НАУКОВИЙ ЖУРНАЛ ISSN 25192280

НАУКОВИЙ ЖУРНАЛ

проблемні статті з нових медико�біологічних технологій* технології створення нових лікарських засобів, вакцин, діагностикумів* біотехнології в лабораторній практиці* діагностичні, лікувальні та профілактичні технології

оригінальні дослідження — результати пріоритетних робіт, що вносять суттєвий вклад у розвиток медицини та біології

статті з фундаментальних проблем медицини та біології* молекулярної біології та генетики* біології та біофізики клітин* фізіології, біохімії та морфології людини* експериментальної та клінічної фармакології та патофізіології* нові досягнення в галузі вивчення етіології та патогенезу захворювань* сучасні досягнення в діагностиці, профілактиці та лікуванні захворювань

огляди з сучасних актуальних проблем біології та медицини

проблеми доказової, трансляційної та персоналізованої медицини

інформація, хроніка, ювілеї

ISSN 2519 2280


Засновники

Національна академія наук УкраїниНаціональна академія медичних наук УкраїниОдеський національний медичний університет

Головний редакторАкадемік НАМН України,

лауреат Державної премії України В. М. ЗАПОРОЖАН

Науковий редакторДоктор медичних наук професор Л. С. ГОДЛЕВСЬКИЙ

Відповідальний секретарДоктор медичних наук професор П. Б. АНТОНЕНКО

Редакційна колегія

П. Б. Антоненко, Ю. І. Бажора, Л. С. Годлевський, В. В. Годован, А. І. Гоженко, М. Я. Головенко, В. Г. Дубініна, Д. І. Заболотний, О. О. Зелінський, М. А. Каштальян,

В. Й. Кресюн, А. П. Левицький, О. О. Мардашко, М. С. Регеда, Ю. Г. Романова, А. С. Сон, О. О. Старець, О. А. Шандра, Т. О. Філіпова

Редакційна рада

С. А. Андронаті (Одеса), Г. М. Бутенко (Київ), Д. Д. Зербіно (Львів),Анелія Дімітрова Клісарова (Болгарія), В. М. Коваленко (Київ),

М. М. Корда (Тернопіль), В. А. Кордюм (Київ), О. О. Кришталь (Київ),Жозе Алехандро Мадрігал (Велика Британія), О. Г. Резніков (Київ),

А. М. Романенко (Київ), М. Д. Тронько (Київ), Ральф Хусс (Німеччина), В. Ф. Чехун (Київ)

DOSÂGNENNÂSCIENTIFIC JOURNAL

FoundersThe National Academy of Sciences of Ukraine

The National Academy of Medical Sciences of UkraineThe Odessa National Medical University

Editor-in-chiefAcademician of the NAMS of Ukraine,

the Ukraine State Prize Winner V. M. ZAPOROZHAN

Science EditorMD, professor L. S. GODLEVSKY

Executive SecretaryMD, professor P. B. ANTONENKO

Editorial Board

P. B. Antonenko, Yu. I. Bazhora, L. S. Godlevsky, V. V. Godovan, A. I. Gozhenko, M. Ya Golovenko, V. G. Dubinina, D. I. Zabolotnyy, O. O. Zelinskyy, M. A. Kashtalyan,

V. Y. Kresyun, A. P. Levytskyy, O. O. Mardashko, M. S. Regeda, Yu. G. Romanova, A. S. Son, O. O. Starets, O. A. Shandra, T. O. Filipova

Editorial Counsil

S. A. Andronati (Odesa), G. M. Butenko (Kyiv), D. D. Zerbino (Lviv),Aneliya Dimitrova Klisarova (Bulgaria), V. M. Kovalenko (Kyiv),

M. M. Korda (Ternopil), V. A. Kordyum (Kyiv), O. O. Kryshtal (Kyiv),Jose Alejandro Madrigal (Great Britain), O. G. Reznikov (Kyiv),

A. M. Romanenko (Kyiv), M. D. Tronko (Kyiv), Ralf Huss (Germany), V. F. Chekhun (Kyiv)

BIÒLOGIÌ ta MEDICINI..

¹ 1 (29) 2017 1

Науковий журнал

¹ 1 (29) 2017 ДОСЯГНЕННЯ Á²ÎËÎÃ²̄ òà ÌÅÄÈÖÈÍÈ

Адреса редакції:65082, Україна, Одеса,Валіховський пров., 2

Телефони:(048) 728-54-58, (048) 723-29-63

E-mail:[email protected]

Сайт:http://biomed.odmu.edu.ua

Редактор випускуВ. М. Попов

Літературні редакториі коректориА. А. ГречановаІ. К. КаневськийР. В. МерешкоО. В. СидоренкоО. В. ТитоваК. М. Цвігун

Художній редакторА. В. Попов

Комп’ютерний дизайн,оригінал-макетВ. М. ПоповА. В. Попов

Поліграфічні роботиМ. Р. МерешкоЛ. В. Титова

Досягнення біології та медицини№ 1 (29) 2017

ISSN 2519-2280Журнал зареєстрованоу Державному комітетіінформаційної політики,

телебачення та радіомовленняУкраїни.

Свідоцтво про реєстраціюКВ № 5610

Передплатний індекс 08205Підписано до друку 22.06.2017.Формат 60х84/8. Папір офсетний.

Обл.-вид. арк. 13,0.Тираж 100 пр. Зам. 1986.Видано і надрукованоОдеським національниммедичним університетом.

65082, Одеса, Валіховський пров., 2.Свідоцтво ДК № 668 від 13.11.2001

ÄÎÑßÃÍÅÍÍß Á²ÎËÎÃ²¯ ÒÀ ÌÅÄÈÖÈÍÈÄÎÑÒÈÆÅÍÈß ÁÈÎËÎÃÈÈ È ÌÅÄÈÖÈÍÛ

ACHIEVEMENTS OF BIOLOGY AND MEDICINE

ÔÔÔÔÔóíäàìåíòàëüí³ ïðîáëåìèóíäàìåíòàëüí³ ïðîáëåìèóíäàìåíòàëüí³ ïðîáëåìèóíäàìåíòàëüí³ ïðîáëåìèóíäàìåíòàëüí³ ïðîáëåìèìåäèöèíè òà á³îëîã³¿ìåäèöèíè òà á³îëîã³¿ìåäèöèíè òà á³îëîã³¿ìåäèöèíè òà á³îëîã³¿ìåäèöèíè òà á³îëîã³¿

СТАН ПЕРЕКИСНОГО ОКИСНЕННЯ ЛІПІДІВІ АНТИРАДИКАЛЬНОГО ЗАХИСТУПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОМУ ЦУКРОВОМУ ДІАБЕТІТА ЙОГО МЕДИКАМЕНТОЗНІЙ КОРЕКЦІЇН. В. Кресюн, Г. О. Сон .................................................................. 4

ТРИВАЛІСТЬ ЖИТТЯ ТКАНИННОЇ СИСТЕМИВ АСПЕКТІ МАТЕМАТИЧНОГО ЗАКОНУ СТАРІННЯО. В. Артьомов, Е. С. Бурячківський ........................................... 10

ОЦІНКА БІОТРАНСФОРМАЦІЇАМІНОМЕТИЛІЗОНОНІЛФЕНОЛУТА ЙОГО ОКСІЕТИЛЬОВАНИХ ПОХІДНИХПРИ ПІДГОСТРОМУ ПЕРОРАЛЬНОМУВВЕДЕННІ ЩУРАМВ. В. Бабієнко, І. В. Сахарова, В. Ю. Левковська ....................... 13

ФІТОХІМІЧНИЙ СКЛАД І ПРОТИЗАПАЛЬНІВЛАСТИВОСТІ РІДКОГО ЕКСТРАКТУ ПЛОДІВCAPSICUM ANNUUM L.Ю. О. Бойко, О. А. Шандра, І. А. Бойко, Н. С. Фізор,Н. А. Сущук, В. С. Беглая, М. С. Образенко ............................... 17

ОСОБЛИВОСТІ СПЕКТРАЛЬНОЇ ПОТУЖНОСТІЕЛЕКТРОКОРТИКОГРАМИ КІНДЛІНГОВИХ ЩУРІВЗА УМОВ ВПЛИВУ ДІАЗЕПАМУ І ПОХІДНИХ4-ТІАЗОЛІДИНОНУС. І. Мироненко, О. Р. Піняжко, О. Л. Іванків ........................... 21

МЕТАБОЛІЗМ АМІНОКИСЛОТУ НАЩАДКІВ ОПРОМІНЕНИХ ТВАРИНГ. Ф. Степанов, О. О. Мардашко, А. А. Костіна ........................ 26

Засновано 2001 року

ОдесаОдеський медуніверситет2017

ÇÌ²ÑÒ

ÄÎÑßÃÍÅÍÍß Á²ÎËÎÃ²¯ òà ÌÅÄÈÖÈÍÈ2

ÎÎÎÎÎðèã³íàëüí³ äîñë³äæåííÿðèã³íàëüí³ äîñë³äæåííÿðèã³íàëüí³ äîñë³äæåííÿðèã³íàëüí³ äîñë³äæåííÿðèã³íàëüí³ äîñë³äæåííÿ

ЕФЕКТИВНІСТЬ ЛАПАРОСКОПІЧНИХ ВТРУЧАНЬЗ ВИКОРИСТАННЯМ СИСТЕМИ АВТОМАТИЗОВАНОЇ ДІАГНОСТИКИУ ЖІНОК ІЗ СИНДРОМОМ ХРОНІЧНОГО ТАЗОВОГО БОЛЮД. М. Баязітов, О. В. Туренко ...................................................................................................................... 32

МОРФОМЕТРИЧНІ ПОКАЗНИКИСКРОНЕВО-НИЖНЬОЩЕЛЕПНОГО СУГЛОБАПРИ АСИМЕТРІЯХ ЛИЦЯ ТА ПОРУШЕННЯХ ПРИКУСУВ. В. Баликов, К. А. Біднюк, Р. В. Баликов ................................................................................................ 36

ШЛЯХИ ПОКРАЩАННЯ ЛІКУВАННЯХВОРИХ НА МІСЦЕВО-РОЗПОВСЮДЖЕНИЙ РАК МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИВ. Г. Дубініна, О. В. Бондар, І. Л. Маланченко ......................................................................................... 40

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ВІРУСНОГО ГЕПАТИТУ СУ ПОЄДНАННІ З ВІЛ-ІНФЕКЦІЄЮ ПІД ЧАС АНТИРЕТРОВІРУСНОЇ ТЕРАПІЇЛ. А. Кравченко, П. Б. Антоненко .............................................................................................................. 44

ІМУНОГІСТОХІМІЧНА АКТИВНІСТЬ ПРОГЕСТЕРОНОВИХ РЕЦЕПТОРІВЕУТОПІЧНОГО І ЕКТОПІЧНОГО ЕНДОМЕТРІЯЗА НАЯВНОСТІ АДЕНОМІОЗУ В ПОСТМЕНОПАУЗІВ. О. Ситнікова, Л. Г. Роша, Г. Ю. Гончаренко ........................................................................................ 49

ÍÍÍÍÍîâ³ ìåäèêîîâ³ ìåäèêîîâ³ ìåäèêîîâ³ ìåäèêîîâ³ ìåäèêî-----á³îëîã³÷í³ òåõíîëîã³¿á³îëîã³÷í³ òåõíîëîã³¿á³îëîã³÷í³ òåõíîëîã³¿á³îëîã³÷í³ òåõíîëîã³¿á³îëîã³÷í³ òåõíîëîã³¿

ЗАСТОСУВАННЯ СИМУЛЯЦІЙНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ В ОФТАЛЬМОЛОГІЇН. А. Ульянова, Л. В. Венгер, В. А. Дроздін .............................................................................................. 54

ÌÌÌÌÌåäè÷íà ³íôîðìàòèêàåäè÷íà ³íôîðìàòèêàåäè÷íà ³íôîðìàòèêàåäè÷íà ³íôîðìàòèêàåäè÷íà ³íôîðìàòèêà

ЕФЕКТИВНІСТЬ РІШЕНЬ У ЛАПАРОСКОПІЧНІЙ ХІРУРГІЇЗАЛЕЖНО ВІД МЕТОДІВ ЇХ ПРИЙНЯТТЯА. Б. Бузиновський ....................................................................................................................................... 57

ÏÏÏÏÏðîáëåìè âèùî¿ ìåäè÷íî¿ îñâ³òèðîáëåìè âèùî¿ ìåäè÷íî¿ îñâ³òèðîáëåìè âèùî¿ ìåäè÷íî¿ îñâ³òèðîáëåìè âèùî¿ ìåäè÷íî¿ îñâ³òèðîáëåìè âèùî¿ ìåäè÷íî¿ îñâ³òè

ПРЕВАЛИРУЮЩАЯ РОЛЬ МОТИВАЦИИ В ОБУЧЕНИИ СТУДЕНТОВНА КАФЕДРЕ ОБЩЕЙ И КЛИНИЧЕСКОЙ ПАТОЛОГИЧЕСКОЙ ФИЗИОЛОГИИОДЕССКОГО НАЦИОНАЛЬНОГО МЕДИЦИНСКОГО УНИВЕРСИТЕТАР. С. Вастьянов, И. В. Савицкий, Е. М. Левченко, И. О. Остапенко ....................................................... 63

ÂÂÂÂÂèïàäîê ³ç êë³í³÷íî¿ ïðàêòèêèèïàäîê ³ç êë³í³÷íî¿ ïðàêòèêèèïàäîê ³ç êë³í³÷íî¿ ïðàêòèêèèïàäîê ³ç êë³í³÷íî¿ ïðàêòèêèèïàäîê ³ç êë³í³÷íî¿ ïðàêòèêè

ДІАГНОСТИКА УРАЖЕНЬ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИУ ХВОРИХ НА ЛАЙМ-БОРЕЛІОЗВ. Ю. Клюс, А. О. Руденко, П. А. Дьяченко, Л. В. Муравська,Б. А. Пархомець, В. Р. Шагінян, В. І. Фільчаков ....................................................................................... 68

Åêîëîã³ÿÅêîëîã³ÿÅêîëîã³ÿÅêîëîã³ÿÅêîëîã³ÿ

ГІГІЄНІЧНИЙ АНАЛІЗ ПИТНОЇ ВОДИ,ЯКУ ВИКОРИСТОВУЄ НАСЕЛЕННЯДУНАЙСЬКО-ДНІСТРОВСЬКОГО МЕЖИРІЧЧЯВ. В. Бабієнко, В. Ю. Левковська, С. О. Ганикіна, Д. Х. Шейх Aлі ......................................................... 72

¹ 1 (29) 2017 3

© Одеський національний медичний університет, 2017

Рекомендовано до друку Вченою радою Одеського національного медичного університетуПротокол № 8 від 16.03.2017 р.

ДО ВІДОМА АВТОРІВПублікація матеріалів у «Одеському медичному журналі» і журналі

«Досягнення біології та медицини», які видаються Одеським націо-нальним медичним університетом, платна. Оплата здійснюється післярецензування статей і схвалення їх до друку, про що авторів повідом-ляють додатково.

З питань сплати за публікацію статей та довідок про їх надходженняй опрацювання просимо звертатися до Віри Григорівни Ліхачової за тел.+38 (048) 728-54-58 (р.), +38 (097) 977-23-31 (м.), e-mail: [email protected].

Копію квитанції про сплату слід надсилати поштою на адресу: Одесь-кий національний медичний університет, редакція журналу (назва жур-налу), Валіховський пров., 2, м. Одеса, 65082 — або передавати на факс+38 (048) 723-22-15 для В. Г. Ліхачової.

До відома авторів!

Наказом МОН України № 515 від 16 травня 2016 р. журнал «Досягнення біології тамедицини» включено до переліку видань, у яких можуть публікуватися основні результатидисертаційних робіт із медицини та біології.

Передплатний індекс 08205

Dosâgnennâ bìologìї ta medicini [Text] : scientific journal/ founders the National Academy of Sciences of Ukraine, the Na-tional Academy of Medical Sciences of Ukraine, the Odessa Na-tional Medical University. – 2001 ; Odessa : ONMedU, 2017

2016 N 1 (29). – 100 copiesISSN 2519-2280

ÅÅÅÅÅï³äåì³îëîã³÷í³ äîñë³äæåííÿï³äåì³îëîã³÷í³ äîñë³äæåííÿï³äåì³îëîã³÷í³ äîñë³äæåííÿï³äåì³îëîã³÷í³ äîñë³äæåííÿï³äåì³îëîã³÷í³ äîñë³äæåííÿ

INTERNATIONAL OUTBREAKS OFA NOVEL TYPE OF INFECTIOUS IMMUNE IMPAIRMENT: A CALL TO ACTIONRodney P. Jones ............................................................................................................................................. 75

ËËËËËèñòè äî ðåäàêö³¿èñòè äî ðåäàêö³¿èñòè äî ðåäàêö³¿èñòè äî ðåäàêö³¿èñòè äî ðåäàêö³¿

ІНФОРМАЦІЙНЕ ПОВІДОМЛЕННЯпро створення громадської організації«Українська Асоціація громадського здоров’я»........................................................................................ 82

ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ СТАТЕЙ ДЛЯ ЖУРНАЛУ«ДОСЯГНЕННЯ БІОЛОГІЇ ТА МЕДИЦИНИ» ...................................................................................... 83


У попередніх роботах намибуло встановлено, що цукровийдіабет (ЦД) у щурів, виклика-ний уведенням стрептозотоци-ну (СТЗ), призводив до суттєвоїзміни обміну ліпідів, порушен-ня морфофункціонального ста-ну мембран еритроцитів і міто-хондрій печінки [1]. Ці зміни,спостережувані за допомогоюфлуоресцентного зондуваннямембран еритроцитів і міто-хондрій печінки, полягали в тому,що при ЦД істотно погіршував-ся морфофункціональний станповерхневих шарів мембран іменшою мірою більш глибоких.Водночас збільшувався вмістзагального холестерину (ХС)при зменшенні вмісту загаль-них фосфоліпідів (ФЛ), що ви-кликало суттєве збільшення ко-ефіцієнта молярного співвідно-шення ХС/ФЛ. При цьому під-вищувався вміст важкоокисню-ваних ФЛ (лізофосфатидилхо-ліну і сфінгомієліну) при катас-трофічному зменшенні легко-окиснюваних (фосфатидилхо-ліну, фосфатидилетаноламіну),що свідчило про порушення«плинності» клітинних і субклі-тинних мембран. Виходячи з ви-кладеного, логічним було до-слідити стан перекисного окис-

нення ліпідів (ПОЛ) і системуантирадикального захисту (АРЗ)клітин при експериментально-му ЦД та його корекції препа-ратом інсуліну, а також запро-понованою біологічно актив-ною речовиною (БАР) — ніа-цин-оксіетилідендифосфонато-германатом (МІГУ-4).Обмін ліпідів у організмі є

взаємозалежним, і залежить, упершу чергу, від обміну вугле-водів. Одним із основних на-прямків його метаболізму є пе-рекисне окиснення, тобто склад-ний багатостадійний ланцюго-вий процес окиснення ліпіднихсубстратів киснем, основу якихстановлять, у першу чергу, по-ліненасичені жирні кислоти.Цей процес включає стадії вза-ємодії ліпідів з вільнорадикаль-ними сполуками з утвореннямвільних радикалів ліпідної при-роди [2]. У перекисному окис-ненні ліпідів розрізняють ста-дію неферментативного авто-окиснення та стадію фермента-тивних реакцій, у результаті якихутворюються вільні радикалиліпідів, здебільшого супероксид-ний аніон-радикал О′2. При ре-акції дисмутації двох суперок-сидних радикалів утворюєтьсямолекула перекису водню Н2О2.

До найбільш реакційноздатнихрадикалів кисню належить гід-роксильний радикал ОН– — одинз основних факторів, який викли-кає ушкодження, у першу чер-гу, клітинних мембран [2]. Присформованому ЦД розвиваєть-ся так званий метаболічний син-дром, при якому порушуєтьсябаланс утворення і використан-ня перекисів та інших продук-тів ПОЛ, а останні нагрома-джуються в тканинах і біологіч-них рідинах, що призводить досерйозних морфофункціональ-них ушкоджень біологічнихмембран. Токсичними для ор-ганізму є не тільки перекиси, якіутворюються в результаті ПОЛ,а й продукти більш глибокогоокиснення ліпідів, такі як альде-гіди, кетони, кислоти, що з над-лишком утворюються в організ-мі при ЦД [3]. Ці карбонільніпродукти ПОЛ інгібують такожактивність цілої низки фермен-тів, пригнічують синтез ДНК,збільшують проникність капі-лярів, модифікують агрегаціютромбоцитів, ініціюють запален-ня, що так «прикрашають» пато-генетичні засади ЦД. Таким чи-ном, активація ПОЛ (синдромліпідної пероксидації) при ЦДє загальним ключовим факто-

ÔÔÔÔÔóíäàìåíòàëüí³ ïðîáëåìèóíäàìåíòàëüí³ ïðîáëåìèóíäàìåíòàëüí³ ïðîáëåìèóíäàìåíòàëüí³ ïðîáëåìèóíäàìåíòàëüí³ ïðîáëåìèìåäèöèíè òà á³îëîã³¿ìåäèöèíè òà á³îëîã³¿ìåäèöèíè òà á³îëîã³¿ìåäèöèíè òà á³îëîã³¿ìåäèöèíè òà á³îëîã³¿

УДК 616.379-008.64:541.49

Н. В. Кресюн, д-р мед. наук,Г. О. Сон

СТАН ПЕРЕКИСНОГО ОКИСНЕННЯ ЛІПІДІВІ АНТИРАДИКАЛЬНОГО ЗАХИСТУПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОМУ ЦУКРОВОМУДІАБЕТІ ТА ЙОГО МЕДИКАМЕНТОЗНІЙ КОРЕКЦІЇОдеський національний медичний університет

¹ 1 (29) 2017 5

ром, через який опосередкову-ється ушкодження клітиннихмембран, зміна їх сенситивностіта формування толерантностідо глюкози [4].Виходячи з викладеного, ме-

тою роботи була оцінка стануперекисного окиснення ліпідів іантирадикального захисту приформуванні експериментально-го цукрового діабету та його ко-рекції ніацин-оксіетиліденди-фосфонатогерманатом і препа-ратом інсуліну.

Матеріали та методидослідження

Дослідження проведено вумовах хронічного експеримен-ту на 145 щурах-самцях лініїВістар масою 170–320 г згідноз вимогами комісії з питань біо-етики Одеського національно-го медичного університету.Моделювали ЦД внутріш-

ньоочеревинним (в/о) введеннямСТЗ (“Sigma Aldrich.ru”) на-тщесерце дозою 50 мг/кг, якийпопередньо розчиняли в буфер-ному натрієво-цитратному роз-чині (рН 4,5) [5]. У спостережен-нях використовували тих щу-рів, у яких вміст глюкози у кро-ві був не нижче 16,7 ммоль/л.У дослідженнях використо-

вували препарат інсуліну акт-рапід НМ (“Novo Nordiks”, Да-нія), який уводили тваринам за30–40 хв до прийому їжі. Ніа-цин-оксіетилідендифосфонато-германат (МІГУ-4, синтезова-ний під керівництвом з. д. н. т.,проф. І. Й. Сейфулліної в Одесь-кому національному універси-теті імені І. І. Мечникова) за-стосовували дозою ЕД50 (в/о),яка становила 25,0 мг/кг маситіла. Щурам групи контролю зааналогічних умов уводили 0,5 мл0,9 % фізіологічного розчинунатрію хлориду.Стан ПОЛ, яке відбувалося

в мембранах еритроцитів і міто-хондрій печінки щурів при роз-витку ЦД, визначали за вміс-том дієнових кон’югатів (ДК),що з’являються на початковихстадіях пероксидації, і малоно-

вого діальдегіду (МДА) — од-ного з найбільш важливих кін-цевих продуктів. Кількісне ви-значення дієнової кон’югації не-насичених жирних кислот про-водили за методом В. А. Костю-ка і співавт. [6] та виражали длямембран еритроцитів в Е233/млеритроцитів, мембран мітохон-дрій печінки — в Е233/мг ткани-ни. Визначення МДА проводи-ли за методом І. Д. Стальної іТ. Г. Гаришвілі [7], яке кількіс-но для мембран еритроцитіввиражали в мілімолях на літр(ммоль/л), для мембран міто-хондрій печінки — в мікромо-лях на грам (мкмоль/г).Інтегральним показником ста-

ну ПОЛ є визначення продуктівпероксидної деградації ліпіднихкомпонентів, а саме вмісту гідро-пероксидів ліпідів (ГПЛ), якийвизначали за методом В. Б. Гав-рилова і М. І. Мишкорудної[8] та виражали в умовних оди-ницях екстинції (ум. од.) —×103 ум. од./кг. Найважливіши-ми критеріями функціонально-го стану ферментативної части-ни АРЗ є активність суперок-сиддисмутази (СОД), каталази(КАТ) і вміст відновленого глу-татіону (ВГ), які визначали заметодами [9; 10] і відповідно ви-ражали в ум. од./мг, ммольН2О2/(хв⋅г білка), ммоль/кг.З природних антиоксидантів,які належать до неферментатив-ної ланки АРЗ, визначали вмістα-токоферолу [11], кількістьякого в мембранах еритроцитіввимірювали в мікромолях наміліметр (мкмоль/мл), а в мем-бранах мітохондрій печінки —в міліграмах на грам (мг/г). Яккритерій забезпечення біологіч-них мембран структурними ан-тиоксидантами визначали пере-кисну резистентність еритроци-тів (ПРЕ). Ступінь гемолізу ви-ражали у відсотках [12]. Пара-лельно у плазмі крові визнача-ли сумарну пероксидазну ак-тивність (СПА). Вона, в основно-му, зумовлена активністю ком-плексу гемоглобіну з α-гліко-протеїдом плазми крові (гапто-

глобіном). Цей комплекс утво-рюється у результаті внутріш-ньосудинного гемолізу еритро-цитів або підвищення проник-ності їхніх мембран і виходу ге-моглобіну в плазму. Таким чи-ном, підвищення СПА в плазмікрові побічно відображає наяв-ність в еритроцитах мембрано-деструктивних змін. Результативиражали в одиницях оптичноїгустини на 1 мл плазми крові —ум. од./мл [13].Статистичний аналіз даних

здійснено за допомогою програм-ного пакета Microsoft Excel,“Primer Biostatistics” (США).

Результати дослідженнята їх обговорення

Перекисне окиснення ліпідівє наслідком оксидативного стре-су і виражається утвореннямчисленних продуктів, що відріз-няються хімічною будовою, ча-сом «життя», токсичністю табіологічною активністю. Інтен-сивність ПОЛ суттєво зростаєпри багатьох патологічних ста-нах і, не в останню чергу, при ме-таболічному синдромі, який су-проводжує ЦД. Головним ушко-джувальним фактором ПОЛ єактивні форми кисню (АФК),які, за останніми дослідження-ми, формують в організмі окре-му саморегулювальну систему,що бере участь як у фізіологіч-них, так і патологічних проце-сах. Система АФК самооргані-зована за рахунок позитивних інегативних зв’язків. Тому ана-ліз продуктів ПОЛ становитьінтерес не тільки для оцінки рів-ня оксидативного стресу, але йдля вивчення токсичної, мета-болічної та регулювальної діїцього процесу на організм. Та-ким чином, активація ПОЛ, такзваний синдром ліпідної пер-оксидації, — загальний ключо-вий фактор, який опосередко-вує ушкодження мембран клі-тинних і субклітинних структурпри різноманітній патології, утому числі при ЦД.Дослідженнями встановле-

но, що при експериментально-


му ЦД у мембранах еритроци-тів і мітохондрій печінки інду-кується ПОЛ, про що свідчатьвідповідні зміни вмісту ДК,МДА та ГПЛ. Ліпіди як ком-поненти клітинних мембран єпервинними мішенями для АФК.Перебігає ПОЛ за участі віль-норадикальних механізмів звикористанням АФК або влас-них ферментних систем клі-тини.Як продемонстрували дослі-

дження, СТЗ-діабет через 2 тиж.індукував пероксидацію ліпідіву мембранах еритроцитів і міто-хондрій печінки (табл. 1). ВмістДК збільшувався у 2,5 рази вмембранах еритроцитів ((7,74±±0,28) проти (3,21±0,18) Е233/млу контролі, р<0,05) та у 2,0 разув мембранах мітохондрій печін-ки ((0,267±0,015) проти (0,135±±0,008) Е233/мг у контролі, р<<0,05).Зміни вмісту ДК у багатоком-

понентних біологічних об’єк-тах — тільки другорядний про-гностичний фактор у зв’язку зособливостями їх будови та по-глинання в ультрафіолетовомуспектрі. Проте вони є об’єктив-ним критерієм ініціації ПОЛ,

особливо на початкових ета-пах. Більш значущим факторомпри оцінці інтенсивності ПОЛє визначення вмісту МДА, якийсвідчить про утворення основ-них ушкоджувальних факторів— альдегідів. Оскільки МДА —кінцевий продукт ПОЛ, альде-гіди традиційно розглядаютьсяяк біомаркери пероксидації лі-підів. Експериментальний ЦДудвічі збільшував вміст МДА вмембранах еритроцитів ((7,067±±0,105) проти (3,680±0,142)ммоль/л у контролі, р<0,05) тау 2,5 рази в мембранах мітохон-дрій печінки ((3,519±0,069) про-ти (1,398±0,059) мкмоль/г у кон-тролі, р<0,05) (див. табл. 1).Втім, МДА руйнується зі швид-кістю 10 % за годину, що не-обхідно враховувати при про-веденні дослідження. Тому ра-зом із визначенням вмісту ДК іМДА оцінювався вміст ГПЛ.Рівень ГПЛ традиційно розгля-дається як інтегральний показ-ник ПОЛ у біологічних систе-мах. До того ж ГПЛ є активни-ми сполуками і мають високубіологічну агресивність, томувони розцінюються як токсич-ні молекули, мабуть, завдяки

здатності викликати утвореннярадикалів і посилювати ПОЛ затипом ланцюгової реакції. Ви-ходячи з викладеного, у наступ-ній серії дослідження визначав-ся їх вміст у мембранах приСТЗ-діабеті. Слід зазначити, щоЦД викликав збільшення вміс-ту ГПЛ у мембранах еритроци-тів на 131,5 %, а мітохондрійпечінки — на 145,3 % (р<0,05).Проте зростання вмісту ГПЛбуло не настільки вираженим, яквмісту ДК і МДА (див. табл. 1).Враховуючи високу агресив-ність ГПЛ, а також що голов-ним видом ушкодження біо-молекул є відрив атома водню(ушкоджується лецитин-компо-нент біомембран, цукор у скла-ді нуклеозидів ДНК), приєднан-ня водню до молекул з подвій-ними зв’язками (взаємодія з пу-ринами та піримідинами ДНКі РНК) та ін., можна вважати, щозареєстровані зміни вмісту ГПЛє досить суттєвими. Посиленняпроцесів ПОЛ відіграє істотнезначення в патогенезі ЦД. З од-ного боку, продукти ПОЛ віді-грають позитивну роль, оскількивикористовуються в організмідля синтезу біологічно актив-

Таблиця 1Динаміка вмісту продуктів перекисного окиснення ліпідів у мембранах еритроцитів і мітохондрійпечінки щурів при стрептозотоцин-викликаному діабеті та його фармакологічній корекції, n=9

ДК МДА ГПЛ

Статис-Мембрани Мембрани Мембрани Мембрани

Умови тичний Мембрани мітохондрій Мембрани мітохондрій еритроцитів мітохондрій експерименту показ- еритроцитів печінки еритроцитів печінки (×103 печінкиник (Е233/мл) (Е233/мг) (ммоль/л) (мкмоль/г) ум. од./кг) (×103

ум. од./кг)

1. Контроль М±m 3,21±0,18 0,135±0,008 3,681±0,142 1,398±0,059 3,21±0,17 5,89±0,11% 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0

2. Діабет без ліку- М±m 7,74±0,28 0,267±0,015 7,067±0,105 3,519±0,069 4,22±0,08 8,56±0,19вання (2 тиж.) % (2–1) 241,1* 197,8* 192,0* 251,7* 131,5* 145,3*

3. Діабет + інсулін М±m 5,17±0,22 0,196±0,011 5,128±0,097 2,922±0,081 3,87±0,12 8,01±0,16(1 міс. після СТЗ) % (3–1) 161,1* 145,2* 139,3* 209,0* 120,6* 136,0*

% (3–2) 66,8* 73,4* 72,6* 83,0* 91,7 93,6

4. Діабет + МІГУ-4 М±m 5,01±0,20 0,204±0,010 5,374±0,119 2,704±0,096 3,59±0,13 7,59±0,14(1 міс. після СТЗ) % (4–1) 156,1* 151,1* 146,0* 193,4* 111,8 128,9*

% (4–2) 64,7* 76,4* 76,0* 76,8* 85,1* 88,7

5. Діабет + інсулін + М±m 3,79±0,15 0,165±0,009 4,380±0,089 1,752±0,079 3,12±0,11 6,12±0,17МІГУ-4 % (5–1) 118,1* 122,2* 119,0* 125,3* 97,2 103,9(1 міс. після СТЗ) % (5–2) 48,0* 61,8* 61,9* 49,8* 73,9* 71,5*

Примітка. У табл. 1–4: * — p<0,05 щодо порівнюваних величин.

¹ 1 (29) 2017 7

них продуктів, таких як проста-гландини, простациклін, тром-боксан, стероїдні гормони тощо.З другого боку, вони є важли-вими чинниками ушкодження,у першу чергу, клітинних мем-бран. У нормі процеси утворен-ня та використання продуктівПОЛ збалансовані. Збалансо-ваність метаболічних процесіводнаковою мірою залежить відшвидкості утворення продуктівпероксидації й активності анти-оксидантної системи, яка мета-болізує продукти ПОЛ. У біо-логічних мембранах швидкістьПОЛ значною мірою визнача-ється структурною організацієюліпідів. Фактори, які порушу-ють «пакування» ліпідів у біо-логічних мембранах, прискорю-ють, а фактори, які підтриму-ють структурованість ліпідів(наприклад холестерин), галь-мують перекисне окиснення. Донайважливіших стабілізаторівбіомембран, у першу чергу,належать токоферол та іншіприродні антиоксиданти, якіформують неферментативнускладову АРЗ. З другого боку,важливою складовою антиок-сидантної системи є ферменти,

які беруть участь в утворенні(оксидази) або загибелі (СОД)АФК і вільних радикалів, а та-кож у деградації перекисів безутворення вільних радикалів(КАТ, пероксидази). Відновле-ний глутатіон, який визначався,є саме критерієм активностіглутатіонредуктази, яка віднов-лює окиснений глутатіон.Дослідження показали, що

ЦД майже у 3,5 рази пригнічу-вав активність СОД у мембра-нах еритроцитів і майже у 3,0 ра-зу — у мембранах мітохондрійпечінки (табл. 2). У 1,5 разипригнічувалась активність КАТв еритроцитах і в 3,7 разу — умітохондріях печінки. Вміст ВГу мембранах еритроцитів і міто-хондрій печінки зменшувавсявідносно помірно в межах 30,0 %.У результаті цього дослідженняможна узагальнити, що ЦДістотно пригнічує активністьферментативної складової АРЗ.Важливим установленим фак-том є і те, що ЦД майже вдвічізменшував вміст токоферолуу мембранах еритроцитів і міто-хондрій печінки (табл. 3).Таким чином, при СТЗ-ви-

кликаному ЦД у щурів були

встановлені серйозні зміни всистемі пероксидації ліпідів таАРЗ. Тому важливим було по-рівняти ці дані з інтегральнимипоказниками морфофункціо-нального стану клітинних мем-бран. Такими класичними по-казниками є ПРЕ та СПА плаз-ми крові. Проведені досліджен-ня показали, що при експеримен-тальному ЦД значно зменшува-лася ПРЕ (більше ніж у 2,0 ра-зу), про що свідчило збільшен-ня відсотка гемолізу еритроци-тів ((21,24±1,05) проти (10,62±±0,83) % у контролі, р<0,05).Вивчення СПА плазми кровівиявило, що на тлі СТЗ-діабе-ту вона збільшилась у 3,3 разу(табл. 4). Цей факт — безпереч-ний доказ мембранодеструкціїеритроцитів. Ще одним факто-ром, що призводить до зрос-тання СПА плазми крові, є та-кож внутрішньосудинний гемо-ліз еритроцитів. Загальновідо-мо, що збільшення кількостінееритроцитарного гемоглобі-ну та продуктів його розпаду —додатковий фактор посиленняліпопероксидації. Отже, стаєзрозумілим надмірне збільшен-ня СПА плазми крові при ЦД.

Таблиця 2Активність ферментів антирадикального захисту в мембранах еритроцитів і мітохондрій печінки щурів

при стрептозотоцин-викликаному діабеті та його фармакологічній корекції, n=9

СОД КАТ ВГ

Статис- Мембрани Мембрани Умови тичний Мембрани Мембрани еритроцитів, мітохондрій Мембрани Мембрани експерименту показ- еритроцитів, мітохондрій ммоль печінки, еритроцитів, мітохондрій

ник ум. од./мг печінки, Н2О2/(хв⋅г ммоль ммоль/кг печінки,ум. од./мг білка) Н2О2/(хв⋅г ммоль/кг

білка)

1. Контроль М±m 49,90±1,27 19,98±1,12 146,21±2,45 78,41±1,84 6,27±0,19 4,17±0,12% 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0

2. Діабет без ліку- М±m 14,50±0,81 7,19±0,31 92,41±1,60 21,14±0,78 4,39±0,13 3,25±0,14вання (2 тиж.) % (2–1) 29,0* 35,0* 63,2* 27,0* 70,0* 77,9*

3. Діабет + інсулін М±m 21,70±1,11 10,15±0,81 109,94±1,71 39,45±1,12 4,92±0,15 3,52±0,13(1 міс. після СТЗ) % (3–1) 43,5* 50,8* 75,2* 50,3* 78,5* 84,4*

% (3–2) 149,6* 141,2* 119,0* 186,6* 112,1 108,3

4. Діабет + МІГУ-4 М±m 26,90±1,34 12,19±0,38 117,13±1,49 42,61±1,19 5,01±0,12 3,67±0,12(1 міс. після СТЗ) % (4–1) 53,9* 61,0* 80,1* 54,3* 79,9* 88,0

% (4–2) 185,5* 169,5* 126,7* 201,6* 114,1 112,9

5. Діабет + інсулін + М±m 35,80±1,06 15,42±0,79 136,17±1,68 56,91±1,33 5,49±0,10 3,96±0,15МІГУ-4 % (5–1) 71,7* 77,2* 93,1 72,6* 87,5* 95,0(1 міс. після СТЗ) % (5–2) 246,9* 214,5* 147,3* 269,2* 125,1* 121,8*


Застосована у цих досліджен-нях фармакологічна корекціяпродемонструвала можливістьвпливу на зареєстровані ланцюж-ки патологічних змін. По-пер-ше, введення препарату інсулі-ну приблизно на 30 % зменшу-вало вміст ДК в обох досліджу-ваних структурах, на 20–30 % —вміст МДА та дещо рівень ГПЛ,проте не достовірно (див. табл. 1).

Введення МІГУ-4 за напрямкомі вираженістю дії на процеси пе-роксидації ліпідів майже не від-різнялося від інсуліну. Протесумісне застосування МІГУ-4та інсуліну достеменно зменшу-вало вміст ДК і МДА в мембра-нах еритроцитів і мітохондрійпечінки, а вміст ГПЛ практич-но не відрізнявся від контролю(див. табл. 1). Тобто інсулін з

МІГУ-4 суттєво зменшувалиПОЛ. Інсулін на 50–40 % віднов-лював активність СОД відповід-но в еритроцитах і мітохондрі-ях; на 19 і 87 % — активністьКАТ і практично не змінюваврівень ВГ. Вплив МІГУ-4 на ак-тивність СОД, КАТ у обох до-сліджуваних структурах був від-повідно майже на 36–28 % біль-шим, ніж інсуліну, а вплив навміст ВГ не відрізнявся від ньо-го. Проте сумісне введення ін-суліну і МІГУ-4 достеменно на-ближало і активність фермен-тів, і вміст ВГ до величин конт-ролю, хоча різниця ще залиша-лася достовірною (див. табл. 2).На підставі цього можна дійтивисновку, що сумісне застосу-вання інсуліну і МІГУ-4 приекспериментальному ЦД прак-тично відновлювало активністьферментів АРЗ.Разом із цим і інсулін , і

МІГУ-4 дещо підвищували вмісттокоферолу в мембранах ерит-роцитів і мітохондрій печінки.Більш вираженою була їх діяпри сумісному введенні (див.табл. 3), коли рівень токоферо-лу майже не відрізнявся від кон-тролю. Врешті-решт, як інсулін,так і МІГУ-4, введені окремо,відповідно збільшували у 1,5 ра-зи ПРЕ (р<0,05) та підвищува-ли у 2,6–2,7 разу СПА плазмикрові (р<0,05). Сумісне застосу-вання інсуліну та МІГУ-4 сут-тєво збільшувало ПРЕ і СПАплазми крові, проте не поверта-ло їх значення до контрольнихвеличин.

Висновки

Таким чином, аналіз резуль-татів проведеного комплексно-го дослідження стану перокси-дації ліпідів та АРЗ при експе-риментальному ЦД і можливос-ті фармакологічної корекції ви-явлених змін дозволив дійти та-ких висновків:

1) при СТЗ-викликаному діа-беті у щурів суттєво активуєть-ся пероксидація ліпідів, про щосвідчить збільшення вмісту про-дуктів їх окиснення (ДК, МДА,

Таблиця 4Перекисна резистентність еритроцитів і сумарна пероксидазнаактивність плазми крові щурів при стрептозотоцин-викликаному

діабеті та його фармакологічній корекції, n=9

Статис- Токоферол

Умови експерименту тичний ПРЕ, СПА,показник % гемолізу ум. од./мл

1. Контроль М±m 10,62±0,83 3,02±0,24% 100,0 100,0

2. Діабет без лікування М±m 21,24±1,05 10,16±0,49(2 тиж.) % (2–1) 200,0* 336,4*

3. Діабет + інсулін М±m 15,75±0,79 8,17±0,32(1 міс. після СТЗ) % (3–1) 148,3* 270,5*

% (3–2) 74,1* 80,4*

4. Діабет + МІГУ-4 М±m 16,32±0,83 7,86±0,41(1 міс. після СТЗ) % (4–1) 153,7* 260,3*

% (4–2) 76,8* 77,4*

5. Діабет + інсулін + М±m 13,29±0,69 4,45±0,29МІГУ-4 % (5–1) 125,1* 147,3*(1 міс. після СТЗ) % (5–2) 62,6* 43,8*

Таблиця 3Вміст токоферолу у мембранах еритроцитів і мітохондрійпечінки щурів при стрептозотоцин-викликаному діабеті

та його фармакологічній корекції, n=9

Статис- Токоферол

Умови експерименту тичний Мембрани Мембрани

показник еритроцитів, мітохондріймкмоль/мл печінки, мг/г

1. Контроль М±m 72,16±3,48 0,359±0,019% 100,0 100,0

2. Діабет без лікування М±m 42,27±2,63 0,169±0,013(2 тиж.) % (2–1) 58,6* 47,1*

3. Діабет + інсулін М±m 58,95±2,91 0,201±0,019(1 міс. після СТЗ) % (3–1) 81,7* 56,0*

% (3–2) 139,5* 118,9*

4. Діабет + МІГУ-4 М±m 59,13±2,69 0,236±0,021(1 міс. після СТЗ) % (4–1) 81,9* 65,7*

% (4–2) 139,9* 139,6*

5. Діабет + інсулін + М±m 62,11±3,11 0,298±0,039МІГУ-4 % (5–1) 86,1 83,0*(1 міс. після СТЗ) % (5–2) 146,9* 176,3*

¹ 1 (29) 2017 9

ГПЛ) у мембранах еритроцитіві мітохондрій печінки;

2) разом із цим достеменнопригнічується ферментативнаскладова АРЗ (активність СОД,КАТ, вміст ВГ) у досліджува-них структурах;

3) цукровий діабет суттєвозменшує вміст токоферолу умембранах еритроцитів і міто-хондрій печінки;

4) водночас реєструється ущурів виражене зменшення пе-рекисної резистентності ерит-роцитів і СПА плазми крові;

5) проведені дослідження де-монструють можливість фарма-кологічної корекції виявленихзрушень системи ПОЛ і АРЗ задопомогою сумісного застосу-вання препарату інсуліну та ком-плексної БАР — ніацин-оксіети-лідендифосфонатогерманату.

ЛІТЕРАТУРА

1. Кресюн Н. В. Стан мембран міто-хондрій печінки щурів при експери-ментальному діабеті та медикаментоз-ній корекції / Н. В. Кресюн, Г. О. Сон,Л. С. Годлевський // Одеський медич-ний журнал. – 2017. – № 1. – С. 5–12.

2. Активные формы кислорода каксистема: значение в физиологии, пато-логии и естественном старении. Инфор-

матика здоровья и долголетия / В. И.Донцов, В. Н. Крутько, Б. М. Мрикаев,С. В. Уханов // Труды ИСА РАН. – М. :КомКнига, 2006. – Т. 19. – С. 50–69.

3. Некрасов Э. В. Методы анализаперекисного окисления липидов в ме-дико-биологических исследованиях /Э. В. Некрасов // Бюллетень СО РАМН.– 2012. – № 46. – С. 98–108.

4. Гормонально-биохимические осо-бенности аллоксановой и стрептозото-циновой моделей экспериментальногодиабета / Н. А. Пальчикова, Н. В. Куз-нецова, О. И. Кузьминова [и др.] //Бюллетень СО РАМН. – 2013. – № 33(6). – С. 18–24.

5. Можейко Л. А. Эксперименталь-ные модели для изучения сахарногодиабета. Часть II. Хирургический,стрептозотоциновый и дитизоновыйдиабет / Л. А. Можейко // ЖурналГродненского государственного меди-цинского университета. – 2013. – № 4(44). – С. 5–10.

6. Костюк В. А. Спектрофотомет-рическое определение диеновых конь-югатов / В. А. Костюк, А. И. Потапо-вич, Е. Ф. Лунец // Вопросы медицин-ской химии. – 1984. – Т. 30, № 4. –С. 125–127.

7. Стальная И. Д. Метод определе-ния малонового диальдегида с помо-щью тиобарбитуровой кислоты / И. Д.Стальная, Т. Г. Гаришвили // Совре-менные методы в биохимии / под ред.В. Н. Ореховича. – М. : Медицина,1977. – С. 66–68.

8. Гаврилов В. Б. Спектрофотомет-рическое определение содержаниягидроперекисей липидов в плазме кро-ви / В. Б. Гаврилов, М. И. Мишкоруд-ная // Лабораторное дело. – 1983. –№ 3. – С. 33–35.

9. Чевари С. Роль супероксиддис-мутазы в окислительных процессахклетки методом определения ее в био-логических материалах / С. Чевари,И. Чаба, И. Секей // Лабораторное де-ло. – 1985. – № 11. – С. 678–684.

10. Метод определения активнос-ти каталазы / М. А. Королюк, Л. И.Иванова, И. Г. Майорова, В. Е. Тока-рев // Лабораторное дело. – 1988. – № 1.– С. 16–19.

11. Рудакова-Шилина Н. К. Оцен-ка антиоксидантной системы организ-ма / Н. К. Рудакова-Шилина, Н. П.Матюхова // Лабораторное дело. –1982. – № 1. – С. 19–22.

12. Бенисович В. И. Образованиеперекисей непредельных жирных кис-лот в оболочке эритроцитов при бо-лезни Маркиафава-Микели / В. И. Бе-нисович, Л. И. Идельсон // Вопросымедицинской химии. – 1973. – Т. 19, № 6.– С. 596–599.

13. Пак С. Г. Состояние процессовсвободнорадикального окисления иантиоксидантной системы у больныхс тяжелым течением вирусного гепа-тита В / С. Г. Пак, Е. В. Никитин //Клиническая медицина. – 1991. – Т. 69,№ 9. – С. 54–57.

Надійшла 03.05.2017

УДК 616.379-008.64:541.49Н. В. Кресюн, Г. О. СонСТАН ПЕРЕКИСНОГО ОКИСНЕННЯ ЛІПІДІВ

І АНТИРАДИКАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ПРИ ЕКСПЕРИ-МЕНТАЛЬНОМУ ЦУКРОВОМУ ДІАБЕТІ ТА ЙОГОМЕДИКАМЕНТОЗНІЙ КОРЕКЦІЇ

Через 2 тиж. після відтворення стрептозотоциновогоцукрового діабету суттєво активується пероксидація ліпі-дів у мембранах еритроцитів і мітохондрій печінки щурів,про що свідчить достеменне підвищення вмісту дієновихкон’югатів, малонового діальдегіду, гідропероксидів ліпі-дів. Разом з цим достовірно пригнічується ферментативнаскладова антирадикального захисту, а саме активність су-пероксиддисмутази, каталази, вміст відновленого глутатіо-ну. Пригнічується і неферментативна складова антиокси-дантної системи (вміст токоферолу). Водночас відбуваєть-ся виражене зменшення перекисної резистентності еритро-цитів і сумарної пероксидазної активності плазми кровіщурів як інтегрального показника, який свідчить про пору-шення метаболізму ліпідів. Профілактично-лікувальне вве-дення окремо препарату інсуліну та біологічно активноїречовини ніацин-оксіетилідендифосфонатогерманату дещозменшувало негативний вплив проявів цукрового діабетуна пероксидацію ліпідів і антирадикальний захист. Суміс-не застосування цих речовин достеменно запобігало пору-шенню метаболізму ліпідів у клітинних мембранах.

Ключові слова: стрептозотоциновий діабет, перекиснеокиснення ліпідів, антирадикальний захист, мембрани, ін-сулін, ніацин-оксіетилідендифосфонатогерманат.

UDC 616.379-008.64:541.49N. V. Kresyun, G. O. SonTHE STATE OF LIPIDS PEROXIDATION AND ANTI-

RADICAL PROTECTION IN EXPERIMENTAL DIABE-TES MELLITUS AND ITS PHARMACOLOGICAL COR-RECTION

Two weeks after the reproduction of the model of strepto-zotocin-induced diabetes mellitus in rats it was noticed a sig-nificant activation of lipid peroxidation of the erythrocyte mem-branes and hepatic mitochondrias that was proved by signifi-cant increasing in the content of diene conjugates, malonic di-aldehyde and lipid hydroperoxides. Along with this, the enzy-matic component of the anti-radical protection, namely, theactivity of superoxide dismutase, catalase and the content ofreduced glutathione significantly dropped. Non-enzymatic com-ponent of anti-radical protection was suppressed as well (ac-cording to tocopherol level). At the same time, a decrease inthe peroxidative resistance of erythrocytes and total peroxidaseactivity of rats’ blood plasma had been recorded as an integralindicator that witnessed a disturbance of lipids metabolism. Cu-rative-preventive administration of insulin and niacin-oxyethyl-idendiphosphonatogermanate (MIGU-4) alone has decreasedto a certain degree a negative influence of diabetes mellitus onlipids peroxidation and anti-radical protection. Concomitantadministration of these agents significantly prevented the dis-turbances of lipids metabolism in cellular membranes.

Key words: streptozotocin-induced diabetes mellitus, lipidsperoxidation, anti-radical protection, membranes, insulin, ni-acin-oxyethylidendiphosphonate germanate.


Вступ

Відомий феномен, описанийЛеонардом Хейфліком, зробиву другій половині минулогостоліття метод культури ткани-ни центральним в експеримен-тальній геронтології. На думкуЛ. Хейфліка, який поширив тер-мін «реплікативне старіння»,суть старіння — у втраті здат-ності клітин до поділу. Однактакий підхід несе в собі методо-логічну помилку, що перено-сить старіння з об’єкта (орга-нізм) на процес (поділ клітин).При цьому здатність клітини доподілу береться як головнийкритерій для оцінки ступенястаріння, відкидаючи на заднійплан властивості, що характе-ризують функціональні можли-вості організму. Разом із тим, якрезонно було помічено деякимиавторами ще до відкриття тело-мерази, без припинення поділунеможливе створення диферен-ційованих тканин в організмі.Тому в регуляції тривалості по-ділу швидше проглядається ме-ханізм створення спеціалізова-них тканин, ніж старіння. Самеу спеціалізованих тканинах від-буваються зміни, що формуютьфеномен старого організму. То-му причину старіння багатоклі-тинного організму потрібно шу-кати не в тому, що обмежуєпроліферацію, а в тому, що зни-жує функціональні можливості

диференційованих тканин. Тимбільше що саме високоспеціалі-зовані тканини, які виконуютьжиттєво важливі функції, не по-повнюють клітинного складупротягом життя. Наприклад, не-рідко старіння нейром’язовоїсистеми серця стає причиноюсмерті організму, при тому щов епідермісі, ліберкюнових крип-тах або кістковому мозку три-ває оновлення клітин.Таким чином, ми звертаємо

увагу на те, що у старінні бага-токлітинних організмів важли-ве значення мають зміни тка-нинних систем, клітини яких за-вершили свій проліферативнийцикл і протягом усього життя їхкількість лише зменшується.Про цей аспект старіння добревідомо, однак зміна з віком чи-сельності клітин у тканинах непривертає уваги дослідників,що частково пов’язано з недо-статньою ефективністю методівпідрахунку клітин у більшостітканин, які дають лише при-близні дані про клітинну чисель-ність. Єдиною тканиною, де та-кі дослідження, завдяки вдоско-наленню та поширенню в 80–90-х роках минулого століттядзеркальної мікроскопії, не тіль-ки набули максимальної точнос-ті, а й стали невід’ємною части-ною клінічного контролю, є ен-дотелій рогівки. В офтальмоло-гії багаторічна клінічна практи-ка виробила надійні емпіричні

критерії, згідно з якими функціо-нальні спроможності рогівкиставляться в залежність від чи-сельності клітин (щільності).Простежуючи зменшення клі-тин з віком, можна бачити від-повідну втрату функції в томучи іншому обсязі. Аналіз взає-мозв’язку між віковим змен-шенням чисельності клітин вендотелії рогівки та втратоюданою тканиною функціональ-них і адаптаційних можливос-тей дозволив нам звернути ува-гу на особливий характер віко-вої елімінації клітин [1–3].Тому, на відміну від пошире-

ної геронтологічної традиції,ми обрали як об’єкт для вивчен-ня вікових змін не окремі кліти-ни, а цілісну тканинну систему— ендотелій рогівки. Точнішекажучи, об’єктом дослідженнябула вся рогівка як трансплан-таційний матеріал. Справа в то-му, що, на відміну від так званоївеликої трансплантології, у ке-ратотрансплантології віковийфактор набув конкретних мор-фологічних вимог завдяки ен-дотеліальній мікроскопії. Так,було доведено, що прозорістьрогівки визначається кількістю(щільністю) клітинного моно-шару, який здійснює бар’єрнуфункцію і перешкоджає проник-ненню камерної вологи в стромурогівки. Установлено, що такакритична щільність знаходитьсяпоблизу позначки 500 кл/мм2,

УДК 611.018.74.002.25:616.1-003.87

О. В. Артьомов, канд. мед. наук,Е. С. Бурячківський*, канд. мед. наук, доц.

ТРИВАЛІСТЬ ЖИТТЯТКАНИННОЇ СИСТЕМИ В АСПЕКТІМАТЕМАТИЧНОГО ЗАКОНУ СТАРІННЯДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії імені В. П. ФілатоваНАМН України», Одеса,* Одеський національний медичний університет

¹ 1 (29) 2017 11

після чого рогівка починає втра-чати здатність до підтримкисвоєї прозорості. Таким чином,вперше в трансплантології кри-терієм для відбору донорсько-го матеріалу став не вік, а кіль-кісний показник, що визначаєфункціональну здатність до-норського матеріалу (він пови-нен бути не менше 2500 кл/мм2).Звичайно, щільність клітин

ендотелію рогівки залежить відвіку. Однак тут потрібно звер-нути увагу на те, що критеріємвікової зношеності тканини стаєне передбачуване (але досі незнайдене) старіння клітин, а ціл-ком реальна їх кількість, втра-чена тканинною системою запевний відрізок часу.Метою роботи було вивчен-

ня вікових змін щільності клі-тин ендотелію рогівки з по-дальшим аналізом результатіву аспекті математичної моделістаріння.У роботі представлені дані

про щільність (кількість клітинна 1 мм2) ендотеліальних клітин,отримані за допомогою муль-тианалізуючого ендотеліально-го мікроскопа. Проаналізованопаспортні дані 286 рогівок від196 трупних донорів у віці від20 до 70 років, надані з очногобанку.


Дані про щільність ендотелі-альних клітин у різних віковихгрупах представлені в табл. 1.З наведених у табл. 1 даних

видно зв’язок між віком і щіль-ністю клітин ендотеліальногомоношару рогівки, що в ракур-сі сформованих уявлень простаріння виглядає начебто за-кономірним, так само як і те,що зменшення кількості (щіль-ності) ендотеліальних клітинпослаблює функціональні мож-ливості даної тканинної систе-ми. Однак якщо представлені

дані розглядати з точки зоруматематичного закону старін-ня, то факт зменшення кількос-ті клітин з віком не виглядає на-стільки очевидним, як може зда-тися на перший погляд. Дійсно,іншої причини, крім старіння, уданому випадку назвати не мож-на, тому що донорський матері-ал забирався виключно за умо-ви відсутності будь-якого за-хворювання очей. Однак якщопричиною зменшення кількос-ті ендотеліальних клітин є ста-ріння, то воно не може стосу-ватися самих клітин. Цей ви-сновок здається парадоксаль-ним, адже математичну фор-мулу закону смертності можназастосувати до будь-яких старію-чих об’єктів, бо він відображаєзагальний принцип — експонен-ціальне спадання чисельностіпопуляції. Втім, це вірно лишеу тому випадку, коли клітини єсамостійною популяцією. Як-що ж вони входять до складутканин і органів, що забезпечу-ють життєздатність цілого ор-ганізму, то їх елімінація не мо-же бути результатом старіння.Адже якщо клітини елімінують-ся через їх старіння, то, відпо-відно до математичного законустаріння, ймовірність їх елімі-нації збільшуватиметься з ві-ком. Проте одночасно з втра-тою клітин знижуватиметьсяжиттєздатність тканин і організ-му в цілому. Однак у цьому ви-падку математичний закон Гом-пертца щодо всього організму

не виконується. Уявний пара-докс стане зрозумілим, якщозвернутися до математичногозакону Гомпертца:

p(t) = R exp(kt), (1)

де p(t) — ймовірність смерті впевному віці t (у диференцій-ному варіанті точніше казатипро інтенсивність смертності —ймовірності смерті на нескін-ченному малому відрізку часу);k і R — параметри функції, за-сновані на емпіричних даних.Експонентний коефіцієнт k

у формулі відображає втрату жит-тєздатності та є константою. Алеякщо ми припустимо, що старі-ючі клітини елімінуються з тка-нин організму також, як гинутьз віком самі організми, то кое-фіцієнт k перестане бути кон-стантою. Навпаки, коефіцієнт kзбереже властивості константи,якщо припустити, що клітинистаріють, але не елімінуються,а залишаються в складі тканиндо кінця життя. У цьому разівтрата життєздатності буде зу-мовлена тим, що втрачається всамих старіючих клітинах, і за-кон Гомпертца не порушується.Саме з цієї причини ми звер-

таємо увагу на вікову еліміна-цію клітин ендотеліального мо-ношару як на особливий фено-мен, який не має відношення достаріння клітин. Підтверджен-ням можуть служити наведе-ні вище дані про вікові еліміна-ції клітин в ендотелії рогівки.Так, за табличними даними мож-

Таблиця 1Щільність ендотеліальних клітин рогівки в різних вікових групах

Вікова Середній Щільність Кількість Кількість Парні група, вік, M±m клітин рогівок донорів рогівки, років на 1 мм2, M±m %

21–30 26,8±2,3 3560±470 19 11 73

31–40 36,1±1,4 3380±170 19 13 46

41–50 46,1±2,7 3100±290 53 37 43

51–60 55,7±2,5 2970±360 110 78 4161–70 64,5±2,2 2850±250 85 57 4


на визначити коефіцієнт смерт-ності (елімінації) клітин як від-ношення кількості загиблих запевний відрізок часу до вихід-ної чисельності на даний час. Як-що визначити коефіцієнт смерт-ності на всьому проміжку міжпершою і останньою віковоюгрупами, то отримаємо такі ве-личини:

3560 – 3380 / 3560 = 0,05 —смертність у проміжку між 1-юі 2-ю групою;



2970 – 2850 / 2970 = 0,04 —смертність у проміжку між 4-юі 5-ю групою.Як видно на відрізку, що

охоплює більшу частину людсь-кого життя (від 20 до 70 років),ймовірність смерті клітин (елі-мінації) не збільшується, а збері-гається приблизно на одномурівні, що різко контрастує зі зви-чайною демографічною статис-тикою, яка фіксує неухильне зрос-тання ймовірності смерті з ві-ком у цей же період. Таким чи-ном, втрата клітин ендотеліаль-ного моношару має вік-незалеж-ний характер, тобто відбуваєть-ся за законом систем, що експо-ненціально розпадаються. Томувік клітин ендотелію рогівкимає лише хронологічний, але небіологічний сенс. Адже час жит-тя клітини у складі тканинноїсистеми визначається не її ста-рінням, а випадковим фактором.Тому середня тривалість життястає величиною, оберненою доконстанти розпаду. Останнюможна знайти з формули зако-ну Гомпертца як імовірністьзагибелі клітини в тканиннійсистемі. Так, якщо зростанняймовірності смерті є результа-том зниження опірності смерті,тобто втрати життєздатності,

то відповідно до формули (1) цеможна уявити як експоненці-альне убування життєвої сили:

Vt = V0exp(-kt),або

Vt = V0e–kt, (2)

де V — життєздатність (від Vita— життя) в початковому (V0) ікінцевому (Vt) моменті часужиття — t; k — коефіцієнт змен-шення життєздатності (взятийзі знаком мінус); e — основа на-турального логарифма. З фор-мули (2):

k = lnVt / V0 / t. (3)

Підставивши у формулу (3)дані з першого й останнього ряд-ків таблиці: Vt = 2850, V0 == 3560, t = 37,7 (64,5 – 26,8), от-римаємо k ≈ 0,006. Звідси серед-ня тривалість життя для клітинендотелію рогівки (в інтервалі20–70 років) може бути оціненаприблизно в 166 років: 1 / k == 1 / 0,006 ≈ 166. Цікаво, що жит-тєвий резерв ендотелію рогівкивиходить значно вищим, ніжтривалість життя людини. Не-прямим підтвердженням цьогоє трансплантація рогівки. Так,клінічна практика показує, щоможна пересадити рогівку віддонора 70–80 років (середнящільність ендотеліальних клі-тин, як видно з табл. 1, у цьомувіці нерідко вище необхідної —2500 кл/мм2) реципієнту 20–30 років, у якого даний транс-плантат може бути функціо-нально придатний ще протягом50–60 років.

Висновки

Зменшення клітинної чисель-ності тканинної системи веде довтрати її функціональної здат-ності. Саме цей принцип відоб-ражає така тканинна система,як ендотелій рогівки, вікову змі-ну якої можна розглядати як мо-дель старіння тканин в організ-мі. На прикладі ендотелію ро-

гівки можна побачити біоло-гічний сенс математичного зако-ну Гомпертца у вигляді зв’язкуміж експоненціальним зростан-ням імовірності смерті організ-му та експоненціальним зни-женням життєздатності окре-мих тканин.Як очевидно, для рогівки

життєздатність — це її спромож-ність підтримувати прозорість,що пов’язана з чисельністю(щільністю) клітин ендотеліаль-ного моношару. Ця здатністьзнижується з віком одночаснозі зменшенням кількості клітин.Проте оскільки вікове знижен-ня клітинної чисельності відбу-вається, як свідчать наведені ви-ще дані, відповідно до форму-ли (2), то можна стверджувати,що втрата (елімінація) клітинмає вік-незалежний характер,тобто не зумовлений старіннямклітин. Таким чином, старіннятканинної системи, яке демон-струє ендотеліальний моношар,математично описується фор-мулою експоненціального роз-паду, що і підтверджують спо-стереження за зміною чисель-ності ендотеліальних клітин.


1. Артемов А. В. Донорская рого-вица в аспекте современной патологии/ А. В. Артемов. – Одесса : Интерпринт,2007. – 186 с.

2. Артемов А. В. Феномен возраст-независимой потери клеток эндотелияроговицы как отражение универсаль-ного механизма старения / А. В. Ар-темов // Проблемы старения и долголе-тия : V конгресс геронтологов и гери-атров Украины, Киев, 12–14 октября2010 г. : тезисы. – К., 2010. – Т. 19, № 3.– С. 221.

3. Артемов А. В. Эндотелий донор-ской роговицы в процессе старения/ А. В. Артемов, О. Г. Неверова, С. И.Ильина // Офтальмология. ВосточнаяЕвропа. – 2016. – № 3. – С. 340–345.


¹ 1 (29) 2017 13

УДК 611.018.74.002.25:616.1-003.87О. В. Артьомов, Е. С. БурячківськийТРИВАЛІСТЬ ЖИТТЯ ТКАНИННОЇ СИСТЕМИ

В АСПЕКТІ МАТЕМАТИЧНОГО ЗАКОНУ СТАРІННЯПредставлені дані про вікові зміни щільності клітин ен-

дотелію рогівки, отримані за допомогою мультианалізую-чого ендотеліального мікроскопа. Вивчено дані 286 рогі-вок від 196 трупних донорів у віці від 20 до 70 років з по-дальшим аналізом результатів у аспекті математичної мо-делі старіння.

Життєздатність рогівки — це її спроможність підтри-мувати прозорість, що пов’язано з чисельністю (щільністю)клітин ендотеліального моношару. Ця здатність знижуєтьсяз віком одночасно зі зменшенням кількості клітин. Протеоскільки вікове зниження клітинної чисельності відбуваєть-ся, як свідчать представлені в роботі дані, відповідно доформули експоненціального розпаду, можна стверджува-ти, що втрата (елімінація) клітин має вік-незалежний ха-рактер, тобто не зумовлений старінням клітин. Таким чи-ном, старіння тканинної системи, яке демонструє ендотелі-альний моношар, можна математично описати формулоюекспоненціального розпаду, що підтверджують спостере-ження за зміною чисельності ендотеліальних клітин, якімають вік-незалежний характер.

Ключові слова: старіння, ендотелій рогівки, розпад тка-нинної системи.

UDC 611.018.74.002.25:616.1-003.87O. V. Artyomov, E. S. BuryachkivskyLIFETIME OF TISSUE IN ASPECT OF THE MATHE-

MATICAL LAW OF AGEINGThe data about age changes of density of the endothelial

cells of the cornea received by means of the multi-analyzingmirror microscope is presented. The data of 286 corneas from196 corpse donors at the age from 20 till 70 years, with thesubsequent analysis of results in aspect of a mathematical modelof ageing, is studied.

Viability of a cornea is its ability to sustain a transparencythat is connected with number (density) of cells of endothelialmonolayer. This ability drops with age simultaneously withreduction of number of cells. But as during age the cellularnumber descends according to the formula of exponential dis-integration, as the presented data testify, it is possible to assertthat loss (elimination) of cells has age-independent character,i. e. is not caused by ageing of cells. Thus, ageing of histic sys-tem, which shows the endothelial monolayer, is possible to de-scribe by the formula of exponential disintegration. Supervi-sion of the age changes of the cellular number, having age-in-dependent character, testify it.

Key words: ageing, endothelium of cornea, disintegrationof tissue.

Для оцінки резервних мож-ливостей та стійкості організмудо несприятливого впливу хіміч-них факторів довкілля інформа-тивним є вивчення у печінці ак-тивності мікросомального окис-нення. Саме останньому нале-жить провідна роль у біотранс-формації чужорідних хімічнихречовин в організмі [1; 2]. Сьо-годні розповсюдженими забруд-нювачами водних об’єктів до-вкілля, у тому числі й джерелводопостачання населення, є хі-мічні речовини торговельноїмарки «Неонол», синтезованіконденсацією ізононілфенолу з

тетраметилпропілентріаміном(реакція Манніха), — аміноме-тилізононілфенол (АМІНФ) тайого оксіетильовані похідні зчислом оксіетильних груп 4 та12 (АМІНФ4, 12). За хімічноюбудовою та фізико-хімічнимивластивостями дані речовини, зодного боку, є фенольними ос-новами Манніха, а з другого —іоногенними нітрогенвміснимиповерхнево-активними речови-нами. Для АМІНФ та його ок-сіетильованих похідних відсут-ня повна інформація щодо сту-пеня їх небезпеки щодо здоро-в’я людини. Головним у систе-

мі попереджувальних заходів,спрямованих на виключенняшкідливих наслідків хімізаціїнародного господарства, є до-тримання допустимих рівніввпливу хімічних речовин. У реа-лізації останнього провідну рольвідіграють комплексні токсико-лого-гігієнічні дослідження,об’єднані у кілька етапів, однимз яких є виявлення особливос-тей токсичної дії на організм.Метою даного дослідження

було оцінити у підгострому екс-перименті вплив амінометилі-зононілфенолу та його оксіети-льованих похідних з числом ок-

УДК 616.092.9

В. В. Бабієнко, д-р мед. наук, проф.,І. В. Сахарова,В. Ю. Левковська, канд. мед. наук

ОЦІНКА БІОТРАНСФОРМАЦІЇАМІНОМЕТИЛІЗОНОНІЛФЕНОЛУТА ЙОГО ОКСІЕТИЛЬОВАНИХ ПОХІДНИХПРИ ПІДГОСТРОМУПЕРОРАЛЬНОМУ ВВЕДЕННІ ЩУРАМОдеський національний медичний університет


сіетильних груп 4, 12 дозою1/100 LD50 на показники мікросо-мального окиснення у печінціщурів: швидкість споживаннякисню та окиснення NADPH,вміст цитохрому Р450, інтенсив-ність процесів перекисного окис-нення ліпідів (ПОЛ) — і визна-чити продукти їх біотрансфор-мації у сечі тварин.


У роботі використано хімічночисті зразки АМІНФ та його по-хідних АМІНФ4, 12. Для експе-риментів було відібрано стате-возрілих щурів-самців популя-ції Wistar масою 200–220 г,яким перорально вводили ре-човини щодня однократно про-тягом 30 діб дозою 1/100 LD50.Середньолетальні дози (LD50)дорівнювали для АМІНФ —0,52 г/кг; АМІНФ4 — 1,04 г/кг,АМІНФ12 — 1,16 г/кг маси. Ін-тактним щурам вводили відпо-відну кількість питної води. Ди-наміку змін показників оціню-вали на 10, 20, 30-ту добу післявведення речовин. У кожній гру-пі було по 6 тварин. Ідентифі-кацію продуктів біотрансфор-мації АМІНФ та його похідниху сечі тварин проводили мето-дом розподільної хроматогра-фії шляхом порівняння часу їхутримування з часом утриму-вання стандартів на колонках знерухомою фазою 20 % β-мето-кси-(β-ціанетокси)-діетиловимефіром (твердий носій целіт-545)[3]. Добову сечу тварин збира-ли за допомогою спеціальноїметаболічної камери.Швидкість споживання кис-

ню мікросомами гепатоцитівщурів оцінювали полярографіч-ним методом, швидкість окис-нення NADPH — спектрофлюо-риметричним методом (довжи-на хвилі збудження 366 нм, дов-жина хвилі флюоресценції —420 нм) шляхом вимірюваннярівня зниження флюоресценціїу процесі окиснення, вміст ци-тохрому Р450 — спектрофотоме-тричним методом шляхом ви-значення різниці поглинанняміж 450 і 490 нм за методични-

ми рекомендаціями В. М. Оре-ховича [4]. Мікросоми гепато-цитів виділяли за методом S. A.Komoth, K. A. Narayn [5].Інтенсивність процесів нефер-

ментативного залізо-аскорбат-залежного та ферментативногоNADPН-залежного ПОЛ у мік-росомах гепатоцитів щурів оці-нювали спектрофотометричноза реакцією між малоновимдіальдегідом і тіобарбітуровоюкислотою при додаванні про-оксидантів, у якій утворюєть-ся забарвлений триметиновийкомплекс з максимумом погли-нання при 532 нм [6].При статистичному опрацю-

ванні одержаних результатів увибірках з нормальним розпо-ділом застосовували парамет-ричні характеристики — серед-нє значення показника (М) тастандартну помилку (m). Порів-няння вибірок між собою про-водили за критерієм Стьюден-та, приймаючи за критичнийрівень значущості р<0,05.


Хроматографічна оцінка біо-трансформації АМІНФ та йогооксіетильованих похідних в ор-ганізмі щурів виявила на 30-тудобу токсифікації дозою 1/100LD50 присутність у сечі вуглевод-нів (гексану, гептану), оцтово-го та пропіонового альдегідів,ацетону, етилацетату, метанолу,етанолу, ізопропанолу (табл. 1, 2).Утворення такого роду про-

дуктів є суттєвим чинником іні-ціації вільнорадикальних реак-цій. Відновлення вільних ради-калів до вуглеводнів супрово-джується їх окисненням до аль-дегідів. У свою чергу, хімічнонестабільні альдегіди можутьрозщеплюватися також з до-датковим утворенням вільнихрадикалів, які є ініціаторамиПОЛ.Досліджувані хімічні речо-

вини дозою 1/100 LD50 на 10, 20та 30-ту добу підгострого екс-

Таблиця 1Час утримання стандартів на колонці з нерухомою фазою

20 % βββββ-метокси-(βββββ-ціанетокси)-діетилового ефіру на целіті-545

Час утри- Речовина Час утри- Речовина мання мання

49 с Метан 12 хв 9 с Пропіоновий альдегід

51 с Етан 16 хв 27 с Ацетон56 с Пропан 17 хв 37 с Метанол

2 хв 25 с Гексан 24 хв 56 с Етилацетат

4 хв 35 с Гептан 25 хв 14 с Етанол5 хв 42 с Оцтовий альдегід 32 хв 29 с Ізопропанол

Таблиця 2Час утримання продуктів біотрансформації амінометилізононілфенолута його оксіетильованих похідних на колонці з нерухомою фазою

20 % βββββ-метокси-(βββββ-ціанетокси)-діетилового ефіру на целіті-545

Продукт АМІНФ АМІНФ4 АМІНФ12 АМІНФ20 біотрансформації

Гексан 2 хв 29 с 2 хв 21 с 2 хв 27 с 2 хв 24 с

Гептан 4 хв 32 с 4 хв 35 с 4 хв 38 с 4 хв 31 сОцтовий альдегід 5 хв 42 с 5 хв 38 с 5 хв 46 с 5 хв 40 с

Пропіоновий альдегід 12 хв 10 с 12 хв 8 с 12 хв 6 с 12 хв 9 с

Ацетон 16 хв 29 с 16 хв 24 с 16 хв 30 с 16 хв 25 сМетанол 17 хв 32 с 17 хв 37 с 17 хв 39 с 17 хв 35 с

Етилацетат 24 хв 58 с 24 хв 55 с 24 хв 56 с 24 хв 59 с

Етанол 25 хв 18 с 25 хв 13 с 25 хв 19 с 25 хв 12 сІзопропанол 32 хв 25 с 32 хв 23 с 32 хв 26 с 32 хв 31 с

¹ 1 (29) 2017 15

перименту викликали у мікро-сомах гепатоцитів щурів припорівнянні з контролем під-вищення (р<0,05) швидкості ен-догенного дихання. На 10-тудобу АМІНФ та його похідніАМІНФ4, 12 дозою 1/100 LD50 невпливами (р>0,05) на швидкістьокиснення NADPН у мікросо-мах гепатоцитів піддосліднихтварин. На 20-ту, особливо на30-ту добу, спостерігалося віро-гідне (р<0,05) підвищення цьо-го показника (табл. 3).Швидкість ендогенного ди-

хання відбиває, як правило, за-гальну дихальну активність мік-росом гепатоцитів, включаю-чи й процеси ПОЛ. Доведено,що при вільному окисненніNADPН деяка кількість вико-ристовується в утворенні пер-оксидів. Тому, за даними літера-тури [7], визначення споживан-ня кисню у мікросомах гепатоци-тів без інгібування процесів ПОЛбуде свідчити не тільки про швид-кість окиснення NADPН, а та-кож про швидкість утворенняпероксидів.На 10-ту добу затравлення

щурів досліджуваними хімічни-ми речовинами дозою 1/100 LD50не виникало щодо контролюзмін вмісту цитохрому Р450 у мік-росомах гепатоцитів. На 20-тудобу спостереження реєструва-лося підвищення (р<0,05) йогорівня лише у разі введення тва-ринам АМІНФ та АМІНФ4. На30-ту добу підвищення вмістумікросомального цитохрому Р450

викликали всі речовини, особ-ливо вираженим воно було привведенні АМІНФ та АМІНФ4(табл. 4).У цілому отримані результа-

ти свідчать про посилення про-тягом підгострого експериментупроцесів мікросомального окис-нення у печінці щурів при пер-оральному введенні їм АМІНФта його оксіетильованих похід-них діючою дозою 1/100 LD50.З одного боку, це свідчить пропідвищення процесів біотранс-формації чужорідних для орга-нізму речовин, а з другого —про активацію процесів ПОЛ.Доведено, що у мікросомально-му окисненні утворюються ак-тивні форми кисню — ініціато-ри вільнорадикальних реакцій[8; 9]. Для підтвердження вису-нутого припущення у мікросо-мах гепатоцитів щурів, токсифі-

кованих АМІНФ та його ок-сіетильованими похідними, до-датково оцінювалась актив-ність неферментативного залізо-аскорбат-залежного та фермен-тативного NADPН-залежногоПОЛ (табл. 5).Результати свідчили про по-

ступову активацію залізо-аскор-бат-залежного окиснення, щона 30-ту добу експерименту пе-ревищувало рівень контролю усередньому в 3,5 рази. Анало-гічно протягом підгострого екс-перименту поступово зросталаактивність і NADPН-залежно-го ПОЛ, на 30-ту добу в серед-ньому у 2,4 разу щодо конт-рольної групи тварин. Отже, натлі затравлення щурів дослі-джуваними хімічними речови-нами у мікросомах гепатоцитівактивуються процеси фермен-тативного та більш виражено —

Таблиця 3Вплив амінометилізононілфенолу та його оксіетильованих похідних

дозою 1/100 LD50 на активність споживання кисню мікросомами печінки щурів, n=6, M±m

Швидкість ендогенного дихання, Швидкість окиснення NADPН,Група щурів нМ кисню/(хв⋅мг) нМ NADPН/хв⋅мг білка

10-та доба 20-та доба 30-та доба 10-та доба 20-та доба 30-та доба

АМІНФ 5,17±0,17 4,42±0,16 3,20±0,60 3,68±0,19 4,22±0,17 6,53±1,14р<0,05 р<0,05 р<0,05 р>0,05 р<0,05 р<0,05

АМІНФ4 5,25±0,22 4,22±0,15 3,50±0,19 3,53±0,20 4,02±0,16 5,46±0,96р<0,05 р<0,05 р<0,05 р>0,05 р<0,05 р<0,05

АМІНФ12 5,07±0,16 4,40±0,16 2,80±0,21 3,25±0,30 4,08±0,28 7,01±1,00р<0,05 р<0,05 р<0,05 р>0,05 р>0,05 р<0,05

Контроль 1,40±0,37 1,45±0,34 1,54±0,42 3,23±0,28 3,24±0,22 3,32±0,35

Примітка. У табл. 3–5: р — рівень значущості щодо контролю.

Таблиця 4Вплив амінометилізононілфенолу

та його оксіетильованих похідних дозою 1/100 LD50на рівень цитохрому Р450 у мікросомах печінки щурів,

нМ/мг білка, n=6, M±m

Група щурівТермін спостереження, доба

10-та 20-та 30-та

АМІНФ 1,11±0,06 1,66±0,05 1,86±0,01р>0,05 р<0,05 р<0,05

АМІНФ4 1,24±0,10 1,75±0,15 1,67±0,24р>0,05 р<0,05 р<0,05

АМІНФ12 1,10±0,07 1,39±0,10 1,58±0,18р>0,05 р>0,05 р<0,05

Контроль 1,18±0,13 0,92±0,18 0,95±0,18


неферментативного ПОЛ. Цідані добре узгоджуються з ре-зультатами вивчення біологіч-ної дії олігоефірів багатоатом-них спиртів, які за будовою мо-лекул і фізико-хімічними влас-тивостями також належать догрупи поверхнево-активних ре-човин [10].

Висновки

1. Досліджувані хімічні речо-вини дозою 1/10 LD50 піддають-ся в організмі щурів біотранс-формації, що підтверджуєтьсяприсутністю у сечі вуглеводнів(гексану, гептану), оцтового тапропіонового альдегідів, ацето-ну, етилацетату, метанолу, ета-нолу, ізопропанолу.

2. На 30-ту добу введення щу-рам АМІНФ та його оксіетильо-ваних похідних дозою 1/100 LD50спостерігається підвищення ак-тивності мікросомального окис-нення у гепатоцитах, що підтвер-джується збільшенням швид-кості споживання кисню таокиснення NADPH, вмісту ци-тохрому Р450. Такі зміни є захи-сно-пристосувальною реакцієюорганізму на надходження чу-жорідних хімічних речовин, по-в’язаною як з посиленням про-цесів їх біотрансформації, так іпроцесів генерації вільних ра-дикалів і продуктів ПОЛ.

3. Наприкінці підгострогоексперименту АМІНФ та йогооксіетильовані похідні дозою1/100 LD50 сприяють підвищен-

ню неферментативного залізо-аскорбат-залежного (у середньо-му в 3,5 рази) та ферментативно-го NADPН-залежного (у 2,4 ра-зу) ПОЛ у мікросомах печінкищурів, що призводить до розвит-ку окиснювального стресу.


1. Землянова М. А. Современныеподходы к оценке нарушений метабо-лизма ксенобиотиков при поступле-нии в организм из внешней среды/ М. А. Землянова, Ю. В. Кольдибеко-ва // Экология человека. – 2012. – № 8.– С. 8–14.

2. Danielle K. Hepatocytes: the po-werhouse of biotransformation / K. Da-nielle, O. Pelkonen, T. Ahokas // Int. J.Biochem. Cell Biol. – 2012. – Vol. 44. –P. 257–265.

3. Мокеева Р. Н. Определение низ-комолекулярных примесей в сточныхводах производства полиоксипропи-ленполиолов хроматораспределитель-ным методом / Р. Н. Мокеева, Я. А.Царфин, А. А. Карнишин // Журналаналитической химии. – 1979. – Т. 34,№ 9. – С. 1821–1824.

4. Орехович В. Н. Современныеметоды в биохимии / В. Н. Орехович.– М. : Медицина, 1977. – 371 с.

5. Kоmoth S. A. Interaction of Ca2+

with endoplasmic reticulum of rat liver:A standardized procedures for isolationof rat liver microsomes / S. A. Kоmoth,K. A. Narayn // Anal. Biochem. – 1972.– Vol. 48, № 1. – P. 53–61.

6. Панченко Л. Ф. Изучение пере-окисления ненасыщенных жирныхкислот липидов в микросомах печеникрыс / Л. Ф. Панченко, А. И. Арчаков,Т. А. Александрова // Вопросы меди-

Таблиця 5Вплив амінометилізононілфенолу та його оксіетильованих похідних

дозою 1/100 LD50 на неферментативне залізо-аскорбат-залежне та ферментативнеNADPН-залежне перекисне окиснення ліпідів у мікросомах печінки щурів, n=6, M±m

Залізо-аскорбат-залежне перекисне NADPН-залежне перекисне

Група щурів окиснення ліпідів, нМ/мг білка окиснення ліпідів, нМ/мг білка

10-та доба 20-та доба 30-та доба 10-та доба 20-та доба 30-та доба

АМІНФ 1,52±0,03 2,27±0,08 4,41±0,39 2,87±0,11 5,18±0,24 6,00±0,19р<0,05 р<0,05 р<0,05 р<0,05 р<0,05 р<0,05

АМІНФ4 1,40±0,06 2,36±0,06 4,98±0,34 3,13±0,22 5,35±0,52 6,83±0,27р>0,05 р<0,05 р<0,05 р<0,05 р<0,05 р<0,05

АМІНФ12 1,39±0,03 2,18±0,07 4,41±0,39 3,02±0,24 4,92±0,25 5,95±0,30р>0,05 р<0,05 р<0,05 р<0,05 р<0,05 р<0,05

Контроль 1,34±0,05 1,29±0,03 1,31±0,06 2,23±0,11 2,43±0,24 2,58±0,23

цинской химии. – 1969. – Т. 15, вып. 5.– С. 494–500.

7. Арчаков А. И. Микросомальноеокисление / А. И. Арчаков. – М. : На-ука, 1975. – 327 с.

8. Renaud H. J. Assessment of xeno-biotic biotransformation including reac-tive oxygen species generation in the em-bryo using benzene as an example / H. J.Renaud, A. Rutter, L. M. Winn // Me-thod Mol. Biol. – 2012. – Vol. 889. –P. 253–263.

9. Oxidative homeostasis regulatesthe response to reductive endoplasmicreticulum stress through translation con-trol / S. Maity, A. Rajkumar, L. Matai[et al.] // Cell Reports. – 2016. – Vol. 16.– P. 851–865.

10. Бондарева А. В. Активністьпроцесів ліпопероксидації у мікросо-мальній фракції печінки щурів при діїолігоефірів багатоатомних спиртів/ А. В. Бондарева, С. О. Стеценко //Світ медицини і біології. – 2016. – № 3(57). – С. 98–102.


¹ 1 (29) 2017 17

УДК 616.092.9В. В. Бабієнко, І. В. Сахарова, В. Ю. ЛевковськаОЦІНКА БІОТРАНСФОРМАЦІЇ АМІНОМЕТИЛ-

ІЗОНОНІЛФЕНОЛУ ТА ЙОГО ОКСІЕТИЛЬОВАНИХПОХІДНИХ ПРИ ПІДГОСТРОМУ ПЕРОРАЛЬНОМУВВЕДЕННІ ЩУРАМ

Мета дослідження — оцінити у підгострому експери-менті вплив амінометилізононілфенолу та його оксіетильо-ваних похідних з числом оксіетильних груп 4, 12 дозою1/100 LD50 на показники мікросомального окиснення упечінці щурів.

Доведено, що досліджувані хімічні речовини дозою1/10 LD50 піддаються в організмі щурів біотрансформації,дозою 1/100 LD50 на 30-ту добу введення щурам виклика-ють підвищення активності мікросомального окиснення угепатоцитах. Такі зміни є захисно-пристосувальною реак-цією організму на надходження чужорідних хімічних речо-вин, пов’язаною як з посиленням процесів їх біотрансфор-мації, так і процесів генерації вільних радикалів і продуктівПОЛ. Виявлено, що АМІНФ та його оксіетильовані похіднідозою 1/100 LD50 наприкінці підгострого експериментусприяють підвищенню неферментативного залізо-аскорбат-залежного (у середньому в 3,5 рази) та ферментативногоNADPН-залежного (у 2,4 разу) ПОЛ у мікросомах печін-ки щурів, що сприяє розвитку окиснювального стресу.

Ключові слова: амінометилізононілфенол, оксіетильо-вані похідні, підгостре пероральне введення, біотрансфор-мація.

UDC 616.092.9V. V. Babiyenko, I. V. Sakharova, V. Yu. LevkovskaESTIMATION OF BIOTRANSFORMATION OF AMI-

NOMETHILIZONONILFENOL AND ITS HYDROXY-ETHYL DERIVATIVES AT SUBACURE PERORALINTRODUCTION TO RATS

A research aim was to estimate in a subacute experimentinfluence of aminomethilizononilfenol and its hydroxyethylderivatives with the number of oxygen groups 4, 12 in a dose1/100 LD50 on the indexes of microsome oxidization in the liverof rats.

It is well-proven that the investigated chemicals in a dose1/10 LD50 yield biotransformation in the organism of rats in adose of 1/100 LD50 on the 30th day of introduction to the rats causethe increase of activity of microsome oxidization in hepatocytes.Such changes are the protective reaction of organism to foreignchemicals. It is educed that AMINF and its hydroxyethyl deri-vatives in a dose 1/100 LD50 at the end of subacute experimentassist the increase of no-enzyme iron-ascorbic-dependent (onthe average 3.5 times) and fermentation NADPН-dependent(2.4 times) LPO in microsoma of liver of rats, that assists todevelopment of oxidizing stress.

Key words: aminomethilizononilfenol, hydroxyethylderivatives, subacute peroral introduction, biotransformation.

Вступ

З можливих напрямів пошуку нових речовиніз протизапальною активністю перспективним єдослідження сполук рослинного походження,яким притаманні численні біологічні та фарма-кологічні ефекти, у тому числі й протизапальні[1; 2]. Як джерело протизапальних речовин ува-гу дослідників привертають плоди Capsicumannuum L. (перець одолітній) [3]. Найбільш ціка-вими біологічно активними компонентами пло-дів перця однолітнього є капсаїциноїди [4] та ка-ротиноїди [5]. Капсаїциноїди за своєю хімічноюбудовою належать до алкалоїдів і мають зне-

болювальну [6], антиканцерогенну дію [7], пози-тивно впливають на обмін ліпідів [8], захищаютькардіоваскулярну та гастроінтестинальну систе-ми [9]. Каротиноїди, у свою чергу, є потужнимиантиоксидантами, які сприяють нормалізації об-мінних процесів під час запалення [5]. Коливан-ня вмісту капсаїциноїдів і каротиноїдів залеж-но від сорту, рівня стиглості, умов вирощуван-ня й зберігання роблять необхідним процесстандартизації плодів різних сортів перцю одно-літнього перед можливим застосуванням як лі-карської сировини.Метою цієї роботи було дослідження вмісту

капсаїциноїдів і каротиноїдів у плодах Capsicum

УДК 615.332:582.951.4

Ю. О. Бойко, канд. біол. наук, доц.,О. А. Шандра, д-р мед. наук, проф.,І. А. Бойко, канд. хім. наук,Н. С. Фізор, канд. фарм. наук, доц.,Н. А. Сущук, канд. фарм. наук, доц.,В. С. Беглая,М. С. Образенко

ФІТОХІМІЧНИЙ СКЛАДІ ПРОТИЗАПАЛЬНІ ВЛАСТИВОСТІ РІДКОГОЕКСТРАКТУ ПЛОДІВ CAPSICUM ANNUUM L.Одеський національний медичний університет


annuum L. найбільш поширених на територіїУкраїни сортів і вивчення протизапальних влас-тивостей екстрактів на їх основі.

Матеріали та методи дослідження

Як рослинна сировина були використані стиг-лі плоди Capsicum annuum L. урожаю 2016 р. чо-тирьох сортів: Український гіркий, Харківськийгіркий, Астраханський, Харуз. Весь рослиннийматеріал був отриманий з приватного фермерсь-кого господарства, де він вирощувався з сорто-вого насінного матеріалу.Перед початком аналізу плоди висушувалися

при температурі 55 °С до постійної маси, післячого поділялися на три складові частини — пло-дову м’якоть, насіння та плаценту. Плодоніжкита чашечки видаляли. Отримані рослинні ткани-ни подрібнювали.Екстрагування капсаїциноїдів з тканинних го-

могенатів проводили в апараті Сокслета. Для ви-значення кількості капсаїциноїдів заздалегідь ві-дому кількість етанольних екстрактів випарюва-ли на роторному випарнику досуха, після чогосухий залишок розчиняли у 5 мл хлороформ-метанольної суміші (1 : 1). Аліквоту отриманогорозчину наносили на хроматографічні пластин-ки Сорбфіл «аналітичні» типу ПТСХ-АФ-А. Роз-ділення здійснювали у системі абсолютний мета-нол : оцтова кислота (49 : 1). З ділянки пластин-ки, що містила «пляму» капсаїцину та дигідро-капсаїцину (Rf=0,8 і Rf=0,6 відповідно, визнача-лися заздалегідь), видаляли адсорбуючий шар іпереносили у пробірки, що містили 3 мл 0,05 Мборатного буферу, рН=9,4 і 0,5 мл насиченоговодного розчину 2,6-дихлор-4-хлориміду. Отри-ману суміш інтенсивно збовтували та залишалина 30 хв у темному місці для розвинення забарв-лювання. Наступне кількісне визначення капсаї-цину та дигідрокапсаїцину проводили на фото-колориметрі КФК-3 при довжині хвилі 600 нм.Концентрацію капсаїциноїдів вираховували задопомогою калібрувальних кривих [10].Екстрагування та кількісне визначення каро-

тиноїдів проводили тільки у плодовій м’якоті.Для цього 25 г гомогенату плодової м’якоті зали-вали 500 мл охолодженого ацетону (5 °С) на кіль-ка хвилин. Отриманий екстракт фільтрували підвакуумним насосом крізь паперові фільтри № 4.Фільтрат переносили у ділильну лійку, що місти-ла петролейний ефір (суміш гептану з гексаном —1 : 1) та воду. Змішування проводили без стру-шування, після чого водну фазу видаляли. Су-міш, що залишилася, кілька разів промивали дис-тильованою водою, після чого залишки води ви-даляли за допомогою безводного сульфату на-трію. У подальшому розчин зберігали в герметич-но зачиненому посуді, у темному місці, при тем-пературі ≤ 5 °С.Визначення концентрації каротиноїдів різних

фракцій проводили таким чином. Точно відому

кількість розчину каротиноїдів у петролейномуефірі концентрували на роторному випарнику домоменту отримання маслянистого залишку, якийрозчиняли в ацетоні. Після чого проводили ви-мірювання оптичної щільності при довжині світ-лової хвилі 472 та 508 нм на фотоколориметріКФК-3. Концентрація каротиноїдів жовтої тачервоної фракцій розраховувалася за такими фор-мулами:

21 444 × A508 – 403,3 × A472Cчервона фракція, мкг/мл = —————————————, 270,9

1724,3 × A472 – 2450 × A508Cжовта фракція, мкг/мл = —————————————, 270,9

де А508 і А472 — оптична щільність розчинів длявідповідних довжин хвиль [5].Визначення протизапальних властивостей

спиртового екстракту плодів Capsicum annuum L.проводили на білих молодих щурах-самцях лініїWistar, які утримувались у стандартних умовахвіварію з вільним доступом до їжі та води. Усідослідження відповідали правилам «Європейсь-кої конвенції захисту хребетних тварин, що ви-користовуються в експериментальних та іншихнаукових цілях» (Страсбург, 1986) і принципамНаціонального конгресу України з біоетики(Київ, 2001).Запальну реакцію викликали введенням 0,2 мл

0,2 % розчину карагінану під плантарний апонев-роз правої кінцівки. Для лікування запальну ді-лянку кінцівки занурювали у спиртовий екстрактплодів Capsicum annuum L. сорту Українськийгіркий на 20 хв, один раз на добу. Лікування по-чинали на наступну добу після індукування за-палення та проводили до моменту зникненнязовнішніх проявів запального процесу. Терапев-тичний протокол для тварин контрольної групибув аналогічним дослідній, але як лікарськийпрепарат був використаний етиловий спирт. Те-рапевтичну ефективність застосованого лікуван-ня оцінювали за динамікою змін морфологічнихознак запалення — об’єму та товщини запаль-ного набряку. Об’єм набряку вимірювали за до-помогою цифрового плетизмометра 37140, UgoBasile (Китай), товщину набряку — електрон-ним штангенциркулем YT-7201, YATO (Поль-ща) [11].Статистична обробка виконувалася з визна-

ченням середніх вірогідних інтервалів.


Дані щодо кількісного вмісту капсаїциноїдіві каротиноїдів у різних частинах плодів Capsicumannuum L. українських сортів подані у табл. 1та 2.Загальний вміст капсаїцину та дигідрокап-

саїцину становив 389 мг/100 г для сорту Укра-їнський гіркий, 282 мг/100 г для сорту Харківсь-

¹ 1 (29) 2017 19

кий гіркий, 403 мг/100 г для сорту Астрахансь-кий та 243 мг/100 г для сорту Харуз. Відсотко-вий вміст капсаїцину коливався від 60 до 80 %,дигідрокапсаїцину — від 15 до 30 %. Найбільшакількість капсаїциноїдів була у плаценті, най-менша — у насінні. Найвищий вміст каротиної-дів визначений у плодах сорту Харуз, найниж-чий — у плодах сорту Астраханський. Пере-важна каротиноїдна фракція — червона, у се-редньому вміст каротиноїдів червоної фракціїудвічі перевищує вміст каротиноїдів жовтоїфракції.Динаміка змін товщини й об’єму карагінан-

індукованого набряку при лікуванні спиртови-ми екстрактами плодів Capsicum annuum L. сор-ту Український гіркий наведена на рис. 1.Найбільш виражені набрякові явища спосте-

рігаються на першу добу після індукування за-палення для дослідної та на першу-другу добудля контрольної групи тварин. Об’єм і товщина

кінцівки у ділянці введення флогогену за умовексперименту збільшується приблизно вдвічі.При застосуванні як терапевтичного агентаспиртового екстракту Capsicum annuum L. спосте-рігалося суттєве зменшення запального набряку(23–25 %) вже після першої доби лікування.На сьому добу після індукування запалення, ліку-вання перцевим екстрактом приводило до зникнен-ня набрякових явищ; при пальпації не виявляла-ся больова реакція, а також спостерігалося від-новлення функціональної активності (тваринивільно спиралися на ушкоджену кінцівку). На від-міну від цього, у контрольній групі тварин об’ємі ширина запальної ділянки перевищували показ-ники у інтактних тварин на 28–32 %.Зважаючи на те, що капсаїцин і дигідрокап-

саїцин — капсаїциноїди, масова частка яких,зазвичай, перевищує 90 % у капсаїциноїдномускладі плодів перцю [12], визначення їх сумарноїкількості дозволяє зробити досить точне припу-

Таблиця 1Вміст капсаїцину та дигідрокапсаїцину

в плодах перцю однолітнього різних сортів,мг/100 г свіжих плодів

(у перерахунку зі значень для висушеної тканини)

Сорт

Частина плода Україн- Харків- Астра-ський ський хан- Харузгіркий гіркий ський

Вміст капсаїцину

Плодова м’якоть 51 41 110 56Насіння 50 28 24 47

Плацента 220 150 160 79

Вміст дигідрокапсаїцину

Плодова м’якоть 10 12 37 26Насіння 10 9 10 23

Плацента 48 42 62 12

Таблиця 2Вміст червоної та жовтої фракцій каротиноїдіву плодах перцю однолітнього різних сортів

(у перерахунку зі значень для висушеної тканини)

Сорт

Показник Україн- Харків- Астра-ський ський хан- Харузгіркий гіркий ський

Загальний вміст 2150 2012 1769 2234каротиноїдів,мг/1 г плодовоїм’якоті

Червона 70,5 67,8 72,6 62,5фракція, %

Жовта 29,5 32,2 27,4 27,5фракція, %

Дослідна група Контрольна група123123

2

1,8

1,6

1,4

1,2

1

0,8

0,6

0,4

0,2

00 1 2 3 4 5 6 7

Доба запалення

Об’єм набряку, мл

б

Рис. 1. Динаміка змін товщини (а) та об’єму (б)ділянки карагінан-індукованого запалення у щурів прилікуванні спиртовим екстрактом Capsicum annuum L.

10

9

8

7

6

5

4

3

2

1

00 1 2 3 4 5 6 7

Доба запалення

Товщина набряку, мм

а

123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123

123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123

123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123

123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123

123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123

123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123

123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123

123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123

123123123123123123123123123123123123123123123123123123

123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123

123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123

123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123

123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123

123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123

123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123

123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123


щення щодо загального вмісту капсаїциноїдів.Усі досліджені сорти мають масову частку кап-саїциноїдів, яка перевищує 0,15 %, що відповідаєвимогам ДСТУ 14260-89. Європейська фарма-копея пред’являє більш жорсткі вимоги до вміс-ту капсаїциноїдів. Масова частка капсаїциної-дів у плодах гіркого перцю повинна бути ненижче 0,4 %. Відповідно до критеріїв Європей-ської фармакопеї, як сировина для виробництвалікарських засобів можуть бути використанимисорт Астраханський та, з можливим урахуваннямвмісту капсаїциноїдів, відмінних від капсаїцинута дигідрокапсаїцину, сорт Український гіркий.Для досліджених сортів перцю спостерігаєтьсянайбільше накопичення капсаїцину та дигідро-капсаїцину у плаценті. Це можна пояснити під-вищеною кількістю ключового ферменту синте-зу капсаїциноїдів 3-кето-ацил-АСР синтази, щопов’язано з посиленою індукцією гена Kas самеу цій тканині [13]. Також слід відмітити, що нанакопичення капсаїциноїдів значно впливаютьтемпературний режим, рівень вологості та харак-тер опромінювання у разі вирощування культурна закритому ґрунті. Підвищенню вмісту кап-саїциноїдів сприяють температури культивуван-ня вище 25 °С, рясне зрошування та значне уль-трафіолетове опромінювання [14]. Такі умови мо-жуть бути досягнуті при парниковому вирощу-ванні зі штучним ультрафіолетовим освітленнямабо при використанні сортів, дозрівання плодівяких припадає на середину літа за умов активногозрошування.Розглядаючи відсоткове співвідношення каро-

тиноїдних фракцій, можна дійти висновку щодопереважного вмісту капсантину (червона фрак-ція) та більш низького вмісту лютеїну (жовтафракція) у плодовій м’якоті перцю. Також у пло-дах перцю міститься значна кількість β-каротину,який представлений в обох фракціях [5].Значні протизапальні властивості екстракту

Capsicum annuum L., що були виявлені на моделікарагінанового запалення, пояснюються, на на-шу думку, високим вмістом у плодах перцю яккапсаїциноїдів, так і каротиноїдів. Найбільш ви-вчений протизапальний механізм дії капсаїциної-дів полягає у десенсибілізації TRPV-1 рецепто-рів, що приводить до зниження больової чутли-вості тонких нервових волокон типу С, а такожзменшення виділення прозапальних нейропепти-дів (субстанція Р, кальцитонін ген-спорідненийпептид) [13]. Потужний антиоксидантний ефекткаротиноїдів зменшує ступінь ушкодження клі-тинних і субклітинних структур активними фор-мами кисню та вільними радикалами, які у ве-ликих кількостях утворюються в першій, аль-теруючій, фазі запалення [14]. Для дослідженняпротизапальної активності був обраний сортУкраїнський гіркий, цей вибір зумовлений ши-роким розповсюдженням даного сорту на тери-торії України. У зв’язку з цим саме сорт Україн-

ський гіркий є найбільш імовірним кандидатомдля можливого подальшого використання якрослинної сировини для промислового приго-тування лікарських препаратів перцю одноліт-нього.

Висновок

Проведене дослідження показало, що сортиCapsicum annuum L. Астраханський та Україн-ський гіркий, які широко культивуються на те-риторії України, відповідають за загальним вмі-стом капсаїциноїдів вітчизняним і зарубіжнимстандартам і можуть бути використані при ви-готовленні лікарських засобів. Для отриманняоптимальної за фітохімічним складом рослин-ної сировини потрібно приділяти особливу ува-гу умовам вирощування та культивування пер-цю однолітнього. Зафіксований протизапаль-ний ефект, на нашу думку, пов’язаний зі си-нергічною дією капсаїциноїдів і каротиноїдів,що відбувається на різних стадіях запальногопроцесу.


1. Jain P. Inflammation: Natural resources and its appli-cations / P. Jain, R. Pandey, S. S. Shukla. – Springer, 2015. –175 p.

2. Mueller M. Anti-inflammatory activity of extracts fromfruits, herbs and spices / M. Mueller, S. Hobiger, A. Jungbauer// Food Chemistry. – 2010. – Vol. 122, N 4. – P. 987–996.

3. Anti-inflammatory effects of red pepper (Capsicum bac-catum) on carrageenan- and antigen-induced inflammation /F. Spiller, M. K. Alves, S. M. Vieira [et al.] // Journal of Phar-macy and Pharmacology. – 2008. – Vol. 60, N 4. – P. 473–478.

4. Topuz A. Assessment of carotenoids, capsaicinoids andascorbic acid composition of some selected pepper cultivars(Capsicum annuum L.) grown in Turkey / A. Topuz, F. Oz-demir // J. Food Composit. Anal. – 2007. – Vol. 20, N 7. –P. 596–602.

5. Antioxidant, Antinociceptive, and Anti-InflammatoryEffects of Carotenoids Extracted from Dried Pepper (Capsi-cum annuum L.) / M. Hernández-Ortega, A. Ortiz-Moreno,M. D. Hernández-Navarro [et al.] // J. Biomed. Biotech. – 2012.– Vol. 2012. – P. 1–10.

6. Systematic review of topical capsaicin for the treatmentof chronic pain / L. Mason, R. A. Moore, S. Derry [et al.] // BMJ.– 2004. – Vol. 328, N 7446. – P. 991.

7. Capsaicin causes cell-cycle arrest and apoptosis in ER-positive and-negative breast cancer cells by modulating theEGFR/HER-2 pathway / N. H. Thoennissen, J. O’kelly, D. Lu[et al.] // Oncogene. – 2010. – Vol. 29, N 2. – P. 285–296.

8. Proteomic analysis for antiobesity potential of capsaicinon white adipose tissue in rats fed with a high fat diet / J. I.Joo, D. H. Kim, J. W. Choi [et al.] // J. Proteome Res. – 2010.– Vol. 9. – P. 2977–2987.

9. Peng J. The vanilloid receptor TRPV1: role in cardio-vascular and gastrointestinal protection / J. Peng, Y. J. Li //Europ. J. Pharmacol. – 2010. – Vol. 627, N 1. – P. 1–7.

10. Pankar D. S. New method for the determination of thecapsaicin by using multi-band thin-layer chromatography /D. S. Pankar, N. G. Magar // J. Chromatogr. – 1977. – Vol. 144.– P. 149–152.

¹ 1 (29) 2017 21

11. Stefanov O. V. Preclinical studies of drugs / O. V. Ste-fanov. – K. : “Avicenna”, 2001. – P. 528.

12. Variation of antioxidant activity and the levels of bio-active compounds in lipophilic and hydrophilic extracts fromhot pepper (Capsicum spp.) cultivars / H. Bae, G. K. Jayapra-kasha, J. Jifon [et al.] // Food Chem. – 2012. – Vol. 134, N 4. –P. 1912–1918.

13. Reyes-Escogido M. D. Chemical and pharmacologicalaspects of capsaicin / M. D. Reyes-Escogido, E. G. Gonzalez-

Mondragon, E. Vazquez-Tzompantzi // Molecules. – 2011. –Vol. 16, N 2. – P. 1253–1270.

14. Kaulmann A. Carotenoids, inflammation, andoxidative stress-implications of cellular signaling pathwaysand relation to chronic disease prevention / A. Kaulmann,T. Bohn // Nutrition Res. – 2014. – Vol. 34, N 11. – P. 907–929.


УДК 615.332:582.951.4Ю. О. Бойко, О. А. Шандра, І. А. Бойко, Н. С. Фізор,

Н. А. Сущук, В. С. Беглая, М. С. ОбразенкоФІТОХІМІЧНИЙ СКЛАД І ПРОТИЗАПАЛЬНІ

ВЛАСТИВОСТІ РІДКОГО ЕКСТРАКТУ ПЛОДІВ CAP-SICUM ANNUUM L.

Пошук нових природних сполук, що мають протизапаль-ну активність, — актуальне завдання сучасної фармако-логії. Одним з багатьох джерел подібних речовин є рослин-на сировина. Плодам Capsicum annuum L. притаманна про-тизапальна активність, у зв’язку з чим метою нашої робо-ти було дослідження в умовах експериментального запа-лення фітохімічного складу та лікарських властивостейданої рослинної сировини.

За допомогою спектрофотометричних методів булопроведено визначення вмісту капсаїциноїдів і каротиноїдіву плодах Capsicum annuum L. різних сортів. Протизапальнівластивості спиртового екстракту плодів Capsicum annuum L.вивчалися на моделі карагінан-індукованого запалення.

Було показано, що всі досліджені сорти перцю за загаль-ним вмістом капсаїциноїдів відповідають ДСТУ 14260-89;стандартам Європейської фармакопеї відповідають сортиАстраханський та Український гіркий. Використання спир-тового екстракту плодів перцю як протизапальної терапіїна моделі карагінан-індукованого запалення дозволилодосягти повного одужування тварин на 7-й день з момен-ту введення флогогену.

Ключові слова: капсаїциноїди, каротиноїди, Capsicumannuum L., протизапальний.

UDC 615.332:582.951.4Yu. O. Boiko, O. A. Shandra, I. A. Boiko, N. S. Fizor,

N. A. Sushchuk, V. S. Beglaya, M. S. ObrazenkoPHYTOCHEMICAL AND ANTI-INFLAMMATORY

PROPERTIES OF CAPSICUM ANNUUM L. FRUITSThe search for new natural anti-inflammatory drugs is of

current importance pharmacological problem. The plant rawmaterial is an inexhaustible source of substances with differentbiological activity. The fruits of Capsicum annuum L. have anti-inflammatory activity, therefore the aim of our work was tostudy their phytochemical composition and medicinal proper-ties in the conditions of experimental inflammation.

Using spectrophotometric methods of analysis, the quanti-tative constituent of capsaicinoids and carotenoids in differentvarieties of Capsicum annuum L. was determined. The study ofanti-inflammatory properties of alcohol extracts Capsicum an-nuum L. fruits was carried out on the model of carrageenan-induced inflammation.

All the investigated varieties of pepper according to the con-tent of capsaicinoids corresponded to the requirements of theUkrainian state standard 14260-89, the requirements of theEuropean Pharmacopoeia corresponded to the variety Astra-khanski and Ukrainian bitter. Using the treatment with alco-hol extracts of pepper fruits carrageenan-induced inflammation,it was possible to achieve complete cure on the 7th day afterthe injection of phlogogen.

Key words: capsaicinoids, carotenoids, Capsicum annuum L.,anti-inflammatory.

Похідні 4-тіазолідинону є пер-спективними гетероциклами дляскринінгу потенційних нейро-тропних агентів. Раніше намивперше було ідентифіковано по-хідні Les-1205 та Les-2658, яківикликають протисудомну діюна моделі хронічної епілептич-ної активності — пентиленетет-

разоловому (ПТЗ) кіндлінгу [1],а також є ефективними при гос-трих коразолових судомах, су-домах, викликаних максималь-ним електрошоком, та характе-ризуються низьким рівнем ней-ротоксичності [2–10]. Отже, по-глиблене вивчення механізмівнейротропної та протисудом-

ної дії вищезгаданих похідних4-тіазолідинону Les-1205 іLes-2658 є актуальним питаннямсучасної біології та медицини.До останнього часу не дослі-

джувались електрографічні про-яви судомної активності за умовзастосування похідних 4-тіазо-лідинону. Разом із тим електро-

УДК 615.214.014.015.4.076.9

С. І. Мироненко,О. Р. Піняжко, д-р мед. наук, проф.,О. Л. Іванків, канд. мед. наук, доц.

ОСОБЛИВОСТІ СПЕКТРАЛЬНОЇ ПОТУЖНОСТІЕЛЕКТРОКОРТИКОГРАМИ КІНДЛІНГОВИХ ЩУРІВЗА УМОВ ВПЛИВУ ДІАЗЕПАМУ І ПОХІДНИХ4-ТІАЗОЛІДИНОНУЛьвівський національний медичний університет імені Данила Галицького


графічні прояви кіндлінг-про-вокованої судомної активностіє характерними для формуван-ня хронічної епілептизації моз-ку і дають змогу визначитися знейрофізіологічними механіз-мами впливу препаратів на цен-тральні механізми виникненнята розвитку епілептичної актив-ності [11].Мета даного дослідження —

вивчення особливостей елек-трокортикограми (ЕКоГ) за по-казниками спектральної потуж-ності у щурів з ПТЗ-індукова-ним кіндлінгом за умов засто-сування похідних 4-тіазоліди-нону з попередньо визначеноюнайбільш виразною протису-домною активністю [1], а такожпорівняльна оцінка ефектив-ності застосування тестованихсполук з антиепілептичною ак-тивністю діазепаму.


Експериментальне досліджен-ня виконано в умовах гострогоексперименту на щурах-самцяхлінії Вістар масою 180–250 г, щоутримувалися за стандартнихумов на базі віварію Львівсь-кого національного медичногоуніверситету імені Данила Га-лицького. Досліди проводилизгідно з вимогами GLP та комі-сії з питань біоетики при Львів-ському національному медич-ному університеті імені ДанилаГалицького (протокол № 1 від20 січня 2014 р.).Дослідження протисудомної

активності здійснювалось у від-повідності до методичних реко-мендацій з доклінічного ви-вчення лікарських засобів ДФЦМОЗ України [12].На моделі ПТЗ-індуковано-

го кіндлінгу вивчали ефектисполук під кодовими назвамиLes-1205 і Les-2658, які у хіміч-ному відношенні є етиловиместером [2,4-діоксо-5-(тіазол-2-іл-карбамоїлметил)-тіазолідин-3-іл]-ацетатної кислоти та (5-(3-нітробензиліден)-2-(тіазол-2-імі-но)-4-тіазолідиноном відповід-но. Тестовані сполуки застосо-вували середньоефективними до-

зами: Les-1205 дозою 156,3 мг/кг,в/очер, Les-2658 дозою 235,2 мг/кг,в/очер за 30 хв до застосуванняПТЗ. Крім того, використову-вали уп’ятеро менші дози дослі-джуваних сполук.Кіндлінг відтворювали шля-

хом однократних щодобовихвведень субконвульсивної дозиПТЗ (30,0 мг/кг, в/очер) про-тягом трьох тижнів [11]. Для спо-стережень використовували щу-рів, у яких три останні ін’єк-ції викликали генералізованіклоніко-тонічні судомні напа-ди. Тяжкість судом оцінювализгідно з п’ятибальною шкалою[1; 11]. Під нембуталовим нар-козом (40,0 мг/кг, в/очер) щу-рам з розвиненим кіндлінгомімплантували ніхромові елект-роди у відповідності до коорди-нат стереотаксичого атласу [13]у фронтальні (AP=1,5; L=1,8), атакож у потиличні (AP=-6,0;L=2,5) відділи кори обох пів-куль. Індиферентний електродкріпили в носових кістках і за-кріплювали їх до поверхні чере-па за допомогою зуботехнічноїпластмаси типу «Норакрил».Щурів спостерігали починаючиз 7–10-ї доби від моменту про-ведення оперативного втручан-ня. Електричну активність ре-єстрували за допомогою ком-п’ютерної системи “DX-4000”(Харків) мoнoпoлярнo, для чо-го індиферентний електрод крі-пили в носових кістках черепа.При цьому частота опитуванняканалів становила 256 імп/с —дані візуалізували на екрані йзаписували на жорсткий дискдля подальшої off-line обробки.Частотний діапазон сигналівдорівнював 0,5–40 Гц. Подаль-шу off-line обробку сигналівпроводили за допомогою про-грами “Matlab 7,0”.Виразність протисудомних

впливів тестованих сполук по-рівнювали з ефектами лікарсь-кого препарату діазепам («Геде-он Ріхтер», Угорщина), якийвводили в/очер, виходячи з роз-рахунку 2,7 мг/кг, в/очер за 30 хвдо застосування ПТЗ. Визначаликількість тварин з генералізо-ваними судомними реакціями.

Тваринам контрольної групи за-мість препаратів уводили ана-логічний об’єм 0,9 % розчинуNaCl.Оцінкy резyльтатів дослі-

джень проводили з використан-ням статистичних критеріїв —ANOVA + Newmann–Keuls,а також точного критерію Фі-шера для чотирипольної таб-лиці.


У щурів зі сформованим за-стосуванням ПТЗ кіндлінгом уфронтальних відділах кори го-ловного мозку спостерігалосязростання потужності коливаньдельта-частотного діапазону —на 28,8 % порівняно зі щурамигрупи контролю (р<0,05). Прицьому зростання потужностіколивань тета- й альфа-діапа-зонів відповідно дорівнювало5,0 % (р>0,05) та 29,6 % (р<0,05).Крім того, у щурів реєструвало-ся зменшення потужності коли-вань бета- та гамма-діапазонівна 22,2 % (р>0,05) та 15,2 %(р>0,05) відповідно (рис. 1).Під впливом діазепаму

(2,7 мг/кг, в/очер) у кіндлінговихщурів спостерігалося зменшен-ня потужності коливань дельта-діапазону на 24,5 % порівняноз вихідним значенням (р<0,05).При цьому, порівняно з вихід-ним показником, зменшенняпотужності коливань тета- іальфа-частотних діапазонів ся-гало 19,5 % (р>0,05) та 19,0 %(р>0,05) відповідно. Разом ізцим діазепам викликав зростан-ня потужності коливань бета-і гамма-діапазонів на 32,3 %(р<0,05) та 40,0 % (р<0,05) від-повідно. Зазначені показникине мали достовірних відмінно-стей порівняно з даними у гру-пі інтактних щурів (р>0,05; див.рис. 1).Застосування Les-1205 (156,3

мг/кг, в/очер) кіндлінговим щу-рам викликало зменшення по-тужності коливань дельта-діа-пазону на 25,9 % порівняно звихідним значенням (р<0,05;див. рис. 1). За цих умов такожреєструвалося зменшення по-

¹ 1 (29) 2017 23

тужності коливань тета- і альфа-діапазонів — на 12,0 % (р>0,05)та 25,3 % (р>0,05) відповідно.Потужність коливань бета-діапа-зону зростала на 28,3 % (р>0,05),тимчасом як у діапазоні гамма-коливань зростання сягало 35,6 %(р<0,05). Причому потужністьколивань гамма-діапазону та-кож перевищувала показник,який реєструвався в інтактнихщурів, на 14,0 % (р>0,05). Заумов застосування Les-1205 до-зою 31,3 мг/кг, в/очер спрямо-ваність змін досліджуваних по-казників мала подібний харак-тер. При цьому потужність ко-ливань дельта-діапазону зни-жувалася порівняно з вихідним

значенням на 20,7 % (р<0,05), апотужність коливань гамма-діапазону зростала на 30,3 %(р=0,053; див. рис. 1).Застосування Les-2658 (235,2

мг/кг, в/очер) викликало змен-шення потужності коливаньдельта-діапазону на 15,1 % порів-няно з даними у кіндлінговихщурів без лікування (р>0,05;див. рис. 1). Зменшення потуж-ності коливань тета- і альфа-частотних діапазонів становило3,3 % (р>0,05) та 20,2 % (р>0,05)відповідно. Потужність коли-вань бета- та гамма-частотнихдіапазонів за цих умов зроста-ла на 3,5 % (р>0,05) та 20,2 %(р>0,05) відповідно. При засто-

суванні меншої дози препарату(47,0 мг/кг, в/очер) спрямова-ність змін досліджуваних показ-ників залишалася тією ж, що йпри використанні більшої дозипрепарату, але їх виразністьбула значно меншою (р>0,05;див. рис. 1).У кіндлінгових щурів потуж-

ність коливань дельта-діапазо-ну в структурах потиличної ко-ри перевищувала таку в інтакт-них щурів (контроль) на 9,9 %(р>0,05; рис. 2). При цьому по-тужності коливань тета-діапа-зону й альфа-діапазону буливищими відповідно на 7,9 %(р>0,05) та 22,7 % (р>0,05).Потужність коливань бета- та

Рис. 1. Особливості спектральної потужності біо-електричної активності лобних відділів кори голов-ного мозку кіндлінгових щурів при застосуванні по-хідних 4-тіазолідинону та діазепаму. За віссю абсцис:I — кіндлінг; II — діазепам (2,7 мг/кг, в/очер); III таIV — застосування Les-1205 дозами 156,3 та 31,3 мг/кг,в/очер; V та VI — застосування Les-2568 дозами 235,2та 47,0 мг/кг, в/очер відповідно. За віссю ординат:спектральна потужність ЕЕГ (в % до контролю —інтактних щурів, прийнятих за 100 %); * — p<0,05порівняно з групою контролю; # — p<0,05 порівня-но з кіндлінговими щурами без лікування (крите-рій U Манна — Уїтні)

30

20

10

0

-10

-20

-30I II III IV V VI

Альфа

40

30

20

10

0

-10

-20

-30I II III IV V VI

Бета

30

20

10

0

-10

-20

-30I II III IV V VI

Дельта

5

0

-5

-10

-15

-20I II III IV V VI

Тета

% %

% %

1231231231231231231231231231231234 123

1231234123412341234123412341234123412341234123412341234

123123

1234123412341234123412341234123412341234123412341234

1231231234

12341234123412341234123412341234123412341234

1231231231231234

12341234123412341234123412341234

1231231231231231231234

123412341234123412341234

123123123123123

1234123123123123123123123123123123123123123123

1234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234

12341234123412341234123412341234

123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345

12341234123412341234

12341234123412341234123412341234123412341234

123412341234

1234123412341234

12341234123412341234123412341234

123123123123123123123123123123123

12341234

1231231231234

1234123412341234123412341234123412341234

123123

123412341234123412341234123412341234123412341234

1231231234

1234123412341234123412341234123412341234

1231231231234

1234123412341234123412341234123412341234

1231231231231231234

12341234123412341234123412341234

123123123123123123123123

12341234

123123

12341234123412341234123412341234123412341234123412341234

1234

123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345

1234123412341234

1234123412341234123412341234

12341234123412341234123412341234

123412341234

1234123412341234123412341234

1234123412341234

# ##

#

50

40

30

20

10

0

-10

-20I II III IV V VI

Гамма

%

123123123123123

1234

123123123123123123

1234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234

12341234123412341234

1234512345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345

1234123412341234

123412341234123412341234123412341234123412341234

12341234

12341234123412341234123412341234 1234

1234123412341234123412341234

##

*


гамма-частотних діапазонівбула меншою на 16,4 % (р>0,05)та 21,6 % (р>0,05), ніж у інтакт-них щурів (див. рис. 2).Під впливом Les-1205 (156,3

мг/кг, в/очер) у кіндлінговихщурів спостерігалося зменшен-ня потужності коливань дельта-діапазону на 26,5 % (р<0,05;див. рис. 2). За цих умов такожзменшувалася потужність ко-ливань тета-діапазону — на21,6 % (р>0,05) та альфа-діапа-зону — на 12,1 % (р>0,05). Од-ночасно у спектрі бета- тагамма-коливань реєструвалосязростання досліджуваного по-казника на 15,6 % (р>0,05) та57,9 % (р<0,05). Слід зазначити,що потужність коливань бета-

діапазону була також достовір-но вищою (на 35,3 %; р<0,05), ніжу інтактних щурів. Застосуван-ня Les-1205 дозою 31,3 мг/кг,в/очер викликало зменшенняпотужності коливань дельта-діапазону у кіндлінгових щурівна 17,0 % (р>0,05). За цих умовспостерігалося зменшення потуж-ності коливань тета- та альфа-діапазонів — відповідно на9,4 % (р>0,05) та 17,5 % (р>0,05).Водночас потужність коливаньбета- та гамма-діапазонів збіль-шувалася відповідно на 3,0 %(р>0,05) та 42,2 % (р<0,05; див.рис. 2).На тлі введення Les-2658

(235,2 мг/кг, в/очер) у потилич-них відділах кори спостерігало-

ся зменшення потужності коли-вань дельта-діапазону на 5,7 %порівняно з показником, якийреєструвався у кіндлінгових щу-рів без лікування (р>0,05; див.рис. 2). Зменшення потужностіколивань тета- й альфа-діапазо-нів становило 6,5 % (р>0,05)та 20,2 % (р>0,05) відповідно.При цьому потужність коливаньбета- й гамма-діапазонів зроста-ла відповідно на 29,9 % (р<0,05)та 28,0 % (р>0,05). Меншою до-зою (47,0 мг/кг, в/очер) Les-2658викликав зниження потужностіколивань дельта-, тета- і альфа-діапазонів відповідно на 2,0, 3,0і 2,4 % (р>0,05). Потужність ко-ливань бета- і гамма-діапазо-нів за цих умов збільшувалася

Рис. 2. Особливості спектральної потужності біо-електричної активності потиличних відділів кори го-ловного мозку кіндлінгових щурів при застосуванніпохідних 4-тіазолідинону та діазепаму. За віссю абс-цис: I — кіндлінг; II — діазепам (2,7–54 мг/кг, в/очер);III та IV — застосування Les-1205 дозами 156,3 та31,3 мг/кг, в/очер; V та VI — застосування Les-2568дозами 235,2 та 47,0 мг/кг, в/очер відповідно. За віссюординат: спектральна потужність ЕЕГ (в % до конт-ролю — інтактних щурів, прийнятих за 100 %); * —p<0,05 порівняно з групою контролю; # — p<0,05порівняно з кіндлінговими щурами без лікування(критерій U Манна — Уїтні)

706050403020100

-10-20-30

I II III IV V VI

Гамма

30

20

10

0

-10

-20

-30I II III IV V VI

Альфа

40

30

20

10

0

-10

-20I II III IV V VI

Бета

10

50

-5-10-15-20-25-30

I II III IV V VI

Дельта

5

0

-5

-10

-15

-20I II III IV V VI

Тета

% %

% %

%

1231231231231231231234 123

123123123123123123123123123

1234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234

123123123123123123123123123123123

12341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234

123123123123123123

12341234123412341234123412341234123412341234123412341234

12312312312345

1234512345123451234512345

1231231231231231234

12341234

123123123123123

1234 123123123123123123123

123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234

123123123123123123123123123123123

1234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234

123123123

1234123412341234123412341234123412341234

1231234123412341234123412341234

123123123

1234123412341234

123123123123123123123123123123

12341234

1231231234

123412341234123412341234123412341234

123123123123123123

12341234123412341234123412341234123412341234123412341234

1231231234

123412341234123412341234123412341234

12312312312312312345

1234512345123451234512345

1231231231231231231231231234

1234

123123123123123123123

1234

123123123123

1234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234 123

123

1234123412341234123412341234 123

123123123123123

12341234

123123123123

12341234123412341234123412341234123412341234123412341234

123123

1234123412341234123412341234123412341234

123123123123123

1234

123123123123123123

123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234

123123123123123123123

123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234

123123

123412341234123412341234123412341234123412341234

123

123451234512345123451234512345123451234512345 123

123123

12341234123412341234

# #

#

##

###

#

*#

¹ 1 (29) 2017 25

порівняно з кіндлінговими щу-рами без лікування на 21,6 %(р>0,05) та 16,8 % (р>0,05) від-повідно (див. рис. 2).Таким чином, отримані ре-

зультати засвідчили, що длясформованого повторними за-стосуваннями ПТЗ-кіндлінгу ха-рактерними були певні порушен-ня спектральної біоелектрич-ної активності структур фрон-тальної та потиличної кори, якіреєструвались у стані пасивно-го неспання тварин. Так, у кінд-лінгових щурів у структурахфронтальної кори спостеріга-лося достовірне зростання по-тужності коливань дельта- таальфа-діапазонів (на 28,8 та29,6 % відповідно), а також тен-денції до зниження потужностіколивань бета- та гамма-діапа-зонів (на 22,2 та 21,6 % відповід-но). Подібні зміни є характер-ними для різних форм фармако-логічного кіндлінгу [11].Під впливом діазепаму (до-

зою 2,7 мг/кг, яка запобігала су-домним нападам у 50 % кінд-лінгових щурів) у структурахфронтальної кори реєструєтьсядостовірне зниження потужно-сті коливань дельта-діапазону,а також зростає потужність ко-ливань бета- та гамма-діапазо-нів. Подібні зрушення, а саме:зменшення потужності коли-вань дельта-діапазону при зрос-танні потужності бета- та гамма-коливань, реєструвались у струк-турах потиличної кори кіндлін-гових щурів. Отримані резуль-тати узгоджуються з результа-тами інших досліджень, у якихвивчали нейротропні ефектидіазепаму. Зокрема, встановле-но, що діазепам (1,0–2,5 мг/кг)викликав зростання періоду не-спання та періоду повільнохви-льового сну, а також дозозалеж-ним чином зменшував потуж-ність коливань у корі головно-го мозку частотою 2–7,75 Гц івикликав зростання потужностіколивань частотою 13–19,75 Гц[14; 15].Застосування похідного Les-

1205 у середньоефективній дозі(156,3 мг/кг, в/очер) викликаєзменшення потужності коли-

вань дельта-діапазону при од-ночасному збільшенні потуж-ності коливань гамма-діапазонуна 35,6 % в утвореннях фрон-тальної кори. При цьому в по-тиличній корі реєструвалосязменшення потужності коливаньдельта-діапазону та зростан-ня потужності гама-коливань.Вп’ятеро менша доза Les-1205(31,3 мг/кг) викликає подібнуспрямованість змін досліджу-ваних показників при досто-вірному зменшенні потужностіколивань дельта-діапазону вструктурах фронтальної кори.При цьому достовірно збіль-шувалася потужність гамма-коливань у потиличній корі. У се-редньоефективній дозі Les-2658(235,2 мг/кг) викликав помітнітенденції до зменшення потуж-ності коливань дельта-діапазо-ну, а також тенденції до зрос-тання показника потужностіколивань бета- та гамма-діапа-зонів при достовірному зрос-танні потужності бета-коливаньу структурах потиличної кори.Менш виразні зрушення подіб-ної спрямованості реєстрували-ся на тлі застосування Les-2658дозою препарату, яка була вп’я-теро меншою від величини йо-го ED50.Таким чином, наведені ре-

зультати засвідчили, що похід-ні 4-тіазолідинону Les-1205 таLes-2658 викликають корекціюкіндлінг-індукованих порушеньбіоелектричної активності кориголовного мозку, спрямованістьяких є подібною до впливу діа-зепаму. Разом із тим можна за-значити, що найбільш числен-ні зміни досліджуваних показ-ників були при застосуваннідіазепаму, зокрема, достовірніефекти спостерігалися тричі уфронтальних і потиличних від-ділах кори мозку при засто-суванні середньоефективної до-зи препарату, тимчасом як підвпливом середньоефективноїдози Les-1205 достовірні змінипотужності біоелектричних ко-ливань реєструвалися двічі, апри використанні вп’ятеро мен-шої дози Les-1205 — по одно-му разу в кожній із зазначених

зон кори мозку. Зміни спект-ральної потужності коливаньпри Les-2658 у середньоефек-тивній дозі реєструвалися лишеоднократно в потиличних від-ділах кори мозку.

Висновки

1. Похідні 4-тіазолідинонуLes-1205 та Les-2658 виклика-ють корекцію кіндлінг-провоко-ваних порушень ЕКоГ шляхомзбільшення потужності високо-частотних і зниження потужно-сті низькочастотних ритмів.

2. За зниженням виразностіоднотипної за характером дії що-до змін показників спектраль-ної потужності ЕКоГ у кіндлін-гових щурів досліджувані пре-парати розташовувались у рядутаким чином: діазепам, Les-1205і Les-2658.


1. Динаміка кіндлінг-провокованихсудом у щурів за умов застосуванняпохідних 4-тіазолідинону та діазепаму/ С. І. Мироненко, О. Р. Піняжко //Досягнення біології та медицини. –2015. – № 1. – С. 63–67.

2. Lesyk R. 4-Thiazolidones: Cente-narian History, Current Status and Per-spectives for Modern Organic and Me-dicinal Chemistry / R. Lesyk, B. Zimen-kovsky // Curr. Org. Chem. – 2004. –Vol. 8. – P. 1547–1578.

3. Зіменковський Б. С. 4-Тіазолідо-ни. Хімія, фізіологічна дія, перспекти-ви : монографія / Б. С. Зіменковський,Р. Б. Лесик. – Вінниця : НОВА КНИ-ГА, 2004. – 106 с.

4. Verma A. 4-Thiazolidinone: a bio-logically active scaffold / A. Verma, S. K.Saraf // Eur. J. Med. Chem. – 2008. –Vol. 43. – P. 897–905.

5. Derivatives of benzimidazole phar-macophore: Synthesis, anticonvulsant, an-tidiabetic and DNA cleavage studies /R. V. Shingalapur, K. M. Hosamani, K. S.Rangappa, H. H. Mallinath // Eur. J. Med.Chem. – 2010. – № 45. – С. 1753–1759.

6. Malawska B. New AticonvulsantAgents / B. Malawska // Curr. Top. Med.Chem. – 2005. – Vol. 5. – P. 69–85.

7. QSAR Studies on thiazolidines: abiologically privileged scaffold / Y. S.Prabhakar, V. R. Solomon, M. K. Gupta[et al.] // Top. Heterocycl. Chem. (QSARand Molecular Modeling Studies in Het-erocyclic Drugs II). – 2006. – Vol. 4. –P. 161–249.

8. Synthesis and Anticonvulsant Ac-tivity of Some New Arylidenehydrazides


and 4-Thiazolidinones / N. Ulusoy,N. Ergen, A. Ekinci, H. Ozer // Monat-shefte fur Chemie. – 1996. – № 127. –P. 1197–1202.

9. Synthesis, characterization andevaluation of anticonvulsant activity ofsome novel 4-thiazolidinone derivatives/ A. Bhaumik, M. A. Chandra, S. Saha[et al.] // Sch. Acad. J. Pharm. – 2014. –Vol. 3 (2). – P. 128–132.

10. Пошук нових антиконвульсант-них агентів в ряду 4-тіазолідинонів таспоріднених гетероциклічних систем /С. І. Мироненко, Д. В. Камінський,І. О. Нєктєгаєв [та ін.] // Клінічнафармація, фармакотерапія та медична

стандартизація. – 2012. – № 1/2. –С. 124–131.

11. Шандра А. А. Киндлинг какмодель эпилептической активности/ А. А. Шандра, Л. С. Годлевский,А. И. Брусенцов. – Одесса : Астро-принт, 1999. – 276 с.

12. Головенко М. Я. Доклінічне ви-вчення специфічної активності потен-ційних протисудомних препаратів :метод. рекомендації / М. Я. Головен-ко, Л. О. Громов. – К. : Авіценна, 2003.– 26 с.

13. Paxinos G. The Rat Brain inStereotaxic Coordinates / G. Paxinos,C. Watson. – N. Y. : Acad. Press, 1983.– 293 p.

14. Effects of diazepam and zolpidemon EEG beta frequencies are behavior-specific in rats / H. van Lier, W. H. I. M.Drinkenburg, Y. J. W. van Eaten, A. M. L.Coenen // Neuropharmacology. – 2004.– Vol. 47, N 2. – P. 163–174.

15. Comparative study on the behav-ioral and EEG changes induced by di-azepam, buspirone and a novel anxiose-lective anxiolytic, DIM-2327, in the cat/ T. Hashimoto, C. Hamada, T. Wada,N. Fukuda // Neuropsychobiology. –1992. – Vol. 26. – P. 89–99.


УДК 615.214.014.015.4.076.9С. І. Мироненко, О. Р. Піняжко, О. Л. ІванківОСОБЛИВОСТІ СПЕКТРАЛЬНОЇ ПОТУЖНОСТІ

ЕЛЕКТРОКОРТИКОГРАМИ КІНДЛІНГОВИХ ЩУРІВЗА УМОВ ВПЛИВУ ДІАЗЕПАМУ І ПОХІДНИХ 4-ТІА-ЗОЛІДИНОНУ

На моделі пентиленететразол (ПТЗ)-індукованогокіндлінгу вивчали ефекти похідних 4-тіазолідинонів —Les-1205 і Les-2658, які вводили дозами 156,3 мг/кг, в/очері 235,2 мг/кг, в/очер, а також уп’ятеро менші дози препа-ратів за 30 хв до введення ПТЗ; дію препаратів на спект-ральну потужність електрокортикограми у фронтальних іпотиличних відділах кори головного мозку порівнювали зефектами діазепаму, що застосовувався дозою 2,7 мг/кг,в/очер. Установлено дозозалежне зниження спектральноїпотужності дельта-діапазону і збільшення потужності бета-і гамма-коливань у фронтальних, а також потиличнихвідділах кори головного мозку під впливом Les-1205 дозою156,3 мг/кг, в/очер, що відповідало змінам, викликаним діа-зепамом (2,7 мг/кг, в/очер). Les-2658 (235,2 мг/кг, в/очер)викликав тільки збільшення потужності високочастотнихколивань у потиличних відділах кори головного мозку.

Ключові слова: пентиленететразоловий кіндлінг, 4-тіа-золідинони, діазепам.

UDC 615.214.014.015.4.076.9S. I. Myronenko, О. R. Pinyazhko, O. L. IvankivPECULIARITIES OF THE SPECTRAL POWER OF

ELECTROCORTICOGRAMM IN KINDLED RATS UN-DER CONDITIONS OF USING 4-THIAZOLIDINONEDERIVATIVES AND DIAZEPAM

Effects of most perspective compounds — derivatives of4-thiazolidinones — Les-1205 — ethyl ester of ([2,4-dioxo-5-(thiazol-2-ylkarbamoylmethyl)-thiazolidin-3-yl]-acetic acid andLes-2658 — (5-(-nitrobenzyliden)-2-(thiazol-2-imino)-4-thiazo-lidinone spectral power of electrocorticogramm registered infrontal and occipital brain cortex of pentylenetetrazol (PTZ)— kindled rats have been investigated. Both drugs were dos-ages: Les-1205 — 156,3 and 31,3 mg/kg, i. p. and Les-2658 —235.2 and 47.0 mg/kg, i. p. in 30 min before PTZ administra-tion. Their effects were compared with such ones induced bydiazepam (2.7 mg/kg, i. p.). The dosage-depended decrease ofspectral power of delta activity along with the increase of gam-ma and beta rhythm activity in both cortical zones have beenregistered after Les — 1205 administration in a dosage of 156,3mg/kg, i. p., and effect was comparable with siuch one inducedby diazepam (2.7 mg/kg, i. p.). The increase of high-frequencyoscillations in occipital cortex was observed after Les-2658 ad-ministration in a dosage of 235.2 mg/kg, i. p.

Key words: pentylenetetrazol kindling, seizure syndrome,4-thiazolidinones, diazepam.

Аналіз численних матеріалів,присвячених дослідженням на-слідків Чорнобильської катаст-рофи, свідчить про те, що ре-зультат нестохастичних і стохас-тичних захворювань істотно пе-ревищив теоретичні розрахун-ки не тільки для ліквідаторів і

осіб, що проживають у зонахрадіаційного ризику. В Українівиростає покоління, народженелюдьми, що отримали певнідози іонізуючої радіації, і ана-ліз захворюваності серед цих ді-тей свідчить про посилення тис-ку мутагенного фактора [1–3].

Тому особливої уваги потребуєвивчення наслідків дії радіаціїна фізіологічну повноцінністьнащадків [4].Одним із ушкоджень іонізу-

ючого випромінювання є по-рушення обміну амінокислот,яке проявляється у збільшенні

УДК 614.876:616-055.6:577.122:616-092.4

Г. Ф. Степанов, канд. мед. наук, доц.,О. О. Мардашко, д-р біол. наук, проф.,А. А. Костіна

МЕТАБОЛІЗМ АМІНОКИСЛОТУ НАЩАДКІВ ОПРОМІНЕНИХ ТВАРИНОдеський національний медичний університет

¹ 1 (29) 2017 27

їх концентрації у плазмі кровіта вираженій аміноацидурії, щоє наслідком зміни вмісту аміно-кислот у тканинах опроміненихтварин, результатом зниженнясинтетичних процесів і збіль-шення розпаду тканинних біл-ків унаслідок активності протео-літичних ферментів [5].Попередник гормонів моз-

кової частини надниркових за-лоз — тирозин, що утворюєтьсяшляхом гідроксилування з фе-нілаланіну, і сам у подальшомузалучається до процесів гідро-ксилування, декарбоксилуван-ня та метилування за участі ас-корбінової кислоти, яка є пози-тивним модулятором гідрокси-лаз [6]. Аргінін і гліцин — по-передники у синтезі креатину,що відбувається поетапно у нир-ках і печінці, унаслідок чогоостанній накопичується у м’я-зовій тканині [5].Метою дослідження було ви-

явити динаміку вмісту окремихамінокислот у крові, їх екскре-цію у віковому аспекті, а такожвплив іонізуючої радіації на ціпоказники у статевозрілих тва-рин та їх нащадків.


Згідно із завданнями дослі-дження, до експерименту булизалучені статевозрілі тварини,які утримувалися на стандарт-ному раціоні віварію Одесько-го медичного університету, а та-кож одномісячні щурята, що на-родилися від них [7].В одномісячному віці щуря-

та були включені до експеримен-ту з використанням методик, щопроводились у дорослих тварин.Контролем служили неопромі-нені щури і щурята, що народи-лися від них.Для проведення експеримен-

ту статевозрілі щури були під-дані тотальному одноразовомугамма-опроміненню 60Со вранцінатщесерце на установці длятелегамматерапії «Агат», від-стань до джерела поглинання75 см, потужність дози 0,54 Гр/хв,поглинута доза 0,5; 1,0 Гр.Враховуючи, що кількість жи-

вих одномісячних щурят відоднієї самки — один із крите-ріїв життєздатності потомства,за якими не тільки результу-ються зміни, що відбуваються уранньому постнатальному пе-ріоді онтогенезу, але й харак-теризується здатність тварин досамостійного життя, у щурят уцьому віці виявляли радіорезис-тентність, для чого піддавали їхтотальному одноразовому гамма-опроміненню дозою 1,0 Гр. Умо-ви опромінення такі ж, як і устатевозрілих тварин. Контро-лем були щурята, народжені відінтактних тварин. Дозиметрич-ний контроль проводився дози-метричною службою Одеськогообласного онкологічного дис-пансеру, на базі якого здійсню-валося опромінення тварин.Моделювали фізичне наван-

таження шляхом плавання тва-рин при температурі води 25–26 °С з тягарем, масою 10 % відмаси піддослідних тварин.Отримання концентровано-

го безбілкового екстракту сиро-ватки крові й сечі та вміст амі-нокислот фенілаланіну, тирози-ну, аргініну, гліцину і гуанідин-оцту у сироватці крові й сечівизначали хроматографічнимметодом на папері [8]. В основірозподілу лежать розбіжностіза ступенем адсорбції амінокис-лот і розчинності їх у відповід-ному розчиннику. Після розпо-ділу амінокислоти дають із нін-гідрином у слабокислому се-редовищі синє забарвлення зподальшим перетворенням от-риманого синього похідного у

стабільне мідне похідне оран-жево-червоного кольору, щомає максимум поглинання при530 нм.Вміст виражали: амінокис-

лот у крові — у мікромолях налітр (мкмоль/л), фенілаланіну ітирозину у сечі — у наномоляхна добу (нмоль на добу), аргі-ніну, гліцину та гуанідиноцту— у мікромолях на добу (мкмольна добу).Отримані результати підда-

вали статистичній обробці з ви-користанням критерію χ2 та ком-п’ютерних програм [9].


Основним критерієм, що ін-тегрує генетичні наслідки опро-мінення, а також підлягає суво-рій кількісній інтерпретації, єзагибель нащадків опроміненихтварин, реалізація якої в онто-генезі та у наступних поколін-нях зумовлена певними ушко-дженнями, індукованими у га-метах батьків (табл. 1).Проведені дослідження до-

зволили виявити дозозалежнезбільшення кількості неефектив-них злучень і низьку плодови-тість опромінених тварин. Уста-новлено, що зі збільшенням до-зи опромінення щурів зростаєзагибель нащадків і знижуєтьсясередня тривалість життя загиб-лих щурят.Виявлення радіорезистентно-

сті одномісячних щурят шляхомїх опромінення дозою 1,0 Гр доз-волило показати її значне зни-ження залежно від дози опромі-

Таблиця 1Показники плодовитості інтактних та опромінених самок

і життєздатності народжених щурят

Показник

Група

Інтактні Опромінені Опроміненідозою 0,5 Гр дозою 1,0 Гр

Кількість тварин у групі, абс. 5 10 20

Кількість тварин, що наро- 5 (100 %) 9 (90 %) 6 (30 %)дили щурят, абс. (відн.)

Кількість народжених щурят, 46 (9,2) 80 (8,9) 42 (7,0)абс. (на 1 самку)

Кількість тварин одно- 45 (97,8 %) 74 (92,5 %) 31 (73,8 %)місячного віку, абс. (відн.)


нення попереднього покоління(табл. 2).Так, після опромінення од-

номісячних щурят, народженихвід інтактних тварин, загинуло6,7 %, а тривалість життя загиб-лих становила 15,5 доби. Із опро-мінених щурят, народжених відтварин, опромінених дозою0,5 Гр, загинуло 16,7 %, що у2,5 рази перевищує загибельщурят від інтактних тварин, атривалість життя — майже на20 % нижча.У щурят, народжених від тва-

рин, опромінених дозою 1,0 Гр,летальність після опроміненняще вища, а тривалість життяпродовжує скорочуватися, щовідображається у критерії Пір-сона, сягаючи 3,268.Концентрація фенілаланіну і

тирозину — попередників кате-холамінів, а також попередни-

ків синтезу креатину — аргіні-ну, гліцину та гуанідиноцту устатевозрілих тварин й одномі-сячних щурят має такий вигляд(табл. 3).У крові інтактних статево-

зрілих тварин концентраціяфенілаланіну вища, ніж ти-розину, майже на 33 % і до-рівнює 80,1 мкмоль/л проти60,3 мкмоль/л, проте екскрету-ється тирозину в 1,9 разу більше,ніж фенілаланіну. У крові інтакт-них одномісячних щурят такожпереважає вміст фенілаланінунад тирозином, але концентра-ція обох амінокислот у кровідостовірно вища (на 35 та 38 %відповідно), ніж у статевозрілихтварин, а ось екскреція їх із се-чею суттєво нижча порівняно зостанніми. Можливо, це пов’я-зано з вищою активністю біо-синтетичних процесів у щурят.

Гліцин як проста за структуроюі замінна амінокислота має знач-ні екзогенні й ендогенні джере-ла, тому її рівень у крові переви-щує сумарний вміст усіх дослі-джуваних амінокислот як у ста-тевозрілих, так і в одномісячнихтварин. Вміст аргініну у кровіінтактних статевозрілих тваринстановить 80,15 нмоль/мл, що у2,85 разу менше за вміст гліци-ну, концентрація якого у крові— 228,6 нмоль/мл, але майжеу 10 разів більше за вміст глі-коціаміну, чия концентрація —8,131 нмоль/мл. Екскретуєтьсягліцину у 3,4 разу більше, ніжаргініну. У крові щурят вмістаргініну і гліцину значно пере-вищує ці показники у статево-зрілих тварин, а концентраціяглікоціаміну суттєво не відрізня-ється від цього показника. Ар-гінін у щурят екскретується з се-чею у достовірно більшій кіль-кості, ніж у дорослих тварин.Оцінюючи вміст амінокис-

лот у крові опромінених дозою0,5 Гр статевозрілих тварин таекскрецію їх із сечею, слід зазна-чити, що не відбувається сут-тєвих змін вмісту амінокислотпорівняно з інтактними твари-нами (табл. 4).Підвищення дози опромі-

нення до 1,0 Гр не викликає іс-тотних змін вмісту амінокислоту крові й екскреції їх з сечеюпорівняно з інтактними твари-нами, проте, порівняно з опро-міненими дозою 0,5 Гр, спо-стерігається певна тенденція дозбільшення вмісту амінокислоту крові та сечі, причому екскре-ція аргініну і гліцину суттєвозростає. Враховуючи таку спря-мованість змін концентраціїамінокислот у крові та сечі опро-мінених щурів, можна припус-тити, що послаблюється залу-чення амінокислот до біосинте-зу катехоламінів і креатину тадещо знижується використаннянезамінних амінокислот опро-міненим організмом [10; 11].У крові щурят, народжених

від тварин, опромінених дозою0,5 Гр, не спостерігається суттє-вих змін вмісту досліджуванихамінокислот у крові та їх екс-

Таблиця 2Радіорезистентність щурят,

народжених від інтактних та опромінених тварин

Кількість Кількість Середня Критерій χ2

Група тварин загиблих тривалість (порівняноу групі, тварин, життя загиб- з інтактнимиабс. абс. (відн.) лих, доба тваринами)

Щурята, опромінені дозою 1,0 Гр, що народжені тваринами:

Інтактними 30 2 (6,7 %) 15,5 —

Опроміненими 30 5 (16,7 %) 12,0 1,455дозою 0,5 Гр

Опроміненими 30 7 (23,3 %) 9,5 3,268дозою 1,0 Гр

Таблиця 3Вміст амінокислот у тканинах інтактних статевозрілих тварин

та їх одномісячних нащадків, M±m

Амінокислота

Статевозрілі тварини Одномісячні тварини

Кров Сеча Кров Сеча

Фенілаланін, n=8 80,1±6,9 95,4±8,6 108,1±9,4 45,3±3,7(100 %) (100 %) p<0,05 p<0,05

Тирозин, n=8 60,3±5,3 180,1±16,2 83,2±7,8 40,4±3,4(100 %) (100 %) p<0,05 p<0,05

Аргінін, n=8 80,15±12,20 7,851±0,620 123,2±10,3 11,43±0,84(100 %) (100 %) p<0,05 p<0,05

Гліцин, n=8 228,6±21,1 26,68±1,83 341,4±25,1 29,85±2,04(100 %) (100 %) p<0,05 p>0,05

Гуанідиноцет, n=8 8,131±0,570 — 8,861±0,610 —(100 %) p>0,05

Примітка. p — достовірність відмінностей порівняно зі статевозрілимитваринами.

¹ 1 (29) 2017 29

креції з сечею порівняно з ін-тактними щурятами (табл. 5).Підвищення дози опромі-

нення статевозрілих тварин до1,0 Гр не приводить до істотнихзмін досліджуваних показниківу їх нащадків порівняно з інтакт-ними щурятами, проте, як і устатевозрілих тварин порівня-но з щурами, опроміненимидозою 0,5 Гр, спостерігаєтьсяпевна тенденція до збільшеннявмісту амінокислот у крові тасечі. У сечі одномісячних щу-рят, народжених від тварин,опромінених дозою 1,0 Гр, екс-креція фенілаланіну і тирозину

Таблиця 4Вміст амінокислот у тканинах статевозрілих тварин

через 1 добу після опромінення, M±m

Опромінення Опромінення Амінокислота дозою 0,5 Гр дозою 1,0 Гр


Фенілаланін, n=8 83,3±8,5 92,2±8,6 84,1±8,6 106,8±11,1p>0,05 p>0,05 p>0,05 p>0,05

Тирозин, n=8 57,80±5,84 170,6±18,9 65,4±6,7 211,9±20,1p>0,05 p>0,05 p>0,05 p>0,05

Аргінін, n=8 72,36±11,70 6,328±0,540 86,93±12,80 8,493±0,650*p>0,05 p>0,05 p>0,05 p>0,05

Гліцин, n=8 212,3±20,4 23,71±1,68 242,7±21,9 29,75±1,83*p>0,05 p>0,05 p>0,05 p>0,05

Гуанідиноцет, n=8 7,125±0,520 — 8,273±0,590 —p>0,05 p>0,05

Примітка. Достовірність відмінностей: p — порівняно з інтактними твари-нами; * — порівняно з тваринами, опроміненими дозою 0,5 Гр.

Таблиця 5Вміст амінокислот у тканинах одномісячних щурят,

народжених від опромінених тварин, M±m

Опромінення Опромінення Амінокислота дозою 0,5 Гр дозою 1,0 Гр


Фенілаланін, n=8 114,8±12,3 47,0±4,8 119,7±12,1 52,0±5,3p>0,05 p>0,05 p>0,05 p>0,05

Тирозин, n=8 78,9±8,2 44,1±4,5 96,7±10,2 46,7±4,4p>0,05 p>0,05 p>0,05 p>0,05

Аргінін, n=8 127,5±16,9 12,41±0,89 138,9±13,3 13,23±0,92p>0,05 p>0,05 p>0,05 p>0,05

Гліцин, n=8 343,8±24,7 32,67±2,21 372,4±25,8 33,12±2,27p>0,05 p>0,05 p>0,05 p>0,05

Гуанідиноцет, n=8 9,428±0,640 — 8,391±0,770 —p>0,05 p>0,05

Примітка. p — достовірність відмінностей порівняно з інтактними щурятами.

лише на 9–15 % перевищує по-казники в інтактних щурят, щоне є достовірним. Виключеннямє вміст гуанідиноцту у крові.Він дещо знижується порівняноз потомством тварин, опромі-нених дозою 0,5 Гр. Можливо,це можна пояснити тим, що гуа-нідиноцет є продуктом взаємо-дії аргініну та гліцину і з підви-щенням дози опромінення цейпроцес сповільнюється.Ми показали, що радіорезис-

тентність нащадків знижуєтьсязі збільшенням дози опромі-нення їх батьків (див. табл. 2).Досліджуючи вміст амінокис-

лот, слід зазначити, що така до-за опромінення щурят (1,0 Гр),народжених від інтактних тва-рин, не викликає суттєвих змінвмісту фенілаланіну й тирозинуу крові та екскреції їх з сечеюпорівняно з інтактними щуря-тами (табл. 6).Опромінення щурят, наро-

джених від опромінених дозою0,5 Гр тварин, також не викли-кає суттєвих змін вмісту й екс-креції фенілаланіну, проте вмісттирозину в крові дещо знижу-ється порівняно з інтактнимищурятами та суттєво зростаєйого екскреція з сечею.Опромінення щурят, наро-

джених від опромінених дозою1,0 Гр тварин, поглиблює дис-координацію вмісту й екскреціїамінокислот. Спостерігаєтьсяподальше зростання концент-рації фенілаланіну у крові, а та-кож різко зростає його екскре-ція щодо інтактних і опроміне-них щурят, народжених від ін-тактних тварин. Ще більшезмін простежується у динаміцівмісту й екскреції тирозину.Вміст його у крові не тільки пе-ревищує концентрацію в інтакт-них тварин, але й в опромі-нених щурят, народжених відопромінених дозою 0,5 Гр щу-рів, екскреція ж перевищує по-казники як в інтактних, так іопромінених щурят, народже-них від інтактних тварин.Таким чином , зниження

радіорезистентності нащадківтварин, опромінених різнимидозами, підтверджено дискоор-динаційним обміном амінокис-лот, і значною мірою це стосу-ється тирозину, що утворюєть-ся в організмі шляхом гідрокси-лювання, тобто можна дійтивисновку, що порушується за-лучення тирозину до синтезукатехоламінів і пігментів.Фізичне навантаження ін-

тактних щурят суттєво не впливаєна стан креатинутворювальноїсистеми, оскільки не відбува-ється істотних змін вмісту амі-нокислот-попередників і гуані-диноцту у крові та сечі. Це свід-чить про достатню стабільністьметаболізму креатину в інтакт-


них щурят після фізичного на-вантаження. Фізичне наванта-ження щурят, народжених відопромінених дозою 0,5 Гр тва-рин, також не виявляє суттєвихзмін показників, що вивчаються,щодо інтактних щурят і щодоінтактних щурят після фізично-го навантаження (табл. 7).Відбуваються певні зміни

вмісту амінокислот у тканинахщурят, народжених від опромі-нених дозою 1,0 Гр тварин, якібули піддані фізичному наван-таженню. У крові спостерігаєть-ся подальше підвищення вмістуаргініну, який досягає 116,2 %,і гліцину, який становить 111,7 %,

на відміну від гуанідиноцту,концентрація якого у крові змен-шується на 15,7 % порівняно зінтактними щурятами. Разом ізцим посилюється екскреція ар-гініну та гліцину з сечею, але ценедостовірно. Однак вміст аргі-ніну у крові та екскреція аргіні-ну і гліцину після навантажен-ня щурят, народжених від опро-мінених дозою 1,0 Гр тварин,суттєво перевищує ці показни-ки в інтактних щурят після на-вантаження на фоні подальшо-го зниження вмісту гуанідин-оцту. Виявлені зміни зумовленітим, що фізичне навантаженнянащадків опромінених тварин

викликає дозозалежні змінивмісту амінокислот-попередни-ків синтезу креатину, збільшен-ня їх екскреції з сечею, і відбу-вається це на фоні послабленнясинтезу гуанідиноцту і щодо ін-тактних щурят без навантажен-ня, та більшою мірою щодо ін-тактних щурят після фізичногонавантаження.Зі збільшенням дози опромі-

нення батьків до 1,0 Гр від-бувається накопичення вмістуамінокислот-попередників креа-тину у крові та сечі щурят, мож-ливо, внаслідок послабленнясинтезу гуанідиноцту у ниркахта його метилування до креати-ну у печінці. Виявлені зміни мо-жуть бути результатом пору-шення проникності амінокис-лот до клітин або посиленнядеструкції білка у клітинах на-щадків опромінених тварин,унаслідок чого різко посилюва-лась екскреція цих амінокислотз сечею.

Висновки

1. У крові інтактних щурятвміст амінокислот вищий, а екс-кретуються фенілаланін і тиро-зин в значно меншій кількості,ніж у статевозрілих тварин, тим-часом як екскреція аргініну знач-но перевищує показники статево-зрілих тварин.

2. Тенденція до збільшенняконцентрації амінокислот укрові та сечі з підвищенням до-зи опромінення статевозрілихтварин дозволяє припустити, що

Таблиця 6Вміст амінокислот у тканинах одномісячних щурят,народжених від опромінених різними дозами тварин,через 1 добу після опромінення дозою 1,0 Гр, n=8

Група

Фенілаланін Тирозин


Інтактні щурята 108,1±9,4 45,3±3,7 83,2±7,8 40,4±3,4(100 %) (100 %) (100 %) (100 %)

Опромінені щурята, 127,2±11,9 43,2±4,1 93,4±9,1 45,0±4,3народжені від інтактних p>0,05 p>0,05 p>0,05 p>0,05тварин

Опромінені щурята, 118,3±10,6 52,8±4,9 78,8±7,4 52,4±4,5народжені від тварин, p>0,05 p>0,05 p>0,05 p<0,05опромінених дозою 0,5 Гр

Опромінені щурята, 130,5±11,3 61,1±5,6* 115,8±10,7# 58,5±3,4*народжені від тварин, p>0,05 p<0,05 p<0,05 p<0,05опромінених дозою 1,0 Гр

Примітка. р — достовірність відмінностей порівняно з інтактними щурята-ми; * — достовірність відмінностей порівняно з опроміненими щурятами, на-родженими від інтактних тварин; # — достовірність відмінностей порівняноз опроміненими щурятами, народженими від опромінених дозою 0,5 Гр тварин.

Таблиця 7Вміст амінокислот у тканинах одномісячних щурят, народжених від опромінених

різними дозами тварин через 1 год після навантаження, M±m, n=8

Група

Аргінін Гліцин Гуанідиноцет

Кров Сеча Кров Сеча Кров

Інтактні щурята 123,2±10,3 11,43±0,84 341,4±25,1 29,85±2,04 8,861±0,610(100 %) (100 %) (100 %) (100 %) (100 %)

Інтактні щурята через 1 год 109,8±0,1 9,423±0,710 340,30±24,50 27,640±1,960 8,141±0,580після навантаження p>0,05 p>0,05 p>0,05 p>0,05 p>0,05

Навантаження народжених від 118,80±16,40 10,770±0,780 347,50±24,60 28,930±2,010 8,938±0,620опромінених дозою 0,5 Гр тварин p>0,05 p>0,05 p>0,05 p>0,05 p>0,05

Навантаження народжених від 143,16±12,25* 13,620±0,930* 381,50±26,10 34,710±2,280* 7,470±0,690опромінених дозою 1,0 Гр тварин p>0,05 p>0,05 p>0,05 p>0,05 p>0,05

Примітка. р — достовірність відмінностей порівняно з інтактними щурятами; * — достовірність відмінностей порівняноз інтактними щурятами після навантаження.

¹ 1 (29) 2017 31

відбувається ослаблення за-лучення амінокислот до біосин-тезу катехоламінів і креатину тазменшення використання неза-мінних амінокислот опроміне-ним організмом.

3. Опромінення одномісяч-них нащадків опромінених тва-рин дозою 1,0 Гр свідчить прозростання чутливості до радіа-ційного ураження, що знахо-дить своє відображення у загаль-нобіологічних показниках —летальності, скороченні трива-лості життя, а також у порушен-ні функціонування симпато-адреналової системи, що супро-воджується зростанням у кровіта сечі концентрації амінокис-лот-попередників катехоламінів.

4. У нащадків тварин, опро-мінених дозою 0,5 Гр, суттєвоне порушена креатинутворюваль-на система, але зі збільшеннямдози опромінення батьків до1,0 Гр прогресивно знижуютьсярадіорезистентність і фізичнапрацездатність щурят унаслі-док поступового накопиченнявмісту попередників синтезукреатину у крові та сечі.


1. Эйдельман Ю. А. Радиационно-индуцированная нестабильность хро-

мосом. Исследование зависимостидоза-эффект методами биофизическо-го моделирования / Ю. А. Эйдельман,С. В. Сланина, С. Г. Андреев // Радиа-ционная биология. Радиоэкология. –2013. – № 4. – С. 367–379.

2. Сипягина А. Е. Характеристикасоматического здоровья детей из се-мей облученных в результате авариина ЧАЭС родителей / А. Е. Сипягина,Л. С. Балева // Медико-биологическиеэффекты действия радиации : между-нар. конф., 10–11 апреля 2012 г., Моск-ва : тез. докл. – М. : ФГУ ФМБЦим. А. И. Бурназяна ФМБА России,2012. – С. 22.

3. Карпенко Н. А. Адаптивность кслабому облучению функции воспро-изводства самок крыс, родившихся отоблученных отцов / Н. А. Карпенко //Медико-биологические эффекты дей-ствия радиации : междунар. конф., 10–11 апреля 2012 г., Москва : тез. докл.– М. : ФГУ ФМБЦ им. А. И. Бурназя-на ФМБА России, 2012. – С. 51.

4. Ткаченко М. М. Генетичнінаслідки віддалених стохастичнихефектів іонізуючого випромінювання/ М. М. Ткаченко, Т. Ф. Любарець //Фізіологічний журнал. – 2012. – Т. 58,№ 5. – С. 78–85.

5. Степанов Г. Ф. Механізми по-рушення метаболiзму креатину у щу-рят, народжених вiд опромiнених тва-рин : дис. … канд. мед. наук : 14.03.04/ Г. Ф. Степанов. – Одеса, 2005. –145 с.

6. Біологічна і біоорганічна хімія :у 2-х книгах / Ю. І. Губський, І. В.Ніженковська, М. М. Корда [та ін.] ;

УДК 614.876:616-055.6:577.122:616-092.4Г. Ф. Степанов, О. О. Мардашко, А. А. КостінаМЕТАБОЛІЗМ АМІНОКИСЛОТ У НАЩАДКІВ

ОПРОМІНЕНИХ ТВАРИНУ роботі досліджено метаболізм амінокислот у нащад-

ків опромінених тварин. Установлено, що у нащадків тва-рин, опромінених дозою 0,5 Гр, суттєво не порушена креа-тинутворювальна система, але зі збільшенням дози опро-мінення батьків до 1,0 Гр прогресивно знижується радіо-резистентність і фізична працездатність щурят унаслідокпоступового накопичення вмісту попередників синтезу креа-тину у крові та сечі. Опромінення одномісячних нащадків,народжених від опромінених дозою 1,0 Гр тварин, свідчитьпро зростання чутливості до радіаційного ураження, щознаходить своє відображення у загальнобіологічних показни-ках (летальність, скорочення тривалості життя), а також упорушенні функціонування симпато-адреналової системи,що супроводжується зростанням у крові та сечі концент-рації амінокислот-попередників катехоламінів. Тенденціядо збільшення концентрації амінокислот у крові та сечі зпідвищенням дози опромінення статевозрілих тварин доз-воляє припустити, що відбувається ослаблення залученняамінокислот до біосинтезу катехоламінів і креатину тазменшення використання незамінних амінокислот опромі-неним організмом.

Ключові слова: амінокислоти, симпатоадреналова сис-тема, креатинутворювальна система, іонізуюча радіація,нащадки.

за ред. Ю. І. Губського, І. В. Ніжен-ковської. – К. : ВСВ «Медицина»,2016. – Кн. 2. Біологічна хімія. –544 с.

7. Лабораторные животные. Разве-дение, содержание, использование вэксперименте / И. П. Западнюк, В. И.Западнюк, Е. А. Захария, Б. В. За-паднюк. – К. : Вища школа, 1983. –383 с.

8. Лабораторные методы исследо-вания в клинике : справочник / В. В.Меньшиков, Л. Н. Делекторская, Р. П.Золотницкая [и др.] ; под ред. В. В.Меньшикова. – М. : Медицина, 1987.– 368 с.

9. Лапач С. Н. Статистические ме-тоды в медико-биологических ис-следованиях с использованием Excel/ С. Н. Лапач, А. В. Чубенко, П. Н.Бабич . – К. : МОРИОН , 2000. –320 с.

10. Мардашко О. О. Порівняльнахарактеристика попередників обмінукреатину у тканинах одномісячних щу-рят і статевозрілих тварин / О. О. Мар-дашко, Г. Ф. Степанов // Одеський ме-дичний журнал. – 2006. – № 4 (96). –С. 20–22.

11. Мардашко О. О. Порівняльнахарактеристика порушень метаболіз-му катехоламінів після опроміненнятварин різними дозами / О. О. Мар-дашко, О. П. Полонський // Одеськиймедичний журнал. – 2002. – № 4. –С. 42–44.


UDC 614.876:616-055.6:577.122:616-092.4G. F. Stepanov, O. O. Mardashko, A. A. KostinaTHE AMINO ACID METABOLISM IN DESCEND-

ANTS FROM THE RADIATION-EXPOSED ANIMALSIt was investigated the amino acid metabolism in descend-

ants from the radiation-exposed animals. It was established thatin descendants from animals, irradiated at dose 0.5 Gy, the sys-tem of creatine synthesis wasn’t impaired significantly, but withincreasing of radiation dose to 1.0 Gy radioresistance and work-ing capacity of rats progressivly decreseases as a result of ac-cumulation of precursor creatine synthesis in the blood andurine. Irradiation of 1-month-old descendants, born from ra-diation-exposed animals at dose 1 Gy, gives evidence about theincreasing sensibility to radiation injury, which finds its repre-sentation in lethality rate, reduced life expectancy and also insympathoadrenal system malfunction, which accompanies in-creasing concentrations amino acids-precursors of catechol-amines in the blood and urine. Tendency to increasing aminoacid concentration in the blood and urine allows to assume di-minution of inolving amino acids to creatine and catecholaminesyntheses and decreasing usage of essential amino acids byradiation-exposed organism.

Key words: amino acids, sympathoadrenal system, systemof creatine synthesis, ionizing radiation, descendants.


ÎÎÎÎÎðèã³íàëüí³ äîñë³äæåííÿðèã³íàëüí³ äîñë³äæåííÿðèã³íàëüí³ äîñë³äæåííÿðèã³íàëüí³ äîñë³äæåííÿðèã³íàëüí³ äîñë³äæåííÿ

Хронічний тазовий біль ви-значається у разі його проявівтривалістю до 6 міс. [4; 8; 11].Больовий синдром спричинюєзначні функціональні порушен-ня у пацієнтів і є викликом дляхірургів. Хоча хронічний тазо-вий біль — типовий прояв гіне-кологічних захворювань, йогонаявність визначається не зав-жди однозначно, тому що бо-льовий синдром є характернимдля циклічних змін міометрія.Так, з рандомізованої групи жі-нок віком від 18 до 50 років15 % зверталися до гінекологазі скаргами на тазовий біль [11]і близько 10 % усіх візитів булизумовлені подібними скаргами[3]. Патофізіологічні механізмихронічного больового синдро-му є комплексними і можуть за-лучати до його розвитку бага-то органів і систем, у тому чис-лі внутрішні статеві органи,генітально-сечову систему, сис-тему травлення, скелетно-м’язо-ву та нервову системи, а такожможуть мати психосоматичнийгенез [10]. При лапароскопічно-му діагностичному обстеженніцих пацієнток є можливість діа-гностувати ендометріоз, адге-зивні зміни, аномалії матки, атакож патологічні зміни з бокупридатків матки, однак у 61 %усіх лапароскопічних обстеженьджерело болю не вдається ви-явити [8]. Важливим є й той факт,

що візуалізація патологічнихзмін у полі зору лапароскопа вбагатьох випадках не корелюєз тяжкістю болю та гістологіч-ними змінами [5]. Незважаючина такі дані, апендектомія, якавиконується під час діагностич-ної лапароскопії, супроводжу-ється усуненням болю у 97 %пацієнтів [2]. Подібний резуль-тат є передбачуваним, бо пригістологічному дослідженні па-тологічні зміни у червоподібно-му відростку виявляються у 66 %випадків за умови їх зовніш-нього нормального макромор-фологічного стану [3]. Слід та-кож звернути увагу на те, щонаведені в багатьох роботах по-зитивні результати апендекто-мії щодо усунення хронічноготазового болю можуть бути пе-реглянуті з урахуванням певнихнедоліків проведених досліджень[8]. Так, важливими для форму-лювання остаточних висновківє відсутність опису груп конт-ролю; нечітке визначення тер-міну хронічного тазового болю;включення до спостереження ді-тей і чоловіків; відсутність чіт-кого розмежування з іншимиформами хірургічних втручань,наприклад, з приводу ендометріо-зу та інших захворювань; вико-ристання різноманітних шкалоцінки больового синдрому [2; 3].Мета даного дослідження —

вивчення ефективності лапаро-

скопічної апендектомії, а та-кож втручань на придаткахматки щодо усунення хронічно-го тазового больового синдро-му. Додатковим завданням ро-боти було вивчення ефективно-сті діагностики відповідних ста-нів за умов застосування розроб-леної інформаційно-технічноїсистеми підтримки рішень хірур-га за результатами аналізу ла-пароскопічних зображень [1].


Дослідження проведене зарезультатами лікування жінок(118 пацієнток) віком від 18 до55 років, яким було здійсненодіагностичну лапароскопію. Усіжінки мали показання до хірур-гічного обстеження з приводухронічного тазового болю три-валістю більше 6 міс. (у серед-ньому (1,4±0,6) року). Усі дослі-дження проведено відповіднодо вимог наказу МОЗ України№ 281 від 01.11.2000 р. i схвале-но комісією з біоетики Одесько-го національного медичногоуніверситету.До критеріїв виключення із

спостереження зарахували пе-ренесені втручання з приводугістеректомії або білатеральноїоваріектомії, апендектомію, атакож відсутність чітких свід-чень щодо наявності або відсут-ності апендикса при проведен-

УДК 61:621.397.13.398

Д. М. Баязітов,О. В. Туренко

ЕФЕКТИВНІСТЬ ЛАПАРОСКОПІЧНИХ ВТРУЧАНЬЗ ВИКОРИСТАННЯМ СИСТЕМИАВТОМАТИЗОВАНОЇ ДІАГНОСТИКИ У ЖІНОКІЗ СИНДРОМОМ ХРОНІЧНОГО ТАЗОВОГО БОЛЮОдеський національний медичний університет

¹ 1 (29) 2017 33

ні втручання, значні патологіч-ні зміни, які виявлялися під часлапароскопії, як-от: ендометріоз,аднексит з нашаруванням змі-нених тканин, лейоміома мат-ки, підтверджені гістопатологіч-ними змінами з боку відповід-них біоптатів. Решту жінок, уяких не спостерігали візуальнихабо гістологічних патологічнихпорушень з боку тазових орга-нів, включали до спостережен-ня. З цієї когорти сформуваличотири групи: жінки, яким здійс-нювали апендектомію (22 паці-єнтки); жінки, яким не викону-вали апендектомію, але здійс-нювали втручання на яєчнику(29 жінок); жінки із симультан-ними втручаннями — апендек-томією та втручанням на яєчни-ку (14 пацієнток); жінки, якимне проводили хірургічних мані-пуляцій за винятком візуально-го лапароскопічного обстежен-ня (53 пацієнтки). Окремі видиоперативних втручань на при-датках матки навдено у табл. 1.На першому етапі дослі-

дження отримували загальну ін-формацію щодо пацієнтів, якавключала локалізацію больовихвідчуттів, історію захворювань,які могли б спричинити тазовийбіль (ендометріоз та ін.).Проводили оцінку виражено-

сті больових відчуттів, а такожіндексу психофізичної неспро-можності [8; 12] до оперативно-го лікування та через 6 тиж. змоменту його виконання. Оцін-ка вираженості болю передба-чала прохання до пацієнток ви-значити вираженість болю задопомогою анкети-опитуваль-ника до та після оперативноголікування методом кількісноїоцінки цього показника за до-помогою 11-бальної шкали —від 0 до 10 балів, приймаючиза 0 — «відсутність болю» і за10 балів — «найбільш нестерп-ний біль, який будь-коли відчу-вали» [12]. Відповідно до індек-су зниження фізичної та психіч-ної активності, викликаного бо-лем (індекс психофізичної не-спроможності), пацієнтки оці-нювали власний стан за п’ять-ма категоріями: побутові обо-

в’язки, відновлення психофізич-ного стану, соціальна активність,виконання професійних обов’яз-ків та сексуальна активність.Кожну категорію оцінювали11-бальною шкалою, приймаю-чи за 0 балів — відсутність про-явів погіршення психофізично-го стану, а за 10 — повну не-спроможність. Крім того, опи-тувальник включав питаннящодо додаткових процедур ізастосування нових фармако-логічних засобів під час ліку-вання хронічного тазового бо-лю з моменту проведення лапа-роскопічного діагностичногообстеження.Первинний контакт із паці-

єнткою включав детальне озна-йомлення із завданнями та ме-тодикою дослідження, а такожіз самим опитувальником. Піс-ля цього розповсюджували опи-тувальник, відповіді на якийотримували у термін до 2 тиж.з моменту його розсилання.Експертну оцінку лапароскопіч-них зображень з висновком що-до діагнозу та показань до опе-ративного втручання проводи-ли досвідчені хірурги-лапаро-скопісти Одеської обласної клі-нічної лікарні при окремому пе-регляді результатів лапароско-пічної діагностики.Порівняння між групами

здійснювали із застосуваннямметоду ANOVA, а також тестуNewman–Keuls. Для порівнян-ня тяжкості болю у тій самійгрупі до та після лікування та-кож використовували спаренийt-тест. Значення р<0,05 прийма-

ли як критерій достовірностівідмінностей.


Між сформованими групамине було статистичних відміннос-тей показників віку, кількостіпологів і проявів ендометріо-зу. Однак виявлялися статистич-ні відмінності щодо локалізаціїджерела больових відчуттів: ужінок із запаленням червопо-дібного відростка спостерігалипереважно правосторонній бо-льовий синдром — у 14 із 22(63,6 %) проти 21 із 96 (21,9 %)випадків (р<0,05). Аналіз клініч-ної симптоматики і даних лабо-раторного обстеження дозво-лив визначити наявність пато-логії у 2 із 22 (9,1 %) пацієнтоку групі з апендектомією (гост-рий апендицит середнього сту-пеня вираженості та хронічнийапендицит).Отримані результати засвід-

чили, що у пацієнток, яким бу-ло виконано апендектомію, у піс-ляопераційному періоді спосте-рігалося достовірне зменшеннядосліджуваних показників як зашкалою болю, так і за шкалоюіндексу психофізичної неспро-можності (табл. 2). Слід за-значити, що больовий синдромзменшувався порівняно з вихід-ним рівнем в 1,93 разу у пацієн-ток з апендектомією та у 2,36 ра-зу після втручань на придаткахматки. Після симультанних втру-чань відносне зменшення вира-женості болю становило 2,5 ра-зи. Найнижче (на 29,2 %) змен-

Таблиця 1Види хірургічних втручань на придатках маткипри хронічному тазовому больовому синдромі

Показання до оперативного Втручання Операції симуль- втручання на придатках танні (на яєчнику

з апендектомією)

Синехії 11 6

Кісти яєчника, у тому числі 9/4 5/1внутрішньопорожнинна кровотеча

Ендометріоз 6 3

Перекрут яєчника 3 —

Усього 29 14


шення вираженості болю спо-стерігалось у групі пацієнток зоднією лише діагностичноюлапароскопією (р<0,05). Прицьому вираженість болю буладостовірно більш високою порів-няно з такою у пацієнток, якимвиконували хірургічні втручан-ня (р<0,05; див. табл. 2).У групі пацієнток з апендекто-

мією в післяопераційному періо-ді найбільше зазнав відносногозменшення показник психофізич-ного відновлення (у 1,99 разу),тимчасом менш за все (у 1,72 ра-зу) відновлювалася соціальнаактивність хворих. Після опе-рування на придатках маткинайбільше, порівняно з вихід-ним значенням, зростав показ-ник психофізичного відновлен-ня пацієнток (у 2,77 разу), анайменше — побутова актив-ність (у 1,69 разу). Після си-мультанних оперативних втру-чань активність у побуті зрос-ла майже втричі, тимчасом яквідновлення професійних обо-в’язків пацієнток збільшувало-ся в 1,78 разу. Після діагностич-ної лапароскопії у жінок зрос-тання побутової активності,порівняно з вихідним значен-ням, відбувалося лише в 12,3 %,

що було найменшим показни-ком серед досліджуваних группацієнток і не відрізнялося відвихідного значення (р>0,05).Найбільш вираженим у цій гру-пі був показник зростання соці-альної активності — на 33,3 %порівняно з вихідним значен-ням. Слід наголосити, що всідосліджувані показники зали-шалися достовірно більш висо-кими порівняно з такими у гру-пах пацієнтів з хірургічнимивтручаннями (див. табл. 2).

При проведенні додатковиххірургічних втручань було ви-явлено, що у групі пацієнток ізоперуванням на придатках мат-ки в 3 випадках виконувалиапендектомію (загострення хро-нічного апендициту). Таким чи-ном, зважаючи на відносно ко-роткий термін з моменту здійс-нення первинного втручання(6 тиж.), ці випадки можна вва-жати хибнонегативними резуль-татами діагностичної лапаро-скопії (табл. 3). Відповідно у гру-

Таблиця 2Динаміка тяжкості больового синдрому та індексу фізичної неспроможності

у пацієнток із хронічним мисковим больовим синдромом за різних умов лікування, M±sd

Апендектомія, n=22 Втручання на при- Симультанні Нез’ясована етіологія, Показник

датках матки, n=29 втручання, n=14 n=53

До Після До Після До Після До Післяоперації операції операції операції операції операції операції операції

Больові відчуття 7,14±1,89 3,70±1,30* 7,48±1,43 3,17±1,56* 7,50±1,45 3,00±1,11* 6,81±2,10 5,27±1,81*#

Побутові 5,18±2,15 2,70±1,88* 5,59±1,97 3,31±1,28* 5,93±1,64 2,0±1,3* 5,10±1,96 4,54±2,00#

обов’язки

Відновлення 5,96±1,91 3,00±1,62* 6,31±1,69 2,28±1,53* 6,64±1,82 3,07±1,68* 5,52±1,69 4,25±1,25*#

психофізичногостану

Соціальна 4,87±1,63 2,83±1,49* 5,17±1,87 2,83±1,65* 5,5±1,6 2,43±1,34* 5,00±1,77 3,75±1,42*#

активність

Професійні 5,27±1,30 3,00±1,33* 5,52±1,30 2,52±1,33* 5,71±1,33 3,21±1,12* 4,92±2,00 3,98±1,44*@

обов’язки

Сексуальна 6,36±1,47 3,35±1,40* 6,48±1,60 2,96±1,55* 6,86±1,99 3,00±1,41* 6,21±1,80 4,61±1,74*#

активність

Примітка. * — р<0,05 порівняно з відповідним вихідним значенням у групі; # — р<0,05 порівняно з рештою групу післяопераційному періоді; @ — p<0,05 порівняно з групами з окремим застосуванням апендектомії та втручаннямина придатках матки. Використано метод ANOVA + Newman–Keuls тест.

Примітка. Враховано проведення додаткових хірургічних втручань, які буловиконано в термін до 6 тиж. з моменту первинного втручання.

Таблиця 3Додаткові лікувальні заходи, проведені в термін до півроку

з моменту первинного діагностичного/лікувального втручання, %

Лікувальний захід

Вид втручання Застосування анал- Додаткові Додатковігетиків (до повтор- хірургічні нехірургічніного хірургічного втручання лікувальні

втручання) процедури

Апендектомія, n=22 3 (13,6) 3 (13,6) 5 (22,7)

Операції на при- 5 (17,2) 4 (13,8) 11 (37,9)датках матки, n=29

Симультанні 4 (28,6) 2 (14,3) 9 (64,3)втручання, n=14

Діагностична 6 (11,3) 12 (22,6) 15 (28,3)лапароскопія, n=53

¹ 1 (29) 2017 35

пі пацієнток, яким було викона-но апендектомію, 4 жінкам до-датково здійснили втручання зприводу ендометріозу (2 особи)та ушивання кісти (2 особи), щотакож розцінюється як хибноне-гативна діагностика в період пер-винного лапароскопічного огля-ду. У групі пацієнток з однієюлише діагностичною лапароско-пією протягом 6 тиж. з момен-ту її здійснення було проведено5 втручань з приводу загострен-ня хронічного апендициту та6 — з приводу видалення кістяєчників (3 особи), перекрутуяєчника (1 особа) й ендометріо-зу (2 особи; див. табл. 3). Ука-зані випадки також утворюютьгрупу хибнонегативних діагно-зів. Водночас при проведеннілапароскопічної діагностики звикористанням інформаційно-технічної системи автоматизо-ваної діагностики позитивні діа-гнози апендициту визначені у5 пацієнтів, тимчасом як ендо-метріоз ідентифікований у 3 ви-падках і ще в 4 — були діагнос-товані кісти яєчника, але придетальнішому аналізі клініко-лабораторних результатів об-стеження оперативне втручан-ня не проводили і в термін до6 тиж. з моменту діагностичноїлапароскопії не виникло пока-зань до оперативного втручан-ня з приводу вказаних захворю-вань, що дало підстави вважа-ти їх випадками хибнопозитив-ної діагностики.Таким чином, отримані ре-

зультати свідчать, що у жінок зтазовим больовим синдромомневизначеної етіології, яким ви-конували діагностичну лапаро-скопію, за шкалами болю й ін-дексу психофізичної спромож-ності зменшення досліджуванихпоказників відбувалося в такійпослідовності: симультанні опе-ративні втручання; втручанняна придатках матки; апендекто-мія; лапароскопічне діагностич-не втручання без хірургічнихманіпуляцій. Подібний рівеньпокращання стану пацієнток зтазовими болями під впливомапендектомії доведений і в до-слідженнях [6], у яких автори

відзначили зменшення больо-вих проявів у 97 % хворих.Слід зазначити, що апендек-

томія як можливий метод ліку-вання пацієнток з хронічнимитазовими болями сприяє їх усу-ненню в 87–97 % випадків [6; 7;9]. Так, при медіані післяопера-ційного періоду в 19 міс. у 97 %жінок з повторними болями внижньому квадранті животавідразу після апендектомії спо-стерігалося значне зменшеннябольових відчуттів, а відсутністьрецидиву болю за вказаний пе-ріод часу була у 89 % пацієнток[3].Подібний позитивний вплив

на прояви тазового больовогосиндрому має виконання опера-тивних втручань на придаткахматки [7]. Разом із тим важли-вим є диференційне визначенняпричини болю при лапароско-пічному обстеженні [2; 8]. Про-ведене дослідження свідчитьпро високу діагностичну ефек-тивність застосування автома-тизованої системи діагностикипатологічних змін за результа-тами аналізу лапароскопічногозображення.Наше дослідження дозволяє

встановити взаємозв’язок міжапендектомією, а також хірур-гічним усуненням захворюваньпридатків матки та покращан-ням стану пацієнток із синдро-мом хронічного тазового болю.Слід наголосити, що отриманідані є обґрунтованими когорт-ним характером проведеногодослідження, а саме — врахову-валися критерії включення па-цієнтів до спостереження; довсіх пацієнтів були застосованіті ж самі технічні засоби ліку-вання, що дозволяє говоритипро достатній ступінь стандар-тизації методів обстеження, лі-кування, а також ведення після-операційного періоду.

Висновки

1. Застосування автоматизо-ваної лапароскопічної діагнос-тики при синдромі тазового хро-нічного болю невизначеної етіо-логії дозволяє виявити показан-ня до оперативного втручання

в 55,0 % діагностичних лапаро-скопічних обстежень, що супро-воджується ефективним усунен-ням больового синдрому.

2. За ефективністю віднов-лення психофізичного стану па-цієнток застосовані оперативнівтручання розподіляються так:симультанні оперативні втру-чання; втручання на придаткахматки; апендектомія. Найменшефективним лікування було ужінок з лапароскопічною діа-гностикою без хірургічних ма-ніпуляцій.


1. Iнформаційно-технічна системаавтоматизованої лапароскопічної діа-гностики / А. В. Ляшенко, М. Р. Баязі-тов, Л. С. Годлевський [та ін.] // Радіо-електроніка, інформатика, управління.– 2016. – № 4. – С. 90–96.

2. Agarwala N. Laparoscopic appen-dectomy / N. Agarwala, C. Y. Liu //J. Am. Assoc. Gynecol. Laparosc. – 2003.– Vol. 10 (2). – P. 166–168.

3. Diagnostic laparoscopy withplanned appendectomy: an integral stepin the evaluation of unexplained rightlower quadrant pain / J. M. DeCou,M. W. Gauderer, J. T. Boyle [et al.] //Pediatr Surg Int. – 2004. – Vol. 20 (2). –P. 123–126.

4. Drozgyik I. Significance of laparo-scopy in the management of chronic pel-vic pain / I. Drozgyik, M. Vizer,I. Szabo // Eur. J. Obstet. Gynecol. Reprod.Biol. – 2007. – Vol. 133 (2). – P. 223–226.

5. El Bishry G. Correlation betweenlaparoscopic and histological diagnosis inpatients with endometriosis / G. ElBishry, V. Tselos, A. Pathi // J. Obstet.Gynaecol. – 2008. – Vol. 28 (5). – P. 511–515.

6. Is incidental appendectomy neces-sary in women with ovarian endometri-oma? / H. J. Wie, J. H. Lee, M. S. Kung[et al.] // Aust. N. Z. J. Obstet. Gynae-col. – 2008. – Vol. 48 (1). – P. 107–111.

7. Laparoscopic appendectomy in pa-tients with endometriosis / B. Berker,N. Lashay, R. Davarpanah [et al.] //J. Minim. Invasive Gynecol. – 2005. –Vol. 12 (3). – P. 206–209.

8. Laparoscopic appendectomy inwomen without identifiable pathologyundergoing laparoscopy for chronic pel-vic pain / A. K. Lal, A. L. Weaver, M. R.Hopkins, A. O. Famuyide // JSLS. –2013. – Vol. 17 (1). – P. 82–87.

9. Laparoscopic incidental appendec-tomy during laparoscopic surgery for


ovarian endometrioma / J. H. Lee, J. S.Choi, S. W. Jeon [et al.] // Am. J. Obstet.Gynecol. – 2011. – Vol. 204 (1). – P. 28.e1–e5.

10. Long-term benefits of laparoscop-ic appendectomy for chronic abdominalpain in fertile women / D. Popovic,J. Kovjanic, D. Milostic [et al.] // Croat.

Med. J. – 2004. – Vol. 45 (2). – P. 171–175.

11. McVeigh E. The surgical manage-ment of pelvic pain / E. McVeigh // Curr.Obstet. Gynaecol. – 2005. – Vol. 15, N5.– P. 291–297.

12. Measurement of acute pelvic painintensity in gynecology: a comparison of

five methods / A. Fauconnier, E. Dallon-geville, C. Huchon [et al.] // Obstet.Gynecol. – 2009. – Vol. 113 (2 Pt 1). –P. 260–269.


УДК 61:621.397.13.398Д. М. Баязітов, О. В. ТуренкоЕФЕКТИВНІСТЬ ЛАПАРОСКОПІЧНИХ ВТРУ-

ЧАНЬ З ВИКОРИСТАННЯМ СИСТЕМИ АВТОМАТИ-ЗОВАНОЇ ДІАГНОСТИКИ У ЖІНОК ІЗ СИНДРОМОМХРОНІЧНОГО ТАЗОВОГО БОЛЮ

У групі жінок із хронічним тазовим больовим синдро-мом невизначеної етіології (118 пацієнток) було дослідже-но ефективність застосування системи прийняття рішень,яка базувалася на використанні автоматичного розпізна-вання лапароскопічного зображення, щодо подальшої опе-ративної тактики. Отримані результати засвідчили, що за-стосування автоматизованої лапароскопічної діагностикидозволяє визначити показання до оперативного втручан-ня в 55,0 % діагностичних лапароскопічних обстежень, щосупроводжується ефективним усуненням больового синд-рому. За ефективністю відновлення психофізичного станупацієнтів застосовані оперативні втручання розподілилисятак: симультанні оперативні втручання; втручання на при-датках матки; апендектомія, а також лапароскопічна діа-гностика без оперативного втручання.

Ключові слова: хронічний тазовий больовий синдром,лапароскопічна хірургія, автоматизована лапароскопічнадіагностика.

UDC 61:621.397.13.398D. M. Bayazitov, O. V. TurenkoTHE EFFECTIVENESS OF LAPAROSCOPIC INTER-

VENTIONS WITH THE USAGE OF AUTOMATIC DIAG-NOSTIC SYSTEM IN WOMEN WITH CHRONIC PELVICPAIN

In women who suffered from chronic pelvic pain with un-certain etiology (118 patients) the effectiveness of the usage ofthe surgeon support system which was based on automaticlaparoscopic image recognition was investigated with regardto pain abolishment in postoperative period. Gained data re-vealed that the exploration of such system during diagnosticlaparoscopy permitted to identify indices for surgical treatmentin 55.0% patients, and pain was abolished after operation. Inaccordance to the index of recovery of psychological and phys-ical state of patents, the effectiveness of the surgery decreasedin the next row: multiple operations; operations on ovarium;appendectomy. Least effective was treatment in women whowere not identified with the cause of pain during diagnosticlaparoscopy session and who were not given operative care.

Key words: chronic pelvic pain syndrome, laparoscopic sur-gery, automatic laparoscopic diagnostics.

Краніальні морфометричніпоказники, як і морфометріянижньої щелепи, мають високуцінність з позиції розрахунківпри протезуванні — засобовінадання допомоги ортопедич-ним хворим [1; 2; 5]. З другогобоку, доцільним є визначенняпевних інформативних данихморфометрії скронево-нижньо-щелепного суглоба (СНЩС),тобто суглоба, на функціональ-ні елементи якого так чи інак-ше передаються механічні зу-

силля при рухах нижньої щеле-пи. Цей суглоб має високийризик виникнення запально-дистрофічних зрушень за умовстійких морфологічних вад уструктурі зубощелепної систе-ми [2]. Саме тому актуальним єаналіз результатів морфометріїСНЩС у хворих з ортопедич-ною патологією. Слід, однак,зазначити, що до останньогочасу не досліджено морфомет-ричні показники, які характе-ризують функціональний стан

СНЩС, оскільки для достовір-ної візуалізації внутрішньосуг-лобового диска необхідним єзастосування методу ядерно-магнітно-резонансної (ЯМР)томографії [6].Метою даного дослідження

було визначення морфометрич-них показників СНЩС за до-помогою ЯМР-томограм у па-цієнтів зі скелетними асимет-ріями лицьової частини черепата наявністю перехресного при-кусу.

УДК 617.001.41-021.4

В. В. Баликов, канд. мед. наук, доц.,К. А. Біднюк, канд. мед. наук,Р. В. Баликов

МОРФОМЕТРИЧНІ ПОКАЗНИКИСКРОНЕВО-НИЖНЬОЩЕЛЕПНОГО СУГЛОБАПРИ АСИМЕТРІЯХ ЛИЦЯ ТА ПОРУШЕННЯХПРИКУСУОдеський національний медичний університет

¹ 1 (29) 2017 37


У роботі здійснили обсте-ження 27 осіб (14 жінок і 13 чо-ловіків) середнього віку — (35,6±±4,8) року, у яких візуально ви-значалась асиметрія лиця. Пе-редньозадні краніометричні по-казники дозволили спочаткурозподілити всіх пацієнтів нагрупи з ліво- та правосторон-ньою асиметріями. Середню лі-нію обличчя визначали за [5].Ця лінія проводилася на фрон-тальному зображенні обличчячерез crista galli перпендику-лярно до лінії, яка з’єднувалаточки пересічення ліній основичерепа та країв орбіт очних яб-лук. На цій лінії точка L1 явля-ла собою медіальний край се-реднього різця нижньої щеле-пи, а точка Me — нижній крайнижньої щелепи [5].Відповідно у першій підгру-

пі (n=11) відстань від серед-ньолицьової лінії дорівнювала(3,3±0,8) мм на рівні краніо-метричної точки L1 і (4,7±1,2) ммна рівні точки Ме. У групі зправосторонньою асиметрією(n=16) відповідні показникистановили (4,2±1,1) мм і (6,4±±1,7) мм. Крім того, досліджу-вали також у порівняльномуплані групу практично здоро-вих осіб аналогічного віку (n==10). Звукові феномени при ру-хах у суглобі (відкривання ро-та) були зареєстровані у 9 з27 осіб.Виміри морфометричних по-

казників СНЩС здійснювалидвічі на сагітальному зобра-женні ЯМР, яке дозволяло чіт-ко відслідкувати центри відпо-відних відростків, як це показа-но на рис. 1. Лінійні та кутовівиміри застосовували окремодля лівого та правого СНЩС,що дозволяло визначити крутиз-ну суглобового горбика, поло-ження диска щодо відростка,а також положення відросткащодо суглобової ямки (Gf) від-повідно до методики, яка булазапропонована [4; 5]. Згідно зцією методикою, крутизна су-глобового горбика визначалась

як кут А між лініями: а) лінією,проведеною від перехрестя го-ризонталі та вертикалі, яке, усвою чергу, було розташованев найглибшій точці суглобовоїямки, що йшла як дотична досхилу суглобового горбика — зоднієї сторони; б) власне гори-зонталлю (див. рис. 1). Кут Вміж лініями, які проходили че-рез центр відростка (одна йшладотично до заднього краю дис-ка, а друга — власне вертикаль),визначали з метою характерис-тики внутрішньосуглобовогорозташування хряща. У випад-ку коли задній край диска буврозташований суттєво спередувід вертикалі, яка проходилачерез центр відростка, йшлосяпро позитивні результати вимі-рювань, а коли ззаду від цієї жлінії — про негативні. Такожвимірювали найменший перед-ній простір суглоба (В) — від-стань між поверхнею відростката поверхнею суглобової ямкиі найменший задній простір (Г).

Крім того, здійснювали розра-хунок відносного заповненнясуглобової ямки у процентах заформулою:

(Г – В) / (Г + В) ⋅ 100.

Позитивний знак розрахова-ної величини свідчив про те, щовідросток був розташований упередній частині ямки, негатив-ний — про зміщення відросткав задню частину ямки.Статистичний аналіз прово-

дили, застосовуючи для оброб-ки варіант парного ранговогоt-тесту Вілкоксона при р<0,05.


Аналіз результатів морфомет-рії СНЩС показав, що крутиз-на суглобового горбика буласуттєво різною для лівого таправого СНЩС (рис. 2, табл. 1).Так, у групі з лівосторонньоюасиметрією крутизна суглобо-вого горбика зліва становила(36,5±8,1)°, а справа — (29,9±

○

○

○

○

○

○

○

○

○

○

○

○

○

○

○

○

○

○

○

○

○

○

○

○

○

○

○

○

○

○

○

○

○

○

○

○

ГЯГоризонталь

ЗКД

ГВВ

А

Г

Б

Рис. 1. Кутові та лінійні розміри скронево-нижньощелепного сугло-ба, які застосовувалися в дослідженні: ГЯ — гленоподібна ямка (ямкасуглоба) — найглибша точка кривизни дна ямки; ГВ — голівка відрост-ка; ЗКД — задній край диска; А і Б — кутові характеристики суглоба;В і Г — відповідно передній та задній розміри суглоба


±6,8)° (р<0,05). Тимчасом у гру-пі з правосторонньою асимет-рією крутизна суглобового гор-бика була більшою справа і ста-новила (36,6±7,4)°, а зліва —(31,3±7,1)° (р<0,05). На сторо-ні девіації також спостерігало-ся зменшення кута А.Передній простір СНЩС

також мав відмінності: у паці-єнтів з лівосторонньою аси-метрією він був суттєво звуже-ним зліва — відповідний показ-ник дорівнював (2,1±0,4) мм,тимчасом як справа було (2,7±±0,6) мм (р<0,05) (див. табл. 1).

У пацієнтів з правосторон-ньою асиметрією, навпаки, ре-єструвалося звуження перед-нього суглобового просторуна стороні асиметрії до (2,0±±0,5) мм і на протилежній сто-роні до (2,6±0,6) мм (р<0,05).Задній суглобовий простір немав суттєвих відмінностей приасиметріях (див. табл. 1). По-рівняння величини зміщеннядиска не виявило суттєвих від-мінностей між лівим і правимСНЩС між групами, які спо-стерігались у дослідженні. Су-глобова гленоподібна ямка була

дещо сплощеною в групі з аси-метріями на стороні асиметрії,але ці відмінності не мали до-стовірного статистичного ха-рактеру порівняно з протилеж-ною стороною. У групі без аси-метрій не спостерігалося суттє-вих відмінностей між характе-ристиками гленоподібної ямкиз обох сторін.Розрахунок показника поло-

ження голівки відростка пока-зав, що за умови асиметрії настороні девіації спостерігаєтьсязміщення його розташуваннятаким чином, що переважає зад-нє положення, тимчасом як упротилежному СНЩС фіксу-ється, навпаки, переднє поло-ження голівки відростка (див.табл. 1). Причому порівняннярозрахованих показників з да-ними в групі контролю такожвизначили достовірність від-мінностей як при порівнянні лі-вого, так і правого СНЩС вобох випадках асиметрій (р<<0,05) (див. табл. 1).Таким чином, отримані ре-

зультати показали, що у пацієн-тів, які страждають на мандибу-лярний прогнатизм у зв’язку засиметріями лиця, спостеріга-ється розташування відростканижньої щелепи у переднійчастині ямки суглоба, що збі-гається з відповідними даними[4]. Це виявляється, зокрема, утому, що на стороні асиметріїє звуження переднього сугло-бового простору між горби-ком і відростком нижньої ще-лепи.У дослідженнях [7] було вста-

новлено, що при скелетній аси-метрії лиця, а також асиметріїзубних рядів нижня щелепа мо-же обертатися навколо верти-кальної осі таким чином, щовідросток на стороні перехрес-тя нормального та зміщеногозубних рядів розташовуєтьсядещо позаду в суглобовій ямціпорівняно з контрлатеральнимСНЩС. Автори з’ясували, щоасиметрія жувального апаратупов’язана також зі значнимиморфологічними особливостя-ми СНЩС у пацієнтів, що ви-являлося у більш значній кру-

Рис. 2. ЯМР-зображення в парасагітальній проекції у хворого з ліво-сторонньою асиметрією, яке свідчить про наявність різниці у крутизніпідйому суглобового горбика скронево-нижньощелепного суглоба: а —правий СНЩС; б — лівий СНЩС. Штрихова лінія — горизонталь; су-цільна лінія — схил суглобового горбика

а б

Примітка. SD — cтандартне відхилення.

Таблиця 1Статистичні порівняльні показники морфометріїскронево-нижньощелепного суглоба, середня ± SD

Крутизна Кут Передній Задній Поло- СНЩС гор- розташу- суглобовий суглобовий ження

бика, о вання простір, простір, відростка,диска, о мм мм %

Лівостороння асиметрія, n=11

Лівий 36,5±8,1 1,1±12,7 2,1±0,4 2,1±0,5 -5,3±1,2

Правий 29,9±6,8 0,5±18,9 2,7±0,6 1,9±0,6 13,5±2,3

p > 0,05 > 0,05 > 0,05 > 0,05 > 0,05

Правостороння асиметрія, n=16

Лівий 31,3±7,1 -0,5±16,2 2,6±0,6 2,2±0,5 -3,1±0,8

Правий 36,6±7,4 7,2±17,0 2,0±0,5 2,2±0,5 6,3±1,5

p > 0,05 > 0,05 > 0,05 > 0,05 > 0,05

Група контролю, n=10

Лівий 32,0±4,8 -0,8±13,8 2,5±0,6 2,7±0,6 0,9±0,2

Правий 30,7±7,1 -0,5±15,5 2,6±0,67 2,6±0,6 1,2±0,3

p > 0,05 > 0,05 > 0,05 > 0,05 > 0,05

¹ 1 (29) 2017 39

тизні схилу суглобового горби-ка з однієї сторони, а також узвуженні переднього просторусуглоба порівняно з протилеж-ним суглобом. Ці закономірнос-ті так само виявлялися при ліво-та правосторонніх кістково-суглобових асиметріях. Однакавтори при цьому не виявиликореляції між зміщенням внут-рішньосуглобового диска та на-прямком девіації щелепи.При асиметрії нижньої ще-

лепи відросток контрлатераль-ного суглоба проходить більшкороткий і поверхневий шляхпід час відкривання рота та ін-ших рухів щелепи, тимчасом яквідросток на стороні асиметріїздійснює більш виражені аксі-альні рухи [10]. Слід також зазна-чити, що більш гострий кут змі-щення контрлатерального від-ростка може бути наслідком ре-моделювання та дегенератив-них змін з боку поверхні кістки[9; 12], а шлях, який проходитьпід час рухів нижньої щелепиголівка відростка, має критич-не значення в процесах адап-тації кістки до функціонально-го навантаження на СНЩС настороні асиметрії. Унаслідок цьо-го може бути формування більшкрутого підйому/схилу сугло-бового горбика. З часом фор-муються явні розходження цихпоказників у лівому та правомуСНЩС, і саме завдяки різниціу фізичному навантаженні.Цифрові моделі біомеханіч-

них процесів, які відбуваютьсяв СНЩС, доводять, що сугло-бовий горбик формується зметою оптимізації напрямку лі-ній основного навантаження навідростки та забезпечення зни-ження навантаження на суглобу цілому. Асиметрія жувальноїфункції може порушувати ди-наміку відповідних силовихвпливів, у результаті чого від-буваються зміни контурів кіс-ток, на які припадає перерозпо-ділене навантаження [8]. У ціло-му [6] розглядають можливістьтого, що асиметричний розпо-діл сил у суглобі може бути ос-новою різних адаптивних мор-фологічних змін у СНЩС.

Слід зазначити, що у хво-рих з порушенням внутрішньоїструктури СНЩС значною мі-рою на стороні асиметрії спо-стерігалося скорочення висотирами нижньої щелепи, що, усвою чергу, викликає зміщеннямедіальної лінії нижньої щеле-пи [3; 11].Отримані результати свід-

чать про те, що морфометрич-ні показники СНЩС — крутиз-на нахилу суглобового горби-ка, величина переднього сугло-бового простору є інформатив-ними показниками щодо станусамого суглоба, його відносно-го функціонального навантажен-ня при вадах лицьового скеле-та. Ці показники можна вико-ристовувати для контролю ефек-тивності протезування й орто-педичного лікування.

Висновки

1. У пацієнтів з асиметрич-ним прогнатизмом спостеріга-ються суттєві морфологічні від-мінності у правому та лівомуСНЩС, які, перш за все, стосу-ються крутизни суглобовогогорбика.

2. Методика морфометріїпоказників СНЩС є високо-інформативною щодо визна-чення форми порушення йогофункції та визначення методівортопедичного лікування хво-рих.Перспективи подальших до-

сліджень. Отримані результатиможуть бути базисом для роз-рахунків показників зубних про-тезів для лікування хворих наасиметрію лицьової частини че-репа. Відмінність подібних про-тезів полягає у тому, що впер-ше можливо прицільно розван-тажувати відповідний СНЩСі запобігати виникненню йогоартозу.


1. Клемин В. А. Ортопедическаястоматология : учеб. пособ. для сту-дентов высш. мед. учеб. заведенийIV уровня аккредитации / В. А. Кле-мин, В. Е. Жданов. – К. : Медицина,2010. – 223 с.

2. Овчинников К. А. Изучение височ-но-нижнечелюстного сустава по дан-

ным МРТ у пациентов с дисплазиейсоединительной ткани / К. А. Овчин-ников // Институт стоматологии. –2016. – № 3. – С. 90.

3. Оптимизация диагностики иоценки эффективности лечения забо-леваний височно-нижнечелюстногосустава и жевательных мышц в стома-тологической практике / А. К. Иорда-нишвили, К. А. Овчинников, Л. Н.Солдатова [и др.] // Вестник Северо-Западного гос. мед. ун-та им. И. И.Мечникова. – 2015. – № 4. – С. 31–37.

4. Фліс П. С. Ортодонтія : підруч.для студентів вищ. мед. навч. закладівосвiти IV рівня акредитації / П. С. Фліс.– Вінниця : Нова Книга, 2007. – 305 с.

5. Хватова В. А. Клиническая гна-тология / В. А. Хватова. – М. : Меди-цина, 2005. – 296 с.

6. Biometric parameters of the tem-poromandibular joint and associationwith disc displacement and pain: a mag-netic resonance imaging study / I. Viei-ra-Queiroz, M. G. G. Torres, C. de Ol-iveira-Santos [et al.] // Int. J. Oral Max-illofac. Surg. – 2013. – Vol. 42 (6). –P. 765–770.

7. Disk and joint morphology varia-tions on coronal and sagittal MRI intemporomandibular joint disorders/ O. C. Almasan, M. Hedesiu, G. Baciut[et al.] // Clin. Oral Investig. – 2013. –Vol. 17 (4). – P. 1243–1250.

8. Morphological differences in thetemporomandibular joints in asymmetri-cal prognathism patients / M. Kawaka-mi, K. Yamamoto, M. Inoue [et al.]// Orthod. Craniofac. Res. – 2006. –Vol. 6. – P. 71–76.

9. MRI of the TMJ: morphometriccomparison of asymptomatic volunteersand symptomatic patients / I. Peroz,A. Seidel, M. Griethe, A. J. Lemke //Quintessence Int. – 2011. – Vol. 42 (8). –P. 659–667.

10. Morphology of the articular emi-nence in temporomandibular joints andcondylar bone change / K. Yamada,A. Tsuruta, K. Hanada [et al.] // J. OralRehabil. – 2004. – Vol. 31. – P. 438–444.

11. Simmons C. 3d. Temporomandib-ular joint orthopedics with anterior repo-sitioning appliance therapy and thera-peutic injections / C. Simmons 3d //J. Calif. Dent. Assoc. – 2014. – Vol. 42(8). – P. 537–547.

12. Temporomandibular joint mor-phology and disc position in mandibularprognathism patients with and withoutasymmetry / M. Sotobori, K. Ueki,K. Marukawa [et al.] / Int. J. Oral Max-illofac. Surg. – 2014. – Vol. 72, N 9. –Suppl. 1. – P. e139.



УДК 617.001.41-021.4В. В. Баликов, К. А. Біднюк, Р. В. БаликовМОРФОМЕТРИЧНІ ПОКАЗНИКИ СКРОНЕВО-

НИЖНЬОЩЕЛЕПНОГО СУГЛОБА ПРИ АСИМЕТРІ-ЯХ ЛИЦЯ ТА ПОРУШЕННЯХ ПРИКУСУ

Отримані результати показали, що у групах з ліво- таправосторонньою асиметріями спостерігаються достовір-ні підвищення крутизни суглобового горбика порівняно звідповідним показником протилежної сторони. Величинапереднього суглобового простору також була більш вузькоюна стороні асиметрії, тимчасом як різниці в розмірах зад-нього суглобового простору не спостерігалося, що є свід-ченням переднього положення відростка нижньої щелепив суглобовій ямці СНЩС на стороні асимерії. Розрахунокположення голівки відростка показав його передню лока-лізацію на стороні асиметрії та задню на протилежній сто-роні. Показники положення достовірно відрізнялися від да-них у групі контролю.

Ключові слова: скронево-нижньощелепний суглоб, аси-метрія зубощелепної системи, ядерно-магнітний резонанс.

UDC 617.001.41-021.4V. V. Balykov, K. A. Bidnyuk, R. V. BalykovMORPHOMETRICAL INDICES ON TEMPORO-

MANDIBULAR JOINT IN PATIENTS WITH FACIALASYMMETRY AND PROGNATHIA

In both groups with the right and left asymmetrical stateof facial skeleton temporo-mandibular joint (TMJ) on the de-viated side showed a significally steeper eminence at the contr-lateral side (p<0.05). The anterior joint space was narrower onthe side of asymmetry than on the contrlateral side whereasthe posterior joint space did not differ markedly. The markedanterior location of the head of condilus was noted on the sideof asymmetry. While posterior one was observed on the contr-lateral side. Both locations were significantly different fromcontrol data (p<0.05).

Key words: temporo-mandibular joint, asymmetry of den-tal and mandibular system, magnetic resonance imaging.

Вступ

Потреба у розробці нових ме-тодів лікування хворих на ракмолочної залози (РМЗ) сьогод-ні ні в кого не викликає сумні-вів. Статистичні дані свідчатьпро неухильне зростання захво-рюваності на РМЗ за останні20 років, без тенденції до стабі-лізації [1; 2]. Ця патологія посідаєперше місце серед захворюваньжіночого населення. Показни-ки захворюваності (69,8 випад-ку на 100 000 жінок у 2011 р.) ісмертності (32,0 %) в Україні на-ближаються до рівня країн Єв-ропейського Союзу.Методика внутрішньоартері-

ального введення хіміопрепара-тів зробила свій незаперечнийвнесок у розвиток сучасної он-кології, сприяючи зменшеннюпервинного пухлинного осеред-ку, переведенню з неоперабель-

ного стану у стан, при якомувдається виконувати радикаль-ний обсяг хірургічного втручан-ня [4; 8].Особлива увага приділяєть-

ся розробці нових методів ліку-вання хворих на РМЗ (місцево-розповсюджені форми захворю-вання) з несприятливими фак-торами прогнозу пухлинногоросту [2; 7].Мета роботи — поліпшити

безпосередні та віддалені ре-зультати лікування хворих намісцево-розповсюджені формиРМЗ шляхом оптимізації спосо-бів уведення хіміотерапевтич-них препаратів, підвищити якістьжиття пацієнток.


В основу даного досліджен-ня були покладені дані про279 хворих на місцево-розповсю-

джені форми РМЗ із несприят-ливими прогностичними фак-торами, зі стадіями T4N0-2M0,лікування яким було проведенов Донецькому обласному про-типухлинному центрі та Уні-верситетській клініці Одеськогонаціонального медичного уні-верситету в 2000–2014 рр.У ході проведення дослі-

дження для адекватного аналізурезультатів лікування за роз-глянутими методиками булосформовано дві групи хворих.У першу дослідну групу увійшла221 пацієнтка, з яких за імуноци-тохімічним висновком діагнос-товано у 168 хворих HER/2-neuпозитивний і у 53 пацієнток —базальноподібний біологічнийпідтипи. Програма комплекс-ного лікування хворих цієї гру-пи включала катетеризаціювнутрішньої грудної артерії че-рез верхню надчеревну (патент

УДК 618.19-006.6-08

В. Г. Дубініна, д-р мед. наук, проф.,О. В. Бондар, канд. мед. наук,І. Л. Маланченко

ШЛЯХИ ПОКРАЩАННЯ ЛІКУВАННЯХВОРИХ НА МІСЦЕВО-РОЗПОВСЮДЖЕНИЙРАК МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИОдеський національний медичний університет, Університетська клініка

¹ 1 (29) 2017 41

України № 29318 від 01.07.2000;патент Російської Федерації№ 2169014 від 20.06.2001), про-ведення двох-трьох циклів селек-тивної внутрішньоартеріальної(в/а) і внутрішньовенної (в/в)поліхіміотерапії (ПХТ) з інтер-валом у 21 день, оцінку ефекту,променеву терапію (ПТ) на мо-лочну залозу і зони реґіонарно-го лімфовідтоку в статичномурежимі РОД — 2–2,5 Гр, СОД— 40 Гр, інтервал, оцінку ефек-ту. Мастектомія у хворих до-слідної групи виконуваласялише при досягненні повноїабо часткової відповіді пухлини(136 операцій у радикальномуобсязі). Курси внутрішньоарте-ріальної ПХТ проводили в ре-жимі безперервної тривалої ін-фузії (4–6 год) за схемою CMF,CAF або CAMF. Враховуючиймовірність розвитку локальнихускладнень на фоні введеннядеяких хіміотерапевтичних аген-тів (найчастіше — доксорубі-цину), половину дози препара-ту вводили системно. Інфузіяхіміопрепаратів у режимі селек-тивного внутрішньоартері-ального введення за схемоюCMF здійснювалася у такийспосіб:

— Циклофосфан: перший день— 200 мг/год, четвертий, сьомийдень — по 150 мг/год;

— Метотрексат: другий, п’я-тий день — в/а по 10 мг/год, вось-мий день в/в — 40 мг;

— Фторурацил: третій день— 250 мг/год, шостий, дев’ятийдень — 180 мг/год.Протокол застосування схе-

ми CAF у режимі селективноївнутрішньоартеріальної ПХТ:

— Циклофосфан: першийдень — 200 мг/год, четвертий,сьомий день — по 150 мг/год;

— Доксорубіцин: другий, п’я-тий день — в/а по 5 мг/год, вось-мий день — в/в 40 мг;

— Фторурацил: третій день— 250 мг/год, шостий, дев’ятийдень — 180 мг/год.

Сумарні курсові дози хі-міопрепаратів відповідалирозрахунковим за критеріямиBSA.Кількість циклів ПХТ визна-

чали, виходячи з оцінки ефектив-ності лікування, загальногостану пацієнток, наявності таступеня вираженості місцевих ісистемних ускладнень. У серед-ньому пацієнтки одержували 2–3цикли для досягнення ефекту внеоад’ювантному режимі. Завідсутності ефекту до схеми ПХТвключали антрацикліни (1–2 цик-ли) [3–5].У контрольну групу увійшло

58 пацієнток, серед яких у 45 буввиявлений HER/2-neu позитив-ний і у 13 — базальноподібнийпідтипи. На першому етапі ліку-вання пацієнткам цієї групи про-водилося 4–6 циклів системноїПХТ за схемами CMF, CAF абоCAMF (препарати вводилисязгідно з відомими схемами, сис-темно), проведення передопера-ційного курсу телегамматерапіїдрібними фракціями на молоч-ну залозу і зони реґіонарного лім-фовідтоку в статичному режиміРОД — 2–2,5 Гр, СОД — 40 Гр,потім виконання мастектомії. Да-лі хворих оглядав консиліум ліка-рів для вирішення питання пропроведення подальшого спеціаль-ного лікування [6; 9].Під час дообстеження при

первинному зверненні пацієнтокдослідної та контрольної групметастазів виявлено не було.При гістологічному дослі-

дженні операційних матеріаліву дослідній групі хворих пере-важали пухлини такої морфо-логічної структури:

— інфільтруюча карцинома3 ст. злоякісності — 32 ((23,53±±2,80) %) спостереження;

— інфільтруюча карцинома2 ст. злоякісності — 23 ((16,91±±3,50 %) спостереження;

— протоковий інвазивнийрак — 18 ((13,24±2,30) %) спо-стережень.

У пацієнток у пременопаузі згормонозалежними пухлинамиодномоментно з катетеризацієювиконувалася двостороння туб-оваріектомія або застосовува-лись агоністи рилізинг-гормо-нів. Хворим у постменопаузі напідставі імуногістохімічних да-них призначена відповідна кон-сервативна гормонотерапія.У контрольній групі хворих

при гістологічному дослідженніопераційного матеріалу найчас-тіше пухлини були представленітакими морфологічними варіан-тами:

— інфільтруюча карцинома3 ст. злоякісності — 10 ((27,03±±3,80) %) спостережень;

— інфільтруюча карцинома2 ст. злоякісності — 15 ((40,54±±4,50) %) спостережень;

— протоковий інвазивнийрак — 5 ((13,51±2,40) %) спосте-режень.Статистично значущих від-

мінностей за частотою зустрі-чальності різних морфологіч-них варіантів між хворими кон-трольної та дослідної груп невиявлено (p=0,87).Також не виявлено статис-

тично значущої відмінностірозподілу хворих контрольноїта дослідної груп за категорієюN (p=0,06).Аналіз вікового складу, роз-

повсюдженості пухлинного про-цесу, наявності супровідної пато-логії у хворих показав, що складконтрольної та дослідної групбув однорідним.Усі пацієнтки були детально

ознайомлені із завданнями до-слідження, програмою ліку-вально-діагностичних заходів ідали свою письмову добровіль-ну інформовану згоду на данийвид лікування.Відповідно до протоколу да-

ного дослідження, до схем комп-лексного лікування всіх пацієн-ток була включена ПТ у режи-мах класичного фракціонуван-ня дози.


Гормональне лікування про-водили відповідно до сучаснихпоглядів і підходів до цієї про-блеми. Хірургічну або медика-ментозну абляцію виконувалипацієнткам зі збереженою мен-струальною функцією та наяв-ністю в пухлині рецепторів сте-роїдних гормонів, після чогопризначали антиестрогенні пре-парати протягом 2–3 років, із по-дальшим прийманням інгібіто-рів ароматази або продовжен-ням вживання антиестрогенівдо 5 років.


Безпосередні результатикомплексного лікування

хворих

Оцінку ефекту проведеноголікування проводили кожні6 міс. після закінчення неоад’ю-вантної ПХТ.У ході роботи використана

методика оцінки ефективностітерапії солідних пухлин за шка-лою RECIST (Response Evalua-tion Criteria in Solid Tumors).У всіх спостереженнях пухлиниоцінені як вимірювані. Визначав-ся найбільший розмір усіх осе-редків ураження, сума розмірівдо лікування розглядалася якбазовий розмір і порівнювала-ся з такою після лікування.

Оцінка віддалених результатівпроведеного лікування

Клінічний перебіг захворю-вання та віддалені результатилікування оцінювали за такимипараметрами:

— тривалість життя без ре-цидивів і нових метастазів;

— частота лімфогенного і ге-матогенного метастазування;

— скориговане п’ятирічне ви-живання.Перераховані показники роз-

раховували в цілому за данимивсього вивченого контингентухворих і окремо за даними кон-трольної та дослідної груп за-

лежно від проведеного варіан-та паліативного лікування.Облік віддалених результа-

тів проводили з моменту почат-ку лікування.У дослідній групі з 136 про-

оперованих у 4 ((5,88±1,50) %)хворих виявлений патоморфоз1 ст., у 9 ((13,24±2,90) %) — па-томорфоз 2 ст., у 24 ((35,22±±4,90) %) випадках — патомор-фоз 3 ст. і в 28 ((41,18±35,00) %)— патоморфоз 4 ст.У контрольній групі проопе-

ровано 37 хворих. Патоморфоз1 ст. діагностований в 1 ((16,67±±2,90) %) випадку, в 1 ((16,67±±2,90) %) — патоморфоз 2 ст.У 3 ((50,00±5,50) %) випадкахвідзначався патоморфоз 3 ст. ів 1 ((16,67±2,90) %) — патомор-фоз 4 ст.Відмінності розподілів оцін-

ки ефективності лікування дляхворих контрольної та дослідноїгруп за шкалою RECIST є ста-тистично значущими (p=0,02).Ефективність проведеного лі-

кування оцінювалася мамогра-фічно при вивченні двох розмі-рів первинної пухлини у прямійі боковій проекціях.

Віддалені результатипаліативного лікування хворих

У ході спостереження у хво-рих дослідної групи виявленітакі варіанти продовження хво-роби після проведеного ліку-вання: прогресування захворю-вання — у 35 ((15,84±3,10) %)спостереженнях, серед них у 10((4,52±1,80) %) хворих — мета-статичні ураження кісток. Мета-стази в легені виявлені у 7 ((3,17±±1,10) %) хворих через 14,21 міс.Метастатичне ураження печінкидіагностовано при контроль-ному огляді в 4 ((1,81±0,50) %)осіб через 13,41 міс., метаста-тичний плеврит — у 4 ((1,81±±0,40) %) осіб через 12,64 міс.,ураження головного мозку — у2 ((0,90±1,20) %) осіб у серед-ньому через 7,82 міс. Внутріш-

ньошкірні метастази виявлені у2 хворих, середній часовий ін-тервал становив 7,27 міс. Про-довжений ріст пухлини виявле-ний в 1 ((0,45±1,40) %) хворого,при цьому середнє значеннячасового інтервалу дорівнюва-ло 19,5 міс. Метастатичне ура-ження надключичних лімфовуз-лів виявлено в 1 ((0,9±0,2) %)випадку через 3,22 міс. Мета-стази у пахвову зону виявлені у3 ((1,36±1,10) %) пацієнток че-рез 14,96 міс. з моменту завершен-ня лікування. Метастаз у великийгрудний м’яз — в 1 ((0,9±0,2) %)спостереженні через 11,74 міс.після закінчення хіміопроменево-го і хірургічного лікування.У хворих контрольної групи

в процесі динамічного спосте-реження отримані такі резуль-тати: у 13 ((22,41±3,50) %) пацієн-тів виявлено продовження хво-роби. У 2 ((3,45±1,50) %) хворихзафіксований метастатичний пле-врит, при цьому середній часовийінтервал становив 14,93 міс. Ме-тастази в кістки спостерігалисяу 4 ((6,9±2,3) %) хворих через20,07 міс., метастази в печінку— в 1 ((1,72±1,30) %) хворої, усередньому через 2 роки, внут-рішньошкірні метастази — у 3((5,17±1,20) %) хворих, при зна-ченні середнього часового ін-тервалу 13,7 міс. Продовженийріст пухлини виявлено у 2 ((3,45±±1,30) %) хворих, у середньомучерез 11,87 міс., метастази у го-ловний мозок — в 1 ((1,72±1,72) %)пацієнтки через 16,34 міс. з мо-менту завершення лікування.Усі пацієнтки з діагностова-

ним продовженням хворобиодержали паліативне симпто-матичне лікування.Розгляд випадків продовжен-

ня захворювання в зоні після-операційного рубця виявив такірезультати: у контрольній гру-пі середній строк метастазуван-ня — 11,87 міс.; тимчасом як удослідній групі середній строкдорівнював 19,5 міс.

¹ 1 (29) 2017 43

Медіанне значення виживан-ня для хворих дослідної групистановило 14,7 міс., для конт-рольної — 9,6 міс.

Обговоренняотриманих результатів

При порівнянні кривих вижи-вання для обох груп пацієнтоквиявлена статистично значущавідмінність (p<0,001 при вико-ристанні логрангового крите-рію з виправленням Йейтса).Установлено, що хворі, у якихдосягнуто повний або частко-вий ефект лікування за шкалоюRECIST, живуть довше післяпроведення селективної внут-рішньоартеріальної ПХТ. Пов-ний або частковий ефект зашкалою RECIST частіше заре-єстрований у пацієнтів дослід-ної групи, що дозволило досяг-ти в них кращих показників ви-живаності.Усі пацієнтки з виявленим

продовженням хвороби одер-жували паліативне хіміопро-меневе і гормональне лікуван-ня.Середня тривалість життя

хворих дослідної групи стано-вила (3,43±0,18) року, тимча-сом як у контрольній — (1,8±

±0,4) року, що значно перевер-шує статистичні дані вітчизня-них і зарубіжних авторів. Показ-ники загальної трирічної ви-живаності хворих дослідної гру-пи дорівнювали (59,9±4,5) %, ап’ятирічної — (43,1±5,5) %.У контрольній групі показ-

ники загальної три- і п’ятиріч-ної виживаності були вірогіднонижчими — (58,0±6,3) і (17,9±±8,4) % відповідно (рис. 1).

Висновки

1. Результати комплексноголікування місцево-розповсю-дженого раку молочної залозиз несприятливими факторамипрогнозу пухлинного ростуза розробленою методикою іззастосуванням комбінації вве-дення селективної внутріш-ньоартеріальної та внутрішньо-венної поліхіміотерапії у басей-ні внутрішньої грудної артерії упоєднанні з променевою і гор-мональною терапією перевер-шують результати стандарт-них програм лікування хворихна місцево-розповсюджені фор-ми раку молочної залози звиконанням мастектомії, про-веденням системної хіміоте-рапії.

2. Розроблена авторами ме-тодика може бути рекомендо-вана до широкого застосуванняу даної категорії хворих.


1. Аксель Е. М. Злокачественныеновообразования молочной железы:состояние онкологической помощи,заболеваемость и смертность / Е. М.Аксель // Маммология. – 2006. – № 1.– С. 9–13.

2. Рак в Україні, 2010–2011. Захво-рюваність, смертність, показникидіяльності онкологічної служби / заред. С. О. Шалімова // Бюлетень на-ціонального канцер-реєстру України.– К., 2012. – № 13. – 51 с.

3. Сєдаков І. Є. Морфологічні кри-терії діагностики, оцінка ефективностіі прогноз при комбінованому ліку-ванні місцево-поширеного первинно-неоперабельного раку молочної залози/ І. Є. Сєдаков // Український медичнийальманах. – 2004. – Т. 7, № 3. – С. 133–137.

4. Сєдаков І. Є. Селективна внут-рішньоартеріальна поліхіміотерапія вкомплексному лікуванні первинно-неоперабельного раку молочної зало-зи : автореф. дис. д-ра мед. наук : спец.14.01.07 «Онкологія» / І. Є. Сєдаков.– Донецьк, 2004. – 42 с.

5. Бондар Г. В. Первинно-неопера-бельний рак молочної залози / Г. В.Бондар, І. Є. Сєдаков, В. Г. Шлопов.– Донецьк : Каштан, 2005. – 348 с.

6. Тактика лечения больных сместно-распространенным раком мо-лочной железы / Н. Г. Семикоз, И. Е.Седаков, Д. В. Трухин [и др.] // Запо-рожский медицинский журнал. – 2004.– № 3. – С. 115–117.

7. Сєдаков І. Є. Місцево-пошире-ний, первинно-неоперабельний ракмолочної залози: патоморфологічнаоцінка ефективності комбінованоголікування / І. Є. Сєдаков // Медико-соціальні проблеми сім’ї. – 2003. – Т. 8,№ 4. – С. 55–61.

8. Merrick H. W. Intraopertive radia-tion therapy for breast cancer / H. W.Merrick 3rd, E. Hager, R. R. Jr. Dobel-bower // Surg Oncol Clin N Am. – 2003,Oct. – Vol. 12 (4). – P. 1065–1078.

9. Meric-Bernstam F. Breast conser-vation in breast cancer: surgical and ad-juvant considerations / F. Meric-Bern-stam // Curr Opin Obstet Gynecol. –2004, Feb. – Vol. 16 (1). – P. 31–36.


100

90

80

70

60

50

40

30

20

10

1

2

89,10

100,00

71,90

84,30

58,00

59,90

45,80

51,50

17,90

43,10

1 2 3 4 5Рік спостереження

Виживаність, %

Рис. 1. Динаміка показників п’ятирічної кумулятивної виживаностізалежно від проведеного лікування: 1 — пацієнти, що одержували од-ночасно внутрішньоартеріальну і внутрішньовенну поліхіміотерапію;2 — пацієнти, що одержували тільки внутрішньовенну поліхіміотерапію


УДК 618.19-006.6-08В. Г. Дубініна, О. В. Бондар, І. Л. МаланченкоШЛЯХИ ПОКРАЩАННЯ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ

НА МІСЦЕВО-РОЗПОВСЮДЖЕНИЙ РАК МОЛОЧНОЇЗАЛОЗИ

В основу проведеного дослідження були покладені дані про279 хворих з місцево-розповсюдженими формами раку мо-лочної залози і несприятливими прогностичними чинника-ми, із стадіями T4N0-2M0, лікування яким було проведенев Донецькому обласному протипухлинному центрі та Уні-верситетській клініці Одеського національного медичногоуніверситету за період з 2000–2014 рр.

Представлений спосіб лікування хворих на місцево-роз-повсюджений рак молочної залози, що полягає у прове-денні комплексного лікування з використанням двохшляхів одночасного введення ПХТ — селективного і сис-темного. Отримані результати лікування продемонструва-ли значну перевагу порівняно із застосуванням традицій-них методів уведення препаратів для лікування даної па-тології.

Ключові слова: місцево-розповсюджений рак молочноїзалози, комплексне лікування.

UDC 618.19-006.6-08V. G. Dubinina, О. V. Bondar, I. L. MalanchenkoTHE WAYS TO OPTIMIZE THE TREATMENT OF

PATIENTS WITH REGIONAL BREAST CANCERThe basis for this research was the data about 279 patients

with regional forms of breast cancer and unfavorable predic-tive factors with stages T4N0-2M0, who were treated at Donet-sk Regional Antitumor Center and University Clinic of Odes-sa in 2000–2014.

The results from complex treatment of regional breast can-cer with unfavorable factors for prognosis of tumor growth dueto developed methodology using the combination of introduc-tion of selective intra-arterial and intravenous polychemother-apy in the basin of internal mammary artery in conjunctionwith radiological and hormonal therapy exceed the results fromstandard programs for treatment of patients with regionalforms of breast cancer with performance of mammectomy andsystemic chemotherapy.

The methodology, developed by authors, was recommend-ed for wide application in such category of patients.

Key words: regional breast cancer, complex treatment, in-tra-arterial introduction, internal mammary artery.

Вірус імунодефіциту людини,або ВІЛ-інфекція, та віруснігепатити В і С мають загальнішляхи передачі та поширюють-ся в тих самих групах населен-ня. Вірусні гепатити, разом ізВІЛ-інфекцією, — одна з най-актуальніших проблем сучасноїмедицини. Останніми рокаминеухильно зростає інтерес уче-них до проблеми вірусного ге-патиту С. Це пов’язано як із сут-тєвим зростанням кількості ін-фікованих цим вірусом — що-року заражається кілька міль-йонів чоловік, з високою часто-тою хронізації (за різними да-ними, від 70 до 90 %), так і з від-сутністю ефективних методівпрофілактики й лікування [1].Епідеміологічний нагляд за

ВІЛ-інфекцією включає обсте-ження ВІЛ-інфікованих осіб нанаявність маркерів вірусів гепа-

титів В і С, що, як і вірус імуно-дефіциту, передаються від лю-дини до людини природними іштучними шляхами. Основни-ми групами ризику є наркома-ни, реципієнти трансфузій кро-ві та її препаратів; статевий шляхпередачі менш значущий: у чо-ловіків, які практикують секс ізчоловіками, ко-інфекція ВІЛ іхронічного вірусного гепатиту С(ХВГС) виявляється у 6–8 %. Ри-зик вертикальної передачі у ВІЛ-інфікованих матерів із ХВГСстановить 8 %, а порівняно зВІЛ-негативними — 6 %. Спів-відношення жовтушних і без-жовтушних форм ХВГС дорів-нює 6 : 1, що пояснює меншучастоту виявлення інфекції. Од-ночасне зараження ВІЛ + ХВГСзумовлює швидкий розвитокманіфестних форм ХВГС, ци-роз печінки розвивається утри-

чі швидше, що призводить долетального результату на 10 ро-ків раніше, ніж у пацієнтів зХВГС-моноінфекцією [2].Сьогодні недостатньо ви-

світлені питання розповсюдже-ності коморбідних гемоконтакт-них інфекційних захворюваньсеред пацієнтів, частоти вияв-лення змішаних варіантів гемо-контактних вірусних інфекційта їх епідемічної небезпеки припроведенні оперативних втру-чань. У літературі є лише роз-різнені відомості про системураннього виявлення поєднанихінфекційних захворювань із ге-моконтактним шляхом переда-чі у пацієнтів, способи знижен-ня ризику передачі збудникапри наданні допомоги пацієн-там із соматичною патологією,особливості перебігу, маркер-ної ідентифікації та ефекти стан-

УДК 616.981.21/.958.7:616-008.64

Л. А. Кравченко1, 2,П. Б. Антоненко1, д-р мед. наук, проф.

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ВІРУСНОГО ГЕПАТИТУ СУ ПОЄДНАННІ З ВІЛ-ІНФЕКЦІЄЮПІД ЧАС АНТИРЕТРОВІРУСНОЇ ТЕРАПІЇ1 Одеський національний медичний університет,2 КУ «Одеський обласний центр для ВІЛ-інфікованих дітей та молоді»

¹ 1 (29) 2017 45

дартної противірусної терапіїданої коморбідної патології,яка супроводжується інфекцій-ними захворюваннями, що ізумовило актуальність даної екс-периментальної роботи [3–5].Мета роботи — вивчення ос-

новних лабораторних особли-востей прояву і перебігу вірус-ного гепатиту С та ВІЛ-інфек-ції як мікст-патології під час ан-тиретровірусної терапії.


Для виконання цієї роботипроводилося клініко-лаборатор-не обстеження хворих із ВІЛ-інфекцією та ХВГС, що спосте-рігалися в Одеському обласно-му центрі з профілактики та бо-ротьби зі СНІДом у 2015–2016 рр.Усі хворі пройшли клінічне об-стеження, а також базисні ла-бораторні та інструментальнідослідження відповідно до стан-дартів обстеження хворих ізВІЛ-інфекцією. Були виділенітри основні клінічні групи:1) пацієнти з ХВГС — 41 осо-ба; 2) пацієнти з ВІЛ-інфекцією —58 осіб; 3) пацієнти з мікст-інфек-цією (ВІЛ + ХВГС) — 81 особа.Усі хворі з ВІЛ-інфекцією от-римували лікування препарата-ми алувія і калетра (лопінавір200 мг і ритонавір 50 мг) по2 таблетки двічі на день (800/200 мг) перорально протягомроку згідно з наказом МОЗ Ук-раїни № 92 від 24.02.2015 р. [6]Окрім антиретровірусної тера-пії, пацієнти не отримували жод-них інших препаратів.У всіх досліджених діагноз

ВІЛ-інфекції був підтвердженийвиявленням антитіл до ВІЛ ме-тодом імуноферментного аналі-зу (УФА) з використанням віт-чизняних та імпортних тест-систем — ДС (Genscrecn PlusHIV Ag/Ab), ImmunoComb II ів деких випадках методом іму-ноблотингу із застосуваннямрекомбінантних поліпептидів, ваналізах крові були виявленімаркери вірусних гепатитів. Та-кож було проведено комплекс-не обстеження, що включало ви-значення біохімічих, гематоло-

гічних, серологічних і вірусоло-гічних показників. Вірусне на-вантаження ВІЛ у ВІЛ-інфіко-ваних досліджували на автома-тичному аналізаторі Abbot m200 rt. Крім специфічних віру-сологічних досліджень, у паці-єнтів визначали кількість CD4+лімфоцитів як основного показ-ника стану імунітету при ВІЛ-інфекції за допомогою проточ-ної цитофлюориметрії з вико-ристанням моноклональних ан-титіл фірми “U-test” (США) наоднолазерній 4-кольоровій про-точній цитофлюориметрії Beck-man Coulter epics XL. Діагнозвірусного гепатиту С підтвер-джувався виявленням у сиро-ватці крові антитіл (Anti-HCV,HCV-IgG, HCV-IgM) до вірусугепатиту С (HCV) з викорис-танням тест-систем «Аквапаст»і «Діа-плюс». Також з’ясовува-ли генотип вірусів гепатиту Сметодом полімеразної ланцю-гової реакції (Real-Time PCR,аналізатор RotorGene, тест-система «АмпліСенс»).У пацієнтів досліджували

стандартні біохімічні показни-ки крові. Рівень загального бі-лірубіну визначався методомЕндрассіка — Клеггорна — Гро-фа, активність аланінамінотранс-ферази (АлАТ) і аспартатаміно-трансферази (АсАТ) — уніфі-кованим методом Райтмана —Френкеля в модифікації К. Г. Ка-летанакі та шляхом відновлен-ня пірувату до лактату лактат-дегідрогеназою відповідно, ак-тивність γ-глутамілтрансферази(ГГТ) — методом оцінюванняшвидкості утворення 3-карбок-си-4-нітроаніліну [7]. Тимоловапроба базується на тому, що си-роваткові γ-глобуліни і ліпопро-теїни осідають при рН 7,55 підвпливом тимолово-веронало-вого розчину. Залежно від кіль-кості і взаємного співвідношен-ня окремих білкових фракційвиникає помутніння, інтенсив-ність якого вимірюють турбіди-метрично [8]. Принцип методувизначення рівня альбумінів увенозній крові полягає в тому,що альбумін із бромкрезоловимзеленим у слабокислому середо-

вищі утворює забарвлений ком-плекс синього кольору, інтенсив-ність якого пропорційна кон-центрації альбуміну. Для визна-чення рівня глобулінів викори-стовували уніфікований методосадження карболовою кисло-тою — реакція Панді [9]. Ре-зультати дослідження обробле-ні із застосуванням статистич-ного пакета ліцензійної програ-ми “STATISTICA® for Windows6.0”, а також “SPSS 17.0”, “Mic-rosoft Excel 2003”. Для всіх ви-дів аналізу статистично значу-щими вважали відмінності прир<0,05.


Ми отримали такі показни-ки активності вірусної інфекціїв організмі хворих залежно відтого, чи була їм проведена ан-тиретровірусна терапія (до і піс-ля лікування), чи ні, та відпо-відно розподілили їх по групам(табл. 1). Установлено, що допочатку антиретровірусної те-рапії рівень СD4+ Т-лімфоцитіву ВІЛ-інфікованих достовірноне залежав від наявності абовідсутності ко-захворюванняХВГС. Водночас кількість СD4+у пацієнтів з ХВГС та ВІЛ-нега-тивним статусом була в 4,8 разу(р<0,001) і 5,4 разу (р<0,001) ви-щою щодо ВІЛ-інфікованих завідсутності або наявності ХВГСвідповідно. На початку і при за-вершенні антиретровірусної те-рапії вірусне навантаження ВІЛза наявності ко-захворюванняХВГС було в 2,5 рази (р<0,001)і 1,6 разу (р<0,001) вищим від-повідно, ніж за відсутності ура-ження печінки.На початку дослідження кон-

центрація альбуміну в плазмікрові у ВІЛ-позитивних хворих,а також тих, що хворіли виключ-но на ХВГС, перебувала в ме-жах норми (табл. 2). Водночаснаявність коморбідності (ВІЛ +ХВГС) супроводжувалася гіпо-альбумінемією, при цьому конце-нтрація альбуміну була на 31,9 %(р<0,05) і 43,3 % (р<0,001) ниж-чою за наявності монопатології— ВІЛ-позитивного статусу або


ХВГС відповідно. У ВІЛ-інфіко-ваних пацієнтів відсоток різнихфракцій сироваткових глобулі-нів — α1, α2, β і γ перебував умежах норми. Тоді як у хворихна ХВГС або хворих, що малиобидві патології, спостерігало-ся зниження частки α1-, α2- і β-глобулінів щодо норми і водно-час збільшення відсотка γ-гло-булінів порівняно з нормою. На-явність ко-захворюваності су-проводжувалася зменшеннямвідсотка α1-глобулінів на 62,3 %(р<0,001) і зростанням часткиγ-глобулінів на 80,6 % (р<0,05)щодо ВІЛ-інфікованих хворих;у хворих на ХВГС частка α1-гло-булінів була на 52,0 % (р<0,001)нижчою, ніж у ВІЛ-інфікованих.При ізольованому ВІЛ-пози-

тивному статусі рівні білірубі-ну прямого і непрямого, а такожїх співвідношення були в межахнорми. Проте у хворих на ХВГСнезалежно від ВІЛ-статусу від-бувалося збільшення рівнів не-прямого і особливо прямого бі-лірубіну, які значно перевищу-вали показники норми. Так, за

наявності ізольованого ХВГСрівні непрямого і прямого білі-рубіну перевищували аналогіч-ні показники ВІЛ-інфікованиху 2,1 разу (р<0,01) і 32,2 разу(р<0,001) відповідно; за наявно-сті коморбідності ВІЛ-інфек-ції та ХВГС указані показникибули в 2,5 рази (р<0,01) і 49,7 ра-зу (р<0,001) більшими порівня-но з ВІЛ-інфікованими без ура-ження печінки. При цьому пря-мий (нетоксичний) білірубін уВІЛ-інфікованих становив 24,9 %,у хворих на ХВГС — 81,8 %, занаявності ко-інфекції — 89,1 %.Активність маркерів цитолі-

зу гепатоцитів АлАТ і АсАТ пе-ревищувала показники норми вусіх трьох досліджених групах. Завираженістю активності АлАТ іАсАТ групи хворих розташува-лися так: ко-інфекція (ВІЛ +ХВГС) > ХВГС > ВІЛ-інфекція.Активність АлАТ і АсАТ у хво-рих із ко-інфекцією перевищу-вала максимальні показники у47,6 і 24,7 разу відповідно, у хво-рих на ХВГС — у 39,0 і 20,4 ра-зу відповідно, у ВІЛ-інфікова-

них — у 1,3 і 1,4 разу відповід-но. Також активність АлАТ іАсАТ у хворих із ко-інфекцієюпорівняно з ВІЛ-інфікованимибула вищою в 36,9 разу (р<0,001)і 17,7 разу (р<0,001); у хворих наХВГС — у 30,2 разу (р<0,001) і14,6 разу (р<0,001). АктивністьГГТ і показник тимолової про-би у ВІЛ-інфікованих перебувалив межах норми, водночас спосте-рігалося значне перевищеннянорми у хворих з ко-інфекцією— у 1,4 і 5,3 разу відповідно; занаявності ізольованого ХВГСрівень тимолової проби переви-щував норму в 4,0 разу. Актив-ність ГГТ і рівень тимоловоїпроби за умов ко-інфекції пере-вищували аналогічні показни-ки у хворих з ізольованою ВІЛ-інфекцією у 8,8 разу (р<0,001) і6,0 разу (р<0,001) відповідно; ухворих на ХВГС — у 4,7 разу(р<0,001) і 4,5 рази (р<0,001)відповідно. Також активністьГГТ у хворих з ко-інфекцією бу-ла на 86,6 % вищою, ніж у хво-рих на ХВГС із ВІЛ-негатив-ним статусом (р<0,001).

Таблиця 1Основні клініко-імунологічні показники обстежених груп пацієнтів

залежно від проведеної антиретровірусної терапії

Показник ХВГС, n=41 ВІЛ, n=58 ВІЛ + ХВГС, n=81

Стать:

Чоловіки, абс. (%) 25 (61) 38 (65) 41 (51)

Жінки, абс. (%) 16 (39) 20 (35) 40 (49)

Вік, років 26,0±1,8 23,0±1,3 24,0±1,1

Рівень СD4+ Т-лімфоцитів 654,00±23,76 135,00±9,23 121,00±7,89до антиретровірусної терапії, CI=-564,18…-473,82### CI=-572,94…-493,06###

клітин/мм3

Рівень СD4+ Т-лімфоцитів 379,00±28,15 196,00±15,32після антиретровірусної терапії, СІ=-352,42…-197,58### СІ=-512,19…-403,81###

клітин/мм3 СІ=185,31…302,69@ СІ=-242,13…-123,87***СІ=40,97…109,03@

Вірусне навантаження ВІЛ — 29 450±2845 74 600±6812до антиретровірусної терапії, СІ=-61 779,00…-28 521,00###

копії/мл

Вірусне навантаження ВІЛ — 79±6 128±11після антиретровірусної терапії, CI=-23 735,06…35 006,94@ СІ=-76,62…-21,38###

копії/мл СІ=-61 018,95…87 925,05@

Вірусне навантаження ХВГС, 48 670±3654 — 59 000±4279копії/мл

Примітка. У табл. 1–3: @ — p<0,001 порівняно з аналогічним показником до лікування; * — p<0,05, ** — p<0,01,*** — p<0,001 порівняно з групою ВІЛ-інфікованих; # — p<0,05, ## — p<0,01, ### — p<0,001 порівняно з групою ХВГС.

¹ 1 (29) 2017 47

У результаті проведеної ан-тиретровірусної терапії відбу-лося зменшення вірусного наван-таження у ВІЛ-позитивних па-цієнтів у 372,8 разу (р<0,001) завідсутності ХВГС і в 582,8 разу(р<0,001) за наявності ко-інфек-ції. Водночас відбулося збіль-шення кількості СD4+ Т-лімфо-цитів у 2,8 разу (р<0,001) у ВІЛ-інфікованих і в 1,6 разу (р<0,001)у хворих із ко-інфекцією. Прицьому рівень СD4+ Т-лімфоци-тів при ізольованій ВІЛ-інфекціїстав близьким до рекомендовано-го ВООЗ рівня (400 клітин/мм3),при ко-інфекції указаний показ-ник залишався удвічі нижчимвід рекомендованого рівня.Після проведеної антиретро-

вірусної терапії у ВІЛ-інфікова-них, незалежно від наявностіабо відсутності ХВГС, спостері-галася тенденція до зростання

вмісту альбуміну, α- і β-глобу-лінів (табл. 3). У хворих з ко-інфекцією відбулося достовірнезростання вмісту α2-глобулінів на16,0 % (р<0,05) щодо початко-вого рівня. Водночас якщо уВІЛ-інфікованих спостерігала-ся тенденція до зростання част-ки γ-глобулінів, то у хворих ізко-інфекцією відзначалася зво-ротна тенденція — зменшеннявідсотка γ-глобулінів порівняноз вихідними показниками.Проведення курсу антирет-

ровірусної терапії дещо змен-шило рівень білірубіну як пря-мого, так і непрямого, а такожчастку прямого білірубіну (з 89,1до 83,8 %) щодо початковогорівня. У ВІЛ-позитивних безураження печінки спостеріга-лась обернена закономірністьзростання рівня білірубіну.Активність маркерів цитолізу

АлАТ і АсАТ у хворих з ко-інфекцією мала тенденцію дозниження, так само дещо знизи-лась активність маркера холе-стазу ГГТ, як і показник тимо-лової проби. Водночас у ВІЛ-інфікованих зміни печінковихпроб були різноспрямовані: ак-тивність АсАТ і ГГТ дещо зрос-ла, а рівень тимолової проби іАлАТ, навпаки, мали тенден-цію до зменшення.Результати показують, що

вираженість патологічних ме-таболічних змін у пацієнтів зХВГС у поєднанні з ВІЛ ви-ща порівняно і з ізольованоюВІЛ-інфекцією, і з ізольованимХВГС. Відомо, що альбумін —мультифункціональний білокплазми, що визначає її онкотич-ний тиск, зв’язується у ній з різ-ними молекулами, включаючилікарські препарати, має ан-

Таблиця 2Біохімічні показники печінкової функції у групах обстежених пацієнтів

при високому рівні віремії хронічного вірусного гепатиту С до антиретровірусної терапії, M±m

Показник

До лікування

ХВГС, n=41 ВІЛ, n=58 ВІЛ + ХВГС, n=81

Альбумін, г/л 40,15±6,52 48,22±5,14 27,36±3,19СІ=0,03…25,55*СІ=9,48…32,24###

α1-глобулін, % 2,01±0,13 4,19±0,49 1,58±0,11СІ=-3,36…-1,00### СІ=1,75…3,47***

α2-глобулін, % 6,77±1,48 8,11±2,02 5,02±0,99

β-глобуліни, % 8,36±1,69 9,87±1,98 5,88±1,85

γ-глобулін, % 29,89±4,45 19,47±4,52 35,16±4,81СІ=2,14…29,24*

Білірубін, мкМ/л:

прямий 102,35±17,85 3,18±0,68 158,18±19,38СІ=69,40…128,94### СІ=109,65…200,35***

непрямий 22,74±4,58 10,84±0,58 27,31±4,15СІ=4,15…19,65# СІ=6,71…26,23**

співвідношення прямий : непрямий 4,5 : 1 1 : 3,41 5,8 : 1

АлАТ, ОД/л 1636,18± 54,15±7,92 1997±185,74±98,19 CІ=1417,46…1746,60### СІ=1508,15…2377,55***

АсАТ, ОД/л 754,29±36,72 51,84±6,17 915,00±67,12СІ=639,59…765,31### СІ=705,81…1020,51***

ГГТ, Од/л 45,69±6,17 9,65±1,47 85,28±7,49СІ=-46,89…-25,19### СІ=16,98…62,20###

CI=57,94…93,32***

Тимолова проба, од. 16,12±2,13 3,55±0,86 21,23±2,95СІ=-16,66…-8,48### СІ=10,63…24,73***


тиоксидантну, антиагрегантну,нейропротекторну активність[10].Концентрація альбуміну в

плазмі крові є важливим про-гностичним фактором захворю-ваності та летальності щодо ба-гатьох захворювань. Під часзахворювань печінки (хронічнігепатити, цироз) у ній спосте-рігається зменшення синтезуальбуміну, що призводить дорозвитку гіпоальбумінемії [10].Здійснюють транспорт ліпідів,гормонів, мікроелементів α- і β-глобуліни. Отже, зменшення рів-ня альбумінів, α- і β-глобулі-нів у хворих на ХВГС, особли-во за наявності позитивногоВІЛ-статусу, свідчить про пору-шення у них білок-синтезуючоїфункції печінки. З другого боку,

зростання вмісту γ-глобулініву пацієнтів з ХВГС, особливоу поєднанні з ВІЛ ко-інфекцією,вказує на наявність запальногопроцесу інфекційного ґенезу.Також у хворих на ХВГС спо-стерігається зниження детокси-куючої функції печінки (підви-щений вміст білірубіну, тимоло-вої проби), відзначаються про-цеси цитолізу гепатоцитів (ви-сока активність АлАТ, АсАТ) іхолестазу (підвищена активністьГГТ). Найчастіше ці явища бу-ли виражені у хворих з поєд-нанням вірусного гепатиту С іВІЛ-інфекції.Проведення курсу антирет-

ровірусної терапії значно зни-жувало рівень вірусного наван-таження ВІЛ і значно підвищу-вало рівень СD4+ Т-лімфоцитів

у периферичній крові, причомунаявність супровідної патологіїХВГС погіршувала ефективністьантиретровірусної терапії. На-прикінці антиретровірусноголікування спостерігалася тен-денція до поліпшення білково-синтезуючої функції печінки (під-вищення вмісту сироваток аль-буміну, α- і β-глобулінів), змен-шення інтенсивності інфек-ційно-запального процесу (зни-ження γ-глобулінів), поліпшен-ня детоксикуючої функції пе-чінки (зниження білірубіну ітимолової проби), зменшенняпроцесів цитолізу і холестазу(АлАТ, АсАТ, ГГТ). Найбільшінтенсивно ці явища спостері-галися за наявності ко-інфек-ції, можливо, це пов’язано з ви-хідним більш тяжким станомхворих із ко-інфекцією порів-няно з ізольованою ВІЛ-інфек-цією.

Висновки

1. У хворих на ХВГС відзна-чаються виражені порушеннябілково-синтезуючої, детокси-куючої функцій печінки, а такожявища цитолізу і холестазу, особ-ливо при поєднанні з ВІЛ-інфек-цією. У ВІЛ-інфікованих паці-єнтів без ХВГС функція печін-ки не ушкоджена.

2. Проведення курсу анти-ретровірусної терапії значнознижувало рівень вірусного на-вантаження ВІЛ і значно підви-щувало рівень СD4+ Т-лімфо-цитів у ВІЛ-інфікованих, водно-час наявність супровідного ХВГСпогіршувала ефективність ан-тиретровірусної терапії.

3. Завершення курсу анти-ретровірусної терапії дещо по-ліпшувало детоксикуючу, біл-ково-синтезуючу функції печін-ки, мало тенденцію до гальму-вання процесів цитолізу і холе-стазу у хворих з ко-інфекцієюХВГС і ВІЛ.


1. Human Leukocyte Antigen-E Al-leles are Associated with Hepatitis C Vi-rus, Torque Teno Virus, and Toxoplas-ma Co-infections but are not Associatedwith Hepatitis B Virus, Hepatitis D Vi-rus, and GB Virus C Co-infections in

Примітка. * — р<0,05 порівняно з групою пацієнтів із ВІЛ-інфекцією.

Таблиця 3Біохімічні показники печінкової функції в групах обстежених

пацієнтів при високому рівні віремії хронічного вірусного гепатиту Спісля антиретровірусної терапії, М±m

Показник

Після лікування

ВІЛ, n=58 ВІЛ + ХВГС, n=81

Альбумін, г/л 50,14±7,43 30,23±5,81СІ=-38,32..-1,50*

α1-глобулін, % 5,22±0,45 1,88±0,09СІ=-4,30…-2,12### СІ=-4,12…-2,56***

α2-глобулін, % 8,96±1,12 5,84±1,02СІ=-6,15…-0,09*СІ=0,02 …0,58@

β-глобуліни, % 11,24±2,64 6,47±1,37

γ-глобулін, % 21,64±3,42 33,56±5,78

Білірубін, мкМ/л:

прямий 3,43±0,14 134,69±25,97CI=69,20...128,64### СІ=70,51…192,01***

непрямий 11,57±0,08 25,92±3,18CI=3,54...18,80## СІ=6,91…21,79***

співвідношення 1 : 3,4 5,2 : 1прямий : непрямий

АлАТ, ОД/л 56,38±5,86 1912±101,12CI=1415,72…1743,88### СІ=1618,87…2092,37***

АсАТ, ОД/л 49,77±4,88 882±41,52CI=642,30...766,74### СІ=734,76…929,70***

ГГТ, ОД/л 9,11±1,12 73,31±9,38CI=25,97...47,19### CI=42,18...86,22***

Тимолова проба, 3,81±0,75### 18,28±2,15***од. CI=-16,28...-8,34 CI=9,29...19,65

¹ 1 (29) 2017 49

Human Immunodeficiency Virus Pa-tients / A. A. Prasetyo, R. Dharmawan,I. Raharjo [et al.] // J Glob Infect Dis. –2016. – N 8 (2). – Р. 75–81.

2. Depression in HIV and HCV co-infected patients: a systematic review andmeta-analysis / R. Fialho, M. Pereira,J. Rusted [et al.] // Psychol Health Med.– 2017. – N 19. – Р. 1–16.

3. Higher CD163 levels are associat-ed with insulin resistance in hepatitis Cvirus-infected and HIV-infected adults /M. Reid, Y. Ma, R. Scherzer [et al.] //AIDS. – 2017. – N 31 (3). – Р. 385–393.

4. Clinical and demographic factorsassociated with low viral load in earlyuntreated HIV infection in the INSIGHTStrategic Timing of AntiRetroviral Treat-ment (START) trial / M. G. Law,A. Achhra, S. G. Deeks [et al.] // HIVMed. – 2015. – N 16 (1). – Р. 37–45.

5. Effects of Therapy with Maravirocon the Carotid Intima Media Thicknessin HIV-1/HCV Co-infected Patients/ P. Maggi, G. Bruno, F. Perilli [et al.] //In Vivo. – 2017. – N 31 (1). – Р. 125–131.

6. Наказ МОЗ України № 92 від24.02.2015 // Уніфікований клінічнийпротокол первинної, вторинної (спе-ціалізованої) та третинної (високоспе-ціалізованої) медичної допомоги дітям/ О. Г. Єщенко, М. К. Хобзей, О. М.Ліщишина [та ін.]. – К., 2015. – C. 4–5(Нормативні директивні правові доку-менти).

7. Колб В. Г. Справочник по кли-нической химии / В. Г. Колб, В. С. Ка-мышникова. – Минск : Беларусь, 1982.– 366 с.

8. Лабораторные методы исследо-вания в клинике : справочник / В. В.Меньшиков, Л. Н. Делекторская, Р. П.

Золотницкая [и др.] ; под ред. В. В.Меньшикова. – М. : Медицина, 1987.– 368 с.

9. Overview of albumin and its puri-fication methods / Ramin Raoufinia, AliMota, Neda Keyhanvar [et al.] // Ad-vanced Pharmaceutical Bulletin. – 2016.– Vol. 6, N 4. – P. 495–507.

10. Levitt David G. Human serumalbumin homeostasis: a new look at theroles of synthesis, catabolism, renaland gastrointestinal excretion, and theclinical value of serum albumin meas-urements / David G. Levitt, Michael D.Levitt // International Journal of Gen-eral Medicine. – 2016. – N 9. – P. 229–255.


Аденоміоз (АД) — це доб-роякісний патологічний про-цес, який характеризується по-явою в міометрії епітеліальних(залозистих) і стромальних еле-

ментів ендометріального похо-дження.Перший випадок АД описа-

ний Carl von Rokitansky у 1860 р.у вигляді залоз ендометрія в міо-

метрії та названий «цистосар-кома залоз матки», а пізніше —«аденоміомою». Проте пошуклітератури вказує на окремі ви-падки, представлені німецьким

УДК 618.145-007.415-053.87-076/078

В. О. Ситнікова, д-р мед. наук, проф.,Л. Г. Роша, канд. мед. наук, доц.,Г. Ю. Гончаренко

ІМУНОГІСТОХІМІЧНА АКТИВНІСТЬПРОГЕСТЕРОНОВИХ РЕЦЕПТОРІВЕУТОПІЧНОГО І ЕКТОПІЧНОГО ЕНДОМЕТРІЯЗА НАЯВНОСТІ АДЕНОМІОЗУ В ПОСТМЕНОПАУЗІОдеський національний медичний університет

УДК 616.981.21/.958.7:616-008.64Л. А. Кравченко, П. Б. АнтоненкоОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ВІРУСНОГО ГЕПАТИ-

ТУ С У ПОЄДНАННІ З ВІЛ-ІНФЕКЦІЄЮ ПІД ЧАСАНТИРЕТРОВІРУСНОЇ ТЕРАПІЇ

У хворих на хронічний вірусний гепатит С (ХВГС)відзначаються порушення білково-синтезуючої, детоксику-ючої функцій печінки, а також явища цитолізу і холестазу,особливо у разі поєднання з ВІЛ-інфекцією. У ВІЛ-інфіко-ваних пацієнтів без ХВГС функція печінки є неушкодже-ною. Проведення курсу антиретровірусної терапії лопіна-віром і ритонавіром значно знижувало рівень вірусногонавантаження ВІЛ і значно підвищувало рівень СD4+Т-лімфоцитів у ВІЛ-інфікованих, водночас наявність супро-відною ХВГС погіршувала ефективність антиретровірусноїтерапії. Проведення курсу антиретровірусної терапії дещополіпшувало детоксикуючу, білково-синтезуючу функціїпечінки, мало тенденцію до гальмування процесів цитолі-зу і холестазу у хворих із ко-інфекцією ХВГС і ВІЛ.

Ключові слова: ВІЛ-інфекція, вірусний гепатит С, ан-тиретровірусна терапія, печінка.

UDC 616.981.21/.958.7:616-008.64L. A. Kravchenko, P. B. AntonenkoPECULIARITIES OF VIRAL HEPATITIS C IN COM-

BINATION WITH HIV INFECTION UNDER ANTI-RETROVIRAL THERAPY

In the patients with chronic viral hepatitis C (CVHC) dif-ferent disturbances of the protein-synthesizing and detoxica-tion hepatic functions as well as the symptoms of cytolysis andcholestasis, especially when combined with HIV infection, havebeen observed. In the HIV-infected patients without CVHC thehepatic function was intact. The course of antiretroviral thera-py by lopinavir and ritonavir has significantly reduced the lev-el of HIV-viral loading and significantly increased the level ofCD4 + T-cells in HIV-infected, while the presence of concomi-tant CVHC worsened the effectiveness of antiretroviral thera-py. The course of antiretroviral treatment slightly improveddetoxication and protein-synthesizing hepatic functions; alsoit has a tendency to inhibit the cytolysis and cholestasis proc-esses in the patients with HIV and CVHC co-infection.

Key words: HIV-infection, viral hepatitis C, antiretroviraltherapy, liver.


лікарем Daniel Schron у 1690 р.,що за описом схожі на ендомет-ріоз і АД [6; 7].Незважаючи на давність від-

криття даного захворювання,проблема АД і досі актуальна[3]. Не існує однозначної думкищодо лікування цієї хвороби.У терапії внутрішнього ендомет-ріозу застосовують два спосо-би: хірургічне видалення вог-нищ ендометріоїдних гетерото-пій і призначення замісної гор-мональної терапії [6]. Гормо-нальна терапія захворювання вкожному конкретному випадкупроводиться індивідуально і за-лежить, у першу чергу, від чут-ливості ендометріоїдних вог-нищ до гормональних препара-тів. Ця чутливість фокусів АД,як і у випадках з іншими гормо-нально залежними захворюван-нями жіночої репродуктивноїсистеми (міома матки, гіперпла-стичні процеси ендометрія, дис-функції яєчників, мастопатії),зумовлена рівнем експресивноїактивності стероїдних рецеп-торів [6]. Особлива роль у тера-пії зазначеної патології нале-жить прогестинам і антипроге-стинам. Диференціальний під-хід до застосування цих препа-ратів визначається специфічни-ми прогестероновими (PR) ре-цепторами. Відомо, що внутріш-ній ендометріоз не має віко-вих обмежень і часто супро-воджується гіперпластичнимипроцесами ендометрія [1; 6].Постає питання: як поводятьсебе PR-рецептори у вогнищахАД у постменопаузі, коли гор-мональний фон має згасати?Метою роботи є визначення

імуногістохімічної активностіпрогестеронових рецепторівеу- і ектопічного ендометрія занаявності аденоміозу в пост-менопаузі.


Матеріалом для досліджен-ня слугував операційний мате-ріал (видалені матки) від 30 па-цієнток (51–73 роки) з АД за

наявності фонової патології (ен-дометріоїдна аденокарциноматіла матки (АДКЕ) та гіперпла-зія ендометрія (ГПЕ)) або безтакої, які перебували на ліку-ванні в Центрі відновної та ре-конструктивної медицини (Уні-верситетська клініка) Одесько-го національного медичного уні-верситету (ОНМедУ). Критеріївідбору: відсутність менструаціїпонад 12 міс. (постменопауза) івстановлений клінічний діагнозАД. Пацієнток поділили на тригрупи: І — 10 жінок з АД тапростою неатиповою ГПЕ; ІІ —10 жінок з АД і аденокарцино-мою тіла матки; ІІІ (контроль-на група) — 10 жінок із вікови-ми змінами й АД.Фрагменти матеріалу, що до-

сліджували, фіксували в 10 %нейтральному формаліні pH 7.0протягом 24 год при температу-рі 37 °С. Надалі обробку здійс-нювали за стандартною загаль-ноприйнятою уніфікованою ме-тодикою. Вивчали гістологічніпрепарати на мікроскопі LeicaDM750 із фотовідеовиходом,камерою (5 мегапікселів).Здійснювали імуногістохіміч-

не дослідження (ІГХ) для вста-новлення стану рецепторногоапарату до маркерів РR у жінок зАД за наявності або відсутностіфонової патології у постменопа-узі. Блоки для ІГХ виготовляли заметодикою Tissue Microarray [8].Проводилась імуногістохі-

мічна реакція з використанняммоноклональних мишачих PR-антитіл. У кожній серії ІГХ ви-конувалися внутрішній і зов-нішній контроль. Після ІГХ зрі-зи забарвлювали гематоксилі-ном і вміщували під покривні

скельця. Імуногістохімічне до-слідження полягало в якісномута кількісному оцінюванні спе-цифічного забарвлення клітинзалоз і строми у вигляді інтен-сивного коричневого забарв-лення ядер залозистого епітеліюй епітеліальних клітин строми.Експресію маркерів PR оціню-вали за бальною системою ме-тоду суцільного забарвлення длявизначення РR-статусу за D. C.Allred et al. (1998) [7] (табл. 1).Загальний бал вираховували

шляхом додавання бала забарв-лення до бала інтенсивності. Балвід 0–2 вважався РR-негативним,бал від 3 і вище — РR-позитив-ним. Максимальний бал — 8.Загальностатистичний аналіз

здійснювали за допомогою стан-дартних методів математико-статистичного опрацювання звикористанням програмного за-безпечення MS Office Excel. Ви-конано обчислення середніх зна-чень, похибки середніх значень.Для порівняння параметричнихданих використано метод парно-го критерію Стьюдента, достовір-ність визначалася при р<0,05.


Під час вивчення рівня актив-ності PR-рецепторів за ступе-нем забарвлення встановлено,що для всіх випадків оцінки за-лозистого компонента еутопіч-ного ендометрія переважав бал«5», про що свідчить значнакількість забарвлених у корич-невий колір ядер в епітелії залоз(рис. 1). Як наслідок, для зало-зистого компонента еутопічно-го ендометрія характерні висо-кі середні показники забарвле-

Таблиця 1Бальна система оцінювання суцільного забарвлення

Інтенсивність Забарвлення

0 = немає (0) — немає забарвлених клітин1 = слабка (1) — кількість забарвлених клітин менше ніж 1/100

2 = проміжна (2) — кількість забарвлених клітин від 1/100 до 1/10

3 = сильна (3) — кількість забарвлених клітин від 1/10 до 1/3(4) — кількість забарвлених клітин від 1/3 до 2/3

(5) — кількість забарвлених клітин понад 2/3

¹ 1 (29) 2017 51

ності PR-рецепторів (табл. 2).Просліджується така закономір-ність: для випадків простої не-атипової ГПЕ характерні мак-симальні бали інтенсивності тазабарвлення, відповідно «3» і«5», з поступовим зниженням цихпоказників до комплексної ати-пової ГПЕ.Для ІІ групи властиве збіль-

шення зазначених показниківвідповідно до зростання ступе-ня диференціації АДКЕ. Так, уІІ групі у випадках з низькоди-ференційованою АДКЕ оцінкиінтенсивності та забарвленнязалозистого епітелію становили«1» і «2» відповідно, клітинистроми за відповідними харак-теристиками оцінені у «0» ба-лів. Водночас у випадках з ви-сокодиференційованою АДКЕдосліджувані показники булинайвищі. Отримані результатизбігаються з даними інших до-слідників: максимально висо-кий вміст РR спостерігаєтьсяпри простій ГПЕ, а його зни-ження — при комплексній ГПЕй АДКЕ [2; 9].Є інша думка: найвищий рі-

вень експресії рецепторів клітинзалозистого компонента вияв-ляється при АДКЕ з поступо-вим зменшенням цього показ-ника у напрямі підвищення ди-ференціації клітин, відповідно— до простої ГПЕ [9]. Відомо,що ступінь експресії PR у АДКЕвпливає не тільки на чутливістьпатологічних вогнищ до гормо-нальної терапії, а й на перебіг

самого процесу (ризик поши-рення метастазів та рецидивуАДКЕ). За наявності пухлин,які не мають PR-рецепторів,метастазування АДКЕ у реґіо-нарні лімфовузли спостеріга-ється значно частіше, ніж приPR-позитивних пухлинах [2; 5].Для строми еутопічного ен-

дометрія оцінка рівня забарв-леності строми становила «4» у13 випадках щодо всіх дослі-джуваних жінок, серед яких бу-ли переважно пацієнти І і ІІгруп. При порівнянні середніхпоказників інтенсивності та за-барвленості залозистого і стро-мального компонентів еутопіч-

ного ендометрія достовірних від-мінностей не виявлено (р<0,05;див. табл. 2). Отримані резуль-тати не збігаються з тверджен-нями окремих науковців пронаявність у клітинах стромивідносно більшої кількості PRнезалежно від стану ендомет-рія [2].Достовірних відмінностей

між середніми показникамирівнів інтенсивності та забарв-лення залозистих і стромальнихклітин ендометріоїдних гетеро-топій як між самими групами,так і між досліджуваними компо-нентами не встановлено (табл. 3;рис. 2, 3). Варто звернути увагу

Рис. 1. Ендометріоїдна карци-нома ендометрія G1 у жінки 70 ро-ків. Оцінка для залоз — 3+++ у100 %; для строми — 3+++ у 65 %;імуногістохімічна реакція з анти-тілами до прогестерону. × 400

Таблиця 3Середні показники інтенсивності та забарвлення РR-рецепторів

в ектопічному ендометрії, М±m, бали

Група

Залозистий компонент Стромальний компонент

Інтенсивність Забарвлення Інтенсивність Забарвлення

І, n=10 2,25±0,55 3,75±1,09 2,00±0,47 4,25±0,55ІІ, n=10 2,20±0,65 3,60±1,10 2,00±0,61 3,40±1,04ІІІ, n=10 2,25±0,33 4,00±0,49 2,63±0,20 4,38±0,20

Таблиця 2Середні показники інтенсивності та забарвлення РR-рецепторів

в еутопічному ендометрії, М±m, бали

Група

Залозистий компонент Стромальний компонент

Інтенсивність Забарвлення Інтенсивність Забарвлення

І, n=10 2,40±0,27 4,60±0,27 2,80±0,22 4,20±0,42ІІ, n=10 2,56±0,26 4,56±0,36 2,67±0,35 4,00±0,56ІІІ, n=10 2,67±0,41 4,33±0,82 2,00±0,71 3,33±0,82

54,5

43,5

32,5

21,5

10,5

0

Рівень показників, бали

Рис. 2. Середні показники інтенсивності та забарвлення РR-рецеп-торів в еутопічному ендометрії та вогнищах аденоміозу, М±m, бали

Інтен- Забарв- Інтен- Забарв- Інтен- Забарв- Інтен- Забарв-сивність лення сивність лення сивність лення сивність лення

Залозистий Строма Залозистий Стромакомпонент компонент

Еутопічний ендометрій Ектопічний ендометрій

123123123123123123123123123123123123123

123123123123123123123123123123123123123123123123123123

123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123

123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123

1212121212121212121212121212

123123123123123123123123123123123123123123

121212121212121212121212121212121212121212

123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123

123123123123123123123123123123123123

123123123123123123123123123123123123123123123123

123123123123123123123123123123123123123123123123123123123

123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123

1212121212121212121212

123123123123123123123123123123123123123123123123123123

123123123123123123123123123123123123123123123123123123

123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123


на те, що у двох випадках за на-явності низькодиференційова-ної АДКЕ показники інтенсив-ності та забарвлення як залозис-того, так і стромального ком-понента, оцінки вогнищ АД до-рівнювали «0» балів.Проаналізувавши дані щодо

експресії PR клітин стромаль-ного і залозистого компонентівяк ектопічного, так і еутопічно-го ендометрія, достовірних від-хилень між досліджуваними по-казниками не виявлено (р<0,05),що не збігається з висновкамиінших дослідників. На думку де-яких науковців, у вогнищах ен-дометріоїдних гетеротопій рі-вень активності PR є значнонижчим порівняно з еутопіч-ним ендометрієм. Подібні ре-зультати підтверджені не тіль-ки ІГХ активності PR, а й ви-вченням експресії відповіднихгенів [1; 4]. У роботах іншихучених такі висновки не тількине знайшли свого підтверджен-ня, а й були висловлені зовсімпротилежні погляди: компонен-там ендометріоїдних гетерото-пій властиве переважання рівняекспресії PR над еутопічним ен-дометрієм [4].Переважна більшість робіт з

вивчення АД стосується жінокрепродуктивного і пременопау-зального віку. Певно, відмін-ності між результатами нашогодослідження та висновками ін-

ших науковців можна пояснитинавністю супровідної патологіїендометрія (гіперпластичні про-цеси ендометрія) і віковими змі-нами у наших пацієнток (пері-од постменопаузи).

Висновки

Установлено, що для АД упостменопаузі характерні та-кі імуногістохімічні особли-вості:

1. Високий рівень забарвле-ності PR-рецепторів для зало-зистого компонента еутопічно-го ендометрія.

2. Найвищі показники ін-тенсивності та забарвленнядля випадків простої неатипо-вої ГПЕ з поступовим знижен-ням до комплексної атиповоїГПЕ.

3. Зростання рівнів експресіїPR щодо зростання ступеня ди-ференціації АДКЕ.Перспективи подальших до-

сліджень полягають у порівнян-ні рівнів активності естрогено-вих і прогестеронових рецепто-рів в еутопічному ендометрії тавогнищах ендометріоїдних ге-теротопій у зазначеної катего-рії жінок.


1. Зотова О. А. Аденомиоз: про-гнозирование, клинико-анамнестиче-ские и молекулярно-генетические осо-бенности : автореф. дис… канд. мед.наук : 14.01.01 / О. А. Зотова. – К.,2013. – 30 с.

2. Иммуногистохимические кри-терии прогноза про раке эндометрия/ А. Л. Чернышова, Л. А. Коломиец,Н. В. Бочкарева [и др.] // Сибирскийонкологический журнал. – 2010. – № 1(37). – С. 80–84.

3. Медицинские и социальные ас-пекты генитального эндометриоза/ Л. В. Адамян, М. М. Сонова, Е. С.Тихонова [и др.] // Проблемы репро-дукции. – 2011. – № 6. – С. 78–81.

4. Мовтаева Х. Р. Клинико-морфо-логическая и иммуногистохимическаяхарактеристика эндометриоза : авто-

реф. дис. … канд. мед. наук : 14.03.02,14.01.01 / Х. Р. Мовтаева. – М., 2010.– 23 с.

5. Самсонова Е. А. Клиническоезначение иммуногистохимическогоопределения рецепторов стероидныхгормонов, НЕR2 и пролиферативнойактивности клеток в раке эндометрия :автореф. дис. … канд. мед. наук :14.00.04, 14.00.15 / Е. А. Самсонова. –СПб., 2004. – 28 с.

6. Эндометриоз: диагностика, ле-чение и реабилитация: федеральныеклинические рекомендации по веде-нию больных / Л. В. Адамян, Е. Н.Андреева, И. А. Аполихина [и др.]. –М., 2013. – 65 с.

7. Benagiano G. History of Adeno-myosis / G. Benagiano, I. Brosens // BestPractice & Research Clinical Obstetrics &Gynaecology. – 2006. – Vol. 20. – P. 449.

8. Catalog Products & Services. ABetter Path for Cancer Diagnostics. –2014. – 296 p.

9. Sex steroid hormone receptor ex-pression and cell proliferation in differ-ent forms of endometrial hyperplasia.Impact of the levonorgestrel-releasingintrauterine system / G. E. Chernukha,T. V. Shigoreva, O. A. Mogirevskaya [etal.] // Obstetrics and gynecology. – 2011.– № 6. – P. 64–69.


Рис. 3. Ділянка аденоміозу у жін-ки 63 років. Оцінка для залоз —3+++ у 100 %; для строми — 3+++у 55 %; імуногістохімічна реак-ція з антитілами до прогестерону.× 400

¹ 1 (29) 2017 53

УДК 618.145-007.415-053.87-076/078В. О. Ситнікова, Л. Г. Роша, Г. Ю. ГончаренкоІМУНОГІСТОХІМІЧНА АКТИВНІСТЬ ПРОГЕСТЕ-

РОНОВИХ РЕЦЕПТОРІВ ЕУТОПІЧНОГО І ЕКТОПІЧ-НОГО ЕНДОМЕТРІЯ ЗА НАЯВНОСТІ АДЕНОМІОЗУВ ПОСТМЕНОПАУЗІ

Установлено, що найвищі показники інтенсивності тазабарвлення характерні для випадків простої неатиповоїГПЕ з поступовим зниженням до комплексної атиповоїГПЕ. Виявлено зростання рівнів експресії PR-рецепторівщодо зростання ступеня диференціації АДКЕ. Показанавідсутність достовірних відмінностей (р<0,05) між рівнямиекспресії PR-рецепторів залозистого і стромального ком-понентів як у вогнищах ендометріоїдних гетеротопій, так ів еутопічному ендометрії.

Перспективи подальших досліджень полягають у порів-нянні рівнів активності естрогенових і прогестеронових ре-цепторів в еутопічному ендометрії та вогнищах ендомет-ріоїдних гетеротопій у зазначеної категорії жінок.

Ключові слова: аденоміоз, постменопауза, прогестеро-нові рецептори.

UDC 618.145-007.415-053.87-076/078V. O. Sytnikova, L. G. Rosha, G. Yu. GoncharenkoIMMUNOHISTOCHEMICAL ACTIVITY OF THE

PROGESTERONE RECEPTOR EUTOPIC AND ECTOP-IC ENDOMETRIUM IN ADENOMYOSIS IN POSTMENO-PAUSAL WOMEN

It was established that high intensity and color indices werecharacteristic of cases of simple nonatypical HP with a gradu-al decrease to the complex atypical HP. There was marked in-crease in the expression levels of PR-receptor in accordancewith the degree of ADCE differentiation. The absence of sig-nificant differences (p<0.05) was shown between the levels ofexpression of glandular and stromal components of PR-recep-tors in the foci of endometrioid heterotopias and in eutopic en-dometrium.

Prospects for future research are to compare the activitylevels of estrogen and progesteron eutopic receptors in the en-dometrium and in the foci of endometrioid heterotopias for thiscategory of women.

Key words: adenomyosis, postmenopause, progesterone re-ceptors.

У випусках журналу:

Фундаментальні проблеми медицини та біології Нові медико-біологічні технології Оригінальні дослідження Огляди Інформація, хроніка, ювілеї

Передплата приймаєтьсяу будь-якому передплатному

пункті


ДОСЯГНЕННЯ Á²ÎËÎÃ²̄ òà ÌÅÄÈÖÈÍÈ

Ïåðåäïëà÷óéòå³ ÷èòàéòåæóðíàë


ÍÍÍÍÍîâ³ ìåäèêîîâ³ ìåäèêîîâ³ ìåäèêîîâ³ ìåäèêîîâ³ ìåäèêî-----á³îëîã³÷í³ òåõíîëîã³¿á³îëîã³÷í³ òåõíîëîã³¿á³îëîã³÷í³ òåõíîëîã³¿á³îëîã³÷í³ òåõíîëîã³¿á³îëîã³÷í³ òåõíîëîã³¿

Найважливішим завданнямсучасної медичної освіти є ство-рення умов для розвитку у сту-дентів і курсантів компетенцій,стійких практичних навичок,здатності швидко приймати рі-шення, бездоганно виконуватиманіпуляції та втручання. Ниніці завдання розв’язуються за до-помогою симуляційних техно-логій [1; 2]. У навчальний про-цес впроваджується застосуван-ня численних фантомів, моде-лей, муляжів, тренажерів, вірту-альних симуляторів [3].Основними перевагами си-

муляційного навчання в меди-цині є отримання клінічного до-свіду у віртуальному середови-щі без ризику для пацієнта, мож-ливість об’єктивної оцінки до-сягнутого рівня майстерності,комфортні умови відпрацю-вання навички: необмеженістьу часі та кількості спроб вико-нати маніпуляцію, відсутністьстресового фактора, який вини-кає при перших самостійнихманіпуляціях у клінічних умо-вах [3–5]. Основний недолік си-муляційного навчання — до-сить висока вартість, що потре-бує розробки раціональних під-ходів до його застосування.Використання симуляційних

методів навчання в офтальмо-логії дає змогу скоротити три-валість опанування складнимихірургічними методиками, при-скорити курс навчання для до-сягнення хірургічної компетент-

ності, підвищити безпеку паці-єнтів [6–9]. Проте для макси-мально ефективного викорис-тання цих методів необхіднознати їх переваги та недоліки,чітко визначити доцільність іалгоритм їх застосування.Мета даної роботи — вивчи-

ти досвід застосування симуля-ційних методів навчання в оф-тальмології та зіставити його звласними напрацюваннями ка-федри.Найбільш необхідним в оф-

тальмології є впровадження ме-тодів симуляційного навчанняпри формуванні компетенцій діа-гностики стану очного дна, лі-кування катаракти, захворю-вань заднього відрізка очногояблука.Для відпрацювання навичок

прямої офтальмоскопії застосо-вують симулятор Eyesi direct(VRmagic, Mannheim, Німеччи-на), у якому для навчання вико-ристовується віртуальна реаль-ність [10], розроблений і впро-ваджується в практику апаратно-програмний комплекс для на-вчання офтальмоскопії у дітейгрудного віку [11]. Проте зали-шаються актуальними і більшпрості, дешеві симулятори, по-будовані на основі контейнера,який імітує очне яблуко, і змін-них фото патологічних картиночного дна [12]. Саме на основіостаннього принципу на ка-федрі офтальмології ОНМедУстворені симулятори патології

заднього відрізка ока. Апарат-ний комплекс складається змоделі очного яблука, наборуслайдів з офтальмоскопічноюкартиною очного дна в нормі таза умов патології, прямого оф-тальмоскопа. Симулятор Eyesidirect (VRmagic, Mannheim, Ні-меччина) створений для трену-вання непрямої офтальмоско-пії. Апарат допомагає відпра-цювати навички огляду пери-ферії очного дна [10]. Прилад,який застосовується на кафедріофтальмології ОНМедУ, ство-рений співробітниками кафед-ри, також дозволяє опануватитехнікою зворотної офтальмо-скопії, що потребує наявностідодаткової фундус-лінзи. Змінаположення очного протеза взазначеному комплексі дає змо-гу наочно демонструвати студен-там навички топографічної діа-гностики патології центрально-го та периферичного відділівсітківки.Окрім обладнання для діаг-

ностики патологічних змін оч-ного дна, лікування катаракти,створюються та вводяться у прак-тику використання симуляторидля імітації невідкладних станівв офтальмології [13], зокремамоделювання видалення сто-роннього тіла рогівки [14]; від-працювання методики місце-вої анестезії в офтальмології[15], техніки вітреоретинально-го оперативного втручання [16],техніки операцій при косоокос-

УДК 617.7

Н. А. Ульянова, д-р мед. наук, доц.,Л. В. Венгер, д-р мед. наук, проф.,В. А. Дроздін

ЗАСТОСУВАННЯ СИМУЛЯЦІЙНИХМЕТОДІВ НАВЧАННЯ В ОФТАЛЬМОЛОГІЇОдеський національний медичний університет

¹ 1 (29) 2017 55

ті в умовах Wet Lab [17; 18], ла-зерної ретинопексії [19], задньоїкапсулотомії [20].Метою застосування симу-

ляційних методик навчання припідготовці офтальмохірургів єскорочення термінів відпрацю-вання мікрохірургічних нави-чок, зменшення ризику усклад-нень при оперативному втру-чанні в клінічних умовах хірур-гами-початківцями. Одним знайбільш досконалих апаратівдля симуляційного навчанняфакоемульсифікації є Eyesi cata-ract simulator (VRmagic, Mann-heim, Німеччина). Комплекс пе-редбачає максимально набли-жене до реальності відтвореннямеханічних властивостей тка-нин, що надає змогу відпрацьо-вувати таку складну маніпуля-цію, як капсулорексис. Окрімкапсулорексису, обладнаннядозволяє відтворювати і відпра-цьовувати бімануальну техніку,тренування розколення ядра тайого подрібнення, гідродисекцію,імплантацію інтраокулярної лін-зи, іригацію, аспірацію [10]. За-стосування тренажерів вірту-альної реальності сприяє поліп-шенню оволодіння клінічнозначущими навичками хірургів,які не виконували ще самостій-них оперативних втручань абовиконали менш як 75 операцій[21]. Близькі за результатамидані, отримані в роботах A. S.Thomsen et al. (2017) і C. K. Lamet al. (2016), які оцінювали на-вички внутрішньокапсульноїнавігації, антитреморного трену-вання, внутрішньокапсульногоантитреморного тренування, бі-мануального тренування, кап-сулорексису, подрібнення ядракришталика із застосуваннямсимулятора Eyesi cataract simu-lator у досвідчених і недосвідче-них хірургів [22; 23].На окрему увагу заслуговує

відпрацювання на моделі нави-чок впевненої поведінки хірур-гів за умов розриву задньої кап-сули і втрати склоподібноготіла [24]. Ефективними вияви-лися симуляційні методики приудосконаленні мікрохірургічнихнавичок недомінантною рукою

хірурга при бімануальній техні-ці факоемульсифікації [25; 26].Альтернативою застосуван-

ня апаратних симуляційних ме-тодик є тренування в Wet Lab,коли катаракта відтворюєтьсяна видаленому оці тварини іззастосуванням різних методик(ін’єкції формаліну, мікрохви-льовий вплив) [27]. Такий методмає свої переваги та недоліки.Найбільш суттєвий недолік —необхідність дотримання сані-тарно-гігієнічних норм при ро-боті з біологічним матеріалом.У свою чергу, найбільш ваго-мою перевагою є максимальненаближення умов відпрацюван-ня навичок мікрохірургії ката-ракти до клінічних. Тому на ка-федрі офтальмології застосову-ється двоетапне відпрацюваннянавичок факоемульсифікації.На першому етапі резидентипрактично-тренувального кур-су відпрацьовують координа-цію дрібних рухів при біману-альній техніці оперування наапараті MicrovisTouch (Immer-siveTouch). Програмне забезпе-чення платформи дозволяє по-кроково, починаючи з симуля-ційних завдань, спрямованихна тренування координації ру-хів при роботі з бінокулярнимопераційним мікроскопом, від-працювати всі етапи факоемуль-сифікації катаракти, пов’язаніз розтинами оболонок ока, утому числі процедуру кругово-го безперервного капсулорекси-су. Після оволодіння цими на-вичками резидент переходитьдо етапу безпосередньої фако-емульсифікації на енуклійовано-му оці тварини. Слід зазначити,що в тренувальному центрі ка-федри офтальмології ОНМедУвикористовується повноціннафакомашина Alcon Everest (Al-con, США). При цьому резиден-ти мають можливість працюва-ти з матеріалом та обладнан-ням, максимально наближенимидо реальних операційних умов.Згідно з класифікацією за рів-

нем реалістичності, запропоно-ваною М. Д. Горшковим [4],розрізняють сім рівнів реалістич-ності: візуальний, тактильний,

реактивний, автоматизований,апаратний, інтерактивний таінтегрований. У відповідностідо наведеної класифікації, накафедрі офтальмології реалізо-ване застосування симуляцій-них методів до четвертого рів-ня включно, як на додиплом-ному, так і післядипломномуетапі навчання. Мета застосу-вання методів симуляційногонавчання на додипломному ета-пі — відпрацювання навичокпрямої та непрямої офтальмо-скопії, які є в програмі підготов-ки спеціалістів і магістрів. Напіслядипломному етапі, в інтер-натурі, увага зосереджена навідпрацюванні хірургічних на-вичок: базове відпрацюваннямоторики рухів, накладанняшвів на шкіру та кон’юнктиву,капсулорексис, виконання фа-коемульсифікації. Застосуванняметодів симуляційного навчан-ня дозволяє підвищити зацікав-леність студентів до предмета.

Висновки

Застосування методів симу-ляційного навчання в офталь-мології дозволяє створити умо-ви для стандартизованого від-працювання практичних нави-чок, зменшення термінів опану-вання мікрохірургічною техні-кою, зниження ризику для па-цієнтів. Опанування методамисимуляційного навчання в оф-тальмології має стати невід’єм-ною частиною підготовки ліка-рів-офтальмологів.


1. Запорожан В. М. Без інновацій-них методів навчання підготувати су-часного лікаря неможливо / В. М. За-порожан // Ваше здоров’я. – 2014. –№ 14/15. – С. 7.

2. Максименко С. Д. Роль симуля-ційних технологій у клінічному на-вчанні студентів, оцінювання резуль-татів навчання : метод. рекомендації /С. Д. Максименко, М. М. Філоненко.– К. : НМУ ім. О. О. Богомольця, 2012.– 11 с.

3. Simulation and its role in training/ Hoda Samia, Sadaf Khan, Justin Law-rence, Conor P. Delaney // Clin. ColonRectal Surg. – 2013. – Vol. 26, № 1. –Р. 47–55.


4. Симуляционное обучение в меди-цине / под ред. проф. А. А. Свистуно-ва ; сост. М. Д. Горшков. – М. : Изд-воПервого МГМУ им. И. М. Сеченова,2013. – 288 с.

5. Симуляційне навчання у меди-цині — складова частина у процесіпідготовки лікаря-спеціаліста / М. М.Корда, А. Г. Шульгай, С. Й. Запоро-жан, М. Ю. Кріцак // Медична освіта.– 2016. – № 4. – С. 17–20.

6. Liu E. Y. Canadian ophthalmicmicrosurgery course: an innovative spinon wet lab-based surgical education/ E. Y. Liu, B. Li, C. M. Hutnik // Can.J. Ophthalmol. – 2016. – Vol. 51, № 5. –Р. 315–320.

7. Meara D. J. Simulation in cranio-maxillofacial training / D. J. Meara,S. Coffey Zern // Curr. Opin. Otolaryn-gol. Head Neck Surg. – 2016. – Vol. 24,№ 4. – Р. 376–380.

8. Gillan S. N. Ophthalmic surgicalsimulation: a new era / S. N. Gillan,G. M. Saleh // JAMA Ophthalmol. –2013. – Vol. 131, № 12. – Р. 1623–1624.

9. Ahkee E. Y. Simulated eye surgery:the future of ophthalmologytraining? /E. Y. Ahkee, L. T. Lim // Medical Teacher.– 2016. – Vol. 38, № 3. – Р. 320–321.

10. Ophthalmology for undergraduateand postgraduate clinical education/ D. Shu Wei Ting, S. S. Khung PengSim, C. Wen Leng Yau [еt al.] // Int. J.Ophthalmol. – 2016. – Vol. 9, № 6. –Р. 920–924.

11. Бакуткин В. В. Виртуальныетехнологии обучения офтальмологииу детей грудного возраста / В. В. Ба-куткин, О. И. Чичев, Н. Р. Нугаева //Виртуальные технологии в медицине.– 2017. – № 1. – С. 12–13.

12. Evaluation of a tool to teachmedical students direct ophthalmosco-py / T. B. Hoeg, B. P. Sheth, D. S.Bragg, J. D. Kivlin // Wisconsin medi-

cal journal. – 2009. – Vol. 108, № 1. –Р. 24–26.

13. Phillips L. Addressing ophthal-mology education for newly matriculat-ed emergency medicine residents usinginnovative models / L. Phillips, L. Stack,R. J. Thurman // Simul. Healthc. – 2015.– Vol. 10, № 6. – Р. 381–385.

14. “Low-tech” simulation of cornealforeign body removal / K. Gallagher,P. F. Lin, A. Koukkoulli [et al.] // Can.J. Ophthalmol. – 2016. – Vol. 51, № 5. –Р. 386–389.

15. Evaluation of an ophthalmic an-esthesia simulation system for regionalblock training / B. Mukherjee, J. V. Ven-katakrishnan, B. George, M. Sivapra-kasam // Ophthalmology. – 2015. –Vol. 122, № 12. – Р. 2578–2580.

16. Vergman A. S. Virtual vitreoreti-nal surgery: validation of a training pro-gram / A. S. Vergman, A. H. Vesterga-ard, J. Grauslund // Acta ophthalmol. –2017. – Vol. 95, № 1. – Р. 60–65.

17. A novel method for teaching keysteps of strabismus surgery in the wet lab/ C. A. White, J. A. Wrzosek, D. A. Ches-nutt [et al.] // J AAPOS. – 2015. – Vol. 19,№ 5. – Р. 468–470.

18. Description and validation of astructured simulation curriculum for stra-bismus surgery / K. R. Gertsch, A. Kitz-mann, S. A. Larson [et al.] // J AAPOS. –2015. – Vol. 19, № 1. – Р. 3–5.

19. Moisseiev E. Simulation of laserretinopexy around retinal breaks for oph-thalmologist in training / E. Moisseiev,A. Loewenstein // Ophthalmologica. –2015. – Vol. 233, № 1. – Р. 51–55.

20. Moisseiev E. Simulation of neo-dymium: YAG posterior capsulotomy forophthalmologist in training / E. Moisseiev,A. Michaeli // J. Cataract Refract. Surg. –2014. – Vol. 40, № 2. – Р. 175–178.

21. Operating room performance im-proves after proficiency-based virtual re-

ality cataract surgery training / A. S.Thomsen, D. Bach-Holm, H. Kjaerbo [etal.] // Ophthalmology. – 2017. – Vol. 124,№ 4. – Р. 524–531.

22. High correlation between per-formance on a virtual-reality simulatorand real-life cataract surgery / A. S.Thomsen, P. Smith, Y. Subhi [et al.] //Acta ophthalmol. – 2017. – Vol. 95, № 3.– Р. 307–311.

23. Virtual phacoemulsification sur-gical simulation using visual guidanceand performance parameters as a feasi-ble proficiency assessment tool / C. K.Lam, K. Sundaraj, M. N. Sulaiman,F. A. Qamarruddin // BMC Ophthalmol.– 2016. – Vol. 16. – Р. 88.

24. Turnbull A. M. Confidence ofophthalmology specialist trainees in themanagement of posterior capsule ruptureand vitreous loss / A. M. Turnbull, S. C.Lash // Eye (Lond). – 2016. – Vol. 30,№ 7. – Р. 943–948.

25. Ophthalmic surgical simulation intraining dexterity in dominant and non-dominant hands: results from a pilot stu-dy / L. A. Gonzalez-Gonzalez, A. R.Payal, J. E. Gonzalez Monroy, M. K.Daly // J. Surg. Educ. – 2016. – Vol. 73,№ 4. – Р. 699–708.

26. Saleh S. Greater nondominanthand proficiency is not associated withenhanced simulated surgical performance/ S. Saleh, S. Uppal, V. Sharma // Can.J. Ophthalmol. – 2016. – Vol. 50, № 5. –Р. 350–353.

27. Porcine cataract creation usingformalin or microwave treatment for anophthalmology wet lab / R. W. Machuk,S. Arora, M. Kutzner, K. F. Damji //Can. J. Ophthalmol. – 2016. – Vol. 51,№ 4. – Р. 244–248.


УДК 617.7Н. А. Ульянова, Л. В. Венгер, В. А. ДроздінЗАСТОСУВАННЯ СИМУЛЯЦІЙНИХ МЕТОДІВ

НАВЧАННЯ В ОФТАЛЬМОЛОГІЇУ статті наведені дані про застосування симуляційних

методів навчання в офтальмології. Найбільш поширенимиє симуляційні методики засвоєння навичок діагностики па-тологічних змін очного дна, лікування катаракти, невід-кладних станів у офтальмології, техніки вітреоретинально-го оперативного втручання, лазерної ретинопексії, задньоїкапсулотомії. Використання методів симуляційного на-вчання в офтальмології дозволяє створити умови для стан-дартизованого відпрацювання практичних навичок, скоро-чення термінів опанування мікрохірургічною технікою,зменшення ризику для пацієнтів.

Ключові слова: офтальмологія, симуляційні методи на-вчання.

UDC 617.7N. A. Ulianova, L.V. Venger, V. A. DrozdinTHE USAGE OF SIMULATION TEACHING METH-

ODS IN OPHTHALMOLOGYIn a review of the literature there are presented data on the

use of simulation methods of training in ophthalmology. Themost common is the simulation technique of mastering skillsdiagnosis of pathological changes in fundus, treatment of cat-aract, emergency conditions in ophthalmology, vitreoretinalsurgery equipment, laser retinopexy, posterior capsulotomy.Application of simulation training in ophthalmology to createconditions for standardized practical skills, reducing term ofmastering microsurgical technique, to reduce the risk to pa-tients.

Key words: ophthalmology, medical simulation education.

¹ 1 (29) 2017 57

ÌÌÌÌÌåäè÷íà ³íôîðìàòèêàåäè÷íà ³íôîðìàòèêàåäè÷íà ³íôîðìàòèêàåäè÷íà ³íôîðìàòèêàåäè÷íà ³íôîðìàòèêà

Вступ

Прийняття рішення хірургомпід час оперативного втручан-ня є ключовим елементом йогоуспішного виконання. Форму-вання відповідної навички —вміння приймати коректні рі-шення — є не тільки наслідкомнабуття загального операцій-ного досвіду, але й чіткого ро-зуміння методології, яка знахо-диться в основі прийняття оп-тимального рішення. Також важ-ливо зазначити, що саме пев-ні компоненти хірургічного до-свіду впливають на формуван-ня здатності приймати внут-рішньоопераційні рішення. Сьо-годні актуальна така класи-фікація прийняття рішень: інтуї-тивна стратегія (визначена пі-знаванням), основана на певно-му сонмі правил; прийняття рі-шень шляхом порівняння клю-чових характеристик; креатив-на стратегія прийняття рішеньхірургом [2; 6; 9]. Подібна кла-сифікація необхідна при вивчен-ні процесу прийняття рішеньхірургом, а також при навчан-ні когнітивних навичок за умоввиконання оперативного втру-чання. Така вимога відповідаєсучасному виклику навчанняхірургів, який полягає у замініімерсійного навчання і звичноговикладання певного матеріалуза певний час на більш фор-малізоване, структуроване на-вчання за компетентніснимипрограмами навчання [11]. Та-кож подібне навчання компен-

сує певною мірою скороченнязагального часу навчання, якевідбувається при перебуванніхірурга в операційній.Відсутність досвіду прийнят-

тя рішень, як у цілому при надан-ні допомоги хірургічним хворим,так і в ситуації під час операції,має бути компенсована підви-щенням ефективності навчанняхірургами-експертами та від-працюванням структурованихпрактичних навичок у симульо-ваних ситуаціях. Очевидно, щодля здійснення подібного ком-пенсаційного підходу необхіднаідентифікація особливостей ко-гнітивної діяльності хірургів.Таким чином, важливою є

відповідь на питання: як при-ймають рішення хірурги за умовдефіциту часу, зростання ри-зиків для пацієнта, а також заумови виникнення як передба-чуваних, так і не прогнозованихпроблем під час надання хірур-гічної допомоги. Подібна си-туація має відношення не тількидо невідкладної хірургії, бо не-передбачувані обставини, якіпотребують прийняття нових рі-шень і/або змін плану наданнядопомоги, можуть і виникаютьу випадках планових хірургіч-них втручань.Відповідні дослідження осо-

бливостей прийняття рішень ухірургії стосуються в основно-му передопераційної підготов-ки пацієнта, зокрема розробкивідповідних алгоритмів надан-ня хірургічної допомоги [7; 10;11]. Дослідження ж питань при-

йняття рішень внутрішньоопе-раційно поодинокі й в основно-му сфокусовані на технічних ас-пектах виконання хірургічнихвтручань [5; 6] або на психо-фізіологічних особливостях са-мого хірурга [4; 8].Класична теорія прийняття

рішень, яка визначає правилаприйняття оптимальних рішень[6], базується в основному нарезультатах лабораторних до-сліджень, і хоча пропонує до-сить складні технології, їх прак-тично важко застосовувати вситуаціях, коли йдеться про до-сягнення визначеності за умовизначного дефіциту часу. Причо-му досягнення задовільного, ане оптимального або найкра-щого рішення та контролю проб-леми є першочерговим за подіб-них умов. Наприкінці ХХ ст. хі-рурги працювали зазвичай привисокому ризику та дефіциті ча-су, що зумовлювало швидкеприйняття рішень з максималь-ною акуратністю [9]. Врешті-решт подібний характер прий-няття рішень, як типове явище,був позначений як «природнеприйняття рішень», що означа-ло прийняття рішень в опера-ційному просторі, яке відпові-дало умовам наявності вогнюна ураження, літаючої платфор-ми або військовим командам[8]. Дослідники, яких було залуче-но до вивчення питань прийнят-тя рішень у хірургії, зазнача-ють, що прийняття рішень від-бувається за умов високого сту-пеня невизначеності, наявності

УДК 61:621.397.13.398

А. Б. Бузиновський

ЕФЕКТИВНІСТЬ РІШЕНЬУ ЛАПАРОСКОПІЧНІЙ ХІРУРГІЇЗАЛЕЖНО ВІД МЕТОДІВ ЇХ ПРИЙНЯТТЯОдеський національний медичний університет


неадекватної інформації, швид-кої зміни завдань, високого де-фіциту часу і ризику, а такожроботи в колективі та за умовдотримання регуляторних об-межень. Подібний набір факто-рів притаманний і іншим медич-ним спеціальностям, таким, на-приклад, як анестезіологія з ре-аніматологією [2; 3; 9].За умов динамічних змін се-

редовища застосовуються цик-ли, які включають збір інфор-мації з метою моніторингу си-туації, здійснення активних дій,а також повторну оцінку резуль-татів дій. Модель прийняття рі-шень представлена на рис. 1, якуможна застосувати для описуроботи хірурга. Хоча відповід-ність між новачками та досвід-ченими хірургами може бути пе-ребільшеною, для прийняттярішення хірургом з незначнимвласним досвідом безумовнезначення мають фактори наяв-ності ризику, дефіциту часу йобмежених ресурсів [2; 5]. Такимчином, модель поведінки хірур-га за подібних обставин вклю-чає дві основні стадії: 1) оцінкуситуації; 2) вибір плану дій.Оцінка ситуації. Когнітив-

ний моніторинг як компонентпроявів відповідних навичок узнайомій ситуації визначаєтьсятакож як «перцепція (сприйнят-тя) елементів оточення в данийчас та в даному просторі, розу-міння їх значення та проекціяна найближчу перспективу пла-ну відповідних дій» [8]. За умо-ви виникнення значних змін си-туації порівняно до її поточно-го розвитку (див. рис. 1) реалі-зується перший етап прийняттярішення. Цей етап включає ви-бір вірного натяку (підказки),формування із цих натяків пев-ного патерну (цілісної уявноїкартини) з наступним пошукому довгостроковій пам’яті анало-га відповідної проблеми [6]. Пев-ною мірою подібні елементи від-повідають процедурі вибору вір-ного діагнозу захворювання, алеза умови динамічної зміни ситуа-ції необхідне оцінювання три-валості часу, який є у розпоря-дженні для прийняття рішення,

та рівня поточного ризику [5].Причому динамічні зміни у хі-рургічній практиці можуть від-буватися надзвичайно швидко йінколи вимірюються секундами.Оцінка ситуації передбачає

відповідь на питання, яким чи-ном поточна ситуація — низкапоточних подій може змінюва-ти її в найближчій перспективі.Відповідь на поставлене питан-ня потребує значного рівня екс-пертного оцінювання. При цьо-му слід підкреслити, що у хірур-гічній практиці стан пацієнтаможе погіршуватися надзви-чайно швидко. Так, при незнач-ній за швидкістю, але стабіль-ній втраті крові у дитини про-тягом операційного втручанняможуть бути як наслідок відно-сно незначні зміни стану сис-теми гемодинаміки до моментувиникнення декомпенсації, якарозвивається надзвичайно швид-ко. І якщо незначні ознаки проб-леми, яка насувається, не будутьприйняті до уваги, невідворот-на катастрофа носитиме харак-тер «неочікуваності» [9].Окремій групі хірургів було

запропоновано провести по-вторну оцінку ситуацій (як ча-стина дослідження з питання

розробки рейтингової системинетехнічних навичок хірургів)[7]. Аналіз проведеного оціню-вання дозволяє визначити ком-поненти, які пов’язані з при-йняттям рішень [11]. Хірурги від-значають, що вони були озна-йомлені з подібними ситуація-ми раніше і протягом їх розвит-ку могли передбачати наступ-ні зміни, що дозволяло плану-вати дії (табл. 1). Визначенняпоточних і перспективних ризи-ків — основне завдання, яке ви-рішується за умов обмеженнячасового проміжку. Серед фак-торів, які впливають на діяль-ність хірурга — його оцінку си-туації, є стан пацієнта, персональ-ний рівень хірургічних техноло-гічних навичок, а також компе-тенція асистуючих медичнихпрацівників, комунікативністьз іншими членами хірургічноїслужби [2; 8; 9]. Подібна оцінкаризиків здійснюється на основівикористання моделей поточ-ної клінічної ситуації та відпо-відних втручань. У дослідженні[9] були проаналізовані 252 ла-пароскопічні травми жовчноїпротоки відповідно до принци-пів «візуального сприйняття,проведення оцінки з урахуван-

Креативна —створення новиххарактеристикпри незнайомій

ситуації

Визначення характеру ситуації

Визначення рівня ризику

Визначення часу, який є у розпорядженнідля розв’язання проблеми

Високий ризик,дефіцит часу

Варіаційний ризик,більше часудля рішень

Стратегія прийняття рішення

Інтуїтивна,основана

на попередньомудосвіді визначення

ситуаціїяк знайомої

Заснованана правилахта інструк-

ціях

Аналітична,порівняннярізниххаракте-ристик

Рис. 1. Двокрокова модель внутрішньоопераційного прийняттярішення хірургом (модифікована за R. Flin et al., 2007)

¹ 1 (29) 2017 59

ням помилки, яка є притаман-ною людському фактору», і ви-значено, що в основному помил-ки — результат невірного сприй-няття (тобто слабкої оцінки си-туації), а не результат проблемз навичками хірурга або техно-логією проведення відповідно-го аналізу. Важливість точноїоцінки ситуації для прийняттярішень хірургом також підтвер-джено в інших дослідженнях[5; 6], особливо коли йдеться провизначення показань до конвер-сії лапароскопічного втручан-ня у відкрите хірургічне втру-чання.Вибір напрямку здійснення

дій; стратегія прийняття рі-шень. На вибір рішення та пла-нування дій впливають такі фак-тори, як період часу, який є урозпорядженні хірурга, а такожрівень наявного ризику [2; 5].У табл. 2 наведено прикладивідповідних стратегічних підхо-дів до прийняття рішень.Інтуїтивний метод прий-

няття рішень є методом, в ос-нові якого лежить викликанепізнанням прийняття рішення[6]. При цьому розпізнаєтьсявідома для суб’єкта проблема,а також методи її розв’язанняв минулому, що викликає мит-тєве прийняття рішення, якенагадує попереднє, прийняте заподібних умов. Такий підхід пе-редбачає послідовність дій, якіє майже автоматичними, бобазуються на позитивному по-передньому досвіді з мінімаль-ними змінами впродовж їх сві-домого виконання. Зазначають,що, наприклад, анестезіологивикористовують даний метод то-му, що «…значне число проб-лем потребує рішень за умовневизначеності», у зв’язку з чимпотрібні рішучі та швидкі дії,спрямовані на запобігання кас-кадним взаємопов’язаним поді-ям, які можуть викликати по-гіршення ситуації [5]. Для подіб-них ситуацій застосування де-дуктивних методів досягненнявизначеності є неприпустимоповільним. За умов комплекс-них і динамічних подій швидкавідповідь експерта (хірурга) на

більшість ситуацій, які розгор-таються, базується на поперед-ніх правилах поводження з ти-ми, які розпізнаються як відоміза принципом «…якщо подіяідентифікована, відповідь доб-ре передбачувана» [8]. Такийпідхід широко застосовуєтьсядосвідченими хірургами, яківідпрацьовують добре знайоміситуації, особливо за умов де-фіциту часу, що допомагає їмуникати стресу [2; 4; 6]. Так са-мо важливим є те, що подібнийпідхід неефективний при новійі раніше невідомій ситуації для

хірурга. Інтуїтивне прийняття рі-шень добре відоме у хірургічнійпрактиці.Рішення, яке приймається на

основі правил/рекомендацій. По-дібний метод прийняття рішеньпотребує ідентифікації ситуації,яку потрібно вирішити, а такожвикористання потрібної про-цедури, яку хірург пам’ятає абож відновлює в пам’яті за допо-могою відповідних довідковихматеріалів [8; 9]. У медичнійпрактиці у цілому йдеться прозастосування рекомендацій —стандартів кращої медичної

Таблиця 1Вибірки із хірургічних ситуацій,

які пов’язані з необхідністю прийняття рішенняза стадією процесу прийняття рішення (за R. Flin et al., 2007)

Стадія прийняття Характеристика ситуації рішення

Перцептивне «У м’язовій тканині на дотик відчуваютьсясприйняття тверді включення».

«Цереброспінальна рідина все ще витікає».

«При розкритті рани виявлено наявність кровіу порожнині»

Розуміння ситуації «Я вважаю найбільш імовірним те, що станпацієнта пояснюється наявністю білірубінемії».

«При аналізі ситуації ми вирішили, що…»

Планування дій «Ми намагаємось уникнути…».

«Ми вирішили, що технічно виконативидалення нориці спинномозкового каналубуде дуже важко»

Таблиця 2Вибірки з обговорення питання про прийняття рішення

за методом їх вироблення (за R. Flin et al., 2007)

Метод прийняттярішення

Інтуїтивний(RPD-рішення наоснові пізнаванняситуації)

За визначенимиправилами,інструкціями

Аналітичний

Характеристика ситуації

В умовах екстремальної нестачі часу не залиша-ється часу на вироблення рішення, через що натлі інтенсивної кровотечі необхідно затиснутиматку на кулаці

Якщо рівень гемоглобіну продовжуватиме зни-жуватися, після досягнення критичного значен-ня будемо проводити пряме переливання крові.За результатами ретроградної панкреатохолан-гіографії будемо виконувати холедоходуоде-нальний анастомоз вище рівня обструкції

Результат конверсії у пацієнта може бути неза-довільним, тому що у хворого цукровий діабет2 типу середнього рівня тяжкості, а також над-мірна маса тіла й ішемічна хвороба серця, щопотребує виваження всіх факторів ризику


практики та інших інструктивно-довідкових матеріалів. Подіб-ний процес потребує більшогоментального напруження, ніжприйняття рішень за інтуїцією.Медичний працівник свідомовідновляє в пам’яті відповідніабо ж схожі правила, а такожпроводить пошук відповіднихінструктивних матеріалів у ба-зах даних, наявній літературі.Слід зазначити, що попередньовизначений високий ризик хі-рургічного втручання перед-бачає ознайомлення з відповід-ними консультативними мате-ріалами до початку втручання.Також цей метод є першочерго-вим у використанні новачками-хірургами у ситуаціях, пов’яза-них з високим ризиком. З прак-тикою відповідні рішення при-ймаються все частіше автома-тично і переходять у розряд ін-туїтивних рішень — рішень, яківиникають відразу після пізнан-ня ситуації. Навпаки, ортодок-сальне звертання до протоколута «надмірне» використання рі-шень на основі правил можеспричинити уповільнення фор-мування відповідної навички.У цьому разі виникнення не відо-мої раніше ситуації, за відсутно-сті відповідних правил, усклад-нює прийняття рішень плану-вання подальших дій хірургом.Зазвичай хірурги рідко вдають-ся до пошуку відповідних реко-мендацій, які прописані у ви-гляді інструкцій або стандартів,тому що вони носять загальнийхарактер.Аналітичний метод прийнят-

тя рішень (метод прийняття рі-шень на основі порівняння опцій).Прийняття рішення за цією схе-мою передбачає розгляд певноїкількості можливих дій та їх од-ночасне порівняння з метою ви-значення найкращого з них длявирішення відповідної ситуації[6; 8]. Існує значна кількість до-сить громіздких математичнихі статистичних підходів до се-лекції та оптимального виборурішення (багатофакторна тео-рія прийняття рішень, моделю-вання за Байєсом та ін.). Осно-вним недоліком подібного під-

ходу є тривалий період прове-дення дослідження, а також ре-тельне виконання процедурианалітичного порівняння. Тимже часом хірурги можуть вико-ристовувати обмежену кількістьпоказників і певні добре відоміалгоритми з метою оцінки від-повідного ризику для швидко-го проведення процедури порів-няння [5]. Так, у дослідженні[5] розглянуто евристичні рі-шення, які приймали протягомхірургічного втручання, прове-дено ідентифікацію й аналіз ев-ристичних прийомів, які хірур-ги застосовують у процесі втру-чання, — використання тампо-нів для візуалізації структуропераційного поля, здійсненнянатягу тканин для кращого їхрозсічення та ін. Слід зазначи-ти, що при опитуванні хірургичітко розрізняють аналітичнийі евристичний методи прийнят-тя рішень [6; 8].Креативний метод прийнят-

тя рішень. Подібний підхід доприйняття рішень практикуєть-ся досить нечасто під час лапа-роскопічних втручань, тому щопри застосуванні такого підхо-ду використовують нову ідеющодо подальшого виконаннявтручання, яка виникає прирозвитку раніше не знайомої си-туації [6; 9].Подібна ситуація наявна при

бойових травмах, коли в проце-сі надання допомоги первинніплани дій змінюються дужешвидко й інколи радикальнимчином. Прикладами креативно-го прийняття рішень хірургамиможе слугувати інтраоперацій-на ендоскопія, яку застосову-ють з метою пошуку джерелакровотечі при гастроінтестина-льних геморагіях, або інтраопе-раційний лаваж товстої кишкиз метою визначення стану ана-стомозу та ін. (ендоскопічна ре-троградна холедохопанкреато-графія). У цілому динамічнеприйняття рішень можна кон-цептуалізувати у вигляді дво-стадійного процесу, який поля-гає відповідно в оцінці та діа-гностиці ситуації з наступнимвикористанням одного чи біль-

шої кількості методів виборуподальших дій.Головний момент у процесі

прийняття рішення — ідентифіка-ція ситуації. При цьому новачки-хірурги більш часто проводятьхибну ідентифікацію, що у по-дальшому зумовлює застосу-вання некоректних дій [8]. Мар-кери динамічної оцінки доз-воляють визначати коректністьвикористання інтуїтивного, ін-структивного й аналітичногопідходів залежно від часу, якийє у розпорядженні хірурга, сту-пеня ознайомлення із ситуацієюта завдань, виконання яких во-на потребує [6]. Згідно з [6], припорівнянні інтуїтивного й ана-літичного методів прийняття рі-шень «сенс полягає в адекват-ному застосуванні належної ког-нітивної активності до вирішен-ня відповідного завдання».Слід зазначити, що компро-

місна (змішана) форма прийн-яття рішень також можлива, щоможе залежати від контекступоточної ситуації: наприклад,елективність дій на протилеж-ність ступеня екстреності їх ви-конання, обізнаність хірурга звідповідною процедурою, пе-редбачуваність результатів від-повідної дії. У разі виникненнянеочікуваного значного усклад-нення — наприклад катастро-фічної кровотечі — першочер-говим інтуїтивним рішенням євиконання гемостазу за рахунокмеханічного перетискання су-дин, що дозволяє витратитипевний час на оцінку ситуації тарозглянути можливості, які мож-на використати найбільш опти-мальним чином. Досвідчені хі-рурги більшою мірою, порівня-но з новачками-хірургами без на-лежного досвіду, покладаютьсяна інтуїтивність, подібність па-терну технічних прийомів. Важ-ливим і обов’язковим у викори-станні креативного методу є піс-ляопераційна оцінка ефективно-сті застосованих прийомів.

Результативласних досліджень

Метою власних дослідженьбуло вивчення значення систе-

¹ 1 (29) 2017 61

ми підтримки рішень хірурга(СПРХ), в основі якої лежитьавтоматизована діагностикалапароскопічного зображення[1], а також прийняття рішеньвідповідно до методу їх прий-няття.Визначення різних методів

прийняття рішень у хірургії по-казало необхідність установ-лення можливості застосуваннярозробленої СПРХ у практицівиконання лапароскопічних аб-домінальних втручань (табл. 3).Тож 11 експертів-хірургів з де-сятирічним досвідом виконан-ня відповідних втручань булоознайомлено з 57 відео, на якихбуло зареєстровано діагностич-ні втручання з подальшим ви-даленням червоподібного від-ростка (20 випадків) і втручан-ня на придатках яєчників (37 ви-падків). При цьому моделюва-ли ситуацію дефіциту часу наприйняття рішень. Експерти вкожному випадку визначалиможливість прийняття відпо-відного рішення за шестибаль-ною шкалою: 0 балів — рішен-ня не може бути прийнятим;1 бал — 20 %, 2 бали — 40 %,3 бали — 60 %, 4 бали — 80 % і5 балів — 100 % втручань мо-жуть бути ефективно забезпече-ні при прийнятті відповідногорішення.Отримані результати засвід-

чили, що найменший за ви-раженістю вплив розробленоїСПРХ був при дефіциті часу таінтуїтивному методі прийняттярішення (див. табл. 1). Найви-щу оцінку експертів отрималоприйняття рішення за правила-ми за умов достатнього часу.При цьому фактор достатньогопроміжку часу визначав більшуефективність для всіх методівприйняття рішення, які, за ви-ключенням прийняття рішенняза правилами, достовірно пере-вищували відповідні показни-ки, коли рішення приймалисяза умов дефіциту часу (див.табл. 3).Таким чином, ефективність

застосування СПРХ знижуєть-ся при прийнятті рішень: за пра-вилами, за умов аналітичного

методу, креативного підходу й ін-туїтивного методу (див. табл. 3).Найбільшу ефективність засто-сування СПРХ виявляє за умовприйняття рішення за привала-ми — як при дефіциті часу, такі за умови достатнього часу.

Висновки

1. Прийняття рішення в про-цесі виконання хірургічноговтручання, особливо за екстре-ними показаннями, є ключовимелементом у клінічній практиці.Знання з питань про методиприйняття рішень у хірургіч-ній практиці — важлива лан-ка на шляху покращання хі-рургічної допомоги населенню,а також важлива складова оп-тимізації роботи хірурга за до-помогою впровадження авто-матизованих систем підтримкирішень.

2. Відповідно до методу при-йняття рішення, експертна оцін-ка ефективності застосуваннярозробленої СПРХ визначиланайбільшу ефективність приприйнятті рішення за правила-ми — як за умов дефіциту часу,так і при його достатності (від-повідно (02,26±0,33) та (3,36±±0,33) бала), — зі зниженнямефективності при прийнятті рі-шень аналітичним методом, наоснові креативного підходу йінтуїтивного методу.


1. Iнформаційно-технічна систе-ма автоматизованої лапароскопіч-ної діагностики / А. В. Ляшенко,М. Р. Баязітов, Л. С. Годлевський[та ін.] // Радіоелектроніка, інформа-тика, управління. – 2016. – № 4. –С. 90–96.

2. Литвин А. А. Системы поддерж-ки принятия решений в хирургии / А. А.Литвин, В. А. Литвин // Новости хирур-гии. – Т. 22, № 1. – 2014. – С. 96–100.

3. Мельникова Н. І. Особливостіоцінювання якості результатів прий-няття рішень в медичній галузі / Н. І.Мельникова // Вісник Національногоуніверситету «Львівська політехніка».– 2014. – № 805 : Інформаційні систе-ми та мережі. – С. 170–179.

4. Шкурупій Д. А. Диференціаціяприйняття рішень в хірургії, анестезіо-логії та інтенсивній терапії: можли-вості і результати використання мето-ду конкурентних груп в підготовці на-укових кадрів / Д. А. Шкурупій, Є. М.Гриценко // Вісник проблем біології імедицини. – 2015. – Т. 3 (120), вип. 2.– С. 74–77.

5. Aziz F. Evolution of trends in riskmanagement / F. Aziz, A. Khalil, J. Hall// ANZ J. Surg. – 2005. – Vol. 75. –P. 603–607.

6. Crosskerry P. The theory and prac-tice of clinical decision-making / P. Cross-kerry // Can. J. Anaesth. – 2005. –Vol. 52. – R1–8.

7. Developing a taxonomy of sur-geons’ non-technical skills / S. Yule,R. Flin, N. Maran [et al.] // Med. Educ.– 2006. – Vol. 40. – P. 1098–1104.

8. Falzer P. Cognitive schema andnaturalistic decision making in evidence-based practices / P. Falzer // J. Biomed.Inform. – 2004. – Vol. 37. – P. 86–98.

9. Flin R. How do surgeons makeintraoperative decisions? / R. Flin,G. Youngson, S. Yule // Qual. Saf. HealthCare. – 2007. – Vol. 16. – P. 235–239.

10. Kumar S. Computer-Vision-Based Decision Support in Surgical Ro-botics / S. Kumar, P. Singhal, V. N.Krovi // IEEE Design & Test. – 2015. –Vol. 32, N 5. – P. 89–97.

11. Sevdalis N. Teaching evidencebased decision making / N. Sevdalis,P. McCulloch // Surg. Clin. North. Am.– 2006. – Vol. 86. – P. 59–70.


Таблиця 3Оцінка можливості використання розробленої системи

підтримки рішень хірурга за умов застосуваннярізних методичних підходів до прийняття рішення, M±m

Умови прий- Метод прийняття рішення

няття рішення Інтуїтивний За правилами Аналітичний Креативний

Дефіцит часу 0,636±0,210 2,64±0,33 1,27±0,25 1,09±0,22Достатньо часу 1,54±0,29 3,36±0,33 2,63±0,26 1,73±0,24

р < 0,05 > 0,05 < 0,01 < 0,05

Примітка. Застосовано метод ANOVA та критерій Newman–Keuls порівнян-ня статистичних відмінностей.


УДК 61:621.397.13.398А. Б. БузиновськийЕФЕКТИВНІСТЬ РІШЕНЬ У ЛАПАРОСКОПІЧНІЙ

ХІРУРГІЇ ЗАЛЕЖНО ВІД МЕТОДІВ ЇХ ПРИЙНЯТТЯЗнання стратегії прийняття рішень хірургами прямо

пов’язане з ефективністю виконання самого втручання.Створення алгоритмів прийняття рішення дозволяє реалі-зувати відповідні інформаційні моделі у вигляді інформа-ційно-технічної системи підтримки рішень хірурга (СПРХ).У роботі наведені результати власних досліджень, які вка-зують на особливості застосування СПРХ залежно від ха-рактеристик окремих методів прийняття рішень хірургомпротягом лапароскопічного оперативного втручання. Екс-пертна оцінка ефективності застосування розробленоїСПРХ визначила найбільшу ефективність при прийняттірішення за правилами, як за умов дефіциту часу, так і колийого достатньо (відповідно (2,26±0,33) та (3,36±0,33) бала)і зниження ефективності у прийнятті рішень аналітичнимметодом, на основі креативного підходу та інтуїтивного ме-тоду.

Ключові слова: система підтримки рішень хірурга, ла-пароскопічна хірургія, інформаційно-технічна система роз-пізнавання відеолапароскопічних зображень.

UDC 61:621.397.13.398A. B. BuzinovskyTHE EFFECTIVENESS OF DECISIONS IN LAPARO-

SCOPIC SURGERY DEPENDING UPON METHODS OFTHEIR MAKING

The strategy of decision making is in direct connection witheffectiveness of the surgical intervention. The algorithms of de-cision making are possible to realize in the form of correspond-ed informational models and informational-technical system ofthe support of surgeons decision making (SSSDM). The resultsare presented which reveal peculiarities of SSSDM dependingupon the strategy of the development of certain type of deci-sions in laparoscopic surgery. The expert estimation of the ef-fectiveness of developed SSSDM pointed on the maximal ef-fectiveness under conditions of rule-based decision developmentboth emergency and planned surgical interventions. Thus, scorefor the effectiveness was (2.26±0.33) and (3.36±0.33) points cor-respondently. The row of the reduction of the effectiveness wasthe next: analysis-; creative-; and intuitive-based methods ofdecisions making.

Key words: the system for decision making support for sur-geon; laparoscopic surgery, informational-technical system ofimages recognition.

¹ 1 (29) 2017 63

ÏÏÏÏÏðîáëåìè âèùî¿ ìåäè÷íî¿ îñâ³òèðîáëåìè âèùî¿ ìåäè÷íî¿ îñâ³òèðîáëåìè âèùî¿ ìåäè÷íî¿ îñâ³òèðîáëåìè âèùî¿ ìåäè÷íî¿ îñâ³òèðîáëåìè âèùî¿ ìåäè÷íî¿ îñâ³òè

В современном, стремитель-но развивающемся мире всебольшее число молодых людейсталкиваются с проблемой по-иска своего профессиональногоместа в жизни [1; 2]. Интернет,прочно занявший в последниедесятилетия лидирующее местов общении среднестатистиче-ского человека, открывает до-ступ практически к любомумыслимому источнику знаний.Старшеклассник или абитури-ент посредством нескольких кли-ков на своем смартфоне можетполучить информацию о лю-бой интересующей его профес-сии. Каждая статья несет в себемножество доводов в пользу то-го или иного выбора. И моло-дой человек или девушка, в си-лу своего возраста зачастую неимеющие фундаментальныхпредставлений о том, как долж-ны пройти следующие несколь-ко десятков лет его или ее жиз-ни, оказывается на перекрестке,от которого идут несколько аб-солютно равнозначных дорог.

А, как известно, чем большевозможностей рассматриваетмозг, тем большие «мучения»он испытывает, теряя свойствомыслить по-настоящему объек-тивно. Немаловажным факто-ром является также влияние ро-дителей, стремящихся навязатьсвое мнение, по какой именностезе должен пойти будущийстудент.Как поступает в такой ситу-

ации абсолютное большинствоабитуриентов? Правильно — по-дает документы сразу в несколь-ко вузов совершенно разнойнаправленности, руководству-ясь принципом «куда пройду,туда и поступлю». Если про-ходных вариантов оказываетсянесколько, в ход вступает ещенесколько критериев: бюджет-ным или контрактным будетобучение, в каком городе нахо-дится вуз. Все эти пункты име-ют мало общего с профессио-нальным выбором учебного уч-реждения. В итоге складывает-ся недвусмысленная ситуация,

когда на первом курсе универ-ситета есть студенты, для кото-рых четко прописана учебнаяпрограмма и предусмотренывсе необходимые инструментыдля успешного ее освоения,однако у самих студентов на-прочь отсутствует понимание,«…а ради чего, собственно, онивсе это делают?».Медицина не терпит посред-

ственного к ней отношения:тот, кто спасает самое ценное— человеческие жизни, долженбыть мотивирован на получе-ние знаний. И чтобы прививатьстудентам любовь к их профес-сии, начинать нужно с базовых,теоретических дисциплин, в осо-бенности, с патологической фи-зиологии, которая, как «филосо-фия медицины», является свое-образным «мостом» между тео-ретической и практической ме-дициной.Основой этой «прививки»,

безусловно, является мотивация.Мотивация как главная движу-щая сила в поведении и деятель-

УДК 378.147:616-092

Р. С. Вастьянов, д-р мед. наук, проф.,И. В. Савицкий, д-р мед. наук, доц.,Е. М. Левченко, д-р мед. наук, доц.,И. О. Остапенко

ПРЕВАЛИРУЮЩАЯ РОЛЬ МОТИВАЦИИВ ОБУЧЕНИИ СТУДЕНТОВНА КАФЕДРЕ ОБЩЕЙ И КЛИНИЧЕСКОЙПАТОЛОГИЧЕСКОЙ ФИЗИОЛОГИИОДЕССКОГО НАЦИОНАЛЬНОГОМЕДИЦИНСКОГО УНИВЕРСИТЕТАОдесский национальный медицинский университет


ности человека, а также в про-цессе формирования будущегопрофессионала. Ее формирова-ние — важная педагогическаяпроблема, поскольку невероятносложно заставить студента учитьматериал, если он сам не пони-мает, зачем ему это нужно, неприбегая к тривиальному нраво-учению: «Ты не сдашь экзамен».Повысить мотивацию сту-

дентов медицинских вузов — оз-начает дать стране будущих вы-сококлассных врачей, которые вдальнейшем спасут миллионыжизней.Согласно А. И. Гебосу [3],

следующие факторы способст-вуют образованию у студентовположительного мотива к обуче-нию:

— осознание ближайших иконечных целей обучения;

— осознание теоретическойи практической значимости ус-ваиваемых знаний;

— эмоциональная форма из-ложения учебного материала;

— показ «перспективных ли-ний» в развитии научных поня-тий;

— профессиональная направ-ленность учебной деятельности;

— выбор заданий, создаю-щих проблемные ситуации вструктуре учебной деятельности;

— наличие любознательнос-ти и «познавательного психо-логического климата» в учеб-ной группе.Именно комплексный под-

ход к реализации всех этих фак-торов создает и повышает мо-тивацию у учащихся, напрямуювлияет на создание целостнойкартины будущей профессии устудентов, подчеркивает гла-венствующую роль медицины вгармоничном развитии обще-ства, а также значимость самихстудентов медицинских вузов всобственных глазах. Последнеене менее важно, ведь речь идето молодых людях, для которыхсвой имидж в глазах друзей исверстников стоит едва ли не напервом месте.

Примером для иллюстрацииподобного подхода к педагоги-ческой работе является кафед-ра общей и клинической пато-логической физиологии Одес-ского национального медицин-ского университета. Как уже бы-ло сказано, именно эта дисцип-лина открывает студентам две-ри в обширный мир практиче-ской медицины, поэтому симво-лично, что сбалансированныйи мотивирующий учебный про-цесс реализован, в первую оче-редь, именно на этой кафедре.Реформирование мировоз-

зрения студента должно начи-наться с самого начала — с ор-ганизации учебного процессана парах. Одним из главных ка-честв квалифицированного вра-ча является выработка у негоклинического мышления — по-становка окончательного кли-нического диагноза в большин-стве случаев невозможна безгармоничного сочетания про-фессионального и творческогометодов диагностики, без уме-ния оценить все наличествую-щие у пациента симптомы и ла-бораторные показатели [4]. По-этому неотъемлемой частью се-минаров и практических заня-тий становится использованиеситуационных задач и клини-ческих приемов. Студент полу-чает возможность «примерить»на себя роль настоящего леча-щего врача и испытать подлин-ный азарт во время постановкиправильного диагноза. Ведьименно этим занимаются мно-гочисленные кумиры молодежив белых халатах на больших эк-ранах! Можно также добавитьсоревновательный элемент —поделить группу на команды,чтобы определить, какая из нихбыстрее доберется до верногорешения. Эмоции — ключ к луч-шему запоминанию учебногоматериала и формированиюблагоприятной атмосферы вовремя учебного процесса.Студенты в полном объеме

обеспечены всеми необходимы-

ми источниками знаний: в ихраспоряжении как проверенныевременем, так и новейшие учеб-ники, доступ к электроннойбиблиотеке ОНМедУ, возмож-ность найти любую интересую-щую статью в Интернете, мно-гочисленные методички, на-писанные на кафедре, которыеможно просмотреть непосред-ственно перед началом занятиядля закрепления выученногоматериала. Но ценность любо-го высшего учебного заведения— в его преподавателях: имен-но опытные и высокопрофессио-нальные лекторы кафедры спо-собны «зажечь» аудиторию. Онив интересной и яркой оратор-ской манере доносят до слуша-телей суть преподаваемого ма-териала, чтобы студенты смог-ли образно представить себе па-тологический процесс, проис-ходящий не в абстрактном «ор-ганизме», а во вполне одушев-ленном, пусть только в их вооб-ражении, пациенте. У больно-го, которого они, будущие вра-чи, будут спасать. Это необык-новенно вдохновляющий при-ем [5]!Однако слов и воображения

недостаточно. Чтобы до концапонять, что такое болезнь, ее на-до увидеть. Именно с этой це-лью лекторы кафедры активноприменяют для иллюстрацииизлагаемого материала мульти-медийное оборудование. Каж-дая лекция сопровождаетсямультимедийной презентациейсо слайдами, иллюстрирующи-ми основные тезисы текущейтемы, ведь большинство людейявляются «визуалами», а такжес фотографиями, изображающи-ми саму болезнь с присущимией симптомами. В течение по-следнего учебного года препо-даватели кафедры широко при-меняли мультимедийные демон-страции и на практических за-нятиях по таким темам, как «по-вреждение клетки», «воспале-ние», «аллергии» и «опухоли»и др.

¹ 1 (29) 2017 65

Как известно, человек учит-ся всю жизнь, а студент-медик— и подавно. Обучение не ог-раничивается жесткими рамка-ми учебной программы. Здесьоткрываются широкие возмож-ности для самостоятельной ра-боты студента (СРС). Перед темкак обсудить с преподавателемновую тему на занятии, студентдолжен проработать ее само-стоятельно. Но ведь всегда ин-тереснее работать в команде,скооперировавшись со своимидрузьями-сокурсниками! Вмес-те они могут обсуждать непо-нятные темы, помогать другдругу в изучении материала,добираться до по-настоящемуглубоких тем патофизиологии,которые непременно станутпредметом захватывающей бе-седы с преподавателем на сле-дующем занятии. Таким обра-зом, и преподаватели вместообычных рутинных пар в духе«опросил–поставил оценку», ви-дя заинтересованность со сто-роны учащихся, с удовольстви-ем делятся своими знаниями,понимая, что их труд приноситнаглядную пользу, и студентыполучают возможность обрестипоистине фундаментальные зна-ния предмета. Неинтересно учитьтолько то, что человек совер-шенно не понимает. С прихо-дом понимания появляется же-лание, энтузиазм и — мотива-ция.И тогда на помощь вновь

приходят информационные тех-нологии. На кафедре созданыгруппы в социальных сетях, мо-дерируемые преподавателями,куда открыт доступ всем уча-щимся ОНМедУ. В них студен-ты активно обмениваются ин-формацией, делятся замечания-ми, помогают будущим колле-гам. Там же публикуются но-вости о жизни кафедры и всегоуниверситета. В этих же груп-пах есть учебные материалы,разбитые по разделам и доступ-ные для ознакомления. Актив-но ведется работа по созданию

сайта кафедры, который предо-ставит еще больший функцио-нал для двустороннего контак-та между преподавателями истудентами. Между нами недолжно быть барьеров, ведьважнейшая задача педагога —научить студента, помочь ему.Если студент боится своего учи-теля, то ни о каком продуктив-ном учебном процессе и речибыть не может. Общество недо-получает квалифицированноговрача, а виноват в этом имен-но преподаватель [6].На этом работа в аудито-

риях заканчивается. Учащиесяобеспечены всеми инструмента-ми для освоения патофизиоло-гии как на занятиях, так и дома.Их ведут опытные наставники,всегда готовые прийти на по-мощь в разрешении научногодиспута. Все перечисленныеприемы, выполненные в пол-ном объеме, действительно соз-дают и повышают мотивациюстудентов учиться.Что же делать, если студент

уже достаточно мотивирован,увлечен наукой и готов двигать-ся дальше? А дальше начинает-ся самое интересное — интен-сивное вовлечение учащихся внаучные исследования. Как этопроисходит? На кафедре естьнаучный кружок, который вхо-дит в студенческое научное об-щество университета. Регуляр-но проводятся заседания круж-ка, на каждом из которых про-ходят активные дискуссии, об-суждаются новые научные от-крытия, а также представляют-ся работы студентов. Приори-тетом для работы кружка явля-ется собственные эксперимен-тальные исследования круж-ковцев. Совместно с научнымируководителями они выбираютинтересную, актуальную тему,находят уже известные факты оней, а научную гипотезу прове-ряют сами, на лабораторныхживотных, поначалу, разумеет-ся, под руководством кураторакружка, в дальнейшем — уже

самостоятельно. Возможно, этосамый увлекательный процессиз того, что доступно студентам!Когда экспериментальные

данные собраны, члены круж-ка делают доклады, составляютпрезентацию своей работы ипредставляют ее на очередномзаседании, где студенты учатсяотстаивать свою точку зрения,тренируются быть учеными, ведьврачи — это те же ученые, ко-торые не прекращают свои ис-следования никогда.Все работы без исключения

представляют научный инте-рес. Ведь на каждую из них по-трачены усилия, часы напря-женной работы и полученоудовлетворение от достижениярезультата. Лучшие работы еже-годно представлены на студен-ческих научных конференцияхнашего университета и другихвузов Украины. Кафедра общейи клинической патологическойфизиологии имени профессораВ. В. Подвысоцкого — один излидеров университета по коли-честву работ и призеров на все-возможных конференциях. Пя-теро наших воспитанников запоследние два года были отме-чены премиями Национальнойакадемии медицинских наук Ук-раины за успехи в научной дея-тельности.Конференции — это всегда

доклады об интересных науч-ных открытиях и площадка дляобщения большого количествалюдей — студентов, преподава-телей, лечащих врачей. На нихприсутствуют много специали-стов теоретического и практи-ческого профилей. И это отлич-ная возможность для выступаю-щих студентов познакомиться спредставителями тех специаль-ностей, которые им наиболееинтересны в будущем, заинте-ресовать их своими проектами.Ведь патофизиология объеди-няет в себе начала всех практи-ческих медицинских специаль-ностей, и студенты могут подо-брать для себя тему, ориенти-


рованную на конкретную об-ласть медицины — кардиоло-гию, неврологию, хирургию…Имея в запасе узконаправлен-ный доклад, студент легко мо-жет наладить контакты с пред-ставителем интересующей егокафеды, чтобы в дальнейшем,придя туда уже студентом стар-ших курсов, сразу же продол-жить научную деятельность.Стоит отметить однако, что

большинство студентов, прини-мавших активное участие в на-учном кружке кафедры патофи-зиологии, по окончании третье-го курса продолжают посещатьзаседания, работать над ин-дивидуальными проектами ивести исследования именно наэтой кафедре. И это несмотряна то, что на старших курсахпрактическая сторона медици-ны, столь важная для будущихврачей, выражена, безусловно,отчетливее. Старостами круж-ка обычно становятся именностуденты старших курсов, име-ющие за плечами несколькопроектов, способные совето-вать и помогать начинающимисследователям.Дальше… А предела, на са-

мом деле, нет! Сильные, фунда-ментальные научные работыучаствуют в университетскихконференциях, затем — в об-ластных. Очень часто студентыкафедры едут в другие городаУкраины, чтобы поучаствоватьв общенациональных собрани-ях ученых, где занимают призо-вые места. Также результатыработ студентов-кружковцевкафедры публикуются в оте-чественных и зарубежных науч-ных журналах. Зачастую этипроекты развиваются, обраста-ют научным потенциалом, всеновыми и новыми исследовани-ями, со временем перерастаяпонятие «студенческая работа»,становясь отличным подспорь-ем для будущей кандидатскойдиссертации. Кафедра патофи-зиологии преподносит воисти-ну бесценный дар — билет в

будущее всем, кто готов учить-ся и развиваться. И необходи-мые условия для этого на ка-федре есть.Студенты активно участву-

ют в олимпиадах, в ходе кото-рых можно проверить свои зна-ния в соревнованиях со сверст-никами из других медуниверси-тетов. Для успешной сдачи эк-заменов «Крок-1» на кафедресоздан компьютерный класс соспециальными программамиподготовки к сдаче тестовых эк-заменов. Их ценит руководствоуниверситета — многие уча-щиеся получают особую стипен-дию, заслужить которую оченьнепросто.Описывать достижения ка-

федры патофизиологии можнобесконечно долго. Секрет успе-ха прост и одновременно сло-жен. Мотивация — корень все-му. С помощью ряда методоло-гических приемов, разработан-ных на кафедре, реализованывсе факторы, способствующиепоявлению мотивации у студен-тов. Именно комплексный под-ход, охватывающий все ас-пекты студенческой жизни, мо-жет вызвать отклик в сознаниимолодого поколения. Студен-ты осознают, кем им предстоитстать, начинают видеть пер-спективу. Им интересно, ибосимбиоз разума и эмоций зас-тавляет их идти все дальше идальше. Они понимают теоре-тическую и практическую цен-ность получаемых знаний, осо-знают ближайшие и конечныецели обучения. А еще получа-ют признание за свою деятель-ность, их ценят и ставят в при-мер.Это сложный труд — про-

буждать в людях мотивацию.Сложный, кропотливый, не тер-пящий даже малейших ошибок.Но на выходе ожидает прекрас-ная награда — видеть, как мо-лодые люди, прежде не до кон-ца представляющие свое буду-щее, свое место в жизни, по-немногу обретают понимание и

идут вперед, чтобы в итогестать высококвалифицирован-ными представителями самойважной и почитаемой профес-сии — ВРАЧАМИ.

ЛИТЕРАТУРА

1. Іванченко О. З. Мотивація на-вчальної діяльності у студентів першо-го курсу медичного факультету / О. З.Іванченко // Biomedical and biosocialanthropology. – 2016. – № 26. – С. 192–195.

2. Дослідження навчальної моти-вації у студентів першого курсу Тер-нопільського державного медичногоуніверситету імені І. Я. Горбачевсько-го / Н. І. Бурмас, Л. А. Бойко, І. Р. Бе-кус, М. В. Кирилів // Медична освіта.– 2016. – № 4. – С. 31–33.

3. Коваленко І. М. Вивчення струк-тури мотиваційної сфери студентівмедичного університету / І. М. Кова-ленко, І. П. Осипенко // Світ медицинита біології. – 2014. – № 4 (46). – С. 197–200.

4. Іванченко О. З. Оцінка особистіс-ного аспекту навчання студентів прививченні медичної і біологічної фізи-ки / О. З. Іванченко, О. З. Мельнікова// Актуальні питання якості медичноїосвіти (з дистанційним під’єднаннямВМ(Ф)НЗ України за допомогою ві-деоконференц-зв’язку) : матеріалиXIII Всеукр. наук.-практ. конф. зміжнар. участю, Тернопіль, 12–13 трав-ня 2016 р. : у 2 т. – Тернопіль : ТДМУ,2016. – Т. 2. – С. 110–111.

5. Дорубець А. Д. Сучасні методи-ки викладання ортопедичної стомато-логії студентам стоматологічного фа-культету / А. Д. Дорубець, Р. Р. Ілик,В. А. Лабунець // Інновації в стомато-логії. – 2016. – № 2. – С. 42–45.

6. Волошко Л. Б. Формування на-вчальної мотивації студентів вищихзакладів освіти / Л. Б. Волошко //Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного вихо-вання і спорту : наукова монографія/ за ред. С. С. Єрмакова. – Харків :ХДАДМ (ХХПІ), 2007. – № 3. –С. 33–36.

Поступила 31.03.2017

¹ 1 (29) 2017 67

УДК 378.147:616-092Р. С. Вастьянов, И. В. Савицкий, Е. М. Левченко, И. О.

ОстапенкоПРЕВАЛИРУЮЩАЯ РОЛЬ МОТИВАЦИИ В ОБУЧЕ-

НИИ СТУДЕНТОВ НА КАФЕДРЕ ОБЩЕЙ И КЛИНИ-ЧЕСКОЙ ПАТОЛОГИЧЕСКОЙ ФИЗИОЛОГИИ ОДЕС-СКОГО НАЦИОНАЛЬНОГО МЕДИЦИНСКОГО УНИ-ВЕРСИТЕТА

В статье рассматриваются основные факторы, детерми-нирующие формирование у студентов положительной мо-тивации к обучению в стенах медицинского университета.Комплексный подход способствуют формированию це-лостной картины будущей профессии, мотивирует студен-тов к глубокому изучению теоретических и клиническихдисциплин.

В качестве примера комплексного подхода описывает-ся процесс реформирования мировоззрения будущих вра-чей при обучении на кафедре общей и клинической пато-логической физиологии Одесского национального меди-цинского университета.

Ключевые слова: мотивация, обучение студентов, па-тологическая физиология, комплексный подход.

UDC 378.147:616-092R. S. Vastyanov, I. V. Savitsky, Ye. M. Levchenko, I. O. Os-

tapenkoTHE PREVAILING ROLE OF MOTIVATION STU-

DENTS TEACHING AT THE ODESSA NATIONAL MED-ICAL UNIVERSITY AT THE GENERAL AND CLINICALPATHOLOGICAL PHYSIOLOGY DEPARTMENT

The main factors determining students’ positive motivationto teaching in medical university are considered. An integrat-ed approach promotes formation of future profession completevision, motivates students to deep studying of both theoreticaland clinical subjects.

The process of future doctors’ viewpoint reformation dur-ing the teaching is described on the example of this procedureon Odessa National Medical University general and clinicalpathological physiology department. Students’ teaching on thisdepartment is based on their obvious involvement into clinicalsituational tasks solution.

Key words: motivation, students teaching, pathologic physio-logy, complex approach.




пункті





ÂÂÂÂÂèïàäîê ³ç êë³í³÷íî¿ ïðàêòèêèèïàäîê ³ç êë³í³÷íî¿ ïðàêòèêèèïàäîê ³ç êë³í³÷íî¿ ïðàêòèêèèïàäîê ³ç êë³í³÷íî¿ ïðàêòèêèèïàäîê ³ç êë³í³÷íî¿ ïðàêòèêè

Хвороба Лайма (ХЛ), або клі-щовий бореліоз, Лайм-бореліоз(ЛБ) — природно-вогнищевийзооноз, що викликається борелія-ми комплексу Вorrelia sensu lato,які передаються людині транс-місивним шляхом при присмок-туванні іксодового кліща. Хво-роба характеризується стадій-ним перебігом і тяжкими орган-ними ураженнями [1–3].Нині склалася несприятлива

епідеміологічна ситуація з ЛБз появою численних випадківцього захворювання в усіх ре-гіонах нашої країни. Так, на-приклад, в Україні у 2009 р.було зареєстровано 979 випад-ків захворювання, що в перера-хунку становило 2,12 випадкуна 100 тис. населення, а в 2014 р.з діагнозом «хвороба Лайма»вже налічувалось 1686 пацієнтів[1; 3; 4].Збудник ЛБ — Вorrelia burg-

dorferi sensu lato належить докласу грамнегативних бактерійгрупи спірохети. В Україні сьо-годні встановлено циркуляціюп’яти геновидів цих бактерій —B. valaisiana, A 14S, B. gariniі,B. burgdorferi sensu stricto іB. afzelii. Останні три генотипимають особливе клінічне зна-чення, оскільки саме вони вияв-ляються у більшості випадків у

пацієнтів з ЛБ. Останніми до-слідженнями ХЛ установленоважливу роль геномних відмін-ностей збудника (антигеннаструктура), які пов’язують з пев-ним симптомокомплексом за-хворювання. Наприклад, роз-виток артритів, імовірно, най-частіше викликає B. burgdorferisensu stricto, нервові ураженняпов’язують з B. gariniі, а шкіря-ні прояви — з B. afzelii [1; 3; 5].За даними, що наводяться в

роботах [6; 7], серед населенняУкраїни 18,3 % випадків захво-рювання на ЛБ супроводжують-ся ураженням опорно-руховогоапарату, 10,7 % — патологієюсерцево-судинної системи, близь-ко 40 % — ураженнями нервовоїсистеми [8–10]. При цьому у16,7 % випадків збудник ЛБ ставпричиною виникнення етіоло-гічно не діагностованих невро-логічних і 20,7 % псевдоревма-тологічних захворювань [4].Складність ранньої діагнос-

тики ХЛ та її ефективного ліку-вання пояснюється певною ста-дійністю захворювання та «ба-гатою» симптоматикою клініч-них проявів. На початковій ста-дії хвороби пацієнти часто ненадають уваги факту появи піс-ля присмоктування кліща ери-теми, а в деяких випадках хво-

роба на цій стадії може перебі-гати взагалі в безеритемній фор-мі. На другій стадії (стадії ди-симінації збудника захворюван-ня) можуть виникати менінгіт,краніальна нейропатія, менінго-полірадикуліт, енцефаліт, мно-жинна мононейропатія, попереч-ний мієліт. Третя (хронічна) ста-дія часто супроводжується ен-цефаломієлітом, енцефалопаті-єю, множинними мононейропа-тіями, полінейропатією [11; 13].Захворювання може розпочати-ся гострим бурхливим проявомсимптоматики, але частіше лі-карі спостерігають пацієнтів ізхронічним в’ялим перебігомхвороби, що супроводжуєтьсяпогіршенням концентрації ува-ги, невмотивованою втомлюва-ністю, сонливістю, депресією,роздратованістю, проявами па-раної [12; 14; 15].Клінічні особливості перебі-

гу ХЛ, особливо на хронічнійстадії, високий відсоток тяжкихуражень нервової системи, атакож складнощі діагностикихвороби взагалі та диференцій-ної діагностики уражень нерво-вої системи зокрема, визнача-ють актуальність дослідженьцього захворювання та необхід-ність розробки нових ефектив-них методів його лікування.

УДК 616-022.7:579.834.114

В. Ю. Клюс,А. О. Руденко, д-р мед. наук, проф.,П. А. Дьяченко, канд. мед. наук,Л. В. Муравська, канд. мед. наук,Б. А. Пархомець,В. Р. Шагінян, д-р мед. наук,В. І. Фільчаков, канд. мед. наук

ДІАГНОСТИКА УРАЖЕНЬ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИУ ХВОРИХ НА ЛАЙМ-БОРЕЛІОЗДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л. В. ГромашевськогоНАМН України», Київ

¹ 1 (29) 2017 69

Мета даної роботи — дослі-дження уражень нервової систе-ми у хворих на Лайм-бореліозта оцінка ефективності лабора-торних методів діагностики.


Обстежено 102 хворих на ЛБ,із них жінок — 58, чоловіків —44. Середній вік хворих стано-вив (37,5±2,5) роки. Проводи-лась оцінка неврологічного ста-тусу, магнітно-резонансна то-мографія головного та спинно-го мозку, офтальмоскопія, елек-тронейроміографія. Серологіч-на діагностика ЛБ базуваласяна дослідженні сироватки кро-ві на антитіла IgM та IgG доборелій за допомогою імунофер-ментного аналізу і/або імуно-блотингу. Проведено кількісне(в Од/мл) визначення антитілкласу IgG до борелій (AbBor.)у сироватці крові (СК) та спинно-мозковій рідині (СМР). Дослі-дження проведені методом іму-ноферментного аналізу (ІФА)з використанням тест-системEuroimmun (Німеччина). Розра-хунок інтратекального синтезуантитіл проводився за методи-кою H. Reiber (1994) із застосу-ванням прикладного програм-ного забезпечення, що було на-дано виробником тест-систем.У СК та СМР визначали кіль-кісні показники альбуміну, заякими оцінювався ступінь дис-функції гематоенцефалічного/гематолікворного бар’єру закритеріями Schliepand–Felgen-hauer.


У результаті дослідження бу-ло встановлено таке: ураженняшкіри у вигляді кільцеподібноїеритеми виявлено у 28 хворих;опорно-рухового апарату —у 14 пацієнтів; ураження нервовоїсистеми у вигляді лімфоцитар-ного менінгіту — у 2 осіб, менін-гоенцефаліт — у 7, розсіянийенцефаломієліт — у 9, арахно-енцефаліт — у 13, полінейро-радикулопатія — в 11, енцефало-полінейропатія — у 7, уражен-

ня лицьового нерва — у 4, трій-частого — в 1, зорового — у 5;психостенічні порушення — в1 хворого.Згідно з класифікацією ЛБ

[6], за перебігом хвороби спо-стерігали: гострий перебіг у 34(33,3 %) хворих (продовженняхвороби до 3 міс.), у яких булодіагностовано еритему, лімфо-цитарний менінгіт і 4 випадкиз гострим менінгоенцефалітом;підгострий перебіг (від 3 міс. допівроку) був у 62 (60,7 %) хво-рих з різними органними ура-женнями опорно-рухового апа-рату та нервової системи; у 6(5,8 %) пацієнтів було діагнос-товано хронічний перебіг пере-важно з ураженням нервовоїсистеми у вигляді розсіяногоенцефаломієліту й арахноенце-фаліту.Клінічний випадок: хворий З.,

33 роки, госпіталізований до від-ділення нейроінфекції Центру ін-фекційних уражень нервової сис-теми ДУ «Інститут епідеміологіїта інфекційних хвороб ім. Л. В.Громашевського НАМН Украї-ни» на початку червня 2016 р.З анамнезу захворювання ві-

домо: захворів гостро в кінціквітня 2014 р., з’явилися скаргина головний біль, біль у м’язах,суглобах і попереку, погіршила-ся координація, виражена загаль-на слабкість. Лікування не отри-мував. Через 2 тиж. (11.05.2014 р.)температура підвищилася до38,5–39,0 °С, з’явився сильнийбіль у животі, посилився голов-ний біль. Був госпіталізованийдо відділення невідкладної хірур-гії. Там отримував спазмолітич-ну й антисекреторну терапію. Ви-писаний з покращанням стану.Наприкінці травня цього ж

року лікувався в неврологічно-

му відділенні госпіталю з діаг-нозом «Хронічна вертеброген-на люмбалгія в стадії загост-рення з помірним больовим ім’язово-тонічним синдромами».Отримував: патогенетичну тера-пію, фізіотерапію, ЛФК. Післялікування стан покращився, алезалишився біль у попереку. Че-рез місяць хворий знову ліку-ється у неврологічному відді-ленні госпіталю з діагнозом«Гостра ідіопатична невралгіяправого лицьового нерва, лег-кий правосторонній геміпарез».Після проведеного лікуваннявиписаний з покращанням.У липні 2014 р. знову ліку-

ється у неврологічному відді-ленні госпіталю з діагнозом«Невропатія лівого лицьовогонерва, з легким лівостороннімгеміпарезом». На даному етапілікар-інфекціоніст запідозривінфекційну етіологію захворю-вання і рекомендував провестисерологічне обстеження на ан-титіла до борелій, що і підтвер-дило діагноз «хвороба Лайма».Динаміку показників ІФА IgМта IgG до борелій протягомтрьох років пацієнта З. проілюс-тровано в табл. 1.Хворий отримував антибак-

теріальну терапію у неврологіч-ному відділенні (доксициклін100 мг по 2 таблетки на добупротягом 2 тиж.), стан погір-шився: з’явилися — скарги назростання інтенсивності болю всуглобах, м’язах і головнийбіль. Переведений до інфекцій-ного відділення, де отримувавцефтриаксон протягом 28 днів.Хворий виписаний з поліпшен-ням самопочуття.Протягом 2015 р. пацієнт від-

мічає поступове погіршеннястану: збільшується інтенсив-

Таблиця 1Динаміка показників імуноферментного аналізу IgМ та IgG

до борелій пацієнта З. протягом трьох років

Дата B. burgdorferi B. burgdorferiРеферентне значенняобстеження антитіла IgG антитіла IgМ

03.07.2014 р. 7,48 1,4522.07.2014 р. 11,58 1,56

23.02.2015 р. 3,42 0,42

16.06.2016 р. 1,5 0,2

R<0,8 — негативнийрезультат0,8=R=1,1 — сумнівнийR≥1,1 — позитивний


ність головного болю та слаб-кість кінцівок. Обстеження наантитіла до борелій у крові цьо-го року підтвердили їх наяв-ність (див. табл. 1).Значне погіршення стану на-

стає вже у 2016 р., коли з’яви-лися скарги на значну слабкість,виражений головний біль, оні-міння кінцівок, субфебрильнупостійну температуру, погіршен-ня пам’яті, зниження гостротизору. Під час огляду констату-ється стан середньої тяжкості.Температура 37,1 °С, пульс78 уд./хв, АТ 130/75 мм рт. ст.Неврологічний огляд: у свідо-мості, орієнтований, емоційнолабільний. Очні щілини S=D,горизонтальний ністагм право-руч. Недостатність конверген-ції ліворуч, опущена ліва носо-губна складка. Черевні рефлек-си знижені, D–S. Сухожильнірефлекси на верхній кінцівці по-мірні, D–S, на нижній кінцівціпомірні, D–S. Чутливість D–S.Сила на нижній кінцівці збере-жена. Тремор кистей рук приускладненій пробі Барре, синд-ром Штрюмпеля (+) з обох бо-ків. Менінгеальні симптоми невиявляються. Координаторніпроби виконує з легкою інтен-цією. У позі Ромберга деяка не-стійкість.Лабораторні методи дослі-

дження: загальний аналіз крові,сечі, біохімічний аналіз крові здослідженням печінкових і нир-кових проб, рівень цукру в кро-ві, холестерину без відхиленнявід норми.Для остаточного встановлен-

ня діагнозу на даному етапі па-цієнту було запропоновано про-вести блот-аналіз і дослідженняцереброспінальної рідини навизначення інтертикальногосинтезу, що є «золотим стандар-том» у діагностиці з підтвер-дження бореліозної етіологіїураження нервової системи.Обстеження крові на IgG до

Bоrrelia Burgdorferi методомблот-аналізу виявили високо-специфічні бенди: Vis E (B. burg-dorferi), Vis E (B. afzelii), Vis E(B. garinii), P41, OspC (B. afze-lii), IgG.

За даними рекомендацій СDC,блот-аналіз вважається позитив-ним, якщо проявилися 5 з 10 спе-цифічних бендів, а у пацієнта бу-ло виявлено 6 бендів.Дослідження цереброспі-

нальної рідини (1.07.2016 р.) ци-тоз — 16, лімфоцити, білок —0,198 г/л, глюкоза — 2,6 ммоль/л;хлориди — 116,4 ммоль/л. Реак-ція Панді (-), реакція Н. Апель-та (+). Мікрофлора, DNA гер-песвірусів, tbc, Tox. gondii (-).Інтертикальний синтез IgG

до збудника бореліозу в кровіта ліквору пацієнта наведені втабл. 2.Лабораторний висновок:

встановлено інтрaтекальнийсинтез антитіл (IgG) до збудни-ків бореліозу (CSQspec>CSQlim).Дисфункція гематоенцефаліч-ного бар’єру відсутня.Таким чином, лише через два

роки захворювання завдяки до-датковим обстеженням паці-єнту було встановлено діагноз«Арахноенцефаліт з лікворно-динамічними порушеннями, ви-раженими цефалгічним, вести-було-атактичним, психастеніч-ним синдромами, асоційованийз нейробореліозом, хронічнийперебіг середнього ступеня тяж-кості».Складність діагностики цьо-

го клінічного випадку, імовір-но, можна пояснити малою по-інформованістю лікарів різнихспеціальностей про різноманіт-ність симптоматичної картиниХЛ, що ускладнює встановлен-ня та підтвердження етіології

захворювання. Також причи-ною хибних діагнозів є не про-ведення специфічних методівобстеження, таких як блот-ана-ліз і визначення інтратекальнихантитіл у лікворі до борелій.У зв’язку з резистенцією до

рекомендованих видів антибіо-тиків, таких як цефтриаксон, ви-никає потреба у пошуку альтер-нативних методів лікування — якетіопатогенетичного, так і симп-томатичного комплексного.У зв’язку з низькою ефектив-

ністю проведеної раніше тера-пії цефтриаксоном і доксицик-ліном, пацієнту було призначе-но цефоперазон натрію та суль-бактам натрію в поєднанні зметронідазолом протягом 28 діб.Після закінчення цієї терапіїхворий З. був виписаний зі ста-ціонару з позитивною динамі-кою під наглядом інфекціоніс-та і невропатолога.

Висновки

Враховуючи значне поши-рення бореліозу, особливо йогобезеритемних форм, доцільнопідозрювати бореліозну приро-ду хвороби у випадку стійкихдо лікування невритів, радику-літів, енцефалітів невідомої еті-ології. Раннє виявлення, вчаснадіагностика і лікування ЛБ за-побігають розвитку неврологіч-них уражень центральної нер-вової системи.Щоб підтвердити бореліозну

природу ураження нервовоїсистеми доцільно застосовуватиметоди специфічної лаборатор-

Таблиця 2Аналіз ліквору та крові до збудника бореліозу пацієнта З.

Показник

Кількість антитіл

у сироватці у лікворі,CSQspec, CSQlim, CSQalb,

крові, Од/мл Од/мл⋅10-3 ⋅10-3 ⋅10-3

Ab-HSV 1/2 IgG 94,9⋅103 210,0 2,21 4,02 5,64

Ab-CMV IgG 14,1⋅103 26,0 1,84 4,02 5,64Ab-EBV (CA) IgG 48,4⋅103 76,0 1,57 4,02 5,64

Ab-VZV IgG 29,8⋅103 50,0 1,67 4,02 5,64

Ab-Rubella IgG 58,6⋅103 64,0 1,09 4,02 5,64Ab-Measles IgG 10,1⋅103 20,0 1,98 4,02 5,64

Ab-Borrelia IgG 8,08⋅103 90,0 11,14* 4,02 5,64

Примітка. * — якщо CSQspec до певного збудника перевищує CSQlim (коефіцієнтЛайма), у пацієнта є інтратекальний синтез антитіл до зазначеного збудника.

¹ 1 (29) 2017 71

ної діагностики, а саме ІФА,метод імуноблотингу та дослі-дження ліквору і сироваткикрові з визначенням інтрате-кального ситнезу антитіл до бо-релій.Поліморфізм клінічних про-

явів Лайм-бореліозу, особливопри ураженнях нервової систе-ми, зумовлює необхідність за-стосування комплексної терапіїдля лікування цього захворю-вання: патогенетично обґрун-тованих антибіотиків і непро-текторної терапії протягом 21–28 днів.


1. Инфекционные болезни : учебник/ под ред. О. А. Голубовской. – К. :ВСИ «Медицина», 2014. – 784 с.

2. Лайм-боррелиоз: вопросы диа-гностики и рациональной этиотроп-ной терапии / И. А. Карпов, Н. В. Со-ловей, Л. А. Анисько, В. В. Щерба //Клиническая инфектология и парази-тология. – 2015. – № 3. – С. 64–80.

3. Бацюра А. В. Проблема Лайм-боррелиоза в практике клинициста/ А. В. Бацюра // Клиническая иммуно-логия. Аллергология. Инфектология.– 2011. – № 4. – С. 17–26.

4. Шестакович-Корецька Л. Р.Лайм-бореліоз: питання діагностики

та терапії / Л. Р. Шестакович-Корець-ка, І. В. Будаєва // Актуальна інфек-тологія. – 2014. – № 2 (3). – С. 34–38.

5. Ананьева Л. П. Лайм-боррелиозили иксодовые клещевые боррелиозы.Этиология, клиника, диагностика[Электронный ресурс] / Л. П. Ананье-ва // Инфекции и антимикробнаятерапия. – Режим доступа : http://w w w . m e d i c u s a m i c u s . c o m / i n -dex.php?action=3x1380x2

6. Методичні рекомендації з епіде-міології, діагностики та профілактикиіксодового кліщового бореліозу (хво-роби Лайма) в Україні [Електроннийресурс] : Наказ МОЗ України № 218від 16.05.2005 // Нормативно-дирек-тивні документи МОЗ України. – Ре-жим доступу : http://mozdocs.kiev.ua/view.php?id=4052

7. Заволока А. А. Анализ проявле-ния болезни Лайма в Харьковской об-ласти, Украина [Электронный ресурс]/ А. А. Заволока, Ан. А. Заволока //Сборник научных статей Харьковско-го зоопарка. – 2010. – Вып. 5. – С. 357–361. – Режим доступа : http://ani-mals.kharkov.ua/node/416

8. Зінчук О. М. Етіотропна терапіяЛайм-бореліозу [Електронний ресурс]/ О. М. Зінчук // Новости медицины ифармации. Инфекционные болезни. –2010. – Режим доступа : http://www.mif-ua.com/archive/article/13590

9. Боранова Н. С. Клинико-инстру-ментальная характеристика хрониче-ских форм нейроборрелиоза / Н. С. Ба-

ранова, Н. Н. Спирин, Л. А. Низов-цева // Журнал неврологии и психиат-рии. – 2012. – № 9. – С. 40–47.

10. Антоненко К. В. Хвороба Ген-тінгтона у поєднанні з Лайм-бореліо-зом: аналіз клінічного випадку / К. В.Антоненко, Т. М. Черненко // Україн-ський неврологічний журнал. – 2016.– № 1. – С. 93–97.

11. Karkkonen K. Followup of pati-ents treated with oral doxycycline forLyme neuroborreliosis / K. Karkkonen,S. H. Stiernstedt // Scand. J. Infect. Dis.– 2001. – N 4. – P. 259–262.

12. Halperin J. J. Lyme disease: amultisystem infection that affects thenervous system / J. J. Halperin // Conti-nuum. – 2012. – N 43. – Р. 1338–1350.

13. Halperin J. J. Nervous systemLyme disease: diagnosis and treatment /J. J. Halperin // Current treatment op-tions in neurology. – 2013. – Vol. 15, N 4.– P. 454–464.

14. Лобзин Ю. В. Лайм-боррелиоз(иксодовые клещевые боррелиозы) /Ю. В. Лобзин, А. Н. Усков, С. С. Коз-лов. – СПб. : Фолиант, 2000. – 160 с.

15. Eldoen G. Lyme neuroborreliosisin More and Romsdal / G. Eldoen, I. S.Vik, E. Vik [et al.] // Tidsskr. Nor Lae-geforen. – 2001. – Vol. 121, N 17. –P. 2008–2011.


УДК 616-022.7:579.834.114В. Ю. Клюс, А. О. Руденко, П. А. Дьяченко, Л. В. Му-

равська, Б. А. Пархомець, В. Р. Шагінян, В. І. ФільчаковДІАГНОСТИКА УРАЖЕНЬ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ

У ХВОРИХ НА ЛАЙМ-БОРЕЛІОЗУ статті наведені результати клінічних досліджень 102

пацієнтів з діагнозом Лайм-бореліоз на різних стадіях пе-ребігу хвороби. Установлено значний відсоток хворих з різ-ними ураженнями нервової системи. На прикладі наведе-ного клінічного випадку нейробореліозу виконано аналізпроблеми діагностики та лікування уражень нервової сис-теми при Лайм-бореліозі. Показано доцільність застосуван-ня специфічних методів обстеження, таких як блот-аналіз ідослідження ліквору на інтратекальний синтез антитіл доборелій для підтвердження етіологічного фактора уражен-ня нервової системи при Лайм-бореліозі.

Ключові слова: Лайм-бореліоз, діагностика, лікування,нервова система.

UDC 616-022.7:579.834.114V. Yu. Klius, A. O. Rudenko, P. A. Dyachenko, L. V. Mu-

ravska, B. A. Parkhomets, V. R. Shahinyan, V. I. FilchakovNERVOUS SYSTEM LESIONS DIAGNOSIS IN

PATIENTS WITH LYME BORRELIOSISThe article presents the results of clinical trials of 102 pa-

tients with Lyme borreliosis at different stages of the disease.There is established a great number of patients with variouslesions of the nervous system. At the example of a definite clini-cal case of neuroborreliosis there is conducted analysis of theproblems of diagnosis and treatment the nervous system lesionswith Lyme borreliosis. It is demonstrated an expediency of spe-cific methods using such as blot-analysis and study of cerebro-spinal fluid on intrathecal synthesis of antibodies to borreliesin order to confirm etiologic factor of the nervous system de-feat at Lyme borreliosis.

Key words: Lyme borreliosis, diagnostics, treatment, thenervous system.


ÅÅÅÅÅêîëîã³ÿêîëîã³ÿêîëîã³ÿêîëîã³ÿêîëîã³ÿ

За даними ВООЗ, більше ніж2 млрд людей у світі стражда-ють на хронічні захворювання,пов’язані з уживанням води, щомає несприятливий сольовийсклад. Актуальною проблемапитного водопостачання зали-шається і для України. Нашакраїна є однією з найменш за-безпечених водними ресурсамикраїн Європи [3; 5; 6]. Близько814 тис. українських домогос-подарств і досі не мають постій-ного доступу до якісної питноїводи та змушені споживативоду, потенційно небезпечнудля здоров’я. І сьогодні 28 місті майже третина селищ місько-го типу не забезпечені центра-лізованими системами водопо-стачання. У багатьох регіонахкраїни використовуються заста-рілі технологічні схеми водопід-готовки, незадовільними є тех-нічний стан водорозподільноїмережі, що зумовлює вториннезабруднення питної води [1; 3].Одеська область посідає од-

не з останніх місць в Україні запрогнозними запасами природ-них питних вод й обсягами во-допостачання [4; 5]. За станомна 01.01.2016 р., в Одеській об-ласті існували 874 водогонигосподарсько-питного водопо-стачання, з них 34 — комуналь-них і 550 — сільських. Основни-ми джерелами водопостачанняв області є ріка Дністер, з якоїздійснюється водозабір Одесь-кого комунального водопрово-

ду, ріка Дунай, з якої здійсню-ються водозабори двох кому-нальних водопроводів Кілії таВилкового, відомчого водопро-воду Вилкового та сільськоговодопроводу у с. Ліски Кілійсь-кого району, озеро Ялпуг (водо-забори водопроводів Болгра-да), зрошувальні канали з рікиДунай у Кілійському районі —«Лаптиш» (водозабори сільсь-ких водопроводів с. Шевченко-ве і с. Новомиколаївка) та «Ду-най-Сасик» (водозабір с. При-морське), річка Південний Бугна території Савранського ра-йону, озеро Катлабух, з якогоздійснюється водозабір сільсь-кого водопроводу с. СуворовеІзмаїльського району. Більше1 500 000 жителів Одеської об-ласті, що мешкають в Одесі, Чор-номорську, Южному, Біляївці,Білгороді-Дністровському та у45 населених пунктах Біляїв-ського, Лиманського й Овідіо-польського районів, спожива-ють воду з Дністровського во-догону. Його водозабір знахо-диться на 21 км вище гирла,біля Біляївки.Питома вага населених місць

області, забезпечених централі-зованим водопостачанням, ста-новить 60 %, причому у сіль-ських населених пунктах — лише57 % [6]. Стан водопостачаннянаселених пунктів залишаєтьсянезадовільним. У південних ра-йонах області та Міжлиманніна привозному водопостачанні

залишаються 170 населених пунк-тів, у тому числі значна частинаБолграда і Вилкового, смт Су-ворове Ізмаїльського району,курортні зони Лебедівка та Ка-транка Татарбунарського ра-йону та ін. З 26 районів областіу Фрунзівському та Березовсь-кому районах централізованеводопостачання відсутнє. Серед-ній об’єм водокористування вобласті становить лише 7,6 м3

на особу на рік.Метою дослідження є гігіє-

нічна оцінка якості питних вод,що споживаються населеннямБессарабії та Буджаку (Дунайсько-Дністровського межиріччя).


Дослідження проведене про-тягом 2014–2016 рр. на базі ла-бораторного комплексу держав-ної санітарно-епідеміологічноїслужби. Відбирання, консерва-ція, зберігання та транспор-тування проб питної води про-водилося відповідно до вимогДСТУ ISO 5667-10:2005 (ISO5667-10:1992, IDТ) [2]. Визнача-лися такі показники сольовогоскладу: загальна мінералізація,загальна жорсткість, вміст каль-цію, магнію, сульфатів, хлори-дів, заліза, міді, цинку, нітратів,нітритів. Визначення більшоїчастини мінеральних речовинпроводили методами об’ємногота колориметричного аналізу,визначення вмісту свинцю — ме-

УДК 614.7

В. В. Бабієнко, д-р мед. наук, проф.,В. Ю. Левковська, канд. мед. наук,С. О. Ганикіна, канд. мед. наук, доц.,Д. Х. Шейх Aлі

ГІГІЄНІЧНИЙ АНАЛІЗ ПИТНОЇ ВОДИ,ЯКУ ВИКОРИСТОВУЄ НАСЕЛЕННЯДУНАЙСЬКО-ДНІСТРОВСЬКОГО МЕЖИРІЧЧЯОдеський національний медичний університет

¹ 1 (29) 2017 73

тодом атомносорбційного аналі-зу у сертифікованій лабораторіїобласної санітарно-епідеміо-логічної служби. За період до-сліджень було виконано аналіз220 проб питної води.На всіх етапах проведення

статистичного аналізу для під-готовки первинних таблицьспряженості та групування оз-нак використовували стандарт-ні функції програмного пакетаMS Excel (Microsoft Inc., США).


Результати власних дослі-джень якісного складу питнихартезіанських вод з районів, щовходять до складу межиріччя,наведені в табл. 1. Аналіз данихзасвідчує досить широкі коли-вання кальцію в районах межи-річчя — від 8,5 мг/л (Сарата) до167,2 мг/л (Болград). Відзна-чено істотні коливання вмістухлоридів (56,3–698,8 мг/л), суль-фатів (84,3–373,9 мг/л). Прицьому якщо кількість хлоридіву деяких районах відчутно пе-ревищує допустимі величини,то величини сульфатів прак-тично укладаються в допустимінормативні параметри. Слід за-значити, що вміст металів і мік-

роелементів (див. табл. 1) прак-тично у всіх пробах відповідаєдопустимим рівням, хоча і від-значаються індивідуальні коли-вання по районах, іноді доситьвідчутні.Вміст нітритів перевищує,

іноді відчутно, регламентованівеличини. Особливо помітно цев Білгород-Дністровському ра-йоні (0,13 мг/л).Дослідження цих же проб

води на нітрати показало, щоіндивідуальні величини даногоз’єднання коливалися у більшос-ті випадків у межах, що регла-ментуються нормативами, хочав окремих районах (Болградсь-кий — 48,3 мг/л) частина віді-браних проб містила кількостінітратів вище ГДК (50,0 мг/л).Вивчено також і деякі показ-

ники води з основних прісно-

водних магістралей регіону —річок Дунай і Дністер. Пробивідбиралися після очисних спо-руд, безпосередньо в місцях во-дозабору.Результати досліджень наве-

дені в табл. 2.Аналізуючи результати, по-

дані в табл. 2, можна відзначи-ти, що загальна мінералізаціяводи з річки Дунай приблизновдвічі нижча порівняно з дніст-ровською водою. Те ж саме мож-на відзначити й щодо хлоридів,сульфатів і нітратів. Дещо пере-вищує вміст нітритів у воді річ-ки Дунай порівняно з Дністром.Виділяються райони з підви-

щеною мінералізацією (Білго-род-Дністровський, Татарбу-нарський), а також райони зпорівняно низькою мінераліза-цією (Ізмаїльський). Мозаїчним

Таблиця 2Деякі показники якості води з річок Дунай і Дністер, M±m, мг/л

Показники Дунай Дністер

Загальна мінералізація 267,2±26,8 568,1±64,7

Хлориди 31,45±2,69 54,7±3,48

Сульфати 44,02±4,37 119,60±13,13

Нітрити 0,077±0,002 0,057±0,009

Нітрати 8,69±1,37 13,42±1,91

Таблиця 1Характеристика питного артезіанського водопостачання

в районах Дунайсько-Дністровського межиріччя за хімічними показниками, M±m

Райони

Показники, мг/л

межиріччя каль-магній

хло- суль-залізо мідь цинк манган фтор

ніт- ніт-цій риди фати рити рати

Білгород- 38,8± 41,8± 608,8± 222,5± 0,24± 0,020± 0,060± 0,014± 0,70± 0,13± 7,1±Дністровський ±1,2 ±2,3 ±12,4 ±20,3 ±0,02 ±0,005 ±0,006 ±0,004 ±0,06 ±0,03 ±0,1

Тарутинський 29,2± 27,7± 120,5± 115,7± 0,16± 0,030± 0,040± 0,007± 1,80± 0,004± 9,70±±1,3 ±2,4 ±11,5 ±19,6 ±0,04 ±0,006 ±0,005 ±0,002 ±0,02 ±0,001 ±0,22

Татарбунарський 15,3± 17,8± 451,0± 373,9± 0,19± 0,030± 0,050± 0,004± 1,50± 0,040± 3,40±±1,2 ±1,4 ±13,6 ±22,2 ±0,03 ±0,006 ±0,004 ±0,001 ±0,03 ±0,001 ±0,32

Саратський 8,5± 10,6± 234,0± 335,9± 0,14± 0,050± 0,060± 0,005± 1,200± 0,003± 0,100±±1,1 ±2,2 ±14,8 ±33,1 ±0,02 0,009 ±0,002 ±0,001 ±0,003 ±0,001 ±0,001

Болградський 167,2± 97,0± 278,0± 353,1± 0,17± 0,010± 0,060± 0,010± 0,500± 0,050± 48,3±±21,2 ±6,9 ±11,1 ±15,4 ±0,01 ±0,001 ±0,002 ±0,002 ±0,003 ±0,004 ±3,6

Ізмаїльський 65,3± 35,2± 56,2± 155,9± 0,08± 0,010± 0,020± 0,49± 0,300± 0,010± 17,3±±5,6 ±3,4 ±4,7 ±9,5 ±0,01 ±0,001 ±0,001 ±0,02 ±0,005 ±0,001 ±2,8

Ренійський 78,0± 27,4± 87,3± 84,3± 0,120± 0,010± 0,050± 0,040± 0,300± 0,040± 3,4±±7,2 ±2,8 ±6,7 ±7,4 ±0,004 ±0,001 ±0,003 ±0,003 ±0,004 ±0,002 ±0,4


є і розподіл вододжерел за вмі-стом мікроелементів. Варто під-креслити і значущість коливаньрівнів концентрації кальцію впитних водах. Особливо висо-кий вміст цього елемента спо-стерігається у Болградськомурайоні, особливо низький — уСаратському і Татарбунарсько-му районах.Нерівномірним є і вміст у пит-

них водах магнію. Контрастні уцьому відношенні знову ж Бол-градський (високий вміст) і Са-ратський, Татарбунарський і Ре-нійський райони (низький вмістелемента). Нерівномірність вміс-ту в питних водах межиріччя ха-рактерна практично для всіх ана-лізованих компонентів. Особли-во привертають увагу підвище-ні концентрації нітритів у всіхдосліджуваних водах, включа-ючи і річки, що мають, очевид-но, техногенне походження. Та-кож є випадки, коли і вміст ніт-ратів перевищував істотно до-пустимі рівні, регламентованічинними стандартами.Підбиваючи підсумки щодо

порушених проблем, необхіднозазначити, що сьогодні в неза-лежній Україні відбувся пере-розподіл цільового призначен-ня і значущості територій, якийносить визначальний і довго-тривалий характер. Ті регіони,яким раніше приділялося знач-но менше уваги як рекреаційно-значущим, традиційно викори-стовувалися практично стихій-но, без належної наукової аргу-

ментації. Нині не використаніраніше території та акваторії впівденній частині Одеської об-ласті набувають усе більшоїзначущості як рекреаційні ре-сурси, особливо Дунайсько-Дністровське межиріччя. Пере-ваги цих регіонів (відсутністьзначущого антропогенного пре-сингу) потребують подальшогоретельного вивчення. Аналізекологічної та рекреаційної си-туації, що склалася на тепе-рішній час у районі Дунайсько-Дністровського межиріччя, по-казує, що сучасні умови дикту-ють необхідність більш інтенсив-ної експлуатації цього регіонуяк міжнародного транспортно-го коридору й однієї з основнихрекреаційних територій. Акту-альним сьогодні є створення су-часної системи постійного мо-ніторингу за якістю рекреацій-ного забезпечення населенняй особливо за станом питноговодопостачання в Дунайсько-Дністровському межиріччі.

Висновки

1. За сольовим складом пит-ні води Бессарабії та Буджакуне відповідають чинним гігієні-чним стандартам за показника-ми, що нормуються за санітарно-органолептичною ознакою.

2. До районів з підвищеноюмінералізацією питних вод на-лежать Білгород-Дністровсь-кий і Татарбунарський, до ра-йонів з низькою мінералізацією— Ізмаїльський.

Оптимізація якісного складупитних вод має велике значен-ня для розвитку рекреаційногопотенціалу регіону.

ЛІТЕРАТУРА1. Дзюбо В. В. Питьевое водоснаб-

жение сельских населенных пунктов /В. В. Дзюбо, Л. И. Алферова // Техни-ка и оборудование для села. – 2010. –№ 7. – С. 42–45.

2. ДСТУ ISO 5667-10:2005 [Елек-торнний ресурс]. – Режим доступу :http://metrology.com.ua/download/iso-iec-ohsas-i-dr/61-iso/897-dstu-iso-5667-10-2005

3. Збалансованість мінеральногоскладу питних вод як чинник впливуна здоров’я населення міських агломе-рацій Північно-західного Причорно-мор’я / Т. А. Сафранов, Н. В. Грабко,A. А. Поліщук, Г. Г. Трохименко //Вісник Одеського державного еколо-гічно університету. – 2016. – № 20. –C. 5–17.

4. Исаева С. Д. Вопросы обеспече-ния хозяйственно-питьевого водо-снабжения в агропромышленном ком-плексе / С. Д. Исаева, Н. Н. Рыбина,Н. С. Быстрицкая // Природообуст-ройство. – 2012. – № 3. – С. 81–87.

5. Ковальчук Л. Й. Гігієнічна оцін-ка стану водних об’єктів у місцях во-докористування населення Українсь-кого Придунав’я / Л. Й. Ковальчук,А. В. Мокієнко // Медичні перспекти-ви. – 2015. – Т. 20, № 1. – С. 132–139.

6. Михайленко В. Л. Стан екологіч-ної безпеки сільських районів Одесь-кої області / В. Л. Михайленко, Л. І.Данильченко, Н. О. Рекрутюк // Екс-периментальна і клінічна медицина. –2015. – № 3 (68). – С. 164–167.


УДК 614.7В. В. Бабієнко, В. Ю. Левковська, С. О. Ганикіна, Д. Х.

Шейх AліГІГІЄНІЧНИЙ АНАЛІЗ ПИТНОЇ ВОДИ, ЯКУ ВИ-

КОРИСТОВУЄ НАСЕЛЕННЯ ДУНАЙСЬКО-ДНІСТ-РОВСЬКОГО МЕЖИРІЧЧЯ

Метою дослідження є гігієнічна оцінка якості питнихвод, що споживаються населенням Бессарабії та Буджаку(Дунайсько-Дністровського межиріччя).

Показано, що за сольовим складом питні води Бессара-бії та Буджаку не відповідають чинним гігієнічним стан-дартам за показниками, що нормуються за санітарно-органолептичною ознакою. До районів з підвищеною міне-ралізацією питних вод належать Білгород-Дністровськийі Татарбунарський, до районів з низькою мінералізацією— Ізмаїльський. Обговорюються питання оптимізації якіс-ного складу питних вод як важливого фактора розвиткурекреаційного потенціалу регіону.

Ключові слова: питне водопостачання, Буджак, Бесса-рабія, гігієна.

UDC 614.7V. V. Babiyenko, V. Yu. Levkovska, S. O. Ganykina, D. H.

Sheykh AliHYGIENIC ANALYSIS OF DRINKING WATER

USED BY THE POPULATION OF THE DANUBE-DNI-ESTER RIVERS

The study is aimed to evaluate hygienic quality of drinkingwater consumed by the population of Bessarabia and Budjak(Danube-Dniester rivers area).

There was shown that salt composition of drinking waterof Bessarabia and Budjak does not meet current standards forhygiene indicators, normalized on sanitary and organolepticcharacteristics. Areas of high salinity of drinking water areBelgorod-Dnestrovsk and Tatarbunary, areas with low salini-ty region is Izmail.

There is necessary to establish the modern system of moni-toring to provide the quality of the recreational resources.

Key words: drinking water supply, Budjak, Bessarabia, hy-giene.

¹ 1 (29) 2017 75

ÅÅÅÅÅï³äåì³îëîã³÷í³ äîñë³äæåííÿï³äåì³îëîã³÷í³ äîñë³äæåííÿï³äåì³îëîã³÷í³ äîñë³äæåííÿï³äåì³îëîã³÷í³ äîñë³äæåííÿï³äåì³îëîã³÷í³ äîñë³äæåííÿ

Introduction

In 1993 the National HealthService (NHS) in the UK experi-enced a large and unexplained in-crease in medical emergency ad-missions. This was repeated in1996 and 1999. Everyone con-cerned were mystified, numerousletters to the editor of the BritishMedical Journal were publishedas doctors sought to understandpossible reasons, and academicsleapt to analyse possible causes.Unfortunately, no one thought tolook for evidence of spatial spreadand in the absence of this criticalpiece of evidence the conclusionwas reached, largely without evi-dence, that the increases were dueto the failures of health and socialcare to contain rising demand [1].

However, people do not gene-rally present to hospital as anemergency admission without realcause, and the mystery surges havecontinued to occur on a reasonab-ly regular basis. Another such surgeoccurred in 2016 leaving both theNHS and social care overwhelmed.Demand has been so high thatpatients have been accommodat-ed, some dying, in hospital corri-dors, and numerous articles haveappeared in the national newspa-pers seeking to understand possiblecauses. Everyone has seeminglyforgotten the events in the 1990’s[1; 12].

For the past eight years’ thisauthor has been investigating thesecurious events to seek fundamen-tal answers as to why human healthseems to so rapidly deteriorateduring these events. A conciseoverview of the research conduct-ed to date will be given, followedby more detail surrounding issuesof special interest.

Overview of Research

A concise summary of the re-search to date will now be pre-sented [See 1–30]:

— Deaths (all-cause mortality),medical admissions, NHS staffsickness absence, an increase inthe gender ratio at birth, an increasein stillbirths, and an increase inoccupied bed days for certain con-ditions in pregnancy, in neonates,and for certain congenital malfor-mations all rise over a short spaceof time.

— The increase in the genderratio and associated pregnancy/stillbirths/congenital malforma-tions appear to initiate first (al-lowing for the lag due to gesta-tion), next medical admissions riseand finally deaths.

— Research by others regardingspontaneous loss of the female foe-tus indicates that the effect on thegender ratio must occur betweenweeks two and fifteen after con-ception, since higher male sponta-neous loss occurs at all other times.

— Only certain conditions areeffected, however, the list of con-ditions affected is surprisinglylong. See Table 1 and [2]. Theonly common link appears to begeneral increased unwellness; lead-ing to increased clumsiness (falls,fractures, injuries), increased in-fections, and increased inflamma-tion resulting in condition exacer-bation.

— However, while there arelarge national events [1; 4; 28–30],small area analysis shows mini-out-breaks of a seeming infectious agentwhich occur in around 1% ofsmall areas at any point in time.There is an approximate two-yearinterval between outbreaks in anylocation. Males and females be-have as separate compartments.

— The levels of increase indeaths and medical admissionsin small areas are alarminglyhigh.

— Larger national events seemto occur at three to six year inter-vals with females especially proneto higher death and medical ad-mission. See Fig. 1. However, in2012, 2014, 2016 large events haveoccurred with unusually high syn-chrony between locations.

— The highly unique feature isthat the effects against humanhealth endure for approximatelyone year, hence, running (rollingor moving) 12-month totals/aver-ages act as a specific frequency fil-

UDC 616.619

Rodney P. Jones, PhD, ACMA, CGMA

INTERNATIONAL OUTBREAKS OFA NOVEL TYPE OF INFECTIOUS IMMUNEIMPAIRMENT: A CALL TO ACTIONHealthcare Analysis & Forecasting Worcester, UK


Table 1Increase in Occupied Beds for High Volume Primary Diagnoses

Seen During National Outbreaks of the Presumed Infectious Agent

ICD-10 Description Average bed days Ratio1, % Ratio2, % 99% CI

R69 Unknown and unspecified causes of morbidity 2,245,399 17 14 0.2

J18 Pneumonia organism unspecified 2,204,895 11 16 0.2

N39 Other disorders of urinary system 1,494,871 17 2 0.2

P07 Disorders relating to short gestation 573,077 8 6 0.4and low birth weight

A41 Other septicaemia 473,588 18 36 0.4

N17 Acute renal failure 440,274 17 11 0.5

L03 Cellulitis 432,191 17 8 0.5

K80 Cholelithiasis 359,146 7 2 0.5

F60 Specific personality disorders 340,196 7 8 0.5

J69 Pneumonitis due to solids and liquids 327,613 27 21 0.5

S06 Intracranial injury 296,766 15 16 0.6

S32 Fracture of lumbar spine and pelvis 273,530 11 4 0.6

K56 Paralytic ileus and intestinal obstruction 271,712 8 6 0.6without hernia

I61 Intracerebral haemorrhage 254,930 16 4 0.6

K85 Acute pancreatitis 201,074 9 3 0.7

K92 Other diseases of digestive system 191,132 5 1 0.7

K70 Alcoholic liver disease 181,427 17 4 0.7

E87 Other disorders of fluidelectrolyte 169,651 23 15 0.7and acid-base balance

C78 Secondary malignant neoplasm of respiratory 159,174 4 1 0.8and digestive organs

E11 Non-insulin-dependent diabetes mellitus 157,782 17 5 0.8

J45 Asthma 147,005 5 5 0.8

N18 Chronic renal failure 141,487 7 39 0.8

C92 Myeloid leukaemia 133,127 1 5 0.8

I95 Hypotension 129,587 18 2 0.8

F50 Eating disorders 125,246 9 5 0.8

I35 Nonrheumatic aortic valve disorders 122,205 14 3 0.9

A04 Other bacterial intestinal infections 121,681 25 1 0.9

86 Osteomyelitis 121,307 7 23 0.9

N13 Obstructive and reflux uropathy 119,826 5 13 0.9

K83 Other diseases of biliary tract 119,730 7 16 0.9

I60 Subarachnoid haemorrhage 116,173 9 6 0.9

I70 Atherosclerosis 113,181 7 21 0.9

S22 Fracture of rib(s), sternum and thoracic spine 96,279 8 16 1.0

M51 Other intervertebral disc disorders 94,884 1 2 1.0

K50 Crohn’s disease [regional enteritis] 93,422 6 2 1.0

C25 Malignant neoplasm of pancreas 90,982 8 3 1.0

K91 Postprocedural disorders of digestive system 89,485 4 3 1.0

¹ 1 (29) 2017 77

ter to detect start and end of theevents.

— While this is generally trueadditional disease time cascadesappear to arise out of each event.

— Persons with existing neu-rological conditions such as Alz-heimer’s and dementia show thegreatest increase in death duringthe events.

— The incidence of certaincancers appears to increase, andhospital admission for aggressiveforms of tuberculosis appear torise after a two to three-year lag.

— Doctors surgeries may actas loci for spread.

— NHS staff sickness absenceincreases to a greater degree thanother government workers sug-

gesting occupational exposure (un-published).

— Interactions with influenzaappear to occur on occasions lead-ing to worse outcomes [27].

A Possible Agent

Based on the range of conditionsaffected it has been proposed thatthe immune modifying herpes virus

Footnote. Data is for occupied bed days by primary diagnosis from Hospital Episode Statistics (HES) downloaded fromthe NHS Digital website. The version of ICD-10 was changed in 2012/13. Ratio 1 therefore applies to the former version ofICD-10 used between 1998/99 and 2011/12 and applies to two large national outbreaks centred around 2003/04 and 2009/10. Ratio 2 applies to the version of ICD-10 used from 2012/13 onward to an outbreak centred around 2014/15. See[29; 30]. The 99% CI has been calculated using Poisson statistics based on the average number of occupied bed days perannum [26].

ICD-10 Description Average bed days Ratio1, % Ratio2, % 99% CI

End of table 1

G93 Other disorders of brain 89,357 11 14 1.0

C90 Multiple myeloma and malignant plasma cell 89,278 5 2 1.0neoplasms

J47 Bronchiectasis 85,202 12 6 1.0

L02 Cutaneous abscess, furuncle and carbuncle 83,722 17 5 1.0

J15 Bacterial pneumonia not elsewhere classified 79,671 12 1 1.1

T85 Complications of internal prosthetic devices 77,763 6 3 1.1implants & grafts

K81 Cholecystitis 77,571 1 8 1.1

M48 Other spondylopathies 77,171 22 2 1.1

K43 Ventral hernia 72,709 13 2 1.1

I44 Atrioventricular and left bundle-branch block 71,962 17 1 1.1

D50 Iron deficiency anaemia 71,941 10 4 1.1

I33 Acute and subacute endocarditis 71,635 5 23 1.1

O42 Premature rupture of membranes 69,582 14 1 1.1

K55 Vascular disorders of intestine 68,038 6 10 1.2

S12 Fracture of neck 67,898 17 18 1.2

E16 Other disorders of pancreatic internal secretion 67,668 26 2 1.2

N12 Tubulo-interstitial nephritis not spec as acute or 66,840 4 14 1.2chronic

M00 Pyogenic arthritis 64,437 12 15 1.2

T39 Poison by nonopioid analgesic antipyretic and 63,041 5 6 1.2antirheumatics

S00 Superficial injury of head 62,477 13 4 1.2

C22 Malignant neoplasm of liver and intrahepatic 60,228 12 4 1.2bile ducts

I08 Multiple valve diseases 59,210 7 15 1.2

J84 Other interstitial pulmonary diseases 57,767 14 1 1.2

K65 Peritonitis 56,096 7 7 1.3

M46 Other inflammatory spondylopathies 54,259 15 8 1.3


cytomegalovirus (CMV) is some-how involved. The reasons for thisare as follows [4; 6; 10; 20; 21; 28]:

— CMV is associated with largeincreases in mortality in popula-tions studies

— Persons with high IgG toCMV show higher rates of de-cease and disposition to particu-lar diseases

— CMV is now recognised asbeing both oncomodulatory andoncogenic

— CMV is a common pathogenof the foetus leading to stillbirthand congenital malformations

— CMV can infect a wide va-riety of tissues, but especially en-dothelial

— Increases in respiratory dis-ease during the outbreaks is in linewith the lung being a major res-ervoir of CMV

— CMV is now known to ex-ert immune modifying effectseven during latency

— CMV appears to potentiatethe effect of other pathogens andis seemingly acting as a mastercontroller of the pathogen burden

— CMV is known to interferewith the efficacy of influenza vacci-nation — especially in the elderly

Immune Competent?

In medical textbooks CMV iswidely stated to be only a prob-lem to immunosuppressed indi-viduals [4]. The number of casestudies involving severe CMV dis-ease in the supposedly immuno-competent is rapidly expanding.The current definition of immuno-competent may be hindering ourappreciation of the wider effectsof CMV. For example, individu-als who have just undergone in-tense exercise, sleep deprivation,depressed, obese, pregnant or withdiabetes all experience particulartypes of immune impairment(s)[4]. Indeed, frailty is a commonlyoverlooked form of immune im-pairment which influences clinicaloutcomes [32]. It has been estimat-ed that around 20% of the popula-tion are overly sensitive to the out-breaks of the proposed pathogen(CMV??), possibly due to geneticfactors or failing immune functiontoward the end of life [10].

Pathogen Burden

No pathogen acts in sublimeisolation. With over 2,200 knownhuman pathogens [33] multiple

infection is common. Exposure to8 of 13 common pathogens is themost common in Mexican Ameri-cans [34], and an average exposureto 10 (out of 206 species) viruses,with exposure to 84 species in 0.4%of individuals [35]. The pathogenburden has been associated withincreased symptom severity anddisease progression in multiple dis-eases [see reviews 6; 20; 28]. CMVis nearly always identified as a com-mon agent of interest [6; 20; 28],which accords with its ability tomodify so many aspects of humanimmune function [4; 6; 20; 28].

Patients with mixed bacterialand viral (especially CMV) infec-tions experience worse outcome incritical care, presumably the mixedinfection leading to the need foradmission to the CCU [36]. ACMV/bacterial infection had a4-times risk of respiratory failure,6.7-times risk of death, 9.8-timesrisk of diarrhoea, 10.1-times riskof multisystem organ failure, 67.5-times risk of sepsis and a 218.7-times risk of septic shock [36].

For Clinicians

While CMV exerts its effects ina variety of tissues, overt CMV

7

6

5

4

3

2

1

0

-1

-22001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015

123123123

1234123412341234123412341234123412341234

123123123123123123123123123

123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123

123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123

12341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234

123123123123123123123123123123123123123123

1234123412341234123412341234123412341234123412341234

123123123123123123123123123123123123123

123123123123123123123123

123123123123123123123123123123

1234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234

123123123123123123123123123123123123123123123123123123

1234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234

123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234

1234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234

123123

123123123123123123123123123123123123123

123123123

1234123412341234123412341234123412341234

123123123123123123

123412341234

123123123123123123123123

12341234123412341234123412341234123412341234123412341234

12312312312312312312312312312312312312312312312312312312312312312312341234

123123123123123123123123123123123123123

1234123412341234123412341234123412341234123412341234

123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123

12341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234

Deaths re;ative to baseline trend

Female Male1212

121212

Fig. 1. Trend in deaths in social group 8d2 (Hard pressed ethnic mix) relative to the baselineFootnote. Data obtained from the Office for National Statistics. Social group 8d2 is especially high in

persons of mixed and black ethnicity. Over the period there were an average of 5,900 male deaths and5,800 female deaths. See ONS [31] for a description of social groups. The baseline trend was approximatedby a second order polynomial after removing high years. National level outbreaks in rapid succession in2012, 2014 and 2016 have led to an estimated 130,000 additional deaths [30]. Full description of methods[26; 27].

¹ 1 (29) 2017 79

disease of both sub-clinical andclinical nature is widely under-di-agnosed. See review [28].

An English study of CMV an-tibodies in blood samples sent topathology identified that GPs had0% success in identifying CMV asthe cause of patients presentingfor vague or syndromic ‘unwell-ness’ [37]. CMV was causative in2% of random serum samples [36].Another study identified CMV asthe cause of the ‘feverish grannysyndrome’ following a visit fromtheir family [38]. I recently met apreviously middle-aged healthywoman who had experiencedmultiple life threatening hospitaladmissions, apparently initiatedby a sinus infection. CMV wasnot diagnosed by the hospital doc-

tors but was later confirmed bythe requesting the GP to submitblood for CMV serology. See [39]for recommendations for CMVdiagnosis and treatment. Table 2lists common features of CMVdisease.

Future Research

The key piece of knowledgerequired by researchers is that theeffect against human health en-dures for around 12-months. Henceto search for patterns of on/off orhigh/low switching in any data se-ries. It is preferable to do this sepa-rately for males and females asinitiation in each can lag random-ly behind the other. Any datasource can be analysed to detectthe presence of these hidden pat-

terns. Research in the UK hasseemingly been stifled by a heavyemphasis on policy-based evi-dence in the NHS [40].

CMV remains a pathogen ofconsiderable interest but this re-mains to be clinically confirmed.In this respect, assay of blood canbe an unreliable indicator of CMVcausation and the tissue/organshould be the primary site for CMVimmunochemistry. My own pre-liminary conclusion from the lit-erature is that the relative IgG/IgM response to CMV may dif-fer between males and females.

REFERENCES

1. Jones R. (2015) Recurring Out-breaks of an Infection Apparently Tar-geting Immune Function, and Conse-

Table 2Common Symptoms of a CMV Infection

Symptom

Rise in temperature to as high as41 °C, febrile episodes recur daily,nasopharyngeal and conjunctivalirritation, non-productive cough

Generalized breathlessness and elevatedrespiratory rate, pulmonary infiltratesin conjunction with renal and hepaticdysfunction (often in the absence ofjaundice or hepatic pain or tenderness).Secondary bacterial infection common.

Common symptoms encountered inprimary care

Most common findings

Age profile

Symptom duration

CMV detection

Risk factors

Wider involvement inexacerbation of existing conditions

Potential benefit

Comments

Common early symptoms

Common later symptoms

Malaise (67%), fever (46%), sweats (46%), aching muscles (36%), res-piratory symptoms (28%), arthralgia (17%), headache (14%), Diarrhea(5%). Diarrhea is more common for infections in the gastrointestinaltract. Involvement in appendicitis may be common.

Abnormal liver function tests. 78% of inpatients, 69% in primary care

Most frequent age 30–39 in primary care, 20–39 in inpatients. A second-ary maximum appears to occur at age 50–59.

Eight weeks on average but up to 32 weeks

Throat and urine appear generally more successful than blood. Bron-cholaveolar lavage is possibly the most preferred method. Direct samplefrom gastrointestinal tract.

Adults and children with neurologic conditions are at higher risk of deathand respiratory infection. Crohn’s disease and other autoimmune condi-tions. Elevated Immune Risk Profile (IRP). Asthma, diabetes, emotional/physical trauma, recent surgery, pregnancy, anti-inflammatory drugs,immunodeficiency disorders, cancer and cancer therapy, frailty.

See Table 1

Usual anti-virals, CMV-specific CD8+ T lymphocytes, etc. See [39].High doses of Vitamin D, check blood for any other vitamin/mineraldeficiencies


quent Unprecedented Growth in Medi-cal Admission and Costs in the UnitedKingdom: A Review. British Journal ofMedicine and Medical Research 6(8):735-770. doi: 10.9734/BJMMR/2015/14845

2. Jones R. (2010) Can time-relatedpatterns in diagnosis for hospital admis-sion help identify common root causesfor disease expression. Medical Hypoth-eses 75: 148-154. doi: http://dx.doi.org/10.1016/j.mehy.2010.02.009

3. Jones R. (2010) The case for recur-ring outbreaks of a new type of infectiousdisease across all parts of the UnitedKingdom. Medical Hypotheses 75: 452-457. doi: http://dx.doi.org/10.1016/j.mehy.2010.04.023

4. Jones R. (2013) Could cytomega-lovirus be causing widespread outbreaksof chronic poor health? In Hypotheses inClinical Medicine, pp 37-79, Eds M. Sho-ja, et al. New York: Nova Science Pub-lishers Inc. Available from: http://www.hcaf.biz/2013/CMV_Read.pdf

5. Jones R. (2013) Do recurring out-breaks of a type of infectious immuneimpairment trigger cyclic changes in thegender ratio at birth? Biomedicine Inter-national 4 (1): 26-39.

6. Jones R. (2013) Widespread out-breaks of a subtle condition leading tohospitalization and death. Epide-miolo-gy: Open access 4 (3): 137. doi: 10.4172/2161-1165.1000137

7. Jones R. (2014) Unexpected single-year-of-age changes in the elderly mor-tality rate in 2012 in England and Wales.British Journal of Medicine and MedicalResearch 4(16): 3196-3207. doi: 10.9734/BJMMR/2014/9072

8. Jones R., Goldeck D. (2014) Un-expected and unexplained increase indeath due to neurological disor-ders in2012 in England and Wales:Is cytomeg-alovirus implicated? Medical Hypotheses83(1): 25-31. http://dx.doi.org/10.1016/j.mehy.2014.04.016

9. Jones R. (2014) Infectious-likeSpread of an Agent Leading to IncreasedMedical Admissions and Deaths in Wi-gan (England), during 2011 and 2012.British Journal of Medicine and MedicalResearch 4 (28): 4723-4741. doi: 10.9734/BJMMR/2014/10807

10. Jones R. (2014) A Study of anUnexplained and Large Increase in Res-piratory Deaths in England and Wales:Is the Pattern of Diagnoses Consistentwith the Potential Involvement of Cyto-megalovirus? British Journal of Medicineand Medical Research 4 (33): 5179-5192.doi: 10.9734/BJMMR/2014/11382

11. Jones R., Beauchant S. (2015)Spread of a new type of infectious condi-tion across Berkshire in England betweenJune 2011 and March 2013: Effect onmedical emergency admissions. BritishJournal of Medicine and Medical Re-

search 6 (1): 126-148. doi: 10. 9734/BJM-MR/2015/14223

12. Jones R. (2015) Unexpected andDisruptive Changes in Admissions As-sociated with an Infectious-like EventExperienced at a Hospital in Berkshire,England around May of 2012. BritishJournal of Medicine and Medical Re-search 6 (1): 56-76. doi:10.9734/BJMMR/2015/13938

13. Jones R. (2015) A previously un-characterized infectious-like event lead-ing to spatial spread of deaths acrossEngland and Wales: Characteristics ofthe most recent event and a time seriesfor past events. British Journal of Medi-cine and Medical Research 5 (11): 1361-1380. doi: 10.9734/BJMMR/2015/14285

14. Jones R. (2015) Are emergencyadmissions contagious? British Journalof Healthcare Management 21 (5): 227-235.

15. Jones R. (2015) A new type of in-fectious outbreak? SMU Medical Jour-nal 2 (1): 19-25.

16. Jones R. (2015) Small area spreadand step-like changes in emergency med-ical admissions in response to an ap-parently new type of infectious event.FGNAMB 1 (2): 42-54. doi: 10. 15761/FGNAMB. 1000110

17. Jones R. (2015) Infectious-likespread of an agent leading to increasedmedical hospital admission in the NorthEast Essex area of the East of England.FGNAMB 1(3): 98-111. doi: 10.15761/FGNAMB. 1000117

18. Jones R. (2015) Simulated rectan-gular wave infectious-like events replicatethe diversity of time-profiles observed inreal-world running 12 month totals ofadmissions or deaths. FGNAMB 1(3):78-79. doi: 10. 15761/FGNAMB. 1000114

19. Jones R. (2015) A time series ofinfectious-like events in Australia be-tween 2000 and 2013 leading to extend-ed periods of increased deaths (all-causemortality) with possible links to in-creased hospital medical admissions. In-ternational Journal of Epidemiologic Re-search 2(2): 53-67. http://ijer.skums.ac.ir/article_12869_2023. html

20. Jones R. (2015) An unexpectedincrease in adult appendicitis in England(2000/01 to 2012/13): Could cytomegalo-virus (CMV) be a risk factor? BritishJournal of Medicine and Medical Re-search 5 (5): 579-603. doi: 10. 9734/BJM-MR/2015/13302

21. Jones R. (2015) Roles for cytome-galovirus in infection, inflammation andautoimmunity. In Infection and Autoim-munity, 2nd Edition, Eds: N Rose, et al.Elsevier: Amsterdam. Chapter 18, pp319-357. doi:10. 1016/B978-0-444-63269-2.00068-4

22. Jones R. (2016) Deaths in Eng-lish Lower Super Output Areas (LSOA)show patterns of very large shifts indica-

tive of a novel recurring infectious event.SMU Medical Journal 3(2): 23-36.

23. Jones R. (2016) A presumed in-fectious event in England and Wales dur-ing 2014 and 2015 leading to higherdeaths in those with neurological andother disorders. Journal of Neuroinfec-tious Diseases 7(1): 1000213doi: 10.4172/2314-7326.1000213

24. Jones R. (2016) Unusual trendsin NHS staff sickness absence. BritishJournal of Healthcare Management 22(4): 239-240.

25. Jones R. (2016) A regular seriesof unexpected and large increases in to-tal deaths (all-cause mortality) for maleand female residents of mid super outputareas (MSOA) in England and Wales:How high level analysis can miss the con-tribution from complex small-area spa-tial spread of a presumedinfectious agent.Fractal Geometry and Nonlinear Analy-sis in Medicine and Biology 2 (2): 1-13.

26. Jones R. (2017) Outbreaks of apresumed infectious agent associated withchanges in fertility and the gender ratioat birth. British Journal of Medicine andMedical Research (in press)

27. Jones R. (2017) Year-to-year va-riation in deaths in English Output Areas(OA), and the interaction between a pre-sumed infectious agent and influenza in2015. SMU Medical Journal 4 (2): in press

28. Jones R. (2016) Is cytomegalovi-rus involved in recurring periods of high-er than expected death and medical ad-missions, occurring as clustered outbreaksin the northern and southern hemi-spheres? British Journal of Medicine andMedical Research 11 (2): 1-31. doi:10.9734/BJMMR/2016/20062

29. Jones R. (2017) Is there scope toclose acute beds in the STPs. BritishJournal of Healthcare Management 23(2): 83-85.

30. Jones R. (2017) What the ONS‘forgot’ to mention about deaths. BritishJournal of Healthcare Management 23(4): in press.

31. Office for National Statistics(2015) Pen Portraits for the 2011 AreaClassification for Output Areas. http://webarchive.nationalarchives.gov.uk/20160105160709/ http://www.ons.gov.uk/ons/guide-method/geography/products/area-classifications/ns-area-classifica-tions/ns-2011-area-classifications/pen-portraits-and-radial-plots/pen-portraits-oa.pdf

32. Bailur J., Pawelec G., Hatse S.,Brouwers B., Smeets A., et al (2017) Im-mune profiles of elderly breast cancerpatients are altered by chemotherapy andrelate to clinical frailty. Breast CancerResearch 19:20. Doi: 10.1186/s13058-017-0813-x

33. Woolhouse M., Gowtage-Seque-ria S. (2005) Host range and emerging

¹ 1 (29) 2017 81

and reemerging pathogens. Emerg InfectDis 11(12): 1842-7.

34. Rubicz R., Leach C., Kraig E.,Dhurandhar N., Grubbs B. et al. (2011)Seroprevalence of 13 common pathogensin a rapidly growing U. S. minority pop-ulation: Mexican Americans from SanAntonio, TX. BMC Res Notes 4:433.

35. Xu G., Kula T., Xu Q., Li M.,Vernon S., et al (2015) Comprehensiveserological profiling of human popula-tions using a synthetic human virome.Science 348(6239): 1105-1114. Doi: 10.1126/science. aaa0698

36. Miggins M., Hasan A., Hoh-mann S., Southwick F, Casella G, et al.

(2011) The potential influence of com-mon viral infections diagnosed duringhospitalization among critically ill pa-tients in the United States. PLoS ONE 6(4): e18890.

37. Wreghitt T., Teare E., Sule O.,Devi R., Rice P. (2003) Cytomegalovi-rus infection in immunocompetent pa-tients. Clin Infect Dis 37: 1603-1606.

38. Wreghitt T., Behr S., Hodson J.,Irwin D. (1995) Feverish granny synd-rome. Lancet 346(8991-8992):1716.

39. Pokorska-Spiewak M., NiezgodaA., Golowska M., Czech-Kowalska J.,Gruszfeld D. et al (2016) Recommenda-tions on the diagnosis and treatment of

CMV infections. Polish society of epide-miology and infectious diseases. Prze-glEpidemiol 70(2): 297-310.

40. Beeknoo N., Jones R. (2017) In-formation asymmetry in financial fore-casting within healthcare and simplemethods to overcome this deficiency.British Journal of Medicine and MedicalResearch 20(4): 1-12. doi: 10. 9734/BJM-MR/2017/31474

Submitted 28.03.2017




пункті




УДК 616.619Родні П. ДжоунсМІЖНАРОДНІ СПАЛАХИ НОВОГО ВИДУ ІНФЕК-

ЦІЙНОГО ІМУННОГО УШКОДЖЕННЯ: ЗАКЛИКДО ДІЇ

За останні вісім років зареєстровано спалахи нового видуімунного ушкодження, яке впливає на людське здоров’я внаступні 12 міс. Смертність, частота звернень по лікарня-ну допомогу, перебування на лікарняному працівників На-ціональної Служби Здоров’я (Великобританія), гендерніпоказники при народженні, а також показники мертвона-родженості та вроджених вад розвитку є чутливими довпливу зазначеного фактора. Хворі на хворобу Альцгей-мера та слабоумство мають найвищі показники смертнос-ті за подібних умов. У розвитку інфекційного імунногоушкодження встановлена певна роль вірусу герпесу та ци-томегаловірусу.

Ключові слова: інфекційні хвороби, цитомегаловірус,імунне ушкодження, смертність, частота звертання до лі-каря, мертвонародження.

UDC 616.619Rodney P. JonesINTERNATIONAL OUTBREAKS OF A NOVEL TYPE

OF INFECTIOUS IMMUNE IMPAIRMENT: A CALL TOACTION

Over the past eight years’ evidence has been accumulatingfor outbreaks of a novel type of immune impairment whichappears to affect human health for a period of 12 months be-fore abating. Deaths, medical admissions, NHS staff sicknessabsence, the gender ratio at birth, rate of stillbirths and con-genital conditions are all affected. Persons suffering from Alzhe-imer’s and dementia show the highest deaths during the out-breaks. The common herpesvirus cytomegalovirus (CMV) maybe involved.

Key words: emerging infectious diseases, cytomegalovirus,immune impairment, death, medical admission, stillbirth.


ËËËËËèñòè äî ðåäàêö³¿èñòè äî ðåäàêö³¿èñòè äî ðåäàêö³¿èñòè äî ðåäàêö³¿èñòè äî ðåäàêö³¿

ІНФОРМАЦІЙНЕ ПОВІДОМЛЕННЯпро створення громадської організації

«Українська Асоціація громадського здоров’я»

З метою науково-фахової підтримки розвит-ку системи захисту громадського здоров’я тамедико-профілактичного напряму у забезпеченнісанітарно-епідемічного благополуччя населеннякраїни фахівцями інститутів НАМН України,МОЗ України та представниками інших установ21.06.2016 р. створено і зареєстровано громад-ську організацію «Українська Асоціація громад-ського здоров’я» (надалі — Асоціація). На за-сіданні Правління засновників Асоціації обраноГоловою ГО «Українська Асоціація громадсько-го здоров’я» директора ДУ «Інститут громад-ського здоров’я ім. О. М. Марзєєва НАМН Ук-раїни», академіка НАМН України Андрія Ми-хайловича Сердюка.Основним завданням Асоціації є: забезпечен-

ня належних умов для продуктивної діяльностіїї членів, сприяння розвитку та здійсненню про-гресивних ідей, розробок, теоретичних поло-жень, а також досягнення найбільшої ефектив-ності та результативності наукової, дослідниць-кої, виробничої та освітянської діяльності у га-лузі охорони громадського здоров’я, сприянняпідвищенню кваліфікації, професійного рівня,підготовці та перепідготовці спеціалістів у сфе-рі громадського здоров’я, розвиток міжнарод-ного співробітництва у цій галузі.Протягом 2016 р. ГО «Українська Асоціація

громадського здоров’я» проведено відповіднуорганізаційну роботу з питань розвитку системигромадського здоров’я в країні.Зокрема, члени Асоціації спільно з фахівцями

ДУ «Інститут громадського здоров’я ім. О. М.Марзєєва НАМН України» взяли участь у роз-робці «Концепції розвитку системи громад-ського здоров’я України». Відповідно до схвале-ної Кабінетом Міністрів України «Концепції роз-витку системи громадського здоров’я України»,запропоновано МОЗ України внести до плануреалізації Концепції на 2017–2020 рр. відповіднізаходи.Нині проводиться розробка Національного

плану заходів щодо неінфекційних захворювань

для досягнення глобальних цілей сталого розвит-ку на період до 2030 р.Така комплексна співпраця сприятиме успіш-

ній реалізації основних завдань Концепції гро-мадського здоров’я, нової європейської політи-ки в охороні здоров’я «Здоров’я — 2020» та ці-лей сталого розвитку України.За активної участі ГО «Українська Асоціа-

ція громадського здоров’я» внесено зміни допостанови Кабінету Міністрів України від29.04.2015 р. № 266 «Про затвердження перелікугалузей знань і спеціальностей, за якими здійс-нюється підготовка фахівців вищої освіти», зок-рема, до переліку спеціальностей у галузі «Охо-рони здоров’я» внесено спеціальність «Громад-ське здоров’я» (229).Також члени Асоціації брали активну участь

і виступили з доповідями на 7 конференціях, 5 се-мінарах, 2 з’їздах, 2 форумах, із них 5 заходів про-йшло з представниками міжнародних організа-цій та інститутів.Сьогодні діяльність Асоціації спрямована на

удосконалення розвитку системи громадськогоздоров’я в країні та залучення до цієї роботи но-вих членів. Крім того, розглядається питаннящодо створення відокремлених підрозділів Асо-ціації в регіонах України.З огляду на вищевказане, пропонуємо зацікав-

леним фахівцям розглянути питання щодо набут-тя індивідуального членства в Асоціації.У зв’язку з цим запрошуємо фахівців у галузі

охорони здоров’я до об’єднання в Асоціації дляподальшої співпраці у сфері громадського здо-ров’я.З питань вступу звертатися за адресою Прав-

ління Асоціації: м. Київ, 02094, вул. Попудренка,50, тел./факс (044) 559-73-73, тел. (044) 513-71-36,e-mail: ua_ph@ukr net.

З повагою,

Голова АсоціаціїА. М. СЕРДЮК

¹ 1 (29) 2017 83

ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ СТАТЕЙдля журналу «Досягнення біології та медицини»

Звертаємо увагу авторів на те, що публікаціяматеріалів у журналах «Одеський медичний жур-нал» і «Досягнення біології та медицини», які ви-даються Одеським національним медичним уні-верситетом, — платна. Оплата здійснюєтьсяпісля рецензування статей та схвалення їх до дру-ку, про що авторів повідомляють додатково.З питань сплати за публікацію статей та дові-

док про їх надходження й опрацювання просимозвертатися до Віри Григорівни Ліхачової за тел.+38 (048) 728-54-58 (р.), +38 (097) 977-23-31 (м.),e-mail: [email protected].Копію квитанції про сплату слід надсилати

поштою на адресу: Одеський національний меди-чний університет, редакція журналу (назва жур-налу), Валіховський пров., 2, м. Одеса, 65082 —або передавати на факс +38 (048) 723-22-15 дляВ. Г. Ліхачової.До розгляду приймаються статті, які відпо-

відають тематиці журналу й нижченаведеним ви-могам.

1. Стаття надсилається до редакції у двох при-мірниках, підписаних усіма авторами. Вона супро-воджується направленням до редакції, завізова-ним підписом керівника та печаткою установи, девиконано роботу, а для вітчизняних авторів та-кож експертним висновком, що дозволяє відкри-ту публікацію. До неї на окремому аркуші дода-ються відомості про авторів, які містять вченезвання, науковий ступінь, прізвище, ім’я та побатькові (повністю), місце роботи та посаду, якуобіймає автор, адресу для листування, номерителефонів і факсів.Якщо у статті використано матеріали, які є

інтелектуальною власністю кількох організаційі раніше не публікувалися, автор повинен нада-ти дозвіл на їх публікацію кожної з цих органі-зацій.Автори повинні повідомити, для якої рубри-

ки (розділу) призначена стаття. Основні рубри-ки (розділи) журналу: «Фундаментальні пробле-ми медицини та біології», «Нові медико-біо-логічні технології», «Оригінальні дослідження»,«Огляди», «Інформація, хроніка, ювілеї». До-кладніше про зміст рубрик (розділів) читайте на3-й сторінці обкладинки.

2. Редакція віддає перевагу одноосібним ро-ботам і роботам, виконаним невеликим колекти-

вом авторів (2–3). У першу чергу друкуютьсястатті передплатників журналу, а також замов-лені редакцією.Не приймаються до розгляду статті, що вже

були надруковані в інших виданнях, а також ро-боти, які за своєю сутністю є переробкою опуб-лікованих раніше статей і не містять нового на-укового матеріалу або нового наукового осмис-лення вже відомого матеріалу. За порушення цієїумови відповідальність цілковито покладаєтьсяна автора.

3. Мова статей — українська для вітчизнянихавторів, російська для авторів з інших країн СНД.

4. Матеріал статті повинен бути викладенимза такою схемою:а) індекс УДК;б) ініціали та прізвище автора (авторів), на-

уковий ступінь;в) назва статті;г) повна назва установи, де виконано роботу;д) постановка проблеми у загальному вигляді

та її зв’язок із важливими науковими чи практич-ними завданнями;е) аналіз останніх досліджень і публікацій, в

яких започатковано розв’язання даної проблемиі на які спирається автор;ж) виділення невирішених раніше частин за-

гальної проблеми, котрим присвячується озна-чена стаття;з) формулювання цілей статті (постановка зав-

дання);и) виклад основного матеріалу дослідження з

повним обгрунтуванням отриманих наукових ре-зультатів;к) висновки з даного дослідження і перспек-

тиви подальших розвідок у даному напрямку;л) література;м) два резюме — мовою статті й англійською об-

сягом до 800 друкованих літер кожне за такою схе-мою: індекс УДК, ініціали та прізвище автора (ав-торів), назва статті, текст резюме, ключові слова (небільше п’яти).

5. Обсяг оригінальних та інших видів статейне повинен перевищувати 8 машинописних сто-рінок, оглядів — 10, коротких повідомлень — 2.Зауважуємо: загальний обсяг містить усі еле-

менти публікації, тобто заголовні дані, власнестаттю чи повідомлення, перелік літератури, ре-


зюме, ключові слова, таблиці (не більше трьох),графічний матеріал (не більше двох рисунків абофото) тощо, крім відомостей про авторів. Алевільна площа окремих аркушів, на яких вміще-но невеликі таблиці, рисунки та ін., із загально-го підрахунку вилучається.

6. Текст друкують на стандартному машино-писному аркуші (ширина полів: лівого, верх-нього та нижнього по 2 см, правого — 1 см), сто-рінка тексту повинна містити не більше32 рядків по 64 знаки в рядку.У статтях повинна використовуватися міжна-

родна система одиниць СІ.Хімічні та математичні формули вдруковують

або вписують. Структурні формули оформляютьяк рисунки. У формулах розмічають: малі та ве-ликі літери (великі позначають двома рискамизнизу, малі — двома рисками зверху простимолівцем); латинські літери підкреслюють синімолівцем; грецькі літери обводять червоним олів-цем, підрядкові та надрядкові цифри і літери по-значають дугою простим олівцем.До розгляду приймаються лише статті, вико-

нані з використанням комп’ютерних технологій.При цьому до матеріалів на папері обов’язковододають матеріали комп’ютерного набору та гра-фіки на дискеті — теж у двох примірниках. Текстслід друкувати шрифтом Times New Roman (TimesNew Roman Cyr) 14 пунктів через півтора інтер-валу й зберігати у файлах форматів Word forWindows або RTF (Reach Text Format) — це доз-воляє будь-який сучасний текстовий редактор.Не слід імпортувати у текст ніякі об’єкти: таб-

лиці, графіки, рисунки тощо.7. Таблиці можна створювати лише засобами

того самого редактора, який застосовано для на-бору основного тексту. Їх слід друкувати на ок-ремих сторінках; вони повинні мати нумераціюта назву.

8. Графічний матеріал може бути виконаниму програмах Excel, MS Graph і поданим у окре-мих файлах відповідних форматів, а також уформатах TIF, CDR або WMF. При цьому роз-дільна здатність штрихових оригіналів (гра-фіки, схеми) повинна бути 300–600 dpi B&W, на-півтонових (фотографії та ін.) 200–300 dpi GrayScale (256 градацій сірого). Ширина графічнихоригіналів — 5,5; 11,5 та 17,5 см.Рисунки та підписи до них виконують окре-

мо і подають на окремому аркуші. На зворот-ному боці кожного рисунка простим олівцем слід

указати його номер і назву статті, а в разі необ-хідності позначити верх і низ.Відповідні місця таблиць і рисунків потрібно

позначити на полях рукопису. Інформація, наве-дена в таблицях і на рисунках, не повинна дуб-люватися.

9. Список літератури оформлюється відповід-но до ДСТУ ГОСТ 7.1:2006, а скорочення слів ісловосполучень — відповідно до ДСТУ 3582-97та ГОСТ 7.12-93 і 7.11-78.Звертаємо увагу авторів на те, що оформлен-

ня списку літератури за новим ДСТУ суттєвовідрізняється від попереднього. Для тих, хто немає доступу до повного тексту ДСТУ, на сайтіОдеського національного медуніверситету наве-дено приклади оформлення бібліографічних за-писів. Доступ за посиланням http://odmu.edu.ua/index.php?v=1179.Список літературних джерел повинен місти-

ти перелік праць за останні 5 років і лише в ок-ремих випадках — більш ранні публікації. В ори-гінальних роботах цитують не більше 10 джерел,а в оглядах — до 30. До списку літературних дже-рел не слід включати роботи, які ще не на-друковані.У рукопису посилання на літературу подають

у квадратних дужках згідно з нумерацією за спис-ком літератури. Література у списку розміщуєть-ся згідно з порядком посилань на неї у текстістатті. Якщо наводяться роботи лише одного ав-тора, вони розміщуються за хронологічним по-рядком.На кожну роботу в списку літератури має

бути посилання в тексті рукопису.10. Редакція залишає за собою право рецензу-

вання, редакційної правки статей, а також відхи-лення праць, які не відповідають вимогам редакціїдо публікацій, без додаткового пояснення причин.Рукописи авторам не повертаються.

11. Статті, відіслані авторам для виправлен-ня, слід повернути до редакції не пізніше ніж че-рез три дні після одержання. В авторській корек-турі допустиме виправлення лише помилок на-бору.

12. Статті треба надсилати за адресою: Ре-дакція журналу «Досягнення біології та меди-цини», Одеський національний медичний уні-верситет, Валіховський пров., 2, Одеса, 65082,Україна.



Засновники

Національна академія наук УкраїниНаціональна академія медичних наук УкраїниОдеський національний медичний університет

Головний редакторАкадемік НАМН України,

лауреат Державної премії України В. М. ЗАПОРОЖАН

Науковий редакторДоктор медичних наук професор Л. С. ГОДЛЕВСЬКИЙ

Відповідальний секретарДоктор медичних наук професор П. Б. АНТОНЕНКО


П. Б. Антоненко, Ю. І. Бажора, Л. С. Годлевський, В. В. Годован, А. І. Гоженко, М. Я. Головенко, В. Г. Дубініна, Д. І. Заболотний, О. О. Зелінський, М. А. Каштальян,

В. Й. Кресюн, А. П. Левицький, О. О. Мардашко, М. С. Регеда, Ю. Г. Романова, А. С. Сон, О. О. Старець, О. А. Шандра, Т. О. Філіпова

Редакційна рада

С. А. Андронаті (Одеса), Г. М. Бутенко (Київ), Д. Д. Зербіно (Львів),Анелія Дімітрова Клісарова (Болгарія), В. М. Коваленко (Київ),

М. М. Корда (Тернопіль), В. А. Кордюм (Київ), О. О. Кришталь (Київ),Жозе Алехандро Мадрігал (Велика Британія), О. Г. Резніков (Київ),

А. М. Романенко (Київ), М. Д. Тронько (Київ), Ральф Хусс (Німеччина), В. Ф. Чехун (Київ)

DOSÂGNENNÂSCIENTIFIC JOURNAL

FoundersThe National Academy of Sciences of Ukraine

The National Academy of Medical Sciences of UkraineThe Odessa National Medical University

Editor-in-chiefAcademician of the NAMS of Ukraine,

the Ukraine State Prize Winner V. M. ZAPOROZHAN

Science EditorMD, professor L. S. GODLEVSKY

Executive SecretaryMD, professor P. B. ANTONENKO

Editorial Board

P. B. Antonenko, Yu. I. Bazhora, L. S. Godlevsky, V. V. Godovan, A. I. Gozhenko, M. Ya Golovenko, V. G. Dubinina, D. I. Zabolotnyy, O. O. Zelinskyy, M. A. Kashtalyan,

V. Y. Kresyun, A. P. Levytskyy, O. O. Mardashko, M. S. Regeda, Yu. G. Romanova, A. S. Son, O. O. Starets, O. A. Shandra, T. O. Filipova

Editorial Counsil

S. A. Andronati (Odesa), G. M. Butenko (Kyiv), D. D. Zerbino (Lviv),Aneliya Dimitrova Klisarova (Bulgaria), V. M. Kovalenko (Kyiv),

M. M. Korda (Ternopil), V. A. Kordyum (Kyiv), O. O. Kryshtal (Kyiv),Jose Alejandro Madrigal (Great Britain), O. G. Reznikov (Kyiv),

A. M. Romanenko (Kyiv), M. D. Tronko (Kyiv), Ralf Huss (Germany), V. F. Chekhun (Kyiv)

BIÒLOGIÌ ta MEDICINI..


проблемні статті з нових медико�біологічних технологій* технології створення нових лікарських засобів, вакцин, діагностикумів* біотехнології в лабораторній практиці* діагностичні, лікувальні та профілактичні технології

оригінальні дослідження — результати пріоритетних робіт, що вносять суттєвий вклад у розвиток медицини та біології

статті з фундаментальних проблем медицини та біології* молекулярної біології та генетики* біології та біофізики клітин* фізіології, біохімії та морфології людини* експериментальної та клінічної фармакології та патофізіології* нові досягнення в галузі вивчення етіології та патогенезу захворювань* сучасні досягнення в діагностиці, профілактиці та лікуванні захворювань

огляди з сучасних актуальних проблем біології та медицини

проблеми доказової, трансляційної та персоналізованої медицини

інформація, хроніка, ювілеї

ISSN 2519 2280

Documents

НАУКОВИЙ ЖУРНАЛ ISSN 25192280