РІЗДВО ХРИСТОВЕ

1. Історія виникнення свята

Це світле свято встановлене на честь народження у плоті Сина Божого Дівою Марією. Згідно з Євангелієм Ісус Христос народився в часи правління імператора Августа в юдейському місті Віфлеємі.

У ніч Народження Христа його сім'я опинилася в печері, що використовувалася як хлів, а тому у Різдвяному вертепі немовля Ісус зображується в яслах із сіном в оточенні людей, овець і корів.

У момент народження Христа зійшла Віфлеємська зірка, що вказала про цю значну подію мудрецям зі Сходу. До Христа прийшли поклонитися пастухи, а потім і волхви з безцінними дарами — золотом, ладаном і смирною.

Дізнавшись про народження Христа, цар Ірод велів убити всіх дітей у віці до 2 років, але чоловік Марії Йосип дивом врятував свою сім'ю, втікши до Єгипту і перебуваючи там до самої смерті Ірода.

Джерело: http://ridna.ua/2017/01/rizdvo-hrystove-istoriya-tradytsiji-i-zvychaji-svyata/

2. Православні традиції

У православних віруючих день Христового Різдва передує період посту, протягом якого віруючі очищають думки від поганих думок і готують душу та тіло до релігійного торжества. За два тижня до Різдва починається поминання праотців і отців (старозавітних праведників). За 5 днів до свята настає період прочитання особливих молитов, а після цього – торжество, присвячене Собору Пресвятої Богородиці.

В цей час у церквах співають гімни, прославляючи Матір Божу. Дане торжество, присвячене диву Боговтілення, – одна з найдавніших християнських традицій.

Православні відзначають Різдво до самого Хрещення – цей період називають святками і має багато цікавих звичаїв, в яких тісно переплелися християнські обряди і язичницькі ритуали древніх слов'ян.

У нашій країні Різдво Христове не обходиться без запашної куті

День, що передує Різдву, наші предки присвячували добрих справ – ті, у кого їжі та грошей було багато, жертвували їх на благодійність, допомагаючи бідним і хворим. З ранку у Святвечір починалася генеральне прибирання будинку – виміталися і милися всі кути, начищалась до блиску начиння і посуд. Увечері, після походу в баню, всі члени родини одягали ошатну і новий одяг.

Звичайно, православні традиції святкування в різних країнах відрізняються, однак нащадки давніх слов'ян недарма мають багато спільного. Так, в Білорусі, Росії та Україні вважається, що в Різдво вдома відвідують духи померлих предків, тому в селах для них встановлювалися снопи, перев'язані яскравими стрічками. В українській традиції такий сніп називається «дідухом» – від слова «дід», що означає не тільки родича чоловічої статі, але і будь-якого предка.

Різдво – сімейне свято, і вечірки в цей день не заохочуються!

Різдво – свято сімейне. Ходіння в гості в цей день не заохочувалося, але якщо вже хтось відвідував чужий будинок, то його належало нагодувати до відвала, особливо якщо справа стосувалася втомленого подорожнього – адже за непримітним обличчям волоцюги міг ховатися сам Ісус! Залишок трапези відносили на вулицю, щоб підгодовувати звірів і забезпечити їх добре ставлення протягом року.

Грузини на дане торжество завжди запрошували спеціального гостя – «меквле». Він вибирався з числа здорових, благополучних, солідних людей серед близьких знайомих або родичів. Дана традиція гарантувала добробут – меквле приносив солодощі та фрукти, щоб будинок господарів став повною чашею.

3. Різдвяні традиції в країнах світу

День, що передує Різдву – також відомий як Святвечір, – наголошується у всіх релігійних християнських конфесіях. У православного люду Святвечір припадає на 6 січня, а у католиків і протестантів – на 24 грудня. І в тих, і в інших свято відзначається з особливою пишністю і триває не один день, проте в кожному релігійному відгалуженні є свої знакові традиції.

Особливості католицького урочистості

Перед настанням урочистості всіх католиків очікує період Адвенту – чотиритижневого посту, протягом якого віруючі готуються до святкування. Відзначають Різдво до 1 січня, причому кожен день присвячений певному біблійному події.

Поцілунки під омелою – одна з найважливіших традицій католицького Різдва

Так, 26 грудня віруючі вшановують пам'ять першомученика Стефана, на наступний день освячують вино і згадують про діяння Іоанна Богослова, 28 січня служителі католицьких храмів благословляють дітей, вшановуючи пам'ять Віфлеємських Немовлят. На восьмий день згадують Святе Сімейство, а 1 січня відзначають свято, присвячений Пресвятій Богородиці. Звичайно, крім цього в кожній католицькій державі є і свої власні цікаві звичаї.

Англія. Місцеві жителі декорують будинку виробами і гілками вічнозелених рослин , до числа яких відносяться плющ, гостролист і омела. Парочки, які зустрілися під віночком із цих гілок, обов'язково цілуються. На святковий стіл заготовлюється безліч страв, однак неодмінним атрибутом святкового застілля є запечена індичка, традиційний хліб і пудинг, политий ромової заправкою. Приготувати справжній різдвяний пудинг –

це ціле священнодійство, адже процес готування починається за місяць до свята. На міцному бульйоні варять вівсянку, а потім додають у страву крихти хліба, солодкий мед, шматочки мигдалевого горіха, чорнослив і родзинки. Після оброблення індички кілька членів сім'ї ворожать на грудній вилочці – її тягнуть у різні боки, щоб зламати. Хто отримав довгий шматок кістки, той буде щасливий на протязі всього року.

Сполучені штати. Жителі США також балують себе святкової індичкою, але на відміну від Англії, де вона подається з соусом з аґрусу, її приправляють соусом із журавлини. Обов'язково готуються страви з зеленого горошку, бобів і запеченої гарбуза, а також морквяні і яблучні пироги.

Німеччина. Німці обожнюють влаштовувати театралізовані ярмаркові балагани, тому в Мюнхені чи Берліні ви можете побачити досить страшну процесію – в ній беруть участь чорти з розфарбованими чорною фарбою пиками або в страшних рогатих масках. На стіл готують безліч імбирних пряників, запікають гусака з чорносливом, ставлять блюдо з сухофруктами і горіхами, а також солодкий обрядовий хліб, іменований штолленом.

Франція. Французи вважають Різдво не тільки сімейним, але і дитячим святом, тому заготовляють для малюків безліч подарунків . Крім доброго персонажа на ім'я Пер Ноель, який розносить по ночах приємні сюрпризи, на Різдво може прийти і Пер Фуетар, карає неслухняних дітей прочуханкою. Втім, зараз він є не більш ніж страшилкою, адже жителі Франції давно не користуються різками. На різдвяному столі ви обов'язково побачите Буш де Ноель – шоколадний торт, назва якого цілком відповідає його виду, адже оформляють його у вигляді стилізованого поліна. Ну а крім торта господині готують кульки з сиру у фритюрі, фарширований каплун, картоплю та інші овочі.

Італія. Місцеві жителі дуже релігійні, тому особливу увагу в цій країні відводиться різдвяного вертепу. Його видозмінюють кожен рік, доповнюючи новими фігурками, горами, водоспадами, будинками і галявинами, щоб похвалитися перед сусідами. В будинку приносять їли і безліч квітів. Святковий стіл ломиться від різних страв – тут ви зможете поласувати варениками в м'ясному бульйоні, дріжджовими кексами з начинкою із сухофруктів, каплунами і запеченим м'ясом, шоколадом і вишуканими винами.

Чехія. Чехи роблять на свято одне традиційне дійство – виходять в ніч перед Різдвом на річковий берег, щоб купити у рибалок рибу і відпустити її у воду. Вважається, що це принесе удачу на цілий рік. Втім, це не заважає їм купувати в магазинах і на ринках коропів, щоб запекти їх в сметані і подати на святковий стіл. На наступний день після Різдва (в свято святого Штефана) у чехів є ще одна традиція – виганяти з будинків чоловіків і хлопців, які сидять без роботи і не намагаються її знайти.

Іспанія. Жителі Іспанії починають готуватися до улюбленого свята з другої половини листопада. Вулички і дерева прикрашаються різноманітними лампами і гірляндами, а на полицях магазинів з'являються різдвяні ласощі, в числі яких – марципан, льодяники з анісовим смаком, спеціальна нуга «туррон», цукати і горіхи. Для друзів і колег готують сюрпризи у вигляді різдвяних кошиків, наповнених вином, хамоном, сиромі солодощами. Вікна і площі декоруються беленами – тематичними макетами, повторюють популярні сюжети з Біблії. Однією з головних традицій є проведення різдвяної лотереї через вибір виграшних квитків відповідають учні католицької школи, які тягнуть номерки і проспівують їх учасникам. На урочистому столі крім запеченої качки і солодкої випічки можуть бути присутніми також різноманітні морепродукти.

4. Що прийнято подавати на стіл?

В Святвечір та на Різдво подають різні страви. У передріздвяний вечір все ще триває піст – 6 січня прийнято ставити на стіл 12 пісних страв, які можна скуштувати лише після сходження першої зірки на небосхилі. Основним з страв є кутя — каша з розпарених і приправлених медом зерен з подрібненими горіхами і сушеними яблуками, сливами та грушами. З основних страв також варто згадати борщ, зварений на грибному бульйоні, капусняк з пшоном, горохову кашу, вареники і випічку з пісною начинкою.

У цей вечір можна їсти рибні страви, так що справа не обходилося без рибника – пирога з начинкою з річкової риби. Після вечері православні йдуть на нічну службу, на якій славлять народження Христа – повітря дзвенить від гудіння дзвонів, а з усіх боків чути слова «З Різдвом Христовим!». Саме в Різдво піст підходить до моменту свого завершення, тому на 7 січня православні готували всілякі м'ясні страви.

Увечері шостого січня важливо подати на стіл 12 пісних страв

Столи в цей день завжди ломилися від домашньої копченої і кров'яної ковбаси, холодцю, печені з кашею, буженини і куті, приправленою шкварками. Апогеєм бенкету був гуска, запечена з яблуками. На відміну від католицької традиції, де особливе місце на столі відведено всіляких солодощів, у православних немає традиційної різдвяної випічки, тому сьогодні ми з задоволенням переймаємо традиції західних сусідів і печемо кекси, а також тематичне імбирне печиво, прикрашена яскравою глазур'ю.

5. Різдвяні традиції

Різдво відкриває період святкових гулянь, які тривають цілих 12 днів – аж до самого Хрещення. Мабуть, самим веселим і барвистим обрядом цього періоду можна назвати звичай колядування – ще в давні часи наші предки вбиралися в костюми, що імітують лісових звірів і міфічних істот, в яких ходили по селу, співаючи колядки. У часи язичництва колядники могли недобре пожартувати над ощадливими господарями, розібравши дах сараю, або навіть викрасти і звалити в яр віз.

Сьогодні ця традиція більше наповнена релігійною тематикою – юнаки та дівчата прославляють народження Христа, а також закликають у дім щастя і благополуччя. В деяких селах Росії, України і Білорусі досі влаштовують тематичні вертепи і ходи з Віфлеємською зіркою. У відповідь на старання колядників їх прийнято обдаровувати фруктами, випічкою і грошима.

Цікаво, що схожий звичай є і в Грузії – з різдвяними піснями тут раніше ходив чоловічий хор, званий «Аліло» (від слова «Алілуя»), а тепер це роблять діти. Втім, у Тбілісі традиція чоловічого різдвяного хору є досі – після богослужіння до головного православного храму країни йде ціле хода з рядженими і представниками духовенства.

Колядування – найдавніша і весела з різдвяних традицій

В святковий період влаштовуються ярмарки організовуються всілякі забави, адже для наших предків це був благословенним відпочинком після довгого і важкого трудового року. Чоловіки і жінки наносили родинні візити, а молодь грала в сніжки, каталися на санях, активно сваталась і ворожила, адже з часів язичництва цей час було оповите містикою і вважалося одним з кращих для того, щоб зазирнути у майбутнє і дізнатися свою долю.

Кожній незаміжньою дівчині хотілося дізнатися ім'я судженого, тому дівчата виходили в опівнічний час за ворота, щоб побачити перехожого і запитати його ім'я (вважалося, що нареченого будуть кликати так само). Ще один популярний спосіб – викидання чобіт за ворота. Куди вказав носок, звідти і нареченому бути.

Сьогодні традиції святкування Різдва переживають друге народження, тому свято чекають усі – від мала до велика.

5. Добірка старовинних листівок на Різдво. Історія виникнення різдвяних листівок

Коли на Землю приходить свято Різдва Христового, хочеться привітати усіх своїх близьких теплими словами і гарною вітальною листівкою. Цікаво було б дізнатися, коли і за яких обставин з'явилися у світі ці красиві картинки, що приносять радість усім, хто їх отримує.

Першими були різдвяні листівки, їх випустили в Англії за

малюнками, створеними 1794 року художником Добсоном. Але, напевно, вітальні листівки виготовлялися і раніше. У Британському музеї, приміром, зберігається любовна листівка, датована XV століттям.А нещодавно пройшло повідомлення про продаж за 22 тис. фунтів стерлінгів різдвяної листівки 1840 року. Проте масовий випуск поштових карток розпочався 1869 року, після того як австрійський економіст Е. Герман опублікував у Відні розрахунки, які показали, що третина листів не містить секретної інформації, отже, ця частина цілком могла б пересилатися без конвертів. Нововведення Австро-Угорської імперії миттєво оцінили в багатьох країнах. У Франції та Німеччині листівки стали випускатися 1870-го, в Англії, Швейцарії — 1871-го, у Росії — 1872 року. Тоді ж з’явилися і філокартисти — колекціонери листівок. А через 25–30 років, на зламі XIX–XX століть, це захоплення стало у світі масовим.

У Російській імперії перші різдвяні листівки були випущені 1898 року. Серію з 10 штук віддрукували за малюнками відомих столичних художників тиражем 10 тисяч примірників. Серед авторів, імена Костянтина Маковського та Іллі Рєпіна, останній запропонував для серії свій акварельний малюнок «Запорожець». Мабуть, саме цю листівку можна вважати першою українською різдвяною листівкою.

Нещодавно на підставі колекції найавторитетнішого на просторах СНД філокартиста Михайла Забочені у Києві був виданий альбом «Україна на старій листівці», в якому представлено понад сім тисяч рідкісних поштових карток, які розповідають про Україну.

Величезна розмаїтість листівок, що з’явилися на межі століть, надихнула згодом

філокартистів називати двадцятиріччя 1898–1918 «золотим» століттям листівок. Різдвяно-новорічні листівки друкувалися в нас найчастіше з трьома видами написів: «З Різдвом Христовим!», «З Різдвом Христовим і Новим роком!», «З Новим роком!». Листівка, що надійшла поштою, сприймалася як подарунок художньої мініатюри, її унікальність зумовлювалася тим, що на зворотному боці було особисте звертання, що зберігало тепло рідних чи дружніх рук. Зустрічалися листівки гігантські та зовсім маленькі, з матерії, дерев’яні, із візерунковими просіками, ароматні, що звучать... Для їхнього зберігання випускали спеціальні альбоми, листівками прикрашалися інтер’єри будинків, щоденники й шкатулки. Листівковий бум заохочувався зацікавленими особами й відомствами. У Данії, приміром, пропозиція поштмейстера Е.Холбеллу безплатно використовувати для новорічної кореспонденції спеціальні марки відразу ж знайшла підтримку, що додатково стимулювало «листівкову активність» датчан...

Європейська цивілізація в процесі секуляризації, намагаючись заповнити духовну порожнечу, винайшла ще одне джерело для естетичного насичення. А предтечею різдвяно-новорічної листівки в певному сенсі можна вважати середньовічну гравіровану іконку. Різдвяний сюжет купленої до свята мініатюрної ікони сприймається релігійною свідомістю як звісточка-нагадування церкви про велику подію у Святому Сімействі й у світовій історії.

Після «золотого» настав для наших листівок вік «залізний». Войовничий атеїзм, узурпувавши владу в 17-му, «скасував» релігійні свята. Різдвяні листівки, а заодно й новорічні, поруч з іншими «старорежимними», потрапили під заборону. Та наприкінці 80, на виході з лабіринту, вітаючи, нас знову зустріли листівки «З Різдвом Христовим!», позначивши контури нашого законного місця на барвистій карті світових цивілізацій.

У Австралії, Різдво та Новий рік відзначають в розпал літа, коли температура повітря в затінку часом доходить до 45 градусів. Австралія, як відомо, країна патріотів, і свята, навіть такі сімейні з погляду європейця, як Різдво і Новий рік, перетворюються в австралійців на феєричну демонстрацію єдності нації. Австралійці обожнюють робити різдвяні подарунки та надсилати листівки. На листівках часто зустрічаються традиційні європейські сюжети — засніжені ліси, села під зоряним небом, санчата, ялинки... Та є листівки, що відбивають місцеві реалії, коли, приміром, візок із Різдвяним Батьком (Дідом Морозом) і Сніговою королевою везе кенгуру.

Про вітальні листівки з Чернівців – окрема тема. Листівка, яку ви бачите, була надрукована у Відні в 1895 році. Пізніше вітальні листівки, друкувались у нашому місті у місцевих друкарнях.

Хочеться вірити що сьогодні коли ми з вами у новому тисячолітті, так званому електронному спілкуванні через Інтернет, збережемо традицію наших пращурів і будимо вітати наших близьких та

знайомих зі святами саме листівками. Правду сказати щосьогодні листівок дуже велике розмаїття, ми знову повертаємось до вітальних листівок, які будуть в попиті ще багато століть.

Джерело: https://mala.storinka.org/старовинні-листівки-на-різдво.html