Mirror Magazine

MM

MirrorMagazine

ЛінаКОСТЕНКО

Книжкова виставка “МЕДВІН”

Океан Ельзи

Двомовність в Україні

Project1_Layout 1 21.05.2013 20:54 Page 1

Від редактора ................................................................................ 04

Листування це вже не актуально? ............................................... 06

Океан Ельзи .................................................................................... 10

Ліна Костенко ................................................................................. 18

Книжкова виставка “МЕДВІН”..................................................... 26

Двомовність в Україні ................................................................... 30

Що шукають молоді розумні талановиті за кордоном? ........... 36

Озеленення Інституту Журналістики .......................................... 40

Відпочинок студентів.................................................................... 44

MM

MirrorMagazine№1

...........................................................

...........................................................

...........................................................

...........................................................

...........................................................


...........................................................

........................................................

.........................................................................................................................

...........................................................

...........................................................

..........

..........

..........

..........

..........

..........

...

...........................................................

....................................................................................

.............................................................................................................


MM


Ідея створити журнал такогоформату прийшла не випадково. Зважаючи на всі події, що відбу-ваються в нашому світі, суспіль-стві, в нашій країні, доводитьсяфільтрувати непотрібну інформа-цію, відкидати її, та обиратитільки найкращу, найцікавішу длясучасної молоді. Журнал «MirrorMagazin» - ніби моя власна «ево-люція», викладення своїх ідей напапері, це щось таке, в чому ябачу сутність молодіжного ви-дання, хай би як амбіційно це незвучало. Це новий молодіжнийжурнал «Mirror Magazin», не по-боюся цього слова, унікальнийпродукт. А від всього нового при-йнято чекати лише хорошого,лише кращого і лише цікавішого.Сподіваюсь, що даний продуктВам сподобається, адже, зва-жаючи на те, що журнал орієнто-ваний на молодь, а точнішестудентів, в тому числі студентівІнституту Журналістики Київсь-кого національного університетуімені Тараса Шевченка, в йогооснові тільки та інформація, якацікавить сучасну молодь. За пе-ріод підготовки журналу зміню-

валося так багато речей, що по-ловину з них я забула доробити, аще половину зробила по два рази.Я ще відношуся до того поколіннядівчат, які в дитинстві мріялистати космонавтами, хоч і всі вва-жали, що справа ця не для дівча-ток, я ще пам’ятаю ці ракети надитячому майданчику переднашим будинком та уявні запускизадля точного повторення якихходили до бібліотеки та шукаликнижки про космос, будучи ще та-кими малими, що просили діс-тати їх з верхньої полицібібліотекарку. Сьогодні все трохизмінилося, на місці старого ди-тячого майданчика зробилиновий уже без ракети, зате здвома машинами, за місце в якихпостійно б’ються діти, з малихроків розвиваючи в собі примі-тивні матеріальні бажання. Сьо-годні майже нонсенсом сталипоходи до бібліотеки, дітимріють бути власниками заводівта компаній-виробників мобіль-них телефонів, а бібліотекаркивсе рідше встають із-за свогостолу, аби дістати комусь книгу зверхньої полиці. З часом все змі-

нюється, ти навіть не можешточно сказати, наскільки це добречи погано, просто ходиш і ди-вишся на все збоку, ніби прожилане двадцять років, а трохи більше,не отримуючи навіть достатнюкількість добрих висновків, не го-ворячи вже про космічні старти.З часом погляди на світ роблятьсвоє, все що тебе оточує, почи-наєш чітко поділяти на чуже тасвоє, відмовляючись визнаватиправо хоч якоїсь спільної власно-сті. В першу чергу через амбіції, авже потім через політичні чи со-ціальні переконання.Можливо саме тому, працюючинад цим журналом була для менетим незвіданим, у що хочеться щебільше заглиблюватися, адже цечи не єдина річ, яку я робила з ве-личезним ентузіазмом, цікавістюта любов’ю. І це настільки круто,що я могла б розповідати про цегодинами і на багатьох розгорт-ках, проте цього аж ніяк не можнаробити, адже далі на Вас чекаютьстатті на проблемну тематику, атакож про музику, поезію, від-починок та багато іншого.

Від редактора

Юлія Панець


З появою Інтернету написання поштових

листів відійшло на другий план. Адже

оперативна передача інформаціі значно

зручніше, а іноді і просто життєвою не-

обхідністю. Однак не слід забувати як

написати лист, та, що написаний власно-

руч лист і це свого роду опис особи,

його почерк, його характер, відобра-

ження його життєвого стилю і смаків.

Красиво написаний лист і проявом за-

гального рівня освіченості та культури

особи, яка його написала.

Спочатку листом називали рукописне

текстове повідомлення на папері або ін-

шому носіі (глиняному черепку, аркуші

пергаменту або шматку берести).

В даний час під листом розуміють також

повідомлення, створене та / або передане

електронним способом (наприклад, за до-

помогою електронноі пошти), або за ко-

штами SMS мобільного телефону. А

також містить не тільки текст, але і

різні мультимедійні елементи (наприклад,

зображення, відео- і аудіозаписи).


Цікаві факти

Найбільшим листом в світі є пергамент довжи-

ною 10 і шириною 7 м, відправлений перським

шахом турецькому султану Сулейману Прекрас-

ному в XVI столітті. Це послання зберігається

в етнографічному музеі Анкари (тур. Ankara

Etnografya Mиzesi).

Найменше лист має розміри 23 і 36

мм та було виявлено в 1983 році в

Поштовому музеі (швед. Postmu-

seum) Стокгольма. На листі, що

пройшов всі етапи поштовоі обробки,

є марка, використана для франки-

ровки відповідно до чинного тарифом

і погашена штемпелем від 21 липня

1883 року.

Згідно «Книзі рекордів Гіннеса», най-

дорожчим листом у світі довгий час

вважалося послання Авраама Лін-

кольна, написаний ним 8 січня 1863

і адресований генералу Джону

Олександру Макклернанду (англ.

John Alexander McClernand) в

Мемфіс (штат Теннессі), яке було

продано за 748 000 доларів в

Нью-Йорку на аукціоні Крістіс у

1991 році. Однак 3 квітня 2008

ще більш небувалу суму заплатили на

аукціоні Сотбіс в Нью-Йорку за

інший лист Лінкольна, написаний в

1864 році у відповідь на прохання

195 хлопчиків та дівчаток про скасу-

вання рабства. Лист пішов з молотка

за 3,4 мільйона доларів в приватну

американську колекцію.

Звукове послання XXI століття.Французька листівка 1910

За історію писемності листи писалися

на найрізноманітніших носіях. У музеі

УФПС Краснодарського краю -

філіі ФГУП "Пошта Росіі» зберіга-

ється лист, написаний на аркуші маг-

ноліі та датоване 1954 роком. Цей

лист в 2009 році було названо в

числі 15 переможців всеросійськоі

акціі «Експонат для поштового

музею».

В СРСР з 1950-х до 1990-х

років в студіях звукозапису була по-

слуга «звукове письмо», записується

на гнучкій грамплатівці й посилається

адресату в спеціальному поштовому

конверті з написами «Звуковий лист.

Не згинати».

Листування це

вже не актуально?



ЛистЛист - це щось особисте, особливе.Кожна людина вкладає в нього своїпочуття: радість чи сум, щастячи біль, спогади чи, може, надіюна майбутнє. Листування завждинеповторне, по-своєму чарівне. Непотрібно повторювати зайвийраз, що листування актуальне йсьогодні, навіть більше, ніж будь-коли. Лист - крик чи, може,шепіт серця. Не варто недооціню-вати сили та могутньості зви-чайнісінького листа, що Вивідправляєте на пошту. Спілкуй-тесь. Листуйтесь... адже лист -це ніжний дотик до душі.


Океан

Культовий український музикант Свято-слав Вакарчук в інтерв’ю розповів просвої альбоми, виступи в Кремлі, інерт-ність українського суспільства і про теголовне, чого не знають співвітчизники.

За останні роки Святослав Вакарчук,лідер найпопулярнішого українськогогурту, Океан Ельзи, змінився мало. Хібащо у 36-річного музиканта з'явилося ба-гато сивого волосся – він завждиблизько до серця приймав те, що відбу-вається не тільки в гурті й у світі музики,але й у країні.

Активна участь у суспільному житті, яс-кравий похід в народні депутати і неменш яскравий відхід після близькогознайомства з великою політикою – всеце Вакарчук поєднував з написанням му-зики і численними концертами.

В останні роки лідер ОЕ ділить свій часміж гуртом і сольними проектами. У2008 році вийшов його перший сольнийальбом, Вночі, а в грудні 2011-го побачивсвіт другий – Брюссель, записаний вцьому місті і презентований концертомз трансляцією на YouTube.

Ельзи



Онлайн-прем'єру альбому подивилося понад 150 тис. шанувальників музи-

канта в багатьох містах світу – від Владивостока до Лос-Анджелеса. Сам він

не тільки співав англійською, а й спілкувався цією мовою зі своїми закор-

донними фанатами під час трансляції концерту.

У квітні Вакарчук збирається презентувати Брюссель офлайн – на живих ви-

ступах. А поки 18 лютого готується виступити з ОЕ і симфонічним оркестром

в столичному Палаці спорту.


- Нещодавно Океан Ельзи в супро-

воді симфонічного оркестру висту-

пив у Кремлі. Це топ-майданчик Росії,

мрія багатьох артистів. Як післясмак?

- Ми виступали на різних майданчи-ках, пафосних і не пафосних, і довсього звикли. Виявилося, це доситьзатишний і, головне, технічно добреоснащений зал, у якому і глядачам, ілюдям на сцені дуже добре. Так, вінпронизаний деякою номенклатурою,пропусками і т. д., але все інше зроб-лено добре.

- Земфіра якось зауважила, що в Росії

більше грошей, а в Україні – більше

душі. Які асоціації з російською пуб-

лікою склалися у вас?

- Я б так не казав. Ми їздимо по різ-них країнах, і про те, що стосуєтьсялюдей на концертах в Росії та Україні,я б не сказав, що є якась різниця.

В Україні ми часто виступаємо, а вРосії рідше, і їх [росіян] реакція нага-дує мені зараз ту, що була на концер-тах Океану Ельзи в Україні роківдесять тому.

Тому я не робив би відмінностей. Агрошей там і справді більше.

- Ви завжди хвалили свою київську

студію, і тут раптом для запису соль-

ника їдете в Брюссель. З чим це

пов'язано?

- Наша студія гарна, але вона неєдина. Ми хотіли спробувати, порів-няти. Ну і плюс ми хотіли європей-ської атмосфери. Особисто я ніколине приховував свого теплого став-лення до західної культури. Я виріс уЛьвові, досить європейському місті,як за мірками України – так зовсімвже західному, і в прямому, і в пере-носному сенсі цього слова. Цеблизько і мені, і музикантам, якібрали участь у сольнику. Ми всі ви-росли на західній музиці, але разом зтим хотілося внести туди щось абсо-лютно своє, і здається, у нас вийшло –ми зробили якусь суміш європейськоїта української музичних традицій.

- Ви так впевнено зазвучали англій-

ською – це з прицілом на західний

тур?

- (Посміхається) Якщо б все було такпросто: написав пісню англійською – істав всесвітньо відомим. Це не так, імоє бажання співати англійською непов'язане з кар'єрою. Я люблю цюмову, добре її знаю, мені подо-баються пісні англійською. Мені нехочеться співати пісні англійською вОкеані Ельзи, тому що є певнийбренд, тому що це – український гурт.А тут – чому б і ні? Це експеримент.

- Розкажіть про майбутній тур з

Брюсселем.

- Наш виконавчий продюсер ВіталійКлимов придумав прикольний сло-ган: Брюссель у твоєму місті. (Посмі-хається) Поки утрясає графікукраїнської частини туру, це будеблизько 15 міст. Точно будемо вМінську, йдуть переговори про кон-церт в Москві та інших російських мі-стах. Я дуже хочу з цим з'їздити вАмерику, але поки що точних планівнемає.


- А які плани в Океану Ельзи?

Коли вийде новий альбом?

- У групи багато гастролей – вросійських містах, потім до Із-раїлю їдемо. Зараз ми експери-ментуємо в студії, є одинцікавий проект, але поки що за-рано про нього розповідати.Думаю, у 2013-м альбом вийде,але це творчість, неможливо за-здалегідь все прорахувати.Поки що йдуть концерти – зБрюсселем, з Океаном Ельзи.Думаю, тільки в середині літами схаменемося. І тоді подиви-мося.

- І як ви розслабляєтеся? Або

ви, як в тому анекдоті, не на-

пружуєтеся?

- (Посміхається) Я дуже напру-жуюся. Але ще більше напружу-вало б, якби такого графіка небуло б. Сидіти без діла набагатогірше. Я помітив, що після га-стролей хочеться впасти десьна пляжі і нічого не робити.Думаю, тижнів зо два-тритреба. Але на третій день вжетак нудно, що хочу назад і щосьробити. Тому мій найкращийвідпочинок – зміна діяльності.Наприклад, походи в гори абозаняття спортом.

- А де ви були востаннє у від-

пустці?

- Після новорічних свят ми булина Тайвані, в Гонконзі, в Макао.До цього – в Іспанії. Зараз пла-ную знову поїхати до Іспанії. На-весні хочу в Грузію або доЯпонії.

- Я так розумію, сподобалося в

Іспанії, якщо повертаєтеся?

- Звичайно, вона мені подоба-ється, особливо Андалузія, ми їїв минулому році всю об'їздилина машині.Але Європа мені впринципі вся подобається, і вза-галі мало таких місць, де не по-добається, я люблюподорожувати. Є місця, які вра-зили більше або менше. На-приклад, від Макао я очікувавбільшого. Ну місто, де багатоказино. Нагадує Лас-Вегас. Я нелюблю Лас-Вегас: не моє. ЗатеГонконг і Тайвань – простоказка. Ми подорожували наджипах, піднімалися на висотудо 3,6 тис. м. У Європі таких ви-сотних доріг немає, а там їдеш– вже дихати важко, але дорогичудові, і милуєшся природою,горами, храмами на високихскелях. Дуже цікаво.



“Казати "Я не побачу за свого життя тут раю, тому поїду туди, де райвже побудований" теж непогана позиція, і людина з егоїстичної точкизору має на неї право. Але тоді точно ніхто ніколи цей рай тут не побу-дує.Прогнози давати важко. Але, незважаючи на негатив, який є в суспіль-стві, я вірю в позитивне майбутнє. Інше питання – скільки часу нам зна-добиться і яким чином це відбудеться, чи буде це еволюційнатрансформація або нас чекає ще одна революція – я цього не знаю.”

Святослав Вакарчук


- Давайте повернемося в Україну. Не-

щодавно пройшла інформація про

те, що хочуть скасувати закон про

обов'язкове звучання української

музики на радіо. Хоча, можливо, віт-

чизняній музиці вже й не потрібні

ніякі квоти?

- У країні, яка існує лише 20 років і вякій не було системи державної підт-римки свого мистецтва, така підт-римка потрібна. Яким чином –квотами, дотаціями, разовою допо-могою, – тема окрема, але не можнакультуру повністю віддавати на від-куп ринку.

З іншого боку, я категорично протипреференцій і тепличних умов дляякихось вибраних видів мистецтваабо "наближених" імен. У нас же, якзавжди, крайнощі: одні кричать, щотреба з ранку до вечора крутитиукраїнську музику, і не важливо, якоївона якості, інші – що потрібно пу-стити все на самоплив, а ринок все

розсудить. Перша позиція екзальто-вана, друга – цинічна. Потрібно шу-кати не просто золоту середину, акомплексне рішення.

Але за цим стоїть головне: чиновники,відповідальні за культуру, і взагалі всяукраїнська влада мають дійсно матибажання підтримати своє. А цього такі не сталося. Це стосується всього,всіх реформ. Немає у чиновників івлади такої позиції, що ось, це – метамого життя. Я не хочу казати про всіх,є, напевно, й інші люди у владі. Алезагального тренда – стояти стіною засвою країну – я поки що не бачу.

Мені сумно і прикро не за те, що від-бувається з українською політикою, аза те, що нічого не відбувається зукраїнським суспільством. За 20 роківні революції, ні розчарування в полі-тиках нас нічому не навчили, у томучислі найголовнішому: ти є господа-рем своєї долі.

Ми хочемо бути європейцями, але ос-новне, що відрізняє європейця, за-хідну культуру, – відповідальність.Вони можуть зовні здаватися легко-важними або інфантильними, але на-справді вони дуже відповідальні.Вони не думають: "Я маленька лю-дина – що я можу?". Вони виходятьборотися за свої права і не допус-кають вольностей чиновників.

Коли свідомість людей почне дрейфу-вати в цей бік, відбудуться якісні полі-тичні зміни. Почнуть вибирати іншихлюдей, і тоді не виникне запитань:"Ми ж їх вибрали, чому вони нічогоне роблять?". Будуть вибирати тих,хто робить. І, я впевнений, це не такутопічно, як здається.

- Це питання часу?

- Часу в першу чергу. Звичайно, ми всіхочемо поспішити і говоримо: "Але яж хочу жити зараз!". Але чудес небуває.



Про доньку.

Ліна Костенко

Про конфлікти.Про поразку.

Рівно за тиждень після 82-річчя Ліни Костенко і презентації

"Берестечка", ввечері 28 березня до Українського дому зновузавітали любителі віршів української поетки-шестидесят-ниці.Після 22 березня це вже другий за тиждень вихід у світ пое-теси, причому обидва - відбулися в Українському домі.Хоча, наприклад, у день свого народження, 19 березня, ЛінаВасилівна не прийшла в Молодий театр на прем'єру ви-стави на вірші.Приводом стала презентація збірки вибраних поезій ЛіниКостенко "Гіацинтове сонце" з ілюстраціями іншого шести-десятника - Івана Марчука. В комплект входив також дискпісень і концерт наприкінці презентації.


Мені він нагадав про багато-векторність, тобто про бага-тий і дуже духовний світукраїнських медіатизованихдіячів. Наприклад, вонидуже люблять співати: чине першим почав МихайлоПоплавський, згодом еста-фету підхопив Леонід Чер-новецький... Вчора жспіваною поезією радувалалікар і депутат КиїврадиОльга Богомолець.

Ще до початку концертужурналістам відразу вка-зали на їхнє місце - пристіночці, на плінтусіпо периметру зали.Часу на спілкування зпоеткою та іншимиучасниками презен-тації організатори непередбачили, томудовелося пробива-тися до літераторсь-кого тіла крізь кордонифанів.

В цей самий час у першомуряду Жінка-в-жовтому-ко-стюмі обрубувала моїспроби поговорити з ЛіноюКостенко:

Інтерв'ю? Ніяких інтерв'ю!Ліна Василівна буде сьо-годні виступати - от і будевам інтерв'ю.

Потім виявилось, що цяжінка - Світлана Головко,головний редактор видав-ництва "Либідь", яке видалозбірку "Гіацинтове сонце" таперевидало роман "Бере-стечко".

Хвилин за 15 до початку

концерту в залу впустиливсіх охочих подивитисяконцерт. Люди кинулисязаймати місця - і зала Укра-їнського дому чомусь від-разу почала нагадуватиТроєщинський, Деміївськийчи будь-який інший ринокабо тролейбус у годину пік.Цитата Ліни Василівни про"залишайтесь взаємно кра-сивими" тут явно не спра-

цювала.

"На розігріві" перед почат-ком концерту Богомолецьвиступили донька Ліни Ко-стенко Оксана Пахльовськата видавець Світлана Го-ловко.Виступ останньої почався зобурення:

Щойно книжка починаєжити своїм життям, про ви-давця забувають. Тому мивирішили тепер не сороми-тись говорити про себе.

Натомість Оксана Пах-льовська розповіла про іс-торію створення"Гіацинтового сонця", ари-стократизм і повернення ше-стидесятників:

У створенні цієї книжкивзяли участь дві знакові по-статі 60-х. Шестидесятники- це субстанція, що пере-жила багато антилюдських іантикультурних контекстів.Це відповідь на насилля

над совістю, над культу-рою, над словом. Це

рух опору противульгарності і пле-бейства, які пануютьостаннім часом.

Тільки незрозуміло,хто кому опирати-меться.

В прес-релізі захід за-явлено як такий, що

відбувається за підт-римки Міністерства куль-тури та туризму.Міністерства, яким керує ко-лишній керівник культмасо-вого сектору, міністерства,чий безпосередній началь-ник, віце-прем'єр із гумані-тарних питань Семиноженкоу відповідь на одіозний листв прямому ефірі в п'ятницюговорить лише російськоюмовою і висловлюється засоюз України з Росією.

Тему може продовжити об-мовка "за Фройдом" ОльгиБогомолець, яка під кінецьконцерту виголосила: "Цяпісня присвячується всімвам і всім нам".


Вихід Ліни Костенко насцену глядачі привітали од-ностайними довгими апло-дисментами. Промоватривала недовго - хвилин із8... Живий класик лаконічнопоміркувала:

Про доньку

Я дякую Оксані Пахльовсь-кій...Доця мені вона вдома. А тутвона сама по собі. Вона була посередникомміж мною та видавництвом.Вона мене уламала, мусила.Я взагалі хотіла простосюди забігти, бо роботи ба-гато.

Про книжки та ви-давцяТаке для мене це було від-криття. Сон розуму пород-жує чудовиськ, а сонпрекрасної людини пород-жує ідеї. У видавництвіодній жінці наснилася оцямоя книжка. Яке це щастя для письмен-ника, коли можна довірятивидавцеві. Я раніше не від-давала рукописи, бо знала,що зроблять халтуру.А тут ще ці презентації! Іякий трикутник "видавці-письменник-люди". Та ще йІван Марчук сидить, та ще йкультурний фронт.

Про ілюстрації досвоєї книги: Я вдячна долі за присутністьв цій книжці ілюстраційІвана Марчука. Це роботибуквально космічного та-ланту. Він не знає - я в нього зако-хана з 60-х років, коливперше побачила.Пам'ятаю, ми приїхали насуд, де судили Славка Чор-новола, і я вперше побачилаМарчука. Питаю: "Хто це?",а мені кажуть, що це Марчук.Ось таке було знайомство.


Про культурне життяЩось я давно не бачу куль-турного фронту... Вибори за-кінчились - вертаймося вкультурний фронт.

Про роботуТут сидить Сергій Тримбач(голова Спілки кінематогра-фістів України). Він завждипрацює. Одного разу я йому

подзвонила, а він сказав, щозбирається в праці сконати.То я рада, що він зараз пере-почине. Давайте в працісконаємо потім?

Про спілкуванняМоя форма спілкування -хочу побільше написати,щоб встигнути. А так - буденадруковане чи не буде... тоне має значення.


Про конфліктиНі минулого разу, ні цього- жодного конфлікту. Хочаминулого разу назрівав,але ми його пригасили.Завжди боїмося демаршів,але ми, люди, ті демаршіможемо перемогти.

Про поразку От говорять, що ми про-грали. Але є така японськапримовка: "Переможе той,хто витримає на 15 хвилиндовше". Я всім вам зичу

витримати це все на 15хвилин довше. І тоді на 16-й хвилині у нас все будедобре.Потім почався концерт.Після концерту глядачізорганізували собі спон-танну автограф-сесію зЛіною Костенко. Близькогодини спраглі спілку-вання з класиком стояли втісному задушливому колі ідовго-довго не розходи-лись. Лиш подекуди лунали "Хтокрайній?"...

Чому ви лише повторяєте?

Де ваші власні думки?

Чи, взагалі, їх не маєте?

Чи повсихали в вас язики?... Чому ж ви на мисляхпозичених скачете, хотілося б знати, все ж.

Ліна Костенко

Записки українського сама-

шедшого — перший прозовий

роман Ліни Костенко.

Вперше вийшов у світ у видав-

ництві Івана Малковича «А-ба-

ба-га-ла-ма-га» в грудні 2010

року. Роман практично зразу ж

став українським бестселером.

Перший тираж становив 10

тисяч і вже за півмісяця був роз-

куплений, що встановило своє-

рідний рекорд для українських

видань. Недостача книг на ринку

призвела до появи піратських

передруків книги. Станом на

червень 2011 року загальний

офіційний тираж роману стано-

вив 80 тисяч.

Роман написано від імені 35-річ-

ного комп’ютерного програмі-

ста, який на тлі особистої драми

прискіпливо, глибоко й болісно

сканує усі вивихи нашого глоба-

лізованого часу.

У світі надмірної (дез)інформації

і тотального відчуження він —

заручник світових абсурдів —

прагне подолати комунікативну

прірву між чоловіком і жінкою,

між родиною і професією, між

Україною і світом.

За жанровою стилістикою «За-

писки українського самашед-

шого» — насичений мікс

художньої літератури, внутрі-

шніх щоденників, сучасного лі-

тописання і публіцистики.


Страшні слова, коли вони мовчать, коли вони зненацька причаїлись, коли не знаєш, з чого їх почать, бо всі слова були уже чиїмись.

Хтось ними плакав, мучивсь, болів, із них почав і ними ж і завершив. Людей мільярди і мільярди слів, а ти їх маєш вимовити вперше!

Все повторялось: і краса, й потворність. Усе було: асфальти й спориші. Поезія - це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі.

І ЗНОВУ ПРОЛОГ

Маю день, маю мить, маю вічність собі на остачу.Мала щастя своє, проміняла його на біду.Голубими дощами сто раз над тобою заплачу.Гіацинтовим сонцем сто раз над тобою зійду.

Ми з тобою такі безборонні одне перед одним.Ця любов не схожа на таїнство перших причасть.Кожен ранок був ніччю. Кожна ніч була передоднем.Кожен день був жагучим чуттям передщасть.

А тепер... Що тепер? Моє серце навіки стерпне.На пожежаї печалі я пам'ять свою обпалю.Якби ти знав, як солодко, нестерпно,і як спочатку я тебе люблю!

Вірші

MM


Розкажу тобі думку таємну,дивний здогад мене обпік:

я залишуся в серці твоємуна сьогодні, на завтра, навік.

І минатиме час, нанизавшисотні вражень, імен і країн,-

на сьогодні, на завтра, назавжди!-ти залишишся в серці моїм.

А чому? То чудна теорема,на яку ти мене прирік.

То все разом, а ти - окремо.І сьогодні, і завтра, й навік.

Не живемо, а вибачаємось.Хтось завжди зазирає у вікно.Хтось потайки обнишпорює душу.Хтось на людей нацьковує юрму.Я все щось мушу, мушу, мушу!А, власне, що я винна і кому?!

Вірші

MM

MM


Офіційне відкриття виставок “7 Веснянийкнижковий МЕДВИН” та “Великодній тиж-день рукоділля і хобі” відбулося 5 квітня о12:00 за участі:

Едвіна Задорожнього, директора виставко-вої компанії “МЕДВІН”; Братів Капранових,письменників, громадських діячів; СергіяПантюка, письменника, секретаря СпілкиПисьменників; Андрія Куликова, телеве-дучого, журналіста; Валерія Примоста, те-леведучого, письменника.

На відкритті було надзвичайно цікаво та пі-знавально, відбулися такі події:- урочисте оголошення старту Дня без не-цензурної лексики.

Письменники звернулися до всіх громадянУкраїни із пропозицією не вживати лайли-вих слів. Та запустили механізм відлікудвадцяти чотирьох годинного випробу-вання для любителів гострого слівця;

- презентація найбільшої в Україні книгиствореної дітьми. ЇЇ розміри 55х44 см, а вагапонад 2 кілограми. Над “Срібною Читаць-кою Книгою” протягом 7 місяців працю-вали 360 дітлахів та 60 дорослих —письменників та художників;

- одразу по відкритті, телеведучий та пись-менник Валерій Примост на книжковійкухні приготував свої фірмові страви —гуакамоле та салат “Токіо”;

В цьому році Книжковий світ - це понад 200 видавництв. Понад 20 видавництв - дебютанти виставки. Як ніколи раніше, виставкою зацікавилися російські видавці. Також на "Медвін" були заявлені турецькі видавці.

Медвін книжкова виставка-2012


- розпочала свою роботу ви-ставка авторських ляльок"Книжкові фантазії" на якумайстрів надихнули книги.Експозиція діяла протягомвсього ярмарку.

«СТАН» відомий яскравимивиступами на міжнароднійсцені: Ярослав Мінкін здій-снив «літературне захоп-лення» ЄвропейськогоПарламенту в Брюсселі, разомз Оленою Заславської перемігу літературному слем-турнірів Ризі.

За сприяння «СТАН» Лу-ганськ відвідали видатні укра-їнські письменникисучасності: Сергій Жадан,Любко Дереш, Юрій Андрухо-вич.

Відомо, що при підготовці добудь книжковій виставці за-вжди доводиться неабияк по-трудитися. Так відбувалося і внашому випадку. Виявилося,що поети і письменники по-винні працювати не тількипри створенні своїх шедеврів,а й при рекламуванні своїх

творінь в рамках весняної ви-ставки "Медвін". Тут маловчасно «застовпити» і облад-нати хороший виставковийстенд, як це зробив творчийколектив молодіжного жур-налу «Стіна».

Організатор - виставкова ком-панія "МЕДВІН".

До традиційних розділів програми "Книга і кухня", "Книга і кіно", "Книга ітеатр", "Книга і музика", "Книга і діти", "Книга і художнє мистецтво" додався щеодин - бібліотечний, оскільки під час виставки пройшла одна з центральнихподій в українському бібліотечному світі - Всеукраїнська науково-прак-тична конференція бібліотекарів.


Олена ЗаславськаТе, що вона пише, нагадує серцебиття.

Не даремно вона постійно згадує про серце, яке "б'ється,

ніби йо-йо на тонкій аорті".

Ритміка цієї книги відтворює збите дихання при короткій розмові, або рвані фрази спілкування через скайп,

або короткі речення вуличних листівок, що наговорюються через захлинання й крик, через мовчання і шепіт.

Ця поезія дивовижним чином поєднує луганську локальність із відкритістю, котру надає мережа. І досяга-

ється це за допомогою якихось простих і ненадійних, на перший погляд, речей -

любові, ненависті, легень і власного серця, про яке вона ніколи не забуває.

Чудові вірші Заславської. Вони показують, як потяг до смерті, що придушується, отруює життя зсередини.

Олена демонструє нам швидше не інстинкт свободи,

а свободу інстинкту.

Сміливий автор,

і ця сміливість перекриває все інше. І недоліки, і пе-

реваги. Треба не тільки мати бажання сказати, а й

уміти сказати.


“Життя і творчість Заславської, яка

поставила на чільне місце жіночий

принцип, " Я «, що знаходиться

тільки в матці, наочно демонструє,

як утробна жорстокість і досвідче-

ний цинізм — що є наслідком цієї

особистої» філософії "- з якими

вона здатна перетворити на шку-

родерню життя іншої жінки, а

потім з цієї шкуродерні зробити

реаліті-шоу — ідеально збігаються

з цінностями шоу-бізнесу.” Лідер

духовного руху «Стан» Олена Без-

коровайна

“Поезія Олени Заславської — це жі-

ноча поезія не в нудотно-кліто-

ральному сенсі, який надають йому

деякі поетеси і їх «поціновувачі»-

чоловіки, а повноцінні вірші, напи-

сані справжньою жінкою, якій ціка-

вий світ, секс, політика, сучасне

мистецтво, і якій все це не заважає

залишатися просто жінкою — не

чоловікоподібною феміністкою і не

«синьою панчохою». Жінкою, яка

насолоджується життям. Так, За-

славська — гедоністка, люби-

телька віял, мартіні та флірту.

Читаючи вірші Заславської, ніколи

не подумаєш, що під цим псевдоні-

мом ховається бородатий мужик.”

Підпільний філософ Костянтин

Скоркін

Україномовні вірші луганчанки

Олени Заславської сподобалися

братам Капрановим.

Шостого квітня в Києві в рамках

книжкової виставки «Медвін -

2012» пройшла «Ніч еротичної по-

езії». Україномовні вірші лугансь-

кої поетеси Олени Заславської

зазначив Віталій Капранов - учас-

ник знаменитого дуету українсь-

ких публіцистів і видавців братів

Капранових. Про це вона, Олена За-

славська, розповіла в своєму ін-

терв'ю.

Конкурс еротичної поезії організу-

вав онлайн-ресурс «Друг читача»

та видавництво братів Капранових

«Зелений пес». З 55 учасників ка-

стингу за підсумками голосування

в Facebook в фінал вийшли 17. Саме

вони виступили 6 квітня.

«Це був концерт, де глядачі могли

наживо послухати поетів, за яких

віддавали свої голоси в інтернеті.

Публіка приймала все дуже добре,

тепло.»

«Я трохи хвилювалася, бо свої

україномовні вірші я дуже давно

не читала. Одним глядачам

більше сподобалася російська по-

езія, а іншим - українська. Але ви-

давці віддали перевагу останній »,

- розповіла Олена Заславська.

Віталій Капранов зазначив, що

українська поезія найкраща в

світі, в кожній області проживає

як мінімум 1 поет європейського

масштабу.

За словами Олени Заславської,

ймовірно, що вірші всіх поетів, які

виступали на вечорі, увійдуть до

збірки «Ніч еротичної поезії».

«Якогось оголошення з переліком

прізвищ не було. Але я думаю, що

вірші всіх, хто пройшов у 2 тур,

потраплять до збірки », - повідо-

мила вона.

У найближчих планах поетеси -

участь в конкурсі відеопоезії

«Зебра» в Берліні.

Довідка: Олена Заславська - учас-

ниця літературного угруповання

«СТАН» - арт-спільноти, що об'єд-

нує письменників, філософів, ху-

дожників, журналістів, педагогів і

громадських активістів для подо-

лання культурної кризи та роз-

витку сучасного мистецтва на

Україну.


Віра, мова

Зараз знову, як в останні 15років, перед виборами, – підій-мається питання про стан ро-сійської мови в Україні танадання їй статусу другої дер-жавної мови. Це питання є «ко-зирною» картою кожноїпередвиборчої кампанії для ба-гатьох політичних партій таблоків. Давайте розглянемо пи-тання про стан української таросійської мов в Україні та до-речності надання російськійстатусу державної.

Насамперед розгляньмо сучас-ний стан мовного просторуУкраїни. Як відомо з останньогоперепису, 67% населенняУкраїни назвали українськумову — рідною. Проте в спілку-ванні співвідношення мов(українська — російська) ста-новить приблизно половина наполовину. Нагадаємо також, щоукраїнці в Україні згідно з тимсамим переписом становлять73%, а це означає, що відпо-відно до нормативів ООНУкраїна є мононаціональноюдержавою.Отже, припустімо, ВерховнаРада ухвалить закон, згідно зяким другою державною мовоюстане російська. Як будуть роз-гортатися події далі? Чим це за-кінчиться?Спрогнозуємо ситуацію на най-ближчі 50 років.Зрозуміло, що упродовж цих 50років між мовами постійно ви-никатиме конкуренція, а томурано чи пізно виникне ситуа-ція, коли в спілкуванні якасьмова остаточно переможе.Отже, яка? Слабкіша чи силь-ніша? Думаємо, не треба при-кладати багато інтелектуальнихзусиль, щоб зрозуміти, що пе-реможе сильніша, потужнішамова. Для з’ясування потужно-сті мов проведемо їх аналіз за

кількома показниками.Сумарна кількість того насе-лення Землі, яке розмовляє ро-сійською (180—200 млн.), уп’ять разів більша за тих, хторозмовляє українською (40—50млн.). Уточнимо, що тут маємона увазі не тільки людей, длякого та чи інша мова рідна, а йтих, хто знає та іноді спіл-кується цією мовою. Зрозуміло,що кількість носіїв мови пев-ною мірою впливає на її роз-повсюдження.За часів Радянського Союзу дляросійської мови було виданоблизько 10 000 лінгвістичнихсловників, зокрема переклад-них — приблизно для 70—80мов. За цей самий час для укра-їнської мови — близько 500словників, зокрема переклад-них — для десятка мов. Різницяв меншу сторону в 20 разів каже

Єдина нація.

дина мова!Є

і земля


Віра, мова

української мови такі методикивикладання тільки-но почалирозробляти лише після здо-буття незалежності.Тут не можна не звернути увагий на українські радіо й телеба-чення (псевдорозважальні про-грами, пісенна попса), в якихуже зараз явно панує російськамова або суржик.Усе це впливає і на такий фак-тор як мода на мову, її — якщоможна так сказати —престиж-ність. Для частини населенняУкраїни тепер модною, пре-стижною стала саме російськамова, хоча вдома ці люди спіл-куються й українською.На основі сказаного неважкодійти висновку: російська мовав наш час значно потужніша заукраїнську. Тому при наданні їйстатусу другої державної вонаявно превалюватиме, а, отже,поступово витіснятиме укра-їнську. Як наслідок, усна укра-їнська мова поступовозникатиме, в обігу залишати-меться лише писемна укра-їнська мова. До речі, частомаємо саме такі ситуації вжезараз (приклад: службовець всідокументи готує українською,проте розмовною практично некористується, оскільки не вміє,а розмовляє лише російською).Ситуація через 100 років, тобтодо початку ХХІІ ст., бачитьсянам такою. Оскільки усна мовавийшла з ужитку, черга настаєза писемною. Отож, і вона таксамо відходить у розряд мерт-вих мов.

сама за себе.Крім того, як відомо, російськамова — це одна з п’яти робочихмов ООН. Українська такогостатусу не має.Потрібно враховувати й те, щоросійська мова — це мова ро-сійської літератури ХІХ ст.(творів Толстого, Достоєвсь-кого, Чехова), яка набула ста-тусу світової класики(український класик Гоголь,який має всі шанси стати зір-кою світової величини, нажаль, віддав перевагу мові мет-рополії). На відміну від росій-ської, українська мова статусумови світової літератури немає.Поряд із цим у РадянськомуСоюзі російську мову у ВНЗвикладали для іноземців, атому, відповідно, розробляли йметодики її викладання. Для

дина держава.Є

ось те, що ще залишилося вукраїнців. І зберегти це длянаших нащадків – питання

честі та совісті кожного.

Піднімаючи мовну тему, укра-їнцям кидають кістку, яка маєрозділити нашу націю і стативідволікаючою технологією.


До речі, таких мертвих мовмовознавці можуть назватитисячі. Пригадаймо хоча бмови наших колишніх сусідів— печенігів і половців. Де їхнімови нині? Це великі трагедії,коли зникають мови, а разоміз ними і цілі народи, які нимикористувалися.Відповідно, зникне потребавивчати українську мову в са-дочках, школах, університе-тах. Отже, якщо її невивчатимуть, то хто читатимеЛесю Українку, Шевченка,Франка? Ніхто. Хто слухатимеукраїнські пісні? Ніхто. Хто ці-нуватиме, захоплюватиметьсятворами українських худож-ників? Ніхто. Хто зачаровува-тиметься народнимизвичаями та фольклоромнаших предків? Ніхто (крім іс-ториків).За мовою поступово зника-тиме українська культура. Це— не нове явище. Так зникалитисячі культур. Проте суспіль-


ство без культури не існує.Якщо зникає одна культура, їїмісце поступово заповнюєінша, як правило, та, мова якоїпобутує на цій території. Апобутуватиме мова російська.І за нею прийде російська лі-тература, російська музика,російське образотворче ми-стецтво. Ми, борони Боже, некажемо, що вони погані. Зов-сім ні! Це культура світовогорівня. Але вона просто ненаша.Ситуація за 150 років станеприблизно такою: мова у двохсусідніх держав (Україні таРосії) — спільна, культури —однакові, території поряд.Тоді хтось пригадає минулеXVII ст. й укотре гукне: «А по-дать сюда нового БогдашкуХмельницкого и воссоеди-нить наши государства!» Га-даємо, що при такомурозкладі подій більшість на-роду України внаслідок ситуа-ції, що, як у нас кажуть,

«склалася історично» (а на-справді ми її ініціювали із-зовні), на референдумі бездокорів сумління проголосує«за».Ось що саме за фактом стоїтьза начебто демократичним га-ласом про надання російськіймові статусу другої державноїмови.Додамо тільки, що цей період(150 років), за «сприятливих»умов може тривати й значноменше (років 50—100).

Враховуючи сказане, дохо-димо висновку, що ідея ввестив Україні другу державну мову— це, насправді, не турботапро мовні права громадян ро-сійської національностіУкраїни, а багатоходова комбі-нація із приєднання Українидо Росії. І не треба нас переко-нувати в тому, що це не так.Не тримайте нас за дурнів, па-нове депутати, які доби-ваються визнання російської

другою державною мовою.Спасибі, ми це вже проходилив історії України останні 350років. Наїлися статусу молод-шого брата (чи то пак молод-шої сестри) із колонізацією,заборонами мови Валу-євськими й Емськими ука-зами, голодоморами,наказами про виселеннявсього населення України насибірські простори (наказ1944 р.) тощо по саме нікуди.Україна в 1991 р. один раз про-голосувала за свою незалеж-ність («за» — 91% населення).Тепер цей показник суттєвозменшився, але меншим за50% явно не стає. Отже, всі цірозмови про другу державнумову — це спроба супротив-ників української незалежно-сті через низку довготривалихкроків і ходів повернути настуди, де ми вже були — в Ро-сійську імперію.


Ма

єм

о р

аз

і н

аз

ав

жд

и п

ри

пи

ни

ти

ди

ск

ус

ії з

ць

ого

пр

ив

од

у і

да

ти

зр

оз

ум

іти

вс

ім:

А тим, кого цікавить, чи насе-лення їхніх країн не передумалобути незалежним, радимо про-водити такі дослідження у своїхвласних державах. Проте щосьне чути, аби Франція, Німеч-чина, Корея, США, Китай та жРосія тощо проводили останнімчасом такі референдуми.А до речі, Росія як багатонаціо-нальна держава проводила ре-ферендум про своюнезалежність і цілісність?Може, хай покаже нам прикладспершу сама, а потім навчаєінших.Та й, до речі, чому це російськедворянство в першій половиніХІХ ст. перестало розмовлятифранцузькою мовою, мовою од-нієї з найпередовіших держав?Річ у тім, що воно зрозуміло:французькою мовою Росію незбудуєш. Між іншим, так само,як не можна збудувати мовоюбанту Німеччину, а мовою су-ахілі — Гондурас.Зрештою, все ж, незважаючи назроблений висновок, скажемотаке: збудувати Україну росій-ською мовою, якщо дуже поста-ратися, все ж... можна! Але тодіми збудуємо не незалежнуУкраїну, а Малоросійську губер-нію Російської імперії. То що:знову будемо проводити рефе-рендум про незалежність? Спа-сибі, ми вже там були...Підведемо деякі підсумки.Отже, мова (так само як і чинов-ницький апарат кожного на-роду) — це інструмент (!!!)побудови держави.Чи є у нас труднощі з українсь-кою, як державною? Так, звісноє, причому чималі. Тому вихідодин — українську мову не-обхідно відроджувати на дер-жавному рівні. І приклади цього— наші Президент і прем’єр-мі-ністр (і це не жартома!).Звернімо увагу: Президент,який ішов на вибори з гаслом

«Російська — друга державна!»— сьогодні вільно володіє дер-жавною. Про передвиборчегасло він воліє не згадувати.Прем’єр-міністр, хай із папірця,але веде засідання Кабінету Мі-ністрів державною мовою. Учому ж річ? Невже вони «ки-нули» своїх виборців? Ні, річ утім, що, сівши у свої стільці,вони за деякий час на рівні під-свідомості відчули, що мова —це інструмент побудови дер-жави (хоча то їм може й не за-вжди до смаку, але, так бимовити, місце сидіння визначаєнапрям думок). Мова — це при-бутки, які йдуть у кишені їхніходнопартійців із цієї ж України.

у н

ас

,

ук

ра

їнц

ів,

єд

ин

а у

кр

аїн

сь

ка

на

ція

,

єд

ин

а У

кр

аїн

сь

ка

де

рж

ав

а,

єд

ин

а у

кр

аїн

сь

ка

де

рж

ав

на

мо

ва

.


держава. Тому питання мови —це питання національної без-пеки Української держави. Заприклад нам тут потрібно братитакі країни як Франція (вона на-полегливо бореться за чистоту йвисокий статус французької) таКазахстан (за останній рік цядержава чітко визначила статусказахської мови як державної,зокрема в ЗМІ).

Подібні заяви ми розцінюємотакож як посягання на Консти-туцію України, що офіційно за-кріплює статус української мовияк єдиної державної. В рішенніКонституційного Суду Українивід 14 грудня 1999 року у справіпро застосування українськоїмови чітко вказано: «Конститу-цією України статус державноїмови надано українській мові(частина перша статті 10). Цеповністю відповідає державо-творчій ролі української нації,що зазначено у преамбулі Кон-ституції України, нації, яка істо-рично проживає на територіїУкраїни, складає абсолютнубільшість її населення і далаофіційну назву державі».В тому ж офіційному тлумаченніКонституційного Суду Українийдеться: «Поняття державноїмови є складовою більш широ-кого за змістом та обсягом кон-ституційного поняття«конституційний лад»... Правовизначати і змінювати консти-туційний лад в Україні нале-жить виключно народові(частина третя статті 5 Консти-туції України). Положеннястатті 10 Конституції України,як і інших статей розділу I «За-гальні засади», можуть бутизмінені тільки у порядку, перед-баченому її статтею 156, шляхомприйняття закону, який за-тверджується всеукраїнськимреферендумом».

А коли йдеться про прибутки,то добра та мова, яка ці при-бутки забезпечує.І ще одне: а хто порахував,скільки потрібно буде людино-годин і матеріалів для того, щобусю документацію вести пара-лельно двома мовами? То, може,варто порахувати цей показник— і бажання вводити другу дер-жавну відпаде саме по собі?Отже, маємо чітко розуміти, що,оскільки мова — це інструментпобудови держави, то при-йняття російської мови як дру-гої державної закінчиться тим,що років через 200 Україна будепросто поглинута Росією ізникне з мапи світу як окрема

у н

ас

,

ук

ра

їнц

ів,

єд

ин

а у

кр

аїн

сь

ка

на

ція

,

єд

ин

а У

кр

аїн

сь

ка

де

рж

ав

а,

єд

ин

а у

кр

аїн

сь

ка

де

рж

ав

на

мо

ва

.


...........................................................................................................................................................

Великі зарплати, красиве життя, стабільність не може не заінтригувати. Але, що чекає нас, чужих людей, у чужій країні?


ЩоРобота за кордоном. Життя в нашій країні дуже сильновідрізняється від закордонного. І я впевнений, мій доро-гий читачу, що ти не раз подумував про заробіток, а то йжиття за кордоном.Работа за кордоном дуже сильно приваблює особливомолоде покоління, які в силу свої енергійності готовіїхати в пошуках роботи та пригод навіть закордон.Існує безліч компаній, які пропонують роботу в Канаді,США, Німеччини.

В основному це чорна робота, яку лі-нуються або навіть соромляться виконуватимісцеві жителі. Але за відповідними зар-платними стандартами брудною її ніяк неназвеш.Більше 80% українських студентів хочутьвиїхати на роботу за кордоном – такі вра-жаючі дані українсько-польського соціоло-гічного дослідження.Раніше кращого життяшукали в основному вчені чи малокваліфі-ковані робітники. Тепер більшість українсь-ких гастарбайтерів – студенти, які післязакінчення вузів повинні були б внести

свою лепту в перетворення України в нову,дійсно європейську державу.Експерти вважають, що якщо ситуація незміниться, через рік-два цвіт нашої націїбуде цвісти на користь інших держав.«Якщо в перші 10-15 років Україну втрачалаінтелект нації, коли мігрували вчені, про-фесіонали, то тепер масово шукає заро-бітку за кордоном молодь.Тому країнавтрачає золотий генофонд », – так проко-ментував заступник голови Федераціїпрофспілок України Сергій Кондрюк данісоціологічного дослідження.

шукають

молоді

розумні

талановиті за кордоном ?


«Робота в Україні не захищаєлюдей від бідності. 24% сімей,де обидва члени сім’ї працю-ють, знаходяться за межею бід-ності. А при народженні дитиникількість сімей за межею бідно-сті ще більше зростає. Сьогоднів Україні працювати – не зна-чить забезпечувати свою сім’ю івзагалі мати якусь перспективув нашій державі », – сказав Ро-зенко.Відсутність перспективи – самеце називає молодь причиноюдля виїзду з України. Виходячизі стін ВНЗ, більшість з них ро-зуміє, що хороша освіта, знаннякількох іноземних мов не даютьгарантії отримати нормальну ро-боту і гідну зарплату.Тому вчорашні студенти берутьквиток в один кінець в одну зкраїн Євросоюзу, США та Ка-наду.

Роки навчання, професійні на-вички і знання іноземних мов негарантують української молодігідної роботи, зазначає ПавлоРозенко. За його словами, ри-зики тут ще посилюються тим,що держава не захищає ринокпраці.Людина, яка хоче працю-вати за кордоном, абсолютноспокійно може поїхати і знайтироботу. А українська молодь, якарозбирається в сучаснихкомп’ютерних технологіях і во-лодіє кількома іноземними мо-вами, абсолютноконкурентоспроможна на зару-біжних ринках праці.«Враховуючи те, що вони готовіпрацювати за меншу заробітнуплату, ніж та, яка існує в еконо-міках розвинених країн, захід-ним роботодавцям вигіднозалучення наших розумних, ква-ліфікованих фахівців», – зазна-

чив Розенко.Він прогнозує, щоякщо за рік-два держава незнайде адекватні заходи для за-хисту трудового потенціалу –через збільшення заробітноїплати, введення програм до-ступного житла, систему підт-римки молодих сімей,результати будуть невтішними.«Україна зіткнеться з новою хви-лею втрати трудового потен-ціалу, втрати людей, втратигромадян Україні, які повинніпрацювати тут. Ми будемовтрачати вже не низькокваліфі-ковану робочу силу, а в черго-вий раз відчуємо сплеск«витоку мізків» – учених, висо-кокваліфікованих людей, сту-дентів, молоді, які повинні статиосновою майбутнього нашоїдержави », – відзначає він.

Колишній заступник міністра соцполітики, нині експертЦентру Разумкова Розенко зазначає, що Україна є унікальноюкраїною. Оскільки проблеми безробіття як такої у нас немає –робота в країні є. Але робота і працевлаштування не виконуєсвою основну функцію.

Їхати

кордон?


1. Недостатня поінформованість про можливості працевлаш-

тування за кордономПотрібно знати, що у країнах Євросоюзу існують правила на-дання легального працевлаштування, коли будь-яку роботу, на-самперед, пропонують громадянину цієї держави. Якщо в ційкраїні не буде бажаючих виконувати цю роботу, то вакансіяпропонується громадянам ЄС. І лише після цього така роботаможе бути запропонована громадянам інших країн.

2. Важке економічне становище громадян і безробіття

В Україні досить складна економічна ситуація. Більшість про-позицій праці з низькою заробітною платою. Не завжди знай-деш роботу за спеціальністю. Дуже мало вільних вакансій уселах.

3. Недостовірне уявлення про життя за кордоном.

4. Неблагополуччя в сім’ї.

5. Бажання кращого життя.

5причин

чому люди їдуть за кордон

UkraineTime


28 квітня студенти Інституту журналістики в

рамках підготовки до фестивалю «Журна-

лістська весна 2011» і загальноміської акції

«Повернемо Києву статус найзеленішої

столиці Європи» каналу СІТІ посадили 6

дерев, кожне з яких стало символом окре-

мого етичного поняття.

«Ми висловлюємо нашу подяку Київзелен-

буду за надані нам дерева, - коментує

координатор акції Юлія Паливода, і додає, -

Ці дерева - основа цього плодово-ягідного

саду з вишневих дерев. Сподіваюся, що

вишні будуть смачні, солодкі і з них можна

буде навіть варити «журналістське» варення

».

Відповідно до головною темою фестивалю,

який буде проводитися в цьому році, кожне

дерево - символ морально-етичного по-

няття комунікаційної галузі: дерево «мо-

ралі», дерево «свободи слова», дерево

«журналістської совісті і честі», дерево «за-

борони плагіату», дерево «відповідальності»

і дерево «чесної інформації».

«Зелену» ініціативу з ентузіазмом підтри-

мали студентські організації в межах уні-

верситету: студентський парламент і

профком. «Думаю, що це буде дійсно хо-

рошим прикладом для всього молодого

покоління і для журналістів, особливо, - го-

ворить Голова профкому Інституту журналі-

стики, Микола Кизь, - Сподіваємося, що ця

акція також змінить ставлення працівників

комунікаційної галузі до проблем екології і

заощадження природи»

Трохи іншої думки про цю акцію Президент

студентського парламенту інституту, Ми-

кита Міхальов, який вважає, що цей захід

не вчинить значного впливу на світоглядні по-

гляди студентів і журналістів, тому що має

локальний характер, але, можливо, зможе

розпочати серію схожих акцій, які, власне ,

і створять громадський резонанс.

ОзелененняІнституту Журналістики

Молоді журналісти закликають дотримуватися морально-етичних принципів


ОзелененняІнституту Журналістики

Молоді журналісти закликають дотримуватися морально-етичних принципів

Ми зачисте

зелене

місто


Для всіх розвинених країн світу екологічна

ситуація, що складається у містах, а

особливо у столицях, є предметом особ-

ливої уваги офіційної влади всіх рівнів, по-

літичних партій і громадських рухів,

засобів масової інформації та широких

верств населення. Екологічна ситуація

міст - «дзеркало», в якому відбивається рі-

вень соціально-економічного становища

країни, тому не випадково інформація

про екологічну ситуацію в розвинених

країнах загальнодоступна і займає одне

з провідних місць у політичному та гро-

мадському житті суспільства.

Із зростанням міста, розвитком його про-

мисловості, стає все більш складною

проблема охорони навколишнього сере-

довища, створення нормальних умов для

життя і діяльності людини. В останні деся-

тиліття посилилося негативний вплив лю-

дини на навколишнє середовище і,

зокрема, на зелені насадження. Про-

блема зелених масивів (міських парків,

лісів, садів, луків) - одна з найважливіших

екологічних проблем у місті. Рослинність,

як средовосстанавлівающая система,

забезпечує комфортність умов прожи-

вання людей у місті, регулює (в певних

межах) газовий склад повітря і ступінь

його забрудненості, кліматичні характе-

ристики міських територій, знижує вплив

шумового фактора і є джерелом есте-

тичного відпочинку людей; вона має вели-

чезне значення для людини . Тому

антропогенний вплив на озеленення є

дуже важливим питанням вимагає вив-

чення.

В даний час накопичений великий досвід

по благоустрою та озелененню міст,

створений багатий озеленювальних

асортимент рослин та розроблено агро-

техніка їх вирощування, знайдено не-

обхідні прийоми озеленення, специфічні

для міст, визначено способи утримання

зелених насаджень.

У цілому в усьому світі робляться значні

зусилля з озеленення та благоустрою

міського господарства. Підвищена зага-

зованість і запиленість повітря, неспри-


ятливі фізико-механічні властивості грунту,

асфальтове покриття вулиць та площ, на-

явність підземних комунікацій і споруд у

зоні кореневої системи, додаткове освіт-

лення рослин у нічний час, механічні по-

шкодження та інтенсивний режим

використання міських насаджень насе-

ленням - все це надає постійне негатив-

ний вплив на життєдіяльність рослин в

умовах міського середовища і призво-

дить до передчасного відмирання дерев,

задовго до настання природної старості.

Чималу роль в процесі деградації при-

родного середовища і погіршення здо-

ров'я населення відіграє промислове

виробництво, і зокрема хімічна галузь, яка

тільки за обсягом скидання забруднених

стічних вод займає друге місце серед

промислових виробництв. І тут стає акту-

альним питання озеленення території, з

метою зниження техногенного наванта-

ження.

Благоустрій та озеленення населених

місць - це комплекс робіт щодо ство-

рення і використання зелених насаджень

у населених пунктах. У містобудуванні

благоустрій та озеленення є складовою

частиною загального комплексу заходів

по плануванню, забудови населених

місць. Воно має величезне значення в

житті людини, має великий вплив на на-

вколишнє середовище. Особливо цей

вплив помітно проявляється у містах.

Зелені насадження є основними еле-

ментами художнього оформлення насе-

лених пунктів. Об'єктами озеленення

називається земельну ділянку, на якій

складові ландшафту (рельєф, водойми,

рослини) і будівельні споруди взаємо-

пов'язані і призначені для задоволення по-

треб у відпочинку на відкритому повітрі.

Ми зачисте

зелене

місто


За сприяння первинної профспілкової організації КНУ імені Та-раса Шевченка співробітники та студенти нашого університетупід час літніх канікул мають можливість відпочити та оздоро-витись на узбережжі Чорного моря. Зокрема, в ОСК КНУ іменіТараса Шевченка в с. Берегове Бахчисарайського району АРКрим.База відпочинку розташоване на березі моря, на половинішляху між Феодосією і селищем Приморське, оточене степом.Відпочинок в Береговому ідеальний для людей, що потре-бують тихої «сільської» відпустки. Берегове - це індивідуальнамалоповерхова забудова, мінімум галасливих курортних роз-ваг, максимум тиші, моря, піску і чистого цілющого повітря.Відпочинок в Береговому примітний також можливістю потра-пити на знаменитий і дійсно дивовижний «Золотий пляж», пі-сочна маса якого складається з яскраво-жовтої морськоїчерепашки, дрібно витертої віковими хвилями. Ходьба босоніжпо цьому піску наповнює тіло бадьорістю. Висока сонячна інсо-ляція, майже завжди безхмарне небо, переважання вітрів ком-фортних швидкостей, освіжаючих бризів, наявність прекраснихмілководних піщаних пляжів, теплого моря роблять це селищеособливо привабливим для дитячого і сімейного відпочинку.

Літній

ВІДПОЧИНОК




Зимовий

ВІДПОЧИНОК

Студентський парламент Київського національного університетуімені Тараса Шевченка підготував цієї зими цікаві пропозиції длястудентів, всі залишись задоволені поїздкою...Жили студенти в гостинному дворі «МАРІЛЕН». Триповерховий де-рев'яний котедж. На першому поверсі — сауна, басейн, прокат лиж.На другому та третьому поверхах — 2-, 3-, 4-місні номери та номеритипу "Люкс". В кожному номері — двоспальні або односпальніліжка, TV-SAT, внутрішній телефон, санвузол (туалет, умивальник,душ). В деяких номерах є вихід на балкон. В номерах третього по-верху є холодильники.Опалення: автономне водяне. Водопостачання: холодна та гарячавода постійно.Харчувались в кафе-барі на другому поверсі за меню або на замов-лення. Була смачна домашня кухня.Також там був ресторан в п'ятиповерховому корпусі. Інтернет Wi-Fiна всій території. Прибирали кімнати — щодня, змінювали постільта рушники — за потребою та проханням кожного відпочиваючого.Також студенти користувались додатковими безкоштовними послу-гами – автостоянкою, мангалом, інформаційними послугами по від-починку, виклик таксі тощо.Загалом, дні, проведені в Буковелі, були цікавими, насиченими,приємними та незабутніми. Дякуємо нашому Студентському парла-менту та профкому Інституту Журналістики за такий чудовий від-починок!


MM

Julia Panets Design


Documents

Mirror Magazine