Поради батькам щодо підготовки дитини до навчання в школі

Одне з першочергових завдань сім’ї – забезпечити загальну підготовленість дитини до школи. Для цього необхідно сприяти її нормальному фізичному розвитку, виробленню санітарно-гігієнічних навичок, умінь самообслуговування і побутової праці.

Значне місце в родинному вихованні має зайняти процес налаштування дитини на школу, на серйозну навчальну працю, тобто формування її психологічної підготовленості до навчання. Батькам слід пам’ятати, що головним у цій роботі мають стати найрізноманітніші засоби заохочення, а не примусу. Виховну роботу слід будувати на перспективі радісного очікування дня, коли малюк стане школярем; необхідно переконувати його, що навчання в школі – це серйозна праця, у результаті якої він пізнає багато нового.

Важливим завданням у період підготовки дитини до школи має стати виховання в неї почуття відповідальності, самостійності, організованості, готовності трудитися (безперечно, з урахуванням вікових особливостей); формування моральних засад, що передбачає виховання товариськості, готовності поділитися, поступитися, прийти на допомогу іншим. Традиційно виділяють три аспекти шкільної зрілості: інтелектуальний, емоційний і соціальний. Інтелектуальна зрілість для віку 6-7 років визначається вмінням виділяти фігуру із тла, відтворювати зразок, здатність концентрувати увагу, встановлювати зв’язки між явищами і подіями, запам’ятовувати, ураховується також рівень розвитку тонких рухів руки та їхньої координації. Емоційна зрілість – це здатність до ослаблення безпосередніх, імпульсивних реакцій і спроможність довго виконувати не дуже привабливу роботу, тобто розвиток довільності поведінки. Соціальна зрілість – це наявність у дитини потреби в спілкуванні з однолітками й уміння підкоряти свою поведінку законам дитячих груп, здатність приймати роль учня, уміння слухати і виконувати вказівки вчителя. Отже, за основу готовності до школи приймається необхідний рівень розвитку дитини, без якого вона не може успішно навчатись у школі. Батькам слід пам’ятати, що не кожна дитина може зразу успішно навчатися. Річ у тім, що шлях розвитку кожної дитини індивідуальний. Хтось починає раніше за інших ходити, але потім довго не говорить, хтось, навпаки, не вміє усміхатися, зате починає говорити цілими фразами і добре запам’ятовує букви. Тому до шкільного віку діти мають різний багаж досвіду – знань, умінь, навичок, звичок. Безсумнівно, згодом кожна дитина навчиться читати і рахувати, але до моменту вступу до школи їй важливіше мати не певні сформовані навички, а здатність сприймати і засвоювати новий матеріал, тобто здатність до навчання.

Оскільки формування шкільної зрілості, як і загалом увесь розвиток дитини, підкоряється закону нерівномірності психічного розвитку, кожна дитина має свої сильні сторони і зони найбільшої вразливості. З метою вивчення потреб, нахилів, інтересів дитини, з’ясування стилю спілкування в родині доцільно проводити анкетування батьків. Батьки можуть заповнювати анкети вдома, на батьківських зборах, під час співбесіди, консультації.

Оцінити підготовленість своєї дитини до школи батькам допоможе такий тест.

Чи готова дитина до школи ?

Чи хоче Ваша дитина йти до школи? Чи думає Ваша дитина про те, що у школі вона багато дізнається й

навчатися буде цікаво? Чи може Ваша дитина самостійно виконувати справу, яка потребує

зосередженості, впродовж 30 хвилин (наприклад, збирати пазли)? Чи Ваша дитина у присутності незнайомих анітрохи не соромиться? Чи вміє Ваша дитина складати розповіді за картинкою не коротші, ніж із

п’яти речень? Чи може Ваша дитина розповісти напам’ять кілька віршів? Чи вміє вона змінювати іменники за числами? Чи вміє Ваша дитина читати по складах або цілими словами? Чи вміє Ваша дитина рахувати до 10 і в зворотному порядку? Чи може вона розв’язувати прості задачі на віднімання й додавання

одиниці? Чи правильно, що Ваша дитина має «тверду руку» (розвинуту дрібну

моторику)? Чи любить вона малювати і розфарбовувати картинки? Чи може Ваша дитина користуватися ножицями і клеєм (наприклад,

робити аплікації)? Чи може вона зібрати пазли з п’яти частин за хвилину? Чи знає дитина назви диких і свійських тварин? Чи може вона узагальнювати поняття (наприклад, назвати одним словом

овочі помідори, моркву, цибулю)? Чи любить Ваша дитина самостійно працювати – малювати, збирати

мозаїку тощо? Чи може вона розуміти і точно виконувати словесні інструкції?

Кожна позитивна відповідь оцінюється одним балом. Результати тестування залежать від кількості позитивних відповідей на запитання тесту. Отже, якщо балів: 15 – 18 – дитина готова йти до школи. Ви не дарма з нею працювали, а шкільні труднощі, якщо і виникнуть, можна буде легко подолати;

10 – 14 – Ви на правильному шляху, дитина багато чого навчилася, а запитання, на які Ви відповіли “ні”, підкажуть Вам, над чим іще потрібно попрацювати; 9 і менше – почитайте спеціальну літературу, постарайтеся приділяти більше часу заняттям з дитиною, зверніть увагу на те, чого вона не вміє.

Результати можуть Вас розчарувати. Але всі ми – учні у школі життя. Дитина не народжується першокласником, готовність до школи – це комплекс здібностей, що піддаються корекції. Вправи, завдання, ігри, обрані Вами для розвитку дитини, вона легко і весело може виконувати з мамою, татом, бабусею, старшим братом – усіма, хто має час і бажання навчатися разом з дитиною. Добираючи завдання, зверніть увагу на слабкі місця розвитку дитини.

Поради батькам щодо підтримки дитини в період адаптації до школи

Безумовно, найкращим профілактичним засобом збереження психічного здоров'я в період адаптації до школи є уважне й лагідне ставлення батьків до дитини, розуміння ними її внутрішнього світу, проблем, переживань. Відомо, що не існує готових рецептів та моделей виховання, які можна просто взяти і без змін "прикласти" до своєї дитини. Але незважаючи на це, для полегшення процесу адаптації дитини до школи все ж можна дати деякі рекомендації:

Повірте в унікальність та неповторність Вашої дитини, в те, що вона дитина неповторна, не схожа на жодну сусідську дитину і не є точною копією Вас самих. Тому не варто вимагати від дитини реалізації заданої Вами життєвої програми і досягнення поставленої Вами мети. Надайте право їй прожити життя самій.

Дозвольте дитині бути самою собою, з своїми недоліками, слабкостями та достоїнствами. Приймайте її такою, якою вона є. Спирайтесь на сильні сторони дитини.

Не соромтеся демонструвати дитині свою любов, дайте їй зрозуміти, що будете її любити за будь-яких обставин.

Не бійтесь "залюбити" свою дитину, беріть її на коліна, дивіться їй в очі, обіймайте та цілуйте коли, вона того бажає.

Задля виховного впливу використовуйте частіше ласку та заохочення, ніж покарання та осудження.

Пильнуйте, щоб Ваша любов не перетворилась на вседозволеність та бездоглядність. Установіть чіткі межі та заборони (бажано, щоб їх було небагато – лише основні) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Суворо дотримуйтесь установлених заборон і дозволів.

Не поспішайте звертатись до покарань. Намагайтеся впливати на дитину проханнями – це найбільш ефективний спосіб. У випадку непокори необхідно переконатися, що прохання відповідає віку і

можливостям дитини. Лише в цьому випадку можливо використовувати прямі інструкції, накази, що зазвичай достатньо ефективно. І лише у випадку, коли дитина демонструє відкриту непокору, батьки можуть думати про покарання, яке повинне відповідати вчинку, крім того, дитина має розуміти, за що її покарали. Важливо пам’ятатити, що фізичне покарання – тяжка за своїми наслідками міра.

Пам'ятайте: Покарання – це моральний замах на здоров'я дитини - фізичне і

психічне. Не залишайте дитину без заслуженої похвали і нагороди. Ніколи

не відбирайте подарованого. Краще не карати, ніж карати із запізненням. Запізнілі покарання

нагадують дитині про минуле, не дають змоги стати іншою. Покараний – значить вибачений. Інцидент вичерпано – сторінку

перегорнуто. Про старі гріхи - ні слова. Не заважайте починати життя спочатку!

Хоч би що трапилось, покарання не повинно сприйматися дитиною як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження.

Дитина не повинна боятися покарання. Найвразливіше для неї — ваше засмучення.

Не забувайте: ключ до серця дитини лежить через гру. Саме в процесі гри Ви зможете передати їй необхідні навички, знання, поняття про життєві правила та цінності, навчитеся краще розуміти одне одного.

Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, суть заборон та обмежень. Допоможіть дитині навчитися вербально висловлювати свої бажання, почуття та переживання, інтерпретувати свою поведінку та поведінку інших людей.

Прийнята в деяких родинах система залякування дітей, безумовно, заслуговує на осуд, бо стає джерелом виникнення особливого способу самозбереження – неправдивості та нещирості. Тяжкі переживання особливо негативно впливають на формування особистості дитини, легко призводять до психостенічних реакцій, імпульсивних дій та афектів.

Існує термін "шкільна фобія", тобто страх у деяких дітей перед відвідуванням школи. Насправді часто йдеться не стільки про школу, скільки про побоювання дитини йти з дому, розлучатися з батьками. Таке трапляється, коли дитина хвороблива, тоді, як правило, вона перебуває в умовах гіперопіки з боку батьків.

Іноді зустрічаються батьки, котрі самі побоюються школи і побіжно навіюють це побоювання своїм дітям, або драматизують проблеми початку навчання. Вони намагаються виконувати замість дітей їхні домашні завдання, контролюють кожну написану дитиною літеру і тим самим створюючи в неї "навчальну фобію". У дитини виникає невпевненість у своїх силах, сумніви щодо своїх знань, виробляється звичка сподіватися на допомогу в найпростішій ситуації.

Дуже важливо піклуватись про створення для дитини ситуації з гарантованим успіхом. Можливо, це потребуватиме від батьків певної зміни вимог до дитини, але справа того варта. Потрібно чітко усвідомлювати, що успіх породжує успіх і посилює впевненість у своїх силах як у дитини, так і в батьків.

Лікарі-педіатри відзначають різке зростання в дітей таких захворювань, які раніше були властиві тільки дорослим, що постійно знаходяться у стресових ситуаціях. Те, що є буденним для дорослого, може спричинити стрес у дитини, якщо дорослий не може або не бажає створювати для ще незміцнілого організму спеціального режиму. Сучасна література і практичний досвід психологів указує на велику кількість випадків, коли погіршення і психічного, і фізичного здоров'я дитини пов'язано тільки з тим, що дорослі водять дитину з собою по місцях масового скупчення людей.

Деякі батьки не помічають різниці між собою і дитиною (забуваючи про те, що дитина – це не маленька копія дорослої людини, а маленька людина, яка живе і розвивається у своєму світі і вимірі, за власними законами), придушуючи її зливою інформації, непосильними для неї емоційними навантаженнями. Все це не минає безслідно – у дитини з’являються такі "дорослі" захворювання, як безсоння, виразка, коліт, мігрень. Якщо в родині негаразди і дитина постійно знаходиться в сфері спілкування батьків, тобто активно залучається як активний співучасник їхніх сварок, у дитини можуть з'явитися невротичні симптоми та інші порушення психічного і фізичного розвитку, які будуть блокувати розвиток у дитини її таланту.

Коли дитина йде до школи, різко змінюється її спосіб життя. Якщо дитина не готова до цієї зміни, школа для неї перетворюється на пекло і малий школяр поступово набирає стільки негативних відчуттів, що навіть відмовляється йти до навчального закладу.

Поради батькам щодо режиму дня першокласника

Дитина пішла в перший клас. Ця радісна і хвилююча подія спричиняє певні труднощі. Відбувається зміна провідних видів діяльності. Нові обов'язки потребують від дитини зібраності, витрат духовних і фізичних сил. Ось чому так важливо до найдрібніших деталей продумати режим дня школяра.

Ось орієнтовний режим дня учня першого класу. 7.00—7.30 — пробудження, підйом, ранкова гімнастика, водні процедури, ранковий туалет, прибирання ліжка;7.30—7.50 — сніданок;

7.50—8.15 — дорога до школи;8.15—12.30 — заняття у школі;12.30—13.00 – повернення зі школи;

13.00-13.30 – обід;13.30—15.00 — післяобідній відпочинок;15.00—16.00 — перебування на повітрі;16.00—17.30 — читання, ігри, розваги 17.30—19.00 — перебування на повітрі, заняття в спортивних гуртках;19.00—20.30 — вечеря, заняття улюбленими справами;20.30-7.00 - сон.

Поради батькам щодо обладнання робочого місця першокласника

Для учня бажано виділити окрему кімнату. Стіл ставлять так, щоб світло падало зліва. Праворуч від стола розміщують етажерку або полиці для книжок. Меблі повинні відповідати зросту школяра. Висота стільця має бути такою, щоб нога всією ступнею торкалася підлоги, висота стола — 55—65 см. Якщо в сім'ї двоє дітей, кожній дитині необхідно мати постійне робоче місце. Раціонально обладнаний куточок сприяє зосередженості, а звичка підтримувати в ньому порядок виховує почуття відповідальності.

Важливим є забезпечення правильної пози під час сидіння.Відстань від очей до предметів, які він розглядає, має становити 30-

35см. Книги піднімають за допомогою підставки.Важливо привчати дитину підтримувати на робочому місці порядок.

Кожна річ повинна мати своє місце.Як домогтися виконання дітьми згаданих вище вимог? Не шкодуючи

часу, привчайте малюка виконувати те, що ви вимагаєте. З другого боку, важливо похвалити дитину за кожен, навіть незначний успіх: "Ти сьогодні значно краще тримаєш ручку і не сутулишся. Молодець!"

Поради батькам щодо правильної організації відпочинку дітей

Загальна стратегія відпочинку — зміна діяльності, зняття втоми за певний проміжок часу, позитивні емоції.

Організовуючи відпочинок дитини, зверніть увагу на такі моменти:1. Відпочинок між заняттями в школіВідпочинок між заняттями в школі та приготуванням домашніх завдань

дітям потрібен, адже в школі вони витримують велике розумове і фізичне навантаження.

2. СонУ системі відпочинку дитини найважливіше місце посідає повноцінний

сон. Це поняття складається з достатньої тривалості і глибини сну, дотримання певних гігієнічних умов.

3. Скільки необхідно спати дитині?З життєвого досвіду добре відомо: чим молодша людина, тим більше

вона спить. Сон потрібен для нормального функціонування організму. Гігієністи пропонують такі норми сну.

Тривалість сну (в годинах)

Вік ніч день6 11-12

(якщо не спить удень)1,5-2

(протягом року)7 11 1,5-2

(І-ше півріччя)8-9 11-10.30 -10 10.30-10 -

Зменшення тривалості сну в дітей 6-7 років призводить до порушень у центральній нервовій системі. Діти стають млявими, важко сприймають навчальний матеріал, а інколи навпаки, збуджуються, капризують. При збільшенні тривалості сну до рекомендованої норми ці негативні явища зникають.

Глибина сну залежить від умов, у яких дитина спить. Рекомендується вкладати її в один і той же час та дотримувати "ритуалу сну".

Якщо дитина погано засинає, батьки повинні з'ясувати причину та усунути її, заспокоїти дитину, запевнивши її, що вона обов'язково засне, якщо мовчки буде повторювати: "Я обов'язково засну". Або запропонувати старий спосіб - порахувати до 20, 50, 100. Якщо ж ці поради не допомагають, треба звернутися до педіатра.

4. Відпочинок у вихідний деньВін допоможе усунути 4 "дефіцити": руху, свіжого повітря,

спілкування з природою та батьками. Зніме втому за тиждень.Одноденний туристичний похід, прогулянка до лісу, річки, збирання

грибів та ягід, сімейний похід на лижах - це найкраще, що можна порадити на вихідний. За несприятливих погодних умов добре відвідати музей, театр, зайнятися рукоділлям, почитати книгу. 5. Канікули Їх радимо спланувати так, щоб вистачило часу на чотири справи:

- активний відпочинок на свіжому повітрі;- допомога родині та участь у суспільно корисних справах;- читання книжок;- розваги.

Діти можуть підніматися вранці на 1-1,5 години пізніше, але лягати не пізніше 21.00.

Раціональне чергування навчальних занять та відпочинку, дотримання гігієнічних рекомендацій допоможе зберегти працездатність дитини та її здоров'я.

Поради батькам щодо зняття в дітей психологічного напруження

У “шкільному” житті першокласники стикаються з труднощами, невдачами, незаслуженими звинуваченнями, образами, допускають помилки, потрапляють у конфлікти.

Найбільш доцільними для зняття психологічного напруження учнів молодшого шкільного віку (як вважає В.І.Шахненко) є дихальна гімнастика, фізичні навантаження, домашній затишок, спілкування з четвероногим другом, живопис, художнє слово, театр, позитивні емоції, музика та спілкування з природою.

Батькам доцільно знати способи зняття психічного напруження в дітей.1. Глибоке диханняЗробити глибокий вдих, випинаючи живіт уперед до відчуття участі в

цьому діафрагми. Видихнути трохи повільніше, до втягування живота всередину. При цьому дитина повинна уявляти, що вдихає цілющий кисень - здоров'я, спокій, а видихає повітря, непотрібне організмові, позбавляючись хворобливості та хвилювання.

2. Фізичні навантаженняНайкращим способом зняття нервового напруження є фізичні

навантаження - фізична культура та фізична праця. Якщо в дитини поганий настрій, їй необхідно гратися на свіжому повітрі в рухливі ігри, спортивні ігри — футбол, волейбол, теніс.

3. Домашній затишок, спілкування з четвероногим другом. Дитина повинна знати, що коли їй дуже важко, її образили, треба йти додому. Домашній затишок, добре і лагідне слово рідних допоможуть їй. Учені вважають, що кішка та собака знімають стресовий стан, заспокоюють нервову систему.

4. ЖивописЖивопис своїм розмаїттям кольорів, грою світла й тіні створює

особливу музику картини. Так вважав французький художник Е.Делакруа. А російський вчений Ф.Шмідт писав, що колір сам по собі, незалежно від предмета, якому він властивий, справляє на глядача певний психофізіологічний вплив.

5. Художнє словоЧитання цікавої казки, оповідання сприяє зменшенню нервового

напруження і заспокоює дитину.6. ТеатрВважають, що він має магічну силу впливу на психіку. Якщо є така

можливість, відвідайте з дитиною ляльковий театр, подивіться мультфільм.7. Позитивні емоціїЗ давніх-давен відомо, що усмішка, жарт, гумор знімають психічне

напруження. Ю.Нікулін писав: "Я твердо вірю: сміх зміцнює здоров'я і подовжує життя". Почитайте з дитиною гуморески, відвідайте цирк.

8. МузикаЛюдям здавна відомо про цілющі властивості музики. Російський

невропатолог і психіатр В.М. Бехтєрев довів, що в дитячому віці нормальному, здоровому розвиткові організму сприяють ніжні колискові пісні, спокійна музика.

9. Спілкування з природоюПрирода заспокоює нервову систему, робить людину добрішою. Отже,

якщо в дитини поганий настрій - відпочиньте з нею серед природи.(Матеріали для бесід дібрано за порадами В.І.Шахненка).

10. ГраГра – явище феноменальне, вона притаманна всім дітям без винятку.

Особливу значущість гра має для першокласників, оскільки це діяльність, без якої дитина шести років нормально жити і розвиватись не може. У навчальному процесі через його регламентованість не завжди є можливість забезпечити необхідні для розгортання справжньої гри умови. Йдеться про ініціативу, добровільність, спонтанність, необмежене мовне спілкування. Тому батькам учнів першого класу доцільно подбати про те, щоб у вільний від шкільних занять час діти достатньо гралися. Чим більший вибір ігор, тим легше розкрити індивідуальні можливості й обдарування кожної дитини, створити оптимальні умови для її повноцінного розвитку.

Творчо, оригінально наслідуючи дорослих, поведінку уявних персонажів, їхнє ставлення до оточення, дитина засвоює моральні норми, на чуттєвому рівні прилучається до культури середовища, що її оточує. Другий фактор, яким зумовлюється виховний вплив творчих ігор, – реальні міжособистісні стосунки дітей у процесі гри. Вони мають величезне значення для подальшого розвитку особистості, засвоєння норм поведінки в дитячому середовищі.

Як готувати дитину до школи

Ваш малюк дорослішає з кожним днем. Уже зовсім скоро ви віддасте його до школи. Але вам, як і раніше, прийдеться терпляче вислуховувати дитину та піклуватися про неї, думати про поширення сфери її розмовної практики. Тож, особливо в цей період, треба допомагати малюку всім, чим тільки можна.

Не завадило б, наприклад, і налагодити та підтримувати зв’язок з учителем вашої дитини. Навчання в школі додасть свій вклад у розвиток і збагачення її мови та допоможе вам розвинути всі потенційні можливості малюка. Але пам’ятайте: основа виховання закладається не в школі, а вдома, в сім’ї.

Батьківська турбота може стати чудовим і захоплюючим заняттям — адже ви ліпите з малюка майбутнього дорослого, все життя якого в певній мірі буде визначатися тим, чому він навчився у дитячі літа, так би мовити, на руках і колінах батьків.

Бенджамін Спок про дітей шестирічного віку

Свого часу прогресивний американський вчений, дитячий лікар і педагог Бенджамін Спок у своїй книзі «Розмова з матір’ю» вів діалог із жінкою-матір’ю про її надзвичайно велику роль у вихованні фізично та морально здорової людини. Він писав: «Поведінка дітей помітно змінюється після досягнення ними шестирічного віку. Раніше дитина проводила більшу частину часу вдома, біля мами, в усьому наслідуючи дорослих. Хлопчик возив по підлозі машинки, уявляючи себе то пожежником, то шофером, він будував «хмарочоси» та «мости» з кубиків і коробок. Малюк прагнув бути схожим на свого тата, наслідуючи його у своїх діях. А маленькі дівчатка дуже люблять наслідувати своїх мам, причому в усіх дрібницях, наприклад, в інтонації голосу, в манері причісуватись або вмиватися.

Після шестирічного віку дитина більшу частину дня проводить у школі. Деякі батьки питають: «Чому у більшості країн саме в цьому віці діти починають ходити в школу? Хіба не можна дітей молодше шести років багато чому навчити?» Справа в тому, що після шести років діти спроможні мислити абстрактно. Вони досягають певного рівня розумового розвитку, коли починають проявляти інтерес до абстрактних речей. Звичайно, дитину більш молодшого віку може зацікавити, як, наприклад, пишуться букви її імені, але подібні випадки не мають для неї певної конкретної значущості. У шкільні роки цифри, букви, таблиці та діаграми стають для неї вже поняттями і викликають глибший інтерес».

Особливості розвитку мовлення у дитини дошкільного віку

Якщо найбільш продуктивний розвиток мовлення у дитини відбувається у період від трьох до п’яти років, коли вона володіє значним запасом слів (2000—3000), то до шести років більшість дітей опановують звуковимову, але в деяких з них відмічаються більш або менш стійкі перекручення звуків. Знання закономірностей нормального розвитку мовлення дає батькам можливість своєчасно помітити порушення та звернутися до лікаря.

У дошкільному віці найбільш часто спостерігаються форми порушення мовлення, відомі під назвою «затримка мовного розвитку» або «недорозвиток мовлення», причиною яких можуть бути не тільки залишкові явища перенесеного захворювання головного мозку, але й неправильне мовне виховання у сім’ї. При цих порушеннях вимова груп звуків або окремих звуків перекручена. Перші ознаки затримки мовного розвитку можна помітити вже на другому році життя, однак особливо чітко вони проявляються від 3 до 7 років.

Секрети виховання дітей дошкільного віку

У дитини дошкільного віку буквально все викликає неабиякий справжній інтерес. Вона дуже цікава та задає багато питань, вимагаючи негайної відповіді. Всі спроби відмахнутися від дитини,

посилання на зайнятість, неправильні пояснення, завідомо неправдиві версії можуть привести до сумних результатів.

У цьому віці малюк продовжує бути невтомним дослідником. Батьки не повинні постійно спиняти, осаджувати його та все забороняти. Дитина може стати боязкою, полохливою та почне хитрувати. Наприклад, у відсутність батьків вона буде брати речі крадькома. Але погано, коли дитині все дозволено. Вона знає, що варто їй заплакати, як вона отримає бажану річ.

У цьому віці дітей необхідно не тільки постачати потрібними речами, але й розташовувати предмети так, щоб користуватись ними було зручно. Особливо потрібні іграшки, що поширюють пізнання. Підбирати іграшки та ігри слід з урахуванням віку та індивідуальних інтересів дитини.

Діти дуже люблять слухати казки, розповіді. Вони займають малюка більш, ніж читання вголос. Під час розповідей налагоджуються порозуміння та близькість між розповідачем та дитиною. Поступово змінюється характер взаємовідносин її з дорослими, продовжується формування багатьох соціальних норм і трудових навиків. Дитина проходить величезний шлях пізнання й до кінця дошкільного періоду вона здатна приступити до занять у школі.

Задача батьків — постійно піклуватися про вироблення у малюка моральних норм поведінки, звичок, уміння зосереджено трудитися, виконувати відповідні віку обов’язки. Треба наполегливо та терпляче добиватися сумлінного виконування дитиною дорученого їй завдання: прибрати розкидані іграшки, скласти акуратно речі перед сном, підклеїти розірвану книжку, попрати шкарпеточки та інше.

Якщо малюк з дитячих літ звикне за собою прибирати, то ця звичка закріпиться, напрацюється навик. Головне, щоби батьки зуміли належним чином оцінити труд дитини. Вони повинні систематично перевіряти, як виконано завдання. Якщо результат не відповідає вашим вимогам, спочатку слід усе ж таки похвалити, а потім доброзичливо вказати на недоліки. До старших дітей треба пред’являти більш високі вимоги, але завжди слід враховувати, чи може бути виконана ця вимога в даному віці.

Батьки тільки завжди повинні пам’ятати, що вимогливість без любові — це жорстокість, що породжує протест. Якщо ви щось вимагаєте від дитини, то домагайтеся виконання, щоб вона знала, що так чи інакше їй доведеться виконати ваш наказ (це навчає слухняності, що виключає конфлікти).

Трудіться разом із дітьми, щоб вони почували себе потрібними й бажали наслідувати вас. Найнудніше заняття потрібно зробити цікавим, щоб дитині хотілося його виконати. Вміння

трудитися в колективі змушує зважати на думку інших, що також усуває конфлікти. Це дуже важливо для дитини при підготовці її до школи.

Учіть дітей і допомагайте їм переборювати труднощі. Учіться й самі слухати дітей, чути їх і говорити з ними, тоді ви будете в курсі подій їхнього життя, тобто завжди зможете прийти їм на допомогу.

Дошкільна підготовка в групі дитячого садка

Надбаний у дошкільному віці запас елементарних відомостей, інформації, уявлень і вмінь слугує передумовою засвоєння предметів, які вивчаються в школі. У підготовчій групі дитячого садка у малюка формують поняття про кількість, величину, форму предметів, вміння оперувати невеличкими множинами (зменшувати, збільшувати, порівнювати та зрівнювати) розрізняти та порівнювати предмети за деякими параметрами (ширина, довжина, маса і т. д.). Перед вступом до школи здорова дитина вміє виконувати елементарні практичні узагальнення (граматичні, лексичні, морфологічні). Подальше успішне навчання малюка в школі може здійснитися тільки при дошкільній підготовці, що включає загальну та соціальну готовність до шкільного навчання. Підготовка до шкільного навчання — важливий етап у житті дитини, й батьки повинні створити всі умови, щоб допомогти їй справитися з цією задачею.

Готовність дитини до навчання в школі

Сьогодні проблема готовності дитини до навчання в школі в нових сучасних умовах посідає одне з важливих місць у зв’язку з переходом на нову систему навчання. Дуже важливо, щоб малюк на початок навчання в школі був готовим учитися, що характеризується таким поняттям, як «шкільна готовність». Воно означає, що готовність до школи — це не тільки вміння читати, писати та додавати цифри. Психологи та педагоги визначають кілька складових шкільної готовності, про які батьки, на жаль, часто забувають. Адже шкільне життя навіть найрозумнішої, але психічно ще не готової до навчання дитини, може скластися досить проблематично.

Існує два основних критерії готовності дитини до школи — фізична та психологічна готовність. Що можна сказати про фізичну зрілість малюка шести років. Дуже рідко можна зустріти дитину у віці шести років, яка фізіологічно готова до навчання в школі. Якщо у дитини існують будь-які логопедичні проблеми, підвищена хворобливість, знижений імунітет — у шість років до школи йти не можна. Що стосується психологічної готовності, то вона, в свою чергу, складається з інтелектуальної, емоційної та соціальної готовності.

Інтелектуальна готовність

Для малюка шести років — це здатність концентрувати свою увагу, вміння виокремлювати фігуру із загального фону, установити зв'язок між явищами та подіями, вміння дитини не просто запам’ятати матеріал, але й залучити до цього своє логічне мислення. До інтелектуальної

готовності, на думку психологів, належить і розвиток дрібної моторики руки, який інакше кажучи називається ще і роботою дрібних м’язів руки. Вона (робота) має значення не тільки для навчання дитини письму, але й для розвитку мовних навичок. Оцінити рівень розвитку моторики ви можете за тим, як дитина малює, вирізає, користується столовими приборами. А можна намалювати на аркуші паперу звивисту лінію і попросити малюка за допомогою олівця «допомогти» метеликові зібрати нектар із квіточок. Якщо він веде олівця точно по лінії, то з дрібною моторикою все гаразд. Важливо, яким рівнем розвитку мовлення володіє дитина. Тут ви можете використовувати переказ почутої історії або розповідь за картинками.

Прочитайте малюкові коротку розповідь, усього шість або сім речень, і попросіть переказати. Можете показати 6—7 послідовних картинок, за якими дитина могла б скласти маленьку історію. Ви повинні оцінювати вміння малюка будувати речення, узгоджувати слова, зв’язність мовлення, логіку розповіді, вміння вибудовувати сюжетну лінію (є початок, середина і кінець). Щоб перевірити концентрацію уваги, можна дати дитині невеликий друкований текст і попросити закреслити в ньому всі літери «і». А потім подивитися, скільки рядків вона опрацювала, як довго змогла утримувати увагу. У нормі малюк повинен працювати 10 хвилин і встигнути проглянути 5—7 рядочків.

Емоційна готовність

Емоційна готовність означає вміння дитини не брати до уваги свої імпульсивні реакції, а вміння тривалий час виконувати роботу, що не дуже подобається, тобто у малюка повинна бути досить високо розвинена довільність поведінки. Спершу давайте відповімо на запитання: «Чи вміє дитина дотримуватися встановлених правил і контролювати свої дії?» Згадайте смішну дитячу гру «Так і ні — не говорити, чорне і біле — не носити». Пограйте з малюком в неї, і ви зможете визначити, чи достатньою мірою розвинений у нього рівень самоконтролю. Умова гри проста — дитина, відповідаючи на запитання, не повинна говорити «Так» чи «Ні». Запитання можуть бути різноманітними: «Ти любиш морозиво?», «Ти коли-небудь їздив на потязі?» тощо. Запитань, як правило, повинно бути не менше ніж десять. Якщо на більшість із них малюк відповідає, дотримуючись правил гри, то це означає, що в нього високий рівень самоконтролю.

Соціальна готовність

Соціальна готовність — це готовність, що містить потребу в спілкуванні з однолітками, уміння ладнати з дітьми у колективі, слухати вчителя і дотримуватися його вимог. Зверніть увагу на те, чи бере участь дитина в грі інших дітей, чи ділиться з ними іграшками або солодощами. Важливо і те, чи може дитина слухати інших, не перериваючи їхні розповіді, чи дотримується вона черговості, якщо цього вимагає та або інша ситуація. Звісно, що всі діти різні, тому необхідно намагатися піднімати рівень емоційної, інтелектуальної та соціальної готовності дітей шестирічного віку, щоб потім у майбутніх першокласників в школі не було непотрібних зайвих проблем, які будуть тільки шкодити перш за все таким, так би мовити, проблемним дітям, а також представляти потенційну загрозу для всіх оточуючих.

Отже, яким повинен бути вік дитини, яка йде до першого класу? Адже іноді до початку вересня малюкові може не вистачити всього лише одного або двох місяців. А якщо не віддати його цього року, то тоді наступного року виявиться, що він у класі найстарший. Тому треба, щоб на 1 вересня дитині повинно виповнитися повних шість років. Адже для малюка в цьому віці кожен місяць — це майже ціле життя.

У багатьох школах, перш ніж дитина буде зарахована до 1-го класу, вона повинна пройти тестування. Батьків турбує те, що від маленьких дітей, яким ледве виповнилося шість років, вимагають неможливого. Ці батьки мають рацію — вимоги до нинішніх шестирічок значно завищені. Варто пригадати наше дитинство, коли у сім років ми ще гралися у ляльки і машинки, і ніхто не вимагав від нас широкого кругозору, вміння лічити і читати. Але, на жаль, із цим навряд чи можна щось удіяти. Порада єдина — шукайте школу, де до дітей ставляться гуманно і де тестування не перетворюється на академічний іспит. Сама процедура тестування може різнитися, тому що єдиних правил визначення шкільної готовності не існує. Як правило, із дитиною спілкуються шкільний психолог і той учитель, який набирає перший клас. Рідше у тестуванні бере участь учитель-методист початкової школи. Він може приєднатися до діагностики у тому випадку, якщо вчителя чи психолога щось бентежить.

Що повинен уміти майбутній першокласник

Рівень підготовки до школи майбутніх першокласників їхніми батьками вдома, в сім’ї доволі різний.

З одного боку, деякі батьки дітей, які йдуть до школи у шість років, вважають, що їхніх малят ще зарано навантажувати дошкільною підготовкою вдома. Мовляв, не треба полишати малюків дитинства, бо все одно прийде час, коли вони підуть учитися до школи і все наздоженуть. Тому зараз їм зовсім необов’язково вміти читати, писати та лічити. Мовляв, якщо малята будуть усе це вміти робити ще до школи, то тоді в ній таким дітям стане нецікаво вчитися.

З іншого боку, свою особисту думку із цього приводу мають учителі зі стажем у початкових класах, які кажуть, що багато малюків приходять у школу дуже добре підготовленими, тобто батьки навчають дітей усього, чого тільки можна. Голови першокласників переповнені потрібною і непотрібною інформацією. Дітей навчають писати в прописах, домагаються від них швидкого читання. Нічого гарного в такому підході немає, але…

Ніхто з батьків не погодиться привести свого малюка в клас, де всі діти читають, пишуть і лічать, а їхня дитина — не вміє. Тому варто віддати перевагу розумній підготовці. Коли й дитині буде цікаво, і зайвого нічого немає. Для цього треба тільки дещо знати і вміти. Для зразка приведемо приблизний перелік необхідних знань і вмінь малюка шестирічного віку.

Отже, буде добре, якщо ваша дитина перед вступом до школи знатиме:

— своє прізвище, повне ім’я та по батькові;

— свою дату народження;

— свою домашню адресу;

— своє місто та його головні визначні пам’ятки;

— назву країни, в якій дитина живе;

— пори року (їхню послідовність, місяці, основні прикмети кожної пори року, загадки й вірші про пори року);

— назви свійських тварин, їхніх дитинчат;

— назви видів транспорту (наземний, повітряний, водний);

— назви одягу, взуття і головних уборів;

— назви овочів, фруктів і ягід;

— назви зимуючих і перелітних птахів;

— назви геометричних фігур;

— назви домашніх меблів;

— назви кухонного посуду та столових приборів;

— назви найбільш простих харчових страв;

— назви предметів особистої гігієни.

Буде добре, якщо ваша дитина перед вступом до школи вмітиме:

— вільно орієнтуватися в просторі та на аркуші паперу;

— повно й послідовно переказувати прослухану розповідь, складати її за картинкою, запам’ятовувати та називати;

— розрізняти голосні й приголосні;

— ділити слова на склади (за допомогою ударів, за кількістю голосних звуків);

— визначати кількість і послідовність звуків у словах, наприклад: будинок, рука, суп;

— вільно лічити від 1 до 10 і навпаки, виконувати арифметичні дії в межах 10;

— добре володіти ножицями (різати, вирізати по контуру);

— володіти олівцем (без лінійки проводити вертикальні і горизонтальні лінії, малювати геометричні фігури, акуратно зафарбовувати, штрихувати, не виходячи за контури предметів);

— відтворювати зразок;

— працювати за правилом.

Чому шестирічна дитина не може займатися занадто довго?

Згадайте себе у дитинстві. Як важко було висидіти цілий урок практично нерухомо, не промовивши жодного слова та ще й робити вигляд, що ти уважно слухаєш учителя. Особливості психіки шестирічної дитини такі, що їй просто необхідно постійно рухатись. Грамотні вчителі обов’язково роблять серед уроку кілька перерв-фізкультхвилинок, що дуже допомагають сконцентрувати дитячу увагу й позбавити фізичного напруження.

Адже дитина шести років не тільки страждає від тривалого сидіння за партою, вона ще й не може через свої вікові особливості довго концентрувати увагу. Тому тривалість занять не повинна перевищувати 15-20 хвилин, причому посередині заняття слід обов’язково зробити перерву й дати малюкові можливість пострибати та розім’ятися.

Післямова

Велике значення має готовність сприймати дітей як особистостей. Це означає намагатися щиро реагувати на дитячі почуття, реакції та проблеми, так, як це прийнято в людському суспільстві. Діти — особистості, дорослі — теж. Нереально та безкорисно дорослим ігнорувати свої власні почуття або не брати в рахунок власну поведінку як елемент спілкування з дітьми.

Під час нашого спілкування з дітьми ми повинні бути гнучкими в методах і відкритими ідеям інших (хоча і ставлячись до них критично) і бажати продовжувати вчитися. Найкраща підготовка все ж не дає всіх можливих знань, навиків і розуміння, необхідних в різних ситуаціях з дітьми. Малятам, окрім усього іншого, потрібні любов, повага та увага дорослих, щоб вони у відповідь навчилися бути такими ж уважними. Діти заслуговують цієї уваги та будуть вчитися за прикладом дорослих серйозно слухати їх і віддавати їм свій час.

Подробнее: http://familytimes.com.ua/gotuvaty-do-shkoly.html

Особливості впровадження Державного стандарту початкової загальної освіти

2012 рік був особливим для початкової школи. Адже саме з 1 вересня у початкових класах розпочнеться поступове впровадження нового Державного стандарту початкової загальної освіти та нових навчальних програм для початкової школи.

Для залучення більшої кількості громадськості до вирішення питань навчання молодшого школяра, його комфортного перебування у школі, забезпечення стану готовності навчальних закладів до впровадження нових стандартів Міністерством освіти і науки, молоді та спорту запроваджені Всеукраїнські акції «Дай руку, першокласнику!», «Нові стандарти – нова школа».

Важливими змінами Державного стандарту початкової загальної освіти є забезпечення наступності змісту дошкільної та початкової загальної освіти, а також впровадження особистісно-орієнтованого підходу в навчально-виховному процесі початкових класів.

Навчально-виховний процес у початковій школі повинні забезпечувати дипломовані спеціалісти початкової школи, які обізнані з психолого-педагогічними та віковими особливостями учнів, володіють і використовують у практичній роботі сучасні педагогічні та інформаційно-комунікаційні технології.

Новим Державним стандартом передбачається високий рівень знань іноземних мов. Їх вивчення учні початкових класів розпочнуть з 1 вересня 2012 року (1 година на тиждень), передбачається посилення використання здоров’язбережувальних технологій. Значна увага приділятиметься екологічній та інформаційно-комунікаційній освіті. З 2-го класу за новим Державним стандартом (з 2013 року) викладатиметься курс з інформаційних технологій «Сходинки до інформатики».

Державний стандарт початкової загальної освіти включає такі освітні галузі: «Мови і літератури», «Суспільствознавство», «Мистецтво», «Математика», «Природознавство», «Технології», «Здоров’я і фізична культура».

Збереження та зміцнення фізичного здоров’я учнів, їх моральне та громадянське виховання – ці складові постійно мають бути у центрі уваги кожного вчителя, батьків. У розділі освітня галузь «Здоров’я і фізична культура» базовим навчальним планом передбачено 4 години на тиждень: на фізичну культуру – 3 години, основи здоров’я – 1 година. Позитивне те, що збільшено кількість годин у розділі «Рухливі та спортивні ігри». А значить, більшість часу на уроці дитина буде проводити у грі. Фізичне навантаження молодших школярів має бути посильним

З метою вивчення та впровадження Державного стандарту початкової загальної освіти відділом освіти Монастирищенської райдержадміністрації видано наказ від 1 березня 2012 року № 59 « Про затвердження плану дій з підготовки до переходу на новий Державний стандарт початкової загальної освіти, згідно якого проведено моніторингові дослідження стану впровадження ІКТ у навчальний процес у початкових класах, готовності вчителів до використання цифрових та інформаційно- комунікаційних технологій у навчально-виховному процесі, моніторинг виконання програми «Впевнений старт» щодо підготовки дітей 5-річного віку до навчання . Плануємо провести моніторинг стану фізичного здоров»я учнів початкових класів, створити ресурсну базу відеоуроків для 1 класу. 28 березня відбулася нарада з керівниками навчально-виховних закладів з актуальних проблем організації навчально-виховного процесу у 1 класі, організовано

методичний міст між дошкільною та початковою ланками «Дай руку, першокласнику», на якому вчителі та вихователі дошкільних закладів обмінювалися досвідом роботи . Проведено засідання круглого столу «Особливості проведення адаптаційного періоду в першому класі», «Ігрова діяльність на уроках з першокласниками». Динамічна група вчителів початкових класів працює над вивченням нових програм навчальних предметів та аналізом підручників для першого класу. Творча група вчителів підготувала методичні рекомендації «Особливості проведення уроків у першому класі». Для вчителів початкових класів, які будуть навчати учнів 1 класу, організовано групи взаємонавчання з питань впровадження Державного стандарту. Центр практичної психології та соціальної роботи розробив «Методичні рекомендації для вчителів щодо створення сприятливого психологічного і фізіологічного середовища для навчання першокласників» та «Інструментарій для оцінки стану психологічної комфортності молодших школярів», проведено міні-консиліум для молодих вчителів, які викладають у початковій школі « Педагогічні технології… Шлях до професійного успіху», міжшкільні навчально-методичні обміни досвідом роботи з шестирічками на тему : «Як зробити навчально-виховний процес у першому класі цікавим і радісним». У всіх навчально-виховних закладах організовано батьківські збори, конференції, психолого- педагогічні консультпункти для батьків, дні відкритих дверей. У всіх навчально-виховних закладах організовано батьківські збори, конференції, психолого- педагогічні консультпункти для батьків, дні відкритих дверей.

Учитель сьогоднішньої школи повинен «озброїти» дитину високим рівнем грамотності, навичками оперування числами та критичного мислення, сприяти розвитку здоров»я та благополуччя; створити умови для розкриття потенціалу кожної дитини завдяки переживанню широкого спектру цікавих, добре спланованих досвідів, які допомогли б сформувати такі риси , як активна громадянськість, ініціативність, творчість.

Тільки спільні зусилля працівників освіти, батьків створять умови для реалізації першочергових завдань початкової школи, які прописані в новому Державному стандарті початкової загальної освіти. І нададуть дітям можливість стати:

- успішними учнями.які отримують задоволення від навчання та досягають у ньому успіхів;

- упевненими людьми, які здатні жити безпечним, здоровим та повноцінним життям;

- відповідальними громадянами, які роблять позитивний внесок у суспільне життя.

Поради батькам майбутніх першокласників

Для кращого вивчення індивідуальних можливостей та стану здоров’я кожного першокласника, здійснення особистісно зорієнтованого навчання та виховання, спільної підготовки і проведення батьківських зборів рекомендуємо батькам активно співпрацювати з учителем, школою. Важливо, щоб батьки, особливо на першому році навчання дитини, підтримували постійний зв’язок зі школою, щоб знати, як проявляє себе дитина, які в неї проблеми.

Особливо важливо у період адаптації до школи зберегти загальне позитивне ставлення учня до своєї особистості в цілому, що залежить переважно від оцінок дорослого. У першому класі це, по суті, відображення оцінки вчителя на основі результатів навчальної діяльності. Емоційний стан першокласника на уроці, у школі, вдома, в спілкуванні з друзями визначає вчитель, оцінюючи його на уроках у школі. У цьому віці дитина потребує корекції і підтримки в налагодженні стосунків з оточуючими, існує потреба в обговоренні певних питань взаємодії з ними. Проте головним прийомом впливу стає порада, роз’яснення окремих ситуацій, дружня розмова. (Наголошую, що у 1 класі дається словесна характеристика знань, умінь і навичок учнів. Тривалість уроків у загальноосвітніх навчальних закладах у перших класах становить 35 хвилин. Учням 1 класу домашні завдання не задаються. Але пам’ятайте, що програмою визначено, що кількість слів для читання вголос на кінець навчального року має складати 20 – 30 слів на хвилину).

Шановні батьки, питання або проблеми, які будуть виникати підчас навчання у 1 класі, не залишайте поза увагою, звертайтеся до вчителя, керівника навчального закладу, методичної служби відділу освіти.

Підготовка дітей до школи у нашому селі здійснюється різними формами: через охоплення їх суспільним вихованням у дошкільних навчальних закладах, функціонування підготовчої групи «Росинка»,здійснення підготовчих занять з дітьми, які не відвідують ДНЗ у районному будинку школяра

Кожен із них має свої особливості, однак спільним для всіх є забезпечення малюкові успішної адаптації до шкільного життя. Особливий акцент при цьому робиться на здоров'ї дитини (фізичний критерій); стані психіки (психоемоційний критерій); відносній соціальній зрілості (соціальний критерій). Дитину обов'язково готують до школи з урахуванням набутого соціального досвіду, який вона отримує завдяки спілкуванню, грі, спільній діяльності тощо.

Готовність до школи передбачає створення і подальше конструктивне втілення оптимальної ефективної програми гармонійного розвитку дитини на основі врахування її індивідуальних особливостей. Підготовка не зводиться до набуття суми теоретичних знань, до вузькоприкладного «вправляння». В ідеалі дитину бажано готувати до школи приблизно за 1-2 роки до її вступу туди, але і протягом декількох місяців інтенсивних ігрових занять можна досягти істотних результатів. У цьому батькам допоможуть спеціалісти - психологи, педагоги, вихователі.

Особливості підготовки дитину до школи.

Звісно, важливо, щоб дитина пішов до школи фізично підготовленим, але це далеко ще не єдину умову. Однією з найбільш необхідних моментів є психологічна готовність. Її зміст включає у собі певну систему вимог, які пред'явлені дитині під час навчання, й важливо, щоб було здатний дати їм раду. Психологи ділять готовність до школи втричі виду: особистісна готовність, вольова готовність і інтелектуальна готовність.

1.Личностная готовність складається з навичок й уміння ввійти у контакти з однокласниками й найзатребуваніші вчителі. Адже діти, навіть ті, які в дитсадок і певний час без батьків, опиняються у школі серед незнайомих людей.

Уміння дитини спілкуватися з однолітками, діяти з іншими, поступатися, підпорядковуватися в разі потреби — якості, що забезпечують йому безболісний адаптацію до новому соціальному середовищі. Це створенню сприятливих умов подальшого навчання у школі.

Дитина немов би мусить готовим соціальної позиції школяра, без якої йому буде складно, навіть коли він інтелектуально розвинений. Такі діти часто навчаються нерівно, успіхи виходять лише один за тими заняттях, що дитині цікаві, інші ж завдання він виконує недбало, наспіх. Ще гірша, якщо діти не бажають іти до школи і віддали навчатися. Це недолік виховання, і такий поведінка є наслідком залякування школою, якщо дитина невпевнений у собі, боязка (“Ти двох слів зв'язати не можеш, чого ж ти до школи підеш?”, “Ось підеш до школи, там тобі покажуть!”). Тому необхідно створити правильне уявлення про школу, позитивне ставлення до вчителям, до книжок.Личностной готовності до школи батьки мають приділити особливу увагу. Вони мають навчити дитини взаємовідносинам з однолітками, створити обстановку вдома, щоб малюк почувався яка й їй хотілося йти до школи.

2. Вольова готовність. Бо в школі дитини чекає напружена праця. Від неї знадобиться робити як те, що хочеться, але те, що потребує вчитель, шкільний режим, програма.

До 6 років відбувається оформлення основних структур вольового дії. Дитина здатна поставити мета, створити план дії, реалізувати його, подолавши перешкоди, оцінити результат свого дії. Звісно, усе це виробляється ні свідомо й визначається тривалістю виробленого дії. Але зміцнити вольове знання себе може допомогти гра.

>Понимающие батьків на період роботи у домі квартиру перетворюють на палубу корабля, космодром, лікарню, де виконуються із задоволенням, без загроз і насильства, певні завдання. У віці 6 року, вона здатний вже аналізувати власні руху, і дії.

Тому він може свідомо заучувати вірші, відмовитися від гри заради виконання будь-якого “дорослого” завдання, здатний подолати страх перед темній кімнатою, не заплакати приушибе. Це важливо задля розвитку гармонійної особистості. Також важливим аспектом може бути формування в дитини пізнавальної діяльності. Вона у формуванні в дітей вікомнебоязни труднощів, прагненні не пасувати їх, вирішувати їх самостійно чи з невеличкий підтримкою дорослих. Це дитині управляти своєю поведінкою у шкільництві. А складається поведінка за наявності між дорослою і дитиною взаємовідносин дружніх, партнерських.

3. Інтелектуальна готовність. Важливо, щоб дитина до школи був розумово розвинений. Але розумовий розвиток не залежить від великому словниковому запасі. Умови життя змінилися. Тепер дитини оточують різні джерела інформації, і буквально всмоктують нові слова висловлювання. Словник їх різко зростає, але це ще отже, що також розвивається і мислення. Тут немає прямій залежності. Дитина обов'язково мусить навчитися порівнювати, узагальнювати, робити самостійні висновки, аналізувати. Тому дослідники дошкільнят встановили, що вона 6 років здатний засвоїти факти взаємодії організму з середовищем, залежності між формою предмети й його функцією, прагненням і поведінкою. Але сягає він цієї здібності тільки тоді ми, коли з дитиною займаються. Причому, ззовні навчаючи, а у спілкуванні. Дітей дошкільного віку характеризує загальна допитливість. Це вік “чомучок”.

Однак найчастіше може бути, що допитливість гасне, і у школі, навіть початковій, в дітей віком виникає інтелектуальна пасивність. Ця пасивність наводить в число відстаючих. Як уникнути? Психологи радять завжди відповідати стосовно питань, які ставить дитина, оскільки спілкування з батьками — величезна і цінність для дитини. Якщо своєю присутністю ви підтримуватимете його інтерес пізнання, то маляті буде легше розвиватися. На жаль, батьки часто відмахуються від набридлих питань — це і є основою інтелектуальної пасивності. Також до цього веде і “>пичкание” дитини готовими знаннями.

Навіть коли виявляється, що він сам може знайти дедалі нові властивості предметів, помітити їх подібність і розбіжності. Тому необхідно з дитиною здобувати знання про світ і формуватиме розумові навички. Нехай він сьогодні навчиться орієнтуватися у навколишньому середовищі осмислювати отримані відомості.

До шести-семи років дошкільник повинен добре знати свою адресу, назва міста, де він живе, назва країни, столиці. Знати імена і по батькові батьків, де працюють і розуміти, що й дідусь — чийсь тато (батька чи матері). Орієнтуватися в добі року, їх послідовність і основних ознаках. Знати назви місяців, днів тижня, рік. Знати основні види дерев, квітів, розрізняти домашніх і тварин.

Діти повинні орієнтуватися у часі, просторі і близькому соціальному оточенні. Спостерігаючи природу, вони помічати просторово-часові і причинно-наслідкові відносини, узагальнювати, зробити висновок. У дошкільнят ці знання приходять з досвіду. Але якщо ні поруч розуміє дорослого, то відомостей про навколишній світ розрізнені, поверхневі, включено у загальне полотно. Тому буде незайвим обговорити з дитиною переглянутий фільм і навіть мультфільм, поставити декілька питань про прочитане, аби переконатися, що вона зрозумів певне явище природи, вчинки тварин, людей.

Часто діти всі розуміють по-своєму. Якщо це фантазування (Дід Мороз приносить взимку подарунки), годіразуверять у тому дитини, але це явне нерозуміння того що відбувається, потрібно

пояснити ситуацію не так важко для свідомості дитини. Прикладом може бути питання: “Хто всіх сильніше в казці “Ріпка”?”. Йому часто діти відповідають: “Мишка”. І потім запитань і пояснень вони дійдуть правильного розв'язання.

Розмова з дитиною мала бути проста не надто довгою, оскільки може відчути нудьгу і стомлення. Інтерес — головна складова спілкуванні. Розпалюють інтерес навідні питання, наприклад, подібність і відмінності двох предметів (м'яч, повітряний кулю), двох явищ (дощ, сніг), понять (країна, місто). Відмінності встановлюються найчастіше легко, а подібності складніше. Нехай дитина узагальнює у групу предмети (ліжко, стіл, стілець, крісло — меблі). Поступово ускладнюйте завдання, попросіть назвати предмети, у яких можна щось покласти, предмети, що світяться, тощо. буд. Ця гра корисна й цікава для дитини.

Просіть дитини переказати фільм чи книжку, особливо що він читав її самостійно. Якщо ви хоч не розумієте, що йдеться, отже, й немовля погано зрозумів сенс прочитаного чи переглянутого.

За можливості захистіть дитини від переглядів дорослих фільмів. Такі фільми лишезасорят його свідомість. Марно розвивати свою дитину лише щодо одного напрямі, оскільки може не орієнтуватися у інших галузях знань. Ця пересторога стає належить до тих батькам, які хочуть зробити висновки з сина чи дочки вундеркінда. Не слід поспішати, оскільки ваш обдарований, незвичайний вона може шукати місця у колективі і адаптуватися до шкільної програми. Потрібно намагатися не фіксувати його на вузької “спеціалізації”, а допомогти розвиватися гармонійно, всебічно, зважаючи на вікові особливості дитячої психіки і здоров'я.

Гра як підготовка до школи

Корисні гри різні. Навіть “несерйозні” гри: в “лікарню”, “дочки-матері”, “школу”. Особливо цінно, як у таких іграх беруть участь відразу кількох дітей. Це розвиває колективізм, дитина навчається будувати взаємовідносини, розв'язувати виниклі конфлікти. Діти освоюють доросле життя, систему поведінки, обов'язки. Вчаться виконувати вказівки “дорослого”.

І головне — усе відбувається без примусу, легко і з бажанням. Розвивається уяву — ось уміння представити собі, “було б, якби...”.

Корисні ігри з пластиліном, олівцями тощо. буд. Тобто чільне місце підготовкою до школи займає ліплення, аплікація, малювання, конструювання. У цих заняттях розвивається уявлення про мир, предметах, тварин, людях. Також розвивається вміння подумки уявляти собі предмети, “розглянути” в умі. Пізніше це стане важливим щодо фізики, геометрії та інших. Малюючи, ладу, дитина переживає радість творчості, самовиражається. Конструювання з кубиків вимагає

розв'язання інженерних завдань. Він вчиться у умі відповідати силою-силенною питань у тому, як зробити так будинок, що він не розсипався, тощо. буд.

Батьки можуть підключитися до процесу ігри та зовсім ненав'язливо запропонувати цікавий сюжет чи конструкцію.

Головне — не ущемити самостійність дитини. Треба спонукати його до пошуку ідей коштів на свою втілення.

Батьки повинні розуміти, що найкраща підготовка до школи — це природний бажання дитини грати, а чи не серйозні заняття на задану тему. Не гасіть інтерес!

У вашого сина чи дочки виповнилося років. З семирічного віку Закону про загальним навчанні дитина вступає у перший клас школи. Перед вами виникає запитання, як підготувати дитину до школи, коли розпочати таку підготовку, щоб ні важким перехід від моєї родини чи дитсадка до школи.

У в дитини виявляються нові інтереси і запити: він усе частіше просить вас розповісти казку, читати книжки, ставить запитання: «Нічого написано? То яка то літера? Як зазначається моє ім'я?» Часто несподівано вам він пише на папері, піску літери, цифри. Знаючи кілька літер, він намагається самоуком або за допомогою старшим братам і сестер читати і писати окреме слово.

Усе це вам треба врахувати, вчасно задовольнити, підбадьорити й направити бажання дитини те що, аби оволодіти основами грамоти й рахунки. Треба допомогти їй у цьому шляхом посильних і залученні цікавих йому занять, які чергуються з грою і з практичної діяльністю. Проте невміле керівництво заняттями тягне у себе засвоєння неправильних прийомів читання і автора листа. Щоб батьки допускали образливих помилок, складена і видана «Абетка».

Займаючись з дитиною по «Азбуці», не тільки дасте йому основи читання, листи і рахунки, а й будете сприяти розвитку мислення та промови дитини шляхом розмов по ілюстрацій книжки з змісту читаються текстів, стеження над оточуючої життям.

Упорядники «>Азбуки» разом із художниками, які працювали над ілюструванням її, поставили собі завдання не лише навчальні, а й веселу книжку, яка б залучити дитини, викликати в нього намір учитися й учитися залишити яскраве враження. У тематиці ілюстрацій тексти багато ігрових

моментів: тут діють хлопці йзверята, ляльки, ведмедика; серйозні заняття переплітаються з розвагою, жартом.

Перш ніж розпочати навчання дітей з «Азбуці», треба познайомити його із загальним виглядом книжки, звернувши увагу до ілюстровану обкладинку, першу і останню сторінки, на цікаві малюнки на форзаці, щоб дитині від початку з'явився інтерес до книжки та занять.

Навчання дитину і підготовку його до школи слід ведуть у бадьорому тоні, в ігровий, цікавою формі, розкриваючи проти нього світ довкола себе, стосунків між людьми, їх заняття, працю, відпочинок.

Кожне заняття знову сторінці «>Азбуки» починається з розмови, у процесі якого не лише навчатися правильно не лише збагачує своє мовлення новими словами, а й одержує нові уявлення про нашому житті. Під час бесіди рекомендується використовувати життєвий досвід минулого і враження дитини, його спостереження над оточуючої життям і працею людей (що вона бачила, що чув, що робив сам). Розмови повинен мати виховує зміст. На прикладах потрібно пояснювати дитині що добре, що погано.

Для розвитку дитині,ЗнайКак налагодити з нею заняття з малювання, фізкультури, вивчення віршів, пісеньок, рухів під музику, тренувати їх у розповіданні хоча б раз на тиждень читати йому вголос художні твори із наступною бесідою про прочитане.

Для занять дитини слід обладнати куточок, помістити там стіл за ящиком і стільчик, відповідні зростанню дитини, на стіну повісити поличку, яку дитина має прибирати потрібні занять посібники та матеріали. У його куточку дитина відпо-відає порядок. Треба давати можливість проводити дозвілля у цьому куточку і у вільний час, що він цього побажає.

Навчальний матеріал, вміщений у книзі, забезпечує заняття протягом восьми-дев'яти місяців, приблизно вересень - травень, цебто в звичайний навчальний рік. Щоб не стомлювався, передбачаються перерви в заняттях: осінній – один тиждень наприкінці жовтня, зимовий – два тижні до початку січня, весняний — один тиждень наприкінці. Закінчувати заняття рекомендується до 20-25 травня. Три літні місяці проводити годі було. За літо дитина повинна вдосталь відпочити, набратися сил, оскільки із він почне відвідувати школу.

Перший клас, чи Як підготувати дитину до школи

Кожен батько серйозно готується до вступу дитини на шкільне життя: витрачається чимало зусиль і придбання "всього потрібного". Проте Просто одягти дитини на красиву шкільну форму і дати до рук модний ранець з різнобарвними зошитами тепер уже недостатньо - для успішного початку шкільного життя кожному дитині необхідна психологічна підготовка.

Бути готовим навчитися

Для 7-літнього дитини школа - це певного роду стрес, оскільки він працює дорослим, отже, неспроможна лише витрачати час накукли-машинки і відпочивати, тепер він повинний носити ранець і писати б у зошити, а після повернення додому ще виконувати домашнє завдання, Не тільки дивитися мультфільми. Він - першокласник, і батьки мають усвідомити всю відповідальність цього й підготувати щодо нього дитини. Одне аспектів підготовки до школи - психологічний.

Психологічна готовність

Оце той і достатній рівень психічного розвитку і освоєння шкільної програми за умов навчання у колективі однолітків. Вона формується в дітей віком на сім років шляхом спеціальних занять. Психологи виділяють 2 аспекти психологічної, готовності дитину до школи: особистісна (мотиваційна) і інтелектуальна. У плані в дитини може бути певний рівень пізнавальних інтересів, готовність зміну соціальної позиції, бажання вчитися. Ваш вона може з радістю піти у школу, але ці значить, що він прагне ним вчитися. Ходити до школи і віддали навчатися - великі різниці. Як дитячий психологЛ.А. Венгер "Бути готовий до школі - означає вміти читати, писати і слід вважати. Бути готовий до школі - означає бути як готовим всього цього навчитися".

Необхідно забезпечити в дитини ряд навичок і умінь. Наприклад, вміння долати труднощі, доводити розпочату справу остаточно. Необхідні для зі школи і аналітичні навички: вміння порівнювати, зіставляти, робити і узагальнення. І тому читайте зі своєю дошкільням книжки, і потім просите коротенько викласти суть прочитаного. Це привчає дитини аналізувати сенс тогочасні книги й робить її мова зв'язковою, закріплюючи у Словнику нові слова. Крім цього, обов'язкові майбутньої першокласника такі риси як: допитливість, увагу, зосередженість, пам'ять, посидючість, потреба у пошуку відповіді питання, і навіть вміння регулювати свою поведінку, виконувати тривалий час невідь що привабливе завдання. Всі ці навички можна напрацьовувати щодня (гри, ліплення, читання, спілкування).

>Личностная готовність

Це потреба спілкуватися з однолітками й уміння спілкуватися, здатність втілювати учня, і навіть адекватність самооцінки малюка. Важливо створити мотивацію для дитини, аби в неї виникло

бажання учитися й учитися дізнатися щось нове і корисне. У цьому вся допоможе розповідь батьків про школу, вчителів, про знаннях. І, безсумнівно, дитина повинна бути пристосована до життя, почуватися впевнено, перебуваючи а поза домом. Йому слід вміти самостійно вдягатися і роздягатися, перевзуватися, зав'язувати шнурки, справлятися з гудзиками та блискавицями на одязі, вміти користуватися громадським туалетом. На готовності дитини йти до школи позначається те, як з ним спілкуєтеся. Чи часто ви кажете: "Оце з тобоюнянчусь, а школу із тобою так носитися нічого очікувати"? Або: "Знову відволікаєшся. От у школі поставлять тобі два - по поведінці, і здвоечниками хто б дружить". Якщо можна, то уникайте таких фраз і створюйте в дитини позитивний образ школи. Усе це слід дитині, щоб почуватися комфортно почувалися в умовах.

З іншого боку,врачи-неврологи радять звернути пильну увагу до загальний стан дитини. Привчайте його режиму дня. Особливо це задля дітей, які ходять з якоїсь причини у садок. Нехай дитина влітку, перш ніж піти у перший клас, постає о 7-й чи 8 ранку і обов'язково чергує відпочинок з заняттями. Дотримання режиму дозволить першокласнику плавно ввійти у режим навчання, і один стресовий чинник в дитини стане трохи менше. Після війни школи він повинен обідати, відпочивати, гуляти і потім сідати за уроки.

Прості рекомендації

Не зайве перед школою звернутися до фахівців, якщо в вашої дитини є хронічне захворювання. Якщо захворювання немає, можна у педіатра отримати рекомендації для оздоровлення дитини, і навіть пройти курсвитаминотерапии і курс у зміцненні імунної системи, щоб стресова навантаження, пов'язана з першим класом, була за.

Потрібно поспостерігати дитину протягом перших місяців його шкільного життя. Можливо, він став агресивним, нестриманим чи плаксивим. Це є підстави у тому, які проблеми вашого першокласники. Якщо це пов'язано з адаптацією до нових умов, то допоможе психолог. Якщо йому це стосується, що вона не засвоює матеріал, неспроможна знайти контакт з однолітками, тоді необхідно звернутися до неврологові. Якщо ж є ваша дитинасоматически ослаблений, фізично не переносить існуючі навантаження, втомлюється чи мучиться головний біль, варто подумати про щадному режимі навчання, наприклад, вдома.

Незадовго до його 1 вересня випливайте простим рекомендаціям. Познайомте дитину поруч із його учителем на початок занять. Відвідайте його майбутню класну кімнату, надайте їй посидіти за партою і всі розглянути, щоб обстановка не здавалася дитині незнайомій, прогуляйтеся разом у школі, і шкільного подвір'я. Постарайтеся заздалегідь познайомити дитину поруч із деякими з його однокласників. Розкажіть дитині про розкладі уроків і часу, відведеним на уроки, зміни, обід. Запитайте дитину про її почуття і враження від першого дні, у школі. Заспокойте його занепокоєння та скажіть, що з виникненні можливих проблем ви допоможете їй їх дозволити.

Отже, дотримання режиму, психологічне налаштування дитини, турбота про його й батьківська любов дуже допоможуть вашій дитині, що він піде навчання у перший клас.

Учні і учениці

Отже, дитина пішов до школи. Не просто дитина, а хлопчик чи дівчинка, першокласник і першокласниця, із притаманними їм особливостями сприйняття, мислення, промови, емоцій, з особливою організацією мозку, з різними установками, типами характеру і навички поведінки, різні за своєму біологічному віку.

Дуже цю справу - розпочати шкільне життя. Звикання до школи, до нового життю, до нових вимог називається шкільної адаптацією, і в тих дітей протікає легко і швидко, а й у інших - важче й довго. Отож Європа важче адаптується до нову ситуацію? Зазвичай це хлопчики. Дівчатка більш товариські,контактни, легше перебудовують свої взаємини, повторюють ситуацію. Хлопчики незалежно від зміні звичного життя страждають більше. І ось парадокс: самі хлопчики значно частіше, ніж дівчинки, прагнуть новому, до змін у життя, самі змінюють ситуацію. Це йдуть у походи і поза відсутністю непрохідних джунглів лізуть в незвідані нетрі будівництв, горищ і підвалів.

Різні здібності

Хлопчики й дівчатка 6 - 7 років готові до шкільного навчання дуже неоднаково. Відмінності полягають у кілька кращої інтелектуальної іемоционально-личностной готовності дівчаток, через що вони, опинившись у початковій школі, мають низку переваг. Тому невипадково шкільна успішність хлопчиків і вісім дівчат у першому також різниться. Зокрема, усереднена оцінка успішності хлопчиків по основним предметів дорівнює 3,9 балів (по традиційної 5-бальною шкалою), а й у дівчаток - 4,3 бала. Природно, що не користь хлопчиків різниться і фізіологічна "ціна", яку "платить" організм дитини за процес навчання. Так, до кінця навчання у першому стомлення в хлопчиків у середньому 6 разів більше, ніж в дівчаток.

Шкільна успішність хлопчиків і вісім дівчат великою мірою залежить від уроджених особливостей функціональної організації мозку. Вважається, що з хлопчиків довше дозріває ліву півкулю, а й у дівчаток - праве. Дівчатка загалом вважаються більш "мовними", вони за починають говорити, отже, і всі психічні функції, що з'являються після виникнення промови, розвиваються нинішньому тлі. Їм зазвичай легше навчатись у школі, по крайнього заходу, у початковій і середній. Хлопчики найчастіше починають говорити трохи згодом, і по певного віку їх психічне розвиток проходить без

пресингу власної промови. Зате раніше формується спеціалізація правого півкулі мозку по просторово-часової орієнтації.

Привертає увагу і те обставина, що з дівчаток позначки протягом року з різних предметів відрізняються незначно, звичайно понад 1 бал. У хлопчиків відомості частіше рясніють повний набір з "трійок", "четвірок" і "п'ятірок". Можливо, це пов'язано з тим, що хлопчики хворобливіше реагують вимушені використовувати різні типи мислення, залежно від предмета. І це дівчата з успіхом застосовують те ж тактику щодо цілком різного матеріалу.

Багато залежить від темпераменту

Дуже значний внесок у шкільну успішність першокласників привносятьиндивидуально-типологические особливості, зокрема, всім добре відомі типи темпераменту. Нагадаємо, що й лише чотири: холерик, сангвінік, флегматик і меланхолік. Отож, найбільше проблеми з отриманням високих оцінок відчуваютьмальчики-меланхолики ідевочки-холерики. Цілком імовірно, складнощі у отриманні високих оцінок в дітей із даними типами темпераменту багато чому визначаються невідповідністю їхньої поведінки стереотипним уявленням про мужності і жіночності, яких дотримується переважна більшість людності, зокрема та їхні вчителі. Так,мальчики-меланхолики дуже ранимі, вразливі і повільні. Їм вистачає жвавості, активності, прагнення відстоювати себе і свій позицію. Що стосується невдач вони можуть і поплакати. Зрозуміло, таку поведінку розцінюють як ні хлоп'яче і частенько засуджується як однолітками, а й самотужки учителем.

>Девочки-холерики, навпаки, дуже активні, самостійні, бойки, запальні, неспокійні і непосидючі. У конфліктних ситуаціях вони активно відстоюють себе, часом із застосуванням бійки, що тішить оточуючих. Та й висидіти протягом сорока хвилин одному місці на таку дівчинки проблематично.

Найбільш "вдалим" з погляду навчання у початковій школі є сангвінічний тип темпераменту, особливо хлопчиків. Діти такого типу залежно від активні і живі, вони цілком товариські, позитивні, помірковано агресивні і тривожні. Саме сангвініки доставляють вчителю початкових класів найменше проблем. Однак слід зауважити, що, починаючи приблизно з середньої школи, тип темпераменту дитини перестає бути однією з визначальних чинників досягнення високих оцінок, і часом "незручний" холерик перебувають у числі найсильніших учнів, тоді як усіх влаштовує сангвінік перетворюється на розряд безнадійних трієчників.

Тривога

Чималий інтерес є також внесок у шкільну успішність такий психологічній складовій, як особистісна тривожність дитини. Зокрема, в хлопчаківсредне-високие і кілька завищені значення особистісної тривожності надають стимулюючий впливом геть шкільну успішність. Природно, що й особистісна тривожність дуже виражена, те добре вчитися такий хлопчик зможе. Як то кажуть, усе гаразд залежно від. І це в дівчат спостерігається прямо діаметральна картина: найвищі оцінки отримують дівчинки, мають середні і кілька знижено індивідуальні значення особистісної тривожності. Підвищені ж значення виразності даної психологічної характеристики призводять до формуванню страху зі школи і шкільної неуспішності.Объясняются такі відмінності тим, що підвищена тривожність в хлопчаків і вісім дівчат по-різному впливає, передусім, на мотиваційний компонент навчальної діяльності. Так, виявилося, що підвищена тривожність змушує хлопчиків всерйоз перейнятися і одержуваними оцінками, і власним відповідністю статусу школяра - практично дорослого самостійного людини. Природно, що такі турботи дуже позитивно позначаються ролі роботи дитину поруч із навчальним матеріалом. Підвищена ж тривожність в дівчаток зовсім на викликає заворушень щодо одержуваних оцінок, зате викликає серйозну стурбованість міжособистісними взаємовідносинами з дорослими і однолітками. От і виходить, що підвищену увагу таких дівчаток домежличностним взаємин із оточуючими починає заважати навчальної роботи і наводить, зрештою, до їх зниження шкільної успішності.

Навчання і агресивність

Розглянемо внесок у шкільну успішність із ще однією дуже цікавої особистісної характеристики дитини - агресивності. Високий рівень агресивності призводить до значному зниженню шкільної успішності, насамперед дівчаток. Цілком імовірно, дане явище пов'язані з неузгодженістю високої агресивності, знаходить своє відповідне вираження у поведінці таку дитину зі що склалися у суспільстві стереотипами жіночності. У хлопчиків зниження успішності спостерігається в тому разі, якщо індивідуальні показники агресивності є дуже високими, виходячи на розумні діапазони. Цікаво зазначити, що відсутність агресивності у структурі що формується дитині також призводить до зниження шкільної успішності, що, мабуть, свідчить про зниження енергетичних ресурсів організму дітей.

Ось виявляється, які вони різні, хлопчики й дівчатка, першокласники іпервоклассници. Які ж їм важко, коли вчитель у школі, і батьки вдома пропонують їм однакові шляху до знання. А самі вони ще дуже і занадто погано знають себе, щоб вибирати і торувати власні стежки, пізнавати світ інакше, мислити інакше, ніж пропонує вчитель.

На замітку

Ніколи не порівнюйте хлопчиків і вісім дівчат, не ставте тих - у приклад іншим: вони різні навіть із біологічному віку - дівчинки зазвичай старшеровесников-мальчиков.

Майте на увазі, що хлопчики й дівчатка по-різному бачать, чують,осязают, по-різному сприймають простір і орієнтуються у ньому, а головне - по-різному осмислюють усе з чим зіштовхуються у світі.

Не перестарайтеся, вимагаючи від хлопчиків акуратності і ретельності виконання вашого завдання.

Намагайтеся, даючи завдання хлопчикам, як у дитячому саду, у шкільництві, і у побуті, включати у них момент пошуку, вимагає кмітливості. Не треба заздалегідь розповідати й наочно показувати, що як робити. Слід підштовхнути дитину до тому, що він сам відкрив принцип рішення, навіть наробивши помилок.

З дівчатками, коли їм важко, треба разом, на початок роботи, розібрати принцип виконання завдання, що як потрібно зробити. Разом про те, дівчаток треба поступово вчити діяти самостійно, Не тільки із заздалегідь відомим схемами, підштовхувати для пошуку власних рішень незнайомих, нетипових завдань.

Учіться з дитиною, об'єднуйтеся з нею проти об'єктивних труднощів, станьте союзником, а чи не противником чи стороннім спостерігачем.

Перехід від дошкільного дитинства до шкільного, як вказувалаЛ.И.Божович (1968), характеризується рішучим зміною місця дитини на системі доступних йому взаємин держави і всього образу його життя. У цьому слід підкреслити, що становище школяра створює особливу моральну спрямованість дитині. Він вчення непросто діяльність із засвоєнню знань але тільки спосіб підготовки себе на майбутньому, воно усвідомлюються і переживається дитиною як він власна трудова обов'язок, як він що у повсякденні оточуючих людей. Те, як буде справлятися маленький школяр відносини із своїми шкільними обов'язками, успіх чи неуспіх у навчальних справах, має йому гоструаффективную забарвлення. Отже, питання шкільного навчання — це питання освіти, інтелектуального розвитку, а й формування її особистості, питання виховання.

У зв'язку з цим гостра проблема готовності дитину до шкільного навчання. Тривалий час вважалося, що критерієм готовностіитину до навчання є рівень її розумового розвитку.Л.С. Виготський однією з перших сформулював думка, що готовність до шкільного навчання не стільки у кількісному запасі уявлень, як у рівні пізнавальних процесів. На думкуЛ.С. Виготського, виробити готовність до шкільного навчання — отже передусім узагальнювати і диференціювати у категоріях предмети і явища навколишнього світу.

Концепції готовності до шкільного навчання як комплексу якостей, їхнім виокремленням уміння вчитися, дотримувалися А.В. Запорожець, О.Н. Леонтьєв, В.С. Мухіна, АА. Люблінська. Вони беруть у поняття готовності до навчання розуміння дитиною сенсу навчальних завдань, їх на відміну від

практичних, усвідомлення способів виконання дії, навички самоконтролю і самооцінки, розвиток вольових якостей, вміння спостерігати, слухати, запам'ятовувати, досягти вирішення поставлених завдань.

Вирізняють три основні лінії, за якими має вестися підготовка до школи:

По-перше, загальна розвиток. На той час, коли дитина стане школярем, його загальне розвиток має досягти певного рівня. Йдеться насамперед про розвиток пам'яті, уваги і особливо інтелекту. І тут нас цікавить як наявний в нього запас знань і уявлень, і вміння, кажуть психологи, діяти у внутрішньому плані, чи, інакше кажучи, виробляти деякі дії умі;

По-друге, це вміння довільно управляти собою. У дошкільного віку яскраве сприйняття, легкопереключаемое увага фахівців і хороша пам'ять, але довільно управлятимуть він як слід, не вміє. Він може надовго й у деталях запам'ятати якусь подію чи розмова дорослих, можливо, не призначався для щодо його вух, коли він чимось сподобався йому увагу. Але зосередитися скільки-небудь тривалий час у тому, що ні викликає в нього безпосереднього інтересу, важко. Тим часом це вміння необхідно виробити на момент вступу до школи. Як і вміння ширшого плану — робити як те, що тобі хочеться, але те, що треба, хоча, то, можливо, не зовсім хочеться і навіть не хочеться;

По-третє, формування мотивів, що спонукають до вченню. Є у вигляді інший природний інтерес, який виявляютьребятишки-дошкольники до школи. Йдеться вихованні дійсною та глибокої мотивації, що зможе стати спонукальною причиною їхньої прагнення придбання знань.

Всі ці три лінії однаково важливі, і жодну не можна обійти увагою, щоб навчання дитини не закульгала від початку.

Можна виділяти окремі боку готовності до школи: фізичну, інтелектуальну,емоционально-волевую, особистісну і соціально-психологічну.

Що розуміємо під фізичної готовністю?

Загальне фізичний розвиток: нормальний вагу, зростання, обсяг грудях, м'язовий тонус, пропорції, шкірний покрив й інші показники, відповідні нормам фізичного розвитку хлопчиків і вісім дівчат6—7-летнего віку країні. Стан зору, слуху, моторики (особливо малих рухів пензлів рук і пальців).

Стан нервової системи дитини: рівень її збуджуваності і необхідність урівноваження, сили та рухливості. Загальне стан здоров'я.

У зміст інтелектуальної готовності включають як словниковий запас, кругозір, спеціальні вміння, а й рівень розвитку пізнавальних процесів; їхня зорієнтованість на зону найближчого розвитку, вищі форминаглядно-образного мислення; вміння виділяти навчальну завдання, перетворювати їх у самостійну мета діяльності.

Під особистісної і соціально-психологічної готовністю розуміють сформованості новому соціальному позиції («внутрішня позиція школяра»); формування групи моральних чеснот, необхідні вчення; формування довільності поведінки, якостей спілкування з однолітками і дорослими.

>Эмоционально-волевую готовність вважають сформованої, якщо вона вміє ставити мета, приймати рішення, намічати план дії, докладати зусиль для її реалізації, долати перешкоди. В нього формується довільність психічних процесів.

Іноді різні аспекти, що стосуються розвитку психічних процесів, зокрема мотиваційну готовність, об'єднують терміном психологічна готовність на відміну моральної і зниження фізичної.

Залежно від вибору тій чи іншій концепції готовності дитину до систематичного шкільного навчання практичний психолог вибирає основні її критерії і підбирає відповідні методики їхнього діагностики.

Як критеріїв підготовленості дитину до школи можна взяти такі показники: 1) нормальне фізичний розвиток і координація рухів;

2) бажання вчитися;

3) управління своєю амбіційною поведінкою;

4) володіння прийомами розумової діяльності;

5) прояв самостійності;

6) ставлення до товаришів і дорослі;

7) ставлення до праці;

8) вміння орієнтуватися у просторі і зошити.

Готовність за першим критерію передбачає досить розвинену мускулатуру, точність рухів, готовність руки до виконання дрібних, точних і багатьох рухів, узгодженість руху руками і очі, вміння володіти ручкою, олівцем, пензликом.

Другий критерій включає наявність мотивів вчення, ставлення до нього як до дуже важливого, значимого справі, прагнення придбання знань, інтерес до визначених навчальним занять.

Зміст третього критерію включає довільність зовнішнього рухового поведінки, що забезпечує можливість витримувати шкільний режим, організовувати себе уроці; довільне управління внутрішніми психічними діями для цілеспрямованого спостереження явищ, зосередженості уваги для запам'ятовуванняизлагаемих вчителем або які у підручнику відомостей.

У четвертому критерії фігурує володіння прийомами розумової діяльності, яка передбачає певний рівень розвитку пізнавальних процесів дитини. Це диференціація сприйняття, що дозволяє спостерігати предмети і явища, виділяти у яких ті чи інші якості і боку, володіння логічними операціями, способами осмисленого запам'ятовування матеріалу.

П'ятий критерій — прояв самостійності — можна як прагнення шукати шляхи вирішення і пояснення всього нового і дивного, спонукання застосовувати різні шляху, давати різні варіанти рішень, обходитися в практичної діяльності без сторонньої допомоги.

Шостий критерій передбачає сформованість в дітей віком бажання її звички трудитися собі інших, усвідомлення відповідальності держави і важливості виконуваного доручення.

У зміст сьомого критерію входить вміння у колективі, рахуватися з інтересами й бажаннями товаришів, володіти навичками спілкування з однолітками і дорослими.

Восьмий критерій пов'язані з орієнтуванням у просторі і часу, знанням одиниць виміру, наявністю почуттєвого досвіду, окоміру.Підготовка дитини до школи (рекомендації для батьків)

1. Частіше розмовляйте у присутності дитини про школу, шкільне життя. Спрямовуйте дитину на серйозне ставлення до навчання.

2. Не приховуйте труднощів, які чекають малюка у школі, але формуйте у нього впевненість у їх подоланні.

3. Частіше звертайте увагу дитини на її зовнішній вигляд, хороші вчинки школярів.

4. Навчіть сина чи дочку найпростіших навичок самообслуговування (вмиватися, чистити зуби, одягатися, доглядати одяг, акуратно їсти).

5. Привчіть дитину лягати спати та вставати у певний час (лягати спати не пізніше дев’ятій годині вечора, вставати о сьомій годині ранку).

6. Заохочуйте малюка до малювання кольоровими олівцями, письма ручкою (написання паличок, кружечків, квадратиків).

7. прищеплюйте дитині дбайливе ставлення до книжок, олівців, зошитів, фломастерів. Навчіть їх правильно гортати сторінки.

8. Не стримуйте інтерес до навчання, заохочуйте малюка до набуття знань, обміну враженнями від почутого, побаченого.

9. У будь – якій конфліктній ситуації не принижуйте гідності дитини, прагніть заохотити її до самовдосконалення.

10. Завжди прагніть підтримувати вихователя, вчителя, не критикуйте його в присутності дитини.

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ

ПО ПІДГОТОВЦІ РУКИ ДИТИНИ ДО ПИСЬМА

З чого починати? Звісно з навчання письма – важливий крок у розвитку дитини. Його не можна розглядати ізольовано , а лише у взаємозв’язку з розвитком усного мовлення. І це невипадково, адже письмо , як і слухання й говоріння, є одним із видів мовленнєвої діяльності. Процес письма постійно супроводжується усним мовленням, оскільки дитина диктує собі те, що має записати. Якщо дошкільник має певні вади у вимові окремих звуків, це в майбутньому може негативно позначитися на письмі – спричинятиме помилки та пропуск і заміну літер. Тому розвиток усного мовлення є одним із пріоритетних напрямків підготовки руки дитини до письма.

Дослідження науковців свідчать про те, що рівень розвитку мовлення дітей залежить від ступеня сформованості дрібної моторики пальців рук. Недарма народна педагогіка впродовж багатьох століть зберігає значну кількість фольклорних творів, використання яких супроводжується активними рухами: «Сорока-ворона», «Пальчику,пальчику», «Горошок, бобошок» тощо.

Рухи пальців і кисті руки розвиваються в дитини поступово протягом усього дошкільного життя. Однак, на момент вступу дитини до школи не завершується процес закостеніння пальців кисті руки. Цим пояснюється невпевненість у рухах, дрижання пальців під час проведення прямих ліній, написання овалів та напівовалів, швидка втомлюваність. Труднощі, з якими стискається дитина під час письма, викликають у неї негативне ставлення до цієї діяльності. Тому дитина, яка робить лише перші кроки в набутті графічної навички письма, потребує постійної допомоги дорослого, адже саме він має перетворити складну для дитини діяльність на цікаву гру. Із чого тренування, з розминки, зі своєрідної зарядки для пальчиків. Ось наші рекомендації.

«БУДУ ВПРАВНИМ МУЗИКАНТОМ»- імітація гри на різних музичних інструментах (піаніно, скрипка, гітара, балалайка, бубон, флейта, сопілка, баян).

«ПАЛЬЧИКИ КРОКУЮТЬ» – імітація рухів для вимірювання довжини стола.

«УПІЙМАЮ – НЕ ВПУЩУ» – захопити і утримувати пальчиками будь-який предмет, іграшку.

«ПІДЙОМНИЙ КРАН» – перенести будь-який предмет кінчиками пальців з одного місця на інший.

«НАНИЖУНАМИСТЕЧКО» – нанизати на ниточку намистинки.

«УМІЛІРУЧКИ» – імітація рухів , які виконуються під час певної роботи ( як бабуся ліпить вареники, як дідусь пиляє дрова, як мама пришиває ґудзик, як тата керує машиною).

«ПАЛЬЧИКИ ТАНЦЮЮТЬ» – імітація пальчиками танцювальних рухів на столі.

Під час проведення тренувальних вправ слід пам’ятати, що вправляння стає цікавішим і ефективнішим, якщо набуває творчого характеру. Додавши трішки фантазії, руки дитини можна легко перетворити на казкових персонажів ( лисичку, зайчика, вовка), на різноманітні предмети (будиночок, стіл, човник ). Якщо ще й вивчити вірш і розіграти його за допомогою рук, то вже ніхто не згадає, що пальчикова гімнастика – це необхідна підготовча вправа для письма, оскільки дії з руками стають самостійними і мотивованими, підтримуються внутрішнім інтересом дитини до участі у своєрідній пальчиковій драматизації.

Після гімнастики слід виконати основні вправи – вправи з письма. Варто пам’ятати , що їх тривалість не повинна перевищувати 5 хвилин. Завдання батьків чи педагога під час організації та проведення їх полягає в пошуку додаткових стимулів, які б викликали в дітей інтерес і бажання виконувати непрості завдання. Таким стимулом , безперечно, можуть стати художні твори. Використання дитячої літератури в процесі підготовки до письма є необхідним засобом навчання, оскільки в школі під час виконання письмових вправ від дітей вимагається вміння уважно слухати, запам’ятовувати і відтворювати на папері сприйняту інформацію. Ось чому й підготовчі вправи з письма для дітей дошкільного віку повинні мати комплексний характер для розвитку всіх необхідних навичок.

Консультація для батьків: «Психологічна готовність

дитини до навчання у школі»

«Роки чудес» – так називають дослідники перші п’ять років життя дитини. Закладені в цей час емоційне ставлення до життя, до людей, наявність або відсутність стимулів до інтелектуального розвитку визначають подальшу поведінку та спосіб мислення людини.

Готовність дитини до школизалежить передусім від батьків. Якщо дитина відвідує дитячий садок, то це залежить від вихователів, адже підготовка дитини до школи передбачена програмою

дитячого садка. Але ці програми не повністю враховують психологічні аспекти проблеми. Отже, перед психологамистоїть завдання розробки критеріїв і показників саме психологічної готовності дітей до навчання.

Особливої уваги потребують так звані «домашні діти», які не відвідували дитячий садок. Вони, як правило, менш комунікабельні, важче встановлюють контакти з учителем та однолітками, не дуже комфортно почуваються в колективі, бояться залишатись у школі без батьків.

Часто батьки, а іноді й учителі, вважають основними показниками готовності до школи ознайомлення дитини з літерами, вміння читати, рахувати, знання віршів та пісень. Однак дослідження показують, що це мало впливає на успішність навчання. Відсутність цих умінь не потребує спеціальної індивідуальної роботи з дитиною, оскільки їх формування передбачається програмою та методикою навчання.

Психологічна готовність до школи – це такий рівень психічного розвитку дитини, який створює умови для успішного опанування навчальної діяльності. Компоненти психологічної готовності:

- мотиваційний;

- інтелектуальний;

- вольовий;

- емоційний;

- особистісний.

Мотиваційний компонент відображає бажання чи небажання дитини навчатися. Він дуже важливий, бо від нього залежить входження дитини в нову для неї діяльність, яка відрізняється від ігрової своєю обов’язковістю, розумовим напруженням, необхідністю подолання труднощів тощо. Розрізняють внутрішні, або пізнавальні, мотиви учіння, що характеризуються потребою в інтелектуальній активності, пізнавальним інтересом; і зовнішні, або соціальні, що виявляються в бажанні займатися суспільно значущою діяльністю, у ставленні до вчителя як до представника суспільства, авторитет якого є бездоганним. Внутрішні та зовнішні мотиви учіння складають

внутрішню позицію школяра, яка є одним з основних показників психологічної готовності до навчання.

Про наявність внутрішньої позиції учня можна говорити, якщо дитина:

1) Ставиться до вступу до школи та до перебування в ній позитивно, навіть в умовах необов’язкового відвідування школи прагне занять специфічно шкільного змісту;

2) Виявляє особливий інтерес до нового, власне шкільного змісту занять, віддає перевагу урокам грамоти та лічби, а не заняттям дошкільного типу (малювання, співи, фізкультура тощо), має належне уявлення про підготовку до школи;

3) Відмовляється від характерної для дошкільного дитинства організації діяльності та поведінки (віддає перевагу колективним класним заняттям, а не індивідуальному навчанню вдома; позитивно ставиться до загальноприйнятих норм поведінки (дисципліни);

4) Віддає перевагу традиційному для навчальних закладів способу виявлення рівня її досягнень (оцінка) перед іншими видами заохочення, характерними для безпосередньо-особистісних відносин (солодощі, подарунки);

5) Визнає авторитет учителя.

При вивченні мотиваційної готовності до навчання необхідно насамперед діагностувати внутрішні мотиви (наприклад, шляхом бесіди). Педагогічна робота в перші тижні навчання дітей у школі має бути спрямована на формування внутрішніх мотивів навчання.

Інтелектуальний компонент готовності дитини до школи передбачає:

1) Обізнаність, яка характеризується обсягом знань про навколишній світ: живу й неживу природу, деякі соціальні явища тощо;

2) Рівень розвитку пізнавальної сфери, що визначається диференційованістю (перцептивною зрілістю), довільною концентрацією уваги, аналітичним мисленням (здатністю розуміти суттєві ознаки і зв’язки між явищами), раціональним підходом до дійсності (відносним послабленням значення уяви), логічним запам’ятовуванням.

Проводячи корекційну роботу з інтелектуально непідготовленими дітьми, необхідно використати ігри, які розширюють світогляд дитини, тренують увагу, пам’ять, фонематичний слух, моторику та логічні ігри. Вольовий компонент виявляється в умінні керувати своєю поведінкою, у певному рівні розвитку довільності пізнавальних процесів. Навчання в школі потребує довільного сприймання, тобто вміння не тільки слухати, а й чути вчителя, товаришів, довільного запам’ятовування й відтворення, вміння довільно виконувати дії, робити не тільки те, що цікаво, а й те, що потрібно, доводити розпочату справу до кінця.

Емоційний компонент готовності виявляється в тому, що дитина іде до школи із задоволенням, радістю, довірою. Ці переживання роблять її відкритою для контактів з учителем, новими товаришами, підтримують впевненість у собі, прагнення знайти своє місце серед однолітків. Важливим моментом емоційної готовності є переживання, пов’язані з самою навчальною діяльністю та її першими результатами.

У проведенні психокорекційної роботи необхідно вчити дитину формувати мету, засоби її досягнення, бачити кінцевий результат своїх дій, вчинків, брати на себе відповідальність. Можна використовувати також комплекс занять із психогімнастики.

Особистісний компонент готовності передбачає кілька показників:

Самооцінка дитини шестирічного віку. До початку навчання в школі у дитини має бути сформована адекватна самооцінка. Самооцінка визначає характер ставлення до різних видів діяльності, впливає на взаємини однолітками, вчителем, стимулює або затримує просування школяра в навчальній діяльності.

Наприкінці дошкільного віку дитина прагне узгодженості свого ставлення і оцінки оточення з оцінками і ставленням дорослого. Цією особливістю шестирічки треба вміло користуватись дорослим у формуванні самооцінки дитини. Адже самооцінка значною мірою визначає рівень активності особистості. Діти з високою самооцінкою почуваються в класі більш упевнено, сміливо, активно виявляють свої інтереси, ставлять перед собою вишу мету, ніж ті, хто за рівних умов занижує самооцінку.

Рівень домагань. На підставі самооцінки складається і рівень домагань, який, на погляд дитини, їй під силу. Популярність дитини у групі, її загальна самооцінка залежить насамперед від успіху, який вона намагається здобути в сумісній дитячій діяльності. Таким чином, якщо забезпечити успіх діяльності малоактивним шестирічкам, які не користуються значною популярністю серед дітей, то це може привести до зміни їхньої позиції і стати ефективним засобом нормалізації відносин з однолітками, підвищити самооцінку дітей, їхню впевненість у собі.

Навички спілкування:

- Сформованість у дитини ставлення до вчителя як до дорослого, який володіє особливими соціальними функціями;

- Розвиток необхідних форм спілкування з однолітками (уміння встановлювати рівноправні стосунки тощо).

Навички спілкування дитини з дорослим дуже важливі, але цього недостатньо для формування комунікабельності. Вони повинні доповнюватись розвитком уміння спілкуватись, взаємодіяти з ровесниками.

Cпілкування з однолітками сприяє успішній адаптації в дитячому колективі, допомагає налагоджувати стосунки, зважаючи на думку оточення, без прагнення зайняти кращі ролі з використанням залякування, погроз, конфліктів Сформованість уявлень дитини щодо певної статі і володіння відповідними формами поведінки.

Отже, готовність дитини до школи, її майбутній успіх тісно пов’язані з тим, як вона ставиться до школи, наскільки контактує з однолітками і дорослими, як поводиться в конфліктних ситуаціях. Державний стандарт початкової освіти

Presentation Transcript

1. Про впровадження новогоПро впровадження нового Державного стандартуДержавного стандарту початкової загальної освітипочаткової загальної освіти методичні рекомендаціїметодичні рекомендації вчителю початкових класіввчителю початкових класів 2012-2013 навч.рік

2. Державний стандарт початкової загальної освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2011 р. № 462

3. Керуйтеся в роботі Нормативна база: • Закони України • «Про освіту» (ст.15, 36), • «Про загальну середню освіту» (розд.ІІІ, ст.12, 15, 16); • Постанова КМУ від 20.04.11 року №462 «Про затвердження Державного стандарту початкової загальної освіти» (на сайті МОНмолодьспорту України www.mon.gov.ua, Офіційний вісник України, 2011 р., № 33, ст. 1378)

4. Це важливо Державний стандарт початкової загальної освіти (поступово набирає чинності з 1 вересня 2012)

5. Затверджено Типові навчальні плани початкової школи • Передбачено поетапне введення їх в дію, зокрема: • - у 1-х класах загальноосвітніх навчальних закладів – з 2012/2013 навчального року; • - у 2-х класах загальноосвітніх навчальних закладів – з 2013/2014 навчального року; • - у 3-х класах загальноосвітніх навчальних закладів – з 2014/2015 навчального року; • - у 4-х класах загальноосвітніх навчальних закладів – з 2015/2016 навчального року.

6. Для учнів 1-го класу особлива увага має приділятися: • організації гарячого харчування; • облаштуванню кімнат для відпочинку; • облаштуванню приміщень для організації рухливих ігор, щонайменше одного на паралель класів; • обладнанню відокремлених туалетів (убиралень); • обладнанню відокремлених гардеробів з обов’язковим виділенням секцій для кожного класу тощо (лист МОН України від 10.12.04 № 1/9-633).

7. Державний стандарт включає такі освітні галузі: • “Мови і літератури”, • “Суспільствознавство”, • “Мистецтво”, • “Математика”, • “Природознавство”, • “Технології”, • “Здоров’я і фізична культура”. Зміст яких послідовно взаємозв’язаний із змістом відповідних освітніх галузей Державного стандарту початкової загальної освіти.

8. На замітку Позитивними змінами Державного стандарту початкової загальної освіти є забезпечення наступності змісту дошкільної та початкової загальної освіти, а також впровадження особистісно-орієнтованого підходу в навчально-виховному процесі початкових класів.

9. Треба знати Перевагами затвердженого документа є • розроблення єдиного змісту стандарту для усіх мов навчання, • використання здоров’язбережувальних технологій, • екологічна спрямованість освіти.

10. Згідно з вимогами Державних санітарних правил і норм улаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу (ДСанПіН 5.5.2.008–01) на п’ятнадцятій хвилині кожного уроку має проводитись фізкультхвилинка, що складається з динамічних, дихальних вправ, вправ для збереження зору, пальчикової гімнастики.

11. Складаючи розклад • Навчальні предмети, що вимагають значного розумового напруження — мови, математику, — доцільно ставити у розкладі другими і третіми уроками.

12. Навчальні предмети • пов’язані з активною руховою діяльністю, а також предмети «Основи здоров’я», «Природознавство», Музичне мистецтво, Образотворче мистецтво, Трудове навчання можна проводити на третьому- четвертому уроках.

13. Важливо: • заняття з навчального предмета «Фізична культура» у першому класі варто проводити лише на заключних уроках.

14. Рекомендовано: • протягом 8 тижнів щоденно проводити по одному нестандартному уроку: уроків- екскурсій, уроків-імпровізацій, уроків-ігор, уроків-театралізацій • (загалом 40 годин навчального навантаження) за рахунок 24 уроків фізичної культури і 16 уроків з інших предметів.

15. Вивчаємо мову і літературу • На предмети галузі”Мови і літератури” у 1 класі відведено 7 годин в україномовному класі, і 6 годин в російськомовній школі. Одна година – обов’язкове вивчення іноземної мови. • Навчання грамоти у 1 класі поділяється на 3 етапи: • добукварний – 14 годин (укр. кл.)/ 11 годин (рос.кл.), • букварний – 76 (укр. кл.)/ 67 годин (рос.кл.), • післябукварний – 29 годин (укр. кл.)/ 27 годин (рос.кл.), • На кінець навчального року визначено кількість слів для читання вголос: 20 – 30 слів/ хв.

16. Іноземна мова з 1 класуІноземна мова з 1 класу З 1 вересня 2012 року в загальноосвітніх навчальних закладах України іноземна мова буде обов’язковою для вивчення з 1-ого класу. МОНмолодьспорту України передбачається внесення відповідних змін до навчальних планів (1 година іноземної мови на тиждень) та навчальних програм, видання підручників з іноземної мови (англійська, німецька, французька, іспанська) для 1-ого класу.

17. Керуйтеся у роботі Навчальні програми з іноземних мов для загальноосвітніх навчальних закладів і спеціалізованих шкіл із поглибленим вивченням іноземних мов (1 – 4 класи, англійська, німецька, французька, іспанська мови). Також їх можна знайти на сайті МОНмолодьспорту України за електронною адресою: www.mon.gov.ua/index.php/ua/

18. Готуйтесь до викладанняГотуйтесь до викладання Інформатика з 2 класуІнформатика з 2 класу З 1 вересня 2013 року в 2 класі до інваріантної складової Базового навчального плану включено предмет «Сходинки до інформатики», що буде викладатися у 2 -4 класах початкової школи.

19. Інформуємо Програми та підручники • програма «Сходинки до інформатики», підготовлена авторами: Морзе Н. В., Ломаковська, Проценко Г. О., Коршунова О. В., Ривкінд Й. Я., Ривкінд Ф. М. ( www.mon.gov.ua/index.php/ua/ у розділі «Дошкільна та загальна середня освіта» - Програми для 1-4 класів ЗНЗ) Остаточного документу щодо результату конкурсу рукопису підручників до цього часу не оприлюднено і тому сьогодні не можна сказати, за якими підручниками вивчатимуть інформатику учні початкової школи.

20. Фізична культура У розділі освітня галузь «Здоров’я і фізична культура» базовим навчальним планом передбачено 4 години на тиждень. Роз’яснення Фізична культура – 3 години, Основи здоров’я – 1 година.

21. Інформуємо Програма та особливості оцінювання Розроблена та затверджена нова навчальна програма з предмету «Фізична культура» для учнів 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів (автор Куцевич Т.Ю. та ін.). Програма має свої особливості, однією з яких є поновлення компоненту оцінювання учнів за видами (швидкість, витривалість, гнучкість, сила, спритність, швидкісно-силові якості), що були відмінені в 2008 році в зв’язку з трагічними випадками на уроках фізкультури. При оцінюванні береться до уваги особистий прогрес учня у показниках фізичної підготовленості.

22. Результати, досягнуті учнями протягом навчального року під час визначення їхніх резервних можливостей, не оцінюються в балах. Оцінювання навчальних досягнень здійснюються вербально. Навчальні нормативи і вимоги, представлені у програмі, слугують тільки орієнтиром для вчителів та батьків, а також дають змогу вносити корективи у подальшу роботу. Одночасно зменшено кількість контрольних нормативів із таких випробувань, як швидкість та витривалість. З цією метою

в початковій школі збільшено кількість годин у розділі «Рухливі та спортивні ігри». Уроки фізичної культури протягом перших двох місяців 24 год спрямовані в першу чергу на розвиток і удосконалення руху дітей, проводяться на свіжому повітрі;

23. Зміст уроку фізичної культури та його структура дещо змінені, навчання відбувається за «школами», до кожної з яких увійшли вправи, споріднені за способом рухової діяльності, а саме: • Школа рухів • Школа пересувань • Школа м’ яча • Школа активного відпочинку • Школа сприяння розвитку фізичних здібностей.

24. Природознавство Посилено природничу складову стандарту, зокрема введено нову освітню галузь «Природознавство». Базовим навчальним планом передбачено на вивчення предмета по 2 тижневі години у 1-4 класах.

25. Особливості організації вивчення предмету • У навчальних цілях варто використовувати місцевий природничий та краєзнавчий матеріал, проводити регулярні екскурсії у природу. • Значну увагу приділяти проектній технології. • Дослідницькій діяльності.

26. Зверніть увагу! Варіативна складова На варіативну складову відведено лише по 2 години у 1, 2, 3 та 4 класах. Сумарне навантаження навчальних годин у 1 класі складає до 23 годин.

27. Математика • Програма навчання математики в 1-му класі передбачає реалізацію змісту в обсязі чотирьох годин на тиждень. Згідно з новою редакцією Державного стандарту мета навчання математики полягає у формуванні в молодших школярів предметної математичної й ключових компетентностей. • Зміст навчання математики в 1-му класі розгортається за такими змістовими лініями: числа, дії з числами; величини; математичні вирази, рівності, нерівності; сюжетні задачі; просторові відношення, геометричні фігури; робота з даними. • Новацією змісту навчання математики у 1-му класі є розширення вивчення нумерації двоцифрових чисел до чисел у межах 100.

28. НОВІ ПІДРУЧНИКИ Для реалізації Державного стандарту початкової загальної освіти розроблені нові підручники для 1-го класу з усіх предметів інваріантної складової, якість яких визначалася під час Всеукраїнського конкурсу рукописів підручників для учнів 1—4-х класів загальноосвітніх навчальних закладів предметними експертними комісіями, установами Національної академії педагогічних наук України та загальноосвітніми навчальними закладами.

29. Важливо: Підручникам для 1-х класів — переможцям Всеукраїнського конкурсу надано гриф «Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України» відповідно до наказу МОНмолодьспорту України від 07.02.2012 № 118 «Про надання грифа навчальній літературі»

30. Акцентуємо увагу • що навчальні досягнення учнів перших класів загальноосвітніх навчальних закладів з усіх навчальних предметів не оцінюються в балах, а підлягають словесному оцінюванню.

31. Разом з тим, повідомляємо • що в наступному навчальному році навчальні досягнення учнів 1—4-х класів з предметів освітніх галузей «Здоров’я і фізична культура» («Основи здоров’я», «Фізична культура») та «Мистецтво» («Музичне мистецтво», «Образотворче мистецтво», «Мистецтво») мають оцінюватись вербально.

32. ВІДПОВІДНО • до Інструкції про переведення та випуск учнів навчальних закладів системи загальної середньої освіти усіх типів та форм власності (наказ МОН України від 14.04.2008 № 319, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 6 травня 2008 року за №383/15074)

33. ОБОВ’ЯЗКОВО: • наприкінці навчального року на кожного учня 1-го класу учитель складає характеристику, яка заноситься до особової справи учня (п. 5.2 Інструкції).

34. ПОТРІБНО • У ній зазначити рівень розвитку учня та результати оволодіння ним усіма компонентами навчальної діяльності.

35. За підсумками • Усі учні 1—4-х класів, незалежно від результатів річного оцінювання, переводяться до наступного класу. • Учні, які через поважні причини (хвороба, сімейні обставини) за результатами річного оцінювання мають початковий рівень навчальних досягнень. •

36. Виняток • можуть бути, як виняток, залишені для повторного навчання у класі за рішенням педагогічної ради та за згодою батьків або осіб, які їх замінюють.