Journal of science. Lyon

№7 2020

Journal of science. Lyon

VOL.2

IISN 3475-3281

The journal “Journal of science. Lyon” was founded in 2019, to promote scientific work

in the world community and increase the scientific value of each article published in the journal.

Many experts believe that the exchange of knowledge and experience in all disciplines is an effective strategy for the successful development of mankind.

Based on the journal, authors and readers can take full advantage of the global interdisciplinary joint exchange of information, which is facilitated by information technology and online access to the magazine’s content.

Editor in chief – Antoine LeGrange, France, Lyon

Anne-Laure Wallis – France, Lyon

Michelle Perrin – France, Lyon

David Due Kirk – France, Paris

Fergus Williams – Germany, Berlin

John Richards – England, Manchester

Raul Villagomez – Spain, Barcelona

Jorge Martínez - Spain, Valencia

Helena Vogau – Austria, Wien

Robert Gestin - Czech Republic, Praha

Rostyslav Andriiash – Poland, Lodz

Chou Li - China, Dongguan

George Bronson - USA, Philadelphia

Also in the work of the editorial board are involved independent experts

1000 copies

Journal of science.Lyon

37 Cours Albert Thomas, 69003, Lyon, France

email: [email protected]

site: https://www.joslyon.com/

mailto:[email protected]

CONTENT

ECONOMIC SCIENCES

M. Krichevsky SELECTION OF STRATEGIES IN KNOWLEDGE MANAGEMENT ............................................................ 3

O. Martseniuk RISKS IN THE CREDIT ACTIVITIES OF BANKS OF UKRAINE ...................................................................... 8

E. Pil ANALYSIS OF PLOTTING 3D-GRAPHS FOR THE VEU PARAMETER .............................................................. 15

А. Prylutskyi STATUS AND FEATURES OF SOCIAL INSURANCE IN UKRAINE .................................................................... 23

O. Ruda FOREIGN CURRENCY MARKET OF STATUS AND DEVELOPMENT TRENDS ............................................ 29

E. Shikula, S. Zaigralova IMPROVEMENT OF THE STATE-PRIVATE PARTNERSHIP MECHANISM IN THE IMPLEMENTATION OF SPORT INFRASTRUCTURE INVESTMENT PROJECTS ............... 36

HISTORICAL SCIENCES

V. Kalinichenko ORIGIN OF THE LAND COMMUNITY IN THE UKRAINIAN SOVIET VILLAGE (1922–1930) ................ 39

JURISPRUDENCE

E. Dzhalilov FEATURES OF ELEMENTS OF CORPUS DELICTI IN THE FIELD OF INTELLECTUAL PROPERTY .......................... 45

PEDAGOGICAL SCIENCES

A. Aryslanbaeva, E. Zhaksymuratova ABOUT THE INFLUENCE OF PSYCHOLOGICAL AND PEDAGOGICAL CLIMATE ON THE DEVELOPMENT OF PERSONALITY OF STUDENTS ..................................... 48

G. Poletaev, O. Nazarenko, T. Voytik ACCELERATED KNOWLEDGE CONTROL PROGRAMS IN THE "TRUD" TRAINING SYSTEM ................................ 50

PHILOLOGICAL SCIENCES

O. Bragarnik-Stankevich LEXICAL-SEMANTIC FIELD AS A WAY TO CATEGORIZE VOCABULARY ............................................................ 57

M. Zheludenko, A. Sabitova LANGUAGE ECOLOGY UNDER THE CORONA CRISIS CONDITIONS .............................................................. 59

M. Rakitina COGNITIVE LINGUISTICS: CORRELATION OF THE COMPONENTS ........................................................... 63

PHILOSOPHICAL SCIENCES

M. Prepotenska TOLERANCE IN DISCOURSES OF URBO PERFORMANCES ....................................................... 67

PSYCHOLOGICAL SCIENCES

Yu. Farkhutdinova TO THE PROBLEM OF SELF-RELATIONSHIP IN PSYCHOLOGICAL RESEARCH ...................................... 72

Journal of science. Lyon №7/2020 3

ECONOMIC SCIENCES

SELECTION OF STRATEGIES IN KNOWLEDGE MANAGEMENT

M. Krichevsky

State University of Aerospace Instrumentation

Russian Federation

190000, Saint-Petersburg, Bolchaya Morskaia str., 67

Abstract

It is necessary to choose between several competing methodologies and techniques among the many methods

of knowledge management analysis. The paper proposes using machine learning methods to evaluate knowledge

management strategies. Due to the vast information on this subject, the main conclusions were obtained using the

normative documentation on strategy evaluations. The tasks of choosing a strategy are solved using neural net-

works and simulink process. Evaluation of the effectiveness of the strategy was found using a neural network. The

base of examples necessary for training neural networks was formed using the Monte Carlo method. Toy Dataset

that plays a decisive role in understanding the algorithm operation was used as such a database. Testing the work

of the neural network in the form of a perceptron showed its suitability for choosing a knowledge management

strategy.. In addition, a simulation of the situation for choosing a strategy was used.

Keywords: knowledge management, machine learning, neural network

Introduction.

Knowledge plays an important strategic role,

therefore, in various companies, knowledge manage-

ment (KM) must be carried out in order to use and turn

knowledge into competitive advantages. Effective

knowledge management basically starts with choosing

the right KM strategy. The choice of the most suitable

KM strategy for the enterprise depends on various

goals, the availability of resources and even the prefer-

ences of companies.

We proceed to the task of KM, which determines

the process of creation, sharing, use and management

of knowledge and information of the company. This is

an interdisciplinary approach to the achievement of

company’s goals through the best use of knowledge.

Various companies apply this process to use knowledge

and transfer them into competitive advantages. Effec-

tive management starts with the selection of the KM

strategy. The appropriate strategy is determined by the

company’s goals, availability of resources and even

preferences of firms.

KM is considered as a process that helps compa-

nies to select, organize, distribute and share essential

information and experience (4). Any company requires

knowledge to solve problems, plan and make decisions.

There is a great number of definitions of KM that actu-

ally characterize this process as systematic collection,

processing and organization of specific knowledge of

the company for business functions and solution (6).

Knowledge itself is not only an important value,

but also gives rise to a multiplier effect in relation to

other components of production. Among the many pos-

sible definitions of knowledge, we turn to those that are

indicated in regulatory documents (7, 8 ). So, in (7) it is

emphasized that knowledge is determined by the vol-

ume of perceptions and skills that people invented. In

this case, the amount of knowledge increases in propor-

tion to the incoming information. In (8) a somewhat ex-

panded interpretation of this term is given, in particular,

knowledge is characterized by a combination of data

and information, which is supplemented by expert

opinion, professional skills and experience. The result

is a new valuable asset that can be used in the decision-

making process. The purpose of knowledge manage-

ment is quite clear: to be able to acquire and use

knowledge in the company’s interests. In this regard,

the important task is to choose and assess a knowledge

management strategy.

Further, the article is structured as follows. First,

the concept of machine learning is given, the methods

of which are used to solve the problem. Then, possible

types of indicators of the effectiveness of the adopted

strategies are formed, factors are determined on which

the performance estimates depend. In the future, using

the Monte Carlo method, the base of examples neces-

sary for training a neural network is generated. The fi-

nal part describes the problem of choosing strategies

using a neural network.

Methodology.

Machine Learning.

Research work with any data implies the creation

of an observation model and its subsequent application

in classification, forecasting, etc. Machine learning

(ML) means a class of artificial intelligence (AI) meth-

ods. Their characteristic feature is not a direct solution

of the task, but training during solving. The main prob-

lem of use of ML methods includes the development of

a solution based on the assessment of the assignment of

the observation object to a particular class. ML meth-

ods used for data handling represent an AI subset.

According to the definition given in (3), ML is a

method that forms a model based on data. Data means

information, such as documents, audio, images, etc.

Thus, a model is the final output of machine learning

that is suitable for tasks related to intelligence, in par-

ticular, in situations where physical laws or mathemat-

ical equations make it impossible to build a model. The

process of model formation based on training data is

shown in Figure 1.

4 Journal of science. Lyon №7/2020

Fig.1. Formation of a model based on training data. From (3)

The vertical arrows in Figure 1 define the learning

process, and the horizontal arrows indicate the use of

the model. It must be emphasized that the data for

building the model and its applications are different.

Machine learning teaches computers to do what is

natural for a person: learn by doing. ML algorithms use

computational methods to “study” information directly

from data, without relying on a predetermined equation

as a model. Algorithms adaptively improve their per-

formance as the number of samples available for train-

ing increases (1).

Neural Networks.

A neural network (NN) is a black box that reflects

the situation with a completely unknown process, based

on observations (examples). There are known inputs

and outputs, but the base of examples is required for

training the network (10). Let us explain the principle

of the neural network technology using a one-layer net-

work with R input elements and S neurons in the layer

(Figure 2).

Fig.2. A one-layer network. From (5)

In this network, each element of the p input vector

is connected to each input neuron via the W weight ma-

trix (5). A neuron with i index has an adder that receives

weighted inputs and offset values to form the ith scalar

output n(i). Different n(i) are combined together to

form the Sth element of the n input vector, which are

arguments of the f activation function. As a result, the

a output column vector is formed at the network output.

Simulink Module.

This module represents a block diagram of the en-

vironment for simulation and model-based design. It

supports system-level design, simulation, automatic

code generation, as well as on-going testing and verifi-

cation of embedded systems (2). Simulink provides a

graphic editor, customizable block libraries, and solv-

ers for modelling and simulating dynamic systems. The

Simulink module is integrated with MATLAB, which

allows to include MATLAB algorithms into models

and export simulation results to MATLAB for further

analysis.

The main function of Simulink is to simulate the

behaviour of system components over time. The sim-

plest form of the task implies maintenance of the clock

frequency, determination of the block simulation order,

and distribution of output data calculated in the block

diagram to the next block. In fact, Simulink is a simu-

lation environment for dynamic systems, but it can also

be used for static systems. It allows to create the type

of block diagrams shown in Figure 3.


Fig.3. Block diagram in Simulink. From (2)

The block may represent a physical device, system

or function; the input/output ratio gives full character-

istics of the block. An example of such blocks is a meg-

aphone used for voice amplification. The sound at the

megaphone input is amplified at the output. A mega-

phone is a block; input is a sound wave in its source;

output is an amplified sound wave (as heard by others).

Main part.

We apply the neural network to the task of assess-

ment of the effectiveness of the selected KM strategy.

Given that each company selects a KM strategy indi-

vidually, the work objective is to develop a methodol-

ogy of assessment of this strategy. The standard (8)

specifies the indicators for the assessment of the effec-

tiveness of investments in KM. They include:

strategic investment effectiveness (SIE);

organizational investment effectiveness

(OIE);

knowledge management program effective-

ness (PE).

The factors that affect these indicators include the

following variables: X1 – reduction of time for for-

mation of profitable proposals; X2 – attracting new

strategic partners; X3 – acceleration of introduction of

innovation; X4 – increasing the volume of profitable

orders; X5 – increasing the degree of satisfaction of

company staff, X6 – increasing the output of innovative

products (services) as a result of joint work of staff, X7

– using best practices; X8 – customer satisfaction; X9

– increasing visits to the website, X10 – frequency of

use of a particular application; X11 – formation/in-

crease in the activity of online communities.

These factors affect different indicators in differ-

ent ways, for example, the SIE criterion depends most

on the first four factors – X1 - X4; the OIE indicator is

mainly affected by the variables X5 - X8; the PE indi-

cator is affected by the parameters X9 - X11.

To create a base of examples used in ML to build

a model, two approaches can be used:

use of real data;

use of “toy” datasets.

No real data are available for the current study yet,

so let’s review the second method. In ML it is important

to learn how to correctly apply toy datasets (9) since

algorithm training based on real data is difficult and

may fail. Toy datasets play a crucial role in understand-

ing the algorithm operation. A simple synthetic data

sample makes it easy enough to assess whether the al-

gorithm learned the necessary rule or not. It is difficult

to carry out such an assessment using real data. We use

the Monte Carlo method to form a synthetic data sam-

ple.

The drawing dataset formed using the Monte

Carlo method represents a matrix consisting of 12 col-

umns (11 initial factors plus the indicator name) and 30

rows determining 10 observations for each of three in-

dicators. When generating factors, we assumed that

each of them was distributed according to the uniform

law in the range of 0 to 10 points. The fragment of the

created database is shown in Table 1.

Table 1

Database fragment (Received by the author)

Х1 Х2 Х3 Х4 Х5 Х6 Х7 Х8 Х9 Х10 Х11 Type

First 5 observations

7.5 6.4 8.4 9.6 3.4 2.4 3.8 1.7 0.3 5.5 2.1 First

9.5 9.8 6.1 7.6 4.9 5.7 0.0 4.3 3.3 5.3 3.6 First

9.5 6.6 7.0 6.2 1.3 4.2 5.3 0.6 3.6 4.1 0.3 First

6.1 6.7 6.9 6.1 3.8 4.3 5.4 5.0 2.0 0.7 0.1 First

7.1 7.4 8.2 7.4 5.7 4.5 5.0 4.1 3.0 2.2 0.3 First

Last 5 observations

4.0 1.5 5.4 4.1 4.6 3.8 5.3 3.1 6.8 6.0 7.5 Third

1.5 2.0 3.0 2.8 2.3 4.3 1.0 5.8 6.7 6.0 8.2 Third

1.7 0.8 4.4 3.3 4.2 4.1 0.0 4.4 6.1 7.8 9.4 Third

3.0 4.7 2.7 4.6 5.1 5.9 3.4 5.2 7.8 6.4 8.5 Third

1.3 4.0 1.4 5.8 3.9 0.4 3.7 3.7 7.6 9.8 8.2 Third

The drawing data are used to form a neural network. The two-layer neural network created in the MatLab

program with the selected number of neurons corresponding to the task is shown in Figure 4.


Fig.4. Neural network (Received by the author)

The initial dataset of 30 objects is divided into 3

parts in the proportion of 70%, 15% and 15%:

Training sample (20 objects), used to train the

network.

Validation sample (5 objects), used to assess

the generalization ability of the network and stop the

training process if generalization is not improved.

Testing sample (5 objects), used for independ-

ent measurement of network characteristics during and

after training.

Figure 5 shows three learning curves correspond-

ing to training, validation and testing samples.

Fig.5. Network learning curves (Received by the author)

In Figure 5 the vertical axis of the graph shows the

cross-entropy value that assesses the network behav-

iour based on the target and output values. Minimiza-

tion of cross-entropy leads to good-quality classifiers.

The horizontal axis shows the number of training

epochs. We see that the network generalization worsens

in the 20th epoch, so the network completed training for

this period of time.

To determine the assignment of an enterprise-ob-

ject to a specific class of the three selected ones, we

save the neural network in the MATLAB working

space under the net name and then transfer to its input

through the command window the object parameters,

for example, for object No.1: km1 =

[7.5;6.4;8.4;9.6;3.4;2.4;3.8;1.7;0.3;5.5;2.1], which is

known to be assigned to the first class. The model cre-

ated in the form of the NN assigns the object to the

same class:

>> yfit = net(km1)

yfit =

1.0000

0.0000

0.0000

Now let's take a completely new object that is not

known to the network trained, in particular, km2 = [7.0;

1.4; 8.4; 2.6; 5.4; 1.4; 3.8; 2.7; 2.3; 8.5; 1.1]. The result

of the neural network solution is shown below:

yfit = net(km2)

yfit =

0.8864

0.0009

0.1127

The network assigned this object to the first class.

Simulink processes data of three categories (Fig-

ure 06):

Signals – inputs and outputs of blocks calcu-

lated during simulation.

States – internal values representing the block

dynamics, which are calculated during simulation.

Parameters – values that affect the block be-

haviour and defined by the user.

The block diagram for the task under review is as

shown in Figure 6.


Fig.6. Block diagram of KM assessment (Received by the author)

The system input is any of the vectors defining the class of KM. For example, when km2 = [7.0; 1.4; 8.4; 2.6;

5.4; 1.4; 3.8; 2.7; 2.3; 8.5; 1.1] signal is transferred to the input and the system is simulated, the structure shown

in Figure 7 is formed at the output.

The left part of Figure 7 contains the graph with three lines corresponding to three output values: 0.8864;

0.0009; 0.1127 (see the command window above). According to the graph, the largest signal corresponds to the

first class.

Fig.7. System’s output signal (Received by the author)

In addition to generation of output signals, the Simulink module can give a detailed structure of a neural

network, the composition of its blocks, the arrangement of individual elements. For example, Figure 8 shows the

components of the first layer of NN.

Fig.8. Components of the first network layer (Received by the author)

Finally, Figure 9 shows the fragment of the weight matrix of the first layer.


Fig.9. Weight matrix of the first layer (Received by the author)

Findings.

Thus, it is shown that to evaluate the performance

indicators of the selected strategies in the management

of knowledge, machine learning methods can be used

to build a process model. In particular, the use of a neu-

ral network and a simulink module to select the type of

performance indicators of strategies has been demon-

strated. Further work in this direction should include an

analysis of possible knowledge management strategies,

the selection of dominant factors, the use of machine

learning methods to select strategies.

References:

1. Ferreira A.M., Cavalcante C.A., Fonte

C.H.,&Marambio J.E. (2018). Patterns Recognition in

Energy Management. Comprehensive Energy Systems,

5, 537-580.

2. https://exponenta.ru/simulink (date of the ap-

plication 6.04.20).

3. Kim P. (2017).MATLAB Deep Learning:

With Machine Learning, Neural Networks and Artifi-

cial Intelligence. Seoul, Soul-t'ukpyolsi.

4. Nadali A., Nosratabadi H., & Pourdarab S.

(2011). ANP-FIS Method for Determining the

Knowledge Management Strategy. International

Journal of Information and Education

Technology,1(2),107-113.

5. Neural Network Toolbox. ( 2015) User's

Guide. The MathWorks, Inc., MA.

6. Ratnaparkhi P.S., & Butey P.K. (2014). Sum-

mary: Smart Decision Making Using Fuzzy Logic For

Knowledge Management System. International Journal

of Computer Engineering and Technology, 5 (10), 41-

50.

7. State Standard 53894-2016. Knowledge Man-

agement. Terms and Definitions Moscow, Standartin-

form Publ., 2016. 24 р. (In Russian).

8. State Standard 57127—2016. Knowledge

Management. Best Practice Guide. Moscow,

Standartinform Publ., 2016. 70 р. (In Russian).

9. Zadeh R., & Ramsundar B. (2018).Tensor-

Flow for Deep Learning. Beijing. O'Reilly

10. Zarra T., Galang M., Ballesteros F., Belgiorno

V., & Naddeo V. (2019) Environmental odour manage-

ment by artificial neural network – A review. Environ-

ment International. 133, Part B, Article 105189.

RISKS IN THE CREDIT ACTIVITIES OF BANKS OF UKRAINE

O. Martseniuk

Candidate of economic sciences,

associate professor of department of finances, banking and insurance,

Vinnytsia national agrarian University

Abstract

The strategic goal of the banking system of Ukraine is to ensure its sustainable development by achieving

reliability, resilience to crises, improving the quality and efficiency of its activities. Banking risk management

plays an important role in strengthening the country's banking system, increasing confidence in its depositors and

investors.

All existing businesses make money with some risk. In this respect, banks are no different from them, how-

ever, success is achieved only when the risks that the banks take on are foreseen and are within defined limits. In

https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S016041201931791X

https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S016041201931791X

https://www.sciencedirect.com/science/journal/01604120

https://www.sciencedirect.com/science/journal/01604120


the context of the transition to a market economy in the banking sector, the importance of correctly assessing the

risk that the bank assumes when carrying out various operations is increasing.

The article deals with topical problems of credit risk management of commercial banks. Theoretical aspects

of the nature of credit risk are investigated. The views of leading scholars on defining the concept of "credit risk"

are outlined. The article investigates the structure of credit risk and ways to minimize it, taking into account credit

risk indicators.

The reasons that cause credit risk are outlined. The techniques and measures of credit risk protection, which

allow to minimize possible losses of commercial banks, are substantiated.

It has been proven that in order to succeed in a particular area of activity that is at increased risk, banks need

to develop specific decision-making mechanisms. They should be able to assess what risks and to what extent the

bank can take over; determine if the expected return justifies the appropriate risk. On this basis, measures should

be developed and implemented to reduce the impact of risk factors.

Keywords: banking systems, risk, credit risk, currency risk, credit risk indicators, diversification, limits.

An unstable financial and economic environment

that causes fluctuations in the financial and banking

markets, a decline in the solvency of borrowers, errors

in the legal aspects of bank activity, improperly formed

strategies of banks - these are constant threats to the

normal functioning of banking institutions, which

cause their gradual and steady financial stability. In

banking, the presence of risk is quite normal. You need

to take reasonable risk to make a substantial profit. As

the most profitable item of banking business and a sig-

nificant portion of bank assets is the provision of loans,

credit institutions are likely to suffer the most from

credit risks. In the pursuit of profit, commercial banks

are forced to take risks by cooperating with customers

who have doubts about their reliability and solvency.

One of the most important principles of bank lend-

ing is that the loan granted must be repaid within the

clearly specified terms of the loan agreement. Adher-

ence to this principle is the key to the successful func-

tioning of a commercial bank. Credit risk usually refers

to the risk of the borrower defaulting on the initial terms

of the loan agreement, that is, the non-repayment (in

whole or in part) of the principal and the interest

thereon in the contractual term.

The theoretical foundations of the study of the

problem of credit risk management of the bank were

reflected in a number of publications by such foreign

scientists as E. Altman, J. Bessis, K. Brown, D. Duffy,

S. Kabushkin, T. Koch, D. Lando, P. Rose. Significant

contribution to the theory and practice of credit risk

management of banks has been made by domestic sci-

entists, in particular: G. Azarenkov, V. Vitlinsky, V.

Vovk, K. Dyakonov, G. Karcheva, V. Kovalenko, V.

Korneev, S. Naumenkova, V. Podchesova, L. Priydun,

L. Primostka, I. Salo, V. Sidorenko, R. Slavyuk, N.

Tkachenko, R. Shevchenko.

Credit risk is usually understood as the risk of the

borrower defaulting on the initial terms of the loan

agreement, that is, non-repayment (in whole or in part)

of the principal amount of debt and interest thereon in

the contractual maturity [4].

According to the NBU Regulation “On Determin-

ing the Amount of Credit Risk on Active Banking Op-

erations by Banks of Ukraine” adopted on June 30,

2017, No. 351, credit risk is the amount of expected

losses (losses) on an asset as a result of a debtor / coun-

terparty default [10]. It is clear that the regulatory defi-

nition of credit risk presented is narrow enough, but it

was formed in accordance with Basel III requirements.

There are several points to be made regarding

credit risk. First, credit risk falls within the scope of fi-

nancial risk and is closely linked thereto with interest,

currency, industry and other banking risks. Thus, non-

repayment of loans causes an increase in liquidity risk

and bankruptcy risk. Second, credit risk for the bank is

exacerbated by the fact that banks do not borrow from

their own funds but from depositors and creditors.

Third, the level of risk is constantly changing. This is

because both banks and their clients operate in an eco-

nomic, political and social dynamic environment,

where conditions are constantly changing.

Credit risk is associated with a number of factors.

It depends on exogenous factors (that is, "external" fac-

tors related to the state of the economic environment,

the environment) and endogenous factors ("internal"

caused by erroneous actions of the bank itself). Oppor-

tunities for managing external factors are limited, alt-

hough timely actions can be mitigated by the bank to

some extent to mitigate their effects and prevent major

losses. Much attention should be paid to credit risk

management through the leverage of the Bank's internal

policies [1].

Credit risk is a whole set of risks associated with

participants and elements of credit relations (Figure 1,

Table 1).

It should be noted that most commercial banks of

Ukraine until recently, when assessing credit risk on a

specific agreement, took into account only one of its

possible sources of financial capacity of the borrower

(objective risk associated with the borrower).

Practice shows that many borrowers do not repay

loans not because they are in a difficult financial situa-

tion, but because they simply do not want to do so. All

this indicates that legal risk must be taken into account

when assessing the risk of a specific loan agreement.


Fig. 1 Credit risk structure [5]

The main causes of bankruptcy of borrowers are: deficiencies in management, lack of effective systems of

management information, inability to respond to changing market conditions and competition, concentration on

unrealistic projects, taking into account the size of the enterprise, exaggeration of its own capabilities, ie very rapid

expansion in the absence of capital adequacy, and a high proportion of borrowed funds [3].

Table 1

Characteristics of credit risk sources [3]

Name of risk

1. Risk associated with the borrower,

guarantor, insurer

1.1. Objective (financial opportunity)

1.2. Subjective (reputation)

1.3. Legal

2. Risk associated with the collateral

2.1. Liquidity

2.2. Conjunctural

2.3. The deaths

2.4. Legal

3. Systemic risk

4. Force majeure risk

Source characteristics

1. Risk associated with the borrower,

guarantor, insurer

1.1. Objective (financial opportunity)

1.2. Subjective (reputation)

1.3. Legal

1.1. Inability of the borrower (guarantor, insurer) to fulfill its obliga-

tions at the expense of current cash proceeds or from the sale of assets

1.2. The reputation of the borrower (guarantor, insurer) in the busi-

ness world, its responsibility and willingness to fulfill its obligations

1.3. Shortcomings in drawing up and execution of the credit agree-

ment, the guarantee letter, the insurance contract

2. Risk associated with the collateral

2.1. Liquidity

2.2. Conjunctural

2.3. The deaths

2.4. Legal

2.1. Inability to realize the collateral

2.2. The subject of collateral may be impaired over the life of the loan

agreement

2.3. The collapse of the collateral

2.4. Shortcomings in the drafting and execution of the pledge

agreement

3. Systemic risk Changes in the economic system that may affect the financial position

of the borrower (e.g., tax law changes)

4. Force majeure risk Earthquakes, floods, disasters, tornadoes, strikes, hostilities


The "distant alert" indications of the borrower's

disadvantage can be attributed to: reduction of account

turnover, request to defer repayments on previously ex-

tended loans (after the second extension, as the practice

shows, the loan should be immediately transferred to

the category of problematic ones), has grown in account

management and others. For a bank that has lent to an

individual borrower, the warning signals of distress are

also: constant use of the client's overdraft at the mar-

ginal level; systematic excess of credit limits; difficul-

ties of repayment of the loan: delays in payment of in-

terest or principal amount of debt; unfavorable tenden-

cies of change of financial ratios (lack of liquid assets,

increase of share of borrowed funds); "pressure" on

profits (large discounts on payments in cash and on

short terms); non-payment of taxes; untimely provision

of prompt and reliable financial information and more.

When making a loan, the bank necessarily man-

ages the risk. There are several ways to do this: accept

credit risk (this must be consistent with the bank's credit

policy, and risk-return is the solution), or minimize it.

To minimize credit risk, a bank can take many different

actions (causing different changes) to combine them,

providing the most optimal impact on risk [12].

Therefore, it would be advisable to take a closer

look at all ways to minimize credit risk (Figure 2).

Fig. 2 Methods of minimizing credit risk [6]

Internal ways of minimizing credit risk are quite varied and relate mainly to intra-bank credit management.

The main among them are: assessment of the creditworthiness of the borrower, limit, rationing, diversification,

provisioning.

Based on the classification of loans, the commercial bank creates a reserve for each group of loans. The

reserve should be formed in full in accordance with the amounts of actual credit arrears by risk groups and the

established level of the reserve [6].

Table 2

Credit classification [6]

Debt repayment Financial condition (class) Good Weak Insufficient

А Standard Under control Substandard

Б Under control Substandard Questionable

В Substandard Questionable Hopeless

Г Questionable Hopeless Hopeless

Д Hopeless Hopeless Hopeless

The standard loan debt reserve is formed quarterly at the expense of last year's earnings. Provision for non-

standard debt - at the expense of expenses in the quarter in which the loan was provided. If the estimated amount

of the reserve is reduced, the Bank directs the excess amount to increase revenues.

Table 3

Levels of provision for loan groups [6]

Groups of loans Reserve Level (Risk Level)

- standard loans 1%

- loans under control 5%

- sub-prime loans 20%

- Doubtful loans 50%

- bad loans 100%


Credit risk indicators at the macroeconomic level should be considered on the basis of the indicators presented

in Table 4.

Thus, an analysis of the situation pre-crisis 2009-2010 showed that one of the reasons was the rapid increase

in lending in the pre-crisis years, when the share of total credit portfolio of Ukrainian banks in assets exceeded

85% at the generally accepted safe level of 65-70%. and the loan portfolio to GDP ratio reached a maximum of

83.6%. This trend is observed today.

Table 4

Credit Risk Indicators of Ukrainian Banks in the period 2009–2017,% [7]

Indicators Years

2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017

The ratio of loans to GDP 83,6 81,8 67,4 61,2 55,9 59,9 64,2 48,8 42,21

Share of loans in total assets of Ukrainian banks 85,5 84,9 80,1 78,1 72,3 71,3 76,4 76,9 57,90

The ratio of reserves to loans granted 6,1 16,4 19,7 19,1 17,3 14,4 20,4 33,3 48,15

Share of overdue credit debt 2,3 9,4 11,2 9,6 8,9 7,7 13,5 22,1 55,11

Thus, the share of overdue credit indebtedness as of 01.10.2018 amounted to 56, 44%, the share of reserves

to the granted periods during the same period amounted to 33,29%.

An important role in assessing the level of credit risk belongs to its regulatory values, which are intended to

prevent its excessive concentration in banks.

The Bank's economic standards, as evidenced by the NBU, form the basis of a system of limits set to limit

and minimize credit risk in banks.

According to the official data, throughout January 1, 2011 - October 1, 2018, banks' compliance with almost

all credit risk norms is observed (Table 5).

Table 5

Analysis of compliance by banks of Ukraine with credit risk standards for the period 2011-2018,% [7]

Normative Years

2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018

Standard for maximum credit risk per coun-

terparty (H7) 21,56 21,04 20,76 22,10 22,33 22,01 22,78 20,49

High Credit Risk Ratio (H8) 169,21 161,21 164,46 172,91 172,05 250,04 364,14 233,41

Maximum Credit Risk Ratio for Bank Related Transactions (H9) (Introduced by the Resolution of

the Board of the National Bank of Ukraine dated June 8, 2016 # 361) 31,19 19,94

Thus, a retrospective analysis of the current state

of credit activity of Ukrainian banks allows to identify

the following negative aspects, which necessitate

strengthening of control over credit risks and finding

ways to minimize them: deterioration of the quality of

banks' credit portfolios, which is manifested in the in-

crease in the share of overdue and negatively classified

debt; significant volumes of loans issued by banks are

denominated in foreign currency, which in case of de-

preciation of the national currency leads to an increase

in debt load on borrowers and an increase in the level

of credit risk; increase of credit risk in the banking sec-

tor of Ukraine for transactions with bank related enti-

ties.

Credit risk management techniques should be con-

sidered at the micro, macro and meso levels.

Microeconomic methods of credit risk manage-

ment include: at the level of individual credit - analysis

(creditworthiness of the borrower and individual

credit), structuring, documentation, control; at the loan

portfolio level - diversification, internal banking limits,

provisions, securitization, hedging.

At the macroeconomic level, it is advisable to di-

vide the methods of bank credit risk management at the

national level (creation of state guarantee funds, unifi-

cation of legislative and regulatory framework, integra-

tion of the information space in the state) and at the

level of the banking system of Ukraine (monitoring of

credit risk of the banking system, supervision of credit

accumulation ).

The level of credit risk management is of the great-

est interest as it leads to the unification of credit risk

assessment and management approaches through the

development of measures for international financial in-

formation interaction, the creation of stabilization

funds and the definition of international credit ratings.

The conducted research shows that in Ukraine it is

necessary to continue work on minimizing credit risk

both at the level of banks and at the legislative level. As

at present the processes of credit risk minimization in

Ukraine have specific features and problems, which

have been specified above, the development of an ef-

fective tool for minimizing credit risk of banks, taking

into account the identified shortcomings and outlined

prospective ways of minimizing it, should be consid-

ered as a relevant direction for further research.

The internal and external factors, which in the

short term may lead to an increase in credit risks in the

activities of banks, include:

unstable socio-economic and political situa-

tion in the country;

insufficient effectiveness of preventive con-

trol and early response measures;

lack of a single financial information space as

a nationwide system for collecting, processing, storing

and analyzing information about borrowers;

the imperfection of domestic legislation on

the settlement of bad debts;


instability of the client base;

a significant amount of foreign currency de-

nominated loans, which in the event of a devaluation of

the national currency increases the debt load on indi-

vidual borrowers;

volatility of foreign markets, etc. [13].

The process of minimizing banks 'credit risk is

also adversely affected by the imperfection of the leg-

islation on creditors' rights protection. Banks do not

have sufficient leverage to act on unscrupulous borrow-

ers, who in various ways evade their commitments and

hinder the Bank from exercising its right to satisfy its

loan requirements. Commercial banks' ability to dis-

pose of collateral is very limited. Bill 1558-1, in addi-

tion to the conditions for the restructuring of foreign

currency loans, also contained a two-year moratorium

on the alienation of mortgaged property of debtors and

guarantors.

The issue of effective credit risk management is

one of the major problems for each individual bank and

the banking system of Ukraine in general, as lending

operations account for the largest share of banking op-

erations and generate the highest revenue for banks and

require greater efforts by bank executives optimal risk

management for these operations, since credit risk is a

leading position in the banking risk system.

To create effective credit risk management, it is

necessary to improve the existing methodological basis

for managing the bank's credit risk and to create a single

methodology for assessing the borrower's creditworthi-

ness, as well as the algorithm for forming credit proce-

dures by banks.

Credit protection is a common way of selling

credit. The Bank, based on its assessment of the loan

portfolio, may sell some of the loans provided to other

investors. Through this transaction, the bank is able to

repay the funds that were invested in credit (in whole

or in part). The effect of such operations is multifac-

eted. First, by selling low-yield assets, resources are re-

leased to finance more profitable assets; secondly, asset

sales slow down the growth of bank assets, which helps

the bank's management to strike a better balance be-

tween the increase in bank capital and the risk associ-

ated with lending; third, this reduces the relevant items

of the bank's balance sheet (those that characterize its

performance not on the best side).

So a number of US banks use a credit rating sys-

tem built on four groups of key indicators:

- firm liquidity;

- capital turnover;

- raising funds;

- profitability indicators.

Another method of minimizing credit risk used by

banks and requiring reliable information about the bor-

rower is insurance.

The database is constantly being updated, and the

advent of computers has greatly simplified the tech-

nique of administering the database, although costs

have increased financially.

The task of Ukrainian banks is to use the experi-

ence already developed by developed countries. First,

it is already proven in practice; secondly, it will save

money and time for the banking system; thirdly, it can

serve as a basis for modern developments of domestic

specialists.

Therefore, it should be noted that solving the prob-

lem of credit risk management requires theoretical de-

velopments in this field and practical skills of bank em-

ployees to analyze and minimize the possible costs as-

sociated with credit activity, refusal of banks from fast

loans, the use of more transparent and effective meth-

ods of verification solvency and solvency of borrowers.

It is also necessary to draw on the experience of foreign

banks in managing credit risks.

Therefore, to ensure the efficiency of banking ac-

tivities, which is a priority in the current conditions of

development of the country, the transition to a system

of credit risk analysis and management is necessary.

This requires improvement of the credit risk manage-

ment system, both from the banks and from the banking

regulatory and supervisory body.

The main vectors of public credit risk management

policy should be:

- improving the legal framework based on com-

mon principles of credit risk management and ensuring

its harmonization with the requirements of the Basel

Committee;

- introduction of differentiation of credit risk

standardization and application of relevant norms in

banking regulation mechanisms;

- expanding the scope of research and develop-

ment of methods, models, techniques of analysis and

assessment of credit risk, forecasting its development;

-development of general management technology

based on risk-oriented approach;

- improvement of the monitoring system in the di-

rection of providing information base for credit risk as-

sessment;

- introduction of new effective forms of analysis,

assessment, examination and control of credit risk at

different stages of the credit process;

-formation of a modern institutional and infra-

structure base for regulating credit activity and risk

management itself;

- improvement of the education system and provi-

sion of training of specialists in the field of credit risk

management;

- development and implementation of risk culture,

public discussion and awareness of bank employees.

For banks, the following areas are: - the transition

from credit risk management of individual loans to risk

management of the credit portfolio, as in a crisis envi-

ronment generally accepted approaches to risk manage-

ment lose effectiveness. The essence of the portfolio

concept is to diversify and suggest that portfolio risk

may be lower than the risk of each of its components

due to the allocation of resources among various assets

[13].

Application of the portfolio concept in the work of

the bank will allow to achieve the following credit risk

management measures:

1) eliminate the factors that caused the greatest

losses from bad loans, in particular through the specific

definition of the target market; significant concentra-

tion of credit investments in the context of borrowers,

industries or regions; untimely application of measures


of response by employees of the credit department to

indicators, which indicate the insolvency of the bor-

rower; absence of legal procedures for termination of

the credit agreement with the least negative conse-

quences;

2) determine the maximum amount of problem

loans, which can be calculated as the ratio of the

amount of projected losses (carried out through the

analysis of migration of problem loans) to the total vol-

ume of loans in dynamics;

3) introduce credit concentration limits in the con-

text of borrowers, industries or regions by structuring

credit operations, determining their optimal amounts

and terms; - Analytical management of the assets and

liabilities of the bank in terms of balancing their terms,

because the use of attracted funds for certain transac-

tions should be similar to the ways of their mobiliza-

tion. This prudent approach will prevent excessive

spending of risky operations and will encourage them

to refuse them, limited to a certain percentage of each

profit center. Optimal definition of "profit centers"

(profit zones) is also very important as they help to

solve the problem of arrears.

Thus, we consider the conceptual directions of

credit risk management of the bank and their imple-

mentation, along with the improvement of the method

of assessing the creditworthiness of the borrower and

working with problem loans, are the basic basis for op-

timizing lending at the micro level and intensifying

lending to the real sector at the macro level. Only a

comprehensive implementation of these measures, in

our view, will be able to provide better credit risk man-

agement in the conditions of economic growth and in

crisis conditions in the economy, and thus to achieve

effective functioning of banks on the basis of increasing

their level of profitability. At the same time, this is only

possible through the combined efforts of the NBU, the

state and banks. Due to the fact that the function of

banking supervision in our country is entrusted to the

NBU, the further direction of the development of banks'

credit risk management system and the effectiveness of

their credit policy will depend on the effectiveness of

its implementation.

Credit risks carry the greatest risk for commercial

banks in the context of securing and maintaining their

financial soundness, so the introduction of new, more

efficient methods of assessment, management and,

therefore, the prevention of credit risks should be a pri-

ority for the development of the Ukrainian banking sys-

tem. In addition, there is a need to continue working to

minimize credit risk, both at the commercial banks and

at the legislative level. In particular, further research is

needed on the use of integrated credit risk management

systems, which are a vital element of commercial bank

management.

References:

1. Vdovenko LO, V.A. Dumbrovskiy. Banking

Crisis: Essence, Causes and Ways to Overcome. Topi-

cal Issues of Economics, Finance, Management and

Law in Modern Conditions: Proceedings of the Interna-

tional Scientific and Practical Conference (Poltava,

April 2, 2018): at 5 am Poltava: CFCEND, 2018, Part

4, P.16-18 .

2. Denisenko MP Money and credit in the bank-

ing business. Kiev: Allerta, 2015, 478 p.

3. Dzublyuk OV The mechanism of credit port-

folio quality assurance and management of bank credit

risk during the period of economic crisis / OV

Dzublyuk // Journal of European Economy, 2018, Vol.

9 (1), pp. 108-124.

4. NBU Instruction “On the Procedure of Regu-

lation of Banks in Ukraine”. from 28.08.2001 under

No. 368

5. Kindrat'ka L.M. Accounting in banks of

Ukraine. Kyiv: KNEU, 2017, 636 p.

6. Kochetkov VM Organization of financial sta-

bility management of the bank in market conditions.

Kiev: European University Publishing House, 2018,

285 p.

7. Official Website of the National Bank of

Ukraine [Electronic resource]. Access mode:

https://bank.gov.ua.

8. Fieldova OL, A.O. Oxygen Current Trends in

the Banking Market in Ukraine, Economy and State,

2017, No. 10, pp. 22-28.

9. On Banks and Banking Activities [Electronic

resource]: Law of Ukraine, approved by the resolution

of the Verkhovna Rada of Ukraine No. 2121-III of

07.12.2000. - Access mode: http://za-

kon2.rada.gov.ua/laws/show/2121-14.

10. On determining by the banks of Ukraine the

amount of credit risk on active banking transactions:

the provision approved by the resolution of the NBU

Board № 351 dated 30.06.2017.

11. On the Procedure of Forming Required Re-

serves for Banks of Ukraine - Resolution of the Board

of the NBU №244 dated 27.08.01.

12. Ore OL Competitiveness of Banks in the

Banking Market, Economy and State, 2018, No. 4, pp.

58 - 61.

13. Management of bank credit risk in conditions

of instability of domestic economy / [О.В. Lysenko, OS

Badzim, A.R. Drevush] // Bulletin of ONU.

Mechnikov, 2017, No. 5, pp. 171–177.


ANALYSIS OF PLOTTING 3D-GRAPHS FOR THE VEU PARAMETER

E. Pil

Academician RAHN, Dr. Sc., professor

Saint-Petersburg State University

of Aerospace Instrumentation

АНАЛИЗ ПОСТРОЕННЫХ 3D-ГРАФИКОВ ДЛЯ ПАРАМЕТРА VEU

Э. Пиль

Академик РАЕ, доктор технических наук, профессор,

Санкт-Петербургский государственный университет

аэрокосмического приборостроения

Abstract

The article considers the issue of calculating the volume of the economic shell of the Veu parameter, which

can be represented as the value of gross domestic product (GDP). The result of these calculations are shown as

3D-graphs that allow us to visualize how two different variables affect on the value of the Veu parameter. In this

case, variables can be either constant, decrease, or increase tenfold. Thus, the article considers the dependence of

Veu change on six variables, i.e. Veu = f (X1, x2, X3, X4, X5, X6).

Аннотация

В статье рассмотрен вопрос расчета объема экономической оболочки параметра Veu, который можно

представить в виде значения валового внутреннего продукта (ВВП) (GDP). Полученные расчеты изобра-

жены в виде 3D-графиков, которые позволяют наглядно представить, как влияют две различные перемен-

ные на значение параметра Veu. При этом переменные могут быть как постоянными, уменьшаться, так и

увеличиваться в десять раз. Таким образом, в статье рассмотрена зависимость изменения Veu от шести

переменных, т.е. Veu = f(Х1, Х2, Х3, Х4, Х5, Х6).

Keywords: 3D-graphics, calculation, parameter Veu, GDP, variable X6

Ключевые слова: 3D-графики, расчет, параметр Veu, ВВП, переменная Х6

Введение.

Расчет ВВП можно рассчитывать различными

путями. Автор предлагает использовать теорию

оболочек, которая широко используется как в стро-

ительстве, так и в различных областях промышлен-

ности. Таком образом, автор предложил ассоцииро-

вать объем экономической оболочки Veu с ВВП

страны. В представленной ниже статье рассмотрен

вопрос расчета параметра Veu. Полученные рас-

четы изображены в виде 3D-графиков.. Таким обра-

зом, в статье рассмотрена зависимость изменения

Veu от шести переменных, т.е. Veu = f(Х1, Х2, Х3,

Х4, Х5, Х6).

Методика.

Для проведения расчетов были выведены фор-

мулы, позволяющие производить расчеты дефор-

мации экономической оболочки под воздействием

внешних сил. После проведения расчетов были по-

строены сводные таблицы с различными значени-

ями переменных, а также представлены отношения

начального значения объема экономической обо-

лочки Veub к конечной Veuf по степени их умень-

шения. Столбец с этими отношениями показал, что

они могут иметь следующие 3 значения: Veub /

Veuf > 1, Veub / Veuf = 1 и Veub / Veuf < 1. Следо-

вательно, полученные отношения Veub / Veuf < 1

можно не рассматривать в дальнейшем, т.к. при

воздействии внешних сил объем экономической

оболочки уменьшается, т.е. уменьшается ВВП

страны. Значения Veub / Veuf = 1 показывают, что

при воздействии внешних сил на экономическую

оболочку ее объем остается неизменным. Если же

при воздействии внешних сил на экономическую

оболочку ее объем увеличивается, т.е. Veub / Veuf

> 1 этот вариант показывает, что ВВП страны уве-

личивается, даже не смотря на воздействии внеш-

них сил. Таким образом при развитии экономиче-

ского кризиса следует воспользоваться значениями

переменных, когда отношения Veub / Veuf будут

равны единице или больше единицы. Второй вари-

ант, естественно, предпочтителен, т.к. экономика

страны будет выходить из кризиса с увеличением

ВВП.

Основная часть.

Итак, на рисунке 1 показан 3D-график Veu, ко-

гда значения переменных были следующими Х1= 1,

Х2= Х4= 1..0,1, Х3= 1..10, Х5= 2,14, Х6= 1..3,03. Как

видно из данного рисунка построенная поверхность

увеличивается в 7053,99 раз. На следующем ри-

сунке 2 изображенный 3D-график Veu при пере-

менных Х1= 1, Х2= 1..10, Х3= 1..0,1, Х4= 0,1..1, Х5=

2,14, Х6= 2,8..1,9, который увеличивается в 4,51

раза [1, 2].

На следующих двух рисунках 3 и 4 представ-

лены 3D-графики Veu, когда переменные были Х1=

1, Х2= Х3= 1..0,1, Х4= 0,1..1, Х5= 2,14, Х6= 2,8..2,9

и Х1= 1, Х2= Х3= 1..10, Х4= 1..0,1, Х5= 2,14, Х6=

1..0,6 соответственно. Как видим, построенные 3D-

графики на рис. 3 и 4 имеют минимумы 4,56 в точке

9 и 45,61 в точке 2 соответственно.


Рис. 1. Veu = f(Х1, Х2, Х3, Х4, Х5, Х6)

Х1= 1,Х2= Х4=1..0,1,Х3=1..10,Х5=2,14,

Х6=1..3,03

Рис. 2. Veu = f(Х1, Х2, Х3, Х4, Х5, Х6)

Х1=1,Х2=1..10,Х3=1..0,1,Х4=0,1..1,Х5=2,14,Х6=2,

8..1,9

Рис. 3. Veu = f(Х1, Х2, Х3, Х4, Х5, Х6)

Х1= 1,Х2= Х3= 1..0,1, Х4=

0,1..1,Х5=2,14,Х6=2,8..2,9

Рис. 4. Veu = f(Х1, Х2, Х3, Х4, Х5, Х6)

Х1= 1,Х2=Х3=1..10,Х4=1..0,1,Х5=2,14, Х6=1..0,6

Рассчитанные значения для 3D-графика Veu на рисунке 5 при переменных Х1= Х4= 1, Х2= 1..0,1, Х3=

1..10, Х5= 2,14, Х6= 1..3,03 уменьшаются в 1000 раз. Из следующего рисунка 6 видно, что при переменных

Х1= Х6= 1, Х2= 1..10, Х3= Х4= 1..0,1, Х5= 2,14 значения параметра Veu уменьшаются с 73,4 в точке 1 до

нуля в точке 2.

Рис. 5. Veu = f(Х1, Х2, Х3, Х4, Х5, Х6)

Х1= Х4= 1, Х2=1..0,1, Х3=1..10, Х5=2,14,Х6=1..3,03

Рис. 6. Veu = f(Х1, Х2, Х3, Х4, Х5, Х6)

Х1= Х6=1,Х2=1..10, Х3= Х4=1..0,1,Х5=2,14

Рис. 7. Veu = f(Х1, Х2, Х3, Х4, Х5, Х6)

Х1= 1,Х2= Х3= Х4=1..0,1, Х5=2,14, Х6=1..3,01

Рис. 8. Veu = f(Х1, Х2, Х3, Х4, Х5, Х6)

Х1=1,Х2=1..0,1,Х3=1..10,Х4=0,1..1,Х5=2,14,Х

6=2,8..3

Рисунки 7 и 8 были построены при следующих значениях переменных Х1= 1, Х2= Х3= Х4= 1..0,1,

Х5= 2,14, Х6= 1..3,01 и Х1=1, Х2= 1..0,1, Х3= 1..10, Х4= 0,1..1, Х5= 2,14, Х6= 2,8..3 соответственно. Здесь

на рис. 7 значения Veu уменьшаются в 70,54 раз, а на рис. 8 уменьшаются уже в 141,76 раз.


На следующих двух рисунках 9 и 10 представлены 3D-графики Veu при Х1= Х3= 1..0,1, Х2= 1..10,

Х4= 0,1..1, Х5= 2,14, Х6= 2,8..2,1 и Х1= Х3= 1..10, Х2= Х4= 1..0,1, Х5= 2,14, Х6= 1..3,02 соответственно. В

этом случае на рисунке 9 3D-график Veu увеличивается в 4,06 раза. На рисунке же 10 построенный 3D-

график Veu уменьшился в 705,4 раз.

Рис. 9. Veu = f(Х1, Х2, Х3, Х4, Х5, Х6)

Х1= Х3=1..0,1,Х2=1..10,Х4=0,1..1,Х5=2,14,Х6=2,8..2,1

Рис. 10. Veu = f(Х1, Х2, Х3, Х4, Х5, Х6)

Х1= Х3= 1..10, Х2= Х4=1..0,1,Х5= 2,14,

Х6=1..3,02

Рисунки 11 и 12 были построены при Х1= Х2= 1..0,1, Х3= 1..10, Х4= 0,1..1, Х5= 2,14, Х6= 2,8..3,03 и

Х1= Х2= 1..10, Х3= Х4= 1..0,1, Х5= 2,14, Х6= 1 соответственно. В данном примере на рисунке 11 значения

Veu уменьшились в 1417,64 раз, а на рисунке 12 3D-график Veu уменьшается со значения 73,4 в точке 1

до нуля в точке 2.

Рис. 11. Veu = f(Х1, Х2, Х3, Х4, Х5, Х6)

Х1=Х2=1..0,1,Х3=1..10,Х4=0,1..1,Х5=2,14,Х6=2,8..3

Рис. 12. Veu = f(Х1, Х2, Х3, Х4, Х5, Х6)

Х1= Х2=1..10, Х3= Х4= 1..0,1, Х5= 2,14,Х6=1

Рис. 13. Veu (GDP) = f(Х1,Х2,Х3 Х4,Х5,Х6)

X1= Х4=1..0,1,Х2= X3=1..10, X5=2,14,

X6=1..2,8


Х1=1..10,Х2=X3=1..0,1,X4=0,1..1,X5=1..2,14,X6=2,8..1

Рисунки 13 и 14 были построены при переменных X1= Х4=1..0,1,Х2= X3=1..10, X5= 2,14, X6= 1..2,8

и Х1= 1..10, Х2= X3= 1..0,1, X4= 0,1..1, X5= 1..2,14, X6= 2,8..1 соответственно. Из рис. 13 видно, что 3D-

график для Veu уменьшается в 7,05 раз, а на рис. 14 увеличивается в 7,05 раз.



Х1= Х2= X3=1..0,1, X4=0,1..1,

X5=2,14,X6=2,8..3,01


Х1= Х2= X3=1..10, X4=0,1..1,X5=12,14, X6=1

3D-графики для Veu, изображенные на рис. 15 и рис. 16 были построены при Х1= Х2= X3= 1..0,1, X4=

0,1..1, X5= 2,14, X6= 2,8..3,01 и Х1= Х2= X3= 1..10, X4= 0,1..1, X5= 12,14, X6= 1 соответственно. Здесь на

рис. 15 значения Veu уменьшаются в 214,18 раз, а на рис. 15 значения Veu имеют только одно значение

Veu = 1.


Х1= 1,Х2=1..10, X3=10..1,X4=0,1..1,X5=2,14,X6=3..1,9


Х1=1,X2=1..10,Х3=1..0,1,X4=0,1..1,X5=0,1..1,X6=14,

1..4,1

При построении 3D-графиков для рис. 17 и рис. 18 были использованы следующие переменные Х1=

1, Х2= 1..10, X3= 10..1, X4= 0,1..1, X5= 2,14, X6= 3..1,9 и Х1= 1, X2= 1..10, Х3= 1..0,1, X4= 0,1..1, X5= 0,1..1,

X6= 14,1..4,1. Полученный 3D-график для Veu на рис. 17 увеличивается в 47,72 раз, а на рис. 18 в 28,63

раз.


Х1= 1, X2=1..10,Х3= X4=1..0,1,X5=0,1..1,X6=013,9..3,5


Х1= Х3= 1..10, X2= X4=X6=1..0,1,X5= 2,14

Представленный 3D-график для Veu на рис. 19 при переменных Х1= 1, X2= 1..10, Х3= X4= 1..0,1, X5=

0,1..1, X6= 013,9..3,5 увеличивается в 4,38 раз а на рис. 20 при переменных Х1= Х3= 1..10, X2= X4= X6=

1..0,1, X5= 2,14 остается неизменным.

Построенный 3D-график для Veu на рис. 21 уменьшается в 7,05 раз, а на рис. 22 увеличивается в 7,05

раз. Здесь при построении 3D-графиков для Veu были использованы следующие значения переменных:

Х1= X3= 1..10, Х2= 1, X4= 1..0,1, X5= 2,14, X6= 1..2,8 и Х1= X3= 1..10, Х2= 1, X4= 0,1..1, X5= 2,14, X6=

2,8..1.



Х1= X3=1..10, Х2= 1,X4=1..0,1, X5=2,14,

X6=1..2,8


Х1= X3=1..10, Х2= 1, X4=0,1..1,X5=

2,14,X6=2,8..1


Х1= 1..10, Х2= X4= X6=1, X3= 1..0,1,X5=2,14


Х1= 1..10,X2= 1, Х3= X4= 1..0,1,X5= 2,14, X6=1..0,08

Как видно из рис. 13 3D-график Veu имеет только одно значение Veu =1 при переменных Х1= 1..10,

Х2= X4= X6= 1, X3= 1..0,1, X5= 2,14. На рис. 24 представлена зависимость Veu при Х1= 1..10, X2= 1, Х3=

X4= 1..0,1, X5= 2,14, X6= 1..0,08, из которой видно, что значения Veu имеют минимум 50,68 в точке 2.

На рисунке 25 показана зависимость Veu при Х1= 1..10, Х2= 1, X3= 1..0,1, X4= 0,1..1, X5= 2,14, X6=

2,8..1,4. Из данного рисунка видно, что значения Veu увеличивается в 6,19.

Рис. 25. Veu (GDP) = f(Х1,Х2,Х3,Х4,Х5,Х6)

Х1=1..10,Х2=1,X3=1..0,1,X4=0,1..1,X5=2,14,X6=2,8..1,4


Х1=1..10,Х2=1,X3=1..0,1,X4=

X5=0,1..1,X6=14,1..24

Изображенный 3D-график для Veu на рисунке 26 при Х1= 1..10, Х2= 1, X3= 1..0,1, X4= X5= 0,1..1,

X6= 14,1..24 дает наглядное представление, что значения Veu увеличиваются в 9,66 раз.

На следующих двух рисунках 27 и 28 показаны зависимости Veu = f(Х1, Х2, Х3, Х4, Х5, Х6), когда

переменные были Х1= 1..10, X2= 1, Х3= 1..0,1, X4= 1..0,1, X5= 10..1, X6= 13,9..3,2 и Х1= Х2= 1..10, X3=

X4= 1..0,1, X5= 10..1, X6= 13,9..8 соответственно. Здесь на рис. 27 значения Veu имеет минимум 213,13 в

точке 2, а на рис. 28 переменная Veu увеличивается в 6,28 раз.



Х1=1..10,X2=1,Х3=1..0,1,X4=1..0,1,X5=10..1,X6=13,9..3,2


Х1= Х2=1..10, X3= X4= 1..0,1,

X5=10..1,X6=13,9..8


Х1= Х3=X2= 1..10, X4=0,1..1, X5=10..1, X6=14,1..6,23


Х1= X5=1..10, Х2=X3= 10..1,X4= 0,1..1,

X6=3,2..10,9

Рисунки 29 и 30 были построены при Х1= Х3= X2= 1..10, X4= 0,1..1, X5= 10..1, X6= 14,1..6,23 и Х1=

X5= 1..10, Х2= X3= 10..1, X4= 0,1..1, X6= 3,2..10,9. Здесь на рис. 29 переменная Veu увеличивается в 17,18

раз, а на рис. 30 переменная Veu увеличивается в 4,11 раза.


Х1=Х2= X3= X5=1..10, X4=1..0,1, X6=1..9,16


Х1=Х2= X5= 1..10, X3= X4=1..0,1, X6= 1,9..14,1

Для двух 3D-графиков для Veu на рисунках 31 и 32 были использованы следующие значения пере-

менных Х1= Х2= X3= X5= 1..10, X4= 1..0,1, X6= 1..9,16 и Х1= Х2= X5= 1..10, X3= X4= 1..0,1, X6= 1,9..14,1.

Здесь на рис. 31 значения Veu увеличиваются в 22,72 раз, а на рис. 32 имеет максимум 103,27 в точке 7.

Следующие две зависимости Veu на рис. 33 и 34 были построены при Х1= Х2= X5= 1..10, X3= 10..1,

X4= 1, X6= 1,1..0,85 и Х1= X5= 1..10, X2= Х3= X4= 1, X6= 3..10,9. Здесь на рис. 33 значения Veu увеличи-

ваются в 17,78 раз, а на рис. 34 в 4 раза.


Х1=Х2= X5=1..10,X3= 10..1, X4=1, X6=1,1..0,85


Х1= X5=1..10,X2= Х3= X4=1, X6= 3..10,9



Х1= Х2= X3= X4=1,X5=1.10, X6=1,98..14,11


Х1= X3= 1, Х2= X5=1..10,X4=0,1..1, X6=0,9..4,51

Два рис. 35 и 36 для 3D-графиков Veu были построены при Х1= Х2= X3= X4= 1, X5= 1.10, X6=

1,98..14,11 и Х1= X3= 1, Х2= X5= 1..10, X4= 0,1..1, X6= 0,9..4,51. Здесь на рис. 35 значения Veu оставались

стабильными между точками 2 и 10, а на рис. 36 увеличиваются в 834,51 раза.

На рисунке 37 показана зависимость Veu при Х1= X4= 1, Х2= X3= X5= 1..10, X6= 3,01..10,87. Из

данного рисунка видно, что значения Veu увеличиваются в 4 раза.


Х1= X4=1, Х2= X3= X5= 1..10,

X6=3,01..10,87


Х1=1, Х2= X5=1..10, X3=1..0,1, X4=0,1..1,X6=

0,9..2,1

Рисунок 38 дает наглядное представление, что значения 3D-графика при Veu при Х1= 1, Х2= X5=

1..10, X3= 1..0,1, X4= 0,1..1, X6= 0,9..2,1 увеличиваются в 99,08 раз.

На следующих двух рисунках 39 и 40 показаны зависимости Veu = f(Х1, Х2, Х3, Х4, Х5, Х6), когда

переменные были Х1= 1, Х2= X5= 1..10, X3= 10..1, X4= 1..0,1, X6= 1..9,16 и Х1= Х2= X5= 1..10, X3= 10..1,

X4= 1..0,1, X6= 1,09..3,82 соответственно. Здесь на рис. 39 значения Veu увеличиваются в 1417,64 раз, а на

рис. 40 увеличиваются в 23,39 раза.

Рисунки 41 и 42 были построены при Х1= Х2= X5= 1..10, X3= 10..1, X4= 0,1..1, X6= 1,37..3,16 и Х1=

Х2= X5=1..10, X3= 10..1, X4= 1..0,1, X6= 1,09..3,82. Здесь на рис. 41 переменная Veu увеличивается значи-

тельно в 3206,19 раз, а на рис. 42 переменная Veu увеличивается в 420,82 раз.

Для построения двух 3D-графиков на рисунках 43 и 44 были использованы следующие значения пе-

ременных Х1= X5= 1..10, Х2= X3= 1, X4= 1..0,1, X6= 1,71..13,73 и Х1= X5= 1..10, Х2= X4= 1, X3= 10..0,1,

X6= 1,1..10,83. Здесь на рис. 43 представленные значения Veu увеличиваются в 11,41 раз, а на рис. 44

увеличиваются в 1000 раз.


Х1= 1,Х2= X5= 1..10,X3= 10..1,X4=1..0,1,

X6=1..9,16


Х1= Х2= X5= 1..10, X3=10..1, X4=1..0,1,

X6=1,09..3,82



Х1= Х2= X5=1..10, X3=10..1,X4=0,1..1,

X6=1,37..3,16


Х1= Х2= X5=1..10, X3=10..1,X4=1..0,1,

X6=1,09..3,82


Х1= X5=1..10, Х2= X3=1,X4=1..0,1,

X6=1,71..13,73


Х1= X5= 1..10,Х2= X4=1,X3=10..0,1, X6=1,1..10,83

Последние две зависимости Veu на рис. 45 и 46 были построены при Х1= X5= 1..10, Х2= 1, X3= X4=

1..0,1, X6= 1,53..9,16 и Х1= X5= 1..10, Х2= 1, X3= 1..0,1, X4= 0,1..1, X6= 0,92..6,9. Здесь на рис. 45 значения

Veu на 3D-графике увеличиваются в 102,66, а на рис. 46 увеличиваются в 887,68 раз.


Х1= X5=1..10, Х2=1,X3= X4=1..0,1,

X6=1,53..9,16


Х1= X5=1..10,Х2=1,X3=1..0,1,X4=0,1..1,X6=0,92..6,9

Выводы.

Построенные 3D-графики дают наглядное

представление о влиянии двух переменных на зна-

чение ВВП страны, т.е. объема экономической

оболочки Veu.

Представленные 3D-графики позволяют

выбрать те переменные, при которых график Veu

представляет собой простой вид бех максимумов и

минимумов.

Список литературы:

1. Пиль Э.А. Виды деформации экономиче-

ской оболочки под воздействием различных сил //

Вестник ИНЖЭКОНа. Серия «Экономика» №4

(17), 2007 – С.226 – 231

2. Пиль Э.А. Деформация экономических

оболочек при воздействии внешних и внутренних

сил // Проблемы современной экономики. СПб. №1

(21) 2007. – С. 427–429


STATUS AND FEATURES OF SOCIAL INSURANCE IN UKRAINE

А. Prylutskyi

Ph. D. in Economics, Associate Professor of the Department of finance, banking and insurance,

Vinnitsa National Agrarian University, city of Vinnitsa

Ukraine

21008, Vinnitsa, Solnechnaja 9. 18

Abstract

Crises in the economy have led to an increase in the value of social insurance for all sections of the population.

In this regard, the relevance of state social insurance has increased The article reveals the health insurance status

of both compulsory and voluntary. The current social security system has collapsed and is in need of real change,

especially in the area of financing, so there is a need for mandatory health insurance. The place and indicators of

the development of the social insurance market in Ukraine for 2017-2019 are investigated, at the expense of de-

termining the share of the social insurance market in the total volume of the insurance market. The situation of

social insurance abroad is shown. The list of measures to improve social insurance in Ukraine is given.

Keywords: social insurance, assessment criteria, insurance rates, loss assessment, social insurance mecha-

nisms

Introduction The insurance services and the mar-

ket that they have formed are an important element

market infrastructure that is closely linked to the market

for means of production, consumer goods, the market

capital and securities, labor and labor. In advanced

economies, insurance companies provide full protec-

tion of the subjects of market relations from adverse ef-

fects of various types of man-made accidents, financial

risks, criminogenic factors, natural and other disasters.

Formation of voluntary health insurance (LCA), like

the emergence of the insurance market, is uneven in

Ukraine. This was caused by a complicated one eco-

nomic situation, lack of legislative support, low sol-

vency of the population, inconsistency of economic in-

terests of the subjects of the insurance market.

At present, in Ukraine, the institution of compul-

sory social insurance cannot independently solve the

tasks of social protection of workers at an acceptable

level. The development of high-quality human capital

is feasible only with the social partnership of the state,

employers and employees. Proceeding from this, social

insurance as a form of social investment in human cap-

ital should encourage workers and employers to be ac-

tive in the economic sphere.

The interests of the state in the social insurance

system are predetermined by its roles as insurer, poli-

cyholder, beneficiary and regulatory body in this area.

However, in this case, the state should provide only the

basic social needs of the employee. The size and form

of social guarantees from the state should not suppress

incentives to work. The state needs to create a system

of conditions that stimulate able-bodied citizens to per-

sonal responsibility for self-sufficiency. Such a system,

involving joint insurance against social risks, will facil-

itate the transition to a healthier lifestyle. At the same

time, it is necessary to gradually attract workers to par-

ticipate in moderate financing of social insurance ex-

penses. A similar co-financing scheme is actively used

in Western Europe, the Czech Republic, Hungary, Slo-

vakia and Slovenia.

Main part

The basis of a systematic approach to the analysis

of features social protection is, first of all, understand-

ing object of study as a system. This approach reveals

the integrity of the object, revealing the diversity vari-

ous connections in it and reducing them into a single

theoretical building. All elements of the system, its in-

ternal and external relations, quality and level of imple-

mentation of the system main objective function, iden-

tified contradictions as separate elements (components,

systems) and connections in the system as a whole.

Important in the study of social phenomena in

modern society, the concept of “social subsystem.

"Such a subsystem" unites people in one of the func-

tional features of the system.

It is characterized by a high degree of organization

and strict regulation. Applied to social systems and sub-

systems it is necessary to highlight such signs that al-

low identify the specifics of social and formulate crite-

ria separation of social system and social communities

as nonsystems. For such an important foundation.

The task is associated with a common goal (goals)

that implements each component of the learning func-

tion system caught by a common goal and related tasks,

submission, coordination between components social

system, the presence of feedback between management

and controlled subsystems. The main elements of the

social system are the holistic education of people, as

well as their relationships, interactions and relation-

ships.

In countries with developed market economies,

each of these forms of social protection plays a role.

Their specific gravity, the circle of protected people,

sources of financing, organizational and governing

bodies are different.

Mandatory (by law) social insurance is an institu-

tion of social protection of the economically active pop-

ulation from the risks of loss of income (wages) due to

disability (illness, accident, old age or place of work).

Sources of financing - insurance contributions of em-

ployers, workers (sometimes the state), organized on

the principles of mutual mutual assistance and inde-

pendent responsibility. The social insurance system is


the main institution of social protection in a market

economy, designed to ensure the implementation of the

constitutional right of citizens to material security in

old age, in case of illness, complete or partial loss of

working ability, loss of a breadwinner, unemployment

[1]/

The main characteristics of compulsory social in-

surance that distinguish it from other social security in-

stitutions are:

- мandatory (by law) for policyholders - workers

and employers - to make insurance premiums; personal

insurance, as a rule, is voluntary in nature, which does

not allow it to be so massive in terms of coverage (in

terms of the number of insured);

- a public form of legal relations of subjects of so-

cial insurance, with the help of which the participation

of subjects and a high level of guarantees of protection

of insured are legally required; this allows you to aban-

don the burdensome procedure of drafting individual

contracts (and control over their implementation) be-

tween policyholders (employers and employees) and

insurers in favor of the insured; personal insurance is a

private civil relationship;

- the compulsory (by law) right of the insured per-

son to receive insurance payments upon occurrence of

insured events (types of payments, services, their sizes

are defined in laws), the implementation and complete-

ness of payments for which can be obtained in court;

- a high level of reliability of preservation of fi-

nancial resources, which is provided in the form of fi-

nancing "on wheels" and does not allow the deprecia-

tion of funds, but is achieved through the solidarity of

generations and the application of state control over the

correctness and purposefulness of expenses;

- sufficiently “cheap” for the population of the

country (compared with personal insurance), which is

achieved by the massive nature of the mandatory par-

ticipation of almost all workers in it and non-profit

forms of labor organization; Personal insurance mainly

pursues commercial benefits and thereby forces its or-

ganizers to deal mainly with “profitable” customers.

The main points that distinguish social insurance

from other social protection institutions (social assis-

tance or personal insurance):

- the insured are protected from loss of wages, that

is, the size of insurance premiums and compensation

payments is specifically related to wages, for compari-

son, social assistance and personal insurance do not

provide this dependence;

- only insured can be recipients of insurance pay-

ments (in some cases, members of their families, for

example, when they lose their breadwinner, and the

amount of payments takes into account the presence of

dependents - family members) who, with their Personal

insurance contributions and contributions in their favor,

have received the right to this type social protection.

There are no other conditions[2].

A characteristic feature of the institution of social

insurance is its fulfillment of the function of preventing

the adverse consequences of a risky situation. This is

especially evident in insurance against industrial acci-

dents, general and occupational diseases, as well as in

unemployment insurance.

The mechanisms for the preventive prevention of

occupational risks, disease risks and unemployment in-

clude equipment in their arsenal safety, medical care,

rehabilitation measures, labor market regulation, voca-

tional retraining and employment assistance.

The rating of Ukrainian insurance companies con-

tains performance indicators of risk insurers for 2002-

2019, prepared by the Insurance Top magazine and

ranked by main indicators and types of insurance.

The volume of gross insurance premiums col-

lected by Ukrainian insurers for 2019 amounted to 53

billion UAH (+ 7.4%), including on risk insurance 48.4

billion UAH. and life insurance 4.6 billion UAH. 21.6

billion UAH was received from individuals, and 19 bil-

lion UAH from legal entities The total number of insur-

ance companies in Ukraine at the end of 2019 decreased

to 233 of which life insurance - 23 and 110 risky insur-

ance companies.

In 2019, insurance companies collected net premi-

ums in the amount of UAH 39.6 billion, which is 15%

more than for the same period in 2018. The share of net

insurance premiums in gross insurance premiums

amounted to 74%.

The number of insurance contracts (except for

compulsory insurance against transport accidents) in-

creased to 80.3 million. The number of contracts with

individuals also increased to 73.4 million. [3].

Table 1

TOP 10 largest risk insurers by gross premiums, 2019

№ Insurance company Gross premiums 2019, thousand UAH Pace,%

1 ARX 2 299 419 21,57

2 UNIQA 2 152 170 5,42

3 TAS 1 815 101 30,79

4 ARSENAL INSURANCE 1 717 883 -8,95

5 PZU UKRAINE 1 709 188 12,67

6 INGO UKRAINE 1 527 518 25,83

7 VUSO 1 021 547 40,92

8 АЛЬФА INSURANCE 984 179 21,16

9 ASKA 953 890 -4,69

10 UNIVERSALNA 949 633 14,92


Gross insurance payments increased by 12.5% to UAH 14.3 billion. (for risk insurance 13.7 billion UAH.

and life insurance 576 million UAH. The level of gross payments decreased to 27%. In 2019, insurers paid 14

billion UAH of net insurance payments (+ 13.7%), in tons, including UAH 13.4 billion In payments for risky types

of insurance, the level of net payments decreased to 31.9%.

Table 2

TOP 10 largest risk insurers by gross payments, 2019

№ Insurance company Gross premiums 2019, thousand UAH Pace,%

1 UNIQA 1 688 947 -1,33

2 ARX 989 846 11,53

3 TAS 726 963 33,28

4 PZU UKRAINE 685 601 21,87

5 INGO UKRAINE 657 554 24,59

6 ARSENAL INSURANCE 527 071 8,52

7 UNIVERSALNA 517 154 144,61

8 PROVIDNA 482 668 -2,96

9 КНЯЖА VIG 344 831 29,72

10 ORANTA 326 543 22,06

The volume of formed insurance reserves in-

creased by 19% to UAH 29.6 billion. At the same time,

technical reserves increased by 25% to UAH 19.3 bil-

lion, and life insurance reserves - by 10%, to UAH 10.3

billion.

With an increase of 12.6% (up to UAH 63.9 bil-

lion) in the total assets of insurers, the amount of assets

defined by law for the provision of insurance reserves

increased by 17.1% (up to UAH 44.6 billion). The

amount of paid authorized capital decreased by 7.1% -

up to 11.7 billion UAH.

An increase in gross insurance premiums was rec-

orded for almost all types of insurance. In particular, in

car insurance CASCO, CTP, Green Card - by 1.7 bil-

lion UAH (18%), in medical insurance - by 1.028 bil-

lion UAH (40.3%), insurance against fire risks and

risks of natural disasters - by 776.6 million UAH

(25.4%), property insurance - 618.1 million UAH

(13.7%), life insurance - 552.6 million UAH (20.2%),

insurance of medical expenses - 546, 7 million UAH

(58.5%), cargo and luggage for 133.4 million UAH

(6.5%).

The total number of insurance companies as of

December 31, 2019 was 233, including life insurance

company - 23 companies, non-life insurance company

210 companies, (as of December 31, 2018 - 281 com-

panies, including life insurance company - 30 compa-

nies, non-life IC - 251 companies). The number of in-

surance companies decreased significantly, so in 2019

compared to 2018, the number of companies decreased

by 48 UK, compared with 2017 decreased by 61 UK.

In 2019, the share of gross insurance premiums

relative to GDP was 1.3%, which is 0.1 pp higher. less

than in 2018; the share of net insurance premiums rela-

tive to GDP remained at the level of 2018 and

amounted to 1.0%.

Compared to 2018, UAH 3,633.7 million (7.4%)

increased gross premiums written, net insurance premi-

ums increased by UAH 5 161.7 million (15.0%).

The increase in gross insurance premiums was due

to the following types of insurance: auto insurance

(CASCO, OSSCV, Green Card) (increase in gross in-

surance payments by UAH 2 135.1 million (16.5%));

health insurance (increase in gross insurance payments

by UAH 983.6 million (28.2%)); life insurance (in-

crease in gross insurance payments by UAH 717.9 mil-

lion (18.4%)); insurance of medical expenses (increase

of gross insurance payments by UAH 539,6 million

(40,1%)); insurance against fire and natural hazards (in-


lion (5.5%)); property insurance (increase in gross in-

surance payments by UAH 164.6 million (2.6%)); ac-

cident insurance (increase in gross insurance payments

by UAH 118.0 million (6.7%)). At the same time, gross

insurance premiums on financial risk insurance de-

creased (decrease in gross insurance payments by UAH

737.9 million (14.4%)); aviation insurance (reduction

of gross insurance payments by UAH 338.0 million

(32.4%)); third party liability insurance (reduction of

gross insurance payments by UAH 328.5 million

(12.8%)); cargo and luggage insurance (reduction of


(2.2%)).

The share of net insurance premiums in the gross

insurance premiums for the year 2019 was 74.7%,

which is by 5.0 pp higher. more than in 2018.

During the analyzed period the number of con-

cluded insurance contracts decreased by 4 153.8 thou-

sand units (or by 2.1%), while the number of voluntary

insurance contracts increased by 330.4 thousand units

(or 0.5%). including the number of concluded medical

insurance contracts by 2 023.9 thousand units (or by

45.4%), the number of third party liability insurance

contracts increased by 942.0 thousand units (or 58.6%),

the number of concluded accident insurance contracts

decreased by 3 507.5 thousand units (or 9.3%). The

number of compulsory insurance contracts concluded

decreased by 6 369.1 thousand units (or 4.8%) due to

the decrease in the number of accident insurance con-

tracts on transport by 6 929.9 thousand units (5.6%) .

The volume of gross insurance payments / claims

compared to 2018 increased by UAH 1,474.9 million

(11.5%), the volume of net insurance payments in-

creased by UAH 1,607.9 million (12.9%). Gross insur-

ance claims on such types of insurance as increased:

auto insurance (increase in gross insurance payments

by UAH 883.1 million (15.1%)), health insurance (in-



lion (24.2%) ), cargo and luggage insurance (an in-


lion (76.0%)). At the same time, gross insurance pay-

ments on property insurance decreased (decrease in


(18.5%)), life insurance (decrease in gross insurance

payments by UAH 129.0 million (18.3%)).

The level of gross payments increased by 1.0 pp

compared to the same period of 2018. and amounted to

27.1%. The level of net insurance payments as of De-

cember 31, 2019 was 35.5%, which is less by 0.6 pp.

compared to the same period last year.

The highest level of gross and net insurance pay-

ments is observed in health insurance - 58.2% and

61.0%, by types of voluntary personal insurance -

36.1% and 40.0%, by types of non-state compulsory in-

surance - 39.0% and 39.4% respectively.

Initial reinsurance operations for 2019 decreased

by 6.8% from UAH 17 940.7 million to UAH 16 713.4

million due to a decrease of UAH 1 528.0 million

(10.2%) of reinsurance volumes with resident insurers.

At the same time, reinsurance operations with non-res-

ident insurers increased by UAH 300.7 million

(10.0%).

As of December 31, 2019, insurance reserves in-

creased by UAH 2 583,2 million (9,6%) compared to

the same date of 2018, with life insurance reserves in-

creased by UAH 938,6 million (10.1%), technical re-

serves - by UAH 1,664.6 million (9.3%).

Compared to the same date in 2018, such indica-

tors as total assets of insurers increased by UAH 373.5

million (0.6%), of which the assets determined legisla-

tion to cover insurance reserves – at 3,943.4 million

UAH (9.7%).

The main indicators of the insurance market and

its dynamics are presented in Table 1.

Table 3

The main indicators of the insurance market and its dynamics

Indicators 2017 2018 2019

Growth rate

2018/

2017,%

2019/

2018,%

Number of insurance contracts concluded during the reporting period, thousand units

Number of contracts except contracts with

compulsory insurance against transport acci-

dents, including:

70 658,2 77 495,0 80 271,1 9,7 3,6

- with physical insurers persons 66 915,2 72 460,2 73 440,1 8,3 1,4

Number of binding contracts personal accident

insurance cases on transport 114 824,7 123 582,5 116 652,6 7,6 -5,6

Insurance activity, UAH million

Gross insurance premiums, including: 43 431,8 49 367,5 53 001,2 13,7 7,4

for life insurance 2 913,7 3 906,1 4 624,0 34,1 18,4

Gross insurance payments, including: 10 536,8 12 863,4 14 338,3 22,1 11,5

for life insurance 556,3 704,9 575,9 26,7 -18,3

Gross payments,% 24,3% 26,1% 27,1% - -

Net insurance premiums 28 494,4 34 424,3 39 586,0 20,8 15,0

Net insurance payments 10 256,8 12 432,6 14 040,5 21,2 12,9

Net payout rate,% 36,0% 36,1% 35,5% - -

Reinsurance, UAH million

Paid for reinsurance, including: 18 333,6 17 940,7 16 713,4 -2,1 -6,8

- to reinsurers resident 14 937,4 14 943,2 13 415,2 0,04 -10,2

- to non-resident reinsurers 3 396,2 2 997,5 3 298,2 -11,7 10,0

Payments offset by reinsurers, including: 1 208,2 2 459,0 2 508,2 103,5 2,0

- resident reinsurers 280,0 430,8 297,8 53,9 -30,9

- non-resident reinsurers 928,2 2 028,2 2 210,4 118,5 9,0

Insurance premiums received from non-resi-

dent reinsurers 46,1 48,4 56,8 5 17,4

Payments offset non-resident reinsurers 13,8 44,4 8,9 221,7 -80,0

Insurance reserves, UAH million

The volume of insurance reserves formed 22 864,4 26 975,6 29 558,8 18 9,6

- life insurance reserves 8 389,6 9 335,1 10 273,7 11,3 10,1

- technical reserves 14 474,8 17 640,5 19 285,1 21,9 9,3

Insurers' assets and share capital, UAH million

Total assets of insurers 57 381,0 63 493,3 63 866,8 10,7 0,6

Assets defined in Art. 31 of the Law Of

Ukraine "On Insurance" for presentation of in-

surance funds reserves

36 084,6 40 666,5 44 609,9 12,7 9,7

Volume of paid-up share capital 12 831,3 12 636,6 11 066,1 -1,5 -12,4


Number of insurance companies

As of December 31, 2019, the number of insurance companies (ICs) was 233, of which 23 were life insurance

companies (Life Insurance) and 210 non-life insurance companie s (non-Life Insurance). In 2019, the number of

insurance companies decreased by 48 ICs.

Table 4

Number of insurance

companies

As of

31.12.2017

As of

31.12.2018

Changes in 2019 As of

31.12.2019 imported

information

excluded

information

the total number of 294 281 9 57 233

including Non-Life IC 261 251 9 50 210

including Life Club 33 30 0 7 23

Number of insurance companies in 2017-2019

Insurance premiums

Gross insurance premiums received by insurers in insurance and reinsurance of risks from insurers and rein-

surers for 2019 amounted to UAH 53 001.2 million, which is UAH 3 633.7 million more than in 2018 and UAH

9 569.4 million more than in comparison since 2017.

Table 5

Structure of gross premiums written for 2017-2019

Indicators 2017 2018 2019 Growth rate

млн.грн. 2018/2017,% 2019/2018,%

Gross premiums, including: 43 431,8 49 367,5 53 001,2 13,7 7,4

from insurers-individuals 15 555,6 18 431,0 21 632,0 18,5 17,4

from legal entities 12 937,7 17 348,1 19 034,8 34,1 9,7

from reinsurers 14 938,5 13 588,4 12 334,4 -9,0 -9,2

For the 12 months of 2019, the amount of gross premiums written by insurers for non-life insurance was UAH

48,377.2 million (or 91.3% of the total amount of insurance premiums), and for life insurance - UAH 4,624.0

million (or 8.7% of total insurance premiums).

Net insurance premiums for 2019 amounted to UAH 39 586.0 million, which is 74.7% of the gross insurance

premiums. Net insurance premiums for 2018 amounted to UAH 34 424,3 million, or 69,7% of the gross insurance

premiums.

The volume of gross insurance premiums for 2019 increased by 7.4% compared to 2018, up by 22.0% com-

pared to 2017. Net insurance premiums increased by 15.0% compared to 2018, and by 38.9% compared to 2017.

Table 6

The concentration of the insurance market on gross premiums written as of December 31, 2019

TOP

Life insurance non-life insurance

Revenues

premiums

(million UAH)

part of the

market, %

Revenues

premiums

(million UAH)

part of the

market, %

The number of ICs that

more than 50% of insur-

ance awards received

from reinsurers

1-3 2 662,4 57,6 6 739,4 13,9 1

1-10 4 471,2 96,7 18 358,0 37,9 3

1-20 4 624,0 100,0 29 035,2 60,0 6

1-50 х x 42 843,6 88,6 13

1-100 х x 47 469,0 98,1 13

1-150 х x 48 279,3 99,8 17

Total by market 4 624,0 100,0 48 377,2 100,0 21

Thus, despite the large number of companies, in

fact, in the insurance market, the bulk of gross insur-

ance premiums - 98.1% - are accumulated by 100 non-

life ICs (47.6% of all non-life ICs) and 96.7% - 10 Life

Insurance Company (43.5% of all Life Insurance Com-

pany).

In the life insurance market, the Herfindahl-

Hirschman Index (NNI) was 1 517.18 (in 2018 - 1

441.37), in the risk insurance market it was 230.88 (in

2018 - 247.95). Overall, the Herfindahl-Hirschman In-

dex for the insurance market was 203.90 (in 2018 -

219.29).

The social contract model, widely used in the

West, provides for the payment of insurance contribu-

tions for up to one year in the amount of 60 to 85% of

wages in exchange for the work of an unemployed cit-

izen. This model of social support allows to reduce un-

employment in the country, reduce government spend-

ing on unemployment benefits and at the same time

provide financial support to small and medium-sized

businesses.

Currently, pension and other types of social insur-

ance in developed countries are developed organiza-

tional, social, financial, medical and rehabilitation sys-

tems that are organically linked to the real sector of the


economy, the labor market and the demographic policy

of the country. Such positive experience confirms the

possibility of reconciling the interests of the parties in-

volved in the process of insurance relations. [4]

To maintain sustainable development of human

capital, in our opinion, it is necessary to develop volun-

tary social insurance, both corporate and private. Firms

can additionally form insurance reserve funds to man-

age professional industry risks. As a result, the maxi-

mum accounting of various insurance cases not pro-

vided for by the current social insurance system of

Ukraine will contribute to the development of human

capital. The combination of the principles of personal

responsibility and mutual mutual assistance of workers

and employers will solve a number of social problems

facing the Russian social insurance system, and the

maximum satisfaction of the social needs of the em-

ployed population increases human capital and in-

creases the country's competitiveness.

A well-established practice in most developed

countries is the joint participation in financing social

insurance of employers and workers and a rather high

total component of their payments (in some cases up to

40 percent or more of wages), which is typical for many

European countries.

The classic financial model for the distribution of

insurance burden on a parity basis is the social security

system of Germany. The existing practice of distrib-

uting the insurance burden in European countries indi-

cates the following established “average” proportion:

2/3 of its size falls on employers and 1/3 on workers, in

some countries the state subsidizes some types of social

insurance.

The strength of the institution of social insurance

is related to the close coordination of the individual

contribution of the insured and his insurer (employer)

with the amount of pensions and benefits, which are

calculated based on the value of insurance tariffs, the

amount of wages and the period of making insurance

contributions.

Acceptable minimum levels of social guarantees

for the insured upon the occurrence of insured events

according to the recommendations of the International

Labor Organization (ILO Convention of June 4, 1952

No. 102 on minimum standards of social security) is

considered to be 40-50% of the wage of a skilled

worker [5].

Based on this approach, the amount of funds re-

ceived depends on the duration of the insurance (labor)

guard, the amount of wages (which serves as the basis

for calculating insurance premiums), the degree of dis-

ability, and are regulated by laws. Unlike social assis-

tance, when a person in need receives benefits from

public funds (actually from other people), for social in-

surance programs, specialized sources of funds formed

with the direct participation of the insured themselves

are financial sources of payments and services.

The optimal proportion of the distribution of the

insurance burden between employees and employers is

considered to be its parity layout, which prevents un-

justified reduction of current expenses of employees,

increases their motivation to earn rights to collectively-

personalized insurance protection, and allows harmoni-

zation of relations between social entities.

References:

1. Алескерова Ю.В. Управління капіталом

страхових компаній // Інфраструктура ринку Ви-

пуск 18. 2018 С. 300-308

2. Ткаченко Н.В. Забезпечення фінансової

стійкості страхових компаній: теорія, методологія

та практика : монографія / Н.В. Ткаченко; Нац. банк

України, Ун-т банків. справи. — Черкаси: "Черка-

ський ЦНТЕІ", 2009. 570 с.

3. https://forinsurer.com/ratings/nonlife

4. Ежеквартальная статистика страхового

рынка Украины за 2002-2019 года [Електронний ре-

сурс]. – Режим доступу: https://forinsurer.com/stat

5. Марценюк-Розарьонова О. В., Бондар А. В.

Аналіз фінансового потенціалу страхової компанії

та механізму його формування. Інвестиції: прак-

тика та досвід. 2018. № 22. С. 61–65. DOI:

10.32702/2306- 6814.2018.22.61

6. Хмельницкий С.И. Медицинская реформа

в Украине. URL: http://[email protected] (дата

звернення: 01.02.2019)

7. Національна стратегія реформування сис-

теми охорони здоров’я в Україні на період 2015–

2020 років [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://healthsag.org.ua/wp-content/

uploads/2014/11/Strategiya_UKR.pdf

8. Офіційний сайт ПрАТ «Страхова компанія

«ПЗУ Україна» [Електронний ресурс]. – Режим до-

ступу: https://www.pzu.com.ua

https://forinsurer.com/ratings/nonlife

https://forinsurer.com/stat

https://www.pzu.com.ua/


FOREIGN CURRENCY MARKET OF STATUS AND DEVELOPMENT TRENDS

O. Ruda

Candidate of Economics, Associate Professor,

Department of Finance, Banking and Insurance

Vinnytsia National Agrarian University

Ukraine

21000 Vinnytsia str. Sunny 3

Abstract

The current state and problems of the foreign exchange market of Ukraine are considered. The essence of the

currency market and the basics of its functioning are considered. In the process of payments in foreign trade, for

loans, for investments and interstate payments, there is a need to exchange one currency for another due to the lack

of a single means of payment. Such exchange takes place in the foreign exchange market. The foreign exchange

market is a leader among all other markets and is an integral part of the economic processes taking place in the

country. At the present stage of economic development, the currency market is a complex and dynamic economic

system that operates throughout the world economy. Structural and environmental factors that influence the func-

tioning of the foreign exchange market and the dynamics of the exchange rate are highlighted. The structure of the

foreign exchange market is presented. Weaknesses of its functioning in Ukraine are revealed. The main causes of

influence, their effects on the dynamics and development of this market are investigated. The main tendencies of

the national currency market of Ukraine are considered. The dynamics of the exchange rate for 2015-2019 is

analyzed, the reasons of changes in the hryvnia exchange rate for the specified period are indicated. The basic

tendencies of development of the national currency market of Ukraine are considered. The main problems of the

foreign exchange market of Ukraine are revealed.

Keywords: currency market, currency transactions, monetary policy, currency regulation.

Introduction.The rapid development of integration

processes in the context of strengthening the intercon-

nection between national financial institutions and

Ukraine's rapid entry into the world economic commu-

nity requires optimization and improvement of the

functioning of the domestic currency market as an im-

portant mechanism for ensuring interaction between the

national and world economy. However, on the other

hand, the foreign exchange market and its regulation

occupy a significant place in the macroeconomic policy

of the state, since it contributes to the sustainable de-

velopment of the country and has a significant impact

on the status of individual sectors, industries and enti-

ties. Structural changes in the economy of the country

and its external environment, in turn, affect the devel-

opment and organization of monetary and financial re-

lations and to some extent adjust the monetary policy

of the state. Thus, in the context of increasing influence

of globalization processes on the economy of Ukraine,

which still have post-crisis manifestations of destabili-

zation of the main macroeconomic indicators, as well

as internal economic and political instability, the prob-

lems of functioning of the domestic foreign exchange

market become especially relevant.

Among the scientists and scientists who have con-

ducted research in the field of development and func-

tioning of the foreign exchange market, as well as con-

ducted an assessment of the current situation in

Ukraine, it should be noted: Bereslavskaya O., Bodrov

N.E., Vdovichenko N.E., Vladimir O.M., Dublyuk

O.V., King M.M., Pasichnyk A.G., Crossing L.M. and

many others.

The purpose of the article is to analyze the current

state of the Ukrainian foreign exchange market, to out-

line its major problem areas and to find new ways of

regulating them. Describe monetary policy and cur-

rency regulation.

Presenting main material. The foreign exchange

market is an integral part of the functioning of the coun-

try's overall financial market, and its effective function-

ing is the key to a successful and competitive economy

of the country and its financial processes as a whole.

In today's globalization environment, no state is

able to function effectively only on the basis of its own

financial resources, in particular, a developing country.

Attraction of financial resources, based on foreign di-

rect investment, and other revenues is commonplace to

operate in international financial markets.

The formation of the world economic system, in-

ternationalization and globalization of economic ties

have led to the development of international monetary

relations, which are endowed with signs of chaos,

which determine the aspirations of individual economic

entities, taking into account the diversity of their inter-

ests and motivation. In this sense, it is precisely the cur-

rency market that acts as the objective organizer of

monetary relations, which segments and streamlines

the aspirations of various economic agents. Recent de-

velopments in the world demonstrate the importance of

the impact of the foreign exchange market on the econ-

omy.

Ukraine's currency market, like the currency mar-

kets of most countries in the world, largely reflects the

state of the country's economy. Its short (worldwide)

history is represented by several periods when different

approaches to its regulation were applied. The for-

mation of the foreign exchange market in Ukraine is di-

rectly related to the processes of development of the

Ukrainian state and reformation of its economy [1].

Participants in the foreign exchange market are

different groups of economic entities, each of which


seeks to maximize profits. The current currency market

is characterized by the presence of a wide range of reg-

ulatory institutions, which include: relevant state bod-

ies; the system of international financial institutions,

groups and agreements operating on an intergovern-

mental basis, as well as the system of currency risk in-

surance. Although the role of the state in currency reg-

ulation is increasing in the current context, state regu-

lation should not replace market regulators, but should

only supplement and adjust their action accordingly.

Therefore, the currency market of Ukraine is char-

acterized by a high level of regulation of all major seg-

ments.

Today, the system of currency regulation and con-

trol is too regulated, complex and overly bureaucratic,

and currency legislation contains contradictions, which

are objectively conditioned by the fact that it is still at

the stage of formation and does not have a clear system

of currency norms. Remedy of the deficiencies of the

current currency legislation is possible only in the case

of a block of laws of Ukraine specified by the relevant

subordinate legal acts of bodies of special competence.

It is worth noting that perhaps the most important

purpose of the foreign exchange market is to ensure the

implementation of the monetary policy of the state,

aimed at regulating the national economy and expand-

ing foreign economic relations. After all, monetary pol-

icy, as a component of monetary policy, helps to stabi-

lize prices, high employment, economic growth, in-

crease the balance of payments and ensure the stability

of the national currency.

Monetary policy - a set of economic, legal and or-

ganizational measures undertaken by the government,

government bodies, central banking and financial insti-

tutions, international monetary and monetary organiza-

tions in the field of monetary relations within the coun-

try and abroad [2].

Monetary policy is an important instrument of the

mechanism of state regulation of the economy, expan-

sion of foreign economic activity.

In Ukraine, the main law governing monetary pol-

icy is the law that came into force on February 7, 2019

“On Currency and Currency Transactions” [8]. The

new system consists of eight major resolutions of the

Board of the National Bank, which replaced the previ-

ous base of 56 regulations in the field of currency reg-

ulation. The new regulation provides for a number of

eases in the foreign exchange market, which will sim-

plify business operations and increase the investment

attractiveness of Ukraine. The main purpose of the

NBU policy is to ensure price stability. Another priority

is to promote the stability of the banking system as a

key condition for ensuring the financial security of the

state. The latter provides for the functioning of the fi-

nancial system in equilibrium, creating incentives for

full employment and economic growth. The necessary

conditions for this are adequate risk assessment and

management, maintaining a certain margin of safety to

counteract internal and external shocks.

Also, one of the objectives of monetary policy that

contributes to the achievement of national economic

goals is the regulation of exchange rates and diversifi-

cation of foreign exchange reserves in accordance with

national interests and conditions and objectives of eco-

nomic development of both the individual country and

the world as a whole.

The monetary policy strategy for 2016-2020 pre-

sented by the NBU describes in detail not only the main

stages of monetary regime evolution in Ukraine since

2014, but also describes the use, during one or another

period, of the required type of exchange rate.

So, in particular, during 2014, in the midst of the

crisis, the so-called "eclectic policy", whose main ob-

jective of monetary policy, concerned the stabilization

of the financial system, acted.

During 2015-2016, monetary targeting took place

in the country and a floating exchange rate was present,

the main condition of which was also the stabilization

of the financial system, as in the previous one. The

main objectives for ensuring the condition of this

course were: disinflation, replenishment of interna-

tional reserves and stabilization of the foreign exchange

market.

For the years 2017-2018, "inflation targeting" and

a floating exchange rate were introduced, the purpose

of which was to ensure economic growth. The main ob-

jectives of this regime were: the inflation target; replen-

ishment of international reserves; interest rate as an op-

erating objective.

This course is planned to be further developed

(from 2020), with a sufficient level of international re-

serves already being the main requirement, with the

main goals being the inflation target and the interest

rate as an operating objective.

The conducted analysis of the state of equilibrium

in the foreign exchange market of Ukraine over the last

three years shows the existence of a certain dispropor-

tion between the demand for the currency and its sup-

ply, which is reflected in the difference between the

volume of foreign currency buying and selling opera-

tions for 2017-2019.

Overall, the negative balance of the foreign cur-

rency balance, which totaled $ 598 million over the last

three years, is traced over this period. US equivalent.

At the same time, the level of disproportionality is ra-

ther insignificant, since the overall balance of the for-

eign exchange market was 0.95% over a certain period.

The correlation between the volume of transactions for

sale and purchase of foreign currency in the foreign ex-

change market of Ukraine in 2017-2019 is presented in

Fig.1


Fig. 1. Volume of transactions in the foreign exchange market of Ukraine, 2017–2019 (USD million in equiva-

lent) [4]

The main reason for the existence of a negative

balance of foreign exchange transactions in 2017-2019

was the excess demand for supply in the cash foreign

exchange market in the corresponding period, which

compared to the total balance of foreign exchange

transactions equaled 60%.

The floating exchange rate will facilitate the de-

velopment of a transparent and liquid internal currency

market, based on: the gradual weakening of administra-

tive measures that limit the flexibility of the exchange

rate and the promulgation and clarification of NBU reg-

ulations to market participants; and the use of foreign

exchange interventions to: smooth the functioning of

the foreign exchange market; accumulation of interna-

tional reserves; maintaining the key interest rate trans-

mission as a major monetary policy tool [8].

The total volume of foreign currency cash transac-

tions in the interbank foreign exchange market of

Ukraine in the end of 2017 amounted to USD 20664.9

million. USA.

The trend of 2019 is a significant predominance of

the NBU currency purchase volume over the popula-

tion's currency sales volume. This tendency is largely

due to the depletion of the population's financial re-

sources and the seizure of foreign exchange savings to

finance current expenses (Fig.2).

Fig. 2 .. Dynamics of currency sales and purchases in 2019 [4]

-1000

0

1000

2000

3000

4000

5000

6000

2017 2018 2019

4985

3985

56745281

4163

5797

-296-178

-123

Sales operations Purchase operations Balance

0

200

400

600

800

1000

1200

Currency purchased by the public from banks Currency purchased by banks from the public


Currency exchange operations have existed since

ancient times, but in the current international economic

environment, the definition of the exchange rate is of

particular importance, since any currency transaction is

impossible without valuation of currencies of different

countries, expressed through currencies of other coun-

tries. Therefore, today the determining element of in-

ternational economic and monetary relations is the de-

termination of the exchange rate. The exchange rate has

a profound effect on currency exchange operations, in-

ternational trade and investment - all that links the na-

tional economy to the world market.

The exchange rate is a powerful instrument of

public policy. The exchange rate regulation should help

increase production and increase net exports, which is

a determining factor in Ukraine's economic develop-

ment.

As a result of successful monetary reform, the Na-

tional Currency of Ukraine - UAH was introduced into

circulation on September 2, 1996. As a result, we man-

aged to overcome the hyperinflationary processes that

were taking place at that time and to achieve some mon-

etary stabilization. However, during the entire period of

existence, there is a depreciation of the currency, which

is interrupted by separate periods of stability. Inflation-

ary bursts during the recent history of the hryvnia up to

2014 occurred during the periods of the greatest global

crises of 1998 and 2008 (Fig. 3).

Fig. 3. Dynamics of the exchange rate and inflation [4]

Increase in inflation. Although inflation is a mon-

etary phenomenon that involves an excessive amount

of money in circulation, it may be due to both monetary

and non-monetary factors. That is why it is advisable to

supplement the short definition of inflation as a depre-

ciation of money under the influence of monetary and

non-monetary factors by such interrelated elements as

[7]:

- the main reasons are imbalances in the produc-

tion process, as well as state and corporate economic

policy;

- Consequence - excess money supply in circula-

tion in comparison with the real needs of economic

turnover in money;

- essence (the main form of manifestation) - a sta-

ble general level of prices and depreciation of money;

- negative socio-economic consequences.

The dynamics of the exchange rate directly affects

the overall market conditions, because on the basis of

the value of the interbank exchange rate now forms the

official NBU rate, which depends on many economic

indicators, monetary and monetary policy of the regu-

lator, gives an idea of trends in the banking system, and

further on the economic development of the country as

a whole.

Table 1 shows the dynamics of the official hryvnia

to US dollar and euro exchange rate.

3,42 5,02 5,05 7,79 7,9915,76

21,84 24,4 27,51 26,68

120 119,2110,3

122,3

100,5

124,9

143,3

112,4 112,5 110,8

0

20

40

60

80

100

120

140

160

1998 1999 2005 2008 2013 2014 2015 2016 2017 2018

Official USD / UAH Consumer Price Index



Thus, by analyzing the dynamics of the national

currency (hryvnia) against the US dollar for 2018, it is

noticeable its relatively stable exchange rate, which

fluctuated from 2613.6 UAH / 100 USD. US $ 2839.1

/ $ 100 US during the study period. As for the trend of

changes in the results of the hryvnia to the euro, the sit-

uation is different: during 2018, the official exchange

rate of the national currency declined in the first half of

the year from 3476.0 UAH / 100 EUR in January to

3056.8 UAH / 100 EUR. and increased in the second

half of the year.

In 2017, trends in the currency market of Ukraine

changed. Thus, at the beginning of the year, the foreign

exchange market was in a state of high turbulence due

to increased demand for foreign currency against the

backdrop of a number of temporary factors. This led to

increased devaluation pressure on the hryvnia.

Analyzing the main reasons for the depreciation of

the national currency against the foreign currency, we

should first note the following. Ukraine is a commodity

economy, so its GDP depends, first of all, on the level

of external prices in relation to the main export destina-

tions (metal, ore, grain). And even with the fact that the

agrarian sector of the economy is still profitable, hos-

tilities in the east, where a large proportion of mining

and machine-building industries are located, have led

to a significant reduction in foreign exchange earnings,

which in turn has led to a shortage of foreign exchange

currency in the currency market of Ukraine.

The list of factors that contributed to the hryvnia

devaluation should include such as: negative business

expectations, reduced FDI inflows, significant increase

in public debt service costs, devaluation of currencies

of trading partner countries, etc. [6].

In addition to these factors, it is worth mentioning

the seasonal and psychological factors that also contrib-

ute to the depreciation of the national currency of the

country.

However, the devaluation of the national currency

has both negative and positive points, which include:

1) a significant increase in prices for imported

goods, which leads to their displacement from the

Ukrainian market, instead, they are replaced by ana-

logues (or substitutes) of domestic production (export

goods), which will contribute to the profitability of both

their own enterprises and gradual strengthening the

economy of the state;

2) increase of competition between domestic en-

terprises for the consumer, quality goods, pricing pol-

icy, retention of positions in the market segment, etc.,

which will be manifested in the production of necessary

products (services);

3) looking for new opportunities, such as reducing

production costs by replacing gas equipment with elec-

trical equipment, or other types of energy that are ex-

pensive to buy and install but will pay off in a short

period of time.

An important component of the study of the bal-

ance of the foreign exchange market is not only the

identification of factors that determine the imbalance

between demand and supply of currency, but also de-

termining the degree of their influence on the state of

the balance of the foreign exchange market, which is of

practical importance, because it allows the NBU to jus-

tify the directions and measures of its stabilization [5].

Characterizing the state of balance of the foreign

exchange market, it should be noted that its manifesta-

tion has some specificity depending on the type of mar-

ket in which it operates: cash or cash. This specificity

arises from the different subjectivity of these markets.

Thus, the main entities in the non-cash market are legal

entities - national manufacturing and trading enter-

prises, service companies, financial institutions, foreign

investors and the National Bank of Ukraine.

The analysis of the dynamics of the balance of the

foreign exchange market of Ukraine for 2017-2019 in-

dicates a tendency to reduce the imbalance between the

demand and supply of foreign currency. Yes, the for-

eign exchange negative balance halved in the corre-

sponding period. Mainly, the reduction of imbalances

in the foreign exchange market of Ukraine was influ-

enced by the reduction of foreign currency sales and

purchases, the volume of which decreased by 36% over

the last three years.

The main role in reducing the imbalance between

supply and demand is played by the reduction in the

volume of foreign exchange transactions performed on

the non-cash foreign exchange market of Ukraine.

Compared to 2017, foreign currency sales and pur-

chases decreased by 43% and 45%, respectively, in

2019, resulting in a negative foreign exchange balance

on the non-cash foreign exchange market from $ 90

million. US equivalent in 2017 to 0 at the end of 2019

A similar situation is also observed in the cash for-

eign exchange market before the negative balance be-

tween supply and demand is reduced. Thus, in 2017–

2019, the gap between sales and purchases from - $ 207

million. In 2017 equivalent to –123 million USD. US

equivalent in 2019

The dynamics of the balance between demand and

supply of currency on the foreign exchange market of

Ukraine for 2017-2019 is presented in Fig. 4.


Fig. 4. Balance of transactions in the foreign exchange market of Ukraine in 2017-2019 [4]

The results of the analysis of the balance of the

foreign exchange market of Ukraine over the last three

years indicate an increase in its stability both in general

and in its individual segments - cash and cash. The

highest level of balance between supply and demand of

foreign currency can be observed in the non-cash for-

eign exchange market - 100%. The increase in the bal-

ance between the operations of sale and purchase of for-

eign currency is also observed in the cash foreign ex-

change market, which at the end of 2019 was 87%. At

the same time, it is justified that the specificity of the

subjectivity of individual segments of the foreign ex-

change market determines the peculiarity of equilib-

rium on them.

Conclusions. Summarizing the above data, it can

be noted that Ukraine's monetary policy has its weak-

nesses and is strongly dependent on political and eco-

nomic actions. All political and economic crises have a

severe collapse of all financial indicators, which indi-

cates the lack of independence and security of our mon-

etary system.

The practice of currency regulation in Ukraine in

recent years has shown that today the National Bank of

Ukraine is unable to use monetary means to implement

currency regulation in times of crisis. Exchange rate

fluctuations are one of the threats to national interests.

Therefore, a prerequisite and foundation for the NBU's

main function of "ensuring the stability of the national

currency" is the pursuit of an effective policy for

achieving stability of the financial and credit sector:

choice of exchange rate policies, maintaining an appro-

priate level of inflation, increasing foreign exchange re-

serves. The whole complex of forms and methods of

state regulation of the currency market of the national

economy is divided depending on the specifics and pe-

culiarities of their application to market, administrative,

economic, monetary, as well as the main and additional

instruments of temporary or permanent action.

Simplifying the legal framework in the field of

currency regulation is a step towards improving mone-

tary policy. The next step should be measures that will

make our monetary system more resilient and inde-

pendent from the negative effects. These steps should

be an increase in gold and foreign exchange reserves,

stimulating monetary and fiscal policy measures for the

development of our country's industry and economy,

and a reduction in external public debt, which also have

a negative impact on the stability of Ukraine's monetary

system.

References: 1. Currency risk. The concept of currency risk

and its types [Electronic resource] // Educational mate-rials online. - Access mode: http://pidruch-niki.com/1754090659748/finance/valyutniy_ risk. - The name from the screen.

2. Monetary Policy [Electronic resource] - URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=33048.

3. NBU Monetary Policy Strategy for 2016-2020. - K., 2015. - 12p .: [Electronic resource]. - Access mode: https://bank.gov.ua/control/en/publish/arti-cle?art_id=20985224&cat_id=68677

4. Official site of the National Bank of Ukraine [Electronic resource]. - Access mode: https://bank.gov.ua

5. Oleinikov, Yu. Determinants of the Balance of the Foreign Exchange Market of Ukraine / Yu. Oleini-kov, L. Serova // Bulletin of the Kyiv National Univer-sity of Trade and Economics. - 2018. - № 2. - P. 67-79.

6. Rurik National Rating Agency: Analytical Re-view of the Currency Market of Ukraine by 2018. - 21 p.: [Electronic resource]. - Access mode: http://ru-rik.com.ua/documents

7. Slobodian AM The World Currency Market: Trends in Modern Development / А.М. Slobodyanik // Scientific Bulletin of NULES of Ukraine. - 2016. - № 247. - P. 288-295.

8. The Law of Ukraine "On Currency and Cur-rency Transactions" [Electronic resource] - URL: https: //bank.gov.ua/news/all/.

0

10

20

30

40

50

60

70

80

90

100

2017 2018 2019

the balance of the foreign exchange market as a whole

balance of the non-cash foreign exchange market

the balance of the cash foreign exchange market


IMPROVEMENT OF THE STATE-PRIVATE PARTNERSHIP MECHANISM IN THE

IMPLEMENTATION OF SPORT INFRASTRUCTURE INVESTMENT PROJECTS

E. Shikula,

2 year, gr.Z4202, State Medical University

S. Zaigralova

Scientific adviser, Candidate of Economic Sciences – Associate Professor at the Department of Economics

and customs

The Russian Presidential Academy of National Economy and Public Administration, Volga region Institute

of management named after P. A. Stolypin Branch

Russian Federation

410012, Saratov, Moskovskaya str., 164

СОВЕРШЕНСТВОВАНИЕ МЕХАНИЗМА ГОСУДАРСТВЕННО-ЧАСТНОГО ПАРТНЕРСТВА В

РЕАЛИЗАЦИИ ИНВЕСТИЦИОННЫХ ПРОЕКТОВ ИНФРАСТРУКТУРЫ СПОРТА

Шикула Е.Е.,

2 курс, гр. Z4202 Экономика

Заигралова С.В.

Научный руководитель –доцент кафедры экономики и таможенного дела, к.э.н.

Поволжский институт управления имени П.А. Столыпина филиал РАНХиГС

Россия

410012, г. Саратов, ул. Московская, 164

Abstract

Today, the problems of developing public-private partnership instruments for the development of physical

culture and sports infrastructure in the Russian regions are relevant and recognized by many politicians. Improving

the parameters for the implementation of large investment projects in the field of sports is based on the interaction

of the state, business structures, the institutional sector and science. The joint development and implementation of

innovative technologies through investments in sports infrastructure can significantly improve the parameters of

socio-economic development of the Russian regions.

Аннотация

На сегодняшний день проблемы развития инструментов государственно-частного партнерства в це-

лях развития в российских регионах инфраструктуры физической культуры и спорта являются актуаль-

ными и признанными многими политиками. Совершенствование параметров реализации крупных инве-

стиционных проектов в сфере спорта основано на взаимодействии государства, предпринимательских

структур, институционального сектора и науки. Совместная разработка и внедрение инновационных тех-

нологий через инвестиции в инфраструктуру спорта может существенно улучшить параметры социально-

экономического развития российских регионов.

Keywords: sports infrastructure, investment, competitiveness, regional economy, public-private partnership.

Ключевые слова: инфраструктура спорта, инвестиции, конкурентоспособность, региональная эко-

номика, государственно-частное партнерство.

Решение проблем регионального развития ин-

фраструктуры спорта и физической культуры

напрямую связано с необходимостью применения

механизма государственно-частного партнерства

(ГЧП) в реализации крупных инвестиционных про-

ектов в сфере спорта и физической культуры.

Спорт, безусловно, является локомотивом, драйве-

ром развития территории регионов, о чем свиде-

тельствуют результаты проведения крупных спор-

тивных мероприятий международного уровня в ре-

гионах России, в том числе Универсиады 2013 и

Чемпионата мира по футболу 2018 и многих дру-

гих.

Государственно-частное партнерство стано-

вится все более популярной формой создания но-

вых спортивных объектов. При этом сам механизм

продолжает активно совершенствоваться и видоиз-

меняться. Но его основные преимущества и особен-

ности рынком уже поняты и приняты [1, с. 421].

Прежде всего, сотрудничество государства и

бизнеса отличается гибкостью взаимоотношений

сторон: власти выполняют социальную функцию, а

частный инвестор извлекает прибыль. В идеале сто-

роны должны только помогать друг другу. О росте

популярности схем ГЧП активно заговорили с са-

мых высоких трибун после майских указов прези-

дента страны в 2018 году. К концу 2020 года можно

подвести некоторые итоги или хотя бы обозначить

видимые тренды.

По статистике, в развитых странах на спорт

тратится до 2% ВВП. В России – лишь 0,1%. В су-

ществующих экономических и политических усло-

виях увеличить объемы финансирования массового

российского спорта нереально, особенно после гло-

бальных событий уровня Олимпиады и футболь-

ного чемпионата мира, проведение которых значи-

тельно облегчило государственную казну. Прези-

дент страны официально объявил о том, что

https://piu.ranepa.ru/


государственно-частное партнерство рассматрива-

ется в качестве приоритетной формы финансирова-

ния спорта на ближайшие годы [2, с. 324].

Всего в России за последние 10 лет введено в

эксплуатацию более 50 тыс. спортивных сооруже-

ний, и при этом более 90% из них находится в гос-

ударственной или муниципальной собственности.

Применение государственно-частного парт-

нерства позволяет экономить странам от 15% до

20% государственных расходов. В России государ-

ственно-частное партнерство динамично развива-

ется. Так, если в 2010 году было всего 10 проектов

общей стоимостью порядка 43 млрд. руб., то, по

сути, за 7 лет количество проектов увеличено

кратно и составило 2500 таких вот проектов совер-

шенно в различных сферах экономики. Государ-

ственно-частное партнерство, как новый механизм,

активно и динамично развивается. Что касается фи-

зической культуры и спорта, уже около 60 проектов

ГЧП запущено, объем частных инвестиций — 12,5

млрд. рублей.

Вместе с тем для дальнейшего развития меха-

низма государственно-частного партнерства необ-

ходимо решение наиболее актуальных проблем в

этой сфере. а именно:

проекты носят несистемный характер,

успешность реализации данных проектов во мно-

гом определяется мерами административной под-

держки и ресурсами инвесторов и руководителей

регионов, которые продвигают эти проекты;

дальнейшее финансирование и функцио-

нирование объектов инфраструктуры спорта, со-

здаваемых инвесторами, как правило, не может

осуществляться без муниципального заказа;

государственно-частное партнерство пред-

полагает не только строительство спортивных объ-

ектов, но и производство спортивного оборудова-

ния и инвентаря. В 2017 году российский спортив-

ный рынок оценивался в 600 млрд. рублей. при

этом, по оценкам экспертов доля российского про-

изводства составляет всего порядка 10%.

длительные сроки реализации проектов в

сфере инфраструктуры спорта снижают их инве-

стиционную привлекательность.

Для решения последней проблемы, необхо-

димо чтобы на региональном и муниципальном

уровнях власти была точная информация о струк-

туре и дефиците спортивных сооружений. Исходя

из этой информации необходимо составить пере-

чень приоритетных инвестиционных проектов в

сфере развития физической культуры и спорта. Для

ускорения процессов поиска инвесторов и сокраще-

ния сроков реализации инфраструктурных проек-

тов необходимо заблаговременно выделить земель-

ные участки под строительство, подготовить ис-

ходно-разрешительную документацию проектов [3,

с. 324].

Мероприятия, направленные на решение выше

обозначенных проблем, должны быть прописаны

на региональном уровне в Программе развития

спорта. По словам министра спорта РФ, по итогам

2017 года обеспеченность спортивными объектами

в спорте составляет порядка 50% При этом за счет

частных инвестиций в короткий срок можно повы-

сить обеспеченность на 20%, но для этого необхо-

дима координация всех субъектов, заинтересован-

ных в реализации инвестиционных проектов в

сфере спорта и развития физической культуры.

Реализация капиталоёмких проектов всегда со-

провождается множеством трудностей в разных

сферах от проектирования до эксплуатации, од-

нако, в российской практике существуют система-

тические проблемы, возникающие регулярно при

строительстве объектов инфраструктуры спорта.

Прежде всего, это неэффективное расходование

бюджетных средств, проблемы некомпетентной ра-

боты по проектировке, низкое качество строитель-

ства, вытекающее в короткие сроки полезного дей-

ствия спортивных объектов, регулярное заморажи-

вание строительства, постоянное удорожание

работ, неэффективное использование готового

спортивного объекта, подрядчики, не несущие от-

ветственность за качество производимых работ и не

исполняющих гарантийные обязательства, слабая

проработанность российского законодательства в

отношении проектов государственно-частного

партнерства и конечно же, коррупция [1, с. 423].

Следует отметить, что в России в целом и в со-

ответствующих регионах есть потенциал для более

активного осуществления проектов государ-

ственно-частного партнерства, связанных со спор-

тивной инфраструктурой.

Ключевым показателем развития этого потен-

циала является ряд факторов:

опыт успешного осуществления концесси-

онных и других проектов ГЧП, а также крупных ин-

вестиционных проектов в отдельных регионах Рос-

сии;

возросшая готовность правительства к раз-

работке и совершенствованию правовых и институ-

циональных основ механизмов ГЧП;

готовность финансовых учреждений

предоставлять финансирование и доступность гос-

ударственной поддержки для обеспечения того,

чтобы проектные компании могли выполнять свои

финансовые обязательства перед этими финансо-

выми учреждениями;

способность привлекать иностранные ин-

вестиции и управленческие и технологические зна-

ния.

Инвестора в ГЧП привлекают гарантии, кото-

рые он склонен видеть в государстве и иных пуб-

лично-правовых образованиях, а чиновникам в

первую очередь интересна готовность частного

бизнеса рисковать собственными средствами. Про-

екты с использованием механизмов ГЧП обычно

стоят дороже, чем те, что создаются по госзаказам,

хотя разница не критична. Главная миссия инвесто-

ров – привлечение дополнительных финансовых

ресурсов, стимулирование экономики проекта при

снижении расходов на стадии строительства и по-

следующей эксплуатации объекта [3, с. 325].

Выбор формата ГЧП для реализации проекта

зависит от таких факторов, как степень защиты

прав инвесторов, перспективы возвратности инве-

стиций, уровень проработанности законодательной


базы и политические риски. Долгое время основной

формой государственно-частного партнерства в

России была концессия BTO (Build – Transfer –

Operate, Строительство – Передача – Эксплуата-

ция). Но в последнее время набирают популярность

более привлекательные для инвесторов формы

BOOT (Build – Own – Operate – Transfer, Строитель-

ство – Владение – Эксплуатация – Передача), BOO

(Build – Own – Operate, Строительство – Владение

– Эксплуатация), BOT (Build – Own – Transfer,

Строительство – Владение – Передача).

Таким образом, взаимодействие государства и

частных инвесторов позволяет ускорить процесс

реализации приоритетных проектов в сфере разви-

тия физической культуры и спорта в российских ре-

гионах, за счет чего можно повысить его эффектив-

ность и конкурентоспособность российской эконо-

мики.


1. Галеева Г.М. Инвестиционное сотрудниче-

ство как фактор развития мировой экономики // В

сборнике: Национальные экономические системы в

контексте формирования глобального экономиче-

ского пространства Сборник научных трудов. В 2-х

томах. Под общей редакцией З.О. Адамановой.

2019. С. 420-424.

2. Канеев Р.К., Сабиров И.А., Галеева Г.М.

Устойчивое развитие в условиях реализации стра-

тегии "Татарстан 2030" // В сборнике: Международ-

ный молодежный симпозиум по управлению, эко-

номике и финансам сборник научных статей. Ин-

ститут управления, экономики и финансов КФУ.

2016. С. 324-327.

3. Алимова Г.С., Галеева Г.М. Оценка эффек-

тивности проектов транспортной системы, реализу-

емых на основе государственно-частного партнер-

ства // Казанский экономический вестник. 2017. №

5 (31). С. 16-21.


HISTORICAL SCIENCES

ORIGIN OF THE LAND COMMUNITY IN THE UKRAINIAN SOVIET VILLAGE (1922–1930)

V. Kalinichenko

Doctor of History, Associate Professor

Associate Professor of the Departament of history, Museum Studies and Monuuments

Kharkiv State Academy of Culture (Kharkiv)

Ukraine

61057, Kharkiv, Bursatsky Uzviz, 4

ПОХОДЖЕННЯ ЗЕМЕЛЬНОЇ ГРОМАДИ В УКРАЇНСЬКОМУ РАДЯНСЬКОМУ СЕЛІ

(1922–1930 РР.)

Калініченко В.В.

доктор історичних наук, доцент

кафедри історії, музеєзнавства та пам’яткознавства

Харківська державна академія культури

Україна

61057, Харків, Бурсацький узвіз, 4

Abstract

The article investigates the origin of the self-governing organization of peasants – the land community during

its existence – 1922-1930. Is analysed activity of a rural society and its transformation in a ground society; a role

of the given land organization in soviet village; the reasons of destruction of a land community during continuous

collectivization. The methodological basis of the study is the principles of historicism, systematic scientific anal-

ysis and synthesis. The principle of historicism provides a focus on the land community activities as a process that

developed over time in aggregate of historical interconnections and interdependencies. The use of statistical meth-

ods made it possible to obtain generalized indicators, to elucidate the dynamics and changes in the land manage-

ment process. General scientific and specific historical methods that are aligned with the historical analysis are

used in the research. Analysis of the historiography has led to the use of analysis, synthesis, generalization, clas-

sification. The systematization method was used in the study of archival materials. Scientific novelty: it is the

further substantiation of the holistic concept of organization and activity of the land community institute in the pre

collective farm village of Dnieper Ukraine. The essence of the concept: the institute of land communities of the

Dnieper Ukraine in the 1917-1930 played a leading role in the economic and social life of the village, in relations

with the Soviet authorities. It was a self-governing and self-regulating organization, created by the peasants them-

selves and it was based on the historical traditions of the Ukrainian people. The land community experience, as a

vertical type cooperative, can be used in today's Ukrainian village to preserve the peasantry as a stratum of Ukrain-

ian society. The experience of land communities in the process of land division and ordering will be useful in the

conditions of land market introduction in modern Ukraine.

Анотація

У роботі досліджується походження самоврядної організації селян – земельної громади в період її

існування – 1922–1930 рр. Зокрема, аналізується діяльність сільської громади і її трансформація у земельну

громаду, роль цієї поземельної організації у радянському селі та причини її знищення під час проведення

суцільної колективізації. У методологічній основі дослідження лежать принципи історизму, системності

наукового аналізу та синтезу. Принцип історизму забезпечує погляд на діяльність земельної громади як

процес, що розвивався у часі в сукупності історичних взаємозв’язків і взаємозалежностей. В дослідженні

використовувались загальнонаукові та спеціальні історичні методи. Аналіз історіографії обумовив вико-

ристання аналізу, синтезу, узагальнення, класифікації. Метод систематизації використовувався при ви-

вченні архівних матеріалів. Науковою новизною є подальше обґрунтування цілісної концепції організації

та діяльності інституту земельної громади в доколгоспному селі Наддніпрянської України. Суть концепції:

інститут земельної громади в українському селі в 1922–1930 рр. відігравав провідну роль в економічному

та соціальному житті села, в стосунках із радянською владою, був самоврядною та саморегулюючою ор-

ганізацією, створеною самими селянами, спирався на історичні традиції українського народу. Досвід зе-

мельної громади, як кооперативу вертикального типу, можна використати в сучасному українському селі

для збереження селянства як верстви українського суспільства. Досвід земельних громад в процесі поділу

та впорядження земельних угідь буде корисним в умовах запровадження ринку землі в сучасній Україні.

Keywords: Dnieper Ukrainem, village, peasants, a rural society, a land community.

Ключові слова: Наддніпрянська Україна, село, селяни, сільська громада, земельна громада.


Вступ

В сучасній Україні процес розселянювання на-

був загрозливих розмірів. Щоб зберегти селянство,

необхідно зберегти трудове селянське господарс-

тво (селянський двір). Селянський двір може бути

конкурентоспроможним в сучасних ринкових умо-

вах, шляхом об’єднання в кооператив вертикаль-

ного типу (де зберігаються селянські господарства

як самостійні виробничі одиниці) й сповна викори-

стовувати всі переваги великого господарства. Таке

об’єднання матиме економічний і соціальний

ефект. До організаційно-виробничої форми коопе-

ративу вертикального типу наближалась земельна

громада. Земельна громада – поземельно-господар-

ський і соціальний інститут на селі Наддніпрянсь-

кої України, що існував в 1922–1930 рр.; під час су-

цільної колективізації селянських господарств була

знищена більшовицьким режимом.

Діяльність громади в українському доколгосп-

ному селі досліджували І.Є.Громенко, В.В. Каліні-

ченко, В.В. Анісімов, І.В. Кривко, В.В. Бойко та

інші дослідники [17, с. 31–33]. На початку ХХІ ст.

побачили світ дослідження про діяльність земель-

ної громади в українському селі в 1920-х роках. У

дослідженні В.В. Бойка проаналізовано діяльність

земельних громад Кримської АРСР у 1922–1930 рр.

(яка тоді входила до складу РСФРР), зокрема автор

зауважує, що земельні громади були повноправ-

ними господарями села, вони відіграли позитивну

роль як інститут самоорганізації і кооперації селян-

ства [17, с. 33]. В.М. Мацюцький розглянув земе-

льно-передільну діяльність земельних громад Ліво-

бережної України, розкрив соціальне значення зрів-

няльних переділів землі [18, 19, 20]. Окремі сюжети

і факти про діяльність земельних громад УСРР ми

можемо зустріти в роботах І.Г. Верховцевої,

О.І. Ганжі, Г.Т. Капустян, Ю.В. Котляра, І.В. Ри-

бака, Л.С. Скотнікової [3; 17, с. 34]. Але потрібно

зазначити, що історична доля інституту земельної

громади впродовж 1922–1930 рр. вивчена недоста-

тньо.

Методика

У методологічній основі дослідження лежать

принципи історизму, об’єктивності, системності

наукового аналізу та синтезу. Об’єктивність у дос-

лідженні проявляється у виявленні у виявленні по-

тенційних можливостей для розвитку аграрного се-

ктору економіки. Принцип історизму забезпечує

погляд на діяльність земельної громади як процес,

що розвивався у часі в сукупності історичних взає-

мозв’язків і взаємозалежностей. Використання ме-

тодів статистики дозволило отримати узагальнені

показники, дослідити динаміку та зміни в процесі

розподілу земель та землевпорядження. В дослі-

дженні використовувались загальнонаукові та спе-

ціальні історичні методи, які відповідають історич-

ному аналізу. Аналіз історіографії обумовив вико-

ристання аналізу, синтезу, узагальнення,

класифікації. Метод систематизації використовува-

вся при вивченні архівних матеріалів. Аналіз, типо-

логізація, класифікація протоколів загальних зборів

земельних громад дозволили відстежити діяльність

земельних громад в українському радянському селі

як процес, що розвивався у часі в сукупності істо-

ричних взаємозв’язків і взаємозалежностей.

Основна частина

Термін «громада» у широкому значенні озна-

чає різні спільноти: селянські громади, міські ко-

муни, земляцтва, релігійні об’єднання тощо. У де-

яких країнах громада – це нижча адміністративно-

територіальна одиниця. У вузькому значення цього

слова – це первісна форма соціальної організації

людей, що пізніше трансформувалося у сусідську

(територіальну) громаду. Громада стала нижчою

одиницею складного соціального організму суспі-

льства, перетворилася у самоврядну організацію

безпосередніх виробників матеріальних благ. Необ-

хідно відмітити, що зустрічаються і інші терміни

для позначення сусідської громади – община, мир.

Термін «община» має більше книжний характер, се-

ляни для позначення цього поняття в Наддніпрян-

ській Україні використовували слово «громада», в

Росії – «мир», «общество». В офіційних паперах –

законах, постановах, указах, судових рішеннях

тощо до початку 1920-х років використовували тер-

мін «сільська громада» («сельское общество» -

рос.). Земельний кодекс 1922 р. ввів у вжиток офі-

ційний термін «земельна громада» («земельное об-

щество» - рос.), хоч це не цілком рівнозначне по-

няття з сільською громадою.

Сільська громада – нижча адміністративно-го-

сподарська одиниця, частина волості – була юриди-

чно оформлена російським урядом на землях дер-

жавних селян у 1839 р. Під час селянської реформи

1861 р. сільські громади були юридично оформлені

і в колишніх поміщицьких селах [32, с. 377–378].

Громада була, з однієї сторони, адміністративною,

а з іншої – господарською одиницею. Такий поря-

док зберігався до 1917 р.

Розпорядчим органом сільської громади був

сход – збори домогосподарів. На сході обирали ста-

росту та інших представників сільської адміністра-

ції. У межах адміністративної одиниці сільська гро-

мада виконувала адміністративно-поліційні та фіс-

кальні функції. Як господарська одиниця сільська

громада в районах, де існувала общинна форма зе-

млекористування, виконувала функції поземельної

общини. Якщо межі сільської громади і общини не

співпадали, то земельні справи общини вирішували

на так званих селенних сходах (тобто зборах, на

яких вирішували тільки земельні питання) домого-

сподарів даної поземельної общини без втручання

сільської громади. Така практика була узаконена

Сенатом Російської імперії [24, с. 602–603]. Сіль-

ська громада, за таких обставин, залишалася лише

адміністративною одиницею.

В історіографії інколи ототожнюють сільську

громаду з поземельною общиною. Стосовно Росії,

де абсолютно переважала общинна форма землеко-

ристування, подібне ототожнення допустиме й не

призводить до плутанини. Але в Наддніпрянській

Україні, де сільська громада діяла і в тих місцевос-

тях, де не знали поземельної общини, тому таке

ототожнення неправомірне, хибне.

Після революційних подій 1917 р. більшовики

передали сільській раді адміністративні функції на


селі. Тому в історіографії запанувала точка зору, що

в результаті такої дії діяльність сільської громади

була паралізована [14, с. 44]. Але аналіз документа-

льної бази про діяльність сільської громади , пере-

дусім ухвал (приговорів) сходів, проведений нами,

показав, що цей інститут у селах Наддніпрянщини

продовжував активно діяти. Передусім, не було

офіційного розпорядження радянської влади про лі-

квідацію сільської громади. Так, вже в Декреті про

землю від 26 жовтня (7 листопада) 1917 р. йшлося,

що розподіл поміщицьких земель мав відбуватися

за участю сільських громад [33, с. 11–14]. У цьому

документі цілком виразно показана роль, яку відво-

дили в революційних аграрних перетвореннях сіль-

ським громадам [33, с. 13].

У Декреті ВЦВК «Про соціалізацію землі» від

6 (19) лютого 1918 р. серед перелічених категорій

землекористувачів названі й сільські громади [38, с.

79]. Фактично, вся земля сільськогосподарського

призначення опинилася в руках сільських громад.

Селяни використали сход домогосподарів гро-

мади для так званого «чорного переділу» всіх зе-

мель. Анкетне обстеження показало, що при посе-

редництві сільських громад селяни на Наддніпрян-

щині використовували до 90 % придатних для

сільського господарства земель [39, с. 18].

Інститут сільської громади вдало підходив не

тільки для перерозподілу конфіскованих поміщи-

цьких земель, але й для вирішення інших питань

сільського життя. Це добре простежується по при-

говорам сходів громад. Сход керував повсякденним

життям села: на засадах зрівняльності розділяв по-

міщицькі землі; слідкував за станом угідь спільного

користування, громадських будівель, племінних

бугаїв та жеребців; керуючись звичаєвим правом

вирішував майнові суперечки всередині громади;

слідкував за порядком у селі; розкладкою й вико-

нанням громадських повинностей тощо [6, арк. 1–

27; 7, арк. 53, 205; 8, арк. 15, 122; 9, арк. 7–24]. Ре-

волюційні і буремні події змусили членів громад

консолідуватися перед спільною загрозою, громад-

ські зв’язки зміцніли.

В той же час більшовики спробували впрова-

дити у життя основні принципи своєї комуністич-

ної ідеології, зокрема завести на селі колективну

форму землекористування. Це простежується у по-

станові Всеросійського центрального виконавчого

комітету (ВЦВК) «Про соціалістичний землеустрій

і заходи переходу до соціалістичного землеробс-

тва» від 14 лютого 1919 р. і положеннях Програми

РКП (б), прийнятої у березні 1919 р., де мова йде

про завдання партії в галузі сільського господарс-

тва [19, с. 52–53; 29, с. 109–126]. За програмою пе-

редбачалося «проведення у життя низки заходів,

спрямованих на організацію великого соціалістич-

ного землеробства». Серед іншого планувалася під-

тримка громад, а так само товариств для громадсь-

кого обробітку землі, сільськогосподарських комун

[19, с. 52–53].

Тут необхідно звернути увагу на висловлю-

вання про підтримку громад («обществ» - рос.). Ці-

лком зрозуміло, що це не випадково: більшовики

сподівалися використати громаду в справі колекти-

візації селянських господарств. Вони стали дикту-

вати сільським громадам в УСРР такі умови, за

яких селяни повинні були переходити до колектив-

них форм землекористування, які на думку комуні-

стів, були ідеальними [30, с. 50–56]. Але селяни так

не вважали і вчинили впертий опір колективізації.

Радянська влада на Наддніпрянщині влітку 1919 р.

впала.

З відновленням радянської влади на Наддніп-

рянщині наприкінці 1919 – на початку 1920 рр. бі-

льшовики були змушені змінити аграрну політику

попереднього періоду. У «Законі про землю», прий-

нятого Всеукраїнським революційним комітетом 5

лютого 1920 р., наголошувалося, що селяни могли

користуватися землею в тій формі, в якій вони ко-

ристувалися раніше (подвірній, общинній і т.п.) [10,

ст. 13]. Як писав один із керівників Народного ко-

місаріату земельних справ (Наркомзем) УСРР В.

Качинський «у 1920 р. …земоргани змушені були

нетрудові землі під весняний посів… доручити ро-

зділити …самому населенню через волосні земе-

льні відділи і сільські земельні комісії» [18, с. 80].

Сільські земельні комісії обиралися на сходах сіль-

ських громад, отже вони і поділили землю.

В той же час більшовики продовжували полі-

тику воєнного комунізму – дуже непопулярну серед

селян. Більшовикам була необхідна опора на селі.

Сільська громада для цієї мети була непридатна,

оскільки відстоювала інтереси своїх співгромадян,

а політика більшовиків не співпадала з інтересами

всього селянства. Потрібно було розколоти гро-

маду шляхом різкого посилення антагонізму між

заможними і незаможними частинами селянства,

або як цинічно висловлювалися більшовики – «по-

силити класову боротьбу на селі». З цією метою, 9

травня 1920 р. Всеукраїнський центральний вико-

навчий комітет (ВУЦВК) прийняв «Закон про комі-

тети незаможних селян». Комнезами отримали за-

вдання – знищити «куркульське засилля» в україн-

ському селі [28, с. 114]. Як наслідок, «вся весна і

літо … пройшло під знаком ліквідації куркульства»

– хвалилися більшовики у звіти Наркомзему УСРР

за 1920 р. [25, с. 3]. Таким чином, діяльність комне-

замів посилювала соціальну напругу на селі, вела

до дестабілізації сільської громади. Але громада

встояла.

VІІІ Всеукраїнський з’їзд Рад 28 грудня 1920 р.

прийняв постанову «Про заходи зміцнення і розви-

тку селянського сільського господарства», а потім

відповідний декрет радянської влади [33, с. 110–

111; 36, арк. 589]. Більшовики вимагали від селян

«повного засіву полів… і правильного їх обробітку

… за єдиним планом і під єдиним керівництвом».

Було ухвалено рішення про створення на місцях

«комітетів з розширення посівів і поліпшення обро-

бітку землі - посівкоми». При сільрадах передбача-

лося створити селянські комітети з поліпшення

сільськогосподарського виробництва, що вибира-

лися сільськими громадами [38, с. 590]. По кож-

ному селу встановлювався план посіву. Всі запаси

насіння оголошувалися недоторканим фондом. Такі


запаси насіння мали були зібрані шляхом продроз-

кладки і зберігатися в громадських коморах (гама-

зеях) під контролем сільських громад. Передбача-

лося влаштувати по селах пункти користування жи-

вим і мертвим реманентом шляхом організації

трудової взаємодопомоги селян. Підкреслювалося

значення сільських громад у втілення у життя цих

заходів [38, с. 591–593]. Звісно, майбутній врожай

мав бути зданий державі по продрозкладці.

Таким чином, аграрна політика більшовиків

наприкінці 1920 – на початку 1921 рр. передбачала

для сільських громад роль безголосих виконавців

волі державних органів.

У цих умовах селянство наприкінці 1920 р. –

на початку 1921 р. різко посилило повстанську бо-

ротьбу проти більшовиків. Продовження політики

«воєнного комунізму» загрожувало цілковитим

крахом більшовицького режиму. Щоб утримати

владу, більшовики змушені були тимчасово посту-

питися комуністичними принципами й перейшли

до нової економічної політики.

8–16 березня 1921 р. відбувся Х з’їзд РКП(б), з

якого і розпочався перехід до непу. Постала пот-

реба конкретизувати завдання правлячого режиму

щодо селянства, а отже і громади. 30 жовтня 1922

р. ВЦВК прийняв Земельний Кодекс, який, з неве-

ликими змінами, 30 листопада 1922 р. продублював

і ВУЦВК [11, 1922, ст. 750; 38, с. 155].

Земельний Кодекс визначив норми земельного

права в умовах непу. Зокрема, як було сказано

вище, цей нормативний акт ввів у вжиток юридичне

поняття «земельна громада». Визначенню струк-

тури, прав та обов’язків земельної громади у Земе-

льному Кодексі був відведений цілий розділ. Але

потрібно зазначити, що правове визнання земельної

громади – це формальний акт з боку радянської

влади, здійснений під тиском реалій, що існували в

доколгоспному селі. Влада узаконила громаду, яка

активно проявила себе в буремні роки аграрної ре-

волюції. Ігнорувати громаду радянська влада не мо-

гла. Таким чином сільську громаду трансформу-

вали в земельну громаду. Разом з тим, більшовики

обмежили коло обов’язків цього інституту тільки

поземельними справами [13, ст. 43]. Тобто були від-

ділені питання земельно-господарські, якими мала

займатися громада, від питань адміністративно-

владних, які покладалися на сільську раду. Цим

саме формально відрізнялася земельна громада від

сільської громади. Але в реальному житті громада

продовжувала використовувати всі важливі на селі

соціальні функції. Це було зумовлено відсутністю

чітких меж в земельно-господарських і локально-

управлінських функціях у громаді. Тому громада

неминуче мусила функціонувати і як організація

поземельна, і як організація селянського, територі-

ального самоуправління. Це призвело до накла-

дення обов’язків громади на роботу сільської ради.

Тому там, де була сильна громада, вона підминала

під себе сільську раду, перебираючи на себе її фун-

кції. Протиріччя між земельними громадами і вико-

навчим органом сільських рад були зумовлені і тим,

що апарат сільрад проводив непопулярні серед се-

лян заходи фіскального характеру. Тому проти-

річчя між цими двома соціальними інститутами

були постійними. Вже через рік після появи Земе-

льного Кодексу – 15 листопада 1923 р. з’явився спі-

льний циркуляр Народному комісаріату внутрішніх

справ (НКВС) і Наркомзему УСРР. У ньому зверта-

лася увага місцевих радянських владних структур

на те, що органи управління земельних громад,

якими були загальні збори (сходи) та вибрані ним

уповноважені відволікалися від наданих їм діючим

законодавством справ земельного характеру і пере-

ходили до розгляду справ, що стосувалися завдань

управління, тобто втручалися у компетенцію сіль-

ської ради. Підкреслювалося, що діючим радянсь-

ким законодавством не передбачалися сільські

сходи як органи влади на селі (як це було до

1917 р.). Але у царині земельних відносин Земель-

ний Кодекс передбачав загальні збори земельних

громад (сходи) та обраних ними уповноважених

тільки як органи управління земельних громад.

Сфера повноважень земельних громад повинна

була обмежуватись тільки земельними справами.

Уповноважені земельних громад обов’язково по-

винні були входити в земельні комісії сільських рад

(сільрад). Якщо земельні громади в своїх межах

співпадали з територією сільради, то обов’язки упо-

вноваженого по земельним справам мала викону-

вати сільська рада. Уповноважені по земельним

справам громади були виконавцями волі земельних

громад і не могли вирішувати завдання державного

органу влади (функцій сільради) на селі. Ще раз пі-

дкреслювалося, що на зборах виборців села могли

бути присутні тільки особи, які мали виборчі права,

на противагу зборам земельної громади, де мали

право бути присутні всі члени громади, включаючи

і тих, хто не мав виборчих прав. Всі розпорядження

влади на селі мали виходити тільки від сільської

ради та інших урядових органів й їх розпорядження

були обов’язковими для всіх земельних громад. [24,

с. 237–241]

Отже, цей циркуляр наголошував на розмежу-

вання функцій між земельною громадою і сільра-

дою, зборів членів земельної громади і зборів ви-

борців.

Сільські ради практично не мали власних бю-

джетів. Тому для задоволення своїх потреб адміні-

стративний апарат сільради звертався до земельної

громади за фінансовою допомогою. Таким чином,

практично, сільські ради перебували у фінансовій

залежності від земельних громад. Так, за відомос-

тями голови ВУЦВК Г.І. Петровського у 1927 р.

бюджети всіх сільрад УСРР дорівнювали 600 тис

карб., а земельні громади мали у своєму розпоря-

дженні 13 млн карб. [26, с. 240] Власні бюджети

мали тільки 500 із 10500 сільрад республіки [23,

с. ІХ]. Примиритися з таким станом речей більшо-

вики не бажали, адже фінансово незалежні громади

не збиралися проводити в життя ворожу для селян

аграрну політику правлячого режиму. Тому, щоб

поставити під свій контроль земельні громади, бі-

льшовики вдалися до адміністративно-політичного

тиску.


Х Всеукраїнський з’їзд рад (1927 р.) у поста-

нові «Про роботу рад» ухвалив: «З метою зміц-

нення сільських рад ввести з 1927/1928 господар-

ського року сільські бюджети» [14, ст. 92]. Гроші

для цього більшовики вирішили забрати у земель-

них громад. Що і було зроблено. Як наслідок, ста-

ном на 1929/30 господарський рік бюджети вже

мали 10234 сільради республіки, або 93 % від їх кі-

лькості [5, с. 112]. Земельні громади були пограбо-

вані.

Одночасно, 27 липня 1927 р. ВУЦВК та РНК

УСРР ухвалили постанову «Про зміни і доповнення

Земельного кодексу УСРР». Згідно з цією постано-

вою право ухвального голосу в громаді отримали

лише ті члени громади, які мали виборчі права [1,

с. 440]. Тобто від участі в роботі, від управління

громадою відсторонювалися ті особи, яких влада

вважала куркулями, тобто своїми ворогами. Ві-

домо, що ярлик «куркуля» більшовики чіпляли на

кожного селянина, який хоч чимось заважав їхнім

діям. Рівень заможності селянина тут відігравав пе-

вну роль. Але критерії заможності були настільки

розмиті, що під категорію «куркуля» влада могла

підвести будь-кого із справжніх господарів. Тому

саме таких хазяйновитих, а отже і авторитетних у

громаді селян, позбавляли голосу.

Ця ж постанова містила також цілий розділ,

присвячений нагляду за діяльністю земельної гро-

мади з боку сільської ради, а фактично її виконав-

чого комітету. Сільська рада отримала право за-

тверджувати або відхиляти ухвали земельної гро-

мади [1, с. 442].

15 грудня 1928 р. ЦВК СРСР ухвалив «Основні

засади землекористування та землеустрою». Було

підтверджено підлеглість земельної громади сіль-

ській раді, а селяни, які не мали права вибору до

рад, позбавлялися права вирішального голосу на

сходах цієї поземельної організації. Перехід селян-

ського господарства до колективної форми розгля-

дався як єдиний засіб вирішення всіх проблем сіль-

ського господарства [31, с. 300–306].

У 1928–1929 рр. більшовики доклали багато

зусиль, щоб змусити земельні громади перейти на

статут товариства спільного обробітку землі. Зок-

рема про це свідчить обіжник НКЗС УСРР від 5 жо-

втня 1929 р. «Про умови переходу на статут ТЗОЗу

цілих земельних громад» [39, Арк. 15]. Але селяни

не вбачали у цій формі господарювання якихось пе-

реваг, тому чинили опір насильницькій колективі-

зації. За даними Укрколгоспу на жовтень 1929 р. на

колективну форму землекористування перейшло

355 земгромад із майже 40 тис. цих поземельних

утворень в УСРР [34, с. 351; 35, арк. 19]. Отже, зе-

мельні громади в своїй переважній більшості не

стали опорними пунктами колективізації. Організа-

ційна будова земельних громад не відповідала пос-

тавленій більшовиками меті. Ці поземельні органі-

зації складалися з представників всіх соціальних

груп села. Таким чинок вони об’єктивно не могли

стати провідниками антиселянської політики біль-

шовиків. Тому земельні громади було вирішено

знищити.

Постановою Президії ЦВК СРСР від 3 лютого

1930 р. в районах суцільної колективізації земельні

громади ліквідовувалися, а їх права та обов’язки пе-

редавалися сільським радам [31, с. 465–466]. 25 лю-

того 1930 р. ВУЦВК і РНК УСРР продублювали цю

постанову [4], а НКЗС УСРР 23 березня 1930 р. ро-

зробив і розіслав обіжник до округових земельних

управлінь «Про порядок ліквідації земельних гро-

мад в районах суцільної колективізації» [36, арк.

339]. У межах окремого села земельна громада лік-

відовувалася за розпорядженням сільської ради.

Майно знищеної громади передавалося колгоспу, а

виборні органи розпускалися [2, с. 80–81]. Земельна

громада припиняла своє існування.

Висновки

Сільська громада, за Земельним Кодексом

УСРР 1922 р., отримала юридичний статус, ставши

земельною громадою. Більшовики обмежили земе-

льну громаду лише поземельними справами, споді-

ваючись використати селянський поземельний ін-

ститут в справі колективізації сільського господар-

ства. Земельна громада не змогла стати

інструментом для колективізації селянських дворів.

Більшовицький режим не міг миритися з існуван-

ням на селі самоврядного, демократичного, загаль-

носелянського інституту, яким була земельна гро-

мада. Існування земельної громади суперечило са-

мій суті тоталітарного режиму. Тому, в 1930 р.

земельна громада була ліквідована, як й всі інші

громадські, не державні, не підконтрольні правля-

чому режиму інституції.

У подальших дослідженнях слід звернути

увагу на взаємовідносини на селі між земельною

громадою та сільською радою.

Список літератури:

1. Бюлетень НКЗС УСРР. Харків. 1927. № 35.

2. Бюлетень НКЗС УСРР. Харків. 1930. № 13.

3. Верховцева І.Г. Селянське самоврядування

в Російській імперії (друга половина ХІХ – початок

ХХ ст.): автореф. на здобуття наук. ступеня докт.

іст. наук. Черкаси, 2019.

4. Вісті ВУЦВК. Харків, 1930. 9 березня.

5. Два роки п’ятирічки УСРР [Матеріали до

звіту уряду за 1929 та 1930 роки на ХІІ Всеукраїн-

ському з’їздові рад]. Харків: Видання ВУЦВК,

1931. 263 с.

6. Державний архів Харківської області (далі

ДАХО). Ф. Р-93, оп. 1, оп. 1, спр. 11.

7. ДАХО. Ф. Р-99, оп. 3, спр. 22.

8. ДАХО. Ф. Р-1630, оп. 1, спр. 3.

9. ДАХО. Ф. Р-4880, оп. 1, спр. 2.

10. Збірник узаконень та розпоряджень робіт-

ничо-селянського уряду УСРР. Харків : Видання

НКЮ УСРР, 1920.







13. Земельний кодекс УСРР. Харків: Вид-во

НКЗС УСРР, 1922. 90 с.


14. Історія українського селянства. Київ: Нау-

кова думка, 2006. Т. 2. 632 с.

15. Калініченко В.В. Земельна громада в доко-

лгоспному селі (1817–1930 рр.): аналіз сучасної за-

рубіжної історіографії // Вісник Луганськ. нац. ун-

ту ім. Тараса Шевченка. Луганськ. 2012. № 6 (241).

Ч. 1. С. 170–182.

16. Калініченко В.В. Інститут громади в доко-

лгоспному селі УСРР у сучасній українській історі-

ографії // Вісник нац. техн.. ун-ту «Харківський по-

літехнічний інститут». Зб. наук. пр. Тематичн. вип.

«Актуальні проблеми історії України». Харків:

НТУ «ХПІ». 2011. №37. С. 87–94.

17. Калініченко В.В. На зламі епох: земельна

громада в Наддніпрянській Україні (1917–1930

рр.): моногр. Харків: ХДАК; Видавець Савчук О.О.,

2013. 656 с.

18. Качинский В. Очерки аграрной революции

в Украине. / В. Качинский. Харьков: Госиздат,

1922. Вып. 1. 108 с.

19. КПРС в резолюціях і рішеннях з’їздів, кон-

ференцій і пленумів ЦК. – Київ: Політвидав Укра-

їни, 1979. Т. 2. 521 с.

20. Мацюцький В.М. Визначення кількості зе-

мельних громад на Лівобережній Україні // Еконо-

мічний розвиток і спадщина Семена Кузнеця: тези

доповідей Міжнар. наук.-практ. конф., 30–31 трав.

2019 р. Харків, 2019. С. 362–363.

21. Мацюцький В.М. Генеза земельної гро-

мади УСРР // Актуальные научные исследования в

современном мире: XXIV Междунар. науч. конф.,

26-27 апр. 2017 г.: сб. науч. тр. Переяслав-Хмельни-

цкий, 2017. Вып. 4, ч. 8. С. 54–59.

22. Мацюцький В. М. Земельно-передільна ді-

яльність земельної громади Лівобережної України

(1922–1930 рр.) // Матеріали IV Міжнар. наук.

конф. «Сучасна україністика: наукові парадигми

мови, історії, філософії»: зб. ст. Харків, 2014. С.

185–196.

23. Низові бюджети України в 1926/27 госпо-

дарчому році (районові, сільські, земельних гро-

мад). // Статистика України. Серія VІ. статистика

фінансів. Харків, 1926. Т. V. Вип. 5. № 157. XIV; 50

с.

24. Об общих собраниях членов земельных об-

ществ. // Земельное законодательство УСРР и прак-

тика по земельным спорам [Сборник постановле-

ний и решений]. Харьков, 1925.

25. Отчет Народного комиссариата земледе-

лия УССР за 1920 год. Харьков: Издание Нарком-

зема УССР, 1921. 18 с.

26. Петровський Г.І. Вибрані статті і промови.

Київ: Політвидав України, 1978. 436 с.

27. Практика Правительствующего Сената по

крестьянским делам. Санкт Петербург.: Департ.

гос. зем. имуществ, 1914. 959 с.

28. Радянське будівництво на Україні в роки

громадянської війни (1919–1920): [Зб. документів і

матеріалів]. Київ: Вид-во АН УРСР, 1962. 1084 с.

29. Решения партии и правительства по хозяй-

ственным вопросам: [Сб. документов за 50 лет].

Москва: Политиздат, 1967. Т. 1. 783 с.

30. Рибалка І.К. Аграрні перетворення на Ук-

раїні в період громадянської війни (1919 р.). Харків:

Вид-во Харк. ун-ту, 1967. 192 с.

31. Сборник документов по земельному зако-

нодательству СССР и РСФСР. 1917–1954. Москва:

Госюриздат, 1954. 719 с.

32. Сельское общество // Брокгауз Ф.А., Ефрон

И.А. Энциклопедический словарь. Санкт Петер-

бург, 1900. Т. 29. С. 377–384.

33. Съезды Советов Союза ССР, союзных и ав-

тономных советских социалистических республик:

[Сб. документов]. 1917–1936. Москва: Политиздат,

1959. Т. 1. 836 с.

34. Україна: Статистичний щорічник: 1929 рік.

Харків: ЦСУ УСРР, 1929. 399 с.

35. Центральний державний архів вищих орга-

нів влади та управління України (Далі ЦДАВО). Ф.

1, оп. 5, спр. 490.

36. ЦДАВО. Ф. 27, оп. 9, спр. 698.

37. ЦДАВО. Ф. 27, оп. 15, спр. 503.

38. Экономическая политика СССР: [Сб. доку-

ментов]. Москва: Госполитиздат, 1947. Т. 1. 645 с.

39. Якиманский В. К итогам аграрной револю-

ции на Украине: По данным анкетного обследова-

ния 1922 г. Харьков: ЦСУ УССР, 1924. 35с.


JURISPRUDENCE

FEATURES OF ELEMENTS OF CORPUS DELICTI IN THE FIELD OF INTELLECTUAL

PROPERTY

E. Dzhalilov

Department of "Civil Law and Procedure"

Togliatti State University,

Russian Federation

445020, Tolyatti, st. Ushakova 57, room 707.

Abstract

The article discusses the features of the object and the objective side of the offense in the field of intellectual

property. In the theory of law, the subject of the offense is public relations that are harmed by the commission of

the offense. The classification of the object of the offense in the field of intellectual property is considered. The

article reveals the general, generic, species and immediate objects of offenses in the field of intellectual property.

The object of the offense is investigated taking into account the classification of public relations in the field of

intellectual property on property and personal non-property relations. The objective side of the composition of the

offense in the field of intellectual property is investigated, the features of the commission of offenses in the form

of action and inaction are revealed. The author concludes that in the field of intellectual property it is extremely

difficult to commit an offense in the form of inaction. This is due to the fact that the current legislation proceeds

from the presumption of authorship, that is, the author of the result of intellectual activity is always assumed, in

connection with which, the user who appropriates authorship in relation to someone else's result of intellectual

activity cannot but know that he does not directly created. In addition, the very fact of using someone else's result

of intellectual activity is difficult to imagine in the form of inaction. This article can be used for scientific, research

and law enforcement purposes in terms of determining the elements of the composition of the offense in the field

of intellectual property.

Keywords: offense, legal liability, object of the offense, objective side, intellectual property, public danger,

wrongfulness, corpus delicti.

The object and the objective party must be estab-

lished as part of the disclosure of the offense. The ob-

ject of the offense allows you to investigate such signs

of an unlawful act as public danger and unlawfulness.

The object is understood as “public relations in a

certain sphere, the legality of which is violated by the

offender” [1]. A.V. Naumov under the object of the of-

fense refers to "tangible or intangible goods, which vi-

olates the offense" [2].

A.F. Galuzin notes that the current legislation con-

tains many objects on which the offense encroaches, in

the field of intellectual property, in particular, copy-

rights belong to them [3]. In addition to copyrights, in-

tellectual property offenses include related rights, pa-

tent rights, rights to means of individualization, and

rights to non-traditional objects of intellectual property.

V.V. Lazarev combines in the concept of the ob-

ject of the offense and social relations, and tangible and

intangible benefits. In his opinion, “the diverse interests

and values (in a wider sense - public relations) that

damage are caused by unlawful acts are recognized as

an object of an offense” [4].

Public relations are the subject of an offense only

if they are within the scope of the rule of law. N.D. Ego-

rov notes that “civil law regulates property-value and

personal non-property relations” [5]. According to E.A.

Sukhanova, “the subject of civil law includes: firstly,

property relations, which are relations arising from

property - material goods having the economic form of

the goods, and secondly, personal non-property rela-

tions related to property, and some cases and not related

to them” [6]. All groups of public relations are united

by the fact that they are based on equality, autonomy of

will and property independence of participants, arise

between legally equal and independent entities.

In the field of intellectual property, an object of an

offense should be understood as public relations in the

field of creation, use, legal protection and protection of

intellectual property and equivalent means of individu-

alization established by applicable law, which will be

harmed as a result of the offense.

The subject of the offense, as a rule, is recognized

as a result of which a public relation arises. In the field

of intellectual property, the subject of the offense will

be the results of intellectual activity and equivalent

means of individualization.

Despite the attempt only on a separate element of

social relations, harm is caused to the totality of social

relations. For example, the illegal use of a separate

trademark violates the normal course of public relations

in the field of creation and use of means of individuali-

zation protected by law.

In the theory of law, the classification of the object

of the offense is made on various grounds. The most

common is the allocation of a common, generic, species

and immediate object of the offense. The common ob-

ject of the offense is the totality of all public relations

regulated and protected by applicable law.

The generic object of offenses in the field of intel-

lectual property should be understood as public rela-

tions for the implementation of the right of a citizen to

freedom of creativity established by Article 44 of the


Constitution of the Russian Federation. The types of

objects of offenses in the field of intellectual property

are relations emerging in the field of creation, use, legal

protection and protection of intellectual property and

equivalent means of individualization. The immediate

object of the offense in the field of intellectual property

is public relations, which, through the commission of

the offense, are harmed or threaten to cause such harm,

for example, illegal use of the object of intellectual

property.

Public relations that constitute the object of of-

fenses in the field of intellectual property are divided

into property and personal non-property relations.

Personal non-property relations related to property

most often arise regarding the right of authorship, the

right to a name and other personal non-property rights

to works of science, literature and art, to inventions,

utility models, industrial designs, personal non-prop-

erty rights of performers of works of literature and art.

The objects of these relations are rights that do not have

an economic content and are not amenable to direct

monetary valuation. But the owners of these rights at

the same time have property rights, first of all, the right

to exclusive use of the results of intellectual activity. In

this regard, they can derive material benefits and re-

ceive income on the basis of parallel created property

relations.

A lot of research has been devoted to the study of

the concept and features of the objective side of the of-

fense. B. Vashkov notes that “the causal link between

the wrongful behavior of the causer and the harm that

has occurred is also a prerequisite for the occurrence of

tort liability” [7].

V.V. Malinin and A.F. Parfyonov, by the objective

side of the corpus delicti, is understood as “an external

act of a criminal act (action or inaction) committed in a

certain way in the specific conditions of a place, time

and situation, sometimes with the use of tools or other

means, which entailed harmful consequences in mate-

rial compositions,” they say ”[ 8].

According to B.V. Volzhenkina, “the objective

side of abuse of power includes three mandatory attrib-

utes: 1) the use by an official of his official authority

contrary to the interests of the service, expressed in the

relevant actions or inaction of the subject; 2) the onset

of consequences in the form of a substantial violation

of the rights and legitimate interests of citizens; 3) a

causal relationship between acts and consequences

”[9]. B.V. Erofeev believes that “the objective side of

an environmental offense is characterized by the pres-

ence of three elements: the unlawfulness of an act, the

infliction of harm or the onset of a real threat of causing

it and the existence of a causal relationship between un-

lawful behavior and the harm that has occurred” [10].

R.L. Khachaturov and D.A. Lipinsky believe that

“the concepts of“ the objective side of the offense ”and“

the objective side of the composition of the offense ”are

not identical and carry different functional and seman-

tic load” [11].

To assess the objective side of the composition of

the offense, the form of the act is of particular im-

portance, that is, how the offense was perfect - in the

form of action or inaction, because it allows you to de-

termine how the interests of individual authors and cop-

yright holders, society, the state were harmed.

The commission of an offense through action is

characterized by the active behavior of the offender (il-

legal use of another's trademark), and inaction is char-

acterized by passivity. It is worth noting that the issue

of committing an offense in the field of intellectual

property through inaction is not given due attention in

the legal literature, although this point is of particular

interest, since it is extremely difficult to commit an of-

fense in the sphere of exclusive rights to intellectual

property in the form of inaction. Firstly, the legislator

proceeds from the presumption of authorship, that is,

the author of the result of intellectual activity is always

assumed, but he may wish to remain anonymous and

publish his works anonymously or under a pseudonym.

Secondly, one of the main features of intellectual prop-

erty is the creative nature of their creation, in connec-

tion with which, a user who arrogates authorship in re-

lation to someone else's result of intellectual activity

cannot but know that he did not directly create it.

Thirdly, if we allow in the field of patent law the paral-

lel creation of two identical scientific developments on

the basis of knowledge known from the level of sci-

ence, the legislator has provided for such persons the

so-called right of prior use, when a person who has cre-

ated a development in parallel with the patent holder for

which the patent is granted has the right use it, but with-

out empowerment. Fourth, the very fact of using some-

one else's result of intellectual activity is difficult to im-

agine in the form of inaction.

V.P. Gribanov pointed out that “inaction is one of

the forms of behavior of a person that can be recognized

as unlawful when the person was obliged by law or con-

tract to perform certain actions, but evaded from them,

or did not perform them properly” [12] . Thus, to as-

sume that the person committing an offense in the field

of exclusive rights in the form of inaction does not

know about the rights of third parties in relation to the

illegally used intellectual property object cannot release

him from liability.

The majority of scientists in the study of the ob-

jective side of the offense indicate the need for harmful

consequences of a criminal act. Such offenses are called

material offenses. In addition, there are formal offenses

in which the wrongfulness of an act is determined by

the illegality of the action or omission of the perpetra-

tor.

The doctrine of law has the opinion that it is inex-

pedient to divide the objective side into types of of-

fenses with a formal and material composition in con-

nection with the fact that “such an approach does not

take into account the particularities of the techniques of

legal technology” [13]. Not completely agreeing with

this point of view, it should be noted that it is difficult

to imagine an offense without causing harm, since the

commission of the offense primarily causes damage to

public relations settled by the violated rule of law. This

means that the offense in any case encroaches on law

and order in a certain area.


In order to bring the guilty person to legal liability

for offenses in the field of intellectual property, in ad-

dition to the presence of a violation of the subjective

rights of the authors or rightholders, the existence of

material damage is equally important. The objective side of the corpus delicti, provided

for in paragraph 1 of Article 146 of the Criminal Code of Russia, establishes liability for attribution of author-ship, which resulted in serious damage, if there is a causal link between the action and the ensuing conse-quence.

The objective side of the corpus delicti, provided for in paragraph 2 of Article 146 of the Criminal Code of Russia, establishes liability for the illegal use of ob-jects of copyright or related rights; illegal acquisition, storage, transportation of counterfeit copies of works or phonograms for marketing purposes. A mandatory sign of corpus delicti is the infliction of major damage to the author or other copyright holder and serves as the main sign distinguishing the crime in accordance with the law from a civil tort or administrative offense. The crime is considered to be completed from the moment of the relevant actions in large (especially large) amounts, regardless of the criminal consequences in the form of actual damage to the copyright holder.

The qualified corpus delicti, provided for in para-graph 3 of article 146 of the Criminal Code of Russia, assumes responsibility for the same acts listed in Part 2 committed by a group of persons in a preliminary con-spiracy or by an organized group; in a particularly large amount, which amounts to 1,000,000 rubles .; person using his official position.

Article 147 of the Criminal Code of Russia “Vio-lation of Inventive and Patent Rights” contains the ma-terial corpus delicti, as in part 1 of Article 146 of the Criminal Code of Russia. The objective side of the crime under Part 1 of article 147 of the Criminal Code of Russia is expressed in the implementation of alterna-tive acts specified in this law in the form of illegal use of an invention, utility model or industrial design; dis-closure without the consent of the author or applicant of the essence of the invention, utility model or indus-trial design prior to the official publication of infor-mation about them; attribution of authorship; coercion to co-authorship; in the onset of socially dangerous consequences in the form of causing major damage, which is defined in the note of Article 146 of the Crim-inal Code of Russia.

The crime provided for under article 147 of the Criminal Code of Russia shall be considered completed from the moment of the occurrence of socially danger-ous consequences in the form of major damage. The qualification composition as a mandatory feature pro-vides a method of committing a crime by a group of persons by prior conspiracy or by an organized group.

Article 7.12 of the Code of Administrative Of-fenses of Russia “Violation of copyright and related rights, inventive and patent rights” provides for two forms of guilt: formal (part 1 of article 7.12) and mate-rial (part 2 of article 7.12). The objective side of part 1 of article 7.12 of the Code of Administrative Offenses of Russia establishes liability for the commission of an offense in the form of import, sale, rental or other ille-gal use of copies of works or phonograms in order to

generate income in cases where copies of works or pho-nograms are counterfeit in accordance with The laws of the Russian Federation on copyright and related rights or on copies of works or phonograms indicate false in-formation about their manufacturers, places of produc-tion, as well as owners of copyright and related rights, as well as another violation of copyright and related rights in order to generate income.

The objective side of part 2 of article 7.12 of the Code of Administrative Offenses of Russia establishes liability for an offense in the form of illegal use of an invention, utility model or industrial design, disclosure of their essence without the official publication of the information about them, attribution of authorship or co-ercion to co-authorship.

Thus, we can conclude that the criminal law of Russia establishes liability for co-authorship in relation to the objects of patent law, leaving other objects of in-tellectual property outside the scope of criminal law protection. The administrative legislation of Russia at the moment also does not provide for liability for these acts. It seems that such an exception to the protection of legal relations of co-authorship in relation to objects of copyright and related rights is unreasonable, espe-cially if we take into account the creative nature of the creation of such objects, in which the role of the author or co-author is decisive.

References:

1. Denisov Yu.A. General theory of offense and liability. L .: Leningrad State University, 1983. P. 128.

2. Naumov A.V. Criminal law. General part: Lecture course. M .: BEK, 1996. Р. 149.

3. Galuzin A.F. Offenses in public and private law: general characteristic: dis. ... cand. legal sciences. Samara, 1996. Р. 128.

4. General theory of law and the state / Ed. V.V. Lazarev. M.: Lawyer, 2002. Р. 286.

5. Egorov N.D. Civil law. T. 1 / ed. A.P. Ser-geeva and Yu.K. Tolstoy. M .: Prospect, 2004. Р. 9.

6. Sukhanov E.A. The subject of civil law. T. 1 / Ed. E.A. Sukhanova. M .: BEK, 1998. Р. 24.

7. Vashkov B. Responsibility of a legal entity or citizen for harm caused by its employee // Economics and Life. LAWYER. 1999. № 24-25. Р. 2.

8. Malinin V.B, Parfenov A.F. The objective side of the crime. St. Petersburg: Publishing House of the Law Institute, 2004. Р. 13.

9. Volzhenkin B.V. Official crimes. M.: Lawyer, 2000. Р. 142.

10. Erofeev B.V. Environmental Law of Russia: a textbook for universities. 6th ed., Rev. And add. M .: Jurisprudence, 2000. Р. 187.

11. Khachaturov R.L., Lipinsky D.A. The general theory of legal responsibility: a monograph. St. Peters-burg: Legal Center Press, 2007. Р. 285.

12. Gribanov V.P. Implementation and protection of civil rights. M.: Statute, 2000. Р. 327.

13. Sharapov R. Classification of corpus delicti into formal and material: myth or reality? // Criminal law. № 3. 2000. Р. 51-54.

14. Malinin V.B, Parfenov A.F. The objective side of the crime. Monograph / Malinin V.B., Parfenov A.F. S. Pb .: Publishing House St. Petersburg. legal Inst., 2004. 301 р.


PEDAGOGICAL SCIENCES

ABOUT THE INFLUENCE OF PSYCHOLOGICAL AND PEDAGOGICAL CLIMATE ON THE

DEVELOPMENT OF PERSONALITY OF STUDENTS

A. Aryslanbaeva,

E. Zhaksymuratova

Nukus State Pedagogical Institute named after Aginiy-za, Department of Preschool Pedagogy and Psychol-

ogy,

Republic of Karakalpakstan

230100, Nukus, St. P. Seitov b / n

О ВЛИЯНИИ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГИЧЕСКОГО КЛИМАТА НА РАЗВИТИЕ ЛИЧНОСТИ

УЧАЩИХСЯ

Арысланбаева А.Б.,

Жаксымуратова Э.С.

Нукусский государственный педагогический институт имени Ажинияза, кафедра дошкольной педа-

гогики и психологии,

Республика Каракалпакстан

230100, г.Нукус, ул.П.Сеитов б/н

Abstract

The article indicates that the pedagogy of cooperation with students should be structured in such a way as to

give children new incentives that lie in the teaching itself, to engage them in the joint work and creative interaction

of the teacher with students, aimed at mastering the subject. Teaching without coercion (that is, an exception to

the methods of educating coercion) is one of the central provisions of the pedagogy of cooperation. Conclusions

are also drawn about the patterns of development of various groups in which people unite, that informal leaders

may be more significant in their influence.

Аннотация

В статье указывается, что педагогика сотрудничества отношения с учениками должны строится таким

образом, чтобы дать детям новые стимулы, лежащие в самом учении, вовлечь их в совместный труд и

творческое взаимодействие учителя с учащимися, направленное на освоение учебного предмета. Учение

без принуждения (то есть, исключения из методов воспитания принуждения) одна из центральных поло-

жений педагогики сотрудничества. Также делаются выводы о закономерности развития различных групп,

в которые объединяются люди, что неформальные лидеры могут быть более значимыми по своему влия-

нию.

Keywords: psychological climate, leadership, leadership qualities, personality, pedagogy of cooperation.

Ключевые слова: психологический климат, лидерство, лидерские качества, личность, педагогика со-

трудничества.

Благоприятный психологический климат –

главное условие для развития общества в целом, и

в частности для профессиональной деятельности

учителя. Психологический климат – состояние

группового сознания, проявляющееся в групповых

настроениях, мнениях и суждениях.

Во всех определениях личности обязательно

подчеркивается ее общественная природа, вклю-

ченность в ту или иную систему социальных отно-

шений. Любая личность представляет собой свое-

образный сплав психологического и социального.

Это постоянно проявляется в ее связях с социаль-

ным окружением. Давно замечено, что личность,

будучи членом тех тли иных социальных групп,

обычно строит свою деятельность, прежде всего с

учетом взглядов, существующих в данных группах

и в обществе в целом. Эти взгляды обусловлены

ценностями и целями группы и находят свое выра-

жение в определенных правилах и стандартах пове-

дения, иначе говоря, в социальных нормах. Те или

иные нормы могут влиять не только на действия

личности, поддающиеся непосредственному

наблюдению, но и на такие, порой нелегко распо-

знаваемые психические явления, как, например,

установки. Так, принадлежность к какой-либо

группе способствует формированию и фиксации

соответствующих установок у ее членов. Причем

человек часто даже не осознает, что поступая так

или иначе, он делает это именно под воздействием

обще групповых взглядов. Групповые нормы вы-

ступают в качестве одного из регуляторов поведе-

ния личности не только в пределах данной группы,

но и при взаимодействии члена какой-либо группы

с представителями других социальных групп.

Отсюда, делаем вывод, социально-психологи-

ческий климат – это совокупность психологических

условий, способствующих или препятствующих

продуктивной совместной деятельности и всесто-


роннему развитию личности, в данном случае, учи-

телю необходимо создавать условия для развития

«педагогики сотрудничества».

Важнейшие признаки благоприятного кли-

мата:

Доверие и требовательность членов

группы друг другу.

Добросовестность и деловая критика.

Отсутствие давления учителя на учащихся.

Достаточная информированность членов

коллектива задачами.

Социально-психологический климат группы

представляет собой состояние групповой психики,

обусловленное особенностями жизнедеятельности

данной группы. Это своеобразный сплав эмоцио-

нального и интеллектуального - установок и отно-

шений, настроений, чувств, мнений членов группы.

Все это - отдельные элементы социально-психоло-

гического климата.

При обращении к проблемам социально-пси-

хологического климата группы одной из важней-

ших является рассмотрение факторов, влияющих

на климат.

На группу могут влиять и лидеры. Лидерство

является одним из примеров силы личности, про-

цесс посредством, которого определенные индиви-

дуумы мобилизуют и ведут за собой группу. Лич-

ность лидера,безусловно, имеет значение. Как ,пра-

вило, именно доминирующая личность берет в свои

руки инициативу в ситуациях, в которых участвуют

и другие. Часто она чувствует, что вынуждена взять

на себя ответственность в полной уверенности, что

если не вмешаться, то ничего не получится. Силь-

ная личность задает тон и на занятиях, приспосаб-

ливаясь к общему сиюминутному настроению, что

позволяет ей играть ту роль, которая ей подобает.

Такая личность редко руководствуется заранее

спланированным сценарием: она любит импрови-

зировать. Она может позволить себе поздравлять

других, ободрять их или хвалить в полной уверен-

ности, что ее комплименты будут оценены. Нако-

нец, она умеет проявлять внимание к слабым уча-

щимся. Хотя, бесспорно, подобные качества (если

они не наиграны) действительно присущи многим,

пользующимся властью, само по себе их наличия

еще не достаточно для того, чтобы их обладатель

мог автоматически получить власть. Необходимо

также, чтобы у него был вкус и склонность к вла-

сти, и особенно, чтобы достижению власти помо-

гали обстоятельства. Чаще всего жажда власти со-

провождается сильным желанием брать на себя от-

ветственность и выполнять какие-либо задачи.

Человеку, стремящемуся к власти, в значительной

степени присущи такие качества, как равнодушие в

межличностных отношениях, вкус к торгу и боль-

шое удовлетворение от возможности манипулиро-

вать другими людьми. Претендующий на командо-

вание другими людьми умеет сопротивляться соци-

альному давлению, кроме того, он проявляет

известную смелость и оригинальность в решении

проблем, а также рвение и настойчивость в пресле-

довании целей.

Необходимо преподавателю знать и отрица-

тельные стороны лидерства в педагогическом про-

цессе, так как основная цель – сотрудничество.

Какими преимуществами располагают те, кто

имеет власть, что позволяет им манипулировать

людьми?

Могут быть выделены четыре основных ин-

струмента (мы рассмотрим их как основы власти),

позволяющих влиять на поведение в нужном дер-

жателю власти направлении –

Власть, основанная на страхе (например, бо-

язньне зачёта, разглашения личной тайны).

Власть, основанная на убеждении (например,

успешная презентация).

Власть, основанная на вознаграждении (повы-

шение баллов, распределение новых заданий и т.д.).

Власть, основанная на владении важной ин-

формацией (особенно если эта информация необхо-

дима для принятия решения).

Наряду с понятием основы власти существует

понятие источники власти. В первом случае идет

речь о том, что дает власть, во втором как прийти к

ней.

К числу основных источников власти могут

быть отнесены:

- получение формальной власти, предусмот-

ренной структурой организации,

- власть, которую дают определенные личност-

ные качества (харизматические, позволяющие ве-

сти людей за собой),

- власть, которую дают знания.

Выводы:

Люди объединяются в группы, чтобы удовле-

творить свои потребности. Каждая группа форми-

руется и развивается по-своему. Вместе с тем в раз-

витии различных групп могут быть выявлены неко-

торые общие закономерности.

Лидерство – это способность вести за собой

людей для достижения конкретных целей. Лидер

может быть формальным и неформальным. Влия-

ние неформального лидера может быть более зна-

чимым.

Педагогика сотрудничества - одна из главных

приоритетных направлений развития системы об-

разования в нашей стране. В педагогике сотрудни-

чества отношения с учениками строятся таким об-

разом, чтобы дать детям новые стимулы, лежащие

в самом учении, вовлечь их в совместный труд и

творческое взаимодействие учителя с учащимися,

направленное на освоение учебного предмета. Уче-

ние без принуждения (то есть, исключения из мето-

дов воспитания принуждения) одна из центральных

положений педагогики сотрудничества.


1. Подласый И.П. Педагогика: учебник – М.:

Высшее образование, 2007.

2. Педагогический словарь-справочник / под

общ.ред. Б.Ю.Ходиева. Т. 2011.

3. Газиев Э.Г. Менеджмент психологии. Т.:

«Узбекистан», 2002.


ACCELERATED KNOWLEDGE CONTROL PROGRAMS IN THE "TRUD" TRAINING SYSTEM

G. Poletaev,

O. Nazarenko,

Odessa State Academy of Buildings and Architecture

Ukraine

65029, Odessa, 4, Didrichson Street

T. Voytik

Odessa National Maritime University

Ukraine

65029, Odessa, 34, Mechnikov street

Abstract Knowledge control in the educational process plays an important role, but it is not its end in itself. To enhance

the cognitive activity of trainees, reduce unproductive expenses of study time, it is proposed to use the program of

the training system "Trud" accelerated control of knowledge. The message describes the principles of their con-

struction, elements of the methodology of use. An updated set of variants for programs for accelerated control of

the assimilation of knowledge in the training system "Trud" (PC TS "Trud") is proposed on the topic: "Multipli-

cation of the vector" .

Keywords: Mathematics, pedagogy, vector multiplication, accelerated control.

Introduction

Among the components of the "Trud" training sys-

tem (TS "Trud") that provide the control function of the

educational process are accelerated control programs

specially developed for the topic under study. They are

called accelerated knowledge control programs in the

"Trud" training system. It is known that the conse-

quence of the mass verification of students test papers,

using conventional visual methods, is the unjustified

unproductive expenditures of the teaching time of the

teacher and students.

Therefore, the search for funds to reduce unneces-

sary costs for monitoring, providing opportunities for

the redistribution of teacher’s working time and the

cognitive activity of students is relevant.

1. Methodology

By virtue of the foregoing, we indicate the follow-

ing.

1.1. Purpose of work:

- acquaint the reader with the principles of con-

struction and the methodology of using the PC TS

"Trud";

- offer an updated set of variants of the TS "Trud",

designed to control the assimilation of knowledge on

the topic: "Vector Multiplication".

1.2. Preliminary Provisions

To achieve these goals, we give a brief description

of the principles of their construction. We point out that

the approbation of this kind of TS "Trud" on some top-

ics of "theoretical mechanics" and one - "higher math-

ematics" was carried out in a number of Odessa univer-

sities [1-5].

We present an updated set of variants of the PC TS

"Trud" to control the assimilation of knowledge about

the vector product of two vectors. Accepted notation

provides a connection with the important concepts of

statics about the moments of force in the course of the-

oretical mechanics [6]. A PC form can contribute to a

problematic approach to learning.

1.3. Accelerated control programs of the

"Trud" system

Monitoring student knowledge is usually associ-

ated with a mass visual check by a teacher of the same

type of works variants. Along with the mandatory, in

this case, the teacher has “unproductive” costs of time,

energy, feelings - the cost of depreciation of funds [1-

5]. Similarly for interns. The reduction of such costs,

the unification of control, which is not an end in itself

in work, and the strengthening of cognitive activity, can

be achieved through PC TS "Trud".

The accelerated control program in JS "Trud" re-

fers to a form or a set of forms (brochure program) of a

special form and content. The text on the PC form in-

cludes a condition and a list of answers with codes that

allows you to obtain an assessment of the level of

knowledge, as well as to carry out accelerated verifica-

tion of work performed according to the PC [1-5]. An-

swers with codes are placed in one or more tables. The

volume of the monitored topic or task for which the PC

TS "Trud" is compiled can be quite large, since, in prac-

tice, the sizes of PC forms are selected for reasons of

convenience.

PC TS "Trud" are intended:

a) for reduce the overhead of the study time;

b) for speed up the verification process;

c) for reduce monitoring time and identify com-

mon obscure issues for students;

d) for the rational redistribution of study time in

the management and control in favor of the manage-

ment of academic work;

e) for create elements of material and metodical

support, development and consolidation of cognitive

activity of students in class and with independent con-

solidation of knowledge.

2. Main part

Among the main results of work on the topic, we

indicate the following.

2.1. The principles of building the PC TS

"Trud"

The basic principles of building the PC TS "Trud"

are as follows:


- the principle of the absence on the PC forms of

knowingly incorrect information;

- the principle of combining tasks and answers in

a PC;

- information encoding principle;

- the principle of dividing volumetric tasks and so-

lutions into parts controlled in codes;

- the principle of combining controlling and learn-

ing functions [1, p. 7; 4].

While working in any PC TS "Trud", the task con-

dition should be in sight. The provision, in addition to

the supervisory, also the learning function, is achieved

by the content and form of the PC TS "Trud". For ex-

ample, all answers may be such that their reading will

be the reading of the correct statements of the studied

discipline.

The principles of building the PC SB "Trud" de-

scribed above, are very general and applicable in dif-

ferent academic disciplines. In contrast to the well-

known forms of materials for the knowledge control of

the PC "Trud" in the form of a brochure-program [1]

they allow to simulate the process of verifying the so-

lutions of problems of a significant amount. This is

achieved by highlighting the main stages of verifica-

tion, the construction of the corresponding PK “Labor”

at the stage and their subsequent integration. Responses

are encoded, for example, by the numbers affixed next

to them in advance or, directly, before the mass use of

the PC TS "Trud". It is possible to use the PC "Trud"

with current or final control, as well as with the organ-

ization of independent work of students.

2.2. The metodic for using the PC SO

"Trud"

When using them, each student receives forms

corresponding to the control topic (brochure) with PC.

The working hours are established empirically, stand-

ardized and reported by the trainees. By varying the

number of questions, tasks, completeness of the task

and its complexity, the required level of control can be

achieved. After completing work on the tasks contained

in the PC, the trainees along with the full answers pro-

vide solutions written in a row or column (s) in the ap-

propriate order of questions (points) answer codes to

the solutions. It is now clear that verification of the

work performed on the PC can be carried out in the tra-

ditional way or by visual verification of the response

codes with the available standards, teacher, laboratory

assistant, trainees, as well as using control machines.

2.3. Updated set of parameters of the PC TS

"Trud" on the topic: "Vector Multiplication"

We present the developed, taking into account the

stated construction principles, updated set of variants of

the PC SB “Labor” of assimilation of knowledge on the

topic: “Vector Multiplication”.

Along with others, this topic is important in engi-

neering education [6].

2.3.1. The initial version of the PC TS

"Trud". Theme: "Vector Multiplication"

In Figure 1 schematically shows a parallelepiped

with sides a, b, c. Points A (𝑥𝐴; 𝑦𝐴; 𝑧𝐴), В (𝑥𝐵; 𝑦𝐵; 𝑧𝐵)

are located on this parallelepiped. The vector �⃗� = 𝑶𝑨⃗⃗⃗⃗⃗⃗ is the radius vector of point A, which is the beginning

of the vector �⃗⃗� , �⃗⃗� ↑↑ 𝑨𝑩.⃗⃗⃗⃗⃗⃗ ⃗ The vector 𝑨𝑩⃗⃗⃗⃗⃗⃗ forms an an-

gle φ with the positive direction of the 𝑶𝒚 axis. It is

required to fulfill the proposed tasks 1 - 10, as well as

write down the corresponding codes of correct answers

in order of questions.

To take numerical parameters according to a vari-

ant (table 1).

Table 1

Parameters for the basic version of the task

Variant |�⃗⃗� | 𝜑 d a b c

I 8√3

⁄ 60𝑜 1 6 10 4√3

T a s k s

1. Find the projections of the vector 𝒓⃗⃗ = 𝑶𝑨⃗⃗⃗⃗⃗⃗ on

the coordinate axis and write this vector in coordinate

form: �⃗� = {𝑥𝐴; 𝑦𝐴; 𝑧𝐴}; 2. Calculating the corresponding projections,

write �⃗⃗� in the coordinate form: �⃗⃗� = {𝐹𝑥, 𝐹𝑦, 𝐹𝑧};

3. Create a determinant for calculating the vector

�⃗⃗⃗� : = �⃗� x 𝑭⃗⃗ ⃗;

4. Calculate the multiplication vector �⃗� x 𝑭⃗⃗ ⃗ = �⃗⃗⃗� and write the result in coordinate form:

�⃗⃗⃗� ={𝑚𝑥, 𝑚𝑦, 𝑚𝑧};

5. Write the projection 𝑚𝑥 of the vector �⃗⃗⃗� onto

the axis 𝑶𝒙;

6. Calculate the area of the triangle OAK;

7. Calculate sin ∡ OAK (= sin∡ (�⃗� , �⃗⃗� ));

8. Calculate the length (modulus |�⃗⃗⃗� |) of the

multiplication vector �⃗⃗⃗� , assuming the parameters are

given in the appropriate units of measurement;

9. Calculate and write in the indicated order the

direction cosines of the vector �⃗⃗⃗� : {𝑐𝑜𝑠𝛼 ; 𝑐𝑜𝑠𝛽; cos 𝛾},

where 𝑐𝑜𝑠𝛼 =𝑚𝑥

|�⃗⃗⃗� |; 𝑐𝑜𝑠β =

𝑚𝑦

|�⃗⃗⃗� |; 𝑐𝑜𝑠𝛾 =

𝑚𝑧

|�⃗⃗⃗� |; 𝛼 =

∡(�⃗⃗⃗� , 𝑶𝒙); 𝛽 = ∡(�⃗⃗⃗� , 𝑶𝒚); 𝛾 = ∡(�⃗⃗⃗� , 𝑶𝒛); 10.Construct the layout of the vector �⃗⃗⃗� using its

projections on the coordinate axis.

D i r e c t i o n s

1. The multiplications of vectors is found by the

formula: �⃗� х 𝑭⃗⃗ ⃗ = |𝑖 𝑗 �⃗�

𝑥𝐴 𝑦𝐴 𝑧𝐴𝐹𝑥 𝐹𝑦 𝐹𝑧

|;

2. The answers to variant I are shown in Fig. 5.


Figure 1. Basic version of the task.

2.3.2. PC variant with opposite vector.

Theme: "Vector Multiplication"


with sides a, b, c. Points A (𝑥𝐴; 𝑦𝐴; 𝑧𝐴), В (𝑥𝐵; 𝑦𝐵; 𝑧𝐵)


of the vector �⃗⃗� , 𝑭⃗⃗ ⃗ ↑↑ 𝑨𝑩.⃗⃗⃗⃗⃗⃗ ⃗ The vector 𝑨𝑩⃗⃗⃗⃗⃗⃗ forms an an-

gle φ with the positive direction of the 𝑶𝒚 axis. It is

required to fulfill the proposed tasks 1 - 10, as well as




ant (table 2).

Table 2

Parameters for the variant with using the opposite

vector


II 8√3

⁄ 60𝑜 1 6 10 4√3

T a s k s

1. Calculating the corresponding projections,


2. Find the projections of the vector �⃗� = 𝑶𝑨⃗⃗⃗⃗⃗⃗ on


form: �⃗� = {𝑥𝐴; 𝑦𝐴; 𝑧𝐴};

3. Calculate the multiplication vector �⃗� x �⃗⃗� = �⃗⃗⃗� and write the result in coordinate form:

�⃗⃗⃗� ={𝑚𝑥, 𝑚𝑦, 𝑚𝑧};





�⃗⃗⃗� : = �⃗� x 𝑭⃗⃗ ⃗; 6. Calculate the area of the triangle OAK ;



the axis 𝑶𝒙;



where 𝑐𝑜𝑠𝛼 =𝑚𝒙

|�⃗⃗⃗� |; 𝑐𝑜𝑠β =

𝑚𝑦

|�⃗⃗⃗� |; 𝑐𝑜𝑠𝛾 =

𝑚𝑧

|�⃗⃗⃗� |; 𝛼 =

∡(�⃗⃗⃗� , 𝑶𝒙); 𝛽 = ∡(�⃗⃗⃗� , 𝑶𝒚); 𝛾 = ∡(�⃗⃗⃗� , 𝑶𝒛). 10. Construct the layout of the vector �⃗⃗⃗� using its

projections on the coordinate axis.

D i r e c t i o n s


formula: �⃗� х �⃗⃗� = |𝑖 𝑗 �⃗�


|;

2. The answers to variant II are shown in Fig. 5.

Figure 2. Variant with using the opposite vector.


2.3.3. Variant PS with changed parame-

ters. Theme: "Vector Multiplication"


with sides a, b, c. Points A(𝑥𝐴; 𝑦𝐴; 𝑧𝐴), В (𝑥𝐵; 𝑦𝐵; 𝑧𝐵)


of the vector �⃗⃗� , �⃗⃗� ↑↑ 𝑨𝑩.⃗⃗⃗⃗⃗⃗ ⃗ The vector 𝑨𝑩⃗⃗⃗⃗⃗⃗ forms an angle

φ with the positive direction of the 𝑶𝒚 axis. It is re-

quired to fulfill the proposed tasks 1 - 10, as well as




ant (table 3).

Table 3

Parameters for the variant with using modified pa-

rameters


III 8 30𝑜 1 5 4 4

T a s k s



form: �⃗� = {𝑥𝐴; 𝑦𝐴; 𝑧𝐴}; 2. Calculating the corresponding projections,



�⃗⃗⃗� : = �⃗� x �⃗⃗� ;

4. Calculate the multiplication vector �⃗� x 𝑭⃗⃗ ⃗ = �⃗⃗⃗� and write the result in coordinate form:

�⃗⃗⃗� ={𝑚𝑥, 𝑚𝑦, 𝑚𝑧};


the axis 𝑶𝒙;

6. Calculate the area of the triangle OAK ;





9. Construct the layout of the vector �⃗⃗⃗� using its

projections on the coordinate axis;


direction cosines of the vector

�⃗⃗⃗� : {𝑐𝑜𝑠𝛼 ; 𝑐𝑜𝑠𝛽; cos 𝛾}, where

𝑐𝑜𝑠𝛼 =𝑚𝑥

|�⃗⃗⃗� |; 𝑐𝑜𝑠β =

𝑚𝑦

|�⃗⃗⃗� |; 𝑐𝑜𝑠𝛾 =

𝑚𝑧

|�⃗⃗⃗� |; 𝛼 =

∡(�⃗⃗⃗� , 𝑶𝒙); 𝛽 = ∡(�⃗⃗⃗� , 𝑶𝒚); 𝛾 = ∡(�⃗⃗⃗� , 𝑶𝒛).

D i r e c t i o n s


formula: �⃗� х 𝑭⃗⃗ ⃗ = |𝑖 𝑗 �⃗�


|;

2. The answers to variant III are shown in Fig.

5.

Figure 3. Variant with Modified Parameters.

2.3.4. PC variant with modified param-

eters and the opposite vector. Theme: "Vector

Multiplication"


with sides a, b, c. Points A(𝑥𝐴; 𝑦𝐴; 𝑧𝐴), В (𝑥𝐵; 𝑦𝐵; 𝑧𝐵)


of the vector �⃗⃗� , �⃗⃗� ↑↑ 𝑨𝑩.⃗⃗⃗⃗⃗⃗ ⃗ The vector 𝑨𝑩⃗⃗⃗⃗⃗⃗ forms an angle

φ with the positive direction of the 𝑶𝒚 axis. It is re-

quired to fulfill the proposed tasks 1 - 10, as well as




ant (table 4).

Table 4

Parameters for the variant with modified parame-

ters and opposite vector


IV 8 30𝑜 1 5 4 4

T a s k s

1. Calculating the corresponding projections,




form: �⃗� = {𝑥𝐴; 𝑦𝐴; 𝑧𝐴};

3. Calculate the multiplication vector �⃗� x �⃗⃗� = �⃗⃗⃗� and write the result in coordinate form:

�⃗⃗⃗� ={𝑚𝑥, 𝑚𝑦, 𝑚𝑧};






�⃗⃗⃗� : = �⃗� x �⃗⃗� ; 6. Write the projection 𝑚𝑥 of the vector �⃗⃗⃗� onto

the axis 𝑶𝒙;

7. Calculate the area of the triangle OAK ;


9. Construct the layout of the vector �⃗⃗⃗� using its

projections on the coordinate axis;



where 𝑐𝑜𝑠𝛼 =𝑚𝑥

|�⃗⃗⃗� |; 𝑐𝑜𝑠β =

𝑚𝑦

|�⃗⃗⃗� |; 𝑐𝑜𝑠𝛾 =

𝑚𝑧

|�⃗⃗⃗� |; 𝛼 =

∡(�⃗⃗⃗� , 𝑶𝒙); 𝛽 = ∡(�⃗⃗⃗� , 𝑶𝒚); 𝛾 = ∡(�⃗⃗⃗� , 𝑶𝒛). D i r e c t i o n s


formula: �⃗� х 𝑭⃗⃗ ⃗ = |𝑖 𝑗 �⃗�


|;

2. The answers to variant IV are shown in

Fig. 5.

Figure 4. Variant with modified parameters and opposite vector.

2.3.5. Answers to the options I-IV PC on the topic: "Vector work"


Figure 5. Answers to the set of variants I – IV of the PC TS “Trud” on the topic: “Vector Multiplication”.

Findings

The experience of building and using the PC TS

“Trud” took place on a number of topics in theoretical

mechanics [1-5], higher mathematics. Testing took

place, in particular, in scientific and metodic reports.

For example, at Moscow State University (Moscow,

1973) at a seminar meeting led by E.N. Berezkin, as

well as in speeches at the Department of Higher

Mathematics and Theoretical Mechanics, OVAKOLU

(Odessa, 1982-1987), meeting [3], conference [4]. The

results of work with the PC TS “Trud” convinced the

authors of the positive role of their construction and

methods of their use.

References:

1. Poletaev G.S., Petrenko I.S. Opy`t raboty` po

postroeniyu i ispol`zovaniyu v uchebnom proczesse

programm uskorennogo kontrolya. –Odessa:

OVAKOLU, 1986. – 16s.

2. Podlozny`j E`.D., Poletaev G.S, Gorbatenko

O.M. Otchet po teme III.7.3 Minvuza USSR. – Odessa:

OISI, 1979. – VNTICz, inv. № B 873042. – 108s.

3. Gorbatenko O.M., Podlozny`j E`.D., Poletaev

G.S. Nekotory`e aspekty` aktivizaczii vneauditornoj

raboty` / / Materialy` koordinaczionnogo soveshhaniya

vuzov «Issledovanie ob`ema i struktury` vneauditornoj

samostoyatel`noj raboty` studentov…» - MTI,

NIIPVSch. – Moskva, 1979. – S. 37-38.


4. Poletaev G.S., Podlozny`j E`.D. Ob

osnovny`kh princzipakh postroeniya programm

uskorennogo kontrolya sistemy` obucheniya «Trud» / /

X Nauchno-metodicheskaya konferencziya. Tezisy`

dokladov. – Khmel`niczkij: KhVAKU, - 1983. – S. 26.

5. Poletaev G.S., Podlozny`j E`.D. Programmy`

uskorennogo kontrolya po nekotory`m temam

teoreticheskoj mekhaniki. – Odessa: OVAKOLU,

1983. – 47s.

6. Levitskiy D.V. – st. OGASA, Poletaev G.S.,

nauch. rukov. Zadacha o vektornom predstavlenii

«uravnoveshivayuschey» silyi dlya tverdogo tela s

dvumya tochkami vozmozhnogo oprokidovaniya// I

Vseukrainskaya nauchno-prakticheskaya konferentsiya

soiskateley vyisshego obrazovaniya i molodyih

uchenyih. «Fizicheskie protsessyi v energetike,

ekologii i stroitelstve». Tez. dokl.- Odessa, 2018.- S.44.


PHILOLOGICAL SCIENCES

LEXICAL-SEMANTIC FIELD AS A WAY TO CATEGORIZE VOCABULARY

O. Bragarnik-Stankevich

BSU

Belarus

DAS LEXIKALISCH-SEMANTISCHE FELD ALS EINE MÖGLICHKEIT ZUR KATEGORISIERUNG

DES WORTSCHATZES

O. Bragarnik-Stankevich

BSU

Weißrussland

Abstract

The purpose of this article is to consider the concept of the lexical-semantic field as a way of categorizing the

vocabulary. By the lexical-semantic group we mean the paradigmatic union of words that have homogeneously

comparable meanings, and that are semantically related to each other on the basis of an integrating semantic at-

tribute, and differ from each other in the different meaning components.

Der Inhaltsangabe

Der Zweck dieses Artikels ist es, das Konzept des lexikalisch-semantischen Feldes als eine Möglichkeit zur

Kategorisierung des Wortschatzes zu betrachten. Mit der lexikalisch-semantischen Gruppe meinen wir also die

paradigmatische Vereinigung von Wörtern eines Wortteils, die homogen vergleichbare Bedeutungen haben, auf

der Grundlage eines integrierenden semantischen Attributs semantisch miteinander verwandt sind und sich in den

unterschiedlichen Bedeutungskomponenten voneinander unterscheiden.

Keywords: lexical-semantic group, hyponymy, vocabulary, semantics.

Schlüsselwörter: lexikalisch-semantische Gruppe, Hyponymie, Wortschatz, Semantik.

Ein Typ der Organisation des lexikalisch-semanti-

schen Feldes ist die lexikalisch-semantische Gruppe

(LSG) von Wörtern. Die lexikalisch-semantische

Gruppe wird auch definiert als sprachliche und psycho-

logische Realität, eine grundlegend unterschiedliche

Assoziation von Wörtern, deren Mitglieder den glei-

chen grammatikalischen Status haben und durch die

Homogenität der semantischen Beziehungen, partielle

semantische Überschneidung gekennzeichnet sind“ [3,

S. 49]. Der Autor betont die Tatsache, dass „die Defi-

nition einer Beziehung der semantischen Nähe durch

einen synonymen Typ“ eine erweiterte Bedeutung hat.

Diese Beziehungen bedeuten Synonymiebeziehungen

(im engeren Sinne), Hyponymie, Hyperonymie sowie

Beziehungen, die unter keiner der genannten Arten von

Beziehungen zusammengefasst werden können. Zual-

lererst sind dies verschiedene Beziehungen der seman-

tischen Schnittmenge, wenn Wörter gemeinsame para-

digmatische Sems haben [3, S. 52-53].

Der Zweck dieses Artikels ist es, das Konzept des

lexikalisch-semantischen Feldes als eine Möglichkeit

zur Kategorisierung des Wortschatzes zu betrachten.

Y. D. Apresyan schreibt, dass „die lexikalisch-se-

mantische Gruppe ein Mikrofeld eines paradigmati-

schen Plans ist, da die wichtigste strukturelle Bezie-

hung der darin enthaltenen Elemente hypohyperonym

und synonym ist, die LSG von oben nach unten durch-

dringt, was es ermöglicht, Einheiten eines LSG im

Kontext zu ersetzen“. [2, S. 248].

Das Konzept der lexikalish-semantischen Gruppe

wird von Linguisten in mindestens zwei Sinnen be-

trachtet: enger und breiter. Die Relevanz dieses Arti-

kels liegt in der Tatsache, dass der Begriff „lexikalisch-

semantische Gruppe“ keine eindeutige Definition hat.

Im ersten Verständnis bezeichnet die lexikalisch-se-

mantische Gruppe eine Gruppe von Wörtern, die durch

ein gemeinsames kategoriales Sem vereint sind. Im

zweiten Verständnis umfasst die Definition einer lexi-

kalisch-semantischen Gruppe eine Gruppe von Wör-

tern, die eine sehr enge semantische Bedeutung haben.

Die semantische Komponente verbindet eine be-

stimmte Anzahl verschiedenes generisches Sems. Wör-

ter in einer lexikalisch-semantischen Gruppe haben ge-

meinsame Merkmale. Nach dem lexikalischen System

wird die wichtigste Art von Wortklassen durch lexika-

lisch-semantische Gruppen dargestellt.

Basierend auf den obigen Definitionen scheint es

möglich zu sein, die folgenden Kriterien zur Hervorhe-

bung der lexikalisch-semantischen Gruppe zu formu-

lieren:

- hierarchische Struktur;

- das Vorhandensein eines grundlegenden Grup-

penidentifikationsworts;

- das Vorhandensein einer Reihe von semanti-

schen Merkmalen;

- typische regelmäßige Beziehungen zwischen

Gruppenmitgliedern: Beziehungen zwischen Inklusion,

Schnittmenge, Kontrast;

- Ähnlichkeit der Wortbildung;

- syntagmatische Ähnlichkeit;

- regelmäßige Polysemie;

- Schnittmenge, Offenheit, Dynamik [4, S. 7].


Als eine der Möglichkeiten der Organisierung von

dem semantischen Felden, enthält LSG Wörter in ei-

nem Teil der Sprache, die durch eine Gemeinsamkeit

von Bedeutungselementen und eine Reihe gemeinsa-

mer paradigmatischer und syntagmatischer Merkmale

verbunden sind. Das Volumen von LSG bei der Einbe-

ziehung einer bestimmten Einheit wird auf der Grund-

lage der Analyse der semantischen Struktur von Wör-

tern bestimmt. Die Einheit der LSG basiert auf dem

Vorhandensein aller darin enthaltenen Wörter in der

Bedeutung, einem gemeinsamen semantischen Attri-

but. Eine Analyse der systemischen Organisation einer

Gruppe besteht darin, die Beziehungen zu identifizie-

ren, die zwischen den Bedeutungen von Wörtern beste-

hen, basierend auf den Ähnlichkeiten und Unterschie-

den derdifferentialen semantischen Attribute (Kompo-

nentenanalyse).

Die strukturelle Organisation von LSG ist wichtig

für ihre Beschreibung. Das Prinzip des Feldes erlaubt

die klarste Vorstellung von der Systematik der betrach-

teten semantischen Assoziation: LSG als eine Organi-

sation zu definieren, die aus kleineren lexikalischen

Aggregaten besteht, die in semantischen Unterord-

nungsbeziehungen stehen und durch Zugehörigkeit /

Zusammensetzung aus den Bereichen des Kerns, des

Zentrums, der Peripherie (nahe, ferne, extreme Berei-

che) gekennzeichnet sind.

Die Frage nach den Arten der internen Organisa-

tion der LSG als Ganzes, nach den Beziehungen der

Semantik der LSG zur paradigmatischen Struktur der

Gruppe ist eine der dringenden. Die Forscher identifi-

zieren verschiedene Arten von LSG-Strukturen. So

zum Beispiel L.O. Cherneyko weist auf drei mögliche

Arten von lexikalisch-semantischen Paradigmen inner-

halb von LSG hin:

- zirkuläres Paradigma, in dem alle Mitglieder

gleichermaßen vom kategorialen Seme entfernt sind;

- lineares (schrittweises) Paradigma, dessen Ein-

heiten sich in unterschiedlichen Abständen vom Zent-

rum befinden;

- ein konzentrisches Paradigma, das die oben ge-

nannten Arten von Wortschatzgruppierungen kombi-

niert [5, S. 16].

Forschergruppe (T.G. Vepreva, N.A. Gogulina,

O.P. Schdanow) unterscheidet sich durch vier Arten der

internen Organisation von LSG:

- hierarchisch;

- fächerartig;

- komplementär;

- gradual [6, S. 5].

An der Spitze der hierarchischen Struktur der LSG

steht die Grundeinheit mit der abstraktesten Bedeutung,

der Rest ihrer Mitglieder widersetzt sich ihr in aufstei-

gender Reihenfolge der Anzahl der semantischen Attri-

bute, die in ihrer Grundstruktur hervorstechen (von all-

gemein bis besonders).

Bei einer fächerartigen LSG-Struktur befindet

sich die lexikalische Einheit mit der abstraktesten Be-

deutung im Zentrum der Gruppe. Die übrigen Mitglie-

der der Gruppe, die sich durch ein Zeichen von ihr un-

terscheiden, befinden sich in gleicher Entfernung um

sie herum.

Der komplementäre Typ der LSG-Struktur hat

kein Basiswort. Der Ausdruck eines kategorial-lexika-

lischen Attributs erfolgt in diesem Fall deskriptiv.

Diese Art der semantischen Organisation ist nur für

LSG charakteristisch, die extrem spezifische Arten von

Aktivitäten nennen.

In LSG mit einer gradualen Struktur haben die in

ihrer Zusammensetzung enthaltenen Wörter in ihrer

Bedeutung die Seme, die die internen Eigenschaften

des Subjekts oder die Bewertungsattribute widerspie-

geln. LSG-Einheiten mit einem gradualen Strukturtyp

werden durch graduale Gegenwortgegensätze, die auf

einem qualitativ hochwertigen Sem im Wert von Ein-

heiten basieren, zu einer Einheit vereinigt. Die seman-

tische Struktur solcher LSG kann in Form einer Bewer-

tungsskala dargestellt werden, wobei die Nullteilung

als Bezugspunkt darauf dient.

Mit der lexikalisch-semantischen Gruppe meinen

wir also die paradigmatische Vereinigung von Wörtern

eines Wortteils, die homogen vergleichbare Bedeutun-

gen haben, auf der Grundlage eines integrierenden se-

mantischen Attributs semantisch miteinander verwandt

sind und sich in den unterschiedlichen Bedeutungs-

komponenten voneinander unterscheiden.

Referenzliste:

1. Slesareva, I.P. Das Problem der Beschreibung

und des Unterrichts des russischen Wortschatzes / I.P.

Slesareva. –M.: Russische Sprache, 1990. - 189 S.

2. Apresyan, Yu. D. Ausgewählte Werke in 2

Bänden T. 1. Lexikalische Semantik (auch

Sprachmittel) / Yu. D. Apresyan. - Ed. 2., rev und

zusätzlich –M.: Sprachen der russischen Kultur, 1995.

- 464 S.

3. Slesareva, I. P. Probleme bei der

Beschreibung und beim Unterrichten des russischen

Wortschatzes. Lehrbuch / I.P.Slesareva. - Ed. 3. rev. -

M.: Buchhaus "LIBROCOM", 2010. - 176 S.

4. Isakova, A.A. Zusammensetzung, Struktur

und Funktionen der lexikosemantischen Gruppe

"Dendronyms" im literarischen Text des frühen 20.

Jahrhunderts (basierend auf der Poesie der Silberzeit):

Abstract. Wissenschaften / A.A. Isakova. - Kursk,

2011.- 22 S.

5. Cherneyko, L.O. Die Erfahrung einer paradig-

matischen Analyse des Wortschatzes (basierend auf

den geografischen Begriffen der Archangelsker Di-

alekte): Wissenschaften / L.O. Cherneyko. - M., 1980.-

25 S.

6. Vepreva, I.T. Arten der internen Organisation

von verbalen LSG / I.T. Vepreva, H.A. Gogulina, O.P.

Zhdanova // Probleme der Verbsemantik: Sat. wissen-

schaftlich tr / (Editorial: E. V. Kuznetsova und andere).

Swerdlowsk: Verlag Ural, Universität, 1984. - S. 4-17.


LANGUAGE ECOLOGY UNDER THE CORONA CRISIS CONDITIONS

M. Zheludenko,

A. Sabitova

National Aviation University

Ukraine

03058, Kyiv, Lyubomira Guzara, 1

МОВНА ЕКОЛОГІЯ В УМОВАХ КОРОНАКРИЗИ

Желуденко М.О.,

Сабітова А.П.

Національний авіаційний університет

Україна

03058, м. Київ, Проспект Любомира Гузара, 1

Abstract

Language is the environment of society, which uses it as one of the codes to keep and transmit biosocial

experience. Therapeutic function is mentioned more often than other functions of language because any word that

is said at the wrong time, to the wrong person, in the wrong situation, with the wring intonation, or with wrongly

oriented intention can result in conflict. Therefore, psycholinguistic and ecolinguistic researches are becoming

particularly relevant nowadays. The article considers both theoretical and practical issues of ecolinguistics and the

two key fields – the ecology of language and the ecology of speech. Moreover, the definitions of ecolinguistics,

ecology of language and ecology of speech are specified, the terminological apparatus is analyzed. Furthermore,

the issues of ecological use of language in the media, the relation between language and mentality, the role of

language in formation of the linguistic picture of the world, which are relevant for the current conditions of the

coronavirus pandemic are also considered. Firstly, the examples of current world events retransmission by linguis-

tic means in order to influence consciousness are given; the positive examples of the influence of language in

social advertising. Secondly, we analyzed the linguistic behavior of German Chancellor Angela Merkel and her

ability to use different language tools in political communication. The language material is taken from modern

socio-political publications, materials from “Deutsche Welle” and examples of social advertising.

Анотація

Мова є середовищем існування соціуму, що використовує його в якості одного зі своїх кодів для збе-

рігання і передачі біосоціального досвіду. Серед численних функцій мови все частіше згадується і її тера-

певтична функція, оскільки призвести до конфлікту може будь-яке слово, що сказано не вчасно, не тій

людині, не в тій ситуації, не з тієї інтонацією, з неправильно зорієнтованої інтенцією. Тому особливо ак-

туальними у нас час стають психолінгвістичні та еколінгвістичні дослідження. У статті розглядаються як

теоретичні, так і практичні питання еколінгвістики та двох її основних напрямків ‒ екології мови і екології

мовлення; уточнюються дифініції еколінгвістики, екології мови та екології мовлення, аналізується термі-

нологічний апарат; зроблена спроба розглянути актуальні для сучасних умов пандемії коронавірусу пи-

тання екологічності використання мови в засобах масової інформації, взаємозв’язку мови та менталітету,

ролі мови у формуванні мовної картини світу. Наводяться приклади ретрансляції актуальних світових по-

дій мовленнєвими засобами з метою впливу на свідомість; позитивні приклади впливу мови на свідомість

соціальної реклами, досліджується мовна поведінка федерального канцлера Німеччини Ангели Меркель,

її вміння застосовувати різні мовні засоби в політичній комунікації. Мовний матеріал узято з сучасних

суспільно-політичних видань, матеріалів Deutsche Welle та прикладів соціальної реклами.

Keywords: language, ecolinguistics, language ecology, speech ecology, coronavirus, pandemic, linguistic

picture of the world, language of mass media.

Ключові слова: мова, еколінгвістика, екологія мови, екологія мовлення, коронавірус, пандемія, мо-

вна картина світу, мова засобів масової інформації.

ВСТУП

Мова в будь-яку історичну епоху є ретрансля-

тором культури і менталітету конкретної людини,

народу або всієї нації. Мову можна розглядати як

своєрідний інформаційний код, в якому закладена

інформація про розвиток суспільства: економічний,

філософський, культурний, історичний тощо. На

підтвердження цієї тези згадаємо відомі слова: «Які

твої думки, така і життя твоє» (Ф. Вітовницкий).

У такому контексті варто згадати про «еколін-

гвістику», одним із завдань якої є вивчення мови

без відриву від її природного і культурного ото-

чення, тобто розкриття взаємозв'язку гармонійного

існування мови і природи (6). Таким чином, ужи-

вання поняття «екологія» у цьому випадку є цілком

актуальним і доречним.

Термін «еколінгвістіка» було введено в науко-

вий обіг американським лінгвістом Ейнаром Хауге-

ном. Його вважають родоначальником поняття еко-

логії мови і засновником теорії екології мови. У

1970 році Е. Хауген визначив екологію мови як на-

уку, що вивчає взаємодії між будь-якою мовою і її


оточенням, середовищем, при цьому під оточенням

(середовищем) розуміють суспільство, що викори-

стовує мову як один зі своїх кодів.

Досліжденням наукового напряму еколінгвіс-

тики, екології мови та мовлення присвячували свої

роботи як зарубіжні, так і вітчизняні дослідники:

Г. І. Копніна, С. В. Іонова, В. І. Шаховський,

О. О. Селіванова, А. І. Раду, Б. М. Ажнюк, О. О. Жи-

харєва, К. Я. Кусько, Л. В. Нуждак, О. А. Сербен-

ська, О. О. Семенець, О. І. Скочинець, С. Г. Чемер-

кін, М. В. Мірченко, П. О. Селігей, О. О. Таранець,

О. В. Шевчук та ін. Певні доробки у сфері еколінг-

вістичних аспектів риторики, стилістики і культури

мовлення мають В. Г. Пасинок, А. І. Раду та ін. Од-

нак попри досить велику актуальність цієї теми

українському мовознавству бракує системності до-

сліджень еколінгвістичної галузі через цілу низку

причин, зокрема через неусталеність відповідного

термінологічного апарату.

О. Ніконов зазначав, що на відміну від тради-

ційного історичного мовознавства, яке вивчає інди-

відуальний розвиток мов та вплив однієї мови на

іншу в процесі їхнього розвитку, еколінгвістика

займається дослідженням процесу витіснення та

виживання між конкуруючими мовами в певному

ареалі ‒ чи у свідомості окремої людини, чи в будь-

якому суспільстві. При цьому еколінгвістика ви-

вчає функції мови, що не вичерпуються простим

обміном «мовленнєвих актів», а полягають у вста-

новленні зв’язків між людьми і мають більше зна-

чення, ніж прохання, пояснення, запитання. Еколі-

нгвістика вивчає роль мови як інструмента підтри-

мання спільноти, функціонування цього

інструменту в конкретних ситуаціях спілкування і

конкретному оточенні, що впливає на формування

мови і знаходиться під її впливом.

Якщо ми розмежовуємо мову і мовлення, то

логічним здається і розмежування екології мови і

екології мовлення, які є основними розділами еко-

лінгвістіки як міждисциплінарного наукового на-

прямку. Це розмежування екології мови і екології

мовлення можна прослідкувати у запропонованих

вітчизняними вченими дифініціях еколінгвістіки.

Зокрема, і мова, і мовлення заявлені як об'єкт еко-

лінгвістіки в такому її визначенні: «Еколінгвістіка,

або лінгвоекологія ‒ це міждисциплінарна галузь

мовознавства, ... предметом вивчення якої є стан

мови як складної семіотичної системи, обумовле-

ний якістю середовища його проживання та функ-

ціонування (у тому числі соціальними та іншими

екстралінгвістичними факторами, що впливають

негативно або позитивно на мовну свідомість соці-

уму і, як наслідок, на мову і його мовленнєву реалі-

зацію) і, відповідно, способи і засоби захисту мови

і мовлення від негативних впливів, з одного боку,

та шляхи і засоби їх збагачення і розвитку, з іншого

»(3: 196).

На думку Є. С. Тіркіної, екологія мови, «... ви-

значає фактори формування філософського, соціа-

льного, психологічного напряму в лінгвістиці ...»

(6).

Як зазначає у своєму дослідженні Г. А. Коп-

ніна, екологія мовлення вивчає мовленнєву поведі-

нку людини в аспекті її екологічності ‒ якості, що

відображає здатність мовлення і тексту як резуль-

тату мовлення не завдавати шкоди адресатові. Коли

говорять про мовне середовище, що оточує лю-

дину, то, по суті, мають на увазі комунікативне се-

редовище, у тому числі сам процес мовленнєвої ко-

мунікації і мовленнєві тексти. Тому в рамках еко-

логії мови можна говорити про екологію тексту і

екології мовленнєвої комунікації. Екологія тексту

може бути осмислена в діяльнісному аспекті в яко-

сті екології мовленнєвого акту, якщо вербальну ко-

мунікацію розуміти насамперед як взаємодію лю-

дей, що здійснюється за допомогою актів у формі

висловлювань (текстів). Таке осмислення актуалі-

зує ціннісний компонент, важливий для форму-

вання екологічного мислення (4).

Досвід вивчення параметрів екологічного мов-

лення представлений у роботах В. І. Шаховського

та його учнів. Виявлено, що «інформаційні забруд-

нення» в текстовому просторі обумовлені «як над-

мірністю, "настирливістю" повідомлень (напри-

клад, рекламні ролики, однотипні повідомлення),

так і їх недостатністю, відсутністю або зниженням

цінності інформації, її новизни, концептуальної на-

повненості» (3: 193).

На думку дослідників, у наш час відбувається

«зсув комунікації в сторону неекологічності» (Со-

лодовнікова, Шаховський), що підтверджується

«екологічними лихами» (термін Д. С. Лихачова),

наприклад такими, як наплив іншомовних слів, сти-

лістичне зниження мови, її жаргонізація, вульгари-

зація, штампованість, уживання нецензурних слів і

виразів, зневага формулами ввічливості, збіднення

лексикону носіїв мови. Причому таке зміщення від-

бивається в термінах, що використовують учені, на-

приклад: «мовленнєва безвідповідальність» (Лін-

чевський), «мовленнєва розбещеність» (Соллогуб),

«забруднення мовленнєвого середовища» (Сидоре-

нко, Гаврилова), «огрубіння мовлення (Церцвадзе),

«коефіцієнт забрудненості мовлення (тексту)»,

«мовленнєва неохайність» (Чернишов та ін.), «мов-

леннєве залякування» (Бєлозерова, Лабунець) та ін.

Екологія мовлення має свій термінологічний

апарат. Це стає зрозумілим, якщо порівняти перера-

ховані вище терміни екології мовлення з термі-

нами, які відносяться, скоріше, до екології мови:

«мовна ситуація», «мовна політика», «охорона

мови», «оздоровлення мови», «хвороби мови», «мо-

вна норма», «мовна ерозія (лакунізація)», «мовні

блага», «відновлення мовних ресурсів», «онов-

лення мови», «дух мови», «мертва мова», «мовна

ностальгія», «стійкість мови», «мовне розши-

рення», «відчуття мови», «мовна алергія», «мовний

синдром» тощо. Варто відзначити, що у екології

мови і екології мовлення є загальна термінологічна

база.

Екологія мовлення ‒ це і екологія мовленнєвої

творчості. Цей факт повинен враховуватися при

складанні екологічного портрета мовної особис-

тості. Однак треба визнати, що питання лінгвоеко-


логічної оцінки фактів мовленнєвої творчості є не-

достатньо розробленим, оскільки відсутня система

критеріїв такої оцінки (Копніна).

Методологічна база екології мови розробля-

ється в дослідженнях Н. Г. Солодовникової, нею за-

пропонована методика аналізу екологічності / нее-

кологічності тексту), В. І. Шаховського (відпрацьо-

вується методика лінгвоекологіческого аналізу

емоційної комунікації) та інших вчених.

Отже, у складі еколінгвістики прослідкову-

ється розгалуження на два основних напрямки, що

відрізняються певним набором термінів і методоло-

гією дослідження, що розробляється: екологію

мови і екологію мовлення. Екологія мови спрямо-

вана на складання екологічного портрета тієї чи ін-

шої мови і розробку на його основі системи еколо-

гічної безпеки і розвитку цієї мови. Екологія мов-

лення вивчає вербальні тексти і мовну комунікацію

в аспекті їх впливу на адресата, а також розробляє

шляхи і способи вдосконалення мовної практики.

МЕТА РОБОТИ

Мета роботи полягає у спробі розглянути про-

блему екологічності використання мовлення в засо-

бах масової інформації на прикладі сучасної ситуа-

ції в світі. Топ темою всіх медіа без винятку з де-

якого часу стала тема пандемії коронавірусу. Таким

чином, ми спостерігаємо конкретний приклад ре-

трансляції світових подій засобами мови, що є кла-

сичним прикладом основної функції мови. Але ми

хотіли б зупинитися саме на ролі мови і розглянути

можливі позитивні варіанти впливу мови на свідо-

мість людей. Тема взаємозв'язку мови і менталі-

тету, ролі мови у формуванні мовної картини світу

знайшла відображення також у наших досліджен-

нях (1; 2).

ОСНОВНА ЧАСТИНА

Професор лінгвістики університету Гейдель-

берг Е. Фельдер у своєму інтерв'ю говорить про те,

що вживання таких понять як «епідемія», «панде-

мія», «карантин» і їх вплив на свідомість залежить

від перспективи, тобто від контексту. Однозначним

є те, що така лексика має в більшій чи меншій мірі

негативний сенс, але при цьому можливі відтінки,

які можуть пом'якшити висловлювання, наприклад,

метафора „ein Licht am Ende des Tunnels sehen“.

Професор Е. Фельдер підкреслює, що існують

люди з різними типами сприйняття інформації, де-

хто реагує панічно, інші нейтрально або з обереж-

ністю. Неможливо використовувати таку риторику,

яка у всіх викликала б однакові емоції, але варто

шукати «золоту середину». Не існує універсальних

мовних стратегій, риторика повинна відповідати

аудиторії, регіону, поставленим завданням.

К. Зайдлер, науковий співробітник Німецького

інституту гумору в Лейпцигу, висловлює думку,

яка частково перегукується з думкою професора

Е. Фельдер. Вона займається дослідженням гумору

в контексті теми про те, наскільки коректним є чо-

рний гумор у період коронавірусу, і вважає, що по-

трібно враховувати можливу реакцію адресата на

інформацію, на те, в якій ситуації знаходиться ад-

ресат, і як він реагує на ситуацію. Гумор, а його ми

можемо розглядати як частину будь-якої мови, за

словами К. Зайдлер може бути соціальним, «чор-

ним», агресивним тощо, позитивно впливає на пси-

хіку і психогігієну. А австрійський лікар і заснов-

ник логопедії В. Франкл вважає, що гумор ‒ це

зброя душі для самозбереження (9).

У нашій статті ми хочемо акцентувати увагу

саме на позитивних прикладах, які ми вибрали з де-

кількох інтернет-ресурсів.

Професор Е. Фельдер наводить приклад з про-

мови Ангели Меркель, в якій вона усвідомлено уни-

кає вживання виразу «комендантська година»

(Ausgangssperre), а замість цього чітко дає зрозу-

міти, що уряд може як посилити, так і послабити ві-

дповідні заходи в залежності від того, чи дотриму-

ються громадяни встановлених правил (12). Тобто,

мова виступає засобом управління поведінкою лю-

дей.

Наведемо інші приклади позитивного впливу

мови в умовах пандемії і звернемося до матеріалів

Deutsche Welle, яка щоденно висвітлює тему коро-

навірусу. Так у тексті „Nachbarschaftshilfe in der

Corona-Krise“ (20.03.2020) зустрічаємо вислови,

які створюють загальний позитивний сихологічний

фон, відчуття того, що в складній ситуації люди мо-

жуть розраховувати на допомогу, що є особливо ва-

жливим для літніх людей, які входять до групи ри-

зику: Nachbarschaftshilfe-Gruppen entstehen; sie sind

nicht allein; Seien wir solidarisch; in Kontakt kommen,

Hilfe anbieten, die Menschen erreichen (11).

У тексті «Im Haus statt hoch hinaus»

(17.03.2020) ситуація представлена реалістично і

без використання різких негативних фраз і зворо-

тів: "Bleibt zu Hause! Obwohl getrennt, werden wir

gemeinsam auch diesen Berg besteigen! ". Вираз "den

Berg besteigen" у такому контексті означає «подо-

лати труднощі». Крім того, знаходимо висловлю-

вання "zusammen bewältigen", "gute Seite". Закінчу-

ється текст свого роду нагадуванням, яке зі сфери

спорту приводить нас до осмислення важливих мо-

ментів в житті: „Das Leben im Basislager ist simpel

und minimalistisch, und man hat die vielen

Entbehrungen zu akzeptieren. Aber es gibt eine gute

Seite: Alles entschleunigt, ziemlich schnell erkennt

man, was wirklich wichtig im Leben ist, man hat

endlich viel Zeit, und man hört die Stille.“ – «… Є і

хорошая сторона: усе уповільнюється, досить

швидко стає зрозумілим, що є дійсно важливим у

житті, нарешті з'являється час, і можна почути

тишу» (11).

Ще одним показовим прикладом впливу мови

на свідомість є трансформація лексичного значення

слова в конкретній ситуації, у нашому випадку ‒ в

умовах коронавірусу. Значення слова може транс-

формуватися і нести в собі нову інформацію. У

пресі знаходимо численні приклади такої трансфо-

рмації значення слова „hamstern“ (aushamstern,

Hamsterkäufe machen): Die Hochphase der

Hamsterkäufe ist vorbei: Marktforscher beobachten

eine zunehmende Routine der Verbraucher bei ihren

Krisen-Einkäufen (Fokus.de, 10.04.2020). „Die Leute

wollen auf der sicheren Seite sein“, sagt Martin

Fassnacht von der WHU-Wirtschaftshochschule in

Düsseldorf und zeigt Verständnis für die


Hamsterkäufer…“ (Spiegel.de, 01.04.2020). Ein

Einkaufs-Phänomen der Corona-Zeit verschwindet

aber langsam wieder: Es wird kaum noch gehamstert

(Bild.de, 25.04.2020). Hamsterkäufe sind ein Symbol.

Was darzustellen scheint, Kontrolle auf ganz

individuelle Art und Weise wieder herstellen zu können

(Domradio.de, 30.03.2020).

Поняття „hamstern“ з'явилося в першій поло-

вині 19 століття. Під час і після війни під цим по-

няттям розуміли обмін селянами предметів, що не

мають першорядної життєвої цінності, на необхідні

продукти харчування (12). Сучасне значення діє-

слова „hamstern“ ‒ скупка продуктів, наприклад,

через острах подорожчання (pons.com): „Einkauf

großer Mengen von Waren des täglichen Bedarfs,

besonders von Lebensmitteln, zur Schaffung eines

Vorrats, um von eventueller Verknappung oder

Verteuerung dieser Waren unabhängig zu

sein“(duden.de) (13).

Таким чином, ми спостерігаємо трансформа-

цію значення. Оскільки мова не йде про об'єктивну

можливість (або неможливості) вижити, це поняття

переходить зі сфери життєвої необхідності в сферу

соціальної психології. Так, наприклад, професор лі-

нгвістики Е. Фельдер вважає, що картини порожніх

полиць супермаркетів формують іншу картину

світу і інше значення слова, яке безпосередньо по-

в'язане з почуттям відповідальності: „... Durch

Bilder der leeren Regale bekommt das Wort für uns in

Deutschland eine neue, erlebbare Bedeutung.

„Hamsterkauf“ ist unmittelbar mit

Verantwortungsbewusstsein verknüpft ...“ (12).

Підтвердження цієї думки знаходимо у профе-

сора соціальної психології університету Лейпциг

І. Фрітше. Він говорить про те, що люди, стикаю-

чись з кризою або особистої загрозою, потребують

почуттy, яке дозволяє їм ефективно подолати за-

грозу, взяти під індивідуальний контроль ситуацію.

У такому контексті „Hamsterkäufe“ ‒ символ особи-

стого контролю над ситуацією (15).

Розглянемо ще кілька прикладів, які характе-

ризують мову як засіб формування свідомості і со-

ціальних установок. Позитивним прикладом

впливу мови на свідомість і одночасно вдалим при-

кладом соціальної реклами можуть слугувати ві-

домі компанії, котрі відреагували на ситуацію, змі-

нивши свої слогани:

1. McDonald’s: “separated for a moment to

always be together.”

2. Coca-Cola: “Staying apart is the best way to

stay connected.”

3. Nike: “If you ever dreamed of playing for

millions around the world, now is your chance. Play

inside, play for the world.” (6)

ВИСНОВКИ

Таким чином, засобами мови формується кар-

тина світу як позитивна, так і негативна. Але кожен

з нас у змозі, застосовуючи «інформаційну дієту»,

тобто критичний і аналітичний, суто обмежений у

часі підбір інформації формувати власну індивідуа-

льну картину світу, яка відображає наші погляди і

установки.

Охорона емоційної сфери людини від негатив-

ного впливу мови, на якому він говорить, можлива

за умови формування комунікативно-екологічної

компетенції мовної особистості. Об'єктивно назріла

необхідність в розробці дидактичних посібників з її

формування. Оскільки комунікативно-екологічна

функція мови тісно пов'язана з емотивною, випли-

ває, що крім розвитку загальнокультурної і мовної

грамотності мовної особистості необхідно значну

увагу приділяти формуванню її емотивної компете-

нції як частини загальнокомунікатівної.


1. Желуденко М., Сабитова А. Влияние

иностранного языка на моральне приоритеты лич-

ности // Science and society : Proceedings of the 9th

International conference, Hamilton, February 1, 2019.

– Hamilton, Canada, 2019. – P. 379-384.

2. Желуденко М., Сабитова А. Связь мораль-

них ценностей, менталитета и речи (на основе не-

мецкого языка). Закарпатські філологічні студії :

Ужгородський національний університет. 2019.

Вип.7. Т.1. С. 83-86.

3. Ионова С.В. Основные направления эко-

лингвистических исследований: зарубежный и оте-

чественный опыт // Вестник Волгоградского госу-

дарственного университета. Сер. 2. Языкознание.

2010. № 1 (11). С. 86-93. URL:

http://elibrary.ru/download/59004189.pdf (дата обра-

щения: 18.07.2014)

4. Копнина Г.А. Экология языка и экология

речи как разделы эколингвистики // Экология языка

и коммуникативная практика. 2014. № 2. С. 78–89.

URL: http://ecoling.sfukras.ru/wp-

content/uploads/2014/09/Kopnina-G.A..pdf (дата об-

ращения: 20.03.2016).

5. Сковородников А.П. О предмете эколинг-

вистики применительно к состоянию современного

русского языка // Экология языка и коммуникатив-

ная практика. 2013. № 1. С. 194-222. URL:

http://ecoling.sfu-kras.ru/wp-

content/uploads/2013/12/Skovorodnikov.pdf (дата об-

ращения: 28.12.2013).

6. Тиркина Е.С. Эколингвистика – новое

направление в языкознании. Нужно ли знать эко-

лингвистику при обучении иностранному языку?

URL:https://www.pedacademy.ru/categories/1/articles

/560

7. Coronavirus: Coke, Nike, McDonald’s change

slogans to promote social distancing.

URL:https://www.wftv.com/news/trending/coronaviru

s-coke-nike-mcdonalds-change-slogans-promote-so-

cial-distanc-

ing/UMU7OU6ZEJEVPMZIG56SLUIKUQ/

8. Harre, R. Greenspeak. A Study of Enviromen-

tal Discourse. New Delhi : Thousand Oaks. 1999. P.

224.

9. Humor in den Zeiten von Corona.

URL:https://www.dw.com/de/humor-in-zeiten-von-

corona/l-52925358

10. Im Haus statt hoch hinaus.

URL:https://www.dw.com/de/im-haus-statt-hoch-

hinaus/l-52899466

https://www.pedacademy.ru/categories/1/articles/560

https://www.pedacademy.ru/categories/1/articles/560

https://www.wftv.com/news/trending/coronavirus-coke-nike-mcdonalds-change-slogans-promote-social-distancing/UMU7OU6ZEJEVPMZIG56SLUIKUQ/




https://www.dw.com/de/humor-in-zeiten-von-corona/l-52925358

https://www.dw.com/de/humor-in-zeiten-von-corona/l-52925358

https://www.dw.com/de/im-haus-statt-hoch-hinaus/l-52899466

https://www.dw.com/de/im-haus-statt-hoch-hinaus/l-52899466


11. Nachbarschaftshilfe in der Corona-Krise.

URL:https://www.dw.com/de/nachbarschaftshilfe-in-

der-corona-krise/l-52845637

12. Zwischen Ignoranz und Hysterie: Welche

Rolle die Sprache in der Corona-Krise spielt. URl:

https://bnn.de/nachrichten/suedwestecho/coronavirus-

karlsruhe-baden-pforzheim-rastatt/zwischen-ignoranz-

und-hysterie-welche-rolle-die-sprache-in-der-corona-

krise-spielt

13. https://www.duden.de/rechtschreibung/Hamst

erkauf

14. https://de.wiktionary.org/wiki/hamstern

15. https://www.domradio.de/themen/corona/202

0-03-30/klopapierkauf-dient-der-krisenbewaeltigung-

hamsterkaeufe-der-corona-krise

COGNITIVE LINGUISTICS: CORRELATION OF THE COMPONENTS

M. Rakitina

National Taras Shevchenko University of Kyiv

Ukraine

01601, Kyiv,Taras Shevchenko blv.,14

КОГНІТИВНА ЛІНГВІСТИКА: КОРЕЛЯЦІЯ СКЛАДОВИХ

Ракітіна М.І.

КНУ імені Тараса Шевченка

Україна

01601, Київ, бул. Тараса Шевченка, 14

Abstract

The article is devoted to a review of the cognitive linguistic components correlative relationships. These

relationships result is the decoding results of environmental phenomena perception and interpretation by a certain

ethnic group representative. In this research we used the results of such famous domestic and foreign linguists

work as E. Kubryakova, V. Maslova, D. Vivchev, I. Kant, G. Bouthoul, etc. The purpose of the proposed research

is to elucidate the peculiarities of the cognitive linguistics components correlation, through which the identification

of an ethno-specific in the linguistic consciousness of a certain ethnos is achieved.

Анотація

Стаття присвячена огляду корелятивних зв’язків складових когнітивної лінгвістики, результатом яких

є декодування результатів сприйняття та інтерпретації явищ навколишньої дійсності представником пев-

ного етносу. У розвідці ми використовували результати досліджень таких відомих вітчизняних та зарубі-

жних лінгвістів як О. Кубрякової, В. Маслової, Д. Вівчева, І. Канта, Г. Бутуля та ін. Метою пропонованої

розвідки є з’ясування особливостей кореляційних зв’язків складових когнітивної лінгвістики, завдяки

яким і досягається виявлення етноспецифічного у мовній свідомості певного етносу.

Keywords: cognitive linguistics, language, knowledge, mentality, concept.

Ключові слова: когнітивна лінгвістика, мова, знання, менталітет, концепт.

Введення.

Вважається, що безпосереднім базисом для ви-

никнення лінгвокультурології як науки слугувала

інша галузь мовних досліджень – когнітивна лінгві-

стика, у якій гармонійно поєднуються дані про ка-

тегоризацію світу та розвідки щодо повсякденної

свідомості людини. Так, наприклад, Кубрякова

О.С. зазначає «про необхідність поєднати і узго-

дити мовні дані з тим, що вже відомо про сенсомо-

торні, чуттєві перцепціі з інших наук» (6).

Методика та практичне значення.

Основним методом у дослідженні став метод

системного аналізу, який дозволив виділити лінгві-

стику як самостійний організм та розкласти його на

окремі складові, щоб прослідкувати особливості їх-

нього функціонування та синергії. Практичним зна-

ченням пропонованої розвідки є те, що матеріали та

результати цього дослідження можуть бути викори-

стані в курсах з когнітивної лінгвістики та лінгво-

культурології.

Основна частина.

Термін «когнітивний», запозичений з англійсь-

кої (cognitive), має латинське і далі грецьке коріння,

пов’язаний з поняттями «пізнання», «знання», «ми-

слення». Дослідники, які стояли біля витоків когні-

тивної лінгвістики, проголосили її основополож-

ним принципом зв’язку мови і когниції (від англ.

сognition – пізнавальна діяльність). При цьому ког-

ниція охоплює в сукупності процес досягнення

знання (тобто пізнання) і його результат (тобто

знання) (7), (14).

Когнитивізм – це напрям у науці, об’єктом ви-

вчення якого є людський розум, а також ті мента-

льні процеси та стани, пов’язані із ним. Це наука

про знання та пізнання, про сприйняття світу і про-

цес діяльності людей (1).

Термін «когнітивна наука» включає певне коло

наукових дисциплін, які об’єдналися для спільного

вивчення процесів, пов’язаних з отриманням і об-

робкою, зберіганням і використанням, організацією

і накопиченням структур знання, а також форму-

ванням цих структур в мозку людини. Когнітивна

https://www.dw.com/de/nachbarschaftshilfe-in-der-corona-krise/l-52845637

https://www.dw.com/de/nachbarschaftshilfe-in-der-corona-krise/l-52845637

https://bnn.de/nachrichten/suedwestecho/coronavirus-karlsruhe-baden-pforzheim-rastatt/zwischen-ignoranz-und-hysterie-welche-rolle-die-sprache-in-der-corona-krise-spielt




https://www.duden.de/rechtschreibung/Hamsterkauf

https://www.duden.de/rechtschreibung/Hamsterkauf

https://de.wiktionary.org/wiki/hamstern

https://www.domradio.de/themen/corona/2020-03-30/klopapierkauf-dient-der-krisenbewaeltigung-hamsterkaeufe-der-corona-krise




наука пов’язана з математикою, логікою, філосо-

фією, антропологією і лінгвістикою. Кожна скла-

дова займає в когнітивній науці свою власну пози-

цію, має особливу питому вагу (13).

Когнітивна лінгвістика – це «лінгвістичний

напрям, у центрі уваги якого знаходиться мова, як

загальний когнітивний механізм, як когнітивний ін-

струмент – система знаків, що грають роль у репре-

зентації (кодуванні) та розформуванні інформації»

(8).

Говорячи про когнітивну лінгвістику, ми по-

винні, у першу чергу, звернути увагу на категоріа-

льно-понятійний апарат. Варто зазначити, що мова

не йдеться про наявність нової унікальної терміно-

логії. А, навпаки, тут уточнюються і використову-

ються вже існуючі терміни в лінгвістиці і, навіть,

інших науках. Наприклад, розум, знання, когніція,

котегоризація, концепт, концептосфера, картина

світу, мовна картина світу, когнітивна модель та

ментальність.

Усі вищеназвані поняття тим чи іншим чином

пов’язані із когнітивною діяльністю людини. Така

діяльність виражається у зборі, обробці отриманої

інформації та репрезентації її у вигляді рішення або

знання.

Давайте розглянемо декілька понять, які відіг-

рають не аби яку роль у когнітивній діяльності лю-

дини.

Розум – категорія, яка виражає найвищу форму

мисленнєвої діяльності людини та її здатності до ці-

леспрямованого пізнання, аналізу отриманої інфор-

мації про взаємозв’язок речей та явищ, а також ре-

презентації цієї інформації у вигляді повноцінних

знань. На думку Канта: «будь-яке наше знання по-

чинається з почуттів, переходить потім до розсудку

і закінчується в розумі» (4). «Це механізм поро-

дження знань та цілеспрямованої реалізації їх у вза-

ємодії організму із середовищем. При цьому під се-

редовищем розуміється вся сукупність фізичних,

соціальних та духовних факторів, із якими організм

повинен мати справу у процесі життєдіяльності»

(1).

Знання – це узагальнення та усвідомлення лю-

диною інформації про навколишню дійсність.

Знання – це досвід та розуміння того, що відбува-

ється навколо, вони є суб’єктивно та об’єктивно ві-

рними, а, отже, на їх базі можна формувати висно-

вки та правила для цілеспрямованої поведінки.

Дослідники поділяють знання на буденні та на-

укові. Наприклад, Д. Вічев та В. Штофф зазнача-

ють: «Буденні знання відрізняються від наукових за

природою суб’єкта (широкі маси людей), за джере-

лом формування (безпосередня трудова діяльність,

життєвий досвід), за ступенем проникнення у сут-

ність явищ, за характером і способом узагальнень,

за мовою та іншими характеристиками» (3).

Будь-яке знання, яким володіє людина, базу-

ється на концептуалізації та категоризації дійсно-

сті. Отже, мовне знання, що є однією з основних ча-

стин концептуалізації дійсності людиною, також

формується шляхом систематичного аналізу струк-

тури мови, її базових категорій та одиниць, принци-

пів та способів формування смислів та їх передачі

за допомогою мовних засобів. Це і є мовне знання

– знання синтаксичних, граматичних конструкцій,

мовних одиниць, форм, їх значень та способів фун-

кціонування. Через те, що мовне знання є досить

неоднорідним явищем, можна спробувати розді-

лити його на три типи:

1. Вербалізоване знання предметів та об’єктів

навколишньої дійсності, яке виражається у лексич-

ній системі мови.

2. Знання мовних категорій та одиниць, які

слугують для інтерпретації концептуальної дійс-

ності в мові.

3. Знання граматичних мовних форм, що слу-

гують для мовної організації, а також концеп-

туалізації та категоризації дійсності на прикладі

певної мови.

Перший тип нам вказує на існування концеп-

тів, які реалізуються за допомогою мовних засобів

– вербалізуються

Другий тип вказує на володіння мовними оди-

ницями, за допомогою яких індивід може інтерпре-

тувати (визначати) вербалізовані концепти мовної

дійсності.

Третій тип вказує на онтологію мови, способи

формування та функціонування граматичних стру-

ктур. Для граматичних категорій притаманні ті ха-

рактеристики та сторони навколишнього середо-

вища, які для людини є більш регулярними та стій-

кими, і вони майже не зазнають змін під впливом

зовнішніх факторів, через що із стабільністю збері-

гаються у мовних формах.

Категоризація – «це когнітивне розчлену-

вання дійсності, сутність якого заключається в роз-

діленні всього онтологічного простору на різнобі-

чні категоріальні області. Ці структурування світу,

акт віднесення слова / об’єкта до тієї чи іншої

групи, спосіб встановлення ієрархічних відносин

типу «клас – член класу» (1). Феномен категориза-

ції є одним з центральних в когнітивної лінгвістиці.

Когнітивний напрямок з самого свого заснування

характеризувалося інтересом до процесів категори-

зації і концептуалізації світу, що, в свою чергу, ви-

кликало спроби виділити і охарактеризувати пер-

винні онтологічні категорії людського пізнання (5).

Ментальність – «сукупність мисленнєвих

процесів, які включають побудову особливої кар-

тини світу» (1). Це система нестійких, індивідуаль-

них передумов, образів, уявлень, які продукують

культурні явища та факти, але і закарбовуються у

мисленні та поведінці, а також у «продуктах» куль-

тури певної народної спільноти.

Одну з перших дефініцій поняття «менталітет»

дав французький соціолог Г. Бутуль: «Менталітет –

це сукупність ідей та інтелектуальних установок,

властивих індивіду та поєднаних один з одним ло-

гічними зв’язками або ж відносинами віри. Наш ме-

нталітет знаходиться між нами та світом, як призма.

Вона, користуючись виразом Канта, є апріорною

формою нашого пізнання (2).

«Філософський енциклопедичний словник»

надає визначення цього поняття як «образ мис-

лення, загальну духовну налаштованість людини

або групи» (15).


Ключовим категоріям когнітивної лінгвістики

– концепту, концептосфері, мовній картині світу –

присвячено значну кількість праць українських і за-

кордонних мовознавців. Ці категорії висвітлено в

роботах таких лінгвістів як Н. Арутюнова, А. Веж-

бицька, Дж. Лакофф, Ч. Філмор, Дж. Тейлор, С.А.

Жаботинська, О.О. Селіванова, О.С. Кубрякова, Г.І.

Кустова та ін. Н. Арутюнова трактує концепт як по-

няття повсякденної філософії, що є результатом

взаємодії ряду факторів, таких, як національна тра-

диція, фольклор, релігія, ідеологія, життєвий дос-

від, образи мистецтва, відчуття й система ціннос-

тей. Концепти утворюють «свого роду культурний

шар, що є посередником між людиною й світом»

(10).

Якщо говорити про поняття «картина світу»,

то воно відноситься до числа тих фундаментальних

понять, які у повній мірі виражають ступінь взаємо-

дії людини із навколишнім середовищем та най-

більш яскраво ілюструє базові уявлення про нього.

Це поняття вже досить довго є одним із базисів фі-

лософсько-лінгвістичної літератури, що намага-

ється висвітлити основи та умови людського буття.

Вперше вираз «картина світу» побачив світ у ро-

ботах фізиків наприкінці ХІХ століття. А умови

того, що картина світу створюється людською сві-

домістю, то, можна говорити – вона є результатом

розумової діяльності людини, одним із методів си-

стематизувати (концептуалізувати) численні різно-

манітні прояви навколишнього світу.

Під картиною світу розуміють «упорядковану

сукупність знань про дійсність, що сформувалася у

суспільній (груповій, індивідуальній) свідомості»

(11). Така картина може бути названа когнітивною,

так як є результатом пізнання (когніції) навколиш-

нього світу.

Мовна картина світу – ментально-лінгвальне

явище, функціональними одиницями якого є конце-

пти. Мова етносу – експонент мовної картини світу.

Мовна картина світу детермінується етнічною мо-

вою, а, отже, не може носити глобального харак-

теру, хоча деякі загально соціальні характеристики

вона в собі містить.

Отже, дамо визначення поняттю «мова»:

«Мова – це система дискретних (членороздільних)

знаків, що стихійно виникають у людському суспі-

льстві, розвивається, а також слугує для цілей ко-

мунікації та здатна виразити всю сукупність знання

та уявлень людини про світ (12). Мова не тільки від-

биває навколишній світ, але інтерпретує її для кож-

ного етносу окремо, тим самим утворює специфі-

чну реальність, в якій і існує Людина. Вважається,

що є можливість використання мови як історичного

джерела. Достатньо всього лише реконструювати

тексти для того щоб мати уявлення про історію ево-

люції суспільної свідомості. Кожна природна мова

відображає певний спосіб концептуалізації як

сприйняття і організації навколишнього реального

або віртуального світу. Усі значення складаються в

якусь єдину систему поглядів, свого роду народну

колективну філософію, яка називається в якості

обов'язкової всім носіям мови.

Освоєння мови відбувається в першу чергу че-

рез засвоєння закритого обмеженого числа фунда-

ментальних концептів і складових їх лінгвокульту-

рою. Кожний культурний концепт являє собою

фрагмент концептосфери мови, і послідовне розк-

риття культурного і мовного змісту концепту є крок

на шляху пізнання і освоєння концептосфери мови

(9).

У «Короткому словнику когнітивних термінів»

знаходимо визначення терміну: «Концепт – це опе-

ративна змістовна одиниця пам'яті, ментального ле-

ксикону, концептуальної системи й мови мо-

зку…всієї картини світу, відбитої в людській пси-

хіці» (8).

Концепт можна розглядати як модель або

конструкт, що заміщає об’єкт дослідження та ство-

рений з метою його вивчення. Опис сукупності кон-

цептів сприяє моделюванню системи цінностей.

Образна складова концепту зв’язана зі способом пі-

знання дійсності.

Під концептосферою розуміється сукупність

концептів певного етносу, і тим багатше концепто-

сфера, чим багатше культурний, фольклорний, істо-

ричний досвід нації, її релігія та історія. Звідси ви-

пливає таке поняття як «концептуальний малюнок»,

який є відбиттям системою концептів індивідуаль-

ного розуміння людиною дійсності.

Висновки.

Отже, наданий теоретичний огляд складових

когнітивної лінгвістики демонструє, що вона є су-

часним напрямком розвитку лінгвістичних учень,

який є неможливим без синергії вищеперерахова-

них її складових, а мова, у свою чергу, не є части-

ною, а насамперед є цілісною, самостійною когні-

тивною діяльністю, яка у кореляційному зв’язку із

менталітетом, знаннями та концептосферою може

детально ілюструвати історичний та культурний

досвід певного етносу. Це і є, як виявляється, осно-

вний постулат когнітивної лінгвістики.


1. Маслова В.А. Когнитивная лингвистика. –

Мн.: ТетраСистемс, 2004: 6-15 .

2. Bouthoul G. Les mentalities. P., 1952. 5-e ed.

P., 1971: 31-32.

3. Вичев Д.В. Штофф В.А. Диалектика обы-

денного и научного знания //Философские науки.

1980. №4: 51.

4. Кант И. Соч. в 6 т. М., 1964: 340.

5. Костюшкина Г.М., Озонова Л.Г., Попова

А.А., Федотова М.А., Фетисова С.А., Фофин А.И.,

Эрдынеева Д.В. Концептуализация и категоризация

в языке. – Издательство Иркутского государствен-

ного лингвистического университета, 2006: 6

6. Кубрякова Е. С. Категоризация мира: про-

странство и время: материалы науч. конф. М.: Диа-

лог – МГУ, 1997: 23

7. Кубрякова Е.С. 1994 – Парадигмы науч-

ного знания в лингвистике и ее современный статус

// Изв. АН. Серия литературы и языка. – М., 1994. –

Т.53, 2: 35.

8. Кубрякова Е.С., Демьянков В.З., Панкрац

Ю.Г., Лузина Л.Г. Краткий словарь когнитивных


терминов / Под общей редакцией Е.С. Кубряковой.

М.: 1996: 53-90.

9. Ли. Л.В. Концептуальный анализ лексики в

аспекте языковой картины мира. Вестник

КРАУНЦ. Гуманитарные науки. № 1 / 2009: 29-45.

10. Логический анализ языка: Ментальные

действия / под ред. Н. Д. Арутюновой и Н. К. Ряб-

цевой. М.: Наука, 1993: 3.

11. Попова З.Д., Стернин И.А. Семантико-ко-

гнитивный анализ языка. -Воронеж: Истоки, 2001:

10.

12. Русский язык: энциклопедия / гл. ред. Ф.П.

Филин. - М.: Сов. энцикл., 1979: 421.

13. Светоносова Т.А. Когнитивная лингви-

стика и лингвокультурология : черты и различия //

Филологические науки в МГИМО : сборник науч.

трудов. № 27 (42) / МГИМО(У) МИД России ; отв.

ред. Г.И. Гладков. – М.: МГИМО-Университет,

2007. – 203 с. – ISBN 978-5-9228-0272-7: 39-46.

14. Скребцова Т.Г. Когнитивная лингвистика.

Курс лекций. — СПб.: Филологический факультет

СПбГУ, 2011: 8.

15. Философский энциклопедический словарь.

/ Под ред. Губского. – М.: Изд-во Цифра, 2002: 263.

https://cyberleninka.ru/journal/n/vestnik-kraunts-gumanitarnye-nauki

https://cyberleninka.ru/journal/n/vestnik-kraunts-gumanitarnye-nauki


PHILOSOPHICAL SCIENCES

TOLERANCE IN DISCOURSES OF URBO PERFORMANCES

M. Prepotenska

Doctor of Philosophical Sciences National Technikal

University of Ukraine «Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic

Institute»

Ukraine

03056, Kyiv, Prosp.Peremohy 37

ТОЛЕРАНТНОСТЬ В ДИСКУРСАХ УРБО-ПЕРФОРМЕНСОВ

Препотенская М.

д.филос.н, профессор

НТУУ «Киевский политехнический

институт им. Игоря Сикорского»

Украина

03056, Киев, проспект Победы 37

Abstract

The article analyzes the possibility of tolerance in the context of urban performances. It has been revealed

that carnival culture in the urban space is predominantly friendly, forms of nonviolent resistance are fraught with

conflictogenicity, policy portrayal catalyzes agonal processes in society, militarized advertising content and mass

culture provoke aggression. An educational concept of tolerant dialogue is proposed, based on the achievements

of humanities based on international and domestic legislative acts.

Аннотация

В статье анализируется возможность толерантности в контексте городских перформенсов. Выявлено,

что карнавальная культура в урбо-пространстве преимущественно несет дружелюбие, а формы ненасиль-

ственного сопротивления чреваты конфликтогенностью, шоунизация политики катализирует агональные

процессы в обществе, милитаризированный рекламный контент и масс-культура провоцируют агрессию.

Предлагается образовательная концепция толерантного диалога, основанная на достижениях гуманитари-

стики с опорой на международные и отечественные законодательные акты.

Keywords: tolerance, agonism, urban performance, carnival, show-show military vocabulary

Ключевые слова: толерантность, агональность, урбо-перформенс, карнавал, шоунизация, милитари-

зованная лексика

Введение. Мы живем в атмосфере бесперебой-

ной информационной атаки. Процессы глобализа-

ции, урбанизации и виртуализации, доступность

Интернета и многоканального ТВ создают обилие

месседжей, которые в режиме non stop воздей-

ствуют на зрителей, слушателей, читателей, участ-

ников коммуникативного действия. Большая часть

информационных ресурсов располагает перспекти-

вой монетизации, что заставляет авторов сообще-

ний конкурировать, изобретая формы подачи мате-

риала, презентующие эксклюзивность и преимуще-

ства. Актуальной на все времена остается

потребность людей в ярких впечатлениях, визу-

ально-сенсорном насыщении или даже в потрясе-

ниях от драматургии предлагаемых артефактов.

Древнеримское «panem et circenses!» («хлеба и зре-

лищ») со времен Ювенала – неизменный атрибут

влияния на массы. Поэтому неотъемлемой чертой и

сегодняшнего информационного общества высту-

пает перформативность, зрелищность, эпатаж-

ность. С учетом общего драматизма городской

жизни, дополненной перформативностью, совре-

менный город по праву можно назвать сity-drama.

Какие же перформативные дискурсы развора-

чиваются в урбопространстве и какие ценности они

несут людям? Какова их связь с глубинной потреб-

ностью цивилизованного человека в гуманном и то-

лерантном сосуществовании с себе подобными?

Отметим, что в понятии толерантности мы

опираемся на ее энциклопедическое определение

как «дружественного, терпимого отношения к ин-

дивидуальным и групповым отличиям» [7, с. 123].

Противоположное понятие «агональность» (от

греч. ἀγών – состязание) трактуется как провокация

конфликта, борьба мнений в контроверсийных по-

зициях коммуникантов. Понятие «перформенс»

рассматривается в традиционном значении как дей-

ство в определенное время в определенном месте, а

перформативность означает тяготение социального

явления к «спектаклю».

Методика. Для поиска ответов на поставлен-

ные вопросы обратимся к методологической пара-

дигме социальной философии, коммуникативной

философии и к опыту повседневности. Используем

при этом некоторые данные всемирной Сети, ме-

диа-контента и материалов урбо-исследований.

Основная часть. Определим несколько базо-

вых перформативных явлений города, постулирую-

щих толерантность и в противовес ей – агональ-

ность коммуникации. Данная задача является


весьма актуальной в эпоху многочисленных кон-

фликтогенных инсинуаций в СМИ, в публичной по-

литике, в межнациональных и межгосударствен-

ных противостояниях, в гибридных войнах и про-

явлениях международного терроризма.

Карнавальная культура. Обратимся к истори-

ческим формам городского перформенса, дожив-

шим до нашего времени. Это прежде всего – карна-

вальная культура. Ее экзистенциально-коммуника-

тивная насыщенность несет амбивалентность

толерантности и конфликта. Высмеивание сильных

мира сего и пороков общества, визуальная смена

ролей «рабов» и «господ» воспринимается участни-

ками и зрителями в силу традиции толерантно или

даже упоенно. Именно эта рокировка на грани

фола, преодоление различных социальных табу со-

здают особое напряжение и интерес. «Инверсия

двоичных противопоставлений», по выражению М.

Бахтина, трансформация статусной иерархии в

жанрах профанации, травести, пародии, шутовства

и упразднении сакрального словно открывают кла-

паны для стихии свободы [2, с.15]. Однако в отли-

чие от карнавалов Средневековья и Нового Вре-

мени современные городские карнавалы являются

скорее туристическим китчем, коммерческим арте-

фактом для развлечения толпы. Сотни тысяч людей

приезжают окунуться в праздничную атмосферу

Венецианского карнавала, знаменитого бразиль-

ского в Рио, увидеть «Пятый сезон года» в Герма-

нии, традиционные празднецтва в Гоа, Квебеке и

т.п. Даже квази-агрессивные формы карнавальных

перформенсов, как то, например, La Tomatina

(«Битва помидоров») в испанском Буньоле (вы-

росла из реальных социальных протестов 40-х гг.

против режима Франко) или «Битва апельсинов» в

итальянском Ивреа (зародилась в эпоху Средневе-

ковья как имитация свержения свирепого короля)

не несут какой-то угрозы участникам, а распростра-

няют настроения радости и веселья.

При этом заметим, что карнавальная функция

высмеивания власти все чаще перемещается на

сцену и большой экран, в жанр комических моно-

логов или шоу в духе «Квартала 95». Несмотря на

конфронтации сторонников подобных программ и

их противников, система карнавализации и в дан-

ном случае выступает скорее как амортизатор соци-

ального конфликта, а не его катализатор. Происхо-

дит некая эмоциональная разрядка через смех,

юмор и зрелищность.

Близки к карнавалам и городские парады. Ини-

циированные еще во времена древнего Египта и

Рима, они сохранили некоторые свои разновидно-

сти до сих пор: военный, морской, спортивный. Эти

городские перформенсы как правило создают па-

фосно-праздничную атмосферу, позволяют участ-

никам и зрителям поддерживать национальную и

государственную идентичность в ее торжественной

форме, ритуалах и атрибутах. Но с ХХ века улицы

городов периодически заполняются шествиями

иного рода: парадами сексуальных, этнических,

профессиональных меньшинств или радикально

настроенных граждан с определенной националь-

ной или политической идеологией. Подобные пер-

форменсы таят конфликтогенность, чреваты прояв-

лениями нетерпимости: например, вполне обычны

для постсоветских городов стычки участников

Pride и поборников традиционных семейных цен-

ностей или радикально настроенных групп. Недав-

ним трагическим фактом (в 2019 г.) стал Парад си-

ловиков в Йемене, остановленный взрывом ракеты

повстанцев-хуситов, что привело к человеческим

жертвам. Случается, что сама идея парада несет

агональную нагрузку, как, например, обсуждение

представителями различных стран решения ехать

или не ехать на Парад Победы в Москву, хотя

COVID-19 отложил споры до неопределенного вре-

мени…

В то же время, в большинстве своем парады и

карнавалы носят скорее презентационный харак-

тер, чем провокационный, поскольку предполагают

толерантность и удовольствие публики. Сами же

действующие лица анонимны, зачастую костюми-

рованы и скрываются за масками, что снимает с них

социальное напряжение и ответственность. Воз-

можно, более частые городские праздники подоб-

ного рода помогали бы более эффективно поддер-

живать атмосферу дружелюбия.

Ненасильственное сопротивление. Следую-

щей разновидностью урбо-перформенсов, подразу-

мевающей толерантность, являются акции граж-

данского ненасильственного сопротивления. От

провозглашения Махатмой Ганди идеи ненасилия

«сатьяграха» (санскр. satyāgraha – букв. «упорство

в истине») до исчерпывающего описания 198 мето-

дов ненасильственной борьбы, представленного

Джин Шарпом [9], на протяжении многих десяти-

летий в городах мира происходят акции протеста,

предполагающие толерантность участников и вла-

стей: передача петиций, пикетирование, автоко-

лонны, религиозные процессии, братание с воен-

ными и полицией, бойкоты, забастовки, локауты,

блокирования, голодовки и пр.. Следует заметить,

что забастовки периодически приобретают агрес-

сивный характер, как, например, выступления

«желтых жилетов» во Франции в 2019 году. Иногда

немалую роль в подобных действах играют те, кто

остается за кадром и, спонсируя протесты, пресле-

дует личные политические или меркантильные

цели. Очевидно, что купировать агональность заба-

стовок способны сильные профсоюзы и представи-

тели власти, идущие в итоге на диалог ради нахож-

дения компромиссов.

Высшей формой ненасильственного сопротив-

ления, согласно сторонникам 198 технологий, явля-

ются цветные революции, разворачивающиеся на

площадях столиц по идентичным сценариям ради

свержения тоталитарно ориентированных лидеров:

Желтая революция на Филиппинах 1986 г., Бархат-

ная революция в Чехословакии 1989 г., Революция

роз в Грузии 2004 г., Пурпурная революция в Ираке

2005 г., Тюльпановая революция в Киргизии 2005

г., Сиреневая революция в Молдавии 2007 г., Жас-

миновая революция в Китае 2011 г., Бархатная ре-

волюция в Армении 2015 г. и др.. Наши украинские

Оранжевая революция и Евромайдан (революция

https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%BA%D1%80%D0%B8%D1%82


Достоинства) до сих пор остаются событиями,

неразгаданными до конца в своих истоках и след-

ствиях, но очевидно меняющими политическую

карту страны и мира, выявляющими при этом пас-

сионарность и патриотизм искренних участников

событий, верящих в революционный прогресс и

единую Европу. Однако именно революции спо-

собствуют пролонгированию конфронтаций, даль-

нейшему расколу общества на «своих» и «чу-

жих»…

Шоунизация политики. Наше время ознамено-

вано невиданным размахом публичной политики.

Наряду со звездами кино и шоу-бизнеса политики

фигурируют на экранах телевидения, ведут свои

страницы и блоги в соцсетях, вещают в радиоэфи-

рах, на страницах прессы, ораторствуют на улицах

городов. Можно сказать, именно публичные поли-

тики и журналисты-ведущие телепрограмм, (а ино-

гда, и сами политики в роли ведущих), раскручи-

вают дискурсы спора и конфликта для широкой

публики – потенциального электората. Не секрет,

что за конкретными СМИ зачастую стоят их учре-

дители и владельцы, заказывающие темники (заан-

гажированную информацию) и джинсу (умышлен-

ное размещение скрытой рекламы), что задает сце-

нарную интригу. Обращает на себя внимание

приверженность телеканалов одним и тем же «звез-

дам» из сферы политики. Как правило, это – самые

красноречивые депутаты из враждующих лагерей,

транслирующие противоположные мнения или де-

лающие вид, что противостоят друг другу. Некото-

рые аналитики отследили типичное распределение

«ролей» в жанре шоу, находя там неизменные ам-

плуа «пламенных патриотов», «государственных

людей», «разумных либералов», «мудрецов» и пр..

Арбитрами споров и конфликтов выступают как

правило политологи и «эксперты» из различных

слоев общества. Интересно, что русские специали-

сты выделили также типажи «приятных» и «непри-

ятных» украинцев, приглашаемых в программы [5].

Соответственно, на отчественных политических

шоу случаются «разумные» и «неразумные» рус-

ские. Добавим, что в каждом ток-шоу разворачива-

ется одна и та же драматургия: в один прекрасный

момент кто-либо из участников выходит за рамки

этичной коммуникации и провоцирует конфликт,

скандал, а иногда – и драку. Именно этого под-

спудно ожидают зрители, получая свою дозу эмо-

ционального drive. Еще более агрессивные «диа-

логи» разворачиваются в соцсетях, где сетевые

боты, тролли и фанатичные приверженцы отдель-

ных субъектов политики готовы «убить словом»

любого, не согласного с их точкой зрения. Когни-

тивные войны, информационные войны, фейк-ньюс

– уже стали привычными дискурсами конфронта-

ции, наотрез отрицающими толерантность.

С полным основанием можно утверждать, что

политика все очевиднее вытесняет культуру. Теле-

канал «Культура» транслирует свои программы су-

губо в ночное время на низкорейтингових частотах,

а шоу-бизнес нередко выступает как перформатив-

ное дополнение к политическим элитам. Многие

горожане, постоянные зрители шоу, выносят об-

суждения передач на улицы, в общественный

транспорт, кафе, офисы, азартно конфликтуя с опо-

нентами. Кроме того, приметой современной го-

родской жизни все чаще становятся протестные ми-

тинги, в которых далеко не всегда участвуют актив-

ные представители гражданского общества.

Случается, что эти мероприятия в виде провокаци-

онного уличного перформенса детально организо-

вываются и проплачиваются спонсорами в виде по-

дачки бедным студентам, пенсионерам или просто

– далеким от принципов людям, нуждающимся в

дополнительном заработке. Отдельным грандиоз-

ным перформенсом предстают в наше время вы-

боры лидеров государств. В целом избирательные

гонки с каждой каденцией становятся все жестче и

конфликтнее, деля людей на враждующие группы,

а иногда ссоря друзей и даже членов одной семьи.

Таким образом, и медиа, и публичное пространство

города отличаются шоунизацией политики, прони-

кающей во все слои общества и наращивающей аго-

нальность. Интересно, что вражда околополитиче-

ских мнений, интересов и приоритетов порой вызы-

вает эффект эмоционального заражения, включая

другие коммуникативные барьеры: навешивание

ярлыков и переход на личность оппонента по расо-

вому, гендерному, возрастному, профессиональ-

ному или еще какому-либо признаку.

Безусловной альтернативой процессу может

быть незаангажированная «5 власть», инициирую-

щая публичные диалоги, способствующие согла-

сию и развитию общества. Юрген Габермас, один

из отцов коммуникативной философии, еще в

конце прошлого века открыл секрет таких диало-

гов: это – консенсус, синтезирование мнений участ-

ников и нахождение общих оснований, ведущих к

решению проблемы [6].

Если обратиться к обычной повседневности

городской жизни, стоит также отметить, что боль-

шое количество горожан склонны проводить сво-

бодное время в ТЦ и размещенных там кинотеат-

рах. Кино с попкорном – одно из главных занятий

на досуге, особенно у подрастающего поколения.

Отметим специфику популярных в нашем кинопро-

кате голлливудских блокбастеров образца «Апока-

липсиса» или «Армагеддона», где сюжеты строятся

на спецэффектах глобальных битв эсхатологиче-

ского толка. Не умаляя эстетических достоинств

картин, заметим, что подобные фильмы, несмотря

на традиционный Happy End, заряжают зрителей

энергией конфликта. Психолог М. Яновский спра-

ведливо утверждает, что многие голливудские кар-

тины, построенные на жестоких сценах насилия и

упрощенной биполярности плохих и хороших ге-

роев, способны приводить к неконтролируемым

вспышкам агрессии и формировать у неискушен-

ного зрителя комплекс Сверхчеловека в синкре-

тизме добра и зла [8]. Парадоксально, что некото-

рые американские картины словно навеивают буду-

щие драматические события в мире. Общеизвестно,

что к/ф «Заражение» 2011 года практически точно

«предсказал» нынешнюю пандемию… Очевидно,


что отечественному кино не мешало бы в противо-

вес создавать артефакты, которые могли бы гармо-

нично и толерантно влиять на души молодежи, про-

буждая доброту и милосердие. Агрессивная масс-

культура с культом потребления и социальная не-

стабильность активно способствуют формирова-

нию агональных дискурсов. Под их влиянием субъ-

ект коммуникации объективируется, становясь

объектом дискриминации и унижений, неоправдан-

ной жестокости сверстников или коллег. Недаром в

наш обиход и в научные исследования прочно во-

шли англицизмы – синонимы подобных явлений:

моббинг (травля), буллинг (коллективное пресле-

дование), боссинг (травля со стороны начальства),

харассмент (агрессивные сексуальные домогатель-

ства).

Кроме того, зловещими и, к сожалению, систе-

матическими перформенсами в городах мира оста-

ются террористические акты, в которых делается

циничный упор на зрелищность и кровавость. До

сих пор человечество не выработало действенной

стратегии для полной ликвидации террористиче-

ской угрозы, не нашло достойных мер предупре-

ждения преступлений...

Милитаризованное койне. Каждый город отли-

чается свойственным ему сленгом (койне), осо-

быми выражениями, которые могут выступать ко-

дами местной культуры и обычаев, хранить память

о культурных событиях или социальных потрясе-

ниях. Примером тому может быть ставшее в Укра-

ине нарицательным после революции понятие «ти-

тушка» (изначально – фамилия криминального

субъекта). Но существует и общее для всех городов

койне в современном рекламном дискурсе. Улицы

и площади щедро заполнены рекламными плака-

тами, щитами и бигбордами, где помимо политиче-

ского контента традиционно транслируются ком-

мерческие предложения. Бросается в глаза очевид-

ное наращивание в них милитаризованной лексики

и агрессивных перформативных посланий. Часто

лица рекламных моделей выражают деструктивные

эмоции, а призывы покупать товары выражаются

через слова: «Взрыв!», «Бомба!», «Жги!», «Напа-

дай!», «Удар!». Учитывая неугасающее влияние ре-

кламных посланий на подсознание, можно утвер-

ждать, что агрессивная лексика формирует негатив-

ное психоэмоциональное состояние горожан,

увеличивая и без того стрессовый фон, снижая то-

лерантность. Похожая семантика встречается и в

разговорном языке: «взрыв мозга», «бомбезно»,

«разорвать зал».

Возможности диалога. Возможен ли толе-

рантный диалог в выше изложенных условиях? Го-

воря словами Ганса Йонаса, диалог в индивидуаль-

ном и общественном смысле крайне необходим в

качестве «футорологии предостережения», ибо

дальнейшая конфронтация идеологий, политиче-

ских векторов, интересов и мнений, этносов, наро-

дов и государств может лишить людей будущего,

привести к разрушительным явлениям в общечело-

веческом масштабе [4]. Необходима грамотная об-

разовательная работа по воспитанию и обучению

активному слушанию, умению слышать и слушать

Другого, толерантно воспринимая его инаковость.

Этому может послужить богатое философское

наследство, где остаются актуальными, например,

размышления М. Бубера о необходимости воспри-

нимать диалог не на уровне «Я – Оно», а в комму-

никации «Я – Ты», видеть в собеседнике целый

мир, равную себе, полноценную личность [3]. Осо-

бенно остро эти призывы философа звучат сейчас,

по мере внедрения SmartProgress – технопорядка

максимально оцифрованной жизни, где людям мо-

жет грозить предельная объективация в режиме то-

тального контроля. Диалог в его высших толерант-

ных духовных проявлениях – это способ противо-

стоять обесчеловечиванию.

Выводы. Мы рассмотрели феномен толерант-

ности в контексте городской перформативности.

Очевидна миротворческая роль городских праздни-

ков, карнавалов, парадов и юмора как социокуль-

турных амортизаторов конфликтов и агрессии. В

противовес этому перформативная динамика акций

«ненасильственного сопротивления», несмотря на

благие намерения, может приобретать остро аго-

нальный характер и приводить к дальнейшим кон-

фронтациям, делению на «своих» и «чужих». Пре-

пятствует толерантности и современная шоуниза-

ция политических дискурсов, где конфликты

зачастую искусственно нагнетаются заангажиро-

ванными ведущими по заказу хозяев каналов. По-

добная политическая «культура» эксплицируется

на все общество и продолжается в киберпростран-

стве. Масс-культура, и, в частности, популярные у

молодежи голливудские блокбастеры с эсхатологи-

ческими мотивами способны формировать кон-

фликтные состояния психики, что, впрочем, заслу-

живает отдельного, более подробного исследова-

ния. Деструктивные смыслы несет и уличная

реклама, которая отличается в наше время явно ми-

литаризованной лексикой и агрессивным визуаль-

ным сопровождением, что дополняется повседнев-

ным агональным городским койне.

В наше время необходимы учебные про-

граммы для школ и вузов, которые обучали бы

культуре толерантного диалога, а не «черной рито-

рике» и манипуляциям, воспитывали бы критиче-

ское мышление и умение корректировать кон-

фликты. Снижение агональности в обществе и по-

вышение толерантности предполагает также

широкое сотрудничество ученых, гражданского об-

щества и политической элиты, которое должно за-

конодательно опираться на Декларацию принципов

толерантности, принятой ЮНЕСКО, на Европей-

скую модель толерантности, на Конституцию

Украины. Некоторые явления в данном контексте

внушают оптимизм: в школах появляются фило-

софские факультативы, а в вузах вводятся спецдис-

циплины по конфликтологии, практической рито-

рике и психологии. В 2015 году в Украине Между-

народный Центр Перспективных Исследований

провел глубокий анализ диалоговых инициатив по

урегулированию конфликтов в Украине. В итоге

следует понять, что приоритет толерантного диа-

лога не означает культа конформизма и соглаша-


тельства, а является глубоким и своевременным ин-

теллектуально-коммуникативным ресурсом для гу-

манного развития общества.


1. Аналіз діалогових ініціатив щодо врегулю-

вання конфлікту в Україні. Національний діалог

[Електронний ресурс] // Міжнародний центр

політичних досліджень. – Режим доступу :

http://icps.com.ua/assets/uploads/files/mapping_of_di

alogue_initiatives_ukr_.pdf.

2. Бахтин, М.М. Творчество Франсуа Рабле и

народная культура средневековья и Ренессанса. М.:

Художественная литература, 1990 – 543 с.

3. Бубер М. Два образа веры. М.: Республика,

1995. - 464 с.

4. Йонас, Г. (2004) Принцип ответственности.

Опыт этики для технологической цивилизации /

пер. с нем., предисл., прим. И. И. Маханькова. М. :

Ай-рис-пресс. - 480 с.

5. Марков С. Тайны политического ток-шоу

эпохи гибридной войны: взгляд изнутри. – Режим

доступа: https://www.mk.ru/social/2017/05/26/tayny-

politicheskogo-tokshou-epokhi-gibridnoy-voyny-

vzglyad-iznutri.html

6. Хабермас Ю. Демократия. Разум. Нрав-

ственность. Московские лекции и интервью. М.:

Akademia, 1995. – 252 с.

7. Філософський енциклопедичний словник /

НАН України, Ін-т філософії імені Г. С. Сковороди;

[редкол.: В. І. Шинкарук (голова) та ін.]. – Київ:

Абріс, 2002. – 742 с.

8. Яновский М.И. Влияние фильма-боевика

на моральные аспекты Я-концепции зрителя. – Ре-

жим доступа:

https://cyberleninka.ru/article/n/vliyanie-filma-

boevika-na-moralnye-aspekty-ya-kontseptsii-zritelya-

postanovka-problemy/viewer

9. Gene Sharp, The Politics of Nonviolent Ac-

tion: Part One: Power and Struggle (Boston: Porter Sar-

gent Publishers, 1973). p.9. Gene Sharp, The Politics of

Nonviolent Action: Part One: Power and Struggle

(Boston: Porter Sargent Publishers, 1973). p.9.

http://icps.com.ua/assets/uploads/files/mapping_of_dialogue_initiatives_ukr_.pdf

http://icps.com.ua/assets/uploads/files/mapping_of_dialogue_initiatives_ukr_.pdf

https://www.mk.ru/social/2017/05/26/tayny-politicheskogo-tokshou-epokhi-gibridnoy-voyny-vzglyad-iznutri.html



https://cyberleninka.ru/article/n/vliyanie-filma-boevika-na-moralnye-aspekty-ya-kontseptsii-zritelya-postanovka-problemy/viewer




PSYCHOLOGICAL SCIENCES

TO THE PROBLEM OF SELF-RELATIONSHIP IN PSYCHOLOGICAL RESEARCH

Yu. Farkhutdinova

Ph.D., Associate Professor, Department of Psychology

Donetsk National University

Ukraine

283001, Donetsk, Universitetskaya, 24

К ПРОБЛЕМЕ САМООТНОШЕНИЯ В ПСИХОЛОГИЧЕСКИХ ИССЛЕДОВАНИЯХ

Фархутдинова Ю.Н.

к.псих.н., доцент кафедры психологии

Донецкого национального университета

Украина

283001, г. Донецк, ул. Университетская, 24

Abstract

The article analyzes the theoretical concepts of domestic and foreign researchers on the problem of self-

relationship; key concepts are examined that reveal the essence of a person’s relationship to himself; reveals the

main approaches to the study of the concept of "self-reliance."

Аннотация

В статье анализируются теоретические концепции отечественных и зарубежных исследователей по

проблеме самоотношения; рассматриваются ключевые понятия, раскрывающие сущность отношения че-

ловека к самому себе; раскрываются основные подходы к изучению понятия «самоотношение».

Keywords: self-esteem, self-esteem, self-esteem, emotional-value attitude to oneself.

Ключевые слова: самоотношение, самооценка, самоуважение, эмоционально-ценностное отноше-

ние к себе.

В современной психологии отсутствует еди-

ный подход к определению такого феномена как от-

ношение человека к себе, несмотря на то, что он ак-

тивно изучается как отечественными психологами

(А.М. Колышко, И.С. Кон, А.Н Леонтьев, А.Ф Ла-

зурский, В.С. Мухина, В.Н. Мясищев, С.Р. Панте-

леев, С.Л. Рубинштейн, М.Б. Розенберг,

Н.И. Сарджвеладзе, Е.Т. Соколова, В.В. Столин,

А.Г. Спиркин, Е.В. Шорохова, И.И. Чеснокова и

др.), так и зарубежными исследователями (Х. Бат-

лер, Р. Бернс, С. Гордон, Х. Гох, С. Куперсмит,

Е. Пьерс, К Роджерс, В. Сванн и др.).

Исследование работ, посвященных анализу от-

ношения человека к самому себе, позволяет утвер-

ждать о многообразии описаний содержания этой

психологической категории. Можно обозначить та-

кие понятия как самоуважение, обобщенная само-

оценка, самопринятие, самоуверенность, соб-

ственно самоотношение, эмоционально-ценност-

ное отношение к себе, аутосимпатия и др.

Содержание данных определений раскрывается с

помощью таких психологических категорий как

«установка» (Д. Н. Узнадзе), «личностный смысл»

(А.Н. Леонтьев), «отношение» (В.Н. Мясищев),

«аттитюд» (С. Куперсмит, М.Б. Розенберг), «соци-

альная установка» (И.С. Кон, Н.И. Сарджвеладзе),

«чувство» (С.Л. Рубинштейн).

В исследованиях самоотношения встречаются

как терминологические, так и содержательные раз-

личия.Следует отметить, что установленные тео-

рии ученых в большинстве случаев употребляются

как синонимы. Однако, изучение данного психоло-

гического аспекта, который скрывается за данными

понятиями, даёт возможность более детально про-

анализировать феноменологию отношения чело-

века к себе [6].

В психологии используются четыре основные

категории, раскрывающие сущность отношения че-

ловека к себе, это такие компоненты как: «общая»

или «глобальная самооценка», «самоуважение»,

«самоотношение» и «эмоционально-ценностное от-

ношение к себе».

Охарактеризуем особенности каждой катего-

рии.

Первое понятие наиболее чаще употреблялось

в зарубежной психологии с конца ХIX в. до 60-х го-

дов ХХ века, а позже оно было вытеснено термином

«самоуважение». В отечественной психологии

начало фундаментальных исследований феномена

отношения человека к себе было положено благо-

даря трудам И.С. Кона, А.Н Леонтьева, С.Л. Рубин-

штейна, А.Г. Спиркина, И.И. Чесноковой, Е.В. Шо-

роховой. Само понятие «самоотношение» было

введено грузинским психологом Нодаром Сардж-

веладзе [2].

Наиболее устоявшимся понятием в психоло-

гии является термин «глобальная самооценка», ко-

торый стал предметом психологического анализа

благодаря изданным в конце ХIX века работам

У. Джеймса. В ряде исследований этот термин ка-

тегорично отделяют от термина «самопознание».


Так, зарубежные ученые под самопознанием пони-

мали причину и смысл собственного поведения

личности, его отношения к окружающим, в то

время как самооценка раскрывала позитивное или

негативное проявление восприятия себя, своих воз-

можностей и качеств, места среди других людей.

С точки зрения зарубежных исследователей

понятие глобальной самооценки рассматривается, с

одной стороны, как простая сумма частных само-

оценок (Х. Батлер, Х. Гох, Е. Пьерс) с другой сто-

роны, влияние частной самооценки на глобальную

самооценку варьирует в зависимости от уровня её

значимости (С. Куперсмит, М. Розенберг, С. Хартер

и др.). Так, глобальная самооценка, по мнению

С. Куперсмит, М. Розенберг, С Хартер, отражает та-

кую сторону отношения человека к себе как его

чувство «за» или «против» себя. Данное чувство от-

личается относительной устойчивостью, недиффе-

ренцируемостью и почти не зависит от актуального

самовосприятия. В то же время чувство «за» и

«против» позиционирует себя с точки зрения

устойчивой личностной черты, которая формиру-

ется поэтапно и приобретает привычный характер.

Отечественные учёные в процессе моделиро-

вания глобальной самооценки устанавливают сле-

дующие механизмы: мнение индивида о самом

себе, относящееся к степени, в которой он или ка-

кие-либо аспекты его «Я» соответствуют желае-

мым свойствам; сравнение реального «Я» с идеаль-

ным «Я»; отражение субъектом информации о себе

с позиции определенной системы ценностей; лич-

ностное суждение о собственной ценности, отража-

ющее субъективную значимость «Я»; оценку своих

характеристик как способствующих или препят-

ствующих самореализации; оценку личностью реа-

лизации своего «Я».

Исходя из того, что глобальная самооценка

личности изучается как производная от её частных

самооценок, выделяют три подхода в рассмотрении

механизмов формирования глобальной само-

оценки:

1. Как соединение частных самооценок, кото-

рые объединены с различными компонентами «Я-

концепции».

2. Как интегральная самооценка частных ас-

пектов, взвешенных по их субъективной значимо-

сти.

3. Как иерархическая структура, состоящая из

частных самооценок, интегрированных по сферам

личностных проявлений и в комплексе составляю-

щие обобщённое «Я», которое расположено вверху

иерархии.

Таким образом, глобальная самооценка явля-

ется психологическим понятием, отражающим от-

ношение человека к себе как проявление чувства к

своему «Я». Данное чувство является устойчивым

образованием психики и обнаруживает себя как

личностная черта.

Следующей категорией выступает «самоува-

жение», связываемое в зарубежной психологии с

рассмотрением представлений личности о себе как

о системе социальных установок. Под установкой

понимается гипотетический конструкт, обозначаю-

щий устойчивое состояние готовности личности,

воздействующее, искажающее или направляющее

его поведение [2].

В зарубежных теориях ( Х. Батлер, Р. Бернс,

С. Гордон, Х. Гох, С. Куперсмит, Е. Пьерс, К Род-

жерс, В. Сванн) выделяют два подхода к определе-

нию самоуважения как установочного образования:

1. Самоуважение как общая установка лично-

сти в отношении своей ценности. При этом под са-

моуважением подразумевается негативная или по-

зитивная установка, направленная на объект «Я»,

вбирающая в себе эмоциональный (оценка соб-

ственных качеств и связанных с ними чувств), по-

знавательный (суждения о себе, своих свойствах и

качествах) и практический компоненты.

2. Самоуважение как эмоциональный компо-

нент установки. Несмотря на то, с какой позиции

рассматривается самоуважение, исследователей

волнует представленность отношения человека к

себе в состоянии его готовности к тому или иному

поведению. Содержательной характеристикой са-

моуважения выступает способность личности регу-

лировать собственное актуальное поведение.

Категория «самоотношение» в рамках отече-

ственной психологии рассматривалась как устано-

вочное образование. Так, И.С. Кон считает само-

уважение эмоциональным аспектом особой устано-

вочной системы – «образа Я», как «личное

ценностное суждение, выраженное в установках

индивида к себе (одобрении или неодобрении), ука-

зывающие в какой степени личность считает себя

значимой, уважаемой, особой. Границы данной мо-

дели были разработаны исследователем

Н.И. Сарджвеладзе, который впервые ввел понятие

«самоотношение» в науку, классифицируя его как

детерминанту социальной установки. Ученый

определяет самоотношение как подкласс социаль-

ной установки, определяя предрасположенность к

взаимодействию с социумом. Особое внимание в

данном подходе уделяется регуляторной функции

самоотношения [2].

Представители следующего подхода пони-

мают самоотношение с точки зрения черты лично-

сти. В рамкой данной концепции зарубежные ис-

следователи (Р. Бернс, С. Гордон, Х. Гох, С. Ку-

персмит, Е. Пьерс, К Роджерс, В .Сванн и др.)

анализируют самоотношение как устойчивую лич-

ностную черту. Базой устойчивости выступает по-

требность сохранить позитивное отношение к себе.

Исходя из этого, понятие самоотношение понима-

ется как «обобщенное одномерное образование»,

воспроизводящее устойчивую степень отрицатель-

ности или положительности отношения личности к

самому себе [6].

В представленном подходе отечественные ис-

следователи (А.Ф. Лазурский и В.Н Мясищев) ана-

лизировали данный феномен в пределах разрабо-

танной ими теории отношений. Ученые толковали

самоотношение с позиции степени осознания и

эмоционально-ценностного принятия себя как ини-

циативного и ответственного конструкта социаль-

ной активности. В отличие от зарубежных учёных


они изучали данный феномен с точки зрения слож-

ного когнитивно-аффективного образования, со-

стоящего из двух компонентов: «категориальное

Я» (отражающее осмысленное самоотношение как

к субъекту социальной активности) и «рефлексив-

ное Я» (представляющее переживания и оценки

значимости собственного «Я» как субъекта соци-

альной активности).

В психологической науке самоотношение лич-

ности объясняется также как эмоциональный ком-

понент самосознания. Наиболее употребляемым

понятием, описываемый эмоциональный компо-

нент самосознания, является категория «эмоцио-

нально-ценностное самоотношение». Теоретиче-

ская база данного феномена была выдвинута

И.И. Чесноковой, которая и ввела в научную лите-

ратуру понятие «эмоционально-ценностное само-

отношение». Автор охарактеризовала эмоцио-

нально-ценностное самоотношение как своеобраз-

ный вид эмоционального переживания,

отражающий собственное отношение личности к

тому, что она познает, понимает и обнаруживает в

отношении самой себя. При этом переживание

трактуется как эндогенная динамическая основа,

способ существования самоотношения, через кото-

рый человек осознаёт собственный ценностный

смысл отношений к себе.

Процесс формирования самоотношения в рам-

ках аффективного компонента самоcознания изу-

чался на двух уровнях самопознания. Согласно пер-

вому уровню, эмоционально-ценностное самоотно-

шение образуется как итог соотнесения человеком

себя с другими людьми. Результатом данного само-

познания выступают единичные образы самого

себя и своего поведения, которые определенным

образом связаны с конкретной ситуацией. На дан-

ном уровне еще нет структурного, сформировавше-

гося понимания себя, связанного с осмыслением

своей сущности. Основными формами самопозна-

ния в рамках сравнения «Я-другой» являются само-

восприятие и интроспекция. В основе второго, бо-

лее зрелого уровня самопознания, формирование

самоотношения осуществляется в рамках сравне-

ния «Я-Я» посредством внутреннего диалога. Ос-

новополагающими формами данного самопознания

выступают самоанализ и самоосмысление.

По мнению В.В. Столина и С.Р. Пантилеева,

самоотношение необходимо толковать как «непо-

средственную представленность в сознании лич-

ностного смысла Я», то есть «оценку личностью

собственных черт по отношению к мотивам, выра-

жающим потребность в самореализации» [6, с. 22].

Исследователь Л.Я. Гозман указывал, что на

структуру самоотношения оказывает влияние со-

циум. Во-первых, социальная ситуация развития, в

которой осуществляется развитие индивида, влияет

на иерархию мотивов и деятельности, по отноше-

нию к которым происходит осмысление своего

«Я». Во-вторых, именно социальный контекст, и

окружение определяют спектр эмоций, в рамках ко-

торого личность испытывает эмоциональные пере-

живания к окружающим и к себе.

За исключением различий в понимании при-

роды феномена «самоотношение», дискуссионным

является и вопрос о его размерности. Ученые, ана-

лизирующие данное понятие как степень отрица-

тельного или положительного отношения личности

к себе, рассматривают его как одномерное образо-

вание. В работах многих исследователей предпола-

гается, что самоотношение одномерно, так как в

этих исследованиях говорится о высокой или низ-

кой самооценке, высоком или низком самоуваже-

нии. Однако, данный подход не получил эмпириче-

ского доказательства и был подвержен критиче-

ским замечаниям как в отечественной, так и в

зарубежной психологии [5].

Так, по мнению В.В. Столина, многозначность

объекта («Я») допускает и многозначность отноше-

ния к нему. В работах И.И. Чесноковой это «оце-

ночные суждения» и «непосредственная эмоцио-

нальная реакция», у Е.И. Соколовой – «социально-

компаративная оценка» и «удовлетворенность», у

Н.И. Сарджвеладзе – когнитивный и аффективный

компоненты самоотношения, у К. Роджерса – само-

оценка и самопринятие, у С. Гордона – самоуваже-

ние и самосимпатия [3].

Исследователи (С.Р. Пантилеев, Е.Т. Соко-

лова, В.В. Столин, И.И. Чеснокова и др.) рассмат-

ривающие самоотношение как многомерное обра-

зование, подчеркивают, что его компоненты, созда-

вая единую систему, не существуют обособленно

друг от друга, а устанавливают взаимосвязи.

Рассмотрим характеристики данных взаимо-

связей.

Первая характеристика заключается в степени

интегрированности элементов самоотношения в

единую систему, по одной стороне которой нахо-

дится целостность, неделимость компонентов са-

моотношения, а по другой стороне размытость свя-

зей, их несбалансированность. Для зрелого самоот-

ношения характерен баланс и согласованность

связей между компонентами [4].

Вторая характеристика взаимосвязи компо-

нентов самоотношения заключается в их диффе-

ренцированности, которую С.Р. Пантилеев рас-

сматривает как «разобщённость» негативных и по-

зитивных, эмоциональных и оценочных

компонентов самоотношения. Положительные и

негативные модальности должны быть разделены

друг от друга, для того чтобы личность смогла убе-

речь себя от отрицательных эмоций и сохранять по-

ложительный уровень самоотношения [1].

Третья характеристика сосредоточена в проти-

вопоставленности компонентов самоотношения,

коэффициентом которой является наличие отрица-

тельной корреляции между эмоциональными и оце-

ночными компонентами.

Ещё одна сторона, требующая особого пони-

мания и внимания заключается в наличии защит-

ных механизмов. Многие учёные соглашались с

тем, что человек стремится поддерживать свою

идентичность и защищать самоотношение.

В психологической науке существуют два под-

хода к изучению защитных механизмов самоотно-


шения. Согласно первому подходу личность в раз-

личных ситуациях направлена на положительные

эмоции в отношении себя, к высокой самооценке и

устранению отрицательных переживаний. В том

случае, когда устранить отрицательную само-

оценку не получается, потребность в сохранности

положительного отношения к себе усиливается еще

больше, в связи с чем приступают к работе защит-

ные механизмы по предпочтению положительных

переживаний и позитивной обратной связи нега-

тивным переживаниям. Сторонники второго под-

хода высказывают предположение о том, что инди-

виду важнее сохранить самотождественность, то

есть сберечь «имеющееся» самоотношение, так как

перемены в его структуре могут привести к потери

самоидентичности. В данном случае запускаются

процессы психологической защиты, направленные

на сохранение привычного, ранее сформирован-

ного самоотношения [2].

Многие ученые, исследуя самоотношение как

систему с двумя компонентами (эмоциональным и

оценочным) приходят к заключению, что в защите

нуждается больше всего оценочная система, чем

эмоциональная. Так, по мнению К. Роджерса, эмо-

ционально-ценностное отношение к себе является

более устойчивым к воздействиям внешней среды

и менее нуждается в защите, чем система самооце-

нок личности, объясняя это тем, что оно формиру-

ется в раннем онтогенезе. Если же аутосимпатия

подвергнется риску изменения в отрицательную

сторону, то личность будет в первую очередь стре-

миться защитить именно этот компонент самоотно-

шения, даже путем снижения самоуважения или де-

формации «Я-образа» [1].

Еще один способ защиты осуществляется пу-

тём избирательности восприятия другого, который

был рассмотрен А. Тиссером и Дж. Кэмпбеллом как

«модель поддержания самооценки». Способ заклю-

чается в том, что личность положительно оцени-

вает деятельность значимых друзей в незначитель-

ных для него областях и значительно менее высоко

оценивает деятельность в других сферах, имеющих

значение для субъекта. Однако, данный способ про-

является в искажении получаемой информации, от-

рицании чувств и желаний, что приводит к дефор-

мации образа «Я», но помогает сохранить позитив-

ное самоотношение.

Таким образом, анализируя теоретические

концепции по проблеме самоотношения в исследо-

ваниях, мы видим, что в отечественной психологии

самоотношение признается одной из важнейших

детерминант саморазвития и самоосуществления

личности. Несмотря на единую методологическую

установку, понятие самоотношение отечественные

психологи определяют неоднозначно: как отноше-

ние к собственному «Я» (С.Л. Рубинштейн), как

установку по отношению к «Я» (Д. Узнадзе,

Н.И. Саржавеладзе), как отношение к себе

(В.Н. Мясищев), как личностный смысл «Я»

(А.Н. Леонтьев, В.В. Столин). В зарубежной психо-

логии учёные анализируют самоотношение как

устойчивую личностную черту, мало изменяющу-

юся с течением времени, базой которой выступает

потребность сохранить позитивное отношение к

себе Р. Бернс, С. Гордон, Х. Гох, С. Куперсмит,

Е. Пьерс, К Роджерс, В .Сванн и др.).


1. Бодалев А.А., Столин В.В., Аванесов В.С.

Общая психодиагностика / А.А. Бодалев, В.В. Сто-

лин, В.С. Аванесов. – СПб.: Изд-во «Речь», 2000.–

440 с.

2. Колышко А.М. Психология самоотноше-

ния: учебное пособие / А.М. Колышко. – Гродно,

2004. – 102 с.

3. Сарджвеладзе Н.И. Личность и её взаимо-

действие с социальной средой / Н.И. Сарджвеладзе.

– Тбилиси: «Мецниереба», 1989. – 204 с.

4. Соколова Е.Т. Самосознание и самооценка

при аномалиях личности / Е.Т. Соколова. – М.: Изд-

во МГУ, 1989. – 210 с.

5. Столин В.В. Самосознание личности / В.В.

Столин. – М.: Издательство московского универси-

тета, 1983. – 288 с.

6. Пантилеев С.Р. Самоотношение как эмоци-

онально-оценочная система / С.Р. Пантилеев. – М.:

Изд-во Моск. ун-та, 1991. – 100 с.

№7 2020

Journal of science. Lyon

VOL.2

IISN 3475-3281

The journal “Journal of science. Lyon” was founded in 2019, to promote scientific work

in the world community and increase the scientific value of each article published in the journal.

Many experts believe that the exchange of knowledge and experience in all disciplines is an effective strategy for the successful development of mankind.

Based on the journal, authors and readers can take full advantage of the global interdisciplinary joint exchange of information, which is facilitated by information technology and online access to the magazine’s content.

Editor in chief – Antoine LeGrange, France, Lyon

Anne-Laure Wallis – France, Lyon

Michelle Perrin – France, Lyon

David Due Kirk – France, Paris

Fergus Williams – Germany, Berlin

John Richards – England, Manchester

Raul Villagomez – Spain, Barcelona

Jorge Martínez - Spain, Valencia

Helena Vogau – Austria, Wien

Robert Gestin - Czech Republic, Praha

Rostyslav Andriiash – Poland, Lodz

Chou Li - China, Dongguan

George Bronson - USA, Philadelphia

Also in the work of the editorial board are involved independent experts

1000 copies

Journal of science.Lyon

37 Cours Albert Thomas, 69003, Lyon, France

email: [email protected]

site: https://www.joslyon.com/

mailto:[email protected]

Documents

Journal of science. Lyon