dp.nmc.dsns.gov.ua¡татті.docx · Web view2019/07/29 · Завдання педагогів у сфері цивільного захисту та безпеки життєдіяльності

3

4

ЗМІСТ

стор.

Передмова………………………………………………………….... 8Статті начальника Центру полковника служби цивільного захисту Оксеня В.М. ….…………………………………………… 9

Проблеми створення та функціонування ланок в об’єднаних територіальних громадах Дніпропетровської територіальної підсистеми ЄДС ЦЗ (Оксень В.М., Рогаль П.П.)……………….. 9

Цивільний захист в умовах децентралізації (Оксень В.М., Кондратюк В.М.)…………………………………………………. 12

Про удосконалення Кодексу цивільного захисту України (Оксень В.М., Кондратюк В.М.)…………………………………. 16

Проблеми запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного характеру (Оксень В.М., Кондратюк В.М.)……………………... 19

Статті педагогічних працівників обласних та м. Дніпро курсів удосконалення керівних кадрів 1 категорії……………. 24

Про сучасний стан нормативно-правового забезпечення цивільного захисту (Кондратюк В.М.)……………………………………….. 24

Еволюція цивільного захисту (Кондратюк В.М.)……………………. 27Стати старанним учнем (Кондратюк В.М.)…………………………... 32Уроки чорнобиля: забути не можна (Кондратюк В.М.)……………... 35Медичний, біологічний та психологічний захист (Кондратюк В.М.) 41Про правове забезпечення пожежної та техногенної безпеки (Кондратюк

В.М.)………………………………………………… 48Проблеми створення та функціонування ланок в об’єднаних

територіальних громадах територіальних підсистем єдиної державної системи цивільного захисту (Кондратюк В.М.)……. 52

Про нормативно-правове забезпечення сил цивільного захисту (Кондратюк В.М.)………………………………………………… 56

Проблемні питання організації реагування на надзвичайні ситуації (Кондратюк В.М.)………………………………………………… 61

Цивільний захист в особливий період (Кондратюк В.М.)…………... 65Проблемні питання плануваннята організації проведення евакуаційних

заходів (Сипко В.Г., Мітіна Н.Б., Плис М.М., Плис М.М., Рогальов М.В.)………………………………………. 70

Техногенна обстановка в Україні є складною і потенційно дуже небезпечною (Сипко В.Г., Плис М.М.)…………………………. 76

Навчання у сфері цивільного захисту та безпекижиттєдіяльності – запорука безпечного життя (Сипко В.Г., Дашковська О.В., Кондратюк В.М.)…………………………………………………. 81

Радіаційний і хімічний захист як складовакомплексних заходів захисту населення і територій в умовах надзвичайних ситуацій (Сипко В.Г.,

5

Мітіна Н. Б., Плис М.М., Плис М.М.)…………….. 85Проблемні питання організації цивільного захисту в об’єднаних

територіальних громадах (Сипко В.Г., Кондратюк В.М., Кльонов Д.Ю., Кравченко В.В., Плис М.М. (м))……………….. 91

Організація забезпечення пожежної та техногенної безпеки суб’єктами господарювання (Крицький В.І.)…………………… 92

Порядок створення матеріальних резервів для запобігання і ліквідації надзвичайних ситуацій (Балинець О.В.)…………….. 93

Статті педагогічних працівників обласного методичного кабінету……………………………………………………………… 95

Обережно, спека триває!!! (Фролов О.В.)……………………………. 95Попередження пожеж (Фролов О.В.)………………………………… 95Інформаційно-довідкові куточки як вид основної зорової наочності з

питань цивільного захисту та безпеки життєдіяльності у навчальних закладах України (Ткаченко Ю.М.)……………….. 96

Соціально-психологічний тренінг – важливий метод підготовки фахівців у навчальних закладах сфери цивільного захисту (Ткаченко Ю.М.)………………………………………………….. 97

Шляхи удосконалення і підвищення якості навчально-виховного процесу з питань цивільного захисту та безпеки життєдіяльності в дошкільних навчальних закладах (Ткаченко Ю.М.)………………………………………………….. 100

Технологія особистісно-орієнтованого підходу до підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівних кадрів і фахівців у сфері цивільного захисту (Ткаченко Ю.М.)………... 107

Лісові ризики: отруєння грибами (Ткаченко Ю.М.)…………………. 109Нагадайте школярику (Ткаченко Ю.М.)……………………………… 109Безпека при використанні електрообігрівачів (Ткаченко Ю.М.)…… 110Будьте обережні – вибухонебезпечні предмети (Ткаченко Ю.М.)…. 110Безпечна експлуатація пічного опалення (Ткаченко Ю.М.)………… 111Правила безпечного використання газу в побуті (Ткаченко Ю.М.)... 112Переохолодження (Ткаченко Ю.М.)………………………………….. 113Правила поведінки під час грози (Ткаченко Ю.М.)…………………. 114Струм. Небезпека для життя (Ткаченко Ю.М.)………………………. 114Правила поведінки в натовпі (Ткаченко Ю.М.)……………………… 115Соціально-психологічна підготовка майбутніх фахівців психологічної

служби (Ткаченко Ю.М.)……………………….. 115Безпека дітей – найважливіша справа дорослих (Ткаченко Ю.М.)… 119Навчаємо, щоб запобігти лиху (Ткаченко Ю.М.)……………………. 120Здорові діти – веселе літо (Ткаченко Ю.М.)…………………………. 120Навчаємо дітей безпеці під час зимових прогулянок (Ткаченко Ю.М.)

………………………………………………….. 121З Дітьми про безпеку в лісостеповій екосистемі (Ткаченко Ю.М.)… 122Здоров’язбережувальні технології – важлива ознака сучасного уроку

(Ткаченко Ю.М.)…………………………………………... 122Становлення здоров’язбережувальної педагогіки України у працях В.О.

6

Сухомлинського (Ткаченко Ю.М.)………………………… 124Психологічне здоров’я – запорука гармонійного розвитку сучасної

української молоді (Ткаченко Ю.М.)……………………………. 127Шляхи оптимізації та інновації з питань безпеки життєдіяльності в

закладах освіти України (Ткаченко Ю.М.)……………………... 128Удосконалення освіти у сфері цивільного захисту та безпеки

життєдіяльності (Ткаченко Ю.М.)………………………………. 131На варті збереження здоров’я та життя підростаючого покоління

Дніпропетровщини (Ткаченко Ю.М.)…………………………… 131Просвіта населення об’єднаних територіальних громад з питань цивільного

захисту та безпеки життєдіяльності(Ткаченко Ю.М.)…………………………………………………. 132

Роль батьків у формуванні здоров’я дитини (Кочерга Є.В.)………... 133Здоров’язбережувальні традиції українського народу (Кочерга Є.В.)

……………………………………………………. 134Педагог-лідер у сфері здоров’язбережувальної освіти (Кочерга Є.В.)

…………………………………………………….. 136Навчально-методичний центр як осередок освіти з питань цивільного

захисту та безпеки життєдіяльності в дніпропетровській області (Кочерга Є.В.)……………………… 141

Критерії та показники сформованості здоров’язбережувальної компетентності майбутніх вчителів хімії (Кочерга Є.В.)……… 142

Ідеї В. Сухомлинського у контексті формування здоров’язбережувальної компетентності педагога (Кочерга Є.В.)…………………………………………………….. 146

Поняття про здоров’язбережувальну компетентність майбутнього вчителя хімії (Кочерга Є.В.)……………………………………... 147

Використання теорії множинності інтелекту для формування здоров’язбережувальної компетентності (Кочерга Є.В.)………. 148

Актуальні питання пожежної безпеки для студентів (Кочерга Є.В.). 150Ментальні карти як ефективний інноваційний метод навчання з питань

цивільного захисту та безпеки життєдіяльності (Кочерга Є.В.)…………………………………………………….. 150

Інтелект-карти як ефективний метод візуалізації навчальної інформації (Кочерга Є.В.)………………………………………... 153

Психосоматичні причини хвороб та способи збереження та зміцнення здоров’я (Кочерга Є.В.)……………………………… 155

Культура безпеки у контексті формування здоров’язбережувальної компетентності особистості (Кочерга Є.В.)…………………….. 156

Обережно: тонкий лід! (Кочерга Є.В.)……………………………….. 157Обережно: зсуви! (Кочерга Є.В.)……………………………………... 158Обережно: кліщі! (Кочерга Є.В.)……………………………………… 158Спалювання стерні та іншої сухої рослинності – злочин проти природи та

людей (Кочерга Є.В.)……………………………….. 159Правила поведінки на воді (Кочерга Є.В.)…………………………… 160Небезпека купання в заборонених місцях (Кочерга Є.В.)………...… 161

7

Увага! діти йдуть до школи! (Кочерга Є.В.)…………………………. 161Небезпека спалювання листя восени (Кочерга Є.В.)………………... 162Вітаємо рятувальників з професійним святом! (Кочерга Є.В.)……... 163Обережно: сильний вітер, шквали, смерч! (Кочерга Є.В)…………... 163Відповідальне та усвідомлене батьківство як передумова здоров’я та

безпеки дітей (Кочерга Є.В.)………………………………….. 164Творчість та здоров’я особистості (Кочерга Є.В.)…………………... 166

Статті педагогічних працівників циклу практичної підготовки обласних та м. Дніпро курсів удосконалення керівних кадрів 1 категорії……………………………………….. 169

Правила поводження з побутовими хімікатами (Моргун І.П.)……... 169В Україні розповсюджується вірус Коксакі (Васильєв Г.Д.)……….. 170Обережно! Антропозоонози! (Ніканоров О.Ю.)……………………... 171Обережно – ботулізм! (Бучко С.А.)…………………………………... 171Своїми руками виготовляємо засоби індивідуального захисту (Юр’єва О.В.)

……………………………………………………... 172Статті педагогічних працівників Криворізьких курсів 1 категорії……………………………………………………………... 174

Попереджений – значить захищений (Жижка Л.)…………………… 174Дії населення при знаходженні вибухонебезпечних предметів (Жижка Л.)

………………………………………………………… 175Ботулізм: як виявити хворобу та вберегтися від неї? (Жижка Л.)….. 176

Статті педагогічних працівників Кам’янських курсів 2 категорії……………………………………………………………... 178

Безпека дитини – турбота дорослих! (Зозуля В.А.)…………………. 178Обережно – нітрати! (Зозуля В.А.)…………………………………… 178Обережно – гриби! (Козинець В.М.)………………………………….. 179Обережно – на воді! (Душка В.М.)…………………………………… 180

Статті педагогічних працівників Павлоградських курсів 2 категорії……………………………………………………………... 181

Що потрібно знати, щоб не отруїтися грибами (Прохорович Е.П.)... 181Що необхідно знати при виявленні вибухово-небезпечний предметів

(Чередниченко С.В.)………………………………….. 182Небезпечний лід (Чередниченко С.В.)………………………………... 183Небезпечні рослини (Скоблюк С.Т.)………………………………….. 184Правіла поведінки на воді (Скоблюк С.Т.)…………………………… 185Небезпечні домашні тварини (Юсупов В.Р.)………………………… 186Весняний пожежо небезпечний період (Щербина А.М.)……………. 187Безпека дитини (Щербина А.М.)……………………………………… 188

Статті педагогічних працівників Нікопольських курсів 3 категорії……………………………………………………………... 188

Іду на грозу… пам’ятаючи про небезпеку (Тізік О.Е.)……………… 188Будьте обережні на льоду (Тізік О.Е.)………………………………... 189Дії у випадку загрози виникнення аварії з викидом (розливом)

радіоактивних речовин на ЗАЕС (Тізік О.Е.)…………………… 189Найсильніший токсин серед відомих отрут (Тізік О.Е.)…………….. 190

8

Пожежна безпека в природних екосистемах (Тізік О.Е.)…………… 191Щоб літо залишило добру згадку (Тізік О.Е.)………………………... 191Щоб літо було приємним (Тізік О.Е.)………………………………… 192Вибухонебезпечні предмети (Колбасова І.П.)……………………….. 192Собака друг – але… (Колбасова І.П.)………………………………… 193Дитячі атракціони – правила безпеки (Колбасова І.П.)……………... 194Грип на порозі – готуємось до небезпечного сезону (Колбасова І.П.)

…………………………………………………… 194Небезпечна чистота (Колбасова І.П.)…………………………………. 195Нехай свята будуть безпечними (Колбасова І.П.)…………………… 196

Статті педагогічних працівників Новомосковських курсів 3 категорії……………………………………………………………… 197

Обережно! Ботулізм! (Бова В.Ю.)…………………………………….. 1975 речей, які небезпечно робити на морозі (Бова В.Ю.)……………… 198Дії населення при несприятливих погодних умовах (Бова В.Ю.)…... 199Небезпека на дорозі під час туману (Бова В.Ю.)…………………….. 201Обережно ртуть! (Бова В.Ю.)…………………………………………. 202Обережно, спека! (Бова В.Ю.)………………………………………… 203Обережно, кліщі (Бова В.Ю.)………………………………………….. 204Якщо вжалила бджола… (Бова В.Ю.)………………………………… 204Небезпечні рослини (Назаровська О.А.)……………………………… 205Дії під час пожежі (Назаровська О.А.)………………………………... 207Обережно, бурульки! (Назаровська О.А.)…………………………….. 208Вода пустощів не пробачає (Назаровська О.А.)……………………… 209Грозова небезпека (Назаровська О.А.)………………………………... 212Обережно на кризі! (Назаровська О.А.)………………………………. 213Проблема йододефіциту (Назаровська О.А.)………………………… 214

9

ПЕРЕДМОВА

Завдання педагогів у сфері цивільного захисту та безпеки життєдіяльності

полягає в високій місії зробити світ безпечнішим за рахунок передачі знань про

небезпеки, які характерні для нашого регіону, держави, планети, про правила

збереження життя та здоров’я при виникненні тих чи інших небезпек та про

можливості здійснення недопущення виникнення небезпек. Сучасний світ

характеризується постійних збільшенням кількості небезпек як природного, так і

техногенного і соціального характеру. Тому кожне написане або сказане слово

повинне служити на благо людям. Саме тому педагогічні працівники Навчально-

методичного центру цивільногозахисту та безпеки життєдіяльності

Дніпропетровської області здійснюють інформаційно-просвітницьку роботу

шляхом написання статей та розміщення їх у газетах місцевого та регіонального

рівнів, всеукраїнських науково-популярних та науково-виробничих журналах,

фахових виданнях, збірниках матеріалів всеукраїнських й міжнародних

конференцій та на веб-сайтах мережі Інтернет.

У першому виданні Збірника статей педагогічних працівників Центру

представлено вибрані статті за 2015-2017 роки. Статті об’єднані за розділами

відповідно до структурних підрозділів Центру. Усього у Збірнику

представлено123 статті, з них 4 статті начальника Центру полковника служби ЦЗ

Оксеня В.В., 17статей педагогічних працівників обласних та м. Дніпро курсів

удосконалення керівних кадрів 1 категорії, 54 статті – обласного методичного

кабінету Центру, 5 статей – циклу практичної підготовки, 3 статті – Криворізьких

курсів 1 категорії, 4 статті– Камʼянських курсів 2 категорії, 8 статей –

Павлоградських курсів 2 категорії, 13 статей – Нікопольських курсів 3 категорії та

15 статей – Новомосковських курсів 3 категорії.

Авторський колектив Збірника сподівається, що наш досвід стане у нагоді

усім тим, хто бажає підвищити свою компетентність у сфері навчання з питань

цивільного захисту та безпеки життєдіяльності.

10

ОксеньВ.М.Рогаль П.П.

ПРОБЛЕМИ СТВОРЕННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ЛАНОК В ОБ’ЄДНАНИХ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАДАХ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ

ПІДСИСТЕМИ ЄДС ЦЗ

Безпека Придніпров’я» січень-лютий, 2017. – С. 20-22.

Відповідно до Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» на Дніпропетровщині йде процес утворення нових об’єднань територіальних громад.

Об'єднана територіальна громада (далі - ОТГ) - це адміністративно-територіальна одиниця, тобто адміністративно визначена територія, на якій розташовані суміжні територіальні громади міст, селищ, сіл, що добровільно об’єдналися в одну територіальну громаду.

Найменування ОТГ є похідним від найменування населеного пункту (села, селища, міста), визначеного її адміністративним центром.

ОТГ, адміністративним центром якої визначено місто, є міською територіальною громадою, центром якої визначено селище, - селищною, центром якої визначено село,

сільською.Всі вони повинні бути спроможними та самодостатніми не тільки у забезпеченні

життєдіяльності свого населення у мирний час при відсутності надзвичайних ситуацій, а й при їх виникненні, в тому числі і у воєнний час.

На території уже створених ОТГ є всі види небезпеки: техногенного походження хімічна, біологічна, радіаційна, гідродинамічна, пожеж-но-вибухова, просадка земної поверхні; природного походження — підтоплення повенями чи ґрунтовими водами, інші небезпечні процеси.

Достатньо проаналізувати природно-техногенну обстановку у Дніпропетровській області, ш,об у цьомупереконатися. Для населення і територій усіх, без винятку, новостворених об'єднаних територіальних громад є загроза виникнення надзвичайних ситуацій техногенного, природного, соціального та воєнного характеру всіх рівнів:державного, регіонального, місцевого, об’єктового.

У Дніпропетровській області є 340 потенційно-небезпечних об’єктів, 557 об’єктів підвищеної небезпеки, на кожному з яких можуть виникнути надзвичайні ситуації.

У Дніпропетровській області 106 хімічно-небезпечних об’єктів (ХНО). При МОЖ-ЛИВИХ аваріях на них у зонах можливих хімічних заражень (ЗМХЗ) можуть опинитися частково або повністю території всіх територіальних громад. 70% території нашої області покривається ЗМХЗ - І ступеня хімічної небезпеки.

Надзвичайна ситуація (далі - НС) - це обстановка на окремій території чи суб’єкті господарювання на ній або водному об’єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров’ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання на такій території чи об’єкті, провадження на ній господарської діяльності. (Ст.2 Кодексу ЦЗ України).

ДЛЯ запобігання надзвичайним ситуаціям, реагування на них та ліквідаціїїх наслідків у в кожній із новостворених ОТГ, не гаючи часу, необхідно створити систему цивільного захисту,

Статті начальника центру полковника служби цивільного захисту

ОКСЕНЯ В.М.

11

до якої входять органи управління, сили та засоби цивільного захисту, тобто ланки ОТГ Дніпропетровської територіальної підсистеми ЄДС ЦЗ (далі – Ланка ОТГ).

Нині у Дніпропетровській територіальній підсистемі ЄДС ЦЗ органами місцевого самоврядування та місцевими органами виконавчої влади створені ланки в обласному центрі, у містах та районах області відповідно до частини з статті ю Кодексу ЦЗ України (далі - Кодекс ЦЗ).

Про створення ланок в ОТГ у цій статті Кодексу ЦЗ не йдеться. Не визначений і сам термін «об’єднана територіальна громада». Пояснити це можна тільки тим, що Закон України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» діє з 5 лютого 2015 року, а в Кодекс ЦЗ необхідних змін своєчасно не внесено.

З цього приводу окремі керівники з питань цивільного захисту заявляють про відсутність правової основи для створення Ланок ОТГ, що не відповідає дійсності.

У Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначено, що первинним суб’єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста. Територіальні громади сусідніх сіл можуть об’єднуватися в одну територіальну громаду, створювати єдині органи місцевого самоврядування.

Отже, в ОТГ створюються органи місцевого самоврядування, якими є: рада ОТГ, її виконавчий комітет та старости сіл, селищ.

Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту визначені у частині 2 статті 19 Кодексу ЦЗ, до яких належить «забезпечення виконання завдань створеними ними ланками територіальних підсистем».

Таким чином, на підставі зазначеної статті Кодексу ЦЗ органи місцевого самоврядування ОТГ мають право створювати свої ланки територіальної підсистеми. Такі ланки за своєю структурою і завданнями, що на них покладаються, не відрізняються від усіх уже створених ланок Дніпропетровської територіальної підсистеми.

Проте, у новостворених ОТГ є проблеми створення ланок.Із 34 новостворених ОТГ на Дніпропетровщині: 2 міських, 14 селищних і 18 сільських.

Всі вони різні не ТІЛЬКИ за своєю інфраструктурою, територією та населенням, а й наявністю кадрів для створення органів управління, сил та засобів цивільного захисту, тобто можливістю створення спроможних Ланок ОТГ.

Наприклад, Апостолівська міська ОТГ, адміністративним центром якої є місто Апостолове, має майже однакові можливості для створення Ланки ОТГ, як і Зеленодольська міська ОТГ, адміністративним центром якої є місто Зеленодольськ.

Місто Апостолове багато років було районним центром. У цьому районі райдержадміністрацією була створена Апостолівська районна ланка Дніпропетровської територіальної підсистеми ЄДС ЦЗ. Тепер ця ланка змінила тільки свою назву - ланка Апостолівської міської ОТГ Дніпропетровської територіальної підсистеми ЄДС ЦЗ. Система цивільного захисту в Апостолівській міській ОТГ докорінно не змінилася.

Місто Зеленодольськ районного значення не було районним центром, але в ньому органом місцевого самоврядування була створена ланка міста Зеленодольська. Тепер ця ланка є базою для створення ланки Зеленодольської ОТГ.

Зовсім інші умови для створення ланок територіальної підсистеми в сільських та селищних ОТГ. Там потрібнопочинати все з нуля.

Цей приклад наведений для того, щоб обґрунтувати диференційний підхід до створення ланок в ОТГ. Сільським та селищним ОТГ необхідно надавати всебічну допомогу у створенні ланок, на відміну від міських ОТГ.

Процес створення ланок у новостворених ОТГ без відповідної методичної допомоги з боку облдержадміністрації та ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області може затягнутися на довгий час. Крім того, у відповідності з вимогами Кодексу ЦЗ, у поточному році керівний склад новостворених Ланок ОТГ зобов’язаний пройти підготовку у сфері цивільного захисту на обласних та міста Дніпра курсах удосконалення керівних кадрів 1 категорії НМЦ ЦЗ та БЖД Дніпропетровської області.

12

Цими курсами розроблений посібник для новостворених ОТГ «Порадник ДЛЯ створення ланок об’єднаних територіальних громадах Дніпропетровської територіальної підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту», в якому визначені конкретні послідовні заходиорганів місцевого самоврядування при створенні Ланок ОТГ.

Курси готові до проведення занять із зазначеною категорією слухачів за будь-якою формою: аудиторною чи виїзною.

Проте, залучити цю категорію до навчання без допомоги органів регіональної виконавчої влади неможливо.

У створенні Ланок ОТГ є проблеми юридичного характеру. Вони стосуються повноважень у сфері цивільного захисту старост сіл.

Староста, відповідно до Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад», є посадовою особою органу місцевого самоврядування ОТГ, входить до складу виконавчого комітету її ради, де представляє інтереси жителів села.

Положення про старосту затверджується радою відповідної ОТГ. Варіанти таких положень можна знайти в інтернеті. Але в жодному з цих варіантів не визначаються права і обов’язки старости у сфері цивільного захисту.

Це свідчить про те, що органи місцевого самоврядування ОТГ не турбуються про стан цивільного захисту в селах, у яких ліквідовані сільські ради, а замість них обрані старости сіл. Коли в цих селах були сільські ради, ними призначалися особи, які в тій чи іншій мірі виконували обов’язки у сфері цивільного захисту.

В якійсь мірі ці обов’язки тепер повинні виконувати старости сіл.Тому в положеннях про старосту пропонується визначати наступні його обов’язки у

сфері цивільного захисту:• організувати оповіщення та інформування мешканців населеного пункту про

загрозу виникнення або виникнення надзвичайної ситуації чи небезпечної події;• негайно інформувати керівника Ланки ОТГ про виникнення на території села чи у

суб'єкта господарювання небезпечної події чи надзвичайної ситуації;• знати всі джерела небезпеки на території села: потенційно-небезпечні об'єкти та

об'єкти підвищеної небезпеки; будівлі та споруди з порушенням умов експлуатації; суб’єкти господарювання з критичним станом виробничих фондів та порушенням умов експлуатації; гідротехнічні споруди; джерела іонізуючого випромінювання; неконтрольоване ввезення, зберігання та використання на території села техногенно небезпечних технологій, речовин, матеріалів; надмірне та неврегульоване накопичення побутових і промислових відходів, непридатних для використання засобів захисту рослин; об'єкти життєзабезпечення населення з порушенням умов експлуатації; інші об'єкти, що можуть створити загрозу виникнення аварії;

• вносити пропозиції до ради ОТГ щодо створення програми запобігання надзвичайним ситуаціям, які можуть виникнути на території села;

• вести облік наявних захисних споруд ЦЗ, що знаходяться на території суб'єктів господарювання, погребів, підвалів та льохів придатних для укриття, які перебувають у власності приватних господарств,

• вести облік можливості укриття в захисних спорудах та найпростіших укриттях не тільки мешканців свого села, та евакуйованого населення з небезпечних районів;

• своїм розпорядженням визначити порядок пристосування, утримання та використання найпростіших укриттів при виникненні надзвичайних ситуацій;

• вести облік житлових приміщень, які придатні для розміщення евакуйованого населення із небезпечних районів;

• здійснювати розрахунки щодо можливості життєзабезпечення евакуйованого населення, надавати такі розрахунки комісії з питань ТЕБта НС ОТГ;

• своїм розпорядженням призначити відповідальну особу з питань евакуації мешканців села (селища), на яку покласти обов'язки щодо складання списків непрацюючого населення та розрахунки необхідного транспорту для його евакуації. Для зустрічі евакуйованого населення та його розселення призначити 2-3 особи, які зобов'язані знати місця його розселення;

13

• визначати потребу засобів індивідуального захисту для непрацюючого населення, яке проживає в зонах можливого хімічного зараження (за результатами довгострокового прогнозування таких зон підрозділом з питань ЦЗ ради ОТГ) і зонах спостереження об'єктів радіаційної небезпеки І і II категорії та надання цих даних підрозділу з питань цивільного захисту ради ОТГ,-

• при відсутності пожежних підрозділів у селах з малою кількістю дворів своїм розпорядженням визначити знаряддя для гасіння пожеж для кожного двору, з якими власники дворів прибувають для гасіння пожеж на території села;

• своїм розпорядженням визначати порядок дотримання протиепідемічних, протиепізоотичних та протиепіфітотичних заходів на території села (селища);

• забезпечувати складання довідок про визнання особи постраждалою внаслідок надзвичайної ситуації, списків (реєстрів) постраждалих внаслідок надзвичайної ситуації, відповідно до яких надається матеріальна допомога, списків загиблих осіб на підставі їх ідентифікації;

• забезпечувати навчання непрацюючого населення села способам захисту від наслідків надзвичайних ситуацій шляхом розповсюдження у місцях масового перебування людей друкованої інформації про реальні загрози для мешканців села та способи захисту від них;

• приймати участь у підготовці та проведенні штабних тренувань керівного складу з питань цивільного захисту Ланки ОТГ.

Староста має право:• отримувати відомості від суб’єктів господарювання про організацію у них

цивільного захисту, джерела небезпеки на об’єктах, які вони експлуатують, та зони максимального поширення вражаючих факторів при виникненні на них аварій;

• вносити пропозиції до ради ОТГ про виділення коштів з місцевого бюджету для проведення заходів із запобігання надзвичайним ситуаціям, які можуть статися на території села негайно або протягом поточного року;

• отримувати відомості від керівників суб’єктів господарювання державної та приватної власності про характер та наслідки небезпечної події чи надзвичайної ситуації об’єктового рівня, що сталася у таких суб’єктів господарювання;

• залучати активістів села для пропаганди серед його мешканців, знань правил поведінки при виникненні небезпечних подій чи надзвичайних ситуацій у селі та на прилеглих до нього територіях.

ВИСНОВКИ1. Підставою для створення Ланок ОТГ є частина 2 статті 19 Кодексу ЦЗ. Разом з

тим, до частини з статті ю Кодексу ЦЗ необхідно внести доповнення про створення ланок в об’єднаних територіальних громадах.

2. Для юридичного забезпечення функціонування новостворених ланок необхідно типове положення про ланку територіальної підсистеми ЄДС ЦЗ, затверджене постановою КМУ, у якому передбачити права та обов’язки старости села у сфері цивільного захисту. З пропозицією про створення такого положення бажано звернутися органам регіональної влади до ДСНС України.

3. Ланки ОТГ можуть бути спроможними тільки при наявності в них підготовлених органів управління, сил та засобів цивільного захисту.

Оксень В.М. Кондратюк В.М.

ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ В УМОВАХ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ

Пожежна та техногенна безпека. – № 3 (42), 2017. – С. 8-10.

У Великому тлумачному словнику сучасної української мови термін «децентралізація» визначений як система управління, за якої частина функцій центральної влади переходить до

14

місцевих органів самоуправління, розширення прав низових органів управління, скасування або послаблення централізації.

В Україні процес децентралізації здійснюють шляхом передачі основних повноважень і бюджетів місцевих органів державної виконавчої влади органам місцевого самоврядування. При цьому - не окремо кожній сільській, селищній чи міській громаді, а об'єднаним територіальним громадам.

Об'єднана територіальна громада (далі - ОТГ) – це адміністративно-територіальна одиниця, тобто адміністративно визначена територія, на якій розташовані суміжні територіальні громади міст, селищ, сіл, що добровільно об'єдналися в одну територіальну громаду. 25 кілометрів - крайня межа з відомих причин, на якій може знаходитися село від адміністративного центру ОТГ.

Відповідно до Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад», найменування ОТГ є похідним від населеного пункту (села, селища, міста), визначеного її адміністративним центром: місто – міська територіальна громада, селище – селищна, село – сільська.

За два перехідних роки метою децентралізації в Україні є створення трирівневої системи територіального устрою: 27 регіонів, 120 - 150 районів, 1500 - 1800 громад.

Законодавство не передбачає реформ, пов'язаних з реорганізацією райдержадміністрацій. Поки не будуть сформовані всі громади в межах району, за рай держадміністраціями залишаються їхні функції. Надалі передбачається надати державній виконавчій владі право контролю органів самоврядування ОТГ.

У Верховній Раді України продовжується процес творення законодавства про ОТГ, який почався з введенням вдію Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад» від 5 лютого 2015 року № 157-VІІІ.

ОТГ утворюють свої органи місцевого самоврядування, якими є: ради ОТГ, виконавчі комітети цих рад та старости сіл, селищ. Уперше в структурі органів місцевого самоврядування старости сіл, селищ визначені в статті 141 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яка внесена в даний документ прикінцевими положеннями Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад». У цій статті зазначено, що старости обираються в порядку визначеному законом. Староста є посадовою особою місцевого самоврядування, членом виконавчого комітету ради ОТГ і представляє інтереси жителів старостинського округу, який встановлюється рішенням ради. Його робочим місцем буде старостинська управа, що розміститься в приміщенні скасованої сільської ради.

Можна сподіватися, що староста в своєму окрузі стане найближчою до людей посадовою особою органу місцевого самоврядування.

Положення про старосту затверджується радою відповідної ОТГ.Увага на старості зосереджується не випадково. Крім того, що він буде найближчим до

людей, безпосередній зв'язок сільської чи селищної громади з радою ОТГ та її виконавчим комітетом покладається на нього. При цьому потрібно враховувати: староста працюватиме одинаком і здійснюватиме функції, які раніше виконували працівники скасованої сільської чи селищної ради. У кращому випадку йому допомагатиме діловод.

Приблизно в такому напрямку здійснюють процес децентралізації влади в Україні. Не по вертикалі, а по горизонталі. Тобто не центральна влада, амісцеві органи державної виконавчої влади передають свої повноваження органам місцевого самоврядування.У даному випадку свої повноваження райдержадміністрації передають новоствореним радам ОТГ.

А яким боком децентралізація торкається системи цивільного захисту?У Верховній Раді України обговорюють нові законопроекти про ОТГ, у ЗМІ посадові

особи органів місцевого самоврядування публікують зразки документів новостворених ОТГ.Проте ні у Верховній Раді, ні в жодній із публікацій не йдеться про створення системи

цивільного захисту ОТГ - їхніх ланок у територіальних підсистемах єдиної державної системи цивільного захисту. Складається враження, що законодавці та високопосадовці не знають про загрози для населення й територій ОТГ, забули про існування Кодексу цивільного захисту України.

15

Закон України «Про добровільне об'єднання територіальних громад введено в дію в лютому 2015 року. Проте доповнення до статті 10 Кодексу ЦЗ про створення ланок територіальних підсистем в ОТГ не внесли й досі. Хоча таке упущення законодавців не може бути юридичною перешкодою для створення ланок ОТГ.

У статті 19 Кодексу ЦЗ визначені повноваження органів місцевого самоврядування в сфері цивільного захисту. Серед основних - забезпечення виконання завдань створеними ними ланками територіальних підсистем.

Первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є ОТГ, в яких створені ради, їхні виконавчі комітети та старости сіл, селищ. Отже, вищезазначена стаття Кодексу ЦЗ є юридичною підставою для створення ланок ОТГ - системи цивільного захисту ОТГ, на яку покладаються завдання запобігання надзвичайним ситуаціям, реагування на них та ліквідація їх наслідків.

Ланки, які створюються в селищних та сільських ОТГ, мають значно меншу спроможність, ніж раніше створені ланки в містах та районах областей. Вони складаються з органів управління, сил та засобів цивільного захисту на місцевому та об'єктовому рівні. На об'єктовому рівні до їх складу входять структури цивільного захисту суб'єктів господарювання. Спроможність ланок у значній мірі залежить від останньої складової, тобто від наявності на території ОТГ суб'єктів господарювання, які експлуатують потенційно-небезпечні об'єкти, об'єкти підвищеної небезпеки, стратегічні чи категоровані об'єкти. Наявність таких та інших промислових об'єктів економіки дає можливість суб'єктам господарювання створювати об'єктові сили цивільного захисту, з яких шляхом зведення створюються сили цивільного захисту ланок ОТГ. В окремих селищних, а тим більше у сільських ОТГ, таких суб'єктів господарювання немає.

Таким чином, децентралізація влади створює нерівні можливості ОТГ щодо утворення своїх систем цивільного захисту, які були б спроможними запобігати надзвичайним ситуаціям місцевого рівня, реагувати на них та ліквідувати їх наслідки. Новостворені ланки міських ОТГ ще в якійсь мірі будуть самодостатніми, чого не скажеш про ланки селищних та сільських громад. А найпершою причиною такої ситуації є ліквідація Нільських рад у віддалених від адміністративного центру ОТГ селах. Старости, які прийдуть на їх заміну, фізично не зможуть виконувати ті повноваження в сфері цивільного захисту, які були покладені на сільські ради. А в законопроекті про статус старости не йдеться про такі повноваження. Типового положення про статус старости також не буде, у якому можна було б передбачити такі повноваження. Законопроектом не передбачено його створення. Тому ради ОТГ можуть визначати права та обов'язки старости в сфері цивільного захисту в положеннях про їх статус за власною ініціативою, посилаючись на статтю 19 Кодексу ЦЗ.

Кодексом ЦЗ не передбачено створення Кабінетом Міністрів України типового положення про ланку територіальної підсистеми. Тому в окремих районах і містах районного значення

населені пункти. А території навколо них належать невідомо кому. Хто відповідає за звалища, греблі, затори на річках,положень про їхні ланки територіальної підсистеми немає. Місцеві юристи не бачать підстав для створення таких положень.

Отож у такій ситуації надію про створення ланок територіальних підсистем в ОТГ можна покласти тільки на бажання та достатню юридичну компетентність їхніх рад.

Мало назватися ОТГ та отримати владу. Треба вміти нею скористатися. Одне село не потягне всі аспекти життя, а тим більше створення системи цивільного захисту. Не вистачає не лише фінансових, а й людських ресурсів. Таких депресивних сіл новостворені ОТГ до свого складу приймати не хочуть. Крім того, ці села, як правило, розташовані на значних відстанях від районних центрів. Райдержадміністрації в таких селах, у кращому випадку, виконують свої функції щодо соціального захисту, мобілізації, загальних координаційних речей. Про організацію цивільного захисту забувають.

Є ще один прикрий недолік у процесі створення ОТГ та їх ланок.Уже зареєстрованим ОТГ не визначені межі їх територій. Об'єдналися лишезсуви,

просадки ґрунтів та інші джерела небезпеки, що розташовані на непідконтрольних громадам територіях та несуть їм загрози, керівники ланок ОТГ не знають.

16

Території районів зменшуються, їх межі також зазнають змін та невизначеності. При цьому ланки в таких районах повинні коригувати свої складові, тобто органи управління та сили цивільного захисту. Окремі голови райдержадміністрацій вбачають у такій ситуації загрозу своїм посадам і за власним бажанням залишають їх.

Отож висновок напрошується невтішний: нинішня децентралізація влади не сприяє створенню спроможних ланок ОТГ і єдиній державній системі цивільного захисту в цілому. Адже ланки територіальних підсистем є основою всієї ЄДС ЦЗ.

Про децентралізацію ЄДС ЦЗ та її складових не може бути й мови. Навпаки, у цій системі необхідно посилювати централізацію. В іншому випадку вона не зможе виконувати свої функції.

Централізація ЄДС ЦЗ полягає у визначеному законодавством підпорядкуванні нижчих органів влади з питань цивільного захисту вищим та обов'язковості рішень вищих органів влади з питань цивільного захисту для нижчих.

Керівництво ЄДС ЦЗ здійснює Кабінет Міністрів України. Він утворює постійно діючі та тимчасові органи управління з питань цивільного захисту, сили й засоби цивільного захисту державного рівня.

Координуючим органом влади у сфері цивільного захисту є створена КМУ Державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій. Її голова - Прем'єр-міністр України, один із заступників голови Державної комісії - керівник ДСНС. Рішення Державної комісії є обов'язковими для всіх міністерств і відомств, регіональних та місцевих комісій з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, головами яких є керівники територіальних підсистем ЄДС ЦЗ та керівники ланок цих підсистем відповідно.

Рішення регіональних комісій з питань ТЕБ та НС є обов'язковими для аналогічних місцевих і об'єктових комісій. Розпорядження керівників територіальних підсистем ЄДС ЦЗ є обов'язковими для керівників ланок цих підсистем.

Рішення місцевих комісій з питань ТЕБ та НС є обов'язковими для об'єктових комісій з питань надзвичайних ситуацій, як і розпорядження керівників ланок для всіх керівників суб'єктів господарювання незалежно від форми власності.

Ієрархія або вертикаль влади в ЄДС ЦЗ побудована наступним чином:У цій вертикалі влади перші посадові особи виступають у двох або трьох ролях.Наприклад, якщо по лінії господарської діяльності міські голови чи голови ОТГ

безпосередньо не підпорядковані голові облдержадміністрації, то як керівники ланок

17

територіальної підсистеми ЄДС ЦЗ вони підпорядковані очільнику цієї підсистеми або як голови місцевих комісій з питань ТЕБ та НС - голові регіональної комісії з питань ТЕБ та НС. Керівники суб'єктів господарювання приватної форми власності не підпорядковуються міським головам чи головам ОТГ, а як керівникам ланок територіальних підсистем або головам місцевих комісій з питань ТЕБ та НС підпорядковуються.

Отже, в ЄДС ЦЗ законодавством визначена чітка підпорядкованість, органів влади на всіх рівнях навіть дублюванням за їх ролями.

ВИСНОВКИ1. Процес децентралізації в Україні не сприяє створенню спроможних ланок

територіальних підсистем в ОТГ, а в окремих районах руйнує раніше створені.2. ЄДС ЦЗ децентралізації не підлягає за своїм призначенням. А на сучасному етапі

створення добровільних ОТГ на місцевому рівні ЄДС ЦЗ зменшує свою спроможність.3. Для створення здатних ланок ОТГ необхідно у Кодексі ЦЗ або інших

законопроектах про ОТГ передбачити типове положення про ланку територіальної підсистеми ЄДС ЦЗ та типе положення про статус старости, в якому передбачити його права та обов'язки в сфері цивільного захисту.

4. Децентралізація деморалізує посадових осіб місцевих органів виконавчої влади, на яких покладені обов'язки в сфері цивільного захисту, що зменшує ефективність їх роботи. У зв'язку з цим варто передбачити в законопроекті гарантії працевлаштування таких осіб у разі ліквідації місцевих органів виконавчої влади.

Оксень В.М.Кондратюк В.М.

ПРО УДОСКОНАЛЕННЯ КОДЕКСУ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ УКРАЇНИ

Пожежна та техногенна безпека. – 2016. – № 11. – С. 10-12.

У законотворчому процесі запроваджуються три основні принципи: дотримання цільового призначення законопроекту, лаконічне викладення та унеможливлення неоднозначного тлумачення його змісту.

Кодекс цивільного захисту України (далі - Кодекс) є основним законодавчим актом, який регулює безпеку населення нашої країни в мирний і воєнний час. При практичному застосуванні його норм виникають вагання щодо лаконічності окремих визначень, назв та логіки деяких статей. Признати Кодекс досконалим не можна. Про це постійно ведеться мова серед фахівців з питань цивільного захисту місцевих органів виконавчої влади, органів

18

місцевого самоврядування та суб’єктів господарювання. Кодекс діє вже більше 3-х років, а змін та доповнень до нього за цей час не вносилось. У ньому відсутні визначення термінів, які широко вживаються і мають принципове значення. Складається враження, що цей надзвичайно важливий законодавчий акт не цікавить його творців.

У зв’язку з цим пропонуються окремі зміни та доповнення до Кодексу.1.В статтю 2 внести визначення термінів:1)особливий період – це період часу, який настає з моменту оголошення рішення про

мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Обґрунтування: приблизний зміст цього терміну наведений у Законах України «Про оборону України» і «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Посилань на ці закони щодо визначення зазначеного терміну у Кодексі немає. А поняття терміну «особливий період» має важливе значення. Він часто вживається в статтях Кодексу і його іноді сприймають як один із режимів функціонування єдиної державної системи цивільного захисту (далі - ЄДСЦЗ) навіть фахівці з питань цивільного захисту. Це не режим функціонування, а період часу, який настає з визначеного моменту без встановлення його правового режиму відповідним нормативним актом та не оголошується через засоби масової інформації, на відміну від режимів функціонування ЄДСЦЗ;

2) суб’єкт господарювання– зареєстрована в установленому законодавством порядку юридична особа (підприємство, установа, заклад, організація) незалежно від організаційно-правової форми і форми власності та фізична особа – підприємець, які провадять діяльність на території України.

Обґрунтування: таке визначення зазначеного терміну, крім слова «заклад», наведене в Законі України «Про метрологію та метрологічну діяльність». Знову ж таки, посилань у Кодексі на цей Закон немає. В Законі України «Про об’єкти підвищеної небезпеки» є інше визначення: «суб’єкт господарської діяльності – юридична або фізична особа, у власності або користуванні якої є хоча б один об’єкт підвищеної небезпеки». Таке визначення терміну для Кодексу не годиться із-за другої його частини. В статтях Кодексу важливо дотримуватися саме терміну «суб’єкт господарювання» та не вживати, наприклад, тексту, що наведений в пункті 5) статті 2 «відновлювальні роботи – комплекс робіт, пов’язаних з відновленням будівель, споруд, підприємств, установ, організацій». Тут розмиті поняття «об’єкт» і «суб’єкт», тому що вживаються в однаковому значенні.

Суттєвим недоліком Кодексу є недостатнє правове забезпечення організації цивільного захисту суб’єкта господарювання. Крім вимог щодо призначення підрозділів (посадових осіб) з питань цивільного захисту, зазначених в статті 20, необхідно встановити вимоги щодо порядку: створення комісій з питань цивільного захисту; призначення та підготовку керівників робіт і начальників штабів з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій об’єктового рівня; відповідальних осіб з пожежної та техногенної безпеки. Пам’ятаючи про те, що саме у суб’єктах господарювання зосереджена основна маса працюючого населення, а на об’єктах економіки, які вони експлуатують, трапляється найбільша кількість надзвичайних ситуацій всіх рівнів та враховуючи форму приватної власності сучасних суб’єктів господарювання, правова основа організації їх цивільного захисту повинна забезпечуватися Кодексом, а не підзаконними актами.

2. Пункт 29) статті 2 викласти в новій редакції: «об’єкт підвищеної небезпеки –об’єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій небезпечних речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інший об’єкт, який є реальною загрозою виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру».

Обґрунтування: подібне визначення наведене в ЗаконіУкраїни «Про об’єкти підвищеної небезпеки». Чинне визначення терміну «об’єкт підвищеної небезпеки» в Кодексі можна застосувати і до терміну «потенційно-небезпечний об’єкт», тобто має неоднозначне тлумачення і ніяких інших ознак для об’єкта підвищеної небезпеки не встановлює.

19

3. У пункті 30) статті 2 у визначенні терміну «Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту» слово «невійськове» замінити словом «воєнізоване».

Обґрунтування: слово «невійськове» є ознакою не тільки для Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, а і для всіх сил цивільного захисту. Слово «воєнізоване» є ознакою саме Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, тому що особовий склад її підрозділів перебуває на державній службі особливого характеру і на нього поширюється дія Дисциплінарного статуту, затвердженого законом.

4. Статтю 4 викласти в новій редакції:Цивільний захист – це комплекс організаційних, економічних, інженерно-технічних,

соціальних та інших заходів, спрямованих на захист населення, майна, довкілля і територій, які регулюються законодавством України, і направлені на запобігання надзвичайним ситуаціям, реагування на них та ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період. .

Обґрунтування: чинне визначення «цивільний захист – це функція держави …» завуальоване. В чому полягає ця функція не визначено. Крім того, цивільний захист – це функція не тільки держави, а й недержавних суб’єктів забезпечення цивільного захисту.

5. У пункті 38) статті 2 у визначенні терміну «сили цивільного захисту» після слів «призначені для» додати слова «запобігання надзвичайним ситуаціям» і далі за текстом.

Обґрунтування: в пункті 2 статті 22 Кодексу зазначено: «основними завданнями сил цивільного захисту є проведення робіт та вжиття заходів щодо запобігання надзвичайним ситуаціям». Отже, сили цивільного захисту призначені не тільки для проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій, а й для їх запобігання.

6. У визначенні терміну «зона можливого ураження» (пункт 15) статті 2) вилучити слова «виникає загроза», замість них вставити слова «може виникнути загроза».

Обґрунтування: в зазначеному терміні слово «можливого» вживається не випадково. Зони можливого враження визначаються методом прогнозування за відповідними методиками, результати якого можуть бути тільки наближеними до реальних зон враження.

7. В статті 6 Кодексу не чітко визначені суб’єкти забезпечення цивільного захисту. Є посилання на особливості щодо забезпечення цивільного захисту, які визначені Законом України «Про основи національної безпеки України». А шукати ці особливості в зазначеному Законі не завжди зручно. Тому їх необхідно навести в Кодексі, а суб’єкти забезпечення цивільного захисту визначити конкретно, на зразок суб’єктів забезпечення національної безпеки, визначених у статті 4 Закону України «Про основи національної безпеки України».

8. У назвах Державної, регіональних, місцевих комісій з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, а також об’єктових комісій з питань надзвичайних ситуацій слова «надзвичайних ситуацій» замінити словами «цивільного захисту».

Обґрунтування: зазначені комісії є постійно діючими, тому що вони координують діяльність відповідних органів управління в усіх режимах функціонування ЄДСЦЗ, а не тільки в режимі надзвичайної ситуації і приймають рішення з усіх питань цивільного захисту. Слова «цивільного захисту» нададуть назвам вказаних комісій відповідність їх призначенню.

На відміну від постійних комісій спеціальні комісії з питань надзвичайних ситуацій всіх рівнів мають правильні назви, тому що ці комісії створюються тільки на період ліквідації наслідків конкретних надзвичайних ситуацій, тобто є тимчасовими.

9. У підпункті 3) пункту 3 статті 6 Кодексу після слів «у містах» додати слова «об’єднаннях територіальних громад» і далі за текстом.

Обґрунтування: таке доповнення стане юридичною підставою для створення місцевих комісій з питань техногенно-екологічної безпеки та цивільного захисту в об’єднаннях територіальних громад.

10. У підпункті 4) пункту 3 статті 6 Кодексу після слів «утворюються комісії з питань цивільного захисту» додати слова « типове положення про які затверджує центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту».

Обґрунтування: відсутність типового положення про комісію з питань цивільного захисту ускладнює керівникам суб’єктів господарювання порядок утворення положень про ці

20

комісії. Нині жодним нормативно-правовим актом не визначено, з якою кількістю працюючих у суб’єкті господарювання утворюються комісії з питань цивільного захисту, хто призначається її головою, які повноваження та завдання вони мають.

11. Назву розділу ІІ та глави 2 Кодексу «єдина державна система цивільного захисту» замінити словами «цивільний захист України».

Обґрунтування: така назва є лаконічною і зрозумілою для всіх громадян. В той час, як у назві «єдина державна система цивільного захисту» багато слів і не всі вони зрозумілі для громадян. Слово «єдина» має неоднозначне тлумачення. Чи воно вживається у значенні «одна», чи у значенні «об’єднана», чи у значенні «одна» і «об’єднана» одночасно. Слово «державна» також не зовсім доречне. Адже систему цивільного захисту складають не лише органи управління і сили цивільного захисту, які утворюються державними органами виконавчої влади, а й органами місцевого самоврядування. А суб’єкти господарювання, що входять до системи цивільного захисту, є не тільки державної, а й приватної форми власності.

12. Назви складових єдиної державної системи цивільного захисту замінити:«територіальна підсистема» - на «цивільний захист АРК, області»;«ланка територіальної підсистеми» - на «цивільний захист міста, району, району у місті,

об’єднання територіальних громад»;«функціональна підсистема» - на «цивільний захист відомства».Обґрунтування: запропоновані назви безпосередньо визначають їх смислове значення, на

відміну від завуальованих назв «функціональні та територіальні підсистеми», «ланки територіальних підсистем».

13. В органах управління цивільного захисту на всіх його рівнях пропонується відновити інститут начальників цивільного захисту, обов’язки яких покласти на посадові особи, що очолюють центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та суб’єкти господарювання.

Обґрунтування: скасування інституту начальників цивільного захисту призвело до погіршення справ у сфері цивільного захисту на всіх рівнях. Заміна персональної відповідальності на колегіальну, що заснована Кодексом, є тому причиною.

13. Центральному органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту (нині ДСНС України), необхідно повернути ранг міністерства, право на встановлення якого має тільки Президент України.

ВисновкиКодекс є не досконалим і потребує нагальних суттєвих змін та доробок.В чинному Кодексі правове забезпечення з питань цивільного захисту суб’єктів

господарювання визначене в найменшій мірі. Тому при внесенні змін до Кодексу необхідно на цей факт звернути особливу увагу.

Для удосконалення Кодексу потрібне широке обговорення його недоліків та пропозицій щодо змін і доповнень.

Далеко не всі пропозиції щодо змін та доповнень до Кодексу викладені в цій статті. Це тільки ті пропозиції, які обумовлені недоліками окремих його статей.

Примітка: курсивом виділений текст пропозицій щодо змін та доповнень до Кодексу.

Оксень В.М.Кондратюк В.М.

ПРОБЛЕМИ ЗАПОБІГАННЯ НАДЗВИЧАЙНИМ СИТУАЦІЯМ ТЕХНОГЕННОГО ХАРАКТЕРУ

Техногенна та пожежна безпека» № 6 (45) 2017. – С. 11-13.

У девізі: «Запобігти, врятувати, допомогти» слово «запобігти» стоїть на першому місці не випадково. З усіх боків запобігти надзвичайній ситуації значно простіше, ніж ліквідувати її наслідки. Організація заходів із запобігання надзвичайним ситуаціям проводиться планово. Про дефіцит часу на прийняття рішень та їх виконання не йдеться, що має місце при реагуванні на

21

надзвичайні ситуації. Фінансові та матеріальні затрати, як правило, в рази менші. А головне, результативні заходи щодо запобігання надзвичайним ситуаціям зберігають життя та здоров’я людей, не порушують їх нормальну життєдіяльність, не призводять до значних матеріальних втрат. Ось чому запобігання надзвичайним ситуаціям є пріоритетним завданням єдиної державної системи цивільного захисту.

Та, на жаль, далеко не всі суб’єкти забезпечення цивільного захисту вважать це завдання пріоритетним. Як правило, посилаються на відсутність коштів, що не може бути аргументом. Адже кошти обов’язково знаходяться, коли виникають надзвичайні ситуації, причому, значно більші, ніж потрібно було б на їх запобігання. Більш реальною причиною такого ставлення до цієї проблеми є: по-перше, менталітет нашої нації («поки грім не гряне…»); по-друге, сучасний суспільно-політичний лад, при якому влада не спроможна встановити диктатуру законів, які регулюють безпеку.

Визначення терміну «запобігання надзвичайним ситуаціям» наведене в статті 2 Кодексу цивільного захисту України (далі - Кодекс). Це комплекс правових, соціально-економічних, політичних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів, спрямованих на регулювання техногенної та природної безпеки, проведення оцінки рівнів ризику, завчасне реагування на загрозу виникнення надзвичайної ситуації на основі даних моніторингу, експертизи, досліджень та прогнозів щодо можливого перебігу подій з метою недопущення їх переростання у надзвичайну ситуацію або пом’якшення її можливих наслідків.

У зазначеному комплексі перше місце посідають правові заходи. Основні з них наведені в розділі V Кодексу, який складається з чотирьох глав (рис. 1).

Скорочення: СГ – суб’єкт господарюванняЦЗ – цивільний захист

Рис. 1

Статті глав розділу V Кодексу наведені на рисунках 2, 3, 4, 5.

Скорочення: НС – надзвичайна ситуація;ЦЗ – цивільний захист

Рис. 2

22

Скорочення: ОДВ – органи державної влади: ОМСВ - органи місцевого самоврядування; НС – надзвичайна ситуація; ЦЗ – цивільний захист. .

Рис. 3

Рис. 4

Скорочення: ЦОВВ – центральний орган виконавчої влади; ОМСВ – орган місцевого самоврядування; АРС – аварійно-рятувальна служба; ТБ – техніка безпеки; ПБ – пожежна безпека

Рис. 5

23

Політичні, соціально-економічні, організаційно-технічні, санітарно-гігієнічні заходи в Кодексі не розкриваються. Ці заходи визначені іншими нормативно-правовими актами, але в них не зазначено, що проводяться вони з метою запобігання надзвичайним ситуаціям.

Заходи, що визначені в V розділі Кодексу, стосуються, в основному, запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного характеру і, в деякій мірі, природного характеру. Про запобігання надзвичайним ситуаціям соціального та воєнного характеру в Кодексі не йдеться. Немає в нашій державі взагалі законодавства щодо запобігання цим надзвичайним ситуаціям. Запобігти надзвичайній ситуації означає усунути причину її виникнення. Причини виникнення надзвичайних ситуацій соціального та воєнного характеру усуваються політичними заходами, які належать до компетенції законодавчої та центральної виконавчої влади.

Запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного характеру стосується всіх без винятку суб’єктів забезпечення цивільного захисту і, в першу чергу, суб’єктів господарювання незалежно від форми власності. В Кодексі визначені, в основному, заходи цивільного захисту, які повинні проводитися на об’єктах економіки і територіях з метою усунення причин виникнення надзвичайних ситуацій.

Проте, не всі заходи щодо запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного характеру визначені в Кодексі.

До державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання з питань цивільного захисту (рис. 2) не входять: ідентифікація та паспортизація потенційно небезпечних об’єктів, ідентифікація та декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки. Разом з тим у статті 69 Кодексу зазначено, що підставами для видачі органом влади, який здійснює державний нагляд, приписів, постанов і розпоряджень є непроведення суб’єктом господарювання саме цих заходів.

Порядок проведення такого регулювання визначений у Законі України «Про об’єктипідвищеної небезпеки», постанові Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 р. № 956 “Про ідентифікацію та декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки” (доповнення: 21.09.2011р. № 990, 29.05.2013р. № 380, 7.08.2013р. №748, 23.12.2015р. № 1097), Методиці ідентифікації потенційно небезпечних об’єктів, затвердженій наказом МНС від 23.02.2006р. № 98.

За статистикою виникнення небезпечних подій та надзвичайних ситуацій найбільшаїх кількість спостерігається на потенційно небезпечних об’єктах. Пояснити це можна не тільки тим, що їх значно більше, ніж об’єктів підвищеної небезпеки, а й недостатнім нормативним забезпеченням, на відміну від останніх. Вищевказана Методика ідентифікації потенційно небезпечних об’єктів за своїм змістом, в основному, відповідає вимогам сьогодення, але нині суб’єкти господарювання її не дотримуються. Більше десяти років тому вона була затверджена колишнім МНС. Інспекція техногенної безпеки не контролює проведення ідентифікації за цією методикою. Тому ДСНС України варто її поновити і затвердити постановою Кабінету Міністрів України.

Всім відомо, як часто і з якими важкими наслідками трапляються небезпечні події і навіть надзвичайні ситуації з вибухами побутового газу. Всі газові плити, нагрівачі, що використовуються в побуті, за визначенням можна віднести до потенційно небезпечних об’єктів. Служба газу їх не контролює, за винятком екстрених викликів. Звичайно, проводити їх ідентифікацію та обліковувати немає рації. Але контроль за їх експлуатацією, який був ще років двадцять тому, варто було б відновити. Для цього потрібний новий нормативний акт, затверджений постановою Кабінету Міністрів України.

Посилань у розділі V Кодексу на Закон України «Про об’єкти підвищеної небезпеки»немає. Тому окремі фахівці з питань цивільного захисту вважають, що заходи із запобігання надзвичайним ситуаціям у Кодексі визначені в повному обсязі. В той час, як у зазначеному Законі визначені правові, економічні, соціальні та організаційні основи діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки, і спрямовані на захист життя і здоров’я людей та довкілля від шкідливого впливу аварій на цих об’єктах шляхом запобігання їх виникненню.

У визначенні терміну «запобігання надзвичайним ситуаціям» йдеться про проведення оцінки «рівнів ризику». Порядок проведення такої оцінки наведений у «Методичних рекомендаціях … щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій на об’єктах і територіях з ризиком їх виникнення», затверджених наказом МНС від 02.04.2004 р. № 155. У

24

цих рекомендаціях визначаються: першого рівня ризику– об’єкти і території, на яких необхідно проводити запобіжні заходи негайно; другого рівня ризику – об’єкти і території, на яких необхідно провести запобіжні заходи протягом поточного року; третього рівня ризику – об’єкти і території, на яких потрібно провести запобіжні заходи протягом наступних 2 – 3 років. Визначена і форма Плану запобігання за цими рівнями ризику.

Проте, цих методичних рекомендацій органи влади та суб’єкти господарювання не дотримується. Про них забувають. Крім того, оцінка рівнів ризику за цими рекомендаціями досить суб’єктивна. Складність полягає ще й в тому, що необізнані фахівці часто плутають «рівні ризику» зі «ступенями ризику».

Ступінь ризику (високий, середній, незначний) оцінюється критеріями від провадження господарської діяльності для визначення періодичності здійснення планових заходів державного нагляду (контролю). Критерії віднесення суб’єктів господарювання до високого, середнього та незначного ступеня ризику визначаються Кабінетом Міністрів України.

Рівні ризику визначаються «Методикою визначення ризиків та їх прийнятних рівнів для декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки», затвердженої наказом Мінпраці та соціальної політики України від 4.12.2002 року № 637. Ця Методика призначена: для розробки декларації безпеки об’єктів підвищеної небезпеки; для прийняття рішень щодо розташування та експлуатації таких об’єктів; для розробки заходів щодо запобігання аваріям та підготовки до реагування на них; для визначення обсягу відповідальності та страхових тарифів при страхуванні цивільної відповідальності за шкоду, що може бути заподіяна аваріями на об’єктах підвищеної небезпеки відповідно до вимог Закону України «Про об’єкти підвищеної небезпеки».

Методика може застосовуватися також для оцінки рівня ризику й експертизи рішень з безпеки потенційно небезпечних об’єктів.

В цій Методиці наведені визначення:ризик – ступінь ймовірності певної негативної події, яка може відбутися в певний час або

за певних обставин на території об’єкта підвищеної небезпеки та/або за його межами;оцінка ризику аварії – процес визначення ймовірності та вагомості наслідків реалізації

небезпек аварій для здоров’я людини, майна та довкілля;прийнятний ризик – ризик, який не перевищує на території об’єкта підвищеної

небезпеки і за його межами гранично допустимого рівня.Процес оцінки рівнів ризику за вказаною методикою вимагає відповідного рівня

знаньфізики, хімії, математики та логіко-ймовірнісної графіки для побудови «дерева подій» та «дерева відмов».

ВИСНОВКИДоцільно у назві розділу V Кодексу після слів «Запобігання надзвичайним ситуаціям»

додати слова «техногенного характеру».З метою зосередження в Кодексі основних заходів щодо запобігання надзвичайним

ситуаціям техногенного характеру, пропонується в його главу 11 розділу V «Державне регулювання діяльності суб’єктів господарювання з питань цивільного захисту » внести окремі статті:

«Ідентифікація та паспортизація потенційно небезпечних об’єктів» за наступним змістом: « Порядок проведення ідентифікації та паспортизації потенційно небезпечних об’єктів визначається Кабінетом Міністрів України»;

«Ідентифікація та декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки» за наступним змістом: «Порядок проведення ідентифікації та декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки визначається Кабінетом Міністрів України».

З метою запобігання небезпечним подіям при використанні природногогазу в квартирах багатоповерхових будинків доцільно для газової служби створити

новий нормативний акт, затверджений постановою Кабінету Міністрів України, щодо обов’язкового періодичного контролю за використанням газових приладів у побуті.

25

Кондратюк В.М.ПРО СУЧАСНИЙ СТАН НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ

Пожежна та техногенна безпека.– 2015. – № 2. – С. 38-39.

Були сподівання, що з введенням в дію Кодексу цивільного захисту України (далі – Кодекс) всі гілки влади і, особливо, суб’єкти господарювання значно покращать своє ставлення до проведення заходів цивільного захисту. На жаль, цього не сталося.

Можна шукати і знайти багато причин цьому явищу, але одна з них лежить на поверхні. Сучасний стан нормативно-правового забезпечення цивільного захисту не в повній мірі сприяє належному ставленню посадових осіб місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, суб’єктів господарювання до своїх обов’язків у сфері цивільного захисту.

Варто почати з Кодексу.Переваги цього законодавчого акту над законами України, що увійшли до його змісту,

відомі. Що нового і позитивного внесено Кодексом в законодавство з питань цивільного захисту?

Скасовано термін “цивільна оборона”.По-новому сформульований термін “цивільний захист” (ст. 4 розділу І. Загальна

частина ) – це функція держави, спрямована на захист населення, територій, довкілля та майна від НС шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період.

Чітко визначені суб’єкти забезпечення цивільного захисту (ст.6 розділу І): Рада національної безпеки і оборони України;Кабінет Міністрів України;центральні органи виконавчої влади;Державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій

(далі – ТЕБ та НС);Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС України);місцеві державні адміністрації;органи місцевого самоврядування;регіональні комісії з питань ТЕБ та НС;місцеві комісії з питань ТЕБ та НС;суб’єкти господарювання;об’єктові комісії з питань НС;Державна, регіональні, місцеві, об’єктові спеціальні комісії з питань ліквідації наслідків

НС (у разі їх призначення при виникненні НС);громадяни України.Завдання визначені не цивільного захисту, а єдиної державної системи цивільного

захисту (далі – ЄДС ЦЗ).Кодексом усунені дублювання та протиріччя одних і тих же законодавчих норм. 6. Вперше на законодавчому рівні визначені:завдання та обов’язки суб’єктів господарювання (ст. 20);вимоги щодо призначення підрозділів, посадових осіб, осіб з питань ЦЗ (п. 2 ст. 20);забезпечення техногенної безпеки (глава 12);

СТАТТІ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ОБЛАСНИХ ТА М. ДНІПРО КУРСІВ УДОСКОНАЛЕННЯ КЕРІВНИХ

КАДРІВ 1 КАТЕГОРІЇ

26

ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій (глава 16);відшкодування матеріальних збитків та надання допомоги постраждалим (глава 17);навчання населення діям у НС (глава 10);підготовка фахівців з питань ЦЗ(глава 18);здійснення заходів щодо соціального захисту постраждалого населення. А на недоліки сучасної нормативно-правової бази не буде зайвим звернути ще раз увагу.Основним з таких недоліків є вилучення з Кодексу інституту начальників цивільного

захисту, який існував в системі цивільної оборони з 1961 року. Принцип єдиноначальства за Кодексом зберігається тільки в Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту та аварійно-рятувальній службі. Як відомо, цей принцип передбачає, в першу чергу, персональну відповідальність начальників, обов’язки яких повинні визначатися у відповідних положеннях про органи, що вони очолюють. Немає тепер начальників цивільного захисту, а відповідно і їхніх обов’язків.

Кодексом передбачені повноваження центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, завдання та обов’язки суб’єктів господарювання у сфері цивільного захисту. Передбачено Кодексом і безпосереднє керівництво територіальними підсистемами, їх ланками посадовими особами, які очолюють органи, що створили такі підсистеми, ланки. Безпосереднє керівництво функціональними підсистемами покладається на керівників органів, що утворили такі підсистеми.

Отже, йдеться про керівництво територіальними підсистемами головами облдержадміністрацій, ланками – головами райдержадміністрацій, міськими головами, а функціональними підсистемами – міністрами тих міністерств, які утворюють такі підсистеми у відповідності з Положенням про єдину державну систему цивільного захисту. Повноважень і обов’язків керівникам територіальних підсистем та ланок щодо управління ними Кодексом не визначено.

З приводу цієї констатації можуть бути заперечення – мовляв, достатньо визначення повноважень органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування. А очільники цих органів здійснюють безпосереднє керівництво територіальними підсистемами, ланками і мають ті ж повноваження, що і органи, очолювані ними. Воно то так. Але ж при цьому відсутня персональна юридична відповідальність керівників територіальних підсистем та їх ланок за проведення заходів цивільного захисту. Особливо це стосується заходів щодо запобігання надзвичайним ситуаціям, які повинні проводитись на відповідних територіях в повсякденному режимі функціонування та в режимі підвищеної готовності.

Для режиму функціонування у надзвичайній ситуації Кодексом визначені чітка вертикаль органів управління, їхні повноваження, а також повноваження та персональна відповідальність керівників цих органів управління.

Очікувалося, що в Положенні про єдину державну систему цивільного захисту будуть визначені механізми управління і в повсякденному режимі функціонування та в режимі підвищеної готовності. Цього не сталося. Наприклад, в Кодексі зазначено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у сфері цивільного захисту належить забезпечення виконання завдань створеними територіальними підсистемами та її ланками.

Яким це чином в повсякденному режимі функціонування голова облдержадміністрації, як керівник територіальної підсистеми, буде забезпечувати виконання завдань її ланками, які створені у містах області? Він може відповідно до своїх повноважень в своїх розпорядженнях тільки пропонувати, а не наказувати керівникам цих ланок виконувати ті чи інші заходи цивільного захисту. А керівники ланок територіальної підсистеми, тобто міські голови, можуть виконувати ці пропозиції або не виконувати. Такий порядок розмежування повноважень між місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначений відповідним законом України.

Отже, чітку вертикаль виконавчої влади в єдиній державній системі цивільного захисту можна відновити, повернувши в Кодекс інститут начальників цивільного захисту, як це було передбачено у скасованих Законах України «Про правові засади цивільного захисту» та «Про цивільну оборону України».

ВКодексі немає:

27

визначення термінів “особливий період”, “суб’єкт господарювання”;визначення порядку функціонування ЄДС ЦЗ в режимах надзвичайного та воєнного

стану;відповідальності за порушення законодавства у сфері ЦЗ. Глава 33 визначає цю

відповідальність формально;окремі статі Кодексу не діють із-за відсутності наступних підзаконних актів: 1) постанов КМУ щодо: порядку розроблення планів ЦЗ; типових положень про функціональну та територіальну підсистеми ЄДС ЦЗ; типового положення про спеціалізовані служби ЦЗ;положення про критерії визначення суб’єктів господарювання з високим ступенем

прийнятного ризику у сфері техногенної та пожежної безпеки; 2) наказів МВС щодо:положення про формування ЦЗ;типового положення про підрозділ (посадову особу) з питань ЦЗ суб’єкта

господарювання.Ст. 17 Кодексу визначає повноваження центрального органу виконавчої влади, який

забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері ЦЗ, на правах міністерства, а фактично, за постановою КМУ від 25.04.2014 № 120, ДСНС України спрямовується та координується КМУ через Міністра внутрішніх справ. При цьому в Положенні про ДСНС, затвердженому Указом Президента України від 16.01.2013 р. № 20/2013, така координація здійснюється через Міністра оборони. Отже, ДСНС України фактично немає повноважень міністерства, як це передбачено ст. 17 Кодексу.

Глава 14 Кодексу визначає державний нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки як окремий центральний орган виконавчої влади, а фактично цей орган діє у складі ДСНС.

Указом Президента України від 24.12.2012 року № 726/2012 “Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади” шляхом реорганізації МНС та Державної інспекції техногенної безпеки утворена ДСНС України.

Така оптимізація призвела до:- зниження рангу, а відповідно і рейтингу цього центрального органу виконавчої влади

(ДСНСУкраїни) у порівнянні з колишнім МНС України;- суттєвої затримки створення та зниження якості підзаконних актів з питань ЦЗ. Така

затримка не забезпечує дії Кодексу в повному обсязі.Між іншим, в прикінцевих та перехідних положеннях Кодексу передбачено Кабінету

Міністрів України в шестимісячний строк створити такі підзаконні акти. Пройшов цілий рік з дня закінчення цього строку.

ВИСНОВКИ1. На даний час сфера цивільного захисту в основному забезпечена законодавством та

підзаконними актами.2. Кодексом систематизовані основні законодавчі норми у сфері ЦЗ, усунені протиріччя

та дублювання, які мали місце в законах, що діяли до введення в дію Кодексу.3. Кодексом та Положенням про ЄДС ЦЗ визначені режими функціонування тільки для

мирного часу. Для особливого періоду Кодекс посилається на Закони України «Про правовий режим воєнного стану», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також

інші нормативно-правові акти.4. В повному обсязі Кодекс не діє із-за відсутності окремих підзаконних актів.

28

Кондратюк В.М.ЕВОЛЮЦІЯ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ


В нашій державіза роки її незалежності відбувався постійний процес пошуку ефективної системи протидії загрозам виникнення надзвичайних ситуацій.

Складовими цієї системи є: органи управління, сили та засоби. В основному, зміни та перетворення відбувалися в органах управління та силах, створювалися дублюючі системи з новими назвами.

Відомо, що в назві любої системи закладена її сутність. Населенням країни ця сутність швидко сприймається і добре запам’ятовується, коли її назва є лаконічною і зрозумілою. Щодо системи протидії загрозам в перші роки незалежності України так і було.

У 1993 році законом «Про Цивільну оборону України» була створена всім зрозуміла Цивільна оборона України (далі – ЦО), як державна система органів управління, сил і засобів із завданнями на мирний і воєнний час. В Положенні про ЦО визначалися зрозумілі для кожного громадянина механізми втілення в життя норм цього закону.

У 1998 році постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) додатково до системи ЦО створювалася єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру (далі – ЄДС НС). Структура цієї системи складалася з постійно діючих функціональних і територіальних підсистем і мала чотири рівні: загальнодержавний, регіональний, місцевий та об’єктовий. Завданнями цієї системи були ті ж, що і Цивільної оборони, але тільки на мирний час. До цього добавлялося здійснення заходів щодо соціального захисту постраждалого населення, проведення гуманітарних акцій.

Новизною в ЄДС НС було встановлення режимів її функціонування: повсякденної діяльності, підвищеної готовності, надзвичайної ситуації, надзвичайного стану. А в її органах управління, крім тих же, що і в системі Цивільної оборони, створювалися координуючі органи: Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення; державна, регіональні, місцеві комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій і об’єктові комісії з питань надзвичайних ситуацій, на які покладалося безпосереднє керівництво реагуванням на надзвичайні ситуації. В окремих випадках для ліквідації надзвичайної ситуації державного рівня за рішенням КМУ могла створюватися спеціальна Урядова комісія. Про спеціальні комісії інших рівнів в положенні про ЄДС НС не йшлося. В постійних органах управління ЄДС НС, на відміну від системи ЦО, принцип єдиноначальства не застосовувався.

На законодавчому рівні структура ЄДС НС була закріплена тільки через два роки, тобто у 2000 році, законом «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру». Цим же законом передбачалося у разі необхідності створення Кабінетом Міністрів України спеціальних комісій загальнодержавного, регіонального, місцевого та об’єктового рівнів. А замість Національної ради з питань безпечної життєдіяльності населення координуючим органом ЄДС НС на державному рівні визначалася Рада національної безпеки і оборони України.

Вперше в нормативно-правових актах термін «цивільний захист населення» вживався в положенні про ЄДС НС. Визначення самого терміну не було.

Таким чином, з 1998 року в Україні де-юре існувала вже не одна, а дві системи, які мали майже однакові структури, одні і ті ж завдання, але різні назви.

Що корисного було у створенні ЄДС НС додатково до системи ЦО України?По-перше, створення комісій всіх рівнів з питань техногенно-екологічної безпеки та

надзвичайних ситуацій. Подібні комісії з аналогічними повноваженнями, але з іншою назвою, а саме: «звужені засідання виконкомів» - були і раніше. Вони не входили до органів управління системи ЦО, проте вирішували важливі завдання цієї системи. Створені на юридичній основі в ЄДС НС постійні комісії всіх рівнів відігравали і відіграють нині, але вже в іншій системі, важливу роль.

По-друге, вперше встановлені режими функціонування системи протидії загрозам надзвичайних ситуацій, визначені основні заходи органів управління та сил в цих режимах.

29

По-третє, норми положення про ЄДС НС стали основою для створення нових законодавчих актів.

А з якими проблемами зіткнулися органи влади з появою ЄДС НС?По-перше, керівні особи владних структур почали плутатися між двома системами при

створенні підзаконних актів. В системі ЦО – єдиноначальність, а в ЄДС НС – колегіальність. Вагаючись у виборі цих принципів, органи влади приймали недосконалі підзаконні акти або взагалі їх не приймали, внаслідок чого погіршувався стан захисту населення.

По-друге, законодавча влада не спромоглася обґрунтувати необхідність створення нової системи. Нелаконічна назва самої системи та мета її створення для населення і окремих фахівців у сфері цивільної оборони були незрозумілими. Увійшли в обіг нові терміни: «підсистеми», «рівні влади», «рівні надзвичайних ситуацій» та інші. До них потрібно було звикати. А що таке функціональні підсистеми і навіщо вони створюються, і сьогодні пояснити важко.

У 2004 році законом «Про правові засади цивільного захисту» додатково до двох уже існуючих створювалася третя система протидії загрозам надзвичайних ситуацій техногенного, природного та військового характеру – єдина державна система цивільного захисту населення і територій (далі – ЄС ЦЗ), на яку покладалася реалізація державної політики у сфері цивільного захисту. ЄС ЦЗ мала функціонувати в тих же режимах, що і ЄДС НС, але добавлявся новий режим функціонування воєнного стану.

В цьому законі було наведене визначення терміну «цивільний захист», як систему заходів, що здійснюються органами влади, суб’єктами господарювання і підпорядкованими їм силами з метою запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій у мирний час і в особливий період. Визначення терміну «особливий період» в цьому законі також не було.

Завдання цивільного захисту збігалися із завданнями ЦО і ЄДС НС, крім захисту населення від несприятливих побутових або нестандартних ситуацій.

Постійні органи управління в ЄС ЦЗ, на відміну від ЄДС НС, створювалися за принципом єдиноначальства, як і в системі ЦО, а координуючі органи – ті ж, що і в ЄДС НС. Основні заходи у сфері цивільного захисту, що визначалися цим законом, були запозичені із закону «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру».

Що можна віднести до нового і виправданого при створенні третьої системи протидії загрозам надзвичайних ситуацій, тобто ЄС ЦЗ?

Законом «Про правові засади цивільного захисту» була створена нова служба цивільного захисту, як державна служба особливого характеру, пов'язана із забезпеченням пожежної безпеки, запобіганням і реагуванням на інші надзвичайні ситуації техногенного, природного та військового характеру, ліквідацією їх наслідків, захистом населення і територій від їх негативного впливу. Цим же законом були встановлені умови та порядок проходження цієї служби особами рядового і начальницького складу.

В структуру сил ЄС ЦЗ увійшла Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту (далі – ОРС ЦЗ), яка створилася шляхом перетворення військ Цивільної оборони і Державної пожежної охорони.

До недоліків в організації захисту населення при надзвичайних ситуаціях з появою третьої системи можна було б віднести:

де-юре вже існувало три системи (ЦО, ЄДС НС, ЄС ЦЗ), а на практиці органи влади плуталися між ними, частіше надаючи перевагу ЄС ЦЗ, тому що в ній постійні органи управління створювалися за принципом єдиноначальства;

в нормативно-правовій базі без пояснень одночасно застосовувалися два терміни «цивільна оборона» і «цивільний захист»;

де-юре продовжували існувати закони «Про Цивільну оборону України» та «Про війська Цивільної оборони України», які практичного значення вже не мали, але викликали нерозуміння;

дублювання одних і тих же норм в законах, якими створювалися ці три системи, та окремі протиріччя в них не викликали абсолютної довіри і до нової ЄС ЦЗ.

30

У всіх трьох системах безпосереднє керівництво їх діяльністю здійснював центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту. Назва цього органу мінялася у такій послідовності: Штаб Цивільної оборони України, Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій, Міністерство України з надзвичайних ситуацій. При цьому повноваження цього відомства залишалися одні і ті ж.

Таким чином, майже 15 років (1998 – 2013) відбувався пошук ефективної системи протидії загрозам надзвичайних ситуацій, результатом якого була кількість створених систем і не завжди їх якість.

Ситуацію врятував Кодекс цивільного захисту України (далі - Кодекс), введений в дію у липні 2013 року, за яким втратили чинність закони: «Про Цивільну оборону України», «Про війська Цивільної оборони України», «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру», «Про правові засади цивільного захисту». А відповідно скасовані система ЦО, ЄДС НС, ЄС ЦЗ, що створювалися цими законами.

Про важливість самого Кодексу та його недоліки йшлося в статті «Про сучасний стан нормативно-правового забезпечення цивільного захисту» (№2-2015 «Пожежна та техногенна безпека»).

Цивільний захист за Кодексом – це функція держави, а не система заходів, як було раніше. Для реалізації цих функцій створена нова система, яка має назву «Єдина державна система цивільного захисту» (далі – ЄДС ЦЗ). Завдання цій системі визначені на мирний час і на особливий період.

Оскільки про лаконічність назви і нової системи розробники Кодексу не турбувалися, то потрібні окремі пояснення.

Яке тут навантаження несе слово «єдина»? Не тільки тому, що ця система в Україні одна, а ще й тому, що вона об’єднує в собі всі органи влади, сили та засоби для забезпечення реалізації державної політики у сфері цивільного захисту. А слово «державна» - щоб підкреслити, що ця система має загальнодержавне значення.

На жаль, для окремих фахівців у сфері цивільного захисту структура ЄДС ЦЗ не зовсім зрозуміла. А причина цьому – незвичні для сприйняття терміни: «підсистеми», «ланки», «суб’єкти забезпечення цивільного захисту», а також неоднозначність тлумачення окремих статей Кодексу.

Тому варто на цій структурі зупинитись.Відповідно до статті 8 Кодексу ЄДС ЦЗ складається з функціональних і територіальних

підсистем та їх ланок. Зі змісту цієї статті випливає, що ланки входять, як до територіальних, так і до функціональних підсистем. А насправді ланок у функціональних підсистемах немає. Вони є тільки в територіальних підсистемах.

Територіальні підсистеми діють в областях, а створюють їх облдержадміністрації, безпосереднє керівництво ними покладається на голів облдержадміністрацій.

Ланки територіальних підсистем створюються:райдержадміністраціями – у районах;органами місцевого самоврядування – в обласних центрах, у містах обласного і

районного значення.Безпосереднє керівництво ланкою покладається на посадову особу, яка очолює орган, що

створив таку ланку.Функціональні підсистеми створюються центральними органами виконавчої влади у

відповідній сфері суспільного життя. Безпосереднє керівництво функціональною підсистемою покладається на керівника органу, що створив таку підсистему.

Перелік центральних органів виконавчої влади, що створюють функціональні підсистеми, визначений Положенням про ЄДС ЦЗ, затвердженим постановою КМУ від 9.01.2014 р. № 11. Наприклад, Державна служба України з надзвичайних ситуацій створює функціональну підсистему реагування на надзвичайні ситуації, проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт. Якщо відверто, то функціональні підсистеми є

31

надуманими. А тому і положення про них до цього часу центральними органами виконавчої влади не створюються.

Яке тут навантаження несе термін «територіальна підсистема»? Це – частка системи, яка в даному випадку створюється на відповідній території в межах всієї системи, тобто території України. А термін «функціональна підсистема» - частка функцій, яку здійснює відповідне відомство, а не частка всієї ЄДС ЦЗ. І далеко не всі центральні органи виконавчої влади створюють свої функціональні підсистеми.

Отже, за логікою функціональні підсистеми не можуть вважатися підсистемами всієї системи, тобто ЄДС ЦЗ, а тільки конкретного відомства.

Основні складові ЄДС ЦЗ для наочності наведені на схемі.

Скорочення: ДК з питань ТЕБ та НС – Державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій; КР з ліквідації НС – керівник робіт з ліквідації надзвичайної ситуації; ПУ – пункт управління; ДСНС – Державна служба України з надзвичайних ситуацій; ВНЗ – вищі навчальні заклади; ЦУ НС – центр управління в надзвичайних ситуаціях.

Проаналізуємо органи управління ЄДС ЦЗ на центральному рівні.До постійних органів управління в цій системі належать:Рада національної безпеки і оборони України, яка координує діяльність органів

виконавчої влади у сфері цивільного захисту;Кабінет Міністрів України, який здійснює загальне керівництво системою;Державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій;Державна служба України з надзвичайних ситуацій, яка є правонаступником колишнього

МНС і здійснює безпосереднє керівництво діяльністю ЄДС ЦЗ. До тимчасових органів управління, які створюються тільки на період ліквідації

надзвичайної ситуації загальнодержавного рівня, належать:спеціальна Урядова комісія з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації;керівник робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації;штаб з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.

32

Скорочення: НС та ЦЗН – надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення; АРС – аварійно-рятувальні служби; ОПН – об’єкти підвищеної небезпеки; ПНО – потенційно-небезпечні об’єкти; ХНО – хімічно-небезпечні об’єкти; РНО – радіаційно-небезпечні об’єкти.

ВИСНОВКИ1. Назву «Єдина державна система цивільного захисту» варто замінити за зразком

колишньої Цивільної оборони назвою «Цивільний захист України» і відновити принцип єдиноначальства в постійних органах управління.

2. Назву «Територіальна підсистема єдиної державної системи цивільного захисту» доцільно замінити назвою «Цивільний захист області».

3. Ланки у містах та районах територіальних підсистем ЄДС ЦЗ доцільно назвати: «Цивільний захист міста», «Цивільний захист району». Справа в тому, що слово «ланка» широко вживається в підрозділах сил цивільного захисту. Там це слово є доречним. А для міста чи району це слово не годиться.

33

Кондратюк В.М.СТАТИ СТАРАННИМ УЧНЕМ


Від аварії на Чорнобильській АЕС найбільше постраждала Україна. Проте остання, на противагу білорусам і росіянам, схоже, не зробила належних висновків. Чому так? Причин вистачає. Чи не найголовніша з них - часта зміна політичних еліт, пріоритет у розвитку держави та дефіцит досвідчених кадрів у всіх сферах діяльності. Неабияких клопотів додали й бойові дії на сході країни.

Найважливіший урок Чорнобиля - неприпустимість ігнорування безпеки під час експлуатації. Тепер постало питання про виділення коштів на ремонт цих енергоблоків.

ЗМІ нерідко повідомляють про небезпеку. Останнє з них належить прес-службі НАЕК «Енергоатом»: «уночі 5 березня 2017 року енергоблок № 2 Запорізької АЕС відключений від енергосистеми за балансовим обмеженням. Йде переведення реактора в стан «гарячої зупинки».

Для будь-якої електрогенеруючої енергетики характерні моменти, які бувають за межами пікових навантажень, коли потужності енергетичних агрегатів явно не вистачає, або спадів, коли цю потужність просто нікуди подіти. Раніше зазначену проблему розв'язували за допомогою єдиної енергосистеми, яка дозволяла здійснювати перетікання енергії з одного регіону країни в інший. Достатньо ефективно працювали й енергоакумулюючі станції.

У зв'язку з блокуванням постачання вугілля з Донбасу основне навантаження із забезпечення населення й суб’єктів господарювання електроенергією лягло на вітчизняні АЕС (тепер на них виробляють понад 60 %). Але атомна енергетика не терпить вольностей. Перші тривожні симптоми спостерігали два роки тому, після підриву ліній електропередач на Херсонщині. Тоді в цій та Запорізькій областях згоріло чимало приладів побутової та іншої техніки. Згідно з розпорядженням КМУ від 15.02.2017 р. № 103-р «Про вжиття тимчасових надзвичайних заходів на ринку електричної енергії», фахівцям, які обслуговують енергоблоки АЕС, доводиться маневрувати в ручному режимі, що для АЕС надзвичайно ризиковано.

Складається враження, що зараз забули причину Чорнобильської трагедії - ручне управління під час проведення нічного експерименту на графіто-водному реакторі великої потужності щодо його живучості. Мабуть, щось подібне, тільки за іншої причини, відбувалося вночі 5 березня на 2-му енергоблоці Запорізької АЕС. Тоді довелося бромною водою заливати розпечений стрижень.

Таке враження, що зараз забули причину Чорнобильської трагедії - ручне управління під час проведення нічного експерименту на графіто-водному реакторі великої потужності щодо його живучості. Мабуть, щось подібне, тільки за іншої причини, відбувалося вночі 5 березня на 2-му енергоблоці Запорізької АЕС. Тоді довелося бромною водою заливати розпечений стрижень.

Найбільшою техногенною катастрофою за своїми масштабами та наслідками була аварія на ЧАЕС. Для цього треба нарешті стати старанними учнями, аби ретельно вивчити уроки Чорнобиля.

Враховуючи наслідки аварії на ЧАЕС, Верховна Рада України прийняла цілунизку законів. Серед них - «Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання»; «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»; «Про поводження з радіоактивними відходами»; «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії»; «Про фізичний захист ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивнівідходів, інших джерел іонізуючого випромінювання»; «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи»; «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»; «Про охорону навколишнього природного середовища»; «Про металобрухт» та інші. Діють й механізми втілення в життя цих документів визначені 26 постановами КМУ та 32 наказами центральних органів виконавчої влади. Жодна інша сфера діяльності в Україні не забезпечена такою кількістю нормативно-правових актів. У них визначені радіаційно-гігієнічні регламенти, повноваження органів влади щодо забезпечення

34

заходів такого захисту. Щоправда, для розуміння окремих нормативних актів потрібні базові знання основ ядерної фізики та хімії.

Проте сама по собі нормативно-правова база ще не гарантує надійного захисту населення і територій від впливу іонізуючого випромінювання. Її, по-перше, треба вивчати і знати, по-друге, виконувати. І з тим, і з тим маємо проблеми. У наших вишах, якщо і є теми із зазначеної сфери діяльності, то час на їх вивчення - мінімальний. Крім того, існує проблема з підготовкою викладачів. Нині про радіацію в середніх навчальних закладах згадують виключно в дні пам'яті Чорнобильської трагедії.

А тим часом досвід, набутий під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, ігнорують. До слова, службовці Штабу цивільної оборони Української PCP та Штабу цивільної оборони СРСР ще в 1987 році виклали його в окремому вигині, яке розсилали по штабах цивільної оборони областей України з грифом «таємно». У травні 1991-го гриф скасовано. Особливо важливим для вивчення уроків Чорнобиля та досвіду з ліквідації наслідків аварії є видання Штабу ЦО СРСР. В архівах, мабуть, збереглися ці матеріали. Працівникам ДСНС України варто було б їх віднайти, переглянути й наполегливо пропонувати слухачам навчально-методичних центрів цивільного захисту та безпеки життєдіяльності, студентам вищих навчальних закладів, силам цивільного захисту та керівному складу з питань цивільного захисту всіх рівнів. Вивчаючи документи, важливо звертати увагу на виправдані та абсолютно непотрібні заходи, які здійснювали під час ліквідації наслідків аварії ЧАЕС.

Важливо, аби цей досвід ураховували в процесі створення нових нормативно-правових актів у сфері цивільного захисту. Наприклад, у «Порядку проведення евакуації в разі загрози виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій», затвердженому постановами КМУ від 30.11.2013 р. № 841 та зі змінами від 30.11.2016 р. № 905, не враховані з чорнобильського досвіду особливості евакуації щодо створення збірних пунктів на забрудненій території, організації й проведення евакуації населення та вивезення свійських тварин із районів сільської місцевості, інші важливі заходи.

Суттєвим недоліком чинної нормативно-правової бази з питань радіаційної безпеки є несвоєчасне внесення змін і доповнень до неї. Приміром, у статті 10 Закону України «Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання» повноваження щодо забезпечення захисту людини від такого впливу покладають лише на місцеві органи виконавчої влади. Про органи місцевого самоврядування не йдеться. Посилаючись на таке упущення в законі, юристи вилучають із положень про ланки у новостворених об'єднаних територіальних громадах їх завдання щодо захисту населення від впливу іонізуючого випромінювання, як не властиве для органів місцевого самоврядування.

Відповідно до наказу МНС від 11.08.2010 року N2 649, прогнозування здійснює АЕС, а за якою методикою, то це фахівцям у сфері цивільного захисту невідомо.

Є посібник «Комп'ютерна оцінка радіаційної обстановки під час аварій на атомних електростанціях» (за редакцією Р. М. Портуса, Запоріжжя, 1993 , 90 ст.). У ньому вміщено методику оцінки радіаційної обстановки під час аварій на АЕС, характеристику радіаційних аварій та зон радіоактивного забруднення, а також деякі радіаційно-гігієнічні аспекти безпеки.

Бажано, аби керівництво ДСНС України залучило науковців до створення на базі зазначеного посібника легітимної методики прогнозування аварії на вітчизняних АЕС, на зразок «Методики прогнозування наслідків виливу (викиду) небезпечних хімічних речовин під час аварій на промислових об'єктах і транспорті». Така методика потрібна для навчання студентів вищих навчальних закладів, слухачів навчально-методичних центрів цивільного захисту та безпеки життєдіяльності, фахівців у сфері атомної енергетики.

З кожним роком пам'ять про Чорнобильську трагедію слабне. Про заходи й говорити годі, крім хіба-що зведення нового укриття. Щорічні парламентськіслухання цьогоріч відмінили. А необізнаність серед підростаючого покоління про Чорнобильську трагедію та її наслідки вражає.

Кілька слів про «забруднені» території. Японські міста Хіросіма та Нагасакі вже через рік після ядерного бомбардування (за деякими обмеженнями) були придатними для життя. Територія зони відчуження навколо ЧАЕС для нормальної життєдіяльності втрачена не для одного покоління. Унаслідок ядерних вибухів ядерний матеріал ділиться примусово і миттєво.

35

При цьому виділяється потужна ядерна енергія з вражаючими факторами: повітряної хвилі надмірного тиску, світлового імпульсу, іонізуючого випромінювання та радіоактивного забруднення. Основні втрати відбуваються в процесі вибуху. Після продовжує діяти тільки один вражаючий факторрадіоактивне забруднення місцевості тими радіоізотопами самого ядерного заряду, які не поділилися примусово під час вибуху, і продовжують розпадатися. Але таких радіоізотопів після ядерного вибуху залишається мало в порівнянні з їхньою кількістю під час аварій на ядерних реакторах. У процесі експлуатації в них утворюються радіонукліди з періодом напіврозпаду до кількох сотень років.

Приблизно після десяти періодів напіврозпаду радіонукліди стають безпечними. Отже, радіоізотопи розпалися наполовину, їх стало вдвічі менше. Аби вони стали безпечними, слід чекати ще 270 років. Щільність забруднення ними зон із плином часу зменшується за рахунок перенесення радіоактивного пилу, лісових пожеж, паводків, повеней та неконтрольованого вивезення забруднених матеріалів. Основні заходи з локалізації розповсюдження радіонуклідів не здійснюють від 1991 року. Радіонукліди чорнобильського походження без перешкод «подорожують» Україною. Давно не контролюють їх вміст у харчових продуктах, продовольчій сировині, питній воді. Відсутні моніторинг радіоактивного забруднення територій, а також система контролю та обліку доз опромінення населення, як того вимагає Закон України «Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання». Пункти цього базового документу не виконували як попередні можновладці, так і нинішні. Воно й не дивно, адже окремі фахівці з питань цивільного захисту органів влади не знають про існування цього закону. Відповідно під час практичної діяльності не виконують його положень у повному обсязі фізичні та юридичні особи. Насамперед порушуються Норми радіаційної безпеки щодо обмеження опромінення техногенно-підсиленими джерелами природного походження.

Іонізуюче випромінювання (далі – ІВ) – специфічний вражаючий фактор для живих організмів, у складі яких є вода. В організмі людини її майже 80%. Дію цього вражаючого фактору спрощено можна пояснювати так. Під час опромінення живих тканин людини молекули води, що знаходяться в них, розпадаються на вільні атоми водню – Н, гідроксильні групи – ОН, перекис водню – Н2О2 озон – О3. Ці складові, крім водню, надмірно окислюють живі клітини, які потім втрачають частково або остаточносвої властивості щодо обміну речовин. Пошкоджені клітини погано діляться (уповільнюється ріст молодого організму або виникають ракові пухлини), рано старіють (скорочується тривалість життя людини), втрачається імунний захист.

Безпосередній процес опромінення організм людини не відчуває. Навіть отримавши смертельну дозу, спочатку людина відчуває слабкість, нудоту, а потім настає уявне благополуччя. Наслідки опромінення проявляються в часі залежно від отриманої дози. У найбільшій мірі вражаються статеві та кровотворні органи. Організм людини в цілому втрачає імунний захист. Опромінений організм має віддалені генетичні наслідки. Негативні наступають і від радіофобії. Смертельна доза іонізуючого опромінення для людини – це енергія, якої достатньо для нагрівання склянки води до теплого стану. Не випадково в цивілізованих країнах надзвичайно обережно поводяться з джерелами іонізуючого випромінювання.

Великі дози опромінення людини негайно впливають на її здоров'я (променева хвороба).

Три основні клінічні синдроми:• кістково-мозковий;• шлунково-кишковий;• церебральний (незворотнє ураження кровотворної системи, кишечника та

центральної нервової системи);

36

У цьому діапазоні великі дози відрізняються від менших лише тим, що смерть у першому випадку наступає раніше, а в другому - пізніше.

Під час опромінення в малих дозах можна чекати появи пухлин або спадкових захворювань (вроджені катаракти, анемія, м'язова дистрофія, хвороба Дауна, діабет, астма, загалом понад 200 захворювань).

Віддалені наслідки опромінення малими дозами:• скорочення тривалості життя;• всі види раку (лейкози, злоякісні пухлини шкіри, кісток, молочної залози,

яєчників).Рак, що виникає в результаті опромінення, нічим не відрізняється від раку, викликаного

іншими причинами.В умовах радіаційної аварії НРБУ-97 допускається заплановане підвищене опромінення

осіб зі складу аварійного персоналу (за виключенням жінок, а також чоловіків віком до ЗО років). Водночас кожен із них має бути чітко поінформований про ризик такого опромінення для здоров'я, пройти попередню підготовку й дати письмову згоду на участь у подібних роботах.

Один із суттєвих недоліків під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС – недотримання ліквідаторами режимів радіаційного захисту. Причина – відсутність у абсолютної більшості ліквідаторів елементарних знань про наслідки опромінення малими дозами. На той час ліквідаторам офіційно встановили сумарні дозу до 25 Р. Виходячи з неї, визначили й термін перебування у зоні. Окремі мобілізовані резервісти шукали сильно забруднені місця, аби якомога скоріше набрати зазначену дозу й демобілізуватися достроково. Ефективних дієвих інструктажів з ліквідаторами ані до початку робіт, ані в процесі, зазвичай, не проводили. Не вистачало компетентних фахівців. До слова, бракує їх і сьогодні. Мало того, окремі керівники з проведення робіт закликали ліквідаторів нехтувати радіаційною небезпекою. Як наслідок, більшість «слухняних» ліквідаторів передчасно пішли з життя або важко хворіють.

ВИСНОВКИ1. Забуті уроки Чорнобиля можуть стати причиною нових ядерних катастроф.2. Вивчення досвіду ліквідації аварії на ЧАЕС та дотримання вимог законодавства у

сфері ядерної безпеки – запорука здійснення заходів щодо запобігання аваріям на вітчизняних АЕС.

3. Іонізуюче опромінення населення, особливо молодого покоління, призводить до важких хвороб та передчасних смертей і, в результаті, різкого зменшення населення в Україні, яке є її основним багатством.

4. Враховуючи наявність у світі ядерної зброї та ймовірність її застосування, органи управління, сили цивільного захисту та населення треба готувати до дій в умовах радіаційного забруднення.

Кондратюк В.М.УРОКИ ЧОРНОБИЛЯ: ЗАБУТИ НЕ МОЖНА

Надзвичайна ситуація. – № 2 (2) серпень, 2017. – С. 60-65

Аварія на Чорнобильській АЕС увійшла в історію, як транскордонна. Від її наслідків постраждала не тільки Україна, а й сусідні держави. Автору цієї статті, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС, прикро зазначати, що наша держава постраждала від цієї трагедії в найбільшій мірі, а її уроки ми забуваємо швидше, ніж у сусідній Білорусії чи Російській Федерації.

Об’єктивних причин цьому явищу можна знайти багато, основними з яких є часта зміна політичних еліт, пріоритетів у розвитку держави та дефіцит досвідчених кадрів у всіх сферах діяльності. А ще добавилася війна на сході України, яка вже точиться більше трьох років, і кінця їй не видно.

Найважливішими уроком Чорнобиля є неприпустимість ігнорування безпеки при експлуатації 13 ядерних енергоблоків, які вже виробили свій ресурс. В Україні гостро стоїть

37

питання про виділення коштів на ремонт цих енергоблоків. А раніше їх не ремонтували, а міняли на нові.

У засобах масової інформації вже неодноразово повідомлялося про небезпеку, викликану порушенням технологічних норм при експлуатації реакторів.

Чого тільки варте повідомлення прес-служби НАЕК «Енергоатом» про те, що «вночі 5 березня 2017 року енергоблок № 2 Запорізької АЕС відключений від енергосистеми за балансовим обмеженням. Йде переведення реактора в стан «гарячої зупинки».

Що це було? Чи не Чорнобиль або Фукусіма?Фахівці стверджують, що використовувати «гарячу зупинку» реактора – все рівно, що

зупиняти стоп-краном потяг, який летить зі швидкістю 300 кілометрів за годину. При цьому треба враховувати, що потяг і все решта обладнання не в кращому стані.

Для будь-якої електрогенеруючої енергетики характерні моменти, які бувають за межами пікових навантажень, коли потужності енергетичних агрегатів явно не вистачає, або спадів, коли цю потужність просто нікуди дівати. Раніше зазначена проблема вирішувалася за допомогою єдиної енергосистеми, яка дозволяла здійснювати перетік енергії із одного регіону країни в інший. Достатньо ефективно працювали і енергоакумулюючі станції.

У зв’язку з блокуванням постачання вугілля з Донбасу основне навантаження щодо забезпечення населення і суб’єктів господарювання електроенергією лягло на вітчизняні АЕС, на яких її тепер виробляється більше 60 %. Але атомна енергетика не терпить вільного поводження. Перші тривожні симптоми ми вже спостерігали після підриву ліній електропередач у Криму два роки тому. Тоді у населення і деяких суб’єктів господарювання Запорізької і Херсонської областей погоріли тисячі приладів побутової та іншої техніки. Нині, відповідно до розпорядження КМУ від 15.02.2017 р. № 103-р «Про вжиття тимчасових надзвичайних заходів на ринку електричної енергії», фахівцям, які обслуговують енергоблоки АЕС, приходиться маневрувати в ручному режимі, що для АЕС надзвичайно ризиковано.

Забули наші можновладці, що причиною Чорнобильської трагедії було ручне управління при проведенні експерименту на графіто-водному реакторі великої потужності щодо його живучості, знову ж таки вночі. Мабуть, щось подібне, тільки за іншої причини, відбувалося вночі 5 березня на 2-му енергоблоці Запорізької АЕС, коли прийшлося заливати бромною водою розпечений стрижень.

Крім небезпеки, викликаної порушенням технологічних норм, існує ще і небезпека тероризму з боку наших «патріотів». У травні 2014 року уже була спроба «Правого сектору» взяти під контроль Запорізьку АЕС. Тоді її вдалося присікти рішучими діями міліції.

А приклад мінування батальйоном «Айдар» ТЕЦ у місті Щастя, або заклики лідера «Правого сектору» підривати транспортні газопроводи. Такі дії схожі на російську рулетку. Тільки в звичайній рулетці вставлений один патрон в барабан револьвера, а в даних випадках один патрон вийнятий з повного барабана. Хто-небудь у Верховній Раді здатний пояснити «героям» АТО цю ситуацію? Від блокади до терору декілька кроків, а слово «руйнувати» стало головним в лексиці відчайдушних авантюристів.

Найбільшою техногенною катастрофою за своїми масштабами та наслідками була аварія на ЧАЕС. Ми живемо в умовах постійної загрози виникнення нової техногенної ядерної катастрофи, запобігти якій ще можна. Але для цього потрібно вивчати уроки Чорнобиля та виконувати вимоги законодавства з питань запобігання аваріям на джерелах іонізуючого випромінювання і захисту населення від нього.

Враховуючи наслідки аварії на ЧАЕС, Верховна Рада України прийняла цілу низку законів, основними з яких є: «Кодекс цивільного захисту України»; “Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання”; “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку”; “Про поводження з радіоактивними відходами”; “Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії”; “Про фізичний захист ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання”; “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи”; “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”; “Про охорону навколишнього природного середовища”; «Про металобрухт» та інші. Механізми втілення в життя цих законів визначені 26 постановами КМУ та 32 наказами центральних органів

38

виконавчої влади. Жодна інша сфера діяльності в Україні не забезпечена такою кількістю нормативно-правових актів. В них визначені радіаційно-гігієнічні регламенти, способи виявлення радіоактивного забруднення та захисту від іонізуючого випромінювання, повноваження органів влади щодо забезпечення заходів такого захисту. Щоправда, для розуміння окремих нормативних актів необхідні базові знання основ ядерної фізики та хімії.

Проте, сама по собі нормативно-правова база ще не гарантує надійний захист населення і територій від впливу іонізуючого випромінювання. Її, по-перше, треба вивчати і знати, а, по-друге, виконувати. І з першим, і з другим у нашій державі є проблеми. Спеціального вищого навчального закладу, який готує фахівців у цій сфері для цивільного захисту, у нас немає. Такий був у Сімферополі. У сучасних навчальних програмах наших вищих навчальних закладів, якщо і є теми із зазначеної сфери діяльності, то з мінімальним часом на їх вивчення. Крім того, є проблеми з підготовкою викладачів. У середніх навчальних закладах нині про радіацію можуть згадати тільки в дні пам’яті Чорнобильської трагедії.

А досвід, набутий при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, забувається. Про нього ніхто ніде не згадує, не те що вивчає. Такий досвід оформлений ще в 1987 році Штабом цивільної оборони Української РСР та Штабом цивільної оборони СРСР окремими виданнями, які розсилалися в усі штаби цивільної оборони областей України з грифом «таємно». У травні 1991 року цей гриф скасований. Особливо важливим для вивчення уроків Чорнобиля та досвіду з ліквідації наслідків аварії є видання Штабу ЦО СРСР. В архівах, мабуть, збереглися ці матеріали. Варто було б ДСНС України знайти їх та пропонувати для вивчення слухачам навчально-методичних центрів цивільного захисту та безпеки життєдіяльності, студентам вищих навчальних закладів, силам цивільного захисту та керівному складу з питань цивільного захисту всіх рівнів. При вивченні цього досвіду важливо звертати увагу на виправдані та невиправдані заходи, які проводилися при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Тобто, заходи, від яких було більше користі, ніж шкоди або навпаки.

Також важливо, щоб цей досвід ураховувався при створенні нових нормативно-правових актів у сфері цивільного захисту. Наприклад, у «Порядку проведення евакуації у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій», затвердженому постановою КМУ від 30.11.2013 р. № 841 зі змінами від 30.11.2016 р. № 905, не враховані з Чорнобильського досвіду особливості евакуації щодо створення збірних пунктів на забрудненій території, організації і проведення евакуації населення та вивезення свійських тварин із районів сільської місцевості.

Суттєвим недоліком чинної нормативно-правової бази з питань радіаційної безпеки є несвоєчасне внесення змін та доповнень до неї. Наприклад, у статті 10 Закону України «Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання» повноваження щодо забезпечення захисту людини від такого впливу покладаються лише на місцеві органи виконавчої влади. Про органи місцевого самоврядування не йдеться. Посилаючись на таке упущення в Законі, юристи вилучають з положень про ланки у новостворених об’єднаних територіальних громадах їх завдання щодо захисту населення від впливу іонізуючого випромінювання, як не властиве для органів місцевого самоврядування.

За довгі роки, що пройшли після аварії на ЧАЕС, наші науковці не спромоглися створити легітимну методику прогнозування наслідків аварії на водо-водяних енергетичних реакторах (ВВЕР). Таку назву реактор має із-за типу енергоносія – вода і типу уповільнювача нейтронів – також вода. Всі вітчизняні реактори такого типу. Тому така методика вкрай необхідна.

Відповідно до наказу МНС від 11.08.2010 року № 649 прогнозування здійснює АЕС, а за якою методикою фахівцям у сфері цивільного захисту невідомо.

Є посібник «Комп’ютерна оцінка радіаційної обстановки при аваріях на атомних електростанціях” /за редакцією Р. М. Портуса, Запоріжжя, 1993 , 90 ст./.

У посібнику надається методика оцінки радіаційної обстановки при аваріях на АЕС, характеристика радіаційних аварій та зон радіоактивного забруднення, а також деякі радіаційно-гігієнічні аспекти безпеки.

За цією методикою варіант такого прогнозування для території Дніпропетровської області при можливій аварії на одному із енергоблоків Запорізької АЕС наведений на рис. 1.

Бажано було б ДСНС України залучити науковців для створення на базі зазначеного посібника легітимної методики прогнозування аварії на вітчизняних АЕС, на зразок «Методики

39

прогнозування наслідків виливу (викиду) небезпечних хімічних речовин при аваріях на промислових об’єктах і транспорті». Така методика необхідна для навчання студентів вищих навчальних закладів, слухачів навчально-методичних центрів цивільного захисту та безпеки життєдіяльності, фахівців у сфері атомної енергетики.

.

Рис. 1Скорочення: ЗМРЗ – зони можливого радіоактивного забруднення;ВВЕР – водо-водяний енергетичний реактор.

З кожним роком пам’ять про Чорнобильську трагедію слабне. Про заходи й говорити нічого, крім будівництва нового конфайнменту над аварійним реактором. Щорічні парламентські слухання з приводу річниць аварії на ЧАЕС у більшості випадків ніяких наслідків не мали. У поточному році їх відмінили. Складається враження, що попередня і нинішня влада ставили собі за мету поступово забути про захист нинішнього та прийдешніх поколінь. А для цього, в першу чергу, знижується рівень обізнаності молодого покоління про Чорнобильську трагедію та її наслідки. Це головний урок. Він може бути причиною нової ще більшої трагедії.

Треба враховувати, що аварія на ЧАЕС сталася тоді, коли Україна була у складі великої держави з великими людськими, матеріальними та фінансовими ресурсами. Тоді не йшлося про їх відсутність. Все, що замовлялося для ліквідації наслідків аварії, постачалося в мінімально стислі строки. А ще на той час у нас були радянські люди, які добровільно, не розраховуючи на матеріальну винагороду, ризикуючи своїм життям, рятували Україну від ядерного лиха. Тепер їх називають «совками» ті, хто не стояв з ними пліч-о-пліч у рядах ліквідаторів або мало знають про старше покоління. Наше суспільство, особливо молоде покоління, за роки незалежності, на жаль, змінилося не в кращу сторону. Не приведи господи до подібної біди, розраховувати на жертовний героїзм серед нинішніх патріотів не приходиться. Нині у нас патріотизм проявляється тільки за великі гроші. А в Україні їх постійно не вистачає.

Серед усіх загроз техногенного характеру перше місце посідають можливі аварії на вітчизняних АЕС. Йдеться, перш за все, про втрату території. Навіть при наземних ядерних вибухах немає такого радіоактивного забруднення, як при аваріях на ядерних реакторах. Території міст Хіросіми та Нагасакі вже через рік після ядерного бомбардування були придатними для життя за деякими обмеженнями. Територія зони відчуження навколо ЧАЕС для нормальної життєдіяльності втрачена назавжди не тільки для нинішніх, а й прийдешніх поколінь. Справа в тому, що при ядерних вибухах ядерний матеріал ділиться примусово і миттєво, при якому виділяється потужна ядерна енергія з вражаючими факторами: повітряної хвилі надмірного тиску, світлового імпульсу, іонізуючого випромінювання та радіоактивного

40

забруднення. Основні втрати відбуваються в процесі вибуху. Після вибуху продовжує діяти тільки один вражаючий фактор – радіоактивне забруднення місцевості тими радіоізотопами самого ядерного заряду, які не поділилися примусово під час вибуху, і самовільно продовжують розпадатися. Але таких радіоізотопів після ядерного вибуху залишається мало у порівнянні з їх кількістю при аваріях на ядерних реакторах. У процесі експлуатації в них утворюється вся таблиця Мендєлєєва радіонуклідів, серед яких велика кількість штучних з періодами напіврозпаду від долі секунди до сотень і більше років. Приблизно після десяти періодів напіврозпаду радіонукліди стають безпечними. Наприклад, лідерами забруднення Чорнобильських зон є цезій-137 і стронцій-90 з періодом напіврозпаду 30 років. За 30 років, що пройшли після аварії, ці радіоізотопи розпалися наполовину, їх стало вдвічі менше. Треба чекати ще 270 років, щоб вони стали безпечними. А Чорнобильські зони забруднені й багато іншими довгоживучими радіоізотопами. Щільність забруднення ними Чорнобильських зон з часом зменшується не стільки за рахунок їх самовільного розпаду, скільки за рахунок перенесення радіоактивного пилу, лісових пожеж, паводків, повеней та неконтрольованого вивезення забруднених матеріалів. Основні заходи щодо локалізації розповсюдження радіонуклідів припинилися ще в 1991 році, як тільки Україна стала незалежною. Радіонукліди Чорнобильського походження мігрують по всій Україні. Давно припинений всякий контроль за вмістом радіонуклідів у харчових продуктах, продовольчій сировині, питній воді, моніторинг радіоактивного забруднення територій. Відсутня система контролю та обліку доз опромінення населення, як того вимагає Закон України «Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання». Цей базовий Закон не виконувала попередня влада всіх рівнів, не виконує його і нинішня. Окремі фахівці з питань цивільного захисту органів влади не знають про існування цього Закону. Відповідно не виконують його в повному обсязі фізичні та юридичні особи під час практичної діяльності. В першу чергу порушуються Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97) щодо обмеження опромінення техногенно-підсиленими джерелами природного походження.

Іонізуюче випромінювання (далі - ІВ) – специфічний вражаючий фактор для живих організмів, у складі яких є вода. В організмі людини її біля 80%. Спрощено дію цього вражаючого фактору можна пояснювати так. При опроміненні живих тканин людини молекули води, що знаходяться в них, розпадаються на: вільні атоми водню – Н, гідроксильні групи – ОН, перекис водню - Н2О2, озон - О3, радикали гідропероксиду – НО2 (рис.2). Ці складові, крім водню, надмірно окислюють живі клітини, які потім втрачають частково або остаточно свої властивості щодо обміну речовин. Пошкоджені клітини погано діляться (уповільнюється ріст молодого організму або виникають ракові пухлини), рано старіють (скорочується тривалість життя людини), втрачається імунний захист.

При безпосередньому опроміненні організм людини не відчуває його впливу. Навіть після опроміненні смертельною дозою спочатку людина відчуває слабкість, нудоту, а потім настає мниме благополуччя. Наслідки опромінення проявляються в часі залежно від отриманої дози. У найбільшій мірі вражаються статеві і кровотворні органи. Організм людини в цілому втрачає імунний захист. Опромінений організм має віддалені генетичні наслідки. Негативні наслідки наступають і від радіофобії. Смертельна доза іонізуючого опромінення для людини – це енергія, якої достатньо для нагрівання склянки води до теплого стану. Не випадково в цивілізованих країнах надзвичайно обережно поводяться з джерелами іонізуючого випромінювання.

Рис. 2

41

Великі дози опромінення людини негайно впливають на її здоров’я (променева хвороба).Три основні клінічні синдроми:• кістково-мозковий – від 1000 мЗв = 100 000 мР = 100 Р;• шлунково-кишковий – від 4000 мЗв = 400 000 мР = 400Р ;• церебральний (незворотнє ураження кровотворної системи, кишечника та

центральної нервової системи) – від 6000 мЗв = 600 000 мР = 600 Р.В цьому діапазоні доз великі дози відрізняються від менших лише тим, що смерть у

першому випадку наступає раніше, а в другому – пізніше.Малі дози – до 100 мЗв = 10 000 мР = 10 Р.Низькі потужності доз – до 0,1 мЗв/хв (6 мЗв/год = 600 мР/год = 60 000 мкР/год).При опроміненні людей в малих дозах можна чекати появи пухлин або спадкових

захворювань (вроджені катаракти, анемія, м’язова дистрофія, хвороба Дауна, діабет, астма, загалом більше 200 захворювань).

Віддалені наслідки опромінення малими дозами:• скорочення тривалості життя;• всі види раку (лейкози, злоякісні пухлини шкіри, кісток, молочної залози,

яєчників).Рак, що виникає в результаті опромінення, нічим не відрізняється від раку, викликаного

іншими причинами.В умовах радіаційної аварії НРБУ-97 допускається заплановане підвищене опромінення

осіб зі складу аварійного персоналу (за виключенням жінок, а також чоловіків віком до 30 років) до 100 мЗв (10 Р). У виключних випадках, коли роботи виконуються з метою збереження життя людей допускається опромінення ліквідаторів до 500 мЗв (50 Р), але виключно з числа добровольців, які пройшли медичне обстеження, причому, кожний з них має бути чітко і всесторонньо проінформований про ризик подібного опромінення для здоров’я, пройти попередню підготовку і дати письмову згоду на участь у подібних роботах.

Одним із суттєвих недоліків при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС було недотримання ліквідаторами режимів радіаційного захисту. Причиною цьому була відсутність у абсолютної більшості ліквідаторів елементарних знань про наслідки опромінення малими дозами. Ліквідаторам на той час офіційно була встановлена сумарна доза до 25 Р. Виходячи з цієї дози, встановлювався термін перебування ліквідаторів у зоні. Щоб демобілізуватися раніше строку, окремі резервісти, які були мобілізовані для ліквідації наслідків аварії, шукали сильно забруднені місця, щоб швидше набрати зазначену дозу. Ні попередніх, ні в процесі ведення робіт ефективних та дієвих інструктажів з ліквідаторами, як правило, не проводилося. Для їх проведення не вистачало і компетентних осіб, як не вистачає їх і сьогодні. Мало того, окремі керівники з проведення робіт закликали ліквідаторів нехтувати радіаційною небезпекою. Більшість ліквідаторів, які послухались таких «героїв», передчасно пішли з життя або важко хворіють.

ВИСНОВКИ1. Забуті уроки Чорнобиля можуть стати причиною нових ядерних катастроф.2. Вивчення досвіду ліквідації аварії на ЧАЕС та дотримання вимог законодавства у

сфері ядерної безпеки є запорукою здійснення заходів щодо запобігання аваріям на вітчизняних АЕС.

3. Іонізуюче опромінення населення, особливо молодого покоління, призводить до важких хвороб та передчасних смертей і, в результаті, різкого зменшення населення в Україні, яке є її основним багатством.

4. Враховуючи наявність на території сусідніх держав ядерної зброї та певну ймовірність застосування її у війні з боку противника, органи управління, сили цивільного захисту та населення України необхідно готувати до дій в умовах радіаційного забруднення.

42

Кондратюк В.М.МЕДИЧНИЙ, БІОЛОГІЧНИЙ ТА ПСИХОЛОГІЧНИЙ ЗАХИСТ

Пожежна та техногенна безпека. – 2016. – № 5.

Найбільшою цінністю в державі є її народ. В статті 16 Конституції України зазначено: «Збереження генофонду Українського народу є обов’язком держави». Для виконання цього обов’язку за роки незалежності в нашій країні створено цілу низку законодавчих актів, серед яких: Кодекс цивільного захисту, Закони України: “Основи законодавства України про охорону здоров’я” 19.11.1992 р. № 2801; “Про екстрену медичну допомогу” 5.07.2012 р. № 5081-VІ; “Про захист населення від інфекційних хвороб” 6.04.2000 р. № 1645-ІІІ; “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” 24.02.1994 р. № 4004-XІІ; “Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз” 5.07.2001 р. № 2586-ІІІ; “Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання” 14.01.1998 р. № 15/98-ВР; “Про державну систему біобезпеки при створенні, випробовуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів” 31.05.2007 р. № 1103-V.

Зазначеними законами визначені

В статті 3 Закону України «Основи законодавства про охорону здоров’я» зазначено: «Здоров’я людини – це стан повного фізичного, психічного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад».

В комплексному захисті при надзвичайних ситуаціях медичний, біологічний і психологічний захист, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення має надзвичайно важливе значення. Заходи такого захисту визначенні главою 9 Кодексу цивільного захисту. Основним з них є медична допомога постраждалим, рятувальникам та іншим особам, які залучалися до виконання аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, гасіння пожеж, проведення їх медико-психологічної реабілітації.

Медична допомога – це діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику, лікування та реабілітацію у зв’язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами.

Медична допомога вважається своєчасною, якщо домедична допомога постраждалим була надана в перші 30 хв. після ураження, долікарська (фельдшерська) відповідно – до 1-2 годин, а перша лікарська допомога надана протягом перших 4-6 годин.

При надзвичайних ситуаціях медична допомога здійснюється на безоплатній основі службою медицини катастроф на догоспітальному і госпітальному етапах у відповідності з постановою КМУ від 11.07.2001 р. № 827 “Про затвердження Положення про Державну службу медицини катастроф”.

Законом України “Про екстрену медичну допомогу” визначений термін «екстрена медична допомога», яка здійснюється працівниками системи екстреної медичної допомоги та медицини катастроф з метою врятування і збереження життя людини у невідкладному стані.

43

Невідкладний стан людини – це раптове погіршення фізичного або психічного здоров’я, яке становить пряму та невідворотну загрозу життю та здоров’ю людини і виникає внаслідок хвороби, травми, отруєння або інших причин.

Цим же законом визначений термін «домедична допомога», як невідкладні дії та організаційні заходи, спрямовані на врятування та збереження життя людини у невідкладному стані та мінімізацію наслідків впливу такого стану на її здоров’я, що здійснюється на місці події особами, які не мають медичної освіти, але за своїми службовими обов’язками повинні володіти основними практичними навичками з рятування та збереження життя людини, яка перебуває у невідкладному стані, та відповідно до закону зобов’язані здійснювати такі дії та заходи.

Домедична допомога включає 3 етапи: 1 етап – негайне припинення дії зовнішніх вражаючих факторів; 2 етап – безпосереднє надання домедичної допомоги; 3 етап – організація доставки постраждалого в медичний заклад.

Безпосереднє надання домедичної допомоги включає:- штучне дихання;- непрямий масаж серця;- зупинка кровотечі;- обробка ран;- накладання пов’язок;- іммобілізація переломів і вивихів;- транспортування постраждалих;- промивання шлунку;- вилучення сторонніх предметів з дихальних шляхів.Законом визначені особи, які зобов’язані надавати домедичну допомогу людині у

невідкладному стані, а саме:- рятувальники аварійно-рятувальних служб; - працівники державної пожежної охорони;- працівники органів та підрозділів поліції;- фармацевтичні працівники;- провідники пасажирських вагонів;- бортпровідники;- інші особи, які не мають медичної освіти, але за своїми службовими обов’язками

повинні володіти практичними навичками надання домедичної допомоги.Порядок підготовки та підвищення кваліфікації з надання домедичної допомоги осіб, які

зобов’язані її надавати, визначаються КМУ.Середній показник смертності від надзвичайних ситуацій в Україні становить 130-135

осіб на 100 тисяч населення, що перевищує відповідні показники країн Європи в 3-5 разів. При цьому 24% постраждалих помирають у лікарнях, а 76% - на догоспітальному етапі. У розвинутих країнах навпаки: 72% постраждалих помирають у лікарнях від травм несумісних з життям і лише 28% на догоспітальному етапі.

Згідно статті 15 Закону України “Про екстрену медичну допомогу” особи, винні у порушенні його положень, несуть дисциплінарну, адміністративну, кримінальну або цивільно-правову відповідальність за:

- ненадання без поважних причин на місці події домедичної допомоги або необґрунтовану відмову у її ненаданні;

- ненадання без поважних причин на місці події необхідної медичної допомоги або необґрунтовану відмову у її наданні;

- ненадання без поважних причин наявного транспортного засобу для безоплатного перевезення людини, яка перебуває у невідкладному стані, до найближчого до місця події відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги або необґрунтовану відмову у здійсненні такого перевезення;

- несвоєчасне надання екстреної медичної допомоги або створення перешкод у її наданні;

44

- невиконання без поважних причин розпоряджень оперативно-диспетчерської служби центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф або бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги щодо надання необхідної невідкладної медичної допомоги пацієнту, який перебуває у невідкладному стані, що загрожує життю такого пацієнта;

- необґрунтовану відмову у передачі та прийнятті викликів екстреної медичної допомоги.

В наш час особливе значення має біологічний захист населення, тварин і рослин, який визначений статтею 37 Кодексу цивільного захисту, Законами України: “Про захист населення від інфекційних хвороб”, “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”.

Біологічний захист – це захист від біологічних патогенних агентів, який включаєсвоєчасне виявлення чинників біологічного зараження, визначення їх виду і масштабів ураження, а також комплекс адміністративно-господарських, режимно-обмежувальних, протиепідемічних, медичних і профілактичних заходів.

Біологічні патогенні агенти – це будь-які чинники біотичного походження, які здатні спричиняти масові захворювання людей, тварин, рослин, що може призвести до погіршення стану довкілля, заподіяння значних економічних збитків, погіршення умов життєдіяльності населення або обумовити загрозу захворювання і загибелі людей.

Головною характеристикою біологічних патогенних агентів є їх здатність до розмноження в організмі “хазяїна” протягом певного часу.

Біологічні патогенні агенти характеризується такими властивостями:- інфекційність – здатність проникати, виживати і розмножуватися в організмі “хазяїна”;- вірулентність – відношення кількості клінічних випадків до кількості інфікованих;- летальність – здатність призводити до смертельних випадків у групіінфікованих;- патогенність – здатність певного біологічного патогенного агента спричинювати

захворювання, тобто відношенням кількості клінічних випадків до кількості осіб, що були інфіковані;

- інкубаційний період – проміжок часу між моментом інфікування біологічним патогенним агентом й до появи перших симптомів захворювання, притаманних певній інфекції. Це залежить від комплексу змінних величин: первісної дози, вірулентності, способу проникнення, швидкості розмноження та імунологічного статусу “хазяїна”;

- механізм трансмісії: ‒ прямий – контакт між інфікованою і здоровою людиною; ‒ непрямий – контакт через речі та об’єкти зовнішнього середовища, що були

заражені; ‒ повітряна трансмісія - під час кашлю або чхання хворого, який стає джерелом

мікробних аерозолів; ‒ векторна передача – через укуси комах, членистоногих чи інших безхребетних.Пряма передача біологічних патогенних агентів може бути перервана санітарно-

гігієнічними та протиепідемічними заходами.Переривання непрямої трансмісії біологічних патогенних агентів вимагає інших підходів

(вентиляція, хлорування води, контроль за переносниками).Інфекційні хвороби – це розлади здоров’я людей, що виникають внаслідок зараження

живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення.

Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.07.95 № 133 визначені: - небезпечні інфекційні хвороби, які характеризуються важкими та (або) стійкими

розладами здоров’я в окремих хворих і становлять небезпеку для їх життя і здоров’я (всього - 26);

- особливо небезпечні інфекційні хвороби – карантинні: чума, холера, жовта гарячка, ебола… (всього – 38), які характеризуються важкими та стійкими розладами здоров’я у значної кількості хворих, високим рівнем смертності, швидким поширенням цих хвороб серед населення.

45

Епідемія – масове поширення інфекційної хвороби серед населення відповідної території за короткий проміжок часу.

Епізоотія – масове вибухоподібне поширення інфекційних або паразитарних хвороб серед тварин відповідної території.

Епіфітотія – масове вибухоподібне поширення інфекційних або паразитарних хвороб серед рослин.

Карантин – адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.

Карантин встановлюється та відміняється КМУ за поданням головного державного санітарного лікаря України.

Рішення про встановлення карантину та про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації, в якому зазначаються:

- причини встановлення карантину;- межі території карантину;- профілактичні, протиепідемічні заходи;- виконавці заходів та терміни їх проведення;- тимчасові обмеження прав фізичних та юридичних осіб;- режим роботи суб’єктів господарювання.На території карантину створюються спеціалізовані заклади охорони здоров’я з

особливим протиепідемічним режимом – спеціалізовані лікарні, ізолятори, обсерватори.Обов’язковій госпіталізації у ці заклади підлягають хворі на особливо небезпечні та

небезпечні інфекційні хвороби, а також особи з симптомами таких хвороб.Особи, які мали контакти з хворими на особливо небезпечну інфекційну хворобу

підлягають госпіталізації в ізолятор. Особи, які мають бажання залишити зону карантину до його відміни, протягом

інкубаційного періоду відповідної хвороби перебувають в обсерваторі і проходять необхідні обстеження. Після закінчення терміну перебування в обсерваторі з урахуванням результатів обстежень їм видається довідка на право виходу із зони карантину.

Особи, які хворі на особливо небезпечні інфекційні хвороби, в разі відмови від госпіталізації підлягають примусовому стаціонарному лікуванню.

Навколо зони карантину встановлюється зона обсервації.Обсервація – система ізоляційно-обмежувальних, лікувально-профілактичних і

спеціальних санітарно-протиепідемічних заходів, направлених на запобігання поширенню інфекційних захворювань.

46

Дезінфекційні заходи – це знищення у середовищі життєдіяльності людини збудників інфекційних хвороб (дезінфекція) та їх переносників – комах (дезінсекція) і гризунів (дератизація).

Види дезінфекційних заходів:- профілактичні – проводяться у жилих, виробничих, навчальних, санітарно-побутових

приміщеннях, у місцях масового відпочинку населення та рекреаційних зонах не рідше 2-х разів на рік – навесні та восени. Такі заходи проводяться спеціалізованими підрозділами державної санітарно-епідемічної служби, а також суб’єктами господарювання на підставі договорів;

- поточні – заходи, що систематично проводяться у закладах охорони здоров’я, на об’єктах громадського харчування та на підприємствах харчової промисловості, у приміщеннях масового перебування людей, у жилих приміщеннях під час перебування в них інфекційних хворих чи бактеріоносіїв. Такі заходи проводяться по декілька разів на день залежно від епідемічної ситуації працівниками відповідних суб’єктів господарювання, а в жилих приміщеннях – хворими на інфекційні хвороби, бактеріоносіями, членами їх сімей тощо;

- заключні дезінфекційні заходи – проводяться в осередку інфекційної хвороби після видалення з нього джерела інфекції установами та закладами державної санітарно-епідемічної служби. Порядок проведення профілактичних, поточних і заключних дезінфекційних заходів встановлюється Міністерством охорони здоров’я з урахуванням особливостей збудників інфекційних хвороб, факторів передачі інфекції тощо.

Специфічна профілактика – це спеціальна система заходів, спрямована на запобігання появі конкретної інфекційної хвороби, викликаної певним видом біологічного патогенного агенту. Недолік такої профілактики – не захищає від інших видів біологічних патогенних агентів.

Неспецифічна профілактика – комплекс заходів, які захищають від широкогоспектру біологічних патогенних агентів. Складові неспецифічної профілактики:підвищення опірності організму; гігієнічні та дезінфекційні заходи; прийом спеціальних

лікарських препаратів.Статтею 7 Закону України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя

населення” визначені обов’язки суб’єктів господарювання:- за пропозиціями державної санітарно-епідеміологічної служби (далі – ДСЕС)

розробляти і здійснювати санітарні та протиепідемічні заходи;- забезпечувати лабораторний контроль за виконанням вимог санітарних норм щодо

безпеки використання (зберігання, транспортування тощо) шкідливих для здоров’я речовин та матеріалів, утворених внаслідок їх діяльності викидів, скидів, а також готової продукції;

- виконувати розпорядження та вказівки ДСЕС при здійсненні ними нагляду;- усувати за поданням ДСЕС від роботи, навчання, відвідування дошкільних навчальних

закладів осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для

47

оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими, а також осіб, які ухиляються від обов’язкового медичного огляду;

- негайно інформувати органи ДСЕС про надзвичайні події і ситуації, що становлять загрозу здоров’ю населення, санітарному та епідемічному благополуччю;

- відшкодовувати у встановленому порядку працівникам і громадянам шкоду, завдану їх здоров’ю внаслідок порушення санітарного законодавства;

- дотримуватися протиепідемічного, протиепізоотичного, протиепіфітотичного режимів.Статтею 38 Кодексу цивільного захисту визначені заходи психологічного захисту

населення, які спрямовуються на зменшення та нейтралізацію негативних психічних станів і реакцій серед населення у разі загрози та виникнення НС і включають:

1) планування діяльності щодо психологічного захисту;2) своєчасне застосування ліцензованих інформаційних, психопрофілактичних і

психокорекційних методів впливу на особистість;3) виявлення за допомогою психологічних методів чинників, які сприяють виникненню

соціально-психологічної напруженості;4) використання сучасних психологічних технологій для нейтралізації негативного

впливу чинників надзвичайних ситацій на населення;5) здійснення інших заходів психологічного захисту залежно від ситуації, що склалася.Організація та здійснення заходів психологічного захисту покладається на фахівців

Державної служби надзвичайних ситуацій України.Відповідно до розпорядження КМУ від 26.01.2015 р. № 47-р “Про встановлення режимів

підвищеної готовності та надзвичайної ситуації” Міністерством охорони здоров’я України виданий наказ № 75 від 18.02.2015 р. “Про додаткові заходи щодо забезпечення функціонування закладів охорони здоров’я в умовах особливого періоду та подолання наслідків надзвичайних ситуацій державного рівня соціального та воєнного характеру”.

До таких заходів належать:1) створення резерву профільних ліжок у закладах охорони здоров’я (не менше 30%) для

надання невідкладної медичної допомоги постраждалим;2) перевірка стану матеріально-технічного та медикаментозного забезпечення

підрозділів системи екстреної медичної допомоги;3) створення резервів лікарських засобів, виробів медичного призначення, донорської

крові, паливно-мастильних матеріалів;4) створення регіональних резервів лікарських засобів, виробів медичного призначення,

медичного обладнання для забезпечення цивільного населення під час особливого періоду;5) затвердження регламентів забезпечення закладів охорони здоров’я необхідними

групами лікарських засобів та виробів медичного призначення в умовах особливого періоду;6) проведення тренінгів щодо взаємодії підрозділів екстреної медичної допомоги,

закладами охорони здоров’я згідно з територіальними планами реагування на надзвичайні ситуації з урахуванням вимог особливого періоду;

7) за результатами проведених тренінгів поновлення планів реагування на надзвичайні ситуації з урахуванням вимог особливого періоду, забезпечення взаємодії з аварійно-рятувальними службами та медичними підрозділами силових відомств;

8) проведення тренувальних занять у стаціонарах закладів охорони здоров’я, спрямованих на прийняття великої кількості постраждалих з метою вдосконалення навичок сортування постраждалих, відпрацювання маршрутів медичної евакуації, підготовки стаціонарів до масової госпіталізації постраждалих та можливої евакуації;

9) проведення заходів щодо запобігання надзвичайним ситуаціям у закладах охорони здоров’я, перевірка стану готовності резервних джерел енергозабезпечення;

10) інвентаризація всіх наявних засобів індивідуального захисту, приладів радіаційної і хімічної розвідки та дозиметричного контролю;

11) перевірка стану системи оповіщення, основних та резервних систем зв’язку із санітарними автомобілями, а у разі відсутності, вирішення питання про термінове їх укомплектування та звернення до радіочастотного органу стосовно отримання частотного ресурсу для потреб служби медицини катастроф;

48

12) забезпечення особового складу центрів екстреної медичної допомоги засобами індивідуального захисту: протигазами, бронежилетами, касками, захисними костюмами та інш.;

13) визначення та затвердження персонального складу формувань цивільного захисту;14) переведення особового складу спеціалізованих медичних бригад другої черги

Центруекстреної медичної допомоги та медицини катастроф у режим повної готовності, забезпечити їх резервами лікарських засобів, виробів медичного призначення, необхідного обладнання з розрахунку на 3 доби роботи;

15) забезпечення механізмів залучення волонтерів та добровольців до роботи у закладах охорони здоров’я у разі мобілізації медичного персоналу або його відсутності у штатних розкладах;

16) забезпечення охорони та пропускного режиму в закладах охорони здоров’я;17) інформування Державного закладу “Український науково-практичний центр

екстреної медичної допомоги Міністерства охорони здоров’я України” про всі випадки надзвичайних ситуацій на території області.

Висновки1. В комплексному захисті населення і територій при надзвичайних ситуаціях медичний,

біологічний і психологічний захист має виключно важливе значення, який забезпечується в достатній мірі нормативно-правовою базою.

2. Служба медицини катастроф є особливим видом аварійно-рятувальної служби, працівники якої повинні володіти знаннями і уміннями надавати безоплатну медичну допомогу постраждалим при надзвичайних ситуаціях.

3. Рятувальники інших сил цивільного захисту зобов’язані надавати домедичну допомогу постраждалим, а при ненаданні такої допомоги без поважних причин несуть відповідальність у відповідності з законом.

4. Відповідно до закону громадяни України зобов’язані: вивчати способи захисту від надзвичайних ситуацій та дій у разі їх виникнення,

надання домедичної допомоги постраждалим; повідомляти службі екстреної допомоги населенню про виникнення надзвичайних

ситуацій; у разі виникнення надзвичайних ситуацій до прибуття аварійно-рятувальних служб

вживати заходів для рятування населення; дотримуватися протиепідемічного, протиепізоотичного, протиепіфітотичного режимів

та режимів радіаційного захисту.

Кондратюк В.М.ПРО ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЖЕЖНОЇ ТА ТЕХНОГЕННОЇ БЕЗПЕКИ


Засновники журналу «Пожежна та техногенна безпека» влучно вибрали йому назву, тому що складовими цивільного захисту та основою запобігання надзвичайним ситуаціям є саме пожежна та техногенна безпека.

Вперше на законодавчому рівні визначення терміну «пожежна безпека» наведено в Кодексі цивільного захисту України (далі – Кодекс), як «відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов’язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю».

За виключенням визначення самого терміну «пожежна безпека», нормативно-правове забезпечення цієї сфери уже з перших років незалежності України було задовільним. З 1993 по 2013 роки діяв Закон України «Про пожежну безпеку», основні норми якого увійшли до Кодексу, що введений в дію з 1 липня 2013 року. Найбільша кількість підзаконних актів створена саме з пожежної безпеки. Вони постійно вдосконалюються. На вимогу Кодексу наказом МВС від 30.12.2014 р. № 1417 затверджені нові Правила пожежної безпеки в Україні. А в поточному році до них уже внесені необхідні зміни. Відповідно до цих Правил наказами

49

міністерств та відомств затверджуються правила пожежної безпеки підпорядкованих їм суб’єктів господарювання. Наприклад, наказом МОН від 15.08.2016 р. № 974 затверджені Правила пожежної безпеки для навчальних закладів та установ системи освіти України.

Пожежній безпеці з давніх пір приділялась особлива увага. До створення нормативно-правового забезпечення цієї сфери залучаються досвідчені фахівці.

З техногенною безпекою справа складніша.Визначення терміну «техногенна безпека» як «стан захищеності населення, території,

об’єктів від негативних наслідків надзвичайних ситуацій техногенного характеру» з’явився у 2004 році в Законі України «Про правові засади цивільного захисту», скасованого Кодексом.

Таке визначення було неповним і носило загальний характер.Про заходи щодо забезпечення цієї безпеки у зазначеному законі не йшлося, а на його

вимогу тільки через три роки наказом колишнього МНС від 15.08.2007 р. № 557 були затверджені Правила техногенної безпеки у сфері цивільного захисту на підприємствах, в установах та на небезпечних територіях (далі - Правила), які донині є чинними. Ці Правила не змінювалися навіть після введення в дію Кодексу. Вони не відповідають главі 12 Кодексу «Забезпечення техногенної безпеки». Крім потенційно небезпечних об’єктів та об’єктів підвищеної небезпеки, в Правилах не визначаються інші джерела небезпеки. Вони посилаються на закон та підзаконні акти, які втратили чинність, а терміни застаріли.

У Кодексі наведене нове визначення терміну «техногенна безпека», як «відсутність ризику виникнення аварії та/або катастроф на потенційно небезпечних об’єктах, а також у суб’єктів господарювання, що можуть створити реальну загрозу їх виникнення. Техногенна безпека характеризує стан захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного характеру. Забезпечення техногенної безпеки є особливою (специфічною) функцією захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій».

Слів багато, а смислу мало. Чому зосереджується увага саме на потенційно небезпечних об’єктах? Визначення терміну таким об’єктам наведене в Законі України «Про об’єкти підвищеної небезпеки». Основну загрозу несуть об’єкти підвищеної небезпеки, які ідентифікуються серед потенційно небезпечних об’єктів у порядку, визначеному цим законом.

В статті 50 Кодексу визначені джерела небезпеки виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру, але серед них не названі хімічно-небезпечні об’єкти. А цих джерел небезпеки в нашій державі найбільше у порівнянні з іншими, і заходи щодо забезпечення техногенної безпеки для них, як і для радіаційно-небезпечних об’єктів, повинні бути комплексними.

У визначенні терміну «техногенна безпека» підкреслюється, що вона є особливою (специфічною) функцією захисту населення і територій. А в чому полягає специфіка цієї функції, в Кодексі не розкривається. Дійсно, така специфіка присутня. Її необхідно розкрити в правилах техногенної безпеки, особливо щодо джерел хімічної, радіаційної, біологічної та інших видів небезпек.

Стаття 54 Кодексу констатує про віднесення міст та суб’єктів господарювання до відповідних груп і категорій цивільного захисту. А з якою метою запроваджуються ці заходи та яким нормативним актом визначаються заходи техногенної безпеки цих міст і суб’єктів господарювання, в Кодексі не вказано. Посилання на нормативні акти, в яких уже зазначені ці особливі заходи безпеки, повинні бути в Правилах техногенної безпеки.

У визначенні терміну «пожежна безпека» вживаються слова «відсутність неприпустимого ризику». Це краще, ніж «відсутність ризику», що вживається у визначенні терміну «техногенна безпека». У джерелах небезпеки ризик не може бути відсутнім. Він завжди присутній і може бути різним. Що означають слова «неприпустимий ризик» можна лише здогадуватися. Розібратися у ризиках, що вживаються у чинній нормативно-правовій базі для того, щоб застосувати їх до визначень термінів пожежної та техногенної безпеки, не зовсім просто.

Проте, слово «ризик» повинно бути ключовим у визначеннях цих термінів.Спробуємо розібратися в них.У Законі України «Про об’єкти підвищеної небезпеки» визначаються:

50

- ризик – ступінь імовірності певної негативної події, яка може відбутися в певний час або за певних обставин на території об’єкта підвищеної небезпеки і/або за його межами;

- прийнятний ризик – ризик, який не перевищує на території об’єкта підвищеної небезпеки і/або за його межами гранично допустимого рівня;

- управління ризиком – процес прийняття рішень і здійснення заходів, спрямованих на забезпечення мінімально можливого ризику.

У Методиці визначення ризиків та їх прийнятних рівнів для декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки, затвердженій наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 4.12.2002 р. № 637, додатково наведені кількісні показники ризику:

- індивідуальний ризик – імовірність загибелі людини, що знаходиться в даному регіоні, від можливих джерел небезпеки протягом року з урахуванням імовірності її перебування в зоні ураження. Абсолютно прийнятний Ri = 10-8 , що означає можливість загибелі однієї людини із 100 000 000. Неприйнятний Ri > 10-6 - загибель однієї людини із менше 1 000 000;

- територіальний ризик – імовірність загибелі протягом року людини, яка знаходиться в конкретному місці простору, від можливих джерел небезпеки. Абсолютно прийнятний R t = 10-7 , неприйнятний Rt> 10-5 ;

- соціальний ризик – імовірність загибелі людей понад певну кількість (або очікувана кількість загиблих) у даному регіоні протягом року від можливих джерел небезпеки з урахуванням імовірності їх перебування в зоні ураження. Абсолютно прийнятний R s = 10-7 , неприйнятний Rs> 10-5 .

Треба мати на увазі, що таких ризиків об’єктів підвищеної небезпеки необхідно досягати заходами цивільного захисту за власні кошти, а не тільки вказувати формально в деклараціях. На жаль, так воно є. Реальних ризиків інспекція не може перевіряти ні по закону, ні за своєю кваліфікацією.

У Методичних рекомендаціях … щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій на об’єктах і територіях з ризиком їх виникнення, затверджених наказом МНС від 02.04.2004 р. № 155, об’єкти і території визначаються:

- першого рівня ризику, на яких необхідно проводити запобіжні заходи негайно;- другого рівня ризику – протягом поточного року;- третього рівня ризику – протягом 2-3 наступних років.Постановою КМУ від 29.02.2012 р. № 306 визначені критерії, за якими оцінюється

ступінь ризику від провадження господарської діяльності у сфері техногенної та пожежної безпеки. Суб’єкти господарювання з урахуванням значення прийнятного ризику належать до одного з трьох ступенів ризику – високого, середнього та незначного для визначення періодичності здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки. А значення прийнятного ризику не вказується.

Отакий, приблизно, діапазон застосування терміну «ризик» у чинній нормативно-правовій базі. Виходячи з поверхового аналізу тільки цього діапазону, можна констатувати про відсутність в нашій державі єдності принципів формування і проведення державної політики у сфері техногенної та пожежної безпеки і, в першу чергу, забезпечення нормування рівнів ризику та розроблення механізмів державного регулювання у сфері управління ризиками.

Не випадково КМУ своїм розпорядженням від 22.01.2014 р. № 37-р схвалив Концепцію управління ризиками виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (далі - Концепція), в якій визначені шляхи та способи розв’язання проблеми. Основою нормативної бази ризиків, як зазначено в цій Концепції, є два основних нормативних рівні: мінімальний і гранично допустимий.

Під час визначення рівнів прийнятних ризиків застосовуватимуться значення ризиків, що використовуються в економічно розвинутих державах, а саме:

мінімальний ризик – менший або який дорівнює 10-8 ;гранично допустимий ризик – якій дорівнює 10-5 .Враховуючи значення цих ризиків, можна запропонувати визначення нових термінів

техногенної та пожежної безпеки для внесення змін до Кодексу:

51

техногенна безпека – стан захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій з мінімальними та гранично допустимими ризиками їх виникнення, що встановлені нормативними актами для певної галузі економіки, типів об’єктів та окремих територій;

пожежна безпека – стан об’єктів чи окремих територій, на яких досягнуті встановлені нормативними актами мінімальні і гранично допустимі ризики виникнення і розвитку пожеж та пов’язаних з ними шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю.

Відповідно до статті 20 Кодексу, суб’єкти господарювання зобов’язані здійснювати за власні кошти заходи цивільного захисту, що зменшують рівень ризику виникнення надзвичайних ситуацій. До якого рівня зменшувати цей ризик та як його розраховувати - невідомо. По-перше, суб’єкти господарювання не мають легітимних методик, за якими можна було б визначати реальні рівні ризиків. По-друге, навіть якщо і будуть визначені ці ризики, то з чим їх порівнювати. Тому для кожної галузі економіки, кожного виду небезпечної виробничої діяльності, типу об’єкта, окремої території повинні визначатися свої нормативи мінімального та гранично допустимого рівнів ризиків.

Є сподівання, що Український науково-дослідний інститут цивільного захисту спроможний створити методи оцінювання ризиків для об’єктів різного функціонального призначення, як заявив про це начальник цього закладу Віталій Кропивницький у розмові з головним редактором журналу «Пожежна та техногенна безпека» Володимиром Городецьким (стаття в № 10, 2016 р.).

У цьому ж номері журналу надрукована стаття Василя Бєгуна та Петра Кропотова «Реальність ризикорієнтовного підходу і децентралізації контролю безпеки». Автори занепокоєні відсутністю загальнодержавної координації робіт щодо впровадження ризикорієнтовного підходу в управлінні техногенно-екологічною безпекою та надають свої пропозиції з питань керування нею в нашій державі. Ця стаття заслуговує уваги з боку науковців, як і інші публікації В. Бєгуна в періодичних виданнях щодо оцінки ризиків. Бажано знати думки авторів зазначеної статті про організацію самого процесу оцінювання ризиків різних джерел небезпеки. Адже це непроста справа для суб’єктів господарювання, які зобов’язуються Кодексом визначати фактичний стан ризику та зменшувати його за власні кошти.

В. Бєгун і П. Кропотов пропонують керувати ризиками їх страхуванням: «Керівним впливом стають кошти власника. За принципом, хто створює ризик, той і платить. Тоді у власника з’являється зацікавлення у зменшенні ризику як для персоналу, так і для населення та довкілля». Тобто, суб’єкти господарювання повинні будуть виплачувати страхові суми в залежності від фактичного рівня ризику. При їх збільшенні ці суми повинні зростати. Але ж фактичні ризики можуть установлюватися в залежності від того, хто їх буде визначати.

Одним із принципів управління ризиками, як передбачає Концепція, є адресність, яка полягає в тому, що ним повинен управляти той суб’єкт управління ризиком, на об’єкті або території якого він існує. Так, заходи цивільного захисту щодо зменшення рівня ризику повинен здійснювати суб’єкт господарювання за власні кошти. Але якщо визначати фактичні рівні ризику будуть суб’єкти господарювання для своїх небезпечних об’єктів, то не факт, що вони будуть об’єктивними. Сучасні власники небезпечних об’єктів, як правило, безпосередньо не працюють на них. Їм та їх сім’ям не загрожують можливі небезпеки. Вони в більшій мірі будуть зацікавлені в малих страхових внесках шляхом неправедного встановлення «мінімальних» рівнів ризику, ніж у фактичному їх зменшенні за власні кошти. Тому визначення фактичних їх рівнів для суб’єктів господарювання необхідно покласти на спеціальні державні наукові організації. Це буде одночасно і об’єктивний контроль, якого інспекція здійснювати не може. Крім того, страхові суми за перевищення мінімальних рівнів ризику повинні бути значно більшими, ніж затрати на їх зменшення.

Для порівняння з пропозиціями Василя Бєгуна та Петра Кропотова щодо керування ризиками проаналізуємо сучасне страхування небезпеки від об’єктів підвищеної небезпеки, що здійснюється відповідно допостанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2002 р. № 1788 “Про затвердження порядку і правил проведення обов’язкового страхування цивільної відповідальності суб’єктів господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами та аваріями на об’єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежо-вибухо-небезпечні об’єкти та

52

об’єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру”.

За цим порядком суб’єкти господарювання виплачують страхові внески страховим компаніям, які в разі настання страхових випадків будуть відшкодовувати збитки третім особам. Суми страхових внесків залежать від класів об’єктів підвищеної небезпеки. А класи об’єктів ідентифікуються серед потенційно-небезпечних об’єктів відповідно до порогових мас небезпечних речовин, що встановлені постановою КМУ від 11.07.2002 р. № 956 “Про ідентифікацію та декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки”.

В даному випадку суб’єкти господарювання, сплачуючи постійні страхові внески, не стимулюються здійснювати за власні кошти заходи цивільного захисту, які б зменшували рівень ризику виникнення надзвичайних ситуацій. Рівень ризику залежить не тільки від класу об’єкта (кількості небезпечної речовини), а і від інших чинників.

Є інший приклад оцінки джерел небезпеки.За Методикою прогнозування наслідків виливу (викиду) небезпечних хімічних речовин

при аваріях на промислових об’єктах і транспорті, затвердженою наказами від 27.03.2001 р. № 73/82/64/122 МНС , Мінагрополітики , Мінекономіки , Мінекології та природних ресурсів, визначаються ступені хімічної небезпеки хімічно-небезпечних об’єктів в залежності від кількості населення, яке потрапляє в прогнозовані зони можливого хімічного зараження при можливих аваріях на них. Розміри цих зон залежать від виду та маси небезпечних хімічних речовин на об’єктах. При цьому, при одній і тій же масі небезпечної хімічної речовини, в залежності від місця розташування, об’єкт може бути різних ступенів хімічної небезпеки, тому що в його прогнозовану зону хімічного зараження потрапляє різна кількість населення. При розташуванні одних і тих же об’єктів у густонаселених пунктах вони можуть бути високих ступенів хімічної небезпеки, а в малонаселених – невисоких.

Щоправда, така класифікація ніяк не використовується для стимуляції суб’єктів господарювання знижувати рівень небезпеки своїх хімічно-небезпечних об’єктів.

Навіть такий неглибокий аналіз чинних нормативно-правових актів щодо запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного характеру свідчить про актуальність пропозицій В. Бєгуна і П. Прокопова.

З ваганням можна ставитися до висновку авторів про причини жахливого зростання кількості пожеж та надзвичайних ситуацій в Україні. Здається, не стільки низькою ефективністю контролю (інспектування), скільки мораторієм на такі перевірки пояснюється таке зростання небезпечних подій.

Іще маленьке зауваження авторам статті щодо адміністративних санкцій за порушення законодавства у сфері цивільного захисту. Відповідно до статті 70 Кодексу повне або часткове зупинення роботи підприємств, об’єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду, а не за приписами контролюючих органів, як зазначено у статті шановних авторів. І МНС вже давно немає, є ДСНС України.

ВИСНОВКИ1. На сьогодні пожежна і особливо техногенна безпека не забезпечена в достатній мірі

нормативно-правовими актами, а чинні акти є недосконалими і не відповідають європейським стандартам безпечної життєдіяльності.

З цього приводу складається думка про наявність двох причин: або недостатньо фахівців цієї сфери, або відсутнє бажання влади займатися цією важливою справою, про що свідчить час, який пройшов з дня введення в дію Кодексу.

2. Необхідно створити нормативно-правову базу для встановлення дієвих механізмів зниження рівнів ризиків виникнення надзвичайних ситуацій для широкого практичного застосування.

Для створення такої бази доцільно було б залучити небайдужих науковців у цій сфері, таких, наприклад, як автори статті, що обговорюється в даній публікації.

3. Концепція управління ризиками вимагає лише прискорити формування єдиногопідходу з управління безпекою, а потрібно було б визначити, хто відповідає за цюсферу діяльності та встановити конкретні терміни виконання першочергових заходів.

53

Кондратюк В.М.ПРОБЛЕМИ СТВОРЕННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ЛАНОК В ОБ’ЄДНАНИХ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАДАХ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ПІДСИСТЕМ ЄДИНОЇ

ДЕРЖАВНОЇ СИСТЕМИ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ

Пожежна та техногенна безпека» № 2 (41), 2017. – С. 12-14.

Відповідно до Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» в нашій державі йде процес утворення об’єднань територіальних громад.

Об’єднана територіальна громада (далі - ОТГ) – це адміністративно-територіальна одиниця, тобто адміністративно визначена територія, на якій розташовані суміжні територіальні громади міст, селищ, сіл, що добровільно об’єдналися в одну територіальну громаду.

Найменування ОТГ є похідним від найменування населеного пункту (села, селища, міста), визначеного її адміністративним центром.

ОТГ, адміністративним центром якої визначено місто, є міською територіальною громадою, центром якої визначено селище, - селищною, центром якої визначено село, – сільською.

Всі вони повинні бути спроможними та самодостатніми не тільки у забезпеченні життєдіяльності свого населення у мирний час при відсутності надзвичайних ситуацій, а й при їх виникненні, в тому числі і у воєнний час.

На території більшості створених ОТГ є всі види небезпеки: техногенного походження – хімічна, біологічна, радіаційна, гідродинамічна, пожежно-вибухова, просадка земної поверхні; природного походження – підтоплення повенями чи ґрунтовими водами, інші небезпечні процеси.

Достатньо проаналізувати природно-техногенну обстановку в Україні, щоб в цьому переконатися. Для населення і територій всіх, без винятку, об’єднаних територіальних громад є загроза виникнення надзвичайних ситуацій техногенного, природного, соціального та воєнного характеру усіх рівнів: державного, регіонального, місцевого, об’єктового.

Тому для запобігання надзвичайним ситуаціям, реагування на них та ліквідації їх наслідків у новостворених ОТГ, не гаючи часу, необхідно в кожній із них створити систему цивільного захисту, до якої входять органи управління, сили та засоби цивільного захисту, тобто ланки ОТГ територіальних підсистем єдиної державної системи цивільного захисту (далі – Ланка ОТГ).

Нині у територіальних підсистемах ЄДС ЦЗ місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування створені ланки в обласних центрах, у містах та районах областей відповідно до частини 3 статті 10 Кодексу ЦЗ України (далі – Кодекс ЦЗ).

Про створення ланок в ОТГ в цій статті Кодексу ЦЗ не йдеться. Не визначений і сам термін «об’єднана територіальна громада». Пояснити це можна тільки тим, що Закон України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» діє з 5 лютого 2015 року, а в Кодекс ЦЗ необхідних змін своєчасно не внесено.

З цього приводу окремі керівники з питань цивільного захисту заявляють про відсутність правової основи для створення Ланок ОТГ, що не відповідає дійсності.

В Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначено, що первинним суб’єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста. Територіальні громади сусідніх сіл можуть об’єднуватися в одну територіальну громаду, створювати єдині органи місцевого самоврядування.

Отже, в ОТГ створюються органи місцевого самоврядування, якими є: рада ОТГ, її виконавчий комітет та старости сіл, селищ.

Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту визначені у частині 2 статті 19 Кодексу ЦЗ, одним з яких є «забезпечення виконання завдань створеними ними ланками територіальних підсистем».

54

Таким чином, на підставі зазначеної статті Кодексу ЦЗ органи місцевого самоврядування ОТГ мають право створювати свої ланки територіальної підсистеми. Такі ланки за своєю структурою і завданнями, що на них покладаються, не відрізняються від усіх уже створених ланок територіальних підсистем.

Проте, новостворені ОТГ мають проблеми при створенні у них ланок. Наприклад, із 34 новостворених ОТГ на Дніпропетровщині: 2 міських, 14 селищних і 18

сільських. Всі вони різні не тільки за своєю інфраструктурою, територією та населенням, а й наявністю кадрів для створення органів управління, сил та засобів цивільного захисту, тобто можливістю створення спроможних Ланок ОТГ.

Апостолівська міська ОТГ, адміністративним центром якої є місто Апостолове, має майже такі ж можливості для створення Ланки ОТГ, як і Зеленодольська міська ОТГ, адміністративним центром якої є місто Зеленодольськ.

Місто Апостолове багато років було районним центром. У цьому районі райдержадміністрацією була створена Апостолівська районна ланка Дніпропетровської територіальної підсистеми ЄДС ЦЗ. Тепер ця ланка змінила тільки свою назву - ланка Апостолівської міської ОТГ Дніпропетровської територіальної підсистеми ЄДС ЦЗ. Система цивільного захисту в Апостолівській міській ОТГ докорінно не змінилася.

Місто Зеленодольськ районного значення не було районним центром, але в ньому органом місцевого самоврядування була створена ланка міста Зеленодольська. Тепер ця ланка стала базою для створення ланки Зеленодольської міської ОТГ.

Зовсім інші умови для створення ланок територіальних підсистем у сільських та селищних ОТГ. Там потрібно починати все з нуля. Найбільшою проблемою для них є дефіцит кадрів, підготовлених у сфері цивільного захисту.

Цей приклад наведений для того, щоб обґрунтувати диференційний підхід до створення ланок в ОТГ. Сільським та селищним ОТГ необхідно надавати всебічну допомогу у створенні ланок, на відміну від міських ОТГ.

Місце ланок ОТГ в територіальній підсистемі ЄДС ЦЗ

Скорочення: НМЦ ЦЗ – навчально-методичний центр цивільного захисту; ПУ – пункт управління; ГУ ДСНС – головне управління ДСНС; ЦУ в НС – центр управління у надзвичайних ситуаціях; ОРС ЦЗ – Оперативно-рятувальна служба ЦЗ ДСНС; АРС – аварійно-рятувальна служба

Ланка ОТГ – це система цивільного захисту ОТГ, на яку покладаються завдання щодо запобігання надзвичайним ситуаціям, реагування на них та ліквідація наслідків при їх виникненні.

Структура Ланки ОТГ будується на місцевому та об’єктовому рівні.Ланку ОТГ складають:органи управління (керівник Ланки ОТГ – голова ОТГ, місцева комісія з питань

техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, спеціальна комісія з ліквідації

55

наслідків надзвичайної ситуації місцевого рівня, керівник робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації місцевого рівня, штаб з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації місцевого рівня, місцева комісія з питань евакуації, чергова служба, старости сіл, селищ);

сили ЦЗ (комунальні аварійно-рятувальні служби, територіальні (місцеві) спеціалізовані служби ЦЗ, територіальні (місцеві) формування ЦЗ, місцева та добровільна пожежна охорона,добровільні формування цивільного захисту);

засоби ЦЗ (захисні споруди ЦЗ, засоби радіаційного і хімічного захисту, місцеві матеріальні резерви);

системи цивільного захисту суб’єктів господарювання, які створені за тими ж складовими Ланки ОТГ.

Спроможність та самодостатність Ланок ОТГ у виконанні покладених на них завдань залежить у найбільшій мірі від об’єктового рівня, тобто, які суб’єкти господарювання розташовані на території ОТГ та які об’єкти економіки вони експлуатують. Саме від можливостей цих суб’єктів господарювання створювати об’єктові сили ЦЗ залежить і створення сил ЦЗ місцевого рівня. Такі сили ЦЗ Ланки ОТГ створюються шляхом зведення об’єктових сил ЦЗ для запобігання надзвичайним ситуаціям місцевого рівня та реагування на них.

Скорочення: РХЗ – радіаційний і хімічний захист; ЗС ЦЗ – захисні споруди цивільного захисту; АРС – аварійно-рятувальні служби

Процес створення ланок у новостворених ОТГ без відповідної методичної допомоги з боку облдержадміністрацій та ГУ(У) ДСНС України в областях може затягнутися на довгий час. Крім того, у відповідності з вимогами Кодексу ЦЗ, у поточному році керівний склад новостворених Ланок ОТГ зобов’язаний пройти підготовку у сфері цивільного захисту в НМЦ ЦЗ та БЖД областей. .

Проте, залучити цю категорію до навчання без допомоги органів регіональної виконавчої влади неможливо.

У створенні Ланок ОТГ є проблеми юридичного характеру. Вони стосуються, в першу чергу, повноважень у сфері цивільного захисту старост сіл, селищ.

Староста, відповідно до Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад», є посадовою особою органу місцевого самоврядування ОТГ, входить до складу виконавчого комітету її ради, де представляє інтереси жителів села, селища.

Положення про старосту затверджується радою відповідної ОТГ. Варіанти таких положень можна знайти в інтернеті. Але в жодному з цих варіантів не визначаються права і обов’язки старости у сфері цивільного захисту.

Це свідчить про те, що органи місцевого самоврядування ОТГ не турбуються про стан цивільного захисту в селах (селищах), у яких ліквідовані ради. Коли в цих населених пунктах

56

були ради, ними призначалися особи, які в тій чи іншій мірі виконували обов’язки у сфері цивільного захисту. Тепер таких осіб не буде.

В якійсь мірі ці обов’язки варто покласти на старост.Тому в положеннях про старосту пропонується визначати наступні його обов’язки у

сфері цивільного захисту:- організувати оповіщення та інформування мешканців населеного пункту про загрозу

виникнення або виникнення надзвичайної ситуації чи небезпечної події;- негайно інформувати керівника Ланки ОТГ про виникнення на території населеного

пункту чи у суб’єкті господарювання небезпечної події чи надзвичайної ситуації;- знати всі джерела небезпеки на території населеного пункту та на прилеглих до нього

територіях: потенційно-небезпечні об’єкти та об’єкти підвищеної небезпеки; будівлі та споруди з порушенням умов експлуатації; суб’єкти господарювання з критичним станом виробничих фондів та порушенням умов експлуатації; гідротехнічні споруди; джерела іонізуючого випромінювання; неконтрольоване ввезення, зберігання та використання техногенно-небезпечних технологій, речовин, матеріалів; надмірне та неврегульоване накопичення побутових і промислових відходів, непридатних для використання засобів захисту рослин; об’єкти життєзабезпечення населення з порушенням умов експлуатації; інші об’єкти, що можуть створити загрозу виникнення аварії;

- вносити пропозиції до ради ОТГ щодо створення програми запобігання надзвичайним ситуаціям, які можуть виникнути на території населеного пункту;

- вести облік наявних захисних споруд ЦЗ, що знаходяться на території суб’єктів господарювання, та погребів, підвалів, льохів придатних для укриття, які перебувають у власності приватних господарств;

- вести облік можливості укриття в захисних спорудах та найпростіших укриттях не тільки мешканців свого населеного пункту, а й евакуйованого населення з небезпечних районів;

- своїм розпорядженням визначити порядок пристосування, утримання та використання найпростіших укриттів при виникненні надзвичайних ситуацій;

- вести облік житлових приміщень, які придатні для розміщення евакуйованого населення із небезпечних районів;

- здійснювати розрахунки щодо можливості життєзабезпечення евакуйованого населення, надавати такі розрахунки комісії з питань ТЕБ та НС ОТГ;

- своїм розпорядженням призначити відповідальну особу з питань евакуації мешканців села (селища), на яку покласти обов’язки щодо складання списків непрацюючого населення та розрахунки необхідного транспорту для його евакуації. Для зустрічі евакуйованого населення та його розселення призначити 2-3 особи, які зобов’язані знати місця його розселення;

- визначати потребу засобів індивідуального захисту для непрацюючого населення, яке проживає в зонах можливого хімічного зараження (за результатами довгострокового прогнозування таких зон підрозділом з питань ЦЗ ради ОТГ) і зонах спостереження об’єктів радіаційної небезпеки І і ІІ категорії та надання цих даних підрозділу з питань цивільного захисту ради ОТГ;

- при відсутності пожежних підрозділів у селах з малою кількістю дворів своїм розпорядженням визначити знаряддя для гасіння пожеж для кожного двору, з якими власники дворів прибувають для гасіння пожеж на території села;

- своїм розпорядженням визначати порядок дотримання протиепідемічних, протиепізоотичних та протиепіфітотичних заходів на території села (селища);

- забезпечувати складання довідок про визнання особи постраждалою внаслідок надзвичайної ситуації, списків (реєстрів) постраждалих внаслідок надзвичайної ситуації, відповідно до яких надається матеріальна допомога, списків загиблих осіб на підставі їх ідентифікації;

- забезпечувати навчання непрацюючого населення села (селища) способам захисту від наслідків надзвичайних ситуацій шляхом розповсюдження у місцях масового перебування людей друкованої інформації про реальні загрози для мешканців села (селища) та способи захисту від них;

57

- приймати участь у підготовці та проведенні штабних тренувань керівного складу з питань цивільного захисту Ланки ОТГ.

Староста має право:- отримувати відомості від суб’єктів господарювання про організацію у них цивільного

захисту, джерела небезпеки на об’єктах, які вони експлуатують, та зони максимального поширення вражаючих факторів при виникненні на них аварій;

- вносити пропозиції до ради ОТГ про виділення коштів з місцевого бюджету для проведення заходів із запобігання надзвичайним ситуаціям, які можуть статися на території села (селища) негайно або протягом поточного року;

- отримувати відомості від керівників суб’єктів господарювання державної та приватної власності про характер та наслідки небезпечної події чи надзвичайної ситуації об’єктового рівня, що сталася у таких суб’єктах господарювання;

- залучати активістів села (селища) для пропаганди серед його мешканців знань правил поведінки при виникненні небезпечних подій чи надзвичайних ситуацій у селі (селищі) та на прилеглих до нього територіях.

Не вирішується проблема, про яку уже йшлося в попередніх публікаціях, щодо внесення змін до Кодексу ЦЗ стосовно заміни термінів «територіальна підсистема єдиної державної системи цивільного захисту» та «ланка територіальної підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту» на терміни «система цивільного захисту області» та «система цивільного захисту міської (селищної, сільської) об’єднаної територіальної громади» відповідно.

Така заміна термінів має принципове значення. Окремі навіть керівні особи місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування плутаються в них. Часто у нормативних актах слова «територіальна підсистема» та «ланка» вживаються так, що втрачаються їх смислове значення.

ВИСНОВКИПідставою для створення Ланок ОТГ є частина 2 статті 19 Кодексу ЦЗ. Разом з тим. до

частини 3 статті 10 Кодексу ЦЗ необхідно внести доповнення про створення ланок територіальних підсистем в об’єднаних територіальних громадах.

Для юридичного забезпечення функціонування новостворених ланок необхідно типове положення про ланку територіальної підсистеми ЄДС ЦЗ, затверджене постановою КМУ, у якому передбачити права та обов’язки старости села (селища) у сфері цивільного захисту. З пропозицією щодо створення такого положення бажано звернутися органам регіональної влади до ДСНС України.

Ланки ОТГ можуть бути спроможними тільки за наявності в ним підготовлених органів управління, сил та засобів цивільного захисту.

Кондратюк В.М.ПРО НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СИЛ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ

Рятувальник. – № 2, 2016. – С. 4.

З усіх складових єдиної державної системи цивільного захисту (далі - ЄДСЦЗ) сили цивільного захисту відіграють найважливішу роль при виконанні покладених на цю систему завдань.

У відповідності зі ст. 22 Кодексу цивільного захисту (далі - Кодекс) до сил цивільного захисту належать:

1) Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту (далі – ОРС ЦЗ);2) аварійно-рятувальні служби;3) формування цивільного захисту;4) спеціалізовані служби цивільного захисту;5) пожежно-рятувальні підрозділи (частини);6) добровільні формування цивільного захисту.

58

В Положенні про ЄДСЦЗ, затвердженому постановою КМУ від 9.01.2014 р. № 11, окремо визначені сили цивільного захисту для функціональних і територіальних підсистем ЄДСЦЗ.

Прочитавши з першого разу перелік цих сил, далеко не всім фахівцям у сфері цивільного захисту стає зрозуміла різниця між ними та їх статус.

Тому метою цієї статті є аналіз окремих норм Кодексу та підзаконних актів щодо чинного правового забезпечення сил цивільного захисту та деякі міркування про них.

Стисло завдання ЄДСЦЗ визначені девізом: «запобігти, врятувати, допомогти». Слово «запобігти» в цьому девізі стоїть на першому місці не випадково, тому що запобігання надзвичайним ситуаціям є пріоритетним завданням ЄДСЦЗ, а відповідно і сил цивільного захисту.

Проте, у визначенні термінів (ст.2 Кодексу) зазначено: «сили цивільного захисту – аварійно-рятувальні формування, спеціалізовані служби та інші формування цивільного захисту, призначені для проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій».

Отже, за визначенням цього терміну для запобігання надзвичайним ситуаціям сили цивільного захисту не призначені, а тільки для ліквідації їх наслідків.

Виникає риторичне питання, а чи є якісь інші сили в ЄДСЦЗ, крім сил цивільного захисту, на які покладається запобігання надзвичайним ситуаціям? Відповідь – немає. Щоправда, статтею 22 Кодексу визначені основні завдання сил цивільного захисту, де передбачено проведення робіт та вжиття заходів щодо запобігання надзвичайним ситуаціям, захисту населення і територій від них. На жаль, це не єдина розбіжність в Кодексі, який діє вже більше двох років і не удосконалюється.

Навіть у назвах сил цивільного захисту можна заплутатися. Наприклад, слово «служба» вживається у назвах таких сил цивільного захисту: Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту, аварійно-рятувальні служби, спеціалізовані служби цивільного захисту.

А ще є служба цивільного захисту. Це - державна служба особливого характеру, яка безпосередньо до сил цивільного захисту не належить, але покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

За визначеннями термінів, що наведені в Кодексі, також не завжди стає зрозумілим статус та призначення тієї чи іншої сили цивільного захисту.

Наприклад, «ОРС ЦЗ – спеціальне невійськове об’єднання аварійно-рятувальних та інших формувань, органів управління такими формуваннями системи центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту». Навіщо в цьому визначенні вживається слово «невійськове»? Адже усі сили цивільного захисту є невійськовими.

Доцільним було б наступне визначення: «ОРС ЦЗ - спеціальне воєнізоване об’єднання органів управління та їх аварійно-рятувальних формувань, особовий склад яких перебуває на службі цивільного захисту, та інших формувань в системі центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цивільного захисту».

«Воєнізоване» об’єднання тому, що особовий склад підрозділів цієї сили дотримується статутної дисципліни, заснованої на принципі єдиноначальності, і перебуває на державній службі особливого характеру, яка створена тільки в ДСНС України, на підставі Кодексу, Закону України «Про Дисциплінарний статут служби цивільного захисту», «Положення про ОРС ЦЗ ДСНС України», затвердженого наказом МВС від 3.07.2014 р. № 631.

Правопис Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту починається з великої букви невипадково. В слові «оперативно» закладена сутність цієї сили цивільного захисту. Чергові підрозділи цієї служби перебувають у постійній готовності до дій за призначенням і реагують оперативно, тобто негайно при загрозі чи виникненні надзвичайної ситуації.

ОРС ЦЗ складається з органів управління, аварійно-рятувальних формувань центрального підпорядкування, аварійно-рятувальних формувань спеціального призначення,

59

спеціальних авіаційних та інших формувань, державних пожежно-рятувальних підрозділів (частин), навчальних центрів, формувань та підрозділів забезпечення.

Загальне керівництво ОРС ЦЗ здійснює Голова ДСНС України. Органами управління ОРС ЦЗ є апарат ДСНС та територіальні органи управління ДСНС.

Положенням про ОРС ЦЗ окремо визначені формування центрального підпорядкування ДСНС України і формування, що підпорядковані територіальним органам ДСНС України.

Критерії утворення державних пожежно-рятувальних підрозділів (частин) ОРС ЦЗ в населених пунктах та перелік суб’єктів господарювання, де утворюються такі підрозділи (частини), визначені постановою КМУ від 27.10.2013 р. № 874.

Для регіональних органів управління і підрозділів ОРС ЦЗ центрального підпорядкування наказом ДСНС України від 14.08.2013 р. № 522 встановлені зони відповідальності для виконання завдань за призначенням.

Наказом ДСНС від 23.10.2015 р. № 519 визначені напрямки спеціалізації аварійно-рятувальних формувань центрального підпорядкування та окремих аварійно-рятувальних загонів спеціального призначення для удосконалення системи реагування на надзвичайні ситуації.

Порядок проведення ОРС ЦЗ аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, гасіння пожеж, а також їх взаємодія з іншими силами цивільного захисту визначається статутом дій у надзвичайних ситуаціях, затвердженим ДСНС.

Отже, ОРС ЦЗ складає основу сил цивільного захисту із-за її особливого статусу, всебічної професійної підготовки до дій за призначенням, атестації її формувань як аварійно-рятувальних, а особового складу як рятувальників.

Скорочення: ЦОВВ – центральні органи виконавчої влади, МОВВ – місцеві органи виконавчої влади, ОМСВ – органи місцевого самоврядування, ОПН – об’єкти підвищеної небезпеки, СГ – суб’єкт господарювання.

За визначенням Кодексу аварійно-рятувальна служба (далі - АРС) – сукупність організаційно об’єднаних органів управління, сил та засобів, призначених для проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт.

Професійна АРС – АРС, працівники якої працюють за трудовим договором, а рятувальники, крім того, проходять професійну, спеціальну фізичну, медичну та психологічну підготовку.

Спеціалізована АРС – професійна АРС, яка має підготовлених рятувальників та відповідні засоби цивільного захисту і призначена для проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт з ризиком для життя та здоров’я, зокрема для гасіння газових фонтанів, проведення водолазних та гірничорятувальних робіт.

60

Неспеціалізована АРС – професійна або непрофесійна АРС, яка має підготовлених рятувальників та відповідні засоби цивільного захисту і призначена для проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, які не потребують відповідної спеціалізації.

Про аварійно-рятувальні служби, що входять до складу сил цивільного захисту, був Закон України «Про аварійно-рятувальні служби», який втратив чинність з введенням в дію Кодексу. Зміст цього закону увійшов до Кодексу в скороченому вигляді, але таке скорочення некоректно визначає статтю 23 Кодексу, де зазначено: «Аварійно-рятувальні служби поділяються на:

- державні, регіональні, комунальні, об’єктові та громадських організацій;- спеціалізовані та неспеціалізовані;- професійні та непрофесійні».Зі змісту цієї статті можна зробити висновок, що окремо можуть бути три види аварійно-

рятувальних служб. А в скасованому законі було зазначено: «Аварійно-рятувальні служби поділяються на державні, регіональні, комунальні, об’єктові та громадських організацій, які можуть бути спеціалізовані та неспеціалізовані, професійні та непрофесійні». Таке визначення є більш правильним.

З дня введення в дію Кодексу до цього часу немає нового типового статуту (положення) про аварійно-рятувальну службу.

Скорочення: ОПН – об’єкти підвищеної небезпеки, ПНО – потенційно-небезпечні об’єкти

Найбільше питань викликає нормативно-правове забезпечення формувань цивільного захисту.

Назву «формування цивільного захисту» ці сили отримали в Кодексі. До введення в дію Кодексу ці сили мали назви спочатку «невоєнізовані формування», пізніше «формування особливого періоду».

У керівного складу органів влади та суб’єктів господарювання до нормативно-правового забезпечення формувань цивільного захисту особливе ставлення, тому що раніше такі сили повинні були створюватися майже у кожному суб’єкті господарювання, а шляхом об’єднання об’єктових формувань цивільного захисту в кожній адміністративно-територіальній одиниці – територіальні формування цивільного захисту. Нині далеко не в кожному суб’єкті господарювання створюються такі формування.

З одного боку, Кодексом та Порядком утворення формувань цивільного захисту, затвердженим постановою КМУ від 9.10.2013 р. № 787, об’єктові та територіальні формування цивільного захисту утворюються для проведення великих обсягів робіт, які потребують

61

залучення великої кількості населення і техніки. Тобто формування цивільного захисту повинні бути масовими за кількістю людей і техніки.

З іншого боку, об’єктові формування цивільного захисту утворюються суб’єктами господарювання, які мають чисельність працюючого персоналу понад 50 осіб та володіють транспортною, будівельною, комунальною, медичною, пожежною та іншою спеціальною технікою і відповідають одній з таких умов:

- віднесені до відповідної категорії цивільного захисту;- мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави та (або) продовжують

свою виробничу діяльність в особливий період;- експлуатують об’єкти підвищеної небезпеки або потенційно-небезпечні об’єкти.До формувань цивільного захисту призначаються працівники суб’єкта господарювання

на добровільній основі відповідно до укладеного договору, з обмеженнями за віком та станом здоров’я і чисельність працівників, які призначаються до складу формувань, не повинна перевищувати 10 – 15 відсотків загальної чисельності працюючих у суб’єкті господарювання.

З такими умовами суб’єктів господарювання навіть у містах з високою концентрацією промисловості налічується небагато. Тоді про яку масовість формувань цивільного захисту може йти мова?

Отже, в чинну нормативно-правову базу щодо формувань цивільного захисту закладено явне протиріччя.

Тепер про спеціалізовані служби цивільного захисту.За визначенням Кодексу спеціалізовані служби цивільного захисту – підприємства,

установи, організації, об’єднані для виконання завдань у сфері цивільного захисту відповідної функціональної спрямованості: енергетики, захисту сільськогосподарських тварин і рослин, інженерні, комунально-технічні, матеріального забезпечення, медичні, зв’язку і оповіщення, протипожежні, торгівлі та харчування, технічні, транспортного забезпечення, охорони громадського порядку, які утворюються для проведення спеціальних робіт і заходів з цивільного захисту та їх забезпечення, що потребують залучення фахівців певної спеціальності, техніки і майна спеціального призначення.

Тільки 8.07.2015 року постановою КМУ № 469 затверджене положення про цей вид сил цивільного захисту. Відповідно відбувається затримка з утворенням територіальних спеціалізованих служб, в першу чергу, із-за відсутності переліків таких служб в територіальних підсистемах ЄДСЦЗ, що затверджуються ДСНС.

Є перелік центральних органів виконавчої влади, якими утворюються галузеві спеціалізовані служби цивільного захисту та їх найменування, затверджений постановою КМУ від 9.01.2014 р. №11, але відсутні положення про них.

Визначення терміну «пожежно-рятувальні підрозділи (частини)», що входять до складу сил цивільного захисту (п.1 ст. 22 Кодексу), ні в Кодексі, ні в інших нормативних актах

62

немає. В переліку сил функціональних та територіальних підсистем ЄДСЦЗ, що визначений в Положенні про ЄДСЦЗ, ці сили не вказані.

Проте, про пожежно-рятувальні підрозділи йдеться в статтях 62 – 63 Кодексу щодо створення місцевої та добровільної пожежної охорони.

Порядок функціонування добровільної пожежної охорони затверджений постановою КМУ від 17.07.2013 р. № 564. Пожежно-рятувальні підрозділи добровільної охорони утворюються як пожежні дружини та пожежні команди.

Порядок забезпечення місцевої пожежної охорони, права та обов’язки працівників пожежно-рятувальних підрозділів визначається положенням про місцеву пожежну охорону, яке затверджується сільською чи селищною радою за погодженням із ДСНС.

Добровільні формування цивільного захисту утворюються під час загрози або виникнення надзвичайних ситуацій для проведення допоміжних робіт із запобігання або ліквідації наслідків таких ситуацій за рішенням центрального органу виконавчої влади, місцевої державної адміністрації, органу місцевого самоврядування.

До добровільних формувань цивільного захисту включаються громадяни на добровільних засадах у відповідності з Положенням про добровільні формування цивільного захисту, затвердженому постановою КМУ від 21.08.2013 р. № 616.

Висновки1. У відповідності з чинною нормативно-правовою базою силами цивільного захисту, які

здатні в сучасній обстановці реально запобігати надзвичайним ситуаціям та реагувати на них, можуть бути: ОРС ЦЗ ДСНС, державні, регіональні, комунальні АРС, які створені на професійній основі, та служби медицини катастроф, які є особливим видом аварійно-рятувальних служб.

2. В Кодекс доцільно внести уточнення та доповнення щодо визначення термінів сил цивільного захисту.

3. Враховуючи досвід ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій з похованням загиблих людей, необхідно створити місцеві ритуальні спеціалізовані служби цивільного захисту.

4. В пункті 17 Положення про ЄДСЦЗ до переліку сил цивільного захисту територіальних підсистем додати недержавні пожежно-рятувальні підрозділи.

Кондратюк В.М.ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ РЕАГУВАННЯ НА НАДЗВИЧАЙНІ

СИТУАЦІЇ

Пожежна та техногенна безпека. – № 10 (37), 2016. – 12-14.

З усіх завдань, покладених на єдину державну систему цивільного захисту, завдання щодо організації реагування на надзвичайні ситуації є найскладнішим.

Найперша складність полягає, як правило, у дефіциті часу,необхідного для мобілізації (оперативності) системи реагування на надзвичайні ситуації, який можна визначити за формулою

Tм = Ті + Тр + Тд + Тг + Тз, де Tм - час мобілізації (оперативність реагування системи); Ті - час отримання інформації про виникнення надзвичайної ситуації; Тр - час оцінки надзвичайної ситуації та прийняття рішень; Тд - час доведення розпорядження до виконавців; Тг - час приведення у готовність сил, висування їх до зони надзвичайної ситуаціїта

застосування за призначенням; Тз - час, необхідний на здійснення негайних заходів із захистунаселення. Основними недоліками органів управління в організації оперативного реагування при

виникненні надзвичайних ситуацій, що призводять до важких наслідків, є: нерішучість, приховування дійсного стану справ, прийняття помилкових рішень (без врахування результатів оперативного прогнозування наслідків надзвичайних ситуацій), ухилення від вирішення

63

проблеми, підміна дій розмовами, проведення зайвих засідань, зволікання з прийняттям рішень. А основною причиною цих недоліків є недостатні знання нормативно-правових актів з питань реагування на надзвичайні ситуації.

Законодавством України визначені основні норми організації управління при реагуванні на надзвичайні ситуації всіх рівнів від державного до об’єктового. У Кодексі цивільного захисту України (далі - Кодекс) передбачений цілий розділ «Реагування на надзвичайні ситуації та ліквідація їх наслідків». Органи управління та сили цивільного захисту для реагування на НС також визначені у Законах України: «Про правовий режим надзвичайного стану», «Про правовий режим воєнного стану», «Про боротьбу з тероризмом». Створені відповідні підзаконні акти, тобто механізми для реалізації норм цього законодавства, основними з яких є: постанова Кабінету Міністрів України від 18.11.2001 р. № 1567 “Про затвердження Плану реагування на надзвичайні ситуації державного рівня»; наказ МВС України від 26.12.2014 р. № 1406 ”Про затвердження Положення про штаб з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та Видів оперативно-технічної і звітної документації штабу”; методичні рекомендації “Організація управління в надзвичайних ситуаціях”, затверджені наказом МНС від 5 жовтня 2007 р. № 685.

Проте, окремих підзаконних актів, створення яких вимагають Кодекс та інші закони України, не вистачає.

Наприклад, у ст.72 Кодексу зазначено: «Для забезпечення сталого управління суб’єктами забезпечення цивільного захисту та реалізації функцій, передбачених на особливий період органами державної влади, органами місцевого самоврядування, суб’єктами господарювання, використовується державна система пунктів управління.

Перелік органів державної влади, які створюють пункти управління державної системи, та вимоги до них визначаються Кабінетом Міністрів України».

Відповідного нормативного акту не створено.На вимогу постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2015 р. № 101 наказом МВС

України від 4.05.2016 р. № 356 затверджене «Положення про підсистему реагування на надзвичайні ситуації, проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт єдиної державної системи цивільного захисту».

У зазначеному Положенні вбачаються наступні недоліки:1) управління Підсистемою реагування на НС (далі - Підсистема) здійснюється тільки на

державному та регіональному рівнях.Чому вилучені місцевий та об’єктовий рівні? Адже у містах та районах є підрозділи

органів управління ДСНС України та відповідні сили ЦЗ;2) до складу сил ЦЗ Підсистеми входять тільки формування ОРС ЦЗ.Чому не враховані спеціалізовані служби ЦЗ та інші сили ЦЗ, які визначені в типовому

положенні про функціональну підсистему, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2015 р. № 101?

3) до Підсистеми не включені постійні комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій всіх рівнів. В той час, як в ст. 71 Кодексу зазначено: «До утворення спеціальної комісії з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій або призначення керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій організацію заходів з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій здійснюють відповідні комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій»;

4) в Положенні не враховані вимоги «Плану реагування на надзвичайні ситуації державного рівня», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2001 р. № 1567, щодо: утворення оперативних груп ДСНС України та інших центральних органів виконавчої влади; угрупування сил та засобів реагування на надзвичайні ситуації; організації основних видів забезпечення; переведення органів управління, сил та засобів у режими підвищеної готовності, надзвичайної ситуації та надзвичайного стану.

Щодо порядку введення режиму надзвичайного стану є зауваження до «Положення про функціональну підсистему запобігання і реагування на загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій на залізничному транспорті», затвердженому наказом Мініфраструктури України від 12.03 2016 р. №102, в якому зазначено, що керівник цього відомства має право встановлювати режим надзвичайного стану у зазначеній функціональній

64

підсистемі (п. 10 Положення). Це свідчить про те, що розробники цього положення глибоко не вивчили ні Кодекс, ні інші закони України.

В ст.1 Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану» зазначено, що такий режим може тимчасово вводитися в Україні чи в окремих її місцевостях і тільки Указом Президента України після затвердження його Верховною Радою України.

Крім того, відповідно до ст. 9 Кодексу центральні органи влади, які створюють функціональні підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту, зобов’язані погоджувати положення про відповідні підсистеми з ДСНС України через Міністра МВС України. Якби таке погодження відбулося, вказаної помилки не сталося б.

З урахуванням вищезазначених недоліків схематично пропонується наступна Підсистема реагування на надзвичайні ситуації.

Скорочення: АРР та ІНР – аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи; ДЦУ в НС – державний центр управління в надзвичайних ситуаціях; ПУ – пункт управління; ЦУ в НС - центр управління в надзвичайних ситуаціях; ДКТЕБ та НС – Державна комісія з питань техногенно-екологічної

безпеки та надзвичайних ситуацій; УСК з лікв.НС – Урядова спеціальна комісія з ліквідації наслідків

надзвичайних ситуацій; ОДА – обласна державна адміністрація; КТЕБ та НС – комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та

надзвичайних ситуацій; СК з НС – спеціальна комісія з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій; МОВВ – місцеві органи виконавчої влади; ОМСВ – органи місцевого самоврядування, СГ – суб’єкт господарювання; КР – керівник робіт.

З урахуванням вимог «Плану реагування на надзвичайні ситуації державного рівня» та з метою наочного уявлення структури органів управління при реагуванні на надзвичайні ситуації різних рівнів пропонується схематичне їх зображення.

65

Скорочення: ЦОВВ – центральні органи виконавчої влади; СУК з НС – спеціальна Урядова комісія з ліквідації наслідків надзвичайних

ситуацій; МОШ – міжвідомчий оперативний штаб; ОГ – оперативна група; МОГ – мобільна оперативна група; МГ ЕПД – мобільна група екстреної психологічної допомоги; МО – Міністерство оборони; . КР – керівник робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій; ЦОВВ – центральні органи виконавчої влади.

Скорочення: ГУ(У) – головне управління (управління); ОГ ОДА – оперативна група облдержадміністрації; ЕПД – екстрена психологічна допомога; ОГ СБУ – оперативна група Служби безпеки України; ОКЦ – оперативно-координаційний центр.

66

Скорочення: РДА – райдержадміністрація.

В Кодексі закладені протиріччя про повноваження органів влади щодо встановлення режимів функціонування єдиної державної системи цивільного захисту.

В статтях 13, 14 Кодексу право на встановлення режимів функціонування підвищеної готовності та надзвичайної ситуації надається тільки Кабінету Міністрів України та обласним державним адміністраціям, а в пунктах 1 і 2 статті 78 таке право надається додатково місцевим державним адміністраціям і органам місцевого самоврядування.

Отже, в статті 13, 14 Кодексу потрібно внести відповідні доповнення, а пункти 1, 2 статті 78 вилучити.

Висновки:Нормативно-правові акти з питань організації реагування на надзвичайні ситуації мають

виключно важливе значення тому, що в них повинні визначатися:порядок утворення відповідних тимчасових органів управління при реагуванні на

надзвичайні ситуації різних рівнів та їх функції;порядок залучення необхідних сил та засобів ЦЗ для ліквідації наслідків надзвичайних

ситуацій відповідних рівнів;регламенти щодо дій органів управління та сил ЦЗ.Приймаючи до уваги відсутність практичного досвіду у більшості посадових осіб, які

можуть входити до тимчасових органів управління при реагуванні на надзвичайні ситуації, доцільно створити нормативний акт, в якому визначити алгоритми дій для ключових посад органів управління всіх рівнів.

Кондратюк В.М.ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ В ОСОБЛИЙ ПЕРІОД

Пожежна та техногенна безпека. – 2015. – № 3.

На сімдесятому році після закінчення Другої світової війни Україна втягнулась в збройний конфлікт, який за своєю безкомпромісністю і жорстокістю по відношенню до мирного населення нагадує воєнну хроніку тих жахливих часів. Аналізуючи причини цього конфлікту, можна зробити висновок, що він буде затяжним.

67

В цих умовах особливу роль повинна відігравати цивільна оборона. Саме цей термін «цивільна оборона» є зрозумілим і звичним для населення України, бо система цивільної оборони була створена ще за часів Радянського Союзу в 30-х роках як місцева протиповітряна оборона (далі - МППО). А в 1961 році МППО була перетворена в цивільну оборону СРСР. В незалежній Україні подібна система була створена в 1992 році відповідно до Закону України «Про цивільну оборону України», який був чинним до введення в дію у липні 2013 року Кодексу цивільного захисту України (далі – Кодекс).

Крім того, в Міжнародній Женевській конвенції «Про захист цивільного населення під час війни», яку Україна ратифікувала в 1954 році, вживається саме цей термін. Ще екс-президент США Д. Буш в роки «холодної війни» заявляв, що тільки однією цивільною обороною війни не виграти, але без неї люба війна буде програна. Отже, раніше цивільна оборона була спрямована лише на воєнний час, але її система створювалася завчасно в мирний час. І тільки Закон України «Про цивільну оборону України» визначав завдання цій системі не тільки на воєнний, а й на мирний час.

У 2004 році в Україні набув чинності закон «Про правові засади цивільного захисту», в якому вживався термін «цивільний захист», правда, без його визначення. А тому, до введення в дію Кодексу, тобто, коли були чинними закони «Про цивільну оборону України» і «Про правові засади цивільного захисту» одночасно вживалися терміни і «цивільна оборона», і «цивільний захист».

В Кодексі, інших законах України та підзаконних актах тепер вживається тільки «цивільний захист». Саме цей термін відповідає змісту тих завдань, які покладаються на єдину державну систему цивільного захисту. Слово «захист» має більш широке значення, ніж слово «оборона». Але головна причина скасування терміну «цивільна оборона» в законодавстві України полягає в тому, що нині цивільний захист, на відміну від колишньої цивільної оборони, має виключно гуманітарний характер. У складі нинішніх сил цивільного захисту немає військ, оснащених зброєю, як це було раніше в цивільній обороні. Військам цивільної оборони, які створювалися законом України «Про війська Цивільної оборони», ставилось завдання боротьби з диверсійними групами ворога, охорони важливих об’єктів в тилу країни, а також їх залучення до інших бойових дій при нападі супротивника. Отже, цивільна оборона, крім захисту цивільного населення, мала завдання з активної оборони країни, що визначало доречність терміну «цивільна оборона».

На заміну військам цивільної оборони шляхом їх об’єднання з державною пожежною охороною Указом Президента України від 15.09.2004 р. № 1040 створена Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту (далі – ОРС ЦЗ). За визначенням Кодексу ОРС ЦЗ – це спеціальне невійськове об’єднання аварійно-рятувальних та інших формувань, органів управління такими формуваннями системи Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Підкреслимо: невійськове об’єднання. Тобто, воно не має ні важкої, ні легкої вогнепальної зброї, а це означає, що ОРС ЦЗ, не кажучи про інші сили цивільного захисту, не може мати завдань воєнного характеру. Такі перетворення відбулися на вимогу Резолюції Організації Об’єднаних Націй № 2034 від 10.05.94 р. щодо демілітаризації системи цивільного захисту.

ОРС ЦЗ укомплектовується, в основному, рядовим і начальницьким складом служби цивільного захисту. Відповідно до ст. 101 Кодексу служба цивільного захисту – це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Особам, які проходять службу цивільного захисту, присвоюються спеціальні звання, які ніякого відношення до військових звань не мають. Начальницький склад служби цивільного захисту – це не офіцерський склад, як іноді кажуть про свій статус особи, що перебувають на цій службі. Тобто, рядовий і начальницький склад служби цивільного захисту ніякого відношення до військової служби не має, хоча знаки розрізнення на їхніх погонах схожі на військові. Але це ніяк не зменшує статусу служби цивільного захисту.

68

У Присязі служби цивільного захисту, визначеною ст. 108 Кодексу, є такі слова: «Клянуся мужньо і рішуче захищати життя і здоров’я громадян, майно України, її навколишнє природне середовище від надзвичайних ситуацій».

Що може бути гуманнішим за таку клятву та її дотримання? А тому особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту можуть пишатися своєю професією. Це стосується і інших фахівців у сфері цивільного захисту, які не перебувають на службі цивільного захисту, але виконують ті ж завдання. А у громадян України до таких фахівців повинна бути шана та повага.

Статтею 114 Кодексу передбачено на особливий період особам, які проходять службу цивільного захисту або працюють в органах управління та силах цивільного захисту, видавати посвідчення особи для персоналу цивільної оборони (цивільного захисту) міжнародного зразка, встановленого згідно з Додатковим протоколом до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І від 8 червня 1977 року).

За вимогою Женевської конвенції персонал цивільного захисту, який має посвідчення міжнародного зразка, повинен користуватися повагою та захистом на окупованій території і не може бути примушеним окупаційною владою до виконання невластивих йому завдань. Окупаційна влада повинна сприяти організаціям цивільної оборони (цивільного захисту) у виконанні їх завдань, якщо ці організації не завдають шкоди окупаційній владі.

Цивільна оборона, як зазначено в Женевській конвенції, має виключно гуманітарні завдання в районі збройного конфлікту: оповіщення, евакуації, забезпечення захисними спорудами та засобами індивідуального захисту, проведення рятувальних робіт, медичної та релігійної допомоги, боротьби з пожежами, виявлення небезпечних районів, життєзабезпечення постраждалого населення, дезактивації, дегазації, дезінфекції, термінового поховання трупів.

Аналогічні завдання в ст. 8 Кодексу визначені єдиній державній системі цивільного захисту, за винятком релігійної допомоги та термінового поховання трупів.

За визначенням Кодексу цивільний захист – це функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій техногенного, природного, соціального та воєнного характеру шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим. Отже, ця функція держави здійснюється як в мирний час, так і в особливий період і також має виключно гуманітарний характер.

Термін «особливий період» наведений в законах України «Про оборону України» і «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Особливий період – це період часу, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні, або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Термін «воєнний стан» наведений в законах України «Про правовий режим воєнного стану» та «Про оборону України».

Воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дій цих обмежень.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про оборону України» цивільний захист України у мирний час здійснюється відповідно до Кодексу цивільного захисту України, а в особливий період та з метою підготовки до нього – з урахуванням особливостей, визначених законодавством про оборону, мобілізацію та правовий режим воєнного стану.

А в ст.11 Кодексу зазначено: «В особливий період єдина державна система цивільного захисту функціонує відповідно до цього Кодексу та з урахуванням особливостей, що

69

визначаються згідно з вимогами законів України «Про правовий режим воєнного стану», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також інших нормативно-правових актів».

Протиріччя в зазначених статтях різних законодавчих актів немає. Навпаки, в Кодексі підкреслюється, що в особливий період ЄДС ЦЗ виконує ті ж завдання, що і в мирний час. Крім того, вказані конкретні закони, в яких визначаються особливості функціонування системи цивільного захисту в особливий період.

В сучасній обстановці, що склалася в Україні, вкрай важливо розібратися в цих особливостях. В загальному плані вони визначені в Указі Президента України № 15/2015 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України №113-VІІІ від 15.01.2015 р., а саме:

- переведення національної економіки на функціонування в умовах особливого періоду в обсягах, що гарантують безперебійне забезпечення потреб обороноздатності країни;

- приведення визначених галузей економіки, підприємств, установ, організацій у ступінь ПОВНА ГОТОВНІСТЬ;

- установлення з метою мінімізації негативних наслідків для економіки держави обмежень, доведення їх до визначених суб’єктів господарювання, які переводяться на функціонування в умовах особливого періоду, з введенням ступеня ПОВНА ГОТОВНІСТЬ.

Постановою Кабінету Міністрів України № 444 від 26.06.2013 р. «Про затвердження Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях» передбачено за програмою прискореної підготовки до дій в особливий період навчання працівників суб’єктів господарювання способам захисту від наслідків надзвичайних ситуацій, спричинених застосуванням засобів ураження в особливий період, що здійснюється суб’єктами господарювання, які продовжують роботу у воєнний час, і розпочинається одночасно з уведенням в дію планів цивільного захисту на особливий період.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про оборону України» в особливий період здійснюється територіальна оборона, що створена завчасно у мирний час і яка є системою загальнодержавних воєнних і спеціальних заходів.

В адміністративних межах областей та їх районів створені відповідно зони територіальної оборони, райони територіальної оборони, начальниками яких є відповідно керівники територіальних підсистем ЄДС ЦЗ – голови облдержадміністрацій, керівники ланок територіальних підсистем ЄДС ЦЗ – голови райдержадміністрацій. В зонах та районах територіальної оборони створені штаби, які очолюють військові комісари. В кожній зоні територіальної оборони створюється Рада оборони області, яку очолює начальник зони територіальної оборони, а до її складу входять представники Збройних Сил України, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, МВС, ДСНС та інших відомств. Рада оборони вирішує основні питання щодо оборони області, проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт у небезпечних районах, захисту населення від наслідків воєнних дій, аварій (руйнувань), зумовлених застосуванням засобів ураження, терористичними актами та диверсіями.

Для реалізації функції держави стосовно цивільного захисту, у відповідності з розділом ІІ Кодексу, в країні створена Єдина державна система цивільного захисту (далі – ЄДС ЦЗ), яка складається із органів управління, сил та засобів і функціонує в режимах:

- повсякденного функціонування, - підвищеної готовності, - надзвичайної ситуації, - надзвичайного стану. Умови введення вказаних режимів функціонування ЄДС ЦЗ наведені в статтях 12, 13, 14,

15 Кодексу. Вони тісно пов’язані з видами надзвичайних ситуацій та їх рівнями. Відповідно до ст. 5 Кодексу надзвичайні ситуації поділяються за видами:

- техногенного характеру, - природного характеру,- соціальні, - воєнні.Поділ надзвичайних ситуацій за видами необхідний для визначення органів управління,

сил та засобів при реагуванні на них.

70

За рівнями надзвичайні ситуації поділяються на:- державний,- регіональний,- місцевий,- об’єктовий.Поділ надзвичайних ситуацій за рівнями здійснюється після їх виникнення для

визначення органів управління, сил, засобів, матеріальних резервів та фінансів для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Режими функціонування ЄДС ЦЗ підвищеної готовності та надзвичайної ситуації державного рівня вводяться рішенням Кабінету Міністрів України на території усієї держави або її окремих територіях. При надзвичайних ситуаціях регіонального та місцевого рівнів – рішенням відповідно облдержадміністрацій, райдержадміністрацій та органів місцевого самоврядування – на території відповідного регіону, району (міста).

Режим функціонування ЄДС ЦЗ надзвичайного стану вводяться в дію Указом Президента України, який затверджуються Верховною Радою України, відповідно до Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану».

Основні завдання, що виконуються ЄДС ЦЗ в режимах повсякденного функціонування, підвищеної готовності та надзвичайної ситуації, визначені в «Положенні про ЄДС ЦЗ», яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 9.01.2014 р. № 11. При неглибокому аналізі заходів, які здійснюються в указаних режимах, спадає на думку, що вони встановлюються тільки в мирний час.

Проте, в розпорядженні Кабінету Міністрів України № 47-р від 26 січня 2015 р. «Про встановлення режимів підвищеної готовності та надзвичайної ситуації» зазначено, що з метою координації дій державних органів влади, спрямованих на забезпечення захисту населення, територій та майна, функціонування ЄДС ЦЗ, для подолання наслідків НС державного рівня соціального та воєнного характеру, яку спричинило загострення ситуації на деяких територіях України, загроза вчинення терористичних актів та відповідно до статей 13 і 14 Кодексу ЦЗ установлюється: режим надзвичайної ситуації в Донецькій та Луганській областях; режим підвищеної готовності для решта регіонів України з урахуванням положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Отже, при загрозі чи наявності надзвичайної ситуації воєнного характеру режими функціонування ЄДС ЦЗ підвищеної готовності та надзвичайної ситуації встановлюються і в особливий період, а не тільки в мирний час. Нині територіальні підсистеми ЄДС ЦЗ Донецької та Луганської областей функціонують в режимі надзвичайної ситуації, решта територіальних підсистем ЄДС ЦЗ – в режимі підвищеної готовності. Застережемо, функціонування територіальних підсистем ЄДС ЦЗ в зазначених режимах здійснюється в умовах особливого періоду, який настав в нашій державі після Указу Президента України від 17 березня 2014 р. №303 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України № 1126 від 17.03.2014 р.

В пункті 25 «Положення про ЄДС ЦЗ» зазначено: «З моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях ЄДС ЦЗ переводиться у режим функціонування в умовах особливого періоду в повному обсязі або у межах відповідних регіонів.

Переведення ЄДС ЦЗ у режим функціонування в умовах особливого періоду здійснюється відповідно до актів Президента України, Кабінету Міністрів України, планів цивільного захисту на особливий період.

Підготовка ЄДС ЦЗ до виконання завдань цивільного захисту в умовах особливого періоду здійснюється завчасно у мирний час».

Тут варто підкреслити, що особливий період – це не режим функціонування ЄДС ЦЗ, а період часу, який настає з моменту оголошення мобілізації чи воєнного стану.

Про режим воєнного стану та визначення цього терміну в Кодексі не йдеться. Тобто, функціонування ЄДС ЦЗ в такому режимі конкретно не визначено. Цей режим згадується у визначенні терміну «особливий період», що наведений в інших законах, а зміст цього режиму та порядок його введення - в Законі України «Про правовий режим воєнного стану».

71

ВИСНОВКИ1. Цивільний захист, що здійснюється в зоні збройного конфлікту, має виключно

гуманітарний і гуманний характер. Особи сил цивільного захисту та органів управління ними, які перебувають на окупованій супротивником території, знаходяться під захистомміжнародного права.

2. Стаття 1 Конституції України декларує Україну як правову державу. Щоб так було в дійсності необхідно у всіх сферах суспільного життя дотримуватися чинного законодавства. Особливо це стосується законодавства з питань цивільного захисту, тому що саме в ньому визначені заходи щодо захисту населення, збереження його життя при надзвичайних ситуаціях. В першу чергу дотримуватися законодавства з питань цивільного захисту зобов’язані суб’єкти забезпечення цивільного захисту, які визначені в ст. 6 Кодексу. Кожному з цих суб’єктів окремими статтями Кодексу визначенні повноваження, завдання та обов’язки у сфері цивільного захисту. Але, щоб їх реалізувати на практиці потрібно глибоко вивчати законодавство з питань ЦЗ і діяти в його рамках.

3. Для удосконалення нормативно-правової бази з питань ЦЗ щодо особливого періоду необхідно:

в Кодекс внести наступні доповнення: в ст.2 - визначення терміну «особливий період», в ст.11 - режим функціонування ЄДС ЦЗ воєнного стану;

в «Положення про ЄДС ЦЗ», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 9.01.2014 р. № 11, внести доповнення щодо завдань ЄДС ЦЗ в умовах особливого періоду та в режимах функціонування надзвичайного стану і воєнного стану.

Сипко В.Г.Мітіна Н.Б.Плис М.М.Плис М.М.Рогальов М.В.

ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ПЛАНУВАННЯТА ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОВЕДЕННЯ ЕВАКУАЦІЙНИХ ЗАХОДІВ

Збірник статей учасників восьмої всеукраїнської практично-пізнавальної конференції «Наукова думка сучасності і майбутнього» (30.01. – 07.02.2017 р.). – С. 85-95.

Кодексом цивільного захисту України [1] до заходів захисту населення віднадзвичайних ситуацій, на ряду з іншими, віднесено заходи з евакуації (стаття 33) під

якою розуміється організоване виведення чи вивезення із зони надзвичайної ситуації або зони можливого ураження населення, якою виникає загроза його життю або здоров’ю, а також матеріальних і культурних цінностей, якщо виникає загроза їх пошкодження або знищення. Проведення евакуації визначено постановою Кабінету Міністрів України [2], якою затверджено «Порядок проведення евакуації у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» (далі «Порядок»),

«Порядок» визначає механізм здійснення організованого вивезення (виведення) населення із зон надзвичайних ситуацій (НС) і розміщення його поза зонами дії уражаючих факторів джерел НС у разі виникнення безпосередньої загрози життю та заподіяння шкоди здоров’ю населення, а також заходів з евакуації матеріальних і культурних цінностей, якщо виникає загроза їх пошкодження або знищення, тобто в центрі уваги постанови - захист населення та матеріальних і культурних цінностей, а під терміном «населення» розглядаються всі категорії населення: і працюючі і не працюючі.

Принципово важливими питаннями від якості рішення яких залежить успішне проведення евакуаційних заходів є: а) створення евакуаційних органів; б) планування евакуаційних заходів; в) забезпечення евакуації. Наголошуємо на тому, що вирішення цих питань має проводитися заздалегідь і комплексно, тобто, всебічно на основі правової та методичної бази.

72

Створення органів з питань евакуації - органів, основним завданням яких є своєчасне і максимально безпечне вивезення (виведення) населення із зон, в яких виникла загроза життю людей або їх здоров’ю в безпечні райони. «Порядок» зазначає, що для планування, та проведення евакуації у центральних органах влади та місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та на об’єктах господарювання утворюються тимчасові органи з евакуації до яких віднесено: а) комісії з питань евакуації (КПЕ), б) збірні пункти евакуації (ЗПЕ), в) проміжні пункти евакуації (ПрПЕ), г) приймальні пункти евакуації (ППЕ). До органів евакуації можуть бути віднесені: а) «особи, що виконують функції евакуаційної комісії» - на об’єктах господарювання з чисельністю працюючого персоналу менш як 50 чоловік; б) оперативні групи, які за рішенням керівника КПЕ можуть утворюватися у невідкладних випадках, зокрема, для виконання функції ЗПЕ. При утворенні органів з евакуації керівникам відповідних рівнів необхідно враховувати:

1) КПЕ відповідає за планування евакуації, підготовку населення до здійснення заходів з евакуації, підготовку органів з евакуації до виконання завдань, здійснення контролю за підготовкою проведення евакуації, приймання і розміщення евакуйованого населення, матеріальних і культурних цінностей. План евакуації населення підписується її головою, затверджується її засновником та погоджується з органом, на території якого планується розміщення евакуйованого населення. КПЕ організовує оповіщення, евакуацію та прибуття на ЗПЕ непрацюючого населення, зокрема інвалідів певних категорій.

2) КПЕ об’єкта господарювання: а) організовує оповіщення та ведення обліку працівників; б) уточнює дані про транспортні засоби, строк їх подання, маршрути і порядок руху; в) подає необхідну інформацію КПЕ, що утворена на території де планується розміщення евакуйованих працівників; г) забезпечує зустріч та розміщення евакуйованих працівників у безпечному районі та організовує їх інформаційне забезпечення.

3) КПЕ органу, на території якого планується розміщення евакуйованого населення, розробляє план його приймання і розміщення у безпечному районі і його життєзабезпечення.

4) ЗПЕ призначені для збору і реєстрації евакуйованого населення та організації його вивезення (виведення) у безпечні райони і розміщуються з урахуванням видів транспорту на наявних міських площах, у відкритих безпечних місцях або безпечних приміщеннях. Вони уточнюють чисельність евакуйованого населення, порядок його відправлення, організовують їх збір облік, здійснюють посадку населення на транспортні засоби, формують

піші і транспортні колони, інформують КПЕ про відправлення населення, організовують надання медичної допомоги евакуйованому населенню та охорону громадського порядку.

5) ПрПЕ розміщуються на зовнішньому кордоні зони НС, пов’язаної з радіоактивним забрудненням (хімічним зараженням), для пересадки населення з транспорту, що працював у зоні НС, на дезактивовані транспортні засоби,які здійснюють перевезення на незабрудненій (незаражені) території. Кількість, нумерація, місця розташування

ПрПЕ, визначаються відповідними органами влади яким підпорядкована певна територія. На межі зони забруднення у ПрПЕ здійснюється пересадка евакуйованого населення з транспортного засобу, що рухався забрудненою місцевістю, на незабруднений транспортний засіб. Під час пересадки населення за необхідності здійснюється його санітарна обробка та спеціальна обробка одягу, майна і транспорту.

6) ППЕ розгортаються для приймання, ведення обліку евакуйованого населення та відправлення їх до місць постійного (тимчасового) розміщення або перебування у безпечних районах. У безпечному районі вони організовують підготовку пунктів висадки, уточнюють кількість населення, що прибуло, і порядок подачі транспортних засобів для його вивезення до пунктів розміщення, організовують надання медичної допомоги евакуйованому населенню та охорону громадського порядку,

7) ЗПЕ, ПрПЕ та ППЕ забезпечуються зв’язком з районними, міськими, районними у містах, селищними, сільськими та об’єктовими КПЕ, пунктами посадки на транспортні засоби, вихідними пунктами руху пішки, медичними і транспортними службами.

8) Щороку органи з евакуації інформують органи, що їх створили про стан планування евакуації, власної підготовки до виконання покладених на них завдань, навчання населення діям під час проведення евакуації, обладнання станцій, портів, пунктів посадки

73

(висадки), підготовку маршрутів, здійснення контролю за підготовкою транспортних засобів до евакуації, організацію ведення обліку евакуйованого населення, оповіщення органів управління та населення про початок евакуації, медичне забезпечення населення під час евакуації, підготовку до розміщення пунктів санітарної обробки населення, спеціальної обробки одягу, майна і транспорту, здійснення дозиметричного контролю у складі ГТПЕ.

9) Списки громадян, які підлягають евакуації, складаються у трьох примірниках, один з яких залишається в особи, яка здійснює управління об’єктом господарювання, будинком, другий - після уточнення списків надсилається на ЗПЕ (у разі одержання рішення про проведення евакуації), третій - на ППЕ. Такі списки коригуються щороку особами, які здійснюють управління об’єктами господарювання та будинками.

Аналізуючи функції тимчасових органів з евакуації виникає питання: чому органи, які повинні вирішувати такіскладні та відповідальні завдання постійно - названо «тимчасовими»? На наш погляд цей термін в цьому контексті і недоречний і зайвий. Оскільки мова про термін, звернемо увагу ще на деякі за змістом «Положення»: а) «...розміщення його (населення) поза зонами дії уражаючих факторів джерел надзвичайної ситуації» - це, певне, в розумінні - розміщення людей в безпечній зоні; б) «...район для розміщення евакуйованого населення та його життєзабезпечення»; в) в багатьох випадках за відповідним змістом використовується термін «безпечний район» без пояснення його суті.

Ми вважаємо, що ці три поняття слід замінити одним: Безпечний район, тобто територія поза зонами дії уражаючих факторів, що можуть виникати в умовах НС і яка придатна для розміщення та життєзабезпечення евакуйованого населення. Заміна назви органів з евакуації відповідно з раніше діючими документами якісної складової не дала, але створила певні труднощі в роботі з раніше напрацьованими документами.

В контексті про терміни важливо звернути увагу ще і на такі: «пункт посадки», «пункт висадки», «пункт розміщення», «вихідний пункт руху пішки», «оперативна група», «медична та транспортна служби». Ці терміни в «Положенні» тільки використано, а їх суть чекає свого пояснення.

Із наведених положень в пунктах 1 - 9 не зрозуміло чому тільки для ПрПЕ (пункт 5) визначається їх кількість, нумерація та місце розташування? Ці питання цілком доречні і для збірних і для приймальних пунктів евакуації. А ще не зрозуміло хто і в якому порядку визначає нумерацію об'єктів, приписаних до відповідних пунктів евакуації.

На наш погляд всі ці питання слід вирішити в одному документі центрального органу влади.

Вважаємо спірним положення «Порядку» згідно з яким час на розгортання і підготовку до роботи тимчасових органів евакуації (ТОЕ) усіх рівнів не повинен перевищувати 4-х годин в частині «з моменту отримання рішення про проведення евакуації». Це відносно вірно за умови, коли НС з моменту її виникнення є загрозливою дляздоров’я (життя) людей. Але така загроза може виникнути в умовах розвитку НС протягом годин і навіть діб, коли зупинити або локалізувати її розвиток не вдається. В таких умовах відповідні органи вже повинні бути в готовностіприступити до роботи. І саме тому необхідно визначити зміст роботи органів з евакуації за режимами функціонування єдиної державної системи цивільного захисту (за етапами розвитку надзвичайної ситуації).

Планування евакуаційних заходів. Відносно планування «Порядок» наголошує на наступному: а) проведення евакуації забезпечується, зокрема, розробленням плану евакуації населення; б) для планування евакуації утворюються ТОЕ; в) за планування евакуації на відповідному рівні відповідає КПЕ; в) розроблення і виконання плану евакуації населення покладається на центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів АРК, місцеві держадміністрації, органи місцевого самоврядування та суб’єкти господарювання, що проводять евакуацію населення.

Відповідно «Порядку»: Планування заходів з евакуації населення здійснюється за методикою, затвердженою Міноборони. Дещо по іншому питання методики планування трактується в «Кодексі»: Планування заходів з евакуації здійснюється відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту. На сьогодні таким органом є Державна

74

служба України з питань надзвичайних ситуацій, що створена на заміну Міністерства з надзвичайних ситуацій.

Наявні документи [3,4,5] - застарілі, оскільки всі вони затверджені до прийняття Кодексу цивільного захисту України (2012 р.) і жоден з них не зареєстрований в Міністерстві юстиції України. Виходячи з цього зрозуміло одне: методики планування евакуаційних заходів відповідно положенням «Кодексу» або «Порядку» немає.

Підготовці планів евакуації має передувати вивчення керівних та нормативних документів, збір та підготовка вихідних даних, довідок про стан потенційно небезпечних об’єктів, кліматичні умови та рельєф місцевості (зокрема на територіях, де планується визначення безпечних районів), можливі техногенно-природні загрози для населених пунктів і територій, вибір та вивчення місць (адрес) розміщення органів з евакуації тощо.

В переліку вихідних даних може бути: а) дані про чисельність та категорії населення, що підпадає евакуації; б) характеристика дорожньо-транспортної мережі та транспортні можливості в обслуговуванні евакуаційних заходів;в) довідка про медичні можливості (склад медичного персоналу, забезпечення медикаментами та медичним майном і транспортом); г) довідка про органи з евакуації та стан їх підготовки до виконання своїх функцій.

Зміст та об’єм плану визначається багатьма факторами серед яких масштаби евакуаційних заходів, характер можливих НС, можливості щодо оперативного і всебічного забезпечення евакуації.

Текстова частина плану (варіант): а) порядок приведення в готовність органів з евакуації; б) порядокоповіщення населення про евакуацію; в) чисельність населення за категоріями та місцем проживання, що підпадає евакуації; г) терміни виконання евакуаційних заходів; можливий порядок використання колективних та індивідуальних засобів захисту людей на різних етапах розвитку надзвичайних ситуацій, маршрутах евакуації та за місцем розміщення^ д) райони розміщення евакуйованих та порядок їх розміщення; е) маршрути вивезення (виведення) населення з урахуванням місць виникнення та характеру НС; ж) порядок вивозу (виведення) населення із зон НС з визначенням пунктів посадки та висадки в залежності від прогнозних даних про масштаби дії уражаючих факторів; з) організація забезпечення громадського порядку на територіях евакуації та регулювання дорожнього руху; к) види розвідки та умови організації її проведення; л) порядок управління евакуацією (зв'язок, сигнали управління, формалізовані документи, посадові особи для управління транспортними та пішими колонами, способи інформування та порядок інструктажів різних категорій населення); порядок реєстрації (перереєстрації) евакуйованих на пунктах евакуації.

Крім текстової частини плану відпрацьовуються додатки (топографічні карти, схеми або плани місцевості, схеми оповіщення, схеми зв’язку різні за змістом графіки, розрахунки часу, необхідної кількості транспорту, рейсів і таке інше. На картах (планах) місцевості доцільно показати прогнозовані межі зон (районів) НС, осередки дії можливих уражальних факторів.

При визначенні маршрутів для пішохідних колон важливо заздалегідь вивчити їх на місцевості: встановити особливості маршруту, місця придатні для малих та великих привалів, наявність заболочених чи труднопрохідних ділянок і все це відмітити накарті (плані) місцевості.

Разом з цим, при плануванні слід ураховувати особливості пори року та погоди: пізня осінь, зима, рання весна, снігопад, дощ, сильний вітер, природно обмежений світлий час доби.

Забезпечення евакуації. Зрозуміло, що своєчасне та якісне проведення евакуації забезпечується реалістичним планом евакуації, оперативною і грамотною роботою органів з евакуації, рівнем підготовки населення до дій в умовах НС і, зокрема, під час евакуації, але цього замало.

Розвідка як фактор забезпечення евакуації. Рішення на проведення евакуації може бути прийнято тільки тоді, коли воно базується на чітких, зрозумілих і достовірних даних про обстановку, що характеризує НС та параметри її уражальних факторів. За характером та змістом розвідка поділяється на види, використання яких обумовлюється конкретною обстановкою на території (об’єкті) чи відсутністю даних про обстановку. Відповідно, за видами та призначенням, розвідка може бути: а) радіаційна та хімічна; б) пожежна; в) інженерна; г) медична; д) ветеринарна; ж) фітопатологічна та інші.

75

Наземна розвідка ведеться оперативно - рятувальною службою цивільного захисту, відповідними структурами центральних та місцевих органів влади, постами радіаційного та хімічного спостереження об’єктів господарювання. Наземна розвідка забезпечує дані про межі осередків ураження, рівнях радіації на місцевості, про стан будівель та споруд (зокрема, захисних та потенційно небезпечних) і характер їх зруйнувань, про стан доріг, транспорту. Щоденне спостереження за радіаційною обстановкою в районах розміщення АЕС та за хімічною обстановкою в районах ХНО ведеться штатними структурами таких об’єктів і їх інформація також є складовою для характеристики як щоденної обстановки так і в умовах НС.

Транспортне забезпечення евакуації населення передбачає підготовку, розподіл (заявки та виділення) і експлуатацію транспортних засобів, що плануються для евакуації, незалежно від форм власності та приналежності. Для вирішення питань транспортного забезпечення заздалегідь необхідно мати: а) перелік одиниць транспорту, щопланується для евакоперевезень з періодичною перевіркою його готовності до перевезень; б) перелік пунктів технічного обслуговування транспорту які будуть забезпечувати його технічний стан; в) організаційне та юридичне забезпечення дії положень «Порядку» відносно того, що суб’єктові господарювання або громадянину, транспортні засоби яких залучалися для здійснення заходів з евакуації населення, компенсується вартість наданих послуг і розмір фактичних (понесених) витрат за рахунок коштів, що виділяються з відповідного бюджету на ліквідацію загрози виникнення НС або наслідків НС у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України [6].

Вирішувати ці питання слід, по перше, заздалегідь, а по-друге - на підставі зрозумілого методичного забезпечення.

Матеріально-технічне забезпечення полягає в завчасно продуманому і спланованому технічному постачанні паливно-мастильних матеріалів, запасних частин до техніки, води, продуктів харчування та предметів першої необхідності для евакуйованого населення і забезпечення діяльності органів з евакуації необхідним майном.

Медичне забезпечення евакуації населення передбачає охорону здоров’я евакуйованого населення, своєчасне надання медичної допомоги травмованим, отруєним, опроміненим, хронічно хворим), а також попередження виникнення та розповсюдження інфекційних захворювань.

План медичного забезпечення евакуації населення мас передбачати наступне; а) попередні заходи медичного забезпечення евакуації; б) медичне забезпечення евакуації населення; в) медичне забезпечення евакуйованого населення в місцях розміщення евакуйованих; г) санітарно-гігієнічні та протиепідемічні заходи.

Суттєвими в забезпеченні евакуаційних заходів є інженерне забезпечення евакуації населення та охорона громадського порядку і забезпечення безпеки дорожнього руху, зв'язок. Для кожного виду забезпечення на всіх рівнях, з урахуванням можливостей та компетентності, слід заздалегідь виконати

певні розрахунки, визначити конкретні сили і засоби, необхідні для виконання прогнозованих масштабів евакуації, визначити послідовність і об’єми завдань, терміни їх виконання, назначити виконавців з визначенням їх повноважень та відповідальності.

Інші проблемні питання планування та проведення евакуаційних заходів: про взаємодію щодо планування, прийняття рішення, забезпечення та організації проведення евакуації всіх органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, структур ЄДС ЦЗ та її підсистем, комісій з питань ТЕБ та НС, комісій з НС та комісій з питань евакуації: їх теоретична та практична підготовка, правове, нормативне та методичне забезпечення роботи (особливо органів з евакуації) в режимах функціонування ЄДС ЦЗ. «Кодекс» та «Порядок» тільки окреслили функції та схеми дії органів з евакуації. Тепер потрібно підготувати Типове положення в якому передбачити загальні положення, організаційну структуру, обов'язки членів органів з евакуації, особливості їх роботи в умовах режимів роботи ЄДС ЦЗ та різних за характером НС та подій. Керуючись Типовим положенням на місцях будуть напрацьовані свої Положення про роботу органів з врахуванням особливості регіону: природного, техногенного, соціального характеру, транспортних можливостей, можливостей інших видів забезпечення евакуації та інше. Документ регіонального рівня буде більш конкретним, дієвим і корисним для практичної роботи органів з евакуації на місцях.

76

Про принципи евакуації. Слід звернути увагу на необхідність поєднання евакуаційних заходів з іншими заходами захисту, на високий рівень взаємодії, компетентність, оперативність та відповідальність організаторів проведення евакуаційних заходів, а це межує з необхідністю удосконалення методів підбору людей та системи їх навчання, встановлення статусу членів органів з евакуації, їх прав та обов’язків.

Вважаємо за необхідне чітко визначити місце територіального та виробничого принципів і на цій основі визначити напрямки роботи стосовно евакуації сім’ями в контексті можливості забезпечення такої евакуації в реальних умовах НС і розселення сімей з урахуванням відношення членів сім’ї до організаційних, виробничих та інших обов’язків, адже члени однієї сім’ї можуть працювати і на різних підприємствах і в різних населених пунктам, або бути непрацездатними.

Суттєвою проблемою стає проблема вирішення організації евакуаційних заходів в умовах формуваннятериторіальних громад. Новим органам місцевого самоуправління необхідна, зокрема, методична допомога щодо планування можливих евакуаційних заходів.

Проблема критеріїв за якими приймається рішення про проведення евакуації. Необхідні більш зрозумілі та обґрунтовані критерії за якими приймається рішення на евакуацію, зокрема, необхідні методичні рекомендації щодо використання положень Закону України [7] про рівні втручання у разі радіаційної аварії, узгодивши їх з документами, що регламентують дозовий контроль [8] та йодну профілактику [9]. Маємо надію, що суттєві положення з цього питання буде закладено в ДСТУ [10] з евакуації, проект якого розглядається. Також пропонуємо підготувати Методику розрахунку прогнозованого лозового навантаження на населення та Методику планування заходів з евакуації. Виходячи з наявної воєнно-політичної обстановки необхідно мати і Методику планування та проведення евакуації в особливий період. Правовою базою такої Методики мають бути Кодекс цивільного захисту України, ряд Законів України та Указів Президента України з питань оборони країни.

Вище вже ставилося питання стосовно термінів віднесених до евакуації. Напрацювання Методики передбаченої «Кодексом» та «Порядком», прийняття згаданого ДСТУ, підготовка Типового положення про роботу органів з евакуації дозволять зняти цю проблему шляхом узгодження, редагування діючих та запровадженням нових необхідних термінів.

В Україні зберігається складна техногенна, природно-екологічна та соціальна обстановка, що вимагає постійної уваги і відповідальності як від державних та урядових структур, спеціальних органів цивільного захисту так і від кожного громадянина з урахуванням рівня їх компетентності та можливостей. В арсеналі заходів захисту важливе місце посідає евакуація і тому, що евакуаційні заходи в реальних умовах сьогодення є найбільш доступним способом захисту населення, необхідно завчасно і всебічно готуватися до можливих надзвичайних ситуацій, удосконалювати нормативні, методичні та організаційні компоненти її проведення в складних різноманітних і непередбачуваних умовах.

Література:1.Кодекс цивільного захисту України № 5403-УІ від 02.10.2012 року.2.Порядок проведення евакуації населення у разі загрози або виникнення надзвичайних

ситуацій техногенного та природного характеру - постанова Кабінету Міністрів України № 841 від 30.10. 2013 р.

3.Методичні рекомендації щодо планування і порядку проведення евакуації населення - наказ МНС № 44 від 07.09.2004 р. Із змінами за наказом МНС № 809 від 08.08.2011 р.

4.Методичні рекомендації з питань планування і організації транспортного забезпечення евакуаційних заходів у разі загрози або виникнення надзвичайних ситуацій техногенного, природного характеру та в особливий період - наказ МНС № 102 від 27.07.2005 р.

5.Методичні рекомендації з питань організації планування та проведення евакуаційних заходів на об’єктах господарської діяльності у разі виникнення надзвичайних ситуацій - наказ МНС № 761 від 07.09.2010 р.

6.Порядку здійснення компенсації вартості послуг і розміру фактичних(понесених) витрат суб'єкту господарювання та громадянину, транспортнізасоби яких залучені для вивезення населення із зони надзвичайної ситуації, районів можливих бойових дій - постанова

77

Кабінету Міністрів України № 5&1 від 14.08.2013 р. Із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 30.10.2013 р. № 841, від 30.9.2015 р. № 775.

7.Закон України № 15/98 ВР від 14.01.1998 року Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання.

8.Порядок створення єдиної державної системи контролю та обліку індивідуальних доз опромінення населення - постанова Кабінету Міністрів України № 379 від 23.04.2001 р.

9.Порядок здійснення невідкладних заходів йодної профілактики серед населення Україні! у разі виникнення радіаційної аварії - Наказ Державної інспекції ядерного регулювання України № 154 від 08.11.2011 р. Зареєстровано в Мінюстиції України 25.11. 2011 р. за № 1353/20091.

10.Проект ДСТУ Безпека у надзвичайних ситуаціях. Евакуація населення. Загальні положення.

Сипко В.Г.Плис М.М.

ТЕХНОГЕННА ОБСТАНОВКА В УКРАЇНІ Є СКЛАДНОЮ І ПОТЕНЦІЙНО ДУЖЕ НЕБЕЗПЕЧНОЮ


За даними Державного реєстру, в Україні понад 24 тисячі об'єктів підвищеної небезпеки (ОПН),тобто таких, де є реальна загроза виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру. Питома щільність ОПН для України вища за небезпечну. За цим показником (кількість ОПН на 1 км2 території) 11 регіонів держави мають понад ЗО ОПН. Особливо великий цей показник у Донецькій, Харківській та Дніпропетровській областях.

Радіаційно небезпечні об'єкти розташовані майже по всій Україні, а саме: чотири атомні електростанції (Запорізька, Южно-Українська, Хмельницька, Рівненська); шість державних міжобласних спеціалізованих комбінатів корпорації «Радон»; підприємства з видобутку та переробки урану; наукові центри, що . мають ядерні установки й прискорювачі; Чорнобильська зона. Україна посідає друге місце в Європі за загальною кількістю радіоактивних відходів і перше - за питомою щільністю таких відходів на 1 км2 території. Потенційна небезпека таких об'єктів цілком реальна. Класичний приклад катастрофи на Чорнобильській АЕС. У світовій практиці маємо й інші приклади. За статистикою МАГАТЕ, в середньому щорічно виникає до 10 аварій різної тяжкості, тому питання радіаційної (і хімічної) безпеки має бути в переліку особливо важливих.

Хімічна небезпека в Україні пов'язана із об'єктами, що використовують небезпечні хімічні речовини (НХР). У промисловому комплексі України на понад тисячі їх зберігають або використовують більше як 200 тис. тонн НХР, у тому числі: до 4 тис. тонн хлору, понад 110 тис. тонн аміаку та майже 90 тис. тонн інших НХР. Приклади останніх років свідчать: забруднення навколишнього середовища гептилом (Болеслав і Первомайськ); хімічна аварія на залізниці з «жовтим» фосфором (ст. Ожидів, Львівщина, 16.07.2008); екологічні ситуації з хімічними чинниками (Горлівка, Калуш, завод «Радикал» у Києві). Велику хімічну небезпеку несуть у собі непридатні та заборонені пестициди 25-30-річної давнини. їх залишилося понад 7 тис. тонн у 14 областях.

Прикладом транснаціональних аварій може бути аварія в Румунії, коли з відстійника Бая-Борсаського рудника в прилеглі річки (зокрема і в Тису 10.03.2000) потрапила велика кількістьмулу з вмістом важких металів.

Вивчення аварій на радіаційно та хімічно небезпечних об'єктах (РНО, ХНО) свідчить, що їхні причини мають як об'єктивний, так і суб'єктивний характер, але людський чинник переважає: помилки під час проектування, будівництва, монтажу та експлуатації; низький рівень підготовки персоналу й безвідповідальність.

Такий стан справ з радіаційною та хімічною обстановкою в нашій країні й світі вимагає рішучих і кардинальних рішень організаційного і технічного характеру. І в цьому контексті

78

принциповим є як наявність науково обґрунтованої, а для практики - реальної правової та нормативно-технічної бази, так і вдосконалення системи підготовки фахівців у всіх галузях господарювання та населення до дій в умовах надзвичайних ситуацій, використання у виробничих процесах сучасних технологій.

Кодекс цивільного захисту України [1] виокремив завдання ( вони і є проблемними) радіаційного та хімічного захисту статтею 35. Наведемо стислий аналіз її положень.

1. Виявлення та оцінка радіаційної і хімічної обстановки.Це можливе тільки в поєднанні з моніторингом та прогнозуванням.У основі виявлення обстановки має бути документ.Кодекс (ст. 43) називає цей документ: «Порядок функціонування системи моніторингу і

прогнозування надзвичайних ситуацій, перелік установ та організацій, які належать до суб'єктів моніторингу, спостереження, лабораторного контролю і прогнозування надзвичайних ситуацій». Але на сьогодні його немає.

Відповідними методиками забезпечено проведення спостереження щодо оцінки радіаційної і хімічної обстановки [2, 3, 4], прогнозування (оцінка) наслідків аварій з небезпечними хімічними речовинами [5]. Слід визначитися і з документом РД 52.04.253-90 [6]. Його не скасовано й використовують у нормативно-технічних документах України та з навчальною метою.

Щодо прогнозування (оцінки) радіаційної обстановки в Україні фактично немає легітимної методики.

Слід нагадати, що ще в 1993 році в Запоріжжі за редакцією професора P.M. Портуса було підготовлено методику «Компьютерная оценка радиационной обстановки при авариях на атомных электростанциях». Відомі й інші методики [7, 8]. Пропонуємо обговорити це питання й підготувати проект з відповідним затвердженням. На наш погляд, координатором цієї роботи могли б бути Інститут державного управління у сфері цивільного захисту або Український науково-дослідний інститут цивільного захисту. Такий документ потрібен для Збройних сил України, розрахунково-аналітичних станцій (PACT), розрахунково-аналітичні групи (РАГ), ДСНС і закладів освіти III-IV рівнів акредитації, в навчальних програмах яких передбачено теми з оцінки радіаційної обстановки.

2. Організація та здійснення дозиметричного і хімічного контролю.Дозиметричний контроль. В Україні створено Єдину державну систему контролю та

обліку індивідуальних доз опромінення населення [9], є закон «Про захист людини від впливу іонізуючого випромінення» [10]. Координувати роботи зі створення та функціонування системи має Міністерство охорони здоров'я. А як практично? На більшості об'єктів господарювання застарілі прилади, але ж документи регламентують використання одиниць вимірювання за міжнародною системою СІ. Немає методичної документації легітимного характеру. Доцільно мати й методичні рекомендації для практичного використання положень згаданого вище Закону.

Хімічний контроль полягає у визначенні факту й ступеня забруднення небезпечними хімічними речовинами навколишнього середовища, обладнання, води, продуктів харчування, фуражу та майна тощо.

Дозиметричний і хімічний контроль передбачає: визначення доз опромінення керівного складу та персоналу, особового складу військових формувань, людей, ступеня забруднення,

Щодо прогнозування (оцінки) радіаційної обстановки в Україні фактично немає легітимної методики.

Пропонуємо обговорити це питання й підготувати проект з відповідним затвердженням. Координатором цієї роботи могли б бути Інститут державного управління у сфері цивільного захисту або Український науково-дослідний інститут цивільного захистуозброєння, техніки та інших матеріальних засобів радіоактивними і небезпечними хімічними речовинами.

Саме за даними дозиметричного і хімічного контролю оцінюють працездатність персоналу, боєздатність особового складу військових формувань, визначають порядок використання сил (цивільного захисту) під час проведення аварійно-рятувальних робіт, режим роботи на забрудненій місцевості, потребу і обсяги робіт із спеціальної обробки підрозділів, можливість використання продуктів харчування (фуражу) і питної води в зонах, забруднених

79

радіоактивними й отруйними речовинами. Під час контролю використовують технічні засоби підрозділів і формувань цивільного захисту, а також обладнання й апаратуру спеціалізованих лабораторій [11]. Змістом дозиметричного і хімічного контролю є робота постів радіаційного і хімічного спостереження [2,4], диспетчерських служб.

3.Розроблення та впровадження типових режимів радіаційного захисту. У фаховій літературі можна зустріти інформацію про «Режими радіаційного захисту в умовах як застосування ядерної зброї, так і радіоактивного забруднення місцевості під час аварії на радіаційно небезпечному об'єкті, а також про «Режими хімічного захисту». Жоден із офіційних документів не дає визначення цим термінам. Порядку розробки та застосування їх не встановлено.

4. Використання засобів колективного захисту.Передусім, тут мова про сховища. Порядок створення, утримання фонду захисних

споруд цивільного захисту та ведення його обліку визначаєКабінетМіністрівУкраїни(Кодекс, ст. 32). Документи, які є в розпорядженні відповідних органів влади та суб'єктів господарювання, ухвалено задовго до набуття чинності Кодексу, отже, багато в чому суперечливі. Це, по-перше. А, по-друге, важливо мати новий документ з урахуванням досвіду подій на сході держави.

5. Використання засобів індивідуального захисту, приладів радіаційної та хімічної розвідки, дозиметричного і хімічного контролю (насамперед, населенням). Надання населенню можливості придбання засобів індивідуального захисту, приладів дозиметричного та хімічного контролю.

Ці пункти ст. 35 доцільно розглядати одночасно.Важливий документ [12], за яким в Україні введено навчання населення дій в умовах

надзвичайних ситуацій, адже, перш ніж використовувати засоби, потрібно цього навчитися. За цим документом:

а)навчають населення, що працює, безпосередньо на підприємстві, в установі та організації, згідно з програмами підготовки працівників до дій у надзвичайних ситуаціях, а також під час спеціальних об’єктових навчань і тренувань з питань цивільного захисту;

б) готують студентів вищих навчальних закладів до дій у надзвичайних ситуаціях за нормативними дисциплінами «Безпека життєдіяльності» та «Цивільний захист». Зазначена Постанова діє, а названі дисципліни чомусь виведено зі статусу «нормативні»;

в) навчають населення, що не працює, дій у надзвичайних ситуаціях шляхом інформаційно-просвітницької роботи за місцем проживання та самостійного опанування загальної відповідної програми навчання населеним дій у надзвичайних ситуаціях та ішак інформаційно-довідкових матеріалів з питань цивільного захисту, правил пожежної безпеки в побуті й громадських місцях.

Оцінювати стан цієї роботи – компетенція відповідних органів влади та керівників суб'єктів господарювання. Але зазначимо: створення відповідної навчально-методичної бази для навчання населення, що працює й не працює,залишається поза увагою держави. Підготовку студентів за зазначеними дисциплінами централізовано не регламентовано, виведено з переліку пріоритетних, що, своєю чергою, не відповідає інтересам державної безпеки.

Тепер про можливості придбання засобів захисту населенням.Що зроблено в державі для реалізації цього положення? Де без дії монопольного права

можна придбати такі засоби? Чи достатній рівень платоспроможності нашого громадянина в придбанні їх?

Пропозиції в інтернеті (якщо навіть доступна ціна) не дають гарантій на безпечне використання. Ті ж, хто позиціонує себе як відповідальну організацію, пропонують протигаз типу ГП-(7,...) вартістю 550-600 (і) грн, дозиметричні прилади – від 2100 до 22000 (!) грн.

6. Проведення йодної профілактики (передусім, для населення)з метою запобігання опроміненню щитоподібної залози.

В Україні встановлено вимоги до здійснення невідкладних заходів йодної профілактики серед населення України в разі радіаційної аварії[13]. Але аналіз законодавчо-нормативних документів щодо профілактики опромінення щитоподібної залози в умовах радіаційної аварії свідчить: в Україні немає документа про регламенти проведення йодної профілактики.

80

8.Проведення санітарної обробки населення та спеціальної обробки одягу, майна й транспорту.

Це питання чекає на суттєве і всебічне нормативно-правове та організаційно-технічне забезпечення[23]).

9.Розроблення загальних критеріїв, методів та методик спостережень щодо оцінки радіаційної і хімічної обстановки.

Чимало документів регламентують певні критерії, але розгляд цієї проблеми потребує окремої статті. Методи та методики щодо спостереження зазначено вище, але знову акцентуємо увагу на потребі і в інших методиках, наприклад, щодо оцінки ризиків за видаминадзвичайних ситуацій.

10.Інші заходи радіаційного і хімічного захисту залежно від ситуації, що склалася.Радіаційний і хімічний захист населення і територій забезпечують, зокрема, завчасним

нагромадженням і підтриманням у готовності:а)засобів для колективного та індивідуального захисту;б)приладівдля радіаційної й хімічної розвідки, дозиметричного і хімічного контролю;в)засобів фармакологічного протирадіаційного захисту для йодної профілактики

населення, рятувальників і персоналу радіаційно небезпечних об'єктів радіоактивними ізотопами йоду для запобігання опроміненню щитоподібної залози (Кодекс, ст. 35).

Розгляньмо тільки підпункт «а» - засоби індивідуального захисту.Виконання цього положення в правовому та методичному плані забезпечено.

Насамперед, це Постанова КМУ №1200 [14], яка встановила порядок та механізм забезпечення засобами радіаційного й хімічного захисту. Правила вибору та застосування засобів індивідуального захисту органів дихання - ЗІЗОД [15], Порядок видачі ЗІЗОД [16], Інструкція з тривалого зберігання ЗІЗОД [17], Методичні рекомендації щодо роботи пунктів видачі ЗІЗОД [18]. Але... Що реально видаватимуть населенню? Яку інформацію з цього приводу воно має? Чи є приклади виконання Постанови №1200 про закупівлю ЗІЗОД (за бюджетні кошти відповідних рівнів та кошти суб'єктів господарювання)? Можливо, це риторичні запитання.

Зрозуміло, що серед завдань цивільного захисту запобігання надзвичайним ситуаціям не менш важливе, ніж бути готовими до ліквідації їхніх наслідків та забезпечення життєдіяльності населення на уражених територіях.

Щоб запобігати НС, потрібна відповідна інформація. А це вже сфера моніторингу та прогнозування, котру мають здійснювати, як визначив Кодекс (ст.43), відповідно до Порядку функціонування системи моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій ( визначає Кабінет Міністрів України). Наголошуємо: такого документа ще немає!

Можна користуватися чинними документами [19, 20]? Можна! Але осучаснені документи були б ефективніші.

У 2014 році Кабінет Міністрів України схвалив Концепцію управління ризиками виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (Розпорядження №37-Р від 22.01.2014). Цікавий і запізнілий документ... На жаль, Плану заходів щодо реалізації Концепції і до сьогодні немає.

Акцентуючи увагу на важливості радіаційного та хімічного захисту, слід зазначити, що було б доцільно в структурі територіальної підсистеми мати спеціалізовану службу - службу радіаційного і хімічного захисту. Кодексом та Постановами КМУ № 787,469 [21,22] передбачено створення 12 спеціалізованих служб. Але служби радіаційного і хімічного захисту в цьому переліку немає. Тільки зазначено, що «здійснення заходів радіаційного і хімічного захисту та його забезпечення покладається на суб'єктів забезпечення цивільного захисту». Чи достатньо цього положення для реалізації, за потреби, заходів радіаційного і хімічного захисту? На підставі якого документа суб'єкти забезпечення цивільного захисту (Кодекс, ст. 6) організовуватимуть виконання положень ст.35?

Висновки1.Загалом техногенна обстановка в Україні залишається складною і потенційно дуже

небезпечною.

81

2. Прийняття Кодексу цивільного захисту України упорядкувало вирішення питань цивільного захисту і, зокрема, його складових радіаційного та хімічного захисту. Є зрушення у вирішенні питань правового, нормативного та методичного забезпечення цивільного захисту.

3.Суттєвим недоліком залишаються білі плями» в методичному забезпеченні прогнозування та оцінки надзвичайних ситуацій природного й техногенного характеру.

Вважаємо доцільними такі пропозиції:1. Вдосконалення системи комплексного моніторингу (радіаційна, хімічна,

екологічна проблеми) навколишнього природного середовища та в зонах впливу ПНО та ОПН. Пошук можливості для використання сучасних технічних засобів оперативного виявлення небезпечних речовин і матеріалів (передусім, радіоактивних, токсичних, вибухонебезпечних).

Удосконалення систем радіаційного і хімічного контролю на всіх рівнях виробництва, використання, транспортування, зберігання й знищення небезпечних речовин та матеріалів.

2. Підготовка методичних рекомендацій щодо йодної профілактики на випадок радіаційної аварії, узгодивши їх з вимогами міжнародних документів (МАГАТЕ, В003, МКРЗ), національними документами та з урахуванням гіркого досвіду уроків катастрофи на ЧАЕС і методичних рекомендацій щодо практичного використання положень Закону «Про захист людини від іонізуючого випромінення».

3. Проаналізувати, обговорити та оцінити нелегітимні методики з питань прогнозування й оцінки можливої обстановки в умовах техногенних надзвичайних ситуацій (чи напрацювати нові), затвердити їх відповідним чином. Запропонувати Науково-дослідному інституту Ц3 очолити роботу з підготовки та видання збірника методик цивільного захисту.

4. МОН України разом із центральними органами виконавчої влади, які мають стосунок до забезпечення охорони праці, безпеки життєдіяльності та цивільного захисту, підготувати Положення про організацію навчання з нормативних дисциплін «Основи охорони праці», «Охорона праці в галузі», «Безпека життєдіяльності» та «Цивільний захист» у вищих навчальних закладах України.

5. Порушити питання про відновлення в ДВНЗ УДХТУ (Дніпро) кафедри військової підготовки за напрямком підготовки фахівців з радіаційного та хімічного захисту.

6. Повернутися до питання про службу радіаційного і хімічного захисту.НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА І ЛІТЕРАТУРА

1. Кодексцивільного захисту України.Київ, 2012.2. Методика спостережень щодо оцінки радіаційної і хімічної обстановки. - Наказ

МНС від Об.08.2002р. № 186.3. Методичнірекомендації щодо організації роботи розрахунково-аналітичної групи.

- Наказ МНС від 11.08.2010р. № 649.4. Методичні рекомендації щодо організації роботи поста радіаційного і хімічного

спостереження. - Наказ МНС від 11.08.2010р. № 649.5. Методики прогнозування наслідків виливу (викиду) небезпечних хімічних

речовин при аваріях на промислових об'єктах і транспорті. - Наказ МНС, Мінагрополітики, Мінекономіки, Мінприроди від 27.03.2001р. № 73/82/64/122

6. Методика прогнозирования масштабов заражения сильно действующими отравляющими веществами при авариях (разрушениях) на химически опасных объектах и транспорте (РД 52.04.253-90). - Ленинград, 1991.

7. Методика прогнозирования радиационной обстановки в случае аварии или при разрушении АЭС. - Москва: в/ч 52609 НИИ «Атомэенргопроект», 1991.

8. Методика выявления и оценки радиационной обстановки при разрушении (авариях) АЭС. - Москва: ГШ ВС СССР, 1989.

9. Порядок створення єдиної державної системи контролю та обліку індивідуальних доз опромінення населення. - Постанова КМУ від 23.04.2001р. N2379

10. Закон України «Про захист людини від впливу іонізуючого випромінення». - Київ, 1998.

11. Методичні рекомендації щодо розроблення планів цивільного захисту підприємств, установ, організацій на особливий період. - Наказ МНС від 16.07.2009 р. № 494.

82

12. Порядок здійснення навчання населення дій у надзвичайних ситуаціях. - Постанова КМУ від 26.06.2013 р. №444.

13. Порядок здійснення невідкладних заходів йодної профілактики серед населення України у разі виникнення радіаційної аварії. - Наказ Державної інспекції ядерного регулювання України від 98.11.2011 р. №154.

14. Порядок забезпечення населення і особового складу невоєнізованих формувань засобами радіаційного та хімічного захисту. - Постанова КМУ від 19.08.2002 р. №1200 із змінами з Постановою КМУ від 29.10.2009 р. №1148.

15. Правила вибору та застосування засобів індивідуального захисту органів дихання. - Наказ Державного комітету України з промислової безпеки від 28.12.2007р. №331.

16. Порядок видачі непрацюючому населенню засобів індивідуального захисту органів дихання (ЗІЗОД) від бойових отруйних речовин. - Наказ МНС від 03.02.2005р. № 59.

17. Інструкція з тривалого зберігання засобів РХЗ. - Наказ МНС від 16.12.2002р. № 330.18. Методичнірекомендації щодо роботи пунктів видачі населенню та особовому

складу формувань засобів РХЗ. Наказ МНС від 17.06.2010 р. № 472.19. Положення про державну систему моніторингу довкілля. - Постанова КМУ від

30.03.1998 р. №391.20. Положення про моніторинг потенційно небезпечних об'єктів. - Наказ МНС від

06.11.2003 р. № 425.21. Про затвердження Порядку утворення, завдання та функції формувань цивільного

захисту. - Постанова КМУ від 09.10.2013 р. № 787.22. Положення про спеціалізовані служби цивільного захисту. - Постанова КМУ від

08.07.2015 р. № 469.23. Про затвердження Методичних рекомендацій з проведення деконтамінації

постраждалих внаслідок дії хімічних, радіаційних чинників та біологічних агентів. - Наказ МОЗ від 27.05.2011 р. № 322.

Сипко В.Г.Кондратюк В.М.Дашковська О.В.

НАВЧАННЯ У СФЕРІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ ТА БЕЗПЕКИЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ – ЗАПОРУКА БЕЗПЕЧНОГО ЖИТТЯ

Строительство. Материаловедение. Машиностроение. Серия: Безопасность жизнедеятельности. – 2013. – Вып. 71(2). – С. 184-188.

«У лиха один смак – гіркий і безутішний»З кінця минулого століття і початку нового XXI – проблема забезпечення і підвищення

безпеки у разі виникнення надзвичайних ситуацій стає однією з важливих соціально-політичних, економічних, соціально-демографічних та екологічних проблем.

І яку б сферу діяльності людини не взяти, в основі лежить освіта. Особливо XXI сторіччя характеризується масштабним розвитком новітніх технологій в житті і діяльності людини в усьому світі.

Ризик виникнення надзвичайних ситуацій на території України залишається високим. Зростає масштабність наслідків аварій, катастроф і стихійного лиха, що ставить проблему запобігання виникнення надзвичайних ситуацій і ліквідації або мінімалізації їх наслідків у ряд найбільш актуальних.

Актуальність сучасного стану безпеки життєдіяльності визначається трьома основними складовими: зростанням природних небезпек, спричинених порушенням екологічної рівноваги в природному середовищі, кількості техногенних небезпек (аварії, катастрофи), особливо, під час експлуатації людиною складних технічних систем; соціальною напругою в суспільстві.

Найбільшу небезпеку в природній сфері становлять надзвичайні ситуації, зумовлені геофізичними чинниками, паводками, зсувами, ураганами, лісовими пожежами, а в техногенній

83

сфері – радіаційними і транспортними аваріями, аваріями, пов’язаними з викиданням хімічно і біологічно небезпечних речовин, вибухами, пожежами, гідродинамічними аваріями та аваріями на системах комунально-енергетичного господарства.

Наслідки надзвичайних ситуацій (НС) становлять серйозну загрозу безпеці людині, суспільству, а також стабільності розвитку економіки держави.

Зростання валового національного продукту у кожній державі завжди супроводжується забрудненням довкілля, що негативно впливає на популяції живого світу, зростає кількість спадкових генетичних аномалій. Аналіз і спостереження вчених свідчать про те, що коли забруднення атмосфери в 1,2-1,5 рази перевищує санітарно-гігієнічні норми, то виникають захворювання імунної системи. А коли кількість спадкових генетичних аномалій в суспільстві досягає 30 відсотків, то згідно до біологічних законів нація починає зникати.

Розвиток сучасної цивілізації підтверджує те, що людству не уникнути техногенних аварій, стихійних лих, екстремальних ситуацій, несприятливих побутових подій і ситуацій, внаслідок яких гинуть люди, знищуються матеріальні і культурні цінності (про що свідчать НС, які мали місце: на Далекому Сході – Росія, Китай, Японія, в Одеській області та інші), – а економіці завдаються величезні збитки вражаючих масштабів, що призводить до погіршення стану довкілля й умов життєдіяльності населення.

Основними причинами виникнення НС можуть бути:- вплив зовнішніх природних факторів, які призводять до корозії і старіння матеріалів

споруд, конструкцій;- помилки, які спостерігаються при відпрацюванні проектно-виробничої документації,

при проведенні пошукових робіт, проектувань, неякісне виконання будівельних робіт, разом з тим низька якість будівельних матеріалів та конструкцій, порушення стандартів і технологій виготовлення та будівництва;

- стихійні явища, особливо значне місце займають інфекції, про що свідчать матеріали телерадіомовлення та друкованих ЗМІ;

- порушення правил техніки безпеки при проведенні робіт в різних галузях виробництва та технологічних процесів;

на технологічні процеси, обладнання та матеріали для побудови споруд впливають: навантаженість, швидкість, великі температури, тиск, вібрація, процеси окислення;

- порушення правил експлуатації та технологічних процесів (пожежі, вибухи небезпечних хімічних речовин, котлів, вугільного пилу і метану в шахтах, та інші);

- людський фактор, помилки в роботі персоналу, низька професійна підготовка й виконавча дисципліна, некомпетентність, низькі рівень відбіру кадрів, юридична освіченість персоналу, недосконалість законодавчої бази та її застосування.

Основними причинами зазначених недоліків, у більшості випадків, є відсутність досвіду, а іноді і необхідних знань. Ось чому в девізі Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) передбачено запобігання виникненню НС. Це є комплекс заходів, що проводиться завчасно і спрямовується на максимально можливе зменшення ризику виникнення їх, а також на збереження життя та здоров’я людей, зниження розмірів збитків у природному се-редовищі і матеріальних втрат у разі їх виникнення.

Кодексом цивільного захисту України (від 02.10.2012 року № 5403-УІ, ст. 43-70) передбачено:

- моніторинг і прогнозування НС;- спостереження, лабораторний та інший контроль за навколишнім середовищем,

продуктами харчування, водою тощо.В Єдиній державній системі цивільного захисту напрацьовано декілька нормативно-

правових актів стосовно підготовки населення, особливо, діям у НС.Такими документами є:Постанови КМУ: від 26 липня 2001 року № 874 «Про удосконалення системи

підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівних кадрів і фахівців у сфері цивільного захисту», від 26 червня 2013 року № 444 «Про затвердження Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях»;

84

Наказ МНС України № 97 від 23 квітня 2001 року, який зареєстровано в Мін’юсті України 6 червня 2001 року за № 481/5672 «Про затвердження порядку здійснення підготовки населення на підприємствах, в установах та організаціях до дій при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру»;

Національний стандарт України «Безпека у надзвичайних ситуаціях. Навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях» ДСТУ 5058: 2008;

Наказ № 969/922/216 від 21.10.2010 г. «Про організацію та вдосконалення навчання з питань охорони праці, безпеки життєдіяльності, цивільного захисту у вищих навчальних закладах України», зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 9.11.2010 р. за №1057/18352

На нашу думку, покращення стану у викладанні державних нормативних дисциплін може бути тільки при налагодженій і плідній співпраці МОН та ДСНС, як центральних органів виконавчої влади, на які покладено реалізацію питань з ЦЗ, особливо з підготовки відповідних категорій населення.

Особливе місце в цій роботі повинно належати всім працівникам ВНЗ, які займаються підготовкою фахівців технічного і гуманітарного напрямів – це майбутні керівники-високопосадовці, на плечі яких буде покладена відповідальність за життя та здоров’я людей, які будуть очолювати ці заходи безпеки.

На засіданнях науково-методичної ради ЦЗ та БЖД Дніпропетровської області, яка працює на громадських засадах, неодноразово піднімалися найбільш болючі питання щодо підвищення якості підготовки студентів ВНЗ області з нормативних дисциплін, зазначених у спільному наказі.

Безумовно, покращенню методів та прийомів навчання у сфері ЦЗ допомагає тісний зв'язок більшості кафедр БЖД і ЦЗ з суб’єктами господарювання. Це дає можливість викладацькому складу приймати участь в організації досліджень при проведенні навчань на великих підприємствах: металургійний завод ім. Петровського, Нижньодніпровський трубний завод, Південний машинобудівельний завод, ВАТ «Дніпрошина» тощо.

Разом з тим, слід зауважити, що в Кодексі цивільного захисту України, який набрав чинності і вступив в дію з 1 липня 2013 року, главою 10 (ст. 39-42) передбачено «Організація навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях» і здійснюється:

- за місцем роботи – працюючого населення;- за місцем навчання – дітей дошкільного віку, учнів та студентів;- за місцем проживання – непрацюючого населення.ДСТУ 5058:2008 передбачає розподіл населення на групи навчання: групи А, Б, В і Г:- група А – особи керівного складу ЦЗ та інші управлінські кадри та фахівці, на яких

поширюється дія Закону України у сфері ЦЗ;- група Б – працівники підприємств, установ, організацій;- група В – студенти та вихованці дошкільних навчальних закладів;- група Г – особи, не зайняті у сфері виробництва й обслуговування.Крім того, в ЄДС ЦЗ діють навчально-методичні установи системи цивільного захисту

населення, території – це постійно діючі навчально-методичні центри цивільного захисту та територіальні курси, які забезпечують функціональне навчання керівних кадрів і фахівців ЦЗ, а також забезпечують виконання місцевими органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування завдань стосовно підготовки населення до дій у надзвичайних ситуаціях.

Функціональне навчання – це форма підвищення кваліфікації керівних кадрів і фахівців у сфері ЦЗ, що забезпечує своєчасне та систематичне оновлення, поглиблення спеціальних знань і практичних навичок, необхідних для виконання певних функцій щодо запобігання виникненню НС і реагування та ефективного керування у сфері ЦЗ.

Разом з тим, практична діяльність органів управління, сил системи і заходи щодо протидії катастрофам ще не завжди ефективні і не дають бажаних результатів. Не у повній мірі використовуються резерви і можливості сучасних соціально-економічних механізмів підвищення рівня безпеки потенційно-небезпечних об’єктів (декларування безпеки, ліцензування діяльності з їх експлуатації, страхування відповідальності за завдані збитки громадянам, державна експертиза у сфері захисту населення і територій). Є суттєві недоліки у

85

практиці реагування на надзвичайні ситуації, прийнятті управлінських рішень, організації аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт.

Неабияке значення в системі підготовки, особливо непрацездатного населення, займають консультаційні пункти з питань ЦЗ при житлово-експлуатаційних організаціях та сільських (селищних) радах, які створюють відповідні органи влади. Консультаційні пункти є осередками просвітницько-інформаційної пропаганди знань серед населення відповідної адміністративної території з питань захисту та дії у НС, вони створюються та діють в межах території, що ними обслуговується. Порядок створення і функціонування консультаційних пунктів визначено Наказом МНС України від 7 червня 2011 року № 587.

Таким чином, слід зауважити, що реалізація заходів у сфері запобігання виникненню НС є одним із головних пріоритетних напрямків роботи КМУ, центральних органів виконавчої влади, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, установ, організацій незалежно від форм власності.

Отже, в умовах подальшої глобалізації економіки та розвитку науково-технічного прогресу проблема створення системи безпеки життя і діяльності людини набуває особливої актуальності. Одним із напрямків вирішення проблеми є формування високої внутрішньої культури населення і, насамперед, молоді, що головним чином визначається рівнем освіти та інформованості. Пропозиції:

Заборонити, особливо в технічних вищих навчальних закладах, скорочення часу, відведеного на нормативні дисципліни «Безпека життєдіяльності», «Цивільний захист», «Основи охорони праці», «Охорона праці в галузі» без погодження з ДСНС.

Недоцільно проводити суміщення дисциплін «Безпека життєдіяльності», «Цивільний захист», «Основи охорони праці», «Охорона праці в галузі» в одну дисципліну БЖД.

Забезпечити науково-методичною літературою, підручниками та посібниками з ЦЗ та БЖД.

Обов’язкове включення до складу Державних екзаменаційних комісій викладачів нормативних дисциплін; а в дипломних проектах, роботах студентів-випускників більше уваги приділяти розділам, пов’язаним з ЦЗ, БЖД, охороною праці.

Зазначені пропозиції повністю відображені у трьохсторонньому наказі № 969/922/216 від 21.10.2010 г. «Про організацію та вдосконалення навчання з питань охорони праці, безпеки життєдіяльності, цивільного захисту у вищих навчальних закладах України», зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 9.11.2010 р. за №1057/18352, і його виконання дозволить вирішити існуючі проблеми.

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА1. Кодекс цивільного захисту України від 02.10.2012 р. № 5403-УІ.2. Постанова КМУ № 874 від 26.07.2001 р. «Про удосконалення системи підготовки,

перепідготовки та підвищення кваліфікації керівних кадрів і фахівців у сфері цивільного захисту», від 26 червня 2013 року № 444 «Про затвердження Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях».

3. Наказ МНС України № 97 від 23.04.2001 р. «Про затвердження порядку здійснення підготовки населення на підприємствах, в установах та організаціях до дій при виникненні надзвичайних ситуаційтехногенного та природного характеру».

4. ДСТУ 5058:2008 Навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях.5. Журнал «Надзвичайна ситуація».– № 5/2010.6. Журнали «Безпека життєдіяльності».– 2012-2013.

86

Сипко В.Г.Мітіна Н.Б.Плис М.М.Плис М.М.

РАДІАЦІЙНИЙ І ХІМІЧНИЙ ЗАХИСТ ЯК СКЛАДОВАКОМПЛЕКСНИХ ЗАХОДІВ ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ І ТЕРИТОРІЙ В УМОВАХ

НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

Строительство. Материаловедение. Машиностроение. Серия: Безопасность жизнедеятельности. – 2016. – Вып. 93. – С. 241-248.

За даними Державного реєстру в Україні понад 24 тисячі об’єктів підвищеної небезпеки (ОПН), тобто таких, де є реальна загроза виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру..

Радіаційно небезпечні об’єкти розташовані майже по всій Україні: атомні електростанції (4 - Запорізька, Південно-Українська, Хмельницька, Рівненська); державні міжобласні спеціалізовані комбінати корпорації “Радон” - 6; підприємства з видобутку та переробки урану; наукові центри , що мають ядерні установки і прискорювачі; Чорнобильська зона. Україна посідає друге місце в Європі за загальною кількістю радіоактивних відходів і перше - за показником питомої щільності таких відходів на 1 км2 території. Потенційна небезпека таких об’єктів цілком реальна. Класичним став приклад катастрофи на Чорнобильській АЕС - це наша біль, наша проблема, але аварія на ЧАЕС - не виняток. Статистика МАГАТЕ свідчить, що в середньому щорічно виникає близько 10 аварій різної тяжкості, а тому питання радіаційної (як, до речі, і хімічної) безпеки має бути в переліку особливо важливих, оскільки це питання національної безпеки.

Хімічна небезпека в Україні пов'язана із наявністю об'єктів, що використовують небезпечні хімічні речовини (НХР). У промисловому комплексі України функціонує понад 1 тис. об'єктів, на яких зберігається або використовується у виробничій діяльності понад 200 тис. т НХР, у тому числі: близько 4 тис. т хлору, понад 110 тис. т аміаку та близько 90 тис. т інших НХР. Приклади останніх років свідчать: забруднення навколишнього середовища гептилом (Болеслав, Первомайськ); хімічна аварія на залізниці з “жовтим хлором” (Львівщина); екологічні ситуації з хімічними чинниками (Горлівка, Калуш, завод “Радикал” в Києві); вибухи на заводах Донеччини в умовах бойових дій...

Такий радіаційний і хімічний потенціал, який має величезне значення для держави, разом з тим несе в собі і суттєві загрози, адже будь-яка аварія чи катастрофа, виникнувши на території будь-якого державного чи приватного підприємства може призвести до ураження і загибелі великої кількості людей, завдати великих матеріальних збитків і руйнувань, як на території підприємства, так і на суміжних з ним територіях, включаючи сусідні держави.

Прикладом транснаціональних аварій може бути аварія в Румунії, коли з відстійника Бая-Борсаського рудника в воду прилеглих річок (зокрема і в річку Тиса) потрапила велика кількість мулу з вмістом важких металів.

Вивчення аварій, що мали місце на радіаційно- та хімічно небезпечних об’єктах (РНО, ХНО) свідчить, що їх причини мають як об’єктивний, так і суб’єктивний характер, але людський чинник переважає: помилки при проектуванні, будівництві, монтажі, експлуатації; низький рівень підготовки персоналу та безвідповідальність... все це - людина з її знаннями і незнаннями, емоціями і станом здоров’я, соціальними проблемами...

Постановка проблемиТакий стан справ з радіаційною та хімічною обстановкою, як в нашій країні так і в світі,

вимагає рішучих і кардинальних рішень організаційного, і технічного характеру, і в цьому контексті (зазначимо особливо !) принциповим є як наявність науково обгрунтованої, а для практики - реальної правової та нормативно-технічної бази так і вдосконалення системи підготовки фахівців в усіх галузях господарювання та населення до дій в умовах надзвичайних ситуацій, використання в виробничих процесах сучасних технологій.

Мета

87

Аналіз положень Кодексу цивільного захисту України [3] щодо радіаційного та хімічного захисту населення і територій (стаття 35).

Основна частинаПерш ніж провести стислий аналіз положень цієї статті, звернемо увагу на необхідність і

важливість мати чітку термінологію, адже терміни, які вживаються в контексті зазначеної статті не визначені.

Пропонуємо для обговорення наше визначення деяким термінам:Радіаційна обстановка - це масштаб і ступінь радіоактивного забруднення місцевості, що

впливають на життєдіяльність населення, дії спеціальних, військових формувань та роботу об’єктів господарювання.

Хімічна обстановка – це масштаби і характер хімічного зараження (забруднення), що впливають на життєдіяльність населення, роботу спеціальних, військових формувань та об’єктів господарювання.

Виявлення і оцінка радіаційної (хімічної) обстановки, як правило, виконуються за даними радіаційної і хімічної розвідок та прогнозування (моніторингу) штатними і позаштатними РАСТ і РАГ (розрахунково аналітичними станціями і групами).

Під оцінкою радіаційної (хімічної) обстановки розуміється рішення основних задач за різними варіантами дій формувань, виробничої діяльності суб’єктів господарювання (СГ) в умовах радіоактивного (хімічного) забруднення (зараження).

Що розуміється під виразом “Радіаційний та хімічний захист”? Чи доцільно дати визначення окремо: “Радіаційний захист“, “Хімічний захист”?

Радіаційний захист - це комплекс заходів, напрвлених на ослаблення або відвернення впливу іонізуючого випромінення на населення, персонал радіаційно небезпечних об'єктів, особовий склад військових формувань і формувань ЦЗ, біологічні об'єкти природного середовища, на радіоелектронно-оптичні системи, а також на запобігання забруднення природних і техногенних об'єктів радіонуклідами і видалення цих забруднень (дезактивація).

Хімічний захист являє собою комплекс заходів, спрямованих на відвернення або послаблення впливу хімічно небезпечних речовин на населення, персонал хімічно небезпечних об'єктів, особовий склад військових формувань і формувань ЦЗ, зменшення масштабів наслідків хімічних аварій.

Радіаційний і хімічний захист населення і територій - це комплекс заходів цивільного захисту, спрямованих на запобігання або послаблення дії іонізуючого випромінення, небезпечних хімічних речовин та (або) бойових отруйних речовин.

Аналіз положень зазначеної статті Кодексу:1) Виявлення та оцінка радіаційної і хімічної обстановки.Це можливе тільки в поєднанні з проведенням моніторингу та прогнозування.В основі виявлення обстановки має бути документ. Кодекс (ст. 43) називає цей

документ: “Порядок функціонування системи моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій, проведення моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій, перелік установ та організацій, які належать до суб’єктів моніторингу, спостереження, лабораторного контролю і прогнозування надзвичайних ситуацій”. Але такого документа на сьогодні немає.

Відповідними методиками забезпечено проведення спостереження щодо оцінки радіаційної і хімічної обстановки [8,10,11], прогнозування (оцінка) наслідків аварій з небезпечними хімічними речовинами [7]. Слід визначитися і з документом РД 52.04.253-90 [5]. Він не скасований, використовується в напрацьованих нормативно-технічних документах України, і в навчальних цілях.

Щодо прогнозування (оцінки) радіаційної обстановки в Україні фактично немає легітимної методики. Діючі підручники, навчальні посібники, методичні матеріали з вивчення відповідних тем, які напрацьовані в вузах ( зокрема і в вузах, що готують фахівців з БЖД та ЦЗ) містять методику але...

Слід нагадати, що ще в 1993 році в м. Запоріжжі під редакцією доктора медичних наук, професора Р.М. Портуса була підготовлена методика “Компьютерная оценка радиационной обстановки при авариях на атомных электростанциях”. Відомі і інші методики [4,6]. Пропонуємо провести обговорення цього питання з подальшою підготовкою проекту та його

88

відповідним затвердженням. Координатором цієї роботи міг би бути Інститут державного управління у сфері цивільного захисту або Науково дослідний інститут цивільного захисту (м. Київ). Такий документ потрібний для ДСНС і закладів освіти III-IV рівнів акредитації, в навчальних програмах яких передбачені теми щодо оцінки радіаційної обстановки.

2) Організація та здійснення дозиметричного і хімічного контролю.Дозиметричний контроль: В Україні створено Єдину державну систему контролю та

обліку індивідуальних доз опромінення населення [21], є цілком сучасний закон “Про захист людини від впливу іонізуючого випромінення” [1]. Координацію робіт, пов’язаних із створенням та функціонуванням системи має здійснювати Міністерство охорони здоров’я. А як практично? В більшості випадків на об’єктах господарювання представлені застарілі прилади, але ж документи регламентують використання одиниць вимірювання в системі СІ. Відсутня легітимна методика. Доцільно мати і методичні рекомендації щодо практичного використання положень згаданого вище Закону [1].

Хімічний контроль: Хімічний контроль полягає у визначенні факту і ступеня забруднення небезпечними хімічними речовинами навколишнього середовища, обладнання, води, продуктів харчування, фуражу, майна та ін.

Дозиметричний і хімічний контроль включає: визначення доз опромінення керівного складу та працюючого персоналу, особового складу військових формувань, визначення ступеня забруднення людей, озброєння, техніки та інших матеріальних засобів радіоактивними і небезпечними хімічними речовинами.

Саме за даними дозиметричного і хімічного контролю проводиться оцінка працездатності персоналу, , визначається порядок використання сил (цивільного захисту) при проведенні аварійно-рятувальних робіт, визначаються режими робіт на забрудненій місцевості, необхідність і обсяги робіт із спеціальної обробки підрозділів, визначається можливість використання продуктів харчування, і питної води в зонах забруднених радіоактивними й отруйними речовинами. При здійсненні контролю використовуються технічні засоби підрозділів і формувань цивільного захисту, а також обладнання й апаратура спеціалізованих лабораторій [13]. Змістом дозиметричного і хімічного контролю є робота постів радіаційного і хімічного спостереження [8,10], диспетчерських служб.

3) Розроблення та впровадження типових режимів радіаційного захисту. В фаховій літературі можна зустріти інформацію про “Режими радіаційного захисту” як в умовах застосування ядерної зброї, так і для умов радіоактивного забруднення місцевості при аварії на радіаційно небезпечному об’єкті, а також про “Режими хімічного захисту”. Жоден з офіційних документів визначення цим термінам не дає. Порядок їх розробки та застосування не встановлено.

4) Використання засобів колективного захисту.В першу чергу тут мова про сховища. Порядокстворення, утримання фонду захисних

споруд цивільного захисту та ведення його обліку визначається Кабінетом Міністрів України (Кодекс, ст. 32). Документи, які є в розпорядженні відповідних органів влади та суб’єктів господарювання були прийняті задовго до прийняття Кодексу, а отже багато в чому суперечливі. Це по-перше.

А по-друге, важливо мати новий документ з урахуванням гіркого досвіду подій на сході держави.

5) Використання засобів індивідуального захисту, приладів радіаційної та хімічної розвідки, дозиметричного і хімічного контролю (зазначимо в першу чергу населенням); 7) Надання населенню можливості придбання в особисте користування засобів індивідуального захисту, приладів дозиметричногота хімічного контролю.

Ці пункти ст. 35 доцільно розглядати одночасно.Важливим є документ [18] за яким в Україні введено навчання населення діям в умовах

надзвичайних ситуацій, адже перш ніж використовувати засоби необхідно цьому навчитися. За цим документом:

а) Навчання працюючого населення здійснюється безпосередньо на підприємстві, в установі та організації згідно з програмами підготовки працівників до дій у надзвичайних

89

ситуаціях, а також під час проведення спеціальних об’єктових навчань і тренувань з питань цивільного захисту;

б) Підготовка студентів вищих навчальних закладів до дій у надзвичайних ситуаціях здійснюється за навчальними дисциплінами “Безпека життєдіяльності” та “Цивільний захист”. Згадана Постанова не скасована, а названі дисципліни розглядаються як другорядні. Чому?

в) Навчання непрацюючого населення діям у надзвичайних ситуаціях здійснюється шляхом проведення інформаційно-просвітницької роботи за місцем проживання та самостійного вивчення загальної програми навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях та інших інформаційно-довідкових матеріалів з питань цивільного захисту, правил пожежної безпеки у побуті та громадських місцях.

Оцінювати стан цієї роботи - це компетенція відповідних органів влади та керівників суб’єктів господарювання. Але зазначимо: створення відповідної навчально-методичної бази як для навчання працюючого так і не працюючого населення залишається поза увагою держави; навчання студентів за зазначеними дисциплінами не регламентовано (скасовано відомий наказ від 21.10.2010 року, №969/922/216), виведено з переліку пріоритетних, що, в свою чергу, не відповідає інтересам державної безпеки.

Тепер щодо можливості придбання відповідних засобів захисту населенням.Що зроблено в державі для реалізації цього положення? Де, без дії монопольного права,

можна придбати такі засоби? Чи достатній рівень платоспроможності нашого громадянина в придбанні таких засобів? Питання риторичні...

6) Проведення йодної профілактики (зазначимо в першу чергу для населення) з метою запобігання опроміненню щитоподібної залози.

В Україні встановлені вимоги до здійснення невідкладних заходів йодної профілактики серед населення України у разі виникнення радіаційної аварії [19]. Але аналіз законодавчо - нормативних документів щодо профілактики опромінення щитоподібної залози в умовах радіаційної аварії свідчить – в Україні немає документу про регламенти проведення йод¬ної профілактики.

8) Проведення санітарної обробки населення та спеціальної обробки одягу, майна і транспорту.

Це, досить важливе питання, чекає на більш суттєве і всебічне нормативно - правове та організаційно-технічне забезпечення [9].

9) Розроблення загальних критеріїв, методів та методик спостережень щодо оцінки радіаційної і хімічної обстановки.

Є значна кількість документів, які регламентують певні критерії, розгляд цієї проблеми потребує окремої статті. Методи та методики щодо спостереження зазначено вище, але знову акцентуємо увагу на необхідності мати і інші методики, наприклад щодо методики оцінки ризиків за видами надзвичайних ситуацій.

10) Інші заходи радіаційного і хімічного захисту залежно від ситуації, що склалася.Радіаційний і хімічний захист населення і територій забезпечується, зокрема, завчасним

накопиченням і підтриманням у готовності: а) засобів колективного та індивідуального захисту; б) приладів радіаційної та хімічної розвідки, дозиметричного і хімічного контролю; в) засобів фармакологічного протирадіаційного захисту для йодної профілактики населення, рятувальників та персоналу радіаційно небезпечних об’єктів радіоактивними ізотопами йоду з метою запобігання опроміненню щитоподібної залози (Кодекс, ст. 35).

Звернемо увагу на пункт “а” - засоби індивідуального захисту.Виконання цього положення в правовому та методичному плані забезпечено.

Насамперед - це Постанова КМУ №1200 [20], яка встановила порядок та механізм забезпечення засобами радіаційного та хімічного захисту. Є Правила вибору та застосування засобів індивідуального захисту органів дихання - ЗІЗОД [23], Порядок видачі ЗІЗОД [17], Інструкція з тривалого зберігання ЗІЗОД [2], Методичні рекомендації щодо роботи пунктів видачі ЗІЗОД [12] . Але. Що реально буде населенню видаватися? Яку інформацію з цього приводу має населення? Чи є приклади на виконання Постанови №1200 щодо закупівлі ЗІЗОД (за бюджетні кошти відповідних рівнів та кошти суб’єктів господарювання)? Можливо це риторичне питання.

90

Зрозуміло, що в ряду завдань цивільного захисту попередження виникнення надзвичайної ситуації не менш важливе, ніж бути в готовності до ліквідації її наслідків та забезпечення життєдіяльності населення на уражених територіях.

Щоб попереджати НС - необхідна відповідна інформація. А це вже сфера моніторингу та прогнозування, що має здійснюватися , як визначив Кодекс (ст.43), у відповідності з Порядком функціонування системи моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій (визначаються Кабінетом Міністрів України). Підкреслюємо: такого документу ще немає!

Можна користуватися діючими документами [14,15]? Можна! Але осучаснені документи дали б більш ефективні наслідки.

У 2014 році Кабінетом Міністрів України було схвалено Концепцію управління ризиками виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру ( №37-Р від 22.01.2014). Цікавий, запізнілий документ... На жаль Плану заходів щодо реалізації Концепції і до сьогодні немає.

Акцентуючи увагу на важливості радіаційного та хімічного захисту слід зазначити, що було б доцільним в структурі територіальної підсистеми мати відповідну спеціалізовану службу - службу радіаційного і хімічного захисту! Кодексом та Постановами КМУ № 787, 469 [16,22] передбачено створення 12 спеціалізованих служб. Але служби радіаційного і хімічного захисту не передбачено. Тільки зазначено, що: “Здійснення заходів радіаційного і хімічного захисту та його забезпечення покладається на суб’єктів забезпечення цивільного захисту”. На підставі якого документа суб’єкти забезпечення цивільного захисту ( Тільки Кодекс, ст. 6?) будуть організовувати виконання положень ст.35?

Висновки1. В цілому техногенна обстановка в Україні залишається складною і потенційно

дуже небезпечною, а перспективи розвитку виробничих технологій будуть, як свідчить практика, ускладнювати вирішення задач безпеки та захисту. Заходи радіаційного і хімічного захисту умовно можна розділити на три групи: а) такі, що проводяться завчасно; б) постійні; в) заходи в умовах загрози та виникнення радіаційного (хімічного) забруднення. Традиційно питання безпеки вирішується в системі «Людина - навколишнє середовище». Можливо це не зовсім вірно і слід шукати нові підходи.

2. Прийняття Кодексу цивільного захисту України дещо упорядкувало вирішення питань цивільного захисту і, зокрема, його складових радіаційного та хімічного захисту. Мають місце зрушення в вирішенні питань правового, нормативного та методичного забезпечення цивільного захисту.

3. Суттєвим недоліком залишаються “білі плями” в методичному забезпеченні прогнозування та оцінки надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру і, зокрема, методики оцінки радіаційної обстановки.

Пропозиції:1. За змістом пункту 1 висновків на часі: перегляд методології радіаційного і

хімічного захисту з урахуванням нових технологій; розробка (створення) принципово нових засобів захисту працівників ПНО та систем життєзабезпечення населення в умовах можливих НС; науковий пошук нових медичних засобів протидії токсикантам (і супертоксикантам) на фізіологічному рівні.

В зв’язку з достатньо великим ризиком виникнення в країні надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру доцільно, на наш погляд, розглядати проблему забезпечення радіаційної та хімічної безпеки всебічно (інтегрально). Зрозуміло, що вирішення таких задач вимагає відповідного наукового забезпечення;

2. Подальше вирішення задач захисту одночасно вимагає перегляду (а можливо створення нової) класифікації токсичних хімічних речовин, корегування нормативних документів, створення нової методичної бази та розробки новітніх приладів радіаційної та хімічної розвідки, радіаційного та хімічного контролю;

3. Вдосконалення системи комплексного моніторингу (радіаційна, хімічна, екологічна проблеми) навколишнього природного середовища та в зонах впливу ПНО та ОПН. Пошук можливості для використання сучасних технічних засобів оперативного виявлення

91

небезпечних речовин та матеріалів ( в першу чергу, радіоактивних, токсичних, вибухонебезпечних).

Удосконалення систем радіаційного і хімічного контролю на всіх рівнях виробництва, використання, транспортування, зберігання, знищення, небезпечних радіоактивних та хімічних речовин і матеріалів.

4. Підготовка методичних рекомендацій щодо проведення йодної профілактики на випадок радіаційної аварії, узгодивши їх з вимогами міжнародних документів (МАГ АТЕ, ВООЗ, МКРЗ) , національними документами та ураховуючи гіркий досвід уроків катастрофи на ЧАЕС та методичних рекомендації щодо практичного використання положень Закону “Про захист людини від іонізуючого випромінення”.

5. Провести аналіз, обговорення та оцінку нелегітимних методик з питань прогнозування та оцінки можливої обстановки в умовах техногенних надзвичайних ситуацій (чи напрацювати нові) і затвердити їх відповідним чином. Пропонувати Науково дослідному інституту ЦЗ очолити роботу по підготовці та виданню Збірника методик цивільного захисту. Проаналізувати та удосконалити термінологію з питань радіаційного і хімічного захисту населення та територій.

6. МОН України разом з центральними органами виконавчої влади, які мають відношення до забезпечення охорони праці, безпеки життєдіяльності та цивільного захисту підготували Положення про організацію навчання з дисциплін “Основи охорони праці”, “Охорона праці в галузі”, “Безпека життєдіяльності” та “Цивільний захист” в вищих навчальних закладах України.

7. Повернутися до розгляду питання про службу радіаційного і хімічного захисту. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України Про захист людини від впливу іонізуючого випромінення - Київ, 1998.

2. Інструкція з тривалого зберігання засобів РХЗ - Наказ МНС від 16.12.2002р. № 330.

3. Кодекс цивільного захисту України - Київ, 2012.4. Методика выявления и оценки радиационной обстановки при разрушении

(авариях) АЭС. М.: ГШ ВС СССР, 1989.5. Методика прогнозирования масштабов заражения сильно действующими

ортавляющими веществами при авариях (разрушениях) на химическиопасных объектах и транспорте (РД 52.04.253-90) Ленинград, 1991.

6. Методика прогнозирования радиационной обстановки в случае аварии или при разрушении АЭС. -М.-в/ч 52609 НИИ “Атомэенргопроект”, 1991.

7. Методика прогнозування наслідків виливу (викиду) небезпечних хімічних речовин при аваріях на промислових об’єктах і транспорті - Наказ МНС, Мінагрополітики, Мінекономіки, Мінприроди від 27.03.2001р. № 73/82/64/122

8. Методика спостережень щодо оцінки радіаційної і хімічної обстановки, - Наказ МНС від 06.08.2002р. № 186.

9. Методичні рекомендацій з проведення деконтамінації постраждалих внаслідок дії хімічних, радіаційних чинників та біологічних агентів - наказ МОЗ від 27.05.2011 р. №322.

10. Методичні рекомендації щодо організації роботи поста радіаційного і хімічного спостереження - Наказ МНС від 11.08.2010р. № 649.

11. Методичні рекомендації щодо організації роботи розрахунково-аналітичної групи - Наказ МНС від11. 08.2010р. № 649.

12. Методичні рекомендації щодо роботи пунктів видачі населенню та особовому складу формувань засобів РХЗ - Наказ МНС від 17.06.2010 р. № 472.

13. Методичні рекомендації щодо розроблення планів цивільного захисту підприємств, установ, організацій на особливий період - Наказ МНС від 16.07.2009 р. № 494.

14. Положення про державну систему моніторингу довкілля - Постанова КМУ від 30.03.1998 р. №391.

15. Положення про моніторинг потенційно небезпечних об’єктів - Наказ МНС від 06.11.2003 р. № 425.

92

16. Положення про спеціалізовані служби цивільного захисту - Постанова КМУ від 08.07.2015 р. № 469.

17. Порядок видачі непрацюючому населенню засобів індивідуального захисту органів дихання (ЗІЗОД) від бойових отруйних речовин - Наказ МНС від 03.02.2005р. № 59.

18. Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях - Постанова КМУ від 26.06.2013 р. №444.

19. Порядок здійснення невідкладних заходів йодної профілактики серед населення України у разі виникнення радіаційної аварії - Наказ Державної інспекції ядерного регулювання України від 98.11.2011 р. №154.

20. Порядок забезпечення населення і особового складу невоєнізованих формувань засобами радіаційного та хімічного захисту - Постанова КМУ віл 19.08.2002 р. №1200 із змінами з Постановою КМУ від 29.10.2009 р. №1148.

21. Порядок створення єдиної державної системи контролю та обліку індивідуальних доз опромінення населення - Постанова КМУ від 23.04.2001р. №379.

22. Порядок утворення, завдання та функції формувань цивільного захисту - Постанова КМУ від 09.10.2013 р. № 787.

23. Правила вибору та застосування засобів індивідуального захисту органів дихання - Наказ Державного комітету України з промислової безпеки від 28.12.2007р. № 331.

Сипко В.Г.Кондратюк В.М.Кльонов Д.Ю.Кравченко В.В.Плис М.М. (м)

ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ В ОБ’ЄДНАНИХ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАДАХ

Шостий том збірника тез доповідей VIІІ Міжнародної науково-технічної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Хімія та сучасні технології». Дніпро. – 2017. – Т. І. – С. 51-52.

1. Правовою основою створення об’єднаних територіальних громад (ОТГ) є Закон України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» (№ 157 – VIII від 05.02.2015 р.). ОТГ утворюють свої органи місцевого самоврядування (ради, виконавчі комітети, старости). В посаді старости (стаття 14 1) фактично концентрується вся влада місцевого рівня, а тому доцільно передбачити на законодавчому рівні положення про керівну роль старости в сфері цивільного захисту населення та території ОТГ і продублювати та конкретизувати такі обов’язки в Положенні про старосту, яке затверджується радою відповідної ОТГ.

2. В Верховній Раді України йде робота над законопроектами про ОТГ, але в цих законопроектах поки що не йдеться про створення системи цивільного захисту ОТГ, як і не вирішено питання про внесення доповнення в статтю 10 Кодексу цивільного захисту України (Кодекс ЦЗ) щодо створення ланок територіальних підсистем в ОТГ. Ланка ОТГ – це система цивільного захисту ОТГ, на яку покладаються завдання щодо запобігання надзвичайним ситуаціям (НС), реагування на них та ліквідації їх наслідків. Спроможність ланок в виконанні таких завдань значною мірою буде залежати від наявності на території ОТГ потенційно небезпечних об’єктів, об’єктів підвищеної небезпеки, стратегічних (чи категорованих) об’єктів з їх силами та засобами цивільного захисту. В багатьох випадках (селище, а тим більше село) на території ОТГ таких об’єктів немає. Таку нерівну спроможність ланок в вирішенні завдань цивільного захисту необхідно урегулювати на законодавчому рівні.

3. В переліку повноважень органів місцевого самоврядування (стаття 19 кодексу ЦЗ) є повноваження «забезпечення виконання завдань створеними ними ланками територіальних підсистем». Оскільки первинним суб’єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є ОТГ у яких створюються ради, їх виконавчі комітети та старости сіл і

93

селищ то цілком логічно розглядати вказане положення статті 19 юридичною підставою для створення ланок ОТГ.

4. У згаданих законопроектах про ОТГ не йдеться ( поки що) про повноваження старости у сфері цивільного захисту як і не передбачається Типове положення про статус старости в якому були б викладені повноваження старости з цивільного захисту. Тому ради ОТГ, керуючись положенням статті 19, можуть визначати права та обов’язки старости у сфері цивільного захисту в положеннях про їх статус за власною ініціативою та з урахуванням можливих надзвичайних ситуацій на підпорядкованій території.

5. Проблематичним залишається питання самостійного вирішення всіх аспектів життя, а тим більше створити систему цивільного захисту в депресивних селах ( практика створення ОТГ свідчить, що таким селам відказується в прийнятті до складу ОТГ). Уже зареєстрованим ОТГ ще не визначені межі їх територій. Об’єдналися населені пункти, а прилеглі до них території невідомо чиї. А на тих територіях: греблі та затори на річках, зсуви, просадки ґрунту інші джерела небезпек…, а ці території громадам непідконтрольні. Така невизначеність є загрозливою не тільки для окремих ОТГ, а і в цілому системі цивільного захисту держави, оскільки ланки територіальних підсистем є основою всієї Єдиної державної системи цивільного захисту ЄДС ЦЗ);

6. В об’єднаних територіальних громадах передбачено керівний орган – Виконавчий комітет ОТГ. В складі виконавчого комітету має бути відділ (сектор) з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення і територій з відповідними функціями та можливостями. Питання про можливості не повинно бути тільки проблемою ОТГ і має бути вирішено відповідним законом.

Висновки:– Процес децентралізації (зокрема створення ОТГ) не сприяє створенню спроможних

ланок територіальних підсистем в ОТГ, а в окремих районах фактично руйнує раніше створені;– ЄДС ЦЗ децентралізації не підлягає по самій своїй суті, а в умовах створення

добровільних ОТГ на місцевому рівні ЄДС ЦЗ втрачає (зменшує) свою спроможність як центрального органу;

– Для створення дієвих ланок ОТГ необхідно у Кодексі ЦЗ та інших законодавчих актах передбачити розробку Типового положення про ланку територіальної підсистеми ЄДС ЦЗ та Типового положення про статус старости, де передбачити принципові положення, права та обов’язки старости у сфері цивільного захисту.

Крицький В.ПОЖЕЖНА ТА ТЕХНОГЕННА БЕЗПЕКА СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Днепровская неделя. – № 22, 14.06.2017. – С. 4.

Про реальну небезпеку того чи іншого промислового об'єкта знає дуже мало городян. Ми спокійно ходимо вулицями повз них, навіть не замислюючись, що небезпека поряд.

Потенційно небезпечний об'єкт (ПНО) – це об'єкт, на якому можуть використовуватися або виготовляються та зберігаються небезпечні речовини, які за певних обставин можуть створи™ реальну загрозу виникнення аварії.

Об'єкт підвищеної небезпеки (ОПН) – це об'єкт, де одна або кілька небезпечних речовин єу кількості, що дорівнює чи перевищує нормативно встановлені порогові маси, які можуть бути ймовірною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного характеру.

Під час визначення, до якої категорії належать об'єкти нашого міста, враховуються їх техногенні характеристики, а саме: що там виробляється та які речовини використовуються. Рішенням міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій був затверджений перепік ПМО, ХМО та ОПМ міста. Цей перелік не є державною таємницею. Жителі міста мають право знати про наявність небезпечних об'єктів.

Суб'єкти господарювання харчової промисловості небезпечні тим, що використовують у своїх холодильних установках аміак. Під час експлуатації обладнання може трапитись аварія.

94

Працівники мають знати про всі виробничі небезпеки і про те, як діяти, щоб аварійні ситуації не виникали. В тому числі їх вчать, як діяти у разі розгерметизації холодильного обладнання, щоб не отруїтися аміаком.

Об'єкти, які можуть вибухнути.Під час нагрівання ємностей нафтобаз, де зберігаються поливно-мастильні матеріали,

відбувається підвищене випаровування. Навіть порівняно низька концентрація цих парів у повітрі може призвести до вибуху і виникнення пожеж, та тяжких уражень людей, які опинилися у небезпечній зоні. Такі підприємства повинні мати достатні запаси води та піноугворюючих матеріалів, для гасіння пожеж. На елеваторах та хлібоприймальних пунктах є загроза виникнення вибуху зернового пилу при досягненні небезпечної концентрації під час сушіння зерна або насіння соняшнику.

До переліку ПНО увійшли всі котельні підприємств міста, на яких використовується природний газ. Вибух може статися при надмірному нагріванні води у котлах. Щоб зменшити силу вибуху, стіни приміщень котелень повинні мати багато скляних конструкцій, які розлітаються, а несучі стіни та перекриття будівлі залишаються неушкодженими.

На курсах міст Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності області повинні пройти навчання особи керівного складу та фахівці органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, суб’єктів господарювання, діяльність яких пов'язана з організацією і здійсненням заходів з питань цивільного захисту, згідно вимог Постанови КМУ від 23.10.2013 року №819.

У приміщеннях ОПН, ПНО мають бути розміщені інформаційно-довідкові куточки з питань цивільного захисту.

Вимоги у сфері пожежної та техногенної безпеки об’єктів викладені на сайті ДСНС України в розділі «Нормативна база/Законодавство».

Балинець О.В.ПОРЯДОК СТВОРЕННЯ МАТЕРІАЛЬНИХ РЕЗЕРВІВ ДЛЯ ЗАПОБІГАННЯ І

ЛІКВІДАЦІЇ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

Безпека життєдіяльності. – № 4, 2017. – С. 31.

Створення місцевих матеріальних резервів передбачається за рахунок коштів з місцевих бюджетів. Місцеві матеріальні резерви в містах та районах області створюються згідно з затвердженою номенклатурою обсягів та норм накопичення матеріальних резервів, яка відповідає потребам на ліквідацію максимальної прогнозованої надзвичайної ситуації. Матеріальні резерви створюються згідно вимог постанови КМУ від 26.09.2015 року №775 «Про затвердження Порядку створення та використання матеріальних резервів для запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій»:

- ДСНС – оперативний матеріальний резерв для запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та надання термінової невідкладної допомоги постраждалому населенню;

- Мінагрополітики (через Держлісагентство), Мінекономрозвитку, Міненерговугіллям, МОЗ, Мінприроди (через Держводагентство) – відомчий матеріальний резерв для запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій у відповідній галузі економіки;

- обласними, Київською міською, районними державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування, – регіональний та місцевий матеріальні резерви для здійснення заходів, спрямованих на запобігання і ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій та надання термінової допомоги постраждалого населення;

- суб’єктами господарювання, у власності або користуванні яких є об’єкт (об’єкти) підвищеної небезпеки або потенційно небезпечний об’єкт (об’єкти) (далі – підприємства), – об’єктовий матеріальний резерв для запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та проведення невідкладних відновлювальних робіт.

Створення, утримання та поповнення матеріальних резервів здійснюється:

95

• оперативного – за рахунок коштів державного бюджету через ДСНС;• відомчого – за рахунок коштів державного бюджету через відповідні центральні

органи виконавчої влади;• регіонального та місцевого – за рахунок коштів бюджету Автономної Республіки

Крим і місцевих бюджетів;• об’єктового – за рахунок власних коштів підприємств.Створення, утримання та поповнення матеріальних резервів може здійснюватися також

за рахунок добровільних пожертвувань фізичних і юридичних осіб, благодійних організацій та об’єднань громадян, інших не заборонених законодавством джерел.

Матеріальні резерви використовуються виключно для:• здійснення запобіжних заходів у разі загрози виникнення надзвичайних ситуацій;• ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;• проведення невідкладних відновлювальних робіт і заходів;• надання постраждалому населенню необхідної допомоги для забезпечення його

життєдіяльності;• розгортання та утримання тимчасових пунктів проживання і харчування

постраждалого населення;• забезпечення паливно-мастильними та іншими витратними матеріалами

транспортних засобів підприємств та громадян, залучених для евакуації постраждалого населення із зони надзвичайної ситуації та можливого ураження.

Матеріальні резерви використовуються відповідно до рівня надзвичайної ситуації, зокрема:

• оперативний – для запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій на території держави за рішенням Голови ДСНС;

• відомчий – для запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій на об’єктах відповідних галузей економіки;

• регіональний, місцевий та об’єктовий – для запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій на відповідних територіях та об’єктах.

У разі недостатності матеріального резерву (регіонального, місцевого та об’єктового) чи його використання у повному обсязі залучається матеріальний резерв вищого рівня.

Залучення матеріальних резервів вищого рівня здійснюється за рішенням відповідних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та керівників підприємств.

Матеріальні цінності, що поставляються до матеріальних резервів, повинні мати сертифікати відповідності на весь нормативний строк їх зберігання.

Керівники підприємств, на балансі яких перебувають матеріальні резерви, повинні щороку проводити перевірку наявності, якості, умов зберігання, готовності до використання матеріальних цінностей.

У разі недостатності матеріального резерву (регіонального, місцевого та об’єктового) чи його використання у повному обсязі залучається матеріальний резерв вищого рівня.

Залучення матеріальних резервів вищого рівня здійснюється за рішенням відповідних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та керівників підприємств.

96

Фролов О.В.ОБЕРЕЖНО, СПЕКА ТРИВАЄ!!!


На більшій території держави зберігається спекотна погода.Взагалі літо приносить приємні враження, але необачність, необережність та

недотримання вимог пожежної безпеки може призвести до тяжких наслідків.Після збирання зернових культур на полях залишаються пожнивні залишки, які, на жаль,

деякі керівники сільгосппідприємств або приватні фермери продовжують випалювати, тим самим наносять шкоду навколишньому середовищу та становлять загрозу розповсюдженню вогню на великі території.

У період спекотної погоди зростає кількість бажаючих відпочити в межах лісових масивів та безпосередньо біля водоймищ, деякі з них розводять вогнища та курять. З урахуванням підвищеного температурного режиму є великий ризик займання навколишньої рослинності та лісових масивів. Також місцями ризику є суха рослинність на узбіччях біля автодоріг, є висока ймовірність виникнення пожеж внаслідок необережного поводження з вогнем, в тому числі від недопалків.

Внаслідок пожеж гине та страждає велика кількість людей, держава зазнає великих матеріальних збитків.

Аналіз пожеж та їх причин свідчить про те, що у більшості випадків, на жаль, є людський фактор.

Підводячи підсумок, звертаємо увагу керівників підприємств, установ, організацій та населення в цілому на дотримання вимог пожежної безпеки.

Головне — треба запам'ятати, що тільки відповідальне ставлення може змінити жахливу статистику пожеж та загибелі людей на них.

Фролов О.В.ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПОЖЕЖ


В динаміці росту пожеж одне з найперших місць займають пожежі, які виникають з наступних причин:

-коротке замикання в електромережах та устаткуванні; -порушення правил технічної експлуатації електромереж та електроустановок;-порушення правил пожежної безпеки при експлуатації електропобутових приладів.Головною проблемою залишається стан електромереж у житловому фонді. Більшість

будинків знаходяться в експлуатації понад 30 років.Нормативно-правовими актами встановлено граничні терміни експлуатації електричних

мереж, після закінчення яких необхідна їх модернізація або повна заміна.На сьогоднішній день кількість електроспоживачів, які приєднуються до електромережі

житлових будинків постійно зростає, у зв'язку із чим виникає її перенавантаження, а технічні властивості застарілої електромережі обмежені. Крім цього, норми навантаження на електричні

СТАТТІ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ОБЛАСНОГО МЕТОДИЧНОГО КАБІНЕТУ

97

мережі минулого не відповідають сьогоденню. Як наслідок – виникнення пожежі, матеріальні збитки, травмування або загибель людей.

Стабілізувати ситуацію можливо в разі якісного обслуговування електричних мереж (перевірка заміру опору ізоляції електричних мереж), своєчасного виявлення проблемних питань та усунення. Також при можливості проводити заміни застарілих дільниць електричних мереж з урахуванням можливого струмового навантаження.

Побажання – приймайте усі необхідні заходи щодо недопущення пожеж та дотримуйтеся правил пожежної безпеки під час – експлуатації електропобутових приладів.

Ткаченко Ю.М.ІНФОРМАЦІЙНО-ДОВІДКОВІ КУТОЧКИ ЯК ВИД ОСНОВНОЇ ЗОРОВОЇ

НАОЧНОСТІ З ПИТАНЬ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ ТА БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ У НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ УКРАЇНИ

Бюлетень науково-методичного центру навчальних закладів сфери цивільного захисту № 25. – Х.:НУЦЗУ, 2016. – 31-33 с.

Безпека життєдіяльності дітей та молоді в сучасних умовах – одне з найактуальніших питань сьогодення. Підготувати підростаюче покоління до уміння знаходити вихід при надзвичайних ситуаціях, небезпечних для життя і здоров’я, можливо лише сформувавши у нього систему знань про основи безпеки життєдіяльності людини, розвинувши практичні навички збереження життя і здоров’я.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2013 № 444, яка регламентує Порядок здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях, навчання дітей дошкільного віку, учнів та студентів діям у надзвичайних ситуаціях здійснюється у навчальних закладах.

Інформаційно-довідкові куточки є доповненням до основних знань з цивільного захисту та безпеки життєдіяльності, які отримують діти, учні (студенти) та дорослі в закладах освіти. На відміну від інших наочних матеріалів, наочність з безпеки діє на людину підсвідомо, подібно рефлексу самозбереження, і тому при створенні має бути логічною, змістовною, стислою та привабливою зовні. Іншими словами такою, що запускає психологічні механізми: пам’ять, увагу, уяву у дітей та дорослих.

Враховуючи дані вимоги, інформаційно-довідкові куточки, як вид основної зорової наочності з питань цивільного захисту та безпеки життєдіяльності, повинні базуватися на таких основних принципах:

1. Принцип доступності подачі зображення. Це означає, що вербальний матеріал, який подається за допомогою засобів наочності, має бути зрозумілим та знайомим споглядачам. В іншому випадку наочність не буде корисною, а, навпаки, лише спантеличить.

2. Принцип доступності форми зображення.Цей принцип застерігає від використання все нових і нових форм зображення. Споглядачі повинні звикнути до певних засобів наочності і зіставляти їх із сформованим у них змістом.

3. Принцип композиційної організації. Згідно цього принципу, матеріал має бути поданий в логічній послідовності. Реалізація даного принципу здійснюється також за рахунок правильного, гармонійного, кольорового зображення. Ось чому слід використовувати яскраві малюнки, різнокольорові схеми, таблиці та інші засоби, що є запорукою зацікавлення матеріалом з боку споглядачів.

4. Принцип художньої ідентичності.При оформленні засобів наочності потрібно намагатися відтворити максимально реальне зображення.

При створенні інформаційно-довідкових куточків з цивільного захисту дотримання вищезазначених принципів є важливим, хоча в залежності від закладу освіти деякий принцип може домінувати чи бути більш значно вираженим. Якщо це дошкільний навчальний заклад, то наочність повинна бути яскравою та привабливою, адже дітей цього віку (і батьків), в першу чергу, зацікавить зовнішнє зображення, а вже потім її зміст.

Таким чином, інформаційно-довідкові куточки як вид наочності з цивільного захисту

98

мають велике навчально-пропагандистське значення, а саме: надають в розпорядження споглядача максимально повну, виразну та доступну

інформацію з цивільного захисту та безпеки життєдіяльності у зручний для нього час, у місці, де він знаходиться;

сприяють максимально ефективній організації самостійної пізнавальної діяльності споглядача в питаннях освоєння знань з цивільного захисту та безпеки життєдіяльності;

здійснюють швидку об’єктивну всебічну підготовку споглядача; дозволяють створити повний методичний супровід засвоєних знань з цивільного

захисту та безпеки життєдіяльності на усіх рівнях підготовки закладу освіти.Інформаційно-довідкові куточки ЦЗ у закладах освіти повинні нести інформацію, яка б

охоплювала інтереси у галузі вивчення питань безпеки як учасників навчально-виховного процесу, керівного, технічного складу, так і батьків. Також, учасники навчально-виховного процесу та батьки задля впевненості в забезпеченні закладом освіти збереження здоров’я і життя дітей та запобіганні непорозумінь при виникненні надзвичайних ситуацій, повинні знати місце безпечного розміщення та сам маршрут пересування до нього.

Враховуючи всі вищезазначені аспекти, методисти Навчально-методичного центру ЦЗ та БЖД Дніпропетровської області пропонують варіанти оснащення інформаційно-довідкових куточків цивільного захисту для навчальних закладів, враховуючи особливості закладу освіти.

Особливість куточка у дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах полягає в тому, що відповідальність за життя дітей, як у закладі освіти, так і вдома, лежить повністю на дорослих: педагогах та батьках.

Тому оснащення куточка містить інформацію, яка, здебільшого, стосується ролі педагогів та батьків при виникненні надзвичайних ситуацій, враховуючи специфіку віку дітей, та дії батьків в різних ситуаціях.

Таким чином, інформаційно-довідкові куточки ЦЗ в закладах освіти мають таке загальне тематичне наповнення:

1. Права та обов’язки громадян України у сфері цивільного захисту2. Витяг з паспорту ризику району, де розташований навчальний заклад освіти

(додатки, карти, план-схема з ймовірними загрозами природного та техногенного характеру, які можуть загрожувати навчальному закладу і прилеглій території)

3. Схема та засоби оповіщення при виникненні надзвичайних ситуацій.4. Схема маршруту евакуації до місця безпечного розміщення.5. Дії у разі виникнення можливих надзвичайних ситуацій природного, техногенного,

соціального, воєнного характеру.6. Інформацію про засоби індивідуального та колективного захисту в умовах

надзвичайної ситуації.7. Телефони екстрених служб допомоги.8. Порядок дій працівників навчального закладу при евакуації.9. Сезонні пам’ятки для дітей та їх батьків.10. Алгоритм дій дітей та їх батьків в разі виникнення надзвичайної ситуації вдома. Отже, куточки з безпеки життєдіяльності призначені для інформування дітей та батьків

про певні небезпечні ситуації та речі, які можуть загрожувати їх життю та здоров’ю. Такі тематичні стенди допомагають розвити уміння щодо правильного поводження та прийняття самостійних рішень у різних надзвичайних ситуаціях.

Ткаченко Ю.М.СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ ТРЕНІНГ – ВАЖЛИВИЙ МЕТОД ПІДГОТОВКИ

ФАХІВЦІВ У НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ СФЕРИ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ

Безпека життєдіяльності. – № 5, травень 2017. – С. 25-26.

Безпека життєдіяльності людини тісно пов’язана з її психікою. Відомо, що надзвичайні події здійснюють потужний вплив на стан психічного здоров’я людей, які постраждали від них,

99

або брали участь у ліквідації їхніх наслідків. Надзвичайні ситуації, великомасштабні аварії й катастрофи неминуче обумовлюють виникнення й широке поширення кризових станів особистості. Психологічний захист населення та психологічне забезпечення діяльності служби цивільного захисту на сьогодні є одними з найбільш пріоритетних напрямів у державній політиці нашої країни. Передумовою цілеспрямованого формування психологічної готовності до дій у надзвичайних ситуаціях є чітко організована психологічна підготовка майбутніх фахівців. Складність кризової ситуації потребує від фахівців ДСНС України емоційно-вольової стійкості, психологічної готовності до дій, комплексу професійно-службових якостей.

Досягти високої підготовки до дій в екстремальних умовах можна завдяки психологічному всебічному загартуванню, фундаментом якого є чітко організована психологічна підготовка. З метою якісної підготовки фахівців у навчальних закладах сфери цивільного захисту перед педагогічними працівниками стоять завдання удосконалення навчально-виховного процесу, активного використання інтерактивних технологій навчання у відповідності з вимогами сучасності.

Застосування активних методів групової роботи обумовлено необхідністю підвищення ефективності навчання за рахунок активного включення слухачів в процес не лише отримання, але і безпосереднього використання набутих знань, важливо сформувати практичні навички з метою застосування їх в подальшій професійній діяльності.

Становлення фахівця як психологічно зрілої особистості на етапах життєвого й професійного шляху, його соціальна мобільність у суспільстві неможливі без урахування наявного рівня його комунікативних зв’язків, без розвитку комунікативних здібностей та комунікативного потенціалу.

Реалізація даних принципів можлива в контексті використання різноманітних форм активного соціального навчання, а саме соціально-психологічного тренінгу як засобу розвитку умінь ефективно взаємодіяти в ситуаціях спілкування, усвідомлення розвитку ресурсів особистісного впливу та способів попередження й розв’язання конфліктів.

Соціально-психологічний тренінг є особливою формою групової роботи з властивими йому можливостями, принципами, методами, обмеженнями, правилами й проблемами. За своєю суттю – він є формою навчання, набуття відповідних умінь і навичок, засвоєння нових психологічних можливостей та варіантів поведінки. Особливістю такої форми навчання є те, що людина, яка вчиться, займає в ній активну позицію, а набуття необхідних умінь і навичок відбувається в процесі відпрацювання, відчування, «проживання», набуття особистого досвіду поведінки. На думку К. Левіна фактично всі стійкі зміни в установках і поведінці особистості відбуваються не в особистісному, а саме в груповому контексті. Лише в груповій роботі учасники навчаються спостерігати поведінку один одного й миттєво усвідомлювати все, що відбувається в групі й власній поведінці. Це значно підвищує ефективність формування чи корекції усвідомлюваних майбутнім фахівцем особистісних і професійних особливостей, а відповідно, дає можливість замінювати неефективні установки й способи поведінки на нові та більш ефективні. Соціально-психологічний тренінг – навчальна технологія, орієнтована на використанні активних методів групової роботи [2].

Соціально-психологічний тренінг має дві фази – діагностичну та корекційну. Під час діагностичної фазитренінгу виконуються такі завдання:

- пізнання своїх особистісних якостей, комунікативних особливостей, рефлексія власного спілкування та поведінки;

- інформації про сприймання кожного учасника тренінгу як особистості, його вміння спілкуватися з людьми.

Під час корекційної фазисоціально-психологічного тренінгу відбувається виправлення недоліків кожного учасника, окреслюються шляхи удосконалення психологічної компетентності, вироблення у них певних якостей, що закріпляють його статус у системі міжособистісних стосунків сприяє професійному зростанню, розвитку його психологічної і життєвої компетентності, а саме:

- уміння розумітися в людях:здатність швидко і правильно оцінити їхні психологічні особливості, сильні та слабкі сторони; розуміти їхні настрої, думки, почуття;

100

- морально-комунікативні:доброзичливість, емпатія, справедливість, такт, доступність, комунікабельність та ін.

У професійній діяльності фахівців цивільного захисту (особливо фахівців психологічної служби) спілкування займає особливо важливе місце. Від його ефективності залежить успіх діяльності в цілому. Спілкування фахівця ДСНС передбачає уміння використовувати різноманітні засоби й методи впливу на особистість, адекватно сприймати і розуміти її, налагоджувати ефективну взаємодію. За рахунок правильної організації спілкування покращується результат сумісної діяльності, самопочуття її учасників, менше часу йде на вирішення проблем, створюється сприятливий для роботи соціально-психологічний клімат. Розвиток практичної психології потребує від майбутніх фахівців опанування елементарними діагностичними методами, а також методами психологічного впливу й навчання, до яких належить соціально-психологічний тренінг [4].

Соціально-психологічний тренінг, як правило, проводиться в групах з 6-12 осіб й базується за основним принципом – добровільність, тому дотримання його в процесі формування групи є обов’язковим. В процесі групової взаємодії між учасниками відбувається визнання особистісних якостей кожного, складаються партнерські взаємовідносини, взаємоповага і взаєморозуміння, що також сприяє отриманню учасником навичок взаємодії при спілкуванні, сприйманні та розумінні партнерів. Набуття навичок і досвіду відбувається завдяки активній участі всіх членів групи і кожного зокрема й базується за принципом активності, який передбачає не засвоєння готових знань та прийомів, а самостійне відпрацювання найефективніших навичок спілкування.

Під час тренінгу використовуються ігрові методи, групові дискусії, аналіз конкретних ситуацій, рольові ігри, вербальні та невербальні техніки, які направлені на розвиток соціальної перцепції, засвоєння теоретичних знань у безпосередньому їх відпрацюванні на практиці.

В сучасних умовах розвитку суспільства майстерність спілкування, знання психологічних особливостей та застосування психологічних методів доволі необхідні фахівцям, робота яких передбачає постійні контакти типу «людина-людина».

Соціально-психологічний тренінг як форма підготовки фахівців до професійної діяльності насамперед повинен бути спрямований на оволодіння певними соціально-психологічними знаннями, на розвиток комунікативних здібностей особистості, здатності аналізувати ситуацію, поведінку, стан як членів групи, так і свій особистий, уміння адекватно сприймати себе й оточуючих. При цьому виробляються й корегуються норми особистісної поведінки та міжособистісної взаємодії, а також розвивається здатність миттєво реагувати на ситуацію, швидко змінюватись у різних умовах і різних групах, що стає ефективним підґрунтям подальшої соціальної та професійної мобільності фахівців, накопичення власного актуального досвіду, який пов’язаний із сучасним станом суспільства, освіти й особливостями конкретної професійної діяльності. Важливо відмітити, що соціально-психологічний тренінг володіє цілим рядом специфічних особливостей та відмінностей від традиційних методів підготовки фахівців, що значно розширяє межі його застосування.

По-перше, тренінг дає можливість змінювати не лише обсяг знань, умінь і навичок, а й установки, відношення, мотивації особистості.

По-друге, саме тренінг забезпечує можливість застосування різноманітних методичних прийомів, за допомогою яких можна досягати максимальної подібності ситуації.

По-третє, під час тренінгу підготовка фахівців може здійснюватись безпосередньо на моделях певної професійної діяльності, що сприяє не лише засвоєнню необхідних знань, умінь, навичок, а й збагаченню життєвого й професійного досвіду.

По-четверте, знання, уміння й навички, загалом увесь досвід, який набувають під час тренінгу, відрізняється особистісним, «прожитим», пов’язаним з емоційними переживаннями, характером [2].

Необхідно зауважити, що за допомогою вищезазначених особливостей психологічного тренінгу набуті під час групової роботи різноманітні знання, уміння, навички, відношення, установки набувають високої міцності й генералізованості, що дозволяє суб’єкту застосовувати їх у широкому діапазоні ситуацій. Так, при традиційних методах навчання інформація про те, наскільки ефективними є ті чи інші знання для практичної діяльності фахівців, як правило,

101

віддалена в часі. А в тренінгу отримана інформація відразу співвідноситься з діяльністю й поведінкою, на основі чого усвідомлюються всі переваги й недоліки наявних у фахівця знань, умінь, навичок. На думку І. Вачкова, для того щоб отримати користь від соціально-психологічного тренінгу, необхідно:

1) Мати елементарне уявлення про ефективне спілкування, різноманітні стратегії й технології спілкування.

2) Сформувати до різноманітних стратегій і технологій спілкування особисте ставлення, тобто вибрати серед них ті, які підходять саме вам.

3) Відпрацювати конкретні техніки, необхідні для спілкування в різноманітних ситуаціях, випробувати різні стратегії поведінки і, найважливіше – «прожити» різноманітні ситуації спілкування з іншими учасниками у «живому процесі» тренінгу для набуття диспозиційних умінь [1].

Таким чином, сутність психологічної підготовки полягає в розвитку і формуванні у фахівців ДСНС України соціально-психологічної компетентності особистості та надійної емоційно-вольової стійкості до виконання завдань в екстремальних умовах.

Список використаних джерел1. Вачков И. В. Психология тренинговой работы : Содержательные, организационные и

методические аспекты ведения тренинговой группы / И. В. Вачков. – М. : Эксмо, 2007. – 416 с.2. Гринчук О., Соціально-психологічний тренінг як засіб розвитку соціальної

мобільності майбутніх спеціалістів, 2011 3. Орбан-Лембрик Л. Е. Соціальна психологія : підручник : у 2 кн. / Л. Е. Орбан-

Лембрик. – К. : Либідь, 2006. – Кн. 2 : Соціальна психологія груп : Прикладна со- ціальна психологія. – 560 с

4. Социально-психологический тренинг / [под ред. В. П. Захарова, Н. Ю. Хрящева]. – Л., 1988.

Ткаченко Ю.М.ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ І ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО

ПРОЦЕСУ З ПИТАНЬ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ ТА БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ В ДОШКІЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

Безпека життєдіяльності. – № 9, вересень 2016. – С. 5-9.

Збереження здоров’я і безпека життя складають сьогодні серйозну проблему як для кожної людини окремо, так і для суспільства в цілому. Безпека життєдіяльності дітей у сучасних умовах – одне з найактуальніших питань сьогодення. Підготувати дитину до уміння знаходити вихід із надзвичайних ситуацій, небезпечних для життя і здоров’я, можливо, лише сформувавши у неї систему знань про основи безпеки життєдіяльності людини і суспільства, розвинувши практичні навички збереження життя і здоров’я. Навчання правилам повинно проходити на всіх етапах життя людини, а починати необхідно з дошкільного віку. Саме тому основне завдання освіти і сім’ї – виховання з раннього дитинства здорового громадянина, який здатний самотужки й свідомо протистояти небезпекам і вести активне суспільне життя, відстоювати основні принципи безпечної реальності, діяльності та відпочинку.

Навчання дітей дошкільного віку діям у надзвичайних ситуаціях та правилам пожежної безпеки відповідно до Постанови КМУ від 9 січня 2014 року № 11 «Про затвердження Положення про єдину державну систему цивільного захисту» є обов’язковим і здійснюється під час навчально-виховного процесу.

Дошкільний навчальний заклад (далі – ДНЗ) є базовим у процесі створення у дітей на все життя стереотипу здорового і безпечного способу буття. З поглибленням знань дітей у них формується готовність до ситуацій, в яких вони можуть опинитися. Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 03.09.2009 року № 814 «Про Положення про Функціональну підсистему «Освіта і наука України» єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру» підготовка дітей у

102

дошкільних закладах освіти проводиться в дитячих групах і в групах батьків за тематикою основ охорони здоров’я та життя дітей і спрямована на виховання у дітей почуття свідомого та обов’язкового виконання установлених правил і норм поведінки при спілкуванні на вулиці з однолітками та старшими за віком людьми, в місцях переходу вулиці, у місцях купання у відкритих водоймищах, при виявленні небезпечних знахідок (піротехнічних та вибухових предметів), як користуватися вдома газом таелектричними побутовими приладами, ліфтом, іграшковими і малими дитячими транспортними засобами біля свого будинку тощо,

Збільшення дитячого травматизму ставить завдання щодо систематичної роботи з дошкільниками з метою вироблення в їх свідомості стереотипів поведінки в життєвому середовищі – навичок користування предметами та речами, поведінки в різних ситуаціях тощо.

Саме тому охорона та зміцнення здоров’я, безпека дітей мають бути спрямовані на формування головної стратегічної лінії та стати пріоритетом у роботі дошкільних закладів. Особливе місце в навчально-виховному процесі дошкільного навчального закладу займає організація роботи з безпеки життєдіяльності дітей, яка включає;

• систематичну роботу з кадрами щодо підвищення рівня професійної майстерності у сфері безпеки життєдіяльності дітей;

• створення здоров’язбережувального безпечного розвивального середовища.Базовий компонент дошкільної освіти як державний освітній стандарт орієнтує педагогів

на певний результат планомірної системної роботи щодо формування у дітей елементарної компетенції з основ безпеки життєдіяльності. В усіх чинних програмах з дошкільної освіти викладено вимоги щодо забезпечення безпеки життєдіяльності дітей. Для їх реалізації робота має вестися в таких напрямах:

• створення належних умов для безпечної життєдіяльності;• формування елементарної життєвої компетенції з питань безпеки, виховання

основ безпечної поведінки у дітей, а також культури безпеки у дорослих, відповідального ставлення до життя та здоров’я дітей.

Для підвищення професійної майстерності педагогів та інших працівників з цього питання в дошкільному закладі має проводитися системна робота, у тому числі розглядатись на засіданні комісій з питань надзвичайних ситуацій різних рівнів. Форми, терміни проведення роботи фіксуються у річному плані, а за потреби в індивідуальних планах працівників, Пропонуємо орієнтовний перелік заходів,-

• Педагогічна рада. Це постійно діючий колегіальний орган самоврядування педагогічних працівників. Основною метою її створення є об’єднання зусиль колективу ДНЗ з підвищення рівня навчально-виховної роботи, використання на практиці досягнень педагогічної науки та передового педагогічного досвіду.

• Інструктажі з техніки безпеки,• Консультації.• Семінари.• Семінари-практикуми.• Лекції,»Майстер-класи.• Навчальні тренінги.• Засідання за «круглим столом».• Робота творчої лабораторії.• Інтерактивна ділова гра.• Обмін досвідом: взаємовідвідування вихователями різних форм роботи з дітьми.• Налагодження взаємодії з представниками служб порятунку, цивільної оборони:

спільні наради, творчі зустрічі, вечори запитань та відповідей тощо.• Обговорення новинок педагогічної літератури та підготовка власних публікацій у

фахових періодичних виданнях за визначеною проблематикою.• Розроблення методичних рекомендацій.• Оформлення тематичних стендів, наприклад, «Дошкільник – у безпечному

середовищі», «Бережімо життя і здоров’я дітей» за розділами «Дитина у світі природи», «Дитина у світі людей», «Безпека дитини вдома».

103

• Оформлення санітарних бюлетенів: «Перша домедична допомога у разі травмувань», «Як попередити застудні захворювання та грип у дітей», «Профілактика отруєння солодощами»,

• Облаштування виставок фотоматеріалів «Здоровий відпочинок влітку», «Здорова дитина - щаслива родина»; виставок дитячих робіт «Пожежники у боротьбі з вогнем», «Малята за безпеку на дорогах» тощо.

Другий напрям - цілеспрямована робота з дітьми щодо формування безпечної поведінки дітей у різних життєвих ситуаціях. У роботі з дітьми можна визначити такі напрями:

• дітей необхідно навчати обачності;• робота не повинна обмежуватися засвоєнням норм і правил;• формувати навички орієнтування і швидкої реакції в екстремальних ситуаціях;• дотримання єдиної стратегічної лінії у діяльності педагогічного, дитячого та

батьківського колективів.У ДНЗ питання безпеки життєдіяльності вивчаються на заняттях з ознайомлення з

соціумом та природним довкіллям. Відповідно до Наказу міністерства освіти і науки України від 20.04.2015 № 446 «Про затвердження гранично допустимого навчального навантаження на дитину у дошкільних навчальних закладах різних типів та форми власності» і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 травня 2015 р. за № 520/26965 гранично допустиме навчальне навантаження на дитину в дошкільних навчальних закладах різних типів та форми власності з питань безпеки життя складає:

Орієнтовні види діяльності за освітніми лініями

Орієнтовна кількість занять на тиждень за віковими групамираннього віку (від 1 до 2 років)

перша молодша (від 2 до 3 років)

друга молодша (від 3 до 4 років)

середня (від 4 до 5 років)

старша (від 5 до 6 (7) років)

Ознайомлення із соціумом 1 1 2 2 3Ознайомлення з природним довкіллям 1 1 1 1 2

Дія дітей віком від 1 до 3 років проводяться заняття тривалістю до 10 хвилин. Тривалість одного заняття: у молодшій групі – не більше 15 хвилин; у середній – 20 хвилин; у старшій – 25 хвилин.

Навчально-виховний процес у дошкільних навчальних закладах повинен включати такі основні форми організації дітей: спеціально організована навчальна діяльність (заняття), ігри, самостійна діяльність дітей (художня, рухова, мовленнєва, ігрова, трудова, дослідницька та ін.), індивідуальна робота, спостереження, екскурсії, прогулянки, свята та розваги, конкурси, естафети, змагання (які сприяють відпрацюванню стереотипів можливої поведінки в екстремальних умовах), читання творів художньої дитячої літератури відповідної тематики, моделювання правильної поведінки, аналіз небезпечних ситуацій, пошуково-дослідницька робота, перегляд фільмів, діафільмів, використання аудіо-, відеозаписів і технічних засобів навчання, гуртки тощо. Вони можуть бути організовані фронтально, підгрупами, індивідуально залежно від віку дітей, педагогічної мети, матеріально-технічного забезпечення закладу, професійної майстерності педагога. Набуття різних видів компетенцій дитиною дошкільного віку відбувається в різних видах діяльності (ігровій – провідній для дітей дошкільного віку; руховій; природничій; предметній; образотворчій, музичній,театральній, літературній; сенсорно-пізнавальній іматематичній; мовленнєвій; соді окультуриш та ін.)і вимагає практичного засвоєння дитиною системиелементарних (доступних) знань про себе та довкілля, моральних цінностей, уміння доречно застосовувати набуту інформацію.

Освітню роботу з дітьми з питань безпеки життєдіяльності рекомендуємо здійснювати у триетапи;

Перший етап – підготовчий, полягає в отриманні та частковому узагальненні уявлень про небезпеку, яка може чатувати на дітей у довкіллі. Доречні такі форми і методи роботи, як

104

екскурсії, спостереження, цільові прогулянки, читання творів художньої літератури, розглядання ілюстрацій, перегляд відеофільмів, тематичних мультфільмів тощо.

Другий етап – основний, під час якого проводиться робота щодо формування певної системи уявлень та вироблення навичок безпечної поведінки. На цьому етапі доречно застосовувати різні види ігор з елементами безпеки життєдіяльності, бесіди, складання описових та творчих розповідей дітьми, розучування вправ, віршів, виконання трудових доручень тощо.

Третій етап – практичний, під час якого діти мають застосовувати набуті знання та вміння на практиці. Доречним буде використання таких форм і методів роботи, як розв’язання проблемних ситуацій, творчих завдань, створення образів за допомогою різних засобів, пошуково-дослідницька діяльність, проведення свят, розваг, змагань, конкурсів тощо.

Організовуючи роботу з навчання дітей основ БЖД вихователь повинен дотримуватись таких принципів:

1. Принцип системності. Робота проводиться протягом усього дня, а не тільки на занятті.

2. Принцип сезонності, особливо дитина і природа:- стихійні явища;- ознайомлення з грибами, отруйними ягодами, рослинами;- взимку – властивості снігу;- у спеку – тепловий, сонячний удар, пожежа.3. Принцип врахування умов села і міста:- сільським – як вести себе у місті;- міським дітям розповідати, як поводитись із свійськими тваринами, в лісі, на

городі.4. Принцип доступності, врахування віку дітей.5. Принцип інтеграції, тобто навчально-пізнавальна робота з цього питання повинна

поєднувати всі розділи програми (ознайомлення з довкіллям, ознайомлення з природою, художня література, фізичний розвиток, образотворча діяльність, екологічне та валеологічне виховання.

Система роботи з формування основ безпеки життєдіяльності дошкільників орієнтується на такі методи ознайомлення дітей з основами безпеки: метод порівняння, моделювання ситуації, метод повторення, експериментування і досліди, ігрові прийоми, співпраця з батьками.

Розширення уявлень дітей про небезпечні предмети, явища, ситуації повинно відбуватися не лише на інформативному, а й на емоційно-чуттєвому рівні. Найефективніший засіб – художнє слово. Дітям не подобаються моралізаторські застереження щодо правил безпечної поведінки. Художнє слово набагато ефективніше активізує дитячу пам’ять,увагу, мислення.

Використання технічних засобів навчання - ефективний метод проведення роботи з цього напряму. Відомий психолог Л. С. Виготський зазначав, що наукові поняття дитина не засвоює і не заучує, а виникають і складаються вони за допомогою напруги її власної думки. Саме тому одним із шляхів, який веде до прискорення процесу пізнання, є використання розвивальних фільмів і мультфільмів у різних видах діяльності дошкільнят. Бо використання розвивальних фільмів і мультфільмів, яке організоване педагогом і спрямоване на розвиток дошкільників, їхньої емоційної сфери, сприяє позитивному мисленню, засвоєнню й повторенню матеріалу в невимушеній, цікавій і доступній формі.

Щоб навчання було цікавим, потрібні заняття нового типу, заняття, які моделюють творчий процес і створюють свій мікроклімат, де з’являються можливості для розвитку творчого боку інтелекту. А саме такими і є заняття з використанням розвивальних фільмів і мультфільмів.

Таким заняттям властива велика варіативність, розмаїття комбінацій, вони мають великі можливості:

• кожне заняття є комплексом завдань, які діти виконують під час перегляду фільму;

105

• завдання дають дитині в різній формі, з різних видів діяльності, з використанням іграшок, наочності; дидактичного матеріалу тощо і в такий спосіб ознайомлюють дитину з різними способами передання інформації;

• завдання можуть мати різний діапазон труднощів, тому такі заняття можуть збуджувати інтерес тривалий час;

• завдання постає перед дитиною не в абстрактній формі, а у формі гри, допомозі казковим героям, тобто у вигляді реальних, відчутних речей, які опираються на емоції малюка;

• більшість мультфільмів і фільмів не вичерпуються запропонованими завданнями, а дають змогу дітям, педагогам і батькам виявити творчість, складати нові варіанти завдань і розвитку сюжету.

• використання спеціальних іграшок та дидактичних ігор;• ігри-драматизації, які розігруються за мотивами казок, оповідань чи проблемних

ситуацій.Надзвичайно ефективним та корисним е фізкультурно-оздоровча робота – організація

«Днів здоров’я», спортивних свят та розваг. Тут дитина сама стає учасником дійства, доходить власних висновків, формує для себе певні настанови.

Дуже корисні щоденні «хвилинки безпеки», що включаються в різні заняття й інші режимні моменти, що допомагають закріплювати знання й уміння особистої безпеки у дошкільників, Вихователь повинен не забувати учити і нагадувати дітям прибирати за собою своє робоче місце, іграшки. Порядок у домі і групі не лише для чистоти, але і для безпеки.

Надзвичайно позитивну дію мають розробка і проведення пізнавальних конкурсів, вікторин про правила безпечної поведінки, Це дуже яскраві події, які добре запам’ятовуються дітям.

Також у групах повинне бути створене наочно-розвивальне середовище, яке включає: куточок безпеки, дидактичні ігри, настільно-друковані ігри, ілюстративний матеріал, пізнавальну літературу для дітей у книжковому куточку.

Доповнювати навчальні плани рекомендуємо проведенням сезонних «Тижнів знань з безпеки життєдіяльності». Зміст роботи під час «Тижня знань з основ безпеки життєдіяльності» слід планувати відповідно до сезонних ризиків. Наприклад, в осінній період варто більше уваги звертати на правила поведінки в лісі під час прогулянок, при збиранні грибів, а також готувати дітей вже і до зимових ризиків: поведінка на льоду, під час ожеледиці, в мороз, під час новорічних та різдвяних святкувань тощо. Навесні слід наголошувати на правилах поведінки на воді, під час повеней, буревіїв, знаходженні невідомих предметів, у побуті тощо.

Слід пам’ятати, що постійна, цілеспрямована робота з факторами, які можуть становити загрозу життю і здоров’ю людини, може негативно впливати на психологічне здоров’я дітей. Під час проведення роботи з БЖД слід враховувати особливості дитячої психіки, її підвищену вразливість. Тому неприпустимо застосовувати так звану «шокову» терапію з акцентуванням на страшні наслідки пожежі, повені тощо. Такий підхід може травмувати психіку дитини, призвести до стресів, тривог, фобій, страхів і навіть стійких неврозів. Потрібно враховувати вік дітей, готовність їх до сприйняття відповідної інформації. Постійно стежити за психологічним здоров’ям дошкільників, регулярно діагностуючи рівень тривожності та емоційний стан дітей. У навчально-виховну роботу з дітьми обов’язково повинні включатись релаксаційні паузи, етюди з психогімнастики тощо.

Робота з формування основ безпеки життєдіяльності повинна спрямовуватись не на залякування дошкільників, а опиратись на усвідомлення ними цінності власного життя та здоров'я. Обережна корекція емоційної готовності дитини до реакції страху відбувається за умови активного збагачення знань дитини про предмети, явища природи, світу людей і їх взаємовідношень, формування звички до ситуацій, у яких може виникнути страх. Коли ситуація не таїть у собі елементів несподіванки, тоді незрозумілих і тим лякаючих явищ для дитини стає менше.

Державний стандарт дошкільної освіти ставить завдання навчити випускника дошкільного закладу, насамперед, чітко диференціювати поняття «безпека», «небезпека», «безпечне і небезпечне», які мають поповнити активний словник дитини і стати дієвими

106

правилами поведінки. Це закарбовано в змісті здоров’язберігальної компетенції дитини в одному ємкому словосполученні, а саме «дотримання правил безпеки життєдіяльності».

Як захід практичного закріплення у пам’яті дітей змісту сказаного і показаного протягом року вихователем та змісту варіантних дитячих ігор за тематикою охорони здоров’я і життя дітей в дошкільному закладі освіти щорічно в кінці навчального року проводиться «Тиждень безпеки дитини».

Головною метою проведення «Тижня безпеки дитини» є забезпечення захисту учасників навчально-виховного процесу та підтримання безперервної роботи дошкільного навчального закладу в режимі повсякденної діяльності та в умовах виникнення надзвичайної ситуації.

У підготовці та проведенні практичних заходів з цивільного захисту та безпеки життєдіяльності керівний склад дошкільних навчальних закладів не залишений напризволяще. Спільно з закладами освіти в цьому напрямі плідно працює Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Дніпровської області. Протягом багатьох років представники Центру спрямовують свою діяльність на інформаційно-методичний супровід навчальних закладів і педагогічних працівників області з питань цивільного захисту.

Доповненням до основних знань з цивільного захисту та безпеки життєдіяльності, які отримують діти в закладах освіти, є наочність у вигляді інформаційно-довідкових стендів з питань цивільного захисту.

Видатний педагог К. Д. Ушинський відводив наочності вагоме місце. На його думку, «предмет, що стоїть перед очима, або той, що міцно закарбувався в пам’ять, сам собою, без посередництва чужого слова, пробуджує думку, виправляє її, якщо вона помилкова, доповнює, якщо вона неповна, приводить її в природну, тобто правильну систему, якщо вона розташована нелогічно».

На відміну від інших наочних матеріалів, наочність з безпеки діє на людину підсвідомо, подібно рефлексу самозбереження, і тому при створенні має бути логічною, змістовною, стислою та приваблювати зовні. Іншими словами, такою, що запускає психологічні механізми: пам’ять, увагу, уяву – удітей та дорослих.

Особливість куточка в дошкільних навчальних закладах полягає в тому, що відповідальність за життя дітей, як у садку, так і вдома, лежить повністю на дорослих - педагогах та батьках.

Тому оснащення інформаційно-довідкового куточка з питань цивільного захисту повинно містити інформацію, яка здебільшого стосується ролі педагогів та батьків при виникненні надзвичайних ситуацій, враховуючи специфіку віку дітей та дії батьків у різних ситуаціях,

Враховуючи всі вищезазначені аспекти, методисти Навчально-методичного центру ЦЗ та БЖД Дніпровської області розробили варіанти оснащення інформаційно-довідкових стендів цивільного захисту для дошкільних навчальних закладів, врахувавши особливості закладу освіти та вікові потреби дітей.

Таким чином, інформаційно-довідкові куточки цивільного захисту в дошкільних навчальних закладах мають таке загальне тематичне наповнення:

1. Права та обов’язки громадян України у сфері цивільного захисту.2. Витяг із паспорту ризику району, де розташований навчальний заклад освіти

(додаток, карти, план-схема про ймовірні загрози природного та техногенного характеру, які загрожують об’єкту навчального закладу і прилеглій території).

3. Схема та порядок оповіщення при виникненні надзвичайних ситуацій.4. Схема маршруту пересування до місця безпечного розміщення.5. Дії у разі виникнення надзвичайної ситуації соціального характеру.6. Інформацію про захист у надзвичайних ситуаціях.7. Телефони екстрених служб допомоги.8. Порядок дій працівників навчального закладу при евакуації.9. Сезонні пам’ятки для дітей та їхніх батьків.10. Алгоритм дій дітей та їхніх батьків у разі надзвичайних ситуацій вдома.Куточки з безпеки життєдіяльності, призначені для інформування дітей про певні

небезпечні ситуації та речі, які можуть загрожувати життю та здоров’ю. Такі тематичні стенди

107

допомагають розвити у дітей уміння правильно поводитися та приймати самостійні рішення у різних надзвичайних ситуаціях.

Отже, попередження дитячого травматизму – одна з найактуальніших проблем сучасності. Саме ми, дорослі, маємо створити безпечні умови для життєдіяльності наших дітей, сформувати в них навички безпечної поведінки та вміння передбачати наслідки небезпечних розваг. Збереження та зміцнення здоров’я, формування здорового способу життя дошкільнят, активної життєвої позиції щодо власного життя та власної безпеки – один із пріоритетних напрямів роботи сучасного дошкільного навчального закладу.

Для цього необхідно:1. Створити безпечні умови для формування всебічно розвиненої творчої

особистості дитини.2. Формувати елементарну компетенцію з питань безпеки у дітей дошкільного віку

відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти.3. Виховувати основи безпечної поведінки дітей в різних життєвих ситуаціях, а

також культуру безпеки у дорослих, відповідального ставлення дожиття і здоров’я малят.4. Готувати дошкільників до реального життя, насиченого різними подіями,

непередбачуваними ситуаціями тощо.5. Формувати у дітей культуру безпеки життєдіяльності, сприяти свідомому

обранню ними здорового способу життя, розвивати у дітей позитивні мотивації до вивчення питань особистої безпеки. Створити або поновити куточки з безпеки життєдіяльності у приміщенні закладу.

6. Створити безпечне розвивальне середовище та налагодити систему роботи з безпеки життєдіяльності з дітьми і батьками, що включає комплекс взаємопов’язаних заходів.

7. При організації освітньої роботи з формування основ безпечної поведінки у дітей дошкільного віку надавати перевагу спостереженням, екскурсіям, цільовим прогулянкам, довірчим бесідам, моделюванню та аналізу проблемних ситуацій, різним видам ігрової, трудової та пошуково-дослідницької діяльності, інтегрованим заняттям, розробленню спільних проектів, проведенню розваг, «днів та тижнів безпеки дитини».

8. Залучати батьків до різних заходів: практичних семінарів-тренінгів, консультацій, родинних клубів за інтересами, участі у спільних проектах, виставках, розвагах і святах.

Отже, починаючи з дошкільного віку, необхідно формувати у дітей свідоме розуміння цінності власного життя та здоров’я, розуміння особистої відповідальності за них.

Література1.Конституція України від 28.06.1996 № 254к/9б-ВР (зі змінами).2.Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 року (редакція зі змінами,

схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року).3.Кодекс цивільного захисту України від 02.10.2012 № 5403-УІ (зі змінами).4.Закон України «Про охорону дитинства» від26.04.2001№ 2402-ІІІ (зі змінами).5.Закон України «Про дошкільну освіту» від11.07.2001№-2628-111 (зі змінами).6.Постанова КМУ від 26.06.2013 № 444 «Про затвердження Порядку здійснення

навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях».7.Постанова КМУ від 30.10.2013 № 841 «Про затвердження Порядку проведення

евакуації у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру».

8.Постанова КМУ від 9 січня 2014 року № 11 «Про затвердження Положення про єдину державну систему цивільного захисту».

9.Наказ Міністерства освіти і науки України від 29.01.09 № 41 «Про впровадження Базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у світі».

10.Наказ Міністерства освіти і науки Українивід 03.09,2009 р. № 814 «Про Положення про Функціональну підсистему «Освіта і наука України»єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природною характеру».

Ткаченко Ю.М.

108

ТЕХНОЛОГІЯ ОСОБИСТІСНО-ОРІЄНТОВАНОГО ПІДХОДУ ДО ПІДГОТОВКИ, ПЕРЕПІДГОТОВКИ ТА ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ КЕРІВНИХ

КАДРІВ І ФАХІВЦІВ У СФЕРІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ

Матеріали ХХІІІ Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції «Тенденції та перспективи розвитку науки і освіти в умовах глобалізації»: Зб. наук. Праць. – Переяслав-Хмельницький, 2017. – Вип. 23. – С. 376-378.

У статті теоретично обґрунтовується технологія особистісно-орієнтованого підходу до підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівних кадрів і фахівців у сфері цивільного захисту. Розкривається сутність та значення найбільш ефективних видів навчальних занять, які дають змогу реалізувати особистісно-орієнтовану технологію для активізації навчального процесу у сфері цивільного захисту.

Ключові слова: безпека життєдіяльності,цивільний захист, технологія, особистісно-орієнтований підхід, ділова гра.

В статье теоретически обосновывается технология личностно-ориентированного подхода к подготовке, переподготовке и повышению квалификации руководящих кадров и специалистов в сфере гражданской защиты. Раскрывается сущность и значение наиболее ефективных видов учебных занятий, которые дают возможность реализовать личностно-ориентированную технологию для активизации учебного процесса в сфере гражданской защиты.

Ключевые слова: безопасность жизнедеятельности, гражданская защита, технология, личностно-ориентированный подход, деловая игра.

The present paper concentrates on theoretical foundation the personal-oriented approach to training specialists in civil protection. It is expands the essence and meaning of the most effective kinds of training classes. Which allows to realize personal oriented technology for activation of training process in the area of civil protection.

Keywords: life safety, Civil Protection,technology, personal-oriented approach, business game.

Особистісно-орієнтована технологія – це освітня технологія, головною метою якої є взаємний і плідний розвиток особистості педагога та його слухачів на основі рівності в спілкуванні й партнерства в спільній діяльності.

Основне завдання – надання допомоги слухачеві у визначенні його ставлення до самого себе, інших людей, навколишнього світу, своєї професійної діяльності.

Організації навчальної діяльності характерна тенденція відходу від так званої «класичної школи». Перспективними є:

наявність варіативних навчальних програм; введення спецкурсів, індивідуальних занять; бібліографічна, музейно-архівна, науково-дослідницька та пошукова діяльність.Викладач має працювати і з усіма, і з кожним слухачем зокрема. При цьому вирішується

цілий ряд проблем: створення «суб’єкт-суб’єктних» взаємовідносин між викладачем та слухачем; запровадження педагогіки співдружності, співпраці, діалогу; створення умов для самостійної роботи слухачів під час вивчення нового

матеріалу; створення сприятливих умов для роботи зі слухачами з різним рівнем підготовки,

трудового та життєвого досвіду; створення умов для самореалізації слухача й викладача.Головне завдання курсів – не вчити, а навчати вчитися, підготувати слухача до

безперервного навчання. За такої постановки процесу навчання у слухача розвиваються і формуються такі необхідні якості, як самостійність, ініціативність, творчість, упевненість в собі, дослідницький стиль роботи, культура пошуку і праці. А це і є ті якості, що так необхідні керівнику, який працює у нових суспільних умовах. Крім того, сучасному фахівцеві неможливо обійтися без творчих здібностей, ерудиції та ділової активності.

109

Мета особистісно-орієнтованого заняття – створення умов для розвитку пізнавальної діяльності слухачів.

Засоби для досягнення цієї мети:- використання різноманітних форм та методів організації навчальної діяльності,

що дозволяють розкрити суб’єктивний досвід слухачів;- створення атмосфери зацікавленості кожного слухача в роботі навчальної групи;- стимулювати слухачів до висловлювань, до застосування різних способів

виконання завдань без страху помилитися, дати неправильну відповідь;- використання під час заняття дидактичного матеріалу.Особистісно-орієнтована технологія навчання – це організація такої системи взаємодій

між учасниками процесу навчання, у якій найбільш повно використовуються індивідуальні особливості кожного, визначаються перспективи подальшого розвитку й гармонійного вдосконалення особистості.

Одним із найбільш ефективних видів навчальних занять на курсах, які дають змогу реалізувати особистісно-орієнтовану технологію підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівних та управлінських кадрів – є ділова гра. Це доволі ефективний інтерактивний метод навчання при освоєнні проблематики цивільного захисту.

Ділова гра є формою діяльності слухачів у певних змодельованих умовних ситуаціях загрози або виникнення надзвичайних ситуацій, реагування на них та ліквідації їх наслідків.

Ділова гра застосовується як метод активного навчання слухачів з метою вироблення у них навиків прийняття управлінських рішень у надзвичайних ситуаціях, а також як засіб випробовування здібностей. Елементами ділової гри є: розподіл за ролями, змагання, особливі правила. Ділова гра забезпечує високий рівень наближення до реальності, практичне відтворення ситуації. Застосування ділових ігор під час навчання дає змогу максимально наблизити навчальний процес до практичної діяльності, врахувати реалії сьогодення, приймати рішення в умовах надзвичайних ситуацій, відстоювати свої пропозиції, розвивати в учасників гри колективізм та відчуття команди, отримати результати за досить обмежений час.Проводиться у навчальних аудиторіях, оснащених необхідними технічними засобами навчання, або навчальному кабінеті інформаційних технологій на підставі як реальних планів цивільного захисту, так і спеціально утвореної викладачами обстановки. Слухачі завчасно поділяються на малі групи, у складі яких виконують обовʼязки за різними посадами в системі цивільного захисту. Характерними ознаками ділових ігор є: отримання результатів, спрямованих на розв'язання проблем за короткий проміжок часу; зацікавленість учасників гри, а отже, й підвищена, порівняно з традиційними методами, ефективність навчання; науково-педагогічний працівник безпосередньо перевіряє знання студентів, їхню підготовку, уміння розвʼязувати проблеми.

Отже, проведення ділової навчальної гри має велике значення для активізації навчального процесу у сфері цивільного захисту. Її використання сприяє активній участі слухачів у вивченні навчального матеріалу, відпрацюванню конкретних навичок і вмінь.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА1. Коренчук О.С., Горін І.І., Олійник Ю.Ф. Ділова гра як засіб активізації діяльності

слухачів на заняттях / О. Коренчук, І. Горін, Ю. Олійник // Безпека життєдіяльності. – 2016. – № 10. – с. 19-20

2. Осипенко С.І., Іванов А.В. Організація функціонального навчання у сфері цивільного захисту

3. Пометун О., Пироженко Л. Інтерактивні технології навчання: теорія і практика – К., 2002 -136.

Ткаченко Ю.М.ЛІСОВІ РИЗИКИ: ОТРУЄННЯ ГРИБАМИ

110


Аналіз випадків отруєнь грибами в Україні свідчить, що більшість отруєнь обумовлені вживанням отруйних грибів (насамперед – блідої поганки), які помилково сприймаються за їстівні печериці та сироїжки. Отруєння також можуть спричинити їстівні гриби, які не пройшли належної термічної обробки або виросли на забруднених територіях чи уздовж швидкісних трас.

Ознаки отруєння грибами: - сильна блювота, пронос, зневоднення організму; - синюшність губ, нігтів; - холодні кінцівки, виникають судоми; - згущується кров, кров’яний тиск падає. Домедична допомога: - очистити шлунок від їжі – випити води та викликати блювоту; - пити дрібними ковтками холодну солону воду (це послабить нудоту); - пити холодний міцний чай, мед та молоко; - не вживати алкоголь!!! Пам’ятайте ! - не збирайте трухляві, червиві, пошкоджені гриби; - не їжте гриби сирими; - не збирайте гриби біля сміттєзвалищ, автодоріг, залізничних шляхів, промислових

підприємств. Категорично забороняється вживати гриби дітям, вагітним жінкам та літнім людям!При перших симптомах отруєння звертайтеся до лікаря! Бережіть своє здоров’я та життя!

Ткаченко Ю.М.НАГАДАЙТЕ ШКОЛЯРИКУ


1. Йти до школи треба найкоротшим шляхом, по вулицях з найменшим рухом транспорту.

2. Ходити треба тільки по тротуарах, дотримуючись правої сторони.3. По дорогах чи вулицях, де немає тротуарів, треба йти з лівої сторони, назустріч

транспорту.4. Будьте обережні біля в’їздів до дворів, звідки неочікувано може виїхати автомобіль.5. Не збирайтеся на тротуарах великими групами, не зупиняйтеся на поворотах, спусках

чи підйомах, на мостах і під мостами.6. Спокійно, без метушні, переходьте дорогу по пішохідних переходах.7. При переході впевніться в безпеці: подивіться спочатку наліво, дійшовши до середини

дороги, - подивіться направо.8. Не перебігайте дорогу, особливо якщо поблизу рухається транспорт. 9. Автомобілі, автобуси, тролейбуси, які стоять, треба обходити ззаду, а трамваї –

спереду.10. Не чіпляйтесь за рухомий транспорт, не катайтесь на проїзних частинах вулиці і

дорогах на велосипедах, самокатах.11. Не влаштовуйте ігри на дорогах, тротуарах.Школярі! Будьте дисциплінованими! Вивчайте правила дорожнього рухуі

пояснюйте їх своїм молодшим друзям!Ткаченко Ю.М.

БЕЗПЕКА ПРИ ВИКОРИСТАННІ ЕЛЕКТРООБІГРІВАЧІВ

111


Із настанням холодів починається активне використання електрообігрівачів. Але обігрівач – це не тільки альтернатива батареям, але й небезпечний прилад, який може призвести до пожежі. Тому варто знати та дотримуватись елементарних правил пожежної безпеки при використанні електрообігрівачів. Щоб уникнути небезпеки, пам’ятайте:

Перед початком експлуатації уважно прочитайте інструкцію з використання електрообігрівача та ретельно слідкуйте за її дотриманням.

Систематично перевіряйте справність електропроводки, розеток, щитків, штепсельних з’єднань.

На початку роботи приладу впевніться, що його штекер вставлено у розетку міцно, бо в іншому випадку – обігрівач перегріється і може стати причиною пожежі.

Встановлюйте електрообігрівач на безпечній відстані від легкозаймистих речей.Не використовуйте пошкоджені чи саморобні прилади.Не вмикайте одночасно в одну електромережу кілька потужних електроприладів. Це

може викликати перевантаження електромережі, і як наслідок – «коротке замикання» та пожежу.

Не залишайте без нагляду увімкненим обігрівач.Не використовуйте прилад для сушки речей.Не допускайте прокладання проводів електрообігрівача під килимами та іншим

покриттям, а також їх механічне пошкодження.Несправності у роботі електроприладів повинен усувати лише фахівець.Якщо пожежі уникнути не вдалося, негайно повідомте про це Державну службу з

надзвичайних ситуацій за номером «101».Пам’ятайте, що виконання цих рекомендацій стане гарантією безпеки для Вас та

Ваших близьких!

Ткаченко Ю.М.БУДЬТЕ ОБЕРЕЖНІ – ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНІ ПРЕДМЕТИ


З настанням весни на полях, присадибних ділянках, під час будівництва, у лісах найчастіше трапляються випадки виявлення вибухонебезпечних предметів. Ці страшні знахідки можуть тривалий час пролежати в землі, доки на них випадково не натраплять під час робіт на землі. Тому необхідно дотримуватись заходів безпеки.

Якщо Ви знайшли вибухонебезпечний предмет чи щось подібне на нього: • при виконанні будь-яких земляних робіт негайно припиніть їх;• запам’ятайте місце, встановіть попереджувальні знаки або огорожу навколо

вибухонебезпечного предмету;• відійдіть на безпечну відстань;• негайно повідомте про знахідку до державної служби з надзвичайних ситуацій за

номером 101;• дочекайтеся прибуття фахівців, щоб вказати місце знахідки, та повідомити час її

виявлення.Категорично заборонено:• допускати скупчення людей біля вибухонебезпечних предметів;• брати їх у руки;• вдаряти по них;• переносити або перекочувати їх;• розпалювати поряд багаття або кидати в нього предмет;• користуватися запальничками, іншими джерелами відкритого вогню, а також

предметами, що можуть його утворювати

112

• зберігати на території проживання.Правильно і безпечно знешкодити вибухонебезпечні предмети здатні лише досвідчені

фахівці. Ні в якому разі не намагайтеся робити це самі, адже це може призвести до трагічних наслідків.

Пам’ятайте! Одна з основних причин нещасних випадків з вибуховими пристроями – грубе порушення елементарних правил безпеки.

Ткаченко Ю.М.БЕЗПЕЧНА ЕКСПЛУАТАЦІЯ ПІЧНОГО ОПАЛЕННЯ


З настанням холодів різко зростає небезпека виникнення пожежі внаслідок порушення правил пожежної безпеки при експлуатації пічного опалення. За статистикою біля 70 % пожеж виникає у житловому секторі, в тому числі з причин порушень вимог пожежної безпеки при експлуатації пічного опалення. Від якісно проведеного ремонту пічного опалення, чищення сажі, ремонту димарів залежить його безпечна експлуатація.

У разі користування пічним опаленням:1. Перед початком опалювального сезону печі мають бути перевірені й

відремонтовані. 2. За устаткуванням має бути організований постійний та періодичний контроль

(діагностування) його технічного стану.3. Очищення димоходів та печей від сажі потрібно проводити перед початком, а

також протягом усього опалювального сезону.4. Печі та інші опалювальні прилади повинні мати протипожежні розділки

(відступки) від горючих конструкцій.5. Підлога з горючих матеріалів повинна захищатися під топковими дверцятами

(топковим отвором) металевим листом розміром 0,7 х 0,5 м, що розташовується своїм довгим боком уздовж печі.

6. На горищах усі димові труби і стіни, в яких проходять димові канали, повинні бути відштукатурені та побілені.

7. Димові труби будинків з покрівлями з горючих матеріалів повинні бути обладнані іскрогасниками.

8. Попіл і шлак, що видаляють з топки, необхідно заливати водою та виносити в місця, спеціально для цього відведені.

9. На присадибних ділянках житлових будинків, у яких використовуються опалювальні печі або інші установки, що працюють на рідкому паливі, допускається зберігання горючі речовини у резервуарах місткістю до 2 м3 .

Під час експлуатації пічного опалення не допускається: - залишати печі, які топляться, без нагляду або доручати нагляд за ними дітям; - користуватися печами, які мають тріщини;- розміщати паливо й інші горючі речовини і матеріали безпосередньо перед

топковим отвором; - зберігати незагашені вуглини та попіл у металевому посуді, встановленому на

дерев’яній підлозі або горючій підставці; - сушити (складати, підвішувати) на печах одяг, дрова, інші горючі предмети та

матеріали; - застосовувати для розпалювання печей легкозаймисті та горючі речовини; - топити вугіллям, коксом і газом печі, не пристосовані для цієї мети;- використовувати для топлення дрова, довжина яких перевищує розміри

топливника; - здійснювати топлення печей з відкритими дверцятами топливника; - використовувати вентиляційні та газові канали як димоходи;

113

- прокладати димоходи (борови) опалювальних печей поверхнею горючих основ; - використовувати для димових труб асбестоцементні й металеві труби,

влаштовувати глиноплетені та дерев’яні димоходи. Дотримання цих простих правил дозволить зберегти Ваше життя та життя близьких Вам

людей!

Ткаченко Ю.М.ПРАВИЛА БЕЗПЕЧНОГО ВИКОРИСТАННЯ ГАЗУ В ПОБУТІ


Порушення правил експлуатації газових приладів та неналежний догляд за ними є причиною вибухів, пожеж та смертельних отруєнь. Особливо частими стають нещасні випадки з настанням холодів.

Користуючись газовими приладами НЕОБХІДНО:1. Переконатись у відсутності запаху газу і тільки тоді запалювати газ. Витік газу може

бути на з’єднаннях і кранах газопроводу, а також на кранах газових приладів. Герметичність газового обладнання під робочим тиском газу перевіряти винятково із застосування газошукача або мильної емульсії.

2. Перед початком користування газом треба пересвідчитися, що всі крани перекриті.3. Щоб увімкнути газовий прилад спочатку необхідно відкрити кран на газовій трубі,

запалити сірник (запальничку) і тільки після цього повернути відповідний кран на приладі. 4. Під час роботи газового обладнання кватирки або фрамуги повинні бути відчинені,

вентиляційні отвори мають бути постійно відкриті.5. Після закінчення користування газовими приладами перекрити крани на газових

приладах.6. У разі витоку газу або раптового припинення подачі газу негайно перекрити крани

пальників газової апаратури. Відкрити вікна, двері, не запалювати вогонь, не вмикати і не вимикати електроприлади (для запобігання появи іскри) та повідомити аварійно-рятувальну службу за номером 104.

Категорично ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:- допускати до користування газифікованими приладами дітей, а також осіб, які не

пройшли інструктажу і не знають правил користування газовими приладами; - самовільно ремонтувати, замінювати, вносити зміни в конструкцію, переносити газові

прилади, а також здійснювати реконструкцію приміщень, де встановлені газові прилади; - відключати автоматику безпеки та регулювання; - користуватися газом при несправності газових приладів, автоматики, газових балонів; - користуватися газовими приладами при відсутності тяги або наявності зворотної тяги; - встановлювати в приміщенні, де є газові прилади з відведенням продуктів згоряння в

димові канали, примусову витяжну вентиляцію; - користуватися газом при порушенні щільності кладки, штукатурки газифікованих

печей та димоходів; - користуватися електроприладами при виявленні запаху газу; - застосовувати вогонь для виявлення витоку газу;- залишати працюючі газові прилади без нагляду; - прив’язувати до газопроводів мотузки та навантажувати газопроводи; - використовувати газ та газові прилади не за призначенням; - користуватися газовими плитами для опалювання приміщень;- використовувати для сну і відпочинку приміщення, де встановлені газові прилади.Пам’ятайте! Газ – вибухонебезпечна речовина! Чадний газ – смертельно отруйна

речовина! Будьте завжди уважні при користуванні газом, бо у цьому – запорука вашої безпеки та безпеки близьких вам людей!

114

Ткаченко Ю.М.ПЕРЕОХОЛОДЖЕННЯ


На вулиці холоднішає, синоптики вже обіцяють сніг в нашому регіоні, і знову постане проблема переохолоджень. Переохолодження викликається тривалим впливом низьких температур, коли організм вже не в змозі виконувати функцію терморегуляції.

Переохолодження – досить велика загроза для людини, симптомами якої є сильне тремтіння, слабкість, сонливість, нечітка свідомість.

Для попередження переохолодження організму необхідно:• не виходити на мороз без рукавичок та шарфа;• закривати ділянки тіла, найбільш схильні до обмороження – пальці рук, вуха, ніс і

щоки;• вживати більше теплої рідини, що сприяє кращій терморегуляції організму;• якщо немає гарячої, пити побільше простої води;• уникати вживання напоїв, які містять алкоголь і кофеїн, вони створюють ілюзію

тепла, а фактично сприяють його втраті;• не палити на морозі – паління зменшує периферійну циркуляцію крові і робить

кінцівки більш уразливими до дії холоду;• просторий одяг сприяє нормальній циркуляції крові. Необхідно одягатися так,

щоб між шарами одягу залишався прошарок повітря, який утримує тепло;• якщо одяг промок на холоді, треба швидше переодягнутися в сухий;• взуття не повинно бути тісним, у нього необхідно вкладати теплі устілки, а

замість бавовняних шкарпеток одягати вовняні – вони поглинають вологу та залишають ноги сухими;

• якщо ви відчуваєте, що починаєте замерзати, необхідно зробити інтенсивні фізичні вправи: розмахування руками та ногами тощо;

• якщо замерзли руки – спробуйте відігріти їх під пахвами;• при появі ознак переохолодження негайно знайдіть затишне місце, де можна

зігрітися.Домедична допомога при переохолодженні:

1. Легкий ступінь переохолодження (м'язове тремтіння, загальна слабкість, блідість шкіри):

- одягнути тепло постраждалого, напоїти гарячим чаєм; - заставити його виконувати інтенсивні фізичні вправи. 2. Середній ступінь переохолодження (синюшність губ і шкіри, послаблене дихання,

зменшення частоти пульсу, поява сонливості, втрата спроможності до самостійного пересування):

- розтерти постраждалого вовняною тканиною, зігріти під теплим душем або у ванні, поступово підвищуючи температуру води від 30–35оС до 40-42оС;

- зробити масаж усього тіла;- тепло одягнути постраждалого та укласти в ліжко, продовжити зігрівання грілками, не

допускаючи різкого підвищення температури.3. Важкий ступінь переохолодження (втрата свідомості, життєві функції поступово

знижуються):- негайно викликати лікаря;- виконати усі заходи домедичної допомоги, як і при середньому ступені

переохолодження.Іноді наслідком переохолодження може стати обмороження, яке становить для

постраждалого ще більшу небезпеку.Запам’ятайте: переохолодження організму – небезпечне!

115

Ткаченко Ю.М.ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ ПІД ЧАС ГРОЗИ


Якщо гроза застала Вас вдома:- під час грози зачиніть всі вікна та двері;- в приміщенні не повинно бути протягу, що як магніт притягує кульову блискавку; - у приватному будинку ні в якому разі не палити у печі – блискавка може проникнути в

будинок через димохід;- тримайтеся чимдалі від електроприладів, антен, проводів – всі вони притягають розряд.Якщо гроза застала Вас в автомобілі, на мотоциклі, велосипеді:- якщо гроза застала вас під час прогулянки на велосипеді чи мотоциклі, терміново

зупиніться. Це небезпечно;- якщо ви знаходитеся в автомобілі, небезпека вам не загрожує. Але не забудьте зняти всі

металеві антени з поверхні автомобіля, які можуть притягувати розряди. Якщо гроза застала Вас на вулиці:- якщо ви перебуваєте на вулиці, уникайте високих дерев, металевих парканів, стін, біля

яких ростуть дерева.Якщо гроза застала Вас у лісі, на полі:- не ховайтеся від грози на узвишші;- ховатися під одиноким високим деревом небезпечно для життя;- якщо ви опинилися в полі, знайдіть заглиблення в землі. Якщо поблизу немає сухого

заглиблення, сховайтеся в мокрій землі, але не лягайте в повний зріст.

Ткаченко Ю.М.СТРУМ. НЕБЕЗПЕКА ДЛЯ ЖИТТЯ


Нещасні випадки від дії електричного струму найчастіше трапляються через пошкодження ізоляції електроприладів та обриви електропроводів.

Заходи безпеки при виявленні обривів електропроводів:1. Якщо Ви бачите обірваний електропровід, заборонено наближатись до цього проводу

на відстань меншою за 8 м.2. Негайно виставити охорону біля місця обриву для запобігання наближення до проводу

людей або худоби. Своєчасне повідомлення про пошкодження електромереж значно прискорить відновлення електропостачання та допоможе запобігти випадкам електротравматизму.

3. Необхідно знати, що смертельно небезпечно не лише доторкатись, але й підходити ближче ніж на 8 метрів до обірваного проводу, який лежить на землі, на гіллях дерев або звисає з опори.

4. Якщо Ви потрапили у зону ближче 8 метрів від місця дотику обірваного проводу до землі то необхідно пам’ятати про небезпеку напруги кроку – напруги між двома точками землі розташованими на відстані кроку одна від одної та зумовленої розтіканням струму замикання на землю у разі одночасного доторкання до них ногами людини.

5. Щоб уберегти себе, виходити з небезпечної зони від обірваного проводу слід дуже обережно: пересуваючи ступні ніг по землі й не відриваючи їх одну від одної. Не можна бігти, робити широкі кроки або відривати ноги від землі.

Заходи безпеки у разі зруйнованих опор:1. Якщо Ви бачите зруйновану опору, то слід мати на увазі що поряд може знаходитись і

обірваний провід, і слід прийняти всі заходи безпеки як під час обірваного проводу.

116

2. Небезпечно наближатись до пошкоджених опор ЛЕП на відстань менше подвійної висоти цієї опори, для унеможливлення травмування людей в наслідок її падіння.

Шановні громадяни! Будьте обережні, не наближайтесь до обірваних електропроводів!

Ткаченко Ю.М.ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ В НАТОВПІ


Поява натовпу можлива в місцях масового скупчення людей. Ситуація безпечна допоки тисячі людей дотримуються правил поведінки та рухаються згідно відведених маршрутів. Проте, при виникненні будь-якого інциденту чи перешкоди на шляху, натовп перетворюється на джерело підвищеної небезпеки для життя та здоров’я людини. Щоб уникнути можливих неприємностей необхідно дотримуватись основних правил поведінки в місцях масового перебування людей:

1. Уникати великих скупчень людей.2. Під час масових заворушень намагайтеся обійти натовп.3. Якщо йдете на масовий захід, не одягайте речей, які можуть чіплятися: краватка,

шарф, сережки, мотузки, шнурки. Не вдягайте високі підбори. Одяг краще застебнути на блискавку.

4. Якщо ви потрапили в натовп, треба намагатися поступово вибиратися з центру до краю.

5. Глибоко вдихніть і розведіть зігнуті в ліктях руки в сторони, щоб грудна клітина не була здавлена.

6. Намагайтеся не впасти, піднімайте ноги вище, ставте на повну ступню, не робіть короткі кроки, не піднімайтеся навшпиньки, не тримайте руки в кишенях.

7. Якщо у вас щось упало (випало), не намагайтеся піднімати.8. У разі падіння намагайтеся якнайшвидше піднятися на ноги. Не опирайтеся на руки.9. Якщо встати не вдається, згорніться клубком, захистіть голову передпліччями, а

долонями потилицю.10. Потрапивши у переповнене приміщення, визначте заздалегідь, найнебезпечніші

місця при виникненні надзвичайної ситуації. Зверніть увагу на запасні та аварійні виходи та шляхи до них.

11. Від натовпу легше сховатися в кутах, біля стін, але звідти складніше добиратися до виходу.

12. При виникненні паніки намагайтеся зберігати спокій і здатність швидко і правильно оцінити ситуацію.

Шановні громадяни! Не забувайте правила поведінки у місцях масового скупчення людей. Будьте уважні та обережні!

Ткаченко Ю.М.СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ

ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ

Матеріали інтернет-конференції «Ідеї Василя Сухомлинського про психологічне забезпечення навчально-виховного процесу та сучасна освіта» 18–28 вересня 2017 року, м. Кропивницький [Електронний ресурс]. – Режим доступу:https://vseukrconf.blogspot.com/2017/09/normal-0-false-false-false-ru-x-none-x_82.html

У статті розкриті окремі ідеї та міркування видатного вченого, педагога Василя Сухомлинського про змістове наповнення та інтерпретування психологічних поняттях, які представляють інтерес для розвитку теорії й практики української психологічної науки.

117

Теоретично обґрунтовується потреба у привнесенні організаційно-змістових змін в організацію навчально-виховного процесу ВНЗ та його структуру, які б сприяли світоглядному, професійному та особистісному становленню психолога, а також впровадження різноманітних форм активного соціального навчання, а саме соціально-психологічного тренінгу.

Ключові слова: В. Сухомлинський, соціалізація, навчально-виховний процес, соціально-психологічний тренінг.

SOCIO-PSYCHOLOGICAL PREPARATION FOR FUTURE PROFESSIONALS OF PSYCHOLOGICAL SERVICE

The article deals with some of the ideas and opinions of the outstanding scientist and teacher Vasyl Sukhomlynskyi about the informing content and interpretation of psychological concepts that are of interest for the development of the theory and practice of Ukrainian psychology. Theoretically, the need to introduce organizational and content changes in the organization of the educational process of the university and its structure, which would contribute to the ideological, professional and personal formation of the psychologist, as well as the introduction of various forms of active social education, namely, socio-psychological training, is substantiated.

Key words: V. Sukhomlynskyi, socialization, education and upbringing, socio-psychological training.

Постановка проблеми. Одним із основних напрямків розвитку вищої освіти в Україні визнано особистісну орієнтацію вищої освіти, формування національних та загальнолюдських цінностей; підвищення якості освіти; оновлення її змісту та форм організації навчально-виховного процесу; запровадження освітніх інновацій та інформаційних технологій. Отже, процес модернізації освіти спрямований передусім на її демократизацію, гуманізацію, підвищення якості освіти та, як наслідок, формування суб'єкта професійної діяльності, здатного до саморозвитку, саморегуляції [3]. Проблема побудови навчально-виховного процесу відповідно до сучасних вимог професійної підготовки фахівців у вищій школі набуває все більшої гостроти. Про це свідчать численні публікації з проблем організації навчально-виховного процесу у ВНЗ (Н.Г. Ничкало, C.O. Сисоєва, В.Ф. Орлов, О.М. Пєхота, Н.А. Побірченко та ін.). Не залишилася осторонь і система підготовки психолога (Н.В. Чепелєва, Н.І. Пов'якель, В.Г. Панок, Т.С. Яценко та ін.), ідеї українського педагога-гуманіста, мислителя Василя Сухомлинського представляють великий інтерес для психологічної науки. Психологічне кредо В. Сухомлинського полягало в тому, що ідейна переконаність людини завжди проявляється у його готовності до боротьби «за торжество істини». Вона є результатом не тільки того, що переосмислено, але й емоційно пережите [1].

Саме тому метою даної публікації є обґрунтування важливості удосконалення змісту освіти, впровадження різноманітних форм активного соціального навчання, а саме соціально-психологічного тренінгу як засобу розвитку умінь ефективно взаємодіяти в ситуаціях спілкування, усвідомлення розвитку ресурсів, які б сприяли професійному та особистісному становленню психолога.

Виклад основного матеріалу. Як засвідчує український досвід підготовки психологів, традиційна система навчання не повною мірою забезпечує формування професіонала, який здатний на високому рівні виконувати різноманітні професійні обов'язки. Адже сьогодні мусимо констатувати, що спостерігається парадокс: ми хочемо підготувати висококваліфікованого, здатного до саморозвитку і самореалізації фахівця, але не здійснюємо психологічний професійний відбір абітурієнтів, не забезпечуємо психологічного супроводу на стадії професійної підготовки і професійної діяльності. Як наслідок, ми отримуємо молодого спеціаліста, в кращому випадку, з хорошою теоретичною підготовкою, здатного до вирішення стандартних професійних завдань.

Тому, природно, виникає потреба у привнесенні організаційно-змістових змін в організацію навчально-виховного процесу вишу та його структуру, які б сприяли світоглядному, професійному та особистісному становленню психолога. [2].

Реалізація вказаних принципів можлива в контексті використання різноманітних форм активного соціального навчання. Крізь призму вчення Л. Виготського, Г. Костюка, Ж. Піаже, В. Сухомлинський одним із перших у вітчизняній педагогіці поставив питання про соціалізацію як

118

передумову виховання особистості. Так, зокрема він писав: «Суспільна сутність людини виявляється у її відношеннях, зв’язках, взаємовідносинах з іншими людьми. Пізнаючи світ і себе як частину світу, вступаючи в різноманітні відносини з людьми, відносини, що задовольняють її матеріальні і духовні потреби, дитина включається в суспільство, стає його членом. [2].

Саме тому соціально-психологічний тренінг як засіб розвитку умінь ефективно взаємодіяти в ситуаціях спілкування, усвідомлення розвитку ресурсів особистісного впливу є особливою формою навчання, набуття відповідних умінь і навичок, засвоєння нових психологічних можливостей та варіантів поведінки. Особливістю такої форми навчання є те, що людина, яка вчиться, займає в ній активну позицію, а набуття необхідних умінь і навичок відбувається у процесі відпрацювання, відчування, «проживання», набуття особистого досвіду поведінки. На думку К. Левіна фактично всі стійкі зміни в установках і поведінці особистості відбуваються не в особистісному, а саме у груповому контексті. Лише у груповій роботі учасники навчаються спостерігати поведінку один одного й миттєво усвідомлювати все, що відбувається у групі й власній поведінці. Це значно підвищує ефективність формування чи корекції усвідомлюваних майбутнім фахівцем особистісних і професійних особливостей, а відповідно, дає можливість замінювати неефективні установки і способи поведінки на нові та більш ефективні.

Соціально-психологічний тренінг – навчальна технологія, орієнтована на використання активних методів групової роботи. Він має дві фази – діагностичну та корекційну. Під час діагностичної фази тренінгу виконуються такі завдання:

- пізнання своїх особистісних якостей, комунікативних особливостей, рефлексія власного спілкування та поведінки;

- засвоєння інформації про сприймання кожного учасника тренінгу як особистості, його вміння спілкуватися з людьми.

Під час корекційної фази соціально-психологічного тренінгу відбувається виправлення недоліків кожного учасника, окреслюються шляхи удосконалення психологічної компетентності, вироблення у них певних якостей, що закріпляють його статус у системі міжособистісних стосунків сприяє професійному зростанню, розвитку його психологічної й життєвої компетентності, а саме:

- уміння знайти в людській психології: здатність швидко і правильно оцінити психологічні особливості, сильні та слабкі сторони людини; розуміти настрої, думки, почуття інших;

- морально-комунікативні: доброзичливість, емпатія, справедливість, такт, доступність, комунікабельність та ін.

Розвиток практичної психології потребує від майбутніх фахівців опанування елементарними діагностичними методами, а також методами психологічного впливу й навчання, до яких належить соціально-психологічний тренінг.

Соціально-психологічний тренінг, як правило, проводиться у групах з 6 –12 осіб й базується на основному принципі – добровільності, тому його дотримання у процесі формування групи є обов’язковим. В процесі групової взаємодії між учасниками відбувається визнання особистісних якостей кожного, складаються партнерські взаємовідносини, взаємоповага і взаєморозуміння, що також сприяє отриманню учасником навичок взаємодії при спілкуванні, сприйманні та розумінні партнерів. Набуття навичок і досвіду відбувається завдяки активній участі всіх членів групи і кожного зокрема й базується на принципі активності, який передбачає не засвоєння готових знань та прийомів, а самостійне відпрацювання найефективніших навичок спілкування. Під час тренінгу використовуються ігрові методи, групові дискусії, аналіз конкретних ситуацій, рольові ігри, вербальні та невербальні техніки, які направлені на розвиток соціальної перцепції, засвоєння теоретичних знань у безпосередньому їх відпрацюванні на практиці [6].

В сучасних умовах розвитку суспільства майстерність спілкування, знання психологічних особливостей та застосування психологічних методів доволі необхідні фахівцям, робота яких передбачає постійні контакти типу «людина-людина». Соціально-психологічний тренінг як форма підготовки фахівців до професійної діяльності насамперед повинен бути

119

спрямований на оволодіння певними соціально-психологічними знаннями, на розвиток комунікативних здібностей особистості, здатності аналізувати ситуацію, поведінку, стан як членів групи, так і свій особистісний, уміння адекватно сприймати себе й оточуючих. При цьому виробляються й корегуються норми особистісної поведінки та міжособистісної взаємодії, а також розвивається здатність миттєво реагувати на ситуацію, швидко змінюватись у різних умовах і різних групах, що стає ефективним підґрунтям подальшої соціальної та професійної мобільності фахівців, накопичення власного актуального досвіду, пов’язаного із сучасним станом суспільства, освіти й особливостями конкретної професійної діяльності.

Важливо відмітити, що соціально-психологічний тренінг володіє цілим рядом специфічних особливостей та відмінностей від традиційних методів підготовки фахівців, що значно розширює межі його застосування.

По-перше, тренінг дає можливість змінювати не лише обсяг знань, умінь і навичок, а й установки, відношення, мотивації особистості.

По-друге, саме тренінг забезпечує можливість застосування різноманітних методичних прийомів, за допомогою яких можна досягати максимальної подібності ситуації.

По-третє, під час тренінгу підготовка фахівців може здійснюватись безпосередньо на моделях певної професійної діяльності, що сприяє не лише засвоєнню необхідних знань, умінь, навичок, а й збагаченню життєвого та професійного досвіду.

По-четверте, знання, уміння й навички, загалом увесь досвід, якого набувають під час тренінгу, відрізняється особистісним, «прожитим», пов’язаним з емоційними переживаннями, характером.

Необхідно зауважити, що за допомогою вищезазначених особливостей психологічного тренінгу набуті під час групової роботи різноманітні знання, уміння, навички, відношення, установки набувають високої міцності й генералізованості, що дозволяє суб’єкту застосовувати їх у широкому діапазоні ситуацій. Так, при традиційних методах навчання інформація про те, наскільки ефективними є ті чи інші знання для практичної діяльності фахівців, як правило, є віддаленою в часі. А в тренінгу отримана інформація відразу співвідноситься з діяльністю й поведінкою, на основі чого усвідомлюються всі переваги й недоліки наявних у фахівця знань, умінь, навичок. На думку І. Вачкова, для того щоб отримати користь від соціально-психологічного тренінгу, необхідно:

- мати елементарне уявлення про ефективне спілкування, різноманітні стратегії й технології спілкування;

- сформувати до різноманітних стратегій і технологій спілкування особисте ставлення, тобто вибрати серед них ті, які підходять саме вам;

- відпрацювати конкретні техніки, необхідні для спілкування в різноманітних ситуаціях, випробувати різні стратегії поведінки і, найважливіше, – «прожити» різноманітні ситуації спілкування з іншими учасниками у «живому процесі» тренінгу для набуття диспозиційних умінь.

Отже, практичне застосування цієї форми навчання дає можливість твердити, що у процесі роботи у членів групи формуються навички не тільки глибокого самопізнання, пізнання інших людей, оволодіння інструментарієм проникнення у приховані мотиви, а й випробування та відпрацювання їх під впливом отриманої інформації. Така своєрідна психологічна лабораторія пізнання є чудовою школою дослідницького пошуку, оскільки збагачує учасників психологічними знаннями, які вони здобувають у живих, емоційно насичених ситуаціях спілкування на основі аналізу всього того, що суб'єкт бачить, чує, відчуває. Дуже важливим при цьому є те, що завдання нерідко не планують заздалегідь, а додають у процесі заняття спільно всі члени групи.

Висновки. Підсумовуючи вищевикладене, необхідно сказати, що ідеї, висунуті й розвинуті В. Сухомлинським актуальні й сьогодні. Вони мають важливе значення не тільки для педагогічного забезпечення перебудови вищої освіти, але і психологічної. Йдеться, зокрема про вдосконалення змісту освіти; застосування найбільш ефективних технологій навчання і керівництва навчальним процесом; роль учителя у цьому процесі. Бо, саме педагоги стоять біля колиски людини, особистості – цієї величезної цінності, яка становить головне багатство суспільства і яку суспільство довірило нам [1].

120

Тому з метою якісної підготовки фахівців для служби психологічного забезпечення перед науково-педагогічними працівниками ВНЗ України стоять завдання удосконалення навчально-виховного процесу, активного використання інноваційних технологій навчання у відповідності з духом нашого часу.

Список використаної літератури1. Марусинець М.М. Психологічні ідеї в педагогічній практиці Василя Сухомлинського /

М.М. Марусинець // Науковий вісник МДУ імені В.О. Сухомлинського 1.46 (108) – 84-88 с.2. Москаленко В.В. Соціалізація особистості: монографія / В.В. Москаленко //

Соціалізація особистості. – К. : Фенікс, 2013. – 540 с.3. Модернізація вищої освіти України і Болонський процес : [м-ли до першої лекції] /

М.Ф. Степко, Я.Я. Болюбаш, К.М. Левківський, Ю.В. Сухарніков – К., 2004. – 24 с.4. Психологічний супровід професійної підготовки майбутніх психологів [Електронний

ресурс] / О.В. Савицька – Режим доступу : http://vuzlib.com/content/view/1031/94/ .5. Сухомлинський В.О. Моя педагогічна віра / В. О. Сухомлинський // Вибрані твори : у

5-ти т. – Т. 5. – Київ, 1977. – 394–397 с.6. Ткаченко Ю.М. Соціально-психологічний тренінг – важливий метод підготовки

фахівців у навчальних закладах сфери цивільного захисту / Ю.М. Ткаченко // Вісник Науково-методичного центру навчальних закладів сфери цивільного захисту № 26. – Х.: НУЦЗУ, 2017. – 98 с.

Ткаченко Ю.М.БЕЗПЕКА ДІТЕЙ – НАЙВАЖЛИВІША СПРАВА ДОРОСЛИХ

Безпека Придніпров’я. – березень-квітень (2) 2017. – С. 19.

Нині загроза тероризму значно посилилася. Пам’ятаючи про те, що кожний з нас може опинитися жертвою терористичного акту, знання правил поведінки є основною умовою збереження свого життя та життя рідних і близьких. Не стати жертвою терористичного акту часто допомагають звичайна спостережливість та уважність. Інколи, достатньо звернути увагу на предмети, залишені без догляду (особливо, якщо з боку такого предмету лунають якісь звуки) або на дивну поведінку окремих осіб у людному місці, щоб запобігти великому лиху.

З метою забезпечення належного рівня безпеки та протидії можливим загрозам життю та здоров'ю учасників навчально-виховного процесу, у разі виникнення надзвичайних ситуацій, методист обласного методичного кабінету Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Дніпропетровської області Ткаченко Ю.М. провела просвітницько-інформаційне заняття для учнів 7-8 класів Комунального закладу освіти «Загальноосвітня санаторна школа-інтернат № 3» Дніпропетровської обласної ради на тему «Тероризм і діти: як зберегти життя?».

Заняття проводилося у формі імпровізованої телеконференції. Із числа учнів була створена ініціативна група та розподілена ролі ведучого та експертів: історика, юриста, психолога, фахівця з питань цивільного захисту, вибухо-техніка, співробітника поліції,

У ході «телеконференції» учні проаналізували поняття термінів «терор» і «тероризм», ознайомилися з наслідками тероризму, визначили першочергові дії у разі отримання інформації про загрозу терористичного акту та у випадку виявлення підозрілого предмета.

Учні-експерти нагадали, що натрапити на небезпечну «іграшку» можна практично скрізь: у лісі, на свіжозораному полі, на власному городі й навіть на вулицях міста, тому питання поводження із вибухонебезпечними предметами актуальні.

Переглянувши навчальний відеофільм під назвою «Небезпечні знахідки», учні довідались про ознаки підозрілих предметів та правила поведінки з підозрілими та вибухонебезпечними предметами. Виявивши вибухонебезпечні предмети (або предмети, схожі на них), необхідно терміново повідомити за телефонами 101 (Державна служба із надзвичайних ситуацій України), або 102 (поліція). Зупинити будь-які роботи поблизу небезпечного місця, В

121

жодному разі не чіпати підозрілий предмет. Не допускати сторонніх осіб до небезпечного місця, доки не прибудуть фахівці.

Також у читальній залі шкільної бібліотеки оформлено тематичну виставку, біля якої для відвідувачів проведено роз’яснювальні бесіди, огляди представлених матеріалів.

«Дотримуючись правил безпеки, ми зберігаємо своє здоров'я та життя!», ‒ такими висновок зробили учні школи-інтернату.

Прокоментовані експертами рекомендації з питань запобігання терористичним проявам мають за мету допомогти дітям обрати правильну поведінку в цих ситуаціях, бути психологічно готовими до самозахисту та збереження життя.

Ткаченко Ю.М.НАВЧАЄМО, ЩОБ ЗАПОБІГТИ ЛИХУ

Безпека Придніпров’я. – вересень-жовтень (5) 2016. – С. 11.

19 вересня 2016 року на запрошення президента Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля, методисти Центру Васильєв Г.Д. таТкаченко Ю.М. провели інструкторсько-методичне заняття з працівниками та студентами університету на тему: «Першочергові дії навчальних закладів на випадок одержання інформації про загрозу вчинення терористичного акту та правил поводження при виявленні підозрілих вибухонебезпечних предметів».

Однією з важливих ланок в системі заходів із запобігання виникненню надзвичайних ситуацій є навчання населення діям у випадку виникнення надзвичайних ситуацій. Тому у ході заняття методисти обласного методичного кабінету надали працівникам та студентам університету вичерпну інформацію щодо порядку дій в умовах надзвичайних ситуацій, а саме ознайомили з правилами поводження при загрозі вчинення терористичного акту та захопленні заручників. Фахівці Центру також приділили увагу й роз’ясненню питань щодо того, як поводитись при виявленні вибухонебезпечних предметів та куди повідомляти про знахідку.

Велику цікавість присутніх викликав практичний тренінг, у ході якого студенти мали можливість відпрацювати навички надання домедичної допомоги умовно постраждалому.

Приємно вразило те, що більшість слухачів достатньо чітко усвідомлюють важливість такої роботи саме в сьогоднішній неспокійний час, адже обізнаність та знання основних першочергових правил поведінки в непередбачуваних ситуаціях допоможуть мінімізувати можливі негативні наслідки.

Наприкінці зустрічі методистами Центру було надано кваліфіковані і вичерпні відповіді на поставлені питання та перелік контактних телефонів, за якими можна звернутися у випадку надзвичайної ситуації.

Ткаченко Ю.М.ЗДОРОВІ ДІТИ – ВЕСЕЛЕ ЛІТО

Рятувальник. – № 7, 2017. – С. 5.

7 липня 2017 року з метою підвищення, серед дітей дошкільного віку рівня знань з безпеки життєдіяльності методист Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Дніпропетровської, області Ткаченко Ю.М. завітала до вихованців Комунального закладу освіти «Дошкільний навчальний заклад (дитячий садок) № 132» м. Дніпро та провела інформаційно-профілактичну роботу з вихованцями дитячого садка щодо дотримання правил безпечної поведінки лід час літньогооздоровчого періоду.

Профілактична робота, навчання дітей правилам безпечної поведінки у літній період набуває особливого значення. Як свідчить статистика, саме в цей час різко зростає ймовірність виникнення трагічних випадків через пустощі дітей з вогнем, порушення правил експлуатації газових та електричних приладів, порушення правил поведінки на воді. Найчастіше біда

122

трапляється тоді, коли діти залишаються без нагляду дорослих, Саметому ми маємо, подбати про безпеку дітей та, вкотре нагадати їм основні правила безпечної поведінки під час літнього відпочинку.

Методист Центру досить змістовно та цікаво організувала роботу з дітьми, бо вже з перших хвилин діти активно долучились до діалогу.

Малечі були надані рекомендації щодо елементарних, проте таких важливих правил безпеки, які рятують людські життя та навколишнє середовище. Особлива увага зверталась на правила поведінки на воді перебування на сонці та діях щодо запобігання виникнення пожежі. Для ефективного формування у дітей навичокбезпечної поведінки у роботі активно використовувалися яскраві ілюстрації. Піп час спілкування та виконання різноманітних завдань діти отримали багато вражень та необхідних знань Зустріч проводилася в ігровій та зрозумілій для дітейформі за тематичним сюжетом «Здорові діти - веселе літо». Діти відповідально їй вправно виконували необхідні завдання та щиро раділи своїм успіхам.

На згадку про зустріч та основні правилаповедінки методисти Центру подарували усім дітям кольорові, пам’ятки: та тематичні розмальовки, а куточок для батьків поповнили актуальними тематичними статтями.

Приємно, що адміністрація закладу відмітила важливість та необхідність проведення подібних заходів із залученням представників Центру.

Ткаченко Ю.М.НАВЧАЄМО ДІТЕЙ БЕЗПЕЦІ ПІД ЧАС ЗИМОВИХ ПРОГУЛЯНОК

Рятувальник. – № 1, 2017. – С. 6.

16 січня 2017 року методист обласного методичного кабінету Центру Ткаченко Ю.М. провела інформаційно-роз’яснювальну бесіду з вихованцями Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (дитячий садок) № 132» м. Дніпра щодо дотримання правил безпечної поведінки у зимовий період.

Методисти Центру особливу увагу приділяють навчанню підростаючого покоління, правилам безпеки життєдіяльності та діям на випадок виникнення надзвичайних подій. Саме тому постійно відвідують навчальні заклади міста, щоб розповісти дітям правила безпечної поведінки та нагадати про важливість їх дотримання.

Завжди прогулянки зимовими вулицями дітям дарують радість. Але недотримання правил поведінки взимку може закінчитися серйозними трав мами.

Щоб почуватися безпечно у довкіллі, дитині дошкільного віку має набути певний багаж знані і умінь. Вона має не лиш самостійно вирізняти основні небезпечні чинники і керуватися правилами безпечної поведінки, а й відповідно діяти з; потреби.

У ході спілкування з дітьми, методист Центру Ткаченко Ю.М. у цікавій та ігровій формі, використовуючи наочні матеріали, розповіла основні вимоги безпеки життєдіяльності у зимовий період, зокрема і правила безпечної поведінки на вулиці, ігровому майданчику та вдома.

Під час бесіди діти розглядали та активно обговорювали ілюстрації про захопливі зимові дитячі забави та їхні можливі наслідки, снігово-льодові правила безпеки, відповідали на запитання та активно виконували завдання «Безпечного маршруту» ‒ пригодницька гра-малюнок з наліпками, яка допомагає засвоїти «снігові» та «льодові» правила безпеки. У підсумку малюки із захопленням переглянули навчальний мультфільм «Абетка безпеки». У ньому йдеться про зиму і небезпеки, пов’язані з нею: тонкий лід на водоймах, небезпека промерзнути і застудитися.

Зустріч з вихованцями дитячого садочка була насиченою, інформативною та цікавою. Педагоги дошкільного навчального закладу стверджують, що подібні зустрічі для дітей надзвичайно важливі. Оскільки серед усіх знань найважливіші саме ті, котрі допомагають молодому поколінню зберегти своє життя та здоров’я.

123

Ткаченко Ю.М.З ДІТЬМИ ПРО БЕЗПЕКУ В ЛІСОСТЕПОВІЙ ЕКОСИСТЕМІ

Рятувальник. – № 8, 2016. – С. 8.

10 серпня 2016 року методист обласного методичного кабінету Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Дніпропетровської області Ткаченко Ю.М. провела на базі Комунального закладу освіти «Дошкільний навчальний заклад (дитячий садок) № 132» м. Дніпро інформаційно-роз’яснювальну роботу серед дітей дошкільного віку щодо запобігання пожежам у лісостеповій екосистемі.

У зв’язку із зростанням кількості пожеж на території Дніпропетровської області, навчання правилам безпечної поведінки у лісостеповій екосистемі повинно проходити на всіх етапах життя людини, а починати необхідно з дошкільного віку.

Протягом зустрічі дошкільнята уважно слухали методиста Центру та старанно вивчали правила пожежної безпеки. Ткаченко Ю.М. у ході роботи наголосила на необхідності дотримання правил пожежної безпеки не тільки вдома, але й під час прогулянок на природі. Разом з дітьми згадали правила пожежної безпеки при відвідуванні лісових масивів. Методист пояснила дітям, що ні в якому разі не можна гратись з сірниками, адже, необережно кинутий запалений сірник може призвести до пожежі. Розповіла про те, що пожежа легко поширюється, особливо в жарку пору року по сухій траві та хвої і в лічені хвилини може набути таких масштабів, що боротися з нею буде дуже складно. Діти переконалися в тому, що сірники, запальнички – це не іграшки, а забави з ними є дуже небезпечними.

Для ефективного формування у дітей навичок безпечної поведінки у роботі активно використовувалися яскраві ілюстрації, технічні засоби (перегляд тематичних мультфільмів) та моделювання правильної поведінки. Діти із захопленням приймали участь у заході та активно відповідали на запитання.

Наприкінці зустрічі, для закріплення почутого і побаченого матеріалу, всі діти отримали кольорові пам'ятки щодо дотримання основних правил пожежної безпеки в лісостеповій екосистемі.

Як показала практика, подібні заходи надзвичайно корисні та необхідні, адже дарують дітям знання про безпеку та сприяють вихованню відповідального громадянина нашої держави.

Ткаченко Ю.М.ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ – ВАЖЛИВА ОЗНАКА СУЧАСНОГО

УРОКУ

Дискурс здоров’я в освіті: філософія, педагогіка, антропологія, психологія: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції з міжнародною участю, присвяченої 120 річниці з дня народження Миколи Олександровича Бернштейна (16-17 вересня 2016 р.): в 3 т. / Міністерство освіти і науки України, Національна академія педагогічних наук України, Комунальний вищий навчальний заклад «Вінницька академія неперервної освіти», Міжнародна академія екології і здоров’я, м. Вільнюс, Латвія, Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького; за заг. ред. М.Б. Євтуха та В.М. Федорця. – Вінниця: ТОВ «Планер», 2016. – Том 2. – С. 24-26.

У статті розкрито важливість впровадження у практику роботи навчальних закладів здоров’язбережувальних технологій. Для забезпечення високих показників здоров’я у школярів доцільно формувати культуру здоров’я та безпеки життєдіяльності, а це можливо лише за умови раціональної організації освітнього процесу.

Ключові слова: здоров’я дітей, безпека життєдіяльності, здоров’язберігаючі технології, інтерактив, інновації.

В статье раскрыто важность внедрения в практику работы учебных заведений здоровьесберегающих технологий. Для обеспечения высоких показателей здоровья у

124

школьников целесообразно формировать культуру здоровья и безопасности жизнедеятельности, а это возможно лишь при условии рациональной организации образовательного процесса.

Ключевые слова: здоровье детей, безопасность жизнедеятельности, здоровьезберегающие технологии, интерактив, инновации.

Однією з найважливіших функцій освіти на сучасному етапі розвитку нашого суспільства є збереження і зміцнення здоров’я підростаючого покоління. Тому актуальним є питання впровадження у практику роботи навчальних закладів здоров’язбережувальних технологій.

Слід наголосити, що в Україні цілеспрямовано і послідовно визначається державна політика щодо формування основ здорового способу життя населення. Конституція України визнає життя і здоров’я людини одними з найвищих соціальних цінностей. Держава, відповідаючи перед громадянами за свою діяльність, зобов’язана забезпечити виховання здорового покоління, від чого значною мірою залежить стан продуктивних сил країни, її економічний, оборонний, інтелектуальний, духовний потенціал, ресурс розвитку суспільства.

Заходами навчально-виховного процесу необхідно започатковувати і протягом всього часу перебування у закладах освіти учнів, студентів виховувати у них якості національної гідності та духовності, свідомого і обов’язкового виконання установлених правил безпеки у навчально-виробничому процесі, норм безпечної поведінки в побуті та в умовах надзвичайних ситуацій; виховувати високі морально-психологічні якості, почуття гуманного відношення до людини, яка потрапила в біду; навчити користуванню засобами індивідуального та колективного захисту і свідомим, грамотним діям у надзвичайних ситуаціях.

Освіта сьогодні має виконувати функцію здоров’язбереження через:- створення здоров’язберігаючого освітнього простору; - розбудову освітніх закладів сприяння здоров’ю;- впровадження нових здоров’язберігаючих підходів у викладанні усіх предметів; - впровадження предмету “Основи здоров’я” з 1-го по 9-й клас з паралельним

застосуванням найефективнішої тренінгової технології ООЖН (освіти на основі розвитку життєвих навичок);

- підготовку та підвищення кваліфікації педагогів нового покоління, які володіють передовими інноваційними технологіями тренінгового здоров’язберігаючого навчання;

- застосування нових оздоровчих підходів у викладанні фізичної культури; - реорганізацію викладання “Основ медичних знань” у бік посилення практичного

компоненту засвоєння знань; - системне впровадження в освітніх закладах превентивних проектів

здоров’язбереження, попередження виникнення ризикованої поведінки дітей та молоді.Паралельно з інформатизацією в освіті необхідно активно використовувати педагогічні

технології розвитку соціально-психологічних компетентностей (життєвих навичок). Їх мета – сприяння адаптації дітей та підвищення стійкості у сучасному світі.

Важливою ознакою сучасного уроку є використання здоров’язберігаючих технологій. Сучасний урок – це урок інноваційний, який викликає в учнів і вчителів задоволення, стимулює цікавість, творчість. Усе це досягається різноманітними формами роботи з використанням інтерактиву та інноваційних технологій.

Здоров’язберігаюча технологія – це побудова послідовності факторів, що попереджують руйнування здоров’я при одночасному створенні системи

сприятливих для здоров’я умов.Під здоров’язберігаючими технологіями вчені розуміють:- сприятливі умови навчання дитини в школі (відсутність стресових ситуацій,

адекватність вимог, методик навчання та виховання);- оптимальну організацію навчального процесу (відповідно до вікових, статевих,

індивідуальних особливостей та гігієнічних норм);- повноцінний та раціонально організований руховий режим.

125

Мета сучасної школи – підготовка дітей до життя. Кожен учень має отримати під час навчання знання, що знадобляться йому в майбутньому житті. Здійснення означеної мети можливе за умови запровадження технологій здоров’язберігаючої педагогіки.

Звичайно, вирішення проблеми збереження здоров’я дітей та підлітків потребує пильної уваги всіх зацікавлених у цьому: педагогів, медиків, батьків, представників громадськості. Однак особливе місце та відповідальність в оздоровчій діяльності відводиться освітній системі, яка повинна й має всі можливості для того, щоб зробити освітній процес здоров’язберігаючим, і в цьому випадку мова йде вже не просто про стан здоров’я сучасних школярів, а про майбутнє України.

Важливою умовою проведення уроків є застосування на заняттях здоров’язберігаючих технологій, що вимагає: урахування періодів працездатності учнів на уроках; урахування вікових і фізіологічних особливостей дітей на уроках; наявність емоційних розрядок на уроках та під час проведення виховних заходів; чергування пози з урахуванням видів діяльності; використання оздоровчо-фізкультурних пауз на уроках та виховних заходах.

Питання орієнтації на впровадження здоров’язберігаючих технологій, організації навчально-виховного процесу щодо підтримання здоров’я – це цілий пласт для серйозної методичної роботи, який спонукає педагогів на подальшу творчу працю.

Список використаних джерел1. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР (зі змінами). 2. Наказ Міністерства

освіти і науки України від 03.09.2009 р. № 814 “Про Положення про Функціональну підсистему “Освіта і наука України” єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру”. 3. Воронцова Т.В., Пономаренко В.С. та інші. О-88 Вчимося жити разом. Посібник для вчителя з розвитку соціальних навичок у курсі “Основи здоров’я” (початкова школа): – К.: Видавництво “Алатон”, 2016. – 232 с. 4. Воронцова Т.В., Пономаренко В.С. та інші. О-88 Вчимося жити разом. Програма з розвитку соціальних навичок учнів основної та старшої школи у курсі “Основи здоров’я” (початкова школа): – К.: Видавництво “Алатон”, 2016. – 32 с. 5. Никифоренко О. Школа на шляху до здорового способу життя. Завуч. - 2008. - №19-20.

Ткаченко Ю.М.СТАНОВЛЕННЯ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ УКРАЇНИ У ПРАЦЯХ

В.О. СУХОМЛИНСЬКОГО

Збірник матеріалів Всеукраїнської науково-методичної конференції, присвяченої 98-й річниці від дня народження В. Сухомлинського «Наукова спадщина Василя Сухомлинського у контексті розвитку освіти особистості впродовж життя» 28-29 вересня 2016 року

У статті розглядаються особливості формування здоров’язбережувальної компетентності у дітей. Проаналізовано наукові погляди В.О. Сухомлинського на значення формування, збереження здоров’я дітей та необхідність педагога неодноразово впродовж життя, професійної кар’єри змінювати соціальний і професійний статус, постійно підвищувати кваліфікацію.

Ключові слова: здоров’я, здоров’язберігаючі технології, життєві навички, інтерактивні методи, неперервна освіта.

В статье рассматриваются особенности формирования здоровьесберегающей компетентности у детей. Проанализировано научные взгляды В.А. Сухомлинского на значение формирования, сохранения здоровья детей и необходимость педагога неоднократно в течении жизни, профессиональной карьеры изменять социальный и профессиональный статус, постоянно повышать квалификацию.

Ключевые слова: здоровье, здоровьесберегающие технологии, жизненные навыки, интерактивные методы, непрерывное образование.

The article deals with the specific features of healthcare competency formation among children.

126

The scientific looks of Vasyl Sukhomlynskiy on importance of formation and care of child health were analyzed. As well as urgency of multiple change of professional and social status by teachers while they are working. Still, permanent increasing of professional qualification too.

Keywords: health, healthcare technology, permanent education, life skills, interactive methods.

Постановка проблеми. Сьогодні Україна будує суспільство, яке надає велике значення турботі про безпеку дітей, захист їх прав, здоров’я і забезпечення умов для всебічного розвитку. Проблема зміцнення та збереження здоров’я підростаючого покоління є однією зі складних і ключових проблем сьогодення. Від здоров’я нації залежить існування самої держави.

Основоположником навчання основ здоров’я в навчальному закладі є видатний український педагог-мислитель В.О. Сухомлинський.Розвиваючи кращі ідеї світовоїгуманістичної педагогіки, він зумів високо підняти над усіма скороминущими цінностями ідеал здоров’я. Збереження і зміцнення здоров’я дітей видатний педагог сприймав як найважливіший аспект практичної діяльності педагога.

Аналіз теоретичних доробків і систем практичної діяльності дають підстави стверджувати, що проблему збереження здоров’я дитини в творчості В. Сухомлинського досліджують Л. Акімова, А. Богуш, В. Буряк, В. Горащук, М. Дубіна, О. М. Іонова, В. Кравцов, В. Кузь, С. Литвинець, Н.Побірченко, Ю. Соловйов, О. Сухомлинська, О. Чернишов та ін. У своїх працях дослідники одноголосно висловлюють думку про величезну цінність і актуальність творчого доробку видатного українського педагога, про необхідність вивчення, осмислення і впровадження його ідей в масову педагогічну практику.

Саме тому метою даної публікації є обґрунтування важливості використання в сучасній освітній практиці здоров’язбережувальних ідей педагогіки В.О. Сухомлинського.

Виклад основного матеріалу дослідження. В.О. Сухомлинський один із перших глибоко зрозумів значення формування, збереження здоров’я дітей, починаючи з дошкільного віку, був упевнений, що, працюючи на майбутнє, навчальний заклад має не тільки йти в ногу з часом, а й випереджати його. Він ставив питання про потребу включення у зміст освіти знань про основи здоров’я. Без знань про людину, – відзначав він, освіта буде не повною [3].

Ученийу книзі “Серце віддаю дітям” стверджує: “Я не боюся ще й ще раз повторити: турбота про здоров’я найважливіша праця вихователя. Від життєрадісності, бадьорості дітей залежать їхнє духовне життя, світогляд, розумовий розвиток, міцність знань, віра у свої сили. Якщо виміряти всі мої турботи й тривоги про дітей протягом перших чотирьох років навчання, то добра половина з них – про здоров’я” [5].

Причинами погіршення стану здоров’я є недостатність валеологічних знань у педагогів, відсутність наступності, системності, послідовності у забезпеченні здоров’язбережувального супроводу навчально-виховного процесу. У навчальних закладах досі переважають традиційні форми навчання, під час яких діти проявляють незначну активність, залишаючись пасивними учасниками освітнього процесу. Важливою ознакою сучасного уроку є використання здоров’язберігаючих технологій.

Здоров’язберігаюча технологія – це побудова послідовності факторів, що попереджують руйнування здоров’я при одночасному створенні системи сприятливих для здоров’я умов.

Результатом навчання має бути розвиток здоров’язбережувальних компетенцій учнів. У зв’язку з цим необхідним у навчальному процесі є використання системи завдань, спрямованої на оволодіння учнями здоров’язбережувальними компетенціями, що передбачають розвиток життєвих і спеціальних здоров’язбережувальних навичок.

Враховуючи сказане вище, особливість методики проведення уроків полягає в тому, що оволодіння здоров’язбережуючими компетенціями потребує багаторазового вправляння (повторення), насамперед у процесі групової взаємодії. Тому необхідна організація практичної, ігрової, індивідуальної та колективної діяльності учнів, що базується на суб’єкт-суб’єктній взаємодії вчителя з учнями і учнів між собою. Такий підхід отримав назву “Освіта на основі набуття життєвих навичок” (ООЖН) [2, с. 7].

За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я, життєві навички – це здатність до адаптації, позитивної поведінки та подолання труднощів повсякденного життя. Життєві

127

навички сприяють формуванню гармонійно розвиненої особистості, її кращій соціальній адаптації, інтелектуальному й емоційному благополуччю, позитивній і здоровій поведінці. Особливе місце серед них належить навичкам протидії соціальному тискові, що допомагають молоді навчитися діяти незалежно у сучасному світі. Тому їх ще називають життєвими навичками, сприятливими для здоров’я.

Розвиток життєвих навичок – це підхід, зосереджений на учнях, намагання зробити процес викладання динамічнішим і привабливішим, можливість негайного відпрацювання життєвих навичок з використанням інтерактивних методів навчання.

Таким чином, ООЖН – це ефективна педагогічна технологія, спрямована на формування здорової та просоціальної особистості. Вона гармонійно поєднує функції виховання (формування ідентичності, цінностей та переконань) і розвиток соціально-психологічних компетентностей учнів (їхніх знань, умінь і навичок) [1].

Її відмінність від традиційних методів педагогічного впливу в тому, що формування особистої системи цінностей відбувається не шляхом моралізаторства, а завдяки добровільному прийняттю через усвідомлення їх реальної користі.

Представлена технологія сучасного навчання залучає учнів до навчально-виховного процесу в ролі активних суб’єктів, а не пасивних споживачів інформації. Тому методи навчання орієнтовано на групову й індивідуальну діяльність, у процесі якої учні активно набувають сприятливих для здоров’я цінностей, знань, ставлень, умінь і навичок. Це дає змогу залучити до співпраці не лише активних учнів, а й тих, кого вважають слабкими чи пасивними.

Дана технологія передбачає обов’язкове застосування інтенсивних, інтерактивних педагогічних методів і прийомів у формі тренінгів. Інтерактивні методи – необхідний елемент і запорука успішного навчання життєвих навичок. Адже важко уявити процес аналізу цінностей і ставлень, якщо представлено лише одну думку; група людей сформулює більший перелік аргументів для можливого вибору, ніж одна людина; не можна навчитися міжособистісних стосунків, якщо просто послухати лекцію чи прочитати книжку тощо [1].

Отже, інтерактивні педагогічні методи і прийоми забезпечують активну участь та творчу взаємодію учасників між собою та педагогом (тренером), який не домінує у групі, а спрямовує її діяльність.

В педагогічній діяльності В.О. Сухомлинського завжди порушувалася проблема фізичного розвитку і здоров’я дітей. Основним завданням сучасного навчального закладу стає виховання компетентної особистості, яка не тільки володіє знаннями, а й уміє застосовувати їх у житті, діяти адекватно у відповідних ситуаціях, адаптуватися до складних соціальних умов, долати життєві труднощі, підтримувати своє здоров’я на належному рівні, надавати опір негативним впливам. Від ставлення людини до свого здоров’я багато в чому залежить його збереження і зміцнення. Навчати дітей берегти і зміцнювати своє здоров’я – одне з найважливіших завдань сучасного навчального закладу. Отже, зміцнення здоров’я та формування вмінь і навичок здорового способу життя у дітей є необхідною умовою реалізації здоров’язберігаючої функції освітнього закладу. Умовами, що утруднюють формування у дітей здорового способу життя, є також недостатність у дітей, батьків та педагогів належних знань про здоров’я та здоровий спосіб життя, а також недостатня діяльність щодо формування в них екологічної, естетичної та фізичної культури. Особливого значення в процесі формування здорового способу життя підростаючого покоління набувають систематичність, безперервність та послідовність їх навчання і виховання, які дають можливість поступово ускладнювати та проводити оздоровчу роботу з ними.

Для ефективного вирішення поточних завдань та покращення якості освітиучнів, сучасні педагоги повинні безперервно розвиватися як професіонали. Нова парадигмапрофесійного розвитку педагогів в умовах неперервної освіти призводить до зміни форм іметодів навчання, збільшує важливість самоосвіти педагогів, співпраці між ними та широкимвикористанням інформаційних технологій. Вона повинна бути реалізована на основівпровадження нових форм навчання та підвищення кваліфікації педагогічних працівників.

Висновки. Вивчення й відродження теоретико-практичної педагогічної спадщини В. Сухомлинського є підґрунтям для реалізації завдань збереження здоров’я підростаючого покоління. Томузавдання педагогів полягає в ефективній організації навчально-виховного

128

процесу, який дозволятиме дітям оволодіти основами знань про здоровий спосіб життя, формувати правила безпечної поведінки та дотримання їх у різних життєвих ситуаціях.

Список використаної літератури1. Воронцова Т. В., Пономаренко В. С. та інші. О-88 Вчимося жити разом. Програма з

розвитку соціальних навичок учнів основної та старшої школи у курсі “Основи здоров’я”. — К.: Видавництво “Алатон”, 2016. — 32 с. 2. Воронцова Т. В., Пономаренко В. С., Сащенко Л. В. О-88 Основи здоров’я 2 клас: Посібник для вчителя. — К.: Видавництво “Алатон”, 2013. 124 с. 3. Сухомлинський, В.О. Як любити дітей [Текст] / В. О. Сухомлинський // Вибр. твори : в 5 т.– Т. 5. – К. : Рад. шк., 1977. – С. 292–303. 4. Сухомлинский В. О. Павлишська середня школа / В. О. Сухомлинський. - М. : Просвещение, 1979. - 396 с. 5. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям / Василь Сухомлинський. – К., 1977. – 269 с.

Ткаченко Ю.М.ПСИХОЛОГІЧНЕ ЗДОРОВ’Я – ЗАПОРУКА ГАРМОНІЙНОГО РОЗВИТКУ СУЧАСНОЇ

УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ

Збірник матеріалів IХ Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих учених та студентів з міжнародною участю «Проблеми формування здорового способу життя у молоді» / Міністерство освіти і науки України. – Одеса, 2016. – С. 46-47.

Найвища цінність суспільства – людина. Згідно статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Збереження здоров’я і безпека життя складають сьогодні серйозну проблему як для кожної людини окремо, так і для суспільства в цілому. В сучасних умовах кризового стану суспільства, проведення антитерористичної операції на Сході України, збільшення небезпеки для здоров’я і життя молодого покоління, загроз військового характеру – особливої гостроти й актуальності набуває проблема організації здорового способу життя та цілісного формування культури здоров’я молоді.

Така динаміка розвитку суспільства спричиняє різноманітні проблеми для особистості, які зумовлюються негативним впливом інформаційних потоків та стресогенних чинників, збільшенням повсякденних фізичних та психологічних навантажень тощо. Все це негативно позначається на здоров’ї молодої людини загалом і на психологічному здоров’ї зокрема. Збереження фізичного і психологічного здоров’я особистості, зокрема молодого покоління, – одне з найважливіших завдань нашого суспільства. Індивідуальність людини настільки своєрідна і неповторна, а діапазон індивідуальних особливостей такий широкий, що визначити, де закінчується норма і починається патологія, дуже важко. Між тим із визнанням людини психічно здоровою безпосередньо пов’язані її громадянські та юридичні права, свобода прийняття рішень.

Як відомо, основними критеріями психічного здоров’я є: відповідність суб’єктивних образів, що виникають у людини, відображеним об’єктам дійсності; адекватність реакцій характеру до інтенсивності діючих подразників, значенню життєвих подій; відповідний віку рівень зрілості емоційно-вольової і пізнавальної сфери; здатність керувати власною поведінкою, намічати розумні життєві цілі, підтримувати необхідну для їх досягнення активність; готовність до взаємодії з іншими людьми, адаптивність у мікросоціальних відносинах.

Робота по збереженню психічного здоров’я молоді дуже різноманітна і специфічна, тому включає в себе різноманітні аспекти: надання допомоги молоді у створенні раціонального режиму дня; організацію кваліфікованої медичної та психологічної допомоги молоді; моніторинг стану здоров’я підростаючого покоління; організацію роботи з формування цінності здоров’я і здорового способу життя серед молоді.

У процесі корекційної роботи педагогу необхідно постійно пам’ятати, що здорова людина – це особистість, що самоактуалізується, відмінними рисами якої є: адекватне

129

сприйняття дійсності, вільний від впливу актуальних потреб, стереотипів; прийняття себе та інших такими, якими вони є насправді, відсутність неприродних, захисних форм поведінки і неприйняття такої поведінки з боку іншого; спонтанність проявів, простота і природність, ділова спрямованість; свіжість сприйняття, знаходження кожен раз нового у вже відомому; почуття спільності з іншими людьми, відсутність ворожості, заздрості; стійкі внутрішні моральні норми, гостре почуття добра і зла, орієнтованість на цілі.

Отже, для гармонійного розвитку сучасної молоді важливим фактором збереження психічного здоров’я є цілеспрямована психолого-педагогічна підтримка. Також важливо, щоб сама особистість проявляла активність (конкретні практичні дії) щодо збереження свого психічного здоров’я.

Ткаченко Ю.М.ШЛЯХИ ОПТИМІЗАЦІЇ ТА ІННОВАЦІЇ З ПИТАНЬ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ В

ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ УКРАЇНИ

Матеріали ХХV Всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції «Вітчизняна наука на зламі епох: проблеми та перспективи розвитку»: Зб. наук. праць. ‒ Переяслав-Хмельницький, 2016. ‒ Вип. 25. ‒ С. 230-232.

У статті теоретично обґрунтовуються шляхи оптимізації та інновації з питань безпеки життєдіяльності в освітніх закладах України. Впровадження інноваційних методів навчання. Розкрито актуальність застосування інтенсивних, інтерактивних педагогічних методів і прийомів у формі тренінгів під час навчально-виховного процесу.

Ключові слова: здоров’я, безпека життєдіяльності, інновації, інтерактивні методи, педагогічні технології.

В статье теоретически обосновываются пути оптимизации и инновации по вопросам безопасности жизнедеятельности в образовательных учреждениях Украины. Внедрение инновационных методов обучения. Раскрыто актуальность применения интенсивных, интерактивных педагогических методов и приемов в форме тренингов во время учебно-воспитательного процесса.

Ключевые слова: здоровье,безопасность жизнедеятельности, инновации, интерактивные методы, педагогические технологии.

The present paper concentrates on theoretical foundation the ways of optimization and innovation of the life safety in Ukrainian Schools. The introduction of innovative methods in teaching as well.

It is actualize usage of intensive and interactive pedagogical methods in form of trainings during educational process.

Keywords: health, life safety, innovation, interactive methods, pedagogical technics.

Постановка проблеми. Рівень культури здоров’я та безпеки життєдіяльності людини – найважливіші показники благополуччя суспільства. Тому в сучасному світі найважливішим фактором розвитку й навіть виживання людства стає якісна освіта у сфері безпеки життя. Час вимагає не тільки вдосконалення освіти дітей з питань безпеки життєдіяльності та основ здоров’я, а й батьків, педагогів. У сучасному світі якісна освіта у сфері безпеки є найважливішим фактором розвитку. Сьогодні, як ніколи, зростає роль освіти у підготовці підростаюче покоління до самостійного життя у світі, де кількість надзвичайних ситуацій постійно зростає. Діти та молодь повинні бути озброєнні знаннями і навичками правильної поведінки у разі загрози їхньому життю та здоров’ю.

Саме тому метою даної публікації є визначення теоретико-методологічних основ підвищення якості навчально-виховного процесу з питань безпеки життєдіяльності.

Виклад основного матеріалу дослідження. Успіху на шляху до умов сьогодення можливо досягти за умови впровадження інноваційних методів навчання. Особливість навчання безпеці життєдіяльності полягає в тому, що оволодіння здоров’язбережуючими компетенціями

130

потребує багаторазового вправляння (повторення), насамперед у процесі групової взаємодії. Тому необхідна організація практичної, ігрової, індивідуальної та колективної діяльності дітей та молоді, що базується на суб’єкт-суб’єктній взаємодії педагога з учнями і учнів між собою. Такий підхід отримав назву “Освіта на основі набуття життєвих навичок” (ООЖН).

Життєві навички – дослівний переклад з англ. life skills. Але в англійській мові skills означає не лише навички (уміння, відпрацьовані до автоматизму), а й здатність до чогось чи компетентність. Тому життєві навички – це низка психологічних і соціальних компетентностей, які допомагають людині ладнати зі своїм внутрішнім світом і будувати продуктивні стосунки із довколишнім.

За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я, життєві навички – це здатність до адаптації, позитивної поведінки та подолання труднощів повсякденного життя. Життєві навички сприяють формуванню гармонійно розвиненої особистості, її кращій соціальній адаптації, інтелектуальному й емоційному благополуччю, позитивній і здоровій поведінці. Особливе місце серед них належить навичкам протидії соціальному тискові, що допомагають молоді навчитися діяти незалежно у сучасному світі. Тому їх ще називають життєвими навичками, сприятливими для здоров’я.

Розвиток життєвих навичок – це підхід, зосереджений на учнях, намагання зробити процес викладання динамічнішим і привабливішим, можливість негайного відпрацювання життєвих навичок з використанням інтерактивних методів навчання.

Таким чином, ООЖН – це ефективна педагогічна технологія, спрямована на формування здорової та просоціальної особистості. Вона гармонійно поєднує функції виховання (формування ідентичності, цінностей та переконань) і розвиток соціально-психологічних компетентностей учнів (їхніх знань, умінь і навичок). Її відмінність від традиційних методів педагогічного впливу в тому, що формування особистої системи цінностей відбувається не шляхом моралізаторства, а завдяки добровільному прийняттю через усвідомлення їх реальної користі.

Представлена технологія сучасного навчання залучає учнів до навчально-виховного процесу в ролі активних суб’єктів, а не пасивних споживачів інформації. Тому методи навчання орієнтовано на групову й індивідуальну діяльність, у процесі якої учні активно набувають сприятливих для здоров’я цінностей, знань, ставлень, умінь і навичок. Це дає змогу залучити до співпраці не лише активних учнів, а й тих, кого вважають слабкими чи пасивними.

Дана технологія передбачає обов’язкове застосування інтенсивних, інтерактивних педагогічних методів і прийомів у формі тренінгів. Інтерактивні методи – необхідний елемент і запорука успішного навчання життєвих навичок. Адже важко уявити процес аналізу цінностей і ставлень, якщо представлено лише одну думку; група людей сформулює більший перелік аргументів для можливого вибору, ніж одна людина; не можна навчитися міжособистісних стосунків, якщо просто послухати лекцію чи прочитати книжку тощо.

Отже, інтерактивні педагогічні методи і прийоми забезпечують активну участь та творчу взаємодію учасників між собою та педагогом (тренером), котрий не домінує у групі, а лише спрямовує її діяльність.

Тренінг – форма групової роботи, яка забезпечує активну участь і творчу взаємодію учасників між собою і з учителем. Тренінг – це ретельно спланований процес надання і поповнення знань, відпрацювання умінь і навичок, зміни чи оновлення ставлень, поглядів і переконань. Отже, в педагогіці співробітництва і розвивального навчання тренінг – це:

нові підходи (співробітництво, відкритість, активність, відповідальність); нові знання (інтенсивне засвоєння, уточнення); позитивні цінності, ставлення, ідеали; нові уміння і навички (ефективної комунікації, самоконтролю, лідерства, роботи в

команді, аналізу ситуацій і прийняття рішення). Педагог, якого найчастіше називають тренером, або фасилітатором (від англ. facilitate –

полегшувати, сприяти), не домінує, а лише спрямовує діяльність групи.Тренінг і традиційні форми навчання мають суттєві відмінності. Традиційне навчання

більш орієнтоване на правильну відповідь, і за своєю сутністю, є формою передавання

131

інформації та засвоєння знань. Натомість тренінг, перш за все, орієнтований на формування нових моделей поведінки, нові запитання та пошук відповідей.

Під час тренінгу використовуються активні методи групової роботи – рольові ігри, вправи на зняття психологічного та м’язового напруження, “мозкові штурми” та ін., вони дуже подобаються дітям.

При навчанні учнів увага педагога має бути зосереджена на проведенні занять з використанням методів інтерактивного навчання, які є найефективнішими на уроках основ здоров’я. Педагогічні методи мають полегшувати процес доброзичливого спілкування учасників тренінгу.

Особливістю структури заняття з безпеки життєдіяльності має бути гнучкість, органічне поєднання навчально-пізнавальної та оздоровчо-рухової діяльності учнів, необхідно включати різні види діалогу, групової співпраці. Особливого значення для формування в учнів здорового способу життя та безпечної поведінки має емоційність і доступність навчального матеріалу, його унаочнення. Практичні роботи повинні виконуватися учнями в практично-дієвій формі під час опрацювання відповідної теми для досягнення мети уроку або вдома з батьками.

Висновки. Попередження дитячого травматизму – одна з найактуальніших проблем сучасності. Саме ми, дорослі, маємо створити безпечні умови для життєдіяльності наших дітей, сформувати в них навички безпечної поведінки та вміння передбачати наслідки небезпечних розваг. Збереження та зміцнення здоров’я, формування здорового способу життя дітей, активної життєвої позиції щодо власного життя та власної безпеки – один із пріоритетних напрямів роботи сучасного навчального закладу.

Для цього необхідно:1. Створити безпечні умови для формування всебічно розвиненої творчої особистості

дитини.2. Формувати здоров’язберігаючі компетенції підростаючого покоління. 3. Виховувати основи безпечної поведінки учнів у різних життєвих ситуаціях, а також

культуру безпеки у дорослих, відповідального ставлення до життя і здоров’я дітей.4. Готувати учнів до реального життя, насиченого різними подіями, непередбачуваними

ситуаціями.5. Формувати у дітей культуру безпеки життєдіяльності, сприяти свідомому обранню

ними здорового способу життя, розвивати позитивні мотивації до вивчення питань особистої безпеки.

6. Створити безпечне розвивальне середовище та налагодити систему роботи з безпеки життєдіяльності з дітьми і батьками, що включає комплекс взаємопов’язаних заходів.

7. При організації освітньої роботи з формування основ безпечної поведінки у дітей надавати перевагу інтерактивним технологіям навчання, спостереженням, екскурсіям, моделюванню та аналізу проблемних ситуацій, різним видам ігрової, трудової та пошуково-дослідницької діяльності, інтегрованим заняттям, розробленню спільних проектів, проведенню розваг, “днів та тижнів безпеки життєдіяльності”.

8. Залучати батьків до різних заходів: практичних семінарів-тренінгів, консультацій, родинних клубів за інтересами, участі у спільних проектах, виставках, розвагах і святах.

Отже, необхідно формувати у підростаючого покоління свідоме розуміння цінності власного життя та здоров’я, розуміння особистої відповідальності за них.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА1. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР (зі змінами).2. Наказ Міністерства освіти і науки України від 03.09.2009 р. № 814 “Про Положення

про Функціональну підсистему “Освіта і наука України” єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру”.

3. Лист Міністерства освіти і науки України від 12.04.11 № 1.4/18-1007 “Про типові програми навчальних дисциплін “Безпека життєдіяльності”, “Цивільний захист”.

4. Воронцова Т.В., Пономаренко В.С. та інші. О-88 Вчимося жити разом. Посібник для вчителя з розвитку соціальних навичок у курсі “Основи здоров’я” (початкова школа): — К.: Видавництво “Алатон”, 2016. — 232 с.

132

5. Воронцова Т.В., Пономаренко В.С. та інші. О-88 Вчимося жити разом. Програма з розвитку соціальних навичок учнів основної та старшої шко- ли у курсі “Основи здоров’я” (початкова школа): — К.: Видавництво “Алатон”, 2016. — 32 с.

Ткаченко Ю.М.УДОСКОНАЛЕННЯ ОСВІТИ У СФЕРІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ ТА БЕЗПЕКИ

ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

Шостий том збірника тез доповідей VIII Міжнародної науково-технічної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Хімія та сучасні технології». – Дніпро, 2017. – Т. І. – С. 59-60.

У зв’язку з необмеженою кількістю чинників, що впливають на безпеку людини, зміною їх чисельності та сили впливу, обмеженістю людського знання пріоритетним напрямом підготовки повинно бути формування правильної соціальної позиції особи щодо власної безпеки, мотивація її безпечної поведінки в побуті, на виробництві, в інших сферах існування, засвоєння певних знань та вмінь. Освіта та виховання у сфері цивільного захисту та безпеки життєдіяльності повинна спрямовуватися на одержання фундаментальних знань, умінь і навичок, формування поглядів, цінностей і поведінки з метою запобігання виникнення ризиків життю і здоров’ю людей.

Основні тенденції в освіті з цивільного захисту та безпеки життєдіяльності людини включають:

1.Розширення тематики навчальних дисциплін, безпосередньо направлених на певні теми безпеки.

2.Посилення інтеграційних процесів з гуманітарними та іншими дисциплінами і напрямами (наприклад, соціологія, психологія, суспільствознавство).

3.Введення ряду дисциплін (чи окремих тем) з напряму цивільного захисту та безпеки життєдіяльності практично на всіх рівнях освіти, починаючи з дошкільного навчального закладу (безпека дорожнього руху, пожежна, радіаційна безпека тощо).

4.Перехід від епізодичного до систематичного вивчення тематики з цивільного захисту та безпеки життєдіяльності упродовж всього терміну навчання громадян у навчальних закладах.

5.Впровадження у навчальний процес активних інноваційних форм та методів роботи.6.Блок сучасних дисциплін про безпеку людини: безпека життєдіяльності, охорона праці,

цивільний захист, основи медичних знань та здоров’я дітей – доцільно викладати на єдиних узгоджених концептуальних і науково-методичних засадах з урахуванням вікового, соціального, фахового статусу тих, хто навчається.

7.Необхідним напрямом навчання є також підготовка до дій в небезпечних ситуаціях.Процес навчання безпечній поведінці повинен охоплювати весь період життя людини,

враховуючи постійну зміну факторів ризику та впливу на поведінку людини. Вирішення цих питань має забезпечити формування адекватного мислення та цілісної системи знань, необхідних для прийняття обґрунтованих рішень щодо безпеки життєдіяльності.

Ткаченко Ю.М.НА ВАРТІ ЗБЕРЕЖЕННЯ ЗДОРОВ’Я ТА ЖИТТЯ

ПІДРОСТАЮЧОГО ПОКОЛІННЯ ДНІПРОПЕТРОВЩИНИ

Безпека Придніпровʼя. – липень-серпень 2017 (4). – С. 15.

Навчання дітей основам безпечної життєдіяльності, правилам поведінки в побуті, під час відпочинку та при виникненні надзвичайних ситуацій завжди є актуальним. Робота з підростаючим поколінням та навчання дітей правилам безпечної поведінки є ефективним методом формування культури безпеки. Діти – майбутнє нашої країни, тому Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Дніпропетровської області

133

приділяє велику увагу захисту майбутнього, організовуючи різноманітні навчальні, розважальні, пізнавальні заходи та розробляючи інформаційно-просвітницькі матеріали для дітей та молоді, що сприяють більш якісному вивченню та запам’ятовуванню теоретичного матеріалу.

Методисти Центру постійно відвідують навчальні заклади міста, щоб розповісти дітям правила безпечної поведінки та нагадати про важливість їх дотримання, проводять зустрічі з батьками дітей та надають методичну допомогу керівникам, педагогічним працівникам навчальних закладів з питань цивільного захисту та безпеки життєдіяльності.

Робота працівників Центру у цьому напрямку завжди насичена, інформаційна та цікава, а найголовніше допомагає зберегти життя та здоров’я підростаючого покоління. Діти, молодь активно приймають участь у ході тематичних занять, відповідають на питання, розмірковують та роблять правильні висновки.

Досвід роботи методистів Центру та відгуки керівників навчальних закладів доводять, що організація подібної роботи надзвичайно корисна та необхідна, адже сприяє вихованню відповідального громадянина нашої держави. Тому Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Дніпропетровської області в межах повноважень і надалі буде вживати відповідні заходи та впроваджувати інноваційні технології для забезпечення навчального процесу з питань безпеки життєдіяльності.

Ткаченко Ю.М. ПРОСВІТА НАСЕЛЕННЯ ОБ’ЄДНАНИХ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД З ПИТАНЬ

ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ ТА БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

Безпека Придніпровʼя. – липень-серпень 2017 (4). – С. 15.

Дніпропетровська область першою в Україні схвалила Перспективний план формування спроможних територіальних громад. Із запланованих 69 об’єднаних територіальних громад (далі – ОТГ) у Дніпропетровській області вже створено 34.

У 2017 році педагогічними працівниками Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Дніпропетровської області проведене функціональне навчання керівного складу та фахівців ОТГ, діяльність яких пов’язана з організацією та здійсненням заходів ЦЗ.

Особлива увага під час навчання приділяється практичному відпрацюванню слухачами отриманих теоретичних знань при проведенні групових вправ, рольових ігор шляхом вирішення розроблених Центром спеціальних вправ (завдань) з прогнозування, оцінки та розрахунку збитків внаслідок НС, розрахунків потрібних сил цивільного захисту для ліквідації наслідків НС на суб’єктах господарювання Дніпропетровської області, планування заходів запобігання та реагування на НС у мирний час та на особливий період, відпрацювання алгоритмів дій керівного складу та фахівців, діяльність яких пов’язана з організацією і здійсненням заходів з питань цивільного захисту, при загрозі та виникненні аварій на Запорізькій АЕС, хімічно-небезпечних об’єктах області, катастрофічному затопленні територій, у режимі надзвичайного стану та в умовах загрози або здійснення терористичного акту.

З метою створення умов для безпечної життєдіяльності та підготовки населення територіальних громад до дій у надзвичайних ситуаціях методистами обласного методичного кабінету Центру постійно розробляються та розповсюджуються в ОТГ навчально-методичні посібники, листівки та пам’ятки з питань цивільного захисту за такими темами: «Дії населення під час евакуації», «Пожежна безпека», «Природні пожежі», «Дії населення при метеорологічних надзвичайних ситуаціях», «Дії населення при надзвичайних ситуаціях, які пов’язані з викидом, виливом хімічно-небезпечних речовин», «Дії населення при радіаційному забрудненні», «Дії населення Дніпропетровської області при катастрофічному затопленні», «Правила безпеки під час Новорічних та Різдвяних свят», «Домедична допомога», «Обережно, тонкий лід!», «Правила поведінки дітей на воді», «Обережно: спека!», «Пожежна безпека під час жнив» та інші.

134

Центром створений та направлений у кожну створену ОТГ зразок інформаційно-довідкового куточка як виду основної зорової наочності з питань цивільного захисту. Наочність не тільки підвищує доступність матеріалу, а й покращує розуміння зв’язку практики з життям, формує пізнавальний інтерес, мотивацію до оволодіння знаннями, особливо тих, що стосуються захисту життя та здоров’я людини, тому Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Дніпропетровської області плідно працює у напрямку підвищення рівня знань населення з питань цивільного захисту та безпеки життєдіяльності.

Кочерга Є.В.РОЛЬ БАТЬКІВ У ФОРМУВАННІ ЗДОРОВ’Я ДИТИНИ

Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Світ ХХІ сторіччя: модернізація та цінності дитинства». Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти. 08-09 листопада 2016 р. – Режим доступу: https://drive.google.com/file/d/0B3jQkMEsTAsPNE5UbWlCT3VFS3M/view

Кожне людське життя є безцінним даром, а особливо дитяче життя. Дитини – це безмежний світ, багатогранний, неповторний, але дуже ніжний та вразливий. І саме від нас, дорослих, залежить шлях розвитку цього тендітного створіння. Саме у дитинстві закладається фундамент подальшого життя особистості, формуються основні риси характеру та звички майбутнього члена суспільства. І найголовнішими будівниками у цьому процесі є батьки.

Про необхідність батьківського прикладу та про важливість виховання і розвитку дитини в сім’ї наголошували педагоги та психологи як минулого, так і сучасності. Серед дослідників слід відзначити В. Сухомлинського, Т. Кравченко, М. Марій, О. Ващенко, М. Стельмаховича та інших. Але, не зважаючи на численні дослідження у цьому контексті, проблема батьківського прикладу залишається дуже актуальною в наш час, оскільки не завжди батьки усвідомлюють своєї відповідальності за формування особистості дитини та збереження і зміцнення її здоров’я.

Відповідно до холі стичного підходу, здоров’я є багатокомпонентною характеристикою особистості і складається з фізичної, психічної, духовної, соціальної та інтелектуальної складової. Батьки повинні приділяти увагу розвиткові усіх складових здоров’я дитини. Фізичне здоров’я формується за рахунок дотримання режимів харчування, праці (для дитини гри і елементарного навчання) та відпочинку, фізичної активності, загартовування. Інтелектуальне здоров’я пов’язане з розумовим розвитком дитини і формується у процесі навчальної діяльності. Соціальне здоров’я формується за рахунок адекватної соціалізації дитини відповідно до її вікових особливостей розвитку. Психічне здоров’я дитини формується на основі психологічного комфорту в сім’ї, а духовне здоров’я формується на основі ціннісних орієнтацій батьків та сімейних традицій.

Т. Кравченко зазначає, що сім’я постає як головний передавач культурних норм і цінностей. Однак сім’я передає ту частину культури, яка є доступною для батьків. Тому виховання і навчання дитини відбуваються в межах культурних цілей і звичаїв, характерних для вузького кола людей. Водночас культурні еталони, яких дотримується сім’я, значною мірою зумовлюють тип інтерпретації дитиною соціального світу, зміст і характер міжособистісних відносин, стан психічного здоров’я. У сім’ї дитина навчається осмислювати і привласнювати суспільні норми та цінності, що робить можливим їх сприйняття в інших референтних групах – серед товаришів по іграх, у дитячих вікових колективах, неформальних об’єднаннях, членами яких вона стає або на які просто орієнтується у власному житті [1, с. 139].

Ми погоджуємося з думкою М. Марій про те, що ефективність виховання дітей у сім’ї залежить від створення в ній належних умов. Головна умова сімейного виховання – міцний фундамент сім’ї, що базується на її непорушному авторитеті, подружній вірності, любові до дітей і відданості обов’язку їх виховання, материнському покликанні жінки, піднесенні ролі батьків у створенні та захисті домашнього вогнища, забезпеченні на їх прикладі моральної підготовки молоді до подружнього життя. Брак любові в ранні роки життя тягне за собою емоційний недорозвиток людини. Особистість, сформовану в результаті депривації батьківської

135

любові, характеризує почуття внутрішньої порожнечі. Такі люди особистісно незрілі. Батьківська любов забезпечує наявність почуття безпеки у дитини, підтримує сприятливий стан емоційно-чуттєвого світу, навчає любові, моральної поведінки і в цілому виступає як джерело досвіду, необхідного дитині як потенційному батьку чи матері [2, с. 28].

Класик вітчизняної педагогіки В. Сухомлинський зазначав, що у родині повинен бути культ Матері – Берегині роду, мудрого керманича всією сім’єю, морального й культурного взірця для інших. Велика гуманна роль і батька у сім’ї як годувальника, оберегу честі, міцності, достоїнства всіх членів в родині, людини високого почуття обов’язку, порядності, мудрості. Найголовніше у шлюбі – праця для щастя інших людей, всіх членів родини далеких і близьких. Роль батька визначається його відповідальністю. Батько, який уміє бути відповідальним, зобов’язаним, повинним – справжній мужчина, його воля стає силою, здатною дисциплінувати думку, почуття, бажання, дітей. Мужність Мужчини, Чоловіка, Батька полягає в умінні захищати, оберігати дітей і дружину. Моральний обов’язок і відповідальність мужчини вимагають від нього бути годувальником в сім’ї. Мати родить і породжує, батько породжує і виражає, продовжує, розвиває себе в сині й дочці, зливаючи своє духовне начало з началом матері» [3, с. 220].

Отже, першими і найголовнішими вчителями та вихователями у житті кожної дитини є її батьки. Саме від них залежить все майбутнє життя дитини. Відповідальність батьків, їх приклад є фундаментом для формування багатогранності особистості дитини і, зокрема, її фізичного, психічного, духовного, соціального та інтелектуального здоров’я.

Література:1. Кравченко Т.В. Сім’я і її вплив на формування психічного здоров’я дитини/

Т.В. Кравченко // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. – Розділ V. Соціальна педагогіка. – 2012. – № 8. – С. 138-143.

2. Марій М.М. Значення батьківської компетентності в процесі сімейного виховання / М.М. Марій // Наукові записки НДУ ім. М. Гоголя. Психолого-педагогічні науки. – 2012. – № 2. – С. 27-31.

3. Сухомлинський В.О. Вибрані твори. В 5-ти т. / В. Сухомлинський. – К.: Рад. школа, 1977 – Т.4. – 638 с.

Кочерга Є.В.ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

Електронний збірник наукових праць Запорізького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти. – Випуск № 4 (26). – 2016 – Режим доступу: https://drive.google.com/file/d/0B6QknaQCh-lHSVMtUzhWM2E3YzA/view

Здоров’я є найбільшою людською цінністю, адже лише здорова людина може бути повноцінним членом соціуму, примножувати та передавати знання та навички майбутнім поколінням. Український народ здавна славився своїми звичаями та традиціями, зокрема і традиціями здоров’язбереження. Підтвердженням цього є численні порівняння, прислів’я та приказки, що дійшли до наших днів, наприклад «здоровий, як вода», «здоровий, як дуб», «найбільше багатство - здоров’я», «здоровому – все здорово», «нема щастя без здоров’я», «люди часто хворіють, бо берегтися не вміють», «здоров’я – всьому голова», «здоровий злидар щасливіший від хворого багача», «бережи одяг, доки новий, а здоров’я, доки молодий», «бережи здоров’я замолоду, а честь – під старість» тощо. Вікова мудрість українського народу, його досвід у сфері здоров’язбереження повинні бути обов’язково збережені та повинні використовуватися для формування здоров’язбережувальної компетентності особистості.

Процес збереження та зміцнення здоров’я у традиції наших пращурів мав багатоаспектний характер. Приділялася увага розвиткові усіх складових здоров’я, як фізичного, так і психічного, духовного та соціального. У колядках, щедрівках, веснянках, обрядових дійствах обов’язково бажали здоров’я. Люди щодня, вітаючись між собою, зичили один одному доброго здоров’я та щастя. А щастя - це душевна рівновага людини та її гармонія з природою.

136

Народні правила гарної поведінки вимагали при зустрічі родичів, друзів, знайомих обов’язково запитати один одного про здоров’я. Трудова діяльність стародавніх слов’ян потребувала розвитку сили, витривалості, спритності, наполегливості.

Всі ці якості разом створювали добрі умови для повноцінної й активної праці («щоб працювати – треба силу мати») [3].

Яскравим прикладом здоров’язбережувальних традицій в історії нашого народу є оздоровча система запорізьких козаків, серед яких панував культ фізичного та духовного здоров’я. У дослідженні А. Конюх та О. Притули розкрито особливості життя та побуту запорізьких козаків, які дозволяли їм мати міцне здоров’я. Зокрема автори описують особливості харчування, фізичного загартовування, праці, відпочинку та набожності козаків. «Важливою умовою здоров'я козаків була кухня - проста, різноманітна, поживна і смачна. козаки не робили з їжі культу, хоча від смачної страви ніколи не відмовлялися. Військовий побут не передбачав занадто ревнивої турботи про харчування. Раціон харчування козаків був побудований на природній здоровій калорійній їжі роздільного харчування. Саме такий спосіб травлення давав найменші витрати реактивів організму - гормонів, ферментів, шлунково-кишкового соку та повне засвоєння всіх компонентів. Слабкий розвиток землеробства на Запоріжжі означав високу залежність краю від постачання борошна та круп і вживання меншої кількості овочів у раціоні. Але поширеність рибальського промислу і добра забезпеченість товариства рибою, з огляду на велику кількість днів посту (189), посідали значне місце. Риба займала головне місце в харчуванні козаків, а м'ясні страви вважалися святковими. Ця традиція збереглась аж до 60-х років XX ст. Однією із особливостей харчування козаків було незначне споживання печеного хліба. Характерна особливість козацьких страв - їх легка засвоюваність організмом. Основою козацької кухні є українська народна кухня, що склалась протягом багатьох століть і добре адаптована до організму українців, козаків. Харчування в козаків обов'язково поєднувалося з молитвою, тобто сам процес фізичного поповнення організму енергією для життя упереджувався духовною ідеєю. Взагалі козаки були дуже віруючими людьми, про що свідчить безліч прикладів козацького життя. Наприклад, за звичаєм, на місці побудови нової січі чи паланки першою обов'язково будувалась церква, козаки заснували багато монастирів, церков. Рівень психічного здоров'я був дуже важливим для козаків, оскільки вони більшість свого життя проводили на війні, де самі умови могли порушити психіку людини. Стреси, яких здобувала людина під час бойових дій, як правило знімались веселими піснями і гульбищами. При цьому деякі козаки використовували і спиртні напої, але запорожці ніколи не були пияками, оскільки в будь-яку мить могли розпочатись військові дії і треба було мобілізуватись. А у військових походах за звичаєм п'яниці карались на смерть. Соціальне здоров'я забезпечувалось самим укладом запорозького війська, який базувався на принципах демократії, братерства, де було гармонійне поєднання принципів «єдиноначалія» з принципами колективізму» [2, с. 56-58].

За свідченням В. Коротя-Ковальської, народна пісня теж славить здоров’я та його складники: чистоту тіла і помислів, чистоту побуту, навколишнього середовища, збереження природи, чистоту рідної мови від лихослів’я тощо. «Роса плаче без голосу, журба січе русу косу» (народна пісня); «Повій, вітройку, повій, то нам буде здоровій» (обжинкова з Волині); «Я висока, як та сосна, я при своїй мамі росла» (веснянка); «Постарили, брате, мене чужі хати, чужа роботонька та зла недоленька» (сімейно-побутова). Здоров’я бажають при зустрічі і прощанні, у взаємних привітаннях. Важливе значення для виховання та здоров’я мали колискова пісня, уміння правильно дихати, а також купання, ігри, загартування, фізична праця. (Як дитина бігає і грається, так їй здоров’я усміхається) [3].

У житті українського народу чільне місце займало загартування. Дія сонця, води й повітря на організм людини надзвичайно цінувалася, а магічні обрядодії із цими силами природи були своєрідними процедурами загартування. Найбільше ритуалів-загартувань пов’язано з водою. Процедури загартування включали в себе сонячні й повітряні ванни. Оскільки в теплий період року господарська діяльність, дозвілля буднів і святкування відбувалися лише на дворі, то люди не могли не відчути благодатного впливу сонця й повітря в усій його повноті. До того ж, гойдалися на орелях на Благовіщення, Великдень, Зелені свята і до свята Петра і Павла, щоб очиститися повітрям. Це можна пояснювати як своєрідні повітряні

137

ванни. Окрім використання сил природи, серед українського народу було поширене гартування у штучно створених умовах. Для здійснення нормального фізичного розвитку дитини етнопедагогіка звертала увагу на необхідність додержання режиму дня, харчування та сну, рівномірного чергування роботи й відпочинку. І робочий, і святковий день селянина починався ще вдосвіта: необхідно було поратися біля худоби та домашньої птиці. А в такі свята, як Перша борозна, свято Юрія, ходіння «на жита», зажинки й інші, схід сонця, за звичаєм, необхідно було зустрічати на своїх нивах. Недарма в народі побутує приказка «Хто рано встає, тому Бог дає» [1, с. 56].

Ми погоджуємося з думкою В. Коротя-Ковальської про те, що основні зусилля наука має спрямувати не на використання ліків, а на вивчення і розвиток духовних структур, як головного фактора виживання людства. Найкраща медицина практикується щоденно самим способом життя, манерою мислити, відчувати, вірити, любити, харчуватися. Але людина – не тільки тіло, вона має душу і не можна харчувати душу і дух м’ясом, овочами чи гормонами. Існують і духовні потреби. Коли душа і дух наповнені, вони діють на фізичне тіло і викликають у ньому нові процеси. Не варто обіцяти дитині купити делікатес чи іграшку, дитина має мріяти про духовні задоволення. Краще пообіцяти її повести в театр, музей, на виставку, на природу помилуватися цвітінням дерев чи співом пташок і де можна возвеличити душу, а розвиток духовності дитини - найкращі ліки від негативних устремлінь [3].

Отже, головна наша задача у сфері здоров’язбережувальної освіти вивчити традиції наших пращурів щодо здоров’язбереження та навчитися використовувати їх у своїй повсякденній та професійній діяльності. Виховання підростаючого покоління повинне базуватися на національній основі, адже наш народ має багатовікові традиції, міцність яких перевірена часом. При організації здоров’язбережувальної діяльності ми повинні виходити з того, що наші організми пристосовані до певних умов харчування, режиму дня, та інших умов, сформованих історично саме на території нашої країни і саме ці положення є основою для збереження та зміцнення здоров’я наших громадян.

Література:1. Бєлкіна-Ковальчук О.В. Формування здорового способу життя за традиціями

етнопедагогіки I О.В. Бєлкіна-Ковальчук II Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. – Розділ ІІ. Теорія виховання. – 2010. – № 13. – С. 52-57.

2. Конох А.П. Здоровий спосіб життя в козацькій традиції «Спас» / А.П. Конюх, О.Л. Притула // Вісник Запорізького національного університету. – 2012. – № 1(7). - С. 54-59.

3. Коротя-Ковальська В.П. Культ здоров'я в українській традиції [Електронний ресурс] В.П. Коротя-Ковальська. - Рижим доступу: http://www.spadok.org.ua/tradYtsionalizm/kult-zdorov-Ya-v-ukraYinskiY-tradYtsiYi

Кочерга Є.В.ПЕДАГОГ-ЛІДЕР У СФЕРІ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОЇ ОСВІТИ

International Scientific Journal of Universities and Leadership. – 2016. – № 3. – Режим доступу: http://elite-journal.org/zmist-2/rozdil-2-rozvitok-liderstva-dlya-osviti-2/

АнотаціяУ статті розкрито сутність поняття «лідерство» з погляду сучасних науковців. Визначено

актуальність розвитку лідерських якостей педагога в сфері здоров’язбережувальної освіти. Педагог повинен стати лідером у формуванні здоров’я підростаючого покоління. Лідерство в сфері здоров’язбережувальної освіти – це здатність педагога впливати на учнів в процесі спрямування їх діяльності на досягнення цілі підтримки та збереження здоров’я. Педагог-лідер повинен розвивати такі якості, як бачення мети, здатність приймати рішення, прийняття ризику, мотивація інших, уміння створити команду, прагнення до самопізнання, збереження цілісності особистості, робота над собою протягом усього життя, ефективне спілкування, активна допомога іншим в досягненні успіху. Фізична складова здоров’я має найменшу вагу при формуванні лідерських якостей. До основних якостей лідера відносяться психологічні,

138

інтелектуальні, професійні і соціальні. Кінцевою метою здоров’язбережувальної освіти є здорова особистість. Педагог-лідер, який сам прагне до здоров’я, може бути прикладом для наслідування. Педагог має можливість вивести підростаюче покоління на шлях здоров’язбереження.

Ключові слова: лідер, лідерство, здоров’я, здоров’язбережувальна освіта, якості лідера.Eugeniya Kocherga Teacher-leader in health-saving educationSummaryThe article reveals the essence of the concept of "leadership" from the point of view of

contemporary scientists. Was determined the relevance of leadership development in the field of teacher education. The teacher has to be a leader in the process of creating of health of the growing generation. The leadership in the field of health-saving education is the ability of the teacher to influence the students in the process of direction of their activities to achieve the objectives of supporting and maintaining of health. The teacher-leader must develop such qualities as vision of goals, ability to make decisions, taking of risk, the motivation of others, the ability to create a team, the desire for self-understanding, saving of the integrity of the individual, self-cultivation during the whole life, effective communication, active help for other people in order to achieve a success. The physical component of health has the least weight in the process of development of leadership skills. The main qualities of leadership include psychological, intellectual, professional and social. The ultimate goal of the health-saving education is the healthy person. The teacher-leader, who prefers healthy lifestyle, can set an example for other people. The teacher has the opportunity to bring the younger generation on the path of health-saving.

Key words: leader, leadership, health, health-saving education, quality of the leader.

Постановка проблеми та її актуальність. Значення лідерства для функціонування будь-якого колективу, в тому числі педагогічного, важко переоцінити. Адже лідер – це та людина, яка здатна «задавати правильний напрям, забезпечувати колективну діяльність, спонукати людей з цілковитою віддачею до праці» [2, с. 48-49]. Лідер – це особистість, яка усвідомлює свою відповідальність за себе та своє оточення, яка спроможна направити колектив в продуктивне, корисне для суспільства русло. Лідер здатен власним прикладом спонукати інших до конструктивних дій та творчої активності. Особливо актуальним є визначення ролі педагога-лідера в умовах здоров’язбережувальної освіти, оскільки проблема збереження та зміцнення здоров’я підростаючого покоління є дуже гострою в наш час. А педагог-лідер має можливість вивести своїх вихованців (учнів чи студентів) на шлях збереження та зміцнення здоров’я.

Аналіз наукових праць, присвячених проблемі. Феномен лідерства розглядається багатьма гуманітарними науками, в тому числі психологією, соціологією, педагогікою, філософією. Серед вітчизняних науковців, які досліджують проблему лідерства слід відзначити Л. Гриженко, С. Калашникову, Г. Лактіонову, І. Шупік та інших. Також чимала кількість праць присвячена дослідженням проблеми здоров’язбережувальної освіти (Н. Башавець, В. Бобрицька, Д. Воронін, В. Єфімова, М. Лук'янченко та інші).

Аналіз наукових праць показує, що проблема визначення лідерських якості педагога у контексті здоров’язбережувальної освіти є недостатньо дослідженою.

Мета статті. Теоретичний аналіз лідерських якості педагога у контексті здоров’язбережувальної освіти.

Виклад основного матеріалу. За твердженням одного із засновників соціальної психології Г. Тарда всі досягнення цивілізації – наслідок діяльності видатних особистостей; послідовники (велика більшість) наслідують вождя, творчу особистість. Лідер піддає своїх послідовників гіпнотичному впливу і є вищим джерелом суспільного розвитку [8]. «Хороший лідер» – це не той кого люблять та обожнюють, це той, чиї послідовники діють правильно, а «лідерство» – це лише результат діяльності лідера та послідовників [5, с. 72-73]. За визначенням В. Шатун, лідерство – це мистецтво впливу на людей, прагнення надихнути їх на те, щоб вони за власним бажанням прагнули досягти цілей [10, с. 125].

139

Ми погоджуємося з думкою Т. Прохоренко, О. Зборовської і Г. Носирєвої про те, що лідер передає своєму оточенню знання, навички, моральні цінності. Особисті позитивні якості лідера є взірцем для наслідування і предметом поваги з боку його оточення. Вироблення організаторських, управлінських якостей лідера – проблема його власного навчання і виховання. Для лідера необхідно сформувати і згуртувати колектив чи групу, визначити її цілі, поставити перед людьми, які входять до складу групи , необхідні завдання, визначити засоби та виявити резерви досягнення мети, забезпечити контроль за виконанням [7, с. 16].

У контексті здоров’язбережувальної освіти педагог повинен стати лідером у формуванні здоров’я підростаючого покоління. Педагог-лідер у сфері здоров’язбереження є членом педагогічного колективу, який приймає на себе основну міру відповідальності в досягненні групових цілей. Педагог повинен бути яскравою особистістю, індивідуальністю, авторитетом, що відіграє центральну роль в організації спільної здоров’язбережувальної діяльності та регулюванні взаємин в колективі. Ми вважаємо, що лідерство педагога у сфері здоров’язбережувальної освіти виявляється у вмінні пробудити в дітей «мрію бути здоровими», до якої вони прагнутимуть наблизитися, «вдихнути» в них необхідну для цього енергію. На думку І.М. Шупік, в основі даного процесу лежить здатність лідерів притягувати до себе людей, несвідомо викликати почуття захоплення і любові. Лідерство – це поняття сили впливу, що залежить від співвідношення особистих якостей лідера з якостями тих, на кого він хоче вплинути. Лідерство побудоване на впливі особистого авторитету людини на поведінку рідних, друзів, співробітників. Лідерство виявляється у стосунках домінування і підпорядкування в системі міжособистісних стосунків у групі [11].

Кожен педагог повинен усвідомити, що лідерами не народжуються і не стають одразу. Навіть природні задатки лідера необхідно постійно розвивати та вдосконалювати за рахунок самоосвіти, самовиховання, самонавіювання. Визначаючи риси особистості педагога-лідера, ми погоджуємося з думкою М. Монро, у працях якого зазначено, що до характеристик лідера відносять наявність мети; захопленість; цілісність; щирість як ключ до самопізнання; духовність; зрілість; довіру; допитливість; відвагу [6, с. 43]. Щоб вийти на якісно новий рівень педагогічної діяльності у сфері здоров’язбережувальної освіти педагогу необхідно розвивати наступні якості [9; 12]:

1. Бачення мети. Педагог повинен мати чітке уявлення про здоров’я особистості як кінцеву мету здоров’язбережувальної освіти. На основі цього уявлення створюється план або програма для її досягнення. Для того, щоб розробити бачення мети необхідно вивчати біографії великих і успішних в плані здоров’я людей, читати нові і класичні книги з різних галузей наук, які стосуються проблеми здоров’я, спілкуватися з людьми, які володіють розвиненими лідерськими навичками. Необхідно формулювати певну мету на кожен день і спостерігати, на скільки вона є ефективною для загальної мети. Поступово поставлені цілі необхідно збільшувати.

2. Здатність приймати рішення. Педагог-лідер не повинен боятися приймати складі рішення, тому що він впевнений у собі та в своїх силах і знає, що нерішучість вбиває ресурси й можливості. Щоб удосконалити навички прийняття рішень необхідно починати приймати їх в тих областях, де відмова або невдача не стане критичною для впевненості педагога в собі. Якщо рішення виявиться неправильним, педагогу необхідно винести урок і рухайтеся далі.

3. Прийняття ризику. Педагог-лідер повинен мати мужність діяти в ситуаціях, коли позитивний результат не гарантований. Він повинен бути готовий ризикувати невдачею. Щоб навчитися йти на ризик треба проаналізувати ситуацію, перераховуючи переваги та недоліки кожного варіанта, а потім призначити кожному вибору рейтинг факторів ризику від одного до п'яти. Далі визначити вірогідність того, що кожен варіант буде відбуватися саме так, як задумано. Все це допоможе визначитися, на який ризик педагог готовий піти і якому варіантові захоче віддати перевагу. Тут дуже важливо педагогові не чекати досконалості, оскільки не можливо постійно вигравати. Роблячи помилки, лідери ростуть.

4. Мотивація інших. Педагог-лідер може викласти своє бачення мети та засобів її досягнення, переконуючи інших в цінності своїх ідей. Він повинен уміти надихати людей працювати для досягнення загальних цілей до таких висот, про які ці люди навіть не думали, що здатні їх досягти. Під впливом лідера учні та колеги прагнуть підвищувати свої професійні

140

та особистісні якості. Для мотивування необхідно вивчити потреби, які можуть мотивувати людей до дії. Тільки треба звертати увагу на те, що однаковий результат мотивує не кожну людину. Необхідно уважно слухати інших, щоб дізнатися, що ними керує.

5. Уміння створити команду. Педагог повинен уміти створювати продуктивно діючі групи. У команді успішно розвивається дух співробітництва, члени групи легко приходять до консенсусу і вирішення конфліктів. Щоб покращити свої навички утворення команди необхідно уникати упереджених відповідей на кожне питання. Треба сконцентруватися на оцінюванні різних точок зору в ході дискусій, замість того, щоб намагатися довести свою точку зору. Необхідно вчитися бачити і використовувати найкращі якості усіх членів команди.

6. Прагнення до самопізнання. Лідери повинні знати свої сильні і слабкі сторони і об'єктивно оцінювати свою поведінку. Вони повинні визнавати свої недоліки, бути відкритими для зворотного зв'язку і готовими вносити зміни у свої особистісні якості, якщо в цьому є необхідність. Хороший лідер прагне до досконалості. Він не тільки дотримується високих стандартів, але й активно піднімає планку, щоб досягти досконалості в різних областях своєї діяльності. Щоб розширити своє самопізнання необхідно аналізувати свої дії та їх наслідки. Педагогу треба запитувати думку інших про те, що йому варто було б зробити, щоб поліпшити свої якості керівника. Для цього можна вести щоденник, в який записуються найбільш значущі події та інциденти. Так завжди можна озирнутися назад і проаналізувати, що зроблено добре, а що можна зробити і краще.

7. Збереження цілісності особистості. Лідери повинні бути надійними, тільки тоді інші стануть слідувати за ними. Чесні відносини, добре контрольовані емоції, передбачувані реакції, відсутність істеричної поведінки і спалахів люті ‒ все це ознаки цілісності. Цілісність дозволяє дотримуватися своїх цінностей, навіть якщо альтернативний шлях може здатися більш простим і таким, що вселяє великі вигоди. Лідер, який володіє цією рисою характеру, здається своїм послідовникам зрозумілим і надійним, що робить його більш доступним для них. Крім того, він може послужити своєрідною моделлю для людей, які захотіли б його наслідувати. Щоб оцінити свою цілісність треба активно шукати зворотний зв'язок з друзями, колегами, учнями, студентами. Це допоможе більш чітко визначити свої цінності і міру своєї відповідальності, і дасть змогу перевірити, наскільки уявлення про мету і про ролі педагога в колективі збігаються з уявленнями про це інших людей.

8. Робота над собою протягом усього життя. Лідерам властиве прагнення постійно вчитися, рости і бути відкритими для нових ідей. Щоб розширити свої знання педагогові необхідно підвищувати свої професійні якості, спілкуватися з колегами для обміну новими ідеями та натхненням, переймайте досвід більш досвідчених лідерів, читати книги з теорії.

9. Ефективне спілкування. Лідери можуть передати свої ідеї зовсім різним людям, і вміють коригувати стиль спілкування для того, щоб знайти підхід до будь-кого і взаєморозуміння з кожною окремою людиною. Щоб покращити навички спілкування необхідно практикувати активне слухання і вивчати невербальні сигнали тіла. Педагог повинен уміти «читати між рядків» під час розмови, особливо при роботі з учнями, які можуть бути іноді не зацікавлені в тому, щоб сказати все, про що вони думають. Необхідно подавати найбільш важливу інформацію дещо повторюючись, але при цьому кожен раз підносячи її по-різному — щоб кожен міг добре зрозуміти, про що йде мова. Треба просити слухачів повторити сказане, щоб переконатися, що їм повністю зрозумілий предмет розмови.

10. Активна допомога іншим в досягненні успіху. Грамотний лідер дає можливість іншим повністю реалізувати свій потенціал, розуміючи, що тим самим тільки зміцнить команду і принесе користь. Щоб дати іншим поштовх до розвитку необхідно заохочувати навіть найменший успіх кожного члена команди. Можна делегувати деякі свої обов'язки та повноваження своїм послідовникам, якщо вони здатні взяти на себе керівну роль [9; 12].

Лідер не може і не повинен боятися ризику, чекати гарантованого успіху, чи, навпаки, покладатися на випадкову перемогу. Лідер має навчитися переборювати непередбачені ускладнення, маневрувати, бути готовим до тимчасових невдач. Він повинен постійно бути націлений на рух вперед, крок за кроком, але тільки вперед. Сьогодні відчувається гостра потреба в новому поколінні лідерів зі стратегічним мисленням, неординарним баченням ситуацій, впевненістю в успіху [7]. Особливо це стосується здоров’язбережувальної освіти,

141

оскільки зараз спостерігається стійка тенденція до погіршення стану здоров’я підростаючого покоління. А педагог-лідер має можливість змінити ситуацію на краще.

Виходячи із структури здоров’я, у якій виділяють фізичну, психічну, духовну, соціальну та інтелектуальну складові, ми вважаємо, що для формування лідерських якостей фізична складова має найменше значення. Це підтверджується численними фактами наявності лідерів серед людей з фізичними вадами. Наприклад, Нік Вуйчич – австралійський письменник, оратор і громадський діяч, який має значні фізичні вади, але є прикладом успішної, активної людини, яка веде за собою велику кількість послідовників по всьому світові [3]. У цьому контексті дослідники вважають, що до основних якостей лідера, що досягає успіху відносяться такі якості, які можна поділити на психологічні, інтелектуальні, професійні і соціальні. До психологічних можна віднести – прагнення до лідерства, здатність керівництва; сильні вольові якості; готовність до розумного ризику; прагнення до успіху, честолюбство; здатність до домінування в екстремальних умовах; комбінаторно-прогностичний тип мислення (варіантність, темп, гнучкість, інтуїтивність, логічність, прогностичність); стійкість проти стресу; швидка пристосованість до нових умов. Інтелектуальні – прагнення до постійного самовдосконалення; схильність до сприйняття нових ідей і досягнень, здатність відрізнити їх від ілюзорних; широта мислення; мистецтво швидко опрацьовувати інформацію і приймати рішення; здатність до самоаналізу; вміння розуміти, приймати і використовувати корисну думку, протилежну власній; психологічна освіта. Професійні - вміння ефективно використовувати досягнення прогресу; глибоке знання особливостей функціонування ринкової економіки; здатність віднаходити резерви людського чинника на підприємстві; вміння заохочувати персонал до роботи і справедливо критикувати; мистецтво приймати нестандартні рішення; вміння ефективно розподіляти завдання і виділяти час; діловитість. Соціальні – вміння враховувати наслідки рішень; схильність керуватися принципами соціальної справедливості; мистецтво попереджати і розв'язувати конфлікти; вміння підтримувати стосунки з людьми; тактовність і ввічливість, переважання демократичності в стосунках з людьми; вміння брати на себе відповідальність; виконання правил організації; вміння заохочувати персонал до відвертості [1].

Висновки. Кожен педагог за своєю суттю повинен бути лідером, адже його основна задача вивести підростаюче покоління на правильний шлях розвитку. Педагог як лідер повинен надихати та бути прикладом для наслідування. Педагог-лідер в галузі здоров’язбережувальної освіти володіє певним набором психологічних якостей, які являють собою поєднання знань, цінностей, навичок і особливостей поведінки, які визначають його здатність спонукати інших добровільно слідувати за ним на шляху здоров’язбереження. Педагог-лідер завжди бачить чітку картину кінцевої мети – здорову особистість, тому він завжди знає, у якому напрямку необхідно рухатися. Характерним для нього є тверде розуміння того, як виглядає здорова в усіх відношеннях особистість і як цього можна досягти. Також важливою є риса педагога-лідера, яка полягає у здатності його зберігати своє бачення мети навіть у несприятливих умовах і умінні діяти цілеспрямовано, зберігаючи пристрасну віру в успіх і заражаючи цією пристрастю своїх вихованців.

Список використаних джерел1. Горюк І. Лідерство, основні якості лідера, що досягає успіху [Електронний ресурс] / І.

Горюк. – Режим доступу: http://conf-cv.at.ua/forum/81-775-12. Гриженко Л.В. Лідерство як соціальний феномен / Л.В. Гриженко // Грані. – 2014. – №

5. – С. 48-52.3. Вуйчич Н. Жизнь без границ. Путь к потрясающе счастливой жизни / Н. Вуйчич. – М.:

Эксмо, 2015. – 368 с.4. Калишникова С.А. Освітня парадигма професіоналізації управління на засадах

лідерства: монографія / С.А. Калашнікова. – К.: Київськ. ун-т імені Бориса Грінченка, 2010. – 380 с.

5. Лидер будущего: новое видение, стратегии и практика: метод. пособие по проведению тренинга / И. Братусь, А. Гулевская-Черныш, Н. Доценко и др.; Под общ. ред. Г. Лактионовой и др. – К.: Науковий світ, 2001. – 122 с.

6. Монро М. Как стать руководителем / М. Монро. – К.: Форес, 2000. – 208 с.

142

7. Прохоренко О.Г. Лідерство як форма самоствердження особистості в малій групі / О.Г. Прохоренко, О.П. Зборовська, Г.А. Носирєва // Вісник Міжнародного Слов’янського університету. – 2008. – Том 11. – С. 12-18.

8. Тард Жан Габриель. Социальная логика: пер. с фр. / Жан Габриель Тард. – СПб.: Социально-психологический центр, 1996. – 553 с.

9. Чайковська М.А. Дослідження сутності економічної категорії «лідерство» / М.А. Чайковська, О.Т. Артеменко // Молодий вчений. – 2014. – № 7. – С. 90-94.

10. Шатун В.Т. Основи менеджменту: Навчальний посібник / В.Т. Шатун. – Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2006. – 376 с.

11. Шупік І.М. Лідерські якості керівника загальноосвітнього навчального закладу і ступеня [Електронний ресурс] / І.М. Шупік // Вісник Чернігівського національного університету ім. Т. Шевченка: Наукова періодика. – 2011. – Вип. 84. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/old_jrn/Soc_Gum/Vchdpu/ped/2011_84/Shupik.pdf.

12. Якості лідера: психологічні, професійні та особистісні фактори успіху [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.autobum.net/jakosti-lidera-psihologichni-profesijni-ta/

Кочерга Є.В.НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР ЯК ОСЕРЕДОК ОСВІТИ З ПИТАНЬ

ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ ТА БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ В ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

Педагогічна газета. – № 5 (255) вересень-жовтень. – 2016. – С. 6.

Збереження життя та здоров’я людини є пріоритетом усіх сфер людської діяльності. Однією з основних умов забезпечення цього процесу є навчання населення діям у разі виникнення небезпечних ситуацій, як природного, так і техногенного та соціального характеру. Теоретичні та практичні питання безпеки розглядаються в таких галузях як цивільний захист (ЦЗ) та безпека життєдіяльності (БЖД) і головним осередком освіти з питань ЦЗ та БЖД в Дніпропетровській області є Навчально-методичний центр, який знаходиться за адресою м. Дніпро, вул. Героїв Сталінграду, 5а.

Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Дніпропетровської області є державною навчально-методичною установою системи освіти у сфері цивільного захисту. Історія створення Центру розпочалася в 1965 році з відкриття Курсів цивільної оборони (ЦО) в Дніпропетровській області. У серпні 2005 року Курси ЦО реорганізовано в Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Дніпропетровської області. Відповідно до нормативно-правової бази визначено основні завдання та напрями роботи Центру:

- функціональне навчання (підвищення кваліфікації) керівних кадрів та фахівців, на яких поширюється дія законів у сфері цивільного захисту;

- практичне навчання на підприємствах, в установах, організаціях для набуття досвіду дій під час виникнення аварійних ситуацій;

- спеціальне навчання з питань пожежної безпеки;- розробка програмних і навчально-методичних матеріалів для проведення

функціонального та практичного навчання, а також для організації методичної допомоги педагогічним працівникам області;

- співпраця з навчальними закладами області (дошкільними навчальними закладами, школами, професійно-технічними та вищими навчальними закладами);

- співпраця із засобами масової інформації щодо розміщення в них повідомлень та статей з питань ЦЗ та БЖД;

- проведення науково-дослідної роботи з питань освіти у сфері ЦЗ та БЖД.Спільні зусилля викладачів та методистів Центру спрямовані на підвищення знань усіх

верств населення з питань ЦЗ та БЖД. Постійний моніторинг надзвичайних подій, ситуацій та аварій в області є основою для розробки рекомендацій, пам’яток та буклетів щодо дій у разі їх

143

виникнення. Одним із головних завдань Центру є здійснення методичного керівництва з питань цивільного захисту та надання допомоги навчальним закладам у цих напрямках діяльності. Інформаційно-методичний супровід навчальних закладів і педагогічних працівників в межах функціональної підсистеми «Освіта і наука України» Єдиної державної системи ЦЗ здійснює обласний методичний кабінет Центру. Методичний кабінет за напрямами своєї роботи взаємодіє з районними (міськими) методичними кабінетами органів управління освітою і наукою, керівництвом опорних, базових з питань безпеки життєдіяльності навчальних закладів освіти. Основними завданнями діяльності методичного кабінету є: патронаж методичних кабінетів опорних, базових з питань безпеки життєдіяльності загальноосвітніх і дошкільних навчальних закладів та надання через них консультаційно-методичної допомоги педагогічним працівникам дошкільної, середньої освіти з питань викладання навчальних дисциплін, предметів з вивчення основ цивільного захисту та безпеки життєдіяльності, організації та проведення заходів з практичної підготовки до дій у надзвичайних ситуаціях. Науково-дослідна робота полягає у запровадженні в освітній процес Центру інноваційних методів та технологій навчання, які дозволяють підвищувати рівень функціональних компетентностей слухачів курсів. Уся інформація про діяльність Центру розміщена на веб-сайті http://dnipro-nmc.ucoz.net/. Отже, пріоритетом у роботі Центру є проведення навчальної, консультативної та методичної роботи з питань ЦЗ та БЖД.

Кочерга Є.В.КРИТЕРІЇ ТА ПОКАЗНИКИ СФОРМОВАНОСТІ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОЇ

КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ХІМІЇ

Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Педагогічні науки. Частина IІ. – 2016. – № 6 (303). – С. 47-52.

Кочерга Є. В. Критерії та показники сформованості здоров’язбережувальної компетентності майбутнього вчителя хімії

У статті визначено необхідність розробки критеріїв та показників сформованості здоров’язбережувальної компетентності майбутніх вчителів хімії. Критерії та показники сформованості дозволяють оцінити ефективність освітнього процесу щодо формування цієї компетентності у майбутніх вчителів хімії. Розкрито сутність ціннісно-мотиваційного, інформаційно-змістового, організаційно-діяльнісного, конативного та результативно-рефлексивного критеріїв сформованості здоров’язбережувальної компетентності. До кожного з критеріїв підібрано відповідні показники, які визначають зміст кожного з критеріїв. Встановлено рівні розвитку здоров’язбережувальної компетентності (високий, достатній, середній та низький).

Ключові слова: здоров’язбережувальна компетентність, критерій сформованості, показник сформованості.

Кочерга Е. В. Критерии и показатели сформированности здоровьесберегающей компетентности будущего учителя химии

В статье определена необходимость разработки критериев и показателей сформированности здоровьясберегающей компетентности будущих учителей химии. Критерии и показатели сформированности позволяют оценить эффективность образовательного процесса по формированию этой компетентности у будущих учителей химии. Раскрыта сущность ценностно-мотивационного, информационно-содержательного, организационно-деятельностного, конативного и результативно-рефлексивного критериев сформированности здоровьесберегающей компетентности. К каждому из критериев подобрано соответствующие показатели, которые определяют содержание каждого из критериев. Установлены уровни развития здоровьесберегающей компетентности (высокий, достаточный, средний и низкий).

Ключевые слова: здоровьесберегающая компетентность, критерий сформированности, показатель сформированности.

144

Kocherga E. V. Criteriaand indicators of formed health-saving competence of future teachers of chemistry

The necessity of working-out criteria and indicators of formed health-saving competence of future teachers of chemistry is determined in the article. Criteria and indicators of formed allow to evaluate the effectiveness of education process of forming this competence of future teachers of chemistry. The bases of definition criteriaand indicators of formed health-saving competence is it’s structural components. The essence of value and motivational, informational and sense, conative, organizational and pragmatist, resultative and reflexive criteria of formed health-saving competence of future teachers of chemistry are defined. The indicators are selected to all of this criteria. On the bases of precise value and motivational, informational and sense, conative, organizational and pragmatist, resultative and reflexive criteria and indicators also distinguish the levels of formed health-saving competence of future teachers of chemistry. They are high, sufficient, medium and low. The content of criteria and indicators of formed health-saving competence is a basis for determining the pedagogical conditions necessary for its formation in the process of students’ professional training. All of this indicators are very important and should be investigated in theoretical and practical educational sphere.

Key words: health-saving competence, criteria of formed, indicators of formed.

Погіршення стану здоров’я підростаючого покоління вимагає підвищення професійного рівня педагога в сфері здоров’язбережувальної освіти, який визначається рівнем сформованості здоров’язбережувальної компетентності. Здоров’язбережувальна компетентність є складним поняттям та має свою визначену структуру і повинна формуватися протягом усього періоду навчання майбутніх вчителів хімії у вузі. Підвищення ефективності процесу формування здоров’язбережувальної компетентності майбутнього вчителя хімії вимагає розробка відповідного інструментарію для діагностування рівня сформованості досліджуваного поняття. До такого інструментарію ми відносимо критерії, показники та рівні сформованості здоров’язбережувальної компетентності.

Питання розробки критеріїв та показників сформованості різноманітних компетентностей представленні у працях багатьох науковців (Є. Бондаревська, В. Сластьонін, О. Отравенко, С. Оргєєва І. Аннєнкова та інші). Проблеми формування здоров’язбережувальної компетентності розглядаються в працях Н. Башавець, В. Бобрицької, Т. Бондаренко, Д. Вороніна та інших. Аналіз досліджень вказує на відсутність єдиного підходу до визначення критеріїв, показників та рівнів сформованості здоров’язбережувальної компетентності майбутніх вчителів хімії.

Метою статті є теоретичне обґрунтування критеріїв та показників сформованості здоров’язбережувальної компетентності майбутніх вчителів хімії.

У психолого-педагогічній теорії поняття про ефективність сформованості певної характеристики особистості педагога є найменш розробленим. Саме тому науковці використовують різні критерії та показники ефективності. У «Психолого-педагогічному словнику» зазначено, що ефективність являє собою оціночну категорію, що характеризує результати освітньої діяльності за критерієм їх відповідності поставленим цілям» [7, с. 496-497]. Отже, під ефективністю формування здоров’язбережувальної компетентності майбутнього вчителя хімії ми розуміємо характеристику, яка визначає відношення між метою цього формування та досягнутими у процесі його здійснення результатами.

Критерії і показники науковці розглядають як інструмент, який забезпечує можливість перевірки теоретичних положень, але вважається, що критерії та якісні показники дають суб’єктивну характеристику досліджуваному явищу, а кількісні показники дають об’єктивну характеристику, даючи змогу виміряти його [4, с. 52].

Система міжнародних стандартів ISO визначає критерій як міру відбиття цілісності властивостей об’єкта, що забезпечує його існування; методологічний інструментарій управління якістю освіти; ідеальний зразок, що відображає вищий, досконалий рівень досліджуваного явища; засіб вибору або виміру альтернатив. А показник – це конкретний вимірник критерію, що робить його доступним для спостереження, обліку й фіксування [1].

В Енциклопедії освіти критерії та показники якості навчальної діяльності визначаються як сукупність ознак, на основі яких складається оцінка умов, процесу й результату навчальної

145

діяльності, що відповідають поставленим цілям. Інше визначення стосується критеріїв якості педагогічної діяльності [3, с. 434]. Ми погоджуємося з думкою О. Отравенко [6] про те, що критерії виступають відповідним індикатором, на підставі яких проводиться оцінка динаміки та результативності експериментальних досліджень.

Також цікавим, на нашу думку, є визначення поняття критерію, який дають О. В. Барабанщиков і М. І. Дерюгін: критерій – це мірило, тобто правило, яким треба користуватись під час діагностування; критерій – це рівень вияву певних якостей за питаннями опитувальника, анкети, тесту тощо [2, с. 32].

Основою визначення критеріїв та показників сформованості здоров’язбережувальної компетентності майбутніх вчителів хімії є структурні компоненти цієї компетентності. Отже, до критеріїв сформованості здоров’язбережувальної компетентності майбутніх вчителів хімії відносяться ціннісно-мотиваційний, інформаційно-змістовий, конативний, організаційно-діяльнісний та результативно-рефлексивний (рис. 1).

Рис. 1. Структура сформованості здоров’язбережувальної компетентності майбутнього вчителя хімії

Ціннісно-мотиваційний критерій визначає ставлення майбутнього вчителя до здоров’я і характеризується наступними показниками: ступінь сформованості ціннісних орієнтацій на необхідність збереження та зміцнення здоров’я, ступінь сформованості мотивації до здорового способу життя. Даний критерій встановлює місце інтегрального поняття здоров’я в структурі особистісних життєвих цінностей майбутнього педагога, його задоволеність при здійсненні діяльності з підтримки та збереження здоров’я.

146

Інформаційно-змістовий критерій визначає рівень володіння теоретичними знаннями з питань здоров’язбережувальної педагогіки і характеризується наступними показниками: рівень володіння знаннями про здоров’я, його складові, рівень володіння знаннями про біохімічні основи здоров’я, вплив хімічних речовин на здоров’я, рівень володіння знаннями про способи збереження та зміцнення власного здоров’я, рівень володіння знаннями про здоров’язбережувальні освітні технології, які можна використовувати в освітньому процесі з хімії.

Конативний критерій визначає рівень особистісно-поведінкового самовдосконалення майбутнього вчителя і характеризується наступними показниками: відсутність шкідливих звичок, раціональне харчування, дотримання гігієнічних правил, науково-обґрунтоване чергування режимів праці та відпочинку, фізична активність, уміння зняти психологічну напругу, самоосвіта з питань здоров’я.

Організаційно-діяльнісний критерій визначає рівень професійно-практичного володіння здоров’язбережувальними освітніми технологіями. Також цей критерій визначає активність майбутніх вчителів у придбанні досвіду використання загальних і прикладних знань збереження і зміцнення здоров'я, відображає ступінь розумової та фізичної активності, самостійності, наполегливості в постійній діяльності щодо збереження та зміцнення здоров'я [5, с. 64]. Він характеризується наступними показниками: уміння організувати освітній процес з хімії на основі принципів здоров’язбережувальної освіти, уміння оцінити стан здоров’я учнів, зрозуміти їх індивідуальні особливості, уміння створювати позитивну психологічну атмосферу взаєморозуміння при організації освітнього процесу з хімії.

Результативно-рефлексивний критерій визначає рівень уміння оцінити та скоригувати свою здоров’язбережувальну діяльність і характеризується наступними показниками: рівень оцінки та самооцінки здоров’язбережувальної діяльності, облік здоров’язбережувальної діяльності, прогнозування можливого розвитку якостей здоров’язбереження, аналіз результатів власної здоров’язбережувальної діяльності та розробка програми корегування діяльності з метою підвищення ефективності здоров’язбережувального освітнього процесу.

Організація роботи з формування здоров’язбережувальної компетентності майбутніх вчителів хімії вимагає чіткого уявлення про рівні її сформованості. На основі критеріїв та показників ми визначаємо чотири рівні сформованості здоров’язбережувальної компетентності майбутніх вчителів хімії: високий, достатній, середній та низький.

Отже, визначення критеріїв та показників сформованості здоров’язбережувальної компетентності є важливим елементом побудови освітнього процесу з хімії на засадах здоров’язбереження. На цій основі можуть бути розроблені педагогічні умови, необхідні для підвищення рівня сформованості здоров’язбережувальної компетентності майбутніх вчителів хімії. Перспективою дослідження вбачається розкриття змісту рівнів сформованості здоров’язбережувальної компетентності майбутніх вчителів хімії.

Список використаної літератури1. Аннєнкова І. П. Критерії і показники якості освіти у ВНЗ [Електронний ресурс] /

І. П. Аннєнкова // Вісник Одеського національного університету / гол. ред. І. М. Коваль 2011. – Вип. 8. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/NiO/2011_8/ped/Annen.htm. 2. Барабанщиков А. В. Военно-педагогическая диагностика / А. В. Барабанщиков, Н. И. Дерюгин. – М.: ВУ, 1995. – 108 с. 3. Енциклопедія освіти / В. Г. Кремень (голов. ред.). – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с. 4. Лук’янова Ю. С. Критерії та показники ефективності формування готовності майбутнього інженера-педагога до використання здоров’язберігаючих технологій / Ю. С. Лук’янова // Педагогика, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. – Х. – 2011. № 5. – С. 51-54. 5. Оргєєва С. В. Критерії, показники та рівні сформованості готовності студентів – майбутніх авіафахівців до особистого здоров'язбереження у професійній діяльності / С. В. Оргєєва // Науковий часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова: серія № 15: Науково-педагогічні проблеми фізичної культури (фізична культура і спорт): зб. наукових праць / За ред. Г. М. Арзютова. – К.: Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2014. – Випуск 3 (46)14. – С. 62-67. 6. Отравенко О. В. Критерії й показники сформованості духовного здоров’я учнів основної школи / О. В. Отравенко // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. – 2010. – № 15 (202). – С. 61-

147

65. 7. Психолого-педагогический словарь: [для учителей и руководителей общеобразовательных учреждений; под ред. П. И. Пидкасистого]. – Ростов-на-Дону: «Феникс», 1998. – 544 с.

Кочерга Є.В.ІДЕЇ В. СУХОМЛИНСЬКОГО У КОНТЕКСТІ ФОРМУВАННЯ

ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ПЕДАГОГА

Наукова спадщина Василя Сухомлинського у контексті розвитку особистості впродовж життя: зб. матер. Всеукр. науково-метод. конференції, присвяченої 98-річчю від дня народження В. Сухомлинського, 28-29.09.2016 / уклад. О.Е. Жосан. – Кропивницький: Ексклюзив-систем, 2016. – С. 220-223.

Ідеї В. Сухомлинського у контексті формування здоров’язбережувальної компетентності педагога. У статті висвітлюються теоретично обґрунтовані та перевірені практикою ідеї В. Сухомлинського з питань формування здоров’язбережувальної компетентності педагога. Акцентується увага на тому, що педагог власним прикладом може навчити дітей бути здоровими та сформувати мотивацію до здорового способу життя, якщо сам дотримається такого способу життя.

Ключові слова.Здоров’я, здоров’язбережувальна компетентність,власний приклад педагога.

Ideasof V. Sukhomlynskyi in the context of formation of health-saving teacher competence. The article highlights theoretically grounded and tested practice ideas of V.O. Sukhomlynskyi on formation of health-saving teacher competence. Focus is on teacher by example can teach children to be healthy and motivation to create a healthy lifestyle, if he follows this way of life.

Keywords.Health, health-saving competence, own example of teacher.

Вступ. Здоров’я є таким станом людини, про який необхідно турбуватися протягом усього життя. І вчитися бути здоровим, дотримуватися здорового способу життя ніколи не пізно. Формування здоров’язбережувальної компетентності особистості передбачає використання наукових та практичних надбань видатних педагогів, серед яких особливе місце належить Василю Сухомлинському. Багатоаспектність і різноплановість його педагогічної спадщини є результатом переосмислення та узагальнення надбань вітчизняних і зарубіжних педагогів у поєднанні з власними результатами багаторічного педагогічного експерименту. Приділяючи значну увагу проблемам формування здоров’я дітей дошкільного віку та школярів, В. Сухомлинський одночасно зазначав, що педагог повинен власним досвідом та прикладом виховувати підростаюче покоління, отже він повинен сам намагатися бути здоровим, тобто педагог повинен мати певний рівень сформованості здоров’язбережувальної компетентності.

Виклад основного матеріалу. В. Сухомлинський у книзі «Серце віддаю дітям», у розділі «Здоров’я, здоров’я і ще раз здоров’я» стверджує: «Я не боюся ще й ще раз повторити: турбота про здоров’я – найважливіша праця вихователя. Від життєдіяльності, бадьорості дітей залежить їхнє духовне життя, світогляд, розумовий розвиток, міцність знань, віра у власні сили…» [6, с. 100]. Переосмислюючи це твердження, ми можемо сказати, що від стану здоров’я педагога залежить його світогляд, рівень інтелектуального та духовного розвитку, а головне – уміння навчити дітей бути здоровими та виховати бажання бути здоровими. В. Сухомлинський стверджував, що «ефективність навчання, його гуманістична сутність зумовлюються в першу чергу професіоналізмом і високою технологічною культурою педагога» [1, с. 178].

Спираючись на ідеї В. Сухомлинського, реалізовані у діяльності роботи створеної ним «Школи радості» [2], можна визначити пріоритети у діяльності педагога:

- чергування режими праці і відпочинку;- посилення рухової активності, збільшення часу перебування на свіжому повітрі;- забезпечення раціонального харчування;

148

- забезпечення психологічного комфорту та емоційного аспекту навчально-виховного процесу.

Особливу увагу В. Сухомлинський приділяв проблемі формування фізичного здоров’я, яке, на його думку, є основою духовного та психічного розвитку особистості. У книзі «Сто порад учителеві» педагог пропонує такі поради:

1. Здоров’я – це повнота духовного життя, радість, ясний розум.2. Найважливіше джерело здоров’я – навколишня природа – повітря, сонце, вода, літня

спека й зимова холоднеча, тінисті гаї й квітучі поля конюшини. Живи й трудися серед природи. Прокидайся рано, вставай до сходу сонця. Іди в поле, дихай свіжим повітрям, умий руки й обличчя росою.

3. Щоденно, прокинувшись, відразу ж зроби ранкову гімнастику. Влітку спи надворі – на сіні чи свіжій соломі – фітонциди, що їх виділяють сіно і свіжа солома, оберігають від захворювання на грип.

4. Змушуй себе кожного ранку робити холодні обтирання, купайся в ставку до останніх заморозків.

5. У постійній повсякденній праці – людське довголіття.6. Щодня проходь від трьох (у молодшому віці) до десяти кілометрів.7. Нехай стануть твоїми заповідями простота, невибагливість, стриманість [4, с. 619-620].І хоча В. Сухомлинський не визначав терміну «здоров’язбережувальна компетентність»,

який з’явився вже у наш час з розвитком компетентнісного підходу в освіті, його ідеї спрямовані саме на формування здоров’язбережувальної компетентності особистості. Адже здоров’язбережувальна компетентність – це здатність та готовність бути здоровим і вміння навчити інших цьому.

Висновки. Ідеї В. Сухомлинського є провідними в галузі здоров’язбережувальної педагогіки. Використання порад, зазначених у його книгах, обов’язково сприятиме покращенню здоров’я як підростаючого покоління, так і самих педагогів. Використовувати ідеї В. Сухомлинського необхідно щоденно як у навчально-виховному процесі, так і в особистому житті.

Список використаних джерел1. Мухин М.И. Вклад В.А. Сухомлинского в разработку здоровьесберегающих

технологий / М.И. Мухин // Наукові записки. Серія: педагогічні науки. Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2008. Вип. 78(1). 276 с.

2. Сухомлинский В.А. Павлышская средняя школа: Обобщение опыта учебно-воспитательной работы в сельской средней школе / В.А. Сухомлинский. – 2-е изд. – М.: Просвещение, 1979. – 393 с.

3. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям / В.О. Сухомлинський. – К., 1977. – 269 с.4. Сухомлинський В.О. Сто порад вчителю: Вибр. тв. у 5-ти томах / В.О. Сухомлинський

– К. : Рад. школа, 1976. – Т. 2. – 670 с

Кочерга Є.В.ПОНЯТТЯ ПРО ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНУ КОМПЕТЕНТНІСТЬ МАЙБУТНЬОГО

ВЧИТЕЛЯ ХІМІЇ

Збірник матеріалів IХ Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих учених та студентів з міжнародною участю «Проблеми формування здорового способу життя у молоді» / Міністерство освіти і науки України. – Одеса, 2016. – С. 252.

Одним із завдань сучасної системи освіти є створення умов та мотивації педагогів до формування здоров’язбережувальної компетентності, яка є основою для всебічного і гармонійного розвитку особистості, оскільки поняття здоров’я включає фізичну, духовну, психічну, соціальну та інтелектуальну складові. Вчитель хімії має значний потенціал у формуванні здоров’я підростаючого покоління за рахунок використання у навчально-

149

виховному процесі здоров’язбережувальних технологій. Саме тому актуальною є проблема формування здоров’язбережувальної компетентності майбутнього вчителя хімії.

Ми погоджуємося з думкою Е. Багнетової, Г. Воскобойнікової, Д. Цись, Є. Кучерган та інших про те, що необхідно проводити пропедевтичну здоров’язбережувальну підготовку сучасного студента – майбутнього вчителя. Така підготовка можлива лише за умов уведення до професійних кваліфікацій учителя вимоги щодо його «здоров’язбережувальної компетентності» (Є. Кучерган).

На сьогодні однозначного визначення поняття «здоров’язбережувальна компетентність» не існує. Зокрема, Н. Башавець вказує на відсутність чіткого, однозначного та універсального визначення цього поняття, що і обумовлює не завжди позитивний вплив на ефективність формування цієї компетентності в процесі професійної підготовки майбутнього вчителя. Запропоновані науковцями визначення поняття здоров’язбережувальної компетентності в основному стосуються підготовки вчителів фізичної культури. Але, як зазначає Є. Кучерган, необхідна послідовна імплементація здоров’язбережувальної компетенції до навчальних планів (основна частина) із підготовки всіх без винятку фахівців освітньої галузі, що надасть можливість майбутнім вчителям здійснювати здоров’язбережувальну діяльність не лише стосовно своїх безпосередніх професійних обов’язків, а й заздалегідь потурбуватися за власне здоров’я, що особливо важливо з особистісної, і з суспільної точок зору.

На основі аналізу праць І. Анохіної, Н. Башавець, Д. Вороніна, В. Тевкун, О. Антонової, Н. Поліщук, нами визначене поняття про здоров’язбережувальну компетентність майбутнього вчителя хімії. Отже, здоров’язбережувальна компетентність майбутніх учителів хімії – це динамічна риса особистості, заснована на інтеграції знань, умінь, навичок, цінностей і досвіду, що проявляється у здатності і готовності здійснювати здоров’язбережувальну діяльність у навчально-виховному процесі з хімії, яка характеризується адекватною оцінкою власної поведінки, вчинків і поглядів оточуючих, у збереженні та реалізації власних здоров’язбережувальних позицій у різних, зокрема, несприятливих умовах, у ефективному використанні здоров’язбережувальних технологій на заняттях з хімії.

Таким чином, визначене нами поняття здоров’язбережувальної компетентності майбутнього вчителя хімії є основою для розробки та запровадження у процес професійної підготовки майбутніх вчителів хімії програми теоретично-практичного змісту, заснованої на досягненнях психолого-педагогічних і природних наук.

Кочерга Є.В. ВИКОРИСТАННЯ ТЕОРІЇ МНОЖИННОСТІ ІНТЕЛЕКТУ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ

ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ

Дискурс здоров’я в освіті: філософія, педагогіка, антропологія, психологія: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції з міжнародною участю, присвяченої 120 річниці з дня народження Миколи Олександровича Бернштейна (16-17 вересня 2016 р.): в 3 т. / Міністерство освіти і науки України, Національна академія педагогічних наук України, Комунальний вищий навчальний заклад «Вінницька академія неперервної освіти», Міжнародна академія екології і здоров’я, м. Вільнюс, Латвія, Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького; за заг. ред. М.Б. Євтуха та В.М. Федорця. – Вінниця: ТОВ «Планер», 2016. – С. 159-161.

Здоров’язбережувальна компетентність за своєю структурую включає мотивацію до здорового способу життя, систему знань про здоров’я, уміння використовувати знання у повсякденній та професійній діяльності, готовність аналізувати та корегувати свою діяльність. Отже, формування здоров’язбережувальної компетентності в процесі професійної підготовки передбачає використання певних психічних процесів особистості, які називають інтелектом.

Інтелект – це загальна здатність до пізнання і вирішення проблем, що впливає на успішність будь-якої діяльності і лежить в основі інших здібностей. Відповідно до теорії множинності інтелекту, розробленої американським психологом Говардом Гарднером [1], у

150

людини виділяють 8 типів інтелекту. Вербально-лінгвістичний інтелект − це здатність ефективно застосовувати слова в усній (ведучий, оратор, політик, оповідач) або в письмовій формі (журналіст, драматург, поет, редактор). Логіко-математичний інтелект − це здатність розв’язувати абстрактні проблеми та логічні головоломки, ставити запитання, експериментувати, підраховувати тощо. Музичний інтелект – здатність сприймати (подібно шанувальнику), розпізнавати (подібно музичному критику), трансформувати (подібно композитору), виражати (подібно виконавцеві) музичні композиції. Внутрішньо-особистісний інтелект – здатність чітко сприймати себе (бачити власні переваги та недоліки), свідомо помічати внутрішній настрій, наміри, мотивації, темперамент і бажання, а також здатність до самодисципліни, саморозуміння й самооцінки. Міжособистісний інтелект – здатність швидко розпізнавати й оцінювати настрої, наміри, мотивації та почуття інших людей. Надособистісний інтелект – це здатність до медитації, дотримання релігійних канонів, спілкування з божественними чи міфологічними уявними або візуальними образами. Натуралістичний інтелект – це здатність навчатися у середовищі природи, відчуття органічної єдності з природою. Юні натуралісти отримують задоволення від дій, пов’язаних із природою (спостереження за птахами, колекціонування метеликів і комах, дослідження дерев або догляд за тваринами). Вони люблять походи, відкритий простір, спілкування з живими істотами. Візуально-просторовий інтелект – здатність розуміти образи мистецтв, уявляти, малювати, художньо проектувати предмети довкілля, сприймати кольори, лінії, форми. Також виділяють дев’ятий тип – екзистенціальний (надособистісний), який обумовлений конструктами релігійного чи міфологічного середовищ і духовним типом здоров’я людини [2, с. 86-87]. У контексті нашої теми звертаємося до дослідження В.П. Тименко, який визначає зв'язок між типами інтелекту та здоров’ям людини (табл. 1) [2, с. 88].

Таблиця 1Порівняльна класифікація здібностей і здоров’я людини

Профіль академічних здібностей і здоров’я «слухача-мислителя»

Профіль естетичних здібностей та здоров’я «глядача-художника»

Профіль практичних здібностей і здоров’я

«діяча-майстра»Музична здібність – психічне здоров’я

Надособистісна здібність – духовне здоров’я

Натуралістична здібність – екологічне здоров’я

Логіко-математична здібність – інтелектуальне здоров’я (розрахункове)

Міжособистісна здібність – соціальне здоров’я

Просторова здібність –професійне здоров’я

Лінгвістична здібність – інтелектуальне здоров’я (мовленнєве)

Внутрішньо-особистісна здібність – емоційне здоров’я

Тілесно-кінестетична здібність – фізичне здоров’я

Холістичний підхід до визначення поняття здоров’я, передбачає, що воно є багатоаспектним явищем і складається з певних складових. Отже, різні типи інтелекту мають прямий зв'язок з формуванням складових здоров’я, а саме: розвиток музичного інтелекту сприяє формуванню психічного здоров’я, розвиток логіко-математичного та вербально-лінгвістичного – інтелектуального здоров’я, надособистісного – духовного здоров’я, розвиток міжособистісного – соціального здоров’я, внутрішньо-особистісного – емоційного здоров’я, натуралістичного – екологічного здоров’я, візуально-просторового – професійного здоров’я, кінестетичного – фізичного здоров’я. Таким чином, створення у процесі професійної підготовки особистості педагогічних умов, які будуть враховувати розвиток усіх типів інтелекту, сприятиме формуванню здоров’язбережувальної компетентності особистості.

Список використаних джерел1. Гарднер Г. Структура разума: теория множественного интеллекта / Говард Гарднер. –

М: ООО «И.Д. Вильяс», 2007. – 512 с.2. Тименко В.П. Обдарованість дошкільників за теорією Говарда Гарднера /

В.П. Тименко // Освіта та розвиток обдарованої особистості. 2014. № 8. С. 84-89.

151

Кочерга Є.ВАКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ ДЛЯ СТУДЕНТІВ

Рятувальник. – № 11, 201. – С. 6.

31 жовтня цього року майстром виробничого навчання циклу практичної підготовки Карпенко О.М. та методистом обласного методичного кабінету Кочергою Є.В. було проведене заняття зі студентами Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля на тему «Навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях при виникненні пожеж».

Проблема пожеж є дуже актуальною для нашого регіону, оскільки вже від початку року було зафіксовано 8071 пожежа по Дніпропетровській області. У ході заняття Олександр Миколайович привів статистичні дані кількості пожеж по області та їх причини. Головна увага була зосереджена на діях, які необхідно здійснювати при виникненні пожеж. Сюди входять знання про шляхи та плани евакуації, правила користування первинними засобами пожежогасіння, знання алгоритму дій при виявленні ознак пожежі.

Також студентів було ознайомлено з небезпечними факторами пожеж, їх діями на людину та способами зменшення таких дій. Під час обговорення дій при пожежі студенти проявляли активність і задавали запитання. Особливо їх зацікавила будова вогнегасника та правила користування ним.

Заняття подібного типу необхідні, оскільки вчать підростаюче покоління правилам поводження при виникненні небезпек, формують у них відповідальне ставлення до власного життя та життя і здоров’я оточуючих.

Кочерга Є.ВМЕНТАЛЬНІ КАРТИ ЯК ЕФЕКТИВНИЙ ІННОВАЦІЙНИЙ МЕТОД НАВЧАННЯ З

ПИТАНЬ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ ТА БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

Вісник Науково-методичного центру навчальних закладів сфери цивільного захисту. – № 26. – Харків: НУЦЗУ, 2017. – С. 36-39.

Головним напрямком діяльності навчально-методичних центрів цивільного захисту та безпеки життєдіяльності є навчальна діяльність. Саме тому необхідно приділяти особливу увагу використанню ефективних технологій, методів та засобів навчання, які сприятимуть підвищенню рівня засвоюваності навчальної інформації з питань ЦЗ та БЖД.

Як альтернативу іншим методам запису інформації можна запропонувати сучасний метод так званих ментальних карт або інтелект-карт (англ. Mind-map). Ментальна карта – це метод представлення будь-якої інформації у комплексній, систематизованій, візуальній (графічні) формі. Вона відображає зв’язки (смислові, асоціативні, причинно-наслідкові) між поняттями, частинами, складовими предметної області, яку ми розглядаємо [1].

Ментальні карти являють собою тримірну реальність в просторі, часі і кольорі. Ментальна карта завжди базується навколо центрального об’єкта, кожне наступне слово і зображення за визначенням стають центрами чергової асоціації. Весь процес побудови інтелект-карти являють собою безкінечний ланцюг асоціацій, які пов’язані з спільним центром. До інтелект-карти входять ключові слова, ключові образи, колір, різнобарвні лінії, обов’язкове введення ієрархій і категорій. Оскільки використання візуальних образів пробуджує додаткові можливості мозку и дозволяє значно скоротити і підвищити якість переробки інформації, інтелект-карти можна розглядати як метод розвитку логічного і творчого мислення [5].

Вважається, що подібний метод візуалізації інформації вперше застосував філософ Порфирій Тіроський ще в ІІІ столітті нашої ери, намагаючись розібратися у концепціях Аристотеля. Базові правила для способу представлення і зв’язування думок розробив у 60-ті роки професор Джозеф Новак з Корнуєльського університету як засіб інтенсифікації навчального процесу при викладанні наукових дисциплін [2].

152

І хоча прообрази інтелект-карт зустрічаються в наукових трактатах, створених сторіччя тому, їх широке використання почалося в другій половині XX століття завдяки британському ентузіастові психологові Тоні Б’юзену. Він написав 82 книги, одна з яких – «Навчите себе думати» [1] включена в перелік 1000 найбільших книг тисячоліття. Тоні Б’юзен систематизував використання інтелект-карт, розробив правила і принципи їх побудови і зробив дуже багато для розповсюдження і популяризації цієї технології. З його легкої руки інтелект-карти зараз складають бізнесмени, учені, викладачі, інженери, дизайнери і люди багатьох інших професій.

Основою їх створення є радіантне мислення – природна здатність мозку мислити асоціативно «від центру до периферії», тобто це процес мислення, при якому в центрі знаходиться деякий об’єкт, що дає імпульс до народження великої кількості асоціацій, які стають центральним образом вже для іншого асоціативного процесу. Таким чином, ментальні карти дозволяють залучати до процесу сприйняття та обробки інформації всі ділянки головного мозку. Також на основі поняття «гештальт», яке розкриває трьохмірність процесу мислення (інформація розповсюджується по ділянках мозку самим найпередбачуванішим шляхом), можна стверджувати, що ментальні карти дозволяють вивчати певний об’єкт цілісно, з різних боків. Таке вивчення інформації не доступне за класичним лінійним конспектом [2].

Ефективність використання даного засобу пов'язана з будовою людського мозку, що відповідає за обробку інформації. Ліва півкуля відповідає за логіку, аналіз, впорядкованість думок. Права півкуля − за ритм, сприйняття кольорів, уяву, представлення образів, розміри, просторові співвідношення. Учні чи студенти засвоюючи інформацію, використовують переважно льовопівкульні ментальні здібності. Це блокує здатність головного мозку бачити цілісну картину, здатність асоціативного мислення. Інтелект-карти залучають обидві півкулі, формують навчально-пізнавальні компетенції учнів, розвивають їх розумові і творчі здібності. Тому вони є найважливішим інструментом сприйняття, обробки і запам'ятовування інформації, розвитку пам'яті, мислення, мови [2].

Ментальна карта має чотири базові відмінні риси:− об'єкт уваги/вивчення сфокусований в центральному образі;− основні теми та ідеї, пов'язані з об'єктом уваги, розходяться від центрального

образу у вигляді ідей;− гілки, що набувають форми плавних ліній, пояснюються і позначаються

ключовими образами і словами. Ідеї наступного порядку (рівня) також зображуються у вигляді гілок, що відходять від центральних гілок і так далі;

− гілки формують зв'язану вузлову структуру (систему) [1].Навчання в більш короткі терміни за допомогою ментальних карт досягається з

використанням таких їх переваг, як:- наочність і сприйнятливість навчального матеріалу, представленого на інтелект-карти;- структурованість і скорочення обсягу інформації, необхідної для засвоєння;- позначення взаємозв’язків між фактами, що забезпечує більш глибоке розуміння

предмета;- можливість її використання як зручного інструменту проведення та візуалізації

«мозкових штурмів» [4].На рис. 1 представлено невеликий фрагмент ментальної карти, яка створена в

електронному вигляді на сервісі https://www.mindmeister.com за темою «Єдина державна система цивільного захисту».

153

Рис. 1. Фрагмент ментальної карти за темою «Єдина державна система цивільного захисту»

Ментальні карти можуть створюватися як в електронному вигляді за допомогою спеціальних програм та он-лайн сервісів, так і на папері. Якість і ефективність ментальних карт можна покращувати за допомогою кольору, малюнків, символів і абревіатур, а також за допомогою додання карті тривимірної глибини, що дозволяє підвищити цікавість, привабливість, оригінальності і ефективність карти розуму. А це дозволяє збільшити творчі здібності при створенні і подальшому використанні карт, генеруванні ідей, і покращує запам'ятовування інформації, що міститься в карті [3].

Отже, ментальні карти з питань цивільного захисту та безпеки життєдіяльності дозволяють графічно представити навчальну інформацію, що допомагає чіткіше визначати ключові поняття і зв’язки між ними. При цьому знижується вірогідність пропуску або неправильної інтерпретації важливих понять. Вони є проміжним етапом на шляху від одновимірного лінійного логічного мислення, крізь латеральне мислення до багатовимірного, необмеженого мислення, і, відповідно, зручною технікою для структуризації навчальної інформації у візуальній формі.

Список використаних джерел

1. Бьюзен Т. Научи себя думать! / Пер. с англ. / Т. Бьюзен. – 2-е изд. – Мн.: ООО «Попурри», 2004. – 190 с.: ил. + 8 с. цв. вкл.

2. Бьюзен Т. Супермышление / Пер. с англ. Е.А. Самсонов / Т. Бьюзен, Б. Бьюзен. – 2-е изд. – Мн.: ООО «Попурри», 2003. – 304 с.: или. + 16 с. цв. вкл.

3. Кононец Н.В. Технологія майндмеппінгу як педагогічна технологія ресурсно-орієнтованого навчання інформатики в коледжі / Н.В. Кононец // Наукові праці ДонНТУ. Серія: «Педагогіка, психологія і соціологія». – № 2 (14). – 2013. – С. 125-131.

4. Коцюба И.Ю. Интеллект-карты как средство e-дидактики в компьютерных технологиях обучения / И.Ю. Коцюба, А.Н. Шиков // Образовательные технологии и общество. № 1. – Т. 18. – 2015. – С. 600-611.

5. Радченко І. Технології concept mapping та mind mapping у контексті інформаційно-дидактичного середовища / І. Радченко // Проблеми підготовки сучасного вчителя: збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету імені П. Тичини / ред. кол.: Н.С. Побірченко [та ін.]. – Умань: ПП Жовтий, 2010. – Вип. 1. – С. 90-98.

154

Кочерга Є.В.ІНТЕЛЕКТ-КАРТИ ЯК ЕФЕКТИВНИЙ МЕТОД ВІЗУАЛІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОЇ

ІНФОРМАЦІЇ

Інформаційні технології в культурі, мистецтві, освіті, науці, економіці та бізнесі: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. / М-во освіти і науки України; М-во культури України; Київ. нац. ун-т культури і мистецтв. – Київ: Видавничий центр КНУКіМ, 2017. – Ч.2. – С. 171-173.

Відомий вислів «все тече, всі змінюється» залишається актуальним і в наш час і стосується у навчальному процесі питання сприйняття і запам’ятовування інформації. Якщо раніше, у часи, коли не було комп’ютерів, планшетів, смартфонів та Інтернету, то учні та студенти в основному отримували інформацію через книги. Тобто, читаючи текст, в їхній уяві формувалися образи прочитаного. В сучасних же умовах діти та молодь в основному сприймають уже готові образи яскравих картинок з екранів різноманітних пристроїв. Саме тому цей факт необхідно враховувати при виборі методів та засобів навчання.

Як альтернативу іншим методам запису інформації можна запропонувати сучасний метод так званих ментальних карт або інтелект-карт (англ. Mind-map). Інтелект-карта – це метод представлення будь-якої інформації у комплексній, систематизованій, візуальній (графічні) формі. За словами автора методу Тоні Б'юзена, інтелект-карти являють собою зовнішню «фотографію» складних взаємовідносин наших думок у конкретний момент часу [1]. Вони відображають зв’язки (смислові, асоціативні, причинно-наслідкові) між поняттями, частинами, складовими предметної області, яку ми розглядаємо.

Інтелект-карти являють собою тримірну реальність в просторі, часі і кольорі. Інтелект-карта завжди базується навколо центрального об’єкта, кожне наступне слово і зображення за визначенням стають центрами чергової асоціації. Весь процес побудови інтелект-карти являють собою безкінечний ланцюг асоціацій, які пов’язані з спільним центром. До інтелект-карти входять ключові слова, ключові образи, колір, різнобарвні лінії, обов’язкове введення ієрархій і категорій. Оскільки використання візуальних образів пробуджує додаткові можливості мозку и дозволяє значно скоротити і підвищити якість переробки інформації, інтелект-карти можна розглядати як метод розвитку логічного і творчого мислення [2].

Якість і ефективність інтелект-карт можна покращувати за допомогою кольору, малюнків, символів і абревіатур, а також за допомогою додання карті тривимірної глибини, що дозволяє підвищити цікавість, привабливість, оригінальності і ефективність карти розуму. А це дозволяє збільшити наші творчі здібності при створенні і подальшому використанні карт, генеруванні ідей, і покращує запам'ятовування інформації, що міститься в карті.

Ефективність використання інтелект-карт психологи пояснюють тим, що за своєю будовою вони нагадують будову нервової клітини, у центрі якої знаходиться тіло клітини з ядром, а в інтелект-карті є центральний об’єкт. Від тіла клітини відходять відростки, які розгалужуються та утворюють зв’язки з іншими клітинами, а в інтелект-картах є гілки, що відходять від центрального об’єкта і розкривають його. Отже, процес мислення можна уявити собі у вигляді великого асоціативного апарату, а наш мозок – у вигляді біокомп’ютера, в якому думки, подібно до променів розходяться від практично безкінечного числа інформаційних центрів.

Ще одним підтвердженням ефективності використання інтелект-карт є те, що основою їх створення є радіантне мислення – природна здатність мозку мислити асоціативно «від центру до периферії», тобто це процес мислення, при якому в центрі знаходиться деякий об’єкт, що дає імпульс до народження великої кількості асоціацій, які стають центральним образом вже для іншого асоціативного процесу. Таким чином, ментальні карти дозволяють залучати до процесу сприйняття та обробки інформації всі ділянки головного мозку. Також на основі поняття «гештальт», яке розкриває трьохмірність процесу мислення (інформація розповсюджується по ділянках мозку самим найпередбачуванішим шляхом), можна стверджувати, що ментальні карти дозволяють вивчати певний об’єкт цілісно, з різних боків. Таке вивчення інформації не

155

доступне за класичним лінійним конспектом. Отже, використання метальних карт сприяє укріпленню інтелектуального здоров’я учнів чи студентів.

Як відзначають науковці та педагоги-практики, метод інтелект-карт дозволяє:- проводити глибокий аналіз особистості учнів та студентів і виявляти причини їх

когнітивних і емоційних проблем;- розробляти програми їх корекції;- відстежувати когнітивні і особистісні зміни, що виникають в учнів та студентів в

освітньому процесі;- стимулювати розвиток креативності учнів та студентів;- сприяти формуванню таких загальнокультурних компетенцій в процесі групової

діяльності зі складання інтелект-карт, як вміння логічно вірно, аргументовано і ясно будувати усне та писемне мовлення, готовність до кооперації з колегами, роботі в колективі;

- формувати компетенції, пов'язані зі сприйняттям інформації, її переробкою і обміном (ведення конспектів, побудова анотацій, робота над доповідями, підготовка рефератів, аналітичних оглядів, в тому числі, з використанням контент-аналізу, участь в предметних дискусіях і т. д.) ;

- реалізовувати процес навчання в більш короткі терміни за рахунок прискореного сприйняття інформації;

- стимулювати в учнів та студентів розвиток всіх видів пам'яті (в тому числі, короткочасної, довготривалої, образної, семантичної);

- стимулювати учнів та студентів контролювати свою інтелектуальну діяльність.Навчання в більш короткі терміни досягається з використанням таких переваг інтелект-

карт, як:- наочність і сприйнятливість навчального матеріалу, представленого на інтелект-карти;- структурованість і скорочення обсягу інформації, необхідної для засвоєння;- позначення взаємозв’язків між фактами, що забезпечує більш глибоке розуміння

предмета;- можливість її використання як зручного інструменту проведення та візуалізації

«мозкових штурмів» [3].Як показав ряд досліджень, використання інтелект-карт у середньому на 10-15 %

покращує запам’ятовування і обробку інформації людиною [4; 5; 6; 7].Отже, аналіз літературних даних та особистий досвід, дозволяє стверджувати, що метод

інтелект-карт є ефективним при використанні його у навчальному процесі, оскільки враховує особливості роботи людського мозку та особливості сприйняття інформації сучасними учнями та студентами.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Бьюзен Т. Супермышление [Текст] / Пер. с англ. Е.А. Самсонов / Т. Бьюзен, Б. Бьюзен.

– 2-е изд. – Мн.: ООО «Попурри», 2003. – 304 с.: или. + 16 с. цв. вкл.2. Радченко І. Технології concept mapping та mind mapping у контексті інформаційно-

дидактичного середовища [Текст] / І. Радченко // Проблеми підготовки сучасного вчителя: збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету імені П. Тичини / ред. кол.: Н.С. Побірченко [та ін.]. – Умань: ПП Жовтий, 2010. – Вип. 1. – С. 90-98.

3. Коцюба И.Ю. Интеллект-карты как средство e-дидактики в компьютерных технологиях обучения [Текст] / И.Ю. Коцюба, А.Н. Шиков // Образовательные технологии и общество. № 1. – Т. 18. – 2015. – С. 600-611.

4. Бершадский Е. Применение интеллект-карт в образовании [Електронний ресурс] / Е. Бершадский. – Режим доступу: http://bershadskiy.ru/index/intellekt_karty_v_obrazovanii/0-33

5. Бирка М. Теоретико-методичні основи використання інтелектуальних технологій у професійній діяльності вчителів природничо-математичних дисциплін [Текст] / М. Бирка // Нова педагогічна думка. № 3. – 2013. – С. 3-6.

6. Неумоина Н.Г. Развитие творческого мышления студентов с помощью интеллектуальных карт [Текст] / Н.Г. Неумоина, А.В. Белов, Н.Ю. Шевченко, Ю.В. Лебедева // Международный журнал прикладных и фундаментальных исследований. № 9-3. – 2015. – С. 536-541.

156

7. Черній М. Карти знань як засіб збільшення ефективності засвоєння навчального матеріалу учнями та їх застосування за допомогою веб-сервісів [Текст] / М. Черній // Проблеми підготовки сучасного вчителя. № 6 (Ч. 1). – 2012. – С. 87-94.

Кочерга Є.В. ПСИХОСОМАТИЧНІ ПРИЧИНИ ХВОРОБ ТА СПОСОБИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ТА

ЗМІЦНЕННЯ ЗДОРОВ’Я

Сьомий том збірника тез доповідей VІІІ Міжнародної науково-технічної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Хімія та сучасні технології». – Дніпро, 2017. – С. 113-114.

Здоров’я є найбільшою людською цінністю, тому його збереження і зміцнення завжди є актуальною проблемою. Медицина в основному займається лікуванням тих хвороб, які вже виникли, а педагоги зі свого боку можуть займатися профілактикою виникнення хвороб шляхом формування у підростаючого покоління правильного розуміння про здоров’я та про шляхи його збереження і зміцнення.

Сучасна медицина в основному направлена на лікування матеріальної складової людського організму. Але тут доречно пригадати будову атома, в якому лише 0,01 % займає матерія (ядро та електрони), решта простору 99,9 % є порожнечею, а точніше ця порожнеча заповнена енергією. Якщо теоретично з атомів забрати «порожнечу», то всіх людей нашої планети можна стиснути до розміру апельсину. Отже, зі сказаного виходить, що людина є енергетичною істотою. Можливо, саме тому лікування матеріальної складової людського тіла є таким малоефективним. Величезний асортимент сучасних ліків не сприяє зменшенню хвороб. Навпаки сьогодення характеризується збільшенням видів хвороб та збільшенням кількості нездорових людей.

Серед факторів, які сприяють погіршенню стану здоров’я населення планети, ВООЗ виділяє якість медико-санітарної допомоги – 10 %, спадковість – 20 %, середовище проживання – 20% та спосіб життя – 50 %. Отже, сама людина, її ставлення до себе, до оточуючих та навколишнього світу в цілому є причиною виникнення хвороб. І причиною саме на енергетичному рівні: з точки зору психології – на рівні діяльності психіки, з точки зору релігії – на духовному і душевному рівні. Також за даними дослідників 80 % хвороб є психосоматичними, тобто проблеми, які виникають на рівні психіки (емоції, почуття) призводять до порушення фізіологічної діяльності організму. Сфера залежності здоров'я тіла від духовного здоров'я людини настільки велика, що, з позиції сучасних наукових даних, можна сміливо стверджувати: людина цілком відповідальна за свої хвороби, включаючи найсерйозніші.

Наведемо декілька прикладів залежності фізичних хвороб від порушень психічної (енергетичної) сфери людини [1; 3; 4]. Фахівці з психосоматики проводять дуже яскраву паралель поведінки пухлин з деякими негативними емоціями. Навіть не з емоціями, а цілими згустками, осередками емоцій: «смертельна» образа, «вбивче» розчарування і почуття провини. Ще один варіант – велике нервове потрясіння, втрата. Якщо «час не лікує», якщо емоції з часом не проходять, це дуже небезпечно. Негатив, образа, горе згущуються і перетворюються в камінь на душі. Якщо він не розсмоктується, на тілі може з'явитися пухлина. Поява вірусів в організмі сигналізує людині про відсутність радості в житті, крах будь-якої ілюзії і переживання печалі, гіркоти з приводу цього. Проблеми з венами виникають у людини в тому випадку, коли вона боїться рухатися в перед, рухатися в майбутнє, або коли вона незадоволена існуючим станом речей, тобто застій в житті призводить до застою в ногах.

Емоційна реакція, яка виражається в формі туги й постійної тривоги, нейро-вегетативно-ендокринних змін і характерному відчутті страху, є сполучною ланкою між психологічною та соматичною сферами. Повний розвиток відчуття страху відповідає захисним фізіологічним механізмам, але зазвичай воно тільки зменшує, а не усуває повністю ці фізіологічні явища і їх патогенну дію. Цей процес можна розглядати як гальмування, тобто стан, коли психомоторне і

157

словесне вираження тривоги або ворожих почуттів блокуються таким чином, що стимули, які надходять з центральної нервової системи, відводяться до соматичних структур через вегетативну нервову систему і, таким чином, призводять до патологічних змін в різних системах органів [2]. На основі таких даних можна стверджувати, що найбільш ефективним способом профілактики та ліквідації хвороб (крім випадків, коли необхідна екстрена медична допомога) є зміна емоційного ставлення до себе та світу.

Задача педагогів полягає у формуванні в дітей та молоді уміння радіти життю та цінувати його, поважати та адекватно оцінювати себе та оточуючих, вміння контролювати свої емоції, а головне – розуміння власної відповідальності за життя та здоров’я. Підтвердженням цього є відома народна мудрість «Якщо ти хочеш змінити світ – почни з себе» та вислів Махатма Ганді «Ти повинен сам змінити в собі те, що хочеш побачити в світі, що змінився».

Список використаних джерел1. Воронов М. Психосоматика / М. Воронов. – К.: Ника-Центр, 2002. – 254 с.2. Кокун О.М. Психосоматические аспекты сохранения и восстановления здоровья

личности / О.М. Кокун, И.И. Савенкова // Здоровье. Личность. Общество: сборник научных трудов / сост. А.В. Алешичева. – Харьков: Финарт, 2014. – С. 63-88.

3. Тепепервайн К. Психосоматика, отношения и здоровье / К. Тепепервайн; пер. с неметкого. – М.: АСТ, Астрель, 2004. – 224 с.

4. Шишков В.В. Практикум по психосоматике: почему болит и что делать? / В.В. Шишков. – СПб.: Речь, 2007. – 168 с.

Кочерга Є.В. КУЛЬТУРА БЕЗПЕКИ У КОНТЕКСТІ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОЇ

КОМПЕТЕНТНОСТІ ОСОБИСТОСТІ

Проблеми техногенно-екологічної безпеки: освіта, наука, практика: збірник матеріалів всеукраїнської науково-практичної конференції / ред. кол.: О.В. Мєтєльов та ін. – Харків: ФОП Бровін О.В., 2016. – С. 171-172.

Протягом усього шляху розвитку людства питанням безпеки приділялося багато уваги. Актуальним це питання залишається і донині, оскільки з часом збільшується кількість небезпек та їх негативний вплив на здоров'я людей. ООН називає проблему безпеки життєдіяльності однією з пріоритетних у наукових дослідженнях в умовах забезпечення сталого розвитку держави та суспільства в цілому.

Поняття безпеки та здоров’я є взаємообумовленими поняттями. З одного боку, певна небезпека може негативно вплинути на людину, порушивши її здоров’я, а з іншого боку, людина, яка не повністю здорова, може стати джерелом небезпеки або спричинити виникнення небезпечної ситуації. Це підтверджується статистичними даними, які засвідчують, що більше ніж у 80 % випадків причинами небезпек є «людський фактор». Забезпечення безпеки кожної людини в процесі її життєдіяльності та підвищення рівня загальної культури в області безпеки є однією зі складових індивідуальної системи здорового способу життя, а відповідно і здоров’язбережувальної компетентності особистості, яка являє собою цілісну, логічну, взаємопов’язану систему поведінки людини, яка сприяє забезпеченню її особистої безпеки, безпеки оточуючих та, відповідно, збереження і зміцнення здоров’я.

Для забезпечення безпеки життєдіяльності необхідно формувати культуру безпеки життєдіяльності. За визначенням С.А. Ігнатенко культура безпеки життєдіяльності – цілісне, багаторівневе і багатокомпонентне утворення, що визначає сучасний розвиток особистості та проявляється в умінні діяти в умовах різних за характером надзвичайних ситуацій, формах і моделях безпечної поведінки людей, що передаються з покоління в покоління, а також як деяка сукупність прийомів і способів залучення нових поколінь до безпечної життєдіяльності [1].

Складові культури безпеки: на індивідуальному рівні – це світогляд, норми поведінки, індивідуальні цінності і підготовленість людини у сфері безпеки життєдіяльності; на колективному рівні – корпоративні цінності, професійна етика та мораль, підготовленість

158

персоналу у сфері безпеки; на суспільному рівні – традиції безпечної поведінки, суспільні цінності, підготовленість всього населення у сфері безпеки життєдіяльності [2].

Забезпечення розвитку складових культури безпеки можливе завдяки формуванню складових здоров’язбережувальної компетентності особистості. Ціннісно-мотиваційна складова передбачає формування ціннісного ставлення до здоров’я і мотивацію до створення безпечних умов для його збереження, інформаційно-змістова – формування системи знань про фактори, що впливають на здоров’я (в т.ч. небезпеки), організаційно-діяльнісна – діяльність та поведінка особистості щодо створення безпечних умов існування та збереження здоров’я, результативно-рефлексивна – аналіз та корекція власної діяльності. Отже, формування здоров’язбережувальної компетентності сприяє підвищенню культури безпеки життєдіяльності особистості.

ЛІТЕРАТУРА1. Ігнатенко С.А. Культура безпеки життєдіяльності в системі формування здорового

способу життя / С.А. Ігнатенко // Вісник Чернігівського національного педагогічного університету ім. Т.Г.Шевченка. Серія: Педагогічні науки. Фізичне виховання та спорт. – 2016. – № 136. – С. 93-95.

2. Проблеми впровадження культури безпеки в Україні. – К.: НІСД, 2012. – 17 с.

Кочерга Є.В.ОБЕРЕЖНО: ТОНКИЙ ЛІД!

Днепровская неделя. – № 5, 08.01.2017. – С. 21

З підвищенням температури навколишнього середовище особливо актуальною стає проблема небезпеки на водоймах, оскільки відбувається танення льоду та виникає загроза провалу людей під лід. Щоб не допустити лиха необхідно дотримуватися правил поведінки на льоду:

- перед тим, як стати на лід подивіться уважно, чи немає підозрілих місць: тонкий або крихкий лід може бути поблизу кущів, очерету, у місцях, де водорості вмерзли в лід; обминайте ділянки, які покриті товстим прошарком снігу, – під снігом лід завжди тонший; особливо обережно спускайтеся з берега: лід може не щільно з’єднуватися із сушею, можливі тріщини, під льодом може бути повітря; тонка крига темного або жовтого кольору, крига товщиною від 7 до 20 см – зеленого;

- не перевіряйте міцність льоду ударом ноги;- якщо лід почав тріщати – негайно повертайтеся, відходьте повільно, не відриваючи

ступні ніг від льоду;- катайтеся на ковзанах лише у перевірених місцях;- забороняється збиратися на льоду великими групами в одному місці;- переходити водойми потрібно в спеціально позначених і обладнаних для цього місцях;Правила поводження при провалі під лід:- поверніться спиною до кромки льоду, широко розкиньте руки по краях льодового

пролому та утримуйтесь від занурення з головою;- намагайтесь не обламувати краї льоду, без різких рухів, відштовхуючись ногами,

вибирайтесь на лід;- вибравшись з льодового пролому, відкотіться від краю, а потім повзіть у той бік, звідки

ви прийшли, де міцність льоду перевірена;- незважаючи на те, що вогкість і холод штовхають вас побігти та зігрітися, будьте

обережні до самого берега, а там не зупиняйтеся, поки не опинитесь в теплі;Пам’ятайте, обережність та правильні дії допоможуть Вам зберегти життя та здоров’я.

159

Кочерга Є.В.ОБЕРЕЖНО: ЗСУВИ!

Днепровская недела. – № 17, 10.05.2017. – С 6.

Зсув – це сповзаюче зміщення ґрунтових мас на схилі під дією своєї ваги і додаткового навантаження. Об'єм ґрунту, який зміщується під час зсуву, може становити від декількох сотень до тисяч мільйонів кубометрів, а швидкість коливається від декількох метрів на рік до декількох метрів на секунду. На території Дніпропетровської області виділено 382 зсувні ділянки загальною площею близько 20,835 км2, з них 133 припадає на місто Дніпро.

Основними причинами зсувів у нашому місті є часткове або повне засміченням балок і будівництво у них різних об’єктів, порушення роботи систем водопроводу й каналізації, а також неконтрольоване розміщенням промислових і побутових відходів.

Яких небезпек слід очікувати від зсувів: руйнування і завалення житлових та виробничих будівель, потенційно небезпечних об'єктів, інженерних та дорожніх споруд, магістральних трубопроводів та ліній електромереж, систем життєзабезпечення, а також травмування та загибель людей. Крім того, зсуви створюють умови для перекриття рік, внаслідок чого можуть виникати катастрофічні паводки.

Готуйтеся до виникнення зсуву.- уважно слухайте та вивчайте інформацію про обстановку, можливі місця та приблизні

межі зсувів, а також інструкції про порядок дій у випадку загрози виникнення зсуву;- повідомте при появі ознак зсуву органи місцевого самоврядування та органи цивільної

оборони. Ознакою зсуву є заклинювання дверей та вікон будівель, просочування води на зсувонебезпечних схилах та зміщення ґрунту.

Дії під час зсуву:- зберігайте спокій, уникайте паніки;- підготуйтесь до евакуації (одягніться, візьміть документи та зберіть найбільш цінні і

необхідні речі, невеликий запас продуктів харчування на декілька днів, ліки, кишеньковий ліхтарик та радіоприймач на батарейках);

- попередьте сусідів, надайте допомогу дітям, інвалідам та людям похилого віку;- не користуйтесь ліфтом.- терміново евакуюйтесь у безпечне місце при швидкості руху зсуву понад 0,5-1,0 метр

на добу.Пам’ятайте, обережність та правильні дії допоможуть Вам зберегти життя та здоров’я, а

дотримання правил забудови території балок та вивіз сміття у спеціально відведені зони допоможуть запобігти виникнення небезпеки.

Кочерга Є.В.ОБЕРЕЖНО: КЛІЩІ!

Днепровская неделя. – №

З настанням тепла кожен з нас хоче відпочити на природі. Але парк чи ліс може принести не лише приємні відчуття, але і завдати певної шкоди. А саме при відпочинку на природі нам загрожують її маленькі, на перший погляд безневинні мешканці – кліщі.

Кліщі на вигляд нагадують маленьких павучків довжиною від 2 до 10 міліметрів. Після того як кліщ насмокчеться кров'ю, він сильно збільшується в розмірах і стає добре помітним. Час активності кліщів триває з квітня по вересень, але найбільш активні вони в травні-червні.

Небезпека від укусів кліщів виникає через те, що вони є переносниками інфекційних захворювань – іксодовий кліщовий бореліоз (хвороба Лайма) та кліщовий вірусний енцефаліт, які протікають дуже важко, дають безліч важких ускладнень і навіть призводять до летального результату.

160

Причепившись до одягу людини, кліщі переповзають на тіло і присмоктуються до місць з найбільш тонкою шкірою (за вухами, на шиї, під пахвами, в паховій ділянці). Кліщ разом зі слиною виділяє анестезуючу рідину, що робить укус практично безболісним, і тільки через декілька годин виникає відчуття болю. Дорослих кліщів, що присмокталися, як правило, можливо помітити через 2-3 дні: в місці наявності кліща з’являються припухлість, свербіж, почервоніння, сам кліщ збільшується у розмірах. Кліщ присмоктується протягом 15-20 хвилин. Якщо його помітити одразу, буде легше видалити. Чим більше часу пройшло від присмоктування кліща, тим більша вірогідність зараження.

Щоб не допустити укусу кліща необхідно: - для прогулянок на природі покривати голову головним убором і одягати світлий однотонний одяг з довгими рукавами, який щільно прилягає до тіла – аби легше було помітити кліщів; - кожні 2 години прогулянки оглядати себе і своїх супутників, аби виявити кліщів. Повторювати огляд вдома. Особливо ретельно обстежувати ділянки тіла, вкриті волоссям; - місце для привалів на природі звільняти від сухої трави, гілок, хмизу в радіусі 20-25 м; - повернувшись додому, відразу зняти і ретельно оглянути одяг, випрати та випрасувати його; - використовувати для захисту від кліщів спеціальні ефективні засоби, найчастіше це – аерозолі, які відлякують кліщів.

Якщо до тіла людини присмоктався кліщ, слід якомога швидше його зняти: 1. Захопити кліща пінцетом або обгорнутими чистою марлею пальцями якнайближче до його ротового апарату і, тримаючи строго перпендикулярно поверхні укусу, повернути тіло кліща навколо осі, витягнути його з шкірних покривів. Не можна брати кліща голими пальцями, робити різкі рухи та використовувати олію! 2. Місце укусу продезінфікувати будь-яким придатним для цих цілей засобом (70% спирт, 5% йод, одеколон і т.д.). 3. Після вилучення кліща необхідно ретельно вимити руки з милом. 4. У разі відриву головки або хоботка кліща її слід видалити за допомогою прожареної на вогні та продезінфікованої голки. 4. Всім особам, що потрапили під напад кліща, рекомендується проводити щоденно термометрію протягом двох тижнів і стежити за самопочуттям. У разі появи будь-яких ознак захворювання (підвищення температури тіла, почервоніння, припухлості на шкірі в місці укусу) звертатись до лікаря-інфекціоніста.

Пам'ятайте, що найкращий захист від кліщів – це ваша обережність!

Кочерга Є.В.СПАЛЮВАННЯ СТЕРНІ ТА ІНШОЇ СУХОЇ РОСЛИННОСТІ – ЗЛОЧИН ПРОТИ

ПРИРОДИ ТА ЛЮДЕЙ


Однією з важливих проблем післяжнивного періоду є проблема спалювання сухої природної рослинності, стерні, соломи, пожнивних залишків та сміття. Нажаль, багато хто з громадян не усвідомлює величезної шкоди, яка завдається навколишньому середовищу та людям цими процесами.

Під час спалювання сухої рослинності відбувається зниження родючості ґрунту за рахунок знищення гумусу – основної органічної речовини ґрунту, яка містить органічний вуглець та азот. Для відновлення продуктивності ґрунту після подібного заходу потрібен не один рік.

Гинуть корисні мікроорганізми, водорості, мезофауна, особливо дощові черв’яки та інша біота ґрунту, яка відіграє важливу роль в утворенні органічної речовини, формуванні структури ґрунту.

Знищуються корисні комахи та птахи.Зростає ймовірність пожеж у житлових та дачних будинках, а також сусідніх полях,

лісосмугах та лісах. На відкритій території в безвітряну погоду вогонь може розповсюджуватися зі швидкістю до 4-х км за годину, а у вітряну – до 30 км; висота полум’я досягає 2-х метрів.

Під час згоряння однієї тонни рослинних залишків у повітря вивільняється більше 9 кг мікрочасточок диму. До їх складу входять пил, окис азоту, вуглекислий газ, важкі метали,

161

чадний газ, низка канцерогенних сполук тощо, які осідають у легенях. Особливо небезпечний дим маленьким дітям, людям хворим на бронхіти, астму, риніти, тонзиліти.

Дим від вогнищ, в туманні дні може утворювати смог і на довго зависати у повітрі. В цьому випадку погіршується видимість на дорогах, що призводить до збільшення частоти ДТП, аварій. Окрім того, попадаючи у легені, смог викликає суттєве погіршення здоров’я людини. Задимлені населені пункти використовують для освітлення значно більше електроенергії.

За порушення вимог чинного законодавства передбачено наступну відповідальність:- стаття 77-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Випалювання

стерні, луків, пасовищ, ділянок із степовою, водно-болотною та іншою природною рослинністю, рослинності або її залишків та опалого листя на землях сільськогосподарського призначення, у смугах відводу автомобільних доріг і залізниць, у парках, інших зелених насадженнях та газонів у населених пунктах тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від п'ятдесяти до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

- стаття 245 Кримінального кодексу України. Знищення або пошкодження лісових масивів, зелених насаджень навколо населених пунктів, вздовж залізниць, а також стерні, сухих дикоростучих трав, рослинності або її залишків на землях сільськогосподарського призначення вогнем чи іншим загальнонебезпечним способом – караються штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк. Ті самі дії, якщо вони спричинили загибель людей, масову загибель тварин або інші тяжкі наслідки, – караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

Будьте відповідальними! Пам’ятайте, що від наших дій залежить наше життя і здоров’я, а також майбутнє нашої Держави!

Кочерга Є.В.ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ НА ВОДІ


За вікном спекотне літо і так хочеться відпочити на природі біля водойми. Вода є чудодійним засобом оздоровлення організму. Купання приносить людині фізичне та моральне задоволення, допомагає позбутися стресів. Але іноді відпочинок біля водойми може стати трагедією. Щоб цього не сталося необхідно дотримуватися певних правил:

- відпочивати необхідно у спеціально відведених та обладнаних для цього місцях; - купатись рекомендується у безвітряну спокійну погоду, при температурі води – не

нижче +20 С°, повітря – не нижче +24 С°;- необхідно приймати заходи по захисту від сонячних променів – головний убір, панама,

сонцезахисні окуляри, також захисні креми або емульсії;- не рекомендується перебувати на сонці в обідній час (з 12 до 15 години), коли сонце

стає особливо активним та небезпечним; - після прийняття їжі купатися рекомендується не раніше, ніж через 1,5-2 години;- забороняється купатися у нетверезому стані;- у воду необхідно заходити повільно, тіло повинно поступово адаптуватися до зміни

температури повітря і води; - у воді слід перебувати не більше 15 хвилин, щоб уникнути переохолодження;- до плавок потрібно прикріпляти шпильку, якщо далеко від берега судома зведе руку чи

ногу, укол шпилькою допоможе відновити еластичність м’язів;- не слід купатися поодинці біля крутих і вкритих заростями берегів; - у разі бажання стрибнути у воду, необхідно переконатися заздалегідь у безпеці дна і

достатній глибині водоймища;- діти повинні купатися обов’язково під наглядом дорослих;

162

- обговорювати правила безпеки на воді з дитиною необхідно заздалегідь – за 1-2 дні до відвідин водойми, а не під час відправлення. Так як дитина, вирушаючи купатися на річку, як правило, знаходиться в сильному емоційному збудженні і може не запам’ятати всю необхідну інформацію.

Кочерга Є.В.НЕБЕЗПЕКА КУПАННЯ В ЗАБОРОНЕНИХ МІСЦЯХ


Літо в самому розпалі і попереду ще нас чекає найкомфортніша оксамитова пора. Ті, хто не має можливості поїхати відпочивати на курорти, відпочивають на берегах місцевих водойм. Але дуже часто такі відпочивальники не зважають на попереджуючі таблички «Купатись забороняється!». Та за такими заборонами приховані небезпеки, які можуть негативно вплинути на здоров’я людини або, навіть, призвести до летальних наслідків. До таких небезпек відносяться:

- неперевірене водолазами дно, яке може приховувати все, що завгодно;- несвіжий пісок, який містить величезну кількість паразитів. На організованих пляжах

він має замінюватися щороку;- відсутність туалету, питної водопровідної води, душових кабінок;- сміття, яке після відпочинку ніхто не прибирає. Гори пластикових пляшок,

поліетиленових пакетів та недоїдків – ось що залишають після себе відпочивальники. І справа навіть не у тому, що такий «пейзаж» одразу ж викликає огиду. У процесі розпаду недоїдків утворюються небезпечні бактерії, які можуть спричинити розвиток кишкових інфекцій;

- риба, яка гине через недоотримання кисню за рахунок високої температури повітря і стає джерелом розвитку небезпечних бактерій;

- цвітіння води, причиною якого є людська діяльність, а саме викид у водойми фосфатів. Фосфати – основна діюча речовина недорогих хімічних засобів. Вони пригнічують імунну систему, викликають алергії, а при постійному накопиченні можуть уражати мозок, нирки, печінку та легені. У такій воді інтенсивно розмножуються збудники інфекційних хвороб, які протікають з ураженням шлунково-кишкового тракту, з інтоксикаційним синдромом, з нудотою та діареєю, а також збудники менінгіту й енцефаліту – а ці хвороби часто закінчуються летально.

Купання в заборонених місцях відповідає лозунгу «Коли пощастить, то залишуся живим і здоровим».

Отже, нам необхідно усвідомити всі ці небезпеки, а також самим не ставати паразитами, забруднюючи берег річки та й власне саму річку. Стереотип «Після мене хоч потоп» не колись там завтра, а вже сьогодні працює проти нас. Якщо не змінимо свого ставлення до водойм, то дуже скоро замість сьогоднішніх табличок з написом «Купатися заборонено»» на берегах річок з’являться інші – «Не лізь! Уб’є!».

Кочерга Є.В.УВАГА! ДІТИ ЙДУТЬ ДО ШКОЛИ!


1 вересня – це свято знань та радості і діти поспішають до школи. Але перш, ніж дістатися до школи діти будуть неодноразово перетинати місця руху автотранспорту. Отже, в цей період необхідно посилити увагу всім учасникам дорожнього руху, зокрема і водіям. Адже, саме на водіїв лягає найбільша відповідальність за безпеку наших маленьких пішоходів.

Водіям необхідно суворо дотримуватися правил дорожнього руху. При переїзді пішохідних переходів, зупинок громадського транспорту, поблизу навчальних та оздоровчих

163

закладів та при наближенні до груп громадян і особливо дітей, що знаходяться поблизу з проїзною частиною чи безпосередньо на ній, необхідно бути особливо обережними та зменшувати швидкість руху до безпечної. Не можна об’їжджати транспорт, який зупинився перед «зеброю», необхідно зупинитися і пропустити дітей, які переходять дорогу.

Крім того, необхідно відповідально ставитися до перевезення малечі у транспортному засобі. Перевозячи маленьких пасажирів, не забувайте про те, що дитина, перебуваючи в автомобілі, потребує додаткового захисту, тож необхідно використовувати паски безпеки та дитячі крісла.

Школярам також слід нагадати правила дорожнього руху:- не вибігати на проїжджу частину з тротуару, можна лише спокійно йти, попередньо

оцінивши ситуацію;- ходити лише тротуарами, дотримуючись правої сторони, а якщо вони відсутні, – по

узбіччю, обов’язково повернувшись обличчям до транспорту, що рухається. Тоді не тільки водій бачитиме пішохода, а й пішохід – водія;

- не переходити дорогу на червоне світло, незалежно від наявності на ній автомобілів;- переходити дорогу можна лише у дозволених місцях, позначених «зеброю», підземних

та наземних переходах;- зібравшись переходити вулицю, спочатку необхідно подивися ліворуч, а, дійшовши до

середини, – праворуч;- пам’ятайте, що причиною ДТП може стати не тільки наїзд автомобіля або мотоцикла,

але й велосипеда.Батькам необхідно не лінуватися та вкотре нагадати дітям основні правила безпечної

поведінки на дорозі, пройти з ними маршрутом від будинку до школи, звертаючи увагу на особливості дорожнього руху. І звичайно, дорослим необхідно дотримуватись правил самим, адже найкраще навчання – це особистий приклад правильної поведінки.

Шановні дорослі! Пам’ятайте! Безпека дітей насамперед залежить від вас!

Кочерга Є.В.НЕБЕЗПЕКА СПАЛЮВАННЯ ЛИСТЯ ВОСЕНИ

Днепровская недела. – № 34, 06.08.2017. – С. 4.

Осінь – красива пора, коли природа розфарбовується у жовто-багряні кольори. Але дуже скоро яскраве різнокольорове листя починає опадати. І тоді виникає актуальна проблема спалювання листя.

Процес спалювання листя є небезпечним як для здоров’я людей, так і для навколишнього середовища. Дим від горіння сухої трави і листя містить усі отруйні речовини, що їх вбирає у себе трава і листя протягом літа: сполуки свинцю, ртуті та інших важких металів. Під час згоряння 1 тонни рослинних залишків у з димом виділяється більше 9 кг газів та твердих мікрочасточок. До їх складу входять пил, окис азоту, вуглекислий газ, важкі метали та інші речовини, які є канцерогенними. У листі, яке тліє без доступу кисню, виділяється бензопірен, котрий може викликати онкологічні захворювання. З димом у повітря виділяється діоксини, які є найбільш отруйними для людини речовинами.

Крім того, спалювання листя призводить до загибелі корисних комах (наприклад, сонечок, які знищують попелиць), руйнування ґрунтового покриву, знищення насіння, трав’янистих рослин, пошкодження дерев і кущів, збільшення в 2-4 рази промерзання ґрунту. Також дим від вогнищ в туманні дні може утворювати смог, який погіршує видимість на дорогах, що призводить до збільшення частоти аварій і дорожньо-транспортних пригод.

Найкращим шляхом утилізації опалого листя є його компостування або вивезення на сміттєзвалища.

Пам’ятайте! Від ваших дій залежить не тільки ваше життя та здоров’я, а також життя і здоров’я оточуючих людей та стан нашої планети взагалі.

164

Кочерга Є.ВВІТАЄМО РЯТУВАЛЬНИКІВ З ПРОФЕСІЙНИМ СВЯТОМ!


Щорічно 17 вересня рятувальники України відзначають своє професійне свято – День рятівника. Дата святкування вибрана не випадково, адже саме в цей день православна церква вшановує Пресвяту Богородицю Неопалима Купина. Цей чудотворний образ, як і рятувальники, захищає людей від пожеж та іншого лиха й допомагає у тяжку хвилину. Беручи до уваги значний внесок працівників аварійно-рятувальних служб, пожежної охорони, інших спеціальних формувань, а також громадян у справі ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, захисту життя і здоров’я людей, Указом Президента України від 12.09.2008 встановлено свято – День рятівника. Відзначення вашого професійного свята є проявом визнання і авторитету однієї з благородних і мужніх професій – рятувальника. Ви – приклад героїзму, мужності та самовідданості. То ж, прийміть найщиріші вітання з нагоди вашого професійного свята!

Десь знов на річці тонкий лід,Десь знову ліс чи дім палає…Залишити безпеки слід Лиш рятувальник устигає.Там землетрус, там заметільІ він спішить на допомогу.Його чекають звідусіль,Коли біда заб’є тривогу.А дома жде його сім’я,Хоч знає – людям він потрібнийТам, де палає полум’яІ радіації пил дрібний.Хімічний викид, ДТП – Йому б устигнути учасно,І врятувать тебе й менеТа попередити завчасно.Хай буде довгим його вікТа сил на поміч вистачає!І хай безпеки світлий бікЙому і нам як сонце сяє!

Кочерга Є.ВОБЕРЕЖНО: СИЛЬНИЙ ВІТЕР, ШКВАЛИ, СМЕРЧ!


Осінній період характеризується різкими змінами температури зовнішнього середовища, що у свою чергу може призводити до посилення вітру, виникнення шквалів та смерчів. Синоптики відносять їх до надзвичайних подій із помірною швидкістю поширення, тому частіше всього вдається оголосити штормове попередження. До факторів небезпеки сильних вітрів, шквалів та смерчів відносяться: травмування, а інколи і загибель людей; руйнування інженерних споруд та систем життєзабезпечення, доріг та мостів, промислових і житлових будівель, особливо їх верхніх поверхів і дахів; перекидання телеграфних стовпів, виривання дерев та утворення завалів; знищення садів та посівів на полях.

Щоб уберегтися від небезпеки під час стихійного лиха виконуйте такі дії:- зберігайте спокій, уникайте паніки, при необхідності надайте допомогу інвалідам,

дітям, людям похилого віку та сусідам; - закрийте вікна та відійдіть від них подалі;

165

- загасіть вогонь у грубах, вимкніть електро- та газо- постачання;- зберіть документи, одяг та найбільш необхідні та цінні речі, продукти харчування на

декілька днів, питну воду, медикаменти, ліхтарик, приймач на батарейках; - перейдіть у безпечне місце. Сховайтеся у внутрішніх приміщеннях – коридорі, ванній

кімнаті, коморі та підвалі. Ввімкніть приймач, щоб отримувати інформацію; - не намагайтесь перейти в іншу будівлю – це небезпечно; - не користуйтеся ліфтами. Електромережу можуть раптово вимкнути; обминайте хиткі

будівлі та будинки з хитким дахом, якщо лихо застало вас на вулиці. Вони руйнуються дуже швидко. По можливості заховайтеся в підвал найближчого будинку;

- якщо ви на відкритій місцевості, притисніться до землі на дні будь-якого заглиблення (яру, канави, кювету), захищаючи голову одягом чи гілками дерев;

- зупиніться, якщо ви їдете автомобілем. Не залишайтеся у ньому, а виходьте і швидко ховайтеся у міцній будівлі або на дні будь-якого заглиблення;

- уникайте мостів, естакад, трубопроводів, ліній електромереж, водойм, потенційно небезпечних промислових об’єктів та дерев;

Будьте уважними та бережіть своє життя!

Кочерга Є.В.ВІДПОВІДАЛЬНЕ ТА УСВІДОМЛЕНЕ БАТЬКІВСТВО ЯК ПЕРЕДУМОВА ЗДОРОВ’Я

ТА БЕЗПЕКИ ДІТЕЙ

Безпека життєдіяльності. – 2016. – № 12. – С. 24-25.

Пріоритетом у вихованні дітей є забезпечення їх безпеки та збереження здоров’я. І визначальну роль у цьому процесі відіграють перш за все батьки. Саме у родинному колі закладаються основи знань про безпеку та здоров’я. На відміну від вихователів та вчителів, які навчають дітей здоров’ю та безпеці за спеціально розробленими і затвердженими програмами, батьки повинні навчати дітей, виходячи з власного досвіду та знань. Головним у цьому процесі, на нашу думку, є усвідомлення батьками своєї провідної ролі у процесі виховання дітей. Отже, актуальним у цьому контексті є визначення поняття відповідального та усвідомленого батьківства і його ролі у збереженні здоров’я та підвищення безпеки підростаючого покоління.

Питання відповідального та усвідомленого батьківства є предметом дослідження науковців різних галузей (соціології, психології, педагогіки, економіки та ін.). Відповідно є різні тлумачення понять про усвідомлене та відповідальне батьківство.

Так, згідно з методологією UNISEF, відповідальне батьківство передбачає безпечне фізичне середовище, нагляд за дітьми та їхньою поведінкою, сприяння розвитку їх соціально-емоційних та когнітивних компетенцій, скерування та підтримку у повсякденному житті [3]. Під відповідальним батьківством розуміють юридичні та моральні норми, що визначають відповідальність батьків перед державою і народом за виховання своїх дітей [1]. Усвідомлене батьківство, за визначенням Г. Лактіонової та О. Безпалько, являє собою форму батьківства, яка ґрунтується на свідомому ставленні батьків, чи осіб, які їх замінюють, до створення умов для повноцінного розвитку дитини з урахуванням її індивідуальних особливостей [2]. Виходячи з цих визначень, можна стверджувати, що саме батьки є головними у процесі формування у дітей компетенції безпеки життєдіяльності та здоров’язбережувальної компетенції.

Психологи та педагоги стверджують, що навчити дитину можна лише тому, що знають та уміють самі батьки. Не можна навчити чи змусити дитину вести здоровий спосіб життя, якщо батьки його не ведуть. Не можна навчити дитину правилам безпеки, якщо батьки їх порушують. Тут можна навести безліч прикладів: батьки палять, а дитині розповідають, що це погана звичка, батьки розповідають про правила дорожнього руху, а самі їх порушують і т.п. В такому разі дитина буде робити не те, про що їй говорять, а буде копіювати поведінку батьків. Перед батьками стоїть завдання дивитися на навколишній світ очима дитини, пояснювати дитині ті чи інші свої вчинки і дії. У цьому контексті наводимо поради батькам щодо підвищення безпеки та зміцнення здоров’я дітей:

166

1. Ведіть здоровий спосіб життя. Щоденно піклуйтеся про своє здоров’я та привчайте до цього дитину.

2. Займайтеся фізичною культурою, виконуйте вправи ранкової гімнастики. Виробляйте сталу звичку і потребу в цьому.

3. Практикуйте вдома певну систему оздоровлення усіх членів родини, в тому числі й дитини.

4. Організовуйте у родині активно-динамічний відпочинок.5. Організовуйте сімейні прогулянки на природу, щоб змалечку привити дітям

бережливе ставлення до навколишнього середовища.6. Формуйте у дітей світоглядно-оздоровчу поведінку на основі реалізації принципів:

пізнай себе, створи себе і допоможи собі сам.7. Дотримуйтеся правильного режиму харчування.8. Дотримуйтеся правильного режиму дня, чергування праці та відпочинку.9. Займайтеся самоосвітою з питань здоров’я та безпеки життєдіяльності.10. Дотримуйтесь правил безпеки на вулиці та вдома і навчайте цим правилам дитину.11. Відповідайте за свої вчинки та дії і навчайте цьому дитину.12. Будьте чесними з дитиною і з самими собою [4].Г. Лактіонова наводить засади усвідомленого батьківства у вигляді правил для батьків:1. Любіть свою дитину. 2. Приймайте дитину такою, якою вона є. 3. Вірте і довіряйте своїй дитині. 4. Постійно вивчайте особистість дитини, не думайте, що вже все про неї знаєте. 5. Показуйте дитині, що вона є для вас важливою. 6. Дайте зрозуміти дитині, що її справи є важливими для вас. 7. Приділяйте увагу формуванню вольових рис, привчайте дитину до праці, напруги й

виконання необхідних справ, навіть тоді, коли це не дуже приємно. 8. Допомагайте дитині виконати те, чого вона не вміє. 9. Дозволяйте дитині робити свій вибір, приймати власне рішення. 10. У разі конфліктів, засуджуйте не саму дитину, а її вчинок. 11. Прислухайтеся до думки дитини. 12. Будьте ввічливі з дитиною. 13. Проводьте разом із дитиною вільний час. 14. Допомагайте дитині розвивати її здібності. 15. Піклуйтеся про забезпечення небезпеки й основних життєвих потреб дитини [5].Отже, відповідальне та усвідомлене батьківство передбачає самовиховання та самоосвіту

батьків, розуміння їх важливості у формуванні долі дитини, її здоров’я, добробуту. Батьківство – це відповідальність за життя дитини перед власною совістю, перед родом, перед Батьківщиною і Богом. Батьківство – це найважливіша місія на Землі і до неї треба готуватися як фізично, так і духовно.

Список використаних джерел1. Бартків О.С. Усвідомлене батьківство: теоретичні аспекти / О.С. Бартків // Науковий

вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. – РОЗДІЛ V. Соціальна педагогіка. – 2010. – № 23. – С. 192-195.

2. Безпалько О.В. Усвідомлене батьківство як умова повноцінного розвитку дитини: Метод. матеріали для тренера // Безпалько О.В., Лях Т.Л., Молочний В.В. та ін. / [заг. ред. Г.М. Лактіонової]. – К.: Наук. Світ, 2003. – 107 с.

3. Офіційний сайт UNICEF [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.unicef.org/earlychildhood/index_69849.html

4. Поради турботливим батькам [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dnz1veselka.lityn-selrada.com.ua/index.php/poradi-batkam

5. Усвідомлене батьківство як умова повноцінного розвитку дитини: метод. матеріали / за заг. ред. Г.М. Лактіонової. – К.: Наук. світ, 2004. – 107 с.

167

Кочерга Є.В.ТВОРЧІСТЬ ТА ЗДОРОВ’Я ОСОБИСТОСТІ

Матеріали інтернет-конференції «Ідеї Василя Сухомлинського про психологічне забезпечення навчально-виховного процесу та сучасна освіта» 18–28 вересня 2017 року, м. Кропивницький [Електронний ресурс]. – Режим доступу:https://vseukrconf.blogspot.com/2017/09/1024x768-normal-0-false-false-false-ru_46.html

Творчість та здоров’я особистості. У статті розкривається поняття про творчість та позитивний вплив усіх видів творчості на здоров’я особистості. Акцентується увага на фізіологічних основах позитивного впливу творчості на здоров’я за рахунок стимуляції роботи мозку та створення позитивного емоційного стану особистості, яка займається будь-яким видом творчості.

Ключові слова. Здоров’я, творчість, інтелектуальний розвиток, фізіологія, робота головного мозку, позитивні емоції.

Creativity and health of the individual. The article defines the notion of creativity and a positive impact of all kinds of creativity to the health of the individual. Focus is on physiological basis of a positive impact of creativity to the health through stimulation of the brain and create the positive emotional personal state, which engage in any kind of creativity.

Keywords. Health, creativity, intellectual development, physiology, brain work, positive emotions.

Мабуть хоча б один раз у своєму житті кожна людина задавала собі запитання «Для чого я живу?», «Що корисного я можу зробити для цього світу?». Якщо ми народилися в певному місці в певний час, значить саме тут і зараз ми повинні зробити щось, щоб світ став кращим, залишити по собі для нащадків щось корисне. Саме з відповідями на ці одвічні запитання, на нашу думку, пов'язана творчість особистості. Адже саме результати творчого процесу залишається цінностями (матеріальними чи духовними), які передаються з покоління в покоління. Творчий процес, який здійснюється людиною спливає на усі сфери її життєдіяльності та на стан її організму, зокрема і на здоров’я. Тому ми вважаємо актуальним у контексті як теорії, так і практики освітнього процесу питання про визначення взаємозв’язку творчості та здоров’я особистості.

Питанням про творчість та здоров’я присвячено велику кількість праць як вітчизняних, так і зарубіжних дослідників з різних галузей наук, зокрема з філософії, психології та педагогіки. Серед дослідників цього питання можна виокремити О. Павлик [3], С. Сисоєву [4], В. Сухомлинського [6], І. Федь [7], В. Чорноус [8] та інших. Але, не зважаючи на численні дослідження, питання залишається актуальним та потребує подальшого глибшого теоретичного аналізу з можливістю використання отриманих результатів у практиці освітнього процесу.

Тому метою дослідження є визначення впливу творчості на здоров’я особистості.Творчість як складне, багатоаспектне утворення, притаманне кожній особистості,

засноване на взаємодії внутрішньо-особистісних та зовнішньо-соціальних детермінант розвитку, є тією характеристикою людини, яка активізує її внутрішній потенціал, розширює сфери самореалізації та формує дослідницьку позицію у відношенні до світу та себе [7, с. 99].

За визначенням С. Сисоєвої творча особистість – це креативна особистість, яка внаслідок впливу зовнішніх факторів набула необхідні в актуалізації своїх творчих можливостей, додаткових якостей, що сприяють досягненню творчих результатів в одному чи кількох видах творчої діяльності [5, с. 66]. Особливість будь-якого творчого процесу – процесу, в результаті якого створюється якісне нове – полягає в тому, що не тільки людина-творець впливає на результат власної творчості, а й сам предмет творчості сприяє подальшому творчому розвитку людини [4, с. 11].

В. Сухомлинський зауважував, що навчання дітей відбувається в колективі, але кожний свій крок на шляху пізнання діти роблять самостійно; розумова праця – це глибоко індивідуальний процес, який залежить не тільки від здібностей, але й від характеру дитини та від таких інших умов, які не завжди помітні [6, с. 164]. Для нього творчо мисляча людина була

168

ідеалом, тому що вона могла глибоко розуміти навколишній світ. Повноцінним навчанням педагог називав навчання, яке розвиває розумові сили і здібності. Організовуючи роботу з дітьми, учений передусім піклувався про розвиток їхнього мислення і мовлення, для чого використовував красу навколишнього: серед природи, багатої на живі образи, легше думати, краще фантазувати, швидше добирати слова з найтоншими відтінками [2].

Отже, розвиток творчого потенціалу особистості тісно пов'язаний з її інтелектуальним розвитком та розвитком мотивів, характерологічних особливостей, які, інтегруючись з психічними процесами й творчими вміннями, зумовлюють здатність особистості до творчості

Численні дослідження підтверджують факт, що люди, які байдужі до інших людей, не мають інтересу до навчання, роботи, нічим не захоплені, не вирішують задач, які вимагають елементів творчості, частіше хворіють та швидше старіють. Люди, чиє життя заповнене творчістю, і неважливо яким його видом – літературним, музичним, технічним, спортивним, – всі вони, як правило, за винятком нещасних випадків і форс-мажорних обставин, доживають до глибокої старості. Прикладами таких творчих особистостей є М. Ломоносов, Д. Менделєєв, Ч. Дарвін, А. Ейнштейн, В. Вернадський, М. Амосов, Ф. Углов та багато інших.

Звертаючись до досліджень в галузі фізіології можна спробувати пояснити факт позитивного впливу творчості на здоров’я особистості. За одним із визначень здоров’я – це стан організму, при якому всі його органи добре виконують свої функції.

У нашому організмі багато різних органів – серце, легені, нирки, печінка, шлунок, залози внутрішньої секреції, кровотворна система і багато інших. Крім того, є 350 кісток, більше 800 м'язів, і 75 кілометрів нервів. Щоб добре працювала ця складна система, необхідно її чітко контролювати і чітко нею управляти. Цим займається людський мозок. Якщо він погано працює, то погано працюють і всі органи, а значить, здоров'я погіршується. А мозок починає погано працювати, коли він не завантажений.

У живій природі є великий закон – що не працює, те не живе. Якщо ми не напружуємо м'язи, вони атрофуються, якщо не навантажуємо кістки, вони стають крихкими і ламаються, якщо не користуємося очима – вони сліпнуть. І так у всьому. Більше 25% всієї крові, яка є в тілі людини, використовує мозок. Особливо інтенсивно вона надходить в мозок в момент вирішення якої-небудь задачі. Ймовірно тому більшість людей, коли зустрічаються з будь-якою проблемою, чухають потилицю. Це рефлекторна дія сприяє припливу крові до головного мозку. Тільки сприяє, але не є спонукальною причиною. Причиною підвищеного припливу крові до мозку, а, отже, кращого живлення, все-таки є думка. І чим вона більша і складніша, тим більше поживних та інших важливих елементів надходить у мозок. Цим забезпечується його працездатність і краще управління внутрішніми органами, що забезпечує здоров'я. При зменшенні кровопостачання клітини мозку починають працювати мляво, деякі з них взагалі атрофуються і виникають склеротичні процеси. У результаті управління внутрішніми органами стає неякісним і починаються скарги на здоров'я. Отже, мозок, що працює з повним навантаженням, сприяє одужанню і зберігає працездатність організму.

Також відомо, що для нормальної психічної діяльності людини необхідно, щоб позитивні емоції переважали над негативними. Тільки у цьому випадку людина задоволена своїм життям, і її психіка знаходиться в рівновазі. Творчість, в будь-якій області діяльності, є найпотужнішим і невичерпним джерелом позитивних емоцій. Саме тому люди, зайняті творчою працею, не помічають побутових труднощів, не звертають уваги на брудні плітки, їм чужа заздрість і ненависть. Як правило, вони доброзичливі, але в той же час володіють незламною силою волі і готові долати будь-які перешкоди і труднощі. Великий італійський просвітитель Томазо Кампанелла повинен був померти в похмурому казематі, куди він був посаджений вже будучи хворим на туберкульоз легенів за свої передові переконання, але вийшов здоровим, бо створював в ув'язненні своє знамените «Місто Сонця».

Сьогодні в багатьох країнах створені лікувальні центри, де пацієнтів лікують, застосовуючи терапію творчістю. Пробуджуючи в людині творчі здібності і даючи їй можливість самовираження, викликають у ній такий приплив позитивних емоцій, які знімають наявні стресові затискачі, і причина захворювання зникає. Радість творчості мобілізує людські сили, і ми отримуємо прекрасний, постійно діючий життєвий стимул. Ось чому відомі вчені і винахідники, діячі науки і мистецтва можуть так багато працювати навіть в похилому віці [1].

169

Отже, підсумовуючи, можна з упевненістю сказати, що будь-який вид творчої діяльності позитивно впливає на здоров’я особистості. Тому перед освітою стоїть завдання виховувати творчо активну особистість, яка прагне до нових пошуків та здобутків, а тому має можливість зміцнювати своє здоров’я. формування творчої особистості є непростим завданням і потребує створення спеціальних педагогічних умов, до яких можна віднести створення сприятливої психоемоційної атмосфери як у навчальному закладі, так і вдома, а також раціональну організація часу, що дасть можливість особистості виділяти час для занять вибраним видом творчості.

Список використаних джерел1. Иванов Г. Зачем человеку творчество. Часть 3. Творчество и здоровье [Електронний

ресурс] / Г. Иванов. – Режим доступу: http://av-z.ru/blog/post/zachem-cheloveku-tvorchestvo-chast-3-tvorchestvo-i-zdorove/

2. Коломійченко А. В. О. Сухомлинський про розвиток творчих здібностей у молодших школярів [Електронний ресурс] / А. Коломійченко. – Режим доступу: http://www.kspu.kr.ua/ua/ntmd/konferentsiy/konferentsiia-24-25-veresnia-2015-roku/sektsiia-4/3852-v-o-sukhomlynskyy-pro-rozvytok-tvorchykh-zdibnostey-u-molodshykh-shkolyariv

3. Павлик О. А. Дидактичні умови формування творчої особистості в контексті компетентнісної освіти / О. А. Павлик // Педагогіка вищої та середньої школи. – 2016. - Вип. 47. – С. 179-185.

4. Сисоєва С. О. Основи педагогічної творчості: Підручник / С. О. Сисоєва. – Київ : Міленіум, 2006. – 346 с.

5. Сисоєва С. О. Педагогічна творчість: [монографія] / С. О. Сисоєва. – Харків, Київ : Каравела, 1998. – 150 с.

6. Сухомлинский В. А. Педагогические сочинения: в 3-х т. – Т. 1. / сост. О. С. Богданова, В. З. Смаль. – Москва : Педагогика,1979. – 560 с.

7. Федь І. А. Творчість і здоров'я / І. А. Федь; Слов'ян. держ. пед. ін-т. - Слов'янськ : Канцлер, 2002. – 122 c.

8. Чорноус В. П. Творчість особистості у дискурсі практичної психології / В. П. Чорноус // Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти. – 2014. – Вип. 8. – С. 99-101.

170

Моргун І.П.ПРАВИЛА ПОВОДЖЕННЯ З ПОБУТОВИМИ ХІМІКАТАМИ


Перш ніж використати будь-який препарат побутової хімії, треба ознайомитися з Інформацією про його склад Г способи застосування. Згідно з рекомендацією Держстандарту України, вона повинна бути надрукована на упаковці українською мовою. Це є свідченням того, що продукція сертифікована. В інформації також має бути зазначено: чи є препарат небезпечним (вогненебезпечним, токсичним тощо), я к правильно його застосовувати і яких запобіжних заходів треба дотримуватися, в яких умовах зберігати препарат; дата виготовлення і термін зберігання; заходи першої допомоги під час випадкового потрапляння препарату на шкіру або одяг. Якщо препарат не містить такої письмової інструкції, краще його не купувати і не застосовувати. Особливо важливо не сприймати на віру будь-яку рекламу, впевнитися в наявності відповідних сертифікатів. Витрачати хімікати треба акуратно й економно, а упаковки викидати тільки в баки для сміття, цим самим роблячи внесок у справу збереження довкілля. Не можна споживати їжу, пити воду та палити в приміщенні, надворі, якщо в повітрі є хімікати (під час фарбування підлоги, догляду за автомашиною, дезінфекції приміщення, обробки приміщень отрутохімікатами, протруювання насіння, обприскування рослин, використання мінеральних добрив, виготовлення з них розчинів тощо), оскільки вони можуть потрапити в організм. Усі препарати побутової хімії необхідно застосовувати тільки за призначенням. Так, наприклад, препаратами, призначеними для прання білизни, не можна мити посуд, бо вони погано відмиваються, а залишки можуть потрапити з їжею у шлунок. Для миття посуду є спеціальні малотоксичні препарати. Але й після їх застосування треба добре ополіскувати посуд водою в об'ємі, що дорівнює ємності посуду. Усі побутові хімікати потрібно обов'язково зберігати у спеціально відведених і недоступних для дітей місцях, окремо від продуктів харчування і питної води. Не варто забувати про те, що, знаходячись поряд з іншими домашніми речами і ліками, побутові хімікати можуть забруднити продукти харчування і потрапити в організм людини.

Ні в якому разі не можна використовувати тару, що залишилася після побутових хімікатів, якою б «чистою» вона не здавалася;переливати і пересипати побутовіхімікати в інший посуд (наприклад, пляшки з-під мінеральної води, напоїв, оцту, рослинної олії, склянки з-під лікарських препаратів, ємності з-під харчових продуктів); нюхати невідомі побутові хімікати, сильно втягуючи повітря, щоб визначити їх призначення і склад;перевіряти невідомі побутові хімікати на дотик, оскільки вони можуть ушкодити шкіру; пробувати побутові хімікати на смак а метою їх розпізнавання; нахилятися низько над посудом з рідинами, особливо під час вливання в них нової порції рідини, насипання порошку або кип'ятіння; наливати гарячі рідини у звичайний товстостінний скляний сосуд; змочувати язиком місце з нанесеним клеєм (наприклад, під час заклеювання конвертів); змішувати будь-якіпобутові хімікати на свій розсуд, підпалювати їх; застосовувати препарати побутової хімії після визначеного терміну зберігання.

Пам'ятайте! Кожний з препаратів побутової хімії має свої специфічні властивості. Всі без винятку побутові хімікати потребують підвищеної обережності під часповодження з ними, тому що потенційно небезпечні для здоров'я!

СТАТТІ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ЦИКЛУ ПРАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ОБЛАСНИХ ТА М. ДНІПРО КУРСІВ УДОСКОНАЛЕННЯ КЕРІВНИХ КАДРІВ

1 КАТЕГОРІЇ

171

Васильєв Г.Д. В УКРАЇНІ РОЗПОВСЮДЖУЄТЬСЯ ВІРУСКОКСАКІ

Днепровская неделя. – № 35, 13.09.2017. – С. 22

Вірус Коксакі – це ентеровірусна інфекція.Свою назву вірус отримав завдяки Нью-Йоркському району Коксакі, де його виявили у

1948-49 роках. Він поділяється на групи А і В, кожна з яких відрізняється своїми властивостями. Вірус у дорослих викликає характерну симптоматику через два-три дні після проникнення в організм. Найбільша небезпека зараження зберігається протягом першого тижня після контакту з ним.

Що слід знати?Ця інфекція передається повітряно-крапельним шляхом (при кашлі, чханні) і через

брудні руки. Тож, якщо в родині захворіла дитина, можуть захворіти й інші члени сім’ї. Найчастіше ентеровірусні інфекції підхоплюють діти до 10-ти років, але хворіють ними і дорослі.

Противірусних препаратів, які б подавляли такі ентеровіруси не існує. У більшості випадків захворювання протікає у легкій формі, організм справляється з ним самостійно за 7-10 днів. Лікування може бути симптоматичне, спрямоване на полегшення стану: зниження температури, зменшення больових відчуттів. Потрібно вживати якомога більше рідини. У діток, в яких була висипка, за якийсь час може лущитися шкіра на долонях, стопах, інколи відшаровуються нігті. Це – не біда, все минеться.

Хто і як може підхопити вірус.Немовлята віком до 6-ти місяців практично не заражаються цим вірусом. Вірус Коксакі

достатньо стійкий в навколишньому середовищі, може понад 2 роки зберігатися у фекаліях і водопровіднійводі. Найчастіше вірус передається при використанні спільного посуду, при вживаннізабрудненої води, через брудні руки, через вживання немитих овочів та фруктів. Втім, вінмайжемиттєвоможе бути знищений сонячним променем або розчином хлорного вапна та хлораміну. Вбити вірус можна і окропом, якщо кип'ятити воду 20 хвилин.

Симптоми захворювання вірусом.З моменту зараження вірусом до прояву перших симптомів може пройти від 2 до 10 діб.

На початковій стадії хворобу важко відрізнити від грипу чи інших застудних захворювань.Найчастіше зустрічаються безсимптомний перебіг інфекції, викликаної вірусом Коксакі. Вірус у дорослих може викликати симптоми звичайної застуди або висипання на шкірі, особливо у літні місяці.Вже наступного дня після зараження можуть проявлятися більш характерні для цього вірусу симптоми: на слизовій оболонці порожнини рота, мигдалинах, на шкірі долоней та стоп з'являються маленькі пухирі і виразки, як при вітрянці.Висока температура триматиметься кілька діб, а потім нормалізується. Можливий пронос до 5-10 раз в день. Висип від вірусу не супроводжується свербінням.

Профілактика.Щоб не підхопити вірус треба часто мити руки водою з милом. При чиханні або

кашлянні – прикривати рот носовиком або долонею. Забруднені предмети обробляти дезінфікуючими розчинами. Для цієї мети також підійде звичайний господарський відбілювач – одну столову ложку його розвести в чотирьох склянках води.

Хворим необхідно весь період хвороби проводити у ліжку, вживати більше рідин та вітамінів. Ускладнення від хвороби виникають рідко, лікуються успішно. Слід вчасно звернутися за медичною допомогою.

172

Ніканоров О.Ю.ОБЕРЕЖНО! АНТРОПОЗООНОЗИ!


Антропозоонози – це група інфекційних захворювань, небезпечних для людей і тварин. Вони передаються від хворої тварини до людини, а в деяких випадках навпаки. Це може статися різними шляхами: при тісному побутовому контакті, пов’язаному з доглядом, годуванням тварин, під час надання їмветеринарної допомоги або через продукти харчування, які виробляються з хворих тварин та випадках коли продукція не підлягає ветеринарному контролю.

До цих захворювань відносяться: а) бактеріальні – сибірка, правець, бруцельоз, туберкульоз, лептоспіроз, харчові

токсикоінфекції; б) вірусні – сказ, ящур, орнітоз; в) грибкові – стригучий лишай, актиномікоз; г) гельмінтозні – трихінельоз, опісторхоз.Боротьба з антропозоонозами носить різноманітний характер. Вона повинна бути

спрямована на своєчасне виявлення джерел і осередків інфекції, а також організацію оздоровчих заходів.

Необхідно суворо дотримуватись встановлених санітарних вимог під час заготівлі і переробки продуктів тваринного походження і торгівлі ними на ринках, боротися з переносниками захворювань, проводити планові запобіжні щеплення, своєчасно ізолювати і лікувати хворих тварин,регулярно проводити профілактичні заходи серед осіб, які мають чи мали контакти з джерелами антропозоонозних захворювань.

Боротьба з антропозоонозними захворюваннями проводиться тільки спеціалістами ветеринарної медицини спільно з органами охорони здоров’я.

Бучко С.А.ОБЕРЕЖНО – БОТУЛІЗМ!


Ботулізм – це гостре інфекційне захворювання, яке виникає в результаті вживання продуктів, які містять отруйну речовину ботулотоксин, яку виробляють бактерії ботулізму. Збудник – широко поширений у природі, утворює спори, надзвичайно стійкі до впливу хімічних і фізичних факторів (витримують окріп протягом 5 годин, і гинуть при 120° С через 30 хвилин).

Захворювання розвивається при вживанні заражених харчових продуктів рослинного і тваринного походження, які зберігалися в умовах дефіциту кисню без достатньої термічної обробки. Найбільшу небезпеку представляють консерви та продукти, призначені для тривалого зберігання (гриби, маринади, ковбаси, копчені та засолені м’ясні та рибні продукти), і приготовлені в домашніх умовах, при яких неможливо створити температурний режим, необхідний для загибелі спор збудника цієї хвороби. Самостійно запідозрити заражені продукти від доброякісних можна тільки після виявлення здуття банок, При цьому смак, запах і вигляд продукту не змінюються.Сприйнятливість людини до цієї хвороби висока Люди, які хворіють на ботулізм, самі не є заразними.

Інкубаційний період захворювання триває від кількох годин до доби (рідше – до 2-3 діб). Його тривалість залежить від кількості ботулотоксину, який потрапив в організм хворого. У людини змінюються тембр і висота голосу, дихання поверхневе, зіниці розширені, погіршення зору,обличчя схоже на маску. Ботулізм часто закінчується смертю хворого.

173

Пам’ятайте, що при найменшій підозрі на ботулізм хворого необхідно якнайшвидше відправити в спеціалізоване відділення лікувального закладу, надання йому належної медичної допомоги, спрямованої на нейтралізацію, зв’язування і виведення токсинів з організму.

Як запобігти отруєнню ботулізмом:– не купуйте на ринках у приватних осіб виготовлені в домашніх умовах в’ялену і

копчену рибу, мариновані гриби, домашню ковбасу, м’ясні консерви;– перед вживанням м`ясні консерви необхідно прокип`ятити (протягом 30 хв.) – за

високої температури ботулічний токсин руйнується;– ковбаси, окости, буженину перед вживанням бажано проварити або добре прогріти у

духовці;– мариновані гриби – промити і прокип`ятити 20-30 хв.;– не варто вживати овочеві консерви, що мають ознаки зіпсованості або з

порушеноюгерметичністю;– в жодному разі не можна вживати здуті консерви, небезпечно навіть куштувати такий

продукт. Не можна давати їх домашнім тваринам.Пам’ятайте про підступність ботулізму – уражені продукти зберігають свіжий вигляд і

запах. Будьте здорові!

Юр’єва О.В.СВОЇМИ РУКАМИ ВИГОТОВЛЯЄМО ЗАСОБИ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ


У разі виникнення техногенних аварій чи катастроф ефективний захист населення України від ураження радіоактивними речовинами та небезпечними хімічними речовинами неможливий без наявності у громадян сучасних засобів індивідуального захисту, але ситуація з забезпеченням населення засобами захисту, на жаль, не задовольняє на 100% потреби працюючого і непрацюючого населення.

У цих умовах виникла нагальна потреба у виготовленні та використанні населенням для захисту від радіоактивних речовин та небезпечних хімічних речовин найпростіших саморобних засобів індивідуального захисту. Перш за все, це ватно-марлеві пов'язки та протипилові тканинні маски. Виготовлення таких засобів захисту потрібне заздалегідь до виникнення надзвичайних ситуацій (далі НС).

А як бути, якщо надзвичайна ситуація (пожежа, викид/вилив отруйних речовин) застала людину несподівано і часу підготуватися до захисту від впливу небезпечних хімічних речовин немає? В такому випадку населенню потрібно використовувати для захисту органів дихання та шкіри те, що «є під рукою». Це може бути складений у декілька шарів рушник, шарф, хустка,носовик, одяг з натуральних тканин. Захисні властивості цих предметів значно підвищаться, якщо їх зволожити водою, а краще – нейтралізуючими розчинами (сода, оцет).

Для захисту очей від впливу радіоактивних речовин та небезпечних хімічних речовин можна використати маску чи окуляри для плавання, поліетиленовий пакет тощо.

Найпростіший капюшон (каптур) для захисту голови від радіоактивних та небезпечних хімічних речовин можна виготовити з поліетиленового пакету, якщо розрізати для цього одну з його сторін для одягання на голову, він надійно захистить від небезпечних речовин. Для захисту кистей рук крім звичайних рукавичок (краще шкіряних чи брезентових) підійдуть гумові, поліетиленові рукавички, поліетиленові пакети відповідного розміру тощо.

Достатньо ефективним засобом для захисту від радіоактивних речовин та небезпечних хімічних речовин є поліетиленовий водозахисний плащ-дощовик. Але його треба трохи доопрацювати. По-перше, зробити з поліетилену захисний фартух; по-друге, зав’язати рукава та поли плащу за допомогою мотузки, тасьми, затискачів, скотчу, ізоляційної стрічки тощо. На взуття також треба одягти поліетиленові пакети і щільно зав’язати їх навколо ніг.

Найпростіший фільтруючий засіб можна виготовити, використовуючи пластикові пляшки, упаковки для харчових продуктів, одноразовий посуд тощо. Такий респіратор можна

174

зробити навіть з пластикової ємності для сметани. До її горловини з обох сторін прив’язується гумовий шнур (тасьма) для закріплення на голові. В якості наповнювача такого респіратора можна вкласти носовик, медичний бинт, вату, туалетний папір, шкарпетки тощо. У дні цього респіратора проколюють декілька невеличких отворів для надходження повітря.

Аналогічно можна зробити засіб захисту з пластикових пляшок. Враховуючибезліч форм і розмірів цієї тари, можна виготовити різні види засобів захисту. Наявність на пляшці фланцю (вузького отвору) дає можливість користуватися таким засобом захисту, утримуючи його зубами, і дихаючи ротом через шийку пляшки. В середину плашки закладається фільтр з будь-яких вище вказаних матеріалів. Він зволожується водою, або нейтралізуючими розчинами. У дні пляшки, також, робляться отвори для надходження повітря.

Безумовно, жоден з наведених засобів не замінить засоби захисту які виробляються промисловістю та відповідають вимогам ДСТУ, пройшли відповідні випробування. Але враховуючи стан забезпечення засобами індивідуального захисту населення, використання найпростіших засобів захисту сьогодні є найбільш реальним способом захистити населення від наслідків техногенних НС.

175

Жижка Л. ПОПЕРЕДЖЕНИЙ – ЗНАЧИТЬ ЗАХИЩЕНИЙ

ШАХТАР КРИВБАСУ.– № 10 від 11.03.2017 р. – С. 9.

Швидке танення снігу, утворення льодових заторів, тривалі дощі можуть призвести до підвищення рівня води навіть у невеличких річках, що може стати причиною виникнення повені.

Під час повені створюється реальна загроза життю та здоров'ю людей і тварин, руйнуванню споруд і комунікацій, гинуть посіви та матеріальні цінності. Особливу небезпеку становить руйнування гребель великих водосховищ та інших гідроспоруд, у результаті чого виникають катастрофічні затоплення.

Велике значення під час повеней має своєчасне прогнозування, оповіщення населення та евакуація його з районів імовірного затоплення.

Отримавши попередження про можливість повені, людина повинна: уважно слухати подальшу інформацію про НС та інструкції про порядок дій, не користуватися без потреби телефоном, щоб він був вільним для зв'язку; зберігати спокій і попередити сусідів; зібрати документи, помістивши їх у водонепроникний пакет, одяг, найбільш необхідні речі, запас продуктів харчування на декілька днів, медикаменти - усе скласти у валізу; від'єднати всі споживачі електричного струму від електромережі, перекрити воду, вимкнути газ; перенести більш цінні речі та продовольство на верхні поверхи або підняти їх на верхні полиці; необхідно привести в належну готовність плав- засоби (за їх відсутності виготовити найпростіші засоби з матеріалів, які є під рукою: колод, дощок, автомобільних камер, бочок тощо); перегнати худобу, яка є у господарстві, на підвищену місцевість.

При загрозі катастрофічного затоплення проводиться евакуація населення, зазвичай, у найближчі населені пункти, що перебувають поза зоною затоплення. Евакуйованих розташовують у громадських будівлях, а також у помешканнях жителів цього населеного пункту.

Під час евакуації перш ніж покинути дім, необхідно переконатися, що газ і електроенергія вимкнені. З собою потрібно взяти документи, гроші, найнеобхідніші речі, невеликий запас харчових продуктів і води.

Затоплені місця глибиною до 1 м можна переходити вбрід, від 0,6 до 1,2 м переправлятися на автомобілях з переднім і заднім приводами та тракторах. Переправу можна організувати за допомогою човнів та інших плавучих або підручних засобів чи заздалегідь приготовлених плотів.

При перебуванні під час повені у полі, лісі необхідно виходити на підвищені місця. Якщо такої можливості немає, потрібно забратися на дерево або використовувати всі предмети, здатні утримувати людину на воді: дошки, дерев'яні двері, бочки тощо.

Під час повені найважливіший обов'язок усіх громадян – надання допомоги та рятування потопаючих.

Окремі групи людей у силу певних обставин, що склалися, можуть залишитися на затопленій території. У такому випадку їм, насамперед, необхідно переміститися в безпечне місце (це можуть бути верхні поверхи будівель та споруд) і дотримуватися таких правил безпеки: не вживати продукти харчування, які забруднені повінню; воду пити тільки після її кип'ятіння; не користуватися електроприладами, що намокли; перебуваючи у воді або в

СТАТТІ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

КРИВОРІЗЬКИХ КУРСІВ 1 КАТЕГОРІЇ

176

приміщенні, не торкатися до електричних дротів таввімкнених у електромережу приладів; обмежити пересування в затопленому місці; у разі необхідності пересування і відсутності плавзасобів пливти слід не проти течії, а під кутом до неї, остерігаючись предметів, що плавають або затоплені.

Якщо людина опинилася в зоні раптового затоплення, їй необхідно: зберігати спокій, уникати паніки, стримувати від неї оточуючих; швидко зібрати необхідні документи, цінності, ліки, продукти та інші необхідні речі; надати допомогу дітям, інвалідам та людям похилого віку; при можливості, негайно залишити зону затоплення; перед виходом із будинку вимкнути електро- та газопостачання, загасити вогонь у грубах; відчинити хлів, надавши худобі можливість урятуватися; піднятися на верхні поверхи, якщо будинок одноповерховий - зайняти горішні приміщення; до прибуття допомоги залишатися на верхніх поверхах, дахах, деревах чи інших підвищеннях, сигналізуючи рятівникам про місцеперебування; перевірити, чи немає поблизу постраждалих, надати їм, при можливості, допомогу; потрапивши у воду, необхідно зняти з себе важкий одяг і взуття, відшукати поблизу предмети, якими можна скористатися, щоб залишитися на плаву до прибуття допомоги. Забороняється переповнювати рятувальні засоби (катери, човни, плоти та інше).

Якщо повінь уже зійшла, то дії людини зводяться до наступного: необхідно переконатися, що житло не отримало ніяких ушкоджень, які загрожують заваленням (відсутні провалини в будинку і навколо нього, не розбите скло, немає небезпечних уламків та сміття); не слід користуватися електромережею до повного осушення будинку; питну воду, особливо з джерел водопостачання, які були підтоплені, слід обов'язково кип'ятити.

Будинок необхідно просушити, провести ретельне очищення та дезінфекцію забрудненого посуду і домашніх речей та прилеглої до будинку території; осушення затоплених підвальних приміщень здійснюється поетапно, з розрахунку 1/3 об'єму води на добу; заборонено вживати продукти, які були підтоплені водою під час повені. Від них та від консервації, що була затоплена водою і отримала ушкодження, необхідно позбавитися. Усе майно, що було затопленим, підлягає дезінфекції.

За надання допомоги потерпілому населенню слід звертатися до місцевих органів державної влади та місцевого самоврядування.

Жижка Л.ДІЇ НАСЕЛЕННЯ ПРИ ЗНАХОДЖЕННІ ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНИХ ПРЕДМЕТІВ

ШАХТАР КРИВБАСУ. – №18-19 від 20.05.2017р. – С. 13.

Земля таїть багато небезпечних знахідок, на які можна натрапити під час прогулянок лісом, походів , польових та земляних робіт і стати їх жертвами, навіть, не підозрюючи про це. Ніхто не може гарантувати, що у землі під багаттям, розкладеним на лісовій галявині, немає снарядів часів війни.

На території області продовжують мати місце випадки виявлення вибухонебезпечних предметів – боєприпасів часів ІІ-ї Світової війни, а також сучасних засобів ураження, що випадково стали доступними в результаті злочинної халатності осіб, які відповідають за їх зберігання.

На жаль, більш за все від них страждають та гинуть діти.Знайдений боєприпас (або предмет, що схожий на нього) повинен бути знешкоджений

тільки спеціалістами.

177

Про знахідку вибухонебезпечного предмета необхідно терміново повідомити в місцеві органи державної влади (сільради, відділи з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення райдержадміністрацій та міськ(рай) виконкомів), відділення поліції.

Після виявлення вибухонебезпечного предмету Ви зобов’язані: 1. Зупиніть будь-які роботи в районі небезпечного місця.2. Негайно повідомити про знахідку представників пожежно-рятувальної служби та

міліції за номерами телефонів 101 та 102;3. Ні в якому разі не чіпайте підозрілий предмет. 4.Організуйте охорону небезпечного місця шляхом спостереження здалеку.5. Не допускайте сторонніх осіб до небезпечного предмета доки неприбули спеціалісти; 6. Не користуватися засобами радіозв’язку, мобільними телефонами (вони можуть

спровокувати вибух).

Жижка Л.БОТУЛІЗМ: ЯК ВИЯВИТИ ХВОРОБУ ТА ВБЕРЕГТИСЯ ВІД НЕЇ?

ШАХТАР КРИВБАСУ. – № 26-27 від 15.07.2017р. – С. 13.

Ботулізм – гостре токсико-інфекційне захворювання, виникає в результаті вживання продуктів, що містять ботулотоксин, який виділяє бактерія Clostridium botulinum.

Clostridium botulinum – широко поширена в живій природі. Її спори знаходяться в ґрунті, куди вони потрапляють з екскрементами теплокровних тварин (диких і домашніх тварин, птахів), а також в мулу озер і морів від риб, молюсків. Саме вони і є природним резервуаром для клостридій цього виду. Небезпечний для здоров’я людини токсин, що виробляється Clostridium botulinum. Спори дуже стійкі до дії факторів зовнішнього середовища, наприклад, вони не гинуть навіть при кип’ятінні протягом 5 годин.

Захворювання розвивається при вживанні заражених клостридіями харчових продуктів рослинного і тваринного походження, які зберігалися в умовах дефіциту кисню без достатньої термічної обробки. Найбільшу небезпеку представляють консерви та продукти, призначені для тривалого зберігання (тушонки, паштети, гриби, маринади, засолені продукти), приготовлені в домашніх умовах, при яких неможливо створити температурний режим, необхідний для загибелі спор збудника. Самостійно відрізнити заражені продукти від доброякісних можна тільки по наявності здуття консервних банок, що пов’язане з накопиченням газоподібних продуктів життєдіяльності збудника. При цьому, смак, запах та вигляд продукту не змінюються.

Ботулотоксин – один з найсильніших серед відомих токсинів, що блокує передачу нервових імпульсів і призводить до дихального і скелетно-м'язового паралічу.

Інкубаційний період захворювання триває від кількох годин до однієї доби (рідше – 2-3 дні), тривалість хвороби та тяжкість перебігу залежить від кількості ботулотоксину, що потрапив в організм хворого і вчасного введення антитоксичної сироватки, тому у будь-якому випадку підозри на ботулізм необхідно негайно звертатися за медичною допомогою. Зазвичай захворювання починається раптово з порушень зору («туман», роздвоєння предметів, «сітка» перед очима), диспепсичних розладів (нудота, порушення ковтання, сухість слизових оболонок), м’язової слабкості.

З метою попередженнязахворювання на ботулізмнеобхідно:- не купувати і не вживати консервовані продукти домашнього виготовлення, надавати

перевагу продуктам промислового виробництва;- не купувати в’ялені (копчені) рибні або м’ясні продукти харчування на стихійних

ринках з рук у приватних осіб;- не вживати в їжу консервовану продукцію з банки, в якої піддулася кришка;

178

- ретельно проварювати, тушкувати і просмажувати харчові продукти безпосередньо перед вживанням, особливо м’ясні та рибні консерви; прогрівати всі види консерв при температурі 100°С протягом 30 хв.;

- зберігати продукти харчування в холодильнику, дотримуватись термінів їх вживання;- не брати в дорогу чи на відпочинок продукти, що швидко псуються;- при приготуванні сирих і варених продуктів використовувати окремий розробний

інвентар;- під час виготовлення домашньої продукції ретельно стерилізувати посуд, спеції та саму

продукцію, очищати сировину від забруднень.Для попередження захворювання ботулізмом на підприємствах торгівлі забороняється

реалізація:- в'яленої і копченоїриби, консервованої продукції домашнього приготування;- консервів, що мають дефекти: бомбаж, деформованих, з ознаками псування;- харчових продуктів, зокрема в'яленої і копченої риби за відсутності холодильного

устаткування;- харчових продуктів з простроченими термінами придатності;- харчових продуктів без супровідних документів, підтверджуючих їх якість та безпеку.При виявленні перших ознак нездужання чи харчового отруєння (слабкість, підвищення

температури тіла, нудота, біль в животі, блювання, пронос тощо) не займатись самолікуванням, а терміново звертатись за медичною допомогою.

179

Зозуля В.А.БЕЗПЕКА ДИТИНИ – ТУРБОТА ДОРОСЛИХ!

Вільногірськ. – 2017. – № 29 (18.08). – С. 4.

Тихою ходою наближається осінь і першою ознакою цієї золотої пори є шкільний дзвінок, що кличе учнів на навчання, а батькам нагадує, що через їх нескінчену зайнятість, багато дітей вимушені після школи проводити певний час вдома наодинці.

Тому, на початку навчального року, в кожній родині обов’язково має підніматись питання: як захистити своїх дітей у наш неспокійний час, про що нагадати в першу чергу, щоб не трапилось лиха, адже є безліч прикладів того, як легковажне ставлення до заходів особистої безпеки спричиняє трагічні випадки, яких можна було б уникнути.

Звертаємо увагу батьків на те, що турбуючись про життя і здоров’я малечі, слід навчити їх розпізнавати ризики і небезпеки та приділити увагу таким основним моментам:

дитина має знати й дотримуватися правил пожежної безпеки, наголосіть чому виникають пожежі та як правильно діяти під час пожежі;

заздалегідь вчить дитину правил дорожнього руху, пояснюйте, як правильно переходити дорогу в безпечному місці, тільки на пішохідних переходах, чому потрібно зупинитися й подивитися по сторонам, перш ніж переходити вулицю;

залишаючи дитину одну, перевірте, чи не може вона чимось травмуватися, забороніть користуватися побутовими газовими та електроприладами, наголосіть, що не можна відкривати двері оселі незнайомим людям;

постійно нагадуйте дитині, що в жодному разі не можна чіпати оголених електропроводів, речовин побутової хімії, небезпечних предметів, тощо;

зверніть увагу дитини на дотримання правил безпечного поводження з тваринами.Поясніть дитині, що номери пожежно-рятувальної служби – 101, поліції –

102, швидкої медичної допомоги – 103 набираються безкоштовно з будь-якого телефону, як мобільного, так і стаціонарного лише у разі виникнення небезпечних подій.

Шановні батьки! Дбайте про безпеку своїх дітей, виховуйте у них навички культури безпечної поведінки.

Станьте прикладом для дітей і самі дотримуйтеся заходів безпеки. Щодня нагадуючи елементарні правила безпеки, ви застерігаєте дитину від можливих небезпечних ситуацій.

Зозуля В.А.ОБЕРЕЖНО – НІТРАТИ!

Вільногірськ. – 2017. – № 29 (18.08). – С. 4.

На Дніпропетровщині розпочався традиційний сезон кавунів і динь. Смугаста ягода і запашний сонячний овоч поєднують багатство смаку і аромату з великою кількістю вітамінів і корисних речовин. Вони не лише смачні, а й корисні: виводять з нирок токсичні речовини, допомагають боротися з набряками та навіть зайвою вагою.

Проте, якщо обирати кавуни і дині на стихійному ринку або неправильно їх зберігати, можна отримати тяжке отруєння, бо вони максимально накопичують нітрати, які, потрапляючи в організм, є дуже небезпечним канцерогеном.

СТАТТІ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ КАМʼЯНСЬКИХ КУРСІВ 2 КАТЕГОРІЇ

180

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, гранично допустимі концентрації нітратів у добовому раціоні харчових продуктів не повинні перевищувати 450–500 мг/кг норми.

Встановлено допустимі концентрації нітратів у харчових продуктах, перевищення яких є основою для їх вибракування. Для кавунів вона не повинна перевищувати 60 мг/кг, для динь – 90 мг/кг сирої маси.

Існує декілька простих правил при купівлі баштанних, дотримання яких вбереже від отруєння:

На вимогу покупця продавець зобов’язаний показати експертний висновок лабораторії, у якому зазначена дата перевірки, прізвище реалізатора і вміст нітратів. Не ігноруйте цей документ! У жодному разі не купуйте баштанні на стихійних ринках. Це можуть бути ті партії, які були недопущені до продажу через високий вміст нітратів!

Уважно огляньте ягоду, яку плануєте купувати. Якщо на ній є вм’ятини, відмовтеся від купівлі, навіть коли продавець скине ціну. Пам’ятайте, що лікування отруєння обійдеться вам значно дорожче.

У жодному разі не купуйте розрізані навпіл кавуни! Ви наражаєте себе на бактеріальне отруєння. А коли ці кавуни ще й накриті поліетиленовою плівкою, то маєте всі шанси отруїтися нітратами, оскільки під дією сонця і плівки утворюється паровий ефект, внаслідок якого рівень нітратів різко підвищується.

Аби обрати свіжий кавун, зверніть увагу на хвостик. Якщо він зеленкуватий, кавун зірваний порівняно недавно, а коли сухий, то ягода вже давно чекає на покупця. Спілість кавуна можна перевірити за допомогою плескання по ньому: дзвінкий звук свідчить про спілість, а глухий, то значить, що кавун не дозрів. Що ж до дині, то вона має бути пругкою, без вм’ятин. Не обирайте м’який плід, бо в ньому вже почався процес бродіння. Запах дині має бути ароматним, насиченим і приємним.

Перед споживанням баштанні обов’язково треба як слід помити під проточною теплою водою.

Якщо в цьому році ви ще не смакували кавуна й дині, то бажано починати з однієї-двох скибочок на день, щоб організм адаптувався до їжі, від якої встиг відвикнути. Особливо обережно до баштанних треба ставитися тим, хто страждає на захворювання нирок, оскільки вони сечогінні.

Коли їсте кавун і диню, не доїдайте до шкірки, залиште декілька сантиметрів м’якоті, бо саме в ній сконцентрований найбільший вміст нітратів.

Розрізані кавуни й дині можна зберігати не більше доби, навіть якщо вони знаходяться у холодильнику! Краще купити менший плід і родиною з’їсти його за один день.

Будьте обачними! Ці прості і ефективні заходи допоможуть зберегти власне здоров'я і здоров'я своїх близьких!

Козинець В.М.ОБЕРЕЖНО – ГРИБИ!

Панорама АЗОТА. – 2017. – № 33 (17.08). – С. 3.

Цього року погода сприяє ранньому початку грибного сезону. Люди вже масово вирушають у ліс на «тихе полювання».

Звертаємося до громадян з проханням дотримуватись правил збирання, приготування та вживання грибів.

Щоб запобігти отруєнню грибами:• Купуйте гриби тільки у відведених для їх продажу місцях (магазинах, теплицях,

спеціалізованих кіосках).• Збирайте і купуйте тільки відомі вам їстівні гриби.• Не збирайте гриби, які ростуть поблизу транспортних магістралей, на колишніх

смітниках, у хімічно та радіаційно небезпечних зонах.

181

• Уникайте невідомих грибів, особливо з циліндричною ніжкою, в основі якої є потовщення «бульба», оточене оболонкою; з пошкодженою поверхнею, старі, в’ялі, червиві або ослизлі; не збирайте пластинчаті види, оскільки отруйні гриби маскуються під них; уникайте «шампіньйонів» та «печериць», у яких пластинки нижньої поверхні капелюшка білого кольору.

• Не куштуйте сирі гриби на смак.• Викидайте забруднену нижню частину ніжки гриба. Гриби обов'язково промивайте не

менше трьох разів.• Дикорослі гриби підлягають кулінарній обробці у день збору, інакше в них

утворюється трупна отрута.• Не рекомендується вживати гриби дітям, літнім людям та вагітним жінкам.Якщо ви підозрюєте отруєння грибами, негайно викличте «Швидку медичну допомогу –

103». Одночасно починайте заходи первинної допомоги: промийте шлунок кип'яченою водою або блідо-рожевим розчином марганцівки методом штучної блювоти, коли промивні води стануть чистими прийміть активоване вугілля. Після цього дають проносне (касторова олія і сольове) та кілька разів ставлять очисні клізми. Потім хворого тепло вкривають і обкладають грілками, дають пити гарячий солодкий чай, каву. Обов'язково хворого слід доставити до лікувальної установи, де йому буде надана лікарська допомога, якої він потребує. Також з'ясуйте, хто вживав разом із постраждалим гриби та проведіть профілактичні заходи.

Забороняється! Вживати будь-які ліки та їжу, алкогольні напої, молоко - це може прискорити всмоктування токсинів грибів у кишечнику, також забороняється займатися будь-якими іншими видами самолікування.

Дотримання цих правил може зберегти ваше здоров’я та навіть життя, адже отруєння грибами досить складно піддається лікуванню.

Душка В.М. ОБЕРЕЖНО – НА ВОДІ!

ДМК. Деятельность. Мнения. Комментарии – 2017. – № 30 (27.07). – С. 17.

Впродовж 1 півріччя поточного року в області стався 31 нещасний випадок на воді, загинуло 24 людини, з них 7 дітей, врятовано було 12 чоловік.

Як правило, нещасні випадки на воді найчастіше трапляються внаслідок нехтування і грубого порушення людьми правил поведінки на водних об’єктах. Більшість жителів Дніпропетровщини вибирають для відпочинку на воді стихійні пляжі, розміщені близько від дому. На таких водоймах немає ані рятувальників, ані медпрацівників.

Тож, рятувальники наголошують, що купатися на стихійних пляжах та у стані алкогольного сп'яніння суворо заборонено, не можна перебувати довго на сонці – це може призвести до теплового удару.

Особливу увагу дорослих звертаємо на навчанні своїх дітей правил безпеки, не залишайте їх без уваги поблизу водойм.

Закликаємо всіх громадян суворо дотримуватися правильної поведінки під час відпочинку на воді та поблизу водоймищ, берегти власне життя та життя своїх близьких.

182

Прохорович Е.П.ЩО ПОТРІБНО ЗНАТИ, ЩОБ НЕ ОТРУЇТИСЯ ГРИБАМИ

Планета ТВ.– № 12 від 20.10.2016. – С. 4.

За інформацією Держсанепідслужби у 2016 році в Україні через гриби постраждало 148 осіб, 17 з яких померли. Статистика невтішна і в цьому році. За останні п'ять місяців діагноз "Отруєння грибами" був встановлений 51 людині. Один з них, помер. Також в 2016 році в Україні грибами отруїлися 12 дітей. А в минулому серед постраждалих виявилося 23 дитини, четверо з них померли. Серед цієї невтішної статистики отруєнь грибами Дніпропетровська область – не виняток. Протягом 2016 року в області зареєстровано 14 випадків отруєнь грибами. У поточному році за 9 місяців отруїлися 15 осіб. Отруєння одної дорослої людини закінчилося летальне. В місті Павлограді зареєстровано один випадок отруєння дикорослими грибами.

Викиньте це терміново!З 80 видів небезпечних для здоров'я грибів, 10-15 становлять реальну загрозу для життя.

Найнебезпечніші з них – це бліда поганка (легко можливо переплутати з молодим шампіньйоном), деякі види мухоморів (пантерний, червоний, зелений, смердючий, білий), сатанинський гриб, жовчний гриб (неїстівний двійник білого гриба), опеньок несправжній. Токсичні речовини, що містяться в цих отруйних грибах, вражають життєво важливі органи і системи (нирки, печінку, нервову систему) і часто викликають в організмі зміни, несумісні з життям.

Умовно – їстівна група грибів. Характеризується наявністю в них отруйних речовин, які знешкоджуються при правильній і достатньою кулінарній обробці - відварювання, вимочування, сушіння (зустрічаються в нашій місцевості, все види рядовки, грузді тополеві, гірчаки, свинушки).

Окремі види грибів викликають отруєння тільки при несумісній вживанні з певними продуктами, наприклад, гриб гнойовик з алкоголем.

Отруєння людини можуть викликати навіть їстівні гриби, так як вони мають здатність накопичувати в собі токсичні речовини з ґрунту і атмосферного повітря. Це реально в місцях, де розташовуються джерела промислового і антропогенного забруднення, наприклад, автодороги з інтенсивним рухом автотранспорту, великі промислові підприємства, кладовища, сміттєзвалища побутових і промислових відходів, сади та інші території, оброблені пестицидами і агрохімікатами. Найчастіше перші симптоми отруєння грибами схожі з симптомами інтоксикації різної етіології: головний біль, біль в шлунку, нудота, блювота, діарея. Ось чому при перших ознаках захворювання після вживання дикорослих грибів необхідно негайно викликати «швидку», оскільки несвоєчасно надання кваліфікованої медичної допомоги може призвести до незворотних змін в організмі.

Знати, щоб протидіяти. - Не слід класти в кошик невідомі різновиди грибів, а також старі та зіпсовані. Часто

придатний для вживання гриб може мати отруйного двійника.- Для лісових подорожей, особливо для збору грибів, обов'язково потрібно вибирати

екологічно чисту територію, в тому числі в межах населених пунктів.- Обережність слід проявити і при покупці дикорослих грибів у приватних осіб і на

стихійних ринках, оскільки вони можуть бути зібрані на територіях забруднення.

СТАТТІ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ПАВЛОГРАДСЬКИХ КУРСІВ 2 КАТЕГОРІЇ

183

- Переробляти гриби слід в день збору, а якщо це неможливо - обов'язково дотримуйтесь умови їх зберігання (не більше 24 годин при температурі не вище 10 ° С);

- При кулінарній обробці грибів тривалого кип'ятіння може виявитися недостатньо, тому кілька разів слід злити відвар (не менше трьох через кожні 15-20 хвилин).

- Гриби небезпечно вживати літнім людям, ослабленим, із захворюваннями шлунково-кишкового тракту, адже вони важкі для перетравлення.

- Методи, за допомогою яких визначають отруйність грибів - з використанням цибулини або срібної ложки - помилковий. Справа в тому, що срібло темніє від взаємодії з амінокислотами, які є як в їстівних, так і в отруйних грибах, а колір цибулини змінюється під впливом ферменту тирозиназу, що також міститься в усіх грибах.

- Для гарантованого запобігання небезпеки для здоров'я і життя фахівці переконливо радять не приймати будь-які дикорослі гриби і не давати їх дітям. Бережіть здоров'я своє і своїх ближніх.

Чередниченко С.В.ЩО НЕОБХІДНО ЗНАТИ ПРИ ВИЯВЛЕННІ ВИБУХОВО-НЕБЕЗПЕЧНИЙ

ПРЕДМЕТІВ

ТН-Експрес. – № 34/1019, 24.08.2017. – С. 12.

Типовою зброєю терористів є використання замаскованих вибухових пристроїв. Терористи намагаються розмістити вибухові пристрої у найбільшуразливих місцях, де завдадуть найбільшої шкоди населенню.

Залежно від мети терористичного акту такі пристрої, оснащені годинниковим механізмом, можуть залишатись терористами у житлових будинках, навчальних закладах, установах і організаціях, підприємствах, громадському транспорті, на об'єктах підвищеної небезпеки тощо.

Пильність громадян може запобігти численним жертвам від спрацювання вибухового пристрою.

В окремих випадках вибуховий пристрій може бути замаскований під поштові (посилки,бандеролі), букети квітів, подарунки,іграшки.

До ознак підозрілих предметів, що можуть бути вибуховими пристроями можна віднести:

- електродроти, що виходять з невідомого предмета, антени,лампочки на його поверхні, звуки діючого годинника;- залишені предмети побутового призначення (валізи, сумки, гаманці, дитячі іграшки,

ручні ліхтарики тощо);- предмети, що знаходяться в не призначених для цього місцях (наприклад, велика

дитяча іграшка біля вхідних дверей);- предмети з прикріпленими до них мобільними телефонами, радіостанціями,

акумуляторами,електробатареями.Слід пам'ятати, що вибухова речовина може бути різноманітного виду та мати різні

властивості, що, у свою чергу, надає можливість замаскувати вибуховий пристрій навіть у поштовому конверті.

З метою запобігання вибуху необхідно звернути увагу:- на ділянки свіжоскопаної землі, частини свіжопоштукатуреної або свіжопофарбованої

стіни будівлі;- не приймати від незнайомих осіб подарунків, квітів, поштових посилань;- користуючись громадським транспортом, не погоджуватись на пропозиції

супроводжувати речі для передачі невідомої особи; При виявленні вибухового пристрою або підозрілої речі необхідно: - зберігати спокій;

184

- негайно повідомити про знахідку представників поліції, аварійно-рятувальних служб ( зателефонувати за номерами 101, 102);

- не палити;- не користуватись запальничками, іншими джерелами відкритого вогню;- не торкатись до підозрілої речі руками;- у жодному разі не намагатися переміщувати або змінювати положення вибухового

пристрою (підозрілого предмету);- залишити місце, де виявлено підозрілий предмет, при можливості організувати охорону

на безпечній відстані та дочекатися представників поліції, аварійно-рятувальних служб.

Чередниченко С.В.НЕБЕЗПЕЧНИЙ ЛІД

ТН-Експрес. – № 51/985 від 15.12.2016р. – С. 12.

З початком перших заморозків починається процес льодоутворення на водних об’єктах. Водоймища покриваються льодом, який по початку ще не міцний і легко ламається під ногами людини або вагою техніки.

Треба пам’ятати, що лід безпечний для однієї людини при товщині не менше 10 см.Правила безпеки під час руху по льоду

Категорично забороняється міцність льоду ударами ніг. Якщо лід не міцний, необхідно припинити рух і повертатися по своїх слідах, роблячи перші кроки без відриву ніг від поверхні льоду.

Увага! Якщо за вами затріщав лід і з’явилися тріщини, не лякайтеся і не біжіть від небезпеки! Плавно лягайте на лід і перекочуйтеся в безпечне місто!

Безпечний лід для переходу пішохода є лід з зеленуватим відтінком і товщиною не менше 7 см.

При переході льоду необхідно слідувати один за одним на відстані 5-6 метрів і бути готовим надати негайну допомогу тому хто йде по переду.

Користуватися майданчиками для катання на ковзанах водоймах дозволяється тільки після ретельної перевірки міцності льоду. Товщина льоду повинна бути не менше 12 см. А при масовому катанні – не менше 25 см.

На лід потрібно виходити в світлий час доби, ступати по ньому слід обережно, обходити всі підозрілі місця.

Допомогу людині, що потрапила у воду, треба надавати дуже швидко, так як навіть 10 -15 хвилинне перебування в крижаній воді може бути небезпечним для життя, витягнуту з води людину треба негайно переодягнути в сухий одяг і взуття, дати що не будь солодке і змусити активно рухатись до тих пір, поки вона остаточно не зігріється. Викликати рятувальників або швидку допомогу.

Нагадуємо основні правила поведінки, якщо лід проломився:1.Не панікуйте, скиньте важкі речі, утримуйтесь на плаву, кличте на допомогу.2.Обіпріться на край крижини широко розправленими руками, при наявності сильної

течії зігніть ноги, зніміть взуття, в яке набралася вода.3.Намагайтеся не обламувати край льоду, на валіться на неї грудями, по черзі підніміть і

витягніть ноги на крижину.4.Тримайте голову високо над поверхнею води.Переконливе прохання до батьків: не відпускайте дітей на лід без нагляду, пояснюйте,

що це НЕБЕЗПЕЧНО.ДОРОСЛІ І ДІТИ, ДОТРИМУЙТЕСЬ ПРАВИЛ ПОВЕДІНКИ НА ВОДНИХ ОБ’ЄКТАХ.Виконання елементарних заходів обережності – запорука вашої безпеки.

185

Скоблюк С.Т.НЕБЕЗПЕЧНІ РОСЛИНИ

Планета ТВ. – № 35від 25.08.2016р. – С. 4.

Рослини відіграють велику роль в природі і народному господарстві.Вони дають різноманітні продукти харчування, ліки, корм для тварин, сировину для

різних галузей промисловості.Однак серед рослин є отруйні, небезпечні для людей.Не все, що росте в природі, можна чіпати, нюхати і тим більше їсти. Банальний контакт з

деякими лісовими чи польовими рослинами може обернутися тяжким отруєнням. Кілька ягід або міліграмів соку токсичної рослини можуть виявитися смертельною дозою.

Найчастіше від отруєння отруйними рослинами страждають діти.Не замислюючись, вони зривають ягоди, схожі на вишню, пробують їх на смак або

зривають красиві квіти, отримуючи від контакту опіки шкіри і обличчя.Тому про отруйні рослини, які оточують нас, повинні знати дорослі і діти. Це збереже їх

здоров'я.Серед отруйних рослин в місцевому регіоні найчастіше зустрічаються блекота, вовча

ягода звичайна, вороняче око, конвалія.Блекота чорна.Бур'ян, зустрічається переважно поблизу житла, звалищ, пустирів і на луках. Рослина

отруйна, але особливу небезпеку представляють насіння, схожі на макові зерна, що знаходяться в насіннєвих коробочках. Якщо їх пожувати, в роті відчувається свіжий, солодко гіркій смак.

Вживання 15-20 насінин блекоти призводить до отруєння організму. Перші ознаки отруєння проявляються через 30-60 хвилин. Обличчя та шия червоніють, рясно виділяється слина, виникають нудота і блювота. Постраждалі поводяться неадекватно, хворі марять, неправильно сприймають навколишнє. Самі крихітні предмети в їх очах набувають фантастичних розмірів. Отруєння може викликати смерть від зупинки дихання. Крилатий вислів: «ти що, блекоти об'ївся?» ‒ було придумано не випадково.

Вовчі ягоди звичайні. З серпня до пізньої осені в лісі можна зустріти невисокий чагарник з соковитими

яскраво-червоними ягодами, які купками ліпляться на голому стовбурі прута. У його ягодах, листках і коренях міститься сильна отрута.

Симптоми отруєння – печіння в роті, біль під ложечкою, нудота, блювота, слабкість, можливі судоми.

Вороняче око.Багаторічна рослина з довгим повзучим кореневищем. Всі частини рослини отруйні для

людей. Викликає блювоту, сильний пронос.Конвалія. Отруйна вся рослина, але особливо – червоно-помаранчеві ягоди, що

з'являються на його стеблах до кінця літа. З'їдені ягоди викликають важке отруєння, яке супроводжується нудотою, запамороченням. Пульс стає рідкісним, потерпілий скаржиться на головний біль і шум у вухах, виступає холодний піт. Зіниці при отруєнні конвалією звужуються, в деяких випадках виникають судоми.

Клещовина.Всі частини рослини містять білок рицин і алкалоїд рицинин, отруйні для людини і

тварин (ЛД50 близько 500 мкг). Прийом всередину насіння рослини викликає ентерит, блювоту і коліки, кровотечі з шлунково-кишкового тракту, порушення водно-електролітного балансу і смерть через 5-7 днів. Шкода здоров'ю непоправною, що вижили не можуть повністю відновити здоров'я, що пояснюється здатністю рицину необоротно руйнувати білки тканин людини. Вдихання порошку рицину аналогічно вражає легені.

Перша допомога потерпілим.Перша допомога при отруєнні рослинами полягає в швидкому видаленні вмісту шлунка

(промивання), очищенні кишечника (прийом проносних засобів, прийом речовин, які

186

абсорбують токсини (активоване вугілля, атоксил), окислюють (парманганат каліюмарганець), нейтралізують (сода) отрути.

Необхідно пити багато води і обов'язково звернутися до лікаря.При попаданні токсичних речовин на шкіру досить промити уражену ділянку проточною

водою з милом і нанести крем на жирній основі.

Скоблюк С.Т.ПРАВІЛА ПОВЕДІНКИ НА ВОДІ

ТН-Експрес. – № 27/1012 від 06.07.2017 р. – С. 12.

Все живе на Землі: рослини і тварини, життя та діяльність людини тісно пов'язане з водою. Якщо поглянути на географічну карту, видно, що всі населені пункти від величезних міст-мегаполісів до маленьких сіл і селищ розташовані в безпосередній близькості від водоймищ (річок, озер, морів і океанів).

Вода вимагає до себе відповідної уваги та обережності. Вона не любить людей недисциплінованих і незнаючих та карає тих, хто нехтує правилами спілкування з нею.

Статистичні дані свідчать, що майже кожний день вода забирає життя десятків українців. Серед тих, хто тоне, четверту частину складають діти до 16 років. Половина з них – малюки, залишені без нагляду біля водойм (і не тільки в літню жару під час купань, але і зимою або ранньою весною, провалюючись під лід).

Вода помилок не пробачаєПам`ятайте, що неможна допускати до купання дітей в невстановлених місцях, плавання

на непристосованих для цього засобах, а також пам'ятайте: в місцях з глибиною 1,5 метрів дозволяється купатися дітям у віці від 12 років і лише тим, які добре вміють плавати.

Часта причина загибелі на воді – недотримання температурного режиму, незнання, а часто – ігнорування правил поведінки у води і на воді, способів порятунку і надання першої медичної допомоги.

Місцем купання повинен бути обладнаний пляж або спеціальна купальня. На території пляжу повинні бути щити із засобами порятунку (рятувальні круги, кулі тощо), рятувальний пост, щит із зазначенням умов відпочинку (температура води і повітря, хвилювання, вітер).

Щодо режиму купання, то оптимальними вважаються: температура не менше: води 18°С, повітря 20°С. Після іди повинно пройти 1,5 - 2 години.

Заборонено купання при сильному вітрі, грозі, інших несприятливих метеоумовах.Заходи безпеки при купанні

Купатися краще вранці або увечері, коли немає небезпеки перегріву. Температура води повинна бути не нижчою 17-19 градусів тепла.

Якщо не вмієш плавати, не заходи у воду глибше за пояс.Плавати можна не більше 20 хвилин, і цей час збільшують поступово, починаючи з 3-5

хвилин.Після тривалого перебування на сонці необхідно відійти в тінь, охолонути і тільки потім

входити у воду, оскільки при різкому охолоджуванні може наступити рефлекторне скорочення м'язів і зупинка дихання.

Ніколи не стрибайте в місцях, не обладнаних спеціально: можна ударитися головою об камінь або інший предмет.

Діти до 16 років катаються на човнах та водних велосипедах тільки з дорослими. Не перенавантажуйте човен, водний велосипед.

При попаданні води в дихальні шляхи – необхідно підвестися над водою, відкашлятися.При судомі необхідно лягти на спину, енергійно розтерти м'яз. Досвідчені плавці мають

голку – укол знімає судому. Головне – зберігати спокій, не панікувати. Не соромтеся покликати на допомогу.

187

Юсупов В.Р.НЕБЕЗПЕЧНІ ДОМАШНІ ТВАРИНИ

ТН-Експрес. – № 29/1014 від 20.07.2017 р. – С. 12.

Важко знайти сім’ю, в якій не було б домашніх улюбленців. Але, на жаль, нерідко захоплені господарі й не підозрюють, що контакт з братами меншими може таїти серйозну небезпеку. Тварини — це брати наші менші. За їх станом здоров'я веде спостереження господар і ветеринар. Однак якщо, є симптоми недуги, то її усунення допоможуть ветеринарні препарати.

Токсоплазмоз. Основними переносниками захворювання є представники сімейства котячих, які отримують його від гризунів. Недуга вражає нервову систему, м’язи, лімфатичні вузли. Особливо небезпечний для вагітних — можливе інфікування плоду. Тому якщо в домі є кішка, ще до того як планувати вагітність, необхідно здати аналіз на токсоплазмоз. Для профілактики потрібно дотримуватись заходів особистої гігієни і регулярно чистити котячий туалет.

Феліноз (у просторіччі — хвороба котячої подряпини). Навіть якщо кішка виглядає здоровою, в її організмі можуть бути збудники різних хвороб. Якщо тварина вас подряпає, мікроби можуть потрапити у вашу кров. Відомо немало випадків, коли людина, подряпана кішкою, одержувала зараження крові, запалення лімфатичних вузлів, і лікування було довгим і тяжким.

Сальмонельоз. Ця кишкова інфекція може бути смертельно небезпечною для людини. Сальмонели добре приживаються в організмі кішок і собак.

Гельмінтоз (у просторіччі — глисти). Якщо у вас є кішка або собака, то дуже велика вірогідність того, що ви заражені глистами (гельмінтами). Щоб вигнати їх з організму, потрібно приймати спеціальні препарати (і тварині давати їх теж). Глисти приносять масу неприємностей — біль у животі, свербіння в задньому проході та багато іншого.

Сказ. Гостра вірусна інфекція призводить до необоротного ураження центральної нервової системи. Передається, як правило, через укуси. Якщо вас або вашого улюбленця вкусили кішка чи собака з ознаками сказу (їх неважко розпізнати: дуже агресивна поведінка, висунутий язик, постійна спрага, на певній стадії — млявість) або тварина, що вкусила, здається вам підозрілою, відразу, не відкладаючи, звернутися до лікаря або ветеринара, який призначить уколи.

Орнітоз. Джерелом хвороби можуть стати домашня птиця (найчастіше це хвилясті папуги). Збудниками є хламідії. Зараження відбувається повітряно-краплинним шляхом. Уражаються легені і центральна нервова система.

Як же уникнути зараження від тварин? Завівши домашнього улюбленця, спочатку переконайтеся, що він абсолютно здоровий.

Вимагайте у господарів і продавців ветеринарний паспорт, або самі покажіть тварину ветеринарові. Ніколи не беріть тварину в дім, якщо вам здається, що вона хвора.

Собакам і кішкам потрібно вчасно робити всі щеплення. Навіть якщо тварина не виходить на вулицю, пам’ятайте, що ви самі можете служити джерелом зараження, наприклад, принісши збудників хвороби з вулиці на ногах.

Не годуйте тварин сирим м’ясом. Воно нерідко буває інфіковане. Якщо ви гуляєте з твариною, стежте, щоб вона не підбирала їжу на вулиці. Якщо кішка

з’їсть інфікованого гризуна, вона легко може заразитися токсоплазмозом або іншим захворюванням і разом з тим заразити вас.

Після кожного фізичного контакту з тваринами необхідно мити руки. Не цілуйте кішку або собаку і не дозволяйте їй облизувати ваше обличчя. Із слиною

тварина може передати вам заразу. Ризик зменшується, якщо улюбленцеві наперед зроблені щеплення.

Прибирання квартири проводьте обов’язково із застосуванням дезінфікуючих засобів, надягаючи при цьому захисні рукавички.

188

Щербина А.М.ВЕСНЯНИЙ ПОЖЕЖО НЕБЕЗПЕЧНИЙ ПЕРІОД

Голос шахтаря. – № 11-12 від 25.04.2016 р. – С. 8.

З настанням весняного періоду посилюється загроза виникнення пожеж на об’єктах та житлових помешканнях, гостро стоїть питання про дотримання правил пожежної безпеки в лісах, в зонах масового відпочинку населення, оздоровчих таборах і т.п. Основні причини пожеж – необережне поводження з вогнем, недогашене вогнище, необережно кинутий недопалок, порушення правил експлуатації електрообладнання, дитячі пустощі с вогнем.

Що стосується останньої причини, зауважимо: з настанням перших весняних теплих днів діти, скучивши за розвагами на свіжому повітрі, влаштовують багаття, пустують із сірниками, підпалюють загати. Цієї пори господарі й дачники заходжуються наводити лад на своїх садибах та ділянках, спалюють рослинні залишки. Все це може призвести до пожежі та знищення будівель.

Просимо Вас звернуть велику увагу на дотримання правил пожежної безпеки і проведення з дітьми бесід, що пустощі з вогнем можуть принести багато лиха.

Будьте обережними, оберігайте національне багатство України, своє життя і майно від вогню. Пам'ятайте : пожежі легше запобігти, ніж її загасити!

Щербина А.М.БЕЗПЕКА ДИТИНИ

ТН-Експрес. – № 31/1016 від 03.08.2017р. – С. 12.

Дуже часто винуватцями пожеж є діти. На жаль, реалії сьогодення такі, що більшість батьків, аби задовольнити потреби сім’ї, змушена багато працювати і не приділяє достатньо уваги своїм дітям. Залишені без нагляду дорослих, дітлахи обирають собі за іграшку сірники, що приваблюють яскравими обгортками та гучним торохканням зсередини, чи залишені будь-де запальнички.

В основі дитячих пустощів із вогнем лежить безмежна допитливість, бажання пізнати навколишній світ, наслідування дорослим, які щоденно користуються вогнем, відсутність страху перед можливою загибеллю. Додайте сюди відсутність нагляду з боку дорослих та невмілі дії в екстремальних ситуаціях – це і є усі чинники для трагедії.

Бажання виховувати у дітей самостійність уже з раннього віку зрозуміле й заслуговує схвалення. Проте ризикує той, хто пов’язує її з непосильними завданнями, коли малечі дозволяють розпалювати печі, користуватися без догляду дорослих газовими приладами, вмикати електричні праски, плитки, радіоприймачі та телевізори, дають до рук сірники та запальнички.

У своїх іграх та забавах діти завжди копіюють дорослих, які пораються біля печі, газової плитки, палять цигарки. Часто ці спроби закінчуються трагічно.

Тож дбайте про безпеку своїх дітей, дотримуючись правил безпечної поведінки в побуті. Це варто зусиль!

189

Тізік О.Е.ІДУ НА ГРОЗУ… ПАМ’ЯТАЮЧИ ПРО НЕБЕЗПЕКУ

Веб-сайт Нікопольської міської ради [Електронний ресурс]. – липень 2017. – Режим доступу:http://nikopol-mrada.dp.gov.ua/news/

Підраховано, що кожну секунду в різних точках планети вини акають блискавки. Більше 2000 гроз і близько 50 розрядів різного ступеня інтенсивності вдаряються в поверхню землі. У середньому кожен її квадратний кілометр блискавка уражає шість разів на рік.

Загалом, ураження блискавкою досить рідкісне явище. Воно становить десятимільйонну долю ризику. Та все ж таки, за даними статистики, у світі щороку від її удару гине близько трьох тисяч людей.

Ураженню блискавкою можна запобігти, дотримуючись правил безпеки. Ці правила дуже прості, але від їх виконання залежить життя.

Якщо ви опинилися в грозу на відкритій місцевості і не маєте можливості сховатися в будівлі або машині, то відходите подалі від дерев і високих будівель. Уникайте пагорбів та інших підвищень. Перебувати під групою з декількох дерев безпечніше, ніж на відкритій місцевості. Якщо поблизу є канава, ховайтеся в ній.

Щоб знизити ризик під час грози на відкритій місцевості, не можна ховатися під високі дерева, особливо поодинокі. Найбільш небезпечними з них є дуб, тополя, ялина та сосна. Дуже рідко блискавка влучає у вербу і клен, а найменш вірогідна її атака на кущі.

На відкритому просторі краще присісти в яму чи траншею. Тіло повинно мати якнайменше точок дотику із землею. Не лягайте на землю, бо тим самим збільшуєте площу ураження розрядом. Краще сісти, злегка нахиливши голову, щоб вона не була вище предметів, які знаходяться поряд.

Не ховайтеся у невеликих спорудах, хатинах, будинках, наметах, тим більше серед острівців дерев. Не можна бігти.

Перебуваючи в схованці, ноги тримайте разом, тим самим звузивши площу можливого ураження розрядом.

Негайно позбудьтесь усіх металевих предметів, які є на вас чи при вас: лопати, сокири, ножі, браслети, навіть годинники – покладіть у захищеному місці далі від себе.

Під час грози припиніть прогулянку на велосипеді або верхи на коні – велосипед поставте якнайдалі від себе, а коня прив’яжіть, бажано до невисокого дерева.

Не можна купатися під час грози, але якщо гроза застала під час купання, то до берега добирайтесь повільно, спокійно, не розмахуючи руками.

Якщо гроза застала вас в автомобілі. не залишайте його, при цьому зачиніть вікна й опустіть антену радіоприймача.

При зустрічі з куле видною блискавкою слід зберігати спокій і не рухатись. Не потрібно наближатися до неї, торкатися її чим-небудь, оскільки може статися вибух. Не слід тікати від куле видної блискавки. Якщо ви поводитиметесь спокійно, через деякий час блискавка відлетить.

СТАТТІ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ НІКОПОЛЬСЬКИХ КУРСІВ 3 КАТЕГОРІЇ

190

Тізік О.Е. БУДЬТЕ ОБЕРЕЖНІ НА ЛЬОДУ

Веб-сайт Нікопольської міської ради [Електронний ресурс]. – січень 2017. – Режим доступу:http://nikopol-mrada.dp.gov.ua/news/

З настанням морозів на людину чекає ще одна небезпека – загроза провалитись під лід. Тому, щоб зберегти своє здоров`я, чи навіть врятувати життя, слід пам’ятати наступне:

-ходити по льоду можна лише тоді, коли його товщина досягне 7 см;-масова пішохідна переправа може бути організована лише при товщині льоду понад 15

см;-для влаштування катка товщина льоду повинна бути не менше 12 см.Якщо ВАМ все ж необхідно перейти через замерзлу річку, озеро чи ставок – то

запам’ятайте, що найкраще це зробити на лижах.Якщо через лід переходить група людей, то відстань між ними повинна бути не більш 5

см.При переході в невідому місці потрібно взяти палицю, щоб з її допомогою перевірити

міць льоду.Слід пам’ятати, що лід завжди тонший там, де є стік води, ростуть кущі, очерет, де

швидка течія, де є джерела або впадає струмок.РИБАЛКАМ СЛІД ПАМЯТАТИ, ЩО:

-не можна пробивати поряд багато лунок;-не можна збиратись поряд великими групами;-не можна пробивати лунки на переправах;-не можна ловити рибу біля промоїн;-потрібно завжди мати при собі мотузку довжиною 12-15 м.

У ВИПАДКУ, ЯКЩО ВИ ВСЕ Ж ПРОВАЛИЛИСЬ, ТО:-не піддавайтесь паніці, утримуйтесь на плаву, уникайте занурення з головою;-намагайтесь вилізти на лід, наповзаючи на його край грудьми і почергово витягаючи на

поверхню ноги; -намагайтесь якомога ефективніше використати своє тіло, збільшуючи ним опорну

площу;-вибравшись на лід, перекотіться і відповзайте в той бік – звідки Ви прийшли, де міць

льоду вже відома.ЯКЩО У ВАС НА ОЧАХ ПІД ЛІД ПРОВАЛИЛАСЬ ЛЮДИНА, ТО:-крикніть, що Ви йдете на допомогу;-наближайтесь до ополонки поповзом, широко розкинувши руки;-підкладіть під себе лижі, дошку, фанеру;-не підповзайте до самого краю ополонки, подайте потерпілому палицю, жердину, лижу,

шарф, мотузку, санки чи щось подібне і витягніть його на лід;-витягши потерпілого на лід, разом з ним поповзом повертайтесь назад.

Тізік О.Е. ДІЇ У ВИПАДКУ ЗАГРОЗИ ВИНИКНЕННЯ АВАРІЇ З ВИКИДОМ (РОЗЛИВОМ)

РАДІОАКТИВНИХ РЕЧОВИН НА ЗАЕС

Веб-сайт Нікопольської міської ради [Електронний ресурс]. – червень 2017. – Режим доступу:http://nikopol-mrada.dp.gov.ua/news/

ЗАПАМЯТАЙТЕ! Сирени на переривчасті гудки підприємств та транспортних засобів – це сигнал «УВАГА ВСІМ». Негайно ввімкніть приймачі радіотрансляційної мережі, радіоприймач або телевізор.

191

УВАЖНО СЛУХАЙТЕ ІНФОРМАЦІЮ про надзвичайну ситуацію та інструкції про порядок дій, не користуйтеся без потреби телефоном, щоб він був вільним для зв’язку з вами.

ПРИ ОГОЛОШЕННІ НЕБЕЗПЕЧНОГО СТАНУ НЕ ПОСПІШАЙТЕ!ЗБЕРІГАЙТЕ СПОКІЙ. Часу для ретельного виконання заходів захисту у вас достатньо.

Попередьте сусідів, надайте допомогу інвалідам, дітям та людям похилого віку.ВЖИВІТЬ ЗАХОДИ ЩОДО ЗМЕНШЕННЯ ПРОНИКНЕННЯ РАДІАЦІЙНИХ

РЕЧОВИН В КВАРТИРУ (БУДИНОК): щільно зачиніть вікна та двері, щілини заклейте.ПІДГОТУЙТЕ ЗАПАС ПИТНОЇ ВОДИ: наберіть воду у ємності, що закриваються,

підготуйте найпростіші засоби санітарної обробки (наприклад, мильний розчин для обробки рук), перекрийте крани.

ПІДГОТУЙТЕСЯ ДО МОЖЛИВОЇ ЕВАКУАЦІЇ: підготуйте документи, цінності та гроші, предмети першої необхідності, необхідні ліки (ОБОВЯЗКОВО ЙОДОПРЕПАРАТИ), мінімум білизни та одягу, запас консервованих продуктів на 2-3 доби. Речі упакуйте та укладіть у найбільш захищеному від проникнення зовнішнього забруднення приміщенні.

ДІЗНАЙТЕСЯ У МІСЦЕВИХ ОРГАНАХ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ ТА МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ПРО МІСЦЕ ЗБОРУ МЕШКАНЦІВ ДЛЯ ЕВАКУАЦІЇ.

ВІД`ЄДНАЙТЕ ВСІ СПОЖИВАЧІ електричного струму від електромережі, вимкніть газ.

Тізік О.Е. НАЙСИЛЬНІШИЙ ТОКСИН СЕРЕД ВІДОМИХ ОТРУТ


Ботулізм – гостре інфекційно-токсичне захворювання з групи харчових токсикоінфекцій, що викликається анаеробними бактеріями і їх токсинами, що характеризується переважно важким ураженням ядер черепно-мозкових нервів. Зустрічається у всіх частинах земної кулі, але частіше в країнах, де населення вживає багато консервованих продуктів домашнього приготування.

Бактерії, які виробляють ботулотоксин, широко розповсюджені в природі. Вони зустрічаються в землі, воді, в організмах деяких тварин, розвиваються за повної відсутності кисню і тому найкраще зберігаються в герметично закупорених консервних банках, де гинуть всі інші мікроби. За несприятливих умов вони утворюють спори, які малочутливі до зовнішніх чинників.

Продукти, уражені бактеріями ботулізму, за зовнішнім виглядом і смаком часто не відрізняються від звичайних, хоча інколи набувають запаху прогірклого масла. Розкладаючи білки, жири і вуглеводи, вони утворюють вуглекислий газ. Саме він і викликає здуття банок. Такі консерви ні в якому разі не можна вживати в їжу.

Ботулотоксин, як і спори, досить стійкий. Сонячне світло й повітря його не руйнують.Отруєння наступає через декілька годин, а іноді і діб з того моменту, коли був з`їдений

заражений продукт. Початок хвороби – блювота – нагадує будь-яке харчове отруєння. Потім з`являються симптоми. характерні для ботулізму: послаблення зору, косоокість, порушення ковтання, інші симптоми, які свідчать про параліч окремих м`язів.

Захворювання проходить тяжко. Смертність від ботулізму висока: від нього помирає понад 25% хворих.

Завжди треба пам’ятати, що в домашніх умовах ніякі продукти – овочі, фрукти, ягоди, гриби не можуть бути гарантовано очищеними від забруднення. Ні один рецепт консервування не запобігає проростанню спор мікроба ботулізму.

При перших ознаках ботулізму необхідно терміново викликати «швидку допомогу».Дуже важливо вчасно надати першу долікарську допомогу – промити шлунок 5%

содовим розчином, зробити клізму. Подальше складне лікування ведуть кваліфіковані спеціалісти-медики у лікарняних умовах.

192

Тізік О.Е. ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА В ПРИРОДНИХ ЕКОСИСТЕМАХ

Електрометалург. – 2017. –№ 17, 28.04.2017. – С. 5

Причинами виникнення пожеж у природних екосистемах можуть бути кинутий недопалок або сірник, розведення вогнища і необережне поводження з ним, роботи у лісових районах (утилізація сміття, будівництво), випалювання трави на лісових галявинах.

У 90% випадків причина виникнення лісових пожеж – людина. І хоча всі розуміють усю користь того, що дають нам зелені насадження, але чому тоді так безжалісно нівечать їх? Щоб виростити лісові насадження, потрібно кілька десятків років. Попереду весняні та літні дні, коли за гарної погоди люди звично потягнуться на пікніки у ліси й лісосмуги, на береги водойм, у передмістя на дачні ділянки. У цей період року різко збільшується кількість пожеж у лісостеповій зоні, загорянь торішнього сухостою довкола дачних кооперативів, у приватному секторі, біля доріг. Розпочнеться сезон масового відпочинку людей, канікул та відпусток, коли тисячі людей перемістяться з міст та селищ у зелену зону, що теж посилить пожежну загрозу лісам.

Аби уникнути подібного, слід пам’ятати, що розклади вогнища й застосувати відкритий вогонь у лісі забороняється! За сухої погоди достатньо найменшої іскри, щоб спалахнуло полум’я, особливо у хвойному лісі. Забороняється розпалювати багаття на торфовищах, поблизу копиць сіна, скирт соломи. Пожежну небезпеку становлять старі пні та сушняк. Слід дуже пильно наглядати за дітьми, адже, користуючись свободою, вони можуть підпалити чагарник чи сушняк. Їхні пустощі з вогнем дуже небезпечні.

Пам`ятайте, що лише висока культура поводження з вогнем, дотримання правил пожежної безпеки позбавить вас від біди і страждань, що приносять пожежі.

Будьте пильними та у разі виникнення пожежі негайно телефонуйте за номером служби порятунку 101.

Тізік О.Е. ЩОБ ЛІТО ЗАЛИШИЛО ДОБРУ ЗГАДКУ

Електрометалург. – № 25, 23.06.2017. – С. 8.

У літній період кожен прагне викупатися у водоймі. Але нерідко звичайне купання обертається трагедією. Головною причиною виникнення нещасних випадків на воді можна назвати відсутність культури безпеки у населення і незнання простих правил поведінки.

Знання правил і вміння надати першу допомогу потерпілому потрібні кожному відпочивальнику.

ПРАВИЛА БЕЗПЕЧНОЇ ПОВЕДІНКИ НА ВОДІ-купатися слід у спеціально обладнаних місцях: пляжах, басейнах, купальнях;-перш ніж відправити дітей на відпочинок у дитячі табори, туристичні походи, на

пікніки, дорослі повинні ознайомити їх з правилами безпеки на водних об’єктах;-пам’ятайте, що кожен плавець повинен дотримуватися правил поведінки на воді: не

відпливати далеко від берега, не запливати за попереджувальні знаки. Ніколи не плавайте наодинці, особливо, якщо не впевнені у своїх силах;

-не входьте у воду в стані алкогольного сп’яніння;-не підпливайте близько до моторних плавзасобів – поблизу них виникає течія, яка може

затягнути під гвинт;-перед купанням в незнайомих місцях обстежуйте дно. Небезпечно стрибати або пірнати

у воду в невідомому місці;-не залишайте малюків без нагляду біля води;-дуже обережно плавайте на надувних матрацах і іграшках.

ЯКЩО ЛЮДИНА ТОНЕ

193

1. Відразу голосно звіть на допомогу: «Людина тоне!».2. Попросіть викликати рятувальників за телефоном «101» і «Швидку допомогу» за

телефоном «103».3. Киньте тому, хто тоне рятівний круг або довгу мотузку з вузлом на кінці.Дотримуйтеся цих простих правил – і все буде добре!

Тізік О.Е. ЩОБ ЛІТО БУЛО ПРИЄМНИМ

Визит Венал. – № 45, 17.11.2016. – С. 4

Аварії на комунальних системах, як правило, ліквідуються в найкоротші терміни, проте не виключено і тривале порушення подачі води, газу, електроструму, опалення приміщень. Для зменшення наслідків таких ситуацій створіть у себе непорушний запас сірників, господарських свічок, сухого спирту, газу (за наявності газової лампи або примусу), елементів живлення для електричних ліхтарів, радіоприймачів.

Повідомте про аварію диспетчерську службу.При стрибках напруги в електричній мережі квартири або її відключенні потрібно

негайно знеструмити всі електропобутові прилади, висмикнути вилки з розеток, щоб при раптовому включені електрики не сталося пожежі.

Будьте обережними, використовуючи для освітлення квартири господарські свічки і сухий спирт.

Перебуваючи на вулиці і не наближайтеся ближче ніж за 5-8 метрів до обірваних дротів або таких, що провисають і не торкайтесь до них.

За відсутності води у водопровідній системі закрийте всі відкриті крани. Для приготування їжі використовуйте бутильовану питну воду, утримуючись від вживання води з природних джерел, відкритих водойомів. Пам`ятайте, що кип`ятіння води руйнує більшість шкідливих біологічних домішок. Для очищення води використовуйте побутові фільтри.

У разі відключення опалення для обігріву приміщення використовуйте електрообігрівачі лише заводського виготовлення. В іншому випадку є висока ймовірність пожежі або виходу з ладу системи електропостачання.

Пам`ятайте! Опалення квартири за допомогою газової або електричної плити може призвести до трагедії. Для збереження в приміщенні тепла закладіть чимось щілини у вікнах і балконних дверях, завісьте їх ковдрами або килимами. Розмістіть всіх членів сім`ї в одній кімнаті, тимчасово зачинивши інші. Одягніться тепліше й прийміть профілактичні лікарські препарати від ГРЗ та грипу.

Колбасова І.П. ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНІ ПРЕДМЕТИ

Веб-сайт Нікопольської міської ради [Електронний ресурс]. – серпень 2017. – Режим доступу:http://nikopol-mrada.dp.gov.ua/news/

До вибухонебезпечних предметів відносяться будь-які пристрої, засоби, які здатні за певних умов вибухати. До вибухонебезпечних предметів відносяться:

-Вибухові речовини – це хімічні з`єднання або суміші, здатні під впливом певних зовнішніх дій (нагрівання, удар, тертя) до швидкого хімічного перетворення, що само розповсюджуються, з виділенням великої кількості енергії і утворенням газів;

- Боєприпаси – це вироби військового призначення техніки одноразового вживання, призначені для поразки живої сили та військової та ротної техніки супротивника. До боєприпасів відносяться:

-бойові частки ракет;

194

-авіаційні бомби;-артилерійські боєприпаси (снаряди, міни);-інженерні боєприпаси (протитанкові і протипіхотні міни);-інженерні боєприпаси (протитанкові і протипіхотні міни);-ручні гранати;-стрілецькі боєприпаси (патрони до пістолетів, карабінів, автоматів);-піротехнічні засоби;-патрони (сигнальні, освітлювальні, імітаційні, спеціальні);-вибухові пакети;-петарди;-димові шашки-саморобні вибухові пристрої – це пристрої, в яких застосований хоча б один елемент

конструкції саморобного виготовлення;-вибухонебезпечні міни сюрпризи, що імітують предмети домашнього побуту, дитячі

іграшки або речі, що привертають увагу.Зовнішній вигляд боєприпасів від тривалого перебування в ґрунті або у воді може

змінюватися: під впливом вологи вони деформуються, іржавіють, проте вони не втрачають здатності вибухати. При виявлені підозрілих знахідок, негайно телефонуйте: 101!

Колбасова І.П. СОБАКА ДРУГ – АЛЕ…

Веб-сайт Нікопольської міської ради [Електронний ресурс]. – квітень 2017. – Режим доступу:http://nikopol-mrada.dp.gov.ua/news/

Собака – друг людини. Це справді так. Він вірно служить людям: охороняє подвір’я та власні квартири, допомагає медичним, санітарним та пошуковим заходам, служить поводирем для незрячих, приходить на допомогу людям у воді та проваллях, тішить своєю присутністю дітей і рятує від самотності одиноких людей.

Але не треба ніколи забувати, що пес – це звір завжди потенціально небезпечний. Це завжди треба пам’ятати, маючи справу з собаками.

А ще при зіткненні з бродячими, так званими нічийними псами треба пам’ятати що вони можуть бути не тільки агресивними, а й хворими на особливо небезпечні для людей недуги, зокрема і сказ.

Тому пам’ятайте, що собака звір і мисливець за своєю природою.-ніколи не втікайте від нього, бо це може спровокувати його погнатися за вами, відчувши

у вас здобич;-якщо такий собака наздогнав вас, то не кричіть, тим більше не махайте руками або

ногами, бо не кожен може відбитися від нападу, зате посилить агресивність пса щодо вас;-як би вам страшно не було, не вказуйте цього тварині своїми руками, діями, навіть

очима: погляд намагайтеся зробити якомога спокійнішим;-ніколи не намагайтеся нагодувати чужу собаку з рук, бо він може замість подяки

вкусити вас, краще покласти чи кинути їжу на відстані;-дуже небезпечно пестити чужих чи бродячих собак – навіть якщо вони не покусають, то

можуть заразити хвороб ними паразитами, або внести пряму інфекцію;-не варто чіпати навіть свого собаку, якщо він спить – може зі сну вкусити,

розлютившись;-не робіть спроби знову ж навіть у свого, відібрати корм – і спокійний пес здатен

укусити, відстоюючи своє право на їжу;-не наближайтеся до великих за розміром собак, особливо це небезпечно для дітей, бо

великі потенційно агресивніші – вони відчувають свою силу і завжди націлені помірятися нею будь з ким;

195

-ніколи не кричіть на собак, не дражніть їх, навіть коли ті перебувають за парканом – розлючений пес може перескочити і дуже високу загорожу;

-якщо сталася біда і пес покусав когось – слід негайно звернутися до лікаря, якщо є можливість, з`ясуйте пес домашній чи бродячий, прищеплений він від сказу чи ні;

-окреме застереження для людей які полюбляють спиртне: краще не вступати у близький контакт із собакою, намагаючись погладити його. Запах хмелю сприймається псом як чужий і неприємний і собака може покусати навіть хазяїна;

-а ще завжди дотримуйтесь доброго та простого правила: після спілкування з будь-яким псом, навіть із вашим домашнім улюбленцем, обов’язково ретельно вимийте руки з милом.

Дотримуйтесь цих правил і навчить ваших дітей!

Колбасова І.П. ДИТЯЧІ АТРАКЦІОНИ – ПРАВИЛА БЕЗПЕКИ


Відвідування парку розваг для дитини-це завжди яскрава подія. Зробіть все можливе, щоб свято не було затьмарене! Що повинні знати дорослі перед тим, як відпустити свою крихітку покататися на гірках чи каруселі?

Вибираємо атракціон:Прочитайте правила користування перед тим, як посадити дитину на карусель. Вони

обов’язково повинні бути вивішені перед входом на атракціон. У правилах вказуються обмеження за віком, за станом здоров`я дітей. Підберіть атракціон, який за всіма критеріями підходить вашому малюку.

Вимагайте показати документ, який підтверджує, що атракціон пройшов технічний огляд. Такий документ повинен бути у співробітників парку.

Увага! Якщо персонал відмовляється показати такий документ, не ризикуйте життям і здоров`ям малюка!

Відмовтеся від катання на атракціоні! Краще запропонуйте поласувати морозивом, сфотографуватися із казковими персонажами або пострибати на надувному батуті. Це, бодай, безпечно.

Порада: для дитини обирайте підходящий за віком атракціон. Це треба знати!Як підготувати дитину до катання?Проведіть інструктаж. Перед катанням поясніть малюку, що треба сидіти спокійно, не

відстібати ременя, не розмахувати руками. Всі правила дитина повинна знати на зубок.Проведіть на атракціон і допоможіть застібнути ремінь безпеки, якщо дитині ще немає

10 років.Звільніть рот дитини від жуйок, цукерок. Інакше під час швидкого катання малюк може

ними вдавитися. Важливо! Перед тим, як іти на карусель, не перегодовуйте дитину важкою та жирною

їжею – смаженим м’ясом, копченою ковбасою тощо. Краще нагодуйте її легкою кашею з фруктами, бо дитині може стати погано під час катання.

Колбасова І.П. ГРИП НА ПОРОЗІ – ГОТУЄМОСЬ ДО НЕБЕЗПЕЧНОГО СЕЗОНУ

Веб-сайт Нікопольської міської ради [Електронний ресурс]. – грудень 2016. – Режим доступу:http://nikopol-mrada.dp.gov.ua/news/

Грип – це високо заразне вірусне захворювання з можливістю тяжких ускладнень та ризиком смерті.

196

Грип має симптоми, схожі з іншими гострими респіраторними вірусними інфекціями (ГРВІ), але є набагато не безпечнішими. Хвора людина, навіть із легкою формою хрипу, становить небезпеку для оточуючих протягом усього періоду прояву симптомів – це, в середньому, сім днів.

При прояві перших симптомів грипу хвора людина обов’язково повинна залишитися вдома, щоб не провокувати ускладнення власної хвороби і не заражати інших людей на небезпеку.

Такими симптомами є: підвищена температура тіла, біль у горлі, кашель, нежить, біль у м`язах. З будь-якими з цих симптомів не варто виходити з дому навіть заради візиту до лікаря – цього слід викликати додому. Якщо стан хворої людини погіршується, не зволікайте з госпіталізацією, адже під загрозою може бути і життя.

Вірус грипу небезпечний, але не всесильний. Можна уникнути зараження грипом навіть під час епідемії, якщо дотримуватись кількох простих речей. Навіть, якщо ознак хвороби немає: уникати скупчень людей, аби зменшити вірогідність контактів її хворими. Особливо актуально під час сезону грипу користуватися одноразовими масками. Маска ефективна тільки, якщо вона прикриває рот і ніс. Важливо пам’ятати, що у будь – якому випадку маску потрібно замінити, як тільки вона стане вологою чи забрудниться.

Щоб запобігти захворюванню:-регулярно провітрювати приміщення і робити вологе прибирання як у помешканні, так і

на робочих місцях;-повноцінно харчуватися, висипатися, уникати перевтоми – для підвищення опірної

здатності організму.Вакцинація – найефективніший засіб захисту проти грипу. Лікувати грип можна за

допомогою препаратів з доведеною активністю проти вірусу грипу, лише вони здатні вплинути на вірус грипу.

Колбасова І.П. НЕБЕЗПЕЧНА ЧИСТОТА

Веб-сайт Нікопольської міської ради [Електронний ресурс]. – травень 2017. – Режим доступу:http://nikopol-mrada.dp.gov.ua/news/

У наш повсякденний вжиток увійшло велике розмаїття засобів побутової хімії. Вони значно полегшують домашню працю, допомагають у побуті. Але в процесі їх використання слід дотримуватися певних правил та заходів безпеки, адже нехтування ними може стати причиною нещасних, а часом і трагічних випадів.

Перш за все, дотримуйтеся правил зберігання засобів побутової хімії. Не переливайте їх у посуд з-під харчових продуктів, не тримайте на кухні, в холодильнику, в шафах з посудом або продуктами. Особливо ретельно стежте за тим , щоб ці засоби не потрапили до рук дітей.

Миючі препарати, наприклад, пральні порошки, засоби для миття скла, раковин, як правило, не викликають тяжкого отруєння. Їх дія обмежується подразненням слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, дихальних шляхів або алергічними реакціями (чхання, сльозотеча, закладення носа).

Оцтова кислота (70-80% розчин), яка використовується в побуті, при потраплянні на шкіру або слизові оболонки викликає хімічний опік. Якщо людина випадково випила оцтову кислоту, то, окрім місцевого опіку, спостерігається й загальна дія на організм – починається розпад еритроцитів, унаслідок якого уражаються нирки і печінка. Якщо це сталося, то сеча забарвлюється у червоний колір.

Якщо хімічна речовина потрапила в організм, треба, перш за все, викликати «швидку допомогу» і обов’язково повідомити, чим викликане отруєння. До прибуття «швидкої допомоги» необхідно самостійно провести невідкладні заходи.

При отруєнні промийте потерпілому шлунок, для чого дайте йому відразу випити 0,5 л води кімнатної температури і викличте блювоту. Повторюйте ці дії декілька разів. Хоча таке

197

промивання не дасть повного очищення шлунка, але допоможе видалити з нього значну частину отрути та зменшить її всмоктування в кров.

Слід пам’ятати: незважаючи на різний ступінь токсичності, всі засоби побутової хімії вимагають обережності при їх використанні. Саме тому, необхідно обов’язково уважно ознайомитись та дотримуватись інструкції, надрукованих на упаковці, застосувати хімічні засоби тільки у відповідності з цільовим призначенням.

Колбасова І.П. Нехай свята будуть безпечними

Веб-сайт Нікопольської міської ради [Електронний ресурс]. – грудень 2016. – Режим доступу: http://nikopol-mrada.dp.gov.ua/news/

Пожежній безпеці ялинки варто приділити особливу увагу. Адже Новий рік – це свічки, хлопавки й вогні, а ялинки, на жаль, дуже добре горять. Причому штучні при цьому ще й виділяють отруйні речовини, швидко плавляться й «розтікаються», а виходить, ліквідувати загорання буде сутужніше.

Щоб ялинка приносила тільки радість, установлювати її треба подалі від опалювальних приладів і джерел відкритого вогню (камінів, газових плит). На ялинку не можна встановлювати свічки й бенгальські вогні, особливо в поєднанні з ватяним «снігом» і паперовими іграшками.

При виборі штучної ялинки безпечніше віддати перевагу моделям, що мають протипожежну пропитку (ця інформація вказується на упаковці). Варто дотримуватись й правил електробезпеки. Для прикраси ялинки не можна використовувати несправні й не сертифіковані електроприлади.

Діти не повинні мати доступ до контролерів (блоків керування роботою електрогірлянди або ялинки), проводів і розеток.

Щоб ялинка не могла перекинутися й поранити дитину, вона повинна бути правильно зібрана й надійно встановлена, а іграшки рівномірно на ній розподілені.

198

Бова В.Ю.ОБЕРЕЖНО! БОТУЛІЗМ!

Веб-сайт Новомосковської районної ради. – Режим доступу: http://www.novomoskovsk-rada.gov.ua/news/

Ботулізм – це важке інфекційне захворювання, яке протікає дуже гостро. Його збудником є бактерія Clostridium botulinum, яка виділяє ботулотоксин – найсильніший з відомих науці органічних токсинів. Він витримує температуру до 120°С та характеризується ураженням нервової системи, що тим не менш не заважає цьому токсину бути головною складовою відомого косметичного препарату «ботокс».

У цьому році це інфекційне захворювання було виявлено у більшості областей України. Найбільше випадків у Запорізькій області.

На даний момент в країні померло вже декілька людей від цієї хвороби, а захворіло понад 70. Число заражених, за словами медиків, не перевищують звичайної норми в цей сезон. Люди почали вмирати через відсутність сироватки в країні, оскільки у 2014 році сертифікат компанії-постачальника сироватки закінчився. Саме тому, зараз протиотруту можна купити тільки нелегально, але лікарі можуть відмовитися її використовувати. Ціни на неї можуть бути від 2000 до 5000 грн. в залежності від виробника, а це означає, що не всі хворі можуть дозволити собі таку «розкіш».

Отже, треба знати якомога більш про це небезпечне захворювання, щоб уберегти своє здоров’я та життя від цієї хвороби.

Інфікування цім захворюванням відбувається в результаті вживання продуктів харчування, які були заражені власне токсином ботулізму чи збудниками цього захворювання. Як правило, такими продуктами є консерви, м'ясо, ковбасні вироби, риба. Крім того, небезпечними є брудні овочі та фрукти, де можуть міститися збудники хвороби.

Токсин практично миттєво вражає нервову систему і викликає сильне отруєння всього організму. Уже в перші години після інфікування хворий відчуває себе дуже ослабленим, його буде лихоманити, з'являється дискомфорт у шлунку.

Як правило, такі ознаки ботулізму проявляються одразу у всієї родини, які разом їли заражену ботулізмом їжу. На частку «сімейних» випадків припадає близько 38 % всіх випадків ботулізму.

Симптоми ботулізмуПри ботулізмі інкубаційний період (проміжок часу між моментом зараження і появою

перших симптомів) триває від кількох годин до п'яти днів. Чим коротший інкубаційний період, тим важче протікає захворювання. При гострій фазі захворювання воно проявляється наступними симптомами:

• Біль у животі;• Нудота;• Діарея;• Здуття живота, запор;• Головний біль;• Температура тіла підвищується й знижується через добу;• Нездужання і загальна слабкість;• Порушення в роботі серця;Головними симптомами, які відрізняють ботулізм від харчового отруєння є:• Двоїння в очах, інші порушення зору;

СТАТТІ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ НОВОМОСКОВСЬКИХ КУРСІВ 3 КАТЕГОРІЇ

199

• Слабка реакція зіниць на світловий подразник;• Слабкість у м'язах, починаючи з потиличних. Хворий погано утримує голову

вертикально;• Зміна тембру голосу;• Обличчя стає малоемоційним, схожим на маску;• Важко ковтати і висовувати язика;• Дихання поверхневе;• Млявість, при цьому чутливість зберігається;• Слизова ротової порожнини має яскраво-червоний колір;• Сухість у роті;• На корені язика накопичується слиз.Перша допомога при ботулізмі (отруєння з підозрою на це захворювання) полягає, крім

виклику швидкої, у дачі хворому великої кількості рідини і забезпечення йому доступу до свіжого повітря. У разі припинення дихання необхідно перейти до процедури штучного дихання. Також важливо знайти, по можливості, залишки тієї їжі, яка була до настання такого стану з'їдена хворим – це необхідно для проведення лабораторних аналізів.

У будь-якому випадку потрібна консультація інфекціоніста.Якщо Ви вважаєте, що у вас ботулізм і характерні для цього захворювання симптоми, то

вам допоможе лікар-інфекціоніст.Профілактика захворювання. Ботулотоксин не призводить до зміни кольору, запаху або смаку їжі, таким чином

виявити наочно заражені продукти неможливо, тому вкрай важливо дотримуватися профілактичних заходів на випередження.

Профілактика харчового ботулізму ускладнена у зв'язку з широким розповсюдженням бактерій ботуліна в природі і його стійкістю до несприятливих умов навколишнього середовища.

• Перед вживанням продукти необхідно піддати термічній обробці при температурі 120°C протягом 30 хв.

• Копчена риба, ковбасні вироби та сало повинні зберігатися при температурі не вище 10°C.

• У випадку виникнення підозри в недотриманні магазином чи торговцем на ринку відповідної температури зберігання риби та ковбасних виробів, краще взагалі нічого не купувати у цьому місці.

• Фрукти та овочі повинні бути свіжими, а також ретельно очищатися від пилу і бруду. Перезрілі та зіпсовані продукти використовувати в їжу не бажано.

• Якщо один із членів родини хворіє на ботулізм, слід негайно продезінфікувати посуд, з якого він вживав їжу, та його одяг.

Міністерство охорони здоров'я визнало, що зараз у державі немає препаратів для специфічного лікування ботулізму. Тому, як кажуть у народі, спасіння утопаючих, справа рук самих утопаючих. Щоб не трапилось лиха, будьте уважні при купуванні продуктів харчування, особливо у спекотні дні. Життя людини дуже цінне, щоб ним нехтувати заради декількох хвилин насолоди. Поміркуйте над цим перед купівлею сумнівних «делікатесів».

Бова В.Ю.5 РЕЧЕЙ, ЯКІ НЕБЕЗПЕЧНО РОБИТИ НА МОРОЗІ


Температура повітря в країні стрімко знижується, Новомосковські курси 3 категорії нагадують основні правила безпечного перебування на морозі.

Що робити категорично забороняється?

200

1. Не можна торкатися до металу голими руками і язиком, щоб не «прилипнути» до металевої поверхні. Адже метал дуже добре проводить тепло, миттєво забираючи його у людини. А в місці зіткнення шкіри з поверхнею може виникнути обмороження.

2. Не можна вживати спиртне. Ефект зігрівання, який дає алкоголь, медики називають хибним. Спочатку спиртне дійсно змушує кров рухатися швидше і створюється враження, що організм зігрівся. Але алкоголь розширює судини на поверхні тіла, а це призводить до швидкої втрати тепла. Так що замість зігрівання організм, навпаки, охолоджується.

3. Не можна курити. Вплив нікотину на організм людини схоже з впливом алкоголю. Так що медики рекомендують на морозі утриматися від куріння.

4. Не можна працювати до знемоги. Втомлена людина швидше піддається переохолодженню. Як правило, люди, відчувши, що починають замерзати, починають рухатися дуже активно і при цьому витрачають ще більше енергії. Так що після напруженого трудового дня не варто стрімголов мчати по вулиці, щоб зовсім не впасти від знемоги.

5. Не можна виходити на вулицю з порожнім шлунком. Не варто залишати затишний теплий будинок голодним. Перед виходом на вулицю потрібно добре поїсти (найкраще - щось висококалорійне), а в сумку покласти невеликий перекус.

Шановні Новомосковці! Дотримуйтеся, будь ласка, правил перебування на вулиці під час морозів, бережіть своє здоров’я!

Бова В.Ю.ДІЇ НАСЕЛЕННЯ ПРИ НЕСПРИЯТЛИВИХ ПОГОДНИХ УМОВАХ


В природі існує дуже багато небезпечних природних явищ. До них відносяться: гроза, ураган, буря, смерч. Всі ці явища несуть дуже велику небезпеку.

За науковим визначенням, гроза це — атмосферне явище, при якому у потужних купно-дощових хмарах і між хмарами та землею виникають сильні електричні розряди — блискавки, які супроводжуються громом. Як правило, при грозі випадають інтенсивні зливові опади, нерідко град, спостерігається посилення вітру, часто до шквалу.

Але гроза не єдине, що може завдавати істотного клопоту. Від таких грізних атмосферних явищ, як ураган, буря, смерч не застрахована ні одна людина, ні одно місто.

Насамперед – що воно таке і чим одне від одного відрізняється? Та яку небезпеку несуть в собі?

Ураган – це атмосферний вихор великих розмірів зі швидкістю вітру до 120 км на годину, а в приземному шарі – до 200 км/год.

Буря – це тривалий, дуже сильний вітер зі швидкістю, яка більша 20 метрів на секунду. Вона звичайно спостерігається при проходженні циклону й супроводжується сильним хвилюванням на морі, озерах, річках та руйнуваннями на суші.

Смерч – атмосферний вихор, що виникає у грозовій хмарі й поширюється долілиць, часто до самої поверхні Землі у вигляді темного хмарного рукава або хобота, діаметром у десятки і сотні метрів. Досить часто спостерігаються маленькі смерчі. Смерч існує недовго, переміщаючись разом із хмарою. При русі над місцевістю зі швидкістю кілька десятків кілометрів у годину смерч робить руйнування, викликувані не тільки величезною швидкістю повітря усередині самого вихру, але й миттєвим стрибком атмосферного тиску, що за лічені секунди може впасти й знову піднятися на кілька десятків

Будинки із замкненими дверима й вікнами «вибухають» у момент проходження над ними смерчу, цілі стіни вивалюються назовні, рідина з посудин висмоктується й розприскується. Одиночний смерч, опускаючись до землі, робить спустошення в смузі шириною кілька сотень метрів і довжиною від декількох кілометрів до декількох десятків кілометрів.

201

Величезну небезпеку при смерчах над сушею становлять підняті в повітря й тверді предмети, що розлітаються в різні сторони, — дошки, друзки, уламки будинків, аркуші залізної покрівлі та ін.

Енергія смерчу колосальна: він здатний зірвати й перекинути залізничний міст, важкий вантажний автомобіль, навіть тепловоз, або підняти в повітря й потім кинути на землю літак вагою десять тонн. Смерчі можуть висмоктувати величезну кількість води з рік, ставків і потім раптово збрасувати їх в іншому місці. Разом зі зливами в таких випадках, це іноді приводить до катастрофічно швидкого переповнення рік і річечок, які виходять із берегів і затоплюють долини.

В цілому, небезпека для людей при таких природних явищах полягає в руйнуванні дорожніх і мостових покриттів, споруджень, повітряних ліній електропередачі й зв’язки, наземних трубопроводів, а також поразці людей уламками зруйнованих споруджень, осколками стекол, що летять із великою швидкістю. Крім того, люди можуть загинути й одержати травми у випадку повного руйнування будинків. При сніжних і курних бурях небезпечні сніжні замети й скупчення пилу («чорні бурі») на полях, дорогах і населених пунктах, а також забруднення води.

Основними ознаками виникнення ураганів, бур і смерчів є:- посилення швидкості вітру й різке падіння атмосферного тиску;- зливові дощі й штормовий нагін води;- бурхливе випадання снігу й ґрунтового пилу. Після одержання сигналу про штормове попередження, особливо, якщо є хоча б натяк

на сильну бурю (смерч, ураган) необхідно негайно приступити до наступних дій:- зміцнити дах, пічні і вентиляційні труби;- забити вікна у горищних приміщеннях (ставнями, щитами з дощок або фанери);- звільнити балкони і території двору від пожаронебезпечних предметів;- підготувати запаси продуктів і води на 2-3 доби на випадок евакуації в безпечний

район, а також автономні джерела освітлення (ліхтарі, гасові лампи, свічки);- перейти з легких будівель у більш міцні будинки або в захисні спорудження цивільної

оборони (але майже всі вони за часи незалежності через недолугість влади зруйновані).Як діяти під час урагану, бури, смерчу?Якщо ураган (буря, смерч) застали Вас у будинку:- відійдіть від вікон і займіть безпечне місце біля стін внутрішніх приміщень, у коридорі,

біля вбудованих шаф, у ванних кімнатах, туалетах, коморах, у міцних шафах, під столами;- погасіть вогонь у пічках, відключіть електроенергію, закрийте крани на газових

мережах; - у темний час доби використовуйте ліхтарі, лампи, свічки;- включіть радіоприймач для одержання інформації ДСНС; - по можливості, перебувайте в заглибленому укритті, у сховищах, льохах і т.п.Якщо ураган, буря або смерч застали Вас на вулицях населеного пункту: - тримайтеся якнайдалі від легких будівель, будинків, мостів, естакад, ліній

електропередачі, щогл, дерев, рік, озер і промислових об’єктів. Для захисту від уламків, що летять, і осколків скла використовуйте аркуші фанери, картонні й пластмасові ящики, дошки й інші підручні засоби. Намагайтеся швидше вкритися в підвалах, льохах і протирадіаційних укриттях, якщо такі наявні у населених пунктах. Не заходьте в ушкоджені будинки, тому що вони можуть обрушитися при нових поривах вітру.

При надходженні сигналу про наближення смерчу необхідно негайно зійти в укриття, підвал удома або льох, або вкритися під ліжком і іншими міцними меблями – ніщо інше не допоможе. Якщо смерч застає Вас на відкритій місцевості, укривайтеся на дні дорожнього кювету, у ямах, ровах, вузьких ярах, щільно притискаючись до землі, закривши голову одягом або гілками дерев. Потрібно лягти максимально низько. Не залишайтеся в автомобілі, негайно виходите з нього й укривайтеся, як зазначено вище.

202

Після відходу головної небезпеки, після припинення стихійного явища необхідно з’ясувати, чи не має навколо Вас поранених людей, чи не потрібна комусь невідкладна допомога.

Бова В.Ю.НЕБЕЗПЕКА НА ДОРОЗІ ПІД ЧАС ТУМАНУ


Туман – це природне явище, що спостерігається досить часто. Його поява найбільш ймовірна восени, взимку, на початку весни. Найчастіше туман утворюється в низовинах, ярах, болотистих місцях, куди стікає холодне, щільне повітря, а природні перешкоди заважають його розсіюванню вітром. Особливо сильний туман утворюється в холодні пори року при тривалому переохолодженні ґрунту, великій вологості.

Якщо дальність видимості становить 500-1000 м, туман вважається слабким, 50-500 м – помірним і менше 50 м – сильним. Сильний туман становить найбільшу небезпеку при проїзді перехресть і залізничних переїздів. В тумані водій не бачить дорожні знаки, гірше помічає світлові сигналізації, відбувається в шість разів більше наїздів на перешкоди, ніж за такий же період часу при його відсутності. У чому небезпека туману? Окрім зниження видимості, туман здатний додати автомобілістам низку труднощів.

По-перше, при низькій видимості важко визначити реальну відстань до об'єкта. Іноді буває неможливо зрозуміти, їде або стоїть зустрічний автомобіль.

По-друге, в тумані спотворюються кольори. До цього явища схильний весь спектр світла крім червоного. У сильному тумані жовтий колір здається червоним, а зелений – жовтим. Тому, потрапивши в туман, будьте уважні на регульованих перехрестях. Переконайтеся, що на світлофорі загорівся саме зелений колір, щоб не потрапити в дорожньо-транспортну пригоду.

Перед тим як змінити смугу руху або повернутися, подайте звуковий сигнал. Якщо видимість зовсім погана, а треба їхати, наблизьте очі до лобового скла. Це трохи поліпшить видимість, але підвищить втоплення водія.

Рухаючись у тумані, доцільно включати не далеке, а ближнє світло. Протитуманні фари корисні, якщо вони правильно встановлені і відрегульовані. Світло від них повинне стелитися по дорозі під шаром туману і добре висвітлювати правий край дороги.

Якщо є лінія, яка обмежує край проїзної частини, то орієнтуватися в тумані можна по ній. Сильно приймати вправо небезпечно, на узбіччі можуть знаходитися автомобілі і люди.

Не намагайтеся швидко проскочити смугу туману в низинах місцевості. Саме на цих коротких ділянках можуть бути приховані туманом всякі несподіванки.

Коли немає нагальної потреби, то краще утриматись від поїздок автотранспортом. Якщо ж поїздка на автомобілі вкрай необхідна, то варто дотримуватись таких порад:

•вибирайте швидкісний режим, який забезпечував би своєчасне гальмування перед перешкодою, яка може з'явитися зненацька;

•під час руху в колоні необхідно збільшити дистанцію між автомобілями до 50 метрів, оскільки мокре дорожнє покриття збільшує гальмівний шлях;

•уважно слідкуйте за сигналами автомобілів, що рухаються попереду;•тримайте скло дверей автомобіля опущеним, щоб краще "чути" дорогу. •не допускайте різкого гальмування без особливих на те причин;•при зупинці, плавно гальмуючи, займіть місце на узбіччі та ввімкніть аварійну

сигналізацію, для того щоб позначити габарити Вашого автомобіля.Спостереження за дорогою під час туману має бути посилене, у чому велику допомогу

може надати навіть пасажир, який сидить поруч з водієм.Бережіть своє життя та життя своїх близьких! Не ризикуйте! Будьте уважні та обережні в дорозі!

203

Бова В.Ю.ОБЕРЕЖНО РТУТЬ!


Шановні Новомосковці!З настанням зимового періоду різко зростає кількість вірусних захворювань. Як звісно, ні

одно з цих захворювань не може обійтися без вимірювання температури – тобто без термометру. Тому ми радимо Вам поближче познайомитись з небезпечним металом, який знаходиться в цьому маленькому пристрої, і який несе небезпеку Вашому здоров’ю. Отже…

Ртуть, це метал сріблясто – білого кольору, у звичайних умовах легко рухома рідина, що при ударі поділяється на дрібні кульки. Пари ртуті мають здатність накопичуватись у стінах і стелях будинків, можуть проникати в бетон на глибину до 1 см.

Ртуть і її сполуки здатні потрапляти в організм людини через органи дихання і травлення, через шкіру, слизові оболонки і уражає нервову систему, нирки, кров. Ртуть акумулюється в організмі і залишається в ньому на все життя. А довгий вплив її на організм викликає навіть божевілля.

Симптоми гострого отруєння виявляються протягом 8 - 24 годин. Починається загальна слабкість, головний біль, та підвищується температура. Згодом – болі в животі, розлад шлунку, захворювання ясен.

Хронічне отруєння є наслідком вдихання малих концентрацій парів ртуті, протягом тривалого часу. Ознаками такого отруєння є: зниження працездатності, швидка втомлюваність, послаблення пам’яті і головний біль. В окремих випадках можливі катаральні прояви з боку верхніх дихальних шляхів, кровотеча ясен, легке тремтіння рук та розлад шлунку. Між іншим, ця форма може тривалий час не виявляти явних ознак, але потім поступово підвищується втомлюваність, слабкість, сонливість. З’являється апатія й емоційна нестійкість. Крім цього, порушується мова, тремтять руки, повіки, а у важких випадках – ноги і все тіло.

Якщо в приміщенні розбито ртутного термометра: - виведіть з приміщення всіх людей, у першу чергу дітей, інвалідів, людей похилого

віку; - відчиніть вікна у приміщенні, щільно закрийте двері, щоб не виникло протягу; - максимально ізолюйте від людей забруднене приміщення, - захистить органи дихання хоча б вологою марлевою пов’язкою; - одягніть гумове, або шкіряне взуття, гумові рукавички; - негайно починайте збирати ртуть: збирайте спринцівкою великі кульки і відразу

скидайте їх у скляну банку з розчином (2 гр. перманганату калію на 1 літр води), більш дрібні кульки збирайте щіточкою на папір і теж скидайте в банку. Банку щільно закрийте кришкою.

Використання пилососу, мітли для збирання ртуті – забороняється!- вимийте забруднені місця мильно-содовим розчином (400 гр. мила і 500 гр.

кальцинованої соди на 10 л. води), або розчином перманганату калію (20 гр. на 10 л. води);- зачиніть приміщення після обробки так, щоб не було сполучення з іншими

приміщеннями і провітрюйте протягом трьох діб ( при температурі 18-20 градусів, до речі, така температура повинна бути протягом всього часу при проведенні всіх робіт)

- вичистіть та промийте міцним, майже чорним розчином марганцівки підошви взуття, якщо ви наступили на ртуть.

Пам’ятайте!!! Ні в якому разі не можна викидати зібрану ртуть в раковини, унітази, в сміттєві контейнери. Зважаючи на те, що ртуть не зникає без сліду, а випаровується, ви ризикуєте не лише самі отруїтися, а й завдати шкоди оточуючим.

Якщо ртуті розлито більш, ніж в градуснику:- Зберігайте спокій, уникайте паніки, виведіть з приміщення всіх людей.- Захистить органи дихання вологою марлевою пов’язкою,- Відчиніть настіж двері, швидко зберіть документи, цінності, ліки, продукти та інші

необхідні речі.- Вимкніть електрику та газ, загасить вогонь у грубах перед виходом з будинку.

204

- Негайно викликайте фахівців через місцевий державний орган з питань НС та цивільного захисту населення. В крайньому випадку – зателефонуйте в міліцію (телефон №102)

Будьте обережні при використанні приладів в яких є ртуть!

Бова В.Ю. ОБЕРЕЖНО, СПЕКА!


В України майже щорічно буває сильна спека з температурою вище + 30 °С, причому в деякі роки вона перевищує + 40 °С. Це явище загрожує загибеллю посівів сільськогосподарських рослин, підвищенням небезпеки виникнення пожеж, а також життю та здоров’ю людей через перегрівання та поширення інфекційних хвороб.

Щоб зменшити вплив тривалої спеки:- запасіться додатковими ємностями із водою, додатковими приладами для охолодження

(кондиціонерами, вентиляторами), можна також завісити вікна мокрими простирадлами (у сільській місцевості – використовуйте віконниці);

- уникайте тривалого перебування на вулиці (особливо, з 11 до 16 години), пересувайтеся без поспіху, намагайтеся більше знаходитись у тіні;

- не зловживайте сонячними ваннами! Лікарі вважають найкориснішим часом для їх приймання періоди до 10-11-ої години та після 17-ої;

- обов’язково постійно підтримуйте належний водний баланс: випивайте за добу не менше 3 літрів рідини, найкраще – воду зі соком лимона або квас (від солодкої води може підвищитись артеріальний тиск);

- в жодному випадку не вживайте алкогольні напої, навіть пива (це призведе до погіршення стану організму);

- носіть світлий одяг (бажано, з бавовни), захищайте голову від сонячних променів кашкетами, парасольками;

- пам’ятайте, що обпечена сонячними променями шкіра перестає пітніти, а значить – охолоджуватись;

- навчіться самі та навчить своїх близьких правильно діяти при тепловому ударі;- не залишайте без догляду електричні прилади, не розпалюйте багаття. Пам’ятайте, що

під час спеки різко зростає вірогідність виникнення пожеж.При спекотній погоді існує небезпека перегрівання організму. Ознаками перегрівання є:

почервоніння шкіри, сухість слизових оболонок, сильна спрага. В подальшому, можлива втрата свідомості, зупинка дихання та серцевої діяльності.

При тепловому ураженні:- негайно перейдіть у тінь, повільно випийте води;- намагайтеся охолодити тіло, щоб уникнути теплового удару;- у разі погіршення стану, зверніться по медичну допомогу.У разі втрати потерпілим свідомості від перегрівання:- винесіть потерпілого з жаркого приміщення в прохолодне місце;- укладіть так, щоб голова була вище за тулуб;- зніміть одяг, оберніть мокрим простирадлом і обливайте холодною водою;- дайте понюхати ватку, змочену нашатирним спиртом;- дайте випити холодний чай або підсолену воду;- коли температура тіла потерпілого знизиться до 37 градусів, обливання припиніть і

обгорніть його сухим простирадлом;- ту разі відсутності пульсу та дихання проводьте реанімацію до відновлення ознак

життя або до прибуття медпрацівника.

205

Бова В.Ю.ОБЕРЕЖНО, КЛІЩІ


З приходом весни прокидається природа, оживають ліси і зелені насадженні, з їх пробудженням настає й найбільша активність кліщів.

Дорослі кліщі сидять на листках дерев чи кінчиках трави в очікуванні своєї жертви, а потім миттєво до неї чіпляються.

Небезпека кліщів у тому, що вони мають невеликі розміри (їх важко помітити на одязі чи тілі), і можуть безболісно присмоктуватися. Якщо ця комаха вполювала свою жертву, вона живиться її кров'ю і може збільшитись у розмірах приблизно в 200 разів, і з непомітної комахи досягає розмірів великої горошини.

Але найбільша шкода від кліщів не в їх укусах, а у перенесенні ними важкого захворювання (кліщового енцефаліту), що уражає центральну нервову систему.

Якщо ви збираєтесь на природу, заздалегідь подбайте про свою безпеку. Для цього необхідно правильно одягатися, а саме:

- по можливості одягайте світлий одяг, на якому дуже добре можна побачити кліщів.- намагайтеся, щоб в одягу було якомога менше відкритих ділянок тіла, найбільш

придатним одягом є комбінезон;- за браком комбінезону - штани, заправлені у шкарпетки, на ногах - чоботи або щільно

зав'язані черевики;- куртка повинна бути наглухо застібнута і заправлена у штани, обшлаги повинні щільно

облягати кисті рук; комір і манжети змащують камфорною олією;- вуха і волосся захищають головним убором (кепка, берет, хустка тощо).Одяг, у якому ви були у лісі необхідно зберігати в окремому місці, бажано у закритому

поліетиленовому мішку.Перебуваючи у лісі, не забувайте час від часу оглядати відкриті ділянки тіла. Якщо з

вами ваш улюблений собака, то обстежте і його.Слід пам'ятати, що більш безпечними для перебування є сухі соснові ліси з піщаним

ґрунтом чи полянами, де немає високих заростей.Для відлякування комах можна скористатися аерозолем "ДЕТА", кремом "ТАЙГА", та

іншими засобами від комах та кліщів.Повернувшись з лісу, уважно обстежте одяг і тіло, особливо відкриті ділянки, голову,

шию.При виявленні кліща, що присмоктався, необхідно звернутися до лікаря. Якщо це

неможливо, треба самотужки його видалити. Для цього шкіру навколо кліща змащують вазеліном або іншим жиром, щоб змусити паразита вийти самостійно. Місця укусу необхідно змазати розчином йоду, а самого кліща - спалити.

Варто знати, що у разі часткового видалення паразита з тіла, залишені лапи чи голова продовжуватимуть процес зараження.

І пам'ятайте, що після присмоктування кліщі не відразу починають живитись кров'ю, тому при своєчасному їх виявленні та видаленні зменшується ризик зараження.

Бова В.Ю.ЯКЩО ВЖАЛИЛА БДЖОЛА…


З усіх комах найбільшу небезпеку для людини становлять оси (шершень, звичайна оса ) і бджоли. При їх жаленні під шкіру вприскується отрута, від якої може виникнути місцева або загальна реакція.

206

Ступінь отруєння після укусів бджіл залежить від кількості одночасних укусів, місця ураження та індивідуальної реакції організму до бджолиної отрути. Найнебезпечнішими є укуси ротової порожнини (при використанні в їжу солодких фруктів, вати, ароматних тістечок), в цьому випадку може наступити набряк гортані, що дуже небезпечне для життя людини.

Місцева реакція добре відома тому, кого хоч раз ужалила бджола або оса: сильний біль, сверблячка і печіння, почервоніння і набряк Особливі набрякають повіки, губи, статеві органи. Тривалість місцевої реакції 1-8 діб.

Загальні реакції бувають токсичними і алергічними,ТОКСИЧНА РЕАКЦІЯ виникає, коли людину одночасно ужалить декілька десятків або

сотень комах. Помічено, що жінки і діти більш чутливі до отрути перетинчастокрилих, ніж чоловіки.

Важкість загальної токсичної реакції залежить від кількості отрути, що потрапила в організм. Доза отрути від жалення 500 і більш перетинчастокрилих смертельна для людини. При загальній токсичній реакції, окрім місцевого набряку, може з’явитися кропивниця пухирчаста - висип по всьому тілу, що зудить. Вона супроводжується підвищенням температури, різким головним болем, блювотою, бувають марення, судоми.

АЛЕРГІЧНА РЕАКЦІЯ на отруту перетинчастокрилих виникає у 1-2 % людей, і для її розвитку кількість отрути значення не має. Достатньо, щоб людину ужалила всього одна комаха.

Алергічна реакція не виникає, коли людину вперше ужалила перетинчастокрилі комаха. Проте алергічна реакція після кожного подальшого жалення, буде все більше важкою.

Ступінь важкості такої реакції може бути різний, його проявом буває кропивниця, набряк обличчя, вушних раковин. Дуже небезпечний набряк язика і гортані, що може викликати задуху.

Окрім кропивниці і набряків, у ряді випадків спостерігається задуха, важкий, хриплий видих, сильне серцебиття, запаморочення, біль у животі, нудота, блювота, можлива короткочасна втрата свідомості.

Найважча алергічна реакція – анафілактичний шок, який загрожує життю. Він розвивається відразу за жаленням: людина втрачає свідомість (іноді на декілька годин), у неї порушується діяльність багатьох органів і систем, в першу чергу серцево-судинної і нервової.

Перша допомога потерпілому від отрути перетинчастокрилих.Перш за все необхідно вжити заходів, перешкоджаючих надходженню отрути в

тканини і її розповсюдженню.Із всіх перетинчастокрилих комах жало залишають тільки бджоли, оскільки їх жалючий

апарат має зазубрини. Тому, знайшовши жало, обережно видаліть його разом з отруйним мішечком, підчепивши його нігтем (а краще пінцетом або голкою) для послаблення місцевої токсичної реакції відразу після жаління перетинчастокрилими комахами треба прикласти до цього міста шматочок цукру, що сприяє витягуванню отрути з ранки і перешкоджає набряку. Якщо набряк хворобливий і не спадає, зверніться до лікаря.

Назаровська О.А.НЕБЕЗПЕЧНІ РОСЛИНИ


Безгосподарність, занедбаність українських земель в останні роки привели до розповсюдження небезпечних рослин, яке носить загрозливий характер.

Від алергічних реакцій на пилок амброзії полинолистої страждає 90% населення. Надходять повідомлення про смертельні випадки отруєння рослинами як серед дорослого населення країни, так і серед дітей. Отруйні рослини небезпечні і для домашніх тварин.

207

Деякі з цих рослин суто наші - українські, а деякі завезенні з інших країн, так звані "карантинні рослини", тобто ті, які повинні проходити догляд карантинною інспекцією при перетині державних кордонів. До небезпечних карантинних рослин відносять:

Амброзія полинолиста – однорічна яра рослина, за зовнішнім виглядом схожа на коноплю, формою листків нагадує полин гіркий. В Україні поширена у Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій областях. У інших регіонах є карантинною рослиною. Рослина сходить в березні-травні. Цвіте - з другої половини липня по жовтень. Плодоносить у вересні-листопаді. Розмножується насінням, яке висівається у великій кількості. Життєздатність насіння амброзії зберігається у ґрунті 40 років. Засмічує посіви всіх польових рослин, трапляється у садах, присадибних ділянках, узбіччях доріг, на узліссях.

Потрапляючи в органи дихання людини, пилок амброзії викликає алергічну хворобу під назвою осіння пропасниця (амброзійний поліноз). Хвороба протікає у вигляді різко вираженого алергічного риніту, кон'юнктивіту, бронхіальної астми, мігрені, кропивниці. Лікування алергії, спричиненої пилком амброзії, тривале й важке.

Якщо ви виявите таку рослину на своїй ділянці або поблизу - вирвіть її з корінням ще до того, як вона зацвіте.

Блекота чорна - дворічна, сильно отруйна рослина з родини пасльонових. Інша назва - собачий мак. Цвіте рослина у травні-вересні. Плід блекоти - коробочка, що містить схоже на мак насіння. Блекота росте як бур'ян на засмічених місцях. Може використовуватись у медичних цілях. Алкалоїди блекоти викликають затьмарення пам'яті. Симптоми отруєння блекотою - сухість у роті, розлади мовлення та ковтання, порушення близького зору, двоїння в очах, світлобоязнь, тахікардія, задуха, головний біль. Шкіра червона і суха, пульс частий, зіниці розширені і не реагують на світло. Також спостерігається психічне та зорове збудження, зорові галюцинації, марення, втрата свідомості.

Беладона - багаторічна трав'яниста рослина родини пасльонових. Інші назви – красавка, мандраган. Цвіте у травні-серпні. Плід – чорна куляста ягода. Рослина росте у Карпатських горах,або спеціально вирощується для фармацевтичної промисловості.

Симптоми отруєння беладоною схожі на симптоми отруєння блекотою чорною. З'являється відчуття бадьорості та невиправданої веселості, утруднення дихання. Думки міняються одна за одною. Спостерігається швидка мова. Постраждалі сміються та танцюють, згодом заспокоюються і засинають. Покажіть дітям зображення цих рослин і поясніть, що не всі ягоди, що ростуть у лісі, можна вживати в їжу. Та й самі гарно запам'ятайте їх зовнішні ознаки.

Дурман звичайний – однорічна трав'яниста рослина родини пасльонових. Росте на засмічених місцях, пустирях. Цвіте у червні-серпні.

Використовують дурман у медичних цілях, але при передозуванні настає отруєння. Симптоми: сухість шкіри і слизових оболонок, зниження секреції всіх залоз, порушення зору (диплопія), розширення зіниці ока, світлобоязнь, головний біль, почервоніння шкіри. Спостерігається збудження (психічне і рухове), зорові галюцинації, марення, судоми.

Борщівник – отруйна рослина висотою до двох метрів, а то й більше. Листя і плоди борщівника багаті ефірними маслами. Дотик до рослин деяких видів цього роду може викликати подразнення та опік шкіри за рахунок того, що всі частини рослин містять фуранокумаріни – речовини, що різко підвищують чутливість організму до ультрафіолетового випромінювання. Найсильніші опіки борщівник викликає, стикаючись з шкірними покривами в ясні сонячні дні. Як правило, на уражених ділянках шкіри виникає опік другого ступеня (пухирі, заповнені рідиною). Час прояву опіку – від кількох годин до кількох діб. Особлива небезпека полягає в тому, що дотик до рослини перший час не дає жодних неприємних відчуттів і ви можете просто не звернути на це уваги.

При сильних опіках піднімається температура, починається лихоманка, з’являються виразки. Після лікування на їх місці залишаються темні плями. Можливі і смертельні випадки після контакту з борщівником.

ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ! У випадках контакту шкіри з отруйними рослинами, промийте уражене місце, нанесіть проти опікові засоби, накладіть суху марлеву пов'язку. І негайно до лікаря!

208

Якщо трапилось шлункове отруєння небезпечними рослинами, перш за все зробіть промивання шлунку, викличте блювання та прийміть медичні засоби: активоване вугілля, ентеросорбенти (смекта, енторосгель), пийте багато води і обов'язково зверніться до лікаря.

Назаровська О.А.ДІЇ ПІД ЧАС ПОЖЕЖІ


Щорічно в дим та попіл перетворюються цінності на мільярди гривень. Внаслідок пожеж гине та страждає значна кількість людей.

Будь-яка пожежа починається з загоряння, яке інколи може ліквідувати одналюдина, якщо має відповідні навички та знає правила поведінки під час пожежі.Якщо виникла пожежа – відлік часу йде на секунди, тому необхідно заздалегідь знати, де

і які засоби пожежогасіння розмішується та як ними користуватися.Не панікуйте! Відомо, що паніка серед людей навіть під час невеличкої пожежі є

причиною значних жертв.Під час пожежі остерігайтеся: високої температури, задимленості та загазованості,

обвалу конструкцій будинків і споруд, вибухів технологічного обладнаня і приладів, падіння обгорілих дерев і провалів.

Небезпечно входити в зону задимлення.Заходи щодо рятування потерпілих з будинків, які горять, та під час гасіння пожежі:- перед тим, як увійти у приміщення, що горить, накрийтесь мокрою ковдрою, будь яким

одягом чи щільною тканиною;- відчиняйте обережно двері в задимлене приміщення, щоб уникнути спалахування від

великого притоку свіжого повітря;- в дуже задимленому приміщенні рухайтесь поповзом або пригинаючись;- для захисту від чадного газу дихайте через зволожену тканину;- у першу чергу рятуйте дітей, інвалідів та старих людей;- пам'ятайте, що маленькі діти від страху часто ховаються під ліжко, в шафу та

забиваються у куток;- виходити із осередку пожежі необхідно в той бік, звідки віє вітер;- побачивши людину, на якій горить одяг, зваліть її на землю та швидко накиньте пальто,

плащ або будь-яку ковдру чи покривало (бажано зволожену) і щільно притисніть до тіла, при необхідності викличте медичну допомогу;

- якщо загорівся ваш одяг, падайте на землю і перевертайтесь, щоб збити полум'я, ні в якому разі не біжіть – це ще більше роздмухує вогонь;

- під час гасіння пожежі використовуйте вогнегасники, пожежні гідранти, а також воду, пісок, землю, кошму, ковдри та інші засоби, пристосовані для гасіння вогню;

- бензин, гас, органічні масла та розчинники, що загорілися, гасіть тільки з допомогою пристосованих видів вогнегасників, засипайте піском або ґрунтом, а якщо осередок пожежі невеликий, накрийте його азбестовим чи брезентовим покривалом, зволоженою тканиною чи одягом;

- якщо горить електричне обладнання або проводка, вимкніть рубильник, вимикач або електричні пробки, а потім починайте гасити вогонь.

Пожежа застала вас у приміщенні: Ви прокинулись від шуму пожежі і запаху диму: - не сідайте в ліжку, а скотіться з нього прямо на підлогу;- повзіть підлогою під хмарою диму до дверей вашого приміщення, але не відчи¬няйте їх

відразу;

209

- обережно доторкніться до дверей тильним боком долоні, якщо двері не гарячі, то обережно відчиніть їх та швидко виходьте, якщо двері гарячі - не відчиняйте їх, дим та полум'я не дозволять вам вийти;

- щільно зачиніть двері, а всі щілини і отвори заткніть будь-якою тканиною, щоб уникнути подальшого проникнення диму, та повертайтесь поповзом у глибину приміщення і вживайте заходи для порятунку: присядьте, глибоко вдихніть повітря, відчиніть вікно, висуньтеся та кричіть: "Допоможіть, пожежа!"

- ви не в змозі відчинити вікно – розбийте віконне скло твердим предметом та зверніть увагу людей, які можуть викликати пожежну команду;

- якщо ви вибрались через двері, зачиніть їх і поповзом рухайтесь до виходу із приміщення;

- обов'язковозачиніть за собою всі двері;- під час пожежі не користуйтеся ліфтами;- якщо ви перебуваєте у висотному будинку, не біжіть вниз крізь вогнище, а

користуйтеся можливістю врятуватися на даху будівлі.У всіх випадках, якщо ви в змозі, зателефонуйте "101" і викличте пожежну команду.Перша допомоги при опіках:- посадіть або покладіть постраждалого;- обливайте місця опіків великою кількістю води (15 хвилин і більше), будь те обережні,

щоб уникнути переохолодження постраждалого, особливо взимку;- якщо є можливість, то зніміть з уражених місць каблучки, годинники, паски, взуття до

того, поки ці місця не почали набрякати; - зняти предмети одягу, які згоріли або ще тліють, можна лише у тому випадку, як що

вони не прилипли до уражених місць постраждалого;- всі опіки необхідно захистити, прикриваючи їх чистою тканиною без ворсу

(простирадло або наволочка);- викликати швидку медичну допомогу за телефоном "103".Запам'ятайте! Не чіпайте нічого, що прилипло до місця опіку!Не змащуйте опіки ніякими кремами, лосьйонами, оліями або маслами! Не проколюйте

пухирі!Запам'ятайте! Дотримання і своєчасне проведення профілактичних протипожежних

заходів знизить можливість виникнення пожеж та зменшить ймовірність їх швидкого поширення.

Назаровська О.А.ОБЕРЕЖНО, БУРУЛЬКИ!


Подбайте про свою безпеку самі і застерігайте інших!Внаслідок температурних перепадів, на дахах будинків утворюються крижані бурульки.

Ці красиві «сталактити» іноді несуть смертельну небезпеку для пішоходів, особливо в тих місцях, де хідники (тротуари) безпосередньо прилягають до будинків.

Щоб не стати жертвою крижаних бурульок, які можуть впасти на пішохода з настанням відлиги, комунальні служби міст та селищ повинні встановлювати попереджувальні знаки і огорожі небезпечних місць можливого падіння бурульок. В обов’язковому порядку своєчасно збивати бурульки, які несуть небезпеку пішоходам і автотранспорту, що пакується біля будинків.

Пішоходи ж, в свою чергу не повинні заходити за межі встановлених огорож, а в місцях їх відсутності самим звертати увагу на наявність небезпечних утворювань з криги і снігу на дахах будинків. Тому, виходячи на вулицю, обов’язково треба подивитись угору, та не

210

наражати себе на травмування, під час падіння бурульок. На жаль, в наш час такі випадки зустрічаються досить часто і мають дуже гіркі наслідки для постраждалих.

Мешканцям приватного сектору, також необхідно слідкувати за станом даху на своєму будинку і своєчасно збивати бурульки, крім того, обов’язково посипати піском (або сумішшю з сіллю) місця біля ганку, для запобігання утворення обледеніння.

Рятувальним службам різного підпорядкування треба попереджувати відповідальні служби про необхідність своєчасного усунення небезпеки падіння крижаних бурульок на пішоходів і можливих наслідків таких надзвичайних ситуацій, особливу увагу звертати на роз'яснювальну роботу серед школярів.

Ще одне природне явище, яке несе небезпеку життю та здоров’ю людини це – ожеледиця. Ожеледиця – це шар твердого льоду що утворюється при намерзанні краплин дощу, туману, або відлиги.

Виходячи з будинку під час ожеледиці, будьте готові до того, що в будь-який момент ви можете впасти та отримати травму. Тому слід пам’ятати деякі правили:

- ходіть не поспішаючи, ноги злегка розслабте в колінах, ступайте на всю підошву; - руки повинні бути не зайняті торбами, пам'ятайте, що поспіх збільшує небезпеку

слизоти;- при порушенні рівноваги – швидко присядьте, це найбільш, реальний шанс утриматися

на ногах;- падайте в ожеледицю з мінімальною шкодою для свого здоров'я. Відразу присядьте,

щоб знизити висоту. У момент падіння стисніться, напружте м'язи, а доторкнувшись до землі, обов'язково перекотіться – удар, спрямований на вас, розтягнеться і втратить свою силу при обертанні;

- не тримайте руки в кишенях – це збільшує можливість не тільки падіння, але і більш важких травм, особливо переломів;

- обходьте металеві кришки люків. Як правило, вони покриті льодом. Крім того, вони можуть бути погано закріплені і перевертатися, що додає травмувань;

- не прогулюйтеся з самого краю проїжджої частини дороги. Це небезпечно завжди, а на слизьких дорогах особливо. Можна впасти на дорогу, а автомобіль може виїхати на тротуар;

- не перебігайте проїжджу частину дороги під час снігопаду та у ожеледицю. Пам'ятайте, що у ожеледицю значно збільшується гальмівний шлях машини, падіння перед автомобілем, що рухається, приводить як мінімум до каліцтв, а можливо, і до загибелі;

- людям похилого віку та вагітним жінкам взагалі під час ожеледиці не бажано виходити з домівки без крайньої потреби;

- небезпечні прогулянки в ожеледицю в нетверезому стані. У стані сп’яніння травми найчастіше важки, всупереч переконанню, що п'яний падає завжди вдало. У стані сп'яніння люди не такі чутливі до болю і при наявності травми своєчасно не звертаються до лікаря, що завдає згодом додаткових проблем та неприємностей;

- якщо ви впали і через деякий час відчули біль в голові, нудоту, біль в суглобах, утворилися пухлини - терміново зверніться до лікаря в травмпункт, інакше можуть виникнути ускладнення з поганими наслідками;

- тримайтеся подалі від будинків - ближче до середини тротуару. Взимку, особливо в містах, дуже велику небезпеку являють собою бурульки.

Будьте обережними, коли виходите на вулицю. Пам'ятайте, що у ожеледицю найчастіше трапляються струси, переломи, вивихи, розтяги та розриви.

Назаровська О.А.ВОДА ПУСТОЩІВ НЕ ПРОБАЧАЄ


Що за літній відпочинок без купання? Туга, та й годі. Особливо коли сонечко припікає, прохолодна вода ставка або річки, озера чи моря так і манить, так і запрошує зануритися.

211

Поринути і поплавати – це добре, навіть корисно. Але дрібниці, про які й діти, і дорослі часто забувають, можуть зіпсувати все задоволення.

Людина, яка добре вміє плавати, почуває себе на воді впевнено і спокійно, а у разі необхідності може сміливо допомогти товаришеві, який потрапив у біду. На жаль, відпочинок на воді не завжди обходиться без нещасних випадків.

Основними причинами загибелі на воді є:1. Невміння плавати;2. Вживання спиртного;3. Залишення дітей без нагляду;4. Порушення правил безпеки на воді.Якщо дорослі гинуть, в основному через свою халатність, то загибель дітей, як правило,

на совісті їхніх батьків. Статистика свідчить, що серед потопаючих близько чверті складають діти до 16 років.

Нещасні випадки відбуваються не тільки через порушення правил поведінки на воді, але й через купання в необладнаних водоймах, аварій плавзасобів. В останні роки велику популярність набув підводний спорт і пірнання в масці. Купивши дихальну трубку, маску й ласти, деякі вважають, що вони готові освоювати підводну стихію. Однак невміння поводитися зі спорядженням і пустощі нерідко закінчується загибеллю. Не всі знають, що при тривалому перебуванні під водою, не маючи можливості відновити запас кисню в організмі, людина може втратити свідомість і загинути. Тому невиконання правил поведінки на воді під час купання і катання на човнах призводить до нещасних випадків.

* Потрібно завжди пам’ятати, що купатися безпечно тільки на упорядкованих пляжах, де всі небезпечні місця позначені відповідними знаками, а відпочинок на воді охороняють працівники рятувальних станцій або постів.

* Купаючись, не слід запливати за буйки, які вказують межу запливу, бо далі можуть бути ями, місця з сильною течією, рух катерів, гідроциклів, човнів.

* Якщо запливти далеко, можна не розрахувати своїх сил, тому, відчувши втому, не губіться і не намагайтеся швидше доплисти до берега. Слід відпочити на воді, перевернувшись на спину і підтримуючи себе на воді легкими рухами рук і ніг.

* Якщо немає поблизу обладнаного пляжу, треба вибрати безпечне місце для купання з твердим піщаним, не засміченим дном.

* Ніколи не стрибайте у воду в місцях, не обладнаних спеціально: можна вдаритися головою об дно, камінь або інший предмет, легко втратити свідомість, нанести собі травму й загинути.

* У водоймах з великою кількістю водоростей намагайтеся плисти біля самої поверхні води, не зачіпаючи рослин і не роблячи різких рухів. Якщо ж руки або ноги заплуталися в стеблах, зробіть зупинку прийнявши положення «поплавець» і звільнитеся від них.

* Не плавайте на надувних матрацах, автомобільних камерах і надувних подушках. Вітер або протяг можуть віднести їх далеко від берега, а хвиля захлеснути. Якщо з них вийде повітря, вони втратять плавучість.

* Якщо проводиться масове купання дітей, то завдання дорослих (інструктора з плавання, батьків, педагогів та ін.) перерахувати дітей, які прибули на пляж. Дітям, які не вміють плавати, дозволяється входити у воду тільки до пояса. Після купання дітей знову перераховують. На час купання дітей обов'язково повинні призначатися чергові плавці-рятувальники, які забезпечують ретельний нагляд за дітьми, що купаються, а, у разі потреби, й надання негайної допомоги.

*Перед купанням необхідно пояснити дітям, що не можна подавати помилкові сигнали про допомогу, а також влаштовувати ігри на воді, які пов'язані із захопленнями кінцівок під водою.

Для багатьох громадян купання і прогулянки на гребних судах є улюбленим видом відпочинку на воді. Але й катання на водах, як і купання, може привести до тяжких наслідків, якщо не знати або нехтувати простими, але важливими правилами.

212

* Перш ніж сісти на човен, треба ретельно оглянути його і переконатися у його справності, а також наявності кріплень для весел і черпака для відливання води. У човні обов'язково повинен бути рятувальний круг.

* Не можна перевантажувати човен понад норму, садити в човен малолітніх дітей без дорослих. Забороняється кататися на човні й при великій хвилі.

* Особливо треба бути уважним під час руху човна, не порушувати правил руху на річках і водоймах даної місцевості.

ЗАХОДИ БЕЗПЕКИ ПРИ КУПАННІ:• Купатися краще вранці або ввечері, коли сонце гріє, але немає небезпеки перегрівання.• Температура води повинна бути не нижче 17-19°С; перебувати у воді рекомендується

не більше 20 хвилин; причому, час перебування у воді повинен збільшуватися поступово на 3-5 хвилин.

• Краще купатися кілька разів по 15-20 хвилин, при переохолодженні можуть виникнути судоми, відбудеться зупинка дихання і втрата свідомості.

• Не слід виходити або стрибати у воду після тривалого перебування на сонці, так як при охолодженні у воді настає скорочення м'язів, що спричиняє зупинку серця.

• Не можна входити у воду в стані алкогольного сп'яніння, так як спиртне блокує судинозвужувальний і судинорозширювальний центр головного мозку.

• Не дозволяється пірнати з мостів, причалів, пристаней, підпливати до місць, де близько проходять човни, катери і судна.

ЗАХОДИ БЕЗПЕКИ ПРИ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ВЕСЛОВИХ ТА МОТОРНИХ ЧОВНІВ:* При посадці у човен не можна вставати на борт або сидіння.* Не перевантажуйте човен або катер.* На ходу не виставляйте руки за борт.* Не пірнайте з катера або човна.* Не сідайте на борт, не пересідайте з місця на місце, не пересідайте у воді в інші

плавзасоби.* Не беріть із собою дітей до 7 років і не дозволяйте користуватися плавзасобами дітям

до 16 років.* Не дозволяється кататися в тумані, поблизу шлюзів, дамб, а також зупинятися поблизу

мостів або під ними.* Не можна ставити борт човнів паралельно хвилі, яка йде, так як вона може перекинути

судно.* Піднімати постраждалого з води бажано з носа або корми, інакше можна

перевернутися.* Не кататися в місцях скупчення людей на воді – в районах пляжів, переправ,

водноспортивних змагань.Кожна людина повинна бути готовою до виникнення надзвичайної ситуації. Фізична і

психологічна готовність до неї більш значима, ніж державні заходи.У надзвичайних ситуаціях дуже важливо зберегти максимум холоднокровності,

позбутися страху, оцінити обстановку в цілому і намітити найбільш безпечну лінію поведінки. Нерішучість, розгубленість пояснюються, як правило, елементарною безграмотністю. Не знаючи, що робити для свого порятунку, людина впадає в заціпеніння або паніку, змінну відчаєм, почуттям приреченості.

Бути готовим до рішучих і вмілих дій самому часто означає врятувати своє життя.Якщо людина завжди підготовлена, їй легше захистити себе, або, принаймні, вона не

буде, захоплена зненацька. Нерозторопна, непідготовлена і невпевнена людина – вже потенційна жертва.

Виконання правил поведінки на воді і дисципліна перебування в місцях відпочинку – запорука безпеки кожної людини.

Бережіть своє життя та життя своїх близьких! Будьте уважні й обережні під час відпочинку на водних об'єктах.

213

Назаровська О.А.ГРОЗОВА НЕБЕЗПЕКА


Гроза – атмосферне явище, що пов'язане з розвитком великих купчастих дощових хмар, супроводжується багатократними електричними розрядами між хмарами і земною поверхнею, звуковими явищами, сильними опадами, нерідко з градом. Електричні розряди під час грози несуть постійну загрозу людям.

Блискавка – це велетенська електрична іскра. Під час розряду енергія акумулюється при напрузі від 10 до 100 і більше мільйонів вольт, температура сягає 300 тисяч градусів за С°, тоді як тривалість розряду дорівнює лише тисячним долям секунди. Тому, цей порівняно короткий електричний розряд, є таким грізним і небезпечним.

Блискавки, в яких зосереджена величезна руйнівна енергія, можуть влучати в різні об'єкти. Але, якщо на великих спорудах є можливість нейтралізувати їх удари через блискавковідводи, то житлові помешкання, особливо сільські, зовсім незахищені від блискавки. І кожна окрема людина немає ніякого захисту. За останнє сторіччя кількість жертв блискавок неухильно зростає. Щорічно у світі від блискавки гине близько 3000 людей.

Фізіологічна дія блискавки часто призводить до загибелі живих організмів. Струм паралізує роботу клітин мозку, спричиняє параліч серця, завдає сильних опіків.

Проте не можна казати, що людина зовсім безсила перед блискавкою. Існують прості, для кожної людини незалежно від віку, правила поведінки, виконання яких допоможе уникнути ураження блискавкою.

Якщо гроза застала вас на вулиці, у полі, в лісі, на річці:- не ховайтеся в невеличких спорудах, хатинах, будинках, наметах і, особливо, серед

острівців дерев;- краще в такому випадку зачаїтися у якомусь заглибленні;- якщо вас двоє чи більше – не скупчуйтеся в укритті разом, а ховайтеся поодинці –

можливе ураження блискавкою спричинить трагедію одному, а не всім, бо розряд, як відомо, перебігає через контакт людських тіл;

- бігти до сховища слід нешвидко і пригнувшись, а не випростаним у весь зріст – розряди контактують із вищими точками, якою і може бути людська голова;

- перебуваючи у сховищі, ноги тримайте вкупі, а не розкидано, тим самим зменшивши площу можливого ураження розрядом;

- негайно слід позбутися усіх металевих предметів, які є на вас чи при вас: лопати, сокири, ножі, браслети, навіть годинники – покладіть у захищеному місці подалі від себе;

- не лягайте на землю, бо тим самим збільшуєте площу ураження розрядом, сядьте, злегка нагнувши голову, аби вона не була вище предметів, які довкола вас;

- якщо відчули у схованці, що оточуючі вас предмети або частина споруд, скажімо, паркан, наче дзижчать чи якось відлунюють, негайно поміняйте схованку, яка стала небезпечною;

- якщо волосся на голові мовби ворушиться, а то й здиблюється, принаймні так вам здається, теж перейдіть в інше місце, бо тут накопичується електрична енергія, яка може «притягти» блискавку;

- якщо гроза застала вас з довгими, особливо металевими предметами в руках (вудочками, граблями, вилами), не йдіть із ними, а покладіть подалі від себе і перечекайте негоду;

- під час грози ніколи не торкайтеся до металевих споруд і електроопір, опор мостів, дротяних огорож і подібних об'єктів з металу;

- навіть під час невеликої або ж короткочасної грози негайно припиніть прогулянку на велосипеді або верхи на коні - велосипед поставте подалі від себе, а коня прив'яжіть, бажано не до високого дерева і не до металевого стовпа чи паркану.

Якщо ви перебуваєте в приміщенні:

214

- негайно зачиніть всі кватирки, вікна, двері, бо протяги можуть «затягти» сюди блискавку;

- у квартирах не користуйтеся водогоном, не слід умиватися над раковинами або ваннами, в жодному разі не митися у ваннах, негайно припинити це при перших спалахах блискавок чи ударах грому;

- перебувайте подалі від вікон, де можливі протяги, електроприладів, взагалі будь-якого металевого начиння;

- утримайтеся від дзвінків по мобільному телефону, але якщо це необхідно – то зробіть це одразу ж після чергового грозового розряду, швидко використавши невеличку паузу до наступного розряду

Надання допомоги при ураженні блискавкою:- Якщо людина попала під дію блискавки, на шкірі з'являються бурі знаки входу струму

діаметром до трьох см у вигляді – розгалужених червоних ниточок.Загальний стан – опіки, судома, послаблення серцевої і дихальної діяльності, втрата

свідомості.При ураженні блискавкою, якщо потерпілий:- не знепритомнів – перенести його у приміщення, покласти у ліжко та зігріти; розтерти

шкіру рук, ніг і тулуба, дати випити гарячий чай або каву;- втратив свідомість – покласти на спину, підстелити ковдру чи одяг, розстібнути комір,

послабити ремінь. Час від часу давати нюхати нашатирний спирт. Якщо потерпілий прийшов до тями, дати випити міцний чай, краплі валеріани;

- не дихає або дихання поверхневе – робити штучне дихання «із рота в рот», якщо пульс не прослуховується – закритий масаж серця.

В усіх випадках потерпілого відправляють до лікарні.Транспортувати потерпілого необхідно на ношах, краще в положенні на боці через

небезпеку виникнення блювоти, у відділення реанімації багатопрофільної лікарні, де є хірург, невропатолог, терапевт, офтальмолог, отоларинголог.

Сподіваємось, що наші поради допоможуть вам уникнути нещасних випадків під час грози. Бережіть своє здоров’я!

Назаровська О.А.ОБЕРЕЖНО НА КРИЗІ!


Зимовий відпочинок на водоймищах не менш популярний, ніж літній, переважно серед любителів рибної ловлі. Але тут на них чатує небезпека – провалитись під лід.

Під час зимового рибальства не рекомендується на невеликій ділянці пробивати багато лунок, стрибати і бігати по кризі, скупчуватись у великі групи. Слід пробивати ополонки на відстані 5-6 метрів одна від одної. Кожен любитель зимової розваги, при виході на лід, повинен мати з собою рятувальний жилет та мотузку завдовжки 15-20 метрів одна від одної із петлею на одному кінці й вантажем 400-500 грамів на іншому. Якщо по льоду переходить група людей, то відстань між ними повинна бути не менше пʼяти метрів. При переході криги в невідомому місці потрібно взяти жердину, для перевірки міцність льоду. Якщо від удару жердиною з’явиться вода, то необхідно негайно повертатися назад. Ні в якому разі не тупайте по льоду ногами. Будьте розсудливими. Не зациклюйтеся на одному лише бажанні порибалити. Дочекайтеся поки лід набере достатньої товщини.

Слід пам’ятати, що лід завжди тонший там, де є течія води, ростуть кущі, очерет, де є джерела або впадає струмок.

Не виходьте на водоймища самі, не залишайте без нагляду дітей – ось основні заповіді безпеки.

Безпечним вважається лід:

215

• для одного пішохода - лід зеленуватого відтінку, завтовшки не менше семи сантиметрів;

• для обладнання ковзанки - не менше 10-12 сантиметрів (масове катання - 25 сантиметрів);

• масова переправа пішки може бути організована при товщині льоду не менше, ніж 15 сантиметрів.

Якщо ви провалилися на льоду річки або озера:- широко розкиньте руки по краях льодового пролому та утримуйтеся від занурення

зголовою.Дійте рішуче і не лякайтеся, тисячі людей провалювалися до вас і врятувалися;- намагайтеся не обламувати край криги, без різких рухів вибирайтеся на лід, рухаючись

на грудях і по черзі відштовхуючись ногами;- вибравшись із льодового пролому, відкотіться, а потім повзіть туди, звідки ви прийшли

і де міцність льоду достатня. Незважаючи на те, що вогкість і холод штовхають вас побігти і зігрітися, будьте обережні до самого берегу, а там не зупиняйтеся, поки не опинитеся в теплі;

- якщо на ваших очах на льоду провалилася людина, негайно сповістіть, що йдете на допомогу. Підкладіть під себе лижі, дошку, фанеру (це збільшить площу опори) і повзіть на них. Наближайтеся до пролому тільки повзком, широко розкидаючи руки. До самого краю пролому не підповзайте, інакше у воді опиняться вже двоє. Ремені, шарфи, дошка, жердина, санки або лижі допоможуть врятувати людину. Подавати мотузки, ремені, шарфи або дошки постраждалому треба за 3-4 метри;

- якщо ви не один, тоді узявши один одного за ноги, лягайте на лід ланцюжком і рухайтеся до пролому. Дійте рішуче і швидко, бо постраждалий швидко мерзне в крижаній воді, мокрий одяг тягне його донизу;

- подавши постраждалому підручний засіб порятунку, витягайте його на лід і повзіть з небезпечної зони. Потім укрийте його від вітру і якнайшвидше доставте в тепле місце, розітріть, переодягніть у сухий одяг і напоїть чаєм.

Шановні громадяни! Пам’ятайте! У зв’язку з тим, що погодні умови швидко змінюються, та якщо декілька днів була відлига, температура не знижувалась нижче нуля градусів, або взагалі була вище нуля, на льоду можуть з’явитись проталини. В цьому разі небезпека опинитися під льодом зростає в декілька разів.

Будьте уважні! Бережіть своє життя!

Назаровська О.А.ПРОБЛЕМА ЙОДОДЕФІЦИТУ


Про справжню ціну йоду люди вперше зрозуміли під час Чорнобильської катастрофи.Проблема дефіциту йоду виникла досить давно. Перші наукові записи про хвороби,

пов'язані з дефіцитом йоду відомі в Європі з "Енциклопедії Де-ні Дідро" (1754 р). Навряд чи знайдеться сучасна людина, яка б не чула про цю проблему.

Йоду у природі небагато, але незважаючи на це, він присутній майже всюди. У невеликих кількостях ця речовина міститься майже у всіх природних тілах планети: воді, ґрунті, мінералах, рослинах, тваринах. Переоцінити значення йоду неможливо. Важко навіть уявити, яку форму б мало життя хребетних, якби у природі був відсутній цей елемент. Роль йоду в розвитку і збереженні життя на нашій планеті не може на себе перебрати жодний з елементів.

Йод - "диригент", бере участь у всіх життєво-важливих процесах організмуВже доведено, що йод нейтралізує дію радіації, має антимікробні, антивірусні і

протигрибкові властивості. Зокрема він має такі універсальні властивості: швидко проникає до клітини, виводить із крові антитіла, які знищують червоні клітини крові, а також виводить

216

токсини із організму. Функція йоду (його гормонів) полягає в збільшенні кисню в процесі окислювальних процесів, у нормалізації захисних реакцій і не тільки від інфікування, але й практично від усіх стресів.

Йод в організм людини повинен надходити постійно і в необхідній кількості протягом усього життя. Це було передбачено природою і тільки для цього хімічного елементу був створений спеціальний орган - щитовидна залоза - одна із найважливіших складових ендокринної системи людини. Вона продукує гормони - тироксин і трийодтиронин. Саме для цих гормонів і потрібен йод. Дані гормони є комплексними сполуками йодованих амінокислот з білком. Під дією цих гормонів в організмі людини відбуваються:

- окислювальні процеси в усіх тканинах тіла;- підтримання температурного режиму організму;- відновлення пошкоджених тканин;- нормалізація росту клітин;- стабілізація ритму биття серця;- від них залежить активність мозку;- регулювання обміну речовин;- поповнення енергетичного ресурсу, витраченого протягом трудового дня.Чи приходило вам на думку, чому при достатній кількості кальцію в широкому спектрі

продуктів харчування, організм відчуває його нестачу? А все тому, що для засвоєння кальцію організмом, щитовидна залоза продукує спеціальний гормон - кальцитонин, а надмірне вживання кальцію при йодній недостачі призводить до відкладення кальцію на стінках судин та їх закупорюванню.

Гормони щитовидної залози також заспокійливо діють на нервову систему людини. При стресових ситуаціях в організмі виникає потреба в йоді, необхідному для зменшення нервового напруження і створення оптимістичного настрою. Щитовидна залоза захищає організм від вірусів та мікробів. Справа в тому, що через цю залозу буквально прокачується велика кількість крові - більше, ніж через інші внутрішні органи: в хвилину біля 300 мл. крові. Таким чином, практично вся кров, що циркулює в нашому тілі, проходить через щитовидну зало¬зу за 17 хвилин і за цей період йод убиває всіх нестійких мікробів, а більш стійких ослаблює, поки вони остаточно не загинуть.

Гормональні порушення, які пов'язані з дефіцитом йоду, часто не мають вираженого зовнішнього характеру, і тому отримали назву "прихований голод". Дуже часто люди навіть не підозрюють про наявність у них йододефіциту і просто не здогадуються, від чого вони такі роздратовані, або навпаки, пониклі. Швидко втомлюються, потребують довготривалого відновлення сил, мають порушення сну, часто хворіють інфекційними хворобами, мають порушення статевих функцій, витрачають багато сил, часу і коштів на лікування. Виявлено, що у хворих на рак вміст йоду в організмі різко знижується, а у жінок з раком молочної залози йод в організмі майже відсутній. Звичайно, на фоні статистики епідемічного росту числа захворювань в Україні, таких як туберкульоз, від якого в Україні помирає кожну годину одна людина (80% дієздатного віку); таких як СНІД (лідера в Європі взагалі), ми не помічаємо загрози йододефіциту та великого переліку хвороб, з ним пов'язаних. У цей же час Всесвітня організація охорони здоров'я визнала, що біля 1,5 млрд. людей, а це чверть населення нашої планети, постійно страждають від погіршення здоров'я (через дефіцит йоду в організмі зокрема), та 600 млн. осіб у світі, в тому числі 11% жителів Європи страждають від виражених клінічних наслідків дефіциту йоду - збільшення щитовидної залози. А 45 млн. розумове відсталих дітей в світі, до них також відносяться 100 тис. дітей, які кожного року народжуються з ознаками "кретинізму" - це також результат недостатнього вживання йоду матерями під час вагітності. У 13 млн. людей йододефіциту проявляється у вигляді психічних захворювань.

Нині практично все населення України відчуває нестачу йоду в організмі. Більша частина території нашої країни має недостатньо йоду в ґрунті, воді, продуктах харчування.

120 країн визнали, що нестача йоду-це серйозна проблема на шляху досягнення здорового суспільства, вона затримує соціальний та економічний розвиток країн.

Людей, що мають захворювання щитовидної залози вже більше 15 млн., а нижче ми друкуємо неповний список хвороб і порушень, які викликані нестачею йоду в організмі:

217

- зоб, порушення функції щитовидної залози;- порушення функцій залоз внутрішньої секреції, а також водно-сольового обміну,

обміну білків, ліпідів, вуглеводів, метаболічних процесів в організмі;- аритмія, атеросклероз, негативний вплив на діяльність серцево-судинної системи та

печінки;- порушення функцій формування тканин, а також функції споживання цими тканинами

кисню;- порушення нервової системи людини, мозку, статевих та молочних залоз;- анемія, слабкість у суглобах, м'язовий біль, радикуліт;- зміни зовнішнього вигляду: властивостей шкіри, волосся, нігтів, у результаті

незасвоєння кальцію;- порушення репродуктивної функції: безпліддя, викидні, передчасні роди, токсикози під

час вагітності, нестача молока у годувальниць;- висока смертність грудних дітей, кретинізм, глухонімота, відставання в психічному та

розумовому розвитку дітей.Навіть, якщо вас "обійшли" важкі хвороби, то наслідки йододефіциту ви чуєте в

зниженні імунітету, особливо в зимово-весняний період, а також у зниженні працездатності, швидкої втомлюваності, порушенні сну.

З вищесказаного зрозуміло, що йод організму потрібен майже як повітря і вода. Секрет успішної роботи щитовидної залози в тому, що йод повинен надходити в невеликих дозах і протягом усього життя людини.

Тому рекомендуємо вам використати в їжу продукти, які мають в собі достатньо йоду, до них відносяться морські продукти: морська капуста, морська риба і ракоподібні – креветки, омари, молюски.

Йод є в незбираному молоці, м’ясі, особливо в яловичині. Не слід нехтувати й овочами: ріпчаста цибуля, часник, щавель, шпинат, картопля, морква, томати, буряк, редис, бобові.

Влітку якомога частіше слід їсти фрукти : хурма, полуниця, ананас, банан, диня, яблука, виноград. Багато йоду містить волоський горіх.

Не слід забувати й про йодовану сіль, але треба пам’ятати, що свої властивості вона втрачає, коли її додають до гарячих страв.

Ми бажаємо вам здоров'я, турбуйтесь про своє майбутнє. Вибір завжди за вами!

218

Для нотаток

219

Documents

dp.nmc.dsns.gov.ua¡татті.docx · Web view2019/07/29 · Завдання педагогів у сфері цивільного захисту та безпеки життєдіяльності