м. Біла Церква2012

ВІТАННЯ УЧАСНИКАМ ФЕСТИВАЛЮ ..……..3

ЛЕСЬ КУРБАС І БІЛА ЦЕРКВА ……….........…6

GENERATION Y ………………………................8

ФЕСТИВАЛЬНА ПРОГРАМА ……..….....…….10

МАЙСТЕР-КЛАСИ ……………………..............12

УЧАСНИКИ ТА ЇХ ВИСТАВИ …………......…..14

ЖУРІ ФЕСТИВАЛЮ ………………............……26

Дорогі друзі!

Щиро вітаю Вас з відкриттям Фестивалю молодої української ре-жисури ім. Леся Курба-са.

Тішуся, що виявлення творчого потенці-алу нового режисерського покоління відбу-вається «під знаком Леся Курбаса». Велика честь і радість для Київщини, що фестиваль проходить саме у Білій Церкві, де свого часу працював творець модерного українського театру. Програма ж форуму засвідчує ре-тельний відбір учасників та демонструє ши-року географію фестивалю.

Зичу Театрові ім. П. Саксаганського пе-реповнених залів під час фестивалю, гляда-чам – незабутніх емоцій, а учасникам – здо-бути цінний професійний досвід.

Сподіваюся: Білоцерківський театр гідно підхопить ініціативу Центру Курбаса і цей фестиваль молодої режисури буде першим, та далеко не останнім!

Доброї роботи!

З пошаною, Голова Національної спілкитеатральних діячів України,

Народний артист України

ЛЕСЬ ТАНЮК

Шановні друзі!

Щиро вітаю всіх учасників, гостей та ор-ганізаторів з відкриттям Фестивалю молодої української режисури імені Леся Курбаса!

Проведення творчого проекту в Київсько-му академічному обласному музично-драма-

тичному театрі ім. П. Саксаганського у м. Біла Церква є одним із заходів, присвячених 125-річному ювілею талановитого митця.

Саме в цьому місті певний час працював створений Лесем Кур-басом Київський драматичний театр, а згодом тут була відкрита одна з кількох театральних майстерень Мистецького об’єднання «Березіль».

Тому приємно зазначити, що сьогодні Театр ім. П.Сакса-ганського став місцем зустрічі нової генерації митців, провідних теоретиків і практиків сучасного театру.

Свої експериментальні театральні проекти, оригінальні рішен-ня вистав представляють режисери з Вінниці, Білої Церкви, Киє-ва, Луцька, Сімферополя та Харкова.

Маю надію, що започаткований фестиваль приверне увагу мо-лодих постановників до основних аспектів дослідницької роботи Леся Курбаса, його педагогічної методи у системі виховання но-вого покоління режисерів.

Хай це мистецьке свято збагатить усіх нас, допоможе творчо осмислити безцінну спадщину реформатора українського театру Леся Курбаса!

З повагою,Міністр культури України

МИХАЙЛО КУЛИНЯК

3

Дорогі шанувальники театрального мистецтва!

Щиро вітаю вас із визна-чною подією у культурному житті Київщини та всієї України – відкриттям Всеукраїнського

фестивалю молодої української режисури ім. Леся Курбаса!

Земля Київщини по праву пишається своїми те-атральними традиціями, зберігаючи їх та невпинно розвиваючи. Тим самим митці нашого регіону про-довжують справу видатного українського режисе-ра-реформатора Леся Курбаса.

Нехай фестиваль, присвячений 125-літньому ювілею митця, подарує незабутні враження гляда-чам, а учасників збагатить безцінним професійним досвідом та спонукатиме до нових пошуків і від-криттів на творчій ниві!

Від душі бажаю всім успіхів та натхнення!

З повагою,Голова Київської обласної

державної адміністраціїАНАТОЛІЙ ПРИСЯЖНЮК

4

Шановні мешканці Білої Церкви та гості міста!

Вітаю вас із святом теа-трального мистецтва, яке впер-ше відбудеться у нашому місті!

Фестиваль молодої режи-сури, приурочений до ювілею Леся Курбаса, не-випадково проводиться в Білій Церкві. Адже саме тут працював знаменитий «КийДрамТе», а згодом одна з кількох театральних майстерень мистецько-го об’єднання «Березіль». На такому благодатному ґрунті виріс і буяє пишним цвітом відомий далеко за межами нашого міста Київський академічний об-ласний музично-драматичний театр ім. П. Сакса-ганського.

Тож ми радо вітаємо гостей з різних куточків України – Києва, Харкова, Сімферополя, Вінниці, Луцька – і сподіваємося, що Фестиваль стане своє-рідною візитівкою Білої Церкви, а коло його учасни-ків щороку розширюватиметься.

Бажаю фестивалю творчого довголіття. Нехай він надихає молодих митців на підкорення нових вершин, всім театралам дарує незабутні моменти спілкування з прекрасним та підносить театральне мистецтво на новий щабель розвитку.

З повагою,Білоцерківський міський голова

ВАСИЛЬ САВЧУК

Дорогі друзі!

Я щасливий вітати учасників та гостей Всеукраїнського фес-тивалю молодої української ре-жисури ім. Леся Курбаса!

Театральне мистецтво, базуючись на кращих досягненнях корифеїв, беручи все найкраще від попередників, весь час росте, розвивається, вдо-сконалюється. Йдучи в ногу з часом, театр шукає нові шляхи до серця глядача, збуджуючи емоції та думки.

Дуже важливо підтримувати експерименти мо-лодих постановників на творчій ниві та одночасно спонукати їх до вивчення досвіду попередників.

Впевнений, що фестиваль не лише принесе яскраві враження та естетичну насолоду глядачам, а й збагатить новими знаннями, ідеями представни-ків різних театрів.

Бажаю всім гарного настрою, радісних зустрічей, цікавого та плідного спілкування!

З повагою,генеральний директор-художній керівник

Київського академічного обласногомузично-драматичного

театру ім. П. СаксаганськогоВ’ЯЧЕСЛАВ УСКОВ

5

За цими лаконічними нотатками, написаними через дев’ять років після білоцерківських подій, де відчуваються нотки бравурності та хизування, криєть-ся доволі небезпечна авантюрна при-года Курбаса та його друзів, ймовірною метою якої було свідоме просування на Захід не до Червоної армії, а до частин Української Галицької Армії. У дорогу разом із Курбасом вирушили його мо-лода дружина актриса В. Чистякова, ре-жисер і актор В. Василько з дружиною Л. Гаккебуш, та студійці, з якими Курбас роззнайомився у Києві чи в молодотеа-трівський період, чи трохи пізніше, – Л. Болобан, Г. Ігнатович, Р. Нещади-менко, Л. Предславич, Д. Антонович, галичанин В. Калин та інші.

Внаслідок миттєвого кавалерійсько-го наступу Г. Котовського Біла Церква була захоплена червоноармійцями, і вже з цього моменту курбасівці опини-лися під пильним наглядом місцевих політорганів. Сам Курбас очолив теа-тральні курси при Політосвіті, що стали, як згадували очевидці, «своєрідною те-атральною студією, де актори Кийдрам-те вели спеціальні заняття з гриму, ху-дожнього слова, пластики. Особливим успіхом користувалися лекції й бесіди Курбаса про основи акторської майстер-ності».

На життєвому і творчому шляху видатного режисе-ра-реформатора Леся Курбаса розташоване неподалік від столичного Києва старовинне українське місто Біла Церква трапилося майже випадково. Наприкінці червня 1920 року група молодих акторів, очолювана Курбасом, залишившись без власного театрального приміщення, вирушила у південно-західному напрямку від Києва до розташування так званої фастівської групи військ.

ЛЕСЬ КУРБАС: «Наш гурток, який

працював у період пере-бування Радянської вла-ди у Києві (у ньому було 15-16 акторів), вирішив перебратися по той бік фронту до червоних військ. Як вирішили, так і зробили. Найближчим прифронтовим пунк-том була Біла Церква. З величезними трудноща-ми ми приїхали в це міс-то, але тут польське

командування не дозволило нам грати. Як можна, фронт так близько! Ні…Ні…Ні!... Ми опинились в тяжкому становищі. Перебратися на той бік фронту не було ніякої надії. Але ось, цілком несподівано, на другий чи на третій день прийшла в Білу Церкву 45-а дивізія, яка не застала в місті жодного поля-ка. В той же день ми дали першу виставу, на якій було кілька червоноармійців й командний склад 45-ї дивізії».

ЛЕ

СЬ

КУР

БА

СІ

БІЛ

А Ц

ЕР

КВ

А

6

Судячи із щоденникових записів режисера, у Білій Церкві трупа опи-нилася в двадцятих числах червня і одразу ж заходилася готувати репер-туар: вперше на українській сцені мав постати «Макбет» у перекладі П. Кулі-ша, поновлювалися вистави, зіграні в Молодому театрі – «Чорна Пантера і Білий Медвідь», «Гріх», репетирува-ли «Панну Мару» та улюблений пу-блікою водевіль М. Кропивницького «Пошились у дурні», планували від-новити «Гайдамаки», «Вертеп», «Царя Едіпа». Зрештою в Білій Церкві, спо-чатку на скромній літній сцені, зіграли «Мірандоліну», «Анжело – тиран Па-дуанський» та середньовічний фарс «Адвокат Патлен», а у серпні показали довгоочікувану прем’єру «Макбета» в приміщенні театру «Палас».

Наприкінці серпня 1920 року Кий-драмте, що знаходився у підпорядку-ванні політвідділу 12 армії, переїжджає до Умані, де продовжує свої виступи. Але влітку 1921 року, після невдалої спроби осісти у Харкові, колектив зно-ву гастролює у Білій Церкві. Тоді ж із місцевої театральної молоді у місті організовується студія, що стала осно-вою для майбутньої Третьої майстерні Мистецького Об’єднання «Березіль» (МОБ) – театру, створеного Курбасом

у Києві в березні 1922 року. 27 січня 1923 року у Білій Церкві відкриваєть-ся Третя майстерня МОБу, а поруч із цим починають діяти «Драматичні інструкторські курси» для підготовки спеціалістів клубної справи, на яких викладають березільці О. Гавришко, Г. Ігнатович, Я.Бортник.

Ще певний час не переривався зв’язок відомого київського театру «Березіль» із Білою Церквою: із Тре-тьої майстерні до Києва приїжджали молоді студійці і з часом ставали про-фесійними акторами, а в 1925 році на основі Третьої березільської майстер-ні у Білій Церкві створюється профе-сійний театр, якому у 1928 році при-своєно ім’я Леся Курбаса.

Під назвою «Київський обласний пересувний робітничо-колгоспний те-атр ім. Л. Курбаса» цей колектив міг проіснувати лише до жовтня 1933 року, моменту, коли Леся Курбаса було звільнено з посади очолюваного ним театру, і згодом репресовано. До-вгі роки в умовах радянської тоталітар-ної системи навіть згадувати ім’я Леся Курбаса, його творчу діяльність було небезпечно. Але час говорити про його мистецьке подвижництво, твор-че самозречення, які і сьогодні зали-шаються унікальними, давно настав,

а його відкриття у сфері театральної форми та естетичні новації вимагають не лише теоретичного осмислення, а й повсякденного практичного впрова-дження.

Ганна Веселовська

7

Єдине, що можна із впевненістю стверджу-вати, коли йдеться про генерацію молодих українських режисерів, так це те, що ця ге-нерація таки існує. Ті, хто скажуть, що во-лодіють загальною картиною або принай-мні бодай якоюсь вичерпною інформацією з цього питання, напевно, обманюють і себе, і вас, адже прослідкувати траєкторію руху одного режисера – майже детективна істо-рія. Тримати ж у полі зору усіх – справа про-сто-таки нездійсненна.

Будь-який режисер уже за природою свого та-ланту мусить бути страшенним індивідуаліс-том з яскраво вираженими егоцентричними ам-

біціями. До того ж, він повсякчас знаходиться у стані внутрішнього протистояння соціумові, владі, несмаку глядачів, пошлості мертвого мистецтва, врешті, якщо пощастить, власній епосі, переживаючи кожне збли-ження із мейнстрімом життя як втрату особистої по-зиції. Останнє ж – принципова точка опори, для того щоб зрушити з місця, якщо й не земну кулю, то бодай одного актора, а заразом і драматурга, і художника, і музиканта, і бажано ще кількох різного профілю ро-бітників сцени, а потім ще хоча б пару небайдужих у глядачевій залі…

Чомусь у мене не було жодного сумніву, що по-коління «двохтисячників», до якого і належить ниніш-ня молода режисура, уже встигли якось охрестити

і навіть почати потроху аналізувати-досліджувати. Власне, пропонована розумними людьми назва – Generation Y.

У поки що доволі приблизних соціологічно-статис-тичних звітах це міленіумне Generation Y, у порівнян-ні із попередньою формацією «Х», виглядає більш оптимістично налаштованим, раціонально прагма-тичним, і одночасно – більш інфантильним (мабуть, назавжди Y-oung?). «Ігреківська» генерація свято вірує у всесильність новітніх технологій та у комуні-каційну ефективність соціальних мереж, безоглядно прагне якомога детальніше вивчити, спробувати на смак і дотик цей світ, що у більшості випадків постає у вигляді грубезного рекламного каталогу заманли-вих можливостей, ексклюзивних варіантів, «гарячих» пропозицій.

З’ясовувати, яким чином ці загальні характерис-тики проявляються (або ж ні) у персональних по-черках-методах конкретних режисерів – справа часу прийдешнього. Тим паче вони, молоді, не поспіша-ють із програмними виставами, поки що освоюючи театральний кін не як високу кафедру, а радше як багатофункціональний тренажер у режимах різних художньо-філософських навантажень.

Однак загальні для всіх координати часу нео-дмінно потребують уточнень координатами нашого географічно-ментального простору, а головне – до-датковими «коефіцієнтами» як для специфіки куль-турного середовища. Адже сьогодні ті, хто обрали режисуру, навіть не вимовиш «як фах», радше – як спосіб існування, безперечно подолали довгий шлях внутрішніх сумнівів і зовнішніх спокус. Вони зуміли G

EN

ER

AT

ION

Y

8

пояснити собі, батькам і друзям, чому їм не підходить кар’єра юриста, банкі-ра, дипломата, фінансиста, підприєм-ця і далі, і далі за списком престижних і дуже престижних спеціальностей. До того ж, вони не виїхали за кордон, де, як кажуть, «демократія і правові від-носини у суспільстві», а лишились в Україні, де, як бачимо, і після двадцяти років незалежності кардинальні еконо-мічні і соціальні реформи залишаються навіть не проектами, а просто «плана-ми на найближче майбутнє». Їх, якщо і турбує, проте не спиняє той факт, що культурна сфера і театр, як її частина, перебувають у анабіотичному стані, по-части спровокованому якимось хроніч-ним безгрошів’ям, відтоком і «мізків», і «сердець», і «рук», зрозуміло, на теле-бачення, або й ще далі, зрештою, по-вною апатією з боку держави та млявим інтересом «цільової» аудиторії до мис-тецького борсання молодих.

Але, попри усі малосприятливі об-ставини, на які, запевняю вас, скар-жились і будуть скаржитись усі без ви-нятку покоління, у молодих режисерів вистачає таланту, наснаги, терпіння, упертості, нахабства вселяти надію у себе і у будучність нашого театру. На-віть скептично-мудрі й втомлені дирек-тори «театрально-видовищних закладів

культури» інколи по-блажливо відчиняють двері тому чи іншому зухвальцю, переконаному у власній геніальності й неодмін-ному грандіозному успіхові сво-го «проекту». Хоча і закриті двері (хто б сумнівався?) не зупиняють майбутніх володарів престижних на-город, постійних гостей міжнародних фестивалів, законодавців театральних «мод» і стилів, вони вирушають у са-мостійні мандри по малознаних, проте затишних, театральних майданчиках, примудряючись прихопити із собою за компанію ще декількох виконавців-по-мічників-друзів-однодумців.

Завершувати ці короткі роздуми ані вітальним тостом, ані менторськими на-ставляннями не маю ані хисту, ані ба-жання. Авансувати свою прихильність – означало б знищити будь-яку інтригу подальших стосунків. Зрештою, коли йдеться про незавершені історії, заве-дено ставити три крапки і чекати про-довження. У нашому випадку – чекати пристрасно і нетерпляче, трохи знерво-вано і з непідробною цікавістю, підшу-куючи концептуально-влучний епітет на заміну невідомому «Y» у індексі нового (мого!) покоління…

Ірина Чужинова

9

10

11

МАЙСТЕР-КЛАС ГАЛИНИ СТЕФАНОВОЇ

Галина СТЕФАНОВА – ак-триса НЦТМ імені Леся Курбаса. За-кінчила Київський державний інсти-тут театрального мистецтва імені І. Карпенка-Карого (курс А.Скибенка), а також філологічний факультет Ки-ївського державного університету імені Т. Шевченка. З 1979 по 1991-й

рік служила у Київському Молодіжному театрі (тепер Молодий). Лауреатка премії імені В.Стуса. Грає у мо-новиставах «Палімпсест» за текстами В.Стуса, «По-льові дослідження з українського сексу» за романом О. Забужко та у виставах «МарЛені» Т.Дорна, «Вар’яції для сякухаті, телевізора і голосу» за мотивами повісті «Я, Мілена» О.Забужко. 1997 року отримала «Київську пектораль» за краще виконання головної жіночої ролі у моновиставі «Стіна» за п’єсою Ю. Щербака в театрі «Актор». Актриса брала участь у творчих проектах різ-них жанрів, співпрацює з Національним музеєм літера-тури, виступає у концертних програмах та поетичних вечорах, на телебаченні та радіо, знімається в кіно.

Галина Стефанова:«Запропоновану організаторами фестивалю

форму «Майстер-клас» трактую радше як запро-шення до розмови тих, хто має відкритість, бажан-ня і потребу спілкування з колегами саме на тему акторського пошуку. Виходячи з досвіду роботи над моновиставами, участі у фестивалях, майстер-кла-сах та дискусіях із акторами та режисерами, вітчиз-няними і зарубіжними, пропоную тему майстер-класу - «Монолог»

МАЙСТЕР-КЛАС ОЛЕГА ДРАЧА

Олег ДРАЧ – актор, режисер, драматург-сценарист. Закінчив Ки-ївський державний театральний інститут імені І.Карпенка-Карого (курс А.Гашинського). Один із фун-даторів Львівського театру імені Леся Курбаса (1987), в якому по-над дванадцять років був провід-

ним актором. У 1995-1996 роках працював актором of-of-Broadway театрів «La Mama» та «Payers Forum» (Нью Йорк, США); визнаний кращим актором на трьох фестивалях за роль Свидригайлова у виставі «За-бави для Фауста» (режисер Володимир Кучинський). Завідуючий відділом культурологічних досліджень у НЦТМ імені Леся Курбаса. Керівник «Студії А.К.Т.». Розробив і втілює власну методику креативної імп-ровізації та тренінгові системи для навчання акторів і особистісного розвитку людини. Автор вистав „ЖІН-КИ” (2005), „Апперцепція” (2007) та „Апперцепція до-часності” (2010-2011). Написав низку літературних творів та кіносценаріїв. Автор відеофільму «Коляда для Параски» НЦТМ імені Леся Курбаса, «Студія А.К.Т.» З діяльністю, творами та статтями О. Драча можна познайомитися на сайті: creator.biz.ua.

«КРЕАТИВНА ІМПРОВІЗАЦІЯ» є альтернатив-ним методом освітньої театральної практики і новітньою технологією виховання актора, режисе-ра і драматурга, розроблена відомим практиком на театрі режисером-педагогом Заслуженим артис-том України Олегом Драчем, у лабораторній робітні «СТУДіЯ А.К.Т.» НЦТМ імені Леся Курбаса у Києві. М

АЙ

СТЕ

Р-КЛ

АС

И

12

РЕЖИСЕРСЬКИЙМАЙСТЕР-КЛАСВЕНСАНА ГІЙОМА«ТВОРИТИ ТЕАТР БЕЗ ПОПЕРЕДНЬОГО ТЕКСТУ»

Венсан Гійом – режисер, сцена-рист, перекладач. Студіював філософію, психологію, теорію мистецтва, театр та відео-арт у Пуатьє, Діжоні та Парижі. Сценарист та режисер близько 40 віде-офільмів, які отримали багато нагород, зокрема, першу премію на Міжнарод-ному відеофестивалі в Токіо. Створив вистави у Клермон-Феррані, Пуатьє, Ле-Блан-Менії, Парижі та Лейпцігу. Автор кількох теоретичних розробок, зокрема, з постдраматичного театру Х. Лємана. У 2011-2012 рр. працював над Міжнарод-ним українсько-французьким мистецько-освітнім проектом майстер-класів з пер-формативного мистецтва.

Венсан ГІЙОМ: «Я пропоную вам подумати про

значення і естетичні пріоритети, які передбачають творення вистави від основи, тобто в процесі репетицій, мобілізуючи цю живу матерію, яку ви-значають тіла і голоси акторів, але без жодного попереднього тексту. Ми б могли помислити про ті питання, які передбачає цей тип роботи, для тих, хто цього бажає чи це може – але це необов’язково. Ми можемо також спро-бувати кілька практичних вправ, вихо-дячи з цього типу постановки».

Презентація драматургічного відділу НЦТМ ім. Леся Курбаса«СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ДРАМА: ІМЕНА, ВИДАННЯ, ТЕНДЕНЦІЇ, ПРОЕКТИ»

Неда НЕЖДАНА - драматург, поет, перекладач, культуролог. За-кінчила Київський Лінгвістичний Університет (французька філологія) та Києво-Могилянську Академію (культурологія), навчалася у Центрі експериментальної драматургії А.Дяченка. Викладала теорію і прак-тику драматургії у НАКККіМ та приватній театральній школі. Вида-ла поетичні збірки «Дерева і люди», «Котивишня» та драматургічну «Провокація іншості». Автор понад 20 п’єс, 30 сценаріїв, статей із

проблематики сучасної драми. Має більше 60 театральних постановок, а також вті-лення на радіо, телебаченні, кіно та естраді. Твори публікувалися, перекладалися і ставилися в Україні, Росії, Білорусі, Польщі, Вірменії, Німеччині, Франції, США, Іраку. Переможець конкурсів і премій: «Смолоскип», «СтАрт», П.Кравця, «Бієнале актуаль-них мистецтв», «Київська Пектораль», «Коронація слова», Гранту Президента. Спів-засновник театру «МІСТ». Голова Конфедерації драматургів України. Патрон України на Бієнале «Нові Європейські П’єси» у Вісбадені (Німеччина).

Ярослав ВЕРЕЩАК – драматург. Закінчив Київський інститут те-атрального мистецтва імені І.Карпенка-Карого (театрознавчий ф-т). Літературну діяльність розпочав п’єсою «Імпровізація», що пізніше дала назву збірці його п’єс (1990). Автор понад 30 п’єс. Член НСПУ. Голова Всеукраїнського благодійного фонду «Гільдія драматургів України», неодноразовий лауреат конкурсу “Коронація слова”, Заслу-жений діяч мистецтв України.

Олег МИКОЛАЙЧУК – драматург, журналіст, сценарист. Закін-чив Київський держуніверситет імені Т.Шевченка (ф-т журналістики). Друкувався в антологіях драматургії «У чеканні театру», «У пошуку театру», «Страйк ілюзій» та «Потойбіч паузи». Одержав Гран-прі Фестивалю сучасної української драматургії за п’єсу «Оноре, а де Бальзак?» (Київ, 2000). Лауреат Міжнародного фестивалю театраль-ного мистецтва в Білорусі (Мінськ, 2004). Драма «Дикий мед у рік

Чорного півня» стала лауреатом радіо конкурсу «Відродимо забутий жанр» (2008) та отримала приз журналістських симпатій на фестивалі «Коломийські представлення» (2011). П’єси ставились в Україні, Білорусі, Словаччині. Науковий співробітник НЦТМ імені Л.Курбаса. Член Ради Конфедерації драматургів України.

13

14

ПОПЕЛЮШКА (Є.Шварц)

РежисерНАТАЛЯГАЄВСЬКА

Стара і водночас сучасна казка про добро і зло, про любов і заздрість, про те, що диво завжди поруч – треба лише повірити у нього.

Скромна трудівниця Попелюшка мріє про щастя, але розуміє, що його неможливо здобути підкупом та інтригами, як це роблять Мачуха та її доньки. І доля нагородила дівчинку за її щирість і добро-ту, подарувавши кохання Принца.

Вистава яскрава, оригінальна, з органічно вплетеним у канву дійства музичним оформленням, цікава для дітей і дорослих.

Закінчила Харківську державну академію культури, отримавши спеціальність режисера драматичного те-атру. З 2007 року працює в Київському академічному обласному музично-драматичному театрі ім. П. Сак-саганського на посаді режисера, з 2009 року – на по-саді директора з творчої діяльності.Успішно поєднує виконання адміністративних обов’язків з режисерською діяльністю. Є постановни-ком вистав для дорослих і дітей: «Сюрприз для Пепі» (Т. Бугаєвська), «Блез» (К. Маньє), «Школа фей» (Н. Гаєвська, В. Войтов), «Дюймовочка та Метелик» (Г. Яблонська), «Попелюшка» (Є. Шварц).

15

(О.Мардань)

РежисерІГОРМАТІЇВ

Життя, точніше, забаганка клієнта, зводить двох представниць «найдавнішої професії». Вони повинні грати ролі матері та доньки.

М’яко кажучи, незвичайна ситуація, яка суперечить всім нормам моралі. Та не поспішайте засуджувати жінок, не подивившись історію до кінця. Адже не про таке життя мріяли Катя та Валентина. Тож чи не час зупинитися? Саме на таку думку їх обох наштовхнула ситуація, в яку вони потрапили.

Майже детективна історія з динамічним сюжетом, гумором та актуальною про-блематикою подарує цілий вир емоцій, змусить замислитись, але нікого не зали-шить байдужим.

У 2008 р. закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. І.К. Кар-пенка–Карого (режисерський факультет, курс Е.М. Митницького). Під час навчання у 2007 р. вистава у його постановці «Психоз 4.48» С.Кейн брала участь у Режисерському фестивалі в Театральному інституті ім. Б.Щукіна (м. Москва), де була відзначена у номінації «Краща ак-триса фестивалю» (Віра Климовецька). Також здійснив постановки вистав «Доньки-матері» О.Марданя у театрі ім. П.Саксаганського (м. Біла Церква), «Лісова пісня» за однойменною поемою Лесі Українки в Івано-Франківському українському музично-драматичному театрі ім. І.Франка, «Двоє на гойдалці» В.Гібсона у Черкаському українському театрі ім. Т.Шевченка. З 2010 року працює в Донецькому національному академічному українському музично-драматичному театрі, де здійснив постановки вистав: «Холостяки та холостячки» Х.Левіна (2010), «Шикарне весілля» Р.Хоудона (2010), «Жіночий клуб» А.Менчелла (2011).

ДОНЬКИ-МАТЕРІ

16

ЗА ДВОМА ЗАЙЦЯМИ(М.Старицький)

РежисерВ’ЯЧЕСЛАВСТАСЕНКО

Добре відома історія про гонитву пройдисвіта Голохвостого за легкою наживою, яка в інтерпретації молодого, але вже досить ві-домого режисера набула нового звучання. Незмінними лишилися гумор, неповторний шарм і колорит української класики.

Перед головним героєм постав вибір: одружитися з бридкою, але багатою Пронею чи з любою серцю, але бідною Галею. Свирид Петрович не збирається обирати. Мабуть, забув народну мудрість про те, що, погнавшись за двома зайцями, жодного не впіймаєш.

Актор театру і кіно, режисер, громадський діяч. Закінчив Київський університет театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого, акторський курс Леоніда Олійника та режисерський – Григорія Кононенка.З 2001 року працює в Київському Академічному театрі «Колесо», а з 2009 року в Київському ака-демічному обласному музично-драматичному театрі ім. П.К. Саксаганського, в якому здійснив по-становку шести вистав. Серед творчого доробку режисера твори української й світової класики, а також сучасних авторів. Вистава «Кайдашева сім’я» на VI Всеукраїнському театральному фестивалі жіночої творчості ім. М.Заньковецької отримала дві нагороди за кращі жіночі ролі. Також відмічена театральною пре-мією «Браво!» як краща вистава року. «За двома зайцями» М.Старицького принесла постановнику у 2012 р. ще одну премію «Браво!» та літературно-мистецьку премію ім. Нечуя-Левицького.

17

(Я.Пулінович)

РежисерСТАСЖИРКОВ

За жанром це ні драма і ні комедія – драмедія, адже, як і в житті в цій історії все поруч – смішне і сумне, ніжне і жорстоке, все те, що оточує нас і змушує сміятися тоді, коли від нас цього не чекають. Це сучасна і пронизлива вистава про двох ді-вчат на ім’я Наташа, одна з них – живе в дитбудинку, інша – з хорошої забезпеченої сім’ї. Вони такі різні, але такі схожі у своїй простій і зрозумілій мрії. Мрії про Велику і Справжню Любов. У кожного з нас є мрія, і кожен з нас йде до неї різними дорогами. Йде до кінця, до болю в серці, до сміху, що розриває легені, до сліз крізь регіт, до страху в очах. Це історія двох дівчат, оповідь про шлях до Великого Кохання…. Іс-торія, де Сміх розриває легені….. Історія, де Сльози зі страхом в очах…

Вистава театру «Відкритий Погляд» театрального центру «Пасіка» двічі номі-нант «Київської Пекторалі» – «За кращу камерну виставу» та «За кращий режисер-ський дебют», в останній вистава стала переможцем.

Є одним із засновників київського театру «Відкритий Погляд». За-кінчив Київський Національний Університет Культури і Мистецтв (майстерня П.І. Ільченко та К.В. Пивоварової). Стас Жирков грає головні ролі у виставах «Одруження», «Американська Рулетка» і «Ніч після випуску», режисер вистави «ГУППІ». Сезон 2009-2010 вів гумористично- будівельну рубрику «Під ключ» на телеканалі «1+1». Зіграв одну з головних ролей у мюзиклі Максима Паперника «Зірки в армії», у лютому 2008 року закінчив зйомки у фільмі Леоні-да Горовця «Дама, король і валет», у 2010 році знявся в кінокартині «Закохані у Київ», фільм «Туфлі», 2010 році знявся в телесеріалі «Мухтар 7».

НАТАШИНА МРІЯ

18

ОЧІ БЛАКИТНОГО ПСА(К.Малініна)

РежисерАНТОНРОМАНОВ

П’єса написана за мотивами однойменного оповідання Габріеля Гарсіа Маркеса. Прем’єра вистави відбулася 28 січня 2012року.

Герої вистави змогли знайти один в одного в заплутаному лабі-ринті. Там, де стираються імена, дати, назви міст. Стирається все, крім найважливішого. Вони закохані і щасливі разом до тих пір, поки реальність не нагадує про себе голосом Едіт Піаф, що лунає з раді-оприймача. «Очі блакитного пса» – про те, що залишається робити після пробудження – писати на стінах міста цей вигаданий для двох пароль. І якщо нова зустріч уві сні неминуча, то чи зможе вона тра-питися наяву? «Кожну ніч, засинаючи, ми не знаємо, де опинимося на цей раз... А що, якщо знаємо? Якщо нам достеменно відомо міс-це призначення сновидіння?»

Навчався у Кримському училищі мистецтв, спеціальність «режисер масових заходів», згодом закін-чив Харківський Національний університет мистецтв (спеціальність «режисура драми»). На даний момент є режисером-постановником таких вистав у театрі-студії «МИ» м.Сімферополь, як «Квіти на полі бою» (публіцистичне подання з листів і спогадів дітей Великої Вітчизняної Війни), «Правда, ми будемо завжди?» (сумернічаніє за казками С. Козлова), «Одержима» (фантазія за мотивами Л. Українки), Пікнік» (трагіфарс за мотивами Ф. Аррабаля), «Дівчинка і ворона» (казка за мотивами Л. Устинова) тощо.

19

(Р.Порицька)

РежисерРУСЛАНАПОРИЦЬКА

Вистава «Містерія любові» є ав-торською роботою Руслани, де осо-блива увага приділяється сценарній основі речитативно-пластичного дійства. Втім, у виставі використано поезію Валерія Іллі, Богдана Бой-чука, Райнер Марії Рільке та інших, а сюжет першої картини навіяно творчістю Лесі Українки. Вистава, прем’єра якої відбулася 17 квітня 2011 року, складається із трьох кар-тин – «Весняна медитація», «Боже-вільна тиша», «Нічне видіння». У ній немає особливого акценту на сюжеті, натомість є прагнення наближення до Ритуалу. «Містерія любові» отри-мала перемогу в номінаціях «Краща вистава» і «Краща режисерська ро-бота» на Відкритому (міжнародному) фестивалі на Київщині (2011 р.).

Керівник народного аматорського театру-студії «ГаРмИдЕр» Луцького районно-го будинку культури. Закінчила Волинський державний університет імені Лесі Українки за спеціальністю «культуролог». Усі курсові та дипломна роботи стосу-валися історії та семантики театру. 2003 року разом із Аллою Доманською та Павлом Порицьким заснувала театр-студію «ГаРмИдЕр». З того часу працює в ньому, як і всі учасники колективу, на громадських засадах, поєднуючи заняття театром із головним місцем роботи. Серед режисерських робіт – містерія «У темряві» (О. Олесь), драма «Портрет» (С. Мрожек), трагікомедія «Мазайло» (М. Куліш), «Ау!!! Сказане мільйонам» (вербатім за записами в Інтернеті). Також вона створила ряд сценаріїв малих театральних форм та етно-проектів, які було реалізовано в «ГаРмИдЕрі».

МІСТЕРІЯ ЛЮБОВІ

20

ЗА ТЕЧІЄЮ(Р.Янг)

РежисерМАКСИМКАКАРЬКІН

Двоє молодих людей зустрічаються в фантастич-ному ірреальному просторі, де вони пливуть за течією дивної річки. Вони прагнуть збагнути де вони, навіщо і що на них чекає - куди принесе їх бурхливий потік…

Відкривши свої страшні таємниці один одному, ге-рої розуміють, що - це «остання подорож». Але почут-тя, які зародились між ними спонукають їх припинити цю подорож «за течією»...

Вистава за мотивами оповідання американського письменника-фантаста Роберта Янга «On The River» реалізована молодим режисером Максимом Какарькі-ним у Вінницькому театрі ім.М.К.Садовського у жанрі драми-роздуму і підіймає питання «заради чого жити, коли, здається, таких причин не залишилось?» Виста-ва порушує такі теми, як Любов, «Життя та Смерть», проблема суїциду серед молодих людей.

Коли є «НАВІЩО?» жити,можна витримати будь-яке «ЯК?» жити!

Освіта вища спеціальна, режисура драми, майстерня заслуженого діяча мистецтв РФ К.М. Дубініна, Уні-верситет Театру та Кіно ім. Карпенка-Карого, випуск - 2010р. Працює у Вінницькому академічному театрі ім. М.Садовського з 2001року: близько п’яти років на посаді артиста балету, ще п’ять - актор драми, останні два роки був постановником новорічних вистав («Бре-менські музиканти» та «Новорічні пригоди Котигорош-ка»). Вистава «За течією», представлена на фести-валь, була поставлена в 2010 році на «малій сцені» театру як дипломний проект.

21

(В.Сигарєв)

РежисерПАВЛОЮРОВ

Вистава являє собою якісну переробку п’єси Василя Си-гарєва «Фантомні болі». Вона відштовхується від п’єси та повертається до неї в ідейно-тематичних аспектах, але аб-солютно вільна в способі переказу історії. Заявлена «мета-гіперреалістична» стилістика передбачає наявність яскраво-виражених, натуральних реальностей, вільне переміщення з одної в іншу, інтерполяцію та екстраполяцію кожної з них. Таким способом значно збагачується як коло питань в творі, так і набір засобів виразності, що саме собою, впливає на ва-ріативність подачі історії і, відповідно, її сприйняття.

Більше того, всі ці реальності, накладені на все ще на-явний сюжет, здатні створювати трансове середовище, що робиться безпосередньо з метою збільшення сили впливу на глядача.

Прем’єра вистави відбулася 1 квітня 2010 року, вона ста-ла лауреатом премії «Київська пектораль 2011» в номінації «Кращий режисерський дебют» та учасником Київського між-народного театрального фестивалю «Дім Химер 2011».Тема-тика вистави відповідає завжди актуальній проблемі вибору, конфлікту особистостей та питанню гідності та людяності.

(КНУТКіТ ім. І.К.Карпенка-Карого) з 2010 р. і до сьогодні є куратором, режисером та актором проекту «ДрамПортал», де відбуваються виста-ви-читки сучасної драматургії. До того працював помічником режисера в Київському Академічному Театрі Драми та Комедії на лівому березі, викла-дачем акторської майстерності у філіалі освіт-ньо-художнього центру «Шанс», режисером та актором вистави «Труба» за мотивами книги «FM Галичина», альбомом Василя Шумова та групи «Центр» в театральному центрі НАУКМА

ДЕПО «ПІВНІЧНЕ»

22

ЩО ТРАПИЛОСЯВ ЗООПАРКУ

(Е.Олбі)

РежисерПЕТРОСОВА

Вистава була реалізована в Києві у 2011 році на майданчику Муніци-пального театру «Київ» та має підза-головок «екстремальна гра». Спек-такль актуалізує питання про те, чи задумувались люди колись, наскільки знають себе, одне одного та загалом оточуючих людей?.. Адже інколи при зустрічі з незнайомцем відкриваємо не лише співрозмовника, а і власне «Я». Чи може така зустріч змінити все життя людини? Звісно, але тіль-ки тоді, коли стаєш надто жорстоким та відвертим щодо себе. Якщо ж ні… Тоді гра з незнайомцем перетворю-ється у гру проти тебе.

(випускник КНУТКТ ім. І. К. Кар-пенка-Карого) є провідним ак-тором Муніципального театру «Київ», а також Молодого те-атру, працював в Донецькому обласному академічному укра-їнському музично-драматично-му театрі та брав участь в між-народному проекті – мюзиклі «Вестсайдська історія» Л. Берн-стайна – Чіно.

23

(У.Хуб)

РежисеркаТАМАРАТРУНОВА

П’єса сучасного німецького драматурга «Біля ковчега о восьмій», сповнена дотепних розміркувань на серйозні теми, в 2006 р. визнана кращою в Німеччині.

Прем’єра вистави відбулася 25 вересня 2011р. (Акаде-мічний театр драми і комедії на Лівому березі Дніпра), була реалізована разом із хореографом – засл. арт. України Левом Сомовим, стала лауреатом премії Київська Пектораль як кра-ща вистава для дітей. Це смілива, яскрава, музично-танцю-вальна вистава, в якій ненав’язливо висвітлюються важливі екзистенційні проблеми.

Трьох чудових пінгвінів, яких об’єднує міцна дружба, жит-тя поставило перед непростим завданням: як, маючи всьо-го два квитки, утрьох пробратися на рятівний корабель, по-будований Ноєм перед Світовим потопом? Доведеться або зрадити одного з друзів, або вдатися до «контрабанди»... Як вчинять герої цієї мудрої та веселої вистави? Театр у неви-мушеній, позбавленій моралізаторства манері, ділиться з юними глядачами простими істинами: що таке дружба, віра, співчуття.

(випускник КНУТКТ ім. І. К. Карпенка-Карого, спеціальність режисура драми, художній керів-ник курсу Е. М. Митницький) створила вистави «Вечір з гарненькою та самотньою» («Муніци-пальномий театр «Київ»), «Том Сойєр» (у 2009 номінант премії Київська Пектораль як краща вистава для дітей), «Холостяки і Холстячки» (театральна майстерня «Сузір’я»).

ПАСАЖИР У ВАЛІЗІ

24

ЖОВТИМ(К.Малініна)

РежисерКІРАМАЛІНІНА

Хореограф ЮЛІЯДАНИЛЕНКО

Вистава танцю «Жовтим» Юлії Да-ниленко та Кіри Малініної, прем’єра якої відбулася в листопаді 2009 на сцені Хар-ківського Будинку Актора, є досить акту-альним явищем у сучасному театральному процесі. Вистава «Жовтим» є поєднанням елементів рідкісної для танцювального життя Харкова та найбільш актуальної зараз техніки contemporary і традиційного сценічного дійства. Синтез танцю – мови тіла, його глибинних імпульсів – і тексту як більш звичного нам способу вираження змісту, створює інший простір, інший спо-сіб існування на сцені.

(випускниця ТГУ, філологія) ак-тивно долучалася до молодіж-ного театрального життя, ство-рюючи вистави і перформанси, беручи участь у таких фестива-лях як «Вільний театр» (2005), «Премьера.txt» (2007), «Курба-лесія» (2008), шорт-лістер пре-мії «Дебют» (2009) тощо.

(випускниця ХГАК, художня хо-реографія), окрім української осві-ти, працювала та вчилася у Москві, була солісткою в Оперному театрі, займалася у Еммануель Горда (контемпорарі), Ірини Долголенко (модерн), Марії Заплічної (джаз-модерн), Тетяни Гордєєвої (реліз), співпрацювала з ЦЕХом-2007 (Олександра Коннікова, Альберт Альберт, Мартін Форсберг та ін.).

25

(В.Сигарєв)

РежисеркаТАМАРААНТРОПОВА

Виставу реалізовано на сцені Київського академічного те-атру драми та комедії на лівому березі Дніпра за п’єсою Васи-лія Сигарьова «Божі корівки повертаються на землю». Тема-тика п’єси зовсім не радісна: наркоманія, бідність, деградація, агресія, безвихідь… Але натомість глядачі отримують наси-чене і надзвичайно важливе відчуття сьогоднішнього світу і людини в ньому. Це вистава молодих і про молодих – спроба полюбити людину, маленьку і нікчемну, зі своїми страхами та надіями, реальністю та ілюзіями. Час, в якому ми живемо, ла-має зовсім юних людей, породжує в них зневіру, спричиняє психози, відчай, відчуття непотрібності. Вони ще зовсім чисті, в них іскряться наївні почуття та віра в краще життя. Захист та розуміння вони можуть знайти одне в одному, адже потреба любити людину ще не у всіх зникла.

На даний момент є студенткою 4 курсу режисури драматичного театру КНУТКіТ ім. І. К.Карпенка-Карого (курс проф. Е. Митницького).

МЕНЕ НЕМА(пізно лякати)

26

Олег ВЕРГЕЛІСТеатральний критик, оглядач тижневика «Дзеркало тижня», заслужений журналіст України, лауреат

Міжнародної літературної премії імені Юрія Долгорукого, лауреат Гоголівської літературної премії (Спілка письменників України). Член Національноі Спілки театральних діячів та Національної Спілки журналістів.

З 2010-го - член Національного Комітету премії імені Тараса Шевченка.

Ірина ЧУЖИНОВА Театрознавець, театральний критик. У 2006 році закінчила КНУ театру, кіно і телебачення імені

І.Карпенка-Карого, 2006 - 2010 рр. - аспірантура ІМФЕ імені М.Рильського НАН України. З 2004 по 2009 рік - завідувач літературно-драматичної частини Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра, з 2010 року - молодший науковий співробітник НЦТМ ім. Леся Курбаса. Як критик співпра-цює з виданнями: г-та «День», ж-ли «Просценіум», «Український театр» та інші, автор понад 100 статей, що висвітлюють поточний театральний процес в Україні та за її межами.

Андрій БІЛОУС Режисер. Закінчив КНУ театру, кіно і телебачення ім. І.Карпенка-Карого (актор, режисер драматич-

ного театру, курс В.Судьїна), а нині викладач режисури та майстерності актора. Режисер Київського Академічного театру драми та комедії на лівому березі Дніпра. Художній керівник театру «Театральна майстерня Андрія Білоуса» (А.Бетка). Поставив понад 20 вистав. Лауреат премій ім. О.Довженка, «Київ-ська пектораль», конкурсу «СтАрт», «Бієнале актуальних мистецтв», гранту Президента України, призер всеукраїнських і міжнародних фестивалів.

Ірина ВОЛИЦЬКА-ЗУБКО Театрознавець, режисер, старший науковий співробітник Інституту народознавства Національної ака-

демії наук України (м. Львів), художній керівник Творчої майстерні Центру Курбаса «Театр у кошику», кандидат мистецтвознавства, заслужений діяч мистецтв України, лауреат Мистецької премії ім. Леся Кур-баса, призер численних всеукраїнських і міжнародних фестивалів.

Світлана ВОЛКОВА Випускниця Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І.К. Карпенка-Каро-

го. Довгий час працювала актрисою в Херсонському обласному академічному музично-драматичному театрі ім. М. Куліша, Протягом 15 років очолювала дитячий зразковий театр «Дзвіночок» (м. Фастів). Лауреат численних премій «За кращу акторську роль», лауреат всеукраїнських конкурсів читців пам’яті Т.Г. Шевченка. Заслужена артистка України.

ЖУР

І ФЕС

ТИВ

АЛ

Ю

27

ГЕОГРАФІЯФЕСТИВАЛЮ

Фестиваль відбувається у рамках Мистецько-освітнього проекту «Лесь Курбас і світова художня культура», що здійснено за підтримки програми і? [ідея - імпульс - інновація] Фонду Ріната Ахметова «Розвиток України».

Висловлені тут думки не є офіційною позицією Фонду, а виражають бачення авторів проекту.