Українське класичне мистецтво ХХ ст. · 2019-12-05 · класичне мистецтво ХХ століття 12 – 28 грудня 2018 АДРЕСА

Українське класичнемистецтво ХХ ст.

Київ – 2018

Каталог виставки

Українське класичне мистецтво

ХХ століття

12 – 28 грудня 2018

АДРЕСААукціонний дім "Золотое Сечение"Київ, вул. Л. Первомайського, 4

З ПИТАНЬ ПРИДБАННЯ ТВОРІВ ЗВЕРТАЙТЕСЬ+ 38 044 240 95 32+ 38 044 386 81 [email protected]

4 5

3

Жак Шапіро (1897-1972)

«Пейзаж із церквою», 1953

Папір, мішана техніка45 х 59 смПідпис знизу ліворуч, дата і місце праворуч

4

Василь Хмелюк (1903-1986)

«Фазан», 1930-і

Полотно, олія50 х 92 смПідпис знизу праворуч

Хмелюк Василь Михайлович (1903-1986) – український художник-постімпресіоніст, поет. Народився у с. Березівка, Вінницька обл. Навчався у Краківській АМ (1921-1923) у В. Яроцького; Карловому університеті (1926-1927); Українській студії пластичного мистецтва в м. Прага (1928) у класі С. Мако. Був членом Асоціації незалежних українських митців. Жив у Парижі (з 1928), де став однією з центральних постатей мистецького життя французької столиці. Персональ-на виставка в галереї «Молода Європа» (Париж, 1932). Твори митця зберігаються у музеях Лондона, Парижа, Нью-Йорка, Філадельфії, Мюнхена, Торонто, Стокгольма, Львова, Люцерни, в галереї Оксфордського університету і приватних колекціях. Він був не лише художником, але й поетом. Хмелюк видав три збірки поезій у Празі: «Гін» (1926), «1926, 1928, 1923» (1927) та «Осіннє сонце» (1928). Твори Xмелюка: квіти, натюрморти, краєвиди, портрети в яскравих контрастних кольорах.

Шапіро Жак (Яків) Абрамович (Олександрович) (1897-1972) – живописець. Писав портрети, жанрові картини і інтер'єри. Народився у м. Даугавпілс, Латвія. Навчався в художніх школах в Харкові (1915) і Києві (1918). Керував рисувальною школою в Дніпропетровську (1919). Приїхав до Петрограду, продовжив навчання в ДСХМ і керував дитячою художньою школою (1921). Займався сценографією в петроградських і московських театрах (1920-ті). Брав участь у виставках (з 1922). Випустив книгу мемуарів про життя знаменитої в 1920-і колонії художників La Ruche (1960). Представлений в Національному музеї сучасного мистецтва в Парижі і в Художньому інституті Чикаго.

1

Давид Бурлюк (1882-1967)

«Сюреалістична композиція з рибоголовою жінкою», 1950-і

Полотно на картоні, олія40 х 50,5 смПідпис знизу ліворуч

2

Людмила Морозова (1907–1997)

«Натюрморт з яблуками», 1970-і

Картон, олія35,5 х 46 смПідпис знизу ліворуч

Бурлюк Давид Давидович (1882-1967) – український і російський живописець, графік, поет, письменник, художній критик. Наро-дився на хуторі Семиротівщина, Харківська обл. Навчався в Казан-ському художньому училищі та ОХУ (1898-1901); Королівській ака-демії мистецтв у Мюнхені (1902-1903); ательє Ф. Кормона в Парижі (1904); МУЖСА (1911-1914). Працював в галузі книжкової графіки і театрально-декораційного мистецтва. Один з лідерів російського авангарду і організаторів об’єднання «Бубновий валет» (1910). Член та експонент низки московських художніх об’єднань і виста-вок (1906-1915). За визнанням сучасників – «батько російського футуризму». Організатор групи футуристів «Гілея» (1910-1913). Жив і працював у Казані, Одесі, Мюнхені, Парижі, Петербурзі, Москві, на Уралі. Виїхав за кордон (1920). Помер в Нью-Йорку.

Морозова Людмила Миколаївна (1907-1997) – українська художниця. Народилася в м. Київ. Перші уроки малювання брала у приватній школі А. Крюгер-Пра-хової. Навчалась у Київській художньо-індустріальній школі (1925-1927) і КХІ (1928-1931) в майстерні Ф. Кричевського. Дебютувала на виставці «Мистецтво Радянської України» в Харкові (1936). Як дочка ризького німця, близького до оточення гетьмана Скоропадського, в 1930-х зазнала переслідувань і змушена була покинути Україну. У 1944 потрапила в табори для переміщених осіб в Ашафенбург і Берхтенсгадене. У 1951-1961 жила у Нью-Йорку, де працювала ви-кладачем малюнка і живопису у Квінсборо (Queensboro Sosiety of Art). В еміграції вважалася найкращим представником української школи імпресіонізму. Член Об'єднання митців України в Америці. Захоплювалася культурою і природою Греції, де жила і працювала (1960-1980-і). За заповітом похована в Києві. Учасни-ця майже 100 колективних і персональних виставок. Працювала в різних жанрах і техніках. Картини зберігаються в НХМУ, Музеї історії Києва, Полтавському ХМ, приватних збірках і музеях США, Греції та Німеччини.

6 7

7


«Портрет хлопчика», 1941

81 х 65 смПолотно, оліяПідпис знизу праворуч, дата знизу ліворуч

8

Іван Труш (1869-1941)

«Літо», 1920-і


Шапіро Жак (Яків) Абрамович (Олександрович) (1897-1972) – живописець. Писав портрети, жанрові картини і інтер'єри. Народився у м. Даугавпілс, Латвія. Навчався в художніх школах в Харкові (1915) і Києві (1918). Керував рисувальною школою в Дніпропетровську (1919). Приїхав до Петрограду, продовжив навчання в ДСХМ і керував дитячою художньою школою (1921). Займався сценографією в петроградських і московських театрах (1920-ті). Брав участь у виставках (з 1922). Випустив книгу мемуарів про життя знаме-нитої в 1920-і колонії художників La Ruche (1960). Представлений в Національ-ному музеї сучасного мистецтва в Парижі і в Художньому інституті Чикаго.

Труш Іван Іванович (1869-1941) – український живописець-імпресіоніст, майстер пейзажу і портрету, мистецький критик і організатор мистецького життя в Галичині. Народився у с. Висоцькому Бродівського повіту. Навчався у Краківській АМ (у Я. Матейка, Л. Вичулковського і Я. Станіславського) (1891-1897); у Відні (1894) і Мюнхені (1897 у А. Ашбе). Під час студій у Кракові приятелював з В. Стефаником. Переїхав у Львів (1898), де включився в укра-їнське мистецьке і громадське життя. Зблизився з І. Франком і зв'язався з Науковим товариством ім. Т. Шевченка, для якого виконував різні мистецькі роботи (зокрема, портрети). Мистецькі подорожі до Криму (1901-1904), Італії (1902, 1908), Єгипту і Палестини (1912). Труш ініціював і організував перші мистецькі професійні товариства в Галичині: Товариство для розвою руської штуки (1898) та його три виставки, Товариство прихильників української літератури і штуки (1905) і його першу «Виставку українських артистів», у якій взяли участь також київські митці. Видавав разом з С. Людкевичем перший український мистецький журнал «Артистичний вісник» (1905).

6

Василь Хмелюк (1903-1986)

«Літній пейзаж», 1970-і

Папір, гуаш50 х 65 смПідпис знизу ліворуч

Бурлюк Давид Давидович (1882-1967) – український і російський живописець, графік, поет, письменник, художній критик. Наро-дився на хуторі Семиротівщина, Харківська обл. Навчався в Ка-занському художньому училищі та ОХУ (1898-1901); Королівській академії мистецтв у Мюнхені (1902-1903); ательє Ф. Кормона в Парижі (1904); МУЖСА (1911-1914). Працював в галузі книжкової графіки і театрально-декораційного мистецтва. Один з лідерів ро-сійського авангарду і організаторів об’єднання «Бубновий валет» (1910). Член та експонент низки московських художніх об’єд-нань і виставок (1906-1915). За визнанням сучасників – «батько російського футуризму». Організатор групи футуристів «Гілея» (1910-1913). Жив і працював у Казані, Одесі, Мюнхені, Парижі, Петербурзі, Москві, на Уралі. Виїхав за кордон (1920). Помер в Нью-Йорку.

Хмелюк Василь Михайлович (1903-1986) – український художник-постімпресіоніст, поет. Народився у с. Березівка, Вінницька обл. Навчався у Краківській АМ (1921-1923) у В. Яроцького; Карловому університеті (1926-1927); Українській студії пластичного мистецтва в м. Прага (1928) у класі С. Мако. Був членом Асоціації незалежних українських митців. Жив у Парижі (з 1928), де став однією з центральних постатей мистецького життя французької столиці. Персональ-на виставка в галереї «Молода Європа» (Париж, 1932). Твори митця зберігаються у музеях Лондона, Парижа, Нью-Йорка, Філадельфії, Мюнхена, Торонто, Стокгольма, Львова, Люцерни, в галереї Оксфордського університету і приватних колекціях. Він був не лише художником, але й поетом. Хмелюк видав три збірки поезій у Празі: «Гін» (1926), «1926, 1928, 1923» (1927) та «Осіннє сонце» (1928). Твори Xмелюка: квіти, натюрморти, краєвиди, портрети в яскравих контрастних кольорах.

5

Давид Бурлюк (1882-1967)

«Сільська сцена із конями», 1950-і

Полотно на картоні, олія40 х 50,5 смПідпис знизу праворуч від центру

8 9

11

Григорій Світлицький (1872-1948)

«Захід сонця», 1940-і

Полотно, олія39 х 46 смПідпис знизу ліворуч

12

Валентин Фельдман (1864-1928)

«Виноградники в Гурзуфі», 1920-і

Папір, акварель38 х 63 смПідпис знизу ліворуч

Світлицький Григорій Петрович (1872-1948) – український живописець. Навчався у КРШ М. Мурашка (1889-1893); Петербурзькій АМ (1893-1900) у І. Рєпіна, М. Кузнєцова, працював в майстерні А. Куїнджі. Брав участь у розписі Ісакіївського собору, за що отримав почесний дворян-ський титул від імператора Миколи ІІ. Експонував роботи на виставці ТПХВ (1918). Професор КХІ (з 1947). Став першим народним художником УРСР (1946). У Києві було відкрито будинок-музей художника (1958).

Фельдман Валентин Августович (1864-1928) – український архітектор і художник. Навчався у Петербурзькій АМ (1882-1889) на архітектурному відділенні, ви-вчав техніку акварельного живопису у М. Гоголинського, вивчав роботи Л. Премацці. До 1910 року працював архітектором в Харкові та Севастополі, від 1910 року – в Києві. Викладав в Харківському технологічному (1905-1910), київському політехнічному (1910-1922), архітектурному (1922-1924), художньому (1924-1928) інститутах. В. Фельдман – автор численних акварелей. Писав також праці з теорії малюнка й акварельної графіки. Творчі подорожі Туреччиною, Єгиптом (1894) та Італією (1914). Дійсний член Товариства російських акварелістів (1880-1918), Товариства художників-киян (1914-1919), член-засновник Київського товариства художників (1916-1918). Щороку приймав участь у виставках акварельного живопису в Києві, Петербурзі, Харкові, Одесі, Севастополі (з 1890). Писав натюрморти та українські пейзажі.

9

Мішель Корочанський (1866-1925)

«Тиха гавань», 1920-і


10


«Суботнє благословення», 1940-і


Шапіро Жак (Яків) Абрамович (Олександрович) (1897-1972) – живописець. Писав портрети, жанрові картини і інтер'єри. Народився у м. Даугавпілс, Латвія. Навчався в художніх школах в Харкові (1915) і Києві (1918). Керував рисувальною школою в Дні-пропетровську (1919). Приїхав до Петрограду, продовжив навчання в ДСХМ і керував дитячою художньою школою (1921). Займався сценографією в петроградських і мос-ковських театрах (1920-ті). Брав участь у виставках (з 1922). Випустив книгу мемуарів про життя знаменитої в 1920-і колонії художників La Ruche (1960). Представлений в Національному музеї сучасного мистецтва в Парижі і в Художньому інституті Чикаго.

Корочанський Мішель (1866-1925) – жи-вописець, художник російської еміграції. Народився в м. Одеса. Переїхав до Парижа (1885), де навчався живопису в Академії Р. Жульєна. Працював у майстернях В. Бу-геро та Р. Флері. Персональна виставка на Паризькому салоні (1910). Виконав чимало робіт на замовлення уряду, зокрема для Люксембурзького музею у Парижі. Член Товариства французьких художників і Това-риства Незалежних. Один з випусків New York Herald Tribune був присвячений виставці художника (1909).

10 11

15

Володимир Сингаївський (1933-2007)

«Веснянки», 1969

Полотно, олія205 х 200 смПідпис і дата знизу ліворуч

Сингаївський Володимир Іванович (1933-2007) – український живописець. Народився в с.Шатрище, Житомирська обл. Закінчив КХІ (1966), де вчився у І. Штільмана та П. Сльо-ти. Викладач КХІ (1966-1988). Лауреат Державної премії ім. І. Нечуя-Левицького. Заслужений діяч мистецтв України (1992). Твори художника зберігаються в приватних збірках та галереях України, Росії, Японії та інших країнах світу.

13

Леонід Мучник (1896-1966)

«Двоє на березі», 1959

Полотно, олія42 х 57 смПідпис і дата на звороті

Мучник Леонід Овсійович (1896-1966) – український живопи-сець, професор. Навчався в Одеському художньому училищі (1911-1914) у К. Костанді та Г. Ладиженського. Закінчив Одеський художній інститут (1926), в якому довгі роки пра-цював викладачем. Персональна виставка в Одесі (1963). Малював пейзажі, міські види та багатофігурні композиції. Його твори зберігаються у Національному художньому музеї України, Одеському та Харківському художніх музеях та при-ватних збірках усього світу.

14

Костянтин Ломикін (1924-1993)

«Натюрморт із фіалками та гіпсовою фігурою», 1980-і

Картон, олія83 х 61,5 смПідпис знизу праворуч

Ломикін Костянтин Матвійович (1924-1993) – український живописець, графік. Автор тематичних картин, пейзажів, натюрмортів. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1971). Член Одеської організації СХ УРСР (1953). Закінчив ОХУ (1951), де вчився у Л. Мучника, М. Шелюто та М. Павлюка. Його роботи експонували-ся на республіканських та всесоюзних виставках. Жив і працював у м. Одеса. Своєю творчістю К. Ломикін продовжив традиції ТПРХ. Народний художник України (1984).

12 13

18

Валентина Цвєткова (1917-2007)

«Світанок в Ялті», 1975

Картон, олія40 х 50 смПідпис знизу праворуч

Цвєткова Валентина Петрівна (1917-2007) – український живописець, майстер пейзажу та натюрморту. Народилася в м. Астрахань, Росія. За-кінчила Астраханське художнє училище (1935). Нагороджена орденами та медалями. Багато працювала у Криму. Народний художник України (1985). Твори представлені в Національному художньому музеї України, Харківському, Сумському, Сімферопольському, Астраханському худож-ніх музеях; в приватних колекціях України, Росії, Німеччини, США, Фран-ції, Англії, Ізраїлю, Туреччини, Італії. Роботи Цвєткової відображають усю красу Криму та користуються великим попитом серед колекціонерів живопису ХХ ст.

19

Анатолій Сухоруких (1935-2015)

«Рибальське селище», 1972


Сухоруких Анатолій Іванович (1935-2015) – укра-їнський живописець. Народився у м. Новочер-каськ, Росія. Закінчив Кримське художнє учили-ще (1960) та Харківський Державний художній інститут (1966). Педагоги з фаху – О. Хмель-ницький, А. Константинопольський. Член НСХУ (1973). Заслужений діяч мистецтв України (1998). Член управління Кримської організації НСХУ. Учасник чисельних республіканських, всесоюз-них та міжнародних виставок. Народний худож-ник України (з 2009). Нагороджений золотою медаллю Президіуму Академії мистецтв України (2006). Живе та працює у м. Севастополі, де його називають “батьком пленеру“.

16

Федір Захаров (1919-1994)

«Зимовий вечір», 1977

Картон, олія50 х 80 смПідтверджуючий підпис доньки автора на звороті

17

Петро Столяренко (1925-2018)

«Персики квітнуть», 1970-і


Захаров Федір Захарович (1919-1994) – український живописець, майстер пейзажу та натюрморту. Народився у с. Олександровське, Смоленська обл. Навчався в МХІ ім. В. Сурі-кова (1943-1950) у студії А. Лентулова. Жив у м. Сімферополь (1950-1953), викладав у місцевому художньому училищі (1950-1951) та у м. Ялта (з 1953). Заслужений діяч мистецтв УРСР (1970). Народний художник України (1978). Нагороджений орденом «Знак Поша-ни», Грамотою Президії Верховної Ради УРСР. Жив і працював у м. Ялта.

Столяренко Петро Кузьмич (1925-2018) – український живописець, пейзажист, мариніст, майстер натюр-морту. Народився у с. Каштани, Крим. Навчався у студії образотворчих мис-тецтв при Феодосійській національній картинній галереї ім. І. Айвазовського у М. Барсамова. Працює переважно у жанрі морського пейзажу та тема-тичної картини. Неперевершеними за колоритом та композицією вважа-ються його натюрморти та пейзажі. Живе і працює у м. Ялта. Заслужений художник України (1972). Народний художник України (1985).

14 15

22

Данило Безуглий (1914-1977)

«Квіти на вікні», 1947

Полотно, олія89 х 80 смПідпис і дата знизу праворуч

23

Віктор Зарецький (1925-1990)

«Дніпровська синь», 1979


Зарецький Віктор Іванович (1925-1990) – український живо-писець, майстер пейзажу та жанрової картини. Народився у м. Білопілля, Сумська обл. Закінчив КХІ, де навчався у Г. Титова, С. Григор’єва, М. Шаронова (1953). Працював у галузі станко-вого та монументального живопису. Один з наймайстерніших рисувальників України. Організував свою студію малюнку (1978-1985). В. Зарецького було відзначено Державною премі-єю ім. Т. Шевченка (1994). НАОМА та СХУ встановили премію ім. В. Зарецького для молодих художників. Твори знаходяться в музеях України та світу. Жив та працював у м. Київ.

Безуглий Данило Іванович (1914-1977) – український живописець. Народився в с.Іванівка,, Полтавська обл. Навчався в Київському художньому технікумі (1931-1934). Закінчив КХІ (1942), де вчився у П.Котова, К.Трохименка, С.Григор’єва, К.Єлеви. Нагороджений медалями та почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР. Заслужений діяч мистецтв УРСР (з 1972). Член СХУ. Роботи пред-ставлені у Львівському музеї українського мистецтва, Одеському художньому музеї, Алупкінському палаці-музеї та ін. Учасник чисельних виставок (з 1943). Твори майстра рідко зустрічаються на антикварному ринку.

20

Сергій Шишко (1911-1997)

«У Новій Каховці», 1952


21

Василь Непийпиво (1916-2007)

«Дві сестри-липи», 1956


Шишко Сергій Федорович (1911-1997) – український живописець. Народився у м. Носівка, Чернігівська обл. Його твори вирізняються високою майстерністю і ви-шуканим колоритом. Навчався в КХІ (1929-1933) у студії під керівництвом Ф. Кричевського, Всеросійській АМ в м. Ленінград (1936-1943) у педагога Б. Йогансона. У своїй творчості С. Шишко продовжував та розвивав традиції класиків українського пейзажу. Автор серії пейзажів м. Києва та його околиць. Народний художник СРСР (1974). Лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Шевченка (1982). Твори художника зберігаються в усіх музеях України та в багатьох музеях за кордоном.

Непийпиво Василь Гнатович (1916-2007) – україн-ський живописець і графік. Народився в с. Кам’янка, Полтавська обл. Спеціальної художньої освіти не мав, проте, він першокласний майстер ліричного пейзажу. Брав участь у республіканських, всесоюзних, міжна-родних виставках (з 1951). Народний художник УРСР (1982). Роботи художника зберігаються в музеях України, користуються попитом cеред колекціонерів. Жив і працював в м. Київ.

16 17

27

Павло Горобець (1905-1974)

«Сонячне затемнення 30 червня 1954. Полтава», 1954

Картон, олія32 х 18 смПідпис і дата на звороті

26


«Місяць зійшов», 1970


28


«Оголена, 1957


Горобець Павло Матвійович (1905-1974) – україн-ський живописець, пейзажист, художник-журналіст. Народився у м. Полтава. Навчався в Художній студії Г. Цисса (1922-1926) та в XXI у студії М. Бурачека (1928-1932). Член АХЧУ (1926). Член Спілки худож-ників СРСР. Викладач малювання в художніх студіях. Учасник Другої світової війни. Брав участь у чис-ленних обласних, республіканських та всесоюзних художніх виставках. Був директором Полтавського художнього музею (1964-1974). Твори зберігаються у музеях Полтави, Києва, Харкова, Львова, Мирго-рода, Миколаєва, Москви, Тбілісі.

24

Надія Компанієць-Киянченко (1913-2003)

«Троянди», 1959


25

Віктор Зарецький (1925-1990)

«Весна», 1984

Полотно, олія 96 х 105 смПідпис знизу праворуч

Компанієць-Киянченко Надія Дмитрівна (1913-2003) – український живописець,. Народилася в с. Скоморошки, Київська обл. Навчалася в КХІ (1934-1947) у Ф. Кричевського, К. Трохименка. Брала участь у республіканських і всесоюзних виставках (з 1947). Член НСХУ (з 1948). Працювала у жанрі портрету. пейзажу. натюрморту, тематичної картини. Твори художниці представлені в Національному художньому музеї України, в музейних, галерейних і приватних зібраннях в Україні та за її межами.

Зарецький Віктор Іванович (1925-1990) – український живо-писець, майстер пейзажу та жанрової картини. Народився у м. Білопілля, Сумська обл. Закінчив КХІ, де навчався у Г. Титова, С. Григор’єва, М. Шаронова (1953). Працював у галузі станкового та монументального живопису. Один з наймайстерніших рисувальників України. Організував свою студію малюнку (1978-1985). В. Зарецького було відзна-чено Державною премією ім. Т. Шевченка (1994). НАОМА та СХУ встановили премію ім. В. Зарецького для молодих художників. Твори знаходяться в музеях України та світу. Жив та працював у м. Київ.

18 19

31

Василь Габда (1925-2003)

«Ранок у лісі», 1990


32

Адальберт Борецький (1910-1990)

«Квіти», 1970-і


Борецький Адальберт Адальбертович (1910-1990) – україн-ський і словацький живописець, майстер монументальних полотен. Народився в м. Убла, Словаччина. Вчився в Ужгород-ській Публічній школі малювання (1927-1931) у А. Ерделі. Жив і працював в Ужгороді (до 1969), потім переїхав до Чехосло-ваччини. Член Товариства карпато-русинських художників (1935-1939). Займався викладацькою діяльністю. Працював переважно в галузі жанрового і пейзажного живопису, а також станкової графіки. Жив і працював у м. Кошице (Словаччина).

Габда Василь Георгійович (1925-2003) – український живописець. Народився у м.Ужгород. Навчався у Політехнічному інституті у Будапешті (1943-1944). Закінчив Ужгородське художнє училище (1946), де вчився у А.Ерделі, Й.Бокшая, Ф.Манайла. Член СХ СРСР (1958). Заслужений художник УРСР (з 1980). Народний художник України (з 2000). Лауреат обласної премії ім. Й.Бокшая та А.Ерделі (1995). Учасник художніх виставок: обласних (з 1946), всеукра-їнських (з 1954), всесоюзних (з 1957), закордонних (з 1960), міжнародних пленерів (з 1979). Чисельні персональні виставки в Україні та закордоном. Твори закуплені Дирекцією виставок НСХУ, Мі-ністерством культури і мистецтв України, а також зберігаються в Закарпатському, Харківському, Сімферопольському художніх музеях, у картинних галереях Казахстану, Канади, Японії, Словаччини.

29

Йосип Бокшай (1891-1975)

«Озеро Синевир», 1954


30

Федір Манайло (1910-1978)

«Зима на верховині», 1970-і


Манайло Федір Федорович (1910-1978) – український живописець. Народився у с. Іванівці, Мукачівський р-н, Закарпатська обл. Закінчив Вищу художньо-про-мислову школу у Празі (1934). Вчителі з фаху В. Бру-нер та З. Кратохвіл. Член Національної Спілки худож-ників України (з 1946). Заслужений художник СРСР (1972). Народний художник України (1977). Працював у галузі станкового та монументального живопису, автор пейзажів, натюрмортів та сюжетних компози-цій. Викладав в Ужгородському училищі прикладного мистецтва. Участь у республіканських, всесоюзних та персональних виставках (з 1932). Викладацька діяль-ність (з 1936). Твори художника зберігаються в музеях та приватних збірках України та за кордоном.

Бокшай Йосип Йосипович (1891-1975) – український живопи-сець, педагог. Народився в с. Кобилецька Поляна, Закарпат-ська обл. Автор пейзажів, релігійних композицій, портретів, натюрмортів. Народний художник СРСР (1963), член-корес-пондент АМ СРСР (1958). Навчався у Будапешті в Академії образотворчих мистецтв (1910-1914) у І. Ревеса. Працював у м. Ужгород (з 1918). Разом з А. Ерделі організував першу виставку закарпатських художників (1921), відкрив Ужгород-ську художню школу (1927), ініціатор створення Товариства діячів образотворчого мистецтва на Підкарпатській Русі (1931). Викладав в Ужгородському училищі прикладного мистецтва (1945-1957) та у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва (1951-1957). Жив і працював у м. Ужгород. За вагомі досягнення у популяризації образотвор-чого мистецтва закарпатського краю у 1990 році художньому музею Ужгорода присвоюється ім’я корифея закарпатської школи живопису, відтепер він носить назву – Закарпатський обласний художній музей імені Й. Бокшая.

20 21

35

Адальберт Борецький (1910-1990)

«Квіти у вазі», 1970-і

Оргаліт, олія64 х 40 смПідпис знизу праворуч

36

Юрій Герц (1931-2012)

«Сутінки», 1965

Картон, темпера35 х 66 смПідпис і дата знизу ліворуч

Герц Юрій Дмитрович (1931-2012) – живописець. Закінчив Ужгородське училище прикладного мистецтва (1955), де вчився у А.Ерделі, Й.Бокшая та Ф. Манай-ла. Член НСХУ (з 1969). Лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка (1994). Заслужений художник України (1990). Державна премія України ім. Т. Шев-ченка (1994). Учасник художніх виставок: обласних (з 1957), всеукраїнських (з 1967), закордонних (з 1977). Учасник міжнародних пленерів (з 1978). Чисельні персональні виставки в Україні та за кордоном (з 1981). Жив і працював в м. Ужгороді.

Борецький Адальберт Адальбертович (1910-1990) – український і словацький живописець, майстер монументальних полотен. Народився в м. Убла, Словаччина. Вчився в Ужгород-ській Публічній школі малювання (1927-1931) у А. Ерделі. Жив і працював в Ужгороді (до 1969), потім переїхав до Чехословаччини. Член Товариства карпато-русинських художників (1935-1939). Займався викладацькою діяльністю. Працював переважно в галузі жанрового і пейзажного живопису, а також станкової графіки. Жив і працював у м. Кошице (Словаччина).

33

Йосип Бокшай (1891-1975)

«Ужок», 1935

Полотно, олія66 х 89 смПідпис, дата і назва знизу праворуч

Бокшай Йосип Йосипович (1891-1975) – український живописець, педагог. Народився в с. Кобилецька Поляна, Закарпатська обл. Автор пейзажів, релігійних композицій, портретів, натюрмортів. Народний художник СРСР (1963), член-кореспондент АМ СРСР (1958). Навчався у Будапешті в Академії образотворчих мистецтв (1910-1914) у І. Ревеса. Працював у м. Ужгород (з 1918). Разом з А. Ерделі організував першу виставку закарпатських художників (1921), відкрив Ужгородську художню школу (1927), ініціатор створення Товариства діячів образотворчого мистецтва на Підкарпатській Русі (1931). Викладав в Ужгородському училищі прикладного мистецтва (1945-1957) та у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва (1951-1957). Жив і працював у м. Ужгород. За вагомі досягнення у популяризації образотворчого мистецтва закарпатського краю у 1990 році художньому музею Ужгорода присвоюється ім’я корифея закарпатської школи живопису, відтепер він носить назву – Закарпатський обласний художній музей імені Й. Бокшая.

34

Гаврило Глюк (1912-1983)

«Карпатське село», 1977

Полотно, олія75 х 82,5 смПідпис і дата знизу праворуч

Глюк Гаврило Мартинович (1912-1983) – український живописець, графік. Народився у м. Сігет, Румунія. Навчався у Вищій школі образотворчих мистецтв у Будапешті (1931-1933), Молдавському художньому училищі. Член СХ Молдавії (1947). Член СХУ (1954). Жив і працював в Ужгороді (з 1947). Заслужений діяч мистецтв УРСР (1963). Учасник обласних, всеукраїнських, всесоюзних, всесвіт-ніх виставок – Ужгород, Київ, Москва, Одеса, Варшава, Венеція, Брюссель, Нью-Йорк, Мехіко, Париж, Фінляндія, Іспанія (з 1946). За картину «Лісоруби» удостоєний великої срібної медалі на Всесвітній виставці в Брюсселі (1958). Автор жанрових картин, натюрмортів, пейзажів. Роботи художника знаходяться в ДТГ, НХМ України та інших музеях та приватних збірках світу.

22 23

39

Олександра Бабкова (Н. 1923)

«Ставок у села», 1980-і

Полотно, олія 38 х 69 смПідпис знизу праворуч

40

Юрій Химич (1928-2003)

«Поділ. Верхній вал. Нижній вал», 1985

Папір, акварель86 х 61 смПідтверджуючий підпис сина художника, М. Химича, на звороті

Химич Юрій Іванович (1928-2003) – український живописець, графік, архітектор. Закінчив Київський інженерно-будівельний інститут (1959), аспірантуру при Академії архітектури УРСР (1959). Педагоги – О. Шовкуненко, С. Єржиковський та В. Забо-лотний. Викладав малюнок і живопис у Київському інженерно-будівельному інституті (1964-1984). Заслужений діяч мистецтв України, член Національної Спілки художни-ків України, почесний член Академії архітектури України. Автор багатьох серій творів, у яких емоційно відтворює художньо-естетичні особливості пам’яток старовинної архітектури. Викладав малюнок та живопис в НАОМА (з 1986), професор (1989).

Бабкова Олександра Андріївна (нар. 1923) – український художник-графік. Народилась в с. Середній Єгорлик (Ростовська обл., Росія). Закінчила Саратовське худож-нє училище (1949), де навчалася у І. Щеглова і Б. Миловидова; Київський художній інститут (1955-1958), де навчалася у О. Пащенко. Працювала на посаді викладача в художній школі в м. Київ. Приймає активну участь у всеукраїнських та міжнародних виставках (з 1955). Член Національної спілки художників (з 1960).

Химич Юрій Іванович (1928-2003) – український живописець, графік, архітектор. Закінчив Київський інженерно-будівельний інститут (1959), аспірантуру при Академії архітектури УРСР (1959). Педагоги – О. Шовкуненко, С. Єржиковський та В. Забо-лотний. Викладав малюнок і живопис у Київському інженерно-будівельному інституті (1964-1984). Заслужений діяч мистецтв України, член Національної Спілки художників України, почесний член Академії архітектури України. Автор багатьох серій творів, у яких емоційно відтворює художньо-естетичні особливості пам’яток старовинної архі-тектури. Викладав малюнок та живопис в НАОМА (з 1986), професор (1989).

37

Юрій Химич (1928-2003)

«Львів. Дворик», 1980-і

Папір, акварель86 х 61 смПідтверджуючий підпис сина художника, М. Химича, на звороті

38

Тетяна Голембієвська (1936-2018)

«Бузок», 2000

Картон, олія, акрил49 х 79 смПідпис і дата знизу праворуч

Голембієвська Тетяна Миколаївна (1936-2018) – український живописець. Закінчила КХІ (1962), де навчалась у В. Костецького, К. Трохименка і С. Григор’єва. Професор КХІ (1984). Народний художник УРСР (1986). Член-кореспондент АМ СРСР (1988). Лауреат Республіканської комсомольської премії ім. М. Островського (1968). Дійсний член Національної АМ України (1997), академік. Працювала в галузі станкового живопису. Майстриня пейзажу, натюрморту та жанрового живопису.

24 25

42

Степан Яровий (1913-1988)

«Берег Лівадії», 1986


Яровий Степан Калинович (1913-1988) – український живописець, пейзажист. Народився у с. Барвінкове, Харківська обл. Закінчив навчання в художній студії Ялтинського будинку народної творчості (1937). Учасник Другої світової війни. Навчався в центральній студії «Всекохудожник» у Москві у Б. Йогансона (з 1946). Працював в галузі пейзажного живопису. Член Кримської організації СХ (1958). Експонував свої твори на обласних, республіканських, всесоюзних, зарубіжних (Угорщина, Японія, Франція) та персональних виставках (з 1940). Жив і працював у м. Ялта. Роботи знаходяться в музейних та приватних колекціях в Україні, Росії, Франції, Німеччині, Японії, Польщі, Фінляндії та Канаді.

41

Віра Довгалевська (1908-1999)

«Зимовий натюрморт», 1980-і


Довгалевська Віра Веніамінівна (1908-1999) – живописець. Навчалась у КХТ (1929-1931) у К. Трохименка. Пізніше у КХІ (1932-1937) у П. Волокидіна та К. Єлеви. Малювала пе-реважно натюрморти та пейзажі. Приймала активну участь у всесоюзних, республікан-ських, міжнародних та персональних виставках (з 1930-х). Твори художниці зберігаються в приватних збірках та галереях Європи, Азії та США.

43

Микола Глущенко (1901-1977)

«Польові квіти», 1969

Картон, олія70 х 50 смПідпис і дата знизу праворуч

Глущенко Микола Петрович (1901-1977) – український живописець. Закінчив Берлінську вищу школу образотворчого мистецтва у Шарлоттенбурзі (1924). Жив за кордоном – у Франції та Іспанії (до 1936). Виставлявся на «Осінньому салоні» та «Салоні Незалежних». Влаштував персональні виставки у Парижі, Мілані, Бухаресті, Празі, Стокгольмі, Римі (за життя відбулося 32 персональні виставки). Викладав у КХШ, професор КХІ (1939). Народний художник України (1944), лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка. Один з найвідоміших українських художників.

26 27

46

Сергій Шишко (1911-1997)

«Соняшники і мальви», 1969

Картон, олія50 х 69 смПідпис і дата знизу праворуч

Шишко Сергій Федорович (1911-1997) – україн-ський живописець. Народився у м. Носівка, Чер-нігівська обл. Його твори вирізняються високою майстерністю і вишуканим колоритом. Навчався в КХІ (1929-1933) у студії під керівництвом Ф. Кричевського, Всеросійській АМ в м. Ленін-град (1936-1943) у педагога Б. Йогансона. У своїй творчості С. Шишко продовжував та розвивав традиції класиків українського пейзажу. Автор се-рії пейзажів м. Києва та його околиць. Народний художник СРСР (1974). Лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Шевченка (1982). Твори художника зберігаються в усіх музеях України та в багатьох музеях за кордоном.

47

Юрій Злидень (1925-2001)

«Парк Слави», 1985


Злидень Юрій Федорович (1925-2001) – український живописець. Працював в галузі станкового живопису, переважно у жанрі пей-зажу. Закінчив Дніпропетровське художнє училище (1951). Учасник обласних, республіканстких та всесоюзних виставок. Член СХ СРСР. Твори художника зберігаються в приватних збірках України, Росії, Вірменії.

44

Марія Примаченко (1908-1997)

«Галья у поле Романа проважає на роботу отка забота», 1992

Папір, гуаш44 х 60 смПідпис знизу праворуч

Примаченко Марія Оксентіївна (1908-1997) – україн-ська майстриня народного декоративного розпису. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1970), Лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Шевченка (1966). Народний художник УРСР (1988). Орнаментальні композиції Примаченко застосовує в настінних розписах, вишивках, кераміці, в ілюструванні дитячих казок. Примаченко використовує традиційні для української орнаментики рослинні й тваринні мотиви. Твори зберігаються в музеях України та світу. Твори М. Примаченко надають вагомості кожній колекції.

45

Марія Примаченко (1908-1997)

«Украінськи бичок у какарузу заішов и стоіть пасеця», 1986

Папір, гуаш62 х 86 смПідпис знизу праворуч

28 29

Аукціонний дім "Золотое Сечение"Київ, вул. Л. Первомайського, 4+38 (044) 240 95 32; 386 81 81www.gs-art.com

Аукціонний дім «Золотое Сечение»заснований у листопаді 2004 року

КУРАТОР ВИСТАВКИМ. Василенко

ОРГКОМІТЕТМ. ВасиленкоО. ВасиленкоС. СкорикС. Старостенко

ФОТОЗЙОМКА, ДИЗАЙН І ВЕРСТКАВ. Володимиров-Лихоліт

PR-ПІДТРИМКАО. ВасиленкоЮ. Лазнюк

ДРУКФамільна друкарня

Тираж 250 екземплярів

Аукціонний дім «Золотое Сечение»Україна, 01133, Київ, вул. Л. Первомайського, 4Тел.: +38 044 240 95 32; +38 044 386 81 [email protected]

© Права на публікацію творів з цього каталогуналежать аукціонному дому «Золотое Сечение»

Українське класичне мистецтво ХХ століття

Каталог виставки Бабкова О.

Безуглий Д.

Бокшай Й.

Борецький А.

Бурлюк Д.

Габда В.

Герц Ю.

Глущенко М.

Глюк Г.

Голембієвська Т.

Горобець П.

Довгалевська В.

Зарецький В.

Захаров Ф.

Злидень Ю.

Компанієць-Киянченко Н.

Корочанський М.

Ломикін К.

Манайло Ф.

Морозова Л.

Мучник Л.

Непийпиво В.

Примаченко М.

Світлицький Г.

Сингаївський В.

Столяренко П.

Сухоруких А.

Труш І.

Фельдман В.

Химич Ю.

Хмелюк В.

Цвєткова В.

Шапіро Ж.

Шишко С.

Яровой С.

39

22

29, 33

32, 35

1, 5

31

36

43

34

38

26, 27, 28

41

23, 25

16

47

24

9

14

30

2

13

21

44, 45

11

15

17

19

8

12

37, 40

4, 6

18

3, 7, 10

20, 46

42

+38 044 240 95 32 www.gs-art.com +38 044 386 81 81

Documents

Українське класичне мистецтво ХХ ст. · 2019-12-05 · класичне мистецтво ХХ століття 12 – 28 грудня 2018 АДРЕСА