МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ... · 2015-12-18 · 10.03.2015 р.) ± впроваджено облікові реєстри для формування

1

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”

На правах рукопису

ГИК ВАСИЛЬ ВОЛОДИМИРОВИЧ

УДК 657.471:330.341.1

ОБЛІК І КОНТРОЛЬ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ

ВИТРАТАМИ НА ІННОВАЦІЇ

Спеціальність 08.00.09 – Бухгалтерський облік, аналіз та аудит

(за видами економічної діяльності)

Дисертація

на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Науковий керівник:

кандидат економічних наук, професор,

Озеран Володимир Олександрович

Львів – 2015

2

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПОБУДОВИ ОБЛІКУ І

КОНТРОЛЮ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ


12

1.1. Економічна сутність витрат на інновації як об’єкта обліку і

контролю

12

1.2. Визнання та класифікація витрат на інновації як

методологічна основа їх обліку

35

1.3. Формування системи обліку і контролю витрат на інновації 52

Висновки до розділу 1 63

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА МЕТОДИКА ОБЛІКУ ВИТРАТ НА

ІННОВАЦІЇ

66

2.1. Функціонально-організаційні зв’язки між елементами

системи обліку витрат на інновації

66

2.2. Методичні підходи до обліку витрат на інновації 81

2.3. Витрати на інновації в структурі показників звітності

підприємства

109


РОЗДІЛ 3. ВНУТРІШНІЙ КОНТРОЛЬ У СИСТЕМІ

УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ НА ІННОВАЦІЇ

124

3.1. Організаційно-методичні аспекти внутрішнього контролю

витрат на інновації

124

3.2. Бюджетування в системі внутрішнього контролю витрат на

інновації

142

3.3. Оцінка ефективності системи внутрішнього контролю


158


ВИСНОВКИ 171

ДОДАТКИ 176

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 259

3

ВСТУП

Актуальність теми. Структурні перетворення, що відбуваються у

світовій економіці, зумовлені переходом від “індустріальної економіки” до

“економіки знань”, для якої характерним є домінування інтелектуального

капіталу та інновацій. Саме останні мають стати основою динамічного

розвитку виробництва, необхідною складовою забезпечення успішного,

довготривалого і стійкого функціонування підприємства, однією з

фундаментальних складових ефективної стратегії та важливим

інструментом забезпечення конкурентних переваг.

З метою виходу України на траєкторію стійкого розвитку зі

зростанням добробуту та якості життя для всіх верств населення

Міністерство економічного розвитку і торгівлі України за участю

центральних органів виконавчої влади, Інститут економіки та

прогнозування Національної академії наук України із урахуванням

пропозицій, отриманих від громадських організацій, підготували стратегію

розвитку “Україна-2020: стратегія національної модернізації”. Основною

проблемою, для вирішення якої розроблено цю стратегію, є неготовність

економіки України до відповіді на глобальні виклики, що пов’язані зі

світовими кризовими процесами, одним з яких є перехід на принципово

нові ресурсозбережні технології, зокрема з використанням відходів

виробництва, розроблення та впровадження нової продукції, капітальний

ремонт і модернізація основних засобів та впровадження прогресивної

комплексної механізації й автоматизації. При цьому виникає необхідність

формування ефективної системи обліку витрат на інновації та їх контролю,

які б дали змогу забезпечити інформацією кожне підприємство і державні

органи щодо інноваційної політики загалом.

Українські та зарубіжні вчені зробили значний внесок в теоретичне та

практичне обґрунтування питань, пов’язаних з обліком і контролем витрат

на інновації, серед яких варто виділити: М. О. Авилкіну, В. І. Бачинського,

4

О. С. Бородкіна, Ф. Ф. Бутинця, Б. І. Валуєва, О. О. Височан,

Л. Н. Гнилицьку, В. П. Дениса, А. В. Єфремова, П. Є. Житного, В. М. Жука,

О. О. Ільченка, О. В. Кантаєву, М. В. Корягіна, Р. О. Костирка,

Я. Д. Крупку, Ю. А. Кузьмінського, П. О. Куцика, П. П. Микитюка,

О. В. Мінакова, Л. Г. Медвідь, В. Н. Нестерова, В. О. Озерана,

А. Н. Пустовіт, М. С. Пушкаря, К. І. Редченка, І. Б. Садовську, К. С. Саєнко,

Т. Я. Сенчука, О. М. Щемелєва, І. Й. Яремка та ін.

Однак окремі аспекти обліку та контролю витрат на інновації,

враховуючи сучасний розвиток економіки, насамперед інноваційної,

потребують додаткових досліджень у напрямі їх удосконалення. Зокрема,

це стосується уточнення понятійного апарату, класифікації витрат на

інновації, методики й організації їх обліку та внутрішнього контролю.

Дискусійний характер наведених питань, потреба їх вирішення та

недостатній рівень нормативно-методичного забезпечення обліку і

контролю витрат на інновації зумовили вибір теми, визначили її

актуальність та основні напрями дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Обраний напрям дисертаційної роботи відповідає завданням, сформованим

відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри обліку та аналізу

Національного університету “Львівська політехніка” за темами “Розвиток

концептуальних засад обліку необоротних активів” (державний

реєстраційний номер 0112U001221) – автором розроблено положення та

методику визначення величини сукупних витрат на інновації, які формують

вартість об’єктів необоротних активів (основних засобів та нематеріальних

активів); “Концептуальний базис адаптивного формату фінансової звітності

компаній та оцінно-аналітичні засади її опрацювання” (державний

реєстраційний номер 0112U001220) – розроблено методичні положення

обліку та відображення у фінансовій звітності господарських операцій,

пов’язаних з витратами підприємств на інновації, які передбачають

5

створення системної бази даних, що сприятиме покращенню

інформаційного забезпечення процесу управління ними.

Мета та завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в

обґрунтуванні теоретичних і методичних положень та розробленні

рекомендацій щодо удосконалення обліку й контролю витрат на інновації, а

також практичному їх використанні під час прийняття управлінських

рішень, спрямованих на забезпечення конкурентоспроможності вітчизняних

підприємств. Цільова спрямованість дослідження зумовила формулювання

та вирішення таких завдань:

– уточнити сутність поняття “витрати на інновації” з метою

адекватного їх відображення як об’єктів обліку та контролю у системі

управління підприємством;

– удосконалити класифікацію витрат на інновації відповідно до

завдань обліку, з обґрунтуванням ознак інноваційного процесу і

врахуванням вітчизняної практики та міжнародного досвіду;

– визначити етапи формування ефективної системи обліку та

контролю витрат на інновації;

– розробити заходи щодо покращення функціонально-організаційних

зв’язків між елементами системи обліку витрат на інновації;

– доповнити нормативне забезпечення управління інноваційною

діяльністю положенням, що регламентує облік витрат на інновації;

– удосконалити методику поточного та підсумкового обліку витрат на

інновації для потреб побудови ефективної системи управління

підприємством;

– розвинути організаційно-методичні аспекти внутрішнього контролю

витрат на інновації;

– удосконалити механізм бюджетування у системі внутрішнього

контролю витрат на інновації як складової сучасного управлінського

обліку;

6

– розвинути методичні положення щодо оцінювання ефективності

системи внутрішнього контролю витрат на інновації.

Робоча гіпотеза дисертаційної роботи полягає в припущенні, що

удосконалення обліку і внутрішнього контролю витрат на інновації

сприятиме підвищенню якісного рівня інформаційного забезпечення

системи управління підприємством.

Об’єктом дослідження є процес формування витрат на інновації, що

підлягають відображенню у системі бухгалтерського обліку та

внутрішньому контролю.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних і організаційно-

методичних засад бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю витрат

на інновації.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою

дослідження є загальнонаукові та спеціальні методи пізнання, за допомогою

яких вивчено методику обліку та контролю витрат на інновації

підприємств. Під час дослідження теорії та практики обліку і контролю

витрат на інновації використано такі методи наукового пізнання:

спостереження, порівняння, аналіз і синтез, індукція і дедукція, аналогія та

конкретизація. Прийоми теоретичного узагальнення, групування і

деталізації застосовано для аналізу понятійного апарату витрат на інновації

та удосконалення їх класифікації. Для удосконалення методики

бухгалтерського обліку витрат на інновації використовували метод

причинно-наслідкового зв’язку та абстракто-логічний метод.

Бібліометричний та бібліографічний аналізи дали змогу виявити рівень

досліджень з організації та методики обліку і контролю витрат на інновації

та встановити невирішені проблемні питання.

Інформаційною базою дослідження є праці вітчизняних і зарубіжних

вчених з проблем обліку та внутрішнього контролю витрат на інновації,

законодавчі і нормативні акти, методичні матеріали та рекомендації

7

міністерств і відомств, матеріали науково-практичних конференцій,

показники фінансово-господарської діяльності досліджуваних підприємств.

Наукова новизна отриманих результатів дослідження полягає в

обґрунтуванні теоретичних і методичних положень, розробленні

рекомендацій щодо удосконалення обліку та контролю витрат на інновації і

практичному їх використанні. До результатів, що характеризують наукову

новизну та особистий внесок автора, належать такі:

удосконалено:

– класифікацію витрат на інновації, шляхом доповнення існуючих

новими ознаками (за доцільністю здійснення, за видом об’єктів

інноваційної діяльності, за реальністю здійснення та ефективності), що дає

змогу посилити аналітичні функції обліку та дієвість внутрішнього

контролю за їх формуванням і списанням;

– функціонально-організаційні зв’язки між елементами системи обліку

витрат на інновації через виокремлення та усунення комунікаційних розривів,

які виникають при обміні інформації для потреб вирішення завдань,

пов’язаних із забезпеченням ефективної організації облікових процесів;

– нормативне регулювання обліку витрат на інновації через розробку

проекту Положення бухгалтерського обліку “Витрати на інновації”, у якому

розкрито їх склад, методологічні засади визнання, оцінки, відображення в

обліку та розкриття інформації у фінансовій звітності, що створить умови

для формування ефективної облікової політики щодо витрат на інновації;

– методику обліку витрат на інновації через розробку системи

субрахунків, реєстрів обліку, доповнення номенклатури статей існуючої

фінансової звітності та впровадження форм управлінської звітності, що

сприятиме отриманню системою управління підприємством релевантної

інформації та підвищенню її аналітичності;

– порядок формування системи обліку та контролю витрат на інновації

через розробку сукупності логічно взаємопов’язаних і взаємообумовлених

етапів, які реалізуються під впливом факторів зовнішнього та внутрішнього

8

середовища, що дає змогу вирішувати комплекс ключових завдань на ділянці

облікових робіт щодо витрат на інновації;

– організаційно-методичне забезпечення внутрішнього контролю

витрат на інновації через виокремлення його етапів, уточнення об’єктів,

суб’єктів, джерел інформації та прийомів, що підвищуватиме дієвість

заходів з контролю за використанням ресурсів, як складової управління

інноваційною діяльністю підприємства;

отримали подальший розвиток:

– теоретичні положення щодо визначення поняття “витрати на інновації”,

з акцентом їх економічної сутності, як складової капітальних інвестицій і

витрат операційної діяльності, що забезпечить підвищення об’єктивності

структуризації об’єктів бухгалтерського обліку та управління ними;

– механізм і підходи до бюджетування на підприємстві, шляхом

формування бюджету витрат на інновації, що ґрунтується на засадах інтеграції

етапів їх розробки і впровадження та дає змогу забезпечувати зіставність

планових та облікових показників інноваційної діяльності підприємства;

– методика оцінки ефективності системи внутрішнього контролю

витрат на інновації з метою підвищення його результативності

функціонування, що сприятиме прийняттю ефективних управлінських

рішень щодо діяльності підприємства у розрізі кожної інвестиційної

програми чи проекту.

Практичне значення отриманих результатів полягає у розробці

рекомендацій та пропозицій з удосконалення методики й організації обліку

та контролю витрат на інновації у системі управління підприємством.

Основі з них знайшли практичне використання у діяльності вітчизняних

підприємств, а саме: ПАТ “Бель Шостка Україна” (довідка № 74 від

10.03.2015 р.) – впроваджено облікові реєстри для формування витрат на

інновації, методику формування бюджету витрат на інновації; ПАТ “Іскра”

(довідка № 171 від 11.03.2015 р.) – впроваджено фрагмент робочого плану

рахунків, у якому передбачено попереднє створення додаткових

9

аналітичних розрізів за рахунками обліку витрат на інновації, порядок

проведення оперативного контролю за раціональним використанням

матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, пов’язаних з інноваційною

діяльністю; СП “Галка Лтд” (довідка № 241 від 17.03.2015 р.) –

впроваджено форми облікових реєстрів для формування даних про витрати

на інновації, методику узагальнення інформації про витрати на інновації у

Примітках до річної фінансовій звітності підприємства через доповнення та

розширення змісту окремих рядків, методику бюджетування у системі

контролю витрат на інновації; ТзОВ “Львівська тютюнова фабрика”

(довідка № 42 від 29.04.2015 р.) – впроваджено методику відображення

витрат на інновації у системі рахунків обліку з виділенням відповідних

субрахунків; Всеукраїнська центральна спілка споживчих товариств

(Укркоопспілка) (довідка № 364/03 від 23.06.2015 р.) – впроваджено

комплексний підхід до організаційно-методичного забезпечення обліку і

контролю витрат на інновації.

Теоретичні положення та практичні рекомендації використано під час

розроблення навчальних програм і навчально-методичного забезпечення з

дисциплін “Бухгалтерський облік в управлінні підприємством”,

“Організація обліку” та “Інноваційний розвиток підприємства” у

Національному університеті “Львівська політехніка” (довідка № 67-01-1326

від 06.08.2015 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно

виконаним науковим дослідженням. Наукові розробки, висновки та

пропозиції, викладені в роботі, автор виконав особисто. З наукових праць,

опублікованих у співавторстві, у дисертаційній роботі використано лише ті

положення, які є результатом особистої роботи здобувача.

Апробація результатів дослідження. Основні результати

дослідження, викладені в дисертації, доповідались, обговорювалися та

отримали позитивну оцінку на шістнадцяти міжнародних і всеукраїнських

конференціях, зокрема: “Реформування економіки України: стан та

10

перспективи” (м. Київ, 25-26 листопада, 2010 р.), “Стан, проблеми та

перспективи розвитку обліку, аналізу і контролю у контексті сучасних

концепцій управління” (м. Львів, 28-29 квітня 2011 р.), “Облік, контроль і

аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю” (м. Черкаси, 18-20 травня

2011 р.), “Сучасні проблеми економіки та менеджменту” (м. Львів, 10-12

листопада 2011 р.), “Розвиток системи обліку, аналізу та аудиту: теорія,

методологія, організація” (м. Київ, 30 березня 2012 р.), “Обліково-

аналітичне забезпечення системи менеджменту підприємства” (м. Львів, 26-

28 квітня 2012 р., 24-25 жовтня 2014 р.), “Розвиток бухгалтерського обліку,

контролю та аналізу у сучасних концепціях управління” (м. Судак, 1-3

червня 2012 р.), “Облік, аналіз та аудит в системі управління

підприємницькою діяльністю” (м. Сімферополь, 16 листопада 2012 р.),

“Облік, аналіз та контроль в системі управління підприємницькими

структурами” (м. Львів, 21-22 березня. 2013 р.), “20 років аудиту:

досягнення та перспективи розвитку” (м. Київ, 31 травня - 01 червня

2013 р.), “Современные тенденции в экономике и управлении: новый

взгляд” (г. Новосибирск, 22 августа 2013 р.), “Бухгалтерський облік,

економічний аналіз та контроль в умовах формування і розвитку сучасних

концепцій управління” (м. Житомир, 24-25 жовтня 2013 р.), “Теорія і

практика бухгалтерського обліку, аналізу й аудиту: стан, проблеми та

перспективи розвитку” (м. Львів, 16-17 травня 2014 р.), “Бухгалтерський

облік, аналіз і аудит в системі інформаційного забезпечення підприємств”

(м. Львів, 20 березня 2015 р.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 22 наукові

праці загальним обсягом 6,06 друк. арк., з яких автору належить 5,48 друк.

арк., у тому числі: 6 статей у наукових фахових виданнях, 2 статті у

наукових періодичних виданнях інших держав та у виданнях України, що

включені до міжнародних наукометричних баз і 14 публікацій

апробаційного характеру.

11

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу,

трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний

обсяг роботи становить 258 сторінок. Основний зміст роботи викладено на

175 сторінках друкованого тексту, у тому числі 21 таблиця на 15 сторінках,

35 рисунків на 22 сторінках. Робота містить 19 додатків. Список

використаних джерел налічує 248 найменувань і розміщений на 27

сторінках.

12

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПОБУДОВИ ОБЛІКУ І КОНТРОЛЮ

В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ НА ІННОВАЦІЇ

1.1. Економічна сутність витрат на інновації як об’єкта обліку і

контролю

За допомогою інновацій досягається основна стратегічна ціль

підприємства, якою для комерційних організацій є максимізація добробуту її

власників, виражена ринковою вартістю фірми. Дана постановка цілі включає

в себе максимізацію прибутку (у тому числі у довгостроковому періоді),

рентабельність інвестицій, фінансову стійкість, ріст продажу та інше.

У динамічному зовнішньоекономічному середовищі діяльності

підприємства досягнення довгострокових цілей неможливе без постійного

оновлення застосовуваних технологічних, управлінських та інших процесів,

асортименту продукції (товарів, робіт, послуг) і пошуку нових ринкових

можливостей (освоєння нових ринків збуту). Основними факторами, які

спричиняють необхідність здійснення інноваційних процесів є: науково-

технічний прогрес, створення нових, більш ефективних технологій, розвиток

інфраструктури, зміна потреб споживачів, яка веде до зрушень структури

попиту та виникнення нових ринків збуту, нових методів управління та

організації виробництва.

Дефініцію “інновація” уперше застосували у наукових вивченнях

культурологи у ХVІІІ ст. й означала вона тоді ввід деяких елементів однієї

системи в другу. Закономірність технологічних нововведень стали вивчати тільки

на початку ХХ ст. З віком тлумачення й ключові підходи до визначення цього

поняття, та й сама теорія інноваційного управління, також значно змінилися.

Перші дослідження інновацій як економічного явища було проведені

Й. А. Шумпетером (1883-1950), який писав, що “Форма і зміст розвитку в

нашому розумінні … задається поняттям “здійснення нових комбінацій”, яке

13

охоплює наступні п’ять випадків: 1) виготовлення нового, ще невідомого

споживачам, блага або створення нової якості того чи іншого блага;

2) впровадження нового, даній галузі промисловості ще практично

невідомого, методу (способу) виробництва, в основі якого необов’язково

лежить нове наукове відкриття і який може полягати також у новому способі

комерційного використання відповідного товару; 3) освоєння нового ринку

збуту, такого ринку на якому до цих пір дана галузь промисловості цієї країни

ще не була представлена, незалежно від того, існував цей ринок раніше чи ні;

4) отримання нового джерела сировини або напівфабрикатів, незалежно від

того, існувало це джерело раніше, або просто не приймалося до уваги, або

рахувалося недоступним, або його ще тільки потрібно було створити;

5) проведення відповідної реорганізації, наприклад забезпечення

монопольного положення (за допомогою створення тресту) або підрив

монопольного становища другого підприємства [229, с. 159]. Таким чином,

Й. А. Шумпетер трактував інновацію як зміну з метою впровадження і

використання нових видів споживчих товарів, нових виробничих і

транспортних засобів, ринків і форм організації промисловості [229, с. 159].

Економічні категорії “інновація”, “інноваційний процес”

Й. А. Шумпетер поєднав з теорією довгострокових циклічних коливань –

теорією “довгих хвиль” М. Д. Кондратьєва (1892-1931). Для обґрунтування

своєї теорії М. Д. Кондратьєв здійснив аналіз статистичних даних 4 провідних

капіталістичних країн – Англії, Франції, США, Німеччини. Вивчення цих

даних дало йому підстави для висновку, що існують цикли економічної

кон’юнктури – “довгі хвилі” з середньою тривалістю 54 роки (пожвавлення

виробництва, потім його бурхливий підйом, криза перевиробництва, яка

переходить у стадію депресії).

У 80-ті рр. минулого століття, спираючись на теорію Й. А. Шумпетера,

відомий німецький учений-економіст Г.О. Менш в книзі “Технологічний пат:

інновації долають депресію” [244, с. 14] робить висновок про високу

концентрацію базисних нововведень, які дозволяють подолати “технологічний

14

пат” і знаменують початок нової тенденції в економіці – поліпшення її

основних показників. Г. О. Менш пояснює нерівномірність інноваційної

активності особливостями функціонування ринкової економіки. Орієнтуючись

на чистий прибуток, підприємці керуються економічною кон’юнктурою, не

зважаючи на довготермінові альтернативи технічного розвитку. До

впровадження радикальних інновацій вони приступають тільки внаслідок

різкого падіння ефективності інвестицій в традиційних напрямах, коли вже

накопичені значні надлишкові потужності й уникнути потрапляння економіки у

фазу глибокої затяжної депресії не вдається. У фазі депресії впровадження

базисних інновацій виявляється єдиною можливістю прибуткового

інвестування, і, врешті-решт, інновації долають депресію [244, с. 14].

У наукових публікаціях та економічному лексиконі останнім часом

слово “інновація” використовується досить часто. У той же час у літературі,

присвяченій вивченню проблем інноватики, простежуються різні погляди на

сутність та зміст цього поняття (Додаток А).

Узагальнивши існуючі підходи до визначення поняття “інновація”

можна зробити висновок, що більшість науковців залежно від об’єкту та

предмету дослідження розглядають інновації як зміну (Й. А. Шумпетер,

Ф. Валента, Ю. Яковець, Л. Водачек, М. Хучек, Т. Баль-Возняк,

Л. Л. Антонюк, А. М. Поручник, В. С. Савчук, І. А. Павленко та ін.), як процес

(Б. Твісс, К. Фрімен, Р. Кантер, Б. Санто, О. Лапко, Я. Д. Крупка та ін.), або як

результат (М. Портер, П. Друкер, Р. А. Фатхутдінов, П. Харів, Д. Кокурін,

Л. М. Гохберг, Г. Гамідов, Л. С. Барютін, Л. А. Костирко, А. А. Мартинов,

О. В. Кантаєва, П. П. Микитюк, П. Н. Завлін, А. К. Казанцева, Л. Є. Мінделі та

інші). Також автори усі визначення щодо поняття “інновація” виділяють за

п’ятьма основними підходами: 1) об’єктному (в якості інновації виступає

об’єкт – результат НТП: нова техніка, технологія); 2) процесному (під

інновацією розуміють комплексний процес, який включає розробку,

впровадження у виробництво і комерціалізацію нових споживчих цінностей –

товарів, техніки, технології, організаційних форм та ін.); 3) об’єктно-

15

утилітарному, який характеризується двома основними моментами: по-перше,

під інновацією розуміється об’єкт – нова споживча вартість, яка базується на

досягненнях науки і техніки, по-друге, акцент робиться на утилітарній стороні

нововведень – здатності до задоволення громадських потреб з великим

корисним ефектом; 4) процесно-утилітарному (інновація розглядається як

комплексний процес створення, розповсюдження і використання нового

практичного засобу); 5) процесно-фінансовому (інновація – це процес

інвестування у новації, вкладення засобів у розробку нової техніки,

технологій, наукових досліджень).

Крім того, окремі автори виділяють два підходи до формулювання

інновацій: вузький і широкий. Відповідно до першого, інновація ототожнюється

з новою технікою, технологією, промисловим виробництвом. У широкому

розумінні інновації розглядаються як прибуткове використання ідей, винаходів у

вигляді нових продуктів, послуг, організаційно-технічних і соціально-

економічних рішень виробничого, фінансового, комерційного характеру.

Неоднозначність тлумачення терміну “інновація” пояснюється складністю

об’єднання у ньому матеріальних і нематеріальних ознак, які характеризуються

якісно різними категоріями.

Узагальнення наведених визначень поняття “інновація” (табл. 1.1)

свідчить про те, що переважна більшість авторів характерними її ознаками

вбачають у новизні споживчих властивостей та технічній складовій. Варто

зазначити, що вищенаведені визначення подані у термінології та з позиції

управлінської науки, тому для цілей бухгалтерського обліку та контролю

виникає нагальна потреба в уточненні цього формулювання.

На основі проведеного теоретичного дослідження пропонуємо

авторську інтерпретацію поняття інновація, котра, на нашу думку, більш

аргументовано та повно розкриває зміст та сутність цієї економічної категорії

як об’єкту обліку та контролю.

16

Таблиця 1.1

Узагальнення поглядів авторів на сутність визначення “інновація”

Автор

Характерні ознаки інновації

отримання

ефекту

задово-

лення

потреб

підвищення

конкурен-

тоспромож-

ності

новизна

споживчих

власти-

востей

технічна

складова

Л. Л. Антонюк, А. М. Поручник, В. С. Савчук [3, с. 15]

+ +

І. А. Павленко [158, с. 13] + + +

П. С. Харів [220, с. 13 + +

Барютін Л.С. [157, с. 7-8] + + +

Л. А. Костирко, А. А. Мартинов [105, с. 128]

+ +

О. В. Кантаєва [88, с. 25] +

Я. Д. Крупка [108, с. 14] + + +

П. П. Микитюк [131, с. 27] + +

Є. А. Уткін [214, с. 10] +

М. Хучек [223, с. 67] +

Ю. П. Морозов [137, с. 6] + +

А. В.Сурин, О. П. Молчанова [208, с. 8-9]

+ +

П. Н. Завлін, А. К. Казанцева, Л. Є. Мінделі [157, с.6]

+

Разом 4 2 2 8 8

Джерело: сформовано автором за результатами дослідження.

Узагальнивши існуючі підходи до визначення поняття, під інновацією

пропонуємо розуміти кінцевий результат науково-технічної діяльності, який

ґрунтується на використанні досягнень науки, спрямованих на впровадження

у виробництво та інші сфери діяльності нових споживчих цінностей у вигляді

товарів, продукції, техніки, технологій, організаційних форм, здатних до

задоволення конкретних потреб, забезпечуючи мінімізацію собівартості

продукції (товарів, робіт, послуг) і, тим самим, підвищуючи конкурентні

переваги підприємства.

При цьому, варто зазначити, що вітчизняні та зарубіжні автори [3, 159,

78] вказують на відмінність термінів “інновація” та “нововведення”.

17

Нововведення – оформлений результат фундаментальних, прикладних

досліджень або експериментальних робіт у будь-якій сфері діяльності,

спрямованих на підвищення її ефективності. Інновація – кінцевий результат

упровадження нововведення з метою зміни об’єкта управління й одержання

економічного, соціального, екологічного, науково-технічного або іншого виду

ефекту. Неправомірно в поняття “інновації” включати розроблення інновації,

її створення, упровадження і дифузію. Ці етапи належать до інноваційної

діяльності як процесу, результатом якого можуть бути нововведення або

інновації. Нововведення можуть розроблятися з будь-якої проблеми на будь-

якій стадії життєвого циклу товару (стратегічний маркетинг, НДДКР і т. д.).

Зауважимо, що поняття “інновація” має пріоритет у застосуванні,

оскільки закріплене на законодавчому рівні України [179] та міжнародними

стандартами Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР):

Керівництво Фраскаті (Frascati Manual) [239] і Керівництво Осло (Oslo

Manual) [245].

Саме інновації стають головною “дійовою особою” теоретичних

сценаріїв і практичної реалізації сучасної науково-технічної революції, дещо

відтіснивши інвестиції, що протягом багатьох років визначались головним

фактором економічного розвитку [88, с. 32]. Нарощування обсягу капітальних

вкладень з метою збільшення обсягів виробництва вже не може розглядатися

в якості основного фактору економічного зростання, так як ця тенденція

відтворення носить явні риси екстенсивного розвитку і вже не гарантує

довготривале “процвітання” і зростання добробуту. Необхідне постійне

оновлення продукції, технологій, які враховують останні досягнення науки.

Зрозуміло, що інновації в економіці не виникають раптово і нізвідки.

Появі новинок передує певний тривалий процес їх розроблення, створення і

впровадження (освоєння), який отримав назву інноваційного процесу.

Дефініції цієї економічної категорії наведено у Додатку Б.

Таким чином, поняття “інноваційний процес” ширше, ніж поняття

“інновація”, так як остання є одним із компонентів інноваційного процесу. На

18

нашу думку, існування різних підходів до визначення понять “інновація”,

“інноваційний процес”, “інноваційна діяльність” пояснюється тим, що ще не

досягнуто єдності у переліку категорій інноватики.

Розвиток бухгалтерського обліку призводить до різновидності змісту та

економічної природи поняття інновація. На підставі проведеного дослідження

можна стверджувати, що генезис терміну “інновація” як об’єкта обліку в

XVIII-XXI ст. відбувся у декілька етапів (табл. 1.2).

Таблиця 1.2

Періодизація терміну “інновація” як об’єкта

бухгалтерського обліку в XVIII -XXI ст.

Період

Характеристика періоду

Досліджувані питання у

бухгалтерському обліку Загальна

Для цілей

бухгалтерського

обліку

1-й етап (XVIII-XIX ст.)

В основу інновацій покладено вдосконалення, що приводить до економії або поліпшення використання факторів виробництва

З позиції бухгалтерського обліку не розглядалася

2-й етап (початок 50-х -кінець 90-х років ХХ ст.)

Інновація може бути конкурентною перевагою на ринку внаслідок комерціалізації якісних змін предмету інноваційної діяльності

З’являються перші ґрунтовні дослідження, проведені О. С. Бородкіним

Облік якості продукції, аналіз ефективності нової техніки, облік витрат на науково-технічні заходи, оперативний облік впровадження нової техніки, організація обліку єдиного фонду розвитку науки і техніки

3-й етап (кінець ХХ ст. і дотепер)

Базисом інновацій визначено кінцевий комерціалізований результат інноваційної діяльності, втілений у різних формах та сферах життєдіяльності людини та суспільства

Розвиток обліку інноваційних процесів шляхом вдосконалення його теорії, методики, організації та методології

Аналітичний облік науково-технічних заходів, формування інформації для обліку інновацій, відображення витрат на інновації на рахунках бухгалтерського обліку

Джерело: сформовано автором за результатами дослідження.

Перший етап (XVIII-XIX ст.) періодизації терміну “інновація”

характеризувався, в основному, загальноекономічними помислами – в основу

інновацій покладено вдосконалення та з точки зору бухгалтерського обліку

19

інновація не досліджувалася.

Другий етап (початок 50-х - кінець 90-х років ХХ ст.), на нашу думку,

пов'язаний з тим, що інновація стає конкурентною перевагою на ринку

внаслідок комерціалізації якісних змін предмету інноваційної діяльності. Цей

період пов'язаний з виникненням такого поняття як “нова техніка”, до якої

відповідно до “Методики (основних положень) визначення економічної

ефективності використання в народному господарстві нової техніки,

винаходів і раціоналізаторських пропозицій” (1977 р.) відносяться “… вперше

реалізовані в народному господарстві результати наукових досліджень і

прикладних розробок, що містять винаходи та інші науково-технічні

досягнення, а також нові або більш досконалі технологічні процеси

виробництва, знаряддя і предмети праці, способи організації виробництва і

праці, що забезпечують при їх використанні відповідно до планів розвитку

науки і техніки всіх рівнів управління підвищення техніко-економічних

показників виробництва та вирішення соціальних та інших завдань розвитку

народного господарства”.

У 1979 р. відповідно до постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР

“Про поліпшення планування і посилення впливу господарського механізму

на підвищення ефективності виробництва і якості роботи” у Міністерствах і

Відомствах створюють єдиний фонд розвитку науки і техніки (ЄФРНТ). Цей

фонд утворюють з відрахувань від планового прибутку науково-виробничих і

виробничих об'єднань (підприємств) за нормативом, встановленим у

п'ятирічному плані (з розподілом за роками) в процентах до чистої продукції

(нормативної), а в окремих галузях – до товарної продукції. До ЄФРНТ

спрямовують також частину додаткового прибутку (суму надбавок до оптової

ціни), одержаного виробничим об'єднанням (підприємством) від реалізації

нової високоефективної продукції та продукції з державним Знаком якості в

розмірі 15 %. До 20 % коштів ЄФРНТ Міністерства виділяють підвідомчим

науковим організаціям для створення науково-технічного заділу в галузі. З

коштів ЄФРНТ сплачують разові премії за розробку, освоєння й масовий

20

випуск особливо важливих і високоефективних видів устаткування і машин, а

також за створення й освоєння принципово нових технологічних процесів для

заохочення керівників робіт і безпосередніх виконавців. За рахунок ЄФРНТ

також відшкодовують витрати, пов'язані з розробкою і освоєнням нових видів

продукції, з впровадженням наукової організації праці, фінансують додаткові

витрати щодо поліпшення якості продукції і підвищені витрати в перші роки

виробництва нової продукції.

На цій основі у періодичних виданнях пов’язаних з бухгалтерським

обліком з’являються перші ґрунтовні дослідження, проведені

О. С. Бородкіним. Визначальними питаннями, які вивчають науковці того

часу, стають: оперативний облік впровадження нової техніки, організація

обліку єдиного фонду розвитку науки і техніки, облік якості продукції, аналіз

ефективності нової техніки, облік витрат на науково-технічні заходи та інші.

На третьому етапі (кінець ХХ ст. і дотепер) базисом інновацій визначено

кінцевий комерціалізований результат інноваційної діяльності, втілений у

різних формах та сферах життєдіяльності людини та суспільства. Саме в цей

період приймають Закон України “Про інноваційну діяльність” та наводять

визначення терміну “інновації”, як новостворених (застосованих) і (або)

вдосконалених конкурентоздатних технологій, продукції або послуг, а також

організаційно-технічних рішень виробничого, адміністративного,

комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та

якість виробництва і (або) соціальної сфери. Тобто, на нашу думку,

відбувається, свого роду, трансформація – замість поняття “нова техніка”

використовують термін “інновація”, яка відрізняється від попереднього тим,

що в основі створення останньої є результати інтелектуальної діяльності

людини – об’єкти права інтелектуальної власності.

Таким чином, вивчення підходів за періодами дозволило обґрунтувати,

що поняття “інновація” не можна зводити до розуміння її виключно як

вкладень в основний капітал, а й відносити на витрати з наукових досліджень

і розробок та в людський капітал, які є складовими нематеріальних активів.

Варто зазначити, що у бухгалтерському обліку поняття “інновації”

21

також тісно пов’язане з такими категоріями, як “нематеріальні активи” та

“інтелектуальний капітал”. Так, М. С. Пушкар останній пов’язує, в першу

чергу, з інформаційним капіталом, під яким він розуміє вартість

нематеріальних активів та інтелектуальних здібностей персоналу, що

забезпечують утримання частки ринку й отримання прибутку [210, с. 86].

Специфічність інтелектуального капіталу, як складової інновації,

зумовлює необхідність розробки особливого підходу до його відображення в

обліку. Взаємозв’язок інновації і людського капіталу зображено на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Відображення взаємозв’язку і взаємозалежності між інновацією

та людським капіталом [2, с. 51]

Процес перетворення інновації у нематеріальний актив, як об’єкт

обліку, можна подати схематично (рис. 1.2).

Як видно з рис. 1.2 інновація стає нематеріальним активом тільки після

визнання витрат, понесених на її створення. Тому поняття інновація з точки

зору бухгалтерського обліку ширше за нематеріальні активи, так як не всі

результати інновацій відображені у балансі.

ІННОВАЦІЯ

Ефективне нововведення, що

отримало впровадження в практичну

діяльність і забезпечило додаткові

економічні вигоди від його

застосування

ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ

Актив підприємства, що бере участь

у збільшенні доходів організації від

використання навичок і

професіоналізму працівників

Витрати з формування людського капіталу – частина витрат на створення інновацій

Зростання витрат на інновації

Зростання рентабельності інновації

Зростання ефективності інновації

Зростання витрат на формування

людського капіталу

Зростання рентабельності

інвестицій у людський капітал

Зростання прибутковості

Результат

Результат

Результат

22

Рис. 1.2. Процес трансформації інновації у нематеріальні активи

Вагомий внесок у дослідження проблем обліку, аналізу та контролю

інноваційних процесів зробили вчені-економісти: О. С. Бородкін, Б. І. Валуєв,

Л. Н. Гнилицька, В. М. Жук, О. В. Кантаєва, Я. Д. Крупка, П. О. Куцик,

Ю. А. Кузьмінський, П. П. Микитюк, А. Н. Пустовит, М. С. Пушкар,

К. С. Саєнко, І. Й. Яремко та ін. Основні науково-практичні публікації у

фахових періодичних виданнях щодо проблем обліку та контролю інновацій з

1975 до 2013 приведено у Додатку В.

Аналіз вище наведеного дає змогу зробити висновок, що питання обліку

та контролю інновацій є досить актуальним серед науковців та практиків.

Враховуючи це важливим завданням обліку інновацій вважаємо

ідентифікацію її об’єктів. Окремі питання відображення в обліку витрат,

пов’язаних з формуванням об’єктів інноваційного процесу розкриті у працях

таких вітчизняних вчених: М. О. Авилкіної, О. С. Бородкіна, Б. І. Валуєва,

В. М. Жука, Н. В. Єжакової, О. В. Кантаєвої, Я. Д. Крупки, П. П. Микитюка,

О. Ю. Сидоренко, О. Г. Фесенка та інших. Але рівень теоретичних досліджень

облікових проблем значно відстає від потреб практики суб’єктів

господарювання, у тому числі й відсутністю методичного забезпечення

бухгалтерського обліку об’єктів, пов’язаних з інноваційною діяльністю, що

вимагає, у свою чергу, їх виявлення та відповідної класифікації. Враховуючи

це, існуюча система бухгалтерського обліку повинна розкривати інформацію

про вплив господарської діяльності на об’єкти інноваційного процесу з метою

задоволення інформаційних потреб зовнішніх та внутрішніх користувачів.

ІННОВАЦІЯ

Визнання нематеріальних активів,

відображення у балансі

підприємства НЕМАТЕРІАЛЬНІ АКТИВИ

Результат науково-технічної

діяльності, який ґрунтується на

використанні досягнень науки

23

Зазначена функція може бути реалізована через відображення в

бухгалтерському обліку об’єктів, пов’язаних з інноваційною діяльністю.

Так, згідно з Законом України “Про інноваційну діяльність” [179]

об'єктами інноваційної діяльності є: інноваційні програми і проекти; нові

знання та інтелектуальні продукти; виробниче обладнання та процеси;

інфраструктура виробництва і підприємництва; організаційно-технічні

рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру,

що істотно поліпшують структуру і якість виробництва і (або) соціальної

сфери; сировинні ресурси, засоби їх видобування і переробки; товарна

продукція; механізми формування споживчого ринку і збуту товарної

продукції.

О. Ю. Сидоренко об'єкти управлінського обліку інновацій розділяє на

такі, що забезпечують інноваційну діяльність (ресурси та майно підприємства,

що беруть участь у створенні інновації) та такі, що становлять інноваційну

діяльність (розробка, апробація та впровадження інновацій) [199, с. 15].

Н. В. Єжакова до об’єктів інноваційної діяльності відносить новації, які

з моменту прийняття їх до розповсюдження отримують нову якість – стають

нововведеннями (інноваційними продуктами) [70, с. 268].

О. В. Кантаєва виділяє дві групи об’єктів обліку інноваційної діяльності:

оцінені та юридично оформлені нематеріальні активи підприємства (в

розумінні автора інтелектуальний капітал) та витрати на дослідження і

розробки [88, с. 62].

На думку В. М. Жука основними об’єктами обліку інноваційної

діяльності є: кошториси на її створення; витрати на інвестиції у нові

технології та наукову діяльність; інноваційна продукція; процеси

комерційного використання продукції (чи її використання для подальшої

інноваційної діяльності) [72, с. 38].

Дещо іншої позиції дотримується Я. Д. Крупка, який стверджує, що

“…інноваційні напрями розвитку підприємницької діяльності можуть зачіпати

різні сфери господарського життя підприємства та мати розгалужену

24

структуру. Все це позначається на системі бухгалтерського обліку витрат,

пов’язаних з реалізацією інноваційних проектів, порядку фінансового

забезпечення інноваційного продукту. Такий облік має бути розгалуженим і

передбачати різні варіанти здійснення облікового процесу… Методика та

організація обліку залежить від виду інноваційних продуктів. Вони можуть мати

матеріальний зміст (машини, обладнання, експериментальні зразки продукції),

бути вираженими у нематеріальній формі (нові технології, проекти і

конструкторські рішення з нових видів продукції, програмні матеріали), подані у

формі інтелектуальної власності (права на об’єкти промислової власності,

авторські та інші права)” [108, с. 12].

На нашу думку, об’єкти обліку витрат на інновації з метою їх

бухгалтерського відображення доцільно враховувати у складі двох груп

витрат: капітальних інвестицій та витрат операційної діяльності (рис. 1.3).

Рис. 1.3. Об’єкти обліку та контролю витрат на інновації (розроблено

автором)

ОБ’ЄКТИ ОБЛІКУ ТА КОНТРОЛЮ ВИТРАТ

у складі капітальних інвестицій у складі витрат операційної діяльності

Придбання (створення) нових або

значне вдосконалення (модернізація,

реконструкція) існуючих технологій,

обладнання, машин, механізмів та ін.

Придбання (створення) та

впровадження авторських прав,

об’єктів інтелектуальної власності

(винаходів, корисних моделей,

промислових зразків тощо)

Витрати на винахідництво і

раціоналізацію

Витрати на підготовку й освоєння

нових видів продукції та

виробництва

Витрати на дослідження і розробки

Витрати, пов'язані з удосконаленням

технології та організації виробництв

Витрати, пов'язані з забезпеченням

якості продукції (товарів, робіт,

послуг)

25

Виокремлення зазначених об’єктів у складі капітальних інвестицій

пояснюється тим, що відповідно до Закону України [178] інноваційна

діяльність є однією з форм інвестиційної діяльності, а тому можна

стверджувати, що інновації реалізуються через інвестиції. Підтвердження

цього виявляємо у праці Я. Д. Крупки [109, с. 146-147], який пише, що між

інноваціями та інвестиціями існує прямий зв'язок: “…будь-які капітальні

інвестиції у розвиток власної матеріальної бази підприємства повинні мати

інноваційний характер, призводити до одержання додаткової вигоди у

майбутньому. З іншого боку, реалізація багатьох інноваційних проектів і

програм вимагає капітальних інвестицій”.

Відображення ж об’єктів обліку в складі витрат операційної діяльності

викликано тим, що будь-які процеси планомірного впливу на інноваційний

процес пов’язані з витратами ресурсів, які повинні знаходити своє

відображення в бухгалтерському обліку. При цьому, Л. В. Перекрестова

констатує “інноваційна діяльність – частина операційної, інвестиційної і

фінансової діяльності організації, пов’язана з розробкою, впровадженням,

освоєнням і комерціалізацією нововведень (інновацій)” [169, с. 109]. Подібної

точки зору дотримується А. В. Єфремов, який зазначає, що інноваційна

діяльність “…за своєю економічною природою носить комплексний характер,

викликає зміни у всіх областях” [67, с. 106].

Для дослідження сучасного стану даної економічної категорії важливого

значення, на нашу думку, набуває систематизація авторефератів

дисертаційних робіт за напрямом “Бухгалтерський облік, аналіз та контроль

інноваційних процесів” (Додаток Д), яка розглянута за предметом і об’єктом

дослідження з метою виявлення найбільш актуальних питань у цій сфері.

Варто зазначити, що кількість наукових робіт, присвячених проблемам обліку,

аналізу та контролю інноваційної діяльності, є недостатньою. Причинами

цього є здебільшого низький рівень розвитку інноваційної діяльності,

переважання ознак командно-адміністративної системи та унітарний характер

бухгалтерського обліку, що перейнялися ще з часів існування СРСР та були в

26

Україні впродовж 90-х років. Враховуючи зазначене, формування ефективної

системи обліку і контролю в управлінні витратами на інновації є особливо

актуальною на сучасному етапі розвитку ринкових відносин, характерними

для якого є глобалізація підприємницького середовища, загострення

конкуренції, скорочення життєвого циклу продуктів, їх широкого асортименту

та високого рівня вимог до їхніх споживчих якостей, розвитку

високотехнологічного виробництва, інформаційних систем і технологій.

Для раціональної побудови системи обліку та контролю витрат важливе

значення має термінологія, тому вважаємо за необхідне навести визначення

витрат, під яким у бухгалтерському обліку розуміють “…зменшення

економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які

призводять до зменшення власного капіталу” [173].

Окремої уваги заслуговує вивчення таких категорій як “витрати” та

“затрати”. Так, В. В. Сопко вказує на те, що “…в управлінні діяльністю

необхідне чітке розмежування понять “витрати” та “затрати”. Без такого

розмежування система бухгалтерського фінансового обліку набуває

некоректності. Відсутність розмежування вихідних понять “витрати” та

“затрати” призводить до плутанини” [204, с. 243].

А. А. Єфремова зазначає, що “На відміну від витрат, затрати у момент їх

визнання не впливають на прибуток. Якщо б здійснення затрат було пов’язане

з показником прибутку, став би беззмістовним один із найбільш важливих

бухгалтерських процесів – калькулювання собівартості продукції”. Для

розмежування термінів “витрати” та “затрати” важливо зрозуміти, що

здійснення затрат не зменшує капітал організації. Таким чином, затрати – це

зменшення одних активів за умови рівновеликого приросту інших активів або

приріст активів і зобов’язань на одну і ту ж величину [68, с.17].

У вітчизняній науці, на думку В. А. Дерія, доцільно вживати термін

“витрати”. Поняття “затрати” можна вживати лише тоді, коли йдеться про

затрату конкретного часу (людино-днів, людино-годин), матеріалів

(кілограмів, центнерів, тонн, одиниць і т.д.), реальних грошей (готівки) на

27

придбання товарно-матеріальних цінностей. За суттю термін “затрати”

логічно застосувати, коли йдеться про індивідуалізовані натуральні вимірники

або грошові одиниці. Якщо це грошовий вимірник, – загальний

(узагальнюючий) вимірник у сучасному обліку, то слід використовувати

термін “витрати”, щоб уникнути помилок [61, с. 23].

Л. В. Нападовська констатує, що “…наявність різних видів обліку,

кожний із яких має власну мету та призначення, вимагає використання

специфічних термінів, характерних для кожного з них, а саме: затрат – у

системі управлінського обліку, витрат – у фінансовому обліку, валових витрат

– у податковому обліку” [140, c. 77].

В свою чергу М. І. Скрипник пише: “Витрати – відплив ресурсів з

підприємства, що вже відбувся чи відбудеться в найближчий час. Тоді як

затрати – це використання ресурсів, яке саме по собі не може свідчити про те,

що ресурси залишили підприємство” [202, c. 47].

Аналізуючи нормативні документи окремих країн світу (Додаток Е),

слід зазначити, що у деяких із них, на законодавчому рівні закріплено як

поняття “затрати”, так і “витрати”.

Зазначене вище має важливе значення у тлумаченні терміну витрати на

інновації. Зокрема, у Великому бухгалтерському словнику наведено термін

“затрати на інновації”, під яким розуміють “…виражені в грошовій формі

фактичні витрати, пов’язані із здійсненням різних видів інноваційної

діяльності” [12, с. 383]. Приблизно таке саме визначення наводить

О. О. Ільченко, однак використовує термін “витрати на інновації” і додає, що

ці витрати також пов’язані із упущеною вигодою від недовикористання

природної енергії. Крім цього, пропонує до складу витрат на інновації

включити “…трансакційні витрати, що забезпечить реальну оцінку проектів

та прийняття оптимальних рішень щодо вибору найбільш вигідних із них”. До

трансакційних витрат відносять витрати, які пов’язані з пошуком необхідної

інформації про потенційних партнерів, витрати на проведення переговорів і

укладання угод, витрати захисту і специфікації прав власності, витрати на

28

попередження надання неповної, викривленої інформації ринковими агентами

та витрати по захисту господарської діяльності від недобросовісної поведінки

інших учасників ринку. Також автор звертає увагу на використання тільки

вислову “витрати на інновації”, а не “інноваційні витрати”, який практично

завжди використовується у роботі науковців. На його думку, використання

останнього визначення некоректне, якщо логічно ув’язати між собою зміст

цих понять, то стає зрозумілим те, що правильно буде вживати термін витрати

на інновації або витрати пов’язані з інноваційною діяльністю і ніяк не

інноваційні витрати [83, с. 44].

Іншої позиції дотримуються Л. А. Костирко та А. А. Мартинов, які при

дослідженні категорій “расходы”, “затраты” і “издержки” приходять до

висновку, що поняття “инновационные затраты” необхідно використовувати

для позначення вартості ресурсів, використовуваних для досягнення цілей

інноваційної діяльності, “инновационные расходы” для позначення затрат

конкретного періоду, відповідних з доходами, а “инновационные издержки”,

як більш широке поняття, яке об’єднує поряд з переліченими вище втрати,

витрати на соціальні потреби і упущені вигоди [105, с. 127-128].

К. Н. Абубакірова під “затратами на инновационную деятельность”

пропонує розуміти проявлення ділової активності господарюючого суб’єкта,

суть яких помічається в фактичному споживанні ресурсів у натуральних та

вартісних вимірниках та мотивованому отриманні прогнозних економічних

вигід [1, с. 12].

У Наказі Міністерства економіки України “Методика приведення

механізму аналітично-статистичного спостереження стану інноваційного

розвитку економіки у відповідність із стандартами Організації економічного

співробітництва і розвитку та ЄС” [177] використовується термін “інноваційні

витрати”, які включають усі витрати, пов'язані з інноваційною діяльністю, а

саме: внутрішні дослідження та розробки; зовнішні дослідження та розробки;

придбання машин та обладнання, пов'язаних з виробництвом інноваційних

продуктів та процесів; придбання патентів та ліцензій, промислових зразків;

29

навчання та маркетингові дослідження.

У результаті проведеного дослідження понятійного апарату можна

констатувати, що на даний час немає однозначного визначення даного

економічного терміну. У літературних джерелах автори витрати на інновації

називають по-різному, при цьому, нами виявлено такі назви: “інноваційні

витрати”, “витрати на інновації”, “витрати на інноваційні заходи”, “витрати на

інноваційний процес”, “витрати на інноваційну діяльність”. У зв’язку з цим

виникають непорозуміння, як у наукових, так і практичних сферах. Для

прийняття з цього питання консенсусу, логічніше вживати термін “витрати на

інновації”, оскільки він у повній мірі, на наш погляд, розкриває зміст даної

облікової категорії. Під витратами на інновації пропонуємо розуміти суму

витрачених матеріальних, трудових і фінансових ресурсів для здійснення

операційної та інвестиційної діяльностей, результатом яких є перехід на

принципово нові ресурсозберігаючі технології, розробка і впровадження нової

продукції, модернізація основних засобів, тощо.

Тому на будь-якому підприємстві, яке планує успішно функціонувати в

умовах ринкової економіки, слід розглядати постійний процес створення і

впровадження інновацій, як безперервний процес творчої діяльності,

спрямований на створення нової продукції і послуг, технологій і матеріалів,

нових організаційних форм, що володіють науково-технічною новизною і

дозволяють задовольнити суспільні та індивідуальні потреби. Розвиток нових

технологій і ринків призвели до того, що у всьому світі економічне зростання

суб’єктів господарювання вимірюється питомою вагою інтелектуального

капіталу в собівартості робіт, продукції та послуг. Цей процес характеризують

як перехід до постіндустріальної економіки, яка базується на знаннях і яка

буде домінувати у ХХІ столітті [210, с. 64-65]. Структурні перетворення, що

відбуваються у світовій економіці, обумовлені переходом від “індустріальної

економіки” до “економіки знань”, для якої характерне домінування

інформаційного ресурсу.

Підвищення інноваційної активності підприємств та розширення

30

масштабів інноваційної діяльності є передумовами позитивних зрушень в

економіці України. Важливим показником інноваційної активності суб’єктів

господарювання є величина витрат на інновації, що можуть здійснюватись у

напрямі досліджень та розробок, придбання нових технологій, машин й

обладнання та ін. Показники динаміки витрат на інновації за 2000-2014 рр. та

їх структуру в розрізі основних компонентів узагальнено в табл. 1.3.

Таблиця 1.3

Показники динаміки та структури

витрат на інновації в Україні за 2000-2014 рр.

Рік

Загальна

сума

витрат на

інновації,

млн грн

Відхилення від

попереднього року

у тому числі за напрямами

дослідження і

розробки

придбання нових

технологій

придбання машин

та обладнання,

пов'язаних з

впровадженням

інновацій

інші витрати

абсолютне,

млн грн

відносне,

%

значення,

млн грн

струк-

тура,

%

значення,

млн грн

струк-

тура,

%

значення,

млн грн

струк-

тура,

%

значення,

млн грн

струк-

тура,

%

2000 1760,1 - - 266,2 15,12 72,8 4,14 1074,5 61,05 346,6 19,69

2001 1979,4 +219,30 +12,46 171,4 8,66 125 6,32 1249,4 63,12 433,6 21,91

2002 3018,3 +1038,90 +52,49 270,1 8,95 149,7 4,96 1865,6 61,81 732,9 24,28

2003 3059,8 +41,50 +1,37 312,9 10,23 95,9 3,13 1873,7 61,24 777,3 25,40

2004 4534,6 +1474,80 +48,20 445,3 9,82 143,5 3,16 2717,5 59,93 1228,3 27,09

2005 5751,6 +1217,00 +26,84 612,3 10,65 243,4 4,23 3149,6 54,76 1746,3 30,36

2006 6160 +408,40 +7,10 992,9 16,12 159,5 2,59 3489,2 56,64 1518,4 24,65

2007 10821 +4661,00 +75,67 986,4 9,12 328,4 3,03 7441,3 68,77 2064,9 19,08

2008 11994,2 +1173,20 +10,84 1243,6 10,37 421,8 3,52 7664,8 63,90 2664 22,21

2009 7949,9 -4044,30 -33,72 846,7 10,65 115,9 1,46 4974,7 62,58 2012,6 25,32

2010 8045,5 +95,60 +1,20 996,4 12,38 141,6 1,76 5051,7 62,79 1855,8 23,07

2011 14333,9 +6288,40 +78,16 1079,9 7,53 324,7 2,27 10489,1 73,18 2440,2 17,02

2012 11480,6 -2853,30 -19,91 1196,3 10,42 47 0,41 8051,8 70,13 2185,5 19,04

2013 9562,6 -1918,00 -16,71 1638,5 17,13 87 0,91 5546,3 58,00 2290,9 23,96

2014 7695,9 -1866,70 -19,52 1754,6 22,80 47,2 0,61 5115,3 66,47 778,8 10,12

Джерело: складено на основі даних Державної служби статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua).

Аналіз рівня та динаміки показників, наведених у табл. 1.3 показує, що

загальний обсяг витрат на інновації протягом 2000-2008 та 2010-2011 рр.

постійно зростав (у 6,8 рази порівняно з 2000 р.), проте починаючи з 2012 р.

спостерігається тенденція до зниження, що може бути пов’язано зі спадом

інноваційної активності підприємств та наслідками економічної кризи.

31

Аналізуючи динаміку основних складових витрат на інновації, варто

зазначити, що скорочення загального рівня інноваційних витрат в останні

роки зумовлене передусім зменшенням витрат на придбання машин та

обладнання, пов'язаних з впровадженням інновацій. Їхня питома вага у

загальному обсязі витрат є значною і коливається від 54,76 % до 73,18 %.

На фоні загального спаду інноваційної активності для витрат на

дослідження і розробки характерним є стабільне зростання (за винятком

2009 р). Протягом останніх трьох років спостерігається збільшення їх частки у

складі витрат на інновації. Це свідчить про поступовий перехід підприємств

України від стратегії придбання готового інноваційного обладнання,

технологій та ідей до стратегії активної інноваційної діяльності в рамках

внутрішнього науково-дослідного співробітництва.

У 2014 р. значно зменшились обсяг та питома вага інших витрат, до

складу яких належать витрати на навчання та підготовку персоналу для

розробки та запровадження нових або значно вдосконалених продуктів та

процесів, діяльність щодо ринкового запровадження інновацій та інші роботи,

пов’язані зі створенням та впровадженням інновацій.

Порівняно незначний вплив на обсяг витрат на інновації здійснюють

витрати на придбання нових технологій, частка яких протягом аналізованого

періоду постійно знижувалась і у 2014 р. склала 0,61 %.

Графічно динаміку витрат на інновації в розрізі основних складових

зображено на рис. 1.4.

Оскільки протягом аналізованого періоду відбувались як позитивні, так

і негативні коливання обсягу витрат на інновації, то з метою визначення

загальної тенденції їх динаміки, доцільною буде побудова лінії тренду

(рис. 1.5).

На основі побудованої лінії тренду можемо визначити загальну

тенденцію до зростання витрат на інновації протягом аналізованого періоду.

32

Рис. 1.4. Динаміка основних складових витрат на інновації в Україні у

2000-2014 рр.*

Рис. 1.5. Динаміка загального обсягу витрат на інновації в Україні у

2000-2014 рр.*

* Примітка. Складено на основі даних Державної служби статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua)

33

На наш погляд, важливе значення має проведення аналізу інноваційної

активності підприємств у розрізі продуктових, процесних, організаційних та

маркетингових інновацій, що наведено у табл. 1.4.

Таблиця 1.4

Кількість підприємств, що займалися

інноваційною діяльністю у 2008-2014 рр.*

Роки

Кількість

підприємств,

що

займалися інноваційною діяльністю

Кількість підприємств, що впроваджували інновації

Всього

у тому числі впроваджували

інноваційну

продукцію

інноваційні

процеси

організаційні

інновації маркетингові

інновації

2008 1397 1160 667 582 269 257

2009 1411 1180 614 540 233 251

2010 1462 1217 615 593 183 188

2011 1679 1327 731 677 185 196

2012 1758 1371 704 703 147 178

2013 1715 1312 683 665 125 155

2014 1609 1208 600 614 125 157 * Примітка. Складено на основі даних Державної служби статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua)

Як свідчать дані табл. 1.4. пріоритетними для підприємств України є

технологічні інновації. Домінування в структурі впроваджених інновацій

інноваційних продуктів та інноваційних процесів є закономірним і свідчить

про розвиток науково-технічної діяльності та зростання

конкурентоспроможності підприємств.

Протягом аналізованого періоду відбуваються структурні зрушення у

складі впроваджених інновацій у напрямку зростання частки інноваційних

процесів. Так, не зважаючи на зменшення загальної кількості інноваційно-

активних суб’єктів господарювання, кількість підприємств, що впроваджують

процесові інновації постійно зростає.

Протягом останніх років спостерігається скорочення кількості

підприємств, що впроваджують маркетингові (на 38,9 %) та організаційні (на

53,5 %) інновації. Впровадження нетехнологічних інновацій сприятиме більш

ефективному функціонуванню підприємств, раціональній організації

34

впровадження інноваційних продуктів та процесів відповідно до сучасних

ринкових механізмів управління підприємством.

Графічно динаміку інноваційно-активних підприємств зображено на

рис. 1.6.

Рис. 1.6. Інноваційна активність підприємств України у 2008-2014 рр.*

* Примітка. Складено на основі даних Державної служби статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua)

Відмітним є той факт, що не всі підприємства, що займалися

інноваційною діяльністю, впроваджували інноваційні продукти та послуги. Це

можна пояснити наявністю певних проблем на етапі виведення інноваційного

продукту чи послуги на ринок, зокрема: нестачі власних коштів, суперечностей

законодавства України, пов’язаного з інноваційною діяльністю, бюрократії з

боку державних службовців, низького рівня державної підтримки, недоліків у

методиці оцінки інноваційних проектів та ін.

Таким чином, дослідивши економічну сутність інновацій можемо

стверджувати, що більшість науковців залежно від об’єкту та предмету

дослідження розглядають інновації як зміну, як процес або як результат.

Інновація має прояви як у динамічному аспекті (інновація-процес), так і у

статичному (інновація-результат).

У роботі запропоновано здійснювати періодизацію терміну “інновація”

як об’єкта бухгалтерського обліку за період XVIII-XXI ст. та наведено

35

взаємозв’язок і взаємозалежність інновації з такими економічними

категоріями як людський капітал й нематеріальні активи. У результаті

проведеного дослідження встановлено, що об’єкти обліку та контролю витрат

на інновації необхідно відображати у складі капітальних інвестицій і витрат

операційної діяльності та опрацьовано сучасні підходи до трактування

терміну “витрати на інновації”. Проведений критичний аналіз наукової думки

щодо трактування поняття “витрати на інновації” дозволив сформувати

власну інтерпретацію для цілей бухгалтерського обліку та контролю.

1.2. Визнання та класифікація витрат на інновації як методологічна

основа їх обліку

Як відомо, витрати визнаються витратами певного періоду одночасно

з визнанням доходу, для отримання якого вони здійсненні. Однак, при

реалізації інноваційного процесу ідентифікувати дохід, отриманий у

результаті такої діяльності, неможливо. У такому випадку витрати

необхідно відображати у складі витрат того звітного періоду, в якому вони

були здійснені, оскільки їх неможливо прямо пов’язати з доходом певного

періоду.

Зазначимо, що загальні питання, пов’язані з визнанням в обліку

витрат на інновації, в Україні не регламентуються окремим положенням

(стандартом) бухгалтерського обліку, проте інформацію про них

відображено у П(С)БО 7 “Основні засоби”, П(С)БО 8 “Нематеріальні

активи”, П(С)БО 16 “Витрати”, П(С)БО 28 “Зменшення корисності активів”,

П(С)БО 31 “Фінансові витрати”. Зокрема, у п. 20 П(С)БО 16 “Витрати”

[173] вказується, що витрати на дослідження включаються до складу інших

операційних витрат відповідно до П(С)БО 8 “Нематеріальні активи” [174], у

п. 9 якого зазначено, що витрати на дослідження не визнаються активом, а

підлягають відображенню в складі витрат того звітного періоду, в якому

36

вони були здійснені. Як бачимо, у вітчизняних стандартах, як і в

міжнародних [134], відмовились від капіталізації витрат на дослідження,

шляхом включення їх до складу нематеріальних активів.

Відповідно до п. 31 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку

основних засобів [130] підставою для визнання капітальними інвестиціями

витрат, пов'язаних з поліпшенням основних засобів, є зростання внаслідок цих

витрат очікуваного терміну корисного використання об'єкта, кількості та/або

якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об'єктом.

Варіанти такого поліпшення наведено на рис. 1.7.

Рис. 1.7. Варіанти визнання капітальними інвестиціями витрат, пов'язаних

з поліпшенням основних засобів (узагальнено автором)

Що стосується визнання та оцінки нематеріальних активів, то згідно з

пп. 17-18 П(С)БО 8 “Нематеріальні активи” [174] первісна вартість

нематеріального активу, створеного підприємством, включає прямі витрати

на оплату праці, прямі матеріальні витрати, інші витрати, безпосередньо

пов'язані із створенням цього нематеріального активу та приведенням його

до стану придатності для використання за призначенням (оплата реєстрації

юридичного права, амортизація патентів, ліцензій тощо).

ВАРІАНТИ ВИЗНАННЯ ВИТРАТ КАПІТАЛЬНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ

а) модифікація, модернізація об'єкта основних засобів з метою подовження терміну

його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності

б) заміна окремих частин устаткування для підвищення якості продукції (робіт,

послуг)

в) впровадження ефективнішого технологічного процесу, що дозволить зменшити

первісно оцінені виробничі витрати

г) добудова (надбудова) будівлі, що збільшить кількість місць (площу) будівлі, обсяги

та/або якість виконуваних робіт (послуг) чи умови їх виконання

37

Первісна вартість нематеріальних активів збільшується на суму

витрат, пов'язаних із удосконаленням цих нематеріальних активів і

підвищенням їх можливостей та строку використання, які сприятимуть

збільшенню первісно очікуваних майбутніх економічних вигод.

Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в придатному для

використання стані та одержання первісно визначеного розміру майбутніх

економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат

звітного періоду.

Варто зауважити, що норми вітчизняних стандартів у відношенні

обліку витрат на інновації принципово не відрізняються від норм

міжнародних стандартів, однак повністю не охоплюють усі вимоги щодо

надання та розкриття інформації у фінансовій звітності. Невідповідність

зумовлена стислістю змісту П(С)БО та відсутністю пояснень до них, що

нерідко призводить до помилкової інтерпретації окремих положень .

На порядок більше інформації про витрати на інновації знаходимо у

МСБО (IAS) 38 “Нематеріальні активи” [134], відповідно до якого при

створенні нематеріального активу власними силами необхідно розділяти

поняття дослідження та розробка. Так, п. 8 цього стандарту визначає, що

під дослідженням необхідно розуміти “…оригінальні та заплановані

дослідження, здійснюванні для отримання і розуміння нових наукових або

технічних знань”. У свою чергу розробка це “…застосування даних

наукового дослідження чи іншого знання для планування чи проектування

виробництва нових або суттєво вдосконалених матеріалів, механізмів,

товарів, технологій, систем або послуг до початку їхнього серійного

виробництва або використання”. У разі якщо підприємство не може

відрізнити фазу дослідження від фази розробки, то всі витрати

розглядаються як понесені в ході досліджень. Діяльність, яку можна

віднести до етапів дослідження і розробки наведено у табл. 1.5.

38

Таблиця 1.5

Орієнтовний склад робіт на етапах дослідження і розробки

(узагальнено автором)

Етап досліджень Етап розробки

- діяльність, спрямована на отримання

нових знань;

- пошук, оцінка та остаточний вибір

застосування результатів дослідження

чи інших знань;

- пошук альтернативи матеріалам,

приладам, продуктам, технологіям,

системам чи послугам;

- формулювання, розробка, оцінка та

остаточний вибір можливих альтернатив

новим чи вдосконаленим матеріалам,

приладам, продуктам, технологіям,

системам чи послугам.

- проектування, конструювання та

випробовування прототипів та моделей перед

комерційним виробництвом або

використанням;

- проектування інструментів, матриць,

ливарних форм та штампів, у яких застосовано

нову технологію;


функціонування дослідного заводу, який за

масштабом не є економічно доцільним для

комерційного виробництва;


випробовування обраних варіантів нових чи

вдосконалених матеріалів, приладів, продуктів,

технологій, систем чи послуг.

Оскільки на етапі досліджень понесені витрати і досягнуті результати,

як правило, не відповідають критеріям визнання активу (існує висока

невизначеність відносно майбутніх економічних вигод), то всі витрати на

дослідження визнаються витратами у тому періоді, у якому вони були

понесені.

Витрати на розробки можуть призвести до отримання результатів, які

будуть гарантувати майбутні економічні вигоди. У такому випадку, згідно з

міжнародними стандартами, вони можуть бути визнані активом при

дотриманні ряду специфічних умов (рис. 1.8).

При цьому слід наголосити, що якщо не виконується хоча б одна із

умов, то витрати на розробки визнаються витратами у тому періоді, в якому

були понесені. У наступних періодах, при дотриманні критеріїв визнання

активу, витрати, які виникають за тими ж розробками можуть визнаватися

активом, однак відновлення попередніх витрат не допускається.

39

Рис. 1.8. Критерії визнання нематеріальних активів та витрат періоду на

етапі розробки відповідно до МСБО (IAS) 38 “Нематеріальні активиˮ


Порівняння норм положень вітчизняних та міжнародних стандартів

бухгалтерського обліку і фінансової звітності у частині визнання витрат на

інновації приведено у табл. 1.6.

Відповідно до МСБО (IAS) 38 “Нематеріальні активи” створений

нематеріальний актив зараховується за фактичною собівартістю мінус будь-

яка наступна накопичена амортизація і збитки від знецінення активу.

Так

Ні

Ні

Так

Ні

Ні

Ні

Ні

Так

Так

Так

Так

Чи суб’єкт господарювання має намір завершити створення нематеріального

активу та використовувати або продати його?

Чи суб’єкт господарювання має здатність використовувати або продати

нематеріальний актив?

Чи нематеріальний актив генеруватиме ймовірні майбутні економічні вигоди?

Серед іншого, суб’єктові господарювання слід продемонструвати існування

ринку для результатів експлуатації нематеріального активу чи для самого

нематеріального активу або (якщо його використовуватимуть внутрішньо)

корисність нематеріального активу?

Чи суб’єкт господарювання може продемонструвати наявність відповідних

технічних, фінансових та інших ресурсів для завершення розробок та

використання чи продажу нематеріального активу?

Чи суб’єкт господарювання може продемонструвати здатність достовірно

оцінити видатки, які відносяться до нематеріального активу протягом його

розробки?

Визнаються нематеріальним активом

Чи суб’єкт господарювання має технічну можливість завершити створення

нематеріального активу так, щоб він був придатний для використання або

продажу? В

изн

ають

ся в

итр

атам

и з

віт

ного

пер

іод

у

40

Таблиця 1.6

Порівняння норм П(С)БО і МСБО (IAS) при визнанні витрат на інновації


Об’єкт обліку П(С)БО МСБО (IAS)

Витрати на

дослідження і

розробки

Згідно з П(С)БО 8 “Нематеріальні активи”

витрати на дослідження не визнаються

нематеріальним активом, а підлягають

відображенню у складі витрат того звітного

періоду в якому вони були здійснені.

Нематеріальний актив, отриманий в

результаті розробки, слід відображати в

балансі за умов наведених у п. 7 цього

П(С)БО. Якщо нематеріальний актив не

відповідає вказаним критеріям визнання, то

витрати, пов’язані з його придбанням чи

створенням, визнаються витратами того

звітного періоду, протягом якого вони були

здійснені без визнання таких витрат у

майбутньому нематеріальним активом

Згідно з МСБО 38

“Нематеріальні активи”

витрати на дослідження

визнаються витратами

того періоду, у якому

вони понесені. Витрати

на розробки можуть бути

визнанні як актив, лише

при виконанні критеріїв

визнання

Капітальні

інвестиції у

придбання

(створення)

об’єктів

основних

засобів

Згідно з П(С)БО 7 “Основні засоби”

формують первісну вартість основних

засобів. Фінансові витрати не включаються

до первісної вартості основних засобів,

придбаних (створених) повністю або

частково за рахунок запозичень (за винятком

фінансових витрат, які включаються до

собівартості кваліфікаційних активів

відповідно до П(С)БО 31 “Фінансові

витрати”

Згідно з МСБО 16

“Основні засоби”

формують первісну

вартість основних засобів

Підприємство може вибрати альтернативний метод обліку активу за

справедливою вартістю з проведенням регулярних переоцінок, що

допускається при активному ринку на даний нематеріальний актив.

Таким чином, стає зрозуміло, що комплексний характер інновацій не

дозволяє використовувати лише один стандарт, а їх різні аспекти попадають у

сферу діяння декількох вітчизняних та міжнародних стандартів

бухгалтерського обліку і фінансової звітності.

У результаті застосування норм стандартів витрати, на початкових

етапах інноваційного процесу, будуть, як правило, відображатися наступним

чином:

- витрати на дослідження і розробки, які проводяться самим

41

підприємством – у складі витрат тих періодів, в яких вони були понесені, із

виділенням загальної суми витрат;

- частина витрат на розробки, понесених з того моменту, коли їх

результати стали відповідати вимогам визнання активу – у складі

нематеріальних активів за фактичною собівартістю за мінусом збитків від

знецінення та накопиченої амортизації.

Варто зазначити, що у деяких країнах пострадянського простору (Росія,

Узбекистан, Молдова, Казахстан) порядок обліку витрат на дослідження і

розробки регламентується окремими національними положеннями

(стандартами) бухгалтерського обліку. При цьому в одних із них наводять

критерії визнання витрат, а в інших процедуру визнання активу в результаті

здійснення науково-дослідних, дослідно-конструкторських та технологічних

робіт (табл. 1.7).

Наведене вище дало змогу встановити, що при здійсненні витрат на

НДДКР вирішальним є їх підтвердження та визначення. Крім того не

малоістотними є такі критерії, як: наявність достатніх ресурсів для

завершення проекту і поставки на ринок, використання результатів науково-

дослідних, дослідно-конструкторських і технологічних робіт може бути

продемонстровано й господарюючий суб'єкт має намір виробляти, продавати

або використовувати продукт чи технологію.

У Республіці Білорусь порядок обліку витрат на виконання науково-

дослідних, дослідно-конструкторських та технологічних робіт і відображення

на рахунках бухгалтерського обліку операцій, пов'язаних з використанням

майнових прав на результати науково-технічної діяльності визначають

Інструкція з бухгалтерського обліку результатів науково-технічної

діяльності [81], Інструкція з бухгалтерського обліку нематеріальних

активів [80], Методичні рекомендації з прогнозування, обліку і

калькулюванню собівартості продукції (товарів, робіт, послуг) на

промислових підприємствах Міністерства промисловості Республіки

Білорусь [129].

42

Таблиця 1.7

Критерії визнання витрат при здійсненні НДДКР в Україні

та окремих країнах пострадянського простору (узагальнено автором)

Критерії визнання витрат

Назва нормативного документу

Раз

ом

П(С

)БО

8 “

Нем

атер

іальн

і

акти

ви

” (

Украї

на)

[174]

Н(С

)БО

11 “

Ви

трат

и н

а

нау

ково

-досл

ідн

і та

досл

ідн

о-

кон

структо

рсь

кі

розр

обки

”

(Рес

пуб

лік

а У

збек

ист

ан)

[146]

ПБ

О 1

7/0

2 “

Об

лік

ви

трат

на

нау

ково

-досл

ідн

і, д

осл

ідн

о-

кон

структо

рсь

кі

та

техн

ологі

чн

і роб

оти

”

(Росі

йсь

ка

Фед

ерац

ія)

[167]

Н(С

)БО

9 “

Об

лік

ви

трат

на

нау

ково

-досл

ідн

і та

досл

ідн

о-

кон

стру

кто

рсь

кі

роб

оти

”

(Рес

пуб

лік

а М

олд

ова)

[148]

П(С

)БО

29 “

Об

лік

ви

трат

на

нау

ково

-досл

ідн

і та

досл

ідн

о-

кон

структо

рсь

кі

роб

оти

”

(Рес

пуб

лік

а К

азах

стан

) [1

68]

1. Сума витрат може бути

визначена і підтверджена + + + + + 5

2. Є документальне

підтвердження виконання

робіт (акт приймання

виконаних робіт тощо)

+ 1

3. Використання

результатів робіт для

виробничих і (або)

управлінських потреб

призведе до отримання

майбутніх економічних

вигод (доходу)

+ + 2

4. Використання

результатів науково-

дослідних, дослідно-

конструкторських і

технологічних робіт може

бути продемонстровано

+ + + + 4

5. Господарюючий суб'єкт

має намір виробляти,

продавати або

використовувати продукт

чи технологію

+ + + + 4

6. Наявність ринку збуту

для продукту або

технології

+ + + 3

7. Наявність достатніх

ресурсів або можливість

продемонструвати їх

доступність для

завершення проекту і

поставки на ринок

+ + + + 4

43

Так, якщо в результаті науково-технічної діяльності активи не створені,

то здійснені витрати визнаються витратами організації і списуються протягом

терміну, встановленого організацією, але не більше трьох років. Крім того,

витрати на виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських і

технологічних робіт, списані на поточні витрати в попередніх звітних

періодах, не можуть бути включені в наступні звітні періоди у необоротні

активи.

Основними нормативно-правовими актами, які регулюють облік витрат

на інновації у США є федеральні стандарти бухгалтерського обліку 2 “Облік

витрат на дослідження та розробки” (FAS 2 “Accounting for Research and

Development Costs”) [238] та 142 “Гудвіл та інші нематеріальні активи” (SFAS

142 “Goodwill and Other Intangible Assets”) [247].

Так, відповідного до FAS 2 Рада зі стандартів бухгалтерського обліку

(Financial Accounting Standards Board) розглядає чотири альтернативні методи

визнання витрат на дослідження та розробки:

1) нараховувати всі витрати в момент їхнього виникнення;

2) капіталізувати всі витрати в момент їхнього виникнення;

3) капіталізувати витрати в момент їхнього виникнення, якщо виконані

визначені умови, і нараховувати всі інші витрати;

4) акумулювати всі витрати в спеціальну категорію, доки існування

майбутньої вигоди можна буде визначити.

У європейській практиці поширені інші методи обліку та визнання

витрат на дослідження і розробки (Додаток Ж), суть більшості з яких

зволиться до можливості капіталізації й амортизації витрат на дослідження і

розробки протягом 5 років.

Порядок та практичне керівництво обліку витрат на дослідження і

розробки у Малайзії встановлює стандарт бухгалтерського обліку 4 “Витрати

на дослідження і розробки” (MASB 4 “Research and Development Costs”) [243],

у Австралії діє стандарт бухгалтерського обліку 138 “Нематеріальні активи”

(Accounting Standard AASB 138 “Intangible Assets”) [236], прийнятий

44

Австралійською радою з бухгалтерського обліку (Australian Accounting

Standards Board), у Гонконгу – стандарт бухгалтерського обліку 38

“Нематеріальні активи” (Hong Kong Accounting Standard 38 “Intangible

Assets”) [241], який затвердив Інститут дипломованих громадських

бухгалтерів Гонконгу (Hong Kong Institute of Certified Public Accountants), у

Індії – стандарт бухгалтерського обліку 26 “Нематеріальні активи” (AS 26

“Intangible Assets”), виданий Інститутом дипломованих бухгалтерів (Institute

of Charted Accountant) [237].

Варто зазначити, що норми чотирьох вище згаданих стандартів у

частині визнання витрат на дослідження і розробки не суперечать та

практично є тотожними з МСБО (IAS) 38 “Нематеріальні активи”.

Таким чином, дослідивши вітчизняну практику та міжнародний досвід,

варто зазначити, що у світі сформувалися два підходи до визнання та обліку

витрат на дослідження і розробки:

1) відповідно до МСБО (International Accounting Standards - IAS),

національних стандартів усіх країн Європи (у т.ч. України), Азії, Австралії,

країн тихоокеанського регіону та інших.

2) відповідно до стандартів бухгалтерського обліку США (Financial

Accounting Standards - FAS).

Концептуальна різниця у визнанні витрат на дослідження і розробки

полягає у тому, що МСБО 38 “Нематеріальні активи”, на відміну від стандарту

2 “Облік витрат на дослідження та розробки”, передбачає чітке розмежування

між етапом (стадією) дослідження та розробкою. Тому, у деяких випадках на

етапі розробки проекту, підприємство може визнавати витрати, які

відповідають зазначеним вимогам, та відносити їх до складу нематеріального

активу.

Важливе місце в системі обліку та контролю посідає класифікація

витрат, яка є важливим елементом управління витратами, основним

принципом організації управлінського обліку, методом обробки і контролю

інформації. Економічно обґрунтована класифікація витрат є основою обліку і

https://ru.wikipedia.org/wiki/International_Accounting_Standards

45

контролю господарської діяльності підприємства та необхідна для

правильного розуміння призначення витрат, їх економічної ролі в

управлінському процесі.

В основі класифікації витрат лежить принцип: різні витрати – для різних

цілей, тобто ціль, з якою здійснюють класифікацію, визначає її методику і

склад окремих груп витрат (рис. 1.9).

Рис. 1.9. Класифікація витрат підприємства для цілей управління

(сформовано автором на основі [140])

Розроблення та використання класифікації витрат відповідно до

наведених напрямів збільшить роль облікової інформації в плануванні,

нормуванні, аналізі, контролі, прогнозуванні і в системі управління витратами

в цілому. Принцип класифікації витрат за розглянутими напрямами обліку, на

наш погляд, є універсальним і з успіхом може бути використаний не тільки у

системі управління виробничими витратами, а й в інноваційному процесі.

Крім того, наведену класифікацію необхідно розглядати із врахуванням

специфіки інноваційного процесу.

Досліджуючи загальну класифікацію витрат відповідно до функцій

управління М. І. Скрипник [202, с. 105-106] доповнює традиційні її ознаки

витратами, що зумовлені специфікою функціонування постіндустріальної

Класифікація витрат підприємства

Оцінка запасів і

визначення фінансового

результату

Прийняття управлінських

рішень

Контроль

Спожиті і неспожиті

Витрати на продукцію

і витрати періоду

Прямі і непрямі

Основні і накладні

Релевантні і

нерелевантні

Постійні і змінні

Маржинальні і середні

Дійсні і альтернативні

Контрольовані і не

контрольовані

Планові і непланові

Продуктивні і

непродуктивні

46

економіки. До останніх автор відносить витрати на інновації, як новий об’єкт

обліку та зазначає, що їх бухгалтерський облік, аналіз, контроль, планування,

регулювання сприяє підвищенню достовірності звітності підприємства та

ефективності управління ними.

Ю. А. Кузьмінський, М. О. Воронова [115, с. 55-56] пропонують витрати

на розроблення і освоєння виробництва інноваційної продукції групувати

відповідно до стадій її розроблення і освоєння у виробництві за типовими

статтями калькуляції собівартості науково-дослідних та дослідно-

конструкторських робіт та витрат на підготовку виробництва продукції у

промисловості.

Подібної точки зору дотримується К. С. Саєнко, яка витрати на інновації

розділяє за трьома стадіями: 1) витрати на дослідження (науку), пов’язані з

теоретичними дослідженнями, які в подальшому матеріалізуються у технічні

рішення; 2) витрати на розробку, створення і освоєння нової техніки, які, в

свою чергу, поділяє на: витрати з розробки технічної і технологічної

документації та витрати, пов’язані з виконанням виробничих робіт; 3) витрати

на впровадження нової техніки (витрати на стадії підготовки до

впровадження, витрати у процесі впровадження, витрати у процесі

експлуатації) [196, с. 29-31].

A. B. Єфремов зазначає, що витрати на інновації включають в себе 3

групи витрат: 1) маркетингові витрати: ідентифікація ринкових можливостей

(для нових продуктів і послуг); тестування нових продуктів (послуг);

підготовка каналів збуту; рекламна діяльність; підготовка (навчання)

персоналу зі збуту; 2) витрати на технологічну підготовку інновацій:

виконання НДДКР (власними силами і/або із залученням сторонніх

організацій); купівля технічної документації (ноу-хау) або ліцензій на

використання результатів досліджень і розробок; витрати на ліцензування

(сертифікацію) нової продукції (послуги); придбання нового обладнання,

матеріалів, комплектуючих і напівфабрикатів; перепідготовка (навчання)

виробничого персоналу; 3) виробничі витрати освоєння, використання нового

47

обладнання, матеріалів, комплектуючих і напівфабрикатів; випуск нової

(модернізованої) продукції [67, с. 106].

З метою організації обліку витрат на інновації М. О. Авилкіна пропонує

таке їх групування: 1) витрати на маркетингові дослідження; 2) витрати на

наукові дослідження та розробки; 3) витрати на інноваційне проектування;

4) витрати на інноваційне виробництво; 5) витрати на комерціалізацію

продукту; 6) інші витрати [2, с. 48].

А. А. Пилипенко, І. П. Дзьобко, О. В. Писарчук витрати на інновації

пропонують розділити на три групи: 1) витрати, пов’язані з прогнозуванням та

плануванням впровадження інновацій; 2) фіксація фактично понесених витрат

на реалізацію інноваційного проекту, впровадження інновацій та її супровід;

3) витрати на облік, аналіз й оцінювання результатів від впровадження

інновацій [170, с. 208]. При цьому, найбільш вагомою та значною, на думку

авторів, є перша група витрат, оскільки якість впровадження саме

підготовчого етапу безпосередньо впливає на правильність вибору

інноваційної стратегії розвитку та стає запорукою досягнення поставлених

цілей.

Для забезпечення гнучкості управління М. В. Рета [191, с. 5; 192, с. 26]

запропонувала доповнити існуючі класифікації витрат на створення нової

продукції, класифікацією, в якій проведено типізацію витрат за чинником їх

виникнення: витрати, що зумовлені технологією процесу створення нової

продукції (передбачувані) та витрати, що виникають під впливом дії ризиків,

притаманних процесу створення нової продукції (ймовірнісні). До складу

ймовірнісних витрат передбачається включати суми збільшення витрат від дії

ризиків та суми втрат від зменшення доходів.

Аналіз підходів до класифікації витрат на інновації у сучасній

економічній літературі (Додаток З) вказує на те, що для цілей обліку та

контролю наведена класифікація витрат забезпечує інформацією практично

весь життєвий цикл інноваційного процесу – від початку до завершення та

найбільш повно характеризує види витрат, що можуть бути понесені при

48

виконанні інноваційного проекту.

Необхідно зазначити, що назви деяких класифікаційних ознак окремих

вчених-економістів дещо відрізняються, хоча в них вкладається однакова

сутність. Проаналізувавши вищенаведену класифікацію витрат на інновації,

можна констатувати, що окремі із виділених ознак класифікації (за рівнем

управління, за видами планових завдань) втратили свою актуальність у зв’язку

із політичними змінами.

За результатами проведеного аналізу визначено, що найбільш

значущими ознаками класифікації є: за джерелами фінансування, за

характером витрат, за місцями виникнення, за методом групування. Існування

різних підходів до групування витрат на інновації пояснюється тим, що ще не

досягнуто єдності у переліку категорій і понять, пов’язаних з інноваціями.

За характером витрат виділяють поточні та капітальні витрати на

інновації. Поточні витрати на інновації, здійснювані головним чином за

рахунок собівартості продукції (робіт, послуг), включають витрати на оплату

праці працівників, зайнятих розробкою і впровадженням технологічних

інновацій, відрахування на соціальні потреби, а також інші витрати, що не

відносяться до капітальних витрат, такі, як витрати на придбання

устаткування й інше, необхідні для забезпечення інноваційної діяльності.

За методом включення в собівартість проекту витрати диференціюють

на прямі та непрямі. Ця класифікація використовується для визначення суми

витрат, які можна віднести до певного об’єкта та для формування

раціональної структури витрат. Прямі витрати – це витрати, що можуть бути

безпосередньо пов'язані з визначеною діяльністю чи видом продукції.

За можливістю внесення змін в собівартість проекту витрати поділяють

на релевантні та нерелевантні. Релевантні витрати – це витрати, величина яких

змінюється залежно від прийнятих управлінських рішень. До критеріїв

віднесення певних витрат до числа релевантних Л. В. Нападовська [140]

відносить такі: ймовірність виникнення у майбутньому, різна величина для

альтернативних варіантів, можливість зміни внаслідок прийнятого рішення.

49

За ступенем контрольованості розрізняють контрольовані та

неконтрольовані витрати. Контрольовані витрати – це витрати, які можна

контролювати на певному рівні управління і впливати на них [140].

Важливою для обліку та контролю є класифікація витрат на інновації

за методом групування на економічні елементи та статті калькуляції.

Групування витрат за економічними елементами призначене для

визначення витрат в цілому на підготовку виробництва, воно дозволить

ув’язати фактичні витрати на підготовку виробництва з загальними

витратами підприємства. Дана класифікація не викликає труднощів,

оскільки може бути використана загальноприйнята класифікація за

економічними елементами.

Групування витрат за статтями калькуляції розкриває цільове

призначення цих витрат, їх зв'язок з етапами процесу створення нової

продукції і дозволяє розрахувати витрати за місцями їх виникнення.

Перелік калькуляційних статей визначається особливістю виробничого

процесу.

Проаналізувавши існуючі підходи до класифікації витрат на інновації,

вважаємо за доцільне уточнити її, шляхом доповнення новими ознаками: за

доцільністю здійснення, за видом об’єктів інноваційної діяльності, залежно

від реальності здійснення та залежно від ефективності. Запропоновані

класифікаційні ознаки забезпечать повноту відображення витрат на

інновації в бухгалтерському обліку та посилять контроль за їх

використанням.

За доцільністю здійснення пропонуємо розрізняти такі види

інноваційних витрат: 1) продуктивні – витрати, передбачені раціональною

організацією і технологією виробництва; 2) непродуктивні – це витрати, що

виникають через недосконалість організації виробництва, порушення

технології тощо.

За видом об’єктів інноваційної діяльності витрати пропонуємо

групувати на: 1) витрати на інновації-продукти – це витрати на створення

50

активів (продуктів); 2) витрати на інновації-процеси – це витрати на

здійснення заходів з впровадження нововведень у діяльність підприємства;

3) витрати на інновації-проекти – витрати на комплекс усіх необхідних

заходів (у т. ч. інвестиційних) щодо створення і реалізації інноваційного

продукту і (або) інноваційної продукції.

Залежно від реальності здійснення витрати пропонуємо групувати на:

1) дійсні витрати – це витрати, які вимагають сплати грошей або

витрачання інших активів. Ці витрати відображаються в бухгалтерських

регістрах в міру їх виникнення; 2) можливі витрати (втрати) – це вигода,

яка втрачається, коли вибір одного напрямку дії вимагає відмовитись від

альтернативного рішення. Можливі витрати не відображають в облікових

регістрах і їх беруть до уваги тільки в разі використання обмежених

ресурсів.

Залежно від ефективності витрати пропонуємо групувати на:

1) ефективні – витрати, в результаті яких отримують доходи від реалізації

тих видів продукції, на випуск яких були зроблені ці витрати;

2) неефективні – витрати непродуктивного характеру, в результаті яких не

будуть отримані доходи, так як не буде проведений продукт. Неефективні

витрати – це втрати на виробництві, до яких відносять втрати від браку,

простоїв, нестачі незавершеного виробництва і матеріальних цінностей на

загальнозаводських складах і цехових коморах, псування матеріалів та ін.

Обов'язковість виділення неефективних витрат зумовлена тим, щоб не

допустити втрат у планування та нормування.

За результатами наявних досліджень та запропонованого нами

вдалося отримати узагальнену класифікацію витрат на інновації, яка набула

такого вигляду (рис. 1.10).

Отже, на основі опрацьованого матеріалу з'ясовано, що комплексний

характер інновацій не дозволяє використовувати лише один стандарт, а їх

різні аспекти попадають у сферу діяння декількох вітчизняних та

міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і фінансової звітності.

51

Рис. 1.10. Класифікація витрат на інновації (узагальнено та доповнено автором)

КЛАСИФІКАЦІЯ ВИТРАТ НА ІННОВАЦІЇ

За єдністю складу

(однорідністю)

витрат

За періодичністю

виникнення

Разові

Періодичні

Поточні

За оцінкою

ефективності

прийняття рішень

Дійсні

Альтернативні

За цільовим

спрямуванням науково-

технологічного процесу

Впровадження нового

обладнання

Впровадження нової

технології

Впровадження нових

матеріалів тощо

За характером робіт

Виконання НДР

Виконання ДКР

Виконання ТР

Підготовка та освоєння


За джерелами

фінансування

Власні кошти

Кредити банків

Бюджетні кошти

Цільові пайові

внески інших

фізичних та

юридичних осіб

Одноелементні

Комплексні

За методом включення в

собівартість проекту

Прямі

Непрямі

За можливістю внесення

змін в собівартість

проекту

Релевантні

Нерелевантні

За ступенем

контрольованості в

центрах відповідальності

Контрольовані

Неконтрольовані

За центрами виникнення

витрат

Робочі місця, цехи

Дослідно-конструкторські

бюро, лабораторії

Науково-дослідні центри

Проект, портфель проектів

За способом

розподілу

Основні

Накладні

За способом

відтворювання

Вичерпні

Невичерпні

За методом групування

За статтями калькуляції

За економічними

елементами

За методом

оптимізації

величини прибутку

На продукцію

Періоду

За характером

витрат

Поточні

Капітальні

Продуктивні

Непродуктивні

За доцільністю

здійснення

Залежно від

реальності

здійснення

Дійсні

Можливі

Ефективні

Неефективні

Залежно від


Підготовка

Виробництво

Обіг

Експлуатація

Витрати на інновації-

продукти

Витрати на інновації-

процеси

За стадіями

відтворювального

процесу

За видом об’єктів

інноваційної діяльності

– доповнено автором Витрати на інновації-

проекти

52

У роботі встановлено, що при визнанні витрат на інновації вирішальним є

їх підтвердження та визначення. При цьому було досліджено вітчизняну

практику і міжнародний досвід обліку витрат на інновації. Економічно

обґрунтована класифікація витрат є основою обліку і контролю господарської

діяльності підприємства та необхідна для правильного розуміння призначення

витрат, їх економічної ролі в управлінському процесі. Провівши критичний

аналіз існуючих ознак класифікації витрат на інновації, запропоновано

розвинути їх, шляхом доповнення новими: за доцільністю здійснення, за видом

об’єктів інноваційної діяльності, залежно від реальності здійснення та залежно

від ефективності. Запропоновані класифікаційні ознаки забезпечать повноту

відображення витрат на інновації в бухгалтерському обліку та посилять

контроль за їх використанням.

1.3. Формування системи обліку і контролю витрат на інновації

Одним з основних елементів системи економічної інформації про

витрати і результати інноваційної діяльності підприємства є бухгалтерський

облік, розвиток якого має йти у напрямку більш повного інформаційного

обслуговування різних функцій управління з метою прийняття оптимального

управлінського рішення. При цьому М. С. Пушкар, розглядаючи нові підходи,

ідеї та концепції управлінського обліку, приходить до висновку, що

“…виникає необхідність формування системи управлінського обліку

інноваційних процесів, яка дозволила б інформаційно підтримати ефективну

державну інноваційну політику, а отже, й кожного підприємства в умовах

невизначеності та глобалізації економіки, зокрема”. Актуальність цієї системи

зростає з урахуванням особливостей інноваційного процесу, які вимагають

специфічних підходів до вирішення облікових проблем [210, с.63].

Основними завданнями обліку витрат на інновації за таких умов є

формування повної, своєчасної, достовірної інформації про витрати

відповідно до потреб управління інноваційною діяльністю та надання її

53

внутрішнім і зовнішнім користувачам для прийняття рішень щодо

інвестування в інноваційну діяльність. Необхідність бухгалтерського

відображення витрат на інновації зумовлена підвищенням уваги з боку

держави та суспільства. Тому переконані та вважаємо за доцільне кожні

процеси планомірного впливу на інноваційний процес, пов’язані з витратами

ресурсів, потрібно відображати у бухгалтерському обліку. Потреба у веденні

бухгалтерського обліку і контролю витрат на інновації обумовлена такими

причинами (рис. 1.11).

Рис. 1.11. Причини необхідності ведення бухгалтерського обліку і

контролю витрат на інновації (розроблено автором)

Бухгалтерський облік інноваційної діяльності повинен формувати

інформацію про здійснення заходів суб’єктом господарювання щодо витрат на

інновації, а також їх ефективності. Формування системи бухгалтерського

обліку витрат на інноваційні заходи, як стверджує М. О. Авилкіна, необхідно

забезпечити на основі виконання таких принципів, які визначають напрями

його розвитку:

- розгляд інноваційного продукту як об’єкта бухгалтерського обліку з

урахуванням властивостей його вимірності й відокремленості;

ПРИЧИНИ НЕОБХІДНОСТІ ВЕДЕННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ І КОНТРОЛЮ

ВИТРАТ НА ІННОВАЦІЇ

1. операції, пов’язані з інноваційною діяльністю суб’єкта господарювання, а також їх

вплив на фінансовий результат, повинні бути відображені у бухгалтерському обліку

2. зовнішнім і внутрішнім користувачам необхідно володіти інформацією про

інноваційну діяльність підприємства для прийняття рішень

3. підприємство може мати конкурентні переваги, якщо зможе довести, що його

продукція (товари, роботи, послуги) кращі (це сприятиме збільшенню доходів)

4. бухгалтерський облік інноваційної діяльності є засобом досягнення стійкого

розвитку

54

- відображення інновацій на рахунках бухгалтерського обліку як

кількісно визначених і відокремлених об’єктів;

- накопичення на рахунках бухгалтерського обліку “інноваційних” витрат

за етапами становлення інновацій;

- розширення змісту й переліку об’єктів “інноваційного” обліку через

розширення розуміння інвестицій як вкладень не тільки в основний капітал і

нематеріальні активи, а й у наукові дослідження та розробки, у людський

капітал [2, с. 45].

Для отримання інформації, пов’язаною з науковими розробками на

підприємствах, потрібно розробити модель обліку, зразок якої запропонував

свого часу О. С. Бородкін (рис. 1.12).

Рис. 1.12. Модель обліку науково-дослідних робіт та інноваційної

діяльності за О. С. Бородкіним [14, с. 14-15]

Зовнішнє середовище

Управлінська система

Формування інформації

Облік витрат на

дослідження і розробки

Визначення ефективності

досліджень і розробок

Методи розрахунків

економічного чи соціального

ефекту

До

ку

мен

тац

ія

Си

нте

тич

ни

й

об

лік

Ан

аліт

ич

ни

й о

блік

Об

лік

ові

рег

істр

и

Звіт

ніс

ть

Групування витрат Облік джерел фінансування Держбюджет

Власні кошти

Кошти замовника

Нау

ко

во

-до

слід

ні

ро

бо

ти

Но

ві

тех

но

ло

гії

Но

ва

тех

нік

а

Осв

оєн

ня н

ови

х

ви

дів

пр

од

укц

ії

Мо

дер

ніз

ація

Уд

оск

он

ален

ня

ум

ов п

рац

і

Уд

оск

он

ален

ня

уп

рав

лін

ня

Ви

нах

ідн

иц

тво

,

рац

іон

аліз

ац

ія

Інш

і р

об

оти

55

Дана модель залежить від управлінської системи, в якій обов’язково

враховується вплив зовнішнього середовища (тенденції в науці та техніці в

світі, країні, галузі, вивчення ринку техніки і технологій, наявність фінансових

ресурсів) та освітній рівень команди менеджерів. Управлінська система дає

замовлення на інформаційні ресурси, у тому числі й бухгалтерії щодо

групування витрат у розрізі напрямів інноваційної політики. Окремим блоком

цієї моделі виділено методи визначення економічної ефективності

реалізованих проектів.

Дещо іншої точки зору притримуються А. Б. Аскеров, Л. І. Раковіч [5,

с. 32], які зазначають, що створення системи обліку витрат на інновації на

підприємстві, передбачає декілька етапів: визначення об’єктів обліку,

розробка форми основного документу (носія інформації), вибір способів

обробки даних обліку.

О. О. Ільченко [83, с. 127-129], при проведенні дослідження діючої

практики інформаційного забезпечення управління витратами на інновації,

запропонував інформаційну технологію отримання даних для прийняття

управлінських рішень. Ця інформаційна технологія передбачає трирівневу

систему формування інформації: на першому рівні проходить виявлення та

фіксація інформації, другий рівень забезпечує перевірку її достовірності,

зберігання та використання користувачами в межах їх повноважень, на

третьому рівні проводиться аналіз та оцінка зібраної та систематизованої

інформації з виробленням практичних управлінських рішень.

Одним із пріоритетних напрямів методології бухгалтерського обліку,

який полягає в дослідженні об'єкта як цілісної множини компонентів в

сукупності відношень і зв'язків між ними є системний підхід. Системний

підхід уможливлює об’єктне і науково обґрунтоване вирішення завдань

дослідження, серед яких одне з важливіших – визначення структури

конкретної інформаційної системи [157, с. 35].

Питання системного підходу до формування обліку та контролю в

управлінні витратами на інновації розглядали у своїх працях такі науковці, як

56

О. І. Грицай [55], Н. Ю. Жаровська [71], А. Г. Загородній [74, 235, 246],

П. О. Куцик [118, 121], Г. О. Партин [163, 164], Т. Я. Сенчук [200],

А. І. Ясінська [234] та інші.

При цьому варто зазначити, що у наукових статтях О. І. Грицай [55,

с. 98-99] та Н. Ю. Жаровської [71, с. 89] облік розглядається як функціональна

складова процесу контролювання, що значно обмежує його можливості. Облік

є важливим елементом інформаційного забезпечення системи управління

витратами на інновації та має вагоме значення для здійснення ефективної

фінансово-господарської діяльності підприємства.

Натомість Т. Я. Сенчук [200, с. 198-200] розглядає облік як

забезпечувальний елемент системи управління витратами на дослідження та

розробки, призначення якої, на думку автора, полягає у вирішенні певних

проблем, зокрема у визначенні взаємозв’язку між складовими підсистеми та

ризику неефективних витрат і втрат й доцільності постановки правильної

мети, формування програми та вибору інструментарію для їх досягнення.

Проте сучасні умови господарювання та розвиток ринкових відносин

зумовлюють необхідність формування ефективної системи обліку витрат на

інновації, яка повинна забезпечити отримання вірної інформації та

раціональне використання ресурсів підприємства.

Оскільки до облікової інформації висувають низку вимог, то вважаємо

за необхідне окреслити їх (Додаток И) та виділимо основні, на нашу думку,

вимоги до інформації для обліку в системі управління витратами на інновації

(повнота, достовірність, своєчасність, точність, економічність формування,

системність, реальність, якість) (табл. 1.8).

Запропоновані вимоги до облікової інформації сприятимуть

покращенню методики її формування, підвищенню якості прийняття

управлінських рішень та позитивно вплинуть на результати діяльності

підприємства.

57

Таблиця 1.8

Основні вимоги до облікової інформації

в системі управління витратами на інновації (розроблено автором)

Назва вимоги Сутність

Повнота Відображення в обліковій інформації витрат на інновації за певний період

Достовірність Відповідність первинної та вторинної облікової інформації з необхідною

точністю

Своєчасність Інформація має надходити на той чи інший рівень управління не пізніше

заздалегідь призначеного моменту часу, узгодженого з часом розв’язання

завдань управління

Точність Облікова інформація повинна мати конкретні підрахунки

Економічність

формування

Отримання інформації такої ж якості з меншими витратами для досягнення

ефективності її формування

Системність Формування облікової інформації за визначеними напрямами та розрізами

Реальність Відображення в інформації справжнього стану процесів та об’єктів

Якість Сукупність властивостей, що зумовлюють можливості її використання для

задоволення визначених згідно з її призначенням потреб

При створенні системи обліку та контролю витрат на інновації важливе

значення має виділення їх етапів. Тому, запропоновано здійснювати

формування системи обліку та контролю витрат на інновації як логічного

комплексу етапів під впливом факторів зовнішнього та внутрішнього

середовища (рис. 1.13).

Основною метою формування системи обліку і контролю витрат на

інновації є забезпечення користувачів достовірною інформацією про

інноваційну діяльність підприємства, необхідною для прийняття управлінських

рішень. Ключовими завданнями формування системи обліку і контролю витрат

на інновації є:

– забезпечення правдивої і доречної інформації про господарські процеси

і явища, що пов’язані з інноваційною діяльністю;

– здійснення суцільного та безперервного спостереження за процесом

формування та списання витрат на інновації;

- відстеження правильності відображення в обліку витрат на інновації.

Важливо зазначити, що мета та завдання формування системи обліку і

контролю витрат на інновації повинні узгоджуватися та відповідати загальній

стратегії розвитку підприємства.

58

Рис. 1.13. Фактори впливу зовнішнього і внутрішнього середовища на етапи формування системи обліку та

контролю витрат на інновації (сформовано автором)

Етап1 Встановлення

мети і завдань

Етап 2 Визначення

параметрів

вхідної

інформації

щодо витрат на

інновації

Етап 3

Визначення

основних елементів

системи обліку


Етап 4 Встановлення

зв’язків між


системи

Етап 5 Використання

сформованої

системи обліку

витрат на

інновації

Етап 6 Оцінювання ефективності

системи

обліку

витрат на

інновації

Фактори внутрішнього середовища: інформаційно-комунікаційні зв’язки між структурними підрозділами, організаційна

структура підприємства, порядок здійснюваних операцій, стратегічні пріоритети підприємства, інтереси користувачів облікової

інформації, автоматизація облікових процесів, кваліфікація облікового персоналу

Фактори зовнішнього середовища: законодавчо-нормативне регулювання, галузеві особливості, розвиток сучасних

інформаційних технологій, соціально-політичне становище, кон'юнктура ринку та економічний стан у країні

Етап 7 Контроль


системи

обліку

витрат на

інновації

58

59

До джерел інформації для формування системи обліку і контролю

витрат на інновації належать планові та необлікові документи. Планова

інформація міститься в стратегічних, поточних і оперативних планах, бізнес-

планах, нормативах, технологічних картах виконання робіт інноваційного

характеру, кошторисах витрат на інновації, проектних завданнях та інших

документах.

До необлікової інформації належить регламентовані та розпорядчі

документи, нормативно-правові акти, стандарти, накази, тощо.

З метою прийняття тактичних та стратегічних рішень в процесі управління

розвитком підприємства бухгалтерський облік витрат на інновації набуває ознак

системи за умови використання елементів його методу. Тому характерною

рисою системи є наявність усіх властивих їй компонентів. При цьому

погоджуємося із М. С. Пушкарем, який стверджує, що “… бухгалтерський облік

є відкритою системою, в якій кількість елементів та зв’язки між ними

змінюються у залежності від входів та виходів із неї” [188, с. 42].

Результати дослідження економічної літератури дали можливість

встановити існування різних підходів до визначення складу елементів системи

бухгалтерського обліку. Так, Ю. А. Кузьмінський зазначає, що до системи

бухгалтерського обліку обов’язково необхідно включати методи, методику та

форму обліку [116, с. 11]. В. В. Євдокимов зазначає, що “Бухгалтерський

облік є інформаційною системою, оскільки він має ознаки, властиві системі –

наявність зв’язків (в тому числі зворотних), поділ на частини, наявність

структури (упорядкованих елементів), цілеспрямованість, збереження певної

стійкості в заданих межах під впливом зовнішніх факторів” [69, с. 40].

На наш погляд основними складовими елементами системи обліку

витрат на інновації є об’єкти, суб’єкти та елементи методу бухгалтерського

обліку (первинні документи, облікові реєстри, звітність, рахунки обліку), які є

взаємопов’язаними та взаємодоповнюючими.

Для системи обліку і контролю витрат на інновації властивим є

наявність прямих та зворотних зв’язків. Так, інформація фінансового обліку

60

витрат на інновації може використовуватися для потреб управлінського та

податкового обліку, у той час як зв'язок між управлінським та податковим є

опосередкованим.

Важливою складовою ефективного та оперативного управління

витратами на інновації є внутрішній контроль, який повинен забезпечити

попередження, виявлення та усунення відхилень, оптимізацію процесів

інноваційної діяльності та прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

Через те, значення та роль внутрішнього контролю витрат на інновації полягає

у задоволенні потреб користувачів в інформації та забезпеченні ефективного

здійснення інноваційної діяльності підприємства.

На формування ефективної системи обліку витрат на інновації

впливають чинники зовнішнього та внутрішнього середовища, перелік яких

представлено у табл. 1.9. Для кожного із виділених факторів обґрунтовано

вплив як стимулятора (сприяє зростанню) та дестимулятора.

Основними проблемами інноваційного розвитку промисловості України

є: недостатній рівень конкурентоспроможності вітчизняної продукції

внаслідок використання застарілих технологій та значного зношення основних

засобів; обмежений доступ підприємств базових галузей промисловості до

кредитних ресурсів через високі відсоткові ставки комерційних банків;

зниження попиту на продукцію вітчизняних товаровиробників на

внутрішньому ринку; підвищення цін на енергоносії, частка яких у структурі

собівартості продукції є високою, особливо у металургійній та хімічній

галузях виробництва; значна експортоорієнтованість промислових

виробництв; несприятлива зовнішньоекономічна кон’юнктура та інші.

Для вирішення зазначених проблем Кабінет Міністрів України ухвалив

Концепцію Загальнодержавної цільової економічної програми розвитку

промисловості на період до 2020 року [98]. Вона охоплює не тільки завдання

технологічного оновлення всіх галузей промислового виробництва, а й

взаємопов’язані завдання науково-технічної та інноваційної політики, шляхом

впровадження результатів власних науково-технічних розробок, з

61

урахуванням визначених національних пріоритетів промислово-інноваційного

розвитку.

Таблиця 1.9

Вплив факторів зовнішнього та внутрішнього середовища на

формування системи обліку і контролю витрат на інновації

(розроблено автором)

Назва фактору Вплив як стимулятора Вплив як дестимулятора

1 2 3

ЗОВНІШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ

Законодавчо-

нормативне

регулювання

Напрям впливу законодавчо-нормативного регулювання

позитивний негативний

Прийняття та вдосконалення

законодавчо-нормативних актів,

що регулюють інноваційну

діяльність з врахуванням

міжнародного досвіду

Відсутність нормативних розробок

щодо обліку та контролю витрат на

інновації методичного характеру

Галузеві

особливості

Рівень впливу галузевих особливостей

суттєвий несуттєвий

Сприяє прийняттю ефективних

управлінських рішень щодо витрат

на інновації на основі даних

бухгалтерського обліку

Ускладнює роботи на ділянці обліку

та контролю витрат на інновації

(необхідно враховувати

організаційно-технологічні

особливості галузі)

Розвиток

сучасних

інформаційних

технологій в

країні

Рівень розвитку сучасних інформаційних технологій в країні

високий низький

Наявні сучасні інформаційні

технології в країні дозволяють

вирішувати широкий спектр

облікових завдань різного рівня

складності

Розв’язання завдань на ділянці

обліку та контрою утруднюється

відсутністю або неналежним станом

інформаційно-технологічного

забезпечення

Соціально-

політичні

становище

Умови соціально-політичного становища

сприятливе несприятливе

Стабільність соціально-політичної

ситуації в країні дозволяє

формувати облікову політику

щодо витрат на інновації на

довгострокову перспективу

Високий рівень корумпованості,

політичне лобіювання інтересів,

рейдерство знижує пріоритетність

вирішення облікових проблем в

сукупності управлінських завдань


Кон'юнктура

ринку та

економічний

стан у країні

Ступінь збалансованості кон'юнктури ринку та економічного стану

у країні


Поточний і перспективний стан

ринку сприяє розвитку


Економічна ситуація в країні знижує

рівень пріоритетності вирішення

питань, пов’язаних з обліком витрат

на інновації, в сукупності проблем

управлінської діяльності

62

Продовження табл. 1.9

1 2 3

ВНУТРІШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ

Інформаційно-

комунікаційні

зв’язки між

структурними

підрозділами

Ефективність інформаційно-комунікаційних зв’язків між

структурними підрозділами

висока низька

Налагодженість інформаційних

зв’язків забезпечує безперебійність

отримання вхідних інформаційних

потоків та генерування вихідних в

частині обліку та контролю витрат

на інновації

Значний ризик втрати релевантної

облікової інформації для прийняття

рішень щодо інноваційної діяльності

Організаційна

структура


Ефективність організаційної структури підприємства

ефективна неефективна

Створюється підґрунтя для

максимально оперативного

прийняття рішення

відповідальними особами

Складність організаційної структури,

дублювання функцій працівників

спричиняє до інформаційного

перевантаження системи обліку та

контролю витрат на інновації

Методика

здійснюваних

операцій

Єдність підходів до відображення господарських операцій у

бухгалтерському обліку

дотримана недотримана

Дотримання мети та вирішення

завдань облікової політики вимагає

формування методичних

рекомендацій до обліку та


Відсутність єдиного підходу до

відображення в обліку витрат на

інновації зумовлює ускладнення їх

аналізу та контролю в часовому та

структурному розрізі

Стратегічні

пріоритети


Оцінка обліку з точки зору його важливості як інформаційного

забезпечення стратегічного управління

достатня недостатня

Інноваційний розвиток

підприємства вимагає підвищення

ефективності функцій виконуваних

системою бухгалтерського обліку

Відсутність належної уваги до обліку

та контролю витрат на інновації

спричиняє дефіцит інформації при

прийнятті стратегічних рішень

Інтереси

користувачів

облікової


Врахування інтересів користувачів облікової інформації

враховані невраховані

Побудова системи обліку та

контролю витрат на інновації з

врахуванням запитів користувачів

забезпечує її максимальну

ефективність

Неврахування інтересів користувачів

облікової інформації знижує її

корисність для прийняття рішень на

всіх рівнях управління

Автоматизація

облікових

робіт

Ступінь автоматизації облікових робіт

висока низька

Оперативність і точність облікової

інформації про витрати на

інновації забезпечуються в більшій

мірі за умови автоматизації

обліково-звітних робіт

Ручне або частково автоматизоване

ведення обліку та контролю витрат

на інновації може стати причиною

виникнення значної кількості

технічних помилок

Кваліфікація

облікового

персоналу

Рівень кваліфікації облікового персоналу


63

Закінчення табл. 1.9

1 2 3

Кваліфікований та досвідчений

персонал є запорукою мінімізації

кількості помилок на ділянці

обліку та контролю витрат на

інновації

Неналежна увага професійного

розвитку облікових працівників

спричиняє до зростання ризиків

облікових похибок

Крім того, з метою забезпечення інноваційної моделі розвитку

економіки шляхом концентрації ресурсів держави на пріоритетних напрямах

науково-технічного оновлення виробництва, підвищення

конкурентоспроможності вітчизняної продукції на внутрішньому і

зовнішньому ринках були прийняті Закони України “Про пріоритетні напрями

інноваційної діяльності в Україні” [181] та “Про пріоритетні напрями

розвитку науки і техніки” [182].

Таким чином, існування проблеми епізодичного висвітлення

теоретичних положень обліку та внутрішнього контролю витрат на інновації

спонукає до вирішення завдань, пов’язаних з більш ґрунтовними

дослідженнями визначення їх місця в системі управління. Водночас

використання системного підходу до формування обліку та контролю витрат

на інновації дало змогу інтерпретувати її як відкриту систему, яка

характеризується наявністю прямого та зворотного зв’язків, впливом

внутрішнього та зовнішнього середовищ й включає сукупність

взаємопов’язаними та взаємодоповнюючими компонентів.

Висновки до розділу 1

Дослідження теоретичних основ та тенденцій розвитку обліку та

контролю витрат на інновації дає змогу зробити висновки, що полягають у

наступному:

1. Вивчення економічної суті поняття “витрати на інновації” дає

підстави вважати, що на даний час немає однозначного визначення даного

економічного терміну. У літературних джерелах автори витрати на інновації

64

називають по-різному та нами виявлено такі назви: “інноваційні витрати”,

“витрати на інновації”, “витрати на інноваційні заходи”, “витрати на

інноваційний процес”, “витрати на інноваційну діяльність”. У зв’язку з цим

виникають непорозуміння, як у наукових, так і практичних сферах. На нашу

думку найбільш прийнятним є вживання терміну “витрати на інновації”, під

якими пропонуємо розуміти суму витрачених матеріальних, трудових і

фінансових ресурсів для здійснення операційної та інвестиційної діяльностей,

результатом яких є перехід на принципово нові ресурсозберігаючі технології,

розробка і впровадження нової продукції, модернізація основних засобів,

тощо.

2. З метою бухгалтерського відображення об’єкти обліку витрат на

інновації доцільно враховувати у складі двох груп витрат: капітальних

інвестицій (придбання (створення) нових або значне вдосконалення

(модернізація, реконструкція) існуючих технологій, обладнання, машин,

механізмів та ін.; придбання (створення) та впровадження авторських прав,

об’єктів інтелектуальної власності (винаходів, корисних моделей,

промислових зразків тощо) та витрат операційної діяльності (витрати на

підготовку й освоєння нових видів продукції та виробництва; витрати,

пов'язані з удосконаленням технології та організації виробництва; витрати,

пов'язані з забезпеченням якості продукції (товарів, робіт, послуг); витрати на

винахідництво і раціоналізацію; витрати на дослідження і розробки).

3. Дослідивши вітчизняну практику та міжнародний досвід, варто

виділити два підходи до визнання та обліку витрат на дослідження і розробки:

1) відповідно до МСБО (International Accounting Standards - IAS),

національних стандартів усіх країн Європи (у т.ч. України), Азії, Австралії,

країн тихоокеанського регіону та інших; 2) відповідно до стандартів

бухгалтерського обліку США (Financial Accounting Standards - FAS).

Концептуальна різниця у визнанні витрат на дослідження і розробки полягає у

чіткому розмежуванні між етапом (стадією) дослідження та розробкою, що

має суттєвий вплив на визначення первісної вартості нематеріального активу.

https://ru.wikipedia.org/wiki/International_Accounting_Standards

65

Як наслідок виникають проблеми у виразному визнанні витрат на етапах

(стадіях) дослідження та розробки, що в кінцевому результаті унеможливлює

визначення вартості інтелектуальних активів та ускладнює роботу

бухгалтерського апарату.

4. Визначена класифікація є необхідною передумовою раціональної

організації аналітичного обліку витрат на інновації та здійснення управління

ними з метою прийняття управлінських рішень. Провівши критичний аналіз

існуючих ознак класифікації витрат на інновації, запропоновано розвинути їх

шляхом доповнення новими: за доцільністю здійснення, за видом об’єктів

інноваційної діяльності, в залежності від реальності здійснення та в

залежності від ефективності. Запропоновані класифікаційні ознаки

забезпечать повноту відображення витрат на інновації в бухгалтерському

обліку та посилять контроль за їх використанням.

5. Аналіз діяльності вітчизняних підприємств різних видів економічної

діяльності та чинної системи обліку і контролю підтверджує їх недосконалість

- неоперативність обліку та низький рівень контролю витрат на інновації.

Тобто, постає гостра необхідність розробки та подолання негативних явищ на

основі реформування системи управління, зокрема розвитку обліку та

контролю витрат на інновації. Для вирішення окресленої проблеми

запропоновано здійснювати формування системи обліку та контролю витрат

на інновації, як логічного комплексу етапів під впливом факторів зовнішнього

та внутрішнього середовища, що забезпечують керівництво підприємства

необхідною інформацією для прийняття управлінських рішень. Оскільки

формування системи обліку і контролю витрат на інновації відбувається у

тісному взаємозв’язку зовнішнього та внутрішнього середовища, то за певних

умов названі фактори можуть виконувати функцію стимулятора чи

дестимулятора.

Основні положення розділу опубліковані в наукових працях [35, 37, 38,

40, 43, 45, 46, 50, 51, 52].

66

РОЗДІЛ 2

ОРГАНІЗАЦІЯ ТА МЕТОДИКА ОБЛІКУ ВИТРАТ НА ІННОВАЦІЇ

2.1. Функціонально-організаційні зв’язки між елементами системи

обліку витрат на інновації

Для успішного функціонування господарюючого суб’єкта у складному

динамічному середовищі потрібні чіткий і регулярний збір, зберігання,

переробка та видача різносторонньої інформації. У даний час бухгалтерський

облік як джерело інформації включає в себе дві важливі системи: зовнішню

(фінансовий облік) і внутрішню (управлінський облік), підставою для

розмежування яких є відмінність розв'язуваних ними завдань.

Фінансовий облік формує інформацію, необхідну для складання

фінансової звітності: дані про доходи та витрати підприємства, про розміри

дебіторської та кредиторської заборгованостей, величину фінансових

інвестицій, стан джерел фінансування тощо. Ведення фінансового обліку

суворо регламентоване і обов'язкове для кожного підприємства, що здійснює

фінансово-господарську діяльність, у той час як вирішення питання про

створення та функціонування системи управлінського обліку перебуває у

віданні адміністрації конкретного підприємства.

Управлінський облік ведуть відповідно до принципів та правил, які

встановлені на підприємстві, враховуючи специфіку його діяльності та

особливості у вирішенні різного роду управлінських завдань. Він охоплює усі

значимі площини діяльності підприємства, об'єднуючи в єдину систему

планування, облік і контроль витрат за видами, місцями формування та

об'єктами калькулювання, нормативний облік на базі повної та скороченої

собівартості, методи її калькулювання, планування, облік та контроль

інвестицій. Кожна із складових частин системи повинна передбачати

методику аналітичної оцінки отриманої інформації з точки зору можливостей

використання для управлінських цілей [19].

67

Створення системи управлінського обліку, а також використання та

інтерпретація інформації, виробленої цими системами, є вирішальними для

успіху підприємства в сучасних умовах господарювання.

Сучасні вимоги ринкової економіки, розвиток наукоємних галузей

промисловості, забезпечення конкурентоспроможності вітчизняних

підприємств, активність розвитку та зміни технологій, збільшення

диверсифікації бізнесу спричинили зміну вектора економічних досліджень.

Варто зазначити, що останнім часом все більший інтерес викликають

розробки спрямовані на вдосконалення організаційно-методичних аспектів

обліку витрат на інновації. Тому, у процесі управління інноваційною

діяльністю одним із основних завдань є побудова ефективної організації

обліку витрат на інновації. При цьому слід погодитися з Б. І. Валуєвим, який

справедливо зауважує, що “…на відміну від інших об’єктів бухгалтерського

обліку – запасів, витрат виробництва, собівартості, збуту тощо, по яких

здійснюються постійні наукові дослідження, що мають метою його

вдосконалення в цих сферах діяльності, методика й організація обліку

інноваційних процесів малорозроблені” [65, с. 28].

Дослідження визначень організації бухгалтерського обліку дозволяє

дійти висновку, що попри чималу їх кількість, всі вони несуть однакове

змістове навантаження – репрезентують її як систему раціональної побудови

бухгалтерського обліку. Виходячи з цього, наведемо визначення поняття

організація обліку витрат на інновації, під якою необхідно розуміти комплекс

заходів із встановлення порядку і методів збору, обробки, накопичення даних

про витрати на інновації та доведення необхідної інформації до різних

користувачів з метою прийняття ними ефективних рішень.

Організація обліку витрат на інновації, як і будь-якого процесу, повинна

формуватись на відповідних принципах, що забезпечують його ефективність

та злагоджене проходження. Серед науковців спостерігаються різні погляди

до визначення принципів організації обліку. Так, засновник Української

бухгалтерської школи П. П. Німчинов виділяв декілька принципів побудови

68

бухгалтерського обліку, серед яких відображення на бухгалтерських рахунках

процесу створення суспільного продукту, його наявності, руху та

невиробничого споживання; побудова рахунків бухгалтерського обліку

відповідно до їх економічного змісту й призначення; побудова форм

бухгалтерського обліку, звітності й організації облікової роботи [145, с. 3].

Аналіз літературних джерел у частині визначення принципів організації

бухгалтерського обліку дозволив отримати результати, приведені у

Додатку К. Необхідно зауважити, що наведені принципи розглянуті

науковцями у загальному застосуванні до організації обліку. На основі

наведених підходів, подамо основні принципи організації обліку витрат на

інновації: системний підхід – дотримання цілісності, всебічності,

динамічності; своєчасність – оперативне надання інформації про хід і

результати виконання плану витрат на інновації, необхідне для їх

оперативного управління, контролю та аналізу; ефективна організація роботи

бухгалтерської служби – високий рівень організації бухгалтерської служби та

роботи облікових працівників, відповідна кваліфікація облікового персоналу в

частині обліку витрат на інновації; послідовність – впорядкованість записів з

точки зору їх хронологічної систематичності; урахування специфіки

господарської структури підприємства – вивчення особливостей

господарської структури підприємства та технології виробництва.

Дотримуючись наведених принципів, система обліку витрат на інновації

буде направлена на раціональну обробку інформації, ефективний розподіл

робіт між персоналом бухгалтерської служби та системний підхід.

Однією з найбільш важливих проблем при налагодженні ефективної

організації обліку інноваційної діяльності є формування безперебійного

комунікаційного зв’язку між особами, залученими до процесу передачі

інформації про витрати на інновації. Практика показує, що порушення таких

зв’язків часто є наслідком виникнення так званих комунікаційних розривів

(рис. 2.1), тобто втрати кількісних та якісних характеристик інформації під

дією передавального середовища.

69

Рис. 2.1. Комунікаційні розриви при передачі інформації від джерела до

одержувача через систему бухгалтерського обліку (розроблено автором)

Джерело облікової інформації – це генератор даних у формі обліково-

інформаційного потоку, які є об’єктом бухгалтерського обліку або можуть

бути використані при організації облікового процесу.

Обліково-інформаційний потік – сукупність інформації, яка циркулює

між джерелом і отримувачем в системі бухгалтерського обліку [31, с. 109].

Суб’єкт бухгалтерського обліку – це особа, на яку покладені

функціональні обов’язки ведення бухгалтерського обліку, забезпечення

здійснення яких керівництво підприємства може доручати бухгалтеру або

заступнику головного бухгалтера.

Одержувач облікової інформації (реципієнт) – особа, яка є споживачем

облікової інформації.

Причинами виникнення комунікаційних розривів можуть бути:

Джерело облікової


Суб’єкт


обліку

Одержувач

облікової інформації

-- ккооммууннііккааццііййнниийй ррооззрриивв

ННаассттууппнниийй

ккооннттрроолльь

ППррееввееннттииввнниийй


ППооттооччнниийй


1 2

1 2 -- ппееррееддааввааллььннее ссееррееддооввиищщее

ввіідд дджжееррееллаа ддоо ссуубб’’єєккттаа

-- ппееррееддааввааллььннее ссееррееддооввиищщее

ввіідд ссуубб’’єєккттаа ддоо ооддеерржжууввааччаа

70

1. Множинність джерел облікової інформації. У ситуаціях, коли кілька

джерел продукують подібну за економічним змістом інформацію, користувач

може обрати дані, які не об’єктивно відображають реальний стан речей.

2. Неоднозначність сприйняття повідомлення. У силу індивідуальних

характеристик одержувача його інтерпретація одержаної інформації може не

збігатися із сутністю повідомлення. Відносність реальної інтерпретації

напряму пов’язана з обліковою оцінкою фактів господарського життя та

професійним бухгалтерським судженням.

3. Структурно-логічна побудова повідомлення. Важливим є не лише

економічний зміст повідомлення, а й обсяг тезаурусу кінцевого користувача,

конструкція повідомлень, зрозумілість викладення тощо. Формування

інформації максимально зрозумілої для всіх користувачів є важливим

завданням при налагодженні ефективної взаємодії елементів системи

бухгалтерського обліку.

4. Авторитет джерела. Інформація, яка генерується джерелом з нижчим

статусом може хибно вважатися недостовірною. Виникнення такого

комунікаційного розриву напряму пов’язане з досвідом комунікаційної

взаємодії між учасниками облікового процесу.

5. Опір інформації. Свідоме ухилення або протидія отриманню

інформації через небажання сформувати достовірної результуючої інформації,

відстоювання власних інтересів, протидію прогресивним впливам тощо.

6. Вади передавального середовища та облікового інструментарію.

Технічні хиби при побудові інформаційно-комунікаційних систем управління,

зовнішній злам комп’ютерних систем, неправильна організація процесу

документообігу, відсутність окремих положень щодо обліку за ділянками

робіт, некваліфікованість персоналу інформаційного відділу можуть

спричинити до ситуації коли інформаційні повідомлення не доходять до

споживача, доходять із запізненням або у викривленому вигляді.

Комунікаційні розриви можуть провокуватися як зовнішніми, так і

внутрішніми чинниками.

71

Одним із найбільш ефективних методів боротьби з комунікаційними

розривами є налагодження якісної системи внутрішнього контролю.

Сприятиме усуненню наслідків розривів також чіткий розподіл обов’язків між

працівниками структурних підрозділів, затвердження положення про

бухгалтерську службу, формування графіку документообігу та рекомендації з

організації облікових робіт на окремих ділянках (наприклад, Положення

бухгалтерського обліку “Витрати на інновації”), налагодження процесу

оперативного обміну облікової інформації в системі управління витратами на

інновації (рис. 2.2).

Рис. 2.2. Піраміда обміну облікової інформації в системі управління

витратами на інновації (розроблено автором)

В основі піраміди знаходиться забезпечувальний рівень, на якому

відбувається акумулювання інформації щодо планів, нормативів, кошторису

Забезпечувальний рівень: планово-економічний відділ,

виробничо-технічний відділ, відділ контролю якості продукції,

відділ постачання, відділ збуту, лабораторія, відділ кадрів та інші

структурні підрозділи, які є центрами витрат на інновації

Вхідна облікова інформація

Вихідна облікова інформація Зворотньо-управлінська інформація

Зворотньо-забезпечувальна інформація

Обліковий рівень

(суб’єкт бухгалтерського обліку,

функціональні обов’язки якого

передбачають ведення обліку

витрат на інновації)

Управлінський

рівень

72

витрат на інновації у структурних підрозділах оперативної ланки управління

підприємством.

Обліковий рівень виступає як сполучна ланка між управлінським і

забезпечувальним та постачає дані про витрати на інновації керівництву

підприємства для прийняття рішень, передає управлінську інформацію,

розподіляє завдання між працівниками нижчого рівня.

Головну роль в системі управління витратами на інновації відіграє

управлінський рівень (керівництво), який наділений повноваженнями

прийняття рішень та несе повну відповідальність за результати роботи.

Оскільки при формуванні облікової інформації про витрати на інновації

бере участь вагома кількість структурних підрозділів та рівнів управління

підприємством, то виникає потреба в узгодженні руху такої інформації. З

урахуванням вищенаведеного та результатів практичного дослідження у ПАТ

“Бель Шостка Україна” нами розроблено схему руху облікової інформації про

витрати на інновації між рівнями управління (табл. 2.1).

Найважливішою складовою процесу обміну інформації між різними

ланками управління підприємством, від якої напряму залежить ефективність

прийнятих рішень у сфері інноваційної діяльності, є збір, обробка, зберігання

та передача первинних даних. Для того, щоб одержати облікову інформацію

та сформувати різноманітні показники про результати фінансово-

господарської діяльності необхідні дані, зафіксовані на носіях первинної

облікової інформації (документах), які в подальшому слід зареєструвати в

облікових реєстрах відповідно до їх економічного змісту та вимог управління.

При цьому, слушно зазначає Й. Бетге [8, с. 43], що документування є

передумовою для досягнення визначеної системи цілей будь-якого


Зауважимо, що розробка системи документування операцій з обліку

витрат на інновації залишається доволі складним питанням.

73

Таблиця 2.1

Циркуляція облікової інформації про витрати на інновації між рівнями

управління у ПАТ “Бель Шостка Україна” (розроблено автором)

Назва відділу Напрям та характеристика потоку інформації

Управлінський рівень

Адміністрація

підприємства Вихідна облікова інформація Зворотньо-управлінська інформація

Управлінська звітність щодо


Запити та методичні вказівки з

формування системи управління

витратами на інновації, технічне

завдання для розроблення нової

продукції

Обліковий рівень

Відділ

бухгалтерії

Пропозиції для впровадження заходів з поліпшення економічних показників

роботи підприємства (щодо виробництва нової продукції, підвищення

продуктивності праці, зниження собівартості продукції, збільшення

прибутку тощо), реалізації прогресивних форм і методів економічної

роботи; здійснюють економічні розрахунки та аналіз ефективності

впровадження нових видів продукції, нової техніки і технології

Забезпечувальний рівень

Планово-

економічний

відділ

Вхідна облікова інформація Зворотньо-забезпечувальна

інформація

Стратегічні, поточні і оперативні

плани, бізнес-план, кошторис

витрат на інновації, нормативи,

технологічні карти виконання

робіт інноваційного характеру

Проект плану витрат на підготовку і

освоєння нової продукції, методичні

вказівки з формування системи

управління витратами на інновації

Виробничо-

технічний

відділ

Дані (звіти) про відповідність

виконаних робіт та понесені

витрати на інновації, що

передбачені робочим проектом та

технологією їх здійснення

Методичні вказівки з формування

системи управління витратами на

інновації

Відділ

контролю

якості

продукції

Дані (звіти) щодо якості нової

продукції

Підготовка пропозицій,

обґрунтувань та розрахунків витрат

на підготовку та освоєння нової

продукції

Відділ

постачання

Договори поставок матеріальних

ресурсів для проведення


Рекомендації та методичні вказівки

щодо договірних зобов’язань з

постачальниками

Відділ збуту Дані (звіти) щодо обсягів

продажу нової продукції

Рекомендації та методичні вказівки

щодо регулювання збуту


Лабораторія Дані (звіти) про понесені витрати

на дослідження і розробки нових

видів продукції та підвищення її

якісних характеристик

Рекомендації та методичні вказівки з

формування системи управління

витратами на інновації

Відділ кадрів Дані (звіти) про рівень

кваліфікації персоналу

Рекомендації щодо підвищення

кваліфікації окремих категорій

працівників, зайнятих підготовкою

та освоєнням нової продукції

74

З цього питання В. І. Чиж зазначає, що “Документування в рамках

стратегічного управлінського обліку інноваційної діяльності має специфіку,

яка полягає у тому, що документи складаються на період, що охоплює час

реалізації інноваційного проекту, з розділенням по об’єктах обліку, рівнях

інноваційного товару, етапах реалізації проекту, видах робіт, центрах

відповідальності, які є елементами і компонентами стратегії.

Бухгалтерська первинна документація з реєстрації фактів господарської

діяльності підприємства при реалізації інноваційного проекту повинна

відображати спрямованість витрат на досягнення параметрів, характеристик і

результатів етапів інноваційного проекту, об’єм і структуру виконуваних

робіт” [225, с. 275].

У процесі дослідження встановлено, що в Україні немає затверджених

на державному рівні типових форм первинних документів, придатних для

обліку витрат на інновації, тому на практиці використовують достатньо

великий їх перелік, затверджений Міністерством статистики та Міністерством

фінансів України для обліку інших господарських операцій та об’єктів обліку

(капітальних інвестицій, нематеріальних активів, запасів, оплати праці).

Погоджуємося із О. О. Височан [20, с. 188] у тому, що оскільки витрати

на інновації є комплексними (складаються з окремих елементів витрат -

матеріальних витрат, витрат на оплату праці, амортизації, тощо), то для їх

фіксації доцільно використовувати типові форми первинних документів.

Також варто зазначити, що серед науковців відсутній єдиний підхід

щодо переліку первинних документів, якими повинні оформлятися операції з

обліку витрат на інновації. Так, деякі розробки пов’язані з документуванням

витрат на інновації присутні у О. С. Бородкіна [13, с. 67-69], який

запропонував застосовувати картку обліку витрат і результатів упровадження

заходів з нової техніки, у якій наводилась така інформація: найменування

об’єкту або заходу; загальні відомості про об’єкт; модель, тип або марка; дата

та номер акту про введення в експлуатацію або впровадження; витрати на

впровадження; джерела відшкодування витрат і результати впровадження.

75

К. С. Саєнко [196, с. 53-56] вивчала практику організації документообігу

витрат на освоєння нових видів продукції у виробничому об’єднанні

“Ярославський електромашинобудівний завод” (ЯЕМЗ), де розробкою та

освоєнням нової продукції зайнятий науково-технічний центр (НТЦ). Саме

витрати НТЦ є об’єктом обліку витрат на розробки, освоєння та впровадження

нових видів промислової продукції на підприємстві. Протягом місяця ці

витрати групують за статтями калькуляції у розрізі замовлень та накопичують

у “Відомості витрат на НТЦ”. Щомісяця суми витрат за статтями калькуляції

заносять у “Картку обліку витрат за темами єдиного фонду розвитку науки і

техніки (ЄФРНТ)”, у якій відображали всі витрати за темами (за виключенням

вартості реалізованих дослідних зразків).

Л. Н. Гнилицька [54, с. 46], досліджуючи методику обліку витрат на

освоєння і розробку нової продукції на приладобудівних підприємствах,

зазначає, що всі витрати групують у картках аналітичного обліку, які

відкривають на кожну розробку і ведуть у розрізі статей скороченої

номенклатури. Закриття теми або її етапу здійснюється на основі акту

приймання-здавання виконаних робіт.

А. Н. Пустовит [184, с. 43] документування витрат на підготовку й

освоєння виробництва нових видів продукції розглядає за етапами даного

процесу та наводить такі первинні документи: трудова угода, авансовий звіт,

виписка банку, вимога, бухгалтерська довідка, наряд.

Для акумулювання витрат на інновації М. С. Пушкар [187, с. 188]

пропонує кожного місяця накопичувати інформацію про них у “Картці обліку

витрат на інноваційну діяльність”, а також зростаючим підсумком з початку

року до закінчення і впровадження проекту в експлуатацію. На основі карток

складається відомість витрат за напрямами інноваційної діяльності.

Оперативний облік впровадження у виробництво певного типу

інноваційної продукції у спеціальній картці пропонує вести В. П. Денис [60,

с. 9-10]. У ній відображаються: капітальні і поточні витрати з дослідження і

розробки, підготовки і освоєння виробництва інноваційної продукції,

76

економічна ефективність впровадженого проекту, час фактичного початку і

закінчення проекту (етапу), загальний бюджет проекту (етапу) та окремо за

джерелами фінансування.

І. В. Мельничук [127, с. 11] при створенні інтелектуальних новацій на

підприємстві запропонувала використовувати такі первинні документи та

реєстри для збору й обробки інформації про інноваційну діяльність: картки

обліку раціоналізаторських пропозицій (інновацій) та тест опитування з

вивчення проблемних питань у виробництві продукції та її збуту.

Зауважимо, що при розробці системи документування важливе значення

має формування облікової номенклатури. Як зазначають В. В. Сопко,

В. П. Завгородній “Формування облікових номенклатур – важливий момент

організації бухгалтерського процесу, їх наявність сприяє ліквідації

дублювання в обліку, обґрунтованому вибору первинних документів,

облікових реєстрів, формуванню документообігу, документопотоків,

розв’язанню інших питань бухгалтерського обліку” [205, с.37].

Враховуючи різноманітність та велику кількість об’єктів формування

облікових номенклатур, їх слід вибирати за топологічною ознакою

бухгалтерського обліку окремо для кожного технологічного етапу: первинного,

поточного та підсумкового обліку. Відповідно до етапів бухгалтерського обліку

виокремлюють три види носіїв облікової інформації: первинні документи,

облікові реєстри та фінансову звітність. На основі узагальнення теоретичних

джерел та проведеного дослідження практики документування обліку витрат на

інновації у ПАТ “Іскра” нами розроблено номенклатуру документів, виходячи з

етапів розробки нової продукції (табл. 2.2).

Вибір носіїв облікової інформації здебільшого зводиться до

використання нормативно закріплених за відповідним напрямком обліку

первинних документів та реєстрів. Однак, за допомогою застосовуваних

типових форм документів неможливо виділити окремі об’єкти обліку витрат

на інновації, що утрудняє подальший їх облік.

77

Таблиця 2.2

Етапи робіт та номенклатура документів з обліку витрат на інновації у ПАТ “Іскра” (розроблено автором)

Назва етапу робіт Характеристика робіт

Етапи облікового процесу

Первинний облік Поточний облік Підсумковий

облік

Носії облікової інформації

Первинні документи Облікові реєстри Фінансова

звітність

1. Розроблення

технічного завдання,

проектної та

технологічної

документації

Науково-дослідні роботи розпочинають зі складання

детального методичного плану виконання теми з переліком

етапів їх виконання. Технічне завдання є основним вхідним

документом для розроблення продукції та повинне містити

технічні вимоги до продукції, етапи розроблення, порядок

здавання і приймання результатів розробок та інше.

Тема (замовлення) на розробку “Відомість

аналітичного обліку

капітальних витрат

на інновації”,

“Відомість

аналітичного обліку

поточних витрат на

інновації” та

“Зведена відомість

витрат на інновації”

(розроблено

автором)

Баланс (Звіт про

фінансовий

стан) (ф.1), Звіт

про фінансові

результати (Звіт

про сукупний

дохід) (ф.2),

Примітки до

річної

фінансової

звітності (ф. 5)

2. Виготовлення та

випробування

дослідного зразку

продукції

Виготовлення та випробування дослідних зразків (дослідної

партії) виконують для підтвердження відповідності

розробленої продукції вимогам технічного завдання. З метою

визначення можливості подання зразків продукції на

приймальні випробування за умовами технічного завдання чи

за рішенням замовника або виробника можуть виконуватися

попередні випробування.

Лімітно-забірна картка, накладна-

вимога на відпуск (внутрішнє

переміщення) матеріалів, акт

вибуття малоцінних та

швидкозношуваних предметів, звіт

про використання коштів, виданих

на відрядження або під звіт,

розрахунково-платіжна відомість,

розрахунок амортизації

3. Прийом результатів

розробленої продукції

Прийом результатів розробленої продукції здійснює комісія,

до якої входить виконавець і замовник робіт. Приймальна

комісія може визначати необхідні обсяги доопрацювання

дослідного зразку і пропозиції щодо поставлення продукції на

виробництво. Рекомендація щодо виготовлення установчої

серії фактично означає необхідність освоєння виробництва.

Якщо продукція не може бути рекомендована для

поставлення на виробництво у такому виконанні, то в акті

зазначають подальший напрямок робіт щодо вдосконалення

продукції та обґрунтовують необхідність проведення

повторного приймання або припинення подальших робіт із

розроблення цієї продукції

Акт про прийом-передачу

виконаних робіт, акт приймання-

передачі (внутрішнього

переміщення) основних засобів,

акт введення в господарський

оборот об'єкта права

інтелектуальної власності у складі

нематеріальних активів

77

78

У разі, якщо типові чи уніфіковані документи та реєстри не

відповідають повністю потребам користувачів, зазначені суб’єкти

господарювання можуть розробляти власні носії облікової інформації. Так,

відповідно до вимог п. 5 ст. 8 розділу ІІІ Закону України “Про бухгалтерський

облік та фінансову звітність в Україні” [175] підприємство самостійно:

затверджує правила документообороту та технологію обробки облікової

інформації, додаткову систему рахунків і реєстрів аналітичного обліку.

Відповідно до цього, постає потреба у розробці форм носіїв інформації

для поточного обліку витрат на інновації. При цьому, варто зазначити, що

згідно із п. 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову

звітність в Україні” [175] до обов’язкових загальних реквізитів щодо

первинних документів належать: назва документа (форми); дата і місце

складання; назва підприємства (установи), від імені якого складено документ;

зміст, обсяги та одиниця виміру господарської операції; посади осіб,

відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її

оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати

особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Додержуючись зазначених правил та за наслідками проведеного

практичного дослідження підприємств харчової промисловості України для

поточного обліку витрат на інновації пропонуємо використовувати такі

облікові реєстри: 1) “Відомість аналітичного обліку капітальних витрат на

інновації” (Додаток Л.1); 2) “Відомість аналітичного обліку поточних витрат

на інновації” (Додаток Л.2); 3) “Зведену відомість обліку витрат на інновації”

(Додаток Л.3). Перші два реєстри використовують для відображення

капітальних та поточних витрат на інновації з моменту їх виникнення та

визначення належності до певної групи витрат відповідно до цілей, на які вони

були понесені, а також для їх обліку за статтями калькуляції і списання на

відповідні рахунки необоротних активів та витрат. Третій реєстр формується у

розрізі оборотів за дебетом та кредитом рахунку з обліку витрат на інновації і

призначений для синтетичного обліку й узагальнення інформації.

79

Фактичні витрати на виконання робіт за темою групуються у “Відомості

аналітичного обліку поточних витрат на інновації” на підставі первинних

документів наростаючим підсумком з початку виконання робіт в розрізі

встановлених статей калькуляції.

Віднесення витрат за калькуляційними статтями здійснюється

відповідно до їх економічного змісту та прийнятої методики групування за

кожною калькуляційною статтею.

Для забезпечення зручності ведення обліку витрат кожній темі

необхідно призначати шифр (номер), який буде проставлятися на первинних

документах, з метою відслідковування понесених витрат.

Фактична собівартість закінчених робіт визначається за даними

відомостей аналітичного обліку капітальних та поточних витрат на інновації,

шляхом підсумовування витрат за відповідними рахунками та узагальнюється

у “Зведеній відомості обліку витрат на інновації”. За даними реєстру можна

типізувати інформацію у розрізі капітальних і поточних витрат на інновації.

Тому, застосування запропонованих облікових реєстрів буде позитивно

впливати на створення системного, оперативного і повного відображення

витрат на інновації та своєчасного їх списання на рахунки необоротних

активів або рахунки витрат звітного періоду, що має суттєве значення для

визначення фінансових результатів підприємства.

Результати аналізу сучасного стану обліку витрат на інновації на

досліджуваних підприємствах різних галузей економіки України (табл. 2.3)

дозволяють стверджувати про хаотичність та епізодичність його здійснення. В

основному це зумовлене відсутністю нормативно-правового регулювання. З

метою усунення вказаних неточностей розроблено та запропоновано до

використання Положення бухгалтерського обліку “Витрати на інновації”

(Додаток М), яке побудоване з урахуванням видів діяльності підприємства:

операційної (як витрат на дослідження і розробки), інвестиційної (як витрат на

придбання (створення) основних засобів та нематеріальних активів) і

фінансової (як фінансування інноваційної діяльності).

80

Таблиця 2.3

Результати аналізу наявності елементів методики та організації обліку витрат на інновації

на вітчизняних підприємствах (складено на підставі проведеного дослідження)

Елементи методики

та організації обліку


Назва підприємства

ПА

Т “

Львiв

ськи

й

жи

рко

мб

iнат

”

ПА

Т “

Го

ро

ден

ків

ськи

й

сир

зав

од

”

Пр

АТ

“Д

ро

гоб

иц

ьки

й

хліб

око

мб

інат

”

ПА

Т “

Львiв

ська

ко

нд

ите

рсь

ка

фаб

ри

ка

“С

вiт

оч

”

ПА

Т “

Рiв

нен

ська

ко

нд

ите

рсь

ка

фаб

ри

ка”

ПА

Т “

Бел

ь Ш

ост

ка

Укр

аїн

а”

ПА

Т “

Рав

а-Р

усь

ки

й

мас

ло

заво

д”

Пр

АТ

“В

оли

ньх

ол

дiн

г”

СП

“Г

алка

Лтд

”

ПА

Т “

Му

кач

iвсь

ки

й

заво

д “

То

чп

ри

лад

”

ПА

Т “

Іскр

а”

ТзО

В “

Львів

ська

тютю

но

ва

фаб

ри

ка”

ПА

Т “

Ко

нвеє

р”

ПА

Т “

Львiв

ськи

й

iнст

ру

мен

тальн

ий

заво

д”

ПА

Т “

Хо

лд

ин

гова

ко

мп

анiя

“Е

КО

-ДIМ

”

ПА

Т “

Фiр

ма

“Гал

бу

д”

Пр

АТ

“Б

уд

iвел

ьн

е

уп

рав

лiн

ня-6

2”

Пр

АТ

“З

ахiд

ни

й

тор

гово

-пр

ом

исл

ови

й

дім

”

ТзО

В “

Укр

аїн

ські

тор

гівел

ьн

і м

ереж

і”

ТзО

В “

Гіп

по

”

Пр

АТ

“Г

ран

д”

ТО

В “

Гал

ич

анка”

ТзО

В “

55

5 -

тор

гова

мер

ежа”

Перелік об’єктів

обліку витрат на

інновації

+ + + + + + + + + + + + + + + + + + + +

Порядок визнання та

оцінка витрат на

інновації

+ + + + + + + +

Графік

документообігу


+ + + + + + +

Робочий план рахунків

(субрахунків) з обліку


+ + + + + +

Реєстри обліку

витрат на інновації + + + +

Форми управлінської

звітності витрат на

інновації

+ + + + +

Автоматизація обліку

витрат на інновації + + + + + + + + + + + + + + + + + + +

80

81

У Положенні розкрито методологічні засади щодо порядку визнання,

оцінки, складу витрат на інновації, їх відображення у бухгалтерському обліку

та розкриття інформації у Примітках до річної фінансової звітності, які є

вельми важливими при формуванні облікової політики підприємства.

Використання розробленого Положення сприятиме раціональній організації

бухгалтерського обліку витрат на інновації та їх відображенню у фінансовій

звітності для задоволення потреб користувачів.

За структурою проект Положення складається з таких розділів:

І. Загальні положення, ІІ. Склад витрат на інновації, ІІІ. Облік витрат на

інновації, ІV. Облік джерел фінансування витрат на інновації, V. Розкриття

інформації про витрати на інновації у Примітках до річної фінансової

звітності.

Отже, у процесі теоретичного та практичного дослідження нами

з'ясовано, що для забезпечення суцільного та безперервного спостереження за

фінансово-господарською діяльністю підприємства використовують

бухгалтерські документи, де фіксуються факти здійснення господарських

операцій. Документування відіграє важливу роль в управлінні діяльністю

підприємства, є одним із елементів методу бухгалтерського обліку та

забезпечує контроль за збереженням майна господарства, раціональним його

використанням. Саме тому від якості, достовірності, повноти та оперативності

документування залежить наступний процес обліку. У процесі проведеного

дослідження встановлено, що розробка процесу документування облікових

операцій знаходиться у повній компетенції суб’єктів господарювання.

2.2. Методичні підходи до обліку витрат на інновації

Управління в інноваційній діяльності базується на загальних принципах,

характерних для систем управління будь-якими іншими виробничими процесами

та являє собою процес впливу на об'єкт для досягнення поставлених цілей

найбільш ефективним шляхом. З позиції управління витратами – досягнення

82

оптимальних результатів (цілей) при мінімальних витратах. Вплив на об'єкт

управління здійснюється за допомогою розробки та прийняття управлінських

рішень і контролю за їх виконанням. У процесі управління інноваційною

діяльністю одним із основних завдань є побудова раціональної методики обліку

витрат на інновації.

Аналіз облікової літератури [100, 113, 185, 196] дає змогу констатувати, що

в процесі дослідження актуальних питань обліку витрат на інновації багато

вчених-обліковців виділяють ряд проблем теоретичного, практичного та

методичного характеру:

1) відсутність методичних розробок і розроблених на їх основі інструкцій з

виконання облікових процедур, як наслідок – система бухгалтерського обліку не

сприяє становленню інноваційної моделі розвитку економіки, відсутні теоретичні

засади організації облікового відображення інноваційної діяльності, є неточності в

послідовності формування інформації, неясність у бухгалтерських записах;

2) відсутність ведення аналітичного обліку джерел фінансування витрат на

інновації, як результат – ускладнення оперативного контролю за доцільністю

використання фондів, економічного аналізу витрат за рахунок наявних джерел їх

фінансування;

3) відсутність єдності у плануванні, обліку та контролі витрат на інновації.

У бюджетах витрат на інновації виділяються комплексні статті, облік же ведуть за

елементами витрат. Бюджет на різних підприємствах формують з різним ступенем

деталізації, часто за укрупненою номенклатурою без декодування ряду статей

витрат, що вказує на відсутність єдиної методики здійснення процесу

бюджетування витрат на інновації;

4) відсутність чіткості у формуванні звітних даних між працівниками

відділів, які займаються обліком витрат на інновації і їх фінансуванням, що може

призвести до викривлення звітних даних.

Разом з тим, окремі автори [57, 144] наводять шляхи та напрями

вдосконалення обліку витрат на інновації. Зокрема, доволі докорінними, на нашу

думку, є пропозиції Н. В. Гришко [57, с. 244], яка зазначає, що на сьогоднішній

83

день постає необхідність розроблення окремого П(С)БО, яке б містило порядок

визнання, відображення, розрахунку собівартості інноваційного продукту, типові

форми звітності.

При дослідженні тенденцій розвитку сучасного стану обліку та контролю

В. Н. Нестеров виділив два основних напрямки їх вдосконалення для більш

ефективного управління витратами на інновації:

1) облік витрат і калькулювання собівартості продукції повинні відповідати

потребам управління в самих різних його аспектах;

2) орієнтація обліку на досягнення майбутніх результатів і оперативний

контроль за витратами безпосередньо в процесі здійснення господарських

процесів.

Для вирішення поставлених завдань науковець звернув увагу на наступні

найбільш важливі, на його погляд, методологічні проблеми обліку інноваційних

витрат: принципи класифікації витрат в інноваційному процесі; методи обліку

витрат і калькулювання собівартості науково-технічної продукції; методи

контролю прямих витрат; організацію обліку та контролю витрат за центрами

витрат і центрами відповідальності; способи розподілу накладних витрат [144,

с. 114-115].

Узагальнення теоретичного та практичного досвіду з обліку витрат на

інновації на досліджуваних вітчизняних підприємствах дало можливість

встановити, що існуюча їх методика здійснюється у хаотичному порядку та не

відповідає сучасним вимогам господарювання. З’ясовано, що суб’єкти

господарювання облік витрат на інновації здійснюють на різних балансових

рахунках, що свідчить про недосконалість діючої методики їх обліку.

Встановлено, що на практиці для відображення на рахунках бухгалтерського

обліку витрат на інновації використовують так званий знеособлений (котловий)

метод, суть якого полягає у веденні обліку витрат в цілому та не забезпечує

ведення постійного оперативного контролю. Тому автором запропоновано

взаємозв’язок етапів облікового процесу з елементами методу та об’єктами обліку

витрат на інновації (рис. 2.4).

84

Таблиця 2.4

Взаємозв’язок етапів облікового процесу з елементами методу та об’єктами обліку витрат на інновації 1

Етапи облікового

процесу

Інформа-

ційні

процеси

Елементи методу


обліку

Об’єкти обліку витрат на інновації

у складі капітальних інвестицій у складі витрат операційної діяльності

Пер

ви

нн

ий

об

лік

Сп

ост

ереж

енн

я

Документування

Акт приймання-передачі (внутрішнього

переміщення) основних засобів, акт введення в

господарський оборот об'єкта права інтелектуальної

власності у складі нематеріальних активів

Тема (замовлення) на розробку, лімітно-забірна картка, накладна-вимога на відпуск

(внутрішнє переміщення) матеріалів, акт вибуття малоцінних та швидкозношуваних

предметів, звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, розрахунково-

платіжна відомість, розрахунок амортизації, акт про прийом-передачу виконаних робіт

Інвентаризація

Інвентаризація інноваційного продукту, як кінце-

вого уречевленого результату капіталізованих

витрат інноваційної діяльності

Інвентаризація матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, які використовуються на

етапах дослідження і розробки у розрізі тем (замовлень)

Ви

мір

юв

ан

ня

Оцінка

Підставою для визнання капітальними

інвестиціями витрат, пов'язаних з поліпшенням

основних засобів, є зростання очікуваного терміну

корисного використання об'єкта, кількості та/або

якості продукції (робіт, послуг), яка ним

виробляється (надається)

Витрати на дослідження визнаються витратами у тому періоді, у якому вони були

понесені. Для визначення моменту початку включення витрат на розробки до вартості

нематеріального активу підприємство керується ознаками, що свідчать про ймовірність

отримання економічної вигоди від результатів роботи, якими є: технічна здійсненність

і намір завершення створення активу; можливість використовувати результати робіт

для виробничих і (або) управлінських потреб підприємства або продажу активу;

наявність інформації для достовірного визначення витрат

Калькулювання Розрахунок собівартості кінцевого продукту у

формі інноваційного необоротного активу

Розрахунок витрат на створення інноваційного продукту на етапах дослідження і

розробки

По

то

чн

ий

об

лік

Гр

уп

ув

ан

ня

Рахунки

152Х “Придбання (створення) нових та/або значно

удосконалених основних засобів”, 154Х

“Придбання (створення) нових та/або значно

удосконалених нематеріальних активів”


233X “Виробництво інноваційної продукції”, 391X “Витрати на підготовку й освоєння

нових видів продукції та виробництва”, 911X “Витрати некапітального характеру, пов’язані з

удосконаленням технології та організації виробництва”, 912X “Витрати некапітального

характеру, пов’язані з забезпеченням якості продукції”, 913X “Витрати, пов’язані з

винахідництвом та раціоналізацією”, 9411X “Витрати на дослідження” та 9412X “Витрати на

розробки” (розроблено автором)

“Відомість аналітичного обліку капітальних

витрат на інновації” (розроблено автором)

“Відомість аналітичного обліку поточних витрат на інновації” (розроблено автором)

“Зведена відомість обліку витрат на інновації” (розроблено автором)

Подвійний запис

Узагальнення витрат на інновації на рахунку

капітальних інвестицій у кореспонденції з

рахунками матеріальних, трудових і фінансових

ресурсів

Накопичення витрат на інновації, що відносяться до операційної діяльності, у

кореспонденції з рахунками матеріальних, трудових і фінансових ресурсів

Під

сум

ко

ви

й о

бл

ік

Уза

га

ль

нен

ня

Баланс /

Звітність

Запропоновано доповнити Примітки до річної фінансової звітності такими рядками: 0841 “Вартість нематеріальних активів, отриманих за

рахунок цільових асигнувань у результаті інноваційної діяльності”, 2661 “Вартість основних засобів, придбаних за рахунок цільового

фінансування у результаті інноваційної діяльності”, 2901 “Придбання (виготовлення) основних засобів у результаті інноваційної

діяльності”, 3101 “Придбання (створення) нематеріальних активів у результаті інноваційної діяльності”, 760 “Забезпечення фінансування

наступних витрат на здійснення інноваційної діяльності”, 1301 “Нараховано за звітний рік на здійснення інноваційної діяльності”,

13121 “Використано за рік в тому числі на: придбання (виготовлення) та поліпшення основних засобів у результаті інноваційної діяльності”,

13131 “з них машин та обладнання у результаті інноваційної діяльності”, 13141 “Придбання (створення) нематеріальних активів у результаті

інноваційної діяльності”.

Форми управлінської звітності: “Звіт про витрати на інновації за видами нової продукції” та “Звіт про витрати на інновації за структурними

підрозділами підприємства” (розроблено автором)

1 Табл. 2.4. сформована автором за результатами проведеного дослідження.

84

85

На нашу думку, для формування ефективної системи обліку витрат на

інновації, слід особливу увагу звернути на проблемне питання, що стосується

методики відображення витрат на інновації на різних балансових рахунках і не

за встановленою номенклатурою статей витрат. Аналіз сучасної вітчизняної

економічної літератури щодо відображення на рахунках бухгалтерського обліку

витрат на інновації та діючої практики їх здійснення дає змогу виділити

декілька їх варіантів.

Варто зазначити, що пропонуючи відповідний підхід до організації та

методики обліку витрат на інновації, автори переважно наводять рекомендації в

описовій формі. При цьому конкретних прикладів аналітичних розрізів

рахунків та субрахунків до рахунків не представляють. У зв’язку з відсутністю

практичних рекомендацій щодо організаційно-методичного забезпечення

обліку витрат на інновації розкриємо положення обліку з використанням

конкретних прикладів для кожного з виявлених нами підходів.

Підхід 1. Для накопичення інформації про витрати на підготовку й

освоєння виробництва нової продукції О. С. Бородкін [16, с. 17] запропонував

ввести окремий балансовий рахунок “Витрати на підготовку й освоєння нової

продукції”. За дебетом цього рахунку з кредиту різних рахунків протягом

періоду освоєння продукції повинні відображатися: витрачені матеріали,

заробітна плата з нарахуваннями, амортизація, послуги сторонніх організацій та

інші витрати.

Подібної позиції дотримується також Є. М. Коржавіна, яка рекомендує

ввести до Плану рахунків бухгалтерського обліку рахунок “Вкладення в

інноваційні проекти” та відкрити до нього такі субрахунки:

1. “Вкладення у розробку і реалізацію продуктових інновацій”;

2. “Вкладення у розробку і реалізацію процесних інновацій”;

3. “Вкладення у маркетингові інновації”;

4. “Вкладення в організаційні інновації” [99, с. 9].

Однією з переваг даного підходу є можливість отримання узагальненої

інформації для управління витратами. Недоліком є неможливість виокремлення

86

витрат на інновації зі складу витрат діяльності підприємства, що

відображаються в системі рахунків бухгалтерського обліку за діючою

методологією.

Підхід 2. Б. І. Валуєв та О. В. Кантаєва [23, с. 33] запропонували методику

обліку з виділенням рахунку-екрана “Витрати інноваційної діяльності

(узагальнюючий)” (рис. 2.3), який дозволяє акумулювати витрати на одному рахунку.

Рис. 2.3. Схема обліку витрат на інновації з використанням рахунку

“Витрати інноваційної діяльності (узагальнюючий)”

Як бачимо, відмінність даного підходу від попереднього полягає лише у

застосуванні рахунку-екрану, який використовується для забезпечення

взаємозв’язку обліку витрат за статтями та елементами витрат. Їх склад і

порядок застосування встановлюється підприємством, виходячи з

організаційно-технологічних особливостей діяльності, структури та методів

управління. На рахунку-екрані збираються всі витрати у кореспонденції з

кредитом рахунків, що відображають джерело їх виникнення.

Основним недоліком застосування розглянутого підходу є отримання

інформації про витрати на інновації підприємства у кінці звітного періоду при

закритті відповідного рахунку-екрану, що нівелює своєчасність прийняття

рішень та знижує ефективність функціонування системи управління

підприємством.

Підхід 3. Списання витрат на інновації на виробництво шляхом

застосування кошторисних ставок. Сутність даного підходу полягає у тому, що

попередньо складають бюджет, який передбачає перелік усіх витрат, пов’язаних

з підготовкою й освоєнням виробу. Кошторисна ставка розраховується шляхом

“Витрати інноваційної

діяльності

(узагальнюючий)”

Рахунки з обліку

витрат

Зміст господарських операцій: 1) відображено виробничі витрати інноваційної діяльності; 2) списано

витрати інноваційної діяльності на рахунки обліку витрат.

1 2

Д-т Д-т К-т К-т

Рахунки з обліку активів і

зобов’язань (131, 201, 22, 372,

651, 661, 631) К-т Д-т

«В

итр

ати

нек

апі

тал

ьно

го

хар

акт

еру

,

пов

’яза

ні з

заб

езп

ече

ння

м

яко

сті

буд

іве

льн

ої

про

дук

ції»

87

ділення загальних витрат на плановий випуск виробів (не більше двох років). У

зв’язку з тим, що протягом періоду освоєння виробу можуть бути додаткові

витрати, не передбачені кошторисом, до даного документу періодично, але не

рідше одного разу на квартал, слід вносити корективи. Цим буде досягнуто

повне покриття витрат на підготовку й освоєння виробництва після закінчення

робіт і переходу на серійний випуск продукції.

Підхід 4. Досить придатною, на наш погляд, є методика з відображення в

обліку внесення об’єктів інтелектуальної власності до статутного капіталу

підприємства за справедливою вартістю (рис. 2.4).

Рис. 2.4. Схема обліку витрат на інновації із внесенням об’єктів

інтелектуальної власності до статутного капіталу

Підхід 5. На підприємствах, у яких створення інноваційної продукції

носить не разовий, а систематичний характер, доцільним є створення резерву

для забезпечення витрат на інновації, який у бухгалтерському обліку міг би

відображатися з використанням рахунку 474 “Забезпечення інших витрат і

платежів” за схемою, представленою на рис. 2.5.

Рис. 2.5. Схема обліку зі створення резерву для забезпечення витрат на

інновації

474 “Забезпечення інших

витрат і платежів”

23 “Виробництво” або

інші рахунки з обліку

витрат

Зміст господарських операцій: 1) створено резерв для фінансування витрат на інновації, зокрема

соціальних, правових, кадрових; 2) списано витрати на інновації за рахунок раніше створеного резерву.

1 2



зобов’язань (131, 201, 22,

372, 651, 661, 631) К-т

46 “Неоплачений капітал»

або 422 “Інший вкладений

капітал»

12 “Нематеріальні

активи»

Зміст господарських операцій: 1) відображено зміну статутного капіталу після державної реєстрації

запатентованого об’єкту інтелектуальної власності і внесення змін в установчі документи; 2) внесено

об’єкт інтелектуальної власності до статутного капіталу підприємства.

1 2

Д-т Д-т К-т К-т К-т

401 “Статутний

капітал» Д-т

Д-т

88

Підхід 6. Підприємства-учасники технопарків можуть отримувати цільове

фінансування витрат на інновації. У цьому випадку О. В. Мінаков [136, с. 25]

пропонує облік цільових коштів вести на окремих субрахунках до рахунку

48 “Цільове фінансування і цільові надходження”:

481 “Цільові надходження від технопарку”;

482 “Цільове фінансування учасника технопарку (прибуток)”;

483 “Цільове фінансування учасника технопарку (ПДВ)”.

На субрахунках 482 “Цільове фінансування учасника технопарку

(прибуток)” і 483 “Цільове фінансування учасника технопарку (ПДВ)”

відображають 50 % сум ПДВ та податку на прибуток, що належать учасникам

технопарку, які мають перерахувати їх на свої спеціальні рахунки.

Підхід 7. На думку О. І. Грицай для відображення витрат на інноваційні

процеси необхідно запровадити окремий синтетичний транзитний рахунок

86 “Витрати на інноваційні процеси” [56, с. 200], схема обліку на якому

представлена на рис. 2.6.

Рис. 2.6. Схема обліку витрат на інновації з використанням рахунку 86

“Витрати на інноваційні процеси”

Однак, використання зазначеного підходу передбачає необхідність

внесення змін у розділ ІІІ “Елементи операційних витрат” Звіту про фінансові

результати (Звіту про сукупний дохід), відповідно до прийнятого Н(П)СБО 1

“Загальні вимоги до фінансової звітності”.

Підхід 8. Ряд авторів пропонують методику обліку витрат на інновації,

яка передбачає зменшення суми нарахованої амортизації (рис. 2.7).

86 “Витрати на

інноваційні

процеси”

Рахунки з обліку

витрат

Зміст господарських операцій: 1) відображено витрати на інноваційні процеси; 2) списано витрати на

інноваційні процеси на рахунки обліку витрат.

1 2



зобов’язань (131, 201, 22,

372, 651, 661, 631) К-т Д-т

89

Рис. 2.7. Схема обліку витрат на інновації з використанням рахунку

13 “Знос (амортизація) необоротних активів”

Але цей спосіб досить важко віднести до інноваційного напряму, хоча

вважають, що він також має раціональне зерно, оскільки стосується витрат на

продовження терміну корисного використання чи відновлення втрачених

властивостей об’єкту. Тому, на суму таких покрашень доцільно зменшувати

накопичену у попередніх періодах суму амортизації об’єктів.

Підхід 9. О. Н. Кузнецова [114, с. 64-66] пропонує здійснювати облік витрат

на інновації у рамках управлінського обліку за допомогою методу директ-костинг,

який передбачає розподіл їх на дві групи: умовно-постійні та умовно-змінні з ціллю

виявлення залежності між витратами й фінансовими результатами інноваційної

діяльності підприємства. При цьому, автор пропонує використовувати такі

синтетичні рахунки: “Умовно-постійні витрати у сфері інноваційної діяльності” та

“Умовно-змінні витрати на підготовку інноваційної діяльності”, до яких повинні

бути відкриті субрахунки за конкретними напрямами витрат.

Дослідження наведених вище підходів до облікового відображення

витрат на інновації дозволило виявити ключовий напрям, який підтримують

більшість авторів: К. Н. Абубакірова [1], О. С. Бородкін [16], Б. І. Валуєв [23],

О. І. Грицай [56], О. О. Ільченко [82], О. В. Кантаєва [23], Е. Н. Коржавіна [99]

– це відображення витрат на інновації, як окремого облікового об’єкта. Оцінка

природи та змісту розглянутих підходів показує, що переважна більшість з них

відображається у системі рахунків у якості самостійних об’єктів

бухгалтерського обліку в складі витрат і капітальних інвестицій. Наукові

обґрунтування доцільності ведення окремого обліку витрат на інновації, що

13 “Знос (амортизація)

необоротних активів”

Рахунки з обліку активів

та витрат

Зміст господарських операцій: 1) відображено зменшення суми накопиченого у попередніх періодах

зносу об’єктів; 2) списано накопичений у попередніх періодах знос на рахунки обліку активів та витрат.

1 2

Д-т К-т К-т Д-т


зобов’язань (201, 22, 372,

651, 661, 631) К-т Д-т

90

наводяться у працях вітчизняних науковців О. С. Бородкіна [16], Б. І. Валуєва [23],

О. І. Грицай [56], О. В. Кантаєвої [23], викликають ситуацію подвійного

відображення в обліку тих самих витрат. Для уникнення такої ситуації, а також для

забезпечення інформаційних потреб системи управління даними про витрати на

інновації, пропонуємо власний обліковий підхід (рис. 2.8), який передбачає

попереднє створення додаткових аналітичних розрізів за рахунками витрат та у

складі рахунків, на яких ведеться облік капітальних інвестицій (Додаток П).

Для створення економічно обґрунтованої методики обліку витрат на

інновації та з метою отримання повної інформації про них значну роль відіграє

розробка аналітичного обліку. Так, С. І. Шульман зазначає, що “Для

вдосконалення процесу отримання інформації, пов’язаної з технічним

прогресом, потрібно розвивати аналітичний облік відповідно до змін у сфері

виробництва і споживання” [228, с. 10].

Витрати на інновації не є абсолютно новим об’єктом бухгалтерського

відображення, разом з тим вони є об’єктом управління і виступають одним з

ключових показників у процесі прийняття управлінських рішень, пов’язаних із

підвищенням ефективності фінансово-господарської діяльності підприємств.

Інформаційна система бухгалтерського обліку здатна надавати дані про

витрати у різних розрізах, у тому числі відображати структуру витрат, які

беруть участь у процесах створення нової продукції та технологічного

оновлення виробництва. Моделювання інформаційних систем обліку, що

використовуються суб’єктами господарювання, дозволяє провести таку

модифікацію без значних витрат часу і праці.

При цьому, сучасне програмне забезпечення створює можливість для

формування необхідної інформації та отримання додаткових аналітичних

показників для відносного порівняння обсягів понесених витрат із

запланованими і виявлення резервів для їх зниження.

Підхід 10. У випадку придбання (створення) необоротних активів, в

обліку понесені витрати включаються до складу капітальних інвестицій і на їх

суму збільшується первісна вартість необоротних активів (Додаток Н.1).

91

Рис. 2.8. Загальна схема обліку витрат на інновації (розроблено автором)

152Х “Придбання (створення) нових та/або значно удосконалених

основних засобів»

104 “Машини та обладнання»

154X “Придбання (створення) нових та/або значно удосконалених

нематеріальних активів»

124 “Права на об’єкти

промислової власності»

233Х “Виробництво інноваційної продукції»

391Х “Витрати на підготовку й освоєння нових видів продукції та

виробництва»

911Х “Витрати некапітального характеру, пов’язані з

удосконаленням технології та організації виробництва»

912Х “Витрати некапітального характеру, пов’язані з забезпеченням

якості продукції»

913Х “Витрати, пов’язані з винахідництвом

та раціоналізацією»

941Х “Витрати на дослідження і розробки»

901 “Собівартість

реалізованої готової

продукції»

791 “Результат операційної

діяльності»

Д-т К-т

Д-т К-т

Д-т К-т

Д-т К-т

Д-т К-т

Д-т

Д-т

Д-т

К-т

К-т

К-т

К-т Д-т

Д-т К-т

Д-т К-т

Д-т К-т

201 “Сировина й

матеріали» К-т Д-т

22 “Малоцінні та

швидкозношувані предмети»

Д-т К-т

372 “Розрахунки з підзвітними

особами» Д-т К-т

661 “Розрахунки за

виплатами працівникам»

631 “Розрахунки з

вітчизняними

постачальниками» Д-т К-т

Д-т К-т


страхуванням» Д-т К-т

13 “Знос (амортизація

необоротних активів» Д-т К-т

91

92

Дана методика застосовується у разі інноваційного напряму поліпшення

матеріально-технічної бази підприємства та збільшення економічних вигод у

майбутньому: збільшення виробничої потужності, підвищення продуктивності

роботи устаткування, поліпшення якості продукції, зниження операційних

витрат у результаті проведення інноваційних заходів. Результати дослідження

практики здійснення обліку витрат на інновації за даним підходом дали змогу

запропонувати методику, яка, на наш погляд, може широко

використовуватися на промислових підприємствах України (рис. 2.9).

Для обліку витрат на інновації, пов’язаних з придбанням або

створенням необоротних активів інноваційного характеру, використовують

такі субрахунки:

- 152Х “Придбання (створення) нових та/або значно удосконалених

основних засобів” призначений для обліку витрат на придбання або

виготовлення власними силами матеріальних активів, облік яких ведуть на

рахунку 104 “Машини та обладнання”;

- 154Х “Придбання (створення) нових та/або значно удосконалених

нематеріальних активів” призначений для обліку витрат на придбання або

виготовлення власними силами нематеріальних активів, облік яких ведуть на

рахунку 124 “Права на об’єкти промислової власності”.

Аналітичний облік витрат на інновації у складі капітальних інвестицій

здійснюють за видами нових та/або значно удосконалених необоротних

активів.

Підхід 11. Відображення в обліку списання витрат на інновації,

пов’язаних зі створенням нових видів продукції у міру їх виникнення не

передбачає прямої капіталізації, а знаходить відображення у складі поточних

витрат у повній сумі (Додаток Н.2).

Зібрані на витратних рахунках (23 “Виробництво”, 941 “Витрати на

дослідження і розробки”) витрати на інновації відносяться до собівартості

продукції або фінансових результатів в одному звітному періоді.

93

Рис. 2.9. Схема обліку витрат на інновації з створення нових видів необоротних активів у ПАТ “Бель Шостка Україна” (розроблено

автором)

15245 “Створення нової виробничої лінії PH-55» 104 “Машини та обладнання»

15423 “Створення корисної моделі LNB-125»



Д-т К-т

Д-т К-т

К-т Д-т

Д-т К-т





Д-т К-т








Д-т К-т





1

2

3

4

Зміст господарських операцій: 1) відображена первісна вартість створеної нової виробничої лінії PH-55; 2) відображена первісна вартість створеної корисної моделі

LNB-125; 3) введено в експлуатацію створену нову виробничу лінію PH-55; 4) введено в експлуатацію створену корисну модель LNB-125.

93

94

Вказана методика обліку витрат на інновації зі створення нових видів

продукції може використовуватись на промислових підприємствах України, для

яких виробництво інноваційної продукції носить не разовий, а постійний

характер. При цьому варто зазначити, що основними критеріями при віднесенні

продукції до інноваційної є її новизна і значущість.

Новизна характеризується вимогами, які спрямовані на пошук і створення

нових конструктивних рішень, технологій, обладнання, матеріалів,

конструкцій, виробів, методів виробництва, випробувань та досліджень

(модифікація, модернізація, змінювання параметрів, створення нового), що

відрізняються новизною відносно відомих аналогів і мають при цьому меншу

матеріало- та енергоємність.

Таким чином можна констатувати, що новизна інновації визначається:

- з точки зору її технологічної новизни: використання нових матеріалів,

використання нових напівфабрикатів і комплектуючих, отримання принципово

нових видів функцій або принципово нових видів продукції; нові технології

виробництва, більш високий ступінь механізації і автоматизації, нова

організація (застосування нових технологій) виробничого процесу;

- з точки зору новизни ринкового середовища: новизна для промисловості

у світовому масштабі або ж новизна для промисловості конкретної країни,

новизна лише для підприємства.

Для виробничих підприємств значущість інноваційної продукції

визначається метою та результатами, що очікуються або уже отримані у

звітному періоді та носять технологічний та економічний характер, а саме:

розробка нових видів продукції задля створення нових ринків збуту або

утримання сегментів ринку; впровадження результатів лідерів у сфері інновації;

адаптація розробленої на стороні технології відповідно до потреб підприємства;

поступове удосконалення традиційних технічних засобів; зміна способу

виробництва традиційних видів продукції; заміна застарілих видів продукції;

зменшення виробничих витрат за рахунок зменшення питомої ваги оплати праці,

зменшення споживання матеріалів, зменшення споживання електроенергії,

95

зменшення браку виробництва, зменшення витрат на оформлення і конструкцію

продукції; підвищення ефективності виробництва традиційних видів продукції (під

ефективністю розуміють збільшення відношення результату виробництва (обсяг

виробленої продукції) до витрат на її виробництво).

Економічні цілі та результати можуть відрізнятися в залежності від виду

продукції підприємства. Однак, окремі цілі та результати, як правило, будуть

мати місце у всіх випадках інноваційної діяльності.

Результати дослідження практики здійснення обліку витрат на інновації за

даним підходом дали змогу запропонувати методику, яка, на наш погляд, може

широко використовуватися на промислових підприємствах України (рис. 2.10).

Для узагальнення інформації про витрати на виробництво продукції

(робіт, послуг) призначений рахунок 23 “Виробництво”, на якому крім прямих

витрат на виробництво продукції, можна відображати витрати, пов’язані з

обслуговуванням основного виробництва. У такому випадку доцільним, на

нашу думку, є використання субрахунку 233 “Виробництво інноваційної

продукції”, на якому слід відображати прямі фактичні витрати на виробництво

інноваційної продукції.

Аналітичний облік за субрахунком 233 “Виробництво інноваційної

продукції” можна вести за видами інноваційної продукції, статтями витрат.

Для обліку витрат, пов’язаних з дослідженнями і розробками, що здійснює

підприємство, використовують однойменний субрахунок 941 “Витрати на

дослідження і розробки”. До нього, на нашу думку, слід відкрити наступні

субрахунки: 9411 “Витрати на дослідження” та 9412 “Витрати на розробки”.

У свою чергу субрахунок 9411 “Витрати на дослідження” повинен мати

субрахунки наступних порядків:

- 94111 “Витрати на фундаментальні наукові дослідження”, призначений

для обліку витрат на експериментальні чи теоретичні роботи, що проводяться в

основному з метою набуття нових знань про фундаментальні принципи явищ

або фактів, які спостерігаються і первісно не спрямовані на досягнення

конкретної практичної мети чи розв'язання конкретного завдання;

96

Рис. 2.10. Схема обліку витрат на інновації зі створення нових видів продукції у ПАТ “Бель Шостка Україна” (розроблено

автором)

233451 “Виробництво нової продукції

плавленого сиру KIRI»

941234 “Витрати на виготовлення та випробування дослідного

зразку плавленого сиру KIRI-344»

Д-т К-т

Д-т К-т

К-т Д-т

Д-т К-т





Д-т К-т








Д-т К-т





1

2

3

4

901451 “Собівартість


продукції

плавленого сиру

KIRI»

7912 “Результати іншої

операційної діяльності »

Зміст господарських операцій: 1) списано на виробництво витрати, пов’язані з підготовкою і освоєнням виробництва нової продукції плавленого сиру KIRI; 2) відображено витрати на

дослідження і розробку інноваційної продукції у складі інших витрат операційної діяльності; 3) включені до собівартості витрати, пов’язані з підготовкою і освоєнням виробництва

нової продукції; 4) списано на фінансові результати витрати на дослідження і розробку інноваційної продукції.

96

97

- 94112 “Витрати на прикладні наукові дослідження”, призначений для

обліку витрат на наукову та науково-технічну діяльність, спрямовані на

одержання і використання знань для практичних цілей.

До субрахунку 9412 “Витрати на розробки” необхідно відкрити такі субрахунки:

- 94121 “Витрати на розроблення проектної та технологічної

документації”, призначений для обліку витрат на розроблення документації, яка

містить рішення з організації та технології виробництва продукції. Проектно-

технологічна документація може бути оформлена у вигляді креслень, текстової

інформації або малюнків.

- 94122 “Витрати на розроблення та виготовлення лабораторних

установок”, призначений для обліку витрат на розроблення та виготовлення

установки (макети, стенди, апаратура та інші засоби для випробування

спроектованих виробів).

- 94123 “Витрати на виготовлення та випробування дослідного зразку”,

призначений для обліку витрат на виготовлення та випробування дослідного

зразку (дослідної партії) з метою прийняття рішення про можливість

постановки на виробництво та (або) використання за призначенням.

- 94124 “Інші витрати” використовується для обліку інших витрат, які не

знайшли відображення на інших субрахунках до субрахунку 9412 “Витрати на

розробки”.

Підхід 12. Накопичення інформації про витрати на підготовку й освоєння

виробництва нової продукції відображають на рахунку 39 “Витрати майбутніх

періодів” (Додаток Н.3). Цей підхід підтримують такі вчені, як: О. С. Бородкін,

В. П. Завгородній, А. А. Пилипенко, Е. Б. Пошерстнік, Н. Б. Пошерстнік,

А. Н. Пустовит, М. С. Пушкар. Так, А. А. Пилипенко зазначає, що “… виходячи з

інноваційного характеру таких витрат, їх доцільно відображати як витрати майбутніх

періодів, що відповідає їх суті, і не вступає у протиріччя з основними принципами

бухгалтерського обліку” [170, с. 216].

Погоджуємося із О. О. Височан, у тому, що “витрати на підготовку та

освоєння виробництва нової продукції – це одночасні, комплексні витрати, понесені

98

у процесі організування і здійснення сукупності взаємопов’язаних робіт зі створення

виробництва нової чи значного удосконалення існуючої продукції” [25, с. 456].

Витрати на підготовку та освоєння нових виробництв – витрати, пов'язані з

перевіркою готовності нових підприємств, виробництв, цехів та агрегатів до

введення їх в експлуатацію через комплексне випробування (під навантаженням)

всіх машин і механізмів (експлуатаційна перевірка) з пробним випуском продукції,

передбаченої проектом, і налагодження обладнання.

До них відносять витрати на розробку проектно-кошторисної

документації на освоєння нових підприємств, виробництв, цехів і агрегатів,

утримання персоналу, зайнятого на пусконалагоджувальних роботах, витрати

на пусконалагоджувальні роботи з комплексного випробування обладнання.

Методологія формування ціни продукції, виходячи з покриття всіх витрат

виробництва, і відсутність будь-якої конкуренції часто призводить до

неефективного використання цих коштів, їх перевитрат. Перехід до

регульованої ринкової економіки суттєво змінює ціноутворення, і рух ціни є

результатом дії складного комплексу факторів зміни продуктивності праці й

ефективного виробництва, циклічного характеру відтворення, стану грошового

обігу, платіжного балансу і державного фінансування, характеру державного

регулювання тощо. Тому кошти, спрямовані на підготовку й освоєння нових

виробництв, повинні використовуватися ефективно.

Дослідивши практику здійснення обліку витрат на інновації з

використанням вказаного рахунку у ПАТ “Іскра” нами розроблено методику їх

відображення (рис. 2.11).

Для узагальнення інформації про витрати, здійснені у даному звітному

періоді, але які відносяться до майбутніх звітних періодів призначено рахунок

39 “Витрати майбутніх періодів”, до якого, з метою обліку витрат на інновації,

вважаємо за необхідне відкрити наступні субрахунки:

- 3911 “Витрати на підготовку й освоєння виробництва нової продукції”;

- 3912 “Витрати на освоєння нового виробництва, цехів та агрегатів

(пускові витрати)”;

99

Рис. 2.11. Схема обліку витрат на інновації з використанням рахунку 39 “Витрати майбутніх періодів” у ПАТ “Іскра” (розроблено автором)

23317 “Виробництво нової продукції

cвітлодіодної лампочки LIFS-56603»






Д-т К-т








Д-т К-т





1 2

391117 “Витрати на підготовку й освоєння виробництва

нової продукції cвітлодіодної лампочки LIFS-56603»

Зміст господарських операцій: 1) відображено виробничі витрати на підготовку і освоєння нової продукції cвітлодіодної лампочки LIFS-56603; 2) списано витрати

майбутніх періодів на виробництво нової продукції cвітлодіодної лампочки LIFS-56603.

99

100

- 3913 “Витрати на підготовчі роботи у видобувних галузях”.

На субрахунку 3911 “Витрати на підготовку й освоєння виробництва

нової продукції” слід обліковувати витрати на підготовку й освоєння

виробництва нової продукції лише за індивідуальним замовленням та не

призначеної для серійного або масового виробництва.

Витрати на підготовку й освоєння виробництва нової продукції

відносяться до витрат майбутніх періодів і включаються до собівартості

виробів частинами протягом установленого (не більше дворічного) строку з

моменту початку їх серійного або масового випуску виходячи з кошторису цих

витрат і кількості продукції, що випускається за цей період.

На підприємствах з багатономенклатурним виробництвом, де період його

освоєння недовготривалий і витрати порівняно невеликі, вони плануються і

враховуються в складі загальновиробничих витрат.

У разі виготовлення виробів за індивідуальними замовленнями витрати

на підготовку виробництва відносяться повністю на собівартість відповідного

виробу або партії виробів.

Номенклатуру статей витрат на підготовку й освоєння виробництва нової

продукції приведено у Додатку Р.1.

У випадках коли пристосування та прилади можуть надалі

використовуватися під час освоєння та виготовлення інших нових виробів,

тобто вони стають спецустаткуванням загального застосування, під час

освоєння нових виробів до підвищених витрат включаються тільки витрати на

їх переобладнання.

До спеціальних інструментів і пристроїв цільового призначення

належать: моделі, опоки, кокілі, штампи, прес-форми, виливниці, спеціальні

прокатні валки тощо, а також різноманітний спеціальний інструмент

(різальний, вимірювальний, допоміжний) і спеціальні пристрої незалежно від їх

вартості.

Спецоснащення виробляється цехами (дільницями) за разовими або

груповими замовленнями відділу (бюро) інструментального господарства

101

підприємства. У замовленнях на кожний вид оснащення зазначається планова

цехова собівартість одиниці спецоснащення.

Собівартість спеціальних інструментів і пристроїв цільового

призначення, що призначаються для випуску виробів серійного і масового

виробництва, включається в собівартість цих виробів щомісячно відповідно до

встановленої за планом норми або кошторисної ставки.

Кошторисна ставка визначається виходячи з кількості спеціальних

інструментів, пристроїв, моделей, штампів тощо, строків їх служби або норм

витрат, їх планової собівартості й кількості виробів, для виробництва яких вони

призначені. При значних змінах комплектності й собівартості спеціальних

інструментів і пристроїв, строків їх служби або плану випуску виробів норма чи

кошторисна ставка відповідно коригуються.

На підприємствах, що випускають ряд виробів, які мають, крім так званих

оригінальних, однакові (загальні) деталі та вузли, що виготовляються за

допомогою спеціального оснащення, кошторисні ставки цих деталей та вузлів

розраховуються окремо від кошторисних ставок на оснащення для

оригінальних деталей на кожний виріб з урахуванням застосування цих деталей

та вузлів у виробах і вартості оснащення, що використовується для їх

виготовлення.

Для кожного з таких виробів обчислюються дві кошторисні ставки щодо

спецоснащення: для оригінальних деталей та вузлів і для загальних деталей та

вузлів.

Витрати, пов'язані з відновленням, ремонтом і модернізацією

експлуатаційного фонду спеціального технологічного оснащення, необхідного

для виробництва, а також з виготовленням нового оснащення, що проектується

в процесі виробництва, визначаються у відсотковому відношенні до вартості

основного комплекту з урахуванням специфіки виробництва та кількості

виробів.

Відшкодування вартості змінного устаткування окремих видів залежить

від швидкості його зносу та порядку відбраковування і здійснюється за

102

допомогою одного з наведених нижче методів:

а) вартість змінного устаткування (за вирахуванням його вартості за

ціною брухту) списується на витрати виробництва частинами, при цьому 50 %

залишкової вартості його відносяться на собівартість продукції при передаванні

до експлуатації, а решта 50 % - при вибуванні з ладу. За цим методом

відшкодовується вартість змінного устаткування з невеликими строками

служби;

б) вартість змінного устаткування (за вирахуванням його вартості за

ціною брухту) повністю списується на витрати виробництва в тому місяці, в

якому воно передається до експлуатації. При вибуванні з ладу вартість

відбракованого устаткування списується за ціною брухту і в сумі, що

залишається, на зменшення зносу. За цим методом відшкодовується вартість

змінного устаткування, що використовується у великих кількостях і змінюється

порівняно рівномірно.

Під час виконання замовлень на одиничні вироби витрати на

виготовлення спеціального технологічного оснащення, спеціальних

інструментів і пристроїв цільового призначення включаються повністю до

собівартості продукції за цим замовленням.

Номенклатуру статей витрат на відшкодування зносу спеціальних

інструментів і пристроїв цільового призначення та інших спеціальних витрат

наведено в Додатку Р.2.

Субрахунок 3912 “Витрати на освоєння нового виробництва, цехів та

агрегатів (пускові витрати)” призначений для обліку витрат на перевірку

готовності нових виробництва, цехів та агрегатів до введення їх в експлуатацію,

шляхом комплексного випробування під навантаженням усіх машин і

механізмів з налагодженням устаткування та пробним виробництвом продукції.

Пускові витрати визначаються з урахуванням установленого режиму

тривалості й інших умов пробної експлуатації та освоєння об'єктів, що

вводяться в дію. При складанні кошторису вартість продукції, що одержана в

період комплексного випробування і відповідає встановленим стандартам або

103

технічним умовам, а також вартість відходів вираховуються із загальної суми

пускових витрат.

Така продукція оцінюється за плановою собівартістю аналогічної

продукції, відходи - за ціною можливого використання чи реалізації.

При затвердженні кошторису пускових витрат визначається конкретний

порядок і строки списання їх на собівартість продукції. При цьому

враховується, що витрати на освоєння нового виробництва, цехів та агрегатів

(пускові витрати) включаються до собівартості продукції з початку їх

промислової експлуатації протягом нормативного строку освоєння цих

виробничих потужностей, але не більше ніж протягом двох років виходячи із

загальної суми витрат, тривалості періоду їх відшкодування і запланованого

обсягу випуску продукції в цьому періоді.

Погашення пускових витрат нараховується в місяці, наступному після

місяця, в якому підписано акт про закінчення комплексного випробування і

пробної експлуатації об'єкта. Номенклатуру статей витрат на освоєння нового

виробництва, цехів та агрегатів (пускові витрати) приведено у Додатку Р.3.

Витрати, здійснені після закінчення комплексного випробування (під

навантаженням) усіх машин та механізмів з пробним випуском продукції і

підписанням акта державної комісії про прийняття в експлуатацію,

враховуються як звичайні витрати.

Важливо зазначити, що пусконалагоджувальні роботи можуть проводити

як робітники даного підприємства (господарський спосіб), так і сторонні

організації (підрядний спосіб).

На субрахунку 3913 “Витрати на підготовчі роботи у видобувних

галузях” слід обліковувати витрати на підготовчі роботи у видобувних галузях:

проходження підготовчих гірничих виробок, дорозвідування родовищ,

очищення території зони відкритих гірничих робіт, майданчиків для

збереження родючих шарів ґрунту, що використовується для наступної

рекультивації земель, обладнання тимчасових під'їзних доріг для вивезення

видобутої сировини, розкривні та інші види робіт, відшкодування у межах

104

нормативу втрат сільськогосподарського виробництва в разі вилучення угідь

для розширення видобутку мінеральної сировини.

Витрати на гірничо-підготовчі роботи відшкодовуються протягом строку

використання гірничих виробок.

Витрати на гірничо-підготовчі роботи за вирахуванням вартості

попутного видобутку сировини спочатку враховуються у складі витрат

майбутніх періодів за цеховою собівартістю згідно із статтями калькуляції, а

потім списуються на основне виробництво з відображенням у статті калькуляції

“Витрати, пов'язані з підготовкою та освоєнням виробництва продукції”.

Залежно від умов залягання корисних копалин застосовуються два

методи розрахунку ставки погашення витрат на гірничо-підготовчі роботи

експлуатаційного характеру:

1) на підприємствах, де обсяги гірничо-підготовчих робіт постійно

змінюються, ставка погашення розраховується з урахуванням загального обсягу

робіт, який належить виконати до повного відробітку даної шахти (горизонту)

або кар'єру;

2) на підприємствах, де обсяги гірничо-підготовчих робіт постійні й

упродовж ряду років майже не змінюються, ставка погашення витрат

встановлюється на рік з урахуванням залишку гірничо-підготовчих робіт на

початок року і планового обсягу робіт протягом поточного року.

Застосування того чи іншого методу розрахунку ставки погашення витрат

на гірничо-підготовчі роботи передбачається в плані гірничих робіт підприємства.

Калькуляційною одиницею гірничо-підготовчих робіт є 1 куб. метр, тому

всі лінійні виробки та експлуатаційно-розвідувальні роботи, які враховуються в

погонних метрах, перераховуються в кубічні.

Витрати на утримання рудників і кар'єрів у міжсезонний для них період

погашаються включенням їх до собівартості пропорційно кількості видобутої

руди за період виробничого сезону.

Конкретний перелік гірничо-підготовчих робіт і порядок включення до

собівартості витрат, пов'язаних з їх проведенням, встановлюється

105

підприємствами. Номенклатуру статей витрат на підготовчі роботи у

видобувних галузях наведено в Додатку Р.4.

Аналітичний облік за вказаними субрахунками можна вести за видами

нової продукції, видами нового виробництва, цехів та агрегатів та видами робіт.

Підхід 13. На підприємствах із багатономенклатурним виробництвом, де

період освоєння нетривалий і витрати відносно невеликі, у разі виготовлення

продукції за індивідуальним замовленням, витрати можуть плануватися й

обліковуватися у складі загальновиробничих витрат за статтею, приведеною у

п. 15.5 “Витрати на удосконалення технології й організації виробництва”

П(С)БО 16 “Витрати” (Додаток Н.4)

Дослідивши практику здійснення обліку витрат на інновації з

використанням загальновиробничих витрат у ПАТ “Фiрма “Галбуд” нами

розроблено методику їх відображення (рис. 2.12).

Втім варто пам’ятати, що витрати з удосконалення технології не

відносяться до типу підготовки виробництва інноваційної продукції у тому

випадку, якщо цією технологією передбачається впровадження машин і

механізмів традиційних моделей і типів або їх заміна на новітні модифікації тих

же моделей. Таким чином, якщо на підприємстві не відбувається впровадження

значно удосконалених методів виробництва, то не може йти мова про

підготовку виробництва інноваційної продукції.

Для обліку виробничих накладних витрат на інновації некапітального

характеру, на нашу думку, необхідно використовувати такі субрахунки:

- 911 “Витрати некапітального характеру, пов’язані з удосконаленням

технології та організації виробництва” призначений для обліку витрат з

розроблення проектів виконання робіт, креслень конструкцій, металевих

деталей, технологічних деталей, впровадження передових методів організації та

нормування праці тощо, а також оплата праці працівників проектно-

кошторисних груп, груп проектування виконання робіт, економічних

лабораторій, нормативно-дослідних станцій, що входять до складу

підприємства та її виробничих структурних підрозділів;

106

Рис. 2.12. Схема обліку витрат на інновації з використанням рахунку 91 “Загальновиробничі витрати” у ПАТ “Фiрма

“Галбуд” (розроблено автором)

903 “Собівартість реалізованих

робіт», 231 “Основне виробництво»






Д-т К-т








Д-т К-т





1 2

91211 “Витрати некапітального характеру, пов’язані з

забезпеченням якості будівельної продукції»

106

107

- 912 “Витрати некапітального характеру, пов’язані з забезпеченням

якості продукції” призначений для обліку витрат на поліпшення якості

продукції, підвищення її надійності, довговічності та інших експлуатаційних

властивостей, що здійснюють у ході виробничого процесу;

- 913 “Витрати, пов’язані з винахідництвом та раціоналізацією”

призначений для обліку витрат на проведення дослідно-експериментальних

робіт; виготовлення й випробування моделей і зразків із раціоналізаторських

пропозицій; організацію виставок, оглядів, конкурсів та інших заходів щодо

винахідництва та раціоналізаторства; виплату винагород за створення і

використання об’єктів промислової власності та раціоналізаторських

пропозицій тощо.

Витрати на винахідництво і раціоналізацію відносяться на собівартість

освоєної продукції з початку її виробництва. Номенклатуру статей витрат на

винахідництво і раціоналізацію наведено у Додатку Р.5.

Аналітичний облік за вказаними субрахунками можна вести за видами

виробничих структурних підрозділів.

Виходячи із викладеного вище, можна представити кореспонденцію

рахунків для відображення в обліку витрат на інновації (табл. 2.5).

Таким чином, результати проведеного дослідження дозволяють

стверджувати, що існуюча практика обліку не дозволяє у повній мірі

сформувати необхідну інформацію про процеси, що протікають у межах

інноваційної діяльності. Частково це пов'язано з тим, що інноваційна діяльність

ще не стала очевидним об'єктом господарського обліку, а витрати, що

виникають протягом інноваційного процесу, ще не знайшли належного

відображення у системі бухгалтерського обліку.

У роботі розглянуто актуальні проблеми обліку витрат на інновації та

окреслено напрями їх вирішення, зокрема проведено аналіз сучасної

економічної літератури щодо відображення на рахунках бухгалтерського обліку

витрат на інновації, який дав змогу виділити декілька їх варіантів.

108

Таблиця 2.5

Господарські операції та кореспонденція рахунків з обліку витрат на інновації (розроблено автором)

Зміст господарської операції Д-т К-т

1. Відображено витрати на інновації у складі:

1.1. Капітальних інвестицій на придбання (створення) основних засобів


основних засобів”

131“Знос основних засобів”,

201 “Сировина й матеріали”,

22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети”,

372 “Розрахунки з підзвітними особами”,

651 “Розрахунки із загальнообов’язкового

державного соціального старування”,

661 “Розрахунки за заробітною платою”,

631 “Розрахунки з вітчизняними

постачальниками”

1.2. Капітальних інвестицій на придбання (створення) нематеріальних

активів


нематеріальних активів”

1.3. Витрат на виробництво інноваційної продукції 233 “Виробництво інноваційної продукції”

1.4. Витрат на підготовку й освоєння нових видів продукції та

виробництв

391 “Витрати на підготовку й освоєння нових видів продукції та

виробництва”

1.5. Витрат некапітального характеру, пов’язаних з удосконаленням

технології та організації виробництва 911 “Витрати некапітального характеру, пов’язані з удосконаленням

технології та організації виробництва”

1.6. Витрат некапітального характеру, пов’язаних із забезпеченням якості

продукції 912 “Витрати некапітального характеру, пов’язані з забезпеченням

якості продукції”

1.7. Витрат, пов’язаних з винахідництвом та раціоналізацією 913 “Витрати, пов’язані з винахідництвом та раціоналізацією”

1.8. Витрат на дослідження і розробки 941 “Витрати на дослідження і розробки”

2. Введено в експлуатацію придбаний (створений) інноваційний об’єкт:

2.1. Основних засобів 104 “Машини та обладнання”

152X “Придбання (створення) нових та/або

значно удосконалених основних засобів”

2.2. Нематеріальних активів 124 “Права на об’єкти промислової власності”

154X “Придбання (створення) нових та/або

значно удосконалених нематеріальних активів”

3. Списано на витрати виробництва інноваційної продукції:

3.1. Витрати на підготовку й освоєння нових видів продукції та


233 “Виробництво інноваційної продукції”

391 “Витрати на підготовку й освоєння нових

видів продукції та виробництва”

3.2. Витрати некапітального характеру, пов’язані з удосконаленням

технології та організації виробництва

911 “Витрати некапітального характеру,

пов’язані з удосконалення технології та

організації виробництва”

3.3. Витрати некапітального характеру, пов’язані з забезпеченням якості

продукції


пов’язані з забезпеченням якості продукції”

3.4. Витрати, пов’язані з винахідництвом та раціоналізацією 913 “Витрати, пов’язані з винахідництвом та

раціоналізацією”

4. Списано на собівартість реалізації:

4.1. Витрати виробництва інноваційної продукції

901 “Собівартість реалізованої готової продукції”

233 “Виробництво інноваційної продукції”

4.2. Витрати некапітального характеру, пов’язані з удосконаленням

технології та організації виробництва


пов’язані з удосконалення технології та

організації виробництва”

4.3. Витрати некапітального характеру, пов’язані з забезпеченням якості

продукції


пов’язані з забезпеченням якості продукції”

4.4. Витрати, пов’язані з винахідництвом та раціоналізацією 913 “Витрати, пов’язані з винахідництвом та

раціоналізацією”

5. Списано витрати на дослідження і розробку на фінансові результати 791 “Результати операційної діяльності” 941 “Витрати на дослідження і розробки”

108

109

Доцільним, на нашу думку, є створення єдиної методики обліку витрат на

інновації, яка буде сприяти забезпеченню достовірної інформації, підвищенню

її аналітичності, а також виявленню резервів для зменшення витрат. При цьому

автоматизація обліку витрат на інновації дозволить без значного збільшення

трудомісткості облікових робіт підвищити їх оперативність.

Підсумовуючи викладене вище, потрібно зазначити, що у числі причин

неефективного обліку витрат на інновації слід назвати людський фактор. У

даному випадку під ним розуміється кваліфікаційний, професійний рівень

облікових працівників, їх відношення до справи, зацікавленість адекватно

відображати господарські операції в облікових реєстрах, аналізувати цифри та

на їх основі робити аргументовані висновки і передавати корисну інформацію

менеджерам для ефективного управління господарськими процесами, у тому

числі й пов’язаними з інноваційною діяльністю.

2.3. Витрати на інновації в структурі показників звітності


Важливим інструментом управління є інформаційне забезпечення, яке

формується у межах бухгалтерського обліку та узагальнюється у звітності.

Сучасний бухгалтерський облік та звітність на підприємствах України не

відображає повної інформації про інноваційну діяльність та витрати, пов’язані з

нею. Без належної інформації не може функціонувати система управління, і,

саме облік повинен забезпечувати необхідну інформацію для всіх функцій

управління. На сьогоднішній день існують певні проблеми у формуванні

інформації про витрати на інновації у вітчизняному бухгалтерському обліку, а

відповідно й у відображенні інформації у статистичній, фінансовій та

управлінській звітності. У зв’язку з цим, М. В. Корягін слушно зазначає, що

“На сучасному етапі розвитку економіки з’являється потреба для

оприлюднення в звітності тих показників діяльності, увага яким раніше взагалі

не приділялась, або інформація про них надавалась агреговано у складі інших

110

облікових об’єктів (інновації, інтелектуальний капітал, соціальний капітал,

екологічний капітал, трансакційні витрати тощо)” [102, с. 46].

Основною організаційною формою статистичного спостереження, що

обумовлює можливість зіставлення і контролю за різними процесами

суспільного життя є статистична звітність, яка забезпечує побудову

макроекономічних показників, що відображають узагальнену характеристику

стану та рівня розвитку економіки в цілому, окремих її галузей і видів

економічної діяльності.

Розкриття інформації про витрати на інновації підприємства наведено у

таких формах статистичних спостережень:

- № 1-наука (квартальна) та 3-наука (річна) “Звіт про виконання наукових

та науково-технічних робіт” містять дані про обсяг робіт, що виконані за період

з початку року, витрати на виконання наукових та науково-технічних робіт,

чисельність працівників підприємства, які займаються створенням інноваційної

продукції, на кінець звітного періоду;

- № 1-інновація “Обстеження інноваційної діяльності промислового

підприємства” наводять інформацію про наявність інновацій як у випадку, коли

підприємство займається чітко вираженими інноваційними проектами (такими

як розробка і впровадження нового продукту або послуги), так і тоді, коли

вносяться усе нові поліпшення у свою продукцію (товар або послугу),

виробничі процеси й операції;

- № 1-технологія “Звіт про створення та використання передових

технологій та об'єктів права інтелектуальної власності” містить дані про

створені та використані технології, а не про устаткування, на якому вони

використовуються, створені та використані технології для використання у

власному виробництві (для внутрішніх потреб), відображені на підставі

технічної, патентно-ліцензійної та іншої документації.

Таким чином, статистична звітність дає можливості узагальнювати

інформацію й приймати ефективні рішення стосовно витрат на інновації як на

рівні суб’єкта підприємницької діяльності, так і на рівні держави.

111

Формування у бухгалтерському обліку інформації про витрати на

інновації та її розкриття у фінансовій звітності в Україні здійснюється

відповідно до вимог таких положень (стандартів) бухгалтерського обліку:

П(С)БО 7 “Основні засоби”, П(С)БО 8 “Нематеріальні активи”,

П(С)БО 16 “Витрати” П(С)БО 28 “Зменшення корисності активів”,

П(С)БО 31 “Фінансові витрати” та інших. Разом з тим, відповідно до принципу

бухгалтерського обліку “повне висвітлення” у фінансовій звітності повинна

міститися вся інформація про фактичні та потенційні наслідки господарських

операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на їх основі.

Виходячи з цього, з метою формування повного уявлення про фінансове

становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства в

частині витрат на інновації у фінансовій звітності необхідно розкривати

інформацію з урахуванням її суттєвості.

Метою звітності підприємства у частині інноваційної діяльності є

створення можливостей для чіткої ідентифікації витрат, пов’язаних з

інноваційними технологічними операціями, процесами і продуктами.

Інформація про витрати на інновації повинна відображатися у звітності для

задоволення інформаційних запитів на відповідних рівнях підприємства як у

вартісних, так і в натуральних показниках, що забезпечують планування і

прогнозування, оцінку й контроль діяльності структурних підрозділів та

відповідальних осіб. На підставі інформації, відображеної у звітності,

задовольняються окремі інтереси різних груп користувачів та зацікавлених

осіб.

Варто зазначити, що аналіз змісту фінансової звітності дозволив виявити,

що у ній мають місце статті, у яких відображається інформація про витрати на

інновації узагальнено у складі різних об’єктів обліку (капітальних інвестицій,

витрат діяльності тощо). Для створення інформації про витрати на інновації

нами розроблено модель облікового відображення господарських операцій,

пов’язаних з виникненням витрат на інновації та формуванням відповідних

показників у фінансовій звітності (рис. 2.13).

112

Примітка: показники, наведені в даній області розкривають інформацію про витрати на

інновації опосередковано

Рис. 2.13. Модель формування показників у фінансовій звітності щодо

витрат на інновації (розроблено автором)

131 “Знос основних

засобів»


заробітною платою»

651 “За розрахунками із загальнообов’язкового

державного соціального страхування»



постачальниками»

Якщо характер витрат капітальний 0

Якщо характер витрат поточний

у складі витрат

майбутніх періодів у складі вартості

нематеріальних активів ф. № 1 “Баланс» (р. 1170 “Витрати майбутніх періодів»)

СИСТЕМА БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ВИТРАТ


матеріали» 22 “МШП»


підзвітними особами»

придбані за грошові кошти необоротні активи

(у результаті

інвестиційної діяльності)

ф. № 1 “Баланс» (р. 1000 “Нематеріальні активи»)

Відображення у фінансовій звітності

Витрати на інновації

Рахунки видів ресурсів, зобов’язань і витрат

152 “Придбання (виготовлення) основних засобів»,

154 “Придбання (створення) нематеріальних активів»

39 “Витрати майбутніх періодів»,

91 “Загальновиробничі витрати»,

941 “Витрати на дослідження і розробки»

у складі вартості

основних засобів ф. №1 “Баланс» (р. 1010

“Основні засоби»)

у складі незавершених

капітальних інвестицій у складі інших

операційних витрат ф. № 2 “Звіт про фінансові результати»

(р. 2180 “Інші операційні

витрати»)

втрати від зменшення корисності у складі

вартості

нематеріальних активівза рік

у складі вартості придбання

(виготовлення)

необоротних активів)

використання амортизаційних

відрахувань на придбання

(виготовлення) необоротних активів)

ф. № 3 “Звіт про рух грошових

коштів» (р. 3205, 3260 “Надходження від реалізації

необоротних активів»)

ф. № 5 “Примітки до річної фінансової звітності» (р. 030 “Права на знаки для товарів і послуг»,

040 “Права на об'єкти промислової власності», 050 “Авторські та суміжні з ними права», 070

“Інші нематеріальні активи»)

ф. № 5 “Примітки до річної фінансової звітності» (р. 290 “Придбання (виготовлення) основних

засобів», 310 “Придбання (створення) нематеріальних активів»)

ф. № 5 “Примітки до річної фінансової звітності» (Використання амортизаційних відрахувань

на: р. 1312 «придбання (виготовлення) та поліпшення основних засобів», 1314 “придбання

(створення) нематеріальних активів»)

ф. №1 “Баланс» (р. 1005 “Незавершені капітальні

інвестиції»)

113

Запропонована модель відображає основні напрями формування

інформації про витрати на інновації у системі бухгалтерського обліку, що

сприяє інформаційному забезпеченню процесу управління витратами

підприємства. На нашу думку, підвищення інформативності показників

фінансової звітності в частині розкриття інформації про витрати на інновації

підприємства можливе через розширення окремих рядків у формі № 5

“Примітки до річної фінансової звітності” (табл. 2.6).

Таблиця 2.6

Розкриття інформації про витрати на інновації у Примітках до річної

фінансової звітності (розроблено автором)

Розділ Приміток до

річної фінансової

звітності

Код

рядка

Інформація, яка розкривається щодо витрат на інновації

І. Нематеріальні

активи

0841 Вартість нематеріальних активів, отриманих за рахунок

цільових асигнувань у результаті інноваційної діяльності

ІІ. Основні засоби 2661 Вартість основних засобів, придбаних за рахунок цільового

фінансування у результаті інноваційної діяльності

ІІІ. Капітальні

інвестиції

2901 Придбання (виготовлення) основних засобів у результаті


3001 Придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних

активів у результаті інноваційної діяльності

3101 Придбання (створення) нематеріальних активів у результаті


VІІ. Забезпечення і

резерви

760 Забезпечення фінансування наступних витрат на здійснення


ХІІІ. Використання

амортизаційних

відрахувань

1301 Нараховано за звітний рік на здійснення інноваційної


13121 Використано за рік в тому числі на:

придбання (виготовлення) та поліпшення основних засобів у

результаті інноваційної діяльності

13131 з них машин та обладнання у результаті інноваційної


13141 придбання (створення) нематеріальних активів у результаті


Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України “Про примітки до

річної фінансової звітності” [180] існують певні правила стосовно їх

оприлюднення. Так, зміст і обсяг інформації залежить від того, чи повинно

підприємство оприлюднювати свою фінансову звітність:

- підприємства, для яких обов'язковість оприлюднення річної фінансової

114

звітності не передбачена законодавством, наводять інформацію, розкриття якої

передбачено у п. 2 Наказу Міністерства фінансів України “Про примітки до

річної фінансової звітності”;

- підприємства, для яких обов'язковість оприлюднення річної фінансової

звітності та консолідованої звітності встановлена законодавством, наводять всю

іншу інформацію, розкриття якої передбачено положеннями (стандартами)

бухгалтерського обліку.

Варто також зазначити, що відповідно до п. 4 зазначеного вище

наказу [180] інша інформація повинна наводиться підприємствами у самостійно

обраному вигляді (письмове пояснення, таблиця, графік тощо).

Із наведеного вище стає зрозуміло, що універсального вигляду складання

текстової частини приміток до фінансової звітності не існує. Щодо їх

наповнення можна звернутися до відповідних положень МСФЗ (IFRS).

Зауважимо, що регламентуючи склад приміток МСФЗ 1 “Подання фінансових

звітів” [138] наголошує на “специфічні” її складові. Так, у резюме, згідно з

параграфом 117 слід розкривати: 1) основу (або основи) оцінки, застосовані при

складанні фінансової звітності; 2) інші застосовані облікові політики, що є

доречними для розуміння фінансової звітності.

Щодо основ оцінки параграф 118 наполягає на описі усіх застосовуваних

в обліку видах вартості. При цьому, досить зазначити тільки класи статей

звітності, до яких застосовують різні принципи оцінки.

Додаткова інформація може бути представлена відомостями про

господарюючий суб’єкт, особливості його виробничого процесу, внутрішні та

зовнішні фактори, які визначали ефективність роботи підприємства,

перспективи його подальшого розвитку. На нашу думку, саме тут варто навести

та детально охарактеризувати заходи, що здійснюються на підприємстві та

пов’язані з витратами на інновації.

На підставі інформації, відображеної у звітності, задовольняються окремі

інтереси різних груп зацікавлених осіб (табл. 2.7).

115

Таблиця 2.7

Групи зацікавлених осіб, які задовольняють інтереси через показники

звітності у частині інноваційної діяльності (узагальнено автором)

Групи користувачів Інтереси

Власники Оцінка ефективності інноваційних проектів

Менеджери Аналіз проведених інноваційних проектів та стратегічне

планування

Інші працівники Зростання продуктивності праці, мотивація праці

Інвестори Аналіз ризиків та визначення можливостей інвестування в

підприємство та його проекти

Контрагенти Формування уявлення про інноваційну активність підприємства,

прийняття рішення щодо придбання продукції

Уряд (держава) Ставлення до підприємства як до платника податків, надання

податкових пільг

Місцева громада та

суспільні інститути

Отримання інформації про внесок підприємства в підвищення

рівня та якості життя громадян, здійснення заходів з охорони

довкілля тощо

Оперативні та стратегічні завдання підприємства потребують розширення

інформаційної бази забезпечення прийняття управлінських рішень на основі

запровадження внутрішньогосподарської (управлінської) звітності щодо витрат

на інновації, яка відображає необхідну інформацію на рівні структурних

підрозділів.

Погоджуємося з В. І. Бачинським, К. І. Кузьмінською у тому, що

“Система управлінської звітності – один із складних і важливих елементів

управлінського обліку, який дозволяє менеджерам вищої ланки управління з

одного боку зрозуміти межі можливостей інформаційних і технологічних

відділень, а з іншої – отримати вище зазначені дані у найбільш зручному для

використання вигляді” [6, с. 37].

При побудові системи внутрішньої звітності витрат на інновації потрібно

враховувати основні принципи та вимоги до формування інформації за

наступними критеріями: звітність повинна бути доцільною та задовольняти

поставлену перед нею мету; адресною за рівнями управління; зрозумілою для

сприйняття; оперативною для своєчасного прийняття управлінських рішень;

об’єктивною та не повинна містити упереджених оцінок; оптимальною, не

повинна містити зайвої інформації; надавати можливість використовувати

116

показники внутрішньої звітності для внутрішньогосподарського контролю;

своєчасною у відповідності з потребами; порівняльною з показниками

бюджетів, тощо.

На думку І. І. Стеців методика і техніка розробки носіїв інформації

внутрішньогосподарського (управлінського) обліку має узгоджуватися із

загальними вимогами і передбачає виконання певних робіт [206, с. 153].

Слід зазначити, що не може бути стандартного набору внутрішньої

звітності з єдиними формами та інформаційною структурою, вона є

індивідуальною та заперечує шаблонний підхід.

Управлінська звітність витрат на інновації може бути представлена в

наступному вигляді: у табличному – забезпечується швидке сприйняття

інформації за наявності у користувача відповідного рівня економічних знань; у

графічному – перевагою є наочність в представленні даних за обмеженості

кількості показників; у текстовому – це письмова інформація пояснення будь-

якої текстової форми.

За часовим періодом управлінська звітність витрат на інновації може бути

річною, квартальною, місячною, тижневою, денною та представлятись за мірою

виникнення відхилень. Немає необхідності збільшувати частоту представлення

звітів, якщо не можливо прийняти рішення на їх основі. Агрегування інформації

та частота її представлення повинні корелювати між собою: на нижчому рівні

управління необхідні більш частіші та детальні звіти і з переходом на вищий

рівень звітність повинна містити укрупненні показники.

За змістом інформації В. Ф. Палій внутрішні звіти поділяє на:

- комплексні підсумкові звіти, які містять інформацію про виконання

планів та використання ресурсів за даний період (як правило місяць, квартал і

т.д.) та представляють дані про доходи і витрати за центрами відповідальності,

рівень рентабельності, рух грошових коштів та інші показники для загальної

оцінки та контролю;

- тематичні звіти, що складають по мірі виникнення відхилень за

найбільш важливими для успішного функціонування підприємства

117

показниками, такими, як об’єм продаж, графік виробництва продукції та

іншими плановими показниками, які контролюються відповідним центром

відповідальності;

- аналітичні звіти, які формують тільки за наказом керівництва та містять

інформацію про причини і наслідки результатів діяльності за окремими

аспектами діяльності [160, с. 174].

Погоджуємося із наведеними вище підходами щодо формату внутрішньої

(управлінської) звітності та вважаємо, що вони також можуть

використовуватись на підприємствах, які здійснюють витрати на інновації. На

основі вищенаведеного нами розроблено форми внутрішньогосподарської

(управлінської) звітності витрат на інновації: Звіт про витрати на інновації за

видами нової продукції (Додаток С.1) та Звіт про витрати на інновації за

структурними підрозділами підприємства (Додаток С.2).

Таким чином, внутрішньогосподарська (управлінська) звітність витрат на

інновації за центрами відповідальності – це звітність про здійснені витрати на

інновації за певний період (або на певну дату), яку складає бухгалтер, що веде

облік за відповідним підрозділом (або керівник підрозділу) і подає менеджерам

різних рівнів та керівництву підприємства. Проте, звітність центрів

відповідальності вже не можна розглядати як виключно внутрішню, оскільки

відповідно до П(С)БО 29 “Фінансова звітність за сегментами” підрозділи

підприємства визначені як “звітні сегменти”, які повинні подавати інформацію

про свої доходи, витрати, активи і зобов’язання. Центри відповідальності витрат

на інновації мають тотожні риси з господарським сегментом, як відокремлювана

частина діяльності підприємства з виробництва та/або продажу певного виду

(або групи) продукції (товарів, робіт, послуг), яка відрізняється від інших: видом

продукції; способом отримання доходу (способом розповсюдження продукції);

характером виробничого процесу; характерними для цієї діяльності ризиками;

категорією покупців. У зв’язку з цим, внутрішньогосподарську (управлінську)

звітність не можна розглядати як самостійну та незалежну від фінансової. Тому

звітність підприємства слід розуміти як комплексну, взаємопов’язану систему

118

інформації, що надає дані як про результати діяльності підприємства в цілому,

так і в розрізі центрів відповідальності.

Основним фактором створення нової вартості є перебудова змісту

публічної звітності компаній з відображенням у ній інформації про стратегію,

нефінансові сторони діяльності, у тому числі й про витрати на інновації. При

цьому Т. В. Давидюк вважає, “…що вплив вартості інтелектуального капіталу

на ринкову вартість компаній є істотною, проте проінформувати про їх обсяг із

даних фінансової звітності бухгалтери не мають можливості” [59, с. 124]. Такі

перспективи може надавати система нефінансової звітності (соціальна

звітність, звітність зі сталого розвитку тощо), як документально оформлена

сукупність даних підприємства, що відображає середовище його існування,

принципи та методи співпраці з групами впливу, результати діяльності в

економічній, соціальній та екологічній сфері життя суспільства. Звітність зі

сталого розвитку потенційно здатна надавати інформацію, яка відсутня у

фінансових звітах, проте надзвичайно важлива для аналізу бізнесу.

Слід зазначити, що у 1997 році при підтримці Програми ООН з

навколишнього середовища була створена Глобальна ініціатива зі звітності

(Global Reporting Initiative), сферою діяльності якої є розробка стандартів

звітності підприємств та покращення якості звітування у галузі стійкого

розвитку. На сьогоднішній день у світі існують три основні форми підготовки й

оформлення нефінансової звітності: звіт у довільній формі; комплексний звіт за

методом потрійного підсумку (Triple Bottom-Line), складений за методом

Лондонської групи порівняльного аналізу (London Benchmarking Group), за

методом групи корпоративного громадянства (Corporate Social Citizenship) чи за

іншим подібним методом; стандартизований звіт (АА 1000, GRI, інші звіти).

У травні 2010 р. в Амстердамі на конференції Глобальної ініціативи зі

звітності головним питанням було саме створення інтегрованої звітності

(фінансової та звітності зі стійкого розвитку). В серпні того ж року Глобальна

ініціатива зі звітності в межах проекту “Звітність для стійкого розвитку”

оголосила про створення Міжнародного комітету з інтегрованої звітності,

119

основними завданнями якого стали:

1) розробка прийнятних для всієї світової спільноти меж інтегрованої

звітності, що дозволять об’єднати інформацію про економічну, екологічну і

соціальну діяльність компаній в короткій, послідовній і адекватній формі;

2) створення умов для ефективнішого управління ризиками, стратегічного

управління бізнесом, брендом і репутацією.

Інтегрована звітність про витрати на інновації може бути додатковою

конкурентною перевагою для підприємств, які хочуть знайти доступ до

капіталу за розумною вартістю та надавати більше розуміння для перегляду

показників та прийняття управлінських рішень. Визначення стратегії розвитку,

яка знаходить своє відображення в інтегрованій звітності про витрати на

інновації, дозволить їй стати надійним джерелом інформації для оцінювання

вартості підприємства. Орієнтація українських підприємств на сталий розвиток

та інтегровану звітність про витрати на інновації надасть можливість

переглянути наявну бізнес-модель та визначити шляхи довготривалого успіху.

Отже, у процесі проведеного дослідження розроблено модель

бухгалтерського відображення господарських операцій, пов’язаних з

виникненням витрат на інновації та формуванням відповідних показників у

фінансовій звітності.

Особливе місце в системі звітності, на нашу думку, повинна займати

нефінансова звітність, яка в Україні ще не набула широкого розповсюдження,

оскільки для її розвитку повинен бути в першу чергу сформований споживач.

Необхідним є розробка такої форми нефінансової звітності, яка дозволить

проводити ґрунтовний аналіз та контроль витрат на інновації підприємства та

сприятиме прийняттю ефективних рішень в даній сфері всіма учасниками

господарських відносин, а також визначити місце окремого суб’єкта

господарювання в інноваційному розвитку держави. В сучасних умовах

господарювання розширення показників звітності за рахунок нефінансової

інформації є основним шляхом для досягнення стратегічних цілей сталого

розвитку підприємства.

120


У другому розділі проведено узагальнення та розв’язання важливих

наукових проблем удосконалення методики та організації обліку витрат на

інновації. Основними висновками та пропозиціями є:

1. Аналіз сучасного стану обліку витрат на інновації на досліджуваних

підприємствах України дозволяє стверджувати про певну хаотичність та

епізодичність, що зумовлено відсутністю відповідного нормативно-правового

регулювання. З метою усунення вказаних неточностей автором розроблено та

запропоновано до використання проект Положення бухгалтерського обліку

“Витрати на інновації”, у якому розкрито методологічні засади щодо порядку

визнання, оцінки, складу витрат на інновації, їх відображення у

бухгалтерському обліку та розкриття інформації у Примітках до річної

фінансової звітності, які є досить важливими при формуванні облікової

політики підприємства. Використання розробленого проекту Положення

сприятиме більш раціональній організації бухгалтерського обліку витрат на

інновації та відображенню їх у фінансовій звітності для задоволення потреб

користувачів.

2. Проведені дослідження стану документування обліку витрат на

інновації підтверджують, що первинний документ є основним носієм облікової

інформації, вибір якого здебільшого зводиться до використання нормативно

закріплених за відповідним напрямком обліку первинних документів чи

реєстрів. У процесі дослідження встановлено, що в Україні немає затверджених

на державному рівні типових форм первинних документів, придатних для

обліку витрат на інновації, тому на практиці використовують достатньо

великий їх перелік, затверджений Міністерством статистики та Міністерством

фінансів України для обліку інших господарських операцій та об’єктів обліку

(капітальних інвестицій, нематеріальних активів, запасів, оплати праці).

У разі, якщо типові чи уніфіковані документи і реєстри не відповідають

повністю потребам установи, зазначені суб’єкти господарювання можуть

121

розробляти власні носії облікової інформації. Відповідно до цього, постає

потреба у розробці форм носіїв інформації для обліку витрат на інновації для

підприємств. Запропоновано використовувати “Відомість аналітичного обліку

капітальних витрат на інновації” (для обліку фактичних витрат з придбання

(створення) необоротних активів), “Відомість аналітичного обліку поточних

витрат на інновації” (для обліку фактичних витрат на виконання робіт за

темою) та “Зведену відомість обліку витрат на інновації” (для обліку фактичної

собівартості закінчених робіт, яка визначається за даними відомостей

аналітичного обліку капітальних/поточних витрат на інновації, шляхом

підсумовування витрат за відповідними рахунками). Застосування

запропонованих облікових реєстрів буде позитивно впливати на створення

системного, оперативного і повного відображення витрат на інновації та

своєчасного їх списання на рахунки необоротних активів або рахунки витрат

звітного періоду, що має суттєве значення для визначення фінансових

результатів підприємства.

3. Складність відображення витрат на інновації на рахунках

бухгалтерського обліку викликає потребу в створенні відповідних підходів та

методики. Доцільним, на нашу думку, є створення єдиної методики обліку

витрат на інновації, яка буде сприяти забезпеченню достовірної інформації,

підвищенню її аналітичності, а також виявленню резервів для зменшення

витрат. При цьому автоматизація обліку витрат на інновації дозволить без

значного збільшення трудомісткості облікових робіт підвищити їх

оперативність.

З’ясовано, що суб’єкти господарювання облік витрат на інновації

здійснюють на різних балансових рахунках (152 “Придбання (виготовлення)

основних засобів”, 154 “Придбання (створення) нематеріальних активів”, 39

“Витрати майбутніх періодів”, 941 “Витрати на дослідження і розробки”), що

свідчить про відсутність раціональної методики їх обліку. Встановлено, що на

практиці для відображення на рахунках бухгалтерського обліку витрат на

інновації використовують так званий знеособлений (котловий) метод, суть

122

якого полягає у відображенні в обліку витрат у цілому. Крім того, цей метод не

забезпечує ведення постійного оперативного контролю за витратами.

Обґрунтовано, що інформацію про витрати на інновації залежно від їх

характеру доцільно відображати у складі капітальних інвестицій та витрат

операційної діяльності. Для обліку витрат на інновації, пов’язаних з

придбанням або створенням необоротних активів інноваційного типу,

запропоновано використовувати субрахунки: 152Х “Придбання (створення)

нових та/або значно удосконалених основних засобів” та 154Х “Придбання

(створення) нових та/або значно удосконалених нематеріальних активів” та

аналітичний облік здійснювати за їх видами. На підприємствах, для яких

виробництво інноваційної продукції носить не разовий, а постійний характер

доведено доцільність відображення прямих фактичних витрат з використанням

субрахунку 233X “Виробництво інноваційної продукції”, з подальшою

деталізацією за видами інноваційної продукції та статтями витрат. При цьому

варто зазначити, що основними критеріями при віднесенні продукції до

інноваційної є її новизна і значущість.

У випадку, якщо витрати на інновації враховувати у складі витрат майбутніх

періодів, то раціональним є використання запропонованого субрахунку 391X

“Витрати на підготовку й освоєння нових видів продукції та виробництва”. На

підприємствах з багатономенклатурним виробництвом, де період його освоєння

недовготривалий і витрати порівняно невеликі, їх варто планувати і враховувати у

складі субрахунків: 911X “Витрати некапітального характеру, пов’язані з

удосконалення технології та організації виробництва”, 912X “Витрати

некапітального характеру, пов’язані з забезпеченням якості продукції”, 913X

“Витрати, пов’язані з винахідництвом та раціоналізацією”. Для обліку витрат,

пов’язаних з дослідженнями і розробками та створенням інтелектуальних активів

варто використовувати запропоновані автором субрахунки 9411X “Витрати на

дослідження” та 9412X “Витрати на розробки”.

Для цілей планування та обліку розроблено склад і номенклатуру статей

витрат на інновації, що дозволить безперервно контролювати й аналізувати витрати

123

за їх різновидами, слідкувати за їх динамікою, виявляти зміни, тенденції з метою

управління ними.

5. Сучасний бухгалтерський облік та звітність на підприємствах України

не відображає повної інформації про інноваційну діяльність та витрати,

пов’язані з нею. Для вирішення проблеми розроблено модель бухгалтерського

відображення господарських операцій, пов’язаних з виникненням витрат на

інновації та формуванням відповідних показників у фінансовій звітності.

Запропонована модель відображає основні напрями створення інформації про

витрати на інновації у системі бухгалтерського обліку, що сприяє

інформаційному забезпеченню процесу управління витратами підприємства.

Підвищення інформативності показників фінансової звітності в частині

розкриття інформації про витрати на інновації підприємства можливе через

розширення окремих рядків. З цією метою у роботі запропоновано доповнити

розділи форми № 5 “Примітки до річної фінансової звітності” інформацією, яка

розкривається щодо витрат на інновації.

У результаті дослідження встановлено, що оперативні та стратегічні завдання

підприємства потребують розширення інформаційної бази забезпечення прийняття

управлінських рішень на основі запровадження внутрішньогосподарської

(управлінської) звітності витрат на інновації, яка буде відображати необхідну

інформацію на рівні структурних підрозділів. Для вирішення вказаної проблеми

автором розроблено “Звіт про витрати на інновації за видами нової продукції” та

“Звіт про витрати на інновації за структурними підрозділами підприємства”.

Основні положення розділу опубліковані в наукових працях [39, 44, 47,

48, 53, 150, 152].

124

РОЗДІЛ 3

ВНУТРІШНІЙ КОНТРОЛЬ У СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ


3.1. Організаційно-методичні аспекти внутрішнього контролю витрат


Ринкові відносини зумовлюють необхідність формування нового

механізму контролю, який є невід’ємною, постійно діючою функцією системи

управління. Контроль з позиції практики є одним з найважливіших важелів, за

допомогою якого здійснюється вплив на господарську діяльність підприємства.

Внутрішній контроль охоплює фінансово-господарську діяльність

економічного суб’єкту в цілому, тому контролю повинні підлягати всі ділянки і

структурні підрозділи. Він здатний забезпечити збереження майна власників,

сприяє виявленню та мобілізації резервів виробництва, дозволяє виявити не

тільки “слабкі” сторони в діяльності підприємства, але й прийняти своєчасні

заходи з їх усунення.

Останнім часом у поглядах науковців простежується значна увага до

вживання терміну “внутрішній” чи “внутрішньогосподарський” контроль.

Автори одну і ту ж економічну категорію називають по різному: “внутрішній”,

“внутрішньогосподарський”, а окремі використовують термін

“внутрішньосистемний”.

При цьому, Н. Г. Виговська пише, що смислове навантаження та

економічний зміст внутрішньосистемного та внутрішньогосподарського

контролю є різним, адже перший здійснюють міністерства, державні комітети,

концерни, асоціації тощо. Згідно із законодавчими та нормативними актами,

якими передбачено, що комплексні ревізії і контрольні перевірки діяльності

підприємства проводяться з ініціативи власника, тобто органу, якому

підпорядковано підприємство на правах власності. А щодо поняття “внутрішній

контроль” вважає, що його можна розглядати у більш широкому розумінні, ніж

125

внутрішньогосподарський [24, с. 184-185].

Т. А. Бутинець пише, що “…в капіталістичному світі з давніх давен

вживали термін внутрішній контроль, а в колишньому СРСР –

внутрішньогосподарський. Сутність цих понять одна й та ж” [18, с. 394].

Деякі науковці вказують на використанні терміну внутрішній контроль.

Зокрема, А. Г. Загородній, Г. О. Партин під внутрішнім контролем розуміють

“…здійснюваний підприємством процес перевірки виконання всіх управлінських

рішень у сфері фінансової діяльності з метою реалізації фінансової стратегії та

банкрутства цього підприємства. Його здійснюють підрозділи внутрішнього

контролю та фінансової служби підприємства” [75, с. 131].

М. Д. Корінько пропонує розглядати внутрішній контроль, як “…систему

заходів, визначених керівництвом підприємства та здійснюваних з метою

найбільш ефективного виконання усіма працівниками своїх обов’язків щодо

забезпечення та здійснення господарських операцій. Внутрішній контроль

визначає законність цих операцій та їх економічну доцільність для зазначеного

підприємства” [104, с. 53].

На думку Ч. Т. Хорнгрена, Дж. Фостера внутрішній контроль – це

комплекс бухгалтерського управлінського контролю, що допомагає

забезпечити відповідність рішень, прийнятих в організації, з реалізацією їх на

практиці [221, с. 398].

На противагу вказаним авторам існує підхід у використанні терміну

“внутрішньогосподарський контроль”. Так, А. С. Наринський пише, що

внутрішньогосподарський контроль (бухгалтерський і суспільний) захищає

інтереси підприємства і його колективу від зловживань, розкрадань і

безгосподарності, а також забезпечує підвищення ефективності його

господарської діяльності [141, с. 11].

Дослідивши погляди авторів [28, 18, 75, 104, 141, 190] щодо вживання

термінів внутрішній, внутрішньогосподарський, внутрішньосистемний

пропонуємо уніфікувати термінологію і надалі використовувати поняття

“внутрішній контроль”, тому що останній у повній мірі розкриває сутність

126

контрольного процесу.

Не зважаючи на доволі вагомі наукові напрацювання, існуюча система не

у повній мірі відповідає сучасним вимогам у зв’язку з недосконалістю

організаційно-методичного забезпечення внутрішнього контролю, в тому числі

недостатньо розробленим аспектам внутрішнього контролю в системі

управління витратами на інновації. Так, Ф. Ф. Бутинець справедливо зазначає

“…сьогодні питання обліку та контролю витрат з метою зниження собівартості

продукції знаходиться поза увагою керівників підприємства та бухгалтерів.

Забезпечити рентабельність роботи підприємства у першу чергу прагнуть за

рахунок високих відпускних цін, а не за рахунок економії витрат виробничих

ресурсів. Однак це ненадійний і безперспективний спосіб вирішення проблем

виживання підприємства” [19, с. 308].

Внутрішній контроль витрат на інновації необхідно розглядати виходячи

з етапів життєвого циклу продукції. Зразок функціонування системи

внутрішнього контролю на етапах дослідження та розробки нової продукції

запропонував В. М. Пархоменко (рис. 3.1).

Умовні позначення: 1 – прийняття управлінського рішення щодо виробництва нового продукту;

2 – закінчення етапу дослідження та перехід до наступного етапу

Рис. 3.1. Функціонування системи внутрішнього контролю на етапах

дослідження та розробки нової продукції за В. М. Пархоменком [165, с. 324]

З рис. 3.1 видно, що система внутрішнього контролю є проміжною

ланкою між системою бухгалтерського обліку та управлінським персоналом.

Управлінський персонал

1

2

Система


обліку

До

сто

вір

на

об

лік

ова

інф

ор

мац

ія


якість продукції

Етап розробки нового

продукту

Етап дослідження

Облікова

інформація Система внутрішнього

контролю

127

Спочатку приймаються рішення управлінським персоналом про необхідність

виробництва нового товару, які призводять до виникнення нового етапу –

дослідження нового продукту. Після завершення дослідження відбувається

перехід до етапу розробки нової продукції. Необхідно зауважити, що перехід до

кожного наступного етапу повинен відбуватися після остаточного завершення

попереднього. Всі витрати, пов’язані з якістю продукції, які виникають в ході

здійснення етапів дослідження та розробки, фіксує система бухгалтерського

обліку та передає облікову інформацію управлінському персоналу у вигляді

відповідних внутрішніх документів та звітів. Дана інформація проходить

перевірку системою внутрішнього контролю, яка підтверджує достовірність

облікової інформації, шляхом виявлення та ліквідації можливих помилок,

неточностей та відхилень. Також, система внутрішнього контролю

безпосередньо здійснює спостереження за кожним з етапів та результатами їх

завершення [165, с. 324].

К. С. Саєнко внутрішній контроль витрат на інновації розглядає,

розділяючи його на три блоки: контроль витрат на заходи НТП (інноваційних

витрат), контроль джерел фінансування витрат на НТП (інноваційних витрат) та

оцінка ефективності заходів НТП (інноваційних заходів) [193, с. 265].

На нашу думку, внутрішній контроль витрат на інновації повинен

включати три основні аспекти перевірки:

- організаційний – передбачає аналіз таких питань, як: наявність

організаційно-управлінських засад здійснення інноваційного процесу в рамках

конкретного підприємства; відповідність системи управління інноваційним

процесом вимогам, об'єктивно зумовленим складністю того чи іншого заходу

інноваційного характеру; наявність фінансово-економічних і технічних

можливостей здійснення інноваційного процесу на підприємстві.

- технологічний – передбачає, перш за все, виявлення належного

виконання технологічних вимог до виробництва конкретної інноваційної

продукції, дотримання всіх норм технічної документації на кожній стадії її

виготовлення;

128

- економічний – передбачає облікову сторону відображення інноваційного

процесу і має три напрями: перевірка витрат на інновації; перевірка джерел їх

фінансування; оцінка економічної ефективності витрат на інновації.

Актуальність першого напрямку економічної складової – перевірка

витрат на інновації – пояснюється головним чином фактором ефективності

інноваційної діяльності. Не менш важливою є і правомірність віднесення (не

віднесення) тих або інших витрат на заходи інноваційного характеру. Контроль

джерел фінансування витрат на інновації набуває особливого значення у

випадках використання в якості даних джерел комерційного кредиту і прибутку

підприємства. У першому з цих випадків перевірка може бути здійснена в

інтересах кредиторів, коли контролер (аудитор) повинен підтвердити цільове

використання позикових коштів, у другому – в інтересах податкових органів,

зокрема контроль (аудит) прибутку як об'єкта оподаткування з позицій

об'єктивності застосування податкових пільг.

У процесі дослідження економічної літератури [3, 66, 88, 93, 131, 142,

157, 158, 194] та практики господарювання підприємств України, нами було

виявлено ряд проблем, які стосуються методики та організації контролю витрат

на інновації:

1. Розгляд контролю витрат на інновації як однотипного поняття без

врахування галузевої специфіки. Тобто, відбувається стандартизація об’єктів

контролю витрат на інновації, що є негативним чинником під час його

здійснення. При умові виробництва різних за призначенням та технологічним

процесом продуктів (товарів, робіт, послуг) унеможливлюється проведення

контролю за однотипним шаблоном.

2. Вивчення витрат на інновації та його контролю з точки зору

менеджменту (тобто розробка теоретичних основ для управління), відсутність

досліджень інших економічних галузей знань (облік, контроль, аналіз).

Традиційно в теорії інноваційного менеджменту контроль витрат на інновації

включає: 1) підготовку календарного графіку для контролю витрат, який

включає найменування планових робіт, об’єми і планові витрати за роботами,

129

періодами і підрозділами; 2) постійне спостереження за ходом робіт і розмірами

витрат за допомогою облікових даних; 3) неперервне виявлення відхилень від

планових показників виконання робіт і розмірів витрат відносно прийнятих

завдань, лімітів і нормативів; 4) негайний аналіз і оцінку відхилень;

5) інформування керівництва, відповідального за відповідні ділянки робіт, про

виникнення відхилень (не рідше одного разу в місяць, щоб можна було

оперативно приймати міри за вдосконаленням ходу робіт) [9, с. 338]. Проте, ми

вважаємо, що витрати на інновації необхідно розглядати з різних економічних

галузей знань (облік, контроль, аналіз), особливо облікових, оскільки

інформація, відображена в облікових звітах використовується безпосередньо

для цілей управління.

3. Складність відображення витрат на інновації в частині контролю.

Виокремлення витрат, які були понесенні для виготовлення інноваційної

продукції з загального обсягу витрат підприємства є, на наш погляд,

визначальною проблемою у методиці здійснення внутрішнього контролю. Це

спричинено тим, що інноваційна продукція не розглядається як окремий об’єкт

бухгалтерського обліку, а тому витрати на її підтримання та постійне

удосконалення відносять до витрат діяльності та капітальних інвестицій, що не

дає змоги для чіткого контролю за ними. Проте оцінка рівня витрат на інновації

як окремого об’єкту обліку та присвоєння їм відповідного рахунку є

недоцільним, оскільки це ускладнюватиме роботу бухгалтерського персоналу, а

витрати на інновації можуть носити двоякий характер, що призведе до подання

недостовірної інформації управлінському персоналу та власникам. Вирішенням

окресленої проблеми можливе за рахунок створення ряду внутрішніх звітів, які

будуть відображати дані про понесені витрати.

При проведенні наукового дослідження важливого значення набуває

визначення організаційно-методичних етапів внутрішнього контролю витрат на

інновації. Для зручності його проведення пропонуємо виокремити такі чотири

етапи, представлені на рис. 3.2.

130

Рис. 3.2. Організаційно-методичні етапи внутрішнього контролю витрат

на інновації (розроблено автором)

Бухгалтери

Постановка цілі та завдань внутрішнього контролю

Вибір об’єктів внутрішнього контролю

Вибір суб’єктів внутрішнього контролю

2 Е

ко

но

міч

но

сті

До

ціл

ьн

ості

О

б’є

кти

вн

ост

і Б

езп

ерер

вн

ост

і З

бал

ансо

ван

ост

і П

овн

оти

Су

ціл

ьн

ий

ко

нтр

оль в

итр

ат п

ісля з

акін

чен

ня

ко

жн

ого

з е

тап

ів ж

итт

єво

го ц

иклу

пр

оду

кц

ії

Ви

явлен

ня в

ну

тріш

ніх

рез

ервів

для

під

ви

щен

ня е

фек

тивн

ост

і ко

нтр

олю

ви

трат

Оц

інка

уп

рав

лін

ськи

х р

ішен

ь, п

ри

йн

яти

х

пр

и п

ро

вед

енн

і ко

нтр

олю

ви

трат

3

Працівники відділу

внутрішнього контролю

Менеджери

Матеріально відповідальні

особи

Збір та систематизація джерел інформації для проведення

внутрішнього контролю 4

Бюджет витрат на інновації

Відомість відхилення планових

(бюджетних) значень витрат на

інновації від фактичних

Об’ємно-календарний план витрат на інновації

Відомість оперативного


Відомість контролю витрат

на інновації за статтями

калькулювання

Використання методичних прийомів внутрішнього контролю

Органолептичні

Розрахунково-аналітичні

Документальні

Узагальнення та реалізації

результатів контролю

Способи реалізації внутрішнього контролю 5

6

Надання користувачам результатів внутрішнього контролю 8

Контроль за виконанням оперативних управлінських рішень та

реалізацією проведених заходів 9

Ор

ган

ізац

ія п

ро

цес

у д

оку

мен

тоо

бо

ро

ту

пр

и п

ро

вед

енн

і ко

нтр

олю

ви

трат

1

Документальне оформлення результатів внутрішнього

контролю 7

131

Зазначимо, що ефективність внутрішнього контролю багато в чому залежить

від постановки цілі та основних завдань, які він повинен виконувати. Так, у праці

Д. А. Ендовицького, С. Н. Коменденка [66, с. 140] наведено окремі розробки,

пов’язані з дослідженням структури цілей та завдань внутрішнього контролю

інновацій. На нашу думку структуру цілей контролю витрат на інновації зручно

представити у вигляді матриці (табл. 3.1), використовуючи класифікацію видів

контролю за їх функціями у системі управління (контроль достовірності, контроль

відповідності, бюджетний контроль та контроль ефективності) і за періодами

проведення (попередній, поточний та заключний контроль).

Таблиця 3.1

Структура цілей внутрішнього контролю витрат на інновації


Види

контролю

за часовим

горизонтом

Види контролю за цільовою установкою

Контроль

достовірності

Контроль відповідності і

бюджетний контроль Контроль ефективності

Попередній Перевірка


показників планів

витрат на інновації та

іншої прогнозної

фінансової

інформації, а також

показників

інформаційної бази

прийняття рішень

Перевірка відповідності

планів та бюджетів витрат

на інновації показникам

бюджету підприємства,

внутрішнім інструкціям,

прийнятій стратегії і

політиці, а також чинному

законодавству

Перевірка ефективності

витрат на інновації з

точки зору прийнятих

підприємством

орієнтирів, рівень їх

впливу на організацію,

правильності вибору

варіантів із альтернатив

Поточний Перевірка


поточної інформації

бухгалтерського та

оперативного обліку

витрат на інновації, а

також показників

планів і прогнозів


поточних операцій

наказам, інструкціям та

планам витрат на інновації,

а також чинному

законодавству; перевірка

відповідності планів витрат

на інновації стратегії


Оцінка ефективності

витрат на інновації на

поточному етапі їх

реалізації, їх вплив на

результати діяльності

підприємства в цілому,

перспективи подальшої

реалізації

Заключний Перевірка

достовірності даних

обліку і звітності у

частині витрат на

інновації,

обґрунтування

прогнозування і

планування


планів витрат на інновації

та їх фактичній реалізації

внутрішнім документам

підприємства і чинному

законодавству, а також

прийнятій стратегії

Оцінка ефективності

витрат на інновації у

цілому, методів

прийняття рішень і

прийнятої інноваційної

політики, стратегії


132

Кожна позиція структури цілей деталізується відповідно до об’єктів

контролю витрат на інновації, а саме до планів, заходів з їх реалізації,

прогнозної фінансової інформації та інших вихідних даних управління, методів

збору та обробки інформації для формування планів й прогнозів. Таким чином,

з інформації, приведеної у табл. 3.1, видно множину цілей внутрішнього

контролю витрат на інновацій. З огляду на це, вважаємо за необхідне навести

основні завдання організації внутрішнього контролю витрат на інновації

(рис. 3.3), які не є вичерпним та можуть змінюватись залежно від вимог.

Рис. 3.3. Основні завдання організації контролю витрат на інновації


Важливе значення в процесі контролю господарських систем, як зазначає

Є. В. Мних [97, с. 27], мають принципи, обов’язкове дотримання яких впливає

на досягнення мети та розв’язання завдань, сформульованих суб’єктом

управління або суб’єктом контролю. Визначення принципів як базових правил

наукового пізнання та суцільне і повне їх дотримання дозволяє при проведенні

експерименту перевірити життєвість тієї або іншої наукової гіпотези. Принципи

є також важливими при реалізації надбань теорії у практичній діяльності,

Оцінка обґрунтованості та своєчасності

розробки планових показників витрат на

інновації в розрізі центрів відповідальності

та по підприємству в цілому

Оперативний контроль витрат на

інновації в розрізі відхилень,

винуватців, причин, місць виникнення,

центрів відповідальності

Завдання організації

контролю витрат на

інновації

Попередній контроль та

аналіз можливих втрат,

резервів та скорочення


Постійний контроль

окремих складових

комплексних статей

Контроль цільового

спрямування всіх видів витрат


Виявлення та діагностика проблем, що виникають при зміні внутрішнього і зовнішнього

середовища та коригування планів і діяльності

Контроль організаційного та

методологічного взаємозв'язку

та взаємообумовленості

планової та облікової


133

зокрема в соціально-економічному житті суспільства.

Аналіз літературних джерел у частині визначення принципів внутрішнього

контролю дозволив отримати результати, приведені у Додатку Т. Позиції

науковців є беззаперечними, оскільки вони наголошують на чіткому

дотриманні принципів для досягнення системою внутрішнього контролю

поставлених завдань. На основі наведених підходів, вважаємо за необхідне

навести основні принципи організації внутрішнього контролю витрат на

інновації та охарактеризувати їх (табл. 3.2).

Таблиця 3.2

Основні принципи організації внутрішнього контролю

витрат на інновації та їх характеристика (розроблено автором)

Назва принципу Суть принципу

Економічності Передбачає ефективну та економічну організацію системи внутрішнього

контролю, за якої витрати, які використовуються при здійсненні

контролю, перекриватимуться ефектом у виробництві, отриманим від їх

впровадження та забезпечуватимуть належну якість результатів

Доцільності Визначення необхідності створення системи внутрішнього контролю

витрат на інновації на підприємстві

Об’єктивності Полягає у незалежності, чесності та неупередженості контролера

відносно керівництва та підконтрольного суб’єкта

Безперервності Передбачає забезпечення здійснення постійного контролю витрат на

інновації незалежно від змін, що відбуваються у внутрішньому та

зовнішньому середовищах функціонування підприємства

Бюджетування

витрат

Полягає у необхідності бюджетування витрат на інновації для

організації системи внутрішнього контролю

Повноти Полягає у виявленні та детальному вивченні всіх фактів, які мають

значення для проведення контролю витрат на інновації

До цього часу залишається відкритим питання щодо встановлення

функцій внутрішнього контролю. Так, Ф. Ф. Бутинець пише, що перед

системою внутрішнього контролю необхідним є виконання наступних функцій:

1) виявлення та використання внутрішніх резервів і посилення режиму

економії; 2) виявлення резервів підвищення продуктивності праці;

3) запровадження заходів щодо зниження собівартості продукції;

4) покращення використання матеріальних, фінансових, трудових ресурсів;

5) усунення непередбачених витрат; 6) попередження крадіжок та інших

134

правопорушень [20, с. 23].

Не можна не погодитись з думкою Л. В. Нападовської, яка запропонувала

до функцій внутрішнього контролю відносити: 1) експертну оцінку

стратегічних напрямів розвитку підприємства; 2) контроль процесів, що

відбуваються в самій організації; 3) оцінку прийнятих управлінських рішень;

4) оцінку досягнутих результатів; 5) оцінку якості здійснення планування,

обліку, організації, аналізу; 6) контроль за виконанням функціональних

обов’язків конкретними виконавцями; 7) надання кваліфікованої допомоги

управлінському персоналу [139, с. 29].

За результатами дослідження джерел наукового характеру сформуємо

основні функції внутрішнього контролю витрат на інновації, якими вважаємо:

1) здійснення суцільного контролю витрат на інновації після закінчення

кожного з етапів життєвого циклу продукції; 2) виявлення внутрішніх резервів

для підвищення ефективності контролю витрат на інновації; 3) оцінка

управлінських рішень, прийнятих при проведенні контролю витрат на

інновації; 4) організація процесу документообороту при проведенні контролю

витрат на інновації.

Процес контролю неможливий без суб’єктів (виконавців) та об’єктів,

якими та щодо яких застосовуються контрольні дії. Оскільки витрати на

інновації є нетрадиційним об’єктом обліку, то суб’єктами контролю будуть не

лише бухгалтерська служба та відділ внутрішнього контролю, а й інші

структурні підрозділи, пов’язані з виробництвом та освоєнням нової продукції.

Таким чином суб’єктів контролю витрат на інновації можна поділити на:

1) суб’єктів внутрішнього середовища (менеджери та працівники

структурних підрозділів підприємства, що впроваджують інноваційну

продукцію: планово-економічний відділ, виробничо-технічний відділ, відділ

контролю якості продукції, відділ постачання, відділ збуту, лабораторія, відділ

кадрів та інші структурні підрозділи, які є центрами витрат на інновації);

2) суб’єктів зовнішнього середовища (служба екологічного контролю,

місцева громада та суспільні інститути, Департамент інновацій та трансферу

135

технологій тощо).

Суб’єкти здійснюють контрольні дії відносно певних об’єктів, якими у

даному випадку є процеси й операції діяльності підприємства, пов’язані з

витрачанням ресурсів в рамках здійснення інноваційного проекту.

За результатами дослідження нами встановлено основні функції,

обов’язки та права суб’єктів внутрішнього контролю витрат на інновації у ПАТ

“Бель Шостка Україна” (табл. 3.3).

Наступним, і найважливішим, є методичний етап, який розпочинається з

перевірки всього масиву інформації на предмет встановлення її достовірності.

Для цього необхідно проводити перевірку правильності оформлення первинних

витратних документів, перевірку відповідності підсумків накопичувальних

відомостей, перевірку залишків матеріальних ресурсів з даними оборотно-

сальдової відомості і бухгалтерського балансу. Схема процесу контролю витрат

на інновації наведено на рис. 3.4.

Рис. 3.4. Процес контролю витрат на інновації (узагальнено автором)

Накладні на внутрішнє

переміщення та акти на

списання запасів, табель

обліку робочого часу,

розрахунки єдиного

соціального внеску,

розрахунки амортизаційних

відрахувань основних засобів

та нематеріальних активів,

акт приймання-передачі

(внутрішнього переміщення)

основних засобів, акт

введення в господарський

оборот об'єкта права

інтелектуальної власності у

складі нематеріальних

активів, рахунки за виконані

роботи та послуги

Зведені розрахунки

витрат, бухгалтерські

довідки, розрахунково-

платіжні відомості,

зведені розрахунки

єдиного соціального

внеску та інших

заохочувальних і

компенсаційних виплат,

відомості нарахування

амортизаційних

відрахувань основних

засобів та нематеріальних

активів, акти виконаних

робіт, звіти про

використання коштів,

виданих на відрядження

або під звіт

Оборотно-сальдова

відомість, Головна

книга, Баланс,

Примітки до річної

фінансової звітності

136

Таблиця 3.3

Основні функції, обов’язки та права суб’єктів внутрішнього контролю

витрат на інновації у ПАТ “Бель Шостка Україна”

Суб’єкт

внутрішнього

контролю

Характеристика Функції, права та обов’язки

Спостережна

рада

Представницький орган, метою

функціонування якого є захист

інтересів акціонерів (учасників) у

період між Загальними зборами

товариства

Забезпечує функціонування

системи внутрішнього контролю

за інноваційною діяльністю,

визначає та затверджує стратегію

розвитку підприємства

Ревізійна

комісія

Постійно діючий орган управління

підприємства, функціональною

метою якого є здійснення контролю

за фінансово-господарською

діяльністю

Забезпечує функціонування

оперативного внутрішнього

контролю за інноваційною

діяльністю, вносить пропозиції

щодо усунення виявлених під час

проведення перевірки порушень

та недоліків

Служба


контролю

Структурний підрозділ, який є

органом оперативного контролю

Спостережної ради та не бере участі в

операційній діяльності товариства

Контроль за формуванням витрат

за місцем їх виникнення,

виявлення та запобігання

відхиленням від затверджених

кошторисів і нормативів, аналіз їх

причин, встановлення винних осіб

Інвентариза-

ційна комісія

Робоча група, до якої входять

працівники з відповідним досвідом

роботи у сфері організації

господарства і обліку майна, не

пов'язані службовими відносинами з

підрозділами та майном яке підлягає

інвентаризації

Встановлює фактичний стан і

наявність матеріальних цінностей,

необхідних для здійснення


Відділ

технічного

контролю

Організовує проведення робіт з

контролю якості продукції, що

виробляє підприємство, виконання

робіт (послуг) відповідно до вимог

стандартів і технічних умов, які

затверджено зразками (еталонами) і

технічною документацією, умовами

поставок і договорів, а також з

укріплення виробничої дисципліни,

забезпечення виробництва якісною і

конкурентоспроможною продукцією

Контроль за основними

технологічними процесами при

здійсненні інноваційної

діяльності, бере участь у

плануванні підвищення якості

продукції (робіт, послуг), які

відповідають за своїми техніко-

економічними показниками рівню

розвитку науки і техніки,

потребам ринку; експортним

вимогам тощо

У межах даного етапу також необхідно здійснювати: перевірку

правильності визначення витрат на інновації на підставі математичних

розрахунків (арифметичних дій); перевірка дотримання встановлених норм

витрачання ресурсів, які забезпечують здійснення витрат на інновації;

137

спостереження і контроль за фактичним рівнем витрат та показниками бюджету

протягом всього етапу; отримання інформації про відхилення, встановлення їх

причин та відповідальних осіб.

Останнім, однак дуже важливим елементом даного етапу є отримання

інформації про відхилення, встановлення їх причин і відповідальних осіб та

перевірка достовірності й правильності відображення у бухгалтерському обліку

та звітності господарських операцій, пов’язаних з придбанням (виготовленням),

використанням та утилізацією інноваційної продукції.

Вагоме значення при здійсненні внутрішнього контролю витрат на

інновації належить розрахунку та оцінці їх економічної ефективності, оскільки

остання виступає як відмінний серед інших напрям контролю витрат на

інновації, так як у більшості випадків перед контролером не ставлять завдань з

аналізу ефективності того чи іншого заходу, проекту, тощо. В умовах

інноваційно-орієнтованого контролю постановка та вирішення цих завдань є

обов’язковими.

Метою оцінки економічної ефективності витрат на інновації є вибір та

обґрунтування найбільш економічно доцільних з точки зору інтересів

підприємства витрат, тобто оптимальних варіантів розвитку.

На важливості проведення оцінки економічної ефективності витрат на

інновації наголошував О. С. Бородкін [15, с. 16-17], який пропонував до плану

рахунків бухгалтерського обліку додати рахунки “Зміна норм” та “Економічний

ефект від впровадження нової техніки”. Введення вказаних рахунків, на думку

автора, дозволило б відображати в системі рахунків бухгалтерського обліку

вплив впровадження нової техніки на зниження собівартості продукції, а також

виявляти вплив результатів цього впровадження на підвищення ефективності

виробництва.

А. А. Пилипенко оцінювання результативності витрат на інновації вважає

за доцільне проводити через призму оцінювання стану підприємства, зміну

вартості його активів та зміну стану основних складових [170, с. 227].

138

Аналіз економічної літератури свідчить про відсутність у науковців

єдиного підходу до визначення системи показників для оцінки ефективності

витрат на інновації. Так, П. П. Микитюк [131, с. 162-165] наводить такі: період

окупності інноваційних витрат, економія від зниження матеріальних витрат,

технічний рівень зниження собівартості інноваційної продукції, економія

витрат у результаті впровадження нових виробництв, цехів, агрегатів, економія

поточних витрат на інноваційну діяльність.

В. О. Коюда [106, с. 85-86] виділяє наступні: коефіцієнт результативності

інноваційних витрат, обсяг фінансування технологічних інновацій у розрахунку

на одного штатного працівника, питома вага власних джерел фінансування

технологічних інновацій, питома вага інноваційної продукції у виручці від

реалізації, питома вага інноваційних поточних витрат у витратах на

виробництво, частка витрат на придбання засобів праці та обладнання, частка

витрат на дослідження та розробки.

У спільному Наказі Міністерства економіки та Міністерства фінансів

України “Про затвердження Методики визначення економічної ефективності

витрат на наукові дослідження і розробки та їх впровадження у виробництво”

[176] визначені такі показники: частка інноваційних витрат у витратах на

виробництво, частка витрат на науково-дослідні та дослідно-конструкторські

роботи в обсязі інноваційних витрат, частка витрат на придбання засобів праці

й обладнання в обсязі інноваційних витрат, частка витрат на маркетинг і

рекламу в обсязі інноваційних витрат.

Таким чином, можна підтвердити, що переважна більшість існуючих у

літературних джерелах показників для визначення ефективності витрат на

інновації повторюються або носять однакове інформаційно-змістове

навантаження.

Ефективність витрат на інновації капітального характеру

характеризується приростом корисних для підприємства результатів у процесі

розширеного відтворення. Її можна оцінити системою показників, що кількісно

відображають окремі сторони цієї ефективності.

139

Оптимальне поєднання результатів і витрат – це максимізація результатів

або мінімізація витрат по відношенню до результатів і є критерієм оцінки

капітальних вкладень. Особливістю капітальних вкладень є розрив у часі між

здійсненням капітальних вкладень та одержанням ефекту від них (лаг

капітальних вкладень). При плануванні ефективності витрат на інновації

капітального характеру розраховують показники загальної (абсолютної) та

порівняльної ефективності, які досить широко представлені у спеціальній

літературі [86, 111].

Розрахунки коефіцієнтів загальної (абсолютної) економічної

ефективності витрат на інновації капітального характеру можуть

супроводжуватись визначенням їх терміну окупності.

Порівняльну економічну ефективність витрат на інновації капітального

характеру визначають при виборі варіантів господарських або технічних

рішень, при організації виробництва взаємозамінної продукції, впровадження

нової техніки тощо.

У випадку, коли метою реконструкції є підвищення технічного рівня або

скорочення поточних витрат без збільшення обсягу випуску продукції, то

економічну ефективність визначають співвідношенням економії від зниження

собівартості з капітальними витратами, що зумовили це зниження.

Якщо метою розширення, реконструкції, технічного переоснащення є

розширення асортименту та поліпшення якості продукції, то економічним

результатом буде ефект не лише у споживача, а й зростання обсягу

виробництва у вартісному вираженні при відносно меншому зростанні

поточних витрат та зумовить підвищення рентабельності виробництва.

Якщо результатом технічного переозброєння або реконструкції є

збільшення потужності підприємства й зростання випуску продукції, то

відповідні варіанти направлення капітальних витрат для вирішення однакових

завдань порівнюють між собою, а також з варіантом нового будівництва.

Основними завданнями оцінки економічної ефективності витрат на

дослідження і розробки є визначення доцільності створення і впровадження у

140

виробництво зразків того чи іншого виду нової техніки, матеріалів або

вдосконалення існуючих.

Варто зазначити, що розрахунок економічної ефективності витрат на

інновації повинні здійснювати працівники планово-економічного або інших

відділів підприємства, а завдання контролера, при цьому, зводиться до

перевірки цих розрахунків. Однак, у випадку коли такі роботи не проводять, то

контролеру необхідно самостійно здійснювати їх обчислення. За результатами

проведених розрахунків контролер повинен сформувати висновок про

ефективність різних заходів інноваційного характеру в рамках підприємства та

оформити у письмовому вигляді. У випадку відсутності, на думку контролера,

будь-якого позитивного ефекту від проведеного інноваційного заходу йому

необхідно встановити причини, які їх викликали.

Третій етап – результативно-узагальнюючий, – є вагомим для

управлінського персоналу, оскільки на ньому відбувається формування звітів

контролером відносно отриманих результатів спостереження та перевірок за

інноваційним процесом. Якщо за результатами перевірки було виявлено

відхилення, неточності, зловживання та помилки, то відбувається оформлення

відповідних внутрішніх документів із зазначенням причин, винних осіб (їх

письмових пояснень) та можливих шляхів виправлення помилок. Зазначені

звіти передають управлінському персоналу для прийняття відповідних рішень,

після чого відбувається усунення причин помилок та їх наслідків.

Завершальним у внутрішньому контролі витрат на інновації є етап

реалізації результатів контролю, на якому здійснюють представлення

результатів внутрішнього контролю користувачам та контроль за виконанням

оперативних управлінських рішень і реалізацією проведених заходів.

Варто зазначити, що внутрішній контроль здійснює свої функції за

допомогою методичних прийомів. Л. В. Нападовська методичні прийоми

розглядає як “…сферу теоретичних знань, в якій найбільш яскраво

проявляються непогодженість, багаточисельність поглядів і думок” [139, c. 72].

М. Т. Білуха зазначає, що методичні прийоми контролю “це специфічні

141

прийоми, вироблені практикою на основі досягнень економічної науки.

Формуються ці прийоми залежно від цільової функції науки та її

загальнонаукових прийомів і характеризуються взаємним проникненням в

однорідні галузі наук” [10, c. 75].

М. А. Паукок та А. Х. Тейлор під методичними прийомами контролю

розуміють “…систему способів попереднього, поточного і наступного вивчення

предмету господарського контролю з точки зору дотримання законності,

загальнонародної доцільності і якості управління” [218, c. 19].

Аналіз літературних джерел у частині визначення методичних прийомів

контролю дозволив отримати результати, приведені у Додатку У. При

здійсненні внутрішнього контролю витрат на інновації та прийнятті

управлінських рішень важливе значення мають методичні прийоми контролю.

На основі досліджень науковців [9, 18, 87, 96, 161, 213] для контролю витрат на

інновації пропонуємо використовувати такі методичні прийоми контролю:

органолептичні (контрольні заміри робіт, вибіркові та суцільні спостереження,

технологічний і хіміко-лабораторний контроль, експертиза проектів і

кошторисної документації, експеримент), розрахунково-аналітичні

(економічний аналіз, статистичні розрахунки, економіко-математичні методи)

та документальні (інформаційне моделювання, дослідження документів,

нормативно-правове регулювання). Для узагальнення та реалізації результатів

контролю: групування недоліків (хронологічне, систематизоване, хронологічно

систематизоване), документування результатів проміжного контролю,

аналітичні таблиці, розрахунки, систематизоване групування результатів

контролю, прийняття рішень за результатами контролю, контроль за

виконанням прийнятих рішень.

Таким чином, дослідивши обліково-економічну літературу було виявлено

ряд проблемних питань контролю витрат на інновації теоретичного та

практичного характеру.

Встановлено, що існуюча система організаційно-методичного

забезпечення внутрішнього контролю не у повній мірі відповідає сучасним

142

вимогам у зв’язку з її недосконалістю та знаходиться поза увагою керівників

підприємства та бухгалтерів. З ціллю підвищення ефективності управління

визначено організаційно-методичні етапи внутрішнього контролю витрат на

інновації, які дають змогу визначити чіткий перелік суб’єктів контролю, джерел

інформації (первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової

звітності) та методичних прийомів контролю.

На основі проведеного дослідження з'ясовано, що для зручності

проведення контролю витрат на інновації доцільно виокремлювати чотири

етапи: організаційно-підготовчий (постановка цілі та завдань, формування

інформаційного забезпечення, вибір суб’єктів внутрішнього контролю),

методичний (використання способів та методичних прийомів, реалізація

методики, формування доказової бази для прийняття об’єктивних рішень за

результатами контролю), результативно-узагальнюючий (документальне

оформлення результатів внутрішнього контролю) та використання результатів

контролю (надання користувачам результатів внутрішнього контролю,

контроль за виконанням оперативних управлінських рішень та реалізацією

проведених заходів). Використання запропонованих етапів внутрішнього

контролю витрат на інновації дає можливість підвищити обґрунтованість

управлінських рішень, прийнятих на основі такої інформації.

3.2. Бюджетування в системі внутрішнього контролю витрат на

інновації

Розвиток конкурентного середовища ринкової економіки ХХІ ст. висуває

нові вимоги до ефективного управління витратами підприємства, головною

серед яких є цілеспрямоване планування, облік та контроль, які аргументовано

направлені на досягнення мети. За таких умов на перший план виходить

система бюджетування як метод інформаційного забезпечення управління

витратами.

Більшість науковців, серед яких Ю. В. Чибісов [224], О. О. Височан [29],

143

А. В. Череп [22], В. Є. Керімов [95], В. Е. Хруцький [222], В. В. Гамаюнов [222]

схиляються до думки, що бюджетування доцільно розглядати як управлінську

технологію, що реалізується через такі послідовні етапи: бюджетне планування,

організування, мотивування, контролювання та регулювання. Тому для

ефективного процесу управління необхідно створити комплекс, який би

включав бюджетне планування, облік виконання бюджету та бюджетний

контроль – систему бюджетування. Так, слушною є думка А. В. Череп, яка

пише, що “… можливості бюджетування є більш ширшими, і його слід

розглядати як внутрішньофірмовий інструмент нарощування вартості бізнесу і

як технологію фінансового планування, обліку і контролю фінансових потоків в

рамках внутрішньофірмового економічного управління, що дозволяє аналізувати

прогнозовані і фактичні результати господарського діяльності” [22, с. 21].

Погоджуємося із твердженням Ю. В. Чибісова про те, що бюджетування

стає підсистемою загальної системи управління підприємством, у якій бюджетне

планування та бюджетний контроль виступають відповідно проекціями функцій

планування та контролю загальної системи управління на площину системи

бюджетування. Інформаційним підґрунтям бюджетування є бухгалтерський

облік, який крім того, що надає необхідну інформацію як для бюджетного

планування, так і для наступного контролю та економічного аналізу виконання

бюджету, є однією зі складових бюджетного процесу [224, с. 7].

У результаті дослідження вдалося встановити основні етапи бюджетного

управління витратами на інновації, які зображені на рис. 3.5.

Важливою ознакою ефективної системи є поширення бюджетного

управління на всі рівні організаційної структури, залучення в процес

бюджетування кожного працівника, що відповідає за той чи інший “рядок”

бюджету. Бюджетне управління дозволяє підвищити фінансово-економічну

ефективність підприємства, забезпечити її фінансову стійкість та посилити

позиції на ринку.

144

Рис. 3.5. Основні етапи бюджетного управління витратами на інновації


Через це бюджетування розглядають як процес складання фінансових

планів та кошторисів та як технологію, призначену для вироблення

управлінських рішень, підвищення їх фінансової обґрунтованості.

Мета бюджетування, як управлінської технології, залежить від цілей, що

ставить керівник підприємства. При цьому, необхідно вибрати види та формати

бюджетів, організаційні процедури та технологію їх складання, бюджетні

цільові нормативи і показники, консолідацію та затвердження.

Проведені дослідження системи бюджетування будівельних підприємств,

дозволили отримати загальну структуру зведеного бюджету будівельного

підприємства (рис. 3.6).

Результати дослідження довели відсутність складання на підприємствах

будівельної галузі окремих бюджетів витрат на інновації, що не дозволяє

здійснювати контроль за інноваційним процесом. Проте, варто зазначити, що на

деяких підприємствах така система все ж існує.

ПЛАНУВАННЯ БЮДЖЕТІВ

(визначення фінансової структури, технології бюджетування, форматів основних

бюджетів, регламенту бюджетування та організація бюджетного процесу)

ОБЛІК ВИКОНАННЯ БЮДЖЕТІВ

(періодичний моніторинг за показниками бюджету, порівняння обсягів виробництва,

порівняння структури та обсягів витрат з бюджетними показниками, терміни та

порядок складання звітів про виконання бюджетів структурними підрозділами)

АНАЛІЗ ВИКОНАННЯ

(формування звіту про виконання бюджетів за місяць, звіту про виконання бюджетів за

квартал, звіту про виконання бюджетів за рік)

КОНТРОЛЬ ВИКОНАННЯ БЮДЖЕТІВ

(проведення план-факт аналізу, складання скорегованих бюджетів, їх подальше

погодження, представлення, консолідація, затвердження)

КОРИГУВАННЯ БЮДЖЕТІВ

(зміна послідовності робіт, зміна прогнозованого обсягу витрат)

145

Рис. 3.6. Загальна структура зведеного бюджету будівельного

підприємства (сформовано автором)

Так, на ПАТ “Фiрма “Галбуд” у 2011 р. впроваджена та успішно

застосовувалася система контролю за виконанням бюджету капіталовкладень в

рамках програми технічної реконструкції та переоснащення виробництва

(зокрема, у рамках програми придбано машину точкової зварки – на суму

162883,33 грн. та ножиці для порубки арматурного прокату – 125525,00 грн.).

Вказана система включає в основному облік та контроль витрат на придбання і

установку необоротних активів, хоча для крупних нововведень можна

Бюджет

доходів

Бюджет

дебіторської

заборгованості

Бюджет

капітальних

інвестицій

Бюджет

прямих витрат

на матеріали

Бюджет витрат

на перед

проектну

підготовку

Бюджет

прямих витрат

на оплату праці

Бюджет витрат

на організацію і

обслуговування

будівництва

Бюджет

витрат на збут

Бюджет

закупівель і

запасів

Бюджет

будівництва

Бюджет

витрат на

експлуатацію

будівельних

машин та

механізмів

Бюджет

руху

грошових

коштів

Прогнозний

баланс

Бюджет

доходів та

витрат

Бюджет

адміністра-

тивних витрат

Бюджет інших

доходів та витрат

Бюджет

витрат

проекту 1

Бюджет

витрат

проекту 2

Бюджет

витрат

проекту N

146

проводити також і наступний контроль їх ефективності. Варто зазначити, що

бюджетний контроль на ПАТ “Фiрма “Галбуд” організований на базі

аналітичного обліку та ведеться у розрізі об’єктів необоротних активів.

На нашу думку, бюджетування витрат на інновації не здійснюють з ряду

причин, серед яких:

1) технічна складність і трудомісткість підконтрольних операцій;

2) відсутність у більшості випадків можливості виміру економічного

ефекту або умовний характер такого виміру;

3) недостатнє розуміння керівництвом значимості бюджетування витрат на

інновації для успішного функціонування підприємства у перспективі. Остання

із названих причин виявляється у практиці вирішальним фактором, який

визначає комерційний успіх або невдачу інноваційного проекту.

Враховуючи дослідження науковців [22, 29, 95, 222], вважаємо за

доцільне доповнити існуючу систему бюджетування підприємства бюджетом

витрат на інновації (Додаток Ф.1), що буде передумовою контролю за їх

ефективністю. Формування бюджету витрат на інновації, як бюджету розвитку

підприємства, має стати основою для забезпечення стратегії та

середньострокового планування і сприятиме досягненню стійкого розвитку

підприємства. Головна мета бюджету витрат на інновації полягатиме у плануванні

та контролі фінансової спроможності підприємства на здійснення витрат

капітального та поточного характеру, необхідних для виконання інноваційного

процесу.

Варто зауважити, що складання бюджету витрат на інновації для

структурних підрозділів підприємства відрізняється від практики звичайних

виробничих підприємств, що визначається такими особливостями інноваційної

діяльності:

- по-перше, можливістю різкої зміни її напрямів і цілей (випадкові

відхилення від плану відбуваються по ходу програми, і це слід враховувати при

формуванні бюджету);

- по-друге, інноваційні програми, в основному, залежать від фахівців,

147

зайнятих їхнім безпосереднім виконанням, тоді як у звичайному виробництві,

насамперед виробничі плани і потужність визначають цілі підприємства;

- по-третє, витрати на дослідження і розробки, в основному, визначаються

числом задіяних в проекті фахівців (близько половини поточних витрат складає

заробітна плата, решта їх частина – витрати на матеріали, прилади, обладнання

тощо).

На наш погляд варто виділяти наступні основні вимоги до розробки

бюджету на інновації:

- у бюджетах необхідно враховувати останні досягнення науково-

технічного прогресу, прогресивні технології виробництва продукції, широке

використання і поширення передового досвіду, повне використання

внутрішньовиробничих ресурсів;

- бюджети повинні ґрунтуватися на прогресивних нормах витрат

(матеріальних, трудових і фінансових);

- бюджети мають бути всебічно обґрунтованими і базуватися на

об'єктивних техніко-економічних розрахунках;

- всі бюджети повинні бути тісно пов'язані.

Загальновизнаним є те, що при формуванні бюджету необхідно

дотримуватись певних вимог. Зокрема, В. Є. Керімов наводить такі: 1) бюджети

повинні бути напруженими, але досяжними. Лише збалансованість мотивує

дотримання бюджету; 2) право на існування має тільки дійсний бюджет.

Тіньовий або аварійний бюджети недопустимі; 3) бюджет є узагальнюючим

планом у натуральних та грошових одиницях; 4) відповідальний за виконання

бюджету повинен приймати участь у його розробці для того, щоб зі своєю

відповідальністю віднестись до складання бюджету; 5) бюджет є своєрідною

інструкцією до запису за рахунками. Він вимагає тотожності планових і

фактичних даних; 6) бюджет залишається незмінним під час бюджетного

періоду [95, с. 65-66].

У науковій літературі виділяють два підходи до створення бюджетів:

1) через приріст (традиційне бюджетування) та 2) “з нуля” (ZBB – Zero-Base-

148

Budgeting). Для формування бюджету витрат на інновації пропонуємо

здійснювати бюджетування із застосуванням другого підходу – “з нуля”,

оскільки кожного разу необхідно робити обґрунтування запланованих витрат

так, ніби діяльність здійснюється уперше. Така перевага даного підходу

вимагає від кожного центру відповідальності виявлення проблем та шляхів їх

розв’язання на стадії планування. Базою для такого бюджетування є так звана

точка-нуль (інформація про витрати попередніх періодів до розрахунків не

береться). Бюджетні показники за цим способом необхідно розраховувати на

основі нового розрахунку потреби в капіталі для фінансування необоротних та

оборотних активів з використанням широкого масиву інформації щодо

технологічних процесів, норм і нормативів, калькулювання собівартості

продукції, ціноутворення тощо. Таким чином, основна відмінність

бюджетування “з нуля” від традиційного планування полягає в тому, що

останнє значною мірою зорієнтоване на показники рівня витрат попередніх

періодів, які можуть бути невиправдано завищеними. Головною метою

бюджетування “з нуля” є визначення оптимального рівня витрат підприємства

та пріоритетних напрямів використання обмежених фінансових ресурсів. У

рамках бюджетування “з нуля” аналізуються всі статті витрат і за кожною з них

визначаються можливості економії.

Бюджет витрат на інновації підприємств можна формувати за двома

принципами “бюджетування зверху-вниз” (top-down budgeting) та

“бюджетування знизу-вверх” (button-up budgeting). Обидва ці підходи, як

стверджують зарубіжні автори М. А. Паукок, А. Х. Тейлор [218, с. 287],

доповнюють один одного та в більшості підприємств можуть

використовуватись в якості висхідних точок, так як мають сполучні ланки, які

стають помітними на ранніх стадіях роботи.

Бюджетування зверху-вниз є способом концентрації уваги керівництва на

потребах підприємства без погодження з керівниками структурних підрозділів

нижчого рівня. При цьому керівництво може самостійно встановлювати рівень

витрат на інновації для кожного структурного підрозділу або центру витрат.

149

Бюджетування знизу-вверх передбачає, що вихідними точками аналізу

стають окремі сфери діяльності або проекти підприємства. За таких умов

керівники підрозділів спочатку формують бюджет витрат у межах своєї

компетенції, який у подальшому узагальнюють на вищих рівнях управління.

Важливою особливістю цього підходу є те, що вона концентрує увагу на тому

рівні ресурсів, який необхідний для обслуговування всіх проектів, прийнятих у

портфель наукових досліджень і розробок. Так, якщо число проектів буде

стрімко рости, вони все рівно не будуть мати у розпорядженні більшої кількості

ресурсів, ніж є у наявності в будь-який момент часу.

Для розрахунку бюджету витрат на інновації існує ряд методів:

міжфірмових порівнянь, постійного відношення до суми обороту, постійного

відношення до суми прибутку, планування від “бази” та розрахунку витрат на

погоджену програму (табл. 3.4).

Таблиця 3.4

Методи розрахунку бюджету витрат на інновації (узагальнено автором)

Назва методу Суть методу

Метод міжфірмових

порівнянь

використовується для грубої прикидки витрат на основі інформації

фірм-конкурентів та може застосовуватись фірмою-імітатором,

якщо у неї є можливість отримати відомості про витрати на

інновації фірми-лідера.

Метод постійного

відношення до суми

обороту

побудований на використанні заданого проценту витрат на інновації

до обороту. Оскільки величина обороту не підлягає різким

щорічним коливанням, використання цього показника у якості бази

гарантує обґрунтовану стабільність засобів, які виділяють на

витрати на інновації та їх збільшення у процесі зростання


Метод постійного

відношення до суми

прибутку

спрямований на використання заданого відсотку витрат на інновації

від прибутку підприємства. Хоча не рекомендується пов’язувати

бюджет витрат на інновації з прибутковістю, оскільки низький

прибуток може бути обумовлений випуском

неконкурентоспроможної продукції, яка є результатом недостатніх

витрат на її розробку та вдосконалення.

Метод планування від

“бази”

використовує як основу величину витрат попереднього періоду з

урахуванням виправлень на фактори, які впливають на їх величину

Вище перелічені методи використовуються для визначення бюджету

витрат на інновації безпосередньо до конкретного проекту. Метод розрахунку

витрат на погоджену програму побудований на використанні результатів

150

програмно-цільового планування за проектом або портфелем проектів. При

цьому здійснюється підсумовування необхідних для окремих видів робіт

витрат. Таким чином даний метод є розрахунково-аналітичним.

Для проведення планування та контролю витрат на інновації пропонуємо

використовувати об’ємно-календарний план (Додаток Ф.5), який визначатиме

тривалість і обсяги робіт, необхідних для виконання завдання.

Метою календарних розрахунків є регламентація злагодженого і

погодженого ходу робіт. Як метод календарного планування в системі управління

витратами на інновації рекомендуємо використовувати методи сіткового

планування і управління, які передбачають детальне вивчення майбутніх робіт та

подання їх у вигляді спеціального креслення – сіткового графіку.

Зауважимо, що між бюджетом витрат на інновації та іншими бюджетами

підприємства повинні існувати чіткі взаємозв’язки (рис. 3.7).

Рис. 3.7. Місце бюджету витрат на інновації в системі бюджетування

підприємства (узагальнено автором)

Бюджет витрат на

інновації

ГЕНЕРАЛЬНИЙ (ЗВЕДЕНИЙ) БЮДЖЕТ ПІДПРИЄМСТВА

ОПЕРАЦІЙНИЙ БЮДЖЕТ Бюджет оплати праці

Зарплата працівників

конструкторського та

технологічного відділів

Витрати на

удосконалення

технології й організації


ФІНАНСОВИЙ БЮДЖЕТ Фінансування


Капітальні інвестиції,

загальновиробничі

витрат

Бюджет капітальних

інвестицій

Придбання

(створення)

нових

необоротних

активів

Бюджет руху

грошових коштів

Прогнозний

бюджетний баланс

Бюджет накладних витрат

151

Генеральний (зведений) бюджет підприємства – це сукупність бюджетів,

що узагальнюють майбутні операції усіх структурних підрозділів підприємства

та включає дві групи бюджетів: операційний та фінансовий.

У свою чергу, операційний бюджет – це сукупність бюджетів витрат, які

забезпечують складання бюджетного звіту про фінансові результати окремих

підрозділів та підприємства в цілому.

Бюджет витрат на інновації повинен чітко узгоджуватись з бюджетом

оплати праці та бюджетом накладних витрат. При цьому в бюджеті оплати

праці окремим розділом необхідно виділяти витрати на заробітну плату

винахідникам та раціоналізаторам, безпосередньо зайнятим роботами з

виготовлення інноваційної продукції. Основою для формування бюджету є

штатний розпис та прийняті на підприємстві системи оплати праці. У бюджеті

накладних (загальновиробничих) витрат слід враховувати витрати на

удосконалення технології й організації виробництва.

Фінансовий бюджет – це сукупність бюджетів, які містять інформацію

про заплановані грошові потоки та фінансовий стан підприємства (бюджет руху

грошових коштів, бюджет капітальних інвестицій, прогнозний бюджетний

баланс).

Бюджет руху грошових коштів відображає майбутні надходження і

витрачання грошей. У цьому бюджеті повинен бути розділ “інноваційна

діяльність”, де серед інших окремими статями слід зазначати суми витрат

грошових коштів на інновації.

У бюджеті капітальних інвестицій варто наводити показники, сформовані

на основі плану, з урахуванням витрат на придбання (створення) нових та

модернізацію існуючих необоротних активів. Особливостями бюджету

капітальних інвестицій є те, що: 1) зазвичай його розробляють до складання

бюджету витрат і доходів або одночасно з ним; 2) капітальні витрати не

окупуються протягом одного року.

Прогнозний бюджетний баланс складають за затвердженою формою

фінансової звітності, що містить інформацію про майбутній фінансовий стан,

152

який очікується в результаті виробничої та фінансової діяльності підприємства.

Для своєчасного виявлення відхилень між бюджетними і фактичними

показниками та відповідного реагування на них проводять бюджетний

контроль. Внутрішній контроль виконання бюджету – це трудомістка робота,

яка потребує чіткого визначення об’єкта, мети, методів контролю та

узагальнення його результатів для прийняття управлінських рішень [104, с. 160-

161] та головним завданням якого є виявлення суттєвих розбіжностей,

зосередження уваги менеджерів на них як таких, що потребують докладного

аналізу, встановлення причин виникнення цих розбіжностей та обґрунтування

способів їх усунення [162, с. 53].

У науковій літературі розрізняють п’ять основних сфер контролю, які

слугують для керівників (менеджерів): контроль прийнятих допусків; контроль

цілей – пріоритетних напрямів роботи; контроль планів; контроль ресурсів;

контроль звичайних напрямів роботи.

Контроль виконання бюджетів необхідно здійснювати як на рівні

управлінського апарату, так і в структурних підрозділах. За допомогою дієвого

контролю можна виявити “вузькі місця”, визначити внутрішні резерви та

підготувати рекомендації щодо усунення перших на основі других.

Організація внутрішнього контролю виконання бюджету витрат на

інновації передбачає послідовність виконання етапів: ідентифікацію фактичних

даних, аналіз відхилень фактичних результатів від планових, узагальнення та

використання результатів контролю, розробку заходів щодо коригування

бюджетів і контроль виконання скоригованих бюджетів витрат (рис. 3.8).

Перший етап є попереднім для процесу контролю виконання бюджету та

полягає у підготовці інформації щодо фактичних показників витрат на

інновації, які підлягають моніторингу зі сторони менеджерів та керівництва

підприємства. Ідентифікація фактичних показників здійснюється на основі

даних управлінського обліку, який є своєрідним продовженням і деталізацією

фінансового обліку.

153

Рис. 3.8. Структурно-логічна схема внутрішнього контролю виконання

бюджету витрат на інновації (узагальнено автором)

Другий етап передбачає аналіз відхилень фактичних результатів від

планових (бюджетних) даних. Більшість вчених-економістів [18, 96, 97, 104,

139] виділяють чотири підходи до реалізації системи контролю бюджетів:

1) простий аналіз відхилень, орієнтований на коригування наступних

планових показників;

2) аналіз відхилень, орієнтованих на наступні управлінські рішення;

3) аналіз відхилень в умовах невизначеності;

4) стратегічний підхід до аналізу відхилень.

Суть простого аналізу відхилень полягає в тому, що система контролює

стан виконання бюджету, шляхом зіставлення показників бюджету з фактично

отриманими. Якщо відхилення має істотний характер, то менеджер приймає

1. ІДЕНТИФІКАЦІЯ ФАКТИЧНИХ ДАНИХ

2. АНАЛІЗ ВІДХИЛЕНЬ ФАКТИЧНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ВІД ПЛАНОВИХ

3. УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ КОНТРОЛЮ

4. РОЗРОБКА ЗАХОДІВ ЩОДО КОРИГУВАННЯ БЮДЖЕТУ

Реагування на відхилення

позитивне негативне “допустиме» негативне “критичне»

«нічого не

робити»

“змінити систему

планових або

нормативних показників»

“усунути відхилення»

Ні

Так

Бюджет узгоджується

з генеральною ціллю?

5. КОНТРОЛЬ ВИКОНАННЯ СКОРИГОВАНОГО БЮДЖЕТУ

ВИТРАТ НА ІННОВАЦІЇ

154

рішення про внесення коригувальних дій щодо оптимізації показників бюджету

на майбутні періоди. Критерій істотності відхилень визначається характером

відхилень та впливом на результативні показники діяльності підприємства –

прибуток, грошовий потік тощо.

Аналіз відхилень, орієнтованих на наступні управлінські рішення,

передбачає більш детальний факторний аналіз впливу встановлених відхилень

на результативні показники. Методика аналізу передбачає встановлення всіх

факторів, що впливають на результативний показник; визначення загального

відхилення фактичного розміру досліджуваного показника від запланованого;

кількісна оцінка впливу факторів на формування фактичного значення

результативного показника; формування таблиці пріоритетів впливу факторів

на результативний показник; формування висновків та рекомендацій щодо

управлінських рішень, направлених на виконання бюджетних показників.

Аналіз відхилень в умовах невизначеності здійснюється, як правило, за

допомогою імітаційного моделювання. Всі параметри діяльності, при цьому,

задаються інтервалами невизначеності. Якщо фактичне значення

результативного показника відповідає обчисленому інтервалу невизначеності,

то виконання бюджету є успішним. Для спрощення обґрунтування

управлінських рішень за розглянутим підходом рекомендовано

використовувати спеціальні програмні продукти.

Стратегічний підхід до аналізу відхилень передбачає вибір процедур

коригувальних дій відповідно до загальної стратегії діяльності підприємства.

Для забезпечення контролю виконання бюджетних показників доцільно

використовувати методи контролю відхилень фактичних результатів від

планових, які базуються на методах аналізу (трендового, факторного,

кореляційно-регресійного тощо), синтезу, порівняння, групування, огляду,

експертних оцінках тощо. При цьому, необхідно використовувати методи

горизонтального контролю (динамічного (оцінювання та порівняння

бюджетних показників за декілька періодів), звітно-планового (оцінювання

рівня виконання бюджетних показників у порівнянні з запланованими),

155

змішаного) та вертикального контролю (передбачає оцінювання структури

бюджетів за витратною та дохідною частинами).

Крім того, більшість науковців [22, 95, 222, 226] відхилення залежно від

причин виникнення поділяють на дві групи:

1) відхилення, зумовлені плануванням (пов’язані з помилками та

прорахунками під час формування прогнозів, розроблення бюджетів,

недостовірністю чи неповнотою вхідної інформації);

2) відхилення, зумовлені діяльністю (пов’язані з непередбачуваними чи

мало прогнозованими змінами у внутрішньому та зовнішньому середовищах

функціонування підприємства).

У теорії управлінського обліку важливе значення має виділення

класифікації витрат для цілей планування та контролю, що дозволяє

вирішувати питання щодо оцінки ступеню можливого впливу на ті чи інші

витрати. Така класифікація передбачає встановлення взаємозв’язку витрат із

діями конкретних осіб, підрозділів (центрів відповідальності), які є

відповідальними за використання ресурсів. При цьому, необхідно виходити,

насамперед, із організаційної структури підприємства. У процесі бюджетування

витрат на інновації приймають участь різні структурні підрозділи: виробничо-

технічний відділ, відділ технічного контролю, планово-договірний відділ,

вимірювальна лабораторія, бухгалтерія та фінансово-аналітичний відділ,

функції яких здебільшого зводяться до контролю якості продукції, зниження її

собівартості, забезпечення зростання продуктивності праці, досягнення

ефективних результатів за умов раціональних витрат матеріальних, трудових і

фінансових ресурсів та інше.

Таким чином, ціль контролю витрат за місцями їх виникнення полягає у

підвищенні відповідальності персоналу підприємства у відношенні витрат на

інновації, визначенні суми економії або перевитрат відносно запланованих

вартісних показників та виявленні причин таких відхилень.

Для забезпечення системності та комплексності контролю виконання

бюджету витрат на інновації доцільно використовувати запропоновані нами

156

форми звітності – “Відомість оперативного контролю витрат на інновації”

(Додаток Ф.3) та “Відомість контролю витрат на інновації за статтями”

(Додаток Ф.4), у яких відображаються фінансові аспекти проекту.

Крім того, варто зауважити, що виконавці робіт повинні реєструвати час,

витрачений на виконання проекту, так як велика частка витрат припадає саме

на оплату праці.

Третій етап. Перехід до системи порівняльного внутрішнього контролю

досить трудомісткий та передбачає обов’язкове оперативне документування

результатів ресурсоспоживання за допомогою спеціальних документів

(повідомлення про зміни поточних норм, документів на аналітичні розрахунки

відхилень від норм споживання матеріальних, трудових та інших витрат) [104].

Цей етап відбувається за допомогою функцій обліку та контролю, які

забезпечують отримання інформації про фактичні витрати і відхилення в

необхідних аналітичних групуваннях. Наявність такої інформації дозволяє

приймати міри з усунення небажаних відхилень та розвивати тенденції, які

сприятимуть зниженню рівня витрат.

Варто зазначити, що кожний інноваційний проект є по-своєму

унікальним, а тому бюджет витрат на інновації, на нашу думку, повинен бути

не детермінантним, а стохастичним. Відповідно до цього необхідно володіти

інформацією про відхилення планових значень витрат на інновації від

фактичних, представленою у вигляді відомості (Додаток Ф.2), застосовування

якої дає можливість прослідкувати за понесеними витратами, провести оцінку

(аналіз) відхилень та виявити їх причин.

Четвертий етап передбачає розробку заходів щодо коригування

бюджету витрат на інновації. Ключовим завданням контролю виконання

бюджету на цьому етапі є привернути увагу менеджера до тих відхилень від

бюджету, які вимагають його оперативного реагування.

Усунення таких відхилень сприятиме управлінню за відхиленнями, при

якому менеджер концентруватиме увагу лише на суттєвих відхиленнях від

бюджету та певною мірою не звертатиме увагу на відхилення в межах

157

допустимих норм.

Як правило, підприємства розробляють регламенти прийняття рішень з

контролю виконання бюджету в розрізі центрів відповідальності. У ньому

розподілені функції між управлінською службою з контролю за виконанням

бюджету та відображена система руху інформаційних потоків “знизу-вверх” –

від центрів відповідальності до функціональних служб про поточне виконання

планових завдань і “зверху-вниз” – аналіз, рішення та рекомендації з покращення

оперативної діяльності.

П’ятий етап. Контроль виконання скоригованих бюджетів здійснюється

за такою ж послідовністю розглянутих чотирьох етапів.

Варто зазначити, що ефективність процесу бюджетування значно

підвищується при запровадженні комплексної автоматизованої системи

бюджетного планування діяльності підприємства, що дозволяє максимально

оперативно отримувати інформацію про виконання бюджету і, відповідно,

вносити необхідні корективи до бюджетів з метою підвищення ефективності

оперативного управління фінансовими ресурсами підприємства.

Таким чином, проведені дослідження дозволяють зробити висновки про

необхідність впровадження бюджетування витрат на інновації як дієвого

інструменту для контролю за ними. Для формування бюджету витрат на

інновації запропоновано використовувати бюджетування “з нуля” (ZBB-

бюджетування).

У результаті дослідження запропоновано доповнити існуючу систему

бюджетування підприємства бюджетом витрат на інновації, що буде

передумовою контролю за їх ефективністю. Планування та контроль витрат на

інновації запропоновано здійснювати за допомогою об’ємно-календарного

плану, який визначатиме тривалість і обсяги робіт, необхідних для виконання

завдання. Для отримання інформації про відхилення розроблено “Відомість

відхилення планових (бюджетних) значень витрат на інновації від фактичних”,

застосовування якої дає можливість прослідкувати за понесеними витратами. З

метою забезпечення отримання оперативної інформації про характер і причини

158

відхилень запропоновано запровадити окремі форми звітності “Відомість

оперативного контролю витрат на інновації” та “Відомість контролю витрат на

інновації за статтями”.

У роботі представлено структурно-логічну схему внутрішнього контролю

виконання бюджету витрат на інновації, яка передбачає послідовність виконання

етапів: ідентифікацію фактичних даних, аналіз відхилень фактичних результатів

від планових, узагальнення та використання результатів контролю, розробку

заходів щодо коригування бюджетів і контроль виконання скоригованих

бюджетів витрат. У межах зазначеного процесу запропоновано запровадити

окремі елементи звітності про хід виконання бюджету, що забезпечить

отримання оперативної інформації про характер і причини відхилень, дасть

можливість їх контролювати та приймати рішення щодо регулюючих заходів.

3.3. Оцінка ефективності системи внутрішнього контролю витрат на

інновації

З метою успішного функціонування підприємства, підвищення рівня

рентабельності, збереження та зростання його активів необхідний

налагоджений механізм управління, одним з важливих елементів якого є

постійний внутрішній контроль. Система внутрішнього контролю являє собою

процедури, які управлінський персонал суб’єкта господарювання використовує

для досягнення цілей щодо забезпечення ефективного ведення господарської

діяльності, у тому числі: дотримання політики системи управління, збереження

активів, запобігання помилкам та шахрайству, забезпечення точності та

повноти облікових записів, своєчасної підготовки достовірної інформації.

Варто зазначити, що у літературних джерелах відсутній єдиний підхід

щодо визначення змісту оцінки системи внутрішнього контролю та критеріїв її

ефективності. Як підтвердження цього В. В. Бурцев зазначає, що “…до

сьогоднішнього дня не розроблено єдиного та загальнопризнаного підходу до

оцінки ефективності внутрішнього контролю” [17, с. 118], а В. А. Дерій

159

характеризує ефективність контролю в Україні, як невисоку, тому, на думку

автора, останній потребує реформування [61, с. 175].

Н. І. Дорош звертає увагу на те, що “…система внутрішнього контролю не

може розглядатися як повністю ефективна, якщо при її створенні не були

враховані умови її розробки і особливості майбутнього функціонування,

оскільки її відповідність реальності і ефективність залежить від рівня

компетентності та відповідальності виконавців” [64, с. 218].

На важливості людського фактору для оцінки внутрішнього контролю

також наголошують зарубіжні автори Є. А. Аренс та Дж. К. Лоббек “Якщо б

було можна розробити ідеальну систему, все одно її прив’язка до реальності та

ефективності залежать від рівня та компетенції людей, які її використовують”

[4, с. 261].

А. В. Газарян та О. П. Михайлова вважають, що ефективність системи

внутрішнього контролю створюється керівництвом підприємства і залежить від

здатності вирішувати поставлені завдання та повинна забезпечувати захист від

можливих ризиків [33, с. 48].

Основним критерієм ефективності є можливість досягнення цілі при

відносно менших витратах на її функціонування. Метою оцінювання

ефективності системи внутрішнього контролю є висловлення думки щодо

якості та ефективності контролю, обґрунтування рівня довіри з метою

планування. Комплексний набір критеріїв ефективності, на нашу думку,

необхідно формувати з урахуванням двох напрямів їх функціонування:

- за ступенем відповідності результатів встановленим цілям;

- за ступенем відповідності процесу функціонування системи

об’єктивним вимогам до його змісту, організації та результатів.

Система внутрішнього контролю вважається ефективною, якщо вона

оперативно попереджає про виникнення недостовірної інформації та виявляє

недостовірність у межах обмеженого часу з моменту, коли така інформація

виникла. При формуванні ефективної системи внутрішнього контролю

керівництво суб’єкта господарювання повинне забезпечити:

160

- надійну інформацію, яка необхідна для успішного управління

діяльністю суб’єкта господарювання;

- збереження активів – уникнення фактів крадіжок, псування та

нецільового використання майна, знищення і розголошення інформації (в тому

числі тієї, що міститься в облікових реєстрах, комп’ютерних базах даних);

- ефективність фінансово-господарської діяльності – виключення шляхом

контрольних процедур дублювання, невиробничих витрат, нераціонального

використання всіх видів ресурсів; оптимізація податкових платежів, зміцнення

розрахункової дисципліни;

- відповідність визначеним обліковим принципам – обов’язкове

виконання працівниками встановлених на підприємстві правил та інструкцій, а

також вимог нормативних документів;

- надійну систему бухгалтерського обліку.

Деякі науковці, зокрема В. В. Бурцев [17], Н. І. Дорош [64],

Л. О. Сухарева [209], Є. В. Калюга [87], М. В. Болдуєв [156], С. В. Матейко

[156], І. М. Дмитренко [63], М. В. Борисенко [63] констатують, що оцінку

ефективності системи внутрішнього контролю доцільно здійснювати виходячи

з середовища контролю, системи бухгалтерського обліку та засобів (процедур)

внутрішнього контролю.

Контрольне середовище характеризує умови, в яких здійснюється

внутрішній контроль, відношення, поінформованість та практичні дії

керівництва і/або власників господарюючого суб’єкта, спрямовані на

встановлення та підтримку системи внутрішнього контролю. Згідно з МСА 400

“Оцінювання ризиків і внутрішній контроль” до факторів контрольного

середовища, що впливають на організацію та підтримку системи

бухгалтерського обліку й здійснення процедур контролю, відносять такі:

діяльність ради директорів, філософія керівництва і стиль його роботи,

організаційна структура суб’єкта господарювання, методи наділення персоналу

повноваженнями й відповідальністю, система контролю з боку керівництва,

включаючи підрозділ внутрішнього аудиту, кадрова політика й процедури

161

поділу обов’язків.

Відповідно до МСА 400 “Оцінювання ризиків і внутрішній контроль”

система бухгалтерського обліку є способом ведення фінансових записів та серії

завдань, за допомогою яких обробляють господарські операції та

застосовується для ідентифікації, збору, аналізу, розрахунку, класифікації,

реєстрації, узагальнення, відображення результатів операцій. У процесі

контролю необхідно одержати уявлення про систему бухгалтерського обліку,

достатнє для визначення й розуміння основних класів операцій, здійснюваних

суб’єктом, способів ініціювання таких операцій; змісту бухгалтерських записів,

первинних документів і рахунків у фінансовій звітності, процесу ведення

бухгалтерського обліку й складання фінансової звітності від моменту

ініціювання операцій до моменту їх включення у фінансову звітність [126,

с. 367].

Засоби (процедури) внутрішнього контролю – це контрольні процедури,

які використовуються контролером для визначення того, чи були фінансово-

господарські операції належним чином санкціоновані, правильно оформлені та

відображені в облікових реєстрах, а також чи всі помилки в процесі ведення

справ і реєстрації даних за ними виявляються максимально швидко. Це означає,

що процедури контролю дають упевненість у тому, що мета контролю за

забезпеченням повноти, точності, законності, захисту активів і файлів даних

будуть досягнуті та буде надана надійна фінансова інформація.

На практиці існують різні процедури контролю, а саме:

а) процедури контролю за повнотою даних, що призначені для

впевненості в тому, що за всіма господарськими операціями інформація

внесена до облікових реєстрів і прийнята на обробку;

б) процедури контролю за точністю даних, необхідні для впевненості в

тому, що за кожною господарською операцією інформація відображена в обліку

своєчасно, у повному обсязі та правильно рознесена за рахунками;

в) процедури контролю за дозволом (санкціонуванням) операцій,

спрямовані на забезпечення законності здійснення операцій;

162

г) процедури контролю за збереженням активів і записів – процедури, що

базуються на обмеженні доступу до активів підприємства осіб, котрі не мають

на те повноважень, запобіганні крадіжкам, псуванню та нестачі активів. Вони

включають: створення та налагодження надійної контрольно-пропускної

системи на підприємстві, встановлення засобів охорони, сигналізації, сейфів,

обладнання складських приміщень тощо, а також періодичне проведення

внутрішніх ревізій та інвентаризацій.

Контролер повинен досліджувати тільки ту методику та процедури, які

відносяться до тверджень звітності. Розуміння відповідних аспектів систем

бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю разом з оцінкою властивого

ризику та ризику невідповідності функціонування внутрішнього контролю

разом із розглядом інших обставин нададуть контролеру можливість з’ясувати

види потенційних суттєвих перекручень, котрі можуть бути у фінансових звітах

і визначити фактори, що впливають на ризик наявності суттєвих помилок та

запланувати необхідні контрольні процедури.

Процес оцінювання ефективності системи внутрішнього контролю

складається з окремих етапів. Так, Р. О. Костирко пропонує використовувати

такі: 1. Бальна оцінка результатів контролю, яка здійснюється на основі

попереднього визначення критеріїв бальної оцінки відповідності принципам,

якості та ефективності; 2. Узагальнена оцінка результативності за кожним

критерієм і контролю в цілому; 3. Розробка шкали оцінки результативності

контролю за трьома рівнями: низький, середній, високий; 4. Прийняття рішення

і розробка заходів з підвищення результативності контролю на основі

узагальненої оцінки його результатів [104, c. 521].

Системний підхід до оцінювання ефективності системи внутрішнього

контролю запропонували Л. О. Сухарева та А. М. Садекова, який передбачає

такі етапи: 1. Розробка засобів подання бухгалтерського контролю

підприємства як системи; 2. Визначення основних елементів системи

бухгалтерського контролю; 3. Інтерпретація інтеграційних зв’язків між різними

елементами системи бухгалтерського контролю; 4. Розкриття цільової

163

орієнтації і визначення завдань оцінки ефективності бухгалтерського контролю;

5. Визначення основних етапів організації оцінки бухгалтерського контролю

[209, c. 70].

У міжнародній практиці використовуються два рівні оцінки системи

внутрішнього контролю: 1. Узагальнюючий рівень – за якого оцінка основних

моментів внутрішнього контролю проводиться без обстеження (оцінки

операційного контролю, діагностики, тестів, порівнянь тощо); 2. Розширений

рівень, який досягається на основі детального, поетапного вивчення доказовості

системи внутрішнього контролю.

Перший рівень оцінки визначає завдання вивчення внутрішнього

контролю за допомогою тестів, підтвердження їх через недовіру до системи

внутрішнього контролю. Другий – проводиться за допомогою тестування

ефективності процедур внутрішнього контролю й обмежується застосуванням

тестів підтвердження.

На основі наведеного вище для оцінювання ефективності системи

внутрішнього контролю витрат на інновації пропонуємо виокремлювати такі

етапи (рис. 3.9).

Рис. 3.9. Етапи оцінювання ефективності системи внутрішнього контролю

витрат на інновації (узагальнено автором)

На етапі загального знайомства з системою внутрішнього контролю

витрат на інновації контролер отримує загальне уявлення про специфіку і

масштаби діяльності підприємства, систему бухгалтерського обліку, структуру

служби внутрішнього контролю (аудиту) та її місце в системі управління,

оцінює рівень її професійності та перелік основних завдань. Контролер

2. Оцінка надійності

системи внутрішнього


інновації

3. Підтвердження

достовірності оцінки

системи внутрішнього


інновації

1. Загальне

ознайомлення з

системою внутрішнього


інновації

164

визначає порядок застосування заходів щодо забезпечення збереження майна,

надійності бухгалтерського обліку та достовірності звітності.

Якщо за результатами такого вивчення буде зроблено висновок про

ненадійність системи внутрішнього контролю (низький його рівень), то

покладатись на неї недоцільно, отже виникає потреба в більш детальній

перевірці. І навпаки, якщо, на думку контролера, можна довіряти системі

внутрішнього контролю, то можна переходити до наступного етапу. Оцінка

надійності системи внутрішнього контролю витрат на інновації повинна

здійснюватись контролером на основі власного досвіду застосування

методичних прийомів.

Підтвердження достовірності оцінки системи внутрішнього контролю

витрат на інновації здійснюється в процесі перевірки. Довіряючи певною мірою

системі внутрішнього контролю витрат на інновації, контролер в ході перевірки

повинен проводити процедури підтвердження її надійності, застосовуючи різні

методи та прийоми при проведенні тестів на відповідність системи

внутрішнього контролю та процедур перевірки на суттєвість.

Щоб підтвердити кожну зроблену оцінку незначного ризику

невідповідності внутрішнього контролю, контролер повинен обов’язково

провести ретельні тести на відповідність системи внутрішнього контролю.

Тобто, чим менший ризик невідповідності внутрішнього контролю, визначений

контролером, тим більше підтверджень йому потрібно отримати стосовно того,

що структура системи бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю

працює ефективно.

Під час отримання доказів ефективного функціонування системи

внутрішнього контролю контролеру необхідно враховувати спосіб та

послідовність їх отримання протягом певного періоду та професійний досвід

особи, яка отримала такі докази (у разі залучення помічників та асистентів).

Слід мати на увазі, що принцип ефективної роботи кожної системи не виключає

можливості виникнення відхилень. Відхилення від діючих і запланованих

систем контролю можуть викликатися такими факторами та ознаками, як зміни

165

в основному складі співробітників підприємства, значні сезонні коливання в

обсязі операцій, помилки окремих співробітників. Виявивши певні відхилення,

контролеру необхідно зробити запити щодо них, наприклад, уточнити терміни

звільнення та прийняття на роботу співробітників, які виконували основні

функції внутрішнього контролю.

Існують різні методи документального оформлення інформації про

систему бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю. Вибір необхідних

методів документального оформлення є виключно предметом особистого

судження та прерогативою контролера. Заходи, що виконуються окремо або в

комбінаціях, оформлюються у вигляді письмових звітів, анкет, контрольних

переліків і блок-схем, форма й обсяг яких залежать від розміру та структури

підприємства, кількості видів діяльності, порядку ведення бухгалтерського

обліку та структури систем внутрішнього контролю.

Для вивчення та оцінки надійності системи внутрішнього контролю

найчастіше використовують тести ефективності процедур контролю, які дають

можливість контролеру отримати докази. Перелік тестів (контрольних

запитань) оформляють у формі анкети як зручний спосіб для документування

даних за конкретними процедурами контролю. Основна перевага анкети

полягає у тому, що вона дозволяє у повному обсязі охопити сторони контролю,

виступаючи, таким чином, зручною формою робочих документів контролю.

Анкети можуть розроблятися в закритій (відповідь “так”, “ні”) або у

відкритій (опис відповіді) формах. Перевага закритої форми полягає у тому, що

контролер одержує конкретну відповідь на поставлене запитання і не залишає

можливості ухилитися. З іншого боку, даючи відкриті відповіді, відповідач

може торкнутися аспектів, упущених контролером.

При цьому, варто зазначити, що у літературних джерелах існують окремі

пропозиції щодо оцінки надійності середовища внутрішнього контролю. Так,

Ю. Н. Воропаєв [32, с. 43-46] запропонував методику, яка включає систему з

виділення якісних характеристик, що чинять слабкий, середній та сильний

вплив на надійність системи внутрішнього контролю. Проте, запропонована

166

автором методика не дозволяє оцінити стан підсистеми контролю в

числовому або відсотковому виразі.

В. В. Скобара запропонував використовувати таблицю-запитальник,

що містить питання про структуру, організацію, функціонування та інші

характеристики системи внутрішнього контролю, оцінка яких може бути

зроблена тільки у формі позитивної (“так”) або негативної (“ні”) відповіді

[201, с. 195]. Однак, згідно з МСА 400 “Оцінювання ризиків і внутрішній

контроль” при оцінці ризику контролю повинно використовуватись не

менше як 3 градації: високий, середній, низький. Виходячи з цього, на нашу

думку, оцінка надійності внутрішнього контролю витрат на інновації

повинна проводитись також відповідно до цих правил. На основі

вищенаведеного, вважаємо за необхідне навести структуру анкети для

оцінки надійності системи внутрішнього контролю витрат на інновації

(Додаток Х).

Використання пропонованої анкети, на нашу думку, дасть змогу

оцінити фактори, які мають вплив на систему внутрішнього контролю

витрат на інновації, а саме: дотримання вимог законодавства, організаційну

структуру підприємства, розподіл функціональних обов’язків між

працівниками, окремі заходи, які спрямовані на забезпечення умов

збереження майна підприємства, засоби комп’ютерної обробки інформації,

технологію ведення обліку та формування звітності тощо. Таку методику

відрізняє простота у застосуванні, а також наявність не тільки якісних, але й

кількісних оцінок надійності та ефективності системи внутрішнього

контролю.

Оцінку системи щодо кожного окремого критерію необхідно

проводити у балах, відповідних рівню ефективності. Підсумковим

результатом ефективності внутрішнього контролю виступатиме певна сума

балів, як інтегрована сума показників за відповідними критеріями, виходячи

з їх значущості та ступеня прояву. Враховуючи, що еталон ефективності

внутрішнього контролю оцінюється максимально можливим рівнем довіри

167

(100 %), яка розраховується як сума досліджуваних критеріїв помножена на

максимальну кількість балів (2 бали), яка може бути присвоєна одному

критерію.

Шкала загальної оцінки системи внутрішнього контролю витрат на

інновації наведена у табл. 3.5.

Таблиця 3.5

Шкала загальної оцінки системи

внутрішнього контролю витрат на інновації

Загальний рівень

ефективності, %

Оцінка ефективності системи

внутрішнього контролю витрат


Характер стану внутрішнього


0-25 % незадовільно не здійснюється

26-50 % задовільно здійснюється частково

51-75 % добре здійснюється з незначними

відхиленнями від вимог

76-100 % відмінно здійснюється з дотриманням

вимог

У нашому випадку фактична кількість балів становить – 27, тому рівень

ефективності буде дорівнювати 27/(2*20)*100 % = 67,5 %. Результати оцінки

ефективності внутрішнього контролю витрат на інновації ПАТ “Іскра”,

наведені у табл. 3.5, свідчать про недостатній їх рівень

Наявна система внутрішнього контролю витрат на інновації найбільш

ефективна за наступними напрямками: правильна, повна та своєчасна

реєстрація інформації на рахунках бухгалтерського обліку, дотримання

законодавства та менш ефективна у питаннях, які стосуються ротації кадрів,

розподілі їх функціональних обов’язків, аналізу причин відхилень за

результатами перевірок та ін.

Таким чином, запропоновано структуру анкети для оцінки надійності

системи внутрішнього контролю витрат на інновації, використання якої дасть

змогу виявити фактори, які мають суттєвий вплив на неї. Розроблений підхід

дозволить оцінити ефективність внутрішнього контролю витрат на інновації та

визначити напрями для його покращення.

168

Водночас, ефективне функціонування зазначеної системи сприятиме

прийняттю адекватних управлінських рішень та оптимізації процесів



Аналіз організаційно-методичних підходів до внутрішнього контролю в

системі управління витратами на інновації дає можливість зробити такі

висновки:

1. Встановлено, що система організаційно-методичного забезпечення

внутрішнього контролю чи не у повній мірі відповідає сучасним вимогам у

зв’язку з її недосконалістю та знаходиться поза увагою працівників підприємства

і бухгалтерів чи взагалі відсутня. З метою підвищення дієвості внутрішнього

контролю та ефективності управління встановлено взаємозв’язок принципів,

функцій та етапів внутрішнього контролю витрат на інновації, які дають змогу

визначити чіткий перелік суб’єктів контролю, джерел інформації (первинних

документів, облікових реєстрів, фінансової звітності) та методичних прийомів

контролю.

2. При здійсненні внутрішнього контролю витрат на інновації велике

значення належить розрахунку та оцінці їх економічної ефективності, оскільки

остання виступає як відмінний серед інших напрям контролю витрат на

інновації, так як у більшості випадків перед контролером не ставлять завдань з

аналізу ефективності того чи іншого заходу, проекту тощо. В умовах

інноваційно-орієнтованого контролю постановка та вирішення цих завдань є

обов’язковим.

3. Результати дослідження свідчать про недосконалість або відсутність

складання на різних підприємствах України окремих бюджетів витрат на

інновації, що в достатній мірі не дозволяє здійснювати контроль за

інноваційними процесами. Основними причинами такої ситуації є технічна

складність і трудомісткість підконтрольних операцій; відсутність у більшості

169

випадків можливості виміру економічного ефекту або його умовний характер;

недостатнє розуміння керівництвом значимості бюджетування витрат на

інновації для успішного функціонування підприємства у перспективі.

Враховуючи вказане у роботі запропоновано доповнити існуючу систему

бюджетування підприємства бюджетом витрат на інновації, що буде

передумовою контролю за їх ефективністю. Формування бюджету витрат на

інновації, як бюджету розвитку підприємства, стане основою для забезпечення

стратегії та середньострокового планування.

4. Для проведення планування та контролю витрат на інновації

запропоновано використовувати об’ємно-календарний план, який визначатиме

тривалість і обсяги робіт, необхідних для виконання завдання. Аргументовано

використання структурно-логічної схеми внутрішнього контролю виконання

бюджету витрат на інновації, яка передбачає послідовність виконання етапів:

ідентифікацію фактичних даних, аналіз відхилень фактичних результатів від

планових показників, узагальнення та використання результатів контролю,

розробку заходів щодо коригування бюджетів і контроль виконання

скоригованих бюджетів витрат.

У межах зазначеного процесу запропоновано запровадити окремі елементи

звітності про хід виконання бюджету: “Відомість оперативного контролю

витрат на інновації” та “Відомість контролю витрат на інновації за статтями”,

що забезпечить отримання оперативної інформації про характер і причини

відхилень, дасть можливість їх контролювати та приймати рішення щодо

регулювання заходів.

5. Для оцінювання ефективності системи внутрішнього контролю витрат

на інновації запропоновано виокремлювати такі етапи: загальне ознайомлення з

системою внутрішнього контролю витрат на інновації; оцінка надійності

системи внутрішнього контролю витрат на інновації; підтвердження

достовірності оцінки системи внутрішнього контролю витрат на інновації.

Для вивчення та оцінки надійності системи внутрішнього контролю

найчастіше використовують тести ефективності процедур контролю, які дають

170

можливість контролеру отримати докази. У роботі наведено структуру анкети

для оцінки надійності системи внутрішнього контролю витрат на інновації.

Використання пропонованої анкети, на нашу думку, дасть змогу оцінити

фактори, які мають вплив на систему внутрішнього контролю витрат на

інновації, а саме: дотримання вимог законодавства, організаційну структуру

підприємства, розподіл функціональних обов’язків між працівниками, окремі

заходи, які спрямовані на забезпечення умов збереження майна підприємства,

засоби комп’ютерної обробки інформації, технологію ведення обліку та

формування звітності, тощо. Таку методику відрізняє простота у застосуванні, а

також наявність не тільки якісних, але й кількісних оцінок надійності та

ефективності системи внутрішнього контролю.

Розроблений підхід дозволить оцінити ефективність внутрішнього

контролю витрат на інновації та визначити напрями для його покращення.

Водночас, ефективне функціонування зазначеної системи сприятиме

прийняттю адекватних управлінських рішень та оптимізації процесів


Основні положення розділу опубліковані в наукових працях [36, 41, 42, 49,

151, 153, 242].

171

ВИСНОВКИ

У дисертації узагальнено та запропоновано вирішення наукового завдання,

яке полягає в обґрунтуванні теоретичних та розробленні організаційно-

методичних положень з удосконалення обліку та внутрішнього контролю в

системі управління витратами на інновації. Найбільш вагомими результатами,

що характеризують наукову новизну та особистий внесок автора, є:

1. Вивчення різних підходів до розуміння економічної суті поняття

“витрати на інновації” дає підстави вважати, що на даний час немає

однозначного визначення даного терміна. У літературних джерелах окремі

автори витрати на інновації називають по-різному, при цьому, нами виявлено

такі назви: “інноваційні витрати”, “витрати на інновації”, “витрати на

інноваційні заходи”, “витрати на інноваційний процес”, “витрати на

інноваційну діяльність”. У зв’язку з цим виникають непорозуміння, як у

наукових, так і практичних сферах. На нашу думку найприйнятнішим є

вживання терміна “витрати на інновації”, під якими пропонуємо розуміти

суму витрачених матеріальних, трудових і фінансових ресурсів для

здійснення операційної та інвестиційної діяльності, результатом якої є

перехід на принципово нові ресурсозбережні технології, розробка і

впровадження нової продукції або її покращення, модернізація основних

засобів тощо. Наукове обґрунтування доцільності застосування терміна

“витрати на інновації” визначає методичні основи відображення їх у

бухгалтерському обліку.

2. Провівши критичний аналіз існуючих ознак класифікації витрат на

інновації, запропоновано розвинути їх, шляхом доповнення новими: за

доцільністю здійснення (продуктивні та непродуктивні), за видом об’єктів

інноваційної діяльності (витрати на інновації-продукти, інновації-процеси,

інновації-проекти), за реальністю здійснення (дійсні та можливі витрати

(втрати)) та ефективністю (ефективні та неефективні). Практичне

використання запропонованих класифікаційних ознак забезпечить повноту

172

відображення витрат на інновації в обліку та посилить контроль за їх

здійсненням.

3. Для вирішення проблем оптимального управління запропоновано

здійснювати формування системи обліку і контролю витрат на інновації як

логічного комплексу етапів: 1) встановлення мети і завдань; 2) визначення

параметрів вхідної інформації щодо витрат на інновації; 3) визначення

основних елементів системи обліку витрат на інновації; 4) встановлення

зв’язків між елементами системи; 5) використання сформованої системи

обліку витрат на інновації; 6) оцінка ефективності системи обліку витрат на

інновації; 7) контроль ефективності системи обліку витрат на інновації.

Застосовування її сприятиме підвищенню інформаційного забезпечення та

забезпечить ефективне управління інноваційною діяльністю.

4. Дослідження практики обліку витрат на інновації на вітчизняних

підприємствах різних галузей економіки дає підстави стверджувати про

суттєві недоліки, зумовлені тим, що у нормативних документах не міститься

комплексних і систематизованих рекомендацій з методики та організації їх

обліку. Для усунення вказаних неточностей автором розроблено та

запропоновано до використання проект Положення бухгалтерського обліку

“Витрати на інновації”, у якому розкрито методологічні засади щодо порядку

визнання, оцінки, складу витрат на інновації, їх відображення в обліку та

розкриття інформації у Примітках до річної фінансової звітності. За

структурою проект Положення складається з таких розділів: загальні

положення; склад витрат на інновації; облік витрат на інновації; облік

джерел фінансування витрат на інновації; розкриття інформації про витрати

на інновації у Примітках до річної фінансової звітності. Використання

Положення є важливим при формуванні облікової політики підприємства й

сприятиме раціональній організації обліку та відображенню у фінансовій

звітності витрат на інновації.

5. Обґрунтовано, що однією з найбільш важливих проблем при

налагодженні ефективної організації обліку витрат на інновації є формування

173

безперебійного комунікаційного зв’язку між особами, залученими до

процесу передачі інформації про витрати на інновації. Практика показує, що

порушення таких зв’язків часто є наслідком виникнення комунікаційних

розривів, тобто втрати кількісних та якісних характеристик інформації під

дією передавального середовища. У процесі дослідження встановлено, що

одним із найбільш ефективних методів боротьби з комунікаційними

розривами є налагодження процесу оперативного обміну облікової

інформації та контроль за її рухом в системі управління витратами на

інновації.

6. У результаті дослідження встановлено, що значного удосконалення

потребує методика відображення інформації у системі рахунків

бухгалтерського обліку та узагальнення їх у звітності. З огляду на це, для

забезпечення інформаційних потреб системи управління даними про витрати

на інновації, запропоновано власний обліковий підхід, який передбачає

попереднє створення додаткових аналітичних рахунків, на яких ведеться

облік капітальних інвестицій.

З метою формування даних про витрати на інновації запропоновано

використовувати такі реєстри обліку: “Відомість аналітичного обліку

капітальних витрат на інновації” – для відображення в обліку фактичних

витрат з придбання (створення) необоротних активів, “Відомість

аналітичного обліку поточних витрат на інновації” – для відображення в

обліку фактичних витрат на виконання робіт за темою (замовленням) та

“Зведену відомість обліку витрат на інновації” – для визначення фактичної

собівартості закінчених робіт.

Для задоволення запитів різних груп користувачів і підвищення

ефективності управління при прийнятті інвестиційних рішень запропоновано

порядок розкриття інформації про витрати на інновації у Примітках до річної

фінансової звітності через доповнення та розширення змісту окремих рядків,

а підприємства, для яких обов'язковість оприлюднення річної фінансової та

консолідованої звітності, повинні наводити її у самостійно обраному вигляді

174

Забезпечувати прийняття управлінських рішень запропоновано на основі

розробленого Звіту про витрати на інновації за видами нової продукції та

Звіту про витрати на інновації за структурними підрозділами підприємства.

7. Доведено, що важливе значення в управлінні витратами на інновації

належить системі внутрішнього контролю. Запропоновано виділяти такі

організаційно-методичні етапи: організаційно-підготовчий (постановка цілі

та завдань, формування інформаційного забезпечення, вибір суб’єктів

внутрішнього контролю), методичний (використання способів і методичних

прийомів, реалізація методики, формування доказової бази для прийняття

об’єктивних рішень за результатами контролю), результативно-

узагальнюючий (документальне оформлення результатів внутрішнього

контролю) та використання результатів контролю (надання користувачам

результатів контролю, контроль за виконанням оперативних управлінських

рішень і реалізацією проведених заходів). Використання запропонованих

етапів внутрішнього контролю витрат на інновації дає можливість підвищити

обґрунтованість управлінських рішень, прийнятих на основі такої

інформації.

8. Низька ефективність внутрішнього контролю витрат на інновації

зумовлена відсутністю своєчасного та оперативного реагування на характер і

причини відхилень. Запропоновано доповнити існуючу систему

бюджетування на підприємствах бюджетом витрат на інновації, що

важливою складовою контролю за ефективністю їх здійснення. Планування

та контроль витрат на інновації запропоновано здійснювати за допомогою

об’ємно-календарного плану, який визначає тривалість і обсяги робіт,

необхідних для виконання завдання. Для отримання інформації про

відхилення розроблено Відомість відхилення планових (бюджетних) значень

витрат на інновації від фактичних, застосовування якої дає можливість

прослідкувати за понесеними витратами. З метою забезпечення отримання

оперативної інформації про характер і причини відхилень запропоновано

Відомість оперативного контролю витрат на інновації та Відомість контролю

175

витрат на інновації за статтями.

9. Досліджено, що недостатньо визначені положення з оцінки

ефективності системи внутрішнього контролю витрат на інновації.

Враховуючи це, запропоновано структуру анкети для оцінки надійності

системи внутрішнього контролю витрат на інновації, використання якої дає

змогу виявляти фактори, які мають суттєвий вплив на неї. Розроблений

підхід дозволить оцінити ефективність внутрішнього контролю витрат на

інновації та визначити напрями для його покращення.

176

Додаток А

Дефініції поняття “інновації” в економічній літературі

та чинних нормативних документах (узагальнено автором)

Автор /

джерело Визначення

Закон України

“Про

інноваційну

діяльність”

(1992) [179]

“…новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоздатні

технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення

виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що

істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної

сфери”

“Керівництво

Осло” (1992)

[245, с. 55]

“…введення у вживання будь-якого нового або значно покращеного

продукту (товару або послуги) або процесу, нового методу маркетингу або

нового організаційного методу у діловій практиці, організації робочих

місць або внутрішніх зв’язках”

Хучек М.

(1995)

[223, с.67]

“…зміни в техніці, технології, організації, екології, економіці, а також

соціальному житті підприємства”

Уткін Є.А.

(1997)

[214, с.10]

“…це об’єкт, впроваджений у виробництво в результаті використання

науково-технічних та інших досягнень (винаходів), котрі якісно

відрізняються від існуючих аналогів”

Азріліян А.Н.

(1999)

[12, с.453]

1. Вкладення коштів в економіку, що забезпечує зміну поколінь техніки і

технології; 2. Нова техніка, технологія, що є результатом досягнень

науково-технічного прогресу. Розвиток винахідництва, поява піонерських

і великих винаходів є істотним чинником інновації

Морозов Ю.П.

(2000) [137,

с. 6]

“…прибуткове використання новацій у виді нових технологій, продукції

та послуг, організаційно-технічних і соціально-економічних рішень

виробничого, фінансового, комерційного, адміністративного або іншого

характеру”

Завлін П.Н.,

Казанцева

А.К., Мінделі

Л.Є. (2000)

[157, с.6]

“…використання результатів наукових досліджень і розробок,

спрямованих на вдосконалення процесу виробничої діяльності,

економічних, правових і соціальних відносин у галузі науки, культури,

освіти в інших сферах діяльності суспільства”

Антонюк Л.Л.,

Поручник

А.М., Савчук

В.С. (2003)

[3, с.15]

“…нове явище, новаторство або будь-яка зміна, яка вноситься суб’єктом

господарювання у власну діяльність із метою підвищення своєї

конкурентоспроможності, як на внутрішньому, так і на зовнішньому

ринках”. Інновації можна трактувати у трьох аспектах: інновація в

широкому значенні – як будь-яка зміна, що підвищує

конкурентоспроможність суб’єктів господарювання; інновація у вузькому

значенні – як процес трансформації наукових досягнень у виробництво;

інновація, яка впроваджена в господарську практику

Харів П.С.

(2003) [220,

с. 13]

“…результат інноваційної діяльності, відображений у вигляді наукових,

технічних, організаційних чи соціально-економічних новинок, котрий може

бути отриманий на будь-якому етапі інноваційного процесу”

Барютін Л.С.

(2004) [157,

с. 7-8]

“…як результат творчого процесу у вигляді створених (або впроваджених)

нових споживчих вартостей, застосування яких вимагає від осіб або

організацій, які їх використовують, зміни звичних стереотипів діяльності і

навичок. При цьому найважливішою ознакою інновації в умовах

ринкового господарювання повинна виступати новизна його споживчих

властивостей, технічна ж новизна відіграє другорядну роль”

177

Закінчення додат. А

Загородній

А.Г., Вознюк

Г.Л. (2005)

[76, с.238]

Нові досягнення в галузі технології чи управління, призначені для

використання в операційній, інвестиційній чи фінансовій діяльності


Костирко Л.А.,

Мартинов А.А.

(2006)

[105, с. 128]

Потенційні інновації являють собою перспективний ймовірнісний

результат проведення заходів щодо доведення нового продукту або

технології до стадії виробництва і отримання від їх використання

позитивного ефекту. Реальні інновації відповідно являють собою кінцевий

результат інноваційної діяльності і відповідають всім основним ознаками:

новизни, практичного втілення та наявності позитивного ефекту

Крупка Я.Д.

(2006)

[108, с. 14]

“У широкому науковому розумінні поняття “інновації” трактується як

творча діяльність, що охоплює сукупність технічних, технологічних,

виробничих, комерційних, інформаційних та інших заходів, спрямованих

на впровадження нововведення з метою досягнення економічного,

соціального, науково-технічного ефекту та іншої вигоди. У більш

вузькому науковому трактуванні інновація – це створення нової продукції

або її поліпшення, запровадження нового або вдосконаленого

виробничого процесу на підприємстві”

Павленко І.А.

(2007) [158,

с.13]

“З погляду конкретного суб’єкта підприємництва, інновація – це

впровадження новацій у вигляді нових технологій і послуг, організаційно-

технічних і соціально-економічних рішень виробничого, адміністративного,

правового, комунікативного та іншого характеру. У загальноекономічному

теоретичному аспекті інновація – це об’єктивна економічна категорія теорії

інноваційного підприємництва, яка характеризує якісну зміну продуктивних

сил та виробничих відносин на основі впровадження прогресивних

досягнень науки, техніки, технології, що забезпечують економію витрат,

підвищення продуктивності праці, удосконалення організаційно-правового

механізму економічної діяльності, кращу якість та конкурентоспроможність

вітчизняних товарів, робіт і послуг

Микитюк П.П.

(2009)

[131, с. 27]

“…кінцевий результат науково-технічної діяльності по розробці,

створенню та впровадженню нововведень у вигляді нового або

вдосконаленого товару (послуги), технологій виробництва, техніки,

методів організації та управління діяльністю підприємств, збуту продукції

з метою підвищення конкурентоспроможності, досягнення економічного,

соціального, екологічного, науково-технічного ефекту”

Ільченко О.О.

(2009) [82, с. 7]

“…кінцевий результат інтелектуальної діяльності (наукових досліджень і

розробок) у вигляді нового або удосконаленого об’єкта

(конкурентоспроможної технології, продукції чи послуги), що якісно

відрізняється від попереднього аналога”

Левицька О.О.

(2009) [123,

с. 6]

“…сукупність заходів, спрямованих на використання і комерціалізацію

результатів наукових досліджень та розробок і появу на ринку нової

конкурентоздатної продукції чи послуг”

Сурин А.В.,

Молчанова

О.П. (2009)

[208, с. 8-9]

“…кінцевий результат творчої діяльності, який отримав втілення у виді

нової або удосконаленої продукції або технології, практично

застосовуваних і здатних до задоволення окремих потреб”.

“…результат реалізації нових ідей і знань з ціллю їх практичного

використання для задоволення окремих запитів споживачаів”

Кантаєва О.В.

(2010)

[88, с. 25]

“…кінцевий результат інноваційного процесу, що отримав втілення у

вигляді нової або удосконаленої продукції або технології”

178

Додаток Б

Дефініції поняття “інноваційний процес” в економічній літературі


Автор / джерело Визначення

Антонюк Л.Л.,

Поручник А.М.,

Савчук В.С.

[3, с. 27-28]

“…сукупність безперервно виникаючих, якісно нових, прогресивних з

технічного погляду явищ, що забезпечують зміну поколінь техніки і

технології, підвищують конкурентоспроможність суб’єктів

господарювання”

Павленко І. А.,

Гончарова Н. П.,

Швиданенко Г. О.

[159, с. 23]

“…процес отримання та комерціалізації винаходу, нових технологій,

видів продукції чи послуг, рішень виробничого, фінансового

характеру та інших результатів інтелектуальної діяльності”

Соловьєв В.П. [203,

с.25]

“…процес перетворення ідеї у нову (удосконалену) продукцію, яка

користується на ринку попитом. Сюди також відноситься і

удосконалення виробничих процесів, які використовуються у

промисловості і торгівлі, нові підходи до реалізації послуг

соціального характеру”

Краснокутська Н.В.

[107, с. 70]

“…це не тільки складний, але і взаємопов’язаний процес створення

інновацій з використанням сукупності системи знань, наукової і

маркетингової діяльності; сукупності засобів праці, що полегшують

людську працю і роблять її продуктивнішою (техніка, прилади,

устаткування, організація виробництва)”

“…це комплекс різних послідовних видів діяльності на основі поділу і

кооперації праці — від одержання нового теоретичного знання до

використання створеного на його основі товару споживачем”

Ільєнкова С.Д.,

Гохберг Л.М.,

Кузнецов В.И. [79,

с. 11]

“…створення, освоєння і розповсюдження інновацій”

Барютин Л.С.

[157, с. 10]

“…процес перетворення наукових знань в інновацію, який можна

представити як послідовний ланцюг подій, у ході яких інновація

визріває від ідеї до конкретного продукту, технології або послуги і

поширюється при практичному використанні”

Федоренко В.Г.,

Денисенко М.П.,

Грищенко І.М.,

Гречан А.П.

[84, с. 32]

“…інтерактивна модель, що складається із системи методів процедур

із перетворення наукових знань в інновацію, всі елементи якої

взаємодіють між собою, тобто як процес послідовних подій, у ході

яких інновація зазнає змін від ідеї до конкретного продукту,

технології або послуги й поширюється (розповсюджується) при

практичному використанні”

Микитюк П.П.

[132, с. 46]

“…комплекс послідовних дій, унаслідок яких новація розвивається

від ідеї до конкретного продукту і поширюється під час практичного

використання”

Харів П.С.

[220, с. 14]

“…сукупність комплексних, постійно здійснюваних у просторі та часі,

прогресивних, науково-технічних, організаційних та соціально-

економічних змін, що ведуть до підвищення ефективності суспільного

виробництва та вирішення соціальних проблем (екологія, умови праці)”

Завлін П.Н.,

Казанцева А.К.,

Мінделі Л.Є. [157,

с. 7]

“…це процес перетворення наукового знання в інновацію, тобто

послідовний ланцюг подій, в ході яких інновація визріває від ідеї до

конкретного продукту, технології чи послуги і поширюється при

практичному використанні”

179

Додаток В

Систематизація публікацій з проблем обліку і контролю інновацій

за період з 1975 до 2013 рр.

Рік Номери

видання

Кількість

публі-

кацій

ПІБ авторів

Журнал “Бухгалтерский учет” (СРСР)

1975 № 5, 6, 10 3 Петрова В.І., Бразовська Т.І., Крилов Ф., Садовніков А.А,

Нітецький В.В.

1976 № 3, 6, 7 3 Петух Н.С., Васін Ф.П., Воронін П.С.

1977 № 7 1 Герасименко Н.П.

1978 № 5, 6, 8,

9

4 Юлін Б.І., Звегенцева Н.Н., Александрова Н.І., Маркелова

І.С., Жіляєва Н.Н., Подлегаєва А.Г., Бородкін О.С.,

Берднікова Д.П., Попова Т.Д.

1979 № 2, 6 2 Івашкевич В.Б., Беляєва Г.Д.

1980 № 9, 10 4 Нікольський А.В., Термус П.С., Ткаченко Т.М., Бородкін

О.С., Копачев Г.П., Емельянов А.С.

1981 № 5 1 Секачев А.І.

1982 № 1, 9 2 Путіліна Л.А., Бородкін О.С.

1983 № 1, 2, 4,

11

5 Копачев Г.П., Мельник Г.І., Славутський Ю.П., Єременко

П.І., Спектор І.І., Стяжкін А.Н.

1984 № 3, 6, 9 3 Шульман С.І., Єфіменко Л.С., Аксененко А.Ф., Ілишев А.М.

1985 № 2, 9 2 Єлізаров Г.В., Литнєв О.Н., Ляпукіна Л.А.

1986 № 4, 5, 12 4 Аскеров А.Б., Ракович Л.І., Трусов А.Д., Прохорчик А.Н.,

Кричевський С.Ю., Мех Я.В., Остапюк М.Я.

1987 № 1, 6, 7 3 Радукін В.П., Ісупов А.Л., Міхеєв Ю.Н., Онишко С.В.,

Петросян А.А., Джугурян А.Г.

1988 № 8, 10 3 Третяк Ф.С., Луникова Н.А., Джога Р.Т., Вітвіцька Н.С.,

Матвєєв А.А., Емельянов А.С.

1989 № 9, 11 2 Петросян А.А., Джугурян А.Г., Голов С.Ф.

Журнал “Бухгалтерский учет” (Росія)

2005 № 3, 5, 6,

11

4 Малявкіна Л.І., Ржаніщина В.С., Поленова С.Н.

2006 № 3, 18,

24

3 Міхайлова Д.Н., Устінова Я.І.

2007 № 12, 14 2 Ветрова І.Ф., Устінова Я.І.

2008 № 2, 6, 9,

12, 16, 18

6 Сухарєва Н.В., Куліков А.А., Третьякова Є.Ю., Міхайлова

Д.Н., Ліпатова В.А., Сухарєв О.С., Сухарєв С.О.

2009 № 10 1 Сухарєв С.О.

2010 № 8, 9 2 Нікітіна В.Ю., Єфімова О.В., Глущенко В.В.

2011 № 3, 7, 9 3 Попова Є.А., Толщін Г.С., Газізова А.Р.

Журнал “Бухгалтерський облік і аудит” (Україна)

1999 № 3 1 Бородкін О.С.

2000 № 10 2 Пустовит А.Н., Гнилицька Л.Н.

2005 № 5 1 Мінаков О.В.

2006 № 5, 11 2 Крупка Я.Д., Солотва В.

2008 № 5 1 Кантаєва О.В.

2009 № 4, 7, 12 3 Кантаєва О.В., Валуєв І.Б., Авилкіна М.О.

2013 № 12 1 Озеран В.О., Гик В.В.

180

Додаток Д

Тематика наукових досліджень за напрямом

“Бухгалтерський облік, аналіз та контроль інноваційних процесів” (узагальнено автором)

Автор (рік) Тема Предмет дослідження Об’єкт дослідження

Проскуріна В. О

(2001) [183]

Бухгалтерський

фінансовий і

управлінський облік

інновацій

Теоретичні та методичні проблеми, пов'язані з організацією

фінансового та управлінського обліку інноваційних процесів

ТОВ “Астон Ентерпрайз”, ВАТ

“Ростовський вино-горілчаний завод”, ЗАТ

“Навігатор”, ВАТ “Ростелеком ТЦМС-9”,

ВАТ “Хлібозавод-1”, ВАТ “Будфарфор”,

ЗАТ “Арізона”, ТОВ “Югаудіт”, ТОВ

“Аудітсанація”

Нестеров В.М.

(2002) [143]

Облік і аналіз в системі

управління витратами


організації

Проблеми теорії, методології та практики організації обліку і

економічного аналізу витрат і результатів по створенню і

освоєнню інноваційної продукції на основі міжнародних

принципів обліку та сучасних ринкових методів: маркетингу,

управлінського обліку, контролінгу, функціонально-вартісного

аналізу, концепції життєвого циклу

-

Фесенко О.Г.

(2003) [217]

Обліково-аналітичне

забезпечення управління

витратами і фінансування


- ВАТ “Сургутнафтогаз”, дочірні

підприємства РАО ЄЕС Росії, РАО

“Газпром”

Туктарова А.Є.

(2004) [212]

Облік і аналіз

інноваційних витрат в

системі контролінгу

Проблеми теорії, методології та практики організації обліку і

економічного аналізу витрат і результатів з створення і освоєння

інноваційної продукції, на основі міжнародних принципів обліку і

сучасних ринкових методів: маркетингу, управлінського обліку,

контролінгу, функціонально-вартісного аналізу, концепції

життєвого циклу

Підприємства, які займаються

інноваційною діяльністю

Салаватов Р.К.

(2006) [198]

Облік і аудит інноваційної

діяльності комерційних

організацій

Теоретичні та практичні аспекти організації бухгалтерського

обліку і аудиту інновацій

ВАТ “Карельський окатиш”, ВАТ “УАЗ”,

ВАТ “Заволжський моторний завод”

Щемелєв О.М.

(2007) [230]

Стратегічний облік

інновацій в комерційних

організаціях: теорія і

методологія

Організаційний і методологічний механізм системи стратегічного

обліку інновацій, що включає фінансовий і управлінський облік на

базі використання облікових інструментів багатофункціонального

застосування (фрактальних похідних балансових звітів)

Інноваційні процеси в комерційних

організаціях Російської Федерації, що

займаються розробкою, впровадженням та

реалізацією інновацій

180

181

Продовж. додат. Д

Денис В.П.

(2007) [60]

Оперативний облік і аналіз


підприємств

Комплекс теоретичних, методичних і практичних завдань з

оперативного обліку та аналізу інноваційної діяльності на

промислових підприємствах України

Процес здійснення інноваційної діяльності

промисловими підприємствами України в

системі оперативного управління

Лубошникова

К.А. (2009)

[124]

Управлінський облік

інновацій на

машинобудівних

підприємствах

Комплекс теоретичних, методичних та організаційних положень,

пов'язаних з веденням управлінського обліку інновацій, що

передбачає підвищення якості інформації, необхідної для

ефективного управління інноваціями на машинобудівних

підприємствах

Машинобудівні підприємства м.

Волгограда та Волгоградської області

Мінаков О.В.

(2009) [135]

Облік і аналіз в управлінні

інноваційною діяльністю


Сукупність теоретико-практичних аспектів організації й методики

обліку та аналізу в управлінні інноваційною діяльністю


Діюча система обліку та аналізу в

управлінні інноваційною діяльністю


Левицька О.О.

(2009) [123]

Облік і аналіз інноваційної

діяльності підприємств

Сукупність теоретичних, методичних, організаційних і

практичних аспектів обліку та налізу інноваційної діяльності

вітчизняних підприємств промисловості

Процес здійснення інноваційної діяльності

на промислових підприємствах України

Ільченко О.О.

(2009) [82]

Облік і аналіз витрат на

інновації:

управлінський аспект

Комплекс теоретичних, методологічних і прикладних питань,

пов'язаних з обліком і аналізом витрат на інновації в системі

управління підприємством

Діюча система обліку і аналізу витрат на

інновації проектноорієнтованих


Коржавіна

Є.М. (2009)

[99]

Облік і аналіз вкладень в

інноваційні проекти

промислових підприємств

Теоретичні та практичні питання бухгалтерського обліку і аналізу

вкладень в інноваційні проекти

Діяльність промислових підприємств

Республіки Марій Єль, які реалізують

інноваційні проекти

Богомолова

І.В. (2010) [11]

Контроль і внутрішній

аудит інноваційної

діяльності в

університетських

технопарках

Контроль та внутрішній аудит інноваційної діяльності в

університетських технопарках

Інноваційна діяльність в університетських

технопарках

Сидоренко

О.Ю. (2011)

[195]

Облікове забезпечення

інноваційної діяльності в

агропродовольчих

холдингах

Суттєва для відображення в обліковій системі сукупність

інформаційних фактів про інноваційну діяльність

агропродовольчих холдингів

Агропродовольчі холдинги Волгоградської

області

Кантаєва О.В.

(2011) [89]

Бухгалтерський облік та

аналіз інноваційної

діяльності підприємств:

організація і методологія

Теоретико-методологічні та організаційні проблеми розвитку

бухгалтерського обліку та аналізу інноваційної діяльності


Відображення в системі бухгалтерського

обліку процесів інноваційної діяльності та

її аналітичне забезпечення на

підприємствах України

181

182

Закінчення додат. Д

Мельничук І.В.

(2011) [127]

Облік і аналіз інновацій у

сфері випуску та збуту

продукції текстильної

промисловості

Сукупність теоретичних, методичних і практичних засад обліку й

аналізу інновацій у сфері випуску та збуту продукції підприємств

текстильної промисловості

Система бухгалтерського обліку та аналізу

діяльності підприємств текстильної

промисловості в частині інноваційних

процесів, котрі пов’язані з випуском та

збутом продукції

Файзрах-

манова Г.Р.

(2011) [215]

Розвиток обліково-

аналітичного забезпечення


організації

Проблеми теорії, методології і практики організації обліку і

економічного аналізу витрат і результатів інноваційної діяльності

на основі інтеграції сучасних концепцій і методів (елементів

методу)

Інноваційна діяльність підприємств

Республіки Татарстан: ВАТ “Кукморський

завод Металопосуду”, ВАТ “Меліта”,

ТзОВ “Савіново”, ЗАТ “Мир Ванн”, ТзОВ

“Вікторія”

Абубакірова

К.Н. (2012) [1]


інноваційну діяльність

Методичне забезпечення обліку витрат на інноваційну діяльність в

якості основи її ефективного (якісного) управління

Процеси формування показників

бухгалтерської звітності, які відносяться

до інноваційної діяльності

Курбетдінова

Л.Ю. (2012)

[116]

Облік і аналіз інноваційної

діяльності в підприємствах

харчової промисловості

Теоретико-методичні та практичні підходи щодо обліку і аналізу

інноваційної діяльності підприємств харчової промисловості

Процес формування інформаційних

ресурсів обліку і аналізу інноваційної

діяльності підприємств харчової

промисловості

Газізова А.Р.

(2012) [34]

Бухгалтерський облік

внутрішньогосподарської

інноваційної діяльності у

вертикально-інтегрованих

структурах

Система бухгалтерського обліку внутрішньогосподарської

інноваційної діяльності, включно процес створення, використання

і реалізація її результатів, а також механізм внутрішньо-фірмових

розрахунків за інноваційною діяльністю

Вертикально-інтегровані компанії, у

структурі яких виділяють підрозділи, які

займаються інноваційною діяльністю. У

якості об’єктів дослідження діючої

практики обліку та реалізації розроблених

пропозицій були вибрані вертикально-

інтегровані компанії ВАТ “Камаз”, ВАТ

“Роснефть”, ВАТ “Татнефть” і структурні

підрозділи, які входять до їх складу та

займаються інноваційною діяльністю:

науково-дослідні інститути, проектні

інститути, науково-технічні центри

Височан О.О.

(2012) [28]

Облік витрат на підготовку

та освоєння виробництва

нової продукції і їх

фінансового забезпечення

Теоретичні, методичні та організаційні положення обліку витрат

на підготовку та освоєння виробництва нової продукції та їх


Система бухгалтерського обліку в частині

витрат на підготовку та освоєння

виробництва нової продукції та їх


182

183

Додаток Е

Визначення понять “затрати” та “витрати” у нормативних документах

деяких країн світу (систематизовано автором)

Країна Нормативно-правове

забезпечення*

Визначення (в перекладі на українську мову)

Україна ПКУ [172] Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у

грошовій, матеріальній або нематеріальній формах,

здійснюваних для провадження господарської

діяльності платника податку, в результаті яких

відбувається зменшення економічних вигод у вигляді

вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок

чого відбувається зменшення власного капіталу (крім

змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу

власником) (ст. 14.1.27)

П(С)БО 16

“Витрати” [173]

Витрати - зменшення економічних вигод у вигляді

вибуття активів або збільшення зобов’язань, які

призводять до зменшення власного капіталу

Російська

Федерація

ПБУ 10/99

“Расходы” [166]

Витратами організації визнається зменшення

економічних вигод у результаті вибуття активів

(грошових коштів, іншого майна) і (або) виникнення

зобов'язань, що приводить до зменшення капіталу цієї

організації за винятком зменшення внесків за

рішенням учасників (власників майна) (cт. 2)

Республіка

Білорусь

Инструкция по

бухгалтерскому

учету “Расходы

организации” [149]

Затрати - вартісна оцінка ресурсів, спожитих

організацією в процесі виробництва і реалізації

товарів, продукції, виконання робіт, надання послуг.

Витрати, що призводять до отримання в майбутньому

економічних вигод, вважаються активами організації і

визнаються витратами в період отримання від них

економічної вигоди. Витрати, не призводять до

отримання економічних вигод, визнаються витратами

організації в період здійснення даних витрат;

Витрати організації - зменшення економічних вигод у

результаті вибуття активів (грошових коштів, іншого

майна) і (або) виникнення зобов'язань, що приводить

до зменшення власних джерел організації, за винятком

зменшення внесків за рішенням учасників (власників

майна) (ст. 2)

Молдова НСБУ 3 “Состав

затрат и расходов

предприятия” [147]

Затраты - спожиті ресурси на виготовлення продукції і

надання послуг з метою отримання доходу.

Витрати - всі витрати і втрати (збитки), які

віднімаються з доходу при розрахунку прибутку

(збитку) звітного періоду (ст. 5)

Польща Ustawa z dnia 29

wrzesnia 1994 r. o

rachunkowosci [248]

Витрати і збитки - ймовірне зменшення економічних

вигод протягом звітного періоду, достовірно

визначеної вартості, у вигляді зниження вартості

активів або збільшення вартості зобов’язань і резервів,

які призведуть до зменшення капіталу за виключенням

зменшення вкладів за рішенням акціонерів або

власників (ст. 31)

* Примітка: назви нормативних актів наведено мовою оригіналу

184

Додаток Ж

Особливості визнання витрат на дослідження і розробки

у різних країнах Європи (узагальнено автором)

Країна Особливості визнання

Бельгія Витрати капіталізуються до тієї розрахункової суми, яка буде повернута.

Максимальний період списання – 5 років

Велика

Британія

Витрати на дослідження мають одразу списуватися, витрати ж на

розробки дозволяється списувати або робити незначну відстрочку на

період не більший за час, необхідний для перевірки проекту на

придатність

Греція Витрати на дослідження та розробки можуть списуватися або

капіталізуватися з подальшою амортизацією впродовж 5 років

Данія Дозволяється застосовувати відстрочення обліку витрат на дослідження та

розробки. Капіталізовані витрати слід списувати впродовж періоду не

більше ніж 5 років

Ірландія Закон про діяльність компаній передбачає чітко вказувати витрати на

дослідження і розробки за рік. Витрати на дослідження мають одразу

списуватися, витрати ж на розробки дозволяється або одразу списувати,

або робити незначну відстрочку, однак вона не повинна бути більшою за

час, необхідний для проекту на придатність

Іспанія Витрати на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи

відносять до витрат того звітного періоду, в якому вони були понесені

Італія Використовується або списання, або відстрочка. Відстрочена величина,

яка не повинна перевищувати очікуваного доходу, має амортизуватися

впродовж не більше, ніж 5 років

Люксембург Витрати на дослідження і розробки можна капіталізувати та списувати

протягом 5 років

Нідерланди Витрати можуть капіталізуватися, коли є обґрунтовані сподівання, що в

майбутньому вони окупляться. Амортизація не повинна перевищувати 5

років. У звітності необхідно відображати кошти, витрачені на

дослідження та розробку за кожен рік

Німеччина Витрати, які здійснюються безпосередньо самою компанією необхідно

відразу списувати. Витрати, понесені для компанії третьою стороною,

мають нею накопичуватися, і в цьому випадку – систематично

амортизуватися

Португалія Витрати на дослідження і розробки можуть бути капіталізовані. Термін

списання витрат не повинен перевищувати 5 років

Франція Витрати на дослідження і розробки капіталізуються в складі

нематеріальних активів і можуть списуватися впродовж 5 років. Якщо

проект не виглядає привабливим, витрати на нього слід списувати негайно

Швеція На практиці дуже рідко капіталізують витрати на дослідження і розробки,

вони відразу списуються, оскільки не оподаткуються. Компанії

намагаються якнайменше відображувати інформацію про такі витрати у

звітності

185

Додаток З

Класифікація витрат на інновації у сучасній економічній літературі

№

п/п

Ознаки

класифікації Класифікація витрат

Бород

кін

О.С

. [1

4, с.

47]

Сає

нко К

.С.

[196, с.

27-2

8]

Кан

таєв

а О

.В.[

88, c.

13]

Ільч

енко О

.О.

[83, с.

61]

Круп

ка

Я.Д

. [1

08, с.

14

-16]

Нес

теров В

.Н.

[144, с.

109]

Фай

зрах

ман

ова

Г.Р

. [2

15,

с.12]

Раз

ом

1 За рівнем

управління

а) витрати на науково-

дослідні роботи в цілому;

б) витрати на рівні

міністерств і відомств або

інших координуючих органів

– концернів, асоціацій,

акціонерних товариств і ін.;

в) витрати об’єднань і

підприємств, які

виготовляють нову техніку;

г) витрати об’єднань і

підприємств, які споживають

нову техніку.

+ + 2

2 За

джерелами

фінансування

а) власні кошти;

б) кредити банків;

в) бюджетні кошти та ін.

+ + + + + + + 7

3 За видами

робіт

а) виконання науково-

дослідних робіт; б) дослідно-

конструкторських;

в) організаційно-

технологічних робіт; г)

підготовка та освоєння

виробництва та ін.

+ + + + 4

4 За видами

планових

завдань

Витрати на розвиток:

а) народного господарства

держави;

б) союзних республік

(територіальних комплексів);

в) міністерств (галузей,

комплексів);

г) регіонів (областей,

районів, міст);

д) об’єднань (підприємств).

+ + 2

186

Продовж. додат. З

5 За

напрямами

науково-

технічного

прогресу

Витрати на:

а) впровадження передових

технологій, включно

освоєння технологічних

процесів за закупленими

ліцензіями;

б) механізацію виробничих

процесів;

в) автоматизацію

виробничих процесів;

г) впровадження

обчислюваної техніки.

+ + + + 4

6 За місцями


а) робочі місця, цехи;

б) дослідно-конструкторське

бюро, лабораторії;

в) експериментальні заводи;

г) науково-дослідні центри,

науково-дослідні інститути,

інноваційні центри, бізнес-

інкубатори, технопарки,

технополіси та ін.

+ + + + + + + 7

7 За рівнем

витрат

а) суспільно необхідні

(обумовлені стадіями

технологічного процесу);

б) зверх суспільно необхідні

(втрати (збитки) за

припиненим роботам і інші

втрати).

+ + 2

8 За

характером

витрат

а) поточні;

б) капітальні + + + + + + + 7

9 За етапами

інноваційного

процесу

а) підготовка;

б) виробництво;

в) обіг;

г) експлуатація;

д) утилізація

+ + + + 4

10 За

періодичністю


а) разові;

б) періодичні;

в) поточні

+ + + 3

11 За методом

включення в

собівартість

проекту

а) прямі;

б) непрямі. + + + 3

12 За

можливістю

внесення

змін в


проекту

а) релевантні;

б) нерелевантні.

+ + 2

187

Закінчення додат. З

13 За ступенем

контрольова

ності в

центрах

відповідальн

ості

а) контрольовані;

б) неконтрольовані.

+ 1

14 За способом

розподілу

а) основні;

б) накладні. + 1

15 За способом

відтворюван

ня

а) вичерпні;

б) невичерпні. + 1


групування

а) за економічними


б) за статтями калькуляції;

+ + + + + + + 7


оптимізації

величини

прибутку

а) витрати на продукцію;

б) витрати періоду + 1

18 За єдністю

складу

а) одноелементні;

б) комплексні. + 1

19 За

відношенням

до

виробничого

процесу

а) передвиробничі;

б) виробничі;

в) післявиробничі + 1

188

Додаток И

Вимоги до облікової інформації для управління

Автор

Вимога

Бути

нец

ь Ф

.Ф., І

вах

нен

ков

С.В

., Д

ави

дю

к Т

.В.,

Шах

рай

чук Т

.В.

[85, c.

95]

Сте

ців

І.І

. [

207, c.

300-3

01

]

Соп

ко В

.В. [2

04,

c.42-4

3]

Шквір

В.Д

., З

агород

ній

А.Г

., В

исо

чан

О.С

.[227, c

.

30-3

1]

Ільїн

а О

.П. .[

77,

c. 2

4]

Раз

ом

Достовірність + + + + + 5

Економічність

(раціональність)


+ 1

Однозначність + 1

Точність + + + 3

Системність + 1

Комплексність + 1

Реальність + 1

Оптимальність + 1

Зіставність + 1

Доречність

(актуальність) + + + + 4

Доказовість + 1

Істотність + 1

Зрозумілість + + 2

Повнота + + + + + 5

Контрольованість + 1

Коригованість + 1

Незмінність + 1

Значимість + 1

Порівнянність + 1

Постійність + 1

Суттєвість + 1

Консервативність + 1

Цінність + + 2

Оперативність + 1

Якість + 1

Репрезентативність + 1

Змістовність + 1

Доступність + 1

Своєчасність + + 2

Стійкість + 1

189

Додаток К

Принципи організації бухгалтерського обліку

Назва принципу Зміст принципу

Автор / нормативний акт (джерело)

Зак

он

і У

краї

ни

“П

ро

бухга

лте

рсь

ки

й о

блік

і

фін

ансо

ву з

віт

ніс

ть в

Украї

ні”

[175]

Ди

ки

й А

.П. [6

2, с.

49]

Соп

ко В

.В., З

авго

род

ній

В.П

. [2

05, c.

12-1

4]

Чац

кіс

Ю.Д

., Г

ейєр

Е.С

.,

Нау

мчук О

.А., В

лас

ова

І.О

. [1

54, c.

16

]

Пи

ли

пен

ко А

.А., О

тен

ко

В.І

. [1

71, c.

55]

Кар

пуш

енко М

.Ю.

[94,

c.7-8

]

Кост

иш

ин

а М

.Т.,

Ки

ри

чук У

.М., Л

об

од

а

Н.О

., Д

емко М

.Я.

[155,

c.15]

обачність більше уваги до визнання у бухгалтерському

обліку витрат та зобов’язань, ніж можливих

доходів та активів, не допускаючи створення

прихованих активів

+ + +

повне висвітлення усі господарські операції та результати

інвентаризації повинні своєчасно реєструватися

на рахунках бухгалтерського обліку без будь-яких

пропусків та вилучень

+ + +

автономність відокремлення майна власника від майна

підприємства + + + +

послідовність постійне застосування обраної підприємством

облікової політики + + + + +

безперервність послідовна побудова облікового процесу під час

розв’язання конкретних завдань + + +

превалювання сутності

над формою

операції обліковуються відповідно до їх сутності,

а не лише виходячи з юридичної форми + + +

історична (фактична)


пріоритетною є оцінка активів підприємства,

виходячи з витрат на їх виробництво та

придбання

+ + +

189

190

Продовж. додат. К

нарахування та

відповідність доходів і

витрат

для визначення фінансового результату звітного

періоду необхідно порівняти доходи звітного

періоду з витратами, що були здійсненні для

отримання цих доходів. При цьому доходи і

витрати відображаються у бухгалтерському

обліку та фінансовій звітності в момент їх

виникнення, незалежно від дати надходження або

сплати грошових коштів

+ + +

єдиний грошовий

вимірник

вимірювання та узагальнення всіх господарських

операцій підприємства у його фінансовій

звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці

+ + +

періодичність можливість розподілу діяльності підприємства на

певні періоди часу з метою складання фінансової

звітності

+ + +

адаптивність пристосування побудови та функцій

бухгалтерського обліку до певних умов


+ + + + +

ритмічність рівномірне надходження вхідних даних і видачі

вихідної інформації + + + +

застосування

комп’ютерної техніки

організація бухгалтерського обліку в умовах

комп’ютеризації суспільства +

зниження витрат на

ведення бухгалтерського

обліку

зниження витрат на ведення бухгалтерського

обліку, при збереженні та підвищенні

достовірності, оперативності та своєчасності

бухгалтерської інформації

+

постійного

удосконалення

організації облікового

процесу

постійне удосконалення організації облікового

процесу, методології та техніки бухгалтерського

обліку

+

190

191

Закінчення додат. К

цілісність система бухгалтерського обліку розглядається як

цілісна система, істотні ознаки якої не зводяться

до властивостей жодної її складової

+ + + + +

усебічність передбачає врахування всіх внутрішніх зв’язків і

відношень у систем, усіх факторів, які впливають

на її функціонування

+ + + + +

субординація передбачає ієрархічну побудову елементів і

відносин за наперед чітко визначеними

критеріями

+ +

динамічність усі характеристики системи мають розглядатися

не як постійні, а як безперервно змінювані до

своєї протилежності

+ + + + +

випереджувального

відображення

прогнозування найбільш вірогідного стану

досліджуваної системи у майбутньому + + + +

системотвірних відносин полягає у визначенні саме тих зв’язків між

частинами системи, що забезпечують її цілісність,

існування і розвиток

+ + + +

паралелізм обов’язкова наявність системи бухгалтерського

обліку у кожному самостійному господарському

підрозділі

+

прямоплинність раціональна організація інформаційних потоків

між учасниками облікового процесу + + +

пропорційність раціональне співвідношення засобів і предметів

праці та безпосередніх її виконавців (облікових

працівників)

+ + + +

191

192

Додаток Л.1 Відомості аналітичного обліку капітальних витрат на інновації

ВІДОМІСТЬ АНАЛІТИЧНОГО ОБЛІКУ КАПІТАЛЬНИХ ВИТРАТ НА ІННОВАЦІЇ

Модернізація машини точної зварювання__(5.5)

(назва об’єкту обліку витрат, код теми)

за __серпень_2012_ року

(місяць, квартал, рік)

Термін виконання робіт:

з __06.08.2012__

(початок)

до __30.08.2012__

(кінець)

Дебет субрахунку 152 “Придбання (виготовлення) основних засобів”

Статті витрат № проводки

Сальдо на

початок

місяця

47 52 56 55 Разом за

місяць

Разом з початку

накопичення № кор. рахунку 131 201 22 372 631 651 661

Витрати на оплату праці - 18500,0 18500,0 18500,0

Відрахування на соціальні заходи - 6670,2 6670,2 6670,2

Матеріали - 11290,0 11290,0 11290,0

Службові відрядження -

Спеціальне устаткування для наукових

(експериментальних) робіт

-

Послуги сторонніх підприємств - 5760,5 5760,5 5760,5

Інші витрати -

Всього - 11290,0 5760,5 6670,2 18500,0 42220,7 42220,7

Кредит субрахунку 152 “Придбання

(виготовлення) основних засобів”

У дебет рахунків Разом за

місяць

Разом з

початку

списання

Сальдо на

кінець

місяця 104 “Машини та обладнання”


промислової власності”

Капітальні витрати на інновації, зараховані до

складу основних засобів 42220,7 Х 42220,7 42220,7 -

Капітальні витрати на інновації, зараховані до

складу нематеріальних активів Х - - - -

___31.08.2012_____

(дата складання)

Склав ________підпис________ ___ Григоришин І.В.___

(підпис) (ПІБ)

Перевірив ________підпис ________ ___ Шелестюк П.І.____


___ПАТ “Бель Шостка Україна”___ (назва підприємства)

193

Додаток Л.2 Відомості аналітичного обліку поточних витрат на інновації

ВІДОМІСТЬ АНАЛІТИЧНОГО ОБЛІКУ ПОТОЧНИХ ВИТРАТ НА ІННОВАЦІЇ

Випробування та аналіз якості нової продукції __(3.5) (назва об’єкту обліку витрат, код теми)

за __жовтень_2012_ року

(місяць, квартал, рік)

Термін виконання робіт:

з __06.10.2012__

(початок)

до __28.10.2012__

(кінець)

Дебет рахунку 941 “Витрати на дослідження і розробки”

Статті витрат № проводки

Сальдо на

початок

місяця

117 120 122 126 125 Разом за

місяць

Разом з початку

накопичення № кор. рахунку 131 201 22 372 631 651 661

Витрати на оплату праці - 9570,9 9570,9 9570,9

Відрахування на соціальні заходи - 3535,3 3535,3 3535,3

Матеріали - 19760,6 1200,3 20960,9 20960,9

Службові відрядження -

Спеціальне устаткування для наукових

(експериментальних) робіт

-

Послуги сторонніх підприємств - 5760,5 5760,5 5760,5

Інші витрати -

Всього - 19760,6 1200,3 5760,5 3535,3 9570,9 34067,1 34067,1

Кредит рахунку 941 “Витрати на дослідження і

розробки”

У дебет рахунків Разом за

місяць

Разом з

початку

списання

Сальдо на

кінець

місяця 231 “Виробництво інноваційної

діяльності”

7912 “Результати іншої

операційної діяльності”

Поточні витрати на інновації, що підлягають

списанню на виробництво продукції - Х - - -

Поточні витрати на інновації, що підлягають

списанню на фінансові результати Х 34067,1 34067,1 34067,1 -

_____30.10.2012_____






___ПАТ “Бель Шостка Україна”___ (назва підприємства)

192

193

194

Додаток Л.3 Зведена відомість обліку витрат на інновації

ЗВЕДЕНА ВІДОМІСТЬ ОБЛІКУ ВИТРАТ НА ІННОВАЦІЇ

за _2012_ рік (місяць, квартал, рік)

Види витрат

За дебетом рахунку з кредитом рахунків Всього за

дебетом

За кредитом рахунку з дебетом

рахунків

Всього

за

кредито

м 131 201 22 372 631 651 661 104 124 231 7912

У складі рахунку 15 “Капітальні інвестиції”

Модернізація машини

точної зварки - 11290,0 - - 5760,5 6670,2 18500,0 42220,7 42220,7 - Х Х 42220,7

… … … … … … … … … … … … … …

Придбання нових ножиць

для порубки арматурного прокату

- - - - 125525,0 - - 125525,0 125525,0 - Х Х 125525,0

Всього - 11290,0 - - 131285,5 6670,2 18500,0 167745,7 167745,7 - Х Х 167745,7

У складі рахунку 39 “Витрат майбутніх періодів”

- - - - - - - - - - - - - -

У складі рахунку 91 “Загальновиробничі витрати”

- - - - - - - - - - - - - -

У складі рахунку 941 “Витрати на дослідження і розробки”

Випробування та аналіз якості нової продукції

- 19760,6 1200,3 - - 3535,3 9570,9 34067,1 Х Х Х 34067,1 34067,1

Всього - 19760,6 1200,3 - - 3535,3 9570,9 34067,1 Х Х Х 34067,1 34067,1

РАЗОМ - 31050,6 1200,3 - 131285,5 10205,5 28070,9 201812,8 167745,7 - - 34067,1 201812,8

_____28.12.2012_____






___ ПАТ “Бель Шостка Україна”___ (назва підприємства)

194

195

Додаток М

Положення бухгалтерського обліку

“Витрати на інновації” (розроблено автором)

Розділ I. Загальні положення

1. Це Положення визначає методологічні засади формування в

бухгалтерському обліку інформації про витрати на інновації та її розкриття в

фінансовій звітності.

2. Норми цього Положення застосовуються підприємствами, незалежно

від форм власності (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які

відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними

стандартами фінансової звітності).

3. Терміни, що наведені в положенні, мають таке значення:

Витрати на інновації – сума витрачених матеріальних, трудових і

фінансових ресурсів для здійснення операційної та інвестиційної

діяльностей, результатом яких є перехід на принципово нові

ресурсозберігаючі технології, розробка і впровадження нової продукції

(товарів, робіт, послуг), капітальний ремонт і модернізація основних засобів

тощо.

Витрати на дослідження і розробки – комплексні витрати, пов’язані з

інноваційним процесом, що зазнані у процесі організації взаємопов’язаних

робіт із дослідження і розробки нового виду продукції чи значного

вдосконалення існуючого.

Інноваційна діяльність – діяльність, що спрямована на використання і

комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює

випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг.

Інноваційна продукція – нові конкурентоздатні товари чи послуги.

196

Інноваційний проект – комплект документів, що визначає процедуру і

комплекс усіх необхідних заходів (у тому числі інвестиційних) щодо

створення і реалізації інноваційного продукту і (або) інноваційної продукції.

Незакінчені та неоформлені науково-дослідні, дослідно-

конструкторські й технологічні роботи – дослідження і розробки, роботи над

якими тривають (продовжуються) та неоформлені належною документацією.

Розділ II. Склад витрат на інновації

4. До складу витрат на інновації відносяться:

- матеріальні витрати – вартість сировини та основних матеріалів,

комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, малоцінних та

швидкозношуваних предметів, які безпосередньо пов’язані із здійсненням

інноваційної діяльності.

- витрати на оплату праці – заробітна плата та інші виплати

працівникам, зайнятим у створенні інноваційної продукції.

- витрати на соціальні заходи – обов’язкові відрахування від загального

обсягу витрат на оплату праці працівникам, зайнятим у створенні

інноваційної продукції.

- витрати на службові відрядження – вартість поїздки працівника за

розпорядженням керівника підприємства на певний строк до іншого

населеного пункту для виконання службового доручення, пов’язаного з

проведенням інноваційної діяльності.

- витрати на спеціальне устаткування – вартість використання

спеціального устаткування та обладнання при виконанні наукових

(експериментальних) робіт.

- послуги сторонніх підприємств – вартість робіт та послуг, які

виконуються сторонніми підприємствами і організаціями, що пов’язані зі

здійсненням інноваційної діяльності.

197

- амортизація об’єктів основних засобів, інших необоротних

матеріальних активів, нематеріальних активів, що використовуються при

здійсненні інноваційної діяльності.

- інші витрати – витрати, які безпосередньо не пов’язані зі здійсненням

інноваційної діяльності.

Розділ III. Облік витрат на інновації

5. Формування в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності

інформації про витрати, пов’язаної з виконанням досліджень і розробок та

нематеріальними активами здійснюється відповідно до П(С)БО 16 “Витрати”

та П(С)БО 8 “Нематеріальні активи”.

6. Для визначення моменту початку включення витрат до вартості активу

підприємство керується ознаками, що свідчать про ймовірність отримання

економічної вигоди від результатів роботи. Такими ознаками є: технічна

здійсненність і намір завершення створення активу; можливість

використовувати результати робіт для виробничих і (або) управлінських

потреб підприємства або продажу активу; наявність інформації для

достовірного визначення витрат.

7. Витрати на дослідження і розробки не віднесені до вартості активу,

обліковуються відповідно до п. 20 П(С)БО 16 “Витрати”, як інші операційні

витрати.

8. Якщо витрати на дослідження і розробки в попередні звітні періоди

були визнані витратами поточного періоду, то вони не можуть бути визнані

активами в наступні звітні періоди. Винятком є випадки, коли підприємство

допустило помилку, яка визначається і підлягає виправленню відповідно до

П(С)БО 6 “Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах”.

9. Для організації аналітичного обліку про придбані або створенні

нематеріальні активи доцільно відокремлено враховувати вкладення у складі

капітальних інвестицій інноваційного характеру на субрахунку 154Х

198

“Придбання (створення) нових та/або значно удосконалених нематеріальних

активів”.

10. У Примітках до річної фінансової звітності підприємства необхідно

розкривати інформацію про суму витрат за незакінченими і неоформленими

науково-дослідними, дослідно-конструкторськими і технологічними

роботами.

11. При розкритті в фінансовій звітності інформації про нематеріальні

активи необхідно окремо зазначати про нематеріальні активи, створені самим

підприємством, а також придбання нових технологій (технічних досягнень,

прав на патенти, ліцензій на використання винаходів, промислових зразків,

корисних моделей).

12. Порядок формування в бухгалтерському обліку інформації про

капітальні інвестиції інноваційного характеру підприємства встановлений у

П(С)БО 7 “Основні засоби”.

13. Для організації аналітичного обліку капітальні інвестиції в об'єкти

інноваційного характеру, які згодом будуть зараховані до складу основних

засобів, необхідно відокремлено враховувати на субрахунку 152Х

“Придбання (створення) нових та/або значно удосконалених основних

засобів”.

14. Витрати на модернізацію і реконструкцію об'єкта основних засобів

після їх закінчення збільшують його первісну вартість, якщо в результаті

такої модернізації і реконструкції поліпшуються (підвищуються) спочатку

прийняті нормативні показники функціонування (строк корисного

використання, потужність, якість застосування тощо) об'єкта основних

засобів. Для аналізу зміни зазначених показників при відновленні об'єктів

основних засобів слід перевіряти збільшення строку його корисного

використання.

15. Нарахована в бухгалтерському обліку сума амортизації основних

засобів є, як правило, основою для розрахунку більшості показників, що

характеризують ступінь старіння основних засобів, скорочення виробничого

199

потенціалу підприємства та інше. У зв'язку з цим вибір способу амортизації

основних засобів повинен відображати очікувану схему споживання

економічних вигод від використання активу.

16. На підприємствах, для яких виробництво інноваційної продукції носить

не разовий, а постійний характер прямі фактичні витрати відображають з

використанням субрахунку 233X “Виробництво інноваційної продукції” з

подальшою деталізацією за видами інноваційної продукції та статтями витрат.

17. Якщо витрати на інновації враховувати у складі витрат майбутніх

періодів, то використовують субрахунок 391X “Витрати на підготовку й освоєння

нових видів продукції та виробництва”.

18. На підприємствах з багатономенклатурним виробництвом, де період його

освоєння недовготривалий і витрати порівняно невеликі, доцільно планувати і

враховувати їх у складі субрахунків: 911X “Витрати некапітального характеру,

пов’язані з удосконаленням технології та організації виробництва”, 912X

“Витрати некапітального характеру, пов’язані з забезпеченням якості продукції”,

913X “Витрати, пов’язані з винахідництвом та раціоналізацією”.

19. Для обліку витрат, пов’язаних з дослідженнями і розробками та

створенням інтелектуальних активів використовують субрахунки 9411X “Витрати

на дослідження” та 9412X “Витрати на розробки”.

20. У фінансовій звітності підприємства, у т. ч. у Примітках до річної

фінансової звітності, необхідно додатково протягом звітного року

розкривати інформацію про:

- вартість основних засобів інноваційного характеру за основними

групами;

- зміни вартості основних засобів інноваційного характеру в результаті

добудови, дообладнання, реконструкції, модернізації для вдосконалення

технології й організації виробництва, поліпшення якості продукції в ході

вдосконалення виробничого (технологічного) процесу, впровадження та

освоєння нових технологій виробництва.

200

Розділ IV. Облік джерел фінансування витрат на інновації

21. Інформація про використання коштів нерозподіленого прибутку на

забезпечення фінансування витрат на інновації може формуватися на

субрахунку 443Х “Прибуток, використаний на фінансування витрат на

інновації”.

22. Виходячи з Інструкції про застосування Плану рахунків

бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських

операцій підприємств і організацій, з метою розкриття у фінансовій звітності

інформації про витрати на інновації, підприємство може ввести у робочий

план рахунків бухгалтерського обліку додаткові субрахунки, призначені для

узагальнення інформації за напрямками використання коштів. При цьому

кошти нерозподіленого прибутку, використані в якості фінансового

забезпечення відповідних заходів, пов'язаних з інноваціями, та ще не

використані, можуть розділятися.

23. При залученні позикових коштів аналітичний облік джерел

фінансування витрат на інновації необхідно організовувати відокремлено за

видами кредитів і позик (короткострокові та довгострокові).

У складі інформації про витрати на інновації, пов’язаної з виконанням

зобов'язань за отриманими позиками (включаючи залучення позикових

коштів, шляхом видачі векселів, випуску і продажу облігацій) і кредитами,

що розкривається відповідно до П(С)БО 11 “Зобов’язання”, додатково

необхідно наводити дані про позики і кредити, отримані на впровадження

інновацій.

Відсотки, належні до сплати позикодавцю (кредитору), безпосередньо

пов'язані з придбанням, спорудженням та (або) виготовленням інноваційного

активу, включаються у його вартість при виконанні умов, встановлених

П(С)БО 11 “Зобов’язання”.

При розкритті в фінансовій звітності інформації про суми відсотків, що

належать до сплати позикодавцю (кредитору), що підлягають включенню у

201

вартість інноваційних активів, додатково необхідно наводити дані про

зазначені витрати, пов'язані з отриманням позик і кредитів на придбання

(створення) інвестиційних активів у рамках проектів, пов'язаних з

інноваціями.

Розділ V. Розкриття інформації про витрати на інновації

у Примітках до річної фінансової звітності

24. Поряд з наведеною вище інформацією, що характеризує витрати на

інновації, у Примітках до річної фінансової звітності в разі суттєвості

необхідно наводити дані про отримані та/або надані послуги, пов'язані з

інноваціями (надання технічної допомоги, консультацій, інжинірингові

послуги, навчання персоналу, послуги з впровадження нових методів

управління, маркетингові послуги з дослідження потенційного ринку збуту

інноваційної продукції тощо), про виняткові (особливі) умови продажу

інноваційної продукції і т.д.

Крім того, необхідно описати чинники, що перешкоджають здійсненню

інновацій, а саме: нестача власних коштів, неможливість залучити кредити

або позики, висока вартість інноваційних проектів, відсутність потенційних і

реальних ринків збуту, невизначеність отримання економічних вигод,

відсутність кваліфікованого персоналу і т. п.

25. Розкриттю підлягає також інша суттєва інформація про витрати на

інновації, необхідна для формування достовірного і повного уявлення про

фінансовий стан та результати діяльності підприємства. При цьому наведена

інформація може бути істотною не лише з точки зору величини її вартісних

показників, але і її характеру, в тому числі взаємозв'язку з іншими

показниками, нерозкритими в фінансовій звітності.

202

Додаток Н

Варіанти обліку витрат на інновації

Додаток Н.1

Рис. 1. Схема обліку витрат на інновації з придбання (створення)

нових видів необоротних активів

Додаток Н.2

Рис. 2. Схема обліку витрат на інновації зі створення нових видів продукції

941 «Витрати на

дослідження і розробки»

23 «Виробництво»

901 «Собівартість



791 «Результати

операційної діяльності»

1 3

2 4

Д-т

Д-т Д-т

Д-т К-т

К-т

К-т

К-т


зобов’язань (131, 201, 22,

372, 651, 661, 631)

К-т

154 «Придбання (створення)

нематеріальних активів»

152 «Придбання (створення)

основних засобів»

104 «Машини та

обладнання»

124 «Права на об’єкти


Зміст господарських операцій: 1) відображена первісна вартість придбаного (створеного) інноваційного

об’єкту основних засобів; 2) відображена первісна вартість придбаного (створеного) інноваційного об’єкту

нематеріальних активів; 3) введено в експлуатацію придбаний (створений) інноваційний об’єкт основних

засобів; 4) введено в експлуатацію придбаний (створений) інноваційний об’єкт нематеріальних активів.

1 3

2 4

Д-т

Д-т Д-т

Д-т К-т

К-т

К-т

К-т


зобов’язань (131, 201, 22,

372, 651, 661, 631) К-т

Зміст господарських операцій: 1) списано на виробництво витрати, пов’язані з підготовкою і освоєнням

виробництва нової продукції; 2) відображено витрати на дослідження і розробку інноваційної продукції у

складі інших витрат операційної діяльності; 3) включені до собівартості витрати, пов’язані з підготовкою і

освоєнням виробництва нової продукції; 4) списано на фінансові результати витрати на дослідження і

розробку інноваційної продукції.

203

Додаток Н.3

Рис. 3. Схема обліку витрат на інновації з використанням рахунку

39 “Витрати майбутніх періодів”

Додаток Н.4

Рис. 4. Схема обліку витрат на інновації з використанням рахунку

91 “Загальновиробничі витрати”

91 «Загальновиробничі

витрати»

23 «Виробництво» та

901 «Собівартість



Зміст господарських операцій: 1) відображено витрати на вдосконалення технології й організації

виробництва; 2) відображено списання витрат на собівартість продукції (товарів, робіт, послуг) та

нерозподіленої частини витрат на інновації.

1 2



зобов’язань (131, 201, 22,

372, 651, 661, 631) К-т

39 «Витрати майбутніх

періодів» 23 «Виробництво»

Зміст господарських операцій: 1) відображено виробничі витрати на підготовку і освоєння нової

продукції; 2) списано витрати майбутніх періодів на виробничі витрати.

1 2



зобов’язань (131, 201, 22,

372, 651, 661, 631) К-т

Д-т

204

Додаток П

Фрагмент робочого плану рахунків з обліку витрат на інновації (розроблено автором)

Синтетичні рахунки Субрахунки першого порядку Субрахунки другого порядку Субрахунки третього порядку

код назва код назва код назва код назва

КЛАС 1. НЕОБОРОТНІ АКТИВИ

15 Капітальні

інвестиції

152 Придбання (створення) основних

засобів

152Х За видами нових та/або

значно удосконалених

основних засобів

154 Придбання (створення)


154Х За видами нових та/або

значно удосконалених


КЛАС 2. ЗАПАСИ

23 Виробництво 233 Виробництво інноваційної

продукції

233Х За видами інноваційної

продукції

КЛАС 3. КОШТИ, РОЗРАХУНКИ ТА ІНШІ АКТИВИ

39 Витрати

майбутніх

періодів

391 Витрати на підготовку й освоєння

нових видів продукції та


3911 Витрати на підготовку й

освоєння виробництва нової

продукції

3911Х За видами нової

продукції

3912 Витрати на освоєння нового

виробництва, цехів та

агрегатів (пускові витрати)

3912Х За видами нового

виробництва, цехів

та агрегатів

3913 Витрати на підготовчі роботи

у видобувних галузях

3913Х За видами робіт

КЛАС 9. ВИТРАТИ ДІЯЛЬНОСТІ

91 Загально

виробничі

витрати

911 Витрати некапітального

характеру, пов’язані з

удосконаленням технології та

організації виробництва

911Х За видами виробничих

структурних підрозділів

204

205

Закінчення додат. П

912 Витрати некапітального

характеру, пов’язані з

забезпеченням якості продукції



913 Витрати, пов’язані з

винахідництвом та

раціоналізацією



94 Інші витрати

операційної


941 Витрати на дослідження і

розробки

9411 Витрати на дослідження 94111 Витрати на

фундаментальні

наукові дослідження

94112 Витрати на

прикладні наукові

дослідження

9412 Витрати на розробки 94121 Витрати на

розроблення

проектної та

технологічної



розроблення та

виготовлення

лабораторних

установок


виготовлення та


дослідного зразку

94124 Інші витрати

205

206

Додаток Р.1

Номенклатура статей витрат на підготовку й освоєння

виробництва нової продукції

№

п/п

Стаття витрат Зміст і характеристика витрат


проектування і

конструювання

нового виробу

витрати на проектування, конструювання, складання технічної

документації на виготовлення нового виробу (не призначеного

для серійного або масового виробництва):

- витрати на оплату праці конструкторів, креслярів та інших

працівників, зайнятих на перелічених роботах;

- відрахування на державне соціальне страхування та обов'язкові

страхові внески до Пенсійного фонду;

- витрати на креслярське і канцелярське приладдя;

- придбання технічної документації;

- інші витрати


проектування

спеціального

інструментального

оснащення та

розробку

технологічного

процесу його


витрати на проектування, конструювання і розробку

технологічного процесу виготовлення спеціального

інструментального оснащення (штампів, шаблонів, моделей,

інструментів, прес-форм і пристроїв цільового призначення):

- витрати на оплату праці працівників підприємства;




- інші витрати (витрати на виготовлення первісного комплекту

спеціального інструментального оснащення для дослідного зразка

продукції до цієї статті не відносяться, а включаються до статті

6)


розробку і

оформлення

нормативів витрат

- витрати на оплату праці працівників підприємства, зайнятих

розробкою нормативів і норм витрат на заробітну плату,

матеріалів, палива, енергії, інструментів, на складання

нормативних калькуляцій;







матеріалів,

напівфабрикатів,

інструментів і

пристосувань для


нових виробів

- витрати на оплату праці працівників цеху, лабораторій, зайнятих

випробуванням матеріалів, напівфабрикатів, інструментів тощо

для виробництва нових виробів;



- витрати матеріалів, покупних комплектуючих виробів,

напівфабрикатів;

- витрати палива й енергії;

- амортизаційні відрахування від вартості необоротних активів;

- оплата послуг інших цехів та сторонніх організацій на вивчення,

підбір, випробовування матеріалів, напівфабрикатів, інструментів

і пристосувань під час виготовлення нових виробів;


5

Витрати на

перепланування,

витрати на перепланування, перестановку і налагодження

устаткування (за винятком витрат капітального характеру) у

207

Закінчення додат. Р.1

перестановку і

налагодження

устаткування

межах переліку робіт, передбачених планом виробництва нового

виробу:

- витрати на оплату праці працівників підприємства;



- витрати матеріалів, покупних комплектуючих виробів;



- оплата послуг інших цехів і сторонніх організацій;




первісного

комплекту


інструменту і

пристроїв для

дослідного зразка

продукції

- витрати на оплату праці працівників, зайнятих виготовленням

первісного комплекту спеціального інструменту і пристроїв;



- витрати на матеріали, покупні комплектуючі вироби,

напівфабрикати;






дослідного зразка

витрати на виготовлення дослідного зразка (за вирахуванням

виручки від реалізації цього зразка або від зворотної частини

матеріальних цінностей за цінами можливого їх використання):

- витрати на оплату праці працівників, зайнятих виготовленням

дослідного зразка;



- витрати матеріалів, вартість спеціальних пристосувань і

приладів, придбаних спеціально для виготовлення цього зразка;




208

Додаток Р.2

Номенклатура статей витрат на відшкодування зносу спеціальних

інструментів і пристроїв цільового призначення

та інших спеціальних витрат

№

п/п


1 Відшкодування

вартості

спеціальних

інструментів

(спецоснащення) і

пристроїв

цільового

призначення

відшкодування вартості спеціальних інструментів

(спецоснащення) і пристроїв цільового призначення (незалежно

від їх вартості)


проектування,


(придбання)


інструменту


пристроїв

цільового


витрати на виготовлення (придбання) за спеціальними

кресленнями і технічними умовами різального, вимірювального

інструменту, не нормалізованого, а спеціального, цільового

призначення, пристосувань, моделей, шаблонів, виливниць,

прес-форм, штампів та інших видів спецоснащення, призначених

для виробництва певних виробів:




- витрати на оплату праці;




- послуги цехів на виготовлення спеціального інструменту;

- вартість покупного спеціального інструменту, виготовленого

сторонніми організаціями за спеціальними кресленнями і

замовленнями для певних виробів

3 Витрати на ремонт

і утримання в

робочому стані


інструментів


пристроїв

цільового


витрати, пов'язані з ремонтом і утриманням у робочому стані

спеціальних інструментів (спецоснащення) та пристроїв

цільового призначення, зазначених у статті 2 витрати на

проведення ремонту силами свого цеху:





- відрахування на державне соціальне страхування та обов’язкові



- послуги інших цехів

- оплата вартості ремонту оснащення, виконаного сторонніми

організаціями

4

Витрати на

утримання

спеціальних служб

підприємства, що

витрати на утримання спеціальних конструкторських бюро,

спеціальних технічних відділів і бюро, лабораторій тощо, що

обслуговують поточне виробництво тільки певних видів виробів

(крім випадків коли ці витрати відшкодовуються замовником

209

Продовж. додат. Р.2

обслуговують

поточне

виробництво

певних видів

виробів

понад договірну ціну виробу або за рахунок спеціальних

асигнувань)


проведення

епізодичних і

періодичних

випробувань,

оплата експертиз,

консультацій,

пов'язаних з

використанням


інструментів та

пристроїв

цільового


витрати на проведення епізодичних і періодичних випробувань

за технічними умовами або договорами із замовниками під час

виготовлення окремих виробів:





- відрахування на державне соціальне страхування та обов’язкові


- вартість тимчасових дослідних стендів або утримання

постійних стендів, станцій та інших дослідних споруд;

- послуги інших цехів;

- оплата за проведення або участь у випробуваннях стороннім

спеціалізованим організаціям послуг спеціального характеру,

наданих за договірними цінами або спеціальними угодами;

- витрати, пов’язані з монтажем або демонтажем виробу, що

випробовується;

- витрати на відновлення і приведення виробу в товарний вигляд

або вартість, зменшена на суму реалізаційної вартості ліквідних

матеріалів і відходів, якщо в процесі випробування виріб буде

приведено до повної або часткової непридатності;

- оплата експертиз, консультацій, вартість технічної

документації, пов’язаних з використанням спеціальних

інструментів і пристроїв цільового призначення


виконання

спеціальних робіт,

передбачених

технічними

умовами тільки під

час виробництва

окремих виробів із

серії або

замовлення

(особливе

виконання)

витрати, пов'язані з виконанням спеціальних робіт під час

виробництва окремих виробів (із серії або замовлення) в

особливому виконанні, передбаченому технічними умовами або

погодженнями: тропічному, для низьких температур,

експортному, виготовлення особливої упаковки та інші роботи

(коли ці витрати відшкодовуються замовником понад договірну

ціну виробу, або за рахунок спеціальних асигнувань):








- оплата послуг інших цехів;

- оплата послуг стороннім організаціям

7

Втрати від

недовикористання

деталей і вузлів,

застарілих

конструкцій, а

втрати від недовикористання деталей і вузлів застарілих

конструкцій, спеціальних інструментів та пристроїв, якщо ці

втрати є наслідком проведення поточної модернізації даного

виробу з метою поліпшення його якості, надійності,

довговічності, зниження собівартості тощо

210


також спеціальних

інструментів та

пристроїв

8 Вартість

докладеної до

виробів технічної


витрати на складання та видання технічних змістів, альбомів,

паспортів, довідників, інструкцій з експлуатації та ремонтної

технології, якщо на розробку та видання договору із замовником

немає, та іншої технічної документації: витрати на допоміжні

матеріали, вартість послуг власної друкарні, оплата послуг

стороннім організаціям

9 Інші витрати інші витрати на відшкодування зносу спеціальних інструментів і

пристроїв цільового призначення, що включаються до

собівартості продукції (робіт, послуг), але не належать до раніше

перелічених витрат

211

Додаток Р.3

Номенклатура статей витрат на освоєння нового виробництва,

цехів та агрегатів (пускові витрати)

№

п/п


1 Витрати на комплексне

випробування (під

навантаженням) усіх

машин та механізмів

(експлуатаційна перевірка)

витрати, пов'язані з перевіркою готовності нового

виробництва, цехів та агрегатів для введення їх в

експлуатацію шляхом комплексного випробування (під

навантаженням) усіх машин та механізмів

(експлуатаційна перевірка):

- витрати на оплату праці слюсарів-ремонтників групи

механіка і енергетика, наладчиків, сантехніків, інших

робітників та службовців, зайнятих на

пусконалагоджувальних роботах;

- відрахування на державне соціальне страхування та

обов'язкові страхові внески до Пенсійного фонду;

- витрати на сировину та матеріали, покупні

комплектуючі вироби, напівфабрикати;


- амортизаційні відрахування від вартості необоротних

активів;

- послуги сторонніх організацій;


2 Витрати на пробний

випуск продукції

витрати, пов'язані з пробним випуском продукції,

передбаченої проектом,та налагодженням устаткування:

- витрати на оплату праці працівників та службовців,

зайнятих пробним випуском продукції;



- витрати на сировину, матеріали, покупні комплектуючі

вироби, напівфабрикати;



активів;


212

Додаток Р.4

Номенклатура статей витрат на підготовчі роботи у видобувних галузях

№

п/п



дорозвідування

родовищ

- витрати на оплату праці працівників, зайнятих на

експлуатаційних розвідувальних та гірничо-підготовчих

роботах;






активів;

- оплата послуг інших підприємств на дорозвідування

родовищ;


2 Витрати на очищення

території зони

відкритих гірничих

робіт, майданчиків для

зберігання родючих

шарів ґрунту, що

використовується для

наступної

рекультивації земель

- витрати на оплату праці підривників, бульдозеристів та

інших робітників, зайнятих очищенням території зони

відкритих гірничих робіт;



- витрати підривних та інших матеріалів;



активів;

- оплата послуг інших підприємств;


3 Витрати на обладнання

тимчасових під'їзних

доріг для вивезення

видобутої сировини

- витрати на оплату праці робітників, зайнятих обладнанням

тимчасових під'їзних доріг;



- витрати металевих, залізобетонних, кам'яних кріплень,

цементу та інших матеріалів;



активів;




проходження

підготовчих гірничих

виробок

- витрати на оплату праці бурильників, відбійників та інших

робітників, зайнятих на цих роботах;






активів;



5

Витрати на розкривні

та інші види робіт

- витрати на оплату праці робітників, зайнятих на відбійних,

вантажних та інших роботах;


213






активів;




відшкодування втрат

сільськогосподарського

виробництва при

вилученні угідь для

розширення видобутку

мінеральної сировини

- відшкодування у межах нормативу втрат

сільськогосподарського виробництва при вилученні угідь

для розширення видобутку мінеральної сировини

214

Додаток Р.5

Номенклатура статей витрат на винахідництво і раціоналізацію

№

п/п



проведення

дослідно-

експериментальних

робіт

витрати на проведення дослідно-експериментальних робіт:

- витрати на оплату праці працівників, зайнятих дослідами,

експериментами, впровадженням винахідницьких і

раціоналізаторських пропозицій;

- виплати авторських винагород, якщо вони не є роялті;



- витрати сировини, матеріалів, покупних комплектуючих

виробів, напівфабрикатів;



- оплата послуг сторонніх організацій;



виготовлення та


моделей і зразків

витрати на виготовлення та випробування моделей і зразків за

винахідницькими і раціоналізаторськими пропозиціями,

пов'язані з основною діяльністю підприємства:

- витрати на оплату праці працівників, зайнятих на цих роботах;



- вартість матеріалів, покупних комплектуючих виробів,

напівфабрикатів;



- оплата послуг сторонніх організацій;


215

Додаток С.1

Звіт про витрати на інновації за видами нової продукції за вересень 2014 року

Назва продукції

Сальдо

на

початок

місяця,

грн.

Понесені витрати (за статтями), грн.

Разом

за

місяць,

грн.

Разом з

початку

накопи

чення,

грн.

Списані витрати, грн.

Сальдо на

кінець місяця,

грн. М

атер

іал

и

Ви

трат

и н

а о

плату

пр

аці

Від

рах

уван

ня н

а со

ціа

льн

і за

хо

ди

Слу

жб

ові

від

ряд

жен

ня

Сп

ец

іальн

е у

стат

ку

ван

ня д

ля н

ауко

ви

х

(експ

ери

мен

тальн

их

) р

об

іт

По

слу

ги с

тор

он

ніх

під

пр

иєм

ств

Інш

і ви

трат

и

Ви

трат

и,

по

в’я

зан

і з

під

гото

вко

ю т

а

осв

оєн

ням

но

ви

х в

ид

ів п

ро

ду

кц

ії,

що

під

ляга

ють

сп

иса

нн

ю н

а

соб

івар

тіст

ь

Ви

трат

и,

по

в’я

зан

і з

під

гото

вко

ю т

а

осв

оєн

ням

но

ви

х в

ид

ів п

ро

ду

кц

ії,

кін

цев

ий

рез

ульта

т яки

х є

нег

ати

вн

ий

Плавлений сир у круглій

коробочці “Весела

Корівка” “Асорті 4

сезони” (вершковий, 120 г)

- 1350,5 2450,5 901,8 - 1600 - - 6302,8 6302,8 - - 6302,8

Плавлений сир “Для

салатів” (вершковий, 90 г) - - - - - - - - - - - - -

Плавлений сир KIRI

(з зеленню, 90 г) - 154,5 4560,2 1678,2 780,9 470,3 - 258 7902,1 7902,1 - - 7902,1

- - - - - - - - - - - - - -

Всього - 1505 7010,7 2580 780,9 2070,3 - 258 14204,9 14204,9 - - 14204,9

_____30.09.2014_____






_________ПАТ “Бель Шостка Україна”________

(назва підприємства)

______Цех з виробництва плавлених сирів_______

(структурний підрозділ)

215

216

Додаток С.2

Звіт про витрати на інновації за структурними підрозділами підприємства за вересень 2014 року

Назва структурного

підрозділу

Сальдо

на

початок

місяця,

грн.

Понесені витрати (за статтями), грн.

Разом

за

місяць,

грн.

Разом з

початку

накопи

чення,

грн.

Списані витрати, грн.

Сальдо на

кінець місяця,

грн.

Мат

еріа

ли

Ви

трат

и н

а о

плату

пр

аці

Від

рах

уван

ня н

а со

ціа

льн

і за

хо

ди

Слу

жб

ові

від

ряд

жен

ня

Сп

ец

іальн

е у

стат

ку

ван

ня д

ля н

ауко

ви

х

(експ

ери

мен

тальн

их

) р

об

іт

По

слу

ги с

тор

он

ніх

під

пр

иєм

ств

Інш

і ви

трат

и

Ви

трат

и,

по

в’я

зан

і з

під

гото

вко

ю т

а

осв

оєн

ням

но

ви

х в

ид

ів п

ро

ду

кц

ії,

що

під

ляга

ють

сп

иса

нн

ю н

а

соб

івар

тіст

ь

Ви

трат

и,

по

в’я

зан

і з

під

гото

вко

ю т

а

осв

оєн

ням

но

ви

х в

ид

ів п

ро

ду

кц

ії,

кін

цев

ий

рез

ульта

т яки

х є

нег

ати

вн

ий

Цех з виробництва

плавлених сирів - 1505 7010,7 2580 780,9 2070,3 - 258 14204,9 14204,9 - - 14204,9


твердих сирів 8675 1455 3489 1285,8 - 500 - - 6729,8 15404,8 9714,8 - 5690


кисломолочного сиру - - - - - - - - - - - - -

… … … … … … … … … … … … … …

Всього 8675 2960 10499,7 3865,8 780,9 2570,3 - 258 20934,7 29609,7 9714,8 - 19894,9

_____30.09.2014_____






___ ПАТ “Бель Шостка Україна”___


216

217

Додаток Т

Систематизація підходів науковців

до визначення принципів внутрішнього контролю

Назва принципу Зміст принципу

Автор / джерело

Бути

нец

ь Ф

.Ф. [2

0,

c.98]

Мак

сім

ова

В.Ф

. [1

25,

c.178]

Кост

ирко Р

.О.,

Щел

олькова

С.В

. [1

04, с.

158]

Корін

ько М

.Д. [1

00,

c.62]

Май

дан

еви

ч Ю

.П. [9

6,

c.123]

Ви

говсь

ка

Н.Г

. [2

4,

c.388]

всебічності Передбачає врахування всіх внутрішніх зв’язків і відносин системи, усіх

факторів, що впливають на її функціонування

+ +

регулярності Контроль проводять з певною періодичністю з тим, щоб усі процеси системи і

всі підрозділи організації були об'єктом постійного аналізу та оцінювання з

боку керівництва організації

+ +

систематичності Передбачає засвоєння знань, навичок та вмінь у певному логічному зв’язку, і

коли всі вони взяті у сукупності, то разом становлять собою цілісне утворення,

тобто систему

+ + +

комплексності Внутрішній контроль слід розглядати як функціональну складову, яка охоплює

об’єкти різного типу, тобто концентрація уваги не зводиться до одного об’єкта

контролю

+ + +

дієвості Полягає у виявленні прийнятих норм і правил, але головним чином виявляє та

вивчає причини їх виникнення і дає відповіді рекомендації щодо їх усунення,

чим практично допомагає суб’єкту, який перевіряє

+ + +

економічності Передбачає ефективну та економічну організацію системи внутрішнього

контролю, за якої витрати на яку перекриватимуться ефектом у виробництві,

отриманим від їх впровадження

+ + +

217

218

Продовж. додат. Т

конкретності Потребує того, щоб чітко і ясно були сформульовані завдання, що стоять перед

органом, заходи, які виконуватимуться особовим складом, строки виконання

кожного такого заходу і його виконавець або особа, яка відповідає за

виконання

+ +

раптовості Слід розуміти у застосуванні засобів і способів перевірки в момент, коли

підконтрольні особи цього не чекають

+ + +

об’єктивності Полягає у незалежності, чесності та неупередженості контролера відносно

керівництва та підконтрольного суб’єкта

+ + +

законності Неухильне дотримання вимог законодавства при здійсненні внутрішнього

контролю суб'єктами такого контролю

+

відповідальності Кожний суб’єкт контролю, який працює на підприємстві, за неналежне

виконання контрольних функцій повинен нести економічну, адміністративну та

дисциплінарну відповідальність. Відповідальність повинна бути формально

встановлена за виконання кожної контрольної функції, чітко окресленої та

документально закріпленої за конкретним суб’єктом. В протилежному випадку

суб’єкт не буде належним чином здійснювати контроль

збалансованості Нерозривно пов'язаний з попереднім та означає, що суб’єкту не можна надавати

контрольні функції, не забезпечені засобами для їх виконання. При визначенні

обов’язків суб’єкта контролю повинен бути передбачений відповідний обсяг

прав і можливостей та навпаки

своєчасного

повідомлення

про відхилення

Передбачає, що інформація про відхилення повинна бути надана особам,

уповноваженим приймати рішення за відповідними відхиленнями в максимально

короткий термін. Якщо повідомлення запізнюється, небажані наслідки відхилень

погіршуються; об’єкт переходить в інший стан, що змінює зміст самого

проведення контролю – при попередньому контролі несвоєчасне повідомлення

про можливість виникнення відхилень позбавляє змісту проведений контроль

постійності Постійне функціонування системи внутрішнього контролю, яке дозволить

вчасно попереджувати відхилення та своєчасне їх виявлення

+ +

інтеграції Будь-який елемент управління не може існувати відокремлено, контроль

необхідно розглядати в поєднанні з іншими елементами в процесі управління.

При вирішенні завдань, пов’язаних з контролем, повинні створюватись належні

умови для тісної взаємодії працівників різних функціональних напрямів

+

доцільності Визначення необхідності створення системи внутрішнього контролю на

підприємстві

+

218

219

Продовж. додат. Т

узгодженості

пропускних

властивостей

різних ланок


контролю

В різних сполучних ланках системи внутрішнього контролю повинна

забезпечуватись однакова швидкість передачі даних

розподілу

обов’язків

Забезпечує їх розподіл перед працівниками таким чином, щоб за однією

людиною не були закріплені одночасно: санкціонування операцій з певними

активами, реєстрація даних операцій, забезпечення збереженості даних активів

та здійснення їх інвентаризації. Для уникнення зловживань та для ефективного їх

контролю дані функції повинні бути розподілені між кількома особами

дозволу та

погодження

Забезпечує формальним дозволом та погодженням всіх фінансово-господарських

операцій відповідними офіційними особами в межах їх повноважень.

Формальний дозвіл – це формальне рішення відносно загального типу

господарських операцій або відносно однієї господарської операції. Формальне

погодження – це конкретний випадок використання загального дозволу,

виданого адміністрацією. Без наявності формально встановлених процедур

санкціонування неможливо вважати систему внутрішнього контролю

підприємства ефективною

ефективності та

якості

Передбачає удосконалення організації внутрішнього контролю за двома

напрямами: 1) забезпечення оперативності на основі використання комп’ютерної

техніки при зниженні витрат; 2) забезпечення якості та інформативності

внутрішнього контролю на основі узагальнення та модифікації контрольно-

оціночної інформації й оцінки ризику з метою прийняття доцільних

управлінських рішень

+

повноти та

аналітичності


Показники управлінської звітності повинні бути представлені у зручному

форматі з відображенням суттєвих фактів господарської діяльності та результатів

їх контролю

+

синхронність

контролю

полягає в кореляції періодів контрольних дій з періодом здійснення окремих

видів операцій

+

наявність

зв’язків

Полягає у виявленні наявності зв`язку між двома і більше ознаками та вимір

ступеня їх тісноти

+

219

220

Закінчення додат. Т

стандартизації Проявляється при розробці документообігу внутрішнього контролю, що

передбачають: 1) формування системи внутрішнього контролю витрат в

контексті місії, оточуючого середовища, технології, стратегії, організаційної

структури, культури та специфіки кожного підприємства; 2) інформаційне

забезпечення внутрішнього контролю; 3) організацію внутрішнього контролю

виконання бюджету витрат та оцінку результатів діяльності центрів

відповідальності; 4) узагальнення контрольно-оціночної інформації для

прийняття управлінських рішень

+

координації Досягнення визначеного стану та збереження стійкості системи за умов

своєчасного виявлення відхилень від планових показників та реагування при

прийнятті управлінських рішень

+

ієрархічності Передбачає побудову багатоступеневої системи внутрішнього контролю витрат

за видами діяльності

+

бюджетування Полягає у використанні методу бюджетного управління як інструменту

планування, контролю і регулювання діяльності центрів відповідальності

+

збалансованості Взаємодія внутрішнього контролю з іншими системами управління: плануванням,

обліком, аналізом для здійснення контролю витрат і фінансових результатів

структурних підрозділів, шляхом використання єдиних планово-облікових одиниць

виміру витрат та формування інформації з метою виявлення недоліків і відхилень,

які знижують якість виконання контрольних функцій та негативно впливають на


+

адаптивності Постійний моніторинг господарських операцій з метою реагування на відхилення

від нормативів та координації управлінських рішень

+

цілеспрямованост

і

Внутрішній контроль витрат повинен переслідувати конкретну мету залежно від

мети управління, а дослідження кожного об’єкту повинно охоплювати всі основні

аспекти проблемної ситуації

+

динамічності Зобов’язує враховувати при побудові системи контролю постійні зміни, що

відбуваються у внутрішньому та зовнішньому середовищі підприємства під час

підготовки та реалізації управлінських заходів. Принцип динамічності обумовлює

відкритий характер системи контролю, готовність до розвитку, потребу в адаптації

та удосконаленні

+

220

221

Додаток У

Дослідження методичних прийомів контролю

у підходах вітчизняних авторів

Назва методичного прийому

Автор / джерело

Біл

уха

М.Т

. [9

, c.

66

-70]

Кал

юга

Є.В

. [

87,

c.81]

Бути

нец

ь Т

.А. [1

8,

c.267]

Пан

телеє

в В

.П. [1

61,

c.

166]

Май

дан

еви

ч П

.М.,

Лаз

арен

ко Д

.О. [9

6,

c.

37-3

9]

Уса

ч Б

.Ф.

[213, c.

28]

Органолептичні

Інвентаризація + + + + +

Контрольні заміри робіт, вибіркові та суцільні

спостереження + + + + +

Технологічний і хіміко-лабораторний контроль + + +

Експертизи різних рівнів + + +

Експертиза проектів і кошторисної документації +

Службове розслідування + +

Експеримент + + +

Обстеження (суцільне, вибіркове) + + +

Розрахунково-аналітичні

Економічний аналіз + + + + + +

Синтез + +

Статистичні розрахунки + + +

Економіко-математичні методи + +

Індукція + +

Дедукція + +

Аналогія + +

Абстрагування + +

Конкретизація + +

Системний аналіз + +

Методи комп’ютерного порівняння +

Методи інформаційного контролю +

Графічні методи +

Операційні дослідження (обстеження) +

Функціонально-вартісний аналіз +

Документальні

Інформаційне моделювання + + +

Дослідження документів + + + +

Камеральні перевірки + +

Нормативно-правове регулювання, вивчення їх

вірогідності, економічної ефективності та доцільності + + +

Вилучення речового доказу +

222

Закінчення додат. У

Ревізія +

Аудит +

Узагальнення і реалізація результатів контролю

Групування недоліків (хронологічне, систематизоване,

хронологічно систематизоване) + + +

Документування результатів проміжного контролю + +

Аналітичне групування + +

Слідчо-юридичне обґрунтування +

Систематизоване групування результатів контролю + +

Прийняття рішень + +

Контроль за виконанням прийнятих рішень + + +

Пояснення матеріально-відповідальних осіб + +

223

Додаток Ф.1

“ЗАТВЕРДЖУЮ”

Заступник директора СП “Галка Лтд”

_________підпис________Косар О.В._

“_28_” __грудня____ _2013__ р.

БЮДЖЕТ ВИТРАТ НА ІННОВАЦІЇ

на період 2014 р.

Вид витрат

Статті витрат, тис. грн

Матеріали

Витрати

на оплату

праці

Відраху-

вання на

соціальні

заходи

Службові

відрядже

ння

Спеціальне

устаткуван

ня для

наукових

(експери-

менталь-

них) робіт

Послуги

сторонніх

під-

приємств

Інші

витрати Всього

1. Придбання (створення) нових та/або значне

удосконалення існуючих основних засобів, у т.ч.: 23,4 45,8 16,85 - 12,3 113,4 - 211,75

а) машин і обладнання; - - - - - 113,4 - 113,4

б) транспортних засобів; - - - - - - - -

в) інструментів, приладів та інвентарю; 23,4 45,8 16,85 12,3 - - 98,35

г) інше - - - - - - - -


удосконалення існуючих нематеріальних активів, у т.ч.: 4,5 44,5 16,9 - 2,3 153,6 211,8

а) винаходів; - - - - - - - -

б) корисних моделей; 4,5 44,5 16,9 - 2,3 4,7 - 72,9

в) промислових зразків; - - - - - 148,9 - 148,9

г) інше - - - - - - - -

3. Витрати на підготовку й освоєння нових видів

продукції та виробництва, у т.ч.: 66,8 34,6 12,6 2,5 3,5 1,3 3 124,3

а) витрати на підготовку й освоєння виробництва нової

продукції; 66,8 34,6 12,6 2,5 3,5 1,3 3 124,3

223

224

Закінчення додат. Ф.1

б) витрати на освоєння нового виробництва, цехів та

агрегатів (пускові витрати); - - - - - - - -

в) витрати на підготовчі роботи у видобувних галузях - - - - - - - -

4. У складі загальновиробничих витрат, у т.ч.: - - - - - - - -

а) витрати некапітального характеру, пов’язані з

удосконалення технології та організації виробництва; - - - - - - - -

б) витрати некапітального характеру, пов’язані з

забезпеченням якості продукції; - - - - - - - -

в) витрати, пов’язані з винахідництвом та

раціоналізацією - - - - - - - -

5. Витрати на дослідження і розробки, у т.ч.: 9,7 23,2 7,1 - 5,8 10,8 2,2 58,8

а) витрати на фундаментальні наукові дослідження - - - - - - - -

б) витрати на прикладні наукові дослідження 3,5 8,9 3,2 - 1,3 4,8 1,2 22,9

в) витрати на розроблення проектної та технологічної

документації 4,8 14,3 3,9 - 4,5 6 1 34,5

г) витрати на розроблення та виготовлення

лабораторних установок - - - - - - - -

д) витрати на виготовлення та випробування

дослідного зразку 1,4 - - - - - - 1,4

е) інші витрати - - - - - - -

РАЗОМ 76,5 148,1 53,45 2,5 23,9 279,1 5,2 588,75

_____27.12.2013________


Склав ________підпис_____ ___ Скавиш Р.О._______


Перевірив ________підпис ____ ___ Коломієць П.І._______


224

225

Додаток Ф.2

ВІДОМІСТЬ ВІДХИЛЕННЯ ПЛАНОВИХ (БЮДЖЕТНИХ) ЗНАЧЕНЬ

ВИТРАТ НА ІННОВАЦІЇ ВІД ФАКТИЧНИХ

за період з ___07 квітня____ по ___26 жовтня_____ 2014 р.

Вид витрат Заплановане

значення,

тис. грн.

Фактичне

значення,

тис. грн.

Абсолютне

відхилення,

тис. грн.

Значимість

відхилення

Причина

відхилення

Заходи щодо

коригування


удосконалення існуючих основних засобів, у т.ч.: 1592,5 1594,17

+1,67 Х Х Х

а) машин і обладнання; 1176,2 1177,87 +1,67 не суттєве зміна ціни жодних дій

б) транспортних засобів; 97,0 97,0 - - - -

в) інструментів, приладів та інвентарю; 307,3 307,3 - - - -

г) інше 12,0 12,0 - - - -


удосконалення існуючих нематеріальних активів, у т.ч.: 39,0 39,0

- Х Х Х

а) винаходів; 16,0 16,0 - - - -

б) корисних моделей; 9,0 9,0 - - - -

в) промислових зразків; 14,0 14,0 - - - -

г) інше - - - - - -

3. Витрати на підготовку й освоєння нових видів

продукції та виробництва, у т.ч.: 1410,6 1410,6

- Х Х Х

а) витрати на підготовку й освоєння виробництва нової

продукції; 1153,8 1153,8

- - - -

б) витрати на освоєння нового виробництва, цехів та

агрегатів (пускові витрати); 256,8 256,8

- - - -

в) витрати на підготовчі роботи у видобувних галузях - - - - - -

______ СП “Галка Лтд”_____


225

226

Продовж. додат. Ф.2

4. У складі загальновиробничих витрат, у т.ч.: - - - Х Х Х

а) витрати некапітального характеру, пов’язані з

удосконалення технології та організації виробництва; - -

- - - -

б) витрати некапітального характеру, пов’язані з

забезпеченням якості продукції; - -

- - - -

в) витрати, пов’язані з винахідництвом та

раціоналізацією - -

- - - -

5. Витрати на дослідження і розробки, у т.ч.: 524,3 526,39 +2,09 Х Х Х

а) витрати на фундаментальні наукові дослідження 61,5 61,5 - - - -

б) витрати на прикладні наукові дослідження 39,5 39,5 - - - -

в) витрати на розроблення проектної та технологічної

документації 152,6 152,6

- - - -

г) витрати на розроблення та виготовлення

лабораторних установок 53,2 53,2

- - - -

д) витрати на виготовлення та випробування дослідного

зразку 217,5 219,59 +2,09 не суттєве

перевитрата

матеріалів у

межах

допустимих

норм

жодних дій

е) інші витрати - - - - - -

РАЗОМ 3566,4 3570,16 +3,76 Х Х Х

_____27.10.2014________


Склав ________підпис_____ ___ Скавиш Р.О._______


Перевірив ________підпис ____ ___ Коломієць П.І._______


226

227

Додаток Ф.3

______ ПАТ “Бель Шостка Україна”_____


_____Цех з виробництва плавлених сирів_____


______ Плавлений сир “Для салатів” (вершковий, 90 г)_____

(назва продукції)

ВІДОМІСТЬ ОПЕРАТИВНОГО КОНТРОЛЮ ВИТРАТ НА ІННОВАЦІЇ

за період з ___08 квітня____ по ___26 вересня_____ 2014 р.

Матеріали:

Дата Номенклатурний

номер Назва матеріалу Одиниця виміру Кількість Ціна, грн. Сума, грн.

Відповідальні особи за

здійснення операції

ПІБ Посада

10.04.2014 20145677 Молоко л. 15 8,7 130,5 Опейда Р.О. технолог

10.04.2014 20145675 Інгредієнт OTR шт. 66 7,8 514,8 Опейда Р.О. технолог

… … … … … … … … …

Всього 4545,3

Склав ________підпис_____ ___ Гордій М.А._______


227

228

Додаток Ф.4

______ ПАТ “Іскра”_____


_____Цех люмінесцентних ламп_____


______ Лампа Led_____

(назва продукції)

ВІДОМІСТЬ КОНТРОЛЮ ВИТРАТ НА ІННОВАЦІЇ ЗА СТАТТЯМИ

за період з 2 квартал 2014 р.

Стаття витрат

1 етап 2 етап Всього

Заплановане

значення, тис.

грн.

Фактичне


грн.

Абсолютне


тис. грн.


значення,

тис. грн.

Фактичне

значення,

тис. грн.

Абсолютне


тис. грн.



грн.

Фактичне


грн.

Абсолютне


тис. грн.

Матеріали 17,2 17,2 - 10,9 10 +0,9 28,1 27,2 +0,9

Витрати на оплату праці 5,6 5,6 - 3,4 3,4 - 9,0 9,0 -

Відрахування на

соціальні заходи 2,1 2,1 - 0,9 0,9 - 3,0 3,0 -

Службові відрядження - - - - - - - - -

Спеціальне

устаткування для

наукових

(експериментальних)

робіт

1,2 1,2 - 0,5 0,5 - 1,7 1,7 -

Послуги сторонніх

підприємств 1,1 1,1 - 1,4 1,3 +0,1 2,5 2,4 +0,1

Інші витрати - - - - - - - - -

Всього 27,2 27,2 - 17,1 16,1 +1,0 44,3 43,3 +1,0

_____27.07.2014________


Склав ________підпис_____ ___ Бенек К.О.._______


228

229

Додаток Ф.5

ЗАТВЕРДЖУЮ _ Карий Р.А._

“_28_” __грудня____ _2013__ р.

ОБ’ЄМНО-КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН ВИТРАТ НА ІННОВАЦІЇ

на період 2014 р.

Назва

структурного

підрозділу

Назва теми

(замовлення)

Дата Етапи робіт Сума,

грн.

Відповідальні особи за

здійснення операції Початок Закінчення 1 2 … n

ПІБ Посада

Цех

люмінесцентних

ламп

Лампа Led

77 21.02.2014 21.07.2014 2567 4355 … 8643,5 Лірна Д.О. технолог

Цех

люмінесцентних

ламп

Лампа

двоцокольна

люмінесцентна

78

21.05.2014 04.11.2014 3667 2689 … 13879,7 Лірна Д.О. технолог

… … … … … … … … … … …

Дата складання: 23.12.2013 р.

Склав ________підпис_____ ___ Рабсон О.Д._______


______ ПАТ “Іскра”_____


229

230

Додаток Х

Анкета для оцінки ефективності системи бухгалтерського обліку та

внутрішнього контролю витрат на інновації (на прикладі ПАТ “Іскра”)

Контрольні питання

Рівень ефективності Фактич-

на

кількість

балів

низький середній високий

Бали

0 1 2

Оцінка системи бухгалтерського обліку витрат на інновації

Чи наявна облікова політика та

окремі положення у ній з обліку

витрат на інновації?

облікова

політика

відсутня

положення

визначено

частково

наявні та чітко

визначені 1

Чи існують у структурі

підприємства особи, які

відповідають за ведення обліку

витрат на інновації та їх посадові

інструкції?

облік витрат на

інновації не

ведеться

наявні особи,

посадові

інструкції

відсутні

наявні особи та

їх посадові

інструкції 2

Чи наявний графік

документування операцій з обліку

витрат на інновації?

графік

відсутній

інформація у

графіку наведена

частково

чітко визначений

та затверджений

керівником


1

Чи господарські операції з обліку

витрат на інновації підлягають

своєчасній реєстрації на рахунках

бухгалтерського обліку без будь-

яких пропусків та вилучень?

господарські

операції

своєчасно не

реєструються


операції

своєчасно

реєструються,

однак з

окремими

пропусками

та/або

вилученнями


операції

своєчасно

реєструються без

пропусків та/або

вилучень

2

Чи застосовуються однакові

рахунків для обліку витрат на

інновації (у т.ч. всіма

структурними підрозділами)?

не

застосовуються

застосовуються в

окремих

випадках

застосовуються

(у т.ч. всіма

структурними

підрозділами)

1

Чи виконуються технологічні

норми та нормативи?

не

виконуються

виконуються

частково

виконуються у

повному обсязі 1

Чи відповідають дані аналітичного

обліку витрат на інновації

оборотам і залишкам за рахунками

синтетичного обліку?

не

відповідають

інколи

трапляється не

невідповідність

відповідають у


Чи відповідають дані залишків за

рахунками синтетичного обліку

витрат на інновації та фінансової

звітності?

не

відповідають

інколи

трапляється не

невідповідність

відповідають у


Чи ведення обліку витрат на

інновації і підготовка звітності

повністю автоматизовано?

не

автоматизовано

частково

автоматизовано

повністю

автоматизовано 1

Чи облік та фінансову звітність

складають відповідно до вимог

чинного законодавства?

не

дотримуються

вимог

не дотримуються

окремих вимог

чітко

дотримуються

вимог

2

231

Закінчення додат. Х

Оцінка системи внутрішнього контролю витрат на інновації

Чи існує на підприємстві відділ

внутрішнього контролю (аудиту)?

не існує існує, однак не

виконує всіх

покладених на

нього функцій

існує, чітко

визначені

функції та

повноваження

2

Чи існує на підприємстві

інвентаризаційна комісія?

не існує існує, однак не

виконує всіх

покладених на

неї функцій

існує, чітко

визначені склад

та, функції 1

Чи здійснюється арифметична та

документальна перевірки

правильності бухгалтерських записів

та розрахунків?

не проводять проводяться

окремі

розрахунки

проводять

суцільну

арифметичну та

документальну

перевірку

2

Чи проводять аналіз причин

відхилень за результатами

перевірок?

не проводять проводять без


рекомендацій

проводять,

формують

рекомендації з

усунення

відхилень

1

Чи здійснюється періодична ротація

кадрів?

не

здійснюється

здійснюється,

частково сприяє

розширення

професійних

знань персоналу

ефективно

здійснюється з

метою

розширення

професійних

знань

0

Чи здійснюється розподіл

функціональних обов’язків

персоналу?

не



трапляються

випадки

дублювання


чітко окреслені

функціональні

обов’язки

персоналу

1

Чи проводять оперативні наради? не проводять проводять, однак

вони

неефективні

проводять, на

яких ефективно

вирішують

проблеми

1

Чи укладені договори з матеріально

відповідальними особами?

не укладають укладають, без

належного

дотримання

укладають з

дотриманням

всіх вимог

2

Чи проводять порівняння планових

(бюджетних) з фактичними

показниками витрат на інновації для

з’ясування причин суттєвих

відхилень?

не проводять проводять, однак

не з’ясовують

причин суттєвих

відхилень

проводять,


поглиблений

аналіз відхилень

1

Чи застосовують письмову звітність

про роботу відділу внутрішнього

контролю?

не

застосовують

частково



завжди 1

232

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абубакирова К. Н. Учет затрат на инновационную деятельность :

автореф. дис. ... канд. экон. наук : спец. 08.00.12 – бухгалтерский учет,

статистика / К. Н. Абубакирова. – Нижний Новгород, 2012. – 25 c.

2. Авилкіна М. О. Облік витрат на інновації: стан і напрями розвитку /

М. О. Авилкіна // Бухгалтерський облік і аудит. – 2009. – № 7. – С. 44-52.

3. Антонюк Л. Л. Інновації: теорія, механізм розробки та комерціалізації :

монографія / Л. Л. Антонюк, А. М. Поручник, В. С. Савчук. – К. : КНЕУ, 2003.

– 394 с.

4. Аренс Э. А. Аудит / Э. А. Аренс, Дж. К. Лоббек пер. с англ.; гл.

редактор серии проф. Я. В. Соколов. – М. : “Финансы и статистика”, 2001. –

560 с.

5. Аскеров А. Б. Учет затрат на проведение научно-технических

мероприятий / А. Б. Аскеров, Л. И. Ракович // Бухгалтерский учет. – 1986. –

№ 4. – С. 31-33.

6. Бачинський В. І. Особливості застосування внутрішньогосподарської

звітності на підприємствах гірничо-збагачувального комплексу /

В. І. Бачинський, К. І. Кузьмінська // Вісник ЖДТУ. – Житомир : ЖДТУ, 2010.

– № 3 (53). – С. 36-39.

7. Бенько М. М. Бухгалтерський облік в торгівлі за інноваційними

інформаційними технологіями : автореф. дис. ... д-ра екон. наук : спец. 08.00.09

– бухгалтерський облік, аналіз і аудит / М. М. Бенько; Київський національний

торговельно-економічний університет. – К., 2011. – 40 с.

8. Бетге Й. Балансоведение / Й. Бетге пер. с нем.; под ред.

В. Д. Новодворского. – М. : Изд-во “Бухгалтерский учет”, 2000. – 454 с.

9. Білуха М. Т. Теорія фінансово-господарського контролю і аудиту :

підручник / М. Т. Білуха. – К. : ПП “Влад і Влада”, 1996. – 320 с.

10. Білуха М. Т. Фінансовий контроль: теорія, ревізія, аудит: підручник /

М. Т. Білуха, Т. В. Микитенко. – К. : Українська академія оригінальних ідей,

2005. – 888 с.

233

11. Богомолова И. В. Контроль и внутренний аудит инновационной

деятельности в университетских технопарках : автореф. дис. ... канд. экон. наук

: спец. 08.00.12 – бухгалтерский учет, статистика / И. В. Богомолова; Южно-

Уральский государственный университет. – Екатеринбург, 2010. – 23 c.

12. Большой бухгалтерский словарь / Под ред. А. Н. Азрилияна. – М. :

Институт новой экономики, 1999. – 574 с.

13. Бородкин А. С. Проблемы учета в управлении научно-техническим

прогрессом / А. С. Бородкин. – М : Финансы, 1980. – 160 с.

14. Бородкин А. С. Учет новой техники в объединении / А. С. Бородкин –

К. : Тэхника, 1981. – 160 с.

15. Бородкин А. С. Учет экономического эффекта новой техники /

А. С. Бородкин // Бухгалтерский учет – 1982. – № 9 – С. 14-17.

16. Бородкін О. С. Облік витрат на підготовку й освоєння нової продукції

/ О. С. Бородкін // Бухгалтерський облік і аудит. – 1999. – № 4 – С. 15-18.

17. Бурцев В. В. Организация системы внутреннего контроля

коммерческой организации / В. В. Бурцев. – М. : “Экзамен”, 2000. – 320 с.

18. Бутинець Т. А. Розвиток науки господарського контролю: проблеми

теорії, методології, практики : монографія / Т. А. Бутинець. – Житомир : ЖДТУ,

2011. – 722 с.

19. Бутинець Ф. Ф. Бухгалтерський управлінський облік : навчальний

посібник / Ф. Ф. Бутинець, Л. В. Чижевська, Н. В. Герасимчук. – Житомир :

ЖІТІ, 2000. – 448 с.

20. Бутинець Ф. Ф. Предмет и объекты контроля в сельскохозяйственных

предприятиях : учебн. пособ. / Ф. Ф. Бутинець. – Киев, 1976. – 108 с.

21. Бухгалтерський облік у сільському господарстві : навчальний

посібник / Ф. Ф. Бутинець, М. Я. Дем'яненко, П. Т. Саблук та ін.. – Житомир :

ПП “Рута”, 2003. – 511 с.

22. Бюджетування як інструмент забезпечення життєдіяльності

підприємства : монографія / за ред. А. В. Череп. – Запоріжжя : Запорізький

національний університет, 2011. – 220 с.

234

23. Валуєв Б. І. Деякі питання обліку інноваційних витрат і джерел їх

покриття: концептуальний аспект / Б. І. Валуєв, О. В. Кантаєва //

Бухгалтерський облік і аудит. – 2009. – № 12. – С. 28-35.

24. Виговська Н. Г. Господарський контроль в Україні: теорія,

методологія, організація : монографія / Н. Г. Виговська. – Житомир : ЖДТУ,

2008. – 532 с.

25. Височан О. О. Витрати на підготовку і освоєння виробництва нової

продукції: поняття, склад та класифікація / О. О. Височан // Менеджмент та

підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку. Вісник

Національного університету “Львівська політехніка”. – 2009. – № 647. –

С. 450-457.

26. Височан О. О. Документування обліку витрат на підготовку та

освоєння виробництва нової продукції / О. О. Височан // Економічний вісник

Донбасу. – 2014. – № 1 (35). – С. 188-193.

27. Височан О. О. Класифікація джерел фінансування витрат на

підготовку та освоєння виробництва нової продукції: обліковий аспект /

О. О. Височан // Збірник наукових праць Луцького національного технічного

університету. Економічні науки. Серія “Облік і фінанси”. – 2013. – Випуск

10 (37). Ч.І. – С. 95-101.

28. Височан О. О. Облік витрат на підготовку та освоєння виробництва

нової продукції і їх фінансового забезпечення : автореф. дис... канд. екон. наук :

спец. 08.00.09 – бухгалтерський облік, аналіз і аудит / О. О. Височан;

Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника. – Івано-

Франківськ, 2012. – 21 с.

29. Височан О. О. Теоретичні аспекти бюджетування витрат на

підготовку та освоєння процесу виготовлення нової продукції / О. О. Височан //

Науковий вісник НЛТУ України. – 2009. – Вип. 19.12. – С. 164-171.

30. Височан О. О. Фінансування витрат інноваційної діяльності :

фінансово-облікові аспекти / О. О. Височан // Менеджмент та підприємництво в

Україні: етапи становлення і проблеми розвитку. Вісник Національного

235

університету “Львівська політехніка”. – 2012. – № 721. – С. 67-72.

31. Височан О. С. Концептуалізація розвитку бухгалтерського обліку у

суб’єктів, що здійснюють туристичну діяльність : монографія / О. С. Височан. –

Львів : Видавництво Тараса Сороки, 2015. – 312 с.

32. Воропаев Ю. Н. Оценка внутреннего контроля / Ю. Н. Воропаев //

Бухгалтерский учет. – 1996. – № 2. – С. 43-46.

33. Газарян А. В. Система внутреннего контроля организации /

А. В. Газарян, О. П. Михайлова // Бухгалтерский учет. – 1998. – № 9. – С. 47-51.

34. Газизова А. Р. Бухгалтерский учет внутрихозяйственной

инновационной деятельности в вертикально-интегрированных структурах :

автореф. дис. ... канд. экон. наук : спец. 08.00.12 – бухгалтерский учет,

статистика / А. Р. Газизова; Камская государственная инженерно-

экономическая академия. – Набережные Челны, 2011. – 22 c.

35. Гик В. В. Аспекти обліку інноваційних витрат в будівельній галузі /

В. В. Гик // Економічний аналіз. – 2010. – Вип. 6. – С. 209-211.

36. Гик В. В. Бюджетування як інструмент контролю витрат на інновації

у будівництві / В. В. Гик // Всеукраїнський науково-виробничий журнал

“Інноваційна економіка”. – 2013. – № 7 (45). – С. 320-324.

37. Гик В. В. Визнання витрат на дослідження і розробки: вітчизняний та

міжнародний досвід / В. В. Гик // Розвиток системи обліку, аналізу та аудиту:

теорія, методологія, організація : тези доповідей учасників Х Міжнародної

наукової конференції. – К. : Бізнес Медіа Консалтинг, 2012. – С. 269-272.

38. Гик В. В. Визнання витрат на інновації: вітчизняна практика та

міжнародний досвід / В. В. Гик // Вісник Сумського Національного аграрного

університету (серія “Економіка і менеджмент”). – Суми, 2015. – Вип. 4 (63). –

С. 132–138.

39. Гик В. В. Витрати на інновації в системі звітності підприємства /

В. В. Гик // Торгівля, комерція, підприємництво : збірник наукових праць /

Львів : Львівська комерційна академія, 2014. – Вип. 16. – С. 131-135.

40. Гик В. В. Відображення інформації про витрати на інновації у П(С)БО

236

та МСФЗ / В. О. Озеран, В. В. Гик // Збірник наукових праць Черкаського

державного технологічного університету. Серія “Економічні науки”. – Черкаси,

2011. – Вип. 28: Ч. 1. – С. 14-18.

41. Гик В. В. Внутрішній аудит витрат на інновації: організаційно-

методичний підхід / В. В. Гик // Менеджмент та підприємництво в Україні:

етапи становлення і проблеми розвитку. Вісник Національного університету

“Львівська політехніка”. – Львів, 2014. – Вип. 797. – С. 205–212.

42. Гик В. В. До питання контролю витрат на інновації / В. В. Гик //

Облік, аналіз та контроль в системі управління підприємницькими

структурами : тези доповідей наукової конференції аспірантів, пошукувачів та

магістрів. – Львів, 2013. – С. 153-154.

43. Гик В. В. Ідентифікація об’єктів обліку в інноваційному процесі /

В. В. Гик // Обліково-аналітичне забезпечення системи менеджменту

підприємства : тези доповідей науково-практичної конференції. – Львів, 2012. –

С. 59-60.

44. Гик В. В. Інформаційне забезпечення обліку витрат на інновації /

В. В. Гик // Облік, аналіз та аудит в системі управління підприємницькою

діяльністю: матеріали всеукраїнської наук.-практ. конф. – Сімферополь : ВД

“АРІАЛ”, 2012. – С. 56-59.

45. Гик В. В. Класифікація витрат на інновації для цілей обліку та

контролінгу / В. В. Гик // Вісник Львівської комерційної академії. – Львів, 2011.

– Вип. 35. – С. 91-95.

46. Гик В. В. Напрями вдосконалення класифікації витрат на інновації /

В. В. Гик // Стан, проблеми та перспективи розвитку обліку, аналізу і контролю

у контексті сучасних концепцій управління: матеріали VI Міжнародної

науково-практичної конференції. – Львів, 2011. – С. 91-93.

47. Гик В. В. Облікове відображення витрат на інновації у підприємствах

будівельної галузі / В. В. Гик // Сучасні проблеми економіки та менеджменту :

тези доповідей Міжнародної науково-практичної конференції. – Львів, 2011. –

С. 460-461.

237

48. Гик В .В. Організація документування та аналітичного обліку витрат

на інновації / В. В. Гик // Теорія і практика бухгалтерського обліку, аналізу й

аудиту: стан, проблеми та перспективи розвитку : матеріали VII міжнародної

науково-практичної конференції. – Львів, 2014. – С. 97-99.

49. Гик В. В. Оцінка ефективності системи внутрішнього контролю

витрат на інновації: методичний підхід / В. В. Гик // Бухгалтерський облік,

аналіз і аудит в системі інформаційного забезпечення підприємств : тези

доповідей Всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції молодих

вчених. – Львів, 2015. – С. 123-125.

50. Гик В. В. Поняття “інновація” як об’єкт бухгалтерського обліку /

В. В. Гик // Вісник Житомирського державного технологічного університету.

Економічні науки. – Житомир : ЖДТУ, 2010. – № 3 (53). – Ч. 2. – С. 56-58.

51. Гик В. В. Поняття “інновація” як об’єкт бухгалтерського обліку /

В. В. Гик // Реформування економіки України: стан та перспективи: збірник

матеріалів V Міжнародної науково-практичної конференції (м. Київ, 25-26

листопада 2010 р.). – К.: МІБО КНЕУ, 2010. – С. 41-44.

52. Гик В. В. Сучасні підходи до трактування терміну витрати на

інновації / В. В. Гик // Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою

діяльністю : матеріали VIII Міжнародної науково-практичної конференції

(м. Черкаси, 18-20 травня 2011 р.). – Черкаси : ЧДТУ, 2011. – С. 127-129.

53. Гик В. В. Узагальнення інформації про витрати на інновації у звітності

підприємства / В. В. Гик // Розвиток бухгалтерського обліку, контролю та аналізу

у сучасних концепціях управління : матеріали Міжнародної науково-практичної

конференції – Судак : ДІАЙПІ, 2012. – С. 72-73.

54. Гнилицька Л. Н. Удосконалення обліку витрат на освоєння і розробку

нової продукції в приладобудуванні / Л. Н. Гнилицька // Бухгалтерський облік і

аудит. – 2000. – № 10. – С. 45-48.

55. Грицай О. І. Деякі аспекти управління витратами на інноваційні

процеси / О. І. Грицай // Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи

становлення і проблеми розвитку. Вісник Національного університету

238

“Львівська політехніка”. – 2011. – № 704. – С. 95-100.

56. Грицай О. І. Напрями удосконалення обліку витрат на інноваційні

процеси / О. І. Грицай // Проблеми економіки та менеджменту: Вісник


С. 198-201.

57. Гришко Н. В. Бухгалтерська модель обліку інноваційних витрат

промислових підприємств / Н. В. Гришко, Ю. А. Скубак // Всеукраїнський

науково-виробничий журнал “Сталий розвиток економіки”. – 2013. – № 1. –

С. 242-248.

58. Гык В. В. Теоретические и практические аспекты аудита

инновационной деятельности / В. В. Гык // Современные тенденции в

экономике и управлении: новый взгляд : сборник материалов ХХІ

Международной научно-практической конференции. – Новосибирск:

Издательство ЦРНС, 2013. – С. 96-100.

59. Давидюк Т. В. Конвергенція бухгалтерської та соціальної звітності в

частині людського капіталу: розвиток існуючих підходів / Т. В. Давидюк //

Економіка: реалії часу : науковий журнал. – 2012. – № 2 (3). – С. 123-129.

60. Денис В. П. Оперативний облік і аналіз інноваційної діяльності

підприємств : автореф. дис... канд. екон. наук : спец. 08.00.09 –

бухгалтерський облік, аналіз і аудит / В.П. Денис; Державний вищий

навчальний заклад “Київський національний економічний університет ім. В.

Гетьмана”. – К., 2007. – 19 с.

61. Дерій В. А. Витрати і доходи підприємств у системі обліку та

контролю : монографія / В. А. Дерій. – Тернопіль : ТНЕУ, “Економічна думка”,

2009. – 272 с.

62. Дикий А. П. Необхідність дотримання принципів організації

бухгалтерського обліку з метою збереження майна підприємства // Проблеми

теорії та методології бухгалтерського обліку, контролю і аналізу : міжнародний

збірник наукових праць. – 2010. – № 1(16). – С. 47-56.

63. Дмитренко І. М. Методика аудиторської оцінки якості функціонування

239

системи внутрішнього контролю підприємств-клієнтів / І. М. Дмитренко,

М. В. Борисенко // Аудитор України. –2004. – № 18. – С. 17-22.

64. Дорош Н. І. Аудит: методологія і організація : монографія /

Н. І. Дорош. – К. : Знання, 2001. – 402 с.

65. ДСТУ 3973-2000 “Система розроблення та поставлення продукції на

виробництво. Правила виконання науково-дослідних робіт” : наказ

Держстандарту України від 27.11.2000 № 667.

66. Ендовицкий Д. А. Организация анализа и контроля инновационной

деятельности хозяйствующего субъекта : монография / Д. А. Ендовицкий,

С. Н. Коменденко ; под. ред. Л. Т. Гиляровской. – М. : Финансы и статистика,

2004. – 272 c.

67. Ефремов A. B. Учетные системы управления затратами на инновации /

А. В. Ефремов // Экономический вестник Ростовского государственного

университета. – Ростов-на-Дону, 2006. – № 4. Ч.2. – С.105-109.

68. Ефремова А. А. Себестоимость: от управленческого учета затрат до

бухгалтерского учета расходов / А. А. Ефремова. – М. : Вершина, 2006. – 208 с.

69. Євдокимов В. В. Бухгалтерський облік як інформаційна система:

загальні методологічні підходи / В. В. Євдокимов // Вісник Житомирського

державного технологічного університету (Серія: економічні науки). – 2009. –

№ 1 (47). – С. 35-40.

70. Єжакова Н. В. Інноваційний продукт як об’єкт бухгалтерського обліку

/ Н. В. Єжакова // Вчені записки Таврійського національного університету ім.

В. І. Вернадського. Серія : Економіка і управління. – 2011. – Т. 24 (63). – № 1. –

С. 268-274.

71. Жаровська Н. Ю. Основні підходи до створення моделі управління

витратами машинобудівного підприємства в системі його інноваційного

розвитку / Н. Ю. Жаровська, О. Я. Галущак, Р. О. Жаровський // Інноваційна

економіка : всеукраїнський науково-виробничий журнал. – 2013. – № 7 (45). –

С. 89-93.

72. Жук В. М. Концептуальні підходи вирішення поверхневих та

240

глибинних проблем обліку інноваційної діяльності / В. М. Жук // Облік і

фінанси АПК. – 2011. – № 1. – С. 36-39.

73. Загородній А. Г. Контроль в системі обліково-аналітичного

забезпечення менеджменту підприємства / А. Г. Загородній // Менеджмент та

підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку. Вісник


С. 164-171.

74. Загородній А. Г. Напрями удосконалення обліку витрат на інновації /

А. Г. Загородній, А. Б. Бойчук // Менеджмент та підприємництво в Україні:


“Львівська політехніка”. – 2012 – № 727 – С. 309-313.

75. Загородній А. Г. Облік і аудит : термінологічний словник /

А. Г. Загородній, Г. Л. Вознюк. – Львів : Центр Європи, 2002. – 671 с.

76. Загородній А. Г. Фінансово-економічний словник / А. Г. Загородній,

Г. Л. Вознюк. – Львів : Видавництво Національного університету “Львівська

політехнікаˮ, 2005. – 714 с.

77. Ильина О. П. Информационные технологии бухгалтерского учета :

науч. изд. / О. П. Ильина. – СПб : Питер, 2001. – 688 с.

78. Инновационный менеджмент: концепции, многоуровневые стратегии

и механизмы инновационного развития : учеб. пособие / Под ред.

В. М. Аньшина, А. А. Дагаева. – 3-е изд., перераб., доп. – М. : Дело, 2007. –

584 с.

79. Инновационный менеджмент : учебн. пособ. / С. Д. Ильенкова,

Л. М. Гохберг, В. И. Кузнецов, С.Ю. Ягудин. – М., 2004. – 124 с.

80. Инструкции по бухгалтерскому учету нематериальных активов :

постановление Министерства финансов Республики Беларусь от 12.12.2001

№ 118.

81. Инструкция по бухгалтерскому учету результатов научно-

технической деятельности : Постановление Министерства финансов

Республики Беларусь от 30.06.2006 № 75.

241

82. Ільченко О. О. Облік і аналіз витрат на інновації: управлінський

аспект : автореф. дис. ... канд. наук : спец. 08.00.09 – бухгалтерський облік,

аналіз і аудит / О. О. Ільченко; Державна академія статистики, обліку та аудиту

Держкомстату України. – К., 2009. – 24 с.

83. Ільченко О. О. Облік і аналіз витрат на інновації: управлінський

аспект : дис. ... канд. екон. наук : спец. 08.00.09 – бухгалтерський облік, аналіз і

аудит / О. О. Ільченко. – Державна академія статистики, обліку та аудиту

Держкомстату України, 2009. – 188 с.

84. Інноваційні процеси в змішаній економіці : монографія /

В. Г. Федоренко, М. П. Денисенко, І. М. Грищенко та ін.; під ред. д.е.н.,

професора, академіка В. Г. Федоренка, д.е.н., професора, академіка

М. П. Денисенка. – К. : ШК ДСЗУ, 2008. – Т. 1. – 194 с.

85. Інформаційні системи бухгалтерського обліку : підручник /

Ф. Ф. Бутинець, С. В. Івахненков, Т. В. Давидюк, Т. В. Шахрайчук; за ред.

проф. Ф. Ф. Бутинця. – 2-е вид., перероб. і доп. – Житомир : Рута, 2002. – 544 с.

86. Іщенко І. І. Оцінка економічної ефективності виробництва і затрат :

навчальний посібник / І. І. Іщенко, С. П. Терещенко. – К. : Вища шк., 1991. – 173 с.

87. Калюга Є. В. Фінансово-господарський контроль у системі

управління : монографія / Є. В. Калюга. – К. : Ельга, Ніка-Центр, 2002. – 360 с.

88. Кантаєва О. В. Бухгалтерський облік і аналіз інноваційної діяльності

підприємств: організація і методологія : монографія / О. В. Кантаєва. –

Житомир : ФОП Кузьмін Дн. Л., 2010. – 424 с.

89. Кантаєва О. В. Бухгалтерський облік та аналіз інноваційної діяльності

підприємств: організація і методологія : автореф. дис... д-ра. екон. наук : спец.

08.00.09 – бухгалтерський облік, аналіз і аудит / О. В. Кантаєва; Житомирський

державний технологічний університет. – Житомир, 2011. – 40 с.

90. Кантаєва О. В. Напрями та умови розвитку інноваційних процесів в

сучасних умовах розвитку економіки України / Б. А. Дадашаев, О. В. Кантаєва

// Проблеми теорії та методології бухгалтерського обліку, контролю і аналізу :

міжнародний збірник наукових праць. – 2011. – № 2 (20) – С. 155-167.

242

91. Кантаєва О. В. О направлениях отражения расходов на исследования

и разработки на счетах бухгалтерского учета / О. В. Кантаєва // Вісник

Житомирського державного технологічного університету. Економічні науки. –

Житомир : ЖДТУ – 2005. – № 4 (34). – С. 97-105.

92. Кантаєва О. В. Питання розвитку теорії та практики обліку і аналізу

інноваційної діяльності / О. В. Кантаєва // Бухгалтерський облік і аудит. – 2009.

– № 4. – С. 25-31.

93. Кантаєва О. В. Проблеми аудиту інноваційної діяльності

підприємства та напрямки їх вирішення / О. В. Кантаєва, Є. В. Казьмин //

Вісник Житомирського державного технологічного університету. Економічні

науки. – Житомир : ЖДТУ, 2011. – № 3 (57). – С. 58-61.

94. Карпушенко М. Ю. Організація обліку : навчальний посібник /

М. Ю Карпушенко. – Х. : ХНАМГ, 2011. – 241 с.

95. Керимов В. Э. Учет затрат, калькулирование и бюджетирование в

отдельних отраслях производственной сферы : учебник. – М. : Издательско-

торговая корпорация “Дашков и К”, 2005. – 484 с.

96. Контроль і ревізія : підручник / Під ред. П. М. Майданевич,

Д. О. Лазаренко. – Саки, 2011. – 320 с.

97. Контроль у системі інноваційного менеджменту підприємства :

монографія / Є. В. Мних, С. В. Бардаш, О. А. Шевчук та ін.; за ред..

Є. В. Мниха. – К. : Київ. Нац.. торг.-екон. ун-т, 2011. – 452 с.

98. Концепція Загальнодержавної цільової економічної програми

розвитку промисловості на період до 2020 року : Розпорядження Кабінету

Міністрів України № 603-р від 17.07.2013 р.

99. Коржавина Е. Н. Учет и анализ вложений в инновационные проекты

промышленных предприятий : автореф. дис... канд. экон. наук : спец. 08.00.12 –

бухгалтерский учет, статистика / Е. Н. Коржавина; ГОУ ВПО “Марийский

государственный технический университет”. – Йошкал-Ола, 2009. – 18 с.

100. Корінько М. Д. Контроль та аналіз діяльності суб’єктів

господарювання в умовах її диверсифікації: теорія, методологія,

243

диверсифікація : монографія / М. Д. Корінько. – К. : ДП “Інформ.-аналіт.

агентство”, 2007. – 429 с.

101. Корягін М. В. Бухгалтерський облік у системі управління вартістю

підприємства: теоретико-методологічні концепції : монографія / М. В. Корягін.

– Львів : ЛКА, 2012. – 402 с.

102. Корягін М. В. Тенденції розвитку бухгалтерської звітності /

М. В. Корягін // Бухгалтерський облік і аудит. – 2014. – № 10. – С. 42-51.

103. Корягін М. В. Удосконалення методології бухгалтерського обліку /

М. В. Корягін // Вісник Львівської комерційної академії. – Львів : Видавництво

Львівської комерційної академії, 2013. – Вип. 43. – С. 107-112.

104. Костирко Р. О. Організація внутрішнього контролю в управлінні

витратами машинобудівного підприємства : монографія / Р. О. Костирко,

С. В. Щеголькова. – Луганськ : вид-во СНУ ім. В. Даля, 2009. – 296 с.

105. Костырко Л. А. Идентификация инновационных затрат в процессе

управления инновационной деятельностью / Л. А. Костырко, А. А. Мартынов //

Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира

Даля. – 2006. – № 4 (98). Ч.1. – С. 125-130.

106. Коюда В. О. Інноваційна діяльність підприємства та оцінка її

ефективності : монографія / В. О. Коюда, Л. А. Лисенко. – Харків : ВД

“ІНЖЕК”, 2010. – 224 с.

107. Краснокутська Н. В. Інноваційний менеджмент : навчальний

посібник / Н. В. Краснокутська. – К. : КНЕУ, 2003. – 504 с.

108. Крупка Я. Д. Варіанти обліку інноваційних процесів на підприємстві

/ Я. Д. Крупка // Бухгалтерський облік і аудит. – 2006. – № 5. – С. 11-18.

109. Крупка Я. Д. Обліково-аналітичне забезпечення інноваційного

розвитку підприємства / Я. Д Крупка // Менеджмент та підприємництво в


університету “Львівська політехніка”. – Львів, 2007. – Вип. 576. – С. 145-149.

110. Крупка Я. Д. Про інноваційні напрями організації обліково-аналітичної

роботи / Я. Д Крупка // Стан і перспективи розвитку обліково-інформаційної

244

системи в Україні : матеріали міжнародної науково-практичної конференції

(м. Тернопіль, 23-24 квітня 2010 р.). – Тернопіль : Крок, 2010. – 257 с.

111. Крылов Э. И. Анализ эффективности инвестиционной и

инновационной деятельности предприятия : учебное пособие / Э. И. Крылов,

В. М. Власова, И. В. Журавкова. – 2 изд., перераб. и доп. – М. : “Финансы и

статистика”, 2003. – 608 с.

112. Кузнецова А. С. Організація облікової інформації в управлінні

діяльністю суб’єктів господарювання : монографія / А. С. Кузнецова. –

Мелітополь : ТОВ “Видавничий будинок ММД”, 2008. – 224 с.

113. Кузнецова Л. Н. Совершенствование учетно-аналитического

обеспечения инновационного развития хозяйствующих субъектов c

использованием инструментария бенчмаркинга / Л. Н. Кузнецова [Електронний

ресурс]. – Режим доступу: innclub.info/wp-content/uploads/2011/12/

Кузнецова.doc.

114. Кузнецова О. Н. Модель управленческого учета инновационной

деятельности предприятия / О. Н. Кузнецова // Дискуссия : политематический

журнал научных публикаций. – 2013. – № 1(31) – С. 63-66.

115. Кузьмінський Ю. А. Особливості обліку витрат на розробку і

освоєння виробництва інноваційного продукту (продукції) /

Ю. А. Кузьмінський, М. О. Воронова // Вісник Житомирського державного

технологічного університету. Економічні науки. – Житомир : ЖДТУ. – 2006. –

№ 3 (37). – С. 52-56.

116. Кузьмінський Ю. А. Що таке система бухгалтерського обліку? /

Ю. А. Кузьмінський // Бухгалтерський облік і аудит. – 2006. – № 6. – С. 8-11.

117. Курбетдінова Л. Ю. Облік і аналіз інноваційної діяльності в

підприємствах харчової промисловості : автореф. дис... канд. наук : спец. 08.00.09

– бухгалтерський облік, аналіз і аудит / Л. Ю. Курбетдінова; Харківський

державний університет харчування та торгівлі. – Харків, 2012. – 20 с.

118. Куцик П. О. Концептуальний розвиток методології бухгалтерського

обліку : монографія / П. О. Куцик, М. В. Корягін. – Львів : ЛКА, 2015. – 239 с.

245

119. Куцик П. О. Обліково-аналітична концепція управління

загальновиробничими витратами підприємства : монографія / П. О. Куцик,

О. М. Мазуренко. – Львів : Видавництво “Растр-7”, 2014. – 288 с.

120. Куцик П. О. Оптимізація документообороту в обліково-

контрольному контурі управління / П. О. Куцик // Вісник Львівської

комерційної академії. – Львів : Видавництво Львівської комерційної академії,

2014. – Вип. 44. – С. 11-20.

121. Куцик П. О. Організація обліку витрат на дослідження та розробки:

практичний підхід / П. О. Куцик, Т. Я. Сенчук // Торгівля, комерція,

підприємництво : зб. наук. праць. – Львів : Львівська комерційна академія,

2014. – Вип. 16. – С. 84-91.

122. Куцик П. О. Сучасне трактування, склад і особливості формування

управлінської звітності / П. О. Куцик // Менеджмент та підприємництво в


університету “Львівська політехніка”. – 2014. – № 797. – С. 248-254.

123. Левицька О. О. Облік і аналіз інноваційної діяльності підприємств :

автореф. дис... канд. наук : спец. 08.00.09 – бухгалтерський облік, аналіз і

аудит / О. О. Левицька; Державний вищий навчальний заклад “Київський

національний економічний університет ім. В. Гетьмана”. – К., 2009. – 20 с.

124. Лубошникова Е. А. Управленческий учет инноваций на

машиностроительных предприятиях : автореф. дис. ... канд. экон. наук : спец.

08.00.12 – бухгалтерский учет, статистика / Е. А. Лубошникова; Волгоградский

государственный университет. – Волгоград, 2009. – 19 c.

125. Максімова В. Ф. Внутрішній контроль економічної діяльності

промислового підприємства – системний підхід до розвитку : монографія /

В. Ф. Максімова. – К. : АВРІО, 2005. – 264 с.

126. Международные стандарты аудита. Кодекс этики Международной

федерации бухгалтеров. – М. : МЦРБУ, 2001. – 589 с.

127. Мельничук І. В. Облік і аналіз інновацій у сфері випуску та збуту

продукції текстильної промисловості : автореф. дис. ... канд. екон. наук : спец.

246

08.00.09 – бухгалтерський облік, аналіз і аудит / І. В. Мельничук;

Тернопільський національний економічний університет. – Т., 2011. – 20 с.

128. Мельничук І. В. Оцінка та облік інноваційних проектів та програм,

які капіталізуються / І. В. Мельничук // Облік і фінанси АПК. – 2011. – № 2. –

С. 31-36.

129. Методические рекомендации по прогнозированию, учету и

калькулированию себестоимости продукции (товаров, работ, услуг) в

промышленных организациях министерства промышленности республики

Беларусь : Приказ Министерства промышленности Республики Беларусь от

01.04.2004 г. № 250.

130. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів :

Наказ Міністерства фінансів України від 30.09.2003 р. № 561.

131. Микитюк П. П. Аналіз інвестиційно-інноваційної діяльності

підприємств : монографія / П. П. Микитюк. – Тернопіль : Терно-граф, 2009. –

304 с.

132. Микитюк П. П. Інноваційний менеджмент : навчальний посібник /

П. П. Микитюк. – Тернопіль: “Економічна думка”, 2006. – 295 с.

133. Микитюк П. П. Теоретичні аспекти і суть інноваційного аналізу на

підприємствах будівельної галузі / П. П. Микитюк // Економічний аналіз. –

2008. – Випуск 3 (19). – С. 197-200.

134. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку № 38 “Нематеріальні

активи” [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.minfin.gov.ua/document/

92449/МСБО_38.pdf.

135. Мінаков О. В. Облік і аналіз в управлінні інноваційною діяльністю

підприємств : автореф. дис... канд. екон. наук : спец. 08.00.09 – бухгалтерський

облік, аналіз і аудит / О. В. Мінаков; Київський національний торговельно-

економічний університет. – Київ, 2009. – 22 с.

136. Мінаков О. В. Облік інноваційної діяльності на підприємствах-

учасниках технопарку / О. В. Мінаков // Бухгалтерський облік і аудит. – 2005. –

№ 5. – С. 24-27.

247

137. Морозов Ю. П. Инновационный менеджмент : учебное пособие для

вузов / Ю. П. Морозов. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2000. – 446 с.

138. МСФЗ 1 “Подання фінансових звітів” [Електронний ресурс]. –

Режим доступу : http://buhgalter911.com/Res/MSBODS/1.pdf.

139. Нападовська Л. В. Внутрішньогосподарський контроль в ринковій

економіці : монографія / Л. В. Нападовська. – Дніпропетровськ : Наука і освіта,

2000. – 224 с.

140. Нападовська Л. В. Управлінський облік : підручник для вузів /

Л. В. Нападовська. – 2-ге вид., доопрац. та допов. – К. : Київ. нац. торг.-екон.

ун-т, 2010. – 648 с.

141. Наринский А. С. Контроль в условиях рыночной экономики :

монография / А. С. Наринский, Н. Г. Гаджиев. – М. : “Финансы и статистика”,

1994. – 175 с.

142. Нестеров В. Н. Учет и анализ в системе управления издержками

инновационной деятельности организации : дис. … д-ра. экон. наук : спец.

08.00.12 – бухгалтерский учет, статистика / В. Н. Нестеров; Казанский

государственный финансово-экономический институт, 2002. – 422 с.

143. Нестеров В. Н. Учет и анализ в системе управления издержками

инновационной деятельности организации : автореф. дис. ... докт. экон. наук :

спец. 08.00.12 – бухгалтерский учет, статистика / В. Н. Нестеров; Казанский

государственный финансово-экономический институт. – Казань, 2002. – 40 c.

144. Нестеров В. Н. Учет и анализ затрат в инновационном менеджменте /

В. Н. Нестеров. – Казань : Изд-во КФЭИ, 1999. – 228 с.

145. Нимчинов П. П. Общая теория бухгалтерского учета : учебное

пособие / П. П. Нимчинов, Д. И. Пильменштейн. – 2-е изд. – М. : Статистика,

1974. – 160 с.

146. НСБУ 11 “Затраты на научно-исследовательские и опытно-

конструкторские разработки” : Приказ Министерства финансов Республики

Узбекистан от 03.12.1998 р. № 64 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://zakonuz.com/class/zx12.htm.

http://buhgalter911.com/Res/MSBODS/1.pdf

http://zakonuz.com/class/zx12.htm

248

147. НСБУ 3 “Состав затрат и расходов предприятия” : Приказ

Министерства финансов Республики Молдова от 25.12.1997 г. № 174

[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mf.gov.md/ru/

actnorm/contabil/standarts.

148. НСБУ 9 “Учет затрат на научно-исследовательские и опытно-

конструкторские работы” : Приказ Министерства финансов Республики

Молдова от 18.12.2002 г. № 115 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

http://www.contabilsef.md/libview.php?l=ru&idc= 243&id=991.

149. Об утверждении Инструкции по бухгалтерскому учету “Расходы

организации” : Постановление Министерства финансов Республики Беларусь

от 26 декабря 2003 г. № 182 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

http://www.pravoby.info/docum09/part21/akt21095.htm

150. Озеран В. О. Актуальні проблеми обліку витрати на інновації /

В. О. Озеран, В. В. Гик // Бухгалтерський облік і аудит. – 2013. – № 12. –

C. 21-29.

151. Озеран В. О. Аудит інноваційної діяльності: сутність та етапи

проведення / В. О. Озеран, В. В. Гик // 20 років аудиту: досягнення та

перспективи розвитку: матеріали міжнародної науково-практичної конференції

(м. Київ, 31 травня -01 червня 2013 р.) / Київ : ТОВ “Аграр Медіа Груп”, 2013. –

С. 141-143.

152. Озеран В. О. Інтегрована звітність у частині витрат на інновації /

В. О. Озеран, В. В. Гик // Обліково-аналітичне забезпечення системи

менеджменту підприємства : тези доповідей II Міжнародної науково-

практичної конференції. – Львів : Видавництво Львівської політехніки, 2014. –

С. 155-157.

153. Озеран В. О. Методичні підходи до бюджетування витрат на

інновації / В. О. Озеран, В. В. Гик // Бухгалтерський облік, економічний аналіз

та контроль в умовах формування і розвитку сучасних концепцій управління :

тези виступів ХІІ Міжнародної наукової конференції (м. Житомир, 24-25

жовтня 2013 р.). – Житомир : ЖДТУ, 2013. – С. 230-232.

http://www.contabilsef.md/libview.php?l=ru&idc=%20243&id=991

249

154. Організація бухгалтерського обліку : навчальний посібник /

Ю. Д. Чацкіс, Е. С. Гейєр, О. А. Наумчук, І. О. Власова. – Донецьк : ДонНУЕТ,

2010. – 471 с.

155. Організація обліку : навчальний посібник / М. Т. Костишина,

У. М. Киричук, Н. О. Лобода, М. Я. Демко. – Львів : ЛДФА, 2011. – 192 с.

156. Організація та оцінювання ефективності системи внутрішнього

контролю організації : монографія / М. В. Болдуєв, С. В. Матейко, С. Я. Салига

та ін. – Запоріжжя : Класичний приватний університет, 2012. – 164 с.

157. Основы инновационного менеджмента. Теория и практика : учебник

/ Л. С. Барютин и др.; под ред. А. К. Казанцева, Л. Э. Миндели. – 2-е изд.,

перераб. и доп. – М. : ЗАО “Издательство “Экономика”, 2004. – 518 с.

158. Павленко І. А. Інноваційне підприємництво у трансформаційній

економіці України : монографія / І. А. Павленко. – К. : КНЕУ, 2007. – 248 с.

159. Павленко І. А. Економіка та організація інноваційної діяльності :

навчально-методичний посібник / І. А. Павленко, Н. П. Гончарова,

Г. О. Швиданенко. – К. : КНЕУ, 2002. – 150 с.

160. Палий В. Ф. Управленческий учет издержек и доходов (с элементами

финансового учета) / В. Ф. Палий. – М. : ИНФРА-М, 2006. – 279 с.

161. Пантелеєв В. П. Внутрішньогосподарський контроль: методологія та

організація : монографія / В. П. Пантелеєв. – К. : ДП “Інформ.-аналіт.

агентство”, 2008. – 491 с.

162. Партин Г. О. Бюджетування у системі управління витратами

підприємства / Г. О. Партин // Фінанси України. – 2003. – № 5. – С. 50-53.

163. Партин Г. О. Особливості управління витратами машинобудівного

підприємства на засадах системного підходу / Г. О. Партин, А. І. Ясінська //

Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми

розвитку. Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. – 2009. –

№ 647. – С. 157-163.

164. Партин Г. О. Системно-орієнтоване управління витратами

промислового підприємства : монографія / Г. О. Партин, А. І. Ясінська. – Львів :

250

ЗУКЦ, ПП НВФ “Біарп”, 2011. – 200 с.

165. Пархоменко В. М. Бухгалтерський облік, внутрішній контроль і

економічний аналіз витрат на поліпшення якості продукції: проблеми теорії та

методології : монографія / В. М. Пархоменко. – Житомир : ЖДТУ, 2010. – 559 с.

166. ПБУ 10/99 “Расходы” : Приказ Министерства финансов Российской

Федерации от 06.05.1999 г. № 33н [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

www.buhgalteria.ru/modules/helppbu/index.php?id=11.

167. ПБУ 17/02 “Учет расходов на научно-исследовательские, опытно-

конструкторские и технологические работы”: Приказ Министерства финансов

Российской Федерации от 19.11.2002 г. № 115н [Електронний ресурс]. – Режим

доступу : http://taxpravo.ru/zakonodatelstvo;

168. ПБУ 29 “Учет затрат на научно-исследовательские и опытно-

конструкторские работы”: Приказ Министерства финансов Республики

Казахстан от 19.05.1999 г. № 210 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

http://uamconsult.com;

169. Перекрестова Л. В. Раскрытие информации об инновационной

деятельности организации в соответствии с международными стандартами

финансовой отчетности / Л. В. Перекрестова // Экономический вестник

Ростовского государственного университета. – Ростов-на-Дону, 2012. – № 1.

Ч 2. – С. 107-109.

170. Пилипенко А. А. Формування обліково-аналітичного забезпечення

управління витратами підприємств та об’єднань : монографія /

А. А. Пилипенко, І. П. Дзьобко, О. В. Писарчук. – Х. : Видавництво ХНЕУ,

2011. – 344 с.

171. Пилипенко А. А. Організація обліку і контролю : підручник /

А. А. Пилипенко, В. І. Отенко. – Х. : ІНЖЕК, 2005. – 424 с.

172. Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI [Електронний

ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17.

173. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 “Витрати” : наказ

Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318.

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17

251

174. Положення стандарт бухгалтерського обліку 8 “Нематеріальні

активи” : наказ Міністерства фінансів України від 18.19.1999 р. № 242.

175. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні : Закон

України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV.

176. Про затвердження Методики визначення економічної ефективності

витрат на наукові дослідження і розробки та їх впровадження у виробництво :

Наказ Міністерства економіки та Міністерства фінансів України від

25.09.2001 р. № 218/446.

177. Про затвердження Методики приведення механізму аналітично-

статистичного спостереження стану інноваційного розвитку економіки у

відповідність із стандартами Організації економічного співробітництва і

розвитку та ЄС : Наказ Міністерства економіки України від 19.02.2010 р.

№ 160.

178. Про інвестиційну діяльність : Закон України від 18.09.1991 р.

№ 1560-XII.

179. Про інноваційну діяльність : Закон України від 04.07.2002 р. № 40-IV.

180. Про примітки до річної фінансової звітності : Наказ Міністерства

фінансів України від 29.11.2000 р. № 302.

181. Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні : Закон

України від 05.12.2012 р. № 5460-17.

182. Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки : Закон України

від 05.12.2012 р. № 5460-17.

183. Проскурина В. А. Бухгалтерский финансовый и управленческий учет

инноваций : автореф. дис. ... канд. экон. наук : спец. 08.00.12 – бухгалтерский

учет, статистика / В. А. Проскурина; Южно-российский государственный

университет экономики и сервиса. – Шахты, 2001. – 21 c.

184. Пустовит А. Н. Облік витрат на освоєння нових видів продукції /

А. Н. Пустовит // Бухгалтерський облік і аудит. – 2000. – № 10. – С. 40-44.

185. Путилина Л. А. Об учете затрат на подготовку производства новой

техники / Л. А. Путилина // Бухгалтерский учет. – 1982. – № 1. – С. 15-17.

252

186. Пушкар М. С. Ідеальна система обліку: концепція, архітектура,

інформація : монографія / М. С. Пушкар, М. Г. Чумаченко. – Тернопіль : Карт-

бланш, 2011. – 336 с.

187. Пушкар М. С. Креативний облік (створення інформації для

менеджерів) : монографія / М. С. Пушкар. – Тернопіль : Карт-бланш, 2006. –

334 с.

188. Пушкар М. С. Тенденції та закономірності бухгалтерського обліку в

Україні: теоретико-методологічні аспекти : монографія / М. С. Пушкар. –

Тернопіль : Економічна думка, 1999. – 422 с.

189. Развитие бухгалтерского учета и аналитического инструментария

предприятия : коллективная монография / Под. ред. проф. И. Й. Яремка и проф.

Г. Ронэка – Львов : Издательство Львовской политехники, 2014. – 208 с.

190. Редченко К. І. Контроль і аудит на стратегічному рівні управління

підприємством : монографія / К. І. Редченко. – Львів : ЛКА, 2011. – 360 с.

191. Рета М. В. К вопросу классификации затрат на создание новых видов

продукции / М. В. Рета // Вісник Національного технічного університету

“Харківський політехнічний інститут”. Технічний прогрес і ефективність

виробництва. – Харків : НТУ “ХПІ”. – 2004. – № 27. – С. 23-28.

192. Рета М. В. Управління витратами на створення нової продукції :

автореф. дис. ... канд. екон. наук : спец. 08.00.04 – економіка і управління

підприємствами / М.В. Рета; Національний технічний університет “Харківський

політехнічний інститут”. – Х., 2010. – 17 с.

193. Саенко К. С. Формирование и использование в управлении бизнесом

предприятия отчетных показателей об инновационной деятельности /

К. С. Саенко // Управленческий учет. – 2014. – № 4. – С. 12-21.

194. Саенко К. С. Инновационный аудит в системе информационного

мониторинга хозяйственной деятельности / К. С. Саенко // Аудит и финансовый

анализ. – 2009. – № 6. – С. 263-271.

195. Саенко К. С. Организация и методика учета инновационных затрат:

теоретико-методологические аспекты / К. С. Саенко // Международный

253

бухгалтерский учет. – 2008. – № 12. – С. 28-36.

196. Саенко К. С. Учет затрат на мероприятия НТП : монография /

К. С. Саенко. – М. : “Финансы и статистика”, 1991. – 96 с.

197. Сажинець С. Й. Про доцільність відображення в бухгалтерському

обліку операцій з формування та використання коштів інноваційного фонду

підприємства / С. Й. Сажинець, Н. М. Воськало // Управління інноваційним

процесом в Україні : проблеми комерціалізації науково-технічних розробок :

тези доповідей ІV Міжнародної науково-практичної відеоконференції (м. Львів,

23-24 травня 2012 р.). – 2012. – С. 79-80.

198. Салаватов Р. К. Учет и аудит инновационной деятельности

коммерческих организаций : автореф. дис. ... канд. экон. наук : спец. 08.00.12 –

бухгалтерский учет, статистика / Р. К. Салаватов; Санкт-Петербургский

государственный университет экономики и финансов. – Санкт-Петербург,

2006. – 21 c.

199. Сидоренко А. Ю. Учетное обеспечение инновационной деятельности

в агропродовольственных холдингах : автореф. дис. ... канд. экон. наук : спец.

08.00.12 – бухгалтерский учет, статистика / А. Ю. Сидоренко; Волгоградская

государственная сельскохозяйственная академия. – Волгоград, 2011. – 19 с.

200. Сенчук Т. Я. Системний підхід до обліку та контролю витрат на

дослідження та розробки / Т. Я. Сенчук // Економічні теорії як основа

розвитку бухгалтерського обліку, аналізу і контролю : тези доповідей 11-ї

Міжнар. наук. конф. (м. Житомир, 18-20 жовтня 2012 р.). –Житомир : ЖДТУ,

2012. – С. 198-200.

201. Скобара В. В. Аудит: методология и организация : монография /

В. В. Скобара. – М. : Дело и сервис, 1998. – 576 с.

202. Скрипник М. І. Розвиток бухгалтерського обліку і внутрішнього

контролю та калькулювання собівартості продукції : монографія /

М. І. Скрипник. – Житомир, 2011. – 732 с.

203. Соловьев В. П. Инновационная деятельность как системный процесс

в конкурентной экономике (Синергетические эффекты инноваций) :

254

монография / В.П.Соловьев. – Киев : Феникс, 2006. – 560 с.

204. Сопко В. В. Бухгалтерський облік в управлінні підприємством :

навчальний посібник / В. В. Сопко. – К. : КНЕУ, 2006. – 526 с.

205. Сопко В. В. Організація бухгалтерського обліку, економічного

контролю та аналізу : підручник / В. В.Сопко, В. П. Завгородній. – К. : КНЕУ,

2004. – 412 с.

206. Стеців І. І. Методика формування облікової інформації щодо

розрахунків з постачальниками для потреб управління / І. І. Стеців, Р.І. Стеців,

Я. М. Косів // Науковий вісник Українського державного лісотехнічного

університету. – 2003. – Вип. 13.1. – С. 151-155.

207. Стеців І. І. Характеристика облікової інформації та її значення для

задоволення потреб користувачів / І. І. Стеців, Р. Я. Пахолок // Науковий вісник

Українського державного лісотехнічного університету. – 2006. – Вип. 16.2. –

С. 298-302.

208. Сурин А. В. Инновационный менеджмент : учебник / А. В. Сурин,

О. П. Молчанова. – М. : Инфра-М, 2009. – 368 с.

209. Сухарева Л. О. Аудит: оцінка ефективності бухгалтерського

контролю : монографія / Л. О. Сухарева, А. М. Садекова. – Донецьк : В-во

“Ноулідж”, 2011. – 214 с.

210. Сучасні проблеми обліку : монографія / За ред. д.е.н., проф.

М. С. Пушкаря. – Тернопіль : ТНЕУ, 2010. – 268 с.

211. Терещенко Л. О. Інформаційні системи і технології в обліку :

підручник / Л. О. Терещенко, І. І. Матієнко-Зубенко. – К. : КНЕУ, 2008. – 592 с.

212. Туктарова А. Е. Учет и анализ инновационных издержек в системе

контроллинга : автореф. дис. ... канд. экон. наук : спец. 08.00.12 – бухгалтерский

учет, статистика / А. Е. Туктарова; Саратовский государственный социально-

экономический университет. – Саратов, 2004. – 18 c.

213. Усач Б. Ф. Контроль і ревізія : підручник / Б. Ф. Усач. – 3-тє вид.,

перероб. і доп. – К. : Знання-Прес, 2001. – 253 с.

214. Уткин Э. А. Инновационный менеджмент : учеб. пособие /

255

Э. А. Уткин, Г. И. Морозова, Н. И. Морозова. – М. : АКАЛИС, 1997. – 208 с.

215. Файзрахманова Г. Р. Развитие учетно-аналитического обеспечения

инновационной деятельности организации : автореф. дис... канд. экон. наук :

спец. 08.00.12 – бухгалтерский учет, статистика / Г. Р. Файзрахманова; ГОУ

ВПО “Марийский государственный технический университет”. – Йошкал-Ола,

2011. – 24 с.

216. Фесенко А. Г. Учетно-аналитическое обеспечение управления

затратами и финансированием инновационной деятельности : дис. … канд.

экон. наук : спец. 08.00.12 – бухгалтерский учет, статистика / А. Г. Фесенко. –

Сургутский государственный университет, 2003. – 195 с.

217. Фесенко А. Г. Учетно-аналитическое обеспечение управления

затратами и финансированием инновационной деятельности : автореф. дис. ...

канд. экон. наук : спец. 08.00.12 – бухгалтерский учет, статистика / А. Г.

Фесенко; Сургутский государственный университет. – Сургут, 2003. – 22 c.

218. Финансовое планирование и контроль / пер. с англ. под ред.

М. А. Паукока и А. Х. Тейлора. – М. : ИНФРА-М, 1996. – 480 с.

219. Финансы и бюджетирование для нефинансовых менеджеров :

Практический инструментарий по построению системы бюджетирования и

управлению финансами пер. с. англ.. – Днепропетровск : Баланс Бизнес Букс,

2005. – 680 с.

220. Харів П. С. Інноваційна діяльність підприємства та економічна

оцінка інноваційних процесів / П. С. Харів. – Тернопіль : “Економічна думка”,

2003. – 326 с.

221. Хорнгрен Ч. Т. Бухгалтерский учет: управленческий аспект /

Ч. Т. Хорнгрен, Дж. Фостер. – М. : “Финансы и статистика”, 1995. – 416 с.

222. Хруцкий В. Е. Внутрифирменное бюджетирование. Настольная

книга по постановке финансового планирования / В. Е. Хруцкий,

В. В. Гамаюнов. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : “Финансы и статистика”, 2006.

– 464 с.

223. Хучек М. Социально-экономическое содержание инновации на

256

предприятии / М. Хучек // Вестник Московского университета. Серия

экономика. – 1995. – № 1. – С. 62-71.

224. Чибісов Ю. В. Бухгалтерський облік виробничої діяльності в

системі бюджетування: теоретико-методичні основи : автореф. дис... канд.

екон. наук : спец. 08.00.09 – бухгалтерський облік, аналіз і аудит /

Ю. В. Чибісов; Державна академія статистики, обліку та аудиту Держкомстату

України. – Київ, 2008. – 20 с.

225. Чиж В. І. Стратегічний управлінський облік інноваційної діяльності /

В. І. Чиж, О. О. Мазейкіна // Вісник Східноукраїнського національного

університету ім. В. Даля. – 2010. – № 11 (153). Ч.1. – С. 271-277.

226. Шим Д. К. Основы коммерческого бюджетирования / Д. К. Шим,

Г. Д. Сигел пер. с англ.. – Спб. : Пергамент, 1998. – 496 с.

227. Шквір В. Д. Інформаційні системи і технології в обліку та аудиті :

підручник / В. Д. Шквір, А. Г. Загородній, О. С. Височан. – 2-ге вид., доопрац. і

доповн. – Львів : Видавництво Львівської політехніки, 2013. – 400 с.

228. Шульман С. И. Технический прогресс и задачи учета /

С. И. Шульман // Бухгалтерский учет. – 1984. – № 3. – С. 10-11.

229. Шумпетер Й. А. Теория экономического развития / Й. А. Шумпетер.

– М. : Прогресс, 1982. – 355 с.

230. Щемелев А. Н. Стратегический учет инноваций в коммерческих

организациях: теория и методология : автореф. дис. ... д-ра экон. наук : спец.

08.00.12 – бухгалтерский учет, статистика / А .Н. Щемелев; Ростовский

государственный экономический университет. – Ростов, 2007. – 43 c.

231. Яремко І. Й. Економічні категорії в методології обліку : монографія /

І. Й.Яремко. – Львів : Каменяр, 2002. – 192 с.

232. Яремко І. Й. Інструментарій фінансового регулювання

інноваційного розвитку підприємств / І. Й. Яремко, В. Д. Шквір //

Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми

розвитку. Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. – 2012.

– № 722. – С. 285-292.

257

233. Яремко І. Й. Інтелектуальний капітал як чинник забезпечення

економічної стійкості машинобудівного підприємства / І. Й. Яремко,

О. В. Глушко // Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і

проблеми розвитку. Вісник Національного університету “Львівська

політехніка”. – 2014. – № 794. – С. 109-114.

234. Ясінська А. І. Методологія та організація системно-орієнтованого

управління витратами підприємства для прийняття управлінських рішень /

А. І. Ясінська, Н. І. Подольчак // Менеджмент та підприємництво в Україні:


“Львівська політехніка”. – Львів. – 2012. – № 727. – С. 161-171.

235. Accounting and analytical support of the management system of an

enterprise : collective monograph / Edited by: prof. A. Zagorodniy and prof.

H. Ronek. – Lviv : Publishing House of Lviv Polytechnic, 2013. – 280 p.

236. Accounting Standard AASB 138 “Intangible Assets” [Електронний

ресурс]. – Режим доступу : http://www.aasb.gov.au/admin/file/content105/c9/

AASB138_07-04_COMPjun14_07-14.pdf.

237. AS 26 “Intangible Assets” [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://iosrjournals.org/iosr-jbm/papers/Vol16-issue2/Version-2/H016224045.pdf.

238. FAS 2 “Accounting for Research and Development Costs” [Електронний

ресурс]. – Режим доступу : http://www.fasb.org/resources/ccurl/286/ 565/fas2.pdf.

239. Frascati Manual. Proposed standard practice for surveys on research and

experimental development / OECD Publications. – France, 2002. – 255 p.

240. Handbook of international quality control, auditing, review, other

assurance and related services pronouncements. 2010 Edition [Електронний

ресурс]. – Режим доступу : http://www.ifac.org/publications/international_auditing_

assurance_standards_board/handbooks.

241. Hong Kong Accounting Standard 38 “Intangible Assets” [Електронний

ресурс]. – Режим доступу : http://app1.hkicpa.org.hk/ebook/HKSA_Members

_Handbook_Master/volumeII/hkas38.pdf.

242. Hyk V. V. Organizational and methodical stages and modes of internal

258

cost control on innovations / V. V. Hyk // Экономика и предпринимательство

(Journal of economy and entrepreneurship). – 2013. – Vol. 7, № 11. – C. 606-609.

243. MASB Standard 4 “Research and Development Costs” [Електронний

ресурс]. – Режим доступу : http://www.masb.org.my/images/stories/archive/PERS/

!masb4.pdf.

244. Mensch G. Title Stalemate in technology: innovations overcome the

depression / G. Mensch. – Publisher Cambridge, Mass. : Ballinger Pub. Co., 1979. –

241 p.

245. Oslo manual. Рекомендации по сбору и анализу данных по

инновациях. – 3-е издание. – М. : Организация экономического сотрудничества

и развития, 2006. – 192 с.

246. Prolems of accounting and analytical support for the management system

of an enterprise : сollective monograph / Edited by: prof. A. Zahorodniy and prof.

H. Ronek. – Lviv : Publishing House of Lviv Polytechnic, 2014. – 308 p.

247. SFAS 142 “Goodwill and Other Intangible Assets” [Електронний

ресурс]. – Режим доступу: http://www.fasb.org/resources/ccurl/731/820/fas142.pdf.

248. Ustawa z dnia 29 wrzesnia 1994 r. o rachunkowosci [Електронний ресурс]. –

Режим доступу : http://prawo.money.pl/akty-prawne/ujednolicone-akty-prawne/prawo-

gospodarcze/ustawa;z;dnia;29;wrzesnia;1994;r;,2002,76,694,DU,993.html.

259

260

261

262

263

264

265

266

Documents

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ... · 2015-12-18 · 10.03.2015 р.) ± впроваджено облікові реєстри для формування