Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

М. І. БІЛЕЦЬКИЙ, І. В. ВАНДА, Л. І. КОТИК

СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ

навчально-методичний посібник

Львів

Львівський національний університет

імені Івана Франка

2013

2

УДК 911.3:30(075.8)

ББК 60.55.03я73

Б 611

Рецензенти:

Заставецька О. В. - д-р геогр. наук, професор (Тернопільський

національний педагогічний університет

імені Володимира Гнатюка)

Шевчук Л. Т. - д-р екон. наук, професор (Тернопільський

інститут соціальних та інформаційних

технологій)

Науковий редактор д-р геогр. наук, професор О. І. Шаблій

(Львівський національний університет імені Івана Франка)

Рекомендовано до друку Вченою радою географічного факультету

Львівського національного університету імені Івана Франка

(Протокол № 7 від 11 вересня 2013 р.)

В 611 Bilets’kyi М. І. Social geography : educat.-method. textbook /

M. І. Bilets’kyi, I. V. Vanda, L. I. Kotyk. ‒ Lviv : Lviv Ivan Franko

National University, 2013. ‒ 164 p.

Educational-methodical textbook contains program, recommended lite-

rature, the assessment system of student, subjects practical and seminar works,

tasks for independent study, objectives, key concepts and terms, questions for

self-control and test and descriptive questions of students from the course.

For students of geography departments in higher education.

Б 611 Білецький М. І. Соціальна географія : навч.-метод. посібник /

М. І. Білецький, І. В. Ванда, Л. І. Котик. ‒ Львів : ЛНУ ім. І. Франка,

2013. ‒ 164 с.

Навчально-методичний посібник містить програму, рекомендовану

літературу, систему оцінювання знань студентів, тематику практичних і

семінарських робіт, завдання для самостійного опрацювання, задачі,

ключові поняття і терміни, питання для самоконтролю та тестові й описові

питання перевірки знань студентів з курсу.

Для студентів географічних факультетів вищих навчальних закладів.

УДК 911.3:30(075.8)

ББК 60.55.03я73 © Білецький М. І., Ванда І. В., Котик Л. І., 2013

© Львівський національний університет

імені Івана Франка, 2013

3

ЗМІСТ

Передмова ………………………………………………………. 5

Опис навчальної дисципліни ………………………………… 9

Структура навчальної дисципліни ………………………... 10

Зміст навчальної дисципліни ………………………………... 11

Методи контролю..……………………………………………... 16

Програма навчальної дисципліни …………………………... 17

Змістовий модуль 1. Загальна соціальна географія …….….… 17

Змістовий модуль 2. Спеціальна соціальна географія…....…... 19

Змістовий модуль 3. Регіональна соціальна географія..…... 21

Рекомендована література……………………………………. 25

Головна .………………………………...……………………….. 25

Допоміжна ………………………………………………………. 25

Нормативні документи …………………………………………. 29

Інформаційні ресурси …………………………………………... 31

Семінарські й практичні заняття, завдання

для самостійної роботи студентів,

запитання для самоперевірки, тести ……………………..….

32

Тема 1. Об’єкт, предмет, зміст та функції соціальної

географії ……………………………………………..…………...

33

Тема 2. Методи соціально-географічних досліджень ...……… 37

Тема 3. Рівень та якість життя населення. Медична

й рекреаційна географія України ……………….…..………….

41

Тема 4. Географія культури та сакральна географія.

Географія повсякденного життя …………………….…………

47

Тема 5. Географія соціально-побутового комплексу України . 53

Тема 6. Географія культурно-освітнього комплексу України .. 56

4

Тема 7. Соціально-географічні контрасти між

макрорегіонами сучасного світу ..…………………..………….

59

Тема 8. Соціальна географія Європи: проблеми культурно-

цивілізаційної ідентичності…………………………………..…

62

Тема 9. Географія соціальних негараздів України ………..…. 65

Індивідуальне навчально-дослідне завдання ……………… 68

Завдання для перевірки знань ………………………………. 69

Змістовий модуль 1

Загальна соціальна географія …………………….………………. 69

Змістовий модуль 2

Спеціальна соціальна географія ………………….………………. 76

Змістовий модуль 3

Регіональна соціальна географія …………… ….………………. 92

Додатки ………………………………………………………… 105

5

ПЕРЕДМОВА

«Соціальна географія» — навчальна дисципліна, яку у

Львівському національному університеті імені Івана Франка

вивчають студенти географічного факультету першого курсу

денної та заочної форм навчання напрямку «географія» освітньо-

кваліфікаційного рівня «бакалавр».

Актуальність вивчення соціальної географії зумовлена тим,

що донедавна в структурі суспільної (соціально-економічної) гео-

графії переважала економічна географія, а соціально-географічним

процесам і явищам відводилася другорядна роль. Нині ж, в умовах

соціологізації географічної науки, слід спрямовувати навчальний

процес на подолання цієї прогалини.

Соціальна географія, як одна з чотирьох основних складових

суспільної географії1, вивчає геопросторову організацію соціальної

сфери суспільства: як загалом, так і в розрізі окремих її складових

(таких, як культура, релігія, здоров’я, поведінка тощо). При цьому

беруться до уваги зв’язки соціальної сфери з іншими складовими

геосфери, зокрема, природним середовищем, що поза всяким

сумнівом чинить певний вплив на людину та її діяльність. Загалом

соціальні процеси у суспільстві відбуваються у трансформованому

в певний спосіб просторі і часі, що в соціальній географії відомі як

соціально-географічний простір та соціально-географічний час2.

Останні становлять окремий і дуже важливий пласт соціально-

географічних досліджень. З огляду на це навчальна дисципліна

«Соціальна географія» займає важливе місце у структурі навчаль-

них дисциплін студентів-географів.

«Соціальна географія» тісно пов’язана з курсом «Основи

загальної суспільної географії», який студенти слухають протягом

першого року навчання, та має тісні міжпредметні зв’язки із

«Реґіональною соціально-економічною географією світу», «Соціо-

логією» та «Соціально-економічною географією України». Ці нав-

чальні дисципліни студенти вивчають на старших курсах.

Зміст дисципліни «Соціальна географія» розроблено на

основі відповідних положень щодо підготовки фахівців у сфері

1 Див.: Шаблій О. І. Основи загальної суспільної географії : підручник /

О. І. Шаблій. — Львів : Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2003. — С. 25–29. 2 Див.: Олійник Я. Б. Вступ до соціальної географії : навч. посібник /

Я. Б. Олійник, А. В. Степаненко. — К. : Знання, 2000. — С. 63–68.

6

географії, норм та традицій вищої університетської освіти, профілю

освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» та вимог Болонського

процесу. При розробці програми використано досвід проф.,

д.е.н. Шевчук Л. Т.1 та к.г.н. Ранці І. І.

2 у викладанні цієї дис-

ципліни.

Завдання навчальної дисципліни: ознайомити студентів із

питаннями, що стосуються об’єкта, предмета, законів і законо-

мірностей, особливостей історичного розвитку та головних науко-

вих положень соціально-географічної науки; визначити геопрос-

торові особливості соціально-географічних процесів у різних

сферах: культури та людської поведінки, сакральній, медичній,

освітній (головним чином, на прикладі України); вивчити методики

комплексного соціально-географічного аналізу територіальних сус-

пільних систем різного просторового рівня (зокрема, локального та

реґіонального); висвітлити сучасні соціально-географічні риси та

фактори їх формування у світі, Європі, Україні.

У результаті вивчення дисципліни студент повинен

знати: трактування категорій соціальної географії: культурний ланд-

шафт, соціальна територіальна система, соціальна тери-

торіальна спільнота, соціальний простір, соціальний час, со-

ціальна сфера суспільства, геопросторова організація соціаль-

ної сфери суспільства;

значення термінів, що використовуються у соціальній гео-

графії та суміжних науках: білінгвізм, діяльність, етнічна

меншина, здоров’я, злочинність, мультикультуралізм, націо-

нальна меншина, релігія, рекреація, соціальна інфра-

структура, соціальне неблагополуччя, соціальні негаразди,

суспільство, сфера послуг;

географічні закономірності соціальної сфери суспільства та

окремих її складових на території України, Європи, світу;

особливості соціально-географічного прояву концепцій

соціального простору та часу, географічного та економічного

детермінізму.

1 Шевчук Л. Т. Програма та методичні вказівки до спецкурсу «Соціальна

географія» / Л. Т. Шевчук. — Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2000. — 30 с. 2 Ранця І. І. Програма та методичні вказівки до семінарських занять з курсу

«Соціальна географія» для студентів географічного факультету / І. І. Ранця,

І. В. Ванда, Л. І. Котик. — Львів : Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2007. — 84 с.

7

вміти: пояснювати предметну сферу дослідження соціальної гео-

графії, а також дисциплін: бігейвіористська географія, медич-

на географія, радикальна географія, рекреаційна географія,

сакральна географія;

аналізувати соціально-географічні явища та процеси з вико-

ристанням конкретно-наукових методів: позиційної редукції,

побудови анаморфованих та ментальних карт;

пояснювати особливості та виявляти фактори терито-

ріального поширення та геопросторової організації соціаль-

но-географічних явищ та процесів на основі картографічної

або статистичної інформації різного просторового рівня (ло-

кального, національного, макрореґіонального, глобального);

описувати соціально-географічний портрет локальної тери-

торії (села, міста, мікрорайону), використовуючи методи вла-

сних спостережень та польові дослідження;

орієнтуватися в потоці соціально-географічної інформації.

Прослуховування курсу забезпечить формування у студентів

системи компетенцій, які є критеріями оцінки якості знань з курсу:

соціально-особистісні компетенції:

здатність учитися;

здатність до критики і самокритики;

креативність, здатність до системного мислення;

наполегливість у досягненні мети;

турбота про якість виконаної роботи;

толерантність, коректність;

екологічна грамотність;

відкритість і чуйність до різноманіття;

загальнонаукові компетенції:

базові уявлення про соціально-географічні явища й процеси,

що сприяють: розумінню причинно-наслідкових зв’язків розвитку

суспільства; розвитку умінь їхнього використання у професійній і

соціальній діяльності;

базові знання в галузі необхідні для освоєння загально-

професійних дисциплін;

інструментальні компетенції:

здатність до письмової й усної комунікації рідною мовою;

знання іноземної мови;

навики роботи з комп’ютером;

8

навики управління інформацією;

дослідницькі навики;

професійні компетенції:

базові уявлення про теорії, методи, поняттєво-терміноло-

гічний апарат соціальної географії, структуру науки, напрямки її

прикладних досліджень;

володіння описовими, картографічними, статистичними ме-

тодами дослідження соціальної географії;

здатність використовувати професійно профільні знання для

прогнозування функціонування соціальних систем локального та

регіонального рівнів у просторі й часі, висвітлення нових проблем

соціальної географії, розробки державної і регіональної соціальної

політики.

Знання, одержані в процесі вивчення дисципліни «Соціальна

географія», розширять географічний кругозір студентів. Вони змо-

жуть використовувати їх при вивчені інших, пов’язаних із соціаль-

ною географією, дисциплін, науковій роботі та при підготовці кур-

сових, дипломних і маґістерських робіт, а також у майбутній

професійній діяльності.

Будемо вдячні за висловлені зауваження, пропозиції,

побажання щодо поліпшення структури, інформаційного напов-

нення навчально-методичного посібника.

9

ОПИС НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Витяг з робочої програми навчальної дисципліни

«Соціальна географія»

Найменування

показників

Галузь знань,

напрям підготовки,

освітньо-

кваліфікаційний

рівень

Характеристика

навчальної дисципліни

денна

форма

навчання

заочна

форма

навчання

Кількість

кредитів: — 2,0

Галузь знань

0401 Природничі

науки (шифр, назва)

Вибіркова навчальна

дисципліна

Модулів — 1

Напрям

6.040104 Географія (шифр, назва)

Рік підготовки:

Змістових модулів

— 3 Спеціальність

(професійне

спрямування)

1-й 1 -й

Курсова робота —

відсутня Семестр

Загальна кількість

годин: — 72

1-й 1 -й

Лекції

Тижневих годин

для денної форми

навчання:

аудиторних — 2,0

самостійної

роботи студента

— 2,0

Освітньо-

кваліфікаційний

рівень: бакалавр

18 год. 8 год.

Практичні, семінарські

18 год. 4 год.

Лабораторні

— год. — год.

Самостійна робота

36 год. 60 год.

ІНДЗ: реферат

Вид контролю:

залік

Примітка.

Співвідношення кількості годин аудиторних занять до самостійної і

індивідуальної роботи становить:

для денної форми навчання: — 1,0;

для заочної форми навчання: — 0,2.

10

СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Назви змістових

модулів і тем Кількість годин

Денна форма Заочна форма

Усь

ого

у тому числі

Усь

ого

у тому числі

л

п

лаб

інд

ср

л

п

лаб

інд

ср

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13

Змістовий модуль 1. «Загальна соціальна географія»

Тема 1. Основи теорії

соціальної географії

6 2 2 - - 2 5 1 - - - 4

Тема 2. Зміст і методи соціальної географії

8 2 2 - - 4 10 2 - - - 8

Разом ‒ зм. модуль 1 14 4 4

-

- 6 15 3 -

-

- 12

Змістовий модуль 2. «Спеціальна соціальна географія»

Тема 3. Основи медичної, рекреаційної

та бігейвіористської

географії

6 2 2 - - 2 8 - 2 - - 6

Тема 4. Основи сакральної географії та

географії культури

6 2 2 - - 2 5 1 - - - 4

Тема 5. Основи геогра-фії сфери послуг та

соціальної нфраструктури

14 4 4 - - 6 13 1 2 - - 10

Разом ‒ зм. модуль 2 26 8 8

-

- 10 26 2 4

-

- 20

Змістовий модуль 3. «Реґіональна соціальна географія»

Тема 6. Основи соці-

альної географії світу

6 2 2 - - 2 5 1 - - - 4

Тема 7. Основи соціаль-

ної географії Європи

6 2 2 - - 2 5 1 - - - 4

Тема 8. Основи соціаль-ної географії України

8 2 2 - - 4 9 1 - - - 8

Разом –

зм. модуль 3 20 6 6

-

- 8 19 3 -

-

- 16

Індивідуальне навчально-дослідне завдання

Разом – інд. навч.-досл.

завдання 12

-

-

- 12 12

-

- 12 -

Усього годин 72 18 18 - 12 24 72 8 4 - 12 48

11

ЗМІСТ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Курс «Соціальна географія» складається із лекційної час-

тини, семінарських і практичних занять та передбачає самостійну

роботу студентів.

Лекційна частина курсу охоплює вивчення загальних питань,

що стосуються об’єкта, предмета, законів і закономірностей, осо-

бливостей історичного розвитку та головних наукових положень

соціально-географічної науки.

Семінарські та практичні заняття спрямовані на поглиблення

змісту головних тем лекційної частини курсу через вивчення гео-

просторових особливостей соціально-географічних процесів у

різних сферах: у сфері культури та людської поведінки, сакральній

та медико-соціальній сферах, а також вивчення методики ком-

плексного соціально-географічного аналізу різних територіальних

суспільних систем (села, міста, району, реґіону тощо).

Самостійна робота студентів спрямована на те, щоб вони

оволоділи навиками самостійного опрацювання інформації (а

передусім — інформації з електронних джерел) про соціальну

сферу життєдіяльності людського суспільства та особливості

терито-ріальної організації цієї сфери у процесі творчого наукового

пошуку за запропонованими проблемними темами. Результати

самос-тійної роботи студенти мають подати у формі рефератів.

За змістом дисципліна поділена на три модулі. Перший є

найкоротший за обсягом та представлений двома темами обсягом

вісім аудиторних годин. Другий — найбільший за обсягом: він

охоплює три теми в межах 16 аудиторних годин. Третій об’єднує три

теми в рамках 12 аудиторних годин (згідно з чинним навчальним

планом). З огляду на те, що зміст курсу є чітко структурований, його

обсяг можна легко розширювати.

Розглянемо логіку такої побудови структури та змісту

дисципліни. Увесь зміст дисципліни «Соціальна географія»

поділено на три тематичні змістові модулі: «Загальна соціальна

географія» (теорія та історія соціальної географії), «Спеціальна

соціальна географія» (основи галузевих соціально-географічних

дисциплін, наприклад, географія культури, сакральна, медична,

рекреаційна географії) та «Реґінальна соціальна географія» (соціальна

географія реґіонів різного рівня).

12

ЗМІСТ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

«СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ» №

за-

нятт

я

Назва змістового модуля та теми,

тип і тема заняття

Кіл

ь-к

ість

год

ин

Модуль 1. ЗАГАЛЬНА СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ

ТЕМА 1. Теоретичні основи соціальної географії

1 Лекція 1. Теоретико-методологічні засади

соціально-географічної науки 2

2 Семінарське заняття 1. Об’єкт, предмет, зміст,

функції та розвиток соціальної географії 2

ТЕМА 2. Зміст і методи соціальної географії

3 Лекція 2. Поняттєво-категоріальний, концепту-

альний та методичний апарат соціальної географії 2

4 Практична робота 1. Методи соціально-

географічних досліджень 2

Модуль 2. СПЕЦІАЛЬНА СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ

ТЕМА 3. Основи медичної, рекреаційної та бігейвіористської

географії

5 Лекція 3. Соціально-біологічні та екологічні аспекти

буття людини, територіальних соціальних спільнот

та суспільства 2

6 Практична робота 2. Рівень та якість життя населення.

Медична й рекреаційна географія України 2

ТЕМА 4. Основи сакральної географії та географії культури

7 Лекція 4. Соціально-географічні особливості

духовного буття людини, територіальних соціальних

спільнот та суспільства 2

8 Практична робота 3. Географія культури та

сакральна географія. Географія повсякденного життя 2

ТЕМА 5. Основи географії сфери послуг та соціальної

інфраструктури

9 Лекція 5. Соціально-географічні проблеми мате-

ріального буття людини, територіальних соціальних

спільнот та суспільства 2

10 Практична робота 4. Географія соціально-

побутового комплексу України 2

13

11 Лекція 6. Соціально-географічні особливості

реґіонального розвитку сфери послуг 2

12 Практична робота 5. Географія культурно-

освітнього комплексу України 2

Модуль 3. РЕҐІОНАЛЬНА СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ

ТЕМА 6. Основи соціальної географії світу

13 Лекція 7. Соціально-географічні проблеми світової

цивілізації в умовах глобалізації 2

14 Семінарське заняття 2. Соціально-географічні

контрасти між макрореґіонами сучасного світу 2

ТЕМА 7. Основи соціальної географії Європи

15 Лекція 8. Європейський соціально-географічний

простір: особливості його територіальної

диференціації та інтеґрації 2

16 Семінарське заняття 3. Соціальна географія

Європи: проблеми культурно-цивілізаційної

ідентичності

2

ТЕМА 8. Основи соціальної географії України

17 Лекція 9. Національні та реґіональні соціально-

географічні проблеми України в умовах суспільних

трансформацій 2

18 Практична робота 6. Географія соціальних

негараздів України 2

У першому змістововму модулі «Загальна соціальна гео-

графія» на лекціях студенти вивчають методогічні (концепція

соціалізації людини, системний і модельний підходи, наукові

парадиґми), теоретичні (соціальна сфера суспільства як об’єкт

дослідження соціальної географії, її територіальна організація як

предмет) та методичні (методи соціально-географічних досліджень:

просторово-часової призми, ментальних карт та інші) засади

соціально-географічної науки; на окремій лекції знайомляться з

поняттєво-категоріальним (увага акцентується на таких категоріях,

як соціально-географічний простір, територіальна соціальна спіль-

нота та похідних від них) і теоретико-концептуальним (теорія

просторової поведінки та інші) апаратом соціальної географії.

Семінарсько-практичні заняття з модуля «Загальна соціальна

географія» мають на меті закріпити знання студентів із теорії та

методології соціально-географічної науки та виробити у них

14

навики дослідження соціально-географічного простору локальних

територій.

Другий змістовий модуль «Спеціальна соціальна географія»

присвячений вивченню окремих галузевих напрямків соціальної

географії. Людину можна розглядати у трьох відмінних контекстах:

1) як біологічну істоту, що значною мірою залежить від природи; 2)

як носія духовності, чим людина перевищує природу, стоїть над

нею; 3) як активну, таку, що працює у природі, істоту, що має на

меті задовольнити матеріальні потреби та створити належні умови

для себе. Відповідно до такого розуміння людини побудований

зміст лекцій другого модуля.

На першій лекції викладаються проблеми географічного

детермінізму (увага акцентується на кореляції залежності людини

як соціальної істоти від природи та рівня соціально-економічного

розвитку тієї чи іншої територіальної соціальної спільноти),

подаються соціальні основи медичної та рекреаційної географії.

Друга лекція присвячується географії культури та чинникам

формування культури, сакральній географії, просторовим взаємо-

зв’язкам мови та етнічності з культурою та релігією. Третя та чет-

верта лекції стосуються питань соціальної інфраструктури, зокре-

ма, питань структури соціальної інфраструктури, її трансформації в

умовах перехідного періоду господарства України, появи нових

видів соціальної інфраструктури та їх націленість на розв’язання

соціально-економічних, демографічних та інших потреб населення,

відмінностей у рівнях розвитку та видовому різноманітті соціаль-

ної інфраструктури як в розрізі окремих територіальних одиниць

(місто, село), так і за реґіонами України в цілому.

На двох практичних заняттях студенти обговорюють

географічні особливості поширення хвороб, розміщення рекреа-

ційних територій, поширення різних типів культур, релігій, їх

зв’язок із етнічною структурою населення тощо. На аудиторних

годинах, присвячених таким темам, можна широко організовувати

нетрадиційні типи занять — круглі столи, дебати, конференції

тощо.

На практичному занятті з другого модуля студенти методами

картографічного аналізу вивчають особливості розміщення соці-

альної інфраструктури та розвитку сфери послуг в Україні (у роз-

різі її реґіонів). Хоча часто сферу послуг та соціальну інфра-

структуру відносять до царини економічної географії, однак,

15

опираючись на наукову позицію окремих учених, вважаємо, що їх

вивчення у соціальній географії упускати не варто. Адже соціальна

інфраструктура та сфера послуг — це ті складові соціальної сфери,

де проходить процес соціалізації особистості1.

Третій змістовий модуль «Реґіональна соціальна географія»

є до деякої міри синтетичним, бо студенти, з’ясувавши головні

положення теорії соціальної географії (модуль 1) та вивчивши

основи галузевих соціально-географічних дисциплін (модуль 2),

тепер повинні навчитися застосовувати ці знання для комплексного

соціально-географічного аналізу реґіонів світу, Європи та України.

Власне, перша лекція третього модуля присвячена соціальній

географії світу (соціальним питанням глобалізації в умовах інфор-

маційної цивілізації, соціально-географічним аспектам зіткнення

культур та цивілізаційних конфліктів, соціально-географічним ха-

рактеристикам глобальних проблем — демографічної,

продовольчої, екологічної, економічної і так далі). На другій лекції

вивчається соціальна географія Європи з опорою на такі дискусійні

питання, як соціально-географічні межі Європи, її цивілізаційна

тотожність та культурно-релігійна ідентичність, інтеґраційні

процеси на європейському континенті та їх соціально-географічні

наслідки, зокрема, для України. Третя лекція цілком присвячена

питанням соціальної географії України. Розглядаються географічні

аспекти соціальної стратифікації українського суспільства за

період неза-лежності, вплив економічної кризи на соціальне життя,

соціально-географічні проблеми культурних, лінґвістичних та

конфесійних поділів сучасної України тощо.

На двох семінарських та одному практичному заняттях

третього модуля студенти розглядають соціально-географічні

характеристики (у різних варіантах, формах і стилях) дванадцяти

макрореґіонів світу та п’яти мезореґіонів Європейського конти-

ненту, шести реґіонів України.

Самостійна робота студентів із курсу «Соціальна географія»

передбачає опрацювання літературних наукових джерел із

проблем, які частково розкриваються в процесі читання лекцій або

обговорюються на семінарських заняттях.

1 Див.: Шевчук Л. Т. Розвиток теоретичних основ соціальної географії:

уточнення об’єкту дослідження / Л. Т. Шевчук // Наук. зап. Терноп. держ. пед. ун-

ту ім. В. Гнатюка. Сер. геогр. — 2003. — №2. — С. 54—55.

16

МЕТОДИ КОНТРОЛЮ

1. Оцінювання відповідей студентів на семінарських заняттях

у формі підготовки доповідей за темою заняття, доповнень до

доповідей, участі в обговоренні, презентації самостійної роботи –

оцінюється максимально 4 бали.

2. Поточна перевірка виконання практичних робіт студентів

(максимальна оцінка — 4 бали для студентів денної форми

навчання, 9 балів — для студентів заочної форми навчання).

3. Виконання індивідуального навчально-дослідного завдан-

ня студентів за узгодженою темою (максимальна оцінка —

14 балів).

4. Письмове опитування студентів за змістовними модулями:

перший і другий змістовий модулі максимальна оцінка — 10 балів

для студентів стаціонарної форми навчання, 15 — заочної форми

навчання; третій змістовий модуль — 30 балів.

5. Присутність на лекції студентів заочної форми навчання

оцінюється у 1 бал за одну академічну годину.

Розподіл балів, що присвоюють студентам

Форма

нав-

чання

Поточне тестування та самостійна робота

ІНДЗ Су

ма

Змістовий

модуль 1

Змістовий

модуль 2

Змістовий

модуль 3

Т1 Т2 письм

опит.

Т3 Т4 Т5 письм.

опит.

Т6 Т7 Т8 письм.

опит.

денна 4 4 10 4 4 8 10 4 4 4 4 30 14 100

заочна 1 2 15 9 1 10 15 1 1 1 30 14 100

Шкала оцінювання: вузу, національна та ECTS за результатами

прослуховування навчального курсу

Оцінка в

балах

Оцінка

ECTS

За національною шкалою

Залік

90—100 А

Зараховано

81—89 В

71—80 С

61—70 D

50—60 Е

0–49 Не зараховано

17

ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Змістовий модуль 1. Загальна соціальна географія

Лекція 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ

СОЦІАЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНОЇ НАУКИ

Соціальна географія як наука про людину. Специфіка наукового

географічного знання про людину. Людина як частинка суспільства. Процес

соціалізації людини, його біологічні, психологічні, географічні та історичні

аспекти [21, с. 21—25; 6, с. 7—16; 8, с. 12—21].

Наукове розуміння об’єкта соціальної географії. Людина в

контексті соціальних відношень, явищ та процесів як об’єкт соціальної

географії. Геопросторова організація соціальних явищ, відношень та

процесів як предмет соціальної географії. Чотирьохпластове розуміння

категорії геопросторової організації в соціальній географії на основі

наукової позиції проф. О. Шаблія: поширення соціальних властивостей,

відношень та процесів у географічному просторі; взаємозв’язки між ними;

закономірні геопросторові їх поєднання; існування (функціонування)

соціальних властивостей, відношень та процесів у географічному часі [2,

с. 15—20; 5, с. 122—130; 6, с. 16—20; 8, с. 21—33].

Місце соціальної географії в системі суспільно-географічних наук.

Зв’язки соціальної географії із соціологією, етнографією, демографією,

економічною географією, природничою географією, картографією та

іншими науками [2, с. 27–28; 6, с. 29–35, 8, с. 33–49].

Структура соціальної географії. Медична, сакральна, рекреаційна,

бігевіористська, радикальна, культурна географія та інші напрямки

соціально-географічної науки [2, с. 44–51; 6, с. 25–29; 8, с. 50–54].

Функції соціальної географії: теоретична, конструктивна,

світоглядна, освітня, виховна, прогностична та інші. Значення соціально-

географічних знань для формування світогляду та кругозору географа [2,

с. 26–27, 28–29; 6, с. 35–38; 8, с. 54–57].

Зародження перших наукових осередків соціальної географії в

Німеччині та Франції. Соціальна географія в сучасний період розвитку

суспільно-географічної науки. Особливості розвитку соціальної географії

в Німеччині (Ф. Ратцель, А. Гетнер), Франції (Е. Реклю, П. де ля Бляш,

Ж. Брюн), США (В. Бунґе, Д. Гарвей) та Великій Британії (Дж. Волперт).

Обмеженість розвитку соціальної географії на пострадянському просторі.

Вплив розвитку соціології на соціально-географічні дослідження [2, с. 31–

33, 36‒51; 6, с. 52–61; 8, c. 76–94].

Розвиток соціальної географії в Україні. Соціально-географічні ідеї

1 Тут і надалі номер джерела відповідає порядковому номеру джерела у

переліку рекомендованої літератури.

18

у працях С. Рудницького, В. Кубійовича, О. Степанів. Соціально-

географічні дослідження в Україні в роки незалежності. Наукові центри

соціально-географічних досліджень в Україні [2, с. 33–36; 6, с. 122–134; 8,

с. 196–198].

Лекція 2. ПОНЯТТЄВО-КАТЕГОРІАЛЬНИЙ,

КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ ТА МЕТОДИЧНИЙ

АПАРАТ СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

Зміст соціально-географічної науки як система її понять і категорій;

закономірностей і законів; гіпотез, концепцій та теорій. Особливості

формування поняттєво-категоріального та теоретико-концептуального

апарату соціальної географії [6, с. 20–21; 8, с. 103‒ 105].

Головні поняття та категорії соціальної географії: суспільство,

територіальна соціальна спільнота; соціалізація; соціально-географічні

відношення, властивості, процеси; соціально-географічні інтеґрація та

диференціація; соціальні простір і час; соціальний розвиток та деґрадація.

Використання в соціальній географії соціологічних та загальних

суспільно-географічних понять і категорій [2, с. 52–68; 6, с. 137–138, 143–

144; 8, с. 106–117].

Застосування в соціальній географії соціологічних та загальних

суспільно-географічних теорій. Головні концепції соціальної географії:

соціального простору та часу; детермінізму (географічного, зокрема,

енвайронменталізму (посибілізму та пробабілізму) та економічного).

Концепція сталого розвитку [6, с. 250–255, 286–289].

Теорії, розроблені в географії поведінки (бігевіоризм) та географії

способу життя [1, с. 68–70; 6, с. 276–281].

Поняття про методи досліджень. Класифікація методів соціально-

географічних досліджень. Методи, методика та методичні підходи у

конкретних соціально-географічних дослідженнях. Поняття наукової

парадиґми соціальної географії [2, с. 86–94; 6, с. 396–399; 8, с. 109‒110].

Системний, модельний та кібернетичний підходи у сучасній

соціальній географії. Поняття наукової парадиґми соціальної географії.

Загальнофілософські принципи та загальнонаукові методи соціально-

географічних досліджень. Методи соціально-географічного районування

та системоформування (кластеризації). Картографічні методи в соціальній

географії. Статистичні методи у соціальній географії. Особливості

застосування у соціальній географії суспільно-географічних методів.

Соціально-географічні методи дослідження: просторово-часової призми,

індивідуальних та колективних ментальних карт, позиційної редукції [2,

с. 107–125; 6, с. 401–416; 8, с. 110‒ 129].

Джерела формування інформаційної бази соціальної географії:

офіційна статистична інформація, матеріали соціологічних досліджень

19

(опитувань й обстежень), географічні карти, літературні джерела, Internet-

матеріали, польові дослідження [8, с. 315‒325].

Змістовий модуль 2. Спеціальна соціальна географія

Лекція 3. СОЦІАЛЬНО-БІОЛОГІЧНІ ТА ЕКОЛОГІЧНІ

АСПЕКТИ БУТТЯ ЛЮДИНИ,

ТЕРИТОРІАЛЬНИХ СОЦІАЛЬНИХ

СПІЛЬНОТ ТА CУСПІЛЬСТВА

Діяльнісний підхід до трактування людини, територіальних

соціальних спільнот та суспільства. Типізація діяльності. Діяльнісний

підхід як основа галузевого структурування соціальної географії [6, с. 11–

13; 8, с. 145–149, 199–214].

Людина як біологічна істота. Потреба людини у відтворенні та

відновлення своїх біологічних сил та способи задоволення цієї потреби.

Рівні географічного та біологічного детермінізму, їх залежність від

процесу соціалізації людини, соціальних процесів суспільства у якому

вона перебуває [5, с. 199–205, 218–226; 8, с. 214–216].

Залежність людини від природного довкілля. Природне середовище

і розселення населення. Соціально-географічна інтерпретація розселення.

Спільність за поселенням як первинна територіальна соціальна спільнота.

Соціальні функції поселень. Розселення і територіальні соціальні

спільноти [2, c. 153–160; 3, с. 87–90; 5, с. 300–304].

Теоретичні основи медичної географії. Залежність здоров’я людини

від природного довкілля. Географічні чинники поширення хвороб та їх

значення на різних етапах розвитку людської цивілізації. Вплив

антропогенно зумовленої екологічної ситуації (екологічних криз та

катастроф) на суспільне здоров’я. Соціально-економічні чинники

суспільного здоров’я [8, с. 269–286].

Соціально-географічні аспекти рекреаційної діяльності людини.

Рекреаційні потреби людини та їх вплив на відтворення біологічних сил

суспільства. Соціальна оцінка рекреаційних ресурсів. Географія

рекреаційної діяльності. Географічні чинники рекреаційної поведінки

людини [3, с. 107–108, 142–144; 8, с. 286–307].

Лекція 4. СОЦІАЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

ДУХОВНОГО БУТТЯ ЛЮДИНИ,

ТЕРИТОРІАЛЬНИХ СОЦІАЛЬНИХ

СПІЛЬНОТ ТА СУСПІЛЬСТВА

Людина як духовна істота, носій поглядів, переконань, традицій і

мови. Залежність духовності людини від духу історичної епохи, місця в

20

соціальній стратифікації суспільства. Географічна та функціональна

залежність духовного життя людини від процесу її соціалізації,

соціальних відносин та процесів у суспільстві, до якого вона належить.

Вплив цінностей на життя людини [8, с. 130–136, 166‒171].

Основи географії культури. Категорія культури в соціальній

географії. Широке та вузьке трактування культури. Взаємозалежність між

духовною та матеріальною культурами. Географічні чинники формування

та поширення різних типів матеріальної культури людини. Місце традицій

в суспільній культурі та зумовленість їх реґіональними і локальними

географічними чинниками. Зв’язок між мовою та культурою. Особливості

поширення мов у світі. Взаємовплив культур і мов різних народів [3, с.81–

83; 5, с. 329–344; 8, с. 229‒236].

Специфіка культурно-географічних досліджень у західній науці.

Концепція культурного ландшафту, її соціально-географічна сутність [1,

с. 33–35].

Основи сакральної географії. Поняття релігії як форми суспільної

свідомості. Підходи до співвідношення культури та релігії. Значення

термінів «сакральний» та «релігійний». Значення релігійних переконань

для конкретної людини та суспільства загалом. Географія релігій та

конфесій, їх вплив на географію сакральних цінностей та сакральної

діяльності людини. Вплив ступеня розвиненості релігії на поступ

суспільства. Соціально-географічні аспекти процесу секуляризації [3,

с. 83–85; 5, с. 345–360; 8, с. 236–268].

Лекція 5. СОЦІАЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНІ ПРОБЛЕМИ

МАТЕРІАЛЬНОГО БУТТЯ ЛЮДИНИ,

ТЕРИТОРІАЛЬНИХ СОЦІАЛЬНИХ

СПІЛЬНОТ ТА СУСПІЛЬСТВА

Значення термінів «соціальна інфраструктура», «сфера послуг»,

«соціальна сфера», «соціальний комплекс» у географії [4, c. 414–416].

Матеріальні потреби людини та їх ієрархія. Праця як засіб

задоволення матеріальних потреб людини. Значення освіченості для

вибору шляхів задоволення потреб. Попит на послуги. Сфера послуг у

світовій економіці. Географія обслуговування як галузь соціальної

географії. Місце сфери послуг у структурі господарства країни. Класи-

фікація послуг та обслуговування: функціональна, за видами економічної

діяльності. Показники розвитку сфери послуг [5, c. 534–541].

Теоретичні засади та принципи територіальної організації сфери

послуг. Модель територіальної організації сфери послуг на основі теорії

центральних місць. Систематизація послуг за періодичністю та

регулярністю попиту на них [5, c. 542–551].

Географічні особливості розвитку сфери послуг та її підкомплексів

21

(культурно-освітній, соціально-побутовий, науковий) у країнах різного

типу [5, c. 526–533].

Лекція 6. СОЦІАЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

РЕҐІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ СФЕРИ

ПОСЛУГ

Особливості розвитку та функціонування культурно-освітнього,

соціально-побутового, наукового комплексу в Україні. Особливості

розвитку сфери послуг в умовах суспільно-економічної трансформації в

Україні [4, c. 417–430].

Соціально-географічні відмінності реґіонів України. Чинники

формування відмінностей: історико-географічний, екістичний,

економічний. Закономірності розвитку соціальної сфери у міській та

сільській місцевостях [4, c. 474–478].

Диверсифікація соціальної сфери країн та реґіонів як шлях до

збагачення структури соціальної географії. Роль стратегій розвитку в

управлінні сферою послуг. Географічні аспекти формування стратегій

розвитку. Перспективні та нові види сфери послуг в Україні [8, с. 308–

311].

Змістовий модуль 3. Реґіональна соціальна географія

Лекція 7. СОЦІАЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНІ ПРОБЛЕМИ

СВІТОВОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ В УМОВАХ

ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Процес глобалізації у сучасному світі на етапі його переходу до

інформаційної цивілізації. Змістовні риси та просторові рівні трактування

«цивілізації». Соціально-географічний підхід до виділення цивілізацій

Г. де Блія та П. Муллера. Історико-культурне підґрунтя проблеми

«зіткнення» культур і цивілізацій та їх соціально-географічні наслідки [1,

с. 18–33, 35–50; 5, с. 305–312, 325–329; 6, с. 373–381].

Поняття глобальних проблем та підходи до їх класифікації. Місце

соціальних глобальних проблему у структурі глобальних проблем

людства [3, c. 153–155].

Глобальні соціальні проблеми, зумовлені політичною нестабіль-

ністю та воєнними конфліктами. Соціальні проблеми сучасних «гаря-чих

точок». Соціальні проблеми в районах локалізації біженців та

переселенців. Соціальні проблеми в країнах з авторитарними режимами.

Проблема тероризму та її соціальні наслідки [3, c. 155–157].

Глобальні соціальні проблеми, зумовлені демографічними проце-

сами в сучасному світі. Відмінності соціальних процесів у країнах

22

демографічного вибуху та демографічної кризи. Проблема абортивної

ментальності у країнах з різними типами відтворення населення.

Проблеми міжетнічної та расової нетерпимості та їх соціально-

географічні наслідки. Соціальні проблеми ґендерної нерівності [3, c. 157–

159].

Глобальні соціальні проблеми, зумовлені загостренням екологічної

ситуації на планеті. Криза в екологічній свідомості сучасної цивілізації та

спроби її подолання. Вплив екологічних умов життя людини у різних

державах на соціальні процеси у них [3, c. 159–165].

Глобальні соціальні проблеми, зумовлені економічними диспро-

порціями у сучасному світі. Географія бідності та багатства. Проблема

забезпечення населення найбідніших країн водою та продовольством [3,

c. 170–175].

Відмінності соціальних проблем розвинених країн та країн, що

розвиваються. Проблема освіти та охорони здоров’я у державах з різним

рівнем економічного розвитку. «Функціональна» неграмотність в країнах,

що розвиваються. Географічна залежність між бідністю і злочинністю,

іншими соціальними негараздами [3, c. 175–177].

Лекція 8. ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЦІАЛЬНО-

ГЕОГРАФІЧНИЙ ПРОСТІР: ОСОБЛИВОСТІ

ЙОГО ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ

ТА ІНТЕҐРАЦІЇ

Географічні межі Європи як континенту та їх соціально-геогра-

фічні виміри. Питання соціально-географічної ідентичності Європи.

Дискусії про географічну, культурну та цивілізаційну приналежність

Росії, Туреччини та кавказьких держав до Європи. Риси соціально-

географічного простору Європи [1, c. 60, 83–85; 3, с. 178–181].

Історико-географічні особливості формування Європейського

соціально-географічного простору. Грецька та римська античності як

витоки сучасної європейської цивілізації. Середньовічна доба та роль

католицтва у закладенні цивілізаційних основ Європи. Вплив Реформації

та Контрреформацій, економічних та політичних революцій на сучасну

європейську цивілізацію [1, c. 66–67, 70–73].

Культурна ідентичність сучасної Європи. Етнічна та мовна

строкатість Європи, її вплив на європейську культуру. Проблеми

невідповідності лінґвістичних, етнічних меж та державних кордонів.

Європейські народи без державності (баски, шотландці, валійці,

лужичани, бретонці, каталонці) та соціально-географічні аспекти їх

асиміляції. Співвідношення між романськими, германськими та сло-

в’янськими народами Європи й їхніми культурними стилями. Соціально-

географічні проблеми етнічних конфліктів у Європі [1, c. 73–75].

23

Сучасні суспільні процеси у Європі та їх соціально-географічний

вираз. Інтенсифікація просторових взаємозв’язків: комплементарність,

трансферність, інтервенційна можливість. Урбаністична послідовність і

зміни. Закон провідного міста. Політична й економічна трансформація.

Деволюція у Європі. Європейська уніфікація та наднаціоналізм [1, c. 75–

85].

Соціально-географічна реґіоналізація Європи: підходи українських

та американських науковців. Головні риси реґіонів Європи: Західна

Європа, Британські острови, Північна (скандинавська Європа),

Середземноморська Європа, Східна Європа [1, c. 86–87, 97–99, 103–107,

115–127; 3, с. 181‒185].

Проблеми та перспективи європейської інтеґрації України. Загрози

та виклики для України перед входженням до ЄС. Цивілізаційні та

соціальні переваги від входження України до ЄС. Соціально-географічні

проблеми української діаспори в Європі. Наслідки сучасної еміґрації

українців у Європу: для європейських держав, для України [1, c. 75–85].

Лекція 9. НАЦІОНАЛЬНІ ТА РЕҐІОНАЛЬНІ

СОЦІАЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНІ ПРОБЛЕМИ

УКРАЇНИ В УМОВАХ СУСПІЛЬНИХ

ТРАНСФОРМАЦІЙ

Соціально-географічні особливості сучасних етнічних та лінгвіс-

тичних процесів в Україні: ретроспектива, сьогодення, перспективи.

Українці як автохтонний етнос на території сучасної України. Теорії

походження українців: трипільська, ранньослов’янська, староруська.

Головні ознаки соціально-культурної окремішності та єдності українсь-

кого народу. Національна та етнічна меншини: змістовні відмінності

термінів. Особливості етнічного складу населення України. Локалізація

етносів в Україні. Залежність між етнічною та релігійною приналежністю.

Мовний склад населення, його просторова диференціація. Залежність між

етнічністю та мовою [1, c. 160–161, 164].

Соціально-географічні особливості людини, територіальних

соціальних спільнот, суспільств в період трансформації. Соціальне

неблагополуччя: зміст, активізація поширення та урізноманітнення в

Україні. Формування сучасного напряму географії соціальних негараздів

як відповідь на реалії суспільного життя [4, c. 442–443].

Географічні проблеми соціальної стратифікації українського

суспільства. Процес соціалізації в сучасній Україні та його географічні

прояви. Географічні відмінності у соціальній структурі та соціальному

русі населення України. Економічна криза та її вплив на соціальну сферу

українського суспільства. Об’єктивна та суб’єктивна бідність, показники

та методики її вимірювання. Географія бідності в Україні та її вплив на

24

поширення соціальних негараздів [4, c. 210–215].

Соціально-географічні аспекти поширення злочинності. Різнома-

ніття факторів, що впливають на сучасну структуру, динаміку і терито-

ріальні особливості злочинності. Різновиди девіантної та делінквентної

поведінки і їх географічна залежність від матеріального достатку, способу

життя та ціннісної мотивації. Динаміка та структура злочинності в

Україні. Кримінальна та економічна злочинність як загрози розвитку

сучасного українського суспільства. Просторові особливості поширення

злочинності в Україні [4, c. 444–450].

Міґрації населення як чинник формування соціально-географічної

ситуації. Тенденції міґраційного руху та їх зміни. Соціально-географічні

наслідки сучасних міґрацій в окремих реґіонах держави. Потреби нової

міґраційної політики України [1, c. 176–179].

Емпіричні соціально-географічні закономірності поширення

соціальних негараздів в Україні та фактори їх формування. Національна

та реґіональна соціальна політика в Україні та її роль у соціальному

розвитку найбільших міст та держави [1, c. 201–203, 2, с. 193–199].

25

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Головна

1. Блій Г. де. Географія : світи, реґіони, концепти : / Г. де Блій,

П. Муллер, О. Шаблій ; [пер. з англ. ; передмова та розділ «Україна»

О. І. Шаблія]. — К. : Либідь, 2004. — 740 с.

2. Олійник Я. Б. Вступ до соціальної географії : навч. посібник /

Я. Б. Олійник, А. В. Степаненко. — К. : Знання, 2000. — 204 с.

3. Соціально-економічна географія світу : навч. посібник / [за

ред. С. П. Кузика]. — Львів : Світ, 2002. — 672 с.

4. Соціально-економічна географія України : навч. посібник / [за

ред. О. І. Шаблія. — Львів : Світ, 2000. — 678 с.

5. Топчієв О. Г. Основи суспільної географії : навч. посібник /

О. Г. Топчієв. — Одеса : Астропринт, 2001. — 560 с.

6. Шаблій О. І. Основи загальної суспільної географії : підручник

/ О. І. Шаблій. — Львів : Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2003. — 444 с.

7. Шаблій О. І. Основи суспільної географії : підручник /

О. І. Шаблій. — Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2012. — 496 с

8. Шевчук Л. Т. Соціальна географія : навч. посібник / Л. Т. Шев-

чук. — К. : Знання, 2007. — 349 с.

Допоміжна

1. Алаев Э. Б. Социально-экономическая география : [понятийно-

терминологический словарь] / Э. Б. Алаев. — М. : Мысль, 1983.

2. Атлас вчителя : [відп. ред. В. В. Молочко]. — К. : Картографія, 2010.

3. Білецький М. Ідеї В. Кубійовича в географічному дослідженні

сфери послуг / М. Білецький // Географічна наука і практика: виклики

епохи [міжн. наук. конф. присвячена 130-річчю географії у Львівському

університеті (Львів, 16‒18 травня 2013 р.)]. — Т. 1. — Львів : ЛНУ

ім. І. Франка, 2013. — С. 66—70.

4. Білецький М. Структурно-динамічні процеси розвитку сфери

послуг реґіону / М. Білецький // Львівська суспільно-географічна школа у

національному і європейському вимірах : [матер. міжнар. наук. семінару].

— Львів : Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2005. — С. 339—347.

5. Білецький М. І. Географія соціальних негараздів: становлення

науки в Україні / М. І. Білецький, Л. І. Котик // Географія та туризм : наук.

збірник / [Ред. кол. : Я. Б. Олійник (відп. ред) та ін.] − К. : Альтерпрес,

2011. − С. 228−235.

6. Білецький М. І. Програма, методичні вказівки до практично-

семінарських занять та тестові завдання з навчальної дисципліни

«Соціальна географія» для студентів географічного факультету /

М. І. Білецький, І. В. Ванда, Л. І. Котик. — Львів : Вид. центр ЛНУ

ім. І. Франка, 2011. — 108 с.

7. Бордун О. Ю. Транспортна інфраструктура західноукраїнського

26

прикордоння: економіко-географічне дослідження : [автореф. дис. …

канд. геогр. наук] / О. Ю. Бордун. — Львів, 2003. — 20 с.

8. Бутирська І. В. Інфраструктурне забезпечення регіонально-го

розвитку: проблеми та шляхи їх вирішення : [монографія] /

І. В. Бутирська. — Чернівці: Книги-ХХІ, 2006. — 238 с.

9. Ванда І. Соціально-географічні ідеї у працях Степана

Рудницького / І. Ванда, Л. Котик, І. Ранця // Історія української географії

та картографії. — Ч. І : [зб. матер. третьої міжн. наук. конф., присвяченої

130-літньому ювілею акад. С. Рудницького (Тернопіль, 6–7 грудня

2007 р.)]. — Тернопіль, 2007. — С. 23–29.

10. Влах М. Р. Географія населення : словник-довідник / М. Р. Влах. —

Львів : Видав. центр ЛНУ ім. І.Франка, 2005. — 241 с.

11. Гаврилишин Б. До ефективних суспільств: Дороговкази в

майбутнє : доповідь Римському клубові / Б. Гаврилишин ; [упорядн.

В. Рубцов ; 3-тє вид., доп.]. — К. : ПУЛЬСАРИ, 2009. — 248 с.

12. Географія українських і сумежних земель / [за

ред. В. Кубійовича]. — Т. 1. — [факс. перевид.]. — К. : Обереги, 2005.

13. Глобалізація світового господарства: геопросторових вимір : моно-

графія / О. О. Любіцева [та ін.]. — К. : КНУ ім. Т. Шевченка, 2010. — 160 с.

14. Глобальні зміни світу — 2025 : доповідь Національної

розвідувальної ради США / [пер. з англ.]. — Львів : Літопис, 2010. — 188 с.

15. Глобальні проблеми світу : атлас. — К. : Картографія, 2009. — 144 с.

16. Голиков А. П. Вступ до економічної і соціальної географії :

навч. посібник / А. П. Голиков, Я. Б. Олійник, А. В. Степаненко. — К. :

Либідь, 1997. — 316 с.

17. Гудзяляк І. І. Географія населення : навч. посібник / І. І. Гудзе-

ляк. — Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2008. — 232 с.

18. Гукалова І. Нова соціальна географія: проблеми самоіденти-

фікації у системі суспільно-географічних дисциплін / І. Гукалова // Гео-

графічна наука і практика: виклики епохи [міжн. наук. конф. присвячена

130-річчю географії у Львівському університеті (Львів, 16‒18 травня

2013 р.)]. — Т. 1. — Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2013. — С. 78—82.

19. Гукалова І. В. Якість життя населення України: суспільно-

географічна концептуалізація / І. В. Гукалова. — К., 2009. — 346 с.

20. Джеймс П. Все возможные миры. Развитие географических идей /

П. Джеймс, Дж. Мартин ; [пер. с англ.] — М. : Прогресс, 1988. — 672 с.

21. Джонстон Р. География и географы. Очерк развития англо-

американской социальной географии после 1945 г. : / Р. Джонстон ; [пер. с

англ.]. — М. : Прогресс, 1987. — 368 с.

22. Доктор географії Олена Степанів / [упоряд. О. Шаблій]. —

Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2002. — 324 с.

23. Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник / І. А. Дубович.

— К. : Знання, 2008. — 839 с.

27

24. Жити разом: поєднання різноманіття і свободи в Європі

ХХІ століття / [пер. з англ. Г. Лелів, М. Комарницький, Г. Сташків]. —

Львів : Літопис, 2011. — 112 с.

25. Заблоцька Р. О. Світовий ринок послуг : підручник / Р. О. Заб-

лоцька. — К. : Знання України, 2005. — 280 с.

26. Заблоцький Б. Ф. Регіональна економіка : навч. посібник / Б. Ф.

Заблоцький. — Львів : Новий Світ-2000, 2007. — 548 с.

27. Заставецька О. В. Комплексний соціальний і економічний роз-

виток території: теоретичні і методичні основи дослідження / О. В. Заста-

вецька. — Тернопіль, 1997.

28. Книш М. М. Економічна і соціальна географія країн, що

розвиваються : навч. посібник / М. М. Книш. — Львів : ЛНУ ім. І. Фран-

ка, 2006. — 264 с.

29. Книш М. М. Політико-географічна глобалістика : навч.-метод.

посібник для самост. роботи студентів / М. М. Книш, Л. І. Котик. —

Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2012. — 138 с.

30. Ковальчук А. С. Географія релігії в Україні : монографія /

А. С. Ковальчук. — Львів : Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2003. — 308 с.

31. Комплексний атлас України. – К. : Картографія, 2005. – 98 с.

32. Книш М. М. Суспільно-географічна картографія : навч.-метод.

посібник / М. М. Книш. — Львів : Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2009. —

136 с.

33. Кузик С. П. Географія туризму : навч. посібник / С. П. Кузик. —

К. : Знання, 2011. — 271 с.

34. Лабінська Г. Особливості жіночої злочинності у Львівській

області / Г. Лабінська // Вісник Львів. ун-ту. Серія: Географія. — Вип. 35.

— 2008.

35. Любіцева О. О. Географія релігій : навч. посібник / О. О. Любіцева,

С. В. Павлов, К. В. Мезенцев. — К. : АртЕк, 1998. — 504 с.

36. Львів. Комплексний атлас / [за ред. проф. О. Шаблія]. — К. :

Картографія, 2012. — 192 с.

37. Мальська М. П. Міжнародний туризм і сфера послуг :

підручник / М. П. Мальська, Н. В. Антонюк, Н. М. Ганич. — К. : Знання,

2008. — 661 с.

38. Мальська М. П. Просторові системи послуг (теорія, методо-логія,

практика) : монографія / М. П. Мальська. — К. : Знання, 2009. — 363 с.

39. Масляк П. О. Країнознавство : підручник / П. О. Масляк. — К. :

Знання, 2008. — 292 с.

40. Мироненко Н. С. Рекреационная география / Н. С. Мироненко,

И. Т. Твердохлебов. — М. : Изд-во Моск. ун-та, 1991. — 207 с.

41. Міграційні явища та процеси: поняття, методи, факти : довідник /

[наук. ред. У. Я. Садова]. — Львів : ІРД НАН України, 2009. — 228 с.

42. Народы и религии мира : энциклопедия / [глав. ред.

28

В. А. Тишков]. — М. : Большая Российская Энциклопедия, 1998. — 928 с.

43. Національний атлас України. – К. : Картографія, 2008. – 440 с.

44. Нємець Л. М. Соціально-географічні основи стратегії переходу

України на модель стійкого розвитку : автореф. на здоб. ступ. д-ра геогр. наук /

Л. М. Нємець. — Харків : Харків. нац. ун-т ім. В. Каразіна, 2004. — 34 с.

45. Новітня українська суспільна географія. Хрестоматія / [упор. та

автор біогр. статей проф. О. Шаблій]. — Львів : Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка,

2007. — 1008 с.

46. Олена Степанів. Наукові праці. Есе. Спогади / [упоряд.

О. Шаблій]. — Львів : Видавничий центр Наукового товариства

ім. Шевченка, 2003. — 608 с.

47. Пістун М. Д. Основи теорії суспільної географії / М. Д. Пістун.

— К. : Вища школа, 1996. — 231 с.

48. Регіони України: проблеми та пріоритети соціально-

економічного розвитку : монографія / [за ред. З. С. Варналія]. — К. :

Знання України, 2005. — 498 с.

49. Ровенчак І. І. Географія культури : проблеми теорії, методології

та методики дослідження : монографія / І. І. Ровенчак. — Львів : Вид.

центр ЛНУ ім. І. Франка, 2008. — 240 с.

50. Родоман Б. Б. Введение в социальную географию : курс лекций

/ Б. Б. Родоман. — М. : Изд. Рос. откр. ун-та, 1993. — 78 с.

51. Рудницький С. Л. Чому ми хочемо самостійної України /

С. Л. Рудницький / [упоряд., передмова О. І. Шаблій]. — Львів : Світ,

1994.

52. Садова У. Я. Соціальна політика в Україні: регіональні

дослідження і перспективи розвитку : монографія / У. Я. Садова. —

Львів : ІРД НАН України, 2005. — 408 с.

53. Скабара Р. М. Суспільно-географічні аспекти злочинності (на

матеріалах Львівської області) : [авториф. дис. … канд. геогр. наук] /

Р. М. Скабара. — Львів, 2003.

54. Соціальний розвиток України: сучасні трансформації та

перспективи / [за ред. проф. Б. М. Данилишина]. — Черкаси : Брама-

Україна, 2006. — 760 с.

55. Сталий розвиток : навч. посібник / [за ред. Л. Ц. Масловська,

А. П. Садовенко, В. І. Середа]. — К. : Компанія ВАІТЕ, 2009. — 240 с.

56. Статистичний щорічник міста Львова за 2012 р. — Львів :

Головне упр. стат. Львів. обл., 2012.

57. Статистичний щорічник України за 2011 рік. — К. : Консультант,

2012.

58. Стеченко Д. М. Управління реґіональним розвитком : навч.

посібник / Д. М. Стеченко. — К. : Вища школа, 2000. — 223 с.

59. Топчієв О. Г. Основи суспільної географії : навч. посібник /

О. Г. Топчієв. — Одеса : Астропринт, 2009. — 544 с.

29

60. Топчієв О. Г. Суспільно-географічні дослідження: методологія,

методи, методика / О. Г. Топчієв. — Одеса : Астропринт, 2005. — 632 с.

61. Трансформація структури господарства України: регіональний

аспект / [за ред. Г. В. Балабанова, В. П. Нагірної, О. М. Нижника]. — К. :

Міленіум, 2003.

62. Шаблій О. І. Суспільна географія : теорія, історія, українознавчі

студії / О. І. Шаблій. — Львів : Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2001. — 744 с.

63. Шевченко В. О. Загальна медична географія світу / В. О. Шев-

ченко, В. М. Гуцуляк, Г. П. Нечипоренко [та ін.]. — К. : [без вид.], 1998.

— 178 с.

64. Шевчук Л. Т. Основи медичної географії : текс лекцій /

Л. Т. Шевчук. — Львів : Світ, 1997. — 167 с.

65. Шевчук Л. Т. Сакральна географія : навч. посібник / Л. Т. Шев-

чук. — Львів : Світ, 1999. — 160 с.

66. Ягодка А. Г. Соціальна інфраструктура і політика : навч.

посібник / А. Г. Ягодка. — К. : КНЕУ, 2000. — 212 с.

67. Encyclopedia of the Stateless Nations / J. Minahan. — N.Y. :

Greenwood Publishing Group, 2002. — 2241 p.

68. International Encyclopedia of Human Geography in 12 volumes. —

Amsterdam : Elsevier, 2009.

69. Fellmann J. Human Geography : Landscapes of human activities /

J. Fellmann, А. Getis, J. Getis ; [10th ed.]. — Boston : McGraw Hill, 2009. —

546 p.

70. Fik J. Timothy The Geography of Economic Development. Regional

Changes, Global Challenges / J. Timothy Fik ; [2th еd.]. — Boston, 2000. —

294 р.

Нормативні документи

1. Державна цільова програма розвитку українського села на період до 2015 року [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http:// zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1158-2007-%D0%BF.

2. Закон України «Про благоустрій населених пунктів» [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon4.rada.

gov.ua/laws/show/2807-15. 3. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо

захисту населення та інформаційного простору від негативного впливу»

№4316-VI від 12 січня 2012 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу :

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4316-17.

4. Закон України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України» № 1602-IІІ від 23 березня 2000 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http:// zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1602-14.

5. Закон України «Про Загальнодержавну цільову програму

30

«Питна вода України» на 2011—2020 роки» [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2455-15.

6. Закон України «Про зайнятість населення» [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/5067-17.

7. Закон України «Про затвердження Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009—2013 роки» [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1026-17.

8. Закон України «Про затвердження Загальнодержавної програми збереження та використання об’єктів культурної спадщини на 2004—2010 роки» [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon4. rada.gov.ua/laws/show/1692-15.

9. Закон України «Про затвердження Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії захворюванню на туберкульоз на 2012—2016 роки» [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon4.rada. gov.ua/laws/show/5451-17.

10. Закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» №3715-VІ від 08 вересня 2011 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/3715-17.

11. Закон України «Про стимулювання розвитку регіонів» №2850-ІV від 08 вересня 2005 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http:// zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2850-15/ed20110421.

12. Закон України «Про туризм» №324/95-ВР від 15 вересня 1995 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/324/95-%D0%B2%D1%80/ed20120209.

13. Програма економічних реформ на 2010—2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon4.rada.gov. ua/laws/show/n0004100-10.

14. Проект Закону України «Про місцеве самоврядування громади» [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.kmu.gov.uа.

15. Стратегія демографічного розвитку в період до 2015 року [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/879-2006-%D0%BF/ed20060624.

16. Стратегія подолання бідності : Указ Президента України від 15 серп. 2001 року №637/2001 [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.zakon.rada.gov.ua.

17. Стратегія розвитку Львівської області до 2015 року [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.loda.gov.ua /ua/priorities/strategy.

31

Інформаційні ресурси

1. Географія і туризм [Електронний ресурс]. — Режим доступу :

http://www.lgtinfo.com.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=3

3&Itemid=47&lang=ru.

2. Головне управління статистики у Львівській області

[Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.stat.lviv.ua.

3. Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. ‒

Режим доступу : http://ukrstat.gov.ua.

4. Каталог ресурсів з соціальної географії [Електронний ресурс].

— Режим доступу : http://www.sociosite.net/topics/ geography.php.

5. Національний інститут стратегічних досліджень [Електронний

ресурс]. – Режим доступу : http://www.niss.ua.

6. Програма розвитку ООН, звіти та інформація про людський

розвиток [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www. undp.org

7. Соціальна геогрaфія : [наук. журнал]. — [Електронний ресурс].

— Режим доступу : http://www.soc-geogr.net.

8. Соціальна та культурна геогрaфія : [наук. журнал]. —

[Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.tandf.co.uk/

journals/routledge/14649365.html.

9. Таврійський національний університет ім. В. Вернадського :

[період. видання]. — [Електронний ресурс]. — Режим доступу :

http://science.crimea.edu/zapiski/zapis_ser.html.

10. Тернопільський національний педагогічний університет імені

В. Гнатюка : [період. видання]. — [Електронний ресурс]. — Режим

доступу : http://library.tnpu.edu.ua/naukovi_zapusku.djvu.

11. Dialogues in Human Geography [Electronic resource]. — Mode of

access : http://dhg.sagepub.com/content/3/1.toc.

12. Encyclopedia of World Problems and Human Potential [Electronic

resource]. — Mode of access : http://www.uia.be/world-problems-and-global-

issues.

13. Open Society Foundations [Electronic resource]. — Мode of

access : http://www.soros.org.

14. Peoples Global Action [Electronic resource]. — Mode of access :

http://www.nadir.org/nadir/initiativ/agp.

15. Science Direct [Electronic resource]. — Mode of access :

http://www.sciencedirect.com.

16. The Club of Rome [Electronic resource]. — Mode of access :

http://www.clubofrome.org.

17. United Nations [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

http://www.un.org.

18. World Bank [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

http://www.worldbank.org.

32

СЕМІНАРСЬКІ Й ПРАКТИЧНІ ЗАНЯТТЯ, ЗАВДАННЯ

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ,

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ, ТЕСТИ

33

Змістовий модуль 1.

Загальна соціальна географія

Тема 1

ОБ’ЄКТ, ПРЕДМЕТ, ЗМІСТ ТА ФУНКЦІЇ

СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

Мета: засвоєння студентами знань про: об’єкт, предмет, завдання,

структуру, функції соціальної географії, зв’язок науки з іншими

географічними, прикладними, природничими й гуманітарними науками;

ознайомлення з історичними аспектами розвитку соціальної географії у

світі та на території України; формування навичок аналізу основних

напрямів сучасного розвитку соціальної географії, проблем формування

поняттєво-термінологічного апарату науки, виокремлення наукових

центрів соціально-географічних досліджень на території України.

У результаті вивчення теми студентові необхідно:

знати сутність понять: соціальна географія, соціальний, суспіль-

ний, соціальний час, соціальний простір, геопросторова

організація соціальної сфери суспільства;

історичні аспекти розвитку соціальної географії в світі;

особливості становлення соціальної географії, як напряму

суспільної географії на території України;

новітні напрями розвитку соціальної географії: географія

спорту, географія розвитку, віртуальна соціальна геогра-

фія, географія бідності і т.д.;

вміти охарактеризувати зв’язки соціальної географії з іншими

науками: генетичні, інформаційні, організаційні;

пояснити місце соціальної географії у системі суспільно-

географічних наук;

розкрити структуру соціальної географії;

обґрунтувати функції соціальної географії;

володіти знаннями про об’єкт, предмет соціальної географії;

поняттєво-термінологічною системою соціальної географії;

інформацією про внесок українських вчених у розвиток

соціальної географії.

Головні терміни та поняття: об’єкт науки, загальний об’єкт

науки, конкретний об’єкт науки, предмет науки, соціальна географія,

соціальний, суспільство, суспільний, індивідум, індивідуальний, життє-

діяльність, соціальна життєдіяльність, соціальний час, соціальний простір,

структура соціальної географії, географія торгівлі, географія соціальної

інфраструктури, географія освіти, географія культури, географія науки,

34

географія релігії, сакральна географія, медична географія, географія

способу життя, радикальна географія, географія соціальних негараздів,

географія злочинності, рекреаційна географія, географія сприйняття,

зв’язки науки, функції науки.

Завдання семінарського заняття

1. Об’єкт та предмет соціальної географії.

2. Місце соціальної географії у суспільній географії.

3. Структура соціальної географії.

4. Функції соціальної географії. Зв’язки з іншими науками.

5. Риси понятійно-термінологічного апарату сучасної української

соціальної географії.

6. Новітні напрями розвитку соціальної географії.

При підготовці до семінарського заняття використати додатки

А.1—А.6.

Література

1. Блій Г. де. Географія : світи, реґіони, концепти : [пер. з англ.;

передмова та розділ «Україна» О. І. Шаблія] / Г. де Блій, П. Муллер,

О. Шаблій. — К. : Либідь, 2004. — С. 50‒51.

2. Ванда І. Соціально-географічні ідеї у працях Степана

Рудницького / І. Ванда, Л. Котик, І. Ранця // Історія української географії

та картографії. — Ч. І : [зб. матер. третьої міжн. наук. конф., присвяченої

130-літньому ювілею акад. С. Рудницького (Тернопіль, 6–7 грудня

2007 р.)]. — Тернопіль, 2007. — С. 23–29.

3. Голиков А. П. Вступ до економічної і соціальної географії : навч.

посібник / А. П. Голиков, Я. Б. Олійник, А. В. Степаненко. — К. : Либідь,

1997. — С. 7–28.

4. Гукалова І. Нова соціальна географія: проблеми самоіденти-

фікації у системі суспільно-географічних дисциплін / І. Гукалова // Гео-

графічна наука і практика: виклики епохи : [міжн. наук. конф. присвячена

130-річчю географії у Львівському університеті (Львів, 16‒18 травня

2013 р.)]. — Т. 1. — Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2013. — С. 78—82.

5. Нємець Л. Проблеми України та стратегічні завдання соціальної

географії / Л. Нємець, К. Нємець // Матер. міжн. наук. семінару

«Львівська суспільно-географічна школа у національному і європейсь-

кому вимірах» (до 60-річчя кафедри економічної і соціальної географії

Львівського національного університету імені Івана Франка). — Львів :

Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2005. — С. 99–109.

6. Нємець Л. М. Деякі теоретичні питання розвитку сучасної

соціальної географії / Л. М. Нємець // Реґіональні географічні дослідження

України та суміжних територій : [зб. наук. праць ; відп.

35

ред. Ю. О. Кисельов]. — Луганськ : Альма-матер, 2006. — С. 160–162.

7. Нємець Л. М. Про завдання соціальної географії в дослідженні

соціального розвитку реґіонів України / Л. М. Нємець // Укр. геогр. журн.

— № 2. — 2004. — С. 8–12.

8. Новітня українська суспільна географія. Хрестоматія / [упор. та

автор біогр. статей проф. О. Шаблій]. — Львів : Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка,

2007. — 1008 с.

9. Олійник Я. Актуальні завдання соціальної географії / Я. Олійник

// Матер. міжн. наук. семінару «Львівська суспільно-географічна школа у

національному і європейському вимірах» (до 60-річчя кафедри

економічної і соціальної географії Львівського національного

університету імені Івана Франка). — Львів : Вид. центр ЛНУ ім.

І. Франка, 2005. — С. 93–98.

10. Олійник Я. Б. Вступ до соціальної географії : навч. посібник /

Я. Б. Олійник, А. В. Степаненко. — К. : Знання, 2000. — С. 15–29, 33–36, 44–51.

11. Родоман Б. Б. Введение в социальную географию : курс лекций

/ Б. Б. Родоман. — М. : Изд. Росс. откр. ун-та, 1993. — С. 3–9.

12. Топчієв О. Г. Основи суспільної географії : навч. посібник /

О. Г. Топчієв. — Одеса : Астропринт, 2001. — С. 188–197.

13. Топчієв О. Г. Основи суспільної географії : навч. посібник /

О. Г. Топчієв. — Одеса : Астропринт, 2009.

14. Шаблій О. І. Основи загальної суспільної географії : підручник

/ О. І. Шаблій. — Львів : Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2003. — С. 21–38.

15. Шаблій О. І. Суспільна географія : теорія, історія, українознавчі

студії / О. І. Шаблій. — Львів : Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2001. —

С. 32–45.

16. Шаблій О. І. Основи суспільної географії : підручник /

О. І. Шаблій. — Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2012. — С. 18—25.

17. Шевчук Л. Т. Особливості формування понятійно-термі-

нологічного апарату соціальної географії в Україні / Л. Т. Шевчук //

Проблеми географії України : матер. наук. конф. (Львів, 25–27 жовтня

1994 р.). — Львів : ЛДУ, 1994. — С. 28–29.

18. Шевчук Л. Прикладні аспекти використання теоретичних знань

соціальної географії / Л. Шевчук // Сучасні проблеми і тенденції розвитку

географічної науки : матер. міжн. наук. конф. до 120-річчя географії у

Львівському ун-ті (24–26 вересня 2003 р.). — Львів : Вид. центр ЛНУ

ім. І. Франка, 2003. — С. 75–80.

19. Шевчук Л. Т. Соціальна географія : навч. посібник / Л. Т. Шев-

чук. — К. : Знання, 2007. — С. 12–57, 77–95, 196–198.

20. Fellmann J. Human Geography : Landscapes of human activities / J. Fell-

mann, А. Getis, J. Getis ; [10th ed.]. — Boston : McGraw Hill, 2009. — Pp. 3–5.

36

Завдання та вправи для самостійної роботи

1. Прочитайте підрозділ 5.3 «Географо-демосоціальні теорії і кон-

цепції» підручника О. І. Шаблія «Основи суспільної географії» [16,

с. 178—182]1. В чому сутність теорії просторової поведінки людини та

теорії дифузій інновацій? Поясніть на конкретних прикладах, як дані

теорії працюють у сфері соціальної географії.

2. Опрацюйте підрозділ 3.3 «Теорія соціального поля в соціальній

географії» навчального посібника Л. Т. Шевчук «Соціальна географія»

[19, с. 166—171]. Чому на думку автора, вивчення соціального поля є

фундаментальним напрямом соціально-географічних та суспільно-геогра-

фічних досліджень?

3. Ознайомтеся із працею упорядкувальником якої є

проф. О. І. Шаблій «Новітня українська суспільна географія. Хрестома-

тія» [8]. Наукові напрацювання соціально-географічного змісту, яких

українських вчених тут представлені. Проаналізуйте на вибір один із

наукових творів даного змісту.

4. Прочитайте наукову статтю І. Гукалової «Нова соціальна

географія: проблеми самоідентифікації у системі суспільно-географічних

дисциплін» [4]. Що розуміє автор під поняттям «нова соціальна

географія»?

5. Опрацюйте статтю І. Ванди, Л. Котик, І. Ранця «Соціально-

географічні ідеї у працях Степана Рудницького» [2] (дод. А.6). Вкажіть,

які з проблем окреслених С. Рудницьким є актуальні для соціальної

географії сьогодення.

Запитання для самоперевірки

1. Вкажить, що є об’єктом соціальної географії.

2. Поясніть предмет вивчення соціальної географії.

3. Наведіть приклади наукових категорій в соціальній географії.

4. Назвіть новітні напрями розвитку соціальної географії.

5. Опишіть, що розуміють під терміном «наукове поняття» в

соціальній географії. Наведіть приклади наукових понять

соціальної географії.

6. Поясніть місце соціальної географії у структурі суспільної географії.

7. Розкрийте зв’язки соціальної географії з іншими науками.

8. Перелічіть функції соціальної географії.

9. Опишіть внесок у соціальну географію Степана Рудницького.

10. Розкрийте внесок у соціальну географію Володимира Кубійовича.

11. Назвіть приклади сучасних соціально-географічних досліджень в

Україні.

1 Тут і надалі номер джерела подано зі списку літератури, яку рекомен-

довано для опрацювання в темі, що вивчають.

37

Тема 2

МЕТОДИ СОЦІАЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Мета: засвоєння студентами знань про традиційні, нові та сучасні

методи соціально-географічних досліджень, послідовність використання

методів у процесі здійснення соціально-географічного дослідження;

ознайомлення з методами: ментальних карт, просторово-часової призми,

позиційної редукції; формування навиків використання картографічних

методів у соціальній географії.

У результаті вивчення теми студентові необхідно:

знати сутність понять: метод, методика, методологія;

особливості поділу методів соціальної географії на тради-

ційні, нові (сучасні);

принципи застосування методу просторово-часової призми

Т. Геґерстранда;

методи картографічного представлення соціально-геогра-

фічної інформації;

вміти побудувати та проаналізувати ментальні карти;

пояснити сутність методу позиційної редукції;

виконувати соціально-географічні карти;

аналізувати поєднання картографічних методів для

представлення соціально-географічної інформації;

володіти знаннями про традиційні й нові методи соціально-геогра-

фічних досліджень;

навиками виконання й аналізу соціально-географічних карт;

навиками застосування біографічного й наративного

методів у соціально-географічних дослідженнях.

Головні терміни та поняття: метод, методика, методологія,

респондент, ментальна карта, метод просторово-часової призми

Т. Геґерстранда, метод позиційної редукції, картографічні методи,

біографічний метод, нарративний метод, метод преференцій.

Завдання семінарсько-практичного заняття

1. Ознайомитись із методами дослідження соціальної географії.

Виконати графічну схему «Методи дослідження соціальної

географії». На схемі виділити групи традиційних, нових методів;

навести приклади конкретних методів, що входять до груп.

2. Розкрити сутність методу просторово-часової призми

Т. Геґерстранда.

3. Метод побудови ментальних карт.

4. Метод позиційної редукції.

38

5. Картографічні методи в соціальній географії.

6. Проаналізувати дві соціально-географічні карти на предмет:

розробки системи соціально-географічних показників;

використання картографічних методів для передачі соціально-

географічної інформації; відповідності соціально-географічної

інформації та картографічних методів її подання.

Література

1. Алаев Э. Б. Социально-экономическая география : понятийно-

терминологический словарь / Э. Б. Алаев. — М. : Мысль, 1983. —

С. 112—114, 164—168.

2. Гідденс Е. Соціологія / Е. Гідденс; [пер. з англ.] — К. : Основи,

1999. — С. 616—637.

3. Голиков А. П. Вступ до економічної і соціальної географії :

навч. посібник / А. П. Голиков, Я. Б. Олійник, А. В. Степаненко. — К. :

Либідь, 1997. — С. 37—50.

4. Львів. Комплексний атлас / [за ред. проф. О. Шаблія]. — К. :

Картографія, 2012. — 192 с.

5. Львівська область : атлас. — М. : Картографія, 1989. — 40 с.

6. Львівська область : географічний атлас / [Серія: моя мала

Батьківщина ; видання 5-е, випр. і допов. ; відп. ред. О. Шаблій]. — К. :

Мапа, 2000—2005. — 20 с.

7. Олійник Я. Б. Вступ до соціальної географії : навч. посібник /

Я. Б. Олійник, А. В. Степаненко. — К. : Знання, 2000. — С. 94—126.

8. Родоман Б. Б. Введение в социальную географию : курс

лекций / Б. Б. Родоман. — М. : Изд. Росс. откр. ун-та, 1993. — С. 66–72.

9. Соціологія : навч. посібник / [ред. С. О. Макєєва]. — К. :

Знання, 2005. — С. 377—395.

10. Танчин І. З. Соціологія : навч. посібник / І. З. Танчин. — К. :

Знання. — 2008. — 351 с.

11. Топчієв О. Г. Основи суспільної географії : навч. посібник /

О. Г. Топчієв. — Одеса : Астропринт, 2001. — С. 158—164.

12. Топчієв О. Г. Суспільно-географічні дослідження: методологія,

методи, методика : навч. посібник / О. Г. Топчієв. — Одеса : Астропринт,

2005. — С. 89—93.

13. Шаблій О. І. Основи загальної суспільної географії : підруч-

ник / О. І. Шаблій. — Львів : Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2003. —

С. 276—279, 415—416.

14. Шаблій О. І. Основи суспільної географії : підручник /

О. І. Шаблій. — Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2012. — С. 262—282.

15. Шаблій О. І. Суспільна географія: теорія, історія, українознавчі

студії / О. І. Шаблій. — Львів : Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2001. —

С. 63—70.

39

16. Шевчук Л. Т. Соціальна географія : навч. посібник /

Л. Т. Шевчук. — К. : Знання, 2007. — С. 117—129, 315—325, 345—347.

17. Шевчук Л. Т. Удосконалення застосування традиційних

соціологічних і експериментальних методів у соціальній географії /

Л. Т. Шевчук // Географія і сучасність. Зб. наук. праць Нац. пед. ун-ту

ім. М. П. Драгоманова. — Вип. 1 (10). — 2003. — К. : Нац. пед. ун-ту

ім. М. П. Драгоманова, 2003. — С. 3—10.

Завдання та вправи для самостійної роботи

1. Прочитайте підрозділ 2.4 «Методична база соціальної географії»

навчального посібника Л. Т. Шевчук «Соціальна географія» [16, c. 117—

129]. Зверніть увагу на вимоги, що їм повинен відповідати кожен

науковий метод. Проаналізуйте, які вимоги висуваються до методів

соціальної географії враховуючи специфіку предметної сфери

дослідження науки.

2. Опрацюйте розділ 20 «Методи соціологічного дослідження»

праці Е. Гідденса «Соціологія» [2]. Які переваги та недоліки головних

методів соціологічного дослідження? Які з соціологічних методів варто

застосовувати в соціальній географії (дод. Б.1)? Для вивчення яких

проблем соціальної сфери можна застосовувати методи соціології? Які

етичні проблеми необхідно враховувати при проведенні дослідження?

3. Ознайомтеся з науковою статею Л. Т. Шевчук «Удосконалення

застосування традиційних соціологічних і експериментальних методів у

соціальній географії» [17]. Чому автор наголошує на доцільності

використання в соціальній географії наративного методу та контент-аналізу?

4. Укладіть короткий опитувальник на довільну проблематику з сфери

соціальної географії. Проведіть опитування у колі Вашої академічної групи.

Проаналізуйте результати опитування та здійсніть їхню наукову

інтерпретацію. Зверніть увагу, наскільки запропоновані Вами запитання дали

змогу розкрити тематику опитування. Як би Ви, опираючись на отримані

результати дослідження, відредагували питальник? Які запитання вилучили,

додали, розширили, звузили, уточнили тощо? Який бажаний результат дало б

таке редагування?

Запитання для самоперевірки

1. Вкажіть, які вимоги висувають до методів наукового

дослідження.

2. Перелічіть традиційні методи соціальної географії.

3. Назвіть приклади нових методів соціальної географії.

4. Розкрийте сутність методу просторово-часової призми

Т. Геґерстранда.

5. Вкажіть прикладні аспекти застосування в соціальній географії

методу ментальних карт.

40

6. Поясніть відмінність між груповими та індивідуальними

ментальними картами.

7. Наведіть приклади доцільності застосування у процесі соціально-

географічного дослідження методу позиційної редукції.

8. Назвіть методи картографування, які використовуються для

представлення соціально-географічної інформації.

9. Обґрунтуйте доцільність використання в соціальній географії

соціологічних методів дослідження.

10. Розкрийте сутність біографічного методу дослідження; поясніть

його результативність у соціальній географії.

11. Наведіть приклади нових видів програмного забезпечення для

здійснення соціально-географічних досліджень.

41

Змістовий модуль 2.

Спеціальна соціальна географія

Тема 3

РІВЕНЬ ТА ЯКІСТЬ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ. МЕДИЧНА

Й РЕКРЕАЦІЙНА ГЕОГРАФІЯ УКРАЇНИ

Мета: засвоєння студентами знань про якість та рівень життя

населення, індекс людського розвитку, індивідуальне й суспільне

здоров’я, рекреацію, туризм; ознайомлення з територіальними від-

мінностями у рівнях соціально-економічного розвитку, захворюваності,

рекреаційного освоєння за регіонами України; висвітлення засад медико-

географічного та рекреаційно-географічного районування України; фор-

мування навиків виконання карт, структурних і кругових діаграм на

соціально-географічну тематику.

У результаті вивчення теми студентові необхідно:

знати сутність понять: рівень життя, якість життя, індекс

людського розвитку, медична географія, захворюваність,

природне вогнище хвороби, рекреаційна географія,

дозвілля, відпочинок, туризм;

територіальні відмінності регіонів України за індексом

людського розвитку, захворюваністю, рекреаційним

освоєнням;

ареали природних вогнищ інфекційних хвороб в Україні;

головні санаторно-курортні центри України;

вміти аналізувати територіальні відмінності у рівнях соціально-

економічного розвитку регіонів України;

пояснити причини динамічних й тенденційних змін у

захворюваності населення України;

висвітлити особливості рекреаційного освоєння території

України;

обґрунтувати вплив (позитивний, негативний) масового

розвитку рекреаційної сфери на довкілля (природне й

соціальне), повсякденну життєдіяльність мешканців

території здійснення рекреаційної діяльності;

володіти знаннями про медико-географічне та рекреаційно-геогра-

фічне районування України;

навиками виконання й аналізу соціально-географічних карт;

навиками роботи з узагальненою статистичною інформа-

цією соціально-географічного змісту.

Головні терміни та поняття: якість життя населення, рівень життя

населення, споживчий кошик, індекс людського розвитку (ІЛР), індекс

42

розвитку людського потенціалу (ІРЛП), регіональний людський розвиток,

інтегральний індекс регіонального людського розвитку, потреба,

стратифікація суспільства, прожитковий мінімум, державні соціальні

гарантії, соціальна політика, бідність, середній клас, медична географія,

здоров’я, індивідуальне здоров’я, суспільне здоров’я, хвороба,

захворюваність, медико-географічне районування, захворюваність;

рекреаційна географія, рекреація, туризм, відпочинок, дозвілля,

рекреаційні ресурси, бальнеологічні ресурси, рекреаційне районування,

рекреаційний пункт, рекреаційний центр, рекреаційний вузол,

рекреаційний район, рекреаційний регіон, рекреаційна зона.

Завдання практичного заняття

1. Опрацювати рекомендовану літературу з теми. Звернути увагу

на: трактування понять «рівень життя населення», «якість життя

населення»; відмінність між цими поняттями. Використовуючи

дані додатка В.1 «Інтегральний індекс регіонального людського

розвитку, 2011» способом картограми виконати картосхему

«Інтегральний індекс регіонального людського розвитку».

Пояснити регіональні відмінності значень індексу

використовуючи додаток В.3 «Соціально-економічний розвиток

регіонів України, 2011».

2. Побудувати кругову структурну діаграму «Захворюваність

населення України» (дод. В.4) та стовпчикову діаграму

«Захворюваність населення України за класами хвороб»

(дод. В.5). Пояснити тенденції й причини структурного

розподілу та динамічних змін.

3. Використовуючи дані додатка В.6 «Кількість відвідувань за

зміну амбулаторно-поліклінічних закладів» способом

картограми виконати картосхему «Захворюваність населення

України». На карті показати межі медико-географічних районів

України за проф. Л. Шевчук. Виконати короткий опис медико-

географічних районів, звернути увагу на: сучасний стан

захворюваності населення, рівень соціально-економічного

розвитку території, ареали природних вогнищ інфекційних

хвороб.

4. Використовуючи дані додатка В.7 «Санаторно-курортні та

оздоровчі заклади» способом картограми виконати картосхему

«Розвиток рекреації в Україні». На карті показати: значковим

способом — головні санаторно-курортні центри України;

способом лінійних знаків — межі рекреаційних регіонів за

проф. П. О. Масляком. Пояснити тенденції рекреаційного та

туристичного освоєння регіонів України; звернути увагу на

небезпеки пов’язані з активним розвитком рекреаційної та

туристичної діяльності в окремих регіонах України.

43

Література

1. Бейдик О. О. Рекреаційно-туристичні ресурси України: Мето-

дологія та методика аналізу, термінологія, районування / О. О. Бейдик. —

К. : ВЦ КНУ, 2002. — 396 с.

2. Гудзяляк І. І. Географія населення : навч. посібник / І. І. Гудзе-

ляк. — Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2008. — 232 с.

3. Гукалова І. В. Якість життя населення України: суспільно-геогра-

фічна концептуалізація / І. В. Гукалова. — К. : МВС України, 2009. — 346 с.

4. Доклад о человеческом развитиии 2013. Возвышение Юга:

человеческий прогресс в многообразном мире [Электронный ресурс]. —

Режим доступа : http://issuu.com/undpukraine/docs/hdr2013_summary_

russian?e=4579447/1765401#search.

5. Котик Л. І. Використання потенціалу Шацького національного

природного парку для задоволення рекреаційно-туристичних потреб

мешканців Львівської області / Л. І. Котик, О. І. Мамчур, М. Г. Пелех //

Науковий вісник Волинського нац. ун-ту ім. Л. Українки. Серія :

Географічні науки. — № 9. — 2011. — С. 143—149.

6. Кузик С. П. Географія туризму : навч. посібник / С. П. Кузик. — К. :

Знання, 2011. — 271 с.

7. Масляк П. О. Рекреаційна географія : навч. посібник / П. О. Масляк.

— К. : Знання, 2008. — 343 с.

8. Методика вимірювання регіонального людського розвитку

[Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.idss.org.ua.

9. Про затвердження Методики комплексної оцінки бідності. Наказ

Міністерства соціальної політики України № 629/1105/1059/408/612 від

08.10.2012 [Електронний ресурс]. — Режим доступу :

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1785-12#n17.

10. Олійник Я. Б. Вступ до соціальної географії : навч. посібник /

Я. Б. Олійник, А. В. Степаненко. — К. : Знання, 2000. — 204 с.

11. Охорона здоров’я України: стан, проблеми, перспективи

[Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://tdmu.edu.te.ua/

rus/Reform_med/data/oz_ukr.pdf.

12. Програма економічних реформ на 2010—2014 роки «Заможне

суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава»

[Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.

ua/laws/show/n0004100-10.

13. Рекреаційна географія : письмові консультації / [укл. :

Л. А. Савранчук, В. Г. Явкін]. — Чернівці : Чернівецький нац. ун-тет,

2012. — 110 с.

14. Рівень життя населення України / [НАН України. Ін-т демографії та

соц.. дослідж., Держ. ком. статистики України ; за ред. Л. М. Черенько]. — К. :

Консультант, 2006. — 428 с.

15. Соціально-економічна географія України : навч. посібник / [за

44

ред. О. І. Шаблія. — Львів : Світ, 2000. — С. 420—442.

16. Статистичний збірник «Регіони України», 2011 / [Держ. служба

статистики України ; за ред. О. Г. Осауленка]. — К. : Консультант, 2011.

— Ч. 1. — 360 с. ; Ч. 2. — 784 с.

17. Статистичний щорічник України за 2010 рік / [Держ. служба

статистики України ; за ред. О. Г. Осауленка]. — К. : ТОВ «Август

Трейд», 2011. — 560 с.

18. Стафійчук В. І. Рекреалогія / В. І. Стафійчук. — К. : Альтер-

прес, 2006. — 263 с.

19. Стратегія подолання бідності : Указ Президента України від

15 серп. 2001 року №637/2001 [Електронний ресурс]. — Режим доступу :

http://www.zakon.rada.gov.ua.

20. Теслюк Р. Т. Підходи до визначення компонентної структури

якості життя населення / Р. Т. Теслюк // Наук. зап. Тернопільського держ.

педагог. ун-ту. Серія : Географія. — 2004. — № 1. — С. 100—105.

21. Теслюк Р. Т. Суспільно-географічні аспекти якості життя населення

регіону (на матеріалах Львівської області) : [авториф. дис. … канд. геогр.

наук] / Р. Т. Теслюк . — Львів : СПД «Синчук В. В.», 2008. — 20 с.

22. Ціншен Ван Теоретичні та методологічні аспекти рекреаційної

географії: сучасний підхід / Ван Ціншен, О. Г. Топчієв // Укр. геогр.

журнал. — 2003. — № 1. — С. 45—49.

23. Шевченко В. О. Загальна медична географія світу / В. О. Шев-

ченко, В. М. Гуцуляк, Г. П. Нечипоренко [та ін.]. — К. : [без вид.], 1998.

— 178 с.

24. Шевчук Л. Проблеми розвитку медичної географії у контексті

становлення законодавства України про охорону здоров’я / Л. Шевчук //

Праці Наук. тов. ім. Шевченка. — Т. ХІ — Львів : НТШ, 2003. — С. 140—

144.

25. Шевчук Л. Т. Основи медичної географії : текс лекцій /

Л. Т. Шевчук. — Львів : Світ, 1997. — С. 9—14, 87—118, 138—141.

26. Шевчук Л. Т. Соціальна географія : навч. посібник / Л. Т. Шев-

чук. — К. : Знання, 2007. — С. 286—307.

27. Atkinson A. B. Social Indicators/ The EU and Social Inclusion /

A. B. Atkinson, B. Cantillon, E. Marlier, B. Nolan. — Oxford University Press,

2002. — 238 p.

28. Fellmann J. Human Geography : Landscapes of human activities /

J. Fellmann, А. Getis, J. Getis ; [10th ed.]. — Boston : McGraw Hill, 2009. —

546 p.

Завдання та вправи для самостійної роботи

1. Опрацюйте розділ 1.2 «Концепція дослідження рівня життя

населення України на сучасному етапі» колективної праці Інституту демографії

та соціальних досліджень НАН України «Рівень життя населення України» [14,

с. 16—27]. Зверніть увагу на складові елементи даної концепції, принципи її

45

формування, проблеми українського соціуму, що в ній висвітлюються,

статистичні показники, які використовуються в процесі наукового дослідження

(дод. В.8, В.9)?

2. Ознайомтеся з нормативними документами з сфери соціальної

політики України [9, 12, 18]. Які заходи заплановані з метою подолання

соціальної нерівності, бідності, підвищення рівня та якості життя у державі? На

реалізацію яких проектів вони націлені?

3. Ознайомтеся із «Доповіддю про людський розвиток, 2013» [4]. У

ранжуванні держав світу, за значенням показника індекс людського розвитку,

визначте місце України та її сусідів першого порядку. До групи яких держав

увійшла Україна? Про які загрози національної безпеки держави свідчить

значення даного показника? Які дії доцільно впроваджувати у соціальній

політиці держави з метою зменшення цих загроз?

4. Прочитайте розділ 3 «Вивчення простору в медичній географії»

тексту лекцій Л. Т. Шевчук «Основи медичної географії» [25, с. 67—84]. Як

впливають на індивідуальне та суспільне здоров’я біопатогенні зони? Чому, на

думку автора, вивчення їхнього впливу є однією з найважливіших медико-

географічних оцінок довкілля?

5. Прочитайте розділ 5.6 «Євгеніка і євгенічні рухи» навчального

посібника Я. Б. Олійника, А. В. Степаненка «Вступ до соціальної

географії» [10, с. 141—143]. На яких проблемах євгенініки наголошують

автори? Яке відношення дані проблеми мають до соціальної географії? Які

трансформації відбуваються на початку ХХІ ст. у сфері дітонародження та яке

їхнє сприйняття в суспільстві?

6. Ознайомтеся із статтею Л. Котик, О. Мамчур, М. Пелех «Викорис-

тання потенціалу Шацького національного природного парку для задо-

волення рекреаційно-туристичних потреб мешканців Львівської

області» [5]. Які, на думку авторів, рекреаційні ресурси Шацького

національного парку варто пропагувати з метою оздоровлення мешканців

Львівщини? Які соціально-економічні вигоди оздоровлення в цьому регіоні на

фоні інших туристично-рекреаційних регіонів України?

Запитання для самоперевірки

1. Розкрийте сутність поняття «рівень життя населення».

2. Поясніть розуміння терміну «якість життя населення».

3. Обґрунтуйте відмінність між поняттями «рівень життя населення»

та «якість життя населення».

4. Перелічіть показники, що враховуються при визначенні індексу

розвитку людського потенціалу.

5. Обґрунтуйте територіальні відмінності регіонів України за індексом

розвитку людського потенціалу.

6. Опишіть територіальні відмінності захворювання населення

України.

7. Розкрийте сутність поняття «біопатогенна зона». Поясніть

46

доцільність їхнього вивчення в медичній географії.

8. Розкрийте передумови та особливості виділенні на території

України медико-географічних районів (автор проф. Л. Шевчук).

9. Сформулюйте характерні риси рекреаційного освоєння території

України.

10. Поясніть відмінності між поняттями «рекреація» та «туризм».

11. Опишіть один із рекреаційних регіонів України (за

проф. П. Масляком).

12. Наведіть приклади загроз неконтрольованого розвитку рекреаційної

діяльності на території України у сегменті її впливу на повсякденне життя

людей, соціальну сферу регіону.

47

Тема 4

ГЕОГРАФІЯ КУЛЬТУРИ ТА САКРАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ.

ГЕОГРАФІЯ ПОВСЯКДЕННОГО ЖИТТЯ

Мета: засвоєння студентами знань про об’єкт, предмет, завдання,

зміст, структуру сакральної географії та географії культури; ознайомлення

з: передумовами й критеріями релігійного та етногеографічного райо-

нування території України, особливостями розміщення на території

держави релігійних та конфесійних об’єднань, основними релігійними

центрами держави; висвітлення тенденцій інкультурації у соціальному

просторі держави, окремих регіонів; формування навиків: опрацювання

вихідного статистичного матеріалу, укладання соціально-географічних

карт, виконання пояснювальних записок на тему вивчення соціально-

географічних явищ та процесів.

У результаті вивчення теми студентові необхідно:

знати сутність понять: культура, релігія, географія релігії,

сакральна географія, географія культури, мультикульту-

ралізм, інкультурація, субкультура, секуляризація,

екуменізація, географія повсякденного життя;

тенденції й територіальні відмінності динаміки розвитку

на території України релігійного життя;

характерні риси етногеографічних регіонів України;

особливості формування повсякденного життя за різними

регіонами України;

пам’ятки архітектуру занесені до переліку об’єктів

охорони ЮНЕСКО;

головні релігійні центри держави;

вміти аналізувати територіальні відмінності регіонів України за

релігійними та культурними особливостями;

пояснити причини динамічних змін в інкультураційних

процесах на території держави;

відстежити тенденції впливу мультикультуралізму та

секуляризації на соціальну сферу;

висвітлити особливості поширення субкультур на

території України та проаналізувати їхній вплив на

повсякденне життя населення;

володіти знаннями про етногеографічне та релігійне районування

території України;

навиками виконання й аналізу соціально-географічних карт;

навиками роботи з узагальненою статистичною інформа-

цією соціально-географічного змісту.

48

Головні терміни та поняття: культура, матеріальна культура,

духовна культура, світогляд, менталітет, мистецтво, символічні й знакові

культурні системи, крієнція, цивілізація, релігія, неорелігія, географія

релігії, сакральна географія, некрогеографія, етногеографія, етнокультурні

меншини, географія культури, інкультурація, інкультураційна географія,

мультикультуралізм, субкультура, секуляризація, екуменізація, географія

повсякденного життя, історичний регіон, історико-географічний регіон,

релігійний район, етнографічний регіон, етногеографічний регіон,

геософія.

Завдання практичного заняття

1. Опрацювати рекомендовану літератури з теми. Письмова дати

визначення понять: сакральна географія, географія релігії,

географія культури, географія способу життя. Виконати схему

«Структура географії культури та релігії (за

проф. І. Ровенчаком)».

2. Використовуючи додаток Д.1 «Релігійна мережа в Україні»

побудувати стовпчикову діаграму «Розвиток релігійної мережі

в Україні». Обчислити динаміку зростання. Заповнити таблицю

«Динаміка змін релігійної мережі в Україні». Пояснити

причини динамічних змін. Обчислення динаміки змін релігійної мережі:

%100*п

пкзр

К

ККД

,

де Дзр — динаміка зростання; Кк — кількісні показники фактичного

року спостереження; Кп — кількісні показники попереднього до

фактичного року спостереження.

3. Використовуючи додаток Д.2 «Структура релігійної мережі в

Україні» побудувати кругову структурну діаграму «Структура

релігійних організацій України за конфесійною

приналежністю» станом на 2000 р. та 2010 р. Обґрунтувати

причини змін структурного розподілу.

4. Виконати картосхему «Релігійна ситуація в Україні»: способом

картограми показати кількість релігійних організацій за

регіонами у розрахунку на 10 000 осіб (дод. В.3, Д.3); значко-

вим способом — основні релігійні центри держави. На карті

вказати межі релігійних районів України (за проф. О. Шаблієм,

проф. Л. Шевчук).

5. Ознайомитися з особливостями етногеографічного районування

території України (дод. Д.4). Виконати короткий опис

етногеографічних регіонів держави.

6. Письмово проаналізувати особливості власної повсякденної

життєдіяльності. Окреслити її географію, описати чинники, що

на неї впливають (звернути увагу на тенденції

49

інкультураційних змін, мультикультуралізму, секуляризації,

виклики глобалізації).

Література

1. Голиков А. П. Вступ до економічної і соціальної географії :

навч. посібник / А. П. Голиков, Я. Б. Олійник, А. В. Степаненко. — К. :

Либідь, 1997. — С. 232—238.

2. Гудзяляк І. І. Географія населення : навч. посібник / І. І. Гудзе-

ляк. — Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2008. — 232 с.

3. Гукалова І. В. Якість життя населення України: суспільно-

географічна концептуалізація / І. В. Гукалова. — К. : МВС України, 2009.

— 346 с.

4. Життя етносу: соціокультурні нариси : навч. посібник /

Б. Попов, В. Ігнатов, М. Степико [та ін.]. — К. : Либідь, 1997.

5. Інститут релігійної свободи [Електронний ресурс]. — Режим

доступу : http://www.irs.in.ua.

6. Кисельов Ю. Про місце сакральної географії в системі

географічних наук / Ю. Кисельов // Сучасні проблеми і тенденції розвитку

географічної науки : [матер. міжн. наук. конф. до 120-річчя географії у

Львівському ун-ті (24—26 вересня 2003 р.)]. — Львів : Вид. центр ЛНУ

ім. І. Франка, 2003. — С. 127—128.

7. Ключко Л. Суспільно-географічні дослідження релігійної

сфери / Л. Ключко [Електронний ресурс]. — Режим доступу :

http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Chseg/2008_5/Klyuchko.pdf.

8. Ключко Л. В. Територіальна організація релігійної сфери

Харківського регіону : [авториф. дис. … канд. геогр. наук] / Л. В. Ключко.

— Харків, 2010. — 20 с.

9. Ковальчук А. С. Географія релігії в Україні : монографія /

А. С. Ковальчук. — Львів : Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2003. — 308 с.

10. Ковальчук А. С. Територіальні особливості динаміки чисель-

ності релігійних організацій в Україні / А. С. Ковальчук // Вісн. Львів. ун-

ту. Серія: географія. — 1998. — Вип. 22. — С. 108—114.

11. Кубійович В. Наукові праці / [упор. та вступ. стаття

проф. О. Шаблій]. Т.1. — Париж—Львів : Фенікс, 1996. — 800 с.

12. Культурна політика України: національна модель у

європейському контексті : аналітична доповідь / [за ред. С. І. Здіорука]

[Електронний ресурс]. — Режим доступу :

http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/Kultura_Zdioruk-beb1d.pdf.

13. Кучабський О. Г. Прикладні проблеми географії релігії /

О. Г. Кучабський // Вісн. Львів. ун-ту. Серія: географія. — 1998. — Вип. 22. —

С. 83—89.

14. Кучабський О. Г. Релігійна сфера обласного регіону:

50

трансформація і територіальна організація : [авториф. дис. … канд. геогр.

наук] / О. Г. Кучабський. — Львів, 2000. — 20 с.

15. Любіцева О. О. Географія релігій : навч. посібник / О. О. Любіцева,

С. В. Павлов, К. В. Мезенцев. — К. : АртЕк, 1998. — 504 с.

16. Масова культура / Українська і зарубіжна культура : навч. посібник /

[за ред. К. В. Заблоцької]. — К. : Східний вид-ий дім, 2001. — 372 с.

17. Міністерство культури України [Електронний ресурс]. —

Режим доступу : http://mincult.kmu.gov.ua.

18. Олена Степанів. Наукові праці. Есе. Спогади / [упоряд.

О. Шаблій]. — Львів : Видавничий центр Наукового товариства

ім. Шевченка, 2003. — 608 с.

19. Олійник Я. Б. Вступ до соціальної географії : навч. посібник /

Я. Б. Олійник, А. В. Степаненко. — К. : Знання, 2000. — 204 с.

20. Патійчук В. О. Територіальна організація релігійної сфери

адміністративної області (на прикладі Волинської області) : [авториф.

дис. … канд. геогр. наук] / В. О. Патійчук. — К., 1998. — 17 с.

21. Ровенчак І. Геокультурна реґіоналізація України у працях

Володимира Кубійовича / І. Ровенчак // Праці Наук. тов. ім. Шевченка.

Т. ХІ — Львів : НТШ, 2003. — С. 97—102.

22. Ровенчак І. Категорія «культури» у суспільній географії / Вісн.

Львів. ун-ту. Серія: географія. — 2004. — С. 274—277.

23. Ровенчак І. І. Географія культури: проблеми теорії, методології

та методики дослідження : монографія / І. І. Ровенчак. — Львів : Вид.

центр ЛНУ ім. І. Франка, 2008. — С. 140—147, 166—173, 222.

24. Соціально-економічна географія України : навч. посібник / [за

ред. О. І. Шаблія. — Львів : Світ, 2000. — С. 457—478.

25. Соціокультурне середовище — комунікація — «колообіг»

культури (спроба попередньої схеми) / Кісь Р. Глобальне — національне

— локальне (соціальна антропологія культурного простору). — Львів :

Літопис, 2005. — С. 86—99.

26. Статистичний збірник «Регіони України», 2011 / [Держ. служба

статистики України ; за ред. О. Г. Осауленка]. — К. : Консультант, 2011.

— Ч. 1. — 360 с. ; Ч. 2. — 784 с.

27. Статистичний щорічник України за 2010 рік / [Держ. служба

статистики України ; за ред. О. Г. Осауленка]. — К. : ТОВ «Август

Трейд», 2011. — 560 с.

28. Топчієв О. Г. Основи суспільної географії : навч. посібник /

О. Г. Топчієв. — Одеса : Астропринт, 2009. — С. 489—507.

29. Топчієв О. Г. Основи суспільної географії : навч. посібник. —

Одеса : Астропринт, 2001. — С. 329—347.

30. Церковно-релігійна ситуація і державно-конфесійні відносини в

Україні: підсумки десятиліття, тенденції і проблеми : аналіт. доповідь

51

Центру Разумкова [Електронний ресурс]. — Режим доступу :

http://www.razumkov.org.ua/ukr/files/category_journal/NSD119_ukr.pdf.

31. Шаблій О. І. Суспільна географія: теорія, історія, українознавчі

студії / О. І. Шаблій. — Львів : Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2001. —

С. 601—612.

32. Швебс Г. И. Прорыв в прошлое: Научно-эзотерическое ми-

ропонимание. — Одесса : Маяк, 1998. — Кн. 1. — 300 с.

33. Шевчук Л. Т. Сакральна географія : навч. посібник /

Л. Т. Шевчук. — Львів : Світ, 1999. — С. 9—28, 41—44, 139—145.

34. Шевчук Л. Т. Соціальна географія : навч. посібник / Л. Т. Шев-

чук. — К. : Знання, 2007. — С. 229—268.

35. Щитова Н. А. География образа жизни: основне понятия и

стратегия исследования / Н. А. Щитова // Вестник Московского ун-та.

Серия: География. — 2005. — №5. — С. 12—18.

36. Articles in Cultural Geography [Electronic resource]. — Mode of

access : http://geocurrents.info/category/cultural-geography.

37. European Cultural Parliament [Electronic resource]. — Mode of

access : http://www.kulturparlament.com.

38. Fellmann J. Human Geography : Landscapes of human activities /

J. Fellmann, А. Getis, J. Getis ; [10th ed.]. — Boston : McGraw Hill, 2009. —

Pр. 33—61, 156—174.

39. Pred A. Social reproduction and the time-geography of everyday life /

A/ Pred [Electronic resource]. — Mode of access : http://www.jstor.org

/discover/10.2307/490994?uid=3739232&uid=2129&uid=2&uid=70&uid=4&s

id=21102677256503.

Завдання та вправи для самостійної роботи

1. Прочитайте розділ 4.5 «Територіальна організація релігій»

навчального посібника Л. Т. Шевчук «Сакральна географія» [33, с. 139—145].

На яких особливостях територіальної організації релігійної сфери наголошує

автор? Як дані особливості впливають на виокремлення на території України

релігійних районів?

2. Ознайомтеся з аналітичною доповіддю підготовленою

фахівцями Центру Разумкова «Церковно-релігійна ситуація і державно-

конфесійні відносини в Україні» [30]. Які загрози національної безпеки

держави може спричинити подальша зміна церковно-релігійної ситуації

на території України?

3. Опрацюйте тему 5 «Місце і роль культури у життєдіяльності

суспільства» з розділу XVIII «Географія культури» навчального посібника

О. Г. Топчієва «Основи суспільної географії» [28, с. 492—498]. Чому культуру

називають якісною характеристикою суспільства?

4. Перегляньте розділ 3.5.4 «Інкультураційна географія» монографії

І. І. Ровенчака «Географія культури: проблеми теорії, методології та

52

методики дослідження» [23, с. 166—173]. Які проблеми розкриває нова наука

у сфері соціальної географії?

5. Проаналізуйте повсякденне життя мешканців Вашого регіону

проживання. Які його характерні риси? Які позитивні/негативні зміни у

повсякденному житті відбулися за останні десять років? Чим зумовлені дані

зміни? Як вони впливають на збереження самоідентичності мешканців краю?

Запитання для самоперевірки

1. Розкрийте сутність поняття «географія релігії».

2. Поясніть відмінність між поняттями «географія релігії» та

«сакральна географія».

3. Опишіть, що є об’єктом вивчення географії культури.

4. Вкажіть особливості розвитку географії повсякденного життя в

Україні.

5. Поясніть територіальні відмінності в релігійній ситуації за

регіонами України.

6. Назвіть релігійні райони України.

7. Перелічіть етнографічні райони України.

8. Охарактеризуйте етнографічні райони України.

9. Розкрийте сутність тенденції мультикультуралізму в українському

соціумі.

10. Обґрунтуйте позитивні/негативні сторони процесу секуляризації у

світі та в Україні?

53

Тема 5

ГЕОГРАФІЯ СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВОГО

КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ

Мета: засвоєння студентами знань про компонентну складову та

структуру сфери послуг, місце сфери послуг у структурі соціальної

географії; ознайомлення з територіальними відмінностями розвитку

торгівельної сфери та сфери побутового обслуговування населення;

сучасними проблемами функціонування сфери побутових послуг

населення в Україні, новітніми напрямками розвитку сфери торгівлі в

Україні; формування навиків: опрацювання вихідного статистичного

матеріалу, укладання соціально-географічних карт, виконання

пояснювальних записок на тему вивчення соціально-географічних явищ

та процесів.

У результаті вивчення теми студентові необхідно:

знати сутність понять: послуга, сфера послуг, торгівля, сфера

побутових послуг населення, географія торгівлі, географія

побутових послуг населення, традиційні види послуг, нові

види послуг;

територіальні відмінності розвитку торговельної сфери в

Україні;

характерні риси розвитку сфери побутових послуг в

Україні;

проблеми функціонування сфери торгівлі та побутових

послуг населення на сучасному етапі;

вміти аналізувати територіальні відмінності регіонів України за

розвитком сфери послуг;

пояснити причини динамічних змін розвитку сфери

послуг;

відстежити тенденції впливу інноваційних, інвестиційних

процесів, процесів розвитку малого підприємництва на

трансформацію сфери послуг в Україні;

висвітлити роль держави у становленні сфери послуг на

території України;

володіти знаннями про структуру сфери послуг, новітні види

послуг, вплив процесів глобалізації, євроінтеграції на

становлення сфери послуг в Україні;

навиками виконання й аналізу соціально-географічних карт;

навиками роботи з узагальненою статистичною інформа-

цією соціально-географічного змісту.

Головні терміни та поняття: послуга, традиційні види послуг, нові види

54

послуг, індивідуальні послуги, сфера послуг, торгівля, роздрібна торгівлі,

оптова торгівля, Інтернет-торгівля, географія торгівлі, географія

побутових послуг населення.

Завдання практичного заняття

1. Опрацювати рекомендовану літературу з теми. Дати визначення

термінів: сфера послуг, традиційні послуги, нові послуги,

географія сфери послуг. Виконати графічну схему «Структура

сфери послуг». Описати складові сфери послуг.

2. Використовуючі дані додатка Е.1 «Сфера послуг України, 2012»

виконати картосхему «Географія сфери послуг»: способом

картограми показати обсяг реалізованих послуг населенню,

способом картодіаграми — кількість підприємств сфери послуг.

Проаналізувати виконану картосхему, з’ясувати закономірності

та фактори, що впливають на формування територіальних

відмінностей розвитку сфери послуг в Україні.

3. Використовуючи дані додатка Е.2 «Роздрібна торгівля, 2012»,

виконати картосхему «Географія роздрібної торгівлі України».

Способом картограми показати: роздрібний товарооборот у

міських поселеннях (кольором) та роздрібний товарооборот у

сільській місцевості (штриховкою); способом картодіаграми —

загальний оборот роздрібної торгівлі. Проаналізувати виконану

картосхему, з’ясувати закономірності та фактори, що впливають

на формування територіальних відмінностей.

4. Навести власне бачення впливу трансформаційних перетворень в

державі на розвиток та функціонування сфери послуг в Україні,

розвиток традиційних видів послуг, становлення нових видів

послуг.

Література

1. Білецький М. Структурно-динамічні процеси розвитку сфери

послуг регіону / М. Білецький // Матер. міжн. наук. семінару «Львівська

суспільно-географічна школа у національному і європейському

вимірах» (до 60-річчя кафедри економічної і соціальної географії

Львівського національного університету імені Івана Франка). — Львів :

Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2005. — С. 339—347.

2. Голиков А. П. Вступ до економічної і соціальної географії :

навч. посібник / А. П. Голиков, Я. Б. Олійник, А. В. Степаненко. — К. :

Либідь, 1997. — С. 206—212, 227—232.

3. Львів. Комплексний атлас / [за ред. проф. О. Шаблія]. — К. :

Картографія, 2012. — 192 с.

4. Рум’янцев А. П., Коваленко Ю. О. Світовий ринок послуг :

навч. посібник / А. П. Рум’янцев, Ю. О. Коваленко. — К. : Центр навч.

55

літ-ри, 2006. — 456 с.

5. Соціально-економічна географія України : навч. посібник / [за

ред. О. І. Шаблія. — Львів : Світ, 2000. — С. 414—416, 425—430.

6. Статистичний збірник «Регіони України», 2011 / [Держ. служба

статистики України ; за ред. О. Г. Осауленка]. — К. : Консультант, 2011.

— Ч. 1. — 360 с. ; Ч. 2. — 784 с.

7. Топчієв О. Г. Основи суспільної географії : навч. посібник /

О. Г. Топчієв. — Одеса : Астропринт, 2001. — С. 526—553.

8. Топчієв О. Г. Основи суспільної географії : навч. посібник /

О. Г. Топчієв. — Одеса : Астропринт, 2009. — С. 395—420.

Завдання та вправи для самостійної роботи

1. Прочитайте тему 1 «Сфера послуг як галузь суспільної

географії» розділу XV «Географія обслуговування» навчального посібник-

ка О. Г. Топчієва «Основи суспільної географії» [8, с. 395—400]. В чому

сутність, на думку автора, «революції послуг»? Які нові види послуг

появилися в інформаційну епоху?

2. Опрацюйте статтю М. Білецького «Структурно-динамічні

процеси розвитку сфери послуг регіону» [1]. Які тенденції

прослідковуються в розвитку сфери послуг Львівської області, Західного

регіону України.

3. Перегляньте карти із розділу сфера послуг наукової праці за

редакцією О. І. Шаблія «Львів. Комплексний атлас». Яку інформацію

можна почерпнути з карт атласу? Які територіальні особливості розвитку

сфери послуг великого міста?

4. Проаналізуйте розвиток сфери послуг у межах території

Вашого проживання. Які види послуг було б доцільно розвивати на даній

території? Розвиток яких видів послуг є в надлишку і чому? Яке

співвідношення кількості та якості наданих послуг?

Запитання для самоперевірки

1. Розкрийте сутність поняття «сфера послуг».

2. Опишіть структуру сфери послуг.

3. Поясніть територіальні відмінності розвитку сфери послуг в

Україні.

4. Перелічіть традиційні види послуг.

5. Назвіть нові види послуг.

6. Поясніть територіальні відмінності розвитку сфери роздрібної

торгівлі в Україні.

56

Тема 6

ГЕОГРАФІЯ КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЬОГО

КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ

Мета: засвоєння студентами знань про сутність та структуру

соціальної інфраструктури; ознайомлення з територіальними

особливостями розвитку культурної, загальноосвітньої інфраструктури та

інфраструктури вищих навчальних закладів, проблемами розвитку

культурної та освітньої інфраструктури сьогодення; формування навиків:

опрацювання вихідного статистичного матеріалу, укладання соціально-

географічних карт, виконання пояснювальних записок на тему вивчення

соціально-географічних явищ та процесів.

У результаті вивчення теми студентові необхідно:

знати сутність понять: інфраструктура, соціальна інфра-

структура;

тенденції й територіальні відмінності розміщення на

території України культурної інфраструктури;

характерні риси розміщення на території України

інфраструктури загальноосвітніх закладів;

головні культурні й освітні центри України;

вміти аналізувати територіальні відмінності регіонів України за

рівнем розвитку інфраструктури вищих навчальних

закладів;

пояснити причини кризових явищ сьогодення у розвитку

інфраструктури культури та освіти;

володіти знаннями про перспективи розвитку культурної та

освітньої інфраструктури України;

навиками виконання й аналізу соціально-географічних карт;

навиками роботи з узагальненою статистичною інформа-

цією соціально-географічного змісту.

Головні терміни та поняття: інфраструктура, соціальна інфра-

структура, культура, освіта, театр, музей, школа, дошкільна інфра-

структура, загальноосвітня інфраструктура, інфраструктура вищих

навчальних закладів, культурна інфраструктура, державні навчальні

заклади, приватні навчальні заклади

Завдання практичного заняття

1. Опрацювати рекомендовану літературу з теми. Письмово дати

визначення поняття «соціальна інфраструктура». Графічно

виконати схему «Структура соціальної інфраструктури».

57

2. Використовуючи дані додатка Ж.1 «Культурна й освітня

інфраструктура України», виконати картосхему «Культурна

інфраструктура України»: способом картограми показати

кількість масових та універсальних бібліотек, способом

картодіаграми — кількість місць у закладах клубного типу.

Проаналізувати відмінність регіонів України за розвитком

культурної інфраструктури; обґрунтувати залежність розвитку

культурної інфраструктури від особливостей розселення, рівня

доходів населення.

3. Використовуючи дані додатка Ж.1 «Культурна й освітня

інфраструктура України», виконати картосхему «Освітня

інфраструктура України»: способом картограми показати

кількість загальноосвітніх навчальних закладів, а способом

картодіаграми — кількість вищих навчальних закладів.

З’ясувати закономірності та фактори, що впливають на

формування територіальних відмінностей.

4. Пояснити особливості трансформації та функціонування

культурно-освітньої інфраструктури України в сучасних умовах.

Вказати фактори, що гальмують розвиток культурно-освітньої

інфраструктури в державі, загалом, та на рівні локальних

територій, зокрема.

Література

1. Білецький М. Структурно-динамічні процеси розвитку сфери

послуг реґіону / М. Білецький // Матер. міжн. наук. семінару «Львівська

суспільно-географічна школа у національному і європейському вимірах»

(до 60-річчя кафедри економічної і соціальної географії Львівського

національного університету імені Івана Франка). — Львів : Вид. центр

ЛНУ ім. І. Франка, 2005. — С. 339—347

2. Голиков А. П. Вступ до економічної і соціальної географії :

навч. посібник / А. П. Голиков, Я. Б. Олійник, А. В. Степаненко. — К. :

Либідь, 1997. — С. 206—212, 227—232.

3. Львів. Комплексний атлас / [за ред. проф. О. Шаблія]. — К. :

Картографія, 2012. — 192 с.

4. Соціально-економічна географія України : навч. посібник / [за

ред. О. І. Шаблія. — Львів : Світ, 2000. — С. 417—425, 450—457.

5. Статистичний збірник «Регіони України», 2011 / [Держ. служба

статистики України ; за ред. О. Г. Осауленка]. — К. : Консультант, 2011.

— Ч. 1. — 360 с. ; Ч. 2. — 784 с.

6. Топчієв О. Г. Основи суспільної географії : навч. посібник /

О. Г. Топчієв. — Одеса : Астропринт, 2001. — С. 526—553.

7. Ягодка А. Г. Соціальна інфраструктура і політика : навч.

посібник / А. Г. Ягодка. — К. : КНЕУ, 2000. — 212 с.

58

Завдання та вправи для самостійної роботи

1. Проаналізуйте нормативні документи України на предмет

висвітлення в них проблем реформування культурно-освітньої

інфраструктури. Які заходи планує вжити держава з метою подолання

кризи в даних сферах?

2. Переголяньте навчальний посібник Я. Г. Ягодка «Соціальна

інфраструктура і політика». Які вимоги до соціальної інфраструктури

висуває суспільство ХХІ ст.?

3. Проаналізуйте соціальну інфраструктуру території Вашого

постійного проживання. Який її стан, різновид? Яка форма власності

соціальної інфраструктури? Яка її доступність для середньостатистичного

мешканця?

Запитання для самоперевірки

1. Розкрийте сутність поняття «соціальна інфраструктура».

2. Проаналізуйте структуру соціальної інфраструктури.

3. Опишіть територіальні особливості розвитку на території

України загальноосвітньої інфраструктури.

4. Перелічіть головні освітні центри України. Якими навчальними

закладами вони сформовані?

5. Назвіть головні культурні центри України.

6. Проаналізуйте особливості розвитку культурної

інфраструктури України.

7. Назвіть проблеми трансформації культурної та освітньої

інфраструктури України на початку ХХІ ст.

59

Змістовий модуль 3.

Реґіональна соціальна географія

Тема 7

СОЦІАЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНІ КОНТРАСТИ

МІЖ МАКРОРЕҐІОНАМИ СУЧАСНОГО СВІТУ

Мета: засвоєння студентами знань про сучасну макрорегіоналізацію

світу; ознайомлення з: підходами до макрорегіоналізації світу,

цивілізаційною структурою світу, характерними рисами виділених

макросвітів; формування навиків: роботи з англомовними науковими

джерелами, аналітичними науковими доповідями, вихідною статистичною

інформацією світових аналітичних центрів.

У результаті вивчення теми студентові необхідно:

знати сутність понять: цивілізація, макросвіт, регіоналізація;

особливості виділення географічних світів та регіонів (за

Г. де Блієм, П. Муллером); ;

вміти характеризувати виділені макросвіти;

виділяти основні риси світів;

пояснювати географічні особливості макросвітів;

володіти знаннями про особливості макрорегіоналізації світу;

навиками виконання й аналізу соціально-географічних карт;

навиками роботи з англомовною науковою літературою.

Головні терміни та поняття: цивілізація, макросвіт, регіон,

регіоналізація, цивілізаційна структура світу

Завдання семінарсько-практичного заняття

1. Дати визначення термінів: географічний світ (макрореґіон),

географічний реґіон. Ознайомитися з критеріями та

передумовами (природне довкілля; культура, етнічність та

релігія; розміщення населення) диференціації географічних

світів.

2. Виконати картосхему виділення географічних світів та реґіонів

(за Г. де Блієм, П. Муллером).

3. Дати характеристику виділених макрореґіонів. Звернути увагу на

склад, основні географічні особливості, коротку історію

формування, риси соціально-географічної ситуації1:

1 Завдання виконується за варіантами. Студент повинен охарактеризувати

три макрорегіони.

60

3.1. Російський світ.

3.2. Північна Африка і Південно-Західна Азія.

3.3. Африканська Субсахара.

3.4. Південна Азія.

3.5. Східна Азія.

3.6. Південно-Східна Азія.

3.7. Північна Америка.

3.8. Середня Америка.

3.9. Південна Америка.

3.10. Австралія.

3.11. Океанія.

4. Використовуючи дані додатка И.1 «Країни світу за географіч-

ними світами», заповнити таблицю «Соціально-географічні риси

макрореґіонів сучасного світу» .

Таблиця

Соціально-географічні риси макрореґіонів сучасного світу

Макрореґіон:

назва;

кількість

населення,

млн. осіб;

площа,

млн. км2

Реґіони та

найбільші

країни у

їх складі

Риси

мовної

ситуації

Риси

національно-

релігійної

ситуації

Риси

соціально-

економіко-

географічної

ситуації

Головні

соціально-

географічні

проблеми

Література

1. Блій Г. де. Географія : світи, реґіони, концепти : [пер. з англ. ;

передмова та розділ «Україна» О. І. Шаблія] / Г. де Блій, П. Муллер,

О. Шаблій. — К. : Либідь, 2004. — С. 18—23, 206—688.

2. Соціально-економічна географія світу : навч. посібник / [за

ред. С. П. Кузика]. — Львів : Світ, 2002. — С. 365—376, 420—423, 430—

435, 448—457, 480—487, 507—529, 531—543, 579—606, 637—661.

3. Fellmann J. Human Geography : Landscapes of human activities /

J. Fellmann, А. Getis, J. Getis ; [10th ed.]. — Boston : McGraw Hill, 2009.

4. Gross domestic product 2008 / World Development Indicators

database World Bank Geography [Electronic resource]. — Mode of access :

http://www.labor.ca.gov/panel/pdf/2008_GDP.pdf.

5. International Encyclopedia of Human Geography in 12 volumes. —

Amsterdam : Elsevier, 2009.

6. List of countries by population in 2009 Geography [Electronic

resource]. — Mode of access : http://en.wikipedia.org/wiki/ List_of_countries

_by_population_in_2009.

61

Завдання та вправи для самостійної роботи

1. Підготуйте презентацію про один із макрорегіонів світу.

Зверніть увагу на висвітлення у презентації питань становлення й

функціонування соціальної сфери, розвитку культури, дотримання

релігійних свобод. Проілюструйте за допомогою світлин та відео-

матеріалів повсякденну життєдіяльність людей в регіоні.

Запитання для самоперевірки

1. Розкрийте сутність поділу світу за цивілізаційною ознакою.

2. Поясніть принципи макрорегіоналізації світу за Г. де Блій,

П. Муллером.

3. Охарактеризуйте макрорегіон Російський світ.

4. Перелічіть головні проблеми макрорегіона Східна Азія.

5. Вкажіть перспективи розвитку макрорегіона Північна Афри-

ка—Південно-Західна Азія.

6. Опишіть особливості розвитку соціальної сфери на території

макрорегіона Середня Америка.

62

Тема 8

СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ ЄВРОПИ: ПРОБЛЕМИ

КУЛЬТУРНО-ЦИВІЛІЗАЦІЙНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ

Мета: засвоєння студентами знань про проблеми соціальної географії

Європи; ознайомлення з: соціально-географічними особливостями

європейського простору, наслідками модернізації Європи, релігійно-

географічними відмінностями Європейського простору; формування

навиків: роботи з англомовними науковими джерелами, вихідною

статистичною інформацією світових аналітичних центрів.

У результаті вивчення теми студентові необхідно:

знати сутність понять: мультикультуралізм, уніфікація, деволю-

ція;

особливості соціально-географічної диференціації Європи;

вміти характеризувати тенденції урбанізації в Європі;

пояснювати деволюційні процеси на європейському

просторі;

пояснювати географічні особливості регіонів Європи;

володіти знаннями про релігійно-географічні відмінності

європейського простору;

навиками роботи з англомовною науковою літературою.

Головні терміни та поняття: мультикультуралізм, деволюція, уніфікація

Завдання семінарського заняття

1. Головні соціально-географічні особливості простору Європи.

2. Соціальні наслідки модернізації Європи:

2.1. Урбаністична послідовність і зміни;

2.2. Деволюція Європи1;

2.3. Європейська уніфікація.

3. Релігійно-географічні відмінності Європейського простору:

3.1. Північна Європа;

3.2. Південна і Західна Європа;

3.3. Прирейнська Європа;

3.4. Східна Європа;

3.5. Пострадянська Європа.

4. Соціально-географічна диференціація Європи. Виконати

картосхему «Реґіоналізація Європи». Заповнити таблицю:

1 При підготовці питання використати додатки К.1—К.3.

63

Таблиця

Соціально-географічні риси реґіонів Європи

Реґіон,

кількість

населення,

млн. осіб

Склад

реґіону

(країни,

субреґіони)

Риси мовної

ситуації

Риси

національно-

релігійної

ситуації

Риси

соціально-

економіко-

географічної

ситуації

Західна Європа

Британські острови

Північна Європа

Південна Європа

Східна Європа

Література

1. Блій Г. де. Географія : світи, реґіони, концепти : [пер. з англ. ;

передмова та розділ «Україна» О. І. Шаблія] / Г. де Блій, П. Муллер,

О. Шаблій. — К. : Либідь, 2004. — С. 60, 76—127.

2. Віллем Жан-Поль. Європа та релігії. Ставки ХХІ-го століття :

[пер. з франц.] / Жан-Поль Віллем. — К. : Дух і література, 2006. — 331 с.

3. Глобальні зміни світу — 2025 : доповідь Національної

розвідувальної ради США / [пер. з англ.]. — Львів : Літопис, 2010. — 188 с.

4. Жити разом: поєднання різноманіття і свободи в Європі

ХХІ століття / [пер. з англ. Г. Лелів, М. Комарницький, Г. Сташків]. —

Львів : Літопис, 2011. — 112 с.

5. Соціально-економічна географія світу : навч. посібник / [за ред.

С. П. Кузика]. — Львів : Світ, 2002. — С. 181—189, 237—245, 285—292, 309—

315.

6. Fellmann J. Human Geography : Landscapes of human activities /

J. Fellmann, А. Getis, J. Getis ; [10th ed.]. — Boston : McGraw Hill, 2009.

7. Gross domestic product 2008 / World Development Indicators

database World Bank Geography [Electronic resource]. — Mode of access :

http://www.labor.ca.gov/panel/pdf/2008_GDP.pdf.

8. International Encyclopedia of Human Geography in 12 volumes. —

Amsterdam : Elsevier, 2009.

9. List of countries by population in 2009 Geography [Electronic

resource]. — Mode of access : http://en.wikipedia.org/wiki/ List_of_countries

_by_population_in_2009.

Завдання та вправи для самостійної роботи

1. Ознайомтеся з працею «Жити разом: поєднання різноманіття і

свободи в Європі ХХІ століття». Які проблеми постали перед

64

європейським суспільством на початку ХХІ ст.? Які шляхи їхнього

вирішення? Який досвід європейських держав з розв’язання соціальних

проблем, особливо у сфері міжособистісної комунікації, може

використати Україна? 2. Підготуйте презентацію про один із регіонів Європи. Зверніть

увагу на висвітлення у презентації питань становлення й функціонування

соціальної сфери, розвитку культури, дотримання релігійних свобод.

Проілюструйте за допомогою світлин та відео-матеріалів повсякденну

життєдіяльність людей в регіоні.

Запитання для самоперевірки

1. Поясніть сутність процесу мультикультуралізм в європейському

просторі.

2. Вкажіть, які з європейських держав пропагують політику

секуляризації і чому?

3. Перелічіть регіони Європи (за Г. де Блій, П. Муллер).

4. Охарактеризуйте один із регіонів Європи.

65

Тема 9

ГЕОГРАФІЯ СОЦІАЛЬНИХ НЕГАРАЗДІВ УКРАЇНИ

Мета: засвоєння студентами знань про соціальні негаразди,

географію соціальних негараздів, структуру географії соціальних

негараздів; ознайомлення з територіальними особливостями поширення

на території України соціальних негараздів; формування навиків: роботи з

науковими джерелами, вихідною статистичною інформацією,

картографічними творами.

У результаті вивчення теми студентові необхідно:

знати сутність понять: соціальні негаразди, радикальна

географія, географія соціальних негараздів;

структуру географії соціальних негараздів;

вміти описати територіальні відмінності поширення на території

України соціальних негараздів;

пояснювати причини зростання кількісних показників

проявів соціальних негараздів на території держави;

обґрунтовувати доцільність заходів з локалізації та

протидії поширення соціальних негараздів;

володіти знаннями про структуру, динаміку поширення соціальних

негараздів на території України;

навиками роботи з статистичною інформацією.

Головні терміни та поняття: соціальні негаразди, радикальна

географія, географія соціальних негараздів, наркоманія, алкоголізм,

ВІЛ/СНІД, активний туберкульоз, злочинність.

Завдання практичного заняття

1. Письмово дати визначення поняття «соціальні негаразди»,

охарактеризувати складові соціальних негараздів.

2. Використовуючи дані додатка Л.1 «Захворюваність на

ВІЛ/СНІД», виконати картосхему «Захворювання на СНІД в

Україні». Письмово охарактеризувати територіальні

відмінності та чинники поширення захворюваності на СНІД та

ВІЛ інфекції; при характеристиці використати як відносні, так і

абсолютні статистичні показники.

3. Використовуючи дані Додатка Л.2 «Злочинність», виконати

картосхему «Злочинність в Україні». Письмово

охарактеризувати територіальні відмінності та чинники

поширення злочинності; при характеристиці використати як

відносні, так і абсолютні показники.

4. Охарактеризувати причини виникнення, сучасний стан та

66

територіальні відмінності прояву актуальних соціальних

негараздів України1:

4.1. алкоголізм;

4.2. виробничий травматизм, аварії;

4.3. захворювання на туберкульоз;

4.4. ігроманія (залежність від азартних ігор);

4.5. Інтернет-залежність та комп’ютероманія;

4.6. наркоманія;

4.7. безпритульність та жебрацтво;

4.8. проституція;

4.9. скорочення тривалості життя чоловічого населення;

4.10. суїцид.

Література

1. Атлас вчителя. — К. : Картографія, 2010. — 328 с.

2. Білецький М. До становлення науки «географія соціальних

негараздів» в Україні / М. Білецький, Л. Котик // Історія української

географії та картографії. — Ч. І. : [зб. матер. четвертої міжн. наук. конф.,

присв. 110-літньому ювілею проф. Володимира Кубійовича. Тернопіль,

18‒19 листопада 2010 р.]. — Тернопіль : Друкарня Терноп. нац. пед. ун-ту

ім. В. Гнатюка, 2010. — С. 92—96.

3. Глобальні проблеми світу : атлас. — К. : Картографія, 2009. —

144 с.

4. Доклад о развитии глобальной эпидемии ВИЧ/СПИДа/

ЮНЭЙДС. — К. : Без вид, 2008. — 132 с.

5. Загальнодержавна програма забезпечення профілактики ВІЛ-

інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на

СНІД на 2009–2013 роки [Електронний ресурс]. — Режим доступу :

http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws.

6. Загальнодержавна програма протидії захворюваності на

туберкульоз у 2007—2011 роках [Електронний ресурс]. — Режим

доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws.

7. Звіт про розвиток наркоманії та поширення ВІЛ/СНІДу в

Україні [Електронний ресурс]. — Режим доступу :

http://www.aidsalliance.kiev.ua/ ru/library/global/assess.

8. Лабінська Г. Особливості жіночої злочинності у Львівській

області / Г. Лабінська // Вісник Львів. ун-ту. Серія : Географія. — Вип. 35.

— 2008. — С. 212—219.

1 Четверте завдання студенти виконують індивідуально, за варіантами, під час

підготовки опираються на використання Інтернет-ресурсів, результати подають у

вигляді презентації тривалістю до п’яти хвилин.

67

9. Міністерство Внутрішніх Справа України [Електронний

ресурс]. — Режим доступу : www.mvc.gov.ua.

10. Ранця І. І. Суспільно-географічні аспекти захворюваності на

туберкульоз у Львівській області / І. І. Ранця, І. В. Ванда, Л. І. Котик //

Здоровий спосіб життя : [зб. наук. ст. ; ред. доц. Ю. М. Панишко]. —

Вип. 20. — Львів : «ПП Бодлак», 2007. — С. 36—41.

11. Скабара Р. М. Суспільно-географічні аспекти злочинності (на

матеріалах Львівської області) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня

канд. геогр. наук : спец. 11.00.02 «економічна та соціальна географія» /

Р. М. Скабара. — Львів, 2003. — 16 с.

12. Статистичний збірник «Регіони України», 2011 / [Держ. служба

статистики України ; за ред. О. Г. Осауленка]. — К. : Консультант, 2011.

— Ч. 1. — 360 с. ; Ч. 2. — 784 с.

13. Шаблій О. І. Суспільна географія : теорія, історія, українознавчі

студії / О. І. Шаблій. — Львів : Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2001. —

С. 587–602.

Завдання та вправи для самостійної роботи

1. Проаналізуйте розвиток на території Вашого постійного

проживання соціальних негараздів. Чим спричинено їхнє видове

різноманіття? Який віковий прошарок населення найбільше уразливий до

прояву соціальних негараздів? Якими заходами можна зменшити вплив

соціальних негараздів у соціумі?

Запитання для самоперевірки

1. Розкрийте сутність поняття «соціальні негаразди».

2. Опишіть особливості поширення на території України

захворюваності на ВІЛ/СНІД.

3. Поясніть територіальні відмінності у поширенні злочинності за

регіонами України.

68

ІНДИВІДУАЛЬНЕ НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНЕ ЗАВДАННЯ

Письмова робота – реферат «Соціально-географічна

характеристика локального об’єкта (села, містечка, мікрорайону

міста)».

Тематика узгоджується зі студентами, враховуються місця їх

проживання. Індивідуальне завдання виконується на стандартних

листках формату А-4, чорнилом одного кольору (синього або чорного).

Поля: зверзу, знизу, справа – 1,5 см, зліва – 2,5 см. Обсяг – 12–

15 рукописних сторінок основного тексту, також титульна сторінка,

зміст, перелік використаних джерел (не менше трьох позицій,

обов’язкові посилання в тексті), додатки (зокрема, ілюстративний

матеріал). Термін здачі робіт: до 10 грудня поточного року навчання в

першому семестрі для студентів денної форми навчання, для заочної

форми ‒ дата узгоджується в робочому порядку.

Рекомендована структура письмової роботи

Вступ. Соціально-географічне положення об’єкта та його загальна

характеристика.

1. Конфесійний склад населення, домінуючі церкви та їх вплив на

соціальне життя.

2. Соціальний склад населення, його зайнятість та спосіб життя.

3. Геопросторова організація соціально-побутової інфраструктури.

4. Геопросторова організація культурно-освітньої інфраструктури.

5. Соціально-географічні проблеми, конфлікти та негаразди.

Висновки. Перспективи подальших соціально-географічних змін

об’єкта.

69

ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ

Змістовий модуль 1. Загальна соціальна географія

Рівень 1

1. Термін «соціальна географія» у сучасному трактуванні вперше використав:

а) Ф. Ратцель; б) К. Зауер;

в) П. де Ля Блаш; г) Е. Реклю.

2. Об’єктом дослідження соціальної географії є:

а) суспільство та територіальні

соціальні спільноти;

б) походження соціальних явищ та

процесів;

в) соціальні громадські рухи; г) усі наведені відповіді правильні.

3. До об’єкта соціальної сфери суспільства належать:

а) економічна сфера суспільства; б) соціальна сфера суспільства;

в) політична сфера суспільства; г) вірні відповіді а) і в).

4. Конкретними об’єктами соціальної географії є:

а) конкретні соціальні

характеристики;

б) конкретні територіальні соціальні

спільноти;

в) конкретні соціальні особистості; г) усі відповіді правильні.

5. До об’єкта соціальної сфери суспільства не належать:

а) економічна сфера суспільства; б) соціальна сфера суспільства;

в) політична сфера суспільства; г) правильні відповіді а) і в).

6. Предметом соціальної географії є:

а) соціальна і соціологічна сфери

суспільства;

б) соціальна сфера суспільства;

в) соціологічна сфера суспільства; г) усі наведені відповіді

неправильні.

7. Категорія геопросторової організації соціальних явищ і процесів є:

а) об’єктом соціальної географії; б) предметом соціальної географії;

в) змістом соціальної географії; г) напрямком соціальної географії.

8. Система соціально-географічних понять, категорій, концепцій, теорій, законів –

це:

а) об’єкт соціальної географії; б) предмет соціальної географії;

в) зміст соціальної географії; г) структуру соціальної географії.

9. Соціальна географія не досліджує:

а) суспільство та територіальні

соціальні спільноти;

б) походження соціальних явищ та

процесів;

в) соціальні громадські рухи; г) правильні відповіді б) і в).

10. Конкретними об’єктами соціальної географії не є:

а) конкретні соціальні

характеристики;

б) конкретні територіальні соціальні

спільноти;

в) конкретні соціальні особистості; г) правильні відповіді а) і в).

11. Хто є автором наукової категорії геопросторової організації як предмета усіх

суспільно-географічних наук:

а) Ніколай Баранський; б) Торсен Геґерстранд;

в) Олег Шаблій; г) Любов Шевчук.

12. Скільки аспектів (зрізів) включає категорія геопросторової організації,

обґрунтована проф. Олегом Шаблієм?

70

а) проф. О. Шаблій не

обґрунтовував такої категорії;

б) кількість аспектів залежить від

складності досліджень;

в) три; г) правильної відповіді немає.

13. Розміщення є ......... аспектом геопросторової організації соціальних явищ.

а) першим; б) другим;

в) третім; г) четвертим.

14. Функціонування є ...... аспектом геопросторової організації соціальних явищ і

процесів.

а) першим; б) другим;

в) третім; г) четвертим.

15. Зв’язки є ......... аспектом геопросторової організації соціальних явищ.

а) першим; б) другим;

в) третім; г) четвертим.

16. Скільки аспектів (зрізів) включає категорія геопросторової організації Олега Шаблія:

а) один; б) три;

в) два; г) чотири.

17. Першим аспектом (зрізом) в геопросторовій організації соціальних явищ та

процесів є:

а) їх розміщення; б) зв’язки між ними;

в) їх територіальні поєднання; г) їх функціонування.

18. Другим аспектом (зрізом) в геопросторовій організації соціальних явищ та

процесів є:

а) зв’язки між ними; б) їх розміщення;

в) їх функціонування; г) їх територіальні поєднання.

19. Третім аспектом (зрізом) в геопросторовій організації соціальних явищ та

процесів є:

а) зв’язки між ними; б) їх розміщення;

в) їх функціонування; г) їх територіальні поєднання.

20. Четвертим аспектом (зрізом) в геопросторовій організації соціальних явищ та

процесів є:

а) зв’язки між ними; б) їх розміщення;

в) їх функціонування; г) їх територіальні поєднання.

21. Який з пластів (зрізів) геопросторової організації соціальної сфери суспільства

розкриває теорія біхевіоризму:

а) зв’язки між соціальними явищами

та процесами;

б) розміщення соціальних явищ та

процесів;

в) функціонування соціальних явищ

та процесів;

г) територіальні поєднання

соціальних явищ та процесів.

22. Який з пластів (зрізів) геопросторової організації соціальної сфери суспільства

розкриває теорія систем розселення:

а) зв’язки між соціальними явищами

та процесами;

б) розміщення соціальних явищ та

процесів;

в) функціонування соціальних явищ

та процесів;

г) територіальні поєднання

соціальних явищ та процесів.

23. Який з пластів (зрізів) геопросторової організації соціальної сфери суспільства

розкриває теорія районування та системоутворення:

а) зв’язки між соціальними явищами

та процесами;

б) розміщення соціальних явищ та

процесів;

71

в) функціонування соціальних явищ

та процесів;

г) територіальні поєднання

соціальних явищ та процесів.

24. Який з пластів (зрізів) геопросторової організації соціальної сфери суспільства

розкриває теорія центральних місць:

а) зв’язки між соціальними явищами

та процесами;

б) розміщення соціальних явищ та

процесів;

в) функціонування соціальних явищ

та процесів;

г) територіальні поєднання

соціальних явищ та процесів.

25. Які галузі поряд з соціальної географією формують суспільну географію

згідно з позицією проф. Сєрґєя Лаврова:

а) економічна та історична географія; б) економічна і політична географія;

в) економічна, політична та

реґіональна географія;

г) економічна географія та

географія населення.

26. Які галузі поряд з соціальною географією формують суспільну географію

згідно з позицією проф. Селми Ниммик:

а) економічна і політична географія; б) економічна та історична географія;

в) економічна географія та географія

населення;

г) жодна наведена відповідь не є

правильною.

27. Які галузі поряд з соціальної географією формують суспільну географію

згідно з позицією проф. Олега Шаблія:

а) економічна та антропогеографія; б) економічна та політична географія;

в) економічна географія та географія

населення;

г) економічна, політична та

географія населення.

28. Які зв’язки має соціальна географія з іншими науками:

а) організаційні, інформаційні,

генетичні та міжнародні;

б) інформаційні, генетичні та

міжособистісні;

в) інформаційні, генетичні та

організаційні;

г) усі із вище зазначених, крім

генетичних.

29. Які зв’язки переважають між соціальною географією та економікою:

а) організаційні; б) інформаційні;

в) генетичні; г) історичні.

30. Які зв’язки переважають між соціальною географією та політологією:

а) організаційні; б) інформаційні;

в) генетичні; г) історичні.

31. Які зв’язки переважають між соціальною географією та демографією:

а) організаційні; б) інформаційні;

в) генетичні; г) історичні.

32. Які зв’язки переважають між соціальною географією та соціологією:

а) організаційні; б) інформаційні та генетичні;

в) організаційні та інформаційні; г) зв’язків немає – це різні науки.

33. Які зв’язки переважають між соціальною географією та етнографією:

а) організаційні; б) інформаційні;

в) генетичні; г) історичні.

34. В чому полягає сутність теоретичної функції соціальної географії:

а) в теоретичному осмисленні соці-

альних явищ і процесів;

б) в осмисленні теоретичних

соціальних явищ і процесів;

в) правильні відповіді – а) і б); г) усі наведені відповіді хибні.

72

35. Дидактична функція соціальної географії – це:

а) навчання дітей у школі загальним

поняттям соціальної географії;

б) делегування соціал-географів для

роботи в широких наукових колах;

в) диктування суспільству мінімальних

параметрів соціального розвитку;

г) правильна відповідь: а), б) і в).

36. Участь соціальної географії у формуванні системи людських поглядів на світ

та вивчення ролі соціально-географічних процесів у ньому – це … функція

соціальної географії.

а) сакральна; б) світоглядна;

в) теоретична; г) світоформувальна.

37. Теоретичне осмислення соціальних явищ і процесів – це:

а) теоретична функція соціальної

географії;

б) осмислювальна функція

соціальної географії;

в) світоглядна функція соціальної

географії;

г) другорядна функція соціальної

географії.

38. Практична функція соціальної географії – це:

а) участь в розробці національної

соціальної політики;

б) участь в управлінні реґіональним

соціальним розвитком;

в) розв’язання соціальних проблем; г) усе вище перелічене разом взяте.

39. Просвітницька функція соціальної географії – це:

а) організація географічних секцій у

товариствах «Просвіти»;

б) просвітницька робота серед селян-

ських мас в католицькій Європі;

в) висвітлення соціально-географіч-

них ідей та понять в ЗМІ;

г) усі наведені відповіді

неправильні.

40. Висвітлення соціально-географічних ідей, понять та знань через засоби

масової інформації – це:

а) мас-медійна функція соціальної

географії;

б) просвітницька функція соціальної

географії;

в) трансляційна функція соціальної

географії;

г) не стосується соціальної

географії.

41. Джуліан Волперт зробив значний внесок в соціально-географічну теорію:

а) систем розселення; б) центральних місць;

в) бігейвіоризму; г) районування.

42. Пітер Гаґґет зробив значний внесок в соціально-географічну теорію:

а) систем розселення; б) центральних місць;

в) бігейвіоризму; г) районування.

43. Вальтер Кристаллєр зробив значний внесок в соціально-географічну теорію:

а) систем розселення; б) центральних місць;

в) бігейвіоризму; г) районування.

44. Метод просторово-часової призми обґрунтував:

а) Вільям Бунґе та Дейвід Гарвей; б) Джуліан Волперт;

в) Торсен Геґерстрандт; г) Алан Пред.

45. Метод позиційної редукції у соціальній географії обґрунтував:

а) Ніколай Баранський; б) Борис Родоман;

в) Олег Шаблій; г) Торсен Геґерстрандт.

46. Метод ментальних карт у соціальній географії обґрунтував:

а) Вільям Бунґе; б) Пітер Гоулд;

в) Торсен Геґерстрандт; г) Борис Родоман.

73

47. Основоположником (-ами) бігейвіористського напрямку соціальної географії є

а) Вільям Бунґе та Дейвід Гарвей; б) Джуліан Волперт;

в) Торсен Геґерстрандт; г) Алан Пред.

48. Юхим Пітюренко зробив значний внесок в соціально-географічну теорію:

а) систем розселення; б) центральних місць;

в) бігейвіоризму; г) районування.

49. Авґуст Льош зробив значний внесок в соціально-географічну теорію:

а) систем розселення; б) центральних місць;

в) бігейвіоризму; г) районування.

50. Ґєорґій Лаппо зробив значний внесок в соціально-географічну теорію:

а) систем розселення; б) центральних місць;

в) бігейвіоризму; г) районування.

51. Алан Пред зробив значний внесок в соціально-географічну теорію:

а) систем розселення; б) центральних місць;

в) бігейвіоризму; г) районування.

52. Основоположником (-ами) радикального напрямку соціальної географії є:

а) Вільям Бунґе та Дейвід Гарвей; б) Джуліан Волперт;

в) Торсен Геґерстрандт; г) Алан Пред.

53. Торсен Геґерстранд зробив значний внесок в теорію:

а) соціального простору; б) культурного ландшафту;

в) рекреаційної географії; г) районування.

54. Волтер Ізард зробив значний внесок в соціально-географічну теорію:

а) систем розселення; б) центральних місць;

в) бігейвіоризму; г) районування.

55. Дж. Волперт, А. Пред - представники теорії … у соціальній географії.

а) систем розселення; б) центральних місць;

в) бігейвіоризму; г) районування.

56. Хто із українських географів зробили значний внесок в географію релігій:

а) Іван Ровенчак та Ольга Любіцева; б) Любов Шевчук і Олександр Топчієв;

в) Ірина Гудзеляк та Степан Кузик; г) Микола Пістун та Марта Мальська.

57. Хто із львівських географів зробили значний внесок в рекреаційну географію:

а) Ірина Гудзеляк та Степан Кузик; б) Іван Ровенчак та Ігор Ранця;

в) Степан Кузик та Марта Мальська; г) Олександра Вісьтак.

58. Хто із львівських географів зробили значний внесок в географію релігій:

а) Іван Ровенчак та Любов Шевчук; б) Любов Шевчук та Марта Мальська;

в) Ірина Гудзеляк та Степан Кузик; г) Степан Кузик та Марта Мальська.

59. Хто із львівських географів проводить дослідження у сфері географії культури:

а) Іван Ровенчак; б) Мирослав Білецький;

в) Ірина Гудзеляк; г) Мирослава Влах.

60. Хто із львівських географів проводить дослідження у сфері географії сфери послуг:

а) Іван Ровенчак; б) Мирослав Білецький;

в) Ірина Гудзеляк; г) Мирослава Влах.

61. Істотні стійкі суттєві географічні зв’язки між соціальними явищами,

відношеннями та процесами називаються:

а) соціально-географічною теорією; б) соціально-географічним поняттям;

в) соціально-географічною категорією; г) соціально-географічним законом.

62. Сукупність достовірних науково-обґрунтованих та перевірених практикою

положень про соціально-географічну сферу суспільства, якийсь її аспект чи

74

складову частину називається:

а) соціально-географічною теорією; б) соціально-географічним поняттям;

в) соціально-географічною категорією; г) соціально-географічним законом.

63. Які зв’язки розкривають генетичні соціально-географічні закони?

а) функціонування геопросторової орга-

нізації соціальної сфери суспільства;

б) між чинниками та геопросторовою

організацією соціальної сфери;

в) просторовий збіг територіальних

структур складових соціальної сфери;

г) всі відповіді правильні.

64. Які типи соціально-географічних законів існують в соціальній географії

згідно з поглядами проф. Олега Шаблія:

а) розміщення, зв’язків, поєднання

та функціонування;

б) генетичні, структурні,

відповідності, функціонування;

в) загальні та спеціальні; г) загальні та конкретні.

65. Істотні стійкі суттєві зв’язки між чинниками та геопросторової організацією

соціальної сфери суспільства розкривають:

а) генетичні закони; б) закони відповідності;

в) структурні закони; г) закони функціонування.

66. Особливості формування і відтворення територіальної структури соціальної

сфери загалом або її окремих частин розкривають:

а) генетичні закони; б) закони відповідності;

в) структурні закони; г) закони функціонування.

67. Зміни територіальних соціальних систем у часі, враховуючи управління та

зворотні зв’язки, розкривають:

а) генетичні закони; б) закони відповідності;

в) структурні закони; г) закони функціонування.

68. Які зв’язки розкривають соціально-географічні закони відповідності?

а) просторовий збіг територіальних

структур складових соціальної сфери;

б) між чинниками і геопросторовою орга-

нізацією соціальної сфери суспільства;

в) функціонування геопросторової

організації;

г) всі відповіді правильні.

69. Частковий прояв соціально-географічного закону називається:

а) соціально-географічною

закономірністю;

б) соціально-географічною теорією

або концепцією;

в) соціально-географічною категорією; г) соціально-географічною дійсністю.

70. Певний спосіб розуміння, трактування, пояснення соціально-географічної

сфери, якоїсь її складової частини чи аспекту має назву:

а) соціально-географічної теорії; б) соціально-географічного поняття;

в) соціально-географічної концепції; г) соціально-географічного закону.

71. Форма думки, мислення, в якій відображено загальні та суттєві ознаки

соціально-географічних явищ, відношень та процесів, називається:

а) соціально-географічною теорією; б) соціально-географічним поняттям;

в) соціально-географічною категорією; г) соціально-географічним законом.

71. Територіальні поєднання соціальних явищ, властивостей, процесів описує теорія:

а) соціально-географічного

районування;

б) соціально-географічного

комплексоутворення;

в) бігейвіоризму; г) правильні відповіді: а) і б).

75

Рівень 2

12. Дайте визначення поняття «наукова концепція».

13. Наведіть приклади наукових категорій в соціальній географії.

14. Назвіть новітні напрямки розвитку соціальної географії.

15. Опишіть, що розуміється під терміном «наукове поняття» в соціальній

географії. Наведіть приклади.

16. Опишіть, який внесок в соціальну географію вніс Степан Рудницький.

17. Опишіть, який внесок в соціальну географію вніс Торсен Геґерстранд.

18. Перелічіть функції соціальної географії.

19. Перелічіть чотири аспекти категорії геопросторової організації.

20. Поясність особливості використання методу групових ментальних карт.

21. Поясність особливості використання методу індивідуальних ментальних

карт.

22. Поясність соціально-географічну сутність концепцій інвайронменталізму.

23. Поясність соціально-географічну суть концепції екологічного детермінізму.

24. Поясність соціально-географічну суть концепції економічного детермінізму.

25. Поясність соціально-географічну суть принципу позиційного редукціонізму.

26. Поясність сутність концепції соціального простору.

27. Поясність сутність теорії бігейвіоризму.

28. Поясність сутність теорії соціально-географічних комплексів.

29. Поясніть соціально-географічні аспекти теорії систем розселення.

30. Поясніть соціально-географічні аспекти теорії центральних місць.

31. Поясніть сутність методу просторово-часової призми Торсена Геґерстранда.

32. Поясніть сутність теорії соціально-географічного районування.

33. Продовжіть речення: науковий термін ‒ це … .

34. Розкрийте сутність процесу соціалізації.

35. Що вивчає бігейвіористська географія?

36. Що вивчає радикальна географія?

37. Що вивчає сакральна географія?

38. Що вивчає соціальна географія?

39. Що є загальним об’єктом соціальної географії?

40. Що є конкретними об’єктами соціальної географії?

41. Що є предметом соціальної географії?

42. Що розуміється під поняттям «соціально-географічний закон».

43. Що становить другий аспект геопросторової організації соціальних явищ

та процесів?

44. Що становить перший аспект геопросторової організації соціальних

явищ та процесів?

45. Що становить третій аспект геопросторової організації соціальних явищ

та процесів?

46. Що становить четвертий аспект геопросторової організації соціальних

явищ і процесів?

47. Що таке емпірична соціально-географічна закономірність?

48. Що таке поняттєво-термінологічна система?

49. Що таке соціальний простір?

50. Що таке соціальний час?

51. Що таке суспільство?

76

52. Що таке територіальна соціальна система?

53. Що таке територіальна соціальна спільнота?

54. Які види зв’язків виникають між соціальною географією та іншими науками?

55. Які зв’язки склалися в соціальній географії з демографією?

56. Які зв’язки склалися в соціальної географії з економічною географією?

57. Які зв’язки склалися в соціальної географії з іншими суспільно-

географічними науками?

58. Які зв’язки склалися в соціальної географії з природничою географією?

59. Які зв’язки склалися в соціальної географії з соціологією?

60. Які конкретні об’єкти найчастіше досліджує соціальна географія?

61. Які риси понятійно-термінологічного апарату сучасної української

соціальної географії?

Змістовий модуль 2. Спеціальна соціальна географія

Рівень 1

1. Вкажіть, які типи відтворення населення виділяють демографи:

а) первинний, вторинний, третинний; б) рабовласницький, капіталістичний;

в) архаїчний, традиційний, сучасний; г) аграрний та індустріальний.

2. Для якого типу відтворення населення характерні привласнювальна економіка,

низький природний приріст населення та низька тривалість життя людини:

а) привласнювального; б) сучасного;

в) архаїчного; г) традиційного.

3. Для якого типу відтворення населення характерні аграрна економіка, високий

природний приріст та низька тривалість життя:

а) аграрного; б) сучасного;

в) архаїчного; г) традиційного.

4. Для якого типу відтворення населення характерні індустріальна та постіндустріальна

економіка, низький природний приріст та висока тривалість життя:

а) індустріального; б) сучасного;

в) архаїчного; г) традиційного.

5. Перша демографічна революція – це перехід від … типу відтворення населення.

а) архаїчного до традиційного; б) традиційного до сучасного;

в) архаїчного до сучасного; г) сучасного до архаїчного.

6. Що таке екзогенна смертність?

а) смертність від ендогенного

випромінювання із надр Землі;

б) смертність від травм, аварій та

катастроф;

в) смертність від хвороб; г) смертність за віком.

7. Назвіть основні еміґраційні реґіони в епоху Великих географічних відкриттів:

а) Америка; б) Азія;

в) Австралія; г) правильні відповіді: а) і в).

8. Назвіть головні імміґраційні реґіони в епоху Великих географічних

відкриттів:

а) Європа та Америка; б) Європа та Азія;

в) Америка та Австралія; г) Азія та Америка.

9. Назвіть основні еміґраційні реґіони в епоху Великих географічних відкриттів:

а) Європа та Америка; б) Європа та Азія;

в) Америка та Австралія; г) Європа.

77

10. В якій із перелічених країн основу соціального субстрату нації сформували

імміґранти після епохи Великих географічних відкриттів?

а) Канада; б) Англія;

в) Франція; г) Бельгія.

11. В якій із перелічених країн основу соціального субстрату нації сформували

імміґранти після епохи Великих географічних відкриттів?

а) ОАЕ; б) США;

в) Франція; г) Бельгія.

12. В якій із перелічених країн основу соціального субстрату нації сформували

імміґранти після епохи Великих географічних відкриттів?

а) Португалія; б) Англія;

в) Австралія; г) Бельгія.

13. В якій із перелічених країн основу соціального субстрату нації сформували

імміґранти після епохи Великих географічних відкриттів?

а) Португалія; б) Англія;

в) Іспанія; г) Бразилія.

14. В якій із перелічених країн основу соціального субстрату нації сформували

імміґранти після епохи Великих географічних відкриттів?

а) Арґентина; б) Англія;

в) Франція; г) Іспанія.

15. Хто із львівських географів проводить дослідження у сфері медичної географії?

а) Іван Ровенчак; б) Мирослав Білецький;

в) Любов Шевчук; г) усі із вище названих.

16. Хто із львівських географів є авторами публікацій з медичної географії?

а) Ірина Гудзеляк; б) Любов Шевчук;

в) Іван Ровенчак; г) Федір Заставний.

17. Хто є автором терміна «природне вогнище хвороби»?

а) акад. Євген Павловський; б) проф. Любов Шевчук;

в) проф. Олег Шаблій; г) лікар Гіпократ.

18. Хто із перелічених вчених є автором праці «Основи медичної географії»?

а) проф. Володимир Кубійович; б) проф. Олег Шаблій;

в) проф. Любов Шевчук; г) проф. Степан Рудницький.

19. Вкажіть головну причину травматизму на виробництві в Україні:

а) застарілість техніки та обладнання; б) несправність техніки та обладнання;

в) неналежна фахова підготовка; г) недотримання техніки безпеки.

20. Що є найпоширенішим фактором травматизму на виробництві в Україні?

а) падіння предметів на людину; б) падіння людини з висоти;

в) ураження електричним струмом

та дії екстремальних температур;

г) дія на людину предметів, що

рухаються та обертаються.

21. Вкажіть, як впливає лісистість на захворюваність:

а) зменшує захворювання органів

дихання;

б) збільшує онкологічні

захворювання;

в) зменшує захворювання органів

травлення;

г) збільшує серцево-судинні

захворювання.

22. Як впливає потоншання озонового шару на захворюваність людини?

а) зменшує захворювання органів

дихання;

б) збільшує онкологічні

захворювання;

в) зменшує захворювання органів г) збільшує серцево-судинні

78

травлення; захворювання.

23. Як впливають «сонячні бурі» на захворювання населення?

а) зменшують захворювання органів

дихання;

б) збільшують онкологічні

захворювання;

в) зменшують захворювання органів

травлення;

г) збільшують серцево-судинні

захворювання.

24. Як впливає забруднення довкілля на здоров’я населення?

а) однозначної відповіді немає; б) стан здоров’я погіршується;

в) стан здоров’я погіршується; г) вплив відсутній.

25. Як впливає хімічне забруднення території на здоров’я людини?

а) спричиняє отруєння; б) правильні відповіді: а) і в);

в) сприяє росту онкозахворювань; г) усі відповіді неправильні.

26. Як впливає радіоактивне забруднення території на здоров’я людини?

а) спричиняє отруєння; б) зумовлює розлади травлення;

в) сприяє росту онкозахворювань; г) усі відповіді правильні.

27. Тривале безробіття спричинює:

а) стресову ситуацію у житті людини,

скорочує тривалості життя;

б) стресову ситуацію у житті людини і не

впливає на тривалість її життя;

в) покращення загального фізик-

ного і духовного стану людини;

г) продовження загальної трива-

лості життя людини.

28. Як змінюється показник захворюваності населення реґіону із покращенням

екологічної ситуації?

а) збільшується; б) зменшується;

в) залишається без змін; г) правильна відповідь відсутня.

29. Який тип захворювань переважає в районах видобування кам’яного вугілля?

а) хвороби органів травлення; б) хвороби органів дихання;

в) новоутворення (онкологія); г) неврози.

30. Розвиток якого типу захворювань відбувається в південних районах України в

літній період?

а) хвороби органів травлення; б) хвороби системи кровообігу;

в) хвороби органів дихання; г) неврози.

31. Аварія на Чорнобильській АЕС спричинила до зростання захворюваності на:

а) хвороби органів дихання; б) новоутворення (онкологія);

в) хвороби системи кровообігу; г) хвороби органів дихання.

32. В останні роки на території України спостерігається стійка тенденція до

росту захворюваності на:

а) хвороби органів дихання; б) новоутворення (онкологія);

в) хвороби системи кровообігу; г) правильна відповідь: а), б), в).

33. Який континент є вогнищем виникнення вірусу СНІДу?

а) Європа; б) Азія;

в) Америка; г) Африка.

34. Який континент є вогнищем виникнення вірусу Ебола?

а) Європа; б) Азія;

в) Америка; г) Африка.

35. Який континент є вогнищем виникнення вірусу пташиного грипу?

а) Європа; б) Азія;

в) Америка; г) Африка.

36. Хто або що є найпоширенішим джерелом зараження людини на чуму?

79

а) миші, щурі та інші гризуни; б) брудна вода;

в) свійські птахи та худоба; г) кліщі, комарі, комахи, що кусають.

37. Хто або що є найпоширенішим джерелом зараження людини на туляремію?

а) миші, щурі та інші гризуни; б) брудна вода;

в) свійські птахи та худоба; г) кліщі, комарі, комахи, що кусають.

38. Хто або що є найпоширенішим джерелом зараження людини на енцефаліти?

а) миші, щурі та інші гризуни; б) брудна вода;

в) свійські птахи та худоба; г) кліщі, комарі, комахи, що кусають.

39. Хто або що є найпоширенішим джерелом зараження людини на сказ?

а) миші, щурі та інші гризуни; б) кліщі, комарі, комахи, що кусають;

в) свійські тварини; г) змії.

40. Хто або що є найпоширенішим джерелом зараження людини на лептоспірози?

а) миші, щурі та інші гризуни; б) брудна вода;

в) свійські птахи та худоба; г) кліщі, комарі, комахи, що кусають.

41. Що таке біопатогенні зони?

а) ділянки на місцевості, де відбу-

ваються зміни ланшафту;

б) ділянки на місцевості, що зумов-

люють патології в живих істот;

в) найбільш забруднені місцевості; г) території, де життя неможливе/

42. Медичне ландшафтознавство – це:

а) медико-географічне вивчення

природних комплексів;

б) наукове передбачення медико-

географічної ситуації;

в) створення медико-географічних карт; г) дослідження медико-географіч-

них особливостей території, ста-

ну здоров’я населення та орга-

нізації його охорони.

43. Медичне країнознавство – це:

а) створення медикогеографічних карт; б) географія хвороб;

в) дослідження медико-географічних

особливостей території, стану здоро-

в’я населення та організації його

охорони;

г) медико-географічне вивчення

природних комплексів та їх

вплив на здоров’я населення.

44. Нозогеографія – це:

а) створення медико-географічних карт; б) географія хвороб;

в) наукове передбачення медико-

географічної ситуації;

г) правильна відповідь відсутня.

45. Медико-географічне прогнозування – це:

а) створення медико-географічних карт; б) географія хвороб;

в) наукове передбачення медико-

географічної ситуації;

г) правильні відповіді б) і в).

46. Медико-географічні дослідження активізувалися в Україні після:

а) Помаранчевої революції; б) ІІ світової війни;

в) міграційних процесів середини

90-х рр. ХХст.;

г) Чорнобильської катастрофи.

47. Із зростанням рівня економічного розвитку території:

а) підвищуються вимоги до організації

системи охорони здоров’я;

б) стрімко зростає ймовірна кількість

виникнення стресових ситуацій;

в) погіршується рівень медичного

обслуговування населення;

г) правильна відповідь: а) і б).

80

48. Розвиток медичної сфери України зараз відбувається на фоні:

а) виникнення нових хвороб, погірше-

ння стану здоров’я населення держа-

ви, зниження уваги до здоров’я;

б) погіршення стану здоров’я населення

держави, зростання уваги населення

до індивідуального здоров’я;

в) покращення суспільного здоров’я,

зростання уваги населення до

індивідуального здоров’я;

г) правильна відповідь відсутня.

49. Які області мають найвищим рівнем захворюваності населення України?

а) Львівська, Київська, Харківська; б) Полтавська, Кіровоградська,

Харківська;

в) Тернопільська, Рівненська,

Донецька;

г) Тернопільська, Хмельницька,

Луганська.

50. Скільки медико-географічних районів виділяє проф. Л. Шевчук?

а) шість; б) чотири;

в) вісім; г) дев’ять.

51. Які з перелічених областей належать до Львівського медико-географічного

району згідно з районуванням проф. Л. Шевчук?

а) Закарпатська і Чернівецька; б) Волинська і Рівненська;

в) Тернопільська і Житомирська; г) Хмельницька і Вінницька.

52. Які з перелічених областей належать до Чернівецького медико-географічного

району згідно з районуванням проф. Л. Шевчук?

а) Закарпатська і Чернівецька; б) Волинська і Рівненська;

в) Тернопільська і Львівська; г) Тернопільська і Хмельницька.

53. Які з перелічених областей належать до Вінницького медико-географічного

району згідно з районуванням проф. Л. Шевчук?

а) Вінницька і Хмельницька; б) Вінницька і Черкаська;

в) Вінницька і Житомирська; г) Івано-Франківська і Харківська.

54. Які області утворюють Донецький медико-географічний район?

а) Вінницька, Житомирська, Донецька; б) Донецька, Луганська, Запорізька;

в) Донецька, Харківська,

Миколаївська;

г) Донецька, Львівська,

Закарпатська.

55. Які області утворюють Вінницький медико-географічний район?

а) Вінницька, Житомирська; б) Вінницька, Одеська;

в) Вінницька, Хмельницька; г) правильна відповідь відсутня.

56. Які області утворюють Чернігівський медико-географічний район?

а) Сумська, Київська, Чернігівська; б) Чернігівська, Полтавська;

в) Сумська, Чернігівська; г) Сумська, Полтавська.

57. Як перекладається на українську мову термін «рекреація»?

а) перерва, відпочинок між заняттями; б) перерва у навчанні;

в) відновлення фізичних і духовних сил; г) затрата сил.

58. В чому полягає сутність рекреації?

а) у задоволенні усесторонніх потреб

людини, пов’язаних із оздоров-

ленням, відпочинком та змістовним

проведенням часу;

б) у задоволенні духовних потреб

людини, пов’язаних із

реалізацією бажання вірити;

в) у задоволення матеріальних

потреб людини;

г) правильна відповідь відсутня.

59. Рекреаційний реґіон – це:

81

а) окремий населений пункт із

набором рекреаційних закладів;

б) сукупність центрів та закладів на

окремі території;

в) сукупність рекреаційних районів; г) правильна відповідь відсутня.

60. Рекреаційний вузол – це:

а) окремий населений пункт із

набором рекреаційних закла-дів;

б) сукупність рекреаційних ра-

йонів;

в) сукупність центрів та закладів на

окремі території;

г) правильна відповідь відсутня.

61. Де зосереджені пляжні ресурси на території України?

а) Одеська обл, Миколаївська обл.,

АР Крим;

б) АР Крим, Запорізька обл.,

Волинська обл.;

в) Львівська обл., Одеська обл,

АР Крим;

г) АР Крим, Донецька обл.,

Закарпатська обл.

62. Що таке бальнеологічні рекреаційні ресурси?

а) масиви лісових і паркових

насаджень;

б) сукупність рекреаційних ра-

йонів у межах території;

в) сукупність пам’яток архітектури; г) правильна відповідь відсутня.

63. До яких природних утворень приурочені гірськорекреаційні ресурси України?

а) Карпати, Крим, Подільська

височина;

б) Приазовська височина, Крим,

Карпати;

в) Крим, Карпати; г) Донецька височина, Крим, Карпати.

64. На базі яких рекреаційних ресурсів сформувався курорт Трускавець?

а) пізнавальних; б) бальнеологічних;

в) пляжних; г) ландшафтних.

65. На базі яких рекреаційних ресурсів виник курорт Алушта?

а) фітолікувальних; б) бальнеологічних;

в) пляжних; г) ландшафтних.

66. На базі яких рекреаційних ресурсів виник курорт Моршин?

а) фітолікувальних; б) бальнеологічних;

в) ландшафтних; г) бальнеогрязевих.

67. В якому рекреаційному центрі максимальний наплив туристів спостерігається

у літній період?

а) Ялта; б) Трускавець;

в) Славське; г) Сколе.

68. Яка кількість рекреаційних зон виділена на території України?

а) 5; б) 8;

в) 10; г) 4.

69. Як називається рекреаційна зона, яка об’єднує центральні реґіони України?

а) Чорноморсько-Азовська; б) Кримська;

в) Карпатська; г) Дніпровсько-Дністровська.

70. Як називається рекреаційна зона виділена на Півдні України?

а) Південна; б) Карпатська;

в) Чорноморсько-Азовська; г) Одеська.

71. Яку назву має рекреаційна зона виділена на Заході України?

а) Західноукраїнська; б) Чорноморсько-Азовська;

в) Львівська; г) Кримська.

72. Чи впливає погіршення екологічної ситуації території на розвиток

рекреаційної діяльності?

82

а) так, кількість приїжджих від-

почивальників зменшується;

б) так, погіршується рекреаційний

потенціал території;

в) ні, ці процеси не взаємопов’язані; г) правильна відповідь: а) і б).

73. Які райони сприятливі для розвитку рекреації?

а) райони видобутку корисних копалин; б) райони суцільних лісових насаджень;

в) райони розвитку металургійної

промисловості;

г) райони інтенсивного розвитку

сільського господарства.

74. Хто із львівських географів проводить дослідження у сфері географії релігії?

а) Іван Ровенчак; б) Мирослав Білецький;

в) Ірина Гудзеляк; г) всі із вище названих.

75. Автором якої книги є проф. Л. Шевчук?

а) «Сакральна географія»; б) «Географія культури і релігії»;

в) «Сакральна географія України»; г) «Географія релігій світу».

76. Хто з перелічених вчених запропонував термін «сакральна географія»?

а) проф. О. Топчієв; б) проф. Ф. Заставний;

в) проф. Л. Шевчук; г) проф. О. Шаблій.

77. Завданням сакральної географії є:

а) виявити причини і фактори поширення

певної релігії в межах певної території;

б) вивчити особливості релігійної

поведінки людини;

в) вивчити вплив релігійних

вірувань на спосіб життя різних

соціальних верств населення;

г) правильна відповідь: а), б) і в).

78. Сакральна географія є:

а) економіко-географічною наукою; б) політико-географічною наукою;

в) соціо-географічною наукою; г) правильна відповідь відсутня.

79. З якими науками сакральна географія найтісніше пов’язана?

а) культурологія, природниче

ландшафтознавство, релігієзнавство;

б) релігієзнавство, культурологія,

теорія суспільної географії;

в) культурологія, маркетинг,

юриспруденція;

г) релігієзнавство, управлінський

менеджмент, природнича географія.

80. Які із перелічених релігій є світовими?

а) християнство, баптисти, мормони; б) буддизм, мормони, індуїзм;

в) християнство, іслам, буддизм; г) іудаїзм, християнство, іслам.

81. Який напрям християнства є найчисельнішим?

а) православ’я; б) католицизм;

в) протестантизм; г) усі приблизно рівні.

82. Наймолодшою світовою релігією є:

а) іслам; б) християнство;

в) буддизм; г) правильна відповідь відсутня.

83. Яка із перелічених релігійних течій відноситься до категорії національних?

а) п’ятидесятництво; б) зороастризм;

в) баптизм; г) сунізм.

84. Яка із перелічених релігійних течій відноситься до категорії національних?

а) англіканство; б) синтоїзм;

в) баптизм; г) сунізм.

85. Яке місто є священним для щонайменше трьох релігій?

а) Рим; б) Єрусалим;

в) Мекка; г) Москва.

83

86. В якій державі знаходиться світовий центр православ’я?

а) Туреччина; б) США;

в) Італія; г) Росія.

87. Яке місто є світовим центром католицизму?

а) Рим; б) Варшава;

в) Константиноволь; г) Афон.

88. Яке місто є центром світового католицького паломництва?

а) Люрд; б) Мекка;

в) Венеція; г) Афон.

89. Яке місто є центром світового мусульманського паломництва?

а) Люрд; б) Мекка;

в) Венеція; г) Афон.

90. Яке місто є світовим центром православ’я?

а) Рим; б) Москва;

в) Стамбул; г) Єрусалим.

91. В яких територіальних суспільних спільнотах поширений шаманізм?

а) Західна Африка; б) Сибір;

в) Південна Африка; г) Америка та Австралія.

92. В яких територіальних суспільних спільнотах поширений фетишизм?

а) Західна Африка; б) Сибір;

в) Південна Африка; г) Америка та Австралія.

93. В яких територіальних суспільних спільнотах поширений тотемізм?

а) Західна Африка; б) Сибір;

в) Південна Африка; г) Америка та Австралія.

94. У територіальних етнічних спільнотах яких країн поширений індуїзм?

а) Індії; б) Індонезії;

в) Вест-Індії; г) Юдеї (Ізраїлю).

95. У територіальних етнічних спільнотах яких країн поширений брахманізм?

а) Індії; б) Британії;

в) Бразилії; г) Іспанії.

96. У територіальних етнічних спільнотах яких країн поширений сикхізм?

а) Сирії; б) Йорданії;

в) Індії; г) Ізраїлю.

97. У територіальних етнічних спільнотах яких країн поширений зороастризм?

а) Румунії (гірська частина); б) Ірану;

в) Папуа-Нової Ґвінеї; г) Ізраїлю.

98. У територіальних етнічних спільнотах яких країн поширене конфуціанство?

а) Індії; б) Кореї;

в) Китаю; г) Японії.

99. У територіальних етнічних спільнотах яких країн поширений даосизм?

а) Індії; б) Кореї;

в) Китаю; г) Японії.

100. У територіальних етнічних спільнотах яких країн поширений синтоїзм?

а) Індії; б) Кореї;

в) Китаю; г) Японії.

101. У територіальних соціальних спільнотах яких держав поширене лютеранство?

а) Франції; б) Іспанії;

в) Англії; г) Німеччини.

84

102. Італійці за віросповіданням переважно:

а) католики; б) протестанти;

в) православні; г) мусульмани.

103. Румуни за віросповіданням переважно:

а) католики; б) протестанти;

в) православні; г) мусульмани.

104. Болгари за віросповіданням переважно:

а) католики; б) протестанти;

в) православні; г) мусульмани.

105. Поляки за віросповіданням переважно:

а) католики; б) протестанти;

в) православні; г) мусульмани.

106. Іспанці за віросповіданням переважно:

а) католики; б) протестанти;

в) православні; г) мусульмани.

107. Французи за віросповіданням переважно:

а) католики; б) протестанти;

в) православні; г) мусульмани.

108. Англійці за віросповіданням переважно:

а) католики; б) протестанти;

в) православні; г) мусульмани.

109. Греки за віросповіданням переважно:

а) католики; б) протестанти;

в) православні; г) мусульмани.

110. Грузини за віросповіданням переважно:

а) католики; б) протестанти;

в) православні; г) мусульмани.

111. Бразильці за віросповіданням переважно:

а) католики; б) протестанти;

в) православні; г) мусульмани.

112. Мексиканці за віросповіданням переважно:

а) католики; б) протестанти;

в) православні; г) мусульмани.

113. Яку релігію сповідує єврейська етнічна спільнота?

а) іврит; б) юдаїзм;

в) гебраїзм; г) політеїзм.

114. Араби за віросповіданням переважно:

а) католики; б) протестанти;

в) православні; г) мусульмани.

115. Який релігійний напрямок домінує у США?

а) православ’я; б) католицизм;

в) протестантизм; г) буддизм.

116. Молдавани за віросповіданням переважно:

а) католики; б) протестанти;

в) православні; г) мусульмани.

117. Білоруси за віросповіданням переважно:

а) католики; б) протестанти;

в) православні; г) мусульмани.

85

118. Які релігії домінують у Південній Африці?

а) примітивні; б) католицизм;

в) протестантизм; г) буддизм.

119. Які релігії домінують у Північній Африці?

а) примітивні; б) католицизм;

в) протестантизм; г) буддизм.

120. Який релігійний напрямок домінує у Західній Європі?

а) православ’я; б) католицизм;

в) протестантизм; г) юдаїзм.

120. Які релігії домінують у Північній Європі?

а) протестантизм; б) католицизм;

в) мусульманство; г) буддизм.

122. Який релігійний напрямок домінує у Східній Європі?

а) православ’я; б) католицизм;

в) протестантизм; г) юдаїзм.

123. Які релігії домінують у Південно-Східній Азії?

а) протестантизм; б) католицизм;

в) мусульманство; г) буддизм.

124. Яка із релігій переважає на території України?

а) буддизм; б) індуїзм;

в) іслам; г) християнство.

125. До якої конфесії приналежить більшість населення України?

а) Українська Православна Церква

Київського Патріархату;

б) Українська Православна Церква

Московського Патріархату;

в) Українська Греко-Католицька Церква; г) Свідки Єгови.

126. До якої конфесії приналежить більшість населення Західної України?

а) Українська Греко-Католицька

Церква;

б) Українська Православна Церква

Київського Патріархату;

в) Свідки Єгови; г) Церква адвентистів сьомого дня.

127. Яка конфесія домінує на Сході України?

а) православна (Московський

Патріархат);

б) православна (Київський

Патріархат);

в) римо-католицька; г) греко-католицька.

128. Який із сакральних центрів розташований в межах м. Києва?

а) Почаївська лавра; б) Собор Святої Софії;

в) Унівський монастир; г) Собор Святого Юра.

129. Який із перелічених сакральних центрів розташований на території м. Львова?

а) Унівський монастир; б) Гошівський монастир;

в) Собор Святого Юра; г) Манявський скит.

130. Де розташована резиденція Української Греко-Католицької церкви?

а) м. Львів; б) м. Тернопіль;

в) м. Київ; г) м. Івано-Франківськ.

131. Які релігійні конфлікти мали місце на Заході України в середині 90-

х рр. ХХ ст.?

а) протистояння християн і Свідків

Єгови;

б) протистояння вірних греко-като-

лицької та православної конфесій;

в) протистояння православних і г) релігійні конфлікти не мали

86

буддистів; місця на Заході України.

132. Що може спричинити релігійні конфлікти в АР Крим?

а) поширення ісламу; б) поширення атеїзму;

в) поширення неопротестанських

вірувань;

г) поширення індуїзму.

133. Яке місто є найважливішим центром Західного релігійного району?

а) м. Івано-Франківськ; б) м. Тернопіль;

в) м. Харків; г) м. Львів.

134. Які адміністративні одиниці утворюють Південний релігійний район України?

а) Одеська обл., Миколаївська обл.,

Херсонська обл. та АР Крим;

б) Тернопільська, Миколаївська та

Херсонська обл. та АР Крим;

в) Одеська обл., Харківська обл.. та

АР Крим;

г) АР Крим, Херсонська обл.,

Донецька обл.

135. Які геопросторові форми домінують у геопросторовій організації первісних релігій:

а) зони; б) ядра;

в) ареали; г) райони.

136. Розміщення в одному поселенні кількох різних релігійних об’єктів місцевого

значення – це:

а) сакрально-географічний пункт; б) сакрально-географічний центр;

в) сакрально-географічний вузол; г) сакрально-географічне ядро.

137. Розміщення в кількох близько розташованих поселення релігійних об’єктів

реґіонального значення – це:

а) сакрально-географічний пункт; б) сакрально-географічний центр;

в) сакрально-географічний вузол; г) сакрально-географічне ядро.

138. Як перекладається на українську мову термін «культура»?

а) догляд, виховання, розвиток; б) навчання, просвіта, організація;

в) відпочинок, відновлення фізик-

них і духовних сил;

г) відновлення сил, навчання,

виховання.

139. Хто із вчених вперше вжив термін «культура»?

а) С. Пуфендорф; б) О. Шаблій;

в) С. Рудницький; г) Л. Шевчук.

140. Хто із українських вчених-географів першим вивчав місце географії культури

в системі географічних дисциплін?

а) С. Рудницький; б) О. Шаблій;

в) Л. Шевчук; г) Ф. Заставний.

141. Вкажіть автора концепції «культурного ландшафту».

а) Фрідріх Ратцель; б) Поль де ля Блаш;

в) Карл Зауер; г) Дербент Віттлсей.

142. Що означає термін «еліта»?

а) середній клас; б) творча та керівна частина суспільства;

в) найбагатші прошарки населення; г) бізнесмени.

143. Хто обґрунтував теорію культурних стадій?

а) Марк Варрон; б) Александр фон Гумбольт;

в) Клавдій Птолемей; г) Карл Ріттер.

144. Хто із вчених запропонував теорію про вплив на спосіб життя людей та їх

культуру природного довкілля?

а) С. Рудницький; б) Л. Шевчук;

в) В. Кубійович; г) Ш. Монтеск’є.

87

145. Географія культури – це:

а) основна дисципліна суспільної

географії;

б) просторова дисципліна соціаль-

ної географії;

в) галузева дисципліна соціальної

географії;

г) правильна відповідь: б) і в).

146. З якою із дисциплін географія культури має найтісніший інформаційний зв’язок?

а) інформатикою; б) культурологією;

в) економікою; г) менеджментом.

147. Хто першим з українських вчених-географів здійснив геокультурну

реґіоналізацію України?

а) Л. Шевчук; б) В. Кубійович;

в) І. Ровенчак; г) О. Шаблій.

148. Які із запропонованих територій є найбільш монокультурні?

а) села; б) міста-мільйонери;

в) великі міста; г) значні міста.

149. Сучасна молодіжна культура характеризується:

а) поширенням значної кількості

субкультурних течій;

б) значним впливом західних

держав;

в) поширенням переваги класичним

культурним тенденціям;

г) правильна відповідь: а) і б).

150. Яка із запропонованих тез вірна?

а) новітні культурні тенденції

поширюються від центру до

периферії;

б) новітні культурні тенденції

поширюються як від центру до

периферії так і навпаки;

в) новітні культурні тенденції поширю-

ються від периферії до центру;

г) правильна відповідь відсутня.

151. Який із перелічених населених пунктів є культурним центром Західної України?

а) Івано-Франківськ; б) Збараж;

в) Калуш; г) Стрий.

152. Який із перелічених населених пунктів є культурним центром Східної України:

а) Єнакієве; б) Макіївка;

в) Горлівка; г) Донецьк.

153. Чим зумовлена зацікавленість до вивчення м. Галича в контексті географії культури?

а) значний релігійний центр; б) місто із вигідним економіко-

географічним положенням;

в) колишня столиця Галицько-

Волинського князівства;

г) зосередження караїмського

осередку на території України.

154. Якими засобами створюється явище «масової культури»?

а) переважанням на досліджуваній

територій двох і більше мов;

б) масової інформації (телебачення,

преса);

в) міґрацією населення; г) швидким економічним розвитком.

155. Найбільшим центром культурного життя України є:

а) Львів; б) Дніпропетровськ;

в) Київ; г) Ялта.

156. Яка із областей входить до Південного геокультурного реґіону?

а) Полтавська; б) Луганська;

в) Житомирська; г) Херсонська.

88

157. Яка із областей входить до Західного геокультурного реґіону?

а) Івано-Франківська; б) Одеська;

в) Сумська; г) Чернігівська.

158. Що із перелічених нижче питань є об’єктом вивчення радикальної соціогеографії?

а) наркоманія, жебрацтво, проституція; б) тероризм, збройні заворушення;

в) географічні аспекти діяльності

радикальних організацій та рухів ;

г) правильна відповідь відсутня.

159. Як вливає надмірна концентрація власності та капіталу в руках кількох осіб на

рівень злочинності у даній територіальній спільноті?

а) практично ніяк не впливає; б) зменшує злочинність;

в) збільшує злочинність; г) по-різному: збільшує, або зменшує.

160. Як вливає зростання частки сільського населення у даній територіальній

соціальній спільноті на рівень злочинності у ній?

а) практично ніяк не впливає; б) зменшує злочинність;

в) збільшує злочинність; г) по-різному: збільшує, або зменшує.

161. В якому напрямку в Україні зменшується злочинність?

а) у північному; б) у південному;

в) у західному; г) у східному.

162. У яких територіальних соціальних спільнотах нижчий рівень злочинності?

а) у сільських, порівняно з міськими; б) у відсталих, порівняно з розвиненими;

в) у міських, порівняно з сільськими; г) правильні відповіді: б) і в).

163. Виберіть правильний напрямок сучасного потоку біженців:

а) з Азії в Європу; б) з Європи в Америку;

в) з Азії в Австралію; г) правильні відповіді: а) і б).

164. Що є правильним прикладом депортації?

а) примусове виселення великих

груп населення в Сибір (ХХ ст.);

б) повторний виїзд на заробітки після

короткочасного повернення додому;

в) заселення (колонізація) європей-

цями Північної та Південної

Америки (XVII ст.);

г) усі з наведених відповідей

невірні.

165. Що таке «соціальна інфраструктура»?

а) поділ населення на групи за

соціальною ознакою;

б) галузь сфери послуг, що

обслуговує населення

в) мережа закладів, що надають

населенню соціальні послуги;

г) бізнесова діяльність у соціальній

сфері.

166. Що включає медична інфраструктура?

а) поліклініки, лікарні, аптеки; б) поліклініки, лікарні, курорти;

в) поліклініки, лікарні; г) лікарні, курорти, медучилища.

167. Які з перелічених закладів належать до соціально-культурної інфраструктури?

а) клуби і бари; б) перукарні і салони краси;

в) театри і філармонії; г) солярії і саун.

168. Що належить до освітньої інфраструктури?

а) бібліотеки та клуби; б) університети та школи;

в) медінститути та медконсультації; г) будинки школяра та палаци вчених.

169. Що належить до соціально-побутової інфраструктури?

а) перукарні та ремонтні бюро; б) магазини та аптеки;

в) морги та крематорії; г) дитсадки та ясла.

170. Що належить до торговельної інфраструктури?

89

а) аптеки та бари; б) профспілки та торгові лотки;

в) бібліотеки та газетні кіоски; г) супермаркети та крамниці.

171. Який із закладів культурної інфраструктури розташований в межах м. Львова?

а) оперний театр ім. С. Крушельницької; б) Національна картинна галерея;

в) Національний театр ім. Т. Шевченка; г) правильна відповідь відсутня.

172. Які із перелічених сфер відносяться до сфери послуг?

а) торгівля, ресторанне господ-

дарство, побутове обслугову-

вання, освіта, медицина, куль-

тура, наука;

б) торгівля, харчова сфера та сфера

легкої промисловості, побутове

обслуговування, освіта, наука,

культура;

в) торгівля, ресторанне господ-

дарство, легка промисловість,

культура, харчова промис-

ловість, освіта, медицина;

г) роздрібна торгівля, побутове

обслуговування, громадське

харчування, легка промисло-

вість, медицина, культура.

173. Яка із галузей господарства відноситься до сфери послуг?

а) машинобудування; б) хімічна промисловість;

в) будівництво; г) торгівля.

174. Які тенденції характеризують розвиток сфери торгівлі України на сучасному етапі?

а) зменшення загальної кількості

торгових об’єктів, витіснення

традиційної торгівлі Internet-

торгівлею;

б) збільшення кількості об’єктів тор-

гівлі, створення спеціалізваних вели-

ких об’єктів торгівлі, подальший

розвиток торгівлі на ринках;

в) збільшенням загальної кількості

об’єктів торгівлі, переважання ство-

рення спеціалізованих магазинів,

занепад розвитку ринкової торгівлі;

г) пришвидшений розвиток Internet-

торгівлі через занепад ринкової

торгівлі, скорочення кількості

спеціалізованих магазинів.

175. Які тенденції характеризують розвиток медичної сфери в Україні?

а) зменшення кількості аптек, скоро-

чення чисельності персоналу,

відкриття лікарень-амбулаторій в

сільській місцевості;

б) зменшення кількості аптек,

збільшення чисельності пер-

соналу, відкриття лікарень-ам-

булаторій в сільській місцевості;

в) збільшення кількості аптек,

збільшення чисельності пер-

соналу, створення спеціалі-

зованих профільних лікувальних

закладів;

г) збільшення кількості аптек, ліка-

рень, поліклінічних відділень у сіль-

ській місцевості, покращення фінан-

сування медичної сфери, зростання

доступності медичних послуг.

176. Які області України характеризуються найвищим показником кількості лікарів

усіх спеціальностей в розрахунку на 10 тис. осіб?

а) Харківська, Львівська,

АР Крим;

б) Херсонська, Львівська,

Житомирська;

в) Харківська, Кіровоградська,

Волинська;

г) Хмельницька, Сумська,

Донецька.

177. Які області характеризуються найнижчим показником кількості лікарняних

ліжок в розрахунку на 10 тис. осіб?

а) Житомирська, Львівська; б) Житомирська, Волинська;

в) Херсонська, Харківська; г) Харківська, Львівська.

178. Який показник характеризує розвиток медичної сфери?

а) загальна кількість лікарень держави; б) загальна кількість аптек;

90

в) кількість середнього медичного

персоналу у розрахунку на

10 000 осіб;

г) правильна відповідь: а), б) і в).

179. Який показник характеризує розвиток сфери торгівлі реґіону?

а) планова ємність аптек в

розрахунку на одну зміну;

б) торгова площа ринків;

в) кількість закладів торгівлі реґіону; г) правильна відповідь: б) і в).

180. Які області характеризуються найвищим показником кількості лікарняних

ліжок в розрахунку на 10 тис. осіб?

а) Дніпропетровська, Закарпатська; б) Сумська, Київська;

в) Сумська, Івано-Франківська; г) Дніпропетровська, Чернігівська.

181. Яка із сфер послуг характеризується найбільший обсягом прямих

інвестиційних вливань?

а) сфера медицина; б) сфера транспорту;

в) сфера культура; г) сфера торгівлі.

182. Які області України характеризуються найвищим показником кількості

лікарів усіх спеціальностей в розрахунку на 10 тис. осіб?

а) Харківська, Львівська, АР Крим; б) Херсонська, Львівська,

Житомирська;

в) Харківська, Кіровоградська, Волинська; г) Хмельницька, Сумська, Донецька.

183. Які області України характеризуються найнижчим показником кількості

лікарів усіх спеціальностей в розрахунку на 10 тис. осіб?

а) Київська, Кіровоградська,

Миколаївська;

б) Львівська, Тернопільська, Івано-

Франківська;

в) Київська, Львівська, АР Крим; г) Івано-Франківська, Волинська,

Сумська.

184. Яка із сфер послуг зазнала найбільших змін в ході ринкових трансформації?

а) сфера торгівлі; б) сфера науки;

в) сфера медицини; г) сфера культури.

Рівень 2

1. «Здоров’я» як категорія медичної географії.

2. Вкажіть соціально-географічні функції поселень.

3. Вкажіть фактори розміщення населення та опишіть їх сутність.

4. Вплив економічного фактора на розміщення населення.

5. Вплив соціального фактора на розміщення населення.

6. Географічні особливості сільських територіальних спільнот (порівняно із

міськими).

7. Географічні особливості сільських територіальних спільнот (порівняно із

міськими).

8. Дайте визначення поняття «інфраструктура».

9. Людина як біологічна істота: соціально-географічні аспекти.

10. Людина як духовна істота: соціально-географічні аспекти.

11. Людина як матеріальна істота: соціально-географічні аспекти.

12. Медико-географічні проблеми урбанізованих територій.

13. Наведіть приклади націй, для яких характерний білінґвізм.

14. Наведіть приклади неспівпадіння територіальних етнічних та

територіальних лінгвістичних спільнот.

91

15. Наведіть приклади сучасних міжетнічних конфліктів.

16. Назвіть найдавніше освоєні реґіони України.

17. Назвіть особливості та ознаки поселенських територіальних соціальних спільнот.

18. Назвіть показники суспільного здоров’я.

19. Назвіть соціально-географічні функції поселень.

20. Об’єкт та предмет географії культури.

21. Об’єкт та предмет медичної географії.

22. Об’єкт та предмет рекреаційної географії.

23. Об’єкт та предмет сакральної географії.

24. Обґрунтуйте географічність культури.

25. Обґрунтуйте доцільність трактування поселення як первинну

територіальну соціальну спільноту.

26. Опишіть зв’язок екологічної ситуації реґіону та здоров’я населення.

27. Опишіть склад соціальної інфраструктури (порівняти із сферою

нематеріального виробництва).

28. Особливості вимірювання здоров’я у медичній географії.

29. Охарактеризувати функцію поселення – вираження зв’язку між

поселенням та суспільством.

30. Охарактеризувати функцію поселення як середовища проживання людини.

31. Охарактеризувати функцію поселення як середовища проживання людини.

32. Охарактеризуйте функцію поселення як фактора соціального розвитку

населення.

33. Перелічіть відомі Вам народи, що зараз зосереджені не там, де вони

колись виникли.

34. Перелічіть причини міґрацій.

35. Поясність зв’язок між релігією і культурою?

36. Поясність соціально-географічні наслідки міґрацій.

37. Поясніть модель розвитку міжетнічних відносин «плавильний котел».

38. Розкрийте сутність концепції «зближення» та «злиття» нації. Вкажіть

осіб, які її відстоювали.

39. Розкрийте сутність концепції Льва Ґумільова про розвиток етносів.

40. Соціально-географічні аспекти нової економічної диверсифікованої

моделі змішаного типу.

41. Соціально-географічні аспекти нової моделі економічного

збалансованого розвитку.

42. Соціально-географічні аспекти нової моделі економічного зростання з

екзогенним технологічним прогресом.

43. Соціально-географічні аспекти нової моделі економічного зростання з

ендогенним технологічним прогресом.

44. У чому відмінність між територіальною етнічною та територіальною

етнографічною спільнотами?

45. Що є об’єктом та предметом географії культури?

46. Що належить до освітньої інфраструктури?

47. Що таке «білінгвізм»?

48. Що таке «етнічна асиміляція»?

49. Що таке «етнос»?

50. Що таке «культурний ландшафт»?

51. Що таке «рекреація»?

92

52. Що таке «соціальна інфраструктура»?

53. Що таке «сфера послуг»?

54. Який внесок в географію культури зробив А. Тойнбі?

55. Які існують міркування про співвідношення релігії і культури?

56. Які соціально-географічні наслідки має неспівпадіння політичних та

лінгвістичних границь?

57. Які соціально-географічні наслідки має неспівпадіння політичних та

етнічних границь.

58. Які територіальні соціальні спільноти сповідують примітивні релігійні

вірування?

Змістовий модуль 3. Реґіональна соціальна географія

Рівень 1

1. Що таке «еллінізація»?

а) поширення православної культури; б) поширення візантійської культури;

в) поширення грецької культури; г) поширення римської культури.

2. Що таке «поліси»?

а) документи про соціальне

страхування;

б) древньогрецькі міста-держави;

в) правильні відповіді: а) і б); г) усі відповіді неправильні.

3. Що таке Ренесанс?

а) епоха середньовіччя, коли відро-

джувалася греко-римська

культура;

б) епоха середньовіччя, коли занепа-

дала греко-римська культура;

в) епоха формування християнства; г) епоха занепаду поганства.

4. Коли сягнула вершини свого розквіту елінська культура?

а) IV ст. до Р. Х.; б) II ст. до Р. Х.;

в) II ст. по Р. Х.; г) IV ст. по Р. Х.

5. Коли перестала існувати Римська імперія та почала занепадати римська культура:

а) І ст. по Р. Х.; б) ІІІ ст. по Р. Х.;

в) V ст. по Р. Х.; г) VII ст. по Р. Х.?

6. В який історичний період в Європі формуються міцні нації-держави,

відбувається промислова революція, що зумовлює урбанізацію, зміни

соціальної структури населення – виникнення робітничого класу?

а) Римська імперія; б) Середньовіччя;

в) Новий час; г) Новітній час.

7. В який історичний період Європейський простір був най масштабніше

об’єднаний в одній державі?

а) Стародавня Греція; б) Римська імперія;

в) Середньовіччя; г) Новий час.

8. В який історичний період в Європі формується товарне виробництво, виникає

господарська спеціалізація, формуються міста не лише в Європі, а й в Африці та Азії?

а) Стародавня Греція; б) Середньовіччя;

в) Римська імперія; г) Новий час.

9. В який історичний період в Європі починають формуватися нації ‒ держави,

національне самоусвідомлення, колонізація земель?

а) Стародавня Греція; б) Середньовіччя;

93

в) Римська імперія; г) Новий час.

10. В який історичний період в Європі відбуваються промислова, аграрна,

політичні революції, формуються міцні нації-держави, часто шляхом

асиміляції етносів?

а) Середньовіччя; б) Римська імперія;

в) Новітній час; г) Новий час.

11. Що становило північну межу поширення древньоримської культури в період її

найбільшого розквіту?

а) Британські острови; б) Скандинавія;

в) Ісландія; г) Ґренландія.

12. Де знаходився осередок Європейської цивілізації у V – II ст. до н.е.?

а) Іберійський півострів; б) Апеннінський півострів;

в) Західна Європа; г) Британська Європа.

13. Де знаходився осередок Європейської цивілізації у II ст. до н. е. – V ст. н.е.?

а) Іберійський півострів; б) Апеннінський півострів;

в) Західна Європа; г) Британська Європа.

14. Де знаходився осередок Європейської цивілізації у Новий час?

а) Іберійський півострів; б) Апеннінський півострів;

в) Західна Європа; г) правильна відповідь: а), б), в).

15. У який історичний час Європа стає простором християнства?

а) занепад Римської імперії; б) Ренесанс;

в) занепад Стародавньої Греції; г) правильна відповідь: а) і в).

16. У який історичний час Європейський простір характеризується політичною

роздробленістю, наслідком чого було вторгнення маврів та турків і

включення значних територій до мусульманських імперій?

а) занепад Римської імперії; б) Ренесанс;

в) Римська імперія; г) Середньовіччя.

17. Яка кількість населення проживає у географічному світі Океанія?

а) 23 млн осіб; б) 8 млн осіб;

в) 170 млн осіб; г) 65 млн осіб.

18. Яка кількість населення проживає у географічному світі Середня Америка?

а) 357 млн осіб; б) 527 млн осіб;

в) 179 млн осіб; г) 546 млн осіб.

19. Яка кількість населення проживає у реґіоні Західна Європа?

а) 65 млн осіб; б) 120 млн осіб;

в) 585 млн осіб; г) 180 млн осіб.

20. Яка кількість населення проживає у Російському світі?

а) 357 млн осіб; б) 527 млн осіб;

в) 99 млн осіб; г) 170 млн осіб.

21. Яка кількість населення проживає у реґіоні Середземноморська Європа?

а) 65 млн осіб; б) 120 млн осіб;

в) 585 млн осіб; г) 180 млн осіб.

22. Яка кількість населення проживає в Австралійському світі?

а) 8 млн осіб; б) 23 млн осіб;

в) 99 млн осіб; г) 170 млн осіб.

23. Яка кількість населення проживає у реґіоні Східна Європа?

а) 65 млн осіб; б) 120 млн осіб;

94

в) 585 млн осіб; г) 190 млн осіб.

24. Яка кількість населення проживає у реґіоні Скандинавська Європа?

а) 25 млн осіб; б) 120 млн осіб;

в) 65 млн осіб; г) 180 млн осіб.

25. Яка кількість населення проживає у реґіоні Британська Європа?

а) 65 млн осіб; б) 120 млн осіб;

в) 585 млн осіб; г) 180 млн осіб.

26. Яка кількість населення проживає у географічному світі Північна Америка?

а) 357 млн осіб; б) 527 млн осіб;

в) 546 млн осіб; г) 316 млн осіб

27. Яка кількість населення проживає у географічному світі Східна Азія?

а) 1 377 млн осіб; б) 1 717 млн осіб;

в) 1 177 млн осіб. г) 1 517 млн осіб;

28. Яка кількість населення проживає у географічному світі Південна Америка?

а) 357 млн осіб; б) 527 млн осіб;

в) 179 млн осіб; г) 546 млн осіб.

29. Яка кількість населення проживає у географічному світі Північна Африка –

Південно-Західна Азія?

а) 527 млн осіб; б) 1 377 млн осіб;

в) 357 млн осіб; г) 977 млн осіб.

30. Яка кількість населення проживає у Європейському географічному світі?

а) 717 млн осіб; б) 357 млн осіб;

в) 316 млн осіб; г) 572 млн осіб.

31. Яка кількість населення проживає у географічному світі Африканська Субсахара?

а) 1 177 млн осіб; б) 972 млн осіб;

в) 647 млн осіб; г) 357 млн осіб.

32. Яка кількість населення проживає у географічному світі Південно-Східна Азія?

а) 746 млн осіб; б) 346 млн осіб;

в) 546 млн осіб; г) 1 177 млн осіб.

33. Яка кількість населення проживає у географічному світі Південна Азія?

а) 1 717 млн осіб; б) 1 377 млн осіб;

в) 1 517 млн осіб; г) 1 177 млн осіб.

34. Вкажіть найбільшу за площею країну Європейського географічного світу (за

Г. де Блієм та П. Муллером):

а) Німеччина; б) Росія;

в) Франція; г) Австро-Угорщина.

35. Вкажіть найбільшу за площею країну географічного світу Північна Америка:

а) Мексика; б) Канада;

в) США; г) Бразилія.

36. Вкажіть найбільшу за площею країну географічного світу Південна Америка:

а) США; б) Канада;

в) Мексика; г) Бразилія.

37. Вкажіть найбільшу за площею країну географічного світу Східна Азія:

а) Індія; б) Китай;

в) Індонезія; г) Японія.

38. Вкажіть найбільшу за площею країну географічного світу Південна Азія:

а) Індія; б) Китай;

в) Індонезія; г) Японія.

95

39. Вкажіть найбільшу за площею країну географічного світу Африканська Субсахара:

а) Ніґерія; б) Алжир;

в) Єгипет; г) Туреччина.

40. Вкажіть найбільшу за площею країну географічного світу Середня Америка:

а) США; б) Канада;

в) Мексика; г) Бразилія.

41. Вкажіть найбільшу за площею країну Тихоокеанського географічного світу:

а) Австралія; б) Нова Зеландія;

в) Папуа-Нова Ґвінея; г) Нова Каледонія.

42. Вкажіть найбільшу за площею країну географічного світу Південно-Східна Азія:

а) Індія; б) Китай;

в) Індонезія; г) Японія.

43. Яка християнська конфесія переважає у географічному світі Північної Африки

– Південно-Західної Азії?

а) католицизм; б) православ’я;

в) протестантизм; г) іслам.

44. Із перелічених релігій вкажіть ту, що найбільше поширена у

Південноамериканському географічному світі:

а) православ’я; б) католицизм;

в) протестантизм; г) іслам.

45. Із перелічених релігій вкажіть найбільш поширену в Північноамериканському

географічному світі:

а) православ’я; б) юдаїзм;

в) протестантизм; г) іслам.

46. Із перелічених релігійних груп вкажіть найчисельнішу в Австралійському

географічному світі:

а) християни; б) буддисти;

в) мусульмани; г) аборигени.

47. Із перелічених релігій вкажіть ту, що найбільше поширена у Російському

географічному світі:

а) православ’я; б) буддизм;

в) протестантизм; г) іслам.

48. Із релігійних груп вкажіть найчисельнішу в Південноазіатському географічному світі:

а) християни; б) буддисти;

в) мусульмани; г) конфуціанці.

49. Із перелічених релігійних груп вкажіть найчисельнішу в Східноазіатському

географічному світі:

а) християни; б) буддисти;

в) мусульмани; г) конфуціанці.

50. Із перелічених релігій вкажіть найбільш поширену в Російському

географічному світі?

а) буддизм; б) православ’я;

в) іслам; г) протестантизм.

51. Яка із перелічених релігійних груп є найчисельнішою в географічному світі

Північна Африка – Південно-Західна Азія?

а) християни; б) буддисти;

в) мусульмани; г) конфуціанці.

52. Яка релігійна конфесія переважає у географічному світі Південна Америка?

96

а) православ’я; б) католицизм;

в) протестантизм; г) іслам.

53. Назвіть найпоширенішу мову Середньоамериканського географічного світу:

а) французька; б) португальська;

в) англійська; г) іспанська.

54. Назвіть найпоширенішу мову Північноамериканського географічного світу:

а) французька; б) португальська;

в) англійська; г) Іспанська.

55. Назвіть найпоширенішу мову Австралійського географічного світу:

а) французька; б) португальська;

в) англійська; г) Іспанська.

56. В якому географічному світі проживає переважна більшість арабів?

а) Африканська Субсахара; б) Східна Азія;

в) Північна Африка‒Південно-Західна Азія; г) Південна Азія (крім Пакистану).

57. У якому географічному світі знаходяться осередки виникнення двох світових

та однієї національної релігії?

а) Європа; б) Північна Африка‒Південно-Західна Азія;

в) Північна Америка; г) Східна Азія.

58. У якому географічному світі найбільшого розмаху набула епідемія СНІДу?

а) Африканська Субсахара; б) Російський світ;

в) Північноамериканський світ; г) Південна Азія.

59. У якому географічному світі найбільшого розмаху набула неписемність?

а) Африканській Субсахарі; б) Південній Азії;

в) Східній Азії; г) Південній Америці.

60. У якому географічному світі найбільшого розмаху набула проблема недоїдання?

а) Південна Азія; б) Російський світ;

в) Середня Америка; г) Східна Азія.

61. Які із держав географічного світу Південно-Східна Азія є найбільшими

постачальниками наркотиків на світовий чорний ринок?

а) Малайзія та Сінґапур; б) Філіпіни та М’янма;

в) Східний Тімор, Індонезія, В’єтнам; г) Таїланд, Камбоджа, Лаос.

62. Які з держав географічного світу Південна Америка є найбільшими постачаль-

никами наркотиків на світовий чорний ринок?

а) Аргентина, Бразилія; б) Болівія, Чилі;

в) Параґвай, Уруґвай, Ґвіана; г) Колумбія, Перу, Еквадор.

63. Що таке «Золотий трикутник»?

а) територія в Індокитаю, де ви-

робляється багато наркотиків;

б) територія в Андах, де

виробляється багато наркотиків;

в) місце, де через соціальні негаразди

загинула цивілізація Атлантиди;

г) околиця Нью-Йорка, відома

бізнесом у сфері проституції.

64. Який реґіон географічного світу Південно-Західної Азії – Північної Африки

має найбільш строкату конфесійну структуру населення?

а) Близькосхідний; б) реґіон Басейну Нілу;

в) Маґрібський; г) Аравійський.

65. Яка з названих країн знаходиться у географічному світі Північна Африка ‒

Південно-Західна Азія?

а) Єгипет; б) Іран;

в) Мальта; г) правильна відповідь: а) і б).

97

66. Який із перелічених географічних світів (за Г. де Блієм та П. Муллером)

належить до Нового Світу та має домінуючу країну?

а) Середня Америка; б) Європа;

в) Океанія; г) Африка.

67. Який із перелічених географічних світів (за Г. де Блієм та П. Муллером)

належить до Старого Світу та має домінуючу країну?

а) Середня Америка; б) Європа;

в) Океанія; г) Африка.

68. Який з перелічених географічних світів (за Г. де Блієм та П. Муллером)

належить до Старого Світу та не має домінуючої країни?

а) Середня Америка; б) Європа;

в) Східна Азія; г) Південна Азія.

69. Який із перелічених географічних світів (за Г. де Блієм та П. Муллером)

належить до Старого Світу та має домінуючу країну?

а) Середня Америка; б) Європа;

в) Океанія; г) Східна Азія.

70. В якому географічному світі (за Г. де Блієм та П. Муллером) знаходиться

етнічна територія російського народу?

а) Європа; б) Австралія;

в) Південна Азія; г) Африканська Субсахара.

71. В якому географічному світі мешкають чукчі та ескімоси?

а) Північна Америка; б) Європа;

в) Російський світ; г) Правильна відповідь: а) і в).

72. В якому географічному світі мешкає переважна більшість тюркських народів?

а) Російський світ; б) Східна Азія;

в) Північна Африка‒Південно-Західна Азія; г) Південна Азія.

73. Який з географічних світів має найменшу кількість країн?

а) Австралія; б) Північна Америка;

в) Південна Азія; г) правильні відповіді: а) і б).

74. З яких реґіонів складається Російський географічний світ?

а) Серцевинного, Східного,

Сибірського та Далекосхідного;

б) Центрального, Кавказького,

Північного та Східносибірського?

в) Центральноросійського, Перифе-

рійного та Перехідної зони

г) Центрального, Північного,

Західного та Східного.

75. Які два реґіони репрезентують географічний світ Південно-Східної Азії?

а) материковий і острівний; б) південний та східний;

в) північний і південний; г) зазначений світ має три реґіони.

76. З яких реґіонів складається Середньоамериканський географічний світ:

а) Мексиканського, Центрально-

американського та Карибського;

б) Північноамериканського,

Центрального та Карибського;

в) Мексиканського, Припанамського

та Кубинсько-Карібського;

г) Центрального, Північного,

Західного та Східного.

77. «Південний конус» – це реґіон географічного світу:

а) Північної Америки; б) Південної Америки;

в) Африки; г) Австралії.

78. В якому географічному світі виділяється реґіон Туркестан?

а) Європейському; б) Східна Азія;

в) Північна Африка-Південно-Західна Азія; г) Південно-Східна Азія.

98

79. В якому географічному світі виділяється реґіон Джакота?

а) Європа; б) Східна Азія;

в) Середня Америка; г) Південно-Східна Азія.

80. Приналежність якої держави до Європейського географічного світу є сумнівною?

а) Кіпр; б) Росія;

в) Македонія; г) Сербія.

81. Приналежність якої держави до Європейського географічного світу є сумнівною?

а) Грузія; б) Греція;

в) Ґібралтар; г) Ґренади.

82. Приналежність якої держави до Європейського географічного світу є сумнівною?

а) Білорусь; б) Чорногорія;

в) Македонія; г) Сербія.

83. Приналежність якої держави до Європейського географічного світу є сумнівною?

а) Україна; б) Туреччина;

в) Ісландія; г) Ірландія.

84. До якого географічного світу належать такі держави, як Нігерія та ПАР?

а) Північна Африка; б) Африканська Субсахара;

в) Південна Африка; г) Африканська перехідна зона.

85. До якого географічного світу належать такі держави, як Індонезія та Філіппіни?

а) Південна Азія; б) Південно-Східна Азія;

в) Південно-Західна Азія; г) Східна Азія.

86. До якого географічного світу належать такі держави, як Індія та Бангладеш?

а) Південна Азія; б) Південно-Східна Азія;

в) Південно-Західна Азія; г) Східна Азія.

87. До якого географічного світу належать такі держави, як Ізраїль та Туреччина?

а) Південна Азія; б) Південно-Західна Азія;

в) Північна Африка‒Південно-Західна Азія; г) Близький Схід.

88. До якого реґіону Східноазіатського географічного світу належить Японія?

а) Південного Конуса; б) Сіньцзянського реґіону;

в) Великих Курил; г) Джакотського трикутника.

89. До якого географічного світу належать такі держави, як Туреччина та Греція?

а) Європейський світ; б) Західний світ;

в) Середземноморський світ; г) належать до різних світів.

90. До якого географічного світу належать такі держави, як Куба та Мексика?

а) Середня Америка; б) Центральна Америка;

в) Латинська Америка; г) Південна Америка.

91. До якого географічного світу належать такі держави, як Алжир та Єгипет?

а) Близький Схід; б) Північна Африка;

в) Північна Африка‒Південно-Західна Азія; г) належать до різних світів.

92. До якого географічного світу належать такі держави, як Бразилія та Колумбія?

а) Америка; б) Південна Америка;

в) Латинська Америка; г) належать до різних світів.

93. До якого географічного світу належать такі держави, як Швеція та Польща?

а) Континентальна Європа; б) Європейський світ;

в) Західна Європа; г) належать до різних світів.

94. До якого географічного світу належать такі держави, як Конго та ПАР?

а) Північна Африка; б) Африканська Субсахара;

в) Південна Африка; г) Африканська перехідна зона.

99

95. До якого географічного світу належать такі держави, як Монголія та Японія?

а) Азія; б) Південно-Східна Азія;

в) Східна Азія; г) належать до різних світів.

96. До якого географічного світу належать такі держави, як Іран та Єгипет?

а) Північна Африка; б) Південно-Західна Азія;

в) Північна Африка‒Південно-Західна Азія; г) належать до різних світів.

97. До якого географічного світу належать такі держави, як Аргентина та Парагвай?

а) Америка; б) Південна Америка;

в) Латинська Америка; г) належать до різних світів.

98. До якого географічного світу належать такі держави, як Австралія, Нова Зеландія?

а) Південний світ; б) Австралійський світ;

в) Океанія; г) належать до різних світів.

99. До якого географічного світу належать такі держави, як США та Канада?

а) Американський світ; б) Континентальна Америка;

в) Північна Америка; г) належать до різних світів.

100. До якого географічного світу належать такі держави, як США та Мексика?

а) Американський світ; б) Континентальна Америка;

в) Північна Америка; г) належать до різних світів.

101. До якого географічного світу за Г. де Блієм та П. Муллером належить Росія?

а) Європа; б) Азія;

в) Євразія; г) правильна відповідь відсутня.

102. До якого географічного світу належать такі держави, як Індія та Індонезія?

а) Азія; б) Південно-Східна Азія;

в) Південна Азія; г) належать до різних світів.

103. До якого географічного світу належать такі держави, як Франція та Італія?

а) Континентальна Європа; б) Європейський світ;

в) Західна Європа; г) належать до різних світів.

104. Який з реґіонів Європи має найбільшу кількість країн?

а) Західна Європа; б) Скандинавська Європа;

в) Східна Європа; г) Центральна Європа.

105. В якій державі мешкає в якості національною меншини окремий народ

мусульманського віросповідання, маючи там свою автохтонну територію?

а) Румунія; б) Німеччина;

в) Франція; г) Україна.

106. Де мешкає такий доволі великий європейський народ без власної державності

(не відмовляючись від неї), як валійці?

а) Іспанія; б) Франція;

в) Велика Британія; г) Німеччина.

107. Де мешкає такий доволі великий європейський народ без власної державності

(не відмовляючись від неї), як баски?

а) Іспанія; б) Франція;

в) Велика Британія; г) Німеччина.

108. Де мешкає такий доволі великий європейський народ без власної державності

(не відмовляючись від неї), як ельзасці?

а) Іспанія; б) Франція;

в) Велика Британія; г) Німеччина.

109. Де мешкає такий доволі великий європейський народ без власної державності

(не відмовляючись від неї), як каталонці?

100

а) Іспанія; б) Франція;

в) Велика Британія; г) Німеччина.

110. Де мешкає такий доволі великий європейський народ без власної державності

(не відмовляючись від неї), як провансальці?

а) Іспанія; б) Франція;

в) Велика Британія; г) Німеччина.

111. Який європейський народ є мусульманського віросповідання?

а) боснійці; б) хорвати;

в) греки; г) македонці.

112. Який європейський народ є мусульманського віросповідання?

а) хорвати; б) албанці;

в) греки; г) македонці.

113. Якою мовою розмовляють у Нідерландах?

а) німецькою; б) голландською;

в) валлонською; г) правильні відповіді: б) і в).

114. Якими мовами розмовляє більшість населення Європи?

а) романськими; б) індоєвропейськими;

в) уральськими; г) індокитайськими.

115. Мовами якої лінґвістичної сім’ї розмовляє меншість населення (кілька націй)

Європейського географічного світу?

а) романськими; б) індоєвропейськими;

в) уральськими; г) індокитайськими.

116. У скількох європейських країнах державною є сербська мова?

а) двох; б) трьох;

в) чотирьох; г) п’ятьох.

117. У скількох європейських країнах державною є німецька мова?

а) двох; б) трьох;

в) чотирьох; г) п’ятьох.

118. Які реґіони України мають найвищий рівень виявлених злочинців?

а) Закарпатська та Івано-

Франківська області;

б) Запорізька і Луганська області;

в) Одеська і Херсонська області; г) Полтавська і Вінницька області.

119. Які реґіони України мають найнижчий рівень виявлених злочинців?

а) Закарпатська й Івано-Франківська

області;

б) Запорізька і Луганська області;

в) Одеська і Херсонська області; г) Полтавська і Вінницька області.

120. Які реґіони України мають найвищий рівень зареєстрованої злочинності?

а) Запорізька і Луганська області; б) Одеська і Херсонська області;

в) Полтавська і Вінницька області; г) Закарпатська й Івано-Франківська

області.

121. Які реґіони України мають найнижчий рівень зареєстрованої злочинності?

а) Запорізька і Луганська області; б) Закарпатська й Івано-Франківська

області;

в) Одеська і Херсонська області; г) Полтавська і Вінницька області.

122. Які реґіони України донедавна вважалися благополучними щодо епідемії

СНІДу, але втратили такий статус?

а) Закарпатська й Івано-Франківська

області;

б) Одеська і Миколаївська області;

101

в) Хмельницька і Черкаська області; г) Запорізька і Луганська області.

123. Які реґіони України мають найнижчий рівень захворюваності на СНІД?

а) Донецька і Дніпропетровська

області;

б) Закарпатська й Тернопільська

області;

в) Одеська і Херсонська області; г) Полтавська і Вінницька області.

124. Які реґіони України мають найвищий рівень захворюваності на СНІД?

а) Донецька і Дніпропетровська

області;

б) Закарпатська й Тернопільська

області;

в) Одеська і Херсонська області; г) Полтавська і Вінницька області.

125. Які реґіони України мають найвищий рівень поширеності ВІЛ-інфекції?

а) Одеська і Херсонська області; б) Закарпатська й Тернопільська

області;

в) Донецька і Дніпропетровська

області;

г) Полтавська і Вінницька області.

126. Які реґіони України мають найнижчий рівень поширеності ВІЛ-інфекції?

а) Донецька і Дніпропетровська

області;

б) Полтавська і Вінницька області;

в) Одеська і Херсонська області; г) Закарпатська і Тернопільська

області.

127. Який реґіон України має найвищий рівень бідності?

а) східний; б) південний;

в) західний; г) правильна відповідь: б) і в).

128. Який реґіон України має порівняно низький рівень бідності?

а) східний; б) південний;

в) західний; г) правильні відповіді б) і в).

129. Який реґіон України має найнижчий рівень бідності?

а) Закарпаття; б) м. Київ;

в) Крим; г) м. Севастополь.

130. Яка місцевість України має високий рівень бідності?

а) сільська; б) приморська;

в) міські поселення; г) гірничовидобувна.

131. Де в Україні найвища частка українців у населенні реґіону?

а) Закарпаття; б) Крим;

в) Донбас; г) Галичина.

132. Де в Україні найнижча частка українців у населенні реґіону?

а) Закарпаття; б) Крим;

в) Донбас; г) Галичина.

133. Де в Україні найвища частка євреїв у населенні реґіону?

а) Закарпаття; б) Крим;

в) Чернівецька область; г) м. Київ.

134. Де в Україні найвища частка росіян у населенні реґіону?

а) Закарпаття; б) Донбас;

в) Крим; г) Галичина.

135. Де в Україні зосереджені спільноти національної меншини кримських татар?

а) Закарпаття; б) Донбас;

в) великі міста; г) Крим.

102

136. Де в Україні зосереджені спільноти румунської етнічної меншини?

а) Буковина і Закарпаття; б) Закарпаття і Галичина;

в) Буковина і Галичина; г) Передкарпаття.

137. Де в Україні зосереджені спільноти грецької етнічної меншини?

а) Прикарпаття; б) Крим;

в) Донбас; г) Волинь.

138. Де в Україні зосереджені спільноти угорської етнічної меншини?

а) Одещина; б) Кіровоградщина;

в) Полтавщина; г) Закарпаття.

139. Де в Україні зосереджені спільноти молдовської етнічної меншини?

а) Закарпатська і Чернівецька області; б) Одеська і Чернівецька області;

в) Одеська і Вінницька області; г) Одеська і Запорізька області.

140. Де в Україні зосереджені спільноти білоруської етнічної меншини?

а) на Заході і Півночі; б) на Сході і Півдні;

в) на Сході і в Центрі; г) на Заході і в Центрі.

141. Де в Україні зосереджені спільноти болгарської етнічної меншини?

а) Закарпатська і Чернівецька області; б) Одеська і Чернівецька області;

в) Одеська і Вінницька області; г) Одеська і Запорізька області.

142. Де в Україні зосереджені спільноти єврейської етнічної меншини?

а) Буковина; б) Слобожанщина;

в) Волинь; г) Крим.

143. Де в Україні зосереджені спільноти польської етнічної меншини?

а) на Правобережжі; б) на Лівобережжі;

в) на Півдні; г) на Півночі.

144. Де в Україні зосереджені спільноти російської етнічної меншини?

а) на Заході і Півночі; б) на Заході і в Центрі

в) на Сході і в Центрі; г) на Сході і Півдні.

145. Кримські татари в Україні – це:

а) етнічна меншина; б) етнографічна меншина;

в) національна меншина; г) конфесійна меншина.

146. Євреї в Україні – це:

а) етнічна меншина; б) етнографічна меншина;

в) національна меншина; г) конфесійна меншина.

147. Росіяни в Україні – це:

а) етнічна меншина; б) етнографічна меншина;

в) національна меншина; г) конфесійна меншина.

148. Понад 60% представників якого етносу в Україні вважають рідною мовою російську?

а) кримські татари; б) поляки;

в) білоруси; г) болгари.

149. Коли територіальні соціальні спільноти на території сучасної України

перейшли до осілого способу життя?

а) 7 тис. років тому; б) 14 тис. років тому;

в) 21 тис. років тому; г) 28 тис. років тому.

150. За проф. О. Шаблієм, однією з ознак соціокультурної окремішності та єдності

українського народу є:

а) наявність самобутньої міфології; б) історична пам’ять народу;

в) державна наступність; г) правильні відповіді а) і б).

103

151. За проф. О. Шаблієм, однією з ознак соціокультурної окремішності та єдності

українського народу є:

а) наявність самобутньої міфології; б) історична пам’ять народу;

в) ментальність; г) всі вказані відповіді правильні.

152. За проф. О. Шаблієм, однією з ознак соціокультурної окремішності та єдності

українського народу є:

а) доцентрова київсько-дніпровська

просторова орієнтація;

б) історична пам’ять народу;

в) державна наступність; г) правильна відповідь: а) і б).

153. Найвідоміші теорії походження української нації:

а) трипільська, скіфська; б) трипільська, старослов’янська, тюркська;

в) трипільська, старослов’янська,

русинська;

г) трипільська, ранньослов’янська,

«староруська».

154. Коли досягла розквіту трипільська культура на території сучасної України?

а) 1 тис. років до н.е; б) 3 тис. років до н.е.;

в) 5 тис. років до н. е; г) 7 тис. років до н.е.

155. Ареал поширення трипільської культури обмежувався басейнами річок:

а) Західний Буг, Дністер, Південний

Буг;

б) Дністер, Південний Буг, Дніпро;

в) Південний Буг, Дніпро, Дон; г) Дніпро, Дон, Волга.

156. Коли сформувалася українська нація, згідно староруської теорії?

а) IV-VI ст. н. е.; б) IХ ст. н.е.;

в) ХІV ст. н. е.; г) правильної відповідь відсутня.

157. Які племена, на думку історика М. Грушевського та географа Ю. Полянського,

є автохтонною основою українського етносу?

а) скіфи; б) анти;

в) трипільці; г) сармати.

158. Хто такі анти?

а) одна із протестантських конфесій; б) противники соціального ладу;

в) праслов’янське плем’я; г) правильної відповіді немає.

159. Коли існувала Антська держава на території сучасної України?

а) Х ст. до н. е; б) IV-VI ст. до н.е.;

в) IV-VI ст. н. е; г) ІХ тис. років до н.е.

160. Який основний аргумент використовується у староруської теорії формування

української нації?

а) спільна культура; б) спільна релігія;

в) спільна держава; г) спільна мова.

161. Яким (-ми) чинниками було зумовлене різке зростання частки росіян у

совєтський період в Україні?

а) русифікація українців та етнічних

меншин;

б) скорочення частки народів-сусідів;

в) міґрації; г) правильні відповіді: а) і в).

Рівень 2

1. Дайте визначення поняття «білінгвізм».

2. Дайте визначення поняття «географічний світ».

3. Дайте визначення поняття «мультикультуралізм».

4. Дайте визначення поняття «соціальні негаразди».

104

5. Дайте визначення терміна «етнічна асиміляція».

6. Дайте визначення терміна «цивілізація».

7. Етнічність, культура та релігія як передумова диференціації

географічних світів.

8. Критерії виділення географічних світів Г. де Блієм та П. Муллером.

9. Назвіть передумови суспільної диференціації земної цивілізації.

10. Назвіть риси соціально-географічного простору Європи.

11. Назвіть та дайте визначення таксономічних одиниць поділу Землі (за

Г. де Блієм та П. Муллером).

12. Осередок європейської цивілізації у Середньовіччі.

13. Особливості географічного поділу Земного світу (за Г. де Блієм та

П. Муллером).

14. Особливості та наслідки релігійної ситуації в Південній Європі.

15. Особливості та наслідки релігійної ситуації в Північній Європі.

16. Особливості та наслідки релігійної ситуації в Прирейнській Європі.

17. Особливості та наслідки релігійної ситуації в Східній Європі.

18. Політика Європейського Союзу у сфері релігії.

19. Природне довкілля як передумова диференціації географічних світів.

20. Римська імперія як осередок європейської цивілізації.

21. Розміщення населення як передумова диференціації географічних світів.

22. Соціально-географічний простір Європи у Новий час.

23. Соціально-географічні наслідки деволюції у Європі.

24. Соціально-географічні наслідки уніфікації у Європі.

25. Соціально-географічні наслідки урбанізації у Європі.

26. Соціально-географічні риси Британської Європи.

27. Соціально-географічні риси Західної Європи.

28. Соціально-географічні риси Російського світу.

29. Соціально-географічні риси світу Австралія та Океанія.

30. Соціально-географічні риси світу Африканська Субсахара.

31. Соціально-географічні риси світу Південна Азія.

32. Соціально-географічні риси світу Південна Америка.

33. Соціально-географічні риси світу Південно-Східна Азія.

34. Соціально-географічні риси світу Північна Америка.

35. Соціально-географічні риси світу Північна Африка ‒ Південно-Західна Азія.

36. Соціально-географічні риси світу Середня Америка.

37. Соціально-географічні риси світу Східна Азія.

38. Соціально-географічні риси Середземноморської Європи.

39. Соціально-географічні риси Скандинавської Європи.

40. Соціально-географічні риси Східної Європи.

41. Стародавня Греція як осередок європейської цивілізації.

42. Типи географічних світів за Г. де Блієм та П. Муллером.

105

ДОДАТКИ

106

Додаток А.1

КЛАСИФІКАЦІЯ СУСПІЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ*

(С. Я. Ниммик, 1984)

* Джерело: Шаблій О. І. Основи суспільної географії: підручник /

О. І. Шаблій. Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2012. — С. 19.

107

Додаток А.2

КЛАСИФІКАЦІЯ СУСПІЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ*

(С. Б. Лавров)

І — економічна географія; ІІ ‒ соціальна географія; ІІІ ‒ географія населення.

ЕГП ‒ економічна географія промисловості; ЕГС ‒ економічна географія

сільського господарства; ЕГТ ‒ економічна географія транспорту;

ГНО ‒ географія науки і освіти; ГСП ‒ географія сфери послуг; ГТР ‒ географія

трудових ресурсів; РГ ‒ рекреаційна географія; ГР ‒ географія розселення;

МГ ‒ медична географія; ГП ‒ географія поведінки; РА ‒ регіональні аспекти;

Я. ‒ теоретичне ядро (наприклад, в блоці І ‒ теорія економічного районування і

концепція ТВК).

* Джерело: Шаблій О. І. Основи загальної суспільної географії : підруч-

ник / О. І. Шаблій. — Львів : Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2003. — С. 24.

108

Додаток А.3

КЛАСИФІКАЦІЯ СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНИХ ДИСЦИПЛІН*

(О. І. Шаблій, 1997)

* Джерело: Шаблій О. І. Основи суспільної географії : підручник /

О. І. Шаблій. Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2012. — С. 20.

109

Додаток А.4

СТРУКТУРА ГЕОГРАФІЧНОЇ НАУКИ*

(Л. Т. Шевчук, 1997)

1 ‒ біогеографія; 2 ‒ ґрунтознавство; 3 ‒ гідрологія; 4 ‒ інші дисципліни;

5 ‒ географія населення; 6 ‒ медична географія; 7 ‒ географія діяльності;

8 ‒ сакральна географія; 9 ‒ географія побуту і торгівлі; 10 ‒ інші дисципліни;

11 ‒ рекреаційна географія; 12 ‒ географія способу життя; 13 ‒ географія

виробництва; 14 ‒ географія промисловості; 15 ‒ географія капітального

будівництва; 16 ‒ географія транспорту; 17 ‒ географія інженерних

інфраструктурних систем; 18 ‒ географія соціальних інфраструктурних систем.

* Джерело: Шевчук Л. Т. Соціальна географія : навч. посібник / Л. Т. Шев-

чук. — К. : Знання, 2007. — С. 42.

110

Додаток А.5

ЗВ’ЯЗКИ СУСПІЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ З ІНШИМИ НАУКАМИ*

* Джерело: Interactive Resources for Interdisciplinary Sustainability : Keele

University, UK [Electronic resource]. — Mode of access : http://www.keele.ac.uk/iris/

exploringinterdisciplinaryconnections/social/humangeography.

111

Додаток А.6

Ірина Ванда, Любов Котик, Ігор Ранця

СОЦІАЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНІ ІДЕЇ У ПРАЦЯХ

СТЕПАНА РУДНИЦЬКОГО*

Із відродженням української державності в системі суспільно-географічних

дисциплін активно почав розвиватися соціально-географічний напрямок, який

разом з географією населення, економічною та політичною географією формує

блок основних дисциплін суспільної географії (за О. І. Шаблієм1). На сьогодні в

соціальній географії працюють такі відомі українські вчені-географи, як

А. Кузишин, О. Любіцева, Л. Нємець, Я. Олійник, І. Ровенчак, О. Шаблій,

Л. Шевчук та інші. Тематика їхніх досліджень багато в чому повторюється із

напрямками досліджень, окресленими на початку ХХ ст. фундатором української

суспільної географії Степаном Рудницьким.

Соціально-географічна проблематика розглядається вченим у ширшому

контексті – антропогеографії та географії в цілому, тому соціально-географічні

міркування пронизують майже усі його праці. Ідеї умовно можна згрупувати у

кілька напрямків: формування української соціально-географічної термінології,

розгляд впливу природно-, історико- та політико-географічних факторів на

формування і розвиток соціальних ознак українського народу, роздуми про

культуру як антропогеографічний критерій, соціально-географічний огляд

українських етнографічних земель, проблеми народної освіти та просвіти.

Визнаною є заслуга вченого у розробці термінологічного апарату

географії2. Напрацювання у цьому напрямку викладено головно у “Начерку

ґеоґрафічної термінольоґії” (Львів, 1908). Стаття має 150 сторінок, з яких на

148 викладено німецькі географічні терміни і поняття та їхні українські

відповідники. Термінологічна частина складається з трьох розділів: математична,

фізична та біологічна географія. Остання включає антропогеографію, і має

21 сторінку обсягу. На сторінці вміщено 35—40 термінів, при цьому

антропогеографічних — від 8 до 25, найчастіше 10—–15 термінів. З-поміж них

найчастіше зустрічаються терміни географії населення та політичної географії,

соціально- та економіко-географічні зустрічаються значно рідше.

Більша увага С. Рудницького до термінів та понять математичної, фізичної,

біологічної географії порівняно з антропогеографічними зумовлена як багатшим

досвідом на той час природно-географічних студій вченого, так і тогочасним

кращим розвитком мови гуманістичних наук. Вчений вважає, що “[…] в

гуманїстичних науках виробилась у нас вже від чверти столїтя термінольоґія, в

нічім не гірша як у иньших славянських народів, коли з поміж наук природних

* Друкується без змін за: Ванда І. Соціально-географічні ідеї у працях

Степана Рудницького / І. Ванда, Л. Котик, І. Ранця // Історія української географії

та картографії. — Ч. І : [зб. матер. третьої міжн. наук. конф., присвяченої 130-

літньому ювілею акад. С. Рудницького (Тернопіль, 6–7 грудня 2007 р.)]. —

Тернопіль, 2007. — С. 23–29. 1 Див.: Шаблій О. І. Суспільна географія: теорія, історія, українознавчі студії.

— Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2001. — С. 35. 2 Див.: Шаблій О. І. Академік Степан Рудницький — фундатор української

географії. — Львів : Ред.- вид. від. ЛДУ, 1993. — С. 31.

112

майже всї […] могуть виказати ся планово уложеною термінольоґією, то

ґеоґрафія дотепер тяжко терпіла задля цїлковитого браку українських технїчних

термінів” [3, с. 1]1. Як відомо, одним з аспектів виникнення термінів і понять

суспільної географії є запозичення з інших, суміжних наук – економіки, соціології,

демографії, етнології2. Зважаючи на тогочасну наявність понять що описують

суспільне життя, є можливість запозичувати їх, тоді як природно-географічні

терміни нагальніше потребували розробки, систематизації, узгодження. Тому і

перше доповнення розглядає природно-географічну, власне геоморфологічну

термінологію: ““Причинки” обіймають передівсїм цїлу термінольоґію Девіса. […]

Се доповненє мабуть не останнє, томуто й я означив його порядковим числом”

[5, с. 1].

Соціально-географічні терміни, наведені д-ром С. Рудницьким у “Начерку

ґеоґрафічної термінольоґії”, можна згрупувати за напрямками:

— географія релігії — терміни релігієзнавства: назви окремих релігій

(анїмізм (с. 129), буддізм (c. 132), лямаїзм (с. 140), поганець (поганин) (с. 137),

православний (с. 142), сунїт (с. 147), таоізм (с. 148), фетішізм (с. 134), шаманїзм

(с. 145), шііт (с. 145), шінтоізм (с. 146)), типів вірувань (монотеїзм (с. 141),

полїтеїзм (с. 143), природна релігія (с. 142)), а також терміни територіальної

структури релігійної сфери (парохія (с. 138), релїґійна область (с. 144), релїґійна

спілка (с. 144));

— географія культури — терміни культурології та етнології (автохтон

(с. 130), ґеоґрафія культури (с. 139), етноґрафія (с. 134), етнольоґія (с. 134),

космополїт (с. 139), культура (с. 139), культурна країна (с. 139), культурний круг

(с. 139), культурний нарід (с. 140), культурний осередок (с. 139), культурний

степень (с. 140), мішана культура (с. 141), огнище культури (с. 139),

півкультурний нарід (с. 137), повна культура (с. 150));

— також наведена відносно велика кількість термінів, які характеризують

народи і можуть бути віднесені до етногеографії, так само як і до географії

культури (група народів (с. 149), діялєкт (с. 133), збираючий нарід (с. 145),

кочовик (с. 142), ловецький нарід (с. 137), мандрівка народів (с. 149), мова (с. 146),

нарід (сс. 137, 149), народознавство (с. 149), національність (с. 142), нація

(с. 142), негроїдний (с. 142), окрайний нарід (с. 144), осїдок народу (с. 149),

пересуванє народів (с. 149), природний (дикий) нарід (с. 142), раса (с. 144),

рибальський нарід (с. 134), скотарське плем’я (с. 137), торговельний нарід

(с. 137), язикова ріжність (с. 146), язикове кодло (с. 146));

— антропологічні та антропометричні терміни: антропольоґія (с. 129),

антропометрія (с. 129), вага тіла (с. 139), високоголовий (с. 137), вміст черепа

(с. 145), гладковолосий (с. 145), зріст (с. 139), круглоголовий (с. 131),

плоскоголовий (с. 134), середноголовий (с. 141), черепний індекс (с. 145),

широколиций (с. 132) тощо);

— соціально-географічні терміни, суміжні із соціологією, що

характеризують спосіб життя, соціальну структуру населення (громада (с. 135),

група (с. 136), званє (с. 131), каста (с. 138), кляса (с. 131), колонізація (с. 139), лад

(порядок) (с. 142), людство (с. 141), народна думка (с. 149), невільництво (с. 146),

1 При цитуванні зберігається правопис і лексикон оригіналів. 2 Див.: Шаблій О. І. Суспільна географія: теорія, історія, українознавчі студії. —

Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2001. — С. 93.

113

панщина (с. 134), рідня (с. 146), родина (с. 134), спілка (с. 135), стан (с. 131)).

Наголос С. Рудницького на термінах та поняттях географії культури, релігії

та етносів зумовлений тематикою тогочасного розвитку суспільних наук.

Наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. українські вчені приділяли особливу увагу

обґрунтуванню окремішності українців як нації. Зокрема, Федір Вовк

використовував антропологічні та антропометричні характеристики, Володимир

Антонович – природні психо-соціальні ознаки. Згодом ці риси, як й інші, пізніше

обґрунтовані Степаном Рудницьким у політико-географічних працях, вживаються

Володимиром Старосольським, Ольгредом Бочковським, Микитою Шаповалом у

соціологічних теоріях нації.

Ще один аспект формування наукової термінології — використання слів з

різних мов1. Вчений опирається на понятійно-термінологічний апарат німецької

географії, оскільки: “[…] 1) німецька ґеоґрафічна термінольоґія є докладнїйша,

методичнїйша і богатша, як англїйська або француська; 2) ґеоґрафічна наука є

найбільш систематично трактована таки у Нїмцїів” [3, с. 2]. Формування ж

сучасної української соціально-географічної термінології характеризується

відмінними тенденціями, що зумовлено реаліями історичного розвитку нашої

держави, а отже і науки. Довший час офіційною (совєтською) владою була

встановлена заборона на проведення соціогеографічних, як і соціологічних і інших

подібних досліджень2. Відокремилися нові напрямки соціально-географічних

досліджень, які до 1991 року не розвивалися в українській суспільній географії:

географія релігії, культури, способу життя, поведінки та ін. В зарубіжній науці

вони розвивалися у 1950—70 рр., тому є можливості запозичення термінів з інших

мов. Сучасна соціальна географія частіше запозичує терміни англо-американської

школи, також терміни, що описують різні аспекти людської життєдіяльності, не

обмежуючись трудовою (у руслі соціологізації та гуманізації суспільної

географії3. Тому зараз актуальнішими є питання розвитку суспільно-, особливо

соціально-географічної термінології, тоді як фізико-географічна вже є усталеною.

Протягом 1908—1914 рр. С. Рудницький працюючи на посаді приват-

доцента Львівського університету, активно розробляє основи географії України в

її етнічних межах 4 . Вчений обґрунтовує необхідність розгляду України як

окремої географічної одиниці, в першу чергу природної, оскільки на початку ХХ

ст. вона – “[…] незвісна землезнанню ґеоґрафічна одиниця” [6, с. 1]. Основною

проблемою географії України є “ […] визначити докладні межі й обсяг сеї

ґеоґрафічної одиницї, яку зовемо Україною. […] Як ґеоґрафи ми її тодї аж

можемо признати ґеоґрафічною одиницею, коли зможемо єї докладно

спрецізувати з фізично-ґеоґрафічного й антропоґеоґрафічного боку і примістити

серед других ґеоґрафічних одиниць землї. […] межі України – вихідна точка

1 Див.: Шаблій О. І. Суспільна географія: теорія, історія, українознавчі студії.

— Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2001. — С. 92. 2 Див.: Шевчук Л Т. Особливості формування понятійно-термінологічного

апарату соціальної географії в Україні / Проблеми географії України : матеріали

наукової конференції (Львів, 25—27 жовтня 1994 р.). — Львів, 1994. — С. 29. 3 Див.: Шаблій О І. Суспільна географія: теорія, історія, українознавчі студії.

— Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2001. — С. 42—43. 4 Див.: Шаблій О. І. Академік Степан Рудницький — фундатор української

географії. — Львів : Ред.- вид. від. ЛДУ, 1993. — С. 40.

114

дослідїв. Одні за другими виринатимуть проблеми, коли за порядком примінювати

будемо ріжні точки погляду фізичного земле знання й антропоґеоґрафічних

дісціплін до сеї терріторії. […] Проблєми відносин України до нинїшних

полїтично-ґеоґрафічних одиниць, що находять ся на терріторії етноґрафічної

України. Таксамо є з відносинами України до т.н. історичних одиниць, пр. до

історичної Польщі чи історичної Руси” [6, с. 3].

Доктор Степан Рудницький визнає, що “[…] найбільше таки основних

проблємів лежить на антропоґеоґрафічному полї. […] в антропоґеоґрафії України

не зроблено дотепер сливе нїчого. Правда, в помічних науках антропоґеоґрафії,

ось у антропольоґії, етнольоґії, археольоґії, історії дуже багато зроблено

Українцями й сусїдами про Україну. В українській науці здавна й дотепер

гуманістичні дісціплїни прямо приглушили своїм розростом природописні галузи

науки. Та висліди згаданих дісціплїн се для антропоґеоґрафії лише сирий матеріял,

з якого що йно треба будувати. […] Перед нами стоїть цїла велич проблємів

звязи цісторичного розвитку людства на земля України з єї природою, як се саме

було, що природна одиниця України розвила антропоґеоґрафічну одиницю –

український народ, як народ вростав у землю й лучив ся з нею безлїччю невидимих

ниток, як положеннє і простір, процес творби границь, море й инші води, форми

поверхнї, підсонь й орґанїчний світ обусловлювали розвиток і теперішній стан

народу України” [6, с. 5].

Степан Рудницький надавав великого значення питанню про

взаємовідношення та взаємовпливи між суспільством та природою: “Взаємини

землі й чоловіка на Україні — сей головний предмет антропоґеоґрафії — мусять

що йно від перших основ бути досліджувані” [6, с. 5]. Окремі його висловлювання

навіть можна потрактувати у стилі географічного детермінізму.

Даючи оцінку рельєфу С.Рудницький зазначає, що його одноманітність

(відсутність противенств), з однієї сторони, спрощувала лучбу (сполучення), але з

іншої сторони — “брак природних противенств на українській терріторії

викликував недостачу внутрішніх противенств серед її населення, противенств,

що збагачують здібність і характер цілости нації. А тим самим робом робив

брак головних підйом до розвитку і поступу” [4, с. 88], завдяки чому українці в

новітньому культурному розвиткові поступалися західноєвропейським націям.

Гори, на думку вченого, не мали значного антропо-географічного значення:

“Альпи витворили свою Швейцарію і багато причинились до розвитку Австрії —

Карпати крім принагідного захисту не дали Україні нічого” [4, с. 90].

Попри велике значення родючих чорноземів для нашого народу

С. Рудницький наголошував і на деяких негативних моментах: “Родючість цілини

наставила Українців майже виключно на хліборобство. З цього вийшла і виходить

звичайна для хліборобських народів малопростірність й отяжіла сутужність

політичної думки [...]. З другого боку великі природні багацтва України

принаджували чужих завойовників…” [8, с. 67].

Згідно з академіком Рудницьким чимало рис менталітету і характеру

української нації визначаються кліматом: “Українська весна, тепла і соняшна,

цілком инакше впливає на Українця, як холодна і вохка московська чи польська на

Москаля чи Поляка. Соняшність українського клімату, погідність українського

неба витворили в Українця супокійну, погідну вдачу. Нема в нього цієї веселости,

що питома південним народам в порівнянню до північних. Тут навпаки Великорос

чи Поляк веселішної вдачі як мелянхолійний, флєґматичний Українець, живіші,

115

лекші в пожиттю, своєвільніші” [8, с. 97]. Порівнюючи впливу клімату на

українців із його впливами на інші народи С. Рудницький робить так

узагальнення: “ми Українці маємо на загал подібну вдачу, як найбільш просвічені і

поступові народи середущої і західної Европи. Велика ріжниця між підсонням

України та Московщини спричинила велику ріжницю між Українцем і Москалем”

[7, с. 40].

Куди відчутніший вплив клімату на соціально-економічні аспекти буття

українського народу, на його спосіб життя “Від підсоння залежить увесь спосіб

життя чоловіка, його домівка, зайняття, звичаї [...]. Багато тепла вліті позволяє

плекати збіжа, ярини, овочі, худобу, холодна зима не позволяє чоловікові

розніжитися, загартовує його тіло й душу [...]. Гарне гаряче літо і погідна осінь

зробили Українця передусім хліборобом” [7, с. 40]. До цієї думки С. Рудницький

повертається багато разів, доводячи, що домінування аграрної діяльності мало

вирішальний вплив на соціальне життя українського народу1.

Проте вчений обґрунтовано спростовує поширену на той час думку про те,

що північні народи повинні панувати над південними з огляду на меншу здатність

останніх до державного життя, зумовлену теплішим кліматом. Цим він звів

нанівець спроби деяких російських діячів обґрунтувати експансію на Україну

природними чинниками.

С. Рудницький пише, що клімат в комплексі з рельєфом мають вплив не

лише на характер і менталітет, але й на антропологію народу: “І там звісно є те,

що моряцькі народи мають короткі ноги а довгі руки, що степовики

відзначаються жилавістю, сухістю і бистротою змислів, що верховинці

пересічно вищі ростом від долинян, що европейські колоністи в північній Америці

дістають вищий зріст а рідший заріст, що Тибетанці, Мехіканці і Перуанці

дістали в своїй рідкій височинній атмосфері найбільш об’ємисті груди і т.д і

т.д.” [4, с. 40]. Такі висновки сучасна наука не заперечує.

Академік Рудницький відкидає думку про те, що українці — степовий

народ, доводячи, що куди більший вплив на його формування мали ліси. Але,

попри те, що ліс давав захист від набігів степових народів, він “утруднював лучбу,

не позволяв на витвореннє сильної, централістичної державної організації,

натомість підсобляв партикуляризмови. Лісовий характер давної України був

головною природною причиною роздріблення старої київської держави на цю

безліч удільних князівств...” [4, с. 101]. Були інші, неприродні причини. А степові

риси українці набували здійснюючи колонізацію на південь і піддаючись впливу

кочових народів.

Напрямки української колонізації С. Рудницький пов’язував також з

річками. Українці не просто створювали поселення на берегах річок. Вздовж

річок, як правило вниз за течією (Дніпра, Дністра, Бугу) йшло освоєння

українцями нових земель. А передбачення вченого “Старий путь “С Варяг в

Греки” може вже в найближчій будуччині святкувати своє славне воскресіння з

усіма своїми економічними і політичними наслідками” [4, с. 94] справджується в

наш час, коли розвивається балто-чорноморське співробітництво.

“Через людську психіку — пише академік Рудницький — усі ці природні

1 Див.: Ранця І.І. Агрогеографічні ідеї у працях академіка Рудницького //

Реґіональне географічне краєзнавство: теорія і практика : матеріали ІІ всеукр.

семінару. — Тернопіль, 2002. — Ч. І. — С. 42—47.

116

чинники обусловлюють ціле духовне єство народу, цілу його діяльність. Їхній вплив

виразно видний та, (покищо) таємничий, проявляється навіть у вірі, мистецтві,

словесности, літературі й науці народу. Тому, щоби порозуміти духа народу, його

політичне й культурне обличчя, мусимо виходити від природи краю...” [1, с. 43]

Та чи можна вважати С. Рудницького прихильником географічного

детермінізму? Найбільший дослідник його творчої спадщини і життєвого шляху

проф. О. Шаблій так відповідає на це запитання: “Важко запідозрити

С. Рудницького у географічному детермінізмі, тобто у кінцевому обумовленості

державності (а навіть її форми) українського народу природними чинниками”1.

Степан Львович лише розглядав реальний вплив довкілля в цілому чи окремих

його компонентів на сторони матеріального і духовного життя українського

народу зовсім не применшуючи ролі суспільних чинників: “В нинішніх часах, коли

техніка може подоліти всі перепони поземелля, втратили вони дуже багацько зі

свого первісного значіння” [8, с. 64].

Цікавою є оцінка С. Рудницьким географічного положеня України з позиції

географії культури: “Не вигідним було окрайне положеннє... через те, що воно

віддалювало Україну від культурних країв і народів західньої і середущої Европи.

Доки висококультурна Византія (Греція) була сильна, доти легко йшла культура

на Україну широким руслом Дніпра. Коли ж Византія слабіла, попала вкінці в руки

Туркам, Україна відазу опинила ся далеко від культурних осередків Европи. Сусіди

України з західнього боку: Поляки та Угри док були незалежними мало прийняли

західньої культури, Українці не могли від них багато навчитися, а Москалі зачали

культуру приймати з вісті літ тому, тай то ще дуже слабко її у себе утвердили

” [2, с. 8].

В іншій праці С. Рудницький деталізує оцінку соціально-географічних

особливостей географічного положення України відносно Азії: “Сусідство

України з азійськими степами [...] найперше було шкідливе [тому], що зачинило

Українцям дорогу крізь Чорне море до Царгорода й сусідніх багатих земель, звідки

всяка наука, потуп і добро могли йти в Україну” [7, с. 17]. Адже “Від культурних

Греків на давню Русь-Україну проворні купці, зручні ремісники, потім учителі

нової віри. Наші пращурі прийняли від Греків Христову віру, за нею прийшли

письменство, культурний спосіб життя, одним словом дані Українці пристали до

сім’ї культурних народів Европи. [...] По цій лучбі з Царгородом і иншими

грецькими землями зробив кінець не хто инший, як азійські кочевики. Вони попели

чорноморськими степамий немов клином відсунули Українців від лучби з Греками,

що тоді були найкультурнішим народом всього світа. Прорвалася нитка на кілька

сот літ, над Чорним морем запанували Татари й Турки. Коли ж їх силу зломлено

півтора ста літ тому, і коли Українці знову заселили береги Чорного моря, вже

над ним не було культурних земель. Україна положена тепер дуже далеко від

дійсно культурних країв: Анґлії, Франції, Німеччини і т. п. Тому й не дивно, що

Українці такі відсталі культурно від цих щасливих народів Европи. Бо всі

безпосередні сусіди Українців — чи це Румуни, чи Мадяри, чи Поляки, чи

Білорусини, чи Москалі — самі геть то не дуже високо зайшли в культурі й

поступі” [7, с. 18].

Позитивним аспектом соціально-географічного положення України

1 Див.: Шаблій О. І. Академік Степан Рудницький — фундатор української

географії. — Львів–Мюнхен : Ред.- вид. від. ЛДУ, 1993. — С. 77.

117

відносно Азії на думку С. Рудницького було те, що татарські набіги гуртували

розрізнені соціуми на території тогочасної України в одну нації, яка згодом взяла

верх над кочовиками і зробила їхній життєвий простір своїм.

Чимало уваги С. Рудницький приділяє такій складовій соціальної географії,

як географія культури. Визначаючи культуру як “спадщину умову й матеріальну,

що дісталась нам від праці наших предків. Вона проявляється і в нахилах і в праці

й у вислідах праці поодиноких людей і цілих народів” [7, с. 68]. Культура окремих

народів відрізняється одна від одної. Вчений пише: “Правда, що українська

культура не може рівнятися з німецькою, французької чи анґлійською, але вона не

має чого стидатися перед польською або московською [...]. Правда, наша умова

культура споїть позаду польської та московської, однак не так дуже, щоб її так

понижати, як це робиться, або й зовсім заперечувати. Українська культура дуже

стара, старша чим польська або московська” [7, с. 69]. С Рудницький пояснює

причини такої ситуації: “[...] наші сусіди мали це щастя, що могли свою культуру

спокійно і невпинно розвивати у власних державах. Нас гнобило пів тисячки літ

татарське лихоліття. Коли воно уступило, ми опинилися під чужим пануванням.”

[7, с. 69].

С. Рудницький загалом чимало місця питанням географії культури

відводить у праці “Україна — наш рідний край”. Особливу увагу він звертає на:

– вплив культури на планування сільської території: “Українське село

зараз на перший погляд відрізниш від польського чи московського. Воно все

розкинене на краєвидно-гарнім місці. Хати так і сховані серед зелених садків та

плеканих цвітників. Польський ні московський мужик не має цієї любови до цвіту

та деревини. Необгороджені хати так і стоять одна коло другої рядками вздовж

болотяної вулиці. Вже тут бачимо культурну вищіть Українця над його сусідами

[...]. Українська хата, хоч як і вона нераз бідна, все-таки багато культурніша,

чим польська або московська” [7, с. 70];

– вплив культури на менталітет українського народу: “Українська душа

инша від польської чи московської, инакший світоглд витворює теж инакший

спосіб життя. Українець поважний і статечний, Москаль байдужий та меткий,

Поляк пристрасний та рухливий. Українець виглядає при Москалю та Полякови

неповоротний, зате у нього думка глибша, погляд на життя ширший” [7, с. 72];

– вплив культури на способи управління та народного самоврядування.

С. Рудницький обґрунтовує, що українець “є споконвіку за народоправством або

демократією. Москаль є приклонником необмеженого панування одного чоловіка

над усіма иншими (абсолютизму), Поляк хоче панування невеликого числа людей –

над простим народом (аристократії)” [7, с. 72];

– взаємоз’язок між релігією та соціальним життям “Щодо справ віри були й

є Українці дуже реліґійним народом та ніколи не любили запускатися в обрядові

ріжниці. Між православними Українцями й уніятами не було й нема ніякої

ворожнечі. Також для инших чужих вір були й є Українці дуже толєрантні –

вважливі. Инакше Москалі – у них обряд важніший чим сама віра, тай у самій вірі

вони більше чіпляються дрібниць, як думають про саму суть віри. Тому то серед

Москалів наплодилося несказане множество ріжних розколів, сект та окремих

вір і розвивалося велика нетерпимість до чужих вір” [7, с. 74];

– культурно-географічні відмінності між окремими етнографічними та

історичними складовими соціально-географічного простору України, чому

зокрема присвячений розділ “Про землі, міста й села України” книги

118

С. Рудницького “Україна — наш рідний край”: Бойківщини, Гуцульщини,

Підгір’я, Розточчя, Підляшшя, Полісся, Холмщини, Волині, Поділля, Покуття,

Буковини, Гетьманщини, Київщини, Слобожанщини, Донеччини, Херсонщини,

Запорізького Низу, Криму, Підкавказзя, Кубанщини [7];. Зазначені реґіони до

деякої міри можна вважати одиницями культурно-географічної реґіоналізації

Україна згідно з С. Рудницьким, хоч автор конкретно не вказує що це певна

реґіоналізація. Вчений пояснює, що культурно-географічні відмінності виявляють

себе у відмінностях в плануванні поселень, народній архітектурі, побуті

(передусім одязі і харчуванні), народному мистецтві та творчості, родах занять,

стилях та способах життя і навіть деяких рисах менталітету і зовнішньої

тілобудови, формах інтеґрації людини у навколишнє природно-географічне

середовище.

Проблеми географії культури С. Рудницький висвітлює й в праці “Чому ми

хочемо самостійної України”1, яка побачила світ у Відні в 1915 р. під псевдонімом

вченого Ш. Левенко та була перевидана в Берліні, Львові та Стокгольмі у 1915—

1917 рр2. В VII розділі монографії під назвою “Українська культура” вчений,

вперше в українському географічному наукову світі, звертає увагу на відмінності

культури різних прошарків суспільства, дає оцінку сусідніх культур та визначає

культурні орієнтири подальшого розвитку українства. До сьогодні актуальним й

вірним залишається твердження С. Рудницького про відмінність у ціннісній

орієнтації та монолітності народної (“людової”) культури та культури прошарку

рушіїв розвитку українства — “інтелігенції”. Цю проблему так озвучує вчений:

“українська людова культура стоїть дуже високо в порівнянню до людових

культур сусідніх українцем народів […] українська інтелігенція культурно дуже

слабка та підлягає донині, з одної сторони, польським, з другої — московським

впливам, замість спертися на величній основі української простонародної

культури і доповняти її з західноєвропейських взірців” [9, с. 72—73].

З метою вирішення проблеми “невизначеності української інтелігенції“

С. Рудницький дає власну оцінку сусідніх, дотичних до України культур з ціллю

застосування їх засад для формування української культури. Зокрема, він звертає

увагу на аристократизм польської: “Польська умова культура не годиться для

українців головно через свій аристократизм. […] Взорувати українську культуру

на польській — значить відривати її від народного коріння” [9, с. 74], та

зовнішність московської культур: “Московська умова культура дуже зовнішня.

Під тонкою верствою культурности криється первісність та грубість” [9, с. 74].

Маятникове коливання між прихильністю до польської чи московської

культур лише завдає збитків розвитку українського етносу, тому вчений відстоює

думку про необхідність швидкого відсторонення від цих впливів: “Перед усього

1 При опрацюванні даного твору ми послугувалися науковим виданням праць

вченого під назвою “Чому ми хочемо самостійної України” (Львів, 1994), в якому

зібрані наступні твори: “Чому ми хочемо самостійної України” (1915),

“Українська справа зі становища політичної географії” (1923), “Огляд

національної території України” (1923), “До основ українського націоналізму”

(1923), “Галичина та Соборна Україна” (1921). 2 Див.: Шаблій О. І. Академік Степан Рудницький — фундатор української

географії. — Львів–Мюнхен : Ред.- вид. від. ЛДУ, 1993. — С. 219.

119

мусимо раз на все усвільнитись від польських та московських культурних впливів.

Вони нам не потрібні й дуже шкідні” [9, с. 74] та зосередження увагу на власній

народній культурі: “Весь наш культурний розвиток мусимо оперти на нашій

високій людовій культурі” [9, с. 75].

В той же час С. Рудницький не лише не заперечує, але й підтримує ідею

впливу на розвиток української культури, в широкому її розумінні, провідних

західноєвропейських народів. Залучення здобутків останніх чи то в економічній

сфері, чи то в науковій або мистецькій лише сприятиме піднесенню українського

етносу: “Для надійного розвитку української культури мусимо шукати взірців у

західноєвропейських народів – скандинавців, німців, англійців, французів. Учімося

від них хліборобства, плекання худоби, гірництва, промислу, торгівлі, будови

доріг, залізниць, кораблів, переймаємо їх науку, вторуймо нашу літературу і

штуку на їхній” [9, с. 75].

Запорукою здійснення цих міркувань, на думку вченого є працьовитість

українського народу – “українська роботящість і українська здібність” та

високий інтелектуальний потенціал народу – “умова культура”, цінність яких й на

сьогодні є основою здійснення трансформаційних перетворень господарського

комплексу держави.

Заново до проблем географії культури С. Рудницький повертається через

п’ять років в розвідці “До основ українського націоналізму”, яка виходить з друку

на сторінках журналу “Воля” у Відні в 1920—1921 р. та перевидається у Празі в

1923 р1. В ній вчений подає власне бачення сформованого в українському соціумі

протиріччя між селянами та інтелігенцією, окреслює контури української

етнологічної культури, подає образне змалювання української культури та

визначає соціально-гуманітарне завдання українців.

На думку вченого, суперечність між двома переважаючими прошарками

стратифікованого українського суспільства початку ХХ ст. — селянами та

інтелігенцією — формується через відмінне відношення до рідної території:

“Українське селянство знає свою територію. Розуміється, знає по-своєму, так,

як може знати невчений селянин-хлібороб. Територія його рідного села й

найближчої околиці йому знана дійсно “адекватно” […] Як відноситься до своєї

рідної території український “інтелігент”? Цілком інакше. Коли наш мужик

дорівнює чужому в знанні, а перевищає його в любови до рідного краю, то наш

інтелігент остав під обома поглядами далеко-далеко позаду за всіми чужинцями-

інтелігентами ” [9, с. 292].

Стійкість, самородну ідентичність українського етносу на протязі віків

забезпечує, за твердженням С. Рудницького, українська етнологічна культура, яка

є самостійним історично-сформованим утворенням: “[…] український

простолюдин має свою дуже самостійну й окремішню від сусідніх етнологічну

культуру. Вона так на матеріальному, як і на умовному полі без порівняння вища

від етнологічної культури румунів, мадярів, словаків, поляків, білорусів, москалів,

словом, усіх сусідніх народів ” [9, с. 334].

Найкраще елементи даної культури проявляються в будівництві

українських будівель, зразком яких є типова українська хата, кожен елемент якої є

образним втіленням сегменту культури: “Підбудова храму, підвалини, пивниці,

1 Див.: Шаблій О. І. Академік Степан Рудницький — фундатор української

географії. — Львів–Мюнхен : Ред.- вид. від. ЛДУ, 1993. — С. 220.

120

долівка — це простонародна етнологічна культура нашого народу. Стіни — це

знання в найширшому значінні — не тільки наука й примінена наука, але й уся

сума позитивних відомостей у всякої одиниці серед народу. Дах — це мистецтво

знов у найширшому розумінні: гарна література, малярство, різьбарство, музика

і т. ін. Нутро — це зміст і форми товаристського і національного життя ” [9,

с. 335].

Напрацювання географії культури у працях С. Рудницького тісно

переплітаються з проблемою освітнього рівня українського етносу. Зокрема в

праці “Чому ми хочемо самостійної України” центральною соціально-

географічною ідеєю є проблема недостатності освітнього рівня українців, або як

про це пише вчений — “просвіти”. Відсутність останньої не сприяє швидкому

економічному розвитку території та породжує процес стагнації й так слабкого,

мало механізованого й автоматизованого господарства українців. Зокрема, автор

зазначає: “Недостача просвіти в рідній мові робить неможливим також всякий

поступ українського народу на економічним поли. Український хлібороб управляє

свою ріллю на лад батьків і дідів. Се було добре колись, тепер людей стало

багато – землі ж залишилося стільки само, що було колись і споконвіку. Треба зі

землі добути більше, як колись добували. Се можна – і нині німецький хлібороб

добуває з десятини землі вдвоє, втроє більше, як український хлібороб, бо

просвічений […] Без просвіти не обійдеться також ремісник чи купець, занепад

промислу й торгівлі серед українського народу йде виключно від недостачі

просвіти. Ось чому український нарід такий бідний, що зі свого багатого краю

мусить тікати до Америки, на Сибір чи в інші безвісти” [9, с. 53].

Проблема відсутності належного освітнього рівня українців породжує не

тільки неконтрольований еміґраційний процес, але й не сприяє згуртованості

нації. Останнє твердження так ілюструє С. Рудницький: “З недостачею просвіти

нема національної свідомости! За недостачею просвіти нема спромоги

згуртувати всіх українців в одну сорокміліону масу, що мала б одно почувати й

одну ціль […]” [9, с. 54].

До проблеми недостатнього розвитку освіти, як стримуючого фактору

прогресу українського суспільства С. Рудницький ще неодноразово повертається в

своїх творах. Зокрема, в науковій розвідці “Українська справа зі становища

політичної географії”, яка вийшла 1923 р1. в Берліні вчений пише: “Український

мужик не буде міг ніяк поступати в перед в хліборобській техніці, бо чужинецьке

панування зачинить йому дорогу до освіти” [9, с. 192]. Ця ідея є продовженням

роздумів С. Рудницького над причинами безвихідності українського розвитку

висвітлених ним в праці “До основ українського націоналізму”. Саме в ній,

фундатор суспільної географії окреслив дві причини, які нівелюють український

розвиток: “1) дуже мала загальна освіта в українській інтелігенції; 2) недостача в

неї здорової національної свідомости” [9, с. 274].

В наукових розвідках С. Рудницький значну увагу приділяє соціально-

географічному опису окремих етнографічних земель України. Для прикладу,

1923 р2. в Берліні у видавництві “Українське слово” виходить праця вченого

“Огляд національної території України”, де він здійснює характеристику окремих

1 Див.: Шаблій О. І. Академік Степан Рудницький — фундатор української

географії. — Львів–Мюнхен : Ред.- вид. від. ЛДУ, 1993. — С. 221. 2 Див.: Там же. … С. 221.

121

етнографічних районів України, як то Галичини, Боковини, Закарпаття,

Холмщини, Підляшшя і Полісся, Бесарабії, Слобідської України, Донської

України, Кавказької і Каспійської України. Крім того С. Рудницький проводить

вперше в українській суспільній географії розвідку українських колоній в Євразії.

При описі етнографічних земель він робить акцент на визначення їх меж, часі

заселення українцями, а також характеристиці людності, яка зараз проживає на

цих землях. Зокрема, вчений так описує Закарпаття: “Закарпаття є так само

старою українською землею, як галицька чи київська земля. По виході хорватів з

карпатських земель заселили Закарпаття предки нинішніх лемків, бойків і гуцулів

[…] Соціальний устрій закарпатського українства аналогічний галицькому.

Тільки що мадярське панування завдало українцям по можливости ще глибші

рани, як польське” [9, с. 232—233].

В цій же праці вчений вперше в українському географічному світі

торкається питання достовірності офіційної статистичної інформації про людність

та розвиток етнографічних земель актуальність та болючість якого не зменшилася

й до сьогодні. Зокрема С. Рудницький пише: “[…] дуже помилявся б той, що

вважав би справу суцільної української території в Галичині добре розслідженою.

Статистичні штучки австрійсько-польського уряду затемнили цю справу так

сильно, що тільки дуже солідна й бистра критика офіціяльних даних у сполуці з

дуже широко закроєним досвідом на місці може дати добрий науковий образ

суцільної галицько-української території” [9, с. 223].

У своїх дослідженнях Степан Рудницький послідовно застосовував

комплексний географічний підхід, наголошуючи на визначальній ролі природно-

географічних умов на формування антропоморфних, культурних, соціально-

психологічних і господарських рис українців. Формування понятійно-

термінологічного апарату соціальної географії і надалі залишається актуальним

для української науки. Терміни, наведені С. Рудницьким стосуються географії

культури, релігії, способу життя, що й зараз є “точками росту” соціальної

географії в Україні. Він вперше в українській суспільній географії звернув увагу

на коливальний розвиток української культури у напрямку від московської до

польської і навпаки та як альтернативу запропонував розвиток засад української

етнологічної культури. Зазначив, що лише з подоланням освітнього відставання

українців, поширення серед населення просвітницьких тенденцій можна буде

гідно конкурувати з народами Західної Європи. Звернув увагу на опис українських

колоній в Євразії, а також піддав критиці недостовірну офіційну статистику про

людність українців та їх соціально-економічний розвиток на етнографічних

землях, які перебувають в складі інших держав. В своєму доробку [9, с. 348]

вчений окреслив глобальне соціально-гуманітарне завдання українців,

актуальність якого не зменшилася і до сьогодні: “нащіпити здорові зразки дійсно

європейської культури на суто арійську, дуже надійну дичку української

простонародної культури й засібна суспільно-політичної думки, дерево, що

кидатиме свою благотворну тінь аж до берегів Індійського і Тихого океану”. Література

1. Рудницький С. До основ українського націоналізму. — Відень : Друкарня

“Андрія”, 1923. — 164 с.

2. Рудницький С. Коротка ґеоґрафія України. Фізічна ґеоґрафія. — Київ: Київська

друк. спілка, 1910. — 152 с.

122

3. Рудницький С. Начерк ґеоґрафічної термінольоґії // Збірник математично-

природописно-лїкарської секції Наукового товариства імени Шевченка. — Том

ХІІ. Під редакцією Івана Верхратського, Д-ра Володимира Левицького і Д-ра

Стефана Рудницького. — Львів, 1908.

4. Рудницький С. Основи землезнання України. — Друга книга. Антропоґегоґрафія

України. — Ужгород: Друкарня ОО. Василіян, 1926. — 204 с.

5. Рудницький С. Причинки ґеоґрафічної термінольоґії. І. // Збірник математично-

природописно-лїкарської секції Наукового товариства імени Шевченка. — Том

ХV. — Випуск ІІ. Під редакцією Д-ра Володимира Левицького, Д-ра Івана

Раковського і Д-ра Стефана Рудницького. — Львів, 1913. — С. 1—16.

6. Рудницький С. Проблеми ґеоґрафії України (І випуск) // Збірник математично-

природописно-лїкарської секції Наукового товариства імени Шевченка. — Том

ХVІІI - XIX. Під редакцією Д-ра Володимира Левицького, Д-ра Івана Раковського

і Д-ра Стефана Рудницького. — Львів, 1919. — С. 1—85.

7. Рудницький С. Україна — наш рідний край. — 2-ге вид. — Львів: Фонд “Учітеся,

брати мої”, 1921. — 128 с.

8. Рудницький С. Українська справа зі становища політичної ґеоґрафії. — Берлін:

Українське слово, 1923. —288 с.

9. Рудницький С. Л. Чому ми хочемо самостійної України / Упоряд.,

передмова О. І . Шаблія. — Львів: Світ, 1994. — 416 с.

123

Додаток Б.1

МЕТОДИ ЗБОРУ СОЦІОЛОГІЧНОЛЇ ІНФОРМАЦІЇ*

* Джерело: Сірий Є. В. Соціологія: Загальна теорія, історія розвитку,

спеціальні та галузеві теорії : навч. посібник / Є. В. Сірий. – К. : Атіка, 2004.

124

125

126

Додаток В.3

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК РЕГІОНІВ УКРАЇНИ, 2011*

Реґіон

Насе-

лення,

тис. осіб

Природній

приріст /

скоро-

чення, ‰

Рівень

урба-

нізації,

%

Валовий

реґіональний

продукт, грн

на 1 особу

Середньомі-

сячна заробіт-

ня плата най-

маних праців-

ників, грн

Україна 45 633,6 -3,1 68,8 23 600 3 026

АР Крим 1 963,0 -1,1 62,8 16 507 2 654

Вінницька 1 634,2 -4,2 49,9 14 332 2 432

Волинська 1 038,6 1,6 51,9 13 916 2 339

Дніпропетровська 3 320,3 -4,3 83,5 34 709 3 138

Донецька 4 403,2 -6,3 90,6 28 986 3 496

Житомирська 1 273,2 -4,1 58,2 14 616 2 369

Закарпатська 1 250,7 3,3 37,2 12 278 2 351

Запорізька 1 791,7 -4,2 77,0 23 657 2 927

Івано-Франківська 1 380,1 0,2 43,3 14 814 2 539

Київська 1 719,5 -3,6 61,6 26 140 3 157

Кіровоградська 1 002,4 -5,5 62,1 15 533 2 428

Луганська 2 272,7 -6,4 86,8 19 788 3 090

Львівська 2 540,9 -0,6 60,8 16 353 2 578

Миколаївська 1 178,2 -3,2 67,7 20 276 2 822

Одеська 2 388,3 -1,4 66,8 22 544 2 700

Полтавська 1 477,2 -6,5 61,3 29 652 2 850

Рівненська 1 154,3 3,5 47,8 13 785 2 575

Сумська 1 152,3 -6,9 67,6 15 711 2 503

Тернопільська 1 080,4 -2,5 44,0 11 713 2 185

Харківська 2 742,2 -4,7 80,1 23 639 2 753

Херсонська 1 083,4 -3,0 61,2 14 346 2 269

Хмельницька 1 20,2 -4,2 55,2 13 602 2 425

Черкаська 1 277,3 -6,2 56,2 17 325 2 508

Чернівецька 905,3 0,3 42,3 10 939 2 329

Чернігівська 1 088,5 -9,2 63,2 15 406 2 308

м. Київ 2 814,3 2,2 100,0 70 424 4 607

м. Севастополь 381,2 -1,7 93,8 20 455 2 891

* Укладено на основі: Державний комітет статистики України [Електронний

ресурс]. — Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua.

127

Додаток В.4

ЗАХВОРЮВАНІСТЬ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ, 2012*

Тип хвороб Кількість уперше зареєстрованих

випадків захворювань, тис. випадків

Новоутворення 433

Хвороби нервової системи 724

Хвороби системи кровообігу 2 318

Хвороби органів дихання 13 220

Хвороби шкіри та підшкірної

клітковини 1 852

Хвороби кістковом’язової системи і

сполучної тканини 144

Хвороби сечостатевої системи 2 047

Уроджені аномалії, деформації та

хромосомні порушення 54

Травми, отруєння та інші наслідки дії

зовнішніх причин 2 140

Всього 31 162

Додаток В.5

ДИНАМІКА ЗАХВОРЮВАНОСТІ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ*

Тип хвороб

Кількість уперше зареєстрованих випадків

захворювань, тис. випадків

1990 1995 2000 2005 2012

Новоутворення 310 327 382 408 433

Хвороби нервової системи 2640 3 037 748 754 724

Хвороби системи кровообігу 1149 1 390 2 338 2 430 2 318

Хвороби органів дихання 17 021 15 705 14 639 13 894 13 220

Хвороби шкіри та підшкірної

клітковини 1 799 2 144 1 996 1 936 1 852

Хвороби кістковом’язової

системи і сполучної тканини 1 374 1 416 1 571 1 600 144

Хвороби сечостатевої системи 1 224 1 544 1 939 2 185 2 047

Уроджені аномалії, деформації та

хромосомні порушення 41 47 62 53 54

Травми, отруєння та інші

наслідки дії зовнішніх причин 2 866 2 647 2 339 2 264 2 140

* Укладено на основі: Державний комітет статистики України [Електронний

ресурс]. — Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua.

128

Додаток В.6

КІЛЬКІСТЬ ВІДВІДУВАНЬ ЗА ЗМІНУ АМБУЛАТОРНО-

ПОЛІКЛІНІЧНИХ ЗАКЛАДІВ*

Реґіон

Планова ємність амбулаторно-

поліклінічних закладів,

кількість відвідувань за зміну

Кількість відвідувань за

зміну амбулаторно-поліклі-

нічних закладів у розрахунку

на 10 000 населення

Україна 992 754 217,7

АР Крим 34 263 175,3

Вінницька 26 088 159,6

Волинська 18 270 176,6

Дніпропетровська 90 930 272,8

Донецька 85 328 193,0

Житомирська 32 085 250,7

Закарпатська 27 599 221,8

Запорізька 36 984 205,4

Івано-Франківська 23 197 168,5

Київська 35 974 210,1

Кіровоградська 28 803 287,0

Луганська 48 927 214,0

Львівська 48 880 193,5

Миколаївська 23 127 195,6

Одеська 49 031 206,2

Полтавська 38 461 259,9

Рівненська 24 263 212,5

Сумська 27 483 237,1

Тернопільська 21 225 196,4

Харківська 61 345 227,6

Херсонська 21 478 197,6

Хмельницька 25 408 191,9

Черкаська 29 791 232,4

Чернівецька 17 008 188,7

Чернігівська 24 319 223,2

м. Київ 83 344 302,3

м. Севастополь 7 943 209,7

* Джерело: Статистичний збірник «Регіони України», 2011 / [Держ. служба

статистики України ; за ред. О. Г. Осауленка]. — К. : Консультант, 2011. —

Ч. 1. — С. 302, 303.

129

Додаток В.7

САНАТОРНО-КУРОРТНІ ТА ОЗДОРОВЧІ ЗАКЛАДИ*

Реґіон Кількість закладів,

од.

Кількість місць

у закладах, од.

Кількість

оздоровлених

у закладах, осіб

Україна 3 011 448 558 2 987 312

АР Крим 548 120 362 888 885

Вінницька 30 5 706 66 825

Волинська 65 3 835 27 705

Дніпропетровська 132 18 272 156 307

Донецька 347 48 727 260 340

Житомирська 20 2 399 15 492

Закарпатська 62 6 614 82 212

Запорізька 213 30 668 208 408

Івано-Франківська 36 3 798 35 132

Київська 80 11 552 51 235

Кіровоградська 41 2 640 17 191

Луганська 83 5 863 50 639

Львівська 109 18 476 232 294

Миколаївська 185 29 065 128 172

Одеська 425 52 730 266 699

Полтавська 40 6 274 66 557

Рівненська 22 2 802 23 956

Сумська 25 3 177 17 466

Тернопільська 18 2 230 16 640

Харківська 95 11 896 58 465

Херсонська 236 35 917 156 086

Хмельницька 17 1 863 18 653

Черкаська 60 6 231 36 287

Чернівецька 12 1 492 2 651

Чернігівська 37 4 596 15 059

м. Київ 49 7 092 59 670

м. Севастополь 24 4 281 28 286

* Джерело: Статистичний збірник «Регіони України», 2011 / [Держ. служба

статистики України ; за ред. О. Г. Осауленка]. — К. : Консультант, 2011. —

Ч. 1. — С. 308—310.

130

Додаток В.8

ПОСТУПОВЕ РОЗШИРЕННЯ ТЕМАТИЧНОГО ПОЛЯ ЖИТТЄВИХ

СТАНДАРТІВ ДЛЯ КРАЇНИ У КРИЗОВИЙ ТА ПІСЛЯКРИЗОВИЙ

ПЕРІОДИ*

Період соціально-

економічного розвитку Необхідний рівень задоволення потреб

Період кризи Споживання

Перший після кризовий

період

Споживання + соціальні послуги

Другий після кризовий період Споживання + соціальні послуги + особливі

потреби (для соціально вразливих)

Період стабілізації ситуації Споживання + соціальні послуги + особливі

потреби (для соціально вразливих) + гідність

Перспективний період Споживання + соціальні послуги + особливі

потреби (для соціально вразливих) + гідність +

незалежність

* Джерело: Рівень життя населення України / [НАН України. Ін-т демографії та

соц.. дослідж., Держ. ком. статистики України ; за ред. Л. М. Черенько]. — К. :

Консультант, 2006. — С. 88.

131

Додаток В.9

СУЧАСНІ СИСТЕМИ СТРАТИФІКАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА*

Кожна стратифікаційна теорія пропонує свою структуру суспільства, яка

характерна для певного суспільства на певному етапі розвитку. Сучасні фахівці з

соціальних досліджень у рамках спеціалізованих міжнародних організацій розробили

системи критеріїв та стратифікаційних підходів, виходячи з можливостей сучасної

статистики й особливостей соціальних обстежень. Так, більшість обстежень щодо умов

та рівня життя населення, що проводяться сьогодні на більш-менш регулярній основі у

європейських країнах і у нас, є джерелом об’єктивної інформації про респондента або/та

його сім’ю (доходи, майно, освіта, професія, місце роботи тощо). Водночас вони не є

інформативними стосовно низки суб’єктивних характеристик респондента, таких як

рівень компетентності, знань, престиж, репутація, соціальні зв’язки, життєвий стиль

тощо, яким приділяється значна увага у роботах теоретиків соціальної стратифікації.

Тому стратифікаційні підходи, якими користуються сьогодні у світовій практиці,

базуються, передусім, на об’єктивних критеріях, які мають конкретну міру.

Так, одна з типових стратифікаційних схем, що використовується сьогодні

для побудови класової структури суспільства, базується на використанні таких

індикаторів:

• професійно-посадовий статус і рівень освіти глави родини;

• розмір і джерело доходу;

• тип домоволодіння;

• наявність предметів тривалого користування (11 предметів).

Змінні вводяться в матрицю з 6-ти соціальних класів:

1. Вищий;

2. Вищий середній;

3. Середній середній;

4. Нижчий середній;

5. Нижчий;

6. Нижчий нижчий.

Пропонуються й інші схеми, але важливо усвідомити два принципових

положення:

• незважаючи на кількість градацій та назви утворених груп або класів,

основних тільки три: багаті, заможні й бідні;

• неосновні класи виникають за рахунок додавання страт або верств, що

лежать в середині одного з основних класів.

Термін «верхній-верхній клас» означає, по суті, верхню верству вищого

класу. У всіх двоскладних словах перше позначає страту або верству, а друге —

клас, до якого дана верства належить.

Європейська асоціація маркетингових та соціальних досліджень ESOMAR

пропонує класифікацію змінних у визначенні соціального статусу на основі

професійно-освітніх характеристик члена домогосподарства, що приносить

основний дохід у сім’ї, а також деяких майнових характеристик сім’ї. Дана

* Друкується без змін за: Рівень життя населення України / [НАН України. Ін-т

демографії та соц.. дослідж., Держ. ком. статистики України ; за ред. Л. М. Черенько]. —

К. : Консультант, 2006. — С. 262—264.

132

класифікація припускає побудову 8 непересічних класів (A, B, C1, C2, D, E1, E2,

E3) за допомогою трьох основних і однієї додаткової змінної:

• вік, у якому годувальник родини закінчив свою освіту;

• рід занять годувальника родини за останнім місцем роботи;

• кількість підлеглих у годувальника родини за останнім місцем роботи;

• майно домогосподарств (використовуються для домогосподарств з

економічно неактивними годувальниками — пенсіонерами, домогосподарками,

студентами).

Клас А представлений менеджерами вищої й середньої ланок, що мають

6 або більше підлеглих з вищою освітою.

В — менеджери вищої й середньої ланок, що мають 5 або менше

підлеглих із вищою освітою, або ті, що мають 6 або більше підлеглих із середньою

фаховою освітою; власники власного бізнесу з 6 і більше зайнятими.

С1 — фахівці з вищою освітою, що працюють за наймом, а також інші

групи з вищою освітою, що не входять до класів А та В.

С2 — службовці та кваліфіковані робітники із середньою фаховою освітою.

D — кваліфіковані робітники та службовці із середньою освітою;

некваліфіковані робітники із середньою фаховою освітою.

Е1 — кваліфіковані робітники та службовці з неповною середньою

освітою; некваліфіковані робітники із середньою освітою.

Е2 — кваліфіковані робітники та службовці з початковою освітою або нижче.

Е3 — некваліфіковані робітники з початковою освітою або нижче.

Також використовуються об’єднані категорії:

АВ — менеджери вищої й середньої ланки з вищою освітою; власники

власного бізнесу й менеджери вищої й середньої ланки із середньою фаховою

освітою, що мають 6 або більше підлеглих.

С — фахівці, що працюють за наймом, з вищою освітою; службовці і

кваліфіковані робітники із середньою фаховою освітою.

D — кваліфіковані робітники та службовці із середньою освітою;

некваліфіковані робітники із середньою фаховою освітою.

E — робітники та службовці з неповною середньою освітою або нижче;

некваліфіковані робітники із середньою освітою або нижче.

Отже, при дослідженні стратифікації у сучасній світовій практиці

використовується багатокритеріальний підхід, що дає можливість оцінити забезпеченість

матеріальними ресурсами, так званим людським капіталом та рівень самопочуття

індивіда у суспільстві. При цьому доведено, що соціальне становище окремого індивіда у

суспільстві у значній мірі визначається характеристиками домогосподарства, у якому він

проживає. Тому сучасні дослідження стратифікації здебільшого вивчають саме

структуру домогосподарств, а не населення загалом, виходячи також із особливостей

проведення обстежень рівня життя населення.

Основними індикаторами, що визначать сьогодні місце особи або сім’ї у

суспільстві, є:

• рівень середнього доходу в домогосподарстві;

• рівень освіти;

• професійно-посадовий статус респондента;

• тип житла;

• наявність предметів тривалого користування;

• основні характеристики члена родини, який приносить основний дохід;

133

• самоідентифікація.

Здебільшого при побудові такої структури враховуються особисті

характеристики лише голови домогосподарства, або члена родини, що приносить

основний дохід. Але варто зазначити, що для вітчизняних досліджень не зовсім

доцільно включати в опитування тільки представників, виділених за принципом

«основного годувальника», оскільки, традиційно, у наших родинах може не бути

такого чітко вираженого статусу.

У практиці для стратифікації суспільства не завжди використовують

обов’язково усі перелічені показники. Але досить часто навіть врахування усіх

згаданих факторів не дає можливості однозначно встановити приналежність сім’ї

або індивіда до тієї чи іншої соціальної страти. У такому випадку або ж для того,

щоб одержати повну характеристику кожного компонента структури, потрібно

враховувати й такі фактори:

• структура витрат або споживча поведінка;

• оцінка престижу професії;

• характер праці;

• трудова й територіальна мобільність.

Остаточно характеризує соціальну групу як цілісне класове утворення

наявність певних політичних поглядів, світогляду, ідеологічних переваг тощо, які

можуть включатися в обстеження як додаткові формуючі ознаки.

В Україні на сьогодні належність до певного соціального класу або шару,

враховуючи особливості перехідного періоду та трансформаційних процесів,

визначається за такими ознаками: поточні доходи, власність (передусім, на

нерухомість — житло, землю, засоби виробництва)1; професійно-освітня

підготовка; соціальний статус; ідентифікація себе як представника певного класу.

Але специфіка української ситуації не дає можливості однозначно враховувати усі

зазначені критерії для стратифікації суспільства.

1 Поточні доходи та наявність власності більшість українських вчених

пропонують розглядати як основу для вивчення стратифікації суспільства за

рівнем матеріального забезпечення. Згідно напрацювань фахівців Інституту

демографії та соціальних досліджень НАН України в українському соціумі можна

виділити чотири основні дохідні групи: бідні — населення, рівень сукупних

витрат якого нижчий за офіційно встановлену межу бідності. До складу бідних

входять злиденні (крайня бідність), сукупні витрати яких у розрахунку на умовно

дорослого менші за встановлену на даний період межу злиденності; потенційно

середньодохідні або протосередні — їхні доходи перевищують межу бідності, але

також не є середніми для даного суспільства; середньодохідні — особи із рівнем

доходу, вищим за прожитковий мінімум, тобто представник даної групи може

забезпечити не лише мінімальний набір матеріальних благ, а й дещо більше (цей

прошарок населення можна розглядати як соціальну базу майбутнього середнього

класу держави); заможні — населення із значно вищим за середньоукраїнський

рівнем доходу, який їм забезпечує доступ до значних матеріальних благ та

високий рівень життя.

В експертів ООН відмінна від української методика визначення бідності: у

розвинутих країнах бідними вважають людей, що мають на власні витрати менше

ніж 14 доларів США у день; у країнах з перехідною економікою, країнах, що

розвиваються ‒ менше ніж 5 доларів США на день.

134

Додаток Д.1

РЕЛІГІЙНА МЕРЕЖА В УКРАЇНІ*

Роки

1985 1990 1995 2000 2005 2010 2013

Кількість релігійних

організацій, од. 6 262 8 753 16 934 23 543 29 881 35 184 36 995

Чисельність

священнослужителів, ос. …1 … 14 392 21 931 28 624 31 311 31 313

Кількість монастирів, од 9 11 152 250 378 439 500

Чисельність ченців

і черниць, ос. 590 675 3 254 4 939 6 184 6 742 6834

Кількість духовних

навчальних закладів, од 1 2 49 121 173 199 202

Чисельність слухачів

духовних навчальних

закладів, ос. 260 441 6 640 15 885 19 771 17 252 19 752

Кількість релігійних

періодичних видань, од. 1 31 63 194 351 377 384

При обчисленні релігійної мережі в України до уваги брали осередки: Українська

Православна Церква — Московський патріархат (УПЦ-МП), Українська Православна

Церква — Київський патріархат (УПЦ-КП), Українська Автокефальна Православна

Церква (УАПЦ), Українська Греко-Католицька Церква (УГКЦ), Римо-Католицька

Церква (РКЦ), Всеукраїнський Союз об’єднань Євангельських Християн-баптис-

тів (ВСО ЄХБ), Всеукраїнський Союз Церков християн віри Євангельської

(п’ятидесятників) (ВСЦ ХВЄП), Українська Уніонна Конференція Церкви адвентистів

сьомого дня (УУК ЦАСД), новітні релігійні рухи (неорелігії) (НРР).

* Укладено на основі: Релігійна мережа, її кадрове та матеріальне

забезпечення: основні тенденції, динаміка змін, перспективи розвитку

[Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://mincult.kmu.gov.ua

/mincult/uk/publish/article/327651?search_param=%D1%80%D0%B5%D0%BB%D1%

96%D0%B3%D1%96%D1%97+&searchForum=1&searchDocarch=1&searchPublishin

g=1; Церковно-релігійна ситуація і державно-конфесійні відносини в Україні:

підсумки десятиліття, тенденції і проблеми : аналіт. доповідь Центру Разумкова

[Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.razumkov.org.ua/ukr/

files/category_journal/NSD119_ukr.pdf. 1 Тут і на далі: (…) — відомості відсутні.

135

136

137

Додаток Д.3

РЕЛІГІЙНА СИТУАЦІЯ, 2012*

Реґіон

Кількість

релігійних організацій

в Україні, од.

Україна 36 995

АР Крим 2 078

Вінницька 2 102

Волинська 1 572

Дніпропетровська 1 310

Донецька 1 772

Житомирська 1 463

Закарпатська 1 920

Запорізька 1 040

Івано-Франківська 1 390

Київська 1 752

Кіровоградська 733

Луганська 825

Львівська 3 086

Миколаївська 736

Одеська 1 332

Полтавська 1 095

Рівненська 1 533

Сумська 811

Тернопільська 1 778

Харківська 924

Херсонська 935

Хмельницька 1 888

Черкаська 1 343

Чернівецька 1 293

Чернігівська 968

м. Київ 1 184

м. Севастополь 132

* Звіт про мережу церков і релігійних організацій в Україні станом на

01.01.2013 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.irs.in.ua.

138

139

Додаток Е.1

СФЕРА ПОСЛУГ УКРАЇНИ, 2012*

Реґіон

Кількість

діючих

підприємств,

од.

Обсяг реалізованих

послуг населенню,

тис. грн

Україна 59 816 74 428 231,9

АР Крим 2 984 3 924 268,8

Вінницька 1 126 1 301 136,5

Волинська 965 673 091,4

Дніпропетровська 4 615 3 863 271,6

Донецька 5 882 3 833 554,4

Житомирська 1 046 697 110,5

Закарпатська 1 078 637 631,2

Запорізька 2 450 1 899 685,0

Івано-Франківська 1 244 813 748,6

Київська 1 661 1 308 809,5

Кіровоградська 891 477 157,4

Луганська 2 310 1 390 109,8

Львівська 4 341 2 825 031,2

Миколаївська 1 836 848 964,0

Одеська 3 960 3 672 307,4

Полтавська 1 655 926 149,1

Рівненська 1 125 585 037,8

Сумська 1 037 660 387,8

Тернопільська 903 506 468,8

Харківська 4 787 3 658 031,5

Херсонська 1 579 731 148,2

Хмельницька 1 277 662 428,0

Черкаська 972 961 680,2

Чернівецька 805 556 254,3

Чернігівська 966 656 178,8

м. Київ 7 868 28 537 959,8

м. Севастополь 447 457 740,4

* Укладено на основі: Діяльність підприємств сфери послуг : статистичний

бюлетень [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua.

140

Додаток Е.2

РОЗДРІБНА ТОРГІВЛЯ, 2012*

Реґіон

Оборот

роздрібної

торгівлі,

млн грн.

Роздрібний

товарооборот у

міських

поселеннях, грн на

1 особу

Роздрібний

товарооборот у

сільській місцевості,

грн на 1 особу

Україна 804 330,8 11 849 2 344

АР Крим 36 036,2 12 156 2 119

Вінницька 22 697,5 7 882 2 321

Волинська 15 905,7 10 312 3 169

Дніпропетровська 61 351,4 12 059 3 037

Донецька 82 562,9 9 268 1 906

Житомирська 16 970,1 8 283 2 064

Закарпатська 16 272,2 11 512 2 983

Запорізька 34 419,2 10 958 2 189

Івано-Франківська 20 217,7 10 442 1 083

Київська 31 536,8 13 613 9 614

Кіровоградська 13 645,2 8 743 2 061

Луганська 34 702,0 7 009 1 286

Львівська 36 232,1 1 510 366

Миколаївська 20 025,1 9 669 1 607

Одеська 50 130,7 15 027 3 656

Полтавська 21 273,8 10 442 1 760

Рівненська 14 573,9 9 08 1 990

Сумська 14 914,4 6 954 1 100

Тернопільська 13 312,7 9 141 1 049

Харківська 56 452,5 11 201 2 293

Херсонська 16 716,7 9 625 2 223

Хмельницька 18 291,3 8 987 1 222

Черкаська 19 440,4 9 466 2 017

Чернівецька 11 255,3 10 588 1 930

Чернігівська 14 603,8 7 736 2 482

м. Київ 101 526,6 26 099 -

м. Севастополь 9 237,6 14 598 1 348

* Укладено на основі: Роздрібна торгівля України у 2012 році : статистич-

ний збірник [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua.

141

Додаток Ж.1

КУЛЬТУРНА Й ОСВІТНЯ ІНФРАСТРУКТУРА УКРАЇНИ*

Реґіон

Кількість

масових та

універсаль-

них бібліотек,

одиниць на

10 000 осіб

Кількість

місць у за-

кладах куль-

тури клуб-

ного типу,

місць на

100 осіб

Кількість

загально-

освітніх

навчальних

закладів,

одиниць на

10 000 осіб

Кількість

вищих

навчальних

закладів,

одиниць на

1 млн осіб

Україна 4,5 10 4,5 19,1

АР Крим 4,1 10 3,2 16,8

Вінницька 6,3 21 6,1 13,9

Волинська 5,5 14 7,7 15,4

Дніпропетровська 2,5 5 3,2 17,5

Донецька 2,3 5 2,7 19,3

Житомирська 7,4 19 6,7 17,0

Закарпатська 4,1 8 5,7 14,5

Запорізька 3,2 8 3,6 17,0

Івано-Франківська 5,6 12 5,5 21,0

Київська 5,3 12 4,6 13,9

Кіровоградська 5,9 18 5,8 21,4

Луганська 3,3 6 3,2 16,7

Львівська 5,4 10 5,8 20,8

Миколаївська 4,4 13 5,2 13,4

Одеська 3,8 8 4,1 17,1

Полтавська 5,5 16 5,4 15,2

Рівненська 5,0 12 6,3 14,8

Сумська 5,2 15 5,3 12,7

Тернопільська 8,5 18 8,3 18,3

Харківська 4,8 7 3,4 26,2

Херсонська 9,3 11 5,2 19,1

Хмельницька 7,2 23 7,7 14,9

Черкаська 5,8 18 5,4 13,8

Чернівецька 4,5 11 5,0 18,8

Чернігівська 6,7 18 6,4 19,6

м. Київ 0,5 0,5 1,9 40,9

м. Севастополь 1,7 3 1,9 23,7

* Укладено на основі: Реґіони України 2010 : статистичний збірник /

[Держкомстат України ; ред. О. Г. Осауленко]. — Ч. 1. — К. : Консультант, 2010.

— С. 290‒326.

142

143

144

145

146

147

148

149

150

151

152

Додаток К.1

ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ ФРАНЦІЇ*

Франція найбільш централізована держава Європи. Протягом декількох

століть вона провадила політику «один народ ‒ одна держава». Проте в середині

держави виокремлюються субреґіони:

Оксітанія: охоплює землі на півдні Франції (Прованс, Овернь, Лангедок);

корінні мешканці розмовляють на оксітанській (або провансальській) мові, яка

близька до каталонської; мова подібна до французької, тому відбувається швидка

асиміляція з французами зберігаючи заледве помітний акцент; мова має статус

регіональної та вивчається в школах; є місцева партія «Партія Оксітанії», яка

увійшла в представлений в Європарламенті «Європейський вільний альянс»;

активні сепаратистські рухи відсутні, питання від’єднання від Франції не

ставиться;

* Укладено на основі: Региональные и сепаратистские движения в странах

Южной Европы [Електронний ресурс]. — Режим доступу :

http://www.apn.ru/publications/ article19822.htm; Европейский сепаратизм:

беспокойная Франция [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://eastwest-

review.com/rus/article/evropeiskii-separatizm-bespokoinaya-frantsiya.

153

Південна Фландрія: охоплює територію Нор-Па-де-Кале; корінні мешканці

фламандці в кількості близько 250 тис. осіб; переважає фламандська мова, яка

збережена й активно використовується на побутовому рівні; наявна співпраця з

фламандськими об’єднаннями Бельгії; популяризується думка про входження

Південної Фландрії у склад створеної Фландрії;

Руссільйон: охоплює однойменний реґіон на півдні Франції; корінні

мешканці каталонці в кількості близько 250 тис. осіб; місцеві громади активно

співпрацюють з представниками каталонців в Іспанії; наявні сепаратистські

організації; підтримується серед мешканців думка про входження субреґіону у

склад відновленої Каталонії;

Ельзас та Лотарингія: охоплюють однойменні реґіони; споконвіків є

зерном розбрату між Францією та Німеччиною; населення в кількості близько

3 млн осіб розмовляє на діалекті німецької мови; наявне сепаратистське

об’єднання «Перш за все Ельзас», його прихильники виступають за створення

окремої однойменної держави; не висувають ідей приєднання до Німеччини;

підтримують думку, що відновленню незалежного Ельзасу перешкоджають

вихідці з Африки та Азії до яких мають упереджене та вороже ставлення;

Бретань: корінні мешканці бретонці, мова яких належить до кельтської

групи й близька до ірландської; корінною мовою володіє не більше 200 тис. осіб з

3 млн жителів субреґіону; мова популяризується, має статус регіональної та

викладається в школах, на ній друкуються місцеві газети; незважаючи на

виникнення в 1990 р. радикального об’єднання «Бретонська революційна армія»,

радикальні ідеї не знайшли схвалення у бретонців, які вважають себе

«оберігачами Франції»;

Північна Басконія: охоплює територію на південному-заході Франції в

районі реґіону Аквітанія (найбільші центри ‒ міста Байонна і Біарріц); корінні

мешканці ‒ баски в кількості 150 тис. осіб; місцеві жителі підтримують ідею

створення незалежної Басконії (на основі Північної (Франція) та Південної

(Іспанія) Басконій); здійснюється активна співпраця з сепаратистськими

об’єднаннями басків Іспанії;

Корсіка: населення розмовляє на мові, яка є діалектом італійської; діє

«Фронт національного визволення Корсіки», який має радикальне спрямування та

вчинює терористичні акти на регіональному рівні; про незалежність від Франції

розмови не йдуть, добиваються автономії, та надання місцевій мові офіційного

статусу.

154

Додаток К.2

ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ ІСПАНІЇ*

Галісія: площа — 29 574 км2; населення — 2,8 млн. осіб, розмовляють на

галісійській мові, яка входить до групи романських мов, але підтримують традиції

кельтської культури; історія — Галісія стала частиною Іспанії 1072 р. внаслідок

передачі прав на неї кастильському монархові Альфонсу VІ. На сьогодні мешканці

реґіону не виступають активно за відокремлення від Іспанії: сепаратистські

тенденції підтримує не більше 1% населення реґіону; ВВП на душу населення —

17 280 євро, нижче середньоіспанського, на рівні Словенії. У м. Віґо

розташований найбільший риболовецький порт у світі, офіс Європейської агенції з

контролю рибальства, виробляють автомобілі Citroen. Міста Феррол і Віґо є

центрами суднобудування. Місто Артейшо, яке неподалік Коруньї — один із

найбільших в Європі виробників текстилю; національні риси — над галісійцями в

Іспанії підсміюються, бо вважають їх простакуватими;

Країна Басків: площа — 7 234 км2; населення — 2 155 млн осіб,

розмовляють на баскській мові, яка визнана офіційною мовою автономної області;

історія — Країна Басків стала частиною Іспанії в 1199 р., коли кастильці

завоювали її основну (західну) частину. В 1978 р. отримала широку автономію в

складі Іспанії (наприклад, має власну поліцію відому як ерзайнц). В 1959 р.

створена ЕТА — баскська терористична організація, в результаті діяльності якої

загинуло понад 800 осіб. Організація функціонує по сьогодні, її візитною картою є

вчинення міських погромів обов’язково із розбиванням вітрин магазинів, підпалом

* Укладено на основі: Ідею незалежності Каталонії називають фашистським

проектом // Країна. — №23 (26). — 2010. — С. 20—23.; Региональные и

сепаратистские движения в странах Южной Европы [Електронний ресурс]. —

Режим доступу : http://www.apn.ru/publications/ article19822.htm.

155

автомобілів та нападами на місцеву поліцію. Серед самих басків немає єдності в

думці щодо відділення від Іспанії: прихильники правих підтримують ідею

відокремлення, а прихильники лівих (аберцали) її засуджують; ВВП на душу

населення — 31 110 євро, найвищий у Іспанії, дорівнює швейцарському. Міста

Біскайя та Гіпускоа — центри машино- та приладобудування. Столиця області,

м. Вікторія Гастейз — центр літакобудування. Розташована в області

Мандраґорська корпорація — найбільший у світі кооператив, який діє за

принципом самоврядування; національні риси — над басками в Іспанії сміються за

хвалькуватість та жорстке дотримання католицьких приписів.

Каталонія: площа — 32 114 км2; населення — 7,5 млн осіб, розмовляють

на каталонській мові, яка має статус офіційної мови автономної області; історія

— Каталонію приєднали до Іспанії в 1714 р. після війни за іспанську спадщину.

Характерні активні сепаратистські тенденції в основу яких покладена ідея

відновлення «Каталонської країни» на базі земель Каталонії й Валенсії (Іспанія) та

Руссільйон (Франція). За результатами соціологічних опитувань 2010 р. 80%

каталонців підтримують ідею відокремлення від Іспанії; ВВП на душу населення

— 30 700 євро (в цілому по Іспанії — 22 486 євро), приблизно такий як у Великій

Британії та Австрії. Чверть ощадних банків Іспанії каталонські. У Марторелі,

передмісті Барселони, розташований автомобільний завод SEAT. Каталонський

ВВП складає 20% від загальноіспанського. В цілому область складає 6% площі

Іспанії та 15,9% населення; національні риси — каталонців в Іспанії вважають

скупими і практичними.

156

Додаток К.3

ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ БЕЛЬГІЇ*

Фландрія: площа — 13 522 км2; населення — 6,5 млн осіб. Розмовляють

фламандською мовою, яка належить до західної підгрупи германських мов.

Фламандська переважає і на офіційному рівні. 75% періодичних видань та книг на

території Бельгії друкується фламандською мовою, її знання є обов’язкове при

усиновленні дітей; релігія — переважає протестантизм; освіта — у школах

обов’язкове є вивчення французької, голландської, німецької та англійської мов.

На вибір вивчають латинську, грецьку, іспанську чи польську мову; культура —

притаманні значні запозичення із Нідерландів; господарство — на момент

створення Бельгії (1830 р.) була переважно сільськогосподарським реґіоном і

відставала у розвитку від Валлонії. На сьогодні із-за розвитку видавничої справи,

рекреаційно-туристичної діяльності, індустрій хай-теку, торгівлі (м. Антверпен ‒

світовий центр продажу алмазів) Фландрія суттєво випереджує Валлонію в

економічному розвитку; тенденції децентралізації — пересічні фламандці

виступають проти фінансових дотацій Валлонії. Діє сепаратистська партія «N-

VA», яка пропагує ідею перетворення Бельгії із федерації в конфедерацію з

наступним відокремленням Фландрії в окрему державу. Згідно соціологічних

досліджень 32% (2010 р.) фламандців підтримували ідею відокремлення реґіону.

* Укладено на основі: Бельгія готується до поділу країни // Країна. —

№37(40). — 2010. — С. 20—23.; Бельгия готова к распаду [Електронний ресурс].

— Режим доступу : http://www.euromag.ru/belgium/1386.html; Crisis in Belgium: If

Flanders Secedes Wallonia Disintegrates [Електронний ресурс]. — Режим доступу :

http://www.brusselsjournal.com/ node/2433.

157

Валлонія: площа — 16 844 км2; населення — 4 млн осіб. У побуті та на

офіційному рівні користуються французькою мовою; релігія — переважає

католицизм; освіта — у школах обов’язковим є вивчення французької мови, на

вибір вивчають голландську чи англійську; культура — притаманні значні

інкультурації із Франції; господарство — на момент створення Бельгії, Валлонія

випереджала за розвитком Фландрію. На її території були поклади залізної руди й

вугілля, що зумовили розвиток металургії з центром у м. Льєж. На сьогодні

металургійна галузь, як і вугільна, перебуває у занепаді. Реґіон характеризується

високими показниками безробіття, яке в окремих районах сягає 20% (2010 р.).

Кошти із Фландрії надходять у Валлонію для підтримки економіки; тенденції

децентралізації — валлонці не висувають вимог від’єднання від Фландрії, проте

відчувають утиски на побутовому рівні: фламандці надають перевагу продавати

житло тільки фламандцям, при працевлаштуванні у Фландрії обов’язковим є

знання фламандської мови. Соціологічні дослідження проведені в 2010 р.

показали, що у Франції 38% населення не проти приєднання до країни Валлонії у

разі розпаду Бельгії.

158

Додаток Л.1

ЗАХВОРЮВАНІСТЬ НА ВІЛ / СНІД*

Реґіон

ВІЛ-інфіковані

встановлені

вперше у 2010 р.,

осіб

Рівень ВІЛ-

інфікованості,

2010 р.,

вперше

встановлених осіб

на 100 тис.

населення

Рівень

захворюваності на

СНІД, 2010 р.,

вперше

встановлених осіб

на 100 тис.

населення

Україна 19860 38 10

АР Крим 1118 49 11

Вінницька 323 20 7

Волинська 262 20 8

Дніпропетровська 3626 78 21

Донецька 4061 83 27

Житомирська 345 20 6

Закарпатська 50 3 0

Запорізька 501 25 7

Івано-Франківська 117 7 1

Київська 730 36 12

Кіровоградська 254 26 5

Луганська 610 23 7

Львівська 462 10 3

Миколаївська 1130 97 27

Одеська 1568 71 8

Полтавська 409 25 7

Рівненська 240 14 3

Сумська 214 15 1

Тернопільська 105 11 4

Харківська 557 16 3

Херсонська 591 49 6

Хмельницька 263 18 4

Черкаська 391 28 12

Чернівецька 99 7 4

Чернігівська 483 31 5

м. Київ 1096 43 10

м. Севастополь 255 60 21

* Укладено на основі: Державна служба статистики України [Електронний

ресурс]. ‒ Режим доступу : http://ukrstat.gov.ua.

159

Додаток Л.2

ЗЛОЧИННІСТЬ*

Реґіон

Кількість зареєстрованих

злочинів, випадків

на 100 000 осіб

Кількість зареєстрованих

тяжких та особливо тяжких злочинів,

випадків на 100 000 осіб

Кількість зареєстрованих злочинів у сфері

обігу наркотичних засобів,

випадків на 100 000 осіб

Україна 1361 335 1250

АР Крим 11595 427 166

Вінницька 640 222 100

Волинська 748 269 68

Дніпропетровська 1200 449 118

Донецька 1175 410 112

Житомирська 676 250 103

Закарпатська 452 162 30

Запорізька 1363 511 178

Івано-Франківська 396 130 34

Київська 794 339 120

Кіровоградська 942 375 104

Луганська 1252 443 209

Львівська 539 198 62

Миколаївська 968 317 157

Одеська 879 367 131

Полтавська 900 339 139

Рівненська 605 222 59

Сумська 817 309 90

Тернопільська 472 176 62

Харківська 919 287 138

Херсонська 968 342 168

Хмельницька 680 247 83

Черкаська 700 270 109

Чернівецька 644 228 58

Чернігівська 783 295 80

м. Київ 1264 395 138

м. Севастополь 1357 478 135

* Укладено на основі: Державна служба статистики України [Електронний

ресурс]. ‒ Режим доступу : http://ukrstat.gov.ua.

160

161

162

Додаток Н

ТИТУЛЬНА СТОРІНКА ІНДИВІДУАЛЬНОГО

НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНОГО ЗАВДАННЯ

Міністерство освіти і науки України

Географічний факультет

Кафедра економічної

і соціальної географії

Соціально-географічна характеристика

локального об’єкта: смт. Єзупіль (індивідуальне навчально-дослідне завдання з навчальної

дисципліни «Соціальна географія»)

Виконала:

студентка ГрФ ‒ 11с

Ананевич Оксана

Перевірив:

доц. Білецький М. І.

Львів ‒ 2013

163

ДЛЯ НОТАТОК

164

Навчально-методичне видання

Мирослав Іванович Білецький

Ірина Володимирівна Ванда

Любов Іванівна Котик

Соціальна географія:

навчально-методичний посібник

Підготовлено до друку 01.09.2013, формат 60х84/16

Умовн. друк. арк. 8,3.

Наклад 100 прим. Зам. 149.

Львівський національний університет

імені Івана Фрака вул. Дорошенка, 41, м. Львів, 79000

СВІДОЦТВО

про внесення суб’єкта видавничої справи

до Державного реєстру видавців, виготівників

і розповсюджувачів видавничої продукції.

Серія ДК № 3059 13.12.2007 р.