Intl Experience Level2 Pension Systems Ua

7/25/2019 Intl Experience Level2 Pension Systems Ua

http://slidepdf.com/reader/full/intl-experience-level2-pension-systems-ua 1/25

ПЕНСІ

ІЖ

З

НІ

АР

АЧ

ОН

ДН

НН

И

Й Д

ДЛ

иїв - 201

РУ

ОС

Я У

3

ОГ

ІД І

РАЇ

РІВ

ОГ

И

НЯ



Зміст

ВСТУП ....................................................................................................................................................... 3

ЗАГАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ.......................................................................................................................... 4

ХАРАКТЕРИСТИКИ ПЕНСІЙНОЇ СИСТЕМИ ДРУГОГО РІВНЯ У РІЗНИХ КРАЇНАХ........................................ 5

СКЛАДОВІ СИСТЕМИ ДРУГОГО РІВНЯ .................................................................................................. 5

ІСТОРІЯ СИСТЕМИ ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДРУГОГО РІВНЯ....................................................... 5

СТАВКА ВНЕСКУ НА ДРУГОМУ РІВНІ .................................................................................................... 6

ПРОЦЕС ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ НА ДРУГОМУ РІВНІ ............................................................................... 7

ЕКОНОМІЧНІ ПИТАННЯ ........................................................................................................................... 9

ЯК ФУНКЦІОНУЮТЬ ПЕНСІЙНІ СИСТЕМИ ДРУГОГО РІВНЯ .................................................................. 9

СИСТЕМИ ДРУГОГО РІВНЯ, ЯКІ ПРИПИНИЛИ ІСНУВАННЯ................................................................. 11

ТА ЯКІ МОЖУТЬ ПРИПИНИТИ ІСНУВАННЯ НЕЗАБАРОМ ................................................................... 12

ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ ПЕНСІЙНОЇ РЕФОРМИ ..................................................................................... 15

ВПЛИВ НА РОЗВИТОК РИНКІВ КАПІТАЛУ .............................................................................................. 17

ВПЛИВ НА ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК .................................................................................................. 22

ЧИ МОЖЕ ЕФЕКТИВНО ПРАЦЮВАТИ СИСТЕМА ДРУГОГО РІВНЯ? ........................................................ 24



3

ВСТУП

Програма розвитку фінансового сектору (USAID/FINREP‐II) пропонує матеріал щодо досвіду

запровадження пенсійної системи другого рівня у деяких країнах. Будь‐який вибір країн є

суб’єктивним. Проте, у цьому документі основним критерієм відбору була наявність у країні

обставин, які Україна повинна враховувати при реалізації будь‐яких заходів із запровадження

системи пенсійного забезпечення другого рівня.



4

ЗАГАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ

1.

У світі існує багато моделей системи другого рівня. Для України не існує «правильної » або

«неправильної » моделі. У разі прийняття рішення про доцільність запровадження такоїсистеми обрана модель повинна найкраще відповідати потребам країни.

2.

Щодо запропонованих прикладів: чим старішою є система, що розглядається, тим успішніше

вона пройшла випробування часом. Молодшим системам часто доводилося скорочуватись тазмінювати структуру, як того вимагали результати практичної діяльності.

3. Проблемою багатьох систем другого рівня, створених у дев’яності роки (та пізніше), був бракзнань щодо наслідків впровадження системи другого рівня для солідарної системи.

4.

Результати функціонування старіших систем можна оцінити, як позитивні. Основні проблеми

систем, створених нещодавно, пов’язані із доволі високими адміністративними витратами інизьким рівнем інвестиційних доходів, тобто недостатнім рівнем інвестиційного доходу на

пенсійні внески.

5.

Існує три основні моделі: (1) державне адміністрування та управління активами; (2) адміністрування та управління активами здійснюються суб’єктами приватного сектору під

спільним контролем роботодавців і працівників; та (3) адміністрування та управління

активами здійснюються приватними фінансовими компаніями, при цьому роботодавці іпрацівники не беруть участі у процесі прийняття рішень.

6.

Наукова спільнота є розділеною щодо оцінки впливу пенсійної реформи на загальний

економічний розвиток країни. Деякі науковці вважають, що пенсійна реформа завжди сприяєекономічному розвитку країни. Інші зауважують, що економічний розвиток не відбувся у

країнах із низьким рівнем розвитку фінансової системи через недостатню увагу, яка

приділяється регулюванню інвестицій пенсійних фондів, ринковій ефективності, прозорості,

правовій базі, а також певним макроекономічним та фінансовим умовам.

7.

Нульова реальна ставка дохідності забезпечує коефіцієнт заміщення на рівні 6‐7%. Коефіцієнтзаміщення на рівні 13‐14% потребуватиме довгострокової середньої реальної ставки

інвестиційного доходу на рівні 4%. Нарешті, середня реальна ставка дохідності на рівні 6% є

необхідною для досягнення 20‐відсоткового коефіцієнту заміщення.



5

ХАРАКТЕРИСТИКИ ПЕНСІЙНОЇ СИСТЕМИ ДРУГОГО РІВНЯ У РІЗНИХ КРАЇНАХ

СКЛАДОВІ СИСТЕМИ ДРУГОГО РІВНЯ

Сінгапур був першою країною, яка створила пенсійну систему другого рівня у 1955 р. Чилі перейшладо такої системи у 1981 р., Австралія запровадила свою систему у 1992 р. Світовий банк зіграв

важливу роль у запровадженні систем другого рівня, зокрема опублікувавши фундаментальний звіт

«Старіння населення: як уникнути кризи?».

1

Звіт звертав увагу на надмірно високі видатки для урядіврізних країн світу на утримання існуючих на той час пенсійних систем та на необхідність

реформування багатьох пенсійних систем.

Характерною рисою пенсійних систем другого рівня є їх обов’язкова належність до програм

соціального страхування. Проте, на нашу думку, цим загальна риса й вичерпується. У світі існуєвелика кількість обов’язкових пенсійних систем, які працюють по‐різному.

Звернемо увагу на два типи моделей другого рівня. Перший тип моделі, це коли другий рівеньскладає частину державної пенсії (можна сказати, що доповнює державну пенсію, проте насправді

він компенсує її скорочення). Система, що пропонується в Україні, належить саме до цієї категорії .

Базова державна пенсія скорочується. Впровадження другого рівня покликано компенсувати цескорочення до (теоретично) попереднього рівня.

Інший тип пенсійної системи другого рівня – це коли другий рівень є єдиним джерелом пенсійних

виплат у системі соціального страхування, принаймні коли особа отримує переважну частину

пенсійного доходу із другого рівня. У деяких країнах держава при цьому здійснює певні пенсійні

виплати, проте ці виплати покликані лише на те, щоб довести виплати із другого рівня до попередньовизначеного мінімального рівня.

Більшість систем другого рівня є системами з визначеними внесками або накопичувальними

системами,тобто це системи, які передбачають сплату внесків учасниками, інвестування цих внесків і

оплату учасниками вартості надання відповідних послуг за рахунок накопичених коштів . У деякихкраїнах, наприклад, Австралії і Великій Британії , системи другого рівня можуть бути системами з

визначеними виплатами, проте ці країни є радше виключенням, і навіть у цих країнах у рамках

другого рівня більшість населення бере участь у пенсійних планах з визначеними внесками. Далі уцьому документі, коли ми розглядатимемо функціонування другого рівня в Австралії і Великій

Британії , ми зосередимо увагу саме на компоненті з визначеними внесками.

У пенсійних схемах з визначеними внесками, при досягненні працівником мінімального пенсійного

віку накопичення перетворюються на регулярні пенсійні виплати. Для цього накопичену суму

потрібно поділити на ставку ануїтету, яка розраховується на основі таких показників, як очікувана

тривалість життя, очікуваний рівень інвестиційного доходу на залишок капіталу і вартість послуг, щонадаються (тобто вартість управління рахунком пенсіонера). Перевагою такої системи є те, що

зобов’язання держави, пов’язані із тривалістю життя людини, є обмеженими, або взагалі

передаються до зовнішніх установ, наприклад, компаній із страхування життя.

ІСТОРІЯ СИСТЕМИ ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДРУГОГО РІВНЯ

У 1994 р. Світовий банк опублікував звіт «Старіння населення: як уникнути кризи?».2 Автор Естель

Джеймс (Estelle James) здійснив аналіз стану пенсійних систем у низці країн та дійшов висновку пронадмірно високі видатки утримання державою наявних на той час пенсійних систем і про

необхідність реформування багатьох пенсійних систем.

1 Averting the Old‐Age Crisis.

2 “Averting the Old‐Age Crisis”.



6

Вище згадано три основні моделі: (1) державне адміністрування та управління активами; (2)

адміністрування та управління активами здійснюються суб’єктами приватного сектору під спільним

контролем роботодавців і працівників; та (3) адміністрування та управління активами здійснюються

приватними фінансовими компаніями, при цьому роботодавці і працівники не беруть участі у процесі

прийняття рішень.

Три системи, які вже функціонували на час публікації Світового банку, значною мірою відрізнялися.

Пенсійна система Сінгапуру функціонує на основі єдиного державного фонду. Чилійська система єповністю приватною. Адміністрування та інвестування пенсійних коштів здійснюється фінансовимикомпаніями. Нарешті, австралійська система функціонує за професійною ознакою (подібно до

професійних недержавних пенсійних фондів в Україні). Систему створено спільними зусиллями

профспілок і роботодавців. Адміністрування та інвестування забезпечуються приватними

компаніями, які повинні регулярно брати участь у конкурсі для отримання права продовжуватинадавати відповідні послуги.

Чилійська модель передбачала повне заміщення державних пенсій другим рівнем (який передбачаєвнески виключно з боку працівників). Модель виявилася надзвичайно успішною, проте наразі лише

Казахстан впровадив чилійську модель. Казахстан використовує чилійську модель, як основне

джерело державних пенсійних виплат, проте у липні цього року країна відмовилася від послуг

приватного сектору щодо адміністрування пенсійних коштів, обравши модель, яка пропонується вУкраїні у законі 2003 р., а саме модель, що передбачає наявність централізованого адміністрування

та залучення на конкурсній основі приватних компаній з управління активами.

З часу публікації звіту Світового банку більшість систем почали залучати приватний сектор у тій чиіншій формі. Виключеннями є Китай, Малайзія і Сінгапур, де мають місце централізовані державні

фонди з державним адмініструванням та інвестуванням.

СТАВКА ВНЕСКУ НА ДРУГОМУ РІВНІ

Внески розрізняються за розміром і платниками. Інколи лише роботодавці сплачують внески; інколи

внески сплачуються як роботодавцями, так і працівниками; і, нарешті, деякі моделі передбачаютьсплату внесків виключно працівниками.

Моделі Сінгапура і Малайзії характеризуються високою ставкою внесків, які сплачують як працівники,

так і роботодавці. У Сінгапурі стандартний тариф внеску для роботодавця дорівнює 16%, а

працівники сплачують внески за ставкою 20%. Відмінною рисою сінгапурської моделі є можливості

використання накопичених коштів не лише для пенсійного забезпечення, а й на придбання житла, послуг з охорони здоров’я та освіти. Іншою характерною рисою цієї моделі є зниження тарифу

внесків із підвищенням віку. Загальна ставка внеску у віці 49 років складає 36%, проте лише 14,5%

при досягненні шістдесятирічного віку. У Малайзії загальна ставка внеску складає 24%.

В Австралії внески сплачує лише роботодавець. Поточна ставка становить 9,25%, проте очікуєтьсяпідвищення до 12% протягом кількох наступних років. Характерною рисою австралійської моделі, яка

є схемою з визначеними внесками, є низький рівень допомоги у зв’язку із смертю або інвалідністю

для учасників, які нещодавно приєдналися до системи. При цьому модель дозволяє працівникамобирати рівень страхового покриття. Вартість обраного страхового покриття відраховується від

загальної суми внеску і перераховується до страхової компанії для забезпечення страхових виплат

значного розміру на випадок смерті або інвалідності.

У Росії лише роботодавці сплачують внески (за ставкою 6%) до системи другого рівня. Проте, плануються зміни. У 2014 р. усі внески до системи другого рівня (близько 244 млрд. рублів) будуть

заморожені. Коли відновлять внески до Рівня II, за «мовчунів» внески не платитимуть (вони будуть

спрямовані на страхову частину трудової пенсії ). Аргументом на користь такого рішення є той, що ціпасивні інвестори не мають зацікавленості в участі у накопичувальній системі. Учасники другого



7

рівня, що обрали недержавний пенсійний фонд, зможуть змінювати фонд лише раз на п’ять років, а

не щорічно, як наразі.

У Чилі і Казахстані ставка внеску складає 10%. Внески сплачуються лише працівниками. Роботодавці

платять у систему соціального страхування не за поточних працівників, а лише для компенсаціївиплат пенсіонерам, які не охоплені другим рівнем.

Система другого рівня у Великій Британії є «наймолодшою» і знаходиться на етапі розвитку. Передбачається, що кінцева ставка становитиме 4% для працівника, 3% для роботодавця та 1% длядержави у формі податкової субсидії .

Ставка у розмірі 6‐8%, яка сплачується працівниками, є найпоширенішою у світі. Такі ставки

застосовуються у майже усіх країнах Центральної і Східної Європи і країнах Балтії . Деякі країнизнизили ставку внесків до другого рівня на деякий час або назавжди. Це питання обговорюється у

розділі про запровадження другого рівня. У Китаї ставка внесків дорівнює 8%. Внески сплачуються

виключно працівниками.

ПРОЦЕС ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ НА ДРУГОМУ РІВНІ

Як і самі моделі другого рівня бувають різними, так і процес прийняття рішень щодо адмініструваннята інвестування пенсійних коштів може бути різним.

У Сінгапурі і Малайзії рішення приймаються радою, що складається з представників трьох сторін. До

складу цієї Ради входять представники уряду (державні службовці високого рівня або представники

пенсійного сектору), роботодавців (представники асоціацій роботодавців або експерти з пенсійнихпитань, що уповноважуються роботодавцями для представлення їх інтересів) і працівників

(представники профспілок або особи, уповноважені профспілками).

Австралія має подібну систему. Різниця полягає у тому, що держава не має представників у Раді,

члени якої представляють лише роботодавців і працівників.

Спільною рисою Казахстану, Китаю і Великої Британії є формування складу Ради лише з пенсійних

експертів, призначених урядом. До Ради директорів Єдиного накопичувального пенсійного фондуКазахстану на постійній основі з правом голосу входить представник уповноваженого органу –

Національного банку Республіки Казахстан. Інвестиційна декларація Єдиного накопичувального

пенсійного фонду, зміни та доповнення до неї затверджуються уповноваженим органом –

Національним банком республіки Казахстан. При Єдиному накопичувальному пенсійному фонді

Казахстану створена Рада з управління активами, що є консультативно‐дорадчим органом при

Президенті Республіки Казахстан. Персональний склад такої Ради затверджується Президентом

Республіки Казахстан.

У решті країн фонди створюються компаніями, що надають фінансові послуги. Таким чином, усічлени Ради призначаються компанією, яка створила пенсійний план, без будь‐якого представництва

роботодавців і працівників. Така модель ради недержавних пенсійних фондів, функціонує наразі в

Україні. Управління активами російського централізованого фонду другого рівня здійснюєтьсядержавною фінансовою компанією (Внєшекономбанк) за відсутності представництва учасників

фонду.

Важко зрозуміти, чому у деяких пенсійних системах другого рівня, де внески сплачують лишепрацівники, не передбачено участі працівників у процесі прийняття рішень, які впливатимуть на їхні

майбутні пенсії .

Ситуацію у різних країнах можна підсумувати наступним чином.



8

Таблиця 1. Функціонування обов’ язкових накопичувальних

Країна Зв'язок ізмоделлюпершого рівня

Рікзапровадження

Ставка внеску Більшість учасників Контрольн

Сінгапур Замінила 1955 Роботодавець – 16%Працівник – 20%

Централізований державнийфонд

Трьохсторопризначаю

Малайзія Замінила 1991 Роботодавець – 13%

Роботодавець – 11% Централізований державнийфонд

Трьохсторопризначаю

Австралія Замінила 1992 Роботодавець – 9.25%,

згодом – 12% Професійні пенсійні фонди Довірчий о

роботодав

Китай Доповнює 1997 Працівник – 8% Централізований державний

фонд

Рада експе

урядом

Казахстан Замінила 1998 Працівник – 10% Централізований державний

фонд

Консультат

призначаю

Росія Доповнює 2002 Роботодавець – 6% Приватні пенсійні фонди або

державний централізованийфонд «за умовчанням»

Внєшеконо

Литва Доповнює 2004 Працівник – 2.5% Приватні пенсійні фонди Директори

активами

Польща Замінила 1999 Працівник – 2.8% Приватні пенсійні фонди Директориактивами

Естонія Доповнює 2002 2 або 3% з боку

працівника, державасплачує 6%

Приватні пенсійні фонди Директори

активами

ВеликаБританія

Доповнює 2012 У 2018 р.:

Роботодавець – 3% Працівник – 4%

Держава – 1%

Приватні пенсійні фонди абодержавний централізованийфонд «за умовчанням»

Рада експеурядом

Чилі Замінила 1981 Працівник – 10% Приватні пенсійні фонди Директориактивами

Перу Замінила 1992 Працівник – 8% Приватні пенсійні фонди Директориактивами



9

ЕКОНОМІЧНІ ПИТАННЯ

ЯК ФУНКЦІОНУЮТЬ ПЕНСІЙНІ СИСТЕМИ ДРУГОГО РІВНЯ

Функціонування систем другого рівня протягом останніх 5‐10 років характеризувалося

наявністю певних проблем. Старіші системи працювали краще, оскільки успішніше

вирішували основні проблеми. Одночасно, для систем, створених наприкінці 1990‐х і напочатку 2000‐х років, глобальна фінансова криза створила низку проблем, причому вони не всі

безпосередньо стосувались другого рівня. Наприклад, одним із наслідків фінансової кризистало скорочення державних надходжень. Таким чином, уряди країн отримували менше

коштів для виплат пенсій існуючим пенсіонерам, відповідно, мали скоротити внески до

пенсійної системи другого рівня та використати накопичені на другому рівні кошти на пенсійні

виплати існуючим пенсіонерам.

Оскільки пенсійні системи другого рівня є системами з визначеними внесками, які

передбачають інвестування внесків у ринки капіталу, рівень дохідності пенсійних фондів

визначається ситуацією на внутрішньому ринку капіталу та (у багатьох випадках) міжнародних

ринках капіталу. Наслідком кризи 2008‐2009 рр. було зниження рівня довгостроковоїдоходності (що є базовим для оцінки результатів інвестування). Проте, до бюджетної кризи у

США на початку жовтня 2013 р. рівень інвестиційного доходу дозволив повернути вартість

активів учасників до рівня, який мав місце до кризи 2008 р.

У будь‐якому випадку, коректне порівняння вимагає порівняння «збалансованих» фондів,

кошти яких інвестовані у різні категорії активів (при цьому приблизно половина коштів фонду

має бути інвестована в акції компаній).

Оцінюючи ефективність функціонування фондів, ми виключили Сінгапур і Малайзію, оскільки у

цих країнах гарантується певний рівень дохідності (2,55% у Сінгапурі і 2,5% у Малайзії ). Необхідно зазначити, що ці норми використовуються навіть тоді, коли фактичний дохід фонду

перевищує гарантовані показники.

Австралія

Хоча з 1992 р. система є обов’язковою, велику кількість фондів, що отримують внески у межах

системи другого рівня, було створено ще до запровадження другого рівня. Найбільша

пенсійна програма другого рівня «АустраліанСупер» має двадцятишестирічну історію

функціонування із середньою річною ставкою номінального інвестиційного доходу на рівні

9,54% з початку діяльності та 7,64% протягом останніх десяти років. Протягом останніх 10 роківсередній річний рівень інфляції становив 2,68%.

Див.: http://www.australiansuper.com/investments‐and‐performance/super‐investment‐choices/premixed‐

investment‐choice/balanced.aspx

Чилі

Як і в Австралії , чилійські пенсійні фонди мають довгу історію. Середній річний рівеньномінальної дохідності інвестицій за останні тридцять років був дещо нижчим , ніж в Австралії

(8,73%), частково через надмірно високі адміністративні витрати у перші роки функціонування

системи. Середній рівень інфляції за цей період становив 5,68%.

Див.: http://www.aafp.cl/?lang=en, http://www.inflation.eu/inflation ‐rates/chile/historic ‐inflation/cpi‐

inflation‐chile.aspx#sthash.zsDyA9Xc.dpuf



10

Китай

Між 2001 та 2010 рр. середній річний рівень номінальної дохідності Національного фонду

соціального захисту становив 9,17%. Проте, стратегічні резерви великою мірою залежать від

рівня інвестиційного доходу від інвестування в акції (третина усіх активів). За десять років

середній рівень інфляції дорівнював 2,08%.

Див.: http://www.china.org.cn/opinion/2012 ‐06/10/content_25602529.htm

Естонія

Накопичено достатньо даних для аналізу ситуації упродовж останніх десяти років. Найвищийрічний рівень номінальної інвестиційної дохідності «збалансованого» фонду за останні десять

років дорівнював 5,67%. За цей період (10 років) річний показник інфляції становив 4,00%.

Див.: http://www.pensionikeskus.ee/?id=631

Казахстан

Упродовж п’яти років до 2012 р. середній кумулятивний показник інфляції становив 42,33%.

Одночасно, середній номінальний інвестиційний дохід фондів пенсійної системи другого рівня

дорівнював 26,8% для «поміркованих або збалансованих портфелів». Протягом останніх

десяти років номінальна дохідність була нижчою, ніж рівень інфляції , наприклад,

кумулятивний рівень інфляції за період від грудня 2002 р. до грудня 2007 р. був 57,9%, а«скоригований середньозважений коефіцієнт номінального інвестиційного доходу на активи

другого рівня» дорівнював 43,1% за ті ж самі п’ять років.

Див.: "Retirement Savings To Be Consolidated Into Centralized Pension Fund Until July 1, Official," Interfax‐

Kazakhstan, February 6, 2013.

Джерело: http://www.interfax.kz/?lang=eng&int_id=expert_opinions&news_id=1371

Литва

Рік 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 Середнє

Середня річна

дохідність, % 11,6 10,6 5,34 3,7 ‐19,7 17,3 8,8 ‐2,9 9,3 4,8

Інфляція, % 2,9 3 4,5 8,1 8,5 1,3 3 3,4 3,1 4,2

Див.: Saruna Ruzgys – President, Lithuanian Investment and Pension Funds Association.

Джерело: http://www.ebrd.com/downloads/news/Pension_fund_industry_in_Lithuania.pdf

Перу

Середня ставка інвестиційного доходу за 16 років до 2010 р. була 15,9% у номінальному

вираженні і 9,9% після вирахування інфляції (реального інвестиційного доходу). Проте, метою є

отримання реального інвестиційного доходу у розмірі 4 % для того, щоб можна було

забезпечити виплату пенсій у розмірі від 70% до 80% середнього заробітку за останні 5 роківперед виходом на пенсію. Якщо розвиток триватиме, (що малоймовірно, як відмітив голова

Асоціації пенсійних фондів п. Флеча, оскільки економічний розвиток уповільнюється),

учасники, які сплачували внески протягом усього періоду трудового життя матимуть пенсію, щоперевищуватиме їх середню заробітну платню на 30%.

Див.: http://www.professionalpensions.com/global ‐pensions/feature/1720830/peru‐s‐private‐pension‐funds



11

Польща

Протягом 1999‐2012 рр. пенсійні фонди другого рівня (OFE) мали ставку номінального

інвестиційного доходу на рівні 6,6%; відповідний показник Фонду соціального страхування

Польщі (ZUS) становив 6,8%; ставка доходу за субрахунками ZUS дорівнювала 8,5%; а рівень

дохідності за пенсійними активами другого рівня, переведеними з OFE до Фонду соціальногострахування, становив 7,2%. Основний біржовий індекс Варшавської фондової біржі становив

7,7%; а рівень доходності інвестицій у державні цінні папери коливався між 6,7% та 6,9%.

Середній показник зростання ВВП країни дорівнював 7%. Основною проблемоюдовгострокового інвестиційного доходу на другому рівні були надзвичайно високі

адміністративні витрати. У 2010 р. уряд вдався до дій із зниження адміністративних витрат, які

були зменшені в 2 рази.

Див.: “Polish government unveils plans for second‐pillar reform” IPE.com 27 Jun 2013.

Росія

Середній рівень дохідності усіх пенсійних фондів другого рівня упродовж 2006‐2011 рр.

Рік Середній дохід

2006 20,7

2007 4,2

2008 ‐27,0

2009 34,7

2010 14,8

2011 ‐1,44 Див.: «Негосударственный пенсионный фонд «Нефтегарант», годовой отчет , 2011». Джерело: http://www.neftegarant.ru/pokazateli/2011.php

Експерти Міжнародного валютного фонду вважають, що консервативна інвестиційна політика, якої мала дотримуватися державна управляюча компанія ("Внєшекономбанк") при

інвестуванні активів учасників другого рівня, що не обрали недержавний пенсійний фонд, була

основною причиною низького рівня дохідності. Реальна річна ставка інвестиційного доходуфонду «за умовчанням» з 2004 по 2009 рік, коли відбувся перехід до нової стратегії , становила

‐3,9%. Нова стратегія передбачає більш широкий вибір інвестицій у цінні папери російських

емітентів, у тому числі корпоративні облігації , іпотечні облігації , банківські депозити Росії іоблігації крупних міжнародних банків, що працюють в Росії .

Див.: http://www.imf.org/external/pubs/ft/wp/2012/wp12201.pdf

У Великий Британії термін діяльності фонду є занадто коротким для змістовного аналізу.

СИСТЕМИ ДРУГОГО РІВНЯ, ЯКІ ПРИПИНИЛИ ІСНУВАННЯ

УГОРЩИНА

У 1997 р. Угорщина стала першою країною у Центральній і Східній Європі, яка реформувала

свою пенсійну систему. Реформа здійснювалася на основі п’ятирічного досвідуфункціонування пенсійної системи третього рівня, таким чином концепція накопичувальної

пенсійної системи не була новою у країні.



12

Маючи тариф внесків на другому рівні 8%,Угорщина була однією з країн світу, в якій із

солідарної системи відволікли найбільшу частину внесків. Проте, цих 8% все одно ніколи б невистачило для того, щоб профінансувати виплати існуючим пенсіонерам, та щоб забезпечити

обіцяні пенсії майбутнім пенсіонерам. Запропонована величина оцінки одного року страхового

стажу для тих осіб, які брали участь на першому та другому рівнях була 1,8% заробітку. Немаєсумніву, що занадто високий рівень довгострокових витрат угорської пенсійної системи став

основною причиною ліквідації другого рівня.

Висока вартість послуг з управління активами була причиною низького рівня результатів

інвестування на другому рівні угорської системи і без сумніву додала пристрасті приобговоренні майбутнього пенсійної системи другого рівня в Угорщині. Вартість послуг

залишалася надзвичайно високою до 2006 р. Упродовж десяти років до 2010 р. рівень

реального інвестиційного доходу становив 0,65%, тобто був майже на піввідсотка нижчим за

доходність 10‐річних державних облігацій. Учасники другого рівня мали право запитати: чому

вони мають стільки платити, отримуючи при цьому дохід нижчий, від доходу, який мали б, інвестуючи кошти самостійно.

АРГЕНТИНА

Під час націоналізації другого рівня аргентинська система підвищила рівень охоплення

найбагатших громадян з 50% до 63 % , проте охоплення найбідніших громадян знизилося з35% до 8% (на 78%). Упродовж 14 років функціонування системи третина загальної суми

внесків пішла на адміністративні витрати. Середня реальна ставка інвестиційного доходу

становила 9,9%, проте з урахуванням адмінвидатків, показник інвестиційного доходу часто мав

від’ємне значення.

Часто вважається, що причини націоналізації мали політичний характер або були пов’язані із

борговою кризою. Проте, не варто забувати, що внаслідок націоналізації відсоток людей

похилого віку, охоплених пенсійною системою, зріс з 68% до майже 88%. Наслідком реформи

було повернення практично усіх громадян під опіку держави (до першого рівня пенсійної

системи).

Прибічники націоналізації заявляють, що вони побачили збільшення державних витрат на

пенсії та більш ефективне використання пенсійних ресурсів, оскільки уряд здійснює

управління вільними коштами (перевищення доходів над видатками) розміщуючи їх у

державному та приватному секторах.

Представники протилежної сторони стверджують, що приватні пенсійні фонди є ефективнішим

інструментом збільшення пенсій, оскільки приватний інвестор (попри високу вартість послуг) є

ефективнішим в управлінні активами, а ніж уряд.

Див.: Back to the State: Pension Fund Nationalisation in Argentina – presentation Camila Arza at UNRISD

Conference in Geneva, November 2009.

ТА ЯКІ МОЖУТЬ ПРИПИНИТИ ІСНУВАННЯ НЕЗАБАРОМ

РОСІЯ

Вище зазначалися деякі пропозиції щодо змін у діяльності пенсійних фондів другого рівня у

Росії .



13

Відповідно до законодавства 2012 р. пропонувалось зменшити тарифи внесків до другого рівня

для «мовчунів» (а таких, що не обрали недержавні пенсійні фонди, переважна більшість) з 6% до 2%. Проте, останні заяви російського уряду свідчать про наміри скасувати це законодавство

та замінити новим, відповідно до якого за «мовчунів» взагалі не будуть сплачуватись внески на

другий рівень. Усі їхні внески буде спрямовано на страхову частину трудової пенсії (до умовно‐накопичувальної системи пенсійного страхування). Ніхто не сплачуватиме внески до системи

другого рівня у 2014 р., тобто усі внески сплачуватимуться на страхову частину трудової пенсії .

Не обговорюється майбутнє внесків і інвестиційного доходу, накопичених у централізованомудержавному фонді. Як зазначалось вище, інвестиційний дохід Внєшекономбанку (ВЕБ) був

низьким, а спрямування коштів другого рівня на перший лише означатиме, що ці учасники не

матимуть можливості компенсувати низький інвестиційний дохід за попередні періоди за

допомогою більш сприятливого інвестиційного доходу у майбутньому. Одним із можливихрішень для уряду може бути закриття централізованого накопичувального пенсійного фонду

другого рівня і конвертація фактично зібраних внесків у внески на страхову частину трудової

пенсії . Проте, цей крок не забезпечить зростання пенсій учасників.

Вважається, що основною метою таких змін є зменшення дефіциту Пенсійного фондуРосійської Федерації . Зазначається, що однією з причин величезного дефіциту ПФРФ є

надзвичайно стрімке зростання пенсій. У 2009 (кризовому) році показник реального зростання

середньої пенсії становив 10,9%. У 2010 р. відповідний показник дорівнював 34,8%, у 2011 р.

він зменшився і лише дещо перевищував рівень інфляції .

Експерти Московської школи економіки вважають, що реформа матиме незначний вплив на

дефіцит пенсійного фонду (який знизиться з 3,0‐3,1% до 2,4‐2,5% ВНП).

Див: Andrei Zaostrovstev, Russia’s pension impasse – is there a way out? Джерело: http://www.opendemocracy.net/od ‐russia/andrei‐zaostrovtsev/russia%E2%80%99s ‐pension‐

impasse‐%E2%80%93‐is‐there‐way‐out

ПОЛЬЩА

Протягом останніх 12 місяців були різні пропозиції уряду Польщі щодо другого рівня. Хочаспочатку тариф внесків до системи було зменшено до 2,3% (з 7,3%), проте наразі цей показник

зріс до 3,5%.

Як перший крок урядом пропонується, щоб за 10 років до виходу на пенсію накопичені кошти

особи поступово перераховувались до Фонду соціального страхування Польщі (Zus), аби

підготувати їх до конвертації в ануїтет після досягнення цією особою віку виходу на пенсію (65

років для чоловіків та 60 років для жінок, передбачено поступове підвищення пенсійного віку

до 67 років).

Уряд вважає, що адміністративні видатки пенсійних фондів другого рівня були занадто

високими, а саме 17 млрд. злотих (3,9 млрд. євро) протягом усього періоду функціонуваннясистеми, у тому числі 2 млрд. злотих лише у 2008 р., під час фінансової кризи, коли вартість

активів фондів знизилася на 20 млрд. злотих.

Негативне ставлення Міністерства фінансів до пенсійної системи другого рівня пояснюється її

впливом на державні фінанси. У відповідності до звіту, згідно методології Євростатудержавний борг Польщі у 2012 р. (56% ВВП) був би на 18 процентних пунктів нижчим без

пенсійної системи другого рівня. Окрім можливості мати вищий кредитний рейтинг, звіт

стверджує, що, країна могла б заощадити 13,3 млрд. злотих на обслуговуванні внутрішньогоборгу протягом 1999‐2012 рр..



14

Перша пропозиція покликана знизити вартість зовнішніх запозичень. Пропонується пенсійнимфондам другого рівня не дозволяти інвестувати кошти у державні облігації , а усі існуючі

інвестиції в облігації перевести на рахунки Фонду соціального страхування Польщі та

індексувати на базі середнього номінального показника зростання ВВП за п’ять років (завиключенням випадків різкого зниження ВВП). Інвестування коштів пенсійних фондів другого

рівня пропонується обмежити лише інвестиціями у «реальну» економіку, у тому числі в акції і

корпоративні облігації .

Дві інші пропозиції покликані змінити обов’язкову накопичувальну пенсійну систему на

добровільну.

Насамперед, пропонується, щоб кожний учасник пенсійного фонду другого рівня протягомтрьох місяців повідомив Фонд соціального страхування Польщі про своє бажання залишитися у

приватній системі або перерахувати накопичені кошти до солідарної системи. При цьому,

кошти учасників другого рівня, які не нададуть такої інформації , автоматично мають бути

перераховані до Фонду соціального страхування. Рішення щодо перерахування коштів до

Фонду соціального страхування не матиме зворотної сили. Усі «нові» працівники у країнірахунки сплачуватимуть внески до Фонду соціального страхування.

У відповідності до другої пропозиції кожний учасник, який вирішив залишитись у приватномупенсійному фонді другого рівня зможе збільшити внески на додаткові 2% валової заробітної

плати. Після виходу на пенсію учасники другого рівня зможуть обирати: отримати усю

накопичену суму як одноразову виплату або придбати певний пенсійний продукт на ринку.

Див.: “Polish government unveils plans for second‐pillar reform” IPE.com 27 Jun 2013.



15

ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ ПЕНСІЙНОЇ РЕФОРМИ

Зосередимо увагу на п’яти країнах, що мали політичну систему, подібну до політичної системикраїн колишнього СРСР. Таким чином, пенсійні системи цих країн є багато у чому подібними, а

проблеми, з якими вони стикались і продовжують і сьогодні стикатись, є схожими на проблеми

України. Розглянемо ситуацію у Чеській Республіці, Естонії , Угорщині, Польщі, Словенії і

Словаччині.

Загальними рисами пенсійних систем цих країн є досвід реформ (подібних до реформи в

Україні), оскільки у них спостерігався ранній пенсійний вік на початку реформ, старіння

населення і відносно високі внески до системи соціального страхування.

Пенсійні системи Естонії , Польщі і Словаччини розглядатимуться разом, оскільки ці країнизапровадили трирівневу систему пенсійного забезпечення у відповідності до рекомендацій

Світового банку, маючи загальнообов’язкову накопичувальну систему. Наразі усі ці країни

мають цю систему, проте її структура дещо змінилася. Ми розглядатимемо Угорщину окремо. Угорщина створила трирівневу пенсійну систему, проте повернулася до дворівневої у 2011 р.

Чеська Республіка запровадила трирівневу систему лише у 2013 р., до того покладаючись наекономічні мотивації громадян заощаджувати кошти через третій рівень. Участь у системі

пенсійного забезпечення другого рівня у Словенії є добровільною для працівників приватного

сектору і обов’язковою для працівників державного сектору.

В Естонії закон, прийнятий у червні 2009 р., змінив тариф внесків роботодавців до системидругого рівня з 4% валової заробітної платні до 0% у 2010 р. та 2% у 2011, передбачаючи

повернення до 4% у 2012 р. Внески на другий рівень сплачуються як частина загального внеску

роботодавців (20% фонду заробітної плати), а решта цього внеску перераховується до

солідарної пенсійної системи.

У Словацький Республіці у відповідності до низки законів, які були прийняті у 2008 р., участь удругому рівні є добровільною для «нових» працівників. Додатково, працівники тимчасово

мали право залишити систему другого рівня у період з листопада 2008 р. по червень 2009 р. включно. Кошти, накопичені на рахунках таких учасників, перераховувалися до солідарної

пенсійної системи. У вересні 2011 р. участь у пенсійній системі другого рівня знову стала

обов’язковою для «нових» працівників, які, проте, мають можливість припинити участь у

системі протягом перших двох років праці. Ті, хто не зробив цього, залишатимуться

учасниками другого рівня.

У Словенії у 2011 р. та 2012 р. пенсії за віком «заморозили» на рівні 2010 р. У 2012 р. пенсії

зросли, оскільки рівень інфляції становив 2,6% (пенсії залишалися б на тому ж рівні, якби

рівень інфляції не перевищував 2%). З 1 січня 2013 р. набув чинності новий закон прореформування пенсійної системи. Закон підвищив пенсійний вік як чоловіків, так і жінок, а

також змінив механізм розрахунку розміру пенсії за віком із солідарної системи . Новий закон

поступово змінює умови отримання права на пенсію. Так, чоловіки і жінки зможуть виходитина пенсію у віці 60 років, за умови сплати внесків протягом не менше 40 років (або у віці 65

років, якщо сплачували внески протягом не менше 15 років). Додатково, розмір пенсії за віком

розраховуватиметься на основі найвищого розміру заробітної плати за 24 роки робочого стажу

(15 років за старим законодавством).

25 жовтня 2010 р. парламент Угорщини призупинив сплату внесків на індивідуальні рахунки

працівників у системі другого рівня і санкціонував переведення коштів другого рівня до

солідарної системи першого рівня.



16

Фактично, ці тимчасові зміни стали постійними, оскільки учасники мали перевести свої

накопичені пенсійні права знову до держави, якщо не хотіли ризикувати втратити пенсійніправа у солідарній системі. З 1998 р. працівники сплачували у фонди пенсійної системи

другого рівня 8% від загального внеску, який становив 9,5% місячного заробітку. Решта (1,5%)

перераховувалася до солідарної системи. Закон, прийнятий у червні 2009 р., підвищивпенсійний вік для чоловіків і жінок з 62 до 65 років (підвищення відбуватиметься у період з

2012 р. до 2017 р. на шість місяців щорічно).

У Чеській Республіці поступово підвищується пенсійний вік чоловіків і жінок до 65 років

(завершення процесу очікується у 2030 р.). Необхідний стаж сплати внесків також поступовопідвищується до 35 років до 2019 р. З 1 січня 2013 р. працівники, які вирішили приєднатися до

пенсійної системи другого рівня, сплачують два відсотки заробітної плати на свої індивідуальні

накопичувальні пенсійні рахунки, при цьому ще 3% від 28%внеску працівника/роботодавця

відволікаються від солідарної пенсійної системи на індивідуальний пенсійний рахунок

працівника у приватному фонді. Спочатку працівники віком 36 і більше років повинні булиприйняти рішення щодо участі у другому рівні до 30 червня 2013 р. Молодші працівники віком

до 36 років повинні прийняти відповідне рішення до кінця року, у якому їм виповнюється 35

років. Проте, низький рівень участі у програмі призвів до продовження зазначених термінів.

Існує висока ймовірність відмови від системи у світлі парламентських виборів, які відбудуться

наприкінці цього року.

Усе зазначене вище дозволяє зробити наступні висновки: (1) з самого початку пенсійна

реформа (1) не враховувала достатньою мірою вплив старіння населення на вартістьпенсійного забезпечення для теперішніх та майбутніх пенсіонерів; або (2) уряди не були готові

до рішучих дій та впровадження системних реформ. Наприклад, реформа пенсійної системи

Угорщини почалася у 1998 р., проте на прийняття закону, який підвищував пенсійний вік до 65

років, пішло одинадцять років, а на те, щоб цей закон набув чинності, потрібно було майже 20

років.

Проблема полягала у тому, що недостатньо реформованій солідарній системі була «нав’язана»

загальнообов’язкова накопичувальна пенсійна система. Для того, щоб забезпечити

ефективність загальнообов’язкової накопичувальної пенсійної системи, потрібно, щоб

фінансування пенсій для існуючих та майбутніх пенсіонерів було спроможним витримативідволікання частини внесків до приватного сектору. Лише у невеликій кількості випадків

система продемонструвала таку спроможність, а тому і відбувались усі вищезгадані

скорочення та зміни тарифів внесків у обов’язкових накопичувальних пенсійних системах

різних країн, що підірвали довіру населення до пенсійної системи.

Оцінюючи ситуацію сьогодні, можна зазначити, що більш поступовий та обережний підхід до

реформування пенсійної системи мав би кращі результати.

Ми зовсім не маємо наміру стверджувати, що загальнообов’язкові накопичувальні пенсійні

системи по своїй природі є неефективними, просто потрібна їх краща інтеграція із солідарною

системою.



17

ВПЛИВ НА РОЗВИТОК РИНКІВ КАПІТАЛУ

Загальне враження, що розвиток пенсійної системи, зокрема пенсійних фондів, впливає на

розвиток ринків капіталу країни.

Бйорш‐Зупан (Borsch‐Supan) у своїй роботі 2005 р.3 відстоює таку точку зору, зазначаючи, що

благотворним побічним ефектом пенсійної реформи є те, що вона призведе до підвищенняекономічного зростання завдяки збільшенню норми заощаджень та більш ефективномуфункціонуванню ринків капіталу. Це може частково компенсувати складність переходу від

нефондованої до фондованої системи. Крім того, економічне зростання полегшить проблеми,

пов’язані із старінням населення.

Старіння населення є одним із основних чинників, які спонукають до реформування пенсійноїсистеми. Накопичення пенсій може підвищити темпи економічного зростання через

збільшення сукупного обсягу заощаджень, розвиток ринків капіталу, зменшення дисбалансів

на ринку праці і підвищення якості корпоративного управління.

Див.: Borsch‐Supan, A, F. Koke, and J. Winter. Pension Reform, Savings Behaviour and Capital Market

Performance. Journal of Pension Economics and Finance 4.

Джерело:

http://journals.cambridge.org/action/displayIssue?decade=2000&jid=PEF&volumeId=4&issueId=01&iid=300861

Ця точка зору певною мірою ставиться під сумнів у роботі Менга (Meng) і Пфау (Pfau) «Роль

пенсійних фондів у розвитку ринку капіталу»4 (жовтень 2010 р.). Автори стверджують, що за

даними дослідження у деяких країнах фінансові активи пенсійних фондів мають позитивнийвплив на глибину та ліквідність фондового ринку, а також на глибину ринку облігацій

підприємств.

Проте, якщо досліджувані країни розділити на дві групи відповідно до рівня їх фінансового

розвитку, то такий вплив є значним тільки для країн з «високим» рівнем фінансового розвитку. А в країнах з «низьким» рівнем фінансового розвитку пенсійні кошти не впливають на розвиток

ринків капіталу.

Результати їхнього дослідження свідчать, що країни із різним рівнем фінансового розвитку

характеризуються різним кліматом на фінансових ринках, що може безпосередньо вплинутина роль та результати діяльності пенсійних фондів. Ці дві групи країн відрізняються за

системами регулювання інвестиційної діяльності пенсійних фондів, рівнем економічної

ефективності, рівнем прозорості, нормативно‐правовою базою, видами ринкової діяльності, а

також макроекономічними і фінансовими умовами.

На двох різних ринках відрізняються інвестиційна поведінка і напрями інвестування пенсійнихкоштів. Країни із низьким рівнем фінансового розвитку мають докладати більше зусиль, аби

створити умови для того, щоб пенсійні фонди позитивно вплинули на розвиток ринків

капіталу.

Результати досліджень свідчать, що, загалом, країни із низьким рівнем фінансового розвитку

не достатньо докладають зусиль, щоб скористатися перевагами пенсійних фондів.

Посилаючись на дослідження, вони стверджують, що у багатьох країнах активи пенсійнихфондів використовуються для фінансування дефіцитів державного бюджету або осіб із

3

Borsch‐Supan, A, F. Koke, and J. Winter. Pension Reform, Savings Behaviour and Capital Market Performance. Journal of Pension Economics and Finance 4. 4 Meng C. and Pfau W, “The Role of Pension Funds in Capital Market Development.”



18

політичними зв’язками або для створення неефективних інвестиційних проектів, не

справляючи будь‐якого позитивного впливу на розвиток та економічне зростання країни. Автори цитують Дмітрі Віттаса (Dmitri Vittas), який стверджує, що необхідною умовою

позитивного впливу пенсійних фондів на розвиток ринків капіталу є їх достатній розмір , а також

наявність ефективної регуляторної бази, що дозволятиме широкий спектр інвестицій, у томучислі в акції , а також обов’язковим є дотримання оптимальної інвестиційної політики

фондами. Звичайно, мають місце виключення, наприклад, у Чилі, країні із низьким рівнем

фінансового розвитку, де запровадження другого рівня мало надзвичайно позивний вплив на

розвиток ринків капіталу.

Інвестиційні можливості у країнах із низьким рівнем фінансового розвитку зазвичай є

ризикованішими, що може гальмувати інвестиції пенсійних фондів, які могли б стимулювати

розвиток фінансових ринків.

У цій роботі наступні країни визначено, як країни із низьким рівнем фінансового розвитку:

Аргентина, Австрія, Бельгія, Чилі, Колумбія, Чеська Республіка, Данія, Угорщина, Ізраїль,

Мексика, Норвегія, Перу, Польща, Португалія, Шрі‐Ланка і Таїланд. До групи країн із високим

рівнем фінансового розвитку належать: Австралія, Канада, Фінляндія, Німеччина, Італія, Японія, Корея, Малайзія, Нідерланди, Сінгапур, Південно‐Африканська Республіка, Іспанія, Швеція,

Швейцарія, Велика Британія і Сполучені Штати.

Див.: Meng C. and Pfau W, “The Role of Pension Funds in Capital Market Development.” National Graduate

Institute for Policy Studies Japan, Discussion Paper: 10‐17, October 2010.

Джерело: http://ideas.repec.org/p/ngi/dpaper/10‐17.html

Основними висновками роботи Дмітрі Віттаса (Світовий банк) є наступні.

Пенсійні фонди та інші інституційні інвестори є джерелом довгострокових контрактнихзаощаджень та стимулюють розвиток ринків цінних паперів.

Їх діяльність може урівноважувати діяльність комерційних та інвестиційних банків, стимулювати фінансові інновації , сприяти цілісності ринків і модернізації торговихплощадок, підвищувати рівень корпоративного управління і сприяти більш ефективному

фінансовому регулюванню.

Забезпечити належні передумови успішної пенсійної реформи не так важко , як інколиздається. Одночасно, створення передумов для позитивного впливу пенсійної реформи

є складнішим завданням.

Основною умовою успішної пенсійної реформи є політична воля керівників державипідтримувати макроекономічну стабільність у країні, сприяти розвитку невеликого

осередку ефективних та платоспроможних банків і страхових компаній, а також створити

ефективні державні органи нагляду і регулювання фінансових ринків. Виконанняостанньої умови легко досягти, відкривши внутрішні банківські і страхові ринки дляміжнародних учасників.

Основні умови для позитивного впливу пенсійної реформи на ринки капіталу

передбачають забезпечення «критичної маси» відповідних активів, розробку і прийняттявідповідних сприятливих нормативних актів, реалізацію відповідної стратегії оптимізації

та поширеність плюралістичних структур.

Пенсійні фонди не є необхідною або достатньою умовою розвитку ринків капіталу . Іншічинники, такі як розвиток технологій, дерегуляція, приватизація, прямі іноземніінвестиції , а також (особливо) регіональна і глобальна інтеграція є не менш важливими.

Якщо пенсійні фонди регулюються належним чином, а їх політика спрямована наоптимізацію діяльності, якщо вони працюють у плюралістичному середовищі, то коли



19

«критичну масу» буде досягнуто, вплив пенсійних фондів на розвиток ринків капіталу і

економічне зростання буде значним.

Пенсійні фонди є важливим компонентом «симбіотичної » фінансової системи, що

характеризується одночасним впливом пов’язаних між собою компонентів. Пенсійні

фонди можуть сприяти розвитку таких видів діяльності, як факторинг, лізинг і венчурні

інвестиції . Усі ці види діяльності сприяють створенню і розвитку малих підприємств.

Фінансові інновації , технології і глобалізація дозволяють країнам, що розвиваються,

швидше та ефективніше впроваджувати нові фінансові інструменти (хоча інституційна

розбудова є довгостроковим процесом).

Див.: Vittas, Dimitri, Pension Reform and Capital Market Development: “Feasibility” and “Impact”

Preconditions, World Bank Research Group.

Джерело:

http://econ.worldbank.org/external/default/main?pagePK=64165259&theSitePK=469382&piPK=64165421&m

enuPK=64166093&entityID=000094946_0009070538219

Чилі вважається країною, де пенсійна реформа мала надзвичайно позитивний вплив на ринкикапіталу.

Однією з причин успіху чилійської реформи було те, що починаючи з 1990‐х років її

підтримував спеціальний комітет високого рівня, створений при Міністерстві фінансів,

завданням якого було забезпечення сталого розвитку ринків капіталу шляхом:

визначення потреб ринку і сприяння створенню інструментів для інвестування коштів

пенсійних фондів, наприклад, визначення об’єктів інвестування (дороги, порти і т.д.);

запобігання зловживанням і маніпуляціям преміями за ризик при поданні конкурснихпропозицій, а також порушенням законів про корпоративне управління з боку учасників

ринку; посилення спроможності органів нагляду за фінансовими ринками.

Країни, що не спромоглися досягнути чилійського рівня успіху, демонстрували брак політичної

зацікавленості відразу після прийняття відповідного законодавства.

Див.: Rudolph H., Pension Funds Reform and Capital Market Development: Threats and Misconceptions

Джерело: www.apapr.ro/images/stories/materiale/.../2011/.../wb%20rudolph.pdf

Зазначене вище може наштовхнути на думку, що незалучення Міністерства фінансів до

керівництва процесом розвитку накопичувальної пенсійної системи в Україні зменшує шанси

пенсійної реформи на успіх.

Аугусто Іглесіас Палау (Augusto Iglesias Palau) у своїй роботі, присвяченій аналізу пенсійної

реформи у Чилі5 (на замовлення Організації економічного співробітництва і розвитку), зазначаємайже одностайну думку експертів, що чилійська пенсійна реформа позитивно вплинула на

ринки капіталу. Зокрема, результати більшості досліджень свідчать про те, що зростання

пенсійних фондів сприяло зростанню ринків, спонукало органи влади удосконалюватизаконодавство, а також сприяло підвищенню рівня прозорості ринку та удосконаленню

практик корпоративного управління.

5 “Pension Reform in Chile Revisited”.



20

Як тільки пенсійні фонди почали інвестувати у фінансові активи, зросли обсяги торгівлі на

місцевих ринках капіталу та з’явились нові можливості фінансування. Зокрема, накопиченняпенсійних коштів сприяло появі попиту на довгострокові фінансові інструменти, таким чином,

створюючи умови для розвитку відповідного ринку. Це великою мірою пояснює зростання

ринку довгострокових облігацій протягом останніх двох десятиріч. У свою чергу, зростанняринків капіталу заохочує фінансові інновації , оскільки сприяє розвитку нових установ (таких як

зберігачі, централізовані механізми клірингу та електронні системи торгівлі цінними

паперами), які, враховуючи потребу у великому обсязі інвестування, навряд чи з’явилися б за

інших умов на невеличких ринках.

Див.: Iglesias‐Palau, A. (2009), “Pension Reform in Chile Revisited: What Has Been Learned?”, OECD Social,

Employment and Migration Working Papers, No. 86, OECD Publishing.

Джерело: http://www.oecd‐ilibrary.org/social ‐issues‐migration‐health/pension‐reform‐in‐chile‐

evisited_224473276417)

Австралія є ще однією країною, де розвиток пенсійної системи вважається чинником, який

сприяв розвитку ринків капіталу. У проекті державного бюджету на 2012 р. зазначалося, що

зростання рівня національних заощаджень протягом останніх років відображає наявність зрілої

системи пенсійного забезпечення, запровадженої у середині 1980‐х, і зростання заощадженьна рівні домогосподарств після глобальної фінансової кризи. Уряд збільшив тариф внесків до

загальнообов’язкової накопичувальної системи з 9% до 12%. Зміни у структурі заощаджень

домогосподарств свідчать про високу ймовірність зростання рівня заощаджень протягом

наступних років.

Пенсійне страхування є джерелом фінансування решти економіки, джерелом, важливість якого

зростає. Пенсійне страхування сприяло зниженню фінансових ризиків, зокрема під час

глобальної фінансової кризи. Сприяючи зростанню рівня національних заощаджень, система

пенсійного страхування сприяє зростанню національного доходу шляхом збільшення обсягу

інвестицій або підвищення рівня інвестиційного доходу австралійців.

Бюджетні показники свідчать, що починаючи з 2008 року у структурі активів пенсійних фондів

відбуваються суттєві зміни. Пенсійні фонди відходять від інвестування в акції та боргові цінні

папери іноземних емітентів, та більше інвестують в акції австралійських емітентів. За цейперіод пенсійні фонди забезпечили близько 50 відсотків чистого фінансування в акції як банків,

так і нефінансових установ.

Частка активів пенсійних фондів на депозитах австралійських банках також зросла з початку

2000‐х. Це допомогло австралійським банкам і не фінансовим компаніям запровадити меншризиковані форми фінансування в економічному середовищі, де фінансування боргу є менш

доступним і більш ризикованим, ніж до глобальної фінансової кризи.

Див.: www.budget.gov.au/2012‐13/content/bp1/download/bp1_bst4.pdf

У межах нещодавнього дослідження, яке виконувалось на замовлення Асоціації фондів

пенсійного забезпечення Австралії , було використано моделювання економічного зростання,

яке переконливо довело надзвичайно позитивний вплив обов’язкових пенсійних внесків нарозвиток економіки. Зокрема, зазначається, що система обов’язкових заощаджень сприяла

підвищенню рівня заощаджень домогосподарств з 1,5% до 2% ВВП країни. Також

зазначається, що система пенсійного страхування сприяє інвестиціям в акціонерний капітал

австралійських компаній, венчурний капітал та інфраструктуру, а також підтримує рівень

споживання пенсіонерів.

Див.: Better living standards and a stronger economy: the role of superannuation in Australia ASFA. Allen

Consulting Group, 2009. Джерело: http://www.superannuation.asn.au



21

Подібні тенденції спостерігаються не лише у країнах ОЕСР. У своїй роботі 2012 р., присвяченійвпливу пенсійної реформи на розвиток ринків капіталу Нігерії , Месіке (Mesike) та Ібівок

(Ibiwoye) (Університет Лагосу) стверджують, що результати аналізу усіх відповідних змінних

величин переконливо свідчать про зростання обсягу договірних заощаджень і розвиток ринкуцінних паперів завдяки пенсійній реформі.

Див.: Godson Mesike and Ade Ibiwoye Pension Reform And Financial Market Development Nexus: Evidence

From Nigeria International Journal of Academic Research in Business and Social SciencesJune2012, Vol. 2, No. 6.

Джерело: http://www.hrmars.com/admin/pics/892.pdf)



22

ВПЛИВ НА ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК

Вважається, що структура системи соціального забезпечення (солідарних пенсійних систем)

має серйозний вплив на вибір громадянами моделі пенсійного забезпечення. У межахсолідарних пенсійних систем працююче населення сплачує податки на утримання теперішніх

пенсіонерів, що спонукає громадян відповідного віку виходити на пенсію або працювати

меншу кількість годин і т.д., оскільки їх пенсійне забезпечення залежить від внеску наступнихпоколінь, не має жодного відношення до внесків самих пенсіонерів. Інакше кажучи,

відсутність зв’язку між внесками та пенсіями позбавляє людей стимулів працювати (цюпроблему завжди називають проблемою «актуарної справедливості »).

Див.: Assar Lindbeck & Mats Persson, The Gains from Pension Reform, Journal of Economic Literature,

American Economic Association, vol. 41(1), pages 74‐112, March 2003.

Джерело: http://ideas.repec.org/f/pli332.html

З іншого боку, недержавні пенсійні фонди діють, як інституційні інвестори. Накопичувальна

система пенсійного забезпечення створює для них нові інвестиційні можливості навнутрішньому ринку і дозволяє пенсійним фондам інвестувати усі або значну частину внесків в

економічно обґрунтовані проекти. Об’єктом таких інвестицій може бути, наприклад,

економічна діяльність, спрямована на експорт товарів і послуг. Такі економічні проектизабезпечують сталу зайнятість населення, створюють нові можливості для підприємництва та

забезпечують соціально важливі результати (наприклад: будівництво житла, розвиток

інфраструктури та ін.). Основною метою фондів, звичайно, є забезпечення прийнятного рівня

доходу учасників.

У своїй роботі Барр (Barr) і Даймонд (Diamond)* порівнюють накопичувальні недержавні

пенсійні системи із альтеративними підходами, що передбачають перерахування внесків

державі, з яких вона здійснюватиме пенсійні виплати, водночас перераховуючи на рахункипрацівників нові державні боргові зобов’язання на таку ж суму (фактично, умовно‐

накопичувальна система). Вплив такої політики на національні накопичення буде аналогічним

впливу солідарної пенсійної системи.

Проте традиційні солідарні системи передбачають виплату майбутніх пенсій за рахунокмайбутніх внесків. Розміщення нових державних облігацій на індивідуальних рахунках

працівників забезпечуватиме (принаймні, частково) виплати за рахунок майбутніх податкових

надходжень. Хоча короткостроковий вплив заощаджень є більш‐менш подібним у межах усіхсистем, відмінності спостерігатимуться щодо рівня пенсійного забезпечення, тарифів пенсійних

внесків, державних надходжень і відсоткових ставок за державними облігаціями. Якщо

система пенсійного забезпечення інвестує у державні цінні папери, рівень пенсій залежатиме

від відсоткової ставки за такими цінними паперами. У системі з визначеною виплатою рівень

пенсійного забезпечення залежатиме від формули, на основі якої розраховуватиметься розмірпенсійної виплати. Таким чином, важливо розрізняти між моделлю фінансування, метою якої є

збільшення заощаджень, і моделлю фінансування на основі розміщення на рахунках учасниківнових державних облігацій (що не призводить до збільшення заощаджень).

Існує ще один аргумент на користь приватної пенсійної системи, а саме її спроможність

ефективніше інвестувати заощадження (особливо у країнах, де фінансові установи знаходяться

на етапі розвитку), проте лише коли зростання рівня інвестицій приводить до позитивних змін угалузі нагляду і регулювання фінансових ринків. Одночасно, пожвавлення ринків капіталу в

умовах неналежного ринкового нагляду і регулювання збільшує ризик і може призвести до

зниження інвестиційних доходів.

Постає запитання: «Коли накопичувальна система є бажаною?»



23

Відповідаючи на це запитання автори роботи зазначають, що визначення впливу пенсійноїсистеми на рівень добробуту країни вимагає відповіді на такі дві групи запитань запитання .

Що дає перехід на накопичувальну систему?

(а) Чи збільшується дохід

через збільшення обсягів заощаджень у країні із низьким рівнем заощаджень

та/або

через зміцнення ринків капіталу, підвищення ефективності інвестицій заощаджень?

(б) Чи має це бажаний вплив перерозподілу ресурсів між поколіннями?

Чи є перехід до накопичувальної системи ефективним з економічної точки зору?

Чи дозволяють економічні умови та інституційний потенціал країни забезпечитибезпечні пенсійні програми, адміністрування яких не потребуватиме великих

витрат?

Ствердні відповіді дозволяють припустити бажаність переходу до нової накопичувальної

системи пенсійного забезпечення.

*Див.: Nicholas Barr and Peter Diamond, Pension Reform in China: Issues, Options and Recommendations,

February 2010. Джерело: http://economics.mit.edu/files/6310)



24

ЧИ МОЖЕ ЕФЕКТИВНО ПРАЦЮВАТИ СИСТЕМА ДРУГОГО РІВНЯ?

Відповіддю на це запитання є: так, системи пенсійного забезпечення другого рівня можутьпрацювати і мають працювати ефективно. Це підтверджується успішними прикладами,

зокрема досить розвинутими на даний час пенсійними системами Австралії і Чилі.

Проте, навіть досвід «молодих» систем дає підстави для оптимізму. Наприклад, у квітні 2013 р. Банк Литви опублікував результати дослідження, за якими реформований другий рівеньпенсійної системи країни може забезпечити підвищення рівня пенсій на третину, при цьому

скоротивши відповідні витрати держави. Добровільна система другого рівня, яка була

запроваджена у 2004році та фінансувалась за рахунок частки від внеску на соціальне

страхування, який становив 34%, зазнала значних змін у 2012 році..

Базову ставку внеску до пенсійної системи другого рівня було підвищено з 1,5% (2012 р.) до

2,5% (2013 р.). Базова ставка буде знижена до 2% протягом 2014‐15 рр., коли будезапроваджено додатковий тариф. Тобто, працівники зможуть сплачувати додатково 1%

валової заробітної платні, держава також забезпечує додатковий 1% (так звана формула

«2+1=1»). Протягом 2016‐2019 рр. додаткова ставка, за якою будуть сплачувати працівники ідержава, зростає до 2%. При цьому, базова ставка внесків до пенсійної системи зросте до 3,5% з 2020 р.

Банк Литви розробив математичну модель, що здійснює аналіз приблизно 50 000 змінних і

низки сценаріїв. У відповідності до отриманих результатів пенсії учасників системи другогорівня, які сплачують внески за додатковою ставкою, зростуть на 15‐34%. Проте, працівники у

віці 55 і більше років із низькою або середньою заробітною платнею, які є учасниками

пенсійної системи другого рівня, наражатимуться на певні інвестиційні ризики. Модель

використовувалася також для визначення впливу пенсійної системи другого рівня на стан

державних фінансів.

Банк Литви попереджає, що участь держави у системі другого рівня може призвести до

зростання податків, зменшення витрат на громадські потреби або зростання державного боргуу майбутньому. Загальний висновок є таким: у 2036 р. дворівнева система пенсійного

забезпечення стане найдешевшим рішенням для держави через скорочення відрахувань з

державного фонду соціального страхування у поєднанні із підвищенням рівня пенсій (як

відсотку заробітної платні).

Одночасно, мають місце сумніви щодо ефективності системи у деяких країнах. При цьому

необхідно звертати увагу на умови кожної окремої країни. У звіті Світового банку (Викликиобов’язкової накопичувальної пенсійної системи Російської Федерації ) зазначається, що у Росії ,

навіть якщо ставка дохідності відповідатиме рівню інфляції , фактична нульова ставка дохідностізабезпечить відшкодування заробітної платні на рівні 6‐7%. Припустивши, що термін

накопичення коштів становитиме 40 років, термін виплати пенсії – 20 років, а річне зростанняреальної заробітної платні – 3,5%, нульової фактичної дохідності буде абсолютно недостатньо

для задоволення пенсійних потреб населення. Рівень дохідності пенсійних фондів другого

рівня має бути набагато вищим. Довгострокова дохідність на рівні 4% є необхідною для

відшкодування заробітної платні на рівні 13‐14% (6% для відшкодування на рівні 20%).

Rudolph, Heinz P. and Peter Holtzer, Challenges of the Mandatory Funded Pension System in the Russian

Federation http://www‐

wds.worldbank.org/servlet/WDSContentServer/WDSP/IB/2010/12/30/000158349_20101230163755/Rendere

d/PDF/WPS5514.pdf



Рівень адміністративних витрат є важливим чинником ефективності пенсійних систем другого

рівня. У квітні 2011 р. було опубліковано результати дослідження регулятора ринку фінансовихпослуг Нідерландів,

6 у відповідності до якого «зниження витрат на 0,25 процентних пунктів

матиме наслідком збільшення обсягу пенсійних активів на 7,5% протягом сорока років».

Інакше кажучи: кожне збільшення адміністративних витрат на 0,25% вартості активів зменшує

суму коштів на індивідуальному рахунку учасника пенсійного фонду із фіксованими внескамина 7,5%.

Див.: http://www.afm.nl/en/professionals/afm‐actueel/rapporten/2011/kosten ‐pensioenfondsen.aspx

Основною метою пенсійної системи другого рівня є забезпечення достатнього коефіцієнту

заміщення на прийнятному рівні (рівень визначається, як відсоток заробітної платні). Таким

чином, фінансові компанії , що надають послуги у накопичувальній пенсійній системі, повинніпам’ятати, що основною метою є забезпечення добробуту саме учасників системи, а не їх

особистих прибутків. Ніхто не заперечує право фінансових компаній, що надають послуги у

накопичувальній пенсійній системі, отримувати прибуток. Маємо достатньо прикладів, колифінансові компанії були усунуті з пенсійних ринків. Тому, в українській накопичувальній

пенсійній системі необхідно знайти оптимальний баланс між доходами фінансових компаній

та інтересами учасників.

6 Financial Markets Authority.

Documents

Intl Experience Level2 Pension Systems Ua