39
НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ
«КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ ІМЕНІ ІГОРЯ СІКОРСЬКОГО»
ФАКУЛЬТЕТ ЛІНГВІСТИКИ
КАФЕДРА ТЕОРІЇ, ПРАКТИКИ ТА ПЕРЕКЛАДУ ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ
"На правах рукопису"
УДК__________
«До захисту допущено»
Завідувач кафедри
______________ І.С. Полюк
(підпис)
“___”______________ 20__ р.
Магістерська дисертація
зі спеціальності 035 “Філологія”
на тему: ЛЕКСИЧНІ ТА ПЕРЕКЛАДАЦЬКІ ВІДПОВІДНИКИ У ГАЛУЗІ
МЕДИЦИНИ (НА МАТЕРІАЛІ ФРАНЦУЗЬКОЇ ТА УКРАЇНСЬКОЇ МОВ)
Виконала: студентка ІІ курсу, групи ЛФ-71 МП
(шифр групи)
Петрова Олександра Борисівна ______________
(прізвище, ім’я, по-батькові) (підпис)
Науковий керівник: Завідувач кафедри І.С. Полюк
_____________
(посада, наук. ступ., вч. зв., прізв. та ініціали) (підпис)
Консультант _____ розділу: _________________________
____________
(посада, наук. ступ., вч. зв., прізв. та ініціали) (підпис)
Рецензент: ________________________________________
____________
(посада, науковий ступінь, вчене звання, прізвище та ініціали)
(підпис)
Засвідчую, що у цій магістерській дисертації немає запозичень з
праць інших авторів без відповідних посилань.
Студент ___________
(підпис)
Київ – 2018 р.
Національний технічний університет України
“Київський політехнічний інститут”
Факультет лінгвістики
Кафедра теорії, практики та перекладу французької мови
Освітньо-кваліфікаційний рівень “Магістр”
Напрям підготовки 020303 “Філологія”
Спеціальність 8.02030304 “Переклад”
ЗАТВЕРДЖУЮ
Завідувач кафедри
_____________ І.С. Полюк
(підпис)
“___”___________ 20___ р.
З А В Д А Н Н Я
НА МАГІСТЕРСЬКУ ДИСЕРТАЦІЮ СТУДЕНТУ
________________________________________________________________
(прізвище, ім’я, по батькові)
1. Тема дисертації
________________________________________________
________________________________________________________________
________________________________________________________________
науковий керівник дисертації
______________________________________,
(прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене
звання)
затверджені наказом по університету від “__”________ 20__ року №
_____
2. Строк подання студентом дисертації
______________________________
3. Об’єкт дослідження
____________________________________________
________________________________________________________________
4. Предмет дослідження
__________________________________________
________________________________________________________________
5. Перелік питань, які потрібно
розробити____________________________
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
6. Орієнтовний перелік ілюстративного матеріалу
____________________
________________________________________________________________
________________________________________________________________
7. Орієнтовний перелік публікацій
__________________________________
________________________________________________________________
________________________________________________________________
8. Консультанти розділів дисертації
Розділ
Прізвище, ініціали та посада
Консультанта
Підпис, дата
завдання видав
завдання
прийняв
9. Дата видачі завдання
___________________________________________
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН
№
з/п
Назва етапів виконання магістерської дисертації
Строк виконання етапів
дисертації
Примітка
Студент___________________________________
( підпис )(ініціали, прізвище)
Науковий керівник
дисертації___________________________________
( підпис )(ініціали, прізвище)
РЕФЕРАТ
Загальний обсяг роботи – 133 сторінки (обсяг основного тексту –
108 сторінок). Робота складається зі вступу, трьох розділів,
висновків до розділів, загальних висновків, реферату українською та
французькою мовами, списку використаних джерел (61 найменування),
список джерел ілюстративного матеріалу (16 найменувань) та восьми
додатків.
Актуальність теми дослідження обумовлена спрямованістю сучасних
лінгвістичних досліджень на вивченні особливостей лексичних,
перекладацьких відповідників та необхідністю виявлення їх специфіки
при відтворенні медичних термінів з французької мови на українську.
Актуальність обраної теми визначається, також, новим ракурсом
аналізу проблеми медичного перекладу, що відповідає сучасному стану
розвитку лінгвістики та перекладознавства.
Дисертація виконана в межах наукової теми, що розробляється
колективом кафедри теорії, практики та перекладу французької мови
«Функціонування мовних одиниць у дискурсах професійної
спрямованості: когнітивний, соціолінгвістичний і прагматичний
аспекти перекладу».
Метою дослідження є розкриття особливостей лексичних,
перекладацьких відповідників на метеріалі французьких та
українських медичних термінів.
Для досягнення поставленої мети було виконано ряд завдань, а
саме:
· обґрунтувати теоретичні засади дослідження лексичних,
перекладацьких відповідників;
· розкрити зміст поняття терміна; медичного терміна;
· визначити структурно-морфологічні характеристики французького
медичного терміна;
· встановити лексико-семантичні особливості французьких медичних
термінів;
· виокремити специфіку перекладацьких відповідників при
відтворенні французьких медичних термінів;
· систематизувати типи лексичних відповідників при перекладі
французьких медичних термінів;
· виявити специфіку та засоби перекладу французьких медичних
термінів;
Об'єктом дослідження були французькі та українські медичні
терміни.
Предметом дослідження були лексико-семантичні та
структурно-морфологічні особливості французьких медичних термінів,
засоби їх відтворення українською мовою .
Вибір методів обумовлений своєрідністю поставлених завдань.
З-поміж загальнонаукових методів у роботі було використано описовий
метод для виявлення закономірностей лексичних, перекладацьких
відповідників, з’ясування основних ознак, лексико-семантичних
особливостей медичного терміна. Аналіз словникових дефініцій
дозволив виявити мовні одиниці, які вживаються в термінологічному
значенні медичної галуззі. Метод систематизації застосовувався для
виокремлення типів лексичних, перекладацьких відповідників.
Етимологічний аналіз був використаний для розкриття
лексико-семантичного значення медичних термінів. Словотвірний та
компонентний аналіз сприяв розкриттю структурної будови медичних
термінів. Застосовано кількісний аналіз твірних основ французьких
медичних термінів для увиразнення процесу словотвору, трасформацій
– для виявлення закономірностей при перекладі термінів.
Наукова новизна полягає в тому, що на базі комплексного аналізу
описано основні типи лексичних, перекладацьких відповідників при
відтворенні французьких медичних термінів. У роботі встановлені
структурні характеристики медичних термінів, їх антонімічні,
синонімічні відношення, а також, засоби їх перекладу.
Практичне значення дослідження визначається його внеском у
загальну теорію перекладознавства, лексикології, теорію терміна і
термінології. Його результати доповнюють наукові знання про
специфіку перекладу медичних термінів, семантичні особливості
медичної термінології, основні тенденції термінотворення
французької мови.
Апробації роботи. Результати дослідження висвітлено у доповіді
на ІV Всеукраїнській студентській науково-практичної конференції
«Студент як суб’єкт процесу модернізації вищої освіти XXI століття:
візії, цінності, пріоритетні завдання».
Публікації. Результати дослідження висвітлено у статті фахового
видання наукового журналу «Науковий вісник Міжнародного
гуманітарного університету. Серія «Філологія». У доповіді на ІІ
Всеукраїнській студентській науково-практичній конференції «Наука
ХХІ століття: виклики, пріоритети, перспективи досліджень».
Ключові слова: лексичні відповідники, перекладацькі
відповідники, анатомічний терміни, медичний термін, епонім,
акронім, трансформації, переклад, еквівалент, аналоги, заміни.
APÉRÇU
La quantité totale de travail est de 133 pages (le volume du
texte principal est de 108 pages). Le travail comprend une
introduction, trois chapitres avec des conclusions pertinentes, une
conclusion générale, un résumé en ukrainien et en français, une
liste de références (61 références), une liste des sources du
matériel illustratif (16) et huit applications.
L’actualité du sujet tient à la focalisation de la recherche
linguistique moderne sur l'étude des particularités des
correspondances lexicales lors de la traduiction aussi bien que sur
la nécessité d'identifier leurs spécificités au cours de la
transmission des termes médicaux du français en ukrainien.. En
plus, l’actualité du sujet est déterminée par la nouvelle
perspective de l'analyse de la traduiction médicale, conformément
au niveau actuel du développement de la linguistique et de la
traductologie.
La thèse est rédigée dans le cadre du thème de recherche
scientifique « Le fonctionnement des unités linguistiques dans le
discours à objectifs professionnels: les aspects cognitif,
sociolinguistique et pragmatique de la traduction» élaboré par le
Département de théorie, pratique et traduction du français de NTUU
« KPI ».
L'objectif consiste à établir les particularités des
correspondances lexicales sur la base des termes médicaux français
et ukrainiens.
Afin de parvenir à ce but on a accompli une série des
devoirs:
· effectuer une revue critique des sources théoriques portant
sur les correspondances lexicales lors de la traduiction;
· définir la notion du terme; du terme medical;
· découvrir les caractéristiques structurelles, morphologiques
des termes médicaux français;
· déterminer les spécificités sémantiques des termes médicaux
français;
· établir les particularités des correspondances au cours de la
transmission des termes médicaux du français en ukrainien;
· systématiser les correspondances lexicales, leurs types lors
de la traduction des termes médicaux français;
· déterminer les particularités et les procédés de la
transmission des termes médicaux.
L'objet est représenté par les termes médicaux français et
ukrainiens.
Le sujet de la recherche porte sur les caractéristiques
lexico-sémantiques, structurelles, morphologiques des termes
médicaux français et sur les procédés de leur traduction.
Le choix des méthodes et des procédés de la recherche est défini
par les objectifs du présent travail. Les principales méthodes
d'analyse sont: la description scientifique afin d’identifier des
principales caractéristiques des correspondances lexicales;
l’analyse étymologique pour révéler des spécificités des
correspondances lexicales; l’analyse des composants afin de
déterminer la structure de la création des termes. La méthode de
systématisation a été appliquée en vue de distinguer les types des
correspondances lexicales. L’analyse quantitative a été employée
pour déterminer le pourcentage: des composants des termes médicaux,
des correspondances lexicales, des procédés de la traduction avec
le but d’identifier le principe de la traduction des termes
médicaux.
La nouveauté scientifique du présent travail réside dans le fait
qu’on a décrit, en s'appuyant sur la base de l’analyse complète,
les principaux types des correspondances lexicales des termes
médicaux français au cours de la traduction. L'étude a établi des
procédés de la transmission des termes médicaux français, leurs
aspects structurels, ainsi que le caractère de leurs antonymes et
synonymes.
La portée pratique de cette étude est déterminée par son apport
à la théorie générale de la traductologie, de la lexicologie et à
la théorie du terme, de la terminologie. Les résultats complètent
les connaissances scientifiques sur les spécificités de la
traduction des termes médicaux, les caractéristiques sémantiques de
la terminologie médicale, les principales tendances de la formation
des termes français.
L’approbation des résultats. Les résultats de l'étude sont
exposés dans un rapport de la IVe Conférence scientifique et
pratique des étudiants ukrainiens «L’étudiant en tant que sujet du
processus de la modernisation de l’éducation du XXIe siècle:
visions, valeurs, priorités».
Publications. Les résultats de l'étude sont exposés dans un
article de l'édition professionnelle de la revue scientifique «
Journal officiel de l'Université humanitaire internationale. La
série «Philologie» et aussi dans un rapport de la IIe Conférence
scientifique et pratique des étudiants ukrainiens «La science du
XXIe siècle: défis, priorités, perspectives des recherches».
Mots-clés: correspondances, correspondances lexicales, terme
médical, terme anatomique, éponyme, acronyme, transformation,
traduction, équivalent, analogue, remplacement.
ЗМІСТ
ВСТУП
12
РОЗДІЛ 1. ЛЕКСИЧНІ ТЕРМІНОЛОГІЧНІ ОДИНИЦІ МЕДИЧНОЇ ГАЛУЗІ
ЯК ОБ’ЄКТ ЛІНГВІСТИЧНОГО АНАЛІЗУ
17
1.1. Поняття лексичних, перекладацьких відповідників у
лінгвістичному аспекті
17
1.2. Лексичні та термінологічні особливості спеціалізованого
перекладу у галузі медицини
21
1.2.1. Специфіка перекладу медичних термінологічних одиниць
21
1.2.2. Способи перекладу лексичних термінологічних одиниць
23
1.2.3. Перекладацькі лексичні трансформації
25
1.3. Mедична термінологія як об’єкт лінгвістичного
дослідження
28
1.3.1. Поняття терміна у лінгвістичному аспекті
28
1.3.2. Медична термінологія та її особливості
30
1.3.2.1. Медичні епоніми та їх властивості
31
1.3.2.2. Особливості медичних скорочень
32
1.3.2.3.Специфіка анатомічної термінології
34
1.4. Структурні особливості французьких медичних термінів
37
1.5. Семантичні відношення між французькими медичними
термінами
39
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1
43
РОЗДІЛ 2. МОВНІ ОСОБЛИВОСТІ ФРАНЦУЗЬКИХ МЕДИЧНИХ
ТЕРМІНІВ
46
2.1. Морфологічні особливості французьких медичних
термінів
46
2. 2. Семантичні особливості французьких медичних термінів
56
2.2.1. Особливості антонімії французьких медичних термінів
58
2.2.2. Специфіка синонімії французьких медичних термінів
61
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2
66
РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ЛЕКСИЧНИХ, ПЕРЕКЛАДАЦЬКИХ
ВІДПОВІДНИКІВ ПРИ ВІДТВОРЕННІ ФРАНЦУЗЬКИХ МЕДИЧНИХ ТЕРМІНІВ
69
3.1. Специфіка перекладу французьких медичних епонімів
69
3.2. Специфіка перекладу французьких медичних акронімів
72
3.3. Специфіка спеціалізованого перекладу у галузі медицини
75
3.3. 1. Особливості перекладацьких відповідників медичних
анатомічних термінів
75
3.3.2. Особливості типів лексичних відповідників медичних
анатомічних термінів
80
3.4. Перекладацькі трансформації при перекладі медичних
термінів
92
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3
100
ВИСНОВКИ
104
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
109
СПИСОК ЛЕКСИКОГРАФІЧНИХ ДЖЕРЕЛ
116
СПИСОК СКОРОЧЕНЬ НАЗВ ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ
117
ДОДАТКИ
118
ВСТУП
Переклад у галузі медицини займає визначну ланку в системі
науково-технічного перекладу, з огляду на розширення
співробітництва лікарів України та Франції. Зважаючи, що для
перекладу термінів медичної тематики перекладачеві необхідно
володіти не тільки глибокими знаннями іноземної мови,
спеціалізованою термінологією, а й розумінням наукового матеріалу,
який він перекладає, основами теорії перекладознавства, дослідження
особливостей лексичних відповідників медичних термінів стає
важливим та необхідним.
Проблематика лексичних, перекладацьких відповідників була і
залишається у центрі уваги багатьох мовознавців (А.Д Швейцер, В. В.
Сдобников, О. І Чередниченко та ін.). Проте у науковій літературі
немає точного та остаточного визначення поняття лексичних
відповідників, враховуючи, що їх трактування залежить від того, що
саме дослідник вважає одиницею перекладу.
Зважаючи на попередні дослідження, лінгвісти розуміють під
перекладацькими відповідниками слова і словосполучення перекладу і
орігіналу, які передають рівний або відносно рівний обсяг
інформації (В. В. Виноградов, А.Д Швейцер, Я.І. Рецкер, Латишев та
ін.).
Таким чином, на сьгодні з’ясовано ступінь лексико-семантичної
відповідності мовних одиниць, встановлено типи відповідників між
лексичними одиницями оригіналу і перекладу (Я. І. Рецкер).
Так, у новітніх мовознавчих студіях, об’єктом вивчення яких є
лексичний відповідник, лінгвісти звертаються у першу чергу до таких
питань: визначення перекладацьких відповідників (Т. Р. Левицька і
А. М. Фітерман), типи лексичних відповідників (І.Д.Чонгарова, В. В.
Виноградов), проблеми перекладу (І. С. Алексєєва, Н.В. Мечковская,
Ж. Мунен, О. І Чередниченко, П.Л. Шепелева), специфіка медичного
перекладу (К. Рейс, Ж. Амаль, Н.В. Мечковская, Д.В. Самойлов та
ін.), типи трансформацій (Л.С. Бархударов, В.Н. Комісаров, Я.І.
Рецкер та ін. ). Водночас, доробок цих праць, доповнений
результатами аналізу новітніх концепцій, потребує
систематизації.
Крім того, дослідження відповідників у галузі медицини
передбачає вивчення терміносистем, а саме: формування теоретичних
аспектів термінології у мовознавстві (О.О. Реформатьский, В.
Загоровска), проблеми дефініції (В.М. Лейчук, О.В.Суперанська, В.А.
Татаринов), принципи творення терміна (Ю.А. Зацний, Д.С. Лотте та
ін.), граматичні особливості (В. І Тихоша, Б.Н. Головін), лексичні
характеристики (Л.А Шимановска, В.Д. Табанакова) тощо.
Аналіз наукових досліджень галузевих терміносистем підтверджує,
що проблеми перекладу медичного терміна залишаються одними з
провідних у лінгвістиці. Таким чином, на сьогодні досліджено
семантичні відношення медичних термінів (В. П. Даниленко ),
метафоричні аспекти (В.Н. Прохорова), структурні характеристики,
аспекти перекладу медичної лексики (М.В. Ефимова), антонімічні та
синонімічні характеристики медичних термінів (А.В. Раздуєв, Я. В.
Разводовская, А. Круз ), особливості медичних епонімів ( Е. С.
Глазиріна) тощо.
Актуальність теми дослідження обумовлена спрямованістю сучасних
лінгвістичних досліджень на вивченні особливостей лексичних,
перекладацьких відповідників та необхідністю виявлення їх специфіки
при відтворенні медичних термінів з французької мови на українську.
Актуальність обраної теми визначається, також, новим ракурсом
аналізу проблеми медичного перекладу, що відповідає сучасному стану
розвитку лінгвістики та перекладознавства.
Дисертація виконана в межах наукової теми, що розробляється
колективом кафедри теорії, практи ки та перекладу французької мови
«Функціонування мовних одиниць у дискурсах професійної
спрямованості: когнітивний, соціолінгвістичний і прагматичний
аспекти перекладу».
Метою дослідження є розкриття особливостей лексичних,
перекладацьких відповідників на метеріалі французьких та
українських медичних термінів.
Мета дослідження передбачає розв’язання таких завдань:
· обґрунтувати теоретичні засади дослідження лексичних,
перекладацьких відповідників;
· розкрити зміст поняття терміна; медичного терміна;
· визначити структурно-морфологічні характеристики французького
медичного терміна;
· встановити лексико-семантичні особливості французьких медичних
термінів;
· виокремити специфіку перекладацьких відповідників при
відтворенні французьких медичних термінів;
· систематизувати типи лексичних відповідників при перекладі
французьких медичних термінів;
· виявити специфіку та засоби перекладу французьких медичних
термінів;
Об'єктом дослідження є французькі, українські медичні
терміни.
Предмет дослідження становлять лексико-семантичні та
структурно-морфологічні особливості французьких медичних термінів,
засоби їх відтворення українською мовою .
Матеріалом дослідження є медичні терміни французької,
української мов, що були обрані з французьких, українських
словників, журналів, довідників медичного спрямування, а саме: з
Медичної енциклопедії, журналу «Світ медицини та біології»,
Larousse medical, Dictionnaire des éponymes, Dictionnaire des
abréviations et acronymes en médecine, Dictionnaire médicale,
Encyclopédie médicale, Revue médicale de liege, Top santé, Revue
médicale Suisse тощо.
Вивчення медичних термінів базується на загальнонаукових
методах: вибір методів обумовлений своєрідністю поставлених
завдань. З-поміж загальнонаукових методів у роботі було використано
описовий метод для виявлення закономірностей лексичних,
перекладацьких відповідників, з’ясування основних ознак,
лексико-семантичних особливостей медичного терміна. Аналіз
словникових дефініцій дозволив виявити мовні одиниці, які
вживаються в термінологічному значенні медичної галуззі. Метод
систематизації застосовувався для виокремлення типів лексичних,
перекладацьких відповідників. Етимологічний аналіз був використаний
для розкриття лексико-семантичного значення медичних термінів.
Словотвірний та компонентний аналіз сприяв розкриттю структурної
будови медичних термінів. Застосовано метод кількісної обробки
даних твірних основ французьких медичних термінів для увиразнення
процесу словотвору; трасформацій – для виявлення закономірностей
при перекладі термінів.
Наукова новизна полягає в тому, що на базі комплексного аналізу
описано основні типи лексичних, перекладацьких відповідників при
відтворенні французьких медичних термінів. У роботі встановлені
структурні характеристики медичних термінів, їх антонімічні,
синонімічні відношення, а також, засоби їх перекладу.
Практичне значення дослідження визначається його внеском у
загальну теорію перекладознавства, теорію терміна і термінології,
лексикології. Його результати доповнюють наукові знання про
специфіку науково-технічного перекладу, відтворення медичних
термінів, семантичні особливості медичної термінології, основні
тенденції термінотворення французької мови.
Апробації роботи. Результати дослідження висвітлено у доповіді
на ІV Всеукраїнській студентській науково-практичної конференції
«Студент як суб’єкт процесу модернізації вищої освіти XXI століття:
візії, цінності, пріоритетні завдання».
Публікації. Результати дослідження висвітлено у статті фахового
видання наукового журналу «Науковий вісник Міжнародного
гуманітарного університету. Серія «Філологія». У доповіді на ІІ
Всеукраїнській студентській науково-практичній конференції «Наука
ХХІ століття: виклики, пріоритети, перспективи досліджень» .
Структура роботи. Загальний обсяг роботи — 133 сторінки (обсяг
основного тексту — 108 сторінок ). Робота складається зі вступу,
трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків,
реферату українською та французькою мовами, списку використаних
джерел (61 найменування), список джерел ілюстративного матеріалу
(16 найменувань) та восьми додатків.
У вступі розкриваються мета та завдання дослідження,
визначаються його об’єкт і предмет, а також обґрунтовується
актуальність обраної теми дослідження.
Перший розділ присвячений виявленню особливостей досліджень
лексичних, перекладацьких відповідників, терміна, специфіки
медичних термінів, а також проаналізовано засоби перекладу.
У другому розділі досліджується структурні та семантичні
особливості французьких медичних термінів, специфіка їх
перекладу.
У третьому розділі визначається срецифіка лексичних,
перекладацьких відповідників, їх типів, особливості перекладу
акронімів, епонімів.
У висновках підбиваються підсумки та результати проведеного
дослідження.
РОЗДІЛ 1.
ЛЕКСИЧНІ ТЕРМІНОЛОГІЧНІ ОДИНИЦІ МЕДИЧНОЇ ГАЛУЗІ ЯК ОБ’ЄКТ
ЛІНГВІСТИЧНОГО АНАЛІЗУ
1.1. Поняття лексичних, перекладацьких відповідників у
лінгвістичному аспекті
На думку мовознавців поява поняття перекладацьких, зокрема
лексичних відповідників припадає на середину XX століття, чому
значно посприяло теоретичне осмислення науковця Я. І. Рецкера [32,
с. 55]. Заслуга лінгвіста полягала в тому, що він звернув увагу на
закономірний характер лексичних відповідників, вказав на важливість
аналізу різних типів та видів відповідників. Питання щодо
перекладацьких та лексичних відповідників також розглядається у
наукових дослідженнях таких авторів як: А.Д Швейцер [43], В. В
Сдобников [34], Д. Селескович [59], О. І .Чередниченко [41] та
ін.
Науковцем Я. І. Рецкером було визначено ступінь
лексико-семантичної відповідності мовних одиниць, встановлено типи
можливих відповідників між лексичними одиницями оригіналу і
перекладу, тобто представлено основні типи: еквіваленти, аналоги і
адекватні заміни. Еквівалент, у свою чергу, трактується як пряма
підстановка, спираючись на взаємозанні системи двох мов [32, с.
55]. Дослідник Л.К. Латишев додає, що при використанні еквівалентів
відбувається зміна звукових структур, при повному співпадінні
значень, тоді як усі інші випадки стосуються вже трансформацій [20,
с. 32].
Паралельно з цим твердженням констатуються інші терміносистеми.
Так, дослідник А. Д. Швейцер наголошує, що відповідники поділяються
на еквіваленти, варіантні та контекстуальні відповідники [43, с.
54], тоді як В. Н. Комісаров виявляє постійні, контекстуальні
відповідники, зазначаючи, що у випадку, коли деталізується характер
адекватності перекладу варто вже говорити про відповідники іншого
рівня, коли вдаються до трансформацій [19, с. 63].
В теорії перекладу існує кілька визначень перекладацьких
відповідників, що не в останню чергу пов'язано зі статусом цього
поняття щодо перекладацької трансформації. Один з найбільш
авторитетних теоретиків перекладу В. Н. Комісаров стверджує, що це
є одиниця мови, що, регулярно використовується для перекладу [19,
с. 63].
Крім того, науковці Т. Р. Левицька і А. М. Фітерман ділять всі
відповідники на еквіваленти та трансформації. Під еквівалентами
лінгвісти розуміють не тільки лексичні, а й граматичні
відповідники. Трансформаціями автори називають відповідники, що
з'являються в перекладі в тих випадках, коли еквівалент відсутній,
розмежовучи при цьому граматичні, лексичні та стилістичні
трансформації. Вищезазначені вчені розглядають і сам переклад як
певну трансформацію, підкреслюючи тим самим, що термін
«трансформація» може позначати не тільки різновид відповідності, а
й процес його отримання [22, с. 55].
Між тим, В.Н. Комісаров не ототожнює трансформацій з
перекладацьими відповідниками, визначаючи їх як «одиниці мови
перекладу», що постійно використовуються для відтворення мовної
одиниці, тобто заздалегідь відомі. Однак тут же автор зазначає, що
значна частина відповідників є багатозначними і вибір належить
робити знову-таки перекладачеві [19, с. 8]. З чого випливає, що
перекладач має застосовувати певні прийоми, оскільки робить
вибір.
Варто згадати ще науковця І. С. Алексєєву, яка класифікує
відповідники за кількома ознаками По-перше, виокремлюється мовні,
пов'язані з об'єктивними закономірностями мови як системи, і
мовленєві, що є обумовлені функціонуванням цієї системи в її
конкретної реалізації - в мові. По-друге, сам процес знаходження
відповідників не може бути однаковим для різним мовних одиниць,
тому наголошується на трьох варіантах перекладацьких дій: 1.
Використання прямого відповідника, не роблячи вибір. 2. Робиться
вибір з кількох варіантів (варіантні відповідники). 3. Власне
самостійні відповідники в рамках закономірностей мови [1, с.
155].
Тож, підсумовуємо, що трактування поняття перекладацького
відповідника залежить від того, що саме дослідник вважає одиницею
перекладу, що може бути як словом або словосполученням, так і
синтагмою, реченням або надфразовою єдністю. Крім того, лінгвіст О.
Єрмолович зауважує, що одиниця перекладу встановлюється для кожного
конкретного випадку і залежить від пари мов [13, с. 64].
На думку дослідників, слово не є постійною одиницею перекладу і
єдиним засобом вираження перекладацької відповідності. Однак саме
слово являє собою основну самостійну одиницю вираження сенсу в
мові, тому відповідники на рівні слів «об'єктивно» є зафіксовані
словниками. Також слово в процесі перекладу часто грає роль опорної
точки, «вузла», на якому фокусуються увага і зусилля перекладача.
Тому багато досліджень в теорії перекладу пов'язані з аналізом саме
лексичних міжмовних відповідностей [55].
У теорії перекладу Я.І. Рецкером була розроблена теорія
закономірних відповідників, в якій поняття еквівалентності
поширювалося тільки на мікроодиниці. В рамках даної теорії була
запропонована наступна класифікація міжмовних відповідників: 1)
еквіваленти, 2) варіантні та контекстуальні відповідності, 3) різні
види перекладацьких трансформацій, або адекватних замін [33, с.
55].
Паралельно з цим, прийнято вважати, що лексичні відповідники
можуть поділятись як на одиничні так і на множинні. Так, у випадку
з одиничними відповідниками, в більшості випадків, одиниця
перекладу відтворюється однією і тією ж одиницею у мові перекладу.
Такі відповідники використовуються, головним чином, для термінів,
власних імен та різних назв, що є найбільш стійким спосібом
перекладу одиниці. Наголошується, що по-перше – це дає можливість
не витрачати час на пошуки еквівалента, що особливо важливо при
усному перекладі; по-друге – заздалегідь відомий переклад мовних
одиниць дозволяє швидко визначити тематичну область тексту,
орієнтує думку перекладача в потрібному напрямку [25, с. 64].
Таким чином, інший тип відповідників (множинних)
використовується для термінів, що можуть мати кілька одиниць у мові
перекладу [26, с. 64].
B.C. Виноградов вважає, що трактування і класифікація
перекладацьких відповідників повинна враховувати ряд параметрів:
обсяг переданої інформації, форму вираження, характер
функціонування в мові і спосіб (прийом) співвіднесеності [6, с.
19].
Крім того, перекладацькі відповідники мають одиниці різних
рівнів, тому слід розрізняти однорівневі і міжрівневі. До
однорівневих можна віднести наступні види: на рівні фонем, на рівні
морфем, на рівні слів, на рівні словосполучень і на рівні речень
[7, с. 13].
Як зауважується науковцями, основна специфіка інтерлінгвістичних
відповідників полягає в фактах (1) співтовариства людської
цивілізації, (2) єдності законів думки людей, а також (3)
універсальності засобів спілкування. Об'єктивний характер
інтерлінгвістичних відповідників є також результатом співвіснування
оригінальних текстів та їх багаторазових перекладів [22, с.
13].
Варто зауважити, що класифікація міжмовних відповідників на
лексико-семантичному рівні була спершу запропонована В. В.
Виноградовим. На його думку, під перекладацькими відповідниками
(еквівалентами) розуміються слова і словосполучення перекладу і
орігінала, які в одному зі своїх значень передають рівний, або
відносно рівний, обсяг інформації. В основу класифікації лексичних
відповідників можуть бути покладені різні їх властивості і якості.
Таким чином, згідно наукових робіт В. В. Виноградова лексичні
відповідники співвідносяться за наступними аспектами [6, с.41].
За формою, відповідники бувають еквівокабульні, коли слову
оригіналу відповідає слово в перекладі, а словосполучення –
словосполученню, і нееквівокабульні – вони з'являються, коли слову
оригіналу відповідає словосполучення в перекладі або навпаки [6,
с.42].
За об'ємом, відповідники діляться на повні і неповні (часткові).
У повних еквівалентів обсяг переданої екстралінгвістичної
інформаціі збігається. У неповних еквівалентів, зазвичай, ні [6,
с.43].
За характером функціонування поділяються на два основні типи –
константні і оказіональні.
Відповідно, константні характеризуються своєю передбачуваністю,
обумовленою тим, що вони ґрунтуються на закріплених мовною
традицією лексичних значеннях слів загальнонародної мови.
У свою чергу, оказіональні (контекстуальні) виникають в процесі
перекладу і обумовлюються, насамперед, стилем, який перекладач
прагне передати, а також особливостями мови перекладу і творчою
особистістю перекладача. Вони є неоднорідними. Серед них можна
виділити три основні різновиди:
1 Власне-перекладацькі лексичні
2 Лексичні пари
3 Перекладацькі запозичення [6, с.48].
За способом перекладу лексичні відповідники діляться на прямі
(були закріплені в словнику еквівалентом з високим ступенем
синонімічності), відносні синоніми, гіпо- гіперонімічні (виражають
видо-родові відносини), дескриптивні, функціональні (співпадають по
функції, наприклад експресивній, але різняться за семантикою і її
обсягом).
1.2. Лексичні та термінологічні особливості спеціалізованого
перекладу у галузі медицини
1.2.1. Специфіка перекладу медичних термінологічних одиниць.
Вчені вважають, що на сьогодні значно розширилося співробітництво
лікарів України та Франції . Для французьких, українських лікарів
медичні терміни, в більшості латинського походження, як правило, не
викликають труднощів. Однак завжди потрібно враховувати шлях
освоєння запозиченої лексики в будь-якій мові і семантику сучасних
термінів, яка може варіюватися від часткової до повної розбіжності
значень [31, с 19].
На думку французьких та англійських вчених, таких як Ж-К Жемара
[51, c. 11], М. Сільві [59], у роботі перекладача велику роль
відіграє правильність вибору адекватного значення. Неточність в
перекладі може піддати життя хворого небезпеці. Нагальним для
успішної роботи лікарів є професіоналізм перекладача не тільки у
виборі лексичних, морфологічних і синтаксичних засобів обох мов,
але і володіння термінологією, урахування стилістичних особливостей
[51, с. 5].
З цією думкою погоджується П.Л. Шепелева, в дослідженнях якої
підкреслюється, що медичний переклад є самостійною ланкою в системі
науково-технічного перекладу. Як і будь-який інший спеціалізований
переклад, переклад медичного спрямування має ряд специфічних рис.
Від перекладача вимагається не тільки ідеальне володіння мовою
оригіналу і мовою перекладу, але і поглиблені знання у медичній
термінології. Вважається, що в результаті розвитку галузей тієї чи
іншої науки кількість термінів щорічно збільшується, тому для
якісного перекладу необхідно бути фахівцем і стежити за новинками і
тенденціями [45, c.32].
Згідно проведених досліджень І.В. Семенчук стверджує, що процес
розшифрування і перекладу медичних скорочень і абревіатур може
виявитися досить трудомістким і вимагає опрацювання великої
кількості джерел. При перекладі таких термінів обов'язково потрібно
враховувати сферу вживання спеціальної лексики, інакше зростає
ймовірність перекладацьких помилок, що може привести до серйозних
наслідків в лікарській практиці [36, c.32].
Так, крім безпосередньо перекладу термінів (в даному випадку
медичних) перекладачеві необхідно вибирати ті одиниці, які по
довжині своєї вимови співпадають зі звучанням оригіналу. Це
особливо важливо при перекладі абревіатур . З цього приводу Н.В.
Мечковская пропонує такий алгоритм перекладу медичних абревіатур:
спочатку звернутись до спеціальних словників скорочень , потім до
французько-українських медичних словників. В кінці таких словників
є список скорочень. Іноді там вдається знайти потрібну абревіатуру.
У цьому випадку будуть доречні навіть on-line словники [26,
c.12].
Тому, робимо висновок, що переклад є складним багатовекторним
типом людської діяльності. Основні вимоги полягають у точності та
повноті передачі сенсу висловлювання, певних лексичних одиниць.
Переклад наукової літератури відрізняється своєю специфікою від
інших типів перекладу. З цього випливає, що перекладач наукової
літератури має не тільки володіти мовою оригіналу і мовою
перекладу, але і володіти медичною термінологією, а також
теоретичними знаннями науки до якої належать терміни .
1.2.2. Способи перекладу лексичних термінологічних одиниць.
Медичний переклад має ряд лексичних, граматичних і синтаксичних
особливостей, які роблять його унікальним. Він вимагає від
перекладача не тільки високого рівня володіння мовою, а й хороших
знань в області медицини. Таким чином, перекладач повинен володіти
широким спектром знань, умінь і навичок, щоб зуміти відобразити всі
специфічні риси медичного тексту при виконанні перекладу.
Науковцями наголошується, що в медичному перекладі неприпустимим
є буквалізм, тобто не можна переводити все дослівно, відштовхуючись
від вихідної мови. Прагнення перевести все буквально нерідко
призводить до помилок:
Замінні / незамінні амінокислоти – Acides aminés
remplaçables/irremplaçables ( є неправильним ), Acides aminés
essentiels/non-essetiels ( є правильним ) (nm, pl) (ТS).
При перекладі таких лексем з однієї мови на іншу, як вважає Ж.
Амаль, необхідно враховувати той факт, що терміни в мові виникають
в результаті прагнення до максимально стислої і точної передачі
інформації, тобто до такої точності, яка могла б виключати
можливість довільного і суб'єктивного її тлумачення [46, с. 121]. У
зв'язку з цим слід звертати пильну увагу на семантичну структуру
термінів для забезпечення еквівалентності.
Згідно думки Ж. Амаль терміни можуть висловлювати поняття,
характерні тільки іншомовній дійсності, і тому не відповідати
реаліям, у мові перекладу. В даному випадку адекватність передачі
такої одиниці, тобто максимальна ідентичність всіх рівнів змісту,
досягається, як правило, перекладом її відповідним терміном іншої
мови. При цьому, автор робить акцент на тому, що такі прийоми, як
аналоги, синонімічні заміни, описовий переклад, використовуються
тільки тоді, коли в мові немає відповідного терміна для перекладу
[46, с. 127].
Серед найбільш частотних способів перекладу термінологічних
новоутворень вирізняються наступні: калькування, транслітерація,
заміна, а також їх комбінації. Наприклад, термін stimulateur
cardiaque (nm) (ТS) в французькій медичній літературі
використовується, як правило, для опису роботи серця або щодо
електрокардіостимулятора. Однак, виявляються випадки його
використання і по відношенню до інших органів або тканин [59, с.
121].
Складність медичного перекладу полягає у величезному і стрімко
зростаючому словниковому складі медицини, значної кількості
синонімів і ідіоматичності професійної медичної мови [24, с.
64].
Якщо говорити про способи перекладу медичних термінів, то П. М
Шепелевою виділяється два основних способи перекладу термінів –
словниковий і описовий [44, с. 7].
Перший тип включає в себе перевірку по спеціалізованим словникам
і енциклопедіям. Надійним джерелом спеціальної лексики є
енциклопедії, особливо галузеві, де зібрана усталена і
загальноприйнята спеціальна лексика. Крім того, енциклопедії часто
містять вкрай важливі дані про умови появи і семантичне оточення
термінів. Так, в даний час майже всі терміни мають усталений
варіант перекладу, зафіксований у словниках. Застосування
традиційних варіантів перекладу можна пояснити прагненням зробити
термін коротким і зрозумілим широкому колу фахівців. Однак відомо,
що в словниках найчастіше надається і ряд його синонімів, що може
ускладнювати процес перекладу [44, с. 19].
Наприклад, необхідно перекласти словосполучення «корінний зуб».
Різні словники дають такі еквіваленти цього словосполучення: Dent
de racine (nm), dent molaire (nm), molaire (nm), dent de joue (nm)
(ТS) . Найчастіше вибір варіанту перекладу залежить від
контексту.
До наступного способу перекладу медичних термінів можна віднести
описовий переклад. До нього слід вдаватися, якщо необхідно докладне
тлумачення терміна. Так, лікарі при спілкуванні зі своїми колегами
вживають наукові терміни, а при спілкуванні з пацієнтами, яким
необхідно пояснити деталі їх хвороби, вони вживають напівпрофесійну
лексику [5, с. 4]:
Maladie de vache folle (nf) – коров'ячий сказ (DAA)
Ulcère de la stase veineuse (nm) – виразка венозного стазу
(DAA).
Звичайно, існують чимало інших способів перекладу лексичних
термінологічних одиниць, наприклад Е. С. Глазиріна виділяє:
1) лексичні запозичення, коли переноситься форма слова разом з
його значенням,
2) семантичні запозичення, коли переноситься тільки значення
слова або тільки його словотвірний склад, в тому числі
калькування,
3) одиниці-інновації, тобто найменування, створені засобами мови
перекладу по моделі вихідної мови
При цьому автор виокремлює запозичення лексичної форми слова, що
може відбуватися як при збереженні іноземних ознак, так і з
адаптацією до мови перекладу на різних лінгвістичних рівнях:
фонемний, морфемном або лексичному [7, с. 4].
1.2.3. Перекладацькі лексичні трансформації. Говорячи про
особливості перекладу медичних термінів варто згадати аспекти
певних перекладацьких трансформацій. Лінгвіст Л.С. Бархударов, який
зробив значний внесок у розвиток типології перекладацьких
трансформацій, зауважує, що вони являють собою численні і якісно
різні міжмовні перетворення, які необхідні для досягнення
перекладацької еквівалентності ( «Адекватності перекладу»),
незважаючи на несхожість в формальних і семантичних системах двох
мов [4, с. 46]. Термін «трансформація» має метафоричний сенс. В
даному випадку мається на увазі співвідношення між вихідними і
кінцевими мовними виразами, тобто використання під час перекладу
взаємозамінних варіантів виразів, заміну, образно звану
перетворенням або трансформацією. Таким чином, існує величезна
кількість класифікацій перекладацьких трансформацій. Найвідоміші
були запропоновані такими лінгвістам, як Л.С. Бархударов [4], В.Н.
Комісаров [19] і Я.І. Рецкер [32].
Згідно з найбільш поширеною класифікацією запропонованої В.Н.
Комісаровим, розрізняють кілька типів перекладацьких трансформацій:
стилістичні, морфологічні, синтаксичні, семантичні, лексичні,
граматичні трансформації [19, с. 32].
В рамках типів перекладацьких трансформацій прийнято виділяти
такі перекладацькі прийоми:
- перекладацькі транскрибування і транслітерація;
- калькування та лексико-семантичні заміни (конкретизація,
генералізація, модуляція).
До складу граматичних трансформацій входять:
- синтаксичне уподібнення (дослівний переклад);
- об'єднання
- членування
- граматичні заміни (стосуються форми слова, частини мови
або
члена речення).
Лексико-граматичні трансформації включають в себе:
- антонімічний переклад;
- компенсацію;
- експлікацію (описовий переклад) [18, с. 33].
Згідно думки А. Т. Мурзатаевої лексичні трансформації
застосовуються при перекладі у тому випадку, коли в вихідному
тексті зустрічається нестандартна мовна одиниця на рівні слова,
наприклад, будь-яка власна назва, поширена і зрозуміла у вихідній
мовній культурі і відсутня в мові перекладу; термін в тій або іншій
професійній галузі, позначаючі предмети, явища та поняття,
характерні для вихідної культури або для традиційного іменування
елементів культури [24, с. 61].
До лексичних прийомів перекладу прийнято відносити наступні:
транскрипція та транслітерація, калькулювання, лексико-семантичні
заміни, конкретизація, генералізація, модуляція або смислове
розгортання [29].
Як зауважує науковець Н Гарбовський, основну групу лексичних
трансформацій, що використовуються при перекладі медичних текстів,
становлять лексико-семантичні заміни, застосування яких пов'язане з
модифікацією значень лексичних одиниць. До головних прийомів цієї
групи відносяться конкретизація, генералізація і модуляція [7, с.
14].
При цьому лінгвісти наглошують, що прийом смислової
конкретизації полягає в тому, що перекладач вибирає для перекладу в
оригіналі слово або словосполучення з більш конкретним значенням в
мові [19].
Варто виокремити лексико-семантичні заміни, що розуміються
дослідниками, наприклад В. В Алімов [2], В. В Сдобников [35], як
спосіб перекладу лексичних одиниць оригіналу шляхом використання в
перекладі одиниць мови перекладу, значення яких не збігається зі
значеннями вихідних одиниць, але може бути виведено з них за
допомогою певного типу логічних перетворень. Основними видами
подібних замін є конкретизація, генералізація і модуляція
(смисловий розвиток) значення вихідної одиниці [35].
Наприклад:
Cardiopathie congénitale (nf) – Вроджені вади серця (EMV)
(Модуляція)
Syndrome d'Adams-Stokes (nm) – Атріовентрикулярна блокада (EMV)
(Конкретизація )
Cancer du foie(nm) – Гепатоцеллюлярна карцинома (EMV)
(Конкретизація)
Hypotension artérielle (nf) – Гіпотонічна хвороба (EMV) (
Генералізація )
Отже, переклад є складним багатовекторним типом людської
діяльності. Основні вимоги полягають у точності та повноті передачі
сенсу висловлювання, лексичних одиниць. З-поміж типів
перекладацьких трансформацій прийнято виділяти перекладацькі
прийоми: транскрибування і транслітерація; калькування та
лексико-семантичні заміни (конкретизація, генералізація).
1.3. Mедична термінологія як об’єкт лінгвістичного
дослідження
1.3.1. Поняття терміна у лінгвістичному аспекті. Насамперед,
варто зазначити, що термінологія в умовах прискорення
науково-технічного прогресу набуває особливого значення, позаяк є
джерелом отримання інформації, інструментом освоєння спеціальності.
Як стверджують вчені, такі як Д.С. Лотте [24, с. 12], О.В.
Суперанська [23, с 43], всі галузі науки і техніки знаходять своє
вираження в термінах.
На думку мовознавців поява термінознавства припадає на середину
XX століття, однак, не зважаючи на велику кількість наукових
досліджень досі залишається низка основних питань: щодо
загальновизнаного визначення поняття термін, щодо вимог, його
граматичного вираження, а також його місця у складі мови [12, с.
27; 23, с. 42].
Не зважаючи на значну кількість проведених наукових досліджень (
А.А. Реформатский [32], Д.С. Лотте [24], В.М. Лейчик [23], В. П.
Даниленко [12], однією з головних проблем осмислення і вивчення
терміна як лінгвістичної категорії в сучасній лінгвістиці
залишається його визначення. Згідно з думкою багатьох дослідників
єдиного загальноприйнятого визначення терміна не існує, оскільки
наявний лише перелік його характерних рис та особливостей [12, с.
11; 13, с. 55]
Крім того, враховуючи специфічність терміна, лінгвісти (див.,
напр., А. В. Суперанская [37, с. 1]) акцентують увагу на концепціях
його дефініції, які висувають три основних підходи, а саме:
логіко-філософський, термінологічний, мовознавчий, тобто термін
розглядається як поняття, одиниця конкретної професійної
термінологічної системи та як одиниця мов. На думку А.В.
Суперанскої для терміна назване поняття одночасно і є названий
об'єкт, тобто домінує зв'язок «ім'я-поняття», за терміном завжди
стоїть предмет думки, але не думки взагалі, а такої, яка є обмежена
певним полем. У лінгвістиці прийнято виокремлювати два основні
підходи до визначення статусу і специфіки терміна. Таким чином,
представники першого підходу до вивчення термінології розглядають
термін як особливе слово або словосполучення, протиставлювані
словам літературної мови. Представники другого підходу вважають, що
термін є особливою властивістю слова, яка утворюється або зникає у
мові [8, с. 2].
Науковець О.С. Ахманова розглядає термін як особливу лексичну
одиницю, яка повинна неодмінно відповідати певному поняттю
[1, с. 3]; та інші ( див. напр. В.П. Даниленко [12], В.М. Лейчук
[13]) стверджують, що він являє собою слово, що виконує особливу
функцію, тому приділяють велику увагу саме його функціональному
значенню.
Спираючись на соціолінгвістичні дослідження Л.А. Капанадзе,
можна стверджувати, що в процесі становлення та розвитку
термінології будь-якої науки в зв'язку з виникненням відповідної
галузі знання, структура терміна залежить та тісно пов’язана з його
змістом. Чим швидше розвивається наука і технічний прогрес, тим
складніше стають мовні засоби, що позначають нові предмети, явища і
поняття, тобто в основі цього процесу є екстралінгвістичний фактор.
Тож термін є невід'ємним елементом системи, що містить сукупність
елементів цілого, між якими існує обов'язковий зв'язок, що й
зумовлює його структуру[18, с. 21].
Аналізуючи особливості терміна, В.Д. Табанакова [38, с. 6]
акцентує увагу на лексикографічних характеристиках, які базуються
на тому, що термін, як знак особливого типу, співвідносить свій
звуковий та буквений склад з особливим поняттям, тому визначення
терміна в словнику є відображенням певної частини термінологічної
понятійної системи. Автор зазначає, що термін несе певну
лінгвістичну інформацію, яка має дев’ять видів . За Табанаковою
В.Д. ця інформація може містити етимологічні відомості, близькі за
змістом терміни, історію виникнення терміна, його застосування,
іноземні еквіваленти тощо. Таким чином, термін розуміється
Табанаковою В.Д. як знак, що використовується для назви
спеціального поняття, і, у свою чергу, є об'єктом і предметом
дійсності [38, с. 35].
Науковець Д.С. Лотте висуває свої критерії особливостей
термінів, вказуючи на те, що однозначність не виникає в
термінології сама по собі, а є наслідком або повинна бути наслідком
роботи над терміном тих, хто створює цю термінологію. Мовознавець
висунув і обґрунтував найважливіші критерії розмежування терміна:
1) термін має відношення до певної термінологічної системи; 2) має
свою дефініцію (точне наукове визначення); 3) однозначний; 4)
позбавлений експресії; 5) не повинен мати синонімів; 6) повинен
бути семантично прозорий, бути коротким, зручним для
запам'ятовування; 7) повинен бути систематичним; 8) не залежити від
контексту [24, с. 45].
Тож, підсумовуючи, зазначаємо, що, згідно думки багатьох
дослідників, єдиного загальноприйнятого визначення терміна не
існує, відомий лише перелік його особливостей та характеристик.
Тому, підсумовуючи, варто зауважити, що термін, як знак особливого
типу, співвідносить свій звуковий та буквений склад, тим паче, що
за терміном завжди стоїть предмет думки. Він є частиною певної
системи, має дефініцію, містить етимологічні відомості,
еквіваленти, близькі за змістом терміни тощо .
1.3.2. Медична термінологія та її особливості. Медична
термінологія є однією зі специфічних пластів лексики, яка, в силу
характеристик структурно - семантичного, словотвірного і
стилістичного характеру, відрізняється від загальновживаних слів і,
тим самим, займає особливе місце в лексичній системі мови.
Французка медична термінологія, пов'язана з такими тенденціями, як
тяжіння до диференціації, а, також, до ускладнення і збагачення
структури. Тож, можна стверджувати, що вона є результатом
багатовікового розвитку [26, с.2].
Характерною особливістю медичної термінології є те, що вона
базувалась на використанні латинської та грецької мов. Враховуючи
те, що лексичні, граматичні одниці європейських мов можуть мати
певні схожі риси, багато медичних термінів стають міжнародними,
зокрема такі слова як in vivo, in vitro, per os, per rectum (CV), є
зрозумілими для багатьох. Проте тенденція до запозичення медичних
термінів з різних мов, таких як арабська, італійська, німецька,
англійська є також дуже актуальною [17, с. 3].
1.3.2.1. Медичні епоніми та їх особливості. Тихоша В. І. виділяє
терміни, що можуть поділятись на тематичні групи: найменування
анатомічних елементів, зокрема частин тіла людини або органів:
genou (nm) – коліно, cuisse (nf) – стегно; – назви захворювань:
asthma (nf) – астма; – назви симптомів: vertige (nm) –
запаморочення;– лікарські препарати: ARCALION (nm) – ЕНЕРІОН; –
назви методів і засобів лікування: radiographie (nf) – рентген
(Rv).
У сучасн
