Генеральна прокуратура Україниnapu.com.ua/materialy/16.04.19_RT_institut_probacii.pdf · 2019-04-16 · інституту пробації стало

Генеральна прокуратура УкраїниНаціональна академія прокуратури України

ІНСТИТУТ ПРОБАЦІЇ В УКРАЇНІ: cучасний стан і перспективи розвитку

МАТЕРІАЛИміжнародного круглого столу

16 квітня 2019 року

Київ2019

УДК 343.8+343.13ББК 67.99 І 71

Укладачі:Мінченко С.І., Неділько В.Г., Кожухар В.С., Подільчак О.М., Шкарупа К.В.

Інститут пробації в Україні: сучасний стан і перспективи розвитку: матеріали міжнародного круглого столу (16 квітня 2019 року). – Київ: Національна академія прокуратури України, 2019. – 196 с.

ISBN 978-617-7500-80-2

У збірнику вміщено виступи та тези учасників міжнародного круглого столу «Інститут пробації в Україні: сучасний стан і перспективи розвитку».

Захід організовано з метою здійснення комплексного аналізу сучасно-го стану запровадження інституту пробації в Україні, розв’язання проб лем щодо здійснення наглядової та пенітенціарної пробації, а також вироблення рекомендацій з удосконалення кримінального, кримінально-виконавчого та кримінального процесуального законодавства.

УДК 343.8+343.13ББК 67.99

Матеріали друкуються в авторській редакції з незначними коректорськими правками. Відповідальність за точність поданих фактів, цитат, цифр, прізвищ, використаних джерел тощо несуть автори.

© Генеральна прокуратура України, 2019ISBN 978-617-7500-80-2 © Національна академія прокуратури України, 2019

І 71

3

ЗМІСТ

ВІТАЛЬНЕ СЛОВОректора Національної академії прокуратури УкраїниЛОШИЦЬКОГО Михайла ............................................................................................8

ВИСТУПзаступника Генерального прокурораЄНІНА Євгенія ................................................................................................................9

ВИСТУП начальника управління нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру у місцях несвободиГенеральної прокуратури УкраїниСВІРЦЯ Вячеслава ........................................................................................................14

ПРЕЗЕНТАЦІЯ

Willy GIILThe Quality in Probation Supervision(публікується англійською мовою) ............................................................................21

ТЕЗИ

АБЛАМСЬКИЙ СергійЩодо питання реалізації інституту пробації у кримінальному провадженні .................................................................................32

АБРАМЯНЦ Аревік, НЕВОДНИЧА ЛарисаПравові наслідки відсутності досудової доповіді ...............................................36

АНІЩЕНКО Вікторія, ШПОРТЮК ОленаПідготовка офіцерів пробації для роботи з неповнолітніми: закордонний досвід Сполучених Штатів Америки та Королівства Швеція ................................................................................................39

БАТИРГАРЕЄВА Владислава Про деякі парадокси поводження зі злочинцями (щодо інституту пробації в Україні) .......................................................................44

4

Матеріали міжнародного круглого столу

БІЛОУС КарінаДосвід Сполучених Штатів Америки з вирішення проблеми відновлення документів засуджених під час підготовки до звільнення з місць позбавлення волі .................................................................48

БОЙКО-БУЗИЛЬ Юлія Щодо сутності пробаційних програм як інструменту наглядової пробації .......................................................................51

БОРОВИК Андрій, НОВОСАД Юрій Щодо деяких методологічних підходів, пов’язаних із з’ясуванням змісту діяльності органів пробації ........................57

ГЕТЬМАН Галина Перспективи застосування психологічних знань інститутом пробації в Україні ..................................................................................59

ГЛИНСЬКА НаталіяТлумачення норм кримінального процесуального законодавства в частині підготовки представником органу пробації досудової доповіді ........................................................................................................61

ГОНЧАРЕНКО ОксанаСлужба пробації як суспільно-правовий інститут .............................................63

ГРИЩЕНКО Денис, БАРБАШОВ ОлексійЩодо окремих питань становлення інституту пробації в Україні ................66

ГУМІН Олексій, ДУЧИМІНСЬКА Леся Про деякі правові засади взаємодії Пенсійного фонду України з органами пробації України щодо запобігання злочинам ......................................................................................69

ГУТОРОВА НаталіяЗвільнення від відбування покарання з випробуванням: проблеми ефективності ..............................................................................................72

ДУНАЄВА Тетяна, РАК СвітланаПерспективи розвитку пробації за службову недбалість в Україні ................76

ЄРМАК ОлексійЩодо питання про обов’язки суб’єктів пробації, звільнених від відбування покарання з випробуванням ..................................80

5

Інститут пробації в Україні: сучасний стан і перспективи розвитку

ІВАШЕВА ТетянаЩодо окремих аспектів виконання кримінального покарання у виді виправних робіт ................................................................................................84

ІВАЩЕНКО ВітаПерспективи здійснення органом пробації контролю за поведінкою засуджених за домашнє насильство, до яких застосовано обмежувальні заходи ............................................................88

КАЛЮГА КарінаФеномен та детермінація поняття особи сучасного злочинця .........................................................................................91

КЛЕПКА Дар’яАктуальні питання застосування пробації в Україні: кримінальний процесуальний аспект .....................................................................93

КНИЖЕНКО ОксанаНаслідки невиконання обмежувальних заходів для звільнених від відбування покарання з випробуванням ........................................................96

КОВАЛЕНКО Валентин, КОЛБ Сергій Про деякі оціночні критерії запобіжної діяльності органів пробації України ...........................................................................................99

КОЖУХАР ВасильВиконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю ..............................102

КОЛБ Олександр, КОЛБ Іван Про перспективи розвитку органів пробації в контексті сучасної політики у сфері виконання покарань ...........................105

КОЛОДЯЖНИЙ МаксимПробація в системі профілактики злочинності .................................................107

КРІПАК Анна Ризики рецидиву злочинності та допомога особі після звільнення ............. 111

ЛАПКІН АндрійРоль прокурора у застосуванні досудової пробації у кримінальному провадженні ...............................................................................115

6


МАКСИМЕНКО ВіталійЩодо ролі сторони захисту в забезпеченні законності на початку досудового розслідування ..................................................................119

МИКИТАСЬ ІринаПроблеми діяльності органів пробації щодо своєчасного залучення засуджених до відбування покарання у виді виправних робіт ......................122

НЕДІЛЬКО ВалентинОсобливості адміністративного стягнення у виді громадських робіт ..........................................................................................124

НОВІКОВА КатеринаЩодо питання про пробацію в кримінальному праві......................................126

ОНИЩЕНКО Юрій, ГЕРАСИМЮК ВладиславОсобливості застосування пробації щодо неповнолітніх ..............................128

ОРТИНСЬКИЙ Володимир, КОЛБ РоксоланаПерсонал органів пробації як об’єкт запобігання злочинам ..............................................................................131

ОСТАШКО ОльгаОсобливості нагляду за іноземцями, звільненими від відбування покарання з випробуванням відповідно до статті 75 Кримінального кодексу України ......................................................133

ПЕТРОВСЬКА Людмила Досудова доповідь у кримінальному провадженні: практичне впровадження та розвиток .................................................................137

ПОДІЛЬЧАК ОльгаПроблеми виконання покарань у виді штрафу ..................................................143

РОМАНЮК ОлегРоль органу пробації у медіації ..............................................................................146

СЕВРЮКОВ Валерій, ПОЛЕГЕНЬКА ОленаПерспективи розвитку наглядової пробації щодо суб’єктів військових злочинів.......................................................................149

7


СКАЗКО ІгорПроблемні аспекти протидії рецидивній злочинності серед осіб, які вчинили злочини в період відбуття покарання, не пов’язаного з позбавлення волі ..........................................................................153

СТЕПАНЮК АнатолійЗаконність як принцип нормотворчості та діяльність центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань і пробації ........................................................................156

ТЕРЕЩЕНКО ВеронікаОсобливості процедури розшуку суб’єктів пробації ........................................160

ЦВІРКУН НаталіяЩодо проблемних аспектів пенітенціарної пробації в Україні .....................163

ЧЕРНИШОВ ДенисМіжнародний вектор впровадження пробації в Україні ................................166

ШАПОВАЛОВА ОльгаДосудова пробація: актуальні питання законодавчого врегулювання .......170

ШКАРУПА КостянтинПерспективи розвитку ювенальної пробації в Україні ....................................173

ЯВОРСЬКА Ольга Соціальна адаптація неповнолітніх, звільнених від відбування покарання ........................................................................................176

ЯКОВЕЦЬ ІринаНедосконалість законодавства і практики його застосування як перепона ефективної реалізації покладених на органи пробації завдань ..............................................................179

ЯНЧУК ОлегСучасний стан та перспективи реалізації наглядової та пенітенціарної пробації .......................................................................................189

8


ВІТАЛЬНЕ СЛОВОдоктора юридичних наук, професора,

заслуженого діяча науки і техніки України,ректора Національної академії прокуратури України

ЛОШИЦЬКОГО Михайла

Шановні учасники!

Вітаю вас із початком роботи міжнародного круглого столу «Інститут про-бації в Україні: сучасний стан і перспективи розвитку»!

Із прийняттям Верховною Радою України Закону «Про пробацію» від 5 лю-того 2015 року започатковано діяльність служби пробації в Україні. Створення інституту пробації стало можливим завдяки вивченню міжнародного досвіду і підтримці іноземних держав, організацій та інституцій, а також впроваджен-ню в практичну площину вітчизняних наукових розробок.

Сучасна тенденція в Україні й світі до зменшення застосування покарання у виді позбавлення волі слугує підґрунтям до запровадження і розвитку наглядової та пенітенціарної пробації.

Органи з питань пробації мають повноваження щодо нагляду та проведен-ня із суб’єктами пробації соціально-виховної роботи з урахуванням оцінки ри-зиків вчинення ними нових кримінальних правопорушень.

Водночас соціальна політика щодо засуджених має розглядатися як діяль-ність, спрямована на захист інтересів суспільства та дотримання прав засу-джених.

Належне виконання працівниками пробації соціально-виховної роботи з особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, та засу-дженими до покарань, не пов’язаних із позбавленням волі, має знизити рівень рецидивної злочинності.

Шановні учасники міжнародного круглого столу, хочу висловити щиру подяку за те, що відгукнулися на запрошення взяти участь у цьому заході, а також сподіваюсь, що ваша робота буде плідною й корисною.

Бажаю вам творчого натхнення, взаємної підтримки та результативної співпраці!

9


ВИСТУПзаступника Генерального прокурора,

кандидата політичних наукЄНІНА Євгенія

Шановні учасники круглого столу!

Радий вітати всіх присутніх на черговому міжнародному заході, присвяче-ному надзвичайно актуальній для держави та суспільства темі.

Важливість цієї зустрічі важко переоцінити, адже вона дає змогу на висо-кому фаховому рівні за участю науковців та практиків обговорити результати діяльності із запровадження інституту пробації, висловити думки щодо проб-лемних аспектів цього процесу та запропонувати свої варіанти їх вирішення.

Понад три роки триває реформування пенітенціарної системи України, під час якого спільними зусиллями державних органів влади, Міністерства юсти-ції України, Генеральної прокуратури України, за підтримки закордонних партнерів практично з нуля в нашій державі впроваджено інститут пробації, створено відповідні органи та організовано їхню діяльність.

Висловлюю щиру вдячність за надану допомогу європейським урядовим, громадським та іншим міжнародним партнерам, відзначаючи їхній вагомий внесок та роль у досягненні нашої спільної мети.

Хотів би наголосити, що беручи активну участь у реалізації державної політики з указаних питань, органи прокуратури враховують практику своїх європейських колег. Ми уважно вивчили їхній досвід у відповідній сфері.

Зокрема, надзвичайно цікавим та інформативним виявився досвід спілку-вання з органами прокуратури Норвегії та Нідерландів. Нам було надано мож-ливість вивчити їхню діяльність під час реалізації спільних проектів пробації NORLAU та MATРA.

Скориставшись позитивними напрацюваннями європейських прокурорів, ми переорієнтували і нашу роботу. Вектор нашої діяльності у цій сфері спря-мовано на забезпечення законності, убезпечення суспільства, недопущен-ня рецидивної злочинності та насамперед реагування на порушення прав та законних інтересів людини.

Ми розуміємо, що кінцева мета реформ – це побудова справедливої та гуманної системи кримінального правосуддя, спрямованої на належне пово-дження з людьми, які вчинили злочини та повинні мати можливість отримати альтернативні покарання, не пов’язані з позбавленням волі, для найшвидшого повернення до суспільно корисного життя.

Як відомо, згідно із Законом України «Про пробацію» на прокурорів покла-дено повноваження щодо здійснення нагляду за додержанням законів органом пробації.

10


Отже, до основних завдань прокурорів належить вжиття заходів, спря-мованих на належне застосування і додержання вимог законодавства всіма сторонами правовідносин, які виникають під час впровадження та подальшо-го розвитку інституту пробації. Прокурори націлені на виявлення недоліків та порушень, які гальмують розвиток інституту пробації, заважають впрова-дженню європейських правовідносин у вказаній сфері.

При цьому органи прокуратури відійшли від хибної практики минулих років щодо нарощування кількісних показників, реагування на незначні по-рушення.

Ми усвідомлюємо, що такі показники не мають бути метою нашої діяль-ності та критерієм визначення ефективності роботи прокурорів і співробіт-ників органів пробації.

Також хотів би зауважити, що вказані повноваження сприймаються про-курорами насамперед як спосіб конструктивної співпраці з уповноваженими органами пробації, спрямованої на безумовне додержання вимог законодав-ства, прав та свобод громадян відповідно до міжнародних стандартів у сфері захисту прав людини та у дусі верховенства права.

Ми прагнемо, щоб засуджені сприймали прокурора не як представника ре-пресивного органу, а як уповноважену особу, яка на законних підставах забез-печує можливість неупереджено впливати на справедливе і законне вирішен-ня спірних питань, у тому числі у разі порушення прав та законних інтересів громадян.

Важливим чинником, що забезпечує об’єктивність результатів наглядової діяльності прокурорів є їхня повна незалежність від Міністерства юстиції України та інших державних органів. Цей фактор є запорукою їхньої неупе-редженості та незаангажованості.

Переконаний, що робота прокурора у такому форматі гармонійно доповнює і певною мірою врівноважує діяльність органів пробації, забезпечуючи таким чином додержання законності для всіх сторін відповідних правовідносин.

Сподіваюсь, що діяльність органів прокуратури, пробації, Мін’юсту, інших державних органів, за підтримки міжнародної спільноти, кардинально змі-нить філософію відносин між людиною та державою.

Водночас слід зауважити, що крім Закону України «Про пробацію», повно-важення прокурів потребують правової регламентації в інших законодавчих актах: Конституції України, Законі України «Про прокуратуру» та інших нор-мативних документах. Отже, у нас попереду серйозна робота, спрямована на гармонізацію та розвиток національного законодавства у сфері пробації.

У контексті цієї проблематики вважаю, що необхідним є вивчення практики законодавчого регулювання діяльності прокурорів в цьому напрямі в європейсь-ких країнах, а також залучення до роботи з удосконалення національного законо-давства з цих питань наших європейських партнерів, до думки яких, безперечно, дослуховуються суб’єкти, наділені повноваженнями законодавчої ініціативи.

11


Слід зазначити, що упродовж двох останніх років Генеральна прокурату-ра України брала участь у низці міжнародних заходів, на яких розглядали-ся теоретичні та практичні аспекти інституту пробації в Україні, питання щодо застосування покарань, не пов’язаних з ізоляцією особи від суспільства, підтримки судової реформи через повномасштабне впровадження пробації та альтернативних видів покарань.

Набутим досвідом ми поділилися на навчально-практичних семінарах, про-ведених із працівниками регіональних та місцевих прокуратур, на адресу яких також були направлені відповідні інформаційні листи.

Крім того, з метою з’ясування реального стану додержання законності у сфері пробації органами прокуратури впродовж двох останніх років прове-дено перевірки в центральних, регіональних та місцевих органах, відповідаль-них за цю діяльність.

Нам вдалося неупереджено та об’єктивно оцінити реальний стан впрова-дження законодавчих новел, виявити порушення законодавства, визначити проб лемні питання, які з тих чи інших причин перебували поза увагою відомчих органів, а також запропонувати конкретні комплексні способи їх вирішення.

Вважаю, що незаангажована і принципова позиція прокурорів під час зга-даних перевірок та їхні результати дали державній установі «Центр пробації» та її підрозділам на місцях змогу побачити наявні проблеми під іншим кутом та сприяли їх успішному розв’язанню.

Зокрема, саме за результатами прокурорського реагування органи пробації на цей час вжили низку дієвих організаційно-практичних заходів, спрямова-них на усунення порушень законів і недопущення їх надалі.

Ще один позитивний результат ‒ визначення основних проблемних питань, які потребують нагального вирішення за участю прокуратури, органів проба-ції, Міністерства юстиції України.

Зрозуміло, що ця робота тільки розпочалась і наразі комплекс таких проб-лем залишається ще нерозв’язаним.

Так, до цього часу не внесено зміни до застарілої редакції ст. 26 Кримінально- виконавчого кодексу України, згідно з якою виконання кримінальних пока-рань у виді штрафу закріплено за кримінально-виконавчими інспекціями, діяльність яких припинено майже три роки тому.

Незважаючи на те, що вказану функцію фактично здійснюють органи про-бації, наразі відповідальними за це державними органами не ініційовано пи-тання щодо внесення змін до законодавства. Зрозуміло, що за таких обставин по суті законні дії органів пробації щодо стягнення штрафів у будь-який час можуть бути оскаржені у судовому порядку, і судова перспектива таких спорів є очевидною.

Дотепер не врегульовано нормативне питання взаємодії органів пробації з підрозділами Національної поліції України, у тому числі щодо осіб, умовно- достроково звільнених від відбування покарання з установ виконання покарань.

12


Не затверджено відповідні міжвідомчі нормативні документи. Відсутні ста-тистичні та звітні відомості щодо вчинення цією категорією громадян повтор-них злочинів після звільнення з установ Державної кримінально-виконавчої служби України.

Попри те, що вказана категорія засуджених становить так звану групу ризи-ку щодо схильності до вчинення правопорушень, облік, відповідна профілак-тична і соціальна робота з ними наразі фактично не здійснюється.

Чи можемо ми за таких обставин говорити про досягнення мети пробацій-ної діяльності та, зокрема, про убезпечення суспільства, перевиховання по-рушників і недопущення вчинення ними повторних кримінальних правопо-рушень? Напевно, що ні.

Низка проблемних питань існує у сфері дитячої пробації. З огляду на активне проведення реформи системи правосуддя щодо неповнолітніх саме інститут пробації мав стати ключовим у перевихованні підлітка, який потра-пив у конфлікт із законом, та у здобутті ним необхідних навичок для майбут-нього дорослого життя у гармонії з правилами суспільства.

Водночас спеціалізованими ювенальними прокурорами виявлено непооди-нокі випадки ігнорування судом клопотань прокурорів про складання досудо-вої доповіді у кримінальному провадженні стосовно неповнолітнього, а також невиконання органами пробації судових рішень щодо складання доповідей.

Нерідко підготовлені доповіді не містять, передбачених законодавством відомостей, без яких суд не має можливості прийняти правильне рішення щодо обрання адекватного покарання. Турбує, що обвинувачених неповноліт-ніх, батьків або їхніх законних представників інколи не ознайомлюють з тек-стами досудових доповідей.

Упродовж другого півріччя минулого року судами до покарань, не пов’я-заних із позбавленням волі, засуджено близько тисячі дітей, з яких лише на двох судом покладено обов’язок проходження пробаційних програм (Одеська область).

Як наслідок, органами пробації належна корекційна робота із засуджени-ми, спрямована на мінімізацію факторів ризику вчинення ними повторних злочинів, не проводиться, що не сприяє зниженню рівня злочинності серед неповнолітніх та запобіганню вчинення ними повторних злочинів у майбут-ньому. Так, упродовж минулого року майже півтисячі неповнолітніх вчинили злочини повторно.

У зв’язку з цим Генеральна прокуратура України звернулася до Верховного Суду та одночасно орієнтувала підпорядкованих прокурорів акцентувати ува-гу на цьому під час судових дебатів.

Велика частина неповнолітніх, які перебувають у конфлікті із законом, проживає у токсичному середовищі. Нерідко дитина виховується у сім’ї, яка опинилася у складних життєвих обставинах, або один із батьків підозрюється у вчиненні злочинів, а інший – позбавлений батьківських прав.

13


Саме тому важливим є не лише своєчасне інформування відповідних органів та служб працівниками органів пробації, а й зворотний зв’язок. Слід враховувати вікові особливості підлітка, брак соціальних та комунікативних навичок. Недостатньо написати йому на аркуші паперу адресу служби зайня-тості, яка може допомогти з роботою, чи в яке приміщення слід зайти, щоб от-римати паспорт громадянина України. Неповнолітній має знати, до кого саме йому там звернутися і бути впевненим, що його зрозуміють та допоможуть.

Ці аспекти працівники органів пробації мають враховувати, налагоджувати ділові взаємини з працівниками інших органів, служб, установ тощо.

На жаль, через брак державних фінансів не кожний орган пробації має у своєму штаті професійного психолога. Як наслідок, неповнолітні не отри-мують належної кваліфікованої допомоги, спрямованої на забезпечення їх-нього нормального розвитку, профілактику агресивної поведінки. Є випадки, коли підлітки, засуджені за вчинення злочину проти статевої свободи та недо-торканості, потребують психологічної корекції індивідуальної спрямованості. Водночас відповідна робота з ними не здійснюється. Натомість проводяться формальні бесіди щодо заборони тютюнопаління та вживання наркотичних засобів, алкоголю тощо.

Можливо, покращило б ситуацію залучення кваліфікованих психоло-гів за цивільно-правовими договорами на засадах так званого аутсорсингу. Це б дозволило зекономити і так обмежені державні ресурси та забезпечити професійною допомогою неповнолітніх у конфлікті із законом. Водночас зазна-чене питання потребує нормативного врегулювання.

Участь місцевих громад у роботі з підлітками, які вчинили кримінальні пра-вопорушення, є вкрай важливою. Загальновідомим є те, що корекція поведін-ки є ефективнішою та сприймається неповнолітнім, коли проводиться не пред-ставником репресивного державного апарату, а особою з його ж середовища.

Однак органи пробації мають бути прискіпливими щодо допуску волон-терів до роботи з неповнолітніми, дотримуючись встановлених правил та про-цедур, з’ясовуючи справжні мотиви волонтерів та їхню здатність позитивно впливати на підлітка, який потрапив у конфлікт із законом.

У своєму виступі я окреслив лише окремі аспекти, що характеризують сучасний стан та проблематику застосування інституту пробації, а також діяльність прокурорів на цьому напрямі, більш детально зазначене висвітлять у своїх виступах начальник профільного управління Генеральної прокуратури України Свірець В.В. та інші учасники зустрічі.

Завершуючи свій виступ, хотів би подякувати за увагу та висловити впев-неність у тому, що спільними зусиллями ми зможемо подолати всі перешкоди та побудувати ефективну, сучасну національну модель пробації.

14


ВИСТУПначальника управління нагляду за додержанням законів

при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру у місцях несвободи

Генеральної прокуратури УкраїниСВІРЦЯ Вячеслава

Шановні учасники круглого столу!

Як зазначив у своєму виступі заступник Генерального прокурора, інсти-тут пробації в Україні впроваджено. Створено структуру органів пробації, які пройшли відповідний організаційний процес і спільно з органами прокурату-ри забезпечують виконання покладених на них функцій.

Ми цінуємо значний внесок наших міжнародних партнерів у вирішення пи-тань, пов’язаних з указаними процесами, і сподіваємось на подальшу співпрацю.

Упродовж минулого та поточного років працівники Генеральної прокура-тури України залучались до міжнародних заходів.

Так, 22 червня 2018 року співробітники профільного управління взя-ли участь у міжнародному круглому столі «Теоретичні та практичні аспекти інституту пробації в Україні», який проведено на базі Національної академії прокуратури України за участю заступників Генерального прокурора, Міністра юстиції України, представників Європейського суду з прав людини, Центру міжнародного правового співробітництва (Королівство Нідерланди), Націо-нальної слідчої служби Республіки Болгарія, експерта Проекту Європейського Союзу «ПРАВО-Justis», навчальних закладів, органів прокуратури, судової гіл-ки влади, адвокатських об’єднань, державної установи «Центр пробації».

У жовтні 2018 року в межах Проекту пробації NORLAU залучались до роботи Першої міжнародної конференції з питань кримінальної юстиції «Застосування покарань, альтернативних ізоляції особи від суспільства. Проєвропейський погляд». Міністр юстиції України, директор державної уста-нови «Центр пробації», співробітники Директорату стратегічного планування та європейської інтеграції, Комітету Верховної Ради України з питань законо-давчого забезпечення правоохоронної діяльності, представники посольства Норвегії в Україні, Виправної служби Норвегії, Брістольського університету, органів прокуратури та судової адміністрації Королівства Норвегія, Націо-нальної пробації Румунії, Міністерства юстиції Хорватії, президент Конфеде-рації з питань Європейської пробації, керівник спеціалізованої програми для наркозалежних правопорушників у Норвегії, радник міжвідомчої координа-ційної ради з питань правосуддя щодо неповнолітніх, керівники підрозділів, органів та установ Державної кримінально-виконавчої служби України, пред-ставники підрозділів Міністерства юстиції України, органів суду, адвокатсь-ких об’єднань обговорили низку актуальних питань.

15


У грудні минулого року заступник начальника профільного управлін-ня Генеральної прокуратури України Яцкевич Р.В. взяв участь у робочій зустрічі та спільних заходах у Королівстві Нідерланди, організованих у межах проекту MATРA «Пробація та альтернативні види покарань в Україні», який фінансується Міністерством закордонних справ Королівства Нідерланди і реалі зується Центром міжнародного правового співробітництва (CILC), Нідер-ландським Гельсінським комітетом (NHC) та Центром суддівських студій (CJS).

Крім того, 27 лютого 2019 року працівники Генеральної прокуратури Украї-ни мали робочу зустріч із представниками Міністерства закордонних справ Королівства Норвегія, Норвезької виправної служби та іншими учасниками іноземної делегації в межах спільного проекту «Підтримка судової реформи в Україні через повномасштабне впровадження пробації в Україні».

Під час указаних заходів обговорено актуальні питання подальшої співпра-ці та шляхи підвищення ефективності реалізації системи пробації в Україні відповідно до міжнародних стандартів та найкращого світового досвіду.

Було ретельно вивчено передовий досвід діяльності інституту пробації в Нідерландах, Норвегії та інших країнах розвинутої демократії. Особлива увага приділялася питанню щодо ролі органів прокуратури у цій сфері.

На мою думку, досвід цих країн найкраще підходить для практичного застосування в нашій державі. При цьому варто зауважити, що органи про-куратури та пробації впродовж останніх трьох років пройшли спільний шлях реформування та оновлення.

З огляду на вказані обставини для нас важливим є подальше поглиблене вивчення законодавчої бази цих країн з метою наступної імплементації від-повідних європейських норм у національне законодавство України.

На мій погляд, для подальшого розвитку і становлення інституту пробації дуже важливо знати реальний стан справ щодо здійснення відповідної діяль-ності, усвідомлювати наявність недоліків та порушень, оперативно вживати заходів щодо їх усунення та недопущення в майбутньому.

Саме органи прокуратури як незалежний, неупереджений і незаангажова-ний суб’єкт відповідних правовідносин, маючи повноваження, сприяють що забезпечують додержання цих основоположних принципів для успішного розвитку інституту пробації в нашій державі.

Втілюючи на практиці передовий європейський досвід та положення онов-леного національного законодавства, Генеральна прокуратура України іні-ціювала направлення до регіональних і місцевих прокуратур відповідних ін-формаційних листів та окремих завдань. Їх головною метою було виявлення обставин і недоліків, які перешкоджають впровадженню основних засад інсти-туту пробації і гальмують позитивні процеси у цій сфері.

Починаючи з 2017 року і до сьогодні, за результатами таких перевірок ви-явлено понад тисячу порушень законодавства, недоліків, прорахунків з указа-них питань. На їх наявність звернуто увагу керівників територіальних органів

16


пробації, державної установи «Центр пробації», Міністерства юстиції України. Відповідним чином скореговано діяльність прокурорів усіх рівнів.

Протягом періоду становлення інституту пробації в Україні прокурори зареєстрували понад 100 кримінальних проваджень за різними фактами вчи-нення кримінальних правопорушень.

За цей час вони виявили і довели до відома керівництва державної установи «Центр пробації» та Мін’юсту наявність порушень і недоліків щодо порядку фінансування і організації діяльності органів пробації, їх забезпечення належ-ними умовами праці, необхідними методичними і нормативними документа-ми, неналежного розгляду документів прокурорського реагування, розроблен-ня та реалізації пробаційних програм.

Також вказано на наявність недоліків під час здійснення пенітенціарної та наглядової пробації, використання волонтерської діяльності, а також під час виконання різних видів покарань, не пов’язаних із позбавленням волі.

Крім того, прокурори виявили порушення вимог законодавства Украї-ни про адміністративні правопорушення під час виконання уповноважени-ми органами з питань пробації адміністративних стягнень, пов’язаних з об-меженням особистої свободи громадян, у тому числі Порядку виконання адміністративних стягнень у вигляді громадських робіт, виправних робіт та су-спільно корисних робіт, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 19 лютого 2013 року № 474/5.

Усупереч вимогам ст. 5 Закону України «Про звернення громадян» не ство-рено контактних центрів, телефонів «гарячої лінії», відповідальних службових осіб установи за реєстрацію усних звернень громадян не призначено.

Встановлено факти порушень ст.ст. 321-3, 325-1 та 325-3 КУпАП у частині незабезпечення належного виконання постанов суду та контролю за повнотою і своєчасністю виконання громадських робіт.

На такі факти реагували прокурори Черкаської, Хмельницької, Херсонсь-кої, Тернопільської, Сумської, Донецької, Рівненської, Чернігівської, Львівсь-кої, Вінницької та Волинської областей.

Вказані недоліки створюють передумови для фактичного уникнення право-порушниками покарання.

Наприклад, у Чернігівській області 1 лютого 2019 року прокуратурою вне-сено відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, перед-баченого у ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України, за фактом підробки документів щодо обліку робочого часу, які підтверджують виконання право-порушником громадських робіт.

Захищаючи права і свободи людини, прокурори виявили непоодинокі ви-падки порушення вимог ч. 3 ст. 30-1 КУпАП щодо незаконного притягнення до адміністративної відповідальності, накладення стягнень у вигляді громадсь-ких робіт та їх відбування особами, визнаними інвалідами першої або другої групи, вагітними жінками, жінками, старше 55 років, та чоловіками, старше

17


60 років. Такі порушення виявлено прокуратурами Харківської, Хмельниць-кої, Тернопільської, Сумської, Донецької, Рівненської та Київської областей. Згідно із зазначеним було внесено апеляційні скарги та вжито інших заходів щодо поновлення прав громадян.

Також встановлено порушення п. 2 ч. 1 ст. 321-3 КУпАП щодо недотри-мання строків приведення постанов суду до виконання, які полягали у тому, що особам, на яких накладено адміністративне стягнення у вигляді громадсь-ких, виправних та суспільно корисних робіт, своєчасно не видавали відповідні направлення до місць відбування вказаних видів покарань.

Прокурори вживали ефективних заходів, спрямованих на усунення пору-шень щодо своєчасного надсилання запитів, складання довідок, якісної під-готовки та направлення матеріалів до суду та безпідставного направлення до суду подань про заміну адміністративного стягнення у вигляді громадських робіт на адміністративний арешт.

Наголошувалося на необхідності покращення стану відомчого контролю, прогалинах і невідповідності у чинному законодавстві, яким регламентовано діяльність органів пробації. Пропонувалися конкретні шляхи вирішення цих питань.

Наведені цифрові показники та приклади слід розглядати як внесок органів прокуратури в процес становлення інституту пробації в нашій державі, а не як свідчення неналежної діяльності уповноважених органів пробації загалом.

Навпаки, ми зазначаємо, що ці органи виконали значний обсяг робіт з усу-нення вказаних порушень та недоліків.

Наші конструктивні відносини і плідна співпраця мають характер партнерсь ких стосунків, а не деструктивної конкуренції.

Водночас прокурор як гарант додержання законності у вказаних правовід-носинах повинен відстоювати і захищати права засуджених громадян та інте-реси держави шляхом безумовного додержання вимог законів.

У разі наявності відповідних підстав він зобов’язаний у межах компетенції своєчасно та ефективно реагувати на виявлені порушення, вживати заходів, спрямованих на належне застосування вимог законодавства всіма сторонами правовідносин, які виникають під час впровадження інституту пробації. Саме на таку діяльність ми орієнтуємо прокурорів усіх рівнів.

Спільні організаційні заходи, обмін думками, опрацювання проектів нор-мативних документів, обговорення проблемних питань та визначення шляхів їх вирішення стали доброю традицією.

За нашої участі на стадії розроблення опрацьовано проекти Законів Украї-ни «Про пробацію», «Про пенітенціарну систему».

Надано пропозиції до розробленого Міністерством юстиції України зако-нопроекту «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання кримінальних покарань та організаційно-правового забезпечен-ня діяльності органу пробації», проекту наказу Міністерства юстиції України

18


«Про затвердження порядку здійснення нагляду та проведення соціально- виховної роботи із засудженими до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі».

Працівники очолюваного мною управління упродовж 2017–2018 років залу-чались до робочих зустрічей з керівництвом уповноваженого органу пробації та обміні думками з проблемних питань щодо підготовки досудової доповіді органів пробації, порядку направлення до суду уповноваженими органами пробації подань для вирішення питання про звільнення від призначеного покарання тощо.

У червні минулого року брали участь у засіданні робочої групи підкомітету Верховної Ради України з питань реформування пенітенціарної системи, діяль-ності органів виконання покарань та пробації щодо розгляду законопроекту «Про правовий статус засуджених, які відбували покарання на тимчасово оку-пованій території або території населених пунктів, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, на території населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, а також на території держави-агресора».

Крім того, в межах компетенції ми здійснюємо діяльність щодо забезпе-чення виконання Плану дій до Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів Украї-ни від 24 листопада 2015 року № 1393.

Під час цих та інших заходів враховуються зауваження і рекомендації, висловлені Європейським комітетом з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність поводженню чи покаранню, а також практика Європейського суду з прав людини.

Оцінюючи сучасний стан інституту пробації та суміжної з ним прокурорсь-кої діяльності слід зазначити, що вжиті організаційно-практичні заходи мали значний позитивний вплив. Прокуратура як незалежний орган посіла гідне місце у цій діяльності, активно використовуючи досвід закордонних колег.

Водночас, крім Закону України «Про пробацію», функції та повноваження прокурорів з указаних питань належним чином не визначено і не закріплено в інших нормативних документах: Конституції України, Законі України «Про прокуратуру» тощо. Це свідчать про те, що відповідна правотворча діяльність має тривати. На мій погляд, вона повинна стати одним із основних напрямів подальшої перспективи розвитку інституту пробації в Україні.

На необхідність цього вказує й значна кількість актуальних проблемних питань, які потребують спільного та узгодженого вирішення.

Так, до цього часу не оновлено редакцію ст. 26 Кримінально-виконавчого ко-дексу України, згідно з якою роботу з виконання кримінальних покарань у виді штрафу повинні здійснювати підрозділи кримінально-виконавчих інспекцій, діяльність яких припинено кілька років тому під час реформування органів Державної кримінально-виконавчої служби України.

Діяльність органів пробації, які фактично здійснюють виконання цього виду покарання, на законодавчому рівні не упорядковано.

19


Не вирішено також такі важливі питання, як облікова, наглядова, профілак-тична та інша пробаційна робота з особами, умовно-достроково звільненими з установ виконання покарань згідно з вимогами ст. 81 КК України, а також з особами, яким невідбутий термін покарання у виправних колоніях та виправ-них центрах замінено відповідно до ст. 82 КК України на більш м’яке покаран-ня у виді громадських чи виправних робіт.

У зв’язку з відсутністю нормативно-правових актів щодо закріплення вказа-них функцій за органами пробації відповідна діяльність наразі не здійснюєть-ся. Очевидною є також необхідність залучення до цієї діяльності на законодав-чому рівні органів Національної поліції.

Проте дотепер залишається незмінною анахронічна редакція ст. 10 Зако-ну України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» згідно з якою виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні поса-ди або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт та здійснення контролю за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням або умовно-достроково, а також звільнених від відбуван-ня покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, закріплено за кримінально-виконавчими інспекціями, діяльність яких, як уже зазначалося, припинено кілька років тому.

Участь у вказаній діяльності органів Національної поліції на цей час взагалі не передбачена жодним нормативним документом.

У працівників органів пробації та прокурорів виникають труднощі з чіт-ким визначенням порядку застосування окремих положень кримінального та кримінального процесуального законодавства України щодо засуджених осіб, які вчинили злочини під час іспитового строку, призначеного вироком суду. попередньою судимістю.

Неоднозначним є визначення моменту, з якого такі дії можна вважати вчи-неними і завершеними: одразу після внесення до ЄРДР відомостей про вчинен-ня вказаною особою нового злочину, оголошення їй підозри за цим фактом чи з моменту набрання законної сили вироком суду щодо цього злочину. На цей час кінцеві рішення з цього приводу приймаються судами.

Вирішити ці та інші проблемні питання можливо шляхом прийняття Зако-ну України «Про пенітенціарну систему», а також внесення відповідних змін до Законів України «Про пробацію», «Про державну кримінально-виконавчу службу України», «Про попереднє ув’язнення», «Про Національну поліцію», Кримінально-виконавчого кодексу України тощо.

Ураховуючи, що згідно з положеннями ст. 93 Конституції України право законодавчої ініціативи належить Президенту України, народним депутатам України та Кабінету Міністрів України, пропонуємо такий порядок вирішення зазначених питань.

Міністерству юстиції України доцільно створити робочу групу з розробки відповідних положень, які потребують закріплення на законодавчому рівні.

20


До її складу, на наш погляд, слід включити науковців, представників Мін’юсту, Генеральної прокуратури України, державної установи «Центр пробації», громадських, правозахисних та адвокатських об’єднань, міжнародних екс-пертів та інших фахівців.

За результатами діяльності цієї робочої групи необхідно надати на розгляд до Кабінету Міністрів України висновки та пропозиції з указаних питань для їх подальшого перевтілення у відповідні законодавчі ініціативи та їх офіційно-го подання до Верховної Ради України.

Звісно, запропонований порядок викладено у спрощеній формі, але в цьому випадку для нас важливою є принципова згода та готовність інших органів сприяти цій діяльності і брати у ній участь.

Крім того, ми усвідомлюємо, що для реалізації цих пропозицій потрібен від-повідний час. Проте ці обставини не мають перешкоджати досягненню мети, оскільки інших шляхів вирішення зазначених питань, на мій погляд, не існує.

Підсумовуючи свій виступ, хочу зауважити, що впровадження інституту пробації в нашій державі має позитивний вплив на суспільство.

Його розвиток і перспективи подальшого становлення зумовлені необхід-ністю вирішення згаданих вище проблемних питань, у тому числі через за-кріплення у законодавчих документах відповідних повноважень і функцій органів прокуратури України.

Дякую за увагу.

21


ПРЕЗЕНТАЦІЯ

Willy GIILHead of Norlau Probation Project,

Bergen, Norway

THE QUALITY IN PROBATION SUPERVISION

The Quality in ProbationSupervision

Willy Giil

Head of Norlau Probation Project

Core purposes of probation in Europe

� ��

��

KriminalomsorgsdirektoratetW. Giil - Kyiv 16.04.2019

22


��

� ��

� ��


��

��

W. Giil - Kyiv 16.04.2019

23


��

��

� ��

� ��

W. Giil - Kyiv 16.04.2019

First European book on Probation published in 2008


24


��

��

��

� � ��

��

��

��

�� KriminalomsorgsdirektoratetW. Giil - Kyiv 16.04.2019

o��

o��

o��

o��

Kriminalomsorgsdirektoratet

Probation main tasks

W. Giil - Kyiv 16.04.2019

25


What is probation supervision

� ��

� ��

� ��


��

� Assist, help and befriend.

� Based the content of supervision on unstructured judgement of risk and needs.

� Not helpful for individual case management plan

� Mostly practical help


26


��

� Public protection and reduce reoffending

� Better methodology and tools

� Evidence based practice

� Probation programs

� Assess needs as well as risks

� Focus on dynamic, changeable factors

� Identify offenders strengths and resources

� Develop Individual Case Management Plans

� Desistance theory


��

The Age Crime Curve


8 9

14

20

4945

5961

7068

5250

4340

2321 20

18 17 16 15 14 13 1310

7 6 5 5 4 4 3

10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 40 45 50 55 60 65

Leve

l of o

ffen

der p

er 1

000

popu

lati

on

Age W. Giil - Kyiv 16.04.2019

27


��

��


��

� Match the level of interventions to the level of risk

� Prioritize supervision and treatment resources for higher risk offenders

� Higher risk offenders needs more intensive supervision

� Lower risk offenders require lower or no supervision

“If it ain`t broken, you don`t need to fix it”


28


��

��

��

��

��

��

��

��

��

��

� �

W. Giil - Kyiv 16.04.2019

��

� Assess criminogenic needs and target factors that are associated with offending


29


��

1. Anti-social Attitudes

2. Anti-social Peers

3. Anti-social Personality Pattern

4. History of Anti-Social Behaviour

5. Family Factors

6. Lack of education/employment

7. Lack of pro-social Leisure Activities

8. Substance AbuseKriminalomsorgsdirektoratet

Central Eight Risk Factors:

W. Giil - Kyiv 16.04.2019

��

� Identify the offenders strengths and resources as they can be consider as “proactive” factors that may be built upon in the planning of interventions and treatment.

�Computer skills�Strong family relationship�High education�Stable employment

� Identify also specific individual factors that might influence the effectiveness of the interventions, programs or activities.

�ADHD�Level of motivation�Reading level


30



Implement the plan

Review/Adjust the plan

Assessment

Plan for treatment and intervention

Re-assessment

The ASPIRE MODEL

W. Giil - Kyiv 16.04.2019

ProbationManager

COMMUNICATION

OFFENDER

Probation officer

Service provider

Service providerService

providerService provider

W. Giil - Kyiv 16.04.2019

31


AssessWhat do we together see as

the problem?

Which are the priorities?

Who are the people involved?

Complete assessment forms

AssessWhat do we together see as

the problem?

Which are the priorities?

Who are the people involved?

Complete assessment formsSentence Plan

How are we together going to tackle the

problems?

What are our shared, realistic objectives?

Who will do what, by when?

Sentence Plan

How are we together going to tackle the

problems?

What are our shared, realistic objectives?

Who will do what, by when?

Implement the plan

Put plan into effect.

Monitor that agreed steps are being taken.

Troubleshot difficulties.

Highlight achievements

Implement the plan

Put plan into effect.

Monitor that agreed steps are being taken.

Troubleshot difficulties.


Review and evaluate

How far has the objectives been

achieved?

Record evidence for this.


Review and evaluate

How far has the objectives been

achieved?

Record evidence for this.


��

Quality in probation supervision

��

� ��

��

��

��

� ��

� ��


32


ТЕЗИ

АБЛАМСЬКИЙ Сергійкандидат юридичних наук, доцент,

доцент кафедри кримінального процесу та організації досудового слідства факультету № 1

Харківського національного університету внутрішніх справ, м. Харків, Україна

ЩОДО ПИТАННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ІНСТИТУТУ ПРОБАЦІЇ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ

Реформування національного кримінального процесуального законодав-ства України, що триває з часу проголошення незалежності нашої держави, спрямовано на впровадження принципово нової моделі кримінального судо-чинства, яка має відповідати загальновизнаним міжнародним і європейським стандартам. Із прийняттям у 2012 році нового Кримінального процесуального кодексу України (КПК України) цей напрям державної діяльності ознамену-вався концептуальними змінами, що справило суттєвий вплив на осмислен-ня усталених підходів теорії кримінального процесу. З огляду на це питання, пов’язані з доктринальним оновленням структури та системності криміналь-ного процесу, вийшли на новий етап свого розвитку. Про це наочно свідчить низка змін, внесених останнім часом до КПК України, які, на жаль, не завжди сприяють однозначному їх правозастосуванню. Водночас, з одного боку, запроваджені новели покликані забезпечити більш ефективну реалізацію прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження, а з другого, – спрямувати діяльність уповноважених службових осіб на забезпе-чення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду.

Так, 7 вересня 2016 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення виконання кримінальних покарань та реалізації прав засуджених» до КПК України були внесені від-повідні зміни й доповнення, що стосуються інституту пробації, у тому числі в кримінальному провадженні.

Нині органи пробації (спеціалізовані органи) існують у більшості євро-пейських країн, які створюються з метою виконання альтернативних видів покарань. Це державна служба, яка знаходиться поза поліцією та в’язницею, отримала свою назву від одного з найбільш поширених за кордоном видів аль-тернативних покарань – пробації, тобто випробування умовним засудженням та відстрочкою від виконання вироку. Як альтернативна ув’язненню, пробація (випробування) полягає у встановленні нагляду за злочинцем, який залишаєть-ся в суспільстві, але судом на нього покладено певні зобов’язання й обмеження. Зокрема, від засудженого вимагається відвідування денних центрів пробації,

33


періодично зустрічатися з наглядовим офіцером, брати участь у певних різ-новидах діяльності, передбачених положенням про пробацію, дотримуватися законослухняної поведінки. Цю санкцію виконує служба пробації, головна мета якої полягає в захисті суспільства, попередженні повторних злочинів, сприянні реінтеграції правопорушника в суспільство [1].

Пробація (від англійського probation – випробування) – це форма умовного засудження, що отримала велике поширення в практиці судів Великобританії, США і деяких інших держав. Приймаючи рішення про можливість обрати ре-жим пробації, суд замість засудження до позбавлення волі направляє особу на певний термін під спостереження чиновника служби пробації, якому до-ручається контроль за його поведінкою. Залишеному на свободі засудженому, крім вимоги не вчиняти нових злочинів, також встановлюються перераховані у вироку умови поведінки: пройти курс навчання або лікування; самовільно не змінювати місця проживання; не відвідувати певних місць; не зустрічатися з певними людьми тощо. Засуджений повинен періодично з’являтися до чинов-ника служби пробації, а той має право в будь-який час відвідувати його вдома. У разі грубого порушення умов пробації або вчинення нового злочину суд має право призначити покарання, в тому числі у вигляді позбавлення волі, яке від-буває особа, поряд із покаранням за новий злочин.

Загалом служба пробації у країнах Європейського союзу має багаторічну історію. В Україні – це зовсім новий інститут, за допомогою якого особи, які вчинили кримінальні правопорушення, можуть залишатися повноцінними членами суспільства без застосування ізоляції [2]. Відтак в сучасних умовах розвитку демократії в європейських країнах усе частіше запроваджують-ся альтернативні форми позбавлення волі, які засновані на прагматичних аргументах економії витрат на тюремне утримання та його наслідків. Тобто, запроваджують ся кримінально-правові інститути, що дозволяють не засто-совувати передбачене за вчинення злочину покарання, а за наявності певних умов замінювати його іншими заходами кримінально-правового характеру, серед яких чільне місце посідає інститут пробації. Це повною мірою коре-люється з нормами міжнародних правових актів. Наприклад, у Стандартних мінімальних правилах ООН щодо заходів, не пов’язаних із тюремним ув’язнен-ням (Токійські Правила), прийняті Генеральною Асамблеєю ООН 14 грудня 1990 року, зазначено, що альтернативи тюремного ув’язнення можуть бути ефективними засобами поводження з правопорушниками в суспільстві, зокре-ма як в інтересах самого правопорушника, так і суспільства.

Якщо ж звернутися до Закону України «Про пробацію» від 5 лютого 2015 року № 160-VIII, то в п. 6 ч. 1 ст. 2 визначено, що пробація – це система на-глядових та соціально-виховних заходів, що застосовуються за рішенням суду та відповідно до закону до засуджених, виконання певних видів кримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та забезпечення суду інформа-цією, що характеризує обвинуваченого. Нагляд – це заходи, що здійснюються

34


органом пробації за місцем проживання, роботи та навчання засуджених з ме-тою дотримання обов’язків, визначених законом та покладених на них судом.

Таким чином, у загальному вигляді пробацію можна розуміти як звільнен-ня особи від відбування покарання з одночасним встановленням випробу-вального строку та нагляду, здійснення якого покладається на орган пробації за місцем проживання, роботи та навчання засудженого з метою дотримання обов’язків, визначених законом та покладених на нього відповідно до вироку суду.

У Законі передбачено три види пробації, зокрема досудова, наглядова та пенітенціарна. У кримінальному провадженні реалізовується перший її вид, під якою розуміється забезпечення суду формалізованою інформацією, що характеризує обвинуваченого, з метою ухвалення судом рішення про міру його відповідальності. Досудова доповідь про обвинуваченого, яка складаєть-ся органом пробації під час судового провадження, має містити соціально- психологічну характеристику, оцінку ризиків вчинення повторного криміналь-ного правопорушення, висновок про можливість виправлення без обмеження волі або позбавлення волі на певний строк). Слід уточнити, що досудова до-повідь складається представником персоналу органу пробації під час підготов-чого провадження.

Відповідно до п.п. 25, 26 ч. 1 ст. 3 КПК України, представник персоналу органу пробації відноситься як до учасників кримінального провадження, так і до учасників судового провадження. На наш погляд, зважаючи на те, що та-кий учасник безпосередньо з’являється у підготовчому провадженні, то більш логічно відносити його лише до учасників судового провадження.

Позитивним є те, що законодавець в положеннях нововведеної ст. 72-1 КПК України чітко передбачив права та обов’язки представника персоналу органу пробації. А задля забезпечення прав обвинуваченого законодавець надав йому право отримувати роз’яснення щодо порядку підготовки та використання до-судової доповіді; брати участь у підготовці досудової доповіді або відмовити-ся від цього; надавати представнику персоналу органу пробації інформацію, необхідну для підготовки такої доповіді, ознайомлюватися з текстом досудової доповіді, подавати свої зауваження та уточнення; надавати достовірну інфор-мацію представнику персоналу органу пробації, необхідну для підготовки до-судової доповіді (ст. 42 КПК України). Одночасно із цим, на наше переконання, в умовах дії змагального процесу було б доцільно в КПК України передбачити право прокурора, потерпілого, законного представника потерпілого ознайом-люватися з досудовою доповіддю після її підготовки представником персоналу органу пробації.

Варто зауважити, що згідно з ч. 2 ст. 7 указаного Закону однією з підстав для застосування пробації є письмовий запит суду до органу пробації про надання досудової доповіді щодо обвинуваченого. Тим часом, відповідно до ч. 1 ст. 72-1 КПК України досудова доповідь представником персоналу органу пробації

35


складається за ухвалою суду. Отже, з аналізу наведених положень можна дійти висновку про певну недосконалість юридичної техніки вказаного Закону, адже в КПК України не передбачено такого процесуального рішення як письмовий запит суду, у зв’язку з чим доцільно узгодити норми Закону України «Про про-бацію» із положеннями КПК Україні в цій частині.

Крім того, варто врахувати досвід Казахстану. Зокрема, відповідно до п. 13-1 ч. 9 ст. 64 Кримінально-процесуального кодексу Республіки Казахстан підозрюваний має право звернутися до служби пробації для складання стосов-но нього досудової пробації. Також згідно з вимогами ст. 90 КПК Республіки Казахстан особи, які знаходяться під апробаційним контролем, не мають пра-ва брати участь як поняті. А під час призначення покарання, не пов’язаного з ізоляцією засудженого від суспільства, суд встановлює обов’язок засудженого явки протягом десяти діб після набрання вироком законної сили в службу про-бації для постановки його на облік (ст. 398 КПК Республіки Казахстан) [3]. Тож бачимо, що законодавець Республіки Казахстан більш системно підійшов до внесення відповідних змін і доповнень до КПК в частині інституту пробації. Отже, задля уникнення в практичній діяльності непорозумінь та забезпечення більш ефективної реалізації інституту пробації в кримінальному проваджен-ні законодавцю необхідно звернутися до зарубіжного досвіду з метою форму-вання обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення національного законо-давства з цього питання.

Список використаних джерел:

1. Богатирьова О.І. Служба пробації як аналог кримінально-виконавчої інспекції: моног. Київ: МП Леся, 2012. 320 с.

2. Мицька О.І. Деякі питання застосування пробації в Україні. Кримінально- виконавча політика України та Європейського Союзу: розвиток та інтег-рація: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 27.11.2015). Київ, 2015. С. 422–424.

3. Уголовно-процессуальный кодекс Республики Казахстан от 04.07.2014 № 231-V. URL: https://online.zakon.kz/Document/?doc_id=31575852#pos=0;0

36


АБРАМЯНЦ Аревіквикладач відділу підготовки прокурорів

з підтримання публічного обвинувачення в судіінституту спеціальної підготовки

Національної академії прокуратури України,м. Київ, Україна

НЕВОДНИЧА Ларисавикладач відділу підготовки прокурорів

з підтримання публічного обвинувачення в судіінституту спеціальної підготовки


ПРАВОВІ НАСЛІДКИ ВІДСУТНОСТІ ДОСУДОВОЇ ДОПОВІДІ

У статті 129 Конституції України передбачено, що однією із складових права особи на судовий захист є апеляційне оскарження судових рішень [1].

Відповідно до п. 1 ст. 2 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав люди-ни і основоположних свобод кожний, кого суд визнав винним у вчиненні кримінального правопорушення, має право на перегляд судом вищої інстанції факту визнання його винним або винесеного йому вироку. Здійснення цього права, включаючи підстави, на яких воно може бути здійснене, регулюється законом [2].

У процесі здійснення правової реформи в Україні у кримінальному проце-суальному законодавстві запровадженні нові інститути, одним з яких є інсти-тут досудової пробації.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про пробацію» передбачено основне поняття досудової пробації, а саме – це забезпечення суду формалізованою ін-формацією, що характеризує обвинуваченого, з метою прийняття судом рішен-ня про міру його відповідальності [3].

У пункті 6 ч. 3 ст. 314 Кримінального процесуального кодексу України (КПК України) зазначено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право поста-новити ухвалу, якою доручити представнику персоналу органу пробації склас-ти досудову доповідь. Ця норма права має диспозитивний характер, оскільки надає суду свободу у виборі поведінки [4].

У частині 5 ст. 314 КПК України передбачено, що у підготовчому судовому засіданні суд у випадках, передбачених у КПК України, за власною ініціативою або за клопотанням обвинуваченого, його захисника чи законного представ-ника, чи за клопотанням прокурора і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини вирішує питання щодо складання

37


досудової доповіді, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку підго-товки такої доповіді.

Згідно з Кримінальним процесуальним законодавством представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання.

Із зазначених норм закону випливає, що вирішення під час підготовчого судового засідання питання щодо складання досудової доповіді є правом суду, яке обмежується винятковими випадками, коли складання такої досудової доповіді є обов’язковим.

Аналіз судової практики свідчить про непоодинокі випадки неправильного тлумачення норм процесуального права під час оскарження судових рішень в суді апеляційної інстанції. Дотепер учасники кримінального провадження оскаржують судові рішення суду першої інстанції через відсутність досудової доповіді у кримінальному провадженні. На думку учасників кримінального провадження, це є істотним порушенням вимог кримінального процесуаль-ного закону і тягне скасування вироку та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

Європейським судом з прав людини у рішенні «Васильєв проти України» наголошено, що право на справедливий судовий розгляд, яке гарантується у п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули до Конвенції, яка у своїй відповідній частині проголошує, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який вимагає поряд з іншим, щоб у тих випадках, коли суди виносять остаточне рішення у справі, їх постанови не ставилися під сумнів.

У рішенні «Рябих проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що юридична визначеність передбачає повагу до принципу res judicata, що є принципом остаточності рішень. Цей принцип підкреслює, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов’язкового рішення лише з метою повторного слухання та нового вирішення справи. Повноваження судів вищої інстанції переглядати справи повинно використовуватися для виправ-лення судових помилок та неправильності у здійсненні правосуддя, а не для проведення нового розгляду справи. Перегляд справи не повинен розгляда-тися як замаскована апеляція, а сама лише можливість існування двох точок зору на предмет не є підставою для повторного розгляду справи. Відхилення від цього принципу виправдане лише в тому випадку, коли воно здійснене як зумовлене обставинами значного та непереборного характеру [5].

Під час дослідження проаналізовано судову практику оскарження судових рішень в касаційній інстанції з підстав істотного порушення вимог криміналь-ного процесуального законодавства, а саме через відсутність досудової доповіді у кримінальному провадженні.

38


Відповідно до ухвали Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду від 4 квітня 2018 року (справа № 135/528/17) вирішення питання під час підготовчого судового засідання щодо складання досудової доповіді є правом суду, яке обмежується винятковими випадками, коли складання такої досудо-вої доповіді є обов’язковим. Аналогічне рішення ухвалено судом касаційної ін-станції 14 травня 2018 року (справа № 148/1207/17) [6; 7].

Таким чином, судова практика свідчить: якщо суд першої інстанції під час підготовчого судового засідання не доручив представнику персоналу ор-гану пробації скласти досудову доповідь, то це не є підставою для апеляцій-ного провадження, тому що: по-перше, ухвали, постановлені під час судово-го провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень по суті кримінального провадження, окремому оскарженню не підлягають (ст. 392 КПК України); по-друге, зазначені норми кримінального процесуального за-конодавства (ч. 5 та 6 ст. 314 КПК України) мають диспозитивний характер [4].


1. Конституція України: Закон України від 28.04.1996 № 254к/96-ВР. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80

2. Протокол № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних сво-бод від 22 листопада 1984 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_804

3. Про пробацію: Закон України від 05.02.2015 № 160-VII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/160-19

4. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13.04.2012 № 4651-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17

5. Васильєв проти України: рішення ЄСПЛ від 21.06.2007. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_258

6. Ухвала Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду від 04.04.2018, справа № 135/528/17. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73195154

7. Ухвала Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду від 14.05.2019, справа № 148/1207/17. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74120938

39


АНІЩЕНКО Вікторіякандидат технічних наук, доцент,

начальник відділу наукової діяльності та міжнародного співробітництва Академії Державної пенітенціарної служби,

м. Чернігів, Україна

ШПОРТЮК Оленастарший науковий співробітник відділу наукової діяльності

та міжнародного співробітництваАкадемії Державної пенітенціарної служби,

м. Чернігів, Україна

ПІДГОТОВКА ОФІЦЕРІВ ПРОБАЦІЇ ДЛЯ РОБОТИ З НЕПОВНОЛІТНІМИ: ЗАКОРДОННИЙ ДОСВІД

СПОЛУЧЕНИХ ШТАТІВ АМЕРИКИ ТА КОРОЛІВСТВА ШВЕЦІЯ

У 2011 році Указом Президента України схвалено Концепцію розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх (Концепція), основною метою якої було забезпечення законності, обґрунтованості та ефективності кожного рішен-ня щодо дитини, яка потрапила у конфлікт із законом, пов’язаного з її переви-хованням та подальшою соціальною підтримкою. Одним із завдань зазначених у цій Концепції є створення ефективної системи реабілітації неповнолітніх, які вчинили правопорушення, з урахуванням вікових, соціально-психологічних психофізичних та інших особливостей розвитку, шляхом їх виховання та ре-соціалізації. Задля цього передбачалось розроблення корекційних, освітньо- інформаційних та психолого-педагогічних програм; опрацювання і впрова-дження в систему реабілітації заходів виховного, профілактичного, куль-турного та духовного характеру; сприяння створенню служби пробації для неповнолітніх; надання соціально-психологічної підтримки неповнолітнім порушника та їх сім’ям; реалізація пілотних проектів щодо створення центрів відновного правосуддя, центрів пробації та центрів соціальної реабілітації не-повнолітніх, які вчинили правопорушення [1]. У зв’язку з цим виникла необ-хідність проведення ряду комплексних освітніх заходів, спрямованих на під-готовку перепідготовку та підвищення кваліфікації спеціалістів, які працюють з дітьми, що потребують соціальної реабілітації.

Зарубіжний досвід застосування пробації став предметом вивчення таких відомих науковців, як О. Беца, О. Богатирьова, О. Колб, Г. Радов Д. Ягунов, І Яковець та інших. У контексті цієї проблеми актуальні дослідження в га-лузі педагогіки проводили: О. Безпалько В. Бочелюк, В. Дрижак, Л. Завацька, А. Капська, О. Караман, В. Синьов, О. Федоренко, С. Марченко та інші.

40


Одним із напрямів реалізації Концепції розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні є «Заходи кадрового забезпечення», які перед-бачають: розробку в навчальних планах та програмах підготовки фахівців за відповідними напрямами і спеціалізацією курси з питань роботи з неповноліт-німи, що вчинили правопорушення, а також з профілактики правопорушень серед неповнолітніх; забезпечення на постійній основі підготовки та підви-щення кваліфікації працівників органів і служб у справах дітей та спеціальних установ для дітей, працівників Національної поліції, суддів, адвокатів, які пра-цюють з неповнолітніми, прокурорів, офіцерів органу пробації, співробітників кримінально-виконавчої служби, які працюють з неповнолітніми в місцях поз-бавлення волі та попереднього утримання.

Задля визначення необхідних аспектів підготовки фахівців, які працюють з неповнолітніми правопорушниками в Україні, постає необхідність вивчен-ня стану та напрямків підготовки фахівців для роботи з неповнолітніми у за-рубіжних країнах, де реабілітаційні підходи у запобіганні підлітковій злочин-ності є історично сформованою структурою, а підготовка кадрів для роботи з правопорушниками має соціально-реабілітаційну та виховну спрямованість.

У Декларації прав дитини, яку було прийнято у 1959 році, зазначалось, що людство зобов’язане надати дитині все найкраще, що воно має. Пізніше, у Плані дій «Світ придатний для життя дітей», було наголошено на необхід-ності створення системи здійснення правосуддя, спеціально призначеної для дітей, з метою повного захисту їх прав та свобод [2]. Функцію протидії пра-вопорушенням неповнолітніх та захисту прав дітей в більшості європейських країн, а також у США, Канаді, Англії покладено на ювенальну юстицію, яка передбачає створення правової системи щодо захисту прав дітей, та включає в себе установи і організації, що здійснюють правосуддя у справах про пра-вопорушення, скоєні неповнолітніми. Узагальнено мається на увазі діяльність професіоналів, яка передбачає взаємодію суду, правоохоронних органів з ви-ховними та іншими гуманітарними структурами з метою вирішення проблем дитини, яка потрапила у складну життєву ситуацію.

Пропонуємо розглянути основні аспекти підготовки фахівців до соціально- виховної роботи з неповнолітніми в США та Швеції. Ці країни мають багаторіч-ний досвід функціонування служби пробації, а також потужні школи соціаль-ної роботи. Вивчення основних напрямів підготовки вихователів-ювенологів і педагогічної діяльності виховних служб ювенальної юстиції США та Швеції, які здійснюють постійну розробку нових методик виховного впливу на не-повнолітніх правопорушників закону та підлітків групи ризику, на нашу думку, є дуже важливим в практичному і теоретичному значенні в умовах реформу-вання пенітенціарної системи та удосконалення діяльності органу пробації.

Основоположниками створення ювенальної юстиції та впровадження різ-них реформ в цій сфері правосуддя стали Сполучені Штати Америки. Система підготовки фахівців для роботи з неповнолітніми правопорушниками мала

41


соціальну спрямованість та виховний підхід. Одним із основних факторів для досягнення ефекту виправлення визначено вивчення особистості злочинця.

Особливості підготовки працівників для ювенальної системи США (судді, адвокати, прокурори, поліцейські, пенітенціарний персонал, офіцери пробації, соціальні працівники) полягають у висунені до кандидатів на посади таких спеціальних вимог, що забезпечують професійний підхід до справ неповноліт-ніх. До основних вимог можна віднести:

– спеціальну освіту в галузі соціальної роботи, психології, педагогіки, юриспруденції;

– наявність життєвого і практичного досвіду виховної роботи;– регулярне відвідування курсів підвищення кваліфікації;– суворий конкурсний відбір.Персонал, який працює в органах пробації має гуманітарну освіту як міні-

мум рівня бакалавра (соціальна робота, юридична, психологічна, педагогічна), проходить спеціалізовані курси підготовки для роботи з різними категоріям суб’єктів, систематично підвищує професійну компетентність, відвідую-чи спеціальні тренінги, мотиваційно-виховні бесіди, програми підвищення кваліфікації.

Як зазначає О. Федоренко, підготовка до виховної та профілактичної робо-ти з неповнолітніми поліцейських, які займаються профілактикою правопо-рушень та запобіганням протиправної поведінки у Сполучених Штатах Аме-рики, здійснюється відповідно діючих спеціальних програм, що передбачають корекційно-виховну роботу з підлітками, спрямовані на психологічну діагно-стику, вибір методів виховного впливу на неповнолітнього в залежності від від-хилень в поведінці та потреб. Деякі із зазначених програм реалізуються спільно з іншими органами та організаціями і полягають у залученні неповнолітньо-го до спорту, організація спеціальних атлетичних клубів, створення виїзних таборів. Всі перелічені заходи направлені на попередження протиправної по-ведінки та запобігання шкідливим звичкам. Також є програми підготовки фахівців для ювенальних судів, які орієнтовані безпосередньо на роботу з не-повнолітніми, які притягнені до відповідальності за вчинені правопорушення. За спеціальними програмами здійснюється підготовка поліцейських для робо-ти з «важкими дітьми» у школах [3, с. 109–113].

За даними звіту службового закордонного відрядження міжвідомчої деле-гації для ознайомлення з діяльністю пенітенціарної системи США (в складі якої були і співробітники ДПтС України), усі працівники, яких готують для роботи в пробації, навчаються навичкам спілкування та візуальній діагнос-тиці психічного стану, а також проведенню мотиваційно-виховних бесід «Мислення заради змін». До профілактичних бесід з питань наркотичної за-лежності залучаються відповідні фахівці.

Європейська модель практичного навчання персоналу для роботи з не-повнолітніми, які перебувають у конфлікті з законом має суттєві відмінності

42


від американської, що обумовлено історично сформованими традиціями в практиці і багатим досвідом. До інших чинників, що забезпечують різницю в підходах, належать:

– провідна роль церкви в соціальній роботі;– наявність різноманітних філантропічних організацій, що функціонують

багато десятиліть;– сформована система професійної підготовки через старовинні університети;– особливий соціально-політичний контекст історичного розвитку.Існують різні погляди щодо вимог стосовно професійної підготовки офіцерів

пробації. Досвід організації діяльності служби ювенальної пробації зарубіж-них країн, а саме Швеції, свідчить про те, що освіта працівників цієї служби не обов’язково має бути гуманітарною, але вона є пріоритетною. Однак всі фахівці ювенальної юстиції мають пройти відповідну психолого-педагогічну підготов-ку та отримати дозвіл на роботу з неповнолітніми. Хотілось би зазначити, що у Швеції немає відокремлених ювенальних судів, як в інших скандинавських країнах, але в офісах пробації є спеціальні посади для офіцерів, які працюють з неповнолітніми. Розглядаючи особливості підготовки фахівців для служби пробації у Швеції, В. Дрижак зазначає, що «у службі пробації Швеції має пра-цювати фахівець з вищою освітою за спеціальністю соціальний працівник. Таку освіту можна отримати в інституті соціальних відносин при Стокгольмському університеті. До основних дисциплін, які вивчають, належить соціальна робота, психологія, соціальна педагогіка, правознавство та інші» [4, с. 97–98]. Поряд із теоретичною підготовкою студенти оволодівають практичними навичками: про-ведення співбесіди з клієнтами, соціальної служби; проведення соціальної роботи з певною категорією клієнтів (алкоголіками, наркоманами, схильними до агресії, дітьми з неблагополучних сімей, безпритульними дітьми тощо) [4, с. 98–99].

Аналізуючи закордонний досвід, можемо зазначити, що підготовка фахівців для роботи в органах пробації, як і в Україні здійснюється в основному універ-ситетами. Програми підготовки для соціально-виховної роботи з неповноліт-німи здійснюються на основі інтеграції педагогіки, психології, соціальної ро-боти і права. Важливу позицію займає індивідуально-реабілітаційний підхід, програми реституційного правосуддя, створення індивідуальних програм ви-правлення, а також виховна робота з неповнолітніми, які знаходяться в тяж-ких життєвих ситуаціях. Теоретична підготовка тісно пов’язана з практичним відпрацюванням необхідних навичок та оволодінням особливими педагогіч-ними технологіями.

Підсумовуючи, можна зазначити, що накопичений закордонний досвід підготовки вихователів-ювенологів є необхідною базою для використання у вітчизняній системі освіти в напрямах удосконалення підготовки фахівців нових педагогічних профілів, підготовки офіцерів пробації, які працюють з неповнолітніми, а також працівників ювенальної поліції відповідно до міжна-родних та європейських освітніх стандартів та вимог.

43



1. Про Концепцію розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх: Указ Президента України від 24.05.2011 № 597/2011. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/597/2011

2. Декларация и План действий «Мир, пригодный для жизни детей», при-няты резолюцией s-27/2 специальной сессии Генеральной Ассамблеи ООН 10.05.2002. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_b20

3. Федоренко О.І. Особливості підготовки поліцейських кадрів у США. Вісник Національної академії оборони. Питання педагогіки. 2010. № 5(18). С. 109–113.

4. Дрижак В.В. Деякі питання підготовки фахівців для служби пробації у Швеції. Актуальні проблеми модернізації законодавства та освіти в умовах євроінтеграційного поступу України: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (м. Чернігів, 27–28 жовт. 2016 р.). м. Чернігів, 2016. с. 98–99.

44


БАТИРГАРЕЄВА Владислава доктор юридичних наук,

старший науковий співробітник,директор Науково-дослідного інституту

вивчення проблем злочинності імені академіка В.В. Сташиса

Національної академії правових наук України, м. Харків, Україна

ПРО ДЕЯКІ ПАРАДОКСИ ПОВОДЖЕННЯ ЗІ ЗЛОЧИНЦЯМИ

(ЩОДО ІНСТИТУТУ ПРОБАЦІЇ В УКРАЇНІ)

Сьогодні ми живемо у парадоксальний час, у парадоксальному суспільстві. В умовах, коли перманентно спостерігається зростання злочинності, коли тяж-кі та особо тяжкі злочини перевищують злочини середньої тяжкості, чого, до речі, ніколи раніше не відбувалося, у державі ще голосніше заговорили про необхідність тотальної гуманізації кримінальної та кримінально-виконавчої політики. Навіть складається враження, що ми живемо в епоху суцільного гу-манізму та безпрецедентної гуманізації стосовно правопорушників. Напевно, у декому смислі злочинці – це незахищені верстви населення, адже чимало з них є вихідцями із неблагополучних у соціальному плані прошарків, та й піс-ля відбування покарання вони потребують неабиякої турботи соціуму. Про-те сьогоднішній вал злочинності, її підвищена порівняно з минулими часами суспільна небезпечність, засилля насильства та агресії йде у розріз із зазначе-ним вище трендом пом’якшення у політиці ставлення до злочинців, а отже, й у політиці боротьби зі злочинністю.

Однією із наочних прикмет гуманізації щодо ставлення до злочинів ста-ло запровадження у державі інституту пробації та його правове регулюван-ня у Законі України «Про пробацію» (Закон), прийнятому 5 лютого 2015 року. Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 2 зазначеного Закону під пробацією розуміють систему на-глядових та соціально-виховних заходів, що застосовуються за рішенням суду та відповідно до закону до засуджених, виконання певних видів кримінальних покарань, не пов’язаних із позбавленням волі, та забезпечення суду інформа-цією, що характеризує обвинуваченого. Як випливає із цього визначення, на службу пробації покладається дуже широке коло завдань, реалізація яких по-чинається майже з моменту вчинення особою злочину та триває до повернення суспільству фактично законослухняного його члена. І в цьому нам вбачаєть-ся ризик того, що силами однієї служби пробації не вдасться виконати всього того спектру завдань, що покладається на неї за законом. Адже важко уявити, яким у кількісному та якісному плані має бути штат цієї служби, щоб впора-

45


тися із завданнями великої соціальної значущості. Отже, розглянемо ризики невиконання таких завдань з огляду на ті види пробації, що визначені законо-давством.

Видами пробації відповідно до ст. 8 Закону є: а) досудова пробація; б) наглядова пробація та в) пенітенціарна пробація. Почнемо з першого виду пробації. Сутність досудової пробації полягає у забезпеченні суду формалі-зованою інформацією, що характеризує обвинуваченого, з метою прийняття судом рішення про міру його відповідальності (ст. 9 Закону). Буквальне тлу-мачення цієї норми дає підстави дійти висновку, що за кожним обвинуваче-ним перед відповідною службою ставиться в обов’язок збирати для суду фор-малізовану інформацію. Тут маємо зробити акцент на слові «формалізований». Іншими словами, щось формалізоване за своєю сутністю означає вельми стан-дартний, типовий, а отже, спрощений за своєю якістю підхід до чогось. Про яку поглибленість та якісність вивчення особи може йтися, якщо сам Закон вказує на певні якісні межі? До того ж навіть не можна уявити про масштаб-ність тієї роботи, яку має здійснювати служба пробації, щоб виконати норма-тивні приписи. Крім того, сам собою збір інформації про обвинуваченого від підприємств, установ, організацій або уповноважених ними органів та від гро-мадян із метою підготовки досудової доповіді мимоволі підмінює або принай-мні дублює компетенцію органів досудового слідства. І це схоже, з одного боку, на збір доказів винуватості особи, а з другого, на передчасний розголос того факту, у зв’язку з чим виникла необхідність проводити подібну роботу. В цьому ще до призначення покарання судом нам вбачається прояв карального ефекту. І в цьому вбачається парадоксальність ситуації з аналізованим видом пробації.

Далі зазначимо про деякі сумніви щодо наглядової пробації, яка полягає у здійсненні наглядових та соціально-виховних заходів щодо засуджених до по-карань у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт, осіб, яким покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк замінено покаранням у виді громадських робіт або виправних робіт, осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, звільнених від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, а також направлення за-суджених до обмеження волі для відбування покарання до виправних центрів.

Загалом не заперечуючи проти передачі повноважень щодо реалізації комп-лексу правообмежень, що складають сутність перелічених видів покарань, та щодо окремих категорій засуджених від раніше визначених у законодавстві суб’єктів до служби пробації, лише поставимо запитання, чому на службу пробації не покладаються так само повноваження щодо реалізації заходів з адміністративного нагляду за звільненими з місць позбавлення волі особами, про що йдеться у Законі України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» [1]. Як і раніше, адміністративний на-гляд продовжує здійснюватися органами Національної поліції. Але у цих двох

46


видах нагляду ми бачимо багато спільного у реалізації цілей, що постають як перед службою пробації, так і перед органами Національної поліції, певну схожість правового статусу зазначених органів, що покликані здійснювати на-глядові функції стосовно окреслених у двох законах груп осіб. Саме ознака на-глядовості й споріднює діяльність органів Національної поліції та служби про-бації як суб’єктів запобігання вчиненню нових злочинів. Цей факт наводить на міркування про наділення служби пробації ще й такими повноваженнями. Але одразу виникає ще одне запитання: а чи не буде це «перевантаженням» для служби пробації? Таким чином, і тут міститься парадокс: поєднання двох ніби-то й схожих за змістом груп наглядових функцій в одному органі, що логічно з точки зору їх реалізації, може призвести загалом до невисоких результатів.

Нарешті, є обґрунтовані сумніви й щодо пенітенціарної пробації, під якою визначається підготовка осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, до звільнення з метою трудового і побу-тового влаштування таких осіб після звільнення за обраним ними місцем про-живання. Справа в тому, що до моменту прийняття Закону України «Про про-бацію» у державі вже діяв певний механізм щодо влаштування життя колишніх засуджених. Так, свого часу згідно із наказом Державного департаменту Украї-ни з питань виконання покарань, Міністерства внутрішніх справ України і Міністерства праці та соціальної політики України «Про порядок взаємодії ор-ганів і установ виконання покарань, територіальних органів внутрішніх справ та центрів зайнятості населення щодо надання особам, які звільнені від відбу-вання покарання, допомоги в трудовому і побутовому влаштуванні, соціальній адаптації» [2] не пізніше ніж за три місяці до закінчення призначеного строку покарання адміністрація установи виконання покарань проводила бесіду із засудженим для визначення його намірів щодо місця проживання та праце-влаштування після звільнення і надання необхідної допомоги у вирішенні цих питань. За підсумками бесіди від засудженого приймалася заява відповідного змісту за встановленою формою про надання йому допомоги у вирішенні оз-начених проблем (п. 1.1.1). Стосовно засуджених працездатного віку за 20 днів до звільнення надсилалося повідомлення за формою до міського (районного) цент ру зайнятості державної служби зайнятості тієї місцевості, яку вони обра-ли для проживання, для надання допомоги в їх працевлаштуванні відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» (п. 1.1.8). Крім того, ще у 1998 році постановою Кабінету Міністрів України було затверджено Положення про порядок бронювання на підприємствах, в організаціях і установах робочих місць для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту [3]. У пункті 2 Положення зазначалося, що відповідно до ст. 5 Закону України «Про зайнятість населення» держава забезпечує надання додаткових гарантій щодо працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту, в тому чис-лі особам, звільненим після відбування покарання або примусового лікуван-ня. Все, що необхідно було звільненим для допомоги їм у працевлаштуванні, –

47


зареєструватися не пізніше календарного року з дня звільнення після відбуван-ня покарання в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу (п. 5). У разі необхідності центри зайнятості організовували попередню професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації за рахунок коштів державного фонду сприяння зайнятості населення (п. 14). Тобто правові засади для вирішення проблем, що виникали в осіб після звільнення, були створені. Цей механізм мав суттєві недоліки, але заради справедливості не можна ка-зати про те, що функції служби пробації у цьому плані є чимось принципово новими, і що вона є здатною вирішити всі ті проблеми, що існували і, на жаль, продовжують існувати зараз. У цьому й парадокс – треба зруйнувати те, що вже було, і намагатися під новими гаслами будувати за суттю одне й те саме. До речі, велике навантаження, що виникає внаслідок покладання на службу пробації вельми важливих завдань, мимоволі сприяє ситуації підвищених очікувань суспільства від цієї інституції. Чи здатна виконати ця служба те, що на неї покладено? Напевно, покаже час.


1. Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбав-лення волі: Закон України від 01.12.1994 № 264/94-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1994. № 52. Ст. 455.

2. Про порядок взаємодії органів і установ виконання покарань, тери-торіальних органів внутрішніх справ та центрів зайнятості населення щодо надання особам, які звільнені від відбування покарання, допомоги в трудово-му і побутовому влаштуванні, соціальній адаптації: наказ Держдепартамен-ту України з питань виконання покарань, МВС України і Міністерства праці та соціальної політики України від 12.12.2003 № 250/1562/342. Довідник пра-цівника кримінально-виконавчої інспекції / уклад.: Р.М. Гура, А.Х. Степанюк, В.В. Шкадюк. Харків: Вапнярчук Н.М., 2005. С. 261–265.

3. Положення про порядок бронювання на підприємствах, в організаціях і установах робочих місць для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1998 № 578. Офіційний вісник України. 1998. № 17. Ст. 635.

48


БІЛОУС Каріна аспірант Науково-дослідного інституту вивчення

проблем злочинності імені академіка В.В. Сташиса Національної академії правових наук України,

м. Харків, Україна

ДОСВІД СПОЛУЧЕНИХ ШТАТІВ АМЕРИКИ З ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ ВІДНОВЛЕННЯ

ДОКУМЕНТІВ ЗАСУДЖЕНИХ ПІД ЧАС ПІДГОТОВКИ ДО ЗВІЛЬНЕННЯ З МІСЦЬ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ

Належні документи особи, включаючи державні посвідчення особи, паспорт, картки соціального забезпечення, свідоцтво про народження чи шлюб, а також освітні документи, часто необхідні для забезпечення житлом, відкриття банківських рахунків, підтвердження права на працевлаштування, отримання медичних послуг тощо. Більшість людей опиняються без державної ідентифікації після ув’язнення, оскільки строк дії їхніх попередніх документів сплив або були втрачені чи пошкоджені під час ув’язнення. Значна частина лю-дей не зосереджуються на цьому, але ця проблема є величезним бар’єром для колишніх ув’язнених. Люди повертаються до злочинної діяльності тоді, коли їм не вистачає законних способів нормалізувати свою ситуацію. Необхідно також розуміти, що отримати необхідні документи після звільнення з місць позбав-лення волі значно важче, тому важливо, щоб ув’язнені отримували необхідні ідентифікаційні документи ще під час перебування в місцях позбавлення волі.

Цікавим є досвід із вказаного питання штату Каліфорнія, де у ст. 3007.05 розділу третього Кримінального кодексу, який безпосередньо стосується ув’яз-нених, зазначено, що «Департамент виправлень та реабілітації і Департамент автотранспорту повинні гарантувати, що всі «правомірні ув’язнені», звільнені з державних в’язниць, матимуть дійсні посвідчення особи, видані відповідно до ст. 5 (починаючи з п. 13000) глави 1 розділу 6 Транспортного кодексу [1]. Згідно з цим розділом поняття «правомірний ув’язнений» означає ув’язненого, який відповідає таким вимогам: 1) ув’язнений раніше мав ліцензію водія Калі-форнії або посвідчення особи; 2) ув’язнений має фотографію у Департаменті автотранс порту, якій не більше 10 років; 3) ув’язнений не має заборгованості за попередню ідентифікаційну картку Каліфорнії; 4) ув’язнений надав, а Де-партамент автотранспорту перевірив таку інформацію: а) справжнє повне ім’я ув’язненого; в) дата народження ув’язненого; с) номер соціального забезпечення ув’язненого; d) юридична присутність ув’язненого в Сполучених Штатах» [2]. На місцевому рівні округ Лос-Анджелес і округ Сан-Дієго створили програми узго-джені з Департаментом автотранспорту, що надають ідентифікацію держави за три – чотири місяці до звільнення особи з в’язниці. Фонд добробуту засу-

49


джених, до якого спрямовується дохід від їдальні для ув’язнених та магазинів, може використовувати ці кошти для надання фінансування таких місцевих програм [3].

У штаті Флорида Департамент корекції розвиває відносини з Міністерством охорони здоров’я, Управлінням статистики життєдіяльності, Департаментом безпеки дорожнього руху та автотранспорту, а Адміністрація соціального забезпечення допомагає ув’язненим, що наближаються до звільнення при от-риманні офіційних карт Флориди, свідоцтва про народження та заміни карт соціального страхування. Здатність Департаменту корекції надавати ув’язне-ним, які звільняються з місць позбавлення волі, ідентифікаційні картки під-тримується програмою Флориди «Ліцензування на колесах» (FLOW) [4]. Ці мобільні підрозділи почали подорожувати до державних в’язниць у 2009 році для надання допомоги ув’язненим в отриманні ідентифікаційних карток [5].

Департамент кримінального судочинства штату Техас спільно з Департамен-том державних служб охорони здоров’я та Департаментом громадської безпе-ки забезпечують засуджених, що звільняються з місць позбавлення волі, дер-жавними ідентифікаційними документами. Мета полягає у тому, щоб кожний ув’язнений залишив тюрму з дійсним свідоцтвом про народження, карткою со-ціального страхування та державним посвідченням особи у руках. Як пояснює директор відділу реінтеграції Департаменту кримінального судочинства штату Техас Ейпріл Замора [6]: «До цього часу, історично, злочинцям після звільнен-ня з в’язниць доводилось самостійно забезпечувати себе цими документами. Отримання документації необхідної для працевлаштування може тривати до тридцяти днів після звільнення. І коли хтось виходить із в’язниць вже з по-свідченням особи, це надає їм безпосередній доступ до зайнятості та житла. Це величезна перевага та важливий компонент успішної соціальної адаптації» [7].

Загалом ситуація у Сполучених Штатах Америки виглядає таким чином, що Департаменти автотранспортних засобів (DMV) приймають документа-цію Департаменту корекції (DOC) в тій чи іншій формі як посвідчення особи лише у 22 штатах, і тільки шість з них приймають документацію DOC як основ-не посвідчення особи. У 20 штатах немає міжвідомчих угод між DMV і DOC, в результаті чого DMV не приймає будь-які тюремні документи як посвідчен-ня особи. Лише у двох штатах, Іллінойсі [8] та Монтані [9], на сьогодні діють закони, які зобов’язують DMV обмінюватися посвідченнями особи, видани-ми DOC, для посвідчення особи, виданого штатом. Три штати ініціювали ін-новаційні програми: 1) Каліфорнія – у 2002 році була ініційована директива про умовно-дострокове звільнення згідно з якою кожний ув’язнений повинен до звільнення брати участь у програмі умовно-дострокового звільнення і ви-правних установ. Програма зосереджена на таких питаннях, як житло, освіта та токсикоманія. Співробітник з DMV відвідує ці збори, фотографує і збирає відповідні посвідчення особи в ув’язнених, тому особам під час звільнення видаються ідентифікаційна картка. Потім цю карту можна використовувати

50


разом з іншими прийнятими посвідченнями особи для задоволення вимог DMV з метою ідентифікації водія або не водія; 2) Міннесота – у співпраці з DMV, Міннесотський DOC встановив затверджене державою обладнання для ідентифікації фотографій і зв’язав його з державними комп’ютерами DMV на кількох своїх об’єктах. Співробітники DMV можуть відвідувати ці установи, обробляти посвідчення особи і продовжувати дію водійського посвідчення для в’язнів до звільнення; 3) Орегон – за тридцять днів до випуску видається іден-тифікаційна карта, аналогічна державній карті Smart Trail, яка забезпечує не-гайний доступ до засобів DOC та інших пільг, таких як талони на харчування і соціальне забезпечення. Ця програма допомагає щойно звільненим в’язням уникнути проблем, перш ніж вони зможуть отримати ідентифікатор штату [10].

Вирішення проблем засуджених, пов’язаних із житлом та працевлаштуван-ням – два важливих компоненти успішної соціальної адаптації, які неможливо реалізувати без ідентифікаційних документів. Таким чином, видача державою ідентифікаційних документів саме у період знаходження у в’язниці є найбільш ефективною підтримкою вдалого виходу засуджених з місць позбавлення волі.


1. The Penal Code of California. URL: https://leginfo.legislature.ca.gov/faces/codesTOCSelected.xhtml?tocCode=PEN

2. The Vehicle Code of California. URL: http://leginfo.legislature.ca.gov/faces/codesTOCSelected.xhtml?tocCode=veh

3. Joshua Stewart «County, DMV to help inmates to get ID cards». San Diego Union Tribune. 2015. September 13. URL: https://www.sandiegouniontribune.com/news/politics/sdut-county-dmv-to-help-inmates-to-get-id-cards-2015sep13-story.html

4. Florida Licensing On Wheels (FLOW). URL: https://www.flhsmv.gov/locations/florida-licensing-wheels-flow/

5. State Identification: Reentry Strategies for State and Local Leaders. URL: https://csgjusticecenter.org/wp-content/uploads/2016/04/State-Identification.pdf 01.04.2019).

6. The Texas Department of Criminal Justice. URL: https://www.tdcj.texas.gov/divisions/rid/index.html

7. Brad Livingston «TDCJ helps secure state-issued IDs to aid offender reintegration». Criminal Justice Connections. March/April 2014. URL: https://www.tdcj.texas.gov/connections/MarApr2014/agency_vol21no4.html

8. Illinois Compiled Statutes. URL: https://lac.org/toolkits/ID/Illinois_statute.pdf 9. Montana Code Annotated. URL: https://lac.org/toolkits/ID/Montana_Statute.

pdf 10. Securing official identification for individuals leaving prisons and jails. URL:

https://lac.org/toolkits/ID/ID.htm

51


БОЙКО-БУЗИЛЬ Юлія кандидат психологічних наук, доцент,

завідувач кафедри психологічних дисциплін Інституту кримінально-виконавчої служби,

м. Київ, Україна

ЩОДО СУТНОСТІ ПРОБАЦІЙНИХ ПРОГРАМ ЯК ІНСТРУМЕНТУ НАГЛЯДОВОЇ ПРОБАЦІЇ

Закон України «Про пробацію» [1; 2] від 5 лютого 2015 року закріпив евен-туальний обов’язок проходження пробаційних програм стосовно осіб, звільне-них від відбування покарання з випробуванням; як нового інструменту про-бації, який передбачає комплекс заходів, спрямованих на корекцію соціальної поведінки або її окремих проявів, формування соціально сприятливих змін особистості, які можливо об’єктивно перевірити.

Наказами Міністерства юстиції України від 11 червня 2018 року № 1797/5 «Про затвердження пробаційних програм для неповнолітніх суб’єктів про-бації» та № 1798/5 «Про затвердження пробаційних програм для повнолітніх суб’єктів пробації» затверджено шість пробаційних програм:

Пробаційна програма для неповнолітніх суб’єктів пробації «Зміна про-кримінального мислення» призначена для роботи з дівчатами та хлопцями, які перебувають у конфлікті зі законом, віком 14–18 років, для яких харак-терні деструктивні поведінкові прояви без розуміння можливих наслідків, а також невміння приймати зважені рішення, планувати позитивні зміни у житті та визначати мету. Програма сприяє розумінню підлітком важливості вибору цілей-орієнтирів та просоціальних шляхів їх досягнення, визначен-ня важливого у своєму житті. Програма складається з одного заняття для батьків/опікунів та 10 занять для підлітків, загальною кількістю 16,5 годин.

Пробаційна програма для неповнолітніх суб’єктів пробації «Подолання агресивної поведінки» призначена для роботи з дівчатами та хлопцями, які пе-ребувають у конфлікті із законом, віком 14–18 років, для яких характерні спа-лахи гніву без належного розуміння можливих негативних наслідків, а також низький рівень навичок саморегуляції. Програма спрямовані на підвищення рівня усвідомленості учасників стосовно негативних (довгострокових) наслід-ків вираження гніву та ознайомлення з альтернативними методами реаліза-ції власних потреб/цілей. Програма складається з одного заняття для батьків/опікунів та 11 занять для підлітків (загальною кількістю 18 годин).

Пробаційна програма для неповнолітніх суб’єктів пробації «Попереджен-ня вживання психоактивних речовин» призначена для роботи з дівчатами та хлопцями, які перебувають у конфлікті із законом, віком 14–18 років, для яких характерна поведінка зловживання психоактивними речовинами (вживання алкоголю, наркотиків та токсичних речовин (ПАР)) без належного розуміння

52


можливих негативних наслідків, а також низький рівень навичок саморегуля-ції. Програма сприяє виявленню та напрацюванню сильних сторін та ресурсів у подоланні складних ситуацій, невміння справлятися з якими ймовірно стає поштовхом у механізмі поведінки зловживання ПАР. Програма складається з одного заняття для батьків/опікунів та 12 занять для підлітків (загальною кіль-кістю 19,5 годин).

Пробаційна програма для дорослих суб’єктів пробації «Зміна про-кримінального мислення» призначена для роботи з чоловіками та жінками, які перебувають у конфлікті із законом, віком старше 18 років, для яких ха-рактерні деструктивні когнітивні паттерни (індивідуальні способи сприйнят-тя та обробки інформації) та поведінкові прояви, невміння приймати зважені рішення, планувати позитивні зміни у житті, визначати мету власного життя. Програма передбачає формування орієнтації особистості щодо просоціальних цінностей та заохочує учасників розвивати навички, корекцію пріоритетів у житті, ефективного формування цілей, співпраці, а також навичок конструк-тивної взаємодії з оточуючими та ефективного вирішення конфліктів. Програ-ма складається з 10 занять (загальною кількістю 20 годин).

Пробаційна програма для дорослих суб’єктів пробації «Подолання агресив-ної поведінки» призначена для роботи з жінками та чоловіками, які перебувають у конфлікті зі законом, віком від 18 років, для яких характерні спалахи гніву без належного розуміння можливих негативних наслідків, а також низький рівень навичок саморегуляції. Програма спрямована на підвищення компетентності у використанні вербальних та невербальних навичок комунікації, формуванні компетентності у взаємодії з іншими людьми та корекції навичок асертивності. Програма складається з 12 занять (загальною кількістю 24 години).

Пробаційна програма для дорослих суб’єктів пробації «Попередження вжи-вання психоактивних речовин» призначена для роботи з жінками та чоловіка-ми, які перебувають у конфлікті зі законом, віком від 18 років, для яких ха-рактерна поведінка зловживання психоактивними речовинами без належного розуміння можливих негативних наслідків, а також низький рівень навичок саморегуляції. Програма заохочує учасників до розвитку видів поведінки, які можуть допомогти формуванню самоконтролю виникнення внутрішніх і зов-нішніх спонукань та послабленню потягу до вживання ПАР. Програма сприяє виявленню та напрацюванню сильних сторін та ресурсів, на яких можна буду-вати ефективну взаємодію, а саме: потреба в сильній соціальній підтримці та схильність до використання адаптивного стилю подолання (коупінгу). Програ-ма складається з 13 занять (загальною кількістю 26 годин).

На сьогодні апробована та проходить затвердження четверта пробацій-на програма «Формування життєвих навичок» (окремо для неповнолітніх та дорослих суб’єктів пробації). Пробаційна програма «Формування життєвих навичок» розроблена Департаментом пробації спільно з Проектним офісом з питань пробації Міністерства юстиції України, створеного за підтримки

53


проекту EDGE (Канада) та включає в себе чотири модулі: «Успішне спілкуван-ня», «Сім’я та цінності», «Освіта та працевлаштування», «Цілепокладання та побудова життєвих навичок».

Разом із тим наявність затверджених пробаційних програм передбачає акцентування уваги на специфіці та особливостях їх успішної реалізації:

1. Пробаційна програма є комплексом спеціально організованих заходів, спрямованих на профілактику та корекцію соціальної поведінки або її окре-мих проявів з метою попередження нового кримінального правопорушення та формування соціально сприятливих змін особистості, які можливо об’єктивно перевірити. Особливістю пробаційних програм є обов’язковість їх проходжен-ня. Мета реалізації пробаційних програм – це виправлення суб’єктів пробації та запобігання вчиненню ними повторних кримінальних правопорушень. Слід зазначити, що пробаційна програма є окремим інструментом наглядової про-бації та розуміється, як конкретний крок, який має бути впроваджений для до-сягнення визначеного завдання впливу на криміногенну потребу. Відтак про-ходження пробаційної програми включається в індивідуальний план роботи з суб’єктом пробації та є його обов’язковим заходом.

2. На підставі ч. 2 ст. 76 Кримінального кодексу України, на особу, звіль-нену від відбування покарання з випробуванням, судом може бути покладено обов’язок виконання заходів, передбачених пробаційною програмою. Однак у рішенні суду не вказується та не повинен вказуватися вид пробаційної про-грами. Оскільки, по-перше, законодавство не визначає такого обов’язку суду; по-друге, вид пробаційної програми має визначатися лише персоналом ор-гану пробації після проведення повної оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення. На сьогодні наказом Міністерства юстиції України від 26 червня 2018 року № 2020/5 затверджено «Методичні рекомен-дації оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення повнолітніми особами, які вчинили кримінальні правопорушення (обвинува-чуються у вчиненні кримінальних правопорушень)». Методика оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення неповнолітніми особа-ми перебуває в процесі затвердження.

3. Алгоритм реалізації пробаційних програм затверджений наказом Міністерства юстиції України від 28 березня 2018 року № 926/5 «Про затверджен-ня Переліку заходів щодо реалізації пробаційних програм» та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24 квітня 2018 року за № 483/31935. Відповідно до цього наказу орган пробації забезпечує подання до суду, у межах територіаль-ної юрисдикції якого він розташований, інформацію про наявність фахівців, які пройшли відповідне спеціалізоване навчання щодо реалізації пробаційних програм. Куратор пробаційної програми координує та забезпечує її реалізацію, контролює виконання обов’язку суду, за необхідності застосовує відповідні за-ходи реагування та несе відповідальність за реалізацію пробаційної програми. Реалізація пробаційної програми передбачає: складання графіка реалізації про-

54


баційної програми; виконання заходів, передбачених пробаційною програмою; оцінку результатів проходження пробаційної програми; підготовку висновку про виконання заходів, передбачених пробаційною програмою.

4. Початок реалізації пробаційної програми визначається куратором про-баційної програми з урахуванням того, що строк реалізації пробаційної про-грами не може перевищувати іспитовий строк, визначений судом. Куратор пробаційної програми у термін не пізніше десяти робочих днів після повного виконання суб’єктом пробації заходів пробаційної програми складає оцінку результатів проходження пробаційної програми та висновок щодо виконання заходів, передбачених пробаційною програмою, який погоджує керівник орга-ну пробації. Висновок підтверджує виконання обов’язку, покладеного судом; оцінка результатів – ступінь досягнення мети (низький, середній, високий) та коротку характеристику досягнутих змін (позитивна динаміка щодо зміни у знаннях, навичках та установках та інше). При цьому низький ступінь до-сягнення мети не може вважатись невиконанням обов’язку суду. Висновок про реалізацію програми долучається до матеріалів підрозділу органу пробації, які подаються до суду у випадках, передбачених законодавством. Порушен-ня суб’єктом пробації реалізації пробаційної програми відповідно до ст. 166 Кримінально-виконавчого кодексу України є причиною внесення до суду по-дання про скасування звільнення від відбування покарання.

5. Виконання суб’єктом пробації заходів, передбачених пробаційною про-грамою, включає належне відвідування занять та виконання завдань, що на-даються куратором. Вчинки, які унеможливлюють проведення заходів, перед-бачених пробаційною програмою, розцінюються як порушення та як наслідок передбачають письмове попередження. Якщо попередження не допомогло ви-правити ситуацію і порушення повторюється, то органом пробації вносить-ся до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання. Теж саме щодо неповнолітнього суб’єкта пробації вноситься до суду за погоджен-ням зі службою у справах дітей. У випадку, якщо суб’єкт пробації не може відвідати заняття з поважної причини (хвороба та інші об’єктивні обставини, що фактично позбавляють суб’єкта пробації можливості їх виконувати), він повинен надати підтверджуючий документ (довідка, лікарняний тощо). Якщо такий документ відсутній, то причина порушення графіка поважною не вва-жається, і йому вноситься письмове попередження. Якщо порушення відбуло-ся з поважних причин, куратор визначає та вживає заходів, що необхідні для продовження реалізації пробаційної програми цим суб’єктом. У випадку, коли реалізація програми неможлива з об’єктивних причин, куратор подає до суду обґрунтоване подання про зміну такого обов’язку. У випадку, якщо суб’єкт про-ходить лікування від алкоголізму, наркоманії або захворювання, що становить небезпеку для здоров’я інших осіб, психіатричне лікування, то розпочинати реалізацію програми можливо, якщо відсутні об’єктивні причини, пов’язані із зазначеним лікуванням, що перешкоджають реалізації програми.

55


6. Окремо до кожної пробаційної програми розроблено методичний по-сібник, який містить відповідні поради куратору пробаційної програми та є покроковим алгоритмізованим посібником. Кожний суб’єкт пробації, якому присуджено проходження пробаційної програми отримує «Зошит учасника», у якому веде короткий запис вправ кожного заняття, а також записи щодо до-машніх завдань. Слід звернути увагу, що робочий зошит учасника не підши-вається до справи суб’єкта пробації та не повинен вимагатися представниками інших уповноважених органів з метою перевірки реалізації індивідуального плану роботи із суб’єктом пробації та проходження пробаційної програми, як його окремого заходу. На вимогу перевіряючого, куратор пробаційної програ-ми надає: графік реалізації пробаційної програми, який має бути оформлений у встановленому порядку та містити усі необхідні записи та підписи, оцінку результатів та висновок. Такі документи як форма оцінки знань і навичок пе-ред проходженням пробаційної програми, оцінювальна анкета заняття, фор-ма оцінки досягнень кожного учасника після кожного заняття, форма оцінки знань і навичок після проходження пробаційної програми, оцінювальна анке-та пробаційної програми та форма оцінки досягнень кожного учасника після проходження пробаційної програми заповнюються у встановленому порядку, зберігаються до завершення проходження пробаційної програми. Цей перелік документів заповнюється з метою детальної фіксації динаміки та змін, він пе-редбачає допоміжну функцію у підготовці висновку про реалізацію програми.

7. В основу всіх пробаційних програм покладено основоположні принципи мотиваційного консультування, модель зміни поведінки та засадничі техніки когнітивно-поведінкового втручання, які на міжнародному рівні довели свою ефективність під час роботи із суб’єктами пробації. Разом із тим пробацій-ні програми не є психотерапевтичними та не передбачають глибоких змін у свідомості засудженого. Загалом пробаційні програми орієнтовані на корек-цію поведінки, мають превентивний характер та передбачають зменшення особистісної шкоди та усвідомлення наслідків власної поведінки.

Таким чином, пробаційні програми як інструмент наглядової пробації є су-купністю поєднаних єдиною метою тренінгових занять, які можуть відбувати-ся у груповій та індивідуальній формі. Вид пробаційної програми добирається персоналом органу пробації відповідно до домінуючого фактора ризику на ос-нові оцінки ризиків та потреб. Пробаційна програма спрямована на зміну по-ведінки особистості через усвідомлення нею потреб, збільшення їх вмотивова-ності до змін та розвиток обізнаності та відповідних навичок. Успіх реалізації пробаційної програми зумовлений вмотивованістю самого суб’єкта пробації та кваліфікованою підготовкою куратора пробаційних програм. Як інструмент наглядової пробації, пробаційні програми є новим дієвим показником роботи інституту пробації в Україні.

56



1. Про пробацію: Закон України від 05.02.2015 № 160-VIIІ. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/160-19

2. Науково-практичний коментар до Закону України «Про пробацію» / за ред. доктора юрид. наук, проф., академіка НАН Копиленка О.Л., доктора юрид. наук, проф. Бараша Є.Ю. Київ: ФОП Кандиба Т.П., 2019. С. 48–58.

57


БОРОВИК Андрійкандидат юридичних наук,

доцент кафедри кримінального права та правосуддяМіжнародного економіко-гуманітарного університету

імені академіка Степана Дем’янчука, м. Рівне, Україна

НОВОСАД Юрій начальник відділу нагляду

прокуратури Волинської області,м. Луцьк, Україна

ЩОДО ДЕЯКИХ МЕТОДОЛОГІЧНИХ ПІДХОДІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ З’ЯСУВАННЯМ ЗМІСТУ

ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ПРОБАЦІЇ

У науці під методологією розуміють сукупність методів дослідження, що застосовуються в будь-якій науці відповідно до специфіки об’єкта її пізнання, а під дослідженням – наукову працю, в якій досліджується яке-небудь питання. Узагальнивши зміст цих понять, вчені цілком обґрунтовано дійшли висновку, що методологія наукового дослідження – це система методів, прийомів і за-собів наукового пізнання, яка становить собою комплекс історично визначених раціональних шляхів, засобів і форм руху мислення – від незнання до знання, від припущення до істини, від одиничного до загального, від явища до сутності [1, c. 11]. При цьому, враховуючи особливості методології дослідження права, ряд учених (С.П. Прибутько, Н.В. Заяць, Г.І. Лук’янець) сформували й визначен-ня поняття «методологія права», під якою пропонують розуміти систему нау-кових поглядів на сутність, структуру, поділ та значення методів дослідження права, що передбачають розкриття його характерних особливостей [1, c. 14].

Зазначені наукові підходи щодо змісту методології дослідження й були ви-користані у цій науковій статті при розробці питань, пов’язаних із з’ясуванням змісту діяльності органів пробації, з урахуванням того, що методологія право-вих досліджень не відносилась до основних змістовних елементів цього дослі-дження, навіть не зважаючи на те, що на сьогодні жодна наукова розробка у виді дисертації не обходиться без аналізу цієї проблематики, у тому числі у галузі кримінального та кримінально-виконавчого права і кримінології. Така наукова позиція, у цій роботі, зумовлена ще й тим, що в сучасній методології юридичної науки, як встановила О.П. Рябчинська, не тільки наявними є кризові явища, пов’язані з поширеністю досліджень суто описового характеру, які зводяться до коментування правових актів, через що вони не мають відповідної науко-вої цінності, а й відсутні чіткі уявлення про методологічний інструментарій

58


конкретно-правових досліджень [2, c. 11], включаючи й сферу виконання по-карань та запобігання злочинам. При цьому варто зазначити, що більшість проблем методологічного характеру (як-от: співвідношення загальнонаукових і філософських методів; сутність та рівні методології досліджень; відсутність універсального методу пізнання тощо) є дискусійними, а чимало із них вирі-шується науковцями неоднозначно, що, без сумніву, створює додаткові труд-нощі при аналізі багатьох суттєвих питань, пов’язаних із з’ясуванням змісту діяльності органів пробації. Зокрема, значна частина дослідників переконана, що поняття методології та методів, у першу чергу, є філософським, а не юри-дичним [2, c. 11]. До сьогодні в науці можна зустріти й ті погляди, що були сфор-мульовані ще у 80-х роках ХХ століття, відповідно до яких частину методології складає гносеологія (від грец. gnosis– теорія пізнання), що досліджує форми і методи наукового пізнання [3, c. 12].

Виходячи з цього, у зазначеній науковій статті використано висновок уче-них про те, що методологія має дві органічно пов’язані частини: загальну та методологію галузевих наук, у межах яких розробляється правова методологія. Як з цього приводу зауважив Ю.В. Голік, методологія є інтегральним понят-тям, яке об’єднує низку компонентів, зокрема, світогляд, діалектичні категорії, загально – та приватно-наукові методи. При цьому методологія – це система координат, а метод – вектор пошуку і дії [4, c. 43]. Враховуючи зазначене, вар-то констатувати, що визначення методологічних підходів, пов’язаних із з’ясу-ванням змісту діяльності органів пробації є на сьогодні досить актуальним, а також теоретично та практично значущим завданням будь-якого наукового дослідження.


1. Основи методології наукових досліджень: навч. посіб. для студентів і кур-сантів / за ред. П.С. Прибутька. Київ: Нац. акад. внутр. справ, 2015. 156 с.

2. Рябчинська О.П. Система покарань в Україні: поняття, значення та прин-ципи побудови: моног. Запоріжжя: Акцент Інвест-трейд, 2013. 448 с.

3. Швырев В.С. Анализ научного познания: основные направления, формы, проблемы / отв. ред. В.А. Лекторский. Москва: Наука, 1988. 175 с.

4. Философия уголовного права / сост., ред. и вступ. статья проф. Ю.Ф. Голи-ка. Санкт-Петербург: Юридический центр Пресс, 2004. 348 с.

59


ГЕТЬМАН Галинакандидат юридичних наук,

старший науковий співробітник Науково-дослідного інституту вивчення проблем злочинності

імені академіка В.В. СташисаНаціональної академії правових наук України,


ПЕРСПЕКТИВИ ЗАСТОСУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ЗНАНЬ ІНСТИТУТОМ ПРОБАЦІЇ В УКРАЇНІ

В умовах євроінтеграційних процесів, які відбуваються у нашій країни, виникла необхідність редагування та приведення у відповідність до вимог європейського законодавства багатьох законів України. Не став винятком і Кримінальний кодекс України, у якому в умовах сучасності передбачаються, окрім позбавлення волі, альтернативні покарання, тобто можливість звільнен-ня засудженої особи від відбування реального покарання, покарання з випро-буванням за умов гарантії його виправлення. Обов’язки контролю за такими особами покладено на службу пробації.

Як зазначає у своїй доповіді «Пробація. Проблеми її запровадження в Україні» В.М. Лиска, «суть пробації полягає у встановленні нагляду за засу-дженим з покладенням на нього певних зобов’язань й обмежень, без ізоляції його від суспільства (відвідувати центри пробації, періодично зустрічатися з наглядовим офіцером, брати участь у певних різновидах діяльності, дотриму-ватися законослухняної поведінки тощо). Цю функцію виконує служба проба-ції, головна мета діяльності якої полягає в захисті суспільства, попередженні повторних злочинів, сприянні реінтеграції правопорушника в суспільство» [1]. Необхідно додати про необхідність надання психологічної допомоги.

Досліджуючи проблеми моделювання особи невідомого злочинця, вста-новлення психологічних та психічних властивостей особи злочинця, на нашу думку, у зазначеному аспекті слід звернути увагу саме на надання психологіч-ної допомоги особам, яким призначено альтернативне покарання, тобто мож-ливість звільнення засудженої особи від відбування реального покарання з ви-пробуванням, за умов гарантії його виправлення.

У зазначеному аспекті мова йде не лише про контроль особи, надання їй відповідної психологічної допомоги, а й накопичення практичних знань про злочинця, з метою подальшої їх систематизації та виокремлення напрямів пси-хологічної роботи з певними групами злочинців.

Так, на нашу думку, у цьому разі слід залучати відповідних кваліфікованих спеціалістів з побудови психологічного профілю – профайлерів. Здебільшого, спеціалізація профайлера – це побудова психологічного профілю особи невідо-мого злочинця, моделювання подальшої поведінки такої особи та визначення

60


наступної жертви злочину. Проте відповідний спеціаліст-профайлер, заздале-гідь моделює поведінку злочинця, під час надання йому психологічної допо-моги (під час зустрічей у центрах пробації), обирає найбільш оптимальну лінію поведінку щодо спонукання до виправлення такої особи.

Окрім того, користь використання психологічних знань та надання психо-логічної допомоги злочинцю, в умовах розвитку служби пробації в Україні, по-лягає у тому, що створюються реальні умови дослідження особи злочинця та збору інформації про поведінку таких осіб, з метою подальшого попере дження злочинності в Україні. Прикладом може слугувати робота спеціального аген-та ФБР Г. Тетена, який свого часу ініціював створення програми застосуван-ня психологічних наук щодо вивчення злочинної насильницької поведінки. Пізніше, в 1972 році, при Академії ФБР у місті Квантіко, штат Верджинія, було створено відділ ФБР з вивчення (психологічного аналізу) поведінки злочинця, зокрема серійних убивць та насильників (FBI Behavioral Sciences Unit, BSU). Так, в Україні буде створено можливість розвитку індуктивних психологічних профілей, які базуються саме на:

1) офіційному вивченні відомих злочинців, що перебувають під контролем служби пробації та можуть надати згоду на проведення психологічних або психіатричних клінічних досліджень;

2) практичний досвід спілкування із засудженою особою, із якого спеціаліст зі складення профілю одержує окремі оригінальні відомості про особу злочин-ця та вчинений нею злочин, вибір місця вчинення злочину і жертв на основі відомих поведінкових й емоційних ознак, що виявлені у особи засудженого.

Під час складення індуктивного (криміналістичного) профілю враховують-ся певні особливості:

1) невеликі групи відомих злочинців, що вчиняють такі ж самі злочини, як невідомі злочинці, мають схожі характеристики, які можуть бути використані відносно відомих злочинців при синтезі інформації;

2) злочинці, які вчинили злочини раніше, існують у тому самому культурно-му середовищі, що й нинішні злочинці, оскільки вони перебувають під впли-вом того самого оточуючого середовища і мають подібну мотивацію;

3) поведінку людини можна передбачити на основі первинного статистич-ного аналізу наявних характеристик;

4) поведінка й мотиви не змінюються з часом, тобто є статистичними, пе-редбачуваними явищами.

Саме тому в умовах створення перспектив розвитку інституту пробації в Україні слід звернути увагу на необхідність застосування психологічних знань та надання психологічної, а в деяких випадках психіатричної допомоги особам, які засуджені та перебувають під наглядом спеціалістів центрів пробації в Україні.


1. Лиска В.М. Пробація. Проблеми її запровадження в Україні. URL: https://minjust.gov.ua/m/str_13956

61


ГЛИНСЬКА Наталіядоктор юридичних наук, старший науковий співробітник,

завідувач відділом дослідження проблемкримінального процесу та судоустрою

Науково-дослідного інституту вивчення проблем злочинності імені академіка В.В. Сташиса

Національної академії правових наук України,м. Харків, Україна

ТЛУМАЧЕННЯ НОРМ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

В ЧАСТИНІ ПІДГОТОВКИ ПРЕДСТАВНИКОМ ОРГАНУ ПРОБАЦІЇ ДОСУДОВОЇ ДОПОВІДІ

У статті 314-1 Кримінального процесуального кодексу України (КПК Украї-ни) передбачено обов’язок представника уповноваженого органу з питань пробації скласти досудову доповідь за ухвалою суду. Відповідно до ч. 5 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд у випадках, передбачених у КПК України, за власною ініціативою або за клопотанням обвинуваченого, його захисника чи законного представника, чи за клопотанням прокурора і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав люди-ни вирішує питання щодо складання досудової доповіді, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку підготовки такої доповіді.

Згідно із ч. 3 ст. 72-1 КПК України представник персоналу органу пробації, зобов’язаний, зокрема, складати досудову доповідь і подавати її до суду в строк, визначений ухвалою суду; в разі ж наявності або виникнення об’єктивних об-ставин, що унеможливлюють своєчасне подання досудової доповіді (у строк, визначений в судовій ухвалі) невідкладно повідомити про це суд.

Системне тлумачення зазначених нормативних положень надає можливість викласти низку тез, що є принциповими для відповіді на запитання про те, чи має право персонал органу пробації складати досудову доповідь після закін-чення строку, зазначеного в ухвалі суду, та відповідно реалізовувати певні дії, що є для цього необхідними (зокрема, викликати обвинуваченого, проводити з ним та його родичами бесіди, збирати характеристики та інші матеріали сто-совно нього тощо).

Правовою підставою для складання представником органу пробації досу-дової доповіді та реалізації необхідних для цього підготовчих дій, передбаче-них у п. 1–4 ч. 2 ст. 72-1 КПК України, є відповідна судова ухвала.

Встановлення конкретного строку підготовки досудової доповіді в судовій ухвалі переслідує мету – завчасне забезпечення суду інформацією, що харак-теризує обвинуваченого, необхідної для прийняття справедливого судового

62


рішення про міру покарання. Отже, за функціональним призначення цей строк є гарантуючим в аспекті забезпечення здійснення справедливого судового роз-гляду у розумний строк.

Втім, за юридичними наслідками строк, встановлений в судовій ухвалі, для підготовки судової доповіді не є правоприпиняючим (чи правообмежуючим). Цей висновок випливає, по-перше, з того, що законодавець в разі недотри-мання цього строку представником органу пробації вимагає від нього лише невідкладно повідомити суд про наявність або виникнення об’єктивних об-ставин, що унеможливлюють своєчасне подання досудової доповіді (у строк, визначений в судовій ухвалі) (ч. 3 ст. 72-1 КПК України). А отже, закон навіть не вимагає продовження такого строку судом – достатнім є повідомлення про наявність або виникнення об’єктивних обставин, що унеможливлюють своє-часне подання досудової доповіді. На наш погляд, таке повідомлення має бути складено представником органу пробації у письмовій формі, бути обґрунто-ваним та вмотивованим. По-друге, дії, що виконує представник органу про-бації з метою підготовки судової доповіді (п. 1–4 ч. 2 ст. 72-1 КПК України) за своєю суттю є пошуковими та спрямовані на отримання належної інформа-ції щодо особи обвинуваченого. Такі дії не мають правообмежуючий характер щодо особи обвинуваченого, як, наприклад, слідчі (розшукові) дій. Крім того, їх проведення може мати тривалий характер – розпочатися завчасно (відразу після отримання судової ухвали) та завершитись після встановленого строку з об’єктивних причин.

Отже, можна зробити висновок: представник органу апробації має право складати досудову доповідь після закінчення строку, зазначеного в ухвалі суду, та відповідно реалізовувати певні дії, що є для цього необхідними (зокрема, викликати обвинуваченого, проводити з ним та його родичами бесіди, збира-ти характеристики та інші матеріали стосовно нього тощо), за умови повідом-лення суду про наявність або виникнення об’єктивних обставин, що унемож-ливлюють своєчасне подання досудової доповіді згідно із законом ( ч. 3 ст. 72-1 КПК України).

63


ГОНЧАРЕНКО Оксанадоктор економічних наук,

професор,начальник кафедри економіки та соціальних дисциплін

Академії Державної пенітенціарної служби,м. Чернігів, Україна

СЛУЖБА ПРОБАЦІЇ ЯК СУСПІЛЬНО-ПРАВОВИЙ ІНСТИТУТ

Найбільш дискусійною темою в українській правовій науці на сьогодні є створення національної моделі пробації. В розвинених країнах служба проба-ції виступає стрижнем кримінальної юстиції, оскільки дозволяє знизити дер-жавні витрати на утримання в’язниць, сприяти ефективній ресоціалізації осіб, звільнених з місць позбавлення волі та знизити рівень рецидивної злочинності, забезпечивши тим самим національну безпеку суспільства.

Відповідно до Закону України «Про пробацію», пробація – це система нагля-дових та соціально-виховних заходів, що застосовуються за рішенням суду та відповідно до закону до засуджених, виконання певних видів кримінальних по-карань, не пов’язаних з позбавленням волі, та забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого [1]. Норвезький кримінолог Анденес вважає, що функція пробації, як інституту кримінального права, полягає в відтерміну-ванні призначеного покарання особам, визнаних винними у вчиненні злочину [2, с. 45]. Енріко Феррі в праці «Кримінальна соціологія» стверджує, що інститут умовного засудження має іншу форму, за якої умовна відпустка вважається не-вдалою не за дурної поведінки, а виключно у випадках рецидиву [3, с. 49].

Відповідно до законодавства України служба пробації в межах своїх повноважень забезпечує суди досудовими доповідями, здійснює нагляд за засу дженими, реалізовує пробаційні програми щодо осіб, звільнених від від-бування покарань з випробуванням, проводить соціально-виховну роботу з за-судженими та забезпечує підготовку до звільнення засуджених, які відбу вають покарання у виді обмеження волі та позбавлення волі на певний термін [1]. Д. Ягунов визначає декілька характерних особливостей цього суспільно- правового інституту. По-перше, це умовне незастосування покарання у виді поз-бавленні волі для окремих злочинців (в деяких випадках це умовне невинесення вироку, або незастосування покарання). По-друге, це метод, який застосовується судом залежно від обставин (суд на вибірковій основі може надавати можливість певним особам виправитися на волі). По-третє, це нагляд за злочинцем і прове-дення з ним виховної роботи (в результаті таких дій встановлюються персональ-ні відносини між персоналом служби пробації і злочинцем, замість чітко визна-ченого юридичного процесу). По-четверте, соціальна орієнтація пробаційного нагляду має іншу мету, на відміну від поліцейського [4, с. 199].

64


Слід зазначити, що стратегічною метою пробації, на нашу думку, є забезпе-чення безпеки суспільства шляхом здійснення нагляду за особами, до яких су-дом застосовано пробацію, а також проведення з ними соціально-виховної та профілактичної роботи з метою їх подальшої ресоціалізації та зниження рівня рецидивної злочинності.

У правових системах закордонних країн названий кримінально-правовий інститут надає можливість застосовувати альтернативні види покарань за скоєні злочини в обмін на позбавлення волі (за наявності встановлених законо-давством підстав). Звернення до чинного кримінального законодавства країн Європи, на думку В. Меркулової, надає підстави стверджувати, що умовність звільнення від покарання застосовується на різних стадіях кримінального правосуддя. А після винесення вироку кримінальна відповідальність набуває різних форм покарання з випробуванням [5, с. 52]. Але в ході своєї еволюції ін-ститут пробації все більше почав виконувати соціально-реабілітуючу функцію стосовно громадян, які порушили закон і потребують допомоги. При цьому в різних країнах існують суттєві відмінності в характері, функціях і організацій-ній будові служби пробації.

Міжнародний досвід свідчить про доцільність створення державної служби пробації, основною метою діяльності якої є сприяння соціальній адаптації осіб, які відбувають кримінальне покарання в пенітенціарних установах, пов’язаних з ізоляцією від суспільства (допомога щодо соціальних зв’язків, соціально-побутове облаштування, працевлаштування, надання психологічної підтримки тощо), і запобігання скоєнню рецидивних злочині. Такий підхід надає можливість знизити рівень злочинності в суспільстві, запобігає криміналізації особистості, зменшує навантаження на пенітенціарну систему та сприяє досягненню цілей кримінального покарання. В більшості країн Європи служби пробації підпоряд-ковані Міністерству юстиції (виключенням є Люксембург та Шотландія), вони є самостійними агентствами (Ірландія, Молдова, Румунія, Португалія) [6, с. 33]. А в Болгарії, Фінляндії, Франції, Естонії вони є структурними підрозділам тю-ремних відомств або входять до складу інших відомств, як в Бельгії чи Сінгапурі. Є країни, в яких одна структура забезпечує управління і тюрмами, і пробаційною службою, як в Данії, Італії, Швеції, Великобританії. Ще однією організаційною моделлю діяльності служби пробації є розподіл функцій між декількома відом-ствами. Наприклад, в Нідерландах певні функції виконує Національна служба пробації, Організація по охороні психічного здоров’я і Армія порятунку [7, с. 32].

На думку Д. Ягунова, для створення ефективної служби пробації в Україні не варто, по-перше, ігнорувати світовий досвід пробаційної діяльності, по-друге, використовувати наявні механізми виконання альтернативних кримінально-правових заходів як аналог механізмів роботи з засудженими в процесі виконання альтернативних покарань [8, с. 29]. Слід зазначити, що не відійшовши від традиційних, але застарілих поглядів, навіть теоретичні дискусії про ефективність пробації будуть пустими балачками.

65


У політичних дискусіях та наукових працях підкреслюється теза про те, що пробація повинна постійно пристосовуватися до нових глобалізаційних викликів, умов та впливів. Як зазначив Міністр юстиції Англії, держава повин-на забезпечити контроль за злочинцями, настільки, щоб їхні рухи були суттєво обмеженими [9, с. 12].

Тому, в сучасних умовах одним із завдань, яке покладається на службу про-бації, є створення нових умов, обов’язків, обмежень та зобов’язань для осіб, які перебувають на обліку, а також покращення соціально-виховної роботи з ме-тою забезпечення їх реінтеграції в суспільство та підвищення соціальної ефек-тивності діяльності кримінально-виконавчої системи.


1. Про пробацію: Закон України від 05.02.2015 № 160-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/160-19

2. Андерс И. Наказание и предупреждение преступлений. Москва, 1979. 82 с.3. Ферри Э. Уголовная социология. Москва: Инфра-М, 2009. 611 с.4. Ягунов Д. Філософія пробації: трансформація поглядів на сутність та

цілі поводження зі злочинцями. Актуальні проблеми політики. Одеса. 2011. Вип. 41. С. 198–207.

5. Меркулова О.В. Міжнародні тенденції реформування кримінального за-конодавства. Південноукраїнський правничий часопис. 2008. № 4. С. 52–53.

6. Рахмаев Э.С. Службе пробации быть. Человек: преступление и наказание. 2009. № 3. С. 29–35.

7. Кароли Б. Альтернативные меры уголовного наказания. Москва: Пресс – М, 2000. 69 с.

8. Ягунов Д. «Криза реабілітаційного ідеалу» в наукових працях Робер-та Мартісона та їх значення для формування сучасної пенальної політики. Південноукраїнський правничий часопис. 2010. № 4. С. 28–30.

9. National Offender Management Service. Penal Policy – A. Background Paper / Ministry of Justice, May 2007. 25 p.

66


ГРИЩЕНКО Денис старший викладач кафедри кібербезпеки факультету № 4

Харківського національного університету внутрішніх справ,м. Харків, Україна

БАРБАШОВ Олексій курсант факультету № 4

Харківського національного університету внутрішніх справ,м. Харків, Україна

ЩОДО ОКРЕМИХ ПИТАНЬ СТАНОВЛЕННЯ ІНСТИТУТУ ПРОБАЦІЇ В УКРАЇНІ

Одним із напрямів реформування кримінально-виконавчої системи України є створення служби пробації. Верховна Рада України 5 лютого 2015 року прийня-ла Закон України «Про пробацію» (№ 160-VIII), який введено у дію 27 серпня 2015 року [1]. Проблема дослідження інституту пробації, що наразі функціонує в Україні, набирає все більшої актуальності. Сама ж концепція діючої пробації була запозичена з країн Західної Європи та Північної Америки. Вчені наголо-шують, що кримінально-виконавча система України перебуває на етапі карди-нального реформування. Змінюються традиції суспільства, ми вчимося виявля-ти терпимість, підвищуємо рівень правової культури і моральності. Тому заходи держави щодо скорочення та лібералізації кримінально-виконавчого примусу спрямовуються на прийняття суспільством як такі, що мають відбуватися.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про пробацію» під досудовою про-бацією розуміють забезпечення суду формалізованою інформацією, що ха-рактеризує обвинуваченого, з метою прийняття судом рішення про міру його відповідальності. Частина 3 ст. 9 цього Закону містить вимоги щодо змісту досудової доповіді, а саме: соціально-психологічну характеристику; оцінку ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення; висновок про можливість виправлення без обмеження волі або позбавлення волі на певний строк [1].

Запровадження інструментів оцінки ризикуІнструменти оцінки ризиків були вперше впроваджені у Канаді ще у

1977 році після введення в кримінальне законодавство поняття «небезпеч-ний злочинець» і виникнення необхідності виділення таких осіб із загальної маси злочинців. Відтоді оцінки ризиків проводяться при вирішенні багатьох питань – починаючи від розподілу в колонію і закінчуючи подачею заяви на умовно-дострокове звільнення [2].

Існує низка особливостей при запровадженні інструменту оцінки ризиків в Україні через запозичення їх із міжнародного наукового та практичного досвіду, а саме:

67


– жодна з них не є універсальною і такою, що забезпечує гарантований результат;

– отримані результати підлягають перевірці за допомогою використання різних джерел інформації;

– усі інструменти базуються на визначенні причин та умов вчинення зло-чинів стосовно конкретного злочинця, оскільки вплив саме на них і робить можливим зниження ризику рецидиву;

– для кожної країни методика оцінки ризиків повинна враховувати націо-нальні особливості, в тому числі й у сфері кримінального судочинства та вико-нання покарань.

Наразі вже проведено колосальну роботу стосовно запровадження оцінки ризику повторного кримінального правопорушення в роботі органу з питань пробації. Згідно з наказом Міністерства юстиції України від 27 січня 2017 року було прийнято Порядок складання досудової доповіді (Порядок), в якому від-повідно до підпункту 1 п. 3 розділу 3 визначено широкий спектр факторів ри-зику, що впливають на поведінку обвинуваченого [3]. Серед них: стислий зміст (обставини, мотиви) правопорушення за теперішнім обвинуваченням, став-лення до правопорушення, у якому обвинувачується; загальна оцінка статич-них факторів, що визначає рівень впливу історії правопорушень на протиправ-ну поведінку; умови життєдіяльності та розвитку; особистісні характеристики; соціальне оточення; ставлення до правопорушень; готовність до змін; загальна оцінка динамічних факторів, що визначає рівень впливу на протиправну по-ведінку. Проте існують і проблеми, які заважають ефективному функціонуван-ню органу з питань пробації в окресленій перспективі.

Визначною рисою ефективної роботи працівника органу з питань про-бації є правове регулювання та нормативне закріплення всіх напрямів його роботи. Сьогодні, на жаль, складання оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення не є законодавчо визначеним. Єдиним нор-мативним підкріпленням для проведення оцінки ризику вчинення повтор-ного кримінального правопорушення є методичні рекомендації, затверджені Міністерством юстиції. У зв’язку з цим, навіть досконало володіючи інструмен-тами складання оцінки ризиків вчинення повторного кримінального право-порушення, працівники органу з питань пробації допускають певний суб’єк-тивізм у визначенні факторів ризику.

Працівники уповноважених органів з питань пробації постійно підвищу-ють рівень своєї кваліфікації, вчаться володіти методикою складання оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення, освоюють на-вички мотиваційного консультування, але часто задають собі запитання про межі викладення суб’єктивного бачення ситуації (тобто під час безпосеред-нього спілкування з обвинуваченим та збирання інформації з інших джерел), оскільки інформація, що надходить від інших джерел, може відрізнятися від тієї, що отримав працівник органу з питань пробації під час мотиваційного

68


інтерв’ювання обвинуваченого. До якого нормативного акта звернутися під час виникнення зазначених проблем – не визначено. Відповідно, кожний відділ, кожний сектор регулює ці питання на власний розсуд.

Отже, процес реформуванням є складним для кожного громадянина та для держави загалом. Однак, оглядаючи ті позитивні моменти, які створені на сьогодні та які відбуваються в кримінально-виконавчій системі, можна смі-ливо стверджувати, що пробація рухається в правильному напрямі. З огля-ду на зазначене вище можна сказати, що наразі потрібно спрямувати всі сили на покращення вже існуючого інституту пробації в Україні та удосконалення методів роботи з правопорушниками, їх законодавчого затвердження.


1. Про пробацію: Закон України від 05.02.2015 № 160-VII. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/160-19

2. Яковець І.С. Міжнародні методики оцінки ризиків і потреб засудже-них: щодо їх ролі у процесі виконання покарань. URL: http://dspace.nlu.edu.ua/bitstream/123456789/7719/1/Ykovec_99-106.pdf

3. Про затвердження Порядку складення досудової доповіді: наказ Мініс-терства юстиції України від 27.01.2017 № 200/5. URL: zakon.rada.gov.ua/laws/show/z021-17

69


ГУМІН Олексійдоктор юридичних наук, професор,

завідувач кафедри кримінального права та процесуНаціонального університету «Львівська політехніка»,

м. Львів, Україна

ДУЧИМІНСЬКА Лесяначальник управління внутрішнього

аудиту та фінансового контролю Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області,

м. Луцьк, Україна

ПРО ДЕЯКІ ПРАВОВІ ЗАСАДИ ВЗАЄМОДІЇ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ З ОРГАНАМИ

ПРОБАЦІЇ УКРАЇНИ ЩОДО ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИНАМ

Сучасний стан злочинності в Україні [1] свідчить про необхідність більш активного залучення до боротьби із рецидивною злочинністю, включаючи й запобіжну діяльність щодо осіб, які є об’єктами контролю з боку органів про-бації, різноманітних суб’єктів (спеціалізованих, частково спеціалізованих та неспеціалізованих) [2, с. 346] щодо запобігання злочинам. До таких, якщо виходити з результатів аналізу нормативно-правових актів, що визначають правовий статус Пенсійного фонду України, належить і вказаний державний орган, який має безпосереднє відношення до засуджених, якими опікуються органи пробації України. Такий висновок витікає з соціально-правової приро-ди діяльності Пенсійного фонду України, а саме із:

1. Положень Конституції України, зокрема зі змісту ст. 46, у якій зазначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забез-печення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втра-ти годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Більш того, як витікає із змісту зазначеної правової норми, це право гарантується загальнообов’язковим дер-жавним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел со-ціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приват-них закладів для догляду за непрацездатними, а пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

2. Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язко-ве державне пенсійне страхування», в ч. 1 ст. 7 якого визначено принцип від-повідальності суб’єктів системи загальнообов’язкового державного пенсійно-

70


го страхування за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов’язків [3].

3. Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне за-безпечення», який гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом вста-новлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв’язку із збільшенням розміру мінімаль-ного споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки респуб-ліки. Разом із тим у розділі V вказаного Закону визначено відповідальність підприємств, організацій і громадян за шкоду, заподіяну громадянам або дер-жаві внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів.

4. Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єди-ного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», у ч. 2 ст. 3 якого визначено принцип відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цьо-го Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов’язків. Так, у п. 9 ч. 1 ст. 13 Закону передбачено право органу виконав-чої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову політику, у разі виявлення фактів порушення порядку нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, звертатися в установленому законом порядку до відповідних правоохоронних органів, а у ст. 26 встановлено відповідальність за порушен-ня зазначеного Закону як посадовими особами платників єдиного внеску і застрахованих осіб, так і Пенсійного фонду України та його органів. Законом також, визначені права та обов’язки Пенсійного фонду України й інших фондів соціального страхування.

5. Закону України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов’яз-кове державне пенсійне страхування» у ст. 1 якого зазначено, що контроль за сплатою (утриманням) збору на обов’язкове державне пенсійне страхуван-ня здійснює центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

6. Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов’яз-кове державне соціальне страхування», у ч. 10 п. 1 ст. 3 якого визначено принци-пи відповідальності роботодавців та Фонду за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом.

7. Інших нормативно-правових актів (понад 40), у яких також лише в загаль-них рисах йдеться про таке завдання органів Пенсійного фонду України, як запобігання правопорушенням і злочинам у сфері соціального забезпечення.


1. Єдиний звіт про кримінальні правопорушення за 2018 рік / Генеральна прокуратура України. URL: https://www.gp.gov.ua/ua/statinfo.html.

71


2. Закалюк А.П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика; у 3 кн. Кн. 1: Теоретичні засади та історія української кримінологічної науки. Київ: Ін Юре, 2007. 424 с.

3. Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування: Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV (зі змінами). Відомості Верховної Ради України. 2018. № 38. ст. 280.

72


ГУТОРОВА Наталіядоктор юридичних наук, професор,

професор кафедри кримінально-правових дисциплін Полтавського юридичного інституту

Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, м. Полтава, Україна

ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ З ВИПРОБУВАННЯМ: ПРОБЛЕМИ ЕФЕКТИВНОСТІ

1. Звільнення від відбування покарання з випробуванням, будучи однією із форм реалізації кримінальної відповідальності, полягає у призначенні особі, яка визнана винною у вчиненні злочину, кримінального покарання, від відбу-вання якого вона звільняється. Відповідно до Закону України «Про пробацію» від 5 лютого 2015 року № 160-VIII обвинувальний вирок суду, яким особу звіль-нено від відбування покарання з випробуванням є підставою для застосування пробації (ч. 2 ст. 7); видом пробації, яка застосовується до таких осіб, є нагля-дова пробація (ст. 10).

Загальні засади звільнення від відбування кримінального покарання з випробуванням передбачені у ст.ст. 75–78 Кримінального кодексу України (КК України). Також КК України регламентує у ст. 79 звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років та у ст. 104 – звільнення від відбування покарання з випробуванням неповнолітніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК якщо суд, крім випадків засудження за коруп-ційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службово-го обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п’яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу вин-ного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звіль-нення від відбування покарання з випробуванням.

Аналіз цього законодавчого положення свідчить, що умовою звільнення від відбування покарання з випробуванням виступає сукупність таких обставин:

1) особу не було засуджено за корупційний злочин, перелік яких міститься у Примітці до ст. 45 КК України;

2) їй призначено основне покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі або позбавлення волі на строк не більше п’яти років.

Слід зазначити, що закон не передбачає жодних обмежень щодо застосуван-ня цієї форми реалізації кримінальної відповідальності, тоді як аналіз Єдино-го державного реєстру судових рішень свідчить про значну кількість випадків застосування ст. 75 КК України за вчинення тяжких і навіть особливо тяжких

73


злочинів; не є рідкістю призначення за особливо тяжкий злочин покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років із застосуванням ст. 69 КК України (призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом), після чого особа звільнялась від відбування покарання з випробуванням; вчинення ново-го злочину під час випробувального терміну не виключає повторне застосуван-ня ст. 75 КК України.

Підставою для звільнення особи від відбування кримінального покарання з випробуванням, яка передбачена в ч. 1 ст. 75 КК, є висновок суду про мож-ливість виправлення засудженого без відбування покарання, який має бути зроблений з урахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин справи.

Із цього випливає, що де-юро законодавець обмежує застосування ст. 75 КК України лише тією обставиною, що засуджена за вчинення злочину особа, яка не вчинила корупційний злочин та якій було призначений один із видів основ-ного покарання, вказаній у цій статті, може бути виправленою без відбування покарання.

2. Кримінальний закон хоча й неодноразово згадує термін «виправлення засудженого», але не роз’яснює його зміст. Так, окрім використання цього тер-міну при регламентації звільнення від відбування кримінального покарання з випробуванням (ч. 1 ст. 75, ч. 2 ст. 76, ч. 2 ст. 78, ч. 5 ст. 79 КК України), про ви-правлення засудженого йдеться при визначенні мети покарання (ч. 2 ст. 50 КК України) та загальних засад його призначення (ч. 2 ст. 65 КК України), умовно- дострокового звільнення від відбування покарання (ч. 2 ст. 81, ч. 2 ст. 107 КК України), заміни невідбутої частини покарання більш м’яким (ч. 3 ст. 82 КК України), знятті судимості (ч. 1 ст. 91 КК України), звільненні від кримінальної відповідальності та покарання у зв’язку із застосуванням примусових заходів виховного характеру (ч. 1 ст. 97, ч. 2 ст. 105 КК України). Певні ознаки поняття «виправлення засудженого» можна побачити лише у ч. 2 ст. 81 та ч. 2 ст. 107 КК України, де зазначено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці (для неповнолітніх – до праці та навчання) довів своє виправлення.

Дослідивши наведені законодавчі положення, а також здійснивши систем-ний аналіз КК України та практики його застосування, можна зробити вис-новок, що виправлення засудженого полягає у його моральному виправленні, про яке свідчить така зміна поведінки, внаслідок якої ця поведінка стає «сум-лінною», а також особа починає сумлінно ставитись до праці та (або) навчан-ня. Виникає запитання: чи потребують виправлення (у наведеному розумінні) особи, які вчинили злочини з необережності, злочини у сфері службової або професійної діяльності, але характеризуються виключно позитивно, до пра-ці ставляться сумлінно? Відповідь очевидна. Можна припустити, що чинний КК України некритично сприйняв радянські постулати, втілені в радянське

74


кримінальне законодавство, відповідно до яких, з одного боку, моральне ви-правлення особи є метою, яку можна досягти шляхом застосування криміналь-ного покарання, з іншого – злочини у соціалістичній державі вчиняють лише особи, які не бажають працювати і погано поводяться у суспільстві.

Таким чином, вказана у ст. 75 КК України підстава застосування звільнен-ня від відбування кримінального покарання з випробуванням – можливість виправлення засудженого без відбування покарання – апріорі має місце у пе-реважній більшості випадків вчинення злочинів у сфері службової, професій-ної діяльності, інших білокомірцевих злочинів, а також злочинів, вчинених з необережності. Фактично кожна особа, яка не має стійкої антисоціальної спрямованості, не належить до певних маргінальних груп та її поведінка не ха-рактеризується систематичним вчиненням так званих загальнокримінальних корисливих та(або) насильницьких злочинів, може бути виправлена (в аспек-ті сумлінної поведінки та ставлення до праці або навчання) без застосування кримінального покарання.

3. Призначення кримінального покарання зі звільненням від його відбу-вання з випробуванням в Україні виступає однією з найбільш поширених форм реалізації кримінальної відповідальності, його питома вага наближаєть-ся до 50%, а щодо окремих категорій злочинів, для яких типовим є вчинення їх особами з позитивною характеристикою, цей показник сягає майже 100%. З одного боку, позитивним є те, що такі особи та їх близькі не відчувають на собі побічних негативних наслідків покарання у виді позбавлення волі (фізич-не та психічне насильство з боку інших засуджених, погіршення стану фізич-ного і психічного здоров’я, розрив соціальних зав’язків, неможливість викону-вати сімейні, у тому числі батьківські обов’язки, кримінальне зараження тощо). З іншого боку, не можна не помітити, що фактично держава, звільняючи осо-бу від відбування покарання з випробуванням, відмовляється від досягнення мети кримінальної відповідальності.

Зазначимо, що чинне кримінальне законодавство не встановлює мети кримінальної відповідальності, у кримінально-правовій доктрині пропонуєть-ся це питання розглядати через призму цілей кримінального покарання, які значною мірою збігаються з цілями кримінальної відповідальності. Щодо пи-тання цілей кримінального покарання, то у теорії кримінального права воно є спірним, а у КК України викладено досить суперечливо.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Тобто ця стаття називає такі складові мети покарання, як: 1) кара; 2) виправлення засуджених; 3) запобігання вчи-ненню нових злочинів засудженими; 4) запобігання вчиненню нових злочинів іншими особами.

Інша правова регламентація цього положення спостерігається вже у ст. 65 КК України «Загальні засади призначення покарання». Перше речення ч. 2 цієї

75


статті визначає, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, тоб-то кількість складових мети покарання скорочується до виправлення особи та попередження нових злочинів (без зазначення адресату, але можна припусти-ти, що йдеться як про попередження таких злочинів засудженим, так і іншими особами). Як бачимо, про необхідність досягнення мети кари в цьому законо-давчому положенні вже не згадується. Подальше зменшення складових мети покарання спостерігається у другому реченні ч. 2 ст. 65 КК Україна: «Більш су-ворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправ-лення особи та попередження вчинення нею нових злочинів». Тут вже йдеться лише про виправлення особи та попередження лише цією особою нових зло-чинів, тобто, ані кара, ані загальне попередження (попередження вчинення злочинів іншими особами) не згадуються. І, насамкінець, при звільненні від відбування покарання з випробуванням у ст. 75 КК України йдеться лише про можливість або неможливість виправлення засудженого без відбування пока-рання, жодна інша складова мети кримінальної відповідальності до уваги не береться.

На мою думку, абсолютно неприйнятною є ситуація, коли держава, засто-совуючи найбільш суворий та найбільш витратний для платників податків вид юридичної відповідальності – кримінальну відповідальність – майже у по-ловині випадків навіть не декларує необхідність досягнення мети загальної і спеціальної превенції. Ця ситуація потребує негайних змін, які мають відбува-тися шляхом подальшого обмеження кола злочинів, щодо яких не може засто-совуватися звільнення від відбування покарання з випробуванням, обмеження або заборони його застосування до осіб, які на момент вчинення злочину мали судимість тощо. Використовуючи зарубіжний досвід, замість цієї форми реалі-зації кримінальної відповідальності, можуть застосовуватися інші види пока-рань, не пов’язані з позбавленням волі, зокрема поєднання громадських робіт з обмеженням свободи пересування. Але ці питання потребують подальших ґрунтовних наукових досліджень.

76


ДУНАЄВА Тетянакандидат юридичних наук,

науковий співробітник відділу дослідження проблемкримінального процесу та судоустрою

Науково-дослідного інституту вивчення проблем злочинностіімені академіка В.В. Сташиса

Національної академії правових наук України,м. Харків, Україна

РАК Світлана,асистент кафедри кримінального

та адміністративного права і процесуПолтавського юридичного інституту

Національного юридичного університетуімені Ярослава Мудрого,

м. Полтава, Україна

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ПРОБАЦІЇ ЗА СЛУЖБОВУ НЕДБАЛІСТЬ В УКРАЇНІ

Однією з гарантій ефективного функціонування держави та громадянсь-кого суспільства є належне виконання своїх службових функцій службовими особами державного апарату та апарату органів місцевого самоврядування. Невиконання або неналежне виконання відповідних обов’язків, непослідовні або незавершені управлінські рішення різних рівнів розглядаються як одна з основних причин економічних, політичних і соціальних проблем.

У статті 367 Кримінального кодексу України (КК України) встановле-но кримінальну відповідальність за службову недбалість. Статистичні дані, розміщені на сайті Генеральної прокуратури України, свідчать, що зазначений злочин є досить поширеним – посідає друге місце за кількістю зареєстрова-них випадків серед усіх злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг.

Результати кримінологічних досліджень надали можливість зробити висно-вок, що чимало осіб, засуджених за вчинення службової недбалості, здійсню-вали її досить тривалий час, що дає всі підстави визначити їх як специфічну особу необережного злочинця. Інколи недостатній життєвий досвід і стаж ро-боти певною мірою сприяють службовій недбалості. Тому безумовно важли-вим є посилення уваги з боку керівництва організацій, підприємств та уста-нов щодо організації повсякденної допомоги службовим особам та контролю за їх діяльністю, а також проходження ними курсів підвищення кваліфікації кадрів, участі в семінарах з обміну досвідом тощо [1].

77


Безумовно, краще попередити вчинення злочину, але з огляду на статистич-ні дані доводиться констатувати, що кількість проявів службової недбалості зростає. Тому досить важливим, застосовуючи покарання до осіб, які вчинили злочин, передбачений у ст. 367 КК України, є забезпечення досягнення мети загальної та спеціальної превенції.

У разі вчинення особою кваліфікованої службової недбалості санкцією ч. 2 ст. 367 КК України передбачено основне покарання у виді позбавлення волі. З огляду на той факт, що зазначений злочин є середньої тяжкості, переваж-но вчиняється з необережною формою вини, суди застосовують такий захід кримінально-правового характеру, як звільнення від відбування покаран-ня з випробуванням. Як свідчать результати проведеного нами емпіричного дослідження за 2014–2017роки із 337 випадків засудження осіб за ч. 2 ст. 367 КК лише у шести випадках порушники реально відбували покарання у виді позбавлення волі. У 84% випадків застосовувався такий захід кримінально- правового характеру, як звільнення від відбування покарання з випробуван-ням. Безумовно, такі цифри можна пояснити специфікою суб’єкта службової недбалості (службова особа), ступенем тяжкості та формою вини вказаного злочину. Однак проблема вбачається у тому, що суди, застосовуючи положення ст. 75 КК України, звільняють засуджених осіб не лише від основного покаран-ня, а й від додаткового (позбавлення права обіймати певні посади або займа-тися певною діяльністю). Така практика створює враження фактичної без-карності службової недбалості, формує в української громадськості уявлення, що службові особи, особливо така їх категорія, як представники влади або міс-цевого самоврядування, є «недоторканими».

Із набранням чинності Закону України «Про пробацію» від 5 лютого 2015 року № 160-VIII та внесення відповідних змін до КК України новелою в Україні стало впровадження пробаційних програм як додаткового обов’язку, що застосовується до осіб, звільнених від відбування покарання з випробу-ванням [2; 3]. На нашу думку, здійснення у разі застосування наглядової про-бації пробаційних програм у формі виконання безоплатних робіт на користь громадськості є доцільним щодо осіб, які вчинили кваліфіковану службову недбалість та звільнені від відбування покарання з випробуванням [4, с. 229].

Так, важливим питанням, яке обговорюється міжнародною спільнотою протягом останніх років, є необхідність гуманізації кримінального законо-давства, заміна такого виду покарання, як позбавлення волі альтернативними покараннями. Токійські правила рекомендують застосовувати до правопоруш-ників заходи, що не пов’язані з тюремним ув’язненням, силами громадськості досягати виправлення порушника. Європейські правила пробації також зао-хочують застосовувати громадські санкції і заходи замість покарання [4, с. 12].

На сьогодні актуальною є така об’єктивна умова виправлення осіб як су-спільно корисна діяльність. Під час розробки пробаційних програм має врахо-вуватися вид злочину, вчиненого особою, соціально-психологічна характерис-

78


тика злочинця, ступінь ризику вчинення ним злочину повторно. Застосування пробаційних програм в Україні дозволить певною мірою вирішити проблему фактичної безкарності осіб, звільнених від відбування і основного, і додат-кового покарання з випробуванням у разі вчинення злочину, передбаченого у ч. 2 ст. 367 КК України.

На нашу думку, обираючи вид суспільно корисної праці, слід використову-вати спеціальні вміння службових осіб. Так, якщо засуджена особа на момент вчинення службової недбалості виконувала функції представника влади або органу місцевого самоврядування, то можна використовувати її навички робо-ти з громадськістю (надання консультацій, проведення соціальних опитувань населення тощо). У випадках, коли суб’єктом службової недбалості є особи, які виконують адміністративно-господарські функції, мають реалізовуватися інші види діяльності (наприклад, фахівці надаватимуть допомогу в озелененні територій або догляді за парковими зонами). Оскільки застосування пробацій-них програм у вигляді неоплачуваних робіт на користь суспільства без вказів-ки на це у КК України може розглядатися як порушення ч. 3 ст. 43 Конституції України та ч. 2 ст. 4 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, то пропонуємо внести відповідні зміни до ч. 2 ст. 76 КК України шляхом перед-бачення поряд із таким додатковим заходом, як застосування пробаційних програм, вказівку на те, що у рамках пробаційних програм можливе застосу-вання неоплачуваної праці на користь суспільства [5, с. 230–231].

Звичайно, розробка та створення ефективного механізму реалізації проба-ційних програм у нашій державі – справа не одного року. Судам, покладаючи на осіб такий обов’язок, слід буде зважувати усі переваги та недоліки застосу-вання його до такого спеціального суб’єкта злочину, як службова особа. Дійсно, з одного боку організація суспільно корисної безоплатної діяльності не лише осіб, які вчинили службову недбалість, а й суб’єктів інших злочинів середньої тяжкості дозволить нашій країні зменшити витрати за рахунок державного бюджету. Однак слід враховувати і паралельні витрати на забезпечення належ-ного контролю за суб’єктом пробації органом пробації.

Отже, на нашу думку, з метою уникнення безкарності осіб, які вчинили службову недбалість і звільнені від відбування покарання з випробуванням, слід або залишати додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, або поряд із основними захо-дами, передбаченими у ч. 1 ст. 76 КК України, застосовувати і такий додатковий обов’язок як виконання пробаційних програм у виді суспільно корисної без-оплатної діяльності. При цьому, щоб не допустити порушень конституційних приписів та міжнародних угод у контексті заборони примусової праці, потріб-но внести зміни до ч. 2 ст. 76 КК України, вказавши на можливість застосуван-ня у рамках пробаційних програм неоплачуваної праці на користь суспільства.

Також доцільно інституціоналізувати роль неурядових організацій та інших притаманних світовій практиці сегментів громадянського суспільства

79


у застосуванні пробації щодо осіб, які вчинили службову недбалість. Так, висвітлення у засобах масової інформації проявів службової недбалості має як загальнопревентивне, так спеціальнопревентивне значення, і безпосередньо впливає на можливість застосування уповноваженими органами відповідних правових норм.


1. Дунаєва Т.Є. Кримінологічна характеристика, детермінація та запобіган-ня службовій недбалості: дис. … канд. юр. наук: 12.00.08 / Інститут вивчення проблем злочинності. Харків, 2012. 216 с.

2. Кримінальний кодекс: Закон України від 05.04.2001 № 2341-ІІІ. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14.

3. Про пробацію: Закон України від 05.02.2015 № 160-VIII. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/160-19

4. Рак С. Застосування пробаційних програм при притягненні до від-повідальності за службову недбалість. Підприємництво, господарство і право. № 5. 2018. С. 228–232.

5. Основи професійної діяльності персоналу органу пробації: навч. посіб. персоналу органу пробації / авт. кол.; за ред. Джеймса Седхема, Майкла Окті-гана. Київ, 2017. 242 с.

80


ЄРМАК Олексійкандидат юридичних наук,

головний науковий співробітник відділунаукової діяльності та міжнародного співробітництва

Академії Державної пенітенціарної служби,м. Чернігів, Україна

ЩОДО ПИТАННЯ ПРО ОБОВ’ЯЗКИ СУБ’ЄКТІВ ПРОБАЦІЇ, ЗВІЛЬНЕНИХ ВІД ВІДБУВАННЯ

ПОКАРАННЯ З ВИПРОБУВАННЯМ

У Законі України від 6 грудня 2017 року № 2227-VIII «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з ме-тою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» , що набрав чинності 11 січня 2019 року, Загальну і Особливу частини КК України доповнено новими нормами, що визначають: 1) поняття і види обмежувальних заходів, що застосовуються до осіб, які вчинили домашнє насильство; 2) нові обов’язки особи, звільненої від відбування покарання з випробуванням (ст. 76 КК України); 3) нові види кримінальних правопорушень (ст.ст. 1261, 1512 і 3901 КК України); 4) інші зміни та доповнення [1].

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України у разі звільнення від відбування пока-рання з випробуванням суд покладає на засудженого такі обов’язки: 1) періо-дично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 76 КК України у разі звільнення особи від відбу-вання покарання з випробування за вчинення злочину, що пов’язаний з до-машнім насильством суд може покласти на таку особу обов’язки та заборони, передбачені у ст. 911 КК України.

У частині 3 ст. 76 КК України також є перелік обов’язків, які суд може по-класти на особу, яку звільнено від відбування покарання з випробуванням.

Цікавим, на наш погляд, є той факт, що законодавець у ч.ч. 1, 2, 3 ст. 76 КК України вживає різні слова для позначення виду правообмежень, що можуть бути покладені на засудженого. В частині 1 і 3 ст. 76 КК України вживається слово «обов’язки», а в ч. 2 ст. 76 КК України – «обов’язки та заборони».

Докопатися до істини спробуємо через призму інструментального підходу, який є домінуючим в українській правовій науці в дослідженнях правового регулювання. На думку Алексєєва С.С., механізмом правового регулювання є вся сукупність правових засобів, за допомогою яких забезпечується правовий вплив на суспільні відносини [2, с. 30].

81


До юридичних засобів належать такі правові інструменти: норми права, права, обов’язки, правовідносини, юридичні факти, правозастосовні акти, до-говори, пільги, заборони, міри покарання та інші інститути, що грають роль регуляторів суспільних відносин [3, с. 149–150].

Обов’язок – це: 1) те, чого треба беззастережно дотримуватися, що слід без-відмовно виконувати відповідно до вимог суспільства або виходячи з власного сумління; 2) певний обсяг роботи, сукупність справ, межі відповідальності та інше, що визначаються відповідним званням, посадою, родинним станом тощо [4, с. 548]. Заборона – це: 1) наказ не робити чого-небудь; 2) захист [5, с. 26].

Відомо, що в теорії права, крім заборони і зобов’язання (обов’язок), також виділяють дозвіл як спосіб правового регулювання.

О.В. Малько зазначає, що забороною є «такі державно-владні стримувальні засоби, які під впливом відповідальності мають стримувати можливі проти-правні дії, які спричиняють шкоду як особистим, так і суспільним інтересам» [6, с. 59, 63].

Заборону слід розглядати як вид обмежень права. Заборона покладає на суб’єкта конкретного правопорушення обов’язок не здійснювати конкретні дії, які здатні завдати шкоди особистості або суспільству в цілому [7, с. 20].

Для правового регулювання використовуються різні способи. Основними такими способами є:

1) дозвіл – надання особі права на власні активні дії чи бездіяльність, тобто свободу вибору варіанта поведінки (вчиняй як вважаєш за потрібне); результат дозволів – суб’єктивні права [8, с. 262] (наприклад, право особи на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посяган-ня або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади);

2) заборона – покладання на особу обов’язку певної пасивної поведінки, утримання від вчинення якихось дій під загрозою настання відповідальності (тільки так не чини); результат заборони – юридичні обов’язки пасивного типу [8, с. 262] (наприклад, заборона вчиняти кримінальні правопорушення, перед-бачені Особливою частиною КК України, під загрозою застосування основної форми кримінальної відповідальності – покарання);

3) зобов’язання (веління) – покладання на особу обов’язку певної активної поведінки (чини тільки так); результати зобов’язань – юридичні обов’язки ак-тивного типу [8, с. 262] (наприклад, заборона наближатися на визначену від-стань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв’язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин).

Зобов’язання в тексті КК України виражається через конкретні обов’язки, що полягають в необхідності вчинення особою певних активних дій. Заборона ж полягає в обов’язку особи не вчиняти конкретні дії (пасивна поведінка).

Так, відповідно до ч. 3 ст. 76 КК України на осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, суд може додатково покласти такі обов’язки:

82


1) попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого; 2) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом

з питань пробації; 3) працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з пи-

тань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстра-ції як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано від-повідну посаду (роботу);

4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою; 5) пройти курс лікування від розладів психіки та поведінки внаслідок вжи-

вання психоактивних речовин або захворювання, що становить небезпеку для здоров’я інших осіб;

6) дотримуватися встановлених судом вимог щодо вчинення певних дій, об-меження спілкування, пересування та проведення дозвілля. На особу, звільне-ну від відбування покарання з випробуванням, суд покладає обов’язки, перед-бачені у ч. 2 цієї статті, необхідні і достатні для її виправлення з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом’як-шують або обтяжують покарання.

Враховуючи викладене, слід констатувати, що п.п. 2 і 6 ч. 3 ст. 76 КК України встановлено заборони, тобто обов’язок утримання від вчинення конкретних дій особою – не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, а також обмеження спілкування, пересування та проведення дозвілля. В інших пунктах ч. 3 ст. 76 КК України закріплено саме обов’язки, які спонукають особу до вчинення виключно активних дій.

Для єдності законодавчого підходу до визначення обмежень, які суд може визначити особі пропонуємо абзац 1 ч. 3 ст. 76 КК України викласти в такій редакції: «На осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, суд може додатково покласти такі обов’язки та заборони: …», а абзац 2 ч. 3 ст. 76 КК України сформулювати таким чином: «На особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, суд покладає обов’язки та заборони, передбачені частиною другою цієї статті, необхідні і достатні для її виправлення з ураху-ванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом’якшують або обтяжують покарання».

Крім того, в діючій редакції ч. 2 ст. 76 КК України є словосполучення «обов’язки та заборони». Водночас в абзаці другому ч. 3 ст. 76 КК України зако-нодавець чомусь забув згадати про «заборони».


1. Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про за-побігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами: Закон України від 06.12.2017 № 2227-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2227-19

83


2. Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве. Москва: Юридическая литература, 1966. 187 с.

3. Шундиков К.В. Юридические средства реализации правовой полити-ки. Правоведение. 1997. № 4. с. 149–150. URL: http://law.edu.ru/article/article.asp? article ID=152233

4. Словник української мови: в 11 томах / за ред. І.К. Білодіда. Київ: Наукова думка, 1974. Т. 5. 840 с.

5. Словник української мови: в 11 томах / за ред. І.К. Білодіда. Київ: Наукова думка, 1972. Т. 3. 744 с.

6. Малько А.В. Стимулы и ограничения в праве. Теоретико-информационный аспект: моног. Саратов: СГУ, 1994. 182 с. 7.

7. Кожевникова В. Співвідношення правової категорії «обмеження» з іншими правовими категоріями у праві. Підприємництво, господарство і право. 2018. № 1. С. 18–21.

8. Скакун О.Ф. Теорія права і держави: підручник. 4-те вид. допов. і перероб. Київ: Алерта, 2014. 524 с.

84


ІВАШЕВА Тетяна старший викладач циклу загальноправових дисциплін

Білоцерківського центру підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України,

м. Біла Церква, Україна

ЩОДО ОКРЕМИХ АСПЕКТІВ ВИКОНАННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПОКАРАННЯ

У ВИДІ ВИПРАВНИХ РОБІТ

Відповідно до ст. 51 Кримінального кодексу України (КК України) виправ-ні роботи є одним із дванадцяти видів кримінальних покарань. Згідно з ч. 1 ст. 57 КК України, такий вид кримінального покарання, як виправні роботи встановлюється на строки від шести місяців до двох років і відбувається за місцем роботи засудженого. Із суми заробітку засудженого до виправних робіт здійснюються відрахування в дохід держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від 10 % до 20% [1].

Виправні роботи можуть бути призначені неповнолітньому в віці від 16 до 18 років за місцем роботи на строк від двох місяців до одного року. Із заробітку неповнолітнього, засудженого до виправних робіт, здійснюється відрахування в дохід держави в розмірі, встановленому вироком суду, в межах від 5% до 10% (ч. 2 ст. 100 КК України).

Відповідно до ст. 42 Кримінально-виконавчого кодексу України (КВК Украї-ни), до часу відбування покарання зараховується:

– час, коли засудженій особі не надавалася робота на підприємстві через її відсутність, що підтверджується наказом по підприємству (або витягом з ньо-го) за підписами керівника та бухгалтера, скріпленими печаткою.

– час, протягом якого засуджена особа перебувала на обліку в державній службі зайнятості і їй було надано статус безробітної, що підтверджується від-повідною довідкою щокварталу.

– час, протягом якого засуджена особа не працювала з поважних причин і за нею відповідно до закону зберігалася заробітна плата [2].

У КВК України не закріплено перелік поважних причин, але у ст. 22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» до таких причин належать:

1) тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві;

2) необхідність догляду за хворою дитиною (обмеження: 14 календарних днів, якщо лікування амбулаторне, або період перебування в стаціонарі разом із хворою дитиною);

85


3) необхідність догляду за хворим членом сім’ї (обмеження: не більше трьох календарних днів, а у виняткових випадках – не більше 7 календарних днів);

4) догляд за дитиною віком до трьох років або дитиною з інвалідністю віком до 18 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною;

5) карантин, накладений органами санітарно-епідеміологічної служби;6) тимчасове переведення застрахованої особи відповідно до медичного вис-

новку на легшу, нижче оплачувану роботу (обмеження: не більше двох місяців);7) протезування з поміщенням у стаціонар протезно-ортопедичного під-

приємства;8) перебування в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортного закла-

ду після перенесених захворювань і травм [3].Листок непрацездатності у разі хвороби дитини не надають працівникам

під час:1) щорічних (основних чи додаткових) відпусток;2) відпусток у зв’язку з навчанням;3) творчих відпусток; відпусток без збереження заробітної плати;4) відпусток для догляду за дитиною віком до трьох років (п. 3.11 Інструкції

про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13 листопада 2001 року № 455) [4].

За таких обставин лист непрацездатності можна отримати у день виходу на роботу.

Також заборонено видавати лікарняний лист для догляду за: 1) хронічно хворим у період ремісії; 2) здоровою дитиною під час карантину; 3) хворою дитиною від 14 років на стаціонарному лікуванні.Лікарняні не оплачують [4]: – у разі травматизму або захворювання особи при вчиненні злочину; якщо

особа заподіяла шкоду своєму здоров’ю, аби ухилитися від роботи, або якщо симулює хворобу;

– під час арешту або під час проходження судмедекспертизи; – під час примусового лікування за постановою суду; – у разі хвороби чи травми, отриманої через алкогольне, наркотичне, ток-

сичне сп’яніння; – під час відпусток: без збереження заробітної плати, творчої, у зв’язку з на-

вчанням;– якщо працівник порушує режим, встановлений лікарем, не відвідує лікаря чи

не проходить медичну комісію (право на лікарняні втрачається з дня порушення).Таким чином, час хвороби зараховується в строк відбування покарання,

а відрахування не здійснюється, тому що відповідно до ч. 3 ст. 45 КВК України відрахування не провадяться з грошових допомог, які одержуються в порядку загальнообов’язкового державного соціального страхування і соціального за-

86


безпечення, виплат одноразового характеру, не передбачених системою оплати праці, сум, які виплачуються як компенсація за витрати, пов’язані з відряджен-ням, та інших компенсаційних виплат, а відповідно до ст. 22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» до таких причин належить допомога по тимчасовій непрацездатності, що надається застрахо-ваній особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з та-ких страхових випадків.

Обов’язково у особовій справі засудженого має бути копія листка непраце-здатності, який має бути оформлений відповідно до законодавства.

Листок непрацездатності на місці роботи надається особі, яка веде табель обліку робочого часу (табельнику). Залежно від особливостей діловодства під-приємства ним може бути й керівник, і працівник відділу кадрів [4].

На підприємстві заповнюють зворотну частину листка непрацездатності.Перші три верхніх розділи зворотної частини мають заповнити: – табельник;– відділ кадрів; – комісія з соцстрахування підприємства (або уповноважена особа, на яку

покладено призначення допомоги). Останній, 4-й розділ листка непрацездатності, заповнює бухгалтер.Також у главі VIII Кодексу законів про працю України (КЗпП України)

зазначено, що для працівників передбачено гарантії та компенсації, зокрема:– на час виконання державних або громадських обов’язків, якщо за чинним

законодавством України ці обов’язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку. Працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України «Про військовий обов’язок і військову служ-бу» і «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підго-товку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів (ст. 119 КЗпП України);

– при направленні працівників для підвищення кваліфікації з відривом від виробництва за ними зберігається місце роботи (посада) і провадяться випла-ти, передбачені законодавством (ст. 122 КЗпП України).

– за час перебування в медичному закладі на обстеженні за працівниками, зобов’язаними проходити таке обстеження (ст.ст. 169, 191), зберігається серед-ній заробіток за місцем роботи ( ст. 123 КзпП України).

– за працівниками-донорами зберігається середній заробіток за дні обсте-ження в закладах охорони здоров’я і здавання крові для переливання. Цим працівникам безпосередньо після кожного дня здавання крові для перели-вання надається день відпочинку з збереженням середнього заробітку. На ба-жання працівника цей день приєднується до щорічної відпустки (ст. 124 КЗпП України) [5].

87



1. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України (із змінами та доповненнями) від 13.04.2012 № 4651-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17

2. Кримінально-виконавчий кодекс України: Закон України (із змінами і до-повненнями) від 11.07.2003 № 1129-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua

3. Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування: Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15

4. Про затвердження Інструкції про порядок видачі документів, що засвід-чують тимчасову непрацездатність громадян: наказ МОЗ від 13.11.2001 № 455. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1005-01

5. Кодекс законів про працю України: Закон України (із змінами і доповнен-нями) від 10.12.1971 № 322-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08

88


ІВАЩЕНКО Вітакандидат юридичних наук, доцент,

професор кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права

Національної академії внутрішніх справ,м. Київ, Україна

ПЕРСПЕКТИВИ ЗДІЙСНЕННЯ ОРГАНОМ ПРОБАЦІЇКОНТРОЛЮ ЗА ПОВЕДІНКОЮ ЗАСУДЖЕНИХ

ЗА ДОМАШНЄ НАСИЛЬСТВО, ДО ЯКИХ ЗАСТОСОВАНО ОБМЕЖУВАЛЬНІ ЗАХОДИ

Однією з найбільш поширених у світі форм порушення прав людини зали-шається домашнє насильство, тому в Україні прийнята спеціальна нормативно- правова база щодо протидії цьому явищу.

Так, Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 7 грудня 2017 року [1] визначив організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у цій сфері, закріпив спеціальні заходи щодо протидії домашньому насильству, передбачив створення Єдиного державного реєстру випадків до-машнього насильства та насильства за ознакою статі.

Слід зазначити, домашнє насильство передбачає діяння (дії або бездіяль-ність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спіль-но проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» конкретизував також поняття фізичного, сексуального, психологічного та економічного насильства.

Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» від 6 грудня 2017 року [2] встановлено криміналь-ну відповідальність за вчинення домашнього насильства (ст. 1261 КК України (КК України)), примушування до аборту та стерилізації без добровільної згоди потерпілої особи (ст. 134 КК України), примушування до шлюбу (ст. 1512 КК України), невиконання обмежувальних заходів, обмежувальних приписів або непроходження програми для кривдників (ст. 3901 КК України). У новій редак-ції викладені злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості осо-

89


би. Також у КК України з’явився новий розділ про обмежувальні заходи, що за-стосовуються до осіб, які вчинили домашнє насильство (розділ ХІІІ1 Загальної частини КК України).

Обмежувальні заходи суд має право застосувати до особи, яка вчинила до-машнє насильство, і засуджена до покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, або звільнена від кримінальної відповідальності чи покарання з підстав, передбачених у КК України.

Так, за ступенем тяжкості домашнє насильство (ст. 1261 КК України) – злочин невеликої тяжкості. Карається домашнє насильство громадськими ро-ботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин, або арештом на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до п’яти років, або позбав-лення волі до двох років. Тому є перспективи засудження за цей злочин до по-карань, не пов’язаних з позбавленням волі, а також звільнення від кримінальної відповідальності чи покарання, а отже, і застосування обмежувальних заходів.

Йдеться про такі обов’язки, один або декілька з яких можуть бути покладені на засудженого:

– заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постра-ждала від домашнього насильства;

– обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчи-нено стосовно дитини або у її присутності;

– заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка по-страждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово прожи-вати, тимчасово чи систематично перебувати у зв’язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин;

– заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв’язку чи електрон-них комунікацій особисто або через третіх осіб;

– направлення для проходження програми для кривдників або пробаційної програми.

Звернемо увагу, що зазначені заходи застосовуються до особи, яка на мо-мент вчинення домашнього насильства досягла 18-річного віку. Строк їх – від одного до трьох місяців і за потреби може бути продовжений судом не біль-ше як на 12 місяців.

За умисне невиконання обмежувальних заходів передбачена кримінальна відповідальність (ст. 3901 КК України). Карається злочин арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до двох років.

Поряд із цим контроль за поведінкою засуджених, до яких застосовано об-межувальні заходи, має здійснювати орган пробації за місцем проживання за-судженого, а в разі вчинення злочину військовослужбовцем – командир війсь-кової частини.

Одним з основних завдань уповноважених органів з питань пробації під час роботи з кривдниками є забезпечення реалізації пробаційних програм.

90


Закон України «Про пробацію» від 5 лютого 2015 року [3] пробаційну програму визначив як таку, що призначається за рішенням суду особі, звільненій від від-бування покарання з випробуванням, та передбачає комплекс заходів, спрямо-ваних на корекцію соціальної поведінки або її окремих проявів, формування соціально сприятливих змін особистості, які можливо об’єктивно перевірити.

Також у разі покладення судом на кривдника обов’язку проходження про-баційної програми уповноважений орган з питань пробації інформує про таке рішення суду районні, районні у містах Києві і Севастополі держадміністрації та виконавчі органи місцевих рад, у тому числі об’єднаних територіальних гро-мад, за місцем проживання кривдника у триденний строк з дня надходжен-ня такого рішення, а також про закінчення проходження програми – у п’яти-денний строк. Це є важливим для взаємодії суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання і протидії домашньому насильству.

Підбиваючи підсумок зазначимо, що про ефективність розглянутого зако-нодавства можна говорити лише через певний час після його вступу в законну силу, коли буде напрацьована слідча та судова практика, приклади застосуван-ня до кривдників обмежувальних заходів. Разом із тим прийняття спеціальних законодавчих актів, комплексний підхід до запобігання та протидії домашньо-му насильству, його криміналізація є важливим кроком у напрямі подолання цього явища.


1. Про запобігання та протидію домашньому насильству: Закон України від 07.12.2017 № 2229-VІІІ / Верховна Рада України. URL: http:// zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2229-19

2. Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про за-побігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами: Закон України від 06.12.2017 № 2227-VІІІ / Верховна Рада Украї-ни. URL: http:// zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2227-19

3. Про пробацію: Закон України від 05.02.2015 № 160-VІІІ / Верховна Рада України. URL: http:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/160-19

91


КАЛЮГА Карінакандидат юридичних наук,

заступник завідувача кафедри кримінального процесу та криміналістики інституту права ім. В. Сташиса

Класичного приватного університету,м. Запоріжжя, Україна

ФЕНОМЕН ТА ДЕТЕРМІНАЦІЯ ПОНЯТТЯ ОСОБИ СУЧАСНОГО ЗЛОЧИНЦЯ

Феном́ен від грецького φαινόμενον – є, має місце, явище – явище, яке важко збагнути та досягається на чуттєвому рівні й може бути пізнане на основі досвіду.

Детермінація від латинського determinatio – межа, висновок, визначення, в широкому сенсі – визначення перспективи об’єкта детермінації, що розташо-вуються уявленнями про його комплектації, нинішніми параметрами і складо-вими, притаманними тій чи іншій категорії або зразку.

Особа – це насамперед суб’єкт певних соціальних відносин і свідомої діяль-ності, людина, яка має соціальні, фізико-біологічні і психологічні особливості. Особа, як об’єкт криміналістичного дослідження, пов’язана з подією злочину, тому поняття «особа злочинця» – умовне і розглядається як сукупність ві-домостей, що мають значення для розслідування стосовно осіб, які вчинили кримінальне правопорушення.

Визначившись з приблизним сенсом необхідних понять, хотілося б розібра-тися з суттю особи, яка представляє зараз серйозну загрозу для охоронюваних законом прав, свобод та інтересів суспільства.

Вбачається, що найсумнішим виглядає те, що ми не часто можемо взагалі збагнути, що вчинено злочин і вчинено його щодо нас. Про це свідчить відсо-ток латентності сучасної злочинності.

З розвитком науки і техніки, і не за прогнозованими наукою напрямами, а у сфері швидше модернізації вже існуючих гаджетів і додатків та через лінощі у кращому випадку і злочинним наміром у гіршому випадку.

Наприклад, прохання про незначну суму коштів (як правило, за допомогою соціальних мереж чи приватної пошти) на якийсь особистий інтерес від осо-би, яка або не знайома вам, або мало знайома. Чи не шахрайство? Шахрайство. Та «маленьке». Далі, репости/перепости якихось нещасних випадків, жалісли-вих історій про хвороби і подібне зі зрозумілими проханнями про допомогу. Ще хтось втирається до вас у довіру і, як результат, отримує доступ до певних ваших особистих даних з якими у них відкривається досить широкий спектр злочинних можливостей (аж до шантажу викриттям цими даними тощо).

Вимушені та невимушені політичні злочини на ґрунті «пустого шлунку»; на зомбування релігією, культом, поклонінням; злочини в ім’я «блогера» – як героя і прикладу для наслідування молоді та підлітків.

92


Стають частим явищем відкриття все нових і нових притулків: для захисту дітей, для жінок, для жертв насильства різного характеру тощо. Тобто для лю-дей з тимчасовою віктимною поведінкою стає благодатним розсадником для різного роду навіювань, а також зручним місцем для неявного, прихованого усунення неугодних. У досить закритому соціумі з особами, які займаються оздоровленням своїх душ і не схильні помічати навколишній світ, і при цьо-му потребують конфіденційності та завуальованості багатьох дій/подій, вини-кають відповідні умови для подібної злочинної дії.

Війна, як спосіб багатьох людей захистити свої інтереси, посилаючи дітей се-реднього і бідного класів на смерть. А тут «дрібніші» злочини «посередників», які завербовують воїнів, наприклад, під більш-менш пристойними, патріотич-ними тощо приводами, мотивами.

Злочинна хитрість «священників» – використовувати досягнення науки для вербування інтелектуальних особистостей.

Черствість до оточуючого нас світу і неосвіченість в сфері екології призво-дять до вирубки лісів, осушення річок і озер, викачування нафти, створенню атомних станцій, як прояв тяги до руйнування.

І так, це особа, яка може ще багато чого…

93


КЛЕПКА Дар’якандидат юридичних наук,

науковий співробітник відділу дослідження проблем кримінального процесу та судоустрою

Науково-дослідного інституту вивчення проблем злочинності імені академіка В.В. Сташиса

Національної академії правових наук України,асистент кафедри кримінального процесу

Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого,м. Харків, Україна

АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ ПРОБАЦІЇ В УКРАЇНІ:

КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ АСПЕКТ

На сучасному етапі пробація є чинним правовим інститутом у законодав-стві США, окремих європейських країн – Англії та Уельсу, Нідерландів та ін-ших. Вона має стійку тенденцію до поширення своєї географії, з метою чого здійснюються пілотні проекти та створюються адаптовані до законодавства європейських країн технології і порядок пробації [1, с. 27].

Так, відповідно до ст. 8 Закону України «Про пробацію» видами пробації є: досудова пробація; наглядова пробація; пенітенціарна пробація. Предметом регулювання саме кримінального процесуального законодавства є досудова пробація. Відповідно до ст. 314 Кримінального процесуального кодексу Украї-ни (КПК України) одним з рішень, яке має право прийняти суд у підготовчому провадженні, є: «доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь».

Варто звернути увагу що відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про про-бацію» досудова пробація – це забезпечення суду формалізованою інформа-цією, що характеризує обвинуваченого, з метою прийняття судом рішення про міру його відповідальності. Відповідно ж до ч. 1 ст. 314¹ КПК України з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а та-кож прийняття судового рішення про міру покарання представник уповнова-женого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду. Проаналізувавши зазначені норми чинного законодавства, можна дійти вис-новку, що досудова доповідь складається з метою надання рекомендацій суду щодо покарання, яке необхідно застосувати до обвинуваченого, у зв’язку з чим викликає подив складання такої доповіді на стадії підготовчого провадження та за ініціативою суду.

Окрім того, дослідивши Порядок складання досудової доповіді, затвердже-ний наказом Міністерства юстиції України від 27 січня 2017року № 200/5,

94


вбачається, що складання останньої на підготовчому провадженні не узго-джується із засадою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини.

З цього приводу О.Г. Шило зазначає, що завдання суду відповідно до сфор-мульованих у ст. 2 КПК України завдань кримінального провадження є забез-печення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду. Ініціювання ж судом у підготовчому провадженні складання досудової доповіді ставить під сумнів його неупередженість, оскільки не дослідивши поки що жодних до-казів, суд наперед вирішує питання щодо необхідності підготовки письмової інформації стосовно соціально-психологічної характеристики обвинувачено-го, оцінки ризиків вчинення ним повторного кримінального правопорушення та висновку про можливість виправлення без обмеження волі або позбавлен-ня волі на певний строк [1, с. 28–29]. Як зазначає Т.В. Лукашкіна, суд не має права заздалегідь висловлювати свою думку щодо вирішення кримінального провадження, а, доручаючи складання досудової доповіді, суд певним чином демонструє свою позицію щодо необхідності призначення обвинуваченому по-карання. Свою позицію щодо вирішення провадження суд має право вислови-ти тільки в підсумковому рішенні (вироці, ухвалі) [2, c. 84].

Підтримуючи і розвиваючи вказані наукові погляди варто зазначити, що більш вдало положення щодо досудової пробації закріпленщ на міжнародному рівні. Так, відповідно до Європейських правил пробації, затверджених Реко-мендацією Комітету Міністрів Ради Європи від 20 січня 2010 року, відповідно до яких служба пробації може готувати доповідь суду у справі обвинуваченого в скоєнні злочину, щоб допомогти суду, за можливості, прийняти рішення про те, чи слід визнати його винним, або яке покарання або міра відповідатимуть скоєному [3]. На відміну від національного законодавства, як бачимо, мова йде не лише про визначення покарання, а й про вирішення питання щодо притяг-нення обвинуваченого до кримінальної відповідальності.

Окрему увагу науковці приділяють проблемним питанням, пов’язаним із кадровим забезпеченням органів пробації, оскільки ефективно виконати ви-моги, які висуваються до досудової доповіді, може лише фахівець, який знає психологію, педагогіку, має базові знання з психопатології і психіатрії. Із цим завданням найкраще можуть впоратися юридичні психологи та психологи практичного спрямування, яких спеціально навчали використанню методів збору та узагальнення інформації про підоблікових осіб [4, c. 224; 5, c. 37], однак, нажаль, таких фахівців у службі пробації бракує. Варто звернути увагу й на ті організаційні проблеми у сфері бюджетного фінансування, перепідготов-ки персоналу кримінально-виконавчої інспекції, недостатнього матеріально- технічного забезпечення, створення моделей і методик пробації, з якими, за оцінками фахівців, стикається діяльність служби пробації [6, c. 91].

Таким чином, на підставі викладеного вище вбачається, що інститут досу-дової пробації потребує нагального вдосконалення як на законодавчому рівні, так і організаційному. Вважаємо, що досудова доповідь має складатися не на

95


стадії підготовчого провадження, а на прикінцевому етапі стадії судового роз-гляду. Окрім того, доцільно передбачити на рівні національного законодав-ства положення, відповідно до якого ініціатором складання досудової доповіді може бути сторона захисту та сторона обвинувачення.


1. Шило О.Г. Проблемні питання нормативного регулювання складання досудової доповіді в кримінальному провадженні. Актуальні проблеми удо-сконалення кримінального процесуального законодавства: матеріали всеукр. наук. практ. конф., присвяч. 70 річчю доктора юрид. наук, проф. Ю.П. Аленіна (21 квіт. 2017 р., м. Одеса) / за ред. Г.О. Ульянової, І.В. Гловюк; відп. за вип. І.В. Гловюк; уклад. В.А. Завтур; Нац. ун-т «Одес. юрид. акад.». Одеса: Юрид. література, 2017. С. 27–29.

2. Лукашкіна Т.В. Деякі зауваження до Закону України «Про пробацію» та внесених у зв’язку з ним доповнень до КПК України. Актуальні проблеми удо-сконалення кримінального процесуального законодавства: матеріали всеукр. наук. практ. конф., присвяч. 70 річчю доктора юрид. наук, проф. Ю.П. Алені-на (21 квіт. 2017 р., м. Одеса) / за ред. Г.О. Ульянової, І.В. Гловюк; відп. за вип. І.В. Гловюк; уклад. В.А. Завтур; Нац. ун-т «Одес. юрид. акад.». Одеса: Юрид. література, 2017. С. 81–88.

3. Рекомендація CM/Rec(2010)1 Комітету міністрів державам-членам про Правила Ради Європи про пробацію, прийнята Комітетом міністрів 20.01.2010 на 105-му засіданні заступників міністрів. URL: https://rm.coe.int/16806f4097

4. Шевчук С. Відбір фахівців служби пробації. Наукові записки. Серія: педа-гогічні науки. 2016. Вип. 147. С. 223–226.

5. Максимова Н.Ю. Соціально-психологічні аспекти діяльності служби про-бації. Актуальні проблеми психології: зб. наук. праць Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України, 2013. № 32(7). С. 137–143.

6. Тарасова М.В. Стан впровадження пробації в Україні. Юридичний науко-вий електронний журнал. 2016. № 1. С. 90–93.

96


КНИЖЕНКО Оксанадоктор юридичних наук, професор,

старший викладач відділу підготовки прокурорів з проблем кваліфікації кримінальних правопорушень

інституту спеціальної підготовкиНаціональної академії прокуратури України,


НАСЛІДКИ НЕВИКОНАННЯ ОБМЕЖУВАЛЬНИХ ЗАХОДІВ ДЛЯ ЗВІЛЬНЕНИХ ВІД ВІДБУВАННЯ

ПОКАРАННЯ З ВИПРОБУВАННЯМ

На сьогодні у Кримінальному кодексі України (КК України) до особи, яка скоїла злочин, пов’язаний з домашнім насильством, передбачено можливість призначення одного або декількох обмежувальних заходів, за невиконан-ня яких встановлена кримінальна відповідальність. Зокрема, у ст. 3901 КК України вказано, що за умисне невиконання особою обмежувальних заходів, обмежувальних приписів, а також ухилення від проходження програми для кривдників може бути призначене покарання до двох років обмеження волі. Редакція цієї норми дозволяє стверджувати, що законодавець однаково оцінив суспільну небезпечність зазначених діянь. Проте варто зауважити, що при-значення обмежувальних заходів передбачено не тільки у ст. 911 КК України, а й ч. 6 ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України (КПК України). На відміну від обмежувальних заходів, зазначених у КК України, ті, що перед-бачені у КПК України, застосовуються до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення.

Про обмежувальні приписи також йдеться у двох законах – в ч. 2 cт. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та в ст. 21-5 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».

У цих же законах передбачено застосування й програми для кривдників, і охоплює вона комплекс заходів, який має формуватися на підставі резуль-татів оцінки ризиків й спрямований на зміну поведінки кривдника, форму-вання у нього нової, неагресивної психологічної моделі поведінки у приватних стосунках.

Необхідно відзначити ще й на те, що за змістом обмежувальні заходи, пе-редбачені у ст. 911 КК України та ч. 6 ст. 194 КПК України, подібні між собою. У свою чергу обмежувальні заходи схожі з обмежувальним приписом, про який йдеться у ч. 2 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домаш-ньому насильству» та ст. 21-5 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».

97


Саме через подібність зазначених правових норм виникає питання щодо відповідальності звільнених від відбування покарання з випробуванням у разі наявності у них зобов’язання виконувати обмежувальні заходи. Прояснен-ня позначеної ситуації потребує з’ясування змісту обмежувальних заходів та обмежувальних приписів.

З наведеної нижче таблиці можна особисто зробити висновки щодо подіб-ності/відмінності цих зобов’язань.

Обмежувальні заходи ч. 1 ст. 911 КК України

Обмежувальні заходи ч. 6 ст. 194 КПК України

Обмежувальний приписч. 2 cт. 26 Закон України «Про запобігання та про-тидію домашньому на-сильству», ст. 21-5 Закон України «Про забезпечен-ня рівних прав та можли-востей жінок і чоловіків»

1) заборона перебувати в місці спільного проживан-ня з особою, яка постра-ждала від домашнього на-сильства;2) обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо до-машнє насильство вчине-но стосовно дитини або у її присутності;3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка по-страждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематич-но перебувати у зв’язку з роботою, навчанням, ліку-ванням чи з інших причин; 4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насиль-ства, інших контактів через засоби зв’язку чи електрон-них комунікацій особисто або через третіх осіб;

1) заборона перебувати в місці спільного прожи-вання з особою, яка по-страждала від домашньо-го насильства;2) обмеження спілкуван-ня з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчи-нено стосовно дитини або у її присутності;3) заборона наближати-ся на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домаш-нього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв’язку із роботою, нав-чанням, лікуванням чи з інших причин; 4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насиль-ства, інших контактів через засоби зв’язку чи електрон-них комунікацій особисто або через третіх осіб;

1) заборона перебувати в місці спільного прожи-вання (перебування) з по-страждалою особою;2) усунення перешкод у ко-ристуванні майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності або осо-бистою приватною влас-ністю постраждалої особи (розрядка – О.К.);3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (пере-бування), навчання, ро-боти, інших місць частого відвідування постражда-лою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшу-кувати постраждалу осо-бу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривд-нику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілку-ватися з нею;

98


5) направлення для про-ходження програми для кривдників або пробацій-ної програми.

5) направлення для про-ходження лікування від алкогольної, наркотич-ної або іншої залежності (розрядка – О.К.), від хво-роб, що становлять не-безпеку для оточуючих, направлення для про-ходження програми для кривдників.

6) заборона вести листу-вання, телефонні пере-говори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв’язку особисто і через третіх осіб.

Проводячи розмежування між цими обов’язками в контексті проходжен-ня звільненим від відбування покарання з випробуванням іспитового строку, зазначимо про такі ознаки.

Обмежувальний припис застосовується до кривдника, який вчинив домаш-нє насильство, відповідальність за яке встановлена у ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а обмежувальні заходи до особи, яка вчинила злочин, пов’язаний із домашнім насильством. Ці заходи призначають-ся відповідно до ст. 911 КК України разом із покаранням. Це покарання має бути таким, що не пов’язане з позбавленням волі.

Особа, до якої застосовано обмежувальний припис на підставі інформуван-ня судом уповноважених підрозділів органів Національної поліції України, за місцем проживання (перебування) постраждалої особи береться на профілак-тичний облік цими підрозділами.

Контроль за поведінкою засуджених, щодо яких застосовано обмежуваль-ний захід, здійснює орган пробації за місцем проживання засудженого, а в разі вчинення злочину військовослужбовцем – командир військової частини.

Невиконання звільненим від відбування покарання з випробуванням при-писів, покладених на нього згідно зі ст. 911 КК України, тягне настання не тіль-ки кримінальної відповідальності за ст. 3901 КК України, а й свідчить про те, що засуджений не виконав умов іспитового строку. Тобто такій особі повинно призначатися покарання за правилами, передбаченими у ст.ст. 71, 72 КК Украї-ни. Такий висновок випливає з положень ст. 78 КК України, частина третя якої розрахована саме на випадки вчинення засудженим протягом іспитового стро-ку нового злочину.

Таким чином, невиконання звільненим від відбування покарання з випро-буванням обмежувальних заходів є таким порушенням умов іспитового стро-ку, що тягне за собою призначення покарання за сукупністю вироків.

99


КОВАЛЕНКО Валентиндоктор юридичних наук, професор,

член-кореспондент Національної академії правових наук України,


КОЛБ Сергійкандидат юридичних наук,

юрисконсульт адвокатського об’єднання «Бона Фіде»,м. Луцьк, Україна

ПРО ДЕЯКІ ОЦІНОЧНІ КРИТЕРІЇ ЗАПОБІЖНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ПРОБАЦІЇ УКРАЇНИ

Суспільна практика свідчить, що питання ефективності для будь-яких суб’єктів діяльності є завжди актуальними та такими, що потребують науко-вого осягнення і супроводу. Зазначена проблема не обійшла стороною й пра-воохоронні органи України, включаючи органи пробації. Саме це завдання є визначальним й у змісті тих реформ, що проводяться сьогодні у сфері вико-нання покарань та запобігання злочинам [1, c. 8–11]. Як у зв’язку з цим слуш-но зауважив О.Н. Ярмиш, для будь-якого суспільства, яке перебуває в умовах посттоталітарного транзиту і прагне досягти демократичних цінностей, велике значення має успішне реформування правоохоронної системи та запобігання злочинам [2, c. 10]. Однак через специфіку завдань, що ставляться перед про-цесом виконання кримінальних покарань, а також покладаються на органи та установи виконання покарань, як встановила І.С. Яковець, зміст поняття ефек-тивності їх діяльності не може повністю збігатися із змістом ефективності всіх інших установ та організацій [3, c. 53].

В науці під ефективністю (лат. effectivus – виробничий) розуміють те, що призводить до необхідних результатів [4, c. 699]. У свою чергу, під ефективністю діяльності органів пробації у широкому сенсі, науковці розуміють їх здатність реально, з найкращим використанням наявних засобів, у оптимальні чи визна-чені законом або вироком суду строки, реалізувати завдання цього процесу [3, c. 66]. З огляду на це поняття можна констатувати, що «ефективність» сто-совно запобіжної діяльності персоналу органів пробації включає у себе два змістовні аспекти: 1) фактичну ефективність; 2) виявлену (уявну) ефектив-ність [3, c. 66]. Фактична ефективність – це реальна ефективність запобіжної діяльності, що здійснюється відносно персоналу цих підрозділів, яка об’єк-тивно відображає досягнутий результат, а виявлена (уявна) – це узагальнене уявлення суб’єктів запобігання цих злочинів серед зазначеного персоналу про фактичний рівень ефективності [3, c. 66]. Крім цього, як свідчить практика та результати аналізу наукових досліджень, розробка та впровадження у юри-

100


дичну діяльність критеріїв оцінки ефективності застосування правових норм у будь-якій сфері правового регулювання, включаючи боротьбу із злочин-ністю, відноситься до найбільш актуальних та, одночасно, найменш розробле-них у науці проблем [5, с. 69–70].

Цей висновок у повній мірі відноситься й до питань, що стосуються оцінки ефективності запобіжної діяльності органів пробації України. При цьому, не дивлячись на те, що у всіх практично концепціях розвитку юридичної науки в Україні зазначене завдання було визначено як пріоритетне, досі особливих зрушень у цьому напрямі не відбулось, а це, у свою чергу, не дозволяє на за-конодавчому та практичному рівнях створити належні безпечні умови жит-тєдіяльності особи, суспільства та в цілому держави та, зокрема, підвищити ефективність запобіжної діяльності зазначених державних органів України. Як у зв’язку із цим слушно зауважив М.В. Карчевський, сьогодні бюджети органів державної влади у сфері кримінальної юстиції збільшуються, але зро-стання відчуття безпеки в громадян не прослідковується [6, с. 45]. Більш того, є всі підстави твердити про кризові тенденції або навіть кризу кримінально- правового регулювання, особливо у контексті відображення у чинному за-коні про кримінальну відповідальність, кримінально-процесуальному та кримінально-виконавчому законодавстві змісту кримінологічної політики (а, це, власне, й складає предмет правового регулювання у сфері із злочин-ністю), тобто про ситуацію, коли внаслідок законодавчих рішень та судової практики соціальні видатки, які необхідно задіяти на реалізацію правових норм у зазначених галузях права, перевищують обсяг соціальних видатків, що фактично бути виділений для цього державою та суспільством [6, с. 45].

Таким чином, постановка питання щодо оцінки ефективності, у тому числі й запобіжної діяльності органів пробації, є своєчасною та такою, що має ве-лике теоретико-прикладне значення, позаяк, як вірно зазначила І.С. Яковець, оцінка діяльності будь-якої установи, організації або процесу завжди була доволі складною, оскільки для цього необхідні глибокі знання особливостей цієї діяльності, застосування сучасних методів наукового аналізу та викори-стання здобутків математичної науки [3, с. 53]. При цьому слід зауважити, що у юридичній літературі, як і у повсякденній практиці, термін «ефективність» вживається доволі часто, а його значення на перший погляд виглядає зрозумі-лим і простим, хоча при більш детальному вивченні його змісту все виглядає дещо по іншому, що й стало предметом даної наукової статті.


1. Севастьянова Н.І. Реформа кримінально-виконавчої системи як важливий елемент кримінально-виконавчої політики України / Кримінально-виконавча політика України та Європейського союзу: розвиток та інтеграція: зб. матер. міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 27.11.2015). Київ: Інститут кримінально- виконавчої служби, 2015. С. 8–11.

101


2. Ярмиш О.Н. Реформа правоохоронної системи в сьогоденній Україні: здобутки, втрати, перспективи / Актуальні проблеми кримінального пра-ва, процесу, криміналістики та оперативно-розшукової діяльності: всеукр. наук.-практ. конф. (Хмельницький, 3.03.2017). Хмельницький: Національна академія Державної податкової служби України, 2017. С. 10–16.

3. Яковець І.С. Теоретичні та прикладні засади оптимізації процесу вико-нання кримінальних покарань: моног. Харків: Право, 2013. 392 с.

4. Булыко А.Н. Большой словарь иностранных слов. 3-е изд., испр., перераб. Москва: Мартин, 2010. 704 с.

5. Борисов В.І. Ефективність кримінально-правової політики / В.І. Борисов, П.Л. Фріс. Політика у сфері боротьби зі злочинністю України: теоретичні та прикладні проблеми: моног. / за ред. проф. П.Л. Фріса та проф. В.Б. Харченка. Івано-Франківськ; Харків, 2016. С. 69–83.

6. Карчевський М.В. Ефективність кримінально-правового регулювання в Україні: інформаційно-аналітичні матеріали за результатами опитування екс-пертів. Суми: РВВ Луган. держ. ун-ту внутр. справ ім. Е.О. Дідоренка, 2015. 48 с.

102


КОЖУХАР Василь начальник відділу підвищення кваліфікації прокурорів

з нагляду за додержанням законів при виконаннісудових рішень у кримінальних провадженняхінституту підвищення кваліфікації прокурорівНаціональної академії прокуратури України,


ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ПОЗБАВЛЕННЯ ПРАВА ОБІЙМАТИ ПЕВНІ ПОСАДИ АБО ЗАЙМАТИСЯ

ПЕВНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ

Покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю є альтернативним позбавленню волі і застосовується як ос-новне покарання на строк від двох до п’яти років або як додаткове покарання – на строк від одного до трьох років.

Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову прак-тику у справах про хабарництво» від 26 квітня 2002 року № 5 до представників влади належать працівники державних органів та їх апарату, які наділені пра-вом у межах своєї компетенції ставити вимоги, а також приймати рішення, обов’язкові для виконання юридичними і фізичними особами незалежно від їх відомчої належності чи підлеглості.

Організаційно-розпорядчі обов’язки – це обов’язки щодо здійснення керів-ництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, ви-робничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, держав-них, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступ-ники, керівники структурних підрозділів, їх заступники, особи, які керують ділянками робіт.

Адміністративно-господарські обов’язки – це обов’язки з управління або розпорядження державним, колективним чи приватним майном (установлен-ня порядку його зберігання, переробки, реалізації, забезпечення контролю за цими операціями тощо).

Такі повноваження в повному обсязі є у начальників фінансових, планово- господарських, постачальних відділів і служб, завідувачів магазинів, майсте-рень, їх заступників, керівників відділів підприємств, відомчих ревізорів та контролерів.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику призна-чення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року № 7 судам рекомендовано застосовувати позбавлення права обіймати певні посади або

103


займатися певною діяльністю як додаткове покарання лише в тих випадках, коли вчинення злочину було пов’язане з посадою підсудного або із заняттям ним певною діяльністю.

Це покарання призначається у межах, встановлених санкцією статті Кримінального кодексу України (КК України), за якою підсудний визнаний винним, а якщо воно нею не передбачене, – в межах, установлених ст. 55 КК України. Рішення про позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю має бути чітко сформульоване в резолютивній частині ви-року, щоб не виникло сумнівів при виконанні покарання.

Застосування цього покарання як основного можливе лише за умови, що воно передбачене в санкції статті (частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу України, а також якщо суд визнає за необхідне перейти до іншого, більш м’якого виду основного покарання, не зазначеного у відповід-ній санкції (ст. 69 КК України).

Як додаткове це покарання може призначатися, коли воно не передбачене санкцією статті (частини статті) Особливої частини КК України, якщо суд, враховуючи характер злочину, вчиненого за посадою або у зв’язку із заняттям певною діяльністю. особу засудженого та інші обставини справи, визнає за не-можливе збереження за нею права обіймати певні посади або займатися пев-ною діяльністю. Воно може призначатися судом як додаткове і при звільненні від покарання з випробуванням (ст.ст. 75, 77 КК України).

Суд може не призначати позбавлення права обіймати певні посади або займа-тися певною діяльністю, що передбачене в санкції статті (частини статті) Особ-ливої частини КК України як обов’язкове додаткове покарання, при призначенні більш м’якого покарання, ніж передбачене законом (ст. 69 КК України).

Кримінальний кодекс України не обмежує кола посад і видів діяльності, пра-во обіймати які або право займатися якою може бути позбавлений засуджений. Судова практика виходить з того, що позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначене лише у тих випадках, коли вчинення злочину було пов’язане зі службовим становищем підсудного або із зайняттям ним певною діяльністю. Призначаючи це покарання, суд має чітко вказати у вироку ті конкретні посади, право обіймати які позбавляється засу-джений, або конкретний вид діяльності, права займатися якою він позбавляється.

Тимчасове незайняття певним видом діяльності або неперебування на по-саді на момент постановлення вироку не є перешкодою до незастосування цьо-го покарання. Так, позбавлення права керувати транспортним засобом може бути призначене судом як додаткове покарання незалежно від того, що особа вже позбавлена такого права в порядку адміністративного стягнення. Однак суд не вправі призначити таке додаткове покарання особі, яка не має права управляти транспортним засобом.

До неповнолітніх це покарання може застосовуватися лише як додаткове (ч. 2 ст. 98 КК України).

104


Виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, призначеного як основне покарання, а також як додаткове до основних покарань, покладається на уповноважені органи з пи-тань пробації.

Виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, призначеного як додаткове покарання до арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військово-службовців або позбавлення волі на певний строк, під час відбування основ-ного покарання покладається на адміністрацію арештного дому, кримінально- виконавчої установи, командування дисциплінарного батальйону, військової частини чи начальника гарнізону.

Зокрема, виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю включає:

– облік засуджених осіб;– контроль за виконанням вироку суду власником підприємства, установи,

організації або уповноваженим ним органом за місцем роботи засудженої осо-би, а також органом, що має право анулювати дозвіл на заняття відповідним видом діяльності, яка заборонена засудженій особі;

– вжиття заходів з припинення порушень порядку відбування покарання, призначеного судом;

– здійснення інших заходів, передбачених законом.Органи, які мають право анулювати дозвіл на заняття певними видами

діяльності, зобов’язані не пізніше трьох днів після одержання копії судового рішення анулювати дозвіл на заняття тим видом діяльності, яка заборонена засудженому, вилучити відповідний документ, який надає зазначеній особі право займатися певним видом діяльності, і повідомити про виконання судо-вого рішення уповноважений орган з питань пробації.

Ухиленням від відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю є невиконання засудженим обов’язків, передбачених у ст. 34 Кримінально-виконавчого кодексу України.

У разі невиконання власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом судового рішення щодо особи, позбавленої пра-ва обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, уповноважений орган з питань пробації повідомляє про можливі наслідки невиконання су-дового рішення, а у разі його подальшого невиконання надсилає матеріали до органу Національної поліції для відповідного реагування.

105


КОЛБ Олександрдоктор юридичних наук, професор,

професор кафедри кримінального права та процесу Національного університету «Львівська політехніка»,


КОЛБ Іванкандидат юридичних наук,

начальник відділу нагляду за додержанням законів при виконанні кримінальних покарань

прокуратури Київської області,м. Київ, Україна

ПРО ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ОРГАНІВ ПРОБАЦІЇ В КОНТЕКСТІ СУЧАСНОЇ ПОЛІТИКИ

У СФЕРІ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ

Як показують результати аналізу функціонування сфери виконання пока-рань України упродовж 1991–2018 років, однією з ключових проблем, що вирі-шувалися протягом зазначеного історичного періоду та були пов’язані з про-веденням реформ у кримінально-виконавчій системі, є і залишається та, що стосується змісту політики у зазначеній сфері суспільних відносин [1]. Повною мірою це питання є актуальним і для органів пробації [2], становлення яких в Україні здійснюється з урахуванням змісту державної політики, що стосується сфери виконання покарань. При цьому важливість цієї тематики, а отже, пер-спективних напрямів удосконалення діяльності органів пробації, обумовлена тим, що в наукових колах за цей час виокремилось на рівні науково обґрунто-ваних доктрин декілька підходів, а саме: 1) кримінально-виконавчий (а, звід-си, й назва – кримінально-виконавча політика (В.М. Трубников, О.М. Джужа, О.Г. Колб та інші)); 2) пенітенціарний (Г.О. Радов, В.М. Синьов, І.Г. Бога-тирьов та інші (звідси – пенітенціарна політика)); 3) змішаний (А.Х. Степанюк, І.С. Яковець, К.А. Автухов та інші) (звідси – державна політика у сфері вико-нання покарань) [3, с. 51–52].

Сучасна практика кримінально-виконавчої діяльності в Україні свідчить про те, що перша та третя групи науковців, маючи спільні оціночні критерії щодо подальшої видозміни змісту політики, яка є вираженням криміналь-но-виконавчої функції держави, на сьогодні є домінуючими на законодавчо-му та практичних рівнях та, одночасно, виступають тими детермінантами, що обумовлюють сучасний стан процесу виконання – відбування покарань та діяльності органів пробації, стимулюють у певній мірі підвищення рів-ня ефективності такого виду суспільної діяльності в Україні, а також ство-

106


рюють перспективні напрями удосконалення сфери виконання покарань загалом.

Також варто визнати, що пенітенціарний напрям досліджень у зазначеній сфері, маючи у розпорядженні кращі світові зразки пенітенціарної діяльності, не досить активно та результативно проявляв у минулому себе на всіх рівнях формування та реалізації пенітенціарної політики, що необхідно враховувати у сучасних умовах становлення органів пробації в Україні. Крім цього, слід звернути увагу, що такий стан склався з різних причин, головною з яких були стереотипна поведінка та відношення, у першу чергу, суб’єктів кримінально- виконавчої діяльності, а також у інших учасників цього процесу до реалізації на практиці визначених у законі мети, завдань і принципів функціонування сфери виконання покарань (ст.ст. 1, 5 Кримінально-виконавчого кодексу Украї-ни (КВК України)) [4]. Ключовим моментом у цьому сенсі стало прийняття у 2003 році КВК України, який тільки за формою відобразив деякі елементи пені-тенціарних установ світу та діяльності підрозділів служб пробації, залишив-шись по суті нормативно-правовим джерелом каральної (виправно-трудової), а не виправно-ресоціалізаційної політики, яка мала б реалізовуватись у від-повідній діяльності нашої держави. І це при тому, що на той час склалася віт-чизняна наукова школа пенітенціаристів на чолі з Г.О. Радовим та з активною участю у ній провідних учених України [5, с. 5–10].

Таким чином, виходячи з аналізу сучасних наукових розробок, а також з ре-зультатів діяльності органів пробації України, слід констатувати, що подальше становлення та розвиток зазначених державних органів прямо залежить від формування змісту кримінально-виконавчої політики та ефективності її реалі-зації на нормотворчому та правозастосовному рівнях.


1. Про схвалення Концепції реформування (розвитку) пенітенціарної систе-ми України: розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.09.2017 № 654-р. Офіційний вісник України. 2017. № 78. Ст. 2401.

2. Про пробацію: Закон України від 05.02.2015 № 160-VIII. Відомості Верхов-ної Ради України. 2015. № 13. 745 с.

3. Гель А.П. Кримінально-виконавче право України: навч. посіб. / за ред. А.Х. Степанюка. Київ: Юрінком Інтер, 2008. 624 с.

4. Кримінально-виконавчий кодекс України: Закон України від 11 липня 2003 року. Відомості Верховної Ради України. 2004. № 3/4. Ст. 21.

5. Радов Г.О. Роль та місце пенітенціарної системи в структурі державного управління України. Проблеми пенітенціарної теорії і практики. 1997. № 2. С. 5–10.

107


КОЛОДЯЖНИЙ Максимкандидат юридичних наук, старший науковий співробітник,

завідувач відділу кримінологічних досліджень Науково-дослідного інституту вивчення проблем злочинності

імені академіка В.В. Сташиса Національної академії правових наук України,


ПРОБАЦІЯ В СИСТЕМІ ПРОФІЛАКТИКИ ЗЛОЧИННОСТІ

Відбудова України, її остаточний євроінтеграційний вектор подальшого розвитку, реформування усіх сфер суспільного життя і галузей виробництва, відновлення економіки, підвищення соціального забезпечення населення тощо передбачають відповідні зміни. Не є винятком і правоохоронна сфера, сфера громадської безпеки, публічного порядку. Адже неможливість захисту державою базових благ громадян у виді їх життя і здоров’я, честі та гідності, недоторканності й безпеки, визначених у ст. 3 Конституції України, в умовах складної суспільно-політичної ситуації в країні й зовнішньої військової агресії значно ускладнюють досягнення вище перелічених цілей, що пов’язуються з європейсь ким майбутнім України.

Запровадження сучасних і прогресивних європейських стандартів у сфері профілактики злочинності пов’язується, окрім іншого, зі створенням нової та більш ефективної системи виконання і відбування кримінальних покарань. Ця система є дуже важливою з огляду на оцінку рівня демократії держави, гу-манності кримінального і кримінально-виконавчого законодавства, захисту прав різних категорій громадян (засуджених, потерпілих) тощо. Нарешті ефек-тивність пенітенціарної сфери має прямий кореляційний зв’язок із рівнем зло-чинності. Особливо це стосується повторної і рецидивної злочинності.

Вивчення офіційної кримінально-правової статистичної інформації дає під-стави стверджувати, що, наприклад, у 2018 році в Україні було вчинено повтор-но 66484 кримінальних правопорушення, за якими провадження направлені до суду [1]. Це становить 13,6 % від загальної кількості кримінальних правопо-рушень, облікованих у 2018 році. Зрозуміло, що цей показник не характеризує у повній мірі обсяг повторної злочинності в Україні, адже не береться до ува-ги показник проваджень, що перебувають на стадії досудового розслідування. Вказана статистика за багатьма об’єктивними й суб’єктивними обставинами не ураховує латентну частину повторної злочинності. За результатами ґрун-товних кримінологічних досліджень, частка рецидивної злочинності в Україні становить близько 12 % [2, с. 168]. Тому зрозуміло, що рівень повторної злочин-ності є дещо більшим рівня рецидивної її частини.

Розширити уявлення про поширеність повторної і рецидивної злочинності можна за допомогою статистичних відомостей Державної судової адміністра-

108


ції України. Зокрема, у 2018 році в Україні всього було засуджено 73659 осіб. З них – 18076 осіб, які мають не зняту чи не погашену судимість [3]. Це означає, що кожний четвертий злочинець раніше мав проблеми із законом. Причина цього криється вочевидь у недостатній ефективності державної політики. Це стосується і пенітенціарної системи, яка потребує подальшого вдосконалення діяльності відповідних органів й установ виконання покарань.

Для успішної профілактики злочинів з боку осіб, які раніше вже вчиня-ли злочини, у тому числі умисні, передбачений окремий запобіжний напрям. У західній кримінологічній науці він називається третинним запобіганням зло-чинності, в українській кримінології – профілактикою рецидиву. Важливе міс-це в реалізації заходів цього напряму посідає інститут пробації. Поява органів пробації відбулась за рахунок не лише зміни назви колишніх кримінально- виконавчих інспекцій. Ядро такого реформування полягає у здійсненні деяких відносно нових напрямів роботи органів пробації відповідно до кращих захід-них практик.

Наразі діяльність органів пробації відбувається на підставі Закону України «Про пробацію», прийнятого у 2015 році [4]. Схвалення викликає впроваджен-ня такого напряму роботи, як досудова пробація. Збір працівниками органів пробації важливої інформації з різних органів державної влади і місцевого самоврядування, навчальних закладів, закладів охорони здоров’я тощо про обвинуваченого, особливості його соціально-демографічної, кримінально- правової, морально-психологічної характеристики дозволяє суду прийняти більш об’єктивне і справедливе рішення щодо міри відповідальності винного. Незважаючи на те, що Законом не забороняється залучення самого обвинува-ченого до збору відомостей, які його характеризують, видається, що така участь винного має, за можливості, зводитись до мінімуму. Адже в іншому разі пра-цівники пробації можуть готувати досудову доповідь на підставі необ’єктивної інформації, наданої органами, установами й організаціями внаслідок зловжи-вань недобросовісних співробітників за відповідного незаконного втручання винного.

Заслуговують на увагу новації щодо проведення наглядової пробації. Вони полягають у відході від застарілих й неефективних виключно наглядових під-ходів. Наразі акцент обґрунтовано здійснюється здебільшого на соціально- виховній роботі з засудженими особами. Ураховуючи, що лише у 2018 році в Україні було звільнено від відбування покарання з випробуванням 28 096 осіб, що становить 38,2 % від загальної чисельності засуджених осіб [3], це значно актуалізує необхідність розширення соціально-виховних заходів із засудже-ними на волі. Вони пов’язуються з участю винних у різноманітних пробацій-них програмах.

З огляду на те, що частина злочинців мають наркотичну залежність, ще біль-ша – алкогольну залежність, внаслідок чого деякі злочини вчиняються у стані наркотичного чи алкогольного сп’яніння, чимало засуджених схильні до агре-

109


сивних форм поведінки, проявляють насильство стосовно близьких родичів, тому такі особи зобов’язані брати активну участь у медичних заходах і пси-хологічних тренінгових програмах і проектах. Вони спрямовані на лікування алкоголізму і наркоманії, навчання методикам приборкання агресії, контролю емоцій, розвитку комунікативних здібностей та інших соціально схвальних форм поведінки. Усе це охоплюється наглядовою пробацією.

Більш складною є пенітенціарна пробація, особливо яка застосовується щодо повторно засуджених осіб за тяжкі й особливо тяжкі злочини. Частина з них є рецидивістами, які вважаються злісними й особливо злісними зло-чинцями. Їх виправлення і ресоціалізація значно ускладнюється порівняно з особами, які відбувають покарання, не пов’язане з позбавленням або обмежен-ням волі. Тому головне завдання пенітенціарної пробації полягає передусім у забезпеченні таких осіб житлом, а також допомозі в їх працевлаштуванні. Це необхідно для створення сприятливих соціальних й економічних умов, які б завадили повторному вчиненню такими особами злочину.

З метою удосконалення існуючої системи пробації в Україні, урізноманіт-нення пробаційних проектів, залучення до їх здійснення якомога ширшо-го кола суб’єктів звертає на себе на увагу досвід США у вказаній сфері. У цій країні Національним інститутом правосуддя (National Institute of Justice) роз-робляються різні програми профілактики злочинності, включаючи програми профілактики рецидиву злочинів. Головним суб’єктом їх здійснення є орга-ни пробації. Станом на 2019 рік здійснюється 40 таких проектів, з яких 10 % визнано ефективними, а 55 % – перспективними. Найбільш дієвими у США є такі програми профілактики повторних злочинів, як: «Функціональна сімейна терапія» (штат Вашингтон); «Програма переходу до спільноти психічно хворих злочинців» (штат Вашингтон); «Зменшення навантаження на випробування на основі доказів» (штат Айова, штат Оклахома) [5].

Діяльність органів пробації тісно пов’язана зі стратегією участі громадсь-кості у запобіганні злочинності (community policing) й стратегією зменшення можливостей учинення злочинів (crime reducing). Це зумовлюється, з одно-го боку, широким залученням волонтерів до реалізації пробаційних заходів, а з другого, – створенням позитивного соціального й інформаційного середо-вища, яке обмежує можливості для вирішення особами власних потреб у зло-чинний спосіб.

Важливо, щоб із часом діяльність органів пробації не перетворилась на державний формалізм у сфері виконання покарань. Належне державне фінан-сування, а також продовження їх функціонування відповідно до кращих за-рубіжних практик у вказаній сфері зможе перетворити органи пробації на суб’єкти, що здійснюють ефективну профілактику злочинності в Україні.

(Примітка. Тези наукового повідомлення підготовлені в межах розробки фундаментальної теми дослідження «Стратегія зменшення можливостей учинення злочинів: теорія і практика» відділу кримінологічних досліджень НДІ ВПЗ ім. акад. В.В. Сташиса НАПрН України.)

110



1. Єдиний звіт про кримінальні правопорушення за січень – грудень 2018 року (Форма 1) / Управління організації ведення Єдиного реєстру досудо-вих розслідувань та статистичної інформації Генеральної прокуратури Украї-ни. Київ, 2019.

2. Батиргареєва В.С. Рецидивна злочинність в Україні: соціально-правові та кримінологічні проблеми: моног. Харків: Право, 2009. 576 с.

3. Судова статистика Державної судової адміністрації України про засу-джених осіб у 2018 році (Форма № 6 і № 7). URL: https://court.gov.ua/inshe/sudova_statystyka/rik_2018

4. Про пробацію: Закон України від 05.02.2015 № 160-VIII. Відомості Верхов-ної Ради України. 2015. № 13. Ст. 93.

5. National Institute of Justice. URL: https://www.crimesolutions.gov/TopicDetails.aspx?ID=167

111


КРІПАК Аннакандидат юридичних наук,

старший науковий співробітник науково-дослідного центру з питань діяльності органів та установ

Державної кримінально-виконавчої служби України і пробаціїІнституту кримінально-виконавчої служби,


РИЗИКИ РЕЦИДИВУ ЗЛОЧИННОСТІ ТА ДОПОМОГА ОСОБІ ПІСЛЯ ЗВІЛЬНЕННЯ

Традиційно від процесу виконання кримінальних покарань очікується створення таких умов, що полегшують виправлення і ресоціалізацію засу-джених. Саме тому на перший план при роботі із засудженими має виступа-ти не каральна сторона позбавлення волі, а запровадження адекватного рівня нагляду у поєднанні з необхідними соціально-виховними та психологічними заходами. Здебільшого критерієм необхідного рівня нагляду виступає показ-ник ризику вчинення нового злочину (ризик рецидиву злочинності).

Слово «рецидив» (від лат. recidivus) – повернення, повторення якого- небудь явища після його зникнення) [1]. Поняття «рецидив злочинів» визначено і закріплено у ст. 34 Кримінального кодексу України (КК України). Рецидивом злочинів визнається випадок вчинення особою, яка має судимість за умисний злочин, нового умисного злочину. Аналізуючи юридичне наповнення дефініції цього поняття, стає зрозуміло, що застосоване до винуватої особи разове пока-рання не призвело до виправлення цієї особи, виявилося недостатнім. Отже, припинення продовжуваної протиправної поведінки потребує додаткових заходів державного примусу.

Для рецидиву злочинів характерною є наявність відповідного зв’язку між попереднім і новим злочином.

Для ефективного зниження ризиків рецидиву злочинності в державі повин-на, не тільки теоретично існувати, а й реально діяти система заходів допомоги особі після звільнення, направлених на ефективну ресоціалізацію, реінтегра-цію та реабілітацію засуджених.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про пробацію», одним із завдань пробації є реалі-зація заходів, спрямованих на виправлення засуджених та запобігання вчинення ними повторних кримінальних правопорушень. Реалізація зазначеного завдання здійснюється органом пробації спільно з громадськими, релігійними організація-ми, засобами масової інформації та окремими громадянами (волонтерами).

Порядок та надання допомоги особам, які звільнені від відбуття покарання, визначені у главі 24 чинного Кримінально-виконавчого Кодексу України (КВК України). Зокрема, у ст. 156 КВК України описано порядок надання допомоги засудженим у трудовому і побутовому влаштуванні, а саме:

112


1. Уповноважений орган з питань пробації спільно з адміністрацією уста-нови виконання покарань не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку покарання у виді обмеження або позбавлення волі на певний строк організовує здійснення заходів щодо сприяння засудженим, які готуються до звільнення, у визначенні місця проживання після звільнення, влаштуванні до спеціалі-зованих установ для звільнених, госпіталізації до закладів охорони здоров’я (за потреби), працевлаштуванні після звільнення працездатних осіб.

2. В установах виконання покарань організовуються курси підготовки засуджених до звільнення.

3. Особи з інвалідністю першої та другої груп, а також особи, які досягли пенсійного віку, у разі потреби, за їхньою згодою направляються у будинки осіб з інвалідністю і престарілих. Неповнолітні, які позбавлені батьківського піклування, у необхідних випадках направляються службами у справах дітей до шкіл-інтернатів або над ними встановлюється опіка чи піклування.

4. Заходи щодо соціального патронажу осіб, звільнених від покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, визначаються Законом України «Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покаран-ня у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк», а порядок взаємодії суб’єктів соціального патронажу – Міністерством соціальної політи-ки України, Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством охорони здоров’я України та Міністерством юстиції України.

Статтею 157 чинного КВК України, визначено порядок надання допомоги особам, звільненим з місць відбування покарання, а саме:

1. Особи, які звільнені від відбування покарання, забезпечуються безплат-ним проїздом до місця проживання або роботи в межах України.

2. У разі відсутності необхідного за сезоном одягу, взуття і коштів на їх придбання особи, звільнені від відбування покарання, забезпечуються одя-гом і взуттям безоплатно. їм може бути видана одноразова грошова допомога за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на утримання кримінально-виконавчої системи. Умови і порядок надання допомоги визна-чаються нормативно-правовими актами Державного департаменту України з питань виконання покарань.

3. Особи, які звільнені від відбування покарання і потребують за станом здоров’я постійного догляду, а також неповнолітні направляються до місця проживання в супроводі родичів або працівника колонії.

В умовах, коли не всі засуджені в колоніях забезпечені роботою, багато з них мають низькі заробітки та не мають його взагалі. На момент звільнення вони потребують матеріальної допомоги. Оскільки місце відбування пока-рання не залежить від засудженого, при звільненні він забезпечується безко-штовним проїздом до обраного місця проживання або роботи після звільнен-ня, незалежно від наявності коштів на особовому рахунку. При цьому, якщо знов обране місце проживання знаходиться за межами України, звільнені за-

113


безпечується безплатним проїздом тільки до населеного пункту, який є най-ближчим до кордону з цією країною або до консульства (посольства, представ-ництва) іноземної країни на території України. Особам, які направляються до будинків інвалідів, престарілих, до інтернатів або піклувальників, видаються проїзні документи до місця, де розташовані ці установи або проживає піклу-вальник. Як правило, засудженим оплачується проїзд у загальних вагонах, в каютах III класу пароплавів. Особам, які потребують стороннього догля-ду, неповнолітнім віком до 16 років, вагітним жінкам, жінкам, які слідують з дітьми, можуть бути придбані квитки у плацкартний вагон або каюту II класу. Якщо на даному напрямку немає залізничного або водного транспорту, звіль-нений отримує квитки на повітряний або автомобільний транспорт. Засу-джені забезпечуються продуктами харчування або (за їх бажанням) грошима на час слідування. Час слідування визначається за розкладом руху того виду транспорту, на проїзд яким особа, що звільняється, забезпечується квитком. При цьому хворі, а також вагітні жінки і жінки з дітьми отримують харчуван-ня виходячи з тих норм, за якими вони забезпечувались у колонії. На дитину видається харчування та один комплект білизни, одягу та взуття за сезоном. Комплект одягу та взуття, що повинна мати особа при виході з установи ви-конання покарань, встановлюється з урахуванням періоду року на момент звільнення. Якщо звільнений не має необхідного одягу, взуття та коштів на їх придбання, вони видаються безкоштовно за заявою засудженого з дозволу начальника колонії чи його заступника. Особам, які звільнилися з місць по-збавлення волі та не мають достатніх коштів і працевлаштування, може бути надана одноразова допомога за рахунок коштів Державного бюджету Украї-ни, передбачених на утримання кримінально-виконавчої системи. Вказівка за-конодавця «може бути видана» свідчить про те, що така допомога є правом, а не обов’язком адміністрації установи. При визначенні розміру такої допомоги враховується відношення особи до праці, його поведінка під час відбування покарання, стан здоров’я та наявність родинних зв’язків. Категорично заборо-няється залишення засудженого, який відбув призначений строк покарання, в установі виконання покарань за будь-яких підстав, в тому числі і за особистим проханням особи, обумовленим, наприклад, станом здоров’я чи матеріальними ускладненнями.

При звільнені з місць відбування покарання особам виплачується однора-зова грошова допомога, порядок та умови надання якої затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12 березня 2012 року № 394/5 [2].

Враховуючи умови сьогодення, а також факт ізоляції від суспільства, особи, які звільнилася з місць позбавлення волі, можуть потребувати консультативно- інформаційної, правової, психологічної, медичної, психіатричної, наркологіч-ної та інших видів допомог.

114



1. Рецидив злочину: поняття, види та значення, сукупність злочинів. URL: https://studme.com.ua/159502105711/pravo/retsidiv_prestupleniya_ponyatie_vidy_znachenie.htm

2. Про затвердження Порядку та умов надання одноразової грошової до-помоги особам, звільненим з місць відбування покарання: наказ Міністерства юстиції України від 12.03.2012 № 394/5. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0394-12

115


ЛАПКІН Андрійкандидат юридичних наук,

доцент кафедри судоустрою та прокурорської діяльностіНаціонального юридичного університету імені Ярослава Мудрого,


РОЛЬ ПРОКУРОРА У ЗАСТОСУВАННІ ДОСУДОВОЇ ПРОБАЦІЇ

У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ

Згідно із п. 6 ст. 2 Закону України «Про пробацію» пробація – це система на-глядових та соціально-виховних заходів, що застосовуються за рішенням суду та відповідно до закону до засуджених, виконання певних видів кримінальних покарань, не пов’язаних із позбавленням волі, та забезпечення суду інформа-цією, що характеризує обвинуваченого. У кримінальному провадженні застосо-вується досудова пробація, що визначається як забезпечення суду формалізова-ною інформацією, що характеризує обвинуваченого, з метою прийняття судом рішення про міру його відповідальності (ч. 1 ст. 9 Закону «Про пробацію»).

Досудова пробація реалізується у кримінальному провадженні у формі досудової доповіді, рішення про складання якої приймає суд у підготовчому провадженні або в разі зміни обвинувачення в суді, якщо нове обвинувачен-ня відноситься до переліку злочинів, щодо яких досудова доповідь обов’язко-во складається. Згідно із ч. 5 ст. 314 Кримінального процесуального кодексу (КПК України) у підготовчому судовому засіданні суд у випадках, передбаче-них КПК України, за власною ініціативою або за клопотанням обвинувачено-го, його захисника чи законного представника, чи за клопотанням прокурора і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав лю-дини вирішує питання щодо складання досудової доповіді, про що постанов-ляє ухвалу із зазначенням строку підготовки такої доповіді.

Таким чином, роль прокурора у застосуванні досудової пробації у кримінальному провадженні полягає у тому, що він може ініціювати підго-товку досудової доповіді шляхом заявлення в суді відповідного клопотання за наявності встановлених для цього підстав. Крім того, прокурор має право висловити позицію щодо можливості призначення та складання досудової до-повіді, якщо дане питання ініційовано безпосередньо судом перед учасниками судового кримінального провадження чи самі учасники поставили це питання перед судом [1, c. 15].

Разом із тим необхідно звернути увагу, що роль прокурора в ініціюванні складання досудової доповіді не є виключною, адже право подати клопотання про складання досудової доповіді мають також обвинувачений, його захисник чи законний представник. Крім того, відповідне рішення суд може прийняти

116


за власною ініціативою. Повноваження прокурора щодо такого ініціювання є дискреційним, тобто прокурор може подати відповідне клопотання, а може не робити цього. Внаслідок цього участь прокурора у застосуванні досудової про-бації є епізодичною та ситуативною, що зменшує її ефективність.

Привертає увагу та обставина, що закріплена у КПК України модель за-стосування досудової пробації є предметом критики серед дослідників. Так, науковці висловлюють сумніви щодо покладення повноваження доручати ор-гану пробації складання досудової доповіді на суд, оскільки в цьому вбачаєть-ся порушення безсторонності та неупередженості судової влади. Як зауважує Т.В. Лукашкіна, суд не має права заздалегідь висловити свою думку щодо вирі-шення кримінального провадження, а, «замовляючи» досудову доповідь, він тим самим демонструє свою позицію щодо необхідності призначення обвину-ваченому покарання при тому, що в стадії підготовчого провадження не перед-бачене подання доказів суду [2, c. 84].

На думку О.Г. Шило, необхідність в отриманні досудової доповіді виникає у суду після вирішення ним питання винуватості обвинуваченого (підсудно-го) у вчиненні інкримінованого йому злочину. Тож не є доречною можливість ініціювання складання такої доповіді судом у підготовчому провадженні, адже на цьому етапі кримінального провадження суд жодним чином не знайомить-ся з матеріалами, що мають сторони, не досліджує докази і взагалі не має ніякої інформації стосовного конкретного кримінального провадження за винятком обвинувального акта з додатками [3, c. 28].

О.В. Бабаєва підкреслює, що віднесення питань складання досудової до-повіді до стадії підготовчого провадження є невиправданим з таких міркувань: (1) у цій стадії судом не досліджуються докази, без чого суду неможливо визна-читися з потребою складання досудової доповіді, а органу пробації – скласти її; (2) це створює загрозу принципам неупередженості та безсторонності судової влади, веде до обвинувального ухилу у діяльності суду; (3) прийняття такого рішення веде до затягування строків підготовчого провадження та відтерміну-вання судового розгляду [4, c. 66].

Із викладеного вище можна виокремити такі недоліки існуючої моделі до-судової пробації: покладення рішення про її застосування на суд, у тому числі за власною ініціативою, що ставить під сумнів його безсторонність і неупере-дженість; прийняття судом цього рішення за відсутності матеріалів криміналь-ного провадження, що унеможливлює належне встановлення судом наявності мети й підстав складання досудової доповіді.

Поряд з цим у вказаній сфері існують й інші проблеми. Так, найменуван-ня відповідного різновиду пробації як досудового (як і форми, в якій вона втілюється – «досудова доповідь») суперечить її застосуванню у судовому про-вадженні. Якщо рішення про складання досудової доповіді приймається судом і на стадії підготовчого провадження, яка є частиною судового провадження, то така пробація закономірно має іменуватися судовою.

117


Крім того, варто звернути увагу на те, що така модель передбачає пору-шення засади розумних строків. Згідно із ч. 2 ст. 28 КПК України, проведен-ня судового провадження у розумні строки забезпечує суд. Однак рішення суду про складання досудової доповіді веде до затягування строків судового прова дження, оскільки підготовче судове засідання має бути відкладено на час, необхідний для її підготовки. Тобто підготовче провадження, у якому суд приймає рішення про складання досудової доповіді, потребує проведення що-найменше двох підготовчих судових засідань. Попри те, що строк підготовки досудової доповіді визначає суд у своїй ухвалі, такий строк має бути достатнім для збирання й аналізу органом пробації відповідних даних, що характери-зують обвинуваченого. Згідно з Методичними рекомендаціями Генеральної прокуратури України з питань пробації, у відповідному клопотанні прокурору слід висловлювати точку зору щодо строку складання досудової доповіді та ор-гану пробації, який має її скласти. При цьому прокурору потрібно керуватися багатьма чинниками (складність провадження; відомості про обвинуваченого; віддаленість органу пробації від місця проживання обвинуваченого та інші обставини) та орієнтувати суд на встановлення в ухвалі про складання досудо-вої доповіді достатнього часу для органу пробації [1, c. 15]. Однак встановлення достатнього часу для складання досудової доповіді, що позитивно позначати-меться на її повноті та об’єктивності, натомість негативно впливатиме на до-держання розумних строках судового провадження.

Зважаючи на це, варто підтримати позицію щодо складання досудової до-повіді як процесуальної дії саме на стадії досудового розслідування [5, c. 170]. За такого підходу досудова доповідь буде реалізуватися саме як досудова про-бація. Крім того, це не вестиме до затягування строків кримінального прова-дження, адже підготовка досудової доповіді на стадії досудового розслідуван-ня здійснюватиметься в межах строків останнього паралельно з проведенням інших процесуальних дій.

Поряд із перенесенням часу складання досудової доповіді на стадію досу-дового розслідування існує необхідність змінити суб’єкта прийняття відповід-ного рішення. Так, у науковій літературі висловлюються погляди, що є більш прийнятним, ніж суд, суб’єктом прийняття цього рішення вбачається про-курор (як варіант – поряд зі слідчим або стороною захисту) [2, c. 85; 3, c. 28; 4, c. 64]. На наш погляд, як суб’єкт прийняття відповідного рішення варто визна-чити прокурора. Подібний підхід застосовується, зокрема, у Естонії, Данії, Латвії, де аналог досудової доповіді готується службою пробації за запитом прокурора (у Латвії – також і суду) [6]. Це відповідає функціональному призна-ченню прокурора як процесуального керівника досудового розслідування, а в судових стадіях провадження – публічного обвинувача, який повинен сприяти суду у повному, всебічному та неупередженому розгляді кримінального прова-дження. Обов’язок доказування, який покладається на прокурора, передбачає, серед іншого, доказування обставин, які характеризують особу обвинувачено-

118


го (п. 4 ч. 1 ст. 91 КПК України). Тому прийняття ним рішення про доручення представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь цілком відповідає як сутності й значенню досудової пробації, так і процесуальному статусу прокурора у кримінальному провадженні.


1. Методичні рекомендації з питань пробації у судовому кримінальному провадженні: схвалено науково-методичною радою при Генеральній прокура-турі України; протокол від 29.05.2018 № 3. Київ, 2018. 43 с.

2. Лукашкіна Т.В. Деякі зауваження до Закону України «Про проба-цію» та внесених у зв’язку з ним доповнень до КПК України. Актуальні про-блеми удосконалення кримінального процесуального законодавства: матер. всеукр. наук.-практ. конфер., присвяч. 70-річчю доктора юрид. наук професора Ю.П. Аленіна (21.04.2017, м. Одеса). Одеса: Юрид. література, 2017. С. 81–88.

3. Шило О.Г. Проблемні питання нормативного регулювання складан-ня досудової доповіді в кримінальному провадженні. Актуальні проблеми удосконалення кримінального процесуального законодавства: матер. всеукр. наук.-практ. конф., присвяч. 70-річчю доктора юрид. наук, професора Ю.П. Аленіна (21.04.2017, м. Одеса). Одеса: Юрид. література, 2017. С. 27–29.

4. Бабаєва О.В. Досудова доповідь у підготовчому кримінальному прова-дженні. Юрист України. 2018. № 2(37). С. 64–70.

5. Боднар І.В., Майборода І.А. Основні тенденції реформування органів та установ виконання покарань Державної пенітенціарної служби України. Юри-дичний науковий електронний журнал. 2015. № 5. С. 169–171.

6. Обзор законодательства скандинавских и балтийских стран по службе пробации (уголовному надзору). Санкт-Петербург: Гражданский контроль, 2005. 167 с.

119


МАКСИМЕНКО Віталійаспірант кафедри кримінального процесу

та криміналістики Інституту права імені В. Сташиса

Класичного приватного університету,м. Запоріжжя, Україна

ЩОДО РОЛІ СТОРОНИ ЗАХИСТУ В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ЗАКОННОСТІ

НА ПОЧАТКУ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ

Серед беззаперечних переваг Кримінального чинного процесуального кодексу України (КПК України) фахівці підкреслюють змагальність кримінального судо-чинства, розмежування процесуальних функцій та повноважень, набуття сто-роною захисту права збирати докази та їх можливість активної участі у процесі доказування, суттєве розширення процесуальних гарантій забезпечення консти-туційних прав і свобод людини у сфері кримінально процесуального примусу.

Відповідно до ст. 2 КПК України, однією з гарантій ефективного виконан-ня завдань кримінального судочинства є забезпечення повного, швидкого та неупередженого розслідування [1].

Проте у різні часи опубліковані праці вітчизняних науковців не достатньо охоплюють усі проблеми, пов’язані із правовим регулюванням початку досудо-вого розслідування та відповідної діяльності уповноважених суб’єктів. Отже, у зв’язку зі змінами законодавства, беззаперечно все ще існує необхідність у дослідженні проблем початку досудового розслідування та реалізації функ-цій захисту в забезпеченні законності на початку досудового розслідування, з розробленням рекомендацій щодо удосконалення кримінального проце-суального законодавства та правозастосовної практики.

У ст. 22 КПК України закріплено змагальність як одна із загальних засад кримінального провадження, а також у п. 19 ст. 3 КПК України дається визна-чення поняття сторін кримінального провадження, де конкретно вказуються учасники кримінального провадження, які належать до сторони обвинувачен-ня та сторони захисту.

Змагальність регламентує процедуру вирішення спору між стороною обви-нувачення і стороною захисту, які мають суперечливі інтереси. У разі змагаль-ної побудови кримінального провадження сторони мають рівні права на зби-рання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших прав, передбачених у КПК України.

Суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуаль-них обов’язків [2, с. 347–348].

120


Не треба забувати при цьому про те, що сторона захисту в кримінально-му провадженні (це підозрюваний, обвинувачений (підсудний), засуджений виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники, особа, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію) тощо) буде діяти залежно від своїх інтересів, спрямованих на захист своїх прав та інтересів.

І тут, на нашу думку існують «труднощі» у двох напрямах: перше, недостатнє законодавче регулювання процесуальних прав і можливостей сторони захисту (на підставі аналізу процесуальних норм), які ще й часто мають декларативний характер, й друге, проблеми процедури та принципу рівності сторін ініціюван-ня захистом слідчих дій та визначення їхньої участі в них тощо.

На сьогодні закріплено такі позитивні новели: зазначення сторони захис-ту, як учасників, уповноважених збирати докази, введення права сторони за-хисту щодо залучення експерта, отримання тимчасового доступу до речей і документів тощо.

Поряд з із тим, реальна реалізація функції захисту у кримінальному про-вадженні ускладнюється, по-перше, деякими наявними упущеннями у КПК України (наприклад, на відміну від КПК 1960 року, немає переліку прав захис-ника), по-друге, відсутністю забезпечуючих механізмів реалізації прав сторо-ни захисту [3, с. 440].

Так, у ч. 1 ст. 20 КПК України визначено, що право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підо-зри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисни-ка, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені у КПК України; право на захист також проявляється в тому, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов’язані роз’яснити підозрюваному, обвинуваченому його права та забезпечити право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника (ч. 2 ст. 20 КПК України).

Наприклад, у ст. 93 КПК України передбачено, що збирання доказів здій-снюється сторонами кримінального провадження; сторона захисту здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання до суду належних і допустимих доказів, проте, на практиці, спостерігається ігно-рування з боку адресатів запитів, і отримують вони тільки копії документів (які часто не визнаються процесуальним джерелом доказів) тощо.

121


Функція захисту як одна з основних функцій кримінального провадження є багатоаспектною діяльністю, яка забезпечує захист від обвинувачення, захист прав, свобод та охоронюваних законом інтересів обвинуваченого, надає йому юридичну допомогу у кримінальному провадженні та підготовки цивільного позову тощо.


1. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України (із змінами та доповненнями) від 13.04.2012 № 4651-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17

2. Моторигіна М.Г. Функції сторони захисту в змагальному кримінальному провадженні. Університетські наукові записки. 2013. № 1(45). С. 347–351.

3. Гловюк І.В. Кримінально-процесуальні функції: теорія, методологія та практика реалізації на основі положень Кримінального просувального кодексу України 2012 року: моног. Одеса: Юридична література, 2015. 712 с.

122


МИКИТАСЬ Ірина кандидат юридичних наук,

начальник кафедри кримінології і кримінально-виконавчого праваІнституту кримінально-виконавчої служби,

м. Київ Україна

ПРОБЛЕМИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ПРОБАЦІЇ ЩОДО СВОЄЧАСНОГО ЗАЛУЧЕННЯ

ЗАСУДЖЕНИХ ДО ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ВИПРАВНИХ РОБІТ

На основі аналізу виявлені основні проблеми, що виникають в діяльності органів пробації і стосуються працевлаштування засуджених до виправних робіт, а саме: відсутність бажання у адміністрації організацій і підприємств приймати на роботу засуджених, відсутність в організацій вільних робочих місць, а у засуджених – документів, потрібних для укладення трудового дого-вору. Наводиться твердження, що видача (заміна) таких документів на загаль-них підставах істотно обмежує можливість органу пробації виконувати вирок суду. У зв’язку з цим доцільно прийняти міжвідомчий нормативний правовий акт щодо взаємодії органу пробації з Міністерством оборони України, Держав-ною міграційною службою України, Міністерством внутрішніх справ України, Пенсійним фондом України щодо видачі (заміни) документів, необхідних для працевлаштування засуджених.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Кримінального кодексу України виправні роботи є строковим видом покарання, яке встановлюється у межах від шести місяців до двох років.

Згідно з даними Державної установи «Центр пробації», в 2018 році чисель-ність засуджених до виправних робіт, які знаходяться на обліку уповноваже-них органів з питань виконання покарань – 527 осіб, з них неповнолітніх – 12. На 1 березня 2019 року чисельність таких осіб становить 499 осіб.

Слід констатувати, що кількість засуджених до покарань і заходів кримінально- правового характеру зростає з кожним роком, при цьому система видів пока-рання, альтернативних позбавленню волі, залишається нереалізованою як в санкціях статей Кримінального кодексу України, так і в практичній діяльності судів, органів й установ кримінально-виконавчої системи.

Результативність діяльності установ і органів, що виконують покарання, в тому числі органи пробації, а також досягнення цілей кримінального покарання без-посередньо пов’язані зі станом кримінального, кримінально-процесуального та кримінально-виконавчого законодавства, що регулює питання виконання вироку.

Відповідно до Типового положення про уповноважений орган з питань пробації орган пробації є органом виконання покарань, який забезпечує

123


реалізацію державної політики у сфері виконання певних видів кримінальних покарань, не пов’язаних із позбавленням волі, та пробації.

Застосування виправних робіт змінювалося і удосконалювалося, але зміст їх залишається незмінним, його кримінально-правова сутність полягає у встанов-ленні порядку деяких трудових і матеріальних прав та інтересів засудженого. На жаль, виправні роботи пов’язані з великою кількістю проблемних питань.

Так, засуджені відбувають виправні роботи за основним місцем роботи, а засуджені, які на час виконання вироку не працюють направляються до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітних. Час, про-тягом якого засуджений до виправних робіт перебував на обліку в державній службі зайнятості населення і йому було надано статус безробітного зарахо-вується у строк відбування покарання. Статус безробітного, наданий засудже-ному до виправних робіт, підтверджується щокварталу державною службою зайнятості населення за запитом уповноваженого органу з питань пробації. Тим самим українське законодавство не зобов’язує роботодавців офіційно влаштовувати на роботу засуджених до виправних робіт.

З огляду на вказані вище складності також вважаємо недоцільним при-значення виправних робіт іноземним громадянам і особам без громадянства. Це обумовлено тим, що при вирішенні питання про застосування виправних робіт до іноземних громадян та осіб без громадянства слід спочатку встано-вити не тільки дозвіл на роботу, а й наявність у них права на проживання на території України.

На підставі викладеного вище та з метою нормативно-правового вдоскона-лення та оптимізації законодавства, що регулює виконання виправних робіт, пропонується внести зміни до ч. 2 ст. 57 Кримінального кодексу України, до-повнивши її словами такого змісту: «Виправні роботи не застосовуються до вагітних жінок та жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, до непрацездатних, до осіб, що не досягли шістнадцяти років, та тих, що досяг-ли пенсійного віку, а також до військовослужбовців, осіб рядового і начальни-цького складу Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, працівників правоохоронних органів, нотаріусів, приватних вико-навців, суддів, прокурорів, адвокатів, державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування, іноземним громадянам, особам без грома-дянства, а також особам, які не мають місця постійного проживання на тери-торії України.»

Таким чином, з огляду на зазначені зміни надається можливість оптимізу-вати практику виконання кримінального покарання у виді виправних робіт, посприяють вдосконаленню законодавства, що регламентує виправні роботи.

124


НЕДІЛЬКО Валентинначальник інституту підвищення кваліфікації прокурорів


ОСОБЛИВОСТІ АДМІНІСТРАТИВНОГО СТЯГНЕННЯ У ВИДІ ГРОМАДСЬКИХ РОБІТ

Необхідність дослідження міжнародного досвіду, насамперед в галузі діяльності служб пробації і застосування альтернативних видів покарань, є, безумовно, корисним. Разом із тим не всі положення зарубіжного досвіду мож-ливо застосувати в Україні (це залежить від багатьох факторів: економічного стану держави, сформованої суспільної думки та іншого) [1].

Закон України «Про пробацію» від 5 лютого 2015 року розроблявся з урахуванням європейських стандартів пробації. Із двадцяти функцій служб пробації, визначених Правилами Ради Європи про пробацію, на орган проба-ції України покладено дев’ять (за винятком програм відновного правосуддя, роботи з потерпілими від злочинів, засудженими – іноземцями та умовно- достроково звільненими від покарання у виді обмеження або позбавлення волі): доповідь суду про особу обвинуваченого; громадські роботи; оцінки ри-зику вчинення повторного злочину; індивідуальне планування роботи; захо-ди виховного характеру; оцінка результатів реалізації запланованих заходів; допомога в соціальній адаптації; надання повноважень персоналу щодо мо-тивації засуджених до виконання обов’язків; профілактика злочинності (взає-модія із зацікавленими органами) [2].

Не маючи штрафного характеру, громадські роботи не призводять до не-гативних наслідків для фінансового стану правопорушника, не пов’язані з обмеженням його волі і можуть застосовуватися до широкого кола осіб, а це підтверджує, що за допомогою такого виду покарання, як громадські роботи, можливо досягти мети адміністративного стягнення – виховання порушника.

Станом на 31 грудня 2018 року на обліку підрозділів пробації перебувало – 1906 порушників, на яких накладено адміністративне стягнення у виді громадських.

Із осіб, які були зняті з обліку протягом року (громадські роботи):11320 (63,5%) – по відбуттю адміністративного стягнення;3320 (18,6 %) – замінено громадські роботи штрафом та 1297 (7,2%) – замінено

адміністративним арештом (за ухилення особи від відбування громадських робіт);1189 (6,6 %) – замінено громадські роботи штрафом (з таких підстав: через

втрату працездатності, призов на строкову військову службу, взяття під варту, засудження до кримінального покарання у виді позбавлення або обмеження волі, або якщо невідомо місцезнаходження особи);

694 (3,9 %) – за іншими підставами (у зв’язку зі скасуванням постанови суду, передачею особової справи до іншого підрозділу пробації для виконання за територіальністю, у зв’язку зі смертю порушника та інше) [3].

125


Цікавою є статистика, щодо призначення покарання у виді громадських робіт по областях. Так, найбільша кількість порушників перебуває на обліку підрозділів м. Києва та Київської області й Одеської (378 осіб та 202 відповідно); найменша в Івано-Франківській та Черкаській областях (22 та 18 осіб відповідно).

Однак, цікавою була інформація щодо виконаних покарань у виді громадсь-ких робіт в областях, однак такої статистики не ведеться.

Слід підкреслити, що саме при призначенні громадських робіт суд в пе-реважній більшості постановах, звертає увагу на виховну та профілактичну функцію адміністративної відповідальності. Наприклад, в постанові у справі № 3-331/11 [4] суд зазначив, що «при призначенні стягнення суддя враховує характер скоєного правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, відсутність обставин, що пом’якшують адміністративну відповідальність, та беручи до уваги, що правопорушник вчинив правопору-шення, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, що приймаю, як обстави-ну, яка обтяжує адміністративну відповідальність. Отже, з метою виховання правопорушника та попередження наступних правопорушень на винного до-цільним буде накладення адміністративного стягнення у вигляді громадських робіт, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Визначивши поняття адміністративної відповідальності як примусове, з додержанням установленої процедури, застосування правомочним суб’єктом передбачених законодавством за вчинення адміністративного проступку за-ходів впливу, які виконані правопорушником [5], додати можливо лише заходи впливу, що визначає законодавець та суб’єктів правомочних на їх виконання.

Таким чином, громадські роботи як вид адміністративного стягнення мають значні перспективи розвитку, за умов спільного врегулювання проб-лемних питань всіма суб’єктами, на яких покладені обов’язки щодо належної організації та виконання покарання.

Cписок використаних джерел:

1. Богатирьов І.Г. Пробація – як альтернатива позбавленню волі в Україні: наукове видання. Хмельницький: ХмЦНТЕІ, 2010. 76 с.

2. Основи професійної діяльності персоналу органу пробації: навчальний посібник для персоналу органу пробації / авт. кол.; за ред. Джеймса Седхема, Майкла Октігана. Київ, 2017. 242 с.

3. Пробація в цифрах. Статистичні дані. URL: https://www.probation.gov.ua/? 4. Судовий розгляд справ, пов’язаних з вчиненням насильства в сім’ї в Україні:

проблеми відповідності міжнародним стандартам та шляхи вдосконалення: науково-практичний посібник / Євсюкова М.В., Христова Г.О., Шаповалова О.А. та ін. / за ред. Шаповалової О.А., Павлиш С.О. Київ: Ваіте, 2011. 196 с.

5. Колпаков В.К. Деліктний феномен в адміністративному праві України: автореф. дис. … доктора юрид. наук: 12.00.07; Національна академія внутріш-ніх справ України. Київ, 2005. 39 с.

126


НОВІКОВА Катеринакандидат юридичних наук,

старший науковий співробітник Науково-дослідного інституту вивчення

проблем злочинності імені академіка В.В. Сташиса Національної академії правових наук України,

асистент кафедри кримінального права Національного юридичного університету

імені Ярослава Мудрого, м. Харків, Україна

ЩОДО ПИТАННЯ ПРО ПРОБАЦІЮ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ

Останнім часом світове співтовариство як на національних, так і на між-народному рівнях переймається проблемою пошуку найбільш адекватних за-ходів протидії злочинності. Давно вже стало очевидним, що лише кримінальна відповідальність та покарання як її складова не можуть бути єдиними засоба-ми у такій протидії. Саме тому набуло особливої актуальності питання пошу-ку заходів, альтернативних кримінальній відповідальності. У результаті такого пошуку у правових системах багатьох держав з’явилися заходи, альтернативні кримінальній відповідальності, такі як, наприклад, пробація.

Відомо, що сам термін «пробація» (від лат. probation – проба, випробування) є полісемічним. Так, пробація може розглядатися як вид покарання. Напри-клад, у Великобританії та США пробація полягає у накладенні певних обме-жень на здійснення засудженими свої прав і свобод, встановленні спеціального нагляду за їх поведінкою. Інститут пробації як захід примусу, який застосо-вується судом від імені держави, має значну кількість спільних ознак з моделлю обмеження свободи, яка запроваджена у зарубіжних державах (Польща, США) і полягає у накладенні на особу правообмежень із залишенням її у суспільстві.

Більше того, ще до офіційного закріплення статусу пробації в законодав-стві України у науці з’являлися ідеї стосовно імплементації в законодавство України зарубіжного досвіду щодо впровадження пробації. На законодавчому рівні мали місце пропозиції передбачити пробацію як підставу звільнення від кримінальної відповідальності (законопроект В. Швеця про пробацію) або від покарання (законопроект О. Фельдмана щодо підстави звільнення осіб від по-карання у зв’язку із застосуванням заходів пробації). Врешті-решт закон про пробацію був все ж таки прийнятий у 2015 році і тепер під пробацією в Україні розуміють систему наглядових та соціально-виховних заходів, що застосо-вуються за рішенням суду та відповідно до закону до засуджених, виконан-ня певних видів кримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого.

127


Слід зазначити, що пробація передусім переслідує дві мети: підтримання суспільної безпеки і реабілітацію засуджених. У деяких державах імплемента-ція пробації інколи полягає у пропозиції об’єднати позбавлення права обійма-ти певні посади, громадські роботи і обмеження свободи. При цьому основною метою цього заходу називають соціальну адаптацію (ресоціалізацію) засудже-ного, що, однак, навряд чи поєднується із сучасним розумінням мети покаран-ня. У законі зазначено, що метою пробації є забезпечення безпеки суспільства шляхом виправлення засуджених, запобігання вчиненню ними повторних кримінальних правопорушень та забезпечення суду інформацією, що характе-ризує обвинувачених, з метою прийняття судом рішення про міру їхньої від-повідальності.

На мою думку, розглянуті заходи мають бути спрямовані на корегування поведінки осіб, які вже відбули або відбувають (принаймні в останні роки дов-готривалих строків позбавлення волі) своє покарання і наразі мають бути під-готовлені до повноцінного життя у суспільстві. Для цього їм мають ще певний час встановлювати такі обмеження: особистої свободи, пов’язаної з місцезна-ходженням особи, задля чого необхідно забезпечити їй місце постійного про-живання; права на працю задля того, щоб, з одного боку, вирішити проблему із працевлаштуванням, з іншого боку, допомогти частково подолати фінансові труднощі, у яких опиняються ці люди.

Усе це могло б стати додатковими передумовами позитивної посткриміналь-ної поведінки засудженого в майбутньому. При цьому ці заходи мають пере-бувати за межами кримінальної відповідальності. Тому не можна погодитись з висловлюваннями деяких вчених про те, що пробацію слід визначати як аль-тернативну позбавленню свободи випробувальну форму захисту суспільства.

128


ОНИЩЕНКО Юрій кандидат наук з державного управління, доцент,

доцент кафедри кібербезпеки факультету № 4Харківського національного університету внутрішніх справ,


ГЕРАСИМЮК Владислав курсант факультету № 4

Харківського національного університету внутрішніх справ, м. Харків, Україна

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ПРОБАЦІЇ ЩОДО НЕПОВНОЛІТНІХ

З розвитком законодавства України робота з неповнолітніми завжди була в пріоритеті та відігравала провідну роль у нашій державі. У процесі формуван-ня Інституту пробації України вживалися заходи контролю за неповнолітніми, щодо яких було застосовано заходи не пов’язані з позбавленням волі.

У Законі передбачено особливості застосування пробації щодо неповноліт-ніх під час підготовки досудового звіту, здійснення нагляду. З цього приводу українсь ким суддям роз’яснено зміст їх функцій та повноважень відповідним листом Судової палати у кримінальних справах. Досудова доповідь відповідно до ст. 12 Закону України «Про пробацію» складається спільно з представника-ми служби у справах дітей, у тому числі з урахуванням відомостей, отриманих від регіонального представництва уповноваженого підрозділу Національної поліції України [1].

Зазначені органи здійснюють покладені на них обов’язки керуючись та-кож нормами Закону України від 24 січня 1995 року 20/95-ВР «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» [2]. Розглядаючи нормативно-правові акти, що складають правову основу інституту проба-ції, містять норми, що регламентують діяльність державних інституцій – суб’єктів пробації, слід приділити увагу постанові Кабінету Міністрів Украї-ни від 30 серпня 2007 року № 1068 «Про затвердження типових положень про службу у справах дітей», що містить відомості про основні завдання, права та обов’язки служб у справах дітей [3].

Досить вагомий вплив на психічні, етичні та моральні якості дітей створює середовище, в якому вони перебувають, впливаючи на поведінку неповноліт-ніх у повсякденному житті, як до, так і після вчинення кримінального право-порушення.

Підрозділи Національної поліції України при розгляді порушених кримінальних проваджень чи складенні адміністративних матеріалів на не-

129


повнолітніх обов’язково повинні узагальнювати та подавати відомості про них до суду у формі досудової доповіді.

Пробаційні програми щодо неповнолітніх реалізують органи соціальної політики. У здійсненні нагляду за засудженими та проведенні з ними соціально- виховної роботи беруть участь волонтери, представники недержавних органі-зацій. Робота з такими дітьми спрямована на забезпечення їх нормального фізичного і психічного розвитку, профілактику агресивної поведінки, мотива-цію до позитивних змін особистості та покращення соціальних стосунків.

Вкрай важливе створення сприятливого соціального середовища, тому виховна робота може проводитись із залученням батьків, їх законних пред-ставників, а у разі неможливості їх залучення дані обов’язки покладаються на волонтерів.

Прояви соціальної дезадаптації можна поділити на дві групи:1) соціальна дезадаптація зумовлена педагогічною занедбаністю. Типови-

ми представниками даної групи є підлітки, у яких опір педагогічним впли-вам спричинений несформованістю певних особистісних структур: такі діти імпульсивні, не схильні до самоаналізу та рефлексії, в них відсутні усвідомлені, реалістичні життєві плани. Тому спеціальна робота психолога повинна бути спрямована на формування в засуджених законослухняної поведінки, розши-рення сфери усвідомлення в розумінні мотивів та результатів протиправної поведінки, відновлення нормального соціального функціонування.

2) біологічно зумовлена соціальна дезадаптація. Як правило, такого роду дезадаптація виникає як наслідок негативних виховних дій дорослих. Тако-го роду дезадаптація у підлітків цієї групи проявляється у вигляді опору ви-ховним впливам, зумовленого відхиленнями у психофізіологічному розвитку, який є наслідком ушкодження мозку (наслідки черепно-мозкових травм, міні-мальні мозкові дисфункції тощо). Як показують дослідження у 65% засудже-них неповнолітніх, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі, ви-являються ознаки психічних відхилень. Особливу небезпеку являє поєднання цього з низьким рівнем інтелектуального розвитку і високим ступенем агре-сивності. Зазначені категорії засуджених в силу своїх індивідуальних особ-ливостей важко піддаються традиційним заходам виправного впливу. Саме тому до таких дітей повинен бути особливий професійний підхід у вихованні. В окремих випадках є доцільним введення до штатного розкладу атестованої посади лікаря-психіатра.

Особливо складною для ресоціалізації є особистісна зумовлена соціальна дезадаптація, детермінована виникненням негативних особистісних утворень, що формуються у підлітковому віці, коли дитина не може задовольнити свої актуальні для її віку соціальні потреби.

Надзвичайно важливо забезпечити підтримку неповнолітнім, які тільки звільнились з місць їхнього ув’язнення, інакше вони з великою ймовірністю повернуться до кримінального життя. Пробаційна служба має реінтегрувати

130


та реабілітувати правопорушника, мотивувати його до зміни протиправної поведінки. Фокусуючи увагу на сильних сторонах характеру неповнолітньо-го, критикуючи протиправну поведінку, необхідно комплексно впливати на його морально-етичні якості для формування позитивного світогляду законо-слухняного громадянина.

Насамкінець слід зазначити, що проблематика застосування інституту пробації щодо неповнолітніх є актуальною та неопрацьованою у достатньому обсязі у нормативно-правовому, організаційно-управлінському та науковому аспекті. Молоде покоління визначатиме майбутнє нашої держави, саме через це наразі слід турбуватись про неповнолітніх, які вже змалечку ступають на слизь-кий шлях неправомірної поведінки. В умовах постійно зростаючої кількості викликів сьогодення саме правильне виховання, заохочення до дотриман-ня законності, норм соціального етикету, стимулювання у формуванні стій-ких моральних цінностей та виборі правильного законослухняного оточення у дітей мінімізують кількість вчинених злочинів неповнолітніми. Впроваджен-ня ефективних педагогічних методик та реалізація комплексного підходу до соціально-виховної роботи з неповнолітніми надасть підстави сподіватися на удосконалення суспільних відносин в державі, підвищення рівня життя, зміну ставлення людей до низки цінностей й поліпшення морального здоров’я нації.


1. Про пробацію: Закон України від 05.02.2015 № 160-VII. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/160-19

2. Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей: Закон України від 24 січня 1995 року № 20/95-ВР. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/20/95-вр

3. Про затвердження типових положень про службу у справах дітей: поста-нова Кабінету Міністрів України від 30.08.2007 № 1068. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1068-2007-п

131


ОРТИНСЬКИЙ Володимирдоктор юридичних наук професор,

директор інституту права та психологіїНаціонального університету «Львівська політехніка»,


КОЛБ Роксоланамагістр права та банківської справи,

консультант комерційного банку «Приватбанк»,м. Луцьк, Україна

ПЕРСОНАЛ ОРГАНІВ ПРОБАЦІЇ ЯК ОБ’ЄКТ ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИНАМ

У науці під об’єктами запобігання злочинам (запобіжного діяння) розуміють окремі або сукупність різних (за ґенезою, сферою, формами та інтенсивністю прояви) негативних явищ та процесів реальної діяльності матеріального чи ду-ховного характеру, які призводять до виникнення причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів [1, с. 148]. При цьому, як вірно зауважив А.П. Закалюк, визначення об’єктів запобіжної діяльності не може бути схематичним, а потре-бує конкретного аналізу та виявлення тих об’єктів, які більш виразно прояви-лись під час аналізу причин і умов вчинення певної категорії злочинів [2, с. 333].

Теорія і практика боротьби із злочинністю показують, що в системі запобі-гання злочинам до об’єктів цієї діяльності відносять такі: 1) уражені недоліками суспільні відносини в системі формування людини; 2) соціальні негативні (різні за походженням) традиції, стереотипи поведінки, найбільш поширені негативні звички людей; 3) окремі особи, групи і контингенти осіб, які виявляють ознаки протиправної поведінки; 4) сукупність конкретних негативних явищ, процесів, недоліків у різних сферах життя, які детермінують злочинну поведінку і вчи-нення конкретного злочину; 5) окремі негативні особистісні властивості люди-ни, які провокують злочин або сприяють його вчиненню [2, с. 148].

Враховуючи зазначене, у вказаній науковій статті був використаний відомий у науці підхід, відповідно до якого важливо ставитись до виявлених об’єктів не однаково, позаяк часто такі об’єкти стають відомими, але не відомо, які з них та яку саме роль відіграють для певного типу особистості, за різних умов, у різний час та за різної життєвої ситуації [2, с. 333]. При цьому, як встановив В.В. Голіна, для окремо взятого об’єкта запобіжної діяльності мають бути характерні такі властивості: а) криміногенність (саме вона виділяє його із сукуп-ності негативних явищ); б) динамічність, що зумовлює постійну мінливість його кількісно-якісних показників; в) потенційність – нею пояснюється те, що окремі явища можуть швидко досягти високого ступеня криміногенності; г) латент-ність – криміногенність, яка прихована від спостерігача-дослідника [1, с. 148].

132


Все наведене вище про визначення змісту та сутності об’єктів запобіжної діяльності, як доводить А.П. Закалюк, здебільшого стосується її профілактич-ного впливу [2, с. 334]. Поряд з цим дещо інший підхід має бути застосований під час вчинення злочину або його припинення, враховуючи те, що для обох цих етапів запобігання першим і найголовнішим об’єктом впливу є особа, яка замислила вчинити злочин або вже розпочала його вчинення [2, с. 334].

Якщо застосувати таку методологічну формулу до визначення змісту понят-тя «персонал органів пробації як об’єкт запобігання злочинам», то, головною властивістю даного об’єкта запобіжного впливу є криміногенність, тобто така властивість об’єкта, що здатна формувати антисуспільну спрямованість особи, яка перебуває в безпосередньому з ним контакті, а також провокувати вчи-нення нею протиправних дій [1, с. 148–149]. Ця властивість, як доведено в ході спеціальних наукових досліджень, виявляється через силу впливу об’єкта на злочинність, його здатність наводити причинні зв’язки [1, с. 149]. Більш того, криміногенність зазначеного об’єкта запобігання злочинам – величина змін-на, тому вона має відображатись як кількісно-якісна величина, а саме, через: 1) ступінь криміногенності (показник, який визначає міру цієї властивості і більшу чи меншу силу її впливу на злочинну мотивацію) [1, с. 149]; 2) кримі-ногенний набір (більше-менше) (це такий структурний показник криміноген-ності об’єкта, який визначає інтегральну якість, що утворюється, у свою чергу, сукупністю і взаємозв’язком, як правило, негативних явищ, що самі по собі без-посередньо не пов’язані зі злочинністю) [1, с. 149]; 3) криміногенний інтервал (ближче-далі) (ступінь зростання чи зменшення криміногенності предмета, «віддалення» або наближення до причинної детермінації) [1, с. 149].

Таким чином, саме зазначені методологічні підходи й мають стати визна-чальними при з’ясуванні соціально-правової природи персоналу органів про-бації, як об’єкта запобігання злочинам, на всіх рівнях його дослідження та використання (доктринальному, нормативно-правовому, правозастосовному, правоохоронному тощо) [3, с. 57–59]. При цьому варто зазначити, що у зазна-ченому випадку йдеться насамперед про персонал органів пробації як суб’єкт кримінально-виконавчої діяльності, який вчиняє злочини тільки у сфері служ-бової діяльності.


1. Кримінологія: підруч. / за ред. В.В. Голіни, Б.М. Головкіна. Харків: Право, 2014. 440 с.

2. Закалюк А.П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика; у 3 кн. Кн. 2. Кримінологічна характеристика та запобігання вчиненню окре-мих видів злочинів. Київ: Ін Юре, 2007. 712 с.

3. Кримінологія: навч. посіб. / за ред. О.М. Джужи. Київ: Атіка, 2009. 312 с.

133


ОСТАШКО Ольгаслухач магістратури

факультету заочного навчання та післядипломної освітиІнституту кримінально-виконавчої служби,


ОСОБЛИВОСТІ НАГЛЯДУ ЗА ІНОЗЕМЦЯМИ, ЗВІЛЬНЕНИМИ ВІД ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ

З ВИПРОБУВАННЯМ ВІДПОВІДНО ДО СТАТТІ 75 КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

Наказ Міністерства юстиції України від 29 січня 2019 року № 272/5 «Про затвердження Порядку здійснення нагляду та проведення соціально-виховної роботи із засудженими до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі» (Наказ) не виділяє окремо таку категорію осіб як іноземець [1]. Тобто щодо них нагляд уповноваженим органом з питань пробації на практиці здійснюється в такому ж форматі, як і до громадян України, які звільнені від відбування по-карання з випробуванням на підставі ст. 75 Кримінального кодексу України (КК України).

Згідно із Законом України «Про пробацію», нагляд – заходи, що здійснюються органом пробації за місцем проживання, роботи та навчання засуджених з метою дотримання обов’язків, визначених законом та покладених на них судом [2].

До обов’язків, згідно із ст. 76 КК України, які покладає суд на особу, звіль-нену від відбування покарання з випробуванням виділяють: обов’язкові: 1) періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; додаткові: 1) попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого; 2) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; 3) працевлаштувати-ся або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та пра-цевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу); 4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою; 5) пройти курс лікування від розладів психіки та поведінки внаслідок вживання психоактив-них речовин або захворювання, що становить небезпеку для здоров’я інших осіб; 6) дотримуватися встановлених судом вимог щодо вчинення певних дій, обмеження спілкування, пересування та проведення дозвілля [3].

Відповідно до Наказу під час здійснення нагляду при виконанні судових рішень, що набрали законної сили, законів про амністію, актів про помилуван-ня уповноважений орган з питань пробації здійснює таку функцію, як роз’яс-нення засудженим особам порядок та умови відбування покарання.

134


На практиці під час виконання інспектором уповноваженого органу з пи-тань пробації цієї функції з іноземцями, звільненими від відбування покаран-ня з випробуванням, виникають проблеми пов’язані з тим, що зазвичай такі особи не володіють українською мовою навіть на розмовному рівні, тому оз-найомитись з порядком а умовами відбування на належному рівні немає мож-ливості. Адже навіть, якщо іноземець володіє російською мовою, то бланки, з якими він ознайомлюється, розроблені виключно на державній мові відповід-но до п. 7 ст. 24 Закону України «Про засади державної мовної політики» [4]. Це ж стосується і виклику, який направляється до засудженої особи для явки до уповноваженого органу з питань пробації.

Ще одним проблемним питанням є контроль над виконанням уповноваже-ним органом з питань пробації обов’язку, покладеного на цю категорію осіб судом, як не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Уповноважений орган з питань пробації погоджує виїзд з України особам у випадках направлення їх у відрядження з місця роботи, навчання за кордоном, потреби проходження курсу лікування або обстеження, у разі смерті або хво-роби близьких родичів чи членів сім’ї, що загрожує життю хворих відповідно до п. 1 розділу 5 Наказу [1].

Але у Законі України «Про правовий статус іноземців та осіб без грома-дянства» встановлено, що виїзд з України іноземцю або особі без громадян-ства не дозволяється, якщо: його засуджено за вчинення кримінального право-порушення – до відбування покарання або звільнення від покарання [5].

Так, у Наказі не передбачено таке обмеження для іноземців, звільнених від від-бування покарання, адже підставою для відмови у погодженні на виїзд з України є ненадання підтвердних документів, зазначених у п. 1 розділу 5 цього наказу [1].

Також існує таке поняття, як «посвідка на тимчасове або постійне прожи-вання іноземця або особи без громадянства», яка надає можливість іноземцю перебувати законно на території України. Посвідка на тимчасове проживання оформляється в установленому порядку і є підтвердженням законного тимча-сового (терміном на 1 рік) проживання іноземних громадян, а також осіб без громадянства на території України. Після закінчення строку дії такої посвідки в разі відсутності підстав для його продовження іноземець та особа без грома-дянства зобов’язані в семиденний строк зняти з реєстрації місце проживання та виїхати за межі України (постанова Кабінету Міністрів України від 26 груд-ня 2002 року № 1983 «Про затвердження Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове прожи-вання і технічного опису їх бланків та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України») [6].

Тобто з боку іноземця, засудженого від відбування покарання з випробу-ванням, прострочення посвідки на тимчасове проживання буде порушенням, а перебування на території України – незаконним.

135


На сьогодні на інспектора уповноваженого органу з питань пробації по-кладається обов’язок складання індивідуального плану роботи із засудженою особою, який складається на кожну засуджену особу, яка перебуває на обліку уповноваженого органу з питань пробації, за винятком засуджених до обме-ження волі. План складається з метою систематизації заходів, що мають бути виконані для задоволення криміногенних потреб, виявлених за результатами оцінки ризиків, попередження протиправної поведінки особи та скоєння нею повторного правопорушення. План залежно від потреб засудженої особи може містити інформацію про заходи сприяння у вирішенні соціальних питань, працевлаштування, залучення до навчання.

Якщо однією із криміногенних проблем засудженого – іноземця, звільне-ного від відбування покарання, є працевлаштування, то інспектор уповно-важеного органу з питань пробації повинен посприяти у працевлаштуванні зазначеного вище. Також може бути судом згідно зі ст. 76 КК України покладе-но обов’язок працевлаштуватися або за направленням уповноваженого орга-ну з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоно-вано відповідну посаду (роботу) [3].

Іноземці мають право на працевлаштування у разі якщо роботодавцю на-дається дозвіл на застосування праці іноземців. Але згідно із Законом України «Про зайнятість населення» територіальний орган центрального органу ви-конавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, скасовує виданий дозвіл у разі: набрання законної сили обвинувальним вироком суду, за яким іноземця чи особу без громадянства за-суджено за вчинення злочину. Таким чином, законодавство України унемож-ливлюється виконання заходів для попередження протиправної поведінки за-суджених – іноземців та скоєння ними повторного правопорушення [7].

Отже, можна зробити висновок, що особливостями нагляду за іноземця-ми, звільненими від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України є розбіжності в законодавстві України щодо прав, заборон та обов’язків іноземців, які перебувають на території України.


1. Про затвердження Порядку здійснення нагляду та проведення соціально- виховної роботи із засудженими до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі: наказ Міністерства юстиції України від 29.01.2019 № 272/5. URL: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/RE33091.html


3. Кримінальний кодекс України: Закон України від 01.04.2001 № 2341-III. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14

136


4. Про засади державної мовної політики: Закон України від 03.07.2012 № 5029-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5029-17

5. Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: Закон України від 22.09.2011 № 3773-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3773-17

6. Про затвердження Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання і технічного опису їх бланків та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України: постанова Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 322. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-2018-п

7. Про зайнятість населення: Закон України від 05.07.2012 № 5067-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17

137


ПЕТРОВСЬКА Людмила начальник відділу підготовки прокурорів з підтримання

публічного обвинувачення в суді Національної академії прокуратури України,


ДОСУДОВА ДОПОВІДЬ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ:

ПРАКТИЧНЕ ВПРОВАДЖЕННЯ ТА РОЗВИТОК

Досудова доповідь – інститут, який був вбудований в існуючий та ефектив-но функціонуючий процес судочинства.

При цьому правова конструкція досудової доповіді виявилась недоскона-лою та зібраною з протиріч та парадоксів

За час практичного впровадження досудової доповіді в кримінальне судо-чинство у ставленні суду та учасників судового провадження до цього інститу-ту відбулась еволюція від повного несприйняття та ігнорування до цікавості, а пізніше до намагання використати на шкоду оперативності судочинства та як підставу для оскарження судового рішення та пом’якшення покарання за кримінальне правопорушення.

На сьогодні в окремих випадках ставлення до досудової доповіді тяжіє до визнання цінності отриманої інформації, важливості відомостей, які ніким, крім представника органу пробації ,не могли бути подані на розгляд суду.

Проте недоліки та протиріччя цього інституту залишаються незмінни-ми, оскільки з часу запровадження (з 26 лютого 2015 року) та з початку дії норм КПК України щодо складення досудової доповіді (з 8 жовтня 2016 року) жодний з парадоксів досудової доповіді законодавцем не переглянутий та не виправлений.

Залишається дискусійною у правників назва досудової доповіді, як доку-мента, який подається суду та готується на стадії судового провадження. Проте назва резонує з назвою стадії кримінального провадження – досудове розслідування, яке закінчується або закриттям кримінального проваджен-ня, або зверненням до суду з певним документом (обвинувальним актом чи клопотанням). Але назва – найменша з проблем у правозастосуванні інституту досудової доповіді.

Важливою нормою є заборона, передбачена у ч. 5 ст. 314-1 КПК України, на використання досудової доповіді як доказ винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Проте зазначене положення виключає використання досудової доповіді як доказ іншого, вини чи обставин кримінального правопорушення.

138


Разом з тим досудова доповідь містить характеризуючи особу відомості, які згідно з ч. 1 ст. 368 КПК України повинні бути враховані судом при поста-новленні вироку.

Серед процесуальних джерел доказів, які можуть бути використані у кримінальному процесі, (ст. 84 КПК України) передбачені документи.

У статті 1 Закону України «Про інформацію» визначено, що документом є матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.

Поняття документа конкретизовано у ст. 99 КПК України та передбачено, що документ – це спеціально створений з метою збереження інформації ма-теріальний об’єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що вста-новлюються під час кримінального провадження.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про пробацію» визначено, що пробація – крім іншого є забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про пробацію» досудова пробація – це зно-ву ж таки забезпечення суду формалізованою інформацією, що характеризує обвинуваченого, а сам документ (досудова доповідь) повинна містити: соціаль-но-психологічну характеристику обвинуваченого; ризиків вчинення повтор-ного правопорушення; можливість виправлення без обмеження (позбавлення) волі.

Форма та зміст досудової доповіді передбачені у Порядку складення досудо-вої доповіді, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 січня 2017 року № 200/5.

Досудова доповідь за всіма ознаками є документ, у якому викладені відомості про особу з певними висновками спеціалістів. Досудова доповідь є документ та згідно зі статтею 84 КПК України повинна бути доказом щодо відомостей про особу підозрюваного (обвинуваченого).

Проте залишається дискусійним питанням чи можна віднести досудову доповідь до джерел доказів.

У частині 2 ст. 92 КПК України обов’язок доказування даних щодо обставин, які характеризують обвинуваченого (крім іншого), покладається на сторону, що їх подає.

Збирання доказів згідно зі ст. 93 КПК України покладено на сторони кримінального провадження. Представник органу пробації, який складає та підписує досудову доповідь, не віднесений до сторін кримінального прова-дження.

При цьому сторони обвинувачення та захисту документ – досудову до-повідь не подає, не бере участі у його складенні та вправі лише знайомитись з текстом доповіді, клопотати про виклик представника органу пробації та задавати питання учасникам судового провадження, які причетні до проце-

139


дури підготовки досудової доповіді, з приводу обставин складення доповіді та обґрунтованості викладених в ній фактів.

З цього випливає, що досудова доповідь не може бути віднесена до доказів сторони обвинувачення, рівно і до доказів сторони захисту, а окреслює нову третю сторону кримінального провадження.

Законодавець у ч. 2 ст. 9 КПК України передбачив саме за прокурором обов’язкове надання всебічно, повно і неупереджено правової оцінки обста-винам, що викривають та виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також, і що важливо для інституту досудової доповіді, надання оцінки обста-винам, які можуть пом’якшити чи обтяжити покарання, зокрема відомостям про особу обвинуваченого.

Крім того, стороною обвинувачення згідно з приписами п. 4 ч. 1 ст. 91 КПК України подається суду інформація, яка підлягає доказуванню, у тому числі про обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінально-го правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом’якшують покарання тощо.

Вивчення цих питань передбачено також Порядком складання досудової до-повіді. Тобто відбувається певне дублювання інформації, разом з тим перелік питань, на які отримує відповідь представник органу пробації, є ширшим.

Одночасно певні докази, що стосуються відомостей про особу, знаходять-ся у сфері інтересів сторони захисту як ті, що надають більш позитивні риси особі, яка вчини кримінальне правопорушення та перебуває під судом. Сторо-на захисту, ґрунтуючись на вимогах ст.ст. 91, 92, 93 КПК України також вивчає особу правопорушника, збирає докази та надає їх суду.

Підсумовуючи, слід зазначити, що відомості про особу обвинуваченого на-даються суду стороною захисту, стороною обвинувачення, також так званою третьою стороною – представником органу пробації.

Джерела, з яких отримує інформацію представник органу пробації збі-гаються з джерелами, які використовують сторони захисту та обвинува-чення. Відповідно до п. 1 розділу Ш Порядку складення досудової доповіді джерелами для складення досудової доповіді є: 1) матеріали кримінального провадження; 2) від обвинуваченого (якщо він згоден надати такі відомості); 3) від підприємств, установ, організацій або уповноважених ними органів; 4) від свідомих громадян. Джерела для всіх однакові.

З приводу процедури отримання представником органу пробації ма-теріалів кримінального провадження. У пункті 5 ч. 2 ст. 72-1 КПК України передбачено, що представник органу пробації вправі заявляти клопотан-ня суду про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження щодо обставин, передбачених п.п. 4 та 5 ч. 1 ст. 91 цього Кодексу, а у криміналь-них провадженнях щодо неповнолітнього обвинуваченого – додатко-во ст.ст. 485, 487 КПК України в порядку, передбаченому ст.ст. 317 цього Кодексу.

140


З цього приводу слушно зазначено доцентом кафедри кримінального про-цесу Національного університету «Одеська юридична академія» Лукашкіною Т.В., що право представника органу пробації на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження «має суто декларативний характер, адже під час підготовчого провадження не передбачено право подання доказів суду, біль того, до початку судового розгляду заборонено подавати суду бідь-які докази (ч. 4 ст. 291 КПК України)».

На практиці відомості щодо особи, зібрані стороною обвинувачення, надаються представнику органу пробації саме стороною обвинувачення, аналогічним чаном доповнюються стороною захисту та у переважній більшості випадків після опитування обвинуваченого на цьому активність представни-ка органу пробації закінчується. Головними джерелами інформації для органу пробації фактично є документи сторони обвинувачення і захисту.

Таким чином, законодавче закріплення процедури складення досудової доповіді, збирання відомостей, які підлягають опрацюванню представником органу пробації та фактичний стан та практична реалізація свідчать про необ-хідність приведення у відповідність процедури.

Орган пробації в кожній конкретній досудові доповіді зазначає про знач-ний перелік документів, який опрацьований, та суттєвий обсяг інформа-ції, отриманий із різних джерел. Проте внаслідок дублювання відомостей, що стосуються особи правопорушника, учасниками кримінального провад-ження висновки органу пробації знецінюються, тому інститут досудової про-бації загалом ігнорується судом як такий, що може мати вплив на обрання виду та міри кримінального покарання.

Для такої оцінки та врахування досудової доповіді передбачена окрема стадія судового провадження – судові дебати.

Прокурор повинен оцінити всебічно, повно і неупереджено всі обставини, які стосуються відомостей про особу обвинуваченого, у тому числі і досудо-ву доповідь, та врахувати їх при формуванні позиції щодо можливого виду та міри покарання обвинуваченому за вироком суду.

Досить цікавою вбачається конструкція судової процедури доручення скла-дення досудової доповіді.

Частини п’яті ст.ст. 314 та 338 КПК України передбачають вирішення питан-ня про призначення досудової по-перше, за ініціативи суду, по-друге, за клопо-танням обвинуваченого, по-третє, за клопотанням захисника, по-четверте за клопотанням законного представника, і лише по-п’яте, за клопотанням проку-рора. Тобто роль суду є першою і домінуючою. Сторони і інші учасники проце-су за відсутності ініціативи суду щодо призначення досудової доповіді можуть лише доповнити відсутню ініціативність суду.

Разом з тим на сьогодні судова практика рухається іншим шляхом.Так, Верховний Суд у 2018 році дійшов до інших висновків, розглянувши

6 кримінальних проваджень за доводами учасників процесу щодо недотри-

141


мання судами першої та другої судових інстанцій вимог про надання дору-чення органу пробації про складення досудової доповіді, а тому неврахування висновків досудової доповіді при обранні виду та міри покарання засудженим.

Зокрема, Верховний Суд у рішенні від 25 вересня 2018 року (№ 51-2996км18) наголосив, що «клопотання про доручення представнику органу пробації скласти досудову доповідь сторонами не заявлялось, а для прийняття цього рішення, як зазначено в п. 6 ч. 3 ст.ст. 314 КПК України, у підготовчому судово-му засіданні судом за власною ініціативою підстав не було». Тобто враховуючи приписи ч. 3 ст. 314 КПК України, Верховний Суд як і суди першої та другої судових інстанцій беззаперечних підстав для вирішення питання про призна-чення складення досудової доповіді судом за власною ініціативою не вбачають.

Згідно з постановою Верховного Суду від 7 червня 2018 року (проваджен-ня № 51-4141км18) складення досудової доповіді є правом суду, а не обов’яз-ком, при цьому враховано, що учасниками судового провадження перед судом питання про складення досудової доповіді не порушувалось.

В ухвалах Верховного Суду від 4, 10 квітня та 16 листопада 2018 року (№ 51-4648ск18, № 51-4464ск18, № 51-9224ск18) визначено, що «вирішення пи-тання під час підготовчого судового засідання щодо складання досудової до-повіді є правом суду, яке обмежується винятковими випадками, коли складан-ня такої досудової доповіді є обов’язковим».

В ухвалі Верховного Суду від 14 травня 2018 року (№ 51-4436ск18) зазначе-но, що «відсутність досудової доповіді, з огляду на положення ст.ст. 412 КПК України, не є істотним порушенням кримінального процесуального закону, яке перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення в час-тині призначення покарання і не тягне за собою обов’язкове його скасування».

Таким чином, аналізуючи минулорічну судову практику застосування інституту досудової доповіді слід зазначити, що Верховним Судом визначено три позиції: перша – відсутність обов’язку суду щодо призначення досудової доповіді (крім випадків визначених у законі), друга – важлива ініціативність інших учасників процесу щодо складення досудової доповіді та третя – відсут-ність досудової доповіді сама по собі не є підставою для скасування чи зміни судового рішення судом вищої інстанції.

Первинність ініціативи у розгляді питання про призначення досудової до-повіді саме за судом на даний час не знайшла підкріплення у судовій практиці. Верховним Судом навпаки поставлено у залежність від активності учасників судового провадження у питанні щодо необхідності призначення складення досудової доповіді, а сама відсутність досудової доповіді не є самодостатньою проблемою для обґрунтованості виду та міри покарання за вироком суду.

Проте з огляду на законодавчу конструкцію ст.ст. 314 та 338 КПК України вбачається, що з розвитком правозастосовної практики послідовність став-лення до ініціативності учасників процесу може обґрунтовано зазнати змін. Підвищення якості роботи представників органу пробації через вмотиво-

142


ваність та обґрунтованість висновків досудової доповіді призведуть до того, що саме орган пробації біде найбільш досконалим та авторитетним експертом у обранні виду та міри покарання та як наслідок відсутність досудової доповіді зможе стати перешкодою для визнання судового рішення таким, що відповідає вимогам закону.

Підсумовуючи, слід ще раз наголосити, що з огляду на вже існуючу кон-струкцію кримінального судового процесу та чинності Закону України «Про пробацію», вбачається обґрунтованим залучення представника органу пробації не третьою новою та незалежною стороною, а у надання йому прав та обов’язків експерта (або спеціаліста), який використовуючи спеціальні знан-ня, саме за дорученням суду складає важливий документ щодо властивостей особистості правопорушника, його соціально-психологічної характеристики та вірогідності певних кримінальних ризиків щодо нього у майбутньому.

143


ПОДІЛЬЧАК Ольгакандидат юридичних наук, доцент,

заступник начальника відділу підготовки прокурорів з нагляду за додержанням законів


ПРОБЛЕМИ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ У ВИДІ ШТРАФУ

Штраф як покарання за вчинений злочин останніми роками призна-чається майже кожному п’ятому засудженому. У 2014 році покарання у виді штрафу отримали 16,1% засуджених, у 2015 році – 16,3%, у 2016 році – 17,7%, 2017 році – 19,0%, у 2018 році штраф призначено 20,5% засуджених [1]. Призна-чення і виконання покарання у виді штрафу регламентовано Кримінальним ко-дексом України (КК України), Кримінально-виконавчим кодексом України (КВК України), наказом Міністерства юстиції України від 27 квітня 2018 року № 1301/5 про затвердження «Порядку виконання уповноваженими органами з питань пробації судових рішень про призначення покарання у виді штрафу» [2] та ін-шими нормативно-правовими актами. Разом з тим правове врегулювання вико-нання штрафів потребує подальшого удосконалення і розвитку з низки причин.

У статті 26 КВК України зазначено, що засуджений зобов’язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідо-мити про це кримінально-виконавчу інспекцію. Натомість в усіх статтях ко-дексу, крім норм стосовно виконання штрафу, кримінально-виконавчу інспек-цію замінили на уповноважені органи з питань пробації відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо за-безпечення виконання кримінальних покарань та реалізації прав засуджених» (№ 1492-VIII), що набрав чинності 8 жовтня 2016 року. В наказі Міністерства юстиції України від 27 квітня 2018 року № 1301/5 [2] виконання покарання у виді штрафу покладено на уповноважені органи з питань пробації. Разом із тим у ст. 6 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» все ще міститься кримінально-виконавча інспекція як складова Дер-жавної кримінально-виконавчої служби України, а в Законі України «Про про-бацію» не передбачено виконання штрафу органами пробації. Зрозуміло, що необхідно уніфікувати норми права і визначитися остаточно, чи є виконання покарання у виді штрафу функцією кримінально-виконавчої інспекції, чи все ж таки уповноважених органів з питань пробації.

Недосконалість правового регулювання породжує суперечності щодо при-значення розстрочки виплати несплаченої суми штрафу або заміни несплаче-ної суми штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або поз-бавлення волі у разі несплати засудженим штрафу у строк, передбачений у ч. 1 ст. 26 КВК України. У вказаній статті передбачено, що до суду з відповідним

144


поданням звертається кримінально-виконавча інспекція, на практиці ж до суду направляються подання районних секторів з питань пробації. Якщо засу-джений не з’явився до органу пробації та не підтвердив сплату штрафу шляхом пред’явлення документа після закінчення місячного строку від набрання судо-вим рішенням законної сили, орган пробації надсилає подання до суду, який виніс судове рішення (див. додаток 6 до «Порядку виконання уповноваженими органами з питань пробації судових рішень про призначення покарання у виді штрафу» [2]) для вирішення питання про розстрочку виплати несплаченої суми штрафу або заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі відповідно до закону. На практиці ж по-дання сектору пробації іноді містить виключно пропозицію про розстрочку виплати несплачених коштів, без зазначення альтернативної можливості замі-ни штрафу іншими видами покарання [3]. Відмова суду у задоволенні подання про розстрочку призводить до подовження часу заміни несплаченого штра-фу, оскільки уповноваженим органам з питань пробації необхідно повторно вносити подання, вже про заміну штрафу громадськими, виправними робо-тами чи позбавленням волі. Наприклад: особу засуджено до штрафу 9 липня 2018 року, вирок набрав законної сили 9 серпня 2018 року, станом на 24 верес-ня 2018 року районний сектор з питань пробації не отримав від засудженого документа про сплату штрафу. Подання про розстрочку виплати несплаченої суми судом розглянуто 5 березня 2019 року, у задоволенні відмовлено. Отже, протягом семи місяців з дня набрання вироком законної сили покарання у виді штрафу не виконано, заміна покарання чи розстрочка виплат не відбулася [3]. Зрозуміло, що безпідставне затягування виконання покарань суперечить меті виправлення і ресоціалізації засуджених, не сприяє запобіганню вчиненню но-вих кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Для викорінення таких ситуацій органам пробації слід чітко дотримуватися норм КВК України та Порядку виконання уповноваженими органами з питань про-бації судових рішень про призначення покарання у виді штрафу. Якщо будь- яка інформація про матеріальний стан чи інші обставини життя засуджено-го відсутня, не зрозуміло, на яких підставах районний сектор з питань проба-ції на власний розсуд пропонує в поданні лише один варіант заміни штрафу, наприклад, розстрочку [3]. Розгляд судом відповідних подань секторів проба-ції через 5–6 місяців від дати подання також не сприяє формуванню у засудже-них впевненості у невідворотності покарання.

Окремі труднощі становить притягнення винних до відповідальності за ухи-лення від сплати штрафу. За ухилення від сплати штрафу або від відбування пока-рання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяль-ністю (ч. 1 ст. 389 КК України) у 2018 році було засуджено 39 осіб [4]. Така незначна кількість засуджених поміж інших чинників обумовлюється тим, що притягнути до відповідальності особу, якій заміну штрафу оформлено ухвалою суду, практич-но не можливо. Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного

145


кримінального суду у своїй постанові від 3 жовтня 2018 року [5] підтвердив вис-новки судів нижчих інстанцій щодо відсутності правових підстав кваліфікувати діяння осіб, яким вид покарання був змінений ухвалою суду, як ухилення від вико-нання покарання чи невиконання судового рішення. Суд виходив з того, що у разі встановлення факту ухилення від покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, норми ст.ст. 389 і 382 КК України співвідносяться як спеціальна і загальна. Суб’єкт злочину, передбаченого у ч. 1 ст. 382 КК України, – спеціальний, це особа на яку за-коном і судовим актом безпосередньо покладено обов’язок з його виконання, і вона має реальну можливість його виконати, а невиконання судового акту іншими осо-бами тягне відповідальність за відповідними статтями КК України, а саме спеціаль-ні види невиконання судових рішень, зокрема за ст. 389 КК України. Відповідно до ч. 5 ст. 52 КК України ухилення від покарання, призначеного вироком суду, має наслідком відповідальність, передбачену у ст.ст. 389 та 390 КК України, тому, коли невиконання вироку полягає в ухиленні особою від покарання у виді громадсь-ких робіт, вчинене повністю охоплюється ст. 389 КК України та іншої кваліфікації за ст. 382 КК України не потребує. Однак, враховуючи, що особі було призначено покарання у виді громадських робіт не за вироком суду, а на підставі іншого судо-вого рішення – ухвали, в порядку зміни покарання у виді штрафу, на думку суду, його притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 389 КК України також виключається.

Зазначене зумовлює усунення неточностей та невідповідностей у нормах права, зокрема, вилучення слова «вироком» з ч. 5 ст. 52 КК України і заміна його на більш широке поняття «рішення». Слід також враховувати, що за ст. 4 КВК України підставою для виконання і відбування покарання є вирок суду, який набрав законної сили, інші рішення суду, а також закон України про амністію та акт помилування.


1. Судова статистика. Звітність. Звіт про осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності та види кримінального покарання. Форма 6 за 2014, 2015; 2016; 2017 та 2018. URL: https://court.gov.ua/inshe/sudova_statystyka/

2. Про затвердження Порядку виконання уповноваженими органами з пи-тань пробації судових рішень про призначення покарання у виді штрафу: на-каз Міністерства юстиції України від 27.04.2018 № 1301/5. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0544-18

3. Ухвала Теребовлянського районного суду від 05.03.2019, справа № 606/733/18. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/80243742

4. Судова статистика. Звітність. Звіт про склад засуджених. Форма № 7, за-тверджена наказом Державної судової адміністрації України від 23.06.2018 № 325. URL: https://court.gov.ua/inshe/sudova_statystyka/

5. Постанова колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінально-го суду від 03.10.2018, справа № 390/757/16-к. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77009263

146


РОМАНЮК Олегначальник циклу загальноправових дисциплін

Білоцерківського центру підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України,

м. Біла Церква, Україна

РОЛЬ ОРГАНУ ПРОБАЦІЇ У МЕДІАЦІЇ

У 2015 році, з прийняттям Закону України «Про пробацію», було створено новий для сучасної української правової системи інститут – пробацію. Законом визначено пробацію, як систему наглядових та соціально-виховних заходів, що застосовуються за рішенням суду та відповідно до закону до засуджених, виконання певних видів кримінальних покарань, не пов’язаних з позбавлен-ням волі, та забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого. Метою пробації є забезпечення безпеки суспільства шляхом виправлення за-суджених, запобігання вчиненню ними повторних кримінальних правопо-рушень та забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинувачених, з метою прийняття судом рішення про міру їхньої відповідальності [1].

Функціонування пробації в Україні перебуває на стадії становлення та роз витку. За останні 15 років практика пробаційної діяльності в європейсь-ких країнах зазнала значних змін, і країни, які не мали системи пробації, по-чали активно створювати відповідні служби (Румунія, Болгарія, Молдова, Словаччина, Чехія та інші). Інші країни, історія пробації яких налічує багато десятиліть (якщо не сказати більшого), почали активно змінювати принципи діяльності своїх служб пробації (Англія та Уельс, Австрія, Північна Ірландія, Фінляндія, Нідерланди, Республіка Ірландія, Бельгія) [2], тому подальший рух у напрямі розбудови пробації в Україні повинен відбуватися у площинні запровадження світових стандартів.

Вважаємо за доцільне розглянути питання запровадження відновного пра-восуддя (медіації). Правила Ради Європи про пробацію, зокрема, рекомен-дують передбачати в законодавстві країн і позасудові заходи відшкодування збитків завданих потерпілим від злочинів.

Так, у частині VI Правил Ради Європи про пробацію визначено таке.Якщо служба пробації працює з потерпілими, вона повинна надавати їм до-

помогу в подоланні наслідків злочину, зважаючи на різноманітність їх проблем. Якщо служба пробації налагоджує контакти з потерпілими і (або) запитує їх

думку, останні мають бути поінформовані, що рішення про призначення пока-рання правопорушнику ґрунтується на ряду чинників, а не тільки з урахуван-ням збитку, заподіяного потерпілому.

Навіть якщо служба пробації не працює в безпосередньому контакті з по-терпілими, застосування заходів виховного впливу має враховувати права і враховувати проблеми потерпілих, вони мають бути спрямовані на те, щоб

147


засуджений усвідомив збиток, заподіяний потерпілим, і взяв на себе від-повідальність за це.

Якщо служба пробації бере участь в заходах відновного правосуддя, пра-ва і обов’язку засуджених, потерпілих і громадських діячів мають бути чітко визначені і доведені до всіх сторін. Співробітники служби пробації повинні отримати необхідну підготовку. Які б заходи виховного впливу не застосовува-лися до засудженого, вони мають бути спрямовані на відшкодування збитку в результаті вчинення злочину [3].

Медіація (посередництво) – вид альтернативного врегулювання спорів, метод вирішення спорів із залученням посередників (медіатора), який допо-магає сторонам конфлікту налагодити процес комунікації і проаналізувати конфліктну ситуацію таким чином, щоб вони самі змогли обрати той варіант рішення, який би задовольняв інтереси і потреби усіх учасників конфлікту [4].

Тобто, медіація – це процес, в якому нейтральна третя сторона, медіатор, допомагає вирішити конфлікт, сприяючи виробленню добровільної угоди між сторонами. Медіатор полегшує процес спілкування між сторонами, допомагає глибше зрозуміти їхні позиції та інтереси, шукає ефективні шляхи вирішення проблеми, надаючи можливість сторонам дійти згоди. На відміну від формаль-ного судового чи господарського процесу, під час медіації сторони доходять згоди самі – медіатор не приймає рішення за них.

На сьогодні медіація є одним із найпопулярніших альтернативних способів врегулювання спорів (конфліктів) у розвинених країнах світу. Наразі медіація активно розвивається в країнах Європи, Австралії, США, а також формується на території країн пострадянського простору [5].

Характерною ознакою медіації є зосередження уваги сторін конфлікту пе-редусім на своїх інтересах, а не на своїх позиціях. При цьому рішення прий-мається учасниками конфлікту, а не медіатором. Роль медіатора зводиться до допомоги сторонам у веденні переговорів і досягненні рішення, яке б влашту-вало всі сторони конфлікту. Досягнута угода фіксується здебільшого письмово та підписується обома сторонами спору.

Практика застосування медіації виробила ряд обов’язкових принципів ро-зв’язання конфлікту: конфіденційність, нейтральність, добровільність та від-повідальність сторін.

Конфіденційність: медіатор повинен забезпечити очікування сторін віднос-но конфіденційності, яка залежить від обставин медіації та будь-якої угоди, до якої прийдуть сторони. Медіатор не повинен розголошувати хід і результати медіації, якщо на це немає дозволу всіх сторін або якщо цього не вимагає закон.

Неупередженість: медіатор має виконувати свою функцію об’єктивно і чес-но. Він повинен проводити медіацію тільки тих справ, в яких він може зали-шатися неупередженим і справедливим. Ідея неупередженості є центральною в процесі медіації. У будь-який час, якщо медіатор не здатен проводити процес неупереджено, він зобов’язаний припинити медіацію.

148


Добровільність: процедура медіації є суто добровільною. Ніхто не може примусити сторони скористатися медіацією або хоча б спробувати це зробити. Медіація – це добровільний процес, заснований на прагненні сторін досягти чесної та справедливої угоди.

Як і будь-яка сфера діяльності в Україні, медіація потребує правового вре-гулювання, а саме профільного законодавства, яке здатне ефективно врегулю-вати відносини в сфері пробації та медіації, а також необхідним є внесення змін у відповідні закони, в тому числі і процесуальні, доповнивши їх статтями, які дадуть змогу все частіше застосовувати процедури медіації між сторонами.

На жаль, на сьогодні медіація в Україні, на відміну від інших Європейських країн, законодавчо неврегульована, що значно знижує ефективність її поши-рення в нашій країні та унеможливлює врахувати інтереси особи, потерпілої від кримінального правопорушення.



2. Європейські правила пробації: переклад, тлумачення та допоміжні ма-теріали. URL: http://www.yagunov.in.ua/?page_id=833

3. Рекомендація CM/Rec(2010)1 Комітету міністрів про Правила Ради Євро-пи про пробації, прийнята 20.01.2010 на 105-му засіданні заступників міністрів. URL: https://rm.coe.int/16806f4097

4. Медіація. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki 5. Медіація та правові аспекти її розвитку в Україні. URL: https://radako.com.

ua/news

149


СЕВРЮКОВ Валерійкандидат юридичних наук,

начальник відділу підготовки прокурорів з підтримання публічного обвинувачення в суді


ПОЛЕГЕНЬКА Олена викладач відділу підготовки прокурорів

з підтримання публічного обвинувачення в суді Національної академії прокуратури України,


ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ НАГЛЯДОВОЇ ПРОБАЦІЇ ЩОДО СУБ’ЄКТІВ ВІЙСЬКОВИХ ЗЛОЧИНІВ

Розвиток суспільства та, як наслідок, видозміна злочинності потребує від законодавця певної гнучкості та креативності для створення нових інституцій та форм роботи зі злочинцями ХХІ століття, яке розпочалось із прийняття у 2001 році нового кримінального законодавства заклало міцне підґрунтя для бу-дування сучасної кримінальної політики. Саме із прийняттям Кримінального кодексу України зазнали розвитку інститути медіації, відновного правосуддя та пробації. В цьому контексті варто зазначити, що саме пробація на сьогодні надала можливість не тільки гуманізувати законодавство, але й вирішити низку проблемних питань щодо призначення покарання, які виникають на практиці.

Особливості впровадження інституту пробації в Україні розглядались у працях І. Богатирьова, О. Беци, І. Ковчиної, І. Звєрєвої, Л. Завацької, А. Яро-вого, Д. Ягунова, І. Яковець та інших вчених. Однак поза увагою дослідників залишилась теорія та практика впровадження служби пробації та її застосу-вання щодо військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які вчинили військові злочини. До сьогодні немає навіть жодної фрагментарно до-слідженої роботи з окреслених вище проблемних питань, тому ми акцентуємо увагу на наглядовій пробації щодо суб’єктів, які вчинили військові злочини.

Визначаючи сутність поняття «пробація», у першу чергу, слід вказати, що це «метод роботи зі злочинцями». Д.В. Ягунов наголошує, що пробація не є прос-то різновидом покарання, альтернативним ув’язненню, або особливим органом державного управління [1, с. 60].

Закон України «Про пробацію» у ст. 8 визначає вид наглядової пробації, з цього приводу Міністр юстиції України П.Д. Петренко зазначив, що ухвале-ний Закон дає можливість застосовувати пробацію до всіх без виключення зло-чинів [2]. А як працює на практиці інститут наглядової пробації та чи працює він щодо суб’єктів військових злочинів – проаналізуємо далі.

150


Військовослужбовці строкової служби та особи офіцерського складу, які проходять військову службу за призивом, звільняються зі служби достроково у зв’язку із засудженням до позбавлення волі чи обмеження волі, у тому числі зі звільненням від відбування покарання. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, а також особи офіцерського складу, які про-ходять кадрову службу, звільняються з військової служби у зв’язку з обвину-вальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади [3]. В цьому випадку згідно із Зако-ном здійснюється наглядова пробація, де на засуджених військовослужбов-ців суд, як правило, покладає обов’язок періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації та інше.

Фактично виконання вироку щодо військовослужбовців, яким призначено покарання у виді позбавлення військового звання, рангу, службового обмежен-ня, тримання в дисциплінарному батальйоні, що не пов’язані з позбавленням або обмеженням волі, або звільнені від відбування покарання з випробуван-ням, та залишені на військовій службі покладаються на командирів (началь-ників), яким надано право звільнення таких осіб з військової служби. Слід зауважити, що відповідно до ст. 246 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 при прийняті рішення про залишення зазначених військовослужбовців на військовій службі, коман-дир при складанні клопотання враховує високі професійні, ділові та мораль-ні якості військовослужбовців, нагальну потребу в таких фахівцях, поперед-нє ставлення їх до військової служби та придатність до неї за станом здоров’я, наявність державних нагород, вид та ступінь тяжкості вчиненого злочину [3]. Однак на практиці до військовослужбовців, які за вироком суду визнані вин-ними у вчиненні військових злочинів та залишені на службі, орган пробації, фактично, жодним чином не має ніякого відношення, хоча повинен здійсню-вати наглядову пробацію. Свої повноваження орган пробації фактично і юри-дично делегує командирам (військовим начальникам) військової частини в якій засуджений військовослужбовець проходить військову службу.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів Украї-ни щодо забезпечення виконання кримінальних покарань та реалізації прав засуджених» від 7 вересня 2016 року № 1492 –VІІ (введено в дію з 8 жовтня 2016 року), внесено ряд суттєвих змін до Кримінального кодексу України, зо-крема, доповнено ч. 3 ст. 76 обов’язками, які покладає суд на особу, звільне-ну від відбування покарання з випробуванням, а саме – нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, щодо засуджених

151


військовослужбовців – здійснюється командирами військових частин, ана-логічну статтю містить і Кримінально-виконавчий кодекс [4]. На нашу думку, якщо вже в Україні запроваджено інститут пробації, то і всі завдання, мабуть, повинні вирішувати саме органи пробації, а не військові командири, які осо-бисто відповідають за бойову та мобілізаційну готовність довірених їм війсь-кових частин тощо. Тому, зважаючи на такий обсяг обов’язків, покладених на командирів, можемо стверджувати, що елементи пробації і так у них є.

У зв’язку із цим пропонуємо або внести зміни до Закону України «Про про-бацію» шляхом врахування специфіки військових злочинів та детального викладення положень щодо нагляду органами пробації за особами, які вчини-ли такі злочини, або ж інститут пробації не повинен поширюватись на суб’єк-тів останніх взагалі.

Так, відповідно до ст. 14 Кримінально-виконавчого кодексу України пока-рання у виді службового обмеження для військовослужбовців, засуджених за злочини невеликої тяжкості, арешту з утриманням засуджених на гауптвах-тах виконують військові частини, гауптвахти [4]. У цьому випадку теж постає питання, навіщо було запроваджувати інститут пробації, витрачати значні кошти на навчання посадових осіб органів пробації, приймати Закон України «Про пробацію», прописувати мету, завдання, види пробації таким чином, щоб він працював на всі злочини невеликої та середньої тяжкості, а на практиці – на осіб, які вчинили військові злочини, фактично, не поширювався.

Вважаємо, проблема полягає у відсутності чіткого механізму щодо реалізації Закону України «Про пробацію», а також у тому, що служба виконання альтер-нативних покарань є структурним підрозділом Міністерства юстиції України, який забезпечує виконання завдань щодо формування та реалізації держав-ної політики у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, а війсь-кові частини, гауптвахти і дисциплінарний батальйон, які є територіальними органами виконання покарань у військових злочинах вчинених військово-службовцями знаходяться у підпорядкуванні Міністерства оборони України. На нашу думку, такий розподіл установ виконання покарань є не зовсім логіч-ним. Як показує позитивний досвід деяких Європейських країн, у яких ми за-позичили інститут пробації, останній знаходиться поза межами сфери діяль-ності поліції та пенітенціарної служби. В нашій державі він повинен також бути незалежним державним органом, який, дійсно, буде поширюватись на усі зло-чини невеликої та середньої тяжкості, санкція статті яких передбачає покаран-ня у вигляді позбавлення волі строком до п’яти років. Враховуючи специфіку військових злочинів та суб’єктів їх вчинення, вважаємо за доцільне в структурі органів пробації передбачити спеціальний відділ, який буде займати-ся виключно військовослужбовцями, військовозобов’язаними та резерві-стами, які вчинили військові злочини невеликої та середньої тяжкості, а також тих, які звільнені від відбування покарання з випробуванням. У такому випадку органи пробації зможуть до злочинців застосувати нагля-

152


дову пробацію, а також реалізовувати мету, яка визначена Законом України «Про пробацію».

Вважаємо, такі заходи сприятимуть піднесенню кримінально-виконавчої політики держави на якісно новий рівень, підвищенню авторитету України на міжнародній арені та забезпеченню дотримання прав громадян.


1. Ягунов Д. Служба пробації: концепція, засади діяльності, організаційна структура. Відновне правосуддя в Україні. 2007. № 1(5). С. 60–64.

2. Ухвалений закон «Про пробацію», який нині імплементується в Україні, можна застосувати до всіх без виключення злочинів. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2177219-zakon-pro-probaciu-mozna-zastosovuvati-do-vsih-zlociniv-petrenko.html

3. Методичні рекомендації з порядку організації підготовки документів до прийняття кадрових рішень кадровими органами Збройних Сил України, за-тверджені начальником Генерального штабу – Головнокомандувачем Збройних Сил України від 21.03.2013 № 5147/С. URL: http://www.mil.gov.ua/content/files/kadr_pol/methodical_guidelines_doc.pdf

4. Кримінально-виконавчий кодекс України: Закон України від 11.07.2003 № 1129- ІV. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/ 1129-15

153


СКАЗКО Ігорстарший викладач відділу підвищення кваліфікації прокурорів

з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях інституту підвищення кваліфікації прокурорів Національної академії прокуратури України,


ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ ПРОТИДІЇ РЕЦИДИВНІЙ ЗЛОЧИННОСТІ СЕРЕД ОСІБ, ЯКІ ВЧИНИЛИ ЗЛОЧИНИ

В ПЕРІОД ВІДБУТТЯ ПОКАРАННЯ, НЕ ПОВ’ЯЗАНОГО З ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про пробацію» метою пробації є за-безпечення безпеки суспільства шляхом виправлення засуджених, запобіган-ня вчиненню ними повторних кримінальних правопорушень та забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинувачених, з метою прийняття судом рішення про міру їхньої відповідальності.

Станом на 1 березня 2019 року на обліку уповноважених органів з питань пробації загалом по державі перебувало понад 59 тис. засуджених до покаран-ня, не пов’язаного з позбавленням волі. Стосовно 126 засуджених надійшли від органів національної поліції витяги з ЄРДР щодо повідомлення їм про підозру в учиненні кримінального правопорушення [1].

Хоча відсоток осіб, які вчинили повторні злочини під час відбування по-карання, незначний, аналіз рецидивної злочинності показує, що на її рівень негативно впливають такі чинники, як: загальний стан соціально-економічної ситуації в країні, безробіття, зубожіння, суспільна байдужість до долі кон-кретної людини, особливості сімейного виховання, криміногенний вплив найближчого оточення (алкоголізм, наркотизація, аморалізм), вплив засобів масової інформації, групової моралі та необхідність слідувати їй, неадекватна оцінка особи підсудного під час призначення йому покарання.

Крім того, проведені прокурорами перевірки свідчать про наявність ще однієї групи причин, які впливають на вчинення повторних злочинів особа-ми, засудженими до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі – недостат-ній стан наглядової пробації та соціально-виховної роботи із засудженими: не повне вивчення особи обвинуваченого при здійснені функцій досудової пробації, не завжди вірне визначення ступеня ризиків повторного вчинен-ня ними злочинів, складання формальних планів індивідуальної роботи, не-своєчасне вжиття заходів до порушників порядку і умов виконання покарань, неякісна підготовка до суду подань про скасування звільнення з випробуван-ням тощо.

154


Також на нашу думку, однією з проблем, яка негативно впливає на подолан-ня повторної пенітенціарної злочинності є відсутність нормативно-правового врегулювання можливості здійснення відповідної превентивної роботи із вка-заною категорією осіб співробітниками органів Національної поліції України.

Необхідно зазначити, що превентивна (профілактична) робота – діяль-ність, передбачена законодавством України, що спрямована на попереджен-ня кримінальних та інших правопорушень, перевірку дотримання обмежень, установлених законом щодо осіб, які перебувають на превентивному обліку.

Частиною 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» визначено, що полі-ція відповідно до покладених на неї завдань здійснює, у тому числі, і превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень.

У структурі Національної поліції функціонує Департамент превентивної діяльності, а в Головних управліннях Національної поліції в областях – управ-ління (відділи) превенції. Безпосередньо превентивну діяльність здійснюють підрозділи ювенальної превенції, патрульної служби, дозвільної системи та служби дільничних офіцерів поліції, завдання й функції яких спрямовані на забезпечення прав і свобод людини, інтересів суспільства й держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки та порядку.

Відповідно до положення про Департамент превентивної діяльності Націо-нальної поліції України, Департамент взаємодіє, у межах компетенції, з іншими правоохоронними органами, органами державної влади, органами місцевого самоврядування з питань підтримання публічної безпеки й порядку, забез-печення безпеки дорожнього руху, охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства й держави, протидії злочинності, організації роботи дозвільної системи, запобігання та припинення насильства в сім’ї, превентивної та про-філактичної діяльності; здійснює індивідуально-превентивну роботу з особа-ми, які перебувають на профілактичних обліках у підпорядкованих підрозді-лах, насамперед з особами, звільненими з місць позбавлення волі, та тими, які вчиняють насильство в сім’ї (домашнє насильство) тощо [2].

Згідно з Інструкцією з організації діяльності дільничних офіцерів поліції, затвердженої наказом МВС України від 28 липня 2017 року № 6502 визначе-но основні напрями діяльності дільничних офіцерів поліції, серед яких – здійснення профілактичної роботи, спрямованої на запобігання вчиненню кримінальних та інших правопорушень [3].

Однак правові підстави для проведення превентивної діяльності саме з осо-бами засудженими до покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, у праців-ників Національної поліції України відсутні. Хоча на нашу думку, саме пра-цівники органів Національної поліції України є найбільш підготовленими та володіють відповідним ресурсним забезпеченням щодо проведення профілак-тичної роботи з цією категорією засуджених.

У прийнятому Порядку здійснення нагляду та проведенні соціально- виховної роботи із засудженими до покарань, не пов’язаних із позбавленням

155


волі, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 29 січня 2019 року № 272/5 зазначено, що територіальні органи Національної поліції України вико-нують лише: ухвали суду та клопотання (подання) уповноваженого органу з пи-тань пробації про передання матеріалів для проведення подальших розшукових заходів, щодо осіб, місцезнаходження яких невідоме, ухвали суду про привід за-суджених осіб, які ухиляються від явки до суду, у зв’язку з розглядом клопотання (подання), а також за запитами персоналу уповноваженого органу пробації на-дають інформацію щодо розшуку, притягнення до кримінальної або адміністра-тивної відповідальності засуджених осіб, які перебувають у них на обліку.

З огляду на викладене було б доцільним доповнити зазначений вище Поря-док нормою, яка б надавала право працівникам Національної поліції України здійснювати превентивну діяльність і з особами засудженими до покарань, не пов’язаних із позбавленням волі.

Ще одним із проблемних питань є достовірність і своєчасність обліку в уповноважених органах пробації факту рецидивної злочинності серед засу-джених.

Відповідно до ст. 34 КК України рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин, не зняту або не погашену в установленому законом порядку. Така ж позиції викладена у пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 із такими змінами «Про практику призначення судами покарання».

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 року № 9-рп/99 у справі № 1-15/99 за конституційним поданням Міні-стерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень ч. 3 ст. 80 Конституції України притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред’явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.

Тому на наше бачення уповноваженим органам пробації необхідно обліко-вувати особу, як таку, що вчинила повторний злочин, з часу отримання офі-ційної інформації від підрозділів інформаційно-аналітичної підтримки тери-торіальних органів Національної поліції України про оголошення такій особі підозри.


1. Пробація в цифрах. Статистичні дані станом на 1 березня 2019 року. URL: https://www.probation.gov.ua/?page_id=197

2. Про затвердження положення про Департамент превентивної діяльності Національної поліції України: наказ МВС України від 27.11.2015 № 123. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/ laws/show/z0213-94

3. Інструкція з організації діяльності дільничних офіцерів поліції: наказ МВС України від 28 липня 2017 року № 6502. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/z1041-17

156


СТЕПАНЮК Анатолійдоктор юридичних наук,

професор кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права Національного юридичного університету

імені Ярослава Мудрого, м. Харків, Україна

ЗАКОННІСТЬ ЯК ПРИНЦИП НОРМОТВОРЧОСТІ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ЦЕНТРАЛЬНОГО ОРГАНУ

ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ, ЩО РЕАЛІЗУЄ ДЕРЖАВНУ ПОЛІТИКУ У СФЕРІ ВИКОНАННЯ

КРИМІНАЛЬНИХ ПОКАРАНЬ І ПРОБАЦІЇ

У пункті 14 ст. 92 Конституції України Конституція України міститься нор-ма, за якою винятково законами України визначається діяльність органів і установ виконання покарань, а це означає, що законність Конституцією визна-чена як основоположний принцип нормотворчості у сфері регулювання вико-нання покарань.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кримінально-виконавчого кодексу України (КВК України) органами виконання покарань є: центральний орган виконав-чої влади, який реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, його територіальні органи управління, уповноважені органи з питань пробації. Таким чином, діяльність цих органів має визнача-тись виключно законами України.

Згідно з Положенням про Міністерство юстиції України Мін’юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує фор-мування та реалізує державну правову політику у сфері виконання криміналь-них покарань та пробації. Мін’юст у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства [1]. Це озна-чає, що законність має бути основоположним принципом діяльності головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує фор-мування та реалізує державну правову політику у сфері виконання криміналь-них покарань та пробації.

Вимозі п. 14 ст. 92 Конституції України щодо того, щоб виключно законами України визначалась діяльність органів виконання покарань, відповідає Закон України «Про пробацію» від 5 лютого 2015 року, ст. 3 якого виходить з того, що правову основу пробації та діяльності органу пробації становлять Консти-туція України, Кримінальний кодекс України, Кримінальний проце суальний кодекс України, Кримінально-виконавчий кодекс України, цей Закон та інші

157


закони України, міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про пробацію» законність є одним із прин-ципів пробації. При цьому за ст. 6 Закону України «Про пробацію» завданням пробації є виконання певних видів покарань, не пов’язаних із позбавленням волі. Стаття 18 Закону України «Про пробацію» уточнює, що орган пробації у межах своїх повноважень організовує: виконання покарання у виді позбавлен-ня права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт, отже, Закон визначає, що у сфері компетенції пробації виконання лише трьох видів покарань, не пов’язаних із позбавленням волі.

Державна установа «Центр пробації» вказує, що серед тих, хто перебуває на обліку пробації є засуджені до позбавлення права обіймати певні посади і займатися певною діяльністю (5,4%), до громадських робіт (5,6%), до виправ-них робіт (0,9%), звільнених від відбування покарання з випробовуванням (88,1%) [2].

У сумі маємо 100%, але на офіційному веб-сайті Державної установи «Центр пробації» вказується, що на обліку у пробації є ще й засуджені до штрафу. На це треба зауважити, що Закон України «Про пробацію» взагалі не вказує на за-суджених до штрафу як суб’єктів пробації. Виникає питання, на якій правовій підставі засуджені до штрафу стали суб’єктами пробації за умови, що чинне за-конодавство цього не передбачає, а законність є одним із принципів пробації?

На тому ж офіційному веб-сайті Державної установи «Центр пробації» вказується, що виконання покарання у вигляді штрафу регулюється ст. 26 Кримінально-виконавчого кодексу України і це так, але у ст. 26 КВК України станом на березень 2019 року немає ані слова про роль уповноважених органів з питань пробації як суб’єктів виконання покарання у виді штрафу, оскіль-ки у ст. 26 КВК України у редакції від 2 червня 2016 року йдеться лише про кримінально-виконавчі інспекції, які Законом України від 7 вересня 2016 року № 1492-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо за-безпечення виконання кримінальних покарань та реалізації прав засуджених» (набув чинності 8 жовтня 2016 року) були виключені з числа суб’єктів виконан-ня покарань.

Незважаючи на те, що ст. 26 КВК України не передбачає, щоб уповноваже-ний орган з питань пробації виконував штраф, Типове положення про уповно-важений орган з питань пробації (затверджено наказом Міністерства юстиції України 18 серпня 2017 року) вказує, що до основних завдань та функцій ор-гану пробації належать поряд із виконанням кримінальних покарань у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт, також і виконання штрафу [3].

У наказі Міністерства юстиції України від 27 квітня 2018 року «Про затвердження Порядку виконання уповноваженими органами з питань пробації судових рішень про призначення покарання у виді штрафу» у повній

158


невідповідності до редакції ст. 26 КВК України міститься таке твердження: «від-повідно до статті 26 Кримінально-виконавчого кодексу України затвердити По-рядок виконання уповноваженими органами з питань пробації судових рішень про призначення покарання у виді штрафу». При виконанні судового рішення на орган пробації покладаються: облік засуджених; контроль за строками спла-ти штрафу засудженими; внесення до суду подань стосовно засуджених, які по-рушують строки сплати штрафу або ухиляються від сплати штрафу [4].

Таким чином, цитовані накази Мін’юсту суперечать як ст. 26 КВК України, так і знаходяться у невідповідності з законом України «Про пробацію», тим самим головний орган у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну правову політику у сфері вико-нання кримінальних покарань та пробації, проігнорував вимогу п. 14 ст. 92 Конституції України щодо того, щоб виключно законами України визначалась діяльність органів виконання покарань. Таким чином, Мін’юст керувався не принципом законності, а доцільністю, виходив з того, що хоча виконання по-карання у виді штрафу і не врегульоване ст. 26 КВК України, але для того, щоб органом виконання покарання у виді штрафу замість кримінально-виконавчих інспекцій був визначений уповноважений орган з питань пробації, вирішив за необхідне своїми наказами визначити виконання штрафу як сферу діяльності пробації. У наведеній вище статистиці Державної установи «Центр пробації», серед осіб, які перебувають на обліку пробації, засуджені до штрафу чомусь не відображені, а між тим Державна служба статистики України і Державна судо-ва адміністрація України показують, що серед засуджених до основних видів покарань, штраф знаходиться на першому місці (24,1%), а позбавлення волі – на другому (21%) [5, с. 66].

Звичайно, така статистика вказує, що правове регулювання виконання штрафу є нагальним, однак при цьому провідну роль має відігравати не до-цільність, а законність. Не накази Мін’юсту замість законів мають регулювати діяльність органів і установ виконання покарань, а виключно законами Украї-ни має визначатись діяльність органів виконання покарань, як це зазначено у п. 14 ст. 92 Конституції України. Закони мають пріоритет перед наказами Міні-стерства юстиції, яке не повинне йти на випередження і видавати накази, що не відповідають чинному законодавству, яке регулює виконання покарань і про-бацію. Накази Міністерства юстиції повинні лише деталізувати норми чинних законів (Кримінально-виконавчого кодексу України та Закону України «Про пробацію»), створюючи умови для їх реалізації.


1. Положення про Міністерство юстиції України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/228-2014-%D0%BF

2. Пробація в цифрах. Статистичні дані. URL: http://www.probation.gov.ua/?page_id=171

159


3. Про затвердження Типового положення про уповноважений орган з пи-тань пробації: наказ Міністерства юстиції України від 18.08.2017 № 2649/5. URL: https://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1030-17

4. Про затвердження Порядку виконання уповноваженими органами з питань пробації судових рішень про призначення покарання у виді штрафу: наказ Міністерства юстиції України від 27.04.2018 № 1301/5. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0544-18

5. Державна служба статистики України. Україна в цифрах. 2017. Статис-тичний збірник. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2018/zb/08/ Ukr_cifra_2017_u.pdf

160


ТЕРЕЩЕНКО Веронікаінспектор Києво-Святошинського районного відділу

філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області,


ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕДУРИ РОЗШУКУ СУБ’ЄКТІВ ПРОБАЦІЇ

Одним із пріоритетних принципів превенції норм кримінального права є принцип невідворотності відповідальності (покарання) за вчинення право-порушення.

Органи пробації в межах своєї компетенції здійснюють нагляд і виконання певних видів кримінальних покарань та адміністративних стягнень, не пов’я-заних із позбавленням волі, що застосовуються за рішенням суду до осіб, які вчинили відповідні правопорушення.

Одними з головних функцій уповноваженого органу з питань пробації під час здійснення нагляду та проведення соціально- виховної роботи є організа-ція першочергових заходів з виявлення засуджених осіб, місцезнаходження яких невідоме та звернення до відповідних правоохоронних органів щодо роз-шуку засуджених осіб, місцезнаходження яких невідоме.

На засуджених осіб, яким покарання замінено більш м’яким та осіб звіль-нених від відбуття покарання з випробуванням судом накладається обов’язок повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця прожи-вання, роботи або навчання в триденний термін. У разі залишення засудженою особою місця проживання або неприбуття з місць позбавлення або обмеження волі до місця проживання засудженої особи, уповноважений орган з питань пробації невідкладно проводить першочергові заходи з виявлення такої особи. До заходів з виявлення засуджених осіб належить: опитування родичів, сусідів та знайомих засудженої особи, колег з місця роботи або одногрупників з міс-ця навчання, якщо є такі відомості в матеріалах справи. Також надсилається вимога та запити до органів реєстрації, закладів охорони здоров’я за місцем проживання, моргів та територіальних органів Національної поліції України. Першочергові заходи з виявлення засуджених осіб проводяться у термін не більше 45 днів [1].

Якщо вжиті заходи не надали ніяких результатів, місцезнаходження засу-джених осіб встановити так і не вдалось, уповноважений орган з питань проба-ції готує подання про передання матеріалів для проведення подальших розшу-кових заходів, долучає вирок суду, за яким засуджено особу, та матеріали, які вдалося зібрати під час проведення першочергових розшукових заходів.

У більшості випадків на практиці розшук здійснюється оперативни-ми підрозділами Національної поліції України, оскільки в їхній структурі

161


є спеціальні підрозділи, які з використанням можливостей оперативно- розшукової діяльності здійснюють такий розшук.

Отже, на підставі проаналізованого вище, варто зазначити, що особа оголо-шується в розшук із таких підстав: 1) у разі неприбуття засудженого до місця відбування покарання (органом внутрішніх справ за поданням кримінально- виконавчої інспекції. Після затримання засуджений направляється до місця відбування покарання в порядку, встановленому для засуджених до позбав-лення волі (ст. 57 Кримінально-виконавчого кодексу України (КВК України)); 2) у разі ухилення особи від відбування покарання з випробуванням, від вико-нання обов’язків, які покладені на нього судом [2].

Особа, звільнена від відбування покарання з випробуванням, розшук якої оголошено у зв’язку з ухиленням від відбування покарання за ініціативою уповноваженого органу з питань пробації, затримується і тримається у тери-торіальних органах Національної поліції України, з’ясовують всі обставини і причини залишення засудженої особи місця проживання або неприбуття її до місця проживання, відбирає пояснення [1].

Всі особи, яким судом визначено вид покарання, не пов’язаного з позбав-ленням волі, зобов’язані виконувати вимоги законодавства. Однак, упродовж 2018 року уповноваженими органами з питань пробації Державної установи «Центр пробації» до відповідних правоохоронних органів надіслано 1792 звер-нень (подань) щодо розшуку засуджених осіб, місцезнаходження яких невідо-ме, що становить 2% від кількості засуджених осіб, які пройшли по обліку цих органів.

У результаті розгляду звернень оголошено у розшук 1249 засуджених осіб (70% від загальної кількості внесених подань). Щодо 145 осіб Національною поліцією України рішення про оголошення (відмову в оголошенні) в розшук не прийнято.

Щодо 235 засуджених (13% від загальної кількості внесених подань) право-охоронними органами відмовлено в оголошенні у розшук у зв’язку зі встанов-ленням їх місцезнаходження. Стосовно 163 засуджених (9% від загальної кіль-кості внесених подань) відмовлено з інших причин:

– засуджені особи вже оголошені в розшук за підозрою у вчиненні нового кримінального правопорушення;

– згідно з Кримінальним процесуальним кодексом України оголосити розшук особи може прокурор, слідчий та суд;

– відсутні документи, необхідні для оголошення особи у розшук, матеріали відпрацювання відомих зв’язків особи;

– відсутні документи, що посвідчують особу або фотозображення засудже-ного;

– відсутнє рішення суду про оголошення особи в розшук, скасування звіль-нення від відбування покарання з випробуванням, обрання міри запобіжного заходу;

162


– матеріали повертаються до уповноваженого органу з питань пробації з ра-портом дільничного офіцера поліції про те, що місцезнаходження засудженого не встановлено.

Найбільша кількість відмов у оголошенні в розшук засуджених осіб у м. Києві та Київській області. Загалом протягом року здійснювався розшук 2737 засуджених, місце перебування яких було невідоме (з урахуванням тих, що перебували у розшуку на початок звітного періоду).

За підсумками 2018 року було розшукано 48,4% або 1324 засуджених, з числа осіб, які перебували у розшуку за цей період [3].

Отже, відсоток відмов щодо оголошень засуджених у розшук засвідчує про-рахунки у оформленні матеріалів щодо таких осіб, а також необхідність до-опрацювання Порядку здійснення нагляду та проведення соціально-виховної роботи із засудженими до покарань, не пов’язаних із позбавленням волі.


1. Про затвердження Порядку здійснення нагляду та проведення соціально- виховної роботи із засудженими до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі: наказ від 29.01.2019 № 272/5. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0120-19

2. Кримінально-виконавчий кодекс України: Закон України від 11.07.2003 № 1129-IV. Київ: Паливода А.В., 2017. 124 с.

3. Пробація в цифрах. Статистичні дані. URL: https://www.probation.gov.ua/?page

163


ЦВІРКУН Наталіякандидат юридичних наук,

викладач кафедри кримінального права і кримінологіїХарківського національного університету внутрішніх справ,


ЩОДО ПРОБЛЕМНИХ АСПЕКТІВ ПЕНІТЕНЦІАРНОЇ ПРОБАЦІЇ В УКРАЇНІ

Пенітенціарна пробація як одна з організаційних складових структури кримінально-виконавчої служби з відповідними функціями сьогодні є не-від’ємним елементом будь-якої національної системи кримінальної юстиції. Утворення пенітенціарної пробації це насамперед запровадження якісно но-вих підходів до виправлення не лише осіб, які засуджені до альтернативних видів покарання, а й засуджених, які утримуються у місцях позбавлення або обмеження волі, з метою подальшої їх адаптації у суспільство [1].

Зі створенням пенітенціарної пробації працівники уповноважених органів з питань пробації здійснюють не лише нагляд за особами, засудженими до покарань, не пов’язаних з позбавленням або обмеженням волі, а й працюють також в установах закритого типу для участі в підготовці засуджених до звіль-нення (за ініціативи адміністрації установи виконання покарань (слідчого ізо-лятора), координуючи ці заходи з підрозділами пробації за місцем проживан-ня засу дженого після звільнення або місцем розташування установ соціальної адаптації для звільнених, та залучаються в роботу щодо здійснення моніто-рингу проблемних питань засуджених, які готуються до звільнення, та їхніх можливих потреб після звільнення.

Охоплюючи ряд функцій, уповноважені органи з питань пробації сприяють засудженим, які готуються до звільнення у визначенні намірів щодо місця проживання після звільнення, сприяють в працевлаштуванні працездатним особам, залучають до роботи з влаштування до спеціалізованих установ для звільнених осіб, інших установ (закладів) соціальної підтримки (догляду), закладів для бездомних осіб, закладів соціального обслуговування, сприяють в наданні соціальних послуг. Тобто створюється більш ефективна система соціальної підтримки звільнених осіб.

Момент звільнення засудженого має досить важливе значення для ньо-го, оскільки він стикається з рядом проблем, які самотужки вирішити не просто. Саме тому на допомогу приходить служба пенітенціарної про-бації, яка згідно із своїм прямим обов’язком допомагає особі, яка звіль-няється від відбування покарання у виді обмеження волі чи позбавлен-ня волі на певний строк. Така допомога полягає у належному «поверненні» такої особи до соціуму після тривалої чи короткострокової ізоляції від суспільства.

164


Слід зазначити, що у Законі України «Про пробацію» визначено, що пені-тенціарна пробація обмежена видами програм, адже вони направлені лише на підготовку засуджених до звільнення. На сьогодні із засудженими до обмежен-ня або позбавлення волі проводиться індивідуально-виховна та психологічна робота, однак її напрями, методи та форми об’єктивно потребують вдоско-налення [2]. З огляду на це доцільно було б внести зміни до чинного законо-давства, що регулює порядок виконання та відбування покарань у напрямку розширення поняття пенітенціарної пробації з метою застосування проба-ційних програм, спрямованих на вирішення конкретних проблем засудже-них: для осіб з наркотичною та алкогольною залежністю, для осіб, які вчинили злочини проти статевої свободи та недоторканості, для роботи над агресією та контролем гніву. Відповідно, вважається необхідним розробка чи адаптація пробаційних програм для засуджених до позбавлення волі, з огляду на те, що вони не можуть бути обов’язковими, внести зміни до чинного законодавства стосовно мотивування засуджених до участі у таких програмах, наприклад, з урахуванням під час надання судом умовно-дострокового звільнення тощо.

Для реалізації деяких положень закону, також необхідне розроблення під-законних нормативно-правових актів: порядок складання досудової доповіді, порядок здійснення нагляду та проведення соціально-виховної роботи із за-судженими; порядок розроблення та реалізації пробаційних програм; поря-док взаємодії органу пробації та державних органів під час здійснення заходів пенітенціарної пробації; положення про організацію діяльності волонтерів пробації та інструментів пробаційної діяльності.

Також, на сьогодні доводиться констатувати, що служба пробації має недо-статньо фінансування, так як більше уваги приділяється саме установам вико-нання покарань. Більшість профілактичних та культмасових заходів із засуд-женими проводяться, як правило, за власні кошти співробітників. Закупівля канцтоварів, оргтехніки, проїзд на громадському транспорті, ремонт, приби-рання на службових приміщеннях, які мають незадовільний вигляд, також проводиться за власний кошт [3].

З огляду на те, що законодавством виділено три види пробації, на думку деяких вчених, закономірним є питання щодо відсутності законодавчої регламентації постпенітенціарної пробації. Запровадження такого виду пробації могло б замінити існуючий на сьогодні адміністративний нагляд за особами, що були звільнені від покарання, та надало б концепції пробаціїї завершеності [4].

Отже, наявність діючого Закону України «Про пробацію» це лише перший крок на шляху до міжнародних стандартів у сфері юстиції. Чи набуде пробація в Україні ознак європейської системи – значною мірою залежить від подаль-ших кроків її розбудови, від їх відповідності з європейськими принципами пробації, від уваги та підтримки цих кроків на політичному рівні, сприяння суспільному розумінню та сприйняттю позитивної ролі пробації.

165



1. Впровадження закону України «Про пробацію» перспективи та проб-лемні питання. URL: http://www.convictus.org.ua/ru/vprovadzhennya-zakonu-ukra%D1%97ni-pro-probaciyu-perspektivi-ta-problemni-pitannya/


3. Чоботок А.В. Деякі питання діяльності працівників кримінально- виконавчої інспекції по виконанню завдань пробації. URL: http://pap.in.ua/1_2016/96.pdf

4. Орловська Н.А. Пробація як новела запобіжного заходу (щодо Закону України «Про пробацію»). Перша міжнародна мультидисциплінарна конфе-ренція Міжнародного гуманітарного університету (15.05.2015, м. Одеса). 2015. № 23. С. 83

166


ЧЕРНИШОВ Денисзаступник Міністра юстиції України,


МІЖНАРОДНИЙ ВЕКТОР ВПРОВАДЖЕННЯ ПРОБАЦІЇ В УКРАЇНІ

У чому полягає ідея пробації за міжнародними стандартами? Пробація – це не уникнення відповідальності злочинцем, це забезпечення

належного балансу між правами правопорушників, правами постраждалих від злочинів та інтересами суспільства в частині його безпеки.

Забезпечити такий баланс неможливо в умовах тюремного ув’язнення. Тому увесь прогресивний світ з 90-х років змінює підходи у пенальній політиці, віддаю-чи перевагу громадським санкціям та іншим заходам кримінально-правового характеру у відкритому суспільстві (пробація) у противагу позбавленню волі.

Пробація створює умови для більш активної залученості громад у роботі із суб’єктами пробації, спонукання правопорушника до відчуття відповідаль-ності перед цією громадою та відчуття справедливого правосуддя. Іншими словами – останній шанс аби виправитися, не вчинивши новий злочин, в умах без ізоляції від суспільства.

Про це йдеться у Токійських правилах (Мінімальних стандартних правилах ООН стосовно заходів, не пов’язаних з тюремним ув’язненням), прийняті Гене-ральною Асамблеєю ООН 14 грудня 1990 року. Зазначені принципи закладені у Правилах Ради Європи про пробацію 2010 року та Рекомендації Ради Європи щодо громадських санкцій та заходів 2017 року.

Чому пробація створена в Україні, що це дає?З метою забезпечення балансу між безпекою суспільства, запобігання вчи-

ненню злочинів, виправлення правопорушників та підвищення рівня довіри серед учасників сектору юстиції та суспільства створено повноцінну систему пробації.

Застосування санкцій, не пов’язаних з позбавленням волі, забезпечує мож-ливість зменшити щонайменше у десять разів державні витрати на утримання правопорушників, ніж засуджених у місцях позбавлення волі, та сфокусувати ресурси на їх реабілітації.

У частині розширення питомої ваги альтернативних позбавленню волю санкцій перевагою є таке:

– для особи, яка вчинила правопорушення: – можливість змінитись без перебування у місцях позбавлення волі (ізоля-

ції від суспільства), підтримка на шляху до змін;– збереження сімейних стосунків та зав’язків у громаді;– збереження роботи та житла;

167


– позитивний соціальний ефект: особа не втрачає соціальні зв’язки та шанс створити сім’ю;

– для суспільства (громади):– убезпечення громади від вчинення повторних злочинів;– справедливе здійснення правосуддя: баланс між карою за вчинене право-

порушення, відшкодуванням завданої шкоди потерпілому та інтересами членів суспільства – безпеки;

– для держави:– зниження злочинності;– зниження кількості ув’язнених в місцях позбавлення волі осіб;– позитивний економічний ефект: утримання правопорушника у місцях по-

збавлення волі набагато дорожче для держави, ніж перебування на пробації; – залишаючись у суспільстві особа не втрачає роботу та сплачує внески у

держбюджет;– дотримання міжнародних стандартів.Які результати пробації в Україні? Створено систему органів пробації згідно із розпорядженням Кабінету

Міністрів України від 13 вересня 2017 року № 654-р., розроблено концепцію реформування (розвитку) пенітенціарної системи України. У рамках реаліза-ції цієї концепції, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2017 року № 655-р, утворено державну установу «Центр пробації» із підпорядкуванням 598 підрозділів пробації штатною чисельністю 3,4 тис. пра-цівників.

На обліку пробації сьогодні перебуває більше 57 тис. правопорушників.За підсумками 2018 року через пробацію пройшли майже 110 тис. правопо-

рушників, з яких у період перебування на пробації вчинили повторні правопо-рушення лише майже 2%.

Створено правову базу функціонування системи пробації в Україні. У 2015 році прийнято євроінтеграційний Закон України «Про пробацію» з від-повідними змінами у 2016 року, підзаконні акти щодо підготовки досудової доповіді, пробаційних програм, волонтерської діяльності, здійснення нагляду і соціально-виховної роботи з суб’єктами пробації, підготовки засуджених до звільнення тощо.

Розроблено національні інструменти пробації. Базовий інструмент проба-ції – оцінка ризиків і потреб правопорушників, яка дозволяє досліджувати особистість правопорушників та визначати фактори ризику, що впливають на формування у них злочинної поведінки. Від самого початку роботи з право-порушником є можливість впливати на конкретні фактори ризику, що можуть призвести до повторного злочину, а не здійснювати профілактичну роботу за загальним шаблоном.

Арсенал національних інструментів пробації з 2018 року поповнено проба-ційними програмами, які є спеціальними інструментами європейського рівня,

168


спроможними змінити прокримінальну поведінку правопорушників. На сьо-годні впроваджено пробаційні програми: «Подолання агресивної поведінки», «Зміна прокримінального мислення», «Попередження вживання психоактив-них речовин».

Впроваджена новація судового процесу – досудова доповідь. На етапі судо-вого розгляду пробація на вимогу суду складає та подає до суду інформацію, що характеризує обвинуваченого та сприяє суду в призначенні справедливого покарання необхідного для виправлення правопорушника та попередження нових злочинів (у 2017 році складено 20,4 тис. досудових доповідей, 2018 році – 33,3 тис. досудових доповідей. У 89% збігається думка суду з висновком досудової доповіді щодо можливості виправлення без позбавлення або обмеження волі).

Продовжується створення системи ювенальної пробації. За сприяння Уряду Канади 2017 року розроблено національну модель та відкрито чотирнад-цять Центрів ювенальної пробації для роботи з підлітками, які перебувають у конфлікті із законом. Центри відкриті лише у великих містах країни, де у се-редньому перебуває на обліку більше десяти таких дітей, але результати робо-ти в таких центрах набагато кращі, ніж не в модельних підрозділах. Повторна злочинність серед неповнолітніх, з якими працювали у центрах ювенальної пробації за підсумками 2018 року склала лише 1,5%. (На кінець 2017 року на обліку уповноважених органів з питань пробації перебувало 2016 неповноліт-ніх, на кінець 2018 року – 1521 неповнолітній, на кінець лютого 2019 року – 1004 неповнолітніх.)

Здійснено запуск пілотного проекту «Програма відновлення для не-повнолітніх правопорушників, які вчинили злочини невеликої або середньої тяжкості, на базі системи надання безоплатної правової допомоги» (у Львівсь-кій, Одеській, Харківській, Миколаївській, Луганській та Донецькій областях). Проект передбачає для дітей, які вперше вчинили злочин легкої або середньої тяжкості, замість притягнення до кримінальної відповідальності пройти через програму відновлення та уникнути покарання.

Створення Єдиного реєстру засуджених осіб та осіб, узятих під варту. Згід-но із розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 вересня 2017 року № 608-р., Міністерством юстиції України розпочато роботу щодо створення Єдиного державного реєстру засуджених осіб та осіб, узятих під варту. У рамках реєстру буде впроваджено сервіс ведення електронних справ суб’єктів пробації.

Установлено міжнародне співробітництво з ЄС, Канадою, Нідерландами і Норвегією для впровадження у практичну діяльність міжнародних стандартів з питань пробації.

29 листопада 2018 року у Стокгольмі під час засідання Ради Конфедерації європейської пробації CEP – Confederation of European Probation схвалено рі-шення про членство Державної установи «Центр пробації» України у складі СЕР. (Довідково: СЕР – це рамкова неурядова організація з багаторічним до-свідом, основним завданням якої є об’єднання країн, де створено пробацію,

169


для обміну кращими практиками пробаційної діяльності, Державна установа «Центр пробації» України стала 61 членом цієї організації.)

Які перспективи розвитку пробації, плани на майбутнє?1. Розвиток ефективної взаємодії з судами, прокуратурою, адвокатурою,

центрами БПД, поліцією та іншими учасниками системи правосуддя (експерт-на підтримка, проведення круглих столів, семінарів).

2. Поглиблення співпраці з громадою, розширення практики підтримки пробації через регіональні програми, розвиток банку ресурсів з надання по-слуг клієнтам пробації (експертна підтримка, фінансування робіт і послуг).

3. Розроблення і реалізація кадрової стратегії та стратегії розвитку волон-терства у пробації з урахуванням міжнародного досвіду (експертна підтримка, проведення семінарів).

4. Розроблення і впровадження стандартів оцінки ефективності діяльності працівників пробації (експертна підтримка).

5. Створення і впровадження електронної бази ведення справ суб’єктів про-бації, автоматизація статистики (закупівля обладнання).

6. Зміцнення спроможності з реалізація заходів комунікативної політики пробації в рамках пенітенціарної реформи (експертна підтримка, проведення комунікативних заходів).

7. Удосконалення інструментів пробації щодо роботи із суб’єктами пробації (експертна підтримка)

8. Створення передумов і впровадження електронного моніторингу в про-бації (браслетів) (експертна підтримка, фінансування робіт і послуг, закупівля обладнання).

170


ШАПОВАЛОВА Ольгакандидат юридичних наук,

начальник відділу підготовкивикладачів (тренерів) – радник

Національної школи суддів України,м. Київ, Україна

ДОСУДОВА ПРОБАЦІЯ: АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ЗАКОНОДАВЧОГО ВРЕГУЛЮВАННЯ

Питання застосування досудової пробації в сучасних умовах розвитку кримінального, кримінального процесуального та кримінально-виконавчого законодавства є дуже актуальним. У пункті 42 Рекомендації Комітету міністрів державам-членам СМ/Reс (2010)1 Правил Ради Європи про пробацію зазна-чається, що залежно від національної правової системи служба пробації може готувати доповідь суду у справі обвинуваченого в скоєнні злочину, щоб допо-могти суду, за можливості прийняти рішення про те, чи слід визнати його вин-ним, або яке покарання або міра відповідатимуть скоєному [1].

Дійсно, досудова пробація, яка реалізується у формі досудової доповіді, тобто письмової інформації для суду, що характеризує обвинуваченого (п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про пробацію» від 5 лютого 2015 року № 160-VIII, (Закон № 160-VIII) [2], сприятиме суду краще вивчити особу винного, його соціально-психологічну характеристику, оцінити ризики вчинення повтор-ного кримінального правопорушення та визначити потенційну можливість виправлення такої особи без обмеження волі або позбавлення волі на певний строк. Це, у свою чергу, забезпечує суду можливість застосовувати принцип індивідуалізації покарання та, врешті-решт, досягати такої мети покарання, як виправлення засуджених (ст. 50 Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року № 2341-III) [3]. Як справедливо стверджує О.І. Ющик, вивчення соціально-психологічних характеристик особистості під час розгляду кримінального провадження відіграє особливу роль у призначенні необхідно-го та достатнього для виправлення особи покарання [4].

Проте, як свідчать дослідження науковців і практиків, суди ще не викорис-товують у повній мірі процесуальну можливість звертатись до органу пробації за складанням досудової доповіді, а навіть в тих випадках, коли таке звернення мало місце, не завжди мають можливість отримати її у визначений в ухвалі суду строк. Як зазначають І.С. Яковець та І.В. Карандюк, основними проблем-ними питаннями у процесі реалізації досудової пробації залишаються за-надто стислі терміни на підготовку досудової доповіді, вказані в ухвалі суду, що позбавляє можливості персонал органів пробації зібрати всю необхідну інформацію для складання повної та всебічної досудової доповіді [5]. З іншого боку, можна зрозуміти й суддів, які встановлюють обмежені строки для під-

171


готовки досудової доповіді: суди мають розглядати справи у розумний строк, а порушення цих вимог може потягнути за собою негативні наслідки для судді аж до дисциплінарної відповідальності.

Яким чином можна вирішити таку проблему?Очевидно, що коріння проблеми щодо більш ефективного використання су-

дами досудових доповідей лежить у площині кримінального процесуального законодавства та законодавства про пробацію.

Так, Кримінальним процесуальним кодексом України від 13 квітня 2012 року № 4651-VI (КПК України) передбачено, що право доручити пред-ставнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь належить суду під час проведення підготовчого судового засідання (п. 6 ч. 3 ст. 314 КПК України) [6]. У той же час ініціатива щодо складання досудової доповіді може виходити як від суду, так і від прокурора, а також обвинуваченого, його захисника чи законного представника.

У свою чергу, у ч. 2 ст. 7 Закону № 160-VIII передбачено, що підставою для застосування пробації є письмовий запит суду до органу пробації про надання досудової доповіді щодо обвинуваченого.

У такому контексті виникає абсолютно логічне запитання: чому право до-ручення виготовлення досудової доповіді є винятковим правом суду, а не, на-приклад, слідчого або прокурора? З цієї точки зору доцільно знов звернутись до Рекомендації Комітету міністрів державам-членам СМ/Reс (2010)1 Правил Ради Європи про Правила Ради Європи про пробацію, де у п. 43 зазначаєть-ся, що доповідь суду має ґрунтуватися на достовірній інформації і, за можли-вості, підтверджуватися і оновлюватися під час слідства і судового розгляду. У пункті 35 цієї ж Рекомендації зазначається, що служба пробації відповідно до національного законодавства повинна взаємодіяти із судами та надавати їм інформацію, а, за можливості, і з іншими компетентними органами. Отже, аналіз цих норм дає можливість зробити висновок, що служба пробації має співпрацювати не лише з судом і не лише під час судового розгляду. Така спів-праця може відбуватися з органом досудового розслідування під час його про-ведення, а також із прокурором.

Це видається абсолютно логічним з точки зору і національного криміналь-ного процесуального законодавства, що стосується процесу доказування.

Так, у пунктах 4 та 5 ч. 1 ст. 91 КПК України передбачено, що до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, належать обста-вини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопо-рушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом’якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження, а також обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

У частині 1 ст. 92 КПК України зазначається, що обов’язок доказування об-ставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених

172


у ч. 2 цієї статті, покладається на слідчого, прокурора, та, в установлених цим Кодексом випадках, – на потерпілого.

Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 160-VIII досудова пробація озна-чає забезпечення суду формалізованою інформацією, що характеризує обвину-ваченого, це може означати, що надання доручення на виготовлення досудової доповіді слідчим або прокурором сприяло б виконанню ними вимог щодо збо-ру доказів, які згідно з п.п. 4 та 5 ч. 1 ст. 91 КПК України належать до предмета доказування.

Крім того, наділення слідчого та прокурора на законодавчому рівні пра-вом доручати органу пробації виготовляти досудову доповідь для суду мало би суттєві переваги, оскільки дозволило би працювати органу пробації над складанням соціально-психологічної характеристики особи, яка притягується до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, більш тривалий час та краще вивчити особистісні риси цієї особи, що, у свою чергу, сприятиме ін-дивідуалізації покарання і вибору в подальшому судом такого виду та міри по-карання, яке допоможе повернути цю особу суспільству.

Отже, підсумовуючи наведене, доцільно внести зміни у КПК України та Закон № 160-VIII, якими наділити слідчого та прокурора під час досудового розслідування правом звертатись до органу пробації за складанням досудо-вої доповіді щодо особи, яка притягується до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, з подальшим наданням такої досудової доповіді суду.


1. Рекомендація Комітету міністрів державам-членам СМ/Reс (2010)1 Правил Ради Європи про пробацію: міжнародний документ. URL: https://rm.coe.int/16806f4097

2. Про пробацію: Закон України від 05.02.2015 № 160-VIII, зі змінами. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/160-19

3. Кримінальний кодекс України: Закон України від 05.04.2001 № 2341-III, зі змінами. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14

4. Ющик О.І. Досудова доповідь: сутність, зміст та значення для призначення покарання. URL: http://pravoisuspilstvo.org.ua/archive/2018/1_2018/part_2/42.pdf

5. Яковець І.С., Карандюк І.В. Розвиток досудової пробації в Україні як перс-пектива розширення санкцій, альтернативних позбавленню волі. Актуальні проблеми кримінального права, кримінології та кримінально-виконавчого права: матер. всеукр. наук.-практ. конф., 25 трав. 2018 р. URL: https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/19843/1/%D0%BA%D0%B0%20-%20%D0%A1.%2044-47.PDF

6. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13.04.2012 № 4651-VI, зі змінами. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17

173


ШКАРУПА Костянтинкандидат юридичних наук,

викладач відділу підвищення кваліфікації прокурорів з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень

у кримінальних провадженнях Національної академії прокуратури України,


ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЮВЕНАЛЬНОЇ ПРОБАЦІЇ В УКРАЇНІ

Пробація – форма умовного засудження, за якої засуджений без позбавлен-ня волі поміщається на час випробувального терміну під нагляд спеціальних органів з метою виправлення. Поняття «ювенальний» означає – пов’язаний з дітьми та підлітками, зі злочинами проти них і скоєних ними.

Пробація щодо неповнолітніх здійснюється органом пробації спільно з органами і службами у справах дітей, спеціальними установами та закладами, що здійснюють їх соціальний захист і профілактику правопорушень.

Ювенальна пробація має бути спрямована на убезпечення суспільства шля-хом здійснення нагляду за дітьми, які вчинили злочини, та проведення ви-ховної та соціальної роботи з метою перевиховання і профілактики вчинення ними рецидивних злочинів та правопорушень, агресивної поведінки, мотива-ції позитивних змін особистості та поліпшення соціальних стосунків [1].

У межах реформування системи кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні створено окрему організаційну структуру для забезпечення ювеналь-ної пробації.

Для цього необхідні досвідчені психологи, ювенальні інспектори і соціальні працівники.

Серед основних функцій, покладених на сектор ювенальної пробації, необ-хідно виділити такі:

– проведення соціально-виховної роботи з неповнолітніми засудженими, до яких застосовано пробацію;

– розроблення та реалізація заходів щодо роботи із неповнолітніми особа-ми, які сприятимуть мінімізації ризику вчинення нових правопорушень, шля-хом застосування методики оцінки ризику вчинення повторного криміналь-ного правопорушення;

– забезпечення організації соціально-виховної роботи із неповнолітніми особами за індивідуальним планом роботи, визначеним на підставі оцінки криміногенних факторів неповнолітньої особи;

– забезпечення проведення соціально-виховної роботи із засудженими неповнолітніми із залученням батьків або їхніх законних представників [2].

174


Згідно з аналізом цих функцій безпосередню роботу центрів ювенальної пробації, спрямовану на виправлення неповнолітніх, можна поділити на два напрями:

– забезпечення проходження підлітками корекційних програм з керування гнівом, управлінням емоціями, вирішення конфліктів, а також надання мож-ливості для цікавого навчання та корисного дозвілля;

– консультування батьків про те, яким чином їх діти можуть відмовитися від криміногенної поведінки, забезпечення індивідуального супроводження, яке дозволить працювати із втіленням і взаємодією дитини з рідними, друзя-ми, школою та суспільством.

Передбачається, що центр ювенальної юстиції має стати єдиним спеціаль-ним місцем, в якому досвідчені психологи, ювенальні інспектори та соціаль-ні працівники будуть працювати над реінтеграцією в суспільство дітей, які з різних причин перебувають у конфлікті із законом. Насамперед йдеться про дітей, які відбувають покарання, не пов’язані з позбавленням волі, або перебу-вають на досудовому слідстві.

Супроводження за різними напрямами соціально-виховної роботи від-бувається в межах індивідуального плану з диференційованим підходом до суб’єкта пробації.

Зараз на обліку підрозділів пробації в Україні знаходиться майже 70 тисяч осіб, із них до 80 відсотків – достроково звільнені з випробувальним терміном. Серед решти 20 відсотків – неповнолітні правопорушники, які відбувають по-карання у відкритому суспільстві і зберігають соціально корисні зв’язки, а та-кож особи, які очікують суду. Щодо них офіцери пробації складають досудові доповіді, які можуть бути враховані при винесенні вироку [3].

Метою реалізації пробаційних програм є виправлення суб’єктів пробації, звільнених від відбування покарання з випробуванням, на яких судом покла-дено обов’язок проходження пробаційних програм (суб’єкти пробації), запобі-гання вчиненню ними повторних кримінальних правопорушень. Завданням реалізації пробаційних програм є застосування комплексу заходів, необхідних для корекції соціальної поведінки суб’єктів пробації або її окремих проявів, формування соціально сприятливих змін особистості, які можливо об’єктивно перевірити [4].

З огляду на те, що дієвого комплексу заходів та механізму їх реалізації не вироблено та метою пробації є забезпечення безпеки суспільства шляхом ви-правлення засуджених, запобігання вчиненню ними повторних криміналь-них правопорушень, можемо сформулювати деякі висновки. На забезпечен-ня виконання цієї мети в Україні необхідно розробити дієву систему заходів впливу на неповнолітніх злочинців, диференційовану залежно від віку і тяж-кості вчиненого злочину, що дозволило б сформувати гнучку систему заходів кримінально-правового характеру, спрямованих на профілактику злочинності, поєднавши ранню профілактику криміналізації особистості та профілактики

175


рецидиву. Окремим напрямом є соціально-виховна робота, здійснення якої має сприяти забезпеченню додержання прав дітей, які перебувають у конфлік-ті із законом, належних умов життя, соціальної реабілітації та підтримки.


1. Ягунов Д.В. Служба пробації: концепції, засади діяльності, організаційна структура. Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2006. 173 с.

2. Про затвердження Типового положення про уповноважений орган з пи-тань пробації та Типового положення про сектор ювенальної пробації: наказ Міністерства юстиції України від 18.08.2017 № 2649/5 (зі змінами). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1031-17#n4

3. Пробация в Украине: второй шанс вместо тюрьмы. URL: http://www.fttc.com.ua/2018/07/probatsiya-v-ukraine-vtoroj-shans-vmesto-tyurmy/

4. Про затвердження Порядку розроблення та реалізації пробаційних прог-рам: постанова Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 № 24. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/24-2017-%D0%BF#n2

176


ЯВОРСЬКА Ольга кандидат юридичних наук,

старший науковий співробітник Національної школи суддів України,


СОЦІАЛЬНА АДАПТАЦІЯ НЕПОВНОЛІТНІХ, ЗВІЛЬНЕНИХ ВІД ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ

На сучасному етапі розвитку суспільства пробація є невід’ємним елемен-том системи кримінальної юстиції багатьох країн і результатом демократич-ного процесу, що доведений майже двохсотрічною історією розвитку цього інституту.

Сьогодні питання дослідження інституту пробації як гуманізаційної скла-дової кримінально-виконавчої політики України є однією з найбільш актуаль-них проблем, важливим предметом обговорення під час дискусій у практиці боротьби зі злочинністю, реформування вітчизняної пенітенціарної системи у відповідності до міжнародних зобов’язань, Європейських пенітенціарних правил, Концепції державної політики у сфері реформування Державної кримінально-виконавчої служби України [1].

Окремі аспекти досліджень проблеми пробації щодо неповнолітніх при-вертали увагу вітчизняних науковців, зокрема розглядались у працях І.Г. Богатирьова, Т.А. Денисової, О.М. Джужи, В.М. Дрьоміна, О.Г. Колба, А.Х. Степанюка, В.М. Трубникова, О.Г. Фролової, Д.В. Ягунова та інших.

За останні роки органами державної влади, науковцями й окремими гро-мадськими організаціями в Україні зроблені істотні кроки щодо реалізації дер-жавної політики у сфері кримінальних і кримінально-виконавчих відносин, у тому числі стосовно неповнолітніх, впровадження пробації, реформування пенітенціарної системи, зокрема кримінально-виконавчої служби; прийняті нормативно-правові акти у зазначених сферах тощо [2].

Так, у Законі України «Про пробацію» (Закон) термін пробація визначе-ний як система наглядових та соціально-виховних заходів, що застосовуються за рішенням суду та відповідно до закону до засуджених, виконання певних видів кримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та забез-печення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого. В свою чергу ст. 12 цього Закону регулює питання пробації щодо неповнолітніх осіб віком від 14 до 18 років, яка здійснюється з урахуванням вікових та психологічних особливостей вказаної категорії осіб. Пробація щодо неповнолітніх спрямо-вана на забезпечення їх нормального фізичного і психічного розвитку, про-філактику агресивної поведінки, мотивацію позитивних змін особистості та поліпшення соціальних стосунків [3]. Застосування пробації є очевидним з точ-ки зору соціальної доцільності. На особливу увагу заслуговує реабілітаційний

177


аспект пробації: при її застосуванні головною метою вважається не покарання, а соціальна реінтеграція в суспільство та виправлення засуджених [4, с. 123].

Відповідно до Правил Ради Європи про пробацію, соціальна адаптація оз-начає надання конструктивної, планомірної допомоги в поверненні засудже-ного в суспільство, здійснення нагляду за ним на добровільній основі після звільнення від відбування позбавлення волі. У цих правилах «поняття допо-моги в соціальній адаптації» слід відрізняти від терміна «постпенітенціарний контроль», який означає здійснення передбаченого законом нагляду за звільне-ним із місць позбавлення волі [5].

У теорії кримінально-виконавчого права не вироблено єдиного підходу щодо розуміння поняття соціальної адаптації осіб, в тому числі неповнолітніх, звільнених з місць позбавлення волі. Інколи зустрічаються діаметрально про-тилежні погляди щодо розуміння згаданої категорії.

На наш погляд, соціальна адаптація включає в себе такі процеси як соціалі-зація та адаптація особи.

Розглядаючи зміст соціальної адаптації, її природу, не можна не торкнутися процесу соціалізації особи [6, с. 364].

Погоджуємось з думкою О. В. Звєрєвої, яка розглядає соціалізацію як про-цес засвоєння індивідом окремої системи знань, соціальних норм і культур-них цінностей, настанов і зразків поведінки, які дають змогу функціонувати як повноправний член суспільства, до якого він належить [7, с. 29]. Соціалізація відбувається постійно й поступово через накопичення досвіду, розширення знань, формування навичок, адаптація – шляхом перебудови, ламання вже по-будованих типів поведінки, звичок, установок, уявлень.

Щодо поняття реабілітації або виправлення – широке поняття, яке означає велике коло заходів виховного впливу, спрямованих на схилення засудженого до відмови від вчинення нових злочинів і на повернення йому статусу законо-слухняного громадянина [5].

І. Михайлова пропонує виділяти такі особливості соціальної адаптації не-повнолітніх: 1) вона протікає після звільнення від відбування покарань, пов’яза-них із позбавленням волі; 2) цей соціально-психологічний процес починається з моменту звільнення засуджених від покарання й завершується досягненням відповідності між очікуваними вимогами суспільства і поведінкою раніше су-димої особи; 3) завданням соціальної адаптації осіб, звільнених від покарання, є залучення їх до життя без правообмежень, пов’язаних із покаранням, у ново-му або такому, що змінилося; 4) соціальна адаптація звільнених від покарання залежить від адаптаційних навичок і здібностей, властивих індивідові спочат-ку й вихованих в умовах виховання покарання; 5) успіх соціальної адаптації звільнених значною мірою залежить від співвідношення системи особистісних установок і вимог, що висуваються середовищем; 6) соціальна адаптація звіль-нених може бути забезпечена лише за наявності позитивної взаємозумовле-ної соціальної спрямованості мікросередовища й особи судимого, сумісності

178


соціальних очікувань середовища й моральних позицій, ціннісних орієнтацій особи [8].

Крім того, зауважимо, що процес соціальної адаптації інколи називають ресоціалізацією. Так, Ю.М. Антонян під ресоціалізацією розуміє процес со-ціальної адаптації, пристосування до нових умов, активну участь у новому житті, відновлення або придбання нових ролей, статусів і функцій [6, с. 365].

Проте, погоджуємось з думкою, що соціальна адаптація засуджених є однією з основних умов, які забезпечують їх ресоціалізацію. Ресоціалізацію засуджених можна розглядати як процес свідомого відновлення в соціально-му статусі повноправного члена суспільства особи, яка скоїла злочин і засуд-жена за нього, шляхом застосування до неї комплексу нормативно-правових, соціально-організаційних, психологічних, виховних та інших заходів на різ-них етапах кримінальної відповідальності з метою забезпечення її готовності до самокерованої право слухняної поведінки [6, с. 365].

Отже, підіб’ємо підсумок: інститут пробації є прогресивною ідеєю розвитку демократичного суспільства, покликаною запобігти та блокувати ризики ви-падання неповнолітніх із позитивної соціальної адаптації, запобігти злочинам неповнолітніх та усунути подальші умови їх вчинення.


1. Ткачова О.В. Інститут пробації в Україні: історичний досвід і сучасний стан. Науковий вісник Херсонського державного університету. 2016. Вип. 4. Том 2. С. 68–71.

2. Михайлова І. Інститут пробації: окремі аспекти впровадження. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/15743/18Mykhaiylova.pdf?sequence=1


4. Дрьомін В. Пробація: зарубіжний досвід обмеження тюремної популяції. Право України. 2000. № 12. С. 120–123.

5. Рекомендація CM/Rec (2010) 1 Комітету міністрів про Правила Ради Євро-пи про пробації, прийнята 20.01.2010 на 105-му засіданні заступників міністрів. URL: https://rm.coe.int/16806f4097

6. Гуцуляк М.Я. Соціальна адаптація засуджених як основна ознака ресо-ціалізації. Науковий вісник львівського державного університету внутрішніх справ. 2010. № 4. С. 361–368.

7. Соціальна робота в Україні: навч. посіб. О.В. Звєрєва, С.Я. Безпалько, І.Д. Марченко. Київ: Центр навч. літ., 2004. 233 с.

8. Михайлова І. Пробація щодо неповнолітніх як механізм запобігання зло-чинам неповнолітніх. URL: http://www.jurnaluljuridic.in.ua/archive/2014/6/51.pdf

179


ЯКОВЕЦЬ Іринадоктор юридичних наук,

старший науковий співробітник,перший заступник директора

Державної установи «Центр пробації»,м. Київ, Україна

НЕДОСКОНАЛІСТЬ ЗАКОНОДАВСТВА І ПРАКТИКИ ЙОГО ЗАСТОСУВАННЯ ЯК ПЕРЕПОНА

ЕФЕКТИВНОЇ РЕАЛІЗАЦІЇ ПОКЛАДЕНИХ НА ОРГАНИ ПРОБАЦІЇ ЗАВДАНЬ

Пробація – це доволі новий для України інститут, впровадження якого, на відміну від інших зарубіжних країн, характеризувалося уведенням нових функцій та покладанням нових завдань протягом доволі обмеженого часу та ресурсів. У таких умовах вагомого значення набуває саме належне нормативне регулювання діяльності новоутворених органів та єдність практики реалізації покладених завдань.

Натомість аналіз існуючої практики свідчить про існування непоодиноких прогалин та відсутності одноманітних підходів до вирішення питань, пов’яза-них з виконанням органами пробації наданих повноважень, при цьому біль-шість з них зумовлені не лише недосконалим законодавством, а й практикою його впровадження. Фактично нині в різних регіонах України склалася пря-мо протилежна практика вирішення різних питань, пов’язаних зі впливом на суб’єктів пробації, що негативно позначається не лише на правовому станови-щі засуджених, а й координації дій органів виконання кримінальних покарань, а також створює широкі можливості для зловживань і спотворює значення са-мого інституту пробації.

Розглянемо лише окремі з цих проблем. Так, з прийняттям нового Кримінального процесуального кодексу (КПК України) 2012 року запровадже-но новий інститут кримінального провадження на підставі угод. Так, відповід-но до ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні можуть бути укла-дені такі види угод: 1) угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим; 2) угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваче-ним про визнання винуватості [1]. Водночас у разі невиконання засудженим умов угоди суд своєю ухвалою може скасувати вирок, яким затверджена угода. Наслідком скасування вироку є призначення судового розгляду в загальному порядку або направлення матеріалів провадження для завершення досудового розслідування в загальному порядку, якщо угода булла ініційована на стадії досудового розслідування. Крім того, умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої законом.

180


Винесення судових рішень на підставі угод набуло поширеної практики в Україні, однак для органів, на які покладено обов’язок виконувати такі судові рішення, питання про наслідки за невиконання умов угоди набуло важливого значення. Розглянемо чому.

Згідно зі ст. 469 КПК України: угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів тощо.

У Законі України «Про пробацію» визначено, що одним із завдань пробації є: здійснення нагляду за засудженими до покарань у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт, особами, яким покарання у виді обмеження волі або позбав-лення волі на певний строк замінено покаранням у виді громадських робіт або виправних робіт, особами, звільненими від відбування покарання з випробу-ванням, звільненими від відбування покарання вагітними жінками і жінками, які мають дітей віком до трьох років [2].

Нині на обліках в органах пробації перебуває 6627 засуджених осіб щодо яких вироком затверджено угоду про примирення або визнання винуватості. З них 5729 осіб звільнених від відбування покарання з випробуванням, 227 – засуджених до громадських або виправних робіт, 668 – засуджених до покарання у виді штрафу.

У 105 випадках суд відмовив органам пробації в задоволенні клопотань (подань) по суті скасування вироку, заміни покаранням іншим покаранням, розстрочки виплати несплаченої суми штрафу, притягнення до кримінальної відповідальності у зв’язку з ухиленням від відбування покарання.

З’ясовано, що здебільшого суд мотивує свою відмову посилаючись на ст. 476 КПК України. Оскільки цією статтею передбачено, що у разі невико-нання угоди про примирення або визнання винуватості потерпілий чи про-курор відповідно мають право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом установлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення. Суд своєю ухвалою скасовує вирок, яким затверджена угода, якщо особа, яка звернулася з відповідним клопотанням, доведе, що засуджений не виконав умови угоди. Наслідком ска-сування вироку є призначення судового розгляду в загальному порядку або надіслання матеріалів провадження для завершення досудового розслідуван-ня в загальному порядку, якщо угода була ініційована на стадії досудового розслідування.

181


Прокуратура наполягає, що подання клопотання про скасування вироку з невиконанням угоди про визнання винуватості тісно пов’язано зі здійсненням прокурором контролю за виконанням засудженим угоди. Такий контроль не стосується виконання вироку в розумінні положень розділу 8 КПК України, оскільки ці питання належать до компетенції органу чи установи, на які покла-дено обов’язок виконувати судове рішення. Порядок здійснення прокурорсь-кого нагляду за практичним виконанням умов затвердженої судом угоди зако-ном не регламентується, як і не покладається на прокурора жодних обов’язків у цій сфері.

Ураховуючи зазначене вище, внесення клопотання про скасування вироку у зв’язку невиконання угоди можливе, якщо засуджена особа не виконує або ухиляється від виконання саме зазначених в угоді умов і зобов’язань.

Якщо вирок, яким затверджено угоду, має відповідати загальним вимогам до обвинувальних вироків, визначених ст. 374 КПК України, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 475 КПК України, і згідно зі ст. 535 КПК Украї-ни звертається до виконання до уповноважених органів з питань пробації, ціл-ком доцільно вважати органи пробації належним суб’єктом звернення до суду з поданнями про скасування вироку, вирішення питання заміни покаранням іншим покаранням, розстрочку виплати несплаченої суми штрафу, притягнен-ня до кримінальної відповідальності у зв’язку з ухиленням від відбування по-карання та інше, у випадках, коли вироком суду було затверджено угоду про примирення або визнання винуватості.

Наступна проблема пов’язана з практикою застосування до суб’єктів про-бації інституту умовно-дострокового звільнення від відбування додаткового покарання в період його відбування після звільнення з установи виконання покарань.

Чинна редакція ст. 81 Кримінального кодексу України (КК України) перед-бачає, що до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінар-ному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути засто-совано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Криміналь-ний закон одночасно встановлює, що особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання. При цьому науковці й практики, переважно, сходяться в думці, що до таких до-даткових покарань належать лише позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (як єдине «строкове» додаткове покарання [3, с. 18]). Означений підхід відповідає й позиції Пленуму Верховного Суду України, викладеному у постанові від 26 квітня 2002 року № 2 (п. 7).

Обґрунтовується висловлена позиція в більшості випадків тим, що такі по-карання як штраф, позбавлення військового, спеціального знання, рангу, чину або кваліфікаційного класу та конфіскація майна, якщо вони були призначені як додаткові, на момент прийняття рішення про умовно-дострокове звільнен-

182


ня від відбування основного покарання повинні бути виконані (відбуті) [4]. Ряд фахівців посилається, що умовно-дострокове звільнення неможливо за-стосовувати до покарань, які є безстроковими (не мають строку виконання) [5, с. 386]; і лише окремі вчені висловлюють міркування, що умовно-дострокове звільнення від додаткового покарання після відбуття основного покарання од-наково поширюється на всі види додаткових покарань [6, с. 27].

Значно більшою неоднозначністю вирізняються підходи в науці та практи-ці до встановлення моменту розгляду матеріалів щодо умовно-дострокового звільнення від відбування додаткового покарання. Науковці наголошують: якщо при умовно-достроковому звільненні засудженого від відбування основ-ного покарання суд не розглядав питання про звільнення від додаткового по-карання, засуджений має право звернутися з клопотанням про таке звільнення без урахування строків, передбачених ч. 5 ст. 407 КПК України. Коли питан-ня про умовно-дострокове звільнення від відбування додаткового покарання виникло після повного відбуття засудженим основного покарання, суд за по-данням зазначених у КПК України органів може повністю або частково звіль-нити його від додаткового покарання після фактичного відбуття встановленої законом частини останнього та за наявності зазначених у законі передумови та підстав [4]. У інших працях наукова дискусія точиться коло того, чи повинна особа для застосування умовно-дострокового звільнення відбути певну части-ну строку додаткового покарання й довести існування інших підстав: «фактич-не відбуття засудженим встановленої законом частини строку покарання саме по собі не є підставою для умовно-дострокового звільнення, а виступає як пе-редумова, що повинна обов’язково враховуватися при застосуванні умовно- дострокового звільнення» [7, с. 46].

Судова практика виробила два прямо протилежні варіанти дій при розв’язанні розглядуваної проблеми: одні суди категорично не підтриму-ють ідею щодо можливості звільнення особи від відбування додаткового по-карання на стадії його виконання (після звільнення з місць позбавлення або обмеження волі), інші – застосовують цей інституту як за зверненням самої особи, так і за поданням органів виконання покарань. У постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покаран-ня більш м’яким» констатовано: «10. Коли питання про умовно-дострокове звільнення від відбування додаткового покарання виникло після повно-го відбуття засудженим основного покарання, суд за поданням зазначених у ч. 1 ст. 407 КПК органів може повністю або частково звільнити його від додат-кового покарання після фактичного відбуття встановленої законом частини останнього та за наявності інших зазначених у законі умов» [8]. На підставі наведеного підходу ряд судів, включаючи й апеляційну інстанцію, доходив у своїх рішеннях висновку про можливість умовно-дострокового звільнен-ня особи від відбування додаткового покарання на стадії його виконання

183


як за звернення самих засуджених, так і уповноважених органів з питань пробації [9–12].

Натомість в подальшому, при проведенні узагальнення судової практи-ки у 2017 році, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначає про таке: «У судовій практиці траплялися ви-падки звернення із клопотанням про умовно-дострокове звільнення від до-даткового покарання. Суди обґрунтовано відмовляли у задоволенні таких клопотань з підстав того, що звільнення від додаткового покарання можливе тільки одночасно із звільненням відбування основного покарання і що окремо від основного покарання звільнення від додаткового виду покарання чинним законодавством не передбачено» [13].

Інколи судові органи базуються на висновках, викладених у постанові Пле-нуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 2, натомість дохо-дять негативного рішення з розглядуваного питання: «Як встановлено судом, Копейченка А.В. було засуджено вироком Вовчанського районного суду від 29 жовтня 2012 року за ч. 2 ст. 286 до 5 років позбавлення волі з позбавлен-ням права керувати транспортними засобами строком на три роки. На підставі ст. 75 КК України його було звільнено тільки від відбування основного пока-рання з випробуванням строком на три роки з покладенням обов’язків, перед-бачених у ст.76 КК України. Від додаткового ж покарання Копейченко звіль-нений не був. Тобто Копейченко А.В. на час звернення до суду відбував тільки додаткове покарання. Враховуючи положення зазначеної постанови ПВСУ про те, що звільнення від додаткового покарання можливе тільки одночасно із звільненням відбування основного покарання і що окремо від основного по-карання, звільнення від додаткового виду покарання діючим законодавством не передбачено, суд відмовив Копеченку А.В. у задоволенні його клопотання. Не погодившись з прийнятим рішенням, Копейченко А.В. оскаржив його до апеляційного суду. Однак, Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 28 квітня 2015 року, рішення районного суду було визнано законним та зали-шено без змін на зазначених підставах» [14; 15].

У результаті склалася ситуація, за якої питання про умовно-дострокове звільнення від відбування додаткового покарання вирішується по-різному в різних регіонах, а це негативно впливає на усталеність практики й не дозво-ляє забезпечити єдиний підхід до порядку організації виконання додаткових видів покарань, зокрема, в частині наявності або відсутності у уповноважених органів з питань пробації права на звернення до суду з клопотанням про засто-сування розглядуваного інституту.

Допомогти розв’язати окреслену проблему міг би розгляд клопотань та скарг з приводу умовно-дострокового звільнення від додаткового покарання на стадії його виконання в касаційній інстанції. Натомість, перешкодою для цього є позиція Великої Палати Верховного суду України, зазначена у рішен-ні по справі № 738/1482/16-к від 23 січня 2019 року, згідно з якою за змістом

184


ст. 539 КПК України при вирішенні судом питань, пов’язаних із виконанням вироку, передбачено тільки апеляційний порядок оскарження судових рішень. Водночас відповідно до ч. 2 ст. 424 цього Кодексу, касаційному оскарженню підлягають лише ті рішення, що перешкоджають подальшому кримінально-му провадженню. На переконання Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду оскаржувані засудженим рішення суду не можуть бути пред-метом перегляду суду касаційної інстанції, оскільки стосуються розгляду пи-тань, пов’язаних із виконанням вироку [16].

Як видається, для правильного тлумачення частини першої ст. 81 КК Украї-ни, необхідно визначитися з місцем інституту умовно-дострокового звільнення від відбування покарання серед інших інститутів кримінального права. Про-тягом всього часу свого існування інститут умовно-дострокового звільнення визнається доволі життєвим та ефективним, оскільки держава зацікавлена в тому, щоб громадяни, які вчинили злочин, скоріше усвідомили свою провину, виправились та повернулись в суспільство [17, с. 9].

Будь-яке кримінальне покарання, в тому числі й покарання у виді позбав-лення волі на певний строк, з однієї сторони, є карою за вчинений злочин, а з іншої, – має на меті виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами (ч. 2 ст. 50 КК України). Суд, виносячи вирок та обираючи вид і розмір покарання, знаходить перед ви-бором оптимального, не дуже суворого та м’якого, покарання. Проте в умовах судового розгляду доволі складно вивчити особу підсудного, виявити істинні мотиви та цілі його поведінки та відповідно до цього призначити доцільне по-карання. Крім того, як вказував свого часу М.С. Таганцев, ми не можемо відки-дати, що і після вироку (як і до нього) злочинець не залишається у стані застою, а видозмінюється як морально, так і фізично, й доволі часто ці зміни можуть не відповідати спостереженням та висновкам суду [18, с. 18]. Тому призначе-не покарання завжди є уявною мірою соціальної відповідальності винного, а значить, законом повинна передбачатися можливість коректування пока-рання з урахуванням досягнення його цілей, поведінки та змін в особистості засудженого.

Безумовно, у деяких випадках саме кара виступає підґрунтям виправлен-ня засуджених. Як правильно зазначав А.Ф. Зелінський, для багатьох засуд-жених позбавлення волі означає зміну діяльності в бік погіршення, що може виправити осіб, які вчинили імпульсивні або необережні злочини. Зокрема, позбавлення волі сприяє викоріненню шкідливих звичок, ізолює засудженого від шкідливого впливу з боку колишніх друзів. Кара за злочинну недбалість ак-тивізує увагу, змінює психологічну установку на ризиковані вчинки тощо. Вона хоча сама по собі й не виправляє, але здатна вплинути на тих, хто порушив кримінальний закон усупереч своїй позитивній правосвідомості внаслідок різ-них психологічних зривів [19, с. 132]. Виправлення особи є міжгалузевою кате-горією як кримінального, так і кримінально-виконавчого права. Однак єдине

185


його визначення надане у ст. 6 КВК України: під виправленням засудженого розуміється процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Термін процес (від лат. рrоcessus – просування) означає рух уперед, послідовну зміну станів, стадій розвитку; сукупність послідовних дій з метою досягнен-ня якогось результату. Аналіз наукової літератури дозволяє зробити висно-вок, що психологи знайомі з багатьма концепціями становлення особистості, і звикли до того, що позитивні зміни в особистості полягають лише в деякому покращанні, коли недоліки все рівно лишаються. Майже ніхто не прагне пси-хологічними засобами переробити людину в ідеал, в досконалість [20, с. 153]. Необхідно відзначити, що й кримінально-виконавче законодавство, визнача-ючи виправлення як процес, а не як результат, таким чином орієнтує персо-нал органів та установ виконання покарань на необхідність роботи у напрямі виправлення, а не на безумовне його досягнення. Виправлення у значенні, що надається у КВК України, полягає в тому, щоб шляхом примусового впливу на засудженого внести корективи в його соціально-психологічні властивості, нейтралізувати негативні настанови, змусити додержуватись положень закону про кримінальну відповідальність, а ще краще, нехай навіть під страхом по-карання, прищепити повагу до закону. Досягнення такого результату у науці кримінально-виконавчого права визнається юридичним виправленням, що само собою є важливим результатом застосування покарання, суттєвим показ-ником його ефективності.

Практика діяльності установ виконання покарань доводить, що цілі пока-рання щодо певної частини засуджених досягаються до закінчення моменту відбуття призначеного судом строку покарання, тобто достроково. За такого стану справ подальше виконання покарання у відповідних умовах видається недоцільним, оскільки покарання злочинця – це не самоціль, а засіб його ви-правлення, повернення в суспільство безпечною для оточуючих людиною, на-приклад, продовження тримання особи, що почала доводити своє виправлення у таких же умовах та за тими ж правилами, що й осіб, які не показують пози-тивних змін у своїй поведінці, фактично мало б характер знущання. Подібним чином недоцільним є й перебування в місцях позбавлення волі засуджених, які вже повністю виправились. Якби покарання було незмінним як в частині призначеного строку, так і його виду – в певних випадках через зміни в особис-тості та стані засудженого він відчував би значно більшу кару, ніж це малося на увазі при призначенні покарання судом. А кримінальний закон спеціаль-но оговорює, що покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність. Саме тому основні ознаки покарання, як-от його строк та вид, не є незмінюваним. В момент його призначення, суд виходить з тяжкості злочину, особистості засудженого, обставин справи та вимог закону. До того, як покарання ще не почало виконуватися, засуджений залишається особою, що вчинила злочин та ще не піддана державному примусу. Призначе-

186


не покарання ще тільки має потенційну змогу змінити засудженого. Але після того, як воно починає виконуватися, людина під його впливом може змінити-ся. Більше того, вважається, що наслідком нормального перебігу процесу вико-нання покарання й повинно стати зменшення суспільної небезпечності особи засудженого [21, с. 16].

На такі випадки закон теж реагує, передбачаючи можливість заміни умовно- дострокового звільнення від покарання. Це пов’язане з тим, що у разі змін у по-ведінці засудженого, презюмується, що покарання досягло своєї мети та відпала необхідність його подальшого виконання (або ж відпала потреба у застосуванні суворих обмежень). В такому разі можливе дострокове звільнення від відбуван-ня покарання [22, с. 292]. Поділяючи наведене, З.І. Зельдов пише, що соціаль-не значення даного інституту полягає в тому, щоб коректувати інтенсивність криміналізації конкретних суспільно небезпечних діянь, вчинених конкрет-ними особистостями, залежно від досягнення відносно них цілей покарання – перш за все виправлення, сприяти індивідуалізації та диференціації криміналь-ної відповідальності, служити поступовою формою переходу від застосування кримінальних покарань до нормального життя в суспільстві [23, с. 18].

Загалом підтримуючи висловлені думки, зауважимо, що у іншому разі порушувалася б норма КК України щодо виключення завдання страждань засудженим. Інакше кажучи, наведений інститут представляє собою прояв на практиці принципу гуманізму кримінального та кримінально-виконавчого права. Як видається, саме у наведеному й полягає соціальне значення інститу-ту умовно-дострокового звільнення з точки зору науки кримінального права.

Як передбачено у ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Тобто, на момент звільнення від основного покарання умовно-достроково, особа вже є такою, що не потребує карального впливу покарання або засобів контролю в умо-вах ізоляції. У таких ситуаціях продовження впливу на звільненого пока-рання іншого виду є не повною мірою виправданим і може взагалі призвести до негативних наслідків, тому тут було б доцільно передбачити положен-ня про обов’язковість одночасного звільнення як від основного, так і від до-даткового покарання. Навіть у разі, коли особа звільняється від відбування основного покарання по закінченню строку – кримінальний закон містить в собі передумови для завчасної констатації виправлення особи до закінчення строку додаткового покарання, а звідси – й можливість застосування умовно- дострокового звільнення від його відбування, проте за умови відбуття частини строку цього покарання й доведення виправлення вже в період перебування на обліку уповноваженого органу з питань пробації.

На підставі викладеного потрібно наголосити, що з урахуванням того гуманного значення, яке має інститут умовно-дострокового звільнення, на нашу думку, цілком виправданим є його розширене застосування до засудже-

187


них, в тому числі й при відбуванні додаткового покарання. Звідси – й уповно-важені органи з питань пробації, як органи виконання кримінальних пока-рань, мають право відповідно до вимог КК України та КПК України звертатися до суду з клопотанням про умовно-дострокове звільнення суб’єктів пробації від відбування додаткового покарання, при цьому остаточне вирішення спра-ви залежить від розсуду суду. І саме тому необхідно розробити єдину правову позицію з цих питань.

Підсумовуючи, можна зазначити, що відсутність єдиних підходів щодо застосування положень кримінального, кримінального процесуального та кримінально-виконавчого законодавства під час виконання судових рішень зумовлюють пасивну поведінку посадових осіб, які повинні своєчасно реагу-вати на порушення законодавства. Тому було б доречно провести узагальнен-ня судової практики з цього питання та дійти одноманітного вирішення цієї процедури.


1. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13.04.2012 №4651-VI. URL:http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17

2. Про пробацію: Закон України від 05.02.2015 № 160-VIII. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/160-19

3. Ткачевский Ю.М. Досрочное освобождение от наказания. Москва: Госюриздат, 1962. 135 с.

4. Ус О.В. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Пробле-ми законності. 2011. Вип. 117. С. 98–105. URL: http://dspace.nulau.edu.ua/bitstream/123456789/8247/1/117_13.pdf

5. Казначеєва Д.В. Актуальні проблеми умовно-дострокового звільнення від відбування покарання. Порівняльно-аналітичне право. 2018. № 4. С. 385–388.

6. Тютюгин В.И. Условно-досрочное освобождение от наказания. Харків: Юрид. ин-т, 1981. 68 с.

7. Казначеєва Д.В. Поняття умовно-дострокового звільнення від відбування покарання за законодавством України. Вісник Кримінологічної Асоціації Украї-ни. 2014. № 7. С. 41–49.

8. Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м’яким: постанова Пленуму Верховно-го Суду України від 26.04.2002 № 2. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-02

9. Ухвала апеляційного суду Львівської області від 19.06.2018. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/74913980

10. Ухвала Апеляційного суду Миколаївської області від 06.09.2018. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/76370826

11. Рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 20.09.2018, справа 550/1139/14-к. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/76616461

188


12. Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 15.03.2018, справа № 524/1079/18. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/72776581

13. Узагальнення судової практики розгляду судами деяких питань, які вирішуються судом під час виконання вироків. URL: http://www.krapka.org.ua/5766-2%D0%B2%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2/

14. Узагальнення судової практики розгляду місцевими судами м. Харкова та Харківської області питань, які вирішуються судами першої та апеляційної інстанцій під час виконання вироків у період 2014–2015 роки. URL: https://hra.court.gov.ua/sud2090/inf_court/generalization/uzag16k2

15. Ухвала Апеляційного суду Тернопільської області від 23.01.2019. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/79457115

16. Велика Палата ВС: Судові рішення щодо застосування амністії, поста-новлені на стадії виконання вироку, не можуть бути оскаржені в касаційному порядку (ВП ВС справа від 23.01.2019 № 738/1482/16-к). URL: https://protocol.ua/ru/sudovi_rishennya_shchodo_zastosuvannya_amnistii_postanovleni_na_stadii_vikonannya_viroku_ne_mogut_buti_oskargeni_v_kasatsiynomu_poryadku/

17. Основи пенітенціарної педагогіки і психології: навч. посіб. / Замула С.Ю., Костенко В.А., Мандра В.І., Падалець Б.В. Скоков С.І.; за ред. академ. Синьова В.М. Біла Церква: БУПП ДДУПВП, 2003. 101 с.

18. Таганцев, Н.С. Русское уголовное право. Часть общ: лекции. Т. 2. Москва: Наука, 1994. 380 с.

19. Зелинский А.Ф. Осознаваемое и неосознаваемое в преступном поведе-нии: моног. Харьков: Изд-во при Харьк. гос. ун-те, 1986. 167 с.

20. Білецький В. Виправлення девіантної особистості: філософський погляд: моног. Донецьк: Східн. видавнич. дім, 2003. 153 с.

21. Ткачевский, Ю.М. Замена уголовного наказания в процессе его исполне-ния. Москва: Юридич. литература, 1982. 134 с.

22. Кримінально-виконавче право України: підруч. / В.В. Голіна, О.В. Лисо-дід, Л.П. Оніка, А.Х. Степанюк та ін. / за ред. А.Х. Степанюка. Харків: Право, 2005. 256 с.

23. Зельдов, З.И. Освобождение от наказания и от его отбывания: моног. Москва: Юридическая литература, 1982. 137 с.

189


ЯНЧУК Олегдиректор державної установи «Центр пробації»,


СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РЕАЛІЗАЦІЇ НАГЛЯДОВОЇ ТА ПЕНІТЕНЦІАРНОЇ ПРОБАЦІЇ

Пробація є доволі новим напрямом у загальній системі кримінальної юсти-ції. Натомість навіть за незначний час свого існування пробація довела високу ефективність у вирішенні поставлених завдань. На те, що запроваджувалося в інших країнах протягом сторіч, в Україні пішли лічені роки, при цьому рефор-ма в напрямі пробації визнається однією з найбільш успішних.

Відповідно до стандартів організації діяльності служб пробації країн-членів Ради Європи, які містяться у Рекомендації CM/Rec (2010)1 Комітету міністрів державам-членам про Правила Ради Європи про пробацію, до функцій органів пробації можуть бути віднесені такі: 1) доповідь суду; 2) громадські роботи; 3) здійснення нагляду; 4) робота з сім’єю засудженого; 5) електронний моніто-ринг; 6) постпенітенціарний контроль; 7) допомога в соціальній адаптації; 8) робота служби пробації із засудженими – іноземними громадянами і гро-мадянами держави, засудженими за кордоном. Крім того, стандарти містять в собі і додаткові функції пробації, які також можуть включатися в національне законодавство за наявності відповідних ресурсів: робота з потерпілими, від-новне правосуддя, профілактика злочинності.

Не всі зазначені вище функції знайшли відображення у національному за-конодавстві України, що зумовлено, з-поміж іншого, і перебуванням пробації на етапі становлення й складною економічною ситуацією в державі (оскільки без належного ресурсного забезпечення не буде необхідних для виконання до-даткових завдань людських ресурсів та, відповідно, ефективного досягнення поставлених цілей). Уповноважені органи з питань пробації не ведуть роботу з сім’єю засудженого, електронний моніторинг, роботу із громадянами держа-ви, засудженими за кордоном. Не передбачено і постпенітенціарний контроль за поведінкою осіб після звільнення з місць обмеження або позбавлення волі. На підставі тих функцій, які виконує пробація в національній системі, її поділяють на три види – досудова, наглядова і пенітенціарна.

Наглядова пробація розпочинається одразу після застосування судом по-карання, альтернативного позбавленню волі, і містить в собі здійснення нагля-дових і соціально-виховних заходів щодо засуджених. Орган пробації забезпе-чує виконання покарань, альтернативних позбавленню волі, таких як: штраф, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадські роботи, виправні роботи, а також здійснює контроль за звільнени-ми від відбування покарання з випробуванням.

190


Наглядова пробація застосовується до найбільшої частини осіб, які пере-бувають на обліку уповноважених органів з питань пробації, та на найбільш тривалий період часу: станом на 1 квітня 2019 року на обліку органів пробації перебувало 57 тис. осіб, до яких застосовується наглядова пробація (у 2017 році за обліками уповноважених органів з питань пробації пройшло 158 085 осіб; у 2018 році – 101 558 тис. осіб).

Нагляд – це по суті контроль за дотриманням обов’язків, визначених зако-ном і покладених судом на суб’єктів пробації, який поєднується із соціально- виховною роботою, тобто реалізація певних заходів, визначених в індивідуаль-ному плані, які спрямовані на усунення криміногенних чинників (факторів, детермінант злочинної поведінки), встановлених на підставі оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення. Тобто працівники пробації проводять оцінку за встановленою формою, виділяють проблемні аспекти і намагаються впливати на них. Одразу доцільно звернути увагу, що органи пробації не мають власних ресурсів для надання засудженим допомоги у вирішенні наявних проблем, тому в кожному підрозділі формується так зва-ний банк ресурсів із числа державних і неурядових організацій, які надають необхідні соціальні послуги, і до яких направляються особи для отримання допомоги. І саме від того, наскільки широким є коло таких суб’єктів, настільки більш ґрунтовною і буде надана допомога. Нині загальна кількість організа-цій з якими співпрацюють уповноважені органи з питань пробації 4356, з них державних – 3222 (з такими співпрацює 99% підрозділів пробації) та громадсь-ких – 1134 (співпрацює 82% підрозділів).

Щодо можливості впливу на поведінку засуджених потрібно зауважити, що у ч. 2 ст. 50 КК України цілями покарання названо кару, виправлення засу-джених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Натомість цілі процесу виконання кримінальних покарань дещо відрізняються від них і полягають у створенні умов для виправлення й ресоціалізації особи (ст. 1 КВК України). Тобто перед уповноваженими орга-нами з питань пробації не ставиться завдання гарантувати недопущення ре-цидивних злочинів з боку осіб, які перебувають на обліку. У статті 6 Закону України «Про пробацію» на ці органи покладається виключно «реалізація ін-ших заходів, спрямованих на виправлення засуджених та запобігання вчинен-ню ними повторних кримінальних правопорушень». Саме реалізація заходів, а не безумовне утримання особи від правопорушення.

Персонал уповноважених органів з питань пробації не має механізмів, спроможних викорінити усі без винятку детермінанти та фактори, що обумов-люють нові злочини. І це стосується не лише України – у жодній країні світу не розроблено на 100% дієвого та ефективного способу або засобу викорінення рецидивних злочинів. Набір криміногенних детермінант, які сприяють (спри-чиняють) вчинення рецидивних злочинів включає у себе кризові явища та процеси, що існують у нашому суспільстві на макро- і мікрорівні. Злочинність

191


є «продуктом» складного детермінаційного комплексу, у якому найбільш повно проявляються глибокі деформації, що протидіють нормальному політичному, економічному, соціальному, правовому і культурному розвитку українського соціуму, тому криміногенні фактори злочинності неповнолітніх можна згрупу-вати на: політичні, соціально-економічні, правові, організаційно-управлінські та ідеологічні (світоглядні). Криміногенні фактори, які виступають у ролі при-чин і умов злочинів, є досить численними, різноманітними і обумовлюються суттєвими змінами у соціально-економічному житті суспільства, потребують постійного кримінологічного моніторингу.

Вказане вище свідчить про те, що уповноважені органи з питань пробації повинні лише визначеним чином намагатися вплинути на особу, однак при цьому позитивний результат цієї діяльності настає далеко не завжди. Само собою прагнення втрутитись у життя особи з тим, щоб вона утрималась від вчинення нового злочину – це і є одним з основних завдань пробації. Проте гарантувати досягнення цього результату у жодному разі не можливо, тому в уповноважених органів з питань пробації є функція тільки відповідним чином реагувати на позитивну або негативну поведінку.

Згідно із Законом України «Про пробацію» введено новий інструмент роботи з суб’єктами пробації – пробаційні програми. Це один з обов’язків, які можуть бути покладені судом на осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, що передбачає комплекс заходів, що спрямовані на корекцію соціальної поведінки або її певних виявів, формування соціально сприятливих змін особистості та поведінки людини. Нині розроблено три види пробацій-них програм: «Попередження вживання психоактивних речовин», «Подолання агресивної поведінки», «Зміна прокримінального мислення».

Протягом 2018 року на виконання органів пробації надійшло 198 рішень суду, якими на засуджених покладено й обов’язок взяти участь у заходах, пе-редбачених пробаційною програмою. Загальна кількість пробаційних про-грам, які перебували у стані реалізації, – 82, повністю реалізовано 19 проба-ційних програм; не розпочато виконання 97 пробаційних програм (причини цього можуть бути різними – починаючи від відсутності в підрозділі пробації спеціально навченого куратора для реалізації програми і закінчуючи особис-тими обставинами засудженого, який не може розпочати її реалізацію або вза-галі місце його перебування невідоме).

Такі пробаційні програми – це ще одна можливість виправити поведінку засудженого, проте вони не є панацеєю від вчинення людиною нового злочину.

Крім того, незважаючи, що на перший погляд питання нагляду доволі чітко регламентовано в нормативних актах (окрім Закону України «Про пробацію» було підписано й наказ Міністерства юстиції України від 29 січня 2019 року № 272/5 «Про затвердження Порядку здійснення нагляду та проведення соціально-виховної із засудженими до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі»), на практиці доволі часто виникають проблеми з його реалізацією, зо-

192


крема, в частині реагування на негативну поведінку суб’єктів пробації. Нині склалася ситуація, коли особа може нехтувати покладеними обов’язками, не з’являтися за викликом УОПП, натомість при зверненні до суду відповідні клопотання не підтримуються саме через відсутність особи або даних про її місцезнаходження. Розшук, який проводиться органами поліції, як правило, є формальним, і, таким чином, засуджені фактично уникають контролю зі сторони УОПП. І це при тому, що ще в момент винесення вироку особі має бути роз’яснено порядок випробування, а також обов’язки, покладені на неї. Звідси – неявка в орган пробації вже сама собою повинна автоматично вважа-тися порушенням встановленого порядку і виступати підставою для скасуван-ня іспитового строку. Як видається, практика в цих питаннях потребує змін, так само, як змінюється оцінка й розуміння пробації та її завдань зі сторони судових органів.

Потребує подальшого поглиблення й співпраця з органами прокуратури, які вже зараз надають певну підтримку в реалізації покладених на пробацію функцій і завдань. Так, нині поширюється позитивна практика звернення органів прокуратури до суду з позовами в інтересах держави до відповідних органів місцевої влади (що не погодили перелік об’єктів та види робіт) про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії. Мова йде про випадки, коли місцева влада самоусувається й не виконує положення закону стосовно обов’язку визначення видів робіт та переліку об’єктів. На яких мають відбувати покарання особи, яким призначено стягнення у виді суспіль-но корисних робіт. Ряд позовів з цього приводу вже задоволені судами, інші – призначені до розгляду у березні – квітні 2019 року. На нашу думку, саме така співпраця є позитивною, оскільки дозволяє спільними зусиллями, з дотриман-ням чинних нормативних актів, забезпечити неухильне дотримання закону та, в решті-решт, прав дитини на належне утримання. І в цьому як раз і полягає сутність діяльності як органів пробації, так і прокуратури.

Ще одним проблемним питанням застосування практики є виконання кримінального покарання у виді штрафу – таких справ нині в органах проба-ції 3327. Відповідно до закону такі засуджені не є суб’єктами пробації, а єди-ною функцією органу пробації щодо них, є контроль за своєчасною сплатою суми штрафу (що полягає в наданні засудженим копії квитанції у визначений термін), а також звернення до суду щодо розстрочки штрафу або його заміни іншим покаранням.

На практиці виникають питання, які стосуються розгляду органами суду клопотань, про розстрочку або заміну штрафу іншим покаранням. Нерідко суди відмовляють у задоволенні таких клопотань та вказують на необхідність органам пробації розшукувати засуджених до штрафу та встановлювати їх матеріальний стан. Проте органи пробації не наділені повноваженнями вста-новлювати місцезнаходження засуджених, оцінювати їх матеріальний стан тощо, і така ситуація призводить до уникнення засудженими відповідальності.

193


Пробація не перебрала на себе функції Державної виконавчої служби, які були в неї раніше стосовно виконання штрафів.

Нормативна прогалина існує й щодо осіб, яким покарання (або звільнення від відбування покарання з випробуванням) призначено у рамках затвердже-ної відповідно до ст. 475 КПК України угоди про примирення або визнання винуватості (таких осіб близько 7 тисяч). У випадках, коли зазначена категорія засуджених ухилялася від сплати штрафу або від виконання обов’язків, покла-дених судом, органами пробації до судів вносилися клопотання щодо вирішен-ня питання заміни штрафу іншим покаранням або щодо вирішення питання про скасування випробувального строку. Проте значна кількість судів відмов-ляють у розгляді зазначених клопотань, мотивуючи, що відповідно до ст. 476 КПК України уповноважені органи з питань пробації не є суб’єктами звернен-ня до суду щодо осіб, стосовно яких затверджено угоду про примирення або визнання винуватості.

Також окремі органи прокуратури дотримуються прямо протилежної по-зиції, за якою відповідно до ст. 4 КВК України правила та негативні наслід-ки ухилення від відбування покарання мають бути однаковими для всіх осіб, незалежно від виду рішення, яким воно призначене. І звідси – саме органи про-бації повинні виступати суб’єктами подання до суду клопотань.

Отже, пробація жодним чином не може забезпечити реагування на нега-тивну поведінку суб’єктів і такі особи, фактично уникають будь-яких заходів впливу в межах призначеного покарання чи іспитового строку.

У таких випадках Центр пробації завжди звертається до усіх учасників кримінального процесу, натомість підшукання одностайного варіанту дій інколи обмежується нормативною недосконалістю.

Наведеними випадками прогалини в чинному законодавстві, які усклад-нюють або перешкоджають реалізації органами пробації покладених повнова-жень, не вичерпуються. Але навіть за таких умов, за чотири роки дії профільно-го закону втілено значну кількість новаторських підходів у роботі з клієнтами пробації і організації діяльності загалом, і ця робота не припиняється. Так, Цен-тром пробації спільно з міжнародними партнерами розпочато та проводиться робота над розробкою Єдиного реєстру засуджених та осіб, узятих під варту, та автоматизації статистики; валідацією інструменту оцінки ризиків і потреб суб’єктів пробації; формуванням кадрової політики та професійної підготовки персоналу пробації; стандартами проведення інспектувань підрозділів проба-ції; базових підходів до організації діяльності з громадсь кими організаціями та волонтерами.

З часу затвердження наказу «Про Порядок взаємодії установ виконання покарань, уповноважених органів з питань пробації та суб’єктів соціального патронажу під час підготовки до звільнення осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк» розпочалася реалі-зація такого виду пробації, як пенітенціарна пробація.

194


Момент звільнення засудженого має досить важливе значення для нього, оскільки він стикається з низкою проблем, які самотужки розв’язати непрос то. Саме в таких ситуаціях на допомогу й має приходити служба пробації. Таким чином, орган пробації у взаємодії з установами виконання покарань, місцеви-ми органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування сприяють засудженим, які готуються до звільнення, у: визначенні місця проживання піс-ля звільнення; влаштуванні до спеціалізованих установ для звільнених осіб, ін-ших закладів соціальної підтримки, закладів для бездомних осіб, закладів со-ціального обслуговування; госпіталізації до закладів охорони здоров’я осіб, які потребують стаціонарної медичної допомоги; працевлаштуванні працездатних осіб; наданні соціальних послуг; установленні факту можливості чи неможли-вості проживання засудженим за обраним місцем проживання; визначенні шляхів щодо організації притулку для засуджених, які не мають постійного місця проживання.

У минулому році органи пробації отримали 2899 запитів установ вико-нання покарань щодо можливості проживання засуджених після звільнення за обраним місцем проживання. З них під час перевірки отримано 2042 (70%) позитивних відповіді, тобто питання проживання засуджених після звільнен-ня було вирішено; стосовно 441 особи (15%) встановлено існування пробле-ми з поверненням до обраного місця проживання і нині проводиться пошук альтернативних можливостей. За цей же період надано допомогу у праце-влаштуванні більше ніж 1000 звільненим, 784 особи спрямовані до органів со-ціального захисту населення для отримання необхідних соціальних послуг.

Так, 2 серпня 2018 року підписаний Меморандум про співпрацю між Міні-стерством юстиції України та Благодійною організацією FREE ZONE щодо впровадження пенітенціарної пробації в органах і установах виконання по-карань. У рамках Меморандуму з 1 жовтня 2018 року реалізується пілотний проект у Полтавській та Львівській областях. 2019 року дію цього проекту по-ширено ще на низку областей, а саме: Херсонську, Запорізьку, Черкаську, Жи-томирську, Рівненську, Сумську, Івано-Франківську та Одеську. Згідно з Мемо-рандумом щодо співпраці Міністерства юстиції та Благодійною організацією FREE ZONE розроблено програми навчання персоналу пробації щодо підго-товки до звільнення засуджених осіб з установ виконання покарань, пройшли навчання 412 осіб персоналу пробації з 24 областей України.

Крім того, у двох областях, а саме в Івано-Франківській та Дніпропетровсь-кій, планується реалізація проекту з розвитку волонтерства, співробітництва з недержавними організаціями та органами місцевого самоврядування за під-тримки міжнародного проекту ЄС Pravo – Justik.

У 2018 році підтримано вступ і членство Центру пробації у Конфедерації Європейської Пробації (СЕP), ініційовано створення Експертної робочої групи з питань удосконалення законодавства у сфері альтернативних санкцій (понад 20-ти учасників державного, неурядового і міжнародного сектору), а також за-

195


початковано консультації для розробки проекту концепції щодо впроваджен-ня електронного моніторингу в Україні тощо.

Центром пробації проводиться регулярний аналіз і моніторинг функціо-нальності уповноважених органів з питань пробації, а його результати ві-дображаються щомісячно вже більше півтора року (з травня 2017 року). На початок моніторингу ключові показники ефективності функціональності про-бації, в основу якої покладено інструмент Key Performance Indicators, що допо-магає аналізувати ефективність діяльності та рівень досягнення поставленої мети, становили 40,26 %. На 1 січня 2018 року – 61,31 %; на 1 січня 2019 року – 76,71 %. Функціональна пробація вимірюється двома основними критеріями (у відсотках): 1) інституційна спроможність забезпечує моніторинг у частині нормативно-правового забезпечення та інструментарію пробації; належного ресурсного забезпечення органів пробації; співпраці з партнерами та довіри громади (на початок року вона склала 78,30%; 2) продуктивність – забезпечує моніторинг у частині дієвості досудової, наглядової та пенітенціарної проба-ції (75,13%). Рейтингові оцінки філій Центру пробації у сфері функціонуван-ня уповноважених органів з питань пробації (матеріально-технічне забезпе-чення, кадровий потенціал пробації, комунікація) станом на 1 січня 2019 року становили 58,48%.

На завершення слід наголосити, що пробація в Україні перебуває ще на по-чатку свого становлення й розвитку, і тому наразі головне завдання – забезпе-чити ефективну реалізацію вже покладених функцій, завдань і повноважень, що вимагає й подальшого удосконалення як наявної практики, так і законо-давчого забезпечення. Сподіваємося, що окреслені нами проблемні аспекти стануть предметом подальших наукових дискусій та будуть сприйняті зако-нодавцем.

Наукове видання

ІНСТИТУТ ПРОБАЦІЇ В УКРАЇНІ: cучасний стан і перспективи розвитку

МАТЕРІАЛИміжнародного круглого столу

16 квітня 2019 року

Над матеріалами працювалаПомазанова Т.І.

Верстка та дизайн обкладинкиГрекович Н.І.

Формат 170х240Папір офсетний. Друк цифровий

Ум. друк. арк. 14,3 Обл.-вид. арк. 10,1Наклад 75 прим. Зам. 19-04-11-1

Виготовлення оригінал-макета і друкНаціональна академія прокуратури України

вул. Юрія Іллєнка, 81-б, м. Київ, 04050

Підписано до друку 12.04.2019

Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру

видавців, виготівників і розповсюджувачіввидавничої продукції

Серія ДК № 4001 від 10.03.2011

Documents

Генеральна прокуратура Україниnapu.com.ua/materialy/16.04.19_RT_institut_probacii.pdf · 2019-04-16 · інституту пробації стало