МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ ІНДУСТРІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ТЕХНІКУМ

ПРОГРАМАдля фахових вступних іспитів

за спеціальністю 5.03050702 «Комерційна діяльність»

для абітурієнтів на базі ОКР «кваліфікованого робітника»

Затверджено:

на засіданні циклової комісії

«Комерційна діяльність»

протокол № 8а від 25.03.2013

Голова ЦК ___________Л.Л. Шохіна

2013

Зміст

1.Загальні відомості ……………………………………………………………… 3

2.Таблиця переводу балів ………………………………………………………... 3

3. Критерії оцінювання знань……………………………………………………. 3

4. Перелік професій кваліфікованого робітника ………………………………. 4

5. Кваліфікаційні вимоги до абітурієнті………………………………………… 4

6. Базовий перелік питань до фахового вступного екзамену…………………... 6

7. Методичні матеріали абітурієнтам для самостійної підготовки до

фахового вступного екзамену……………………………………......................... 8

8.Література……………………………………………………………………….. 53

2

Загальні відомості:

Кількість варіантів фахових завдань – автоматично. Кількість питань у завданні – 60. Оцінювання відповіді на одне питання – 1 - 5 балів (диференційоване,

вказується поряд з питанням). Мінімальна кількість набраних балів – 124. Максимальна кількість набраних балів – 200. Кількість варіантів відповідей на одне питання – 4 (може бути також –

«немає відповіді»). Передбачено прийом фахових екзаменів – тестування комп’ютерними

засобами. Час проведення екзаменів – 120 хвилин. Надано стислі методичні рекомендації щодо консультування та

підготовки абітурієнтів до фахового екзамену.

Таблиця переводу балів:

Перевід результату з фахового екзамену у 12-бальну систему:

«4» ─ 124-133;

«5» ─ 134-143;

«6» ─ 144-152;

«7» ─ 153-161

«8» ─ 162-171;

«9» ─ 172-180;

«10» ─ 181-189

«11» ─190- 199

«12» ─ 200.

Критерії оцінювання знань

Питання в тестовому завданні різні за складністю, тому оцінювання

правильної відповіді встановлено диференційовано, від 1 до 5 балів. Ціна

питання (у балах) вказується поряд з питанням.

3

Не правильна відповідь на кожне запитання оцінюється 0 – балів.

Перелік професій кваліфікованого робітника

Перелік професій за ОКР «Кваліфікований робітник», за якими дозволено

продовження навчання за спеціальністю 5.03050702 «Комерційна діяльність» за ОКР

«молодший спеціаліст» (за денною та заочною формами навчання)

Професія

Код Назва спеціальності

Оператор комп’ютерного набору. Касир торговельного залу.

4112

4211

5.03050702

Комерційна

діяльність

Секретар керівника (організації, підприємства, установи). Касир торговельного залу.

4115

4211

Агент з постачання 4131

Продавець продовольчих товарів

5220

Продавець непродовольчих товарів

5220

Кваліфікаційні вимого до абітурієнтів

Абітурієнт повинен знати: стандарти системи організаційно-розпорядчої документації; організацію діловодства; методи оброблення і оформлення документів; основи адміністративного права і законодавства про працю; основи етики і естетики; правила ділового спілкування; основи організації праці і управління; правила експлуатації обчислювальної техніки; правила експлуатації комп’ютерної техніки і систем зв’язку; технологію опрацювання даних, програмне забезпечення; асортимент і якісні характеристики товарів певної групи, ознаки браку; правила підготовки товарів до продажу; принципи розміщення, викладки товарів і оформлення вітрин; способи показу і пакування товарів; правила зберігання товарів і терміни їх реалізації; порядок таврування засобів міри і ваги; правила роботи касового апарату і догляду за ним; порядок виконання касових операцій та встановлений

4

порядок розрахунку із покупцями; види торговельного обладнання, інвентарю, інструментів і правила користування ними; правила поводження з тарою; правила санітарії та гігієни; правила техніки безпеки та протипожежні засоби тощо.

Абітурієнт повинен уміти: виконувати функції, що включають організаційне-технічне забезпечення адміністративно-розпорядчої діяльності керівника підприємства; вести діловодство; виконувати різні операції із застосуванням комп’ютерної техніки, призначеної для збирання, оброблення і подання інформації для підготовки і прийняття рішень; виконувати операції з базами даних на комп’ютерному устаткуванні (введення, опрацювання, накопичення, систематизація та виведення інформації) відповідно до затверджених процедур та інструкцій з використанням периферійного обладнання, систем передавання (приймання) даних; готувати до роботи устаткування: магнітні диски, стрічки, картки, папір; працювати в текстовому редакторі з введенням тексту та його редагуванням; вести розрахунки із споживачами за товари, вироби та послуги, підраховувати вартість покупки; усувати дрібні неполадки електронного контрольно-касового апарату; виконувати службовий звіт касира; проводити розрахунки з покупцями при виникненні непередбачуваних випадків; робити викладку товарів відповідно до затвердженої схеми; контролювати якість реалізованих товарів; забезпечувати і контролювати правильне оформлення цінників на товар; консультувати покупців про споживну цінність товарів.

Загальнопрофесійні вимоги

раціонально і ефективно організовувати працю на робочому місці; дотримуватись норм технологічного процесу; не допускати браку в роботі; знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці і

навколишнього середовища, дотримуватися норм, методів і прийомів безпечного ведення робіт;

використовувати в разі необхідності засоби попередження і усунення природних і непередбачених негативних явищ (пожежі, аварії, повені тощо);

знати інформаційні технології.

5

Базовий перелік питань до фахового вступного екзамену

1. Поняття «літературна мова». 2. Норми літературної мови. 3. Поняття «стиль літературної мови».4. Характеристика стилів літературної мови.5. Поняття «документ».6. Утворення імен по батькові.7. Подвоєння приголосних на письмі.8. Правопис м’якого знака.9. Вживання апострофа.10. Основні правила узгодження числівника з іменником.11. Структура штрихового коду.12. Інвентар для художньої гімнастики.13. Класифікація іграшок.14. Класифікація шкіряного взуття за характером виготовлення. 15. Класифікація годинників.16. Предмет товарознавства.17. Розрахунок контрольної цифри штрихового коду.18. Вегетативні овочі.19. Класифікація хліба.20. Класифікація макаронних виробів. 21. Папка «Мій комп’ютер».22. Буфер обміну Windows.23.Послуги мережі Internet.24.Розробка таблиці в Microsoft Word.25. Пошук зазначеного текстового рядка в документах Microsoft Word.26. Елемент бази даних, який призначено для збереження даних.27. Форматування абзаців в Microsoft Word.28. Введення формули в Microsoft Excel.29. Редагування тексту, робота з шрифтами.30. Архівація даних.31. Види інструктажу з питань охорони праці при прийнятті працівника на

роботу.32. Інструктаж з питань охорони праці на робочому місці стосовно безпечного виконання роботи підвищеної небезпеки. 33. Повторний інструктаж з питань охорони праці на робочому місці. 34. Гранична норма піднімання і переміщення вантажів постійно протягом робочої зміни для жінок.35. Атестація робочих місць.

6

36. Розслідування нещасних випадків.37. Дисциплінарна відповідальність за порушення нормативних актів з охорони праці.38. Змінний електричний струм, під дією якого настає фібриляція і смерть.:39. Відстань до розташування екрану монітора ПК40.Санітарно-гігієнічні вимоги висоти столу для операторів комп’ютерного набору . 41.Оформлення реквізиту «резолюція».42.Оформлення автобіографії.43. Оформлення характеристики.44. Оформлення реквізиту «печатка».45. Оформлення супровідного листа.46. Назва виду документа.47. Оформлення наказу.48. Оформлення протоколу.49.Характеристика листів.50. Оформлення довідки.51. Види ринкових відносин за економічним призначенням. 52. Основні функції грошей. Резервна валюта.53. Основні суб’єкти та об’єкти оподаткування .54. Основні функції податків. Визначення «податку».55. Витрати які включаються до собівартості продукції.56. Основні види податків та дайте їх характеристику.57. Державний бюджет країни.58.Трудові ресурси. Які види прогнозних величин трудових ресурсів бувають.59. Хто належить до трудових ресурсів, і що таке працездатний вік60.Основна мета підприємницької діяльності. Види підприємницької діяльності.

7

Методичні рекомендації щодо підготовки до фахового

вступного екзаменуФаховий екзамен є комплексним. Завдання містять по 10 питань з

наступних навчальних предметів: українське ділове мовлення та редагування документів діловодство технології комп’ютерної обробки інформації комерційне товарознавство основи галузевої економіки підприємств охорона праці

УКРАЇНСЬКЕ ДІЛОВЕ МОВЛЕННЯ ТА РЕДАГУВАННЯ ДОКУМЕНТІВ

1. Роль і значення мови в суспільному життіМова – це скарбниця духовних надбань нації, досвіду співжиття, праці й

творчості багатьох поколінь. У її глибинах – філософський розум, витончений естетичний смак, поетичність, сила надзвичайної чутливості до найтонших переливів людських почуттів і явищ природи. Разом із тим мова – це і своєрідний оберіг звичаїв і традицій, запорука інтелектуального зростання, розвою та поступу народу в загальносвітовому житті. Вона характеризується єдністю, взаємозв’язком і взаємозалежністю всіх її складників. Належачи до так званих вторинних систем, мова існує не автономно, а в людському суспільстві похідною від якого є. Існує вона у вигляді різноманітних актів мовлення, що повторюються усно та фіксуються письмово. Мова є основною формою національної культури й насамперед першоосновою літератури.

Літературна мова – варіант загальнонародної мови; загально-національна мова, опрацьована майстрами (письменниками, науковцями, митцями, учителями), відзначається наявністю орфоепічної та граматичної норми й обслуговує різноманітні культурні потреби народу. Літературна мова є мовою красного письменства, освіти, науки, державних установ, засобів масової інформації, театру, кіно тощо. Літературна мова протиставляється діалектам, просторіччю, жаргонам. Вона має дві форми – усну й писемну, низку функційних стилів.

2. Мовна нормаУпродовж віків випрацьовувалися певні нормативні правила та засади,

які стали визначальними й обов’язковими для сучасних носіїв літературної мови.

8

Головною ознакою літературної мови є унормованість, для якої обов’язкова правильність, точність, логічність, чистота і ясність, доступність і доцільність висловлювання. Будь-яке мовне явище може виступати мовною нормою. Взірцем унормованості може бути звук і сполука звуків, морфема, значення слова і його форма, словосполука й будь-яке речення. Але слід пам’ятати, що мовна норма – категорія історична, оскільки змінюється разом із розвитком суспільства.

Сукупністю загальноприйнятих, усталених правил, якими керуються мовці в усному та писемному мовленні, називаються норми літературної мови, які є обов’язковими для всіх її носіїв, а саме: графічні, орфографічні, лексичні, морфологічні, синтаксичні, стилістичні, пунктуаційні.

3. Поняття «стиль літературної мови» Стиль літературної мови – різновид мови (її функційна підсистема), що

характеризується відбором таких засобів із багатоманітних мовних ресурсів, які найліпше відповідають завданням спілкування в даних умовах. Це своєрідне мистецтво добору й ефективного використовування системи мовних засобів із певною метою в конкретних умовах і обставинах.

Кожний стиль має:1) сферу поширення й уживання (коло мовців);2) функційне призначення (регулювання стосунків, повідомлення, вплив,

спілкування);3) основні ознаки (форма та спосіб викладу);4) систему мовних засобів і стилістичних норм (лексику, фразеологію,

граматичні форми, типи речень).Ці складники конкретизують, оберігають, певним чином регламентують,

унормовують кожний стиль і роблять його досить стійким різновидом літературної мови. Оскільки стилістична норма є частиною літературної, вона не заперечує останньої, а лише використовує слова чи форми в певному стилі чи з певним стилістичним значенням.

4. Система стилів сучасної української літературної мовиТермін «стиль мовлення» слід розглядати як спосіб функціонування

певних мовних явищ. Розрізнення стилів залежить безпосередньо від основних функцій мови спілкування, повідомлення і дії, впливу.

Високорозвинута сучасна літературна українська мова має розгалужену систему стилів, серед яких: розмовний, художній, науковий, публіцистичний, епістолярний, офіційно-діловий і конфесійний.

Для розрізнення стилів важливе значення миють форми мови – усна й писемна, розмовна і книжна. Усі стилі мають усну й писемну форми, хоча усна

9

форма більш притаманна розмовному стилеві, а іншим – зазвичай писемна. Оскільки останні сформувалися на книжній основі, їх називають книжними.

Структура текстів різних стилів неоднакова, якщо розмовному стилеві властивий діалог (полілог) то іншим – переважно монолог.

Відрізняються стилі мовлення й багатьма іншими ознаками. Але спільним для них є те, що вони – різновиди однієї мови, представляють усе багатство її виражальних засобів і виконують важливі функції в житті суспільства – забезпечують спілкування в різних його галузях.

У межах кожного функційного стилю сформувалися свої різновиди – підстилі – для точнішого й доцільнішого відображення певних видів спілкування та реалізації конкретних завдань.

5. Вимоги до укладання та оформлювання документівПисемне регулювання ділових стосунків у державно-правовій і

суспільно-виробничій галузях, обслуговування громадських потреб людей у побутових ситуаціях здійснюється за допомогою ділових паперів, документів.

Документ – це матеріальний об’єкт, що містить зафіксовану інформацію, оформлену в усталеному порядку, і має відповідно до чинного законодавства юридичну силу для виконання конкретної, йому призначеної функції.

Документи широко використовуються в повсякденні як джерела та носії інформації, сприяють удосконалюванню внутрішньої організації та зовнішніх стосунків, поліпшенню роботи, функціонування закладів, підприємств чи організацій і рівночасно є підставою для ухвалювання, узагальнення, довідково-пошукової роботи.

Оскільки документи є засобом засвідчування, доведення певних фактів, що мають життєво важливі наслідки, кожний із них має велике правове (юридичне) навантаження.Кожний документ укладається згідно з усталеними нормами та правилами, які є стабільними (канонічними) для конкретного виду.

6. Особливості творення та відмінювання форм імен по батькові1. При творенні чоловічих імен по батькові вживають суфікс -ович, який

додають до основи слова: Васильович, Євгенович, Ігорович, Юрійович, Анатолійович, Гордїйович, В’ячеславович.

Від імен Лука, Ілля, Лев – Лукич, Ілліч, Львович. Деякі імена по батькові мають рівнозначні паралельні форми: Савич і

Савович, Кузьмич і Кузьмович. Імена по батькові від імен Микола та Григорій мають такі форми:

Миколайович, Миколаївна; Григорович, Григорівна.

10

2. При творенні жіночих імен по батькові вживають суфікс -івн(а), який додають до основи слова, від імен на -й – -ївн(а): Василівна, Савівна, Іллівна, Кузьмівна, Луківна, Юріївна, Сергіївна.

При творенні імен по батькові в основах імен відбувається чергування і з о: Нестір – Несторович, Несторівна; Федір – Федорович, Федорівна; Яків – Якович, Яківна.

7. Подвоєння приголосних1. Коли збігаються два однакових приголосних:

а) на межі префікса й кореня: вважати, оббігати, роззброїти;б) на межі кореня та суфікса: годинник, денний, законний, туманний;в) на межі двох суфіксів: іменник, письменник (але священик);г) на межі дієслівної основи та постфікса -ся: вознісся, зрісся, пасся;д) на межі двох частин складноскорочених слів: міськком (міський комітет), юннат (юний натураліст).

2. У збільшувально-підсилювальному суфіксі -енн-: здоровенний.3. У прикметниках із наголошеними суфіксами -анн(ий), -янн(ий), -

енн(ий): незрівнянний, нескінченний (але: довгожданий, полонений).4. У прикметниках на -енн(ий), -янн(ий) старослов’янського походження:

божественний, огненний, священний (але: свячений, хрещений).5. В іменниках на -ість і прислівниках, утворених від прикметників із

подвоєними нн: невинність, старанність; невинно, старанно.6. В іменниках старослов’янського походження: вознесення, спасення.7. У таких словах, як: лляний, овва, панна.

Подвоєння зберігається в похідних від наведених слів: сила-силенна.8. Ь пишеться:

1. Після д, т, з, с, ц, л, н та буквосполучення дз у кінці слова та складу на позначення м’якості відповідних приголосних: молотьба, вісь, Гольцев.

2. Після літер на позначення м’яких приголосних перед о в середині складу: льон, синього, сьомий, трьох.

3. У суфіксах -зьк-, -ськ-, -цьк-: криворізький, волинський, по-козацькому.4. У прізвищах із суфіксами зменшено-пестливого забарвлення -еньк,

оньк-, уньк-, іньк- та ін.:Біленький, Махонько, Федоронько, Галунька.5. Після м’якого л: загальний, пальці, рибальство, спільний.6. У Р. відмінку множини іменників жіночого роду м’якої групи І відміни й

середнього роду на -нн(я), -ц(е) II відміни: пісень, вітань, місць, сердець.7. Після приголосних (крім шиплячих, р та й) у дієслівних формах дійсного

та наказового способу й у скорочених формах інфінітива і зворотної частки: вирішувалось, пишуть, любить, будьмо, киньте.

8. На позначення роздільної вимови: після м’яких приголосних перед я, ю,

11

є, ї в російських прізвищах: Аркадьєв, Ільїн, Третьяков.9. У словах чужомовного походження після приголосних д, т, з, с, л, н

перед я, ю, є, ї та йо: конферансьє, льє, донья, батальйон, каньйон.10.Відповідно до вимови після л перед приголосними та в кінці чужомовних

слів: альбінос, бандероль, Рафаель, фільм.11.У сполуках льц, льч, ньц, ньч, що походять із льк, ньк: кулька – кульці,

нянька – няньчити.9. Апостроф пишеться:

1. Після б, п, в, м, ф та р перед я, ю, є, ї: комп’ютер, м’яч, прем’єр.2. Після префіксів та словотвірних частин, що закінчуються на

приголосний, перед я, ю, є, ї: возз’єднання, під’їхати, пів’ящика.3. Після к перед я: Лук’ян.4. У чужомовних власних назвах після часток д (від де) та о: Д’Арсанваль,

Жанна д’Арк.5. У чужомовних словах після префіксів, словотвірних частин, що

закінчуються на приголосний, а також після г, ґ, ж, к, т, x, ч, ш перед я, ю, є: ад’ютант, ін’єкція, Рейк’явік.Апостроф пишемо в усіх похідних від цих слів, коли наявний звук й і

тверда, роздільна вимова.10. Основні правила узгодження числівника з іменником

1. Після числівника один іменник ставиться завжди в однині: 51 кілометр, 21 день. Але якщо числівник є означенням, яке стоїть у множині, узгодження здійснюється за загальною цифрою: Серед цих 41 (сорока одного) учасників, які були зареєстровані...

2. Після числівників два, три, чотири іменник завжди стоїть у формі Н. відмінка множини: два тижні, три квартали, чотири плани, дев’яносто два роки, а при числівниках п’ять і більше – у формі Р. відмінка множини: п’ять (рідних) братів, тридцять (цегляних) будинків, тисячу (нових) видів.

Лише іменники, які в множині втрачають суфікс -ин-, ти іменники IV відміни при числівниках два, три, чотири стоять у формі Р. відмінка однини: шістдесят чотири селянина (бо селяни), чотири племені, три лошати, два імені, чотири чоловіка (у значенні лічильного слова), але три грузини.

Якщо іменник указує на приблизність і стоїть перед числівником, то перед два, три, чотири він ставиться в Р. відмінку множини: років два, днів три. Прикметник після числівників два, три, чотири вживається у формі Н. (З.) або Р. відмінка множини: два розбиті (розбитих) вікна,

3. У непрямих відмінках іменник і числівник стоять в одному відмінку: із трьома братами, шістдесяти будинкам. Але після числівників тисяча, мільйон, мільярд, трильйон та ін., числових найменувань пара, десяток,

12

дюжина та слів сила, маса іменник стоїть лише в Р. відмінку множини: мільйоном гривень – на мільйоні гривень, пара рукавиць – парі рукавиць.

4. Числівник, ужитий у сполученні з більш на... або менш на …, має форму З. відмінка, яка залежить від семантики іменника: у назвах істот паралельно вживаються З., Р. чи Н. відмінок, у назвах неістот лише З. чи Н. відмінок: більше на сімох (сім) аспірантів, але більше на сім книжок та ін.

ДІЛОВОДСТВО

1. Оформлення реквізиту «резолюція»

Це напис, зроблений посадовою особою установи, що містить вказівки щодо виконання цього документа. Якщо на документі немає вільного місця для резолюції, дозволено оформлювати її на окремих аркушах або спеціальних бланках.

Складається з таких елементів: прізвища, ініціалу(ів) виконавця (виконавців) у давальному відмінку; вказівки на порядок виконання документа (змісту доручення); терміну виконання; особистого підпису посадової особи; дати.

Наприклад:Прізвище, ініціал(и)Прошу підготувати пропозицію щодо замовлення підручників, посібників з ділового мовлення до 01.12.2013Підпис ПІБ15.11.2012

Відповідальною за виконання є особа, названа в резолюції першою (якщо виконавців названо декілька).

2. Оформлення автобіографії

Автобіографія – це опис свого життя. Цей документ характеризується незначним рівнем стандартизації. Головні вимоги під час його написання – вичерпність потрібних відомостей і лаконізм викладу. В автобіографіях обов'язково зазначаються:

1. Назва документа.2. Прізвище, ім'я, по батькові.3. Дата народження.

13

4. Місце народження (місто, село, селище, район, область, країна).5. Відомості про навчання (повне найменування всіх навчальних

закладів, у яких довелося вчитися).6. Відомості про трудову діяльність (стисло, у хронологічній

послідовності назви місць роботи й посад).7. Відомості про громадську роботу (всі її види).8. Стислі відомості про склад сім'ї (батько, мати, чоловік, дружина,

діти).9. Дата написання й підпис автора.Заголовок («Автобіографія») пишеться посередині рядка, трохи нижче

за верхнє поле. Кожне нове повідомлення слід починати з абзацу. Дата написання ставиться ліворуч під текстом, підпис автора — праворуч.

Автобіографія – обов'язковий документ особової справи.

3. Оформлення характеристики

Характеристика – це документ, в якому дається оцінка ділових і моральних якостей працівника за підписами представників адміністрації.

Це – офіційний документ, який видає адміністрація на прохання працівника. Характеристику пишуть або друкують у двох примірниках, один з яких видають особі, а другий (копію) підшивають до особової справи. Текст викладають від третьої особи.

Основні реквізити характеристики:1 Назва документа й прізвище, ім'я, по батькові того, кому видається

характеристика.2 Рік народження, освіта.3 Текст, де зазначено, з якого часу працює чи вчиться особа, як ставиться

до виконання своїх службових обов'язків, який має рівень професійної майстерності, авторитет у колективі.

4 Дата складання.5 Підпис відповідальної службової особи й гербова печатка організації,

яка видала характеристику.

4. Оформлення реквізиту «печатка»Відбитком печатки організації, підприємства, установи засвідчують на

документі підпис відповідальної особи. На документах, що засвідчують права громадян і юридичних осіб,

фіксують витрати грошових коштів і матеріальних цінностей, підпис відповідальної особи повинен засвідчуватися гербовою печаткою.

14

Гербова печатка ставиться також на положеннях (статутах) підприємств, договорах, довіреностях.

Перелік документів, на які ставлять відбиток печатки, визначає організація на підставі нормативно-правових актів.

Печатка, яка відтворює найменування відповідної установи або її структурного підрозділу (негербова), ставиться на копіях документів, що надсилаються в інші установи, та на розмножених примірниках розпорядчих документів у разі розсилання.

Печатку треба проставляти таким чином, щоб вона захоплювала останні кілька літер найменування посади особи, яка підписала документ.

4. Оформлення супровідного листа

Супровідний лист – це службовий лист, що додається до основного документа (каталогу, прейскуранта, рукопису, буклетів, накладної, рахунка-фактури) та інформаційно супроводжує його. Зазвичай він невеликий за обсягом і містить назви та перелік надісланих документів.Зразок:

Шановні панове!

Надсилаємо на конкурс «Знавці української мови» наукову роботу студентки III курсу факультету української філології (прізвище) «Двомовність і культура мовлення”.Додаток: на 25 арк. в 1 пр.

Просимо підтвердити її отримання.

З повагою, Назва посади підпис ініціал(и) та прізвище

5. Назва виду документа6. В усіх документах, крім листів, наводиться назва документа, що сприяє

прискореному сприйняттю змісту документа.7. Виходячи із назви документа, встановлюється перелік необхідних для

його оформлення реквізитів, структура тексту й особливості викладу, ступень обов’язковості виконання його вимог.

8. Назва виду документа друкується великими літерами.9. Реквізит «назва виду документа» розташовують від межі лівого

берега або центровано стосовно робочої площі документа великими літерами.

15

10. Наприклад:11. НАКАЗ, ПРОТОКОЛ, АКТ.12.Документи, що їх складають в організації, повинні мати такі обов’язкові

реквізити: назву організації, назву виду документа (не зазначають на листах), дату, реєстраційний індекс документа, заголовок до тексту, текст документа, підпис.

7.Оформлення наказу

Наказ – це розпорядчий документ, що видається керівником установи . Накази з особового складу регламентують прийняття на роботу, звільнення, переміщення працівників, відрядження, відпустки, різні заохочення. У заголовку такого наказу зазначають: «Щодо особового складу».

Реквізити наказу такі:1 Назва підприємства або установи, що видає наказ.2 Назва виду документа.3 Дата підписання. 4 Номер.5 Назва місця видання наказу.6 Стислий зміст наказу (заголовок).7 Текст наказу.8 Підстава для складання.9 Підпис керівника підприємства (установи). Наказ повинен також мати позначення про безпосереднього виконавця

(прізвище та ініціали, посада, номер телефону), а також візи посадових осіб, з якими погоджено проект наказу.

Кожний пункт наказу починається з дієслова в наказовій формі (прийняти, призначити, перевести, звільнити, оголосити), яке пишеться великими літерами. Наприкінці кожного пункту зазначається підстава для його складання. Всі ці реквізити друкуються від межі лівого берега. Текст підстави друкують через 1 міжрядковий інтервал.

Накази щодо особового складу, за винятком окремих випадків, мають лише розпорядчу частину, починати яку рекомендують з прізвища, імені та по батькові працівника на звороті. Потім зазначається посада (вчений ступінь, звання, спеціальність, розряд), найменування структурного підрозділу, дія, що оголошується наказом.

Після тексту розпорядчої частини зазначається підстава підготовки наказу (розпорядження).

16

Проект наказу (розпорядження), у разі потреби, погоджується з відповідними посадовими особами, коло яких встановлює керівник підприємства, установи, організації.

Завізований проект наказу (розпорядження) подається на підпис керівникові. Після підписання наказ (розпорядження) реєструється у книзі реєстрації наказів, що має таку форму:

• номер наказу;• дата реєстрації;• стислий зміст;• ким підписано (прізвище, ініціали);• кому направлено (оголошено під розписку).

У груповому наказі (розпорядженні), який передбачає декілька питань, рекомендується розміщувати їх у такій послідовності:

• прийняття на роботу (призначення на посаду);• переведення на іншу постійну роботу (на даному підприємстві, в

установі, організації);• звільнення з роботи;• надання відпусток;• заохочення;• стягнення.

У кожній групі питань прізвища працівників розміщують в алфавітному порядку.

6. Оформлення протоколу

Протокол – один із найпоширеніших документів колегіальних органів. У ньому фіксують хід і результати проведення зборів, конференцій, засідань, нарад. У протоколах відображаються всі виступи з питань, що розглядаються, і рішення, прийняті в результаті обговорення.

Протокол веде секретар або інша спеціально призначена особа. Протоколи загальних зборів (нарад) підписують голова і секретар, а протоколи засідань комісій – усі члени президії.

Протокол має такі реквізити:1) назву установи, підприємства чи організації, де відбулися збори,

конференція;2) назву виду документа; 3) дату проведення зборів, засідання, наради, яку пишуть нижче від назви

організації ліворуч. 4) зазначають місце проведення (назву міста);5) порядковий номер;

17

6) назву зборів, конференції, засідання, наради із зазначенням їх характеру (загальні збори, виробнича або розширена нарада);

7) кількісний склад учасників, який пишуть з нового рядка. За великої кількості присутніх на засіданні їх список складають окремо й додають, а у протоколі зазначають лише загальну кількість. Якщо присутніх не більше 10-12 осіб, то вказують усі прізвища;

8) посади, прізвища, ініціали і керівників зборів, конференції, наради (голови, секретаря, членів президії);

9) порядок денний, тобто питання, що їх розглядають на зборах, нараді або конференції (питання формулюють у називному відмінку);

10) текст;11) перелік додатків до протоколу із зазначенням кількості сторінок;11) підписи керівників зборів, засідання, конференції (голови й

секретаря).Основний текст протоколу відповідно до порядку денного поділяється на

пункти. Кожний пункт містить: «СЛУХАЛИ», «ВИСТУПИЛИ», «УХВАЛИЛИ».

Слово «СЛУХАЛИ» друкують великими літерами, ставлячи після нього двокрапку. У наступному рядку з абзацу вказують ініціали та прізвище доповідача (у називному відмінку) й тему доповіді. Далі викладають основний зміст доповіді або зазначають, що текст додається.

Так само оформляють пункт «ВИСТУПИЛИ».У пункті «УХВАЛИЛИ» повністю записують прийняте рішення, яке

може складатися з одного чи кількох пунктів або з констатуючої частини й резолюції.

Якщо на зборах проводяться вибори таємним голосуванням, результати оформляють окремими протоколами лічильної комісії; в одному зазначають склад комісії, в другому - результати голосування.

Результати голосування з кожної кандидатури записують так: 1. За Василишина Ю. Г. — 50 голосів, проти — 0, утримався — 1.

Текст протоколу має бути точним, лаконічним, укладеним на основі виступів, повинен усебічно характеризувати обговорюване питання з додержанням змісту і форми викладу, позиції учасників.

9. Характеристика листівЛист – це поширений вид документації, один із способів обміну

інформацією.Службові листи належать до головних засобів встановлення офіційних,

службових контактів між підприємствами, організаціями, установами, фірмами

18

та закладами. Мета їх – пояснити, переконати, проінформувати, спонукати адресата до певної дії.

За функціональними ознаками службові листи поділяють на такі, що потребують відповіді, й такі, що її не потребують.

До листів, що потребують відповіді, належать: • листи-прохання;

• листи-звернення; • листи-пропозиції; • листи-запити; • листи-вимоги.

До листів, що не потребують відповіді, належать:• листи-попередження;• листи-нагадування;• листи-підтвердження;• листи-відмови;• супровідні листи; • гарантійні листи;• листи-повідомлення;• листи-розпорядження.

За кількістю адресатів розрізняють звичайні, циркулярні й колективні листи. Звичайний лист надсилають на адресу однієї інстанції, циркулярний лист – низці установ, колективний лист – на одну адресу, але пишуть його від імені керівників кількох установ.

10. Оформлення довідкиДовідка — це документ інформаційного характеру, що підтверджує

факти з життя й діяльності окремих громадян, а також діяльності установ, організацій, підприємств. Довідки можуть бути особисті й службові. Особисті довідки підтверджують той чи інший юридичний факт. Оскільки текст довідки особистого характеру типовий, то слід використовувати бланки установи або підприємства, на яких від руки заповнюються тільки індивідуальні реквізити (кому, про що, для подання куди видано довідку).

Службові довідки складають на запит або за вказівкою вищої організації чи службової особи.

Довідка містить такі обов'язкові реквізити:1) назву організації, що видає довідку;2) дату видачі й номер;3) прізвище, ім'я та по батькові особи, якій видається довідка;4) текст;

19

5) призначення (куди подається);6) підписи службових осіб та печатку, без якої довідка не має юридичної

сили.

ТЕХНОЛОГІЇ КОМПЮТЕРНОЇ ОБРОБКИ ІНФОРМАЦІЇ1. Системна папка «Мій комп’ютер»

Мій комп'ютер – системна папка «Мій комп'ютер», яка містить список дисків комп'ютера і дає можливість проглядання їх вмісту (мал. 1):

Рис. 1. Зміст папки «Мій комп'ютер»

2. Буфер обміну WindowsВиділений фрагмент тексту або об'єкт можна перемістити, скопіювати.

Для таких операцій часто використовується буфер обміну Windows. Буфер обміну Windows – це область пам'яті, яка використовується для

тимчасового зберігання даних при копіюванні і переміщенні об'єкту. Через буфер, наприклад, процесор Word може обмінюватися інформацією

з іншими програмами, що працюють в середовищі Windows. Буфер обміну має три команди: копіювати, вирізувати, вставити.

Ці команди можна виконати чотирма способами:Копіювати:

1. Меню Правка\ Копіювати.2. Кнопка Копіювати на панелі інструментів Стандартна.3. Комбінація клавіш [CTRL]+[C].4. Контекстне меню, що викликається правою кнопкою миші,

Копіювати.При виконанні команди Копіювати виділений об'єкт копіюється в буфер

обміну, але не видаляється. Вирізати або Видалити в буфер:

20

1. Меню Правка\Вирізати.

2. Кнопка Вирізати на панелі інструментів Стандартна.3. Комбінація клавіш [CTRL]+[Х].4. Контекстне меню, що викликається правою кнопкою миші, Вирізати.

Об'єкт видаляється і поміщається в буфер обміну. Дані буфера обміну можна багато разів читати. Вони зберігається в буфері до тих пір, поки в нього не буде занесений новий об'єкт. Вставити:

1. Меню Правка\Вставити.

2. Кнопка Вставити на панелі інструментів Стандартна.3. Комбінація клавіш [CTRL]+[V].4. Контекстне меню, що викликається правою кнопкою миші, Вставити.

Об'єкт з буфера обміну вставляється в позицію курсора.Послідовність команд Вирізати і Вставити дозволяє перемістити об'єкт.

3. Послуги мережі InternetЗалежно від кількості комп'ютерів, що входять в мережу, і від відстані,

що розділяє їх, мережі можуть відноситися до наступних типів: з'єднання двох ПК (псевдомережа); локальна мережа є з'єднанням декількох ПК, що знаходяться, як правило, в одній будівлі або в сусідніх будівлях; регіональна мережа, яка об'єднує комп'ютери, розташовані в межах міста, регіону; глобальна мережа, що сполучає комп'ютери, розташовані в різних країнах і на різних континентах.

Інтернет (Internet) – це світова глобальна комп'ютерна мережа, яка об’єднає мільйони комп'ютерів і величезну армію користувачів у всьому світі. Ніяка організація і ніхто особисто не адмініструє мережу, вона існує і розвивається завдяки загальним зусиллям сотень тисяч добровільних активістів і організацій в різних куточках миру. Кожен користувач в цій мережі Internet має унікальне ім'я (адресу).

Сервіси (послуги) мережі Інтернет.1. Електронна пошта (використовує в адресі символ @ і дозволяє

отправляти і отримувати повідомлення).2. Мережеві новини (дозволяє отримавати новини за обраною темою).3. Передача файлів (дозволяє переглядати каталоги файлів на віддалених

комп'ютерах, копіювати файли в свій комп'ютер і так далі)4. Пошук файлів. У Інтернеті існує декілька служб пошуку файлів.

Наприклад, є служба, яка включає програму для переглядання текстових файлів, а інша служба дозволяє за допомогою ключових слів знаходити інформацію не по назвах файлів, а по їх змісту.

21

5. Віддалене управління комп'ютером. При цьому сеанс роботи з віддаленим комп'ютером має такий же вигляд, неначе користувач сидить за терміналом, підключеним безпосередньо до віддаленого комп'ютера.

6. Робота з Web-документами. З появою сервісу WWW (World Wide Web) тобто в переказі (Світова Глобальна Мережа) або просто Web-сервісу при написанні якого-небудь гіперпосилання ( звернення за адресою), програма видає запит на отримання якого-небудь документа і Web-серверобслуговує цей запит. В даний час існує безліч програм, що забезпечують той або інший сервіс в мережі Інтернет. Існують спеціальні програми-браузери для перегляду гіпертексту (Web-документа), що знаходиться на віддаленому комп'ютері мережі. Наприклад: Internet Explorer, Opera та інші. При клацанні по гіперпосиланню програма перегляду видає запит на отримання документа, на який указує дане посилання. WEB-сервис обслуговує цей запит.

Деякі поняття:WEB-сервіс (WWW-World Wide Web) – система представлення інформації в гіпермедійній формі (див. Гіперпосилання). Web - в переказі «павутина».WEB-документ складається з Web-сторінок, що містять гіпертекст. Гіпертекст – текст, що містить гіперпосилання.Гіперпосилання – це деякі виділені кольором або підкресленням елементи

документа (слова, зображення ), при виборі яких курсор приймає вигляд . Гіперпосилання указує на місце знаходження файлу.

5. Таблиці в Microsoft Word

Microsort Word дозволяє створювати таблиці. Таблиця – це сукупність стовпців і рядків, на перетині яких розміщуються клітинки. У клітинках можуть розміщуватися дані будь-якого формату (текст, графіка, числа, формули).

22

Рис. 1

Всі команди, які зв'язані із створенням, редагуванням і форматуванням таблиць, містяться в меню Таблиця і на панелі інструментів «Таблиці і межі»:

Для додавання або видалення рядків або стовпців таблиці потрібно виділити потрібний рядок або стовпець і виконати необхідну команду Таблиця -Вставить (видалити) - Рядки вище (нижче) або Стовпці зліва (справа).

6. Пошук зазначеного текстового рядка в документах Microsoft Word

Пошук або заміна вказаного фрагмента тексту здійснюється командою Правка Знайти або Правка Заменіти. Обидві ці команди відкривають діалогове вікно «Знайти і замінити»:

На вкладці «Знайти» (відкривається поєднанням клавіш [Ctrl]+[F]) цього вікна в полі «Знайти» необхідно ввести слово або фразу, яка шукається, після чого натискувати кнопку «Знайти далі».

Якщо необхідно замінити це слово або фразу на інший текст, слід відкрити вкладку «Замінити» (відкривається поєднанням клавіш [Ctrl]+[Н])

23

цього вікна і ввести текст для заміни, після чого натискувати кнопку «Замінити» або «Замінити все»:

Вкладка «Перейти» (відкривається поєднанням клавіш [Ctrl]+[G]) цього вікна дозволяє виконати перехід до вказаної сторінки, розділу або

іншого

об’єкту:

6. База даних Microsoft Access У Microsoft Access база даних включає всі об'єкти, пов'язані з даними, що

зберігаються, у тому числі і ті, які призначені для автоматизації роботи з ними. Нижче приведений список основних об'єктів бази даних Microsoft Access.

Таблиця. Об'єкт, який визначається і використовується для зберігання даних.

Кожна таблиця включає інформацію про об'єкт певного типу, наприклад, про студентів. Таблиця міститьполя (стовпці), в яких зберігаються різного роду дані, наприклад, прізвища і адреси студентів, і запису (рядки). У записі зібрана

24

вся інформація про деякий об'єкт (людину, продукцію), наприклад, відомості про студента на ім'я Петра Іванова.

Запит. Об'єкт, який дозволяє отримати користувачеві потрібні дані з однієї або декількох таблиць. Можна створити запити на вибірку, оновлення, видалення або додавання даних. За допомогою запитів можна створювати нові таблиці, використовуючи дані з однієї або декількох існуючих таблиць.

Форма. Об'єкт, призначений в основному для введення даних, відображення їх на екрані або управління роботою додатку. Можна використовувати форми для того, щоб реалізувати вимоги користувача до представлення даних із запитів або таблиць.

Звіт. Об'єкт, призначений для створення документа, який згодом може бути роздрукований або включений в документ іншого застосування.

7. Форматування абзаців в Microsoft WordАбзацом є частка тексту, яка закінчується символом кінця рядка, - ¶. При

введенні тексту абзац завжди закінчується натисненням клавіші [Enter]. Процес форматування абзацу включає операції:

- вирівнювання абзаців;- встановлення відступів абзаців;- встановлення відстані між рядками абзаців.Для форматування абзаців використовують команду Формат Абзац,

яка виводить на екран вікно діалогу «Абзац»:

Основні параметри, які можна задати на вкладці «Відступи і інтервали»:- відступ тексту від лівого і правого полів;- відступ першого рядка;

25

- міжрядковий інтервал (відстань між рядками) – одинарний, полуторний, подвійний, і т. д.;

- вирівнювання тексту – по лівому краю, по правому краю, по центру, по ширині;

- інтервал перед і після абзацу.Відступи тексту від полів і відступ першого рядка можна також

встановити за допомогою маркерів відступів на горизонтальній лінійці, перемістивши їх мишею в потрібне положення:

відступ відступ відступ від лівого червоною від правого поля рядка поля

8.Введення формули в Microsoft ExcelВведення даних є основою розрахунків в електронних таблицях.

Інформація, яка введена в клітинку електронної таблиці (ЕТ) може бути числом, формулою, датою, часом дня, логічним вираженням або текстом.

Для введення даних в клітинку необхідно перемістити курсор в цю клітинку, У рядку формули (у лівому полі) з'являться координати вибраної клітинкі. Кожна клітинка ЕТ утворюється перетином рядка і стовпця і назви (координати) клітинкам привласнюються відповідним чином (наприклад: С15).

Як тільки користувач приступить до якого-небудь введення даних, буде автоматично активізований рядок формули. У ній (так само як і в активної клітинці) буде відображуватися те, що вводиться користувачем.

Робота будь-якої електронної таблиці неможлива без формул. Максимальна довжина формули - 1024 символів. Введення формули в Excel починається із знаку рівності |=|. Далі можливі два способи введення формули. Перший - набір формули прямо в потрібної клітинці уручну, наприклад, якщо в клітинці С2 потрібно отримати результат підсумовування вмісту клітинок Д2 і Е2, то в активну клітинку С2 набираємо послідовність =Д2+Е2. Другий - коли номери клітинок для розрахунків вводяться автоматично, за допомогою курсору миші. Для цього виконують наступні дії.

1. Активізують клітинку, в яку вводитиметься формула.2. Вводять в неї ознаку формули - знак |=|.3. Перекладають курсор миші на першу клітинку, дані з якої необхідні

для обчислень. Позначають її (клацанням мишею на клітинку). Адреса вибраної клітинки переміститься в рядок формули.

26

4. Набирають знак необхідної операції.5. Перекладають курсор на наступну клітинку, дані з якої беруть участь в

обчисленнях, клацають на ній курсором миші.6. Для виконання операції натискують (Enter] або клацають мишею на

вікні введення в рядку формули. В разі помилки, можна відмінити введені дані натисненням клавіші |ЕSC|

або клацанням миші по правій кнопці відміни (червоний символ X в рядку формули). Якщо все введено вірно, то слід натискувати кнопку |Enter| або кнопку ВВЕДЕННЯ (зелений знак V в рядку формули).

8. Форматування символів

Форматування символів полягає в зміні їх параметрів: гарнітури шрифту, розміру, зображення, кольору, отримання верхнього і нижнього індексів і інших ефектів. Форматування символів здійснюється командою Формат Шрифт, яка відкриває вікно діалогу «Шрифт».

На вкладці «Шрифт» можна встановити перераховані нижче параметри шрифту: у списку «Шрифт» вибирається гарнітура шрифту (гарнітура – це набір символів з загальним дизайном), гарнітура визначає зовнішній вигляд літер і має свою назву; у списку «Зображення» можна вибрати стиль:

звичайний, курсив, напівжирний; розмір шрифту визначає величину символів. Можна також встановити інші ефекти, перераховані у вікні.

На вкладці «Інтервал» є можливість встановити такі параметри:27

масштаб шрифту: 100% - «Microsoft Word» 200% - «Microsoft Word» і так далі.

інтервал: звичайний – «Microsoft Word» розріджений на 5 пт – «Microsoft Word» ущільнений на 1 пт – «Microsoft Word» і так далі.

Панель інструментів «Форматування» містить такі кнопки для форматування символів:

- шрифт; - розмір шрифту;

- жирний; - курсив; - підкреслений; - колір шрифту; - виділення кольором; - верхній індекс (надрядковий знак); - нижній індекс (підрядковий знак).

9. Архівація даних

Програма WinRAR призначена для створення і керування архівними файлами. Вона забезпечує:

- повну підтримку архівів RAR i ZIP;- високий ступінь стиснення інформації завдяки високоефективному

алгоритму стиснення даних;- стиснення мультимедіа файлів за допомогою спеціального алгоритму;- підтримку багатотомних архівів;- створення звичайних і багатотомних архівів, що самі розпаковуються;- інші можливості.Головне вікно програми WinRAR має таку структуру (рис. 1):

28

Рис. 1. Вікно архіватора WinRAR

Для архівації файлів необхідно:1. Завантажити програму WinRAR. У робочій області вікна

відображається список файлів і папок поточної папки.2. Перейти до папки, в якій знаходяться файли для архівації. Для зміни

поточного диска використовується список дисків в адресному рядку або команда меню Файл/Выбрать диск.

3. Виділити файли і папки, які треба додати до архіву.4. Виконати команду з меню «Команды/Добавить файлы в архив» або

клацнути мишею на кнопці «Добавить» в панелі інструментів.5. У діалоговому вікні «Имя и параметры архива» (мал. 2) необхідно:

Рис. 2. Вікно «Имя и параметры архива»29

- ввести ім’я архіву;- вибрати формат архіву (RAR або ZIP);- вибрати метод стиснення із списку, що розкривається (Без сжатия,

Скоростной, Быстрый, Обычный, Хороший или Максимальный);- ввести з клавіатури або вибрати із списку, що розкривається, розмір

одного тому при створенні багатотомного архіву;- встановити параметри архівації;- натиснути кнопку «Обзор» та вибрати папку, в якій буде створено архів

(інакше він буде створений у поточній папці).- натиснути кнопку ОК.Під час архівації відображується вікно із статистикою, після архівації –

архівний файл, що є поточним виділеним файлом.Перед архівацією файлів можна оцінити передбачуваний ступінь їх

стиснення, щоб вибрати деякі параметри. Для цього потрібно після виділення об’єктів натиснути кнопку «Инфо».

Для вилучення файлів з архіву потрібно:- відкрити архів у середовищі WinRAR;- виділити файли і папки, які потрібно добути з архіву;- виконати команду з меню «Команды/Извлечь файлы из архива» або

клацнути мишею на кнопці «Извлечь в» в панелі інструментів, вибрати потрібну папку та натиснути ОК.

ОСНОВИ ГАЛУЗЕВОЇ ЕКОНОМІКИ ПІДПРИЄМСТВ

1. Ринок та ринкова інфраструктура

Ринок - це механізм координації різноманітної господарської діяльності самостійних економічних суб'єктів через систему цін і конкуренції.

Сутність ринку більш повно проявляється у функціях, які він виконує. Основні функції: регулювальна, інформаційна, ціноутворююча, стимулююча, розподільча, оздоровча, контролююча та інтегрувальна.

За економічним призначенням об'єктів ринкових відносин розрізняють ринок паці, ринок засобів виробництва, ринок предметів споживання, ринок платних послуг, ринок науково-технічних розробок та інформації, ринок грошей, ринок цінних паперів, ринок валюти, ринок інтелектуальної власності, страховий ринок та ін.

30

Залежно від об'єкту ринкових відносин розрізняють три групи ринків: товарні, фінансові і ринки праці. Крім того, розрізняють адміністративно-територіальну структуру ринку, що охоплює місцевий ринок у вигляді селищного, міського, районного, обласного чи регіонального ринків; національний - внутрішній ринок, який охоплює всі ринки країни, світовий - зовнішній ринок, який становить сукупність і взаємодію національних ринків.

Залежно від умов, за яких діють суб'єкти ринкових відносин, вирізняють вільний, монополізований і регульований ринки.

2. Гроші, їх функції. Резервна валюта

Гроші — загальний еквівалент, через який вимірюється вартість усіх товарів і послуг. Відокремлюють наступні функції грошей:

Міра вартості — це функція, в якій гроші забезпечують вираження і вимірювання вартості товарів, надаючи їй форму ціни.

Засіб обігу — це функція, в якій гроші є посередником в обміні товарів і забезпечують їх обіг.

Засіб платежу — це функція, в якій гроші обслуговують погашення різноманітних боргових зобов’язань між суб’єктами економічних відносин, що виникають у процесі розширеного відтворення.

Засіб нагромадження - це функція, в якій гроші обслуговують нагромадження вартості в її загальній абстрактній формі в процесі розширеного відтворення.

Світові гроші — це функція, в якій гроші обслуговують рух вартості в міжнародному економічному обороті і забезпечують реалізацію взаємовідносин між країнами.

Резервною валютою називають загальновизнану у світі валюту, що використовується для створення в центральних банках інших країн резерву грошових коштів з метою здійснення міжнародних розрахунків. Вона виконує функцію резервного засобу, слугує засобом визначення валютного паритету, валютного курсу, використовується як засіб проведення валютної інтервенції, валютної системи країн.

3.Об’єкти та суб’єкти оподаткування

Податки — фінансові відносини між державою та платниками податків щодо створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів. Зміст податків: суспільний та матеріальний.

Функції податків: фіскальна регулююча

31

Суб'єкт оподаткування — юридична або фізична особа, яка зобов'язана згідно чинного законодавства сплачувати відповідні податки або платежі.

Доцільно провести чітке розмежування у чинному фіскально-бюджетному законодавстві між визначенням категорії «платник» податку з поняттям «суб'єкт» оподаткування, які значною мірою ототожнюються, конкретизувавши їх в податковому законодавстві:

платник податку — юридична чи фізична особа, яка володіє певним майном або отримує відповідні доходи і безпосередньо зобов'язана сплачувати податки до бюджетів різних рівнів. Платник здебільшого є транзитною, посередницькою ланкою під час проходження доходів. Він не стільки сплачує податки до бюджету, скільки перераховує туди частину отриманих коштів від покупця;

4.Державні податки

Суб'єкт оподаткування — один із учасників податкового процесу, який в межах своєї компетенції здійснює певні податкові процедури: держава в особі парламенту приймає податкові закони з питань оподаткування; органи податкової служби впроваджують це законодавство у фіскальну практику; платники податків виконують покладені на них податкові зобов'язання;

носій податку — кінцевий споживач матеріальних благ; особа, яка виступила реальним платником нагромаджених на всіх стадіях товаропросування податків.

Державні податки – це платежі фізичних і юридичних осіб, стягнені урядом, і що спрямовуються до державного бюджету;

Об'єкт оподаткування — обігові кошти з продажу продукції, товарів, робіт і надання послуг.

Податкова ставка — розмір податку на одиницю оподаткування, встановлений в законодавчому порядку.

5.Собівартість продукції

Собівартість (англ.сost) — Вартість факторів виробництва, які необхідно витратити для виробництва продукції.

Відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно характеризує ступінь використання усіх ресурсів підприємства, а значить, і рівень техніки, технології та організації виробництва. Чим краще працює підприємство, інтенсивніше використовує виробничі ресурси, успішніше удосконалює техніку, технологію і організацію виробництва, тим нижча собівартість продукції. Тому собівартість є одним з важливих показників ефективності виробництва. Собівартість продукції має тісний зв'язок а з ціною. Це проявляється в тому, що собівартість слугує базою ціни товару і її нижньою

32

межею для виробника. При обчисленні собівартості продукції важливе значення має визначення складу витрат, які в неї включаються. Як відомо, витрати підприємства відшкодовуються за рахунок двох власних джерел: собівартості і прибутку. В собівартість продукції включаються витрати на:

дослідження ринку і виявлення потреби у продукції;підготовку і освоєння нової продукції;виробництво, включаючи витрати на сировину, матеріали, енергію,

амортизацію основних фондів, оплату праці персоналу;обслуговування виробничого процесу і управління ним;збут продукції (пакування, транспортування, реклама, комісійні витрати і

т. п.);розвідку, використання і охорону природних ресурсів (витрати на

геологорозвідувальні роботи, плата за воду, деревину, витрати на рекультивації земель, охорону повітряного, водного басейнів);

набір і підготовку кадрів;поточну раціоналізацію виробництва (удосконалення технології,

організації виробництва, праці, підвищення якості продукції), крім капітальних витрат.

6.Види податків

Податки поділяють на наступні види:Непрямі — податки на товари й послуги, установлювані центральними й

місцевими органами влади у вигляді надбавок до ціни товарів або тарифу на послуги й не залежні від доходів платників податків. Виробники й продавці виступають у ролі збирачів непрямих податків, уповноважених на те державою, а покупець стає платником непрямого податку. Найпоширеніші непрямі податки у вигляді акцизів, податку із продажів, мит, митних зборів.

Прямі — податок, що стягується безпосередньо з доходів і майна платника податків. До прямих податків належать прибутковий податок з фізичних осіб, податок на прибуток, податок на майно.

Місцеві податки та збори.Прямі податки — оподаткування кредиту підприємств. Об'єктом

оподаткування є прибуток, який визначається шляхом відрахування від сформованого ВВП суми валових витрат і амортизаційних відрахувань.

7. Заробітна плата та її види

Заробітна плата – це винагорода, обчислена у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник чи уповноважений ним орган виплачує працівнику відповідно до кількості та якості виконаної роботи

Заробітна плата виконує такі функції:33

відтворювальна – джерело для відтворення робочої сили; стимулююча – заохочення до праці; регулююча – заробітна плата регулює процеси зайнятості у різних

сферах економіки; соціальна – сприяє росту добробуту населення, соціальної

справедливості, соціального захисту.Можна відокремити наступні види заробітної плати: номінальна – це сума грошей, нарахованих і виплачених працівнику до

кількості і якості праці; реальна – це кількість матеріальних цінностей, які можна придбати за

номінальну заробітну плату на певному етапі розвитку економіки; мінімальна – відображає законодавчо-встановлений розмір заробітної

плати за просту, некваліфіковану працю. Розмір мінімальної плати визначається до вартості прожиткового мінімуму;

середня - визначається шляхом ділення суми заробітної плати за рік на кількість місяців роботи працівників, або шляхом ділення фонду оплати праці на кількість працівників.

На сьогодні використовуються такі форми оплати праці:- відрядна – базується на нарахуванні заробітку за виготовлену продукцію

(виконані роботи, надані послуги). Схема нарахування відрядної заробітної плати:

- погодинна: використовується для оплати за працю певної тривалості (годину, день, місяць).

8. Національний доход. Державний бюджет

Національний доход – це різниця між сукупним суспільним продуктом і фондом заміщення.Величина національного доходу – це рівень економічного розвитку країни, а також про її потенційні можливості забезпечувати добробут населення й вирішувати соціальні проблеми. Державний бюджет країни – це зведений план надходжень держави та використання отриманих коштів на покриття всіх видів державних витрат.

Доходна частина бюджету складається в основному з податкових надходжень і частково – з неподаткових. Серед державних витрат виділяють витрати на утримання соціальної сфери, соціальний захист населення, на державні капіталовкладення, на оборону, на утримання гілок державної влади тощо. Державний бюджет країни часто буває дефіцитним, тобто його витрати перевищують надходження. Дефіцит державного бюджету– це така фінансова ситуація, коли державі потрібно здійснити витрати на суму, що перевищує

34

можливу величину всіх її надходжень. Відповідно, бюджетний надлишок (профіцит) – це заощадження державного сектору, перевищення надходжень над витратами.

9.Трудові ресурси та їх види

Трудові ресурси – це частина працездатного населення країни, яка володіє фізичними, розумовими здібностями, знаннями і здатна для здійснення корисної діяльності.

Працездатний вік – один з елементів умовної градації віку людини, зайнятої трудовою діяльністю. Межі працездатного віку визначаються законодавством у кожній країні.

До трудових ресурсів належать: працездатне населення в працездатному віці, крім працюючих інвалідів

1-ї і 2-ї груп та непрацюючих осіб, які одержують пенсію на пільгових умовах (жінки, які народили п’ять і більше дітей і виховують їх до восьми років, а також особи, які вийшли на пенсію раніше у зв’язку з тяжкими і шкідливими умовами праці);

працюючі особи пенсійного віку; працюючі особи віком до 16 років.Процес відтворення робочої сили поділяється на окремі фази: формування,

розподілу і перерозподілу та використання.

Тема 10. Підприємництво у ринкової економіці

Підприємство – це самостійний господарський суб’єкт, що має право юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідну та комерційну діяльність із метою одержання прибутку.

Метою підприємницької діяльності є максимізація доходу в результаті спрямування зусиль підприємця на певний об'єкт.

Об'єкт підприємництва - сукупність певних видів економічної діяльності, в межах якої шляхом комбінації ресурсів підприємець домагається максимізації доходу.

За формою власності підприємства розрізняють:індивідуальне підприємства; сімейне підприємство; приватне підприємство; колективне підприємство; державно-комунальне підприємство; державне підприємство; спільне підприємство.

35

Залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік, підприємства можуть бути віднесені до малих, середніх або великих підприємств: малі; великі; середні.

Організаційні форми підприємств:одноосібні володіння; товариство; корпорація.

ТОВАРОЗНАВСТВО НЕПРОДОВОЛЬЧИХ ТОВАРІВ

1.Структура штрихового кодуПерші три цифри означають країну; наступна група цифр (5)

відноситься до виробника або власника товару, наступні цифри - банк даних про товар. З початку впровадження ШК цифри були двозначні. Пізніше з'явилися коди країн із тризначних цифр. Якщо код складається з тризначних цифр, то зменшується наступна група цифр - виробника. Код виробнику привласнює національний орган. Наступні цифри привласнюються виробником або продавцем у системі свого підприємства (обов'язково ведеться реєстрація).

У банку даних про товар кодують зведення, які включають найменування, сорт, артикул, колір, масу, розмір та ін.

Остання цифра - контрольне число. За штрих-кодом можна певною мірою мати уявлення про достовірність і натуральність товару або встановити його фальсифікацію.

2.Класифікація спортивних товарів

В залежності від призначення товари для спорту і туризму поділяють на групи:

для легкої атлетики: стартові колодки, стартові пістолети, секундоміри, естафетні палички, легкоатлетичні бар'єри, молоти, списи, диски тощо;

для важкої атлетики: гантелі постійної та змінної маси (тринадцять вагових категорій від 0,5 до 16 кг); експандери пружинні або гумові; штанги з дисками від 1,25 до 20 кг;

для спортивних ігор (футбол, гандбол, водне поло, регбі): спортивні м'ячі (різних розмірів і маси для різних видів спорту і віку спортсменів); м'ячі, ракетки і сітки для великого і настільного тенісу та бадмінтону; для гри у хокей: ковзани, ключки для всіх різновидів гри, шайби (м'ячі), захисні пристосування (наплічники, щитки, нагрудники, шоломи, маски тощо);

для гімнастики та акробатики. Для спортивної гімнастики використовують: гантелі, експандери, тренажери, бруси, гімнастичні кільця, кінь гімнастичний, трамплін, гімнастичні мати тощо. Для художньої гімнастики та акробатики використовують: булави, обручі,

36

м'ячі, стрічки гімнастичні, трампліни, доріжки акробатичні, батут тощо; для спортивних поєдинків: килим і манекен для боротьби, ринг,

боксерські рукавички (тренувальні та бойові), боксерська груша, боксерський мішок, боксерський шолом, капа (назубник) тощо;

для фехтування: рапіра (найлегша колюча зброя), шабля (легка колюча та ріжуча зброя) з прямим або зігнутим клинком, шпага (найважча зброя масою 770 г), маска фехтувальна, нагрудник, рукавиці, наколінники тощо;

для зимових видів спорту: ковзани для довільного катання (двохполозні для навчання, для фігурного катання, для танців, для швидкісного бігу та роликові; лижі спортивно-бігові, туристичні, лісові, гірські, для стрибків з трампліну; лижні палки; кріплення, мазі тощо;

для водного і підводного видів спорту: катери; віндсерфінг; водні лижі (прогулянкові, стрибкові, фігурні, слаломні); човни для академічної греблі; байдарки; каное; яхти (більше десяти класів); швертботом (з висувним кілем); катамарани; акваланги; дихальні трубки; маски і напівмаи; гідрокостюми; балони; ласти; гідрокомпас; рушниці для підводного полювання тощо;

інвентар для туризму та альпінізму. Розрізняють пішохідний, лижний, водний, вело-, мото- та автотуризм, високогірний туризм називають альпінізмом.Для альпіністського туризму потрібні спальні мішки, рюкзаки,

льодоруби, страхові засоби, світлозахисні окуляри тощо. Для інших видів: намети, спальні мішки, надувні матраци, рюкзаки (піонерські, туристичні, експедиційні, альпіністські, мисливські) станкової та безкаркасної конструкції.

3.Класифікація іграшок

Іграшка — предмет або група предметів призначених для ігрової діяльності дітей (ДСТУ 2165-93).

Асортимент іграшок класифікують за такими основними ознаками: за віком дітей, за педагогічним призначенням, за використаним матеріалом.

Асортимент іграшок за віком дітей поділяють на:- іграшки для дітей ясельного віку: група раннього віку (один рік життя) — кільця, кулі, брязкальці; друга група раннього віку (другий рік життя)— ходунки, пірамідки, фігурки тварин і птахів тощо; перша молодша група (третій рік життя) — трьохколісний велосипед, м'ячі, кубики тощо.- іграшки для дітей дошкільного віку : друга молодша група: (іграшки-забави, ляльки, для гри з піском тощо);

37

старша група: (технічні іграшки, з заводними механізмами тощо); підготовча до школи група: (настільні ігри, музичні тощо.)- іграшки для дітей шкільного віку : для молодших школярів: (набори для випалювання, збірно-розбірні тощо); для школярів середнього і старшого віку (шашки, шахи, нарди, електронні ігри, моделювання тощо.)

За педагогічним призначенням іграшки бувають: для розвитку рухів і світосприйняття: підвіски, кулі, брязкальця тощо; для знайомства з оточуючим середовищем і природою (образно-сюжетні іграшки): ляльки, посуд, фігурки тварин і птахів тощо; для сприяння фізичному розвитку: м'ячі, санки, лижі, ковзани тощо; для сприяння художнього і музичного розвитку: театральні та музичні іграшки, адаптовані музичні інструменти, пластилін; іграшки-забави: викликають у дитини здивування, сміх (заводні іграшки); настільні ігри: розвивають у дітей дисциплінованість, витримку, винахідливість (ігри-головоломки, хокей, футбол тощо); для знайомства з елементами науки і техніки: радіоконструктори, діючі моделі, хімічні набори тощо); для знайомства з трудовими процесами: молотки, слюсарні набори, набори для вишивання тощо.

За використаним матеріалом іграшки бувають дерев'яні, металеві, текстильні, пластмасові, гумові, комбіновані та ялинкові.

4.Класифікація шкіряного взуття

Шкіряне взуття класифікують за такими ознаками: за призначенням - на побутове, спортивне, спеціальне, ортопедичне і

профілактичне, а дитяче – на повсякденне й ошатне; за способом виробництва – механічного і ручного виробництва; за кольором – білого, чорного, коричневого, світлого, яркого, золотого

або срібного кольорів та ін.; за характером виготовлення - повсякденне і модельне; за матеріалами деталей верху - із шкіри, текстилю, штучних і

синтетичних матеріалів, комбінованого верху.

5.Класифікація годинників

Годинники поділяють за призначенням, джерелом енергії і типом регулятора, принципом користування.

38

За призначенням вони бувають: наручні, кишенькові, настінні, настільні, будильники і спеціального призначення.

За джерелом енергії: механічні й електричні. За типом регулятора: балансові і маятникові. За принципом користування: годинники індивідуального користування

(наручні, кишенькові, годинники-кулони, годинники-обручки) і годинники колективного користування (настільні, настінні, на підлозі).До спеціальних годинників відносять автомобільні, сигнальні та шахові

мало- та крупногабаритні.

ТОВАРОЗНАВСТВО ПРОДОВОЛЬЧИХ ТОВАРІВ

1. Предмет товарознавства

Товарознавство – наукова дисципліна, яка системно вивчає товари на всіх етапах життєвого циклу, методи пізнання їх споживчої вартості (цінності), закономірності формування асортименту, обігу та споживання. Об’єкт товарознавства – товари як продукти праці для задоволення потреб споживача та методи їх теоретичного і практичного пізнання. Товар - це продукт праці, який володіє здатністю задовольняти конкретні потреби людини, що розподіляється в суспільстві шляхом купівлі-продажу. Товар як продукт праці має подвійний характер. З одного боку, він є вартістю, з іншого боку - споживною вартістю.

Вартість товару характеризується витратами суспільно необхідної праці на його проектування, виробництво і розподіл. Виразом вартості є його ціна.

Споживча вартість товару - це благо для людей, елемент багатства. Щоб стати споживчою вартістю, товар має володіти корисністю.

Корисність товару - це його здатність задовольняти певні потреби людини.

Предмет товарознавства – споживна вартість (цінність) товарів, закономірності її прояву і збереження.

2.Алгоритм розрахунку контрольної цифри штрихового коду

код 302 30032 0006 4:1) скласти цифри, що стоять на парних позиціях:

0+3+0+2+0+6= 15;2) суму, одержану в пункті 1, помножити на 3 (постійна):

15*3 = 45;3) скласти цифри, що стоять на непарних позиціях:

3+2+0+3+0+0 = 8;39

4) скласти суми, одержані в пунктах 2 і 3:45 + 8 = 53;

5) визначити контрольне число, як різницю між одержаною сумою і найближчим до нього числом, кратним 10 (в більшу сторону):

60-53 = 7.Якщо цифра після розрахунку не збігається з контрольною, це означає,

що товар вироблений поза законом.

3.Класифікація овочів

У залежності від того, яка частина рослини використовується в їжу, овочі поділяються на дві групи: вегетативні і плодові.

За термінами дозрівання овочі поділяють на ранні, середні і пізні. За способом вирощування — на тепличні, парникові і ґрунтові.За способі використання деякі види овочів поділяють на столові

(вживають у їжу), технічні (використовують для переробки на крохмаль, цукор і інші продукти), універсальні і кормові.

Вегетативні овочі. У цю групу входять овочі декількох підгруп: Бульбоплоди:

картопля; топінамбур (земляна груша); Батат - солодка картопля.

Коренеплоди: (буряк, морква (по довжині моркву підрозділяють на коротку (каротель) — 3—5см; напівдовгу — 8—20 см; довгу — більш 20см), редис, редька, ріпа, бруква, петрушка, селера, пастернак).Капустяні:

білокачанна; червонокачанна; савойська; брюссельська; кольрабі; цвітна капуста; пекінська; броколлі.Цибульні - цибуля ріпчаста – за формою буває плоска, округла, пласко

– округла; по кольору – біла, жовта, фіолетова; за смаком – гостра, напівгостра, солодка. Сорти: цибуля-порей, лук-батун, часник і ін.;

Салат, шпинат і прянні овочі:салатно-шпинатні: салат, шпинат, щавельпряно-смакові: до них відносять кріп, базилік естрагон, чабер і ін.

40

Десертні – спаржа (як гарнір, консервують), ревінь (для готування киселів, варення, мармеладу, желе, салатів, солодких супів, соусів.), артишок (як друге блюдо).

4. Класифікація хлібаУ харчовій промисловості хлібопечення є основною галуззю. Основна

сировина для хлібопечення — борошно (мука хлібопекарська), вода, дріжджі і сіль; додаткове — цукор, молоко, яйце, жири, прянощі і ін.

В залежності від виду борошна – житній, пшеничний та з суміші житнього і пшеничного борошна.

- За способом випічки - череневий(подовий) і формовий.- За рецептурою - простий, покращенний і здобний (тільки пшеничні).- За формою виробів – батони, булки, плетінки.- За призначенням – загального споживання, дитячого та дієтичного

споживання. Призначення хліба залежить від сорту муки, особливостей рецептури,

традицій, напряму використання. Простій хліб — це хліб, виготовлений з муки, води, солі і дріжджів. До складу покращеного хліба входять жир, молоко, цукор. Здобні вироби готують на основі великої кількості жиру, цукру, яєць. У хліб житній вводять патоку, солод, коріандр, тмин, цукор.

5. Класифікація макаронних виробівМакаронні вироби є популярним продуктом у населення. Масово їх

почали проводити в Італії, в Росії вони з'явилися при Петрові I. Макаронні вироби є цінним продуктом живлення, по багатьом показникам перевершують навіть хліб.

Макаронні вироби підрозділяють на типи — трубчасті, ниткоподібні (вермішель), стрічкоподібні (локшина), фігурні.

Трубчасті вироби залежно від форми і довжини підрозділяють на підтипи: макарони, ріжки і пір'я, лом макаронний. Форма перетину: кругла, квадратна, рифлена з косим зрізом (пір'я), деформовані макарони (лом). Макарони є трубочкою з прямим зрізом. По довжині вони можуть бути короткими (15—20 см) і довгими (більше 20 см). Ріжки виробляють зігнутої або прямої форми завдовжки до 4, Любительські — до 10 див. Пір'ям є вироби з косим зрізом, завдовжки 3— 10 див. Лом макаронний — 5—13,5 див.

Види трубчастих виробів розрізняються діаметром перетинів: Соломка (до 4 мм), Особливі (4,1—5,5 мм). Звичайні (5,6—7 мм) і Любительські (більше 7 мм); товщина стінок не більше 1,5 мм. Допускається товщина не більше 2 мм в кількості до 5% від маси виробів.

Макаронні вироби випускають наступних найменувань: Селянські; Сивороточно-яєчні, Вітамінізовані (з додаванням вітамінів групи В); Хвилинка

41

(мука хлібопекарська вищого сорту, висівки, пшеничний зародок, какао-порошок); Жовткові (з жовтком яйця); Домашні (із збагачувачами).

Ниткоподібні вироби мають різну форму перетину. До них відносять вермішель. Макарони Соломка можуть бути у вигляді мотка і гнізд без обмеження маси і розміру.

Вермішель має круглу, еліпсовидну, квадратну і інші форми. Розрізняють наступні види вермішелі: Павутина (не більше 0,8 мм), Тонка (не більше 1, 2 мм), Звичайна (не більше 1,5 мм) і Любительська (не більше 3 мм). За розміром (довжині) вермішель готують довгою (не менше 20 см — одинарною або подвійною гнутою) і короткою (не менше 1,5 см).

Стрічкоподібні вироби (локшину) виробляють у вигляді стрічок з рифленою або гладкою поверхнею, краями різної конфігурації. За розміром локшина може бути довгою (20 см, одинарна або подвійна гнута) і короткою (не менше 1,5 см) шириною від 3 до 10 мм. Випускають локшину у вигляді мотків, бантиків, без обмеження їх маси і розміру.

Фігурні вироби випускають різноманітних форм і розмірів методом пресування: у вигляді букв алфавіту, черепашок; зерен, бантиків, колечок. Розмір цих виробів не нормується, але максимальна товщина не повинна перевищувати: 1,5 мм - для штампованих та 3 мм для пресованих.

Макаронні вироби Артек, Здоров’я, шкільні з борошна вищого ґатунку мають підвищену біологічну цінність за рахунок яєчних та молочних добавок. Ці вироби мають вигляд бантиків, фігурок і т.д. Деякі макаронні вироби можна не варити, а просто залити окропом і потримати в ньому деякий час(мівіна).

ОХОРОНА ПРАЦІ1. Інструктажі з питань охорони праці

Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж и перевірку знань з охорони праці, заборонений.За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці

поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий. Вступний інструктаж проводиться:

- з усіма працівниками, яких приймають на постійну або тимчасову роботу, незалежно від освіти, стажу роботи та посади; - з працівниками інших організацій, які прибули на підприємство і беруть безпосередню участь у виробничому процесі або виконують інші роботи для підприємства;- з учнями та студентами, які прибули на підприємство для проходження виробничої практики;- у разі екскурсії на підприємство;

42

- з усіма вихованцями, учнями, студентами та іншими особами, які навчаються в середніх, позашкільних, професійно-технічних, вищих закладах освіти під час оформлення або зарахування до закладу освіти.

2. Цільовий інструктаж проводиться з працівникамиякі зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні проходити попереднє спеціальне навчання і один раз на рік перевірку знань відповідних нормативних актів про охорону праці. Перелік таких робіт затверджується Державним комітетом України з нагляду за охороною праці. Проводиться з вихованцями, учнями, студентами закладу освіти в разі організації масових заходів (екскурсії, походи, спортивні заходи).

Цільовий інструктаж проводиться у разі:- під час виконання разових робіт, не передбачених трудовою угодою;- під час ліквідації аварії, стихійного лиха;- під час проведення робіт, на які оформлюються наряд-допуск, розпорядження або інші документи.

3. Повторний інструктажПроводиться з працівниками на робочому місці в терміни, визначені

відповідними чинними галузевими нормативними актами або керівником підприємства з урахуванням конкретних умов праці, але не рідше, ніж:- на роботах з підвищеною небезпекою – 1 раз на три місяці;- для решти робіт – 1 раз на шість місяців.

Повторний інструктаж проводиться за програмою первинного інструктажу в повному обсязі.

4. Охорона праці жінокВраховуючи фізіологічні особливості жіночого організму, з метою

охорони материнства і дитинства, чинне законодавство України передбачає для жінок певні пільги переваги і додаткові гарантії.

Граничні норми підіймання і переміщення вантажів за чергування з іншою роботою ( до 2 разів на годину) – 10 кг. Підіймання і переміщення вантажів постійно протягом робочої зміни – 7 кг. Сумарна вага вантажу, який переміщується протягом кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати: з робочої поверхні – 350 кг; з підлоги – 175 кг. Залучення жінок до робіт у нічний час не допускається, за винятком тих галузей народного господарства, де це викликано необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід.

5. Атестація робочих місцьАтестація робочих місць - комплексна оцінка всіх факторів виробничого

середовища і трудового процесу.

43

Включає облік та комплексну оцінку відповідності кожного робочого місця вимогам стандартів, методикам виконання вимірювань, санітарним нормам і правилам, правилам техніки безпеки та пожежної безпеки.

Основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками з метою реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах. Атестація проводиться на підприємствах  і в організаціях незалежно від форм господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працівників, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Атестацію проводить атестаційна комісія, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.

6. Розслідування нещасних випадків Нещасний випадок, про який своєчасно не було

повідомлено безпосереднього керівника чи роботодавця потерпілого або внаслідок якого втрата працездатності настала не одразу, незалежно від строку, коли він стався, розслідується і береться на облік згідно з Порядком розслідування протягом місяця після надходження заяви потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси.

Функції нагляду та контролю за своєчасним та об'єктивним розслідуванням нещасних випадків, виконанням заходів, спрямованих на усунення причин нещасних випадків, здійснюють органи державного управління, Держгірпромнагляду та Фонду в межах їх компетенції. Громадський контроль здійснюють профспілки та уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці.

7. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праціДисциплінарна відповідальність полягає у накладанні дисциплінарних

стягнень, передбачених чинним законодавством. Відповідно до ст.147 КЗпП встановлено такі дисциплінарні стягнення: догана, звільнення з роботи. Право накладати дисциплінарні стягнення на працівників має орган, який користується правом прийняття на роботу цього працівника. За кожне порушення може бути застосоване лише одне дисциплінарне стягнення. Адміністративна відповідальність накладається на посадових осіб, винних в порушеннях законодавства про охорону праці у вигляді грошового штрафу.

44

8. Фактори, що визначають наслідок ураження електрострумомЕлектричний струм силою 1 мА вже викликає фізіологічні відчуття у

людині. Змінний струм промислової частоти силою понад 15 мА, постійний струм силою 60 мА і більше можуть викликати явища паралічу органів дихання і руху (людина сама не може відірватися від джерела струму). Зі зростанням величини струму небезпека уражень зростає. Понад 100 мА за частоти 50 Гц (змінний) і більше 300 мА (постійний струм) – фібриляцій ний, смертельний струм.

9. Охорона праці користувачів персональних комп’ютерівДля забезпечення точного та швидкого зчитування інформації в зоні

найкращого бачення площина екрана монітора повинна бути перпендикулярною нормальній лінії зору. Монітор повинен бути встановлений таким чином, щоб верхній край екрана знаходився на рівні очей. Екран монітора ПК залежно від висоти символів повинен знаходитись на відстані 600….800 мм від очей користувача.

10. Охорона праці користувачів персональних комп’ютерівКонструкція робочого стола повинна забезпечувати можливість

оптимального розміщення на робочій поверхні обладнання, з врахуванням його кількості та конструктивних особливостей. При розміщенні робочих столів з ПК слід дотримуватись таких відстаней між бічними поверхнями ПК 1,2 м, від тильної поверхні одного ПК до екрана ПК – 2,5 м.

Література

1. ДСТУ 2732-94 Діловодство й архівна справа. Термін та

визначення. – Чинний з 01.07.95. – К.: Держстандарт України, 1994.

2. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення/Навчальний посібник. –

Київ: Літера, 2011.

3. Шевчук С.В Українське ділове мовлення: Підручник. – Київ: Атіка, 2012.

4. Теплов В.И., Сероштан М.В. Коммерческое товароведение.- М.: Изд.

Дом «Дашков и К0», 2000.

5. Федько В.П. Упаковка и маркировка.- М.: Экспертное бюро, 2005.

6.Геврик Є О. Охорона праці. - К.: Ельга; Ніка-Центр, 2003. - 280 с.

45

7. Гетьман В. Перша долікарська допомога в екстремальних ситуаціях //

Охорона праці. -2005. - №5. - С 28-32.

8.Голубков Б. Н, Пятачков Б. И., Романова Т. М. Кондиционирование

воздуха, отопление и вентиляция. - М.: Энергоиздат, 2002. - 232 с

9. Даниель Ж., Никуда И. Психология труда / Под ред. К. Н. Плотонова.

- М; Профиздат, 1979.

10. Денисенко Г. ф. Охрана труда. - М: Высшая школа, 2005. - 320 с.

11. Желібо Є П., Заверуха Н. М., Зацарний В, В. Безпека

життедіяльності / За ред. Є П. Желібо. - К.: Каравела, 2010. - 328 с.

12. Жидецький В. Ц. Основи охорони праці. - Львів: Афіша, 2002. - 320 с.

Бицюра Ю.В. Економіка України в цифрах: Методичний посібник. -

Кам'янець-Поділський: Абетка-НОВА, 2004. -128 с.

13. Булавенко С.Д. Перевір себе: Посібник з економіки для учнів 10-11

класів. - Кам'янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2006. -76 с.

14. Горленко Г.О. Збірник задач з економіки. Навчальний посібник для

учнів 10-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів з поглибленим

вивченням економіки / Упорядні Горленко Г.О. - Вид. 4-те доп. і перероб.

- Кам'янець-Подільський! Абетка-НОВА, 2005.- 168 с.

15. Горленко Г.О. Практикум з економіки. 10-11 клас. Видання 3-є,

перероб. - Кам'янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2005. - 60 с.

16. Грінченко О.І.. Основи економіки. Тренувальні тести. Завдання,

відповіді, методичні рекомендації / О.І.Грінченко, О.В.Бутко,

А.П.Постільна та ін. — Х.:Вид. група «Основа», 2008. 233 с.

17. Економіка. Програма для учнів 10(11) класів загальноосвітніх

навчальних закладів (суспільно-гуманітарний профіль) / Автори

І.Ф.Радіонова, В.В.Радченко, І.В.Бицюра. Лист Міністерства освіти і

науки України № 1/11-3991 від 12.07.06.

46

18. Економіка. Програми для профільного навчання у загальноосвітніх

навчальних закладах. Програми спецкурсів і факультативів. - Кам'янець-

Подільський: Абетка-НОВА, 2003. 174 с.

19. Економіка: Навч. посібник для учнів 10-11 класів / З.Г.Ватаманюк,

С.М.Панчишиї, П.І. Островерхта ін. За ред. З.Г.Ватаманюка. - Вид.З-тє,

стереотип. - К.: Либідь, 2004. 384 с.

20. Загальна економіка: Підручник для 10-11 класів загальноосвітніх

закладів/ І. Ф. Радіснова та ін. За ред. І. Ф. Радіонової. - 6-те вид., доп. і

перероб. - Кам'янець-Подільський Аксіома, 2008. - 396 с.

47