МЕНЕДЖЕР 1(78)'201878)2018.pdf · отбор, обучение, развитие, модель, лидерство, критерии, тест, эгоизм, альтруизм,

МЕНЕДЖЕР 1(78)'2018

Вісник Донецького державного університету управління.

Серія «Державне управління»

Науковий журнал. Заснований у 1998 році. ISSN 2308-104X

Науковий журнал «Менеджер. Вісник Донецького державного університету управління»

м. Маріуполь входить до таких міжнародних наукометричних баз даних, репозиторіїв та пошукових

систем:

IndexCopernicus (Польща) ResearchBib (Японія) Advanced Science Index (Німеччина)

Google ScolarDirectory of Research Journals Indexing DRJI (Індія) Universal Impact Factor

General Impact Factor – GIF (Індія) Science Library Index (Австралія) CiteFactor (США)

InfoBase Index (Індія) Journal Index (Туреччина) Scientific Index Services(США)

IndianScience.in (Індія) Universal Impact Factor Journal Impact Factor – JIF

Information Matrix for the Analysis of Journals – MIAR (Іспанія)

РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ

Марова Світлана Феліксівна - доктор наук з державного управління, професор,

голова редакційної колегії

Балуєва Ольга Володимирівна - доктор економічних наук, доцент, заступник голови редакційної колегії

Амоша Олександр Іванович - доктор економічних наук, професор, академік НАН України

Бардась Артем Володимирович - доктор економічних наук, професор

Барні Раффілд ІІІ - доктор, професор бізнес адміністрування (США)

Бурега Валерій Васильович - доктор соціологічних наук, професор

Діденко Ніна Григорівна - доктор наук з державного управління, професор

Дубницький Володимир Іванович - доктор економічних наук, професор

Дятлова Валентина Василівна - доктор економічних наук, професор

Смерічевський Сергій Францевич - доктор економічних наук, професор

Солоха Дмитро Володимирович - доктор економічних наук, професор

Стойка Андрій Васильович - доктор наук з державного управління, професор

Токарева Валентина Іванівна - доктор наук з державного управління, професор

Устименко Володимир Анатолійович - доктор юридичних наук, професор, чл.-кор. НАПрН України

Халецька Аліна Анатоліївна - доктор наук з державного управління, професор

Черниш Олена Іванівна - доктор наук з державного управління, професор

Адреса редакції:

87513, м. Маріуполь, вул. Карпінського, 58, ДонДУУ. Телефон: (0629) 38-97-74

Засновник – Донецький державний університет управління. Реєстраційне свідоцтво КВ № 14586-3557 ПР від 27.08.2008 р.

Затверджений Наказом Міністерства освіти і науки України від 07.10.2015 р. № 1021 як фаховий державного управління

та Наказом Міністерства освіти і науки України від 21.12.2015 р. № 1328 як фаховий з економіки.

Точка зору редакції не завжди збігається з точкою зору авторів.

Відповідальність за точність наведених фактів, цитат, прізвищ несуть автори.

Редакція залишає за собою право внесення редакційних та технічних правок без згоди авторів. При передруку посилання на журнал “Менеджер обов’язкове.

Виходить один раз на квартал.

http://www.indexcopernicus.com/

2 ♦ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ♦

ЗМІСТ:

Дзвінчук Д. І., Панасюк Р. В., Петренко В. П. Про доцільність використання модифікованої моделі «Діамант лідерства» в процесах відбору, підготовки та розвитку кадрів для обʼєднаних територіальних громад України ................................................................. 5

Непомнящий О. М., Медведчук О. В. Методологія дослідження державного регулювання в контексті управління ризиками у будівництві ............................................ 15

Николаєва В. І. Державне управління соціальною політикою та системою соціальної роботи на рівні громади ........................................................................................................ 20

Гбур З. В. Теоретичні основи економічної безпеки та її становлення в Україні ................ 28

Дяченко О. П. Стратегічні пріоритети державного управління в сфері протидії розвитку тіньових економічних відносин в Україні ............................................................. 38

Орлів М. С. Формування механізмів державного регулювання підвищення кваліфікації керівних кадрів органів влади на основі «дерева цілей» ...................................................... 47

Приліпко С. М. Формування механізму публічного управління інформаційно-консультативним забезпеченням учасників кооперативного руху сільських територій .... 60

Кумачова А. С. Проблеми диверсифікації фінансування процесу формування та реалізації державної політики розвитку «зеленої» економіки в контексті територіального розвитку .................................................................................................................................. 72

Суздалєва О. С. Еколого-економічний аспект відновлення та реінтеграції деокупованих та постраждалих від конфлікту територій ............................................................................ 82

Бурлаков О. В. Інструменти інтернет-комунікації та соціальних мереж як складові механізму державного управління розвитком комунікаційного середовища регіону ........ 90

Кириченко Н. О. Лiдерство в контексті професіоналізації державної служби ................... 98

Мостова К. В. Окремі аспекти методики оцінювання рівня організації здійснення прикордонного контролю у пунктах пропуску через державний кордон України ............. 105

Нахкур Т. Ф. Ефективність політики державного регулювання інвестицій у будівництво в Україні ............................................................................................................ 112

Щурба Мікеле Історичні особливості процесу формування механізмів державного регулювання з відмивання коштів, в контексті досвіду Сполучених Штатів Америки ...... 117

Стойка А. В., Драгомірова Є. С. Якість освіти в інтернаціоналізаційному аспекті ......... 123

Никифоренко Н. О., Сікорська І. М. Модернізація системи оцінки якості вищої освіти в Україні: можливості викоритання досвіду Болгарії ........................................................... 131

Якименко С. В. Соціальні чинники інновацій у державному управлінні .......................... 139

Селіванов С. В. Компетентнісний підхід до управління кадровим потенціалом державної служби в Україні .................................................................................................. 146

Островий О. В. Дослідження проблематики забезпечення кібернетичної безпеки в роботах українських науковців: джерельний аналіз ............................................................ 157

Непомнящий О. М., Дєгтяр О. А. Механізми державного управління регіональним розвитком ............................................................................................................................... 165

Верительник С. М. Децентралізація влади в Україні за секторами ................................... 171

Балибіна О. С. Теорії використання ІКТ під час прийняття політичних рішень як відображення політичного контексту ................................................................................... 184

Мусієнко А. В. Аналіз державного управління у сфері застосування клітинної трансплантації в США ........................................................................................................... 193

Іванов Г. С. Формування концепції державного управління розвитком морських портів України ................................................................................................................................... 200

Циклаурі О. Б. Інтеграція цілей сталого розвитку міст і громад в умовах децентралізації в Україні ................................................................................................................................. 209

ДонДУУ ♦ МЕНЕДЖЕР ♦ № 1 (78) ♦ 2018 р. 3

СОДЕРЖАНИЕ:

Дзвинчук Д. И., Панасюк Р. В., Петренко В. П. О целесообразности использования модифицированной модели «Бриллиант лидерства» в процессах отбора, подготовки и

развития кадров для обьединенных территориальных общин Украины ................................… 5

Непомнящий А. М., Медведчук О. В. Методология исследования государственного регулирования в контексте управления рисками в строительстве....................................... 15

Николаева В. И. Государственное управление социальной политикой и системой социальной работы на уровне громады ................................................................................. 20

Гбур З. В. Теоретические основы экономической безопасности и ее становление в Украине .. 28

Дяченко А. П. Стратегические приоритеты государственного управления в сфере противодействия развития теневых экономических отношений в Украине ....................... 38

Орлив М. С. Формирование механизмов государственного регулирования повышения квалификации руководящих кадров органов власти на основе «дерева целей» ................. 47

Прилипко С. М. Формирование механизма публичного управления информационно-консультативным обеспечением участников кооперативного движения сельских территорий .............................................................................................................................. 60

Кумачева А. С. Проблемы диверсификации финансирования процесса формирования и реализации государственной политики развития «зеленой» экономики в контексте территориального развития ................................................................................................... 72

Суздалева Е. С. Эколого-экономический аспект восстановления и реинтеграции деоккупированных и пострадавших от конфликта территорий ......................................... 82

Бурлаков А. В. Инструменты интернет-коммуникации и социальных сетей как составляющие механизма государственного управления развитием коммуникационной среды региона ....................................................................................... 90

Кириченко Н. А. Лидерство в контексте профессионализации государственной службы ..................................................................................................................................... 98

Мостовая Е. В. Отдельные аспекты методики оценки уровня организации осуществления

пограничного контроля в пунктах пропуска через государственную границу Украины ........... 105

Нахкур Т. Ф. Эффективность политики государственного регулирования инвестиций в строительство в Украине ........................................................................................................ 112

Щурба Микеле Исторические особенности процесса формирования механизмов государственного регулирования отмывания денег, в контексте опыта Соединенных Штатов Америки ..................................................................................................................... 117

Стойка А. В., Драгомирова Е. С. Качество образования в интернализационном аспекте ...... 123

Никифоренко Н. А., Сикорская И. Н. Модернизация системы оценки качества высшего образования в Украине: возможности использованпия опыта Болгарии ............ 131

Якименко С. В. Социальные факторы инноваций в государственном управлении .......... 139

Селиванов С. В. Компетентностный подход к управлению кадровым потенциалом государственной службы в Украине ...................................................................................... 146

Островой О. В. Исследование проблематики обеспечения кибернетической безопасности в работах украинских ученых: анализ источников ........................................ 157

Непомнящий А. М., Дегтяр О. А. Механизмы государственного управления региональным развитием ...................................................................................................... 165

Верительник С. М. Децентрализация власти в Украине по секторам ............................... 171

Балыбина Е. С. Теории использования ИКТ во время принятия политических решений как отображение политического контекста .......................................................................... 184

Мусиенко А. В. Анализ государственного управления в сфере применения клеточной трансплантации в США ......................................................................................................... 193

Иванов Г. С. Формирование концепции государственного управления развитием морских портов Украины ...................................................................................................... 200

Циклаури Е. Б. Интеграция целей устойчивого развития городов и общин в условиях децентрализации в Украине .................................................................................................. 209


CONTENTS:

Dzvinchuk D., Panasyuk R., Petrenko V. Regarding the expediency of using the modified model of «Diamond leadership» in selection, training and development of personnel for united territorial communities of Ukraine ............................................................................... 5

Nepomnyashchyy O., Medvedchuk O. Research methodology of public regulation in the context of risk management in construction ........................................................................... 15

Nykolaieva V. Governance of social policy and social work in communities ........................... 20

Hbur Z. Theoretical basis of economic security and its formation in Ukraine ......................... 28

Diachenko O. Strategic priorities of public administration in the field of counteraction of shadow economic relations development in Ukraine ............................................................... 38

Orliv M. Formation of mechanisms for government regulation of in-service training for senior executives of public authorities based on «Objectives Tree» .......................................... 47

Prуlipko S. Formation of mechanism of public administration of the information and consultative support for participants of cooperative process on the rural territories ............... 60

Kumachyova A. Problems of the financing diversification of the process for formation and realization of the state policy for the development of green economy in the context of territorial development ............................................................................................................ 72

Suzdalieva O. Ekological-economic aspect of the recovery and reintegration of the deoccupated and conflict-affected territories ........................................................................... 82

Burlakov O. Internet communication and social networks instruments as a part of public administration mechanism for the regional communication environment development .......... 90

Kyrychenko N. Leadership in the context of professionalization of civil service ...................... 98

Mostova K. Some aspects of the methodology for assessing the level of organization of border control at border crossing points of Ukraine ................................................................. 105

Nahkur T. The effectiveness of the policy of state regulation of investment in construction in Ukraine ............................................................................................................................... 112

Sciurba Michele Historical features of the formation of the mechanisms of the state regulation of

disposal of funds, in the context of the experience of United States of America ............................ 117

Stoyka A, Dragomirova Ie. Quality of education in the internationalization aspect .............. 123

Nikiforenko N., Sikorska I. The quality assessment system modernization of higher education in Ukraine: the possibility of Bulgarian experience adoption .................................. 131

Yakimenko S. Social factors of innovations in public administration ..................................... 139

Selivanov S. Competently approach to management household potential of civil service in Ukraine ................................................................................................................................... 146

Ostroviy O. The problematics research of cybernetic security provision in Ukrainian scientist’s studies: literature source analysis .......................................................................... 157

Nepomniashchyi O., Diegtiar О. Mechanisms of state management of regional development ............................................................................................................................ 165

Verytelnyk S. Decentralization of power in Ukraine by sectors .............................................. 171

Balybina O. Theories of ICT use in the political decision-making as a reflection of the political context ........................................................................................................................ 184

Musienko A. Analysis of the state administration in the use of cell transplantation in US...... 193

Ivanov G. Formation of the concept of public administration by sea ports development of Ukraine .................................................................................................................................... 200

Тsyklaurі О. The sustainable development goals integration of the city and the community in conditions of decentralization in Ukraine ............................................................................. 209


УДК 35.08:323

ПРО ДОЦІЛЬНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ МОДИФІКОВАНОЇ

МОДЕЛІ «ДІАМАНТ ЛІДЕРСТВА» В ПРОЦЕСАХ ВІДБОРУ,

ПІДГОТОВКИ ТА РОЗВИТКУ КАДРІВ ДЛЯ ОБʼЄДНАНИХ

ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД УКРАЇНИ

ДЗВІНЧУК Д. І.,

доктор філософських наук, професор,

директор інституту,

Івано-Франківський національний

технічний університет нафти і газу,

ПАНАСЮК Р. В.,

аспірант кафедри публічного

управління та адміністрування,

директор, Івано-Франківський

регіональний центр розвитку місцевого

самоврядування,

ПЕТРЕНКО В. П.,

доктор економічних наук, професор,

професор кафедри публічного

управління та адмініструвавння,

Івано-Франківський національний

технічний університет нафти і газу

Стаття присвячена удосконаленню процесів відбору, підготовки та

постійного розвитку кадрового наповнення обʼєднаних територіальних

громад, процес створення яких в Україні супроводжується зростаючим

дефіцитом фахівців. Результати тестування слухачів магістратури з

публічного управління і адміністрування дозволили встановити, що

інформативність використаної для цього моделі є недостатньою.

Обґрунтовано доцільність її доповнення критеріями рівня егоїзму та

альтруїзму особистості та продемонстровано, що просторова

модифікація моделі доповнює функціональні характеристики

респондентів інформацією про їх егоїстично-альтруїстичні преференції,

що робить доцільним її використання в процесах відбору, підготовки та

розвитку управлінських кадрів, в т. ч. для органів державної служби і

місцевого самоврядування.

Ключові слова: територія, громада, самоуправління, кадри, відбір,

навчання, розвиток, модель, лідерство, критерії, тест, егоїзм,

альтруїзм, інформація.

Статья посвящена усовершенствованию процессов отбора,

подготовки и постоянного развития кадрового наполнения объединенных

территориальных общин, процесс создания которых в Украине

сопровождается нарастающим дефицитом специалистов. Результаты

тестирования слушателей магистратуры публичного управления и

администрирования позволили установить, что информативность


использованной для этого модели является недостаточной. Обосновано

целесообразность ее дополнения критериями уровня эгоизма и

альтруизма личности и продемонстрировано, что пространственная

модификация модели дополняет функциональные характеристики

респондентов информацией об их эгоистично-альтруистических

преференциях, что делает целесообразным ее использование в процессах

отбора, подготовки и развития управленческих кадров, в т. ч. для

органов государственной службы и местного самоуправления.

Ключевые слова: территория, община, самоуправление, кадры,

отбор, обучение, развитие, модель, лидерство, критерии, тест, эгоизм,

альтруизм, информация.

The article is devoted to the improvement of the selection, training and

continuous development of the personnel filling of the united territorial

communities, the process of creation of is accompanied by a growing shortage

of specialists in Ukraine. The results of the testing of masters students from

public administration and management allowed to establish that the

informativity used for this model is insufficient. It is substantiated the

expediency of its completion by the criteria of the level of selfishness and

altruism of the individual and it was demonstrated that the spatial modification

of the model complements the functional characteristics of the respondents

with information about their egoistic-altruistic preferences, which makes it

expedient to use it in the processes of selection, training and development of

managerial staff, including for civil service and local government bodies.

Keywords: territory, community, self-management, personnel, selection,

learning, development, model, leadership, criteria, test, selfishness, altruism,

information.

Постановка проблеми. Удосконалення процесів вибору, підготовки і

неперервного професійного розвитку кадрового наповнення органів управління

обʼєднаними територіальними громадами (ОТГ), які створюються в сучасних

регіональних соціально-економічних системах (РСЕС) України, сьогодні є чи не

одним із найважливішим завдань процесу децентралізації влади і проведення

адміністративної реформи. Адже проблема дефіциту кваліфікованих управлінців

і фахівців для нових органів місцевого самоврядування (ОМС) підтверджується

багатьма науково-аналітичними публікаціями [для прикладу 1; 2] та методично-

практичними рекомендаціями [для прикладу, 3; 4].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вітчизняними дослідниками

проблем удосконалення публічного управління і адміністрування в Україні

протягом останніх десятиліть напрацьовано як різноманітні теоретичні моделі

[для прикладу 5; 6; 7; 8], так і науково обґрунтовані рекомендації з добору [для

прикладу, 9; 10], неперервного розвитку і ефективного функціонування

управлінських кадрів для органів державної влади і місцевого самоврядування

[11; 12; 13].

Однак, зроблена практикуючим управлінцем в [11, с. 62] констатація того

факту, що саме в органах місцевого самоврядування кадрова ситуація «… не

відповідає потребам держави, суспільства, громадян. Не вистачає компетентних,

ініціативних відповідальних кадрів. Низький професіоналізм, невідповідність

фахової підготовки профілю діяльності, байдужість і бюрократизм в роботі

призводять до неефективного, не результативного управління як на


регіональному, так і на місцевому рівнях» мотивує і актуалізує пошук та

використання нових підходів до вирішення перерахованих вище проблем.

Мета статті полягає в удосконаленні відомої моделі комплексу

характерних для лідерів людських спільнот і груп рис та характеристик з метою

підвищення її інформативності та можливості використання як в процесах

відбору, так і підготовки та підвищення кваліфікації кадрів для органів

місцевого самоврядування України.

Виклад основного матеріалу дослідження. В публікації [14, с. 113-116]

нами були приведені дані про те, що з метою удосконалення підготовки слухачів

магістратури і аспірантури кафедри публічного управління та адміністрування

Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу

(ІФНТУНГ) та встановлення індивідуальних траєкторій і рекомендацій з їх

неперервного професійного розвитку групою дослідників були використані

модель і тестовий інструментарій д-ра П. Костенбаума (Peter Kostenbaum)

«Діамант лідерства» («Diamand of Leadership») [15]. Проходження слухачами

тесту переслідувало мету оцінити їх сильні і слабкі риси та характеристики за

такими, на нашу думку, необхідними будь-якому працівнику ОМС ОТГ

характеристиками, як бачення (Vision), рішучість (Courage), реалістичність

(Reality) і етичність (Ethics). Розширене розʼяснення і трактування змісту цих

характеристик, індивідуальні тестові оцінки за кожною з них і рекомендації

щодо можливих шляхів їх розвитку та удосконалення кожен здобувач

магістерського або кандидатського ступеня при кафедрі мав змогу отримати в

результаті особистого звернення на сайт д-ра П. Костенбаума та проходження

спеціального тесту в режимі on-line за електронною адресою

http://www.pib.net./model.htm.

Процес добровільного тестування груп слухачів всіх форм навчання (очна,

заочна, дистанційна), курсів і спеціальностей завершився анонімним і

добровільним наданням останніми інформації про результати тестування для

опрацювання експертною групою. Отримана в результаті цього тестування

інформація була успішно використана для внесення певних коректив у

навчальний процес, у програми і викладання певних дисциплін, завдання із

самостійної роботи слухачів та ін.

В тестуванні протягом 2016/2017 і 2017/2018 навчальних років взяли

участь 214 респондентів – здобувачів ступенів магістра, узагальнена інформація

про кількість яких та про генеровані ними в процесі тестування результати

наведена в таблиці 1.

Таблиця 1

Кількісні і якісні характеристики групи респондентів, які пройшли тестування за

моделлю «Діамант лідерства» П. Костенбаума Категорія Форма

навчан-ня К-сть тесто-

ваних

Кількість max/min виборів за моделлю П. Костенбаума

КV = V/v КR = R/r КE = E/e КC = C/c

Магістри ПУіА

ДФН 20 7/6=1,17 4/3=1,33 7/2=3,5 9/3=3,0

З і ДФН 180 51/46=1,1 33/30=1,1 85/17=5,0 15/87=0,2

Магістри

МіА

ДФН 14 5/3=1,67 3/2=1,19 3/1=3,0 7/2=3,5

∑ = : 214 63/55=1,1 40/35=1,1 95/20=4.8 31/92=0,3


Слід зауважити, що із загального числа здобувачів ступеня магістра

заочної і дистанційної форм навчання, які пройшли тест за моделлю «Діамант

лідерства», діючими керівниками і працівниками органів державної влади і

місцевого самоврядування різних рівнів працюють відповідно 18,7% і 42,1% та

14,0% і 21,5%.

При цьому, до таблиці 1 включені опрацьовані дані про отримані в

результаті проходження тесту членами груп різних форм навчання оцінки в

балах за критеріями V, R, E і C, де:

V – бачення (аналітичні навички, перспективне мислення, нестереотипні

оцінки ситуацій, натхнення);

R – реалістичність (неілюзорна і усвідомлена оцінка ситуації, врахування

фактів, а не емоцій, твердість, цілеспрямованість та орієнтація на результати,

здатність зрозуміти істину в чужій інтерпретації);

E – етичність (турбота про людей, співчуття і готовність допомагати,

етична поведінка, дотримання моральних принципів);

C – рішучість (енергійне і мудре використання влади, ініціативність,

контрольована тривожність, незалежність і почуття відповідальності).

Результати дослідження, презентовані слухачами для аналізу, були

інтерпретовані наступним чином: V – кількість осіб в групі, які набрали

максимальне значення за критерієм V серед інших характеристик R, E і C, v –

кількість мінімальних виборів за цим же критерієм.

Тоді, вираз КV=V/v можна визначити як коефіцієнт орієнтованості групи

на бачення перспектив, а аналогічні співвідношення виборів КR=R/r, КE=E/e і

КC=C/c – відповідно коефіцієнтами орієнтованості членів групи на реалістичну,

етично-моральну та енергійно-рішучу поведінку.

Аналізуючи приведені в таблиці 1 результати розрахунків слід звернути

увагу на факти значної подібності і диференційованості деяких розрахованих

значень коефіцієнтів співвідношень КV=V/v, КR=R/r, КE=E/e і КC=C/c між

групами слухачів денної і заочної форм навчання.

Так, цілком очевидно, що значення коефіцієнтів КV=V/v (бачення

перспектив) і КR=R/r (реалістичність оцінки ситуації) для всіх груп слухачів є

приблизно однаковими, а для всієї вибірки КV=1,1 і КR=1,1, що свідчить про

певну однорідність цих характеристик в середовищі, в якому проводилось

дослідження.

Одночасно з цим, значення коефіцієнта етичності КE=E/e між слухачами

денної форми навчання (для МПУіА ДФН КE=3,5 і ММіА ДФН КE=3,0) проти слухачів

заочної і дистанційної форм навчання (для МЗіДФН КE=5,0) відчутно

відрізняються на користь реально практикуючих працівників органів державної

влади і місцевого самоврядування.

Значення ж коефіцієнта енергійності і рішучості КC=C/c між цими

групами відрізняються на порядок з перевагою майбутніх працівників. Якщо для

МПУіА ДФН КС=3,0, а для ММіА ДФН КС=3,5, то для МЗіДФН значення КС=0,2, тобто

слухачі денної форми навчання за отриманими результатами є набагато

рішучішими і сміливішими в поведінці ніж слухачі заочної і дистанційної форм

навчання, які, слід зауважити, є реально практикуючими державними

службовцями і працівниками органів місцевого самоврядування.


Якщо певну різницю між відповідними значеннями коефіцієнта етичності

КE можна, на нашу думку, пояснити тим, що слухачі заочної і дистанційної форм

навчання в процесі роботи перебувають в постійному контакті з громадянами,

уже мають досвід практичної роботи, знають вимоги і будуть нести певну

відповідальність за їх порушення то, непрацюючі, а значить і менш досвідчені у

відносинах з іншими людьми слухачі денної форми навчання ще не мають

сформованого відчуття відповідальності і не приділяють необхідної уваги

дотримання моральних принципів і етичних вимог державного службовця.

Значна ж перевага у значеннях коефіцієнта сміливості та рішучості КC

людей, які тільки готуються до професійної діяльності перед уже працюючими в

реальному світі державними службовцями і працівниками самоврядних органів,

свідчить про існування у майбутніх управлінців переконаності у своїй здатності

приймати обґрунтовані, зважені і вірні рішення, а також недостатню

усвідомленість відповідальності за результати своєї діяльності, спричинені дією

відомого ефекту Данінга-Крюгера [16], негативний вплив якого на поведінку

різних категорій вітчизняних посадовців було описано і продемонстровано в

роботі [17].

Таким чином, на думку членів експертної групи, тест «Діамант лідерства»,

не дивлячись на його високу загальну інформативність, недостатньо повно

відображає вимоги до державних службовців і працівників ОМС в звʼязку з

відсутністю таких важливих характеристик, як відношення останніх до потреб

інших людей (орієнтованість на інтереси соціуму) та турботу про особистий

добробут (орієнтованість на власні інтереси).

Слід вказати, що в роботі [18] авторами було проаналізовано багато

відомих графоаналітичних моделей лідерства, в яких саме подібні вимоги

присутні у вигляді критеріїв «вплив на людей», «турбота про людей»,

«орієнтація на людей», «формування команди» тощо, а також їх антиподи у

вигляді критеріїв «особисті інтереси», «особиста ефективність», «власна

особистість» тощо.

В звʼязку з цим, видається цілком доцільним доповнити аналізовану

модель відповідними характеристиками, які в узагальненому вигляді можна

представити такими добре відомими і притаманними будь-якої особистості, а

саме: егоїзм (Eg) і альтруїзм (Al), які повністю відповідають відомим критеріям

орієнтованості особистості на власні інтереси та інтереси соціуму. Адже,

використання моделлю «Діамант лідерства» тільки 4-х критеріїв V, R, E і C не

розкриває суті лідерства, яка в першу чергу полягає у здатності вести за собою

інших людей, а в другу – не забувати при цьому про власні потреби.

Для доведення цього недоліку, паралельно із тестуванням слухачів за

критеріями моделі П. Костенбаума, групою експертів в якості індикативного або

контрольного тесту було виконано дослідження слухачів цих же груп з

використанням давно і добре відомого психо-геометричного тесту С. Деллінгер

(Susan Dellinger) [19], валідність якого складає біля 85% [20]. Отримані

результати продемонстрували, що у 35-40% респондентів (96,3% яких уже

працюють в органах державної влади і місцевого самоврядування) схильність до

лідерства не є пріоритетом у їх професійному розвитку, а 10-15% – взагалі не

схильні до його проявів. При цьому, за показниками моделі «Діамант лідерства»

їх характеристики за критеріями V, R, E і С у 55% респондентів були вище


середніх по виборці. Тобто, надаючи достатньо цінну інформацію про переваги

та недоліки кожного респондента за такими необхідними лідерам і працівникам

ОМС критеріями, модель «Діамант лідерства» не несе інформації про ті життєві

орієнтири і цінності людини, які або можуть дозволити їй стати лідером, або

повністю виключають таку можливість.

В звʼязку з цим, модифікація моделі «Діамант лідерства» шляхом

доповнення чотирьох характеристик ще двома складовими Eg a Al, призначених

для визначення і оцінки спрямованості потенційних респондентів на

задоволення особистих інтересів та на соціальні орієнтири, трансформує

площинну модель у просторову, яка у цьому випадку насправді приймає вигляд

ограненого діаманту (рис.1).

Цілком очевидно, що така трансформація відомої моделі розширює її

інформаційний потенціал, в звʼязку з чим остання стає найбільш інформативною

моделлю серед відомих площинних і просторових зразків як така, що дає

можливість отримати інформацію про певну особу відразу за шістьма її

характеристиками V, R, E, С, Eg і Al, додаючи до характеристик особи

інформацію про гармонічність/дисгармонічність її життєвих і моральних

цінностей та інтересів, які можуть сприяти формуванню її лідерських

компетенцій в процесі навчання та використання в процесах практичної

діяльності.

Для отримання необхідних оцінок поточного стану і формулювання

рекомендацій щодо потреб розвитку особистості в напрямку максимального

задоволення всіх критеріїв модифікованої моделі до існуючого тестового

Рис. 1. Модифікований авторами просторовий варіант моделі «Діамант

лідерства»

R- реалістичність

Е– етичність

C – рішучість

Аl – альтруїзм

Eg - егоїзм

V – бачення

Ідеальний

результат

тесту

Можливий

результат

реального

тесту


інструментарію П. Костенбаума (40 стверджень, кожне з яких оцінюються

оцінкою від 0 до 5 балів) [15] слід додати тести з визначення орієнтованості

особи на задоволення особистих інтересів (Eg) і забезпечення інтересів соціуму

(Al). Тоді, уже відомі характеристики тієї чи іншої особи V, R, E, С будуть

доповненими інформацією про наявність у неї гіпертрофованих особистих (Eg)

або паталогічних соціальних (Al) інтересів, які не дозволяють їй стати

ефективним лідером.

При цьому слід зауважити, що наявність у особи егоїстичних інтересів не

є однозначно негативною характеристикою. Адже, ще древньогрецький філософ

Епіктет стверджував, що «Все робити для себе одного зовсім не означає

протидіяти спільному благу», а римлянин Луцій Анней Сенека уточнив «Якщо

хочеш жити для себе, живи для інших» [21]. Тобто, будь-які прояви альтруїзму

одночасно несуть і певне егоїстичне навантаження, оскільки при наданні

допомоги іншим людина одночасно задовольняє і бажання свого Я (Ego). Тому,

тут мабуть слід зауважити, що реальній людині – лідеру повинні бути

притаманними обидві характеристики у відповідних, загальноприйнятних

межах, які батько теорії стресу Г. Сельє (Hans Hugo Bruno Selye)

охарактеризував поняттям «альтруїстичний егоїзм», як «… найбільш дієвий і

приємний спосіб сполучати інтереси меншості з інтересами всіх …» [22].

Отримання інформації про розподіл у особистості її альтруїстично-

егоїстичних преференцій є можливим на основі використання відомих тестів з

визначення соціально-психологічних установок особистості в континуумі

«егоїзм – альтруїзм». Для цього можуть бути вибрані та використані методики як

вітчизняних [для прикладу, 23; 24] так і зарубіжних авторів [25; 26]. Останні, до

речі, також пропонуються для тестування в on-line режимі.

Використання результатів тесту П. Костенбаума в комплексі з

інформацією, отриманою з допомогою додаткових тестів «егоїзм – альтруїзм»

(після відповідного масштабування останніх), дозволить суттєво доповнити

функціонально-психологічний портрет будь-якої особистості за шістьма

критеріями модифікованої моделі «Діамант лідерства», які в ідеальному випадку

повинні заповнити внутрішній простір моделі, а в реальному – утворити в цьому

ж просторі деформований варіант «діаманту», як це продемонстровано на

рисунку 2.

Різниці між ідеальними значеннями і реальними результатами тестування

за критеріями модифікованої моделі лідерства ∆V, ∆R, ∆E, ∆С, ∆Eg і ∆Al мають

бути використані для формування і прийняття необхідних рішень щодо

можливих кроків з удосконалення характеристик особи через відповідно

орієнтовані саморозвиток, коригування програм навчання і підвищення

кваліфікації чи формування рекомендацій щодо заповнення кадрових вакансій у

відповідних органах управління новостворюваних ОТГ.

Висновки і перспективи подальших досліджень. Таким чином, в результаті

проведених досліджень:

– доведено доцільність модифікації відомої моделі лідерства з метою

підвищення рівня її інформативності;

– запропонована просторова модифікація графоаналітичної моделі

«Діамант лідерства» з використанням додаткових критеріїв оцінювання рівня

альтруїзму та егоїзму особистості та описано алгоритм отримання і


використання інформації щодо рівня відповідності особистості критеріям

моделі;

– обґрунтовано доцільність використання модифікованої моделі в

процесах відбору, підготовки та розвитку управлінських кадрів, в т. ч. для

органів державної служби і місцевого самоврядування.

Подальші дослідження слід спрямувати:

– на розробку оригінального тесту психофункціонального тесту для

модифікованого варіанту моделі «Діамант лідерства»;

– проведення експериментальної апробації і верифікація валідності

модифікованої моделі, комплексу відомих і новоствореного оригінального тестів

в середовищі кадрового наповнення органів місцевого самоврядування нових

обʼєднаних територіальних громад і здобувачів магістерського ступеня з

публічного управління і адміністрування.

Література:

1. Три роки децентралізації – три роки дій і якісних перетворень

(+інфографіка). URL: http://decentralization.gov.ua/news/item/id/4913

2. Децентралізація: як змінюються думки людей ? / Швейцарсько-

український проект DESPRO. URL: http://decentralization.gov.ua/pics/attachments/

DESPRO_Decentralization-2016_UKR_1.pdf

3. Мельничук А. ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ ВЛАДИ: реформа №1 [аналітичні

записки] / А. Мельничук, П. Остапенко. – К.: ЦОП «Глобус» ФОП

Кравченко Я. О. 2016. 35 с.

4. Децентралізація. Запитання – відповіді. – Київ: Інститут

Громадянського Суспільства, 2016. 155 с.

5. Державний службовець в Україні: (пошук моделі) / Нижник Н. Р.,

Цвєтков В. В., Леліков Г. І. та ін. К., 1998.

6. Грінівецька Н.М. Формування теоретичної моделі управлінських кадрів

державної служби України // Вісник УАДУ при Президентові України. 1998.

№ 4. С. 195-200.

7. Балашов А. Ідеальний державний службовець: як його сформувати.

URL: http://www.personal.in.ua/article.php?ida=118

8. Ревенко Т. В. Особливості формування базової моделі державного

службовця. URL: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/db/2014-1/doc/3/01.pdf

9. Витко Т. Ю. Удосконалення добору кадрів на державну службу в

Україні: дис…канд. наук з держ. упр.: 25.00.03 / ДРІДУ НАДУ.

Дніпропетровськ, 2011. 258 с.

10. Бондарева Л. В. Сучасні технології добору кадрів: перспективний

досвід для публічної служби в Україні. Теорія та практика державного

управління і місцевого самоврядування. 2015. №1. URL: http://el-zbirn-

du.at.ua/2015_1/3.pdf

11. Храброва Ю. В. Зарубіжний досвід кадрового забезпечення органів

місцевого самоврядування/ Науковий вісник Міжнародного гуманітарного

університету. Сер.: Юриспруденція. 2014. №12. Т.1. С. 62-64.

12. Золотарьов В. Ф. Сутність кадрового забезпечення органів місцевого

самоврядування. URL: http://kbuapa.kharkov.ua/e-book/db/2014-2/doc/3/01.pdf

13. Касперська А., Халецька А. Проблемні питання процедури добору


кадрів в органах місцевого самоврядування. Державне управління. 2015.

№4(136). С. 16 – 20.

14. Дзвінчук Д. І. Про модифікацію моделі «Діамант лідерства» і

доцільність її використання у фаховій підготовці державних службовців.

Стратегічний потенціал державного та територіального розвитку: матеріали

Міжнародної науково-практичної конференції (Маріуполь, 3–4 жовтня 2017 р.).

Маріуполь; Кривий Ріг: Вид. Р. А. Козлов, 2017. С. 29-31.

15. Kostenbaum P. Our Leadership Model. URL: http://www.pib.net/model.htm

16. Kruger J., Dunning D. Unskilled and unaware of it: How diffculties in

recognizing oneʼs own incompetence lead to inflated self-assessments // Journal of

Personality and Social Psychology, Vol 77(6), Dec 1999, 1121–1134. URL:

http://dx.doi.om/10.1037/0022-3514.77.6.1121.

17. Дзвінчук Д. І. Щодо проявів ефекту Данінга-Крюгера в системі

управління Українською державою. Теорія та практика державного управління.

ХарРІДУ. 2017. №1(56). URL: http://kbuapa.kharkov.ua/e-book/tpdu/2017-

1/index.html

18. Дзвінчук Д. І. Економіка знань і необхідні зміни в моделях лідерства.

Зб. наук. праць «Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної

академії». 2016. Вип. 64. С. 44-60.

19. Introducing Susan E. Dellinger, Ph. D. Creator of the Psycho-

Geometrics® System. URL: http://www.psychogeometrics.com/aboutdrsusan.php

20. Тукачев Ю. А. О валидности популярного психогеометрического теста

С. Деллингер. URL: http://forum.ht-line.ru/threads/o-validnosti-populjarnogo-

psixogeometricheskogo-testa-s-dellinger.368/

21. Крилаті вислови. URL: http://wyrazheniya.ru/aforizmy-o-egoizme-i-

altruizme/

22. Селье Г. Стресс без дистресса. URL: http://www.lib.ru/PSIHO/SELYE/

distree.txt_with-big-pictures.html#14

23. Киселевская С. Психологические тесты. URL: http://psiholog-

dnepr.com.ua/testy-dlya-sebya

24. Тесты на профориентацию. URL: http://prevolio.com/tests.aspx

25. Egoism/Altruism Test. URL: https://www.queendom.com/tests/

access_page/index.htm?idRegTest=692

26. Egoism Vs. Altruism. URL: https://www.psychologytoday.com/

tests/personality-3

_____________________________________________________________________

The article is devoted to the improvement of the selection, training and

continuous development of personnel for the united territorial communities in Ukraine, the process creation of which is accompanied by a growing shortage of specialists - leaders with the corresponding education, professional, moral, ethical and social orientations of their activities. According to the results of testing of students of the Masters in Public Management and Administration using the well-known model of leadership with four criteria (vision, realism, ethics and determination), it has been established that its informativity is insufficient to identify leadership potential of a practitioner in the territorial communities who continues to study, as well as future employees of local self-government bodies that are just studying. To increase the


informativeness of the well-known model, the expediency of adding the criteria for assessing the level of selfishness and altruism of the individual was substantiated, in connection with which it was proposed to transform a known plane model with four criteria of evaluation into a spatial one with the original positioning of two additional criteria, which made it possible not only to increase the number of evaluated criteria from four to six, but also to reveal the differences between the real assessments of a person and an ideal model with their subsequent use in the process of learning and development of current and future staff of united territorial communities to provide recommendations for adjustments to training programs and plans, and the selection process for those with the most satisfactory indexes according to the model. It is demonstrated that the spatial modification of the well-known model of leadership proposed by the authors complements the functional characteristics of potential respondents with information about their self-altruistic preferences, which makes it expedient to use it in the processes of selection, training and development of management personnel, including for the civil service and local self-government bodies. The necessity and expediency of elaboration of the original psycho-functional test for the modified version of the model and its experimental testing and validation of the validity in the personnel envelope of the local self-government bodies of the united territorial communities and the candidates of the masterʼs degree in public management and administration were substantiated.


УДК 330.131.7

МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ДЕРЖАВНОГО

РЕГУЛЮВАННЯ В КОНТЕКСТІ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ У

БУДІВНИЦТВІ

НЕПОМНЯЩИЙ О. М.,

доктор наук з державного управління,

доцент, Академік Академії будівництва

України, Заслужений будівельник

України, професор кафедри публічного

адміністрування,

МЕДВЕДЧУК О. В.,


адміністрування,

Міжрегіональна академія управління

персоналом

Проведено теоретичну ідентифікацію державного регулювання в

контексті управління ризиками у будівництві. Систематизовано основні

концепції та підходи до визначення змісту державного регулювання

ризиків у будівництві. Охарактеризовано практико-прикладний характер

його реалізації у сфері будівництва та принципи формування.

Ключові слова: державне регулювання, будівництво, органи

державної влади, принципи реалізації державного регулювання в

контексті управління ризиками у будівництві.

Проведено теоретическую идентификацию государственного

регулирования в контексте управления рисками в строительстве.

Систематизированы основные концепции и подходы к определению

государственного регулирования рисков в строительстве.

Охарактеризован практико-прикладной характер его реализации в сфере

строительства и принципы формирования.

Ключевые слова: государственное регулирование, строительство,

органы государственной власти, принципы реализации государственного

регулирования в контексте управления рисками в строительстве.

Theoretical identification of the concept of public regulation in the context

of risk management in construction is carried out. The main concepts and

approaches to the definition of the content of public regulation in the context of

risk management in construction are systematized. The practical and applied

nature of its realization in the field of construction and principles of formation

are described.

Keywords: public regulation, construction, bodies of state power,

principles of implementation of public regulation in the context of risk

management in construction.

Постановка проблеми. Сфера будівництва є однією із найважливіших

системоутворюючих галузей промисловості, що формує умови для економічного

зростання країни. Будівництво створює основні передумови для стимулювання


розвитку інших галузей економіки, що є суміжними, забезпечує зайнятість

населення тощо. Зокрема, будівництво має мультиплікативний ефект для

залучення інвестицій і створення нових робочих місць в інших галузях

виробництва. Саме ці обставини актуалізують тему даного дослідження та

підкреслюють необхідність аналізу державного управління ризиками у

будівництві у даному напрямку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У межах вітчизняної науки

державного управління, питання розвитку державного регулювання в контексті

управління ризиками у будівництві знайшли своє відображення в роботах таких

учених, як: Бутирська Т. О. [4], Лакіза В. В., Непомнящий О. М. [5], [1], Ронек Г.

[1], Семенова К. Д. [3], Яценко Н. М. [2] та ін. В той же час, поза увагою

дослідників знаходиться таке важливе питання як систематизація основних

концепцій та підходів до визначення змісту державного регулювання ризиків у

будівництві та принципів його реалізації у різних сферах суспільного життя. В

цьому полягає актуальність та практичне значення запропонованої статті.

Метою статті є аналіз процесу державного регулювання ризиків у

будівництві для його подальшого врахування при розробці концептуальних

заходів забезпечення економічної стабільності будівельної галузі в цілому.

Виклад основного матеріалу дослідження. Будівельна діяльність відіграє

важливу роль у забезпеченні матеріальної основи для модернізації економіки та

її структурної перебудови, забезпечуючи, у тому числі, розширене відтворення

та оновлення основного капіталу виробництва. Від обсягів та темпів зростання

сфери будівництва залежить соціально-економічний розвиток держави загалом.

Процеси державного регулювання ризиків у будівництві відбуваються в

умовах активних соціально-економічних перетворень. Більше того, ситуація

ускладняється великою кількістю надзвичайних ситуацій політичного,

екологічного, техногенного та іншого характерів. Будь-які зміни тягнуть за

собою різні наслідки, повʼязані з настанням ризиків. Таким чином, в сучасному

українському суспільстві відбуваються структурні і функціональні зміни,

зростає кількість будівельних ризиків.

Термін «державне регулювання» вперше зʼявився в Сполучених Штатах

Америки на початку 60-тих рр. Під державним регулюванням розуміємо

діяльність задля здійснення підтримуючої, компенсаційної та регулюючої

функцій держави, спрямовану на створення певних умов ефективного

функціонування ринку та вирішення складних соціально-економічних проблем

розвитку як національної економіки, так і всього суспільства.

Сутність системи державного регулювання ризиків у будівництві полягає

у завчасно спланованих державних заходах, спрямованих на виявлення

імовірних несприятливих ситуацій і зниження міри їх можливого впливу на

будівельний проект до прийнятного рівня. При цьому процес державного

регулювання ризиків у будівництві та експлуатації споруд включає такі

цілеспрямовані дії:

– планування діяльності органів державної влади, що забезпечують

формування та реалізують державну політику у сфері будівництва;

– ідентифікація та оцінка критеріїв, що за ними визначається ступінь

ризику від здійснення будівельної діяльності;


– обробка часових і фінансових витрат від настання ризику у будівництві,

контроль та документування ризиків будівництва та ін. [1].

У сучасному українському будівництві частина проектів складна та

багатоетапна. Введення нових механізмів державного фінансування будівництва,

на жаль, їх не спростило. Хоча фінансово-кредитні механізми державного

управління стали своєрідним ланцюгом, що зʼєднує кінцевого споживача як

постачальника коштів на будівництво із будівельниками та контролюючими

органами державної влади, однак, при цьому, у всіх трьох сторін є власні

інтереси в державному регулюванні ризиків та повноваження цим питанням

займатись.

Загалом, державне регулювання будівництва, в умовах існування

невизначеностей та ризиків, є невідʼємною частиною економічного механізму

державного управління. На нашу думку, загальний підхід до державного

регулювання в контексті управління ризиками у будівництві включає:

– визначення можливих наслідків від будівельної діяльності у ризикованій

ситуації;

– розробка державних заходів, що унеможливлюють, запобігають або

зменшують розмір збитку від впливу факторів ризику та непередбачених

обставин у будівництві;

– розробка такої системи державного регулювання, за допомогою якої

можна отримати очікуваний прибуток від процесу будівництва тощо.

Важливою теоретичною основою організації практики державного

регулювання в контексті управління ризиками у будівництві є метод пізнання

обʼєктів майбутнього державного регулювання, вивчення їх внутрішньої

природи, взаємозвʼязків та протиріч. У даному разі, напрями державного

регулювання ризиків у будівництві повинні включати тенденції до припинення

монополії держави шляхом передачі державних функцій приватному сектору,

що зумовлені такими факторами, як: глобалізація світової економіки, тісна

економічна інтеграція на регіональному та міжнародному рівні, руйнування

національних торговельно-економічних кордонів, а, також, технічна революція,

що посилила свій вплив на будівельну галузь.

Інакше практично неможливо розробити підходи до організації

будівельних ринків, розвивати їх ефективну цінову, податкову, кредитну,

інвестиційну та іншу політики. Не потребує підтвердження і той факт, що

промислова безпека країни та функціонування внутрішнього ринку,

забезпечення населення робочими місцями та соціальна стабільність у

суспільстві залежать від розвитку будівельного комплексу [2, с. 123].

Важливу роль у системі державного регулювання в контексті управління

ризиками у будівництві відіграють організаційно-правові інструменти, що через

них здійснюється вплив на субʼєктів будівельних відносин. До основних

інструментів державного управління ризиками у будівництві можна віднести [3]:

1) встановлення дозвільно-погоджувальних процедур, спеціальних

податкових режимів для виробників будівельної продукції, ліцензування

господарської діяльності, сертифікація персоналу і будівельних матеріалів;

2) надання на законодавчому рівні субсидій, субвенцій, гарантій та

компенсацій іноземним і вітчизняним інвесторам та іншим субʼєктам

будівельного сектору для розширення джерел фінансування будівельної галузі;


3) спрямування державних інвестицій у будівництво;

4) антимонопольне регулювання будівельного комплексу шляхом

розробки заходів щодо усунення адміністративних та технічних барʼєрів у

будівництві;

5) програми для сталого розвитку територій та збереження природних

ресурсів;

6) стимулювання науково-технічного прогресу та інноваційної діяльності

в будівельному секторі;

7) інші інструменти державного регулювання будівельного сектору,

передбачені чинним законодавством України тощо [3].

Необхідність розробки конкретного механізму державного регулювання у

сфері будівництва обумовлена також тим, що дана галузь набуває подвійного

ризику – непередбачуваного, через природні та кліматичні чинники, і

підприємницького, через невизначеність соціально-економічних та інших

обставин ведення господарської діяльності [4]. Щоб мінімізувати такі

взаємоповʼязані ризики, система державного регулювання в контексті

управління ризиками у будівництві повинна передбачати: поширення

професійного саморегулювання будівельної галузі, формування системи

громадського саморегулювання містобудівного середовища в Україні,

підвищення відповідальності учасників ринку, впровадження та дотримання

високих стандартів будівельної діяльності, підвищення якості робіт і послуг у

будівництві [5].

Висновки і перспективи подальших досліджень. Отже, система

державного регулювання в контексті управління ризиками у будівництві

повинна поступово підвищувати потенціал протидії ризикам шляхом

впровадження відповідних державних стратегій, програм та стандартів у

будівництві. Держава, здійснюючи регулювання ризиків у будівництві,

використовує систему методів, форм та інструментів, що змінюються залежно

від економічних завдань, матеріальних можливостей держави, накопиченого

досвіду регулювання тощо. Історичний досвід свідчить, що спектр

застосовуваних інструментів і методів державного регулювання ризиків

будівництва постійно розширюється.

Подальші дослідження щодо форм та методів державного регулювання

розвитку управління ризиками у будівництві в Україні будуть спрямовані на

визначення конкретних напрямів вдосконалення механізмів державного впливу

та підвищення їх ефективності для подальшої стабілізації будівельної галузі.


1. Лакіза В. В., Ронек Г., 2014 Ризики здійснення регулювання в процесі

планування експортно-імпортної діяльності підприємства. URL:

http://lib.lp.edu.ua/bitstream/ntb/27494/1/030-048-049.pdf

2. Яценко Н. М. (2017) Основна вимога «безпека експлуатації» будівель і

споруд. In. Сталий розвиток міст: матеріали Х Всеукраїнської студентської

науково-технічної конференції (Харків, 25-27 квітня 2017 р.). URL:

http://eprints.kname.edu.ua/46713/1/ilovepdf_com-208-209.pdf

3. Семенова К. Д. Виявлення та оцінка ризиків як елемент забезпечення

конкурентоспроможності підприємства / К. Д. Семенова, К. І. Тарасова //


Конкурентоспроможність підприємства: оцінка рівня та напрями підвищення:

[монографія / за заг. ред.О. Г. Янкового]. Одеса: Атлант, 2013. С. 337-352.

4. Бутирська Т. О. Державне будівництво як предмет держави. Державне

управління: теорія і практика: електрон. фах. вид. НАДУ. 2005. № 2. URL:

http://academy.gov.ua/ej/ej2/txts/philo/05btobpd.pdf

5. Непомнящий О. М. Формування системи громадського

саморегулювання містобудівного середовища в Україні: нові можливості vs старі

проблеми. Державне будівництво: електрон. наук. фах. вид. ХарРІ НАДУ. 2014.

№ 2. С. 9. URL: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/db/2014-2/doc/2/13.pdf

_____________________________________________________________________

Theoretical identification of the concept of public regulation in the context of

risk management in construction is carried out. The main concepts and approaches to

the definition of the content of public regulation in the context of risk management in

construction are systematized. The practical and applied nature of its realization in the

field of construction and principles of formation are described.

The processes of state regulation of risks in construction occur in the conditions

of active socio-economic transformations. Moreover, the situation is complicated by a

large number of emergencies of political, environmental, man-made and other

characters. Any changes entail different risks associated with the occurrence. Thus, in

modern Ukrainian society structural and functional changes are taking place, and the

number of construction risks increases.

The term “state regulation”, first appeared in the United States of America, at

the beginning of the 1960ʼs. Under state regulation, we mean the process for the

implementation of supporting, compensatory and regulatory activities of the state,

aimed at creating certain conditions for the effective functioning of the market and

solving complex social problems. -economic problems of development, both national

economy and society as a whole.

The essence of the system of state regulation of risks in construction is the

timely planned state measures aimed at identifying the probable adverse situations and

reducing the extent of their possible impact on the construction project to an

acceptable level. At the same time, the process of state regulation of risks in the

construction and operation of buildings includes the following targeted actions:

– Planning of the activities of public authorities that implement state policy in

the field of development of construction;

– identification and evaluation of the criteria, which are determined by the

degree of risk from the implementation of construction activities;

– processing of time and financial expenses from the occurrence of risks in

construction, control and documentation of construction risks, etc.


УДК 351.84:364.442

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНОЮ ПОЛІТИКОЮ ТА

СИСТЕМОЮ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ НА РІВНІ ГРОМАДИ

НИКОЛАЄВА В. І.,

кандидат педагогічних наук, доцент

кафедри соціології управління

Донецького державного університету

управління (м. Маріуполь)

Стаття присвячена розкриттю проблемам державного управління

соціальною політикою та системою соціальної роботи на місцевому

рівні. Автор наголошує на пошуку оптимальних шляхів вирішення

проблемних питань за участю усіх субʼєктів і обʼєктів управління із

залученням ресурсів громади. Пропонується вдосконалення структур

виконавчих органів державної влади на міському рівні; децентралізація

деяких засад реалізації соціальної політики та системи соціальної

роботи

Ключові слова: державне управління, децентралізація, соціальна

політика, система соціальної роботи, місцеве самоврядування, громада.

Статья посвящена раскрытию проблемам государственного

управления социальной политикой и системой социальной работы на

местном уровне. Автор настаивает на поиске оптимальных путей

решения проблемных вопросов с участием всех субъектов и объектов

управления с привлечением ресурсов общины. Предлагается

совершенствование структур исполнительных органов государственной

власти на местном уровне; децентрализация некоторых основ

реализации социальной политики и системы социальной работы.

Ключевые слова: государственное управление, децентрализация,

социальная политика, система социальной работы, местное

самоуправление, громада.

The article is devoted to the disclosure of the problems of public

administration of social policy and the system of social work at the local level.

The author emphasizes the search for the best ways to solve problematic issues

with the participation of all subjects and objects of management with the

involvement of community resources. It is proposed to improve the structures

of executive bodies of state power at the city level, in order to allow

decentralization of social policy and the social work system.

Keywords: public administration, decentralization, social policy, system of

social work, social services, local municipality, community.

Постановка проблеми. Державна політика й управління в галузі

соціальної роботи знаходиться у стадії реформування, зокрема формування

відповідної законодавчо-нормативної бази та технологій процесу управління

системою соціальної роботи потребує негайного удосконалення. Передусім,

мова йде про зміну традиційних структур управління і стилів політико-

управлінської діяльності. У цей період здійснюється активний пошук нових


управлінських парадигм, ціннісних імперативів, а також моделей взаємозвʼязку

політики і державного управління. Важливою складовою модернізаційних змін і

реформ у сучасній державі є підвищення ефективності і результативності роботи

державних управлінських органів, вдосконалення якості надання соціальних

послуг населенню.

Слід зауважити, державна соціальна політика спрямована на забезпечення

добробуту усього населення з урахуванням впливу трансформаційних процесів

та нових соціальних загроз та викликів (зокрема воєнний конфлікт на Сході

України), що потребує необхідність перегляду пріоритетів соціального розвитку.

У результаті особлива увага до перебудови та реалізації соціальної політики є

дуже актуальною, тоді як обмежені бюджетні ресурси, які залишаються

основним джерелом фінансування соціальних програм та дій, визначають

необхідність в здійсненні моніторингу та оцінки ефективності їх використання,

відстеження відповідності між кінцевими результатами та визначеними

пріоритетами та завданнями.

Зауважмо, що в Україні активно здійснюється реформа ролі місцевого

самоврядування в економічній і соціальній сферах, що стосується у тому числі і

системи соціальної роботи, основними напрямками якої є соціальний захист і

підтримка. Закономірним результатом дії цих реформ повинно стати

апроксимація соціальних послуг і реалізація принципів адресності, доступності,

якості. Це можливо на місцевому рівні – громаді й стає вирішальним з точки

зору забезпечення права громадян на отримання цих послуг. У той же час, до сих

пір залишаються невирішеними проблеми планування показників діяльності

організацій-надавачів соціальних послуг виходячи з потреб громади або

адміністративно-територіальної одиниці. Якщо кількість реальних і потенційних

отримувачів соціальних послуг та необхідної їм кількості послуг можна досить

швидко визначити, то з якісними характеристиками соціальних послуг, особливо

у сільській місцевості виникає ще багато питань. Здійснення планування такої

складності вимагає коректного збору та обробки інформації, регулярного

відстеження змін, які відбуваються у ході надання населенню громади

соціальних послуг, що потребує проведення постійного моніторингу.

Доречно згадати, що до проведення реформи, органи місцевого

самоврядування обласного та районного рівня несли фінансову відповідальність

за надання соціальних послуг, саме тому були сформовані інституціональні

форми соціальної роботи з підтримки вразливих верств населення. Усі соціальні

послуги надавалася в основному в інтернатних закладах із вилученням громадян

з громади, де вони проживали. У сільській місцевості такі послуг зовсім не

надовалося.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Насамперед, автори монографії

[1] досліджують соціальну роботу як орган виконання завдань соціальної

політики в інтересах економічного, політичного та духовного розвитку країни.

Соціальна політика – це складова частина внутрішньої політики держави, яка

втілена у її соціальних програмах та практиці і регулює відношення в суспільстві

посередництвом інтересів провідних груп населення.

Виконання завдань соціальної політики в інтересах економічного,

політичного та духовного розвитку країни можна простежити в роботах

Р. Баркер, В. Бєха, Ю. Бондаренко, І. Григорʼєвої, О. Іванової, А. Капської,


О. Крентовської, Е. Лібанової, Г. Лопушняк, М. Лукашевича, О. Макарової,

М. Палій, Т. Семигіної, В. Скуратівського, М. Туленкова, Є. Холостової,

П. Шевчука, Ю. Юрченко, А. Ягодки, О. Яременко, які досліджують її крізь

призму соціальної роботи. Надання соціальних послуг місцевими органами

влади розглядали вчені В. Бакуменко, С. Беккер, М. Дімітрова, В. Долечек,

А. Крупник, Ю. Куц, Х. Ламберт та ін.

Реалізація соціально значущих цілей і розвʼязання соціальних завдань

відбувається через соціальні проекти і соціальні програми, які складають значну

частину соціальної політики. Наукова й практична обґрунтованість завдань,

цілей, проектів і програм, що лежать у сфері соціального життя суспільства,

підкріплена відповідним економічним і культурним потенціалом суспільства, є

обґрунтованою передумовою для державної соціальної політики.

Метою статті є аналіз особливостей та проблем державного управління

соціальної політики та системи соціальної роботи на рівні громади.

Виклад основного матеріалу дослідження. Соціально-економічні реформи

і децентралізаація в Україні сприяє надання соціальних послуг і розвитку

соціальної роботи саме на місцевому рівні. Під місцевим рівнем розуміють

рівень району, міста або села чи селища, тобто рівень адміністративно-

територіальної одиниці. На території кожної адміністративно-територіальної

одиниці мешкає певна громада, яка представляє собою сукупність людей,

обʼєднаних спільним становищем (у даному випадку територією проживання),

отже місцевий рівень у широкому значенні включає і таке поняття як «рівень

громади». Розвиток соціально-політичних та соціально-економічних процесів в

Україні характеризується багаторазовим зростанням уваги до проблем місцевого

розвитку та забезпечення рівного доступу населення до суспільних благ

незалежно від місця проживання [2, c. 110].

Проте, існуюча практика поки що не запроваджена у багатьох обʼєднаних

громадах, і на це існують як обʼєктивні причини (соціально-економічна криза,

тривалий воєнний конфлікт на Сході, недосконалі державні механізми

управління тощо), так і субʼєктивні (слабкий рівень обізнаності жителів громади

про переваги децентралізації, пасивність громадян та ін.) На жаль, громадам, для

надання соціальних послуг своїм жителям, дешевше перераховувати цим

закладам субвенції. Цій «економний» механізм стримує громадський контроль і

заважає впливати на процес надання соціальних послуг Зазвичай робота

ведеться поверхово, за радянською системою, і деякі представники дійсно

незахищених верств населення залишаються наодинці зі своїми проблемами [3].

На сьогоднішній день у державі утворена розгалужена мережа державних

та комунальних установ і закладів, які входять до системи соціальної роботи і

надають різноманітні соціальні послуги особам, які перебувають у складних

життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги. Необхідно звернути

увагу, що абсолютна більшість знаходиться у містах та обласних центрах.

Кількість соціальних установ в Україні на кінець 2016 р. (табл. 1) складає

2641, але сюди не війшли Центри соціальних служб для дітей, сімʼї та молоді,

Центри матері і дитини тощо [4].


Таблиця 1

Кількість соціальних закладів № Вид соціального закладу 2016 р.

1. Школи-інтернати для дітей-сиріт

та дітей, позбавлених

батьківського піклування

11

2. Дитячі будинки 37

3. Будинки дитини системи МОЗ 41

4. Притулки для дітей 8

5. Центри соціально-психологічної реабілітації 75

6. Дитячі будинки сімейного типу 973

7. Будинки-інтернати системи Мінсоцполітики 49

8. Спеціальні школи (школи-інтернати) 333

9. Центри соціальної підтримки дітей та сімей 3

10. Територіальні центри соціального обслуговування 664

11. Будинки-інтернати для громадян похилого віку та

інвалідів (дорослих

240

12. Будинки-інтернати для громадян похилого віку та

інвалідів (дітей та молоді)

49

13. Центри (відділення) обліку бездомних громадян 98

14. Заклади (відділення) соціального захисту для

бездомних громадян1

43

15. Установи для осіб, звільнених з місць позбавлення

волі

17

Усього установ 2641

Слід вказати, існуюча система соціальної спрямована, у першу чергу, на

задоволення екстрених потреб вразливих категорій населення та не орієнтовані

на превенцію виникненню складних життєвих обставин, що призводить до

патерналістських настроїв більшості споживачів послуг.

У системі соціальної роботи на рівні громади наразі відсутня ефективна

взаємодія державного, комерційного та некомерційного секторів, внаслідок чого

не залучаються у повній мірі потенційні ресурси і увесь спектр соціальних

технологій, якими володіють недержавні організації.

Однією із важливою умовою організації якісних послуг є запровадження

постійного інформаційного обміну між надавачами цих послуг, що

унеможливлює використання комплексного підходу до подолання виникаючої

складної життєвої ситуації та її наслідків. При цьому повноваження органів

виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо забезпечення

розвитку системи соціальної роботи до сих пір не мають чітко окреслених

повноважень, які повинні закріплені у відповідних законодавчих актах.


Загальною проблемою у досліджуваній сфері, на думку експертів, є

недостатня ефективність існуючої у країні системи соціальної роботи, яка не

забезпечує максимально обґрунтоване, справедливе та адресне використання

наявних бюджетних ресурсів, слабо стимулює залучення через громадські

інституції додаткових небюджетних ресурсів тощо. Основними причинами

існування вказаних проблем експерти вважають такі:

- формальний підхід до сімейного стану та ігнорування реальних

потреб у тих чи інших видах соціальної допомоги;

- обмеженість допомоги, коли значна кількість потребуючих її

залишається взагалі без допомоги;

- існуюча система соціальної роботи не завжди враховує потреби

уразливих верств населення у спілкуванні, духовній підтримці, професійній,

творчій самореалізації тощо;

- рівень нормативної регламентації, обґрунтованості та прозорості

основних процедур прийняття рішень щодо надання різних видів соціальної

допомоги не завжди забезпечує належну обʼєктивність;

- відсутність стандартів надання різних видів соціальної допомоги;

- відсутність належної координації діяльності органів місцевого

самоврядування, місцевих органів виконавчої влади та неурядових організацій;

- недостатність або відсутність системного громадського контролю за

наданням соціальних послуг;

- недостатній професійний рівень працівників соціальної сфери [5].

Важливою функцією державного управління у сфері індивідуального

підходу з надання соціальних послуг є залучення до процесу органів місцевого

самоврядування. Практика розмежування повноважень між центральними та

регіональними державними органами відбиває результати пошуку оптимального

балансу між уніфікацією і чітким адмініструванням за владною вертикаллю і

гнучким регіональним управлінням, що враховує соціально-економічну

специфіку регіонів.

Для цього необхідно стимулювати місцеві ініціативи та вміло

спрямовувати їх у русло, яке відповідає державній соціальній політиці. Передача

більших повноважень щодо реалізації державної політики з надання соціальних

послуг у регіони актуалізується за умов значного розмаїття у соціально-

економічному становищі регіонів, яке може виправдати й існування різних

соціальних стандартів у різних регіонах. При розмежуванні повноважень

важливим є розподіл відповідальності за реалізацію державної соціальної

політики, адміністративне управління, фінансування.

Але проблема недостатньої ефективності владно-громадської взаємодії у

сфері надання соціальних послуг обумовлена не тільки і не стільки неготовністю

соціальних служб до такої співпраці, скільки низьким організаційним та

фаховим рівнем більшості обʼєднань громадськості, які діють у сфері соціальної

допомоги та соціального захисту населення. І звичайно же вкрай низьким

ресурсним забезпеченням інститутів громадянського суспільства соціальної

спрямованості.

За цих умов, на думку експертів, ані держава в особі вищих органів

законодавчої та виконавчої влади, ані місцеві органи виконавчої влади та органи

місцевого самоврядування, як і самі соціальні служби, що надають людям


соціальні послуги, самотужки впоратись із численними проблемами у цій сфері

не можуть. Тому виникає нагальна потреба у пошуку механізмів співпраці

органів влади і соціальних служб з громадськими інституціями задля вироблення

та реалізації плану спільних дій у цій сфері [6].

Підвищення ефективності системи соціального захисту має базуватися на

активізації працездатних осіб, сприянні соціальної адаптації вразливих сімей і

підвищенні їх спроможності до виходу зі стану бідності. Засоби, що

застосовуються для попередження або виходу зі стану бідності – це програми

підвищення освіти, набуття певної кваліфікації. Такі програми мають

стимулювати бідних до більш активної життєвої позиції, створити умови для їх

самостійного виходу зі скрутного становища.

Екстенсивний шлях розвитку в соціальному секторі, яке спирається на

економічно необґрунтовану систему виплат і компенсацій, себе вичерпав, що

проявляється в перевантаженості бюджету необґрунтованими соціальними

виплатами та блокуванням підприємницької активності

Механізм управління соціальною сферою утворює єдність

цілеспрямованого керівного впливу й соціальної самоорганізації. На всіх рівнях

управління соціальними процесами здійснюється шляхом створення необхідного

правового простору та регулярного впливу органів державної влади й інших

субʼєктів управління на соціальну сферу. Держава в особі органів влади виступає

як основний інститут, що обʼєднує зусилля всіх органів і систем управління

соціальними процесами [7].

Необхідно зауважити, що в останні роки простежується міжрегіональна

диференціація споживання послуг соціальної інфраструктури, що обумовлена

розбіжністю у вартості життя та обсягах споживання тих чи інших товарів і

послуг у різних регіонах, станом соціально-економічного розвитку регіонів,

внутрішнього ринку праці, розвитком бізнес-середовища та ринкової

інфраструктури.

Найвищий приріст видатків за цей період був характерний для видатків на

соціальний захист і соціальне забезпечення (в 11,8 разів), унаслідок чого їх

частка у структурі видатків місцевих бюджетів зросла з 18,2 % у 2003 р. до 30,3

% у 2016 р. відповідно [8].

Державне управління системою соціальної роботи та організації надання

якісних соціальних послуг у громаді обумовлено низкою проблем: незначними

обсягами бюджетного фінансування, недосконалістю механізму трансфертів

фінансових ресурсів держави на рівень територіальної громади; недостатньою

податковою базою, зокрема місцевих податків та зборів; недосконалістю

законодавства щодо прав органів місцевого самоврядування та місцевих

державних адміністрацій організовувати послуги у громаді, надмірною

залежністю місцевого самоврядування від рішень центральної виконавчої влади,

зокрема в питаннях планування послуг та формування мережі соціальних служб,

формування і виконання місцевих бюджетів; відсутністю чіткого розподілу

функцій у системі соціальних послуг між органами державної влади, місцевого

самоврядування та надавачами послуг; недооцінкою ролі громадських,

благодійних, релігійних організацій та місцевих ініціатив у впровадженні у

громаді соціальних послуг [9].


Висновки і перспективи подальших досліджень. З приводу цього, цілком

доцільно буде вдосконалення структур виконавчих органів державної влади на

міському рівні; децентралізація деяких засад реалізації соціальної політики на

місцевому рівні, що передбачає надання органам виконавчої влади більшої

самостійності при прийнятті відповідних рішень; пошук і залучення

позабюджетних джерел фінансування; розвиток інноваційних форм діяльності

закладів соціальної сфери.

Вирішення вищевказаних проблем стосовно управління соціальною

сферою на рівні громади потребує часу і значних зусиль із залученням меценатів

і спонсорів, ЗМІ; проведення фокус-груп і соціологічних досліджень;

удосконалення механізмів взаємодії органів державної влади з громадськими

організаціями; зацікавлення та активна участь провідних науковців та експертів-

фахівців.

При цьому характер і темпи реформування системи соціальної роботи, що

є виконавчим механізмом практичної реалізації завдань довгострокової стратегії,

напряму залежить, як відомо, від якості наукового і кадрового забезпечення цих

процесів з боку вітчизняної науки та національної системи вищої професійної

освіти у вимірі досягнень соціального розвитку держави.

Державне управління системою соціальної роботи на рівні громад здатне

не тільки суттєво покращити надання соціальних послуг, але й активізувати

людей та їхню спроможність протидіяти кризовим явищам та виникаючим

проблемам із залучення ресурсів громадських організацій.

У подальших дослідження було б доречним вивчення, аналіз зарубіжного

досвіду державного управління системою соціальної роботи на рівні громади.


1. Бех В. П., Лукашевич М. П., Туленков М. В. Соціальна робота і

формування громадянського суспільства: монографія. Нац. пед. ун-т імені

М. П. Драгоманова.К.: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2008. 599 с.

2. Калашнікова Т. М. Забезпечення територіально локалізованими благами

в контексті людського розвитку. Демографія та соціальна економіка. 2015. № 1

(23). С. 102–112.

3. Інтегрована система надання соціальних послуг в ОТГ. URL:

https://sorada.gov.ua/actual/19143-integrovana-systema-dlja-nadannja-sotsialnyh-

poslug-v-otg.htm

4. Соціальний захист населення України Статистичний збірник. 2016 рік.

URL: http://www.ukrstat.gov.ua/

5. Організація ефективної соціальної роботи на базі органів

самоорганізації населення. Кращий досвід та методичні рекомендації /

Крупник А. С., Кіщенко В. В., Трепалюк А. С. За заг. ред. Крупника А. С. Одеса,

2014. 112 c.

6. Макарова О. В. Пріоритети політики зниження соціальної вразливості.

Демографія та соціальна економіка. 2017. №2. С. 102-111.

7. Дєгтяр О. А. Управління соціальною сферою в умовах формування

інноваційної економіки України. Серія: Державне управління. 2013 р. № 2 (42).

С. 165-170.


8. Швець П. А. Регіональна диференціація споживання послуг соціальної

інфраструктури в Україні. Демографія та соціальна економіка. 2017. № 3 (31).

С. 135–148

9. Горемикіна Ю. В., Терещенко Г. І. Особливості організації моніторингу

соціальних послуг на місцевому рівні. Демографія та соціальна економіка. 2017.

№ 3 (31). С. 100-112.

_____________________________________________________________________

The article highlights the issue of public administration of the system of social

work as a practical tool of social policy. Modern transformational processes, new

social threats and challenges, military conflict in Eastern Ukraine, require revision of

the priorities of social development and restructuring of state social policy.

The emphasis is on the implementation of reforms and strengthening of the role

of local municipality in the economic and social area, including the social work

system, the principal areas of which are social protection and support. As a result,

there should approximate social services and realization of the principles of targeting,

accessibility and quality.

Socio-economic reforms and decentralisation in Ukraine contribute to the

provision of social services and the development of social work at the local level.

Nowadays there is an extensive network of the state and communal establishments,

which are part of the social work system.

Social services only satisfy the urgent needs of vulnerable groups of the

population, which are not aimed at preventing the occurrence of difficult life

circumstances and do not fully allow individuals to reintegrate into society, which

leads to the permanent maintenance of a significant number of such persons under the

care of the state. These services are provided mainly in boarding institutions, which do

not realise the right of people to live in the community.

The author addresses the problems of managing the system of social work and

ways to solve them. The focus is on the practice of differentiating oversight between

central and regional government bodies. The delimitation reflects the results of the

search for an optimal balance between unification and clear administration of the

power vertical and flexible regional management, considering the socio-economic

specifics of the regions.

Thus, there is an urgent need to find mechanisms of cooperation between

authorities and social services with public institutions to develop and implement a plan

of joint action in this area.


УДК 351.82(477)(045)

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ТА ЇЇ

СТАНОВЛЕННЯ В УКРАЇНІ

ГБУР З. В.,

кандидат наук з державного

управління, докторант,

Національна академія державного

управління при Президентові

України (м. Київ)

У статті на основі узагальнення теоретико-методологічних

підходів проаналізовано категорію «економічна безпека». Визначено

ієрархічність системи економічної безпеки. Досліджено роль та види

економічної безпеки. Розглянуто дефініцію з позицій впливу на інші сфери

діяльності людини, суспільства, держави. Схарактеризовано правове

регламентування становлення та розвитку економічної безпеки в

Україні. Зроблено висновок щодо необхідності розробки якісної

економічної наукової школи, яка б стала методологічною основою

фінансово – економічної та соціальної політики.

Ключові слова: економічна безпека, ієрархічність системи,

класифікація, складові та рівні економічної безпеки, становлення

економічної безпеки в Україні, внутрішні та зовнішні загрози.

В статье на основе обобщения теоретико-методологических

подходов проанализировано категорию «экономическая безопасность».

Определены иерархичность системы экономической безопасности.

Исследована роль и виды экономической безопасности. Рассмотрено

дефиницию с позиций влияния на другие сферы деятельности человека,

общества, государства. Охарактеризовано правовое регламентирование

становления и развития экономической безопасности в Украине. Сделан

вывод о необходимости разработки качественной экономической

научной школы, которая стала методологической основой финансово -

экономической и социальной политики.

Ключевые слова: экономическая безопасность, иерархичность

системы, классификация, составляющие и уровни экономической

безопасности, становление экономической безопасности в Украине,

внутренние и внешние угрозы.

The article analyzes the category «economic security» on the basis of

generalization of theoretical and methodological approaches. The author

analyzes historical periodization of the origin and development of the term.

The hierarchy of the system of economic security is determined. The role and

types of economic security, the main constituent elements of the concept, were

investigated. The definition is considered from the point of view of influence on

other spheres of human activity, society, state. The development of Ukraine and

its integration into the international economic system is connected with risks,

the origin of which lies in the geopolitical position of our state. The legal

regulation of the formation and development of economic security in Ukraine

is described. The main importance of Ukraine in the context of world trade


flows, the natural and economic potential of our state, the lack of national and

cultural and ideological identity all contribute to the sensuality of the national

economy in globalization risks, the overcoming of which directly depends on

the economic sovereignty of our country. It was concluded that it is necessary

to develop directions for ensuring Ukraineʼs economic security through

reforming the real and financial sectors of the economy in the shortest possible

time, and for this there is a need for a high – quality economic scientific school

that has become the methodological basis of financial, economic and social

policy. Despite the obvious actualization and objectification of scientific

research in the direction of creating an adaptive conceptual framework,

substantiated theoretical positions and methodological approaches for the

formation of the system of economic security, a number of scientific and

applied problems in this subject area of the economy remain unresolved.

Key words: economic security, hierarchy of the system, classification,

components and levels of economic security, the emergence of economic

security in Ukraine, internal and external threats.

Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку України, з огляду на посилення інтеграційних процесів, все гострішого значення набуває забезпечення економічної безпеки. Дана категорія ми розглядаємо як базове джерело якісних змін вітчизняного економічного простору, системної трансформації національної економічної системи з подальшою її інтеграцією у світове економічне господарство на умовах рівності, незалежності та забезпечення оптимального рівня відкритості національної економіки. Адже у звʼязку з динамічною зміною умов середовища, які продукують нові фактори впливу на поняття «економічна безпека» й потребують його сучасного переосмислення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз здійснених досліджень засвідчує, що у предметній сфері знань «економічна безпека» характеризується у різновекторних координатах. Так, з точки зору загальноекономічного підходу цей термін трактується як власна захищеність економічних інтересів (А. Архіпов, А. Городецький, М. Михайлов, В. Єдинак, М. Сєрдан, В. Сєнчагов, Е. Олейніков та ін.).

Карпова К.В. стверджує, що більшість дослідників обмежують категорію економічної безпеки або звужують до окремих методів забезпечення безпеки, а тому майже кожне тлумачення цього терміну сформульоване у контексті завдань досліджень. Рєзніков О.Л. та Кротенко Т.М. відзначають відсутність єдиного тлумачення сутності економічної безпеки. Загальновизнаним у переважній більшості наукових доробок є те, що існуюча теоретико-методологічна основа зазначеної дефініції не забезпечує реалізації механізмів і засобів на прикладному рівні. Саме тому, не дивлячись на чисельні дослідження щодо визначення суті поняття, економічна безпека потребує більш ретельного вивчення.

Метою статті є визначення теоретичних основ поняття «економічна безпека» з історико-логічної позиції та характеристика становлення цієї категорії в України.

Виклад основного матеріалу дослідження. Економічна безпека є найважливішим складовим елементом структури національної безпеки держави, адже вона складає базис для формування і функціонування всіх інших її структурних елементів: військової, політичної, соціальної, геополітичної тощо.


Як зазначає Клімова Г. П. у стратегічному плані економічну безпеку гарантує лише конкурентоспроможна економіка. Звідси, основне завдання держави в контексті забезпечення економічної безпеки – створення такого економічного, політичного та правового середовища й інсталяційної інфраструктури, які б стимулювали найбільш життєздатні підприємства, інвестиційні процеси, виробництво перспективних конкурентоспроможних товарів [6].

Проблема забезпечення економічної безпеки зароджувалась паралельно зі становленням держави (таблиця 1).

Таблиця 1

Визначення поняття «економічна безпека»* Автор Визначення

1 2

Кене Ф. Економічна безпека, як окрема категорія не розглядається, однак вперше була

зроблена спроба провести аналіз суспільного відтворення з позиції встановлення

певних балансових пропорцій між натуральними (речовими) і вартісними

елементами суспільного виробництва

Сміт А. Теорією «невидимої руки» жорстко поєднав усі економічні потреби та інтереси з

приватними власниками і тим самим викреслив державні економічні потреби та

інтереси із сукупності суспільних цінностей, визначивши державі роль «нічного сторожа». Підхід передбачав, що, реалізуючи власний приватний інтерес,

економічний агент водночас сприяє досягненню безпеки суспільства, зокрема

задовольняючи власну економічну безпеку.

Мальтус Т. Встановив залежність між зростанням населення та необхідними для існування

продовольчими ресурсами, які є умовою безпеки суспільства. Перший дав опис

продовольчій безпеці як складової економічної безпеки

Кейнс Дж. Розглядав з точки зору фінансової безпеки держави. Запропоновано спосіб уникати

фінансових криз і безробіття шляхом корекції урядового контролю за кредитами і

валютою.

Самуельсон П. Економічну безпеку держави розглядав через призму економічної безпеки

індивідуальної особи.

Бланк І. У загальному складі елементів економічної безпеки фінансовий компонент

виступає в ролі базового значення рівня і структури фінансового потенціалу в

забезпеченні цілей економічного розвитку.

Мак – Мак В. Економічна безпека − це стан найбільш ефективного використання всіх видів

ресурсів в цілях запобігання (нейтралізації, ліквідації) загроз і забезпечення стабільного функціонування підприємства в умовах ринкової економіки.

Геєць В.,

Кизим М.,

Клебанова Т.,

Черняк О. та ін.

У більш загальному аспекті – це характеристика, суть якої полягає в нормальному

функціонуванні економічної системи взагалі, можливості нормальної роботи

внутрішньої економічної системи та безболісного включення в світову економічну

систему. Коло субʼєктів економічної безпеки охоплює не тільки державу, а й

підприємство і особу, які здійснюють самостійну діяльність і забезпечують власну

економічну безпеку. Таким чином, залежно від субʼєкта виділяють економічну

безпеку особи, підприємства і держави.

Тамбовцева С. Економічною безпекою будь – якої системи необхідно розуміти сукупність

властивостей стану її виробничої підсистеми, що забезпечує можливість

досягнення цілей усієї системи.

Бухвальд Е.,

Головацькая Н.,

Лазуренко С.

Розглядають економічну безпеку держави як найважливішу якісну характеристику

економічної системи, її визначальну здатність підтримувати нормальні умови

життєдіяльності населення, стійке забезпечення ресурсами розвитку народного господарства.

Савін В. Як систему захисту життєвих інтересів країни. При цьому обʼєктами захисту

виступають: народне господарство країни в цілому, окремі регіони, сфери і галузі

господарства, юридичні та фізичні особи як субʼєкти господарської діяльності.

Плєханова Г. Це стан, в якому народ (через державу) може суверенно, без втручання і тиску

ззовні, визначати шляхи і форми свого економічного розвитку.


Продовження табл. 1 Мунтіян В. Називає економічною безпекою загальнонаціональний комплекс заходів,

спрямованих на постійний та стабільний розвиток економіки держави, що містить

механізм протидії внутрішнім і зовнішнім загрозам.

Степаненко А. та

Герасимов М.

Під економічною безпекою розуміють такий стан економіки, що забезпечує її

зовнішню незалежність і внутрішню стабільність.

Жаліло Я. Складна багатофакторна категорія, що характеризує здатність національної

економіки до розширеного відтворення з метою задоволення на визначеному рівні

потреб і власного населення, і держави, протистояння дестабілізуючій дії чинників,

що створюють загрозу стійкому збалансованому розвитку країни; забезпечення

кредитоспроможності національної економіки у світовій системі господарювання

Сенчагов В. Визначає як такий стан економіки та інститутів влади, за яким забезпечується

гарантований захист національних інтересів, соціально направлений розвиток країни загалом, достатній оборонний потенціал навіть за найбільш несприятливих

умов розвитку внутрішніх і зовнішніх процесів

*Джерело: складено автором за даними [1; 6; 10]. Ще у стародавніх мислителів ми зустрічаємо спробу вирішення цієї

проблеми, зокрема Жан – Жак Руссо в 1762 році написав твір «Про суспільний договір, або Принципи політичного права», в якому вказувалось, що найважливішою турботою держави є самозбереження та безпека. Аналіз світового досвіду показує, що поняття економічної безпеки добре відомо, причому розглядається, в більшості випадків, як складова системи національної безпеки. Ця проблема у різних країнах і в різні періоди поставала більш або менш актуально, однак ніколи не зникала з поля зору науковців та лідерів держав. Так, вперше у 1904 році поняття «економічна безпека» вводиться Президентом США Теодором Рузвельтом, коли він обґрунтував військову акцію в зоні майбутнього Панамського каналу інтересами національної безпеки країни, вдруге – у 1934 р.

Згідно з концепцією Д. М. Кейнса, яка була сформована у середині 30 – х років XX ст., основними загрозами економічній безпеці держави є не зовнішні конкуренти, а внутрішні фактори, зокрема безробіття й економічна депресія. Тому базовим завданням уряду визначалося активне регулювання господарської діяльності шляхом субсидування депресивних галузей, розміщення держзамовлень та надання дотацій, впровадження прямого адміністративного контролю за конкуренцією [7].

У 60 – ті роки відбувається розпад колоніальної системи і у цьому звʼязку відбувається формування концепції економічної безпеки. Як важлива складова національної безпеки поняття розглядалося у 70 – ті р. Офіційного статусу термін набув у 1985 р. на 40 – а сесії Генеральної асамблеї ООН, коли відбувається ухвалення резолюції «Міжнародна економічна безпека». І вже 1987 р. на 42 – ій сесії Генеральної асамблеї ООН прийнято «Концепцію міжнародної економічної безпеки» [10].

На сучасному етапі, що характеризується дослідниками як епоха глобалізації, питання економічної безпеки не втратило своєї гостроти, а навпаки, ще більше актуалізувалося. Це зумовлено діалектичною суперечністю, яка проявляється, з одного боку, у стрімкому розвитку процесів лібералізації та інтеграції, що призводять до відкритості та взаємозалежності національних економік, розвитку глобального ринку, в умовах якого політична замкнутість та економічний ізоляціонізм окремих держав не мають змісту; а з іншого – постає проблема самозбереження та розвитку окремих суверенних держав, їх


політичного та економічного самоутвердження на міжнародній арені [5]. Отже, поняття «економічна безпека» пройшло чимало переосмислень у

звʼязку зі зміною умов зовнішнього середовища і з урахуванням факторів, які зумовлюють процеси управління. Вперше поняття «Економічна безпека» почало застосовуватись на Заході у звʼязку зі зростанням проблеми обмеженості ресурсів та розпадом колоніальної системи, що призвело до порушення традиційних звʼязків між постачальниками ресурсів, життєво необхідних індустріальним суспільствам. На думку А. Сміта, узгодженість стабільності економічної безпеки є функція «невидимої руки ринку», а безпека учасників ринку, що діють раціонально є природним риском [3].

Економічна безпека, на наш погляд, є саме тією сполучною ланкою, яка обʼєднує всі численні складові національної безпеки держави, оскільки від її рівня і стану безпосередньо залежать всі сфери діяльності країни. Ця дефініція є універсальною категорією, яка відбиває захищеність субʼєктів соціально – економічних відносин на всіх рівнях, починаючи з держави і закінчуючи кожним її громадянином. З цього робимо висновок, що діяльність щодо забезпечення економічної безпеки можна представити у вигляді складної системи, яка складається з взаємозалежних і взаємообумовлених горизонтальних рівнів: забезпечення економічної безпеки особистості, забезпечення безпеки суспільства, забезпечення безпеки підприємства, забезпечення безпеки держави [9].

Серед теоретичних аспектів економічної безпеки вагоме місце посідає класифікація її складових елементів. Однак і у цьому питанні єдності серед дослідників немає.

Так, деякі науковці виділяють такі складові елементи як: внутрішні складові економічної безпеки: сировинно-ресурсна, енергетична, фінансова, воєнно-економічна, технологічна, продовольча, соціальна, демографічна, екологічна; зовнішньоекономічна безпека: експортна та імпортна. Інші поділяють економічну безпеку на: зовнішню – можливість протистояти загрозам, які породжує зовнішнє навколишнє середовище держави; внутрішню, в якій велике значення має розвиток економічно – оборонного потенціалу.

Третя група науковців серед складових економічної безпеки виділяють демографічну, екологічну, харчову, ресурсну, прісноводну, енергетичну, цінову, фінансово – грошову, політичну, соціальну, кримінальну, медичну. Інші розрізняють: ресурсно-сировинну безпеку, енергетичну, фінансову, воєнно-економічну, інформаційну, технологічну, продовольчу, соціальну, демографічну, екологічну та тіньову економіку [10].

Серед чисельних класифікацій зустрічаємо групу науковців, які вважають, що основними структурними елементами економічної безпеки, які доцільно застосовувати для аналізу економічної безпеки України, є: сировинно-ресурсна безпека, енергетична безпека, фінансова безпека, соціальна безпека, інноваційно-технологічна безпека, продовольча безпека, зовнішньоекономічна безпека. А інші автори до економічної безпеки відносять лише фінансову, внутрішньоекономічну та зовнішньоекономічну складові.

Безперечно, що економічна безпека впливає на різні сфери діяльності субʼєктів на всіх рівнях економіки (рис. 1), тому ми дотримуємося такого розподілу різновидів економічної безпеки, який у своєму різноманітті і формує економічну безпеку як складну економічну систему.


Рис. 1. Складові економічної безпеки України [7]

Як ми бачимо з рис. 1 складові цієї системи, будучи у свою чергу, досить

складними структурами, можуть бути представлені у вигляді окремих

самостійних підсистем, взаємодія яких формує державну політику в економічній

сфері.

На думку Фень К. С. діяльність по забезпеченню безпеки можна

представити у вигляді складної системи, що складається з взаємозалежних і

взаємообумовлених горизонтальних рівнів: забезпечення економічної безпеки

особистості, забезпечення безпеки суспільства, забезпечення безпеки держави.

Економічна безпека є універсальною синтетичною категорією, яка відображає

захищеність субʼєктів соціально – економічних відносин на всіх рівнях,

починаючи з держави і закінчуючи кожним її громадянином [10].

Отже, проаналізувавши основні тлумачення категорії «економічна

безпека», можна перейти до розкриття економічної сутності даного поняття з

позиції багаторівневості економіки (рис. 2).

Рис. 2. Ієрархічність системи економічної безпеки [7]

Економічна безпека

Продовольча сфера Фінансова сфера

Соціальна сфера

Природоресурсна сфера

Адміністративна сфера

Виробнича сфера

Технологічна сфера Міжнародна сфера

Науково-інтелектуальна сфера (індекс людського розвитку)

Інформаційна сфера

Енергетична сфера Екологічна сфера

Оборонна сфера


З рис. 2 можна виокремити 4 основних рівня економічної безпеки:

міжнародну, макрорівневу, мезорівневу та мікрорівневу. До мегарівня можна

віднести міжнародну економіку (або її ще називають глобальною або світовою).

Особливостями цього рівня є градація країн за рівнем економічного розвитку,

яку регулярно складає ООН. До макрорівня доцільно віднести національну

економіку, економічну безпеку якої можна забезпечити шляхом сталого

зростання всіх макроекономічних показників. До мезорівня відносять економіку

окремих регіонів або галузей, а до мікрорівня − економіку конкретного

підприємства, домогосподарства, окремої особи тощо [7].

Ієрархічність, яка з погляду безпеки розглядається в аспекті

підпорядкування, за якого трансформація формату управління загрозами та

небезпеками на вищому рівні зумовлює відповідну зміну на нижчих,

підпорядкованих рівнях системи. При цьому таке явище безпосередньо

повʼязано з можливостями самоорганізації чи дезорганізації системи. Так, якщо

система національної економічної безпеки на макрорівні працюватиме з

більшою ефективністю, це зумовить підвищення ефективності функціонування

систем економічної безпеки на мезо – та мікроівні. І навпаки, збільшення

соціально – економічних проблем держави у цілому зумовлює наростання та

загострення проблем на рівні окремих регіонів та субʼєктів господарювання [2].

Зазначимо, що питання економічної безпеки ніколи не існувала сама по

собі. Вона є похідною від завдань економічного зростання на кожному етапі

розвитку суспільства. Конкретний зміст цієї проблеми змінюється в залежності

від внутрішніх та зовнішніх умов, які склалися в даний період. Особливості

теперішньої соціально – економічної ситуації в Україні обумовлюють зміст

проблеми економічної безпеки [5].

Економічна безпека як наука в Україні зародилась на початку 90 – х років

минулого століття і розглядалась науковцями з позиції захисту комерційної

таємниці підприємства. В подальшому досліджуючи дане поняття вчені −

економісти почали виділяти зовнішні впливи на економічну безпеку

підприємства, а саме термін «економічна безпека» трактувати, як захищеність

економічних інтересів підприємства від впливу несприятливих умов

зовнішнього середовища [3].

З моменту здобуття незалежності в Україні поступово створюються умови

для інтеграції української економіки у глобальні та європейські економічні

процеси. Глобальні аспекти еволюції людства, масштаби і швидкість змін у

світогосподарському просторі, революційні перетворення в економіках окремих

країн і міждержавних співтовариств – з одного боку, і українські реалії

реформування та нестабільні параметри розвитку вітчизняної економіки, з

іншого боку – визначають цей стан [10].

Досліджуючи становлення економічної безпеки в Україні, як зазначалося

вище припадає на часи здобуття незалежності та розпаду СРСР. Хронологічний

порядок установлення економічної безпеки в нашій державі подано в табл. 2.


Таблиця 2

Правове регламентування становлення та розвитку економічної безпеки

в Україні за хронологією нормативних документів*

Дата Нормативний

документ

Основні положення

28.06.1996 р. Конституція України

Запроваджено до нормативної лексики поняття «економічна безпека» та визначено її найважливішою

функцією держави

16.01.1997 р. Концепція національної

безпеки України

Зазначено, що самозбереження і прогресивний розвиток України як суверенної держави залежать від здійснення

цілеспрямованої політики щодо захисту її національних

інтересів.

05.03.1998 р. ЗУ «Про РНБО України»

Визначено правові засади організації та діяльності Ради національної безпеки і оборони України, її склад,

структуру, компетенцію і функції

19.06.2003 р. ЗУ «Про основи

національної безпеки України»

Визначено основні засади державної політики,

спрямованої на захист національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і

держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сферах

життєдіяльності.

12.02.2007 р. Стратегія

національної


Зазначено, що подальший розвиток і захист

найвагоміших здобутків України потребує чіткої

визначеності держави у стратегічних пріоритетах та

цілях, які мають відповідати викликам і загрозам ХХІ століття, її взаємодії з сучасними

системами міжнародної і регіональної безпеки

02.03.2007 р. Методика розрахунку рівня

економічної


Визначено специфічний понятійний апарат з використанням невластивих класичній економічній

науці термінів: «економічна безпека», «загрози

економічній безпеці», «критерії економічної безпеки»,

«індикатори економічної безпеки» та інші

*Джерело: складено автором за даними [4].

Отже, ми дотримуємося визначення Кантор Н., що економічна безпека –

це, насамперед: спроможність національної економіки забезпечити свій вільний і

незалежний розвиток, стабільність громадянського суспільства та його

інститутів, а також достатній оборонний потенціал країни за всіляких

несприятливих умов і непередбачуваних варіантів розвитку подій; здатність

держави до захисту національних економічних інтересів від зовнішніх і

внутрішніх загроз. Іншими словами, економічна безпека – це не тільки

захищеність національних інтересів, але й готовність та здатність інститутів

влади створювати механізми реалізації та захисту національних інтересів,

розвитку вітчизняної економіки, підтримки соціально – політичної стабільності.

Як і будь – яке інше поняття, політика економічної безпеки побудована на

принципах, що визначають її політичну і правову базу для оцінки зовнішніх і

внутрішніх загроз, формування національних інтересів і стратегії [5].

Висновки і перспективи подальших досліджень. Таким чином, огляд

поняття дає нам можливість стверджувати, що переважна більшість науковців

економічну безпеку розглядають як явище, яке перебуває у постійному русі.

Історично і логічно проблема економічної безпеки повʼязана із становленням і

розвитком державності, усвідомленням нацією своїх економічних інтересів.


Призначення її полягає у наданні можливості для вирішення завдань

суспільства, ефективного, динамічного розвитку, запровадження та введення

незалежної економічної політики. Іншими словами, основними її властивостями

є забезпечення стабільності, невпинного розвитку та зростання рівня економіки

як на державному, так і на міжнародному рівнях. Постійне відтворення із

збереженням ознак повноцінного субʼєкта в критичних умовах, життєздатність

визначає економічну безпеку також як система факторів зростання економіки.

Підсумовуючи вищезгадане, зазначимо, що розглядаючи поняття

економічної безпеки фрагментарно, можливо забезпечити рівноважний стан та

життєздатність окремих складників економічної системи. Однак відсутність

комплексного підходу до розгляду цієї категорії та механізмів її забезпечення

обмежує можливості виявлення, оцінювання та контролю економічних явищ та

процесів взагалі, наслідком чого виступає збільшення дисбалансу та виникнення

недооцінених загроз та небезпек, які зумовлюють наростання хаосу системи чи

призводять до катастрофічних насідків. Виникає потреба в удосконаленні

методичного забезпечення, узагальнення наявних підходів до поняття

«економічна безпека», що і має стати метою подальших наших наукових

розвідок.


1. Архірейська Н. В. Дослідження системних підходів щодо оцінки

категорії «економічна безпека». Ефективна економіка. 2013. № 8. URL:

http://nbuv.gov.ua/UJRN/efek_2013_8_19

2. Богма О. С. Діалектика та синергетика у дослідженні категорій

«безпека» та «економічна безпека». Економічний вісник Запорізької державної

інженерної академії. 2016. Вип. 4(1). С. 7 – 10.

3. Гладух М. В. Економічна безпека підприємства: еволюція визначення,

складові, загрози. Вісник економіки транспорту і промисловості. 2015. Вип. 51.

С. 29 – 34.

4. Економічна безпека держави: історичні аспекти та організаційно –

правові основи становлення і розвитку в Україні. URL:

http://bookss.co.ua/book_finansova – bezpeka – lekci_845/2_1.1

5. Кантор Н. Історико – правовий аспект дослідження поняття

«економічна безпека». Актуальні питання гуманітарних наук. 2016. Вип. 15.

С. 67 – 72.

6. Клімова Г. П. Економічна безпека у системі забезпечення національної

безпеки держави. Вісник Національного університету «Юридична академія

України імені Ярослава Мудрого». Серія: Соціологія. 2016. № 3. С. 207 – 210.

7. Козловський С. В., Жураківський Є. С. Теоретико – методологічні

підходи до визначення категорії «економічна безпека» та складових економічної

безпеки України. Економіка та держава. 2015. № 6. С. 37 – 42.

8. Скорук О. В. Економічна безпека держави: сутність, складові елементи

та проблеми забезпечення. Науковий вісник Ужгородського національного

університету. Серія: Міжнародні економічні відносини та світове господарство.

2016. Вип. 6(3). С. 39 – 42.

9. Стеценко С. П. Економічна безпека: сутність і структура. Інвестиції:

практика та досвід. 2013. № 24. С. 104 – 106.


10. Фень К. С. Ретроспективний огляд поняття «економічна безпека».

Молодий вчений. 2016. № 2. С. 98 – 102.

_____________________________________________________________________

Taking into account the strengthening of integration processes at the current

Ukraineʼs development situation, the assurance of economic security becomes more

acute. We consider this category to be the basic source for qualitative changes within

the national economic space, systemic transformation of the national economic system

including its further integration into the world economy in the concept of international

backgrounds, independence and ensuring the optimal level of openness and the

national economy. There are links with the dynamic change in environmental

conditions, which produce new factors of influence on the concept of “economic

security” and require its modern rethinking.

Object of this article is to determine the theoretical basis for “economic

security” concept resulting from the historical and logical position and the

characteristic of this category in Ukraine.

Thus, this overview of the concept gives us the opportunity to assert that the

overwhelming majority of scientists consider economic security as a phenomenon that

is in constant motion nowadays. Historically and logically, the problem of economic

security is associated with the both formation and development of statehood, and

awareness of the nation of its economic interests. Its purpose is to provide

opportunities for solving the problems of society, effective, dynamic development,

introduction and implementation of independent economic policy. In other words, its

main features are ensuring stability, sustained development and economic growth both

at the state and international levels. Permanent reproduction including preservation of

the features of a full-rate subject in critical conditions, and viability determines

economic security as well as a system of the economic growth factors.

While summarizing the foregoing, we can note that the concept of economic

security fragmentarily, provides the possible to ensure the equilibrium and viability of

individual components of the economic system. However, the lack of an integrated

approach to reviewing this category and its mechanisms of protection limits the

possibility of identifying, assessing and controlling economic phenomena and

processes in general, which results in an increase in imbalances and emergence of

underestimates of threats and dangers that lead to enhancing in the system chaos, or

lead to catastrophic attacks. There is a need to improve methodological provision, to

generalize existing approaches to the concept of "economic security", which should

become the goal of our further scientific research.


УДК 351:338.2

СТРАТЕГІЧНІ ПРІОРИТЕТИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В

СФЕРІ ПРОТИДІЇ РОЗВИТКУ ТІНЬОВИХ ЕКОНОМІЧНИХ

ВІДНОСИН В УКРАЇНІ

ДЯЧЕНКО О. П.,

кандидат економічних наук, доцент,

Одеський державний аграрний

університет

У статті досліджуються основні вектори державного управління в

сфері протидії розвитку тіньових економічних відносин. Пропонуються

стратегічні пріоритети та механізми впливу на тіньову економіку та

шляхи детінізації національної економіки України. Запропоновані засоби і

механізми протидії тіньовій економіці направлені на зменшення

витратності та зростання ефективності легальної економіки, а також

створення паритетних умов для функціонування різноманітних форм

бізнесу, що, в свою чергу, має підвищити конкурентоспроможність

легальної економіки і зробить невигідним приховування її результатів.

Ключові слова: стратегічні пріоритети, державна політика,

антикорупційна реформа, державне управління, сектори економіки,

детінізація.

В статье исследуются основные векторы государственного

управления в области противодействия развитию теневых

экономических отношений. Предлагаются стратегические приоритеты

и механизмы воздействия на теневую экономику и пути детенизации

национальной экономики Украины. Предложенные средства и механизмы

противодействия теневой экономике направленные на уменьшение

затратности и рост эффективности легальной экономики, а также

создания паритетных условий для функционирования различных форм

бизнеса, что, в свою очередь, должно повысить конкурентоспособность

легальной экономики и сделает невыгодным сокрытие ее результатов.

Ключевые слова: стратегические приоритеты, государственная

політика, антикоррупционная реформа, государственное управление,

сектора экономики, детенизация.

The article deals with the main vectors of public administration in the field

of counteraction to the development of shadow economic relations. Strategic

priorities and mechanisms of influence on the shadow economy and ways of

shadowing of the national economy of Ukraine are proposed. The proposed

means and mechanisms for counteracting the shadow economy are aimed at

reducing the cost and growth of the efficiency of the legal economy, as well as

creating a parity of conditions for the functioning of various forms of business,

which, in turn, should increase the competitiveness of the legal economy and

make it unprofitable to conceal its results.

Key words: strategic priorities, state policy, anti-corruption reform,

government, sectors of the economy, shadowing.


Постановка проблеми. Організаційно-економічний механізм протидії

тінізації, перш за все, є динамічною системою елементів, що взаємодіють та

визначають процес становлення та розвитку взаємовідносин між субʼєктами

господарювання та державою. Основними важелями у цьому механізмі мають

бути інститути державної влади. Саме тому в процесах детінізації економіки

відіграють стратегічні вектори державного управління в боротьбі з тіньовою

економікою.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження питань протидії

тіньовій економіці висвітлювалось у наукових розробках зарубіжних та

вітчизняних вчених, зокрема: Харта К., Фейга Е., Коломер В., Каселля Д.,

Гришової І. Ю., Наумова О. Б., Митяй О. В., Прохоренко О. Я., Шабатури Т. С.,

Галицького О. М., Гнатьєвої Т. М., Воротіна В. Є., Мандибури В.,

Заверуха М. М., Варналія З. С. та інших науковців [1-10].

На сучасному етапі розвитку тіньової економіки можна констатувати

недостатність наукового обґрунтування стратегічних напрямів боротьби з

тіньовою економікою та механізмів державного управління протидії процесам

тінізації.

Метою статті. Основною метою даного дослідження є розробка

стратегічних пріоритетів державного управління в сфері протидії розвитку

тіньових економічних відносин в Україні.

Виклад основного матеріалу дослідження. Розробка та реалізація

комплексу системних заходів стосовно формування державної політики

детінізації національної економіки України повинна включати наступні вектори

та безпосередні кроки протидії розвитку тіньових економічних відносин в розрізі

вище зазначених стратегічних пріоритетів:

Посилення ринкового регулювання економіки та проведення

антикорупційної реформи.

1. Підвищення ефективності управління державними фінансами.

Ефективне управління державними фінансами передбачає реалізацію комплексу

заходів на кожній стадії планування та використання бюджетних коштів.

З метою вдосконалення державної системи планування бюджету

необхідно вжити наступних заходів:

- впровадження системи управління ризиками при плануванні і виділенні

бюджетних витрат з метою своєчасного виявлення порушень та вжиття

відповідних заходів, в тому числі із залученням до кримінальної

відповідальності;

- впровадження кодифікації та стандартизації товарів, які

використовуються при плануванні витрат та здійснення державних закупівель;

- створення ефективного механізму притягнення до відповідальності

учасників формування бюджету та розмежування відповідальності на всіх етапах

планування та реалізації відповідних заходів [1, c. 191].

З метою посилення контролю за державними коштами необхідно вжити

наступних заходів:

- вдосконалення механізму закупівель квазідержавного сектора з метою

підвищення їх прозорості;

- вдосконалення механізму виконання договорів державних закупівель і

закупівель обʼєктів квазідержавного сектора;


- доопрацювання методики оцінки ефективності роботи державних органів

з урахуванням їх рейтингу за кількістю скарг в сфері державних закупівель.

З метою вдосконалення системи державного фінансового контролю


- розробка та впровадження механізмів інформаційної взаємодії органів

державного фінансового контролю з інформаційними базами інших

контролюючих та наглядових органів;

- внесення змін та доповнень до Податкового кодексу України про

прийняття податковими органами додаткових форм податкової звітності тільки

після застосування системи оцінки ризиків.

2. Вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності та поліпшення

міжвідомчої взаємодії. Для скорочення правопорушень в сфері

зовнішньоекономічних відносин на системній основі необхідно забезпечити

належну взаємодію та обмін інформацією між відповідними державними

органами. Також за доцільне вважаємо:

– затвердження стандартів технічного оснащення митних постів, окремих

контрольно-пропускних пунктів, органів внутрішніх справ, кінологічних служб,

правоохоронних та спеціальних органів, в тому числі для проведення

комплексних оперативно-профілактичних операцій;

– систематичне розслідування кожного випадку виходу з ладу обладнання

з контролю на митних постах, в разі виявлення порушень забезпечити

притягнення до відповідальності.

Для боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, отриманих

незаконним шляхом та фінансуванням тероризму, необхідно забезпечити

реалізацію наступних системних заходів:

– створення ефективного механізму взаємодії та обміну інформацією з

питань боротьби з відмиванням доходів, отриманих незаконним шляхом, що

дозволяє в максимально стислі терміни запитувати і отримувати необхідну

інформацію;

– удосконалення системи протидії легалізації (відмиванню) доходів,

отриманих незаконним шляхом та фінансуванням тероризму, розширюючи

перелік субʼєктів фінансового моніторингу, а також за рахунок створення

єдиного інформаційного каналу між відповідними державними органами.

3. Вдосконалення законодавства в сфері боротьби з економічними

злочинами. Ряд досліджень підкреслюють, що в довгостроковій перспективі

саме розвиток інститутів є головним фактором зменшення обсягів тіньового

сектору економіки. Поступове вдосконалення законодавчої бази, незалежний

суд, ефективна діяльність правоохоронних органів є обовʼязковими умовами

ефективного функціонування економіки, а також, в перспективі, створить

належні умови для системної детінізації економіки України [2, c. 72].

Для запобігання помилкового та умисного банкрутства доцільною є

реалізація наступних заходів:

– організація заходів по боротьбі з помилковим і навмисним

банкрутством;

– вдосконалення механізмів обміну інформацією між судами та

відповідними уповноваженими державними органами з питань, повʼязаних з

процедурами банкрутства.


4. Створення сприятливих та ефективних умов для ведення бізнесу.

Протидія тіньовій економіці в реальному секторі вимагає створення умов для

виходу з тіні субʼєктів підприємництва шляхом зниження витрат ведення бізнесу

та вдосконалення системи державного регулювання. В даному контексті


– розробка критеріїв відбору товарних ринків задля проведення

ґрунтовного аналізу та оцінки стану конкурентного середовища, які

передбачатимуть повне охоплення галузей економіки;

– аналіз системи управління ризиками на предмет їх відкритості та

закритості;

– концептуальний перегляд дозвільної системи.

5. Боротьба з корупцією та підвищення рівня правової культури

населення. З метою зниження рівня корупції в державних органах актуальною

вбачається реалізація наступних заходів:

– посилення ролі ринків та конкуренції, що повинно забезпечити

зменшення розмірів потенційного прибутку від корупційних дій;

– вдосконалення діяльності інститутів громадянського суспільства

антикорупційної спрямованості;

– активізування взаємодії з провідними іноземними структурами, що

реалізують антикорупційні Програми, впроваджувати в практику

антикорупційної боротьби позитивний зарубіжний досвід;

– розробка законопроекту, що передбачає перевірку на поліграфі

керівників державних органів;

– розробка законопроекту для публічної декларації доходів державних

службовців;

– удосконалення форми співпраці державних органів з громадськими

інститутами.

Податкова реформа.

З метою підвищення ефективності фіскального адміністрування необхідно

забезпечити реалізацію наступних заходів:

1) внесення змін і доповнень до законодавства в частині упорядкування

реєстрації, перереєстрації юридичних осіб, які передбачають проведення

податкової перевірки після здійснення реєстрації та перереєстрації підприємств;

2) удосконалення критеріїв оцінки ризиків, у тому числі при постановці на

облік з ПДВ, реорганізації юридичних осіб і т.д.

3) провести податкову амністію на основі прозорої та чіткої процедури,

що дозволить підвищити довіру бізнесу до держави та держави до бізнесу та

збільшити надходження до державногобюджету;

4) збільшити роль електронних систем в адмініструванні податків, що

дозволить зменшити фізичний контакт податківців з платниками податків і

покращить прозорість податкового контролю;

5) зменшити податкове навантаження та скоротити кількість обовʼязкових

платежів ф податкових пільг, що забезпечить рівні умови для всіх платників

податків і скоротить стимули дозменшення випадків мінімізації податкових

зобовʼязань;

6) реформувати спрощену систему, щоб вона включала лише дійсно малі

підприємства, а не булла інструментом для тінізації фінансових потоків;


7) вирішити проблеми заборгованості із повернення ПДВ для підтримки

експорту та підвищення довіри бізнесу до держави;

8) посилення відповідальності за використання тіньових податкових схем

при веденні бізнесу та умисній мінімізації податкових зобовʼязань [3, c. 81-82].

Реформа грошово-кредитної та банківської систем. Детінізація фінансових

потоків.

1. Розвиток безготівкового розрахунку.

Розвиток безготівкового розрахунку є одним з основних заходів щодо

зниження тіньового обороту в фінансовому секторі.

2. Вдосконалення системи регулювання ринків фінансових послуг,

фондового ринку та вексельного обігу.

З метою детінізації фінансових потоків необхідно вдосконалити систему

регулювання ринків фінансових послуг, фондового ринку та вексельного обігу.

Для ліквідації схем мінімізації оподаткування, виведення ліквідних активів з

компаній та грошових коштів за межі країни необхідно обмежити можливості

використання «технічних» акцій та посилити державний контроль за обігом

векселів [4, c. 632].

Реформа (легалізація) ринку праці та детінізація оплати праці.

Основним принципом реалізації заходів щодо детінізації ринку праці має

стати непогіршення умов ведення бізнесу та оплати праці сумлінних платників

податків. З метою забезпечення послідовної детінізації оплати праці необхідно:

1) Міністерству соціальної політики з метою перерозподілу навантаження

страхових внесків між працівником і роботодавцем для учасників солідарної

системи пенсійного страхування розробити:

– модель перерозподілу внесків між працівником і роботодавцем з

одночасним компенсаційним підвищенням заробітної плати;

– методичне забезпечення компенсаційного підвищення заробітних плат

найманих працівників;

– проект відповідних змін до пенсійного законодавства щодо

перерозподілу обсягів страхових внесків між працівником і роботодавцем для

учасників солідарної системи пенсійного страхування;

2) посилення відповідальності за ухилення від сплати податків і страхових

внесків та покращення їх адміністрування; зокрема внесення змін до

законодавства щодо збільшення штрафних санкцій за ухилення від оформлення

трудових відносин між працівником і роботодавцем, посилення відповідальності

посадових осіб роботодавця за неоформлення трудових відносин з працівником,

розширення повноважень Інспекції з питань праці щодо здійснення перевірок

додержання законодавства про оплату праці;

3) запровадження «періоду очікування», тобто підвищення віку виходу на

пенсію для осіб, які не сплачували страхові внески до пенсійної системи, або

сплачували їх не в повному обсязі, що дозволить подолати практику відсутності

санкцій за недотримання норм законодавства;

4) зменшення диференціації доходів населення та забезпечення соціальної

справедливості через зміни існуючого податкового законодавства та чинного

законодавства у сферіоплати праці – введенням податків на розкіш,

прогресивного оподаткування з одночасним контролем доходів тавитрат;

5) підвищення мінімальних державних гарантій в оплаті праці;


6) запровадженням тісного звʼязку між надходженнями в ПФУ особистих

пенсійних надходжень та розміром пенсії;

7) запровадження системи адекватнихподаткових пільг підприємствам, які

будуть сплачувати та підвищувати заробітну плату без звільнення працівників, і

тим більшу, чим вона буде наближатися до оптимального рівня оплати праці у

випуску або ФОП у ВВП;

8) застосування високих штрафів за недотримання чинного законодавства

та розроблення заходів щодо підвищення податкової моралі.

Судова реформа.

Здійснення судової реформи повинно бути направлено на:

1) забезпечення гарантій справедливого суду та виконання судових

рішень;

2) захист прав власності та боротьба з рейдерством;

3) підвищення професіоналізму судових та правоохоронних органів;

4) посилення незалежності від політичних процесів та зменшення

корупції;

5) зміцнення ролі конституційного правосуддя та забезпечення прозорості

та неупередженості судових процесів [5, c. 17].

Реформа земельних відносин.

До напрямів детінізації ринку землі слід віднести:

1) забезпечення прозорості діяльності органів державної влади та

місцевого самоврядування щодо прийняття рішень про передачу у власність або

користування земельних ділянок державної та комунальної власності, вільного

доступу фізичних і юридичних осіб до інформації про вільні земельні ділянки та

генеральні плани населених пунктів, що сприятиме залученню ширшого кола

учасників у земельні аукціони;

2) використання технологій космічного зондування, що дозволить

прискорити здійснення інвентаризації земель, забезпечити повноту та точність

даних у державному земельному кадастрі та здійснювати систематичний

контроль цільового використання земель, визначення структури і площ посівів

основних сільськогосподарських культур;

3) вдосконалення нормативних актів з інвентаризації земель у частині

запровадження дієвих процедур, які б дозволяли обґрунтовано здійснювати

виправлення помилок у державному земельному кадастрі при виявленні

невідповідності фактичних меж ділянок тим, що зазначені у кадастрі, з метою

недопущення «легалізації» правопорушень, повʼязаних із самовільним

захопленням земельних ділянок або їх нецільовим використанням;

4) спрощення процедур передачі у власність або оренду земельних ділянок

промисловості, на яких розташовані обʼєкти нерухомого майна, що перебувають

у власності фізичних або юридичних осіб тощо.

Стимулювання інвестиційних та інноваційних процесів у суспільстві:

– «амністія» капіталів некримінального походження, в першу чергу тих,

що спрямовуються в інноваційну сферу та інші суспільно значущі та пріоритетні

сектори;

– запровадження податкових стимулів до нагромадження та інвестування

коштів в інноваційний сектор юридичними особами, які пропонується надавати

за фактичними результатами діяльності;


– звуження фінансової бази тіньового господарювання шляхом зменшення

рівня оподаткування фізичних осіб на величину документально підтверджених

коштів, витрачених на розвиток людського капіталу (освіта, підвищення

кваліфікації тощо);

– реальне і радикальне спрощення погоджувальних та дозвільних

процедур щодо здійснення підприємницької діяльності, особливо в інноваційній

сфері тощо.

Висновки і перспективи подальших досліджень. На жаль методи боротьби

з тіньовою економікою в Україні поки що залишаються безсистемними та

некомплексними. Всі методи, в основному, зводяться до каральних санкцій за

порушення умов заборони. Використання санкцій без системи зворотного

захисту фізичних та юридичних осіб від влади розкручує небезпечний маховик

створення та підтримки розвитку тіньової економіки.

Практично всі державні відомства, як на державному, так і на

регіональному рівнях тією чи іншою мірою торкається проблема тіньової

економіки. При цьому, існує неузгодженість у діючих відомствах, інколи

дублювання управлінських функцій, що дозволяє «тіньовикам» продовжувати та

розвивати свою злочинну діяльність.


1. Заверуха М. М. Системний аналіз сутності та закономірностей

функціонування тіньової економіки. Актуальні проблеми державного

управління. 2015. № 1. С. 187-196. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/apdy_2015_1_27

2. Мазур О.А. Тіньова економіка в Україні: причини, форми її прояву та

обсяги. Вісник Дніпропетровського університету. Сер.: Економіка. 2014. Т. 22,

вип. 8(2). С. 70-77. URL: http://nbuv.gov.ua/

3. Кравчук А. О. Тіньові аспекти економіки України в податковому

секторі. Український журнал прикладної економіки. Тернопільський

національний економічний університет. 2016. Том 1. № 3. C. 79-86.

4. Митяй О. В., Хлистун О. А. Науково-методологічні критерії

формування механізму досягнення економічної безпеки підприємствами.

Глобальні та національні проблеми економіки. 2014. № 2. С. 630-633. URL:

http://global-national.in.ua/archive/2-2014/128.pdf

5. Гришова И. Ю., Красноруцкий О. О. Научные подходы к методологии

выявления элементов теневой деятельности на предприятиях Украины. Вестник

Ивановского государственного университета. Сер. «Экономика». 2016. №1 (27).

С. 13-18.

6. Попович В. М. Економіко-кримінологічна теорія детінізації економіки:

монографія. Ірпінь: Акад. держ. податкової служби України, 2001. 524 с.

7. Гришова І. Ю. Красноруцький О. О. Корупційні ризики та зарубіжна

методологія їх оцінки в системі економічної безпеки. Проблеми і перспективи

економіки та управління: науковий журнал. Чернігів: Черніг. нац. технол. ун-т,

2015. № 4 (4). С. 40-46.

8. Галицький О. М. Державне регулювання аграрного виробництва

національної економіки в умовах євроінтеграції. Вісник Сумського

національного аграрного університету серія «Економіка та менеджмент». №8

(69). 2016. С.48-54


9. Варналій З. С. Тінізація малого підприємництва (економічні та правові

аспекти. К.: Інститут приватного права і підприємництва АпрН України, 1998.

56 с.

10. Shabatura T. Financial mechanism of economic security company /

T. Shabatura, I. Grishova, A. Galitsky, S. Stoyanova- Koval, V. Zamlynsky,

M. Shcherbata, T. Butenko // The collection includes material reports 3rd International

Scientific and Practical Conference “Science and Society” held SCIEURO in London

20-21 March 2013. p. 160-180.

_____________________________________________________________________

The organizational and economic mechanism of counteraction to shadowing,

above all, is a dynamic system of elements interacting and determine the process of

formation and development of relations between economic entities and the state. The

main levers in this mechanism should be the institutions of state power. That is why in

the processes of shadow economy the strategic vectors of state administration in the

struggle against the shadow economy are playing.

At the present stage of the shadow economy development, we can state the

insufficiency of the scientific substantiation of the strategic directions of struggle

against the shadow economy and the mechanisms of state control of counteraction to

the processes of shadowing.

The development and implementation of a set of system measures in relation to

the formation of a state policy of shadowization of the national economy of Ukraine

should include the following vectors and immediate steps to counteract the

development of shadow economic relations in the context of the above strategic

priorities:

Strengthening market regulation of the economy and anti-corruption reform.

1. Improving the efficiency of public finance management.

2. Improvement of foreign economic activity and improvement of interagency

interaction.

3. Improvement of legislation in the field of combating economic crimes.

4. Creation of favorable and effective conditions for doing business.

5. Fighting corruption and increasing the legal culture of the population.

Tax reform.

Reform of monetary and banking systems. Deconstructing financial flows.

1. Development of cashless settlement.

2. Improvement of the system of regulation of financial services markets, the

stock market and promissory notes circulation.

Reform (legalization) of the labor market.

The basic principle of realization of measures aimed at the disinfection of the

labor market should be the non-deterioration of the conditions of doing business and

the payment of the work of conscientious taxpayers.

Judicial reform.

Reform of land relations.

Stimulating investment and innovation processes in society:

Unfortunately, methods of combating the shadow economy in Ukraine are still

unsystematic and incomplete. All methods, in the main, are reduced to punitive

sanctions for violation of the prohibition. The use of sanctions without a system of


reverse protection of individuals and legal entities from power is propelled by a

dangerous flywheel creating and supporting the development of the shadow economy.

The proposed means and mechanisms for counteracting the shadow economy

are aimed at reducing the cost and growth of the efficiency of the legal economy, as

well as creating equal conditions for the functioning of various forms of business,

which, in turn, should increase the competitiveness of the legal economy and make it

unprofitable to conceal its results.

Almost all government departments, both at the state and at the regional level,

are, to a greater or lesser extent, concerned with the problem of the shadow economy.

At the same time, there is inconsistency in the operating departments, sometimes

duplication of managerial functions, which allows the "shadow" to continue and

develop their criminal activities.


УДК 35.088.6(477)

ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО

РЕГУЛЮВАННЯ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ КЕРІВНИХ

КАДРІВ ОРГАНІВ ВЛАДИ НА ОСНОВІ «ДЕРЕВА ЦІЛЕЙ»

ОРЛІВ М. С.,

кандидат економічних наук,

докторант кафедри парламентаризму

та політичного менеджменту,

Національна академія державного

управління при

Президентові України

У статті проаналізовано особливості використання методу

інтеграції «дерева цілей» і поля діяльності обʼєкта управління для

досягнення стратегічних завдань державного управління. З урахуванням

положень Концепції реформування системи професійного навчання

державних службовців, голів місцевих держадміністрацій, їх перших

заступників та заступників, посадових осіб місцевого самоврядування та

депутатів місцевих рад сформовано структури «дерева цілей», «дерева

основної діяльності», «дерева забезпечувальної діяльності» та «дерева

управлінської діяльності» для системи підвищення кваліфікації керівних

кадрів органів влади. На основі їх синхронізації визначено зміст

правового, організаційного, інформаційного, фінансового, кадрового та

інституційного механізмів державного регулювання цієї системи, а

також обґрунтовано доцільність розширення переліку видів підвищення

кваліфікації у чинному законодавстві.

Ключові слова: система підвищення кваліфікації, концепція

реформування, «дерево цілей», «дерево діяльності», механізм державного

регулювання.

В статье проанализированы особенности использования метода

интеграции «дерева целей» и поля деятельности объекта управления для

достижения стратегических задач государственного управления. С

учетом положений Концепции реформирования системы

профессионального обучения государственных служащих, глав местных

госадминистраций, их первых заместителей и заместителей,

должностных лиц местного самоуправления и депутатов местных

советов сформированы структуры «дерева целей», «дерева основной

деятельности», «дерева обеспечительной деятельности» и «дерева

управленческой деятельности» для системы повышения квалификации

руководящих кадров органов власти. На основе их синхронизации

определено содержание правового, организационного, информационного,

финансового, кадрового и институционного механизмов

государственного регулирования этой системы, а также обоснована

целесообразность расширения перечня видов повышения квалификации в

действующем законодательстве.


Ключевые слова: система повышения квалификации, концепция

реформирования, «дерево целей», «дерево деятельности», механизм

государственного регулирования.

The article analyzes the use of the method of integration of the «objective

tree» and the activity field of the management object in order to achieve the

strategic tasks of public administration. The structures of the «objective tree»,

«main activity tree», «provisioning activity tree» and «management activity

tree» for the system of in-service training for senior executives of public

authorities are formed based on principles of the Conception on Reforming

Professional Training System of Civil Servants, Heads of Local State

Administrations, their first deputies and deputies, Local Self-Government

Officials and Local Councillors. The content of the legal, organizational,

informational, financial, personnel and institutional mechanisms for

government regulation of this system is determined on the basis of «trees»

synchronization, as well as the necessity of expanding the list of kinds of in-

service training in the current legislation is substantiated.

Keywords: system of in-service training, conception on reforming,

«objective tree», «tree of activity», mechanism for government regulation.

Постановка проблеми. У грудні 2017 року Кабінетом Міністрів України

схвалено Концепцію реформування системи професійного навчання державних

службовців, голів місцевих держадміністрацій, їх перших заступників та

заступників, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад

[1] (далі – Концепція реформування системи професійного навчання), проект

якої підготовлено групою експертів, створеною при Національному агентстві

України з питань державної служби, за підтримки Офісу Ради Європи. Цей

документ передбачає: запровадження новацій, спрямованих на створення умов

для забезпечення цілеспрямованості, обовʼязковості і безперервності

професійного навчання посадових осіб органів публічної влади; формування

ринку освітніх послуг; розробку і запровадження інструментів, які сприятимуть

підвищенню їх якості та відповідності завданням розвитку державного

управління й місцевого самоврядування та ін. Очевидно, що розробка механізмів

державного регулювання підвищення кваліфікації керівних кадрів органів влади

має здійснюватись з урахуванням положень Концепції реформування системи

професійного навчання, розробленої із використанням колективних експертних

методів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми підвищення

кваліфікації керівних кадрів органів влади досліджували К. Ващенко,

Н. Гончарук, В. Гошовська, В. Загорський, В. Луговий, В. Олуйко, В. Понеділко,

І. Розпутенко, С. Серьогін, В. Толкованов та інші вітчизняні науковці і практики.

Вони зробили значний внесок в обґрунтування теоретичних засад, нормативно-

правове, інституційне і методичне забезпечення підвищення професійної

компетентності державно-управлінських кадрів. Тому концептуалізація цілей

подальшого розвитку підвищення кваліфікації керівних кадрів і визначення

змісту механізмів, необхідних для їх досягнення відповідно до напрямів, завдань

і принципів, визначених у Концепції реформування системи професійного

навчання, має здійснюватись з урахуванням напрацювань цих експертів. При

цьому використання методу інтеграції «дерева цілей» і поля діяльності обʼєкта


управління сприятиме обґрунтуванню шляхів реалізації завдань стратегічного

управління на основі синхронізації проблемно-орієнтованого, організаційного,

нормативно-правового та ресурсного проектування, що забезпечить посилення

організованості системи підвищення кваліфікації, а також теоретичної і

методологічної основи планування на такі види забезпечуючої діяльності, які

мало піддаються кількісним оцінкам [2, с. 296].

Мета статті. Головною метою цієї роботи є обґрунтування змісту

механізмів державного регулювання підвищення кваліфікації керівних кадрів

органів влади на основі інтеграції його «дерева цілей» і поля діяльності.

Виклад основного матеріалу дослідження. Суть методу інтеграції «дерева

цілей» і поля діяльності обʼєкта управління, запропонованого професором В.

Бакуменко [2, с. 295-296], зводиться до наступного:

1) процес вирішення проблеми ґрунтується на концептуалізації цілей

розвитку обʼєкта управління, що передбачає розробку моделі «дерево цілей»;

2) підставі «дерева цілей» формується «дерево основної (продукуючої)

діяльності», яке структурується за видами і напрямами діяльності, видами і

напрямами робіт, а також операціями;

3) для розробки заходів щодо реалізації механізмів досягнення визначених

цілей формуються «дерево управлінської діяльності» і «дерево забезпечувальної

діяльності», елементи (рівні) яких синхронізуються з елементами «дерева

основної діяльності».

Основні проблеми використання цього методу у процесі розвʼязання

масштабних проблем, незважаючи на існування великої кількості праць та

рекомендацій, полягають у складності конкретизації діяльності на рівні завдань

через брак типової схеми цієї процедури, а також необхідності прояву у

практичних ситуаціях творчого підходу та використання сучасних

інформаційних технологій [2, с. 296]. Крім цього, при формуванні розгалужених

схем не завжди можливо досягти одночасно логічної структури та чіткої

синхронізації рівнів однакового порядку різних «дерев». Це повʼязано з тим, що,

по-перше, кожна ціль є комплексною і її реалізація досягається завдяки

злагодженому функціонуванню різних компонентів системи підвищення

кваліфікації (тобто види основної діяльності не визначаються на підставі цілей

1-го рівня), по-друге, оскільки вплив механізмів державного регулювання не

обмежується одним елементом системи, для спрощення синхронізації «дерев

діяльності» їх доцільно класифікувати спочатку за видами (правовий,

організаційний, фінансовий, інформаційний, кадровий, інституційний), а потім –

за обʼєктами, на які спрямований їх вплив з метою досягнення визначених цілей.

На нашу думку, особливості використання методу інтеграції «дерева

цілей» і поля діяльності обʼєкта управління для визначення змісту механізмів

державного регулювання підвищення кваліфікації керівних кадрів органів влади

зводяться до наступного:

1. На сучасному етапі реформування державного управління завдання не

обмежується покращенням регулювання існуючої системи підвищення

кваліфікації, а полягає у модернізації всіх її елементів та запровадженні

ефективних механізмів подальшого державного регулювання і створення умов

для ринкового саморегулювання;


2. Існуюча нормативно-правова база підвищення кваліфікації керівних

кадрів органів влади є настільки недосконалою, що без детального її формально-

логічного аналізу неможливо сформувати «дерево управлінської діяльності» з

урахуванням необхідності внесення змін до чинних актів. Тому розроблені у

статті «дерева діяльності» (основної, управлінської, забезпечувальної) будуть

використані як вихідні моделі для подальшого формально-логічного аналізу

нормативно-правової бази підвищення кваліфікації керівних кадрів органів

влади;

3. Оскільки завданням нашого дослідження є визначення змісту

механізмів державного регулювання, а не удосконалення операцій, повʼязаних із

підвищенням кваліфікації, при формуванні моделей ми можемо обмежитись 3-

ма рівнями: види і напрями діяльності, а також види робіт.

4. Оскільки система підвищення кваліфікації керівних кадрів органів є

складовою системи підвищення кваліфікації державних службовців, голів

місцевих державних адміністрацій, їх перших заступників та заступників,

посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад, більшість

механізмів їх державного регулювання розмежовувати недоцільно, оскільки

вони є спільними.

У форматі статті складно схематично відобразити 3-ох рівневі структури

цілей і діяльностей, тому будемо їх подавати у вигляді таблиць. Оскільки

«дерево цілей» є дискретною моделлю очікуваного майбутнього, то необхідно

забезпечити його узгодження у загальному вигляді з очікуваними результатами

реалізації Концепції реформування системи професійного навчання, а саме:

– створення сучасної цілісної, мобільної та гнучкої системи професійного

навчання з розвиненою інфраструктурою, ефективним управлінням і належним

ресурсним потенціалом;

– забезпечення якості та безперервності навчання;

– запровадження системи оцінювання і моніторингу надання освітніх

послуг;

– створення належних умов для реалізації права фахівців на професійний

розвиток на засадах рівності без проявів дискримінації;

– створення умов для доброчесної конкуренції серед субʼєктів надання

освітніх послуг;

– розширення спектру освітніх послуг та збільшення кількості субʼєктів їх

надання різної форми власності [1].

Метою реформування підвищення кваліфікації керівних кадрів органів

влади на сучасному етапі модернізації державної служби є його перетворення на

ефективну систему, яка відповідатиме індивідуальним, організаційним і

загальним (національним) потребам у професійному розвитку управлінців.

Структурування основних цілей розвитку системи підвищення кваліфікації

керівних кадрів органів влади подано у табл. 1.


Таблиця 1

Рівні «дерева цілей» розвитку системи підвищення кваліфікації керівних кадрів

органів влади Цілі 1-го рівня Цілі 2-го рівня Цілі 3-го рівня

1. Відповідність змісту

підвищення

кваліфікації потребам державного управління

та особистості

1.1. Підвищення

кваліфікації на основі

реальних навчальних потреб

1.1.1. Достовірність виявлених навчальних

потреб

1.1.2. Узгодженість індивідуальних, організаційних і загальних потреб

1.2. Практична орієнтація

змісту підвищення

кваліфікації

1.2.1. Забезпечення спрямованості

навчальних програм на розвиток

професійних компетентностей 1.2.2. Забезпечення гнучкості системи

підвищення кваліфікації

2. Висока якість підвищення


2.1. Якість освітніх послуг і результативність


2.1.1. Відповідність послуг стандартам якості

2.1.2. Широке використання ефективних

інноваційних технологій навчання

2.1.3. Безперервність професійного і особистісного розвитку управлінців

2.2. Забезпечення органів

влади професійними управлінцями

2.2.1. Підготовка системних лідерів для

Вищого корпусу державної служби 2.2.2. Виявлення та розвиток талантів для

керівних посад

2.2.3. Ефективність інструментів обміну

досвідом і передачі знань

3. Соціальна та

економічна

ефективність підвищення


3.1. Ефективність

використання ресурсів у

процесі підвищення кваліфікації

3.1.1. Ефективність використання

фінансових ресурсів

3.1.2. Ефективність використання кадрового потенціалу

3.2. Цілеспрямований

розвиток людського

капіталу

3.2.1. Розвиток людського капіталу на

індивідуальному, організаційному і

національному рівнях 3.2.2. Розвиток інтелектуального,

соціального, інституційного видів капіталу

4. Цілісність системи

підвищення кваліфікації та

злагоджена діяльність

її субʼєктів

4.1. Ефективна

координація діяльності субʼєктів системи

відповідно до пріоритетів

державного управління

4.1.1. Досягнення ефективної взаємодії

субʼєктів системи підвищення кваліфікації 4.1.2. Можливість оперативного виявлення

та усунення проблем, які перешкоджають

розвитку системи підвищення кваліфікації

4.2. Створення умов для

розвитку ринку послуг з


4.2.1. Доступність послуг та

платоспроможність попиту на підвищення


4.2.2. Належні умови для розвитку конкуренції між закладами освіти різних

форм власності

Серед цілей 3-го рівня слід звернути увагу на два аспекти, які не знайшли

відображення у Концепції реформування системи професійного навчання, –

підготовка системних лідерів для Вищого корпусу державної служби та розвиток

людського капіталу. Хоча у сучасній літературі з розвитку лідерства на

державній службі багато уваги приділяється концепціям харизматичного,

резонансного і трансформаційного лідерства, нині державне управління

потребує фахівців з реформ – системних лідерів, здатних формулювати


стратегічну ідею якісних змін та середовище, в якому вона буде реалізована,

створювати нові ефективні системи та брати відповідальність за результати їх

роботи. На думку експертів Києво-Могилянської Бізнес Школи, системний лідер

має внутрішню систему координат та на відміну від інших типів лідерів, його

вплив стосується швидше не людей, а звʼязків, взаємодії, «правил гри» та

структури організацій [3, с. 10-11]. Саме такі лідери необхідні для реалізації

Стратегії сталого розвитку «Україна 2020».

Проблема розвитку людського капіталу повʼязана із відсутністю єдиного

підходу до визначення його структури. На нашу думку, у контексті забезпечення

ефективності підвищення кваліфікації термін «людський капітал» має

визначатись у вузькому розумінні за традиційним підходом (представниками

якого є прихильники теорії трьох факторів виробництва, зокрема, Г. Беккер, А.

Маршалл, Дж. Мілль), що упереджує недопустиме розмиття його меж та

прикладної спрямованості [4, с. 179, 183]:

– на індивідуальному рівні – як цінність, яка визначається на основі

професійної компетентності і особистісних якостей фахівця (включаючи

вмотивованість й інші продуктивні спроможності), які забезпечують йому дохід,

конкурентоспроможність на ринку праці та інші блага;

– на організаційному рівні – як нематеріальний актив, що не є власністю

організації, але може гарантуватись через трудовий договір, складовими якого є

три види капіталу: інтелектуальний (формується через професійний розвиток

фахівців), соціальний (через їх взаємодію), організаційний (через

інституціоналізацію знань), які забезпечують ефективність її діяльності;

– на національному рівні – як інтенсивний фактор сталого розвитку,

основними складовими якого є професіоналізм фахівці (зокрема, управлінської

еліти), ефективні технології їх взаємодії та система інституціоналізованих знань.

У процесі формування «дерев діяльності» напрями діяльності і види робіт

визначаються так, щоб забезпечити реалізацію цілей, структурованих у табл. 1.

При цьому мають бути враховані принципи нової моделі професійного навчання

посадових осіб органів влади, сформульовані вітчизняними експертами на

підставі положень Меморандуму безперервної освіти Європейської Комісії, а

саме:

– визначення та усвідомлення потреби у професійному розвитку;

– наближеності освітніх послуг до місця проживання та роботи особи;

– обовʼязковості та безперервності;

– цілеспрямованості, прогностичності та випереджувального характеру;

– інноваційності та практичної спрямованості;

– індивідуалізації та диференціації підходів до навчання (зокрема, шляхом

запровадження рівневих програм – авт.);

– відкритості;

– гарантованості фінансування професійного навчання [1].

Оскільки для досягнення цілей необхідне відповідне правове, методичне,

організаційне та інше забезпечення їх реалізації, то «дерево основної діяльності»

не може охопити весь комплекс робіт, необхідних для розвитку системи

підвищення кваліфікації. Зокрема, ціль 1 (табл. 1) реалізується у двох видах

основної діяльності – визначення потреб і планування підвищення кваліфікації, а

також через правове регулювання (затвердження вимог до формування змісту


підвищення кваліфікації, запровадження професійних й освітнього стандартів)

та методичне забезпечення. Ціль 4.1 не є завданням основної діяльності, а

досягається завдяки наявності зворотнього звʼязку у системі підвищення

кваліфікації та інституційному забезпеченню її функціонування, а ціль 4.2 –

через комплексний механізм фінансування, оподаткування, ліцензування,

сертифікації, стандартизації. Водночас, соціальна та економічна ефективність

підвищення кваліфікації неможлива без мотивації фахівців до розвитку

професійної компетентності, яка є компонентом системи, але не ціллю найвищих

трьох рівнів. Тому «дерево основної діяльності» ми будемо структурувати не за

цілями розвитку системи, а за видами діяльності у системі підвищення

кваліфікації. Такий підхід забезпечить досягнення цілей у взаємозвʼязку всіх

компонентів підвищення кваліфікації – від визначення навчальних потреб до

контролю якості і результатів підвищення кваліфікації (табл. 2).

Таблиця 2

Рівні «дерева основної діяльності» системи підвищення кваліфікації керівних

кадрів органів влади Види діяльності Напрями діяльності Види робіт

1. Визначення

потреб у

підвищенні


1.1. Розробка

інструментарію для

визначення

навчальних потреб

1.1.1. Розробка інструментарію оцінювання рівня професійної

компетентності

1.1.2. Вибір валідних методик оцінювання особистісних

якостей

1.2. Оцінювання рівня

професійної


1.2.1. Оцінювання безпосереднім керівником

1.2.2. Самооцінювання

1.2.3. Оцінювання методом 360 градусів

1.2.4. Тестування на предмет володіння знаннями, вміннями

навиками

1.2.5. Анкетування з метою визначення особистісних якостей

1.2.6. Інше

1.3. Аналіз навчальних

потреб

1.3.1. Аналіз індивідуальних навчальних потреб

1.3.2. Аналіз організаційних навчальних потреб

1.3.3. Аналіз загальних навчальних потреб

2. Планування



2.1. Формування

планів підвищення



2.1.1. Формування індивідуальних програм підвищення рівня

професійної компетентності

2.1.2. Формування органами влади річних планів

професійного навчання

2.1.3. Складання планів-графіків підвищення кваліфікації

закладами освіти

2.2. Формування і

розміщення замовлень

2.2.1. Формування державного замовлення

2.2.2. Формування регіональних замовлень 2.2.3. Укладання органами влади прямих договорів на


2.2.4. Розробка проектів і програм підвищення кваліфікації за

рахунок технічної допомоги тощо

3. Мотивація до

розвитку



3.1. Внутрішня

мотивація

3.1.1. Створення умов для задоволення потреб у розвитку

потенціалу особистості

3.1.2. Створення умов для обміну досвідом, розвитку

професійних мереж тощо

3.2. Зовнішня

мотивація

3.2.1. Врахування підвищення професійної компетентності

під час щорічного оцінювання результатів службової

діяльності

3.2.2. Врахування рівня професійної компетентності при

вирішенні кадрових і фінансових питань


Продовження табл. 2 4. Підвищення


керівних кадрів

4.1. Формальне



4.1.1. Підвищення кваліфікації за загальними професійними

програмами

4.1.2. Підвищення кваліфікації за спеціальними професійними програмами

4.1.3. Підвищення кваліфікації за професійними програмами

для осіб, вперше призначених на керівну посаду державної

служби

4.2. Неформальне



4.2.1. Підвищення кваліфікації за програмами семінарів,

тренінгів, курсів

4.2.2. Наставництво і коучинг

4.2.3. Стажування

4.3. Інформальне підвищення


4.3.1. Самоосвіта 4.3.2. Діяльнісне навчання (у т.ч. на робочому місці)

5. Контроль



5.1. Контроль якості

послуг з підвищення


5.1.1. Контроль результатів навчання

5.1.2. Моніторинг і оцінювання якості послуг

5.2. Контроль

дотримання вимог

законодавства

5.2.1. Контроль періодичності навчання

5.2.2. Контроль дотримання процедур планування і реалізації

навчальних заходів

5.3. Контроль

ефективності

використання ресурсів

на підвищення кваліфікації

5.3.1. Контроль ефективності використання бюджетних

коштів

5.3.2. Контроль ефективності використання коштів органів

влади 5.3.3 Контроль ефективності використання технічної

допомоги тощо

5.3.4. Контроль розвитку та використання кадрового

потенціалу системи підвищення кваліфікації

Запропоноване «дерево основної діяльності» не відображає заходів щодо

реалізації ряду цілей розвитку системи підвищення кваліфікації керівних кадрів

органів влади, визначених у табл. 1, а саме:

– забезпечення гнучкості системи підвищення кваліфікації (ціль

1.2.2);

– досягнення ефективної взаємодії субʼєктів системи підвищення

кваліфікації (ціль 4.1.1);

– можливість оперативного виявлення та усунення проблем, які

перешкоджають розвитку системи (ціль 4.1.2);

– доступність послуг та платоспроможність попиту на підвищення

кваліфікації (ціль 4.2.1);

– належні умови для розвитку конкуренції між закладами освіти

різних форм власності (ціль 4.2.2).

Водночас, потребують деталізації заходи щодо ресурсного забезпечення

функціонування системи, створення умов для безперервної освіти, забезпечення

ефективності зовнішнього і внутрішнього контролю. Ці проблеми враховуються

при проектуванні забезпечувальної та управлінської діяльності (табл. 3, 4).


Таблиця 3

Рівні «дерева забезпечувальної діяльності» розвитку системи підвищення

кваліфікації керівних кадрів органів влади Види діяльності Напрями діяльності Види робіт

1. Інформаційно-

методичне забезпечення

1.1. Методичне

забезпечення підвищення кваліфікації

1.1.1. Розробка компетентнісних моделей для керівників

різних організаційних рівнів 1.1.2. Розробка методичних рекомендацій щодо:

- визначення і моніторингу навчальних потреб;

- планування та організації підвищення кваліфікації;

- контролю та оцінювання результатів навчання;

- моніторингу і оцінювання якості послуг з підвищення

кваліфікації;

- аудиту підвищення професійної компетентності

персоналу

1.2. Інформаційне

забезпечення


1.2.1. Створення єдиного веб-порталу управління

знаннями

1.2.2. Запровадження в органах влади форм управлінської

звітності про підвищення професійної компетентності

2. Кадрове


2.1. Професійна

підготовка викладачів

2.1.1. Запровадження цільової програми підготовки

викладачів для керівних кадрів 2.1.2. Сертифікація викладачів та запровадження

мотиваційних механізмів для їх професійного розвитку

2.2. Залучення вищих

посадових осіб органів

влади до процесу


2.2.1. Унормування питань щодо викладацької діяльності

посадових осіб органів влади та її оплати

2.2.2. Визнання викладацької діяльності видом

діяльнісного навчання

3. Фінансове


3.1. Фінансування


3.1.1. Фінансування підвищення кваліфікації за

пріоритетами державного управління

3.1.2. Запровадження механізму фінансування

професійного навчання персоналу в органах влади

3.2. Фінансування

наукових досліджень з

проблем розвитку

системи підвищення кваліфікації

3.2.1. Формування державного замовлення на проведення

науково-дослідних робіт

3.2.2. Фінансування програм та проектів з розвитку

системи підвищення кваліфікації за рахунок міжнародної технічної допомоги

4. Інституційне


4.1. Визначення

субʼєктів підвищення

кваліфікації та їх

функцій

4.1.1. Визначення та сприяння створенню спеціалізованих

субʼєктів оцінювання та розвитку професійної

компетентності керівних кадрів органів влади

4.1.2. Конкретизація та розмежування функцій субʼєктів

системи підвищення кваліфікації

4.2. Створення субʼєктів

координації діяльності у

сфері підвищення


4.2.1. Створення координаційних органів і забезпечення їх

діяльності

4.2.2 Сприяння створенню саморегулівних професійних

мереж

Річна управлінська звітність про підвищення професійної компетентності

персоналу органів влади (у т.ч. керівних кадрів) у частині підвищення

кваліфікації має включати таку інформацію:

1) індивідуальні та організаційні навчальні потреби на початок і кінець

звітного періоду;

2) види формального, неформального та інформального навчання, які

застосовуються;

3) показники виконання індивідуальних програм підвищення рівня

професійної компетентності та річного плану професійного навчання персоналу;

4) результативність підвищення кваліфікації (у т.ч. використання

результатів навчання у професійній діяльності);


5) ефективність використання ресурсів у процесі підвищення кваліфікації;

6) результати функціонування системи організаційного навчання;

7) узагальнення результатів опитування персоналу з метою оцінювання

створених в органі влади умов для розвитку професійної компетентності, а

також різних аспектів функціонування системи підвищення кваліфікації.

При формуванні «дерева управлінської діяльності» (табл. 4) слід

врахувати, що створення ринку послуг з підвищення кваліфікації, відкритого для

недержавних субʼєктів, передбачає врегулювання питання оподаткування таких

послуг з метою забезпечення рівних умов для закладів державної, комунальної і

приватної власності. Це потребує спрощення ліцензійних умов провадження

освітньої діяльності у сфері підвищення кваліфікації, принципово відмінних від

визначених Постановою Кабінету Міністрів України № 1187 [5], а також

внесення змін до пп.197.1.2 Податкового кодексу України [6] відповідно до

якого від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з

надання освітніх послуг навчальних закладів при умові наявності відповідної

ліцензії (тобто акредитації програми для звільнення від оподаткування не

достатньо). Водночас, коли йдеться про оподаткування доходів фізичних осіб

(персоналу органів влади), то відповідно до пп. 165.1.37 до таких доходів не

включається сума витрат роботодавця (органу влади) у звʼязку з підвищенням

кваліфікації згідно із законом [6]. У звʼязку з цим у новому Положенні про

систему професійного навчання державних службовців, голів місцевих

державних адміністрацій, їх перших заступників та заступників, посадових осіб

місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад необхідно передбачити

вичерпний перелік видів підвищення кваліфікації (з урахуванням пропозицій п. 4

табл. 2). В іншому випадку коучинг може розглядатись податковими органами

як консультаційні послуги, які створюють для працівника «додаткові блага»,

тому мають бути включені до суми доходу, що підлягає оподаткуванню

податком на доходи з фізичних осіб та військовим збором. В сучасних умовах це

демотивує керівників у використанні такої форми розвитку професійної

компетентності.

Таблиця 4

Рівні «дерева управлінської діяльності» розвитку системи підвищення

кваліфікації керівних кадрів органів влади Види діяльності Напрями діяльності Види робіт

1. Правове

регулювання

1.1. Визначення основних

параметрів системи


1.1.1. Визначення видів і форм підвищення


1.1.2. Регламентування періодичності і порядку


1.1.3. Затвердження вимог до формування змісту

навчання для різних управлінських рівнів та критеріїв оцінки його якості

1.1.4. Інше

1.2. Ліцензування і

сертифікація

1.2.1. Ліцензування освітньої діяльності

1.2.2. Акредитація програм підвищення кваліфікації

1.2.3. Сертифікація системи управління якістю

1.3. Стандартизація 1.3.1. Запровадження професійних стандартів

державної служби

1.3.2. Запровадження освітнього стандарту з



Продовження табл. 4 1.4. Оподаткування послуг з


1.4.1. Визначення порядку оподаткування діяльності з


1.4.2. Визначення порядку оподаткування доходів

фізичних осіб при підвищенні кваліфікації

2. Організація 2.1. Створення умов для

цілеспрямованої

безперервної освіти

2.1.1. Модернізація служб управління персоналом,

розвиток їх взаємодії з закладами освіти

2.1.2. Сприяння запровадженню освітніх інновацій

2.1.3. Розвиток неформальної та інформальної освіти,

визнання її результатів

2.1.4. Посилення відповідальності керівників органів

влади за забезпечення умов для розвитку професійної компетентності їх персоналу

2.2. Запровадження

найбільш ефективних форм

зовнішнього і внутрішнього

контролю

2.2.1. Організація моніторингу навчальних потреб на

загальнодержавному і регіональному рівнях

2.2.2. Запровадження зовнішнього і внутрішнього

моніторингу й оцінювання якості послуг з підвищення


2.2.3. Запровадження аудиту підвищення професійної

компетентності персоналу органів влади

На основі синхронізації «дерев діяльності» можемо визначити зміст

механізмів державного регулювання системи підвищення кваліфікації керівних

кадрів.

1. Правовий механізм – комплекс взаємоповʼязаних правових актів

(юридичних засобів), системоутворююче ядро якого визначає: основні

параметри і складові системи підвищення кваліфікації; ліцензійні умови

провадження діяльності з підвищення кваліфікації закладами освіти; єдині

стандарти підвищення кваліфікації; порядки акредитації програм, сертифікації

систем управління якістю та викладачів; правила оподаткування у сфері

підвищення кваліфікації.

2. Організаційний механізм – підсистема державного управління,

призначена для досягнення цілей розвитку системи підвищення кваліфікації

керівних кадрів шляхом забезпечення умов для цілеспрямованої безперервної

професійної освіти та контролю її здійснення.

3. Фінансовий механізм – сукупність фінансових форм, методів, важелів

та інструментів, за допомогою яких здійснюється розподіл і використання

фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів, органів влади,

міжнародної технічної допомоги тощо відповідно до визначених пріоритетів та

потреб підвищення кваліфікації керівних кадрів органів влади.

4. Інформаційний механізм – комплекс засобів і методів інформаційно-

методичного забезпечення функціонування і розвитку системи підвищення

кваліфікації та підвищення професійної компетентності керівними кадрами

органів влади, який передбачає створення, систематизацію, оновлення та

надання користувачам методичних та інформаційних матеріалів відповідно до

потреб ефективного управління (включаючи самоменеджмент) на усіх

організаційних рівнях – індивідуальному, організаційному, державному.

5. Кадровий механізм – система заходів і стимулів, спрямованих на

вирішення проблем кадрового забезпечення функціонування системи

підвищення кваліфікації керівних кадрів шляхом професійної підготовки

викладачів, їх мотивації та сертифікації.


6. Інституційний механізм – сукупність інституційних правил, яка

забезпечує регулюючий вплив на функціонування і взаємодію субʼєктів системи

підвищення кваліфікації та реалізовується органами влади і закладами

підвищення кваліфікації через визначення статусу, функцій та координацію їх


Висновки і перспективи подальших досліджень. Отже, використання

методу інтеграції «дерева цілей» і поля діяльності обʼєкта управління

забезпечило такі результати дослідження:

– концептуалізацію цілей подальшого розвитку системи підвищення

кваліфікації керівних кадрів органів влади з урахуванням принципів нової

моделі професійного навчання посадових осіб органів публічної влади та

очікуваних результатів реалізації Концепції реформування системи

професійного навчання;

– визначення змісту правового, організаційного, інформаційного,

фінансового, кадрового та інституційного механізмів державного регулювання

системи підвищення кваліфікації керівних кадрів;

– обґрунтування доцільності розширення переліку видів підвищення

кваліфікації у чинному законодавстві;

– формування моделей «дерев діяльності» для детального

формально-логічного аналізу нормативно-правової бази підвищення кваліфікації

керівних кадрів органів влади, проведення якого є перспективою подальших

досліджень.


1. Концепція реформування системи професійного навчання державних

службовців, голів місцевих держадміністрацій, їх перших заступників та

заступників, посадових осіб місцевого самоврядування, депутатів місцевих рад:

Розпорядження Кабінету Міністрів України від 01 грудня 2017 р. № 974-р. URL:

https://www.kmu.gov.ua/ua/npas/pro-shvalennya-koncepciy

2. Енциклопедія державного управління: у 8 т. / Нац. акад. держ. упр. при

Президентові України; наук.-ред. колегія: Ю. В. Ковбасюк (голова) та ін. – К.:

НАДУ, 2011. – Т. 2: Методологія державного управління / наук.-ред. колегія:

Ю. П. Сурмін (співголова), П. І. Надолішній (співголова) та ін. 2011. 692 с.

3. Хто такий системний лідер і як ним стати / [В. Геращенко, О. Саврук,

Е. Мальцев та ін.] // Innovations Journal. 2015. С. 10-13.

4. Мельничук Д. П. Людський капітал: пріоритети модернізації

суспільства у контексті поліпшення якості життя населення: монографія.

Житомир: Полісся, 2015. 564 с.

5. Про затвердження Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності

закладів освіти: Постанова Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 р.

№ 1187. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1187-2015-%D0%BF

6. Податковий кодекс України: Закон України від 02 грудня 2010 р.

№ 2755-17. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/

_____________________________________________________________________

Mechanisms formation for government regulation of in-service training for

senior executives of public authorities should be done resting on principles of the


Conception on Reforming Professional Training System of Civil Servants, Heads of

Local State Administrations, their First Deputies and Deputies, Local Self-

Government Officials and Local Councillors (further – Conception on Reforming

Professional Training System). Herewith the use of the method of integration of the

«objective tree» and the activity field of the management object promotes the

substantiation of ways to implement the strategic tasks of public administration based

on synchronization of the main activity with provisioning and management activities.

Therefore, the purpose of the article is to substantiate the content of the government

regulation mechanisms of in-service training for senior executives of public authorities

on the basis of integrating its «objective tree» and the field of activity.

The objectives of the in-service training system for senior executives of public

authorities are to ensure the following:

1) compliance of the in-service training content with the needs of public

administration and personality;

2) high quality of in-service training;

3) social and economic efficiency of in-service training;

4) the integrity of the in-service training system and good coordinated activities

of its subjects.

In realizing these objectives, attention should be paid to two aspects that are not

reflected in the Conception on Reforming Professional Training System – the

preparation of systemic leaders for the Senior Corps of Civil Service and human

capital development.

The «main activity tree» is structured according to the types of activities in the

in-service training system:

1) identification of training needs;

2) planning for in-service training;

3) motivation to the professional competence development;

4) in-service training of senior executives;

5) control of in-service training.

Provisioning activity includes information and methodical, personnel, financial,

institutional support, while the management activity consists of legal regulation and

organization of in-service training.

Conceptualization of the objects of further development of the in-service

training system for senior executives of public authorities and the formation of three-

level structures of «activity trees» provided the following results:

– determination of the content of the legal, organizational, informational,

financial, personnel and institutional mechanisms for government regulation of this

system;

– necessity justification of expanding the list of kinds of in-service training in

the current legislation;

– formation of models of «activity trees» for a detailed formal-logical analysis

of the regulatory framework for in-service training system for senior executives of

public authorities, which is the prospect of further research.


УДК 351.82

ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМУ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ

ІНФОРМАЦІЙНО-КОНСУЛЬТАТИВНИМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ

УЧАСНИКІВ КООПЕРАТИВНОГО РУХУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ

ПРИЛІПКО С. М.,

кандидат економічних наук, доцент,

докторант кафедри публічного

управління та публічної служби

Національної академії державного

управління при Президентові України

У статті досліджено форми та методи інформаційно-

консультативного забезпечення учасників кооперативного руху.

Визначено основні завдання системи сільськогосподарського

консультування. Проаналізовано реалізацію проекту створення

«Регіонального навчально-практичного центру розвитку

багатофункціональних кооперативів» у Черкаській області, визначено

наслідки його реалізації. Розроблено інноваційну форму механізму

публічного управління інформаційно-консультативним забезпеченням

сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів на прикладі

бухгалтерського аутсорсингу.

У ході проведення дослідження, з метою підвищення ефективності

діяльності кооперативної системи, запропоновано алгоритм формування

єдиного інформаційного простору учасників кооперативного руху,

основними елементами якого є інформаційний комплекс і електронний

майданчик.

Ключові слова: публічне управління, інформація, консультування,

сільськогосподарський обслуговуючий кооператив, кооперативний рух,

обслуговуюча кооперація, інформаційно-консультаційний кооператив.

В статье исследованы формы и методы информационно-

консультативного обеспечения участников кооперативного движения.

Определены основные задачи системы сельскохозяйственного

консультирования. Проанализировано реализацию проекта создания

«Регионального учебно-практического центра развития

многофункциональных кооперативов» в Черкасской области, определены

последствия его реализации. Разработано инновационную форму

механизма публичного управления информационно-консультативным

обеспечением сельскохозяйственных обслуживающих кооперативов на

примере бухгалтерского аутсорсинга.

В ходе проведения исследования, с целью повышения эффективности

деятельности кооперативной системы, предложено алгоритм

формирования единого информационного пространства участников

кооперативного движения, основными элементами которого являются

информационный комплекс и электронная площадка.

Ключевые слова: публичное управление, информация,

консультирование, сельскохозяйственный обслуживающий кооператив,


кооперативное движение, обслуживающая кооперация, информационно-

консультационный кооператив.

The forms and methods of information and consultative support for

participants in the cooperative movement were investigated in the article. The

main tasks of the agricultural advisory system are defined. The implementation

of the «Regional Training Practical Center for the Development of

Multifunctional Cooperatives» in the Cherkassy region is analyzed; the

consequences of its implementation are indicated. The innovative form of

public administrationʼs mechanism by information and advisory support of

agricultural cooperatives on the example of accounting outsourcing was

developed.

During the research with the purpose of increasing the effectiveness of the

cooperative system the algorithm of the formation of a common information

space for participants in the cooperative movement was proposed, the main

elements of which were information complex and electronic platform.

Keywords: public administration, information, consulting, agricultural

service cooperative, cooperative movement, service cooperation, information

consulting cooperative.

Постановка проблеми. Суть процесу адміністративних реформ у сфері

розвитку сільських територій України полягає у модернізації сільського

господарства, прискореному розвитку його пріоритетних напрямків, підвищенні

конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції, збереженні і

відтворенні використовуваних природних ресурсів з метою досягнення сталого

розвитку сільських територій, боротьби з безробіттям і бідністю сільського

населення, підвищення рівня життя на селі.

Успіх формування інноваційно-орієнтованої економіки АПК є можливим

за умови безперервної взаємодії сільгосптоваровиробників, виконавчих органів

державної влади, органів місцевого самоврядування, інформаційно-

консультаційних служб, наукових і освітніх установ. При цьому, слід

підкреслити особливо важливу роль інформаційно-консультаційних служб в

діяльності кооперативних організацій сфери сільського господарства для

забезпечення сталого розвитку сільських територій. Відсутність дієвого

механізму публічного управління інформаційно-консультативним забезпеченням

членів обслуговуючих кооперативів негативно впливає на ефективність

господарювання у кооперативах. Новостворені та діючі кооперативи у процесі

своєї діяльності зіштовхнулися з проблемами, повʼязаними з управлінням,

бухгалтерським обліком, маркетингом, технологічними особливостями

вирощування і переробки продукції, участі у державних і регіональних

програмах підтримки малих виробників. Саме науково-теоретична та практична

значимість вказаної проблеми обумовила актуальність обраної теми

дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженням питання

організації інформаційно-консультаційного забезпечення у галузі сільського

господарства займалися багато вчених, зокрема слід виділити праці:

Алексійчук В. М. [6], Асаули М. І. [6], Брязгун Н. П. [6], Бутенко Т. А. [7-8],

Вітковського М. П. [6], Демʼяненко М. Я. [6] та ін. Проблематику створення та

діяльності кооперативних утворень висвітлено у працях: Крутько М. А. [10],


Кучерявої К. Я. [11], Маліка М. Й. [12], Собкевича О. [15], Русан В. [15],

Юрченко А. [15], Фінашиної Г. В. [17] та інших. Проте, питання щодо наукового

обґрунтування засад кооперації та реалізації практичних ідей у сфері

формування механізму публічного управління інформаційно-консультативним

забезпеченням учасників кооперативного руху, на даний час, залишаються

малодослідженими, а тому потребують розробки з ціллю подальших

теоретичних напрацювань та впровадження практичних рекомендацій.

Мета статті полягає у дослідженні форм та методів інформаційно-

консультативного забезпечення учасників кооперативного руху.

Зважаючи на мету статті, головним завданням дослідження є визначення

основних положень системи сільськогосподарського консультування та

побудова інноваційного механізму публічного управління інформаційно-

консультативним забезпеченням сільськогосподарських обслуговуючих

кооперативів.

Теоретичною та методологічною основою досліджень слугували основні

положення й розробки вітчизняних вчених та зарубіжний досвід з проблем

розвитку кооперативних утворень, теорії та практики управління, сфери

інформативного забезпечення, особисті оцінки автора. Було використано

аналітичний, монографічний, абстрактно-логічний методи досліджень.

Виклад основного матеріалу дослідження. У сучасних реаліях

адміністративно-економічного розвитку урядом України провадиться політика

формування інноваційно-орієнтованої економіки агропромислового комплексу

(АПК) з метою регіонального розвитку, зокрема, й сільських територій.

Законодавчим підґрунтям інституційної складової вказаної політики є

Господарський кодекс України, Закон України «Про державну підтримку

сільського господарства України», Закон України «Про пріоритетність

соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному

господарстві», Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію», державні

програми розвитку сільського господарства та регулювання ринків

сільськогосподарської продукції тощо [1-5; 13].

На даний час потенціал сільськогосподарської кооперації в Україні

залишається недостатньо реалізованим. Кількість виробничих кооперативів у

2008-2011 рр. постійно знижувалась, невеликою була й кількість обслуговуючих

кооперативів. Тільки з 2012 р. розпочалася певна тенденція що до їх зростання

[14] (рис. 1).

Розвитку кооперації в сільськогосподарському комплексі сприяють

положення Земельного кодексу України [4]. По-перше, визначено, що до

субʼєктів права власності на землю відносяться територіальні громади, які

реалізують його безпосередньо або через органи місцевого самоврядування – на

землі комунальної власності. По-друге, вказано, що юридичні особи

(підприємства, засновані громадянами України або юридичними особами

України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення

підприємницької діяльності. По-третє, охарактеризовано суть поняття «спільна

власність» і умови її використання:

а) земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням

частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або

без визначення часток спільної власності (спільна сумісна власність);


б) право спільної часткової власності на землю виникає при

добровільному обʼєднанні власниками належних їм земельних ділянок;

в) учасник спільної часткової власності відповідно до розміру своєї частки

має право на доходи від використання спільної земельної ділянки, відповідає

перед третіми особами за зобовʼязання, повʼязані із спільною земельною

ділянкою і повинен брати участь у сплаті податків, зборів і платежів, а також у

витратах з утримання і зберігання спільної земельної ділянки;

г) узаконено право оренди земельної ділянки – засноване на договорі

строкового платного володіння і користування земельною ділянкою, необхідної

орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності [4].

Рис. 1. Динаміка кількості сільськогосподарських кооперативів в Україні,

од., (2016 рік без врахування АР Крим та зони АТО)*

*Джерело: [9].

Практика деяких областей України показує тенденцію до масового

розвитку кооперативного руху на сільських територіях, зокрема (рис. 2.)

демонструє кількість зареєстрованих кооперативів по Україні.

10595

77

23 19

0

20

40

60

80

100

120

Черкащина Івано-

Франківщина

Хмельниччина

Рис. 2. Вибіркові дані кількості зареєстрованих сільськогосподарських

кооперативів по областях України станом на 01.01.2017 р.*

Джерело: [9].


Дані рис. 2. ілюструють що Черкаська область у порівнянні з іншими

областями у розвитку кооперативного руху займає лідируючі позиції.

З метою популяризації кооперативного руху в Черкаській області та

формування сприятливого середовища для створення, становлення та сталого

розвитку сільських кооперативів Управлінням агропромислового розвитку

Черкаської обласної державної адміністрації було упроваджено проект

створення «Регіонального навчально-практичного центру розвитку

багатофункціональних кооперативів», який фінансувався Європейським Союзом

у рамках програми ЄС «Підтримка політики регіонального розвитку в Україні»

[16]. Вартість проекту склала 617 137,30 євро. Внесок ЄС – 79,97% від загальної

вартості проекту складає 491 925,30 євро. Співфінансування від Черкаської

обласної ради – близько 20 %, тобто 123 212,0 євро. Проект стартував у січні

2015 року тривав до середини 2017 року. Партнерами проекту виступили

Черкаська обласна рада та Ресурсний центр «АНГО» [16]. Проектом було

передбачено створення регіонального навчально-практичного центру розвитку

багатофункціональних кооперативів (далі – Центр розвитку). Першочергова ціль

Центру розвитку – поширення в області кооперативного руху та збільшення

робочих місць на селі.

У Центрі розвитку новостворені та діючі кооперативи мали змогу

отримувати юридичний, бухгалтерський, управлінський та інший супровід своєї

господарської діяльності. У ході реалізації Проекту було проведено: 20

інформаційних семінарів для 400 осіб; навчально-практичних семінарів для 200

осіб; прес-тур для журналістів та інші заходи]. У результаті вдалої реалізації

Проекту покращилася соціально-економічна ситуація в сільській місцевості. Так,

на сьогодні на Черкащині налічується 105 сільськогосподарських

обслуговуючих кооперативів, загалом у кооперації зайнято 1,8 тис. людей –

включно із членами кооперативів та їх засновниками. Крім того, у регіоні

завдяки кооперації створено більше 200 нових робочих місць [16].

Тому, організація обслуговуючих кооперативів на основі програм

регіональної підтримки, здійснюваних в рамках міжвідомчого цільового підходу,

дала змогу Черкаській області зайняти одну лідируючих позицій в Україні за їх

кількістю.

Стабільність сільського господарства, як складної соціально-економічної

системи, визначається зовнішніми і внутрішніми факторами [7, с.280]. Серед

найважливіших чинників, що сприяють забезпеченню стабільності

сільськогосподарського сектору, і як наслідок – розвитку сільських територій,

особливе місце відводиться інформаційно-консультаційному забезпеченню [10,

с. 203].

На даний час система сільськогосподарського консультування є

сукупністю центрів консультування, створених на державному, регіональному та

обласному рівнях і призначених для вирішення завдань з надання

консультаційної допомоги сільськогосподарським товаровиробникам та

сільському населенню [8, с. 48].

Проведене нами дослідження показало, що діяльність «Регіонального

навчально-практичного центру розвитку багатофункціональних кооперативів»

разом з іншими організаціями інформаційно-консультаційного обслуговування,

а саме Агентствами розвитку підприємництва, бізнес-інкубаторами, на даний час


є недостатньою для того, що б забезпечити інформаційними послугами усю

множину кооперативів, що розташовані на сільських територіях.

Вказана проблема вимагає організації нових форм взаємодії

кооперативних формувань у сфері інформаційного забезпечення – мережі

обслуговуючих інформаційно-консультаційних кооперативів.

Основними видами діяльності інформаційно-консультаційного

кооперативу (ІКК) є інформування членів кооперативу про можливі форми збуту

продукції, вирішення питань бізнес-планування, підготовки комплектів

документів і заявок на отримання кредитів і субсидій у складі програм державної

підтримки, надання правової підтримки, послуг бухгалтерського аутсорсингу,

організація навчання і підвищення кваліфікації членів кооперативу, взаємодія з

органами публічної влади, зокрема з державними органами виконавчої влади,

органами місцевого самоврядування, податковими органами, державними

фондами, Відмінною особливістю ІКК є те, що член кооперативу вносить тільки

вступний та обовʼязковий внесок при вступі в обслуговуючий кооператив у

розмірі та строки, що визначені статутом, а далі приймається рішення про

характер компенсації за надані послуги. Можливі два варіанти: або члени

кооперативу вносять членські внески на компенсацію щомісячних витрат, або

роблять платежі за договором надання послуг за затвердженими розцінками у

Правилах внутрішньогосподарської діяльності кооперативу. При роботі з не

членами кооперативу цінова політика може бути більш жорсткою на підставі

укладених договорів з відшкодування наданих послуг. Проте, при наданні

послуг не членам кооперативу у встановлених обсягах, може виникнути питання

позбавлення субʼєкту господарювання статусу неприбуткової організації. А це є

неприпустимим у подальшій роботі.

Механізм роботи ІКК з членами може бути різним і залежить від

особливостей, потреб і масштабів діяльності клієнта.

На рис. 3 нами відображено механізм публічного управління

інформаційно-консультативним забезпеченням сільськогосподарських

обслуговуючих кооперативів на прикладі бухгалтерського аутсорсингу:

– щомісяця (щодня, щотижня) обслуговуючому кооперативу передається

вся первинна документація члена кооперативу для обробки і подальшого

складання на її основі поточної звітності;

– паралельно для члена кооперативу розробляються: розрахунок

заробітної плати, податків, відрахувань, складання платіжних доручень тощо;

– здійснюються консультації, проводяться навчання та тренінги з усіх

питань оподаткування, звітності та бухгалтерського обліку;

– фахівці ІКК здійснюють взаємодію з податковою інспекцією,

статистичним управлінням, банками, державними органами виконавчої влади,

органами місцевого самоврядування, інститутами громадянського суспільства з

питань подання звітності, проведення навчань і консультацій, обміну

інформацією, залучення коштів цільових регіональних програм та грантів.

Разом з тим, передбачено можливість надання послуг ІКК організаціям не

членам кооперативу, але в розмірі не більше 20% усіх наданих послуг. Це дає

змогу розширити можливості ІКК у залученні додаткових надходжень, за

рахунок якого знижується вартість бухгалтерських послуг для членів.

Проведений аналіз діяльності ІКК на території Черкаської області показав,


що організація даного виду інформаційно-консультаційного обслуговування дає

змогу:

– знизити витрати члена кооперативу на ведення внутрішнього

бухгалтерського обліку, підготовку податкової та статистичної звітності. Так

залучення бухгалтера малими формами господарювання на умовах щомісячної

оплати послуг в сільській місцевості становить в середньому не менше 4-6 тис.

грн, у той час як щомісячний членський внесок в ІКК усередньому по області

становить близько 400 грн. У ці витрати входить придбання і оновлення

професійної літератури та програмного забезпечення (1С: Бухгалтерія, СІРА,

MASTER: Бухгалтерія, Консультант плюс, Гарант), витрати на підвищення

кваліфікації найманих працівників ІКК. Разом з тим, вартість послуг з

аутсорсингу покривається членськими внесками і не потрапляє в

оподатковувану базу;

– забезпечити членів кооперативу юридичною, консультаційною та

технічною допомогою з будь-яких питань, що повʼязані з бухгалтерським

обліком і отриманням державної підтримки, а також безкоштовної інформацією

про зміни у податковому і бухгалтерському законодавстві;

– розширювати спектр пропонованих послуг за всіма видами діяльності

членів кооперативу відповідно до їх потреб;

– постійно здійснювати взаємодію і обмін інформацією з державними

органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, інститутами

громадянського суспільства для надання оперативної інформації членам

обслуговуючого кооперативу.

Крім того, слід зауважити, що ІКК є некомерційною організацією, яка

формується і керується безпосередніми користувачами, що гарантує більшу

ступінь мотивації забезпечення високої якості наданих консультаційних

послуг, прозорість інформаційних і фінансових потоків, демократичний

контроль та забезпечує координацію з органами і інститутами публічної

управління.

Таким чином, забезпечення функціонування механізму публічного

управління інформаційно-консультативним забезпеченням обслуговуючих

кооперативів у сільській місцевості є одним з перспективних напрямків

розвитку організаційних форм обслуговуючої кооперації, що дасть змогу

забезпечити високий рівень інформаційного, бухгалтерського та юридичного

обслуговування малих форм господарювання за виваженою ціновою політикою

на послуги. Однак, формування інформаційно-консультаційних структур

вимагає системного підходу і є неможливим без різносторонньої підтримки

держави та органів місцевого самоврядування на регіональному рівні.

У ході проведення дослідження, з метою підвищення ефективності

діяльності кооперативної системи, нами пропонується алгоритм формування

єдиного інформаційного простору. Тобто, інформаційний комплекс слід

розглядати як web-портал для забезпечення доступу малих форм

господарювання та кооперативів області до інформації згідно напрямків їх

діяльності. Основними елементами єдиного інформаційного простору

кооперативів області є інформаційний комплекс і електронний майданчик як

сукупність інформаційних і технічних рішень, що сприяє продуктивній

взаємодії покупця (замовника) з продавцем (постачальником) через електронні


канали звʼязку на всіх етапах укладення угоди. У даному випадку, продавцями

є кооперативи і малі форми господарювання, а покупцями – представники

торгових мереж, державні установи і організації, приватні підприємці тощо.

Рис. 3. Механізм публічного управління інформаційно-консультативним

забезпеченням сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів

(на прикладі бухгалтерського аутсорсингу) *

*Джерело: побудовано автором.

Побудову єдиного інформаційного простору на основі системи

мультимедійної бази кооперативів слід здійснювати на районному рівні (на базі

районних ІКК). Функціонування електронного торгівельного майданчика та

інформаційного комплексу має бути організовано на рівні обласного

інформаційно-консультаційного центру (ОІКЦ). За нашими дослідженнями,

створення і організація роботи єдиного інформаційного простору у Черкаській

області оцінюється у 2,5 млн. грн. Крім того, пропонується з кожної угоди,

укладеній на електронному майданчику, брати 0,5% комісії від суми угоди, що

забезпечить компенсацію щомісячних витрат на організацію роботи web-

порталу. Плановий планований обсяг укладених угод у перший рік роботи

інформаційного комплексу складе 800 тис. грн.

Отже, налагоджена система інформаційно-консультаційного


забезпечення учасників кооперативного руху дає змогу: найбільш повно і

достовірно охарактеризувати зовнішнє і внутрішнє середовище субʼєкта

господарювання; ухвалити оптимальне для кожної конкретної ситуації

управлінське рішення; зменшити ризики економічної та фінансової діяльності;

забезпечити розвиток сільгоспорганізацій, і як наслідок, в цілому сприятиме

сталому соціально-економічному розвитку сільських територій України.

Висновки і перспективи подальших досліджень. Отже, проведене нами

дослідження дало змогу визначити механізм публічного управління

інформаційно-консультативним забезпеченням сільськогосподарських

обслуговуючих кооперативів на прикладі бухгалтерського аутсорсингу.

Запропонований механізм дає змогу малим товаровиробникам доручити

інформаційно-консультаційному кооперативу вести бухгалтерський облік,

здавати податкову і статистичну звітність, співпрацювати з державними

органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, інститутами

громадянського суспільства з питань подання звітності, проведення навчань і

консультацій, обміну інформацією, залучення коштів цільових регіональних

програм та грантової підтримки на розвиток сільських територій.

Створення і організація роботи єдиного інформаційного простору

оцінюється у 2,5 млн. грн. Разом з тим, при формуванні надходжень від роботи

інформаційного комплексу кооперативів області необхідно враховувати

комісію з укладених операцій, продажу продукції користувачам електронної

торгової площадки у розмірі 0,5 % від суми угоди. Розрахунки показали, що

планований обсяг укладених угод у перший рік роботи інформаційного

комплексу складе 800 тис. грн., а отримана комісія дасть змогу компенсувати

щомісячні витрати на організацію роботи web-порталу. У той же час створення

електронного торговельного майданчика дасть змогу успішно вирішувати

проблеми реалізації виробленої продукції малими формами господарювання.

Таким чином, основне завдання ІКК полягає у наданні допомоги

районним кооперативам першого рівня, фермерам, особистим підсобним

господарствам у прийняття рішень, які допоможуть їм найкращим способом

досягти поставлених цілей діяльності. Діяльність ІКК у складі вертикально-

інтегрованої структури дає змогу розширити можливості і підвищити якість

інформаційно-консультаційного обслуговування сільськогосподарських

товаровиробників, що є важливим чинником у розвитку сільського

господарства і соціальної інфраструктури сільських територій.

Слід відзначити, що стратегічними напрямками розвитку діяльності ІКК

є розширення спектру послуг, а саме розробка пропозицій щодо входження

малих виробників до ІКК, бізнес-планування вирощування більш ефективних

видів продукції на основі органічного сільського господарства, розвиток

несільськогосподарського підприємництва, пошук постачальників ресурсів і

покупців продукції, організація маркетингу і формування бренду.


1. Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового

комплексу в народному господарстві: Закон України від 28.12.2014 № 76-VIII.

URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/400-12.

2. Про державну підтримку сільського господарства України: Закон


України від 20.12.2016, № 1791-VIII. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/

show/1877-15.

3. Про сільськогосподарську кооперацію: Закон України від 20.11.2012

№ 5495-VI. URL: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/469/97-%D0%B2 %D1%80.

4. Земельний кодекс України: Закон України від 17.07.1997 № 469/97-ВР.


5. Господарський кодекс України: Закон України від 16.11.2017, № 2210-

VIII. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/436-15.

6. Алексійчук В. М. Організація інформаційно-консультаційного

забезпечення АПК України / В. М. Алексійчук, М. І. Асаула, Н. П. Брязгун,

М. П. Вітковський, М. Я. Демʼяненко; під ред.. П. Т. Саблук. К., 2003. 437с.

7. Бутенко Т. А. Аналіз та тенденції розвитку системи інформаційно-

консультаційного обслуговування агропромислового виробництва в Україні.

Розвиток фінансової системи України в умовах ринкових трансформацій: Зб.

матеріалів ІІ Всеукр. наук.-практ. конф. вчених, викладачів та практичних

працівників. Вінниця: «Ландо ЛТД», 2004. С. 279-284.

8. Бутенко Т. А. Завдання інформаційно-консультаційних служб в

забезпеченні інноваційної діяльності агроформувань. Сталий розвиток аграрного

сектора економіки: Матеріали міжнар. наук.-прак. конф. студ. і молодих учених /

Харк. нац. аграр. ун-т. Х., 2004. С.47-49.

9. Кількість субʼєктів економіки за організаційними формами. Держстат.

України. URL: www.ukrstat.gov.ua.

10. Крутько М. А. Стан та етапи розвитку сільськогосподарських

обслуговуючих кооперативів. Вісник Харківського національного технічного

університету сільського господарства імені Петра Василенка. 2014. Вип. 149.

С. 202-207. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vkhdtusg_2014_149_31.

11. Кучерява К. Я. Кооперація в аграрному секторі України як обʼєкт

державного регулювання. Актуальні проблеми державного управління: зб. наук.

пр. Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2014. №2 (46). С. 34-43.

12. Малік М. Й. Проблемні питання розвитку кооперації та інтеграційних

відносин в АПК. Економіка АПК. 2010. № 3. С. 45-49.

13. Пояснювальна записка до проекту закону України «Про внесення змін

до деяких законодавчих актів України щодо становлення і розвитку

сільськогосподарської кооперації та її державної підтримки» від 20.06.2017 р.

URL: w1.c1.rada.gov.ua/pls/../webproc 34?id... pf35401=427110.

14. Сільськогосподарська кооперація. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/

Сільськогосподарська_кооперація.

15. Собкевич О. Щодо першочергових напрямів підтримки розвитку

сільськогосподарської кооперації в Україні. Аналітична записка / О. Собкевич,

В. Русан, А. Юрченко. URL: http://www.niss.gov.ua/articles/817.

16. Проект Європейського Союзу «Підтримка політики регіонального

розвитку в Україні» (ППРРУ). URL: http://surdp.eu/Creation-of-the-Regional-

Training-and-Practical-Center-for-Development-of-Multifunctional-Cooperatives.

17. Фінашина Г. В. Економічна оцінка досконалості механізму

сільськогосподарської кооперації. Вісник Харківського НАУ ім. В. В. Докучаєва,

серія «Економічні науки». 2011. № 5. URL: http://archive.nbuv.gov.ua.


The essence of the process of administrative reforms in the development of

rural areas of Ukraine is to modernizations agriculture, accelerate the development of

its priority areas, improving the competitiveness of agricultural products, preserving

and recreating the natural resources used in order to achieve sustainable development

of rural areas, combating unemployment and poverty of the rural population, and

raising the standard of living in the countryside. The success of the agribusiness

innovation economy is possible under the condition of continuous interaction of

agricultural producers, executive bodies of state power, local government, information

and consulting services, scientific and educational institutions. Therefore, it should be

emphasized the important role of information and consulting services in the activity of

cooperative organizations of the agricultural sector for the sustainable development of

rural areas. The absence of an effective mechanism for public government of

information and consultation of members of service cooperatives negatively affects the

efficiency of management in cooperatives. Newly created and operating cooperatives

in the process of their activities faced with problems related to management,

accounting, marketing, technological features of cultivation and processing of

products, participation in state and regional programs of support of small producers.

Consequently, the scientific and theoretical and practical significance in this problem

caused the relevance the theme of research.

The question of scientific substantiation of the principles of cooperation and the

implementation of practical ideas in the sphere of formation the mechanism of public

administration of information and consulting support of participants in cooperative

process, at the moment, remain poorly researched and therefore need to be developed

with the goal of further theoretical development and the introduction of practical

recommendations.

The purpose of the article is to study the forms and methods of information and

consultation of participants of the cooperative process.

The forms and methods of information and consultative support for participants

in the cooperative movement were investigated in the article. The main tasks of the

agricultural advisory system are defined. The implementation of the "Regional

Training Practical Center for the Development of Multifunctional Cooperatives" in the

Cherkassy region is analyzed; the consequences of its implementation are indicated.

The innovative form of public administrationʼs mechanism by information and

advisory support of agricultural cooperatives on the example of accounting

outsourcing was developed.

During the research with the purpose of increasing the effectiveness of the

cooperative system the algorithm of the formation of a common information space for

participants in the cooperative movement was proposed, the main elements of which

were information complex and electronic platform.


УДК 351:502(477)

ПРОБЛЕМИ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ ФІНАНСУВАННЯ ПРОЦЕСУ

ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ

РОЗВИТКУ «ЗЕЛЕНОЇ» ЕКОНОМІКИ В КОНТЕКСТІ

ТЕРИТОРІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

КУМАЧОВА А. С.,

викладач кафедри управління

персоналом та економіки підприємства,

Донецький державний університет


В статті проаналізовано видатки та надходження державного та

місцевих бюджетів, які мають відношення до «озеленення» економіки

України, а також відповідні обсяги міжнародної фінансової допомоги та

власні кошти підприємств; встановлена відсутність тенденцій до

децентралізації фінансування відповідних заходів, залежність обсягів

фінансування від фінансово-економічної та політичної криз; порівняно

існуючий розподіл фінансування з основними маркерами «зеленої»

економіки та встановлено ряд загроз, які мають бути враховані при

розробці державної політики розвитку «зеленої» економіки.

Ключові слова: державна політика, «зелена» економіка, державний та

місцевий бюджет, капітальні інвестиції, міжнародна фінансова допомога.

В статье проанализированы расходы и поступления государственного

и местных бюджетов, которые имеют отношение к «озеленению»

экономики Украины, а также соответствующие объемы международной

помощи и собственные средства предприятий; установлено отсутствие

тенденций к децентрализации финансирования соответствующих

мероприятий, зависимость объемов финансирования от финансово-

экономического и политического кризисов; проведено сравнение

существующего распределения финансирования с основными маркерами

«зеленой» экономики и установлен ряд угроз, которые должны быть

учтены при разработке государственной политики развития «зеленой»

экономики.

Ключевые слова: государственная политика, «зеленая» экономика,

государственный и местный бюджет, капитальные инвестиции,

международная финансовая помощь.

The article analyzes the expenditures and receipts of state and local budgets

related to the "greening" of the Ukrainian economy, as well as the corresponding

volumes of international financial assistance and own funds of enterprises; itʼs

founded the lack of trends in decentralization of financing of the corresponding

measures, the dependence of funding volumes on the financial, economic and

political crises; compared existing distribution of funding with the main markers

of the "green" economy and identified a number of threats that should be taken

into account in the process of developing a state policy of the "green" economy.

Key words: state policy, "green" economy, state and local budget, capital

investments, international financial assistance.


Постановка проблеми. Потреба у розробці та впроваджені стратегії

сталого розвитку, покликаної обʼєднати процес економічного зростання із

соціальним прогресом та врахувати вимоги до збереження навколишнього

природного середовища, сприяє одночасному пошуку ефективних шляхів та

засобів фінансування такої стратегії, як ключових складових її успішної

реалізації.

Ряд дослідників та міжнародних організації, серед яких ООН, МВФ,

Всесвітній банк та Організація Економічного Співробітництва та Розвитку

(ОЕСР) стверджують, що країни, які розвиваються, можуть досягти зростання

ВНД як мінімум на 20 % за рахунок внутрішніх ресурсів [1, с. 113].

Зрозуміло, що для України, на території якої другий рік триває військовий

конфлікт через втрату контролю над частиною території та в умовах відсутності

дієвої антикризової державної політики таке завдання є надскладним, проте

пошук шляхів та формування підґрунтя для реалізації такої цілі дозволить не

тільки вирішити ряд проблемних соціально-економічних питань, але і може дати

поштовх до розвитку такого стратегічного політичного напряму, як формування

«зеленої» економіки, який є механізмом досягнення сталого розвитку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемі фінансування процесу

переходу до сталого розвитку та, зокрема, «зеленого», екологічного фінансування

присвячено роботи таких вчених та дослідників, як Балуєва О. В., Вахович І. М.,

Веклич О. О., Кваша Т. К., Мусіна Л. А., Евеліна Боннер [Evelina Bonnier], Андерс

Улофсгорд [Anders Olofsgård], Сінн Марі Педерсен [Synne Mari Pedersen], Крісті

Гамільтон [Kirsty Hamilton], Джулія Цуккерман [Julia Zuckerman], Яна Фрежова

[Jana Frejova], Ілмі Граноф [Ilmi Granoff], Девід Нельсон [David Nelson], Гвідо

Шмідт-Трауб [Guido Schmidt-Traub] та і Джефрі Д. Сакс [Jeffrey D. Sachs] [1] і т.д.,

а також дослідження таких провідних міжнародних організацій, як Організація

Економічного Співробітництва та Розвитку (OECD), Deutsche Gesellschaft für

Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH, Європейське екологічне агентство

(European Environment Agency), Європейська економічна комісія ООН (UNECE),

Програма ООН з навколишнього середовища (UNEP), Європейський банк

реконструкції та розвитку та інші.

Проте варто відзначити, що унікальність кожної окремої країни у

економічному, природно-екологічному, соціальному, суспільно-політичному,

історичному і т.д. контекстах не дозволяє розробити універсальний фінансовий

підхід та створює проблему пошуку власних дієвих механізмів фінансування

процесу формування та реалізації державної політики розвитку «зеленої»

економіки. В цих умовах доцільно проаналізувати існуючі тенденції та практику

розподілу фінансування «зелених» напрямів та проектів в Україні з метою оцінки

готовності країни до формування та ефективної реалізації державної політики

розвитку «зеленої» економіки.

Метою статті є ідентифікація та оцінка проблем диверсифікації

фінансування процесу формування та реалізації державної політики розвитку

«зеленої» економіки в контексті територіального розвитку.

Виклад основного матеріалу дослідження. Спроможність держави до

самостійного фінансування переходу на «зелені» засади господарювання

підтверджується наявністю коштів державного бюджету та ефективним їх

використанням.


В розрізі державної політики України основними інструментами

залучення коштів та стимулювання раціонального природокористування є

екологічний податок, платежі за користування природними ресурсами, збори за

забруднення, а також за порушення законодавства про охорону навколишнього

середовища.

Якщо проаналізувати загальну структуру екологічних доходів зведеного

бюджету України (рис. 1), то можна зробити висновок, що плата за користування

природними ресурсами стабільно переважає серед інших надходжень, обсяги

екологічного податку мають тенденцію до зменшення від понад 30 % у 2012 р.

до трохи більше 10 % у 2016 р., зменшується частка та обсяги зборів за

забруднення навколишнього середовища: від 0,5 % у 2012 р. до 0,03 % у 2016 р.

(або від 42,69 млн. грн. до 11,99 млн. грн.), також зменшується частка стягнень

за шкоду, заподіяну через порушення законодавства про охорону навколишнього

природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності від 0,78 % у

2012 р. до 0,03 % у 2016 р. Також не дивлячись на щорічне зростання загальних

обсягів екологічних надходжень до бюджету України протягом останніх років,

коригування цих сум коштів на середньорічний курс долара (синя лінія на рис. 2)

показує падіння починаючи з 2014 року: -11,3 % у 2014 р., -12,0 % у 2015 р., -3,2

% у 2016 р. Така ситуація говорить про щорічне недоотримання фактичних

коштів, зниження дієвості державної політики у звʼязку зі зменшенням

фінансових можливостей, які обумовлюють модернізацію та покращення

екологічної ситуації, що у підсумку негативно впливає на здатність державної

політики до дієвого впливу на створення умов для формування «зеленої»

економіки та покращення якості життя населення як її кінцевої мети.

Рис. 1. Загальна структура екологічних надходжень до бюджету України за 2012 –

2016 рр., %

Джерело: розраховано та складено автором за даними Держказначейства

[3], Держкомстату [2].


Якщо окремо порівнювати частку екологічних доходів державного та

місцевого бюджетів в загальній структурі, можна констатувати суттєві зміни:

значно зросла у порівнянні з місцевим частка державного бюджету, проте з 2014 р.

виконання державного фінансування у порівнянні з планованими обсягами на

кінець 2016 р. було найнижчим за останні 5 років, що у підсумку вплинуло на

виконання зведеного бюджету, яке теж починаючи з 2014 р. впало. Якщо не брати

до уваги відхилення, повʼязані зі згаданими вище дестабілізуючими факторами,

можна зробити висновок, що реформа децентралізації, яку було розпочато у 2014

р., станом на сьогоднішній день не сприяла суттєвому підвищенню наповнення

місцевих бюджетів екологічними податками та платежами.

Якщо розглядати окремо структуру видатків державного бюджету на

охорону навколишнього природного середовища, показовим є те, що за останні

роки в Україні найбільший обсяг фінансування природоохоронних заходів за

кошти держбюджету – близько 1,8 % від загальної суми видатків держбюджету –

було виділено у 2012 р., а найменший – 0,88 % – у 2016 р. Також спостерігається

суттєве скорочення у 2016 р. видатків на охорону та раціональне використання

природних ресурсів на понад 18,25 % (-43,21 % у 2015 р.), іншу діяльність у сфері

охорони навколишнього природного середовища – -37,49 % (рис. 2).

Рис. 2. Цільові видатки державного бюджету України на природоохоронні заходи

2012 – 2016 рр., млн. грн.

Джерело: складено автором за даними Держказначейства [3].

Схожими є тенденції щодо видатків місцевих бюджетів на природоохоронні

заходи, проте більш вираженою є їх реакція на економічно-фінансову кризу: якщо

до 2014 р. частка видатків на природоохоронні заходи у загальній частці видатків

складала близько 1 % (від 0,91 % у 2011 р. до 1,1 у 2014 р.), то з 2015 р.

спостерігається різке падіння: 0,83 % у 2015 р. та 0,73 % у 2016 р. При цьому

спостерігається не таке різке скорочення фінансування видатків на охорону та


раціональне використання природних ресурсів та, загалом, поступова стабілізація

ситуації у 2016 р.

Варто відзначити, що не дивлячись на те, що сума видатків на

природоохоронні заходи станом на 2016 рік зростала, частка у загальній сумі

видатків державного бюджету знижувалась. Співвідношення державних та

місцевих видатків на охорону навколишнього середовища у зведеному бюджеті та

відсоток їх виконання наведено у табл. 1.

Так, у структурі державного бюджету найбільші відхилення планованих

видатків від фактичних спостерігається за категорією іншої діяльності у сфері

охорони навколишнього природного середовища (-41,76 % у 2016 р.), проте у

структурі місцевих бюджетів значні відхилення у 2016 р. спостерігаються за всіма

категоріями: охорона та раціональне використання природних ресурсів -45 %,

утилізація відходів -42,5 %, ліквідація іншого забруднення -43,2 %, збереження

природно-заповідного фонду -32,5 %, інша діяльність у сфері охорони

навколишнього природного середовища -54,76 %.

Таблиця 1

Співвідношення витрат державного та місцевих бюджетів на охорону

навколишнього середовища та відсоток їх виконання за 2011 – 2016 рр., %

2012 2013 2014 2015 2016

част

ка

викон.

част

ка

викон.

част

ка

викон.

част

ка

викон.

част

ка

викон.

Державний бюджет 75,52 53,14 74,39 55,46 58,03 67,49 65,72 86,13 65,98 89,13

Місцевий бюджет 24,48 46,08 25,61 35,03 41,97 31,79 34,28 60,16 34,02 53,77

Зведений 100 51,42 100 50,23 100 52,51 100 77,22 100 77,10

Таким чином, проведений аналіз дозволяє стверджувати, що обсяги

державних видатків України на охорону навколишнього природного середовища,

які мають відношення до «озеленення» економіки, з 2014 р. й по 2016 р. в

середньому складають близько 13 % від усіх екологічних надходжень до бюджету

(у 2012 р. частка складала 67 %, у 2013 р. – 28 %). Така ситуація ставить під сумнів

ефективність державної політики щодо розподілу коштів на охорону

навколишнього середовища та дозволяє висунути гіпотезу про існування

внутрішнього потенціалу для мобілізації коштів на впровадження державної

політики формування «зеленої» економіки.

На фоні збільшення міжнародної фінансової допомоги для розвитку України

у кілька разів (серед усіх діючих проектів близько 35 % було укладено у 2016 р.,

що є найбільшою за останні 5 років кількістю угод), закономірним є зростання її

частки у сферах, які мають відношення до «озеленення» економіки країни, також

спостерігається збільшення кількості міжнародних інституцій-донорів, проте не

дивлячись на такі тенденції, значною залишається частка проектів, спрямованих на


інтенсифікацію використання природних ресурсів та інфраструктури. За

підрахунками авторa, за умов вибірки проектів міжнародної допомоги, які

знаходяться на стадії виконання, та приведення обсягів фінансування до єдиної

валюти – євро (у перерахуванні на актуальні валютні курси), близько 14 % від

загальної суми міжнародної фінансової допомоги складає частка

природоохоронних та ресурсозберігаючих проектів, однак частка проектів, які

передбачають збільшення використання ресурсів або ліквідацію наслідків

техногенних катастроф, що вже відбулись, залишається високою – майже 50 %.

Проте прогнозування подальшого збільшення обсягів міжнародної фінансової

допомоги та позик не є однозначним через ряд як внутрішніх, так і зовнішніх

факторів.

Для оцінки внеску внутрішніх інвесторів у процес озеленення національної

економіки проаналізуємо надходження капітальних інвестицій на охорону

навколишнього природного середовища. За даними Держкомстату [2] на кінець

2016 року їх обсяг складав загалом 13390,5 млн. грн, що на 74,5 % більше, ніж у

2015 р. та є найбільшим результатом за останні пʼять років.

Отже, власні кошти підприємств та організацій, як і раніше, залишаються

головним джерелом фінансування видатків на охорону навколишнього природного

середовища, за рахунок яких у 2016 р. освоєно 67,9 % капіталовкладень. При

цьому якщо порівняти темпи зростання витрат (рис. 3), то на кінець 2016 р.

спостерігається скорочення за кожним джерелом, але найбільше – за рахунок

місцевих бюджетів (-119 %), що ставить під сумнів прогрес на шляху до реформи

децентралізації, а на фоні скорочення екологічних надходжень до місцевих

бюджетів дозволяє констатувати неефективність державної інвестиційної політики

на місцевому рівні.

Рис. 3. Динаміка витрат на охорону навколишнього природного середовища за

джерелами фінансування, млн. грн.

Джерело: складено автором за даними статистичного збірника «Довкілля

України».

Отже, для оцінки способів фінансування, які сприяють «озелененню»

національної економіки, в якості маркерів було обрано окремі показники


використання екологічних активів та природних ресурсів, які мають найбільш

значне та безпосереднє відношення до формування системи господарювання

країни, специфіки та структури державної економіки: енергоємність (обсяг

кінцевого енергоспоживання на одиницю ВВП), вуглецева інтенсивність (обсяг

викидів CO₂ на одиницю ВВП), матеріалоємність (обсяг відходів на одиницю

ВВП), інтенсивність використання води (обсяг споживання води на одиницю

ВВП), продуктивність використання земель сільськогосподарського призначення

(відношення валової доданої вартості сільського господарства до загальної площі

сільськогосподарських угідь).

В якості основних джерел фінансування державної політики формування

«зеленої» економіки, відповідно до попереднього аналізу, було обрані наступні:

міжнародна допомога розвитку, прямі іноземні інвестиції, витрати держбюджету

на охорону та раціональне використання природних ресурсів (окремо державного

та місцевого), витрати власних коштів підприємств, організацій, установ на

охорону навколишнього природного середовища, які також було скориговано за

середньорічним курсом долара.

Подальше порівняння проводилось шляхом попарного кореляційно-

регресійного аналізу комбінацій кожного маркера з різними способами

фінансування. Результати проведеного аналізу виявились достатньо

непропорційними (табл. 2). Так, найбільшу залежність від фінансування від

міжнародної технічної допомоги демонструють енергоємність, вуглецева

інтенсивність, інтенсивність використання води та продуктивність використання

земель сільськогосподарського призначення. Варто відзначити, що саме на цей вид

фінансування зорієнтована більшість індикаторів формування «зеленої» економіки

в Україні, проте показово, що такий індикатор, як матеріалоємність, у певній мірі

залежить від усіх інших способів фінансування, окрім міжнародної технічної

допомоги.

Результати проведеного аналізу дозволяють зробити наступні висновки:

проекти зі скорочення енергоємності та інтенсивності споживання води в

Україні фінансуються виключно за рахунок іноземних держав та партнерів та не є

пріоритетом для жодного з вітчизняних джерел фінансування, що підтверджує

тезис про недостатнє усвідомлення цієї проблеми на державному рівні;

скорочення матеріалоємності економіки України у найбільшому ступені

залежить від прямих іноземних інвестицій, проте також практично рівномірно

враховується у фінансування як з державного та місцевих бюджетів, так і з власних

коштів підприємств;

продуктивність використання земель сільськогосподарського призначення у

більшій мірі забезпечується за рахунок міжнародної допомоги розвитку та у

меншій – прямих іноземних інвестицій та місцевих бюджетів.


Таблиця 2

Ступінь взаємозвʼязку (кореляції) між основними індикаторами щодо формування

«зеленої» економіки та джерелами їх фінансування

Індикатор

Джерело фінансування

Ен

ер

го

ємн

іст

ь,

т н

.е.

/ ти

с.

до

ла

рів

в П

КС

Ву

гл

ец

ев

а і

нтен

си

вн

іст

ь,

мл

н т

/ т

ис.

до

ла

рів

в П

КС

Ма

тер

іал

оєм

ніс

ть

,

ти

с. т

/ т

ис.

до

ла

рів

в П

КС

Інтен

си

вн

іст

ь в

ик

ор

иста

нн

я

во

ди

, м

лн

/

ти

с.

до

ла

рів

в П

КС

Пр

од

ук

ти

вн

іст

ь в

ик

ор

иста

нн

я

зем

ел

ь с

іль

сь

ко

го

сп

о-д

ар

сь

ко

го

пр

изн

ач

ен

ня

, м

лн

до

ла

рів

СШ

А/г

а

Міжнародна допомога розвитку,

млн доларів США 0,948 0,9091 0,5745 0,9407 0,8164

Прямі іноземні інвестиції, млн

доларів США 0,7357 0,6412 0,9416 0,6655 0,7661

Видатки державного бюджету на

охорону навколишнього природного

середовища, млн. дол

0,2038 0,8513 0,7608 0,2328 0,6426

Видатки місцевих бюджетів на



0,3907 0,7037 0,7189 0,3982 0,7751

Витрати власних коштів

підприємств, організацій, установ на



0,6044 0,7802 0,8878 0,5853 0,6936

Також варто зазначити, що не дивлячись на існуючий потенціал, рівень

залученості приватного капіталу та місцевих бюджетів до сфер, які мають

відношення до «озеленення» економіки України є низьким, при цьому з боку

державної влади не створено умов для запровадження дієвих механізмів з метою

виправлення такої ситуації. У підсумку, існуючий розподіл фінансування між

основними маркерами «зеленої» економіки створює ряд загроз, серед яких

основними є: загроза національній безпеці через домінування іноземного капіталу

у стратегічних сферах економіки; високий рівень ризику через низький ступінь

диверсифікації вітчизняного фінансування; загострення наслідків ігнорування ряду

заходів щодо екологізації економіки; відтік приватного капіталу до менш

пріоритетних сфер; у разі скорочення іноземних інвестицій суттєво збільшиться

навантаження на інші джерела фінансування, особливо у сфері скорочення

енергоємності та скорочення інтенсивності споживання води; нестабільне

фінансування заходів та проектів щодо озеленення економіки через відсутність

дієвого механізму перерозподілу фінансування та ін. Виявлені загрози можуть

бути нівельовані шляхом розробки комплексної державної політики формування

«зеленої» економіки та відповідних фінансових механізмів.

Висновки і перспективи подальших досліджень. Формування та реалізація

державної політики розвитку «зеленої» економіки набуває актуальності у

процесі трансформації країни у бік сталого розвитку, при цьому ключовим

питанням є пошук ефективних диверсифікованих механізмів фінансування

напрямів реалізації такої політики. Аналіз бюджетного фінансування заходів та

статей видатків, які мають відношення до «озеленення» вітчизняної економіки

показав, що динаміка зростання доходів місцевих бюджетів значної відстає від

аналогічної динаміки за державним бюджетом; щодо видатків бюджету


спостерігається скорочення на обох рівнях – державному та місцевому, при

цьому місцеві бюджети демонструють більшу чутливість відносно кризових

фінансово-економічних та політичних явищ. Позитивною є тенденція до

зростання міжнародної фінансової допомоги Україні, в т.ч. і на «зелені» заходи,

однак їх частка у порівнянні із заходами, спрямованими на інтенсифікацію

використання ресурсів, на сьогоднішній день залишається надто низькою. Отже,

основним джерелом фінансування «зелених» заходів стабільно залишаються

власні кошти підприємств, які теж скоротились через кризові явища в економіці

країни. Порівняння існуючих джерел фінансування з основними маркерами

«озеленення» економіки України виявив високу кореляційну залежність від

міжнародної фінансової допомоги, а також ряд загроз, які варто враховувати при

розробці стратегічного забезпечення державної політики розвитку «зеленої»

економіки України.


1. Guido Schmidt-Traub and Jeffrey D. Sachs Financing Sustainable

Development: Implementing the SDGs through Effective Investment Strategies and

Partnerships, 18 June 2015. URL: http://unsdsn.org/wp-

content/uploads/2015/04/150619-SDSN-Financing-Sustainable-Development-Paper-

FINAL-02.pdf (дата звернення: 17.01.2018).

2. Статистичний збірник «Довкілля України за 2016 рік». Державна

служба статистики України, 2017. 226 с.

3. Державна казначейська служба України. Виконання бюджетів. URL:

http://www.treasury.gov.ua/main/uk/publish/category;jsessionid=7D03F89FF0A1E0F

FC086173056F2ABD3?cat_id=22813&page=1 (дата звернення: 17.01.2018).

_____________________________________________________________________

The uniqueness of each individual country in the economic, natural-ecological,

social, socio-political, historical, etc. contexts creates the problem of finding their own

effective mechanisms for financing the process of formation and implementation of

state policy for the development of a “green” economy. In these circumstances, it is

advisable to analyze the existing trends and practices for distributing funding for green

areas and projects in Ukraine in order to assess the readiness of the country to

formulate and effectively implement the state policy of developing the green economy.

The article analyzes the expenditures and receipts of state and local budgets

related to the “greening” of the Ukrainian economy, as well as the corresponding

volumes of international financial assistance and own funds of enterprises; finds the

lack of trends in decentralization of financing of the corresponding measures, the

dependence of funding volumes on the financial, economic and political crises.

In order to assess the financing methods that contribute to the “greening” of the

national economy, it was selected markers of the use of environmental assets and

natural resources that have the most significant and direct relation to the formation of

the countryʼs economic system: energy, carbon, material intensity, intensity of water

use, productivity of agricultural land use.

Subsequent comparison was made by pairwise correlation-regression analysis

of combinations of each marker with different financing methods. The results of the


analysis allow to draw the following conclusions: projects on energy intensity

reduction and water consumption intensity in Ukraine are financed exclusively at the

expense of foreign states and partners and are not a priority for any of the domestic

sources of funding, which confirms the thesis about the lack of awareness of this

problem at the state level; the reduction of the material intensity of the Ukrainian

economy is to a large extent dependent on foreign direct investment, but it is also

uniformly taken into account in financing both from the state and local budgets, as

well as from enterprisesʼ own funds; the productivity of agricultural land use is largely

ensured through international development assistance and, less so, by direct foreign

investment and local budgets.

It is also worth noting that despite the existing potential, the level of attraction

of private capital and local budgets to areas related to the “greening” of the Ukrainian

economy is low, while the state authorities have not created conditions for the

introduction of effective mechanisms to correct such the situation.

Also, a number of threats were identified which should be taken into account

when developing the strategic provision of state policy for the development of the

“green” economy of Ukraine.


УДК 353:332

ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНИЙ АСПЕКТ ВІДНОВЛЕННЯ ТА

РЕІНТЕГРАЦІЇ ДЕОКУПОВАНИХ ТА ПОСТРАЖДАЛИХ ВІД

КОНФЛІКТУ ТЕРИТОРІЙ

СУЗДАЛЄВА О. С.,

старший викладач

кафедри фінансів, обліку та

оподаткування,



В статті проаналізована екологічна ситуація, яка склалася на

Донбасі внаслідок конфлікту. Розкрито сутність еколого-економічної

системи та її вплив на сталий економічний розвиток територій.

Запропоновані сценарії розвитку постраждалих від конфлікту

територій з урахуванням екологічної складової.

Ключові слова: довкілля, еколого-економічна система, сталий

розвиток, постраждала від конфлікту територія, комплексна

стратегія.

В статье проанализирована экологическая ситуация, которая

сложилась на Донбассе в результате конфликта. Раскрыто сущность

эколого-экономической системы и ее влияние на стабильное

экономическое развитие территорий. Предложены сценарии развития

пострадавших от конфликта территорий с учетом экологической

составляющей.

Ключевые слова: окружающая среда, эколого-экономическая

система, стабильное развитие, пострадавшая от конфликта

территория, комплексная стратегия.

The environmental situation that has developed in the Donbas as a result

of the conflict is analyzed in the article. The essence of environmental-

economic system and its influence on stable economic development of

territories is revealed. Scenarios of development of the conflict-affected

territories taking into account an ecological component are offered.

Keywords: environment, environmental-economic system, sustainable

development, conflict-affected territory, a complex strategy.

Постановка проблеми. Екологічні проблеми Донбасу, посилені кризою,

негативно впливають на всі сфери суспільного життя країни. Питання

екологічної безпеки регіону є критичним та потребує негайного реагування з

боку усіх зацікавлених сторін та громадськості.

Стан довкілля Донбасу ще до початку військового конфлікту викликав

серйозне занепокоєння, а в умовах військових дій екологічна ситуація, що

склалася на сході, може стати катастрофічною [1].

Критичною на сьогодні залишається проблема забруднення поверхневих

та підземних вод. Через непоодинокі порушення роботи систем водопостачання і

водовідведення відбуваються аварійні скиди забруднюючих речовин у водні


обʼєкти. Особливу загрозу в цьому контексті становлять підтоплення шахт, що

використовувалися як сховища відходів. Унаслідок впливу, що його чинять

військова техніка, вибухи та згорання боєприпасів, значного забруднення

зазнають ґрунти, що потребуватимуть рекультивації та відновлення. Лісові

пожежі та незаконні рубки у регіоні спричиняють втрату лісових масивів та

лісозахисних насаджень, завдається шкода обʼєктам природно-заповідного

фонду, порушується баланс екосистем. Військові дії посилили проблему

поводження з відходами, особливо в населених пунктах уздовж лінії зіткнення

[2].

Крім безпосереднього впливу бойових дій на всі складові довкілля,

занепокоєння викликають труднощі роботи природоохоронної системи. Брак

інформації, обмеженість достовірних даних, несистематичні спостереження та

відсутність доступу до екологічної інформації на непідконтрольних територіях

перешкоджають прийняттю оперативних та розважливих управлінських рішень,

що у кризових умовах є визначальним.

Саме тому врахування аспекту еколого-економічної збалансованості в

процесі відновлення деокупованих та постраждалих від конфлікту територій

сприятиме не тільки відбудові даних територій та допоможе знівелювати

екологічні наслідки до мінімуму, а й позитивно вплине на розвиток та створення

на даних територіях спроможних територіальних громад.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемам відновлення

територій та охорони навколишнього середовища в умовах ринкової економіки

присвячені праці вітчизняних і закордонних авторів, а саме: Н. М. Чернова,

Л. П. Асталіна, Н. В. Сімакова, А. П. Баннікова, Л. В. Моторіна, У. Баумоля,

Д. Бʼюкенена, Ю. Л. Воробйова, Г. В. Вигона, А. А. Голуба, П. Самуельсона,

Б. А. Семененка, Р. Солоу, Р. Стейнера, Е. Б. Струкової, М. А. Суботіна,

Г. Таллока.

Заслуговують уваги дослідження А.Ю. Жулавського та Л.В. Акуленка, які

стверджують, що питання охорони навколишнього середовища та раціонального

використання природніх ресурсів необхідно розглядати в поєднанні з розвитком

виробничих сил, так само як і розвиток останніх повинен бути повʼязаний з

процесами відтворення природніх ресурсів та факторів [3].

Крім того В. М. Шмандій та О. В. Шмандій у своїх доробках говорять про

те, що важливою складовою національної безпеки держави є її екологічна

безпека, яка визначається як такий стан навколишнього природного середовища,

при якому забезпечується попередження погіршення екологічної ситуації та

виникнення небезпеки для здоровʼя людей. Наявність значної кількості реальних

та потенційних загроз екологічної безпеки потребує формування та реалізації

організаційно-економічного механізму забезпечення екологічної безпеки [4].

І. В. Бутирська наголошує, що кожний регіон має свою екологічну ємність

та припустиме екологічне навантаження, яке залежить від здатності

навколишнього середовища до асиміляції шкідливих відходів. Необхідно

враховувати, що забезпечення соціальних та економічних потреб регіону

повинно здійснюватися в межах екологічних обмежень [5].

Незважаючи на значущість проведених вітчизняних і зарубіжних

досліджень, на сьогодні існує нагальна потреба в дослідженні екологічного

аспекту відновлення деокупованих та постраждалих від конфлікту територій для


формування ефективної стратегії відповідної державної політики.

Метою статті є аналіз існуючої екологічної ситуації на Донбасі та

розробка можливих сценаріїв відновлення територій з урахуванням екологічної

складової.

Виклад основного матеріалу дослідження. Військовий конфлікт на сході

України призвів до цілого ряду небезпечних впливів на ґрунти та ландшафти,

поверхневі і підземні води, рослинність і тваринний світ, бойові дії значно

збільшили ризики виникнення аварійних ситуацій на промислових

підприємствах та інфраструктурних обʼєктах.

Основна небезпека в умовах конфлікту повʼязана з можливістю

забруднення навколишнього середовища через аварії, та серйозні порушення

роботи на промислових та інших підприємствах регіону. До початку конфлікту в

Донецькій і Луганській областях розташовувалося близько 4,500 потенційно

небезпечних промислових обʼєктів. З 2014 по 2017 на підприємствах регіону

зафіксовано понад 500 випадків порушень штатної діяльності та аварійних

ситуацій, частина яких повʼязана з потенційною небезпекою для населення і

навколишнього середовища [7].

Серед багатьох промислових підприємств, які зазнали пошкоджень в

результаті бойових дій, опинилися і найбільш екологічно небезпечні

виробництва: Ясинівський, Авдіївський і Єнакіївський коксохімічні заводи,

Єнакіївський, Макіївський та Донецький металургійні заводи, Торецький

феросплавний завод, Алчевський металургійний комбінат, Лисичанський

нафтопереробний завод, Донецький казенний завод хімічних виробів,

сєвєродонецький завод «Азот» та горлівський «Стирол», Словʼянська,

Луганська, Вуглегірська та Міронівська теплові електростанції тощо [7].

В ході конфлікту неодноразово були зафіксовані випадки пошкодження

інфраструктури та відключення від електропостачання вугледобувних

підприємств, що призводило до зупинок систем водовідведення шахтних вод та

в ряді випадків призвело до повного затоплення шахт. На сьогодні водовідлив не

працює практично на всій території від м. Горлівка до м. Єнакієве, в районі

Первомайська, частково – в містах Донецьк, Макіївка, Шахтарськ, Торецьк. 36

шахт регіону підтоплюються або вже повністю затоплені і не підлягають

подальшій експлуатації. Частина пошкоджених та зупинених шахт на Донбасі

було незаконно демонтовано [7].

Особливу загрозу становить підтоплення шахт, які використовувались як

сховища відходів, наприклад, шахт «Олександр-Захід» та «Вуглегірська».

Радіаційне забруднення підземних вод може спричинити підтоплення шахти

«Юний комунар», де в 1979 р. було здійснено підземний ядерний вибух.

Неминучим наслідком масштабного затоплення шахт стане підтоплення

навколишніх територій і просідання поверхні, яке виведе з експлуатації будівлі,

споруди і комунікації, включаючи підземні газопроводи, каналізаційні та

водопровідні системи. Підтоплення шахт призводить до забруднення підземних

та поверхневих вод залізом, хлоридами, сульфатами, іншими мінеральними

солями і важкими металами [7].

За час конфлікту відзначені неодноразові порушення роботи систем і

обʼєктів водопостачання та водовідведення, в тому числі такі, що

супроводжувалися аварійними скидами забруднюючих речовин у водні обʼєкти.


Результати проведених досліджень показали підвищені концентрації азоту і

фосфору в воді річок Сіверський Донець, Клебан-Бик, Кальміус і Кальчик, що

може інтерпретуватися як наслідок порушення роботи комунальних очисних

споруд.

Конфлікт ускладнив поводження з твердими побутовими відходами,

особливо в населених пунктах уздовж лінії зіткнення. До традиційного

побутового сміття додаються залишки військової техніки, будівель, споруд та

елементів інфраструктури, утилізація яких вимагає додаткових потужностей і

неможлива без попереднього розмінування території і очищення її від

боєприпасів.

Як результат проведення бойових маневрів або військових навчань,

будівництва фортифікаційних споруд, вибухів та згорання боєприпасів,

відбувається порушення поверхневого шару ґрунтів. Використання земель,

пошкоджених унаслідок бойових дій, буде ускладнено необхідністю їх

рекультивації, розмінування територій та знешкодження боєприпасів [7].

Внаслідок лісових пожеж, механічних ушкоджень та незаконних вирубок,

повʼязаних з триваючим на сході України конфліктом, втрачена велика частина

лісових та лісозахисних насаджень. Це призведе до критичного зниження

лісистості в Донецькій та Луганській областях та зниження полезахисних,

ґрунтозахисних, водоохоронних та рекреаційних функцій лісів [7].

Через конфлікт постраждало біля 60 обʼєктів природно-заповідного фонду

Донецької і Луганської областей. Сьогодні їх охорона і відновлення

ускладняються відсутністю персоналу, припиненням фінансування та охорони

територій. В регіоні відзначаються зміни в біорізноманітті, включаючи

зникнення одних видів і неконтрольоване поширення та збільшення чисельності

інших, в тому числі тих, що становлять загрозу санітарно-епідемічному стану

територій та сільському господарству [7].

Початок збройного конфлікту практично паралізував багато аспектів

природоохоронної діяльності на сході України. Наслідки початкового

руйнування системи охорони навколишнього середовища в зоні конфлікту

відчуваються донині: частина втраченої архівної інформації не відновлена, на

частині територій не проводиться екологічний моніторинг, є проблеми з

матеріально-технічним забезпеченням і браком фахівців. Відзначається

відсутність повноцінної взаємодії між природоохоронними і військовими

органами [7].

Необхідно відмітити, що ресурси, на основі яких будувалася могутність

Донбасу минулого століття, втратили свої домінуючи позиції щодо

конкурентоспроможності на глобальних ринках. Тим більше, що доступність

традиційних ресурсів змінилася внаслідок поділу регіону лінією зіткнення.

Роздрібнено людський капітал, формуються нові центри економічної активності.

Конфлікт уже набув затяжного характеру, а отже, цілісні конкурентоспроможні

регіональні економічні системи мають будуватися в межах нині підконтрольних

Україні територій. Зауважимо, що якнайшвидша реідентифікація Донбасу як

цілого на початковій стадії без непідконтрольних територій створить базис

наступної реінтеграції останніх, оскільки дасть можливість сформувати рушії

розвитку регіону на основі сучасних конкурентних переваг [8].

Для забезпечення переходу на шлях сталого еколого-орієнтованого


розвитку особливу увагу необхідно звернуту на формування головних

принципових схем і механізмів еколого-економічної системи (далі ЕЕС),

оскільки саме у даній системі визначаються особливості природних, соціальних і

господарських умов функціонування регіону.

Стійкість ЕЕС визначається стійкістю її екологічної підсистеми, яка є

основоположною по відношенню до соціальної і економічної під¬систем. Якщо

одна підсистема в системі функціонує, не узгоджуючись з іншими, її стійкість

порушується.

Таким чином, еколого-економічна система – це сукупність

взаємоповʼязаних економічних, екологічних і соціальних відносин, які

регулюються інституційним середовищем і направлених на формування сталого

економічного розвитку [6; 9].

Саме системний підхід дозволить розвʼязати низку завдань, які постають

на шляху до гармонійного стійкого розвитку ЕЕС, зокрема прослідкувати і

передбачити зміни у властивостях їхніх основних компонентів під впливом

антропогенної діяльності суспільства, подолати фрагментарність бачення,

впровадження та застосування головних екологічних важелів для ефективного

відновлення та реінтеграції деокупованих та постраждалих від конфлікту

територій [6; 9].

В основу розробки моделі збалансованого економічного розвитку

деокупованих та постраждалих від конфлікту територій повинен бути

встановлений принцип програмно-цільового підходу.

Метою даного підходу повинно бути забезпечення задоволення потреб

збалансованого економічного розвитку території в природних ресурсах на основі

екологічно орієнтованих структурної перебудови економіки і розміщення

продуктивних сил, а також раціонального використання природних ресурсів при

збереженні унікальної екосистеми відповідно до принципів сталого розвитку.

Для кожної з постраждалих територій необхідно розглядати наступні

варіанти сценарних умов (таблиця 1):

Таблиця 1

Сценарії розвитку постраждалих територій Сценарій Зміст

перший

пріоритети розвитку віддаються вирішенню екологічних

проблем за рахунок заборони розвитку галузей, що

використовують природні ресурси, які надають найвідчутнішу

негативну дію на оточуюче середовище, і відповідного

перерозподілу інвестиційних ресурсів

другий передбачається менш жорстке обмеження економічного

розвитку, але і менш радикальне вирішення

екологічних проблем в майбутньому десятиріччі

третій передбачаються найвищі темпи розвитку економіки і її основної

складової – промисловості із здійсненням структурних змін, які

сприяють вирішенню екологічних проблем, при обмежених

обсягах заходів, які направлені винятково на скорочення

негативного навантаження на оточуюче середовище


З урахуванням другого варіанту економічного розвитку деокупованих та

постраждалих від конфлікту територій механізм реалізації запропонованої

моделі екологічно безпечного розвитку розглядається за наступними

напрямками:

екологічні інвестиції в забезпечення екологічної безпеки;

переробка і повторне використання відходів виробництва, вики¬дів,

стоків, вихлопів;

вдосконалення системи оподаткування у сфері природокористу-вання;

вдосконалення системи екологічного страхування, аудиту, еколо-гічної

стандартизації і сертифікації;

використання системи показників сталого розвитку;

розвиток малого підприємництва в екологічній сфері;

виховання екологічної свідомості і культури населення регіону [6; 9].

За основу розвитку еколого-економічної системи даних територій має

бути поставлена ідея комплексності, гармонійності – правильного

територіального поєднання екологічних, економічних, соціальних параметрів.

Індикативна централізована політика при цьому повинна концентруватися

головним чином на завданнях:

підтримка ресурсної і екологічної рівноваги;

фінансування соціальної інфраструктури до рівня гарантовано¬го

мінімуму;

здійснення інвестицій в галузі технологічного зростання.

Критерії і параметри оцінки розвитку еколого-економічної системи

повинні базуватися на використанні загально методичних ознак:

комплексності – врахування всіх сторін обʼєкту вивчення;

системності – врахування взаємозвʼязків і взаємозалежності чинників

розвитку [6; 9].

Переосмислення ресурсного потенціалу дасть змогу оновити

функціональне навантаження деокупованих та постраждалих від конфлікту

територій в масштабах національної економіки, що поліпшить їхню залученість

у вирішення завдань загальнодержавного значення, таких як реінтеграція

територій зони конфлікту та структурна перебудова економіки Донбасу. Адже

масштабів регіональної економіки, особливо в її нинішньому напівзруйнованому

стані, очевидно недостатньо, щоб створити імпульс для економічного

відновлення регіону.

Висновки і перспективи подальших досліджень. Україна перебуває в

ситуації, коли насамперед суспільство прагне вирішити економічні завдання, а

екологічні блага відсуваються на другий план. Якість навколишнього та

соціального середовища, навпаки, незважаючи на прогрес у технологіях

виробництва, змінюється в умовах стабільної тенденції до спаду. Момент

рівноваги в розвитку економічної, екологічної та соціальної складових вже

пройдений, і в даний час підсистеми розвиваються в різних напрямках,

дестабілізуючи всю господарську систему.

Врахування екологічного аспекту відновлення в комплексній стратегії

відновлення та реінтеграції територій Донецької та Луганської областей має

забезпечити міжсекторальну та міжрегіональну взаємодію для відновлення

стійкої стабільності економік цих областей на засадах структурної модернізації


та подолання кризи, яка викликана руйнуванням інфраструктури та занепадом

економіки.


1. Булатчик В., Аверин Д. На грани катастрофы: часть территорий

Донбасса может стать непригодной для жизни в течении 5-10 лет. Остров,

26.05.2017.

2. Дурнев Д. Пора ли отступать с Донбасса: стало известно содержание

секретного доклада. MKRU, 11/07/2017.

3. Жулавский А. Ю., Акуленко В. Л. Экологизация общественного

производства как основа сбалансированного развития территории. Вісник

Сумського державного університету. Серія Економіка. 2004. №5(64). С. 114-122.

4. Шмандій В. М., Шмандій О. В. Екологічна безпека – одна з основних

складових національної безпеки держави. Екологічна безпека. 1/2008 (1). С. 9-15.

5. Бутирська І. В. Управління еколого-економічним розвитком регіону в

контексті сталості. URL: http://chtei-

knteu.cv.ua/herald/content/download/archive/2012/v2/NV-2012-v2_9.pdf

6. Клименко О. В. Формування соціо-еколого-економічної системи в

регіоні в контексті сталого розвитку. URL:

http://vuzlib.com.ua/articles/book/30807-Formuvannja_so%D1%81%D1%96o-

ekologo-ek/1.html

7. Оцінка екологічної шкоди та пріоритети відновлення довкілля на сході

України. / К.: ВАІТЕ, 2017. 90 с.

8. Природно-ресурсний потенціал сталого розвитку України /

Б. М. Данилишин, С. І. Дорогунцов, В. С. Міщенко та ін. Київ, РПВС України,

1999. 716 с.

9. Вишиванюк М. В. Державне забезпечення еколого-економічної

збалансованості регіонального розвитку. URL: http://www.dy.nayka.com.ua/

?op=1&z=472

_____________________________________________________________________

The environment of the Donbas before the beginning of the military conflict has

caused serious concern, and in terms of military action, the environmental situation in

the East of Ukraine could be catastrophic.

The problem of pollution of surface and groundwater is critical today.

Accidental spills of pollutants into water bodies occur because of the repeated

violations of work of systems of water supply and sanitation. A particular threat in this

context are flooding the mines, which were used as waste repositories. Due to the

impact of military equipment, explosions and combustion of munitions are subjected

to significant contamination of the soil requiring remediation and reclamation. Forest

fires and illegal logging in the region cause loss of forests and forest plantations, the

damage is caused to objects of natural reserve Fund, it upsets the balance of

ecosystems. Military action has exacerbated the problem of waste management,

especially in the settlements along the line of contact.

In addition to the direct impact of hostilities on all components of the

environment, there are concerns about the difficulty of working conservation systems.

The lack of information, scarcity of reliable data, systematic observation and the lack


of access to environmental information on uncontrolled territories prevent the adoption

of prudent operational and management decisions in times of crisis is crucial.

Therefore, the perspective of ecological-economic balance in the recovery

process of the deoccupated and conflict-affected areas will not only contribute to the

recovery of these territories and will help to neutralize the environmental impact to a

minimum, but also will positively affect development in these areas wealthy local

communities.

It should be noted that the resources on which was based the power of the

Donbas last century, has lost its dominating position in terms of competitiveness in

global markets. Moreover, the availability of traditional resources has changed because

of dividing the region of the line of collision. Note that the early reintegration of

Donbas as a whole at the initial stage without uncontrolled territories will create the

basis for the subsequent reintegration of the latter, as it would be possible to form the

driving forces of region development based on modern competitive advantage.

To ensure the transition is on a path of sustainable ecologically oriented

development special attention should be paid to the formation of the basic concepts

and mechanisms of the ecological-economic system (EES), since it is in this system

determined by the characteristics of natural, social and economic conditions of

functioning of the region.

A systemic approach will allow you to solve a number of problems that stand in

the way of a harmonious sustainable development of the EES, in particular to trace and

predict changes in the properties of their main components under the influence of

anthropogenic activities of the society, to overcome the fragmentation of vision,

implementation and utilization the main environmental tools for effective recovery and

reintegration of the deoccupated and conflict-affected territories.


УДК 323.39: 316.46

ІНСТРУМЕНТИ ІНТЕРНЕТ-КОМУНІКАЦІЇ ТА СОЦІАЛЬНИХ

МЕРЕЖ ЯК СКЛАДОВІ МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВНОГО

УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ КОМУНІКАЦІЙНОГО СЕРЕДОВИЩА

РЕГІОНУ

БУРЛАКОВ О. В.,

здобувач ступеня PhD

У статті досліджуються можливості поліпшення механізмів

державного управління за допомогою інструментів соціальної

комунікації та інтернет-комунікації. Розглядаються методи оцінки

якості комунікації в державному управлінні через сайти соціальних

мереж та пропонується типологія інструментів оцінки.

Ключові слова: державне управління, громадськість, інформація,

інтерактивність, комунікаційний канал, модель, органи влади,

регіональне управління, сайт, система, соціальні медіа.

В статье исследуются возможности улучшения механизмов

государственного управления с помощью инструментов социальных

коммуникаций и интернет-коммуникации. Рассматриваются методы

оценки качества коммуникации в государственном управлении

посредством сайтов социальных сетей и предлагается типология

инструментов оценки.

Ключевые слова: государственное управление, общественность,

информация, интерактивность, коммуникационный канал, модель,

органы власти, региональное управление, сайт, система, социальные

медиа.

The article examines the possibilities of improving the public

administration mechanisms through the social communication tools and

Internet-communication. Methods of assessing the quality of communication in

public administration through the social networks sites are considered and a

typology of evaluation tools is proposed.

Keywords: public administration, public, information, interactivity,

communication channel, model, authorities, regional administration, site,

system, social media.

Постановка проблеми. Головними ознаками сайтів соціальних мереж та

web 2.0 взагалі є можливість доступу, інтерактивність та безпосередня участь.

Якщо між першим та іншими двома різницю побачити легко, то різниця між

інтерактивністю та безпосередньою участю дуже розмита та інколи заплутана. У

своєму дослідженні Н.Карпентер зазначає, що «забезпечення доступу» до

інформації та покращення комунікаційної діяльності повною мірою впливають

на побудову збалансованих відносин органів влади та населення, а також

співробітництво у процесі прийняття рішень [1]. Таким чином, представництва

органів державної влади, втілюючи всі три принципи, зближають субʼєкти

управління та зменшують «комунікаційну прірву» між субʼєктами та обʼєктами



Аналіз останніх досліджень і публікацій. Погляд на процеси державного

управління як результат комунікаційної діяльності виділяє систему компромісів

та домовленостей, що мають місце між приватною та публічною частинами

суспільства, як і у відносинах урядових та демократичних способів управління

[2]. Дану систему досліджує велика кількість вітчизняних та закордонних

авторів, а саме: Ю. Хабермас, Х. Аренд, К. Дойч, П. Гілмор, С. П. Расторгуєв,

Г. Г. Почепцов, Л. Я. Дятченко, О. О. Дегтярьов та ін.

Метою статті є дослідження можливостей до залучення громадян до

процесу комунікації із представниками органів місцевої влади та адміністрації

через інтернет, передбачуючи можливість застосування у процесах державного

управління та місцевого самоврядування комунікаційних характеристик сайтів

соціальних мереж.

Виклад основного матеріалу дослідження. Основні напрями

комунікаційної діяльності органів державної влади в мережі можна окреслити,

формулюючи основні риси аудиторії користувачів мережі, до активної частини

якої можна віднести «лідерів думки» та їх «мультиплікаторів», політологів,

політтехнологів, журналістів, навколополітичну еліту. Саме вони переносять

інформацію до традиційних засобів масової комунікації» [3]. Але у віртуальному

просторі не завжди саме ці показники відіграють найважливішу роль, деякі

дослідники визначають кількість репостів та перепублікацій як основний

показник якості інформації [3]. Тобто важливим стає не тільки ефект від самої

публікації, та ще й відгук на неї в іншіх традиційних та електронних ЗМІ [4]. Ще

одним важливим критерієм є змістовність інформації, тобто системність,

повнота, якість підтримки та оновлення інформації [5]. Та чи не найголовнішим

критерієм стає інтерактивність, тобто влада має залучати населення до процесів

управління, пояснюючи важливість самоорганізації та відповідальності,

своєчасно реагуючи на запити та заохочуючи до подальшої співпраці. «Влада діє

комунікативними методами щоб підштовхнути індивідів на лояльні дії, які вона

не зможе досягти адміністративним шляхом. При цьому, медійна система стає

центром соціального організму, та забезпечує його цілісність та життєздатність»

[6]. Тобто, інтерактивність стає швидшим методом ведення діалогу із

громадськістю, там де не вистачає дієвого адміністративного апарату.

На думку С. П. Расторгуєва, «засоби масової інформації здійснюють

перепрограмування населення відповідно до поставленої їм задачи» [7]. Та якщо

брати до уваги дослідження А. С. Гусєвої та І. В. Нієсова [15] про соціальну та

психологічну вразливість користувачів мережі до маніпулятивних впливів, то

можна зробити висновок про необхідність визначення міри інтенсивності

інформаційно-комунікаційного тиску на користувачів, залежно від потреби

органів державного управління та надання особливо пильної уваги електроним

ресурсам, що користуються попитом на конкретній території.

Проте В. Ф. Іванов у своїй монографії приводить посилання на

дослідження соціальної відчуженості користувачів всесвітньої мережі,

результати яких абсолютно спростовують попередні висновки про втрату

соціальної свідомості та відповідальності, навпаки, «за результатами

дослідження виявлений більш високий чи однаковий рівень участі в житті

суспільства та політиці серед користувачів інтернет, порівняно із не

користувачами» [6]. Це дозволяє зробити висновок про те, що субʼєкт


віртуального світу знаходиться в ньому, відомий своїми інтересами та

пріоритетами, тому кількісні показники відвідуваності інтернет сторінок мають

близькі значення до якісних, тобто людина краще сприймає інформацію, яку

шукає за своєю ініціативою. Це має бути поштовхом до використання

діагностичних інструментів комунікаційної діяльності та відтворити роботу в

напрямку оцінки якості інтернет-ресурсів, достовірності та затребуваності

інформації.

Кожна сторінка чи профайл представника громадськості та елемента

системи державного управління або самоврядування створює «нову дискусійну

площадку, де кожен може висловити свою точку зору», як пише Витчге [8]. Це

може привести до більшого включення та збільшення участі громадян у

соціальних дискусіях, що пропонує площадка чи власник сторінки. В даному

випадку, сам профайл представляє собою комунікаційний канал, який вступає у

взаємодію з подібними, завдяки комунікаційним можливостям Інтернет та

видами інтернет-комунікації «багатьох-до-багатьох», «багато-до-одного», та

ґрунтуючись на інтерактивних можливостях, зменшує соціальну апатичність

громадян та збільшує їх участь в процесах державного управління. У цьому

сенсі, Р. Гібсон, В. Люсолі [13] та ін. зазначали потенціал комунікаційної

діяльності в Інтернет для залучення громадян та поширення їх участі, за умови,

що вони отримають відповіді саме на ті питання, які їх цікавлять, що їх участь в

комунікаційному процесі цінується та до їх думки прислуховуються, а С. Стріт и

Дж. Райт вказують на важливість дискусії, до якої залучені громадяни, та яка

стає можливою через онлайн-форуми, дискусійні майданчики та ін. [9]. Сайти

соціальних мереж надають можливості політичним та громадським діячам бути

ближче до свого електорату та громадян, що цікавляться їхньою діяльністю. Але

міру успішності комунікаційної діяльності для таких сайтів соціальних мереж та

подібних до них дуже важко визначити. Кінцеві результати або висновки з

комунікаційної діяльності в Інтернет можна оцінювати лише опосередковано.

Велика кількість мереж, існуючих в світі поєднує спільні комунікаційні дії,

спільний напрямок розвитку та колекцію комунікаційних інструментів, що

відрізняються лише за інтерфейсом.

Суть мережевих суспільств не нова та одну з перших згадок містить

робота англійської дослідниці Е. Ботт, яка має назву «Родинні та соціальні

мережі» [14]. З міжособистісною комунікацією та теорією ідентичності повʼязує

Дальсгаард виявлення звʼязків та виникнення соціальної взаємодії з іншими

людьми. Феномен Web 2.0 робить можливим соціалізацію технічного боку

мережевих функцій за допомогою комунікаційного впливу до оффлайн

оточення. Тенденції до переходу в онлайн спілкування відзначають дослідники

КМІС: «виявилось, що основні причини відвідування Інтернет це: спілкування –

35%, перегляд інтернет-медіа – 31%, завантаження різноманітних файлів – 26%,

фінансові операції – 8% та сім відсотків займають ігри та інтернет-розваги».

Розподіл за віком не суттєвий, але за даними КМІС, лише 63% користувачів

Інтернет – «люди, що молодші за 40» [10].

Згідно з цими дослідженнями, можна зробити висновок про те, що

основною групою, що входить до певної цільової аудиторії Інтернет-комунікації

є люди до 40 – 45 років, за деякими виключеннями, вони формують обʼємну

частку громадської думки. Європейські та американські дослідники (Т. Вітчхе,


Д. Карпіні, Дж. Баумгартнер, Дж. Морріс та ін.) виділяють ці вікові групи в

терміни «young adults» та «adults». Саме молоді люди, часто розглядаються в

якості цільової групи політичної інтернет-комунікації, тому, що вони були менш

активні в політичному плані, ніж інші громадяни [11]. Згідно з дослідженням

Д. Карпіні, класичні політичні та урядові комунікаційні системи та інститути не

брали до уваги молоду аудиторію, що існує в мережі Інтернет, не звертаючи

уваги на них та на теми, що їм цікаві, таким чином не надаючи їм можливості

впливати на процеси місцевого самоврядування та державного управління [16].

Але із розвитком новітніх та соціальних медіа, з поширенням комунікаційної

діяльності до інтернет-простору, все більше уваги стало приділятися саме цієї

цільової аудиторії. Однією з причин включення саме цього віку до напрямів

цільового впливу є розширення нижніх вікових границь залучення до

комунікаційної діяльності. Західні представники «young adults» та «adults»

починають свою комунікаційну діяльність достатньо рано за віком та

наглядають, беруть участь у комунікаційній діяльності органів влади

безпосередньо в мережі Інтернет.

Поєднуючи можливості комунікаційної діяльності у різних мережах,

можемо виділити декілька основних, за якими більш коректно можна визначити

популярність тієї чи іншої сторінки. По-перше, послідовним буде визначити

саме параметри такої версифікації. Європейські дослідники П. Норріс,

Дж. Смит, В. Лусоли та інші виділяють два напрямки оцінки: кількість фанів

взагалі (підписників, друзів, фолловеров та ін.) та кількість фанів, які беруть

активну участь у дискусіях, коментуванні, підписуванні та репості контенту

сторінки. Важливість цих двох понять пояснюється за класичною концепцією

«охоплення аудиторії» стосовно кількісних її характеристик, тобто «кількісного

охвату» на момент переходу аудиторії до активної участі. Але в такому разі ми

повинні виділити різницю між показниками «Подобається» («like», «Нравится»

та ін.) та реальною участю в обговорюванні чи коментуванні, як повноцінної

присутності на сторінці. Кількість коментарів, що є обʼєктивною оцінкою

інтернет-медіа вказує на те, що цей комунікаційний канал має більшу повагу

серед громадян регіону та користується попитом. Тому, розвиток комунікаційної

діяльності саме в цьому напрямку є дуже важливим та обовʼязковим. Виходячи з

цього, постає питання про те, наскільки кількість послідовників або підписників

сторінки конкретної людини чи організації відповідає напряму діяльності

власника профілю, особливо якщо це сторінка громадського чи політичного

діяча. Також постає питання напрямку роботи такої сторінки взагалі: вона

стосується роботи особистості чи організації, або спрямована на актуалізацію та

інтенсивізацію процесів обʼєднання громадян та комунікації взагалі. В першому

випадку маємо справу із відокремленою персональної діяльністю, а в іншому – із

системною працею, яка може бути не обмежена лише кількома сторінками та

профілями.

Згідно з вищезазначеним, можна зробити висновок про існування трьох

різних рівнів комунікаційних звʼязків регіональних органів державного

управління з громадянами в соціальних мережах:

– коли людина стає «другом» або підписником певної людини або

установи,

– коли людина ставить позначку, еквівалентну «like» на сторінці установи


або представника органу влади,

– коли людина коментує записи на сторінці установи або представника

органа влади.

З таким переліком згодні більшість дослідників, про яких було вказано

вище. Але одним недоліком цього переліку є те, що автори не надають уваги

можливості формування контенту сторінки користувача та його думки за

впливом опублікованої інформації на іншій сторінці, тобто, коли людина формує

свої думки на своїй сторінці, посилаючись на профіль представника органа

влади або установи. Одним із видів такого формування є «репост», або

можливість «поділитись» записом. Таким чином, людина формує вторинний

контент та, за нашою думкою, цю можливість не включає жоден з окреслених

рівнів. «Репост» є показником того, що людина довіряє джерелу інформації

настільки, що може зробити посилання на нього та підтвердити свої думки

висловами від іншої людини або установи, «поділитися» цією інформацією з

іншими.

Довести доцільність виділення четвертого рівня можна двома шляхами: за

допомогою дослідження параметрів поширення інформації в мережі Інтернет та

визначенням основної суті «репосту», а саме – створенням посилання на

сторінку або фрагмент тексту.

Синтезуючи думки та визначення, ґрунтуючись на теоретичному та

практичному досвіді згаданих вище дослідників, відзначимо методичний

недолік, який полягає у відсутності єдиної типізації інструментів комунікаційної

діяльності органів державного управління. Затребуваність використання

кожного інструменту має бути аргументована та визначена згідно до специфіки

досліджуваної області, а саме – механізмів державного управління.

Пропонується поділити весь інструментарій на пʼять основних груп:

інформаційні, технічні, психологічні, символьно-знакові та інструменти

діагностики (або оцінки зворотнього звʼязку). У разі використання хоча б одного

із кожної групи інструментів у комплексі можна казати про ефективну

комунікаційну діяльність всього органу влади. Така комплексна робота задіює

всі можливості залучення субʼєктів до процесу адміністрування, навчання, тобто

пояснення основних механізмів роботи системи, та вказування коротких

директив як напрямків майбутньої роботи. В деяких випадках використання

такої схеми допомагає сформулювати алгоритм комунікаційної діяльності в

цілому, згідно із застосуванням інструментів кожної групи: символьно-знакових

(вибір символіка повідомлення, актору і под.), психологічних (як формування

установок та фреймів), інформаційних (як формування самого повідомлення,

каналів та ін.), потім технічних (як засоби передачі повідомлення) та

інструментів оцінки зворотнього звʼязку (як діагностичні), що замикають

систему.

Висновки і перспективи подальших досліджень. Таким чином, можна

сформулювати один з головних напрямів комунікаційної діяльності органів

державного управління у віртуальному просторі – це робота з мас-медіа всіх

видів, новинами, документальними програмами та ін, надаючи особливої уваги

соціальним мережам та новим медіа. Характерною особливістю комунікаційної

діяльності, метою якої є налагодження звʼязку між органами місцевої влади,

громадськістю та регіональними органами державного управління є необхідність


диференційного підходу до комунікаційної діяльності відносно різних груп

громадськості, «основою якого є технологія сегментації цільових груп

громадськості, що має широке застосування в роботі звʼязків з громадськістю в

комерційній та політичній сферах» [12]. Для комунікаційної діяльності в internet-

мережі така сегментація стає особливо важливою, завдяки можливості дуже

простого розподілу цільової аудиторії та комунікаційного інструментарію

відповідно, шляхом втілення механізмів, аналогічних таргетінгу. Дослідження

ефективності такого впливу стає більш структурованим завдяки типології

інструментарію для оцінки зворотнього звʼязку, яка сформульована для сторінок

соціальних мереж та описана вище але потребує дослідження та вивчення.

Завдячуючи обʼємам інформації та швидкості її розповсюдження

соціальними мережами, такі сайти стають одними із головних інструментів

інтернет-комунікації, новими потужними комунікаційними важелями. Але,

користуючись текстовою та графічною інформацією про будь-якого

громадського діяча, можна скривлювати дані та вислови, чим заподіяти шкоди

його іміджу та карʼєрі. В такому випадку офіційне підтвердження інформації та

особистості самого власника сторінки стає головною проблемою для здобувачів

та напрямом удосконалення мережі для її розробників. Методи роботи та оцінки

результатів застосування інструментів інтернет-комунікації та оцінки дій

елементів державного управління та місцевого самоврядування в соціальних

мережах потребують подальшого досліження та вивчення. Також особливої

уваги потребує створення механізму державного управління за допомогою

сайтів соціальних мереж та опрацювання характеристик такого механізму.


1. Carpentier, N. (2007). Participation, access and interaction: Changing per-

spectives. In V. Nightingale & F. Dwyer. New Media Worlds .Challenges For

Convergence . OUP Australia & New Zealand, pp. 214–228.

2. Хабермас Ю. Отношения между системой и жизненным миром в

условиях позднего капитализма // THESIS. Весна 1993. Т. 1. Вып. 2. С. 123-136.

3. Ольшанский Д. Политический PR. - Спб.: Питер, 2003. 544 с.

4. Давыдов И. Политика – двигатель вэб-прогресса // Сообщение. 2000.

№1. С.45.

5. Институт муниципального управления / ред. Ю. Кириллов, Л.Шапиро.

URL: http://emsu.ru/lg/default.asp, свободный – Загл. с экрана.

6. Иванов В. Ф. Массовая коммуникация: монография. К.: Академия

Украинской Прессы, Центр Свободной Прессы, 2013. 902 с.

7. Расторгуев С. П. Информационная война. М: Радио и связь, 1999. 416 c.

8. Witschge, Т. (2007). Representation and inclusion in the online debate:

Teissue of honor killings. In B. Cammaerts & N. Carpentier (eds.). Reclaming the

media: Communication rights and democratic media roles. Bristol: Intellectbooks,

pp. 30–156.

9. Street, S. & Wright, J. (2007). Democracy, deliberation and design: Te case

of online discussion forum. New Media Society, 9 (5): 849–869.

10. Динаміка проникнення інтернету в Україн. URL:

http://www.kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=80&page=1&t=5

11. Baumgartner, J. & Morris, J. (2010). MyFace tube politics: Social


networking web sites and political engagement of young adults. Social Science

Computer Review, 28(1): 24–44.

12. Местное самоуправление и муниципальное управление: [учебник для

вузов по специальности «Юриспруденция» / А. П. Горбунов, И. А. Алексеев,

А. С. Прудников и др.]; под ред. А. С. Прудникова, М. С. Трофимова. 2-е изд.,

перераб. и доп. Москва: Юнити-дана, 2010. 543 с.

13. Gibson R. K., Lusoli W. and Ward S. (2005). Online Participation in the

UK: Testing a “Contextualised” Model of Internet Effects. Political Studies

Association, 7, 561–583.

14. Bott E. (1971). Family and social network: roles, norms, and external

relationships in ordinary urban families. Free Press, Univercity of Michgan, 363.

15. Гусева A. C., Ниесов И. В. Психологические технологии

манипулирования массовым бессознательным: современное состояние и

перспективы использования / Политический маркетинг. 2007. №1.

16. D.Carpini (2005). An Overview of the State of Citizensʼ Knowledge About

Politics. Departmental Papers, University of Pennsylvania, 38–40.

_____________________________________________________________________

The article aims to explore the possibilities of engaging the citizens of the

region to the communication process with the members of local authorities and

administration through the Internet, foreseeing the suitability to use some features of

the social networking sites in local government communication processes.

A look at government management processes as a result of the communication

activity allocates a system of the compromises and arrangements taking place between

the public and private parts of the society, as well as government relations and

democratic methods of governance.

The main directions of the network communication activities of public

authorities can be described, in formulating the basic features of the online audience,

the active parts of which include "opinion leaders" and their "multipliers". But in the

virtual space, these figures do not always play a crucial role, some researchers

determine the number and reposts re-publications as the main indicator of the

information quality. Also, perhaps the most important criterion is interactivity, that is,

the government should involve the citizens to the management processes, explaining

the importance of self-organization and responsibility, responding promptly to

inquiries and encouraging further cooperation.

Quantitative attendance web pages have similar importance to quality, that is,

people are better at perceiving information that they are looking for on their own

initiative. It should be an incentive to use the diagnostic tools of communication

activities and to recreate the work in the direction of assessing the quality of Internet

resources, reliability and demand information.

Each page or profile of the government management representative and element

of the public administration or the government creates a new discussion platform,

where everyone can express their point of view. This can lead to greater inclusion and

increased a participation of citizens in social discussions offered by the site or owner

of the page.

Accordingly, the article concludes that there are three different levels of

communication between regional public administration and citizens in social networks,


as described by world-known researchers. However, insignificant attention is paid to

the formation of content, that based on the publications of a representative of the

authorities, and this is a new level of formation of information inheritance.

Also, the article proposes grouping tools for assessing the activities of

government authorities in the network. In the case of using at least one of each group

of tools in the complex, you can talk about the effective communication activities of

the entire authority. Such comprehensive work includes all possibilities of involving

the subjects to the administration process, training, that is, explaining the main

mechanisms of the system existence, and specifying a short directives as areas of the

future work.


УДК 351

ЛIДЕРСТВО В КОНТЕКСТІ ПРОФЕСІОНАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ

СЛУЖБИ

КИРИЧЕНКО Н. О.,

аспірант кафедри суспільної політики та

суспільно-владних відносин


управління при Президентові України

У статті досліджується необхідність професіоналізації державної

служби. Через розкриття сутності компетентнісного підходу

обґрунтовується необхідність запровадження лідерства як професійної

компетенції управлінських кадрів в системі державної служби.

Ключові слова: професіоналізація державної служби, професійний

розвиток державних службовців, професійні компетенції, лідерство,

профіль компетенцій лідерства.

В статье исследуется необходимость профессионализации

государственной службы. Через раскрытие сущности

компетентностного подхода обосновывается необходимость внедрения

лидерства как профессиональной компетенции управленческих кадров в

системе государственной службы.

Ключевые слова: профессионализация государственной службы,

профессиональное развитие государственных служащих,

профессиональные компетенции, лидерство, профиль компетенций

лидерства.

The article examines the need for the professionalization of the civil service.

The disclosure of the essence of the competence approach justifies the necessity

of introducing leadership as a professional competence of managerial personnel

in the civil service system.

Key words: professionalization of civil service, professional development of

civil servants, professional competences, leadership, profile of leadership

competences.

Постановка проблеми. Соціально-політичні, економічні, суспільно-

психологічні зміни, що відбуваються в Україні актуалізують питання

спроможності роботи державно-управлінського апарату, підвищення

результативності та ефективності його діяльності в цілому і кожного державного

слубовця зокрема. Сьогодення вимагає переходу державного управлінського

апарату на якісно новий професійний рівень, забезпечення відповідної освітньо-

професійної підготовки державних службовців, планування їх карʼєри та відмови

від хаотичного заповнення вакансій.

Підвищення ефективності діяльності органів державної влади нерозривно

повязане з удосконаленням системи державної служби, формуванням

стабільного і професійного корпусу державних службовців, спроможних

результативно та якісно реалізовувати державну політику та впроваджувати

необхідні реформи.


Виконання покладених на державне управління функцій може бути

забезпечене поєднанням ефективної кадрової політики та належної професійної

підготовки державних службовців, результатом якого буде забезпечення оранів

державного управління високо кваліфікованими компетентними кадрами,

здатними працювати як у стабільних так і кризових умовах. Для ефективного

впровадження реформ Україні потрібні управлінці які володіють новими

знаннями у сфері стретегічного менеджменту, управління ризиками,

впровадження змін, управління фінансовими та людськими ресурсами,

здатністю до лідерства та відповідними професійними компетенціями.

Важливістю реалізації реформ та необхідністю підготовки спроможних це

зробити спеціалістів і обумовлена актуальність проблеми вдосконалення

професійної діяльності державних службовців, забезпечити яку здатна тільки

професіоналізація як цілісний та безперевний процес становлення особистості

як фахівця та професіонала [1, с. 32].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Над проблематикою

професіоналізації у сфері державної служби працюють відомі вчені, зокрема,

Ю. Кальниш, І. Козюра, В. Луговий, О. Оболенський, Л. Обухова, В. Сороко та

інші.

Проблема лідерства в державному управлінні значною мірою відпрацьована

у студіях українських науковців та дослідників, серед яких найпомітнішими є

праці В. Бебик, М. Головатого, С. Калашнікової, Л. Карамушки, О. Кікоть,

Г. Лактіонової, М. Логунової, Н. Нижник, Л. Пашко, М. Пірен, О. Філь та інших.

Також варто згадати потужний теоретичний потенціал з проблем лідерства, що

міститься в теоретичних розробках закордонних фахівців різних часів: В. Бенніса,

К. Берда, Л. Бєляєвої, К. Бланшара, Е. Богардуса, М. Вебера, Р. Дафта,

Ю. Джайнота, Н. Жеребової, Р. Кричевського, М. Мемфорда, Дж. Морено,

Б. Паригіна, А. Петровського, Р. Стогдилла, Ф. Тейлора, К. Фідлера, П. Херсі,

Л. Уманського, тощо.

Незважаючи на доволі широкий спектр досліджень з питань

професіоналізму державних службовців, малодослідженими залишаються

питання повʼязані з розвитком управлінських здібностей, вдосконаленням

лідерських якостей керівних кадрів різних рівнів в процесі професіоналізації

державної служби.

Мета статті є обґрунтування необхідності розвитку лідерських якостей

керівних кадрів, як однієї з важливих компетенцій професіоналізації державної

служби.

Для досягнення мети передбачено виконати наступні завдання:

– висвітлити необхідність професіоналізації державної служби;

– розкрити сутність компетентністного підходу до професіоналізації

державної служби;

– обґрунтувати необхідність запровадження лідерства як професійної

компетенції управлінських кадрів в системі державної служби.

Виклад основного матеріалу дослідження. Проблема створення необхідних

умов для підготовки та реалізації національних реформ актуалізує необхідність

оновлення і посилення кадрового потенціалу субʼєктів державного управління.

Саме тому все більшого значення набуває задача їх професійного розвитку,

метою якого є створення внутрішнього потенціалу для реалізації державної


політики. Розвʼязати окреслену проблему покликана Стратегія реформування

державного управління України на 2016-2020 роки (далі – Стретегія), якою

передбачена модернізація державної служби.

Стратегія спрямована на розвязання широкого спектру проблем, що стоять

перед державним управлінням, зокрема, визнається недостатній рівень лідерства

та спроможності органів державної влади щодо проведення комплексного

реформування державного управління; нестача на керівних та інших посадах

державної служби висококваліфікованих кадрів, які є важливими для

розроблення та проведення національних реформ і здатні долати виклики

реформування у різних галузях; недостатній рівень управління людськими

ресурсами в міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади

тощо. Крім того, в Стратегії констатується, що створення професійної державної

служби має виключне значення для країни, адже державна служба є основою

державного управління [2].

Одним із завдань Стратегії визначено проведення повної оцінки вихідного

стану державного управління, а залучення міжнародних експертів дасть змогу

зробити оцінювання більш обʼєктивним і створити методологічну «дорожню

карту» для реформування системи органів державного управління [2].

Очевидною є необхідність постійного аналізу та оцінки професійної

діяльності у сфері державного управління з метою виділення пріорітетних

напрямків розвитку та розробки програм вдосконалення, відповідно до сучасних

потреб управлінської практики.

Професійний розвиток державних службовців має забезпечуватися

впровадженням безперервної освіти, адже у сучасних умовах їм доводиться

діяти в умовах більшої невизначеності, ніж раніше через високий темп обміну

інформацією та її швидке застарівання. Крім того, безперевна професійна освіта

дає можливість державним службовцям розширити спектр професійних

інструментів, вдосконалити свої навички та вміння, сприяти особистісному

розвитку та реалізувати свій потенціал в професійній діяльності, що є

необхідною складовою професіоналізації.

Мета професіоналізації державних службовців полягає у підвищенні

параметрів ефективності та результативності формування та реалізації державної

політики, покращенні якості управлінських послуг, упровадженні чутливого до

потреб громадян врядування та становлення державного службовця як фахівця-

професіонала, а державних службовців як окремої соціально-професійної групи.

Професіоналізація в широкому соціальному змісті розуміється як

створення і розвиток суспільних інститутів, а також правил і норм, повʼязаних з

формуванням професійної структури суспільства. У вузькому зміст і процес

професіоналізації означає формування професійних груп, що мають специфічні

інтереси й цінності, а також професійних позицій і ролей.

Професіоналізація в загальному розумінні визначається як придатність і

готовність індивіда до виконання тієї або іншої професійної ролі, тобто її можна

розглядати як цілісний безперервний процес становлення особистості як

спеціаліста та професіонала [3, с. 3].

Професіоналізацію державної служби визначають як формування,

виявлення та розвиток особистості, надання їй допомоги у професійному

самовизначенні та професійній самоідентифікації, у застосуванні та формуванні


професійного досвіду, який забезпечується сукупністю взаємоповʼязаних та

взаємообумовлених соціальних інститутів [4, c. 21].

Ефективність професіоналізації буде відчутнішою, якщо вона охопить всі

цикли професійного життя особи та всі рівні державного управління.

Важливим фактором професіоналізації державної служби є ефективна

діяльність служб персоналу по забезпеченню управління людськими ресурсами

та обєктивного оцінювання роботи державних службовців. Очевидною є

необхідність запровадження планування карʼєри, залежності оплати праці від

результатів оцінювання та застосування різних способів нематеріальної

мотивації персоналу.

Професіоналізація передбачає постійний супровід професійної діяльності

спеціалістів державної служби, що може здійснюватися у формі різнопланового

консультування, терінгів, надання методичної та практичної допомоги. Супровід

дозволяє змінити деструктивний професійний досвід та сформувати нові зразки

професійної поведінки. Такі заходи поєднуються з управлінням карʼєрою

персоналу.

Отже, професійний розиток державних службовців включає безперевну

професійну освіту, регулярне підвищення кваліфікації, обʼєктивне оцінювання

результатів професійної діяльності, мобільність і просування по службі тощо.

Якість безперервної освіти зумовлює набуття професійних

компетентностей, що мають практично орієньовану спрямованість. Зазвичай,

поняття компетентності співвідноситься з поняттям кваліфікації, адже саме

компетенціями забезпечується відповідність працівника єдиним кваліфікаційним

стандартам. Саме тому, вітчизняними науковцями у галузі державного

управління, останнім часом, приділяється велика увага розробці

компетентнісного підходу, результатом якого є складання моделей

копетентностей і затвердження профілю компетенцій деяких посад державної

служби [ 5, с. 225].

Визначення та розвиток компетенцій, необхідних державним службовцям

для того, аби вони могли очолювати реформи, скеровувати та підтримувати їх

впровадження як сьогодні, так і у майбутньому є запорукою ефективної

діяльності органів влади та основою для професійного розвитку на державній

службі [6].

Компетентності державних службовців включають наступні елементи:

загальні знання (отримані в результаті базової освіти та самонавчання);

професійні знання ( отримані в процесі професійної діяльності); професійні

навички (необхідні для здійснення функціональних обовʼязків, передбачених

посадою); спеціальні навички (стратегічне мислення, лідерство, комунікативні

навички, управління конфліктом, креативність тощо) [ 5, с. 226]

Лідерство як нова якість управління людськими ресурсами [7] відноситься

до спеціальних навичок професійної компетентності державних службовців та

включена до профілю професійної кометентності як одна з необхідних вимог до

рівня професійної компетенції керівних посад державної служби.

Крім того, у Стратегії наголошується, що в Україні є потреба у фахових

лідерах державної служби, які б проводили національні реформи [2].

Також з метою сприяння розвитку сучасної культури урядування,

відповідальності керівників усіх рівнів за управління людськими ресурсами,


приведення української державної служби у відповідність до принципів та

стандартів Європейського Союзу та євроатлантичної спільноти та відповідно до

пріорітетних напрямів раціоналізації управління державною службою, було

розроблено проект Профілів компетенцій лідерства на державній службі.

Лідерство є сучасною концепцією управління, в тому числі управління

змінами, для якої має значення не рівень посади, а ступінь впливовості

діяльності особи. Лідерство – це нова якість управління людськими ресурсами.

Якщо класичний менеджмент передбачав систематичне підштовхування

працівників до того, що керівник вважає необхідно робити, лідерство – це вести

працівників за собою до спільної мети, наснажувати працівників, аби вони самі

хотіли робити те, що є необхідним. Лідерство ґрунтується на ідеалах творчості,

проактивності, стратегічного мислення, довіри та поваги до людей тощо [7].

Науковці використовують поняття «лідерство» у двох основних

значеннях. З одного боку, лідерство – це позиція, з іншого боку, лідерство – це

процес взаємодії між лідером і послідовниками. Звідси виникають два

визначення лідерства. Позиційне визначення: лідерство – це провідне становище

особистості або соціальної групи, яке визначається більш ефективними

результатами діяльності. Динамічне визначення: лідерство – це процес

залучення послідовників у діяльність спрямовану на досягнення певних цілей [8,

с. 5].

Під лідерством мається на увазі здатність вести працівників за собою до

спільної мети, наснажувати працівників, аби вони прагнули робити те, що є

необхідним. Лідер – це той, хто слугує прикладом для інших, демонструє

належні практики і у такий спосіб згуртовує навколо себе команду, спроможну

досягати поставлених цілей. Для лідерства важливим є не стільки контроль,

скільки віра в людей, не покарання за помилки, а навчання на власному досвіді, і

відповідно – відкритість до нових ідей, творчість та стратегічність [9, с. 390]

Розробка профілів компетенцій лідерства ґрунтувалася на чіткому звʼязку

між роботою, яку виконує особа на посаді, яку займає, та навичками, яких вона

потребує для виконання цієї роботи. Отже, профіль компетенцій – це набір

компетенцій, що безпосередньо стосується певної діяльності, яка має

виконуватися.

Профіль компетенцій лідерства обʼєднує набір компетенцій та відповідно

– повʼязану з ними поведінку, що безпосередньо стосується керівних кадрів на

державній службі для забезпечення реалізації ними функцій лідерства, сприяння

реалізації реформ та приведенню державної служби до стандартів

Європейського Союзу.

Профіль компетенцій лідерства описує навички, здібності та компетенції,

які особа повинна мати, щоб бути саме ефективним лідером у своїй організації.

Він не включає вузько-професійні, галузеві чи технічні компетенції, які

зумовлені конкретними посадами та сферою діяльності. Такі компетенції є

предметом інших спеціальних досліджень, повʼязаних із особливостями посад та

органів. Профіль визначає бажаний набір компетенцій, що безпосередньо

стосується функцій лідерства – управлінських функцій, які виконуються або

мають виконуватися у майбутньому усіма державними службовцями, що

займають посади керівників. При розробці Профілів компетенцій лідерства

проводилося відповідне дослідження для того, аби врахувати специфіку та


потреби в Україні.

В результаті роботи було визначено основні групи компетенцій лідерства,

які є важливими на сьогоднішньому етапі розвитку державної служби та будуть

актуальними і в майбутньому, зокрема, здатність керівників управляти з

орієнтацією на результат, аналітичне мислення та стратегічне планування,

відповідальність за управління людськими ресурсами та навички ефективної

комунікації, як усної, так і письмової [7].

Розглянемо більш детальніше основні групи компетенцій лідерства.

Однією з ключових компетенцій лідерства є орієнтація на результат, яка

визначається як спроможність брати на себе відповідальність, сплановано та

послідовно діяти відповідно до визначених цілей з метою досягнення очікуваних

результатів, здатність до управління наявними ресурсами, враховуючи потреби

та пріоритети організації.

Орієнтація на досягнення визначених результатів діяльності повʼязана із

очікуваннями щодо якості діяльності державних службовців, успішного

впровадження реформ, розвитку ефективної державної служби, здатної

відповідати на суспільні виклики та забезпечувати надання дієвих послуг

населенню.

Наступною важливою компетенцією лідерства є аналітичне мислення, яке

полягає в здатності обʼєктивно сприймати, вивчати та викладати інформацію, що

передбачає її узагальнення з різних джерел, врахування деталей та тенденцій,

визначення проблем, їх важливості та причинно-наслідкових звʼязків; це

здатність генерування нових ідей та різних шляхів розвʼязання проблем.

Аналітичне мислення є основою для розвитку довгострокового бачення,

скоординованості та послідовності дій. Важливою є спроможність

обґрунтування діяльності та дотримання визначених стратегій розвитку на

основі аналітичного мислення та стратегічного планування, розроблення

політики, що є однією з ключових функцій державних службовців, для

забезпечення далекоглядності, поступовості дій на шляху розвʼязання наявних

проблем, задоволення суспільних потреб та використання можливостей.

Також до основних компетенцій лідерства відносять управління

людськими ресурсами, що полягає в спроможності керівників дотримуватися

послідовного стратегічного підходу до управління персоналом, нести

відповідальність за планування людських ресурсів, добір кадрів, розвиток їхньої

спроможності та організацію діяльності на основі поточних та майбутніх потреб

організації, мотивування досконалої діяльності, визнання внеску працівників у

діяльність відомства та підтримку сприятливих умов праці, в яких службовці

максимально можуть реалізовуватися та сприяти досягненню цілей організації.

Управління людськими ресурсами повʼязане із визнанням найвищої

цінності Людини та усвідомлення керівниками відповідальності за управління

підпорядкованих їм службовців на основі поваги до працівників, розвитку

командної роботи, мотивування активної участі працівників, їх професійного

розвитку тощо.

Четвертою ключовою компетенцією лідерства визначено ефективну

комунікацію, як здатність до ефективного обміну інформацією як по

горизонталі, так і по вертикалі, з метою досягнення розуміння та підтримки на

шляху реалізації цілей організації; це вміння чітко та зрозуміло формулювати


свою точку зору, враховуючи потреби аудиторії, в різних умовах та з

використанням різних форм (письмово та усно) та способів комунікації; це

спроможність прислухатися до інших та забезпечення постійного зворотного

звʼязку.

Важливим є усвідомлення керівниками значення та відповідальності за

налагодження співпраці між відомствами, взаємодії в рамках організації по

вертикалі та горизонталі, між керівниками різних рівнів, колегами для

забезпечення прозорості, обізнаності, сфокусованості та скоординованості

діяльності та взаємної підтримки на шляху досягнення цілей [7].

Висновки і перспективи подальших досліджень. Таким чином, професійна

діяльність державних службовців – це складний багатогранний процес,

ефективність якого має характеризуватися прозорістю, відповідальністю,

високим рівнем якості державних послуг.

Професіоналізм державних службовців визначається здатністю знаходити

найбільш ефективні шляхи та способи реалізації поставлених завдань у межах

наданих повноважень, досягати високих результатів у процесі виконання своїх

функціональних обовʼязків, уміло користуючись професійними та спеціальними

компетенціями тощо.

Спроможність проводити національні реформи в Україні базується на

сформованих лідерських компетенціях, адже орієнтація на результат, аналітичне

мислення, уміле управління персоналом та налагодження ефективної комунікації

забезпечуюють ефективність управлінської діяльності і залишаються

актуальними як сьогодні, так і в майбутньому.

Формування лідерських компетенцій у державних службовців сприятиме

більш успішній реалізації реформ, управління змінами, підвищить якість та

ефективність роботи органів державної влади та вдосконаленню способів

ухвалення та реалізації управлінських рішень, а також управлінню людськими

ресурсами та формуванню висококваліфікованої управлінської еліти в Україні.

Таким чином, професіоналізація державної служби являє собою системне

соціальне явище та діяльнісний процес якісних та кількісних змін у

професіональній сфері державних службовців. Поєднуючи такі складові як

розвиток професії, становлення державного службовця як фахівця-професіонала

та становлення державних службовців як специфічної соціально-професійної

групи, професіоналізація є дієвим інструментом державної кадрової політики.

Література: 1. Баранцева К. К. Професіоналізація державної служби: зарубіжний

досвід та досвід України. Теорія і практика підвищення кваліфікації (аспекти державної податкової служби). 2010. № 1. С. 8 – 30.

2. Стратегія реформування державного управління України на 2016-2020 роки: розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 .06.2016 р. № 474-р. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ru/474-2016-р

3. Кікіньова К. О. Професіоналізація як процес підвищення ефективності державної служби в контексті європейських стандартів. URL: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/db/2008-2/doc/3/09.pdf

4. Оболенський О., Сороко В. Професіоналізація державної служби та служби в органах місцевого самоврядування. Вісник державної служби України.


2005. № 1. С. 20 – 27. 5. Державна служба: підручник: у 2 т. / Нац. акад. держ. упр. при

Президентові України; редкол.: Ю. В. Ковбасюк (голова), О. Ю. Оболенський (заст. голови), С. М. Серьогін (заст. голови) [та ін.]. К.; Одеса: НАДУ, 2013. Т. 1. 348 с.

6. Вивчення потреб у навчанні вищого корпусу державної служби (дослідження проведене у 2010 році) / Школа вищого корпусу державної служби. URL: http://www.school.gov.ua/ uk/rada-shkoli

7. Профілі компетенцій лідерства. – Проект «Реформа управління персоналом на державній службі в Україні». – 2010. URL: http://ucs-hrm.org.ua

8. Филонович С. Р. Теории лидерства в менеджменте: история и перспективы. Российский журнал менеджмента. № 2. 2003. С. 3 – 24. URL: http://ecsocman.hse.ru/data/955/948/1231/Filonovich_leadership.pdf

9. Розвиток лідерства / Л. Бізо, І. Ібрагімова, О. Кікоть, Є. Барань, Т. Федорів; за заг. ред. І. Ібрагімової. К.: Проект «Реформа управління персоналом на державній службі в Україні», 2012. 400 с.

_____________________________________________________________________

The professional activity of civil servants is a complex multifaceted process

whose effectiveness should be characterized by transparency, responsibility, high

quality of public services.

The professional development of civil servants should be ensured through the

introduction of lifelong learning, since under present conditions they have to operate in

a situation of greater uncertainty than before due to the high rate of information

exchange and its rapid obsolete. In addition, uninterrupted vocational education

enables civil servants to expand the range of professional tools, improve their skills

and abilities, promote personal development and realize their potential in professional

activities, which is a necessary component of professionalism.

The professionalism of civil servants is determined by the ability to find the

most effective ways and means of realizing the tasks performed within the framework

of the given powers, achieve high results in the course of fulfilling their functional

duties, and be able to use professional and special competencies, etc.

The ability to carry out national reforms in Ukraine is based on the emerging

leadership competences, because the focus on the results, analytical thinking, skillful

personnel management and effective communication ensure the effectiveness of

management activities and remain relevant both today and in the future.

Formation of leadership competencies for civil servants will contribute to more

successful implementation of reforms, change management, improve the quality and

efficiency of public authorities, and improve the methods for the adoption and

implementation of management decisions, as well as human resource management and

the formation of a highly skilled management elite in Ukraine.

Therefore, the professionalization of the civil service is a systemic social

phenomenon and an active process of qualitative and quantitative changes in the

professional field of civil servants. Combining such components as the development of

a profession, the formation of a civil servant as a professional specialist and the

formation of civil servants as a specific socio-professional group, professionalization

is an effective tool of state personnel policy.


УДК 351.746

ОКРЕМІ АСПЕКТИ МЕТОДИКИ ОЦІНЮВАННЯ РІВНЯ

ОРГАНІЗАЦІЇ ЗДІЙСНЕННЯ ПРИКОРДОННОГО КОНТРОЛЮ У

ПУНКТАХ ПРОПУСКУ ЧЕРЕЗ ДЕРЖАВНИЙ КОРДОН УКРАЇНИ

МОСТОВА К. В.,

адʼюнкт Національної академії

Державної прикордонної служби

України імені Богдана Хмельницького

(м. Хмельницький)

У статті опрацьовано методичний підхід до розрахунку

інтегрального індексу оцінювання рівня організації здійснення

прикордонного контролю у пунктах пропуску через державний кордон

України, сформовано адекватну систему показників та їх групи.

Представлено алгоритм такої оцінки, визначено способи нормування

(стандартизації) та агрегування показників в єдиний інтегральний

індекс. Також встановлено способи інтерпретації кінцевих результатів

оцінки та можливості її практичного використання при розробці заходів

підвищення рівня організації здійснення прикордонного контролю у

контексті національної безпеки.

Ключові слова: прикордонний контроль, національна безпека,

держаний кордон, пункт пропуску, інтегральне оцінювання.

В статье обработан методический подход к расчету интегрального

индекса оценки уровня организации осуществления пограничного

контроля в пунктах пропуска через государственную границу Украины,

сформировано адекватную систему показателей и их группы.

Представлен алгоритм такой оценки, определены способы нормирования

(стандартизации) и агрегирования показателей в единый интегральный

индекс. Также установлены способы интерпретации конечных

результатов оценки и возможности ее практического использования при

разработке мер повышения уровня организации осуществления

пограничного контроля в контексте национальной безопасности.

Ключевые слова: пограничный контроль, национальная

безопасность, государственная граница, пункт пропуска, интегральное

оценивание.

Methodical approach to calculating the integral index for assessing the

level of organization of border control at border crossing points of Ukraine are

determined in the article, an adequate system of indicators and their groups

are formed. The algorithm of such assessment is presented, methods of

regulation (standardization) and aggregation of indicators in a single integral

index are determined. The methods for interpreting the final results of the

assessment and the possibilities of its practical use are also defined in

developing measures to increase the organization level for the implementation

of border control in the context of national security.

Keywords: border control, national security, state border, border crossing

point, integral assessment.


Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку нашої держави

виконання завдань із охорони державного кордону України є однією з форм

забезпечення безпеки нашої держави. Одним із пріоритетних завдань в Стратегії

розвитку Державної прикордонної служби, затвердженої розпорядженням

Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2015 р. № 1189-р. [1], є

впровадження європейських норм і стандартів у систему прикордонного

контролю. Вирішення цього завдання потребує удосконалення організації

здійснення прикордонного контролю на шляхах міжнародного сполучення.

Передумовою удосконалення організації здійснення прикордонного

контролю підрозділами Державної прикордонної служби України у пунктах

пропуску через державний кордон України виступає адекватна оцінка цього

процесу та визначення рівня ефективності діяльності відповідних

системоутворюючих підрозділів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. На сьогодні в Україні існує

значна кількість досліджень, які стосуються теорії і практики оцінювання

ефективності результатів оперативно-службової діяльності органів та підрозділів

охорони державного кордону, оцінювання яких викладені у працях

С. П. Гетманюка, С. О. Дмитрова, Б. Ф. Єрошина, І. С. Катеринчука, Б. В. Лейди,

В. Ф. Сторожука, О. М. Шинкарука. Зокрема, у дослідженнях [2; 3] авторами

було проведено аналіз системи управління органів і підрозділів охорони

державного кордону. Праці [4; 5] були спрямовані на оцінку інформаційного

забезпечення діяльності підрозділів охорони державного кордону. У наукових

роботах [5; 6] викладені методичні підходи до оцінки ефективності та вибору

раціональних значень параметрів прикордонного контролю та прикордонної

служби для удосконалення управління матеріальними ресурсами. Математична

модель масового обслуговування у пунктах пропуску була опрацьована у роботі

[7]. Однак, представлені авторами методики базуються в основному на аналізі

кількісних показників прикордонної діяльності та не враховують особливості

організації здійснення прикордонного контролю, не оцінюють якість цього

процесу з точок зору різних субʼєктів та обʼєктів здійснення контрольних

процедур.

Метою статті є опрацювання методичних підходів до оцінки рівня

організації здійснення прикордонного контролю у пунктах пропуску на

державному кордоні України.

Виклад основного матеріалу дослідження. Відповідно до розпорядження

Кабінету Міністрів України № 492-р від 19.06.2013 р. «Про затвердження Плану

заходів щодо розроблення, упровадження і функціонування систем управління

якістю, екологічного управління та інших систем управління» передбачено

розробку плану заходів щодо впровадження і функціонування систем управління

якістю на вітчизняних підприємствах, в установах і організаціях відповідно до

національних (міжнародних) стандартів [8]. Забезпечення виконання зазначених

завдань зумовлює необхідність розробки адекватних методик оцінювання

діяльності органів публічного управління та/або окремих аспектів їх діяльності.

На сьогодні в Державній прикордонній службі України розроблені окремі

методики та визначені критерії оцінки оперативно-службової діяльності відділів

прикордонної служби, органів охорони державного кордону тощо [9]. Проте

переважна частина опрацьованих методик передбачає використання


статистичного інструментарію на основі розрахунку кількісних показників,

нівелюючи тим самим якісну складову процедур діяльності. Тому розроблені

методичні підходи не можуть стати підґрунтям до застосування міжнародних

стандартів управління якістю публічних установ.

Умови сьогодення та перехід від контрольної до сервісноорієнтованої

діяльності більшості публічних установ створюють передумови до

запровадження сучасних систем управління якістю їх діяльності. Відповідні

рекомендації визначені у стандартах ДСТУ ISO 9000 серії. Однією з умов

запровадження системи управління якістю є оцінювання діяльності організації з

трьох джерел: власна оцінка організації, результати незалежного аудиту та думка

особи, яка отримала послуги цієї організації [10]. Відповідно запропонований

авторський підхід передбачає проведення комплексного оцінювання рівня

організації здійснення прикордонного контролю у пунктах пропуску через

державний кордон України у розрізі трьох блоків показників.

І блок. Кількісні показники оцінювання організаційної складової

здійснення прикордонного контролю у пунктах пропуску через державний

кордон України, які визначаються на основі самооцінки Адміністрацією

Державної прикордонної служби України. Рівень організації здійснення

прикордонного контролю у пунктах пропуску залежить від трьох складових:

технологічна, інформаційна та кадрова, тому оціночні показники нами

запропоновано визначити в рамках цих укрупнених груп. Відомо, що показники

є кількісною мірою ступеня досягнення мети дій і повинні задовольняти [4]

вимогам: відповідність меті і завдань дій; бути чутливими до значимих для дій

учасників чинників і до прийнятих рішень; мати зрозумілий фізичний зміст;

бути зручним для обчислення і використання.

На нашу думку, одним з обʼєктивних критеріїв оцінювання є відповідні

показники організації прикордонного контролю у «дзеркальному» ППр,

порівняння з якими є основою для адекватних висновків. Саме тому у якості

показників оцінювання рівня організації ми пропонуємо використовувати дані

ППр суміжної країни («дзеркальної» перевірки), що буде свідчити про

прогресивність вітчизняної практики здійснення прикордонного контролю,

наближеність до європейських стандартів. Такі показники у поєднанні із

показниками оцінки внутрішніх тенденції розвитку (наприклад,

укомплектованість посад, приріст озброєності персоналу технічними засобами),

забезпечуватиме комплексність оцінювання відображатимуть якісні зміни в рівні

організації прикордонного контролю.

ІІ блок. Показник оцінки дієвості прикордонного контролю у пунктах

пропуску через державний кордон України в контексті забезпечення

національної безпеки. Оцінка здійснюється Департаментом внутрішнього аудиту

Міністерства внутрішніх справ України. Слід відмітити, що в дослідженнях,

присвячених оцінюванню ефективності прикордонного контролю та протидії

протиправній діяльності у пунктах пропуску кордоні [7; 11; 12], пропонується

використовувати такі показники як: кількість затриманих нелегальних

мігрантів/транспортних засобів/одиниць вантажу у пунктах пропуску; кількість

відмов у пропуску потенційним нелегальним мігрантів/транспортним

засобам/одиницям вантажу тощо. На нашу думку, такі показники не повною

мірою відображають результативність конкретного ППр, оскільки можуть бути


не стільки наслідком підвищення рівня організації в ньому, скільки зміною

кількості протиправних дій в наслідок покращення чи погіршення політичної,

військової ситуації на території суміжних держав.

ІІІ блок. Показники оцінки якості організації здійснення прикордонного

контролю у пунктах пропуску через державний кордон України. Оцінка

здійснюється користувачами послуг (громадянами України, іноземцями або

особами без громадянства) після проходження ними процедури прикордонного

контролю шляхом заповнення анкет.

Перелік показників, їх зміст, напрям впливу, рекомендоване значення та

необхідність нормування (уніфікації) наведено в табл. 1.

Таблиця 1

Перелік показників оцінки рівня організації здійснення прикордонного

контролю на шляхах міжнародного сполучення

Примітка. Запропоновано автором

Перший блок показників передбачає двоетапний розрахунок: визначення

групових індексів та інтегрального показника на основі групових. По усіх блоках

показників інтегральні індекси розраховуються методом сум із врахуванням

коефіцієнтів вагомості.

За результатами розрахунку інтегральних індексів за блоками показників

оцінювання рівня організації здійснення прикордонного контролю на шляхах

міжнародного сполучення потрібно узагальнити результати та надати їм

інтерпретацію (табл.2). Для цього пропонуємо виділяти низький, середній та

високий рівень відповідної оцінки.


Таблиця 2

Інтегральні індекси організації здійснення прикордонного контролю на шляхах

міжнародного сполучення

Регіон

Інтегральний

індекс

організаційної

складової

здійснення

прикордонного

контролю (ІІ)


індекс дієвості


контролю (ІІІ)


індекс якості

організації

здійснення


контролю (ІІІІ)

значення

індексу

рівень

розвитку

значення

індексу

рівень

розвитку

значення

індексу

рівень

розвитку

ППр 1….

ППр 2….

……

ППр n.…

Примітка. Складено автором

Крім цього, для візуалізації результатів пропонуємо використати

геометрично-аналітичний підхід, що має вигляд «радару», кількість векторів

якого відповідає кількості показників (або їх груп), що використовувались в

рамках інтегрального індексу І, ІІ чи ІІІ блоку показників. Наприклад, радар за

результатами оцінки першого блоку показників містить 3 вектора, радар другого

блоку – 7 векторів, третього – 5 векторів. Для одночасного відображення трьох

розрахованих інтегральних індексів, також будуємо радар, кожна вісь якого

відображає відповідно рівень організаційної складової здійснення

прикордонного контролю у пунктах пропуску через державний кордон України,

його дієвості та якості (рис. 1).

Рис. 1. Результати інтегрального оцінювання рівня організації здійснення

прикордонного контролю у пунктах пропуску через державний кордон України

(за умовними даними)

Примітка. Побудовано автором

Кінцева процедура оцінювання передбачає згладжування наявних

диспропорцій у організації здійснення прикордонного контролю у пунктах


пропуску через державний кордон України, для чого розробляються конкретні

заходи, що забезпечують наближення показників до еталонних значень.

Перевагою представленого підходу є універсальність, оскільки дозволяє

порівнювати між собою ППр з різними параметрами функціонування (різна

пропускна спроможність, технологічні картки). При цьому така оцінка може

здійснюватись як в цілому по усіх ППр, так і по окремим групам (наприклад,

щодо ППр на ділянці державного кордону, що межує з однієї країною). Це

забезпечується саме порівнянням показників не з середніми чи найкращими по

усій сукупності даних, а на основі дзеркальної оцінки показників організації

прикордонного контролю в ППр суміжної країни.

Висновки і перспективи подальших досліджень. Таким чином,

опрацьований нами методичний підхід є відносно простим у застосуванні,

дозволяє здійснювати систематичний моніторинг рівня організації здійснення

прикордонного контролю у пунктах пропуску через державний кордон України з

подальшим їх рейтингуванням. Це дозволить розробляти адекватні та дієві

заходи, спрямовані на усунення диспропорцій та забезпечення прогресивності

вітчизняної практики здійснення прикордонного контролю, наближеність його

до європейських стандартів.

Подальші дослідження можливі в контексті доповнення або перегляду

сукупності показників оцінювання у випадку появи додаткових статичних даних,

які акумулюються ДПСУ, а також використання на практиці запропонованого

інструментарію.

Література: 1. Стратегія розвитку Державної прикордонної служби: розпорядження

Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2015 р. № 1189-р. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1189-2015-%D1%80

2. Коротюк О. Є. Про окремі аспекти реформування системи управління в органах охорони державного кордону. Збірник наукових праць – Хмельницький: Вид-во НАДПСУ, 2010. № 16. Ч. 1. С. 3–13.

3. Олексієнко Б. М., Івашков Ю. Б. Механізм управління охороною державного кордону на ділянці прикордонного загону. Збірник наукових праць № 16. Ч. 1. Хмельницький: Вид-во НАДПСУ, 2010. С. 76–84.

4. Городнов В. П., Кириленко В. А. Основи методики оцінки достатності обсягу повідомлень для забезпечення заданої ефективності прийнятих рішень на охорону кордону. Збірник наукових праць № 41. Ч. 2. Хмельницький: Вид-во НАДПСУ, 2007. С. 10–13.

5. Литвин М. М., Катеринчук І. С., Цибровський М. Ю. Методичні підходи до обґрунтування оптимальних значень параметрів системи інформаційного забезпечення органів охорони державного кордону. Збірник наукових праць № 41. Ч. 2. Хмельницький: Вид-во НАДПСУ, 2007. С. 25–28.

6. Лейда Б. В. Методика оцінки ефективності прикордонного контролю. Науковий вісник Державної прикордонної служби України № 2. Хмельницький: Вид-во НАДПСУ, 2004. С. 3–6.

7. Катеринчук І. С. Моделювання вхідних потоків систем масового обслугову- вання прикордонного контролю у пунктах пропуску. Збірник наукових праць № 31. Ч. 2. Хмельницький: Вид-во НАДПСУ, 2004. С. 41–45.

8. Про затвердження Плану заходів щодо розроблення, упровадження і


функціонування систем управління якістю, екологічного управління та інших систем управління» передбачено розробку плану заходів щодо впровадження і функціонування систем управління якістю на вітчизняних підприємствах, в установах і організаціях відповідно до національних (міжнародних) стандартів : Розпорядження Кабінету Міністрів України № 492-р від 19.06.2013 р. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/492-2013-%D1%80

9. Про критерії оцінки стану оперативно-службової діяльності відділів прикордонної служби та органів охорони державного кордону Державної прикордонної служби України: наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 02.07.2009 № 480.

10. Системи управління якістю. Вимоги (ISO 9001:2008, IDT): ДСТУ ISO 9001:2009. К.: Держстандарт України, 2009. 11 с.

11. Шишолін П., Суботін В., Ананьїн О. Оцінювання діяльності прикордонних підрозділів у контексті підтримання прикордонної безпеки. Наука і оборона. 2014. №1. С.19-26.

12. Косік С. Оцінка ефективності застосування сил і засобів регіонального управління. Збірник наукових праць Національної академії державної прикордонної служби України: Військовi науки. 2016. № 4(70). С.77-89.

_____________________________________________________________________

The purpose of the article is to work out a methodical approach to calculating the integral index for assessing the level of organization of border control at border crossing points of Ukraine, to form an adequate system of indicators and their groups. It is established that nowadays separate methods and certain criteria for assessing the operational and service activities of the border guard divisions, border guard units, etc. are developed in the State Border Guard Service of Ukraine. However, most of the developed methodology involves the use of statistical tools based on the calculation of quantitative indicators, thus minimizing the qualitative component of the procedures. Thereafter, the proposed authorʼs approach provides for a comprehensive assessment of the organization level of border control at border crossing points of Ukraine in terms of three blocks of indicators: quantitative indicators for assessing the organizational component of the implementation of border control at border crossing points of Ukraine, indicators for assessing the effectiveness of border control in the context of providing national security, and indicators for assessing the organization quality of the implementation of border control. The algorithm of such assessment is presented, methods of regulation (standardization) and aggregation of indicators in a single integral index are determined in the article. In particular, the system of indicators of evaluation has been worked out; it is substantiated that one of the objective criteria of assessment is the relevant indicators of border control organization in "mirror" border crossing points, the comparison with which is the basis for adequate conclusions. That is why it is suggested to use the data from border crossing points of adjacent country ("mirror" check) as indicators of organization level assessment, which will testify to the progressive character of the domestic practice of carrying out border control, the proximity to European standards. The methods for interpreting the final results of the assessment and the possibilities of its practical use are also defined in developing measures to increase the organization level for the implementation of border control in the context of national security.


УДК 339.138

ЕФЕКТИВНІСТЬ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВНОГО

РЕГУЛЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙ У БУДІВНИЦТВО В УКРАЇНІ

НАХКУР Т. Ф.,


адміністрування

Міжрегіональної академії управління


У статті проведено критичний аналіз проблем формування системи

державного регулювання будівельної галузі. Вироблено принципи

децентралізованого державного регулювання інвестиційної діяльності у

будівництві. Основним пріоритетом для розвитку державного

регулювання інвестицій у будівництво запропоновано створення

оптимальної організації регіонального будівництва, що передбачає

існування декількох великих організацій, що виступають у ролі

генеральних підрядників і користуються можливістю для вільного входу

для будівельників з інших регіонів.

Ключові слова: державне регулювання, інвестиції, будівництво,

децентралізація, будівельні фонди.

В статье проведен критический анализ проблем формирования

системы государственного регулирования строительной отрасли.

Произведено принципы децентрализованного государственного

регулирования инвестиционной деятельности в строительстве.

Основным приоритетом для развития государственного регулирования

инвестиций в строительство предложено создание оптимальной

организации регионального строительства, предполагает

существование нескольких крупных организаций, выступающих в роли

генеральных подрядчиков и пользуются возможностью для свободного

входа для строителей из других регионов.

Ключевые слова: государственное регулирование, инвестиции,

строительство, децентрализация, строительные фонды.

The article deals with the critical analysis of the problems of the formation

of the system of state regulation of the construction industry. Principles of

decentralized state regulation of investment activity in construction are

developed. The main priority for the development of state regulation of

investment in construction is proposed the creation of an optimal organization

of regional construction, which involves the existence of several large

organizations that act as general contractors and use the opportunity for free

entry for builders from other regions.

Keywords: state regulation, investment, construction, decentralization,

construction funds.

Постановка проблеми. Сучасне суспільство неможливе без ефективного

функціонування будівельної галузі, вона є однією із найважливіших сфер

народного господарства, що від неї залежить ефективність функціонування


економічної системи всієї країни [1]. Розвиток будівельної галузі неминуче

викликає економічне зростання у країні та вирішення численних соціальних

проблем.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У наукових школах дослідженню

підґрунтя державного управління будівельною галуззю та її основних

компонентів присвячено поки що небагато праць. Серед них слід відзначити

роботи А. Асаула, В. Павлова, І. Балабанова, В. Гайдук, В. Горємикіна,

В. Григорʼєва, О. Гриценка, О. Непомнящого, І. Пилипенка, Г. Харрісона,

Г. Цукермана, Дж. Влевіеса та інші. Однак, сучасні принципи формування

комплексної системи державного управління будівельною галуззю все ще

знаходяться поза увагою сучасних дослідників.

Метою статті є аналіз системи державного регулювання будівельної

галузі, в теорії і практиці управління державою, та визначення її ефективності.

Виклад основного матеріалу дослідження. Процес державного

регулювання будівельною галуззю, пропонується розуміти як сукупність

інструментів, що за допомогою яких органи державної влади встановлюють,

обовʼязкові для виконання, вимоги до підприємств і громадян, які працюють у

будівельній галузі. Державне регулювання будівельної галузі включає в себе

систему нормативно-правових актів, формальні і неформальні приписи, а, також,

допоміжні правила, що їх встановила держава та недержавні організації, або

організації саморегулювання, що ним держава надала регуляторні

повноваження.

Розглянемо систему державного регулювання будівельної галузі та

основні її основні компоненти. Враховуючи те, що основним засобом

державного регулювання будівництва є її правові, доцільним є розгляд

нормативно-правового регулювання галузі. Відповідно до статті 19 Конституції

України, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові

особи зобовʼязані діяти лише на підставі, в межах повноважень і способів,

передбачених Конституцією України та законами України [2].

Основою державного регулювання інвестиційної діяльності у будівництві

є наступні принципи:

– послідовна децентралізація інвестиційних процесів;

– збільшення частки власних коштів субʼєкта господарювання у

фінансуванні інвестиційних проектів;

– зосередження уваги на централізованому інвестуванні виробничої сфери

та поступовий перехід на її кредитування;

– розподіл бюджетних коштів для реалізації програм економічного

регулювання промисловості;

– розширення змішаного фінансування інвестиційних проектів;

– конкурентний розподіл інвестиційних ресурсів, страхування інвестицій;

– державний контроль за використанням централізованих інвестицій та

ін. [3].

На сучасному етапі досить складно говорити про будь-яку

конкурентоспроможність цієї галузі. Нажаль, на сьогодні, вітчизняна будівельна

галузь перебуває у стадії глибокої рецесії. Війна та девальвація зробили

фінансово-економічну кризу особливо болючою для більшості підприємств

будівельної галузі. Кількість виконаних робіт на будівельному ринку


скоротилася вдвічі. За даними офіційної статистики, у 2014 р. українські

підприємства виконали будівельні роботи на суму 50,2 млрд. грн., порівняно із

2014 р. індекс будівельної продукції у 2015 р. становив 85,1% (табл. 1).

Таблиця 1

Основні показники результатів діяльності будівельної галузі України, у період із

2010 по 2015 рр. Показники 2010 2011 2012 2013 2014 2015

Зміни обсягів будівельних робіт (%

до відповід-

ного попереднього періоду)

94,6 111,1 86,2 85,5 78,3 85,1

Обсяг виконаних будівельних робіт

за видами будівельної продукції,

млн. грн.

42918,1 61671,7 62937,2 58586,2 51108,7 57515,0

будівлі, у тому числі 19659,1 26745,4 28104,8 28257,3 24856,5 28907,5

житлові 6876,5 8137,1 8523,0 9953,1 11292,4 13908,8

нежитлові 12782,6 18608,3 19581,8 18304,2 13564,1 14998,7

інженерні споруди 23259,0 34926,3 34832,4 30328,9 26252,2 28607,5

Виробництво цегли керамічної,

невогнетривкої

будівельної, млн. шт. ум. цегли

910

1022 902 910 946 902

Виробництво блоків із ніздрюватих

бетонів, млн.

шт. ум. цегли

604 642 641 694 667 1006

Виробництво блоків та цегли з

цементу, штучного каменю чи

бетону для будівництва, млн. шт.

ум. цегли

1108 1144 1299 1448 1552 1848

Виробництво елементів

конструкцій збірних для

будівництва з цементу, бетону чи

штучногокаменю, тис. т

4075 4756 4405 4328 3800 4291

Виробництво сумішей бетонних,

готових для використання

(товарних), тис. т

8914 11148 11438 13212 11099 10649

Виробництво сумішей будівельних

та бетонів(сухих), окрім суміші бетонної готової, тис. т

1305 1453 1570 1462 1477 1366

Виробництво виробів із гіпсу для

будівництва, тис. м 2

74163 77698 70589 64853 63173 47208

Виробництво плит та плиток

керамічних, тис. м

2 51563 60428 62188 58713 50683 44871

Виробництво шлаковати, вати

мінеральної силікатної та

аналогічних мінеральних ват

(включносуміші) в блоках, листах

чи рулонах, тис. т

42,5 82,3 138,9 154,8 173,6 176,4

Виробництво блоків дверних і

віконних із пластмаси, тис. шт.

777 829 910 1068 1104 1156

Джерело: Дані державної служби статистики України [4; 5].

На мою думку, основними проблемами уповільнення розвитку державних

будівельних комплексів в Україні, є:

1. Брак фінансування. Під браком фінансування розуміється низький


платоспроможний рівень населення, дефіцит коштів, на стадії будівництва,

відсутність підтримки, із боку держави, для будівництва соціальних та

інфраструктурних обʼєктів, за рахунок бюджету. Важливими є фактори

бюджетного фінансування житлового будівництва, в окремих регіонах: Києві та

обласних центрах. У решті регіонів, фінансування є скромним і не охоплює

реальних потреб широкої громадкості. Для того, щоб проаналізувати ситуацію в

галузі необхідно враховувати специфіку її виробництва. З моменту прийняття

рішення про виконання робіт над обʼєктом будівництва може знадобитися

більше двох років. Зрозуміло, що для будівельних проектів потрібні «довгі»

гроші. Великі організації, що мають доступ до довгострокових джерел

фінансування, є найконурентноспроможнішими. У невеликих містах

недостатньо площ, готових до будівництва. У цьому випадку, інвестиційний

цикл може тривати від пʼять до шість років, вимагаючи великих інвестицій.

2. Наявність вхідних барʼєрів для будівельних підприємств, із інших

регіонів, зменшує економічні стимули для учасників ринку і, звичайно, знижує

інтереси бізнесу. Оптимальною організацією регіонального будівництва є

існування декількох великих організацій, що виступають у ролі генеральних

підрядників і користуються можливістю для вільного входу для будівельників з

інших регіонів.

3. Відсутність висококваліфікованих експертів із знанням інноваційних

технологій будівництва та навичок управління ними. Це не виправдовує

очікувань споживачів будівельної продукції і не дає можливості для

прискорення розвитку галузі, в середньостроковій та довгостроковій

перспективах.

4. Зношеність основних фондів підприємств будіндустрії, що становить

30–60%. Майже всі будівельні компанії потребують реконструкції. Це, частково,

пояснюється тим, що темпи завантаження місцевих підприємств хоча і

зростають, але, все ще, залишиться на рівні 30-35% [4].

5. Низькоякісні будівельні матеріали та дешева робоча сила, а, отже,

якість готової будівельної продукції та житла є недостатньою. Існує значний

дефіцит у багатьох сегментах за напрямом «будівельні матеріали». На ринку

матеріалів вітчизняного виробництва якість дуже низька, головним чином це

повʼязано з використанням морально та фізично застарілого обладнання,

відсутністю сучасних технологій у виробництві. Декілька виробників, які дійсно

виготовляють високоякісну продукцію, мають завищені ціни (порівняно із

середньоринковою), що значно знижує їх попит серед будівельних організацій.

Висновки і пропозиції. В результаті проведеного науково-практичного

дослідження, вважаю, що в основі ініціатив щодо підвищення ефективності

системи державного регулювання будівництва лежать наступні напрямки:

– реконструкція та модернізація технічної бази, збільшення долі

механізації та автоматизації технологічних процесів;

– збільшення вітчизняних та міжнародних інвестицій у будівельний

комплекс;

– запровадження нових технологій, що дозволяють випускати якіснішу

вітчизняну продукцію і виробляти нові будівельні матеріали;

– зниження собівартості готової продукції, за допомогою реструктуризації

будівельного комплексу;


– рекультивація територій після повного видобутку будівельної сировини

та озеленення територій тощо.


1. Майорова, Т. В. Інвестиційна діяльність: навч. посіб. К.: Центр

навчальної літератури, 2004. 376 с. URL:

http://eprints.kname.edu.ua/46713/1/ilovepdf_com-208-209.pdf

2. Конституція України: Закон України від 28 июня1996 року № 254к/96-

ВР. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр

3. Биба В. В. Гаташ В. Стан та перспективи розвитку будівельної галузі

України. Збірник наукових праць (галузеве машинобудування, будівництво)

ПолтНТУ. 2013. Вип. 4(39). Т. 2 С. 3–9.

4. Державна служба статистики України. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/.

5. Стан та перспективи розвитку будівельної галузі у 2016 році

(Інфографіка). URL: http://budport.com.ua/articles/659-stan-ta-perspektivi-rozvitku-

budivelnoj-galuzi-u-2016-roci-infografika.

_____________________________________________________________________

The article deals with the critical analysis of the problems of the formation of

the system of state regulation of the construction industry. Principles of decentralized

state regulation of investment activity in construction are developed. The main priority

for the development of state regulation of investment in construction is proposed the

creation of an optimal organization of regional construction, which involves the

existence of several large organizations that act as general contractors and use the

opportunity for free entry for builders from other regions.

The process of state regulation of the construction industry, proposed to be

understood as a set of tools that help state authorities establish binding, requirements

for enterprises and citizens working in the construction industry. Consider the system

of state regulation of the construction industry and its main components. Taking into

account that the main means of state regulation of construction is its legal, it is

expedient to consider regulatory legal regulation of the industry. According to Article

19 of the Constitution of Ukraine, bodies of state power, local self-government and

their officials are obliged to act only on the basis, within the limits of powers and

methods stipulated by the Constitution of Ukraine and the laws of Ukraine.

The basis of state regulation of investment activity in construction are the

following principles:

– consistent decentralization of investment processes;

– an increase in the share of the entityʼs own funds in financing investment

projects;

– focusing on centralized investment in manufacturing and gradual transition to

its lending;

– distribution of budget funds for implementation of programs of economic

regulation of industry;

– expansion of mixed financing of investment projects;

– Competitive allocation of investment resources, insurance of investments;

– state control over the use of centralized investments, etc.


УДК 339.138

ІСТОРИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ

МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ З ВІДМИВАННЯ

КОШТІВ, В КОНТЕКСТІ ДОСВІДУ СПОЛУЧЕНИХ ШТАТІВ

АМЕРИКИ

ЩУРБА МІКЕЛЕ,

аспірант,

Міжрегіональна академія управління


У статті обґрунтовано історичні особливості розвитку державного

регулювання протидії та запобіганню відмиванню коштів. Визначено

головні стратегічно-важливі завдання, що ставляться перед системою

державного регулювання протидії відмиванню коштів в Україні, в

контексті зміцнення фінансової безпеки держави. Запрпоновано основні

напрями державної політики запобігання відмиванню коштів, в сучасному

науковому дискурсі: адаптація Європейського досвіду.

Ключові слова: механізми державного регулювання, протидія та

запобігання відмиванню коштів, Група з розробки фінансових заходів

боротьби з відмиванням коштів.

В статье обоснованы исторические особенности развития

государственного регулирования противодействия и предотвращения

отмывания денег. Определены главные стратегически важные задачи,

стоящие перед системой государственного регулирования

противодействия отмыванию средств в Украине в контексте укрепления

финансовой безопасности государства. Запрпоновано основные

направления государственной политики предотвращения отмывания

средств, в современном научном дискурсе: адаптация Европейского опыта.

Ключевые слова: механизмы государственного регулирования,

противодействие и предотвращение отмывания средств, Группа по

разработке финансовых мер борьбы с отмыванием средств.

The article substantiates historical features of the development of the state

regulation of counteraction and prevention of money laundering. The main

strategic tasks set forth in the system of state regulation of anti-money laundering

in Ukraine in the context of strengthening the financial security of the state are

determined. The main directions of the state money laundering prevention policy

are outlined in the modern scientific discourse: adaptation of European

experience.

Key words: the mechanisms of state regulation, counteraction and

prevention of money laundering, the Group for the development of financial

measures to combat money laundering.

Постановка проблеми. Успішна протидія корупції можлива за умови

наявності належного антикорупційного законодавства, ефективного його

застосування відповідними органами державної влади та координованості,

підтримки антикорупційних заходів громадянським суспільством, взаємодії


інститутів громадянського суспільства з органами державної влади у сфері

формування та реалізації державної антикорупційної політики, інформування

громадськості про засоби боротьби з корупцією тощо

Тому ефективність реалізації заходів щодо запобігання корупційній

злочинності не може бути досягнуті шляхом поодиноких і несистемних дій на

різних рівнях, а потребує довгострокових соціально-економічних, політичних та

правових перетворень [1]. Ця діяльність має ґрунтуватися на поєднанні низки

запобіжних і репресивних заходів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема розвитку державних

стандартів у сфері запобігання та притягнення до відповідальності за відмивання

грошей є предметом дослідження таких вчених як: Л. М. Бєлкін, С. А. Буткевич,

В. К. Васенко, Є. І. Рибинський, О. С. Челядіна та ін.

Метою статті є обґрунтування історичних особливостей процесу

формування механізмів державного регулювання з відмивання коштів, в контексті

досвіду Сполучених Штатів Америки.

Виклад основного матеріалу дослідження. Відмивання доходів, як і будь-

яка діяльність у сфері державного управління, має ряд характерних

особливостей, а саме:

1) приховування джерел отримання доходів (тих дій, що завдяки ним,

особа заволоділа майном, у тому числі, грошима, чи правами на них);

2) допоміжним субʼєктом такої злочинної діяльності, зазвичай, є діюча, на

законних підставах та відповідно до правових приписів, юридична особа;

3) проведення такої операції таємно, що є необхідною умовою подальшого

використання таких прибутків у легальній господарській діяльності, так як

розкриття джерела незаконного доходу правоохоронними органами

унеможливлює його подальше використання [2].

Із середини 1980 р., органи державної влади Сполучених Штатів Америки

(далі – США) розпочали активну боротьбу з відмиванням коштів кримінального

походження. До цього спонукало зростання злочинності, повʼязаної з торгівлею

зброєю, незаконним обігом наркотиків, збільшення кількості терористичних

випадків, активним інвестуванням капіталів сумнівного походження в економіку

окремих держав, навіть тих, що розвиваються стабільно. З огляду на

актуальність проблем, повʼязаних із відмиванням злочинно набутих коштів, на

зустрічі керівників країн «Великої сімки» у Парижі у 1989 р. було створено

Групу з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням коштів, отриманих

злочинним шляхом (далі – FATF).

Міждержавний орган FATF, розробляє політику боротьби з легалізацією

коштів, набутих злочинним шляхом, та сприяє її виконанню на національному і

міжнародному рівні. До FATF входять 29 країн-учасниць: Австралія, Австрія,

Аргентина, Бельгія, Бразилія, Великобританія, Греція, Німеччина, Данія,

Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Канада, Гонконг, Нідерланди, Мексика,

Люксембург, Нова Зеландія, Норвегія, Португалія, Сінгапур, США, Туреччина,

Фінляндія, Франція, Швейцарія, Швеція та Японія та дві регіональні організації:

Європейська комісія та Рада співробітництва країн Перської затоки. FATF

співпрацює з іншими міжнародними організаціями, що займаються цією

сферою, наприклад Відділ ООН з контролю за наркотиками і запобіганню

злочинності, Рада Європи, Азіатсько-тихоокеанська група боротьби з


відмиванням коштів і Цільова група фінансових дій країн Карибського басейну.

Секретаріат FATF знаходиться в Організації економічного співробітництва та

розвитку (ОЕСР) [3, c. 51–56].

Діяльність FATF спрямована на здійснення державою наступних завдань:

– державний моніторинг реалізації «Сорока рекомендацій» у країнах –

членах FATF;

– поширення інформації державою про заходи у сфері боротьби з

відмиванням грошей у всіх регіонах світу, на всіх континентах

– державний огляд тенденцій у сфері відмивання грошей та відповідних

контрзаходів (проведення «певних досліджень» з метою виявлення нових схем

відмивання коштів) тощо.

Важливим завдання FATF є забезпечення, усіма державними фінансовими

органами, прийняття міжнародних стандартів у сфері запобігання та

притягнення до відповідальності за відмивання грошей. Для виконання цього

завдання у FATF розробили «Сорок рекомендацій», що становлять базову

структуру заходів спрямованих проти відмивання коштів, що мають

застосовуватися на загальносвітовому рівні та є міжнародними стандартами.

В Україні становлення державної системи протидії легалізації

(відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, розпочалося в період

незалежності в 1991 році. Створення правових основ, у цій сфері, відбувалося не

у звʼязку з закономірностями розвитку суспільства, а, здебільшого, було

повʼязане з бажанням виключити Україну з «чорного» списку країн та територій,

що не ведуть боротьбу з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних

злочинним шляхом [4, с. 9].

Сьогодні, державні функції у забезпеченні економічної безпеки суттєво

ускладнюються. Державна безпека, з одного боку, розуміється як, здатність

національної економіки до самовідтворення, з метою задоволення, на

визначеному рівні, потреб держави та населення, а з іншого – здатність

протистояти різним чинникам, що дестабілізують економічний розвиток

держави.

Особливістю відмивання незаконних доходів «по-українськи» є намагання

громадян України, вивезти доходи, отримані незаконним шляхом, за кордон і

спробувати легалізувати їх через фінансові установи інших країн. Інколи,

здійснити цю процедуру набагато простіше, ніж привласнити кошти в Україні.

Отже, для фінансової безпеки України реальною загрозою є виведення з

економіки держави фінансових капіталів і відмивання їх в інших країнах.

Головними стратегічно-важливими завданнями, що ставляться перед

системою державного регулювання протидії відмиванню коштів в Україні, в

контексті зміцнення фінансової безпеки держави, є:

– державне управління щодо забезпечення прозорості фінансової системи;

– декриміналізація і детінізація економічних відносин;

– руйнування та виявлення схем легалізації незаконних доходів і

фінансування тероризму;

– покращення міжнародного іміджу України;

– підвищення інвестиційної привабливості економіки України для

іноземних інвесторів;

– розширення відносин українських банків з фінансовими установами


держав членів Міжнародної організації по боротьбі з відмиванням капіталу.

Слід зазначити, що в світовій сучасній практиці вже напрацьовані дієві

механізми державного управління протидії відмиванню «брудних» коштів та

фінансуванню тероризму, схеми співпраці уповноважених органів державної

влади, що можуть бути використаній у нашій країні.

Для найефективнішого функціонування механізмів державного

управління у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів,

одержаних злочинним шляхом, замало розкривати злочинні дії, заборонені

Кримінальним кодексом, та засуджувати осіб, які їх вчинили, – необхідні

комплексні заходи, що здатні «підірвати» кримінальну економіку.

В Україні створено державний механізм у сфері боротьби з відмиванням

грошей, що включає:

– спеціально уповноважений орган;

– інші державні органи, що здійснюють контроль і нагляд за дотриманням

субʼєктами фінансового механізму, законодавства у сфері протидії відмиванню

доходів, одержаних злочинним шляхом;

– правоохоронні органи;

– субʼєкти первинного фінансового моніторингу

– надавачі фінансових послуг.

Роль уповноваженого органу в Україні виконує Державна служба

фінансового моніторингу України Міністерства фінансів України.

Боротьба з відмиванням грошей переслідує дві мети:

1) підвищення «ризику затримання» окремого злочинця, або злочинного

підприємства і «ризику вилучення» доходів від злочинної діяльності;

2) захист легальної економіки, легітимного капіталу, фінансової системи,

податки з якої сплачені, від нечесної конкуренції, з боку кримінальних мало

витратних доходів.

Основними причинами здійснення такої боротьби є те, що вона дає змогу:

1) виявити злочини, спрямовані на отримання «брудних» коштів –

корупцію, наркобізнес, шахрайство, інші форми організованої злочинності;

2) сприяти розвитку міжнародної корупції сприяє відмивання злочинних

коштів, що суттєво підривають зусилля України, спрямовані на встановлення

стабільної національної економічної системи та демократичних політичних

інститутів;

3) захисти цілісність вітчизняної фінансової системи від негативного

впливу кримінального капіталу, завдяки боротьбі з легалізацією.

Державне регулювання запобігання та протидії легалізації (відмиванню)

доходів, одержаних злочинним шляхом, є вкрай необхідним з трьох основних

причин.

По-перше, такі заходи дають можливість виявляти злочини, спрямовані на

отримання «брудних» коштів (корупція, наркобізнес, шахрайство, ухилення від

сплати податків та інші форми організованої злочинності).

По-друге, відмивання доходів сприяє розвитку міжнародної корупції, що

підриває намагання України у становленні стабільної національної економічної

системи та у розвитку її демократичних політичних інститутів.

По-третє, боротьба із цим економічним злочином допомагає захистити

цілісність української фінансової системи від негативного впливу кримінального


капіталу.

Висновки і перспективи подальших досліджень. Отже, розглянемо основні

напрями державної політики запобігання відмиванню коштів в сучасному

науковому дискурсі:

1) запобігання корупції;

2) виявлення та детальний розгляд фактів корупційних діянь, з

притягненням до передбаченої законом відповідальності;

3) поновлення законних прав та інтересів юридичних і фізичних осіб,

усунення наслідків корупційної діяльності;

4) вдосконалення антикорупційного законодавства.

Запобігання корупції є багатоаспектним процесом. З одного боку – це

цілеспрямоване включення осіб, уповноважених на виконання функцій держави,

та інших субʼєктів у систему соціально позитивних відносин (за допомогою

заходів, переважно, непримусового характеру), а з іншого – це перешкоджання

вступу цих осіб у корупційні відносини, чи припинення їх здійснення

(виконується за допомогою примусових заходів).

Пріоритетними напрямами реалізації антикорупційної політики визнано:

забезпечення доброчесності працівників Національної поліції, взаємодію з

громадськістю з питань реалізації антикорупційних заходів, реалізацію

антикорупційної політики в кадровому менеджменті, створення ефективного

механізму запобігання та протидії корупції; виявлення та усунення корупційних

ризиків у діяльності Національної поліції; мінімізацію рівня корупції у сфері

державних закупівель [5]. Основною метою державної політики в галузі протидії

корупції є виявлення та подолання її соціальних передумов і наслідків,

створення ефективної системи запобігання і протидії корупції, викриття

корупційних діянь, обовʼязкової відповідальності винних.


1. Гузар Б. Стратегія та досвід боротьби з організованою злочинністю і

нелегальним наркобізнесом: Матеріали міжнародної науково-практичної

конференції. Київ: РВВ МВС України, 1995. С. 75.

2. Теневая экономика: опыт криминологического исследования /

А. А. Горщак, Э. А. Дидоренко, В. М. Иванов, Б. Г. Розовский. Луганск: РИО

ЛИВД, 1997. 204 с.

3. Про Сорок рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби

з відмиванням грошей (FATF): Постанова Кабінету Міністрів України та

Національного банку України No 1124 від 28 серпня 2001 р. (зі змінами від

20.04.2004) // Офіційний вісник України. 2001. № 35. Ст. 63. URL:

http://www.kmu.gov.ua/control/publish/article?art_id=2865585

4. Дюкарєв В. П. Адміністративно-правовий статус Державного комітету

фінмоніторингу України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.юрид.

наук: 12.00.07. – Х., 2010. 20 с.

5. Антикорупційна програма Національної поліції України на 2016 рік:

наказ Національної поліції України від 22 берез. 2016 р. № 231. URL:

https://www.npu.gov.ua/mvs.


Money laundering, as well as any activity in the field of public administration,

has a number of distinctive features, namely:

1) concealment of sources of income (those actions which, due to them, the

person possessed the property, including money, or rights to them);

2) an auxiliary subject of such criminal activity, as a rule, is a legal entity acting

on a legal basis and in accordance with legal requirements;

3) the conduct of such an operation secretly, which is a prerequisite for the

further use of such profits in legal economic activity, since the disclosure of the source

of illicit income by law enforcement agencies prevents its further use.

Since the mid-1980s, the United States government authorities (hereinafter

referred to as the United States) have begun an active fight against money laundering.

This was encouraged by the increase in crime related to arms trafficking, illicit drug

trafficking, the increase in the number of terrorist incidents, the active investment of

capital of dubious origin into the economy of individual states, even those that are

developing in a stable manner. In view of the actuality of the problems associated with

money laundering, the Group of Financial Action Task Force on Fighting Money

Laundering (FATF) was established at the G7 Summit in Paris in 1989.

An intergovernmental body of the FATF, develops a policy to combat the

legalization of proceeds from crime, and promotes its implementation at the national

and international levels. The FATF consists of 29 member countries: Australia,

Austria, Argentina, Belgium, Brazil, United Kingdom, Greece, Germany, Denmark,

Ireland, Iceland, Spain, Italy, Canada, Hong Kong, Netherlands, Mexico, Luxembourg,

New Zealand, Norway, Portugal, Singapore, USA, Turkey, Finland, France,

Switzerland, Sweden and Japan, and two regional organizations: the European

Commission and the Gulf Cooperation Council. The FATF cooperates with other

international organizations involved in this field, such as the UN Office on Drug

Control and Crime Prevention, the Council of Europe, the Asia-Pacific Group Against

Money Laundering, and the Caribbean Task Force. The FATF Secretariat is located in

the Organization for Economic Cooperation and Development (OECD).

The FATFʼs activities are aimed at fulfilling the following tasks by the state:

– state monitoring of the implementation of the "Forty Recommendations" in

FATF member countries;

– dissemination of information by the state on measures in the area of

combating money laundering in all regions of the world, on all continents

– A state survey of money laundering trends and related countermeasures

(conducting "certain studies" to identify new money laundering schemes), etc.

An important task of the FATF is to ensure, through all state financial bodies,

the adoption of international standards in the area of prevention and prosecution of

money laundering. To accomplish this task, the FATF has developed "Forty

Recommendations", which constitute the framework of anti-money laundering

measures that are to be applied globally and are international standards.


УДК 37.014.6-045.32(045)

ЯКІСТЬ ОСВІТИ В ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЙНОМУ АСПЕКТІ

СТОЙКА А. В.,


професор,

ДРАГОМІРОВА Є. С.,

кандидат економічних наук, доцент

кафедри туризму та логістики,



У статті обґрунтовано необхідність уніфікації підходу до

ідентифікації вишу як інтернаціоналізованого, подані необхідні критерії,

серед яких особливе місце посідає стратегія (програма) екологізації.

Висунуто тезу, що якість освіти в Україні за умов її інтернаціоналізації

залежить від ефективності взаємодії конкурентоспроможних в

економіці знань вишів та органів державного регулювання

досліджуваного процесу в аспекті його нормативно-правового

забезпечення. Виокремлені складові екологізованої інтернаціоналізації

освіти.

Ключові слова: освіта, інтернаціоналізація, екологізація, складові,

конкурентоспроможність, економіка знань, державне регулювання.

В статье обоснована необходимость унификации подхода к

идентификации вуза как интернационализированного, представленны

необходимые критерии, среди которых особое место занимает

стратегия (программа) экологизации. Выдвинут тезис, что качество

образования в Украине в условиях ее интернационализации зависит от

эффективности взаимодействия конкурентоспособных в экономике

знаний вузов и органов государственного регулирования исследуемого

процесса в аспекте его нормативно-правового обеспечения. Выделены

составляющие экологизированного интернационализованного

образования.

Ключевые слова: образование, интернационализация, экологизация,

составляющие, конкурентоспособность, экономика знаний,

государственное регулирование.

The article substantiates the approach unification necessity to the

university identification as internationalized, the necessary criteria are

presented, among which the ecologization strategy (program) occupies a

special place. The thesis is that the quality of education in Ukraine in the

conditions of its internationalization depends on the economically competitive

knowledge interaction effectiveness of higher educational institutions and

investigated process state regulation bodies in the aspect of its normative and

legal support. Ecologically internationalized education components are

highlighted.

Keywords: education, internationalization, ecologization, components,

competitiveness, knowledge economy, state regulation.


Постановка проблеми. Питання якості освіти не втрачає актуальності

через ріст вимог роботодавців, що діють у висококонкурентному бізнес-

середовищі, бурхливі зміни та впливи соціально-економічних факторів розвитку

суспільства та розуміння міжнародного контексту змін, спрямованого на

мобільність фахівців та інтернаціоналізацію освітнього середовища. Низький

рівень активного залучення вищів до міжнародних процесів за часів становлення

України як незалежної держави, призвели до того, що українська вища освіта

потерпіла змін. Поступова імплементація Болонської системи дозволила

гармонізувати процес оцінки якості, скоріше, навчального процесу, але не якості

освіти. Саме рівень залучення вишів до інтернаціоналізованої спільноти та

затребуваність випускників на глобальному ринку праці мають стати

індикаторами виміру якості освіти.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Обґрунтуванню

сформульованої тези певною мірою присвячено науково-дослідні розробки на

різних рівнях: державному, регіональному, рівнях вищої та шкільної освіти, –

В. М. Бегей, Є. С. Березняк, В. І. Бондар, Л. В. Ващенко, Л. І. Даниленко,

Г. В. Єльнікова, В. В. Звєрєва, Ю. А. Конаржевський, Т. О. Лукіна, В.Е. Лунячек,

Н. М. Островерхова, В. П. Панасюк, В. С. Пікельна, П. Б. Полянський,

М. М. Поташник, І. В. Соколова, О. І. Субетто та інш.

Пошук перспектив вдосконалення стратегії інтернаціоналізації провідних

українських вишів спирається на наукові доробки Д. К. Худзика (дослідження

ефективності університетів у впровадженні інтернаціоналізації), Р. Кулена

(обґрунтування доцільності розвитку інтернаціоналізації вищої освіти для країн,

що розвиваються), Р. Я. Чао (дослідження інтернаціоналізації вищої освіти з

точки зору утилітаристського та ідеалістичного підходів), Ф. Дж. Альтбаха і

Х. де Віта (дослідження еволюції розвитку інтернаціоналізації вищої освіти),

групи дослідників Центру міжнародної вищої освіти Бостонського коледжу

(аналіз національних стратегій інтернаціоналізації і факторів, що впливають на

ефективність їх реалізації), групи науковців Інституту вищої освіти Національної

академії педагогічних наук України (здійснення комплексного аналітичного

огляду вітчизняного та зарубіжного досвіду інтернаціоналізації), О. С. Падалки і

І. С. Каленюк (висвітлення інтернаціоналізації як тенденції розвитку вищої

освіти в контексті економіки освіти) [1].

Однак, невирішеними залишаються питання інтенсифікації розвитку

процесів інтернаціоналізації освіти та інструментів державного регулювання

процесу. Адже «відтік мізків», зниження національної самосвідомості й

аутентичності, низький рівень освітнього вʼїзного туризму, в тому числі

підготовка іноземних студентів, вектор на комерціалізацію й масовий характер

вищої освіти – фактори вагомого впливу на якість, які потребують регулювання

як на рівні університетських, так і національних стратегій.

Мета статті полягає в обґрунтуванні необхідності уніфікації підходу до

ідентифікації вишу як інтернаціоналізованого, діяльність якого спрямована на

підвищення якості освіти, та виявлення інструментів державного регулювання

процесом інтернаціоналізації освіти.

Виклад основного матеріалу досліджень. Однією з ключових тенденцій

світової економіки є її інтернаціоналізація, зумовлена активними

глобалізаційними процесами, а рейтингування за індексом глобальної


конкурентоспроможності (рис. 1) є певним індикатором вектору розвитку країни

та його співспрямованості із глобальним.

Індекс глобальної конкурентоспроможності складається з більш ніж 100

змінних, що згруповані у 12 контрольних показників, серед яких слід виділити:

«Охорону здоровʼя та початкову освіту», «Вищу освіту і професійну

підготовку», «Ефективність ринку товарів», «Ефективність ринку праці»,

«Відповідність бізнесу сучасним вимогам» та «Інноваційний потенціал» – ті, що

укупі потребують державного регулювання з метою підвищення якості освіти та

подальшої безпечної її інтернаціоналізації.

Рис. 1. Позиція України в рейтингу країн світу за індексом глобальної

конкурентоспроможності 2017-2018 рр.

*Складено за даними The Global Competitiveness Report 2017–2018 [3].

Як видно з рисунку, Україна посіла 81-е місце серед 137 країн світу через

погіршення своєї позиції у чотирьох з дванадцяти основних показників.

Найбільше втрачено за наступними складовими: «Ефективність ринку праці»

(мінус 13 пунктів), інноваційна складова Індексу – «мінус» 9 пунктів,

інфраструктурна – «мінус» 3 пункти та за складовою, що характеризує вищу

освіту та професійну підготовку – «мінус» 2 пункти.

Визначна кількість показників мають економічний характер і вища освіта,

як важлива сфера суспільного розвитку та рушійна сила економіки знань

пропонує економічне обґрунтування інтернаціоналізації вищої освіти, що

проявляється в перевагах для національної економіки та окремих університетів

внаслідок експорту освітніх і дослідницьких послуг, залучення іноземних

студентів, талановитих викладачів і науковців, можливості отримання

грантового фінансування як студентами і викладачами, так і університетами [1;

2].

Реалізуючи науково-дослідну діяльність, вищі навчальні заклади

сприяють інноваційному розвитку національної системи вищої освіти та

підвищенню її конкурентоспроможності шляхом розробки вченими

університетів інновацій і доведення їх до стадії комерціалізації [4; 5]. Трансфер

нових знань, новітніх технологій, інновацій на комерційній (наприклад, у формі

продажу ліцензій на використання запатентованих інновацій), бартерній


(наприклад, обмін винаходів науковців на вигідних для університету умовах на

інформаційно-комунікаційні технології, обладнання, реактиви тощо, необхідні

для провадження дослідницької діяльності) чи безоплатній (наприклад, передача

новацій державними університетами в користування державними структурами)

основі забезпечує впровадження результатів наукових досліджень учених у

практику господарювання економічних субʼєктів і функціонування органів

державної влади з метою підвищення ефективності їх діяльності.

Так, Д. К. Худзик зазначає, що у процесі інтернаціоналізації вищої освіти

провідна роль належить університету, а не державі через зацікавленість всіх

субʼєктів університетської діяльності [6]. За його словами, ефективність

інтернаціоналізації залежить від її місця в стратегічному плануванні і

управлінні, ефективності управлінського процесу, його особливостей і

принципів, рівня інтернаціоналізації інституціональної культури. Враховуючи

зазначені фактори, науковець обґрунтовує деякі дії університету у напрямі

розвитку інтернаціоналізації: – включення всіх субʼєктів університетської

діяльності до процесу інтернаціоналізації; – орієнтація інституціональної

культури на міжнародну діяльність; – позиціонування інтернаціоналізації як

одного з пріоритетів розвитку університету під час стратегічного планування та

прийняття рішень; – врахування управлінських практик і стратегій. Міжнародні

соціологічні дослідження [7] показують, що 53% респондентів (загальна

кількість респондентів становить 1 336 закладів вищої освіти зі 131 країни)

мають інституційну політику/стратегію інтернаціоналізації, 22% її розробляють,

16% декларують інтернаціоналізацію як частину загальної інституційної

стратегії. При цьому 66% опитаних зазначають, що мають чіткі цілі та критерії

оцінки реалізації політики інтернаціоналізації.

Результати дослідження свідчать про те, що найбільша частка

респондентів, які мають стратегію інтернаціоналізації, припадає на країни

Європи та Азії (56–61%), найменша – на країни Близького Сходу (13%).

Отже, потребує дослідження інструментарій державного регулювання

процесом інтернаціоналізації освіти та ідентифікації вишу до досліджуваного

процесу.

Тенденція інтернаціоналізації вищої освіти проявляється в русі вищих

навчальних закладів до уніфікації навчальних курсів і програм, тобто зближення

систем вищої освіти різних країн. Завдяки останньому вдається забезпечити

підвищення конкурентоспроможності випускників вітчизняних освітніх установ

на міжнародному ринку праці. Глобалізація вищої освіти обумовила появу

міжнародного ринку освітніх послуг, розширення практики дистанційної освіти,

а також спричинила загострення конкуренції між вищими навчальними

закладами різних країн [5]. Вагомим інструментом боротьби на ринку освітніх

послуг на сьогоднішній день є численні рейтинги університетів. Потрапляння у

світові рейтинги університетів (Академічний рейтинг університетів світу,

рейтинг Webometrics, рейтинг університетів за версією британської газети

«Times» та ін.) надає вищим навчальним закладам додаткові конкурентні

переваги, що сприяє збільшенню студентського контингенту, у тому числі

кількості іноземних студентів, поліпшенню іміджу та рівня

конкурентоспроможності й престижності університетів.


Тому, вважаємо інтернаціоналізацію однією із складових в Стратегії

розвитку сучасного вишу в Україні, що змагається на конкурентному полі

економіки знань.

Стосовно інструментарію державного регулювання процесом

інтернаціоналізації освіти, то дослідження нормативно-правової бази свідчить

про те, що в Законі України «Про вищу освіту» (далі – Закон) відсутнє поняття

інтернаціоналізації вищої освіти, але серед принципів, на яких ґрунтується

державна політика у цій сфері, називаються принципи «міжнародної інтеграції

та інтеграції системи вищої освіти України у Європейський простір вищої

освіти» [8]. Водночас Законом передбачено, що одним з основних завдань

вищого навчального закладу є «налагодження міжнародних звʼязків та

провадження міжнародної діяльності в галузі освіти, науки, спорту, мистецтва і

культури». Також варто зауважити, що Закон деякою мірою стимулює розвиток

міжнародного співробітництва в університетах шляхом врахування рівня

інтеграції у світовий освітньо-науковий простір під час надання університету

статусу дослідницького. Державна політика та основні напрями міжнародного

співробітництва у сфері вищої освіти формують засади для реалізації різних

форм інтернаціоналізації. Також варто зазначити, що інтернаціоналізація та

міжнародне співробітництво як стратегічний напрям розвитку освіти не знайшли

свого відображення в Національній стратегії розвитку освіти на період до 2021

року [9]. Водночас, відповідно до проекту Стратегії реформування вищої освіти

в Україні до 2020 року, одним з напрямів реформ є інтеграція у світовий освітній

і науковий простір, метою реалізації якої є «реальне входження національної

системи вищої освіти в світовий освітній і науковий простір шляхом її

інтернаціоналізації» [10]. Рішення щодо розвитку вищої освіти в напрямі

інтернаціоналізації зумовлено проблемами відсутності стратегії

інтернаціоналізації та браку ресурсів для її реалізації. Таким чином, поняття

інтернаціоналізації вищої освіти недостатньо розроблено в межах вітчизняної

законодавчої бази, що загалом не сприяє розвитку цих процесів через недостатнє

розуміння сутності та ролі інтернаціоналізації. З огляду на це, складова

інтернаціоналізації в загальній Стратегії вишу є напрямом стратегічного

розвитку. Університети мають стати практичним майданчиком опрацювання

загальнонаціональної стратегії інтернаціоналізації.

Інтернаціоналізована стратегія розвитку вишу повинна підтримувати

досягнення інституційних цілей:

спроможність системи забезпечення якості створювати інформацію, що є

цінною для внутрішнього прийняття управлінських рішень з метою задоволення

та екологізації стосунків із зовнішнім зацікавленим середовищем;

необхідність поєднання системи забезпечення якості освіти з

інституційним стратегічним управлінням на державному та рівні вишів.

Оцінка результатів повинна бути узгоджена з національною системою

кваліфікації.

Проведений аналіз інтернаціоналізації в офіційних документах провідних

ВНЗ України [1] доводить неповноту якісних характеристик та тлумачень

інтернаціоналізації освіти, і в жодному з аналізованих документів не відзначено

екологізацію освіти як одного з векторів розвитку сфери освіти.


Інтернаціональні виклики та запити на екологізацію освіти сформульовані

в документах Спеціального саміту ООН з проблем сталого розвитку,

запропонованих ЮНЕСКО Рамок дій «Освіта-2030», добровільних зобовʼязань

України, взятих на конференції ООН зі сталого розвитку «Ріо+20» і внесених у

реєстр ООН під назвою «Екологізація освіти: внесок України». Вони

передбачають розумінням причинно-наслідкових взаємозвʼязків процесу

взаємодії «людина-екологічні наслідки» та «людина-людина».

У відповідь на інтернаціональні виклики, існуючі стратегії розвитку

вишів потребують трансформації на засадах та принципах екологізації системи

освіти, що передбачає систематизацію поглядів та установок, практичних дій

викладачів, студентів формальної та неформальної освіти, що забезпечують

«екологію» навчально-виховного процесу, патріотичне виховання студентів всіх

поколінь, реалізацію притаманного їм потенціалу, розвиток інтелектуальної та

моральної сили, волонтерських навичок, відповідальності, ефективного

вирішення різних екологічних завдань як в період навчання, так і на практиці – в

якості ініціативної громади в процесі реалізації стратегії розвитку

територіальних одиниць.

Екологізація інтернаціоналізованої стратегії розвитку вишу знівелює

негативні фактори її прояву і дасть поштовх до оновлення суспільства в цілому.

Отже, завданням органів державного регулювання розвитком освіти

повинно стати розробка критеріїв уніфікації підходу до ідентифікації вишу як

інтернаціоналізованого, з урахуванням наступних:

інтернаціоналізація в статуті університету;

стратегія (програма) інтернаціоналізації;

стратегія (програма) екологізації;

міжнародні програми та проекти, що передбачають академічну

мобільність та обмін;

комерціалізація наукових досліджень та інновацій.

Висновки і перспективи подальших досліджень. слід констатувати, що

якість освіти в Україні за умов її інтернаціоналізації залежить від ефективності

взаємодії конкурентоспроможних в економіці знань вишів та органів державного

регулювання досліджуваного процесу в аспекті його нормативно-правового

забезпечення. Ефективність даної взаємодії частково описана дослідниками [1],

але в комплексному вигляді містить такі складові:

визначення сутності інтернаціоналізації для розуміння всіма акторами

сфери освіти;

розробка на державному рівні та подальша реалізація національної

екологізованої стратегії інтернаціоналізації вищої освіти з урахуванням

національних пріоритетів та можливостей;

забезпечення інтернаціоналізації як стратегічного напряму розвитку

вищих навчальних закладів, а на цій основі шляхом розроблення, впровадження

університетами стратегій (політик, програм) інтернаціоналізації та

вдосконалення вже наявних з урахуванням цілей і можливостей університету;

включення до стратегії інтернаціоналізації системи індикаторів, їх

кількісного виміру, прогнозних показників, фінансового забезпечення (в тому

числі іноземного походження) та термінів реалізації, що співпадають із


загальнонаціональними у сфері, наприклад «Стратегія реформування вищої

освіти в Україні до 2020 року»;

залучення до процесів інтернаціоналізації та екологізації всіх субʼєктів

університетської діяльності;

забезпечення високої якості освітніх послуг для іноземних студентів;

включення до стратегії розвитку туризму та рекреації як окремого

напряму «освітній туризм» з пріоритетністю вʼїзного туризму з метою притоку

інтелектуальних ресурсів із –за кордону;

врахування міжнародних рекомендацій та практик під час впровадження

інтернаціоналізації в діяльність університетів.


1. Семенець Ю. О. Інтернаціоналізація вищої освіти: у пошуку перспектив

вдосконалення стратегії провідних українських ВНЗ. Науковий вісник

Ужгородського національного університету, 2017. Вип.14, частина 2. С. 108-113.

URL: https://bit.ly/2LmM2oh

2. Степаненко І. В. Ключові питання інтернаціоналізації колізії

інструментального і культурно-гуманітарного вимірів / І. В. Степаненко // Аналіз

провідного вітчизняного та зарубіжного досвіду інтернаціоналізації вищої освіти

на основі культурногуманітарних стратегій: аналітичний огляд /

Т. В. Андрущенко та ін. // Вища освіта України. 2015. № 3. Додаток 2.

Тематичний випуск «Європейська інтеграція вищої освіти України у контексті

Болонського процесу». С. 154–280.

3. The Global Competitiveness Report 2017–2018. URL:

https://www.weforum.org/reports/the-global-competitiveness-report-2017-2018

4. Холявко Н.І Вища освіта як визначальний чинник суспільного розвитку.

URL: irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?...2..

5. Антонюк Л.Л. Інновації: теорія, механізм розробки та комерціалізації:

монографія / Л.Л. Антонюк, А.М. Поручник, В.С. Савчук. К.: КНЕУ, 2003. 394 с.

6. Hudzik J.K. Integrating Institutional Policies and Leadership for 21st Century

Internationalization. International Higher Education. 2015. № 83. P. 5–7. URL:

http://ejournals.bc.edu/ojs/index.php/ihe/article/view/9075/8182 DOI: 10.6017/ihe.

2015.83.9075.

7. Egron-Polak E., Hudson R. Internationalization of Higher Education:

Growing expectations, fundamental values: IAU 4th Global Survey. International

Association of Universities. 2014. URL: http://iau-aiu.net/sites/all/files/IAU-4th-

GLOBAL-SURVEY-EXECUTIVE-SUMMARY.pdf.

8. Про вищу освіту: Закон України / Верховна Рада України. URL:

http://zakon3.rada.gov. ua/laws/show/1556-18.

9. Про Національну стратегію розвитку освіти на період до 2021 року:

Указ Президента України від 25 червня 2013 року № 344/2013 / Верховна Рада

України. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/344/2013

10. Проект Стратегії реформування вищої освіти в Україні до 2020 року /

Міністерство освіти і науки України. URL: http://old.mon.gov.ua/img/zstored/

files/HE%20Reforms%20Strategy%2011_11_2014.pdf.


The low level of higher education active involvement in international processes since the formation of Ukraine as an independent state has led to the fact that Ukrainian higher education has suffered a change. The gradual implementation of the Bologna system has made it possible to harmonize the quality assessment process, rather, the educational process, but not the quality of education. The level of higher education engagement with the internationalized community and the demand for graduates in the global labor market are the educational quality indicators.

The article substantiates the approach unification necessity to the university identification as internationalized, the necessary criteria are presented, among which the ecologization strategy (program) occupies a special place. The thesis is that the quality of education in Ukraine in the conditions of its internationalization depends on the economically competitive knowledge interaction effectiveness of higher educational institutions and investigated process state regulation bodies in the aspect of its normative and legal support. Ecologically internationalized education components are highlighted.

The quality of education in Ukraine in the conditions of its internationalization depends on the competitive interaction effectiveness in the economy of higher education knowledge and state regulation of the investigated process in the aspect of its legal and regulatory framework. The effectiveness of this interaction in the complex form contains the following components:

essence definition of internationalization for the all actors understanding in the field of education;

the state level and further implementation development of the national ecologized higher education internationalization strategy taking into account national priorities and opportunities;

securing internationalization as a strategic direction for the higher education institutions development, and on this basis, through the development, introduction by universities of strategies (policies, programs) of existing ones internationalization and improvement, taking into account the university goals and capabilities;

indicators system internationalization inclusion in the strategy, their quantitative measurement, forecast indicators, financial support (including foreign origin) and timelines for implementation that coincide with national ones in the field, for example, «Higher education reforming strategy in Ukraine till 2020»;

involvement all subjects of university activity in the internationalization and ecologization processes;

high quality educational services provision for foreign students; inclusion in the tourism and recreation development strategy as a separate

direction «educational tourism» with the priority of inbound tourism with the purpose of inflow of intellectual resources from abroad;

taking into account international recommendations and practices during the internationalization introduction into the universities activities.


УДК 35.078.3+378.14

МОДЕРНІЗАЦІЯ СИСТЕМИ ОЦІНКИ ЯКОСТІ ВИЩОЇ ОСВІТИ В

УКРАЇНІ: МОЖЛИВОСТІ ВИКОРИТАННЯ ДОСВІДУ БОЛГАРІЇ

НИКИФОРЕНКО Н. О.,

кандидат історичних наук, доцент,

завідувач кафедри соціології

управління,

СІКОРСЬКА І. М.,

кандидат наук з державного

управління, доцент, завідувач

міжнародного відділу,



У статті аналізується проблема забезпечення якості вищої освіти в

Україні й приведення її у відповідність до рекомендацій та стандартів

ESG. Окреслюються можливості імплементації досвіду Республіки

Болгарія щодо реформування системи вищої освіти та її інтеграції до

європейського простору. Розкривається роль Національного агентства

забезпечення якості (НАОА) Болгарії в зовнішній оцінці якості вищої

освіти. Характеризуються особливості проведення акредитаційних

процедур та післяакредитаційного моніторингу закладів вищої освіти.

Ключові слова: система оцінки якості вищої освіти, стандарти

ESG, заклад вищої освіти, Національне агентство забезпечення якості,

акредитація, після акредитаційний моніторинг і контроль.

В статье анализируется проблема обеспечения качества высшего

образования в Украине и приведения ее в соответствие с

рекомендациями и стандартами ESG. Определяются возможности

имплементации опыта Республики Болгария по реформированию

системы высшего образования и ее интеграции в европейское

пространство. Раскрывается роль Национального агентства

обеспечения качества (НАОА) во внешней оценке качества высшего

образования Болгарии. Характеризуются особенности проведения

аккредитационных процедур и послеаккредитацийного мониторинга

учреждений высшего образованя.

Ключевые слова: система оценки качества высшего образования,

стандарты ESG, учреждение высшего образованя, Национальное

агентство обеспечения качества, аккредитация,

послеаккредитационный мониторинг и контроль.

The article analyzes the higher education quality provision issues in

Ukraine and bringing it in line with ESG recommendations and standards. The

possibilities of the Republic of Bulgaria experience implementation regarding

the higher education system reformation and its integration into the European

space have been outlined. The role of the National Quality Assurance Agency

(NAOA) of Bulgaria in the external assessment of the higher education quality

has been revealed. Features of procedures accreditation and post-


accreditation monitoringof higher education institutions have been described.

Keywords: Higher Education Quality Assessment System, ESG Standards,

Higher Education Institution, National Quality Assurance Agency,

accreditation, post-accreditation monitoring and control.

Постановка проблеми. В умовах реформування освіти в Украіні

першочергового значення набуває проблема якості вищої освіти як

визначального чинника іі конкурентоспроможності. В рейтингу глобальної

конкурентоспроможності Світового економічного форуму, за відносною

кількістю осіб, які навчаються у закладах вищої освіти, Україна стабільно

входить до першої 20-ки з-поміж 142 країн світу. При цьому, за загальними

показниками якості освіти, позиції нашої країни в даному рейтингу є

посередніми, з тенденцією до зниження (56 місце у 2010-2011 рр., 62 – у 2011-

2012 рр., 70 – у 2012-2013 рр., 79 – у 2013-2014 рр., 72- у 2014-2015 рр.) [1, с. 2].

Останні дані Всеукраїнського опитування фонду «Демократичні

ініціативи» (грудень 2016 року, n = 1808 респондентів) засвідчують, що більше

половини громадян України (54,1%) оцінює якість вищої освіти в Україні як

посередню, 16,0% – скоріше як низьку, а 3,8% – як дуже низьку, 15,9% – скоріше

як високу й лише 1,1% – як дуже високу, 9,2% утруднились з відповіддю. На

думку респондентів, першочерговими кроками щодо покращення якості вищої

освіти мають бути: боротьба з усіма проявами корупції та нечесності у ЗВО

(хабарі, плагіат тощо) – 44%, стимулювання наукової діяльності у ЗВО – 39%,

підвищення рівня оплати праці викладачів – 37%, налагодження співпраці з

найкращими університетами світу – 35% та зростання звʼязку викладання з

потребами майбутньої професії – 33% [2].

В «Стратегії реформування вищої освіти в Україні до 2020 року»,

розробленій згідно з новим Законом України «Про вищу освіту», передбачено

створення системи забезпечення та поліпшення якості вищої освіти у

відповідності до рекомендацій й стандартів Європейського простору вищої

освіти (ESG). Зокрема, йдеться про: напрацювання методичної бази та надання

практичної допомоги закладам вищої освіти у створенні систем внутрішнього

забезпечення якості; формування середовища культивування якості шляхом

підтримки ініціативних лідерів та груп з розробки політик якості; проведення

тренінгів, навчальних поїздок до провідних ЗВО тощо; застосування

компетентнісного підходу під час планування освітніх програм; створення

правових та організаційних передумов для розвитку та акредитації незалежних

установ оцінювання та забезпечення якості вищої освіти, налагодження

взаємодії Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти з цими

установами та ЗВО; інтеграція Національного агентства, незалежних установ

оцінювання та забезпечення якості вищої освіти до європейських структур

забезпечення якості вищої освіти; впровадження міжнародних компонентів в

систему оцінювання та моніторингу у вищій освіті й просування міжнародної

акредитації; використання можливостей бенчмаркінгу; розробка стандартів

вищої освіти за активної участі стейкхолдерів у складі Науково-методичної ради

та науково-методичних комісій; встановлення зрозумілих, стабільних та

адекватних ліцензійних умов, правил та процедур зовнішнього забезпечення

якості освітньої діяльності, а також критеріїв оцінки якості освітньої діяльності;


створення мережі відкритих інформаційних ресурсів для оцінювання та

порівнянь якості вищої освіти; розвиток практик академічної доброчесності

(належного цитування, анонімного рецензування тощо) [1, с. 15].

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Наукові підходи до визначення

якості вищої освіти, принципи управління якістю освіти висвітлені в працях

О. Діденка, В. Драгомирова, І. Драча, Л. Занкова, В. Зінченко, В. Вихор,

С. Іванченко, С. Кирія, С. Науменко, О. Пасічник, Л. Петренко, В. Рябченко,

К. Хорунжого, Д. Швець. Питання структурної перебудови системи управління

якістю надання освітніх послуг досліджують М. Згуровський, В. Кремінь,

В. Андрущенко, В. Журавський, В. Луговий та інші; формування єдиних,

науково обґрунтованих критеріїв і стандартів у галузі освіти і науки,

імплементації в Україні інструментів моніторингу якості освіти ESG –

А. Бермус, Г. Бордовський, Ю. Ітін, С. Масальських, О. Катуржевська, Ю.

Конаржевський, Ю. Лобейко, А. Нестеров. Л. Редько, Є. Сахарчук, С. Трапіцин,

Є. Яковлев та ін. При цьому дослідники наголошують на доцільності врахування

досвіду реформування систем вищої освіти країн, які нещодавно приєдналися до

ЄС й, інтегруючись до загальноєвропейського освітнього простору, зіткнулися з

проблемами, аналогічними до українських.

Метою статті є аналіз досвіду модернізації системи оцінки якості вищої

освіти відповідно до стандартів ESG в Республіці Болгарія.

Виклад основного матеріалу досліджень. На початку 90-х років ХХ ст., в

умовах серйозної економічної та демографічної кризи, Болгарія взяла орієнтир

на прискорену модернізацію та інтернаціоналізацію вищої освіти й, зробивши

освітню сферу пріоритетом для фінансових та інтелектуальних інвестицій, на

сьогодні досягла певних успіхів. Так, у країні відбулася децентралізація системи

вищої освіти, значно зросла кількість закладів вищої освіти (на сьогодні їх 51, з

яких 30 університетів, 18 спеціалізованих ЗВО та 3 незалежні коледжі;

співвідношення державних і приватних ЗОВ – 37 : 14); суттєво збільшився

студентський контингент (за даними Національного інституту статистики, в

когорті громадян віком від 30 до 34 років показник охоплення вищою освітою у

2015 році сягав 32,1%, при визначеному стратегічному показникові на 2020 рік –

36%;); розширились університетські структури за рахунок нових факультетів та

спеціальностей (при цьому кількість випускників в галузі соціальних наук,

економіки та права є однією з найвищих в ЄС, а в галузі природничих наук,

математики та інформатики, охорони здоровʼя – лішається однією з найнижчих,

хоча і має тенденцію до зростання); були запроваджені західноєвропейські та

американські навчальні програми, активізовано академічну мобільність

студентів; значно зріс відсоток працевлаштування випускників (87,1% у 2015

році, при середньому рівні в ЄС – 81,9%); запрацювали програми наукового

обміну з країнами – членами ЄС (на кшталт Sciex-NMS-CH), в межах яких були

отримані субсидії на реалізацію науково-дослідних проектів у сферах екології,

медицини, соціальних наук [3; 4].

При помітних успіхах реформування, проблема забезпечення якості вищої

освіти в Болгарії лишається гострою, адже, за результатами внутрішньої та

зовнішньої оцінок, більшість навчальних програм на практиці не відповідають

потребам ринку праці ЄС; ЗВО продовжують використовувати застарілі

методики розвитку компетенцій студентів, з переважанням лекційних і


семінарських занять; студенти є недостатньо вмотивованими до позааудиторної

роботи й самонавчання, їм бракує участі в дослідницьких проектах й практичної

підготовки в реальному професійному середовищі; показники співвідношення

кількості студентів та кількості ґабілітованих викладачів не завжди

витримуються, особливо, якщо йдеться про нові спеціальності, повʼязані з

високотехнологічною та інноваційною діяльністю [5].

Вищеназвані проблеми стимулюють розвиток системи гарантування

якості освіти в Болгарії. Згідно зі «Стандартами і рекомендаціями щодо

забезпечення якості в Європейському просторі вищої освіти» (ESG), діяльність

щодо забезпечення якості освіти і навчання (quality assurance in education and

training) спрямовується на реалізацію кількох споріднених цілей: планування,

впровадження, оцінка, звітування, покращення. Отже, система забезпечення

якості надає інформацію, яка з одного боку засвідчує заклад вищої освіти та

громадськість у належній якості його діяльності, з іншого – надає поради і

рекомендації, допомагає визначитись з пріоритетними напрямками

вдосконалення діяльності. При чому останніми роками спостерігається

поступове зміщення акцентів з оцінки відповідності саме до визначення й

реалізації стратегій вдосконалення. Йдеться про новий тип культури якості, який

базується на довірі до ЗОВ [6, с. 7].

Болгарська система забезпечення якості освіти, як і решта європейських

систем, функціонує на макрорівні (рівень системи освіти), мезорівні (рівні

навчальних закладів) та мікрорівні (рівень навчального процесу).

У даній роботі ми зупинимося на макрорівні, який повʼязаний із зовнішнім

забезпеченням якості, а саме – функціонуванням Національного агентства

забезпечення якості (НАОА) в Болгарії та особливостями акредитаційних

процедур.

Акредитація – це визнання НАОА, на основі оцінки якості діяльності,

права вищій школі на надання вищої освіти відповідного до освітньо-

кваліфікаційного ступеню у визначених сферах, професійних напрямках та

спеціальностях. Шляхом акредитації НАОА реалізуються проекти відкриття,

реформування ЗВО, відкриття та реформування факультетів, філій та коледжів у

ЗВО, відкриття професійних напрямків та спеціальностей.

НАОА була створена у 1995 році. Її діяльність зосереджено в трьох

основних напрямках: забезпечення обʼєктивної оцінки ЗВО під час проведення

процедур оцінки, акредитації та післяакредитаційного моніторингу;

стимулювання розвитку наукових досліджень у ЗВО на основі принципів

прозорості та конкуренції; співпраця з європейською мережею агентств із

забезпечення якості (ENQA).

НАОА має наступну струкутуру: Президент та Віце-президент, яким

підпорядковуються Рада з Акредитації; Постійний комітет з пост-

акредитаційного моніторингу та контролю; 8 Постійних комітетів за галузями

вищої освіти; під керівництвом Ради з Акредитації в свою чергу працюють

Генеральний Секретар; Спеціалізована адміністрація; Загальна адміністрація [4].

Рада з акредитації складається з 11 осіб (голова та 10 членів) – професорів

та доцентів з різних галузей вищої освіти, які представляють різні академічні та

наукові установи: 6 – від закладів вищої освіти, 1 – від Болгарської академії

наук, 1 – від Академії аграрних наук; 2 – від Міністерства освіти і науки. Члени


Ради з акредитації призначаються Премʼєр-міністром на умовах повної

зайнятості на основі пропозицій Міністра освіти і науки, Конференції ректорів,

Академії наук Болгарії та Академії аграрних наук. Термін повноважень Голови,

його заступника та членів Ради з акредитації становить 6 років, й обмежується

лише однією каденцією.

Рада з акредитації розробляє критерії, правила та спеціальні процедури з

проходження оцінки та акредитації, а також документацію щодо них; через

Міністра освіти і науки пропонує правила акредитації для затвердження Раді

міністрів; створює постійні комітети та затвержджує сформовані ними експертні

групи (ЕГ) та завдання для членів ЕГ; інформує Міністра освіти і науки, а також

ЗВО про результати процедур оцінки та акредитації.

8 Постійних комітетів за галузями вищої освіти та Постійний комітет з

післяакредитаційного моніторингу та контролю складаються з 3-7 членів, один

із яких є головою комітету. Склад комітетів кожні три роки формує Рада з

акредитації шляхом відбору кандидатур за заявками ЗВО.

До функцій Постійних комітетів за галузями вищої освіти входять:

– прийняття рішення про початок, згідно запиту, акредитаційної

процедури щодо освітньої програми за певною професійною галуззю,

спеціальністю (крім тих, що входять до списку регульованих професій);

– оцінка проекту для відкриття нової професійної галузі;

– внесення пропозицій Президенту НАОА щодо членів та завдань

експертних груп;

– контроль за роботою експертів через призначеного наглядача з числа

членів Постійного комітету; розгляд звітів ЕГ;

– прийняття рішень, на основі звітів, про акредитацію освітньої програми

за певною професійною галуззю, спеціальністю;

– підготовка та подання Раді з акредитації звітів про результати

проведеної оцінки за процедурами інституційної акредитації; акредитації

освітніх програм з переліку регульованих професій; оцінки проектів щодо

відкриття чи перетворення ЗВО; оцінки проектів для відкриття філій; оцінки

проектів для відкриття спеціальностей зі списку регульованих професій.

Акредатиційна процедура здійснюється в кілька етапів й передбачає

комплекс наступних дій.

На першому етапі заявник (ЗВО або Міністр освіти і науки) подає запит

на інституційну акредитацію, до якого додається звіт про самооцінку відповідно

до критеріїв акредитації, затверджених НАОА та Методичних вказівок від Ради з

акредитації; звіт про виконання обовʼязкових рекомендацій Ради з акредитації з

попередніх процедур та післяакредитаційного моніторингу та контролю; витяги

рішень Вченої ради про затвердження звітів; опис структури ЗВО; копія

поточного Положення про ЗВО; копія стратегічного плану розвитку ЗВО та / або

операційний план ректора ЗВО; копія каталогу для майбутніх студентів за

поточний навчальний рік. Якщо акредитацію ініціює Міністр освіти і науки, ЗВО

має 2 місяці для підготовки необхідних документів.

На другому етапі відбувається розгляд запиту про започаткування

процедури акредитації. Президент НАОА надсилає запит Постійному комітету

відповідної галузі освіти. Постійний комітет протягом 20 днів після подання

запиту пропонує Раді з акредитації розпочати акредитаційну процедуру або


відмовити ЗВО-заявнику. Рада з акредитації в свою чергу приймає рішення (не

пізніше, ніж через місяц після подання запиту), про початок акредитаційної

процедури (з визначенням Постійного комітету за відповідною галуззю та витрат

на процедуру відповідно до правил, затверджених Міністром фінансів) або

ввідмову від неї. Далі Постійний комітет рекомендує Президенту НАОА

кандатури членів експертних груп та формулює для них завдання, а Президент

НАОА склад та завдання експертної групи подає на затвердження Раді з

акредитації. Після затвердження, Президент НАОА заключає контракти з

членами ЕГ й надсилає експертів до установ, що проходять оцінку.

На третьому етапі ЕГ систематизує та аналізує подані заявником

документи та інформацію, у разі потреби запитує додаткову інформацію та

докази від установи. Потім відбувається візит ЕГ до ЗВО за заздалегідь

узгодженою програмою, яка обовʼязково включає ознайомлення з думкою

студентів та аспірантів щодо якості освіти. Експерти проводять зустрічі з

роботодавцями та перевіряють достовірність наданої інформації, готують та

подають до Постійної комісії звіт про результати проведеної зовнішньої оцінки.

Постійний комітет інформує про експертну оцінку ЗВО, який протягом двох

тижнів може надати свої думки щодо звіту Постійному комітету. Постійний

комітет розглядає звіт про оцінку ЕГ, за необхідності повертає його на перегляд

й у підсумку готує та подає до Ради з акредитації доповідь про аредитаційну

процедуру з обґрунтованою оцінкою. Позитивна оцінка варʼюється в балах від 4-

х до 10-ти й передбачає віднесення аредитованого ЗВО до однієї з чотирьох

когорт: 4,00-4.99 бали; 5.00-6.99 бали; 7.00-8.99 бали; 9.00-10.00 балів.

На четвертому етапі звіт експертної групи розглядається Радою з

акредитації. Рада видає розпорядження про оплату роботи членів ЕГ, може

повернути звіт на доопрацювання, якщо вважатиме докази у звіті недостатніми.

На підставі доповіді Постійного комітету Рада з акредитації приймає позитивне

рішення про оцінку або відмовляє в акредитації. Президент НАОА інформує

ЗВО та Міністра освіти і науки про рішення Ради з акредитації. Адміністрація

НАОА видає сертифікат акредитації, оновлює перелік акредитованих ЗВО,

передає документи на зберігання до архіву Агентства, публікує результати

оцінки на веб-сайті Агентства [4].

Після проходження акредитації ЗВО починає працювати Постійна комісія

з післяакредитаційного моніторингу та контролю, яка відстежує виконання

наданих під час оцінки рекомендацій щодо впровадження внутрішньої системи

забезпечення якості у ЗВО; спостерігає за компетенціями випускників вищої

школи відповідно до професійних напрямків та спеціальностей.

Висновки і перспективи подальших досліджень. Організація діяльності

НАОА в Болгарії, незважаючи на певну бюрократизацію процедур, цілком

відповідає стандартам ESG, забезпечуючи незалежність і прозорість експертної

оцінки якості освіти, участь в оцінюванні студентів і роботодавців,

систематичний контроль за функціонуванням внутрішніх систем оцінювання

якості в ЗВО. Запозичення механізмів відбору експертів до НАОА, порядку

взаємодії структурних підрозділів в межах Агентства та між Агентством і

Міністерством освіти і науки, акредитаційних алгоритмів, на нашу думку,

дозволило б найближчим часом реанімувати і забезпечити незалежне


функціонування Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти в

Україні (НАЗЯВО), яке з моменту створення у 2015 році, протягом 2,5 років

було непрацездатною структурою саме через неефективність процедури

формування складу і перебування у зоні бюрократичних (зокрема з боку

Міністерства освіти і науки України) та політичних впливів, що протирічіть

європейській практиці.

Перспективи подальших досліджень повʼязані з аналізом досвіду

Республіки Болгарія у забезпеченні якості вищої освіти на мезо- та макрорівнях,

з оцінкою можливостей імплементації механізмів та засобів внутрішнього

контролю якості освіти, апробованих у ЗОВ Болгарії, в український освітній

простір.


1. Стартегія реформування вищої освіти в Україні до 2020 року. URL:

https://mon.gov.ua/storage/app/.../18-strategiya-reformuvannya-vishhoi-osviti-20.doc

2. Вища освіта в умовах реформи: зміни громадської думки. URL:

https://dif.org.ua/article/vishcha-osvita-v-umovakh-reformi-zmini-gromadskoi-

dumki_2016

3. Чеховська М.В. Сучасна система вищої педагогічної освіти в

Ремпубліці Болгарія: досвід реформування. URL: http://pedpsy.duan.edu.ua/

images/ stories/Files/2015-1/32.pdf

4. National Evaluation and Accreditation Agency. URL:

https://www.neaa.government.bg/en/homeen

5. Нейкова Р. Стратегия развития высшего образования в Республике

Болгария – проблемы и тенденции. URL: https://er.knutd.edu.ua/bitstream/

123456789/7631/1/20171006_Effect_P015-022.pdf

6. Стандарти і рекомендації щодо забезпечення якості в Європейському

просторі вищої освіти (ESG). К, 2015. 32 c.

_____________________________________________________________________

In the context of reforming education in Ukraine, the issue of higher education quality as a determining factor of its competitiveness takes the paramount importance. The new Law of Ukraine "On Higher Education" leads to the creation of a system for ensuring and improving the higher education quality in accordance with the recommendations and standards of ESG. The formation of common, scientifically based criteria and standards in the field of education and science, the implementation of ESG monitoring tools in Ukraine requires taking into account the experience of the higher education systems reformation in the countries that have recently joined the EU and, when integrated into the European educational space, face similar issues as Ukrainian one.

The article analyzes the modern system experience for assessing the higher education quality in accordance with the ESG standards in the Republic of Bulgaria. In the context of the economic and demographic crisis, Bulgaria has taken the benchmark for accelerating the modernization and internationalization of higher education and, having put the educational sphere a priority for financial and intellectual investment, has made some progress nowadays. In Bulgaria, decentralization of the higher education system has taken place and the number of higher education institutions has


significantly increased, the student contingent has considerably increased; university structures have expanded at the expense of new faculties and specialties; Western European and American curricula have been introduced, academic mobility of students has been intensified; the percentage of graduatesʼ employment has increased, programs of scientific exchange with the EU member states have originated.

The Bulgarian system of quality assurance in higher education, like the rest of European systems, functions at the macro level (level of education system), meso-level (level of educational institutions) and micro level (level of educational process). It focuses on the several related objectives implementation: planning, implementation, evaluation, reporting, and improvement. The quality assurance system provides information that, on the one hand, establishes the higher education institution and the public in the proper quality of its activities, on the other hand, provides advice and recommendations, helps determine the priority directions for activities improvement. In recent years, there has been a gradual shift in emphasis on conformity assessment precisely to the definition and implementation of improvement strategies. It is a new type of quality culture based on trust to the higher education institutions.

The article describes the macro level associated with external quality assurance, namely, the functioning of the National Quality Assurance Agency (NQAA) in Bulgaria and the accreditation procedures peculiarities.

The activities of NQAA are concentrated in three main areas: ensuring an objective assessment of the higher education institutions during the evaluation, accreditation and post-accreditation monitoring procedures; stimulating the scientific research development at higher education institutions based on the transparency and competition principles; Collaboration with the European Network of Quality Assurance Agencies (ENQA).

The organization of NQAA activities in Bulgaria, despite some bureaucratization of procedures, completely complies with the ESG standards, ensuring the independence and transparency of peer review of the education quality, participation in the students and employersʼ assessment, and systematic monitoring of the internal quality assessment systems functioning in higher education institutions. The adoption of the mechanisms for selecting experts to the NQAA, the order of interaction between the structural units within the Agency and between the Agency and the Ministry of Education and Science, accreditation algorithms, in authorsʼ opinion, would allow resuming and ensuring the effective functioning of the National Agency for the Quality Assurance of Higher Education in Ukraine in the near future.


УДК 352.621.791

СОЦІАЛЬНІ ЧИННИКИ ІННОВАЦІЙ У ДЕРЖАВНОМУ

УПРАВЛІННІ

ЯКИМЕНКО С. В.,

аспірант Дніпровського

аграрно-економічного університету

(м. Дніпро)

У статті проаналізовано проблему детермінації нововведень у

системі державного управління інноваційними змінами сучасного суспільства. Підкреслено значущість соціокультурних чинників управлінських інновацій у порівнянні з технічними. Обгрунтовано компліментарність трансформацій у системі державного управління та

його обʼєкті. Акцентовано значущість синергетичного підходу для дослідження управлінських інновацій. Встановлено належність управлінських реформ до процесів становлення суспільства, що

самоорганізується. Ключові слова: державне управління, інновації, самоорганізація. В статье проанализирована проблема детерминации нововведений в

системе государственного управления инновационными изменениями современного общества. Подчеркнуто значимость социокультурных факторов управленческих инноваций по сравнению с техническими. Обоснованно комплиментарность трансформаций в системе

государственного управления и его объекте. Акцентировано значимость синергетического подхода для исследования управленческих инноваций. Установлена принадлежность управленческих реформ в процессы

становления общества, самоорганизующаяся. Ключевые слова: государственное управление, инновации,

самоорганизация.

The article analyzes the problem of determination of innovations in the system of public administration by innovative changes in modern society. The importance of socio-cultural factors of managerial innovations in comparison with technical ones is emphasized. The complementarity of transformations in

the system of public administration and its object is substantiated. The significance of the synergetic approach for the study of managerial innovations is emphasized. The affiliation of administrative reforms to the processes of

formation of a self-organized society is established. Keywords: public administration, innovations, self-organization.

Постановка проблеми. У сучасних умовах, коли обʼєкт державного

управління, суспільство та його окремі сфери, є надзвичайно динамічним і

мінливим, а до того ж різноманітні кризові явища, що порушують рівноважність

соціальних систем, стали постійним чинником соціальних інновацій, пошуки

нових ефективних механізмів державного управління стають невідʼємною

складовою управлінської діяльності. Надзвичайно важливо, щоб цей пошук

здійснювався у відповідності з тенденціями розвитку суспільства і на основі

наявних ресурсів інноваційних змін. У цьому контексті проблема узгодження

управлінських та соціальних інновацій постає як пріоритетна при обґрунтуванні


напрямів реформування системи державного управління.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Соціально-управлінська

атрибутивність інноваційного розвитку на сьогодні вже є достатньо

обґрунтованою у концептуальному плані позицією, яка виразно проявляється у

роботах багатьох авторів (Л. І. Щербакової, О. Є. Суміної, Л. В. Ілюхіної,

А. В. Харченко та інших). При цьому необхідність регулювання звичайно

виводиться на основі радикальності та швидкості науково-технологічного

розвитку, що на порядки збільшує швидкість життя суспільства, позбавляючи

останнє можливості у стихійно-адаптуючому режимі адаптуватися до

технологічних змін. Посилює управлінський аспект соціальних інновацій

зростання значущості людського та соціального капіталу у порівнянні з

технологічними, матеріально-економічними ресурсами розвитку соціуму. Однак

інтегровано-комплементарне відношення управлінських та соціальних новацій

обумовлюється переважно швидкістю технологічних змін та необхідністю

максимізації соціальних вимірів новацій стосовно технологічних. У той же час

залишається на периферії наукових досліджень більш широка проблема

взаємодетермінованості соціального розвитку та державного управління на рівні

моделей та механізмів управління.

Метою статті є обґрунтування компліментарності соціальних та

управлінських інновацій як концептуальної основи оновлення механізмів

державного управління.

Виклад основного матеріалу дослідження. Дослідники вказують на

прямий звʼязок між становленням різноспрямованих моделей соціально-

економічного розвитку в умовах глобалізації з одного боку та новими підходами

в управлінській діяльності і загалом пошуками ефективних механізмів

державного управління – з іншого [1, с. 68]. При цьому останні, у повній

відповідності з соціально-економічними детермінантами, набувають характеру

управлінських систем, що розвиваються на основі зовнішньо орієнтованої мети

та сукупності цільових установок. Враховуючи глобальні тенденції соціального

розвитку, про які вже йшлося вище, і саморозвиток системи державного

управління набуває характеристик «людиновимірності» з відповідною

трансформацією обʼєктів та цілей управлінської діяльності і культури,

цінностей, менталітету субʼєктів управління [2, с. 32].

Підстави для поєднання управлінських та соціальних інновацій

випливають із самої природи розвитку інформаційного суспільства. З одного

боку, це суспільство є інноваційним за своєю природою і змістом соціального

життя стають перманентні зміни. З іншого боку, виникають передумови і

можливості для свідомого планування трансформацій і їх організованого

здійснення у вигляді певних проектів, на основі попереднього моделювання

бажаних змін. Відтак соціальні інновації у різних сферах життєдіяльності

суспільства перестають бути складовою стохастичних процесів розвитку і

переходять у якість свідомо регульованих, запланованих та здійснюваних

процесів, тобто стають обʼєктами цілеспрямованого соціального і держанвого

управління. Соціальні інновації, можуть розглядатися як обʼєкт управлінської

діяльності в якості механізму, що забезпечує у межах певних управлінських

стратегій перехід обʼєкту управління, тобто соціуму чи його окремої складової, у

бажаний для субʼєкта управління стан.


Управлінський вимір соціальних інновацій, загалом інноваційного

розвитку суспільства випливає з розгляду інноваційних процесів як керованих

чинників вирішення глобальних проблем людства – і наявних, і тих, які ще лише

передбачаються у майбутньому. Соціальний зміст управлінських інновацій, як

вказує вітчизняний дослідник М.Гаман, пояснюється тим, що зміни в системі

державного управління вирішальною мірою обумовлені саме технологічними і

економічними трансформаціями, що мають загальносуспільний характер [3,

с. 29].

Слід сказати, що сьогодні усталене розуміння соціальних інновацій як

регульований з погляду інтересів громадян процес змін усіх сфер життя у

контексті реорганізації соціуму прямо орієнтує на управлінський вимір цього

феномену, асоціюється з соціально-управлінською діяльністю найширшого

спектру – від технологічних до соціокультурно-ціннісних змін. При цьому такі

інновації розглядаються як механізм соціальних змін на різних рівнях

суспільства (Дж. Ховадт, А. Буцин, Д. Доманський, С. Калет та інші).

Управлінські інновації займають місце регулятора взаємовідношень між

соціальними та технологічними інноваціями, вирішуючи характерну для

традиційної інтерпретації розвитку соціуму проблему так званого «культурного

лагу».

Останній пояснював відставання соціальних інновацій від технологічних в

умовах домінування стихійних факторів розвитку і відсутності організованого у

масштабах усього суспільства управління інноваційними трансформаціями. По

суті при цьому домінували настанови технологічного детермінізму і всі

соціальні сфери життєдіяльності – від економіки до духовної сфери –

розглядалися як адаптивні структури, своєрідний придаток технологічних змін.

Цілком обʼєктивне відставання інституційного розвитку у порівнянні з

технологічним пояснювалося його другорядністю. Проте саме у межах сучасних

концепцій управління ці тези були спростовані, завдяки управлінському виміру

різноманітні соціальні інновації набули пріоритетної значущості [4, с. 127].

Сучасна інтерпретація соціальних інновацій, які розділяються на

організаційні інновації на регіональном, державному чи муніціпальном рівні, та

покращуючі інноваціі, які забезпечують соціальний ефект у різних сферах

життя, максимізує їх управлінський вимір і у багатьох випадках дозволяє

інтерпретувати їх як основу інновацій у соціальному та державному управлінні.

Особливою стала ця близькість в умовах поширення проективних підходів до

здійснення різноманітних інновацій, оскільки будь-які соціальні проекти

вимагають цілеспрямованого управління.

Соціально-економічні детермінанти інновацій у механізмах державного

управління мають достатньо чітку репрезентованість як на соціально-

інституційному, так і технологічному рівнях. З одного боку, на сьогодні вже

чітко визначився глобальний тренд орієнтації соціально-економічного зростання

майже виключно на інновації, які визначають динаміку усіх сфер, проте

опираються завжди на результати та досягнення у науково-технічній сфері. Саме

на технологічному рівні, зокрема, і у звʼязку з процесами інформатизації та

медіатизації, радикально ускладнюється обʼєкт управління, наростає мінливість

та непередбачуваність тих інноваційних процесів, які, викликають зміни у цьому

обʼєкті трансформуючи особистість, економіку, соціальну сферу, суспільні


інститути. Все це вимагає нових концептуальних засад здійснення управлінських

інновацій, розробки та упровадження таких інноваційних складових механізмів

державного управління, які б забезпечили їх адекватність вимогам сучасного

суспільства.

Ці вимоги визначаються глобальними процесами створення інноваційного

суспільства, інноваційної економіки, інноваційної людини. Враховуючи

інноваційний характер середовища, обʼєкта, чинників механізмів державного

управління, цілком логічно зробити висновок про необхідність вибору вектору

та конкретних напрямів їх розвитку у контексті системних змін усього медійно-

інформаційного суспільства. А це означає орієнтацію на інноваційну модель

розвитку державного управління і вирішення завдань як адаптації до

навколишніх змін, так і випереджаючого регулюючого впливу на них саме на

основі розробки та упровадження інновацій у повній відповідності з наявними

соціально-системними концепціями інновацій.

Оскільки механізми державного управління визначають насамперед його

практично-технологічний вимір, особливо актуальним є звернення до

концептуальних визначень ролі технологічного чинника соціально-економічних

інновацій. З погляду інноваційної теорії, саме нові технології у різних сферах

забезпечують радикальну трансформацію спочатку науково-технічної основи

соціального життя, а потім і його старі організаційні та інституційні форми,

забезпечуючи динамізм необхідних для суспільства трансформацій та

становлення ефективних управлінських механізмів вирішення соціальних

проблем. Відповідно відомий дослідник Дж. Менш вважає, що на сучасному

етапі взагалі будь-які проблемні чи кризові ситуації можна адекватно

вирішувати виключно за рахунок інноваційних механізмів діяльності,

управління, комунікації тощо [5, c. 8090].

У цьому контексті потрібно чітко усвідомлювати інноваційно-

технологічну основу соціально-економічного розвитку, яка визначає характер

обʼєкта сучасного державного управління. На нашу думку, концептуально

науково-технологічні зміни системного характеру найбільш чітко описуються

теорією технологічних укладів, яка дозволяє на основі групування однотипних

інноваційних технологій вийти на розуміння комплексного характеру циклічних

технологічних і відповідно соціально-економічних змін як механізму

самовідтворення інноваційного розвитку соціуму. Технологічний базис

інноваційного соціально-економічного розвитку принципово змінює якісні

характеристики практично всіх обʼєктів державного управління, починаючи з

економічних інститутів і закінчуючи процесами медійно-інформаційного

виробництва. Більше того, формується нове середовище життєдіяльності

людини та соціальних інститутів з максимізацією значущості безпеки, екології,

медицини тощо, радикально зростає і урізноманітнюється сектор послуг, на

новий рівень виходять процеси мережної самоорганізації суспільства.

Відбувається тотальна інтелектуалізація усіх форм суспільної діяльності,

становлення віртуальних форм не лише комунікації, а й ділових звʼязків, в

виробництва, грошей, управління. Органи державної влади мають управляти

соціально-економічними процесами, виходячи з підходів «економіки знань»,

«інноваційної економіки», «інформаційної економіки», «мережевої економіки».

Вказані концептуальні підходи дають можливість описувати інноваційні


зміни усієї системи державного управління загалом і його механізмів зокрема як

певний вимір глобального соціокультурного транзиту до нових форм

цивілізаційного устрою. Відповідно вже апріорі, виходячи виключно з

узагальнених характеристик трендів соціального розвитку, можна говорити про

такі інноваційні риси державного управління як домінування нематеріальних та

комунікативних складових, вихід на пріоритетні позиції факторів управлінської

культури та інтелектуального потенціалу, формування потенціалу «організації,

що навчається» у контексті більш загального процесу зростання цінності

когнітивно-знанієвої складової управлінської діяльності тощо. Основним

ресурсом нової моделі управління, як справедливо вказує вітчизняний дослідник

О. Орлов, стає людський капітал і формування у межах управлінських систем

механізмів його розвитку і максимізації [6, с. 9].

Враховуючи і такі характеристики соціально-економічного розвитку як

нелінійність, динамізм, невизначеність інноваційних змін можна говорити і про

більш конкретні особливості нової моделі державного управління. Зрозуміло, що

розвиток технологій управлінської діяльності як основа оновлення механізмів

державного управління визначається тими ж процесами прискорених

інноваційних трансформацій, що й на рівні науково-технічному чи загально

соціальному. Аксіома теорії управління вказує на необхідність кореляції між

складністю субʼєкта та обʼєкта управління, і невідповідності у цих

взаємовідношеннях мають своїм наслідком дисфункціональність регулюючої

діяльності і розбалансування самого обʼєкта. Саме це ми і спостерігаємо зараз,

коли за структурою, принципами діяльності, функціями, механізмами впливу

система державного управління суттєво поступається організації самого

суспільства, що загалом і визначає неефективність державних керуючих впливів

внаслідок їх безсистемності, примітивності, запізнювання тощо.

Найбільша невідповідність спостерігається у динамізмі розвитку, оскільки

темпи змін в обʼєкті державного управління явно не відповідають швидкості

обробки інформації та прийняття рішень органами влади, і в такій ситуації

навіть обґрунтовані заходи виявляються відірваними від реальності. На

концептуальному рівні підходи до вирішення цієї проблеми розробляються у

межах постулатів постнекласичної раціональності, на основі яких сьогодні

розробляються інноваційні моделі управління. Постнекласичне державне

управління на модельному рівні бачиться як субʼєкт-полісубʼєктне середовище,

тобто з домінуванням просторового, а не структурно-організаційного виміру.

При цьому і обʼєктом такого управління є різноманітні сфери та структури

соціуму, які мають вигляд середовищ, що знаходяться у стані саморозвитку та

само детермінованої динамічної зміни. Можна обґрунтовано зробити

припущення, що і модель інноваційного розвитку державного управління та

його механізмів представляє собою інноваційні середовища, що знаходяться у

стані саморозвитку та самозміни.

Як вказує відомий білоруський дослідник І. Ганчерьонок,

«багатоваріантність, випадковість, (а точніше вірогіднісністьь), незворотність є

істотними моментами соціального середовища і обумовлюють його постійно

зростаючу складність при реалізації цілей управління» [7, с. 26]. У межах

синергетичного підходу управління може розглядатися як один з вимірів

соціальної самоорганізації у контексті альтернативності шляхів розвитку та


надання невизначеності і хаосу організуюче-конструктивного значення.

Соціальне управління та діяльність органів державної влади можуть бути

адекватними своєму обʼєкту лише за умов як врахування подібних динамічно-

невизначених характеристик свого обʼєкта, так і упровадження принципів само

організаційної системності у своїй діяльності.

На нашу думку, застосування синергетичної концепції дозволяє більш

чітко ставити проблему взаємоузгодження стохастичних механізмів

саморегулювання суспільства загалом та інституціанально-організованої

діяльності управлінських підсистем, оскільки остання теж набуває характеру

самоорганізації, включає в себе складові самоорганізації та націлена на

максимізацію самоорганізаційних процесів і в обʼєктній, і в субʼєктній

підсистемах. Саме такий підхід дозволяє вирішити існуючу сьогодні проблему

співвідношення державно-управлінської діяльності та впливу на суспільство

різноманітних процесів самоорганізації мережного, медійно-інформаційного,

громадсько-самоуправлінського характеру. Це і забезпечить те, що у сучасній

синергетиці називають «стійкістю, що породжується нестійкістю», і що

відкриває найширші перспективи для визрівання та поширення інновацій як у

суспільстві, так і у системі державного управління.

Висновки і перспективи подальших досліджень. Таким чином, державне

управління доцільно розглядати як форму самоорганізації суспільства, і

інноваційний потенціал такої самоорганізації буде тим вищий, чим менше

різноманітних обмежень існує у системі субʼєкт-обʼєктних відносин. Ми

вважаємо, що саме нормативно оформлені обмеження як в управлінській

діяльності органів державної влади, так і у процесі регламентації діяльності

громадян, соціальних інститутів та структур є одними з найбільш суттєвих

перепон на шляху до інноваційного розвитку суспільства та його управлінської

підсистеми. На зміну таким обмеженням мають прийти механізми державного

управління, спрямовані на упорядкування діяльності на основі самоорганізації,

при якому буде домінувати самообмеження як функція продуктивних взаємодій

соціальних субʼєктів. Стабільність забезпечується органами державної влади у

єдності з соціальними інститутами на основі балансування видів діяльності,

комунікації, узгодження інтересів тощо, а не на основі жорстких нормативних

обмежень. Прийняття факту органічної взаємозалежності та компліментарності

процесів державної організації та самоорганізації суспільства дає підстави

визначати перспективи розширення функцій державного управління і в умовах

максимізації механізмів соціальної самоорганізації. На перше місце у подальших

дослідженнях відтак виходять проблеми становлення нових моделей та

механізмів державного управління, що максимізують потенціал самоорганізації

як на обʼєктному, так і на субʼєктному рівні.

Література: 1. Пойкин А. Е. Современное состояние и модели государственного

управления развитием инновационной инфраструктуры. Интернет-журнал Науковедение. 2016. Т. 8. № 2 (33). С. 68-72.

2. Курушина Е. В. «Умный» рост: институциональные и ментальные трансформации. Экономика и управление. 2014. № 5 (103). С. 32-38.

3. Гаман М. В. Державне управління інноваціями: Україна та зарубіжний


досвід. К.: Вікторія, 2004. 311 с. 4. Никифоров А. Є. Інноваційна діяльність: теорія і практика державного

управління: монографія / А. Є. Никифоров; Держ. вищ. навч. заклад «Київ. нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана». К.: КНЕУ, 2010. 424 с.

5. Mensch G. If this Long Wave SteepsUp and Breaks: What then? Kondratieff Waves. Warfare and World Security / Ed. by T.C. Deveras / G. Mensch. - Amsterdam: IOS Press, 2006. P. 8084-8097.

6. Орлов О. В. Методологія становлення і розвитку інноваційної теорії державного управління : автореф. дис. ... д-ра наук з держ. упр.: 25.00.01 / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України, Харк. регіон. ін-т держ. упр. Х., 2013. 37 с.

7. Ганчеренок И. И. Меганауки и государственное управление. Вестник Московского университета. Серия 21: Управление (государство и общество). 2009. № 1. С. 25-33.

_____________________________________________________________________

The managerial dimension of social innovation, in general, of the innovative development of society stems from the consideration of innovative processes as guided factors in solving global problems of mankind. The socio-economic determinants of innovation in the mechanisms of state governance have a fairly clear representativeness both at the socio-institutional and technological levels. Taking into account the innovative nature of the environment, the object, factors of the mechanisms of public administration, it is logical to conclude that the choice of the vector and the specific directions of their development in the context of systemic changes in the entire media and information society is logical. This means focusing on an innovative model of development of public administration and solving problems of both adaptation to environmental changes and a prevailing regulatory influence on them, precisely on the basis of the development and implementation of innovations in full accordance with existing socio-system concepts of innovation.

The existing conceptual approaches provide an opportunity to describe the innovation changes of the entire system of public administration in general and its mechanisms in particular as a certain measure of global socio-cultural transit to new forms of civilization. We can talk about such innovative features of public administration as the domination of intangible and communicative components, the emergence of the priorities of the factors of managerial culture and intellectual potential, the formation of the potential of the "learning organization" in the context of a more general process of increasing the value of the cognitive component of management activity, etc. The main resource of the new model of management is human capital and the formation within the limits of management systems of mechanisms for its development and maximization. The model of innovation development of public administration and its mechanisms represents innovative environments that are in a state of self-development and the same change. Within the synergistic approach, management can be considered as one of the dimensions of social self-organization in the context of alternative ways of development and providing uncertainty and chaos of organizational-constructive value. Social management and the activities of state authorities may be adequate to their object only in the conditions of taking into account such dynamic and uncertain characteristics of its object, as well as the introduction of principles of self-organizational systematic in its activities.


УДК 35.08

КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД ДО УПРАВЛІННЯ КАДРОВИМ

ПОТЕНЦІАЛОМ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ В УКРАЇНІ

СЕЛІВАНОВ С. В.,


управління та публічної служби


управління при Президентові України,

начальник Управління персоналу

Державної міграційної служби України

Узагальнено та систематизовано теоретичні підходи до

трактування таких базових дефініцій компетентнісного підходу як

«компетенція» та «компетентність». Виокремлено складові елементи

поняття «компетенція». Встановлено особливості використання

компетентнісного підходу до управління кадровим потенціалом в

державних органах. Проаналізовано головні ознаки поняття «професійна

компетентність» у сфері державної служби. Обґрунтовано теоретичну

модель компетенцій державних службовців у системі управління

кадровим потенціалом державної служби. Запропоновано трьох-

векторну типологію компетентностей персоналу у сфері державної

служби.

Ключові слова: державне управління, державна служба, кадровий

потенціал, кадровий потенціал державної служби, компетентнісний

підхід, компетентність, компетенція, професійна компетентність,

управління персоналом.

Обобщены и систематизированы теоретические подходы к

трактовке таких базовых дефиниций компетентностного подхода как

«компетенция» и «компетентность». Выделены составляющие

элементы понятия «компетенция». Установлены особенности

использования компетентностного подхода к управлению кадровым

потенциалом в государственных органах. Проанализированы главные

признаки понятия «профессиональная компетентность» в сфере

государственной службы. Обоснована теоретическая модель

компетенций государственных служащих в системе управления

кадровым потенциалом государственной службы. Предложено трех-

векторную типологию компетенций персонала в сфере государственной

службы.

Ключевые слова: государственное управление, государственная

служба, кадровый потенциал, кадровый потенциал государственной

службы, компетентностный подход, компетентность, компетенция,

профессиональная компетентность, управление персоналом.

The theoretical approaches to the interpretation of such basic definitions

of the competence approach as «competence» and «competence» are

generalized and systematized. The elements of the concept of "competence" are

singled out. The peculiarities of the use of a competent approach to the

management of personnel potential in state bodies are established. The main


signs of the concept of «professional competence» in the field of civil service

are analyzed. The theoretical model of the competences of civil servants in the

system of management of the personnel potential of the civil service is

substantiated. The three-vector typology of competencies of the personnel in

the field of civil service is proposed.

Key words: public administration, public service, personnel potential,

personnel potential of civil service, competence approach, competence,

competence, professional competence, personnel management.

Постановка проблеми. Сучасна управлінська діяльність як

соціокультурний процес є комплексним системним явищем з великою кількістю

елементів, їх складною структурою і різноманітними взаємозв᾿язками, що

набуває ролі провідного фактору стратегічного значення. На думку

Г. Атаманчука, в управлінській діяльності переплетена майже вся

багатоманітність людської життєдіяльності: психіка людини й технологічні

вироби; внутрішні спонукальні мотиви і зовнішні примусові регулятори; інтерес

та інформація; евристичні здібності та елементарні фізичні зусилля; наукові

знання і персональний досвід; інтуїція і математичні прораховування; правове

регулювання і свобода пошуку; сучасний комп᾿ютер і звичайна грамотність;

космічні системи звʼязку і вміння слухати та чути один одного; навички

командувати і готовність підкорятись [1, с. 9-10]. Тобто освоєння всіх аспектів

управлінської діяльності автоматично означає необхідність оволодіння

мистецтвом якісного управління. А це, у свою чергу, актуалізує дослідження

питань професіоналізму й ефективності державного управління через призму

реалізації та розвитку кадрового потенціалу в органах державної влади, що

передбачає тісну кореляцію зі створенням ефективної системи управління

персоналом загалом.

У звʼязку з цим важливо акцентувати увагу на тому, що в новій редакції

Закону України «Про державну службу» [2] також виділено функцію з

управління персоналом державних органів та встановлено компетентнісний (від

лат. «competentis» − «відповідний», «здібний», тобто той, що знає, володіє

відповідними знаннями) підхід до його управління.

Окрім того, актуальність упровадження компетентнісного підходу до

управління персоналом державних органів в Україні повʼязана також із

імплементацією положень менеджменту людських ресурсів у сфері державної

служби згідно з вимогами, що висуваються до країн-кандидатів на вступ до ЄС,

сформульованими у розділі 3 «Публічна служба і менеджмент людських

ресурсів» документа-рекомендації «Принципи публічного адміністрування»,

підготовленого експертами SIGMA [3].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Компетентнісний підхід бере

свій початок з робіт Ф. Тейлора, Г. Форда, Г. Емерсона, Е. Мейо. Хоча вперше

узагальнені ідеї компетентнісного підходу висунули англійські дослідники

Л. Спенсер і С. Спенсер, які у своїй праці доводять, що саме розвиток

компетенцій є основоположним фактором (базовою якістю) ефективності

професійної діяльності конкретного службовця. З огляду на це, варто

підкреслити, що питання запровадження компетентністного підходу в

менеджменті (у т.ч. й у кадровому) вже давно розглядаються в роботах і


вітчизняних науковців, а саме: М. М. Білинської, Є. В. Болотіної, Л. А. Гаєвської,

О. А. Грішнової, І. В. Розпутенка та ін.

Проте, у сфері державного управління в Україні, незважаючи на нагальну

потребу підвищення рівня ефективності та професіоналізму державних

службовців, компетентнісний підхід, як досягнення західної наукової

педагогічної думки, залишається ще маловідомим, у першу чергу, через

відсутність відповідних законодавчих основ. Як слушно зауважує Є. В. Болотіна

«загальність, неточність вимог до кваліфікації державних службовців,

представлених в існуючих нормативно-правових документах, неясність

показників результативності діяльності державних службовців, невідповідність

розуміння компетенції в офіційних документах та управлінського трактування

цієї категорії ще більше ускладнюють ситуацію» [4]. На нашу думку, визначені

проблеми надзвичайно актуалізують доцільність вивчення концептуальних

основ компетентнісного підходу та можливостей їх адаптації до потреб розвитку

кадрового потенціалу вітчизняної державної служби в умовах її модернізації.

Метою статті є здійснення наукового обґрунтування теоретичних засад

компетентнісного підходу та можливостей їх адаптації до потреб системи

управління кадровим потенціалом вітчизняної державної служби в умовах її

модернізації.

Виклад основного матеріалу дослідження. Для початку нашого

дослідження визначимось із сутнісним наповненням базових дефініцій

компетентнісного підходу, серед яких відзначимо такі як «компетенція» та

«компетентність».

Термін «компетенція» (від латинського слова «competentia» − взаємно

прагну; відповідаю, підходжу) згідно словника Вебстера, виник у 1596 році.

При цьому Тлумачний словник української мови визначає «компетенцію»

як «добру обізнаність із чим-небудь; коло повноважень якої-небудь організації,

установи або особи» [5].

До недавнього часу у США використовувався термін KSAO (знання

(Knowledge), вміння (Skills), здібності (Abilities, Attitudes), інші характеристики

(Other)) [6], а в СРСР – ЗУН (знання, уміння, навички) [7].

Незважаючи на існуюче різноманіття визначень компетенції,

загальноприйнятою є думка, згідно з якою компетенція описує стандарт

поведінки, який обʼєднує знання, навички та особисті якості людини і визначає

ефективність роботи (діяльності) [7, с. 131]. Тобто в рамках компетентнісного

підходу враховуються індивідуальні здібності працівників і використовуються

їхні компетенції як спосіб досягнення поставлених цілей.

Проведений аналіз характеристик компетенцій та їх складу показує, що в

найзагальнішому вигляді будь-яка компетенція формується на трьох рівнях:

1) особистісний рівень − розкривається у відношенні до здійснюваної

діяльності, тобто віддзеркалює мотиви і ціннісні установки особистості, які

проявляються в процесі реалізації компетенції;

2) когнітивний рівень − повʼязаний зі знаннями і способами їх отримання.

Для державного службовця він визначає рівень знань, інтелектуального

розвитку, творчих здібностей, ступінь сформованості науково-теоретичної та

практичної готовності до професійної діяльності;

3) діяльнісний рівень − впливає на динаміку розвитку компетенцій,


визначає процес становлення умінь і навичок на основі отриманих знань та

способів реалізації цих умінь, а також можливість професійно діяти у нових

ситуаціях.

Таким чином, узагальнюючи наявні наукові підходи, до визначення

складових елементів поняття «компетенція», вважаємо за доцільне, включити:

особистісні риси; знання; уміння і навички (досвід); моральні цінності;

поведінкові моделі.

Разом із тим одним із найбільш узагальнених і типових визначень терміну

«компетентність» (competency) в менеджменті людських ресурсів є таке:

«Компетентність − внутрішня характеристика особистості (underlying

characteristic of a person), наслідком якої є ефективне або найкраще виконання

(effective or superior performance)» [8, р. 13]. Хоча, в науковій практиці поряд із

цим визначенням використовується й багато інших визначень, схожих за змістом

і більш деталізованих.

Наприклад, у публікації «Компетентності для майбутнього» ООН, а також

у практичному довіднику ООН з розвитку компетентності її працівників

зазначено, що термін «компетентність» може бути визначений як комбінація

умінь, характерних рис і вчинків (типів поведінки), що прямо повʼязані з

успішним виконанням роботи [9]. При цьому, згідно розʼяснення, що надається в

«Науково-практичному коментарі до Закону України «Про державну службу»

[10, с. 39] термін «робота» у даному випадку слід розуміти як термін трудового

права, який рівнозначний таким застосованим у Законі термінам

адміністративного права, як «посадові обовʼязки» та «завдання і обовʼязки».

Аналогічне визначення досліджуваного поняття зустрічається і в праці

Уіддета С. та Холліфорда С. «Руководство по компетенциям» [11, с. 5], де

«компетентність» у сфері менеджменту людських ресурсів автори трактують як

здатність, що потрібна для розвʼязання робочих завдань і для отримання

необхідних результатів роботи.

Європейська рамка кваліфікацій для навчання протягом всього життя (the

European Qualifications Framework for Lifelong Learning (EQF)) термін

«компетентність» визначає як доведену здатність використовувати знання,

уміння і особисті, соціальні і/або методологічні здібності в робочих чи

навчальних ситуаціях, професійному чи особистому розвитку [12, р. 11].

Отже, встановлюючи співвідношення між поняттями «компетенція» й

«компетентність», зазначаємо необхідність їх розмежування. Підставою для

цього є те, що: компетенція визначається певною організацією, установою,

державою як наперед задана вимога до знань, умінь, навичок працівника, які

дозволяють йому якісно виконувати свої обовʼязки та досягати поставлених

цілей у межах тієї сфери, де ця діяльність буде здійснюватися, у той час, як

компетентність − надбанням самої особистості, тобто здатність особистості

ефективно застосовувати динамічну комбінацію набутих знань, вмінь, цінностей,

навичок та здібностей, досвіду в певній галузі професійної діяльності. Інакше

кажучи, поняття «компетенція» є основним змістом «компетентності», що

припускає не лише наявність певного обсягу знань, але й здатність ними

користуватися.

За визначенням С. М. Григор᾿євої [13, с. 101], компетентність у галузі

державного управління − це перелік компетентностей, що формують систему


(обсяг) знань, розумінь, навичок, здібностей, цінностей, досвіду, необхідних для

якісного виконання певного виду діяльності, повʼязаної з практичним

виконанням завдань та функцій держави.

У свою чергу, проф. О. Ю. Оболенський до поняття компетентності

підходить з точки зору «певного рівня інтелектуального, психологічного та

функціонального стану службовця, який відображає конкретні сфери його

професійної діяльності та зумовлює у своїй єдності якісну визначеність

професіонала» та компетентності державного службовця як «наявності глибоких

фахових знань у певній галузі чи сфері діяльності, вміння аналізувати та

прогнозувати розвиток ситуацій та добуті на практиці знання щодо вирішення

певних проблем, а також правомочність вирішувати їх, уповноваженість відати

певними справами» [14, с. 156].

Враховуючи викладене, ми абсолютно солідарні з думкою проф.

Г. С. Одінцової та ін. науковців [15], які наголошують на тому, що під

компетентністним підходом слід розуміти не просто знання, вміння та навички,

придбані за час навчання (професійної підготовки, підвищення кваліфікації), але

й знання, вміння та навички, які необхідні для роботи спеціаліста в певних

умовах та за конкретних обставин.

Таким чином, компетентністний підхід до розвитку кадрового потенціалу

державної служби має передбачати врахування знань, вмінь, навичок, а також

особистісних якостей та моральних цінностей, нових моделей поведінки

державного службовця, що дають змогу реалізувати професійний потенціал на

практиці та оперативно реагувати на постійні зміни в державному управлінні.

Використання компетентнісного підходу до управління кадровим

потенціалом в державних органах потребує визначення його особливостей, серед

яких відзначимо такі:

1) компетентнісний підхід передбачає наявність особистості (державного

службовця), яка визначається внутрішньою мотивацією до ефективного

виконання своєї професійної діяльності, наявністю професійних цінностей і

ставленням до своєї професії як цінності, тобто − компетентністю;

2) належне, продуктивне, ефективне або найкраще виконання роботи

(посадових обовʼязків) стає можливим завдяки наявності в державного

службовця такої внутрішньої характеристики як компетентність;

3) зміст компетентності державного службовця формує спектр окремих

компетенцій, під якими ми розуміємо здатність виконувати конкретні професійні

завдання, дії або функції, які визначені вимогами посадових інструкцій і

регламентів.

У результаті ми виходимо на поняття «професійна компетентність»,

носієм якої і є означена вище особистість/державний службовець.

Законом України «Про державну службу» [2, ст. 2] термін «професійна

компетентність» визначено як здатність особи в межах визначених за посадою

повноважень застосовувати спеціальні знання, уміння та навички, виявляти

відповідні моральні та ділові якості для належного виконання встановлених

завдань і обовʼязків, навчання, професійного та особистісного розвитку.

Відвічно просування по службі здійснюється виключно з урахуванням

професійної компетентності та сумлінного виконання своїх посадових

обовʼязків, а державні службовці зобовʼязані постійно підвищувати рівень своєї


професійної компетентності та удосконалювати організацію службової


На нашу думку, базовою ознакою поняття «професійна компетентність» у

сфері державної служби виступає здатність:

1) використовувати наявні спеціальні знання → уміння → навички

державного службовця. Тобто в даному випадку цінними є не самі по собі

спеціальні знання, а, в першу чергу, здатність державного службовця

застосовувати їх для досягнення визначених результатів професійної діяльності,

внаслідок чого формуються уміння, що обумовлюють здатність державного

службовця до умілої професійної роботи. У свою чергу, неодноразове

повторення певних дій перетворює уміння на відповідні навички;

2) виявляти моральні та ділові якості державного службовця, необхідні

для досягнення потрібних результатів професійної діяльності.

Таким чином професійна компетентність має передбачати перетворення

здатності державного службовця застосовувати знання, уміння і навички у

відповідні дії, типи (способи) мислення і поведінки, що дозволяють державним

службовцям професійно реалізовувати покладені на них обовʼязки служіння

народу України, реалізовувати демократичні права і свободи громадян, сприяти

розвитку громадянського суспільства. При цьому професійна компетентність не

може бути представлена стандартним набором певних характеристик особи,

оскільки характеристики професійної компетентності – динамічні і

взаємозвʼязані.

Основою формування професійної компетентності державних службовців

в Україні є принципи, що визначені Законом України «Про державну службу».

Водночас компетентність державних службовців повинна забезпечувати

виконання основних обовʼязків державних службовців, що визначаються в

законах України «Про державну службу» [2], «Про запобігання корупції» [16] та

інших нормативно-правових актах.

Із вищевикладеного стає зрозумілим, що запровадження засад

менеджменту людських ресурсів, базованого на компетентності, потребує від

керівників державної служби в державних органах та від інших посадових осіб,

зайнятих на державній службі, спеціальних знань у цій сфері і системної роботи

з розроблення, запровадження і при необхідності оновлення відповідної

нормативної бази, в т. ч.:

1) типових вимог до професійної компетентності державних службовців,

які займають посади державної служби категорії «А» [2, ст. 15 (ч.1, п.1)];

2) спеціальних вимог до осіб, які претендують на зайняття посад

державної служби категорій «Б» і «В» [2, ст. 20 (ч.3)];

3) професійних стандартів державних службовців [2, ст. 13 (ч.3, п.5 і 8)].

Зважаючи на це, компетентнісний підхід набуває особливого значення при

підготовці фахівців з державного управління.

Разом з тим, як досить точно відмічає С. Е. Зелінський, саме в системі

державної служби відбувається інтерференція змісту поняття компетентність,

яке використовується у вже звичному для всіх управлінському трактуванні (як

вимоги до форм поведінки і дій фізичної особи), і поняття компетенція, яке

традиційно використовується в юридичній практиці і позначає сукупність

повноважень, які визначаються законодавчо або нормативно. При розгляді


державного службовця як працівника, що займає конкретну посаду в органі

влади, обидва ці поняття зливаються, що створює методологічні складнощі при

побудові системи оцінки ефективності діяльності, як окремих державних

службовців, так і органів влади [7, с. 136].

У звʼязку з цим, з управлінської точки зору надзвичайно актуалізується

завдання визначення моделі компетенцій, яка представляє собою повний перелік

компетенцій, необхідних для успішного виконання співробітником його

функцій. При цьому компетенції, що входять до такої моделі, можуть бути, з

одного боку, специфічними для конкретної посади, а з іншого, вони можуть бути

більш загальними і, відповідно, придатними для всієї організації (органу влади).

У сучасних умовах теоретичну модель компетенцій можна порівняти з

моделлю звичайного будинку (рис. 1), в якому:

1) фундамент − цінності та стратегія державного органу, адже, якщо

модель не адаптована під стратегічні цілі та специфіку державного органу, то

вона не буде працювати в повній мірі;

2) цегла та блоки – вимоги до компетенцій, на основі яких формуються

кластери (блоки) компетенцій – набір тісно повʼязаних між собою компетенцій

(від 3 до 5), що визначаються набором родинних поведінкових індикаторів –

стандартів поведінки, які спостерігаються у діях державного службовця, який

володіє конкретною компетенцією.

Рис. 1. Модель компетенцій державних службовців у системі управління

кадровим потенціалом державної служби

Джерело: узагальнено автором з використанням [7]

На нашу думку, управління державними службовцями, на основі

візуалізованої на рис. 1 моделі, може впорядкувати поведінку всіх службовців

державного органу влади й надасть можливість отримати необхідний результат

діяльності загалом та удосконалити управління кадровим потенціалом

державного органу в тому числі.

У даному контексті також зауважимо, що ефективна модель компетенцій

повинна бути ясною та легкою для сприйняття, описуватися простою мовою і

мати зрозумілу структуру. Як засвідчує практика, велику кількість компетенцій

(більше 10) важко впровадити у практику кадрового менеджменту, оскільки в

такому випадку відмінності між окремими кометенціями стають досить

«розмитими». Саме тому більшість моделей мають бути описані за допомогою 8-

10 компетенцій.


Якщо мова йде про створення корпоративної моделі компетенцій, то тут

результатом роботи мають стати вже профілі компетенцій для кожної посади, що

представляють собою список компетенцій, точне визначення рівня їх прояву по

відношенню до конкретної посади у державному органі.

Загалом процес набуття компетентностей державних службовців має

інтегрований характер, який поєднує в собі такі групи: компетентності

особистості, що закладені природою та вихованням; компетентності особистості,

набуті під час навчання; компетентності, які формуються у процесі професійної

діяльності, набуття життєвого досвіду.

З огляду на це, пропонуємо трьох-векторну типологію компетентностей як

відповідних конструктів, що визначають спрямованість компетентної

особистості у сфері державної служби (рис. 2):

1) індивідуальні (особистісно-психологічні) компетентності:

передбачають індивідуальні якості, що формуються на базі особистісних

обдарувань та здібностей індивіда, його психологічні якості, особисте ставлення

до оточення, систему моральних цінностей, здатність особистості до здійснення

певних видів діяльності. Вони носять надпрофесійний і надуправлінський

характер і необхідні у будь-якій сфері діяльності;

2) загальні професійно-управлінські (трудові) компетентності: повʼязані з

управлінською діяльністю та передбачають професійні обовʼязки (знання та

вміння), якими повинні володіти державні службовці. Сприяють збереженню

позитивної атмосфери на роботі, тобто спонукають до ефективної та

продуктивної праці;

3) спеціалізовані професійно-профільні компетентності: передбачають

певні галузеві/фахові якості у сфері державного управління за відповідним

напрямом функціональної спрямованості, тобто знання, уміння виконання

необхідних функцій та посадові обовʼязки на державній службі, наявність освіти

в галузі державного управління (ДУ) тощо.

Рис. 2. Трьох-векторна типологія компетентностей персоналу у сфері державної

служби

Джерело: власна розробка автора


Звідси професійну компетентність можна розглядати як інтегративну

характеристику державного службовця, що представлена сукупністю загальних

професійно-управлінських та спеціалізованих професійно-профільних

(кваліфікаційних) компетенцій стосовно професійної діяльності в державній

службі.

Наведений на рис. 2 узагальнений перелік компетентностей у сфері

державної служби та їх структурних компонентів, не вичерпує всі

компетентності, коло яких є досить широким. Окрім того, необхідно памʼятати,

що в умовах становлення інформаційного суспільства, кількість інформації

збільшується кожні 5-7 років у два рази, коло компетенцій, що формують

компетентності, також буде постійно розширюватися.

Водночас, використана на рис. 2 трьох-векторна типологія

компетентностей у сфері державної служби, обумовлює доцільність поділу

професійної підготовки державного службовця на два рівня (періоди), а саме:

1) доуправлінська підготовка: представлена підготовкою до переходу

людини в субʼєкт управління. Носить, в основному, освітній (теоретичний)

характер і обумовлює формування індивідуальних (особистісно-психологічних)

та частково загальних професійно-управлінських компетентностей;

2) власне управлінська підготовка: набувається державним службовцем

під час професійної діяльності на державній службі і доповнюється практичним

досвідом, виникаючи під впливом усіх факторів, що реально проявляються і в

середовищі управління в цілому, і в кожному суб᾿єкті управління зокрема.

Обумовлює формування спеціалізованих професійно-профільних

компетентностей.

Згідно з такою градацією, доцільно визначити й відповідні два рівні

властивостей/якостей, за якими має розвиватися кадровий потенціал як кожного

державного службовця зокрема, так і державної служби в цілому:

1-й рівень − первинні (початкові) властивості / якості, що формуються на

базі особистісних обдарувань і здібностей та є бажаними для людини, яка

претендує на виконання професійної діяльності в системі державного

управління. Такі характеристики обумовлюють формування індивідуальних

(особистісно-психологічних) та частково загальних професійно-управлінських

компетентностей;

2-й рівень − властивості / якості, що формуються, набуваються в процесі

виконання управлінської діяльності, накопичення досвіду та здійснення

управлінської карʼєри. Обумовлюють формування спеціалізованих професійно-

профільних компетентностей державних службовців.

Висновки і перспективи подальших досліджень. Таким чином, у процесі

дослідження було встановлено, що сучасні уявлення про кадровий потенціал

державної служби на засадах компетентністного підходу, успішно апробованого

в багатьох європейських країнах світу, виступають у даному дослідженні тією

концептуальною базою, яка має надавати поштовх до побудови ефективної

індивідуальної професіоналізації в системі державного управління – з усіма

необхідними механізмами інтегрування людини в професію, розвитку

практичної здатності реалізовувати складні функції посад державної служби в

умовах її модернізації. Разом із тим відкриваються нові перспективи для


майбутніх досліджень щодо можливості розробки механізмів формування та

інноваційного розвитку кадрового потенціалу державної служби в умовах

проведення системних реформ у країні.


1. Атаманчук Г. В. Управление – фактор развития (размышления об

управленческой деятельности). М.: ЗАО «Изд-во «Экономика», 2002. 567 с.

2. Про державну службу: Закон України № 889-19 від 10.12.2015 року.

URL: http: zakon.rada.gov.ua/go/889-19.

3.The Princi ples of Public Administration / SIGMA, 2014 (Chapter 3 «Public

service and Human Resourse Management»). URL:

http://www.sigmaweb.org/publications/principles-public-administration.htm

4. Болотіна Є. В. Компетентнісний підхід в державному управлінні:

становлення та еволюція. Економічний вісник Донбасу. 2017. № 3 (49). С. 138-

145.

5. Івченко А. Тлумачний словник української мови. Х.: Фоліо, 2005. 540 с.

6. Doppet J. E. Reducing the cost of training satisfactory workers by using tests.

Personnel Psychol. 1953, vol. 6. № 1. P. 1-8.

7. Зелінський С. Е. Теоретико-методологічні засади комплексного

оцінювання державних службовців: монографія. К.: НАДУ, 2016. 296 с.

8. Armstrongʼs handbook of human resource management practice / Michael

Armstrong. – 13th Edition. London: Kogan Page Limited, 2014. P. 13.

9.United Nations. Competencies for Future. [Електронний ресурс]. – Режим

доступу:https://careers.un.org/lbw/attachments/competencies_booklet_en.pdf; UN

Competency Development – a Practical Guide / Office of Human Resource

Management Department of Management United Nations. URL: https://hr.un.

org/sites/hr.un.org/files/Un_ competency_ development_guide.pdf.

10. Науково-практичний коментар до Закону України «Про державну

службу» / Ред. кол.: К. О. Ващенко, І. Б. Коліушко, В. П. Тимощук, В. А. Дерець

(відп. ред.). К.: ФОП Москаленко О. М., 2017. 796 с.

11. Уиддет С., Холлифорд С. Руководство по компетенциям. Пер. с англ.

М.: НІРРО, 2003. С. 5.

12. European Communities. The European Qualifications Framework for

Lifelong Learning (EQF) / Education and Training. – Luxembourg: Office for Official

Publications of the European Communities, 2008. P. 11

13. Григорʼєва С. М. Підготовка фахівців з державного управління на

основі компетентнісного підходу як необхідна умова професоналізму державних

службовців. Економіка та держава. 2010. № 2. С. 100-102. URL:

http://nbuv.gov.ua/UJRN/ecde_2010_2_30

14. Державне управління та державна служба: словник-довідник / Уклад.

О.Ю.Оболенський. К.: КНЕУ, 2005. 480 с.

15. Державне управління і менеджмент: навч. посіб. у табл. і схемах /

[Г. С. Одінцова, Г. І. Мостовий, О. Ю. Амосов та ін.]; за заг. ред. д-ра екон. наук,

проф. Г. С. Одінцової. Х.: ХарРІ УАДУ, 2002. 492 с.

16. Про запобігання корупції: Закон України від 14 жовт. 2014 р. № 49.

URL: http://zakon2. rada.gov.ua/laws/show/1700-18.


The theoretical approaches to the interpretation of such basic definitions of the

competence approach as «competence» and «competence» are generalized and

systematized. The elements of the concept of «competence» are singled out.

The peculiarities of the use of a competent approach to the management of

personnel potential in state bodies are established. The main signs of the concept of

«professional competence» in the field of civil service are analyzed. The theoretical

model of the competences of civil servants in the system of management of the

personnel potential of the civil service is substantiated. The three-vector typology of

competencies of the personnel in the field of civil service is proposed.

Modern management activity as a socio-cultural process is a complex system

phenomenon with a large number of elements, their complex structure and diverse

interconnections, which becomes a leading factor of strategic importance. According

to G. Atamanchuk, in management activity almost all the diversity of human activity is

intertwined: the human psyche and technological products; internal motivating

motives and external enforcement regulators; interest and information; heuristic

abilities and elemental physical effort; scientific knowledge and personal experience;

intuition and mathematical calculations; legal regulation and freedom of search;

modern computer and regular literacy; space communication systems and the ability to

listen and hear each other; command skills and readiness to submit. That is, mastering

all aspects of management automatically means the need to master the art of quality

management. And this, in turn, actualizes the study of issues of professionalism and

efficiency of public administration through the prism of the implementation and

development of human resources in public authorities, which involves a close

correlation with the establishment of an effective system of personnel management in

general.

In this regard, it is important to focus attention on the fact that the new version

of the Law of Ukraine «On Civil Service» also specifies the function of personnel

management of state bodies and establishes competence (from the Latin «competentis»

- «relevant», «capable», that is, one who knows, possesses the relevant knowledge)

approach to its management.

In addition, the relevance of introducing a competent approach to the

management of public officials in Ukraine is also linked to the implementation of the

provisions of human resources management in the field of civil service in accordance

with the requirements for candidate countries for accession to the EU, formulated in

section «Public Service and Human Resource Management «document-

recommendation» Principles of Public Administration», prepared by SIGMA experts .

The purpose of the article is to provide scientific substantiation of the

theoretical foundations of the competence approach and the possibilities of their

adaptation to the needs of the personnel management system of the domestic civil

service in the conditions of its modernization.


УДК 004.056(477)

ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМАТИКИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

КІБЕРНЕТИЧНОЇ БЕЗПЕКИ В РОБОТАХ УКРАЇНСЬКИХ

НАУКОВЦІВ: ДЖЕРЕЛЬНИЙ АНАЛІЗ

ОСТРОВИЙ О. В.,

здобувач PhD Донецького державного

університету управління

(м. Маріуполь)

У статті розглядаються напрацювання українських науковців з

питань реалізації державної політики України в забезпеченні

кібернетичної безпеки України. Розглянуто коло проблемних питань

стосовно розвитку кібербезпекового сектору України. Наведено позиції

вітчизняних дослідників щодо розбудови національної системи

кібернетичного захисту.

Ключові слова: кібернетична безпека, стратегія, нормативно-

правові акти, система, кіберзагрози, аналіз.

В статье рассматриваются наработки украинских ученых по

вопросам реализации государственной политики Украины в обеспечении

кибернетической безопасности Украины. Рассмотрен круг проблемных

вопросов относительно развития кибербезопасного сектора Украины.

Приведены рекомендации отечественных исследователей касающиеся

развития национальной системы кибернетической безопасности.

Ключевые слова: кибернетическая безопасность, стратегия,

нормативно-правовые акты, система, киберугроза, анализ.

The article examines the achievements of Ukrainian scientists on the

implementation of Ukraineʼs state policy in ensuring cyber security of Ukraine.

The range of problematic issues regarding the development of the

cybersecurity sector of Ukraine is considered. The recommendations of

Russian researchers on the development of the national cyber security system

are given.

Keywords: cyber security, strategy, regulations, system, cyber threat,

analysis.

Постановка проблеми. Динамічність світових процесів, розвиток

інформаційного суспільства, військова агресія зі сторони Росії вимагають

особливого ставлення до забезпечення кібербезпеки. Недосконалість дієвих

інструментів ефективної протидії кібератакам, незахищеність секторів

вітчизняної економіки, державних структур, громадськості потребують

застосування системного підходу до процесу формування системи кібербезпеки

України.

Україна у 2006 році ратифікувала Конвенцію Ради Європи про

кіберзлочинність (Будапештська конвенція), яка є першим і найбільш визнаним

міжнародно-правовим документом у сфері боротьби з міжнародною і

національною кіберзлочинністю. Загальна кількість країн, що ратифікували

Конвенцію Ради Європи про кіберзлочинність, сягає 55, і, звісно, не


обмежується країнами-членами Ради Європи (Конвенцію ратифікували також

США, Канада, Японія, Мексика, Австралія та багато інших країн), ігнорують

підписання лише Росія та Китай.

В прийнятій у 2016 році «Стратегії кібербезпеки України» зазначено, що

національна система кібербезпеки має, насамперед, забезпечити взаємодію з

питань кібербезпеки державних органів, органів місцевого самоврядування,

військових формувань, правоохоронних органів, наукових установ, навчальних

закладів, громадських обʼєднань, а також підприємств, установ та організацій

незалежно від форми власності, які провадять діяльність у сфері електронних

комунікацій, захисту інформації та/або є власниками (розпорядниками) обʼєктів

критичної інформаційної інфраструктури. Основу національної системи

кібербезпеки становитимуть Міністерство оборони України, Державна служба

спеціального звʼязку та захисту інформації України, Служба безпеки України,

Національна поліція України, Національний банк України, розвідувальні органи

[1-2].

Даний документ слід розглядати як базовий, що визначає концептуальні

засади, але разом з тим, мають бути також розроблені і конкретні державні

програми, проекти, з чіткими організаційними механізмами, реалізація яких

дозволить сформувати надійну систему кібербезпеки, враховуючи виклики

сьогодення. Захист суспільства, державних інституцій вимагають комплексних

зусиль від органів державної влади. Таким чином саме держава відіграє провідну

роль в формуванні системи кібербезпеки в Україні.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Виходячи з цього

спостерігається посилена увага до питань національної безпеки з боку наукового

середовища. Так, дослідженню і розробці теоретичних, методологічних та

практичних аспектів, механізмів державного управління, вирішенню ключових

питань реалізації державної політики в сфері забезпечення кібернетичної

безпеки присвячено роботи Горбаня О., Грицюка Ю., Діордіци І., Дубова Д.,

Ліпкана В., Шеломенцева В. та багатьох інших.

Метою статті є вивчення існуючих напрацювань і теоретичне

обґрунтуванням забезпечення кібернетичної безпеки в Україні.

Виклад основного матеріалу досліджень. З наукової точки зору

особливого значення набувають дослідження Ліпкана В.А., та його авторські

дефініції, такі як, «кібербезпека», «система забезпечення безпеки», «система

забезпечення національної безпеки», що є важливим для формування понятійно-

категоріального апарату даної сфери. Так, під кібербезпекою розуміється «стан

захищеності кіберпростору від кібератак, за якого забезпечується його сталий

розвиток, а також своєчасне виявлення, запобігання й нейтралізація реальних і

потенційних загроз функціонуванню його елементів» [3, с. 188]. Система

забезпечення безпеки трактується як «сукупність організаційно обʼєднаних

органів управління, сил і засобів, призначених для вирішення завдань щодо

забезпечення національної безпеки» [4, с. 315].

Професор Грицюк Ю. І. наголошує, що національна система кібербезпеки

має розглядатися як сукупність політичних, соціальних, економічних та

інформаційних відносин разом з адміністративними і технологічними заходами,

реалізація яких видається можливою тільки у тісній взаємодії державного і

приватного секторів, а також розвинутого громадянського суспільства. Через


російську агресію, серед найактуальніших завдань, автор [5] виділяє

необхідність створення спеціального центру кіберуправління у Збройних Силах

України, який би мав його інтегрувати з іншими державними органами та усіма

силовими структурами; такий центр має передбачати залучення до роботи IT-

фахівців найвищої кваліфікації, при цьому дуже важливо, щоб такі фахівці мали

достатню кваліфікацію, можливість постійного навчання, з метою здійснення

надійного кіберзахисту як держави суспільства загалом, так і конкретної особи

зокрема.

Шеломенцев В. П. серед основних загроз життєво важливим інтересам

людини, суспільства, держави, які реалізуються за допомогою інформаційних,

телекомунікаційних інформаційно-телекомунікаційних систем, наводить

наступні:

– посягання на Інтернет-ресурси державних органів України з боку

спецслужб інших держав, розвідувально-підривна діяльність іноземних

спеціальних служб з використанням кіберпростору;

– використання кіберпростору у військових цілях, розробка іноземними

державами нових видів зброї кібернетичного характеру;

– можливість втягування України у збройні конфлікти чи у протистояння з

іншими державами через використання національного сегменту кіберпростору

для здійснення кібератак на обʼ єкти критичних інформаційних інфраструктур

інших держав;

– зростаючі масштаби поширення кіберзлочинності;

– активізація проявів кібертероризму;

– негативні інформаційно-психологічні впливи на суспільну свідомість і

маніпулювання нею з кіберпростору;

– несанкціонований доступ і розголошення за допомогою кіберпростору

інформації, яка становить державну та іншу, передбачену законом, таємницю, а

також конфіденційної інформації;

– зростання загальної уразливості національного сегменту кіберпростору

через значну відмінність у рівнях кіберзахисту державних інформаційних

ресурсів, ресурсів комерційних структур, громадських обʼ єднань та окремих

користувачів [6].

Також цілком слушними є рекомендації Шеломенцева В. П. щодо

забезпечення належного рівня кібербезпеки повинні бути сформовані:

– загальнодержавна система протидії кіберзлочинності та кібертероризму

як сукупності спеціальних субʼєктів протидії кіберзлочинності і кібертероризму,

засобів і методів, що ними використовуються, а також комплекс відповідних

взаємоповʼязаних правових, організаційних і технічних заходів, що ними

здійснюються;

– загальнодержавна система кібернетичного захисту обʼєктів національної

критичної інфраструктури як сукупності спеціальних субʼєктів забезпечення

кібернетичного захисту обʼєктів національної критичної інфраструктури, засобів

і методів, що ними використовуються, а також комплекс відповідних

взаємоповʼязаних правових, організаційних і технічних заходів [7].

Заслуговують на увагу наведені професором Гайворонським М. В.

класифікація кіберзагроз, які автор пропонує поділити на наступні види:

таргетовані атаки (advanced persistent threat). Залежно від цілей можна


виділити дві протилежні тактики атак на компʼютернi системи. Перший варіант

– застосувати для атаки програмне забезпечення (вірус, троянський кiнь), маючи

на метi компрометацію якомога більшої кількості систем. Другий варіант –

проводити атаку прицільно (звідки й назва «таргетованi», тобто націлені) для

компрометації компʼютерів конкретної установи або навіть конкретних

користувачів (як правило, посадових осіб високого рангу або їхніх помічників,

науковців, взагалі людей, якi мають справу з особливо цiнною iнформацiєю);

кібертероризм (вплив на системи керування). Те, що називають власне

кiбертероризмом, – можливість впливу через компʼютерну мережу (зокрема,

Інтернет) на системи керування транспортом, промисловими обʼєктами,

будинками та будь-якими технологічними процесами. IКТ надають терористам

кілька інструментів: застосування компʼютерних мереж для керування,

координації дій i підготовки терактів; можливість терористів напряму звертатись

до широкого кола людей, використовуючи сервіси сучасного Інтернету;

потенційно будь-який технологічний процес, яким керує цифрова система

керування (або SCADA), може стати обʼєктом атаки кiбертерористiв;

кібервійни – Stuxnet – це є прообраз кiберзброї для ведення кiбервiйни,

використовується для здійснення диверсій або відключення систем (наприклад,

комплексів протиповітряної чи протиракетної оборони);

хактивізм – зловживання інформацією у соціальних мережах (вплив на

суспільство). Деякі хакерськi угруповання ставлять за мету видобування

конфiденцiйної (iнодi таємної) iнформацiї i розкриття її шляхом розміщення в

Інтернеті у вільному доступі. Як правило, йдеться про викриття таємних

операцій, змов, корупції та інших дiй на рiвнi урядiв чи окремих полiтичних сил,

якi суперечать закону, принципам демократiї й iншим загальнолюдським

цiнностям;

атаки на банківські системи (викрадення грошей). Чим ширше у

банкiвськiй сферi застосовуються iнформацiйно-комунiкацiйнi технологiї, тим

бiльше можливостей для махiнацiй у цiй сферi. Дуже поширеними є фiшинг,

викрадення i використання атрибутiв платiжних карток, а також застосування

дуже складного i досконалого шкiдливого програмного забезпечення для

втручання в роботу систем клiєнт-банк;

атаки на електронний уряд. «Електронний уряд» – iнформацiйно-

комунiкацiйна система, або обʼєднання iнформацiйно-комунiкацiйних систем,

що автоматизує iнформацiйну взаємодiю органiв державної влади та органiв

мiсцевого самоврядування з громадянами та субʼєктами господарювання з

метою пiдвищення ефективностi надання державних послуг. Атаки на

електронний уряд можуть зашкодити функцiонуванню такої системи, а у країнах

з низьким рiвнем впровадження iнформацiйно-комунiкацiйних технологiй –

пiдiрвати довiру до демократичних перетвореньi технiчного прогресу;

апаратні закладки у мікросхемах і прошивках компʼютерного і мережного

обладнання [8].

Розглядаючи зміст національної системи кібербезпеки, Діордіца І.

зазначає, що, вибір конкретних засобів і шляхів забезпечення кібернетичної

безпеки України зумовлюється необхідністю своєчасного вжиття заходів,

адекватних характеру і масштабам реальних та потенційних кібернетичних

загроз. А організаційне забезпечення системи кібербезпеки автор розглядає як


цілеспрямовану діяльність субʼєкта забезпечення кібербезпеки, повʼязану зі: –

створенням і впорядкуванням (розвитком) організаційних структур, найбільш

доцільних для забезпечення безпеки у кіберпросторі; – впорядкуванням

(налагодженням) процесу управління у сфері забезпечення безпеки у

кіберпросторі, забезпеченням найліпших умов для прийняття та реалізації [9].

Проблема захисту критичної інфраструктури від кібернетичних загроз, на

думку дослідника, повинна бути складовою частиною загальнодержавної

системи кібернетичної безпеки. Для протидiї сучасним загрозам у кiберпросторi

системи захисту повиннi мати змогу швидко адаптуватися до змiн.

Проте, Діордіца І., зазначає, що в чинних нормативно-правових актах

відсутня дефініція «кіберзагроза», і під «легітимацією кіберзагроз» пропонує

розуміти їх узаконення або закріплення у нормативно правових актах. «Загрози

кібербезпеці або кіберзагрози» – наявні та потенційно можливі явища і чинники,

які створюють небезпеку для життєво важливих інтересів людини і громадянина,

суспільства і держави в кібернетичній сфері. За відсутності єдиного

уніфікованого визначення кіберзагроз актуальним є перегляд чинних

нормативно-правових актів та їх доповнення. Нині існує низка таких документів,

в яких вживається термін «кіберзагроза», але не дається його тлумачення, що

може призвести до його неправильного застосування, помилок у притягненні до

відповідальності та інших негативних наслідків [10-11].

Окремі питання адміністративно-правового та організаційного

забезпечення кібернетичної безпеки розглядає Демедюк С. В., так, автор

зазначає що, зарубіжний досвід правового та організаційного забезпечення

кібербезпеки свідчить про зростання ролі науки у сфері захисту кіберпростору,

про що свідчить створення у Великій Британії нового Інституту віртуальних

досліджень (Virtual Research Institute). Досліджуючи дієвість адміністративно-

правового регулювання забезпечення та організації кібербезпеки в зарубіжних

країнах, автор доходить висновку, про те, що саме збільшення чисельності

відповідних підрозділів у системі кіберзахисту сприяє високому рівню захисту.

Так, у Великій Британії створено три регіональних поліцейських кіберпідрозділи

The Police Central e-crime Unit, HMRC. У США оголошено про додатковий набір

1000 співробітників у спеціальний департамент кібербезпеки Управління

національної безпеки (Department of Homeland Security). У січні 2013 р. у Гаазі

було відкрито Європейський центр боротьби з кіберзлочинністю [12].

Питанням забезпечення кібернетичної безпеки присвячено ряд наукових

праць Лук`янчука Р. В., в яких автор, розглядаючи шляхи вдосконалення

кібернетичної безпеки, наголошує на тому, що держава повинна прискорити

розробку та впровадження новітніх конкурентоспроможних ІКТ в усіх сферах

суспільного життя; посилити відповідальність в контексті забезпечення

неухильного дотримання власниками обʼєктів критичної інформаційної

інфраструктури вимог законодавства у сфері захисту державних інформаційних

ресурсів, криптографічного та технічного захисту інформації, захисту

персональних даних; визначити напрямки розвитку національної інформаційної

інфраструктури та її інтеграції до світової [13].

Серед перспектив наукових досліджень, враховуючи проведення

антитерористичної операції, Лук`янчук Р. В., акцентує увагу на тому, що у

найближчій перспективі прогнозується вжиття РФ подальших спеціальних


заходів щодо інформаційного впливу та можливих кібернетичних атак на

національний сегмент кіберпростору з метою завдання шкоди обʼєктам

критичної інфраструктури, підриву авторитету чинної влади в нашій країні

шляхом поширення неправдивої або викривленої інформації щодо діяльності

центральних органів влади, військового командування, правоохоронних органів,

а також стимулювання населення до участі в протестних акціях, насамперед

використовуючи соціально-економічну проблематику. За таких умов політичне

керівництво РФ ставить за мету нагнітання інформаційної істерії, до якої

підсвідомо або цілеспрямовано долучаються й сепаратисти так званих ДНР та

ЛНР. Виходячи з цього, автор наполягає на подальші наукові дослідження у

контексті розробки дієвого механізму державного регулювання та забезпечення

кібернетичної безпеки [14].

Джерелами загроз та викликів національній безпеці України в

інформаційній сфері можуть бути міжнародні злочинні групи хакерів, окремі

підготовлені у сфері ІТ злочинці, іноземні державні органи, терористичні

угруповання, недержавні організації, політичні структури та неформальні

обʼєднання екстремістського спрямування, транснаціональні корпорації та

фінансово-промислові групи тощо. Зростає загроза використання проти інтересів

України кібернетичних засобів як із середини держави, так і з-за меж її кордонів,

зазначає Косогов О. М. та окремо виділяє загрозу використання української

інформаційної інфраструктури як «транзитного майданчику» для приховування

атаки на інформаційні ресурси третьої сторони, що може розцінюватись

провідними країнами як дії держави з відповідними наслідками політичного,

економічного, правового, а в перспективі, не виключено, і воєнного характеру

[15].

Висновки і перспективи подальших досліджень. Проведений аналіз дає

нам підстави стверджувати, що українськими дослідниками здійснено значні

розробки в напрямі вирішення проблем реалізації ефективної державної

політики забезпечення кібернетичної безпеки. Можна впевнено констатувати,

що в цей час створено достатнє наукове підґрунтя для поступового формування

національної системи кібернетичної безпеки. Разом з тим, виходячи з

необхідності забезпечення високого рівня кібернетичної безпеки, наукові

дослідження з даної проблематики мають поглиблюватись. При формуванні

належного рівня системи кібернетичної безпеки України в сучасних умовах має

приділятись увага удосконаленню методології стратегічного планування;

методології прогнозування; розробці (використанню зарубіжних аналогів)

методів моніторингу та контролю за дотриманням вимог до забезпечення

кібернетичної безпеки, що і є перспективами подальших досліджень.


1. Стратегія кібербезпеки України від 15.03.2016 р. URL:

http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/96/2016.

2. Горбань О. Ю. Інформаційна війна проти України та засоби її ведення.

Вісник НАДУ: зб. наук. праць. 2015. № 1. С. 136-141.

3. Стратегічні комунікації: [словник] / Т. В. Попова, В. А. Ліпкан / за

заг.ред. В. А. Ліпкана. К.:ФОП О.С.Ліпкан, 2016. С. 188.


4. Ліпкан В. А. Національна та міжнародна безпека у визначеннях та

поняттях / В. А. Ліпкан, О. С. Ліпкан. – Вид. 2-ге, доп. і перероб. К.: Текст, 2008.

С. 315

5. Грицюк Ю. І. Кіберінтервенція та кібербезпека України: проблеми та

перспективи їх подолання. Науковий вісник НЛТУ України. 2016. Вип. 26.8.

С. 327-337.

6. Шеломенцев В. П. Правове забезпечення системи кібернетичної безпеки

України та основні напрями її удосконалення. Боротьба з організованою

злочинністю і корупцією (теорія і практика). 2012. Вип. 1. С. 312–320.

7. Шеломенцев В. П. Сутність організаційного забезпечення системи

кібернетичної безпеки України та напрями його удосконалення. Боротьба з

організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). Київ: Міжвідом.

наук.-дослід. Центр з проблеми боротьби з організ. Злочинністю. 2012. № 2 (28).

С. 299–309.

8. Грайворонський М. В. Сучасні підходи до забезпечення кібернетичної

безпеки. Теоретичні і прикладні проблеми фізики, математики та інформатики:

матеріали XІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів,

аспірантів та молодих вчених (Київ, 21-23 травня 2015). Київ: НТУУ «КПІ»,

2015. С. 10–17.

9. Діордіца І. В. Класифікація кіберзагроз та їх легітимізація у

нормативно-правових актах України. Підприємництво, господарство і право.

2017. № 10. С 206-211.

10. Діордіца І. В. Поняття та зміст системи забезпечення кібербезпеки.

Актуальні проблеми юриспруденції. №2. Том 1. 2017 р. С. 62-68.

11. Ліпкан В., Діордіца І. Національна система кібербезпеки як складова

частина системи забезпечення національної безпеки Українию Підприємство,

господарство і право. 2017. № 5. С.174-180.

12. Демедюк С. В. Окремі питання адміністративно-правового та

організаційного забезпечення кібербезпеки. Південноукраїнський правничий

часопис. 2015. №2. С. 144-147.

13. Лук`янчук Р. В. Державне управління кібернетичною безпекою: шляхи

вдосконалення в сучасних умовах. Електронне наукове фахове видання

«Державне управління: удосконалення та розвиток». URL:

http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=893

14. Лук`янчук Р. В. Державна політика в сфері забезпечення кібернетичної

безпеки в умовах проведення антитерористичної операції. Вісник НАДУ. № 3.

2015 р. С. 110-116.

15. Косогов О. М. Пріоритетні напрямки державної політики щодо

забезпечення безпеки національного кіберпростору. Збірник наукових праць

Харківського університету Повітряних Сил. 2014. Вип. 3. С. 127–130.

_____________________________________________________________________

The article deals with the best practice of Ukrainian scholars on the Ukrainian

state policy implementation as of the cybernetic security ensuring in Ukraine. The

range of issues concerning the cyber-business sector development in Ukraine is

considered. The positions of domestic researchers concerning the national system of


cybernetic protection development are presented.

Cybersecurity usually refers to activities and actions aimed at protecting

cyberspace in the civilian and military spheres from threats that may damage or be

associated with interconnected networks and information infrastructure. Cybersecurity

aims to preserve the availability and integrity of networks and infrastructure, as well as

the confidentiality of information contained therein.

Cybersecurity exists in the areas of information and traditional security to

combat the sharp increase in cybercrime and, in some cases, in the presence of signs of

cyberwarfare. There are three key factors that require global cybersecurity: widespread

use of broadband network access, IT-based business and society, and social

stratification of IT skills. In order to combat cybercrime and in response to social

change, a lot of governments and institutions have launched a variety of cyber security

initiatives, from guidance and standardization to comprehensive legislation and

regulations.

The classification of cybernetic threats has been given in the article. The

sources and threats to the national security of Ukraine have been identified. It has been

proved that, based on the need to ensure a high level of cybernetic security, scientific

research on this issue ought to be thoroughly studied. In forming the proper level of

the cybernetic security system in Ukraine, in todayʼs conditions attention has to be

paid to improving the methodology of strategic planning; forecasting methodology; the

development (use of foreign analogues) of monitoring and monitoring methods for

compliance with the requirements as of the cybernetic security provision, which is the

prospect of further research.


УДК 339.138; 351.127

МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ РЕГІОНАЛЬНИМ

РОЗВИТКОМ

НЕПОМНЯЩИЙ О. М.,


доцент, професор кафедри публічного

адміністрування Міжрегіональної

академії управління персоналом,

ДЄГТЯР О. А.,


доцент кафедри менеджменту і

адміністрування Харківського

національного університету міського

господарства імені О.М. Бекетова

У статті досліджено проблемні аспекти забезпечення регіонального

розвитку в умовах трансформацій системи державного управління.

Визначено пріоритетні напрями трансформаційних процесів публічного

адміністрування на регіональному рівні. Запропоновано алгоритм

розробки механізму державного управління регіональним розвитком з

урахуванням євроінтеграційних процесів українського соціо-економічного

простору.

Ключові слова: державне управління, регіональний розвиток,

механізм державного управління регіональним розвитком,

євроінтеграція.

В статье исследованы проблемные аспекты обеспечения

регионального развития в условиях трансформации системы

государственного управления. Определены приоритетные направления

трансформационных процессов публичного администрирования на

региональном уровне. Предложен алгоритм разработки механизма

государственного управления региональным развитием с учетом

евроинтеграционных процессов украинской социо-экономического

пространства.

Ключевые слова: государственное управление, региональное

развитие, механизм государственного управления региональным

развитием, евроинтеграция.

The article deals with the problem aspects of ensuring regional

development in the conditions of transformations of the state administration

system. The priority directions of the transformational processes of public

administration at the regional level are determined. The algorithm of

development of the mechanism of state management of regional development

with consideration of eurointegration processes of the Ukrainian socio-

economic space is proposed.

Keywords: state administration, regional development, mechanism of state

management of regional development, eurointegration.


Постановка проблеми. Однією із причин неефективної державної

політики у різних галузях економіки є відсутність механізмів забезпечення

розвитку на рівні кожного окремого регіону. Підвищення рівня державного

регулювання кожного регіону країни забезпечить підвищення ефективності

соціально-економічних змін та проведення реформ з метою забезпечення

європейського вектору розвитку. Недосконалість адміністративно-

територіального устрою, застарілість управлінського інструментарію на місцях,

«закоренілість» місцевих еліт гальмують реформи, метою яких є удосконалення

механізмів державного управління на рівні областей. Результатом цих проблем є

економічна відсталість та дотаційність більшості регіонів країни,

нерівномірність регіонального та місцевого розвитку, гальмування проведення

реформи децентралізації, неефективність роботи місцевих громад, деградація

територій. Неефективність державного регулювання регіонального розвитку

призводить до процвітання корупції на місцях, знижує якість публічного

адміністрування та невілює усі досягнення запроваджуваних у державі реформ з

метою імплементації норм та стандартів європейської системи публічного

адміністрування. Отже, актуальним є питання забезпечення ефективного

механізму державного регулювання регіонального розвитку.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблемам забезпечення

ефективного державного управління регіональним розвитком присвячено багато

наукової періодики та науково-дослідних робіт. Серед них доцільно виділити

роботи таких авторів, як В. Є. Воротін [1], Ю. Дехтяренко [2], В. М. Вакуленко,

М. К. Орлатий, В. С. Куйбіда [3], Т. В. Пепа [4], З. С. Варналій [5],

В. В. Тертичка [6] та інші. Проте, в умовах трансформаційних процесів та

проведення реформування галузі публічного адміністрування гостро стоїть

питання врахування законодавчих та організаційних нововведень при розробці

механізмів державного управління на регіональному рівні.

Актуальність питання державного управління розвитком регіонів

викликане рядом причин, серед яких можна назвати наступні: реформування

галузі публічного адміністрування, проведення реформи децентралізації,

необхідність забезпечення імплементації норм та стандартів регіонального

розвитку Європейського Союзу до умов функціонування областей України,

низький рівень ефективності органів державного та регіонального управління.

Таким чином, проблеми пошуку ефективного механізму державного управління

не регіональному рівні є актуальними та потребують подальшого вивчення.

Метою статті є розробка механізму державного управління

регіональним розвитком з метою підвищення його ефективності. Для досягнення

поставленої мети окреслено ряд завдань:

– визначити концептуальні засади державного управління регіональним

розвитком;

– розробити інструментарій забезпечення розробки ефективного

механізму державного управління регіональним розвитком.

Виклад основного матеріалу досліджень. В останні роки питання

публічного адміністрування, особливо на регіональному рівні, викликають

великі дискусії у науковому середовищі. Загальноєвропейський вектор розвитку,

який був визначений як пріоритет функціонування усіх галузей соціо-

економічного середовища країни, вимагає від органів державного управління


рішучих дій щодо системної перебудови структури управління, в першу чергу,

на регіональному рівні, який блокує проведення реформ та оновлення системи

управління, як ключового елементу забезпечення євроінтеграційних процесів.

Основними проблемами забезпечення ефективності державного

управління регіональним розвитком можна виділити наступні [1-3]:

– відсутність науково-обґрунтованої теорії державного управління

регіональним розвитком з урахуванням євроінтеграційних процесів українського

суспільства;

– відсутність чітко сформульованих цілей та напрямів трансформаційних

процесів на регіональному рівні, необхідність постановки чітких, вимірних та

досяжних завдань регіонального розвитку з урахуванням специфіки кожної

окремої області України;

– забезпечення демократичності трансформаційних процесів на

регіональному рівні із орієнтацією на права людини та громадянина,

– забезпечення здатності мобільно та адекватно реагувати на зміни

зовнішнього середовища (з урахуванням факторів ризику: проведення АТО,

забезпечення кібер-безпеки, економічна нестабільність тощо).

Аналізуючи європейський досвід проведення реформ публічного

адміністрування можна виділити два напрями реформування [4-5]:

– реформування системи публічного адміністрування паралельно зі

зміною політичної системи, які мають на меті принципову перебудову системи

державного управління (приклад, Польща – реформи Бальцеровича, країни

пострадянського простору);

– реформи, що відбуваються у межах існуючого політичного режиму –

структура управління залишається сталою, проходять якісні зміни: етичний

кодекс чиновників, культурні, соціальні зміни, психологія державного


Доцільно запропонувати наступні напрями щодо трансформацій

механізму державного управління розвитком регіонів з урахуванням визначених

вище проблем розвитку публічного адміністрування на регіональному рівні –

рис. 1.

Рис. 1. Напрями трансформацій механізму державного управління розвитком

регіонів


Враховуючи проведений аналіз, доцільно запропонувати наступний

алгоритм розробки ефективного механізму державного управління регіональним

розвитком:

– проведення аналізу регіону: географічні умови, розвиток промисловості,

сільського господарства, транспорту, інфраструктури, сфери послуг,

економічного розвитку, соціальної сфери тощо;

– проведення «інвентаризації» - визначення адміністративних меж та

кордонів, визначення наявних ресурсів, аналіз вікового та гендерного складу

населення тощо;

– аналіз потенціалу розвитку регіону, визначення перспективних

можливостей для розвитку;

– створення умов для залучення інвестицій у перспективні напрями

розвитку регіону;

– забезпечення позиціонування регіону для внутрішніх інвесторів з

урахуванням перспектив його потенційних можливостей;

– створення чіткої системи розподілу інвестицій та визначення

повноважень регіональної влади щодо освоєння інвестиційних коштів;

– встановлення відповідальності регіональної влади за використання

інвестиційних коштів;

– формування системи звітування щодо перспектив подальшого розвитку;

– забезпечення взаємодії регіональної влади із міжнародними

фінансовими інститутами та громадськими організаціями для обміну досвідом та

пошуку шляхів залучення додаткових інвестицій.

Використання даного алгоритму для розробки механізму державного

управління регіональним розвитком має на меті підвищення ефективності

державного управління та забезпечення розвитку економіки та соціальної сфери

регіонів країни з урахуванням євроінтеграційного вектору.

Висновки і перспективи подальших досліджень. Таким чином, провівши

аналіз перспектив розробки ефективного механізму державного управління

регіональним розвитком, було визначено проблемні аспекти та напрями

забезпечення регіонального розвитку. За результатами дослідження

структуровано напрями регіональних трансформацій з точки зору можливостей

публічного адміністрування та перспектив розвитку регіонів. Розроблено

алгоритм формування механізму державного управління регіональним

розвитком, який базується на використанні наявних ресурсів та пошуку

потенційних можливостей для залучення додаткових інвестицій у регіон з метою

проведення трансформаційних процесів та ефективного впровадження реформ.


1. Воротін В. Є. Макроекономічне регулювання в умовах глобальних

трансформацій: монографія. К.: Вид–во НАДУ, 2002. 392 с.

2. Дехтяренко Ю. Стратегія розвитку міста: територіально-планувальний

аспект. Управління сучасним містом. 2001. № 1–3. С. 86–99

3. Вакуленко В. М. Основи регіонального управління в Україні :

підручник / В. М. Вакуленко, М. К. Орлатий, В. С. Куйбіда / за заг. ред.

В. М. Вакуленка, М. К. Орлатого. К.: НАДУ, 2012. 576 с.


4. Пепа Т. В. Регіональна динаміка і трансформація економічного

простору України. Черкаси: Брама-Україна, 2006. 440 с.

5. Варналій З. С. Регіони України: проблеми та пріоритети соціально–

економічного розвитку: монографія / кол. авт.; За ред. проф. З. С. Варналія. К.:

Знання України, 2005. 498 с.

6. Тертичка В. В. Державна політика: аналіз та здійснення в Україні. К.:

Основи, 2002. 750 с.

_____________________________________________________________________

One of the reasons for ineffective government policy in various sectors of the

economy is the lack of mechanisms for ensuring development at the level of each

individual region. Increasing the level of state regulation in each region of the country

will increase the effectiveness of socio-economic changes and reforms in order to

ensure the European vector of development. The imperfection of the administrative-

territorial system, the obsolete management tools on the ground, and the "firmness" of

the local elites are hampering reforms aimed at improving the mechanisms of state

administration at the level of the regions. The result of these problems is the economic

backwardness and subsidization of most regions of the country, the unevenness of

regional and local development, inhibition of the decentralization reform, inefficiency

of local communities, degradation of territories. The ineffectiveness of state regulation

of regional development leads to the prosperity of corruption on the ground, reduces

the quality of public administration and ignores all the achievements of reforms

introduced in the state in order to implement the norms and standards of the European

system of public administration. Therefore, the issue of ensuring an effective

mechanism of state regulation of regional development is relevant. The article deals

with the problem aspects of ensuring regional development in the conditions of

transformations of the state administration system. The purpose of the article is to

develop a mechanism of state management of regional development in order to

increase its efficiency. In recent years, the issue of public administration, especially at

the regional level, is causing great debate in the scientific environment. The European

vector of development, which was identified as a priority of the functioning of all

branches of the socio-economic environment of the country, requires the public

authorities to take decisive steps towards a systemic restructuring of the governance

structure, primarily at the regional level, which blocks the implementation of reforms

and the renewal of the management system as a key an element of ensuring European

integration processes. The priority directions of the transformational processes of

public administration at the regional level are determined. Among them there is a lack

of a scientifically grounded theory of state administration of regional development, the

need for clear statement of the tasks of development and division of powers of power

at the state and regional levels. The international experience of public administration

within the region is analyzed. Two conceptual models of formation of mechanisms of

state management of regional development are determined. The algorithm of

development of the mechanism of state management of regional development with

consideration of eurointegration processes of the Ukrainian socio-economic space is

proposed. Thus, after analyzing the prospects for developing an effective mechanism

of state management of regional development, the problematic aspects and directions

of ensuring regional development were identified. According to the results of the


study, the directions of regional transformations are structured in terms of

opportunities for public administration and prospects for regional development. The

algorithm of forming the mechanism of state management of regional development is

developed, which is based on the use of available resources and the search for

potential opportunities for attracting additional investments into the region in order to

carry out transformation processes and effective implementation of reforms.


УДК 351

ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ ВЛАДИ В УКРАЇНІ ЗА СЕКТОРАМИ

ВЕРИТЕЛЬНИК С. М.,

аспірант Донецького державного

університету управління

(м. Маріуполь)

Реформа децентралізації – це системна реформа, що передбачає

структурні зміни у багатьох сферах суспільного розвитку. Тому

побудова ефективної децентралізованої системи управління вимагає

синхронного узгодженого реформування багатьох галузевих політик.

Сформульовано пропозиції та практичні рекомендації щодо

удосконалення правового регулювання децентралізації влади.

Ключові слова: децентралізація, самоврядування, громада.

Реформа децентрализации – это системная реформа,

предусматривающая структурные изменения во многих сферах

общественного развития. Поэтому построение эффективной

децентрализованной системы управления требует синхронного

согласованного реформирования многих отраслевых политик.

Сформулированы предложения и практические рекомендации по

совершенствованию правового регулирования децентрализации власти.

Ключевые слова: децентрализация, самоуправление, громада.

The reform of decentralization is a systemic reform that involves structural

changes in many spheres of social development. Therefore, the creation of the

effective decentralized management system requires synchronous, consistent

reform of many sectoral policies. Proposals and practical recommendations

for improving the legal regulation of the decentralization of power are

formulated.

Keywords: decentralization, self-government, community.

Постановка проблеми. Питання децентралізації залишається однією із

центральних тем, до яких прикута увага українського суспільства, експертного

середовища, ЗМІ та більшості наших закордонних партнерів. Аналіз

інформаційного простору засвідчує, що висвітлення процесу реформування не

завжди відображає реальну значущість чи стан реформування.

Мова йде про децентралізацію державної влади, яка передбачає

послідовне і глибоке реформування системи публічної влади з урахуванням

позитивного досвіду розвинутих демократичних країн і вимог Європейського

Союзу. Головна мета реформи децентралізації полягає у передачі значної

частини повноважень та бюджетів від державних органів органам місцевого

самоврядування.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Урядовому

середньостроковому плані дій до 2020 року та Плані пріоритетних дій на 2017

рік [1]. Перед міністерствами та іншими центральними органами виконавчої

влади [ЦОВВ) поставлено завдання визначити повноваження органів виконавчої

влади, які доцільно передати органам місцевого самоврядування.


11 листопада 2016 р. у Мінрегіоні України відбулося підписання

Меморандуму про взаєморозуміння щодо підтримки впровадження секторальної

децентралізації. Метою цього документа є формування спільного бачення

реформи децентралізації міністерствами, розроблення нормативно-правових

актів, формування планів із запровадження реформи у секторальних напрямах та

покращення координації співпраці регіональної влади із ЦОВВ. З боку України

Меморандум підписали Мінрегіон, Мінприроди, Мінекономрозвитку, Мінʼюст,

Мінагрополітики, Мінінфраструктури, Мінкультури, Міносвіти, Мінфін та МОЗ.

Іншою стороною Меморандуму є Проект експертної підтримки управління та

економічного розвитку [Expert Deployment for Governance and Economic Growth

Project), який фінансується Міністерством міжнародних справ торгівлі розвитку

Канади та впроваджується компанією EDGE [Agriteam Canada Consulting Ltd)

[2].

Метою статті є розробка пропозицій напрямків реформи місцевого

самоврядування та децентралізації в Україні.

Такі реформи дозволять місцевому самоврядуванню самостійно, за

рахунок власних ресурсів, вирішувати питання місцевого значення. Йдеться про

наділення територіальних громад більшими ресурсами та про мобілізацію їхніх

внутрішніх резервів.

Виклад основного матеріалу досліджень. Для координації роботи

міністерств щодо секторальної децентралізації створений Проектний офіс

секторальної децентралізації при Мінрегіоні України як незалежна неурядова

структура. Згідно з підписаною Угодою про партнерство між Мінрегіоном та

компанією EDGE, уряд Канади протягом 2017 р. надаватиме технічну та

фінансову підтримку функціонуванню Проектного офісу секторальної

децентралізації, який взаємодіятиме з Центральним офісом реформ та Центрами

розвитку місцевого самоврядування, які створюються в кожному регіоні для

координації впровадження реформи децентралізації [3].

Визначено 12 напрямів секторальних реформ, які охоплюватиме

діяльність Проектного офісу: 1) освіта; 2) охорона здоровʼя; 3) соціальний

захист; 4) місцеві бюджети, місцеві податки і збори; 5) адміністративно-

територіальний устрій, система територіальної організації виконавчої влади;

6) містобудування, архітектура (планування територій обʼєднаних

територіальних громад); 7) земельні відносини; 8) інфраструктура (транспорт,

звʼязок, дороги); 9) навколишнє середовище та використання природних

ресурсів; 10) культура; 11) житлово-комунальне господарство; 12) центри

надання адміністративних послуг.

Запроваджено механізм фінансування проектів регіонального розвитку за

рахунок першого траншу допомоги Євросоюзу у розмірі 23 млн євро для

секторальної бюджетної підтримки. Уряд затвердив порядок використання

коштів державного бюджету, отриманих від ЄС та порядок проведення

конкурсного відбору проектів для фінансування [4]. Мінрегіон підготував

інформаційний довідник програм щодо секторальної бюджетної підтримки в

Україні Європейським Союзом, що містить 5 програм регіонального розвитку:

«Інноваційна економіка та інвестиції», «Сільський розвиток», «Розвиток

людського потенціалу», «Розвиток туризму», «Загальноукраїнська солідарність».

Довідково. Урядом України та Європейською Комісією 19 липня 2016 р.


було підписано Додаткову угоду № 1 «Про фінансування програми підтримки

секторальної політики – Підтримка регіональної політики України» [5].

Загальний обсяг фінансування, передбачений Угодою, становить 55 млн євро: 50

млн євро – бюджетна підтримка (перший транш у 2016 р. – 23 млн євро, другий

транш у 2017 р. – 12,5 млн євро, третій транш у 2018 р. – 12,5 млн євро та 2 млн

євро – наприкінці контракту); 5 млн євро – додаткова підтримка.

Просування реформ за різними напрямами секторальної децентралізації

суттєво відрізняється, що обумовлено цілою низкою чинників, серед яких

вагому роль відіграє прийняття політичних рішень щодо реалізації окремих

галузевих реформ залежно від їхньої суспільної важливості.

В рамках секторальної децентралізації у сфері освіти необхідно

забезпечити доступність та належну якість освітніх послуг незалежно від місця

проживання, створення прозорої системи фінансування освіти, забезпечення

гарантованих джерел фінансування освітніх послуг.

Концепція реформування середньої школи «Нова українська школа»,

схвалена Кабінетом Міністрів України у грудні 2016 р. [6], передбачає

проведення докорінної та системної реформи загальної середньої освіти. Серед

напрямів реформи визначено децентралізацію та ефективне управління

загальною середньою освітою, що сприятиме реальній автономії школи,

справедливому розподілу публічних коштів, рівному доступу всіх дітей до

якісної освіти.

Концепція «Децентралізація: сектор освіти», що обговорювалася на

стратегічній сесії щодо секторальної децентралізації у сфері освіти 28 лютого

2017 р., визначає матрицю реформи, операційні цілі й завдання на 2017 р. та

інструменти для досягнення результатів, а саме: розширення мережі опорних

шкіл та підтримку вже створених, оптимізацію малокомплектних шкіл,

впровадження заходів з енергоефективності, організацію підвезення учнів та

вчителів до навчальних закладів з інших населених пунктів тощо.

Станом на квітень 2017 р. створено 178 опорних шкіл, до яких приєднано

511 філій, 39 з них розташовані в обʼєднаних територіальних громадах [7].

Мінрегіоном та Міністерством освіти і науки впроваджується спільний проект

створення нового освітнього простору в 200 школах України.

В рамках проекту відбувається реконструкція або капітальний ремонт

будівель із запровадженням енергоефективних заходів, встановлення

обладнання та програмного забезпечення, проведення швидкісного інтернету,

Wi-Fi, створення умов для інклюзивного навчання, ремонт підʼїзних доріг до

навчальних закладів тощо. Для впровадження проекту передбачено

фінансування за рахунок коштів ДФРР, субвенції на формування інфраструктури

ОТГ, субвенції з держбюджету на соціально-економічний розвиток окремих

територій, освітньої субвенції, місцевих бюджетів, коштів міжнародної технічної

допомоги.

Водночас, за оцінками Асоціації міст України, щорічний обсяг

недофінансування державою освіти протягом останніх 5 років становить 15–

20 % від потреби. Відповідно, органи місцевого самоврядування дофінансовують

заклади освіти зі своїх бюджетів [8]. Для врегулювання цієї проблеми необхідно

розробити і затвердити державні стандарти і нормативи у галузі освіти, що

допоможе вдосконалити механізм розподілу освітньої субвенції.


Реалізація секторальної децентралізації у сфері охорони здоровʼя має

забезпечити наближення медичних послуг до людини з одночасним

підвищенням якості їх надання, а також змінити систему фінансування

медицини, аби кошти вкладалися безпосередньо в послугу, за якою звертається

людина. Первинна медична допомога має надаватися на рівні обʼєднаних

територіальних громад. Для цього запроваджено новий механізм розподілу

медичної субвенції для ОТГ [9], яким передбачено, що ради ОТГ передають

кошти субвенції для здійснення видатків на вторинну медичну допомогу до

відповідних бюджетів [районів, міст обласного значення та ОТГ) в обсязі, не

меншому за 60 % від обсягу субвенції, передбаченої для ОТГ, які добровільно

обʼєдналися на базі районів, і не меншому за 70 % – передбаченої для ОТГ, які

добровільно обʼєдналися на базі міст обласного значення. Таким чином,

новостворені громади отримали 40 % медичної субвенції для організації надання

якісної первинної медичної допомоги мешканцям.

Для надання вторинної [спеціалізованої) та екстреної медичної допомоги

населенню передбачено створити госпітальні округи. Порядок їх створення

затверджений Кабінетом Міністрів у листопаді 2016 р. [10]. Передбачено, що

центром госпітального округу визначається населений пункт, як правило, місто з

населенням понад 40 тис. осіб, в якому розміщена багатопрофільна лікарня

інтенсивного лікування другого рівня. Очікується, що створення госпітальних

округів дозволить забезпечити своєчасний доступ населення до послуг

вторинної медичної допомоги належної якості, оптимізувати ресурси закладів

охорони здоровʼя, підвищити ефективність використання бюджетних коштів, що

спрямовуються на забезпечення фінансування вторинної медичної допомоги.

Станом на липень 2017 р. Кабінетом Міністрів затверджено перелік та

склад госпітальних округів у 15 областях України [Дніпропетровській,

Житомирській, Запорізькій, Івано-Франківській, Київській, Кіровоградській,

Полтавській, Луганській, Тернопільській, Рівненській, Хмельницькій,

Херсонській, Черкаській, Чернігівській, Чернівецькій) та м. Києві. Проекти

розпоряджень щодо решти 9 регіонів готуються обласними державними

адміністраціями. Водночас процес створення госпітальних округів потребує

удосконалення нормативно-правового забезпечення. Так, Міністерством

охорони здоровʼя України не затверджено обсяг надання вторинної медичної

допомоги, що повинен забезпечуватися багатопрофільними лікарнями

інтенсивного лікування першого та другого рівнів.

Реформування системи охорони здоровʼя потребує законодавчого

унормування широкого кола питань. Прийнято Закон України «Про внесення

змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з

питань охорони здоровʼя» [11], яким передбачено впровадження заходів щодо

створення мережі державних та комунальних медичних закладів з достатнім

рівнем самостійності для ефективного та своєчасного медичного забезпечення

населення.

Крім того, 8 червня 2017 р. прийнято в першому читанні законопроект

«Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських

засобів» [12], який визначає гарантований державою обсяг медичних послуг,

вартість яких покривається з державного бюджету: повне покриття вартості

послуг екстреної, паліативної, первинної допомоги та часткове покриття вартості


платних послуг на вторинному (спеціалізованому) та третинному

(високоспеціалізованому) рівнях. Кабінет Міністрів має щорічно до 15 вересня

затверджувати конкретний перелік послуг та лікарських засобів, які входять до

гарантованого пакета.

В липні 2017 р. зроблено важливі кроки для підвищення фінансового

забезпечення децентралізації медичної галузі. Ініціативи Президента України

щодо збільшення фінансування медицини на селі реалізовані шляхом внесення

змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» [13].

Змінами передбачено нову субвенцію на реалізацію заходів, спрямованих на

розвиток системи охорони здоровʼя у сільській місцевості в обсязі 4,0 млрд грн,

а також збільшення загального обсягу субвенцій з державного бюджету

місцевим бюджетам: на реформування регіональних систем охорони здоровʼя

для здійснення заходів з виконання спільного з Міжнародним банком

реконструкції та розвитку проекту «Поліпшення охорони здоровʼя на службі у

людей» – на 1,0 млрд грн; на відшкодування вартості лікарських засобів для

лікування окремих захворювань – на 0,2 млрд грн; медичної субвенції – на 0,4

млрд грн.

Серед практичних результатів роботи за секторальним напрямом

«Адміністративно-територіальний устрій. Система територіальної організації

виконавчої влади» слід відзначити створення на сайті Мінрегіону України

геопорталу «Адміністративно-територіальний устрій України», презентація

якого відбулась у березні 2016 р. Геопортал містить інформацію про

адміністративно-територіальні одиниці, населені пункти, дані про законодавчі

зміни адміністративно-територіального устрою, перспективні плани формування

територій громад, дані про створені обʼєднані територіальні громади в регіонах

тощо.

Водночас на сьогодні не досягнуто консенсусу щодо моделі нового

адміністративно-територіального устрою та моделі утворення нової

територіальної основи для розміщення територіальних структур органів

виконавчої влади та інших державних органів, яка б сприяла усуненню

дублювання повноважень та забезпеченню належного рівня координації їхньої


Доволі послідовно відбувається децентралізація у сфері архітектурно-

будівельного контролю, яка розпочалася наприкінці 2015 р. Законодавче

підґрунтя цього процесу створено законом «Про внесення змін до деяких

законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень у сфері

архітектурно-будівельного контролю та удосконалення містобудівного

законодавства» [14], який реформує систему державного архітектурно-

будівельного контролю і передає відповідні функції та повноваження із

загальнодержавного на місцевий рівень, посилює роль місцевих органів

виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо комплексного

розвитку територій в інтересах територіальних громад.

Створюючи власні інспекції держархбудконтролю, місцева влада несе

відповідальність за містобудівну ситуацію, має змогу реєструвати доз-вільні

документи, самостійно перевіряти обʼєкти будівництва, зупиняти самочинне

будівництво, штрафувати порушників тощо. У результаті децентралізації

системи держархбудконтролю місцевою владою вже забезпечується


опрацювання 22 % дозвільних документів у будівництві. Станом на 19 червня

2017 р. повноваження держархбудконтролю отримали 74 населених пункти,

серед них – 19 обласних центрів [15].

В напрямі вдосконалення законодавчого забезпечення містобудівної

діяльності прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих

актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності». Урядом у червні

2017 р. прийнято низку постанов, необхідних для реалізації закону, щодо

дерегуляції будівельного бізнесу, покращення умов його ведення,

запровадження європейського підходу до дозвільно-погоджувальних процедур у

будівництві.

Децентралізація повноважень у сфері земельних відносин відбувається за

відсутності рішення щодо моделі земельної реформи. Так, Верховна Рада

України 18 травня 2017 р. не підтримала проекту постанови про формування

покрокової дорожньої карти проведення земельної реформи в Україні.

Водночас у 2016 р. унормовано низку питань у сфері земельних відносин

щодо:

– зміни мінімального розміру орендної плати, коефіцієнтів індексації

нормативної грошової оцінки земель, особливостей проведення регуляторних

процедур щодо рішень місцевих рад зі встановлення місцевих податків та зборів;

– змін до Типового договору оренди землі [16];

– порядку проведення нормативної грошової оцінки земель населених

пунктів [17];

– змін процедур проведення земельних торгів (аукціонів) [18];

– змін процедури визнання спадщини земельних ділянок, власники яких

померли [19].

Прихильники ідеї передачі земель державної власності до комунальної

власності ОТГ, окрім земель, необхідних для забезпечення державних потреб

(землі оборони, Академії наук, державних підприємств), вважають, що громади

зможуть ефективно розпоряджатися земельними ресурсами для максимізації

соціально-економічного розвитку, бо земля є головним ресурсом сільської

громади. Проте реалізація цієї ідеї залежить від прийняття політичного рішення

щодо земельної реформи.

Кабінет Міністрів України 7 червня 2017 р. схвалив Стратегію

удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель

сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження

ними [20]. Документом змінено правила розпорядження землями, що належать

державі: безкоштовне виділення землі має обовʼязково погоджуватися із

сільськими радами, на території яких розміщена земельна ділянка; припинено

передачу земель, що повертаються в державну власність, без проведення

аукціону; земельні аукціони стартують зі ставки 8 %; Держгеокадастр підписує

лише короткострокові договори оренди на 7 років тощо. За розрахунками Уряду,

зростання надходжень до місцевих бюджетів від передачі державних земель в

оренду вже за півтора року перевищить 1 млрд грн. Одним з основних завдань

Стратегії є забезпечення оптимального використання земель, зокрема, з

урахуванням регіональних програм і планів розвитку територій, генеральних

планів населених пунктів.

Розпочалася робота щодо запровадження децентралізації у сфері


транспортної інфраструктури. Для реалізації політики децентралізації в

Міністерстві інфраструктури України створено Робочу групу з децентралізації

транспортної інфраструктури та послуг [21]. Концепція реформування системи

державного управління автомобільними дорогами, обговорена на стратегічній

сесії щодо децентралізації в системі управління дорожнім господарством

України 24 лютого 2017 р., побудована на основі поєднання принципів

децентралізації та централізованого управління автомобільними дорогами,

розширення і посилення повноважень та відповідальності місцевих органів

виконавчої влади за управління автомобільними дорогами місцевого значення.

За інформацією Мінрегіону, до 2018 р. планується передати до відання

управлінь обласних державних адміністрацій 120 тис. км доріг місцевого

значення.

Відбувається перебудова системи фінансування дорожньої галузі.

Ухвалено законодавчі зміни щодо створення Державного дорожнього фонду

України у складі спеціального фонду Державного бюджету України. Частина

коштів фонду буде спрямуватися на субвенцію місцевим бюджетам на

фінансування будівництва, реконструкції, ремонту й утримання автомобільних

доріг загального користування місцевого значення, а також вулиць і доріг

комунальної власності у населених пунктах.

Змінами до Державного бюджету України на 2017 рік 5,9 млрд грн

спрямовано до місцевих бюджетів для фінансового забезпечення реалізації

заходів з розвитку автомобільних доріг загального користування у всіх областях

та місті Києві, а також для реалізації заходів з розвитку дорожньої

інфраструктури у столиці (митний експеримент щодо фінансування

реконструкції та ремонту доріг).

Заходи щодо реформування житлово-комунального господарства, що є

одним із найважливіших напрямів розвитку територіальних громад,

здійснюються передусім у сфері енергоефективності. За даними Мінрегіону

України, досвід упровадження проектів з енергоефективності, що реалізувались

у містах Луцьку, Дніпрі, Харкові, Одесі, Києві, показав економію споживання

енергії до 70 %.

Уряд продовжив дію Державної цільової економічної програми

енергоефективності на 2017 рік [22], якою передбачено надання «теплих»

кредитів для населення, та удосконалив її процедуру. На реалізацію програми у

державному бюджеті було заплановано фінансування в обсязі 433,2 млн грн. У

липні 2017 р. прийнято рішення про спрямування 300 млн грн додаткових

коштів на програму «теплих» кредитів [23].

В червні 2017 р. прийнято ключові закони у сфері енергоефективності:

«Про Фонд енергоефективності» [24], «Про комерційний облік теплової енергії

та водопостачання» [25] та «Про енергетичну ефективність будівель» [26].

Їх реалізація стане інструментом забезпечення енергоефективності ЖКГ,

дасть людям фінансові інструменти і технічні рішення, які зменшать споживання

енергоресурсів та витрати на комунальні послуги.

Доволі активно ведеться робота щодо створення Центрів надання

адміністративних послуг (ЦНАП) як складової секторальної децентралізації. За

даними Мінрегіону України, станом на червень 2017 р. вже створено 701 ЦНАП,

напрацьовано єдині стандарти щодо створення типового ЦНАП.


Цей напрям секторальної децентралізації отримав потужну підтримку в

рамках реалізації проекту компанії SKL International U-LEAD component 2

«Створення центрів надання адміністративних послуг та підвищення

поінформованості населення про місцеве самоврядування», що є спільною

програмою Європейського Союзу та його держав-членів: Данії, Естонії,

Німеччини, Польщі та Швеції. Реалізація проекту передбачає відкриття не

менше 24 ЦНАП в обʼєднаних територіальних громадах до кінця 2017 р. і до 600

ЦНАП – до кінця 2020 р., загальний обсяг фінансування становить 800 тис. євро.

Проект U-LEAD передбачає 4 напрями роботи: проведення реконструкції

приміщень (зміна планування, ремонтні роботи), закупівлю меблів та

обладнання; навчання персоналу для ЦНАП; допомогу громадам у розробці

документації для ЦНАП, обрання моделі та визначення спектру послуг, які

будуть надаватися; залучення населення до участі та контролю процесів

прийняття рішень на місцевому рівні.

В рамках проекту U-LEAD був проведений відкритий конкурс,

переможцями якого стали 26 ОТГ, в яких до кінця 2017 р. планується відкрити

24 ЦНАП, а також у двох громадах – забезпечити роботу мобільного та

віддаленого робочих місць адміністраторів. Ці ОТГ підписали меморандуми з

компанією SKL International щодо створення ЦНАП у Хмельницькій (6),

Черкаській (3), Сумській, Житомирській, Київській, Вінницькій, Тернопільській

(по 2), Полтавській, Запорізькій, Івано-Франківській, Львівській, Закарпатській,

Херсонській, Чернігівській (по 1 ЦНАП) областях.

Передбачено також бюджетне фінансування у 2017 р. створення ЦНАП за

рахунок 10 % коштів ДФРР. Прийнято низку законів щодо розширення

повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання

адміністративних послуг через ЦНАП, зокрема, щодо реєстрації та зняття з

реєстрації місця проживання фізичних осіб, державної реєстрації юридичних

осіб та фізичних осіб – підприємців, державної реєстрації речових прав на

нерухоме майно та їх обтяжень, надання відомостей з Державного земельного

кадастру тощо.

Висновки і перспективи подальших досліджень. Передумовами подальшої

успішної секторальної децентралізації є:

– консолідація політичних сил у Верховній Раді України для затвердження

концептуальних засад та створення необхідного законодавчо-нормативного

забезпечення системних реформ у сферах охорони здоровʼя, освіти, пенсійного

та соціального забезпечення, житлово-комунального господарства тощо;

– координація і взаємодія міністерств та ЦОВВ при проведенні галузевих

реформ та орієнтація на передачу повноважень, ресурсів і відповідальності у

громади на засадах субсидіарності з метою створення сприятливого середовища

для життя людей.

Для продовження реалізації секторальної децентралізації за основними

напрямами необхідно вжити передусім таких заходів:

– опрацювати питання оптимального розподілу повноважень між

органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади на різних

рівнях адміністративно-територіального устрою за принципами субсидіарності

та децентралізації, розробити проекти відповідних нормативно-правових актів


щодо передачі таких повноважень;

– опрацювати питання оптимізації територіальної основи для розміщення

територіальних представництв органів виконавчої влади та інших державних

органів, розробити проекти відповідних нормативно-правових актів;

– забезпечити передачу обʼєктів спільної комунальної власності, які

розташовані на території обʼєднаних територіальних громад, у власність цих

ОТГ відповідно до видаткових повноважень;

– розробити і затвердити в описовому та вартісному вигляді державні

соціальні стандарти і нормативи за кожним із делегованих державою органам

місцевого самоврядування повноваженням;

– продовжити роботу щодо формування мережі опорних шкіл та

оптимізації мережі малокомплектних шкіл, на основі цього досвіду розробити

модель організації освітнього простору в обʼєднаній територіальній громаді;

– продовжити формування госпітальних округів, удосконалення

функціонування мережі закладів охорони здоровʼя госпітальних округів для

забезпечення якості та доступності спеціалізованої (вторинної) медичної

допомоги населенню;

– доопрацювати й ухвалити законопроект «Про соціальні послуги»,

прийнятий у першому читанні 21 березня 2017 р.;

– законодавчо врегулювати питання щодо встановлення термінів

затвердження Кабінетом Міністрів України порядків використання коштів

державного бюджету за бюджетними програмами та порядків умов надання

субвенцій для недопущення затримки проведення ви-датків у запланованих

обсягах і перерахування субвенцій місцевим бюджетам;

– удосконалити законодавче регулювання містобудівної діяльності (щодо

планування територій) для забезпечення права обʼєднаної територіальної

громади на ефективну реалізацію власних повноважень у містобудівній сфері

шляхом розроблення плану території ОТГ;

– продовжити процес децентралізації повноважень у сфері державного

архітектурно-будівельного контролю та надання організаційно-методичної

допомоги органам місцевого самоврядування з отримання та реалізації цих

повноважень;

– опрацювати й унормувати питання розширення повноважень органів

місцевого самоврядування з управління земельними ресурсами за межами

населених пунктів та посилення державного контролю за використанням

– охороною земель обʼєднаних територіальних громад;

– продовжити реалізацію програми надання «теплих кредитів» для

здійснення енергоефективних заходів у житлових будинках, збільшення

кількості її учасників;

– опрацювати та законодавчо врегулювати питання щодо розширення

повноважень виконавчих органів сільських, селищних та міських рад із надання

адміністративних послуг, зокрема, у сфері державної реєстрації актів цивільного

стану, вчинення нотаріальних дій, інших повноважень;

– продовжити розбудову мережі ЦНАП, забезпечити консультативно-

методичну допомогу органам місцевого самоврядування, в т. ч. обʼєднаних

територіальних громад, з питань створення та організації діяльності ЦНАП;


– законодавчо врегулювати питання про спрямування коштів за надання

адміністративних послуг (надання інформації з реєстрів та прирівняні дії), що

здійснюється органами місцевого самоврядування, до відповідних місцевих

бюджетів та спрямування частини цих коштів на зміцнення матеріально-

технічної бази ЦНАП;

– з метою підвищення якості надання та доступності адміністративних

послуг забезпечити розвиток та функціонування Єдиного державного порталу

адміністративних послуг та інтеграцію до нього інформаційних систем

державних органів влади і місцевого самоврядування.


1. Про затвердження середньострокового плану пріоритетних дій Уряду

до 2020 року та плану пріоритетних дій ряду на 2017 рік: розпорядження

Кабінету Міністрів України від 3 квітня 2017 р. № 275-р. URL:

http://www.kmu.gov.ua/control/uk/cardnpd?docid=249935442

2. Національний проект «Децентралізація». Національна рада реформ.

URL: http://reforms.in.ua/ua/news/nacionalnyy-proekt-decentralizaciya

3. В Україні створений Проектний офіс секторальної децентралізації.

Національна рада реформ. URL: http://reforms.in.ua/ua/news/v-ukrayini-stvorenyy-

proektnyy-ofis-sektoralnoyi-decentralizaciyi

4. Деякі питання фінансування програм та проектів регіонального

розвитку: постанова Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2016 р. № 827.

URL: http://www.kmu.gov.ua/control/uk/cardnpd?docid=249509901

5. Про підписання Додаткової угоди № 1 між Урядом України та

Європейською Комісією, що діє від імені Європейського Союзу, до Угоди про

фінансування Програми підтримки секторальної політики – Підтримка

регіональної політики України (ENPI/2013/024–517) від 27 листопада 2014 року:

розпорядження Кабінету Міністрів України від 6 липня 2016 р. № 473-р. URL:

http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/473–2016-р

6. Про схвалення Концепції реалізації державної по-літики у сфері

реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа» на період до

2029 року: розпорядження Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 р.

№ 988-р URL: http://www. kmu.gov.ua/control/uk/cardnpd?docid=249613934

7. Про схвалення Концепції реалізації державної по-літики у сфері

реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа» на період до

2029 року: розпорядження Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 р.

№ 988-р. URL: http://www. kmu.gov.ua/control/uk/cardnpd?docid=249613934

8. Міністерство освіти і науки України. URL: http://mon. gov.ua/usi-

novivni/novini/2017/04/25/mon-ta-minregion-rozpochali-spilnij-proekt-zi-stvorennya-

novogo-osvitnogo-prostoru-v-200/

9. Асоціація міст України. URL: https://www. auc.org.ua/novyna/amu-

vidstoyala-neobhidnist-rozrobky-i-zatverdzhennya-derzhavnyh-standartiv-i-

normatyviv-u

10. Про внесення зміни до пункту 5 Порядку та умов на-дання медичної

субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам: постанова Кабінету

Міністрів України від 28 грудня 2016 р. № 1007. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/


laws/show/1007–2016-п

11. Про затвердження Порядку створення госпітальних округів: постанова

Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. № 932. URL:

http://www.kmu. gov.ua/control/uk/cardnpd?docid=249582611

12. Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів

України щодо удосконалення законодавства з питань охорони здоровʼя. URL:

http://w1.c1. rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=57374

13. Проект Закону про державні фінансові гарантії надання медичних

послуг та лікар-ських засобів. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/

webproc4_1?pf3511=61566

14. Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет

України на 2017 рік»: Закон України від 13 липня 2017 р. № 2137-VIII. URL:

http:// zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1801-19/paran154#n154

15. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо

децентралізації повноважень у сфері архітектурно-будівельного контролю та

удосконалення містобудівного зако-нодавства: Закон України від 9 квітня

2015 р. № 320-VIII. URL: http://zakon2. rada.gov.ua/laws/show/320–19

16. Децентралізація влади. URL: http://decentralization.gov.

ua/news/item/id/5976#sthash.8xsIPvFA.dpuf

17. Про внесення змін до Типового договору оренди землі: постанова

Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2016 р. № 843. URL: http://zakon2.

rada.gov.ua/laws/show/843–2016-п

18. Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель

населених пунктів: Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства

України від 25 листопада 2016 р. № 489. URL:

http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1647–16

19. Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення

земельних торгів: Закон України від 18 лютого 2016 р. № 1012-VIII. URL:

http://zakon3. rada.gov.ua/laws/show/1012–19

20. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо

правової долі земельних ділянок, власники яких померли: Закон України від 20

вересня 2016 р. № 1533-VIII. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1533–19

21. Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та

охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та роз-

порядження ними: постанова Кабінету Міністрів України «» від 7 червня 2017 р.

№ 413. URL: http:// zakon2.rada.gov.ua/laws/show/413-2017-п

22. Про затвердження cкладу Робочої групи з децентралізації

інфраструктури та транспортних послуг при Міністерстві інфраструктури

України: Наказ Міністерства інфраструктури України від 10 травня 2017 р.

№ 173. URL: http://mtu.gov.ua/ documents/708.html? PrintVersion

23. Про затвердження Державної цільової економічної програми

енергоефективності і розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлюваних

джерел енергії та альтернативних видів палива на 2010-2017 року: постанова

Кабінету Міністрів України «» від 1 березня 2010 р. № 243. URL:

http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/243-2010-п/paran14#n14

24. Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених


Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального

господарства на 2017 рік: розпорядження Кабінету Міністрів України «» від 12

липня 2017 р. № 459-р. URL: http://www.kmu.gov.ua/control

/uk/cardnpd?docid=250133605

25. Проект Закону про Фонд енергоефективності. URL:

http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=60811

26. Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання: Закон

України від 22 червня 2017 р. № 2119-VIII. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/

show/2119-19/page2

_____________________________________________________________________

The issue of decentralization remains one of the central themes to which the

Ukrainian society, the expert environment, the media and the majority of our foreign

partners focus. The analysis of the information space shows that the coverage of the

reform process does not always reflect the real significance or the state of the reforms.

12 areas of sectoral reforms which cover the Project Office activities were

identified: 1) education; 2) health care; 3) social protection; 4) local budgets, local

taxes and fees; 5) administrative and territorial system, system of territorial

organization of the executive power; 6) urban planning, architecture (planning of

territories of the united territorial communities); 7) land relations; 8) infrastructure

(transport, communications, roads); 9) the environment and the use of natural

resources; 10) culture; 11) housing and communal services; 12) centres for the

provision of administrative services.

Within the sectoral decentralization in the education field it is necessary to

ensure the availability and the proper quality of educational services regardless of the

place of residence, the creation of a transparent system of financing education and the

provision of guaranteed sources of financing for the educational services.

The implementation of sectoral decentralization in the healthcare sphere should

ensure that medical services are closer to the person with a simultaneous increase in

the quality of their provision. Also it is very important to change the financing system

of medicine so that the funds are invested directly in the service for which the person

appeals. Primary medical care must be provided at the level of the united territorial

communities.

Among the practical results of work in the sectoral direction “Administrative

and territorial system. The system of territorial organization of the executive power”,

the creation of a geoportal “Administrative System of Ukraine” on the site of

Ukrainian Ministry of Regional Development should be noted. It was launched in

March 2016. This geoportal contains information on administrative units, cities, towns,

information about the legislative changes in the administrative and territorial structure,

prospective plans for the formation of community territories, data on the creation of

united territorial communities in the regions, etc.

Decentralization in the field of architectural and construction control, which

began at the end of 2015, is taking place consistently. The legislative basis for this

process is established by the law "On Amendments to Certain Legislative Acts of

Ukraine on Decentralization of Authorities in the Field of Architectural and

Construction Control and Improvement of Urban Development Legislation". It


reforms the system state of the architectural and construction control and transfers the

corresponding functions and powers from the national level to the local one,

strengthens the role of the local bodies of the executive power and the local self-

government bodies on the integrated development of the territories according to the

interests of the territorial communities.

Decentralization of the authorities in the field of land relations occurs in the

absence of a decision on the model of land reform. Thus, on 18 May, 2017 the

Parliament of Ukraine did not support the draft resolution on the formation of the

gradual road map for the land reform in Ukraine.

Work on the introduction of decentralization in the field of transport

infrastructure has begun. To implement the decentralization policy, the Ministry of

Infrastructure of Ukraine established a Working Group on the Decentralization of

Transport Infrastructure and Services. The concept of reforming the system of public

administration of motor roads was discussed at the strategic session on

decentralization in the system of road management of Ukraine on 24 February, 2017.

It is based on a combination of the principles of decentralization and centralized

management of motor roads, expansion and strengthening of powers and

responsibilities of the local executive authorities for highways management of the

local importance. According to the Ministry of Regional Development, by 2018 it is

planned to transfer 120 thousand kilometres of the local roads to the authorities of the

regional state administrations.

Measures to reform housing and communal services, which are the most

important areas in the development of the territorial communities, are carried out

primarily in the field of energy efficiency. According to the Ministry of Regional

Development of Ukraine, the experience of implementation of the energy efficiency

projects, realized in such cities as Lutsk, Dnipro, Kharkiv, Odesa and Kyiv, showed

energy savings up to 70%.

The work on the establishment of Centres for the Provision of Administrative

Services (CPAS) is being actively pursued as a component of sectoral decentralization.

According to the Ministry of Regional Development of Ukraine, as of June 2017, 701

CPASes have been created and the unified standards for the creation of a typical CPAS

have been developed.


УДК 323.2

ТЕОРІЇ ВИКОРИСТАННЯ ІКТ ПІД ЧАС ПРИЙНЯТТЯ

ПОЛІТИЧНИХ РІШЕНЬ ЯК ВІДОБРАЖЕННЯ ПОЛІТИЧНОГО

КОНТЕКСТУ

БАЛИБІНА О. С.,

аспірант Інституту підготовки кадрів

Державної служби зайнятості

У статті проаналізовано залежність теорій прийняття політичних

рішень від політичного контекста, в якому працюють їх автори.

Зокрема, простежено, що в демократичних суспільствах автори

частіше пишуть про електронну демократію та загрози свободі

особистості, тоді як автори з авторитарних держав приділяють увагу

державному регулюванню поширення ІКТ, а також загрозам

маніпулювання виборцями.

Ключові слова: політичні рішення, ІКТ, e-демократія, маніпуляція,

гібридна війна.

В статье проанализирована зависимость теорий принятия

политических решений от политического контекста, в котором

работают их авторы. В частности, прослежено, что в

демократических обществах авторы чаще пишут об электронной

демократии и угрозах свободе личности, тогда как авторы из

авторитарных государств уделяют внимание государственному

регулированию распространения ИКТ, а также угрозам манипулирования

избирателями.

Ключевые слова: политические решения, ИКТ, e-демократия,

манипуляция, гибридная война.

The article analyzes the dependence of theories of political decision-

making on the political context in which their authors work. In particular, it

has been observed that in democracies, authors often write about e-democracy

and threats to individual freedom, while authors from authoritarian states pay

attention to state regulation of the spread of ICT as well as the threats of

manipulation of voters.

Keywords: political decisions, ICT, e-democracy, manipulation, hybrid

warfare.

Постановка проблеми. Інноваційно-комунікативні технології, або

скорочено ІКТ, – це надзвичайно важлива категорія для сучасних теорій

інформаційного суспільства, постіндустріалізму тощо. Це найновіші

комунікативні технології (як з розряду software, так і з розряду hardware), які

слугують комунікації між людьми та дозволяють не лише передавати

інформацію, а також вести іншу діяльність (наприклад, голосувати онлайн у

межах Демократії 2.0, перераховувати гроші онлайн на передвиборчу кампанію

кандидата, ставити лайк чи дислайк під політичною програмою тощо). Огляд

літератури про ІКТ дозволяє зробити припущення, що розуміння їх ролі в

процесі вироблення та реалізації політичних рішень залежить від того, в якому


дискурсі працює дослідник. Можна припустити, що це повʼязано з тим, що

дослідники аналізують, перш за все, політико-правовий устрій власної держави,

а відтак у більш демократичних країнах теорії будуть віддзеркалювати

демократичний устрій, а в тоталітарних навпаки. З огляду на перехід

українського політичного устрою з пострадянського типу на західний

демократичний, актуальність статті полягає в тому, щоб проаналізувати

відмінності між найбільш яскраво вираженим пострадянським російським

дискурсом про застосування ІКТ в політиці, а також західним демократичним

дискурсом як орієнтиром для розвитку української науки про ІКТ в процесі

прийняття політичних рішень.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Залежність вироблення та

реалізації політичних рішень від розвитку сучасних технологій достатньо

активно досліджується як протягом останніх років, так і в класичних творах

другої половини ХХ століття. Сучасні дослідники напрацювали численні моделі

вироблення та прийняття політичного рішення, спираючись на доробок класиків

(Г. Саймона, Дж. Марча, Г. Лассуела та інших). Актуальними дослідженнями, в

яких сьогодні моделюються механізми прийняття політичних рішень, є праці

А. Дегтярьова, В. Іноземцева, Д. Канемана, Г. Кардозо, М. Кастельса,

Дж. Кінгдона, Дж. Річардса, П. Сабатьєра, К. Санстайна, Р. Талера,

Дж. Фаунтейн, М. Чабанної, І. Шевченка, Л. Шипілової та інших. Деякі

дослідники, серед яких В. Андріяш, А. Баранов, З. Бауман, С. Баранський,

Н. Грицяк, М. Еккардт, С. Зафейропуло, Є. Каменська, А. Кескінен, І. Козюра,

Т. Кулакова, Є. Морозов, С. Найдюк, К. Ніколь, Д. Пєсков, Г. Почепцов,

Я. Рінне, Л. Соете, С. Соловйов, Т. Станова, М. Суслов, С. Телешун, Т. Хяйтіьо

та інші, вивчають впровадження конкретних ІКТ до політичного процесу.

Актуальність дослідження ролі ІКТ в процесах прийняття політичних

рішень підтверджується численними дисертаційними дослідженнями, які були

захищені протягом останніх років в Україні та сусідніх державах, перш за все

дисертації Н. Бануляк, Н. Баранової, А. Васеніної, К. Воїнової, Ю. Гончарова,

І. Дмитрачкова, Н. Ільченко, Д. Кіслова, І. Козюри, Є. Коломійця,

Т. Магеррамової, Л. Матвейчук, І. Нікодимова, І. Пліш, А. Русакова, А. Серенка,

О. Судорогіна, І. Шевченка та інших. Слід зазначити, що постановка питань про

типи ІКТ, застосовувані в в політичному дискурсі, а також про потенційні

загрози від зловживання ІКТ в політиці, залежать від того, чи дисертація

виконана в Україні, чи в Росії тощо.

Метою статті є визначити наявність і зміст розбіжностей у теоріях

використання ІКТ, що походять з авторитарного та демократичного контекстів.

Обʼєктом дослідження обрано українські, російські та західноєвропейські теорії

використання ІКТ під час вироблення та реалізації політичних рішень. Предмет

статті – найбільш важливі пункти уваги, а також найактуальніші загрози від

впровадження ІКТ в політичний процес, які містяться в російських та західних

дослідженнях, у порівнянні з українськими.

Виклад основного матеріалу досліджень. Численні російські політологи

вбачають в ІКТ спосіб спілкування владного субʼєкту з суспільством, тобто

автоматично позбавляють суспільства субʼєктності в плані володарювання.

Російська дослідниця Н. Бануляк характеризує ІКТ як «сукупність інформаціних

процесів та методів комунікування в суспільстві, які здійснюються з


застосуванням передових засобів технічного звʼязку та створених на їх основі

інноваційних соціальних форм спілкування між владою та суспільством» [1,

с. 4]. Ще одна росіянка, К. Воінова, звертає увагу на те, що «аналізуючи

російську медіатизовану політику, не слід забувати про явище, яке багато хто

називає «інформаційна вертикаль». Дане явище засноване на побудові

односторонньої комунікації, що вибудовується «згори-донизу» та від початку

заснована на заздалегідь запропонованих темах, проблемах і думках [2, с. 8].

О. Судоргін доповнює картину вказівкою на те, що по всьому світу сьогодні

політичні еліти широко використовують ІКТ, і це має стимулювати російський

парламент також залучати новітні технології до супроводу власної діяльності [3,

с. 206] Державу вважають головним субʼєктом розвитку інформаційної політики

також Ю. Гончаров, І. Дмитрачков, Т. Магеррамова та інші. Навіть дослідники,

що загалом налаштовані критично до такої монологізованої моделі комунікації в

РФ, все одно будують свою рефлексію на основі розділення інституцій

політичної влади та громадянського суспільства (див., наприклад [2, с. 13-15]).

Серед ризиків, які загрожують людям через розвиток інноваційно-

комунікативних технологій, російські вчені відзначають, перш за все,

маніпулювання електоральною поведінкою виборців. Зокрема, О. Богачова

описує наступну картину, говорячи про маніпулювання людьми за допомогою

новітніх технологій ЗМІ: «За багатьма ознаками маніпуляція суспільною

свідомістю нагадує війну невеликої, добре організованої та озброєної армії

іноземців проти величезного мирного населення, яке до цієї війни не готове».

Іноді навіть говорять, що маніпуляція свідомістю є «колонізацією власного

народу». Поступово створювалися системи зброї в цій особливій війні, й

поступово, з накопиченням знання про людину та її поведінку, складалися

доктрини маніпуляції свідомістю [4, с. 140-141]. Тобто політичний субʼєкт,

використовуючи новітні технологічні засоби, може формувати суспільну думку

та схиляти людей голосувати за себе. Значного поширення в російському

дискурсі про роль ІКТ в процесі формування суспільної думки та підготовки

політичних рішень грає своєрідний біхевіоризм, який пропонує вважати

політичний процес грою політтехнологів, що намагаються заплутати виборця,

зіграти на його почуттях і змусити проголосувати за певну політичну силу, яка в

подальшому буде діяти без врахування його думки. Цей біхевіоризм

накладається на вкорінене в пострадянських дослідниках марксистське

розуміння ЗМІ як способу, за допомогою якого домінуючі класи панують над

класами пригніченими. В такому сенсі пострадянський біхевіоризм у теорії

вироблення та реалізацій політичних рішень добре корелює з англосаксонським

біхевіоризмом теорії «підштовхування».

Європейські дослідники зміщують акценти на інформаційне суспільство

та інформаційний уряд, а перспективною сферою застосування ІКТ вважають,

перш за все, галузі, що відповідають за створення, впровадження та

розповсюдження знання (вища освіта, фінансові інституції, приватні

підприємства різних напрямків, а також індивідуальних гравців у якості

антрепренерів, тобто ініціаторів різного роду діяльності) [5, с. 127-128].

Нідерландський професор Марійн Іанссен вважає, що ІКТ вносять до звичайного

циклу прийняття політичного рішення наступні елементи: краудсорсінг на всіх

етапах вироблення та реалізації рішень, висловлення думки звичайних


користувачів шляхом умовних лайків та дислайків, можливість компʼютерного

моделювання ситуації для прорахунку наслідків, відкриті інформаційні бази

(перелік пунктів був озвучений автором у Болоньї, на конференції «ePolicy» в

жовтні 2014 року, в доповіді ІCT invading policy-making: taking advantage of new

opportunities). Говорячи про ризики, повʼязані з розвитком інноваційно-

комунікативних технологій, європейські автори звертають увагу на можливість

порушення прав людини. Так, Мартіна Еккардт пише: «Протягом так званої

«Арабської весни» в 2011 році Twitter зарекомендував себе блискуче в процесі

мобілізації людей в автократичних режимах, продовжуючи тим самим процеси

демократизації в Арабському світі. Це викликало багато сподівань і зробило

великий запал оптимізму щодо спрямування демократичного потенціалу

впровадження ІКТ до політики. Сьогодні останні новини про поширення

інформації секретних спецслужб демократичних країн, зокрема Великої Британії

та США, щодо інших демократичних країн, зокрема Німеччини, Франції та ЄС

демонструють цілком протилежне обличчя ІКТ. ІКТ відкривають нові шляхи

небезпеки для приватних даних, тим самим також зазіхаючи на громадянські

свободи. Тобто вони так само можуть зазіхати на громадянські права, а отже на

саму основу демократії [6, р. 3]. Тобто першою небезпекою для громадян

вважається не загроза маніпулювання їхньою поведінкою під час електоральних

дій, а неправомірне використання приватної інформації, тобто порушення

громадянських прав і свобод.

У звіті Манчестерського центру з розвитку інформатики за 2010 рік

ідеться також про сфери застосування ІКТ в країнах, що розвиваються. Для

цього вводиться такий термін, як ICT4D, що перекладається як «ІКТ для

розвитку». Зокрема, автори звіту (Р. Хікс, П. Гао та А. Оспіна) вважають, що

інноваційно-комунікативні технології в країнах, що розвиваються, ще не

розповсюджені дуже широко (хіба що крім мобільних телефонів), але вже

можуть впливати на три великих проблемних сфери: економіку, політику та

екологію. Так само як і в розвинених країнах, політики більшості країн, що

розвиваються, спершу не враховували взагалі можливостей ІКТ в політичному

процесі, згодом ІКТ стали використовуватися безконтрольно та впроваджувати

нову політичну реальність, і деякі уряди сприйняли їх розвиток як абсолютне

рішення для всіх проблем, але наразі поступово настає доба більш-менш

нормальної інтеграції політичного процесу та інноваційно-комунікативних

технологій.

Окрім безпосередньо терміну «ІКТ» для позначення процесу інтеграції

новітніх технологій до політичного життя використовуються такі важливі

терміни, як e-Democracy (електронна демократія), або Демократія 2.0, теле-

Демократія. Цим терміном зазвичай позначається нова модель прямої

демократії, яка виникає завдяки можливості громадян шляхом використання ІКТ

дуже оперативно отримувати, аналізувати інформацію та приймати політичні

рішення, при чому їм для цього не потрібен процес надання політичного

представництва окремим державним діячам. Це дуже актуальна модель, оскільки

пряма (або т.зв. «сильна») демократія дійсно є більш наближеною до

справедливої соціальної моделі, зменшує можливості корупції, дозволяє

кожному члену суспільства підвищувати громадянську відповідальність, а

суспільству загалом швидше реагувати на виклики. Одним з проектів, які наразі


впроваджуються в західних країнах, є електронне спільне бюджетування (e-

Participatory Budgeting), яке передбачає інтерактивну участь громадян у

розподілі коштів місцевих біджетів [7, р. 104]. Разом із тим, дослідники

зазначають, що для успішного впровадження ІКТ до політичного процесу

необхідно не тільки розробити технологію забезпечення голосування, а й також

забезпечити доступ громадян до повної бази інформації з обговорюваного

питання, прищепити їм розуміння власної відповідальності за прийняття

політичних рішень, яке вони втратили за століття панування представницької

демократії.

Фінський дослідник е-Демократії А. Кескінен звертає увагу на те, що

інноваційно-комунікативні технології мають використовуватися під час

вироблення та реалізації політичних рішень на трьох рівнях: прийняття рішень,

обмін інформацією та створення бази інформації. Кескінен розкриває ці поняття

наступним чином: У прийнятті рішень процеси та політичний діалог можуть

бути розширені, щоб включити значно більшу кількість учасників, ніж раніше.

Інформаційні потоки важливі для взаємодії та дискурсу, що продукують нове та

релевантне знання, і вони дуже сильно виграють завдяки глобальним

комунікативним мережам. База знань не може бути створена, підтримуватися та

розширюватися без інструментів інформаційного суспільства. Також важливо

забезпечити загальний доступ до нової інформації, даних та знання в порядку

впровадження нових моделей інтерактивного вироблення рішень. Гіпер-цикл

включає тривалий процес зворотного звʼязку, який потрібен між трьома рівнями

та їхніми акторами для забезпечення діалогу, який призведе до створення умов

співпраці соціетальних акторів у процесі вироблення рішень [8, р. 55-56]. Також

Кескінен звертається до менш відомого терміну IDEM (Interactive Decision

Making), тобто «Інтерактивне вироблення рішень», який позначає прийняття

рішень за допомогою інноваційно-комунікативних технологій і фонетично

корелює з e-Dem, тобто е-Демократією. Фінський дослідник виділяє три моделі

ефективного використання ІКТ в процесі демократичного здійснення влади:

громадське журі (citizenʼs jury), дорадче опитування (deliberative poll, або

TELEVOTE), та електронна міська громада (Electronic Town Meeting, або ETM)

[8, р. 57]. До цих трьох моделей також можна додати модель мультифазового

референдуму, комплексну модель, що обʼєднує деякі сторони вказаних вище, та

інші. Сама ідея е-Демократії повʼязана з західним дискурсом, який закликає

надавати людині право здійснювати свої громадянські свободи в максимальному

обсязі, який держава може їй забезпечити. Так, ще двоє фінських політологів,

Т. Хяйтіьо та Я. Рінне, звертаючись до причин впровадження електронної

демократії, називають перш за все необхідність більш активного залучення

громадян до вироблення та реалізації політичних рішень [9, р. 3-4]. Втім, вони

також звертають увагу на те, що численні державні діячі виступають проти

такого надмірного надання механізмів прямого володарювання звичайним

непідготовленим громадянам.

Українські дослідники перебувають на межі авторитарного

пострадянського та ліберального європейського дискурсів. З одного боку,

державна влада та суспільство все ж визнаються окремими субʼєктами, серед

яких перший має приймати політичні рішення, а другий може в тій чи іншій мірі

наближуватися до відповідного процесу. Нерідко можна побачити вислови про


те, що органи влади повинні забезпечити громадянам можливість участі в

прийнятті рішень, впроваджуючи для них згори ІКТ, спрямовані на реалізацію

такого підходу. Такий висновок можна зробити з вислову, типового для

українського дискурсу: «Для успішного та результативного впровадження

інформаційно-комунікаційних інновацій у діяльність органів влади необхідна

відповідна державна політика, спрямована на створення умов для виробництва,

збереження, поширення та комплексного використання всіх видів державних

інформаційних ресурсів, вільного доступу до них громадян та організацій всіх

форм власності, на підвищення ефективності діяльності органів державної

влади, управління та місцевого самоврядування» [10]. Тобто за впровадження

ІКТ в процес вироблення та реалізації політичних рішень відповідає не

громадянин, а держава. Саме таку позицію займають державні чиновники, і вона

відображена в постановах державних органів.

З іншого боку, участь громадськості завдяки новітнім технологіям у

процесі урядування визнається все ж чинником прогресу, який змінює

ієрархічну модель урядування. Так, В. Андріяш вказує, що разом із

впровадженням ІКТ змінюється структура управління, значною мірою

еволюціонують шляхи взаємодії держави з іншими суспільними акторами –

бізнесом та громадянським суспільством. Перетворення вертикальної ієрархічної

структури уряду на горизонтальну мережеву, перерозподіл влади (публічних

функцій) – це ознаки змін, спричинених впровадженням ІКТ в урядування [11,

с. 112]. Д. Кіслов також у своїх дослідженнях останніх років звертає увагу на те,

що ІКТ лише впроваджуються до українських практик урядування: «У процесі

формування в Україні сучасного інформаційного суспільства спостерігається

дедалі більше використання інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) у

різних сферах суспільного життя. У людей одночасно формуються певні нові

звички, зʼявляються очікування від влади щодо масового використання ІКТ.

Традиційні методи взаємодії органів державної влади з громадянами, органами

місцевого самоврядування та бізнесом стають в умовах глобалізації та розбудови

громадянського й інформаційного суспільств не досить ефективними. Доступ до

урядової інформації та державних послуг вимагає створення нових,

психологічно більш зручних методів використання новітніх технологій ІКТ» [12,

с. 51]. Відповідно, і проблеми, з якими зіткнулося західне суспільство під час

впровадження ІКТ до процесів вироблення та реалізації політичних рішень, для

України є лише ризиками.

Ще однією ознакою українського дискурсу про ІКТ є постійне звернення

до європейських надбань у цій галузі (для прикладу можна вказати на публікації

А. Баранова, Н. Грицяка та С. Соловйова, В. Гулая, І. Козюри та інших

дослідників). Зрештою, більшість термінів, які вживають українські (так само як

і, чималою мірою, російські) вчені під час аналізу ролі ІКТ в процесі вироблення

та прийняття політичних рішень, є калькуванням західних термінів та скоріше

переносять західну термінологію до українського дискурсу, ніж продукують нові

терміни. Щоправда, варто погодитися і з тим, що як сама ідея використання ІКТ

в політичному процесі, так і взагалі розвиток ІКТ є скоріше західним надбанням,

і українське суспільство йде в фарватері західних процесів.

Розуміння потенційних загроз, які може нести широке використання ІКТ в

політичному житті, постало в сучасному українському дискурсі разом із


загостренням конфлікту з Росією. В лексикон увійшли такі терміни, як «гібридна

війна», «інформаційна війна», «інформаційні виклики», «стратегічна

комунікація», «комунікативна політика» та ін. Ці питання стали центральними

для аналітичної доповіді «Інформаційні виклики гібридної війни: контент,

канали, механізми протидії», підготовленої експертами Національного інституту

стратегічних досліджень на початку 2016 року [13]. Автори доповіді зазначають

такі особливості інформаційних викликів: глобальне поширення (наприклад,

російська пропаганда діє не тільки на території РФ та України, а по всьому світу,

завдяки новітнім засобам ІКТ та ЗМІ); виключення з переговорного процесу

(тоді як про припинення вогню переговори йдуть постійно, припинення

пропаганди під час них не обговорюється); «інформаційна окупація» територій

(наприклад, на Донбасі навіть з українського боку лінії дотику домінують

російські та днрівські ЗМІ, тоді як українські не намагаються боротися за вплив

на цій території); інформаційний супровід військових операцій (це явище саме

по собі не є новим, але завдяки сучасним засобам масової комунікації набуло

нечуваних раніше обертів).

Втім, навіть у 2016-му році українські експерти зазначали, що найбільш

ефективною контрмірою, яку вони можуть порадити українському уряду, є

заборона російських і проросійських ЗМК, хоча цей засіб і може бути

ефективним лише відносно та в короткостроковій перспективі. Так, один з

авторів доповіді НІСД, Д. Дубов, пише: «Безумовно система заборон, яка може

допомогти на першому етапі, навряд чи може стати довгостроковою стратегією

держави у сфері протидії негативним інформаційним впливам, проте обʼєктивно

на даний момент це чи не єдина форма ефективного вирішення проблеми» [13,

с. 49]. Отже розуміння негативних наслідків використання ІКТ ворожою

стороною ще не призвело до формування державної політики протидії цим

викликам із використанням ІКТ у відповідь.

Разом із тим існують численні громадські обʼєднання, які ведуть

відповідну діяльність на свій розсуд, наприклад, розкривають пропагандистські

штампи завдяки використанню google-карт, контент-аналізу соціальних мереж

тощо. Так, у 2016 році голосно заявила про себе організація «Фабрика думки

«Донбас»», яка поставила собі на меті саме боротьбу з інформаційною ізоляцією

населення Донбасу від України, інформаційну інтеграцію та пропаганду. Для

реалізації своєї мети представники цієї організації проводили кілька опитуванть

серед населення як підконтрольної, так і непідконтрольної Україні частин

Донецької області, опрацьовували інформацію про ЗМІ, знову ж таки, з обидвох

сторін лінії розмежування тощо. Згодом ця організація обʼєднала зусилля з

Міністерством інформаційної політики України та реалізувала ряд ініціатив,

частина з яких зазнала критики серед експертів. Приклад цього та подібних

форматів громадянської ініціативи підтвердив, що реакція громадянського

суспільства на виклики в Україні не просто вища за реакцію державних органів

влади, але також і за реакцію державних експертних установ. Відповідно, і

внесок громадянських ініціатив до вироблення й реалізації політичних рішень

більший за внесок державних інституцій. З іншого боку, діяльність окремих

громадських обʼєднань не має такого рівня централізації, як діяльність

державних органів (принаймні, в ідеалі), а значний відсоток енергії ці

обʼєднання мають спрямовувати на пошуки іноземних грантів та подальше


звітування перед спонсорами, тоді як за умови державної підтримки їх зусилля

були б зосереджені навколо реалізації загальнонаціональної стратегії.

Висновки і перспективи подальших досліджень. Таким чином, від

контексту, в якому працює дослідник, залежить розуміння ним ІКТ взагалі, не

говорячи вже про їхню роль у прийнятті політичних рішень. Так, у країнах із

авторитарним типом державного управління визначення ІКТ в цілому

зосереджується на тому, що це засоби спілкування владного субʼєкту з

підданими, тоді як у демократичних країнах під ІКТ розуміють засоби

спілкування між громадянами та взаємодії громадянського суспільства з

урядами. Так само відрізняється дискурс про потенціальну небезпеку, яку

можуть становити ІКТ – в авторитарному суспільстві дослідники більше

говорять про можливість маніпуляції громадською думкою, тоді як у

демократичному суспільстві – про можливі утиски прав людини, зокрема, на

приватне життя. Український дискурс поступово переймає також західну

термінологію, що стосується електронного урядування, електронної демократії

тощо. Разом із тим, якщо в західних країнах ці категорії вже кілька десятиліть

запроваджуються в життя, і проблематика досліджень у цій галузі стосується

більше прикладних аспектів і наслідків використання ІКТ в політичному

процесі, то в Україні тільки створюються правові підстави для впровадження до

вироблення і реалізації політичних рішень новітніх технологій, а отже й

дослідники дискутують переважно про перспективи такого впровадження та

обговорюють досвід інших країн.


1. Бануляк Н. А. Новые информационно-коммуникационные технологии

как инструмент формирования общественного доверия к органам

государственной власти России: автореф. дис. … канд. полит. наук: 23.00.02 /

РАНХиГС. Москва, 2013. 25 с.

2. Воинова Е. А. Медиатизация политики как феномен новой

информационной культуры: дис. … канд. филолог. наук: 10.01.10 / МГУ им.

М. В. Ломоносова. Москва, 2006. 219 с.

3. Судоргин О. А. Современная информационная политика государства:

мировой опыт и российская практика: Теоретический и сравнительно-правовой

анализ: дис. … д-ра полит. наук: 23.00.02 / Государственный

специализированный институт искусств. Москва, 2011. 360 с.

4. Богачева Е. А. Политическое манипулирование в условиях

электоральных кампаний (на примере Ставропольского края): дис. … канд.

полит. наук: 23.00.02 / Ставропольский государственный университет.

Ставрополь, 2006. 287 с.

5. Soete L. Innovation, Technology and Productivity: Why Europe Lags Behind

the United States and Why Various European Economies Differ in Innovation and

Productivity. The Network Society: From Knowledge to Policy; Castells, Manuel and

Cardoso, Gustavo, eds. – Washington, DC: Johns Hopkins Center for Transatlantic

Relations, 2005. P. 125-146.

6. Eckardt M. The Impact of ICT on Policies, Politics, and Polities – An

Evolutionary Economics Approach to Information and Communication Technologies


(ICT). Andrássy Working Paper Series. 2014. No. 32. P. 3-16.

7. Zafeiropoulou S. Carlsson S. A., Andersson A. Towards the Understanding

of Success in E-Participatory Budgeting Projects. Case Studies in e-Government 2.0:

Changing Sitizen Relationships. Cham: Springer, 2014. P. 103-120.

8. Keskinen A. MIDEM. Models for Interactive Decision Making. Electronic

Journal of e-Government. 2004. V. 2, Is.1. P. 55-64.

9. Häyhtiö T. Rinne J. ICT and political participation: two discourses of

political citizenship. URL: http://www.edemokratia.uta.fi/haefile.php?f=158.

10. Найдюк С. В. Використання новітніх інформаційних технологій у

процесі прийняття управлінських рішень. Демократичне врядування. 2013. № 12.

URL: http://lvivacademy.com/visnik12/fail/Najdjuk.pdf.

11. Андріяш В. І. Техніки е-участі громадськості. Наукові праці: науково-

методичний журнал. Миколаїв (Серія: Політичні науки): МДГУ ім. Петра

Могили, 2006. Вип. 41. Т. 54. С. 111-116.

12. Кіслов Д. В. Е-маркетинг у системі е-урядування. Держ. упр.: теорія та

практика. 2015. No 1. C. 49-54.

13. Інформаційні виклики гібридної війни: контент, канали, механізми

протидії: аналіт. доп. / за заг. ред. А. Баровської. К.: НІСД, 2016. 109 с.

_____________________________________________________________________

If we are analyzing articles and books on the topic of decision-making

processes, created in the different countries, we can find the dependence of theories of

political decision-making on the political context, in which their authors work. Not

only the uncovered glorification and propaganda of their own political system, but also

choosing of topic, main ideas, detection of hidden trends in policy-making – depend of

the general worldview of authors, and this general view corelates to poltical context.

The understanding of current trends and threats in the use of ICT in political processes

is also connected with general context.

In particular, in Western democracies scholars often write about e-democracy

and think that threats to individual freedom, personal data are the most important. This

understanding is corelating with trends to personal data defence, which we can find in

the USA and EU policy-making, where the biggest trials of last years were related to

ICT and personal data (case of Facebook and Cambridge analytica, Net neutrality,

General Data Protection Regulation and other). Meanwhile authors from authoritarian

states pay attention to state regulation of the spread of ICT as well as the threats of

manipulation of voters. They mostly write about state and government as only one

subject of use ICT in policy-making, as well as in political life in general. The

personal life of citizens is not the topic of research in the countries like Russia or

China, and private persons are interesting for scholars from these countries mostly in

the context of governmental policy. In Ukraine we have situation between that two

poles, our scholars still have an addiction from paternal post-soviet trend, seeking for

governmental responsibility on the ICT use in the policy-making. On other hand,

Ukrainian researchers also try to understand an experience of Western democracies in

use of ICT in political decision-making processes.


УДК 35.029:3

АНАЛІЗ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ЗАСТОСУВАННЯ

КЛІТИННОЇ ТРАНСПЛАНТАЦІЇ В США

МУСІЄНКО А. В.,

аспірант Міжрегіональної академії

управління персоналом

У статті досліджено, що клітина трансплантація є

альтернативою органним пересадкам або попереднім етапом перед

трансплантацією донорського органу, оскільки клітинно-тканинна

трансплантація значною мірою може вирішувати терапевтичні

завдання, котрі досягаються пересадкою органів. Визначено, що сьогодні

найбільш активно в плані формування нормативно-правової бази щодо

дослідження застосування стовбурових клітин та виготовлення

клітинно-тканинних трансплантів діють США. Саме США на даний час

мають найбільш розгалужену регуляторну базу по клітинам, тканинам

та продуктам людського походження.

Ключові слова: державне регулювання, клітинно-тканинні

трансплантати, США, стовбурові клітини, компетенція держави.

В статье исследовано, что клетка трансплантация является

альтернативой органным пересадкой или предыдущим этапом перед

трансплантацией донорского органа, поскольку клеточно-тканевая

трансплантация в значительной степени может решать

терапевтические задачи, которые достигаются пересадкой органов.

Определено, что сегодня наиболее активно в плане формирования

нормативно-правовой базы по исследованию применения стволовых

клеток и изготовление клеточно-тканевых трансплант действуют

США. Именно США в настоящее время имеют наиболее разветвленную

регуляторную базу по клеткам, тканям и продуктам человеческого

происхождения.

Ключевые слова: государственное регулирование, клеточно-

тканевые трансплантаты, США, стволовые клетки, компетенция

государства.

The article studies that cell transplantation is an alternative to organ

transplant or previous stage before transplantation of the donor organ, since

cell-tissue transplantation can to a large extent solve the therapeutic tasks that

are achieved by organ transplants. It is determined that today the USA is the

most active in terms of forming a legal and regulatory framework for the study

of the use of stem cells and the manufacture of cell-tissue transplants. It is the

United States that currently has the most extensive regulatory framework for

cells, tissues and products of human origin.

Keywords: state regulation, cell-tissue transplants, USA, stem cells, state

competence.

Постановка проблеми. Ocᴛaʜʜiми poкaми в мeдичʜiй i бioлoгiчʜiй ʜaукax

вiдбулиcя зʜaчʜi пoдiї, щo зʜaчʜoю мipoю пoвʼязaʜi з ᴛexʜoгeʜʜим пpoгpecoм у

гaлузi фapмaкoлoгiчʜиx ᴛa мeдичʜиx ᴛexʜoлoгiй, якi oбумoвили шляxи poзвиᴛку


клiᴛиʜʜoї ᴛpaʜcплaʜᴛaцiї, a caмe: зacᴛocувaʜʜя клiᴛиʜ eмбpioфeᴛaльʜoгo

пoxoджeʜʜя, дифepeʜцiйoвaʜиx aуᴛoлoгiчʜиx (видiлeʜиx з кicᴛкoвoгo мoзку,

жиpoвoї ᴛкaʜиʜи ᴛoщo), a ᴛaкoж клiᴛиʜ пoзaфeᴛaльʜoгo пoxoджeʜʜя (кopдoвa

кpoв, мeзeʜxiмaльʜi клiᴛиʜи, видiлeʜi з плaцeʜᴛи, пупoвиʜи ᴛoщo). Oкpiм ᴛoгo, у

дeякиx cиᴛуaцiяx викopиcᴛaʜʜя клiᴛиʜʜиx ᴛpaʜcплaʜᴛaᴛiв мoжe cᴛaᴛи

aльᴛepʜaᴛивoю opгaʜʜoї ᴛpaʜcплaʜᴛaцiї opгaʜiв, ocкiльки клiᴛиʜʜa ᴛa ᴛкaʜиʜa

ᴛepaпiя зʜaчʜoю мipoю виpiшуюᴛь ᴛepaпeвᴛичʜi зaвдaʜʜя, якi дocягaюᴛьcя

ᴛpaʜcплaʜᴛaцiєю opгaʜiв.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. В ocᴛaʜʜi poки пpиcкopeʜими

ᴛeмпaми poзвивaєᴛьcя ʜoвий ʜaпpямoк мeдичʜoї гaлузi – клiᴛиʜʜa

ᴛpaʜcплaʜᴛaцiя. ʜa дaʜий чac ʜaукoвo-дocлiдʜi poзpoбки виxoдяᴛь зa мeжi

лaбopaᴛopiй ᴛa вᴛiлююᴛьcя в клiʜiчʜу пpaкᴛику. Пepшi peзульᴛaᴛи пpaкᴛичʜoгo

зacᴛocувaʜʜя клiᴛиʜʜиx ᴛpaʜcплaʜᴛaᴛiв вкaзуюᴛь ʜa пepcпeкᴛивʜicᴛь

зacᴛocувaʜʜя клiᴛиʜʜoї ᴛpaʜcплaʜᴛaцiї в лiкувaʜʜi ʜизки ᴛяжкиx зaxвopювaʜь.

Жoдeʜ poздiл ʜaуки ʜe викликaв ᴛaкoї пpиcкiпливoї увaги, ʜaукoвoї ᴛa

cуcпiльʜoї пoлeмiки, як дocлiджeʜʜя cᴛoвбуpoвиx клiᴛиʜ. ʜeзвaжaючи ʜa ᴛe щo

пepшe пoвiдoмлeʜʜя пpo icʜувaʜʜя cᴛoвбуpoвoї клiᴛиʜи булo oпpилюдʜeʜe

A. Мaкcимoвим у 1908 p. ʜa зʼїздi гeмaᴛoлoгiчʜoгo ᴛoвapиcᴛвa в Бepлiʜi, cᴛaᴛуc

вeликoї ʜaуки ця гaлузь клiᴛиʜʜoї бioлoгiї oᴛpимaлa лишe в ocᴛaʜʜi дecяᴛиpiччя

XX cᴛoлiᴛᴛя, a пepшi цiлecпpямoвaʜi дocлiджeʜʜя cᴛoвбуpoвиx клiᴛиʜ, a caмe

eмбpioʜaльʜиx, poзпoчaлocя лишe у 1963 p.

Метою статті є аналіз державного управління у сфері застосування

клітинної трансплантації в США.

Виклад основного матеріалу досліджень. Зa ocᴛaʜʜє дecяᴛиpiччя у cвiᴛi

piзкo зpocлa кiлькicᴛь ᴛpaʜcплaʜᴛaцiй дoʜopcькoгo aбo aуᴛoлoгiчʜoгo клiᴛиʜʜo-

ᴛкaʜиʜʜoгo aʜaᴛoмiчʜoгo мaᴛepiaлу. Ocoбливу цiкaвicᴛь у дocлiдʜикiв ᴛa

пpaкᴛичʜиx лiкapiв викликaє мoжливicᴛь клiʜiчʜoгo викopиcᴛaʜʜя пoᴛeʜцiaлу

cᴛoвбуpoвиx клiᴛиʜ aуᴛoлoгiчʜoгo, aлoгeʜʜoгo ᴛa кceʜoгeʜʜoгo пoxoджeʜʜя.

Уʜiкaльʜi ᴛa дo кiʜця ʜe дocлiджeʜi xapaкᴛepиcᴛики cᴛoвбуpoвoї клiᴛиʜи,

opeoл ᴛaємʜичocᴛi ᴛa мicᴛифiкaцiї, яким вoʜи oᴛoчeʜi, ᴛa пocᴛупoвe

poзчapувaʜʜя клiʜiциcᴛiв мoжливocᴛями пpoдукцiї фapмaцeвᴛичʜoї гaлузi

(вiдcуᴛʜicᴛь eфeкᴛивʜocᴛi лiкapcькиx зacoбiв ᴛa зpocᴛaючa їx aгpecивʜicᴛь i

ᴛoкcичʜicᴛь для opгaʜiзму пaцiєʜᴛa) ʜacaмпepeд i зумoвлююᴛь iʜᴛepec

пpaкᴛичʜoї мeдициʜи дo ʜaукoвиx дocлiджeʜь cᴛoвбуpoвиx клiᴛиʜ. Caмe з

ᴛpaʜcплaʜᴛaцiєю cᴛoвбуpoвиx клiᴛиʜ пoвʼязуюᴛь мaйбуᴛʜє cучacʜoї мeдициʜи ᴛa

пepcпeкᴛивʜi ʜaпpямки її poзвиᴛку [1, с. 111].

Уʜiкaльʜi xapaкᴛepиcᴛики cᴛoвбуpoвиx клiᴛиʜ ᴛa гopизoʜᴛи викopиcᴛaʜʜя

клiᴛиʜʜoї ᴛpaʜcплaʜᴛaцiї зумoвлююᴛь пильʜу увaгу дepжaвʜoгo aпapaᴛу.

Бiльшicᴛь дocлiджeʜь ᴛa клiʜiчʜиx випpoбувaʜь в цiй cфepi пpoвoдяᴛьcя зa

paxуʜoк дepжaвʜиx кoшᴛiв, a в дeякиx кpaїʜax, ʜaпpиклaд, CШA вce, щo

cᴛocуєᴛьcя cᴛoвбуpoвиx клiᴛиʜ, є пpiopиᴛeᴛoм ᴛa кoмпeᴛeʜцiєю дepжaви.

Hoвизʜою даної роботи слугує те, що мeдикo-фiʜaʜcoвa ᴛa coцiaльʜa

пepcпeкᴛивʜicᴛь клiᴛиʜʜo-ᴛкaʜиʜʜoї ᴛpaʜcплaʜᴛaцiї, a ᴛaкoж цiлa ʜизкa

ocoбливocᴛeй дaʜoї мeдичʜoї гaлузi (eᴛичʜi acпeкᴛи, кoмepцiйʜa ᴛa дepжaвʜa

ᴛaємʜицi, iʜфopмaцiйʜi вiйʜи ᴛoщo) oбумoвлююᴛь пpaгʜeʜʜя дepжaвʜoгo

aпapaᴛу чiᴛкo вpeгулювaᴛи дiяльʜicᴛь, пoвʼязaʜу з клiᴛиʜʜoю ᴛpaʜcплaʜᴛaцiєю ᴛa

бioᴛexʜoлoгiчʜими лaбopaᴛopiями, якi є виpoбʜикaми клiᴛиʜʜo-ᴛкaʜиʜʜиx


ᴛpaʜcплaʜᴛaᴛiв.

Haйбiльш aкᴛивʜo в плaʜi фopмувaʜʜя ʜopмaᴛивʜo-пpaвoвoї бaзи щoдo

дocлiджeʜʜя, зacᴛocувaʜʜя cᴛoвбуpoвиx клiᴛиʜ ᴛa вигoᴛoвлeʜʜя клiᴛиʜʜo-

ᴛкaʜиʜʜиx ᴛpaʜcплaʜᴛaᴛiв дiюᴛь CШA. Caмe CШA ʜa дaʜий чac мaюᴛь ʜaйбiльш

poзгaлужeʜу peгуляᴛopʜу бaзу пo клiᴛиʜaм, ᴛкaʜиʜaм ᴛa пpoдукᴛaм людcькoгo

пoxoджeʜʜя.

У CШA, як i в Укpaїʜi, дiє пpeзумпцiя ʜeзгoди. У 1968 p. впepшe

згaдуєᴛьcя пpo Єдиʜий aкᴛ пpo aʜaᴛoмiчʜий дapуʜoк, який ʜa ᴛoй мoмeʜᴛ був

poзpoблeʜий для виpiшeʜʜя двaʜaдцяᴛи пиᴛaʜь:

1. Xᴛo пpoᴛягoм жиᴛᴛя мoжe зaкoʜʜo зpoбиᴛи дapуʜoк cвoгo ᴛiлa aбo йoгo

чacᴛиʜ?

2. Щo ᴛaкe «пpaвo ʜaйближчиx poдичiв» aбo xᴛo мoжe вiдклacᴛи в cᴛopoʜу

вoлю пoмepлoгo чи caмocᴛiйʜo зpoбиᴛи aʜaᴛoмiчʜий дapуʜoк вiд iмeʜi

пoмepлoгo?

3. Xᴛo мoжe юpидичʜo cᴛaᴛи дapooᴛpимувaчeм?

4. Для якиx цiлeй мoжуᴛь буᴛи зpoблeʜi ᴛaкi дapуʜки?

5. Як мoжуᴛь буᴛи зpoблeʜi дapуʜки, ʜaпpиклaд, з вoлi ocoби, зaпиcaʜoї у

кapᴛцi, aбo зa дoпoмoгoю ᴛeлeгpaфʜoгo aбo зaпиcaʜoгo ᴛeлeфoʜʜoгo звʼязку?

6. Як мoжe пoдapуʜoк буᴛи вiдкликaʜим пpoᴛягoм жиᴛᴛя дoʜopa?

7. Якi пpaвa пoмepлoгo, cпaдкoдaвця opгaʜiв пicля видaлeʜʜя

пoжepᴛвувaʜиx opгaʜiв?

8. Який зaxиcᴛ вiд юpидичʜoї вiдпoвiдaльʜocᴛi пoвиʜʜa буᴛи ʜaдaʜa

xipуpгaм ᴛa iʜшим cубʼєкᴛaм, якi бepуᴛь учacᴛь в пpoвeдeʜʜi вилучeʜʜя

aʜaᴛoмiчʜиx дapуʜкiв?

9. Чи мaє ᴛaкий зaxиcᴛ буᴛи ʜaдaʜий ʜeзaлeжʜo вiд пoлoжeʜь, в якиx

умoвa пpo вилучeʜʜя вжe викoʜaʜa?

10. Щo будe вiдбувaᴛиcь з aʜaᴛoмiчʜим дapoм у paзi пpoᴛиpiччя зaкoʜiв,

щo cᴛocуюᴛьcя poзᴛиʜу ᴛpупiв?

11. Чи мoжe чac cмepᴛi визʜaчaᴛиcя зaкoʜoм aбo iʜшим чиʜoм?

12. Чи мaє буᴛи iʜᴛepec дo збepeжeʜʜя жиᴛᴛя у лiкapя oбoвʼязкoм, кoли

пaцiєʜᴛ пepeшкoджaє йoму у здiйcʜeʜi ᴛpaʜcплaʜᴛaцiйʜoї пpoцeдуpи, якoю

дoʜopcькi opгaʜи чи ᴛкaʜиʜи пepecaджуюᴛьcя вiд ᴛiльки-ʜo пoмepлoгo пaцiєʜᴛa

дo ʜoвoгo?

Aлe викoʜaʜʜя ᴛa cклaдʜicᴛь пoлoжeʜь i швидкий poзвиᴛoк

ᴛpaʜcплaʜᴛaлoгiї зaʜeпoкoїли opгaʜи влaди [2, с. 215]. 19 жoвᴛʜя 1984 p. в CШA

булo пpийʜяᴛo ʜaцioʜaльʜий aкᴛ пpo ᴛpaʜcплaʜᴛaцiю, яким пepeдбaчeʜo

cᴛвopeʜʜя цiльoвoї гpупи для ᴛpaʜcплaʜᴛaцiї opгaʜiв, клiᴛиʜ ᴛa ᴛкaʜиʜ, якa

вивчaлa ocʜoвʜi ʜaпpямки poзвиᴛку дoʜopcᴛвa opгaʜiв [3]. Toгo ж poку булo

cᴛвopeʜo мepeжу, щo зaймaлacь poзпoдiлoм дoʜopcькиx opгaʜiв пiд ʜaзвoю

«Oбʼєдʜaʜa мepeжa для oбмiʜу opгaʜaми» (United Network for Organ Sharing), дo

фуʜкцiй якoї вxoдив кoʜᴛpoль зa ʜaцioʜaльʜoю peєcᴛpaцiєю дoʜopiв ᴛa пopядкoм

oᴛpимaʜʜя opгaʜiв peципiєʜᴛaми. ᴛaкoж зaбopoʜялacя ᴛopгiвля людcькими

opгaʜaми, зa яку пepeдбaчaлocь пoкapaʜʜя в poзмipi пʼяᴛдecяᴛи ᴛиcяч дoлapiв aбo

пʼяᴛи poкiв пoзбaвлeʜʜя вoлi, aлe дoпуcкaлacь бeзкoшᴛoвʜa пepeдaчa opгaʜiв

piдʜиx ᴛa близькиx.

В 2006 p. булo пpoвeдeʜo ʜaцioʜaльʜу кoʜфepeʜцiю з пиᴛaʜь

уʜiфiкoвaʜoгo дepжaвʜoгo зaкoʜoдaвcᴛвa, в peзульᴛaᴛi чoгo булo пpийʜяᴛo


Єдиʜий aкᴛ пpo aʜaᴛoмiчʜий дapуʜoк [4]. В йoгo пoлoжeʜʜяx зaзʜaчaлocь, щo

aʜaᴛoмiчʜий дapуʜoк oзʜaчaє дapуʜoк вcьoгo aбo чacᴛиʜи людcькoгo ᴛiлa пicля

cмepᴛi дoʜopa з мeᴛoю ᴛpaʜcплaʜᴛaцiї, дocлiджeʜʜя aбo ʜaуки. Зaкoʜ пepeдбaчaв

зaпoвiдaльʜу фopму, зa якoю мiг буᴛи зpoблeʜий ᴛaкий дapуʜoк, i випaдки

вiдcуᴛʜocᴛi ᴛaкoгo дoкумeʜᴛу. Тaк, oдиʜ з пoдpужжя мiг ʜaдaᴛи згoду ʜa

вилучeʜʜя opгaʜiв пoмepлoгo iʜшoгo з пoдpужжя. Цe зʜижувaлo

вiдпoвiдaльʜicᴛь мeдичʜиx пpaцiвʜикiв, a ᴛaкoж пpиcᴛocoвувaлo дepжaвʜу

пoлiᴛику дo мeдичʜoї пpaкᴛики. В 2007 p. зaкoʜ був пepeгляʜуᴛий, i зaмicᴛь

зaпoвiдaльʜoї фopми з пpиcуᴛʜiми двoмa cвiдкaми ᴛeпep дocᴛaᴛʜьo вiдмiᴛки у

вoдiйcькиx пpaвax. ᴛaким чиʜoм зaкoʜoдaвcᴛвo CШA ʜaмaгaєᴛьcя виpiшиᴛи

пpoблeму ʜecᴛaчi дoʜopcькиx opгaʜiв i ᴛкaʜиʜ.

Зaкoʜoдaвcᴛвo дeякиx шᴛaᴛiв CШA дoзвoлялo викopиcᴛoвувaᴛи opгaʜи

ᴛpупiв, ocoбa якиx ʜe вcᴛaʜoвлeʜa, пpoᴛягoм пeвʜoгo cᴛpoку, a ᴛaкoж якщo ʜe

зʜaйдeʜo йoгo poдичiв. ʜa ʜaшу думку, ᴛaкa пpaкᴛикa пopушує ʜe лишe пpaвoвi,

a й мopaльʜi пpиʜципи.

Згiдʜo дaʜиx aмepикaʜcькoї Мepeжi зaгoᴛiвлi й ᴛpaʜcплaʜᴛaцiї opгaʜiв

(Organ Procurement and Transplantation Network (OPTN)) ʜa пepioд 2015 p.

кiлькicᴛь зapeєcᴛpoвaʜиx дoʜopiв cᴛaʜoвиᴛь 15,062 ᴛиc., opгaʜiв для

ᴛpaʜcплaʜᴛaцiї – 30,973ᴛиc., ᴛa ociб, якi oчiкуюᴛь пepecaдки – 122,071 ᴛиc [5].

Cᴛaᴛиcᴛикa вкaзує, ʜa ʜeздaᴛʜicᴛь icʜуючoї мoдeлi «iʜфopмaᴛивʜoї згoди»

зaбeзпeчиᴛи пoᴛpeби мeдициʜи в дoʜopcькoму мaᴛepiaлi.

Ha фoʜi ᴛaкиx пoкaзʜикiв iʜшi дepжaви впpoвaджуюᴛь у cвoєму

зaкoʜoдaвcᴛвi «пpeзумпцiю згoди» aби виpiшиᴛи пpoблeму ʜecᴛaчi дoʜopcькиx

opгaʜiв.

Taк, cьoгoдʜi CШA мaюᴛь, мaбуᴛь, ʜaйpoзвиʜeʜiшу peгуляᴛopʜу бaзу з

людcькиx клiᴛиʜ, ᴛкaʜиʜ, пpoдукᴛiв ʜa ocʜoвi клiᴛиʜ i ᴛкaʜиʜ (cкopoчeʜo

НСТ/Р). У 1997 p. зa пpoпoзицiєю Упpaвлiʜʜя пo кoʜᴛpoлю зa xapчoвими

пpoдукᴛaми i лiкapcькими зacoбaми CШA (Food and Drug Administration – FDA)

булo ввeдeʜo ʜoвий peгуляᴛopʜий пiдxiд вiдʜocʜo НСТ/Р. Вiʜ пepeдбaчaє

peгулювaʜʜя звepʜeʜʜя дeякиx НСТ/Р вiдпoвiдʜo дo poздiлу 361 зaкoʜу пpo

cуcпiльʜу oxopoʜу (Public health service act – PHS Act) здopoвʼя, ᴛoдi як дo peшᴛи

НСТ/Р пpeд`являюᴛь ᴛi ж вимoги, щo i дo лiкapcькиx зacoбiв, виpoбiв мeдичʜoгo

пpизʜaчeʜʜя i/aбo бioлoгiчʜиx пpoдукᴛiв згiдʜo poздiлу 351 PHS Act. Дo ᴛaк

звaʜиx 361 НСТ/Р, щo ʜe вимaгaє дoзвoлу ʜa мapкeᴛиʜг, ʜaлeжaᴛь пpoдукᴛи, якi

вiдпoвiдaюᴛь вciм ʜacᴛупʜим вимoгaм (21 CFR 1271/10):

– НСТ/Р пiддaвaлиcя мiʜiмaльʜiй oбpoбцi;

– НСТ/Р пpизʜaчeʜi для гoмoлoгiчʜoгo викopиcᴛaʜʜя (ᴛoбᴛo в opгaʜiзмi

peципiєʜᴛa викoʜуюᴛь ᴛу ж poль, щo i у дoʜopa);

– пpoцecoм виpoбʜицᴛвa НСТ/Р ʜe пepeдбaчeʜo кoмбiʜувaᴛи цi клiᴛиʜи

aбo ᴛкaʜиʜи з iʜшими peчoвиʜaми, зa виʜяᴛкoм вoди, coльoвиx poзчиʜiв,

cᴛepилiзуючиx aбo кoʜcepвуючиx aгeʜᴛiв, пpи цьoму ʜe виʜикaє пpoблeм з

бeзпeкoю. Bиpoбʜик ᴛaкиx пpoдукᴛiв пoвиʜeʜ peєcᴛpувaᴛиcя в FDA i пoдaᴛи в

упpaвлiʜʜя cпиcoк вcix виpoблювaʜиx НСТ/Р [6].

FDA oпублiкoвaʜi 3 фiʜaльʜi пpaвилa, ᴛaкi, щo iмплeмeʜᴛуюᴛь вiдпoвiдʜi

peгуляᴛopʜi ʜopми щoдo:

1 – peєcᴛpaцiї НСТ/Р;

2 – визʜaчeʜʜя пpидaᴛʜocᴛi дoʜopiв НСТ/Р;


3 – ʜaлeжʜoї ᴛкaʜиʜʜoї пpaкᴛики (Good Tissue Practice) для НСТ/Р.

Цeʜᴛp oцiʜки i дocлiджeʜь бioпpeпapaᴛiв (Center for Biologics Evaluation

and Research – CBER) FDA peгулює звepʜeʜʜя як 361, ᴛaк i 351 HCT/P, aлe ʜe

зaймaєᴛьcя вacкуляpизoвaʜими людcькими opгaʜaми, ᴛaкими як ʜиpки, пeчiʜкa,

cepцe, лeгeʜi, пiдшлуʜкoвa зaлoзa.

Oкpiм ᴛoгo, FDA peгулює викopиcᴛaʜʜя кceʜoᴛpaʜcплaʜᴛaᴛiв ᴛa

пpeпapaᴛiв i пpoдукᴛiв, щo являюᴛь coбoю кoмбiʜaцiю бioлoгiчʜиx пpeпapaᴛiв ᴛa

виpoбiв мeдичʜoгo пpизʜaчeʜʜя, ʜaпpиклaд кceʜoгeʜʜi клiᴛиʜи у cклaдi aпapaᴛу

для eкcᴛpaкopпopaльʜoї дeᴛoкcикaцiї [7].

Зaявкa ʜa дocлiджувaʜий лiкapcький зaciб (Investigation New Drug – IND)

пoвиʜʜa буᴛи в ᴛoму ж фopмaᴛi i мicᴛиᴛи ᴛi ж poздiли, щo i IND будь-якoгo

дocлiджувaʜoгo бioлoгiчʜoгo лiкapcькoгo зacoбу. Ocʜoвʜий aкцeʜᴛ у

peгуляᴛopʜiй oцiʜцi IND пpи виpiшeʜʜi пиᴛaʜʜя пpo пpoвeдeʜʜя клiʜiчʜиx

випpoбувaʜь пepшoї фaзи cлiд пpидiляᴛи бeзпeцi i ᴛiльки пoᴛiм –

oбґpуʜᴛoвaʜocᴛi зacᴛocувaʜʜя пpeпapaᴛу. Якщo в пpoцeci poзpoбки пpoдукᴛу

мiʜяли йoгo cклaд, ʜeoбxiдʜo викoʜaᴛи пopiвʜяʜʜя бioлoгiчʜoї aкᴛивʜocᴛi

пoчaᴛкoвoгo i мoдифiкoвaʜoгo пpoдукᴛу i, якщo пoᴛpiбʜo, пoвᴛopиᴛи пpeклiʜiчʜe

дocлiджeʜʜя. ᴛe ж cᴛocуєᴛьcя пiзʜiшиx cᴛaдiй дocлiджeʜь: кoмпaʜiя пoвиʜʜa

дoвecᴛи aʜaлoгiчʜicᴛь мoдифiкoвaʜoї вepciї aбo пoвᴛopиᴛи дocлiджeʜʜя.

Щe oдиʜ piзʜoвид пpoдукᴛiв для клiᴛиʜʜoї ᴛepaпiї –

плaцeʜᴛapʜa/пупoвиʜʜa кров [8]. Пупoвиʜʜa кpoв – цe чacᴛиʜa кpoвi плoдa, якa

зaлишaєᴛьcя пicля ʜapoджeʜʜя диᴛиʜи у cудиʜax пупкoвoгo кaʜaᴛикa ᴛa

плaцeʜᴛи, щo дoвгий чac poзглядaлиcя як мeдичʜi вiдxoди i пiддaвaлиcя

уᴛилiзaцiї [9, р. 250]. Пepшi cпpoби клiʜiчʜoгo зacᴛocувaʜʜя пупoвиʜʜoї кpoвi

дaᴛoвaʜi 30-ми poкaми XX cᴛoлiᴛᴛя. Пупoвиʜʜa кpoв викopиcᴛoвувaлacя з мeᴛoю

кoмпeʜcaцiї кpoвoвᴛpaᴛи, пpoᴛe, з oгляду ʜa мaлий oбʼєм (50-150 мл), вoʜa ʜe

ʜaбулa шиpoкoгo зacᴛocувaʜʜя у ᴛpaʜcфузiйʜiй мeдициʜi [10]. У 1982 p.

aмepикaʜcький учeʜий X. Бpoкcмeєp зpoбив peвoлю цiйʜe пoвiдoмлeʜʜя, щo

пупoвиʜʜa кpoв є джepeлoм гeмoпoeᴛичʜиx cᴛoвбуpoвиx клiᴛиʜ i мoжe

poзглядaᴛиcя як aльᴛepʜaᴛивʜий кicᴛкoвoму мoзку ᴛpaʜcплaʜᴛaᴛ для лiкувaʜʜя

злoякicʜиx ᴛa гeʜeᴛичʜo oбумoвлeʜиx зaxвopювaʜь кpoвoᴛвopeʜʜя

Aмepикaʜцi пoчaли eкcпepимeʜᴛувaᴛи з людcькими cᴛвoлoвими клiᴛиʜaми

(HESC – aʜгл.) в 1998 p., кoли гpупa учeʜиx пiд кepiвʜицᴛвoм д-pa Джeймca

ᴛoмcoʜa (James Thomson) з уʜiвepcиᴛeᴛу Вicкoʜciʜ poзpoбилa ᴛexʜoлoгiю

iзoлювaʜʜя i виpoщувaʜʜя ᴛaкиx клiᴛиʜ. Бiльш ᴛoгo, фiʜaʜcувaʜʜя дocлiджeʜь

HESC iз дepжaвʜoгo бюджeᴛу пoчaли ᴛiльки з cepпʜя 2001 p., ᴛoму пoки вoʜи

зʜaxoдяᴛьcя ʜa paʜʜix cᴛaдiяx.

Вapᴛo зaзʜaчиᴛи, щo якщo ʜa пoчaᴛку 90-x pp. XX cᴛoлiᴛᴛя cepeд

зacᴛocувaʜь пупoвиʜʜoї кpoвi пepeвaжaли poдиʜʜi ᴛpaʜcплaʜᴛaцiї, ᴛo з 2000 p.,

щopiчʜo збiльшуєᴛьcя кiлькicᴛь ʜepoдиʜʜиx ᴛpaʜcплaʜᴛaцiй, якa cᴛaʜoм ʜa 2014

p. cклaлa близькo 90% вiд зaгaльʜoї кiлькocᴛi ᴛpaʜcплaʜᴛaцiй пупoвиʜʜoї кpoвi,

викoʜaʜиx з 1988 p. Упpoдoвж ocᴛaʜʜьoгo дecяᴛилiᴛᴛя вiдзʜaчaєᴛьcя зʜaчʜe

зpocᴛaʜʜя кiлькocᴛi ᴛpaʜcплaʜᴛaцiй пупoвиʜʜoї кpoвi пaцiєʜᴛaм cᴛapшим 50

poкiв.

Poзвиᴛoк мeᴛoдiв лiкувaʜʜя iз зacᴛocувaʜʜям кoмпoʜeʜᴛiв пупoвиʜʜoї

кpoвi cпpияв зapoджeʜʜю i eкcпaʜciї бaʜкiʜгу пупoвиʜʜoї кpoвi як oкpeмoї

бioмeдичʜoї iʜдуcᴛpiї. Пepший бaʜк пупoвиʜʜoї кpoвi булo cᴛвopeʜo в 1991 p.


пpи Hью-Йopкcькoму цeʜᴛpi кpoвi в CШA [10]. Ha cьoгoдʜiшʜiй дeʜь бaʜки

пупoвиʜʜoї кpoвi фуʜкцioʜуюᴛь мaйжe у вcix кpaїʜax cвiᴛу i cᴛaли ʜeвiдʼємʜoю

cклaдoвoю cиcᴛeми зaклaдiв oxopoʜи здopoвʼя, a бaʜкiʜг пупoвиʜʜoї кpoвi

вiдʜocиᴛьcя дo iʜдуcᴛpiй iз ʜaйбiльш швидким poзвиᴛкoм. Якщo в 2005 p. у cвiᴛi

ʜaлiчувaлocя ᴛiльки 23 aкᴛивʜo фуʜкцioʜуючиx бaʜкiв пупoвиʜʜoї кpoвi, ᴛo в

2013 p. їx кiлькicᴛь cклaдaлa вжe пoʜaд 480, ᴛoбᴛo, ᴛiльки зa ceмиpiчʜий пepioд

вiдзʜaчeʜo збiльшeʜʜя у пoʜaд 20 paзiв кiлькocᴛi кoмпaʜiй у бioᴛexʜoлoгiчʜiй

гaлузi. Poзpiзʜяюᴛь публiчʜий ᴛa пpивaᴛʜий (ciмeйʜий, aуᴛoлoгiчʜий) бaʜкiʜг

пупoвиʜʜoї кpoвi. Публiчʜi бaʜки пупoвиʜʜoї кpoвi пepeвaжʜo cᴛвopююᴛьcя пpи

ᴛpaʜcплaʜᴛaцiйʜиx цeʜᴛpax i фуʜкцioʜуюᴛь з дepжaвʜoгo фiʜaʜcувaʜʜя чи

кoшᴛiв блaгoчиʜʜиx opгaʜiзaцiй. Публiчʜий бaʜкiʜг пупoвиʜʜoї кpoвi

ґpуʜᴛуєᴛьcя ʜa бeзкopиcʜoму пoжepᴛвувaʜʜi зpaзкa пупoвиʜʜoї кpoвi

пopoдiллeю. Iʜфopмaцiя щoдo зpaзкiв пупoвиʜʜoї кpoвi, щo збepiгaюᴛьcя у

публiчʜиx бaʜкax, зaʜeceʜa в мiжʜapoдʜi peєcᴛpи дoʜopiв гeмoпoeᴛичʜиx

cᴛoвбуpoвиx клiᴛиʜ. Пpи пoявi зaпиᴛу ʜa ᴛpaʜcплaʜᴛaᴛ пeвʜoгo фeʜoᴛипу дaʜий

зpaзoк пepeдaєᴛьcя дo вiдпoвiдʜoгo ᴛpaʜcплaʜᴛaцiйʜoгo цeʜᴛpу вcepeдиʜi кpaїʜи

aбo зa кopдoʜoм.

Висновки і перспективи подальших досліджень. В результаті проведеного

науково-практичного дослідження, визначено, що упpoдoвж ocᴛaʜʜix 25 poкiв

бaʜкiʜг пупoвиʜʜoї кpoвi cфopмувaвcя як oкpeмa бioмeдичʜa iʜдуcᴛpiя з

ʜaдзвичaйʜo шиpoкoю eкcпaʜciєю ʜa вcix кoʜᴛиʜeʜᴛax, i, вpaxoвуючи cᴛpiмкий

poзвиᴛoк ʜaуки, пepcпeкᴛиви зacᴛocувaʜʜя клiᴛиʜʜиx пpeпapaᴛiв у клiʜiчʜiй

пpaкᴛицi, пoяву ʜa pиʜку ʜoвиx пocлуг, пiдᴛpимку бioᴛexʜoлoгiй пpoвiдʜими

eкcпepᴛaми гaлузi мoжʜa пpoгʜoзувaᴛи пoдaльший poзвиᴛoк бaʜкiв клiᴛиʜ i

ᴛкaʜиʜ людиʜи у cвiᴛi.


1. Лопухин Ю. М. Стволовые клетки: научные возможности, моральные

барьеры. Издание Человек. 2005. № 1. 250 с.

2. Douglass Lisa E. «Organ Donation, Procurement and Transplantation: The

Process, the Problems, the Law» // UMKC Law Review 1996 Winter. 1996. № 65,

280 P.

3. National Organ Transplant Act, № 98 October 19, 1984 // U.S.

Department of Health & Human Services. URL:

http://www.organdonor.gov/legislation/legislationhistory.html.

4. Anatomical Gift Act (UAGA), July, 2006 // National Conference of

Commissioners on Uniform State Laws (NCCUSL). URL:

http://www.uniformlaws.org/Committee.aspx?title=Anatomical%20Gift%20Act%20(2

006).

5. Public Health Service, Department of Health and Human Services. 42 CFR

121. – Organ Procurement and Transplantation Newtork

URL:https://optn.transplant.hrsa.gov/need-continues-to-gro

6. Мушкатерова Н. А. «Клетки вечной молодости». Эхо планеты. 2009.

№ 14. 240 с.

7. Departament of Health and Human Servise // FDA //

URL://www.fda.gov/RegulatoryInformation/LawsEnforcedbyFDA/default.ht


8. U.S. Departament of Health and Human Servise // FDA //

URL://www.fda.gov/RegulatoryInformation/LawsEnforcedbyFDA/default.htm

9. S. Roura, J. M. Pujal. The role and potential of umbilical cord blood in an era

of new therapies: a review. Stem Cell Res Ther. 2015 р. №. 6. 323 P.

10. Petrini C. Umbilical cord blood banking: from personal donation to

international public registries to global bioeconomy. J Blood Med. 2014. №. 5. 117 P.

_____________________________________________________________________

Generally, when health care services are delivered in the US, providers receive

reimbursement by submitting a claim to a payer. On each claim, providers must

document the underlying medical reason for the services delivered during an

encounter.

The article studies that cell transplantation is an alternative to organ transplant

or previous stage before transplantation of the donor organ, since cell-tissue

transplantation can to a large extent solve the therapeutic tasks that are achieved by

organ transplants. It is determined that today the USA is the most active in terms of

forming a legal and regulatory framework for the study of the use of stem cells and the

manufacture of cell-tissue transplants. It is the United States that currently has the

most extensive regulatory framework for cells, tissues and products of human origin.

As health care expenditures continue to rise, policy-makers and payers are

paying closer attention to the so-called “value equation,” assessing whether the high

costs of medical interventions such as hematopoietic cell transplantation (HCT) are

justified by their outcomes. Accurate and comprehensive analysis of costs requires the

correct identification, measurement and valuation of resources used in the delivery of

the intervention and management of sequelae events, including potential savings from

avoiding other costly downstream events.

While research on health outcomes presents its own set of well-understood

challenges, obtaining decision-relevant information about the costs associated with

treatment in the United States (US) is especially problematic, in part because of the

decentralized nature of the US health care finance system. Varying contractual

arrangements among payers and providers mean that estimates of actual resource costs

based on charges (gross or net) from any single provider or payer may lack

generalizability. Administrative claims datasets representing the experiences of

patients and providers are available (at a cost) from third party administrators. While

such data can be useful for providing comprehensive and generalizable information for

cost analysis, valid estimates of the effects of treatment on cost also require assessment

of patient factors that might influence both treatment selection and outcomes, which

may be difficult to obtain from claims data.


УДК 351.711.553.4(477)

ФОРМУВАННЯ КОНЦЕПЦІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

РОЗВИТКОМ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ

ІВАНОВ Г. С.,

здобувач ступеня кандидата наук з

державного управління,



У статті узагальнено порядок формування та ключові складові

системи стратегічного управління розвитком морських портів України;

запропоновано підхід до визначення поняття концепції розвитком

морських портів України, який враховує потребу забезпечення

комплексного розвитку та підвищення конкурентоспроможності

морських портів України у складі транспортної і виробничої

інфраструктури країни, міжнародної транспортної інфраструктури,

регіональних господарських комплексів, а також у якості економічно

незалежних суб’єктів господарювання; розроблено концепцію

державного управління розвитком морських портів України, відмінною

рисою якої є її ієрархічна побудова із виділенням п’яти рівнів, які

відповідають етапам осмислення проблеми і концептуалізації підходу до

її вирішення.

Ключові слова: концепція державного управління, морський порт,

стратегічне управління, державна політика, структурні принципи,

механізм державного управління.

В статье обобщен порядок формирования и ключевые составляющие

системы стратегического управления развитием морских портов

Украины; предложен подход к определению понятия концепции развития

морских портов Украины, учитывающий необходимость обеспечения

комплексного развития и повышения конкурентоспособности морских

портов Украины в составе транспортной и производственной

инфраструктуры страны, международной транспортной

инфраструктуры, региональных хозяйственных комплексов, а также в

качестве экономически независимых субъектов хозяйствования;

разработана концепция государственного управления развитием морских

портов Украины, отличительной чертой которой является её

иерархическое построение с выделением пяти уровней,

соответствующих этапам осмысления проблемы и концептуализации

подхода к ее решению.

Ключевые слова: концепция государственного управления, морской

порт, стратегическое управление, государственная политика,

структурные принципы, механизм государственного управления.

The article summarizes the order of formation and key components of the

strategic management system of sea ports development of Ukraine; the

approach to the definition of the concept of public administration by sea ports

development of Ukraine is proposed, taking into account the need for

integrated development and enhancement of the competitiveness of Ukrainian


sea ports as part of the transport and industrial infrastructure of the country,

international transport infrastructure, regional economic complexes, as well as

economically independent business entities; the concept of public

administration by sea ports development of Ukraine has been developed, the

distinguishing feature of which is its hierarchical construction with the

allocation of five levels, which correspond to the stages of comprehension of

the problem and the conceptualization of the approach to its solution.

Keywords: concept of public administration, sea port, strategic

management, state policy, structural principles, mechanism of public

administration.

Постановка проблеми. Наукові та прикладні проблеми окреслення сфери

стратегічного управління розвитком морських портів України (далі – МПУ) є

надзвичайно складними і комплексними, які потребують системного підходу до

формування цілей і завдань такого управління розвитком об’єктів, що

представляють собою, з одного боку, господарюючий суб’єкт, а з іншого – є

частиною виробничої і транспортної інфраструктури країни. З огляду на це

виникає необхідність у першочерговій розробці концептуального підходу, який

би визначав ключові засади формування системи державного управління у цій

сфері, способи реалізації ефективної державної політики, шляхи створення

правових та інституційних передумов розвитку МПУ, а також забезпечував

єдине розуміння принципів, цілей, напрямів державного регулювання розвитку

МПУ. На сьогоднішній день вбачається неможливим констатувати наявність

такого системоутворюючого документу, а також зважаючи на стан та суттєві

проблеми розвитку МПУ, актуальності набувають наукові розробки щодо

формування концепції державного управління розвитком МПУ.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Дослідженню різних аспектів

державного управління розвитком МПУ присвячено праці таких вітчизняних та

закордонних вчених, як А. Дем’янченко, Д. Зятіна, Ю. Корнєєв,

К. Михайличенко, А. Мишко, А. Петров, О. Подцерковний, І. Примачок,

А. Сергєєв, К. Трунін, С. Чен, а також О. В. Собкевич, К. М. Михайличенко,

А. В. Шевченко, В. М. Русан, Є. В. Бєлашов [1]. Разом з тим, незважаючи на

різноплановість існуючих досліджень, потребують подальшого опрацювання

наукові питання щодо обґрунтування напрямів оптимізації державного

управління розвитком МПУ, зокрема, обґрунтування концепції державного

управління розвитком вітчизняних морських портів як фундаментального базису

для удосконалення механізмів державного управління МПУ.

Мета статті – розробка наукового підходу до формування концепції

державного управління розвитком морських портів України.

Виклад основного матеріалу досліджень. У досліджені колективу авторів

[1, с. 60] зазначено, що розвиток портової галузі як високотехнологічного,

ефективно працюючого, комерційного сектору ТДК України

забезпечуватиметься, зокрема, завдяки здійсненню таких комплексних заходів

підтримки, як розроблення чіткої стратегії розвитку портової галузі України,

удосконалення системи управління морськими портами. У 2013 році Кабінетом

Міністрів України було затверджено Стратегію розвитку морських портів

України на період до 2038 р. [2], проте через ряд протиріч, серед яких

ключовими є розбіжності з іншими суміжними у галузевому розрізі


стратегічними документами розвитку, неврахування положень Угоди про

асоціацію з ЄС, відсутність чітко визначених шляхів регулювання, а також

недоліки, властиві стратегічному державному управлінню в країні в цілому,

зокрема, відсутність конкретних відповідальних осіб, системи мотивації

вчасного виконання визначених цілей та завдань, а також відповідальності за

невиконання.

Проведений у попередніх дослідженнях аналіз особливостей розвитку

морських портів України як об’єкта державного управління дозволив дійти

висновку, що формування системи стратегічного управління розвитком МПУ

має передбачати: визначення цілей і завдань стратегічного управління розвитком

МПУ в системі стратегічних орієнтирів розвитку держави; обґрунтування

концептуальних засад стратегічного управління МПУ на основі визначення

системи принципів і диференціації економічних методів управління;

удосконалення правових засад управління розвитком МПУ; обґрунтування

механізму реалізації стратегічного управління розвитком морських портів

України на основі чіткого поділу повноважень між центральними,

регіональними і галузевими органами управління.

Для досягнення комплексності та узгодженості розробки системи

стратегічного управління розвитком МПУ доцільною є розробка відповідної

концепції, яка в визначала керівні положення для реформування існуючої

системи.

Концепція державного управління розвитком морських портів України

розглядається в контексті даного дослідження як система поглядів, підходів, які

визначають основний напрям, стратегію і тактику дій держави щодо

забезпечення комплексного розвитку та підвищення конкурентоспроможності

МПУ у складі транспортної і виробничої інфраструктури країни, міжнародної

транспортної інфраструктури, регіональних господарських комплексів, а з

іншого боку – економічно незалежних суб’єктів господарювання.

Наукова думка не пропонує наразі обґрунтованої узагальненої структури

концепції у поданому вище розумінні. Вважаємо за доцільне її ієрархічну

побудову з виділенням п’яти рівнів, які відповідають етапам осмислення

проблеми і концептуалізації підходу до її вирішення: методологічного,

цільового, методичного, інструментального й організаційного (рис. 1).

На методологічному рівні запропонованої концепції мають бути

представлене теоретичне підґрунтя репрезентованої системи поглядів та

проведений методологічний синтез основоположних ідей визначених базових

теорій, течій і шкіл у сфері державного управління, менеджменту, економіки, а

також принципи їх реалізації, які, виходячи з результатів теоретичного аналізу, а

також з урахуванням переваг і можливостей, недоліків і загроз стратегічного

розвитку морських портів України, виявлених факторів впливу на цей процес,

запропоновано оновити в частині структурних принципів і розкрити наступним

чином.


Рис. 1. Концепція державного управління розвитком

морських портів України

Джерело: розроблеор автором

До структурно-цільових віднесені принципи:

– цільової визначеності, під якою розуміється наявність цілей

стратегічного розвитку морських портів в структурі «дерева цілей» Стратегії

соціального й економічного розвитку України (на галузевому і регіональному

рівнях);

– узгодженості комплексу цілей, що передбачає несуперечливість,

розмежування і взаємне доповнення цілей стратегічного розвитку морських

портів на національному, галузевому і регіональному рівнях.


До групи структурно-функціональних включені принципи:

– функціональної переорієнтації, що передбачає поступовий перехід від

забезпечення прямого управлінського впливу на стратегічний розвиток морських

портів до його регулювання і координації;

– функціонального делегування, тобто, розширення участі у процесі

здійснення функцій державного управління недержавних організацій.

Структурно-організаційні принципи:

– гнучкості, що передбачає можливість «рухливості» елементів

організаційної структури як профільного міністерства, так і ДП «Адміністрація

морських портів України» залежно від реалізації структурно-цільових і

структурно-функціональних принципів державного управління розвитком МПУ.

– адаптивності, тобто, забезпечення можливості реагувати на зміни

зовнішнього середовища та впроваджувати наукомісткі технології управління,

виробництва і надання послуг вітчизняними морськими портами.

До групи структурно-процесуальних віднесені принципи:

– процесуальної оптимізації, який передбачає поступову трансформацію

функціональної структури програмно-цільового управління на функціональну

структуру проектно-програмно-цільового управління, чого потребує реалізація

структурно-функціональних принципів;

– конкурентності, який означає допустимість конкурентного відбору

органів управління морськими портами (державних і приватних) на основі

критерію ефективності і результативності.

Оновлена система принципів виступає базисом концептуалізації

державного управління стратегічним розвитком морських портів України.

Законодавче підґрунтя при цьому складають: Конституція України [3], Закони

України «Про морські порти України» [4], «Про транспорт» [5], «Про природні

монополії» [6], Кодекс торговельного мореплавства України [7], Податковий

кодекс України [8] та інші нормативно-правові акти, самостійні та прийняті

відповідно до наведених.

На базі сформованого теоретико-методологічного підґрунтя має бути

сформульовано вихідне концептуальне положення державного управління

розвитком МПУ, яке, з огляду на результати проведеного раніше теоретичного й

емпіричного аналізу, може бути сформульовано наступним чином: забезпечення

якісних трансформацій і кількісного зростання показників діяльності МПУ в

довгостроковій перспективі як елементу транспортної інфраструктури і

морегосподарського комплексу України в якості окремої галузі національного

господарства шляхом підвищення конкурентоспроможності МПУ на основі

реформування системи державного управління морським транспортом,

прискорення інтеграції в європейську транспортну мережу, техніко-

технологічного оновлення, розвитку інноваційних форм і засобів управління

портовою діяльністю. Вихідне концептуальне положення є перехідною ланкою

між методологічним і цільовим рівнями концепції.

На методичному рівні поряд із загально прийнятими методами

дослідження і реалізації державного управління розвитком МПУ

представляються спеціальні методи, обумовлені об’єктно-предметною сферою

даного дослідження. Методи державного управління розвитком МПУ повинні


бути диференційовані за типом взаємодії між органами державного управління і

суб’єктами портової діяльності (суб’єкт-об’єктна або суб’єкт-суб’єктна

взаємодія), що зумовлює особливості застосування інструментів і важелів

державного впливу на розвиток МПУ, які представлені на інструментальному

рівні концепції.

Організаційний рівень представляє способи, методи, процедури, механізм

взаємодії органів державного управління і місцевого самоврядування з

суб’єктами портової діяльності усіх форм власності.

Основними формами реалізації функції державного регулювання розвитку

морських портів України має виступати нормативно-правове регулювання у

сферах, які належать до компетенції Міністерства інфраструктури України. При

цьому нормативно-правові акти (накази, правила, положення, інструкції,

порядки, рішення тощо), які видаються органами державної влади зі

спеціальним статусом, (зокрема Міністерством інфраструктури України), хоча і

видаються у межах компетенцій, але їх дія може виходити за межі суто відомчих

питань і стосуватися досить широкого кола осіб. Однак, повноваження

Міністерства інфраструктури України щодо розробки проектів законів та інших

нормативно-правових актів з питань, що належать до його компетенції,

забезпечують можливість реалізації державної політики у сфері морського та

річкового транспорту, розвитку, будівництва, реконструкції та модернізації

інфраструктури морського та річкового транспорту, забезпечення безпеки

судноплавства та інших питань на рівні законів і підзаконних актів вищого

статусу (постанови Верховної Ради України та укази Президента України,

постанови Кабінету Міністрів України).

Одними з найважливіших елементів нормативно-правового регулювання

розвитку морських портів України мають стати стандарти і технічні вимоги як

нормативні акти. Перші покликані встановлювати для загального і

неодноразового використання правила, настанови або характеристики щодо

портової діяльності чи її результатів, і спрямовані на досягнення оптимального

ступеня впорядкованості у цій сфері, а другі – встановлювати технічні вимоги,

яким повинна відповідати продукція, процес або послуга, що надаються

учасниками портової діяльності, і визначати процедури, за допомогою яких

може бути встановлено, чи дотримані такі вимоги [9]. Таким чином,

Міністерство інфраструктури України має розширити діяльність щодо

перевірки, перегляду і скасування стандартів в галузі транспорту, забезпечення

населення об’єктами інфраструктури транспорту; стандартів у сфері

автомобільного транспорту; стандарту щодо берегових систем забезпечення і

контролю безпеки судноплавства в територіальному морі та на внутрішніх

водних шляхах, в яких об’єктами стандартизації виступають матеріали,

складники, обладнання, системи, їх сумісність; правила, процедури, функції,

методи, діяльність чи її результати, включаючи продукцію, персонал, системи

управління; вимоги до термінології, позначення, фасування, пакування,

маркування, етикетування тощо. Стандарти і нормативно-технічні вимоги

складають основу сертифікації як процедури, за допомогою якої визнаний в

установленому порядку орган документально засвідчує відповідність продукції,

систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям,


персоналу встановленим законодавчим вимогам. Щодо експортної продукції,

послуг і робіт, що виконуються морськими портами, використовуються

міжнародні і національні стандарти інших країн, що є дієвим інструментом

підвищення конкурентоспроможності вітчизняних морських портів.

В умовах чіткого розмежування адміністративної і комерційної діяльності

органів управління морським портом особливого значення набувають такі

важелі державного регулювання розвитку морських портів України, як:

бюджетно-фінансова політика, інвестиційно-інноваційна політика, економічна

політика, транспортна політика, кластерна політика України.

Інструменти прямого економічного регулювання розвитку морських

портів України в межах фінансово-бюджетної політики України (прямі

бюджетні витрати, бюджетні дотації, бюджетні субсидії) можуть

використовуватися лише для забезпечення реалізації стратегічних напрямів

економічного розвитку України і середньострокових стратегічних напрямів

розвитку її окремих регіонів в частині фінансування капітальних вкладень у

розвиток портової інфраструктури (модернізація, ремонт, реконструкція,

будівництво), а також з метою забезпечення її інноваційного характеру

(виконання фундаментальних і прикладних НДДКР, технічної експертизи

проектів, оцінки можливостей патентування результатів проведення НДДКР,

інженерних консультацій і т. ін. в межах пріоритетних напрямів інноваційної

діяльності в Україні) і кадрового супроводження (підготовка кадрів вищої

кваліфікації у сфері морського транспорту і портової діяльності за державним

замовленням тощо).

Інструменти непрямого економічного регулювання розвитку морських

портів України (податкові пільги, податкові кредити, амортизаційна політика)

повинні отримати більш широкий спектр застосування, зокрема в частині:

– інвестиційного податкового кредитування при інвестуванні у портове

обладнання, устаткування;

– пільгового кредитування малих і середніх підприємств (МСП), що

вкладають кошти у модернізацію, технологічне оновлення виконуваних робіт і

послуг, заходи з енергозаощадження;

– пільгового кредитування МСП, які вступають в промислову кооперацію

з іншими підприємствами (при формуванні промислових кластерів на основі

морських портів України);

– розвитку системи страхування кредитів.

Висновки і перспективи подальших досліджень. На сучасному етапі

розвитку України актуальності набуває проблема відновлення позицій країни як

морської держави та підвищення конкурентоспроможності вітчизняних

морських портів. Суттєвою перешкодою для розвитку морських портів України є

відсутність дієвої системи державного стратегічного управління та, як наслідок,

неефективність державної політики в цілому. З огляду на це, а також з

урахуванням міжнародного досвіду, положень Угоди про асоціацію з ЄС, а

також напрацювань у сфері стратегічного управління, в досліджені доведена

необхідність формування концепції державного управління розвитком морських

портів України, відмінною рисою якої є її ієрархічна побудова з виділенням

п’яти рівнів, які відповідають етапам осмислення проблеми і концептуалізації


підходу до її вирішення: методологічного, цільового, методичного,

інструментального й організаційного. Такий підхід дозволяє забезпечити

трансформацію діяльності МПУ шляхом узгодженого реформування системи

державного управління, врахування європейської практики, створення умов для

впровадження інноваційних досягнень та, у підсумку, забезпечення

комплексного розвитку і підвищення конкурентоспроможності морських портів

України. В подальших дослідженнях доцільно більш детально розглянути окремі

ключові аспекти державного управління МПУ, зокрема, правового,

організаційного, методичного та ін. характеру.


1. Пріоритети державної морської політики у сфері функціонування та

розвитку морегосподарського комплексу України: аналіт. доп. / О. В. Собкевич,

К. М. Михайличенко, А. В. Шевченко, В. М. Русан, Є. В. Бєлашов. К.: НІСД,

2016. 72 с. (Сер. «Економіка», вип. 24).

2. Про схвалення Стратегії розвитку морських портів України на період до

2038 року: розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 р. № 548-р.

URL: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/548-2013-%D1%80

3. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР.

URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр.

4. Про морські порти України: Закон Україні від 17.05.2012 р. № 4709-VI.


5. Про транспорт: Закон Україні від 10.11.1994 р. № 232/94-ВР. URL:

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/232/94-вр.

6. Про природні монополії: Закон Україні від 20.04.2000 р. № 1682-III.


7. Кодекс торговельного мореплавства України: Закон України від

23.05.1995 р. № 176/95-ВР. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/176/95-вр

8. Податковий кодекс України: Закон України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.


9. Про стандартизацію: Закон України від 05.06.2014 р. № 1315-VII. URL:

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1315-18.

_____________________________________________________________________

At the current stage of development of Ukraine, the problem of restoring the

position of the country as a naval state and increasing the competitiveness of domestic

sea ports is becoming acute. A significant obstacle to the development of Ukrainian

seaports is the lack of an effective system of state strategic management and,

consequently, ineffectiveness of state policy in general.

Thus, the formation of a strategic management system for the development of

the SPU should include: defining the goals and objectives of the strategic management

of the development of the SPU in the system of strategic guidelines for the

development of the state; substantiation of the conceptual foundations of strategic

management of SPU on the basis of the definition of the system of principles and the

differentiation of economic management methods; improvement of the legal basis for

the management of the development of the SPU; substantiation of the mechanism of


implementation of strategic management of the development of sea ports of Ukraine

on the basis of a clear division of powers between central, regional and sectoral

government bodies.

In order to achieve the complexity and coherence of the development of the

strategic management system for the development of the SPU, it is expedient to

develop an appropriate concept that defined the guidelines for reforming the existing

system.

The concept of public administration by the sea ports development of Ukraine is

considered in the context of this study as a system of views, approaches that determine

the main direction, strategy and tactics of the state's actions to ensure integrated

development and increase the competitiveness of SPU in the composition of the

country's transport and industrial infrastructure, international transport infrastructure,

regional economic complexes, and on the other hand – economically independent

business entities.

Scientific thought does not present a substantiated generalized concept structure

in the above sense. We consider it expedient for its hierarchical construction with the

allocation of five levels that correspond to the stages of comprehension of the problem

and the conceptualization of the approach to its solution: methodological, target,

methodological, instrumental and organizational.


УДК 321.352:342.25(477)(045)

ІНТЕГРАЦІЯ ЦІЛЕЙ СТАЛОГО РОЗВИТКУ МІСТ І ГРОМАД В

УМОВАХ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ В УКРАЇНІ

ЦИКЛАУРІ О. Б.,

старший викладач кафедри

спеціально-правових дисциплін,

Донецький державний

університет управління (м. Маріуполь)

У статті проаналізовано стан інтеграції у нормативно-правовий

простір України однієї з глобальних цілей сталого розвитку, визначеною

Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 25 вересня 2015 року:

Перетворення нашого світу: Порядок денний у сфері сталого розвитку

до 2030 року. Дослідження спрямовано на виявлення шляхів

удосконалення правового забезпечення інтеграції Цілі 11: Забезпечення

відкритості, безпеки, життєстійкості й екологічної стійкості міст і

населених пунктів. Висновки, зроблені в результаті дослідження,

надають орієнтири, щодо усунення встановлених недоліків та сприяння

дійсно Сталому розвитку міст і громад в Україні в умовах сучасних

процесів децентралізації.

Ключові слова: цілі сталого розвитку, децентралізація, сталий

розвиток міст і громад, місцеве самоврядування, нормативно-правове

регулювання сталого розвитку.

В статье проанализировано состояние интеграции в нормативно-

правовое пространство Украины одной из глобальных целей устойчивого

развития, определенной Резолюцией Генеральной Ассамблеи ООН 25

сентября 2015: Преобразование нашего мира: Повестка дня в сфере

устойчивого развития до 2030 года. Исследование направлено на

выявление путей усовершенствования правового обеспечения интеграции

Цели 11: Обеспечение открытости, безопасности, жизнестойкости и

экологической устойчивости городов и населенных пунктов. Выводы,

сделанные в результате исследования, предоставляют ориентиры по

устранению установленных недостатков и содействию действительно

Устойчивому развитию городов и общин в Украине в условиях

современных процессов децентрализации.

Ключевые слова: цели устойчивого развития, децентрализация,

устойчивое развитие городов и общин, местное самоуправление,

нормативно-правовое регулирование устойчивого развития.

The article analyzes the conditions for integration into the legal and

regulatory space of Ukraine as one of the global goals of sustainable

development, defined by the Resolution adopted by the General Assembly on 25

September, 2015: Transforming our world: the 2030 Agenda for Sustainable

Development. The investigation is designed to identify ways in order to

improve the Goal 11 integration in law: ensuring inclusive, safe, resilient and

sustainable state for cities and settlements. The findings drawn from the study

may find practical application in the elimination of the identified shortcomings

and the promotion of a truly sustainable development of cities and communities


in Ukraine in the context of modern decentralization processes.

Keywords: sustainable development goals, decentralization, sustainable

development of cities and communities, local self-government, legislative

regulation of sustainable development.

Постановка проблеми. Останні роки для України ознаменовані доволі

стрімким рухом у напрямку європейської інтеграції. Не останнє місце у

зазначених процесах займає забезпечення сталого розвитку міст і громад як

осередків локальної демократії в умовах децентралізації влади. Попри складне

становище, спричинене багатьма чинниками (збройна агресія на сході держави,

політична та фінансово-економічна криза й ін.), наша держава поступово

реалізує глобальні реформи, спрямовані на перетворення багатьох сфер життя

держави і суспільства.

Наближення стабілізації і розвитку політичної, економічної, фінансової,

соціальної, культурної, духовної сфер є підґрунтям і запорукою розвитку міст і

громад, регіонів та держави в цілому. Поряд із тим, сама стабілізація і розвиток

неможливі без участі і зусиль з боку не тільки державного сектору, а й

приватного і громадського.

В умовах глобалізації та євроінтеграції, Україна приєдналася до

міжнародного процесу сталого розвитку та впровадження у національний

простір Цілі сталого розвитку (далі – ЦСР) затвердженні на Саміті ООН зі

сталого розвитку 2015 року [1].

Вельми актуальним для України є інтеграція ЦСР в нормативно-правові

акти України, адже законодавство є базою для створення умов належного

функціонування інституційного, організаційного, фінансово-економічного,

соціального та інших механізмів сталого розвитку. Нажаль, на сучасному етапі,

нормативно-правове регулювання у сферах сталого розвитку взагалі, та

місцевого самоврядування зокрема, в умовах децентралізації влади перебуває у

дуже несистематизованому та нестабільному стані і потребує вдосконалення.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питанням сталого розвитку,

місцевого самоврядування та децентралізації присвячено дослідження багатьох

науковців і практиків різних сфер (публічного управління та адміністрування,

права, менеджменту, економіки та ін.) серед яких: В. Бабаєв, Д. Герман, М.

Баймуратов, М. Звєряков Т. Кравченко, А. Ковальов, В. Куйбіда, Ю. Куц, О.

Кучеренко, Ю. Куц, В. Мамонова, В. Попков, С. Серьогін, Н. Сментина А.

Шапар, Ю. Шарова та ін.

Проте не дослідженими на сьогодні залишаються багато аспектів щодо

інтеграції Цілей сталого розвитку у правовий простір України з питань

місцевого самоврядування та сталого розвитку.

Метою статті є оцінка сучасного стану та встановлення подальших

шляхів інтеграції Цілі сталого розвитку міст і громад у національний простір

України.

Виклад основного матеріалу досліджень. Сталість – це нова парадигма

ухвалення рішень для всіх секторів суспільства, що базується на кращому

розумінні складного взаємозвʼязку між економічними, соціальними аспектами та

навколишнім середовищем, а також впливу рішень, які приймаються сьогодні,

на майбутні покоління. Сталий розвиток має починатися та підтримуватися на


рівні територіальної громади, і відповідно забезпечення сталого розвитку

повинно здійснюватися знизу-догори, тобто від конкретної громади до

національного і світового рівнів [2].

Глобальні Цілі сталого розвитку було затверджено 25 вересня 2015 року в

рамках 70-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН на Саміті ООН у Нью-Йорку зі

сталого розвитку як нові орієнтири на період після 2015 року для людей, планети

та процвітання та з метою зміцнення всезагального миру в умовах більшої

свободи [1]. Так, ще у вересні 2000 року Україна приєдналась до «Декларації

тисячоліття ООН», яка визначала Цілі розвитку тисячоліття до 2015 року, як

слід, поряд з іншими державами-членами ООН, приєдналася і до наступних

глобальних процесів сталого розвитку. Глобальними ЦСР було визначено 17

цілей і 169 завдань, що мають комплексний та неподільний характер і

забезпечують зрівноваження трьох вимірів сталого розвитку: економічного,

соціального та екологічного.

З цього часу розпочався тривалий процес адаптації та інтеграції ЦСР у

національну площину України. Після проведення великої кількості обговорень

та консультацій Міністерством економічного розвитку та торгівлі України

підготовлено Національну доповідь «Цілі сталого розвитку: Україна», яку було

схвалено Міжвідомчою робочою групою високого рівня для організації процесу

імплементації Цілей Сталого Розвитку для України, та у вересні 2017 року

представлено урядом України. З урахуванням принципу «нікого не залишити

осторонь» та з використанням широкого кола інформаційних, статистичних та

аналітичних матеріалів було розроблено національну систему ЦСР (86 завдань

національного розвитку та 172 показники для їх моніторингу), що слугуватимуть

забезпеченню міцної основи для подальшого планування розвитку України та

моніторингу стану досягнення ЦСР [3].

Формулювання глобальної ЦСР-11 «Забезпечення відкритості, безпеки,

життєстійкості й екологічної стійкості міст і населених пунктів». Для України

біло адаптовано як ЦСР-11 «Сталий розвиток міст і громад», що є дуже

узагальненим, порівняно із змістовним навантаженням глобальної цілі.

Безумовно, всі цілі взаємоповʼязані між собою та впливають одна на одну,

але на сучасному етапі ЦСР-11 має безпосередній односторонній вплив на

ефективність і результати впровадження багатьох інших. Саме на локальному

рівні безпосередньо вирішуються питання добробуту, здоровʼя, освіти,

екологічних, соціальних, побутових та інших умов мешканців міст і громад.

Більшість дослідників зазначає, що сталий розвиток повинен бути

збалансованим розвитком екологічної, економічної та соціальної сфер

життєдіяльності суспільства. В умовах децентралізації, передачі на місця великої

кількості повноважень із публічного управління та адміністрування, утримання

та розвитку зазначених сфер, більшої уваги потребує розмежування

повноважень між органами публічного управляння, підвищення відповідального

становища органів місцевого самоврядування за наслідки управління і прийняття

управлінських рішень, активного розвитку державно-приватного партнерства

тощо.

Важливим інструментом активізації збалансованого розвитку

територіальних соціально-економічних систем є співробітництво територій, що

передбачає планування збалансованого розвитку на засадах співпраці межуючих


територіальних утворень, а у подальшому концентрацію спільних зусиль на

вирішенні дотичних місцевих проблем та спільну реалізацію завдань

забезпечення збалансованого розвитку територіальних соціально-економічних

систем [4, с. 74].

За матеріалами дослідження ключових державних стратегічних

документів (далі – ДСД) України, які визначають напрями розвитку країни у

сферах, релевантних ЦСР, проведеного Інститутом суспільно-економічних

(ІСЕД) досліджень [5, с. 18], відображено якою мірою адаптовані до українських

умов до 2030 року національного і галузевого масштабу (табл. 1).

Таблиця 1

Умовні групи за рівнем інкорпорації ЦСР в аналізовані ДСД

*Розроблено на підставі даних, отриманих з Аналізу державних стратегічних

документів щодо врахування адаптованих для України Цілей Сталого Розвитку до

2030 року [5, с. 18].

Як бачимо із табл. 1, ЦСР-11 має самий низький рівень інтеграції – 13%.

Однак, забезпечення належного впровадження інших Цілей, зокрема у

стратегічні документи та нормативно-правову базу держави, неможливе без

якісної та належної інтеграції у національний простір Глобальної Цілі сталого

розвитку міст і громад.

Цільові стратегічні установки – пріоритети, цілі та першочергові завдання

із забезпечення збалансованого розвитку, визначені з урахуванням проблематики

світового масштабу на національному, регіональному та місцевому рівні, що

задекларовані у законах, постановах, розпорядженнях, стратегічних планах тощо

[4, с. 57].

Так, Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 333-р від

01.04.2014 р. було схвалено Концепцію реформування місцевого


самоврядування та територіальної організації влади в Україні та затверджено

План заходів з її реалізації, який було оновлено Розпорядженням КМУ від

22.09.2016 р. № 688-р [6-8].

Концепцією констатовано, що система місцевого самоврядування на

сьогодні не задовольняє потреб суспільства, а саме: функціонування органів

місцевого самоврядування у більшості територіальних громад не забезпечує

створення та підтримку сприятливого життєвого середовища, необхідного для

всебічного розвитку людини, її самореалізації, захисту її прав, надання

населенню органами місцевого самоврядування, утвореними ними установами

та організаціями високоякісних і доступних адміністративних, соціальних та

інших послуг на відповідних територіях. Концепцією запропоновано основні

шляхи і способи реформування місцевого самоврядування та відповідні плани їх

реалізації. Окремими етапами – є прийняття нових та оновлення чинних

нормативно-правових актів, що на сьогодні гальмується та відбувається дуже

повільно. Так, планом визначено розробку законопроектів та супровід їх у

Верховній Раді України, що передбачає їх подальше прийняття. Нажаль, межі

дослідження не дозволяють оцінити стан впровадження всіх реальних змін до

законодавства, розглянемо на де-факто впроваджені зміни у нормативно-правове

регулювання з ключових Законів України (табл. 2).

Таблиця 2

Стан впровадження окремих змін до Законів України згідно «Плану заходів

щодо реалізації Концепції реформування місцевого самоврядування та

територіальної організації влади в Україні»

*Розроблено на підставі інформації, отриманої з Офіційного порталу Верховної

Ради України [9].

Окремі аспекти досліджуваної цілі визначаються великою кількістю

державних стратегічних документів (табл. 3), але така розгалуженість,


відсутність системності, призводить до ускладнення впровадження у життя усіх

намірів із сталого розвитку міст і громад. Державі потрібен єдиний стратегічний

документ сталого розвитку міст і громад, що створить умови органам місцевого

самоврядування для забезпечення ефективного втілення його завдань, без якого

вони залишаються лише декларативними. Це потребує приведення нормативно-

правової бази з питань місцевого самоврядування, інвестиційно-економічних,

фінансових, податкових та інших питань у відповідність із Ціллю сталого

розвитку міст і громад.

Таблиця 3

Державні стратегічні документи у сфері сталого розвитку міст і громад

*Розроблено на підставі інформації, отриманої з Офіційного порталу Верховної

Ради України [9].

На регіональному та місцевих рівнях прийнято та надалі приймаються

відповідні стратегії сталого розвитку областей та окремих міст, але вони не

враховують всіх Цілей глобального сталого розвитку та ЦСР для України,

зокрема, як не враховує їх і сучасна нормативно-правова база. Ще одним

недоліком можна вважати те, що вони розроблені тільки на періоди до 2020 року

без урахування довгострокових перспектив.

У таблиці 4 можна подивитися на рівень відображеності «Цілі сталого

розвитку міст і громад в Україні» у стратегічних документах різного рівня:

– завдань глобальної ЦСР-11;


– рівень інтеграції ЦСР-11 і відображення її у ЦСР-11 адаптованої для

України;

– висновки аналізу, проведеного експертами ІСЕД [5, с. 27].

Таблиця 4

Інтеграція завдань Цілі сталого розвитку міст і громад в Україні у стратегічні

документи

*Розроблено на підставі інформації, отриманої з джерел [1; 3; 5; 9-11].

Згідно «Стратегії розвитку Донецької області на період до 2020 року»,

Стратегічна ціль «Підвищення спроможності місцевого самоврядування»

містить наступні пріоритети: підвищення спроможності обласної, районної та

місцевої влади планувати та надавати якісні публічні послуги усім мешканцям

(включаючи уразливі категорії населення та ВПО) на демократичних та

прозорих засадах у процесі імплементації змін відповідно до реформи

децентралізації. Вона змістовно, визначає напрями: створення системи

прозорого управління; сприяння процесам децентралізації; підвищення

спроможності шляхом надання якісних публічних послуг, але не враховує

напрямки Глобальної та адаптованої для України ЦСР-11 [10].

У Стратегії розвитку м. Маріуполь до 2021 [11] вельми більший рівень


інтеграції завдань ЦСР-11, спрямовано увагу на впровадження та реалізацію

Цілей сталого розвитку.

Висновки і перспективи подальших досліджень. За результатами

проведеного дослідження можна дійти наступних висновків:

по-перше: сталий розвиток міст і громад є запорукою забезпечення

сталого розвитку регіонів, країни в цілому та основним важелем у забезпеченні

реалізації Цілей сталого розвитку;

по-друге: сучасна нормативно-правова база, як першооснова забезпечення

сталого розвитку міст і громад є доволі розгалуженою, несистематизованою, а у

частині інтеграції, впровадження і реалізації Цілей сталого розвитку, взагалі

здебільшого має декларативний характер та потребує удосконалення шляхом

створення: Єдиної стратегії сталого розвитку міст і громад в Україні, що має

враховувати всі інші механізми сталого розвитку; Типового Плану сталого

розвитку міст і громад до 2030 року із визначенням чітких показників і критеріїв

такого розвитку як орієнтир для створення відповідних планів на локальних

рівнях; прийняття та внесення змін до законодавства з питань місцевого

самоврядування;

по-третє: особливу увагу потрібно приділяти найкращім світовим

практикам сталого розвитку міст і громад і досягненням у сфері публічного

управління та адміністрування.


1. Перетворення нашого світу: Порядок денний у сфері сталого розвитку

до 2030 року: Резолюція, прийнята в рамках 70-ї сесії Генеральною Асамблеєю

25 вересня 2015 року. URL: https://www.ua.undp.org/content/dam/ukraine/docs/

SDGreports/Agenda2030_UA.pdf

2. Кравченко Т. А. Основа сталого розвитку територіальних громад –

системний підхід до реалізації національних інтересів України. Теорія та

практика державного управління і місцевого самоврядування. 2014. № 1. URL:

http://el-zbirn-du.at.ua/2014_1/24.pdf.

3. Національна доповідь «Цілі сталого розвитку: Україна». URL:

http://un.org.ua/images/SDGs_NationalReportUA_Web_1.pdf

4. Звєряков М. І., Ковальов А. І., Сментина Н. В. Стратегічне планування

збалансованого розвитку територіальних соціально-економічних систем в

умовах децентралізації: монографія. Одеса: ОНЕУ, 2017. 175 с.

5. Аналіз державних стратегічних документів України щодо врахування

адаптованих для України Цілей Сталого Розвитку до 2030 року: Аналітична

доповідь. Київ: Інститут суспільно-економічних досліджень, 2017. 84 с.

6. Розпорядження Кабінету Міністрів України № 333-р від 01.04.2014 р.

«Про схвалення Концепції реформування місцевого самоврядування та

територіальної організації влади в Україні. URL:

http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/333-2014-р

7. Про затвердження плану заходів щодо реалізації Концепції

реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в

Україні: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 р. № 591.

URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/591-2014-р/paran2#n2


8. Деякі питання реалізації Концепції реформування місцевого

самоврядування та територіальної організації влади в Україні Розпорядження

Кабінету Міністрів України від 22.09.2016 р. № 688-р URL:

http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/688-2016-р

9. Офіційний портал Верховної Ради України. URL:

http://zakon5.rada.gov.ua/laws

10. Стратегія розвитку Донецької області на період до 2020 року,

затвердженої спільним розпорядженням голови облдержадміністрації, керівника

обласної військово-цивільної адміністрації та голови обласної ради від 12 травня

2015 року № 195/16р. URL: http://dn.gov.ua/wp-content/uploads/3_Strategiya-

2020.pdf

11. Маріуполь: Стратегія розвитку – 2021. URL:

http://frm.com.ua/uploads/files/strategy.pdf

_____________________________________________________________________

In the context of globalization and European integration it is very important for

Ukraine to integrate sustainable development regulations as a basis for the conditions creation for the institutional, organizational, financial, economic, social and other mechanisms proper functioning in terms of sustainable development. However, at the present stage, legal regulation in the spheres of sustainable development in general, and local self-government in particular, in the conditions of power decentralization, is in a very unsystematized and unstable state and needs to be improved.

The goal of sustainable development 11 "Make cities and settlements inclusive, safe, resilient and sustainable" was adapted for Ukraine as "Sustainable development of cities and communities", which is very general compared to the content of the global target. In addition, in the process of adaptation, not all targets of the goal are taken into account, and it has the lowest level of integration in state strategic documents that is 13%. However, the proper implementation of other Objectives, in particular, the strategic documents and regulatory framework of the state, is impossible without the qualitative and proper integration into the national space of the Global Sustainable Development Goals of cities and communities and its targets.

It is concluded that: – sustainable development of cities and communities is a key in ensuring the

sustainable development of regions, the country as a whole and the main lever in ensuring the implementation of the sustainable development goals;

– the modern regulatory framework as the primary basis for the cities and communities sustainable development is quite extended, unsystematized, and in terms of integration and implementation of the sustainable development goals, in general, is declarative and needs improvement through the creation of: a Single Strategy for the Cities and communities Sustainable Development in Ukraine, which should take into account all other mechanisms of sustainable development; Typical Sustainable Development Plan for cities and communities by 2030 with the definition of clear indicators and criteria for such development as a benchmark for the appropriate plans establishment at local levels; adoption and introduction of the local self-government legislation amendments;

– special attention ought to be paid to the best world practices of cities and communities sustainable development and achievements in the field of public administration and governance.


Донецький державний університет управління

Міністерства освіти і науки України

Науковий журнал МЕНЕДЖЕР. ВІСНИК ДОНЕЦЬКОГО ДЕРЖАВНОГО

УНІВЕРСИТЕТУ УПРАВЛІННЯ Випуск 1 (78)ʼ 2018

Українською, російською та англійською мовами

Відповідальний за видання О.В. Балуєва

Технічний редактор Г.І. Пігарева

Підп. до друку 28.02.2018 р. (протокол рішення Вченої ради ДонДУУ № 7)

Формат 60х84/8. Папір офсет.

Гарнітура Times New Roman.

Ум. друк. арк. 25,3. Обл.-вид. арк. 15,07.

Наклад 100 прим.

Documents

МЕНЕДЖЕР 1(78)'201878)2018.pdf · отбор, обучение, развитие, модель, лидерство, критерии, тест, эгоизм, альтруизм,