Без мови немає нації

ТИЖНЕВИК ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ТОВАРИСТВА «ПРОСВІТА» імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ч. 3 (120) 18 січня2002 р.

ПУБЛІКУЄМО РОЗДІЛ ІЗ РОМАНУВІКТОРА МІНЯЙЛА«ВІЧНИЙ ІВАН»

Історичний роман визначного укра-їнського письменника з Білої ЦерквиВіктора Міняйла “Вічний Іван” бувудостоєний Національної премії іменіТараса Шевченка ще 1996 року. Татільки наприкінці минулого року видав-ництво “Український письменник”спромоглося видати його окремоюкнижкою — премія присуджувалася запублікацію в журналі “Основа”, і вжеодне це засвідчує небуденність яви-ща, яким став у нашій літературі згада-ний роман.

Давній друг “Слова Просвіти” Вік-тор Олександрович Міняйло люб’язнозголосився на публікацію розділу бага-тостраждального “Вічного Івана” внинішньому числі газети. Невдовзі ро-ман надійде у продаж — ознайомтесяж на с. 9 із яскравою, запашною мовоюцього чудового твору, що влучно й ви-

ГОВОРИ ДО МЕНЕ МОВОЮМОЄЇ ВІТЧИЗНИ!

22 січня — День соборностіУкраїни. Безперечно, що різніпартії і виборчі блоки намага-тимуться використати цюдату у своїх цілях, доводячисвою, окремішню, патріотич-ність і відданість Україні.Кожна політична сила поси-латиметься на мовні україн-ські проблеми, але не вартовірити тим, хто заприсяга-тиметься, що мові титуль-ної нації живеться вільготноі щасливо. Віримо тим, комуболить українське слово, йо-го зранена душа, його рубцьо-ване серце. Бо мовне питан-ня в Україні — завжди питан-ня її незалежності і держав-ності. Отож — ми знову —про мову, про її неозоре поле,яке є полем битви за націю.На наших прапорах — вічніслова Олеся Гончара: “Мово,будь! Мово, живи і живи!”

Сьогоднішній стан мови ха-рактеризує доцент Київськогонаціонального університетуім. Т. Шевченка Віталій Радчук.

Коли треба знесилити народ духов-но, досить роздерти його на частини замовною ознакою, роздвоїти його душу,змусити тремтіти від сіпання між мова-ми, бо мова і є душа. А щоб відсахнутиплем’я од рідної мови, доволі зробитидві речі. По-перше, не впустити в йогоговір духовних багатств, що їх виробилолюдство, а, по-друге, перекласти інав’язати йому чужим наріччям усе, що

Мені випала честь поділитися з Вами,шановний читачу, великою радістю, щоприйшла до всіх нас разом із унікальнимдев’ятитомним (у 14 книгах) виданням, упідготовці котрого брали участь відомі вченіне тільки України, а й української діаспориАмерики. “Тисяча років української суспіль-но-політичної думки” — перше в нашій істо-рії настільки масштабне зібрання докумен-тів і рідкісних історіографічних матеріалів,що писалися на теренах України в різні епо-хи й різними мовами. Зібрані воєдино, від-творені сучасною українською мовою, вонизасвідчують: українська національна ідеярозвивалася в тісних взаємозв’язках із ду-ховним набутком інших народів світу. Відтакнам нема потреби послуговуватись імпер-ськими історичними джерелами, — маємосвої, в належному обсязі, аби збагнути: са-мовіддана праця української еліти — дер-жавних, релігійних, громадських діячів —завжди була підпорядкована ідеї твореннягуманного, досконалого суспільства. А щемені хочеться принагідно подякувати само-відданим працівникам нашого видавництва,про них надто рідко згадуємо, та й то — увеликі свята, це — М. В. Кравченко, І. О. Се-лезньова, Т. Г. М’ясникова й інші працівникивидавництва. Спасибі! У нас працюютьсправжні патріоти.

Продовження теми читайте на с. 8

ЩОЙНО З ДРУКУ!

Закінчення на с. 7

Ç̲ÍÈ ÏÎÒвÁͲ ÂÆÅ —

Володимир ВОЙТОВИЧ, директор видавництва «Дніпро»:«ТИСЯЧА РОКІВ УКРАЇНСЬКОЇ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ» —АКТ РЕАЛЬНОГО ТВОРЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ»

ñòâåðäæóº ë³äåðâèáîð÷îãî áëîêó«Íàøà Óêðà¿íà»

16 січня відбувся міжпартійний з’їзд виборчого блоку ВіктораЮщенка “Наша Україна”. Форум проходив у столичному Центрікультури та мистецтв Національного технічного університету.

У з’їзді взяли участь 2 тис. чоловік. Перед ними з доповіддю“Зміни потрібні вже” виступив лідер блоку “Наша Україна” ВікторЮщенко.

На з’їзді виступили представники партій — учасниць блоку:Геннадій Удовенко (Народний Рух України), Юрій Костенко (Ук-раїнський Народний Рух), Віктор Пинзеник (“Реформи і поря-док”), Микола Поровський (Республіканська християнська пар-тія), Віктор Мусіяка (“Вперед, Україно!”), Микола Жулинський (Лі-беральна партія України), Слава Стецько (Конгрес українськихнаціоналістів) та інші.

Серед них: 346 делегатів від 10 партій — учасниць блоку,— близько 350 представників ЗМІ, співробітники 32 диплома-тичних місій, які працюють в Україні, керівники українських таміжнародних громадських організацій, представники духо-венства.

На порядку денному міжпартійного з’їзду блоку В. Ющенка“Наша Україна” розглядалися три питання: передвиборча прог-рама блоку В. Ющенка “Пора єднання та розквіту”, списки кан-дидатів у народні депутати України в багатомандатному загаль-нодержавному виборчому окрузі, включених до виборчого спис-ку блоку, та кандидатури від “Нашої України” в одномандатнихвиборчих округах. Понад 400 кандидатів блоку змагатимуться заправо здійснити програму блоку у Верховній Раді наступногоскликання. Як заявив Віктор Ющенко, “Наша Україна” бере насебе відповідальність за наслідки її реалізації. З’їзд пройшов уатмосфері взаєморозуміння та злагоди, адже, як було сказаноЛідером: “Наша Україна — це Наш Народ — Наша Культура —Наш добробут — Наша Правда!”.

Фото О. Кутлахметова

Фото О. Кутлахметова

— З перших днів відрод-ження Києво-МогилянськуАкадемію суттєво підтрима-ло, як вважає президент уні-верситету В’ячеслав Брюхо-вецький, “влило пальне у дви-гуни”, Могилянське академіч-не товариство (США), якеочолював відомий учений,професор Радгерського уні-верситету Іван Фізер. Якоюмірою фундація Києво-Моги-лянської Академії (США), якуочолює пан Вислоцький, про-довжуватиме напрацюваннятовариства і на яких засадахвона функціонуватиме?

— Нова фундація продовжу-ватиме добрі справи, започатко-вані Могилянським академічнимтовариством (США), яке з дня йо-го заснування очолював профе-сор Іван Фізер. До речі, професорФізер став головним радникомнової фундації. Напрацюваннятовариства мали добрий відгук вукраїнській спільноті ПівнічноїАмерики. І треба віддати їм на-лежне. Але час стрімкий і диктуєсвоє. Тому ми, продовжуючи на-дбання товариства, задумуємофундацію, яка розширить, погли-бить ті напрацювання, яка мати-ме більше адміністративної під-тримки, буде адміністративнофункціональною. Це дасть мож-ливість розширювати ті надбанняв українській спільноті, працюва-ти з іншими фундаціями, органі-заціями, бізнесом і прямо з уря-дами. Сьогодні тільки на офіцій-ній, правовій, уточнімо, бізнесо-вій, основі фундація може бутижиттєздатною і виконувати своїзавдання.

Ці тенденції, напрями відкри-вають можливості будування да-лекосяжних проектів та ендаун-менту для Києво-МогилянськоїАкадемії, спрямованих виключнона Академію. Думаю, що такафундація допоможе Могилянці на-лагодити ділові, творчі контакти зпередовими університетами США.

— Отже, мета фундації...— Мета фундації — консолі-

дація попередньої праці, викона-ної Могилянським академічнимтовариством, поглиблення і роз-ширення фундації на діяльність,на різноманітні цілі й потреби Ки-єво-Могилянської Академії. Та-кож важливо, що Києво-Могилян-ська фундація набула постійногоюридичного характеру на постій-не існування. Це нам відкриваєбезліч нових доріг до збираннякоштів.

— Традиції фундування наУкраїні дуже давні. ЗгадаймоРаїну Вишневецьку, яка офіру-вала (було таке цікаве слово увжитку) будівництво Мгар-ського монастиря, Галшку Гу-левичівну — на дарованій неюземлі фундувалися не лишешкола, а й монастир, що ста-ли основою Києво-Могилян-ської Академії. Сумлінно під-тримували ці традиції україн-ські братства. Наскільки мо-же бути цікавим і кориснимцей історичний досвід особис-то Вам і Вашим спільникам-однодумцям?

— Поняття української філан-тропії, котре існувало колись ізгубилося наприкінці ХІХ — напочатку ХХ століття через катак-лізми в Україні, варто відновити.Думаю, що тепер маємо слушнунагоду це зробити. Сама філан-тропія є моральним посередни-ком для надбання ресурсів. І як-що ми зуміємо висвітлити і до-вести, що маємо бути неабиякоюмодерною нацією з багатонаціо-нальним вкладом, якщо ми зуміє-мо вжити їх переконливо, то миможемо відновити традиції укра-їнської філантропії ХVI – ХVIIIстоліть. Ми зможемо утверджува-ти традиції університету черезнашу українську філантропію,котра має свою історію і традиції.Але їй треба надати нової фор-ми, котра б віддзеркалювала кра-ще нашу добу. Думаю, що вартовідновити такі поняття як членс-тво у братствах різних ступенів,треба створити інші угруповання ірозпрацьовувати їх. До таких мо-жуть належати постійні мецена-ти, спонсори, котрі готові постій-но підтримати Академію.

Українці в діяспорі — великіфілантропи. Ви подивіться, скіль-ки там побудовано для українс-тва консульств, скільки структурпобудувала діяспора для свого інаціонального збереження. Укра-їнці великою мірою живуть остро-вами по всьому світу, відірвані одматерика. Навколо церков ство-рилися угруповання, осередки йустанови, традиції, котрі зберіга-ли нашу ідентичність. Були і є зу-силля творити координаційні ра-ди, хоч нам то ще не дуже вда-ється.

— Гарвардський універси-тет щороку збирає до 0,5 мі-льярда доларів фондовихкоштів. За цією схемою пра-цюють й інші університетисвіту. Зрозуміло, що скопію-вати ці моделі Могилянка неможе, адже вона функціонує внепередбачуваному постра-дянському просторі. І не вра-ховувати ці моменти не мож-на. Отож, що буде покладенов основу моделі збираннякоштів?

1. Чи достатньо, на Вашпогляд, працеспроможна зако-нодавча база України для то-го, щоб фундації, меценатс-тво, спонсорство функціону-вали в країні результативно іцілеспрямовано? І що було бварто зробити в цьому ви-падку, аби циркуляція грошейвідбувалася цивілізовано ізнов-таки дієво?

2. Уявімо, що коштів напевний час удосталь. На якіпрограми, на вирішення якихпроблем варто було б спря-мувати грошовий потік?

3. Що зі світового досвідуроботи фундацій варто впро-вадити в Україні?

— Думаю, що ми, українці,маємо дуже добрий приклад ук-раїнських студій при Гарвард-ському університеті, де на мо-дель існування інших фундаційдля розбудови потужностей ве-ликих університетів збираються

потрібні фонди. А Гарвард — неєдиний університет, який збирає500 мільйонів доларів на своє іс-нування. Є й інші школи, які зби-рають подібні суми. Є вже переві-рені моделі, які працюють дужеуспішно. І ми вивчатимемо їх ізнаходитимемо співробітниківтих фундацій, які працюватимутьіз нами, поки ми не навчимося. Аз часом, коли Україна зміцніє еко-номічно, такі схеми буде перене-сено і в Україну. І тут треба діятивідповідно до нових обставин.Треба, щоб ця справа вкорінюва-лася, вироблялися стандартніпідходи до фінансування вищихшкіл і розвитку знань у нашомуукраїнському суспільстві, а не ли-ше в інших країнах. Тому я вва-жав і вважаю, що нам треба пра-цювати разом із передовими уні-верситетами світу. Зокрема митісно співпрацюємо з Нордвестуніверситетом в Еванстоні, біляЧикаго, і, між іншим, маємо тамчлена ради нашої фундації, про-фесора Раднора, який працює знами.

Ви запитуєте, чи працеспро-можна законодавча база? Зрозу-міло, що треба удосконалюватизаконодавчу базу, змінювати еко-номічний клімат. І найефективні-ший спосіб — робити це черезосвіту. Треба розбудовувати такіосередки, як Києво-МогилянськаАкадемія. Це найкращий гарант,який вестиме суспільство, а від-так і державу до кращого.

Нордвестен має чи не най-більший фонд, до котрого кожно-го року додається 500 мільйонівдоларів, і він працює на постійнійоснові. І якщо цей університетсьогодні розробляє новий проект,то розраховують на результат нераніше як через два роки. Такийцикл. Тому треба працювати пос-тійно. Є також інші постійні фун-дації. Зокрема фундації колишніхстудентів. Усе те нам треба ви-вчати, потрібно знати, якою міроюце може бути реалізовано в Укра-їні. Мабуть, треба робити все пос-тупово, але перші кроки вже тре-ба робити і зараз закладати такийфундамент, який би давав якнай-швидше постійний прибуток.

Між іншим, коли ми створюва-ли фундацію в Америці, оформ-лювали юридичні документи в Ук-раїні, в інших країнах нас просилиінформувати їх. Наш досвід ціка-вить українців в інших країнах. Я бхотів поїхати до Аргентини, допо-могти в організації аргентинськоїфундації. Не думаю, що можнаочікувати великих фінансових

фондів в Аргентині, але важливопідтримати культурний зв’язок зУкраїною через Могилянську фун-дацію в кожній країні. Німці, фран-цузи мають свої фундації, підтри-мувані їхніми державами. Ми цьо-го не маємо, але ми можемо їх ма-ти через Могилянську фундацію.Там, де є найбільші згущення ук-раїнського суспілля, ми повиннімати такі осередки.

Ідея створення таких фунда-цій може бути реалізована швид-ко. За 5 років ми можемо матифундації у світі. Може, то є дещоінший вектор, але то є вулиця здвома напрямами, якою користу-ватиметься Києво-МогилянськаАкадемія й українці за кордоном.

Повертаюсь до ваших запи-тань. Мені дуже важко уявити, щокоштів уже вдосталь... Грошейбагато не буває... (Сміється). Ду-маю, що передусім треба твори-ти імідж Академії, потрібно ін-формувати, дати зрозуміти, щонайбільше зараз потрібно Українідля збереження нас самих, на-шої ідентичності, культури і всіхатрибутів, що стосуються нашогоіснування, де б ми не мешкали: вКиєві, Донецьку, Львові, Чикагочи в Буенос-Айресі. Без такого ін-формування не можна збиратифондів. То нормальний, прагма-тичний підхід, у бізнесі він нази-вається повернення, воно маєбути більшим, ніж вклад. Аджеми матимемо видатки на штат, бофундація має бути професійною,люди мають отримувати зарплат-ню, бо аматорство дуже швидкосебе вичерпує.

Вважаю, що другим порядкомпотрібно організувати прибутко-вість фундації. І якщо буде при-бутковість, то ми зможемо вкла-дати фонди в Києво-Могилянськуакадемію, а куди саме вкладати,вона знає краще за нас. То вжевнутрішнє питання Академії.

З часом таких успішних уні-верситетів, як Києво-Могилян-ська Академія на Україні, будебільше, вона не буде одинока. Тоє модель, на яку орієнтувати-муться інші університети. І якщодержава матиме менший впливна економіку суспільства, воностане таким, яке саме себе утри-муватиме. І в цьому суспільствіфундації дуже потрібні. Потрібнедієве меценатство. Воно з’явить-ся автоматично.

— І насамкінець…— Насамкінець хочу сказати,

що я вражений тим, що побачивпід час візиту до Києво-Могилян-ської Академії. Вона стрімко роз-

14

“СЛОВО Просвіти” ч. 3 (120), 18 січня 2002 р.

Nota bene

ЗРАДА, або ПОЛІТИЧНЕХОХЛЯЦТВО

Було це у день свят. І нагодапоспілкуватися — радісна, і по-года сприяла відвертості розмо-ви та гостроті почуттів. Прикримбуло лиш те, що мій чарівнийспіврозмовник не мав ані свят-кового настрою, ані бажання за-лишатися на київському Подолі.А підставою були прикрі спога-ди і враження від власної участіу святковому концерті, присвя-ченому Десятиліттю Незалеж-ності.

Він — молодий кобзар, якогоще у юнацькі роки нерідко мож-на було почути і побачити на Уз-возі. Траплялося, що поруч ізним демонстрували своє мис-тецтво ті, хто краще знав, як спі-вати “украінскіє пєсні”. Проганя-ли і залякували, забороняючи“ходіть на іх Подол”. Тарас буводним із тих молодих людей, якіне підкорялися “особливим роз-порядженням”. Свідомо чи сутоінтуїтивно, пішов за тими, хтоорганізовував і проводив під часпершої мітингової хвилі відпо-відні заходи. Грав на бандурі ініс хрест “останнього з могікан”досить переконливо. Його помі-тили, дали можливість закінчи-ти школу і навчатися далі.

Хлопець був своїм у середо-вищі політв’язнів, репресованихта національно свідомої інтелі-генції. Отримавши диплом про-фесійного музиканта, чітко усві-домлював роль свого основногоінструмента на теренах “со-вєцького та постсовєцького”простору і перспективу макси-мального вияву його історичноїролі. Тобто йдеться не про пе-ресічного обивателя від мистец-тва, а про людину професійно іполітично зрілу. На сьогодні віноб’їздив, без перебільшення,півсвіту. Має добру, вірну дру-жину та двійко малят, мешкає уКиєві, бо й коріння його від ма-ми — тутешнє, київське. Причиндля пригніченого настрою, зда-валося, не може бути, а він,настрій, був саме таким. Зітхнуві промовив: “Як тяжко стає спі-вати вдома, в Україні. Плюють-ся, глузують, а то й простойдуть геть, коли бачать, що спі-ває кобзар”.

От тоді мені й пригадаласянаша розмова, яка шокуваламене цинізмом. “Буду голосува-ти за Кравчука, бо він вже наїв-ся і нам дасть”, — заявив Тарас.На той час роздумів про ситогоз голодним у нього не було, асвоїх покровителів він намагав-ся уникати. І тому, хто йогопросвітив і умудрив, можливо, йполегшало, а Тарас розплачу-ється щоденно. Обдурили, а надодачу ще й морально ошука-ли.

…І шукає молодий маестро,мандрівний кобзар, розради се-ред своїх на чужих землях та увласній родині, дітях та дружині,а про минуле десятирічної дав-ності згадує як про утопічну бе-зодню. Хоча, мабуть, сімейне,родинне щастя для нас, україн-ців, — це доля і майбутнє. Аобираючи, варто добре подума-ти.

Леся САМІЙЛЕНКО

ÒÐÀÄÈÖ²¯ ÔÓÍÄÓÂÀÍÍß Â ÓÊÐÀ¯Í² — ÄÓÆÅ ÄÀÂͲ²íòåðâ’þ ç ²ãîðåì Âèñëîöüêèì, ãîëîâîþôóíäàö³¿ Êèºâî-Ìîãèëÿíñüêî¿ Àêàäå쳿 (ÑØÀ)

ДУМАЙТЕ!

15

ч. 3 (120), 18 січня 2002 р. “СЛОВО Просвіти”

Nota bene

Чи кожній людині спадає надумку згадати дитячу асоціаціюріздвяних свят? І не просто асо-ціативні враження, а запах, аро-мат цього свята? Мабуть, цевластиве обдарованим натурам,які тягнуть по життю тяжку валізуспогадів, що реалізуються чи то вобразах сніговиків (але Сніговик— це сезонне диво, яке асоцію-ється з морозним зимовим нас-троєм), чи то у більш благодат-них виразах вічної доброти і щед-рот, яким є для всіх малят “Мико-лай бородатий”. Як же вони чека-ють і вночі не сплять у сподіван-нях отримати саме від цього все-видящого чоловіка омріянийподарунок! Слухняні та чемні на-передодні свят линуть думкою доМиколая, від дня якого і почина-ється святкове, духмяне життяродини. З 19 грудня у домівці вжестоїть оберіг, а найнетерплячіші іялинкові гілочки до хати зано-сять. Святкові концерти — це та-кож подарунки до свят для тих,хто їх любить понад усе. Від свя-та Миколая концертних програм ізабав доволі, їх, мов з торби ДідаМороза, роздають дітям і дорос-лим громадські, партійні та й кон-цертні організації. Розваг — відпуза! Протягом місяця — кожно-му до душі і до смаку.

На сьогодні вже існують такзвані елітні концерти. Один з та-ких відбувся у столиці, у примі-щенні Національної опери вось-мого січня. “Нові мелодії різдвя-ної ночі” надовго запам’ятаютьсятим, кому пощастило потрапититуди, адже ця сцена, погодьтесь,не асоціюється з іменами попу-

лярних естрадних співаків. МаріяБурмака, Ірина Білик, гурти“Скрябін”, “Плач Єремії”, “Пікар-дійська терція”, “ТНМ Конго” (“Та-нок на майдані Конго”), ДмитроКлімашенко та дует “Алібі”. Вини-кає запитання, чи не так? Можнаі дискутувати, і обурюватися, алезаборонити спробувати чи скуш-тувати нетрадиційного харчу ніх-то не має права. Ідея викорис-тання приміщення Національноїопери для концертних програм —не нова, бо на честь з’їздів та фо-румів такі заходи вже відбували-ся. То чому б не дозволити різ-

двяне свято, за участю молодих,у такому розкішному обрамленні,— мабуть, вирішили чиновникивсіх рівнів — і не помилилися, ко-ли довірили цю справу колективупрацівників мистецького центру“ХХІ століття для України”. Ідеяпроведення такого концерту пле-калася президентом цієї мис-тецької агенції протягом року. Чито ностальгія за кращими часамифестивалю “Червона рута” нага-дала, що одна “опера” вже пере-жила навалу андеграунду. Начесть п’ятого, ювілейного фести-валю “Червона рута” отрималаприміщення Харківського опер-ного театру. То чому б сімома хлі-бами професійного ґатунку і ко-рінням з вищезгаданого фести-

валю не пригостити столичнупубліку на Різдво? Шкода лише,що концертна вистава дісталасявибраним, бо квиток на таке дійс-тво може придбати не кожен ба-жаючий, а праці та витрат це ди-вовижне видовище потребувалочимало. Одні декорації іменитоїтеатральної художниці Марії Ле-вицької чого варті, бо саме анту-ражна сторона і створює відпо-відний настрій як у артистів, так іу присутніх у залі, які опинилисяв казковому світі різдвяних чар.Не думаю, що на концерт заучастю гурту “Плач Єремії” зібра-

лися випадкові люди. Зал на-повнився шанувальниками ук-раїнської естради. А рок — віні в Африці — рок, та не всім ві-домо, що рок-гурт Тараса Чу-бая роками виношував і давновже видав альбом “Наше різ-дво”, з якого і популярні рядки:“Миколай бородатий…” СамТарас з’явився на сцені у зов-сім небуденному благодатно-му стані і почав свою розпо-відь про свято з дитячих спо-гадів і запитання: “Чи пам’ятаєкожен з вас, як пахне Різдво?Для мене це свято наповненеароматами ялинки, меду, цу-керок і особливим трепетнимчеканням подарунків, які при-несе не тато, не мама а… Са-

мі знаєте Хто”. І дав Чубай з му-зикантами різдвяного драйву че-пурній публіці. Далі продовжилидиво-експеримент скрябінці, щона честь народження Сина Божо-го з’явилися на сцені у настроїсповіді і з вокальним експери-ментом, тобто новоявленим спі-вочим гуртом. Оперними голоса-ми гурт “Скрябін” разом з ЮлієюЛорд та Андрієм Підлужним (Ан-гел) розспівалися на диво чи наРіздво, але приємно і несподіва-но подивували. Андрій Кузьмен-ко висповідався і розповів просвої відчуття свята. “Зупиняєшсяу біганині і повертаєшся у ди-тинство, де чисто, затишно і тре-петно”. Співали щиро, як у роди-ні. “Скоро Різдво…” — підспіву-вав зал, бо цю пісню вже знаютьі люблять. А у Марічки Бурмаки“Із забутими казками ходить сонпо головах”, і сама вона була нацьому святі, як ніхто, органічна іщира.

Схожою на лісову білочку бу-ла Ірина Білик, що опинилася по-серед залу і несподівано, малоне зірвавши концертну програму,отримала вагомий куш овацій відшанувальників. Відчувалося, щоспівати їй також хотілося якосьособливо, розкуто і щиро.

Моя особиста думка щодоідеї проведення концерту в оперіне протестувала лише протиучасті в ньому гурту “Пікардій-

ська терція”. Їх уявити поза стіна-ми філармонійних та оперних за-лів важко. Мабуть, тому режисер-ська ідея стосовно цієї формаціїполягала у тому, щоб вони лишезвучали, щоб і видивитися їх насцені було важко, а зал при цьо-му наповнився звуками чарівнихголосів і мелодій.

І лише після виступу ДмитраКлімашенка та дуету “Алібі” по-чався “шабаш”, тобто вистава,яку виконав гурт з назвою плане-тарного звучання “Танок на май-дані Конго”. Тут всі і надивилися,і насміялися, і розвеселилися.Вони просто здивували своєюпрофесійністю і зрілістю. Харків-ська формація “ТМН Конго”, яказаявила про себе на п’ятому,ювілейному фестивалі “Червонарута” і стала лауреатом першоїпремії в номінації танцювальнамузика, на сьогодні — явище.

І як заколядували пікардійці,Бурмака та Білик у фіналі, та яквийшли в зал до публіки, що зас-півала з ними мимоволі, то той,хто там був, таки спізнав Божублагодать, яка панувала у цьомузалі. Бо ж її творять люди длялюдей в ім’я Бога.

Леся САМІЙЛЕНКОФото О. КУТЛАХМЕТОВА

“Пікардійська терція”

Ірина Білик

Тарас Чубай “Плач Єремії”

Свій виступ у клубі “Остання барикада”київська група “Небесна копалина” закінчи-ла за десять хвилин до початку Нового ро-ку. Ті, хто вирішили зустріти Новий рік уцьому напрочуд гостинному клубі, якийкультивує сучасну українську культуру, аніт-рохи не пошкодували. Щодо групи, то цяноворічна імпреза являла собою подвійнесвято для музикантів, адже напередоднівийшов друком альбом “Сплять янголи”.Альбом визрівав дуже довго, був записа-ний у 1998 році, а на світ божий з’явивсялише наприкінці 2001-го. Слід одразу заз-начити, що “Небесна…” — настільки непо-дібна до інших рок-формацій, що якісь по-

рівняльні аналогії виявляються недоречни-ми. У своїх текстах лідер команди — гіта-рист і співак Юрій Польченко найближчестоїть до класиків екзистенційної поезії 20-го століття — те ж відчуття пронизливої са-мотності душі, ті ж нашарування метафор.Одне слово, те, що робить сьогодні “Небес-на копалина” — робить на українській сце-ні тільки і виключно “Небесна копалина”.

“Selestial Mine”, а в українському варі-анті — “Небесна копалина”, виникла яктріо 1990 року, в Києві і на початку займа-лась ідеями імпровізованого джазу з вклю-ченням невербального співу. Хоча ті часизагального захоплення імпровізацією дав-но минули, дух пошуку та несприйняттявстановлених стереотипів продовжує і за-раз переслідувати репетиції, на яких вини-кають фантоми ідей. Відсутність іміджу ізробила групі імідж його відсутності. Запи-сані тоді в підвалі збірки відчайдушних по-шуків нових музичних земель “Delirium” і“Оставленный дом” на підсвідомому рівні,без приєднання зрозумілого тексту, розпо-відають про панівну тоді імперію свободи.

Перший виступ завзятих “небеснихшахтарів” на фестивалі “Молодість’90”

викликав неабияку реакцію з боку кіно-знавців і кінофанів, а передача на україн-ському радіо, яка вийшла після фестива-лю, викликала відгуки зі всієї України.

Пізніше відбулися два інтерв’ю на мос-ковському “Радио юности” — і ця програ-ма не залишилася непоміченою — у слу-хачів виникало багато запитань до ЮріяПольченка, який у той час знаходився насвоїй кухні.

У 1992 році за запрошенням “Indepen-dent Music Network” Юрій Польченко по-мандрував у США. Перебуваючи там про-тягом року, гітарист познайомився з калі-форнійською рок-тусовкою і, найголовні-ше, показав на студії в Юкая 20 своїх пі-сень англійською. Американці зацікавили-ся матеріалом і записали для себе 4 де-мо-пісні. Зібравшись знову на репетиції вКиєві, група почала формування повноцін-ної пісенної рок-програми, що яка заціка-вила спонсорів.

Після чотирьох місяців записів на студіїмузиканти нарешті наблизилися до того,про що мріяли роками. Англомовний аль-бом “Mist Of Dance” з одинадцятьма оригі-нальними піснями був вручений у клубі ам-

басади персо-нально ПослуВеликобрита-нії. Пан РойРив перед те-лекамерамизаявив, що са-ме ЗМІ “зроби-ли їх спонсор-ський жестп о в н о в а ж -ним”. Поста-вивши таким чином високий штамп на по-тенціалі колективу, Посол надихнув групуна осягнення нових обріїв. На початку 1997року, намагаючись проникнути за стінивласної обмеженості, група запросила скри-пачку і вокалістку.

Поява нового інструменту і характерупризвела до написання україномовногоальбому “Сплять янголи”, який був завер-шений у 1998 році, і зміни назви гурту на“Небесна копалина”.

Олександр ЄВТУШЕНКО

КОЛИ ПРОКИДАЮТЬСЯ ЯНГОЛИ…

12

“СЛОВО Просвіти” ч. 3 (120), 18 січня 2002 р.

Незабутні

Немає на світі двох однакових людей,як немає двох однакових листочків. У сво-їй суті кожна річ неповторна. Тому будь-я-ке порівняння хибує на неточність. Однак зпорівняння хочеться почати свою розпо-відь.

У природі зустрічаються коштовні ка-мені, що справжню цінність здобуваютьлише після копіткого шліфування. Новіформи і зміст вражають відтак своєю не-підробністю, багатством кольорів і тонів, аіноді, розгортаючи породу людських осо-бистостей, — осліплюєшся — перед то-бою безцінний скарб чаруючої людськоїобдарованості і таланту. Цей скарб, на від-міну від коштовних каменів, людина шлі-фує сама, залишаючи лише успадкованувід природи основу, як і трапилося з люди-ною, чиє життя було зіткане з чорних і чер-воних ниток, назва яким музика, поезія,пісня, любов до людей, до народу свого,до своєї сім’ї. По небутті його сплив час.Зайвою окалиною відпали невизнання,невіра в його непересічний талант і зайвіемоції. Незалежно від наших побажаньвиблискують нині і виблискуватимуть імайбутні грані його геніальної обдарова-ності, грані творця, новатора і таланту по-тужної, як сказав би Іван Франко, сили.

Спадає на пам’ять перша зустріч з ав-тором “Червоної рути” Володимиром Іва-сюком. Це був молодий, міцно збитий хло-пець у синій спортивній куртці, з красиви-ми і по-гуцульськи гордими рисами облич-чя. Здоровий рум’янець підкреслював ве-село-спостережливий його блиск очей, абули вони, наче небо після зливи — голу-бими, очей, на які спадало каштанове сип-ке волосся. Різьблене підборіддя свідчилопро твердий і рішучий характер. Володяневідривно дивився на поля зеленої Буко-вини, впивався спостережливим поглядому зелені вруна свого краю, що миготіли увікні автобуса. Поля поволі переходили вмрійливі пагорби, віщуючи наближеннясправжніх синіх гір. Як писала про ньогоодна канадська газета, Володимир Івасюк— співак синіх гір. Він нестямно любивсвої гори. В його піснях вони ставали оду-хотвореними героями, мріяли, співпере-живали і печалилися разом зі своїм авто-ром. У горах він знайшов червону руту, щополум’янітиме вічно у серцях людськихвічним вогнем його щедрої і доброї душі,його зачарованості і любові.

Лише вчора-позавчора я став студен-том Чернівецького держуніверситету, а то-го дня вертав додому, з радістю наспівую-чи пісні “Смерічки”, де брав участь. Нащастя, нагодився знайомий журналіст ізмісцевого телебачення — Жан Макарен-ко. На зупинці у Вашківцях він познайомивмене з Володею. То було у серпні 1970 ро-ку. На час нашого знайомства Володя ужебув автором “Червоної рути”, яку запропо-нував редакції телебачення. Головний ре-жисер його В. М. Селезінка, який знав йо-го як здібного скрипаля і співака, був зди-вований. Хлопець приніс пісню. Селезінкапроникся текстом пісні і запропонував “оп-равити” її у видовий ролик з краєвидамиКарпат і водограїв. На цей час ми вже в“Смерічці” співали одну з Івасюкових пі-сень — “Я піду в далекі гори” — надзви-чайно імпульсивну й життєрадісну співан-ку. Виявляється, їхали вони до Косова, депіниться напрочуд красивий водоспад Гук.Там оператор Дмитро мав зняти той видо-вий ролик, і Володя із захватом розпису-вав кожен кадр, кожен куплет. Отож зна-йомство з тим Івасюком закарбувалось удуші і буде зі мною завжди. Зустріч і зна-йомство, одначе, перевершили всі моїсподівання. На все життя вразила йогоособливість характеру — не викладати се-бе одразу, не обрушувати на голову спів-розмовника масу інформації і лавину інте-лектуальних резюмувань. Він уводив менеу свій неповторний людський світ поволі,розкриваючись щоразу несподіваними за-кутками залюбленої у гори, в людей душі,ще більше несподіваного і жаданого зали-шав на потім. До кінця не розкриваючись,він не давав найменшого приводу пізнатисебе у всій своїй складності. Можу лише звпевненістю судити, що Володимир Іва-сюк жив у чотирьох вимірах. Це був Поет,Композитор, Художник, Людина. Віддатиперевагу якомусь одному важко, як і не-легко знайти кожному точне формулюван-ня. Залишається крок за кроком відтворю-вати його будні і свята. Цим короткочас-

ним святам, власне, більше передувалибудні, мозольні і напружені, для яких нап-ружена праця залишала короткі годиниперепочинку.

Першими виконавцями “Червоної ру-ти” критики, музикознавці і звичайні шану-вальники естрадного мистецтва вважаютьмене і Василя Зінкевича. Це твердженняпішло гуляти між людей з легкої руки са-мого Володимира Івасюка, який завждизичив популярності своїм колегам і дру-зям, але пальма першості належить ненам, а самому авторові популярного тво-ру. Композитор і поет Володимир Івасюксам володів чудового тембру і краси голо-сом, який і окрилив “Червону руту” з під-мостків Чернівецької студії телебачення.Цей варіант і слід вважати оригіналом.Наш — просто відомий ширшому загаловіслухачів. Свого часу пісня на фоні падаю-чої бистрої води з-під Гука, водограю побі-ля Косова в Карпатах, обійшла екрани Ук-раїни і надовго заполонила серця людей.

Непомітно ніби, але впевнено і дужосходила його зоря. Шкода лише, що булавона серпневою, короткочасною на життє-дайне світло. Однак на небі творчості за-лишила вона незгасний світ. Зоря ця горі-ла тільки для людей.

Екран багато сприяв його популярнос-ті. Добре пригадую жовтневий день 1970року, після третьої пари відкликають менена Театральну площу, де готувалася пере-дача “Камертон доброго настрою”. На ву-

лиці стояв погожий осінній день, день, ко-ли люди вперше почули у Володиному ви-конанні “Червону руту” і “Водограй”. До са-мої площі було не пройти. Її обступили сот-ні людей. З вікон медінституту, де на тойчас навчався Володя, визирали студенти,сонце сяяло у променях бабиного літа, анад Чернівцями лунали пісні ВолодимираІвасюка, що сидів на лаві під деревами —смерічками, ялинками (їх недавно викопа-ли і пересадили на інше місце) та розмов-ляв із дівчиною. Для камери він був недо-сяжним. Увага операторів зосереджува-лась на безпосередніх учасниках передачі,на Софії Ротару, скажімо. Вона співала піс-ню “Валентина”. Співала натхненно, вра-жаюче. Подальший злет її тісно пов’язанийз іменем Володимира Івасюка.

Зі сходинки на площі я співав, прига-дую, “Юність смерек, мов незрівняннийсвіт краси…”. Оддалік стояли добре зна-йомі мені Валерій Громцев, Левко Дутків-ський, Марія Ісак, Софія Ротару, ВасильЗінкевич, Василь Селезінка, Василь Стрі-хович. Останній, тон-режисер місцевоїстудії телебачення першим записував наплівку пісні композитора Володимира Іва-сюка і всіх тих, хто був на площі. Через ка-меру ми несли глядачам світ не лише кра-си, але й своїх почувань і мрій. Багато хтоз імпровізованих підмостків передачі “Ка-мертон доброго настрою” виглядав своємайбутнє. Не один пов’язував його з лю-диною, що все ще сиділа на лаві під яли-нами. Отже, 13 жовтня 1970 року — цедень народження “Червоної рути” і “Водог-раю”, що дивно, пісні прозвучали одночас-но, а визнання їх людьми було різне. “Чер-вона рута” одразу затьмарила не лише“Водограй”, але й інші пісні.

Після “Камертону доброго настрою”друге життя “Червоній руті” дав одноймен-ний фільм режисера Романа Олексіва. Цесвоєрідна стрічка з участю цілого сузір’яталантів нашого краю. На першому чіль-ному місці стояв, звичайно ж, Володя, чиї-ми піснями — “Я піду в далекі гори”, “Во-дограй”, “На швидких поїздах” — сталисправжньою окрасою стрічки. А чого тіль-ки варта його поезія до пісні Валерія Гром-

цева “Залишені квіти”! Яніскільки не обмовився —поезія найвищої проби.

Не знаю я, коли сюди прийду,

Та залишаю замість себе квіти,

Ті квіти, що знайшов у саду

Для тебе, для тебея…

Не зітреться ніколи упам’яті найбільш творчий ітому напружений до не-можливого період передзйомками фільму, колибезсонними ночами сиділими на телестудії. Записфонограми робив знайо-мий вже Василь Стріхо-вич. Репетиції. Оркестри.Апаратура. Сотні дублів.Переспівано стільки ж пі-сень. Не знали спочинкуне тільки режисери філь-му, але й Володя, Софія,Левко, Василь і МарійкаІсак. Над ранок буквальновалилися з ніг, але, ледьвийшовши на вулицю, по-чувши щебет невгамовно-го птаства, ми ніби відрод-жувалися. Володя наспіву-вав фінальну пісню про

поїзд. На швидких поїздахПодолаю свій шлях.Хай летить до мети,І легка моя путь –Здогадались, мабуть, —Нових друзів я хочу знайти…Нарешті, у сінокосному серпні, учасни-

ки зйомок зібралися в Яремчі. Володя при-їхав з нерозлучною гітарою, разом з якоювін перейшов на одну мою фотографію.На композиторові джинси, синій спортив-ного крою светр. Володя стоїть у колі дру-зів, перед якими стелиться чарівний світКарпат. Погляд його ледь замріяний. Голо-ва гордівливо відкинута назад…

У Яремчі він часто наспівував одну мі-норну французьку пісню. Інтерпретував їїнапрочуд вдало. Цю пісню співав він в ав-тобусі, коли ми вертались зі зйомок. Спі-вав, задумливо вдивляючись через запла-кані від дощу вікна на присмирнілі гори.

Якщо дотримуватися строгої хроноло-гії подій, згаданим зйомкам передувалинаші зустрічі у Вижниці. До гірського рай-центру він приїжджав ранковим поїздом,проводив з нами не одну годину. В резуль-таті народилося чимало оркестрових пі-сень, цікавих задумів. Наприклад, пісня“Відлуння твоїх кроків”, котру згадую я ухвилини душевного сум’яття. Заспівати їїВолодя запропонував Василеві і мені. Піс-ля прослуховування зійшлися на думцівіддати твір моєму напарникові по сцені.Вона й прижилася в репертуарі Зінкевича.

З вижницьких зустрічей Володюпам’ятаю завжди веселим і переповненимзадумами. Він носив при собі нерозлучнийкавового кольору портфель, у якому, крімкниг, зошитів, білого халата і стетоскопа,завжди лежав чистий нотний папір. ЛюбивВолодя свій портфель по-особливому.Завжди з якимось побожним трепетомклацав замком, витягаючи нові твори. Зго-дом придбав складний польський чемо-данчик, але запам’ятався він чомусь мен-ше, хоч теж вигойдував його задуми, суп-роводжував у дорозі. Не менше валіз до-рогі мені спогади про його появу в Будин-ку культури, ручкався і сідав за стареньке

фортепіано. Починав наспівувати…Одного разу Володя приїхав до Вижни-

ці як ніколи веселий, викликав нас з Васи-лем з Будинку культури і дорогою мовив:“Ану, хлопці, послухаєте зараз…”.

Володя сів на найближчу лавку і заспі-вав:

Ой зробив хлопчина та й дві красніскрипки,

Розділив надвоє снів своїх красу…Я не відривав погляду від обличчя

композитора. Воно було одухотвореним інепроникним. За його настрій більше про-мовляв голос — напрочуд міцний, стале-вий і водночас ніжний та розлогий. Цей го-лос проникав у всі закапелки серця, ожи-вав легендою і віддалявся-віддалявся, за-лишаючи по собі біль і терпкий щем.

Де тільки і за яких обставин не доводи-лося нам зустрічатися, але жодного разуне бачив його за робочим столом у черні-вецькій квартирі. Складалося враження,що Володя, вічно рухливий, палкий люби-тель мандрівок, ніколи не замикає себе учотирьох стінах. Побувавши перший раз упомешканні, я щиро поспівчував йому.Жила сім’я Івасюків по вулиці Маяковсько-го. У Львові йому теж випала вулиця з та-кою назвою. Телефонний апарат не пе-реставав дзвонити. Добрі знайомі і люди,яких він часто і в очі не бачив, не давалийому спокою. Де тут було до праці!..

Цього разу Володя запросив мене і Ва-силя Зінкевича. Сім’я Івасюків отрималанову квартиру, приводила її до ладу. Доне-давна композитор невгамовно бігав поґаздівству, шукаючи то замки, то шпаклів-ку, то фарбу, а тепер чекав нас із таємни-чою посмішкою.

— Так що, діду, треба їхати до Москви.Викликають на “Пісню-71”, всесоюзний фі-нал. Під оркестр Силантьєва ти, Василь ія повинні заспівати “Червону руту”. Аран-жувати пісню доведеться мені особисто.Для великого складу не пробував ніколи,але треба…

Побачивши в наших очах радість ісхвалення, Володя сів за свій рояль. Взявля-мінорний акорд.

— Отут, я думаю, — сказав він, — кра-

ÍÀÇÀÐ²É ßÐÅÌ×ÓÊ

СПОГАДИ ПРОВОЛОДИМИРА ІВАСЮКА

13

ч. 3 (120), 18 січня 2002 р. “СЛОВО Просвіти”

Незабутні

ще буде, якщо замість жіночого голосупрозвучить гобой…

До Володі на квартиру ми приходиликілька днів поспіль. На телефонні дзвінкипросто не зважали, поринувши з головоюу роботу. На своєрідних репетиціях Зінке-вич і я наспівували пісню, а він звіряв ор-кестровку.

Майже усі оркестровки, до речі, Воло-дя завжди писав сам. Кожну він сприймав,наче “уберю” людини. Часто любив повто-рювати: “Від того, як одягнеш пісню, знач-ною мірою залежатиме її звучання”. Йомуяк авторові легко було знаходити найпот-рібніші шати. Особливо він полюбляв пи-сати партії “для дерева”, тобто для де-рев’яних духових інструментів — гобоя,флейти, фагота. Під час наших репетиційна його роялі лежали також томи для ор-кестрування великих симфонічних оркес-трів. Вони ніби виявляли його давні намірипідкріпити свої знання консерваторськоюосвітою.

До Москви вилітали ми грудневим хо-лодним ранком. У літаку, тримаючи нотина портфелі, Володя дописував оркес-тровку. До надсадного реву двигунів йогопам’ять долучала голос флейти, гобоя,скрипок і… хвилювання, хвилювання…

На Буковині ми залишили справжнюзолоту осінь. Москва зустрічала снігом.Він збивав нас з ніг на аеродромі в Бико-во. Ледь дотягнулися до електрички.Впавши у крісла, полегшено зітхнули.

Фінал конкурсу “Пісня-71” зібрав чима-ло зірок тодішньої естради: Магомаєв,Хіль, Кобзон, Зикіна, початкуючий Лещен-ко… Десятки відомих імен. До участі у кон-курсі допускалися навіть композитори безконсерваторських дипломів. Тепер їм чо-мусь закрито дорогу. Через необдумане,як на мене, обмеження, скільки чудових пі-сень ми не почули взагалі або ж почули знепростимим запізненням.

Наш вихід на сцену. Ми з Василемз’явилися у білих, стилізованих гуцуль-ських костюмах. Сліпуче сяяли прожекто-ри. Телевізійні камери, наближення хви-люючої хвилини відчутно зв’язували пове-дінку. Та ще великий симфонічний ор-кестр. Після заключного голосу гобоя мивзяли перші ноти. Після конкурсу критиканазвала наш виступ визначним. Володи-мирові Івасюку було вручено диплом лау-реата фестивалю і мініатюрний рояль знаписом “Пісня-71”. Усім нам ще подару-вали метрові макети Останкінської вежі,де ми залишили один одному автографи.Це немеркнуча пам’ять про наше першеперебування у столиці.

Не пройшло і року після виступу на“Пісні-71”, як “Смерічка” на крилах “Водог-раю” і “Горянки” Левка Дутківського сталалауреатом Всесоюзного телеконкурсу “Ал-ло, ми шукаємо таланти!”. Йому передува-ла, до речі, не менш хвилююча для нас по-дія — півфінал у Чернівцях. Він проходиву Мармуровій залі університету. З мікро-фоном у руках до Володі підійшов ведучийпрограми Саша Масляков. Композитор відхвилювання почав було червоніти, алешвидко опанував себе:

— Вчуся в медінституті. Пишу пісні.Мій улюблений ансамбль “Смерічка”…

Володя говорив повільно, виважуючикожне слово. Дехто пам’ятає, напевне, йо-го інтерв’ю в телепередачі. Немає сенсуйого повторювати. Залишається лише до-дати, що говорив він чистісіньку правду.Не загравав із глядачем. Дивуватися недоводиться, бо акторства він не терпів,хоч популярність серед шанувальниківестрадного мистецтва, специфіка твор-чості композитора створюють відповідносприятливий ґрунт.

Виступали ми також на заключному кон-церті “Пісня-72”. Наш “Водограй” здобув по-пулярність. Володі, з-поміж інших маститихкомпозиторів, було вручено знайомий мініа-тюрний рояль — другу нагороду за участь уфестивалі всесоюзного рангу.

“Смерічка” на якийсь час згорнуласвою діяльність. Здавалося б, мало запа-нувати затишшя, але то тільки здавалося.За ансамблем закріпилася слава першогоВІА України. Пісня і фільм “Червона рута”дали назву колективові Чернівецької фі-лармонії на чолі з Софією Ротару. Черезрік у Дніпропетровську виник ансамбль“Водограй”, а про любов глядачів вже й го-ворити не доводиться — “Смерічка” пусти-ла в нашу землю, людські серця глибоке

коріння.З якогось часу обласна філармонія по-

чала вести переговори з окремими учас-никами ансамблю. Левко, Василь та я по-ривати з Вижницею не захотіли. На про-фесійну сцену подалася лише Софія Ро-тару, яка включила до свого репертуаручимало наших пісень. Це, крім “Червоноїрути”, “Водограю”, “Відлуння твоїх кроків”,“Залишені квіти”, “У Карпатах ходитьосінь” Левка Дутківського, згодом надій-шла черга і до “Двох перстенів”, “Пісні…”,“Двох скрипок”.

Але спокуса “великої сцени” взяла все-таки гору. З першого квітня, після довгих“торгів” і обіцянок з боку тодішнього зас-тупника директора філармонії Фаліка,“Смерічка” офіційно почала вважатися ко-лективом філармонії. День сміху обернув-ся для нас майже плачевно. Жодна з умовне була виконана. Попри все, любов домистецтва та можливість нести зі сценикращі твори естради примусила забутипро тимчасові труднощі. Ми спалили мос-ти до повернення у Вижницю на самоді-яльну сцену. Попереду були нові зустрічі ізсамобутнім і талановитим композиторомВолодимиром Івасюком.

По довгій перерві Володязустрівся зі “Смерічкою” у Киє-ві, де ми готувалися до відпо-відальних концертів. Натхнен-ний, як завжди з гумором, вінзавжди любив смачно посмія-тись і своєю веселістю заряд-жав інших; споряджений лас-тами і підводною рушницею,затримався з нами, щоб пока-зати кілька нових пісень, хочайого чекали у Бердянську, набатьківщині матері, батьки.

У Київській філармонії єдуже гарний старовинний зал ічудовий рояль, не знаю, якийвигляд має той зал після ре-конструкції зараз, але колиВолодя заграв нову пісню “Дваперстені”, він став у стократкращий. Ця пісня і понині у мо-єму репертуарі у віночку попу-рі на теми пісень “Смерічки”.Там є і “Червона рута”, “Водог-рай”, “Золотоволоска”, яку вінчомусь не любив і завжди про-сив зняти її, не записувати наплатівку, не співати на телеба-ченні, але на диво, ця піснязавжди подобалася людям, іпонині приходять на сцену за-писки, листи, щоб виконати цюпісню або прислати ноти і сло-ва.

Того ж літа в Криму прово-дився перший всесоюзнийфестиваль “Кримські зорі”,який пізніше перетворено у між-народний, і на закінчення йогодо Сімферополя засмаглий, чорний якнегр, приїхав Володя. Колектив поїхав до-дому поїздом, а я і Володя летіли літаком.Ми поспішали вулицями полуденного, спе-котливого міста до філармонії, у прохо-лодний затишок залу, де було фортепіано.На той час у мене було кілька задумів повокалу, по манері виконання голосовогодіапазону, і я вдячний йому, що у скрутниймомент одержав потрібну пораду і допо-могу.

Раптом він своїми немузичними паль-цями зробив стрімкий пасаж на фортепіа-но і заспівав нову пісню, яку я, на жаль, незаспівав:

Коли між нами не було нічого…То був уже новий Володя. Відчувалася

філософія як у віршах, так і у музиці, тон-ке відображення високих нюансів любові,переживань пронизувало твір невидими-ми променями справжньої поезії, поезії--музики.

Володя з сестрою Галиною перевели-ся на навчання до Львова. Наші зустрічістали нечастими. Доля залишилась донас прихильною. І він попросив нас допо-могти в організації концерту для студентівЛьвівського медінституту.

Число 13 мала квартира у Львові, кудиВолодя невдовзі переїхав, вступивши дотамтешньої консерваторії і заочно закінчу-ючи медінститут. Незважаючи на свою такзвану “нещасливість”, воно не принеслостудентові-композитору несподіванихприкрощів. Навпаки, зі Львовом пов’яза-

ний більш плідний період його творчості.Що могло дати навчання у Чернівцях? Од-ні неприємності. Його натура не вкладала-ся у звичні рамки вузу, надто вже “випира-ла” пристрасть до творчості. Нікому несекрет, що навіть до медінституту, крім лю-дей, покликаних до медицини, приймаютьспортсменів і артистів, на різні необхіднівипадки. Володя був приємним винятком,по-справжньому творчою людиною, якійнаука давалася також легко. Це зможепідтвердити кожен з викладачів інституту,що зараз живі-здорові. Однак вчитися йо-му було важко. Вислів “у своєму краї про-років нема” спрацьовував безвідмовно.Популярність композитора і клопоти зви-чайного студента зжитися не могли, булидобрим підґрунтям для заздрісників. Дех-то аж надто ревниво дбав за честь вузу,замість любові і доброзичливості створю-вав йому байдужість, а почасти і відвертеглузування з покликання. А у Львові Воло-дю чекали умови, сприятливі для закін-чення інституту і вступу до консерваторії.Табличка з цифрою 13 на дверях йогоквартири вигідно підкреслювала справ-жню турботу про талант.

І ось під вечір ми виїхали у напрямкуГаличини. Першою перешкодою на шляхубув міст через бурхливий Черемош. Ни-нішнього мосту з Вижниці на Кути ще небуло, транспорт, навіть пасажирський,йшов убрід. Ніколи не забути відчуття, ко-ли переповнений автобус натужно долавдикий опір води, перевалювався з каменяна камінь і досить прозоро обіцяв переки-нутися. Ще скоріше мав заглохнути дви-гун. Не одному з нас, як ми згодом дізна-валися, думалося: “Зупинись техніка посе-ред течії — прощай щасливе майбутнє ан-самблю”. На щастя, все обійшлося гаразд,але шлях “Смерічки” потому був не з лег-ких, схожим на дорогу через оспіваний Че-ремош.

Древній Львів зустрів трохи ніби пох-муро. Згодом ми переконалися, що за йо-го похмурістю, як у людей, ховається не-підробна краса і велика щирість. Людиміста Лева зустріли наш виступ, ба ще ра-ніше прибуття, несподівано приязно. Кон-церт проходив в академічному театрі ім.М. Заньковецької. Ставлення львів’ян доансамблю ми зауважили вже з того, що дозали було ніяк пройти. Перед дверима юр-милися сотні людей. На сторожі нашоїбезпеки стояв наряд міліції. Вдавалися дослужбових заходів. Любов до уподобанихартистів прокладала дорогу ще не черезтакі “пробки”. Ця любов часто супроводжу-валася дружніми оплесками. Концерт, щоназивається, пройшов “на ура”. Наприкінціспалахнули справжні овації, особливо піс-

ля того, коли на сцену вийшов Володя.Вдячність публіки невдовзі змусила взага-лі забути про тимчасові наші труднощі. Ценайвища оцінка, яку тільки може бажатисобі служитель сцени. Вона не зрівняєть-ся навіть з найвищими відзнаками і захва-люваннями преси.

Не можу не пригадати виступ “Смеріч-ки” після присвоєння їй обласної комсо-мольської премії ім. Героя РадянськогоСоюзу Кузьми Галкіна. 1972 рік. Звітнийконцерт з нагоди знаменної всім події.Проведення його пропонувалося у актово-му залі університету. Ще задовго до кон-церту п’ятачок по сусідству був заповне-ний ущент. Найбільш енергійні шануваль-ники “Смерічки” рвуться у двері. Чергові зобкому комсомолу розгублені. Зал не мо-же вмістити навіть п’ятої частини бажаю-чих. Якісь спритники почали дертися надругий поверх, аби проникнути всерединучерез розбите вікно по водостічній ринві.Досі не пам’ятаю яким чином, все-таки ме-ні вдалося пройти крізь двері. Найкращебуло, звичайно, сховатися у тиші роздя-гальні. Відносній, звичайно, бо зовсім по-руч інструктор обкому комсомолу виклика-

ла наряд міліції, а наша черговаадміністратор ще не приїхала, тачи допомогла б і вона навести по-рядок. Відсутність квитків і малірозміри залу — навряд чи такі ар-гументи подіяли б на бажаючихпотрапити на концерт.

Невдовзі у засклені двері служ-бового входу постукав розпашілийВолодя Івасюк. Не знаючи його вобличчя, чергова навідріз відмови-лася його впускати. Довелося всепояснити. Композитор зайшов до-середини без жодного ґудзика наплащі. Сестра Галя ступала йомукрок у крок. “Що ж то діється, діду— запитав він зі своїм традиційнимзверненням, — так, чого доброго,солістів навіть не пропустять. Вивсі у зборі?”.

Невдоволення у голосі не було.Володя радів прихильності гляда-чів, але не тією радістю, яка зава-жає людині бачити різницю міжприхильником “за переконаннями”і “за модою”.

Володимир Івасюк був переко-наний, що справжня цінність ан-самблю перебуває у прямій залеж-ності від тривалості глядацької лю-бові. Ділив публіку на секундних ісправжніх, котрі не відкидаютьсявід улюбленого колективу навітьтоді, коли загал скидає його зп’єдесталу, на який сам його зніс.До творців сценічного дива при-хильники його часто ставлятьсясліпо. Ці прихильники приходять іпропадають, до зали веде кожногоменше потяг, більше — мода, то-

тальне визнання або ж випадковість.Вмостившися зручніше у кріслі, вони хо-чуть — і край тут! — чути лише те, що їмдо вподоби, не роблячи знижок, але Воло-дя ніколи не йшов і не радив іти нам накомпроміс із глядачем. Передусім — мис-тецтво. А воно — річ примхлива, виключаєз себе “золоту серединку”, названу кимосьрятівною.

Володимира Івасюка визнавали як та-лановитого композитора і водночас люби-ли. Не кожному дано поєднувати в собічасто діаметральні поняття. Йому вдава-лося. Його оголошували “улюбленцем”,але він особисто такого підходу не сприй-мав. Шануючи любов і похвалу людей,яких цінував, автор “Червоної рути” доситьпоблажливо ставився до ажіотажу збоку.Володя добре знав про жорстокість гляда-ча. Застілля, зустрічі, компліменти і частезловживання спиртними напоями позна-чаються неодмінно на вимогливості до се-бе, призводять до переоцінки власнихможливостей. Поволі ідея втрачає непере-січні якості і прописується в межах досяж-ності. Непростимо боляче, коли поблаж-ливість і вино взаємозв’язані.

“…Що ж то робиться, діду? — промо-вив Володя, потираючи синець під лівимоком. Обернувшись до сестри, він додав,— ось тобі, Галю, і “Смерічка”! Ти коли-небудь сподівалася на подібне?!…”. Це бувне тільки успіх “Смерічки”. Можливо, лишена третину. Дві частини його Володя мігприписати собі, своїм пісням, за які часом

Володимир Івасюк та Софія Ротару під час концерту. Фото з музею Володимира Івасюка, м. Чернівці

2

“СЛОВО Просвіти” ч. 3 (120), 18 січня 2002 р.

Політика

Комітет виборців Украї-ни (КВУ) оприлюднив промо-висті цифри й факти пропочаток виборчої кампанії.

Найбільшою несподіванкою,пов’язаною з утворенням одноман-датних виборчих округів є їх змен-шення на Херсонщині (було 6, ста-ло 5) і, відповідно, збільшення наЗакарпатті. Формальна причина —закарпатців побільшало на 50000осіб порівняно з попередніми пар-ламентськими виборами. Можнабуло б порадіти такій цифрі на тлі

безжалісних демографічних показ-ників, якби не суттєві “але” — зга-дана область кілька років поспільзалишається зоною стихійного ли-ха і саме звідти — чи не наймасові-ша трудова міграція. Неформальнетлумачення варіацій на тему окру-гів таке: це вигідно партії влади.Херсонська область традиційно на-лежить до “червоного поясу”, соці-ально-економічні її показники — чине найгірші в країні, що сприяє про-тестним виявам електорату. Тимчасом Закарпаття майже офіційноє базовою областю соціал-демок-ратів, а його мешканці переважноголосують за тих, що висловлюють“державницькі” позиції.

Подібні сюрпризи спостеріга-ються скрізь — від одного округувідріжуть шматок району, приєд-навши до іншого, аби посприятипровладному кандидату і послаби-ти позиції його конкурента. Скажі-мо, центр округу №94 перемістивсяз Василькова до Обухова невипад-ково — в Обухові знову планує ба-лотуватися Тетяна Засуха, дружинамісцевого губернатора. У Василь-кові сформовано ядро опозиційнихсил, зате обухівська влада до об-ласної влади особливо послужли-

ва.Процес формування окружних

виборчих комісій (ОВК), на думкуКВУ, теж дає підстави спрогнозува-ти велику кількість зловживань і по-рушень.

Зокрема, не всі партії спроможнізабезпечити своє представництво вОВК, у процес формування діль-ничних комісій активно втручаєтьсямісцева влада, максимальну кіль-кість їхніх членів не встановлено.

Поки що найвагоміше в ОВКпредставлені комуністи — 225 осіб,на особу менше — “Батьківщина”,далі НРУ — 223, стільки ж своїх лю-дей мають ПЗУ та СДПУ(о). “Трудо-ва Україна” репрезентована 208-мачленами ОВК, НДП — 223-ма, Пар-тія реґіонів — 215-ма. Усі три партії,як відомо, входять до блоку “ЗаЄдУ!”, тож проста арифметика даєзмогу підрахувати, що саме цеоб’єднання майже монополізувалоОВК.

Нарешті, не визначено саме по-няття передвиборчої агітації, а май-бутні кандидати, які ще не зареєс-трувались у відповідних комісіях,не можуть бути притягнутими довідповідальності.

Юлія ТИМОШЕНКО, Наталія ВІТРЕНКО і вдова жур-наліста Георгія ГОНГАДЗЕ Мирослава стали лідераминомінації “Жінки української політики” 2001 року в дос-лідженні агентства “УПресА” “ЗМІ-рейтинги суб’єктів ук-раїнської політики у 2001 році”.

Директор інформаційно-дослідницького агентства“УПресА” Сергій СКРИПНИК повідомив, що агентствоздійснило підрахунок публікацій в українських електрон-них, друкованих і мережевих ЗМІ, у яких протягом мину-лого року згадувалися суб’єкти української політики. Удослідженні не розрізнялися публікації позитивного і не-гативного характеру.

За словами С.СКРИПНИКА, ЗМІ-рейтинги не є по-казниками електоральної популярності політичнихсуб’єктів, але справляють на неї вплив.

“Прослуховування, а потім оприлюднення будь-якоїтелефонної розмови — це кримінальна справа”, — сказав

Київський міський головаОлександр Омельченко вході з’їзду очолюваної нимпартії “Єдність”, коментую-чи порушення справи зафактом оприлюднення за-пису телефонної розмови злідером блоку “Наша Укра-їна” Віктором Ющенком.

Столичний мер пові-домив, що кримінальнусправу порушено за дво-ма статтями: за фактамипідслуховування та опри-люднення.

“Річ не у тому, що вцентрі скандалу опинилися

О. Омельченко і В. Ющенко, а в тому, що на цьому місціможуть бути Іванов, Сидоров, Петров — будь-хто з грома-дян України”, — наголосив лідер “Єдності”. Він висловивупевненість, що у правовій оцінці цих фактів зацікавленапередусім держава. “Я переконаний, що це потрібно і га-ранту Конституції — Президенту Леоніду Кучмі, який пот-рапив нещодавно під такі ж дії — причому, на багато ви-щому рівні”, — сказав О. Омельченко.

Він висловив переконання, що “технологи, спільникий виконавці” нового скандалу мають пряме відношеннядо касетного скандалу минулого року. “Майор МиколаМельниченко — це маленький гвинтик від карбюратора,без якого карбюратор може працювати й далі, — відзна-чив О. Омельченко. — Його можна обміняти або на ін-шого майора, або навіть обійтися і без нього”. ВодночасО. Омельченко наголосив, що “не може бути справжньоїдемократії та справжньої незалежності в Україні, докикожному громадянину не буде гарантовано прав і сво-бод”.

Колишній майор Державної служби охорони Микола

Мельниченко не має шансів стати народним депутатомУкраїни від Києва, вважає директор Інституту політикиМикола Томенко. До такого висновку спонукають ре-зультати опитувань громадської думки, проведені у ви-борчих округах столиці.

Інститутом політики було проведено соціологічні опи-тування у Голосіївському, Оболонському та Печерськомурайонах столиці. Як відомо, у Голосіївському виборчомуокрузі була заявлена можливість балотування М. Мель-ниченка за підтримки Соціалістичної партії України. Вод-ночас, як продемонстрували результати опитування, не-заперечним фаворитом виборчих перегонів є нинішнійнародний депутат від цього округу Сергій Терьохін (пар-тія “Реформи і порядок”) — за нього віддали б свої голо-си 26 % опитаних. За друге місце поборолися б кандида-ти від блоку “Єдність” (12 %) та кандидат від Компартії Ук-раїни (11 %).

При цьому за М. Мельниченка (СПУ) проголосувалиб 5 % мешканців Голосіївського району столиці, за ди-ректора Центру екстремальної політики Олеся Донія(героя студентського голодування на Майдані Незалеж-ності 11 років тому) — 4 %; за народного депутата Вале-рія Асадчева (Український народний рух) — 3 %. Не виз-начилися з вибором 31 % опитаних.

УНІАН

«ЖІНКИ РОКУ» — ТИМОШЕНКО,ВІТРЕНКО, ГОНГАДЗЕ

ОМЕЛЬЧЕНКО СХВАЛЮЄ ПОРУШЕННЯКРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ ЗА ФАКТОМОПРИЛЮДНЕННЯ ЗАПИСУ ЙОГОТЕЛЕФОННОЇ РОЗМОВИ З ЮЩЕНКОМ

Олександр Омельченко

МАЙОР МЕЛЬНИЧЕНКО НЕ МАЄШАНСІВ СТАТИ ДЕПУТАТОМ

ÎÊÐÓÃÎÌ ÌÅÍØÅ, ÎÊÐÓÃÎÌ Á²ËÜØÅ —ÇÀ ÄÂÀ ̲ÑßÖ² ÄÎ ÁÅÐÅÇÍß

ПОДАЙТЕ ЇМГОЛОСІВ ЩЕДО ВИБОРІВ

Електоральні настрої грома-дян назвали лідерів виборчоїкампанії. Настрої вивчав Центрполітичного аналізу при науково-му журналі “Політична думка”.

В 75 округах опитали 30000 гро-мадян. Вони голосували б за “НашуУкраїну” (18,8 % проти 19,7 % у лис-топаді), КПУ (16,1 % проти 15,9 %) чиблок Юлії Тимошенко (7,9 % проти7,4 %). Отже, головні гравці на елек-торальному полі визначилися. Поп-ри те, що, за словами ВолодимираПолохала, редактора “Політичноїдумки”, “Наша Україна” цілком без-грамотно проводить виборчу кампа-нію, використовуючи лише імідж Вік-тора Ющенка. Очолюваний ним блокзайняв нішу обережної політичноїдії. При цьому майже повністю ізо-льовано активність Руху чи інших ор-ганізацій, що входять до блоку”.

Утрачають соціал-демократиоб’єднані. У грудні на їхню підтримкувисловилися 4,1 % опитаних, тимчасом як у листопаді — 6,9. Так ста-лося тому, що “після відставки з по-сади віце-спікера Віктора Медведчу-ка громадяни зрозуміли — СДПУ(о)більше не є партією влади, такоюстала “За єдину Україну!”. Попри те,що СДПУ(о) і надалі залишаєтьсяпропрезидентською структурою”.

За “За ЄдУ!” проголосують5,8 %. Для політологів залишаєтьсязагадкою, чому лідери рейтингу необ’єднують зусиль проти блоку пар-тії влади замість того, щоб змагати-ся між собою. Адже, на думку Воло-димира Полохала:

— Завдання “За ЄдУ!” цілкомочевидне — відтягти мільйон голо-сів від блоку Юлії Тимошенко чи со-ціалістів.

Коментуючи присутність у спис-ку СПУ майора Мельниченка, ре-дактор “Політичної думки” заува-жив, що це “навряд чи дозволитьЦВК”.

Разом з лідерами стали відомі і“політичні жебраки”, тобто ті, чиїшанси потрапити до парламенту ха-рактеризуються як мізерні. Усього3 % у “Яблука”, 2 % — у “Єдності”,1,9 % — у “Демократичного Союзу”.

Л. П.

Особи, які намагати-муться через підкуп ви-борців вплинути на їхнєволевиявлення, нести-муть кримінальну відпо-відальність. Про це по-відомив голова Цен-тральної виборчої комі-сії Михайло Рябець напрес-конференції.

За його словами, ук-раїнське законодавствопередбачає таку кримі-нальну відповідаль-ність, якщо це порушен-ня буде встановлено су-

дом. М. Рябець нагадав,

що під час проведенняпередвиборчої агітації вперіод виборчого про-цесу по виборах народ-них депутатів України31 березня 2002 рокутакож забороняєтьсянадання виборцям гро-шей чи безкоштовноабо на пільгових умовахтоварів, послуг, робіт,цінних паперів, креди-тів, інших матеріальнихцінностей.

Тим часом в одномуз столичних гастрономівднями можна булопридбати пельмені зізначною знижкою, наупаковці красувавсябренд партії “Яблуко”.Про покарання для “яб-лучників” за таку продо-вольчу програму напе-редодні виборів ЦВК неповідомляла.

Інф.

«ßÁËÓÊÓ» ÖÂÊ ÍÅ ÓÊÀÇ?

Виборчий списокблоку “Народний рух Ук-раїни за єдність” очо-лять Богдан Бойко, Ге-оргій Філіпчук, ЕдуардКреч і Юрій Рогоза.

Про це повідомивкерівник виборчого

штабу блоку НРУ ОлегШеремет. За його сло-вами, наприкінці нас-тупного тижня відбу-деться Центральнийпровід Народного рухуУкраїни “За єдність”,який запропонує длязатвердження делега-там з’їзду виборчогоблоку НРУ саме такийваріант списку.

З’їзд виборчогоблоку НРУ відбудеться20 січня.

Як заявив керівниквиборчого штабу блокуНРУ, оприлюднений

ним варіант чільнихпозицій списку “є ре-зультатом внутрішніхдискусій і продуктив-них консультацій учас-ників блоку”.

“День народженнябуржуя-3” напевнерозповідатиме про йо-го пригоди в парла-менті чи бодай у полі-тиці, якщо до Верхов-ної Ради авторові віт-чизняного теле-милане вдасться потрапи-ти.

Інф.

АВТОР «БУРЖУЯ» ТЕЖ ПІШОВ У ПОЛІТИКУ

Минулого тижня у Києві розпочавроботу міжпартійний з’їзд політичнихпартій виборчого блоку “Проти всіх”(Патріотичної партії України і Партії ма-лого і середнього бізнесу — УНІАН).

“Проти всіх” затвердив списоккандидатів у народні депутати у за-гальнодержавному багатомандатно-му окрузі. Зокрема, до першої п’ятір-ки увійшли: голова Патріотичної пар-тії Микола ГАБЕР, Дмитро КОРЧИН-СЬКИЙ (раніше був у “Батьківщині”),голова Партії малого і середнього біз-несу Віктор ШВЕЦЬ, Наталя БЕРЕЖ-НА (безпартійна) і Ярослав ІЛЬЯШ

(безпартійний).З’їзд блоку “Проти всіх” також зат-

вердив передвиборчу програму бло-ку. Зокрема, блок виступає проти:“безсоромної некомпетентної влади,постійної залежності від Сходу і Захо-ду, неефективної системи захистугромадян, брудних політичних вибор-чих технологій, цензури та вбивстважурналістів”. Крім того, блок виступає“проти безсилої екологічної політики,беззубих профспілок, непрофесійноїармії”.

УНІАН

ЩЕ ОДИН БЛОК — «ПРОТИ ВСІХ»

Мал

. М. З

латковського

3

ч. 3 (120), 18 січня 2002 р. “СЛОВО Просвіти”

Події, факти,

З початку 2002 року нова валю-та євро перетворилася з вірту-альної одиниці розрахунків, кот-рою раніше послуговувалися вик-лючно банки та суб’єкти зовніш-ньоекономічної діяльності, на ре-альну валюту європейської спіль-ноти.

Але виглядає на те, що європейці запіз-нилися з введенням цієї валюти аж на двадесятиліття. Мета створення валютного со-юзу була визначена ще в 1969 році в Гаазі,де роком введення єдиної валюти обрали1980 рік. Проте криза світової фінансовоїсистеми 1971 року внесла істотні корективив розвиток цього процесу. Сьогодні до “зониєвро” вже приєдналися дванадцять країнЄвропейського союзу: Австрія, Німеччина,

Франція, Іспанія, Нідерланди, Люксембург,Ірландія, Фінляндія, Португалія, Греція,Бельгія та Італія. Утрималися Данія, Вели-кобританія і Швеція. Поява нової валютизнаменує собою появу другого за своїмекономічним і політичним значенням світо-вого центру, яким стала на сьогодні об’єд-нана Європа. Сполучені Штати поступововтрачатимуть монополію у світі. У зону до-лара входить 250 мільйонів населення, азона євро вже сьогодні становить 320 міль-йонів. На жаль, це не стосується поки щоУкраїни, для якої входження до європей-ської спільноти залишається мрією.

ЄВРО ТА УКРАЇНА

Питання, яким чином може відбитисявведення єдиної європейської валюти єв-ро на долі України, потребує розгляду вкількох площинах. Передусім, безпосе-редньо, введення євро (поки що, принай-мні) великого значення для грошового обі-гу в Україні, мабуть, не матиме. Це під-тверджується тим, що перші торги євро невикликали не лише ажіотажу, а й узагаліне було куплено значної партії готівковогоєвро. Населення України поки що більшедовіряє старому знайомому долару. Дляцього, безперечно, є й підстави. Доларпродовжує функціонувати на території Єв-ропи, його можна вільно обміняти, і, влас-не кажучи, він у нас використовується нелише як грошова одиниця, а більше як на-дійний засіб зберігання заощаджень —стабільні цінні папери. Очевидно, що й ук-раїнський бізнес ще довгий час буде вико-ристовувати долар як основну валюту. Цеоб’єктивно, адже й основний товарообіг в

Україні, і основні операції по зовнішньое-кономічних контрактах — доларові.

Ті ж громадяни, які використовувалидосі долар як засіб зберігання коштів, ужезвикли до нього, знають усі його захиснінюанси й можливості підробки. Такожпризвичаїлись до нього ті, хто берутьучасть у ланцюжку обміну долара. Тобтоніяких нагальних підстав для обміну дола-рів на євро у цих людей немає. А в побутів Україні, як уже багато років поспіль, нор-мально функціонує гривня, яка останнімчасом навіть потіснила частково долар.Власне кажучи, і в Європі, хоча євро увій-шло в обіг і використовується як платіжнийзасіб, ця грошова одиниця ще є, великоюмірою, новинкою. Тобто всі впливи, котріматиме євро на економіку цих країн, ще докінця не з’ясовані.

Мабуть, більш цікавий аспект, аніж сутофінансово-грошовий — це той вплив, кот-рий євро справить на Європейський союз ічерез це матиме вплив і на Україну. Аджевведення євро — це не що інше, як один іззавершальних етапів зі створення спільноїтериторії із більшістю функцій єдиної дер-жави. Тепер, після запровадження грошо-вої одиниці і введення регулюючих фінан-сових інституцій, цілком можна говоритипро все більшу передачу справжніх влад-них повноважень до Європейського парла-менту та європейських виконавчих струк-тур. Таким чином Україна матиме в най-ближчі роки справу не з окремими країна-ми, а з об’єднаною Європою.

Україна з введенням євро все більшевідсувається, на жаль, не до Європи, а наСхід. Вона не є залученою до загальноєв-ропейських інтеграційних процесів, а все

більше відстає од сусідніх країн. Уже доцих процесів долучилися Балтійські краї-ни, Румунія, а про Польщу, Угорщину, Че-хію чи Словаччину годі й говорити. Прак-тично всі наші західні сусіди значною мі-рою інтегровані до єдиної Європи. Українапопри нібито щирі бажання владних струк-тур залишилася на тій самій межі, що й Бі-лорусь та Росія, хоча ще декілька років то-му подавала надії як більш демократичнаі перспективна країна. Але в таких проце-сах, як у спорті — або ти перестрибнувпланку, або ні. А те, що ти стрибав і майжедострибнув, не зараховується.

ЩО Ж ДАЛІ?

На жаль, тут проглядаються ті рішен-ня, які для України є непопулярними. Ужена сьогодні поступово впроваджується ві-зовий режим для тих країн, що ще не увій-шли, але ось-ось увійдуть до “зони євро”.Вони — наші найближчі сусіди. Фактично,поступово опускається як митна, прикор-донна, так і економічна “залізна завіса”.Україна поступово стає відмежованою одтих процесів, які відбуваються в Європі. Іякщо говорити більш оптимістично, то цесигнал владним структурам замислитись.А також і пересічним громадянам країни— про те, які політичні сили підтримувати,кого підтримувати і хто зможе переламатинегативну тенденцію.

Саме зараз варто вжити радикальнихзаходів, щоб устигнути в останній вагонпоїзду, що прямує до Європи. Можливо, забудь-яку ціну.

Віктор КАСПРУК,

ªÂÐÎϲ — ªÂÐÎ. ÓÊÐÀ¯Í² —ÍÎÂÀ «ÇÀ˲ÇÍÀ ÇÀ²ÑÀ»?

Січень в Україні 30 роківтому відзначався не прос-то несприятливим полі-тичним кліматом — саметоді розпочалися масовірепресії проти українськихшістдесятників. Як не па-радоксально, але тоді проних знали більше, ніж за-раз. Ті, хто дожили досьогодні, почуваютьсящонайменше незаслу-жено забутими.

Хвиля арештів у Харкові,Києві, Львові чи Черкасахвідправила за ґрати ІванаСвітличного, Євгена Свер-стюка, В’ячеслава Чорново-ла, Івана Дзюбу, Ірину та Іго-ря Калинців, Василя Овсієн-ка, Валерія Марченка та ба-гатьох інших, які наважилисявиступити проти радянсько-го тоталітаризму. Список ся-гає понад сотню осіб. Поприте, що всі вони зовсім невважалися підпільниками іне були пов’язаними між со-бою організаційно. Зате роз-повсюджували самвидавів-ську літературу (зокрема “Ук-раїнський вісник”, редагова-ний В. Чорноволом), у якій, втім,не йшлося про повалення існую-чого ладу. Але, щоб стати йоговорогом, потрібно було небагато— пропагувати ідеї незалежностіУкраїни, загальнолюдських цін-ностей, індивідуалізму і, до тогож, бути особистістю. Такого кому-ністична влада не пробачала.

— Атмосфера страху й під-лоти існує завжди, — розмірко-вує уголос Євген Сверстюк. —Не забуваймо — коли народивсяХристос, Ірод уже чекав, щоб

його стратити, ця містеріясупроводжує нас усе життя.Але жах радянської епохи єднавлюдей, яким потім давали по 12років таборів, обіцяючи ніколине випустити на волю. Те, щоми з вами зараз говоримо — чис-та випадковість.

Наше покоління не носило в

собі пережитків минулого, нашасвідомість була вільною од спо-гадів війни чи окупації. Це був ін-ший культурний рівень — тре-ба було не просто виступитипроти, а з чимось, що було б ви-щим і в естетичному, і в інте-лектуальному розумінні. Інакшеми не були б почутими.

Прикметно, що ми не засу-джували тих, хто не витримавпід час слідства настільки жор-стоко, як це робили люди, щовзагалі не брали участі в про-

тестах, а стояли осторонь. Ми намагалися вивести про-

тивника на діалог. Колись диву-валися — чому президент Кен-неді іде на такі поступки, щобналагодити спілкування з Хру-щовим? Тоді не дуже розуміли —йдеться про те, щоб розмагні-тити ідола і вивести його на

людську розмову. Потім мизрозуміли — якщо це вдаєть-ся, ти — переможець.

Василь Овсієнко: Самви-дав тоді заполонив Україну.Він виходив за кордоном, зву-чав іншими мовами і по радіо“Свобода” та “Голосу Амери-ки”. Праця Івана Дзюби“Інтернаціоналізм чирусифікація?” вийшла навітьв’єтнамською мовою, не зга-дуючи вже про європейські.Світ почув про Україну, якапрагне свободи.

А 30 грудня 1971-го з’яви-лася таємна постанова ЦККПРС проти самвидаву. ДляУкраїни ж був розіграний та-кий собі шпигунський детек-тив — приїхав молодий чоло-вік, Ярослав Добош, членСпілки Української молоді з

Бельгії, 4 січня під час повернен-ня назад його заарештували йвиявили в нього “антирадян-ський документ”. Це не був зак-лик до повалення влади, а всьо-го-на-всього “Словник україн-ських рим”, якого склав по-літв’язень Святослав Караван-ський.

Потім було показове каяттяДобоша в обмін на обіцянку КДБвідпустити додому. Повернув-шись до Бельгії, Ярослав скли-кав прес-конференцію, під час

якої зізнався: на нього ду-же тиснули в КДБ.

Василь Овсієнко:Почалися арешти, тися-чі викликів на допити і об-шуки. Кожен, хто не да-вав доказів, ризикував —його теж могли позбави-ти волі, звільнити з ро-боти, викинути з вузу.Дехто, як Ліна Костенкопротягом 20-ти років,були змушені замовкну-ти, поетеса не могланадрукувати жодного вір-ша.

Хтось спивався,хтось закінчував само-губством, а хтось писаводи на честь душителівсвоєї Батьківщини. Япам’ятаю, як кагебістГончар подарував менізбірку Драча “Київське не-бо” і сказав при цьому: “А він мігби й сидіти”. Шістдесятниківрозполовинили: одних — в тюр-му, іншим — привілеї.

Тим не менш, українськийсамвидав перетинав кордон ізвучав в ефірі “Голосу Америки” ірадіо “Свобода”. Авторам самви-даву виплатили суворий “гоно-рар” — по 7 років ув’язнення в та-борах плюс 5 років заслання. Ко-гось запроторили до психліка-рень — як Л. Плюща чи М. Пла-хотнюка.

Незалежна Україна віддячиласвоїм героям — Президент пода-рував аж 50 стогривневих стипен-дій колишнім політв’язням і пра-возахисникам. Їх у державі —30 000. У таборах з ініціативиВ’ячеслава Чорновола 12 січня(день початку арештів) відзначав-

ся як День політв’язня. Сьогодніця дата є датою лише для тих,хто постраждав за свої переко-нання, в календарі подій держав-ної ваги її годі шукати. Дисидент-ський рух не став історичноюпам’яттю.

І, звичайно, годі говорити пропокарання для тих, хто переслі-дував, бо почесні пенсіонериВсесоюзного значення й генера-ли КДБ і сьогодні почуваютьсязадоволеними життям. Справді,не в Литві чи Естонії мешкаємо,де такі злочинці хоч і через деся-тиріччя, але таки постають передсудом.

Людмила ПУСТЕЛЬНИК

ДЕРЖАВА ВДЯЧНА ПОЛІТВ’ЯЗНЯМ АЖ НА 100 ГРИВЕНЬ

Б. Плаксій. “В’ячеслав Чорновіл”

Б. Плаксій. “Василь Стус”

14

“СЛОВО Просвіти” ч. 3 (120), 18 січня 2002 р.

Проблемі малих доз радіаційногоопромінення й супутніх йому захворю-вань на рак у дочорнобильську поруприділялася значна увага,— досить по-гортати хоча б інформаційний москов-ський збірник “Гражданская оборона”початку 80-х. Прикметно, що сумлінні ук-раїнські вчені звертають на цей аспектохорони здоров’я все пильнішу увагу. Тана Заході інтерес до нього ніколи й незменшувався. І потвердженням цьогомаємо видані кілька років тому в Москвіта Мінську дослідницькі книги американ-ських учених І. Гофмана й Д. Вогель-стайна “Рак, спричинений опроміненняму малих дозах” і “Чорнобильська аварія:радіаційні наслідки для сучасного й май-бутнього поколінь”.

Узагальнивши наслідки спостере-жень над хворими на рак прямої і тов-стої кишок, професор Вогельстайн ді-йшов висновку, що лише сума генетич-них ушкоджень може спричинити пере-родження звичайної клітини в ракову. Цігенетичні ушкодження, починаючи з пер-шого, можуть накопичуватися протягомбагатьох років.

Отже, рак є наслідком впливу сумибагатьох послідовних мутацій у генетич-ному матеріалі ядра клітини: або у мо-лекулах ДНК, або у більших — хромо-сомних структурах. Канцерогенні агенти(серед них і іонізуюча радіація) можутьвпливати на розвиток раку двома спосо-бами: прискорювати розвиток потенцій-них злоякісних пухлин чи сприяти виник-ненню нових. Однак необхідно наголо-сити, що канцерогенні агенти спричиня-ють хворобу лише у тому разі, якщо во-ни зумовлюють хоча б один із необхід-них для розвитку раку етапів. (У даномуразі не йдеться про інші онкологічні зах-ворювання, часті у зонах радіозабруд-нення).

Припустімо, що клітина має накопи-чити 5 генетичних ушкоджень: А, Б, В, Г,Д для реалізації формування клінічноїкартини раку; якщо фактор Х тютюново-

го диму спричиняє по-рушення Б-типу, то тю-тюновий дим є причи-ною раку. Якщо, скажі-мо, бензол зумовлюєпорушення типу А, Б іД, то він також є чинни-ком раку. І хоча жоден іззгаданих факторів неможе стати єдиноюпричиною захворюван-ня на рак, ймовірністьзахворювання тим ви-ща, чим більше числопорушень генетичногоапарату існує в клітинахорганізму з народжен-ня. Уявімо, що спадковопередані порушення А,В, Г і Д-типів. Тоді достатньо додатковоотримати порушення Б-типу, і раковапухлина буде реалізована. В іншому ра-зі, при здоровій спадковості, реалізаціяраку потребує збігу всіх п’яти випадків.

Чи виліковний рак? Якщо хромосом-ні ушкодження набуті протягом одногопокоління, то це стосується незначноїкількості постраждалих клітин, котрі мо-жуть бути видалені до враження сусідніхі віддалених тканин та появи метастазів.Отже, оперативне втручання на ранніхстадіях — поки що найнадійніший спосібподолання хвороби.

Шкода від впливу радіації на генніструктури зазвичай пов’язується із ви-никненням злоякісних пухлин. Водночасдобре відомо, що ракові утворення з’яв-ляються не лише під впливом радіації.Більше того, статистика свідчить: най-частіше вони виявляються у людей, ро-дичі яких, хоча б по лінії одного з бать-ків, мали цю недугу. Тож зовсім необов’язково людина, що працює в умо-вах підвищеного радіаційного наванта-ження, захворіє на рак — це повною мі-рою стосується й персоналу відповіднихпідприємств. І все ж молодим людям,котрі присвятили себе роботі на техно-

логіях третього тисячоліття, задля запо-бігання найменшій імовірності генетич-них порушень у потомства доцільно як-найраніше одружуватися, аби народитидітей до значних дозових навантажень.До того ж надопроміненню можна і по-трібно запобігати. У цьому й полягаєпрофесійний обов’язок проектувальни-ків, будівельників та експлуатаційниківнебезпечних об’єктів. А з огляду на пост-чорнобильське радіаційне забрудненнянавколишнього середовища та зростан-ня інших шкідливих факторів, ця порадабуде корисною майже всім молодим лю-дям України.

Саме тому держава зобов’язана ма-теріально заохотити ранні шлюби. Піль-гове житло, належна доплата декретнихвідпусток забезпечить не тільки прес-тижність, але й надійність і довговічністьмолодої сім’ї. З іншого боку, ще з дит-садка діти мусять знати: постчорно-бильське майбуття неможливе без на-лежного — здорового! — способу життя.І досвід української валеології мав би,нарешті, виконати своє призначення.

Підготував Остап СВІТЛИК

Здоровий спосіб

ÐÀÍÍ²É ØËÞÁ ÓÁÅÇÏÅ×ÈÒÜÂ²Ä ÇÀÉÂÈÕ ÏÅÐÅÆÈÂÀÍÜ

ЯКЩО ДОШКУЛЯЄТЕМПЕРАТУРА, ЧИМОЖНА ОБІЙТИСЯБЕЗ АНТИБІОТИКІВ?На ці та інші запитання нашо-го кореспондента відповідаєімунолог Ігор НІКОЛЬСЬКИЙ.

— Грип, зазвичай, супроводжується підви-щеною температурою тіла — захисною реакці-єю організму на вторгнення інфекції. Найспри-ятливіша температура для вірусу грипу — 35°С, після 37 °С умови його розвитку погіршу-ються, а за температури 40 °С розмноженнязовсім припиняється. Отож, якщо маєте здоро-вий організм і не тяжко витримати підвищеннятемператури тіла до 38 і більше градусів, цеможе допомогти прискорити перемогу над ві-русом. Якщо ж почуваєте себе зле за такоїтемператури, якщо маєте хронічні бронхолеге-неві, серцеві хвороби, гіпертензію тощо, слідвдатися до жарознижувальних засобів. Засвід-чую, що більшість лікарів схильні рекоменду-вати немедикаментозні засоби.

— Що ж потрібно робити насамперед?— Слід належно використати всюдисущу,

живлющу воду, щоб і підвищену температурутіла зняти, і токсини вивести. Послабить жар утілі клізма чистою перевареною охолодженоюдо кімнатної температури водою (1—1,5 л).Цей метод можна застосовувати навіть для не-мовлят. Для діток 1—6 місяців вводиться 30—60 мл води, 6—12 місяців — 100—180, 1—2роки — 180—200 мл, 2—5 років — 200—300мл. Корисні також компреси: змочити полот-нинку чи рушничок у суміші води з яблучним чивинним оцтом (на 0,5 л води оцту 1 столоваложка й більше), накласти на чоло, у міру наг-рівання — міняти. Компрес із льоду (можна за-морозити у грілці, в целофановому мішечку)накладається на чоло, ліктьові ямки, час відчасу його слід знімати на 10 хв., аби не допус-тити місцевого переохолодження. Можна вда-тися й до обтирання: спочатку груди і живіт, да-лі спину, кінцівки. Протерши якусь частину тілазмоченим у суміші води з оцтом (2:1) бавовня-ним чи лляним рушничком або рукавичкою,відразу слід накрити її.

— Які б ще компреси Ви порадили? На-йефективніші?

— Ось кілька варіантів: шкарпетки намочи-ти у воді чи суміші води з оцтом (оцту можнабрати й до половини), викрутити, одягти на но-ги. Ноги загорнути сухим рушником чи полот-ном, а зверху вовняною хусткою. Через 20—30хв. (можна через 1 год.) мокрі шкарпетки зняти,витерти ноги й одягти вовняні шкарпетки. Про-тягом дня цю процедуру доцільно повторити2—3 рази. Обгортання стіп також можна вико-ристовувати при головному болю, запаленнімигдаликів. Але обгортання литок діє ефектив-ніше: лляний чи бавовняний рушник намочитидо половини — по довжині, відтиснути й обгор-нути мокру литку (від кісточки до коліна). Спо-чатку мокрим кінцем, далі сухим, а зверху об-горнути вовняною хусткою. Так само й на дру-гій нозі. (Якщо ноги були перед цим холодні, їхнеобхідно зігріти у гарячій ванні чи розтертирушником). Після 45—60 хв. компрес швидкозняти, хворого добре накрити. Обгортання ли-ток доцільне у разі застуди, грипу, запаленнібронхів, легень.

— Так само обгортати можна й груди?— Для цього слід приготувати два лляних

рушники: один, намочений і викручений, обгор-тається навколо грудей, а другий, сухий — по-верх нього. Зверху накрийте хворого периноюна 30—40 хв.

Обгортання можна повторити кілька разівпоспіль, якщо температура падає повільно. Доречі, київські ченці робили це “косинкою” з гру-бого полотна (навіть мішковини). Широкий кутнакладали на плечі, вузький — на груди. Післяобгортування сухою тканиною хворий має бутиу ліжку 0,5—1,5 год. У разі високої температу-ри обгортання міняють через 30—45 хв.

Використану тканину слід обов’язково вип-рати, щоб звільнити від токсинів. (Потрібнозаздалегідь підготувати інший зволоженийшматок тканини, щоб швидко замінити вико-ристаний). Обгортання допомагає у разі засту-ди, грипу, катару, застійних явищ у грудях. І щещо важливо: перед цими процедурами слідобов’язково звільнити кишечник та сечовий мі-хур, бо вставати пітним не можна.

Хіба нині кого здивуєштвердженням про те, щослід загартовуватись,аби не хворіти? Та не всівідважуються на такі ви-пробування для свого ор-ганізму. Інші не знають,як це правильно робити,а тому й не ризикують…

Сьогодні ми наводимокілька варіантів загарту-вання з поступовим зни-женням температури во-ди. Вибирайте, що вам довподоби.

Вологі обтирання ніг.Початкова температура водидля обтирань — приблизно37 °С з тривалістю процедури2–4 хв. Дотримуватись темпузниження температури — на

1 °С кожні 1–2 дні. Остаточнатемпература — 28 °С. Вказа-на методика використовуєть-ся як підготовча процедура.

Обливання ніг. Початко-ва температура води для об-ливання — приблизно 37 °С.Дотримуватись темпу зни-ження температури — на1 °С кожні 2–6 днів. Кінцеватемпература — 26–24 °С.Після обливання проводить-ся сухе розтирання. Методи-ка використовується як підго-товча для переходу на прохо-лодні ванночки для ніг.

Прохолодні ванночкидля ніг. Початкова темпера-тура води — 34 °С. Трива-лість процедури — 8 (6) – 4(2) хв. Кінцева температура— 18–14 °С. Темп зниження

температури — 1 °С кожні2–7 днів. При зниженні тем-ператури води нижче 26 °С уводу додається кухонна сільз розрахунку 20 г на 1 л. Призниженні температури водинижче 20°С під час процеду-ри проводити самомасаж нігза допомогою щітки.

Вологі обтирання. Про-водяться при температурі по-вітря в приміщенні не нижче25–23 °С. Початкова темпе-ратура води для обтирань —37–35 °С. Темп зниженнятемператури — 1 °С кожні2–5 днів. Тривалість обти-рань кожної частини тіла —1,5–2 хв. Потім проводитьсясухе розтирання. Кінцеватемпература води — приб-лизно 18 °С.

Загальні обливання.Можуть проводитися післязагальних обтирань. Темпе-ратура води від 30 до 18 °С.Темп зниження температури— 1 °С кожні 3–7 днів.

Дощовий душ. Прово-диться тільки після всіх пере-рахованих вище процедур.Початкова температура —35–37 °С. Порядок зниженнятемператури — 1 °С кожні2–7 днів. Кінцева температу-

ра — 27–23 °С. Тривалістьдушу — 2–3 хв. При зниженнітемператури нижче 25 °С не-обхідно робити самомасажщіткою.

Загартовування глоткислід проводити способомзрошування або полоскання.Початкова температура длязрошування — 40 °С, для по-лоскань — 38 °С. Темп зни-ження температури — 1 °Скожні 3–6 днів. Тривалістьпроцедури — 1–6 хв. Кінцеватемпература — 15 °С. Дляпроведення процедур можнавикористовувати мінеральнуводу, попередньо дегазуючиїї.

Не слід починати загар-товування:

— якщо у вас підвищенатемпература;

— після фізичного пере-вантаження;

— після переохолоджен-ня;

— під час критичних дніву жінок.

Підготував до друкуОлександр СИДОРЕНКО

ПРО ЗАГАРТУВАННЯЯК СТАТИ МІЦНІШИМ

Фото М

.

3

ч. 3 (120), 18 січня 2002 р. “СЛОВО Просвіти”

Святе діло

Ç а якоюсь потребою приставвін до берега, велетенський

човен деснянського бакенщика.Не міг проґавити цю хвилину, бовже кілька днів спостерігав заним і звик, що з’являється човенна обрії десь перед вечором, оп’ятій пропливає повз Остер, апотім, коли вже сонце сідає, по-вертається назад і невдовзі зни-кає за тим же поворотом річки, з-за якого й випливав, і звідки мавпостати завтра — у той же час.

З берега мені видно три баке-ни. Два — вдалині, на поворотахрічки, де русло закривають дере-ва; один — посередині, між ними,якраз навпроти містечка й приста-ні.

Люблю це місце над Десною ізавжди, коли вдається опинитисяв Острі, ввечері очікую, коли зай-де сонце, пізні літні сутінки огор-нуть землю, і засвітяться бакени— три вогні, які давно вже знаю.

Вони засвічуються, зрозумі-ло, самі собою, але й бакенщикау цю хвилину згадаєш — отогоневідомого чоловіка, котрий опі-кується ними, щось там уденьмудрує, зупиняючи біля кожногобакена свого човна, і коли зникаєз очей, знаєш, пливе він зараз доінших бакенів, але скільки їх унього на Десні?..

Зрозуміло, не по всій річці,але ось тут, біля Остра, вище йнижче од містечка?.. Хто він, тойбакенщик, і що це, власне, запрофесія — бакенщик?.. З ким ятільки не розмовляв за свогожиття (навіть з трьома патріарха-ми пощастило!), але от з бакен-щиком — ніколи!..

Отже, уперше випала нагода ія, звісно, не міг нею не скористати-ся. Порозумітися із власником чов-на треба було швидко, бо він вжезаходився відштовхувати свого ме-талевого велетня од берега, і я за-махав йому рукою, щоб зачекав.

У човні ж опинився раніше,ніж встиг пояснити, чого я, влас-не, хочу. Чоловік махнув рукою —сідай, мовляв, бо поспішаю. Захвилину керманич спрямувавчовна на середину річки й роз-вертався за течією, а про менемовби забув, аж поки не вивівсвій корабель на фарватер.

— То вам під’їхати треба? —запитав першим і голосно, щобперекрити шум мотора, додав: —Де зупинитися, скажете, та зара-ні, щоб я знав.

Зрозумів: він мене прийняв залюдину, що поспішає до якогосьпридеснянського села, що будена його шляху, і, видно, звичнойому когось підвозити, якщо вженіякої особливої уваги й допитли-вості до мене не виявив: хочешпід’їхати — їдь, хіба човна шко-да?!

Пливли навпроти сонця, я —на передній лавці (тобто, банці,як її називають моряки), бакен-щик — ззаду, біля керма та мото-ра, обличчям до сонця. Сонцейого засліплювало, тож картузанасунув на очі, і очей я його небачив, тільки засмагле, аж начемідне обличчя. Обличчя не розні-женої, трудящої людини, сухор-

ляве, видублене вітрами.— То куди ж ви їдете? — запи-

тав мене так, наче човен належавне йому, а мені, і не він, а я спря-мовував того човна до мети.

Заходився пояснювати, що ці-кавить мене, власне, його робо-та, як вогні світить, доглядає ба-кени.

— А хіба цікаво?Чоловік вже немолодий, років

під шістдесят, він закинув головуназад і я уперше побачив йогоочі, притінені козирком картуза, йвід того, можливо, вони здалисятакими світлими, наче із вогника-ми.

Пропливли мимо остерськихоколиць, мимо бакена, який вид-но з пристані, під новим мостом,збудованим на тому місці, де ба-гато років тому був поромній пе-ревіз, на який я уперше потрапивще у студентські роки, отже, ду-же давно.

Літа-літа, тільки зітхнеш, буває,услід їм… Але Десна не переміни-лася!.. і все така ж прекрасна, як уюності, і кожного разу бачиш її, начеуперше, і думаєш: слава Богу, всеміняється, а Десна не перемінила-ся. Отже, й ти сам не змінився, бо,

як колись, захоплюєшся її красою ітак само віддих перехоплює од сві-жості й чистоти плеса, безмежнихлугових просторів, що розкинулисяповздовж річки од Києва і аж доНовгорода-Сіверського, і як давно,так і зараз не можеш збагнути таєм-ниці отого вічного сріблястого маре-ва, яке завжди стоїть над рівнинамиПридесення. Можна порівняти йогохіба що з першими осінніми тумана-ми, але це — не туман, це якасьнезбагненна ілюзія зору, марево.Воно завжди нагадує мені про древ-ність поліської землі, князівські часи(знову необачний Ігор Святославо-вич збирається на половців!), начесивина з минулого пливе над зем-лею, і саме з неї, здалося, виплив імій новий подорожній.

Поки я витав у деснянськихмаревах, чоловік заглушив мо-тор, повернув човна, веслами пі-

дігнав його до бакена і потім вжерукою, ухопивши за металевускобу, притягнув бакен до борту.Однією рукою тримав бакена, ін-шою — скручував скляний ковпакнад лампочкою. Скрутив, поклавна мішковину, розстелену по днучовна, прикривши очі долонею,став роздивлятися лампочку.Розчаровано зітхнув, став її вик-ручувати. Викрутив. Ще раз роз-дивився — і так, і так, аби напев-не переконатися, що вона такизгоріла.

— Часто горять, — сказав ме-ні, — не настачиш, а треба ж,щоб скрізь горіли. Вони й несильні, на два з половиною воль-ти, як у холодильнику, але “ле-тять” одна за одною, тільки й ди-вись, щоб зразу поміняти.

Він ще раз невдоволено поди-вився на лампочку, маленьку, сла-босильну, причорнілу з одного бо-ку — згоріла ж!., і по виразу йогообличчя було зрозуміло, що самеці лампочки спричиняють найбіль-ше клопотів, і це, мабуть, найістот-ніше в його роботі.

Але я помилився. Лампочкилампочками, без них не обійдеш-ся, але праця бакенщика різно-

манітніша, ніж собі уявляв. Сло-во за словом, коли зупинялисябіля чергового бакена і шум мо-тора стихав, бакенщик повідувавмені про інші подробиці своєї ро-боти.

Човен завжди має бути на хо-ду. Якщо вчасно пофарбований іне тече, то з ним все гаразд, а отз мотором клопотів не оберешся,за ним треба ока й ока, бо ж най-гірше, коли заглухне мотор десь удорозі, на воді, й доведеться пха-ти залізного бовдура на веслах,важко й за течією, а проти неї —зовсім біда. Тож бакенщик маєбути й тямковитим механіком, івправним керманичем. Але як бине пильнував за човном, не впа-дав би за мотором, весла завждиз ним у дорозі, все може трапити-ся на воді, і найдревніший, ще ізчасів древнього Єгипту, засіб суд-ноплавства — весло, може статинеобхідним будь-якої хвилини.

Має бакенщик свою підзвітнудільницю на річці, десять кіло-метрів, і на цих десятьох кіломет-рах — сорок бакенів. Сорок вог-нів!.. Зрозуміло, бакени — і ті, щопоказують межі фарватеру, і хо-дові, по фарватеру, потрібні івдень, але вночі стають єдиниморієнтиром для тих, хто пливе поДесні. Отже, кожен вогник пови-нен світити. Тим паче тут, на Дес-ні, де русло повсякчас повертає,вигинається між берегами, а всіповороти на річці (надто ж у те-мені!) — небезпечні. Прогавивкапітан чи рульовий — і паро-плав вріжеться у берег, сяде на

мілину. Якщо ж бакен підвів мо-ряків (ота сама лампочка, що зго-ріла й не замінена вчасно) — то,зрозуміло, провина бакенщика.

Ще одна турбота і вже не зтехнікою, а з самою природоюпов’язана. Десна — мінлива, но-ровиста річка. Глибина фарвате-ру (особливо на поворотах) пос-тійно міняється, отже, повсякчасз’являються нові мілини, небез-печні для кораблів. Бакенщикутреба постійно промірювати гли-бину річки, а отже, й переставля-

ти бакени, застерігаючи ними прозміни фарватеру, тобто позначатиту частину русла, по якій можепройти пароплав, не зачепившимілководдя.

Нелегко “тягати” бакени. Ко-жен, разом із якорем, важитьблизько сімдесяти кілограмів. У чо-вен за один раз можна взяти два— не більше. Щовесни їх требарозставляти на річці, а пізньої осе-ні, коли закінчиться навігація, стя-гують їх бакенщики на берег, досвоїх хаток-постів, де тримають во-ни і човни, і різноманітний рема-нент, необхідний для роботи, і від-почивають, і в негоду, повернув-шись із річки, відігріваються, про-сушують робочий одяг. Мокрий жеі вимерзлий додому не підеш.

— Вітрюга зніметься, — розпо-відав бакенщик, — дощ сіє, робуодягаєш та й їдеш… Весна почи-нається, тільки крига пішла, я вжеготуюсь, мотор рихтую, день-дру-гий, і поїхав. Сезон почався, то всена річці крутишся, аж до холодів.За літо ще вудки у руки не брав!.. Азнаєте, — посміхнувся, — воно та-ки правда, що на старості роботибільшає… Скільки вже того життялишилося, а роботи все більшає йбільшає. І коли її всю поробиш?..Ось змурував на посту грубку, адах потік, перекривати треба, ви-просили з напарником у прорабабляхи, і знову — робота, і встигну-ти до дощів треба. Сіна накосив, устіжки поскладав, кручусь-кручусь,а перевезти додому ніколи…

Згодився я з турботливимспівбесідником, що воно таки-

так: на старості роботи більшає,можливо тому, що часу на неїнам все менше лишається.

Сонце вже торкнулося землі іми, оглянувши останнього баке-на, ввіреного бакенщику, повер-нули назад, до Остра. Він зновузгадав хатину-пост: гарно там, улугах, над Десною, і риба ловить-ся — судак, щука, окунь, чехонь,а знамениті остерські рибалки бе-руть навіть сома й товстолобика.

— А ви, коли буде охота, при-їжджайте на пост. Спитаєте, якдядька Олейника знайти, людирозкажуть, а вудки у нас є, то,може, щось вловите, та й відпо-чинете.

…Не випало мені досі побува-ти у хатині бакенщиків, що стоїтьу лугах, неподалік села Карпилів-ки, на деснянському березі. Алезапрошення вряди-годи згадаєть-ся — і в уяві постане Десна, чов-ни на березі, вже перекрита хати-на, і, зрозуміло, в негоду над неюв’ється теплий такий, веселий ди-мок, а ввечері, уночі — із вікна сві-титься вогник у безмежний прос-тір. Видно його на рівнині за кіль-ка кілометрів, і з річки теж далековидно, і може вийти на нього кот-рийсь пізній заблукалець і з води,і з суші.

Уява, знаю, мене не зраджує— вогник справді-таки світиться.Хоча й розташований пост за се-лом і, звісно, що електрики тутнемає. Користуються у хатинілампочками й акумуляторами,які ставляться на бакенах і запа-си яких (на заміну тим, що вибу-вають із ладу) саме тут і зберіга-ються. Отже, зі світлом — усе га-разд, світить надійно, як бакенинад Десною.

Часто, у тихі хвилини розду-мів, уявляю, як іду на той вогникпоміж високими травами, що ся-гають у сінокісні роки й до плечей,черевики давно вже зняв, і відчу-ваю на дотик теплу піщану стеж-ку, і небо стоїть наді мною зоряне,безмежне зоряне небо, і тиша пе-реймає і небо, і світ, і мою душу,ще, мабуть, не зовсім стомлену,здатну приймати велику красуземлі й життя.

Може, й забув про мене ста-рий бакенщик, може, відробивсвоє — не світить вогні на Десні.Все може статися і за недовгийчас з немолодою людиною, алепам’ять чи не найбільше береженас од розчарувань і знову на-вертає до сподівань на краще.

Отже, виходжу я на той вог-ник у мріях, хоча все менше часузалишається і мені на мрії.

А, можливо, інколи подумаю:ще встигну, стану колись і сам ябакенщиком, хай старим і сивим,але світитиму вогні на Десні, ко-ситиму сіно в лугах і слухатимувелику тишу неба, землі і води.Можливо, саме таке життя мені йтреба було прожити — інше…Хто знає?.. Адже про інше життямріє кожна людина, хай не зріка-ючись власної долі, а тому, щоне мріяти вона не може й, дола-ючи розчарування, пориваєтьсядо останнього зіграти у світіякусь особливу й нарешті —справжню, єдину й тільки їй

Àíàòîë³éÑÊÐÈÏÍÈÊ

Спогади

4

“СЛОВО Просвіти” ч. 3 (120), 18 січня 2002 р.

Погляд

На дев’ятий день після офі-ційного початку парламентськихперегонів в Україні розпочалися“воєнні дії” із застосуваннямбрудних піар-технологій: опри-люднено несанкціонований за-пис телефонної розмови двох ві-домих політиків — лідера блоку“Наша Україна” Віктора Ющенката лідера блоку “Єдність” столич-ного мера Олександра Омель-ченка, яка, за задумом ініціато-рів, мала б претендувати на “ка-сетний скандал № 2”. Слід від-значити, що не випадково дляцього обрано 9 січня — якразцього дня біля пам’ятника Гру-шевському в Києві 10 партій під-писали угоду про офіційне ство-рення блоку “Наша Україна”. Неважко здогадатися, що удар бувспрямований саме проти ВіктораЮщенка і очолюваного ним бло-ку. Виконавцем чорної справистав Дмитро Понамарчук — ко-лишній речник покійного В’ячес-лава Чорновола (до речі, був зним в одному авто під час аварії),прес-секретаря НРУ Удовенка,який потім раптом опинився вНРУ (за єдність) Бойка, як подей-кують, якраз і створеного з метоювідібрати голоси, зокрема, в обохРухів і загалом у блоку “За нашуУкраїну”, до якого ті увійшли. Са-ме він провів прес-конференцію,на якій роздавалися касети із за-писом розмови політиків, а роз-шифровка була розміщена в Ін-тернеті на недавно створеномусайті під багатообіцяючою на-звою “За чесність у політиці”.

Телефонна розмова Омель-ченка з Ющенком відбулася 13грудня минулого року, коли віце-прем’єр перебував у Вінниці, і змістїї стосувався теми голосування уВерховній Раді щодо зміщення Вік-тора Медведчука, лідера СДПУ(о),з посади віце-спікера. Ніякої крамо-ли у цій розмові немає — звична,хоч і не зовсім респектабельнастрава з політичної кухні будь-якогопарламенту, під час загостренняміжпартійного суперництва. Єдине,що можна закинути її учасникам,це занадто вимогливий тон, емо-ційність і ненормативну лексику ки-ївського мера та властиву Ющен-кові інтелігентську делікатність, щомежує з невпевненістю в собі. Од-нак організатори провокації звину-ватили Ющенка в аморальності:мовляв, не раз висловлювався заморальність у політиці, а сам узявучасть у кулуарній змові, ну й, зви-чайно, одним махом створилиімідж Омельченкові — такого собібрутального і самовпевненого по-літика.

І хоч другого касетного скан-далу, який міг би зрівнятися зпершим, коли були оприлюдненічисленні розмови ПрезидентаКучми з різними політиками і ви-щими державними чиновниками,не вийшло, все ж таки цей фактсколихнув український політикум— його широко коментували і по-літики і журналісти. Загальнийлейтмотив коментарів: ганебна,чорна справа, порушення люд-ських прав і законодавства Укра-їни, де можливі підслуховуванняприватних телефонних — а мож-ливо, не тільки телефонних —розмов. Ось лише кілька заго-ловків у пресі, які говорять саміза себе: “Пиар ударил рикоше-том” (“Правда Украины”), “Мара-фон розпочався зі скандалу”

(“Молодь України”), “”Говоріть,Вас підслуховують” (“Україна мо-лода”), “Вибух у каналізації, абоХолодний душ” (“День”), “Злодій ікричить: тримай злодія” (“Вечір-ній Київ”) тощо.

Політики також не лишилисяосторонь. Наведу кілька вислов-лювань народних депутатів, оп-рилюднених у пресі. Іван Салій(фракція “Єдність”): “Це амораль-ний крок. Якщо плівки реальні,то це неприпустимо і в суспільс-тві, і серед політиків. Я досі по-важав Понамарчука, а тепернавряд чи буду”. Петро Порошен-ко (фракція “Солідарність”):“Прослуховування — це пору-шення конституційних прав гро-мадян щодо захисту інформації.Це не робить честі тим, хтоцим займається”. Михайло Брод-ський (голова партії Яблуко”): “Цесором і ганьба. Ми живемо в бан-дитській державі…” Юрій Карма-

зін (голова парламентського Комі-тету з питань боротьби з організо-ваною злочинністю і корупцією):“Я ініціюватиму порушення кри-мінальної справи за фактомпрослуховування...”. Іван Плющ(спікер парламенту): “Оприлюд-нення плівок — це лише початокподібних акцій. Усе ще у нас по-переду: і те, що під диваном, іте, що під вухом”.

Цікаво, що досить обтічновисловився той, кого усунули зкерівного крісла, – Віктор Мед-ведчук. Він не дав оцінки фактові,сказавши, що нічого нового в оп-рилюднених записах не почув.Щоправда, згодом, реагуючи назаяву Омельченка про те, що вінзвернеться до суду, визнав як ад-вокат, що мер має на це право.Зате соратник Медведчука попартії, лідер фракції СДПУ(о)Олександр Зінченко досить про-зоро визначив свою позицію:“...треба вдаватися до різнихметодів, які будуть підтримува-ти моральність і чесність укра-їнської політики... Тому, думаю,треба використовувати всіформи тиску.” Як можна зрозумі-ти, депутат, говорячи про мораль-ність, зовсім не засуджує амо-ральний учинок щодо підслухову-вання приватних розмов та опри-люднення записів — розглядає їхяк форми тиску на захист мо-ральності.

В усій цій непривабливій істо-рії єдиною “засвіченою” дійовоюособою став Дмитро Понамар-чук. Його моральне падіння, во-чевидь, почалося ще тоді, коливін перекинувся від Удовенка доБойка, і завершилося 9 січня.Сумно, що журналіст переквалі-фікувався у звичайного провока-тора, став подібним до духовногокілера, який виконує чуже замов-лення. Це стало настільки оче-видним, що навіть співголоваНРУ (є) Філіпчук публічно відме-жувався од нього, заявивши, щойого партія, членом якої став По-намарчук, не має ніякого відно-шення до оприлюднення записів

телефонної розмови. Понамарчук зганьбив ім’я чес-

ного журналіста, зажив іміджуаморальної, неперебірливої і не-порядної людини в очах багатьохйого колег — з відповідною зая-вою виступила Комісія з журна-лістської етики, створена післяубивства Ґонґадзе. Тому не тіль-ки Іван Салій, а й багато хто пе-реймається запитанням: чи знай-деться принципова порядна лю-дина, яка ризикне подати рукуПонамарчукові? Більше того, якповідомив київський прокурорГайсинський, за фактом прослу-ховування телефонних розмовОмельченка — Ющенка поруше-но кримінальну справу і під карнувідповідальність підпадає такожособа, яка розповсюдила неза-конно отриману інформацію. От-же, можливо, Понамарчукові до-ведеться відповідати перед зако-ном.

Нас же цікавить інше — комувигідна вся ця історія, хто стоїтьза нею?

Елементарна логіка підказує,що “компромат”, запущений наадресу політичних противників,об’єктивно вигідний їхнім опонен-там. Найвідомішими опонентамиблоку Ющенка “Наша Україна” єпередусім створений як альтер-натива йому блок партії влади“ЗаЄдУ” (“За єдину Україну) тапартія соціал-демократів об’єдна-них на чолі з Медведчуком. Якщопроаналізувати останні нападкиперсонально на Ющенка Прези-дента Леоніда Кучми, то можнаприпустити, що й він не без задо-волення потирає руки. Тим біль-ше, що, по-перше, він явно зане-покоєний високою популярністюв країні Ющенка, а також зрос-танням авторитету і сили мераОмельченка, який у короткий тер-мін наростив партію і блискавич-но створив парламентську фрак-цію Єдність”; по-друге, оприлюд-нення підслуханих розмов двохполітиків відвертає увагу громад-ськості від відомого касетногоскандалу, головним героєм якогоє сам Президент.

Звичайно, прямих доказів при-четності названих сил до цієї чор-ної історії немає, але журналістизвертають увагу на деякі делікатнімоменти, які можуть свідчити проможливість такої причетності. Пе-редусім, щоб здійснити підслухо-вування телефонних розмов, по-трібна складна і дорога техніка,яка є тільки у Служби Безпеки Ук-раїни і може бути у дуже багатихлюдей, себто в олігархів, до якихналежать лідери СДПУ(о) та блоку“ЗаЄдУ”. Служба безпеки устамипрес-секретаря голови цієї струк-тури Марини Остапенко заявила,що твердження про причетністьСБУ до інциденту з прослухову-ванням телефонних розмов міжОлександром Омельченком і Вік-тором Ющенком не мають під со-бою підстав. До речі, багато хтоцій заяві не повірив, і звертає ува-гу на те, що Марина Остапенко —

колишня дружина Понамарчука іщо між ними збереглися теплі вза-ємини.

Якщо взяти на віру відмежу-вання од цієї справи СБУ, то за-лишається версія про причет-ність до неї олігархів. Як відомо,роль головного “компроматника”взяв на себе інтернетівськийсайт “За чесність у політиці”. Тутуже створено банк даних “найне-безпечніших політиків”, середяких, звісно, немає ні Кучми, ніПотебенька, а половина цьогосписку — це вороги й конкурентиСДПУ(о) з рядів опозиції.

Інтернет-видання “Українськаправда” звертає увагу на один ці-кавий момент. Ще на початку лис-топада минулого року керівницямосковського Фонду Павловсько-го Марина Литвинович признала-ся двом журналістам про зв’язкицього фонду з СДПУ(о), а потімрозказала про декілька прийомів,за допомогою яких можна допо-могти розвіяти міф про Ющенка— лідера нації. Серед них означа-лося і створення сайта, на якомулідера “Нашої України” можна бу-ло б ловити за язик.

Литвинович не стверджува-ла, що ця технологія буде вико-ристовуватися на виборах, аледодала, що ідеї Фонду, підготов-лені для передвиборної кампаніїСДПУ(О), будуть реалізовувати-ся з початком “виборчого проце-су”, тобто після 1 січня 2002. Піс-ля цієї відвертості дівчину з Киє-ва відкликали, а в неофіційнихбесідах один із співвласниківФонду дуже скептично охаракте-ризував її розумові здібності.Словом, конкретної відповіді, хтоорганізував усе це непривабливеі брудне шоу, на сьогодні немає.Читач може самостійно, аналізу-ючи оприлюднені факти, припус-кати той чи той варіант. Але дея-кі загальні висновки можна зро-бити вже тепер.

По-перше, оприлюднення за-писів свідчить, що передвиборчаборотьба розпочалася з чорногопіару і що наступні вибори будуть

одними з найжорстокіших і най-брудніших за всю історію неза-лежної України.

По-друге, до чорної справи,на жаль, залучаються і надалі бу-дуть використовуватися залежнівід олігархічних кланів засобимасової інформації.

По-третє, задум ударитидуплетом по найпопулярнішихсьогодні політиках — Ющенкові іОмельченкові, які і порізно, некажучи вже про те, якби вониоб’єдналися, є достатньою заг-розою планам Банківської та ам-біційним претензіям есдеківоб’єднаних, щоб створити їм не-ґативний імідж, — не вдався. Ук-раїнське суспільство не сприйня-ло такої чорної технології і заду-мане бумерангом ударило по ор-ганізаторах.

По-четверте, сам факт під-слуховування (справжність роз-мови фактично підтвердженаОмельченком) нагадує реаліїсталінського режиму, коли пов-сюди були сексоти. Це грубе по-рушення Конституції, прав люди-ни, і прокуратура мала б довестисправу до кінця і викрити справ-жніх організаторів цього піару,але це малоймовірно.

По-п’яте, те, що сталося напочатку парламентських перего-нів, ще раз похитнуло образ Ук-раїни в очах світової громад-ськості. Уже ні в кого не викликаєсумніву, що українці змушені жи-ти в нецивілізованій, авторитар-ній країні, влада якої спираєтьсяна кланово-олігархічну системуправління і в якій панують право-вий нігілізм та беззаконня.

По-шосте, факт прослухову-вання мобільних телефонів б’є повсій системі мобільного зв’язку,підриває довіру до нього з бокугромадян, і навряд чи допоможутьзапевнення керівників цього бізне-су в Україні, що підслухати розмо-ви по мобільниках неможливо.

По-сьоме, нарешті, персоні-фікувався образ журналіста, дляякого нічого святого не існує,який готовий заради меркантиль-них інтересів на будь-яке пас-кудство. На жаль, вчинок ДмитраПонамарчука кинув тінь на всюукраїнську журналістику, а заод-но на світлий образ В’ячеславаЧорновола, прес-секретаремякого він був.

Висновки сумні, але ще не ве-чір. Дай, Боже, щоб не справди-лися прогнози Івана Плюща, що

Редакція “Слова Просвіти” зверну-лася до відомого публіциста, профе-сора Київського Національного універ-ситету ім. Тараса Шевченка, який, бу-дучи головним редактором “Вечірньо-го Києва”, вів там свою персональну

“Колонку”, що зажила популярності вчитачів, з пропозицією відновитипубліцистичні виступи у нашому ча-сопису.

Сьогодні — перша зустріч із Віталі-єм Опанасовичем Карпенком. Чекаємо

CТОРІНКА ВІТАЛІЯ КАРПЕНКА

ÕÒÎ ÐÈÇÈÊÍÅ ÏÎÄÀÒÈÐÓÊÓ ÏÎÍÀÌÀÐ×ÓÊÓ?

5

ч. 3 (120), 18 січня 2002 р. “СЛОВО Просвіти”

Інформаційний

Історія, як наука, існуєтільки тому, що майбутнімпоколінням доводиться по-тім розплутувати те, щопонаплутували поколіннясьогоднішні. Інакше вона бу-ла б хронологією.

PR-ТЕХНОЛОГІЯ ЯК ПОГЛЯД

Комерціалізація всіх складових сус-пільного життя створила в сфері ЗМІ по-тужну конкуренцію між совістю і політи-кою, між мораллю і грошима. Писатиправду в Україні стало небезпечно; нато-мість брехня, котра спирається на грошо-витий фундамент, отримала офіційневизнання, як PR-технологія, а отже, невіг-ластво і його носії стали мало не на чоліінформаційного харчування громадян.

У цих умовах поняття плюралізму на-було значення плювалізму (від слова плю-вати), а пошук “смажених фактів” ставобов’язком пишучої братії. Тому американ-ську трагедію було сприйнято у багатьохЗМІ, як знахідку, як чудовий інформаційнийпривід; такий собі “подарунок долі” для пи-сак-невігласів, які радо почали “розкручу-вати” подію і її наслідки, смакуючи деталі іне шкодуючи прикметників.

Через деякий час читач втомився відповторення цифр про чисельність загиб-лих, матеріальні втрати компаній і уповіль-нення темпів розвитку американської еко-номіки. Звик. Проте дехто з газетярів вва-жав, що тему не вичерпано і її можна про-довжувати “доїти” далі.

І тоді з’явилися публікації “аналітиків” зтак званим нетрадиційним поглядом. Водній із них, розглядаючи причини готов-ності людей до самопожертви в ім’я ідеї(нехай навіть хибної і злої), автор, змішую-чи грішне з праведним, дописався до того,що прирівняв християнство до політичноїдіяльності:

“Кожна релігійна конфесія… прагнедо неподільного панування над душамивірників (так у автора — Є. Ґ.), над духов-ним світом якомога більшого числа лю-дей. Сутність прагнень: панувати, керу-вати, верховодити, порядкувати, розпо-ряджатися, ватажкувати… У цих своїхдіях Церква застосовує “неіржавіючузброю” — гасло про “благо народу”. Заширмою подібних гучних фраз, між тим,проглядається виразно і власний інте-рес…”

І все це подається цілком серйозно, зпрагненням переконати читача. А пише це,як читаємо поряд із прізвищем автора, зас-лужений працівник культури України (!). Незнаю, чим він прислужився українськійкультурі, але можна легко зрозуміти на ко-го, на чий антиукраїнський інтерес працюєцей “нетрадиціоналіст”:

“Якщо партії, зазвичай, не прихову-ють своєї мети, одверто і відкрито про-голошують своє намагання прийти довлади, то пастирі релігійних конфесійреалізують своє жадання владарюватинад душами людей тонко і потаємно…Не останнє місце посідає величне шикар-не оформлення храмів, часто до цьогозалучаються високопрофесійні митці”.

Отже, завдяки заслуженому для укра-їнської культури авторові, ми тепер знає-мо, що всесвітньо відому перлину архітек-тури — базиліку св. Петра у Римі зведеноне на подяку і хвалу Богу, а для того, щоб“верховодити, панувати і ватажкувати”, аСвятійший Отець Іван Павло ІІ приїздив вУкраїну не для благословення нашої зем-лі і її народу, а для “потаємного владарю-вання над душами.”(!)

НОРМАЛЬНЕ ІДОЛОПОКЛОНІННЯ БЕЗ НАРКОЗАЛЕЖНОСТІ

Коментуючи поведінку бабусі в тро-

лейбусі, яка перехрестилася, коли про-їжджала повз храм, заслужений праців-ник культури пояснює: “Вона не можеінакше! Бо перебуває в психологічнійзалежності… Як наркоман, беручи в ру-ку шприц, до якого призвичаївся…”

І тут-таки, для підсилення своєї “нар-котичної” аналогії, ностальгічно збиваєть-ся на типовий совєцький жаль: “…приза-бута класична формула: “релігія — опіумдля народу” — не така вже й хибна…” (!)

Між іншим, “формула” ця ніяка некласична, а диявольсько-більшовицька,або, якщо більше подобається, — кому-ністична. І належить вона одіозній і, по-своєму, нещасній особі, тіло якої, за-мість по-людськи поховати, досі вико-ристовують на Красній площі у Москві якодин з імперіалістичних (а принагідно ікомуністичних) символів російської ве-личі.

Водночас, до кам’яного ідола із зобра-женням цієї особи на Бессарабській площів Києві цілком нормальні на перший пог-ляд пані і панове, без видимих ознак нар-котичної залежності, продовжують покла-дати живі квіти. Живі квіти до холодногокам’яного ідола, до “величного шикарногооформлення” якого було “залучено висо-копрофесійних митців”. Хоча чоловік, зякого цього ідола вирізьбили і культ покло-ніння якому “свято” зберігається досі кому-ністами та “прімкнувшімі к нім”, ніколи вУкраїні не був, а тільки тим і прославився,що був засновником найпотужнішої за всюісторію людства системи державного те-роризму, у порівнянні з якою акції Бен Ла-дена видаються дитячими забавками.

Але шедевром думки заслуженогокультуролога, який намагається предста-вити нам культ Бога-Творця як політичнеявище, є таке його пояснення фундамен-тальних догматів християнства:

“… поняття Бог…, рай і тому подібніпоняття — суть ідеї, слова, що символі-зують й уособлюють світлі людськіпрагнення, надії і сподівання на краще. Ціпоняття є елементами внутрішньогосвіту особи й реально існують лише“там”: у мозку і почуттях. І ніде інде їх небуло, немає, не буде і в принципі бути неможе.”(!) Чи не правда — до болю знайо-ма категоричність?

Отже, приїхали: “Крой, Ванька, — Боганєт!” Це вже ми чули в сумнозвісну епохумосковського більшовизму-тероризму. Підгаслом “релігія — опіум для народу” вониспочатку поскидали хрести з храмів, адушпастирів запроторили до ГУЛАГу, а по-тім безбожно заморили голодом та по-розстрілювали десять мільйонів ні в чомуне винних людей.

БОГА ВИЗНАЮТЬ ЛИШЕ ТІ, ХТОХОЧЕ ЖИТИ ПО СОВІСТІ

Звичайно, пан культуролог має правобути атеїстом. Тим більше, що цитує ст.35Конституції України про відокремленістьЦеркви від держави. “Бог існує лише у ва-шому мозку”, — намагається переконатинас заслужений діяч культури України,сподіваючись, можливо, на те, що ми, тем-ні, не читали нашої Конституції.

Бо в Конституції України, одразу післяїї назви, у преамбулі, стверджується віднашого з вами імені, шановні громадяни, зусією чіткістю, офіційністю і урочистістю:“… виражаючи суверенну волю народу, …усвідомлюючи відповідальність перед Бо-гом, власною совістю, попередніми, ни-нішніми і прийдешніми поколіннями…”

А яке усвідомлення, яку відповідаль-ність і перед ким нам нав’язує цей “нетра-диційник”? Шило з мішка вилазить напри-кінці: “…не можна побудувати доскона-лого суспільства на основі неправди,якою, по суті, були і є різноманітні релі-гійні міфи… людиною високої духов-ності може бути і атеїст. Наближа-ються вибори до Верховної Ра-ди…”(підкреслення моє — Є. Ґ.)

О! Нарешті стає зрозуміло, в чомусправа. Адже наближаються вибори доукраїнського парламенту, а серед канди-датів є віруючі. Залишимо на совісті “куль-туролога” його занадто своєрідне викорис-тання слова правда. Головне, що він вва-жає, що “людиною високої духовності мо-же бути й атеїст”.

А тут тобі Віктор Ющенко і Юлія Тимо-шенко, інші відомі в Україні і світі особи,що претендують на місце в парламенті, —якраз люди віруючі. Усвідомлюють відпові-дальність перед Богом. Але, виявляється,що Бог, як вважає заслужений культуро-лог, існує не на Небі, а лише у голові релі-гійних фанатів, а отже людей, м’яко кажу-чи, несповна розуму.

Між тим, об’єктивно існує Декалог —десять Заповідей Божих. У цих заповідяхнемає жодних конфесій і жодної політики.Вдумайтеся: вся юриспруденція (а вонавсуціль атеїстична), з її кодексами, енцик-лопедіями і навчальними закладами, по-тужні правоохоронні системи, суди, проку-ратура і в’язниці існують лише з однієїпростої причини: люди не дотримуютьсяБожих Заповідей.

Причому, не дотримуються не тільки ті,хто краде і вбиває, а й ті, хто їх ловить і су-дить. А тому частенько буває, що й не ду-же ловлять, натомість нерідко пересліду-ють невинних. За правом безбожників.

Охоронці права (правоохоронці!) пору-

шують право не тому, що погано вчилися уюридичних вузах, а тому, що Декалог не єдля них Законом. Щоб абсолютний ЗаконБожий панував над недосконалими люд-ськими кодексами, треба його вивчати щев початковій школі. Бо це є справа мораліта особистих переконань, а не юриспру-денції.

Свідомо не називаю прізвища заслуже-ного працівника культури України, який, за-чепивши тему ісламських камікадзе на тліамериканської трагедії, силувався виклика-ти у читачів недовіру щодо віруючих канди-датів до ВР. Давайте дамо йому шанс поду-мати і — може, дасть Бог — дійти до прав-ди, а не її облудного сурогату.

ХТО, КОГО І КУДИ “ПРОСУВАЄ”

Газету із зацитованою тут статтею бу-ло вкинуто майже до кожної поштовоїскриньки нашого будинку. Тираж цього но-мера газети — у порушення Закону “Прозасоби масової інформації (пресу)” — незазначено. Натомість зазначено першогозасновника газети — секретаріат Кабінетуміністрів України. А поруч — традиційне:“Точка зору авторів може не збігатися з по-зицією редакції.” Отака вона — відпові-дальність. І перед Богом, і професійна.

Тож нащадкам-історикам буде що роз-плутувати з нашої нинішньої плутанини.Особливо у царині культури, де набралосядуже багато заслужених, чиї знання межу-ють із тим самим невіглаством, котре пос-тійно удосконалюється.

Адже достовірно відомо, що 2002 рікцілком офіційно оголошено в Росії рокомУкраїни. Активну участь у реалізації пла-нів Кремля (а нині ці плани щодо України— так само, як і факти впродовж століть —що завжди мають однобічну і цілком нез-мінну спрямованість) беруть … українськіурядовці (!) Причому, з досить чітко вира-жених промосковських позицій.

Зокрема, державний секретар КабмінуУкраїни В. Яцуба у доповідній записці від24.10.01 № 1537997/97 на ім’я прем’єр-мі-ністра А. Кінаха пропонує “працювати надподальшим просуванням питання про ав-тономію УПЦ” (тобто тієї російської Цер-кви в Україні, яка “сором’язливо” викрес-лила літери МП зі своєї скороченої назви,щоб пересічному українцеві не впадало вочі, що це п’ята колона московського пат-ріархату).

Серед інших заходів, відповідальнийурядовець В. Яцуба вважає за доцільне“ініціювати будівництво спільного україн-сько-російського храму”. Отак, крок закроком, через “спільні” економічні прос-тори, “спільні” військові навчання,“спільні” полігони на території України,“спільні” підприємства (не кажучи вжепро російські полігони, російські підпри-ємства і майно, російські збройні сили,російських “радників-іміджмейкерів”, ро-сійські ЗМІ, російських гастролерів тощо— все це на території України), за допо-могою спільної — без лапок — діяльнос-ті наших урядовців, у всіх на очах відбу-вається ліквідація української держав-ності.

У цьому контексті зацитована вищестаття заслуженого культуролога з’яви-лася на шпальтах урядового виданняцілком закономірно. А тому питання проте, чи збігається точка зору автора з по-зицією газети (як і з позицією Кабміну)тут уже не стоїть. Так само, як тут нестоїть питання про дотримання ст.35Конституції України про відокремленістьЦеркви від держави. Тим більше, колиця Церква є московською. Не стоїть пи-тання, бо вже є відповідь реальнимисправами.

Євген ҐОЛИБАРД

ÊÓËÜÒ ² ÁÅÇÊÓËÜÒÓÐ’ß ÍÀ Ò˲ ÂÈÁÎвÂ

А де Божа заповідь “Возлюби ближнього”?

Фото П. Гончара

У березні 1930-го в Києві, ачерез рік у Москві почав демонс-труватися фільм відомого україн-ського режисера кіно АрнольдаКордюма “Вітер з порогів” (іншаназва — “Останній лоцман”).Фільм знімався на порогах Дніп-ра в далекому 1929 році, і найди-вовижніше те, що жива людина,яка брала участь, хай і скромну, упідготовці цього фільму, — це всетой же Григорій Омельченко, зас-новник відкритого вісім років то-му музею лоцманства. Не утри-маюся, щоб не сказати принагід-не слово й про А. Кордюма — ви-хованця січеславських просвітян.Його вітчим Єлисей Шаплик бувактивістом січеславської “Просві-ти” протягом усіх дореволюцій-них років її існування — малювавдекорації до Шевченківських святяк художник-самоук, декламуваввірші і був приятелем піонера ук-раїнського кіно Данила Сахнен-ка. Три роки тому був оприлюд-нений лист активіста місцевої“Просвіти” поета Миколи Кузь-менка до академіка ДмитраЯворницького. У далекому 1907-му Микола Лаврінович клопотав-ся перед Дмитром Яворницькимпро майбутнього талановитого кі-норежисера: “Перед Вами заразстоїть всьому колу просвітян ві-домий, чесний, з гарним напрям-ком і не ледачий ні на яку роботухлопець — 17-ти років, дуже бід-ної, нужденної, але талановитої,хоч і безталанної сім’ї — пасинокЯлисея Яковлевича ШапликаАндрій Кордюм-Шаплик… Бідуєсім’я, бідує, недоїдаючи, навітьхлопець, з якого, сподіваємося,повинен вийти колись кориснийгромадянин, і робиться страшно,щоб молоде, зелене, забите нуж-дою та горем не схибнуло з пря-мого і чесного шляху і не зопсу-валось, не зробилось нікчемнимнедолюдком”.

Такого зворушливого листаслав Микола Кузьменко Явор-ницькому — і, на щастя, Кордюмвиправдав надії просвітян: реалі-зувався як обдарований кіноре-жисер — недарма його спогада-ми відкривався збірник “Крізь кі-нооб’єктив часу. Спогади ветера-нів українського кіно” (К., 1970). Анині особливої актуальності на-була його стрічка “Джальма”(1929) — про долю чеченськоїдівчини. Цей фільм нині перегля-дають з особливим зацікавлен-ням і відзначають цілком сучаснукіномову цього фільму.

Мене так далеко занесло відосновної теми нашої розмови не-спроста, — вбачається міцна ду-ховна сув’язь поколінь україн-ських просвітян: Кузьменко —Яворницький — Кордюм —Омельченко… І так аж до нашогочасу! Зв’язки поколінь, колись си-ломіць обірвані, помалу віднов-люються — і знову струмує кровпо колись обтятих артеріях! “Вонознову оживає і сміється знову!”

— Перед закриттям порогів,— пригадує Григорій Омельченко,— знімали фільм “Останній лоц-ман”. І мені часто доводилося пе-ревозити Дніпром і досвідченоголоцмана, старшого над партієюплотів Кузьму Казанця, і операто-ра І. Рону то з плота на пліт, то на

берег. Було мені вісімнадцять ро-ків і я добре пам’ятаю, що колиплоти перепливали Лоханськийпоріг, я з Кузьмою Івановичем ірежисером знімальної групи сто-яв на високому березі, спостері-гаючи за проходженням плотів.

— Кузьмо Івановичу, — просивкерівник знімальної групи, — зро-біть так, щоб сталася аварія, атак… що це за фільм, без жоднихпригод.

— А люди? — з обуреннямвигукнув Кузьма Казанець.

— Ну, щоб не зовсім плотирозбилися, а трішки понівечило.Ну, розірвало пліт чи колоди ви-било з нього, — просив режисер.

— А на колодах люди! — зновобурився Кузьма Іванович. — Ко-лоди потім можна виловити,пов’язати в плоти, а людей? Чиможна їх потім воскресити? Зні-майте так, як є. Аварії я не допущу.

Цікаво, що в головній ролі втому фільмі знімався корифейукраїнської сцени понад 70-річ-ний тоді Микола Карпович Са-довський, який грав роль староголоцмана Остапа Ковбаня. Вінблискуче впорався з тією роллю.

…Цієї зими приїхав до Дніп-ропетровська криворізький ре-дактор і письменник Григорій Гу-сейнов. Ми завітали до привітноїгосподи Григорія МикитовичаОмельченка і попросили його по-казати, де в Лоцманській Кам’ян-ці в 1910 – 1922 роках жило под-ружжя Кривенюків — Ольга Пет-рівна Косач-Кривенюк і її чоловікМихайло Васильович. СестраЛесі Українки працювала тут пат-ронажним лікарем. Разом з чоло-віком були активістами закритої в1910 році київської “Просвіти”, а зпереїздом у ЛоцКам’янку сталиактивістами січеславської “Прос-віти”, заснували тут власне ви-давництво для дітей. Заслуженілюди! І ще, якщо почитати листиЛесі Українки, виявиться, що са-ме тут, у сестри, довгий час пере-ховувався її архів. Сестра вида-ла окремим виданням у 1918 ро-ці в Січеславі “Бояриню” і “Старо-давню історію східних народів”Лесі Українки.

Григорій Микитович сідає вмашину, і ми вирушаємо в путь.Хоч формально місто і проков-тнуло село, але воно досить роз-логе. І ось ми біля будинку, дежили Кривенюки. Микитович по-казує і розповідає все з доклад-ністю. Пам’ять чудова! Ось тількисерце кров’ю обливається. ОцеУкраїно, твої діти! Довгий час тутбула “тріп-дача”, це, пробачте, делікували венеричних хворих, анині їх відселили (не тому, що по-меншало хворих, а тому, що по-меншав державний контроль заними — хочеш лікуйся, хочеш —ні). Нині будинок Ольги Косач-Кривенюк “на правах оренди” “справом последующего выкупа”.Втратиться для нас ще одна ме-моріальна будівля, кинута в па-щеку ненаситного ринку! “А тутже бували і Олена Пчілка, і Явор-ницький, і, можливо, сама Леся”,— обурюється Григорій Микито-вич. Обурюємося і ми, вкотре зіт-хаючи: ох, якби влада в Україні табула українська… А вона ж прос-вітянських часописів не читає…Почухали ми, українці, потилиціта й подалися додому. Тільки напапері добився лоцман заповід-ного статусу села…

Хіба про таку духовну ситуа-цію, як нині, мріялося старомулоцманові, коли заповідалося нанашу незалежність? Саме тодіми з ним і зазнайомилися. Яки-мось дивом я потрапив років два-надцять тому на його лекцію пролоцманство у селищному будин-ку культури. Був там тоді і дідСашко Кузьменко, старий націо-наліст з очима хлопчика — вінвозив у 1968-му з Січеслава доКиєва славнозвісний лист твор-чої молоді. Як зачаровані, слуха-ли ми старого лоцмана — і намвідкривався малознаний світлоцманської старовини.

З діда-прадіда Омельченкилоцманували на Дніпрі, знали наньому кожен камінь, кожну забо-ру, не кажучи вже про кожен поріг.Лоцмани — ці безстрашні упоко-рювачі порожистого і примхливогоДніпра — успадкували мужність івідвагу од предків — запорозькихкозаків, для яких водна стихія бу-ла, мов матінка рідна. Чи не томутак любив спілкуватися з лоцма-нами Дмитро Іванович Яворниць-кий? Він як ніхто умів почути улоцманських переказах (а коженпоріг за століття міцно оброставлегендами) гомін нашої героїчноїісторії. Любив погомоніти з лоцма-нами і Тарас Шевченко — народ-ний переказ про це записав ще довійни і опублікував у своїй книжці“Місцями запорозькими” Яр Сла-вутич.

Лоцмани мали свої звичаї, за-кони, їхні громади — своє само-врядування. На своїх радах віль-ними голосами обирали собі ота-манів, їхніх помічників та громад-ських старост (адже займалися йсільським господарством). Припотребі могли й усунути своїх об-ранців. Мали лоцмани й свої піс-ні. Одну з них записав 1936 рокуМ. Гайдай від співаків сусідньогоз Лоц-Кам’янкою села Старий Ко-дак Панька Білоконя та НаталкиВоронько:

Ой, гук, мати, гук, де лоцма-ни п’ють,

І весела тая доріженька, ку-ди в о н ийдуть…

Отож лоцмани — унікальнеявище в нашій історії. Недармаперед закриттям порогів, вірніш,їх затопленням у 1932 році, ет-нографічна комісія ВУАН споряд-жала сюди свої експедиції і вида-ла 1929 року капітальний акаде-мічний збірник “Дніпровські лоц-мани”, авторами якого були Во-лодимир Білий, Павло Козар, Ми-хайло Тарасенко і Олексій Дев-лад (ясна річ, усі зазнали репре-сій). Хто зацікавився лоцман-ськими піснями, може звернутисядо розвідки Володимира Білого вцьому збірникові.

Григорію Микитовичу зверта-тися до збірника потреби в дано-му разі нема: пісні були в нього наслуху змалку. Йому був 21 рік, ко-ли Дніпрельстан покрив пороги. Адо того не раз і не два юнак бувавнад Кодацьким порогом — тимсамим, що його оспівав письмен-ник Андріан Кащенко. Тоді, на по-чатку 20-х, Кащенкові твори щебули в кожній просвітянській біб-ліотеці і на них також виховував-ся юний Грицько Омельченко.

І з батьком, і самотужки Гриць-ко неоднораз перетинав Дніпровіпороги. Доля подарувала йомузустрічі з незабутнім ДмитромЯворницьким, про що він лишивнам цікаві спогади. 7 січня 1989року ми опублікували ці спогади вобласній газеті “Зоря”. А от самукнижку “Дніпрові лицарі” ГригорійОмельченко зміг видати лише ро-ків через десять.

Ще до війни він здобув фахучителя географії, добрепам’ятає голод 1933 року. Йогоспогади я запропонував покійно-му Володимиру Манякові і вінвключив їх до своєї книги-мемо-ріалу про голод 1933 р. А колипочалася війна, Микитович, якартилерист, із честю пройшов усіїї випробування. 1946 року демо-білізувався, став учителювати наХерсонщині. А що не терпів неп-равди, то в часи беріївщини бувзаарештований — за свій про-тест проти голоду 1947 року, колимерли безневинні діти і їхні бать-ки.

Реабілітували Омельченка в1961-му (звільнився з таборів засім років перед тим), та довгий часдо школи не допускали колишньо-го педагога: не довіряли йому ви-ховання малечі. А він прагнув пра-цювати з дітьми і з наполегливіс-тю, яка в усьому притаманна йо-му, таки домігся свого!

Микитович був серед фунда-

торів Товариства шанувальниківукраїнської мови (мала наша“Просвіта” в 1988 році таку нео-ковирну назву), а потім ми разомвибралися на початку 1989-го наустановчу конференцію Товарис-тва української мови в Києві. Уреспубліканському Будинку кінозал причаєно прислухався донього. З його вуст я вперше пуб-лічно почув тоді, що Україні пот-рібна посада Президента. Цяєретична на той час думка зго-дом набула прав громадянства.У його садку відбулася й установ-ча конференція січеславськогоРуху — так що садок Микитовичатеж певною мірою річ меморіаль-на. 1994 року з його ініціативи вЛоц-Кам’янці відкрився унікаль-ний музей лоцманства, ним ство-рений. Ось тільки переживає: щоз ним буде, “як мене не стане”…Літа беруть своє — все ж таки йо-му вже 91, а не 19…

Я ніколи не міг приховати по-дивування від його, сказати б,дитячого неприйняття фальшу,переконаності, що все має бутипо справедливості, у згоді з совіс-тю. Тому йшов завше з відкритимзаборолом на прю з неправдою,чинушами, котрі нині змінили ко-лір прапорів над своїми офісами.День народження Микитовичазбігається з Днем соборності Ук-раїни. Це знаменно і невипадко-во: він один з тих, хто виборов,вистраждав нашу незалежність.У той день уся велика родиназбирається разом. Іменинник ді-литься спогадами:

— Мабуть, я у предків пішов, —каже він з доброю посмішкою. —

Мій прадід Яків Омельченко тежбув неспокійний, навіть бунтівноївдачі. Прожив 105 років. І якось га-нявся з дрючком за отаманом лоц-манів! Не дійшли консенсусу…

Шкода, що за святковим сто-лом уже не буде дружини ОксаниЯківни, його вірної Ярославни.Відлетіла вона вже у вирій. Змо-лоду він керував драмгурткомпри “Просвіті”, до якого ходила іюна Оксана, згодом — його дру-жина, мати його двох синів. Пронеї, страдницю, яка чекала чоло-віка спочатку з війни, а потім зісталінських таборів, нагадує зістіни вишитий рушник зі слова-ми, якщо не помиляюся, МиколиСома, які вже втратили авторс-тво і стали народними:

Без сонця не родить жито,Без вітру вода не шумить,Без мрії не можна жити,Не можна нікого любить…Микитович лишається мрійни-

ком і у свої 91. Частенько буваємоми в нього з професором Анатолі-єм Поповським, який очолює Сі-чеславську міську “Просвіту”. Якгостинний господар, ГригорійОмельченко любить почастуватигостей лоцманським кулішем (лю-бив його ще Яворницький). Уліткуподвір’я старого лоцмана огорну-те виноградом різних сортів. Ще вБолгарії під час війни він захопив-ся виноградарством — ту країнувизволяв від фашистів. З йоголегкої руки мало не на всій вулиціЯснополянській, де мешкає, роз-кошує виноград — паростками за-безпечив усіх бажаючих. Живітьдовго, Микитовичу, плекайте свійвиноградник!

10

“СЛОВО Просвіти” ч. 3 (120), 18 січня 2002 р.

Люди про людей

22 січня виповнюється91 рік легендарній людині,останньому лоцмануДніпра, педагогу, який ви-ховувався на просвітян-ських традиціях 20-х років(а вони таки були живі населі попри всі утиски ра-дянської влади), — Григо-рію Микитовичу ОМЕЛЬ-

ÎÑÒÀÍÍ²É ËÎÖÌÀÍ ÄͲÏÐÀ

Сліпий музикант із хлопчи-ком поводирем, мандруючи без-країми просторами України, сівспочивати. Заграв на кобзі. Очістарого заплющені, а обличчязболене горем. Від журливої піс-ні плаче хлопчик… Ця скульптур-на композиція різьбяра по дере-ву Антона Штепи так і називаєть-ся “Йшов кобзар до Києва”.

Кожній деталі різьбяр надаєособливої образності і лаконіч-ності. Коло тем, до яких він звер-тається, широке, як степ.

Взяв і вирізав Антон Штепаскрипку. Натягнув струни та йзаграв, що знав, — Тараса Шев-

ченка “Думи мої, думи”, “Реве тастогне Дніпр широкий”, україн-ські народні та стрілецькі пісні.Але через тую скрипку скрипа-лем не став. Став видатним різь-бярем по дереву. Членом Націо-нальної Спілки художників Украї-ни, заслуженим майстром на-родної творчості, лауреатом На-ціональної премії України іменіКатерини Білокур.

Ось такий він, Антон Гнато-вич. Майже ровесник віку. Йомувже від 23-го листопада 99-й рікпішов. Життя цікаве, наповненежадобою до творчості. Яка ак-тивність, яка соборність його ду-

ТАКІ ВОНИ, ПРОСВІТЯНИ

11

ч. 3 (120), 18 січня 2002 р. “СЛОВО Просвіти”

Люди про людей

ші й духу! Якось не віриться, аможе, не хочеться вірити в те, щоза плечима Майстра вже такийповажний вік. Селянин, син селя-нина. КОЗАК за походженням.Талант від народження. Сімейнегніздо — невелике мальовничесело Сваричівка Ічнянського ра-йону на Чернігівщині.

…Переступаю поріг Київськоїсередньої школи № 39, у якій вже21 рік працює бібліотекаремдонька патріарха народної твор-чості України Ольга Штепа. Ство-рена нею тут українська світлицявикликає подив і захоплення. Бе-ру на себе сміливість стверджу-вати, що це справжній музей. Тутшироко представлений і творчийнабуток її батька — Антона Гна-товича. Разом з нею йду від екс-поната до експоната, слухаю їїпояснення.

— Я взялася малювати. І ототакий зробила малюнок. Серцемі душею люблю Україну, ріднуприроду. Тут, бачите, і дуб, і ле-леки, і калина, дерев’яна крини-ця. Над нею яблуні. Батько нади-хає мене на творчість, не дає зу-пинитись. Сам не сидить спокій-но. Йому вже 99-й, а він славаБогу! (стукає тричі по столу).Думка в нього працює. Якось ка-же мені: “От мені снилося, що ябудую на чотирьох стовпах віт-ряк, великий вітряк. От я зробивцей вітряк і кажу онуку своєму:“Антоша, дивись. Мели на цьомувітряку. Тільки дивись не прозі-вай, щоб борошно не просипало-ся, а то зупиниться вітряк”. Ви жподумайте, як символічно в ньоговсе оце. Дивись, каже, не прозі-вай!

— Таким батьком, паніОльго, як ваш, пишаєтьсяненька-Україна. Поки сонце внебі сяє, його не забудуть…

— Його життя — це пісня. Та-

лановита, неповторна, оригі-нальна, неординарна особис-тість. Його життєве кредо: “Я жи-ву для людей”. Говорю своїм уч-ням: “А ви знаєте, дітки, чому Ан-тон Гнатович живе так довго і та-кий талановитий?” І вони хоромвідповідають: “Знаємо, знаємо.Тому, що він ніколи не палив ци-гарок і весь час працював”. Дуженелегке життя випало на долюмого батька, але він не зламав-ся, не міг зламатися. Вистояв!

— Багато тут у вас бать-кових робіт. Антон Гнато-вич вимережив справді казко-вий світ, у якому живемо іпрацюємо, сміємося і жури-мося…

— Його творчість глибоконаціональна. Він черпає образиз повноводої криниці україн-ського фольклору, переосмис-люючи і трактуючи сюжети, на-віяні народним епосом, творамикласиків української літератури.Тараса Шевченка знає всьогонапам’ять. Всього! Треба булотільки бачити, з яким натхнен-ням він працював над оцимбюстом Великого Кобзаря, геро-ями його творів. Не передатисловами. Зверніть ще увагу наскульптурну композицію “Словоо полку Ігоревім”. Далі в експо-зиції світлиці — скульптури “Лір-ник”, “Тарас Бульба”, “Випив ча-рочку, не більш”, “Ланка”, “Мо-лотьба”. Вражає монументаль-на робота “Незалежна Украї-на”.

У виробах — відгомін і дале-ких часів, і наших днів. Ой, роденаш красний! Ти ж як море безко-нечне, могутнє, глибинне. Котиші котиш хвилі спогадів, а їм кінцяі краю немає. У тобі мудрість ві-ків і пам’ять тисячоліть, стогінматерів у лиху годину і перемож-ний гук українських козаків, у тобі

сердечність і мудрість народу.Батькова муза звернена

своїм ніжним ласкавим голосомдо розуму, серця і душі кожного,хто знає і цінує справжню красу.І сумом, і радістю наповнена во-на, то сміхом сипне, то жалю--жалю нагорне. Ось уважно при-дивіться до моделі млина. Віндіючий. Заводиться, годиннико-вий механізм у ньому. Навіть чу-ти, як стукає оте коритчатко, щострушує зерно в жорна. Далі —українські народні музичні інс-трументи, в які вдихнув життябатько — Антон Гнатович Ште-па.

— Я пам’ятаю, пані Ольго,що ви в шкільні роки захоплю-валися віршуванням. В Ічнян-ській райгазеті “Ленінськийшлях”, так тоді називалася“Трудова слава”, частенькодрукувалися. Читав,пам’ятаю. Можу навіть зараздещо продекламувати. Зем-ляк земляка бачить здалека.

— Це було давно, дуже дав-но, але правда. А втім, послухай-те.

Квітує хата рушниками —Від покуті до мисника.На них і мак із колосками,І півень ранок виклика.

На кролевецькім рушникові,Перед іконою, батькиКлялись у вірності й любові,Як предки їх у всі віки.В кутку лампада догоряє,Христос відсвічує вгорі,Тут баба всім благала раю,Молилась Богу на зорі.

Молилися, спішили в поле,У рушничок поклавши хліб,Все кращої благали долі,Вдивляючись у Божий німб.

…А зараз я зроблю невели-кий екскурс у минуле — грудень1976 року. Тоді у київському Бу-динку письменників України підголовуванням світлої пам’яті ві-домого письменника, до речі, ро-дом з Ічні, Анатолія Дрофаня,проходив творчий вечір двохземляків — письменника Станіс-лава Маринчика і Антона Штепи.Слово надали Антону Гнатовичу.Звертаючись до переповненоїзали, він, зокрема, сказав: “По-чав я улюблену справу, різьбу, в1966 році. Вже на 63-му році сво-го життя. Я охочий був до всього.У 9 років змайстрував де-рев’яний велосипед. Але батьковзяв і порубав його. Каже, волитреба пасти, а ти по селу гасаєш.У 16 років я задумав зробити па-рову машину. Є в мене паровамашина. І диплом першого сту-пеня за неї. Якщо хтось буде вСваричівці, зайдіть. Обов’язковопокажу.

У нас колись ходили по селулірники. А ліра тепер хіба що вмузеї є. І я вирізав тую ліру. За-раз я тут на ній заграю”.

Грав тоді Антон Гнатович на

лірі, на скрипці та контрабасі,змайстрованих власноруч. АСтаніслав Маринчик продемонс-трував авторські документальніфільми про видатного земляка— “Чародій”, “Людина і дерево”.

Нині в Ічнянському крає-знавчому музеї розгорнуто пер-сональну виставку Майстра.Штепині вироби експонуютьсятакож і в музеї просто неба. Це— неподалік Києва, у Пирогові.Є роботи його в музеях Черніго-ва, Запоріжжя, Тернополя, уприватних колекціях Канади,Бельгії, Австралії, Італії…

Анатолій ТУРКЕНЯ

Художник П. Басанець, онучка Олеся, мистецтвознавець музею М.Куницька, донька Ольга, А. Штепа у день свого 90-річчя,

кіноаматор С. Маринчик, поет О. Ющенко, директор музею Н. Россошинська

Нещодавно у давньому селі Вишнополі, що на Черка-щині (по ньому проходить межа раннього етапу трипіль-ської цивілізації) односельці проводжали в останню доро-гу велику трудівницю Ярину Петрівну Мицик. Дівчиною, у1934—38 роках, вона вчилася в Умані, закінчила в Горо-дищі технікум садівництва і городництва, у Сквирі перей-мала од видатного селекціонера Йосипа Магомета вели-ку науку плекати сади.

Народна мудрість зауважує: якщо хочеш по собі ли-шити добрий слід, то насаджуй фруктові дерева. ЯринаМицик, певно, знала цю мудру настанову, бо ж більшеаніж піввіку свого життя була пройнята жагою плекати різ-ні сорти яблунь, груш, шовковиць. А ще — сливи, сморо-дину, виноград, малину, суниці, різноманітні овочі й щоро-ку збирати щедрі врожаї земної благодаті. Безпосередньоїї руками закладено 111 га саду високосортних сортів, щорозлігся на узвишші вздовж усього села. Коли настаютьтравневі сонячні дні, Вишнопіль (то Вишній град), мов указці, зачарований пахощами білопінного дива — розквіт-лого величного саду. Тій любові, добру й самовідданійпраці Ярини Мицик він щорічно віддячував щедротамисвоїх плодів не лише вишнопільцям (для школи, дитсад-ка восени і взимку — свіжі яблука, овочева кваснина). Уповоєнний час упродовж багатьох років з різних міст Укра-їни сюди приїздили по найкращу садовину. Ласували ба-жаючі найраннішими черешнями якраз із Вишнополя. Во-зили на продаж до Росії.

Сад розрісся аж до самої долини Колибабового Яру,від якого на пагорбі починається кладовище. Розлогі яб-луні сумовито опустили гілля, вклоняючись високій домо-вині, в яку на вічний спокій лягла невтомна садівницяДобра й Любові, знана всіма Ярина Мицик.

Під небом осіннім односельці прощалися з великоюукраїнською матір’ю (у тяжкі роки війни та голодного 47-го вона виростила, виховала трьох дітей) і дружиною во-єнного журналіста, відомого поета Федора ОлексійовичаМицика, який у вересні 1941 року зник у полум’ї війни. Ко-ли накочувалася лінія фронту, Ярина Петрівна поезії сво-

го чоловіка закопала в горщику на городі — таким чиномуберегла його творчу спадщину для вкраїнської літерату-ри. (Завважмо тут, що першим читачем цих рукописів бувжурналіст “Молодої Черкащини” і поет Василь Симонен-ко.)

Саме рідній матері Ярині Петрівні її сини Мирослав(1938—65) і Вадим Мицики (перший — фольклорист, поет,журналіст, другий — знаний в Україні та за її межами як ет-нолог, археолог, дослідник народної культури) завдячуютьсвоїми досягненнями науковими, всім життям щоденним.У світ предків відходила із Вишнього Поля велика україн-ка, якій усі роки, їй відміряні, праглося сіяти добре, корис-не і збирати найцінніші плоди духовних садів рідного на-роду: записує народне весілля, пісні, визбирує замовлян-ня, прикмети, поради лікування травами (і допомагає хво-рим), які звела у збірник “Народні вірування, поради”. З1962-го вела щоденник погоди. Написала про свою жіночудолю “Дещо з мого життя”. У 1950-х роках займалася де-коративними розписами. Збірник “Отчий край” (1990) над-рукував її спогади про поета Ф. Мицика, а в книжці “Ви, зо-рі-зориці” — замовляння з Вишнополя. Та найбільше ду-ховне дитя — складені у зболеній пам’яті сторінкамистрашної картини голодоморів 1932–33 та 1946–47 років,репресії 30-х, різні акції нищення українців (цілого народу!)московсько-большевицькими катами, бачені й пережитінею. Окремою книжечкою видано “Голод у Вишнополі”,частину з її матеріалів надруковано у книзі-меморіалі “33-й: голод”. З хати в хату заходила й записувала свідченняочевидців, факти страхіть українського геноциду. І склалапоіменно мартиролог усіх односельців, яких поглинулачорна паща Молоху.

Найдавніші філософи і дослідники релігій сходятьсяна тому, що народження й смерть людини становлятьнайбільшу таємницю, яку не під силу збагнути людськомурозумові. Бо при народженні людині подається з НебесВисоких (Світовим Розумом) уготовану їй душу, яка й вес-тиме людську долю дорогами земного буття. Праведнадуша Ярини Мицик на 84-му році покинула земне буття і

полинула у Небесні Сади Вічності. Віриться, що у Божомумаєстаті вона випрошуватиме, вимолюватиме у Всевиш-нього кращу долю Україні — аби селянин був господаремна нашій землі, аби українські жінки, дівчата не шукалилегшого життя по чужих країнах, а примножували, берег-ли звичаї рідного народу, його лад і духовні багатства на-ції.

Хвала і вічна пам’ять великій подвижниці!..

Олександр ФИСУН

САДИ ЯРИНИ МИЦИК

12

“СЛОВО Просвіти” ч. 3 (120), 18 січня 2002 р.

Як солідаризацію з конкурсом, у містібуло проведено радіодиктант, у якому взя-ли участь сотні людей. Переможців і призе-рів радіодиктанту також нагороджували ра-зом із тими, хто показав найкращі знання зукраїнської мови в конкурсі. Радіодиктантвивів на сцену людей віком від 8 до 80-тироків, які почувалися такими ж іменинника-ми, як і учасники турніру ім. П. Яцика.

Урочистий ритуал нагородження. До гро-шових премій міської адміністрації від Лігимеценатів додаються цінні подарунки й біб-

ліотечки — твори П. Загребельного, ГригораТютюнника, І. Дзюби, Ліни Костенко, А. Діма-рова, А. Погрібного, М. Слабошпицького, по-дарункові видання різних енциклопедій,праці з історії України й української культури,Біблії. З пристрасними словами про ріднуземлю і рідну мову звертаються до перепов-неної зали автор популярної радіопередачі“Якби ви вчились так, як треба…”, секретарНаціональної Спілки письменників УкраїниАнатолій Погрібний, голова Наглядової радицього конкурсу, добре знаний колись дирек-

тор Гнідинської школи на Київщині, де впер-ше в країні постала мала народознавча ака-демія, Валентина Стрілько, поет Василь Гей,поетеса й генеральний директор Всеукраїн-ського інформаційно-культурного центру в м.Сімферополі Галина Хмельовська. Глибокосхвильованими були виступи дітей і вчителів.Практично кожен говорив про те, що без лю-бові до рідної мови не буває патріотизму, абез патріотизму людину не можна назватипорядною.

Рівень конкурсу в Нововолинську й

особливості свята мови коментують: Михайло Слабошпицький, виконав-

чий директор Ліги українських меценатів:— Свято у Нововолинську промовисто

потверджує: ідея конкурсу Петра Яцикасправді пішла в маси. Подекуди вона почи-нає завойовувати і владу. Кажучи це, маюна увазі передовсім голову міської адмініс-трації Володимира Сапожникова, який зу-мів знайти і гроші (в той час, коли три чвер-ті шахт у місті не працюють!), і час, щобособисто заопікуватися патріотичним ма-рафоном. Це добрий знак на майбутнє.

Володимир Загорій, президент Ліги:— Останнім часом з’явилася велика

зацікавленість до нашого конкурсу і з бокудеяких політичних партій, які хотіли б ви-користати його для своєї популяризації іпередвиборчої агітації. Але, на наше гли-боке переконання, політика і партійщинане повинні прийти в стіни школи. У нас небуде жодної премії від жодної партії. (Їхуже почали нам активно пропонувати).

Так, ми співпрацюємо з владою. Поде-куди особливо успішно. На фінальному ета-пі конкурсу в ритуалі нагородження призе-рів брав участь Президент держави, алеОсвітня фундація Петра Яцика і Ліга україн-ських меценатів не гукали собі на допомогужодні політичні сили в першому конкурсі,наша позиція незмінна і в другому, і в усіхнаступних. Інша річ, коли до нас захочутьдолучитися приватні особи, установи чи під-приємства, які вирішили встановити своїпремії для дітей чи для вчителів. Ласкавопросимо. Тут вакансії є завжди.

Ліга меценатів

Ó ÍÎÂÎÂÎËÈÍÑÜÊÓÐÀIJÎÄÈÊÒÀÍÒ ÏÈÑÀËÈÁÀÁÓѲ É ÎÍÓÊÈÄðóãèé åòàï êîíêóðñó ç óêðà¿íñüêî¿ ìîâè âèÿâèâ ïðèõîâàí³ ðåçåðâè

Ще за тиждень до цього дня афіші по шахтарському Но-воволинську запрошували всіх до міського Палацу культу-ри на свято мови, організоване міською адміністрацією.Афіша промовляла авторитетними іменами запрошених нацей захід, яким підсумовується другий етап Другого міжна-родного конкурсу з української мови ім. Петра Яцика: Ана-толій Погрібний — доктор філологічних наук, професор Ки-ївського університету ім. Т. Г. Шевченка, Михайло Слабош-пицький — письменник, виконавчий директор Ліги україн-ських меценатів, Любов Мацько — академік АПН, профе-сор педагогічного університету ім. М. Драгоманова, профе-сор того ж університету Галина Козачук, Валентина Стріль-ко — голова Наглядової ради конкурсу, президент Міжна-родного освітнього фонду ім. Ярослава Мудрого, ЮнусКандим — кримськотатарський поет, перекладач україн-ської літератури, заслужений діяч мистецтв, Василь Гей —голова Волинської організації Національної Спілки пись-менників, Олександр Рисак — професор Волинського уні-

Фото О

. Ващ

енка

— Андрію Івановичу, цякнига лише на перший поглядє публіцистичним портре-том сучасного керівника, пре-зидента фірми “Світоч”. Нас-правді ж вона зачіпає такіпласти нашого буття, про якіраніше намагалися не говори-ти…

— У цієї книжки непроста істо-рія. Якщо ви вже встигли її перег-лянути, то побачили, що в ній єпраця Дмитра Ступака “Причинкидо історії лемківського села Свят-кова”. Вона про моє рідне село наЛемківщині — про його розташу-вання на географічній карті, йогоісторію, історію його церкви, шко-ли, економічний стан у різні пері-оди існування. Начебто звичайнакраєзнавча праця, якби не одне“але”. Цього села немає і його іс-торія написана ще напередодніДругої Світової війни, — у менедавно лежав рукопис мого одно-сельця, священика Дмитра Сту-пака. До речі, він його писав тоді,коли я вже народився, і навітьпублікація мала з’явитися у “Віс-нику” Наукового товариства іменіШевченка у Львові, але цьому за-вадила війна. Згодом загубився увирі лихоліть і сам рукопис. Напочатку 60-х Дмитро Ступак пе-редав заново написану статтю вскороченому варіанті вченому, іс-торику-етнографу Івану Красов-ському для одного видання проЛемківщину, але хрущовська “від-лига” виявилася короткочасною— книга була знята з тематичногоплану видавництва, і матеріалнадовго заліг у шухляді домаш-нього архіву Івана Дмитровича.Дивно, як його не вилучили підчас неодноразових обшуків квар-тири вченого. Лише згодом, вжеза часів Незалежності, Іван Кра-совський завітав до мене з цимрукописом, і мені вже давно хоті-лося його оприлюднити, але як?

На допомогу прийшов професорЛьвівського університету, відпові-дальний секретар Світової Феде-рації українських лемківськихоб’єднань Іван Щерба. Він сказав:треба друкувати в одній книжці йісторію села, й біографію йогоуродженця Андрія Тавпаша. І хочя все ще сумнівався, роботу надцією книжкою розпочав її автор іупорядник Микола Миколюк.

— Коли читаєш цю книжку,стає моторошно від того, щопережили мешканці селаСвяткова під час сумнозвісноїоперації “Вісла”…

— Наша родина була багато-дітна — п’ятеро дітей, але ми небідували: мали сім гектарів землі,половину — орної, тримали коня,корову, телят, свиней, овець, кіз,птицю. І хоч тяжко працювали,але до столу мали все. Згодомбатьки згадували той час, як час,коли жили як у Бога за пазухою.Але одного страшного дня все се-ло посадили у вагони-“телятники”і повезли кудись. Дорога була ду-же довгою і саме там я вперше ді-знався, що таке справжній голод.З тих часів пам’ятаю, що їсти хо-четься в перші три дні, далі голодвже не відчувається.

— Вашу родину викинули учистому полі — виживайте,як можете. А все ж родина ви-жила — завдяки працелюбнос-

ті й терплячості…— Та мандрівка тривала кілька

місяців. Наш товарняк переганялиз одного станційного тупика в ін-ший, аж поки не висадили на стан-ції Дружковка Донецької області.Наша родина опинилася в жалю-гідній, кинутій напризволяще хати-ні-саманці. Схема виживання дляновоселів була проста: робота — вколгоспі, платня — на трудодні і,звичайно, не грошима. Але нам досільської роботи було не звикати.В 1947 році, коли на сході почавсяголод, ми втекли на Львівщину, детакож довелося кочувати з районув район, від села до села, мешкатипо три родини в одній хаті, до мо-розів спати на сіні…

— Схоже, Ваш характергартувався змалку, хоча вра-ження Ви справляєте людинилегкої, спокійної, у якої все са-мо собою виходить без особ-ливих зусиль… Сьогодні Виочолюєте “Світоч”, який не-має потреби представляти.

— Так, тоді, навесні 1985 року,коли я, орденоносець, повернувсяз Афгану, міг би задовольнитисяякоюсь “тихою” і “непильною” по-садою… Все ж таки заслужив…Та в лютому 1988-го, на конкур-сній основі, загальними зборамиколективу я був обраний гене-ральним директором, 1996-го —президентом, генеральним дирек-

тором акціонерного товариства“Фірма “Світоч”. І нині можу похва-литися, що саме фірма “Світоч” —найбільший платник податків у ре-ґіоні. Досить сказати, що у 2001році відрахування у держбюджетперевищили 60 млн. гривень. Анайближчим часом, згідно з умо-вами Інвестиційної угоди, нашафірма залучить ще 21 мільйон до-ларів США інвестиційних коштів,значна частина яких буде освоєнадо 120-річчя виробничої діяльнос-ті “Світоча”, що припадає на 2002рік. Ясна річ, за цими сухими циф-рами — море задоволення длянайменших українців. І не тількидля них! Продукція фірми “Світоч”вже не перший рік святкує успіх уродинах, на святкових столах, якнайсмачніша і найпривабливіша.

— У книжці “Святкова не-знищенність добра” багатофотодокументів. Це світлиниі родичів, і друзів, і місць, де ко-лись була розташована бать-ківська хата. За цими фотома-теріалами можна простежитидолю лемка Андрія Тавпаша.Але чи не найзворушливішісвітлини, де ви з родиною біляпорога рідної хати…

— До Святкової я зміг поїхатилише через сорок чотири роки піс-ля виселення, в часи перебудови,1988 року. Ми мали добрі зв’язки зпольською бісквітною фабрикою

“Сан” в Ярославі. І час від часу об-мінювалися досвідом, групамиспеціалістів. Якось я сказав дирек-тору фабрики Яну Пайді, що моямала батьківщина Святкова Вели-ка недалеко звідси. Він одразузапропонував — поїхали! Складнонавіть змалювати почуття, які охо-пили, коли підійшов до колишньо-го подвір’я батьків — замість хати,стодоли, стайні, студні лише кіль-ка дерев та врослі в ґрунт залиш-ки фундаменту. Наступного рокуми поїхали до Святкової разом ізродиною.

— Чи очікували Ви такогоуспіху цієї книжки? На її презен-тації у Київському Будинкувчителя не було де яблукувпасти, а книжки просто невистачило для всіх бажаючих.

— Схоже, що давня проблемалемків не стала менш болючою ісьогодні є потреба говорити й пи-сати про неї. У грудні цього рокувиповнюється десять років відчасу заснування Фундації дослід-ження Лемківщини. У її планах —видання ґрунтовної праці “Енцик-лопедія Лемківщини”, до друкуякої вже приступили у Варшаві,створення Архіву Лемківщини іБібліотеки лемкознавчих виданьу Львові. А фірма “Світоч” час відчасу надає їм допомогу. Ми по-винні знати наші першовитоки імаємо нарешті почути всю прав-ду про трагедію лемків, бо вона йсьогодні все ще замовчується…

Сторінку підготувалаСвітлана КОРОНЕНКО

АНДРІЙ ТАВПАШ, ГЕНЕРАЛЬНИЙ ДИРЕКТОР КОНДИТЕРСЬКОЇ ФІРМИ “СВІТОЧ”:Я — ВІДБИТОК ДОЛІ ЛЕМКІВСЬКОГО ПЛЕМЕНІ

Нещодавно в київськомуміському Будинку вчителявідбулася презентація книги“Святкова незнищенністьдобра; Андрій Тавпаш. Пуб-ліцистичний портрет” (“Аст-рон”, Львів, 2001), організо-вана Лігою українських ме-

ценатів та Загальноукраїнським об’єднаннямлемків. На презентації говорилося про охоп-лену цією книгою проблематику і драматичну

історію лемківської гілки українського народу.Це не традиційна біографічна книга — АндрійТавпаш, керівник одного з найуспішніших під-приємств України, кондитерської фірми “Сві-точ”, постав перед читачами одним із тих, ко-го було депортовано з Лемківщини в ході про-ведення зініційованої Москвою і Варшавоюоперації “Вісла” і хто сьогодні прагне, абиправда про ту давню кривду стала відомоюнайширшому загалу.

13

ч. 3 (120), 18 січня 2002 р. “СЛОВО Просвіти”

Наука і ми

ДЕМОГРАФІЯ

За даними МОЗ, у 1996 – 2000 рокахсмертність населення в Україні певною мі-рою стабілізувалась, а народжуваністьпродовжувала зменшуватись і вже в 1998році дорівнювала 8,3 на 1000 осіб (у 2000році — 7,8). Зниження її призвело й донизьких показників відтворення населен-ня. Сумарний показник народжуваності в1999 році дорівнював 1,19, тобто одна жін-ка протягом дітородного віку народжує всередньому 1,19 дитини, а для підтримкистабільного відтворення цей показник маєбути 2 дитини й більше.

Світова демографічна ситуація теж ха-рактеризується зниженням народжуванос-ті, щоправда, воно супроводжується підви-щенням середньої тривалості життя, чогоне спостерігаємо в Україні. Навпаки, серед-ня тривалість життя у нас помітно зменши-лася: у чоловіків — на 4,9 року, а в жінок —на 2,6 року. Протягом 1996 – 2000 рр. спос-терігалося певне підвищення середньоїтривалості життя (на 0,8 року) — виживавнайміцніший прошарок. За рахунок цьогочинника смертність деякий час може бутинижчою, ніж у попередні роки. Так, середнятривалість життя чоловіків у 1999 році ста-новила 63,3 року, а жінок — 74 роки. Отож,ми відстали за цим показником від розви-нених країн Європи на 9, а від Японії — на12 років. До того ж у нас щорічно зменшу-ється кількість українців (і дані останньогоперепису потверджують цей факт) на 450тис. осіб. Але чи входять у цю кількість сот-ні тисяч жінок репродуктивного віку, що пе-ребувають за кордоном на нелегальномустановищі?

Рік у рік зменшується й питома вага ді-тей, що зумовлено не тільки низькою на-роджуваністю, а й високою смертністю не-мовлят, особливо порівняно з розвинутимикраїнами Європи. Дитяча смертність поза-торік в Україні становила 12,8 на 1000 но-вонароджених. Зменшується також питомавага осіб працездатного віку — як череззменшення кількості молоді, так і внаслі-док підвищення рівня смертності праце-здатного населення, особливо за рахунокнещасних випадків, отруєнь і травм, щостановлять третину (31,3%) усіх летальнихвипадків.

Суттєвий занепад природного прирос-ту на тлі низьких показників відтвореннялюдності, зменшення питомої ваги дітей тамолоді, негативні показники демографіч-ного навантаження та міграційних процесівне тільки призвели до сучасної демогра-фічної кризи, що бере початок у 80-х, а йунеможливлюють поліпшення ситуації унайближчі 10–20 років. Так, унеможливлю-ють, якщо держава не вдасться до термі-нових заходів. Адже її економічне зростан-ня безпосередньо пов’язане з чисельністюта складом населення. Отже, мусимо ро-зірвати зачароване коло — слабка еконо-міка посилює демографічну кризу, а демог-рафічна криза заважає розвиткові економі-ки. Тобто проблема лежить у площині соці-ально-економічного розв’язання: підтрим-ку передусім має отримувати молодь, са-ме на неї лягає тягар як економічних, так ідемографічних проблем. Тільки в цьомуразі держава дбатиме про належну сус-пільну стабільність, — вкладаючи гроші вконкретних гарантів свого майбутнього.

ЗДОРОВ’Я

На жаль, охорона здоров’я нагадує ни-ні життя у віртуальному світі — діє ніби йдостатня кількість клінік, лікарень, маємо йфахівців, — яким ціни нема, але, обертаю-чись навколо чорної дірки держбюджету,все це господарство зненацька втрачає на-лежний йому статус: лікарська мораль по-деколи нездатна дати відсіч аморальномубезгрошів’ю. Та й важко уявити хірурга пе-ред операцією, котрий ледве стоїть на но-гах… Яка з нього користь?

Зрештою, збереження належного стануздоров’я населення, особливо декретова-

них груп, — завжди перебувало в компе-тенції МОЗ. Але правда й те, що саме сис-тема охорони здоров’я та й усе наше сус-пільство потребують невідкладного ліку-вання. Можливо, що й болісного…

Хіба мало чуємо сьогодні повідомленьпро викиди газу, нафти, про випадки розли-вів ртуті чи кримінального радіаційногозабруднення нашого довкілля? Хіба незрозуміло й після Чорнобильського катак-лізму, що саме людина становить найбіль-шу загрозу не тільки для природи, але йдля власного існування? Та, змагаючись ізтехногенними відходами, що заполонилидовкілля, чи збагнемо нарешті, що мусимовідмовитися од споживацького способужиття — хижацької експлуатації Землі та їїнадр?

Як найважливішим завданням медици-ни є зменшення всіх типів шкідливих фак-торів, що справляють деформацію хромо-сом, так найголовнішою проблемою еконо-міки — ще позавчора! — стало відповідативимогам екології. Але завдання всіх зав-дань і поколінь українців полягає в протис-тоянні поширенню генетичних захворю-вань, — йдеться ж бо про врятування гено-типу нації. Генетично успадковане захво-рювання неможливо вилікувати — в цьомуразі хворіють усі клітини організму. Йомуможна лишень запобігти, перериваючиабо не допускаючи вагітність за фатальнихспадкових генетичних ушкоджень. Як відо-мо, до цього засобу найчастіше й вдають-ся лікарі, хоча це й палиця на два кінці —саме вона й б’є нас, постчорнобильців,найвідчутніше. Та й чи правомірно дбатипро фізичне здоров’я на шкоду здоров’юдуховному? І чи не є спадкові генетичніушкодження наслідком саме духовних хво-роб роду, народу, людства?

А що можна сказати про способи ліку-вання пересічного українця чи ефектив-

ність сучасних ліків? Дедалі більше насто-рожує спонтанне засилля найрізноманітні-ших імпортних лікувальних засобів, які по-деколи боляче б’ють не тільки по гаманцю,а й по життєво важливих людських орга-нах. До того ж лікарі ніяк не зійдуться натому, що саме — благо чи зло — несутьнам усе нові й нові ліки. Зокрема, до прик-ладу, й цинк — допомагає боротися із зас-тудою чи прирікає недужого на ще непе-редбачувані страждання? За повідомлен-ням досить авторитетної “Сайєнс ньюс”, уході нещодавнього дослідження нібито ви-явилося, що вживання цинкових пігулок упочатковій стадії застуди скорочує трива-лість хвороби майже наполовину. Щоправ-да, у декотрих обстежуваних, які вживалицинкові пігулки, спостерігалися й такі по-бічні явища, як закрепи, сухість у роті…Але чи не були вони, ці побічні ефекти,наслідком глибших процесів у хворому ор-ганізмі? Подібне становище склалося і зуживанням антибіотиків: ніби й досвідченілікарі радять лікуватися ними при застуді.Хоча завдання антибіотиків полягає в ціл-ком конкретному знешкодженні інфекції.Зрештою, погоду на ринку медикаментівдиктують радше фінансові інтереси фар-мацевтичних концернів і фірм, а не здо-ров’я людини й нації.

ЦІНА

Мабуть, Ви неодноразово замислюва-лися над багатоликістю цієї проблеми, ша-новний друже. Але допоки рівень нашоїгромадянської свідомості визначатимутьінтереси відомчих та інших кланів, які й немислять існування без узурпації права наістину в останній інстанції, ситуація лишускладнюватиметься. Надавши їм змогурозподілити між собою позірну відпові-дальність за землю, воду, повітря, надра,

здоров’я тощо, ми тим самим погодилисяна роздрібнення правди про світ зарадипримарної зручності, що — традиційно —навіть обіцяла вигоду. Але дрібні, суто ві-домчі “правди”, які завжди спиралися на“справну” цифру задля наперед не тількивизначеного, але й комусь потрібного ре-зультату, неспроможні були стати суспільноцільною Правдою саме тому, що суперечи-ли елементарній цільності пізнання. До то-го ж вони заздалегідь ігнорували “міру всіхречей”, — правда, підпорядкована певнимінтересам, визнає тільки слухняного вико-навця її намірів, а не мислячого партнера.

Чому ж сталося саме так? Адже 1929року визначний філософ і богословП. О. Флоренський у листі до першого пре-зидента АН України В. І. Вернадського під-креслював, що будь-які механічні моделі —не що інше, як надбудова над застарілоюформою господарювання, що вони сус-пільно й економічно шкідливі, бо ведуть дореакційної економічної думки, а отже —спотворюють і затримують розвиток про-мисловості. Уже тоді передова науковамисль переконувала, що “промисловістьмайбутнього, і можливо, близького майбут-нього стане біопромисловістю, що за елек-тротехнікою, яка майже замінила паротех-ніку, йде біотехніка, і що, у відповідності зцим, хімія і фізика будуть перебудовані, якбіохімія й біофізика” (“Переписка В. І. Вер-надського і П. О. Флоренського”, “Новыймир”, № 2-89).

Ще майже 75 літ тому в суспільстві й на-уці могла розпочатися та грандіозна енерге-тична перебудова, яка винесла б екологію і,безперечно, економіку на рівень якісно від-мінний од нинішнього. Та вульгарне розу-міння діалектики — з одного боку і печернепрагнення підкорювати й визискувати — здругого внесли надто жорсткі корективи врозвиток як нашого суспільства, так і всієїцивілізації… Альтернатива атомній бомбі —атомна енергетика — видавалася індуль-генцією, перед якою і найтяжчі гріхи — аби-щиця. І лишень енергетична криза 70–80-хроків примусила — не схаменутися, ні —“полапати в гаманці”. Адже ще з позамину-лого століття панівна економічна думка дик-тувала, що кожен відсоток приросту сус-пільного продукту відповідає відсоткові при-росту споживання енергії та енергоресур-сів. Аж насправді виявилося, що промисло-ва віддача в розвинутих країнах зростає са-ме при скороченні енергоспоживання! Щосаме культура експлуатації життєвих енер-горесурсів домінує при визначенні карди-нальних засад цивілізації.

Культура має визначати і ставлення од-не до одного — чи належно пошанованаТа, що дає життя? І чи не тут маємо шука-ти розв’язку всіх наших проблем?

Справді, не можемо називатися цивілі-зованим суспільством доти, допоки спові-дуємо утилітаризацію природи, визначаю-чи, що вода — для ТЕС, ГЕС, кораблів іАЕС, повітря — для снарядів і літаків, зем-ля — для машин і механізмів, ліс — для лі-сопильних заводів і целюлозних комбінатівтощо. Світ надто єдиний, аби дробити йо-го по галузевих та відомчих шухлядах, зов-сім не дбаючи про заповідане нам цільнебіосферне знання. Істинне знання про світ,запевняли ще древні, — неподільне. І тіль-ки синтез його спроможний дати нам відпо-відь на питання, що є цей світ, як виниклий організувалися біо- і ноосфера та якоюмає бути наука про людину — в сенсі пла-нетарно-космічного явища. Адже, віддав-ши перевагу фізико-технічній науці передбіосферною, ми щойно збагнули, що опи-нилися перед не просто екологічною — ге-нетичною катастрофою!

Отже, йдеться не тільки про майбутнєякогось одного народу — про існуваннявсього людства, що не бажає відмовитисьод миттєвих вигод, хоча й усвідомлює: спо-живацьке ставлення до Святих Заповідейпозбавляє майбутнього, знецінюючи йогобожественну суть.

Віктор ГРАБОВСЬКИЙ

ªÄͲÑÒÜ, ßÊÎÞ ÌÀÐÈÌÎ

Асоціативний ряд — у кожного свій...

Фото О

. Ващ

енка

Рубрику веде Ва-силь Скуратів-ський

17 січня — Бого-явлення, або бабинвечір

Кроплять хати свя-ченою водою. На За-карпатті жінки на свя-ченій воді замішували

борошно і ним на дверях та одвірках робилихрести, щоб “упирі і всіляка нечиста сила не ма-ла впливу”. А дівчата збирали букові тріски наподвір’ї, приказуючи:

— Самі букові, самі букові! — Це для того,щоб добре збиралися гриби.

18 січня — Голодна кутя, голоднийсвятвечір

Готують третю (й останню) кутю різдвяно-но-ворічних свят. Називається вона “голодною” відтого, що з цієї пори і до наступного дня, доки неосвятять воду в річці, люди говіли, себто не їли.Власне, це був останній день колядок.

Здебільшого на голодний святвечір “водилиМеланку” дівчата, хоч у деяких реґіонах вчинялице і парубки. На переважній території Україниосновні дійства завершувалися після Василів.

З голодною кутею пов’язані цікаві обрядодії“закликання морозу”. Адже хрещенські холодибули у давнину найміцнішими. Перед тим, яксісти за вечерю, господар брав ложку куті, під-ходив до вікна (іноді прочиняв кватирку) і тричіказав:

— Морозе, морозе, йди до нас куті їсти! Піс-ля паузи знову звертався:

— Не йдеш? То не йди ні на жито, ні на пше-ницю, ні на всяку пашницю!

19 січня — Водохреща, Водощі, ЙорданаЦе третє, найбільше і завершальне, свято

різдвяно-новорічного циклу. З ним пов’язуютьхрещення Христа на Йордані. Відтак у всіх се-лах, де були церкви, святили воду. Зранку чоло-віки йшли до річки чи ставка, вирубували з льо-ду хреста (“йордана”), ставили його поруч з опо-лонкою та обливали червоним буряковим ква-сом. Під обід священик, виголосивши молитву,освячував воду, занурюючи в неї срібного хрес-та. Після цього випускали в повітря кілька парголубів і вчиняли гучну стрілянину холостиминабоями.

20 січня — Івана Предтечі, ХрестителяУ цей день виносили з хати хліб і сіль, що

лежали на покуті від багатої куті, і, розламавшина шматочки, годували тварин. Це ж саме роби-ли і з сіном. З Івана Хрестителя жінкам дозволя-лося шити і прясти. Не випадково мовиться:

”Після Івана Предтечі хто не робить, тогоб’ють у плечі” чи “Прийшов Іван Предтеча та йзабрав свята на плечі”.

21 січня — Опанаса, Пів-Івана, Різдвянийдень

Святкують переважно жінки, бо кажуть, що“Пів-Івана полоще ложки”. Цей день збігається зРіздвом, а тому іще називається “виряджан-ням”, або “проганянням свят”. Власне на Різдвя-ний день повністю завершуються всі святки зи-мового циклу.

23 січня — МаркіянаЙого називали ще “Грицем-літозазивачем”

— “Який день — таке й літо. Іній на стіжках — намокрий рік.

25 січня — ТетяниЯкщо вигляне сонце, то рано прилетять пта-

хи з вирію, а коли сніжно, то дощитиме по літі.

28 січня — Отдання, ВиденняВважають, що в цей день чаклунки дають

“даннє”. В народі побутує безліч повір’їв про те,що деякі люди можуть будь-кого приворожитидо себе, наслати різні хвороби тощо.

31 січня — ОпанасаПереважно цей день буває холодним, а то-

му казали:З Панасовими морозами жарти лихі. На

Опанаса-ломиноса бережи носа.

Новий рік — до весни відлік. На Новий рік прибавилося дня на заячий

скік. Сонце блищить, а мороз тріщить.

Цікаво знати16

Засновник Всеукраїнське товариство «Просвіта»імені Тараса Шевченка.Реєстраційне свідоцтво КВ № 4066 від 02.03.2000 р.

Головний редактор Любов Голота.Шеф-редактор Павло Мовчан.Редколегія: Л. Голота, Я. Гоян, П. Мовчан,А. Погрібний, О. Пономарів, І. Ющук.Комп’ютерна верстка: Ірина Шевчук та Олег Бесський.

Адреса редакції: 01001, Київ-1, завулок Музейний,8.Тел./факс 228-01-30. E-mail: slovo_prosvity@ukr.netПередплатний індекс 30617.Зам. № 3301203. Наклад 5000.Видрукувано з готових фотоформ на комбінаті

Редакція листується з читачами тільки на сторінках газети і надіслані рукописи та світлини не повертає.Залишає за собою право редагування та скорочення текстів.

МІСЯЦЕЛІК

І ось нещодавно я зустрівсяіз Заслуженою артисткою Укра-їни Катериною Василенко, при-вітав із присвоєнням почесногозвання, а заодно попрохав спі-вачку про інтерв’ю для читачівгазети “Слово Просвіти”.

— Катю, коли Ви впершезаспівали на сцені? Чим за-пам’ятався той виступ?

— Якщо не брати до увагитієї обставини, що танцювала іспівала на шкільних концертаху своєму рідному селі Шевчен-кове, — то запам’яталася сценавійськової частини льотчиків урайцентрі. Вони були шефамиПрилуцького педучилища іменіІвана Франка, де я тоді навча-лася. Так от — співаю якось наконцерті у військовій частинісвою улюблену пісню “Ой несвіти, місяченьку”. Співаю вжевчетверте — дуже подобалась

вона льотчикам. І враз один вій-ськовий зривається зі свого міс-ця, легко заскакує на сцену, під-хоплює мене на дужі руки і сто-їть. Стоїть хвилину, дві, три…Бачили б ви, що творилося взалі: спочатку була мертва ти-ша, а потім — шум, гам, сканду-вання глядачів “гірко, гірко!..” Аякі легенди почали тоді ходитипо місту! Дуже вже гарний льот-чик був, і форма військова чу-дова, до лиця йому, один каш-кет чого був тільки вартий! Усімтак і хотілося, щоб ми з ним од-ружилися…

— І що ж?— Та, юна Катя, мріяла не

про заміжжя — бажала вчитисяспіву… Після закінчення педучи-лища я залишилася працювати уПрилуках, паралельно вступив-ши до театральної студії Київ-ського театру оперети. Навчання

давалося мені дуже легко. Я лю-била сценічний рух, сценічнеслово, фехтування, вокал. Колина одному з екзаменів я викону-вала серенаду Шуберта, якасьжінка заглянула до аудиторії йпопрохала: “Покажіть мені, будьласка, ту дівчину, яка щойно такгарно співала”. Любили мене йза почуття гумору.

— Ви залишилися працю-вати в театрі після закін-чення студії?

— Так. Три роки я була в за-хопленні від роботи в театріоперети: барвисті костюми, за-гадкові образи, класичні зачіс-ки. Я була повна сили — про-довжувала заняття з вокалу, го-лос мій звучав прекрасно. Тапісля пропозицій — далеко нетворчих — головного режисерая зрозуміла, що життя — склад-на річ. Розмова та здаваласятрагедією: не хотілося залиша-ти театр, але й роль коханки —не для мене… Перейшла пра-цювати до Укрконцерту. Нині я,вже дванадцятий рік, солісткаАсоціації діячів естрадного мис-тецтва України. Я знайшла се-бе в іншому, хоча й люблю опе-рету. Залюбки співаю естрадніпісні, зберігаючи в них україн-ський мелос. Бо до українськоїпісні, яку вперше наспівала ко-лись над моєю колискою мама,ставлюся особливо трепетно.Пишу пісні сама. А коли приду-маю щось гумористичне, одра-зу мамі читаю — вона так щиросміється, а я з нею теж. Вийшлаз друку книжечка гуморесок“Народне кодування”.

А ще — готую нову концерт-ну програму, що продовжитьуже визнану і бачену вами.

— Пані Катерино, Ви —оптимістка чи песимістка?

— І те, і друге. Коли пори-даю, а коли й поплачу. Для різ-номанітності (сміється — О. В.).Коли мені дуже сумно, я пере-читую “Кобзар” Тараса Шевчен-ка і проживаю разом з авторомкожне прочитане слово. Зна-ходжу також відраду у виши-ванні — мама моя гарно україн-ські рушники вишивала. Люблюквіти, вважаю їх божими творін-нями. Одне слово — живу якусі, кому теж нелегко. Але невтрачаю здатності помічатикрасу.

Розмовляв і фотографувавОлекса ВАЩЕНКО

Êàòåðèíà ÂÀÑÈËÅÍÊÎ: «ÙÎÁÂÅÑÍÀ Ó ÑÅÐÖ² ʲÒÓÂÀËÀ...»

Програма співачки Катерини Василенко називаласявідкрито й однозначно: “Я — українка”. Національнийцирк України, де рік тому відбувся її концерт-бенефіс, бувпереповнений — вітати улюблену співачку прийшли дру-зі та земляки, палкі прихильники її таланту. Глядачі за-хопленими оплесками вітали кожну виконану пісню: “Я— українка”, “Волошкове поле”, “Приїжджайте частішедодому”, “Одцвітає сонях за селом”, “Пролітали гуси”,“Шлюбна ніч”, “Лукава я”, “Моя Україна”…

Багато разів я чув пісні Катерини Василенко по радіо.Звернув увагу на чистий, проникливий голос співачки.Але не знав, що вона ще й багатогранна творча особис-тість — пише пісні, казки та оповідання, смішинки і гумо-рески, лауреат багатьох конкурсів та фестивалів, пісен-них вернісажів. Її пісні “До ясеня-красеня”, “Чарівнеім’я”, “Примадонна”, “Шумить гроза”, “Побажай удачі”,“Море” залюбки виконують відомі українські співаки.Вийшло дві її аудіокасети “Хусточка-хустинка” та “Шлюб-на ніч”, про співачку створено музичний телефільм “Ірозцвіла душа моя в піснях”, знялася К. Василенко у ху-дожньому фільмі “Схованка біля червоних каменів”.

БУДЬМО ЗНАЙОМІ!

ГЕОГРАФІЧНІ ВІДКРИТТЯ510 років тому, 12.10.1492 р. Христо-

фор Колумб, італійський моряк на службікороля Іспанії, досягає архіпелагу Багамиі відкриває Америку.

480 років тому Фердинанд Магеллан,португалець на службі короля Іспанії,вперше здійснює кругосвітнє плаваннянавколо земної кулі.

230 років тому англієць Джеймс Куквирушає у свою другу подорож навколосвіту, відкриваючи країну тисяч островів іархіпелагів на Тихому океані — Океанію.

ТЕХНІЧНІ ЗДОБУТКИ360 років тому француз Паскаль

сконструював першу механічну лічильнумашину, яку пізніше названо арифмомет-ром.

290 років тому англієць Ньюкомен ви-

готовив першу парову машину для пресу-вання.

220 років тому англієць Уатт збудувавпаровий двигун.

210 років тому британець Мердокстворив систему газового освітлення ву-лиць.

60 років тому італієць Енріко Фермі,працюючи в США, побудував першийядерний реактор (між іншим, — під трибу-нами стадіону в Чікаго).

40 років тому (10.07.1962 р.) США ви-вели на орбіту навколо Землі перший те-лекомунікаційний супутник “Телестар-1”.Того ж року, 14.12.1962 р. американськийкосмічний зонд “Марінер-2” вперше пере-дав на Землю інформацію з Венери.

30 років тому (14 — 25.02.1972 р.) ав-томатичний космічний корабель “Луна-20” (СРСР) сідає на Місяці і, після здій-снення кількох експериментів та взяттяпроб місячного ґрунту, повертається наЗемлю.

Не всі з цих дат є “круглими”, протезавжди приємно нагадувати собі, що

людство ніколи не стояло на місці у своїхпрагненнях відкрити, створити, винайтищось таке, чого доти не існувало. Homosapiens завжди думала і придумувала, ітільки таким чином рухала уперед прог-рес у науці і техніці.

Принагідно варто нагадати, що пер-ший ядерний реактор укладав самЕ. Фермі та кілька його колег. Причому, ук-ладали вручну, з “цеглин” графіту та ура-ну, заздалегідь поклавши в центр своєї,досить примітивної конструкції, кількакадмієвих стержнів. І досі екскурсантамдемонструють обгорілі стіни і сліди від за-печеного графіту під трибунами стадіону,де було викладено перший у світі атом-ний котел і на ньому вперше отримано ке-ровану ядерну реакцію. Не зважаючи на“дитячість” першого реактора, вибуху несталося завдяки точності розрахунків,проведених ученими.

Роман ЗАПОЛЬСЬКИЙ

ЮВІЛЕЇ РОКУ

РЕЦЕПТИ НАШИХЧИТАЧІВ

Наша читачка з КиєваЕмма Іванівна Луцик присла-ла нам “смачного” листа і ці-каву пропозицію: вона вважає,що газета “Слово Просвіти”мала б друкувати рецептинаїдків і напоїв, популярних урізних реґіонах України. З ча-сом могла б скластися цікавакнига сучасної українськоїкухні, створена за допомогоюбуковинок, галичанок, над-дніпрянок і т. д. Пропозиціяпані Луцик нам сподобалася,сподіваємося, що її підхоп-лять наші милі читачки і гос-подині. А на почин Емма Іва-нівна пропонує кілька власнихулюблених страв.

ЦибуляникиУзяти 3 цибулини серед-

ньої величини і дрібно поріза-ти. Посолити за смаком. Зап-равити 3-ма ложками борош-на. Збити 3 яйця і гарно пере-мішати з цибулею та борош-ном. Можна додати подрібне-ну зелень кропу та петрушкиабо грибний кубик “Маггі”. Щераз добре вимішати і смажитияк оладки в киплячій олії на га-рячій сковорідці.

Подавати зі сметаною абокислим молоком.

«Микитеї»Свинячі або телячі битки

нарізати товщиною 1 см, по-перчити, посолити, відбити іпокласти на холод. Тим часомбілу курятину перекрутити нам’ясорубку, додати спеції,сіль, жовток 1 яйця.

Охолоджені битки змазатибілком, покласти всерединуначинку, закрутити трубочкою,яку скріпити дерев’яною зубо-чисткою чи перев’язати нит-кою. Можна запанірувати бо-рошном чи сухарями. Обсма-жити на сковорідці і, склавшиу сотейник, протушкувати вдуховці. До микитеїв пасує со-ус на будь-який смак. Особли-вого смаку ця страва набуває,якщо в чавунець покластичорнослив із кісточками. Сли-ви заздалегідь миють, залива-ють на 7 хвилин окропом. На-бубнявілий чорнослив кла-дуть на дно посудини, дода-ють 50 гр. масла, зверху вик-ладають микитеї, накриваютькришкою і ставлять на ма-ленький вогонь у духовку.

Отож — самі смакуйте іродину пригощайте! А намнадсилайте свої рецепти,кулінарні секрети і поради!

СМАЧНОГО!

8

“СЛОВО Просвіти” ч. 3 (120), 18 січня 2002 р.

Еліта

“Тисяча років української суспільно-полі-тичної думки” — видатний проект ученогой мецената з Америки Тараса Гунчака, вті-лений “Дніпром” — ще не одне 10-річчя жи-витиме творчу думку нашого суспільства.Про джерела виникнення задуму та труд-нощі, що супроводжували його здійснення,наш кореспондент і розмовляв із ТарасомГригоровичем.

— Вельмишановний добродію! Ви-давництво “Дніпро” репрезентує сьо-годні здійснення Вашого чудового про-екту — вперше український читач маєзмогу переглядати унікальні матеріа-ли й документи, зібрані в 14 книгах 9-

томника “Тисяча років ук-раїнської суспільно-полі-тичної думки”, що ранішебули недоступні й фахів-цям. Розкажіть, будьтеласкаві, як виникла ідеязібрати й видати сучас-ною українською мовоюнастільки розкиданий учасі й просторі матеріал?Адже значна частина йогой досі становить рарите-ти, мало доступні в Укра-їні?

— Ідея видання, котре буможливило доступ україн-ців до важливих історичнихпам’яток, документів, листів,писаних різними мовами і врізний час, народилася дав-но. Викладаючи всесвітнюісторію в Тутгертському уні-верситеті й працюючи вод-ночас над дослідженнямпроблемних питань з україн-ської історії ХХ ст., я відчувнестримну потребу репре-зентувати світові історію Ук-раїни як невід’ємну часткусвітової історії, донести донайширших кіл усього світусуспільно-політичний світог-ляд українців різних історич-них епох. Ще на початку1980-х років разом із

Р. Сольчаником ми підготували до друкутритомне видання “Українська суспільно-політична думка в ХХ ст. Документи і мате-ріяли” (Сучасність, 1983). На той час не бу-ло такого видання документів, яке б відоб-ражало різні етапи розвитку українськогонароду, адже впродовж тривалого часу неіснувало конкретної наукової політики. Мипродовжили і розвинули наукову традиціюБ. Кравціва, закладену його збірником “Ви-від прав України. Документи і матеріяли доісторії української політичної думки” (Нью-Йорк, 1964), а також традицію серії “Бібліо-тека Українського підпільника”, що булаприсвячена визвольним змаганням ОУН,УПА, УНВР і АБН (1955 – 1957), видаємо

багатотомний “Літопис УПА”. Та з проголо-шенням незалежности України наукові сту-дії національної історії, звичайно ж, активі-зувались і поглибились. Адже значно дос-тупнішими стали багато документів, фактів,досліджень, котрі перебували раніше за не-порушною “залізною завісою”. Відтак я йприйшов до висновку, що настав час підго-тувати значно повніше видання, котре бпредставило всю тисячолітню історію ста-новлення й розвитку нашої України. Такимось чином упродовж багатьох років моєїдослідницької праці складалася науковаідеологія і концепція видання “Тисяча роківукраїнської суспільно-політичної думки”.

— Хто ж допоміг Вам реалізуватицю ідею? Кому б Ви хотіли скластипринагідну подяку як науковий редак-тор унікального видання?

— Хочу передовсім підкреслити, що на-ше видання вмістило чимало документів,які вперше з’являються українською мовою.Більшість залучених матеріалів — перекла-ди з латинської, польської, російської, ні-мецької та французької мов. Отож без чіт-кої взаємодії зусиль дослідників годі було йсподіватися на успіх. Саме тому мені при-ємно заявити, що реалізація цього проектустала можливою завдяки тісній співпраціукраїнських учених і дослідників, а три зга-дані томи “Української суспільно-політичноїдумки в ХХ ст.” стали його складовою час-тиною. Зазначу принагідно, що в межах за-гальної концепції видання кожен упорядникскористався правом формувати свої томизгідно з власним баченням опрацюваннядокументів і матеріалів. Як його науковийредактор і голова редколегії, висловлюющиру подяку упорядникам томів і членамредакційної колегії Валерію Шевчуку, Рома-ну Сольчанику, Юрію Шаповалу, Володими-ру Литвинову, Василю Яременку, а особли-во упоряднику й науковому секретареві Ок-сані Сліпушко.

— Гадаєте, вдалося поминути всі“підводні рифи” на цьому виснажливо-му шляху до читача?

— Судитиме про це тільки читач. Я ж зісвого боку зазначу лишень, що популяр-ний вислів нехай документи промовля-ють за себе… недостатній, оскільки доку-

менти без людської оцінки, без відповідноївпорядкованости залишаються тільки ок-ремими камінчиками, з яких ще потрібнотворити мозаїку життя минувшини. Недар-ма ще 70 літ тому видатний американ-ський історик К. Бекер доводив, що коженісторик перебуває в полоні своєї доби і че-рез це не здатен правдиво відтворити істо-ричні події. На його думку, історична прав-да буває тільки відносна і різниться залеж-но від часу, простору, спостерігача, а то йаналітика тієї чи іншої доби… Зрештою,про цей аспект я докладно говорю в перед-мові до нашого видання.

— Будемо сподіватися, сучасники незабаряться віддати йому належне.. Таможна не сумніватися, що “Тисяча роківукраїнської суспільно-політичної дум-ки” стане основною із засад національ-ної культурологічної думки, визначив-ши її духовну амплітуду на довгі роки.

— Власне, ми присвятили нашу працю10-й річниці незалежности України, торуючипутівець культурному розвою нації. Та, вду-муючись у культуротворчі проблеми, можнатвердити, що культура як цілість національ-ного надбання — це не винятково історичнеявище, що вже відбулося. Навпаки, це рад-ше діалектичний або динамічний процес,який перебуває у безперервному стані тво-рення. Саме тому історія не може бути “за-морожена” в часі й залишитися незмінноюдля всіх поколінь дослідників. Розглянувши,хоча й доволі побіжно, багатовимірність, ди-наміку людини та суспільства в їх діалектич-них відношеннях, разом із деяким творчимосмисленням історії як феномену, мені при-ємно запропонувати — від імени всіх упо-рядників — це досить-таки значне зібранняісторичного матеріалу, що може послужитиважливим джерелом для відтворення мину-лого України. Історія наша, як і кожного на-роду, — невичерпна криниця, і тому корот-кого шляху до її пізнання, мабуть, немає. Танаразі перед українським читачем уперше втакому обсязі постає життєпис національ-них, інтелектуальних і духовних пошуків таборінь у різні часи й епохи, — саме цього йпрагнула редакційна колегія нашого видан-ня.

— Спасибі!

Òàðàñ ÃÓÍ×ÀÊ: «ÖÅÉ ²ÑÒÎÐÈ×ÍÈÉ ÌÀÒÅвßËÌÎÆÅ ÏÎÑËÓÆÈÒÈ ÂÀÆËÈÂÈÌ ÄÆÅÐÅËÎ̲ÄÒÂÎÐÅÍÍß ÌÈÍÓËÎÃÎ ÓÊÐÀ¯ÍÈ»

— Анатолію Миколайови-чу, зізнайтеся, Ви вірили, щоподвижницький проект панаГунчака “Тисяча років україн-ської суспільно-політичноїдумки” фактично вдастьсязавершити до 1 грудня мину-лого року? Адже в надзви-чайно стислі строки потріб-но було підготувати до дру-ку близько 500 аркушів до-сить складного, специфічно-го тексту — документів,послань, довідок, листів, ук-ласти сотні тисяч примі-ток, довідок… Це ж фантас-тичний успіх!

— По-перше, зневіра — най-непримиренніший ворог профе-сора Гунчака, і вже одне те, щовін очолював редакційну колегіюцього й справді унікального ви-дання, унеможливлювало будь-які вагання й сумніви. По-друге,колектив “Дніпра” зумів підго-туватися до серйозного випробу-

вання — було здійснено технічнепереоснащення видавництва йприйнято на роботу висококва-ліфікованих працівників, що йдало змогу паралельно з цим ви-данням здійснити ще кілька від-повідальних проектів, які зали-шать помітний слід і в літератур-но-мистецькому житті, й у поліг-рафії. Директор видавництва —завзятий і цілеспрямований Во-лодимир Войтович — поставивсправу так, що розслабитися неможна було й на мить. Отже, йчасу на сумніви просто не виста-чало. Як головному редакторовівидавництва, мені залишалосятільки налагоджувати виробни-чий процес, дбаючи про йогоякість.

— Мабуть, не обійшлосябез фінансових труднощів?Таке ошатне видання в нашчас…

— Атож, не обійшлося. Алезавдяки тому, що воно було

сприйняте багатьма поважнимилюдьми як визначна подія в на-шому духовному житті, ми такине могли розминутися з успіхом.Зокрема, щиру й безкорисливудопомогу виданню надали Укра-їнський інститут Америки (Нью-Йорк), Федеральна Кредитна Ко-оператива “Самопоміч” (Нью-Йорк), Перший Український Фе-деральний Щадничий банк “Пев-ність” (Чикаго, Філадельфія), аще — добродії др. ЛюбомирКузьмак, його дружина ОксанаСмішкевич-Кузьмак та їхня донь-ка Роксоляна. Саме завдяки їх-ній патріотичній підтримці задумнатхненника цього видання Та-раса Гунчака й пощастило втіли-ти в багатотомне зібрання. Безпатріотизму, самопосвяти це бу-ло б неможливо.

— Будь ласка, кілька слівпро художньо-стилістичніособливості видання, — нашчитач не байдужий до них. Як

можна бачити, кожентом його має свій гра-фічний символ?

— Саме так! Працюю-чи над художнім офор-мленням “Тисячі років ук-раїнської суспільно-полі-тичної думки”, ми сповіду-вали філософську засадудобродія Тараса Гунчака,що культура — це діалек-тичний процес. Кожній ук-раїнській епосі притаман-на своя барва, своя ха-рактерна особливість, цевже постаралися худож-ники В. Машков та В. Міт-ченко. Якщо, наприклад, першакнига другого тому ввібрала доку-менти національно-визвольнихрухів, ідею Козацької держави, тоїї й визначив Герб Війська Запо-розького — рушійної сили епохи.На четвертий том припали доку-менти просвітництва — символомїї маємо запалену свічку, а дев’я-

тий том позначений суттю україн-ської національної ідеї, що знай-шла гідне втілення на головномумайдані Києва — Сама Україна вобразі юної Суверенної Вітчизни.Сподіваюся, читачі в Україні й ді-аспорі оцінять наші старання, —ми трудилися, власне, для них.

Анатолій ЧЕРДАКЛІ, головний редактор видавництва «ДНІПРО»: «МИ ПОДАЛИ ПРИКЛАД ГРОМАДЯНСЬКОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ДОЛЮ КУЛЬТУРНОГО РОЗВОЮ НАЦІЇ»

13

ч. 3 (120), 18 січня 2002 р. “СЛОВО Просвіти”

Молода країна

У жовтні — грудні 2001 року від-повідно до угоди про співпрацюВсеукраїнського товариства “Прос-віта” ім. Т. Шевченка та Головногоуправління освіти і науки Київськоїміської державної адміністрації про-водився міський дитячий конкурспатріотичного плаката і малюнка“Палітра українського слова”.

Головною метою конкурсу єутвердження української мови як мо-ви корінної нації, основи її духовноїта художньої культури, активізаціяпізнавальної діяльності дітей та мо-лоді, їх творчого потенціалу, вихован-ня любові до рідної мови, виявленнята підтримка юних обдаровань.

На адресу Оргкомітету конкурсунадіслали свої роботи 298 учасників.Згідно з умовами конкурсу авторамиробіт є діти та молодь 3-х вікових кате-горій. Ними представлено 312 робіт. Ізних: 6–9 років — 97 робіт, 10–13 років— 169 робіт, 14–17 років — 46 робіт.

Усім учасникам конкурсу надісла-но подяки за участь у конкурсі і приві-тання з Новим роком та РіздвомХристовим від Голови ВУТ “Просвіта”ім. Т. Шевченка, народного депутатаУкраїни П. Мовчана та начальникаГоловного управління освіти і наукиКМДА Б. Жебровського, запрошенона новорічну ялинку до КиївськогоПалацу дітей та юнацтва.

Засідання журі конкурсу відбулося11 січня ц. р. У його роботі взялиучасть: Микола Стратілат — голова журі, заслу-жений художник України, Ярема Гоян — дирек-тор видавництва “Веселка”, Юлій Скаканді —член Національної Спілки художників України,Тетяна Кожаєва — керівник студії образотвор-чого мистецтва Київського палацу дітей таюнацтва, Галина Калмикова — відповідальнийсекретар Київської “Просвіти”.

Оцінюючи роботи, члени журі ділилисясвоїми враженнями, щиро дивувалися вмін-

ню дітей, їхньому розумінню поставленоїмети. Пензлем і фарбами діти оригінальнопоєднують колір і барви рідної землі з логі-кою своїх думок. Чи то плакат, чи ілюстраціядо народних казок та пісень, творів україн-ських класиків, чи то малюнки фольклорнихсвят традиційних народних дійств, а то йпросто “малюючи” Україну, діти ще раз дове-ли просту і важливу істину: мова — душа на-роду. Палітра українського слова розцвіла

на малюнках сотень київських ді-тей. “Запашна, співуча, гнучка,милозвучна, сповнена музики іквіткових пахощів…” — висловлю-вався великий Олесь Гончар провизнання української мови. На ди-во дорослих, і навіть педагогів, якітелефонували до Оргкомітетуконкурсу, ставлячи запитання: якже можна слово малювати? Сло-во ж лише пишеться або говорить-ся. Аж ні! Магічна сила слова — вйого здатності викликати думку,уяву, фантазію та образи. Дитячіроботи — тому підтвердження.Тож враження від робіт перевер-шили сподівання організаторівконкурсу, що, якоюсь мірою, уск-ладнювало роботу журі.

Використовувалася така града-ція премій у кожній із вікових кате-горій:

6–8 років: І місце — 150 грн.; ІІ місце — 100 грн. (2 премії); ІІІ міс-це — 50 грн. (3 премії).

10–13 років: І місце — 200 грн.;

ІІ місце — 150 грн. (2 премії); ІІІ місце — 100грн. (3 премії).

14–17 років: І місце — 250 грн.; ІІ місце — 200 грн. (2 премії); ІІІ місце — 150грн. (3 премії).

За спільною згодою членів журі та в по-годженні з Оргкомітетом конкурсу прийняторішення використати частину преміюваль-ного фонду для заохочувальних премій.

За розробку плаката, який взято за основу

виготовлення плакату-афіші виставки, пере-можців конкурсу нагородити премією в розмі-рі 100 грн.

Заохочувальна премія встановлена в роз-мірі 50 грн.

Попереду — заключний етап конкурсу —мистецьке свято “Палітра українського сло-ва”, присвячене підведенню підсумків конкур-су та відзначенню переможців.

Відбудеться свято 7 лютого ц. р. у примі-щенні Київського палацу дітей та юнацтва(м. Київ, вул. Січневого повстання, 13). Поча-ток о 16.00.

Запрошуємо всіх на свято!

А. ТРЕБЕНКО, зав. відділом секретаріату “Просвіти”

Анастасія Тімірова, 17 років

Антон Макарцев, 10 років

Для малят від 2 до 102… Так пре-зентує свою продукцію дитяче видав-ництво “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА”.

Видавництво, що працює з 1992року, уже достатньо відоме. Спершуприваблювала трішки кумедна, інтри-гуюча, а головне — дитяча назва. Да-лі звертали на себе увагу книжечки,котрі, окрім першої, видавалися закордоном. Це, як стверджує директор“А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ” Іван Малко-вич, була вимога якості до велико-форматної ілюстрованої дитячої книж-ки. Згодом права на видання окремих“продуктів” придбали кілька провіднихвидавництв світу. Серед них — амери-канське “Alfred Knopf”. Наші державнікнижкові конкурси та форуми, мабуть,втомилися визнавати їх видання най-кращими. Настала черга закордонних.Є абабагаламагівські версії англій-ською та французькою мовами…

Очевидно, що ціна великоформат-них абабагаламагівських видань є по-важною. Так, “Снігову королеву”, най-більш нагороджувану, та інші виданняменше, ніж за 30 гривень, у мережі роз-дрібного книгорозповсюдження не ку-пиш. Тому масовий видавничий проект“Міні-Диво” (Міні-ціна за Диво-книжку),що пропонує сім популярних книг“А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ” по 1 гривнікожна через “Укрпошту” — не тільки

вдалий рекламний хід.Загальний тираж серії —1 мільйон примірників.Дитяча книжка по гривні,запевнили організаторипроекту на прес-конфе-ренції в УНІАН, буде укожному поштовому відді-ленні міст і сіл України. Фі-нансують акцію “Укртеле-ком”, “UMC”, “U’tel”, “Info-com” та “Укрпошта”…

Гість редакції “Сло-ва Просвіти” сьогодні— Іван Малкович, ди-ректор дитячого видав-ництва “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА”:

— Назва видавниц-тва — з оповідання ІванаФранка “Грицева шкільна

наука”. Грицька, який прийшов зі шко-ли, батько питає, що він там учив. Тойвідповів: “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГУ”. Хо-чемо, щоб це слово було першим, якедіти прочитають. Вони будуть мудрішіза Грицька…

— Яка перша книжка у Вас вий-шла, Іване Антоновичу?

— Першою книжкою у нас була“Абетка”, накладом у 50 тисяч. З’яви-лася під щасливою зіркою, бо одразупішла слава, що “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА” — хороше видавництво. Ця “дута”слава годує нас і по сьогодні.

— Можливо, розкажете, де взя-лися гроші на видавничу справу?

— Коли ти маєш чітко сформульо-вану ідею, уявляєш методику її втілен-ня і добре працюєш — трапляютьсяна шляху випадки, люди, котрі допо-магають тобі, а ти допомагаєш їм. Ценаче виходить згори, з неба.

Задумали видати “Абетку”, малабути товста, клеєна, понад 2 санти-метри корінець… Усюди у видавниц-твах казали: неможливо… Вони най-більше робили дев’ять склейок, а тотреба було сімнадцять. Усе почалосябанально, по-нашому. Тобто я мусивдати хабара робітникові, щоб той при-наймні спробував склеїти книжку. І —все прекрасно вийшло, не розривало-ся, мало вигляд. Тоді вже із цим пере-

конав фабрику, що можливо видатинашу “Абетку”…

Далі — гроші. Допоміг мій землякМихайло Ткачук. Познайомив нас тежвипадок, уже в Києві, де ми жили наРомена-Ролана. Моя дружина йшла вберезівському (я — з карпатського се-ла Березова) кожусі, Михайло підій-шов і каже: “Я знаю, де зробили цейкожух”.

Виявилося, він — із сусіднього се-ла. Так ось, людина, що займалася та-кою неромантичною роботою, як при-йом макулатури, і допомогла, бо малазнижки обухівського комбінату на кар-тон. Михайло дав п’ятимісячну позикумені — 25 тонн картону, з меншою від-сотковою ставкою… І процес пішов. Наперші три тисячі тиражу знайшов гурто-вого покупця. За ці гроші я викупив нафабриці ще десять тисяч книжок. Щене видрукувався увесь тираж, як біль-шу частину я вже розпродав. За чотиримісяці віддав борг — і справа пішлалегше.

— Яку абабагаламагівськукнижку вважаєте найкращою, най-важчою?

— Найбільше проблем викликалакнижка, яку я дуже люблю — це“Улюблені вірші”. Неймовірно важкодрукувалася. Самому треба було від-стежувати весь процес, перевірятиякість. Майже кожному треба булоплатити з кишені, щоб сумлінно пра-цювали. Вважали, якщо ти — приват-ник, то маєш безліч грошей. А коли тинасправді на позиках живеш, і післявиходу книжки у твоїй загальній касізалишається близько 50 гривень — ні-кого це не турбує.

Крадуть папір на фабриці — 8тонн. Постійно скандали. Зупиняв на-віть друкарські машини. Погрожуваливинести звідти ногами вперед, доходи-ло до бійок… Дуже тяжко було. Я спавпо 50 хвилин на день, дома майже небував. Це була остання книжка, яку ядрукував в Україні. Бо на формат, об-сяг, ілюстрації, тверді обкладинки кни-жок “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ” у нас не-має машин. Вони коштують за мільйондоларів і наші фабрики не можуть цьо-го собі дозволити.

Так само їздив на перші друки закордон, показував, що хочу, як хочу.Траплялися і під час перельотів ней-мовірні ситуації. Потрапили раз уякийсь смерч, уже падали, двері літа-ка відчинилися, екіпаж був у паніці…Слава Богу, нічого не сталося. Звичай-но, ближче і безпечніше в Україні дру-кувати, але таких можливостей заразнемає.

Останній проект “Міні-Диво” друку-вали вже у нас — дозволяють форматі обсяг.

— Невже не можна уникнутицих видавничих стресів?

— На жаль, ні. Добре, що уникнувінфаркту. Коли ти дивишся, як ротацій-на машина перетворює твої гроші за 10хвилин на 200 кілограмів браку — нелегко. Щоб зупинити машину, доводить-ся деколи навіть битися з працівника-ми. Усе відбувається на нервовому зри-ві, не спиш і спати не хочеться. Мусивперевчати друкарів на своїх книжках, якякісно треба друкувати. Результат бачи-те у книжці. Усі кольори і відтінки — якмає бути. Яку роль відіграє ілюстрація вдитячій книжці, знаємо.

Ти відриваєш од себе шматок жит-тя і здоров’я. Щоб кольори яскравішібули – вливаєш свою кров. Сам відпо-відаєш за все: за творчу сторону, якіс-ний друк, піари, розповсюдження…

— Чому не розподілите повно-важення?

— Поступово, сподіваюся, будеморозширюватися.

— Чи прибуткова Ваша спра-ва?

— Якби вона була прибутковою,Україна була б завалена українськимикнижками.

— Як відгукуються про вас чи-тачі на книжкових форумах?

— Багато позитивних відгуків. Трап-лялося, що навіть ті, хто погано володієукраїнською, купував наші книжечки йдуже дякував. На XIV міжнародному фо-румі в Росії до мене підійшла дівчина ук-раїнського походження і схвильованосказала: “Я вперше пишаюся своїм укра-їнським корінням”. І це справді стимулюєдо праці.

Нещодавно мали міжнародні ви-

давничі домовленості. Плануємо ви-дати “Казки Туманного Альбіону” укра-їнською (ілюстрації Владислава Єрка),дитячий бестселер “Гаррі Потер”. На-ша мрія — утвердитися на американ-ському ринку. Є чимало пропозицій,але ми очікуємо на кращі.

— Російською не видаваликнижки?

— Ще ні. Хоча це б пожвавилонаш бізнес. Є зацікавлення великихросійських компаній.

— Скільки художників у васпрацює?

— З десяток. Постійно шукаємо.Маємо двох справді великих художни-ків: Кость Лавро та Владислав Єрко.Решта — гарні художники. Софія Ус щезасвідчить себе, працює вже четвертийрік над книжкою “Вовченятко, яке люби-ло запливати в море”.

— Як виникла ідея “Міні-Дива”?— Завдячую зустрічі зі Станісла-

вом Довгим, тоді — головою “Укртеле-кому”, а тепер — керівником Держав-ного комітету зв’язку. Пан Станіславвиявився активним книголюбом. Поча-лася наша співпраця з книжечки “Літа-ючий капелюх”, а без їхньої підтримкибуло б дуже важко.

Зараз є торговельна мережа “Укр-пошти”, яка має близько 50 тисяч від-ділень, аж до найвіддаленіших сіл.Підтримали нас і в рекламі проекту.Уся Україна вже побачила телевізій-ний ролик “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ”.Добре, що вдалося переконати пев-них людей підтримувати замість росій-ських “pop” українську книжку. Дитинаможе дозволити собі витратити грив-ню на хорошу книжечку. Це — найбіль-ший культурний проект за часів неза-лежності.

Розмовляв Олександр СОЛОНЕЦЬ

«НАЙБІЛЬШИЙ КУЛЬТУРНИЙПРОЕКТ НЕЗАЛЕЖНОСТІ»

Іван Малкович

ÏÀ˲ÒÐÀ вÄÍÎÃÎ ÑËÎÂÀ

16 січня святкуємо малий ювілей На-ції: рівно 10 років тому Верховна Рада Ук-раїни прийняла текст Національного Гім-ну України з посиланням на авторствоПавла Чубинського. У вересні нинішньогороку також відзначатимемо (чи урочис-то?) рівно 140 років з дня написання цьо-го тексту. Проте, чи саме цей текст на-писав Павло Чубинський І ЧИ НАМ ПОТРІ-БЕН НИНІ САМЕ ТАКИЙ?

Українська Нація перебуває зараз у підліт-ковому віці. Але не це є небезпечним. Небез-печно те, що у нації немає чітко визначених,однозначно трактованих і загальновизна-них героїчних прикладів, символів, закли-ків і атрибутики. Власне відсутність чіткості,однозначності трактування і загальнонаціо-нального (загальнонародного) визнання, а от-же й відсутність достатнього розуміння та гли-бокого усвідомлення цих конче необхіднихскладових свідомого патріотизму — є важли-вою перешкодою на шляху розбудови молодоїнезалежної держави.

Візьмемо, наприклад, найочевидніший (боу всіх перед очима і затверджений парламен-том) символ Національної Держави — Гімн Ук-раїни.

Ще не вмерла УкраїнаІ слава, і воля, Ще нам, браття українці,Усміхнеться доля.Згинуть наші вороженьки,Як роса на сонці,Запануєм і ми, браття,У своїй сторонці.Душу й тіло ми положимЗа нашу свободуІ покажем, що ми, браття,Козацького роду.

Уперше в цій редакції тексту УкраїнськийНаціональний Гімн зазвучав офіційно на уро-чистому засіданні Верховної Ради України5 грудня 1991 року у виконанні Українськогонародного хору ім. Григорія Верьовки (аранжу-вання Анатолія Авдієвського). Під час виконан-ня цього твору Капелою бандуристів ім. Тара-са Шевченка (США), ми почули деяку відмін-ність у третьому рядку: “Ще нам, браття мо-лодії…”. Відмінність суттєва, бо не заперечую-чи національної приналежності (“браття” в кон-тексті перших двох рядків), акцентує звернен-ня до молодих українців, а отже, вибудовує усвідомості певний погляд у перспективу, з на-дією на можливості молоді і молодої держави.

Народний хор Академії Наук України, сту-дентський хор Київської консерваторії під керу-ванням Павла Муравського, деякі інші хори та-кож співають “браття молодії”. Відомий на-родний хор “Гомін” під керівництвом Л. Ященкаспіває “браття українці”; замість “І покажем,”— “Та й покажем”, замість “вороженьки” — “во-ріженьки”, а замість “і слава, і воля,” — співа-ють (зрештою, цілком слушно за змістом) “ніслава, ні воля”. Цей останній варіант знаходи-мо також в “Енциклопедії українознавства. Т. 1.Мюнхен — Нью-Йорк, 1949 р.”

Існують десятки інших версій з більшими йменшими відмінностями: “…ще нам, браттякозаки,… згинуть наші вороги,” (збірник “Лу-на”, упорядник — Кирило Стеценко); “браттямолодці, …наші вороги, … запануєм, браття,ми…” (окреме видання, Київ, 1917 р.). А в збір-нику “В. Трембіцький. Український гімн та іншіпатріотичні пісні. Нью-Йорк — Рим, 1973” зна-ходимо й такі рядки: “Ой Богдане, Богдане,Славний наш гетьмане, Нащо віддав УкраїнуМоскалям поганим?”

У чудовій книжці “Павло Чубинський. Со-пілка. — К.: Задруга, 2001. — 79 с.” (упорядник— Дмитро Чередниченко) подано 17 (сімнад-цять!) варіантів вірша “Ще не вмерла Україна”.У тому числі й видрук з журналу “Мета”, № 4,Львів, грудень, 1863 р., в якому цей вірш пода-но в добірці із “Заповітом” Т. Шевченка, та щей за його підписом.

Але найголовніше, що вдалося встановитиД. Чередниченку на підставі вивчення майжедвох десятків архівних і рідкісних літературнихджерел, це факт розбіжності між першим руко-писом Павла Чубинського і пізнішими варіан-тами пісні, в тому числі й нинішнім текстом Гім-ну.

Зокрема, він цитує Павлового побратима— Леоніда Білецького, який був безпосеред-ньо причетним до подій, що супроводжувалифакт написання: “У пресі мені трапляласьвказівка, що пісня “Ще не вмерла (увага! —Є. Ґ.) України і слава, і воля” — народна. Яможу засвідчити, що це помилкова думка: їїсправді створив Павло Платонович за таких

обставин…”І далі розповідається, як на дружній вечір-

ці з сербами, в київському будинку купця Лаза-рєва, на Великій Васильківській, 122 (нині —106), співали сербську пісню, де були такі сло-ва: “…Серце біє і крев ліє за свою свободу”. НаЧубинського це справило таке величезне вра-ження, що він вибіг до суміжної кімнати, а че-рез півгодини по тому вже з’явився з текстом“Ще не вмерла України…”

Цілком очевидно (і не випадково), що сло-ва П. Чубинського “і слава, і воля” та “запану-єм і ми, браття,…” перекидають місток доТ. Шевченка, котрий в “Івані Підкові” фразує:

Було колись — в УкраїніРевіли гармати;Було колись — запорожціВміли панувати.Панували, добувалиІ славу, і волю…

У мене давно склалося враження, що во-рогам України української, ворогам Українисправді суверенної і демократичної дуже хо-четься, щоб текст нашого Гімну залишався са-ме таким, як зараз. Тобто перекрученим заформою, абсурдним — за змістом, руйнівним— у сфері національно-патріотичного самоус-відомлення.

Вчитайтеся-вдумайтеся: “Ще не вмерлаУкраїна…” Пропоную цілком логічне продов-ження: “…але помирає, бо у бідних українціврозуму немає!”

Не поспішайте ображатися на мене. Поду-майте. Подумайте і проспівайте від початку(без мого дратливого додатку): “Ще не вмер-ла…” Тобто що — поки ще тримається, алевже дихає на ладан? Причому, разом зі “сла-вою” і “волею”.

Уявіть себе серед тисяч співвітчизників,разом із якими, у злагодженому хорі, у супро-воді великого симфонічного оркестру, ви уро-чисто проголошуєте цю істину: “Ще не вмер-ла…” Хіба це не початок реквієму?! Вдумайте-ся: перше дієслово (слово про дію; а оскількице Гімн Нації, то про нашу з вами дію) дає за-явку на смерть: “вмерла”. І це нормально? Хі-ба це Гімн новонародженої країни, яка хочерости і розвиватися!?

Та такого “гімну” добре лише нашим воро-гам співати. Тобто, добре для них, коли вониспіватимуть для нас. Як попередження і по-гроза. От приїде російський хор (а таки приї-де, бо “Рік України в Росії” — це ж, по суті, чер-говий рік експансії Росії в Україні) і співатимеперед Вами, “браття-українці”, з тріумфом, ак-центуючи на тому, що ось-ось їхня “правда”візьме гору: “Ще не вмерла… і воля”, але нев-довзі. Мовляв, зачекайте, українці, не так дов-го вам зосталося чекати і … співати. Тим біль-ше, що і в Гімні вашому не закладено жоднихреальних перспектив, а лише дитячі ілюзії таприпущення:

Згинуть наші вороженьки,Як роса на сонці…

По-перше, якщо так лагідно називаєте сво-їх ворогів, суфіксуючи найдорожчим (неньки— вороженьки), то яким чином збираєтеся по-долати їх — улюблених?! А ніяк. Самі “зги-нуть”. Випаруються, “як роса на сонці”. Диви-на та й годі. І ви хочете, щоб оце гороскопнебазікання брали до свідомості громадяни-пат-ріоти?

А по-друге, як маємо розуміти “росу насонці”? Бо якщо роса під сонцем випарується,це зрозуміло, а на сонці її просто не буває. Ви-ходить, “нашим вороженькам” нічого не загро-жує взагалі?

Ще нам, браття українці, Усміхнеться доля.

Що це за безглузде “пророцтво”, звідки во-но, на якій підставі? У Гімні підстав немає! Тай коли воно буде оте “ще”? Ми ж не малі діти,щоб вірити обіцянкам — “От завтра прокинеш-ся, а під подушкою — дари від святого Мико-лая”. А якщо вірите, тоді чого ви, “браття укра-їнці”, не задоволені нинішньою владою, яка тесаме вам упродовж десяти років обіцяє: тер-піть, чекайте, ще вам доля (колись) усміхнеть-

ся… Тим більше, що самі про це повторюєте усвоєму Гімні, як заклинання.

Якби хтось захотів масово зазомбувати ук-раїнців, то він вигадав би саме такі слова, якізамість того, щоб будити патріотичні почуття,спонукали б українців до самоприниження,пригнічували невизначеністю, пасивністю, лі-нивими обіцянками сумнівного майбутнього,повною відсутністю мети і — головне — від-сутністю намірів боротьби, не кажучи вжепро методи, засоби і кроки вперед! Тобто пов-ною відсутністю патріотичного обов’язку!

Люди добрі, роззуйте очі та розгляньтесянавколо, на інші нації, де давно немає нашихпроблем (“…чужого научайтесь”). Ось Вам по-чаток німецького Гімну:

Дойчланд, Дойчланд — убер аллес!”(Німеччина, Німеччина — понад усе!)

Тут все чітко і ясно: мета, прагнення і пат-ріотичний обов’язок. “Понад усе!” Візьміть по-чаток польського Гімну:

Єшче Польска нє згіне’лаКєди ми жиєми.Цо нам обца пшемоц взє’ла,Шабльо’ одбєжеми!”(Якщо ми живі,То Польща не загинула.Те, що насильно у нас забрали чужинці,Шаблею відвоюємо!)

Як бачимо, лексика польського Гімну ви-ключає можливість проспівати його для поля-ків кимось іншим, загрожуючи їм так, як цеможливо в разі виконання сучасного Гімнуукраїнського. Також не бачимо в польськомуГімні жодних погроз, якщо навіть його співаютьполяки, бо “шаблею відвоюємо” тільки те, “щонасильно забрали чужинці”.

Коли восени 1981 року в Москві вирішува-ли: вводити чи не вводити до Польщі військадля придушення “Солідарності”, один із членівПолітбюро процитував ці рядки польськогоГімну. І це одразу внесло ясність щодо вірогід-ної реакції поляків на іноземну інтервенцію.

Нам також час внести ясність. Собі й ін-шим. Не гріх було б нам сформулювати Гімн в

рішучішій, динамічнішій редакції, наприклад:

Піднімаймо Україну, Її славу й волю,Щоб нам жодна чужа сила Не зламала долі.Нумо, браття, до роботиДружно маєм стати,Разом з Богом, зла супротиЩастя добувати!

Жодним чином не претендую цим на дос-коналість. Нехай читачі пропонують свої варі-анти тексту, діляться міркуваннями, надсила-ють зауваження. У кожному разі, текст нашо-го Гімну має бути не аморфний і не плакси-вий, а бойовий, урочистий і мобілізуючий.Такий, що викликає повагу і пошану до Нації.Чого всім Вам щиро бажаю.

Євген ҐОЛИБАРД

4

“СЛОВО Просвіти” ч. 3 (120), 18 січня 2002 р.

Суспільство і ми

У НОТАТНИК ПАТРІОТА

Живемо в епоху паліати-вів. Тобто тимчасовостей,тимчасових, не кращих рі-шень, які потім переходять укатегорію рішень тривалих,якщо не вічних.

На початку другого деся-тиліття вже незалежної Ук-раїни не маємо ані остаточ-ного варіанта ДержавногоГерба, ані остаточного, зат-вердженого в законному по-рядку Національного Гімну.

Цього року виповнюєть-ся 6 років нашій Конституції,у статті 20 якої читаємо:

“Державний Гімн України— національний гімн на му-зику М. Вербицького із сло-вами, затвердженими зако-ном, що приймається неменш як двома третинамивід конституційного складуверховної Ради України”.

Такого закону ще неприйнято, а отже, Українадосі живе без офіційного,але з тимчасовим символомсвоєї незалежності.

Якщо дивитися на спра-ву з боку символів, побачи-мо, що й незалежність у насніби тимчасова.

Директор Інституту украї-нознавства академік ПетроКононенко вважає, що такийстан речей, на жаль, є типо-вим для нинішньої україн-ської реальності, коли відпо-відні владні чинники і функці-онери нерідко ігнорують ос-

новні положення Конституції іоб’єктивні вимоги національ-ного будівництва.

Академік П. П. Кононен-ко:

“Це питання дуже гостре.Дехто хотів би вважати, щослова “Ще не вмерла Украї-ни і слава, і воля” відобража-ють лише прагнення, бажан-ня українців, далекі від реа-лій. Мали місце дискусії нав-коло цього вислову, з різни-ми варіантами слів. Але хтоб і як не казився, а Українане вмерла у найтяжчі часи,поготів не вмре нині.

Був час, коли Костома-ров писав: “Лежить у могиліУкраїна, але не вмерла. Во-на пробудиться, вона пов-стане серед інших державнеподільною землею, Украї-ною”.

Зараз дехто з тих, хтопрагне повернути імперськеминуле, намагається відмо-вити Україні в праві на дер-жавність, ставить під сумнівїї Символи.

От тут мав би виявитисвою рішучість гарант Кон-ституції, уряд, парламент,Конституційний Суд і, за-мість того щоб закликати, —ужити рішучих заходів!

Ви подивіться: у Києві, вкінці Хрещатика стоїть дуга,що на ній написано “Начесть 300-річчя возз’єднанняУкраїни з Росією”. Але це го-

ла пропаганда, яка не маєпід собою жодної історичної іюридичної основи. На буль-варі Шевченка стоїть пам’ят-ник Леніну, на якому читаємокатегоричний і абсурднийвердикт про те, що тільки “заумов спільної дії пролетаріввеликоруських і українських”,— вільна Україна можлива.

Ми знаємо, що це, украйньому разі, історичнафантастика і, водночас, —московсько-большевицькапропаганда з епохи, яка вжедійсно вмерла і не має жод-ної перспективи. І така ситу-ація зберігається не тільки встолиці України”.

Байдужість, безвідпові-дальність, а подекуди й сві-доме прагнення керівників уцентрі й на місцях не викону-вати волю народу і Конститу-ції — сумна, але очевиднояскрава і достатньо перекон-лива ознака цього перехідно-го періоду.

Тут і рядовий народ укра-їнський повинен сказатисвоє рішуче слово. Тоді йурядові функціонери вчинятьза логікою подій.

Роман ЗАПОЛЬСЬКИЙ

ÓÏÐÎÄÎÂÆ ÄÅÑßÒÈ ÐÎʲÂÑϲÂÀªÌÎ ÍÅ ÒÎÉ Ã²ÌÍ

ТОЧКА ЗОРУ

Мова єдина

ч. 3 (120), 18 січня 2002 р. “СЛОВО Просвіти”

7

Закінчення.Початок на с. 1

Порівняймо: посольство Фран-ції в Україні спільно з МЗС Фран-ції запровадило програму спри-яння видавничій справі “Сковоро-да” і дає нам гроші на те, щоб миперекладали найкраще з їхньогодуховного набутку українськоюмовою, а наших майстрів перек-ладу щороку ще й преміює за ре-зультатами окремого конкурсу,тоді як Росія створює затулін-ський варіант Малоросійської ко-легії і завалює нас вагонами лег-котравного російськомовногочтива, бо це, як сказано у Феде-ральній цільовій програмі “Росій-ська мова”, “відповідає стратегіч-ним інтересам” Росії і примно-жить її “економічну могуть”. Мовакоштує дорого. Той, хто перехо-дить на чужу мову, мусить за цедобряче платити. Якби ж то тіль-ки з кишені. Платимо оптом івроздріб свободою.

Нові часи — тонкіші методи.Довжелезний список заборон і об-межень української мови ось-осьмає поповнити новий Закон проратифікацію Європейської хартіїреґіональних мов або мов мен-шин. Проект такого закону подавдо Верховної Ради 12 вересня2001 року сам гарант Конституції(дотримання 10-ї статті якої покищо активно гарантується з точніс-тю до навпаки). Бо дуже требанам з фейсом і кейсом у Європу,хоч там за 10 років існування Хар-тії її ратифікувало у тій чи іншійвигідній для себе частині тільки14 держав. То байдуже, що самаХартія покликана захищати мови,які перебувають на межі зникнен-ня, і зобов’язує нацменшини дба-ти про мову свого громадянства,визнаючи за нею виключні правана своїй землі. Байдуже, що у насдіє Закон про національні менши-

ни, яким сповна застереженомовні права меншин. Міжнароднаспільнота визнала цей правовийакт одним з найкращих і найде-мократичніших у галузі міжнаціо-нальних взаємин. Переконувати їїще раз, дублюючи закон, означа-ло б утверджувати у погляді, щоУкраїна не шанує вже ухваленихзаконів і не бажає їх виконувати.Утім, це й так очевидно на прик-ладі нехтування нині чинного За-кону про мови. З одного боку упа-ковки українські фірми тулять анг-лійську назву товару, з іншого —російську. А де ж тутешня? І на тенема ради. Досі не прийнято но-вого Закону про мови, який би пе-редбачав хоч якийсь контроль заправопорядком і санкції проти по-рушників (у Верховній Раді вжезалежалися шість законопроек-тів, зокрема й поданий Кабміном).Не випрацювано і Концепції дер-жавної мовної політики (цю робо-ту, підібравши для неї фахівців,ініціював і “забув” довершити напочатку 1999 р. Департамент змовної політики, котрий у Дер-жкомнацміграції розформовано з1 квітня 2000 р.).

Внутрішні потреби Українивимагають невідкладно створитиповносилий спеціалізований дер-жавний орган для виконання за-тверджених урядом програм мов-ного розвитку (їх ніхто не скасо-вував, хоча нова давно на часі), атакож для здійснення нагляду задотриманням конституційних га-рантій (у Європейський рік мовнатомість ліквідовано як непотрібкуций відділ моніторингу мовноїполітики в Кабміні і навіть відпо-відну Раду при Президентові).Ставити поперед цих завданьзовнішній чинник — приєднаннядо Хартії — нелогічно. Точніше,це логічно тільки як пропаган-дистська акція перед виборамидо Верховної Ради або як відчіп-

на для Парламентської АсамблеїРади Європи.

Рік України в Росії, чи Росії вУкраїні, чи просто єдиної і неділи-мої Росії, рік дожиму, витісненняУкраїни з України почався із ши-рокомасштабної мовної агресії ікоштом українського платника по-датків. У Києві на Новий рік, коливічним гостем у домівках почува-ється телеящик-зомбувач, хоч якперемикай канали, годі булознайти живе українське слово, незасмальцьоване до мертвотногоблиску офіціозом або не висміянеукраїнофобами. Яка школа само-цензури і саможерства!

Слід сподіватися, наші філо-софи ще пояснять, чому об’єктомнападу, загнуздування, оскоплен-ня, денаціоналізації, підміни суро-гатом, тобто усунення з майданівта екранів, витіснення з масовоїсвідомості, став його величністьукраїнський гумор. Чому так штуч-но “розкручуються” на людях усі-лякі смердючки, кролики, недорі-ки-телекуми, мамадурники і чомутак невільно почувається в ЗМІ ук-раїнський сміх. Але палати розумуне треба, щоб зрозуміти: це —знак великої біди. Основна причи-на лежить на самісінькій поверхні,і народ сам давно знайшов їйформулу: сміху боїться навіть той,хто вже нічого не боїться.

Так само пісня є останнімприхистком мови навіть тоді, ко-ли цю мову вже знищено. А укра-їнська мова ще живе, боронитьсяяк-не-як під дулом фатальногоузаконення офіційної двомовнос-ті. Та й за піснями, що їх фахівціналічили понад 200 тисяч, ли-бонь, недосяжна для жодної ін-шої. Але є ті, кому вона досі чо-мусь заважає. Кредо ненаситногомововбивці висловлює у “Крим-ській правді” (27 жовтня 2001 р.)головред М. Бахарєв: треба “зро-бити все, щоб росіянам було ви-

гідно бути скрізь — і в Росії, і за їїмежами”; нащо Україні “силоміцьнав’язувати” українську мову, ко-ли нею говорить вже меншина?Протягти до нашої Верховної Ра-ди московську фракцію, узакони-ти під гаслом рівності колоніаль-ну мову на українських теренахяк панівну, виривши мові абори-генів могилу, — це і є для такихплан та мета року.

Коли заходить про любов дослов’янства, то усі росіяни-пан-славісти давно мали б опануватибагатющу українську мову бодайз тієї простої причини, що в нійкуди виразніше від молодшої пе-риферійної мови, котра утверди-лася за Московії, проступає і жи-ве киснем сьогодення саме дав-ньослов’янський і при тому аж ні-як не власне східнослов’янський,елемент. Та й у самій російськіймові академік О. Трубачов (Воп-росы языкознания, 1957, № 5,с. 67) за етимологічним 4-томни-ком Фасмера з 10779 слів (крімвласних імен та етнонімів) виявивпізніх запозичень 6304 (понадпівмови — 58,5%!), слів загаль-нослов’янських (і ранніх запози-чень) 3191 (29,5%), власне росій-ських слів 93 (0,9%), а східнос-лов’янських тільки 72 (0,8%). Якбачимо, замало для підтвер-дження теорії братньої триспаль-ної колиски, зате якою тривалою іплідною виглядає спільна історіяслов’янства! Хочеш знати її і дба-ти про спільне коріння — вчи ук-раїнську, наслідуй питомий голосУкраїни.

Коли ти не варвар і не оку-пант, коли назвався братом і хо-чеш мені добра — прийди у мійдім і говори до мене мовою могокраю, як це роблю я з поваги дотебе у твоєму домі. Як те роблятьз поваги до будь-якого народу іземлі усі гідні люди, Бі-Бі-Сі, Го-лос Америки, повпреди цивілізо-ваних країн та й кожен, хто шануєне тільки нас з тобою, але й са-мого себе.

Віталій РАДЧУК, доцент Київського національного

університету ім. Т. Шевченка

Таке пояснення дуже часто доводитьсячути від росіян в Україні. Відбувається цетоді, коли їх ментальність, тобто звичнийдля них спосіб мислення, який керує їхнім ро-сійським словом і супроводжує його, стика-ється зі словом українським, з українськоюдумкою, яка невід’ємна від українського сло-ва.

Розмовляють дві жіночки. Мабуть, щойнопознайомилися на вечірці, з якої саме повер-таються, і голосно діляться враженнями:

— Микола був дуже люб’язний, всім роз-дав свої візитівки…

— Чьто касаєтса Ніколая, то я к нємуполностью равнодушна! Тєм болєє, чьто іон ко мнє.

— Справді?! Бо я також помітила, як вінзахоплено дивився на тебе. Пан Микола —чудова, шляхетна людина! Я так рада за те-бе!

— Правда, што — чюдік! А чьой рада-ватса-та? Толька нє нада мєня захапи-вать. Сказал би прямо: чьо хош. Толькошляхтічя і пана мнє нє хватало…

— Ну як же не радіти! Це ж таке рідкіс-не щастя — знайти людину рівну душею зтобою!

Жіночки розмовляють на різних мовах нетільки в національному й лексичному, а пере-дусім — у ментальному сенсі.

Якщо до кінця повірити словам росіянки івважати, що вона мислить у повній відповід-ності зі словами, які вимовляє, то дійсно є чо-му радіти: знайшла ж бо рівну собі душу(“…я к нєму полностью равнодушна. Тємболєє, чьто і он ко мнє”). Вочевидь, пані росі-янка мала на думці зовсім протилежне і, ма-буть, хотіла повідомити, що вона цілковитобайдуже ставиться до пана Миколи (“Я нє тохотєла сказать!”).

Обмеженість і перевернутість російськоїмови у порівнянні з українською нерідко набу-ває гротескних форм.

— Де Ви мешкаєте? — питає київськийміліціонер у добре-таки п’яненької молодички,яка невідомо яким робом опинилася посередноворічної ночі на Севастопольській площі.

— Я живу со своім отцом на Донєцкой, —грайливо усміхається дівуля.

— Що? Просто… на вулиці? І не сором-но? Зрештою, це Ваша особиста справа зким… і де… Тільки я питаю: де Ви мешкає-те?

— Нє знаю я нікакіх ваших мєшков! І ваа-щє… гаварітє нармальним язиком!…

У відповідь на ввічливе звернення “па-не…”, від росіянина можна почути з обурен-ням: “Какой я тєбє пан!?”

Росіяни не стільки не хочуть зрозуміти,скільки не хочуть погодитись з тим, що словошляхетний означає благородний, бо їх біль-ше влаштовує уявляти собі за цим словомякогось пихатого поміщика-шляхтича.

Гарне слово захоплюватися (“бути в за-хопленні” від когось, чимось) у них асоціюєть-ся із тим, що по-українськи означає “загарбу-ватися”. На цілком слушне і лагідне заува-ження пані кондуктора в тролейбусі — “Пано-ве, не треба лаятися”, — ці російські “пано-ве” накинулися на неї: “Сабакі лают! І ти снімі!”

Можна зрозуміти молодого українця-мілі-ціонера, частково русифікована свідомістьякого (в тому числі: через службову лексику)ще відрізняє зміст словосполучення “мешка-ти з кимось в одному помешканні” від жити зкимось (по-російськи: сожітєльствовать), уданому випадку — просто на вулиці, та ще йз власним батьком. Хоча міліції інколи дово-диться мати справу й з набагато гіршими збо-ченнями.

Здавалося б, слово любов, яке вочевидьвходить у десятку найуживаніших слів, засто-совуючись у найрізноманітніших ситуаціях,мало б якось вирізняти ці випадки адекватни-ми визначеннями і відповідною лексикою. Ажні, в поточній російській мові цілком нормаль-но співмешкають поруч (чи сожітєльству-ют?) і вживаються розмовно: “люблю моєгопарня”, “люблю маму”, “люблю тушоную ка-пусту”, “люблю Бога”, “занімаюсь любовью”,“люблю рамашкі”, “люблю моєго кобєля Дже-ка…”

В українській мові почуття духовні (а з ни-ми й слово любов) чітко відділені од прис-трастей природи тілесної — кохання. Томупомилки і непорозуміння у взаємному спілку-ванні та під час обговорення цих тем практич-но виключені. Виключені, якщо людина ви-словлюється справді українською і по-україн-ськи мислить.

На жаль, значна чисельність українців вУкраїні не усвідомлюють собі того, наскількипідступно і зовні непомітно російська мова івідповідна їй ментальність отруюють спосібмислення українців, вносять до нього нахаб-ну, жорстоку, злу, образливу, далеку від любо-ві манеру спілкування, агресивно нав’язуючисвоє, перекривлене бачення світу.

Мова, в якій цілком легально існує і масо-во використовується сумнозвісний русскіймат, чим росіяни відкрито хизуються і в осно-ві якого лежить надпрезирливе ставлення доматері — цієї основи і берегині життя, несе всобі величезну психічну шкоду, потужну руй-нівну силу, яка здатна сплюндрувати людськідуші. На шляху цієї паскудної сили маємо —кожен з нас повинен! — поставити своє влас-не, шанобливе, виключне ставлення до мовиукраїнської.

«ß ͪ ÒÎ ÕÎÒªËÀ ÑÊÀÇÀÒÜ!»

У матінці Одесі, на Привозі, з біса тала-новитий Хазанов розповів ну дуже смішнийанекдот: їсть українець великий шмат сала.Знаєте, як українець їсть? Усім ротом, аждавиться. Йому радять порізати кусень но-жем. Українець, не випускаючи сала з зубів,погоджується — показує на кутики рота: га-разд, надріж ось тут і тут. Але не дуже!

Цей новорічний епізод на КТМ із п’ятисе-рійного фільму “Жив собі я…”, розсмішившипубліку, засмутив лише стару одеську воро-ну, котра, гаркаво каркнувши, подалася доКиєва. Ясна річ, по кусень сала. Тим паче,що саме в Різдво на 30-му каналі трудилоуста міське шоу “Київ”: двоє мужиків із мікро-фонами годину вганяли околицями столиці,випитуючи у випадкових перехожих, якзнайти Кучмин яр. Ви будете сміятися, ша-новний читачу, але й серед випадковихстрічних знайшлося кількаро добродіїв, якідосить пристойною російською — на відмінуод шоуменів, котрі спілкувалися на рівні“женщина, постойте”, “мужчина, скажите”,—розтлумачили хохмачам, що жодного відно-шення назва одного з київських урочищ дотеперішнього Президента не має. Ще й накарті показали — ось він, Кучмин яр, бачи-те? Під Батиєвою горою причаївся…

На цьому, ну зовсім різдвяному, епізодідовелося полишити розчарованих шоуме-нів, — каркнувши спересердя, стара одесит-ка вихопила з рук лискучий згорток з напи-сом “Топографическая карта. Киев, Василь-ков”. Але згорток виявився занадто вже про-тивним: “Государственное предприятие Ки-евская военно-картографическая фабрика”,започаткувавши російськомовну серію з 286топографічних карт України в масштабі1:100000, мабуть, забезпечила наших гене-ралів на випадок окупації? Нізащо не вгада-єте, вельмишановний читачу, що сказано впримітках до цієї пікантної карти про Київ,бо це — “крупный транспортный узел, гдепересекаются железнодорожные, водные,автомобильные магистрали и воздушныетрассы, идущие из России к западным гра-ницам, а также связывающие северные изападные районы с Донбассом и Причерно-морьем”. Ось у такому дусі й виховується ук-раїнська військова топографічна служба —1947 роком відгонить, аж смердить анексо-ваною територією. Про який патріотизм тутможе йтися?!

Зрештою, ще років із 30 тому відомийсатирик Євген Дудар написав гостру п’єсупро злочинне знищення меліораторами ро-дючого Поірпіння. Так от, сатирика нарештіспростовано: “Пойма р. Ирпень широкая,луговая, с большой сетью осушительных ка-налов. В 1948 г. на ирпенской пойме работа-ли мелиораторы, превратившие ее в плодо-родную долину”. Мало того, що списали зчужого, мало того, що малограмотно, з не-долугими напівдитячими помилками, то щей старими приписами невдячних нас году-ють! Важко повірити, що для таких горе-ви-давців поняття часу настільки ж реальне, які гроші. А їх на подібні антиукраїнські проек-ти, як видно, не шкодують. Навіть одеськійвороні переконатися в цьому не забраклоглузду. Кар-р-р!

Та чого вимагати од пригрітих державоюканцеляристів, які живуть поняттями 1948року? Які послуговуються людиноненавис-ницьким, єдино прийнятним для них анти-культурним постулатом: навіщо мені україн-ська мова, якщо мені досить російської? Ад-же навколо — тисячі тонн дорогого паперупереводиться малограмотною, порногра-фічною суржико-російськомовною рекла-мою, що, на жаль, не викликає жодного со-рому в людей, які отримують зарплатню задотримання мовного режиму столиці. Чи нетому й живемо з почуттям трагікомічної ви-ни, що це саме їм, невідомим “героям”, салане вистачає?! До речі, 1940 року на одесько-му Привозі, який тоді мало чим відрізнявсяод Бесарабки, Хазанова за паскудний анек-дот просто втопили б. Як і 1952. А нині мисонно всміхаємось, протираючи очі. Це ж нехтось, дорогий друже, — Київ сам себе пе-репльовує.

Остап СВІТЛИК

ÍÀØ Êȯ ÏÅÐÅÏËÞÍÓ ÑÀÌ ÑÅÁÅ!

МЕНТАЛЬНІСТЬ

ФЕЙЛЕТОН ГОВОРИ ДО МЕНЕ МОВОЮ МОЄЇ ВІТЧИЗНИ!

7Культура мови

ч. 3 (120), 18 січня 2002 р. “СЛОВО Просвіти”

Без оцінки реального стану не-мислимий жодний прогноз. Тож спи-таймо себе: “Якою мовою гово-рить Україна сьогодні?”

Це питання, що багатьом здаєть-ся дуже простим, здебільшого блу-кає між двома мовами, пропонуючиякесь їх співвідношення або вибіроднієї з двох, тобто мислиться якальтернативне. Тому й простота його— запаморочлива до нестями. Узятихоча б останні переписи населення.Повірити їм — означало б зробитивелике відкриття, що усі глухі чують,а німі говорять. Адже відомо: сумавідсотків має скласти сотню. Протенам чомусь не спадає на думку, що,либонь, тільки один відсоток із су-марної сотні охоплює тут усі названікатегорії й підтверджує істинний кри-терій, а решта 99% — то щось якісноінше, що пройшло повз увагу вченихфахівців із статистики та перепису-вачів, які, отже, одну соту видали зазначно розмаїтіше ціле. Переписставить в один ряд недоріку з поліг-лотом і поетом-класиком, рівняєЕлочку Людожерку з Миколою Лука-шем, акцентує двомовність і цілкомнехтує масовою занімленістю Й без-мовністю. Верзеш нісенітниці — от-же балакаєш.

Певна річ, така зашорена прос-тота здатна накинути нам лише таксамо упереджені відповіді й виснов-ки. По суті, вона є небезпечною ілю-зією, а сказати б точніше, — сліпо-тою й глухотою. Бо вдивляємося івчуваємося у явище, яке численни-ми гранями відтворює себе щодня ззакономірною послідовністю і прицьому не вимагає надміру спосте-режливості, а мислимо поза його іс-тотними ознаками неправдивою го-лою схемою, беручи її за основу дляпринципу. Тоді як для виваженої діїнедостатньо навіть просто бачити:“Очевидне — від того, що воно оче-видне, — казав Геґель, — ще не єпізнаним”.

Якою ж мовою послуговуєтьсяУкраїна? Не лише спілкується, до-ходячи порозуміння, — якою мовоюми від колиски пізнаємо і творимосвіт, виражаємо свої помисли й праг-нення, своє індивідуальне єство,гуртуємося для праці у продуктивнусилу і через яку усвідомлюємо себегромадянами однієї спільноти?

Українською? Тією, за якою світбезпомильно мав би упізнаватимешканця землі під назвою Україна?Але в Москві навіть тих українськихросіян, що не вельми перейняті сво-єю українськістю, за першою ж інто-нацією, звокалізованою фразою чипо-іншому вжитим російським сло-вом розгадують як чужоземців, як ді-аспору. Отже, строго кажучи, жод-ною з тих двох, які переважають вофіційній статистиці.

Яка, власне, відмінність мови усвітовій практиці вважається достат-ньою, щоб говорити про її новуякість, тобто про іншу мову? У Лін-гвістичному навчальному музеї Київ-ського університету імені Т. Шевчен-ка експонується складена професо-ром К. Тищенком схема, де зображе-но лексичні відстані мов Європи1. Знеї дізнаємося, що в португальській ігалісійській мовах відмінні лише 10%словника. Розбіжність між болгар-ською та македонською — у межах10%. Між сербською і хорватською,між провансальською і каталон-ською, між данською і норвезькоюріксмол — до 5%. Словацька відріз-няється від чеської 15% лексичногоскладу. Дистанція між українським ібілоруським лексиконами — 16%.Не більшу віддаль відчує всякий,опановуючи норвезьку і шведськумови: вчити варто одразу обидві ра-зом з данською. Взаємоперекладиміж названими мовами іноді зво-дяться, по суті, до фонетичної адап-тації. Білоруський філолог В. Рагой-ша спостеріг, що Р. Лубківський, пе-рекладаючи вірш Цьоткі “Небувалічаси”, змінив лише вимову, але нелексику, синтаксис і рими2. У такийспосіб український читач годен озву-чити оригінал і сам, щоб звіритися уперекладі:

І песні заціхлі, і смеху не відна, І пісня затихла, і втіхи не вид-

но,І дзеці старэнькімі сталі. І діти старенькими стали.І ноты вясёлы музыкам

брать стыдна, І ноту веселу музикам

брать стидно,Радасны струны парвалі.Радісні струни порвали.

Не дивно, що Т. Шевченка біло-руси читають в оригіналі. Так самоукраїнцям доступний без перекладуЯнка Купала:

Чаму ў серцы беларускімПесня ТарасоваАдгукнулася, запелаЗразумелым словам?

Польська й українська мови роз-бігаються на 30% лексики (як фран-цузька та італійська), російська йболгарська — на 27%, українська йросійська — на 38% (відповідно тут62% збігів: 44% лексики морфемнототожної і 18% морфемно подібної).

Відстані між деякими іншими мова-ми такі: іспанська і португальська —25 %, німецька і нідерландська —25 %, чеська і польська — 26 %, ро-сійська і білоруська — 36 %, серб-ська і болгарська — 35 %, іспанськай італійська — 33 %.

А тепер вслухаймося у вуличнийгомін.

СУРЖИК, яким розмовляє знач-на більшість населення України (де-сятки мільйонів!) відходить від будь-якої літературної норми — україн-ської чи російської — щонайменшена 10%, а то й на чверть лексики!Звичайно, йдеться про літературнунорму для розмовної мови, а не ли-ше для писемної, де наше листуван-ня так само далеке від нашої класи-ки, і не йдеться про особливості чивідмінності індивідуальних або фун-кціональних стилів, діалектів і гово-рів, професійних чи інших подібнихгрупових мовних підсистем, які ціл-ком уживаються в понятті “націо-нальна мова” як внутрішні рушії їїрозвитку. Суржик руйнівний і такимрушієм бути не може. Проте змішан-ня мов йде второваними стежками,принаймні лінгвістам закономірностітак званої інтерференції добре відо-мі. Суржик постає не безладно, це

теж мова. Ми є очевидцями співжит-тя, взаємодії і суперництва більшеніж двох чи навіть трьох мовних сис-тем: ті з них, що не набули структур-ної повноти й не викристалізуваливикінченої норми, все-таки вже ма-ють досить усталену традицію, іден-тифікуються носіями як свої, а го-ловне — ними промовляє майжевесь народ країни. Тих небагатьох,хто говорить правильно, сприйма-ють як диваків і чужаків; власне, уюрбі вони й самі почуваються діас-порою. Але ж досить замінити тількикожне десяте, навіть двадцяте сло-во, щоб за загальноприйнятими по-няттями це була інша мова.

Які, отже, перспективи? А ще бсказати так: яка з перспектив і чомунайвигідніша для українського сус-пільства і яка йому неминуче зашко-дила б і чим саме? Щоб угледіти по-переду те, на чому ми можемо нев-довзі спіткнутися, киньмо оком назаду минуле. Втім, минуле у нас завждина шляху під ногами.

1985 року до 800-ліття “Слова

про Ігорів похід” Київський молодіж-ний театр, який тоді називали ще йекспериментальним, поставив од-нойменну п’єсу мовою оригіналу. Ак-тори з допомогою філологів неабиякпопрацювали, щоб донести дух си-вої давнини, реставрувавши первіс-ну свіжість речитативу. На виставуцілими класами під проводом учите-лів прийшли школярі: твір бо прог-рамний. Однак експеримент як напідлітка виявився цілком невдалим:очуднена мова п’єси (далеко не роз-мовна ще за своїх часів і ускладненахудожнім змістом) не сприймалася,протягом вистави учні обговорювалисвоє і хихотіли, а коли актор гукнув узал: “И теб*, тьмутороканьскыиблъванъ!” — дехто з юних театралівпирснув зо сміху.

“Нове життя нового прагне сло-ва”, — сказав М. Рильський. Амери-канський учений М. Сводеш з коле-гами підрахував, що за тисячу роківмова змінює ядро своєї лексики в се-редньому на 19%, тоді як 81% їїсловника, що є найуживанішим, збе-рігається, забезпечуючи їй природнефункціонування саме як мови3. Цене буде інша мова — це буде та са-ма мова, але пристосована до новихісторичних обставин. Традиція, кон-

серватизм є самою суттю мови, одназ функцій якої — накопичення, збе-реження і поширення досвіду. Аджемова як вмістище понять, образів іоперацій вже сама по собі несе ко-лосальні відомості про людину і їїсвіт, про життя людей упродовж віків.Мова — це пам’ять4. Без спадковоїфункції мови немислимими були б іінші, не менш важливі: комунікатив-на (порозуміння), пізнавальна (тво-рення думки), називна (термінологіч-ної моделі світу), виражальна, куль-туроносна, поведінкова, естетично-художня, консолідаційна (об’єднан-ня в спільноту), представницька(розпізнання) тощо.

Штучне прискорення зміни лек-сичного складу мови, зокрема шля-хом іншомовної інтервенції і підміни,веде до величезних духовних втрат.Ми вже тепер, полегшуючи сприй-няття й осучаснюючи, перекладаємоГ. Сковороду, що його малий Т. Шев-ченко лише “списував”, про що й за-лишив поетичне свідчення у зріломувіці. Чи довго ще нам чекати часу, ко-

ли самим собі доведеться перекла-дати і Кобзаря? До речі, обоє неуникнули варваризмів. Декому такапостановка питання може здатисяблюзнірством, але хіба не блюзнірс-твом для далекого від шевченкоз-навства кола виглядає сьогодні за-повітна воля поета, щоб його похо-вали “на могилі”, тобто там, де вжекогось поховано? Дарма пояснюва-ти, що “могила” — то курган, слововсе одно міліє через смислові зсувий актуалізується у невідчепному зна-ченні. “Нема на світі України”, —стверджує класик. “Хіба нема?” — ні-яковіє школяр. Скільком ще поколін-ням стане терпіння шукати світ начужині — поза своїм світом?

Власне, потреба перекладу, тлу-мачення і визначає напевне, що пе-ред нами — інша мова. Цей крите-рій, слід гадати, ніхто не стане підда-вати сумніву, якщо його застосовува-ти до мовних систем, які функціону-ють одночасно. Хоча тут і можуть бу-ти застереження щодо того, хтоскількома мовами володіє пасивно йактивно.

Цікаву ілюстрацію перекладу зсуржика запропонував мовознавецьК. Тищенко. Назвав він її так: “Дві мо-ви — дві ментальності”. Пропонуємо

читачеві озвучити кожен із текстів навідповідний лад, зробивши й підра-хунки розбіжностей або, що було блегшим, — збігів:

ПОВСЯКДЕННА ЗАРИСОВКАВ той ранок в сім годин я позвав

свою собаку і, задумавшись, ми вий-шли на вулицю. На углу я побачивсусіда, бувшого завідуючого управ-ління по учбовим закладам. Він наб-лижався назустріч. До сих пір ми іно-ді зустрічалися разом і обсуждаливсякі проблеми. Необхідно признати-ся, що стрій наших мислей був не-від’ємним від привичних установок, ічерез те наші думки у ряді случаївповністю співпадали. Але неділю на-зад ми посорилися із-за собаки. І осьтепер я рахував, що треба, щобщось сказати, і тому предложив йо-му закурити. Но сусід нахмурився ісповістив мені, що від учорашньогодня він некурящий. Да, подумав я,хорошо. Тут мені прийшло в голову,що в кармані остається ще зо двігривні, і я пригласив його в кафе (со-бака ждала на вулиці). Там він прий-шов у хороший настрій і пригласивзайти до себе у гості. Я його подяку-вав. Перед тим, як уходити, він ска-зав, що розкаже щось більш інтерес-ніше — про те, як його племінник ізплемінницею посітили по визовуГерманію і через Вену і Словакіютільки що вернулися назад на Украї-ну.

БУДЕННІСТЬТого ранку о сьомій я покликав

свого собаку і, замислений, вийшовна вулицю. На розі я побачив, що на-зустріч іде сусіда, колишній завіду-вач управління навчальних закладів.Досі ми часом бачилися й говорилипро всяке. Слід визнати, що думкинаші були невіддільні від звичнихприписів, а тому іноді цілком збіга-лися. Але тиждень тому ми посва-рилися через того пса. І ось теперя відчув потребу щось сказати ізапропонував сигарету. Спохмур-нівши, сусіда сповістив, що від учо-ра не курить. Так, подумав я, нудобре. І тут мені інше спало надумку; я згадав, що в кишені є щепару гривень, і запросив його докав’ярні (собака чекав за дверима).Там сусіда подобрішав на гумор інавіть запросив мене додому. Я йо-му подякував. Перш ніж піти, він по-обіцяв, що розповість мені щось ці-кавіше, а саме — як його небожатаз’їздили за викликом до Німеччини ічерез Відень та Словаччину щойноповернулися в Україну.

Сьогодні чи не найбільше розхи-тують і знецінюють українську мову,— а з нею і святі поняття, — засобимасової інформації, тобто ті чинни-ки, які якраз і покликані плекати літе-ратурну норму. Деморалізуючий сур-жик і мовне безкультур’я свідомо йпослідовно насаджуються вишколе-ним загоном тарапуньок, кроликів,довгоносиків, вєрок сердючок, теле-кумів і микит, не залишаючи жоднихсумнівів у тому, що це і є офіційнавладна політика щодо мови народу.Власне, безмовність чи напівмов-ність народу завжди комусь вигідна:німа безлика маса — сумирна й лег-кокерована, як отара. Недорікувато-му марґіналові постійно бракує гор-дості й певності: друга сигнальнасистема його хистка й зрадлива, вінне заводій — ним поганяють.

Однак двомовність не буває віч-на, її терези ніколи не завмирають,бо мова, хоч би як тяжіла вона до ус-таленості, загалом не є величинастала. Двомовність — це зло, якоговсякий здоровий суспільний організмнамагається так чи інакше позбути-ся. Інша річ — як саме це робиться:спроквола чи рішуче, нервовим сі-панням угору свіжих паростей читвердим терплячим переконуваннямі особистим прикладом, дикою вій-ною чи цивілізованою еволюцією.Вочевидь, доля мови невіддільна віддолі народу. Від сумнозвісних указівПетра та Катерини шлях українськоїмови був вельми тернистим, такимвін є і в незалежній Україні у час но-вітніх інформаційних технологій. Чибуде безхмарним відзначення 500-

ЯК РОЗМОВЛЯТИМЕ УКРАЇНА?

Ланцюги і дзвони... Викувані з одного металу, а звучать по різному: дзвін — мов слово добірне, ланцюг — як ненависний суржик.

5 «Просвіта» сьогодні

“СЛОВО Просвіти” ч. 3 (120), 18 січня 2002 р.

У Криму знову почався ак-тивний інформаційний тиск наорганізації, які обстоюють фун-кціонування української мови напівострові. Газета “Крымскоевремя”, відома своїми проросій-ськими публікаціями, в статті“Проблемы “украиномовной ос-виты” коснулись рускоязычнихшкол” відкрито заявляє про не-доцільність створення в Кримуукраїнських шкіл.

Посилаючись на тезу, що “ук-раїнців у Криму немає, а якщо іє, то й вони перейшли на росій-ську мову”, а також на власнетлумачення ст. 53 Конституції Ук-раїни, автор статті твердить, щовся освіта на півострові має здій-снюватися мовою національноїменшини — російською.

Листом до редактора газети“Крымское время” Лариси Кон-дратенко відреагував на статтю(до речі, символічно опублікова-ну 7 листопада) голова Крим-ської “Просвіти” Сергій Савчен-ко. Зупиняючись окремо на 53-йстатті Конституції України, віннагадав, що “в Конституції невказано, що держава забезпе-чує загальну середню, а тимбільше вищу освіту мовою наці-ональної меншини (тобто освітаможе бути й початковою (школаІ ступеня) й неповною серед-ньою (школа ІІ ступеня), а можебути просто школа в національ-но-культурному товаристві, тоб-то, інакше кажучи, — недільнашкола)”.

У відповідь на твердженняпро відсутність на півострові ук-раїнського населення та недо-цільність йому україномовнихшкіл та класів з українською мо-

вою викладання, Голова Крим-ської організації Руху (Україн-ського Народного Руху) ОлегФомушкін нагадав, що “навіть застатистикою ще РадянськогоСоюзу в Криму проживало 50%росіян, 25% українців та 12%кримських татар, але лише 4 з600 кримських середніх шкіл єукраїнськими?” “Про яку спра-ведливість можна говорити, ко-ли понад 99% шкіл є російськи-ми”, — риторично запитує він.Щодо позиції саме цієї газети(“Крымское время”) в питанні ук-раїнської мови, Олег Фомушкінвважає: той факт, що “газетастворена під патронатом лідерапартії “Союз” Лева Мірімського,пояснює, “на чиє замовлення га-зета пише свої відверто антиук-раїнські статті”.

На переконання Олега Фо-мушкіна, на відміну од питання зросійською нацменшиною, абсо-лютно протилежною є ситуація зкримськими татарами. За йогословами, “більшість кримськихтатар активно вивчають держав-ну мову. Так, в Молодіжнинськійсередній школі, більшість учнів івчителів якої є кримські татари— близько 90% всіх занять ве-деться українською мовою. АКримський Індустріально-Педа-гогічний інститут, теж переважнокримськотатарський за складом,випускає вчителів українськоїмови, кримських татар за націо-нальністю”.

Назар МАЗУР

Футбольні спеціалісти таболільники продовжують ана-лізувати прикрі невдачі сто-личного “Динамо” та націо-нальної збірної України на між-народній арені. Недавно своїпояснення журналістам дававВалерій Лобановський. При-чин усі знаходять багато. Про-те головну причину обмина-ють. А вона полягає в тому, щонаше “Динамо” та наша збірнане стали справді українськиминаціональними командами звисоким рівнем національногопатріотизму.

Київське “Динамо” пере-творилося в інтернаціональнукоманду, в якій мовою спілку-вання є не мова українців, амова росіян. Виникає резоннезапитання: “Якої нації є нашанаціональна збірна?” Адже нітренери, ні керівництво україн-ської команди української мо-ви не люблять і нею не спілку-ються, а футболісти беруть ізних приклад. Гордість нашогофутболу і лідер збірної, якийвийшов з української сім’ї і но-сить прізвище найвеличнішогоукраїнця, жодного українськогослова вимовити не бажає, вод-ночас хизуючись перед усієюУкраїною знанням мови наро-ду, для якого нині грає у фут-бол.

Неможливо без хвилюван-ня та почуття сорому спостері-гати постійні інтерв’ю футбо-лістів і тренерів національноїзбірної мовою іншої нації тадивитися, як українські футбо-

лісти стоять, немов у рот водинабрали, коли виконуєтьсянаш національний гімн, у тойчас коли навіть негри, що гра-ють за французьку збірну, нат-хненно, поклавши руку на сер-це, співають “Марсельєзу”.

Коли збірна Хорватії гралав Києві останнього разу, малохто звернув увагу на великийщит, який хорвати поставилибіля воріт Олександра Шов-ковського. На ньому метрови-ми літерами було написано: “Uboj, u boj za narod swoj!” Третємісце хорватів на світовій пер-шості було винагородою за те,що ігри збірної своєї маленькоїкраїни їхній тренер розглядавяк бій за свій нескорений на-род. І дуже шкода, що трене-ром нашої національної збір-ної затверджено не хорватаМирослава Блажевича, якийрозуміється на національно-патріотичному вихованніспортсменів і усвідомлює йогозначення, а спеціаліста з чудо-вим українським прізвищем,який, як і його попередник, ні-коли не зробить футбольнузбірну України справді україн-ською.

Голова Товариства “Просвіта”

Павло МОВЧАНГолова Київської

“Просвіти” Юрій ГНАТКЕВИЧ

НЕТЯМУЩЕ «КРЫМСКОЕ

З початком чергової виборчої кам-панії для українця настає пора випро-бування душевним болем. Переважнасила всього баченого і читаного щоденьдорікатиме йому за те, що його україн-ська мова все більше загрожує всена-родній російськомовності. Російсько-мовні політики звично закликатимутьдо єдності без кордонів, а державністьросійської мови представлятимуть якєдину запоруку миру, міжетнічної злаго-ди та гармонії. Не бажаючи видаватисяв очах народу відвертими антизаконни-ками, борці за російську мову для всьо-го українського народу створюють хочякусь ілюзію правочинності свого полі-тичного несприйняття державної мовий потурання безбожному зросійщенню.Роблять це за допомогою всіх можли-вих впливів і підконтрольних засобів ін-формації. Якщо їм вірити, то чинний За-кон про мови з Конституцією України незаперечують особливого статусу росій-ської мови, її офіційності чи то пак, дер-жавності. До того ж облудно використо-вують авторитет міжнародних правовихактів, посилаючись на права людини істатус реґіональних мов — адже йдеть-ся про безпардонне право нав’язуватиросійську мову всупереч Конституції табез жодного врахування прав іншихгромадян.

Чому ж українці все це терплять іне протестують проти зросійщення, якбуло в 1989 році? Насправді чималолюдей не мовчить, але за десятиліттянезалежності голос протесту “Просві-ти” і тим паче поодинокого українця незміг ні на йоту пригальмувати нахра-писте зросійщення. Це при тому, що єзаконне конституційне право україн-ської мови на державність! Звісно,тільки потужна політична сила спро-можна була із самого початку подола-ти український рух за українську мову,водночас нарощуючи темпи поширен-ня російської мови в усіх ділянках сус-пільної діяльності та державних струк-турах. На противагу цій силі, на жаль,не знайшлося політичної потуги, яка бтвердо і послідовно дбала про дотри-мання основних засад Конституції, апередусім — про виконання її 10-оїстатті. Адже йдеться не про політикуоборони української мови, а про від-криту, правову наступальну політикуокультурення суспільства — викорі-нення зросійщення як ганебного коло-ніального насліддя.

Народ інтуїтивно відчуває слаб-кість національної демократії в захистідержавної мови і усвідомлює марність

гучних протестів на її захист. Люди зна-ють, що влада суттєво не реагує на ви-моги “Просвіти”, хоч і не заходить увідкриту конфронтацію. Патріоти впа-дають у депресію, не витримуючи що-денного душевного болю від упослі-дження української мови в житті, у пре-сі, на радіо й телебаченні. Інколи скла-дається враження, що нахабство не-нависників української мови проекту-ється на її носіїв з метою провокаціївибуху протесту українців!

Треба нарешті чесно визнати, щороз’єднаність і слабкість націонал-де-мократії сталася після фатальних по-ступок у питанні державності україн-ської мови і гонитви за фальшивимипріоритетами у вигляді непідготовлених“реформ” замість комплексного тран-сформування країни з колонії в націо-нальну державу. Без державності укра-їнської мови заявлені реформи не малисенсу, бо невикорінене зросійщенняміцно пов’язувало Україну з колоніаль-ним минулим. До того ж політичниммовне питання зробили не українці, а тіполітичні сили, які не визнають держав-ності української мови. Зросійщеннястало засобом штучного продовженняв Україні перехідного періоду, який, не-гативно позначаючись на житті грома-дян, гарантує стабільні надприбутки но-вим багатіям. Саме тому не можна ква-ліфікувати їхнє ставлення до україн-ської мови як неусвідомлене. Що ж зму-шує, особливо під час виборів, окремихполітиків, лідерів партій демонстратив-но виступати публічно російською мо-вою, хоч донедавна те саме їм непога-но вдавалось українською? Невже вонивважають, що їхню російськомовністьлюди сприймуть як звичний акт солі-дарності з “російськомовним населен-ням”? Отже, мають для цього підстави.Адже текст Закону про мови вийшовнастільки мізерним тиражем, що пере-січний громадянин його, може, й не чи-тав. Державні програми підтримки укра-їнської мови практично невідомі широ-кому загалові, а проекти нового мовно-го Закону взагалі не пропонувалися длявсенародного обговорення. Зрештою, увладній вертикалі немає вже й слідуструктур, які б хоч формально дбалипро державність української мови. А немаючи належної державної підтримки,чи може “Просвіта” компенсувати фун-кцію держави, тим паче виграти інфор-маційне змагання з добре фінансова-ними русифікаторами? Тим паче, що йдосі немає правничого коментаря з пи-тань функціонування мов і статусу мови

державної. Є куці і недолугі своєю “обе-режністю” тлумачення 10-ої статті в за-гальних коментарях Основного Закону.Навіть Конституційний Суд дав обме-жене коментування цієї статті, не пере-лічивши всі види публічної діяльності, уяких слід послуговуватися лише дер-жавною мовою, хоча для формальнихдискусій з україноненависниками чіткевизначення обсягів публічної діяльностітаким авторитетним інститутом створи-ло б солідну правову опору. Особливо,коли б уперше було, нарешті, доказововизнано неправомірність уживання ро-сійської мови в політичній і громадськійдіяльності.

Тим часом всюди панує російсько-мовна інформація, що є свідченнямневиконання державою конституційно-го обов’язку послідовно утверджуватиукраїнську мову в усіх видах суспільної(публічної) діяльності. Але ж саме то-му й не сприймає пересічний громадя-нин російськомовну політику як чужо-рідну діяльність поза правовим полемКонституції. Навіть не всі демократич-ні політики принципово дотримуютьсянепорушності пріоритету державноїмови, хоча цілком очевидна потуга по-літиків агресивним несприйняттям ук-раїнської мови поставила себе за межіправового поля України. Хіба в іншійдержаві з такими політиками хтось хо-тів би мати справу? Вони змушені булиб публічно засвідчити повагу до дер-жавної мови або здати реєстраційнесвідоцтво і перестати діяти легально.

Майбутні вибори стануть іспитомдля всіх нас. Політики, які не подадутьруки порушникам Конституції і не по-терплять зневаги до української мови,неодмінно дістануть народну підтримкуй переможуть. Виборці цього разу неповинні погоджуватися на кращих із гір-ших, усвідомивши аморальність допус-ку до влади людей, які зневажаютьдержавну мову. Хіба ж це не відвертадемонстрація людиноненависництва?Хіба можна уявити ще дикіший вищирантикультури в мовній політиці?!

…А тим часом блок “За єдину Укра-їну” поширює листки опитування, де се-ред пропозицій щодо поліпшення систе-ми освіти є питання: “Чи не варто роз-ширити можливості викладання в на-вчальних закладах російською мовою?”

Володимир ФЕРЕНЦ,заступник голови

обласної “Просвіти”,м. Івано-Франківськ

ÂÈÙÈÐ ÀÍÒÈÊÓËÜÒÓÐÈ Â ÌÎÂÍ²É ÏÎ˲ÒÈÖ²

Пропозиції, висловлені учасникамиIII Всесвітнього Форуму українців щодомовного будівництва в Україні, поки щоне реалізуються в діяльності урядовихструктур, хоч Резолюція, прийнята Фо-румом, є для них, по суті, своєріднимнаказом світового українства. З розумін-ням проблеми утвердження українськоїмови в усіх сферах суспільного життя,як того вимагає 10 стаття КонституціїУкраїни, поставились у Міністерстві охо-рони здоров’я. Важливими реальнимикроками в цьому напрямку є заходи,розроблені Міністерством, а саме: укла-дання (поновлення) контрактів з керів-никами навчальних закладів та облас-них відділів охорони здоров’я здійсню-вати лише за умови вільного володінняними українською мовою; забезпеченняв достатній кількості підручниками танавчальними посібниками українськоюмовою всіх студентів вищих медичних(фармацевтичних) навчальних закладівI—IV рівня акредитації МОЗУ; збільшен-ня в навчальному процесі кількості го-дин з української мови за рахунок вве-дення елективного курсу “Сучасна укра-їнська мова”.

Запроваджено для випускниківВМ(Ф)НЗ I—IV рівня акредитації МОЗУкраїни обов’язкового державного іс-питу з фахового володіння україн-ською мовою, введено екзамен з ук-раїнської мови для вступників до аспі-рантури, створено кафедри україноз-навства у всіх ВМ(Ф)НЗ I—IV рівня ак-редитації МОЗ, де їх ще немає, про-ведено атестації викладацьких кадрівВМ(Ф)НЗ I—IV рівня акредитації МОЗУкраїни на володіння ними держав-ною мовою та практичне використан-ня її у педагогічній діяльності та пра-цівників апарату МОЗ України на во-лодіння ними державною мовою.

Для реалізації цих заходів Мініс-терством охорони здоров’я введенографік переведення навчального проце-су у ВМ(Ф)НЗ I—IV рівня акредитації навикладання українською мовою.

Викладання навчальних дисцип-лін українською мовою, як повідомляєМОЗ, належно впроваджене лише уВМ(Ф)НЗ західного реґіону. У навчаль-них закладах південних і східних реґі-онів України виконується програма зусебічного розвитку й функціонування

української мови як державної. Сту-дентами I курсу вивчається курс “Діло-ва українська мова”, за результатамиякого вони складають диференційова-ний залік. Українською мовою вида-ються підручники, навчально-мето-дичні посібники, програми, словникидля студентів і викладачів. Створенокафедри ділової української мови.Затверджено опорну кафедру, яка ко-ординує їх роботу у ВМ(Ф)НЗ.

МОЗ проводяться Всеукраїнськіконференції й наради щодо запрова-дження державної мови, на яких, зок-рема, розглядаються питання, поруше-ні учасниками III Всесвітнього Форумуукраїнців. Центральне Правління ВУТ“Просвіта” ім. Т. Шевченка вдячне Мі-ністрові охорони здоров’я В. Моска-ленку за реалізацію пропозицій, вис-ловлених учасниками III ВсесвітньогоФоруму українців із питань мовного бу-дівництва.

Анатолій ТРЕБЕНКО,зав. відділу Секретаріату

ВУТ “Просвіта”

БОЛЮЧІ ПРОБЛЕМИ — СПРАВА НЕ ЛИШЕ ЛІКАРІВ

ЗАЯВАВсеукраїнського Товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка з приводу становища в українському футболі

6

“СЛОВО Просвіти” ч. 3 (120), 18 січня 2002 р.

Мова влади

Винесений у заголовок фраг-мент висловлювання головиАдміністрації Президента Укра-їни є типовим як для характе-ристики лексичного стилю ни-нішньої влади, так і для її відно-шення до народу, інтереси яко-го вона, за її словами, репрезен-тує.

Розпливчаста обіцянка позитив-них зрушень “у найближчі роки” ду-же нагадує відому обіцянку ХоджіНасреддіна, який так само “в най-ближчі роки” пообіцяв продемонс-трувати позитивний результат, післятого, як узявся навчити ішака муллирозмовляти узбецькою мовою. А ко-ли незалежні спостерігачі постави-ли під сумнів реальність виконанняобіцянки, Насреддін філософськизауважив: “У найближчі роки абоішак здохне, або мулла помре.”

Дещо подібне ми вже неоднора-зово чули від можновладців Украї-ни. Тільки йшлося не про ішака і уз-бецьку мову, а, наприклад, про по-вернення наших пограбованихвкладів у Ощадбанку. Чергове пові-домлення обіцяє нам повернутигроші до 2015 року. Чи доживе дотого терміну той, хто ішачив на со-вєцьку владу, — питання риторич-не.

Щоправда, впродовж кількох ос-танніх тижнів чуємо надто оптиміс-тичні вигуки: “За темпами еконо-мічного зростання ми йдемо попе-реду всіх у Європі!” Мабуть, такі ре-мінісценції з уст владних чиновниківслід було б сприймати, як обнадій-ливі прояви підвищення незабаромжиттєвого рівня.

Але у нас, в Україні, де мовнепитання ще тісніше пов’язане з ви-робництвом і обсягом ВВП, ніж уСамарканді за часів Насреддіна,далеко не всі погоджуються з цієютезою. Як-от, наприклад, народнийдепутат Олександр Турчинов:

“Коли в державі насправді зрос-тає обсяг виробництва, тоді ціл-ком логічно зменшується безро-біття і, водночас, збільшуєтьсяспоживання енергоресурсів. Нато-мість для “українського дива”, прояке на весь світ повідомляє пан

Л. Кучма, характерним є збільшен-ня безробіття, а енергоспоживан-ня не збільшується. Отже, вихо-дить, що ВВП у нас робиться з по-вітря.

Проведений нами аналіз свід-чить, що реального зростанняВВП в Україні не відбувається, авідбувається його часткова лега-лізація внаслідок заходів, що їхсвого часу вдалося здійснити ЮліїТимошенко й Віктору Ющенку дляпрозорих розрахунків в енергетич-ному секторі, що потім викликалоподальшу хвилю частковоговиходу з тіні інших галузейекономіки.

Тобто зараз ми сталисвідками не фактичного, астатистичного збільшеннядеяких макроекономічних по-казників унаслідок інерційнос-ті господарства. Але післятого, як відбулася зміна уря-ду і оточення Президентаотримало контроль над гос-подарством України, зновупоновлюються тіньові схемив економіці.

Нещодавнє усунення Іго-ря Мітюкова з посади мініс-тра фінансів зайвий раз під-тверджує наші висновки проВВП, як про мильну бульбаш-ку. Адже якщо б ВВП насправ-ді зростав, тоді зростали б інадходження до бюджету.Але саме збільшення надход-жень до бюджету ми й не ба-чимо, бо Мінфін не добираєдесь 900 млн. грн. бюджетно-го ресурсу, а бюджетне фі-нансування фактично забло-коване. Те, що говоритьЛ. Кучма, — це є сьогодні біль-шою мірою профанацією, ніжконстатацією реального станусправ у економіці”.

Ну, з паном О. Турчиновим —усе ясно. Він, як законодавець-ана-літик, давно не погоджується з лу-кавою статистикою у стосунках міжмуллою, Насреддіном та ішаком. Ащо з цього приводу скаже офіційнавиконавча влада?

На засіданні Кабміну України,присвяченому підбиттю перших під-

сумків минулого року, прем’єр-мі-ністр Анатолій Кінах попередив, щопопри 14% зростання ВВП в 2001році, нас чекає важкий 2002 рік.

Воно й зрозуміло, адже іноземніінвестиції, про які, як чудодійну па-нацею від усіх хвороб нашої еконо-міки, говорилося (і на які молилося)в українських владних верхах упро-довж останніх п’яти років, станов-лять сьогодні (аж!) 80 доларів СШАна одного мешканця України. Тоді

як у Польщі закордонні інвестиціїстановлять 800, а в Угорщині —1240 доларів на одного мешканцякраїни.

Чому така розбіжність? — запи-таєте. Чи не тому, що зарубіжні під-приємці менше хочуть вчепитися убізнес в Україні, ніж у тій самійПольщі?

Зовсім навпаки. Якраз щодоУкраїни наміри у всіх закордоннихінвесторів (серед яких вистачає та-

кож й “інвесторів”) досить перспек-тивні, масштабні й, подекуди, солід-ні. Але саме солідні підприємці, со-лідні фінансові установи і кредито-ри впродовж десяти років кучмоно-міки набралися сумного досвіду“партнерства” з печерськими верхо-водами. Кажучи коротко: не вірятьіноземці нинішній владі України. Атому Захід у черговий раз відклавнадання Україні кредитів, про що назасіданні Кабміну нагадав україн-

ський прем’єр.Крім того, Захід уже не має ілю-

зій щодо реальної (а не словесної)спрямованості симпатій та інтересівукраїнського правлячого політикумуу сфері економіки — інтересів від-верто проросійських. Не західним, аросійським бізнесменам фахівці звул. Банкової віддають не тільки ок-ремі українські підприємства, а й ці-лі підгалузі економіки, ніші на укра-їнському ринку і ринку СНД.

До того ж, Захід не задоволенийструктурою використання кредитів ірізних фінансових допомог, які на-даються Україні, керівна верхівка іапарат якої дбають, насамперед,про залагодження своїх особистихінтересів. Звинувачення конкретнихосіб у вищих ешелонах влади в ко-рупції вже нікого не дивує, а самакорупція давно стала невід’ємним,а отже, й ніби легальним (якщо несказати: легітимним) елементомукраїнського життя.

Тим часом високопоставленіфункціонери державної адміністра-ції, які мають великі повноваження,трактують нинішню ситуацію доситьсвоєрідно, з корекцією на особливіукраїнські умови. Зокрема, Воло-димир Литвин, глава АдміністраціїПрезидента України, вважає, щовсе розвивається цілком нормаль-но:

“Економічна система — особ-ливо у нас — є інерційною. І ці ви-сокі, вражаючі відсотки зростання,які ми маємо, поки що не матеріа-лізувалися в соціальній сфері, невідбилися на соціальному само-почутті людей (тут і далі виділен-

ня моє — С. К.). Думаю, що резуль-тати будуть у найближчі ро-ки…

Думаю, що на те й існуєопозиція, щоб звинувачувативладу і доводити, що опозиціязробить краще”.

З радістю повірив би пануВ. Литвину, якби нинішні керівникидержави дотримувалися конститу-ційних норм стосовно матеріалі-зації в соціальній сфері, а такожвідбиття на соціальному само-почутті людей так, як це нале-жить чинити в демократичній дер-жаві, яку вони мало не щодня про-голошують. Адже для владних пос-ткомуністично-номенклатурних по-садовців макропоказники вже дав-но і позитивно матеріалізувалисяі відбилися на їхньому соціально-му самопочутті (причому абсо-лютно незалежно від рівня макро-показників), тоді як усі інші громадя-ни мають чекати на те, що резуль-тати будуть у найближчі ро-ки…

З такою “концепцією” не тількивисокоерудована політекономічнаопозиція, а й рядовий українець неможе погодитись. Ось що пише зДніпропетровська пані Нонна Реб-рик:

“Мені соромно за нашого Пре-зидента і його оточення. Усі воникричать, що життя в Україні по-ліпшується, росте якийсь ВВП…Мені до їхнього ВВП немає ніякогоділа. Я дивлюся, як живе моясім’я… Грошей мені вистачає лишена їжу і на деякий одяг… Заробитигрошей — ніде.”

Отже, є невелика каста владно-привладних людей, для яких усенавколо давно матеріалізувалося вумови цілком комфортного життя, іє десятки мільйонів людей, дляяких ці владники-привладники орга-нізували такі умови, в яких ніде за-робити грошей на елементарне ви-живання. А щоб такий стан речейзакріпити на майбутнє, виконавчавлада організувала шалений тискна ЗМІ, на журналістів, на тих, хтоволодіє словом правди.

Майже афористично висловив-ся нещодавно з цього приводу го-ловний редактор тижневика “Полі-тика і Культура” Зиновій Кулик:“Свобода слова у нас можлива допевної межі”.

У країні, в якій ультимативна за-ява голови ЦВК ставиться понадКонституцією, а право на інформа-цію трактується вибірково, соці-альне почуття більшості людейчимдалі погіршується і не додає оп-тимізму щодо найближчого потеп-ління в економіці. Як вважає політо-лог Володимир Полохало, — “Унас є привілейовані учасники ви-борчого процесу і ті політичні ак-тори, які отримують достатніможливості для поширення своїхідей. І є ті, які вже заздалегідь, ап-ріорі, визначаються владою якаутсайдери”.

Цікавий підсумок цієї дискусіїзапропонував на передноворічнійзустрічі з журналістами наш видат-ний спікер парламенту: “Наприкінці2001 року — першого року ХХІстоліття — кожному з представ-ників української влади, хоч би доякої гілки він належав, нарешті, єщо сказати…” Як бачите, сказа-ли…

Тільки чому НАРЕШТІ? Владапостійно щось говорить і постійнознаходить що сказати ось вжевпродовж десяти з гаком років. Зна-ходить слова, за якими, переважно,не йдуть діла. І ніхто їй не заважає.Причому, не тільки не заважає гово-рити, а й чинити будь-що. І виправ-довувати будь-що вчинене. Владініхто не заважає.

Ось у цьому — головна причи-на, що НІХТО. Бо за цим НІХТО —

«...ÐÅÇÓËÜÒÀÒÈ ÁÓÄÓÒÜ Ó ÍÀÉÁËÈÆײ ÐÎÊÈ...»,àáî  ÕÀÙÀÕ Ñ˲ ÏÐÎ ÅÊÎÍÎ̲ÊÓ

— Чи не зможемоще збільшити ВВП за рахунок затягу-вання паска?

ПЛЮВАЛІЗМ

“Rzeczpospolita”

Чи не найголовнішим внутрішнім питанням зовніш-ньої політики України є питання про членство в НАТО іЄС. Загалом, тут немає питання. Проте має бути відпо-відь. Причому чітка, однозначна, рішуча і без зволікан-ня.

Натомість спостерігаємо впродовж усієї новітньоїісторії України цілком протилежне: нечіткість, неодноз-начність, нерішучість і зволікання. Особливо щодо всту-пу до НАТО. А це вже небезпечно. Небезпечно — невступати до НАТО.

Так само й до ЄС, яке вже й спільну валюту впрова-дило, перетворивши свій фінансовий простір у прозореполе спільного господарювання без утрати національ-них інтересів жодної з країн-членів.

Але для цього кожна з країн-членів відповідним чи-ном допасувала своє національне законодавство до єв-ропейських стандартів, попередньо реорганізувавшисвої урядові структури.

Керівництву України поки що ніщо не заважає таксамо тупцювати на місці, озираючись на Москву зараз,як і десять років тому.

Особливо нині, коли з такою помпою проголошено“Рік України в Росії”, за яким чітко проглядається черго-

вий крок російського чобота в Україну. Звичайно, Росіяв особі Путіна хотіла б привселюдно почути від керів-ництва України про те, що ніщо не стоїть на заваді про-суванню інтересів московського Кремля в Київ, щоб імови не було про якісь реальні наміри Печерська у нап-рямі Брюсселя.

І таки почула від нашого Президента Л. Кучми: “Ніпід час мого президентства, ні наступного прези-дента, вступ України до Європейського Союзу невідбудеться…”

Сказав, як відрубав. Без права вето. А поки що високі посадовці Ради Європи час від

часу приїздять до Києва з Брюсселя і закликають по-садовців українських ужити заходів до посиленнястратегічного партнерства з об’єднаною Європою,вказують на необхідність прискорення реформ, дот-римання прав людини, свободи слова, діляться сумні-вами щодо прозорості розслідування справи Гонгад-зе…

Роман ЗАПОЛЬСЬКИЙ

СЛОВО ПРЕЗИДЕНТА — ЩЕ НЕ ЗАКОН,АЛЕ МОЖЕ НИМ СТАТИ

ЛЕКСИКА ВЛАДИ

3

ч. 3 (120), 18 січня 2002 р. “СЛОВО Просвіти”

Власні назви

Погляньмо правді у вічі: в Україні за рокитоталітаризму було проведено масове перей-менування населених пунктів. Особливо непоталанило тим, назви яких утворено з етно-німів: ляхи, волохи, вірмени, татари, ізраїль-тяни, прусси, шведи, цигани. Замінено й наз-ви тюркського, румунського, турецького і, щотеж траплялося, старослов’янського поход-ження. Не уникло гіркої долі й село Туркенів-ка, яке з часу заснування (перша половинаXVIII століття) і до 1945-го року так називало-ся. Саме тоді, по війні, його за вказівкою “зго-ри” перехрестили. І стала Туркенівка Южним,що за 27 кілометрів від міста Ічні, на Чернігів-щині. Це найвіддаленіше село від райцентру.Якось відомий український письменник, доречі, уродженець Ічні Анатолій Дрофань зіз-нався мені, що у розмові з першим секрета-рем райкому компартії торкнувся питання що-до перейменування Туркенівки.

— І який це дурень назвав мальовничесело українське Южне?

— Та оцей дурень перед вами й сидить,— той у відповідь.

— А чому Южне?— Оно ж южнєє Ічні.Що й казати, влучно відповів партократ

Анатолію Дрофаню. Справді, скільки було та-ких дурнів, наділених необмеженою компар-тійною владою. Не злічити!

Як відомо, топоніміка вивчає походження,структуру, функціонування, розвиток і поши-рення власних географічних назв. Топоніми— як дзеркала історії, як вікна у минуле.Скільки цікавого вони можуть розповісти! Осьхоча б наведу приклади, взяті лише з рідноїмоєї Чернігівщини. А Придесення я, до речі,сходив пішки — від Новгород-Сіверська доПрилук, від Остра до Коропа…

Отже, вчитуюсь у їх сьогоднішні назви,згадуючи попередні, тобто дореволюційні, до1917-го року. Так от село Соколівка Бобро-

вицького району — Дідово, Петрівка Борзнян-ського — Махнівка, Олексіївщина Козелець-кого — Розуми, Підлісне — Церковище, Чер-воне — Билка і так далі. А сіл Жовтневе ажп’ять на карті області. Чимало таких назв, якПершотравневе, Первомайське, Червоне іКрасне в різних словосполученнях — Черво-ноармійське, Комсомольське, Піонерське…Такі приклади можна наводити і наводити.

І все ж будемо оптимістами. До цього зак-ликає заслужений працівник культури Украї-ни, письменник Станіслав Маринчик. ФільмиСтаніслава Маринчика — лауреати і дипло-манти багатьох міжнародних і Всеукраїнськихконкурсів і фестивалів народної творчості.Мій шкільний товариш — один із фундаторіваматорського кіно в Україні.

— Вже 11-й рік пішов відтоді, як ми запо-чаткували будівництво нового дому, який маєгорду назву — Україна, — мовить СтаніславГаврилович. — Із здобуттям незалежності від-буваються значні зміни не лише в суспільнійсфері, а й у свідомості людей.

— Від радянських часів Україні діста-лася гірка спадщина, пане Станіславе…

— Саме так. Отож і роботи — непочатийкрай. Взяти, скажімо, рух за повернення зни-щених найменувань населених пунктів. Аджескільки їх — стільки й переказів, легенд, припу-щень щодо їх походження. Географічні назвипередаються з покоління в покоління й станов-лять неабияку цінність для істориків, філоло-гів, фольклористів, краєзнавців. Тому-то ми по-винні охороняти їх як історичні пам’ятки.

— Пригадую, свого часу ти очолювавІчнянську районну організацію Україн-ського товариства охорони пам’ятниківісторії й культури. Хоч це було за радян-ської доби, але все ж таки тобі чималовдалося зробити?..

— Доводилося, правда, неодноразово об-бивати пороги чиновницьких кабінетів і в Чер-нігові, і в Києві, аби унеможливити знищеннятієї чи тієї сторінки нашої минувшини. Скажі-мо, скільки було труднощів, пов’язаних з від-криттям у Ічні пам’ятника нашому видатномуземляку — скульптору Івану Мартосу. Він —автор пам’ятників Мініну і Пожарському вМоскві на Красній площі, М. Ломоносову — вАрхангельску, Е. Рішельє — в Одесі, іншихвидатних творів, які займають почесне місцев історії світової культури.

Гордість української літератури, наші зем-ляки, письменники Степан Васильченко, Ана-толій Дрофань, поет Василь Чумак. За нашимклопотанням споруджені їм пам’ятники, їхні-ми іменами названо вулиці. А оце Ічня широ-ко відзначила 80-річчя від дня народженняславного сина України, поета Григорія Кова-ля. 20 вересня, у день його свята, сесія місь-

кої ради прийняла ухвалу про перейменуван-ня вулиці Жовтневої, на якій жив поет, де зро-бив перші несміливі кроки у велику літерату-ру, на вулицю імені Григорія Коваля. Це ім’явідтепер присвоєно і школі № 4 міста.

— Пане Станіславе, я ось хочу наго-лосити на тому, що топоніміка має кіль-ка, так би мовити, розгалужень. Антро-поніміка вивчає географічні назви, що по-ходять від людських імен. Наприклад,Миколаїв, Іванівка, Петрівка. Етнонімікадосліджує назви, що виникли від різнихнародів і племен — Молдаванка, Печені-ги… Гідроніміка вивчає назви всіх водой-мищ — від океанів, морів, великих рік іозер до маленьких струмків, боліт, на-віть криниць.

— А є ще мікротопоніміка, що опікуєтьсятопонімами місцевого характеру: назви ву-лиць, провулків, ярів, горбків, хуторів, переліс-ків, навіть стежок, окремих угідь, кладовищ… Іось приємна новина — нині в Ічні працює ро-боча група, створена райдержадміністрацією,з відновлення історичних назв вулиць міста. Йвона дійшла висновку, що необхідно перейме-нувати 37 вулиць. Їх назви мають увічнити на-ших видатних земляків-ічнянців.

— Безумовно, це дуже клопітна спра-ва, пане Станіславе. Адже все требаскрупульозно зважити, взяти до увагидумку людей, особливо старожилів міс-та…

— Безумовно. Тільки так. З’являться в Іч-ні вулиці місцевого художника і скульптораВасиля Швидченка, — людини надзвичайновеликого таланту й щедрої душі. Вулиця ди-настії Стороженків. Олекса Стороженко похо-див із прадавнього козацько-старшинськогороду, український письменник. Микола Сторо-женко — історик літератури, автор праць прожиття і творчість нашого духовного батька Та-раса Шевченка. Нинішня вулиця Орджонікід-зе отримує назву Івана Кмети-Іченського. Щоми знаємо про нього? Зовсім мало. Ще у 1929році йому вдалося якимось чином виїхати зродиною до канадського міста Вінніпег, а звід-ти до Сполучених Штатів Америки. Там панІван Кмета-Іченський, отримав ступінь докто-ра богослов’я, написав збірки поезій “Хвилі зблакиті”, “Крила над морем”, “Чаша золота”.Поетична творчість, релігійна, наукова та гро-мадська діяльність принесли нашому земля-кові заслужену шану й визнання на далекомузарубіжжі.

— Славний син України вірно і самовідда-но майже століття служив своєму народові,хоча й був одірваний від нього. В Ічні також на-родився і провів дитячі роки Сергій Маслов.Вулиця Воровського відтепер носитиме йогоім’я. Наукові праці вченого — це і літературоз-

навство, й історія древніх слов’янських літера-тур, і давньоукраїнська мова, це вивчення кни-говидавництва, бібліотечної справи, палеогра-фії, археографії. Він залишив праці в галузіфольклористики, мистецтвознавства, історії,освіти в Україні та культурно-національноговідродження нашого народу.

— Пане Станіславе, років з 30 тому язаписував на радіо для українців, які меш-кають за кордоном, талановитого майс-тра декоративної кераміки Миколу Пі-щенка. Й слава Богу, що вже зникне накарті нашого славного міста вулицяСвердлова, а буде імені Миколи Піщенка.

— Ічня відома з XVIII століття як художнійосередок керамічного виробництва. Тут виго-товляли розписний і своєрідний за формою по-суд, кахлі, іграшки. І вулиця у нас була — Гон-чарівка. Ічнянську керамічну школу гідно реп-резентував на багатьох міжнародних вистав-ках Микола Піщенко. Принагідно скажу, що на-ша самодіяльні студія “Сівач” створила в 1971році фільм про народного умільця.

— А яку нову назву отримає Черво-ний куток?

— Є в нашому районі село Власівка, якети добре знаєш. Це — батьківщина чотирьохбратів, прославлених льотчиків: Героя Радян-ського Союзу Михайла, орденоносців Мико-ли, Павла і Віктора Гарамів. У дні минулої вій-ни вони мужньо воювали, знищивши 40 фа-шистських літаків. Смертю хоробрих загинулиМихайло, Микола і Павло. В селі зберігаєтьсябудиночок, у якому народилися і провели ди-тинство брати. Так от Червоний куток, панеАнатолію, носитиме відтепер славне ім’я Ми-хайла Гарама.

— Вже не буде й вулиці П’ятирічки?..— Натомість імені Василя Штернберга,

який був одним з найближчих друзів ТарасаШевченка. Він неодноразово бував у нашихкраях, тут робив замальовки, писав картини.У 1840 році він створив фронтиспіс до першо-го видання “Кобзаря” Тараса і кілька його пор-третів. Тарас Шевченко присвятив ВасилюШтербнергу поему “Іван Підкова”, вірша “Нанезабудь Штернбергові”, відтворив його об-раз у повістях “Художник” і “Музикант”.

— На карті Ічні з’явиться ще цілийряд цікавих назв вулиць. Колишні булинадто заполітизовані…

— Так. Це, зокрема такі: Солдатської сла-ви, Героїв Крут, Івана Мазепи, Козацька, Київ-ська, Івана Богуна, Волі, Злагоди, Якима Сом-ка, Лесі Українки, Богдана Хмельницького, Свя-то-Миколаївська, Журавлина, Солов’їна.

Керівництво Ічнянської міськради чинитьспротив перейменуванню вулиць. Мовляв,для цього потрібні величезні кошти. Райдер-жадміністрація займає іншу позицію — вулиціпотрібно перейменувати. Її голова пан Анато-лій Шкребко на зустрічі з головами політичнихпартій і депутатами міськради заявив: “Со-ром, що вулиці Ічні досі носять імена діячів,які принесли тільки лихо українському наро-ду”. Такої ж думки дотримується і заступникголови райдержадміністрації Віктор Кичай. Ві-рю в те, що переможе все-таки здоровийглузд депутатів і вулицям буде надано нові іс-торичні назви.

ÐÅÀͲÌÎÂÀÍÀÐÅÀͲÌÎÂÀÍÀÒÎÏÎͲ̲ÊÀÒÎÏÎͲ̲ÊÀ

У бюро перепусток Міністерствавнутрішніх справ УРСР літня особаневизначеної статі, в окулярах, з чоло-вічим голосом, але з дамською зачіс-кою, записавши в “пропуске” моє пріз-вище, не підводячи очей від бланка,проскрипіла:

— “Олесь”… как это будет по-рус-ски?

З мого язика так і зривалося:а) власні імена не перекладають-

ся, — треба знати граматику в шкіль-ному обсязі;

б) живете в Україні, а… — знай-шов кого переконувати!

Отож, погамувавши спалах дратів-ливості, спокійно мовив:

— “Фіцджеральд”.Істота невизначеної статі кілька

секунд залишалася нерухомою: в бю-ро перепусток грізного міністерствапрохачі дотримуються переважноблагального тону, я ж із редакторомпередач для дітей та юнацтва прий-шов у справі телевізійних програм.Краєчком ока бачу, як молодий редак-тор труситься у беззвучному сміхові,ловлячи обома руками неслухняніокуляри.

Сувора особа мовчки вивела у пе-репустці: “Олесь”.

Тата мого звали Марком, йогобатька — мого діда — Гнатом, їх іменашпарко перекладали чужі та й своїканцеляристи, — з “Маркa” зробили“Мaрка”, з “Гната” — “Игната” — урозстрільному повідомленні так і запи-сано: “Гриб Марк Игнатьевич, расстре-лян 10 ноября 1937 г. в г. Хабаровске.Место захоронения неизвестно”, — аот моє ім’я чомусь ніяк не дається наг-лядачам.

Лікарня № 2 по вул. Підвисоцько-го. Восьмий рік без імперської Росії, іраптом:

— Как это “Олесь” переводится нарусский?

Я майже викрикнув того клятого“Фіцджеральда” і, здається, наговоривкупу зайвини, згадавши і “хохлів”, і “ма-лоросів”. А потім стало ніяково за убо-гість медичного персоналу і власну нес-триманість. Господи, прости їх, вони са-мі не відають, що творять.

Лікарня напростець від Володи-мирського собору, ще й на стіні анота-ційна дошка повідомляє: “Тут лікувавсявідомий український письменник Ми-хайло Коцюбинський”. Але й надев’ятому році власної державності —“Олесь? А как это на русском?”

Мовчки дивлюся на молоденьке об-

личчя чергової сестри. Бачу, як важко пе-ретравлює мозковими клітинами мого“Фіцджеральда”. Лобик наморщився, гу-би у напівпосмішці ворушаться. Не знає,чи йняти віри… Ну, трудись, трудись, ди-тя незалежності…

— Пане Володимире, — звертаю-ся по відбуттю лікування до заввідділу— кремезної козацької статури лікаря,— ви звертаєтеся до підлеглих чис-тою, як казав мій педагог, “запашною”українською мовою, а вони, окрім сані-тарок із села, відповідають вам по-московськи. Може, час кінчати з тією“двомовністю”?

Панові Володимиру трохи ніяково.Усміхається. І мені ніяково, пане, — заміністра охорони здоров’я, за ВерховнуРаду, ніяково за тих національних про-відників, що згодилися проголосити“другу незалежність, ніби перша буланічого не варта, незаконна… коли б ужешвидше та “третю”…

— Це, бачте, треба починати зВерховної Ради, спочатку там…

Прощаємось.Як з Верховної Ради, то з Верхов-

ної. Переконав. Як чекати, то чекати.Хай що там говорять моісеєнки з мар-ченками, а ми чекатимемо. Будемо виг-лядати, будемо сподіватись, як на про-

московській вербі Верховної Ради тавиростуть українські груші! Але скількивже можна терпіти?!

Станція метро “Кловська”. Худень-ка, ніби змалку захарчована, постатьчергової в шинелі та круглій формен-ній шапочці. Через підсилювач підга-няє пасажирів швидше заходити тавиходити з вагонів. І хоч на всіх станці-ях підземки послуговуються україн-ською мовою, ця, здається, має щододержавної мови особливу думку. Під-ходжу.

— Ви отримуєте зарплату в Москвіу Путіна, чи, може все-таки, у Києві? —маленьке обличчя нахабніє у посміш-ці. — Ви що-небуть чули про державнумову?

— У нас два языка — русский втом числе.

Зустрічаємося через кожні два-тридні. Діалог загострюється. Прибувають івідбувають потяги, заморочено поспі-шає публіка. Може, і справді їм однако-во? Може, й справді вони всі — суціль-ні “фіцджеральди”? Нарешті, терпецьмені уривається. Іду до службового при-міщення у кінці перону. Чергує молодик.Дізнаюся про прізвище чергової: ФісанТамара. Українка. Начальник станції нацей час відсутня. Отримую телефон, як

каже хлопець, “начальника служби”. Го-диться.

— Хто така? — перепитує ЄвгенПетрович Кравченко. Називаю прізви-ще.

Все гаразд. Записано. Допоможе?Напевно, як і завжди, — ні.

Помилився, як на гріх, помилився,і помилка та підняла мені настрій. Уве-чері дзвонить телефон:

— Вас беспокоит оператор метро“Кловская”. Когда вы будете у нас вметро?

— Нічого не розумію. Я буваю тамщодня! Але для чого?

— Я хочу извиниться перед вами.Меня срочно посылают на курсы укра-инского языка. У меня неприятности.Звонил начальник, вызывает к себе.

Господи, невже серед оцих “фіц-джеральдів” знайшлася хоч одна нес-хибна душа, яка не киває в бік Верхов-ної Ради?

— Не треба нам з вами зустрічати-ся, вважайте, вас вибачено, якщо відсьогодні вас почують пасажири метрояк українку на українській державнійслужбі.

Лесь ГРИБ

НА МОСКОВСЬКІЙ ВЕРБІ — НАШІ ГРУШІ

9Щойно з друку

ч. 3 (120), 18 січня 2002 р. “СЛОВО Просвіти”

Комісар Хома Неживий прагне перемогинад куркульським світоглядом Івана Іванови-ча. Половець із ідеологічних мотивів не хочезайняти посаду головного каламаря. ТеофілПопідтиненко перший у Малополовецькомузрозумів суть марксистсько-ленінської ідео-логії: пролетаріат не повинен стидатися торб!

Комісар Хома наказав фурманові не при-їздити до нього вранці.

Тяжкі думи нагнули його голову долі, йдля того, аби розібратися в плетиві тих ду-мок, потрібен був вільний час, щоб не зустрі-чатися з людьми, щоб їхні голоси не переба-ранчали тій внутрішній розмові, що звучала вньому.

Коли йдеш до ревкому пішки, дорогою ма-ло кого й зустрінеш. Ховаються… І думається,думається — про вселюдське щастя в комуні,про те, скільки ворогів у комуни й що з нимиробити. Чи, може, їх усіх, як каже нова “святатрійця…” кгм!.. Але ж дуже багато доведеть-ся… гм!.. то, може, треба й того… хе!

Але чорт, що сидів на ньому, мабуть, чувХомині думки й, лагідно давши йому ляпаса,наставляв — найлегше, мовляв, жити, ХомоНеживий, це — дотримуватися партійноїклятви, робити те, що скажуть тобі зверхни-ки, тоді ти ні за що не будеш відповідати йстанеш навіть щасливим з того, що підкоря-єшся чужій волі, як будуть щасливі й ті, комути так само перекажеш ту волю, через те, щонижчі за тебе передадуть ту волю нижчим іменшим. Отож буде мовби ланцюг єдиної ве-ликої волі.

— А як партії не стане? — засумнівавсяХома.

— Партія била, єсть, партія всєгда будітєсть! — розгнівався Хомин ідеолог. — І пиль-но придивляйся, який знак подасть тобі пар-тійна пророчиця, бо вона з самого народжен-ня вивищується над тобою. Адже товаришкаАлла Бєляєва належить до нового обраногонароду й за цією ознакою буде для тебе свя-щеником-левитом. І досить уже тобі гратисяв націонал-комунізм!

Так учив-повчав бідного Хому його ідей-ний керівник, що заприсягся Сатані привестицю простецьку душу до світлого майбутньогов шеолі.

Хомина душа знову жадала боротьби.Звичайно, з ворогами комуни. Але не з дур-ними, як-от багаті та горлаті Масли, а з таки-ми, як бідна, але не свідома свого соціально-го стану пророчиця Секлетина чи Іван Поло-вець, що, безперечно, затаїв ненависть досовєцької влади за справедливу покару йогосина та батька.

Нехай хоч словесна, а сутичка з такимрозумним ворогом, може, підбадьорить його,Хому, який після губернської партійної кон-ференції занепав духом.

І хоч він був свідомий своєї влади й рево-люційної правоти, проте, перш ніж зайти доПоловцевої хати, відчув себе мовби роздягне-ним, що стоїть на березі сірої листопадової річ-ки, вкритої дрібною хвилькою, яка скидаєтьсяна бляшану тертушку. Зловив себе на думці,що ось-ось затремтить усім тілом і ухне.

— Гм! — сказав він і перекинув ногу черезперелаз.

Половці собак не тримали й ніхто на ньо-го не покотився, тільки здоровий сірий кіт,якого викинули з хати за якусь провину, бо-ком поступившися йому дорогою, спочаткудзвінко вереснув, а відтак хрипко зашипів, ізатим згинці, так само бокаса, югнув до сі-ней.

Хомин ідейний керівник радісно замоло-тив свого жеребця ратицями.

— Наш-ша пабєда, і враг біжит, біжит, бі-жит! — проспівав ворог роду людського.

— Ти ж мінє ни дискридитіруй перед кур-куляками, — лагідно попросив Хома чорта.— Я ж буду сражатця з ними до конця!

— Ладна, хахол, сражайса с имі за нашуобщаю родіну Росєюшку, как я сражаюс!

Одвірок був низький і Хома, оберігаючисвого ліпшого друга, аж склався в животі,входячи до хати. Зирнув на лаву. Там усе щестояла розкрита труна. Віко лежало на долів-ці, мусить бути, хтось спав у домовині й щене встигли її накрити.

— Ви тут спите? — кивнув Хома великимпальцем.

— Авжеж, — закивав головою Іван Івано-вич. — Здрастуйте, здрастуйте!

— Та вже добридень, — буркнув Хома йсів на лаву під образом Миколи Чудотворця.Але одразу й підхопився, бо чорт боляче по-тяг його догори за носа, а затим замолотивпо боках, як коняку.

“Ізвеняй, товаришу, — подумки сказав

Хома до чорта, й не знав, як йому вже й ста-ти, щоб не образити антирелігійні почуттясвого ідейного спільника. — Ти уш сам пока-жи мінє вєрне направлєніє”.

Проте чорт примушував його крутитися,бо образів у Половців було чималенько.Врешті ідеолог трохи заспокоївся, пересівшина ліве Хомине плече так, щоб той прикривавйого від святощів своєю постаттю.

— Стой і ні падставляй міня пад удар! Ніто лішу тібя мужской гордасті!

“Я постараюся, товарищу нечистий!” —подумки пообіцяв йому Хома.

— Та й чого це ви, Половцю, спите в тру-ні, а не з законною жоною? А вона ще — гм!..— сказав вголос, відставив ногу й похитавноском чобота.

— А на що це ви натякаєте? — йсобі запитала Хому господиня.

— А на те вкотре намікаю, щобтвій труну прибрав із хати та не лякавлюдей. Ніби тут і справді мертві.

— Неживі? — й собі натякнулаЮгина. — Чи нас ви вже залякуєтемертвими?

— Не агітуй! — суворо протяг ко-місар.

І Югина замовкла. Підказав Хомійого ідейний зверхник заповітне сло-во, що заціплює роти пащекуватим. АХома вже передав те слово в спадоксвоїм партійним товаришам у першо-му, другому й третьому поколіннях.

Але тоді ще не всі розуміли

страшну силу цих двох слів — “не агітуй”, тожІван Іванович, хоч і дуже обережно, щоб недратувати народну владу, мовив лагідно:

— А нема, Хомо Пудовичу, такого декре-ту, щоб труну, яку я собі змайстрував, та три-мати, ну, скажімо, в погребі чи в свинюшнику.Й нема такого закону, щоб забороняв спочи-вати в труні. На те й совєцька влада, щоб ко-жен мав собі напохваті труну! Бо за царатунавіть багатий не міг наперед запасати собітруну!

— Ох, і зловредний ти, Половцю! Навітьколи ти й хвалиш совєцьку власть, то й тодітреба тримати наган напохваті!

— Не розумію я, Хомо Пудовичу, чого виод мене хочете. Відняли батька, й синові білікісточки десь дощі полощуть, відібрали б і ос-танній кусень хліба, й навіть мене, найстар-шого тепер у роду, хтіли б загнати в землюбез труни!

— А й справді, не розумієш ти нас. Бо ми,комуністи, добра тобі хочемо. Навіть караючитебе, куркуляку, ми думаємо про вселюдськедобро. А караємо тому, що ти своєю поведен-цією відбиваєш людей од комуни! А комуна —та ти знаєш, яке це діло?! Це така радість, та-ке щастя, що якби навіть увесь люд поліг, тобуло б не даремно, бо ті, що зостануться, бу-дуть нарівні з вашим Богом, такі вони будутьчисті, як перемиті! Й вони знов заселять зем-лю новими прегарними людьми. Та не будутьховатися зі своїм хлібом — він буде обчий. І небудуть у ліси тікати від рідної влади в “зелені”,та всі будуть думати одну правильну думку —про сіцілізьм та комунізьм, та любити нашу со-вєцьку власть, нашу Росєю!

— Боюсь я комуни, — безрадісно сказавІван Іванович. — І щастя вселюдського осте-рігаюся. Та хочу я, аби не тривожили моєїдружини, та сина, нещасного штунду, та щеодного — каліку, та невісток, та внуків!

— Та без комуни не будуть вони жити. Бокомуна — то є, сказано, щастя! А ти, матьтвою в обшмугляну обмотку, не хочеш добране тільки всевітньому пролетар’ятові, а й сво-їй хатній малій буржуазії! А ми ж даємо тобі,нашому ворогові, право жити на землі, та щей дихати з нами одним воздухом! А могли б ізакрутити той крантик, що воздух пускає…Щоб ти дихнув кілька разів крізь мотузок, та йвивалив язика… Та щоб тобі легені розірва-ло без того воздуху!..

— Як гарно ви це знаєте… — задумливосказав Іван Іванович.

— Комуніст, — така вже його служба, по-винен знати, як людям жити і як помирати…й кому жити, й кому помирати… Бо це й у ва-шому Святому Письмі сказано… що грішникибудуть понищені…

— Ох, як мені стра-а-ашно!.. — захитавсяПоловець з боку на бік.

— От, значить, я й переміг тебе в нашійклясовій боротьбі — бо ти, мать твою в сол-датській лазні, боїшся мене!.. А ще хтів я доб-ро тобі вчинити. Прийшла, значить, вказівка зповіту, щоб трохи розвантажити волоснихревкомів та влаштувати у волосних селахсвої сільські ревкоми. Я вже обміркував, когопоставити малополовецьким сільським рев-

комом, а кого писарем. Хтів поставити вас, якдуже грамотного, головним каламарем…

— Гм! — самими очима всміхнувся Поло-вець. — А кого ж тоді головною печаткою?..

— А того, хто буде обстоювати нашу со-вєцьку власть, нашу Росєю, хто справжнійпролетар’ят! Ану, вгадаєте, чи ні?

Іван Іванович розвів руками.— Головною сільською совєцькою вла-

дою буде Попідтиненко Туфіль!— Ма-а-атінко моя! — сплеснув руками

Половець. — Все сіно скосили, а це вже пе-рейшли на другу-третю гнилу отаву!

— Не чіпай пролетар’яту! — стис кулакХома й потрусив ним. — Сказано ж — “хтобув нічем, той стане всєм!” І затямте собі,куркуляки, мать вашу в бікфордів шнур, щона кожного пострадавшого незаможника бу-де десять ваших заручників! І що проллєтьсясторіками кров у синє море… Отже, кажу, небратиму я вас головною чорнильницею. Боголовне не грамота, а клясова боротьба!

— Не беріть, — зітхнув Іван Іванович. —Бо ще щось зі страху наплутаю, а вам дове-деться знов робити для мене червонийтерор…

— А правда ваша, — пожував губами Хо-ма Пудович. — Можна сказати, я ще не зов-сім святий партієць, коли оце ладен дати вамтаку високу посаду!.. Ну, що ж, це мені науканадалі… Так що, мать його в піроксиліновушашку, довго я не прийду у вашу куркульськуоселю з контрреволюційною труною! Аж тоді,може, прибуду, як ревтрибунал покладе вас унеї.

В сінях Хома тупнув чоботиськом на кота,що зашипів на нього з темного кутка, й по-дався собі на село.

Днів за кілька потому Іван Іванович із ці-кавості вирішив подивитися на нову сільськувладу.

В Малополовецькому ще не знали, де во-на знайшла собі пристановисько.

Мужики, як водиться, були не дуже до-питливі, зате бабусі знали все, навіть із випе-редженням подій.

Виявляється, нова влада вибрала собі заосідок приміщення колишньої монопольки. Ащоб люди призвичаїлись, Хома Неживийспрямовував увесь малополовецький люд,що валив до нього в справах, до свого ново-го заступника.

— Ходіть, люди добрі, до мого замістітіляТуфіля Кіндратовича в монопольку.

Люди непорозуміло кліпали, бо ніяк невкладалося в голови, щоб жебрак Теофілмав собі не тільки торбу, а й батька.

— Ну, мать же твою в стару онучу, — кри-ли колишні фронтовики, перейнявши партій-ну лайку в Хоми, — та мене, хазяїна, ніхто накутку не кличе по батькові, а тут старець таквеличається!..

— А так і тра! — припечатував свою мовуНеживий, стукаючи кулаком по столі, — ска-зано ж бо в нашому новому Святому Письмі,— воздайте, мовляв, всякую шану проле-тар’ятові!..

Отак, допитавшися про все, пішов ІванІванович до монопольки.

Застав там саму тільки проро-чицю Секлетину, призначену всільревком писарем.

Дуже охайна була стара дівка,тож приміщення мало свіжий ічистий вигляд. І хоч і не полюблявІван Іванович Секлету, однак по-думав: “А недаремно ж панотецьпризначив її проскурницею!”

Дівка підвела очі від паперу,котрий старанно виписувала, ви-солопивши кінчик язика, забачиласвого сусіду, всміхнулася і, не че-каючи привітання, повідомила:

— А Туфіль Кіндратович щеспочивають.

— Та й доки ж йому спочивати— сонце вже ген-ген де!

— Вони тепера керівник, тощоб люди поважали, не тра ква-питись.

Іван Іванович насупився: “А ще накинулайого нам у куми!”

Мов почувши його думки, Секлетина нап-ророчила.

— …І царство його буде довгим, але невічним. І кінчиться воно, коли Хрест Господ-ній здолає сатанинську звізду!..

— Гм, гм!.. — Іван Іванович роззирнувся.На прилавку монопольки, який люди, за ста-рою звичкою, називали шинквасом, стояливряд торби різного розміру, починаючи з біль-шого, на яких було написано: “Торба на пар-тію”, “Торба на государство”, “Торба на при-водящих в ісполнєніє”, “Торба на комсомол”,“Торба на борців за світову революцію”, “Тор-ба на нещасних негрів”, “Торба на самооб-кладання” і ще якісь — Іван Іванович не ро-зібрав.

— Оце вже найбільша новина, — покру-тив він головою.

— “Подайте, не минайте”, — самими очи-ма всміхнулася пророчиця. — Як хто по-ткнеться, так і давай внесок до торби. Це Ту-філь Кіндратович придумали. Так вони й ска-зали Хомі Пудовичу, — не можу, мовляв, безторб, торба, сказати б, або смерть!.. ХомаПудович дуже хвалив Туфіля Кіндратовича йказав відповідально — пролетар’ятові немачого стидатися торб, бо, мовляв, і слово цеозначає бідаків, які не мають нічого, крімторб. І ще сказав, — це, мовляв, правильно,що торбу для партії поставили найбільшу, бовона, наша партія, дбає про те, щоб усі булиз торбами. Й сказав, щоб поставили ще тор-бу для якоїсь приспілки. А що воно таке, товін ще не знає і чекає вказівки з повіту.

— І це ви вдвох із Теофілом справляє-тесь… з усіма тими торбами?

— Ще в нас робить Тодоська Невмивана,Туфільова жона. Підмітає підлогу, ходитькликати на розправу й випорожнює торби. Незнаю, куди вона те все носить… Це, муситьбути, державна таємниця… Тільки недовговона працюватиме, бо незабаром у неї нас-тане декретне — це вона має привести дитядля пролетар’яту. Туфіль Кіндратович дужепишаються — ми, мовляв, із Тодоськоювстругнули дитину незгірш за буржуїв. Ну, аза пролетар’ят кажуть, що він буде вічно, абагатих кровопивців не буде. Й що ми, мов-ляв, зробимо пролетарями всіх, для цього йреволюцію зчинили…

— Ну, а як ви на це дивитесь?— …І порушать хрести з Господніх хра-

мів, і буде плач і скрегіт зубовний, і настанутьглади страшні, й вимре мало не половиназемлі вкраїнської, і гряде побоїсько велике, йукриється земля трупом і череп’ям, і все тетриватиме доти, аж поки знову воздвигнутьсязолоті хрести на оновлених храмах, і зригнетоді земля сатанинське кодло в тартарари!

— Амінь, — сказав Іван Іванович. Але відтого йому легше не стало. Бо в пророцтвазбудливих старих дівок не вірив…

Віктор МІНЯЙЛО

ÐÎÇÄ²Ë Ç ÐÎÌÀÍÓ

11

ч. 2 (119), 11 січня 2002 р. “СЛОВО Просвіти”

Команда лишалася юноюв роки шістдесяті, колипливли ми вітрильною шхуною,в незнане прийдешнє пливли.

Коли вечорами кошлатимизбирались творці й видавці,й між куртками

і між бушлатамище й блузок були комірці.

Ми слова шукали, покірногозаконам і правди, й краси.І вітер пориву незмірногов тугі лопотів паруси.

Збиралися ми понеділками,ще й досі мені впам’ятку,

що це були не посиділки —дерзання на кожнім витку.

Стрічалися ми з генераламиз Парнасу… Урок — не один…Ми слухали їх, завмирали мивід образів, мовних перлин…

Увічнено навіть світлиною(недавно було чи давно):в метро ми спускались

з Тичиною,коли будувалось воно…

Цікаво: писемною й усноюв нас форма навчання була.

Була наша студія кузнеюі Літінститутом була.

Ах, доля суденця вітрильного!Гойдало. Ще й град налітав.І вітер пориву всесильноготугі паруси напинав…

Із римами із окаяннимисправлялися ми вже тоді.І разом із нами, киянами,й приїжджі були молоді.

Був Гуцало Женя — із ніжинців,

з Москви — орлекрилий Вінгран*.

З Черкас — Симоненко. З Теліжинців

наш Драч, круточолий Іван,

Олійник, Тельнюк з Немировичем,

з Одеси — Борис Нечерда,Підпалий, Томенко з ОнковичемІ Сом — парубоцька хода.

І Стус, непокірний Зоїлові,Орач, і Моруга, й Мовчан,Сингай, Забаштага з Браїлова,Васіль Сідаренка, Каплан,

Холодний, Лодько, Коломієць,ще Кодру (румун), Литвинець,і Варда Євген (ассірієць),і Житник, і Бердник Олесь.

Олена Сазонівна** з “Молоді”,і Чередниченко, й Лупій,Сіренко й Засенко… Як жолуді,твердими були в градобій.

Тоді “з-за бугра”, “з того берега”почули ми про Самчука,Осьмачку і Юрія Шереха,Багряного й Маланюка…

Були в нас тоді однодумниці,дівчата — як бджілки в рою,вродливиці наші, розумниці —як мову любили свою!За рідне соромитись нічого,леліли ви кожен наш звук.Тамарочко цвіт-Коломійчихо,Приходько, Гриненко, Кащук.

Молодші дівчаточка, любочки,що зовсім же юні були —Жиленко, Йовенко і Чубачка,й Скирда — як тепер розцвіли!

А все з дерзновень і зухвалостей.

Це ж наш “Ніж у сонці” стримить!

Рве вітер розбурхано шквалистий,

і грім грозовито гримить…Заняття іде. Як на лезі я,бо студію можуть закрить.Хрущова змістили. Й поезіявже в нас про нового звучить.

Чита Мозолевський: “По-прежнему

дела по наклонной пойдут,когда и товарища Брежневатоварищем не назовут…” —

І ледве на гальмах спустили ми,але не було каяття.Для влади ми стали немилимиі діло йшло до закриття.

Як радив Шевченко — учімося,стараймося думать, читать.“Любімося та й розійдімося!” —прощався я після занять.

Усі відзначались шляхетністю,а студія — рідний наш дім.Я гордий своєю причетністю,що був за наставника їм.

І хочу сказати єдине я —що радощів звідав земних.Щасливою чуюсь людиною:я вчив їх, я вчився у них.

Дмитро БІЛОУС

* Вінгран, Сингай, Забаштага,Коломійчиха, Чубачка — так любов-но, панібратськи називали одне од-ного студійці.

** Олена Лук’янчук — завідувачмасового відділу видавництва.

У малюковій групі дитячого са-дочка “Самостійна Україна” по обідінастав сонний час. Се той час, коливсі няні засинають богатирськимсном. Саме тоді щасливі дітки почи-нають активно спілкуватися між со-бою: досхочу базікати, співати, смія-тися, скавучати, мукати, хрюкати,кукурікати. Одне слово — заявлятипро своє існування.

На середину спальні-усипальнівиступає активіст першої малюко-вої групи Льова Сірий.

— Товариство! — радо вигукуєЛьова, старанно вимовляючи ка-посну букву “Р”. — Збори нашої гру-пи оголошую відкритими. Тількитихше, щоб ніхто раптово не почув,що ми вмієм говорити. Нехай нашінедоріки думають, що ми іще без-мовні, бездержавні. Отже, для ве-дення зборів треба обрати прези-

дію. Є пропозиція обрати до прези-дії Маню Реву.

Ніхто не встиг навіть шморгнутиносом, як Льова Сірий підкинув уго-ру правицю і швидко вигукнув:

— Одноголосно! Прошу до пре-зидії шановну панну Маню.

Маня Рева граціозно умощуєть-ся на дитячий горщик, а Сірий нат-хненно просторікує:

— У часи демократизму і ши-рокої гласності нам треба обратинову няню. Стара нас не розуміє,не читає нам газет, не дбає про на-ше духовне зростання. Які будутьпропозиції?

Ощасливлена Маня Рева пори-висто піднімається із дитячого гор-щика. На відміну од Льови Сіроговона ще слабо вимовляє букву “Р”,а тому хитрувато уникає слів із сеюкаверзною буквою.

— Колеги! — звертається Манядо одноповзункового товариства. —Я теж такої думки. Наша няня без-духовна, темна ще й двомовна. Ся-ка-така лайлива баба. Не вчасно мі-няє упісяні повзунки, не знає жодно-го анекдоту. Здається, не вміє чита-ти. Ганьба! А тому я хочу, щоб на-шою нянею була моя мама.

— А я не хочу! — вилазить із-підліжка рудочубий вилупок Петько-невмивака (негативний тип!). —Твоя мама серцеїдка. Вона одбила

дядю Шеву в нашої сусідки тітонькиГаннусі. Ось чому я пропоную виб-рати нашою нянею міліціонера дя-дю Костю.

— А я проти! — верещить ізліжка Синьйор Помідор, який за-мість руки піднімає довгу та кіс-тляву ногу. — Дядя Костя несправ-дешній міліціонер. Він поганень-кий даїшник — той, кому дають налапу. А свистить, неначе соловей-розбійник. Нещодавно він оштра-фував мого папаню лиш за те, що

мій папаня переходив вулицю невпоперек, а вздовж.

— Тоді нехай нашою нянею бу-де моя бабуся Маруся, яка уміє гра-ти на губній гармошці, — несміливолепече якесь новеньке, кирпатестворіння.

— Цить! — грізно викрикує КузяНупогоді — вірний друг і соратникЛьови Сірого. — Ти не з нашої вули-ці. А твоя бабуся — стара відьма.Вона обіцяла одірвати мені вуха.

Тут учинився такий галас, що нестало чути демократичної гласності.Угору полетіли повзунки та подуш-ки.

— Борітеся-поборете!— Все найкраще — дітям!— Смерть капіталістам!— Ганьба реформаторам!— Слава Україні!Раптом у коридорі дитсадка по-

чулися солдатські кроки ще непере-обраної няні.

— Браття мої! Друзі! — закричавіз переляку Льова Сірий. — Ану за-мріть. Як говорить наш відомий де-магог, телевізійний дід Панас: усі — уліжечка. Хай баба Яга думає, що миспимо… А збори для виборів новоїняні перенесемо на завтра. Заодноми виберем собі ріднесеньких бать-

Микола СОМ

ВИБИРАЛИ НЯНЮУСМІШКА

Зараз всі щось розводять: той кактуси,той золотих (чи яких там?) рибок, той папу-жок, той канарок…

Як на мене, то найкраще розводити япон-ців.

— Яких це… я-японців? Спра-авжніх?— Та вже ж не яких. Тих, що ото в Японії

живуть. Чув? Мацуяма, Фудзіяма, Окаяма,Фокусіма… Кюсю…

— Що-що? Яке… сюсю?— Та не сюсю, а — Кюсю. Острів є в них

такий — Кюсю.— Сам ти… кюсю. Та ще й мацуяма з

окаямою! Як це їх розводити, коли вони такіж як і ми?!

— Не такі, а — кращі. Бо коли б вони бу-ли такі, як ми, то й не говорив би… Чув, щопро них кажуть: японці не тільки добре жи-вуть, а ще й добре працюють. І коли ми їх усебе нарозводимо, то вони в нас теж вкалу-ватимуть… е-е… працюватимуть, як на своїхостровах. І швидко зроблять Україну такою жбагатою, як і їхня Японія. О! Торопаєш? Мине лише з економічної кризи вийдемо, а від-разу ж потрапимо в трійцю найпередовіших

країн світу: Японія, Україна… Ну, може, щеАмерику впустимо, третьою буде.

— А коли у них не вийде?— Ха! В Японії у японців вийшло, а на Ук-

раїні не вийде? Де вони ще такі землі знай-дуть, такі надра! Та в нас жменю борошенцясипни — макітра вареників вродить! Ні, длязаможного життя нам тільки японців і не вис-тачає!

— Та це ж достобіса їх треба нарозво-дити.

— Немало. Але я все передбачив. Колищо, ми їм на допомогу, знаєш кого розведе-мо? Швейцарців. Кажуть, у своїй Швейцаріївони теж чудеса творять. Отой самий соціа-лізм, на якому в нас спіткнулися товариші,вони вже давним-давно збудували — безжодної трудової п’ятирічки, без жодної вка-зівки політбюра. І без отих самих… безКДБе… А ми що нарозводили за сімдесят згаком? Не соціалізм, а самих лише комуніс-тів. А хіба вони так працюватимуть, як тіяпонці та швейцарці?

— Стривай! А чи не краще не японців ташвейцарців розводити, а одразу ж — рот-

шильдів, морганів, фордів, тіссенів, га? А вгромадське харчування — макдональдів.Мо’ нарешті нас швидко і якісно нагоду-ють… А чого? Дайош в кожну сім’ю по одно-му рокфелеру! І ми одразу ж станемо най-багатшими.

— І мадам Шанель на додачу.— Тю! Та в мене є своя мадам. Як тільки

що, так і співає: як дам!.. То я її і зву: мадамЯкдам.

— Але мадам Шанель не для тебе, а длятвоєї половини, бо це ж парфуми і все інше,що треба жінці — на світовому рівні!

— Тоді — беру!— Беру, давай!.. А ти потрудись та виве-

ди собі мадам Шанель. Треба ж хоч іноді йнам працювати. Що вони, образяться? Ну,мадам Шанель, чи всі оті ротшільди-рокфе-лери — що ми їх розводимо.

— Тю! Хай розводять нашого брата. Іквит. Скільки захочуть — хто їм не дає. І різ-ні там Японії відразу ж збавлять темп, бо такрозігналися, що й зупинитися не можуть. Їмби совітського народу підкинути, хай би тодіспробували потрапити в передові держави!

Валентин ЧЕМЕРИС

Малюнки Юрія КОЗЮРЕНКА

І МАДАМ ШАНЕЛЬ НА ДОДАЧУ…

ВІД РЕДАКЦІЇОчевидно, не всі наші чита-

чі достеменно знають, що ви-датний український поет, пат-ріарх нашої літератури Дмит-ро Григорович Білоус у 50—60-ті роки минулого століття ке-рував літературним об’єднан-ням при видавництві “Молодь”.Звідти, як відомо, в українськулітературу дружно йшла ко-горта шістдесятників. Проних нам обіцяє оповісти ша-новний Дмитро Григорович унаступних числах нашої газе-ти. А сьогодні — своєріднийпоетичний репортаж.

МАНДРІВКА В НЕЗНАНЕ

12

“СЛОВО Просвіти” ч. 3 (120), 18 січня 2002 р.

Незабутні

Це ім’я стало мені відоме у вісімдесятіроки двадцятого століття. Відшукуючи пор-трети бандуристів, аби проілюструвати заду-ману збірку віршів “Гомери України”,знайшов і світлину із зображенням кобзаря,художника, діяча національно-визвольногоруху Миколи Сарми-Соколовського. На тійсвітлині він молодий красень, у вишиванці, збандурою в руках. На жаль, не довелося ме-ні почути його гри та співу, але цю прогалинузаповнили численні вірші розмаїтих ритмів,добре віднайдений звукопис рідної, пісенноїмови. Мелодійність, розкутість, вільність вір-шованої мови, поєднані зі свіжістю думки,логічна послідовність викладу змісту — всеприваблювало, збагачувало уявний образлюдини поважного віку.

Чимало інтимних, глибоко ліричних віршів,та переважна більшість тих, що потраплялидо мого зору, високопатріотичного звучання, іпри такому знайомстві з віршами раптовоз’явилася думка: “Сарма звучить, як сурма!Слово Сарми — закличне, сурма теж хіба некличе до наступу, до дії, до перемоги?”

Виникло бажання обов’язково привітатийого з днем народження, з високою датою.Стало відомо, що його спіткала важка недуга.Про це і він сам повідомляв у листі, котрогопродиктував своїй дружині Варварі Степанів-ні, а вона й надіслала мені.

Сумно стає від багатьох віршів. От хоча бі такого:

Перед кожним моїм бажаннямзачинені двері.Щоб, нарешті, відчинилися —треба довго в них стукати.

Та є в мене такі бажання,перед якими дверіаніколи не відчиняться,бо я вже втратив силустукати в них.

19 травня 2000 року Україна відзначала90-річчя з дня народження свого славного си-на. І перед ним, ніби в калейдоскопі, миготілиепізоди власного життя, як рядки автобіогра-фії:

…три втечі з-під конвою,два роки партизанки,пастка оперативників МГБ,трибунал,

п’ятнадцять діб смертної камери,із заміною розстрілу

на двадцять п’ять роківпівнічних концтаборів,де я з попереднім ув’язненням відбув сімнадцять років.

Як наслідок мого давноминулого,мене мучить кашель:

щоб викашляти колючий дріт,я б’ю себе кулаком у груди,

аж мені черепом відлунюють:Карелія, Інта, Мордовія.

Після мого вітання почалось і листуван-ня. Отримую від нього одну за одною книжки:

“Коріння пам’яті” (1997 р.), “Дорогою жнив”(2000 р.), “Моя причетність до ОУН” (Виданняжурналу “Самостійна Україна”, Київ —Торон-то).

Я теж надіслав йому книжку, а незабаромі вірша, присвяченого йому. Він охоче відпові-дав мені і була відчутна радість, що з’явивсяще один адресат у нього, адже він важко хво-рий і не має живого зв’язку з людьми, прику-тий до ліжка… А перекинутися словом, товже ніби зустріч, хоча й не тривала.

Ці кілька листів передають його стан. Хайже познайомиться з ними й читач.

“Дорогий друже Олексо, здоров, славний!Оскільки ти козак, то я Тебе по-батькові

не величаю, хоч і поважаю дуже, як відомогопоета України. Ти напевне колись мав роз-кішного чуба, від якого залишилася половинабіля лівого вуха, яка виглядає сивим крилом.Ти увесь час намагаєшся сиве крило накину-ти на лисину, однак Ти далеко летиш і сягнуваж до журналу “Визвольний шлях”, що вида-ється в далекому Лондоні (справді, два віршібули там передруковані з українських ви-дань. — О. Ю.). Твої вірші воістину доскона-лі. “Визвольний шлях” охоче друкує і мої вір-ші теж. Друкую й новели. Якщо Тобі не дове-лося прочитати мою новелу, постарайся про-читати. Вона називається “Пролог”. Ти у лис-ті назвав мене Гомером, але я ще Гомер тіль-ки до половини, бо ще трохи бачу. 23 травняцього року мені вручено диплом лауреатапремії Фонду ім. Т. Шевченка. А це значить —я переміг, але моя радість у сумі з гіркотою:вже п’ять років, як я паралізований і моя бан-дура п’ять років німує на стіні, наче та шпаків-ня-пустка. Я кобзарство започаткував ще уМиргороді з 1927 року від кобзаря Івана Мак-симовича Яроша, який хлопчаком був пово-дирем у Михайла Кравченка. А вже юнакомстав кобзарем. У 1930 році за мою причет-ність до підпільної організації СУМ мене булозасуджено на п’ять років Соловецьких табо-рів. І вже тоді я знав думу про Мазепу. Пізні-ше, коли вже збудувався Біломорський ка-нал, я сфотографувався в селі Шижня. Світ-лина збереглася, датована 1932 роком.

1997 року фундація ім. Олега Ольжичавидала мою книжку поезій “Коріння пам’яті”...Коли одержиш книжку “Коріння”, телефонуй:2-29-43. З Тобою говоритиме моя дружина,яка тебе вітає, як нашого спільного друга.

Молитовно Твій о. Микола Сарма-Соко-ловський.

Сарма-Соколовський, закоханий у поезіюПавла Тичини, Володимира Сосюри, знайо-миться навіть в останні свої літа з поетични-ми новинками, і до своїх віршів, як епіграфи,бере рядки наших класиків. Із вірша Сосюри,за своїм настроєм, ставить слова “Такий яніжний, такий тривожний”, або з Тичини “На-до мною, підо мною горять світи”… СловаОлександра Олеся “Сміються, плачуть со-лов’ї” викликали в нього такі рядки:

Я завше вірив у свободу,

А нині маємо її,І знов сміються солов’ї І б’ють піснями в груди, —Любімо ж Україну всі,бо другої не буде.

В одному листі він висловлює своє ба-жання розповісти мені про багатьох кобзарів,яких він знав, але так і не пощастило скорис-татися його обізнаністю в кобзарстві.

Навіть у тяжкий час недуги його не поки-дала думка про долю рідного краю:

Мені болить і нині Україна:яку ж її покину по собі?!Рожевих мрій розпалась павутина — нам далі нидіти в журбі.А все одна у нас халепа, колись про неї написав Мазепа:“Всі покою щиро прагнуть, А не в єден гуж тягнуть:Той направо, той наліво,А всі — браття, то-то диво!”

Час іде. Від Миколи Мірошниченка дові-дуюся про погіршення стану здоров’я патріо-та-кобзаря. Та ось таки знову отримую листа.

“Дорогий друже Олексо, здоров, славнийпоете!

Я давно тебе бачив, однак ясно пам’я-таю, не тільки Твого сивого чуба, подібногодо крила. І пам’ятаю Твої рахманні очі, повнітворчої мислі. (Певне ж таки, ми бачились уДмитра Паламарчука в Ірпені, але то такадавня зустріч та й занадто коротка, що я неможу, хоч туманно, пригадати її… Запитати жПаламарчука теж не можу, бо його кілька літяк провели в найдальшу дорогу. — О. Ю.)Мислю і я, навіть сліпуючи і щось пишу. Над-силаю тобі мій скромний поетичний доробок,

збережи його, як пам’ять про мученика-пое-та. А я Тебе, друже, пам’ятатиму і на томусвіті. А що є Бог, так свідчить поява на Украї-ні Папи Римського, як гостя, Найсвятішої осо-би, перед якою навіть схилився наш Прези-дент Кучма, який у політичній боротьбі виг-рав, не зважаючи на Москву. Багатьом полі-тикам варто переглянути своє ставлення доКучми. Я вірю, що у майбутніх президент-ських виборах виграє Віктор Ющенко. За ньо-го може проголосувати багато українців. До-поможи пану Віктору і нам усім, Милосерд-ний Боже! А тобі, друже, я і моя дружина ба-жаємо міцного здоров’я та всіх гараздів!

Молитовно твій о. Микола Сарма-Соколовський.

29.6.2001 р.” До конверта вкладено вірші.

Микола Сарма-Соколовський

ЗА ПІЗНЬОЇ ОСЕНІ

Нев’янучому співцеві української поезії Олексі Ющенкові

Мряка у небі і на Землі. У ній криється селов непорушній тиші.Одлетіли останні журавлі, однак лишилося тепло Твоїх гойних віршів.

29. 6. 2001 р.

І насамкінець:

МОЯ СКАРГА

“І кропилом будем, бра-те, нову хату вимітати”.

Т. Шевченко

Ще немає України, Маємо лиш назву.І з духовної руїни вийдемо не зразу.Біда наша знов і знову Здається марою:Занедбали рідну мову,цвенькаєм чужою.В церквах наших лжепастирі — носії омани,Молитви їх не пластирі — сіль в Господні рани.А отара як отара, їй би тільки ризита високі митри:ошукані руколизипатріархом хитримвсенької Росії другим Олексієм.Час до праці, брати, стати, щоб робилось діло — вимітаймо нашу хату московським кропилом! 2001 р.”

На цьому й закінчилося наше листу-вання. Невдовзі земля Новоселиці, як нази-вав кобзар місто Новомосковськ, а областьСічеславською, прийняла славного сина увічні обійми…

Олекса ЮЩЕНКО

ÑÀÐÌÀ ÇÂÓ×ÈÒÜ, ßÊ ÑÓÐÌÀ!Ïàì’ÿò³ Ìèêîëè Ñàðìè-Ñîêîëîâñüêîãî

Готуючи до друку книгу спогадів “Голод наПоділлі”, звернувся до дружини письменникаЛюбові Софронівни Онікевич (народилася 2 бе-резня 1912 року в с. Нігин Кам’янець-Поділь-ського району), яка охоче пристала на пропози-цію. У важкий і трагічний для українського наро-ду час, 1933 року, вона побралася з В. П. Мин-ком. Переїхала з чоловіком у Нову Ушицю, депроживали її батьки. Любов Софронівна учите-лювала, а Василь Петрович секретарював у ра-йонній газеті “Комунар”. У розмові зі мною, зга-дуючи жахне лихоліття, письменник говорив:“Деякою мірою Подільська земля врятувала ме-не і од голоду, і од репресій”. Із розмови зВ. П. Минком: “У грудні 1934 року поїхав у спра-вах до міста Кам’янця-Подільського, придбав укіоску популярну тоді газету “Правда” і вжахнув-ся. Не йму віри, перечитую ще раз: кращі мої ко-леги Григорій Косинка, Роман Шевченко, ДмитроФальківський розстріляні. А Василь Мисик?Справу його направлено на додаткове вивчен-ня...”

Коли В. О. Мисик відсидів довголітній строк іповернувся до Харкова, то Василь Петровичсприяв тезці у реабілітації, допомагав фінансово,підтримував усі добрі творчі починання. АджеВ. Мисик випадково став жертвою сталінських

репресій, урятував життя Минку.Усе це я почув з перших вуст. У 80-ті роки

кілька разів їздив до Кончої-Заспи, дачного ма-сиву письменників під Києвом. В оселі комедіог-рафа також бували Оксана Іваненко (жили посусідству), Петро Дорошко, Кость Гордієнко, Те-рень Масенко, Андрій Малишко, Наталя Забіла(кумувалися), Михайло Шолохов, ВолодимирСосюра та інші знамениті люди. До нього горну-лися літератори як старшого покоління, так і мо-лодшого. А він належав до тих, хто стояв біляджерела створення “Плуга”, боровся за автори-тет організації.

У “Плузі” не останню скрипку відігравав і Са-ва Божко (з ним у Харкові жили в одному будин-ку) і коли у них з Наталею Забілою з’явився синТарасик, то за кума вирішили взяти саме Васи-ля Минка. Він ніколи не цурався похресника, на-віть тоді, коли батька визнали “ворогом народу”,коли він обзавівся другою сім’єю. Тарас Божко(1923 – 1974) як бувалий фронтовик, хворів, дотого ж заглядав у чарку — і серце не витрималонапруги. Помер у хаті хрещеного батька.

Здавалося, до чого цей епізод? Він якраз ха-рактеризує порядність, педагогічність і, нарешті,людяність Василя Петровича. Він усім намагав-ся допомагати.

Далекого 1932 року Андрій Головко, який тодіучителював у селі Лука Лохвицького району Пол-тавської області, познайомив його з 20-літньоювчителькою початкових класів. Люба припала додуші відомому письменнику. Бо уже рік як ходиводиноким: перша дружина, Катерина — донськакозачка, покинула його і з сином Волеславом по-далася в Ростов-на-Дону.

Любов Софронівна прожила довге життя зВасилем Петровичем і народила йому синочків.Письменник ростив дітей і сам піднімався утворчому леті.

Розквіт таланту припадає на часи “хрущов-ської відлиги”. Саме у цей час комедіограф на-писав п’єси “Не називаючи прізвищ”, “На хуторібіля Диканьки”, “Жених з Аргентини”, “Соловей уміліції”, “Мовчати заборонено” тощо, в яких май-стерно, з тонким почуттям гумору висміює ко-мандно-адміністративну систему та її дириген-тів. Він став улюбленим драматургом короткогодуховного відродження. І оміщанені дамочки, ізаступник міністра, і червоний комісар — це всеМинкові герої з когорти обивателів, котрих сар-кастично висміяв, надаючи кожному творові са-тиричного звучання.

Нагороджений багатьма орденами і медаля-ми. Був підполковником у відставці, але, на відмі-

ну од інших ветеранів, ніколи не писав про війну,хоч дійшов до Берліна. І тільки на схилі літ (а щеж працював заввідділом у “Радянській Україні”) якбувалий газетяр, закінчив журналістикознавчупрацю “З пером, як з багнетом” (1981) , викорис-тавши щоденникові записи.

Він залишив нам повісті “Над річкою Хоро-лом”, “Ясні зорі”, “Ярина Черкас”, “Моя Минківка”,“Червоний Парнас”, книгу спогадів “З криниціпам’яті” (1988). 1981 року побачили світ “Вибранітвори” у двох томах. На титульній сторінці вивівавтограф з написом: “Побратиму по перу з Поділ-ля — краси України — на щастя, на добро”. У но-ворічних листівках неодмінно засіє житом-пашни-цею. То стиль Минка.

З дружиною не раз приїжджав до батьків уНову Ушицю, бував у відрядженні в Хмельниць-кому і щоразу повертався до Києва з новимивраженнями, помислами, свіжими силами. Вонинадихали письменника братися за перо, явити-ся перед читачами Майстром багатограннихздібностей, хисту.

Він любив Україну і в 100-літній його ювілейУкраїна вшановує письменника Василя Минкаяк видатного майстра художнього слова, мисли-теля.

Віталій МАЦЬКО,кандидат філологічних наук, голова обласного товариства “Просвіта”, м. Хмельницький

ВІТЕР 3 ГАЄМ РОЗМОВЛЯЄ…14 січня — 100 років з дня народження В. П. МИНКА

13

ч. 3 (120), 18 січня 2002 р. “СЛОВО Просвіти”

Наука і ми

Анатолій Макарович Біч ужезнайомий читачам з короткого ін-терв’ю, надрукованого у № 39 на-шої газети за минулий рік. Люди-на надзвичайно скромна, він уни-кає широкого розголосу навколовласної персони, будучи переко-наний у тому, що його творчий,унікальний науковий доробокстане надбанням України і всьогосвіту без зайвої реклами і пропа-ганди.

А. Біч сформулював логічнострунку і коректну теорію часу, аточніше — часо-просторової конс-трукції і технології функціонуваннясвіту в основних фізичних компо-нентах, що мають безпосереднєвідношення до динаміки часу.Своє розуміння проблеми він вик-лав у книжках — “Фізична сутністьчасу” та “Природа часу”, а також учисленних статтях і виступах.

Вражає не тільки системна ці-лісність його концепції, де енер-гія, маса, швидкість, гравітація,координати відліку визначаютьшироку гаму варіантів стану ма-терії і можливостей її прояву, а йте, як надзвичайно цікаво, логіч-но досконало і популярно про ценаписано.

У кожної матеріальної системи(об’єкта) — планети, людини, ра-кети, простої придорожньої каме-нюки — є свій власний час. Спро-щуючи, — це відлік часу за годин-ником, який перебуває в цій систе-мі й рухається разом із нею. Згід-но з теорією відносності (ТВ) Аль-берта Ейнштейна, власний часкожного тіла залежить від гравіта-ції, тобто від того, в якому полі силтяжіння перебуває це тіло, а такожвід того, з якою швидкістю вонорухається.

Натомість Анатолій Біч вважає,

що ТВ не дає вичерпних поясненьсутності часу. Він дійшов висновку,що кожне тіло має ще й свою,власну, органічно притаманну йо-му потенцію часу, свій власний ін-терес, передусім, у формі енергії,яка може змінюватися незалежновід впливу гравітації. ФактичноА. Біч суттєво піднявся над теорі-єю відносності А. Ейнштейна, до-давши нову принципово важливукомпоненту — густину внутрішньоїенергії тіла. Таким чином йомувдалося отримати цілісну картинуприроди часу.

А з цього він вивів чотирипринципово нові, фундаментальнівисновки:

1. Час не може існувати по-за матерією.

2. Часів у Всесвіті може бу-ти стільки, скільки існує мате-ріальних тіл.

3. Час кожного матеріаль-ного тіла є перемінною вели-чиною в широкому діапазоніенергетичних можливостейтіла.

4. Єдиного світового часу уВсесвіті не існує.

Мене завжди непокоїла (якщоне сказати: дратувала) теорія від-носності А. Ейнштейна. Зокрематим, що її положення справедливі і“відчутні” лише для швидкостейблизьких до швидкості світла, тодіяк у побуті і на практиці ми цілкомзадовольняємося ньютонівськоюмоделлю класичної механіки. Від-повідно й хрестоматійні тверджен-ня про геніальність її автора асоці-ювалися в моїй свідомості з фан-тастикою розглянутих ним подій утій сфері, де стрілки на годинникахастронавтів вказують паралаксизірок і парсеки часу-відстані.

Натомість розроблена А. Бічем

теорія локально-когерентного часу(яку він скромно називає гіпотезоюі сподівається найти гроші, щобпідтвердити її в офіційному експе-рименті), пояснює суть природичасу і відповідної динаміки подій увсьому діапазоні часоутворюю-чих факторів і їх значень — віднавколосвітлових швидкостей достану спокою, від явищ на рівні га-лактичних систем до подій у кому-нальній квартирі.

Якось, згадавши під час розмо-ви з Анатолієм Макаровичем відо-мий у світовій науці епізод, я по-жартував:

– Вам можуть зауважититочно так, як колись знущально-саркастично висловився один на-уковий авторитет, рецензуючи

формулу Роберта Бартіні дляточного визначення світовихконстант: “Ця теорія подібнадо крему для взуття; надаєблиску черевикам і годитьсядля гримування під негра.”

На що А. Біч тільки посміхнув-ся. Потім, немов повертаючись зглибини своїх роздумів, відповів:

– Тут я цілком спокійний: ос-кільки час існує всюди, де є мате-рія, ніхто не наважиться виста-вити себе на посміховисько по-дібними зауваженнями. Інша річ,що протягом довгого часу тео-рію відносності (яка не має жод-ної користі для побутовоговжитку) тримали на вершині сві-тових досягнень, перетворившиїї на такий собі фетиш. Тому я, усенсі розуміння часу, розглядаюТВ, як необхідний, але вузький ви-падок у загальній гіпотезі локаль-но-когерентного часу.

Істина — річ конкретна. І томуА. Біч запропонував формулу длявизначення власного часу кожноготіла. Конструкція формули зага-лом проста: в чисельнику — сумарізних форм існування внутріш-ньої енергії конкретного тіла (нап-

риклад, енергія кінематичного пе-реміщення, ядерна, енергія пруж-ності тощо), а в знаменнику — си-ла тяжіння цього тіла до гравітую-чої маси. Причому, “персональ-ний” темп часу відповідного тіламожна завжди підтвердити експе-риментально.

Нині, завдяки теорії А. Біча, не-від’ємним елементом якої є аргу-ментована можливість існуваннялокальних і мікролокальних вик-ривлень простору-часу, стала зро-зумілою також природа квантовоїневизначеності, яка досі не дава-ла спокою фізикам...

Прискіпливий читач скаже: нудобре, а чи може ця дуже цікаватеорія щось дати нам, грішним?Відповідаю: може; причому біль-ше, ніж ми здатні в це повірити:

По-перше, розширюється колоявищ, пов’язаних зі зміною струк-тури часу, які досі не мали пояс-нення, а тепер мають (телепорта-ція, левітація, деякі види полтер-гейсту тощо).

По-друге, стає можливим ке-ровано змінювати гравітаційну ма-су тіл (наприклад, зменшувати їїдо нуля!).

По-третє, можна створюватисередовища (наприклад, спеці-альні кімнати), в яких у кілька ра-зів керовано зменшувати темп ча-су, а отже, продовжувати кален-дарне життя людей у межах нату-рального (наприклад, генетично-го) ресурсу.

Знаючи Анатолія Макаровичавпродовж кількох років, а також йо-го плани, творчі можливості і доро-бок (крім усього, він написав чудо-ву і дуже актуальну книжку промандрівку Чеченією на плоту), бо-юся за нього. Боюся, що байду-жість офіційної науки і влади дойого відкриття може спричинитизлий жарт для України. І тут ідеть-ся не тільки про можливість прис-воєння (тобто загарбання) пріори-тету, а й про використання резуль-татів його відкриття в конкретнихдіях проти України.

В кожному разі, прискіпливийінтерес до А. Біча набуває нетільки звичайних форм зацікавле-ності з боку колег. Особливо післяпосилання на теорію А. Біча встатті солідного наукового авто-ритета у відомому американсько-му журналі.

Євген ҐОЛИБАРД

òÏÎÒÅÇÀ ѲÒÎÂÎÃÎ ÇÍÀ×ÅÍÍß,ÿêà ïîêè ùî çàëèøàºòüñÿ íåïîì³÷åíîþ â Óêðà¿í³

Співвідношення невизначеності Гейзенберга ві-дображає фундаментальне положення квантовоїмеханіки і полягає в тому, що такі змінні величини,як координата й імпульс, енергія і час, деякі інші неможуть одночасно мати точно визначених значень.Як би ми не намагалися точніше виміряти, наприк-лад, імпульс електрона, у нас нічого не вийде. Біль-ше того, чим точніше (наприклад, застосовуючибільш досконалі прилади) ми визначимо координатуелектрона, тим більшою стає невизначеність увимірюванні величини його імпульсу. Фізики ствер-джують, що зробити точні виміри неможливо, а го-ловне — неможливо пояснити, чому це неможливо.

Теорія А. Біча дає таку можливість. Виходячи з їїположень, сьогодні вповні можна зрозуміти головну за-кономірність, закладену в квантовій фізиці. Адже впли-ваючи квантами енергії на електрон, ми обов’язковозмінюємо його внутрішню енергію і, таким чином, змі-нюємо власний час електрона. А це означає, що мизмінюємо різницю між темпом часу на “годиннику”електрона і темпом часу лабораторії, де відбуваються

вимірювання. Через це вимірювання положення елек-трона і його імпульсу відбуваються в різні моменти ча-су.

Отже, згідно з А. Бічем, природа квантової невиз-наченості обумовлена явищем динамічної зміни тем-пів власного часу елементарних часток під час їх вза-ємодії (аж до мікролокального викривлення простору-часу) і, як наслідок, зсувом моментів часу, зокрема,відносно лабораторії як системи відліку.

Запропоноване розуміння природи квантової не-визначеності уможливлює переведення цього явища ізкатегорії незрозуміло чим викликаного до категорії не-визначених співвідношень, викликаних зрозумілимипричинами.

От тут би й висловитись фізикам. Але, гадаю, во-ни ще довго мовчатимуть. Зі зрозумілих причин, які ма-ють мало спільного з наукою.

Стефан КОСТКА

ФІЗИКИ-СКЕПТИКИЩЕ ДОВГО НЕ РЕАГУВАТИМУТЬ НА ВІДКРИТТЯ АНАТОЛІЯ БІЧА

ВІН МЕНЕЗАПИТАВ…

Мій приятель запропонувавмені виступити з доповіддю вМіністерстві з питань науки і тех-нологій перед представникамиофіційної науки. Мовляв, вони цюроботу обов’язково позитивно оці-нять, ще й ґрант якийсь з фондуфундаментальних досліджень ви-ділять…

…Серед дванадцяти осіб, міс-цевих і запрошених, верховодилидвоє: доктор наук, астрофізик Ш. ічлен-кор НАН України, фізик-тео-ретик Ф.

Астрофізик Ш., постійно якосьдивно посміхаючись (неначе під-гледів інтимну сцену через отвір узамку і вже передчував задово-лення від того, що зараз усім проце розповість), вийняв кілька спи-саних папірців і, наблизивши одинз них до товстих скелець окулярів,почав читати. Виявилося, що на31 сторінці у мене була неточність,а на 37 — недбалість…

…І так, лиховісно посміхаю-чись, Ш. дійшов до останнього ар-кушика. Я із розумінням сприймавцю процедуру; більше того, погод-жувався з ним, але чекав, коли він

почне говорити по суті… Але Ш.уже все висловив і запитально по-дивився на Ф.

Тим часом Ф. усе ще мовчав. Івсі розуміли, що от зараз він якскаже…

Нарешті Ф., перериваючи потіксвоїх, безумовно, розумних думок,запитав, чи давно я складав іспи-ти з фізики…

…У ніч перед католицьким Різ-двом православний Київ міцноспав, маючи певність, що ІсусХристос по-справжньому може на-родитися тільки через два тижні. Яне спав, думав про час і був май-же задоволений. Адже головне,що мені вдалося зробити, — церозібратися в джерелах виникнен-ня часу. Я зрозумів, що природачасу — подвійна. Але існує ще йінший бік проблеми, який зали-шився непоміченим для А. Ейн-штейна.

…Мені стало очевидним май-же все. Ось тільки б ще розібрати-ся у механізмі передбачення май-бутнього…

(З книги Анатолія БІЧА “Природа часу”)

РЕПЛІКА СПОСТЕРІГАЧА

НА МАРГІНЕСІ

Я беру на себе від-чайдушну сміливістьстверджувати, що зпозицій моєї гіпотезилокально-когерентно-го часу, сам час – цегранично просте, мож-ливо. навіть надтопросте поняття, щоббути зрозумілим ісприйнятим одразу.

Очевидно, знадо-биться певний інтер-вал часового простору,щоб кожен з нас міг зподивом роздивитисянавколо і скинути з се-бе тисячолітні помил-кові переконання.

Анатолій БІЧ

Це просто дивовижно: спливають століття ітисячоліття, а люди ніяк не можуть розібрати-ся в глибинній сутності, здавалося б, очевидногоявища, ім’я якому — ЧАС. Як стверджував 1600років тому великий теолог і філософ св. Авгус-тин Аврелій, — “Я добре знаю, що таке час, покине думаю про це. Але щойно замислюся, — і осьвже не знаю, що воно таке.”

ГОРИЗОНТИ НАУКИ

10 Про-читання

“СЛОВО Просвіти” ч. 2 (119), 11 січня 2002 р.

ЗОРІ ГАСНУТЬ, А ІДЕЇ — НІ

Коли гасне зірка першої величини, світловід неї ще багато років йде до людей. Такоюзіркою на філософському небосхилі був Ми-кола Кузанський, видатний німецький вче-ний, філософ, науковий предтеча всесвітньовідомих учених Миколи Коперніка, ДжорданоБруно, Галілео Галілея. І саме наприкінці ми-нулого року виповнилось 600 років від днянародження цього вченого.

З цієї нагоди студенти-другокурсники Ки-ївського Національного авіаційного універси-тету, котрі опановують ази філософськоїпремудрості, провели студентську науковуконференцію. Що й казати, до неї сумлінноготувалися, писали доповіді, малювали пор-трети, перекладали українською праці Ку-занського, адже перекладів праць мислите-ля рідною мовою немає. На жаль, у минулічаси не надто переймалися творчістю філо-софа-пантеїста. Навіть у довідниковій літе-

ратурі годі було шукати ім’я М. Кузанського.Тож по допомогу зверталися до Інституту Ге-те в Києві, до бібліотек.

…Десятки студентів слухали своїх колегДмитра Кінаша, Максима Немировського, Ал-лу Костюк, Олену Орлянську, Настю Годунову,Аллу Поплавську, Олену Постул про життя інауковий доробок Миколи Кузанського — йогооригінальні філософські праці “Берил”, “Полю-вання за мудрістю”, “Про вчене незнання”,“Книга простака”.

Конференція допомогла студентам нетільки поглибити знання з історії німецької фі-лософської думки XV століття, відзначитипам’ять мислителя, що своїми науковими пра-цями обігнав свій час, вніс вагомий доробок ускарбницю світової філософської думки, а йвідчути власні сили у царині філософськоїдумки.

Валерій БУБЛИК,викладач кафедри філософії

Київського Національного авіаційного університету

З ОБРАЗОМ ХРИСТА

У Києво-Могилянській Академії відбуласяпрезентація колективної монографії “ОбразХриста в українській культурі”. Автори її взяли-ся дослідити вплив Ісуса Христа як історичноїособи на українську літературу та малярство.Це — погляд на образ Христа, відтворений унайдавніших пам’ятках історії, монументаль-ному живопису. За словами одного з авторів,важливе завдання книги — не лише збагачу-вати знаннями, а й хвилювати наших сучасни-ків, відлунюватися в їхніх серцях. Адже безцього неможливо осмислювати власне буття.

Монографія — спільна праця Національ-ного університету Києво-Могилянська акаде-мія, яка, до речі, відзначає своє 385-річчя, таКиєво-Печерського заповідника. З’явиласякнига у видавництві “Академія”.

Ольга АЛЕКСАНДРОВИЧ

Поет і прозаїк Микола Петрен-ко — людина цікава, серйозна,скромна й делікатна. У гонористо-му товаристві львівських літерато-рів східняк-полтавець пан Миколакозакує з давніх літ. Усі знають, щов Петренка незвичайна доля і тра-гічна біографія. Трагічна — зна-чить історична. З юних років май-бутній поет зазнав фашистськоїневолі, а пізніше — радянської ка-торги в резерваціях Сибіру таКамчатки. Тільки через сорок вісімроків йому всміхнулося щастя зус-трічі зі своєю сестрою Настею, якурідня давно оплакала, а брат Ми-кола написав хвилюючу поему,“присвячену сестрі Насті, яка заги-

нула в гітлерівському кон-цтаборі”. Тільки ж добре,що у світі ще панує Божемилосердя та людськаневбивча доброта. Річ утім, що юна полтавчанкаНастя, будучи рабинею-полонянкою у фашист-ській неволі, щиро покоха-ла французького військо-вополоненого, вийшла за-між опісля війни і навікипереїхала в Австралію.Далеко! Як по-людськизрозумілий цей сердечнийзойк сестри до брата че-рез довгі відстані, і роки, ірозлуки: “Мій дорогий бра-

те, я жива!”Факт, звичайно, неймовірний.

Але подібні одіссеї вже траплялисяу світі між людьми! Щось таке я ісам читав, або чував. Одначе уя-вив собі, як би цю хвилюючу істо-рію переказав у довжелезному ро-мані хтось із наших патріотів-рома-ністів. Але не Петренко. МиколаПетренко описує пошук сестри назагальному, сірому тлі колишньоїрадянської імперії, де люди (навітьрідні) були далекими в єднанні і чу-жими у рідній хаті. Повчальні реци-диви розбрату ще живуть донині.

Як брат зустрів свою сестру —це тільки коротке есе із нової книж-ки М. Петренка “Лицарі пера і чар-

ки”, що з’явилася у Львівському ви-давництві “Сполом”. Вона нарештідоповзла й до Києва, де продаєть-ся у книгарні “Наукова думка”.

Книжка виняткових мемуарів.Сама назва щось важливе промов-ляє: де трагічне, де комічне і зав-жди — конкретне, ніби протоколь-не про особу, явище. Ціла галереяколоритних літераторів, а такожтих людей, що змарнували свій та-лант. Книжка весело й розкуто опо-відає про справжніх лицарів пера,про поетів, композиторів, художни-ків. То звідки ж тут така притика —всюдисуща чарка?

Ні, я не вроджений ханжа, незапопадливий, підступний лицемір.Пам’ятаю свої власні витребенький походеньки в захмелілому гуртікиївських літературних неофітів. УЛьвові теж таке було. Чому ж і незгадати? Автор книжки також був утому товаристві: у вечірній час зас-тілля та захмілля, де поруч з нимсиділи незабутні і неперебутні лю-ди: Ірина Вільде, ВолодимирГжицький, Петро Козланюк, Рос-тислав Братунь, Михайло Рудниць-кий, Володимир Лучук та іншільвівські класики. В житті лиши-лись їхні твори, їхні друзі і дотепніжарти та пригоди після чарки око-витої. Та головне у цих есе-приди-бенціях не чарка, ні — не чарка, апошук рідних душ в імперські п’яні

й темні ночі. Тут є також і серйозназасторога для майбутніх чарколю-бів: лицарі пера, не будьмо лица-рями чарки! Немало є у нас пе-чальних і трагічних прикладів, не-гідних наслідування.

Чи не вперше у цій книжціМ. Петренко у богемних, іноді анек-дотичних ситуаціях голосно й до-речно сміється. Чому й не усміхну-тися людині, яка стільки натерпіла-ся лиха у житті своєму? Та й немаєтут ні злого умислу, ані примітивно-го приниження поважної особи. Ав-тор наш кепкує над людськими ва-дами, над нашою (а часом і своєю)недосконалістю. Тож трагічне і ко-мічне геть переплелося, важкороз’єднати. Читаючи Петренка, яіще раз пригадав цікаве спостере-ження Тараса Шевченка, що запи-сане чужою мовою, бо звернене,насамперед, до людей чужих, во-рожих. Та воно про нас, про нашхарактер: “Земляки мои, в том чис-ле и я, самую серьёзную материюне могут не проткнуть хоть слегка,хоть едва заметной шуточкой. Зем-ляк мой (разумеется невольно) впотрясающий оригинал “Гамлета”всучит такое словцо, что сквозьслезы улыбнешься”.

Микола СОМ

ЧИ БАГАЦЬКОНАС Є?

Дивлюся на сучасні огорожі врідному селі: не тини і не паркани— цілі стіни із бетону та заліза.Наші односельці вже давно одго-родились од світу, од близьких су-сідів і рідні. Кожна хата нині сталанеприступною фортецею. Сумно йстрашно… Ще по війні у ранньомудитинстві пам’ятаю двері без зам-ків, двори без перепон. Почужілілюди розбраталися. Рідко хто ве-де свій родовід від діда-прадіда,від клаптика коханої землі. А булож, було: разом (себто — родом)збирались на весілля, на толоку,на великі празники. Родичались, ілюбились, і співали: “Зеленеє жи-то ще й овес — тут зібрався ріднаш увесь”. Або: “Роде наш крас-ний, роде наш прекрасний, не цу-раймося, признаваймося, бо ба-гацько нас є…”

Із таким ось почуттям — печа-лі й тривоги — розкриваю книжкуосвітянина і просвітянина Мирос-лава Попадюка “Скарби” із бага-тозначним підзаголовком “Покут-ські родини”.

Вони — то чисте джерело,Що духом праведним жило.Мов до сумління,

йдем до них,Аби дзвін віщий

наш не стих, —

пише автор у простому, невибаг-ливому вірші. А в коротеньких за-рисовках М. Попадюк оповідаєнам про історичні і трагічні долітих людей, які єднались та брата-лись у далекий, неповторний час.У невеличкому карпатському міс-течку Снятині жили-були великілюди: І. Франко, В. Стефаник, М.Черемшина, Л. Мартович, М. Кро-пивницький, Н. Кобринська, М. Ли-сенко… Автор відкриває такожсторінки яскравого життя і досінезнайомих нам людей з родиниБражанських, Гамораків, Гоївів,Карп’юків, Кисілевських, Кобрин-ських, Озаркевичів, Проців, Луко-вецьких, Козубських та Стефани-ків. З особливим пієтетом снятин-ський краєзнавець підходить доважкого та змістовного життєписуСтефаника. Тут висновок один:велета світової літератури могланародити тільки багатостраждаль-на Україна — більше ніхто.

Хочу вірити, що книжка “Скар-би” Мирослава Попадюка написа-на не тільки для районних читачів,учителів та учнів. Краєзнавча кни-га може бути гарним прикладомдля інших: освітян і просвітян, хтовізьметься писати український ро-довід. “Чи багацько нас є?..”

Микола СОМ

На таке простеньке запитанняможе якнайкраще відповісти тіль-ки Володимир Іванців — відомийлітературознавець та поет. Щойнопід його орудою (редактора таупорядника) вийшла антологія Бі-лоцерківського літературного об’-єднання “Заспів”, що підсумовуєсвій творчий доробок за півстоліт-тя. У великому та славетному міс-ті, де віднедавна існує філія Київ-ської письменницької організації,нарешті знайшлася людина, якастала літописцем творчого проце-су. Антологія Іванціва (чого б намтак її не називати?) насампередпотрібна Білій Церкві — місцевимлітераторам, журналістам, бібліо-текарям, учителям та учням. Та йусенькій моїй Київщині, либонь,цікаво знати тих поетів і прозаїків,які живуть і творять у Білій Церкві.Чого варте лиш одне ім’я: ВікторМіняйло, Шевченківський лауреат,автор багатьох відомих романів,інших прозових творів, почеснийгромадянин Білої Церкви. Ще ізшістдесятих років я знаю і шаную

творчість багатьох вихованців сту-дії “Заспів”, серед яких поважніімена Володимира Іванціва, Вікто-ра Грабовського, Олега Хоменка,Юрія Коваліва, Надії Нікольнико-вої, Дмитра Солодкого, БорисаШлапака, Андрія Гудими, НіниОпанасенко та інших. У цьому лі-тературному ряду я з особливоюсимпатією згадую незабутньогопрозаїка і літературного критикаОлега Хоменка. Працюючи в ЦК,Олег ніколи не гребував зухвалимтовариством київських та білоцер-ківських молодих поетів.

У розлогій, гостро-полемічнийпередмові до літературної анто-логії В. Іванців детально оповідаєпро різні періоди із розмаїтогожиття своїх друзів-заспівчан. Тутє все: і перші творчі муки, і чорнідні розчарування, і доноси в КДБ,і толока соцреалізму, і фальшивіноти “Заспіву”, і відкритий, чистийголос. Доречно сказати, що відпершої публікації Богдана Вечір-нього, датованої 1928-м роком,справді віє свіжий вітер поетичних

пошуків:Здіймає зойк під сиву хмаруДимар — дитина злидарів.Цей же вітер нам доносить сві-

жий і приємний голос молодих пое-тів, серед яких я особисто знаютрьох: Галину Калюжну, Оксану Пу-гач та Олену Корчедим. Це чудоветріо, де першим голосом співає та-лановита Г. Калюжна, яка за першупоетичну книжку відзначена прес-тижною премією імені Василя Си-моненка.

На превеликий жаль, мені несподобалася переважна біль-шість віршів, написаних росій-ською мовою. І не тільки тому, щоці віршенята російськомовні.Зовсім ні. Річ у тому, що деяківіршотворці забувають, що ху-дожня література починається ізхудожньої мови. А звідки можедосконало знати учорашній укра-їнець мову нашої сусідньої дер-жави? Тільки з бідного жаргону, ізбілоцерківського (чи київського)суржика, із недовершеної шкіль-

ної програми.

P. S. І ще одне. Мені здається,що слово “поросся” (антологія на-зивається “Заспів” на Пороссі”)викликає небажану посмішку. Будь-мо серйознішими… Є ж прекраснеслово Надросся — навіщо глузува-ти із самих себе?!

Микола СОМ

ÒÐÀò×ÍÅ ² ÊÎ̲×ÍÅ

ÕÒÎ ÂÈ, ÇÀÑϲÂ×ÀÍÈ?