РИБОГОСПОДАРСЬКАНАУКА УКРАЇНИ

2/2010

ISSN 2075-1508

ІНСТИТУТ РИБНОГО ГОСПОДАРСТВА НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК УКРАЇНИ

Засновник — Інститут рибного господарства Національної академії аграрних наук України, м. Київ.

Адреса редакції: 03164, м. Київ-164, вул. Обухівська, 135. Тел. (044) 423-74-65. Сайт: http://ifr.com.ua/jurnal.php E-mail: ifr@mail.kar.net

Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 12495-1379 Р.

Журнал друкується за рішенням вченої ради Інституту рибного господарства НААН України (протокол № 3 від 02.06.10 р.).

Підписано до друку 14.06.2010 р. Формат 70×108/16. Друк офсетний. Ум. друк. арк. 10,97. Наклад 500 прим.

Оригінал-макет та друк ТОВ “ДІА”. 03022, Київ-22, вул. Васильківська, 45, тел.: 455-91-52

Головний редакторГРИЦИНЯК ІГОР ІВАНОВИЧ

Заступники головного редактораТРЕТЯК О.М.

ГРИНЖЕВСЬКИЙ М.В.

Відповідальний секретарБОРБАТ М.О.

РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯБалтаджі Р.А.

Бех В.В. Бузевич І.Ю.

Бучацький Л.П. Вовк Н.І.

Гриб Й.В.Дворецький А.І. Єфименко М.Я.

Костенко О.І. Кражан С.А.

Олексієнко О.О. Пірус Р.І.

Протасов О.О. Тарасюк С.І.

Толоконніков Ю.О.Янович В.Г.

Шерман І.М.

РЕДАКЦІЙНА РАДААрсан О.М.

Богерук А.К. Вараді Л.

Желтов Ю.О. Євтушенко М.Ю.

Кончиць В.В. Крупінський Е.

Матвієнко Н.М. Монченко В.І.

Муквіч М.Г. Смирнюк Н.І.

Тучапський Я.В. Чернік В.Г.

Яковлева Т.В.Мельник А.П.

Editor-in-ChiefHRYTSYNJAK IHOR IVANOVYCH

Deputy Editors-in-ChiefTRETYAK О.М.GRYNZHEVSKYI М.V.

Responsible SecretaryBORBAT M.O.

EDITORIAL BOARDBaltagi R.А. Bekh V.V. Buzevych І.Yu. Buchatsky L.P. Vovk N.І. Gryb J.V.Dvoretsky А.І.Yefymenko М.Ya. Kostenko О.І. Krazhan S.А. Oleksiyenko О.О. Pirus R.І.Protasov O.O.Tarasyuk S.І.Tolokonnikov Yu.О.Yanovych V.G. Sherman І.М.

EDITORIAL COUNCILArsan О.М.Bogheruk А.K. Varadi L. Zheltov Yu.О. Yevtushenko М.Yu. Konchyts V.V.Krupinsky E.Matviyenko N.М.Monchenko V.І. Mukvich М.G. Smyrnyuk N.І. Tuchapsky Ya.V. Chernik V.G. Yakovleva Т.V.Melnik A.P.

2 2010 (12)

ІНСТИТУТ РИБНОГО ГОСПОДАРСТВА НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК УКРАЇНИ

НАУКОВИЙ ЖУРНАЛЗаснований у 2007 р. Виходить 4 рази на рік ISSN 2075–1508

РИБОГОСПОДАРСЬКА НАУКА УКРАЇНИ

КИЇВ•2010

ЗМІСТ CONTENTS

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Третяк О.М.Система науково об´рунтованого розвитку аквакультури веслоноса в Україні ..................................................... 3

БІОРЕСУРСИ ТА ЕКОЛОГІЯ ВОДОЙМ

Гриб Й.В., Гринжевський М.В., Шандрук О.М.Формування сторонніх запахів товарного коропа, походження, виникнення, ліквідація, попередження ......................... 26

Христенко Д.С.Кількісний та якісний розподіл молоді риб на різних ділянках Кременчуцького водосховища ............................................. 31

Котовська Г.О.Особливості проходження нересту щуки Кременчуцького водосховища .................. 36

Діденко О.В., Великопольський І.Й., Устич В.І.Ефективність використання деяких знарядь лову для проведення іхтіологічної зйомки в річках Закарпаття ..................... 40

Спесивий Т.В., Кузьменко Ю.Г.Аналіз росту самиць плоскирки популяції Дніпродзержинського водосховища ......... 46

Свєчкова Н.В.Гідрохімічний режим Придніпровського тепловодного рибного господарства ........ 50

ACTUAL PROBLEMS AND PROSPECTS

Tretyak O.The system of scientifically grounded development of paddlefish aquaculture in Ukraine .................................................... 3

BIORESOURCES AND ECOLOGY OF WATER BODI

Gryb J., Grynzhevsky M., Shandruk O.Forming, origin, liquidation and prevention of market carp strange smells ........................................................ 26

D. KhristenkoQuantitative and qualitative distribution of fush juveniles on different sections of the Kremenchuk reservoir ...................... 31

Kotovska А.Particularities of pike spawning in the Kremenchuk reservoir ...................... 36

Didenko A., Velykopolsky I., Ustych V.Use of some fishing gears for fish sampling in rivers of Transcarpathian region ........................................................ 40

Spesivy T., Kuzmenko Yu.Growing patterns analyze of females of silver bream from Dneprodserzhinsky reservoir. ... 46

Svechkova N.Hydrochemical condition of Pridneprovsky warmth water fish farm .............................. 50

© Науковий журнал “РИБОГОСПОДАРСЬКА НАУКА УКРАЇНИ”, 2010

Постановою ВАК України журнал “Рибогосподарська наука України” віднесено до “Переліку на-укових фахових видань України”, в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукового ступеня доктора та кандидата наук за спеціальністю 06.02.03 — рибництво (сільськогосподарські науки) та 03.00.10 — іхтіологія (біологічні науки).

Ляшенко А.В., Зорина-Сахарова Е.Е., Маковский В.В., Санжак Ю.О., Процепова В.Н.Структурно-функциональная характеристика макрозообентоса и рыбопродуктивность Сасыкского водохранилища ......................................... 60

Потрохов О.С., Зіньковський О.Г., Худіяш Ю.М.Вплив сполук мінерального азоту на життєздатність коропових риб на різних стадіях онтогенезу .................... 66

Потрохов О.С., Зіньковський О.Г., Могилевич Н.О.Сезонні зміни загальних біохімічних показників коропів під впливом сполук алохтонного азоту .................................... 72

Гриб Й.В., Ситник Ю.М., Борбат М.О.Гідроекологія р. Нивка: сучасний стан та виходи із екологічних ризиків ............. 79

Яковенко В.О., Дворецький А.І.Зообентос Дніпровського водосховища в умовах антропогенного пресу ............... 88

Пустовгар В.П., Красюк Ю.М., Худіяш Ю.М.Особливості дії підвищеної солоності води на життєздатність і деякі біохімічні показники бичків пісочників ................... 95

Сондак В.В.Збереження видового різноманіття, природних умов відтворення та охорона рибних ресурсів у річковій мережі Західного Полісся України ....................... 99

КОРМИ ТА ГОДІВЛЯ РИБ

Грициняк І.І., Желтов Ю.О., Тучапська А.Я.Голозерний овес у складі рибних кормів при вирощуванні товарного коропа ....... 111

Грициняк І.І., Цьонь Н.І.Зоопланктон вирощувальних ставів при експериментальному згодовуванні цьоголіткам коропа комбікорму з бардою в умовах лісостепової зони України ................................................... 115

Хижняк М.І., Цьонь Н.І.Спиртова барда як цінна кормова добавка й органічне добриво у сільському господарстві ....................... 122

ЕКОНОМІКА

Смирнюк Н.І., Буряк І.В., Чернік В.В.Ефективність організаційно-економічного механізму господарювання у ВАТ “Львівський рибокомбінат” .......... 131

ХРОНІКАМиколі Олексійовичу Борбату — 60 років .................................................. 136

Lyasenko A., Zoryna-Sacharova E., Makovsky V., Sanjac Yu., Protsepova V.Structural characteristic of macrobenthos communites and fish capacity of the Sasyk reservoir ................................. 60

Potrohov О., Zinkovskiy O., Hudiyash Yu.Impact of mineral nitrogen combination on viability of carp fishes on different stages of ontogenesis .................................. 66

Potrohov O., Zinkovskyi O., Mogylevych N.Seasonal changes of general biochemical indexes of carps under compound of alochthonic nitrogen act ......................... 72

Gryb J., Sytnyk Yu., Borbat M.Hydroecology of Nyvka river: the modern state and exits from ecological risks ........... 79

Yakovenko V., Dvoretsky A.Structural-functional state of zoobenthos of Dnieprovske reservoir ............................. 88

Pustovgar V., Krasyuk Y., Khudiyash Y.Peculiarity effect of higher salinity of water on survival and some biochemical indicators of monkey goby .......................... 95

Sondak V.Preservation of species variety of natural conditions for reproduction and protection of fish resources in river netvork of western Ukrainian Polissya ...................................... 99

FEED AND FEEDING OF FISH

Hrytsynyak I., Zheltov Y., Tuchapska A.Holozernyy oats in forage fish stock in the cultivation of marketable carp ........ 111

Grytsyniak I., Tsion N.Zooplankton of fish-breeding ponds under experimental feeding of one-year carps the mixture of mixed fodder with grain distillery dregs under the conditions of Ukraine Forest-steppe zone .................. 115

Chichn’ak М., Tsion’ N.Alcogol production waste material as forrage additive and organic fertilizer in aqriculture. .......................................... 122

ECONOMY

Smirnyuk N., Burak I., Tovstenko L., Chernik V.Efficiency of economic-organizing mechanism of management in JSC “Lviv fish combine” .................................. 131

CHRONICLEMykola Oleksiyovych Borbat — 60 ............................................ 136

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

РИБОГОСПОДАРСЬКА НАУКА УКРАЇНИ • № 2/2010 3

Розширення видової структури штуч-но сформованих іхтіокомплексів у внут-рішніх водоймах України з введенням до їх складу разом з традиційними (короп і рослиноїдні риби) інших більш цінних видів риб, зокрема нових для вітчизня-ної аквакультури, сприяє раціональному використанню біологічних ресурсів во-дойм, дає змогу поліпшити асортимент рибопродукції за умов підвищення при-бутковості виробництва та досягнення ре-сурсоощадного ефекту. Водночас виникає можливість прискорити процеси освоєння прогресивного зарубіжного досвіду щодо впровадження окремих технологічних нововведень у сучасній аквакультурі та посилити методичний потенціал науко-вого забезпечення рибництва. Проте частка таких найцінніших об’єктів ри-борозведення, як осетроподібні риби в загальних обсягах товарної продукції вітчизняних рибницьких підприємств по-стійно характеризується вкрай низькими величинами і в останні роки становить менше 0,2%, що значною мірою пов’язано з негативним впливом комплексу еконо-мічних чинників лімітуючого характеру за дефіциту відповідних інвестицій.

Тому особливий інтерес для сучасної аквакультури України становлять нові цінні об’єкти рибництва, культивування яких не потребує значних додаткових інвестицій на придбання дорогого облад-нання і використання високовитратних

технологій. За результатами проведених наукових досліджень та низки виробни-чих випробувань переконливо доведено, що одним з найперспективніших серед таких видів риб є завезений в країни Схід-ної і Центральної Європи північноамери-канський представник осетроподібних риб, споживач планктонних кормових організмів і детриту — веслоніс (Polyodon spathula (Walbaum)). До важливих пере-ваг розвитку аквакультури веслоноса в Україні належить також можливість компенсації втрат осетрової продукції, що виникли внаслідок катастрофічного зменшення запасів осетрових риб у при-родних водоймах та пов’язаної з цим заборони їх промислового вилову в Азо-во-Чорноморському басейні [1–3].

Результати експериментальних робіт, проведених протягом останнього десяти-ліття у виробничих умовах рибницьких підприємств, розташованих у різних при-родно-кліматичних зонах країни, дають підстави вважати завершеним перший етап рибогосподарського освоєння вес-лоноса в аквакультурі України. Зокрема забезпечено виконання ключових зав-дань, що мають вирішальне значення для створення базових науково-виробничих засад культивування цього нетрадицій-ного об’єкта риборозведення в умовах інтродукції, а саме: вивчено окремі біо-логічні особливості веслоноса як об’єкта аквакультури, вирощено та сформовано

УДК 639.3 “313”

СИСТЕМА НАУКОВО ОБҐРУНТОВАНОГО РОЗВИТКУ АКВАКУЛЬТУРИ ВЕСЛОНОСА В УКРАЇНІ

О.М. Третяк

Інститут рибного господарства НААНУ, м. Київ

Представлено аналіз системних підходів у плануванні та організації наукового забезпечення і виробничих заходів, спрямованих на рибогосподарське освоєння в Україні північноамери-канського веслоноса. Визначено пріоритетні напрями введення його в аквакультуру країни. Наведено розрахункові дані щодо необхідної кількості плідників, масштабів штучного від-творення та можливих обсягів виробництва товарної продукції веслоноса в прісноводній

аквакультурі України.

4 РИБОГОСПОДАРСЬКА НАУКА УКРАЇНИ • № 2/2010

його вихідні ремонтно-маточні стада, від-працьовано основні технологічні ланки відтворення і вирощування життєстійкої молоді інтродуцента в заводських умовах, розроблено рибницько-біологічні основи вирощування його посадкового матеріалу і товарної продукції в умовах ставових господарств, здійснено аналіз даних щодо можливості адаптації прогресивного зару-біжного досвіду аквакультури веслоноса до характерних умов рибницьких підпри-ємств України, підготовлено відповідну нормативно-технологічну документацію [2, 4–8].

Надалі з метою досягнення макси-мальної ефективності введення веслоноса у вітчизняну аквакультуру видається до-цільним застосування системних підходів у плануванні та організації науково-ви-робничих заходів з послідовними етапами виконання відповідних робіт (рис. 1 та 2). Нижче наведено докладніші дані щодо окремих ланок наукового забезпечення та практичних завдань за різними на-прямами культивування веслоноса від-повідно до умов і пріоритетів розвитку рибного господарства України.

У процесі розроблення перспективної програми робіт щодо рибогосподарсько- го освоєння веслоноса одним з ключових завдань на шляху організації його масо-вого відтворення та широкомасштабного виробництва посадкового матеріалу ста-не необхідність істотного нарощування чисельності ремонтно-маточних стад. Це в свою чергу спонукає до розроблення науково обґрунтованих системних заходів щодо організації та ведення спрямованої селекційно-племінної роботи з весло-носом на довгострокову перспективу. При цьому планування та виконання зазначених робіт має спиратись на су-часні досягнення науки з урахуванням біологічних особливостей веслоноса як об’єкта розведення [7].

Разом з тим на даний час селекційно-племінна робота з веслоносом в Україні перебуває лише на підготовчому етапі розвитку. На цьому етапі селекційного процесу мають здійснюватись комплекс-ні дослідження, кінцевими завданнями яких є оцінка наявних племінних груп риб, підбір найбільш прийнятного ви-хідного племінного фонду та визначен-ня ефективних методів його подальшої

генетичної трансформації з метою по-ліпшення господарсько-цінних ознак. Особливе значення підготовчого етапу характерне для селекційно-племінної роботи з такими, як веслоніс новими об’єктами риборозведення, що підляга-ють доместикації в умовах інтродукції. Невід’ємною частиною початкового ета-пу робіт є вивчення селекційних ознак веслоноса, насамперед його фенотипної і генотипної мінливості та кореляційних зв’язків між окремими ознаками. Значний інтерес належить також накопиченню інформації щодо біологічних реакцій інтродуцента на зміну умов існування на різних етапах онтогенезу з метою удо-сконалення технологій його відтворення і вирощування [7, 9].

Беручи до уваги, що у самок веслоно-са першого року дозрівання (десятирічки) якість статевих продуктів здебільшого не відповідає рибницьким вимогам, роби-ти висновки щодо перспективності цих плідників слід лише після другого до-зрівання, коли можна впевнено оцінити репродуктивну здатність риб. У зв’язку з цим доцільно виявляти плідників, здатних продукувати повноцінну ікру вже в першу хвилю дозрівання, що може становити інтерес для подальшої селекційної роботи. Показовими в цьому плані можуть бути і самці, що досягають статевої зрілості на один-два роки раніше від основної частини особин чоловічої статі.

Надалі в процесі розроблення ефек-тивної системи ведення племінної роботи з веслоносом необхідно вивчити вплив віку плідників на якість нащадків, ви-значити тривалість їх ефективного ви-користання і запропонувати оптимальну вікову структуру маточних стад. Особливу увагу слід звертати на самок і самців, що стабільно (неодноразово) продукують гамети найвищої якості та демонстру-ють максимальний рівень плодючості, використовуючи їх потомство при фор-муванні племінних груп риб. Певний інтерес викликають дослідження впливу рибницьких робіт із самками першого року дозрівання та процесів резорбції зрілих статевих продуктів у “невідпрацьо-ваних” риб на подальші репродуктивні властивості плідників веслоноса.

Як відомо, самки веслоноса, від яких було одержано ікру, здебільшого про-

Третяк О.М.

РИБОГОСПОДАРСЬКА НАУКА УКРАЇНИ • № 2/2010 5

СИСТЕМА НАУКОВО ОБҐРУНТОВАНОГО РОЗВИТКУ АКВАКУЛЬТУРИ ВЕСЛОНОСА В УКРАЇНІ

Êðèòå𳿠òà ñèñòåìà âåäåííÿ ñåëåêö³éíî-ïëåì³ííî¿ ðîáîòè; ãåíåòè÷íèé ìîí³òîðèíã, ³ìóíîô³ç³îëîã³÷í³

äîñë³äæåííÿ òà ³õò³îïàòîëîã³÷íèé êîíòðîëü ïëåì³ííèõ ñòàä; ìåòîäè ðàííüîâ³êîâîãî

ïðèæèòòºâîãî âèçíà÷åííÿ ñòàò³ âåñëîíîñà

ÂÈÐÎÁÍÈ×À IJßËÜͲÑÒÜ

Îö³íêà ôàêòîð³â, ùî âïëèâàþòü íà ïðîäóêòèâí³ñòü ïë³äíèê³â ³ ÿê³ñòü íàùàäê³â âåñëîíîñà; ñåëåêö³éíèé â³äá³ð çà ð³âíåì ïðèñòîñîâàíîñò³ äî çàâîäñüêîãî

â³äòâîðåííÿ òà ð³÷íîþ öèêë³÷í³ñòþ äîçð³âàííÿ ñàìîê; á³îòåõíîëîã³÷í³ ðîçðîáêè (ÄÍÊ-òåõíîëî㳿,

êð³îá³îòåõíîëî㳿, ³íâåðñ³ÿ ñòàò³ òîùî)

Ìåòîäè ï³äâèùåííÿ åôåêòèâíîñò³ òåõíîëîã³é çàâäÿêè âèêîðèñòàííþ ìîæëèâîñòåé ³íäóñòð³àëüíî¿

àêâàêóëüòóðè, îïòèì³çàö³¿ êîìïëåêñó àá³îòè÷íèõ ôàêòîð³â ñåðåäîâèùà òà óäîñêîíàëåííÿ ñïîñîá³â

ãîä³âë³ ìîëîä³ âåñëîíîñà; ³õò³îïàòîëîã³÷íèé êîíòðîëü

Ìåòîäè ï³äâèùåííÿ åôåêòèâíîñò³ òåõíîëîã³é íà îñíîâ³ ðîçøèðåííÿ âèäîâîãî íàáîðó

êóëüòèâîâàíèõ âèä³â ðèá, îïòèì³çàö³¿ óìîâ ñåðåäîâèùà âèðîùóâàëüíèõ ñòàâ³â òà ïîë³ïøåííÿ

ðèáíèöüêî-á³îëîã³÷íèõ ïîêàçíèê³â óñ³õ îá’ºêò³â ïîë³êóëüòóðè; ³õò³îïàòîëîã³÷íèé êîíòðîëü;

íàóêîâèé ñóïðîâ³ä â³äáîðó öüîãîë³òîê âåñëîíîñà â ïëåì³íí³ ñòàäà

Ìåòîäè ï³äâèùåííÿ åôåêòèâíîñò³ òåõíîëîã³é íà îñíîâ³ ðîçøèðåííÿ âèäîâîãî íàáîðó

êóëüòèâîâàíèõ âèä³â ðèá, îïòèì³çàö³¿ óìîâ ñåðåäîâèùà íàãóëüíèõ ñòàâ³â òà ïîë³ïøåííÿ

ðèáíèöüêî-á³îëîã³÷íèõ ïîêàçíèê³â óñ³õ îá’ºêò³â ïîë³êóëüòóðè; ³õò³îïàòîëîã³÷íèé êîíòðîëü;

íàóêîâèé ñóïðîâ³ä â³äáîðó äâîë³òîê âåñëîíîñà â ïëåì³íí³ ñòàäà

Ðèáíèöüêî-á³îëîã³÷í³ îáґðóíòóâàííÿ âñåëåííÿ âåñëîíîñà â êîíêðåòí³ âîäí³ îá’ºêòè ð³çíîãî òèïó

òà îö³íêà ðåçóëüòàò³â åêñïåðèìåíòàëüíèõ ðîá³ò ç óðàõóâàííÿì êîìïëåêñó á³îòè÷íèõ òà àá³îòè÷íèõ

ôàêòîð³â ñåðåäîâèùà âîäîéì; ñïîñîáè ãîä³âë³ ð³çíîâ³êîâèõ ãðóï âåñëîíîñà â óìîâàõ ãîñïîäàðñòâ

³íäóñòð³àëüíîãî òèïó; á³îëîã³÷í³ äîñë³äæåííÿ ð³çíîâ³êîâèõ ãðóï ³íòðîäóöåíòà;

³õò³îïàòîëîã³÷íèé êîíòðîëü

Òåõí³êî-åêîíîì³÷í³ îá´ðóíòóâàííÿ; ïðîåêòíî-êîíñòðóêòîðñüê³ ðîçðîáêè; àäàïòàö³ÿ çàðóá³æíîãî

äîñâ³äó äî óìîâ êîíêðåòíèõ ãîñïîäàðñòâ

Íàðîùóâàííÿ ÷èñåëüíîñò³ ïëåì³ííîãî ìàòåð³àëó âåñëîíîñà

â óìîâàõ ïîâíîñèñòåìíèõ ñòàâîâèõ ãîñïîäàðñòâ òà ðèáîðîçïë³äíèê³â,

ðîçøèðåííÿ â³êîâî¿ ñòðóêòóðè ìàòî÷íèõ ñòàä

Çàâîäñüêå â³äòâîðåííÿ âåñëîíîñà ³ç çàñòîñóâàííÿì ìåòîä³â ïðèæèòòºâîãî

(áàãàòîð³÷íîãî) â³äáîðó ñòàòåâèõ ïðîäóêò³â â³ä ð³çíîâ³êîâèõ ãðóï ïë³äíèê³â; ðåàë³çàö³ÿ ÷àñòèíè

åìáð³îí³â ³íøèì ãîñïîäàðñòâàì (ìîæëèâ³ ïîñòàâêè ³ç-çà êîðäîíó)

Âèðîùóâàííÿ æèòòºñò³éêî¿ ìîëîä³ âåñëîíîñà ç âèêîðèñòàííÿì

åëåìåíò³â ³íäóñòð³àëüíèõ òåõíîëîã³é â óìîâàõ ñòàâîâèõ ãîñïîäàðñòâ;

ðåàë³çàö³ÿ ÷àñòèíè ëè÷èíîê ³ ìàëüê³â ³íøèì ãîñïîäàðñòâàì

Âèðîùóâàííÿ öüîãîë³òîê âåñëîíîñà â ñòàâàõ ó ïîë³êóëüòóð³ ç êîðîïîâèìè òà ³íøèìè âèäàìè ðèá; ïîïîâíåííÿ ïëåì³ííèõ ñòàä; ðåàë³çàö³ÿ ÷àñòèíè

ïîñàäêîâîãî ìàòåð³àëó ³íøèì ãîñïîäàðñòâàì

Âèðîùóâàííÿ òîâàðíèõ 2–3-ë³òîê âåñëîíîñà â ñòàâàõ ó ïîë³êóëüòóð³

ç êîðîïîâèìè òà ³íøèìè âèäàìè ðèá; ïîïîâíåííÿ ïëåì³ííèõ ñòàä ðèáàìè

2-ë³òíüîãî â³êó

Åêñïåðèìåíòàëüíå âñåëåííÿ âåñëîíîñà â îêðåì³ âîäîéìè

³íøîãî òèïó (ìàë³ âîäîñõîâèùà, âîäîéìè-îõîëîäæóâà÷³ òîùî);

åêñïåðèìåíòàëüíå âèðîùóâàííÿ ð³çíîâ³êîâèõ ãðóï âåñëîíîñà â óìîâàõ

ãîñïîäàðñòâ ³íäóñòð³àëüíîãî òèïó

Òåõí³÷íà ìîäåðí³çàö³ÿ ï³äïðèºìñòâ; êîìïëåêñ ðåìîíòíî-â³äíîâëþâàíèõ

òà ìåë³îðàòèâíèõ ðîá³ò ó ñòàâîâîìó ôîíä³

Рис. 1. Схема другого етапу рибогосподарського освоєння веслоноса в аквакультурі України

ÍÀÓÊÎÂÅ ÇÀÁÅÇÏÅ×ÅÍÍß

6 РИБОГОСПОДАРСЬКА НАУКА УКРАЇНИ • № 2/2010

пускають один нерестовий сезон (іноді два), тобто можуть використовуватись для відтворення не щороку. Водночас у процесі багаторічних спостережень в умовах аквакультури зафіксовано ви-падки повторного дозрівання окремих самок веслоноса вже на наступний рік після відбирання статевих продуктів, що не виключає можливість використання такого іхтіологічного матеріалу для по-дальшої селекційної роботи.

Роботи з формування та експлуатації основного фонду племінних стад весло-носа доцільно зосередити на великих підприємствах ставової аквакультури (повносистемні господарства та рибо-розплідники), насамперед на базі тих, що вже набули відповідного досвіду, мають висококваліфікований кадровий

потенціал рибівників та добре обладнані інкубаційно-личинкові рибницькі комп-лекси. Такі базові підприємства поряд із забезпеченням власних потреб у різно-віковій молоді веслоноса зможуть вико-нувати роль основних її постачальників для інших господарств, зацікавлених у розвитку аквакультури веслоноса.

Певна економія ставового фонду, призначеного для формування племінних стад веслоноса, можлива в разі викорис-тання в рибницьких роботах плідників, виловлених з інших типів внутрішніх водойм після їх зариблення і досягнення старшими віковими групами інтродуцен-та статевозрілого віку. Проте в зв’язку з тривалістю процесів статевого дозріван-ня веслоноса імовірність використання таких плідників у рибницьких роботах

Ñèñòåìí³ çàõîäè ùîäî ãåíåòè÷íî¿ òðàíñôîðìàö³¿ ïëåì³ííîãî ôîíäó âåñëîíîñà â óìîâàõ äîìåñòèêàö³¿ çà êîìïëåêñîì ñïàäêîâèõ

ãîñïîäàðñüêî-ö³ííèõ îçíàê; îö³íêà ãåíåòè÷íî¿ ñòðóêòóðè ïëåì³ííèõ ñòàä òà ³íäèâ³äóàëüíèõ ãåíåòè÷íèõ îñîáëèâîñòåé ïë³äíèê³â ç ìåòîþ

çàáåçïå÷åííÿ íàéâèùî¿ ãåòåðîçèãîòíîñò³ íàùàäê³â; åôåêòèâí³ ìåòîäè ôîðìóâàííÿ

îäíîñòàòåâèõ ìàòî÷íèõ ñòàä âåñëîíîñà (ñàìîê); íàóêîâèé ñóïðîâ³ä çàõîä³â ùîäî âèêîðèñòàííÿ

ìîæëèâîñòåé ñó÷àñíèõ êð³îá³îòåõíîëîã³é â àêâàêóëüòóð³; ³õò³îïàòîëîã³÷íèé êîíòðîëü

Íàóêîâèé ñóïðîâ³ä óïðîâàäæåííÿ ðîçðîáëåíèõ òåõíîëîã³é, óäîñêîíàëåííÿ îêðåìèõ òåõíîëîã³÷íèõ ëàíîê; âèêîðèñòàííÿ íîâèõ äàíèõ ç á³îëî㳿 ð³çíîâ³êîâèõ ãðóï âåñëîíîñà â ïðîöåñ³ óäîñêîíàëåííÿ òåõíîëîã³é éîãî êóëüòèâóâàííÿ;

íîâ³ ñïîñîáè âèðîùóâàííÿ îêðåìèõ â³êîâèõ ãðóï ³íòðîäóöåíòà ³ç çàñòîñóâàííÿì ³íòåíñèâíî¿ ãîä³âë³ øòó÷íèìè êîðìàìè ñïåö³àëüíèõ ðåöåïò³â â óìîâàõ ñòàâ³â ³ ãîñïîäàðñòâ ³íäóñòð³àëüíîãî

òèïó; ³õò³îïàòîëîã³÷íèé êîíòðîëü; íàóêîâèé ñóïðîâ³ä ïîïîâíåííÿ ÷èñåëüíîñò³

ïëåì³ííèõ ñòàä

Ðèáíèöüêî-á³îëîã³÷í³ îá´ðóíòóâàííÿ âñåëåííÿ âåñëîíîñà â êîíêðåòí³ âîäí³ îá’ºêòè òà îö³íêà ðåçóëüòàò³â åêñïåðèìåíòàëüíèõ ðîá³ò

ç óðàõóâàííÿì åêîëîã³÷íîãî ñòàíó òà ñòðóêòóðíî-ôóíêö³îíàëüíèõ ïîêàçíèê³â á³îöåíîç³â âîäîéì;

³õò³îïàòîëîã³÷íèé êîíòðîëü

Øèðîêîìàñøòàáíå ïðîìèñëîâå (çàâîäñüêå) â³äòâîðåííÿ âåñëîíîñà ç áàãàòîðàçîâèì

(áàãàòîð³÷íèì) âèêîðèñòàííÿì äîìåñòèêîâàíèõ ïë³äíèê³â ç ïîë³ïøåíèìè ãîñïîäàðñüêî-ö³ííèìè

ñïàäêîâèìè îçíàêàìè; ôîðìóâàííÿ òà åêñïëóàòàö³ÿ ñïåö³àëüíèõ ìàòî÷íèõ ñòàä âåñëîíîñà

(æ³íî÷î¿ ñòàò³) äëÿ ïîòðåá âèðîáíèöòâà õàð÷îâî¿ ³êðè â óìîâàõ ñòàâîâî¿ àêâàêóëüòóðè

Âèðîùóâàííÿ ð³çíîâ³êîâèõ ãðóï âåñëîíîñà â óìîâàõ â³ëüíîãî íàãóëó â ³íøîãî òèïó âîäîéìàõ (ìàë³ âîäîñõîâèùà,

âîäîéìè-îõîëîäæóâà÷³ òîùî) äëÿ ïîòðåá â³äòâîðåííÿ, âèðîáíèöòâà õàð÷îâî¿ ³êðè

òà òîâàðíîãî ðèáíèöòâà

Øèðîêîìàñøòàáíå âèðîùóâàííÿ ð³çíîâ³êîâèõ ãðóï âåñëîíîñà çà ðîçðîáëåíèìè òåõíîëîã³ÿìè ñòàâîâî¿

òà ³íäóñòð³àëüíî¿ àêâàêóëüòóðè ç óðàõóâàííÿì ³ìîâ³ðíèõ òåõíîëîã³÷íèõ íîâîââåäåíü; âèðîáíè÷à

ïåðåâ³ðêà ³ âïðîâàäæåííÿ íîâèõ ñïîñîá³â ³íòåíñèâíîãî âèðîùóâàííÿ îêðåìèõ â³êîâèõ

ãðóï âåñëîíîñà â óìîâàõ ñòàâ³â ³ ãîñïîäàðñòâ ³íäóñòð³àëüíîãî òèïó; ïîïîâíåííÿ ÷èñåëüíîñò³

ðåìîíòíî-ìàòî÷íèõ ñòàä

Åêñïåðèìåíòàëüíå âñåëåííÿ âåñëîíîñà â îêðåì³ âåëèê³ âîäîñõîâèùà òà ãèðëîâ³ ñèñòåìè ð³ê

Рис. 2. Схема науково-виробничих заходів на етапі розширеного промислового вико-ристання веслоноса в аквакультурі України

ÂÈÐÎÁÍÈ×À IJßËÜͲÑÒÜÍÀÓÊÎÂÅ ÇÀÁÅÇÏÅ×ÅÍÍß

Третяк О.М.

РИБОГОСПОДАРСЬКА НАУКА УКРАЇНИ • № 2/2010 7

СИСТЕМА НАУКОВО ОБҐРУНТОВАНОГО РОЗВИТКУ АКВАКУЛЬТУРИ ВЕСЛОНОСА В УКРАЇНІ

припадає на більш віддалену перспек- тиву.

Чисельність першого та наступних племінних поколінь призначених для фор-мування ремонтно-маточного стада для кожного конкретного господарства ви-значається на підставі всебічного аналізу наявного ставового фонду та екологічного стану водойм щодо відповідності біоло-гічним вимогам веслоноса. Орієнтовна чисельність статевозрілих особин весло-носа для великих рибогосподарських під-приємств, здатних забезпечувати регіо- нальні потреби виробництва його різ-новіковою молоддю, може становити 250–300 екз. і більше.

Роботи з формування вихідних ма-точних стад веслоноса в ставовій аква-культурі здійснювались в умовах актив-ної експлуатації господарств, для яких головними завданнями було вирощу-вання племінного матеріалу, молоді та товарної продукції коропових риб. Це значною мірою обмежувало можливості дослідників щодо проведення спеціаль-них експериментів з визначення впливу вікової динаміки приростів веслоноса на процеси його статевого дозрівання та по-казники плодючості плідників. Водночас ці дані можуть сприяти удосконаленню методів селекційно-племінної роботи з веслоносом та об’єктивному плануванню обсягів формування чисельності його маточного поголів’я для різних напрямів аквакультури.

Структура маточного стада веслоноса має давати змогу проводити неспорід-нене відтворення (загальна кількість плідників — мінімум 50 екз., переваж- но — 200 екз. і більше). При закладанні кожної племінної групи і за подальшого її відтворення необхідно застосовувати груповий підбір плідників з участю не менше як 10 самок та 6 самців. Оптималь-ним при відтворенні кожного племінного покоління можна вважати забезпечення рівної участі представників різної статі в структурі нерестового стада (співвідно-шення самок і самців — 1:1), що дасть змогу врівноважити генетичний внесок кожної особини в наступне покоління. Позитивні наслідки може також дати періодична інтродукція риб з інших ло-кальних стад у кожне друге-третє по-коління [1, 7].

Чисельність риб у ремонтних групах визначається з урахуванням виробни-чих планів, а також необхідності попо-внення основного маточного стада, яке може здійснюватись через один або два вегетаційні періоди. Відбір у ремонтне стадо здійснюється у віці одно-дволіток та шести-семирічок (після першого до-зрівання самців) [7].

У процесі формування ремонтно-маточних стад веслоноса доцільно про-водити мічення племінного матеріалу, принаймні його старших вікових груп. Найбільш простим і досить надійним є мічення шляхом підрізання плавців. Досить ефективним виявилось мічення племінного матеріалу за допомогою елек-тронних чипів. Водночас експерименти в цьому напрямі доцільно продовжити, скориставшись новітнім зарубіжним досвідом. Основними умовами є міні-мальна травматичність міток для риб та їх безпечність для людини, простота й економічність процесу мічення, на-дійність ідентифікації мічених риб за максимальної тривалості періоду збе-реження міток.

Подальший розвиток молекулярно-ге-нетичних досліджень у рибництві забезпе-чить можливість застосування елементів геномної селекції риб, у тім числі нових перспективних об’єктів риборозведення. За результатами проведених молекуляр-но-генетичних досліджень окремих пле-мінних стад веслоноса в Україні і Польщі виявлено певні генетичні відмінності не лише в досліджуваних групах риб, а й індивідуальні генетичні особливості за рівнем гетерозиготності окремих осо-бин у кожному локальному стаді. На цій підставі з метою одержання найвищої гетерогенності нащадків запропоновано метод підбору пар плідників веслоноса за даними їх індивідуальних генетичних особливостей [10].

На наступному етапі рибогосподар-ського освоєння веслоноса комплексність та системність виконання зазначених робіт має забезпечуватись завдяки по-єднанню результатів молекулярно-ге-нетичних досліджень з можливостями сучасних кріобіотехнологій, що дають змогу накопичувати в спермосховищах кріоконсервовані гамети веслоноса різно-го походження з подальшим спрямованим

8 РИБОГОСПОДАРСЬКА НАУКА УКРАЇНИ • № 2/2010

використанням збереженого генетичного матеріалу для практичних потреб рибо-господарських підприємств та в процесі селекційно-племінної роботи.

Зважаючи на обмеженість джерел надходження вихідного матеріалу вес-лоноса із-за кордону та пов’язану з цим відносну генетичну звуженість його племінного матеріалу в господарствах України, вважаємо за доцільне провести серію завезень кріоконсервованої спер-ми інтродуцента з інших європейських країн за умов наявності там плідників іншого походження. Актуальним завдан-ням залишається і реалізація можливості додаткового завезення в Україну замо-роженої сперми й ембріонів веслоноса, одержаних в аквацентрах США. Зазначені заходи підкріплені відповідним генетич-ним контролем сприятимуть формуван-ню високопродуктивних племінних стад веслоноса на тривалу перспективу.

У зв’язку із високою вірогідністю використання в роботах з відтворення веслоноса збережених у замороженому вигляді гамет значний інтерес стано-вить вивчення рибницько-біологічних показників різновікового іхтіологічного матеріалу, одержаного в результаті ви-конання цих експериментів.

Поширення робіт щодо формування та експлуатації маточних стад весло-носа зумовило потребу пошуку нових методичних підходів до проблеми одер-жання статевих продуктів від плідників, вирощених у штучних умовах. Одним із шляхів розв’язання цієї проблеми є розробка методів керування сезонністю відтворення веслоноса, що дасть змогу одержувати потомство в зручні для риб-ницьких робіт строки. Дослідженнями установлена принципова можливість керування статевим циклом веслоноса й одержання його повноцінного потомства в період з грудня по червень [11]. Такий технологічний підхід може стати в пригоді насамперед на етапі значного розширен-ня масштабів відтворення веслоноса в Україні, зокрема з використанням за-водських репродукторів, які працюють на підігрітій скидній воді електростан-цій та з підключенням їх до установок рециркуляційного водопостачання, де існують можливості диференціювати температурні умови утримання риб.

З урахуванням гострого дефіциту гіпофізарних препаратів, необхідних для стимулювання дозрівання плідни-ків осетроподібних риб, актуальним за-вданням є продовження експериментів з визначення гонадотропної ефективності та фізіологічної безпеки для організму риб окремих синтетичних замінників натуральних гормональних препаратів, а також їх комбінацій при виконанні робіт зі штучного відтворення веслоноса. Крім того, мають вирішуватись питання щодо спрощеного (за потребою) ввезення в Україну найефективніших іноземних синтетичних стимуляторів дозрівання статевих залоз осетроподібних риб, на-самперед препарата LHRH-A [5].

Враховуючи особливу цінність та дефіцит плідників веслоноса в процесі виконання рибницьких робіт з його за-водського відтворення доцільно застосо-вувати лише методи прижиттєвого (бага-торічного) відбору овульованої ікри.

Установлено, що в процесі виконання рибницьких робіт веслоніс схильний до значних стресових реакцій [1]. У зв’язку з цим потрібно провести експериментальні дослідження з визначення ефективнос-ті застосування в роботах з ним сучас-них анестезуючих препаратів, здатних пом’якшувати стресові реакції у риб. Залишається актуальним пошук інших високоефективних способів підвищення рівня виживання плідників веслоноса у післянерестовий період. Зважаючи на це та з урахуванням того, що штучне від-творення є єдиним в Україні можливим способом розмноження веслоноса, од-ним з важливих напрямів селекції цього представника осетроподібних риб має бути відбір плідників за пристосованіс-тю до заводської технології отримання потомства.

У ході подальших досліджень стрес- реактивності веслоноса необхідно звер-нути увагу на прояви його видоспецифіч-них захисних реакцій, зокрема шляхом вивчення змін поведінки, інтенсивності живлення та фізіолого-біохімічних по-казників різновікових риб. Отримані дані можуть бути використані для оптимізації окремих технологічних ланок відтворення і вирощування веслоноса, насамперед в умовах господарств індустріального типу, для яких характерні часті стресові дії на

Третяк О.М.

РИБОГОСПОДАРСЬКА НАУКА УКРАЇНИ • № 2/2010 9

риб на фоні просторової обмеженості їх утримання за високої щільності посадок та значної насиченості рибницьких ма-ніпуляцій.

Значний інтерес на перспективу ста-новить можливість організації ікряно-товарного виробництва з використанням статевозрілих самок веслоноса. У зв’язку з цим останнім часом вивченню морфо-метричних показників цього виду риб на-дається окрема увага. Раннє прижиттєве визначення статі в осетроподібних риб за морфометричними показниками має важливе господарське значення. Розроб-лення таких методик дасть змогу обмежи-ти кількість самців у маточному стаді до необхідного мінімуму і реалізовувати їх надлишок як товарну рибу. В результаті на подальших етапах вирощування можна в тих самих умовах утримувати більше самок. Особливого значення ця проблема набуває в разі формування маточних стад для організації виробництва харчової ікри. За розмірами і кольором ікра вес-лоноса схожа на ікру севрюги. Вивчення показників морфотипу та комп’ютерна обробка одержаних цифрових даних у по-єднанні з дослідженнями анатомічного та цитологічного диференціювання статевих залоз у період їх формування у молодших вікових груп веслоноса, зокрема на дру-гому та третьому роках життя сприяти-ме розвитку в Україні ікряно-товарного осетрового виробництва [1, 2].

Для спрямованого формування спеці-альних маточних стад веслоноса жіночої статі певні перспективи можна пов’язати з використанням ендоскопії та ультрасо-нографії гонад, а також з визначенням рівня статевих гормонів (андрогенів) у сироватці крові риб три-чотирилітнього віку [2, 12]. Крім того, вважаємо за до-цільне проведення експериментальних досліджень з метою розроблення ефектив-них методів інверсії статі у веслоноса.

У процесі розвитку ікряно-товарного напряму культивування веслоноса слід також звернути увагу на вивчення коре-ляційних зв’язків між ступенем темного забарвлення тіла риб та відповідним ко-льором одержаної ікри, що не виключає можливість використання одержаних даних у селекційній роботі з виведення форми веслоноса з інтенсивним чорним кольором ікринок. Як відомо, переваж-

на більшість самок веслоноса має ікру сірого і темно-сірого кольору, іноді з коричнюватим відтінком. Це є характер-ною ознакою яєць веслоноса, що може негативно позначатись на ринковому попиті та ціні. Проте в окремих плідни-ків веслоноса за інтенсивністю темного кольору ікра майже не відрізняється від чорної осетрової ікри. За попередніми спостереженнями саме ці риби досить часто характеризуються більш темним забарвленням шкіри.

Зважаючи на підвищену сприйнят-ливість веслоноса до деяких ектопарази-тарних захворювань з метою підвищення ефективності його рибогосподарського освоєння, необхідно проводити комп-лексний іхтіопатологічний моніторинг різ-новікових груп цього інтродуцента в ак-вакультурі; уникати розселення веслоноса у господарства, особливо неблагополучні за інвазійними хворобами риб; формува-ти у ставах оптимальні для нього умови середовища; створювати на водопода-вальних системах ставів спеціальні улов-лювачі для механічної фільтрації води; на всіх етапах вирощування веслоноса визначати ефективність застосовування необхідних лікувально-профілактичних заходів; здійснювати постійні спостере-ження за формуванням паразитофауни водойм та ступенем сприйнятливості веслоноса до різних захворювань. Одним із запобіжних заходів проти розповсюд-ження разом з веслоносом збудників за-разних захворювань риб є перевезення цього інтродуцента в період ембріональ-ного розвитку.

Під час організації робіт з культиву-вання веслоноса слід враховувати, що його різновікові групи схильні до виник-нення газобульбашкової хвороби. Проте веслоніс більш стійкий до перенасичення води газами, ніж бестер та інші осетро-ві. Зареєстровані випадки порушення обміну речовин в організмі веслоноса на фоні тривалої нестачі в його раціоні основної природної їжі — зоопланктону та пов’язаного з цим переходу на пере-важне споживання належним чином не-збалансованих штучних кормів і синьо-зелених водоростей. У літературі також наведено, що у передличинок веслоноса на стадіях вилуплення з ікри та пере-ходу на екзогенне живлення виявлено

СИСТЕМА НАУКОВО ОБҐРУНТОВАНОГО РОЗВИТКУ АКВАКУЛЬТУРИ ВЕСЛОНОСА В УКРАЇНІ

10 РИБОГОСПОДАРСЬКА НАУКА УКРАЇНИ • № 2/2010

такі самі види аномалій розвитку, що й в білуги, російського осетра, севрюги та стерляді, одержаних на осетрових заводах пониззя Волги. Це засвідчує, що виявлені аномалії розвитку веслоноса не є видо-специфічними реакціями на відхилення умов середовища під час заводського відтворення риб [13, 14]. Наведені дані вказують на необхідність забезпечення високого рівня технічного оснащення заводських репродукторів, призначених для організації штучного відтворення веслоноса. Крім того, особливу увагу необхідно приділити забезпеченню фізіо-логічно повноцінного живлення весло-носа, насамперед під час підрощування молоді до життєстійких стадій та в про-цесі формування маточних стад.

У зв’язку з обмеженою інформацією щодо резистентності різновікових груп веслоноса до різноманітних чинників середовища природного і штучного по-ходження значний інтерес становлять експериментальні дослідження з вивчен-ня імунофізіологічного статусу цього інтродуцента. Це дасть змогу виключи-ти негативний вплив на нього окремих технологічних чинників під час відтво-рення та вирощування, а також сприя-тиме розробленню спеціальних методів спрямованої оптимізації екологічного стану водойм.

Веслоніс — перспективний об’єкт не лише ставового рибництва, а й нагуль-ної (випасної) аквакультури: для деяких озер, прісноводних та солонуватоводних лиманів, різноманітних за площею та призначенням водосховищ. Нерестові умови для веслоноса в таких водоймах відсутні. Тому цей напрям аквакультури веслоноса може існувати завдяки орга-нізації його масового штучного відтво-рення та широкомасштабного регуляр-ного зариблення. Із загальних вимог до таких водойм слід відзначити: глибина незамерзаючого шару води — не менше 1,5 м, відсутність забруднення промисло-вими, сільськогосподарськими та іншими стоками, гідрохімічний режим — у межах нормативів якості води для ставових гос-подарств. Площа, зайнята макрофітами, у водоймах, призначених для вселення веслоноса, не повинна перевищувати 10–15% акваторії, що передбачає регулю-вання рівня заростання рослинністю зав-

дяки випуску необхідної кількості білого амура. Вирощувати веслоноса доцільно насамперед разом з білим товстолобиком, конкуренція якого в живленні з ним мі-німальна. Щільність посадки веслоноса в нагул визначають, зважаючи на розви-ток природної кормової бази. Для забез-печення повноцінного росту веслоноса вважається, що середньосезонна біомаса зоопланктону водойми має бути на рівні не нижче 3–5 г/м3. Проте за відсутності достатнього досвіду з ведення нагульної аквакультури веслоноса це питання може уточнюватись.

Загальновідомі випадки інтенсивного росту і прискореного статевого дозріван-ня інших зоопланктофагів у водоймах комплексного призначення і за значно нижчих середньосезонних показників біомаси зоопланктону. За аналогією з іншими планктоноїдними рибами, в жив-ленні веслоноса за нестачі улюбленого природного корму важливу роль починає відігравати детрит. До того ж пошукові можливості видів риб з фільтраційним типом живлення щодо виявлення зон з високою концентрацією кормових орга-нізмів у великих за площею водоймах реа-лізується значно краще, ніж у ставах. На експериментальному етапі щільність по-садки веслоноса у водойми комплексного призначення, зокрема у малі водосхови- ща і водойми-охолоджувачі електростан-цій, доцільно витримувати на рівні не більше 30–40 екз./га. Для максимального збереження цінного вихідного іхтіологіч-ного матеріалу, особливо у водоймах зі значною концентрацією хижих видів риб, зариблювати їх потрібно великим посад-ковим матеріалом веслоноса (цьоголітки, річняки, дволітки) з середньою масою не менше 150–200 г. Випуск молоді слід проводити на відкритих плесах подалі від водоскидних споруд. У водоймах-охолод-жувачах електростанцій на фоні підви-щеної температури води та подовженого вегетаційного сезону за аналогією з ін-шими інтродуцентами можна очікувати деяке прискорення процесів статевого дозрівання веслоноса [2, 7, 15].

Зважаючи на імовірний дефіцит по-садкового матеріалу інтродуцента та істотні відмінності екологічного стану водойм, у найближче десятиліття можна рекомендувати вселення веслоноса лише

Третяк О.М.

РИБОГОСПОДАРСЬКА НАУКА УКРАЇНИ • № 2/2010 11

в спеціально обрані за комплексом спри-ятливих абіотичних і біотичних чинників середовища окремі малі водосховища загальною площею не більше 10–12 тис. га (близько 5% загального фонду водойм цього типу), а також в обмежену кількість водойм-охолоджувачів електростанцій з найвищими показниками розвитку зоо-планктону (середньосезонна біомаса не менше 1,5–2 г/м3) загальною площею до 3 тис. га (близько 20% загального фонду цих водойм).

Значні резерви для спрямованої ре-конструкції іхтіоценозів існують на півдні країни, де зосереджена велика кількість різноманітних водних об’єктів, важливою особливістю яких є істотні відмінності за ступенем мінералізації води — від прісної до 200/00 і більше. З урахуван-ням рівня евригалінності веслоноса не виключається його вселення в деякі со-лонуватоводні водойми Причорномор’я з мінералізацією води до 4–50/00, а мож-ливо і більше. Проте за відсутності відпо-відного практичного досвіду та зважаючи на певну астатичність сольового режи-му та нестабільність гідробіологічного і рівневого режимів багатьох водойм регіону, прийняттю рішень щодо експе-риментального вселення в них веслоноса має передувати комплексне вивчення сезонної динаміки фізико-хімічних, гідро-логічних та гідробіологічних параметрів середовища кожної конкретної водойми. За цих обставин при плануванні обся-гів виробництва посадкового матеріалу веслоноса на найближчу перспективу можливо передбачити експерименталь-не зариблення окремих південних пріс-новодних та солонуватоводних водойм України загальною площею не більше 5–7 тис. га.

До переваг організації нагульних то-варних господарств в умовах озер, малих водосховищ та водойм-охолоджувачів електростанцій слід віднести порівняно невеликі площі зариблення, що легше контролюються і на яких можливо швид-ше сформувати промислові концентрації інтродуцентів та організувати раціональ-ний вилов риби. Аналіз накопичених екс-периментальних даних за результатами вселення веслоноса в зазначені типи водойм сприятиме в подальшому при-йняттю науково обґрунтованих рішень

щодо обсягів та порядку введення цього інтродуцента в іхтіокомплекси інших біль-ших за площею водних об’єктів України, зокрема великих рівнинних водосховищ. Попередньо доведено принципову мож-ливість інтродукції веслоноса в пониззя Дніпра і Південного Бугу, найбільш опріс-нену частину гирлової системи цих рік та Каховське водосховище із загальною площею нагульних угідь близько 260 тис.га. Науково обґрунтовані загальні обсяги разового зариблення в усі зазначені водні об’єкти становитимуть до 780 тис. екз. (не менше 3 екз./га) молоді веслоноса середньою масою 150–200 г.

За обов’язкового розроблення риб-ницько-біологічних обґрунтувань на інтродукцію веслоноса в різного типу водойми першочергову увагу необхідно приділяти вивченню біопродукційного потенціалу водних екосистем з ураху-ванням основних компонентів живлення цього зоопланктофага, а також рівня його можливої конкуренції з іншими видами риб у штучно сформованих іхтіоцено-зах. Потребують уточнення оптимальні розмірно-вікові показники посадкового матеріалу та найбільш прийнятні періоди року для проведення вселення веслоно-са з погляду особливостей його біології та рівня можливої життєстійкості у во-доймах певного типу. Зариблення має здійснюватись посадковим матеріалом, що повною мірою відповідає іхтіопато-логічним вимогам щодо забезпечення епізоотичної безпеки рибництва.

Для розрахунків обсягів вселення веслоноса в конкретні водойми можуть використовуватись, після відповідних уточнень, розроблені раніше норматив-ні підходи щодо здійснення інтродукції інших зоопланктофагів — строкатого товстолобика і великоротого буфало.

Розвиток випасної аквакультури вес-лоноса вимагатиме завчасного розв’язан-ня низки проблем законодавчо-правового характеру, пов’язаних з визначенням джерел і порядку залучення відповід-них фінансових ресурсів для зариблення водойм, а також спрямованих на забез-печення регламентації промислової експ-луатації сформованих рибних запасів.

Певні перспективи розвитку аква-культури веслоноса можна пов’язати з використанням тепловодних господарств

СИСТЕМА НАУКОВО ОБҐРУНТОВАНОГО РОЗВИТКУ АКВАКУЛЬТУРИ ВЕСЛОНОСА В УКРАЇНІ

12 РИБОГОСПОДАРСЬКА НАУКА УКРАЇНИ • № 2/2010

індустріального типу, створених на базі водойм-охолоджувачів електростанцій. При цьому слід враховувати існування в Україні значних ресурсних можливостей та багаторічних традицій розвитку тепло-водних садково-басейнових рибницьких господарств.

Садковий напрям вирощування різ-новікових груп веслоноса поки що не одержав значного поширення, зокрема в зв’язку з певними труднощами щодо організації повноцінної годівлі цього виду риб з фільтраційним типом живлення в умовах садкового утримання, проте досвід таких робіт уже існує. При цьому веслоніс виявив досить високу адапта-ційну пластичність [1, 7]. Залежно від вікових та розмірно-масових показни-ків веслоноса доцільно використовувати садки різної площі — від 12 до 80 м2 і більше, висотою 1,5 м і більше залежно від глибини їх установки. Для запобігання травмування риби рибоїдними птахами садки вкривають деллю або застосовують інші засоби захисту. Для організації ви-рощування веслоноса в умовах садкових господарств, розташованих на водоймах-охолоджувачах електростанцій, частково можна скористатись значним досвідом, набутим в Україні в процесі проведен-ня аналогічних робіт із рослиноїдними рибами та великоротим буфало. Садки доцільно встановлювати в місцях з най-більшою концентрацією зоопланктонних організмів. Слід уникати місць з про-грівом води за межі 27–28°С. У зв’язку з цим необхідно передбачити можливість переміщення садкових понтонних ліній на ділянки, що в певні періоди року ха-рактеризуються найбільш сприятливими температурними показниками для весло-носа (22–26°С). Істотного удосконалення вимагатимуть методи годівлі веслоноса штучними кормами з різним ступенем плавучості.

За нашими спостереженнями цьо-голітки та дволітки веслоноса в умовах басейнового утримання здатні навчатися захоплювати екструдовані комбікорми з поверхні води. Разом з тим, зважаючи на фільтраційний тип живлення веслоноса, можна сподіватись на вищу ефективність його годівлі в басейнах гранульованими комбікормами, які певний час здатні пе-ребувати в завислому стані в товщі води.

При цьому з урахуванням особливостей просторового розподілу різнорозмірних груп веслоноса в обмеженому просторі рибницьких місткостей, коли під час згодування штучних кормів більші за розміром риби зосереджуються ближче до поверхні води, можна припустити, що найбільший ефект від задавання комбі-кормів у басейни виникатиме в разі ком-бінованого (одночасного) використання гранул з різною плавучістю. Водночас в умовах садкового вирощування весло-носа доцільно дослідити ефективність згодовування комбікормів з різним сту-пенем плавучості з погляду можливого винесення гранул через стінки садків з течією води.

В експериментах установлено, що за аналогією з іншими високопродуктив-ними планктоноїдними рибами перебу-вання в обмеженому просторі плавучих садків не дає змоги веслоносу повною мірою реалізувати свої значні потен-ційні можливості росту. Разом з тим, в умовах садкового вирощування на базі водойм-охолоджувачів з помірним пере-грівом скидної води (сума ефективних температур середовища вище 15°С за вегетаційний сезон — до 4360 градусо-днів) за темпом росту веслоніс на 25–30% випереджав строкатого товстолобика і його гібрида з білим товстолобиком. У результаті проведених досліджень одер-жано попередні дані щодо прискорення процесів статевого дозрівання веслоноса в умовах водойм-охолоджувачів із збіль-шенням суми тепла середовища та підви-щення його темпу росту у водоймах цього типу з більшою біомасою зоопланктону. Відмічено, що біохімічний склад м’язової тканини веслоноса відрізнявся від по-казників, отриманих при вирощуванні товстолобиків у садках на теплих водах. Зокрема сезонні зміни жиронакопичення та витратності енергетичних ресурсів організму веслоноса характеризуються меншою амплітудою показників, ніж у рослиноїдних риб. За вмістом загаль-них ліпідів веслоніс поступається біло-му товстолобику. Натомість за вмістом протеїну він не поступається строкатому товстолобику та наближається до по-казників у білого товстолобика. Існує досвід вирощування в плавучих садках на теплій скидній воді теплових електро-

Третяк О.М.

РИБОГОСПОДАРСЬКА НАУКА УКРАЇНИ • № 2/2010 13

станцій племінного матеріалу веслоноса. Для годівлі різновікових груп ремонтно-маточного матеріалу використовували штучні корми для лососевих риб. Самки дозріли у віці 10 років за середньої маси 5,5 кг, що вдвічі менше, ніж у риб такого самого віку вирощених у ставах. Разом з тим від них було одержано повноцінне потомство [1, 7, 16].

Значні потенційні можливості росту веслоніс продемонстрував за безпосе-реднього нагулу у водоймі-охолоджувачі теплоелектростанції в м. Конино (Поль-ща), куди він потрапив унаслідок руйну-вання плавучих садків. Через 4–5 років з водойми виловлювали окремих особин веслоноса масою до 19–26 кг [16].

Значний інтерес становить вивчення можливості вирощування племінного матеріалу веслоноса в басейнах з керова-ним температурним режимом (в межах оптимальних для нього температурних величин). При цьому період формування статевих залоз веслоноса, за аналогією з іншими представниками ряду осетро-подібних, може скорочуватись. Проте це припущення необхідно перевірити в експериментах. Основними проблемами, що мають бути вирішені при басейновому вирощуванні племінного матеріалу вес-лоноса є визначення оптимальних про-сторових параметрів рибницьких міст- костей, організація раціональної годівлі комбікормами визначених рецептур, здат-ними сприяти повноцінному розвитку гонад та розроблення технологічних підходів підготовки його різновікових ремонтно-маточних груп, вирощених в умовах стабілізованого температур-ного режиму (24–26°С), до заводського відтворення, забезпечивши при цьому нормальний пе�