ЗАКОНВИДАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПЕНІТЕНЦІАРНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Газета видається з 1955 року

ОБОВ’ЯЗОКi

13 травня 2016 рокуп’ятниця

№ 19 (3269)

15 ТРАВНЯ – МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ СІМ’Ї

З родини починається життя люди-ни, тут відбувається формування її

як громадянина. Вона – джерело любові, поваги, те, на чому будується будь-яке цивілізоване суспільство, без чого не може існувати людина. Добробут родини – ось мірило розвитку і прогресу країни. Про таку прогресивну і творчу родину сьогодні наша розповідь.

Родина начальника відділення соці-ально-психологічної служби Цуманської виправної колонії №84 управління ДПтС України у Волинській області Романа Си-щука цього року вперше стала лауреатом ІІІ Всеукраїнського конкурсу “ЕкоКлас: проекти, що змінять довкілля й нас” у номінації “ЕкоКласна родина”.

А починалося все так. Торговельна

марка “Фокстрот. Техніка для дому”, спільно з Інститутом модернізації змісту освіти та за підтримки швейцарського фонду “Скорочення ризиків”, вже третій рік поспіль проводить Всеукраїнський конкурс “ЕкоКлас” з метою створення оптимальних умов для навчання дітей і підлітків завдяки формуванню екологіч-ного мислення й бережливого ставлення до природи.

За словами Романа Сищука, на участь в конкурсі його родину надихнула розповідь працівників районного центру еколого-натуралістичної творчості учнів-ської молоді.

“Ми і придумали проект “Темні пля-ми синтетичних миючих засобів”, власне за який і отримали почесне третє місце у номінації’, – каже Роман Сищук.

Своїм проектом родина розповідає людям про шкідливість та небезпеку синтетичних миючих засобів і пропо-нує альтернативу – замість синтетичних миючих засобів використовувати миючі засоби власного виробництва.

Нещодавно у Києві відбулася урочис-та церемонія нагородження переможців конкурсу. Учасники, що вибороли при-зові місця, отримали від організаторів почесні грамоти, грошові подарункові сертифікати, а також сюрпризи від “Фокстрот”.

Приємним залишається той факт, що у кримінально-виконавчій системі Воли-ні працюють творчі і прогресивні люди, яким не байдужа доля власної родини та екологічне майбутнє нашої Батьківщини.

Наталія СУСЬ

СІМ’Я ПЕНІТЕНЦІАРІЯ – “ЕКОКЛАСНА РОДИНА”!

СІМ’Я, ЯК ОСНОВНИЙ ЕЛЕМЕНТ СУСПІЛЬСТВА, БУЛА І ЗАЛИШАЄТЬСЯ БЕРЕГИНЕЮ ЛЮДСЬКИХ ЦІННОСТЕЙ, КУЛЬТУРИ ТА ІСТОРИЧНОЇ СПАДКОЄМНОСТІ ПОКОЛІНЬ, ЧИННИКОМ СТАБІЛЬНОСТІ І РОЗВИТКУ. ЗАВДЯКИ СІМ’Ї МІЦНІЄ І РОЗВИВАЄТЬСЯ ДЕРЖАВА, ЗРОСТАЄ ДОБРОБУТ НАРОДУ!

2 травень 2016 року № 19ОБОВ’ЯЗОК

ЗАКОНЗАКОНОБОВ’ЯЗОКi

НА ПУЛЬСІ

НА ВАРТІ

ЯК ВІДОМО, 5 ЛЮТОГО 2015 РОКУ ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ УХВАЛИЛА ЗАКОН УКРАЇНИ “ПРО ПРОБАЦІЮ”, ЯКИЙ ВВЕДЕНО У ДІЮ 27 СЕРПНЯ 2015 РОКУ. У ЗВ’ЯЗКУ ІЗ ЦИМ, В ШТАТІ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ ІНСПЕКЦІЇ З’ЯВИЛИСЯ ПОСАДИ ПСИХОЛОГІВ ТА ФАХІВЦІВ З СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ, ВІДПОВІДНО ВИНИКЛА ПОТРЕБА У ЗБІЛЬШЕННІ РОБОЧОЇ ПЛОЩІ У РОЗРАХУНКУ НА ОДНОГО ПРАЦІВНИКА.

Керівництво відділу ДПтС України в Черні-вецькій області було досягнуто домовленос-

тей з Чернівецькою міською радою щодо надання працівникам КВІ області нового приміщення, яке буде відповідати нормам чинного законодавства.

6 травня 2016 року відбулося урочисте відкриття нового приміщення для кримінально-виконавчої інспекції Чернівецької області, на яке завітали пред-ставники керівного складу відділу ДПтС України в Чернівецькій області. За сприяння профспілки працівників ДКВС області гості подарували праців-никам КВІ картину та кольоровий принтер.

Дмитро СОКОЛИК

ВИДІЛИЛИ НОВЕ ПРИМІЩЕННЯ

ТЕЛЕФОНИ В ПРОДУКТАХ

В установах виконання покарань та слідчому ізоляторі управ-ління ДПтС України в Донецькій області попереджено низку

спроб передати за грати заборонені предмети.Так, 6 травня в Артемівській УВП №6 під час догляду посилки

на ім’я засудженої Б. від громадянки І. в продуктах харчування було виявлено та вилучено вісім мобільних телефонів. Цього ж дня у Селидовській ВК №82 попереджено спробу доставки заборонених предметів через КПП з пропуску автомобільного транспорту. Під час догляду вантажного автомобіля “Газ-53”, що завозив продукти харчування до їдальні для засуджених, на рамі вантажівки було ви-явлено два згортки, в яких були два літрові пакети вина “Тамянка” та два мобільних телефони.

Всі факти вилучення заборонених предметів зареєстровано від-повідно до чинного законодавства.

Павло КРАМОРОВ

МАМА ПЕРЕДАЛА НАРКОТИКИ

Під час відпрацювання раніше отриманої оперативної ін-формації співробітники Херсонського слідчого ізолятора

здійснили огляд продуктово-речової передачі на ім’я ув’язненої І., від її матері громадянки Н. Серед вмісту посилки виявлено та вилучено пластикову ампулу з речовиною коричневого кольору, приховану в пляшці з-під гелю для душу.

За цим фактом сповіщено слідчо-оперативну групу Херсонського ВП ГУНП України у Херсонській області. Вилучені речовини на-правлено на дослідження до науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Херсонській області.

Олена КОВАЛЬЧУК

ПОПЕРЕДЖЕНО СПРОБУ ДОСТАВКИ

Працівники оперативного відділу та відділу охорони Оріхів-ської виправної колонії №88 попередили спробу доставки

заборонених предметів до установи. Під час патрулювання навколо колонії працівники помітили автомобіль, який зупинився поблизу маскувальної огорожі. Трьох невідомих громадян, які почали на-ближатися до огорожі установи, було затримано. У них вилучили паперовий згорток білого кольору, обмотаний прозорим скотчем. Зі слів одного із затриманих громадян, у згортку була наркотична речо-вина метадон, яку він мав намір перекинути на територію установи.

Начальник установи Віталій Чорний високо оцінив роботу працівників установи та відзначив, що їхня пильність та сумлінне ставлення до роботи є взірцем для інших співробітників.

Світлана БАХМУТ

КАНАБІС ВИЛУЧЕНО

Під час обходу зони, що охороняється, Шосткинської ВК №66 працівник установи виявив пакунок круглої форми.

Співробітники слідчо-оперативної групи Шостинського відділу поліції ГУ НП в Сумській області під час догляду цього пакунку ви-явили та вилучили десять паперових згортків, в яких була речовина зеленого кольору в сухому, подрібненому стані, зовні схожа на осо-бливо небезпечний наркотичний засіб канабіс. Триває перевірка.

Анна ПОПОВА

Передплатний індекс: 23102

04050, м.Київ-50, вул. Мельникова, 81.Редакція газети “Закон і обов’язок”

Талон-замовленняПросимо прийняти передплату на газету

“Закон і обов’язок”: від працівників на друге півріччя 2016 року

в кількості ________ примірників;

від засуджених на друге півріччя 2016 рокув кількості ________ примірників.

Газету просимо надсилати за адресою: ________________

________________________________________________

_______________________________________________Сума ____________ перерахована на рахунок ДЗД ДПтСУ, с/р № 31250227201887 в ДКСУ в м.Києві, код банку 820172,

ЄДРПОУ 08565003

Доручення (авізо) №_____ від “___”________201__ року.

Начальник установи ______________________________

Головний бухгалтер _______________________________

М.П.

(повна поштова адреса та індекс відправника)

(6 міс.)

(6 міс.)

ПЕРЕДПЛАТА

ДОБРА СПРАВА

Персонал Олександрівського виправного центру №104 УДПтС України в Кірово-

градській області виявив ініціативу здати кров для потреб бійців у зоні АТО, котрі відстоюють цілісність України на сході. Здачу крові було організовано в Олександрівській районній центральній лікарні.

“На сьогодні одним з найголовніших завдань кожного громадянина України є допомога україн-ській армії”, – зауважив старший інспектор (з вихов-ної та соціально-психологічної роботи) сектору по роботі з персоналом установи Леонід Ведута. Адже, у кожного із нас родич чи просто знайома людина перебуває у зоні АТО, і з них, на жаль, є поранені, які потребують допомоги.

Медичні працівники районної лікарні були вдячні за допомогу, а персонал виправного центру мав можливість допомогти тим, хто кожного дня ризикує своїм життям, задля миру в нашій країні.

Наш кор.

ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ

Питання трудової зайнятос-ті засуджених, які перебу-

вають на обліку кримінально-вико-навчої інспекції управління ДПтС України у Волинській області, є надзвичайно актуальним. Як свідчать офіційні дані, 82 відсот ка засуджених на момент вчинення злочинів не працювали. І саме складне матеріальне становище та відсутність стабільного доходу стає однією з основних причин, що при-зводить до вчинення кримінальних правопорушень.

Згідно з Законом України “Про зайнятість населення”, зайнятість – незаборонена за-конодавством діяльність осіб, пов’язана із задоволенням їх осо-бистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заро-бітної плати) у грошовій або іншій формі. Кожен має право на вільно обрану зайнятість.

Порівняно з минулим роком кількість безробітних засуджених збільшилась. Чисельність засу-джених, які мають місце роботи, складає 27 відсотків; володіють професією – 51 відсоток; 5 від-сотків засуджених навчаються і лише 3 відсотка надано статус безробітних.

Протягом 2015 року під час перебування на обліку в КВІ було працевлаштовано 34 особи.

Співпраця інспекції та цен-трів зайнятості тільки посилюєть-ся, тому що остання надає низку соціальних послуг та матеріальне забезпечення на безоплатній основі. А саме: допомогу по без-робіттю, матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, проф-орієнтації; пошук підходящої роботи та сприяння у працевла-

штуванні; інформаційні та кон-сультаційні послуги, пов’язанні з працевлаштуванням.

На сьогодні у кожному з під-розділів уже проведено низку спільних заходів: консультації з провідними юрисконсультами місцевих центрів, профінформа-ційні групові заходи, навчально-ознайомчі семінари, заходи “За-робляй на життя чесно”, “Через працевлаштування до суспільного визнання” тощо.

Зважаючи на те, що відсут-ність постійного місця роботи є однією з умов вчинення злочинів, необхідність працевлаштування є досить актуальною. І не викликає сумнівів той факт, що співпраця з центрами зайнятості відіграє дале-ко не останню роль. Адже тільки спільними зусиллями можна до-сягнути найкращого результату.

Наталія СУСЬ

КОРИСНА СПІВПРАЦЯ ДАЄ РЕЗУЛЬТАТ

КРОВ ДЛЯ БІЙЦІВ

НАША ПРОДУКЦІЯ

НА ПІДПРИЄМСТВІ КАЧАНІВСЬКОЇ ВИПРАВНОЇ КОЛОНІЇ №54 УПРАВЛІННЯ ДПТС УКРАЇНИ В ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ РОЗПОЧАТО ВИРОБНИЦТВО ГОЛОВНОГО УБОРУ – БОЙОВИХ КЕПІ ДЛЯ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ.

Підприємство отримало за-мовлення на пошив 3535

кепі для прикордонників, яке необхідно виконати до кінця трав-ня. Головний убір виготовляють з

піксельного камуфляжу, пошиттям продукції займаються тридцятеро засуджених.

“Підприємство установи також виготовляє головні убори, чохли на

бронежилети та спальні мішки для Збройних сил України”, – зазначив виконуючий обов’язки начальника установи Роман Хвостов.

Ольга КУЗНЕЦОВА

ОТРИМАНО ЗАМОВЛЕННЯ

травень 2016 року № 19 3ОБОВ’ЯЗОК

ЗАКОНЗАКОНОБОВ’ЯЗОКi

АКЦЕНТИ

Немає, мабуть, жодної української родини, якої б не торкнулось лихоліття тоталітар-

ного режиму. Біль втрати наших близьких і досі живе в наших серцях. Адже в ті жахливі роки одне нео-бережне слово або наклеп “доброзичливця” мог ло вартувати життя. Правда тоді нікому потрібною не була. Опинився у “ворогах народу” і мій прадід. А провина його була в тому, що назвав співбесідника у сварці “комунякою”. Одного-однісінького слова стало достатньо, щоб зруйнувати людське життя – мій прадідусь із заслання так і не повернувся… А його дружина та малолітні дітлахи (серед них і моя бабця), автоматично стали “ворогами народу”. Бабуся, вже проживши життя, і на останку згадувала, як склала вона іспити до престижного гуманітарного вузу, та одразу ж була відрахована, як донька “ворога наро-ду”, а отже… неблагонадійна. І до останку тримала газету, в якій надруковано було про реабілітацію

жертв політичних репресій, у списках реабілітованих був і мій прадідусь…

Моя історія – краплина в морі смутку і болю нашої народної трагедії. Проте допоки буду жити я, допоки будуть жити мої діти, допоки буде існу-вати наш рід – ми збережемо пам’ять про нашого прадіда. Адже з кожної такої краплинки пам’яті і народжується наша історія. Народжується наша самобутність, індивідуальність, любов до рідного народу та землі.

Зберегти пам’ять про цих людей – наш свя-тий обов’язок. Адже в наш неспокійний час, саме пам’ять про людські жертви політичних репресій може стати пересторогою нам і в майбутньому. Ці криваві сторінки історії засвідчують, що жодні політичні чи інші переконання не варті людського болю, тим більше людського життя.

Людмила ТОМІНА

МИ ПРО НИХ ПАМ’ЯТАЄМОЦЕЙ ДЕНЬ В ІСТОРІЇ ОФІЦІЙНО

ПРО ВШАНУВАННЯ ЖЕРТВ ГЕНОЦИДУ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАРОДУ

15 ТРАВНЯ – СУМНИЙ ДЕНЬ ДЛЯ НАШОЇ ІСТОРІЇ. ЦЬОГО ДНЯ МИ ВШАНОВУЄМО ПАМ’ЯТЬ ЖЕРТВ ПОЛІТИЧНИХ РЕПРЕСІЙ, ЗГАДУЄМО ТИХ, ХТО ВІДСТОЮВАВ СВОЇ ПЕРЕКОНАННЯ ЦІНОЮ ВЛАСНОГО ЖИТТЯ.

У рамках проведення со-ціально-профілактичної

роботи з особами, які засуджені до покарань, не пов’язаних із позбавленням волі впродовж квітня-травня працівники ра-йонних секторів кримінально-ви-конавчих інспекцій Тлумацького, Тисменицького районів спільно із фахівцями РЦСССДМ, поліції провели із умовно засудженими правові заходи “Обов’язок, відпо-відальність, совість” та “Навіщо знати закон?”

Метою цих заходів було спри-яння формуванню правового світогляду та правової культури, запобіганню скоєнню повторних злочинів серед підоблікових КВІ та відповідної активної позиції у реалізації своїх прав.

Організатори заходів розпові-ли підопічним про види, сутність та значення законів для людини та розвитку суспільства, наслідки їх недотримання.

Працівники кримінально-ви-конавчих підрозділів роз’яснили

умовно засудженим значення таких прав людини, як право на життя, здоров’я, освіту, свободу світогляду та віросповідання, працю та інші.

Організатори заходів не оми-нули увагою і питання ведення здорового способу життя. Вони говорили про причини кримі-нальної активності молоді та зростання виявів крайніх форм девіантної поведінки (наркома-нія, алкоголізм) у молодіжному середовищі.

Працівники соціальних служб вели розмову про вихо-вання почуття обов’язку, відпо-відального ставлення до себе та оточуючих, про єдність моральної свідомості і поведінки людей, со-вість та людську гідність.

Працівники Рожнятівського районного сектору КВІ спільно із працівниками поліції провели правоосвітній захід “Закон і ми” із учнями 7-9 класів районної школи. У доступній формі вони роз’яснили підліткам як уміло і

правильно користуватися своїми правами і добре виконувати свої обов’язки, не допускаючи пору-шення прав і законних інтересів інших осіб.

Проведення таких освітньо-виховних заходів сприяють до-сягненню сталої законослухня-ної поведінки підлітків та осіб молодіжного віку, формуванню стійкості до негативних впливів соціального оточення та поваги до соціальних і правових норм.

Оксана ЛАВРІВ

“НАВІЩО ЗНАТИ ЗАКОН?”ПРОФІЛАКТИКА

НЕЗВАЖАЮЧИ НА ТЕ, ЩО МИ ЖИВЕМО В ІНФОРМАЦІЙНУ ЕПОХУ, НЕ ВСІ ЗНАЮТЬ СВОЇ ПРАВА, ЯКІ НАДАЮТЬСЯ ЛЮДИНІ ДЕРЖАВОЮ ВІД НАРОДЖЕННЯ ТА З НАСТАННЯМ ПОВНОЛІТТЯ. ПРАВОВА ОСВІТА МАЄ ВАЖЛИВЕ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ПРАВОСВІДОМОСТІ ГРОМАДЯН. ГАРАНТОВАНІ ЗАКОНОМ МОЖЛИВОСТІ ОСОБИ ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ЇЇ ІСНУВАННЯ ТА РОЗВИТОК. ТОМУ ЛЮДИ, ЯКІ ДОБРЕ ЗНАЮТЬ СВОЇ ПРАВА, ПОЧУВАЮТЬСЯ ВПЕВНЕНІШИМИ У СУСПІЛЬСТВІ.

Із травня інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам підвищено розмір

державної соціальної допомоги. За повідо-мленням Мінсоцполітики, Законом “Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям інвалідам” така допомо-га коштом Держбюджету встановлюється у відсотках від прожитого мінімуму.

Інвалідам з дитинства, які мають од-ночасно право на державну соцдопомогу відповідно до цього Закону, на пенсію та на держдопомогу згідно із Законом “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам”, при-значається за вибором інвалідів один із видів допомоги або пенсія. Якщо інвалід з дитин-ства або дитина-інвалід має право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника і державну соцдопомогу відповідно до цього Закону, ці виплати призначаються одночасно.

Державна соцдопомога призначаєть-ся на весь час інвалідності, встановленої МСЕК, і виплачується органами соцза-хисту з дня звернення за її призначенням.

Держдопомога інвалідам з дитинства I групи підгрупи А та Б становить 100 від-

сотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Надбавка особам, що доглядають за інвалідом з дитинства I групи підгрупи А, встановлюється в розмірі 75 відсотків такого самого прожиткового мінімуму, за інвалідом з дитинства I групи підгрупи Б або без встановленої підгрупи – в розмірі 50 відсотків такого прожиткового мінімуму.

Одиноким інвалідам з дитинства II та III груп, які за висновком ЛКК потре-бують постійного стороннього догляду, передбачено надбавку на догляд за ними до держдопомоги – 15 відсотків прожит-кового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Держдопомога на дітей-інвалідів віком до 18 років становить 70 відсотків про-житкового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Держдопомога на дітей-інвалідів, захворювання яких пов’язане з катастрофою на ЧАЕС, збільшується на 50 відсотків. Може бути призначена і надбавка на догляд.

Відділ соціально-правових питань“Урядового кур’єра”

ІЗ ТРАВНЯ ДІТЯМ-ІНВАЛІДАМ ТА ІНВАЛІДАМ З ДИТИНСТВА ПЛАТИТИМУТЬ БІЛЬШЕ

ПІДТРИМКА

11 травня 2016 року Го-лова Верховної Ради

України Андрій Парубій напе-редодні Дня пам’яті депортації кримських татар у 1944 році, яка вшановується в Україні 18 трав-ня, виступив з ініціативою вне-сти на голосування Проект по-станови про вшанування жертв геноциду кримськотатарського народу та засудження порушень Російською Федерацією прав та свобод кримськотатарського народу.

Звернення адресоване Ор-ганізації Об’єднаних Націй, Європейському Парламенту, Парламентській Асамблеї ОБСЄ, світовим лідерам та членам між-народного співтовариства.

Відповідне рішення підтри-мали 240 народних депутатів. Голова Верховної Ради подяку-вав депутатам за результативне голосування та зазначив, що парламент ухвалив відповідальне політичне рішення.

Сайт Верховної Ради України

Із 1 травня розміри держдопомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам з ура-хуванням норм постанови Кабміну від 26.03.08 №265 становлять:

1. для інвалідів з дитинства I групи підгрупи А – 2322 грн.;2. для інвалідів з дитинства I групи підгрупи Б – 1695 грн.;3. для інвалідів з дитинства II групи – 1130 грн.;4. для інвалідів з дитинства III групи – 1130 грн.;5. для інвалідів з дитинства II групи з надбавкою на догляд – 1130 грн.;6. для інвалідів з дитинства III групи з надбавкою на догляд – 1130 грн.;7. для дітей-інвалідів (без надбавки на догляд) – 1130 грн.;8. для дітей-інвалідів підгрупи А до 6 років з надбавкою на догляд – 2019 грн.;9. для дітей-інвалідів до 6 років з надбавкою на догляд – 1405 грн.;10. для дітей-інвалідів підгрупи А від 6 до 18 років з надбавкою на догляд – 2322

грн.;11. для дітей-інвалідів від 6 до 18 років з надбавкою на догляд – 1556,5 грн.;12. для дітей-інвалідів, захворювання яких пов’язане з Чорнобильською ката-

строфою, від 0 до 18 років – 1186,5 грн.;13. для дітей-інвалідів підгрупи А, захворювання яких пов’язане з Чорнобиль-

ською катастрофою, до 6 років з надбавкою на догляд – 2414,5 грн.;14. для дітей-інвалідів захворювання яких пов’язане з Чорнобильською ката-

строфою, до 6 років з надбавкою на догляд – 1800,5 грн.;15. для дітей-інвалідів підгрупи А, захворювання яких пов’язане з Чорнобиль-

ською катастрофою, від 6 до 18 років з надбавкою на догляд – 2717,5 грн.;16. для дітей-інвалідів, захворювання яких пов’язане з Чорнобильською ката-

строфою, від 6 до 18 років з надбавкою на догляд – 1952 грн.

4 травень 2016 року № 19ОБОВ’ЯЗОК

ЗАКОНЗАКОНОБОВ’ЯЗОКi ОБОВ’ЯЗОК

ЗАКОНЗАКОНОБОВ’ЯЗОКi

ПАМ’ЯТЬЛІТЕРАТУРНИЙ

КОНКУРС “ДЗЕРКАЛО”

А МАТИ СИНА ВИГЛЯДАЄА мати сина виглядаєЗ тієї клятої війни,Що стільки літ уже немає.Вона все бачить уві сні,Як син малий на поле бігав,Їй квіти щиро дарував.Коли зима накида снігу,Так гарно він колядував.До школи йшов він за знаннями,Ще мріяв дім побудуватиВеликий і найкращий. Мамі...Його хотів подарувати,Лише війна та зруйнувалаВсі мрії сина, і життяЙого в землі чужій забрала –Зосталась матінка одна.На тій протоптаній стежині,До хати з поля що вела,Все мати виглядає сина,Що стільки літ уже нема.

Наталія ДУБОВА,Харківська область

ФОТОФАКТИ

Cпівробітники Чернігівської ВК №44, Прилуцької вихов-

ної колонії та Чернігівського СІЗО за ініціативи профспілкових комі-тетів установ виконання покарань відвідали за місцем проживання ве-теранів – колишніх співробітників кримінально-виконавчої служби, які в молоді роки пройшли фрон-товими дорогами Другої світової війни.

З радістю та сльозами ветерани зустріли пенітенціаріїв. Від спів-робітників вони отримали квіти

та продовольчі пакети. Ветерани раділи можливості поспілкуватися із молоддю та розказати про минуле. Згадали страшні події війни, заги-блих побратимів, які не побачили світлий День Перемоги.

Молоді співробітники вклони-лися ветеранам за їхній подвиг та подякували їм за багаторічну службу та побажали міцного здоров’я, до-бробуту в родинах і мирного неба над Україною, яке свого часу вони відвойовували у загарбників.

Ксенія ЛОГВІНЕНКО

ДОБРА СПРАВА

Засуджені Кіровоградської ВК №6 виготовляли символи пам’яті

жертв трагічних подій 1939-1945 років – квітки червоних маків.

В українській міфології мак – це символ сонця, пишної краси, волі, гордості, оберегу і водночас – крові та смерті людей, що загинули, захищаючи наше майбутнє.

Для того, щоб виготовити символ пам’яті не потрібно мати спеціальних умінь та навичок, лише тканину, нитки з голкою, а найголовніше – бажання. Тому засуджені установи залюбки взялись за роботу, виготовляли маки з червоної

атласної тканини, креп-сатину, вико-ристовували чорну та зелену тканини, а також намистинки для серединки квітки.

Червоний мак з гаслом “Па-м’ятаємо, перемагаємо” цими днями замайорів на грудях небайдужих грома-дян України. Ті, хто сьогодні відбувають покарання, не стали винятком. Вони носитимуть їх з гордістю, як і торік, адже виготовляли маківки власноруч, вклада-ючи свою душу та енергетику, зробивши свій маленький внесок у відзначення 71-ї річниці Перемоги та вшанування усіх загиблих .

Вікторія БАЛАЗЮК

ДАНИНА ШАНИ

9 травня до Кременчуцької виховної колонії завітав визволитель, герой,

ветеран війни, дивовижний чоловік, людина величезної душі і серця Микола Федорович Скляднєв, який незабаром святкуватиме дев’яносто перший рік від дня свого на-родження.

Аби вшанувати подвиг героїв – пере-можців жахливої війни, висловити щиру та безмежну вдячність людям, які виявили нездоланну мужність та незламність духу в боях за рідну землю, вихованці установи підготували святкову програму, оформили ви-ставку художньої літератури та переглянули документальні хроніки.

Микола Федорович розповів юнакам про те, як потрапив на фронт, як воював, як дійшов до переможного дня і про те, як йому жилося після війни. Хлопці, затамувавши по-дих, слухали розповіді про те, як важко було на фронті та скільки болю і страху довелося пережити. Розповідь гостя не залишила бай-дужим жодного вихованця.

Учасники заходу вшанували хвилиною мовчання пам’ять полеглих захисників, схилились в доземному поклоні, дякуючи почесному гостю.

Співробітники установи також приві-тали ветеранів війни, наймолодшому з яких 85 років, які багато років життя присвятили

службі у кримінально-виконавчій системі. Пенітенціаріїв вразила зустріч з Мері

Йосипівною Спиваковською, яка розповіла про свою участь у війні, про службу в Кремен-чуцькій виховній колонії на посаді лікаря. На згадку про ті суворі роки жінка зберегла свій кітель з капітанськими погонами, який вона дістала з шафи зі сльозами на очах.

Не менш вражаюча зустріч відбулась з Антоніною Іванівною Ляпотою, яка пройшла усю війну. У молоді роки рішуча, весела,

успішна жінка доживає віку сама. Не залиши-лось у Антоніни Іванівни нікого, крім онука, який наразі захищає територіальну цілісність України – перебуває в зоні АТО. В очікуванні зустрічі з онуком вона пише вірші, виливаючи увесь свій біль.

Адміністрація виховної колонії відна-йшла можливість привітати ветеранів війни матеріально, а вихованці виготовили для них вітальні листівки.

Марина ЯКУБОВИЧ

Cпівробітники Приморського район-ного відділку кримінально-вико-

навчої інспекції управління ДПтС України в Донецькій області організували зустріч не-повнолітніх засуджених з ветераном Другої світової війни.

101-річний Карп Іванович Соколов разом зі своїми вже дорослими дітьми радо зустрів гостей у своїй оселі. Пенітенціарії та підлітки

привітали ветерана теплими словами, квітами та подарунками. Натомість Карп Іванович щиро ділився спогадами про воєнні роки, по-казуючи пам’ятні фотографії, свої нагороди, співаючи пісень.

Ветеран подякував гостям за увагу та по-бажав усім міцного здоров’я та мирного неба.

Маргарита ШПУГАНІЧ

ТВОРЧІСТЬ

ОТТЕПЕЛЬПо несчастью или к счастью,Истина проста:Никогда не возвращайсяВ прежние места.Даже если пепелищеВыглядит вполне,Не найти того, что ищем,Ни тебе, ни мне.Путешествие в обратноЯ бы запретил,Я прошу тебя, как брата,Душу не мути.А не то рвану по следу –Кто меня вернет? И на валенках уедуВ сорок пятый год.В сорок пятом угадаю,Там, где, Боже мой! –Будет мама молодаяИ отец живой.

Геннадий ШПАЛИКОВ

ПЕРЕМОГА ОДНА НА ВСІХ!

“МАКИ ПАМ’ЯТІ”

травень 2016 року № 19 5ОБОВ’ЯЗОК

ЗАКОНЗАКОНОБОВ’ЯЗОКi ОБОВ’ЯЗОК

ЗАКОНЗАКОНОБОВ’ЯЗОКi

СПАДЩИНА

СИНИ ТВОЇ, УКРАЇНО!

Усім’ї Боровиковських мистецтво живопису було спадковим. Першим

учителем юного художника був батько – Лука Боровик – талановитий іконописець, який роз-малював десятки церков на Лівобережжі. Отож рання творчість Володимира Боровиковського пов’язана з іконописом, опануванням традицій українського релігійного малярства.

Як писали науковці Віктор Рожанів-ський та Олександр Ромкін, у дослідженнях радянського періоду розглядалася переважно спадщина Володимира Боровиковського як портретиста, що ж до релігійного малярства, то ця сторінка творчої біографії старанно за-мовчувалася.

1787 рік змінив долю Володимира Боро-виковського. На його картини звернула увагу російська імператриця Катерина ІІ, яка пере-бувала в Україні на шляху із Криму. Художника запросили до Петербурга, де він отримав у 1795 році звання академіка малярства і став славетним майстром не тільки релігійного, але

й портретного жанру. Серед сили портретів Бо-ровиковського справжньою перлиною лірики і тонкого психологізму є зображення 17-річної красуні Марії Лопухіної, намальоване в 1797 році (зберігається в Третьяковській галереї

Мос кви) – найкращий зразок жіночого пор-трета ХVІІІ століття.

Треба відзначити, що Володимир Боро-виковський був одним з перших малярів, який створив портрет простої селянки-кріпачки (“Селянка Христина”, 1795 рік). Попри успіхи в жанрі портретного малярства, Боровиковський завжди віддавав перевагу церковній тематиці. Коли на Невському проспекті Петербурга був закінчений геніальним архітектором Вороніхі-ним Казанський собор, саме Боровиковському довірили прикрасити його чудовими іконами.

Він завжди сумував за рідною Україною. У листах часто повторював про палке бажання повернутися на батьківщину, але, на жаль, ця мрія так і не здійснилася. До кінця свого жит-тя він залишався справжнім християнином, глибоко і щиро віруючою людиною. В одному з листів він писав: “Великий Зиждитель мира сего, Спаситель наш, благоволил избрать себе храм в сердцах человеков. Он есть единая бес-конечная любовь”.

Останнім твором художника став іконостас у церкві Святої Троїці на Смоленському кладо-вищі Петербурга, біля якої і був похований у 1825 році видатний український живописець. Пізніше його прах перенесли в некрополь діячів культури Олександро-Невської лаври Петербурга.

Можна впевнено сказати, що творчість Володимира Боровиковського була новим словом в українському мистецтві кінця ХVІІІ – початку ХІХ століть.

Зоряна НАГІРНЯК

ВІДОМИЙ ПОРТРЕТИСТ І ТАЛАНОВИТИЙ ІКОНОПИСЕЦЬ ВОЛОДИМИР БОРОВИКОВСЬКИЙ НАРОДИВСЯ У МИРГОРОДІ НА ПОЛТАВЩИНІ, ДЕ ЖИВ, ЗА ВИНЯТКОМ КОРОТКОГО ТЕРМІНУ СЛУЖБИ, ДО 30 РОКІВ.

СТИХІЯ ЖИТТЯ БОРОВИКОВСЬКОГО

18 ТРАВНЯ – МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ МУЗЕЇВ

Вартий уваги вже хоча б той факт, що музей було засновано зусиллями українських промисловців та інтелігенції

наприкінці ХІХ століття як перший загальнодоступний музей Києва. Саме ця ідея згуртувала промислово-інтелектуальну еліту. На чолі ініціативної групи стояв відомий меценат, промисловець, колекціонер Богдан Ханенко. А доопрацьовував проект відомий київський зодчий Владислав Городецький. Скульптурне оздоб-лення фасаду виконала майстерня Еліо Саля, саме завдяки йому на парадному вході з’явилися наші славні леви, і багато хто з киян так і називає сьогодні художній музей: “Будинок із левами”.

Що цікаво: музей будували на кошти, які збирали усім миром, розповідають працівники музею, та коли поглянути на загальний кошторис витрат, то неважко помітити, що найбіль-ше грошей на його спорудження внесла родина промисловців Терещенків. Від Терещенків надійшли й перші дарунки для колекції новоствореного музею – скажімо, картина Шишкіна “Дубовий гай”. Мистецькі твори, зауважмо, коштували на той час занадто дорого...

Упродовж своєї історії музей декілька разів змінював власну назву й профіль, але на кожному повороті непростої та звивистої історії його завжди зустрічали нові й нові ентузіасти-подвижники. З-поміж найперших треба назвати Вікентія Хвойку – першо-відкривача трипільської культури, численних старокиївських

знахідок. Саме на його колекції ґрунтувалася виставка, яку було розгорнуто в недобудованому приміщенні Київського міського музею старожитностей і мистецтв у серпні 1899 року з нагоди ХІ Всеросійського археологічного з’їзду.

Нова хвиля ентузіазму влилася з приходом на посаду дирек-тора музею Миколи Біляшівського. Було відкрито новий напрям діяльності – історико-побутовий, відтоді й дотепер музей утвер-джувався як науково-дослідницька інституція, що збирає, накопи-чує та пропагує всю історичну спадщину України. Тут проводили екскурсії та читали лекції навіть у найсуворіші часи громадянської війни, навіть у “скороченому” варіанті часів Першої та Другої світових воєн, коли основні фонди було евакуйовано. Неможливо не згадати також Данила Щербаківського, подвижника музейної справи, що опікувався старожитностями часів Гетьманщини, Козаччини, іконами й церковним начинням, здійснював наукові експедиції Україною і збирав усе, що міг зібрати...

На цей час це була справді героїчна справа. Храми масово розорювалися, тож Щербаківський, наприклад, перебуваючи в діючій армії, збирав старожитності, пакував їх буквально в ящики з-під снарядів і переправляв у музей...

Не менше сміливості й самовідданості знадобилося праців-никам музею і в повоєнні роки та в часи так званого розвинутого соціалізму. Їхні старання не були марними: музейні експозиції

досі бережуть те, що свого часу їм вдалося зберегти. Скажімо, у 50-х роках минулого століття в музей прийшла нова активна команда. Вона дала новий імпульс науковій роботі, зокрема, хотіла організувати відділ українських старожитностей. Але ж музеєві як “ідеологічній установі” радянської доби аж ніяк не можна було демонструвати, наприклад, ті самі ікони. До чого додумалися? У одному із залів – у такому собі закапелочку – облаштували експозицію старожитностей. Ось так Київ уперше побачив дивовижну колекцію народних скарбів, починаючи із середньовічних ікон.

Щось таке відбувалося і в 60-х роках, коли почався актив-ний рух на відкриття українських імен у художньому мистецтві – таких, скажімо, як Федір Кричевський, Анатоль Петрицький чи Олександр Мурашко.

На сьогодні Національний художній музей – це найрепре-зентативніше зібрання вітчизняного образотворчого мистецтва в Україні та світі. У його колекції понад 40 тисяч експонатів, серед яких шедеври українського живопису, скульптури та графіки із часів Київської Русі до наших днів. Колектив музею невтомно працює над тим, щоб вітчизняне мистецтво стало близьким і зрозумілим людям, щоб сформувати в їхніх душах відчуття при-четності до цих скарбів.

Зоряна НАГІРНЯК

В УКРАЇНІ – БЕЗЛІЧ МУЗЕЙНИХ ОСЕРЕДКІВ: ВІДОМИХ І МЕНШ ВІДОМИХ. ТА УСІ ВОНИ ВАЖЛИВІ ДЛЯ МОРАЛЬНОГО ЗРОСТАННЯ ЛЮДСТВА, ЩОБ БУТИ СПРАВДІ ПРОГРЕСОМ, ЯК ЗАУВАЖИВ СВОГО ЧАСУ ПАПА РИМСЬКИЙ БЕНЕДИКТ ХVІ. ДЛЯ ЦЬОГО ЛЮДИ Й ПРИХОДЯТЬ У МУЗЕЇ, ЩОБ ПОСЛУХАТИ ЩОСЬ РОЗУМНЕ, ВІДЧУТИ Й ПЕРЕЖИТИ ЩОСЬ ВАЖЛИВЕ ДЛЯ СЕБЕ, СТАТИ БЛИЖЧИМ ДО МИСТЕЦЬКИХ ТВОРІВ, А ГОЛОВНЕ – ВІДЧУТИ ОСОБИСТУ ПРИЧЕТНІСТЬ ДО НИХ.

НАШ СЬОГОДНІШНІЙ ЕКСКУРС ДО НАЦІОНАЛЬНОГО ХУДОЖНЬОГО МУЗЕЮ УКРАЇНИ. ДІЗНАЄМОСЯ ПРО ЙОГО ІСТОРІЮ І СЬОГОДЕННЯ.

ДО НАРОДНИХ СКАРБІВ

МАЛОВІДОМІ ІМЕНА

Він, як і ми, був закоханий у рідне місто, хоч, народившись тут, не зміг,

як мріялося, жити біля великого Дніпра. Будучи шестирічним хлопчиком, Микола Закревський став свідком того, як велика пожежа в Києві поглинула їхнє майно... Та він завдяки батьковим друзям виборсався із жебрацького життя та здобув добру освіту.

В історичних та наукових колах Миколу Закревського знають найперше як автора першого ґрунтовного дослідження минув-шини Києва. Попри свою завантаженість і, здавалося б, фантастичність задуманої спра-ви, Микола Закревський за тисячу верств від України, в провінційному естонському міс-

течку, почав писати історію Києва – працю, якій віддав сорок років життя.

Туга за наддніпрянським золотоверхим містом додає науковцю сил, наснаги, і через кілька років виходить перша його розвідка з історії древньоруської столиці.

1847 року Закревського запрошують помічником бібліотекаря Рум’янцевського музею в Москві. Там він працює і в архівах, а також і в Петербурзі, і в Києві. І так сторінка за сторінкою народжуються нові матеріали з історії рідного міста. Через десять років дослідник випускає у світ книгу “Летопись и описание города Киева”.

І знову працює. Знову – десятиріччя

копіткої щоденної праці в бібліотеках, ар-хівах, приватних збірнях. Урешті-решт ви-ходить праця всього його життя – два томи “Описание Киева”, які приносять авторові визнання тогочасних і пізніших істориків. М. Закревський узагальнив і систематизував величезний документальний матеріал. Та знову він невдоволений, знову береться за нові пошуки. Задумав третє видання, про-те завершити книжку не встиг... Та праця Миколи Закревського з історії Києва стала основою, фактичним матеріалом для по-дальших досліджень. І нині вона є цінним джерелом для дослідників.

Зоряна НАГІРНЯК

ДОСЛІДНИК МИНУВШИНИ КИЄВА

6 травень 2016 року № 19ОБОВ’ЯЗОК

ЗАКОНЗАКОНОБОВ’ЯЗОКi

ЗЕМНЕ І ВІЧНЕ

Біблія розповідає нам: “ П о п р о ш е с т в и и

субботы Мария Магдалина и Мария Иаковлева и Саломия купили ароматы, чтобы идти помазать Его. И весьма рано, в первый день недели, приходят ко гробу, при восходе солнца, и говорят между собою: кто отвалит нам камень от двери гроба? И, взглянув, видят, что камень отвален; а он был весьма велик. И, войдя во гроб, увидели юношу, сидящего на правой стороне, облеченного в белую одежду; и ужаснулись. Он же го-ворит им: не ужасайтесь. Иисуса ищете Назарянина, распятого; Он воскрес, Его нет здесь”. З цих слів стає зрозуміло, що мироносиці, це жінки, які сліду-вали за Ісусом Христом під час його життя, тому й після Його смерті захотіли віддати шану померлому і, придбавши миро, пішли до гробу Господнього. В ті часи у євреїв існувала традиція померлого змащувати пахучими

ефірними маслами, оповивати білою тканиною та класти тіло до печери, видовбаної у схилі гори. Оскільки ж Ісус помер у переддень іудейської Пасхи, то тіло Його таємно було по-кладене до печери Іосифом Арімафейським без належного миропомазання. Але жінки, маючи велику любов та пошану до свого Вчителя вирішили при-йти з миром та віддати остан-ню шану Ісусу. Як розповідає біблійна розповідь далі, вони не знайшли тіла в печері, а ді-знались від Янгола про те, що Христос воскрес!

Господь для мироносиць був всім – вчителем, порадни-ком, надією, тому й відданість та любов цих жінок була нео-сяжною. Саме за цю віру і від-даність вони і почули першими радісну звістку про Воскресіння Христове. Саме жінки, навіть не апостоли, а прості жінки, які під час земного життя Ісуса були непомітними, але мали

таку велику силу любові та самопожертви, що удостоїлись ангельського благовісту про Воскресіння Спасителя. Адже на відміну від учнів, які після розп’яття Христового розі-йшлися з сумом та відчаєм по домівках, з думкою як жити далі без Вчителя, вони, охоплені великою любов’ю до померлого, йдуть помазати Його тіло. Їх не лякають ні переслідування, ні загроза в’язниці, ні інші логічні умовності – вони діють за велін-ням свого серця.

Так часто і в нашому житті жінка за покликом свого серця, своєї душі зцілює і заспокоює, допомагає, підтримує, вірить

всією безмежністю своєї душі. Тому в православній традиції й прийнято вітати в цей день жінок – берегинь домашнього вогнища та тепла, відзначаючи їх особливу роль як в сім’ї, так і в суспільному житті. А тому в цей день хочеться побажати всім жінкам не соромитись своєї слабкості, адже в ній часом ми сильніші, ніж найсильніші чоловіки. Не соромитись своєї чуттєвості, нераціональності, не соромитись жити з простим, відкритим, люблячим серцем – адже в цьому вся сутність нашої жіночності.

Зі святом Вас, любі жінки!Людмила ТОМІНА

СВЯТО ЖОН-МИРОНОСИЦЬ ВІНШУЄ ТРЕТІЙ ТИЖДЕНЬ ПІСЛЯ ХРИСТОВОГО ВОСКРЕСІННЯ. САМЕ В ЦЕЙ ДЕНЬ ЗА ПРАВОСЛАВНОЮ ТРАДИЦІЄЮ ВІТАЮТЬ ТА ВШАНОВУЮТЬ НАЙПРЕКРАСНІШУ ПОЛОВИНУ ЛЮДСТВА – ЖІНОК. МАТИ, ДРУЖИНА, СЕСТРА… ЛЮБА, КОХАНА, НІЖНА, ТЕНДІТНА – ТИ НАЙМИЛІША МОЯ… – У КОЖНОГО З НАС ЗНАЙДЕТЬСЯ ЩЕ БАГАТО ТЕПЛИХ ЛАСКАВИХ СЛІВ ДЛЯ НАЙРІДНІШОЇ ЛЮДИНИ НА ЗЕМЛІ. ХТО Ж ТАКІ ЖІНКИ-МИРОНОСИЦІ ТА ЧОМУ САМЕ В ЦЕЙ ДЕНЬ ПРИЙНЯТО ВІТАТИ ЖІНОЦТВО ПІДЕ РОЗПОВІДЬ ДАЛІ.

ПЕРШІ ВІСНИЦІ ХРИСТОВОГО ВОСКРЕСІННЯ

–Юрій I Володимирович Дол-горукий (1090 – 15 травня

1157) – князь Ростово-Суздальський і Ве-ликий князь Київський. Він сьома дитина з десяти Володимира II Всеволодовича Мономаха та англійської принцеси Гіти – Єлизавети, онук князя Ярослава Мудрого. Він став родоначальником лінії володими-ро-суздальських князів.

Юрій був двічі одружений, мав 13 дітей. 12 січня 1108 року побрався з дочкою поло-вецького хана Аепи Осеневича, серед їхніх дітей був Андрій Боголюбський та Ольга, дружина князя Ярослава Осмомисла. А ону-ка його – та сама Єфросинія – знаменита Ярославна зі “Слова про Ігорів похід”. Другу дружину Андрій I Боголюбський вислав у Візантію з молодшими братами.

За постійне посягання на чужі землі Юрію дали прізвисько Долгорукий (руки

– загрібуки). Він охоче залучав половецькі орди для боротьби зі своїми родичами – руськими князями.

Після смерті батька Юрій Долгорукий отримав у спадок Ростово-Суздальське князівство і започаткував князювання Рюриковичів на землях Моксель. У IX – XII ст. край від Тули, Рязані й теперішньої Московської області населяли племена меря, весь, мокша, чудь, мордва, марі, які називали народом “моксель”. Ці племена стали згодом основою народу, який прозвав себе “великоросами”.

У 1147 р. Юрій Долгорукий писав чернігово-сіверському князю Святославу Ольговичу:”Прииде ко мне, брате, в Мос-ков!” Це було першою згадкою в Іпатіїв-ському літописі Москви. Але… “Брехнею є те, що Москва заснована Юрієм Долгоруким у 1147 р. Це міф, який не має доказового підтвердження. Москва, як поселення, була заснована 1272-го. Цього ж року був про-

ведений третій перепис населення Золотої Орди. При першому переписі (1237 – 1238 рр.) і другому (1254 – 1259 рр.) поселення Москва не згадується” (Я.Дашкевич).

У 1149-му Юрій Долгорукий розбив війська Ізяслава Київського й заволодів Києвом, але за два роки змушений був повернутися в Суздаль. 24 березня 1155 р. здійснилася ідея фікс Юрія Долгорукого: він знову захопив Київ і вступив на престол, тепер уже довічно.

10 травня 1157 р. на бенкеті в київсько-го боярина осмянника Петрила Юрій був отруєний: вночі йому стало зле, а через п’ять днів (15.05) він помер. За владолюбство, жорстокість, жадібність та заздрісність ки-яни не шанували князя. Навіть тіло Юрія Долгорукого не дозволили поховати поряд із тілом його батька Володимира Мономаха. Покоїться він у храмі Спаса на Берестові на території сучасної Києво-Печерської лаври.

У день похорону (16 травня) літописець писав, що кияни розграбували двори Юрія та його сина Василька. Після смерті князя ки-яни-повстанці ліквідували встановлену ним владу: “суздальців-бояр і дружину – пов-бивали по містах і селах” (М.Грушевський).

За Юрія Долгорукого вперше виявилося суперництво двох народів, між Києвом та Суздальщиною почалася боротьба, яка на-брала гострих форм за його сина Андрія I Боголюбського.

Ірина ТИЩЕНКО, “ГУ”

“ДОБРИЙ ДЕНЬ, ШАНОВНА РЕДАКЦІЄ! РОЗКАЖІТЬ, БУДЬ ЛАСКА, ЧОМУ СУЗДАЛЬСЬКОГО КНЯЗЯ ЮРІЯ ПРОЗВАЛИ ДОЛГОРУКИМ? І ЧИ ПРАВДА, ЩО ВІН КНЯЖИВ У КИЄВІ І ЗАСНУВАВ МОСКВУ?

ІГОР К.”ВІДПОВІДАЄ ІСТОРИК ГАННА

ЧЕРКАСЬКА:

ЧОМУ ЮРІЙ – ДОЛГОРУКИЙ?

ЧАС – ЦЕ ЄДИНЕ БАГАТСТВО

ЦІЛКОМ ОЧЕВИДНО, ЩО СВІТ, В ЯКОМУ МИ ЖИВЕМО, ВІДРІЗНЯЄТЬСЯ ВІД ТОГО, В ЯКОМУ ЖИЛИ НАШІ БАТЬКИ І ПРЕДКИ. І ВІДРІЗНЯЄТЬСЯ НЕ ТІЛЬКИ ТИМ, ЩО ПОМІТНО ПОРУШЕНИЙ ЕКОЛОГІЧНИЙ БАЛАНС І З’ЯВИЛОСЯ БЕЗЛІЧ РІЗНИХ ТЕХНІЧНИХ НОВИНОК. НАСАМПЕРЕД, ВІН ВІДРІЗНЯЄТЬСЯ ТИМ, ЩО МИ СТАЛИ ЗНАЧНО ШВИДШЕ ЖИТИ.

Багато хто помічає, що час стає стрімкішим. Якщо раніше осві-

чені люди шукали способи “вбити час” (звідси карткові ігри, іподроми, рулетка), то сьогодні вони намагаються наздогнати його, зберегти і примножити. Все часті-ше з вуст самих успішних представників сучасного людства звучать слова про те, що “час – це єдине багатство, яким ми володіємо”, а прислів’я “час – гроші” сьогодні вже не популярне. Чому? Тому що все більше людей розуміє, що час – більше грошей. Він безцінний.

Справді, з початком нового дня кож-ний з нас має обмежену кількість хвилин (1440). Жодну з них не можна прожити два рази, жодну з них не можна повернути назад. І це означає, що кожна хвилина більш дорогоцінна, ніж все золото світу...

Світ це зрозумів тільки зараз. Але для Церкви таке ставлення до часу було притаманне завжди. Є дуже відомий текст апостола Павла, в якому він за-кликає християн “цінувати час” (Еф. 5, 16). Ще цікавіше цей текст звучить церковнослов’янською “іскупуйте час” (тобто купуйте час), тому що “дні лукаві” (тобто оманливі).

І справді, Церква постійно нагадує про те, що нам треба ставитися до часу як до свого найціннішого активу, тому що дні закінчуються швидше, ніж ми припускаємо.

Питання в тому, навіщо нам цей са-мий час потрібен? Невже тільки для того, щоб “переробити всі справи”? Швидше за все, ні – всі справи все одно не пере-робиш. Тоді навіщо? А для того, щоб зрозуміти, яке діло найголовніше в житті. Іншими словами – нам треба зрозуміти, навіщо ми живемо взагалі. І від відповіді на це питання, напевно, залежить не тіль-ки тривалість, але і якість нашого життя. Саме тому Церква через святих отців каже людині: “Пам’ятай час смертний і довіку не згрішиш”. Тобто “пам’ятай, що час закінчується, і не роби дурниць”.

Архімандрит Віктор (КОЦАБА),голова адміністративного апарату

Київської митрополії УПЦ

РОЗДУМИ ПРО ВІЧНЕ

травень 2016 року № 19 7ОБОВ’ЯЗОК

ЗАКОНЗАКОНОБОВ’ЯЗОКi

ГРАНІ ЖИТТЯ

Та ось уже у відомого іудейського історика Іосифа Флавія (37 –

близько 100 р. н. е.) читаємо: “Немає ні одного міста, грецького чи варварського, і ні одного народу, на який би не поширився наш звичай утримуватися від роботи на сьомий день”.

Звичай вимірювати час семиденним тижнем прийшов до нас із Стародавньо-го Вавилону і, ймовірно, пов’язаний зі змінами фаз місяця. У народів, які вели відлік дням по Місяцю, було декілька при-свячених йому свят. Насправді, тривалість синодичного місяця складала 29,53 доби, при цьому люди бачили Місяць на небі близько 28 діб – сім днів продовжується збільшення фаз Місяця від вузького сер-панка до першої чверті, приблизно стільки ж від першої чверті до повного місяця і так далі. Мабуть, через незручність такої мін-ливості у тижні було встановлено сім діб; він втратив зв’язок із фазами Місяця, але був закріплений релігійними і містичними уявленнями.

Числу сім приписували містичне зна-чення: було відомо сім планет (включно із Місяцем і Сонцем), сім металів і т.д. У Біблії ця цифра фігурує у розповіді про створення світу і відображає трудовий ритм давніх євреїв: шість днів – робота, сьомий – відпочинок.

Можна висунути припущення, що семиденний тиждень, закріплений релі-гійно-містичними уявленнями і прийнятий згодом християнською і мусульманською релігіями, пройшов через тисячоліття і зберігся до наших днів.

Розділивши добу на 24 години, старо-давні вавилонські астрологи склали уяв-лення, ніби кожна година доби перебуває під покровом певної планети, яка ніби “керує” нею. Рахунок годин починали із суботи: першою її годиною “керував” Са-турн, другою – Юпітер, третьою – Марс, четвертою – Сонце, п’ятою – Венера, шос-тою – Меркурій, сьомою – Місяць. Після цього цикл знову повторюється. У підсумку виходило так, що першою годиною на-ступного дня, неділею, “керувало” Сонце, першою годиною третього дня – Місяць, четвертого – Марс, п’ятого – Меркурій, шостого – Юпітер, сьомого – Венера.

Відповідно до цього і отримали свої назви дні тижня.

Зв’язок тижня із стародавніми релі-гійно-містичними уявленнями, з богами антич ного світу і планетами, що носили імена богів, відобразився у назвах, що пе-рейшли із латинської у західноєвропейські мови.

Походження слов’янських днів тижня трактують як номери днів, що йдуть після неділі: понеділок – по-неділі, вівторок – “вторий” день, середа – середній, четвер – четвертий і т.д.

Варто зазначити, що у народній тради-ції застосовувались різні способи рахунку днів: рахунок днів тижня вцілому; рахунок робочих днів (буднів); рахунок святкових днів і інші періоди річного циклу, місячні фази. Були чоловічі і жіночі дні (понеділок, вівторок, четвер – “хлопець”, “чоловік”, середа, п’ятниця, субота – “жінка”), пер-ший або останній день тижня, пісний чи скоромний, а багато із них взагалі мали протилежну трактовку. Оцінка дня, зо-крема, залежала від того, яке із великих чи малих церковних свят припадало у поточ-ному році на цей день.

Дотепер у народній пам’яті зберігають-ся різноманітні тексти семиденного тижня,

іноді дотепні і насмішкуваті. Наприклад: “Понеділок – важкий день, а во второк – батько вмер, у середу ховали, у четвер – по-минали, а п’ятниця – похатниця, а субота – не робота, а неділя – то вже празник”.

ПОНЕДІЛОК Понеділок – день тяжкий. Дійсно, ми

згадуємо про це, коли у сім’ї чи на роботі стаються якісь неприємності. Звісно, вони стаються і в інші дні, але ототожнюємо ми їх лише з понеділком. Прийшло це з незапам’ятних часів. Вже тоді понеділок

вважався несприятливим днем для укла-дання угод чи починань.

У понеділок не варто нічого давати із хати – цілий тиждень матимеш збитки, не слід мазати хату, садити квочку, бо ви-лупляться лише півники, колоти свиню – сало буде слизьким. Казали: якщо поне-ділок видасться невдалим, лихо пересліду-ватиме цілий тиждень, а у п’ятницю ще й біда спіткає. А ось хто отримає у понеділок гроші – весь тиждень буде їх отримувати. Словом, як понеділок справиш – так і тиждень проведеш.

ВІВТОРОКУ народному календарі за ним закрі-

пилася ознака успішного, веселого і щас-ливого дня. Тому будь-яку роботу радили починати саме у вівторок. Іноді уточнювали – у той день, коли церква поминала препо-добних святих, а не мучеників.

Найкращим вважався вівторок для по-сівної, посадки овочів (особливо гарбузів), жнив і молотьби.

А у південних слов’ян, навпаки – ві-второк був відомим як неблагополучний день, який “належить чортові”. У цей день суворо заборонялося прясти, шити і вза-галі тяжко працювати, особливо вагітним жінкам. Однак вірили, що діти, народжені у вівторок, – геніальні.

СЕРЕДАУ середу, як і у п’ятницю, притриму-

валися посту. Дні посту зазвичай називали найлегшими. Вірили, що середа – особ-ливий день, у який Бог створив сонце,

місяць і зірки, і тому в цей день, якщо навіть похмуро, сонце, хоч на п’ять хвилин, але обов’язково вигляне.

У середу не можна мити голову і роз-чісувати косу – і голова болітиме, і коса рідішатиме. “У середи 40 дочок, і кожна висмикне пасмо”. “У середи 77 сестер, і треба кожній дати по волосині” – так ка-зали у народі.

У цей день не можна було різати ткани-ну і шити (“воші будуть”), прасувати (“буде рватися”), одягати нову сорочку (“чоловік помре”).

ЧЕТВЕРУ народному календарі четвер був

відомий як чоловічий день і вважався спри-ятливим і легким для різноманітних справ. На Волині існувало повір’я, що саме у цей день Бог створив усі планети, а тому добре саджати овочі, особливо огірки та капусту – бо їм потрібні сонячні дні. Певну роль зі-грала також співзвучність слів четвер-верх: “усе буде рости вверх” (Полісся).

У цей день добре вирушати у дорогу. У четвер також ретельно умивалися – “щоб очиститися від зарази”.

У деяких регіонах однак стійко проя-вився звуковий символізм, а саме співзвуч-ність четвер – черви. Тому на Поліссі його вважали несприятливим днем для посадки і заготівлі харчів – “черви будуть їсти”.

І взагалі, почату у четвер роботу радили завершати до заходу сонця, на п’ятницю не залишати.

П’ЯТНИЦЯ“Не гляди, що п’ятниця, бери, як

трапиться”. Народні вірування, пов’язані з п’ятницею, сформувалися під впливом православної церкви – до Великої п’ятниці Страсного тижня належало згадування про муки і смерть Ісуса Христа (не можна “спі-вати, всі повинні мовчати, Христові муки вспоминати”).

У багатьох селах збереглося ставлення до п’ятниці як до небезпечного і страшного дня. П’ятниця була днем, у який протягом усього року зберігається піст. Розказували, що людина, яка буде постувати у п’ятницю у перший тиждень Великого посту, то “буде позбавлена наглої смерті”. Заборонялося у цей день прясти і ткати, пекти хліб, мазати хату, різати свиней.

На Поліссі у п’ятницю був і поминаль-ний день. Загалом цей день мав позитивне значення – він вважався чистим і легким на початок будь-якої чоловічої роботи: добре орати, сіяти. А як у п’ятницю постригти волосся, то ростиме довгим і густим.

СУБОТАЦей день тижня народний календар

характеризує неоднозначно. Адже це остан-ній день тижня, переддень неділі (“субота – не робота, помий, помаж та й спати ляж”), до того ж – “жіночий день”. Тому в одних селах суботу вважали робочим, веселим і легким днем, у який легко починати будь-яку справу. “А хто народився у цей день – цілий вік буде щасливий”.

У інших регіонах суботу вважали тяжким днем, коли починати нову справу небезпечно, і всі справи намагалися за-вершити, бо інакше “будеш десять субот докінчувати”.

На Поліссі і Закарпатті суботу шанува-ли як поминальний “задушний” день. Тут також вважали суботу “удовиним днем” і тому не справляли весілля. Вважали її несприятливою і для прання білизни і по-білки хати. Не дозволялося зрізати нігті (“натрапиш на нечисту силу у неділю”), їсти часник – будуть небіжчики снитися. Знали також прикмету: якщо у суботу дим іде вгору, то буде хороша погода, а якщо вниз, то буде дощ.

Існувало уявлення, що субота все ж тяжкий робочий день, коли попри звичай-ну роботу треба було чисто прибрати хату, умитися (“будеш всім людям гарний”), перевдягнути чисту білизну (“як одягати малим дітям – будуть краще рости”). Так готувалися до неділі. Взагалі вважалося, що дотримання чистоти напередодні свят, неділі і пісних днів може запобігти наро-дженню дітей з різними фізичними вадами – хворобливих і кволих.

НЕДІЛЯЗа народним календарем неділя –

останній день тижня. У неділю ні в якому разі не займалися хазяйством, бо можна було отримати каліцтво, хвороби, різні нещастя у сім’ї. Добре у цей день саджа-ти квочку, щоб курчата “йшли як люди у церкву чи на базар”. Казали, що дитина, народжена у цей день перед сходом сонця, буде дуже щасливою.

Але деяка робота не тільки не заборо-нялася у неділю, а навіть заохочувалася: перший вигін худоби у поле, взаємодопо-мога. До речі, якщо комусь допомагаєш, то можна виконувати практично будь-яку роботу.

Підготувала Наталія УСИК

У ВІВТОРОК НАРОДЖУЮТЬСЯ ГЕНІАЛЬНІ, А У НЕДІЛЮ – ЩАСЛИВІ

ВИМІР ЧАСУ ЗУСТРІЧАЄТЬСЯ У БАГАТЬОХ НАРОДІВ СТАРОВИНИ (ТРЬОХ, П’ЯТИ, СЕМИ І Т.Д.). НАПРИКЛАД, ДАВНІ РИМЛЯНИ І ЕТРУСКИ ВЕЛИ РАХУНОК ДНЯМ “ВОСЬМИДЕНКАМИ” – ТОРГОВИМИ ТИЖНЯМИ, У ЯКИХ ДНІ ПОЗНАЧАЛИСЯ ЛІТЕРАМИ ВІД А ДО Н; СІМ ДНІВ ТАКОГО ТИЖНЯ БУЛИ РОБОЧИМИ, ВОСЬМИЙ – БАЗАРНИМ. ЦІ РИНКОВІ ДНІ СТАВАЛИ І ДНЯМИ СВЯТКОВИМИ.

ЦІКАВО ЗНАТИ

8 травень 2016 року № 19ОБОВ’ЯЗОК

ЗАКОНЗАКОНОБОВ’ЯЗОКi

КАЛЕЙДОСКОП

Фінансові реквізити: рахунок ДЗД ДПтСУ, р/р №31250227201887 в ДКСУ

в м. Києві, код банку 820172, ЄДРПОУ 08565003. Свідоцтво платника ПДВ №200062177.

Інд. под. № 085650026068

ГазетаДержавної

пенітенціарної служби України

Адреса редакції: 04050, м. Київ50, вул. Ме льни кова, 81.

Телефон: 4810562; еmail: zio@kvs.gov.ua

Листування з читачами тільки на сторінках газети. Думки авторів публікацій

не завжди збігаються з точкою зору редакції. Редакція залишає за собою право редагувати матеріали. За

точність викладених фактів відповідальність несе автор. Художні твори друкуються мо-вою оригіналу. При використанні наших

публікацій посилання на “Закон і обов’язок” обов’язкове.

Головний редакторОксана

ВЄЛКОВА-ЛАГОДАСвідоцтво

про реєстраціюКВ №9609

від 21.02.2005р. Ціна договірна.

Рукописи і фотознімки не повертаються і не рецензуються. Відповідальність за достовірність

реклами несе рекламодавець.

Передплатний індекс: 23102Наклад: 37500

Замовлення №47507ТОВ “МЕГА-ПОЛІГРАФ”,

м. Київ, вул. Марка Вовчка, 12/14

ОБОВ’ЯЗОКЗАКОНЗАКОН

ОБОВ’ЯЗОКi

ОБОВ’ЯЗОКЗАКОНЗАКОН

ОБОВ’ЯЗОКi

ПРИКМЕТІ ВІР, АЛЕ ПЕРЕВІР

РЕЙТИНГ

Бізнесмен середньої руки Василь Пере-сунько вирішив піти в депутати. Знаючі

люди йому підказали, що потрапити в народні обранці можна через партійний список, але не аби якої партії, а яку всі знають. Пересунько вибрав партію “Громадянська совість”, яка славилася гучними протестними акціями.

Керівник її місцевого відділення радо зу-стрів його й сказав:

– У партію ми вас приймемо за милу душу, але, щоб потрапити до списку кандидатів у депутати, цього мало, треба мати відповідний рейтинг.

– Це що ще за звір? – трохи здивувався Пересунько. – І з чим його їдять, цей ваш… рейтинг.

– Рейтинг – це вам не чахохбілі, – з обра-зою пояснив парт бос. – Його треба заслужити громадською діяльністю, боротьбою за народне благо… І ще непогано б зробити внесок у пар-тійну касу.

– Спонсорувати, чи що?– Та щось таке.– Скільки треба? – діловито поцікавився

Пересунько.Партфункціонер намалював на папірці

цифру, від якої брови в Пересунька полізли вгору, а щелепа – вниз. Щоб внести таку суму, йому довелося б продати весь свій бізнес із потрухами.

Напевно, так би й померла мрія Пересунька про депутатський мандат, але допоміг випадок. Проходячи повз міськраду, він побачив біля під’їзду ріденький пікет із плакатами й гаслами.

– Ну і з ким ми сьогодні воюємо? – запитав він у неголеного мужичка.

– З корупцією боремося, – охоче пояснив той. – Зовсім задушила, проклята.

– Що є, то є, – погодився Пересунько.– Послухай, друг, – попросив мужичок. –

Ти постій тут, я в туалет збігаю, – і сунув у руку Пересуньку палку з картонкою, на якій було написано: “Геть відкати!”

У цей час під’їхала поліція і, оскільки пікет був несанкціонований, стала вимагати розійтися. Зав’язалася легка бійка, під час якої Пересунька підхопили під руки, заштовхали до машини й відвезли до відділка.

Увечері цю подію показали по місцевому телебаченню, і в сюжеті на першому плані ма-ячила фізіономія Пересунька.

Наступного дня перед міськрадою знову стояв пікет і на плакатах було написано: “Сво-боду Пересуньку!”, “Пересунько – в’язень совісті”.

Пересунька того ж дня випустили, в офісі партії “Громадянська совість” йому влаштували урочистий прийом і вручили партбілет. Потис-куючи йому руку, глава партії сказав:

– Тепер з вашим рейтингом можна балоту-ватися куди завгодно.

Мефодій МАРТИНОВ

ПОСМІХНІМОСЯ

Повітря напоєне пахощами буз-ку, ніжних конвалій, а на тлі

блакиті неба горять рожево-білі свічки київських знаменитих каштанів.

З давніх-давен збереглася назва міся-ця, в якому буяють трави. У стародавніх рукописах так і значиться: “...місяць Майї, рекомий – травнь”. Адже за дав-ньогрецькою міфологією цей місяць був присвячений богині Майї, дочці Атланта і Плейони, матері Гермеса (Меркурія). Майя була старшою з семи сестер Плеяд (в Україні звуться Стожари), небесних німф, що з’являються на небі саме в травні, віщуючи настання сприятливої для мореплавства пори.

Травень також багатий на святкові дні й важливі дати. Ми відзначаємо День Перемоги – 9 травня, День матері – 8 травня, День сім’ї – 15 травня, День науки, День Європи і ще десяток про-фесійних, державних та пам’ятних дат.

Травень останній місяць весни і його вважають визначальним для прогнозів

на майбутнє літо. Старі люди і народні синоптики здавна звертали увагу на такі релігійні свята: Луки (5), Юрія (6), Миколи (22), Мокія (24). “На Луки сій моркву й буряки” – каже народне прислів’я. Юрій Весняний оберігає поля і врожаї від стихійного лиха. Вважають, що Юрій чарівним ключем відмикає землю і випускає на волю росу, від якої буяють трави.

“До Миколи не сій гречки і не стри-жи овечки” – у цей період ще можливі заморозки.

На Мокія спостерігали яким буде майбутнє літо. Якщо в цей день йтиме дощ, то чекай мокрих жнив. А якщо в цей день сонце сходить червоно, то літо буде грозове й пожарне.

НАРОДНІ ПРИКМЕТИ ПРО ТРАВЕНЬ

Якщо травень холодний, то не будеш голодний – рік буде хлібородний.

Якщо початок травня холодний, то

наприкінці місяця буде тепло, і навпаки.Як у травні дощ не впаде, то і золотий

плуг не виоре.Як у травні дощ і грім – буде радість

людям всім.Як випадуть у травні три добрих

дощі, то вродить хліба на три роки.Сухий і теплий май – скупий буде

врожай.Як сухий май, то гроші на хліб дбай.Часті тумани у травні – на мокре

літо.Якщо в травні часті зірниці – буде

добрий урожай.Якщо травневий дощ починається

великими краплинами, то він ненадовго.Коли з’являються кілька веселок на

небі, то на тривалий теплий дощ.Підготувала Юлія СЕРЕДА

ТРАВЕНЬ ВЖЕ ВПОВНІ ВСТУПИВ У СВОЇ ВОЛОДІННЯ. ЦЕ ЧАРІВНИЙ МІСЯЦЬ БУЯННЯ ЖИТТЯ В ПРИРОДІ, ЯСКРАВОСТІ БАРВ, СПРАВЖНЬОГО ТЕПЛА, НАДІЙ НА ДОБРИЙ УРОЖАЙ ТА НА КРАЩУ ДОЛЮ.

ТРАВЕНЬ – МІСЯЦЬ ВЕСЕЛОК

CКАНВОРД

Відповіді на сканворд у № 18