Молодь і ринок - mr.dspu.edu.uamr.dspu.edu.ua/publications/2010/12 (71) 2010.pdfдуховної культури, мистецтво, освіту, медицину, інформаційну

Видається з лютого 2002 року

Молодь і ринокЩ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

№ 12 (71) грудень 2010

Редакція приймає замовлення на випуск тематичного номера або окремого розділу за коштизамовникаРедакція приймає замовлення на розміщення реклами.Редакція розглядає рукописи, подані в першому примірнику машинопису.Редакція зберігає за собою право скорочувати і виправляти матеріали. Статті, підписаніавторами, висловлюють їх власні погляди, а не погляди редакції. Рукописи авторам неповертаються.За достовірність фактів, цитат, власних імен, географічних назв, статистичних даних таінших відомостей відповідають автори публікацій.

Посилання на публікації “Молодь і ринок” обов’язкові

Підписано до друку 07.12.2010 р. Ум. друк. арк. 16,8.Папір офсетний. Друк офсетний. Наклад 100 прим. Формат 60 х 84 1/8. Гарнітура Times New Roman.

Віддруковано у поліграфічній фірмі “КОЛО”Свідоцтво АО № 450488 від 06.08. 1999 р.

82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Бориславська, 8тел.: (03244) 2-90-60

Журнал внесено в оновлений перелік фахових видань з педагогічних наук(підстава: Постанова ВАК України №1- 05/5 від 06. 07. 2010 р.)

Засновник і видавець: Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка Україна, 82100, Дрогобич, вул. Івана Франка, 24

Видання зареєстровано в Міністерстві юстиції України.Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації:

Серія КВ №12270–1154 ПР від 05.02.2007 р.

Головний редакторМирон ВАЧЕВСЬКИЙ, д.пед.н., професор, академік АН ВО України,

член Національної спілки журналістів України

Заст. головного редактораНадія ЛЕВЧЕНКО, Інститут педагогіки НАПН України

Редакційна колегія:Валерій СКОТНИЙ, д.філос.н., професор, академік АН ВО УкраїниВасиль МАДЗІГОН, д.пед.н., професор, академік НАПН,

член Національної спілки журналістів УкраїниМикола ДУБИНА, д.філол.н., професор, академік АН ВО УкраїниОлег ТОПУЗОВ, д.пед.н., професор, член Національної спілки журналістів УкраїниМикола ЄВТУХ, д.пед.н., професор, академікМикола КОРЕЦЬ, д.пед.н., професор, академік АН ВО України,

член Національної спілки журналістів УкраїниВолодимир КЕМІНЬ,д.пед.н., професорМарія ЧЕПІЛЬ, д.пед.н., професорОлег ПАДАЛКА, д.пед.н., професор, академік АН ВО УкраїниМирослав САВЧИН, д.психол.н., професорМикола ЗИМОМРЯ, д.філол.н., професорВіктор СИДОРЕНКО, д.пед.н., професор, академікОлександр КОБЕРНИК, д.пед.н., професорІван МИХАСЮК, д.е.н., професор, академікОлександр ШПАК, д.пед.н., професор, академік, АН ВО України

член Національної спілки журналістів УкраїниІван ВОЛОЩУК, д.пед.н.Степан ДАВИМУКА, д.е.н., професор, член Академії економічних наукНаталія ПРИМАЧЕНКО, відповідальний секретар, заст.головного редактора,

член Національної спілки журналістів УкраїниІван ВАСИЛИКІВ, член Національної спілки журналістів України

Адреса редакції: Україна, 82100, Дрогобич, вул. Івана Франка, 24 Тел., 8 (067) 2677635; 8 (03244) 76-111, 3-12-76; E-mail: [email protected]

Рекомендовано до друку вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету(протокол №14 від 25.11.2010 р.)

УДК 051

© Молодь і ринок, 2010

mailto:[email protected]

3

Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

Валерій СкотнийРаціональне знання і пізнання як ефективний освітній фактор………………….................…………5

Олександр ШпакОсобливості управління в сучасній системі вищої освіти………………………………...................10

Вікторія Жигірь, Мирон ВачевськийТеоретичне обґрунтування вивчення менеджменту у системі безперервної освіти…….................14

Михайло КопельчакУправління професійною підготовкою:понятійно-термінологічний апарат і організаційна структура….......................................................20

Анатолій Тарара, Віктор Мадзігон, Віктор ВдовченкоНавчальний предмет “Технічне проектування” для профільної підготовки учнівза спеціалізаціями інженерно-технічного спрямування (продовження)………..............................23

Віктор ЛокшинФормування компетентнісної моделі менеджерів соціокультурної сферив контексті модернізації вищої освіти……………...........................................................………….27

Тетяна ЛогвиненкоОрганізаційні та науково-методичні засади професійної підготовки соціальних працівниківу Гетеборзькому університеті (Швеція)……………………........................................................…33

Ірина ЗваричОцінювання педагогічної компетентності викладачіввищих навчальних закладів США…………………........................................................................37

Людмила Пешенкова, Мирон Баб’якКонцепція людського капіталу як теоретико-методологічна основа економіки освіти………….….43

Микола Лук’янченкоЗдоров’я людини через призму моделі салютогенезу: теорія та практика……………………...….49

о. Олег КекошСлово пастиря……………….............................................................………………......................53

Тетяна Пантюк, Юрій ПантюкТеоретичні засади фізичного виховання дошкільників (історичний аспект)………….........………..54

Олена СтьопінаВища освіта в умовах глобалізації……………………....................................................………….58

Святослав МихацьКритерії оцінки ролі освіти в економічному зростанні……………….....................…………………61

Любов МаликОхорона навколишнього природного середовища……………….................................…………….64

ЗМІСТ№12 (71) грудень 2010

4

Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

Тетяна ТкаченкоЩодо проблеми діагностики співацького голосу студентів музично-педагогічних факультетів..…68

Тарас ЛевченкоОсобливості підготовки вчителів трудового навчаннядо економічного виховання учнів в сучасних умовах……………...................................................72

Любомира КриницькаКритерії соціально-педагогічної ефективності професійно-практичної підготовки безробітнихдо підприємницької діяльності у сфері послуг…………………………............................................77

Ірина Савчук, Наталія ГончарукПедагогічні умови естетичного виховання учнів загальноосвітньої школи………………...........…82

Світлана ВолошинОсобливості морального виховання учнів старшого шкільного віку…………………..........………86

Леся КомарСемантичні аспекти фразеологічних одиниць……………………….......................................…….91

Віолета ГородиськаВикористання еколого-естетичного потенціалу природничого циклу дисципліну школах Західної України (кінець XIX – початок XX ст.)…………………………………..............96

Надія ДудникЗастосування інноваційних технологій в освіті України……………………..........................………99

Олексій ПетровКонцептуальні аспекти поняття “учнівське співуправління”…………..............................………..104

Наталія ВачевськаСутність і мета рекламної діяльності та заходи удосконалення розвитку профтехосвіти…………109

Ольга ОвчарМатематичні задачі з фінансовим змістом……………………….................................................113

Наталія ПримаченкоСутність і структура розвитку моральної культури особистостів освітньо-виховних напрямках школи і соціуму………………..................................…………….118

Олена ТищенкоЗагальна характеристика шкільної гігієни у навчально-виховному процесі………..........…………121

Олег ВачевськийЯк зробити вітчизняний аграрний сектор “локомотивом” української економіки………................125

Віталій ПриступаВизначення сутності економічної соціалізації як інтегральної компоненти економічної компетентності....129

Мар’яна КлимДеякі аспекти використання досвіду антропософії Рудольфа Штайнера……………….............…134

Анатолій КучерДосвід підготовки майбутніх педагогів до професійного спілкування………………………......…139

Оксана СивикЕстетичне виховання студентів засобами класичної української літератури……………….......…144

Іван ВасиликівПедагогічні умови застосування інформаційних технологій в системі безперервної освіти………148

5 Молодь і ринок №12 (71), 2010

Постановка проблеми та аналізостанніх досліджень публікацій.Освіта та суспільство нероздільні. Це

одна система, справжні масштаби якої нами покищо достеменно не усвідомлюються. Зрозумілоодне: будь-які глобальні проблеми, з якимистикається суспільство, соціум, цивілізація вцілому, неминуче позначаються і на стані сфериосвіти. Разом із тим саме сфера освіти,відгукуючись на суспільні й цивілізаційні виклики,будучи чутливою до них, спроможна і зобов’язаназдійснювати свій істотний вплив на розвиток тихчи інших тенденцій в суспільстві, підтримуватичи, навпаки, гальмувати їх, знаходити своїспецифічні можливості розв’язання глобальних чилокальних соціальних проблем, запобігатинебажаному розвитку подій.

Сфері освіти, без сумніву, належить своя і,чимала частка відповідальності за численнінегативні явища, адже причиною їх, зрештою, єсама людина, що заблукала в морі знеособленоїінформації, тим самим відчутно знеособивши йсаму себе, людина, зневірена у вищих духовнихцінностях, що перевершують її саму, а томунеспроможна відшукати такий шлях до іншого,який був альтернативою їх взаємного збайдужінняй наступних пошуків засобів для суто тваринноговиживання.

Глобальна криза, що охопила насампереддуховну сферу людства, привела до фактичногорозколу єдиного матеріально-духовного простору

цивілізації, породила глибокий і руйнівний засвоїми наслідками розрив між знанням та вірою,найнесприятливішим чином позначилася іпродовжує позначатися на стані й розвитку освіти,яка сьогодні значною мірою вже втратила своїкультуротворчі функції, свій вплив на моральнісніскладові соціального та особистісного буттялюдини.

Для виходу з цієї кризи необхідні по-справжньому евристичні прориви передусім уфілософії освіти, в стратегії розвитку освітніхсистем, в політиці управління цими системами,нарешті в теорії, методології та методиці(технологіях) організації самого педагогічногопроцесу.

Зрозуміло, що освітній процес може бутивсебічно ефективним за умови його цілісності,лише в єдності його навчальних, виховних ірозвиваючих функцій, адже й сама особистість єєдиною та неподільною. Будь-які спробиштучного розчленування цієї цілісності, здійсненнявідокремленого навчального, виховного чирозвиваючого впливу на ті чи інші якостіособистості заздалегідь приречені, оскільки вкінцевому підсумку ведуть до порушення гармонії,абсолютно неприпустимих перекосів усвітосприйнятті й світогляді людини.

Поняття цілісності має, очевидно, ключовезначення для розуміння глибинних процесівформування особистості людини. Це пояснюєтьсятим, що об’єктивно цілісній особистості в процесі

Валерій Скотний, доктор філософських наук, професор, академік, ректорДрогобицького державного педагогічного університету

імені Івана Франка

РАЦІОНАЛЬНЕ ЗНАННЯ І ПІЗНАННЯЯК ЕФЕКТИВНИЙ ОСВІТНІЙ ФАКТОР

Стаття присвячена аналізу релігійного виховання, яке може стати органічним доповненням досвітської освіти, дієвим засобом соціалізації людини через вивчення цінностей, вироблених релігійноюсвідомістю й втілених у звичаях, традиціях, через знайомство з елементами догмат при неухильномудотриманні принципів, закріплених у Законі Божому.

Ключові слова: віра, освіта, наука, релігія, релігійне виховання, знання, гіпотеза, теорія, криза.Статья посвящена анализу религиозного воспитания, которое может стать органическим

дополнением к светскому образованию, действенным средством социализации человека через изучениеценностей, выработанных религиозным сознанием и воплощенных в обычаях, традициях, через знакомство сэлементами догмат при неуклонном соблюдении принципов, закрепленных в Законе Божьем.

Ключевые слова: вера, образование, наука, религия, религиозное воспитание, знание, гипотеза, теория,кризис.

The article is sacred to the analysis of religious education which can become the organic adding to societyeducation, by the effective mean of socialization of man through the study of values, mine-out religious consciousnessand incarnate in customs, traditions, through an acquaintance with elements dogma at the steady observance ofprinciples, envisaged in Law Divine.

Key words: faith, education, science, religion, religious education, knowledge, hypothesis, theory, crisis.

УДК 165.63

РАЦІОНАЛЬНЕ ЗНАННЯ І ПІЗНАННЯ ЯК ЕФЕКТИВНИЙ ОСВІТНІЙ ФАКТОР

© В. Скотний, 2010

6

пізнання завжди протистоїть об’єктивно ціліснийматеріально-духовний світ.

Явища й процеси матеріального світу єпредметом науки, що постійно розвивається ідиференціюється у своїх галузях, а явищадуховного порядку, набагато складніші тазагадковіші, – прерогативою переважно релігії.Наука апелює до знання, прагнучи доякнайповнішої його достовірності. Релігія – до віри,не претендуючи на використання строгодоказових аргументів, задовольняючисьемоційно-чуттєвим сприйняттям дійсності йвідповідним ставленням до неї. Однак рано чипізно таке однобічне ставлення до цілісного світувступає у суперечність із реальністю. І наука, ірелігія все частіше й частіше демонструютьсвою частковість у такому сепаратному існуванній, більше того, непримиренному ставленні однадо одної. Все це обертається вкрай негативниминаслідками передусім у сфері формуваннясвітогляду людини, в її ментальності, призводитьдо втрати об’єктивності світорозуміння, вноситьглибокий й усе відчутніший розкол у методологіюпізнання закономірностей розвитку світу.

Знання та віра виявилися відірваними йпротисталеними один одному світогляднимиантиподами. Можна припустити, що глибиннівитоки кризи в освіті пов’язані з досить глибокимикризовими явищами, які переживають і знання, івіра. Виправити такий патовий стан, очевидно,може лише синтез уже здобутих і новихаргументів знання та віри, їх об’єктивно необхідневзаємопроникнення й взаємозбагачення. Прицьому йдеться не про реанімацію архаїчних, таких,що відходять в минуле, догматів суто релігійноївіри в її традиційному розумінні, а про пошукприрододоцільних і відтак єдиноможливих йприпустимих показників світоглядноїпереконаності людини, без якої немислиме їїповноцінне самостворення, самореалізація йжиттєтворчість.

Сьогодні вже очевидно, що хранителькою таскарбницею досягнень людства в пізнанніматеріального світу є наука. Органічно поєднуючив собі три базисні компоненти пізнавальноїдіяльності – цілі, процес та результат,використовуючи все ефективніші методи й засобиотримання нових знань, наука досягла дійсновеличезних успіхів у пізнанні й перетворенніприроди, того цілісного об’єкта, який був і все щезалишається для людини й людства споконвічноютаємницею всесвіту, невичерпною загадкою, якастимулює все нові й нові спроби її вирішення.

Найважливіший атрибут науки – знання. Вонодозволяє знаходити найбільш ефективні технології

перетворення різноманітних аспектів дійсності зврахуванням неперервно прогресуючих запитів тапотреб людини. Звичайно, таке перетвореннядалеко не завжди є продуманим і прогностичнодоцільним. Виграючи в одному, повсякчасдоводиться програвати в іншому, часто-густозначимішому й важливішому. Типовим прикладомтакого необачного ставлення до навколишньогосвіту є варварське ставлення до біосфери Землі,фактична руйнація природного середовищаіснування людини. Серед негативних наслідківнаукового, технічного й технологічного прогресу– невпинне зростання запасів смертоносної зброїмасового знищення, поширення штучних і всевишуканіших наркотичних препаратів та отруйнихречовин, досить грубе й самовпевнене вторгненнявласне технічних новацій в тонкі та чутливі шаридуховної культури, мистецтво, освіту, медицину,інформаційну й ідеологічну сферу суспільства.

Однак кризові явища в сучасній науціпроявляються не лише в її результативній частині,в бездумності й аморальності використання їїдосягнень. Безсумнівні й все відчутніші труднощіпроявляються і в самому процесі науковогопізнання, в системі доведень й аргументації, вметодології й філософії науки.

В індуктивних науках, тобто в тих галузяхзнання, де вирішальне значення має отриманнядостовірних фактів у процесі спеціальнопоставлених експериментів й цілеспрямованихспостережень, все відчутнішим є вплив рівняпрофесійної кваліфікації експериментаторів чиспостерігачів, їх світоглядна позиція, емоційнийстан, особисті інтереси, що зрештою позначаєтьсяна інтерпретації, витлумаченні отриманих даних.Ці суб’єктивні моменти, що органічно вписані впроцес, здавалося б, об’єктивного емпіричногопізнання, не могли не поставити під сумнів і всюсистему обґрунтувань у подібних науках,похитнули довіру до достовірностіекспериментально отриманих фактів.

У науках, переважно дедуктивного типу,відправним пунктом пізнання виступає не факт, атеорія, логічно несуперечлива, часто-густо сутоумоглядна конструкція, висунута на підставіосмислення вже здобутого знання, в чомусьоднак незадовільного для теоретика (за своєюповнотою, можливостями застосування,зв’язками з іншими теоріями тощо). Проте будь-яка теорія передбачає необхідність підтвердженнячи, навпаки, спростування своєї істинності.

Криза дедуктивних наук (природничих тасоціальних) саме й полягає в тому, що судженняпро реальний статус тієї чи іншої теорії, їїпояснювальні й особливо прогностичні функції і


Молодь і ринок №12 (71), 2010

7 Молодь і ринок №12 (71), 2010

можливості стають все проблематичнішими,приблизними, недостатньо доказовими.Підтвердити такі теорії експериментальнимшляхом, особливо ті, що стосуються проблемсоціальної, духовної сфер суспільства, практичнонеможливо внаслідок принципової недостатностімасиву фактів, необхідних для гарантуванняадекватної оцінки теорії. Аж ніяк не випадково унауковий вжиток для характеристики достатньошироких узагальнюючих положень було введенепоняття парадигми. Вона позначає визнані всіманаукові досягнення, котрі протягом певного часує своєрідною моделлю постановки проблем та їхрозв’язання для наукового співтовариства.Мабуть немає потреби доводити, що критерій“визнані усіма” тих чи інших положень не єдостатньо науково строгим і фактично пов’язанийз прямою чи опосередкованою згодою міжвченими, готовими слідувати за визнанимиавторитетами в своїй галузі.

Розрив між гіпотезою і теорією (законом,закономірністю) по суті і за тривалістю переходузнання з одного (гіпотетичного) стану в інший(теоретичний) стає все очевиднішим. Кількістьгіпотез зростає, кількість усталених теорій зростаєзначно повільніше. Науці доводиться мати справуз парадигмами, моделями, експертнимисудженнями, інакше кажучи, з вираженими в тійчи іншій формі гіпотезами. В теперішніх умовахкризи доведення й аргументації теорії критеріємнауковості того чи іншого теоретичного положенняє не стільки його верифікованість (можливістьперевірки достовірності), скількифальсифікованість. Іншими словами, доти, докита чи інша гіпотеза не спростована (нефальсифікована), вона може і навіть повиннаслужити науці, стимулюючи пошук ефективнихрішень, сприяючи творчій боротьбі ідей в пошукахістини. В цьому сенсі будь-яка гіпотеза завждизалишається відкритою для подальшої перевірки.

В умовах кризи сучасна наука змушенамімікрувати, змінювати свій імідж незаперечногоарбітра в пізнанні й доцільному перетворенні світу,приборкувати свої претензії на фундаменталізмта надійність критеріїв людської діяльності, більштверезо оцінювати свої реальні і, на жаль, доситьобмежені можливості в створенні гармонійногоматеріального і духовного середовища існуваннялюдини й людства.

Звичайно, все сказане вище не означаєнеминучої загибелі науки як такої. Загибельзагрожує тій науці, що “не перебудувалася” йпродовжує претендувати на можливість лишевласними, переважно технократичнимиметодами, здобувати знання, котре претендує на

істинність в останній інстанції. Однак знання безвіри – мертве. Воно обов’язково стикається з тієюмежею своїх можливостей, за якоюпродуктивною може бути лише віра у всьомуспектрі своєї різноманітності й масштабності: відвіри в доцільність тієї чи іншої ще не доведеної,але й не спростованої часткової гіпотези, до вірив існування ірраціональних, непізнаних духовнихсил, які гармонізують матеріальне й духовне буттялюдини і людства.

Таким чином, наука і віра, знання і віранероздільні. Показовим є й суто лінгвістичнийаспект цієї природної єдності, що, проглядаєтьсяв таких поняттях, як “достовірність”, “перевірка”,“вірогідність” й, навіть, у цілком не українськомуслові “верифікація”, тобто в поняттях, якіналежать, здавалося б, переважно докатегоріального апарату релігії, коріннийкомпонент якої “замішаний” на понятті “віра”. Інехай це лише зовнішній, неістотний нюанс, однакнавіть у ньому закладений цілком мудрий сенсвсеєдності світоглядних категорій пізнання.

Парадокс будь-якої релігії полягає в тому, щов своїй основі вона апелює до аксіоматики,приймаючи висхідні засади віри як істину, що непотребує спеціальних доведень. Аргументуютьсяй обґрунтовуються ж лише тлумачення таінтерпретації цих аксіоматичних висхіднихнастанов віри, що само собою достатньонелогічно, адже, як відомо, аксіоматичніположення взагалі не потребують доведень. Алеякщо це так, будь-яку релігію слід сприйматилише як глобально виражену гіпотезу, котра,апелюючи до найскладніших світогляднихпроблем, цілком зрозуміло потребує доведеннясвоєї істинності, доводів по суті, а не лишебагатослівних інтерпретацій тих численних ірізноманітних аксіоматично висунутих положень,які за своїм змістом можуть бути сприйняті тількина віру.

На щастя для людства шуканий світогляднийсинтезатор вже існує. Таким синтезатором, такимєднальним елементом може й повинна статисфера освіти, котра вже за своїм змістом, своїмпокликанням та світоглядною ємкістю єприкладом природного, органічного взаємозв’язкузнання та віри.

Звичайно, за жодних обставин освіта не зумієзамінити собою науку в тому її сенсі, котрийпов’язаний із здобуванням об’єктивно новогознання. Функції науки й освіти дійсно істотновідмінні. Однак, що важливо підкреслити, вони неабсолютно відмінні. Поняття “нове знання” можевідрізнятися за рівнем об’єктивності цієї новизни,однак в умовах відносності самого знання і


8

поняття “новизна” виявляється вельмивідносним.

Так само освіта не може (і не повинна)підмінити собою релігію як носія віри в явищаірраціонального, містичного, трансцендентноготипу, котрі потребують не стільки розумногопояснення, розчленованого й ретельнодеталізованого, скільки “схоплення” явища цілком,без зайвих напівтонів та нюансів, немов би вготовому заданому вигляді. Релігію, що висуваєперед людиною досить грубу альтернативнудилему, пов’язану з відповідями лише “так” або“ні”. Якщо “вірую”, то безумовно, без зайвихзапитань, цілком і повністю, якщо “не вірую”, тонастільки ж однозначно, категорично, й навітьвойовничо, агресивно.

При всій відмінності цільових установок іконкретних методів досягнення мети, самих цілей,всі ці три зовні такі різні сфери – науку, релігію йосвіту – поєднує інтегрально витлумачений процес,методично продуманий механізм залученнялюдини до осягнення істини, хоча сама ця істинадля кожної з означених вище сфер поки щопотрактовується по-різному, для кожної з нихістина поки що своя. А тому прагненняприскорити сьогодні їх інтеграцію можеобернутися (про що свідчить досвід) лише їхвзаємним спотворенням й, зрештою, руйнуванням.

З точки зору перспектив розвитку освітивзагалі, й в Україні зокрема, це вказує насампередна необхідність знайти такий механізм взаємодіїміж школою та церквою, який би надавможливість, з одного боку, залучити учнів догуманістичного змісту релігійних цінностей, а зіншого, не призвів до клерикалізації школи.Розглянемо цю проблему детальніше.

Коли мова йде про необхідність релігійної йрелігієзнавчої освіти як реалізації конституційногоправа кожної людини, то забезпечення цього правастикається із низкою питань, що виходять за межітеми “освіта та релігія”. Держава, підкреслюючисвій світський, тобто позаконфесійний характер,прагне законодавчими актами надати рівні правабудь-яким конфесіям, не припускати поділусуспільства за принципом релігійної належності.Однак представники релігійних організацій вполітичній боротьбі за вплив на суспільство легкотрансформують будь-яку релігію в ідеологію,сприяючи тим самим передусім процесуклерикалізації суспільства. Так, ще наприкінці 80-хроків домінувала думка про те, що в Українівідсутні будь-які ознаки клерикалізму, оскільки цепроявляється насамперед на рівні релігійних рухівта партій. Однак, починаючи вже із середини 90-хроків, з’являються різноманітні рухи й партії, що

виступають з вимогами обов’язкового релігійноговиховання дітей, введення викладання релігії вшколах, створення церковних структур в арміїтощо. Під ці вимоги підводиться потужнаісторична й культурологічна база.

Не дивно, що об’єктами клерикалізації сталикультура й освіта, остання передусім. Будучиодним із стратегічних напрямків політикидержави, освіта вже втратила в деяких регіонахУкраїни світський характер, закріплений у 35-йст. Конституції, стт. 5, 6 Закону про свободусовісті та релігійні організації, стт. 5, 7, 8 Законупро освіту. Представники Міністерства освіти інауки та Державний комітет України з питаньрелігії разом з членами Всеукраїнської РадиЦерков слушно вважають, що “духовна і світськаосвіта не можуть бути розділеними непроникноюстіною”, активно обговорюють питання прозапровадження обов’язкового навчанняхристиянської етики в школі, а проте з боку третьоїсторони часто лунають вимоги запровадити нехристиянську етику, а Закон Божий.

Перш ніж перейти до аналізу ситуації, щосклалася сьогодні в царині освіти, спробуєморозглянути це питання в координатах творення вУкраїні умов для формування відкритого,громадянського суспільства, побудова якогонезмінно проголошується серед пріоритетівполітики держави. Перелік ознак відкритогосуспільства все ще дисонує з українськоюдійсністю. У нашому випадку він передбачає нелише проголошення, але й додержання принципувідокремлення держави від церкви, школи відцеркви. Хоча останнім часом все частішез’являються пропозиції переглянути зміст цієїконституційної норми.

Педагогічні колективи, очевидно, мають бутизорієнтовані на те, що загальнолюдські цінності єпродуктом розвитку всіх форм суспільноїсвідомості, всього культурно-історичного процесув цілому, всіх релігій, а не лише результатомдіяльності однієї з них. Позашкільним закладамдоцільно надати право (яким вони вже значноюмірою користуються) відкривати гуртки йтовариства з вивчення релігії, створювати творчіоб’єднання за інтересами, духовної музики, усноїнародної творчості, національної архітектуритощо, де доцільним є залучення фахівців зпредставників релігійних організацій.

Тим самим релігійне виховання може статиорганічним доповненням до світської освіти,дієвим засобом соціалізації людини черезвивчення цінностей, вироблених релігійноюсвідомістю й втілених у звичаях, традиціях, череззнайомство з елементами догмат при



9 Молодь і ринок №12 (71), 2010

неухильному дотриманні принципів, закріплениху законі. Сприяє цьому створення центрівхристиянської культури, де з дітьми з позиційхристиянства ведеться розмова про духовність,про роль та вплив християнства на становлення йрозвиток українського суспільства, чимздійснюється її залучення до спадщини минулого.Цікавим є досвід створення в регіонах запідтримки місцевої влади центрів християнськоїкультури. Характерним тут є те, що більшістьтаких центрів обирає, як правило, власнийнапрямок, виробляє власну систему й методикувикладання. Досвід цих центрів свідчить про те,що завжди можна знайти золоту середину міжсвітським характером освіти та релігійноюпросвітою, пов’язати школу із сім’єю, віру іззнанням, сприяти діалогу світської та церковноївлади. Подібні центри не поділяють дітей навіруючих та невіруючих, навчають прикладамморального життя, виховують у дусіхристиянського ставлення до ближнього. Аналіздосвіду свідчить про те, що загальнолюдськіцінності в традиційній шкільній практиці доситьважко втілюються у життя. Державні освітнізаклади часто приймають ту чи іншу конфесійнуорієнтацію, що по суті є прямим порушеннямпринципів світського характеру освіти й не сприяєформуванню толерантності у їх вихованців.

Передумовою розв’язання цих завданьзначною мірою є створення адекватноїзаконодавчої бази, попри те, що багатопозитивного в цьому плані вже зроблено. Зокрема,це стосується вперше впровадженого взаконодавство поняття “релігійна освіта”. Самерелігійна, а не релігієзнавча чи культурологічна,хоча необхідність такого нововведення сьогоднівикликає досить гострі дискусії. І це не випадково,адже саме цим частково перекреслюєтьсяпринцип світського характеру змісту освіти вдержавній системі, де, за визначенням, яквважається, не повинно викладатися віровчення.Для виправдання тут вказано: “На проханнябатьків чи осіб, що їх замінюють, за згодою дітей,адміністрації освітніх закладів та відповіднихорганів місцевого самоуправління й поза межамиосвітньої програми”. До того ж, Закон не маєпрямої дії й вимагає розробки підзаконних актів,механізмів реалізації права на отриманнярелігійної освіти.

Необхідність масової релігійної освіти виниклавже на перших етапах реалізації закону. Аналогічнотому як це відбувалося в системі освіти, сьогодніпотребу в релігієзнавцях починають відчуватиоргани державної влади, які реєструють статутирелігійних організацій, офіцери збройних сил, які

змушені задовольняти релігійні потреби підлеглих,закріплені в Конституції, відповідати на тізапитання, над якими раніше не замислювалисятощо. Якщо ще п’ять років тому від цього простовідмахувались, то сьогодні проблеми релігійноїосвіти обговорюються в уряді, в Державномукомітеті з питань релігії та церкви.

У ситуації, що склалася, доцільним, на нашудумку, є створення органами державногоуправління на місцях науково-методичних рад зрелігієзнавства на основі згоди між адміністрацієюрегіонів і церковними структурами, розробка йапробування власних програм, факультативнихкурсів з історії релігій тощо, а також відкриття занаявності відповідних кадрів в університетахрелігієзнавчих спеціальностей.

До розробки навчальних програм слідзалучати викладачів ВНЗ, інститутів підвищеннякваліфікації працівників освіти, працівників центрівхристиянської культури. Заслуговує на особливуувагу питання про можливість проведення виїзнихсемінарів з наданням практичної допомогивідділам освіти в організації роботи з вивченняхристиянської культури, етики та моралі.

Безсумнівно, у християнстві закладенопотужний потенціал для демократичнихперетворень, піднесення й захисту гідностілюдини, прав особи і громадянина; на теспираються моральні підвалини західнихдемократій. Однак, знаючи історію, ніхто незаперечуватиме й те, що у християнстві є не меншпотужні деструктивні можливості: релігійнанетерпимість, війни, переслідуванняінакомислячих, запопадництво перед сильнимисвіту цього. Питання в тому – що саме ухристиянстві актуалізувати. Скориставшисьвідокремленням від держави, церкви в Українімогли б стати дієвим чинником створення основгромадянського суспільства, і виступитизахисниками прав особи (але виглядає, що не такпросто позбутися їм “кормиги рабства” і згадатипро своє дане як обов’язок покликання досвободи).

1. Скотний В.Г. Раціональне та ірраціональнев науці й освіті. Монографія. – Київ – Дрогобич:Коло, 2003. – 288 с.

2. Скотний В.Г. Філософія освіти: екзистенціяірраціонального в раціональному. – Дрогобич:Вимір, 2004. – 348 с.

3. Скотний В. Філософія. Історичний ісистематичний курс. Підручник. – К.: Знання,2005. – 576 с.

4. Скотний В. Інтелектуалізм та інтелігентністьв освіті: тотожність чи дуалізм? (В контексті


10

поглядів Я.А. Коменського) // Студії таматеріали міжнар. наук. конф. “Україна –Польща: нові виклики епохи”, Кошалін, 29березня – 2 квітня 2006 р. – Кошалін – Гданськ– Дрогобич – Кіровоград, 2006. – С. 412 – 421.

5. Скотний В. Освітній простір в стратегії“нової раціональності” // Європейськийспільний освітній простір та освітніперетворення в Польщі й Україні 1989 – 2006.перспективи і проблеми. За ред. М. Чепіль іР. Кухи. – 2007. – С. 29 – 49.

6. Скотний В.Г. Проблеми сучасної освітиУкраїни: світський та релігієзнавчийкомпоненти // Духовне життя українськогосуспільства: теоретико-методологічні таонтологічні проблеми розвитку. Книгатретя. – Київ – Дрогобич: Інформаційно-редакційний відділ ДДПУ ім. Івана Франка,2009. – С. 5 – 35.

(Продовження статті див. у наступномучислі журналу №1 (72) 2011).

Стаття надійшла до редакції 15.11.2010

Постановка проблеми. ПідписанняУкраїною Болонської угоди поставилонові виклики перед системою вищої

освіти. Окрім проблем, які вже сталитрадиційними для викладачів вишів: модульнасистема навчання, європейська шкалаоцінювання, система кредитів тощо, українськіВНЗ почали “боротьбу” за абітурієнта, бо, яквідомо, скорочення абітурієнтної маси призводитьдо скорочення ставок викладачів, а тому загрозазвільнення постає кожного року. Саме томуімідж закладу освіти стає першочерговимзавданням для кожного керівника ВНЗ, самезавдяки іміджу абітурієнти обирають навчальнийзаклад. Створення позитивного образунавчального закладу неможливе безефективного управління, яке базується не лишена засадах адміністративного менеджменту, а

УДК 378.11Олександр Шпак, доктор педагогічних наук, професор

Національного педагогічного університетуімені М.П. Драгоманова,

м. Київ

ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯВ СУЧАСНІЙ СИСТЕМІ ВИЩОЇ ОСВІТИ

У статті аналізуються основні принципи управління в сучасній системі вищої освіти відповідно довимог ринкової економіки. Автор надає перелік стратегічних орієнтирів розвитку конкурентоспроможностіВНЗ на ринку освітніх послуг.

Ключові слова: ринок освітніх послуг, менеджмент освіти, конкурентоспроможність, управління ВНЗ.В статье анализируются основные принципы управления в современной системе высшего образования

согласно требованиям рыночной экономики. Автор даёт перечень стратегических ориентиров развитияконкурентоспособности ВУЗа на рынке образовательных услуг.

Ключевые слова: рынок образовательных услуг, менеджмент образования, конкурентоспособность,управление ВУЗом.

The main principles of managing the higher educational establishment according to the demands of marketeconomy are outlined in the article. The author suggests the list of target orientations for developing thecompetitiveness of a higher educational establishment.

Key words: the market of educational services, educational management, competitiveness, the managing ofa higher educational establishment.

також на знанні ринкової економіки, ринку праці,потреб роботодавців. Постає потреба впідготовці студента під замовника, бо часто-густо викладачі дають той матеріал, яким добреволодіють, але це не є гарантією того, щоотримані студентом знання задовольнятьпотенційного роботодавця. Усе це повиннізробити керівники закладів освіти, якщо вонихочуть готувати спеціаліста конкурентоспроможногоне лише на теренах нашої держави, а й в країнахЄвропи.

Аналіз досліджень і публікацій.Проблемою управління вищих навчальнихзакладів займалось чимало вчених (Л. Даниленко,Л. Карамушка, В. Крижков, О. Мармаза, Є. Хриковта інші), проте залишається відкритим питанняособливостей управління навчальним закладом унових економічних умовах.

ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ В СУЧАСНІЙ СИСТЕМІ ВИЩОЇ ОСВІТИ

© О. Шпак, 2010

11 Молодь і ринок №12 (71), 2010

Мета статті – проаналізувати особливостіуправління навчальним закладом у новихсоціально-економічних умовах.

Виклад основного матеріалу. Особливостіуправління розвитком освітньої системи в новихекономічних умовах зумовлюються, по-перше,місцем, яке займає освіта в сучасномусуспільному розвитку, а саме тим, що освітаперетворюється в одну з найбільших йважливіших сфер людської діяльності, яка тіснопов’язана з іншими сферами людської діяльності:економікою, політикою, сферами як матеріальноговиробництва, так і духовного життя. По-друге,особливості управління сучасною освітоюпринципово визначаються тим станом, в якому востанні десятиліття знаходилась система освіти,а саме – станом експоненціального розширення,який супроводжувався гострими кризиснимиявищами та пошуками шляхів їх розв’язання. Ціпошуки мають як теоретичний, так і практичнийхарактер. У процесі цих пошуків виявляютьсяосновні риси нової освітньої системи.

Головною особливістю управління системоювищої освіти в сучасних умовах є те, що проблемиосвіти розв’язувались в останні роки лише на рівніосвітньої системи – мегарівні. Проведення єдиноїдержавної політики в освітніх закладах постаєважливим завданням управління освітою. Якзазначається у ст.13 “Всесвітньої декларації провищу освіту XXI століття: підходи й практичніпоступи”, прийнятої на Всесвітній конференціїЮНЕСКО, “…управління й фінансування в сферівищої освіти потребують розвитку відповіднихпотенціалів й стратегій планування, аналізуполітики, які засновані на партнерських зв’язкахдля забезпечення відповідним чиномвпорядкованого управління й використанняресурсів з врахуванням критерію “витрати –ефективність”.

Вищі навчальні заклади повинні прийти допрактики перспективного управління, яке будевідповідати потребам тієї середи, де вони діють.Кінцевою метою управління повинно бутиукріплення інституціональної місії вищихнавчальних закладів шляхом забезпеченнявисокого рівня викладання, підготовки кадрів йнаукових досліджень [1].

Існуючі особливості управління новоюосвітньою системою зумовлюються й тим, щовона має складну структуру. Головнимипідсистемами сучасної системи освіти єпедагогічна, економічна, технологічна,організаційна, які знаходяться в складномувзаємозв’язку між собою та іншими сферамисуспільного життя (див. схему 1).

Саме тому, одним з найважливіших принципівуправління вищою освітою на всіх рівнях – назагальнодержавному, регіональному,муніципальному,а також на рівні ВНЗ – є принцип системності.

Управління в системі вищої освіти являє собоюінтегративність різних рівнів освітньогоменеджменту. Саме тому будемо розглядатиуправління як процес впливу, а освітнійменеджмент – як систему управління, в якійосновними елементами є: менеджмент надержавному рівні в сфері освіти, менеджмент нарівні міністерства освіти і науки, менеджмент нарівні ВНЗ.

Якщо застосувати “управлінську піраміду” доосвітнього менеджменту, то ми отримаємонаступні рівні: найвищу ланку управління – надержавному рівні (top management), середняланка управління – на рівні міністерства освіти(middle management), нижча ланка – вузівськийменеджмент (first management/ low management).При цьому, кожна ланка управління, своєю чергою,може бути “внутрішньою управлінськоюпірамідою”, яка складається з тих самих ланок,але в межах кожної окремої ланки.

Ефективність такої системи управління в системівищої професійної освіти залежить від ступенювзаємозв’язку цих рівнів та їхньої нерозривності.Своєю чергою, оцінка управлінських рішень на всіхрівнях імплементується в ефективності й успішностівузівського менеджменту.

Крім того, управління розвитком системивищої освіти може бути ефективне лише завикористанням сучасних освітніх технологій,інноваційних методів викладання. Воно такожзалежить від відповідних організаційних структурі форм, від розробки нових економічнихмеханізмів. Проблеми удосконалення навчального


сучаснасистемаосвіти

технологічнапідсистема

педагогічнапідсистема

економічнапідсистема

організаційнапідсистема

Схема 1.

12

процесу, механізмів його фінансування, розвиткуорганізаційних форм не можуть розв’язуватисьізольовано. Ці проблеми повинні розглядатись ірозв’язуватись як компоненти єдиного процесуформування цілісної системи.

Крім того, в системі управління вищоюпрофесійною освітою займають питання розробкинових нормативно-правових актів, які будутьвідповідати не лише українській соціокультурнійситуації, але й потребам суспільства. Вони такожзможуть визначати співвідношення державних,приватного та муніципальних навчальних закладів.Розвивається й реалізується принципдецентралізації управління освітою –розмежування компетенцій, повноважень івідповідності між різноманітними рівнямиуправління освітою.

Без розвитку нових правових засад неможливестановлення нової системи. Саме тому,вдосконалення теоретико-методологічних засадуправління освітою й побудова практичноїдіяльності на цих засадах є важливим принципомуправління вищою освітою.

Вважається, що управління ВНЗ в сучаснихумовах повинно розв’язувати наступні завдання:

- організацію доступу до освіти, яка здатназадовольнити освітні потреби населення;

- забезпечення рівності доступу до освіти длявсіх людей на всіх рівнях й ступенях освіти;

- підвищення якості освіти й встановленнявідповідності згідно вимог суспільства;

- підвищення ефективності освітньої системи;- забезпечення безперервності освіти;- забезпечення інтеграції навчальних закладів

різноманітних типів в єдині комплекси;- розвиток конкурентної освітньої середи.Усі ці проблеми повинні розв’язуватись в умовах

навчання студентів при скороченні вкладівдержавних коштів, які виділяються на одногостудента. Ця тенденція стала стабільною в останніроки. Складність проблем в поєднанні зіскороченням державного фінансування вимагаєперегляду ролі і функції держави, організації,ВНЗ, родини, студентів у фінансуванні й організаціїосвіти.

Управління ВНЗ в сучасних умовах зумовлюєнеобхідність залучення до розв’язання проблемосвіти різноманітних інститутів, головним чиномродини, а також перегляд ролі студентів ворганізації й підтримці процесу навчання.

Роль студента визначається самостійнимвибором освітньої траєкторії в достатньодиференційованому освітньому просторі, а такожтим, що він залучений до оплати за своє навчання.

Родина в організації вищої освіти відіграє

особливу роль: а) якщо родина спроможнасплачувати освітні послуги, вона приймає участьу фінансуванні освіти; б) беручи участь у виборівищого навчального закладу, а такожспеціальності для абітурієнта, вона певною міроювпливає на зміст освіти; в) беручи участь удистанційній освіті на базі телекомунікацій,родина сприяє створенню і формуваннюнавчальної середи.

Характерною особливістю управліннясучасною освітньою системою має бутиподальша автономізація навчальних закладів.Необхідно, щоб ВНЗ мав право самостійнообирати загальні характеристики освітньогопроцесу, зокрема, методи й технології викладання,структуру кадрового потенціалу, джерелафінансування, контингент студентів.

На рівні державного менеджменту задержавними органами управління освітоюзалишаються функції розробки стратегії системивищої освіти й регулювання процесів реалізації цієїстратегії. По відношенню до закладів вищоїпрофесійної освіти держава перетворюється збезпосереднього керівника на замовника йспоживача освітніх послуг.

У ринковій системі відносин вища професійнаосвіта формує новий стиль управління, якийпредставлений як управління в ринковійконкурентній освітній середі. При цьому сегментосвітнього простору вищої професійної освітиУкраїни є найбільш конкурентним з поміж іншихсегментів. Саме в ньому спостерігається жорсткаборотьба державного та приватного секторіввищої освіти. “Боротьба” відбувається за ринокосвітніх послуг та потенційних споживачів. Цейринок відрізняється високою адаптивністю,варіативністю, достатньою стійкістю. Реалізаціяринкового принципу розвитку системи вищоїпрофесійної освіти має на меті розвиток новихекономічних механізмів в сфері освіти.

Водночас із ринком освітніх послугрозвивається й система договірних відносин напідготовку кваліфікованих кадрів поміждержавними органами управління ВНЗ, що маєна меті фіксацію вимог до якості освіти. Вимогидо якості освітніх послуг встановлюються наоснові державних стандартів вищої професійноїосвіти. У них виділяється той обов’язковиймінімум змісту освітніх програм (наприклад, обсягучбового навантаження, вимоги до рівняпідготовки випускників тощо), який є основоюоцінки рівня й якості отриманої освіти.

Таким чином, основними особливостямисучасної освітньої системи, які зумовлюють їїстратегічні орієнтири, є наступні:



13 Молодь і ринок №12 (71), 2010

1. Необхідність проведення активної політикипо розвитку й модернізації системи вищоїпрофесійної освіти, насамперед – назагальнодержавному рівні.

2. Головним принципом управління вищоюосвітою на всіх структурних рівнях (надержавному, регіональному, муніципальному, атакож на рівні ВНЗ) повинен бути визнанийсистемний принцип.

3. Управління в системі вищої професійноїосвіти повинно задовольняти потреби суспільствай забезпечувати доступність освіти.

4. Ефективність управління системою вищоїпрофесійної освіти повинна забезпечуватись зарахунок розподілу компетенцій організаційрізноманітних вертикальних структурних рівнів успіввідношенні з принципом автономії ВНЗ, якастосується забезпечення й управління навчальнимпроцесом (вибір методик й освітніх технологій,визначення структури професорсько-викладацького складу, джерела фінансування,контингент студентів та ін.).

5. Розвиток конкуренції між ВНЗ різногоорганізаційно-правового статусу.

6. Забезпечення якості освіти й розвитоксистеми контролю за нею в умовах ринковихвідносин.

Очевидно, що система ринкових відносиннакладає свій відбиток на економічну стійкістьта витривалість ВНЗ. Економічна політика вишівнапряму залежить від державної економічноїполітики в галузі освіти.

Ефективність й успішність діяльності ВНЗзалежить від успішності його стратегії на ринкуосвітніх послуг, а також від ефективностіорганізації освітнього процесу. У цьому випадку,до певної міри важливе стратегічне управлінняВНЗ.

При цьому відмітимо, що стратегічнеуправління до певної міри нормативно. ОскількиВНЗ є відкритою системою, то ця відкритістьсприяє розвитку суспільства, а внутрішні нормивишу виступають “як певна запобіжна міра, яка

гарантує наявність доцентрової волі, яка недопускає розтворення цілого у відцентрованомупроцесі” [4].

Висновки. Таким чином, управління у ВНЗ єодночасно і система, і неперервний процес, якийє суттєвим фактором в ефективній діяльностівишу і забезпечує його розвиток. Самеуправління дає можливість підтримувати всіжиттєві функції ВНЗ, але, разом з тим, латентновключає в себе сукупність факторів інтеграції йдиференціації, у тому числі й різноманітності,необхідних для діяльності ВНЗ. У цихвідношеннях створюється та взаємодія, яка такчи інакше включає всіх, але розводить їх по різнихрівнях і блоках організаційно-управлінськоїрегуляції. Завдяки управлінню досягаєтьсяадаптація різноманітних організаційнихкомпонентів, реалізується симбіоз і синтезрізноманітних структур у межах вишу,розподіляються функції центру і периферіїорганізації, формується стійке управління. Такимчином, раціональне управління визначаєоптимальність діяльності ВНЗ на ринку освітніхпослуг та його ефективний розвиток.

1. Василенко В.А. Теорія і практика розробкиуправлінських рішень: Навч. посіб. – К.: ЦУЛ,2002. – 420 с.

2. Десятов Т.М., Коберник О.М. Наукауправління загальноосвітнім навчальнимзакладом. – Х.: Основа, 2003. – 240 с.

3. Ефремов А.В. Искусство управления. –К.:УКМУ, 1989. – 78 с.

4. Табатоми П. Возможный диалог попроблеме стратегического менеджмента вуниверситете // Вестник высшей школы. –1999. – № 6. – С. 35.

5. Теоретико-прикладні аспекти управліннязакладами освіти: Наук.-метод. посіб./Л . М . К а л і н і н а , Н . М . О с т р о в е р х о в а ,А.Ф. Остапенко; за ред. Л.М. Калініної. – К.:ПП “Компанія “Актуальна освіта”, 2002. –310 с.



4 грудня – Введення, або Видення, третя ПречистаВважають, що в цей день Бог відпускає праведні душі подивитися на своє тіло, а

тому свято називають Виденням. Тому на Пречисту остерігалися копати землю,бити прагами білизну, м’яти льон – “бо можна придушити душу”.За цим святом прогнозували погоду.

14

УДК 371:658

Актуальність теми . В сучаснійвітчизняній і зарубіжній літературі зпитань менеджменту та психології

управління існує багато різних підходів і поглядівщодо змісту системи управління безперервноїосвіти. Одним з найпродуктивніших єпроцесуальний підхід, основи якого закладеніфранцузьким ученим А. Файолем [5]. Згідно з цимпідходом управління в системі безперервної освітислід розглядати як процес, як серію неперервнихвзаємозв’язаних дій, що забезпечують успіхфункціонування певної організації (установи,закладу, школи, творчої організації абопідприємства), які діють у даний час ринковоїконкуренції, як відзначає Л. Карамушка [16, 6].

Сучасний учитель загальноосвітньої школи чивищого навчального закладу повинен розумітиосновні теоретико-педагогічні проблемиуправління як навчальним процесом так іколективом учнів, студентів, працівників закладуосвіти, володіти педагогічним понятійнимапаратом, орієнтуватися в педагогічнихтехнологіях. Без цього необхідного управлінськогопедагогічного мінімуму не може бутирезультативної педагогічної діяльності, відзначеноавтором в [11].

Аналіз останніх публікацій. Розвитку тастановлення менеджменту в системібезперервної освіти менеджерів, у галузі

педагогіки надається належна увага, у світдруком виходить значна кількість навчально-методичної літератури підручників та посібниківавторів: Б.М. Андрушків, О.Є. Кузьмін [5],О.І. Вишневський [6], М.В. Вачевський [7], І.Герчікова[12], М.М. Єрмошенко [8], Н. Коломінський [13],Я.Г. Камінецький [14] та інші автори, протезалишається невизначеним питання теоретичногообґрунтування вивчення менеджменту в системібезперервної освіти, підготовкою менеджерів дляосвітньої галузі діяльності, що спонукало виборуданої теми дослідження.

Виклад основного матеріалу . Науковеуправління (менеджмент) у системі вищої освітиУкраїни поки не отримало належного розвитку, щозумовлено кризовими явищами в соціально-економічному та політичному житті країни,недостатніми масштабами застосування сучасноїметодології управління, побудованої на кількіснійоцінці явищ та процесів, недосконалістю правовогополя та іншими чинниками організацій депрацюють люди [10].

За визначенням професора М. Єрмошенка –організація складає основу світу менеджерів і єпричиною існування менеджменту [9, 17].Організація – це кількість людей (клас, групастудентів, колектив педагогів, кафедра, деканат,інститут, університет, школа, ліцей, коледж,гімназія), діяльність яких свідомо координується

Вікторія Жигірь, кандидат педагогічних наук, доцент,завідувач кафедри професійної педагогіки

та методики професійного навчанняБердянського державного педагогічного університету

Мирон Вачевський, доктор педагогічних наук, професор,Дрогобицького державного педагогічного університету


ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ВИВЧЕННЯМЕНЕДЖМЕНТУ У СИСТЕМІ БЕЗПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИУ статті розглядаються методологічні, наукові, організаційні і методичні основи формування

професійних знань майбутніх менеджерів у процесі фахової підготовки у ВНЗ до педагогічної діяльності.Ключові слова: освіта, навчання, менеджери, педагогіка, управління, технологія, система, процес,

планування, кадри, студенти.В статье рассматриваются методологические, научные, организационные и методические основы

формирования профессиональных знаний будущих менеджеров в процессе профессиональной подготовки воВУЗе к педагогической деятельности.

Ключевые слова: образование, учеба, менеджеры, педагогика, управление, технология, система,процесс, планирование, кадры, студенты.

In the article methodological, scientific, organizational and methodical bases of forming of professionalknowledges of future managers are examined in the process of professional preparation in HES to pedagogicalactivity.

Key words: education, studies, managers, pedagogics, management, technology, system, process, planning,shots, students.

ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ВИВЧЕННЯ МЕНЕДЖМЕНТУУ СИСТЕМІ БЕЗПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ

© В. Жигірь, М. Вачевський, 2010

15 Молодь і ринок №12 (71), 2010

в навчально-виховному процесі для досягненнязагальної мети – формування у випускниківнавчальних закладів відповідних рівнівпрофесійних компетентностей, якості освіти іотримання відповідно фахового рівняспеціальності.

Великі навчальні заклади (інститути,університети, академії), мають величезний обсягуправлінської діяльності щодо організаціїнавчального процесу, який охоплює в системібезперервної освіти три підсистеми: лекція,самостійна робота і практичне заняття, якіутворюють властиву даній системі цілісність,якісну визначеність і цілеспрямованість системибезперервної освіти. Зв’язок між цимипідсистемами відбувається, як у форміпідпорядкування, так і взаємозалежності. Змінастану і досягнення мети навчального процесудосягається за рахунок одностороннього рухуінформації таким чином, що результатпопереднього процесу послідовно зв’язаний знаступним процесом, як показано на рис. 1.

Слід зазначити, що навчальний процес оперуєнабором своїх термінів і характерних понять. Упедагогіці ними є найперше “освіта”, “навчання”,“виховання”, “розвиток”, “навчальний процес”,“національне виховання”, “громадськевиховання”, “метод навчання”, “соціальнезамовлення”, “управління навчальним процесом”,“едукація”.

За визначенням професора О. Вишневськогоу системі безперервної освіти найбільшвживаними є підсистеми: навчальні заклади,

управління, зміст навчання, процес навчання,педагогічні кадри, засоби навчання [6, 18].

Навчання в системі управління – це процесзасвоєння учнями інформації у вигляді знань,умінь та навичок за допомогою вчителя якорганізатора цього процесу. Який крім передачіінформації повинен здійснювати управліннянавчальним процесом на уроці.

Виховання – це процес формування досвіду(моделі) поведінки етики та моралі людини удуховній та соціальній сферах, а також у їїстосунках з природою. Вихованість передбачаєнаявність у людини механізму орієнтації ісаморегуляції, в основі якого лежить прийняті неюцінності, ставлення до цього, з чим вонастикається у процесі свого становлення тарозвитку.

Розвиток – це удосконалення духовних,психічних, соціальних і фізичних функцій таможливостей людини. Він нетотожний нінавчанню, ні вихованню, бо має цілком іншуприроду. Специфіка розвитку полягає у тому, що

результат цього процесу (розвинутість) виявляєсебе в будь-якій сфері життя і будь-якомуінформативному контексті системи безперервноїосвіти.

Розвиток управління в системі безперервноїосвіти здійснюється за відносно відособлениминапрямами, в одних переважають теоретичніпитання в інших – прикладного характеру, якіформують професійні компетентності випускниканавчального закладу як відзначає професорМ. Вачевський [7].

Рис.1. Система організації начального процесу

Підсистема В – практичнезаняття

Вхід ВихідПроцес

Підсистема Б – самостійнаробота студента

Вхід Вихід

Процес

Процес

Підсистема А – лекція

Вхід ВихідПроцес


16

Причому в першій групі розглядаєтьсязагально управлінська філософська проблема зухилом на засвоєння знань, а друга група надаєперевагу практичним вмінням виконуватипрофесійну діяльність, мати цей рівеньпрофесійних компетенцій, який дозволяє без будь-яких дефектів діяльності створювати матеріальнеблаго: конкретний продукт чи надання послуги.

Тому “менеджмент в освіті” є по суті“управлінням в освіті”, його синонімом, однак неповною мірою. Поняття “менеджмент”застосовується до управління соціально-економічними процесами на рівні підприємств,установ організацій, що діють за ринкових умов.

Термін “управління” є більш широким, оскільки

застосовується до різних сфер людськоїдіяльності. Менеджер освіти повинен мати якостікомунікабельності, високий рівень розвитку знань,практичні навички, вміння спостережливості,працездатності, ініціативності та самостійності.Головні властивості менеджера освіти –спрямованість організаторської діяльності, якпоказано на рис. 2.

Теорія менеджменту системи безперервноїосвіти ґрунтується на використання крімкласичного методу дослідження застосуванняпрогресивних методів управління навчальнимпроцесом також сучасних методів: нейрон-лінгвістичного програмування і нумерології, які вкомплексі дозволяють проводити якісне

Загальні якості Специфічні властивості

Комунікабельність Психологічнавибірковість

Загальний рівень розвитку Практично-психологічний розум

Практичний розум Орг

аніз

атор

ське

чут

тяПсихологічний такт

Спостережливість Суспільнаенергійність

Працездатність Вимогливість

Активність

Здат

ніст

ь до

емо

ційн

о-во

льов

ого

впли

ву

Критичність

Ініціативність

Наполегливість

Організованість

Самостійність

Самовладання

Схильність доорганізаторської діяльності

Рис.2. Структурна модель особистості менеджера освіти

Особистістьменеджера

освіти

Спрямованістьорганізаторської

діяльності

Інди

віду

альн

ий д

іапа

зон

Інди

віду

альн

ий с

тиль

Підготовленість додіяльності

цільової організа- торської



17 Молодь і ринок №12 (71), 2010

управління навчальним процесом у будь-якій ланцісистеми безперервної освіти.

Суть методу нейрон-лінгвістичного полягає укомплексному поєднанні трьох важливихскладових діяльності людини: мозку “нейрон”,слова “лінгва” і науково-обґрунтованої програми-дії “програма” “Нейрон” це те, що звернуто додіяльності нервових клітин головного мозку, п’ятибазових органів почуття, які використовує людинау внутрішніх розумових процесах і в пізнаннізовнішнього світу.

Лінгвістичне – ця частина назви показує, якуроль відіграє мова у спілкуванні людини іорганізації її власної думки. “Програмування” –підкреслює, що людина здатна програмувати своїдумки і поведінку, як програмується длярозв’язання відповідних завдань комп’ютера, яквідзначає Г. Алдер в [5].

Нумерологія – це наука в системі управління,яка визначає сутність, характер і особливостічислового ряду. У відповідності з філософієючисел і сучасною логікою числа – це не простозовнішні оболонки для відображення кількості, аідеї сили, зі своїм особливим характером ісутністю. Вони розподіляються таким чином, щоперші десять цифр у грецькій системі (абодванадцять у східній традиції) це сутності,символи, які мають відношення до духу. Іншіцифри – це продукт, комбінація цих основнихчисел. Відповідно до Піфагорійської теорії чисел– кожне число першої десятки являють собою непросто самих себе або відволікаючі абстракції, асимволізують певні архетипи, які повністю злитіз тілесністю геометричних фігур. З цього Піфагорробить важливий висновок: “Все розташовано увідповідності з числами”, відзначає М.В. Зиновьев[12].

Для роз’яснення використання нумерологіїнаведемо характеристику чисел три, сім і десять,які знайшли відображення в системі безперервноїосвіти.

Символічно число три утворює півколо, якевключає зародження, зеніт і занепад. З іншогобоку воно символізує цілісність, тому що має свійпочаток, середину і кінець, і вважається істиннимпершочислом, яке є витоком (джерелом)народження усіх інших чисел. Трійка в системіоцінювання знань символізує, про задовільнізнання, які отримано під час навчання, вгору відчисла трійки – підвищення знання, вниз –незадовільні, які слід підняти до вищого рівня.Трійка також символізує розв’язання конфлікту,визначеного дуалізмом. Властивістю цього числає триєдність, тобто сукупність трьох в одному,яке символізує духовний синтез (Бог Отець, Бог

Ісус, Бог Дух Святий). Людині дано від Богапізнати три основні чинники: тверде,газоутворююче і рідке тіло. В кінцевому рахункуце число зв’язано з базовими принципами іасоціюється із самодостатністю або “єдністю всамому собі”, відзначає Керлот Хуан Едуардо [13].

Число сім символізує досконалий порядок,повний період або цикл. Воно утворює базовусерію для музикальних нот, спектральної шкали іпланетарних сфер. Це число поєднує в собі союзтрійки і четвірки, і тому наділено виключноюцінністю.

В числі десять закладені не просто визначенікількості, а ідеї-сили, які відображаютьузагальнені людські символи – десятичнасистема счислення, народження дитини надесятий місяць, мішень для стрільби має десятьпоказників. Число десять – це не тільки досконалечисло, а найдосконаліше з усіх, в якому міститьсяусяка відмінність між числами, усяке відношенняїх подібність, як відзначено в [12].

Нумерацію чисел нами приведено длядоцільності використовувати їх в управлінськійдіяльності, наприклад, найкраща бригада, гуртлюдей якими найефективніше управляти – сімосіб. Декада виробництва має десять днів. Групастудентів має число 25. Оцінки знань оцінюютьсяв число п’ять, хоча в останні роки використовуютьв школах оцінювання знань за числом дванадцять,а у ВНЗ сума чисел (набраних балів) 100 за різнівиди діяльності (модулі, практичні заняття,самостійні роботи, написання рефератів, участьу громадській діяльності студента і т.ін.).

Слід відзначити, що менеджмент у системібезперервної освіти – це комплекс теоретико-методологічних засад, принципів, методів.Організаційних форм та технологічних прийомівуправління освітнім процесом, спрямований напідвищення його ефективності, досягненнявисокого рівня знань, а в кінцевому підсумкувипускника навчального закладу високихпрофесійних компетентностей до трудовоїдіяльності на ринку праці.

До основних функцій менеджменту в системібезперервної освіти належить:

- планування, яке включає вибір цілей,встановлення їх пріоритетності і прийняттяоптимального рішення щодо їх виконання;

- організація виконання прийнятих рішень,створення належних умов для ефективногофункціонування системи управління в цілому і їїокремих елементів;

- мотивація і стимулювання навчальногопроцесу, діяльності системи безперервної освіти іїї окремих елементів;


18

- контроль діяльності системи безперервноїосвіти;

- формування і ефективне використанняпрогресивних видів інформації в системі.

Відзначені п’ять наведених вище функційуправління освітою знаходяться на різних рівняхієрархії, що можна показати у вигляді трьохконцентричних принципів побудови навчальногопроцесу. Відомо, що без мотивації – процесуспонукання себе або інших до діяльності,спрямованої на досягнення поставлених цілей, невідбувається жодна дія людини.

Тому саме принцип науковості, оптимальногообсягу доступності та поєднання загального таіндивідуального підходів складають першу групупринципів побудови навчального процесу. Вонизаймають центральне місце серед інших функційуправління освітою і завдають напрям побудовинавчального процесу.

Друга група – складає принцип цілісності,системі подачі матеріалу, наочності,мотивованості навчання. Від центральнихпринципів більшою мірою залежить якздійснюється засвоєння матеріалу в процесінавчання, та його ефективності.

Третя група принципів складає прогресивністьвикористання сучасних новітніх технологій,економічності, практичної необхідності тазасвоєння матеріалу, який формує кінцевийрезультат професійних компетентностей.Запропоновані принципи навчального процесупоказано на рис. 3.

Для підвищення ефективності менеджменту всистемі вищої освіти в основу побудови навчальногопроцесу доцільно використовувати системузагальних принципів педагогічної і управлінськоїнауки, а також ефективної практики навчання тауправління в системі безперервної освіти.

Управління в процесі системи освіти має свійзміст і призначення.

Планування діяльності без винятку всіхнавчальних закладів зводиться першою чергоюдо розробки концепції навчального закладу,обґрунтування його головної мети, типупрофілізації, визначення основних інноваційних ідейта підходів. На рівні районних (міських), обласнихвідділів (управлінь) освіти стратегічне плануванняпередбачає визначення основних завданьрозвитку середньої освіти в певномуадміністративно-територіальному районі:врахування соціальних, політичних, національних,економічних особливостей розвитку району привизначенні цілей та змісту освіти, обґрунтуваннякількості навчальних закладів; визначеннянеобхідності у певній профілізації шкіл, гімназій,ліцеї, коледжів.

Стратегічне планування Міністерства освіти інауки України, полягає у розробленні державнихпрограм “Освіта” (“Україна ХХІ століття”),“Українська система освіти в контекстіглобалізаційних тенденцій і викликів часу”,“Загальні стратегії розвитку освіти дляінформаційного суспільства”, “Шлях доЄвропейського простору вищої освіти: відповіді навиклики глобалізації”, “План дій МОН Українищодо Болонського процесу”, “Концепціягуманізму та розвитку професійної освіти” танапрямів діяльності щодо Закон України “Проосвіту” [1], Закон України “Про вищу освіту” [3],Закон України “Про загальну середню освіту”

наукову і науково-технічну діяльність” [2] таінші вагомі напрями планування стратегіїрозвитку та становлення системи безперервноїосвіти.

Висновки. Вивчення менеджменту в системібезперервної освіти слід розглядати як процес

Використання принципів управління для формування високих професійних компетентностейвипускників навчальних закладів

Принцип науковості Принцип концептуальної ціліс-ності

Принцип прогресивності вико-ристання новітніх технологійнавчання

Принцип оптимального обсягуподачі матеріалу

Принцип системності подачіматеріалу

Принцип економічності

Принцип доступності і оптима-льного рівня складності на-вчання

Принцип наочності і закінчено-сті подання матеріалу

Принцип практичної направле-ності

Принцип поєднання загальногота індивідуального підходу впроцесі навчання

Принцип свідомості, активностіі мотивованості навчання

Принцип сприйняття і засвоєн-ня матеріалу

Сформований рівень професійних компетентностей випускників навчальних закладівРис.3. Основні принципи побудови навчального процесу

у системі безперервної освіти



19 Молодь і ринок №12 (71), 2010

неперервних взаємозв’язаних дій, щозабезпечують успіх функціонування будь-якоїорганізації. Сукупність цих дій називаютьуправлінськими функціями, які базуються навідповідно встановлених принципах діяльностінавчального процесу.

Управління в системі безперервної освіти маєвнутрішню та зовнішню структури, які нерозривнозв’язані між собою. Внутрішня структурапередбачає висвітлення процесу управління зпогляду його природи, внутрішнього смислу.

До процесів управлінського рівня системибезперервної освіти відносять планування,організація та контроль діяльності всіх навчальнихзакладів освіти.

Планування в системі освіти – це складовачастина управлінського процесу, яка передбачаєвизначення стратегічних і тактичних планівдіяльності установи освіти, основних і допоміжнихзавдань.

Організація навчального процесу – означаєстворення певної структури, яка дає змогупрацівникам освітянських закладів ефективнопрацювати для досягнення поставлених завдань– надання високого рівня знань, які формуютьвідповідний рівень професійних компетентностейвипускнику навчального закладу. Організаціявключає основні напрями діяльності освітньоїустанови: виокремлення рівнів управління цієюустановою, добір і розстановка кадрів відповіднодо навчального процесу та створенняматеріально-технічної бази для функціонуваннянавчально-освітньої організації.

Контроль системи освіти – як складовийелемент управління полягає в забезпеченнідосягнення освітянськими організаціями своїхцілей – високої якості знань у випускників закладу,що в кінцевому наслідку формують поставленумету – формування відповідних професійнихкомпетентностей випускника навчального закладудля діяльності на ринку праці.

1. Закон України “Про освіту” (23 травня1991 р. №1060 – ХІІ).

2. Закон України “Про загальну середнюосвіту” щодо розширення мережі таорганізації навчально-виховного процесу угімназіях, ліцеях, коледжах. Лист МОН №1/9-472 від 28.10.2002 р.

3. Закон України “Про вищу освіту” (17січня 2002 р. №2984-ІІ).

4 . Андрушків Б. , Кузьмін О. Основименеджменту. – Львів. – 1995.

5. Алдер Г. Технология НЛП/Г. Алдер. – СПБ:Питер, 2002. – 224 с.

6. Вишневський О.І. Теоретичні основисучасної української педагогіки. – Дрогобич“Коло”. – 2006. – 608 с.

7. Вачевський М.В. Теоретико-методичнізасади формування у майбутніх маркетологівпрофесійної компетентності. Монографія. –К.: Професіонал. – 2005. – 364 с.

8. Герчикова И. Менеджмент. Учебник. –М.: – 1995.

9. Єрмошенко М.М., Єрохін С.А., Стороженко О.А.Менеджемент. Навчальний посібник. – К.: НАУ. –2006. – 656 с.

10. Жигірь В.І., Чернета О.А. Професійнапедагогіка. Навчальний посібник. – Донецьк.ТОВ “Юго-Восток, ЛТД”, – 2010. – 231 с.

11. Жигірь В.І. Шляхи і напрями підготовкимайбутніх менеджерів до педагогічноїдіяльності // Молодь і ринок. – 2010. – №3 (62).– С. 48 – 52.

12. Зиновьев М.В. Магия апокалипса –тайна откровения, пророческие исчесления/М.В. Зиновьев, Изд-во “Поиск” Саранскийфилиал СП “Норд”, 1990. – 252 с.

13. Керлот Хуан Едуардо. Словник символів/Керлот Хуан Едуардо. – М.: “Relf-bojk”. –1994. – 608 с.

14. Коломінський Н. Психологія менеджментув освіті (соціально-психологічний аспект). – К.:– 2000. – 286 с.

15. Камінецький Я.Г., Клим Б.І. Організаційно-педагогічні засади управління підготовкоюкваліфікованих робітничих кадрів в умовахринку. – Львів, – 2002. – 342 с.

16. Карамушка Л.М. Психологічні основиуправління у системі середньої освіти/Л.М. Карамушка. Навчальний посібник. – К.:ІЗМН, 1997. – 180 с.

17. Fayol Henri. General and industrialmanagement. – London: Pitman, 1949.



9 грудня – Георгія Побідоносця,Егорія, Юріїв день

Це друге після весняного свято, яке щеназивають “холодним Юрієм”. З ним, наодміну від травневого, не пов’язанозначущих обрядів. Дівчата ворожать.

Народна мудрість:Який день на Юрія, така й зима.

20

Актуальність проблеми. Пронеобхідність оперування однозначнимитермінами в системі професійно-

технічної освіти свідчить те, що останнім часомдеякі закони (“Про освіту”, “Про професійно-технічну освіту”) включають основні терміни та їхвизначення у своїх статтях [2].

Д. Дзвінчук зауважує, що цей підхід можнавітати. Але чи доцільно терміни затверджуватина законодавчому рівні? Терміни – це мова наукивона (мова) у постійному русі. Отже, видається,що до законів можна було б робити рекомендаційнідодатки. А що стосується навчальної літературидля управлінців у профтехосвіті, то засвоєнняосновних понять, на нашу думку, має бутипершочерговим завданням [1, 42].

Для того, щоб переконатися у нечіткості,неоднозначності чи визначеності основних понятьпедагогіки, що мають безпосереднє відношеннядо професійного навчання, як одного з основнихвидів людської діяльності, достатньо звернутисядо педагогічних та психологічних словників,підручників провідних учених з цієї галузі(А.М. Алексюк, С.П. Баранов, С.У. Гончаренко,Р.С. Гуревич, Т.А. Ільїна, Н.Г. Ничкало,І . П . П і д л а с и й , А . В . П е т р о в с ь к и й ,В . А . Сластьонін, М.Д. Ярмаченко та інші).

Способи управління, організована поведінкалюдей у групах були об’єктом уваги французькихпро світників Ш. Мо нте ск’є , Вольтера ,Ж.-Ж. Руссо, К. Гельвеція, а також німецькихX. Вольфа, Е. Лессінга, І. Канта та Г. Гегеля. Їхніпогляди на управління будувалися на вченні про

гармонію у спільній діяльності людей, пронаявність зворотного зв’язку в управлінні, проприродні чинники людської поведінки і т. і.

Проблеми управління були постійнимискладовими філософського мислення видатнихпредставників українського народу.

Зокрема, ще за часів Київської Русівідбувалося становлення і формування системиуправління. Так, в “Повчаннях” В. Мономахайдеться про роль і місце керівника (князя) всуспільстві, про його професійні й особистісніякості й здібності, взаємодію з підданими.

Особливе місце серед просвітників, котрихтурбували проблеми управління, належить ГригоріюСковороді. Надзвичайно важливими для пізнаннясутності людини, її психології, її місця в суспільномужитті, в тому числі і в системі управління, є глибокісоціальні висновки, які він зробив, виходячи з ідей“сродної праці”. Природа, за Г. Сковородою,визначила “сродність” – природний нахил допевного виду діяльності. Щасливою людина буделише тоді, коли співпадають її задатки з обраноюсферою діяльності.

Загалом висунуті філософами, соціологами,громадськими діячами своєрідні концепціїуправління є цікавими і для нашого часу. Аналіз іузагальнення їхніх поглядів на форми управління,роль людини в цьому процесі, показав, що хочаміркування щодо управління в той часстосувалися переважно керівництва державою,але певною мірою вони переносилися і на іншідіяльності, зокрема, на освіту.

Управління як самостійна галузь наукового

УДК 37.012Михайло Копельчак, кандидат педагогічних наук, доцент,

завідувач відділу управління в системі ПТОЛьвівського науково-практичного центру професійно-технічної освіти

НАПН України

УПРАВЛІННЯ ПРОФЕСІЙНОЮ ПІДГОТОВКОЮ: ПОНЯТІЙНО-ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ АПАРАТ І ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА

У статті висвітлюються проблеми понятійно-термінологічного апарату та взаємозв’язки міжструктурними елементами системи управління професійною підготовкою робітників.

Ключові слова: система управління, організаційна структура, управління освітою, професійно-технічнаосвіта.

В статье освещены проблемы понятийно-терминологического аппарата и взаимосвязи междуструктурными элементами системы управления профессиональной подготовкой рабочих.

Ключевые слова: система управления, организационная структура, управление образованием,профессионально-техническое образование.

In the article the problems of concept-terminology vehicle and intercommunications are illuminated betweenthe structural elements of control system by professional preparation of workers.

Key words: control system, organizational structure, management, professionally-technical education,education.

УПРАВЛІННЯ ПРОФЕСІЙНОЮ ПІДГОТОВКОЮ:ПОНЯТІЙНО-ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ АПАРАТ І ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА

© М. Копельчак, 2010

21 Молодь і ринок №12 (71), 2010

знання пов’язана з ім’ям американськогоінженера-механіка Фредріха Уїнслоу Тейлора(1856 – 1915). Він вважається родоначальникомнаукового управління. Його концепціяорієнтувалася не на маси, а на конкретну людину(робітника), розглядаючи його як об’єкт вивчення.Він надавав перевагу зовнішній стороні мотивації.Внутрішня сторона мотивації, що пов’язана зінтересами, ідеалами, ціннісними орієнтаціямипрацівника, залишилася поза увагою дослідника.

Значний внесок у розвиток науковогоуправління зробили Френк і Ліліан Гілберти.Зокрема, вони приділяли велику увагупсихологічним аспектам управління, відстоювалипринципи добробуту окремого робітника, булиприхильниками ідей наукового управління.

В той же час, – як зазначає Л.Е. Орбан-Лембрик [4, 78], – теорія наукового управліннямала і свої обмеження: спрощені припущеннящодо мотивації; розгляд робітника як частинимашини; авторитарне керівництво; недооцінка ролівищих управлінців; ігнорування взаємовідносинміж організацією і навколишнім середовищем.

Школа адміністративного менеджменту,першою чергою, пов’язана з ім’ям французькогоінженера Анрі Файоля, який розробив принципиуправління для організації в цілому.

Термін “управління” передбачає наявностісуб’єкта, який управляє, і об’єкта, якимуправляють. Сукупність органів управління вбудь-якій формі або просто організації представляєсобою орган управління організацією в цілому абоуправляючу частину системи управління.

Того, ким управляють, називають об’єктомуправління або управляючою частиною системиуправління.

Управлінська підсистема для досягнення цілейорганізації визначає методи, способи, прийоми діїна управляючу підсистему.

Сукупність органів управління, управляючогооб’єкта і каналів зв’язку міжними утворюють системууправління (рис. 1) [3, 6].

За визначенням В.М. Колпаковауправління – це побудований наоб’єктивних законах управлінняпроцес взаємодії органа управліннята об’єкта управління шляхомотримання інформації про йогостан, прийняття рішення ідонесення до виконавцівкомандної інформації звикористанням відповіднихприйомів, способів, методівуправління [3, 6].

В системі управління між окремими йогоелементами існує чіткий взаємозв’язок. Дляприкладу розглянемо структурну схемувзаємозв’язків категорій управління [3, 7] (рис. 2).

Зі схеми видно, що кожний елемент теоріїуправління має своє визначене місце. Так,наприклад, методи управління є ланкою у ланцюгу:цілі управління, які базуються на законах іпринципах управління, – методи прийоми і способивиконання операцій у процесі управління.

Через методи реалізуються управлінськіфункції, у використанні цих методів полягаєосновний зміст управлінської діяльності.

Методи управління – це сукупність прийомів,за допомогою яких досягається мета на багатьохетапах виконання управлінських рішень.

Залежно від ознак, в організації процесупрофесійної підготовки використовують різніметоди управління.

За характером етапів управлінської діяльностізастосовують методи підготовки, ухвалення,організації, контролю за виконанням управлінськихрішень.

За характером етапів здійснення впливу навиконавців використовують економічні,організаційно-розпорядчі, правові та соціально-психологічні методи управління.

За характером впливу на виконавців – методипрямого і непрямого впливу.

За характером застосування – загальні іспеціальні.

На практиці в кожному конкретному випадкуметоди чи їхні комбінації мають відповідатипоставленим меті та завданням, з такожзагальним параметрам їхнього досягнення.

Метод складається з прийомів і способів.Прийом – це певна дія, рух, а спосіб –використання сил та засобів.

Методи діяльності характеризуються змістом,направленістю та формою.

Рис. 1. Принципова схема побудови системи управління

Органуправління

Об’єктуправління

Канал прямого зв’язку

(командна інформація)

Канал зворотного зв’язку

(інформація стану)


22

Проведений нами аналіз літературних джерелз проблем управління свідчить про те, що напрактиці найширше використовуються три різнихінструменти управління:

1. Ієрархія – структура організації в якійвстановлено чітку взаємодію між владою тапідлеглим засобом тиску на людину зверху. Цядія виконується через примус, контроль запроцесом.

2. Культура. Під культурою в управлінні слід,на наш погляд, розуміти визначені і визнанісуспільством, організацією, окремим колективомабо групою людей цінності, соціальні норми,поведінку, ритуали, які спонукають людиниповодитися відповідним чином.

3. Ринок. Ринок – це сітка рівноправнихвідносин по горизонталі, яка базується на купівлі-продажу продукції та послуг, на рівнихвзаємовідносинах між продавцем та покупцем.

У різних країнах віддається перевага тому чиіншому механізму управління. На нашу думку, приорганізації професійної підготовки фахівців вумовах ПТНЗ, слід врахувати ці напрями,оскільки, особливо третій, в системі профтехосвітимайже не застосовується.

До основних понятьосвіти в контексті нашогодослідження слід віднестище також термін“управлінняосвітою”.

За визначенням авторівпрофесійного словника [5,353] управління освітою – це“цілеспрямована діяльністьлюдей, за допомогою якоїзабезпечуються оптимальніумови функціонуванняосвіти, створюється системниймеханізм її регулювання назага льнодержавному,місцевому рівнях та внавчально-виховних і науковихустановах освіти. Управлінняосвітою має забезпечити:

- додержання законодавствав галузі освіти;

- створення рівних умовдля громадян для здобуттяосвіти;

- дотримання державнихвимог щодо змісту, рівня йобсягу освіти;

- стимулювання творчогопошуку педагогів інауковців;

- автономність у діяльності навчально-виховних закладів та наукових установ;

- можливість індивідуального загальнокультурногоі професійного становлення суб’єктів навчання;

- ефективну діяльність системи освіти вумовах державотворення, формування ринковихвідносин, ринку інтелектуальних ресурсів і освітніхпослуг”.

Що стосується професійно-технічнихнавчальних закладів, то Закон “Про професійно-технічну освіту” не розкриває ані їх структуру, аніосновні положення щодо управління ними. Лишедві статті інформують про органи громадськогосамоврядування (загальні збори або конференція)закладу (стаття 23) та окреслюють функції йогокерівника (стаття 24) [5, 353].

Висновки. Зрозуміло, що подані терміни целише краплинка з усього обсягу понять, якимиповинен користуватися управлінець у професійно-технічній освіті. Але важливо усвідомити декількамоментів: проблема понятійно-термінологічногоапарату дуже складна: розв’язувати цю проблемуможна лише на основі системно-комплексногопідходу; про терміни не сперечаються, адомовляються; до прийняття будь-якого рішення

Рис. 2. Взаємозв’язок категорій теорії управління

Процесуправління

Персоналуправління

Закони управління

Принципи управління

Цілі управління

Методи управління

Виробничий процес(навчально-виробничий

процес і т.п.)

Функціїуправління

Організаційнаструктура

управління



23 Молодь і ринок №12 (71), 2010

необхідно з’ясувати сутність питання напонятійно-термінологічному рівні; розробкапонятійно-термінологічного апарату (зокрема восвіті) сприяє глибшому усвідомленню сутностіявища, а, відтак, і ефективнішому управліннюбудь-якою системою.

1. Державне управління освітою в Україні:тенденції і законодавство / Д.І. Дзвінчук. – К.: ЗAT“Нічлава”, 2003. – 240 с.

2. Закон України “Про професійно-технічну

освіту”. Освіта України. Нормативно-правовідокументи. – К.: Міленіум, 2001. – С. 267 – 292.

3. Колпаков В.М. Методы управления: Учеб.пособие. / В.М. Колпаков. – К.: МАУП, 1997. –160 с.

4. Орбан-Лембрик Л.Е. Психологія управління:посібник / Л.Е. Орбан-Лембрик. – К.: Академвидав,2003. – 568 с.

5. Професійна освіта: Словник: Навч. посіб. /Укладачі: Гончаренко С.У., Зязюн І.А., Ничкало Н.Г.,Дубинчук О.С./ За ред. Н.Г. Ничкало. – К.: Вища школа,2000. – 381 с.


Продовження статті опублікованої в№11(70) 2010 р.

Упопередній статті “Навчальнийпредмет “Технічне проектування” упрофільній підготовці учнівської молоді

за спеціалізаціями інженерно-технічногоспрямування” акцентовано увагу на важливість іактуальність у ринкових умовах профільноїпідготовки учнівської молоді (старшокласників,учнів технічних ліцеїв тощо) за спеціалізаціямиінженерно-технічного спрямування, розкритоінноваційний підхід до розробки структури і змістунавчального профільного предмета інженерно-

технічного спрямування “Технічногопроектування”, обґрунтовано важливість іефективність такого підходу (запропонованихінновацій) для профільного навчання учнівськоїмолоді.

Практичні результати, отримані в процесікомплексного (фундаментального і прикладного)дослідження технологічної освіти, реалізовані внавчально-методичному комплекті профільногопредмета “Технічне проектування”: в програміпрофільного навчання старшокласників заспеціалізацією інженерно-технічного спрямування“Технічне проектування” для учнів 10 – 11 класів

УДК 37.035.3:330.341.1

Анатолій Тарара, кандидат фізико-математичних наук,завідувач лабораторії трудової підготовки і політехнічної творчості

Віктор Мадзігон, кандидат педагогічних наук,науковий співробітник лабораторії трудової підготовки і політехнічної творчості

Віктор Вдовченко, науковий співробітник лабораторіїтрудової підготовки і політехнічної творчості

Інституту педагогіки НАПН України

НАВЧАЛЬНИЙ ПРЕДМЕТ “ТЕХНІЧНЕ ПРОЕКТУВАННЯ” ДЛЯПРОФІЛЬНОЇ ПІДГОТОВКИ УЧНІВ ЗА СПЕЦІАЛІЗАЦІЯМИ

ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНОГО СПРЯМУВАННЯУ статті акцентується увага на важливість і актуальність профільної підготовки учнівської молоді

за спеціалізаціями інженерно-технічного спрямування та детально розкривається інноваційна педагогічнатехнологія, що сприятиме розв’язанню зазначеної проблеми.

Ключові слова: профільне навчання, технічна творчість, технічне проектування, інженерно-технічнеспрямування, творча особистість, інновації, педагогічні умови.

У статье акцентируется внимание на важность и актуальность профильной подготовки ученическоймолодежи по специализациям инженерно-технического направления и детально раскрывается инновационнаяпедагогическая технология, которая будет содействовать решению указанной проблемы.

Ключевые слова: профильное обучение, техническое творчество, техническое проектирование,творческая личность, инновации, педагогические условия.

In the article the attention is accented to the importance and actuality of profile training of pupil youth inspecializations of engineering and technical direction and the innovational pedagogical technology is opened indetail, which will be promoted to the solution of a pointed problem.

Key words: profile training, technical creation, technical projection, engineering and technical direction,creative personality, innovations, pedagogical conditions.

НАВЧАЛЬНИЙ ПРЕДМЕТ “ТЕХНІЧНЕ ПРОЕКТУВАННЯ”ДЛЯ ПРОФІЛЬНОЇ ПІДГОТОВКИ УЧНІВ ЗА СПЕЦІАЛІЗАЦІЯМИ

ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНОГО СПРЯМУВАННЯ

© А. Тарара, В. Мадзігон,В. Вдовченко, 2010

24

загальноосвітніх навчальних закладів та змістівідповідних підручників для 10 і 11 класів.

Розроблена програма відповідає вимогам“Державного стандарту базової і повної середньоїосвіти”, “Концепції профільного навчання устаршій школі”, сучасним науковим вимогам до

структурування змісту навчального предметутехнологічного профілю, вимогам методикитрудового навчання до розкриття навчальногозмісту розділів та тем, враховує нормативибазового навчального плану загальноосвітніхнавчальних закладів.

Загальною метою профільного навчання заспеціалізацією інженерно-технічного спрямування“Технічне проектування” є:

а) розвиток творчої особистості старшокласників,здатної до продуктивної творчої діяльності у будь-якій галузі промислового виробництва і, зокрема,в галузі техніки;

б) пропедевтичне формування знань та вміньз професійного проектування і конструювання таоволодіння процесом, компетенціями навчальноїпроектної діяльності;

в) ґрунтовне ознайомлення старшокласників зпрофесійною діяльністю фахівців у галузітехнічного проектування:

- раціоналізаторською та винахідницькою

діяльністю фахівців у процесі проектування тавдосконалення технічних об’єктів;

- експериментально-дослідною та пошуково-конструкторською діяльністю фахівців інженерно-технічного спрямування в процесі проектуваннянових технічних об’єктів (проектувальників,

інженерів-конструкторів, інженерів-технологівтощо) у 11-му класі.

Результатом досягнення зазначеної мети будесвідомий вибір старшокласниками своєїмайбутньої професії на основі адекватної оцінкисвоїх уподобань, нахилів, здібностей.

Навчальна програма “Технічне проектування”і відповідні їй підручники для 10 і 11 класів маютьурівноважену структуру, розгорнуту засмисловими навчальними блоками (модулями),що розкриті у відповідних розділах (див. таблицю 1).

Запропонована структура навчального змістує інноваційною та актуальною для процесуміжнародної інтеграції у сфері освіти за вимогамиБолонських угод.

Структура змісту програми і підручниківбазується на дидактичній моделі профілю, якаконкретизована в складових мети, стратегічнихта тактичних завданнях навчального предмета“Технічне проектування” (див. таблицю 2) тапопередню статтю.

Таблиця 1.Пор № і назва смислових блоків (модулів) Пор № розділів і їх назва1. Інформація про професійну діяльність фахівцівз інженерного проектування

Вступ до профілю

2. Розвиток творчої особистості проектувальника 1. Психологія технічної творчості3. Пропедевтика професійного проектування,засвоєння етапів навчального проектування

2. Словесна стадія технічного проектування

3. Техніко-графічна стадія проектування4. Технічне конструювання

4. Практикум з оволодіння компетенціяминавчального проектування

5. Навчальні проекти

5. Індивідуальна і групова спеціалізація в процесіпоглибленого вивчення особистісно-зорієнтованихвидів проектно-технологічної діяльності внавчальних умовах, на дозвіллі

6. Резерв навчального часу

6. Презентаційна діяльність Підсумкові заняття




Таблиця 2.Складові мети

профілю =Стратегічні

завдання

Тактичні завдання з оволодіння проектувальними компетенціями

Оволодінняінформацією про

професіїінженерного

проектування

- Проведення учителем широкої професійної інформації про професіїтехнічного проектування – пасивна форма, активна форма – оволодінняучнем компетентним самостійним пошуком, вмінням обробляти,синтезувати наявну інформацію;

- ознайомлення з діяльністю фахівців-проектувальників технічних об’єктів,виробів в умовах реальної проектної організації;

25 Молодь і ринок №12 (71), 2010



Продовження таблиці 2.- самодіагностування для свідомого вибору старшокласниками своєї

майбутньої професії завдяки з’ясування: наявності чіткого уявлення проособливості та зміст діяльності фахівців, які займаються технічнимпроектуванням; рівня наявних знань з професійного проектування;

- обґрунтована оцінка результатів діагностики власних професійнихуподобань, схильностей, здібностей з допомогою тестів і практичноїпроектної навчальної діяльності в процесі профільного навчання.

Розвитокмайбутнього

інженера-проектувальника

засобами психологіїтехнічної творчості

- Ознайомлення з основними положеннями психології технічної творчості;- вивчення основ розвитку технічної творчості проектувальника (суб’єкта

проектування);- застосування в навчальних умовах досягнень психології для розвитку

технічної творчості проектувальника;- формування творчої особистості проектувальника;- вибір особистісно-зорієнтованих шляхів творчої самореалізації учня

засобами технічного проектування.Оволодіння

процесомнавчальноїпроектної

діяльності з метоюсвідомого вибору

подальшоїнавчання, роботи у

сфері технічногопроектування

Пропедевтичневивченняалгоритму

професійногопроектування,

засвоєння етапівнавчального


- Виявлення професійних уподобань учнів у сфері професійногопроектування та їх цілеспрямований розвиток в процесі навчальноїпроектної діяльності;

- розвиток творчих здібностей засобами поетапного технічногопроектування (словесного, техніко-графічного, об’ємно-просторового);

- формування початкових проектувальних умінь, в процесіпропедевтичного ознайомлення з основами професійного проектуваннята конструювання;

- свідоме обрання подальшого напряму навчання, роботи у сферітехнічного проектування;

- здобуття ґрунтовних знань з основ професійного проектування таконструювання, з урахуванням індивідуальних здібностей, уподобань,схильностей;

- формування практичних вмінь і набуття навичок ефективно виконуватипроектні операції у процесі індивідуальної, колективної розробки творчихвправ та завдань для технічного проектування.

Реалізаціяособистоготворчого

потенціалу впроцесі виконанняіндивідуального та

колективноготворчого проекту

Оволодіннякомпетенціями

навчальногопроектування

- закріплення навичок комплексного навчального проектування під часвиконання індивідуального та колективного творчого проекту;

- підготовка старшокласників до свідомого вибору своєї майбутньоїпрофесії в процесі ґрунтовної навчальної проектно-технологічноїдіяльності;

- формування у старшокласників допрофесійних вмінь та навичокефективно виконувати навчальні проектні дії та операції;

- ґрунтовне засвоєння старшокласниками під час виконання навчальнихзавдань і учнівських творчих проектів 5-ти етапного професійногопроектування технічного об’єкту.

Поглибленевивчення

особистіснозорієнтованих

видів проектно-технологічноїдіяльності внавчальних

умовах, на дозвіллі

- Поглиблене вивчення особистісно-зорієнтованих видів проектно-технологічної діяльності в навчальних умовах, на дозвіллі за різнимитипами сприйняття і відображення проектного задуму:

oвербальним – пошук, обробка, синтезування інформації;oвізуальним – аналіз зразків, аналогів і техніко-графічна фіксація

проектного задуму;oтактильним - втілення проектного задуму в об’ємно-просторовій

конструкції.

Оформляти іпрезентувати

творчі розробки та

- Оформлення творчих робіт і навчальних проектів;- презентування творчої розробки під час усного, документованого (в

технічній документації) захисту творчих робіт і навчальних проектів та

26

Таблиця 3.Етапи професійного проектування технічного об’єкту

Пор. №Назва етапу

Проектувальні дії під часетапу професійного проектування технічного об’єкту

1.Формулювання та

уточненнятехнічногозавдання

Визначення мети та формулювання головні ідеї проектної розробки.Уточнення призначення, умов експлуатації, принципу дії нового технічногооб’єкту.Формування узагальненого образу майбутнього об’єкту(у випадку розробки нового технічного об’єкту – вирішення певного типутехнічного протиріччя)

2.Ескізне


Розробка варіантів попередніх ескізів головних вузлів виробів.Відбір із попередніх ескізів найбільш вдалих варіантів. Визначення і аналізреальних конструктивних зв’язків між окремими частинами виробу наоснові урахування технологічних вимог до нього.Забезпечення зручності користування виробом (ергономічності), йогоестетичних якостей тощо

3.Технічне


Розробка кінцевого ескізного варіанту компонування виробу в цілому.Узгодження роботи суміжних вузлів та деталей.Створення геометрично-подібної і фізично-подібної моделей об’єкту тапроведення необхідних досліджень і розрахунків.Підготовка складального креслення.Вибір конструкційних матеріалів за результатами економічногообґрунтування.Підготовка технічної характеристики виробу.Підготовка пояснювальної записки.

4.Робоче


Конструювання складових загальної конструкції об’єкту – вузлів і деталейта складання на них окремих креслень.Остаточне узгодження роботи суміжних вузлів та деталей.Виготовлення технологічної оснастки _________Розробка технології виготовлення виробу.

5.Експериментально-

дослідневипробування

Виготовлення експериментально-дослідного зразка.Випробування експериментально-дослідного зразка.Уточнення технічної документації (з метою усунення можливих недоліків)




Складність досліджуваної тематики органічнополегшується диференційованим викладомпрофесійного проектування (див. таблицю 3) нарівні засвоєння учнями старшої школи.

Диференційовано зміст програми профілю зарівнями подачі навчального матеріалу в 10 – 11класах.

З дотриманням дидактичного принципупоступового ускладнення навчального матеріалув програмі та підручниках подано види діяльності:

- раціоналізаторcької та винахідницькоїдіяльності фахівців;

- науково-дослідної і пошуково-конструкторськоїдіяльності фахівців інженерно-технічногоспрямування.

Навчально-тренувальні вправи, проектнізавдання, практичні роботи, міжпредметніпроекти особистісно зорієнтовані, мають широкуваріативність.

Науково обґрунтований та експертноперевірений зміст навчально-методичногокомплекту буде цікавим для тих, хто цікавитьсядидактичними, профорієнтаційними аспектами

профільної проектно-технологічної освіти:вчителям трудового навчання, керівникам гуртків,викладачам та студентам педагогічнихфакультетів ВНЗ, науковцям, методистамінститутів післядипломної освіти тощо.

Висновки. Актуальність профільноїпідготовки старшокласників за спеціалізаціямиінженерно-технічного спрямування аргументовананаявними успіхами українських учених,дизайнерів, конструкторів, технологів тавиробничників в галузі техніки, зокрема, унайбільш науково ємній сфері – авіакосмічнійпромисловості. Для утриманняконкурентоздатностіна світовому рівні необхідно якомога ранішевиявляти, відбирати і розвивати дитячу художньо-проектну та проектно-конструкторськуобдарованість, обдарованість у організаціївиробництва (виробничий менеджмент, технологіявиробництва).

В зазначеному вище контексті профільнапідготовка старшокласників за інженерно-технічним спрямуванням, їх навчання у будь-якійіншій формі творчої діяльності, навчання учнів

27 Молодь і ринок №12 (71), 2010


технічних ліцеїв та підготовчих відділень ВНЗінженерно-технічного спрямування за науково-обґрунтованими інноваційними програмами(відповідним навчально-методичним комплектом)є перспективним у контексті забезпеченняінженерно-технічного майбутнього України іодним з пріоритетних завдань національної ваги зточки зору підготовки нової генерації науково-технічних фахівців.

1. Бака И.И. Техническое творчество учащихся 9и 10 классов. – К.: Рад. Школа, 1984. – 96 с.

2. Волощук І.С. Концептуальні засади розвиткутворчих здібностей // Трудова підготовка в закладахосвіти. – 2003. – №3. – С. 4 – 9.

3. Гороль П.К., Подоляк В.О. Технічна творчістьучнів. – Вінниця, 1995. – 220 с.

4. Горский В.А. Техническое творчествошкольников. – М.: Просвещение, 1981. – 96 с.

5. Дитрих Я. Проектирование и конструирование:Пер. с польск. – М.: Мир, 1981. – 456 с.

6. Здібності, творчість, обдарованість: теорія,методика, результати досліджень (За ред.В.О. Моляко, О.П. Пузики. – Житомир: Вид.-во Рута,2006. – 320 с.)

7. Коберник О. Проектування на уроках трудовогонавчання // Трудова підготовка в закладах освіти. –2001. – №4. – С. 12 – 14.

8. Моляко В.А. Техническое творчество – основаподготовки молодежи к труду. – Киев: Знание, 1980.– 22 с.

9. Моляко В.А. Творческая конструктология(пролегомены). – К.: “Освита Украины”, 2007. – 388 с.

10. Моляко В.А. Психология творческойдеятельности. Знание, 1978. – 46 с.

11. Столяров Ю.С. Техническое творчествошкольников: Вопросы теории и организации,образовательное и воспитательное значение. – М.:Педагогика, 1984. – 230 с.

12. Техническое моделирование и конструирование:Учеб. пособие для студентов пед. институтов …/ Подред. В.В. Колотилова. – М.: Просвещение, 1983. –255 с.

Постановка проблеми. Серед безлічіпричин, що стримують відновленняосвіти, можна назвати його відому

однобічність, дисгармонічність, коли замістьцілісного соціокультурного досвіду студентифактично освоюють лише частину його, першоючергою компонент знань. Орієнтація на засвоєннязнань про навколишній світ бере свій початок у

період пізнього Відродження, коли в європейськихшколах стали відходити від релігійно-тоталітарноїосвіти, у процесі якої не усвідомлено заучувалисярелігійні тексти формувалися на цій основізагальноприйняті норми поведінки. У цей же часбув створений перехід до знаннєвої моделі, досвідомого засвоєння понять, до стихійно-матеріалістичного мислення.

Віктор Локшин, кандидат педагогічних наук,докторант відділу педагогіки і психології вищої школи

Інституту вищої освіти АПН України,м. Київ

ФОРМУВАННЯ КОМПЕТЕНТНIСТНОЇ МОДЕЛІМЕНЕДЖЕРІВ СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ СФЕРИ В КОНТЕКСТІ

МОДЕРНІЗАЦІЇ ВИЩОЇ ОСВІТИЗміст освіти сьогодні не зводиться до знаннєво-орієнтованого компонента, а припускає цілісний досвід

рішення життєвих проблем, виконання ключових (тобто стосовних до багатьох соціальних сфер) функцій,соціальних ролей, компетенцій.

Ключові слова: компетентнісна модель, професійна компетентність, менеджер соціокультурноїсфери, зміст освіти, модернізація освіти.

Содержание образования сегодня не сводится к знание-ориентированного компонента, а допускаетцелостный опыт решения жизненных проблем, выполнения ключевых (то есть касательных до многихсоциальных сфер) функций, социальных ролей, компетенций.

Ключевые слова: компетентносна модель, профессиональная компетентность, менеджерсоциокультурной сферы, содержание образования, модернизация образования.

The content of education doesn’t mein inly knowledge-oriented component, and provides for holistic approachin life problems tackling, key functions, social roles, competence implementation (in many sоcio-cultural spheres).

Key words: сompetence model, professional competence, manager in the sociоcultural sphere, the content ofeducation, the modernization of education.

УДК 378:658

ФОРМУВАННЯ КОМПЕТЕНТНIСТНОЇ МОДЕЛІ МЕНЕДЖЕРІВСОЦІОКУЛЬТУРНОЇ СФЕРИ В КОНТЕКСТІ МОДЕРНІЗАЦІЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ

© В. Локшин, 2010

28

Основний зміст. З розвитком суспільстваосвіта все більше здобувала загальнуспрямованість. Повідомлювані студентам знаннязнаходили властивості системності. Ціліснанаукова картина cвіту допомагала орієнтуватисяв ньому, що й було доведено наступними успіхамицивілізації. Рівновага у відносинах “школи” і“життя” підтримувалося періодичнимвідновленням змісту освіта, в основному зарахунок включення в нього нових предметнихобластей, “запитуваних” виробництвом, щорозвивається, і суспільними відносинами. Іноді внавчальні предмети вводилися розділи, щозабезпечують зв’язок навчання із життям. Такз’являлися моделі політехнічної освіти, основтехнологій, інтегрованих курсів у вигляді,приміром, основ громадянського права й т.ін.

Однак зміни соціальної, інформаційної,технологічної сферах не змогли не привести достановлення типу культури, для якої розумодносторонньо знаннєвої освіти втрачав своюефективність і навіть доцільність. Сьогодні можнаговорити про кризу знаннєво-просвітницькоїпарадигми, що зумовлений декількома причинами.Перша з них пов’язана зі зміною самого феноменазнання і його співвідношень із суспільноюпрактикою: добування інформації стаєпріоритетною сферою професійної діяльностілюдини й умовою існування всякого сучасноговиробництва взагалі, темпи відновлення знаньпорівнянні з темпами перебудови виробничихпотокових ліній. У цих умовах, якнепарадоксально, освіта в галузі знань сталавтрачати зміст. Неймовірний потік інформації, щозастаріває швидше, ніж студент закінчитьуніверситет, вже неможливо “втиснути” упрограми. Навчання “вічним істинам”, зрозуміло,необхідно, але без уміння обновляти оперативнучастину свого культурного досвіду студент неможе вважатися підготовленим до життя.

Інша причина кризи знаннєвої парадигмибачиться в тім, що відпадає необхідністьперевантажувати пам’ять студентів істинами “прозапас”, тому що існують сховища інформації іншоїприроди. Треба тільки навчити студентівкористуватися ними. Пріоритет самостійності йсуб’єктивності індивіда в сучасному світі вимагаєзміцнення загальнокультурного фундаментуосвіти, розвитку вмінь мобілізувати свійособистісний потенціал для рішення різного родусоціальних, екологічних і інших завдань ірозумного морально-доцільного перетвореннядійсності. Фахівець, що не буде чекати інструкцій,а вступить у життя з уже сформованим творчим,проектно-конструктивним і духовно-особистісним

досвідом. Структуру знаннєвої освіти “неналаштовано” на цю функцію.

Спроби вийти за рамки знаннєвої парадигми,розширити зміст освіти не в кількісному, а вякісному відношенні вживали давно, щонасамперед відбилося в тих освітніх моделях, яківисувалися й апробувалися в останні десятиліття.Назвемо першою чергою культурологічну модельзмісту освіти, де втілюється ідея відбиттясукупності основних видів досвіду, освоєння якоголівим поколінням забезпечує наступність усоціокультурному прогресі. Автори концепціїВ.В. Краєвський, І.Я. Лернер виділяють чотирирізнорідних компоненти культурного досвіду:знання про різні області дійсності, досвідвиконання відомих способів діяльності, досвідтворчої діяльності й досвід емоційно-ціннісноговідношення до об’єктів і засобів діяльностілюдини.

Чи була ця модель реалізована на практиці? Ітак, і ні. З одного боку, високоефективнийпедагогічний процес не може не забезпечитиприсвоєння цілісного культурного досвіду, що йспостерігається в спонтанно виникаючій масовійпрактиці; з іншого боку – програмно-методичнай нормативна база навчання, що відповідає такіймоделі освіти, так і не була створена.

Розглянемо іншу модель, що також виходитьза межі знаннєвої парадигми. В.С. Леднев іМ.С. Каган думають, що основою змісту освітивиступає не сукупність науково-предметнихобластей, а діяльність людини, що представленатакими її видами, як практико-трансформаційна,пізнавальна, комунікативна, цінністно-орієнтована,естетична.

Спроби вийти за межі предметно-знаннєвоїосвіти здійснювалися й у системах розвиваючогонавчання. Так, Л.В. Занков наголошував наприскоренні загального інтелектуальногорозвитку дітей за рахунок реалізації в навчальномупроцесі таких принципів, як навчання на високомурівні труднощів, що веде до ролі теоретичнихзнань, проблемне, індивідуалізації, проходженняматеріалу швидким темпом і ін.

На наш погляд особлива роль перш за всевиділяється розвитку теоретичного мислення вмайбутніх менеджерів соціокультурної сфери,основним предметом засвоєння стає так званазмістовна абстракція, тобто загальний принципрішення різних завдань з деякої предметноїобласті, коли студенти опановують теоретичнимипоняттями, які служать для них інструментомпобудови способів діяльності в деякій предметнійобласті. Іншими словами, що розвиток навчання– це не просто ще одна методика, але й новий



29 Молодь і ринок №12 (71), 2010

вид змісту освіти, що сприяє формуваннюінтелектуальної компетентності студента.

Серед помітних спроб реконструювати змістосвіти назвемо прагнення проектувати освітнісистеми, орієнтовані на розвиток особистісноїсфери студентів. Згадаємо роботи В.С. Ільїна, дезапропоновано ідею побудови змісту освіти увідповідності зі структурою особистості. Щобосвіта формувала “цілісну особистість”,необхідно, думав учений, відбити в його структуріосновні ситуації життєдіяльності людини, цінностісуспільства, у якому він живе. У цьому контекстівідзначимо й дослідження з проблеми особистісноорієнтованої освіти, пов’язані з вивченнямособистісного досвіду як компонента змістуосвіти, а також специфічних засобів його відбору.У них показано, що за становлення особистісноїсфери вихованця також відповідальний певний видзмісту освіти, названий особистісним досвідом:особистісної самоорганізації (І.В. Лисенко),діалогічний досвід (С.В. Бєлова), особистісної волі(В.В. Зайцев) і ін.

Пошук шляхів виходу за рамки знаннєвоїпарадигми вживався творцями інтегрованихнавчальних курсів, типу теорії рішеннявинахідницьких завдань (ТРВЗ), а такожрозроблювачами організаційно-діяльнісних ігор(М.М. Гаків, В.Я. Платов, А.А. Тюків);проектного методу навчання; теорії й практикишколи “діалогу культур” (В.С. Біблер); творцямикурсів громадянського права, екології, “етичноїграматики”; прихильники включення в змістосвіти проблематики “наука й моральність”(В.І. Толстих) і ін.

Виходячи з того, існують “дві освіти”. Перша,представлена в програмах, підлягаєобов’язковому засвоєнню й контролю, друга –“схована освіта” (В.І. Слободчиков) – є свого родувторинним продуктом освітнього процесу. Сюди,по суті, ставляться всі результати, що сприяютьформуванню компетентності, особистісногодосвіду й інших показників освіченості, які неможна скласти з набору знань і вмінь. І, як цечасто буває в процесі соціальних модернізацій, те,що раніше було побічним, тепер стаєпріоритетним.

На сучасному етапі: “суспільство, щорозвивається, потрібні сучасно утворені, моральні-етичні люди, які можуть самостійно прийматирішення вибору, здатні до співробітництва,відрізняються мобільністю, динамізмом,конструктивністю, готові до взаємодії, володіютьпочуттям відповідальності за долю країни, за їїсоціально-економічне процвітання”.

Як видно, у цьому чітко представленому

соціальному замовленні говориться переважнопро діяльно-творчий аспект освіченості, тоді якіснує предметно-знаннєва освіта, яка кращезабезпечує реалізацію орієнтовного компонентатворчої активності.

Прогнозуючи, як можна модернізувати освітуна компетентнісній основі використовуєтьсяпідхід, який сьогодні активно обговорюється(Є.Я. Коган, В.В. Лаптєв, О.Є. Лебедєв, Є.А.Ленская,А.А. Пінський, І.Д. Фрумін, Б.Д. Ельконін і ін.). Уньому відбитий такий вид змісту освіти, що незводиться до знаннєво-орієнтованогокомпонента, а припускає цілісний досвід рішенняжиттєвих проблем, виконання ключових (тобтостосовних до багатьох соціальних сфер)функцій, соціальних ролей, компетенцій.Зрозуміло, предметне знання при цьому не зникаєзі структури освіченості, а виконує в ній підлеглу,орієнтовну роль. “Ми відмовилися не від знання яккультурного предмета, а від певної форми знань(знань “про всякий випадок”, тобто відомостей)”.

Компетентнісний підхід висуває на першемісце недостатню інформованість студентів, авміння розв’язувати проблеми, що виникають унаступних ситуаціях:

1) у пізнанні й поясненні явищ дійсності;2) при освоєнні сучасної техніки й технології;3) у взаєминах людей, у нормах, при оцінці

власних учинків;4) у практичному житті при виконанні

соціальних ролей громадянина, члена родини,покупця, клієнта, глядача, городянина, виборця;

5) у правових нормах і адміністративнихструктурах, у споживчих і естетичних оцінках;

6) при виборі професії й оцінці своєї готовностідо навчання в професійному навчальному закладі,коли необхідно орієнтуватися на ринку праці;

7) при необхідності розв’язування власнихпроблем: життєвого самовизначення, виборустилю й способу життя, конфліктних ситуацій.

На думку Б.Д. Ельконіна, у рамкахкомпетентністного підходу треба будувати йзаздалегідь задавати “ситуації включення”. Слово“включення”, означає оцінку ситуації,проектування дій і відносин, які вимагають тихабо інших рішень.

Таке навчання відрізняється від того, денеобхідно “запам’ятати й відповісти”, де є готоваформула, в яку треба тільки підставити значення.Студент повинен усвідомити постановку самогозавдання, оцінити новий досвід, контролюватиефективність власних дій. Словом, мова йде пропроект рішення життєво значимої проблеми.Звідси й назва методу, що забезпечує формуваннякомпетентності, – проектний.


30

Відмінність компетентністної моделі освіти відзнаннєвої так само відрізняється, як, скажемо,знайомство з правилами гри в шахи від самоговміння грати. Студент, що опанував основаминаук, зіштовхуючись з реальним життям, імовірно,потрапить у ту ж ситуацію, у яку потрапив великийкомбінатор під час сеансу одночасної гри, колиїм були програні всі 30 партій. І це зрозуміло: аджев нього не було ігрового досвіду! А правила гривін знав...

Здається, проголосивши основою змісту освітине знання, а більше складну культурно-дидактичну структуру – цілісну компетентність,ми викличемо на себе шквал критики й питань.Припускаючи, наскільки вони каверзні, спробуємосформулювати деякі з них: чи зведеться всекультурне різноманіття змісту освіти лише доключових компетенцій? Як буде виглядати притакому підході структура змісту освіти? Чизбережеться його традиційна предметнаорганізація, тотожна переліку відповідних наук,або треба буде створювати нову номенклатурупредметних областей, націлених на ключовікомпетентності? І скільки таких? Називають від3 до 140... Як буде виглядати сам навчальнийпредмет, якщо його основу складе не ланцюжоклогічно зв’язаних ідей і понять, а якісь областідіяльності соціокультурного досвіду? У контекстіметодичного аспекту навчання чи можна будесформувати культурно-компетентну людину задопомогою традиційних знаннєво-спільніснихметодів або знадобляться деякі інші: проектні,імітаційно-моделюючі, дослідницькі, інформаційній т.ін.? Чи кожному студенту доступнокомпетентнісна освіта або треба заздалегідьпередбачати кілька освітніх маршрутів? Чизбережеться при такому підході незмінна класно-визначена система навчання або можливе створеннябільше гнучких, мобільних, проблемно-груповихформ, що реалізують індивідуальні освітні маршрути?

Висловимося по суті поставлених питань.Перехід до нового рівня цілісності освіти не можназдійснити шляхом чисто кількісної змінитрадиційних елементів або простого відновленняїхнього складу. Напрошується думка про замінутеоретичних знань на прикладні, практично-орієнтовані, однак, мабуть, це завдасть шкодифундаментальності освіті. Можна, збільшитипитому вагу соціокультурних, життєво-практичнихумінь у структурі змісту освіти? Але це швидшеза все не вміння, а види досвіду, які формуютьсяне так, як звичайні предметні вміння, астворюються в навчальному процесі, що імітуєжиттєві проблеми й пошук їхнього рішення.

Специфіка компетентністного навчання

полягає в тому, що засвоюється не “готовезнання”, кимось запропоноване до засвоєння, а“простежуються умови походження даногознання”. Мається на увазі, що студент самформулює поняття, необхідні для рішеннязавдання. При такому підході навчальнадіяльність, періодично здобуваючи дослідницькийабо практико-перетворювальний характер, самастає предметом засвоєння.

Ясно, що з простої суми знань і вмінь “скласти”компетентну людину не вдасться. Інтеграція взмісті освіти понять, способів людської діяльності,творчого потенціалу, досвіду прояву особистісноїпозиції здійснюється в процесі створення всіх цихвидів, що навчається на основі, свого власногодосвіду, що, своєю чергою, повинен статипредметом рефлексії, дослідження, оцінки. Цеможливо в тому випадку, коли цей досвід приймевідчужену форму, втілиться в матеріальному абоідеальному, соціально й особистістісно значимомупродукті, створеному самим тим, яких навчають.

Думка про те, що компетентнісно-орієнтованенавчання закінчується не відповіддю, астворенням продукту, підтвердженню, зокрема,багатовіковим досвідом включеного навчання.Майстри, учені, діячі мистецтва завждиготувалися в рамках “школи” до наукової,художньої, спортивної й т.ін. діяльності,створюючи при цьому творчий продукт разом зісвоїм учителем і освоюючи не тільки відомості йправила, але й метод, підхід, стиль ефективноїроботи, систему цінностей, якою керувався даниймайстер. Згадаємо систему Монтес-Сміта йорганізаційно-діяльнісні ігри Г.П. Щедровицького!При такому навчанні студент засвоює нові видидосвіду: виявляє й ідентифікує проблеми, здобуваєнавички дослідження й проектуванняспівробітництва, застосовує відомі й створює новітехнології одержання продукту, оцінює якістьрезультату й т.д.

Психологічний механізм формуваннякомпетентності істотно відрізняється відмеханізму формування понятійного“академічного” знання. Зумовлено ценасамперед тим, що звичайне шкільне знанняпризначене для запам’ятовування або відтворенняабо в найкращому разі для одержання іншогознання логічним або емпіричним шляхом. Наврядчи учня можна навчити компетентності. Такимвін може стати лише сам, знайшовши йапробувавши різні моделі поводження в данійпредметній області, вибравши з них ті, якінайбільшою мірою відповідають його стилю,домаганням, естетичному смаку й моральниморієнтаціям. Компетентність, таким чином,



31 Молодь і ринок №12 (71), 2010

з’являється як складний синтез когнітивного,предметно-практичного й особистісного досвіду.

Можна припустити, що методологіяпроектування особистісно-розвиваючих освітніхсистем, активно розроблювальна в останні роки(Н.А. Алексєєв, Є.В. Бондаревська, І.С. Якіманськай ін.), але, на жаль, незначною мірою застосованав практиці в умовах знаннєвої парадигми освіта,при переході до компетентністної освітньої моделібуде нарешті по-справжньому задіяна.

Подальша розробка моделі компетентністноїосвіти пов’язана з переходом відзагальнотеоретичного подання про його зміст допобудови предметних освітніх програм, адекватнихїм ситуаційно-моделюючих технологій іконтрольно-вимірювальних матеріалів. Термін“предметні програми” тут знаходить новий зміст.Мова йде не тільки про наукову область, але й продеяку сферу діяльності, про практику.

У структурі орієнтовної основи діяльностівиділимо наступні елементи: а) предмет і способи(розумової, організаційної, комунікативної йін. ) ; б) понятійне знання про сутністьстворюваного в цій діяльності предмета абопроцесу; в) набір апробованих на власному досвідіспособів діяльності; г) досвід виконання цієїдіяльності в проблемних умовах при неповнотізавдання умов завдання, дефіциті інформації,невиявленості причинно-наслідкових зв’язків,непридатності відомих варіантів рішення; д) механізмрефлексії, що проявляється у своєрідному тестуванніситуації.

Компетентність як властивість індивіда існуєв різних формах: як ступінь умілості, способуособистісної самореалізації (звичка, спосібжиттєдіяльності, захоплення), якогось підсумкусаморозвитку індивіда або форми проявуздатності й ін.

Природа компетентності така, що вона, будучипродуктом навчання, не прямо випливає з нього,а є, скоріше, наслідком саморозвитку індивіда, йогоне стільки технологічного, скільки особистісногоросту, наслідком самоорганізації й узагальненнядіяльнісного й особистісного досвіду.Компетентність – це спосіб існування знань, умінь,освіченості, що сприяє особистісноїсамореалізації, знаходженню вихованцем свогомісця у світі, внаслідок чого освіта з’являєтьсяяк високомотивовано й у справжньому змістіособистісно орієнтоване, що забезпечуємаксимальна затребуваність особистісногопотенціалу, визнання особистості навколишніми йусвідомлення нею самої власної значимості.

Донедавна феномен компетентностізв’язувався найбільше зі сферою професійної освіти.

Завжди було ясно, що компетентність не тотожна“проходженню курсу”, а пов’язана з деякимидодатковими передумовами розвитку фахівця, йоговласним творчим потенціалом і якістю освіти, щовін одержав. Саме в професійній школі, орієнтованоїна компетентність, зародилися такі специфічніметоди підготовки компетентних фахівців, як підхідз одержання завдань, що імітаційно моделює,проектний і контекстний способи навчання, інтеграціянавчальної й дослідницької роботи.

Компетентнісний підхід у сфері загальноїосвіти – нове явище для вітчизняної дидактики.На відміну від професійної компетентності, що маєнормовану сферу додатка, що зложилися зразкирезультатів діяльності й вимоги до їхньої якості,ключова (загальноосвітня) компетентністьпроявляються як певний рівень функціональноїграмотності. Ці два види компетентностіпоєднують досвід, що зводиться не до наборузнань і вмінь, цілісність і конкретність сприйняттяситуації, готовність до одержання нового продукту.

Гіпотетично можна визначити загальніхарактеристики освітньої програми, орієнтованоїне на предметно-знаннєву, а на компетентністнумодель освіти:

1) опис ознак і очікуваного (планованого) рівнякомпетентності в деякій області;

2) визначення необхідного й достатньогонабору навчальних завдань-ситуацій (до речі, туттакож потрібна експертиза фахівців),послідовність яких вибудувана відповідно дозростання повноти, проблемності, конкретності,новизни, життєвості, практичності,міжпредметності, креативності, цінностно-значеннєвої рефлексії й самооцінки, гуманітарноїекспертизи рішень, необхідності сполученняфундаментального й прикладного знання;

3) технологія процесу, в тому числіпослідовність пред’явлення студентам завдань-ситуацій різних типів і рівнів;

4) алгоритми й евристичні схеми, щоорганізують діяльність студентів по подоланнюскрутних ситуацій;

5) технологія супроводу, консультування йпідтримки студентів у процесі проходженняпрограми.

Як же здійснити перехід від предметно-знаннєвої до більше цілісної моделі освіти, депріоритет буде відданий досвіду, компетентності,суб’єктності? Для цього, як нам представляється,не слід заміняти одну модель іншою, можливеспівіснування двох парадигм – знаннєвої –предметної й компетентністної. Назвемо тут триваріанти можливих моделей: перший – знаннєво-академічна система реалізується в початковій і


32

основній школі, а в старшій профільній –компетентнісна; другий – передбачаєтьсяодночасне функціонування двох елективнихваріантів освіти: академічного й практико-орієнтованого, компетентністного (щось начебтовузівського і реального); третій – розробляютьсяперехідні форми побудови освіти за допомогоювключення в навчальний план інтегрованих курсів,у яких предметні області співвідносяться зісферами компетентності. Цілком можливі й іншіваріанти, але поки ясно лише одне: перехід нановий щабель не можна здійснити шляхом“раптових” адміністративних дій. Мають бутиглибока розвідка й модернізація теоретичнихпідстав конструювання освітніх систем з метоюстворення інформаційної, науково-методичної базий системи підготовки кадрів, формування новогопедагогічного мислення в суспільстві.

Перші кроки до побудови компетентнісноїмоделі освіти необхідно робити вже сьогодні. Якпершочергові міри позначимо три основні. Перша– розширити в структурі навчальних програмпо загальноосвітніх дисциплінах міжпредметнийкомпонент, тобто включити в зміст даногопредмета навчальний матеріал з інших областейзнання й практики з вказівкою можливостейвикористання, наприклад, досліджуваного розділуматематики в області фізики, техніки й т.ін. ізакінчуючи більше складними прикладнимизавданнями, що припускають побудовуматематичної моделі, процедур виміру та ін.Даний компонент повинен стати перед студентамиу формі міжпредметних завдань, які в принципіне можуть бути вирішені засобами одногопредмета. Розв’язати таке завдання – це не те жсаме, що розповісти про те, де й кимвикористовується даний матеріал. Природно, щотаке розуміння суті засвоєння матеріалу повиннезнайти відбиття й у відповідних контрольно-вимірювальних матеріалах, а в остаточномупідсумку й у тестах єдиного державного іспиту.

Наступний крок означає створення

принципової схеми введення компетентністнихелементів в усі освітні області навчальногоплану. Це буде свого роду набір вимог, тобтоосвітній стандарт для побудови навчальногопредмета, орієнтованого на компетентність, а нена “відтворення матеріалу”. Одночасно з такимкоректуванням освітніх програм повиннапроводитися робота й по координації, узгодженню“внесків” різних освітніх областей у загальнийнабір ключових компетентностей.

Нарешті, реальною організаційною формоюреалізації компетентністної моделі освітиповинна стати вища школа яка створюєтьсяз обліком дидактичних закономірностейкомпетентністної освіти й варіативних шляхівреалізації, освітніх можливостей і потреб громадян.

Висновки. Виконання цих першочерговихзавдань неможливо без творчого співробітництвапрофесіоналів, що розробляють зміст освіти, зпрактиками з управління бізнесом в соціокультурнійсфері, від інноваційних пошуків яких і їхніхзустрічних ініціатив значною мірою залежить успіхмодернізації системи вищої освіти.

1. Громыко Ю.В. Понятие и проект в теорииразвивающего образования.

2. Дидактика и жизнь. – М., 2007.3. Дисидентка В.В. Виды обобщения в образовании.

– М., 2007.4. В.В. Дисидентка // Вестник РАО. – 2000. – № 2.5. Эльконин Б.Д Понятие компетентности з

позиции развивающего обучення // Современныеподходы к компетентносно-ориентированномуобразованию. Красноярськ, 2002.

6. Ильин В.С. Формирование личности студента(целостный процесс). – М, 2004.

7. Зеленцова А.В. Личностный опыт в структуресодержания образования. Дис. канд. пед. наук.Волгоград, 1996.

8. Крюкова Е.А. Теоретические основы проектированияи использования индивидуально-развивающихпедагогических способов. Дис. докт. пед. наук.Волгоград, 2000.

9. Серите В.В. Образование и личность. – М., 2007.




“Тиша – це мова, якою говорить до людини Бог”Кожний із нас життю є брат.Щастя – це трикутник, а в нім три боки: віра, надія, любов.Душа – це битий шлях на невідомих дійсності полях.Велика простота – найвища досконалість.

Богдан-Ігор Антоничпоет, прозаїк 1909 – 1937

33 Молодь і ринок №12 (71), 2010

Постановка проблеми. В останні рокиу різних європейських країнах,відповідаючи на суспільні потреби,

відбувається реформування системи вищої освітизгідно з положеннями Болонської конвенції 1999року, що забезпечує побудову зони європейськоївищої освіти. Важливим завданням ця Конвенціявизначає встановлення тісних зв’язків міжєвропейськими країнами у формуванні та зміцненніїх інтелектуального, культурного, соціального танауково-технічного потенціалу, стабілізаціюосвітнього співробітництва мирних і демократичнихсуспільств у “Європі знань”. У Конвенціїнаголошується на необхідності досягнення більшоївідповідності та порівнювальності систем вищоїосвіти Європи. До фундаментальних основреалізації освітньої концепції Болонського процесувіднесено введення двоциклового навчання,запровадження кредитно-модульної системи,розширення та поглиблення мобільності студентіві викладачів, уніфікації визнання кваліфікацій,забезпечення привабливості європейської системиосвіти, тісніших зв’язків між вищою освітою тадослідницькими системами, сприяння розвиткупоглядів щодо навчальних планів, спільних програмнавчання тощо [1].

Однією з країн, що першими підписали її, булаШвеція, яка характеризується не тільки високимрозвитком соціальної сфери, а й позитивнимдосвідом професійної підготовки для неї фахівців.Положення конвенції стосуються і фахівцівсоціальної сфери.

Україна теж приєдналася до реалізації положеньБолонської конвенції. Тому шведська освітняпрактика підготовки фахівців для соціальної сферистановить теоретичний і практичний інтерес дляукраїнської вищої освіти, є актуальною в сучаснихумовах освітньої практики ВНЗ.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Питання професійної підготовки соціальнихпрацівників за рубежем розкривають українськінауковці О. Вороніна, Н. Гайдук, К. Корсак,Т. Кошманова, Г. Лактіонова, О. Павлішак,О. Пічкар, В. Поліщук, Л. Пуховська, Г. Слозанськата інші. Ними досліджуються освітні системиАвстрії, Австралії, Великої Британії, Німеччини,Канади, Польщі, Франції, США. Але досвідШвеції в сучасних соціально-педагогічнихдослідженнях майже не представлений.

Мета статті – розкрити особливостіпідготовки соціальних працівників з урахуваннямБолонської Конвенції в одному з провіднихуніверситетів Швеції – Гетеборзькому.

Виклад основного матеріалу. МістоГетеборг має вже певні традиції підготовкисоціальних працівників. У 1944 році місцева владазаснувала Інститут соціальної роботи, який у 1977році був приєднаний до Гетеборзькогоуніверситету як його факультет. Він став вуніверситеті одним із найбільших і налічував,наприклад, у 2005 р. більше 1400 студентів та 100викладачів. Факультет забезпечує підготовкуфахівців на бакалаврському, магістерському тадокторському рівнях.

УДК 374.7 (485)

Тетяна Логвиненко, кандидат педагогічних наук, доцент,завідувач кафедри соціальної педагогіки та корекційної освіти

Дрогобицького державного педагогічного університетуімені Івана Франка

ОРГАНІЗАЦІЙНІ ТА НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ

У ГЕТЕБОРЗЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТІ (ШВЕЦІЯ)Стаття присвячена аналізу змісту професійної підготовки бакалаврів соціальної роботи за кредитно-

модульною системою у закладах вищої освіти Швеції. Розглядаються організація навчання, його структура,форми та методи.

Ключові слова: Швеція, соціальний працівник, блок, бакалавр, соціальна робота.Статья посвящена анализу содержания профессиональной подготовки бакалавров социальной

работы по кредитно-модульной системе в заведениях высшего образования Швеции. Рассматриваютсяорганизация учебы, ее структура, формы и методы.

Ключевые слова: Швеция, социальный работник, блок, бакалавр, социальная работа.The article is sacred to the analysis of maintenance of professional preparation of bachelors of social work

after the credit-module system in establishments of higher education of Sweden. Organization of studies, his structure,forms and methods, is examined.

Key words: Sweden, social worker, block, bachelor, social work.


У ГЕТЕБОРЗЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТІ (ШВЕЦІЯ)

© Т. Логвиненко, 2010

34

Професійний рівень з назвою “Бакалаврсоціальної роботи” був започаткованийПарламентським рішенням у 1993 році.Організація навчання бакалаврів визначаєтьсянавчальним планом, певними програмами,постановами. Навчальний план бакалаврасоціальної роботи, за яким здійснюється сучаснапрофесійна підготовка фахівців, був затвердженийРадою факультету соціальних наук у 2001 р. іпереглянутий у 2005 році, інтегруючи підготовкубакалавра соціальної роботи з підготовкоюбакалавра у соціальному догляді та соціальнійпедагогіці.

Процес навчання бакалавра в університетізумовлений загальноуніверситетськими тасоціально-фаховими цілями освіти, визначенимиПостановою навчального закладу.

Щодо загальних цілей університетської освітивказано, що базова університетська освітаповинна не тільки надавати студентам знання,формувати у них вміння та навички, а йзабезпечувати здатність до незалежного,критичного судження, самостійного розв’язанняпроблем, оцінки різноманітних суспільних явищ,прагнення до прогресу в професійній освіченості,володінні та обміні інформацією на науковому рівні[2].

Відносно соціально-фахових цілейконстатується, що студент повинен:

- набути знання та практичні навички, які єнеобхідними для соціальної роботи на рівнііндивіда, групи, громади;

- досягнути компетентності для участі упрофілактичній та соціально-корекційній роботі нарізних рівнях;

- розвинути здатність до розуміння і аналізусоціальних процесів і проблем, структуруванняпотреб у соціальному догляді, здатність доприйняття рішень та їх практичної реалізації;

- набути знання про соціальні та сімейнівзаємозв’язки, які впливають на представниківобох статей;

- домогтись здатності обирати різні типиповедінки, впливу, соціального догляду, взаємодіїу соціальній діяльності відповідно до офіційнодіючих загальних принципів і правил;

- здійснювати самовиховання, набувати знаннята вміння особистісного розвитку, критичногомислення, здатності до емпатії, що вимагаютьсяу практичній діяльності;

- одержувати знання, формувати навички дляудосконалення соціальної роботи, враховувати різнісоціальні чинники впливу на фізичне, духовне,психічне здоров’я, забезпечувати взаємодію увпливах позитивних соціальних факторів;

- володіти знаннями, необхідними не тільки длямайбутньої професійної діяльності, а й дляздійснення наукових досліджень, оволодіннядокторським ступенем у галузі соціальної роботи;

- розвивати здібності до співпраці у науковихпошуках для удосконалення сфери соціальноїроботи;

- розвивати здатність до дослідження, аналізуінформації, їх узагальненню та продукуванню усночи письмово.

Програма навчання бакалаврів, розрахована на3,5 роки, включає 140 кредитів і розділена на 3блоки: базовий, проміжний (середній) тапросунутий (підвищений) [4].

Програма передбачає задоволення вуніверситетському навчанні як суспільних, так істудентських потреб. Навчання єміждисциплінарним. Воно інтегрує теоретичнізнання та практичні вміння і навички. Багатотеоретичних курсів має практичне спрямування.Реалізується навчання також безпосередньо упрактичній сфері.

Розкриємо в загальному призначення трьохнавчальних блоків.

Базовий блок, що складається з 40 кредитів,містить загальні та фундаментальні знання зпрофесії, що стосуються особи, сім’ї, групи тагромади. У блоці представлені дискусійні питання,концепції, наукові теорії, знання яких є обов’язковимдля фахівців.

У проміжному (середньому) блоці, щоскладається із 60 кредитів, запропоновані знаннянабувають проблемності. У студентів черезвибіркову групу курсів та самостійні наукові видиробіт (пов’язані з практичним навчанням),формується здатність до аналізу, рефлексії. Зрізних теоретичних позицій представляються тааналізуються центральні проблеми діяльності,перспективи їх розв’язання, щоб це допомоглостудентам під час проходження практики.

Просунутий блок (40 кредитів) надаєстудентам можливість обрати вивченнявідповідного курсу і писати самостійну науковуроботу з тематики, що представляє важливіпроблеми соціальної роботи. У процесі вивченняцього блоку студент поглиблює вміннярозв’язувати проблемні питання: аналізувати їх,критично оцінювати з позицій теорії та власноїпрофесійної точки зору. В організації навчаннятісно поєднуються професійний та індивідуальнийаспекти розвитку студента, розвиваються умінняпід час дискусій аналізувати проблемні ситуації,існуючі цінності, пропонувати власне розв’язанняетичних питань тощо.

Наводимо перелік навчальних дисциплін




35 Молодь і ринок №12 (71), 2010

(курсів), які вивчаються майбутніми соціальнимипрацівниками у різних семестрах [4].

Базовий блок – 40 кредитів.Семестр 1:- Соціальна робота як навчальна дисципліна

та професійна діяльність (10 кредитів).- Соціальна структура і соціальний добробут

(10 кредитів).Семестр 2:- Особистість і група (10 кредитів).- Законодавство у соціальній роботі (10

кредитів).Середній (проміжний) блок – 60 кредитів.Семестр 3:- Цільові групи в соціальній роботі (з поділом

на дві цільові групи) (10 кредитів).- Філософія науки та наукові методи (5

кредитів).- Наукова робота (5 кредитів).Семестр 4:- Цільові групи в соціальній роботі (вибірковий

курс) (5 кредитів).- Стратегія діяльності та етика в соціальній

роботі (15 кредитів).Семестр 5:- Практика із соціальної роботи (20 кредитів).Просунутий блок – 40 кредитів.Семестр 6:- Просунуті курси у соціальній роботі

(20 кредитів).- Соціальна політика і соціальна робота

(5 кредитів).Семестр 7:- Філо софія науки та наукові методи

(5 кредитів).- Наукова робота (10 кредитів).- Оцінна та якісна робота для професійного

розвитку (5 кредитів).Розкриємо змістове наповнення наведених

навчальних курсів.Базовий блок – 40 кредитів:Перший семестр.Курс “Соціальна робота як навчальна

дисципліна та професійна діяльність” (10кредитів). Цей курс має на меті дати студентамфундаментальні знання із соціального догляду тасоціальної педагогіки як предмету, професії тадослідницької сфери. Курс розкриває: яквиникають соціальні проблеми з врахуваннямісторичного та соціального контекстів? Яксоціальна робота взаємодіє з суспільнимсередовищем? Він пояснює професійну рольсоціального працівника, значення в його діяльностіетичних позицій.

Курс “Соціальна структура та добробут” (10

кредитів). Навчальний курс спрямований назабезпечення базових знань із соціальноїструктури, добробуту громадян, причинвиникнення у суспільстві соціальних проблем. Узмісті курсу аналізуються фундаментальніорганізаційні засади суспільства, його політичні,економічні, соціальні, культурні взаємозв’язки.Передбачено вивчення передумов соціальноїроботи, що визначені соціальною політикоюдержави та системою соціального забезпечення.

Другий семестр.Курс “Особистість і група” (10 кредитів). Цей

курс призначений для надання базових знань пролюдину як індивідуальність та соціальну істоту,про сім’ю, взаємодію між індивідуумом, групою,установою та громадою. Розглядаються такожпитання розвитку особистості та її соціалізації.

Курс “Законодавство в соціальній роботі” (10кредитів). Курс дає знання про закони, концепції,офіційну систему цінностей. Пояснюються закони,що стосуються цивільного та адміністративногоправа. У цивільному праві вивчаються майновета сімейне право, договірні правила. Вадміністративному – його загальні принципи,адміністративні процедури, право на приватнувласність, на таємницю.

Середній (проміжний) блок – 60 кредитів.Третій семестр.Курс “Цільові групи в соціальній роботі” (10

кредитів). Цей навчальний курс представленийдвома вибірковими курсами, які забезпечуютьзнання (юридичні, соціальні, психологічні,культурні) про сфери діяльності та спеціальніцільові групи, з якими доведеться працюватисоціальному працівнику.

Курс “Філософські науки та науковий метод”(5 кредитів). У процесі його вивчення студентиоволодівають знаннями про наукову теорію,теорію пізнання, дослідницький процес,різноманітні дослідницькі методи. Курс формуєнавички вивчення дослідницьких результатів.

Наукова робота (5 кредитів). Студентивиконують наукову роботу, яка в основномупобудована на емпіричному матеріалі, зібраномупід час практичного навчання в соціальній сфері.

Четвертий семестр.Вибірковий курс “Цільові групи в соціальній роботі”

(5 кредитів). У курсі даються соціальні, юридичні,психологічні та культурні знання про ті цільові групи, зякими буде проводитись соціальна робота.

Курс “Стратегія діяльності та етика всоціальній роботі” (15 кредитів) розвиває здатністьстудентів до професійного становлення, розкриваєзнання теорії, методів успішної діяльності, їхефективне застосування на практиці.



36

П’ятий семестр.Практика із соціальної роботи (20 кредитів).

Практика має на меті трансформаціютеоретичних знань у професійну соціальну роботу,набуття практичного досвіду соціальної роботита поглиблення знань про організацію соціальноїдіяльності.

Просунутий (підвищений) блок – 40 кредитів.Шостий семестр.Просунуті (підвищені) курси у соціальній

роботі (15 кредитів). Ці курси мають на меті датипоглиблені знання з певного напрямку соціальноїдіяльності з врахуванням професійних інтересівстудентів. Обговоренню підлягають питання пропрофесійні функціональні обов’язки, методидіяльності соціального працівника, його етику.

Пропонуються курси: “Психосоціальнаробота”, “Соціальна педагогіка та соціальнадіяльність”, “Управління та організація(менеджмент) соціальної роботи”, “Правовідилеми в соціальній роботі”, “Соціальна політиката соціальна робота”. Ці курси готують доіндивідуальної психосоціальної роботи та роботиіз сім’ями і групами, надають більш глибокі знанняпровідних теорій соціальної педагогіки та традиційсоціальної роботи в громаді, розглядають питанняволонтерської соціальної роботи, профілактичноїдіяльності, соціальної та педагогічної роботи зрізними соціальними групами. Вивчаютьсяпитання адміністрування та лідерства стосовноорганізацій, робочих груп, включаючи і питаннязаконодавства та економіки. Надаються знанняпро роль законодавства в соціальній роботі тавідносно того, як правова компетенція взаємодієз іншими компетенціями. Студенти вивчаютьзначення різних соціальних інституцій у створенніумов для соціальної роботи.

Сьомий семестр.У цьому семестрі представлені “Філософія

науки та науковий метод” (5 кредитів), “Науковаробота” (10 кредитів), “Кількісна та якісна оцінкапрофесійного розвитку” (5 кредитів).

Цілі навчання досягаються і сам навчальнийпроцес здійснюється через різні форми: лекції,інструктаж, групову роботу, семінари, здійсненняпроектів, виконання письмових робіт, прикладнихвправ, самостійну роботу з літературою, практику,навчання на базі певних установ тощо. У методицінавчання бакалаврів значна увага приділяєтьсярозвитку самостійності студентів, їхсамонавчанню, активному самостійному пошукузнань, формуванню критичного мислення. З цієюметою періодично проводяться груповістудентські дискусії, написання студентамиписьмових робіт щодо професійної діяльності. Для

набуття студентами власного досвіду професійноїдіяльності велике значення надаєтьсяпроведенню практики. Відбір змісту таорганізація практики тісно пов’язуються з цілямита завданнями навчальних курсів. Взагалізабезпечується спрямованість усьогонавчального процесу на узгодженість його зпрактичною діяльністю. Передбачається тареалізується узгодженість між педагогікою татими функціями, які студентам доведетьсявиконувати практично і реалізувати в майбутнійпрофесійній ролі. Характерною є така особливість:якщо в базовому блоці навчання самостійнаробота студентів з літературою є більшрегламентованою та контрольованою, то впросунутому (підвищеному) блоці студентамнадається можливість обирати літературу згідносвоїх власних професійних інтересів. Навчальнапрактика проводиться відповідно до робочогорозкладу (плану-графіка), затвердженоговикладачем – керівником практики.

Відвідування занять студентами єобов’язковим щодо певних елементів навчання,які визначаються навчальним планом івідповідним розкладом.

На завершальному етапі навчанняпрактикується самооцінка студентами власнихпрофесійних досягнень та здійснюється контрольїх знань викладачами у формі письмового абоусного іспиту чи тестування. Тестування можепроводитися як індивідуально, так і в групі.Можуть враховуватись також і завдання, щовиконувались студентами впродовж вивченнякурсу. Оцінки виставляються у відповідності ізСтатутом навчального закладу. Оцінюються яктеоретичні, так і практичні навчальні курси. Підчас оцінювання використовуються такіформулювання: “склав(ла) з відзнакою”,“склав(ла)”, “не склав(ла)”.

При оцінюванні проходження практикизастосовуються два останніх формулювання, оскількивважається, що виміряти якість сформованостіпрактичних навичок об’єктивно важко.

Завершення навчання надає право випускникуна одержання диплома бакалавра соціальноїроботи. Студент, який пройшов повний курснавчання та склав необхідні іспити, подає заявуна одержання відповідного сертифіката(диплома) та рівня “Бакалавра наук у соціальнійроботі”.

Висновки. Отже, підготовка соціальнихпрацівників в університеті організовується начітких науково-методичних засадах.Передбачається комплекс навчальних завдань,послідовність у їх реалізації у відповідності з




37 Молодь і ринок №12 (71), 2010

кредитно-модульною системою. Надаєтьсяважливого значення поєднанню теорії з практикою.Деякі елементи навчання можуть бути творчовикористані у практиці підготовки соціальнихпедагогів в Україні.

1. Дмитриченко М.Ф. Вища освіта і Болонськийпроцес: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. /Дмитриченко М.Ф., Хорошун Б.І., Язвінська О.М.,Данчук В.Д. – К.: Знання України, 2006. – 440 с. –Бібліогр.: С. 427 – 439.

2. Sweden // Focus on the Structure of Higher Educationin Europe 2006/07. National Trends in the Bologna Process.– Brussels: Eurydice, 2007. – P. 279 – 283.

3. Higher Education in Europe 2009: Developments inthe Bologna Process. – Brussels: Eurydice, 2009. – 72 p.

4. Bachelor of Science in Social Work. Department ofSocial Work. Goteborg University. – [Електроннийресурс]. – Режим доступу: 20.12.2009: <http://w w w. s o c w o r k . g u . s e / d i g i t a l A s s e t s / 1 1 8 6 /1186326_Programme_description.pdf> – Загол. зекрану. – Мова англ.


Постановка проблеми. Модернізаціявищої школи спрямована навдосконалення процесу навчання,

виховання і розвиток самостійної, творчої,ініціативної особистості. Саме тому, викладач маєволодіти знаннями педагогічних наук, розумітисутність форм і методів демократичноговиховання, гармонійного розвитку студентів, щобспонукати їх до пізнання таємниць природи інаукових досліджень. Реформування вищої освітита соціально-економічні зміни вимагають новихпідходів до процесу навчання у вищомунавчальному закладі і підготовки фахівцівширокого профілю. Тому однією з вагомих потребпідвищення якості навчального процесу єоцінювання педагогічної компетентності

викладачів та впровадження нових методів зметодики викладання навчальних дисциплін тадіагностування якісного рівня знань студентів.

Аналіз наукових досягнень і публікацій.Вивчаючи дидактичну та методичну літературиможна зазначити, що проблему педагогічноїкомпетентності викладачів розглядають:Ю. Бабанський, В. Бондарь, С. Висоцька,В. Краєвський, Н. Кузьміна, А. Маркова, І. Лернер,В.А. Сластьонін, М. Скаткін, А. Хуторський,В. Шувалова, Г. Стрікленд (Stricland G.), М. Ефрік(Afric M.), Х. Марш (Marsh H.), Л. Роче(Roche L.), У. Кешін (Cashin W.), Ф. Фіч (Fich F.)та інші.

Суттєва проблема оцінювання педагогічноїкомпетентності викладачів широко дискутується

Ірина Зварич, кандидат педагогічних наук,провідний науковий співробітник НД лабораторії НН центру мовної підготовки

Національної академії СБ України і кафедри теоріїта практики перекладу з англійської мови

Інституту філології Київського національного університетуімені Тараса Шевченка

ОЦІНЮВАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІВИКЛАДАЧІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ СШАРозглянуто педагогічну компетентність викладачів США у кожній нормі базових стандартів INTASC,

проаналізовано тести оцінювання викладачів з педагогічної компетентності та педагогічної компетентностіз навчальної дисципліни.

Ключові слова: компетентність, педагогічна компетентність, навчальна дисципліна, компетенція,базові стандарти, тести, оцінювання, якість знань, діагностування, вищий навчальний заклад.

Рассмотрено педагогическую компетентность преподавателей США в каждой норме базовыхстандартов INTASC, проанализировано тесты оценивания преподавателей с педагогическойкомпетентности и педагогической компетентности с учебной дисциплины.

Ключевые слова: педагогическая компетентность, компетентность преподавателя, учебнаядисциплина, компетенция, базовые стандарты, тесты, оценивание, качество знаний, диагностирование,высшее учебное заведение.

In this article the teachers’ tests of pedagogical competence and pedagogical competence of training subjectare observed and teachers’ pedagogical competence in each norm of basic standards INTASC is analyzed.

Key words: competence, pedagogical competence, training subject, jurisdiction, basis standards, tests,education, quality of knowledge, diagnose, higher education establishment.

УДК 378.124(73)

ОЦІНЮВАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВИКЛАДАЧІВВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ США

© І. Зварич, 2010

www.socwork.gu.se/digitalAssets/1186/

38

серед українських та зарубіжних учених якізнаходиться в центрі уваги дослідників: педагогів,психологів, філософів, фізіологів, спеціалістівпрактиків.

В.О. Пометун розділяє думку відомихр о с і й сь к и х вч е н и х В . В . К р а є в сь ко го ,А . В . Хуторського, які розглядають терміникомпетентність і компетенцію. На думку вчених,компетенція – це коло питань, з якими обізнанийпедагог і має відповідний досвід. На думкувчених, компетентність у визначеній галузі – цепоєднання відповідних знань і здібностей, щодозволяють обґрунтовано судити про сферу йефективно діяти в ній, тобто компетентність – єрезультатом набуття компетенцій [2, 20]. Якщодо кола відповідних питань обізнаного педагогавіднести ґрунтовні знання з навчальної дисципліни,вміння її викладати та оцінювати свою роботу, тозазначити, що на основі результатів оцінюванняпедагогічної компетентності викладачівпередбачається якість навчального процесу увищому навчальному закладі.

Л.І. Паращенко стверджує, що компетентність– це інтегрована характеристика якості,результативний блок, сформований через досвід,знання, вміння, ставлення, поведінкові реакції іпобудована на комбінації взаємовідповіднихпізнавальних відносин і практичних навичок,цінностей, емоцій, поведінкових компонентів, знаньта вмінь, всього того, що можна мобілізувати дляактивної дії. Вона зазначає, що компетентність –об’єктивна категорія, суспільно визнаний рівеньзнань, умінь, навичок, ставлень у певній сферідіяльності, абстрактного носія. На думкуЛ.І. Паращенко предметна компетенція – цесукупність, знань, умінь та характерних рис умежах предмета, що дозволяє особистостівиконувати певні дії через власне ставлення [2, 93].

В.А. Сластьонін належним чиномхарактеризує педагогічну діяльність викладача,його компетентність і професійність. Він зазначає,що викладачеві мають бути притаманні: високагромадська і соціальна активність; любов дообраної професії, здатність навчати студентів іпередавати їм свої знання, уміння, навички, досвід;інтелігентність, духовна культура, бажання івміння працювати з іншими; професіоналізм,інноваційний стиль науково-педагогічногомислення, готовність до створення новихцінностей і прийняття творчих рішень; постійнапотреба самоосвіти; необхідність фізичного іпсихічного стану здоров’я [4, 27]. Серед всіхкомпонентів педагогічної діяльності педагога, якіхарактеризують його як неповторну особистість,він виокремлює педагогічний обов’язок і такт,

педагогічну мораль і справедливість,відповідальність, самовідданість, авторитетність,культуру наукового мислення і готовність допедагогічної діяльності [4, 30]. До оцінюванняпедагогічної компетентності викладачівВ.А. Сластьонін включає особисті і професійніякості педагога, його основні вимоги допедагогічної діяльності у вищому навчальномузакладі.

Я. Болюбаш, І. Булах, М. Мруга, І. Філончукрозглядають педагогічну компетентністьвикладача в кожній нормі базових стандартівINTASC у яких визначають і поступоворозширюють вимоги до педагога, його здатністьвикладати навчальну дисципліну та оцінюватиякісний рівень знань, умінь, навичок студентів іколег.

Відповідно до вимог першої норми базовихстандартів INTASC вони відносять дооцінювання педагогічної компетентностівикладача розуміння основних концепцій навчання,припущення, вирішення спірних питань вопануванні навчальної дисципліни, методиопитування і найважливіші шляхи її пізнання. Вонизазначають, що викладач розуміє, якконцептуальна система поглядів студентів та хибніуявлення про навчальний предмет можутьвпливати на його опанування і навчання молоді,тому педагог вміло показує зв’язок навчальноїдисципліни із суміжними науками [3, 62]. Однак,треба доповнити, що педагогічна компетентністьвикладача цієї норми потребує чіткого розумінняцілей і завдань навчальної дисципліни,усвідомлення зв’язку із суміжними науками, щобпрофесійно залучати студентів до змістовноговивчення навчальних предметів та підвищеннясамоосвіти викладачів для покращеннянавчально-виховного процесу.

Оцінювання педагогічної компетентностідругої норми базових стандартів INTASCзасвідчує, що викладач знає як правильноорганізувати навчальний процес для досягненнянайкращого результату і простежити йогопротікання: як студенти засвоюють знання,набувають навички, розвивають розумовіздібності. На думку Я. Болюбаш, І. Булах,М. Мруги, І. Філончук викладач розуміє, щорозвиток фізичних, соціальних, емоційних,моральних і пізнавальних здібностей студентіввпливає на навчання, тому він професійно вмієвикористати ці фактори в навчальному процесі івизначити рівень підготовленості студентів,усвідомлюючи, що прогрес у кожній окремій сферінавчання може вплинути на розвиток і вивченняінших [3, 63].



39 Молодь і ринок №12 (71), 2010

До педагогічної компетентності другої нормибазових стандартів INTASC треба віднестиобізнаність педагога щодо методики викладаннянавчальної дисципліни та методів, прийомівоцінювання якісного рівня знань студентів.Діагностування якісного рівня знань студентіввідбувається для того, щоб підняти якістьвикладання навчальних предметів, з’ясуватинедоліки та прогалини в процесі навчання іводночас визначити рейтинг викладача у вищомунавчальному закладі.

Оцінювання педагогічної компетентностітретьої норми базових стандартів INTASCполягає в тому, що викладач розуміє розбіжностів підходах до навчання і практичної діяльності,може їх ідентифікувати, включаючи особливостісприйняття навчального матеріалу і різнуздатність до його засвоєння, а такожспроможності створювати методику, щовикористовує сильні сторони студентів як основудля їхнього професійного зростання [3, 64]. Надумку вчених, викладач розуміє фізичні вадистудентів, труднощі, що виникають у вивченнііноземної мови і знає як допомогти в опануваннінавчального предмета. Я. Болюбаш, І. Булах,М. Мруга, І. Філончук підкреслюють, щовикладач знає, як індивідуальний досвід іпопереднє навчання, а також мова, культура іродинне виховання впливають на досягненнястудентів у навчанні. На їхню думку викладачвраховує культуру, соціальну розмаїтість іусвідомлює необхідність пристосування методикинавчання до життєвого досвіду і культурнихособливостей студентів [3, 64].

Розглядаючи педагогічну компетентністьтретьої норми базових стандартів INTASC,зазначимо, що викладачі вищого навчальногозакладу використовують різні сучасні методикинавчання і виховання студентів та зобов’язанівраховувати сильні і слабкі сторони молоді длялогічного і послідовного виконання навчальноїпрограми в опануванні певної дисципліни.Викладачі професійно використовуютьіндивідуальний підхід, власний досвід, знання,уміння і навички в процесі навчання і вихованнястудентів.

Оцінювання педагогічної компетентностічетвертої норми базових стандартів INTASCзасвідчує, що викладач обізнаний з різнимивидами навчального процесу, розуміє переваги йобмеження методів навчання і знає як йогопокращати, використовуючи різноманітнітехнології навчання студентів [3, 65].

Враховуючи, що викладачі вищого навчальногозакладу постійно працюють над удосконаленням

навчально-виховного процесу, використовуючитехнологічні ресурси у своїй копіткій роботі,можна зазначити, що до педагогічноїкомпетентності треба віднести вміннявпроваджувати новітні технології навчання донавчально-виховного процесу з метою йогопокращання.

Оцінювання педагогічної компетентностіп’ятої норми базових стандартів INTASС,вказує що викладач використовує знання промотивацію людської поведінки, отриманих звивчення суміжних наук, зокрема психології,антропології, соціології для розробки стратегіїорганізації і підтримки індивідуальної і груповоїроботи у вищому навчальному закладі [3, 65].Компетентні викладачі обізнані в організаціїспільної продуктивної роботи у складнихсоціальних умовах, володіють принципами іметодами підвищення самомотивації студентів доопанування навчальних дисциплін та ефективностінавчально-виховного процесу.

Зазначимо, також, що педагогічнакомпетентність викладача передбачаєвдосконалення професійного рівня, сприяєвпровадженню сучасних ідеї навчанню івихованню студентів, розробляти нові програмидля підвищення якості навчально-виховногопроцесу у вищому навчальному закладі.

До оцінювання педагогічної компетентностішостої норми базових стандартів INTASCЯ. Болюбаш, І. Булах, М. Мруга, І. Філончуквідносять закономірності теорії комунікації,розвитку мовлення, роль мови в навчанні, гендернірозбіжності в спілкуванні зі студентами,використання інформаційних технологій,вербальне і невербальне спілкування [3, 67].

Соціологи жіночого об’єднання у США (SWS– Sociologists for Women in Society) таамериканські вчені, зокрема Х. Лаубі, К. Массоні,Дж. Спрег, Л. Фербер, досліджують проблемугендерного спілкування у вищих навчальнихзакладах США. Вони зазначають, що студентижіночої статі надають перевагу спілкуванню звикладачами-чоловіками, а не викладачами-жінками, а студенти чоловічої статі – навпаки.Дослідники США підкреслюють, що гендернеспілкування зі студентами впливає на оцінюванняпедагогічної компетентності викладачів, змушуєвищі навчальні заклади певним чином реагуватина можливий негативний результатдіагностування педагогів. Вони зазначають, щостуденти США вважають викладачів-жінок більшкомпетентними тому, що вони мають кращіздібності поєднувати знання навчальноїдисципліни і вміння її викладати, триматись в


40

аудиторії та оцінювати якісний рівень знань молоді[6, 98]. Гендерне спілкування із студентами маєпевні розбіжності та недоліки в об’єктивностіоцінювання педагогічної компетентностівикладачів. Воно певною мірою впливає наоцінювання педагогічної компетентностівикладачів, однак не варто цього брати за основутому, що до його складу входять різні складові,які бажано окремо діагностувати і комплексновизначати рівень педагогічної компетентностіпрофесорсько-викладацького складу.

До оцінювання педагогічної компетентностісьомої норми базових стандартів INTASCЯ. Болюбаш, І. Булах, М. Мруга, І. Філончуквідносять: розуміння викладачем теорії навчанняі викладання навчальної дисципліни, вимоги доскладання навчального плану, закономірностірозвитку студентів, розробку методики зефективним використанням навчальнихматеріалів, індивідуальних та суспільних ресурсів,потреб і здібностей студентів для досягненнянавчальних цілей [3, 68].

Це є слушною думкою вчених і з нею вартопогодитись тому, що компетентні викладачіповинні вміти розробляти різні методики, складатинавчальні програми і робочі плани, щоб тівідповідали потребам студентів і підвищувалиякість навчального процесу. Однак, зазначимо, щооцінювання педагогічної компетентностівикладачів потребує вміння виконуватизапропоновані, розроблені і затверджені навчальніпрограми, робочі плани, щоб теоретичні знання,уміння, навички поєднати з їх практичноюпрофесійною діяльністю.

Оцінювання педагогічної компетентностівосьмої норми базових стандартів INTASCвказує, що професійність викладача у визначеннізнань студентів, використанні різних методівдіагностування навчальних досягнень таобізнаність із теорією педагогічних вимірів ікатегорій: валідність, надійність, точність,шкалювання [3, 69]. Діагностування знаньстудентів здійснюється для того, щоб визначитирівень опанування програмного матеріалу,з’ясувати прогалини в процесі навчання і якістьвикладання навчальної дисципліни, оцінитипедагогічну компетентність викладачів і їх вмінняорганізувати навчально-виховний процес.

Оцінюючи якісний рівень знань студентів, мивизначаємо вплив педагогічної компетентності навикладання навчального предмету, заохоченнястудентів до його опанування, наукового пізнанняі досліджень.

Оцінювання педагогічної компетентностідев’ятої норми базових стандартів INTASC

висвітлює обізнаність викладача з методамиопитування, основними напрямками педагогічнихдосліджень, ресурсами педагогічного зростання[3, 70].

Оцінювання педагогічної компетентностідесятої норми базових стандартів INTASC,засвідчує розуміння викладачем зовнішніхфакторів, які можуть впливати на навчання і життястудентів, обізнаність законів, що регулюють їхправа і обов’язки викладачів. Я. Болюбаш,І. Булах, М. Мруга, І. Філончук зазначають, щовикладач розглядає навчальні заклади якгромадські організації і усвідомлює відповідніаспекти діяльності системи у якій працює [3, 71].

Проаналізувавши, дидактичну та методичнулітературу з питань організації навчальногопроцесу у вищій школі США, можна зазначити,що в Америці здійснює керівництво всімаструктурними підрозділами вищих навчальнихзакладів опікунська рада, до якої входятьпредставники навчальних і дослідницькихзакладів, фірм, корпорацій тощо. Склад опікунськоїради призначає губернатор штату або мер міста.Ця рада вирішує питання фінансування вищогонавчального закладу, відкриття новихспеціальностей, факультетів і має повноваженняпризначати чи звільняти керівників університетів,які повністю підпорядковані її рішенням. На чолінижчих структурних органів вищої школизнаходяться – декани, які відповідають заорганізацію навчально-виховного процесу іметодичної роботи, за підбір педагогічних кадрів,перевіряють їх компетентність, підготовку іпрофесійну придатність до викладацької роботи[1, 41 – 46].

Педагогічна компетентність викладачів СШАоцінюється спеціальними комісіямидепартаментів, при цьому звертається особливаувага на наукову діяльність педагогів. Високооцінюється педагогічної компетентностівикладачів, які висвітлюють свої погляди насторінках наукових газет і журналів, ведутьдискусію і відстоюють свої наукові погляди,роблять внесок в науку, використовують власнідослідження і відкриття у викладанні навчальноїдисципліни. Саме тому у вищих навчальнихзакладах США широко використовується вислів“publish or perish”, що в перекладі означає –друкуйся, або залишайся без роботи. Дляоцінювання педагогічної компетентностівикладачів США розроблено тести з врахуванням:вміння педагога визначати освітні ціліпрограми вищих навчальних закладів і їханалізувати; ґрунтовних знань з навчальноїдисципліни; здатності викладача передати



41 Молодь і ринок №12 (71), 2010

студентам свої знання, уміння, навички,досвід з навчального предмета; вміннявикористовувати новітні технології;спроможності здійснювати індивідуальне ігрупове навчання студентів; здатностівизначати якісний рівень знань студентів;спроможності відповідати за управліннянавчально-виховним процесом; підвищеннясамоосвіти педагогів; здатності осмислитисвою практичну діяльність і вчитися на основідосвіду; наукових досягнень педагога.

У дидактичній та методичній літературіпідкреслюється, що оцінювання педагогічноїкомпетентності викладачів США здійснюється наоснові відповідних тестів педагогічноїкомпетентності, до яких включено питання зпедагогіки і психології, методики викладаннянавчальних дисциплін і оцінювання якісного рівнязнань студентів. У США розрізняють сімнадцятьрізних видів тестів оцінювання педагогічноїкомпетентності викладачів. Такі тести маютьвідповідну складність і використовуються удвадцяти восьми штатах INTASC (TeacherAssessment and Support Consortium) – Консорціумз підтримки та оцінювання викладачів-початківцівпостійно розробляє і вдосконалює тестипедагогічної компетентності викладачів до якихвключають: сконструйовані відповіді, випадки здослідження (case study exercise), прикладистудентських робіт, що стосуються навчальногопроцесу, ефективності його вдосконалення увищому навчальному закладі і діагностуванняякісного рівня знань молоді.

Рівень володіння викладачем змістовнимизнаннями з навчальної дисципліни та вміннямпередати накопичені знання, навички, досвідстудентам визначається за тестами педагогічноїкомпетентності з навчальної дисципліни. Такітести розроблено лише із шести навчальнихдисциплін і використовують їх поки що у семиштатах. З допомогою тестів педагогічноїкомпетентності викладачів США з навчальноїдисципліни перевіряють знання з біології,математики, фізики, соціальних наук, іспанської таіноземної мов [6, 50 – 75]. Слід зазначити, що уСША дуже багато емігрантів талатиноамериканського населення, тому опануваннястудентами іноземними мовами становить певнунеобхідність у спілкуванні з носіями мови.

Виходячи із сказаного констатуємо, що у СШАіснує 500 різних тестів перевірки педагогічноїдіяльності викладачів, але найбільш дієвимивважають тести педагогічної компетентностіта педагогічної компетентності з навчальноїдисципліни.

Оцінювання педагогічної компетентностівикладачів відбувається на рівні окремих штатів,які встановлюють необхідні і різні за складністювимоги для отримання ліцензії на право викладатиу вищому навчальному закладі. Ліцензійні вимогидо педагогічної діяльності викладачаскладаються із трьох компонентів: освітнього,практичного і діагностичного. Отримання ліцензіївикладача вказує на опанування ним певного рівнязнань, умінь і навичок, які необхідні дляпедагогічної діяльності у вищому навчальномузакладі. Без ліцензії педагог може працюватитільки у приватних школах, а у деяких штатах – усередніх навчальних закладах протягомобмеженого часу, до заповнення вакантної посадиліцензованим викладачем. У більшості штатів дляотримання ліцензії на викладання, окрім успішногопроходження тестування з базових навичок ізагальних знань, ґрунтовних знань з навчальноїдисципліни і педагогіки вимагають американськегромадянство, встановлюють вікові обмеження,перевіряють наявність рекомендацій тапідтвердження факту практичної діяльності. УСША існує двох, трьох ступенева системаліцензування викладачів, яка передбачаєдодаткові вимоги до кожного її типу. Додатковівимоги отримання ліцензії стосується отриманнявченого ступеня або подальшого професійногозростання.

Я. Кохен зазначає, що оцінювання педагогічноїкомпетентності викладачів ґрунтується настудентських відповідях на запитання, яківключено до анкети діагностування їх педагогічноїдіяльності. Різнобічні відповіді анкетуваннястудентів певним чином вказують на педагогічнукомпетентність викладача, висвітлюють йогоґрунтовність його знання з навчальної дисципліниі майстерність її викладати, завойовувати симпатіїстудентів в умовах викладання навчальногопредмета кількома кваліфікованими колегами ісвоєчасно виконувати навчальну програму.Викладач, який отримав найвищий рейтинг упроцесі оцінювання його педагогічноїкомпетентності вважається найкращим. Надумку американської дослідниці Я. Кохенвизначення рейтингу педагогічної компетентностівикладача майже не впливає кількість студентів.Вона підкреслює, що педагоги, які викладаютьнавчальну дисципліну в аудиторіях з великоюкількістю студентів, мають зовсім мало шансівотримати високий рейтинг оцінюванняпедагогічної компетентності, порівнюючи звикладачами-колегами, які працюють знезначною їх кількістю.

Адміністрація вищого навчального закладу


42

США високо оцінює викладачів, яких обираютьстуденти для викладання навчальних дисциплінта спецкурсів, бажаних для вивчення. Протерейтинг оцінювання педагогічної компетентностітаких викладачів може бути нижчим ніж йогопрогнозували тому, що базується лише на основіанкетування студентів. Я. Кохен проаналізувалавідповіді студентів на запитання, які включено доанкети діагностування педагогічної діяльностівикладачів і стверджує, що рейтинг оцінюванняпедагогічної компетентності викладачів, яківикладають навчальну дисципліну для 120студентів може бути нижчим, ніж рейтингпедагога, який навчає 15 осіб студентської молоді.Вона підрахувала, що середній арифметичний балпедагогічної компетентності викладачів, якихоцінювали 120 студентів становить 3,93, а тихпедагогів, яких оцінювали 15 вихованців – 3,94.Викладач вважається кращим і має вищий рейтингоцінювання своєї педагогічної компетентності занаявності більшого середнього арифметичногобалу.

Таким чином, ми дійшли висновку, щопедагогічну компетентність викладачів не вартооцінювати лише на основі тестування студентів,а бажано діагностувати її комплексно івраховувати думку експертів, відгуки батьків,колег, випускників та адміністрації ВНЗ тому, щоце займає чинне місце в основі кадрової політикивищого навчального закладу США. Результатирейтингу оцінювання педагогічної компетентностівикладачів впливають на службові підвищенняпедагогів, надбавки до їх заробітної плати, рішеннящодо продовження контракту.

1. Высшая школа США. – М., ИНИОН,1997. – 79 с.

2. Компетентнісний підхід у сучаснійосвіті: світовий досвід та українськіперспективи: Бібліотека з освітньої політики/ Під заг. ред. О.В. Овчарук – К.: “КІС”. –2004. – 112 с. (Р.М. Бібік, Л.С. Ващенко,Л.І. Локшина, О.І. Пометун, О.Я. Савченко,С.Е. Трубачеві).

3. Педагогічне оцінювання і тестування.Правила, стандарти, відповідальність.Наукове видання / Я.Я. Болюбаш, І.Є. Булах,М.Р. Мруга, І.В. Філончук. – К.: Майстер клас,2007. – 272 с.

4. Сластёнин В.А. Педагогіка: Учеб.Пособие для студ. высш. учеб. заведений /В.А. Сластёнин, И.Ф. Исаев, Е.Н. Шиянов. –М.: Издательский центр “Академия”, 2005 –576 с.

5. Cohen A. On the Effect of Class Size on theEvaluation of Lecturers’ Performance // TheAmerican Statistician, November 1983. – Vol. 37.– № 4. – P. 331 – 333.

6. Laube H., Massoni K., Sprague J, andFerber A. The Impact of Gender on the Evaluationof Teaching: What We Know and What We CanDo // NWSA Journal, 2007. – Vol. 19. – № 3. –P. 88 – 104.

7. Mitchell K.J., Robinson D., Plake B.,Knowles K. Testing Teacher Candidates. The rileof licensure tests in improving teacher quality //Committee on assessment and Teacher Quality.National Research Council. – National AcademyPress. Washigton, DC, 2003. – 460 p.




13 грудня 2010ДЕНЬ СВЯТОГО

АНДРІЯ ПЕРВОЗВАННОГОАндрій Первозванний був одним із дванадцяти апостолів, учнів Ісуса Христа. У

православній церкві його називають Первозванним, оскільки, згідно з Євангелієм відІоанна, Андрій був одним із двох перших мешканців Галілеї, яким Христос почавпроповідувати своє вчення. Ім’я другого до нашого часу не дійшло. Згодом Андрійрозповів про Ісуса своєму братові Симону (апостолові Петру) і привів його до Христа.Проте в Євангеліях від Матвія та від Марка подана інша версія, у них ідеться про те,що Христос зустрів першими одночасно і Петра, й Андрія.

43 Молодь і ринок №12 (71), 2010

Постановка проблеми. Важлива рольосвіти в суспільному прогресі завждивизнавалася людством. Упродовж

історії, становлення і прогресу людськогосуспільства, разом з формуванням освіти якцілісної системи, стрімко зростає усвідомленняважливості її ролі в суспільному житті.

Значення освіти змінюється. Якщоспоконвічними завданнями освіти вважалисявиховання певних людських якостей та вивченняелементарних навичок, то із становленнямкапіталістичного суспільства відбуваєтьсяпоступове зростання значення професійної освіти,підготовка кадрів для промислового виробництва.

У другій половині ХХ століття значно зростаєінтерес до освіти і технічного прогресу як факторівекономічного зростання та розвитку. Саме в цейчас дослідження з економічних проблем освітивиокремлюються в самостійну галузь знань всистемі економічних наук. Об’єктивною основоювиникнення економіки освіти як самостійної галузізнань було різке збільшення масштабів освіти тавитрат на неї, посилення впливу освіти на темпиекономічного зростання й ефективністьсуспільного виробництва.

Методологічною основою науки “Економікаосвіти” є концепція людського капіталу, згідно зякою праця освіченої людини продуктивніша і єчинником зростання національного багатства. Томудана теорія є актуальним об’єктом дослідження.

Аналіз освітніх досліджень і публікацій.У формуванні та розробці концепції людського

капіталу значну роль відіграли праці класиківекономічної теорії А. Сміта, Д. Рікардо, К. Маркса,У. Петті, А. Маршалла, І. Фішера, Дж. Мілля та ін.,які обґрунтували необхідність вкладень у людськийкапітал з точки зору економічного зростання.

Сучасна концепція людського капіталурозвивалася в руслі вивчення змісту та формипродуктивних сил і представлена в роботахТ. Шульца, У. Боуена, М. Блауга, Г. Махлупа,Г. Беккера, Дж. Кендріка, Я. Тінберга та ін. Данідослідники розглядали людський капітал як набутілюдьми в процесі освіти знання, навички,мотивацію, які можуть використовуватисяпротягом певного періоду часу з метоювиробництва товарів і послуг.

Проблеми економіки освіти в Українідосліджують такі вітчизняні вчені, як В. Бобров,І. Каленюк, С. Клепко, Н. Тіпенко, А. Діденко,Л. Антошкіна, І. Тимошенко, Ю. Шукевич. Вонипереважно зосереджуються на проблемах вищої освіти.

Мета нашого дослідження – проаналізуватистановлення та основні етапи розвитку теорії людськогокапіталу, її ролі у формуванні економіки освіти.

Виклад основного матеріалу. Сфера освітизаймає особливе місце в соціально-культурнійсфері, що зумовлено її роллю в громадськомужитті та в розкритті інтелектуальних можливостейбудь-якого індивідуума. Освіта є одним ізголовних ресурсів сучасного суспільства. Рівеньі якість здобуття освіти, освітянські досягненнянаселення значною мірою визначаютьструктурно-інноваційні можливості розвитку

Людмила Пешенкова, доцент кафедри економікиМирон Баб’як, кандидат технічних наук, професор,

декан факультету менеджменту і маркетингуДрогобицького державного педагогічного університету


КОНЦЕПЦІЯ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ ЯК ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНА ОСНОВА ЕКОНОМІКИ ОСВІТИ

У статті висвітлені окремі аспекти теорії людського капіталу та її ролі в становленні та розвиткуекономіки освіти як науки про комплексну економічну роль освіти в процесі розширеного відтворення.

Ключові слова: освіта, економіка освіти, знання, людський капітал, ефективність інвестицій в освіту.В статье рассмотрены отдельные аспекты теории человеческого капитала и ее роли в становлении

и развитии экономики образования как науки о комплексной экономической роли образования в процессерасширенного воспроизводства.

Ключевые слова: образование, экономика образования, знания, человеческий капитал, эффективностьинвестиций в образование.

In the article the separate aspects of theory of human capital and its role are considered in becoming anddevelopment of economy of education as sciences about the complex economic role of education in the process of theextended recreation.

Key words: education, economy of education, knowledges, human capital, efficiency of investments in education.

УДК 371:33

КОНЦЕПЦІЯ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУЯК ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНА ОСНОВА ЕКОНОМІКИ ОСВІТИ

© Л. Пешенкова, М. Баб’як, 2010

44

економіки та багатьох інших сфер, важливих длялюдського добробуту. Звідси випливаєнеобхідність особливого ставлення до освіти збоку суспільства і керівників країни.

Згідно із Законом України “Про освіту” [1]метою освіти є всебічний розвиток людини якособистості та найвищої цінності суспільства,розвитку її талантів, розумових та фізичнихздібностей, виховання моральних рис, формуваннягромадян здатних до свідомого суспільноговибору, збагачення на цій основі інтелектуального,творчого, культурного потенціалу народу,забезпечення народного господарствакваліфікованими працівниками.

Сьогодні роль освіти зростає у зв’язку з такимиобставинами: по-перше, – необхідністюперетворення сфери освіти дійсно у пріоритетнугалузь життя країни; по-друге, – створеннямнового економічного механізму управліннянавчальними закладами; по-третє, – неминучістюпослідовного здійснення економічних реформ умасштабі усього народного господарства йстановлення цивілізаційної ринкової економіки внашій країні; по-четверте, – якісними змінами всистемі економічної освіти.

В найширшому сенсі під освітою розумієтьсяпередача знань та інформації з метою виконаннязавдань виховного та пізнавального характеру. Засвоєю структурою та змістом – освіта – це доситьскладне, багатомірне поняття, і тому є предметомдослідження різних гуманітарних наук [7, 9].

Освіта є сферою економічної діяльності, маєсвою продуктивну природу, здатна приноситивіддачу у вигляді зростання доходу. Діяльністьосвіти як системи передбачає налагодженнявласного ефективного механізму функціонування.

Входження освіти в систему ринкових відносинформує особливий вид товару – освітню послугу.Ринок освітніх послуг виступає важливою ринковоюінституцією у формуванні людського капіталу –сукупності знань, здібностей і компетенцій.

Ці аспекти освітньої діяльності носятьекономічний характер. Система освіти, їїекономічний механізм є об’єктом аналізуекономіки освіти.

В економічній літературі можна зустріти різнітлумачення поняття “економіка освіти”: це розділекономічної теорії присвяченій освіті; сегментекономіки; механізм керування й фінансуванняорганізації освіти [9]; наука про комплекснуекономічну роль освіти в процесі розширеноговідтворення, в тому числі відтворення виробничихвідносин між людьми у цій сфері, властивих їйзакономірностей [6, 399] тощо.

Економіка освіти є складовою частиною всієї

системи економічних наук. Фундаментальноюбазою, теоретичним ядром цієї системи єекономічна теорія. Економіка освіти належить догрупи галузевих економічних наук [7].

Теоретико-методологічною основоюекономіка освіти у працях західних економістів єздебільшого теорія людського капіталу та зв’язкиміж рівнем розвитку останнього з такимипараметрами, як оплата праці та рівеньекономічного розвитку.

Окремі елементи теорії людського капіталубули розроблені класиками політичної економіки(У. Петті, А. Смітом, Д. Рікардо).

Сама освіта в широкому розумінні слова(сімейна, підготовка до праці на робочому місці,навчання в школі тощо) завжди відігравала відомуекономічну роль. З розвитком продуктивних силекономічна значущість освіти зростає. Саме нанеї насамперед звернули увагу класики. Головнеджерело багатства нації вони бачили в праці, вмайстерності робітника, його кваліфікації унабутих та розвинутих здібностей робочої сили.

Класики політичної економії зробили реальнийвнесок у зародження окремих елементівекономіки освіти. Насамперед центром своїхдосліджень вони зробили живу працю. На думкуПетті, праця повинна включатися в будь-якуоцінку національного багатства [12].

Класики підкреслювали ту думку, що корисніпраці, здібності людей не виникають самі по собі,а є результатом доцільної діяльності суспільства.Створення таких здібностей пов’язано іззатратами матеріальних і духовних благ. На їхдумку, вроджені дані відіграють певне значенняу формуванні корисних здібностей до праці, алевирішальна роль у цьому процесі належитьсистемі виховання та освіти [13].

Петті першим у світовій економічній науцінамагався дати вартісну оцінку людини, її кориснихвластивостей та включив їх у поняття “капітал”[12]. Він уважав знання і навички складовоюбагатства індивідуума і всього суспільства.А. Сміт також зараховував знання, майстерністьта досвід людей в основний капітал суспільствапоряд з машинами, будівлями і землею.

Погляди А. Сміта на роль освіти викладені вроботі “Дослідження про природу і причинибагатства народів” (1776 р.). Зокрема, в Х розділіцієї роботи він розглядає вплив підготовленості доздійснення трудових процесів (за що відповідаєіснуюча система освіти і виховання) на рівеньзаробітної плати та одержуваний прибуток. Смітвідзначав, що для формування знань імайстерності необхідні час, праця та витрати, т.т.“дійсні витрати”. Д. Рікардо до витрат на



45 Молодь і ринок №12 (71), 2010

відтворення робочої сили зараховував витрати наосвіту, наголошував на залежності величинизаробітної плати від різного рівня витрат на освітуі навчання, від рівня розвитку і здібностейробітників і службовців до праці.

А. Сміт приділяв велике значення освіті якфактору, який визначає людську поведінку. Вінрахував, що освіта, розвиваючи різноманітніталанти, стимулює появу численних професій йвідповідно приводить до різноманітності товарів.На думку А. Сміта вартість праці повиннакомпенсувати вартість формального навчання,особливо в тих випадках, коли індивід витративзначний час на свою освіту. Освіта, таким чином,розглядається найважливішим джерелом суспільногокапіталу, а набуті завдяки навчанню навички та знання– як частина національного багатства.

А. Сміт уперше намагався вирізнити видипраці залежно від професії та часу, необхідногодля її здобуття: це кваліфікована праця, простапраця та праця працівників мистецтва йліберальних професій.

В освіті класики політичної економії вбачалине тільки економічну значущість, а й важливийчинник демократичного устрою суспільства, засібуникнення однобічної спеціалізації працівника,соціальну стабільність.

Теоретичне обґрунтування економічної роліосвіти дав К. Маркс. Він виділив просту ікваліфіковану працю, рахував: для того, щобперебудувати загальнолюдську природу так, щобвона отримала підготовку та навички в певнійгалузі праці, перетворилася на розвинуту робочусилу, необхідна певна освіта або виховання, якесвоєю чергою, коштує певної суми товарнихеквівалентів. Ці витрати на освіту, на думкуК. Маркса, залежать від кваліфікації робочої сили.Отже, К. Маркса насамперед, цікавить питанняпро те, як освіта впливає на вартість робочої сили,а відповідно й заробітну плату робітника [11]. Засловами К. Маркса, справжнє багатство – цесукупність потреб, здібностей, творчихобдарувань людей, ступінь вправності населення.

Економічну роль освіти повно і системнопроаналізував англійський економіст, засновникнеокласичного напряму в економічній теоріїА. Маршалл. Він визнав, що витрати на освітуподібні інвестиціям у речовий капітал, стверджував,що заробітна плата та доходи людини мають багатоспільного з процентом на капітал [14].

Таким чином, Маршалл ототожнює людськийта речовий капітал, так як вони обидва приносятьприбуток або процент. Разом з тим він рахував,що людина не може ні продаватися ні купуватисяподібно машинам та іншим матеріальним

агентам виробництва. Залишаючись власникомсвоєї особистості, робітник нібито продає своюпрацю.

А. Маршалл розглядав освіту як найважливішуперевагу для окремого індивідуума, виступав зарозвиток загальної освіти, яка не тільки сприяєрозвитку інтелектуальних здібностей індивідуума,але й відіграє важливу роль у соціалізаціїробітничого класу, прищеплюючи йому вищі нормиповедінки.

У своїй праці “Промисловість і торгівля” (1919р.)А. Маршалл вказував на роль освіти векономічному прогресі провідних промислових країн.В нових умовах індустріалізації, рахував він, освітане є привілеєм еліти, оскільки моральний таінтелектуальний прогрес сприяє їх підготовці довиконання складнішої виробничої діяльності тастимулює зростання продуктивності.

Затрати на підготовку робочої сили, в т. ч.спеціалізовану освіту, А. Маршалл розглядав якдовгострокові інвестиції, хоча і не пов’язував процесотримання освіти з прямими виробничимиінвестиціями. А. Маршалл виступав за активну,навіть визначальну роль держави в розвитку освіти,зокрема у фінансуванні навчання громадян.

Як найважливіший фактор індивідуального,соціального, морального, політичного таекономічного розвитку нації, розглядав освітуДж. Мілль. На його думку, нація повинна мати нетільки освічену еліту, але й достатньо освічененаселення, так як це забезпечує найбільшезближення інтересів між правлячим класом іпідданими. Він рахував, що користь від освітиможе оцінюватися в економічних термінах, томувитрати на освіту можуть розглядатися яккапіталовкладення. Дж. Мілль вказував нанеобхідність розширення доступності освіти,особливо для бідніших верств суспільства. Длярозв’язання цієї проблеми він рахував необхіднимзабезпечення певного обсягу та задовільноїякості освіти, тобто ефективне використанняресурсів. Як і А. Маршалл, Дж. Мілль відводивважливу роль держави в галузі освіти, в т. ч. устимулюванні приватної індивідуальної ініціативи[14]. Разом з тим він заперечував той факт, щотільки держава повинна займатися наданнямосвітніх послуг.

Із інших напрямків економічної теорії, які зверталиувагу на економічні аспекти освіти, необхіднозгадати австрійську школу економічної теорії.

Представники цієї школи вважали, щоекономічна цінність блага, в т. ч. і освіти, залежатьвід того, наскільки дане благо корисне суспільствуабо окремому індивідууму. Представникиавстрійської школи рахували, що сама освіта не


46

має ціни. Вона набуває ціни тільки тоді, колизадовольняє потребу осіб, які одержують освіту,або тих, хто її оплачує. Цінність освіти буде зростатиіз зростанням попиту на її продукцію, т. т. нанавчання індивідуумів. Якщо попит на неї почнезменшуватися, то економічна цінність освітизменшиться. Отже, економічну цінність освіти, надумку теоретиків австрійської школи, визначаютьпопит і корисність, а не виробництво та пропозиція.

У 20 – 30-х роках XX століття на Заходіз’явилися перші дослідження, в яких була зробленаспроба практично оцінити економічну значущістьосвіти. Серед авторів, які залишили свій слід вісторії становлення економіки освіти, необхідновідзначити американських економістів А. Елліса,Д. Горсилайна, Дж. Уолша. Зокрема Д. Горсилайннамагався розробити метод, який би визначив впливосвіти на доходи без врахування впливу такихчинників, як вроджені здібності, соціальнепоходження, стать, вік, місце проживання, грошовідоходи завдяки “щасливому випадку”, грошові втратив силу “випадкової невдачі”, поганого здоров’я тощо.

Співробітник Гарвардського університетуДж. Уолш був першим економістом XX століття,хто застосував теорію людського капіталу вконкретних розрахунках впливу професійної освітина рівень національного доходу США. Урозрахунках вартості професійної освіти та їїефективності він вперше використав, тіснопов’язані з теорією людського капіталу, положенняпро альтернативні витрати виробництва тапереваги благ у часі, які сьогодні широкозастосовуються в сучасній економіці освіти.

Із середини XX століття західні економістизвертають увагу на “творчу” роль людини увиробництві та якісний стан робочої сили. Цевідбулося під впливом об’єктивнихзакономірностей суспільного виробництва. У цейчас частка складної (інтелектуальної) праціпорівняно з простою (традиційною) неухильнозростає. Прискорення науково-технічногопрогресу висуває на перший план такі якостіробочої сили, як освіта, кваліфікація,відповідальність та морально-фізична готовністьдо праці. Роботодавці починають займатисяпитанням якісного стану робочої сили, оскількиподальше ігнорування людського чинника стаєперешкодою до зростання прибутку.

Емпіричний аналіз факторів зростаннянаціонального доходу в розвинутихкапіталістичних країнах показав, що прирістпродукції став суттєво випереджати темпизростання маси основного капіталу. На це впершезвернули увагу економісти індустріальнорозвинутих країн – Г. Солоу, Дж. Кендрік та ін.

Випереджаюче зростання продукції порівняноз приростом розмірів капіталу і праці сталопояснюватися головним чином за рахунокпокращення якісного стану робочої сили.

Аналізуючи капіталістичне суспільствоекономісти-класики не ототожнювали працю ікапітал, бачили між ними принципову відмінність.В XІX ст. в економічній думці панувала концепціятрьох факторів виробництва: праці, капіталу іземлі. На початку XX ст. першу спробу створитиконцепцію “всеосяжного” капіталу зробивамериканський економіст І. Фішер. Згідно йогопоглядів, капіталом є все те, що протягом певногочасу приносить дохід, а дохід завжди є продуктомкапіталу. Таким чином, капітал за визначеннямФішера, однозначно включає в себе як засобивиробництва, так і робочу силу.

Ця ідея була підтримана авторами теоріїлюдського капіталу, яка виникла в 60-х роках XXстоліття у США. Базова модель цієї теорії буларозроблена в праці Г. Беккера “Людський капітал:теоретичний та емпіричний аналіз”, яка впершебула опублікована в 1964 р. Інші розробки цієїконцепції пов’язані з іменами Т. Шульца, Дж.Мінцера,М. Блауга, Ф. Махлупа, Дж. Кендріка, Е. Денісона,Л. Роббінса, Г. Джонсона, Я. Тінберга та ін.

Згідно теорії людського капіталу знання,навички та інші здібності людини, які впливаютьна зростання виробництва і доходів, є капіталом,а вкладеннями, що формують цей капітал, євитрати на освіту, підготовку робочої сили навиробництві, на медичне обслуговування тощо.Перераховані витрати впливають як самостійно,так і комплексно на ефективність людськоїдіяльності. Т. Шульц у своїй роботі “Інвестиції влюдський капітал” (1961 р.) робить наголос наважливості підготовки робочої сили для процесуекономічного розвитку, а Г. Беккер запропонуваврозглядати інвестиції в людський капітал якрівноцінні у фізичний капітал.

З точки зору Шульца та його прихильників,людські ресурси з одного боку подібні доприродних ресурсів, а з другого – до речовогокапіталу. Тільки після відповідної обробки людинанабуває якості капіталу. Тому із зростаннямвитрат на покращення якісного стану робочої силипраця як первісний фактор поступовоперетворюється у “людський капітал”. Авториконцепції прийшли до таких висновків: по-перше,між людським та речовим капіталами відсутніпринципові відмінності; по-друге, у зв’язку ззначним зростанням капіталовкладень у людинусуттєво змінюється структура заробітної плати,більша частка якої є тепер продуктом людськогокапіталу, а не праці; по-третє, так як інвестиції в



47 Молодь і ринок №12 (71), 2010

людський капітал випереджають вкладення уречовий, власність на фізичний капітал як джерелодоходів відходить на другий план.

В основі концепції людського капіталу лежитьтеорія раціональної поведінки індивідуума,інвестиції якого в підвищення свого освітнього рівняє результатом його оптимального рішення в умовахдосконалої конкуренції враховуючи ймовірнімайбутні альтернативні та дисконтовані доходи, яківін очікує протягом усього робочого періоду життя.

Той факт, що людина стала об’єктомзростаючих капіталовкладень, поставивекономічну теорію перед необхідністю кількіснихоцінок вкладень у людини. В основу такої оцінкибув покладений принцип капіталізації майбутніхдоходів.

Таким чином, у відповідності з теорієюлюдського капіталу інвестиції у професійнупідготовку та вищу освіту здійснюютьсяіндивідуумом на основі тих самих економічнихрозрахунків доходності вкладеного капіталу, як ілюбі інші інвестиції (наприклад, в акції абооблігації). Дохідність інвестиції в освіту в цьомувипадку виражається у зростанні доходівіндивідуума, який одержав освіту [3].

Оцінка ефективності інвестицій в освітуздійснюється на основі порівняння вартостіінвестиції з доходом, що вони приносять. Прицьому використовується принцип “витрати-вигоди”: порівнюються витрати і вигоди від освіти,приведені до одного моменту часу. При оцінцівитрат на освіту враховуються не тільки прямівитрати, але і так звані “загублені заробітки, тобтозаробітки, що губляться індивідами через те, щовони не працюють, свого роду вартість втраченихможливостей”.

Стосовно навчання, вартістю втраченихможливостей виступає дохід, що втрачається врезультаті ухвалення рішення про продовженнянавчання. Загублені заробітки складають, зарозрахунками, близько половини сумарних витратнавчання. У США, за деякими оцінками, їхнячастка коливається в межах 50 – 60% відзагальної вартості вищої і середньої освіти [9, 11].

Сьогодні використовують два критерії оцінкиефективності інвестицій в освіту:

- метод розрахунку чистого проведеногодоходу. У цьому випадку ефективність інвестиційв освіту визначається як різниця між потокоммайбутніх доходів від освіти та обсягом інвестиційв освіту;

- метод внутрішньої норми дохідності, якийпоказує норму процента, при якій теперішня вартістьпотоку майбутніх доходів дорівнює інвестиціям восвіту. Отримана в результаті розрахунків норма

ефективності порівнюється з базовими нормамиприбутковості в економіці [5, 41].

У реальному житті навряд чи хто-небудьприймає рішення про вступ до вишів на основірозрахунків ефективності інвестицій в освіту.Проте абітурієнти використовують ті, або іншіоцінки (свої власні, батьків та знайомих) та берутьдо уваги можливість одержання додатковихдоходів після закінчення навчання та необхідністьздійснення витрат на нього.

Концепція людського капіталу сталаінструментом обґрунтування таких понять векономічній теорії праці, як заробітна плата, шкалаоплати праці, розподіл особистих доходів. Багатохто з дослідників, починаючи з 60-х років минулогостоліття, вказуючи на важливість технічногопрогресу для економічного розвитку, розглядалиінвестиції в освіту як основну умову прискореннятемпів економічного зростання.

За підрахунками західних і вітчизнянихекономістів, майже третина приросту валовоговнутрішнього продукту в розвинутих країнах світунині забезпечується інвестиціями у сферу освіти.Знання стали сьогодні найважливішим економічнимресурсом сучасності. Оскільки знання стаютьосновою економіки, кардинально зростає рольлюдського капіталу – носія знань. Нині унаціональному багатстві світового співтовариствалюдський капітал складає 64 %, природний капітал– 20 %, а фізичний лише 16 % [8, 46].

Унаслідок науково-технічної революції наука іосвіта перетворилася в безпосередньопродуктивну силу, яка є основою економіки знань.Знання стають найважливішим факторомекономічного зростання та головнимстратегічним ресурсом. Такий класичний факторвиробництва, як праця, все менше впливає нарозвиток економіки постіндустріальних країн. Цепов’язано і з тим, що зростає тривалість періодунавчання. Згідно прогнозів, пропозиція робочоїсили в перспективі буде зростати незначно. Узв’язку з тим, що важливими умовами науково-технічного прогресу є розширення обсягутехнічних знань, їх активне розповсюдження(нагромадження та переробка інформації), атакож прискорення процесу одержанняматеріальних результатів на основі цих знань(застосування нових продуктів та технологій),найважливішим фактором економічногозростання стає якість робочої сили, якість праці.Завдяки теорії людського капіталу, вкладення влюдину стали розглядатися як джерелоекономічного зростання, до того ж не меншеважливе ніж “звичайні” капіталовкладення.

За оцінками американського Національного


48

бюро економічних досліджень, зростанняамериканської економіки із 70-х років минулогостоліття становило в середньому 3,5% на рік. Прицьому тільки 1,7% зростання забезпечувалося зарахунок збільшення капіталу і робочої сили, а 1,8%– технічними нововведення й вищим рівнем освітиробітників [4, 45 – 46].

Т. Шульц, Е. Денісон, Дж. Кендрік та інші вченідали кількісну оцінку внеску освіти в економічнезростання. Було з’ясовано, що протягом ХХстоліття нагромадження “людського капіталу”випереджало нагромадження фізичного капіталу.За розрахунками Е. Денісона, приріст доходу наодну особу в США протягом післявоєнногоперіоду був на 15 – 30% зумовлений підвищеннямосвітнього рівня робочої сили [2].

Дослідження проведені Національним центромякості освіти персоналу США показали, що 10%– не збільшення витрат на зростання освітньогорівня працівників підвищує продуктивність на8,6%. У той же час 10% – не збільшення інвестиціїв обладнання дає можливість підвищитипродуктивність праці лише на 3,4%. Інакшекажучи, вигідніше вкладати гроші вінтелектуальний потенціал. За рахунок системиосвіти та інших наукоємних галузей розвинутікраїни світу одержують до 40% валовогонаціонального продукту [15].

Досвід таких країн як Гонконг, Сінгапур,Південна Корея підтверджує, що наголос наінвестиції в освіту є найефективнішою стратегієюекономічного розвитку.

Теорію людського капіталу досить складнозастосувати до радянської та української дійсності.У нашій країні була сформована така економічнасистема, за якої різниця між кваліфікованою танекваліфікованою працею, заробітною працеюпрацівників зайнятих інтелектуальною і фізичноюпрацею не була такою великою, як в країнах Заходу.Інтелектуальна праця оплачувалась завжди вкращому випадку так само, як фізична. Разом зтим більшість громадян завжди прагнулипідвищити рівень своєї освіти.

Одним з ключових показників, що впливаютьна рівень освіти є показник ВВП на одну особу.

За 2007 рік показник ВВП на одну особу вУкраїні становив трохи більше 38% віданалогічного показника по 15 країнах ЄС.

За останні роки в Україні спостерігається сталезростання обсягів видатків з державного бюджетуна освіту. Наприклад, 2004 року загальні видатки здержавного та місцевих бюджетів на освітустановили 5,3% від ВВП, 2005 – 6,3%, 2006 – 6,5%,а в 2007 році 6,6%. Це означає, що кожна п’ятагривня з бюджету держави виділяється на освіту і

засвідчує важливу роль галузі в суспільному житті.До речі, для порівняння: обсяги видатків на освітудо ВВП в окремих країнах з ринковою економікоюстановлять від 3,6% до 5,8%, зокрема, в Японії –3,6%, в Німеччині – 4,8%, США – 5%, Франції –5,8% [8].

Разом з тим аналіз структури витрат на освітупоказує, що вона відтворює старі тенденції врозподілі бюджетних коштів і не стимулює якіснийрозвиток освіти.

Залишається далеко не розв’язаною у нас іпроблема диференціації заробітної плати, впливуосвіти на зростання доходів.

У теорії людського капіталу виходять з того,що заробітна плата має своєрідну шаруватуструктуру, де кожен “шар” пов’язаний звизначеним рівнем освіти. Той “шар” заробітків,що відповідає даному рівню освіти, і є грошовимдоходом від нього [9].

Встановлення величини заробітної плати та їїдиференціація повинні залежати від складностіробочої сили, її загальноосвітнього та кваліфікованогорівнів. Пропорційність (відносна) величини витратна формування працездатної людини й сумиотриманих у процесі діяльності доходів повинна бутиу співвідношенні 1:4 [6, 393]. Реалізація цих принципіввимагає значного підвищення середньої заробітноїплати в Україні як загалом в народному господарстві,так і насамперед для спеціалістів з вищою освітою.Недотримання принципів теорії людського капіталузаподіює народному господарству Українивеличезних збитків.

Сьогодні як зарубіжні так і вітчизняніекономісти відзначають ряд недоліків теорії“людського капіталу”: применшування культурноїцінності освіти, зведення людини до рівня машини,надмірно технократичний підхід до людини.

Теорія людського капіталу беручи за основурозуміння економічної вигоди, залишає зарамками розгляду інші фактори, що впливаютьна рішення продовжувати навчання чи виборупрофесійної орієнтації.

Разом з тим теорія людського капіталу робитьсуттєвий внесок як в економічний аналіз, так і врозробку політики в галузі освіти.

Висновки. Отже, економіка освіти як окремагалузь економічної науки виокремилася 50 роківназад. Починаючи з XVIII і до першої половиниХХ століття досліджувалися проблеми впливуосвіти на вартість робочої сили. Праця поділяласяна “просту” і “складну” залежно від рівня освітипрацівника.

З другої половини ХХ століття розробляласятеорія людського капіталу, яка і сталатеоретичною основою сучасної економіки освіти.



49 Молодь і ринок №12 (71), 2010

У теорії людського капіталу основна увагасконцентрована на проблемах економічноїефективності інвестицій у людину.

1. Про освіту: Закон України від N.1060-XII, іззмінами від 19.12.2006// www.osvita.org.ua.

2. Алимова Н.К., Пугач В.Н. Экономика образования:розвитие взглядов // Экономика образования. – 2010.– №1 – С. 4 – 29.

3. Ашер А. Теория человеческого капитала ипрактика предоставления студенческих грантов //Экономика образования. – 2009. – №2. – С. 87 – 91.

4. Вифлеемский А.Б. Проблемы реформированиясистемы оплаты труда в образовании и экономика знаний// Экономика образования – 2004. – №3. – С. 43 – 62.

5. Гневашева В.А. Социально-экономическазначимость образования как общественного блага//Экономика образования. – 2008. – №6. – С. 40 – 41.

6. Економічна енциклопедія: У трьох томах Т.1./Ред. кол.: Е.В. Мочерний та ін. – К.: Видавничий центр“Академія”, 2000 – С. 391 – 394.

7. Каленюк І.С. Економіка освіти: Навч. посіб. –К.: Знання України. 2005. – С. 316.

8. Кириченко О., Паращенко Л. Економікаосвіти України: проблеми та перспективиреформування // Вища школа. – 2008. – №2 – С. 46– 51.

9. С. Клепко. Економіка освіти з точки зоруфілософії освіти// Управління освітою. – 2007. – №7.– С. 10 – 17.

10. Маркс К. Капитал Т1// К. Маркс, Ф. Енгельс.Сочинения. – Т.23. – 907 с.

11. Маршалл А. Принципы политической экономики:Пер. с анг. – М.: Прогресс, 1983. – Т.1. – С. 415.

12. Петті У. Антология экономической класики.Предисловие И.А. Столярова. – М.: МП “7 конов”,“Ключ”, 1993. – С. 475.

13. Смит А. Исследование о природе и причинахбогатства народов. – М.: Соцэгиз, 1962. – С. 684.

14. Тейхера П. Рынки в сфере висшего образования:м о ж е м л и м ы п о - п р е ж н е м у у ч и т с я укласиков?// Экономика образования. – 2008 . –№2. – С. 75 – 87.

15. Щербак Є.Н. Условия образовательногокредитования в России//Экономика образования. –2008. – №5. – С. 21 – 31.


Постановка проблеми. Здоров’янаселення – це один з основнихпоказників економічного соціально-

політичного, культурного розвитку суспільства.Ідеї збереження здоров’я кожного громадянинапевною мірою привертали увагу суспільства в різні

періоди його розвитку. На сучасному етапі, колиУкраїна входить у новий період становлення усіхсфер соціального розвитку, проблема фізичного ідуховного розвитку молоді, її становлення яксоціальної особистості, готової до активної участів суспільному житті постає гостро актуальною.

Микола Лук’янченко, професор, декан факультету фізичного вихованняДрогобицького державного педагогічного університету


ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ ЧЕРЕЗ ПРИЗМУМОДЕЛІ САЛЮТОГЕНЕЗУ: ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА

У статті вивчається салютогенетична модель здоров’я відомого соціолога медициниА. Антоновського, аналізуються критерії даної моделі до визначення здоров’я людини, розкривається змісттаких понять, як “загальні імунні засоби” та “почуття когеренції”, які є визначальними в питанні формуванняздорового способу життя.

Ключові слова: здоров’я, модель салютогенезу, біологічні та психологічні особливості людини, почуттякогеренції.

В статье изучается салютогенетическая модель здоровья известного социолога медициныА. Антоновского, анализируются критерии данной модели, что касаются определения здоровья человека,раскрывается суть таких понятий, как иммунные средства и чувство когеренции, которые являютсяопределяющими в вопросе формирования здорового образа жизни.

Ключевые слова: здоровье, модель салютогенеза, биологические и психологические особенностичеловека, чувство когеренции.

In the article the salutogenetic model of famous medical sociologist A. Antonovsky has been studied, thecriteria of researched model concerning to the definition of man’s health has been analyzed, the sense of suchdefinitions as “generalized resistance resources” and “sense of coherence” which are prominent in the problem ofthe formation of health life has been revealed.

Key words: health, the salutogenetic model, biological and psychological man’s particularities, sense ofcoherence.

УДК 613.94


© М. Лук’янченко, 2010

www.osvita.org.ua

50

Тому формування цінності здоров’я на всіх рівняхє важливим завданням не тільки для школи, але йдля держави в цілому. Виконання даного завдання,своєю чергою, передбачає переосмисленняпринципів здорового способу життя населенням,відповідними державними особами тапедагогічною наукою.

У сучасному, інформаційно насиченомусуспільстві з’являється все більше знань про те,як запобігти хворобам та продовжити людськежиття. Ці знання за змістом носять різнийхарактер – медично-професійний, науково-технічний, суспільно-політичний, загально-пізнавальний, навчально-освітній тощо. Якщомедицина (заклади охорони здоров’я) пріоритетомсвоєї діяльності ставить порятунок людськогожиття та лікування людини, то інші інституції –сім’я, школа, церква, суспільство, держава – своїзусилля зосереджують на вихованні здоровогоспособу життя, створенні належних соціально-економічних, правових умов для якісного життяособистості.

Сучасні наукові дослідження доводять, щоздоров’я людини є складним феноменом, щостановить індивідуальну та суспільну цінність.Водночас як зазначає Н. Поліщук, що “здоров’я– явище системного характеру, динамічне, щопостійно взаємодіє з довкіллям, яке, своєючергою, постійно змінюється” [6, 124]. Його такожможна розглядати як філософську, соціальну,біологічну, медичну психологічну, педагогічнукатегорії.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Тому й проблеми здоров’я людини на сьогодні єпредметом дослідження не тільки медиків(Г. Апанасенко [1], Т. Бойченко, І. Муравов,В. Петленко), але й соціологів (Д. Венедиктов [3],О. Яременко), психологів (В. Леві, А. Маслоу),педагогів (В. Горащук [4], С. Кириленко,В. Оржеховська [5], Г. Шевченко), філософів(В. Климова, В. Скумін, Є. Спірін) тощо. Вонипропонують різні моделі здоров’я людини.Найбільш поширеними серед них є біомедичнамодель здоров’я (Ф. Капра) та голістична(цілісна) модель здоров’я (Л. Берталанфі,Ж. Бішоп). Біомедична модель здоров’я лежитьв основі сучасної медицини і полягає в концепціїлікування організму людини, зокрема різних йогочастин, у той час як голістична модель здоров’яполягає в тому, що причини хвороби людськогоорганізму пов’язані не тільки з дисфункцією йогоокремих органів, але й умовами проживаннялюдини, його середовищем, тому лікуванняповинно бути всеохоплюючим.

У кінці ХХ ст. з’явився ряд наукових

досліджень, які стали переломними в науках проздоров’я. Йдеться про модель салютогенезуАарона Антоновського, відомого соціологамедицини, яка в українських науково-педагогічнихколах є малознаною.

Тому метою статті є дослідження моделісалютогенезу А. Антоновського, аналіз їїтеоретичних основ та застосування даної концепціїна практиці.

Основний виклад. На думку вченого,біомедична модель здоров’я має у своїй основіпатогенетичний підхід, суть якого полягає в тому,що нормальним станом організму є гомеостаз(тенденція до підтримання динамічної рівновагив організмі), а у випадку її порушення слідує спробаприведення організму до рівноваги шляхомактивізації власних регуляційних механізмів.Авторегуляційні механізми організму (імунні,ендокринні, нейропсихологічні) починають діятипри порушенні гомеостазу. Таким чином, організмлюдини переходить у стан самодопомоги. Якщож йому не вдається самостійно повернутися достану рівноваги, то виникають хвороби, лікуванняяких саме і передбачає заміну власнихрегуляційних механізмів на процес лікування.

Аарон Антоновський доходить висновку, що врезультаті такого підходу відбувається:

а) поділ людей на дві групи – здорових,гомеостаз організму яких не порушений, тахворих, здоров’я яких знаходиться під загрозою,і на лікування яких витрачається більшесуспільних коштів, ніж на систему суспільногоздоров’я, діяльність якої розрахована на всенаселення; б) зосередження на причинах хворобта чинниках, які створюють ризик їх виникнення;в) впевненість у тому, що причиною більшостіхвороб є стреси, які є прямою загрозою здоров’ю,тому необхідно створювати стерильнесередовище [8, 146].

А. Антоновський пропонує інший підхід дотрактування моделі здоров’я, відмінний відпатогенетичного, хоча й не відкидає його цілком.Головним питанням у патогенетичному підході єпитання, що є причиною хвороб і якими є чинникиїх ризику? А. Антоновський відстоюєсалютогенетичний (від лат. salus – здоров’я,добре самопочуття, щастя) підхід до визначенняздоров’я. Його суть полягає в тому, щонормальним станом організму єневпорядкованість, стан порушення гомеостазу,на який мають вплив як внутрішні, так і зовнішнічинники. Для прикладу, А. Антоновський звертаєувагу на те, що людське життя – це своєрідналінія, яка пролягає між двома крайнощами: повнимздоров’ям та хворобою, яка загрожує життю.



51 Молодь і ринок №12 (71), 2010

Між двома крайніми точками знаходяться різніпроміжні стани відносно здоров’я або хвороби.Територія здоров’я – це місце на лінії вконкретному часовому вимірі. Його можнаохарактеризувати об’єктивно (медичнадіагностика) і суб’єктивно (з точки зору самогопацієнта). У зв’язку з тим, що місце перебуванняздоров’я на зазначеній вище лінії постійнозмінюється, необхідно піклуватися про всюлюдську популяцію, яка знаходиться на всій лінії,а не тільки про хворих людей, як вважаютьприхильники патогенетичного підходу.

Салютогенетична модель здоров’я прагнедати відповідь на декілька ключових питань: чомулюдям, які працюють у стресових умовах,вдається зберігати здоров’я або швидко йогопоновлювати в разі хвороби, та чому конкретнаособа, незалежно від того, де вона знаходитьсяна лінії, рухається в напрямку пункту здоров’я.Намагаючись дати відповідь на ці два важливіпитання, А. Антоновський визначив два новихпоняття: загальні імунні засоби (generalizedresistance resources – GBR) та почуття когеренції(sense of coherence – SOC). Загальні імунні засобиє своєрідними буферами для чинників ризику.Здебільшого ними є властивості, притаманніособистості, групі, їх середовищу та культурі, якідають можливість уникнути стресу і дати собіраду в такий спосіб, аби запобігти трансформаціїнапруження в стресовий стан. Такими імуннимизасобами є:

- властивості людини – біологічні (генетичні,конституціональні), психологічні (почуттясамосвідомості, самоконтролю, знання) таміжособистісні;

- фізичне середовище (природне та створенелюдиною);

- суспільно-культурні чинники – суспільнапідтримка, релігія, культура, охорона здоров’я;матеріальні умови, професійне середовище.

Частина з цих засобів є спадковими(біологічними), однак більшість набувається упроцесі розвитку особистості та її соціалізації.Разом з тим, важливим для людини є уміннявикористовувати доступні їй заходи дляпідтримування власного здоров’я. Це уміння тіснопов’язане з почуттям когеренції (зв’язність,послідовність доказів, аргументів), яке, на думкуА. Антоновського, “є всебічною орієнтацієюлюдини, що виражає ступінь, на якому людина має

домінуюче, постійне, хоч і динамічне почуттявпевненості в тому, що:

- проблеми, які з’являються в житті як звнутрішнього, так і з зовнішнього середовища,мають передбачуваний, структурний і зрозумілийхарактер;

- засоби, які дозволяють протистояти йрозв’язувати ці проблеми, є доступними;

- боротьба з проблемами й негативнимиявищами є для людини надзвичайно важливою івимагає її безпосередньої участі” [9, 16].

Почуття когеренції складається з трьохпов’язаних між собою компонентів:

- усвідомленість, яка полягає в здобуваннілюдиною всебічної, систематизованої інформації,завдяки чому в неї формується почуття, що вонаможе її зрозуміти, оцінити, передбачити(пізнавальна складова);

- здійсненність – ступінь, на якому людині єдоступними засоби для боротьби з викликами, щопостають на її шляху. Це впевненість у тому, щопри необхідності вона може використати ці засоби(як власні, так і зовнішні), та знає, до когозвернутися за допомогою. Завдяки цьому, людинане почуває себе безпорадною і бере активнуучасть у подоланні труднощів та розв’язанніпроблем (інструментально-пізнавальна складова);

- смисл – ступінь, на якому людинаусвідомлює, що її життя має смисл, і що хоча бчастину викликів і проблем, які ставить перед неюжиття, вона може розв’язати самостійно. Завдякивисокому почуттю смислу, дії людини стаютьусвідомленими і вмотивованими (мотиваційно-емоційна складова). Смисл є одним знайважливіших складників почуття когеренції.

Як засвідчують чисельні дослідження, почуттякогеренції позитивно впливає на здоров’я людиниі допомагає їй впоратися зі стресами [10].А. Антоновський вважає, що чим сильнішим єпочуття когеренції, тим більше людина має шансівдля переміщення себе на лінії в напрямку до точки“здоров’я”. Адже при цьому людині легшеуникати загроз і небезпек, вона уникаєризикованих ситуацій, краще дбає про своєздоров’я. Крім того, твердо оцінюючи причинистресів, яким важко запобігти, людина трактує їхне як загрози, що все паралізують, а тільки якпроблеми, що вимагають додаткових витратенергії для їх розв’язання. Таким чином, імуннізасоби виступають для людини своєрідним


Рис.1.

Повнездоров’я

Хвороба, яка загрожуєжиттю

52

потенціалом, вона готова його використовуватидля того, щоб самостійно давати собі раду вборотьбі з хворобами.

Формування почуття когеренції починаєтьсяще з дитинства і триває до часу, коли людина стаєдорослою, набувши певного життєвого досвіду тасоціального статусу. При цьому серед усіхелементів життєвого досвіду особливого значеннянабуває декілька:

- зв’язаність досвіду (стійкість) – формуванняз цього досвіду певної логічної цілісності, родинноїтрадиції, відсутність раптових життєвихнесподіванок, сприяє розвитку компонентурозуміння;

- рівновага між перевантаженням танедовантаженням – розвиває почуттякмітливості, коли вимоги, які ставляться передлюдиною від молодшого віку, відповідали їїможливостям. Адже висока планка вимог можедати негативний результат так само, якнедостатність стимулів може призвести донудьги та спустошеності;

- участь у прийнятті рішень – стимулюєрозвиток почуття смислу. Особистість, якатворить дійсність, приймає важливі для себерішення, розуміє свою роль і місце в суспільстві,має почуття високої відповідальності, а результатий ефективність її власних рішень розвивають унеї переконання про смисл того, що вона робить.

Висновки. Таким чином, можемоконстатувати, що концепція салютогенетичноїмоделі здоров’я має всі підстави бутитеоретичною основою для формування здоровогоспособу життя людей різних вікових груп.

1. Апанасенко Г.Л., Попова Л. О. Медичнавалеологія (вибрані лекції). – К.: Здоров’я,1998. – 248 с.

2. Брехман И.И. Валеология – наука оздоровье. – Изд. 2-е, доп., перераб. – М.:Физкультура и спорт, 1990. – 208 с.

3. Венедиктов Д.Д. Социально-философскиепроблемы здравохранения // Вопросыфилософии. – 1980. – № 4. – С. 14 – 24.

4. Горащук В.П. Формирование культурыздоровья школьников (теория и практика). –Луганск: Альма-матер, 2003. – 388 с.

5. Оржеховська В.М. Педагогіка здоровогоспособу життя // Шлях освіти. – 2006. – № 4.– С. 29 – 32.

6. Поліщук Н.М. Характеристика зміступоняття “здоров’я людини” в сучаснихдослідженнях // Педагогічні науки: теорія,історія, інноваційні технології. – 2010. –№1(3). – С. 124 – 132.

7. Формування здорового способу життямолоді в Україні: національна модель “Молодь заздоров’я” / П. Шатц, О. Яременко, О. Балакірєвата ін. – К.: Укр. ін-т соц. дослідж., 2005. – 130 с.

8. Antonovsky A. Health, Stress and Coping.– San Francisco: Jossey-Bass, 1979. – 225 р.

9. Antonovsky A. The salutodenic model as atheory to guide health promotion // Healthpromotion international. – 1996. – Vol. 11. – ą1.– P. 11 – 18.

10. Eriksson M., Lindstöm B. Validity ofAntonovsky’s sense of coherence scale: asystematic review // Journal of Epidemiology andcommunity Health. – 2005. – Đ. 460 – 466.




“Фізична праця необхідна для розвитку і підтримання в тілі людини фізичних сил,здоров’я і фізичних здібностей, цього доводити немає потреби. Але необхідністьрозумової праці для розвитку сил і здорового, нормального стану людського тіла не всіусвідомлюють чітко”.

Костянтин Ушинськийвидатний педагог-класик

“... необхідно перш за все встановити наукові основи для фізичного розвитку, болише при цій умові можливо обґрунтувати відношення фізичних вправ до розумових,дати за допомогою прямих досліджень і узагальнень наукові обґрунтування розумовогоі морального розвитку школяра в процесі занять фізичною культурою”.

П.Ф. Лесгафтвчений

Джерела мудрості

53 Молодь і ринок №12 (71), 2010

СЛОВО ПАСТИРЯ

ТВОРИ ДОБРО

Християнська релігія вчить нас, що все, що маємо, отримуємо від Бога. Від Господанаше життя, таланти, здоров’я, працю, матеріальні блага. Бог всюди є і всім управляє.Ми самі, без Бога, не в силі додати собі ані одного дня життя чи створити щось безцілковитої Його участі. Таким чином, ми не є абсолютними власниками земногодобра. В цьому світі ми є Божими посередниками, управителями, відповідальнимиперед Богом за наше життя і земні блага.

Кожна людина для належного сповнення мети свого життя повинна виконатипотрійний обов’язок: відносно Бога, відносно себе і відносно своїх ближніх. Цим трьомцілям мають служити всі наші духовні і матеріальні блага. Звідси випливає обов’язокхристиянського милосердя. Ісус Христос навчає: “...Блаженні милосердні, бо вонизазнають милосердя (Мт. 5,7). ...Дай кожному, хто тебе просить... Будьте милосердні,як і Отець ваш милосердний... Дайте, то і вам дасться... Якою бо мірою міряєте,такою і вам відміряють (Лк. 6, 30 – 38)”. Християнський обов’язок милосердя спонукаєнас чинити добро ближньому не тільки кілька разів у році: на празник св. Миколая,Новий рік чи День народження. Це повинна бути наша щоденна і ціложиттєва постававідносно наших ближніх. Ділитися з ближнім, пробачати, давати милостиню – означаєдарувати частинку себе з любові до ближнього, без погорди чи бажання похвали.Чеснота милосердя є дорогою нашого спасіння.

Святий Іван Золотоустий говорить: “Милостиня – цариця чеснот, змиває гріхи,підносить людей у небесні зводи, найкраща заступниця... Дай хліб і візьми рай! Даймале і візьми велике! Дай смертне і візьми безсмертне! Дай тлінне і візьми нетлінне!”.

Головна нагорода за діла милосердя чекає кожного з нас у вічності. Сам Господь нашІсус Христос запевняє про це нас, кажучи: “Син Чоловічий має прийти у славі Отцясвого з Ангелами своїми і тоді віддасть кожному згідно з його ділами” (Мт. 16, 27). А дотих, що за життя робили добрі діла, Він на Страшному суді скаже: “Прийдітьблагословенні Отця мого, візьміть у спадщину Царство, що було приготовлене вам відстворення світу. Бо я голодував, і ви дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене напоїли;чужинцем був, і ви мене прийняли; нагим, і ви мене одягли; хворим, і ви навідались домене; у тюрмі був, і ви прийшли до мене...” (Мт. 25, 34 – 36).

Отож, дорога молоде, розуміючи своє місце і християнське покликання у цьомужитті, творімо добро, будьмо милосердні, щоб і ми зазнали милосердя!

отець Олег Кекошкапелан університетської молоді,

голова Комісії у справах молоді,головний редактор міжнародного часопису “ З любов’ю у світ”

м. Дрогобич,Львівська обл.

© о. О. Кекош, 2010

54

Актуальність проблеми, аналіздосліджень і публікацій. Проблемаорганізації системи дошкільного

виховання особливо актуальна в умовахсьогодення, оскільки за останні десятиліттявітчизняне дошкілля зазнало серйозної руйнаціїчерез економічні, політичні та соціальні проблеми.Дитина дошкільного віку сьогодні залишиласяпрактично поза увагою державних освітніхінституцій, а також сім’ї, оскільки остання частобільше переймається проблемами набуттяпевного матеріального статусу, аніж вихованнямдітей. Тому не дивно, що проблема організаціївиховних закладів для дітей-дошкільнят татеоретичне обґрунтування їхньої діяльності уцарині фізичного виховання особистості займаєчільне місце в науково-методичному доробку тапедагогічних дослідженнях.

Сучасний стан та історію розвитку дошкільноговиховання в Україні висвітлюють такі науковці як

Л. Артемова, Е. Вільчковський, І. Дичківська,М. Стельмахович, З. Нагачевська та інші [2; 4;5; 6; 7; 9; 10].

Важливим і цінним є вивчення історичногодосвіду означеної проблеми задля використанняраціонального зерна в практиці сучасногодошкільного виховання.

Метою нашої статті є обґрунтуваннятеоретичних засад фізичного вихованнядошкільників у вітчизняній дошкільній педагогіціпочатку ХХ століття.

Виклад основного матеріалу. На початку XX ст.існувало чимало наукових праць, де обґрунтовувалисяпринципи, методи та засоби фізичного вихованнямолоді та дорослих. Названа проблема видаєтьсяпростішою, ніж проблема фізичного виховання малихдітей, оскільки в першому випадку мова йде просформований організм людини. Дитячий же організмзазнає значних змін навіть протягом короткогопроміжкужиття.

УДК 372.212.1 (477)

Тетяна Пантюк, кандидат педагогічних наук,доцент кафедри загальної педагогіки

та дошкільної освітиЮрій Пантюк, аспірант кафедри соціальної педагогіки

та соціальної роботиДрогобицького державного педагогічного університету


ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯДОШКІЛЬНИКІВ (ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ)

У статті науково обґрунтовується процес становлення та розвитку системи фізичного вихованнядошкільників в Україні у міжвоєнну добу. Розглядається вплив педагогічних теорій вітчизняних та зарубіжнихтеоретиків дошкільного виховання на процес становлення і розвитку фізичного виховання дітей дошкільного віку.

На основі зібраних і систематизованих архівних документів, посібників, інструкцій, порадників,матеріалів періодичної преси розглядаються теоретичні засади фізичного виховання дошкільників, змістта особливості організаційних форм та засобів фізичного виховання дітей дошкільного віку.

Ключові слова: дошкільники, фізичне виховання, зміст, методи, форми, засоби.В статье научно обосновывается процесс становления и развития системы физического воспитания

дошкольников в Украине в межвоенные сутки. Рассматривается влияние педагогических теорийотечественных и зарубежных теоретиков дошкольного воспитания на процесс становления и развитияфизического воспитания детей дошкольного возраста.

На основе собранных и систематизированных архивных документов, пособий, инструкций, советчиков,материалов периодической прессы рассматриваются теоретические принципы физического воспитаниядошкольников, содержание и особенности организационных форм и средств физического воспитания детейдошкольного возраста.

Ключевые слова: дошкольники, физическое воспитание, содержание, методы, формы, средства.In the thesis the process of formation and development of the system of physical training of children under

school age in Ukraine during interwar period is discussed. The influence of pedagogical theories on the process offormation and development of physical training of children under school age of native as well as foreign theorists ofpreschool education is under consideration.

On the basis of collected and systematized archives materials, text-books, instructions advisers materials ofperiodicals the theoretical fundamentals of physical training of children under school age, the content andpeculiarities of practical forms and means of physical training of such children are examined.

Key words: children under school age, physical training, content, methods, forms, means.

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ(ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ)

© Т. Пантюк, Ю. Пантюк, 2010

55 Молодь і ринок №12 (71), 2010

Щодо фізичного виховання дітей дошкільноговіку в історичному сенсі, то слід зазначити, що напочатку ХХ століття з’являється ціла низка робіт,де вивчається вплив окремих фізичних вправ наорганізм, описуються методи та прийомиіндивідуалізації та дозування фізичногонавантаження, обґрунтовується вплив природнихфакторів на організм дитини-дошкільника. Середцих праць слід назвати: Ю.А. Аркін “Дитячийсадок. В світлі соціальної гігієни і біології”,В .А. Блях “Фізкультура дошкільника” ,Ю.Н. Жаворонков “Основи фізичної культуридошкільного віку”, В.Й. Пальчинський “Гігієнадитячих установ соціального виховання”,Л.І. Чулицька “Гігієна дошкільного віку” та“Фізична культура дитини дошкільного віку” таін. Ці та інші дослідження ґрунтуються, якправило, на результатах власного науковогодосвіду авторів.

Фізична культура дошкільників будувалася надвох основних засадах: “1) на чіткому розумінніздорової дитини, що нормально розвивається і2) на точному знанні життєвих умов і практичнихзаходів, за допомогою яких набувається цездоров’я і нормальний розвиток” [3, 3].

При доборі фізичних вправ теоретики фізичноговиховання вказували на обов’язковістьврахування певних закономірностей та правил:

“1) встановити щільний зв’язок поміжпереддошкільницьким віком і дошкільним,приділивши належну увагу всім моторовимфункціям обох періодів.

2) Потрібно дати дитині низку навичок, щобправильно тримати тіло і зберігати стійкурівновагу та зручний стан за різних умовпересування й роботи...

3) Щоб правильно розвивати дошкільників, –основне завдання є своєчасно зміцняти моторовібезумовні (спадкові) рефлекси і правильновиконувати їх за різних умов...

4) Гри дошкільного віку поділяються на:а) вільні гри на вибір з ініціативи самих дітей;б) рухливі гри найпримітивнішого характеру, щополягають у наслідуванні рухів дорослих; в) гриімітаційного характеру, що являють собоюскладніші рухи, часто трудові рухи дорослих;г) рухливі гри, організовані з небагатьмаелементарними правилами і мають певну цілевунастанову (вироблення рефлексів цілі); д) грихудожні, що включають вправи з ритміки іпластики.

5) Дитячі звичайні танки і танки зі співами тамузичним супроводом.

6) Гімнастичні вправи – штучні, як елементарнірухи в суглобах для розвитку різних м’ясневих

груп (типу ранкової зарядки), порядкові вправи, зрівноваги й профілактичні в розуміннікорегування” [3, 4 – 5].

Обов’язковим також виступав принципприродовідповідності. Порівнюючи дитину зрослиною, педагоги опиралися на думкуПесталоцці, який казав, що садівник не можевимагати, щоб рослина зростала за йогоупередженою ідеєю.

У ранньому дитинстві питання про фізичневиховання знаходиться в найтіснішому зв’язку зпитаннями про загальний розвиток організму, томунауковці стверджували, що на ранніх щабляхрозвитку зв’язок між фізичними (соматичними) івищими психічними процесами більш тісний, ніжу пізніші періоди життя людини [1, 212].

Нема жодного значного явища у фізичномужитті дошкільника, вважали дослідники життядітей-дошкільнят, яке б не впливало на йогопсихічний стан: навчаючись координувати своїрухи, дитина разом з тим вчиться володіти собою;ігри, в які грають дошкільники, не лише тренуютьтіло, а й сприяють розвитку пам’яті, уяви, волітощо; в умовах організації прогулянок, екскурсій,спортивних розваг береться до уваги не лишефізичне навантаження чи робота певних групм’язів, але й, зокрема, психічний стан дітей,емоційне навантаження.

Ураховуючи різноманітність впливів на дитячийорганізм, перед фізичним вихованням удосліджуваний період ставився ряд загальнихзадач, які зводилися до наступного:

“1. Сприяння нормальному розвитку і формуваннюдитячого організму, його укріпленнюі загартуваннюшляхом розвитку кісткового і нервово-м’язового апаратів і використання природнихфакторів.

2. Виховання і вдосконалення життєво необхіднихелементарних прикладних рухових навиків дляумілого використання їх при конкретних обставинах(біг, метання, стрибки тощо).

3. Виховання психофізичних якостей: активності,сміливості, дисциплінованості, кмітливості,почуття товариськості та інших якостей,необхідних для майбутньої діяльності.

4. Виховання методами фізкультури елементарнихорганізаційних навичок і уміння швидкоорієнтуватися за обставинами.

5. Прищеплення санітарно-гігієнічних навичок”[11, 4].

Для реалізації цих завдань у педагогічнійлітературі того часу знаходимо різні підходи таспроби класифікації форм і засобів фізичноїкультури, визначення загальних принципівфізичного виховання дошкільників.


56Молодь і ринок №12 (71), 2010

До форм і засобів фізичної культури, щосприяли розв’язанню завдань розвиткуособистості, відносили вільну моторну діяльність,творчі ігри, рухливі ігри з правилами, спортивнірозваги, ранкову гімнастику, організовані заняттяз фізичної культури.

Відносне виокремлення фізичного вихованняв автономну систему, на думку педагогів тогочасу, передбачало ряд принципів: перший,найбільш загальний принцип фізичного виховання,базується на тому, що в заходах з охорони,укріплення і загартування сил дошкільниканеобхідно враховувати анатомо-фізіологічніособливості дітей дошкільного віку. Ставиласявимога необхідності оволодіння цими знаннямикожним вихователем дошкільного закладу.Необхідно було знати і те, що в рамкахнормального розвитку дітей одного віку може бутизначна різниця та відхилення.

Наступний принцип полягає в усвідомленнієдності складної людської організації. Ця єдністьвиражається в тому, що будь-який вплив наокрему частину тіла обов’язково залучає дороботи чи реакції не лише окремі м’язи абооргани, а весь організм.

У зв’язку з цим слід брати до уваги те, щокожен виховний захід, будь-яке завдання, щорозраховане на дитячу активність, є задачею, якаставиться не лише перед конкретною групоюм’язів чи органом, а всією особистістю. Протевихователь, даючи те чи інше завдання, повиненорганізувати його так, щоб воно вимагаломобілізації і напруження сил, а з іншого боку небуло пов’язане з надмірними зусиллями,перенапругою: “Не плестися в хвості розвитку іштучно не форсувати його, а розумноскеровувати, мобілізуючи сили дитини дляпереборення перешкод, звільняючи його віднадмірної трати енергії, – таким повинен бутидевіз моторного виховання” [1, 214].

Третім важливим принципом, спираючись нааналіз літератури міжвоєнного періоду, слідназвати принцип індивідуалізації. При йогореалізації вихователю слід було узгоджуватиметоди і прийоми педагогічної роботи зіндивідуальними особливостями дітей. Протеіндивідуальний підхід не повинен виділяти окремудитину з гурту товаришів підкресленням їїнедоліків чи фізичних хиб.

Четвертий принцип надає рухливій грі панівнемісце в системі фізичного виховання: гра повиннаслугувати основним важелем фізичної культуридошкільника. Спираючись на педагогічний досвідта клінічну практику, дослідники того часустверджують, що гра в руках умілого педагога

може стати чудовим оздоровлюючим тазміцнюючим сили дитини фактором.

При організації гри педагогу слід більшезбуджувати дитячу активність, почуття таякомога менше застосовувати логічні поясненнячи моралізування.

Особливий наголос ставився також на рольпсихічного фактора у фізичному вихованні, якийчасто вчителі, та навіть і лікарі, недооцінювали.Саме з цієї точки зору слід відкинути практикузалякування дітей хворобами, небезпекоюзараження лікарнею, лікарем тощо.

Особистість вихователя теж повинна статияскравим взірцем фізичної досконалості: “Тількитой може стати дійовим провідником фізичноїкультури, хто сам є носієм її у своєму особистомужитті” [1, 216]. Окрім цього фізичне вихованняне було самоціллю, а розглядалося в тісній єдностіз розумовим, трудовим, моральним. Фізичневиховання дітей дошкільного віку в державнихустановах розглядалося не лише як комплексвправ для загального фізичного розвитку, а яксистема певних умов, що сприяли підтримцідитячого організму в нормальному стані,запобіганню хворобам та недугам, корекціїіснуючих фізичних вад та ін.

Ставилися конкретні вимоги щодо обладнаннята умеблювання кімнат, світлового та тепловогорежиму, до приладдя та іграшок, подавалисяпереліки приладів і матеріалів для праці і занятьфізичними вправами (про це мова піде окремо).

При вступі дитини в дошкільний заклад батькиоформляли анкету, що мала назву “Допитнийлисток”. З п’ятнадцяти питань, що там стояли,шість безпосередньо стосувалися фізичногорозвитку дитини [11, 26]. Це було свідченнямпильної уваги до здоров’я та фізичного розвиткукожної дитини.

Основними елементами фізичної культуридошкільників уважалися натуральні чинникиприроди – сонце, повітря, вода, з урахуванняміндивідуальної реакції кожної дитини на них;елементарні трудові процеси з конкретноюцільовою установкою (як правило, вони носилихарактер гри); фізичні вправи та ігри.

Теоретики фізичного виховання закликали необмежуватися одним лише проголошеннямпринципу рухливості дитини та використаннямнайсприятливіших умов. На їхню думку активноюповинна бути позиція вихователя. Його завданнямбуло навчити дитину, опираючись на їїсамодіяльність, зовнішнє оточення, звички,вдосконалювати рухи, економити фізичні сили,попереджувати неестетичні та шкідливі рухи.

Організовуючи процес фізичного виховання


57 Молодь і ринок №12 (71), 2010

дітей, педагогам-практикам радили кваліфіковановідбирати вправи, які найкраще відповідали б вікудитини. Завдяки їм дитина повинна навчитисявдосконалювати і координувати рухи, навчитисяекономити сили, усувати недоцільні рухи, уникатинеестетичних рухів для використання цьогодосвіду в дорослому житті, праці.

Д-р Блях особливо підкреслює той факт, щодошкільник, окрім потягу наслідування, маєнегативну звичку – іти шляхом найменшого опору:“Мавши кволу м’ясистість і не уміючи ще неюкерувати, він у руках своїх, у поставі тіла й манерахохоче підпадає під вплив ваги: сидить, звісившиголову, спершись рукою і, нахилившись в один бік,ходить згорбившись, або бігає, стримуючидихання” [3, 6].

Дослідники дошкільного віку одностайні втому, що існує пряме співвідношення міжрозумовим та фізичним розвитком дитини:“Обмеженість у сфері рушійної діяльності дитиниабо пізнє появлення свідомих рухів свідчитьзвичайно про обмеженість або відсутністьрозумового розвитку” [3, 7].

С. Русова також вказує на те, що “...невиявляють охоти до забавок тілько хворі діти, абоідіоти” [8, 75]. У своїх твердженнях вонаопирається на досвід педагога Сегена, який у XIX ст.працював з розумово відсталими дітьми. Вінвважав, що гра мусить займати чільне місце вжитті кожної здорової та нормальної дитини: “Ценайбільш пожиточна справа дитячих літ, це вільненезатримане виконання багатьох фізіологічних йпсихологічних функцій, це щось святе. А задляідіотів гра має ще більше значіння: ідіот, що можезахопитися гулянкою, вже не ідіот. В іграхвиявляються й задовольняються найголовнішіінстинкти, на яких складається вдача дитини,якими керується культурне життя: інстинктактивної творчости, інстинкт переймання,рухливости, будівничий, соціальний” [8, 75].

Отже, враховуючи співвідношення міжруховою здатністю і розумовим розвиткомдитини, слід зважати на індивідуальні особливостідитини. Це буде основною передумовоюадекватного добору форм та методів роботи здітьми.

Висновки. Перед фізичним вихованням удосліджуваний період ставився ряд загальнихзавдань, які зводилися до сприяння нормальномурозвитку і формуванню дитячого організму, йогозміцненню і загартуванню шляхом розвиткукісткового і нервово-м’язового апаратів івикористання природних факторів; виховання і

удосконалення життєво необхідних елементарнихприкладних рухових навиків для вмілоговикористання їх при конкретних обставинах (біг,метання, стрибки тощо); виховання психофізичнихякостей: активності, сміливості, дисциплінованості,кмітливості, почуття товариськості та іншихякостей, необхідних для майбутньої діяльності;виховання методами фізкультури елементарнихорганізаційних навичок і уміння швидкоорієнтуватися за обставинами; прищепленнясанітарно-гігієнічних навичок.

Установлено, що до основних форм фізичноїкультури, що сприяли розв’язанню завданьрозвитку особистості, відносили вільну моторнудіяльність, творчі ігри, рухливі ігри з правилами,спортивні розваги, ранкову гімнастику, організованізаняття з фізичної культури, екскурсії тапрогулянки, систематичне формування культурно-гігієнічних навичок. Існували відповідні стандартиі ставилися спеціальні вимоги до приміщення іобладнання дитячих дошкільних закладів. Єдністьі послідовність у виконанні цих вимогзабезпечувала підтримку дитячого організму внормальному життєдіяльному стані.

1. Аркин Е.А. Дошкольный возраст. – Учпедгиз,1948. – 334 с.

2. Артемова Л.В. Колір. Форма. Величина. Число.– К.: Томіріс, 1997. – 176 с.

3. Блях В.А. Фізкультура дошкільника. – Харків:вид-во “Вісник фізичної культури”, 1930. – 95 с.

4. Вільчковський Е.С. Методика фізичноговиховання в дитячому садку. – К.: “Радянська школа”,1979. – 143 с.

5. Вільчковський Е.С. Рухливі ігри в дитячомусадку. – К.: “Радянська школа”, 1989. – 175 с.

6. Дичковська І.М. Индивидуальное воспитаниедетей дошкольного возраста в педагогическомнаследии М. Монтессори: Дис...канд. пед. наук(13.00.01)/ К., 1996. – 220 с.

7. Нагачевська З.І. Становлення і розвитокукраїнського суспільного дошкільного виховання вСхідній Галичині (1869 – 1939 рр.): Автор. дис... канд.пед. наук. – К., 1995. – 24 с.

8. Русова С. Вибрані педагогічні твори. – К.:“Освіта”, 1996. – 304 с.

9. Стельмахович М.Г. Плекаймо наше українськедошкілля // Дошкільне виховання. – 1996. – №1. – С. 4 – 6.

10. Стельмахович М.Г. Українська народнапедагогіка. – К.: ІЗМН, 1997. – 232 с.

11. Физкультура в дошкольном возрасте.Разработано бригадой в составе: А. Быковой,Н. Генрихсен, М. Канторович, Е. Леви-Горилевской,Н. Метлова, Л. Михайловой. – М.: Центральнийнаучно-исследовательский институт физкультуры.ОГИЗ – Физкультура и туризм, 1934. – 80 с.



58

Постановка проблеми в загальномуогляді та її зв’язок з важливиминауковими та практичними

завданнями. Сучасні умови існування людськоїособистості у світі, що постійно перетворюється,все частіше характеризуються вченими як“тотальна криза ідентичності”. Наслідком втратиідентичності в психологічному, соціальному,етнічному, духовно-моральному, культурномуаспектах є маргіналізація свідомості як окремоїлюдини, так і суспільства в цілому. За минулі стороків український народ зазнав стільки загаломруйнівних перетворень на соціально-економічному,політичному, та духовно-культурному рівнях, щотрадиційні духовно-моральні та культурні цінностіна деякий час припинили відігравати вирішальнуроль у суспільному житті. Це призводить доруйнування цілісної свідомості й усталеноїсистеми цінностей на рівні особистості, наслідкомчого стає гостра криза самоідентифікації імаргіналізація інтелектуально-духовного станусуспільства і зокрема його майбутньої еліти –студентської молоді. Ці негативні тенденціїкаталізуються “стимульованою глобалізацією,перебудовою соціальних зв’язків, поглибленнямрозходжень між ціннісними орієнтирамиособистості та її реальними можливостями вумовах нового глобалізованого соціальногопорядку, зміною способу мислення іжиттєіснування усього людства. Одночасно зглобалізацією в усіх сферах виникає не тільки новабагатоманітність зв’язків між державами та

суспільствами, але й значною мірою руйнуєтьсяструктура основних принципів, на яких до цьогочасу організовувалися й існували суспільства йдержави як територіальні єдності. Натомістьутворюється нова спільнота – загальнопланетарнийсоціум” [6]. Провідні представники світовоїфілософської думки збентежені “ерозієюгуманізму”, розпадом духовності, масовізацієюкультури і витісненням дійсних культурних іморальних цінностей та національних традицій.Зрозуміло, що ці характерні ознаки нового соціуму,що формується, знаходяться в протиріччі збазовими цінностями традиційної освіти івиховання. У таких умовах існуюча системаосвіти виявляється нездатною ефективновиконувати роль засобу пізнання людиною світу,забезпечення процесів освоєння і присвоєнняособистістю культурної та духовно-моральноїтрадиції свого народу, що є основою осягненнясвітової культури. Звідси виникає необхідністьрозробки нової парадигми освіти у важких умовахзагальнопланетарного зіткнення національнихкультур і глобальної цивілізації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій,в яких започатковано розв’язання даноїпроблеми і на які спирається автор. Головноюпроблемою людства в усі часи була проблемайого виживання на планеті. Як зазначає К. Коліну статті “Неоглобалізм і національна культура”,ця проблема “буде вирішуватись не у сферіполітики чи економіки, а у сфері культури” [4].Осередками формування культури того чи іншого

УДК 378.035.6Олена Стьопіна, кандидат педагогічних наук, доцент

Краснодонського факультету інженерії та менеджментуСхідноукраїнського національного університету

імені В. Даля

ВИЩА ОСВІТА В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇСтаття присвячена проблемам визначення ролі і місця вищої освіти в сучасному світі, а також аналізу

можливих напрямків реформування виховної системи ВНЗ в умовах глобалізації; розглядаються питаннязбереження національної культури і відродження традиційних для українського суспільства духовно-моральних цінностей.

Ключові слова: глобалізація, полікультурна освіта, інтелігентність, православ’я.Статья посвящена проблеме определения роли и места высшего образования в современном мире, а

также анализу возможных направлений реформирования воспитательной системы вузов в условияхглобализации; рассматриваются вопросы сохранения национальной культуры и возрождения традиционныхдля украинского общества духовно-нравственных ценностей.

Ключевые слова: глобализация, поликультурное образование, интеллигентность, православие.The article is devoted to the problem of determination of role and place of higher education in the modern

world, and also to the analysis of possible directions of reformation of the educational system of institutes in theconditions of globalization; the questions of maintenance of the national culture and revival of the traditional forthe Ukrainian society spiritual and moral values are examined.

Key words: globalization, poly cultural education, intelligentsia, orthodoxy.

ВИЩА ОСВІТА В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

© О. Стьопіна, 2010

59 Молодь і ринок №12 (71), 2010

суспільства є вищі навчальні заклади. Саме відтого, як завдання збереження і розвиткунаціональної культури буде розв’язуватисьсистемою освіти залежить соціальнеблагополуччя суспільства. Сучасні українські ізарубіжні вчені пропонують найрізноманітнішішляхи розвитку освіти і виховання.

Наприклад, Є. Зеленов бачить вихід упланетарному вихованні студентської молоді,головною метою якого є “спрямування векторувиховання та самовиховання студентів наформування і розвиток планетарноїсамосвідомості, розвиток відчуття єдності свогожиття з життям планетарним, розуміння того, щотвоя особистість є носієм культурної спадщинита цивілізаційної енергії всіх людських цивілізацій.Сутність і мета планетарного виховання –формувати ціннісну планетарну свідомістьособистості, фундамент якої не раціональний, аемоційний, бо цінності – і етичні, і релігійні, іполітичні, і естетичні, і екзистенціальні, і художні– переживаються, і лише пережитими стаютьстимулами поведінки, що спирається на знання”[3, 203]. Учений робить висновок, що “планетарневиховання – це виховання інтелігентності”. Узагаліінтелігентність – це неодмінна якість добревихованої особистості. І така “глобальна”,“планетарна” інтелігентність є, на нашу думку,важливою як на раціональному рівні, тобто в планіоволодіння знаннями щодо кращих досягненьсвітової науки й культури, так і на рівні емоційному– як прояв позитивного ставлення і поваги до усіхкультур та цивілізацій планети, усвідомленнярізноманітності і важливості кожної окремоїкультурно-релігійної традиції для світу в цілому.

Інші вчені бачать шляхи реформування вищоїосвіти в полікультурному вихованні молоді.Великий унесок у розробку концепціїполікультурної освіти зробив американськийучений Дж. Бенкс. Російські вчені В. Макаєва,З. Малькова, Л. Супрунова, продовжуючирозробку даного напрямку, сформулювали цільросійської полікультурної освіти, яка на їхню думкуполягає у формуванні толерантної особистості,здатної на основі діалогу активно взаємодіяти зпредставниками інших культур.

А. Джуринський, розглядаючи проблемуполікультурного виховання у світовій школі,зазначає, що полікультурне виховання робитьакцент на взаємозв’язку культур, одна з яких(звісно власна, національна) домінує. Саме такийпідхід до виховання дає, на нашу думку,можливість національним системам освітизберегти свої особливості і відмінності в процесісвітової глобалізації.

Формулювання цілей статті (постановказавдання). Суперечливі глобалізаційні процесипоставили вітчизняну систему освіти переднеобхідністю вибору подальших шляхів розвиткута напрямків перетворення її на ефективний засібформування та збереження культурної і духовно-моральної традицій українського суспільства іпередачі її наступним поколінням молодих людей.Головною метою статті ми бачимо визначенняролі і місця освіти в сучасному світі, а також аналізможливих напрямків її реформування в складнихумовах сьогодення.

Виклад основного матеріалу дослідженняз повним обґрунтуванням отриманихнаукових результатів. Перш ніж аналізуватинапрямки подальшого розвитку і перетворенняосвітянської системи, необхідно визначити її місцеі роль у сучасному світі, основною рисою якого єпроцес глобалізації. “З культурологічної точки зору,глобалізація суспільства означає нову гуманітарнуреволюцію, у результаті якої багато традиційнихнаціональних та етнічних культур відчують на собіістотні зміни, а деякі з них можуть виявитись нетільки деформованими, а повністюзруйнованими”, – зазначає К. Колін, – “…слідтакож очікувати перегляду традиційної системицінностей не тільки східних країн, а також країнЄвропи. При цьому такі цінності як соціальнавідповідальність, патріотизм, висока моральністьі повага до старших активно витісняються новимицінностями, поставленими на служінняіндивідуалізму, прагненню до матеріальногоблагополуччя і самоствердження у суспільстві,заснованому на пріоритеті споживання. Зрозуміло,що ця тенденція деформації культури суспільствапредставляє собою нову глобальну загрозу дляйого майбутнього, оскільки знаходиться у повномупротиріччі не тільки з видатними досягненнямирозвитку світової культури, але також і зосновними умовами подальшого стійкогорозвитку цивілізації” [4]. Під таким агресивнимнатиском глобалізованої цивілізації світовакультура має всі шанси або загинути, абоперетворитися на ту сурогатну масову культуру,зразки якої нав’язують сьогодні телебачення іЗМІ. Запобігти деформації духовних і культурнихцінностей покликані, на наш погляд, вищі навчальнізаклади освіти, котрі завжди були, з одного боку,носіями і хранителями цих цінностей, а з іншогобоку, центрами їхнього розвитку і примноження.Майже в кожному українському місті обласного ірайонного значення є зараз університети або їхніфілії. Більше 527,3 тис. молодих людей в Україниотримали у 2009 – 2010 навчальному році вищуосвіту у ВНЗ ІІІ – ІV рівнів акредитації. Роль


60

освіти на сучасному етапі розвитку суспільстванеможливо переоцінити: саме вищі навчальнізаклади формують світогляд майбутньоїполітичної, фінансової, економічної еліти країни.Виховання інтелігенції завжди було складною івідповідальною місією. У наші часи це завданняускладнюється глобалізаційними процесами,пов’язаними з культурною уніфікацією інівелюванням традиційних ціннісних орієнтирів, щосвоєю чергою призводить до падіннязагальнокультурного рівня студентської молоді,втрати стійкої шкали духовно-моральних цінностейі до маргіналізації студентського середовища.Запобігти цим негативним тенденціям сьогодніцілком можливо. Суспільним інститутом,покликаним знайти шляхи до розв’язання цієїпроблеми, є вища освіта, яка має статиефективним засобом збереження і розвиткунаціональної культурної і духовно-моральноїтрадиції нашого народу. Тому важливимзавданням сьогодення є відновленняетнокультурних функцій вищої школи, поверненнядо етнонаціональних традицій освіти і виховання.Глибоке вивчення національного характеруукраїнців може стати основою для відродженняефективної виховної системи, яка дозволить нетільки зберегти, а й примножити набуткинаціональної освіти і культури, протистоятизагрозам уніфікації і культурного колапсу.

Одним з перших вітчизняних дослідниківхарактеру наших предків можна безумовновважати Нестора Літописця, який у “Повістіминулих літ” розглянув основні риси полян,радимичів, в’ятичів. Український характердосліджували також М. Грушевський, І. Нечуй-Левицький, І. Франко, М. Костомаров, Г. Ващенко,О. Вишневський, Н. Григоріїв, Д. Донцов,О. Кульчицький, В. Ольховський, О. Субтельний,Д. Чижевський, В. Янів, Я. Ярема.

Більшість авторів серед рис національногохарактеру українців відзначають як домінуючігостинність та доброзичливість, підвищенучутливість та емоційність. Однак, поряд зпозитивними, вчені називають і негативні риси,серед яких: підвищена увага до своговнутрішнього стану, невиправдані роздратування,схильність до гніву та образ, готовністьпіддаватися впливу інших; індивідуалізм, якийпризводить до самоізоляції, конфлікту з усім іусіма. В окремих випадках ця риса може даватипозитивний результат – спричиняє глибокопозитивні фо р ми тво р чо сті . На думкуН. Григоріїва, великі простори України привчилиукраїнців до байдужості, пасивності, охлялості,недбалості [2, 261].

Українцям притаманний колективізм, оскількивони звикли ототожнювати себе з єдиноюзначущою групою, найчастіше сім’єю, протягомусього життя, тож і проблеми розв’язують у колісім’ї та близьких друзів, як правило, без участіспеціалістів, що так характерно дляіндивідуалістських суспільств. Батьки, щоналежать до колективістських культур, схильніпідкреслювати потребу співпраці і схвалення збоку навколишніх, і формула-запитання “щоскажуть люди?” свідчить про важливістьгромадської думки у визначенні лінії поведінкиособистості, що не є характерним дляіндивідуалістської орієнтації.

Характер українців сьогодні потребуєекспериментального глибокого вивчення. Надумку І. Беха, “людина входить в людство черезнаціональну індивідуальність, як національналюдина, оскільки без національності людство булоб мертвим, логічно абстрактним. Це означає, щочерез освіту й виховання, культуру, частиною якоїє етнос, виявляється і здійснюється його соціальнесамовідтворення. Позанаціональне не може бутинародним” [1, 10].

Однією з суттєвих ознак ментальностіукраїнського народу є демократизм: він завждипронизував увесь лад його життя, втілював у собі,з одного боку, засади гуманізму, а з іншого –волелюбності й рівноправ’я.

Інший чинник, який визначив характерукраїнського суспільства, – це релігія. Наукраїнському ґрунті міцно вкоренилосяправослав’я, яке, опановуючи традиціюязичництва, з одного боку, частково зруйнувалоїї, а з іншого – запозичило споконвічні глибиннінародні традиції.

Для українців релігія була живим чинникомпротягом не віків, а тисяч років життя і в єдностіз природою навіювала людині пошану донадземних сил [2, 3]. Православне християнськевіровчення вплинуло на народну традиціювиховання молоді як на побутовому (народнапедагогіка), так і на офіційномуінституціолізованому рівні (шкільна та професійнаосвіта): “кордоцентризм”, релігійність, невойовничість є основними характеристикамиукраїнського виховного ідеалу. Використаннянабутків народної педагогіки і православноїсистеми виховання може вивести сучасну освітуна новий рівень, допомогти сформувати івідродити суспільну шкалу духовно-моральнихцінностей, вкоренити особу молодої людини внаціональній культурній традиції і тим запобігтимаргіналізації студентського середовища.

Висновки. Однією з важливих характерних



61 Молодь і ринок №12 (71), 2010

рис християнського світосприйняття є саметолерантне ставлення до представників іншихкраїн, народів, релігій, що не тільки сприятимеформуванню толерантності, але й зробить меншболісним для молодої людини процес переоцінкиморальних цінностей і допоможе в становленніетнічної ідентичності, що є основою етнічноїтолерантності та адекватного світосприйняттявзагалі.

Для створення ефективної в подоланнінегативних наслідків глобалізації суспільстваосвітньої системи і формулювання змісту освітинеобхідне всебічне вивчення національногоукраїнського характеру, визначення традиційнихнаціональних цінностей і переорієнтація системивиховання в напрямку їхнього формування,дослідження світосприйняття і психологічнихособливостей українців, глибоке вивченнятрадицій української народної педагогіки тастворення на основі отриманих знань національноїшколи, відкритої для осягнення набутків світовоїкультури і одночасно здатної протистоятинегативним наслідкам глобалізації світовогосуспільства.

1. Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн. Кн. 2:Особистісно орієнтований підхід: науково-практичнізасади: Наук. видання. [Текст] / К.: Либідь, 2003. –344 с. – С.10.

2. Вишневський О. Релігія і деякі проблемирелігійного виховання в школі [Текст] / О. Вишневський// Рідна школа. – 1999. – № 4. – С. 3 – 7.

3. Зеленов Є.А. Планетарне виховання студентськоїмолоді в умовах глобалізаційних процесів [Текст]/ Луганськ: вид-во НЦППРК “НОУЛІЖ”, 2009. –С. 203.

4. Колин К.К. Неоглобализм и национальнаякультура [Електронний ресурс] / К.К. Колин; Ин-тпроблем информатики РАН. Режим доступа:www.URL.http: // www.opos.sitc.ru chronika /2004/11/neoglobalizm.doc. – 11.12.2004 г.

5. Лавриченко Н.М. Педагогіка соціалізації:європейські абриси. [Текст] / К.: ВІРА ІНСАЙД, 2000.– 444 с. – С. 261.

6. Наумкина Е.А. От информационного обществак обществу знаний: образовательный аспект.[Електронний ресурс] /Е.А. Наумкина. Сумскойгосударственный педагогический университетРежим доступу: http://webcache.googleusercontent.com/search?q=cache:Ihtgr5FzNuIJ:www.nbuv.gov.ua/Portal/Soc_Gum/FilosNauk/2009_1/90.pdf


Постановка проблеми та аналізостанніх досліджень і публікацій.У ході науково-технічних перетворень

другої половини ХХ ст. інформаційна“наповненість” масової продукції стає все більшдомінуючою і складнішою, незалежно від того,чи йде мова про предмети особистого івиробничого тривалого користування, послуги, чи“чисто” інформаційну продукцію. Стаєзагальновизнаним інформаційно-освітній характервсього інноваційного процесу, починаючи з

новаторської ідеї, закінчуючи кінцевимспоживанням. Основою економічних механізмівбудь-якого сектору економіки є забезпеченняефективності.

Сучасний підхід до вивчення проблемиефективності передбачає перш за все врахуваннязростання залежності всіх видів виробничої йсоціальної діяльності від творчої характеристикипраці. Ефективність освіти і механізми їїзабезпечення не можна вивчати окремо відособливих властивостей “продукції” освіти. А

Святослав Михаць, кандидат економічних наук,доцент кафедри екологічного менеджменту та комунікаційних технологій


КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ РОЛІ ОСВІТИ В ЕКОНОМІЧНОМУ ЗРОСТАННІСтаття досліджує проблеми економічної ефективності освіти і, зокрема, визначення впливу освіти

на економічне зростання.Ключові слова: освіта, економічне зростання, капіталовкладення, “результативність”.Статья исследует проблемы экономической эффективности образования и, в частности, определение

влияния образования на экономический рост.Ключевые слова: образование, экономический рост, капиталовложение, “результативность”.The article investigates the problems of economic efficiency of education, in particular, determination of

influence of education on an economic increase.Key words: education, economic increase, capital investment, “effectiveness”.

УДК 371:33

КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ РОЛІ ОСВІТИ В ЕКОНОМІЧНОМУ ЗРОСТАННІ

© С. Михаць, 2010

www.URL.http:

www.opos.sitc.ru

http://webcache.googleusercontent.com/

www.nbuv.gov.ua/

62Молодь і ринок №12 (71), 2010

оскільки остання має соціальний характер, їїнеможливо формалізувати, втиснути в рамкинеокласичних чи подібних трактуваньефективності, в яких людина і праця, зведені допростих кількісних змін. При вивченні освітинеобхідний широкий соціально-економічний підхід,заснований на якісному економіко-статистичномуаналізі. Численні дослідження останніх роківдоказали, що приріст результативності досвідузростає залежно від рівня освіти.

Важливе значення при аналізі ефективностіосвітньої діяльності мають також екстерналіїосвіти, зокрема зменшення бідності в суспільстві,покращення здоров’я населення, демократизаціясуспільства, поліпшення навколишньогосередовища, культурний розвиток, послабленнякриміногенної ситуації тощо.

Проблеми економічної ефективності освіти і,зокрема, визначення впливу освіти на економічнезростання мають внутрішні протиріччя. Кількіснерозширення освітньої системи, яке не підкріпленепопитом на робочу силу, може бути даремним,оскільки людські і фінансові ресурси можуть бутивикористані нераціонально. Між витратами наосвіту і їх економічною віддачею існуєхронологічний розрив у 10 – 15 років, а витратиможна вважати рентабельним, якщо отриманізнання застосовуються на практиці.

Отже, для оцінки ролі освіти в економічномузростанні доцільно визначати внутрішнюефективність освіти, що передбачає оцінкудосягнення цілей освіти (задоволення потребсуспільства в освітніх послугах на основізабезпечення людськими, матеріальними,фінансовими та інформаційними ресурсами) тазовнішню ефективність освіти, яка повиннапроявлятись у підвищенні рівня суспільноїпродуктивності праці, темпах приросту валовоговнутрішнього продукту, зменшенні безробіття,підвищенні рівня життя населення. Лише на основіцих даних можна говорити про ефективністьосвітньої стратегії інвестицій.

Коли в Японії було складне економічнестановище, то уряд вирішив все одно інвестуватибільшу частину ресурсів в охорону здоров’я таосвіту. Мотивація полягала в тому, що наступнеосвічене і здорове покоління зможе розв’язатитеперішні проблеми і вивести країну на шляхприскореного розвитку. Слід сказати, що такізаходи (інвестиції в освіту) дали позитивнірезультати [1].

Складність обчислення віддач від вкладень уосвіту полягає в тому, що результати освітньоїдіяльності досить складно представити прямимивартісними показниками. У переважній більшості

випадків роль освіти в підвищенні ефективностіпраці та виробництва відображається непрямимипоказниками. Прикладом таких непрямихпоказників економічної ефективності освіти можеслужити приріст продукції в результаті підвищеннярівня освіти та кваліфікації зайнятих працівників.Складність розрахунку зовнішньої ефективностіосвіти полягає також у тому, що виокремити середприросту інших факторів вплив саме освіти доситьважко.

Метод “витрати і віддачі” не можна назватиуніверсальним методом виміру економічнихрезультатів освіти. Загальним недоліком цьогометоду аналізу є неврахування неекономічної інепрямої економічної вигоди. Систематичнийаналіз витрат і віддачі можливий лише в умовахстабільної економічної ситуації в країні, коли невідбуваються кардинальні зрушення в економіці іє можливість порівняти рівні витрат на освіту ірівні доходу працівників упродовж тривалогоперіоду часу. Дослідження зв’язку між освітою ідоходами працівника передбачає з’ясування тихелементів, які дозволяють отримати більшедоходу.

Вимірювання витрат, які названі“альтернативними витратами”, оскільки інвестиціїозначають відмову від альтернативнихможливостей використання ресурсів споживанню,включає намагання підрахувати загальну вартістьінвестицій в освіту в показниках альтернативнихможливостей, втрачених або суспільством уцілому, або окремими індивідами.

Освіта підвищує продуктивність праці ізнаходить вияв у обсягах заробітної платні.Основні тенденції полягають у тому, що більшосвічені робітники заробляють більше, заробітнаплата більш освічених робітників зростає з віком,пік наступає в середньому віці, крім того, він євищим, ніж у менш освічених.

Соціальна норма віддачі капіталовкладень восвіту в ідеалі повинна включати зовнішні ефектиабо побічні вигоди, пов’язані з освітою. Один зосновних аргументів, який використовується длятого, щоб виправдати громадське субсидіюванняосвіти, стосується зовнішніх ефектів, яківпливають в цілому на суспільство, але непереносяться на особу. Оскільки соціальні вигодиосвіти перевищують приватні вигоди, урядисубсидують освіту для того, щоб запобігтинедостачі інвестування.

При розв’язанні питання про отримання освітивважають, що концепція норми віддачікапіталовкладень в освіту дуже подібна до тогочи іншого інвестиційного проекту: це сума витраті вигод інвестицій, що використовується до різних


63 Молодь і ринок №12 (71), 2010

періодів часу і виражається щорічним(відсотковим) доходом. Якщо норма віддачікапіталовкладень в освіту становить 10 відсотків,це означає, що коли 10 000 гривень інвестовано восвіту, то щорічний дохід складатиме 1 000 гривеньпротягом життя середнього випускника [2].

Обрахунок соціальної норми віддачі включаєз боку витрат повну вартість ресурсів чиєїсьосвіти, тобто це не тільки те, що особа платить, атакож те, що це коштує суспільству дати освітуодній особі. Оскільки в більшості країнах освітазначно субсидована, соціальні витрати набагатовищі ніж приватні. Звідси випливає, що соціальнанорма віддачі є зазвичай меншою, ніж відповіднанорма приватної норми віддачі.

Як правило, норма віддачі капіталовкладень восвіту є дуже високою в країнах з низьким ісереднім рівнем доходів. Відмінності у країнахіснують, але в цілому, в економіках з менш ніжуніверсальною базовою освітою, норми віддачінайвищі для початкової освіти, потім длясередньої освіти і, потім, вищої. Економіки зуніверсальною початковою освітою, якіперетерпіли швидке зростання, мають тенденціїшвидше до підвищення норм віддачі середньої,ніж початкової освіти.

Майже у всіх країнах норми віддачі інвестиційу всі рівні освіти перевищують довготерміновуальтернативну вартість капіталу (зазвичайоцінюються у 8 – 10 відсотків у дійсних термінах),роблячи освіту ідеальною для капіталовкладень.Проте не слід забувати, що норми віддачі можутьвводити в оману коли, наприклад, ринки праціпосилено регулюються і заробітки невідображають граничної продуктивності.

Не всі із зовнішніх впливів вищої освіти – такі,як вигоди від основних досліджень і розвитку татрансформацій технологій, повністювідображаються в розмірі заробітків, яківикористовуються для обчислення норм віддачі.

Аналіз “витрати-віддачі” має певні недоліки.Вони пов’язані з тим фактом, що різні обсягизаробітної плати також можуть бути наслідкомвідмінностей у природних здібностях людей, їхмотивації, соціального становища, статі,неформальної освіти. За даними американськихучених тільки дві третіх відмінностей у зарплатіробітників можна пояснити освітою. Тому припідрахунках впливу освіти на зарплату множилина коефіцієнт 0,66 [3].

Але, знову ж таки, для певних категорійробітників чи в певному віці величина цьогокоефіцієнту буде різною, оскільки вплив природнихздібностей може сильніше проявлятись у певномувіці і для певних категорій робітників ніж для

інших. Крім того, на взаємозв’язок міжзаробітною платою і продуктивністю працівпливають такі фактори, як сила звички і традиційу визначенні ставок заробітної плати, силапрофесійних спілок, величина заробітної плати вдержавному секторі. Продуктивність праці можезростати також унаслідок кращої мотивації праці,умов праці, психологічного клімату в колективі.

Зовнішні ефекти є особливо важкими дляобчислення і вони не відображаються в розмірахзаробітної плати. Загальноприйнята соціальнанорма віддачі, обчислена на основі грошовихзаробітків і витрат, таким чином недооцінюєсправжню норму соціальної віддачі інвестицій восвіту. Якщо можна було б включити зовнішніефекти освіти (підвищення добробуту, поліпшеннянавколишнього середовища, економічна іполітична стабільність), то соціальна нормавіддачі була б вищою від приватної норми віддачівід інвестицій в освіту.

До критеріїв зовнішньої ефективності освітиможна також віднести ступінь творчої активностіробітників у раціоналізації та винахідництві,ступінь участі у впровадженні нової техніки.Також можна спробувати обчислити втратиекономіки пов’язані з неповним використаннямвиробничих потужностей з причин нестачі кадріввідповідної кваліфікації, а також втрати віднераціонального використання кваліфікованоїробочої сили, наприклад використання осіб звищою освітою в якості робітників.

Внутрішня ефективність освіти полягає вефективності діяльності системи освіти в цілому,що передбачає раціональне використання коштів,які витрачаються на утримання освітніх установта високу “результативність” освіти. Слідобчислити загальну вартість ресурсів освіти дляекономіки. Вона включає вартість часу вчителів(зарплата вчителям), поточні витрати на товари іпослуги (підручники, матеріали та ін.), вартістьвикористання будівель і капітального обладнання,вартість часу студентів, виміряну в показникахальтернативного використання.

Висновки. “Результативність” освіти полягаєу формуванні комплексу пізнавальних (загальнийнауковий і культурний світогляд особистості,творчість і самостійність мислення), професійних(специфічні знання, вміння та навички), особистих(патріотизм, працелюбність, чесність,відповідальність тощо) та комунікативних (вмінняпрацювати в колективі, лідерство тощо)характеристик особистості. Критерієм“результативності” може виступати загальнауспішність, кількість випускників з відзнакою,зміст навчальних планів.


64

1. Джуринский А.Н. “Японское чудо: мифыи реальность. Школьное образование ивоспитание в Японии”. – М.: Российскоепедагогическое агентство, 2008. – 64 с.

2. Eicher Theo S. Interaction Between

Endogenous Technological Change andEndogenous Human Capital // ColombiaUniversity. – 1993. – P. 54 – 62.

3. Woodhall M. Cost-benefit analysis ineducation planning. – UNESCO, 2000. – 152 p.


Постановка проблеми та аналізостанніх досліджень тапублікацій. Україна через високий

рівень концентрації промислового виробництва тасільського господарства, внаслідок хижацькоговикористання природних ресурсів протягомдесятиріч перетворилася в одну з найнебезпечнішихв екологічному відношенні країну.

Екологія – це знання людини про те що їїоточує. У наш час даний термін міцно закріпивсяв суспільній свідомості. Екологія стала одним зосновних показників ставлення людини до життя,навколишнього природного середовища.

Екологічна свідомість відображає духовністьсуспільства, його “порозуміння” з природоюневід’ємною частиною якої є людина.

В екологічних роздумах людини відбиваєтьсярівень її інтелекту, загальної і професійної культури.Більшість людей які свідомо зараховують себедо прибічників сучасної культури, вважають щозахист довкілля є одним з найбільш важливихзавдань сучасних і майбутніх генерацій. Станприроди викликає все більше занепокоєння упредставників різних верств населення.

Нині майже немає свідомої людини яканезнана б дещо про екологію. Для більшостінаселення з нею поєднана стурбованість тиминегативними наслідками, що спостерігаються урізних сферах антропогенної активності. Якправило, ці наслідки теоретичною основою яких

треба вважати так званий антропоцентризмпов’язані з доведенням до крайньої межі тихнавантажень які людина покладає на природу.

Нинішня екологічна ситуація в нашій країніхарактеризується як глибока еколого-економічнакриза, котра зумовлена закономірностямифункціонування адміністративно-командноїекономіки колишньої Російської імперії.

Нарощування продуктивних сил здійснювалосяпрактично без врахування екологічних наслідків,панував відомчий, споживацький підхід дорозміщення нових видів виробництва. Булидопущені великі помилки в організаціїкомплексного використання природних ресурсів,недостатня увага приділялась управліннюохороною природи та контролю за природнимнавколишнім середовищем.

Протягом останніх років у здоров’ї населенняспостерігаються негативні тенденції, пов’язаніпевною мірою з незадовільним екологічнимстаном. В Україні з 1991 року відсутній природнійприріст населення, а тривалість життя на 6 роківнижча, ніж у розвинутих країнах. Темпи зростаннязагальної захворюваності за останні рокистановлять близько 35%. Негативні зміни уздоров’ї сталися, головним чином, за рахунокпідвищення рівня злоякісних новоутворень,серцево-судинних хвороб, бронхіальної астми,захворювання шлунково-кишкового тракту,цукровий діабет, алергійні захворювання.

Любов Малик, кандидат економічних наук, доценткафедри економіки та менеджменту лісових підприємств

Національного лісотехнічного університету України,м. Львів

ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩАУ статті розглядається актуальне питання охорони навколишнього природного середовища та

раціональне використання природних ресурсів.Ключові слова: екологія, водні ресурси, лісові ресурси, екологічна безпека, тваринний світ, забруднення.В статье рассматривается актуальный вопрос охраны окружающей естественной среды и

рациональное использование природных ресурсов.Ключевые слова: экология, водные ресурсы, лесные ресурсы, экологическая безопасность, животный

мир, загрязнение.The question of guard of natural environment and rational use of natural resources is examined in the article.Key words: ecology, water resources, forest resources, ecological safety, animal kingdom, contamination.

УДК 502.63

ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

© Л. Малик, 2010

65 Молодь і ринок №12 (71), 2010

Глибоке занепокоєння викликає станприродних ресурсів.

Стан земельного фонду. Загальнийземельний фонд України становить 60 млн. га іпредставлений переважно різновидами чорноземів,котрі займають 57% всіх сільськогосподарськихугідь і становлять 68% орних земель. Усередньому, на одного мешканця України припадає0,8 га сільськогосподарських угідь.

Великої гостроти набула проблемарадіоактивних відходів. На атомнихелектростанціях накопичено тисячі тоннвідпрацьованого ядерного палива, десятки тисячкубометрів твердих і десятки мільйонів літріврідких радіоактивних відходів. У промисловості,сільському господарстві, медицині та в науковихзакладах накопичено більше ста тисяч відкритихта закритих радіоактивних джерел. Понад 70 млн. мкуб. радіоактивних відходів зосереджено увідвалах та хвостосховищах уранової,гірничодобувної та переробної промисловості.

Незадовільно здійснюється відновленнявідпрацьованих промисловістю земель. Прицьому якість рекультивації низька, мало земельповертається в сільськогосподарськевиробництво, а їхня родючість майже на половинунижча від природної.

Використання та охорона надр. Сьогоднінемає чіткого механізму управління тадержавного контролю у використанні та охоронінадр. Розробка корисних копалин здійснюєтьсябільш ніж з 5000 родовищ без належногокомплексного освоєння. У надрах залишається ігубиться розвіданих запасів нафти – 70%, солей– 50%, вугілля – 40%, металів – 25%. Крім цього,щорічно вилучається із землі 2,3 млрд. тоннкопалин, а використовується лише третина. Рештайде до відвалів, шлаконакопичувань, на підсипку.Обсяг накопичених відвальних порід, відходівенергетики та промисловості перевищує 20 млрд.тонн, ними зайнято 130 тис. гасільськогосподарських угідь. Після аварії наЧорнобильській АЕС радіонуклідами булозабруднено 4,6 млн. га, з використання вилучено119 тис. га сільськогосподарських угідь.

Використання та охорона воднихресурсів. Зростають обсяги скиданнязабруднених стічних вод у водоймища України.У 1993 році їхня кількість становила 4,7 млрд. м3

проти 4,3 в 1991 році. Всього в 1993 році уводоймища скинуто 15,6 млрд. м3 стічних вод звзятих на використання 28,8 млрд. м 3 наДонецько-Придніпровський регіон припадає 38%забраної води та 63% скинутих забруднених водвід загального обсягу в Україні.

Основними забруднювачами водних джерелзалишаються підприємства та організаціїметалургії, енергетики, вугільної промисловості,лісохімічного та агропромислового комплексів, атакож комунальне господарство, частка котрогоскладає майже половину забруднених стоківкраїни.

Річкову мережу України складають понад 22тис. річок загальною довжиною більш як 170 тис.км. Середня густота складає 0, 25 км/км 2,переважна більшість річок належить до басейнуЧорного і Азовського морів, а 4 % несуть своїводи до Балтійського. Водні ресурси формуютьсяпереважно за рахунок стоку річок Дніпра, Дністра,Південний Буг, Сіверський Донець, Тиса, на якихстворено водосховища з корисним об’єктом 55,1млрд. м3. До 40 % річкового стоку є транзитним.Питома забезпеченість річковим стокомстановить близько 1,0 тис. м3 на людину на рік.

В Україні виявлено понад двісті осередківстійкого забруднення підземних вод. Виведено зладу 10 водозаборів потужністю 80 млн. м3на рік.Високий антропогенний тиск на водні ресурси тазначне їхнє використання позначалися на якісномустані Чорного та Азовського морів.

Забруднення повітряного басейну. На станповітряного басейну впливають внутрішністаціонарні та пересувні джерела, повітряні потокиз території Західної Європи. Викиди шкідливихречовин від стаціонарних джерел забруднення у1993 році становлять 7,3 млн. тонн. Вловлюютьсята знешкоджуються 3/4 шкідливих речовин, котрівикидаються стаціонарними джереламизабруднення, в тому числі газоподібних та рідких– менше 1/3. Питома вага викидів відстаціонарних джерел та автотранспортустановить в Дніпропетровській, Донецькій,Запорізькій, Луганській областях від загальних вУкраїні становить відповідно 68 та 45 %. Середосновних забруднювачів – енергетика, металургія,хімія, промисловість будівельних матеріалів,автотранспорт.

Високий рівень забруднення спостерігаєтьсяу 13 містах України, котрі знаходяться у Донецько-Придністровському промисловому регіоні:Донецьку, Краматорську, Єнакієве, Горлівці,Макіївці, Маріуполі, Алчевську, Слов’янську,Луганську, Дзержинську, а також в Запоріжжі,Одесі, Кривому Розі.

Рівень лісистості та якісний стан лісів.Стан навколишнього природного середовищазначною мірою визначається рівнем лісистості таякісним станом лісів. В Україні – мало лісів, вонизаймають біля 14% території. Площа земельлісового фонду становить 9,9 млн. га, в тому числі


66Молодь і ринок №12 (71), 2010

вкрита лісом – 8,6 млн. га. За останні 50 роківлісистість збільшилась на 45 тис. га. Хоча лісирозташовані нерівномірно, проте вони інтенсивноексплуатуються, гинуть від промислових викидівта пожеж, унаслідок недбалого відведення земельпід вирубку для різноманітного будівництва.Протягом останнього десятиріччя в Українізагинуло від промислових викидів 2,5 тис. галісових насаджень. Радіаційного забрудненнявнаслідок аварії на Чорнобильській АЕС зазнали3,3 млн. га лісів. Вирубка лісового фондуперевищує його відновлення.

Тваринний світ. На території Українинараховується близько 45 тис. видів тварин, середних 17 видів земноводних, 20 плазунів, 344 – птахів,101 – ссавців, 200 – риб, решта безхребетні. ДоЧервоної книги України занесено 531 вид рослині грибів (12% дикоростучої флори) та 281 видтварин. Площа природного заповідного фондуУкраїни збільшується повільно і становить 1,3 млн.га або 2,2% території країни, що у 2 – 3 рази меншевід норми, рекомендованої вченими.Природоохоронні території через недостатнєфінансування, слабку матеріально-технічну базу невиконують усіх функцій щодо збереження тавідновлення рідкісних і типових видів флори і фауни.

Правові аспекти охорони навколишньогоприродного середовища.

Взаємодія між суспільством і природоювимагає дотримання науково обґрунтованихправил поведінки людини щодо навколишньогосередовища. Найбільш суттєві правила такоїповедінки закріплюються державою узаконодавстві і стають загальнообов’язковимидля виконання та дотримання нормами права, якізабезпечуються державним примусом у випадкуїх невиконання.

Беручи до уваги синтетичний характерпроблеми екології, їхній екологічний зв’язок з усімаполітичними, соціальними та екологічнимифакторами, стратегія природокористування вУкраїні має бути однією з фундаментальнихскладових стратегій розбудови правової,демократичної держави з розвиненою ринковоюекономікою. Одним з таких незаперечних прав єправо громадян на екологічну безпеку. Вонозабезпечується комплексом юридичних,економічних, технологічних і гуманітарнихчинників.

Серйозною вадою чинного, на сьогодні,природоохоронного законодавства є той факт щоформувалося воно за проресурсною ознакою,тобто окремому регулюванню підлягаютьземельні, водні, гірничі, лісові, атмосфероохоронніта інші відносини.

Уже з перших законотворчих кроків суверенноїУкраїни визначені основи забезпеченняекологічних прав людини. Закон “Про охоронунавколишнього природного середовища” від25 червня 1991 року не лише проголошує, але йпередбачає систему гарантій екологічної безпекилюдини, вносить певну впорядкованість у системууправління в галузі природокористування [1].

Закон надає громадянам України правозвернутися в суд з позовом на підприємства,установи і організації щодо відшкодування збитків,заподіяних здоров’ю та майну внаслідокнегативного впливу на навколишнє середовище.Він зобов’язує державні органи надавати всебічнудопомогу громадянам у здійсненніприродоохоронної діяльності, враховує їхніпропозиції щодо цієї проблеми.

У законі встановлені принципи охоронинавколишнього природного середовища:

- пріоритетність вимог екологічної безпеки;- гарантування екологічної безпеки становища

для життя та здоров’я людей;- екологізація матеріального виробництва;- науково обґрунтоване узгодження екологічних,

економічних та соціальних інтересів суспільства;- збереження просторової та видової

різноманітності й цілісності природних об’єктів ікомплексів;

- гласність і демократія при прийнятті рішень,реалізація яких впливає на стан навколишньогосередовища, формування екологічного світогляду;

- науково обґрунтовані норми впливугосподарського та іншого виду діяльності нанавколишнє середовище;

- розв’язання проблеми охорони природи наоснові широкого міжнародного співробітництва.

Закон закріплює екологічні права та обов’язкигромадян України:

- право на безпечне, екологічно чисте життя іздоров’я;

- участь в обговоренні проектів законодавчихактів, матеріалів щодо розміщення тареконструкції об’єктів, що можуть негативновплинути на стан навколишнього природногосередовища;

- участь у проведенні громадської екологічноїекспертизи;

- одержання повної і достовірної інформації простан навколишнього природного середовища тайого вплив на здоров’я населення;

- право на подання до суду позовів на державніоргани, підприємства, установи, організації ігромадян про відшкодування збитків, заподіянихїхньому здоров’ю та майну внаслідок негативноговпливу на навколишнє природне середовище.


67 Молодь і ринок №12 (71), 2010

Громадяни України зобов’язані:- берегти природу, охороняти, раціонально

використовувати її багатства, здійснюватидіяльність з додержанням вимог екологічноїбезпеки, екологічних нормативів;

- не порушувати екологічні права та законніінтереси інших суб’єктів;

- вносити плату за спеціальне природокористування;- компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням

та іншим негативним впливом на навколишнєприродне середовище.

Закон України “Про охорону навколишньогоприродного середовища” дає визначення термінуекологічної безпеки та заходи щодо їїзабезпечення, екологічні вимоги до розміщення,проектування, будівництва, реконструкції,введення в дію підприємств та інших об’єктів, прозастосування мінеральних добрив, засобівзахисту рослин, токсичних хімічних речовин,передбачає заходи щодо охорони навколишньогоприродного середовища від шкідливогобіологічного впливу, шкідливого впливу фізичнихфакторів та радіоактивного забруднення, відзабруднення виробничими, побутовими та іншимивідходами.

У Законі дається визначення терміна зоннадзвичайних екологічних ситуацій (екологічноїкатастрофи, підвищення екологічної безпеки).Встановлена дисциплінарна, адміністративна,цивільна і кримінальна відповідальність заекологічні правопорушення.

Основними з них є:- порушення прав громадян на екологічно

безпечне навколишнє природне середовище;- порушення норм екологічної безпеки;- порушення вимог законодавства до

проведення екологічної експертизи;- допущення наднормативних, аварійних,

залпових викидів і скидів у навколишнє природнесередовище;

- самовільне використання природних ресурсів,перевищення лімітів та порушення інших вимогвикористання природних ресурсів;

- порушення природоохоронних вимог призберіганні, транспортуванні, використанні,захороненні хімічних, токсичних та радіоактивнихречовин, виробничих, побутових та інших відходів;

- відмова від надання своєчасної, повної тадостовірної інформації про стан навколишньогосередовища, джерела його забруднення та інше.

Закон передбачає, що в Україні громадянамгарантується право загального використанняресурсів для задоволення життєво необхіднихпотреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних,матеріальних).

Природні ресурси поділяються нареспубліканські (загальнодержавні) та місцеві.

До республіканських природних ресурсіввіднесено територіальні води, природні ресурсиконтинентального шлейфу та економічної(морської) зони і поверхневі води, що розташованіабо використовуються на території більш, ніжоднієї області; лісові ресурси; види рослин і тварин,занесені до Червоної книги України; природніресурси в межах об’єктів природо-заповідногофонду республіканського значення; кориснікопалини, за винятком загальнопоширених.

Законом передбачено, що Україна приєднуєтьсядо всіх видів міжнародного співробітництва в галузіохорони природи та раціонального використанняприродних ресурсів, яке здійснюється шляхомукладання договорів, угод, а також участі вприродоохоронній діяльності ООН, інших урядовихі неурядових організацій.

Аналіз туристичної діяльності фокусується навизначальних чинниках політики туризму іекономічних механізмах її провадження. Основоютуристичної політики має бути міжнародниймеханізм обміну, який сприяє розвитку туризмута отримання доходів.

Висновок. Неможливо уявити собі людствопоза природою, земними умовами його існування.Життя людини тісно вплітається в системувзаємозв’язків явищ природи, що створюютьоснову людського буття. Навіть незначні зміниприродних умов: температури, вологості,атмосферного тиску, хімічного складу повітря,води тощо впливають на людину.

Сьогодні людство не може відмовитися відвикористання природних ресурсів, які є основоюматеріального виробництва, але не може й миритисяз деградацією навколишнього природного середовищавнаслідок інтенсивної експлуатації землі, її надр,водних об’єктів, лісів, тваринного і рослинного світу.Тому важливим напрямом сучасного соціальногорегулювання відносин у сфері взаємодії природи. Ісуспільства є забезпечення раціональногоприродокористування. Його метою є задоволенняматеріальних потреб суспільства за рахунок наявнихі відновлювальних природних ресурсів, визначеннянайбільш ефективного, економічно вигідного їхвикористання без заподіяння шкоди для життєвоважливих екологічних інтересів людей.

Екологічна функція держави не повиннаобмежуватися тільки охороною навколишньогоприродного середовища. Вона полягає, абопринаймні повинна полягати не тільки в охороні, ай у відновленні природи, що постраждала відлюдського безглуздя. Ця функція маєнеперевершене значення, оскільки від неї


68

залежать здоров’я планети і саме існуваннялюдства. З цієї причини вона має здійснюватисьв умовах екстремальності, які передбачаютьнадзвичайну напруженість активності державиекологічного змісту. Настав час значнопосилити владний характер екологічної функціїдержави.

1. Закон “Про охорону навколишнього природногосередовища” від 25 червня 1991 року.

2. Законодавство. Туристичні послуги в Україні.Юрінком Інтер. – 2008. – 320 c.

3. А.М. Колорій і А.Ю.Олійник. “Основи держави іправа”: навчальний посібник. – Київ. – “Либідь”. –1997. – C. 112 – 123.

4. Словник-довідник В.В. Молдовом В.Ф. Мелащенко.Київ “Юмана” – 1996 р.

5. Туризм в Україні: Статистичний бюлетень. –К.: – 2001.

6. Туризм в Україні: Статистичний бюлетень. –К.: – 2002.


Постановка проблеми. Особливостівикладання предмету “постановкаголосу” на музично-педагогічному

факультеті полягають у підготовці фахівцяширокого профілю, який володіє голосом,ораторськими вміннями, артистизмом тощо.Першочерговим підходом до професійноїпідготовки майбутнього вчителя музики єіндивідуальний підхід до особистості,гуманістична спрямованість на розкриття йогосамобутності, творчого потенціалу, збереження тазміцнення фізичного стану. Ще Авіценнастверджував, що “нічого в світі немає найкращогоі найважчого ніж спів” [1]. Складність тавідповідальність перш за все базується надіагностиці голосу.

Аналіз досліджуваної проблеми.Питаннями проблеми діагностики голосу, гігієнита охорони голосу займалися вчені А. Менабені,В. Бехтєрєв, К. Дорліак, Л. Дмитрієв, Р. Юссон,В. Антонюк, Л. Тоцька та ін. В той час огляд стану

досліджуваної проблеми свідчить про те, щодіагностика голосу не завжди відповідає вимогам,а саме, студенти в хоровому класі, в класідиригування, на заняттях сольфеджіо співають зперевтомою, в різних “нерідних”, невластивих їмрегістрах, що й визначило актуальність статті.

Мета статті полягає в розкритті значущостідіагностики голосу студентів музично-педагогічного факультету як першочерговогофактора в житті особистості, в збереженніголосових м’язів і, взагалі, фізичному здоров’ю.

Виклад основного матеріалу. Студентськіроки є одним із самих відповідальних періодів увихованні професійного обличчя майбутньоговчителя. Розвиток та становлення музично-вокальних, педагогічних та морально-етичнихякостей має величезне значення в його подальшійроботі, тобто в проведенні музичних занять таорганізації позакласної роботи в середнійзагальноосвітній школі.

У зв’язку з цим велике значення в стінах

Тетяна Ткаченко, кандидат педагогічних наук,професор кафедри теорії та методики мистецької освіти

та вокально-хорової підготовки вчителяХарківського національного педагогічного університету

імені Г.С. Сковороди

ЩОДО ПРОБЛЕМИ ДІАГНОСТИКИ СПІВАЦЬКОГО ГОЛОСУСТУДЕНТІВ МУЗИЧНО-ПЕДАГОГІЧНИХ ФАКУЛЬТЕТІВУ статті досліджується сутність та зміст діагностики голосу студентів музично-педагогічних

факультетів як необхідної передумови якісної професійної підготовки фахівця.Ключові слова: діагностика голосу, гігієна голосу, охорона голосу, професійна підготовка фахівця.В статье исследуется сущность и содержание диагностики голоса студентов музыкально-

педагогических факультетов как необходимой предпосылки качественной профессиональной подготовкиспециалиста.

Ключевые слова: диагностика голосу, гигиена голоса, охрана голоса, профессиональная подготовкаспециалиста.

In the article essence and maintenance of diagnostics of voice of students of мusically pedagogical facultiesis investigated as necessary pre-condition of high-quality professional preparation of specialist.

Key words: diagnostics of voice, hygiene of voice, guard of voice, professional preparation of specialist.

УДК 78.089.6 – 057.87

ЩОДО ПРОБЛЕМИ ДІАГНОСТИКИ СПІВАЦЬКОГО ГОЛОСУ СТУДЕНТІВМУЗИЧНО-ПЕДАГОГІЧНИХ ФАКУЛЬТЕТІВ

© Т. Ткаченко, 2010

69 Молодь і ринок №12 (71), 2010

вищого учбового закладу, а саме на музично-педагогічному факультеті, набувають заняттяіндивідуальної форми навчання, де спілкуванняміж студентом та викладачем відбувається внайбільш тісній взаємодії.

Ще до появи різноманітних програм звикладання уроків музики в школі, вони називались“уроками співу”, а це вказує на те, що шкільнийучитель повинен правильно володіти своїмголосовим апаратом і мати необхідні знання зметодики викладання постановки голосу. Такимчином, в умовах музично-педагогічногофакультету вокальні заняття мають профілюючезначення.

На початку роботи з голосовими данимистудента, необхідно визначити першочерговізадачі, а саме:

- навчитися користуватися співацькимдиханням;

- оволодіти головними елементами правильногозвукоутворення;

- мати чітку дикцію та правильну артикуляцію.Найбільш важливим моментом перших

вокальних кроків, як показує досвід, є правильневизначення голосового типу, тобто діагностикавокальних даних учня, бо від рішення цієї дужесерйозної проблеми залежать подальші успіхи зрозвитку та виявленню всіх вокально-голосовихякостей, здоров’я, витривалості найбільшдосконалішого з усіх існуючих “інструментів”.

Що складного: встановити потенційний діапазон,виявити, який з регістрів звучить яскравіше, тавизначити, до якого типу належить той чи іншийголос? Але це не зовсім так. Чому ж саме?

Студенти, що вступають до музично-педагогічного факультету мають різні ступеніпідготовки. Перша група учнів – випускникипедагогічних коледжів та музичних училищ(диригентсько-хорове відділення), які маютьзначний досвід занять з постановки голосу. Другагрупа, а їх багато, вступає до ВНЗ безпосередньопісля закінчення загальноосвітньої та музичноїшкіл і має досвід співу тільки в хоровихколективах. Нарешті, третя група, ті, хто закінчивсередні музичні заклади по класу того чи іншогоінструменту і на практиці не мали змоги займатисяпостановкою голосу.

Студенти першої групи, як правило, маютьуявлення про те, до якого типу належить їх голос,і добре, якщо попередній викладач співу встановиввірний “діагноз”, то і голос мав розвиток у вірномунапрямку. Задача нового викладача – незруйнувати досягнені вокальні успіхи, а виконуючипринцип поступовості і послідовності, наполегливоускладнювати вокально-технічні вправи і

репертуар, закріпляти, розвивати існуючий досвідволодіння голосом. Студенти другої та третьоїгруп, як правило, не мають ніякої попередньоїпідготовки, а це, зокрема, говорить про те, що їхголоси зовсім не розвинені та слабко виявлені, щонадто ускладнює роботу викладача-вокаліста,особливо в питанні діагностики.

Найбільш важливо з перших занять прищепитистуденту правильні навички володіння диханням.Чим скоріше учень засвоїть, як правильно дихатипід час співу, тим швидше його голос проявитьсвої природні якості, бо цілісність голосупроявиться лише тоді, коли хоча б центральнаділянка діапазону його голосу стане на дихальнийстрижень, і студент відчує повноцінний звук свогоголосу. Крім того, голос не почне правильнорозвиватись, доки не матиме можливості бутипофарбованим та збагаченим обертонами вголовних резонаторних порожнинах. Таким чином,говорити про визначення типу голосу безпопереднього періоду занять з ним в більшостівипадків в існуючих умовах, не має сенсу. Підчас роботи з чоловічими голосами зустрічаютьсявипадки, коли встановлений попередній діагноз“високий голос”, стає неправильним, бо післяпроведення вищеозначеної роботи перехіднийрегістр даного голосу зміщується на один-дватони догори і подовжується діапазон верхньогорегістру на два-три тони, а це, безумовно,говорить про те, що попереднє визначення типуголосу помилкове, і голос проявляє себе за всімапараметрами вже як ліричний баритон, і таківипадки непоодинокі.

Студенти – дівчата сопранового голосу, які підчас занять хорового класу співають у партії альтів“за недостатньою кількістю низьких голосів” абоспівали довгий час альтами в хорових колективахтих учбових закладів, у яких вони навчалисьраніше, як правило, не показують верхню ділянкудіапазону, однак це не означає, що вони маютьнизькі голоси, а скорочений діапазон є наслідкомтривалого співу в незручній для голосу теситурі,регістрі, що штучно поширює та звеличує об’ємнизького регістру і негативно відображається нацентральній та верхній ділянках діапазону.

Такі ситуації на практиці трапляються доситьчасто, і правильно визначити тип голосу стаєсправою надзвичайно складною і потребує для їїрішення деякого часу.

У подібних випадках рекомендовано тількиспів у центральній частині діапазону, невикористовувати “роблений альтовий низ”, табудування завдяки “опорі дихання” й головнимрезонаторним порожнинам верхньої ділянкидіапазону, закріплення якої, своєю чергою, добре


70Молодь і ринок №12 (71), 2010

відрегулює природну силу звуку низького регістру.І тільки після цього “лікувального процесу” зголосом, можна обережно говорити провизначення його типу.

Наука про співацький голос, на жаль, поки щоне має якогось єдиного методу, який допоміг бивідразу безпомилково діагностувати той чи іншийголос, однак існує ряд оцінок, які значнодопомагають розв’язати вищеозначену проблему.До їх числа можна віднести такі голосові якості:

- тембральна фарба;- наявний діапазон;- місце знаходження перехідних та примарних

тонів;- здатність голосу тримати теситуру;- анатомо-фізіологічні особливості;- конституційна ознака.Визначити тип голосу за однією з даних якостей

неможливо, але розглядаючи їх у взаємномузв’язку, є перспектива в цьому напрямку набутипозитивних результатів.

Виявлення природного тембру складаєважливу задачу для педагога, але зустрічаютьсявипадки, коли він може проявитись не одразу.Інколи в процесі занять, коли учень починаєзасвоювати вірне звукоутворення та “високуспівацьку позицію” виявляється красивийвокальний голос, вільний регістр, на прикладізвучання якого змінюється враження про типданого голосу [2].

Примарні тони – звуки, які знаходяться всередині “робочого діапазону” і стають найбільшвиразними та зручними для співу, це і є однією зознак для розпізнавання ліричних, драматичнихта меццо-сопранових голосів.

Видатний російський композитор М.І. Глінка,засновник російської вокальної педагогіки, у своїхметодичних порадах пропонував починати“будувати” голос із “примарних тонів” [3].

Особливо треба визначити випадки, колинайбільш частіше трапляються помилкові ситуаціїв діагностуванні граничних один з другим типівголосів, наприклад: ліричного баритона тадраматичного тенора, високого меццо тадраматичного сопрано тощо. Недопущеннятакого роду проблем потребує будуванняіндивідуальної вокально-методичної роботи длякожного студента окремо. З цією метою не тількивикладач, але й студент повинні знати детальнукласифікацію співацьких голосів та місцезнаходження перехідних тонів для кожного типу.

Жіночі голоси – сопрано, меццо-сопрано,контральто мають 3 регістри: нижній (грудний),середній (медіум) та верхній (головний) та 2переходи.

Категорія сопрано (високий голос): об’ємголосу від c1 до c3. Перехідні ноти з грудногорегістру в середній e1-f1, перехідні ноти ізсереднього регістру до головного e2-f2.

Типи сопрано: колоратурне, лірико-колоратурне,ліричне легке, ліричне міцне, лірико-драматичне,драматичне, діскант (високий дитячий голос – ухлопчиків та дівчат).

Категорія меццо-сопрано (середній голос).Об’єм голосу: а малої – а2. Перехідні ноти згрудного регістру до середнього c-cis1 – d1, ізсереднього до головного с2-d2.

Типи меццо-сопрано: ліричне, драматичне.Категорія контральто (низький голос). Об’єм

голосу: f малої – f2; перехідні ноти з грудногорегістру до середнього c-cis1 – d1; альт – об’єднуєсередній та низький голоси в дітей.

Чоловічі голоси мають 2 регістри: грудний таголовний та 1 перехід.

Категорія тенор (високий голос). Об’ємголосу: від с малої до с2. Перехідні ноти з грудногодо головного регістру е1-fis1.

Типи тенорів: тенор – альтіно, ліричний легкий,ліричний міцний, лірико-драматичний,драматичний, характерний.

Категорія баритон (середній голос). Об’ємголосу: від а великої до а1. перехідні ноти згрудного регістру до головного: cis1-es1.

Типи баритонів: ліричний, драматичний.Категорія бас (низький голос). Об’єм голосу:

f великої – f1. Перехідні ноти з грудного регіструдо головного: h малої – c1.

Типи басів: бас-баритон (високий бас), басцентральний, бас – профундо, бас – буффо(характерний або комічний бас).

Із вищеозначеної інформації відомо, що голосмає регістровий склад, тобто в окремих ділянкахдіапазону звучить неоднаково і при зміні одногорегістру другим голос змінюється, зламується, іучень завжди відчуває на цих нотах незручності.

Для того, щоб верхня частина діапазонузвучала природно та яскраво, студентамрекомендовано правильно співати перехідні тони.Ігнорування цього правила веде до серйознихголосових проблем. Ще раз підкреслимо, щомісцезнаходження перехідних тонів набагатополегшує викладачеві задачу визначення типуголосу.

Здатність відносно довгий час триматитеситуру також є ознакою, що допомагаєкласифікувати голос, його можливості. Підтеситурою прийнято вважати середнєзвуковисотне навантаження на голос, якезнаходиться у певному вокальному творі. Твір,написаний для того чи іншого голосу, може мати


71 Молодь і ринок №12 (71), 2010

низьку чи високу теситуру. Слід визначити, щопоняття теситури означає ту частину діапазона,де голос під час співу найбільше “знаходиться”.Якщо тип близький до тенорового, а довгий часне тримає тенорової теситури, то цей факт недає впевненості в тому, що манеразвукоутворення підходить голосовимможливостям учня і говорить за те, що цей голос,напевно, баритон.

До анатомо-фізіологічних ознак слід віднести:- товщину та довжину голосових м’язів;- форму твердого піднебіння;- розмір резонаторних порожнин;- хроноксія поверненого нерву (гортань).Багаточисленні спостереження лікарів-

фоніатрів говорять за те, що різним типам голосіввідповідає різна довжина голосових м’язів, а саме,чим вище голос, тим тонші та коротші м’язи інавпаки. Але у світовій практиці зустрічаютьсябагаточисленні виключення. Унікальнийіталійський співак ХХ сторіччя Енріко Карузо,який співав драматичним тенором, мав довгі татовсті “басові” м’язи, а відомий російський басІ. Михайлов мав, навпаки, “тенорові”. Однак,незважаючи на такого роду випадки,рекомендовано всім студентам музично-педагогічних факультетів перед тим, як розпочатизаняття з постановки голосу, відвідати кабінетлікаря-фоніатра, для того, щоб викладач і самстудент мали уявлення про зовнішній вигляд свого“інструменту” та його фізичне становище, якевказує на перспективи розвитку співацькогоголосу, особливості його гігієни та охорони [4].

Учений Ю. Малютін уперше звернув увагу наформу і розміри твердого піднебіння у співаків,пов’язуючи його будову з типом голосу. Він,зокрема, вказував, що високі голоси маютьглибоке й круте піднебіння, а більш низькі –келихообразні тощо. Ці спостереження й досівикликають багаточисленні суперечки та сумнівивчених всього світу.

Дослідження вчених Р. Юссона та К. Шенимдоказують те, що кожен тип голосу маєхарактерну для нього збудженість поверненогонерва. Ці уявлення підтверджуютьнейрохроноксичну теорію роботи голосовихм’язів, дають своєрідну нову класифікацію голосівза допомогою спеціального приладу –хроноксиметра [5]. Взагалі, розгледіти талант,музикальність в учня справа відповідальна таскладна. Дослідження музикальності необхіднодля того, щоб з урахуванням її специфічнихособливостей на певному етапі музичного тавокального розвитку учня, намітити найбільшдійові шляхи та засоби його музичного та

вокального виховання і підготувати згодомнеобхідний фундамент для майбутньоївиконавської чи педагогічної діяльності. Якзазначає Н.Є. Гребенюк необхідно“проаналізувати структуру музикальності зметою виявити співвідношення в ній природнихданих та індивідуального набутку, з’ясувати,обмежується музикальність колом спеціальнихсенсорних здібностей, чи вона поширюється наінші творчі риси, що визначають можливістьінтерпретації музичних творів, визнати, які ознакимузикальності виявляються на початковій стадіїроботи з вокалістом, а які – пізніше, оцінитизначення індивідуальних відмінностей в розвиткумузикальності співака, вивчити якісний такількісний склад здібностей, що формуютьсязалежно від схильності вокаліста до виконавськоїабо ж педагогічної роботи, охарактеризуватиспецифіку формування творчих здібностей упрофесійній діяльності” [6].

Нарешті, остання ознака діагностики голосу– зовнішній вигляд (конституційна ознака) співака-початківця. Не викликає сумніву, щонейроендокринна конституція та загальнапобудова тіла, його анатомічна структураговорять про тип голосу. Відомо, що існують такітерміни як “тенорова”, “басова” зовнішність. Алезв’язок між типом голосу та конституційнимиособливостями організму не можна вважатирозробленою галуззю знань і спиратись на неї підчас визначення типу голосу студента необачно[7].

Підводячи підсумки, має сенс повторити, щоправильне визначення типу голосу, тобто йогодіагностика, найбільш важлива проблемапочаткового періоду навчання. Без її розв’язаннястудент не засвоїть головні вимоги курсу щодоволодіння диханням, елементами правильногозвукоутворення, а робота з набуття вірноїартикуляції буде неефективною. Тількизасвоєння всіх вокально-технічних навичокдасть змогу майбутньому педагогу виявитисебе художником-виконавцем і донесе до дітейвнутрішній зміст та емоційний настрій творів.

Висновки. Таким чином, аналіз проблемидіагностики голо су студентів музично-педагогічних факультетів виявляє певнізавдання: вірне визначення теситури голосустудента, врахування вікових особливостейстудента, ступінь його освіченості,темперамент, фізичні можливо сті.Індивідуальний підхід до кожного студентазабезпечує розвиток голосових здібностей таякісну професійну підготовку студента –майбутнього вчителя музики й співу.


72

1. Аристотель Собрание сочинений: В 4-хтомах. – М.: Наука, 1975. – Т.4. – С. 32.

2. Менабени А.Г. Методика обучениясольному пению. – М., 1987. – С. 47 – 58.

3. Ткаченко Т.В. Теоретико-методичнізасади професійної культури вчителя музикий співу (монографія) / Т.В. Ткаченко, – Харків:ХНПУ ім. Г.С. Сковороди, 2008. – С. 119 – 136.

4. Дмитриев Л.Б. Основы вокальнойметодики: уч. пособие. – М., 1968. – С. 24 – 33.

5. Юссон Р. Певческий голос: исследованиеосновных физиологических и акустическихявлений певческого голоса – М., 1974. –С. 46.

6. Гребенюк Н.Є. Вокально-виконавськатворчість: психолого-педагогічний тамистецтвознавчий аспекти. – К.: НМАУ,1999. – С. 28 – 53.

7. С.П. Юдін. Формування голосу співця. –М.: Музгиз, 1962. – С. 100 – 120.


Постановка проблеми у загальномувигляді. Економічне виховання уширокому розумінні – це організована

педагогічна діяльність, спрямована наформування економічної свідомості черезпередання економічних знань, формуванняекономічних умінь і навичок, пов’язаних зекономічною цілеспрямованою діяльністю,формування економічно значущих якостейособистості, розвиток економічного мислення.

Між економічною освітою і економічнимвихованням існує тісний взаємозв’язок. На думкуО.Т. Шпака, економічна освіта має розглядатисяяк основа економічного виховання особистостішколяра, тому що вона:

- сприяє розвитку економічного мислення;показником рівня розвитку економічного мисленнявиступає поведінка особистості в процесі їїекономічної діяльності в усіх галузях життясуспільства, її взаємовідносин із соціальнимсередовищем;

- формує економічну культуру, одним ізкомпонентів якої є оволодіння людиноюекономічними знаннями, уміннями та навичкамигосподарювання;

- нерозривно пов’язана з формуванням такихособистісних рис школяра, як працьовитість,відповідальність, діловитість, підприємливість,ощадливість, організованість, ініціативність,практичність, самостійність та інших, які можутьбути критеріями оцінювання рівня економічноївихованості школяра;

- у макроекономічному плані сприяєформуванню і підвищенню продуктивності такогофактора виробництва, як людські ресурси. Від рівняпідготовки та освіченості останніх значною міроюзалежить рейтинг держави в економіці світу, її місцев міжнародному розподілі праці [16, 60].

У подальшому викладі ми будемо в основномукористуватися терміном економічне виховання вширокому його розумінні, яке охоплює і термінекономічна освіта.

Аналіз останніх досліджень та публікацій.Дослідженню педагогічних аспектів економічноговиховання не приділяється належної уваги,зокрема, підготовці студентів вищих педагогічнихнавчальних закладів до роботи в школі зекономічного виховання учнів, слухачів системипіслядипломної освіти. У цьому відношенні маютьнаукове і практичне значення праці педагогів

Тарас Левченко, Інститут педагогіки НАПН України,м. Київ

ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛІВ ТРУДОВОГОНАВЧАННЯ ДО ЕКОНОМІЧНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ

В СУЧАСНИХ УМОВАХУ статті розкривається економічне виховання в широкому його розумінні, яке охоплює і термін

економічна освіта, економічна ефективність праці дітей і підлітків.Ключові слова: економіка, виховання учні, економічні знання.В статье раскрывается экономическое воспитание в широком его понимании, которое охватывает и

срок экономического образования, экономическая эффективность труда детей и подростков.Ключевые слова: экономика, воспитание ученики, экономические знания.In the article open up economic education in his wide understanding, which engulfs and term economic

education, economic efficiency of labour of children and teenagers.Key words: economy, education students, economic knowledges.

УДК 37.035.3:33

ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛІВ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯДО ЕКОНОМІЧНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

© Т. Левченко, 2010

73 Молодь і ринок №12 (71), 2010

А.Ф. Аменд [1], В. Анин [2], Ю.К. Васильєва [4],В.О. Дідуха [6], Д.П. Курамов [8], М.В. Вачевський,В.М. Мадзігон, Н.М. Примаченко [5], А.С.Нісімчука[11], О.С. Падалки [12], В.П. Шемякін [15].

Мета статті полягає в теоретичномуобґрунтуванні та експериментальній перевірцісистеми підготовки майбутніх учителів трудовогонавчання до економічного виховання учнівзагальноосвітньої школи, виявленні педагогічнихумов її ефективної реалізації.

Виклад основного матеріалу. У процесіекономічної освіти й виховання учні засвоюютьекономічні знання, під якими розуміємо сукупністьекономічних теорій про зміст, характер,властивості матеріальних благ, їхнє виробництво,обмін, розподіл і споживання, про вплив реальногожиття на розвиток суспільства. Здатністьособистості виконувати економічну діяльністьопирається на її економічні вміння.

Економічні знання особистості є базою дляформування економічної свідомості, під якоюрозуміють усвідомлення людиною реальноїкартини економічного життя, економічнихвідносин, власної діяльності в цьому житті,взаємозв’язку між економічною активністю тарівнем задоволення особистісних і суспільнихпотреб.

Складником економічної свідомості єекономічне мислення – здатність людиниусвідомлювати явища економічного життя,засвоювати економічні поняття, ідеї, теорії,зіставляти їх із практикою і орієнтуватися векономічному житті.

Засвоєна сукупність економічних знань,сформовані вміння користуватися ними в житті йдіяльності, виховані моральні якості, якіпроявляються у всіх видах економічних відносину процесі економічної діяльності, сформованеекономічне мислення складають економічнукультуру особистості людини.

С.Т. Шацький висловлює цінну думку, щоекономічні, соціальні і психологічні дослідженняоточення сприяють школі в економічномувихованні учнів. Разом з тим він уважав, що школаповинна впливати на оточення. “Чи беремо місто,фабрику або село, – пише С.Т. Шацький, – миповинні однаково зачіпати і економічні, і побутовіумови їхнього життя, і стосовно до них будуватияк свій план участі в життєвій роботі, так і планзалучення їх до суспільної діяльності” [14, 125].

Говорячи про економічне виховання школярів,С.Т. Шацький так визначив головне завданняшколи в цьому плані: “Виховання уміннявдивлятися, оцінювати, будувати плани.Перевіряти, завойовувати собі місце в поки ще

не признаючи дитину середовищі дорослих,організувати для суспільної, будівничої роботи своїсили і досягнення загальних суспільних цілейсуспільними силами в реальних умовах життя –дуже серйозне завдання школи” [14, 120].

А.С. Макаренко вважав дуже важливим, щобпедагоги чітко усвідомлювали потребуекономічної підготовки школярів і самі розібралисяу важливих економічних питаннях. “Зокрема, –писав він, – проблематичними є питання“випереджаючого виховання”, якщо педагогисамі не володіють певним комплексомперспективних умінь і навичок; зокрема –економічно-комерційним мисленням, не знають,що таке торговий дім, калькуляція… Зовсім нерозуміються в питаннях організації праці,… незнають, що таке умови стандартної праці, …взагалі не мають ніяких знань, що стосуютьсявиробництва…” [10, 89].

Тому видатний педагог наполягав, щоб“педагогічні вузи давали значно ширшу освітунезалежно від обраного для викладання циклупредметів. Програма такої широкої освіти маєбути побудована з урахуванням усіх цих питань.Випускники вузів мають знати, як побудованевиробництво, які багатства і перспективи у нашоїкраїни” [10, 215].

Значне місце в економічному вихованнішколярів А.С. Макаренко відводить сім’ї.Виконуючи господарські обов’язки в сім’ї, дитинапрацює, проявляє піклування про речі особистогоі сімейного вжитку, бере участь у розподілі іраціональному витрачанні сімейного бюджету,привчається користуватися грішми, виконуватипевний режим дня.

Не можна обійти і таке питання, якомуА.С. Макаренко надавав важливого значення, якформування в дітей здорових матеріальнихпотреб. Він уважає потребу “рідною сестроюобов’язку”. Розумні потреби – морально доцільніпотреби, які треба формувати в підростаючогопокоління. Варті уваги і думки А.С. Макаренкапро виховання в школярів рис господаря:бережливості, точності, оперативності, діловитостій інших [10, 325].

У плані економічного виховання школярів іпідготовки до нього майбутніх учителів цікавіпогляди В.О. Сухомлинського. Видатний педагогсформулював основні принципи трудовоговиховання: єдність трудового виховання ізагального розвитку дитини – морального,інтелектуального, естетичного, фізичного; високаморальність праці, її суспільно кориснаспрямованість; розкриття індивідуальностілюдини в праці; раннє залучення дітей до праці;


74Молодь і ринок №12 (71), 2010

постійність, безперервність участі в праці ібагатоманітного духовного життя та інші [13].

Серед педагогів економічну освіту і вихованняяк складову формування всебічно розвиненоїособистості вперше виділяє М.І. Болдирєв. Вінуважає, що в процесі навчально-виховної роботиучнів потрібно озброїти основами економічнихзнань, пробудити і розвинути в них інтерес доекономіки, виховати почуття господаря.Важливим завданням економічної освіти івиховання він уважає підготовку учнів довключення їх у сферу економічних, трудовихвідносин. Важливо знайомити учнів, особливостаршокласників, з основами економічної політикидержави, вчити їх продуктивно працювати,економно витрачати матеріали, бережливоставитися до результатів праці тощо [3].

Економічний бік трудового вихованнярозглядає Б.Т. Лихачов. Він уважає, що економічнаефективність праці дітей і підлітків визначаєтьсяне лише безпосередніми матеріальнимирезультатами їхньої трудової діяльності, а й тієютрудовою підготовкою, яку в процесі праціотримують її учасники. Тому, на його думку,економічно ефективною слід уважати будь-якуелементарно рентабельну працю дітей і підлітків,яка приносить реальну користь школі, молодшимтоваришам. “Всі види трудової діяльності, – пишеавтор, – повинні готувати школярів до повноцінноїучасті у суспільній продуктивній, по-справжньомуекономічно ефективній праці”.

Зміст підготовки вчителя будь-якогонавчального предмета до економічного вихованняшколярів передусім залежить від теоретичноїрозробленості загальних основ економічноговиховання учнів і практики постановки цієї роботив школі, тобто його мети, завдань, змісту, форм,методів і засобів [9].

Метою економічного виховання школярів, якзазначають В.К. Розов, Б.П. Шемякін іП.П. Шемякін, є формування в них готовностідо економічної діяльності, що створить потенційніможливості для активної участі в економічномужитті. Загальноосвітня школа не ставить передсобою завдання формування економіста якспеціаліста. Вона передбачає формування в учнівінтересу до економіки, вибору, який вихованцімають зробити для досягнення своїх цілей вумовах обмежених ресурсів і власнихможливостей [15].

Наслідком економічного виховання має бутисформованість у випускників школи чіткогоуявлення про зміст основних соціально-економічних ролей у суспільстві і механізмрозвинутих економічних процесів, які зачіпають

кожного громадянина. Усе це покликанодопомогти молодій людині свідомо, з урахуваннямвласних нахилів і особливостей характеру,прийняти рішення про вибір життєвого шляху. Ті,хто побажає зайнятися підприємництвом, повинніотримати в школі ази комерційної граматики, щодозволяють займатися елементарними видамиділових операцій. Насамкінець, випускники школизможуть одержати чітке уявлення про правовиймеханізм, що діє в сфері економіки, права і способиїхнього захисту в кожного з учасників ринковихвідносин.

На основі аналізу структури готовностішколярів до економічної діяльності згадані авторивиділяють такі її показники: економічні знання,вміння, навички і звички; вміння співпрацювати зіншими і рахуватися з їхніми інтересами; прагненнядо раціоналізації, підвищення продуктивності праціі якості роботи; економне ставлення до продуктівпраці і природного середовища; вмінняпорівнювати свої потреби з економічнимиможливостями їхнього задоволення; раціональнуорганізацію бюджету часу; відповідністьпрофесійних намірів можливостям їхньої реалізаціїі потребам економічного регіону.

На основі вивчення економічних якостейрозвитку особистості школяра А.С. Нісімчукпропонує свою систему критеріїв оцінки рівняекономічної вихованості учнів, яка передбачає:

1) працелюбність;2) бережливість;3) економність;4) ощадливість;5) ініціативність;6) організованість;7) діловитість й інші.Автором розроблена карта рівня економічної

вихованості учнів і критерії її оцінки (затрьохбальною шкалою) [11].

Більш сучасний підхід до визначення критеріївоцінки рівня економічної вихованості знаходимо впрацях О.Т. Шпака. На його думку, економічневиховання має сприяти формуванню таких якостейі умінь: розвинуте економічне мислення, почуттявласника, реального господаря; вмінняпрогнозувати наслідки своїх рішень, своєїдіяльності; економічно обґрунтоване ставлення допраці та її результатів; усвідомлення свого статусуплатника податків, який не тільки зобов’язанийперераховувати платежі до бюджету, а й має правознати, як і на що витрачаються сплачені нимподатки; прагнення до нарощування трудовихдоходів, до поліпшення якості життя; орієнтаціяна раціоналізацію праці та підвищення їїекономічної ефективності; готовність брати


75 Молодь і ринок №12 (71), 2010

участь у різноманітних формах економічноїдіяльності, пов’язаних з ринковою економікою;участь в управлінні виробництвом; перевагаморального вибору в ситуаціях, пов’язаних зринковою економікою; вміння долати економічнітруднощі та кризові ситуації; здатність ефективновикористовувати діючий механізм соціально-економічного захисту своїх та суспільнихінтересів; потреба в особистомусамовдосконаленні та оновленні економічнихзнань [16].

Досягнення зазначеної мети в економічномувихованні школярів можливе за умови розв’язанняпевних конкретних завдань в цьому плані.Л.Е. Епштейн уважає, що школа повинна з метоюекономічного виховання школярів розв’язати такізавдання: забезпечення найбільш сприятливихекономічних умов, найбільш ефективноговикористання засобів, які відпускаютьсядержавою для розв’язання питань навчання івиховання учнів; економічна освіта учнів,вивчення ними основ економіки виробництва;вироблення в учнів елементарних економічнихнавичок, уміння аналізувати ефективність своєїпраці і діяльність колективу, прагнення і уміннябути економним, бережливим, розпорядним [7].

Знаний дослідник проблеми економічноговиховання сільських школярів А.С. Нісімчук дещоконкретизує це питання стосовно даної категоріїучнів, а саме: послідовне формування в сільськихшколярів поглядів, намірів, переконань, економічноїсвідомості; виховання розумних потреб, розвитокздібностей до обраного виду праці, формуваннявміння співвідносити найбільш повне задоволеннясвоїх потреб з матеріальними можливостями;виховання бережливого ставлення до природи ідержавної власності, свідомого ставлення довибору сільськогосподарських професій;озброєння учнів теоретичними знаннями іпрактичними уміннями культурисільськогосподарськоїпраці, формування потреби економічного аналізу,звичок бережливості й економії, оволодінняосновами наукової організації праці; підготовка учнівдо прагнення щоденно поліпшувати результати своєїпраці в навчальній і суспільно корисній діяльності,брати участь в економічному житті школи і базовогогосподарства, вихованню якостей характерудбайливого господаря-громадянина, бережливості,діловитості [11].

Порівняння визначених завдань економічноговиховання Л.Е. Епштейном і А.С. Нісімчукомзасвідчує, що в першому випадку вонисформульовані надто лаконічно і не дають змогиконкретизувати зміст економічного вихованняшколярів. Сформульовані А.С. Нісімчуком завдання

дозволяють конкретизувати певною мірою змістекономічного виховання школярів [7, 11].

На думку О.Т. Шпака, мета економічної освітий виховання школярів може бути досягнута завдякирозв’язанню таких завдань: формування основекономічних знань; формування економічних уміньі навичок в умовах спеціально організованоїнавчальної діяльності; формування основекономічного мислення; розвитку економічноважливих якостей особистості; подоланнянегативних якостей, які можуть мати місце векономічній діяльності; виховання культуриспоживання, уміння узгоджувати потреби зекономічними можливостями їхнього задоволення;виховання економічно усвідомленого ставлення допраці та її результатів.

Розглядаючи єдність трудового і економічноговиховання, бачимо, що в основі мотивів і потребтрудового виховання лежать економічні стимули.Трудове виховання формує ці потреби, приводить їх увідповідність до економічних можливостей, етичнихнорм. Трудове і економічне виховання розв’язуютьспільні завдання з формування сумлінного ставленнядо праці, навичок загальної трудової культури, науковоїорганізації праці. Облік і стимулюваннявикористовуються і в трудовому вихованні.

Відмінність трудового і економічноговиховання в підготовці школярів до праці полягаєв тому, що трудове виховання готує людину довзаємодії з природою з метою одержанняпродукту праці для задоволення своїх потреб, аекономічне виховання готує до ефективноїорганізації взаємодії людини з природою з метоюекономії праці людини, її зусиль. Економічневиховання сприяє включенню молоді не тільки всферу виробництва, а й у відносини розподілу,обміну і споживання матеріальних благ.

Отже, визначальною умовою вихованняособистості є трудовий спосіб життя, що формуєв учнів у процесі суспільних відносин мотиви інорми поведінки, які відповідають природісуспільних відносин.

Економічне виховання не можна підмінюватитрудовим, тому що економіка і праця – не одне йте саме, вони співвідносяться як ціле і частина.Тому економічне виховання не обмежуєтьсясферою трудової діяльності, а проникає в різнісфери невиробничої діяльності, сферу споживання,обміну та розподілу.

Існує тісний зв’язок між економічною таморальною культурою. З одного боку, такіморальні принципи як любов до своєї країни,виховання почуття колективізму та товариськоївзаємодопомоги є важливою умовою реалізаціїзаходів з економічного виховання. З другого –


76

економічне виховання сприяє утвердженню такихморальних принципів, як високе усвідомленнягромадського обов’язку, непримиренність донесправедливості та антигромадських явищ.

У підготовці майбутнього вчителя доекономічного виховання школярів важливим єпитання етапності цієї виховної роботи. Упедагогічній літературі пропонується в системіуправління економічним вихованням учнівдотримуватись таких етапів:

1. Моделювання економічно вихованоїособистості й, у зв’язку з цим, постановка мети.

2. Збір первинної інформації про об’єктуправління, вивчення учнів, колективу і умовекономічного виховання.

3. Прогнозування розвитку якостей особистостігосподаря-громадянина на даний віковий період івідповідна постановка завдань управління.

4. Планування процесу економічного виховання,вибір шляхів і засобів розв’язання поставленихзавдань.

5. Організація діяльності дітей.6. Організація контролю і обліку.7. Підведення підсумків за певний, наперед

установлений період (півріччя, навчальнийрік т.п.), є завершальним етапом.

Висновок. Отже, у процесі підготовкимайбутнього вчителя трудового навчання доекономічного виховання учнів важливоорієнтувати його на те, що економічна свідомістьвиконує певні функції: пізнавальну, регулятивну ісоціально-перетворюючу. Пізнавальна функціяекономічної свідомості забезпечує розкриттястудентами можливостей пізнання та свідомоговикористання економічних законів, а такожусвідомлення суттєвих зв’язків між явищами тазакономірностями економічної діяльності в різнихсферах функціонування суспільства: соціально-політичній, духовній, правовій, творчо-ініціативній.Зміст регулятивної функції економічної свідомостібазується на логічному обґрунтуванні правовихнорм і правил відповідного виду суспільнихвідносин приватної та державної власності;правильного ставлення до економічних інтересів;виховання діловитості, бережливості,ініціативності, вміння працювати творчо тощо.Соціально-перетворююча функція економічноїсвідомості полягає в забезпеченні творчої участістудентів у організації суспільно корисної,продуктивної праці, створенні студентськихоб’єднань на зразок малих підприємств,кооперативів, бригад та інших форм. Майбутніспеціалісти, практично засвоюючи поняттяконкретної економіки, вчаться передбачати іпланувати свою роботу, виконувати її якісно,

економно використовуючи матеріали, робитикалькуляцію готової продукції.

1. Аменд А.Ф. Экономическое образованиеи воспитание учащихся 5 – 11 классов.Учебное пособие. – Челябинск: ЧГПИ, 1988.– 164 с.

2. Анин В. Экономическое образование ивоспитание учащихся // Экономическоесамообразование . – 1988. – №12. – С. 99 – 103.

3. Бодалёв А.А., Ковалёв Г.А. За системнуюорганизацию школьной психологическойслужбы //Вопросы психологии. – 1985. – №2.– С. 84 – 90.

4. Васильев Ю.К. Экономическое образованиеи воспитание учащихся. – М.: Педагогика,1983. – 96 с.

5. М.В. Вачевський, В.М. Мадзігон Н.М.Примаченко і ін. Основи економіки.Навчальний посібник. – К.: “Педагогічнадумка”, 2007. – 612 с.

6. Дідух В.О. Економічне виховання //Загальноосвітня підготовка учнів у процесітрудового навчання. – К., – С. 110 – 118.

7. Эпштейн Л.Е. Экономические знания –всем трудящимся. – М.: Знание, 1973. – 32 с.

8. Курамов Д.П. Экономическое образованиеи воспитание школьников. – М.: Просвещение,1981. – 112 с.

9. Лихачёв Б.Т. Педагогика. Курс лекций.Учебное пособие для студентов пед. учеб.заведений и слушателей ИПК и ФПК. – М.:Прометей, 1992. – 528 с.

10. Макаренко А.С. Очерк работы Полтавскойколонии имени М. Горького // Там же. – Т.І. –С. 696 – 705.

11. Нисимчук А.С. Экономическое образованиешкольников. – М.: Просвещение, 1991. – 160 с.

12. Падалка О.С. Економічне виховання вшколі // Трудова підготовка в закладах освіти.– 1998. – №2. – С. 29 – 32.

13. Сухомлинський В.О. Статті. – К.: Рад.шк., 1976. – Т. 5. – С. 122 – 139.

14. Шацкий С.Т. Деревенские дети иработа с ними // Избр. пед. соч: В 2-х т. – М.:Педагогика, 1980. – Т. 2. – С. 86 – 122.

15. Шемякин В.П. Экономическое воспитаниешкольников: вопросы теории и методики. – М.:Педагогика, 1986. – 96 с.

16. Шпак О.Т., Падалка О.С., Шепотько В.П.Учителю про економічне виховання учнів:питання генезису і компетентності. – К.:Четверта хвиля, 1998. – 224 с.




77 Молодь і ринок №12 (71), 2010

А ктуальність дослідження.Трансформація економіки Українипотребує перш за все розв’язання

проблем зайнятості ї ї працездатногонаселення, налагодження ефективногомеханізму діяльності системи професійноїпідготовки дорослих, у тому числі безробітних.

Метою статті є визначення тахарактеристика критеріїв соціально-педагогічноїефективності професійно-практичної підготовкибезробітних до підприємницької діяльності у сферіпослуг.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Сучасна педагогічна наука і практика спрямованана розвиток професійної освіти відповідно допотреб економіки країни. Наукові основиорганізації професійного навчання дорослих, у томучислі безробітних, були предметом увагифілософів, педагогів, психологів. ПраціВ. Андрущенка, Б. Гершунского, С. Гончаренка,І. Зязюна, Т. Десятова, І. Козловської В. Кременя,В. Лугового, Н. Ничкало, К. Онушкіна,В. Олійника, Л. Пуховської, М. Солдатенка таінших учених присвячені розкриттю теоретико-методологічних засад, інтеграційних процесів,неперервності професійної освіти дорослих.

Виклад основного матеріалу. Проведенняпедагогічного дослідження вимагає постійногомоніторингу за процесом змін, які відбуваютьсяпід час упровадження новацій. Моніторинг застаном педагогічного дослідження дозволяєреєструвати новий стан системи, отримуватиінформацію про результати експериментальної

діяльності, здійснювати її аналіз, оцінювання,коректування, визначати причинно-наслідковізв’язки між елементами системи і впливомзовнішніх чинників соціального середовища зметою прийняття необхідного управлінськогорішення. Вихідним моментом для проведеннямоніторингу виступає система прогностичногоаналізу і діагностики предмета дослідження, дляздійснення якої необхідні критерії [1].

Зміст самого поняття “критерій” у психолого-педагогічній літературі трактується неоднозначно.Під ним розуміють: об’єктивну ознаку, на основіякої здійснюється оцінювання, визначення абокласифікація чого-небудь, мірило судження,оцінки [4, 654]. Зміст поняття “показник” містить:а) свідчення, доказ, ознаку чого-небудь; б) наочні даніпро результати якої-небудь роботи чи процесу,досягнення чого-небудь, кількість чого-небудь [2, 520].

Поняття “критерій професійноїкомпетентності” за своїм діапазоном є більшшироким, ніж “показник професійно-практичноїкомпетентності” і відображає характеристики іпроцеси, які сприяють формуванню загальноїпрофесійної підготовки. Ступінь виявленнякритерію виражається в конкретних показниках.Показник як компонент критерію є типовим іконкретним виявом сутності якості процесу чиявища, що підлягає дослідженню. Водночаспріоритет належить тим показникам, якіхарактеризують виявлення якості, насамперед удіяльності, поведінці, вчинках. Отже, критерії тієючи іншою мірою відображають ефективність таякість процесу формування професійно-

Любомира Криницька, науковий співробітник відділу управлінняв системі професійно-технічної освіти

Львівського науково-практичного центру ПТО НАПН України

КРИТЕРІЇ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІПРОФЕСІЙНО-ПРАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ БЕЗРОБІТНИХДО ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ ПОСЛУГ

У статті висвітлюються проблеми вибору критеріїв соціально-педагогічної ефективності професійно-практичної підготовки підприємців з числа безробітних.

Ключові слова: безробітний, підприємець, професійно-практична підготовка, критерії професійноїпідготовки.

В статье освещают проблемы выбора критериев социально-педагогической эффективностипрофессионально-практической подготовки предпринимателей с числа безработных.

Ключевые слова: безработный, предприниматель, профессионально-практическая подготовка,критерии профессиональной подготовки.

In the article the problems of choice of criteria of socialpedagogical efficiency of professionally-practicalpreparation of businessmen are illuminated from a number unemployed persons.

Key words: unemployed person, businessman, professionally-practical preparation, criteria of professionalpreparation.

УДК 338.46

КРИТЕРІЇ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОФЕСІЙНО-ПРАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ БЕЗРОБІТНИХ ДО ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ ПОСЛУГ

© Л. Криницька, 2010

78Молодь і ринок №12 (71), 2010

практичної компетентності, пов’язані зраціональним розв’язанням педагогічних завдань,виявляють залежність результату від психолого-педагогічного впливу, вказують на відповідністьрезультату меті підготовки майбутніх фахівців.

При плануванні досліджень пропонуєтьсяспиратися на два критерії: внутрішню валідність ізовнішню валідність. Валідність – адекватністьвибраної ознаки показника тому, що саме будеоцінюватися.

Наявність внутрішньої валідностіпідтверджується виконанням такої умови: якщо здопомогою даного експериментального плануперевіряється гіпотеза дослідження, то вибранийекспериментальний план дозволяє контролюватинезалежні змінні, небажані джерела дисперсії, щовпливають на учасників дослідження в цілому.

Характеристикою зовнішньої валідностіпедагогічного експерименту є репрезентативністьрезультатів інших груп людей та ситуацій [5].

Сукупність взаємопов’язаних показників, які зрізних сторін відображають стан і розвитоксоціальних явищ, є раціональною для виявленнякількісної ефективності.

Яким би не був досконалим той чи іншийкритерій, теоретично обґрунтований і практичноперевірений, з його допомогою можна оцінитилише декілька аспектів досліджуваної проблеми.У повному обсязі характер і закономірностіпроцесу можна встановити використовуючикомплекс критеріїв.

Узявши до уваги пропозиції М.М. Поташника,пропонуємо для визначення результатів навчаннявикористати такі три групи характеристик:

1. Результати навчання, які можна визначитикількісно, в абсолютних значеннях, у відсоткахабо інших параметрах виміру.

2. Результати навчання, які можна визначитикваліметрично, з використанням рівневої шкали зрізним набором якісно описаних рівнів (високий,середній, низький, достатній, необхідний,оптимальний, допустимий, недопустимий і т.і.).

3. Результати навчання, які неможливо легко іявно виявити, їх відносять до внутрішніх,глибинних переживань особистості. Ця групарезультатів оцінюється експертним методом [3].

Якщо перші дві групи результатів професійногонавчання можна віднести до раціональноїскладової, то третя група характеризує так звануірраціональну складову, коли керованістьпараметрів невелика.

Проведені нами дослідження проблемисвідчать, що на даний час не повною міроювисвітлено науково-обґрунтовану системукритеріїв і показників ефективності професійно-

практичної підготовки безробітних допідприємницької діяльності у сфері послуг. Труднощіу виборі критеріїв, на наш погляд, пов’язані, першза все, з відсутністю теоретико-методологічноїбази, що зорієнтована на потреби особистості,підприємництва, держави і суспільства.

На шляху розв’язання цієї проблеми, длявибору критеріїв, у нашому дослідженні мивикористали такі принципи:

- комутації – для підвищення ефективностіуправління вибирається найменше числоелементів;

- релевантності – підбір параметрів, виходячиз їх функціональної значимості;

- достатності – найсуттєвіших параметрів дляобґрунтованого пояснення рівня відповідностівимогам контролю, які не ускладнюють процесоцінки ефективності діяльності системи;

- урахування впливу зовнішніх факторів назміст і процес підготовки підприємців (запитівособистості, вимог ринку праці, перспективирозвитку економіки і соціальної сфери).

На наш погляд, професійно-практичнупідготовку підприємця сфери послуг утворюютьтри взаємопов’язані складові: змістова,процесуальна (дійова) та особистісна. Виходячиз цього, визначені нами критерії можнапредставити у вигляді структури, яка складаєтьсяз трьох компонентів: когнітивний, діяльнісний таособистісний. Зупинимося детальніше на описі цихкритеріїв.

Когнітивна (змістова) складова критеріюпоказує рівень професійно-практичних знаньпідприємця. Для прикладу, підприємець, якийзаймається перукарською справою повинен знати:

1) будову і властивості шкіри і волосся; правиласанітарії і гігієни; способи надання медичноїдопомоги;

2) обладнання перукарень, апаратуру, інвентар,інструмент, що застосовується;

3) правила організації робочого місця; порядокрозташування інструментів і приладдя наробочому місці;

4) призначення, будову обладнання, інструментів,приладів, апаратури, правила користування нимиі їх зберігання;

5) матеріали, що використовуються, препарати,їх призначення;

6) види, призначення і застосування білизни;7) види стрижок, способи і прийоми стрижки

волосся голови; гоління;8) рецептуру фарбувальних і хімічних розчинів

і сумішей, їх дію на шкіру і волосся;9) правила і прийоми укладки (завивки)

волосся;



79 Молодь і ринок №12 (71), 2010

10) правила і техніку знебарвлення іпофарбування волосся;

11) основи професійної етики працівникаслужби побуту;

12) напрями моди в Україні і за кордоном;13) норми і правила з охорони праці, вимоги

безпеки праці і пожежної безпеки тощо.Діяльнісний компонент критерію дозволяє

говорити про наявність необхідних для ефективноїпрофесійно-практичної діяльності умінь танавичок і відповідного рівня їх сформованості. Дляпідприємця-перукаря, характерними є такі уміння:

1) підготувати робоче місце для роботи іпідтримувати його в порядку, ввічливообслуговувати відвідувачів;

2) правильно користуватись інструментами,приладами і апаратурою;

3) виконувати різні види стрижки волоссяголови, бороди, вусів;

4) голити волосся голови, бороди, вусів;5) виконувати масаж обличчя;6) вкладати волосся з урахуванням напряму

моди і особливостями обличчя клієнта;7) готувати фарбувальні та хімічні розчини і

суміші;8) виконувати знебарвлення і пофарбування

волосся в різноманітні кольори і т.п.Діяльнісний компонент критерію, більшою

мірою, відображає поведінковий аспект упрофесійній діяльності підприємця.

Особистісна складова критерію дає змогуоцінити індивідуально-психологічніхарактеристикипідприємця, їх відповідність основним цілямпрофесійно-практичної діяльності.

Настанови, ціннісні орієнтації, мотивидіяльності і потреби особистості є вихідною інадзвичайно важливою умовою розвиткупрофесійно-практичного компоненту в професійнійдіяльності підприємця.

Аналіз наукових досліджень проблемипідготовки безробітних до підприємницькоїдіяльності в сфері послуг дозволив намивизначити функції та індикатори, якіпідлягають оцінюванню і які характеризуютьсоціально-педагогічну ефективність моделіпрофесійно-практичної підготовки підприємців(табл. 1).

Аналіз ситуації на ринку праці та освітніх послугвимагає системного, багаторівневого,багатоаспектного підходу. З цієї позиції зрозуміло,що не може бути розроблена єдина системакритеріїв і методів оцінки якості готовностіпідприємців до вимог виробництва та соціальноїсфери. Кожна система має свої можливості, межівикористання, які визначаються базовимивихідним позиціями та іншими факторами.

Виходячи з цього, визначимо нашу позицію допроблеми критеріїв оцінки якості професійно-практичної підготовки підприємців сфери послуг,як основного показника ефективності моделі.



Таблиця 1.Функції та індикатори соціально-педагогічної ефективності моделі професійно-практичної

підготовки підприємців сфери послугФункції Індикатори

Нормативно-правові

Відповідність рівня професійно-практичної підготовки:- регіональним вимогам;- вимогам споживачів освітніх послуг.

Організаційно-управлінські

Відповідність функцій управлінських структур реальним освітнім потребамбезробітних громадян.Наявність і спроможність професійних навчальних закладів та їх структурнихпідрозділів здійснювати професійно-практичну підготовку підприємців.Документальне забезпечення.

Ціннісно-орієнтовані

Оволодіння особистісно орієнтованими підходами професійного навчання.Управління кваліфікацією персоналу.

Інформаційні Наявність моніторингових служб та розробленість баз даних для споживачівосвітніх послуг.

Економічні Собівартість і ціна освітньої послуги.Комп’ютеризація освітніх послуг.Фактичні витрати на одного слухача.Частка позабюджетних коштів.

Педагогічні Розподіл слухачів за рівнями навчання.Розподіл підприємців за рівнем їх конкурентоспроможності на ринку праці.Розподіл підприємців за рівнем рейтингу підприємств, в яких вони працюють.

Джерело: опрацювання автора

80Молодь і ринок №12 (71), 2010

Якість професійно-практичної підготовки вширокому смислі ми розглядаємо як сукупністьвластивостей і характеристик, що зумовлюютьздатність задовольняти актуальні таперспективні вимоги держави, суспільства, ринкупраці в напрямі підготовки кваліфікованихпідприємців, а також потреб особистості впрофесійному навчанні, самозайнятості тасамореалізації.

Відповідно, до переліку критеріїв на рівніслухачів ми віднесли:

- рівень цілепокладання і орієнтації на успіх;- рівень навчально-пізнавальної діяльності та

мотивації;- рівень самоуправління;- рівень розвитку;- рівень професійно-практичної підготовки;- рівень кінцевих результатів, їх адекватності

до конкретної особистості слухача, йогоздібностям, можливостям, потребам;

- рівень творчої діяльності;- відповідності професійно-практичної

підготовки слухачів вимогам підприємств таробочих місць, де вони працюють;

- рівень соціальної і професійної адаптаціїпідприємців.

Кількісну характеристику явищ і процесів, якасвідчить про їх стан і динаміку, визначає показник.Показник у дослідженнях – інструментвідображення якісного стану і тенденцій змінисоціально-педагогічної ефективності моделіпрофесійно-практичної підготовки безробітних допідприємницької діяльності в сфері послуг.Показник є необхідним для перетворенняінформації про об’єкт в інструмент управління цимоб’єктом і відповідає потребам користувачів,дозволяє комплексно описати проблему,узагальнює інформацію. Критерії та показникивзаємопов’язані та взаємозумовлені.

При формуванні системи показників удослідженнях ми дотримувалися наступнихвимог:

- показник системи повною мірою відображаєпедагогічну (економічну) суть предметадослідження, тобто адекватний економічномузмісту досліджуваного явища;

- взаємозв’язок показників системи відображаєскладові елементи явища.

У систему ми внесли показники, яківідображають найсуттєвіші, внутрішньо-необхідні, сталі ознаки і властивості предметадослідження, які піддаються формалізації ізнаходяться в логічному взаємозв’язку, якийможна охарактеризувати за допомогоюстатистично-математичного апарату.

Підприємницька діяльність, як і будь-яка інша,має свою мету і свій інтерес, в яких досить тіснопоєднуються економічні й психологічнікомпоненти. Якщо рентабельність і прибуток єіндикаторами економічної успішності, тосамореалізація особистості є індикаторомпсихологічної успішності.

На наш погляд, дотичною до проблемивизначення показників сформованості професійно-практичної підготовки підприємців є проблемавиявлення показників рівня розвиткупсихологічних якостей, що впливають наформування їх загальної професійноїкомпетентності.

При визначенні психологічних критеріїв іпоказників формування професійноїкомпетентностіми використали метод експертної оцінки.

Індивідуально-психологічні якостікомпетентнихфахівців, одержані шляхом експертногооцінювання, ми розглядаємо як внутрішні чинники,які мають безпосередній вплив на підвищенняпрофесійно-практичної компетентності підприємців.

Зміну внутрішніх, глибинних переживаньособистості (об’єктивна оцінка власнихможливостей; самостійність в ухваленні рішень;бачення своєї найближчої перспективи; рівеньмотивації до самонавчання, до самореалізації;покращення міжособистісних стосунків; довіра досоціуму тощо) ми визначали за допомогоюсамооцінки слухачів.

Критерієм благополучного соціальногосамопочуття підприємця є його домінуючийпозитивний настрій, соціальний оптимізм.Показниками негативного соціальногосамопочуття є:

- відсутність соціального оптимізму;- психологічна нестабільність;- підвищена емоційна напруга;- невпевненість у завтрашньому дні;- зневіра у власних можливостях і власних

силах;- екстернальність (прояв зовнішньої локалізації

суб’єктивного контролю. Люди схильніприписувати все, що з ними відбувається, діїзовнішніх факторів. На практиці це проявляєтьсяв покладанні відповідальності за власну долю навладу, на роботодавця, на службу зайнятості – нагеть усіх, окрім самих себе);

- відсутність чітких особистісних цілей;- моральна вразливість;- низький рівень довіри до влади, громадян, до

будь-яких соціально-економічних новацій.Усе це можна розглядати як наслідок

порушення або зміни особистісно значущихзв’язків людини з трудовою діяльністю.



81 Молодь і ринок №12 (71), 2010

Для психологічного осмислення такого явищаостаннім часом науковці використовують поняття“індивідуальна криза зайнятості”. Самеіндивідуальна криза зайнятості психологізує всюсистему суспільних відносин і визначає соціальнета особистісне самопочуття.

Критерії та їх показники покладено в основудослідження стану та рівнів сформованостіпрофесійно-практичної компетентності майбутніхфахівців.

Поняття “рівень” відображає якіснуструктурність процесу розвитку професійноїкомпетентності та є показником цілісності,системності цієї якості, ступеня її розвитку.

Умовно виділивши три рівні, ми віднесли доних певні характеристики, що відображаютьпсихологічні аспекти формування професійноїкомпетентності.

Низький рівень. Слухач виявляєбезвідповідальність стосовно професійно-практичного розвитку, не прагне оволодіватипрофесійними знаннями, вміннями, навичками,несамостійний у навчанні, працює безсистемно ітільки під контролем викладача, керуєтьсямотивом уникнення невдачі. Йому властивінеадекватна самооцінка, дефіцит розвиткунормативності поведінки: недостатньо розвинутіпочуття обов’язку та відповідальності,нестабільність у дотриманні загальноприйнятихморальних правил і норм, низька психологічнакультура спілкування, відсутність наполегливостів досягненні мети. Не вважає за потрібнезайматись саморозвитком.

Середній рівень. Показниками цього рівня єнаявність у майбутнього фахівця інтересу допрофесійно-практичної підготовки, адекватнасамооцінка, середній рівень здатності донавчання. Він недостатньо усвідомлюєвідповідальність за професійний розвиток,мотивація досягнень яскраво не виражена, а томуне виявляє належної активності, наполегливості впізнавальній і трудовій діяльності, досягненні цілей.Слухачеві притаманний середній рівеньнормативності поведінки.

Усвідомлює необхідність цілеспрямованого

саморозвитку, але реально переважає стихійнийрозвиток.

Високий рівень.Найвищий рівень сформованостіпрофесійно-практичної компетентності ґрунтуєтьсяна присутності в слухача особистісноїспрямованості на професійний розвиток ідосягнення в обраній професії у поєднанні звідповідальністю за цей процес, здатністю бачитиперспективу професійного зростання. Вінвідзначається адекватною самооцінкою своїхможливостей і високою нормативністю поведінки;розвинутим почуттям обов’язку тавідповідальності, усвідомленим дотриманнямзагальноприйнятих моральних правил і норм,високою психологічною культурою спілкування,наполегливістю в досягненні мети, діловоюспрямованістю. Високий рівень здатності донавчання і прагнення до самопізнання і пізнанняінших людей, особистісного і професійногосамовдосконалення.

Висновок. Результати наших дослідженьпідтвердили, таким чином, обґрунтованість таінформативність обраного для діагностики моделіпрофесійно-практичної підготовки підприємцівкомплексу показників, з одного боку, а такождозволили визначити конкретний напрямздійснення формувальних заходів – з іншого.

1. Гончаренко С.У. Педагогічні дослідження:Методологічні поради молодим науковцям. –Київ-Вінниця: ДОВ “Вінниця”, 2008. – 278 с.

2. Новий тлумачний словник українськоїмови: У 4 т. / Уклад. В.В. Ярмаченко,О.М. Сліпушко. – К.: Аконіт, 1999. – Т.4. – 941 с.

3. Поташник М. М. Качество образования:проблемы и технология управления (Ввопросах и ответах). – М.: Педагогическоеобщество Росси. 2002. – 359 с.

4. Советский энциклопедический словарь /Гл. ред. А.М. Прохоров. – 3-е изд. – М.: Сов.энцикл., 1984. – 1600 с.

5. Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організаціята методика науково-дослідницької діяльності:Підручник. – 3-тє вид., стер. – К.: Знання-Прес, 2003. – 295 с. С. 100).




Як без крил птахам бува годі полетіти,Так і людям без наук також не зажити.

Михайло Колачинськийпоет, педагог, 1699 – 1755

82

Постановка проблеми. ЗавданняДержавної програми “Освіта”(Україна ХХІ століття), передбачають

подальший перспективний пошук шляхів розвиткусистеми виховання громадянина-патріота,відродження української культури та формуваннянаціональних та естетичних цінностей упідростаючого покоління. На розв’язання цихпроблем націлюють Конституція України,концептуальні положення Законів України “Проосвіту”, “Про загальну середню освіту”, “Пропозашкільну освіту”, Національна доктринарозвитку освіти України у XXI столітті й інші чиннінормативно-правові документи.

Важливість розв’язання цих завданьдержавного рівня зумовлена низкою чинників,серед яких особливо слід виділити такі:необхідність розуміння дітьми своєї національноїнеповторності й самобутності, збереження тарозвиток національної культури, необхідністьполіпшення національно-патріотичного йестетичного виховання школярів, у зв’язку зпоширенням негативних явищ в учнівськомусередовищі.

Усе це вимагає від сучасної школи новихнауково-практичних підходів до проблемиформування естетичних цінностей в учнів, якіпередбачають удосконалення змісту, форм таметодів навчально-виховної роботи, насамперед,через залучення школярів до власногосамовираження через творчість та збагачення

їхнього національно-культурного досвідузасобами декоративно-ужиткового мистецтва.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Над проблемою формування естетичнихцінностей, смаків, уподобань працювало чималосучасних учених-педагогів, зокрема:В. Довбишенко, П. Дроб’язко, Р. Захарченко,І. Зязюн, П. Ігнатенко, В. Каюков, В. Кузь,І. Мартинюк, З. Сергійчук, М. Стельмахович,Є. Сявавко та ін. Вони, здебільшого, в основузмісту естетичного виховання вкладали історико-культурну народну спадщину.

Наприкінці ХХ ст. академіком Д. Тхоржевськимзапочатковано наукову школу з проблеминаціонального виховання учнів, естетизаціїшкільного предмету “Трудове навчання”. Завдякитворчим зусиллям представників цієї науковоїшколи (Н. Кузан, Г. Мельник, В. Мусієнко, Л.Оршанський,Л. Савка, С. Чебаненко, С. Павх та ін.) булисформульовані концептуальні засади та розглянутіокремі педагогічні аспекти формування в учнівестетичних цінностей засобами народногодекоративно-ужиткового мистецтва

Важливе виховне значення, зокрема естетичне,має художньо-трудова діяльність, яка забезпечуєзв’язок дитини з естетичним предметнимсередовищем, впливає на розвиток її світогляду.Такі народні художні ремесла як вишивка, ткацтво,в’язання, писанкарство, плетіння та ін. єтрадиційними видами художньо-трудовоїдіяльності українців, які мають високу цінність для

УДК 371.011.31:78Ірина Савчук, кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри теорії

і методики технологічної та професійної освітиВінницького державного педагогічного університету

імені Михайла КоцюбинськогоНаталія Гончарук, магістр кафедри методики трудового і професійного навчання

та декоративно ужиткового мистецтваДрогобицького державного педагогічного університету


ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯУЧНІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ

У статті висвітлюються умови та шляхи естетичного виховання в загальноосвітньому навчальномузакладі, а також вплив його різноманітних форм на художньо-естетичний розвиток особистості.

Ключові слова: естетичне виховання, національна культура, художньо-трудова діяльність.В статье освещаются условия и пути эстетического воспитания в общеобразовательном учебном

заведении, а также влияние его разнообразных форм на художественно-эстетическое развитие личности.Ключевые слова: эстетическое воспитание, национальная культура, художественно-трудовая

деятельность.In the article terms and ways of aesthetic education are illuminated in general educational establishment,

and also influence of him various forms on artistically-aesthetic development of personality.Key words: aesthetic education, national culture, artistically-labour activity.


© І. Савчук, Н. Гончарук, 2010

83 Молодь і ринок №12 (71), 2010

естетичного виховання особистості. Майстерновиконані вироби несуть у собі могутній потенціалдуховності, формують естетичні смаки й образнууяву, спонукають школярів до поєднанняпрекрасного й корисного в практичній діяльності.

Виклад основного матеріалу. В умовахоновлення суспільства, відродження національноїкультури, побудови національної школи, зростаєроль і значення естетичного виховання як засобуформування духовного світу, морально-етичнихідеалів учнівської молоді.

Зміст, структура і форми реалізації системиестетичного виховання, що склалась, вимагаєдокорінної зміни. Фундаментом естетичноговиховання має стати національна художняспадщина, родинні та загальнонародні традиції,звичаї, обряди, скарби народно-пісенної, поетичноїта декоративно-прикладної творчості, художніхремесел.

Естетичне виховання нині займає все більшзначне місце в процесі формування особистості:дитина частіше спілкується з мистецтвом,естетичними сторонами життя (праця, суспільнівідносини, соціальне середовище, поведінка,побут, природа). Сприймаючи красу мистецтва ідійсності, вона пізнає і закріплює у своїйсвідомості суспільні ідеали, збагачує себе, своївзаємовідносини з іншими дітьми. Естетичніявища стають реальними чинниками суспільнокорисної діяльності, що визначають ставленнядитини до навколишньої дійсності. Усе це вимагаєчіткого визначення сутності естетичноговиховання учнів, його основних завдань, функцій інапрямів його взаємозв’язку з іншими аспектамивиховання, місця в системі усієї виховної роботисучасної школи.

У житті дитини прекрасне завжди виступаємогутнім духовним стимулом діяльності іспілкування [4]. З раннього дитинства малечівластиве намагання сприймати красу довкілля.Школярі цінують спілкування з дорослими йоднолітками, які, з їх погляду, володіють кращимидуховно-естетичними якостями. У цей часнеобхідно навчити дітей розуміти красу праці, впроцесі якої створюються матеріальні і духовнібагатства. Навчаючи дитину насолоджуватисякрасою праці, виховуючи потяг до прекрасного,педагоги цим розширюють можливостістимулювання трудової активності за рахунокдуховних, моральних і естетичних цінностей.

З іншого боку, естетичне виховання прямо йопосередковано пов’язане з розв’язанням низкиекономічних проблем, адже суспільневиробництво спрямоване на задоволеннядуховних і матеріальних потреб людей. Із

з р о с т а н н я м с у с п і л ь н о ї с в і д о м о с т і ,загальнокультурного і художнього рівня людейзростає їх вимогливість до себе, свого духовногозбагачення. Цей об’єктивний процес зумовлюєкрасу виготовлених товарів уважати основнимпоказником їх якості.

Отже, під естетичним вихованням взагальноосвітній школі розуміємоцілеспрямований процес формування творчоїособистості, здатної сприймати й оцінюватидосконале, гармонійне, естетичне в житті, природіта мистецтві, а головне – творити прекрасне “зазаконами краси”. Звідси, система естетичноговиховання в загальноосвітній школі – цецілеспрямовано організований процес художньо-естетичної освіти, розвитку та виховання дітей,який здійснюється в нерозривному зв’язку зіншими видами виховання, зі збереженням єдинихдидактичних і методичних принципів,обов’язкових для класних, гурткових, студійнихта інших форм занять, а також у щоденному життіі навчально-пізнавальній діяльності учнів [1, 118].

Естетичне виховання не може реалізуватисявідокремлено, бути відірваним від навчальногопроцесу, воно є невід’ємною складовоюформування особистості та виступає йогокінцевою метою. Воно здійснюється на урокахне лише естетичного та гуманітарного циклів, а йу процесі оволодіння природничими навчальнимидисциплінами, в діяльності різноманітних гуртків,Малих академій мистецтв, у колективаххудожньої самодіяльності тощо.

Важливим чинником у розвитку естетичнихпотреб стає народне мистецтво [3], оволодінняяким сприяє більш глибокому вивченню рідноїмови, історії свого краю, народного побуту,національного одягу, традицій, звичаїв, обрядів,пісенного та поетичного фольклору, а такожприслів’їв, приказок, вірувань. При такому підходідо виховання і розвитку учнівської молоді наособливу увагу заслуговує створення регіональнихпрограм з предметів естетичного циклу,організація фольклорних, етнографічнихекспедицій, складання спеціальних регіональнихкарт народних промислів, фольклорно-етнографічних осередків. Зокрема, значну роботуможуть здійснювати осередки руху “Моя земля– земля моїх батьків” у частині, яка пов’язана змистецтвом. Особлива увага приділяєтьсяпошуку нових форм у естетичному вихованніучнів на основі етнографічно-краєзнавчої роботи,фольклорних клубів, творчих об’єднань дітей,пов’язаних з відродженням народних художніхремесел і промислів.

Нині важливим завданням є створення якісно


84Молодь і ринок №12 (71), 2010

нової моделі школи гуманітарно-естетичногоспрямування. Нові підходи до естетичноговиховання дітей потребують вибору таких формта методів роботи, які б найбільш активнозалучали до джерел національної культури.

Розв’язання соціальних завдань формуваннявсебічно розвиненої особистості, задоволення їїестетичних потреб в умовах відродженнянаціональної культури, народних традицій, звичаїв,обрядів здійснюється на основі таких принципів[2, 49]:

Первинність національної культури підчас вивчення світової, пізнання перлин світовогомистецтва через призму національнихпершоджерел; прилучення дітей до вивченняісторії рідного краю, його легенд і повір’їв, пісенноїтворчості, художніх промислів і ремесел, побуту;акумуляція художньо-естетичного досвідупоколінь певного регіону, етнічної групи, народу вцілому.

Рідномовність в художньо-виховномупроцесі. Фольклор як джерело творчості митцяпоєднує в собі витоки рідної мови, її діалекти,звичаї, повір’я, традиції, інструментарій. Самепобутування в дитячому середовищі традиційнародної творчості визначально впливає на процесформування національної свідомості, поваги домови і культури свого народу, його мистецькоїскарбниці, а відтак і до культурних надбань іншихнародів; рівноправність інонаціонального інаціонального компонентів у визначенні змісту,форм і методів естетичного виховання в сучаснійшколі; урахування етнопсихологічнихособливостей, національного художньо-образногомислення та відповідність морально-етичнимідеалам народу.

У кожну епоху народ має свої власні морально-етичні ідеали, які визначають сутність і зміствиховання. Багатий досвід народної педагогіки маєстати основою забезпечення принципупедагогічного синкретизму. Тому сучаснанаціональна школа має враховувати традиціїкомплексного виховання. Первинно в народномужитті не було розподілу діяльності на окремі види:трудову, побутову чи обрядову, так і сама народнатворчість не розділялась на окремі види. Сьогодніпотрібне не фрагментарне, а цілісне вивченняукраїнської культури.

Принцип регіональності. Кожному регіонуУкраїни притаманні локальні традиції і звичаї,обряди, побут, мистецтво, народні художніремесла. У кожної національності, яка проживаєв Україні, є своя скарбниця народної творчості,власна класична спадщина. У кожному регіоні єміста і села, освячені світлими іменами великих

земляків, діячів мистецтва. Усі ці духовнібагатства повинні, першою чергою, статипідґрунтям регіональних програм естетичноговиховання.

Принцип традиційності передбачаєнаслідування художньо-естетичних надбаньминулого і вимагає в умовах національногосамовизначення школи залучення учнів доактивної участі в збереженні пам’яток культури,до освоєння традиційних ремесел і народниххудожніх промислів.

Принцип календарної організаціїестетично-виховної роботи випливає з того,що весь устрій життя народу, свята, обрядипов’язуються з народним календарем, щооб’єднує національну культуру, традиції,духовність.

Принцип активної творчої діяльності.Естетичне виховання досягне своєї мети лише заумови, якщо дитина навчиться сприймати йоцінювати твори мистецтва, збиратиме перлининародної творчості, відтворюючи і примножуючи їх.

Принцип єдності естетичного іпедагогічного впливу. Естетичне виховання,яке ґрунтується на національної культурнійспадщині, забезпечує формування високихморальних якостей: національної свідомості,почуття патріотизму, людської гідності тощо.Тому слід поєднувати досвід, набутийетнопедагогікою, та можливості народногомистецтва, яке сприяє розвитку емоційної сфери,художньо-естетичних смаків та потреб.

Принцип відповідності віковимособливостям, безперервності і наступності.Естетичне виховання слід починати з дитячогосадка, тобто початкової ланки багатоступеневоїосвітньо-виховної системи. Важливо не лишевраховувати вікові особливості дітей, а йпровадити цілеспрямовану роботу з їхньогорозвитку на кожному віковому етапі віддошкільного віку до старших класівзагальноосвітньої школи. У той же час важливовключити в систему художньо-естетичноговиховання потенціал сім’ї, позашкільнихнавчально-виховних закладів, забезпечити їхвзаємодію і наступність.

Важливою умовою формування гармонійнорозвиненої особистості є організація різноманітнихформ естетичної діяльності учнів, які даютьнайбільший виховний ефект при здійсненнікомплексного підходу. Особливий виховнийпотенціал міститься в змісті таких шкільнихнавчальних предметів, як “Трудове навчання”,“Образотворче мистецтво” та “Музика”. Ціуроки, заняття в різноманітних гуртках і студіях


85 Молодь і ринок №12 (71), 2010

естетичного розвитку, участь у творчихоб’єднаннях юних майстрів декоративно-ужиткового мистецтва мають стати головнимджерелом знань з української національноїкультури. Оптимальні умови для інтелектуального,художнього розвитку учнівської молоді, реалізаціїїхніх обдарувань і здібностей, формуваннянаціональної самосвідомості створюються вшколах та позашкільних установах нового типу –Центрах естетичного виховання.

Одним із важливих засобів естетичноговиховання є проведення систематичної роботи звиявлення і виховання обдарованих дітей, звідродження народних традицій (дитячіфольклорні свята, щорічні конкурси “Таланти твої,Україно!”, виставки творчих робіт тощо),створення умов для їхнього подальшого розвитку.

Для забезпечення дійсного оновленняестетичного виховання школярів необхіднорозв’язати низку організаційних, педагогічних таметодичних питань. Передовсім, предметиестетичного циклу повинні набути статусурівноправних навчальних дисциплін. З метоюпіднесення рівня значущості, посилення роліхудожньо-естетичного компоненту слідпереглянути навчальні плани загальноосвітніхшкіл, а також програми з усіх предметів тагурткової роботи.

Однією з умов успішної реалізації естетичноговиховання є належне науково-методичнезабезпечення педагогічного процесу. Тому ниніпедагогічна наука покликана розв’язати низкупроблем, зокрема:

- розробити регіональні програми, методичніпосібники, в основу яких буде покладено народнітрадиції, звичаї, народні мистецтва, притаманнікожному окремому регіону;

- ураховуючи, що великої уваги заслуговуєвиявлення обдарованих дітей та індивідуальнаробота з ними, важливо вдосконалити методикудіагностики природних художньо-естетичнихнахилів та здібностей дитини;

- створити якісно нову модель школигуманітарно-естетичного спрямування учнів;

- допомогти педагогам-практикам розробитиальтернативні програми, що дають можливостідля використання у навчально-виховному процесіоригінальних методик естетичного вихованняшколярів [2, 24].

Нині естетичне виховання займає особливемісце в шкільній практиці, бо жодне інше(моральне, трудове, патріотичне та ін.) не можнауявити без формування духовно-естетичногосвіту дитини. Тому вважаємо, що естетичневиховання – одна з важливих умов підвищення

ефективності комплексного підходу до вихованняпідростаючого покоління.

На основі теоретичного аналізу психолого-педагогічної літератури нами визначені головніпедагогічні умови успішного функціонуваннясистеми естетичного виховання школярівзасобами декоративно-ужиткового мистецтва взагальноосвітній школі:

- удосконалення програм, форм і методіввивчення декоративно-ужиткового мистецтва,починаючи з молодших класів;

- створення підручників, хрестоматій,навчально-методичних посібників, каталогівтворів декоративно-ужиткового мистецтва;

- урахування міжпредметних зв’язків прививченні декоративно-ужиткового мистецтва;

- послідовне поєднання уроків і позакласнихзанять, їх організація і проведення згідно програм,розроблених на основі єдиних дидактичних івиховних принципів;

- пошук інноваційних шляхів естетичноговиховання молоді засобами декоративно-ужиткового мистецтва, естетики праці, побуту,спілкування з природою;

- удосконалення загальної культури ікваліфікації вчителів та організаторів позакласноїі позашкільної роботи в галузі естетичноговиховання;

- організація матеріально-технічної базихудожньої освіти і естетичного виховання;

- встановлення науково-обґрунтованихкритеріїв художньо-естетичного розвиткушколярів.

Висновок. Художньо-трудова діяльність єважливим чинником та засобом естетичноговиховання школярів. Її мета, процес і результатмають викликати у дітей потяг до прекрасного,спонукати їх до споглядання і створення красинавколо себе. Тому саме декоративно-ужитковемистецтво, широко популяризоване взагальноосвітній школі, має стати головнимзасобом естетичного виховання учнів, гармонійнимвзаємозв’язком праці, краси і творчості.

1. Національна комплексна програма естетичноговиховання // Освіта України. Нормативно-правовідокументи. – К.: Міленіум, 2001. – С. 112 – 138.

2. Зязюн І.А. Педагогіка добра: ідеали і реалії:[наук.-метод. посібник]. – К.: МАУП, 2000. – 312 с.

3. Естетичне виховання школярів / За ред. С.Сисоєвої.– К.: Пегас, 2003. – 342 с.

4. Климов Е.А. Введение в психологию исскуства:[учеб. пособие]. – М.: Изд-во Моск. ун-та. – 1988. –199 с.



86

Постановка проблеми. Фундаментальнітрансформації в економічному, політичномута соціальному житті суспільства різко

загострили проблему формування моральноговиховання старшокласників. Зміна культурно-ідеологічних орієнтацій суспільства, нестабільністьсоціально-політичної ситуації супроводжуєтьсянаростанням у середовищі старшокласниківнігілістичного ставлення до моральних цінностей.

Саме тому зміст морального виховання маєбути підпорядкований вічним цінностям іконкретним потребам суспільства, які з плиномчасу змінюються; базуватися на принципахрівноцінності особистостей педагога і вихованця,гуманістичності змісту і засобів виховання, довіриі поваги в процесі виховання, створенні позитивноїемоційної атмосфери, творчої взаємодії педагогаі вихованця.

У психологічному плані кожна якістьособистості є складною сукупністю моральнихпереконань, почуттів і звичок, тобто є елементомїї свідомості та поведінки. Звичайно, у педагогічноправильному організованому житті й діяльностіучнів у школі, поза нею у старшокласників нетільки накопичується та закріплюється досвідпевної поведінки, а й формується моральнасвідомість – виробляються уявлення, поняття,переконання та почуття.

Розгляд цієї проблеми стосується Національноїпрограми виховання дітей та учнівської молоді вУкраїні (затвердженої Постановою кабінетуміністрів № 1-7/6-98 від 01.07.2004).

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Фундаментальні ідеї морального розвиткуособистості висувалися А. Макаренком [6],В. Сухомлинським [15], С. Якобсон [19] та ін.Важливий вклад у розробку теоретичних іприкладних проблем формування моральноїсвідомості учнів, зокрема її ціннісної, емоційної такогнітивної сфер, внесли праці І. Беха [4],Л. Божович [1], О. Кононко [3], Н. Монахова [7],Л. Рувинського [12] та ін. Питання моральноїповедінки як практичної сторони моральноїсвідомо сті вивчали В. Оржеховська [8] ,Є. Субботський [14].

І. Свадковський у монографії “Моральневиховання дітей” вважає показниками моральноївихованості такі якості індивіда, як слухняність,гарні манери, ввічливість, скромність,дисциплінованість, сміливість, чесність,правдивість, працелюбність, колективізм,патріотизм. Моральна свідомість, на думкувченого, виконує когнітивно-регулятивну функцію.Її показниками є не тільки те, що знає дитина провищеназвані якості, а і як ці знання допомагаютьїй регулювати свою поведінку [14].

Світлана Волошин, викладач кафедри практичної психологіїДрогобицького державного педагогічного університету


ОСОБЛИВОСТІ МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВСТАРШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

У статті аналізуються особливості морального виховання сучасних старшокласників. Акцентуєтьсяувага на тому, що сьогодні серед провідних завдань морального виховання особливої ваги набуває формуванняв школярів громадянської відповідальності, активної життєвої позиції, як стрижневої моральної якості.І наголошується на тому, що завдання вчителя полягає у створенні таких моральних відносини в процесівиховання, при яких би дитина переживала задоволення від своїх вчинків.

Ключові слова: мораль, моральне виховання, старшокласники, принципи моралі.В статье анализируются особенности нравственного воспитания современных старшеклассников.

Подчеркивается, что сегодня среди ведущих задач нравственного воспитания особое значение приобретаетформирование у школьников гражданской ответственности, активной жизненной позиции, как стержневойморального качества. И подчеркивается, что задача учителя заключается в создании таких моральныхотношения, при которых бы ребенок переживала удовольствие от того, что она своими поступками, своимповедением приносит радость людям, творит добро для них.

Ключевые слова: мораль, нравственное воспитание, старшеклассники, принципы общечеловеческойморали.

The paper analyzes the features of modern moral education pupils. It is emphasized that today among theleading problems of moral education takes on particular importance of civic responsibility in students, active lifeposition, as the main moral quality. And emphasizes that the task of teachers is to create such moral relationship inwhich the child would have the pleasure of experiencing what it our actions, their behavior brings joy to people, dogood to them.

Key words: morality, moral education, high school, the principles of universal morality.

УДК 37.034 – 057.87

ОСОБЛИВОСТІ МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ СТАРШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

© С. Волошин, 2010

87 Молодь і ринок №12 (71), 2010

Досить глибоко вивчав психолого-педагогічніпроблеми морального виховання та розвиткуЛ. Рувинський. Критеріями морального розвиткувін уважає рівень світогляду особистості, творчийхарактер і самостійність мислення, стан їїінтелектуально-дійової зрілості [12]. Виділяючи,на перший погляд, надто загальні показники,Рувинський пояснює це тим, що організаціяморального виховання вимагає баченняособистості як цілісної системи, а не розрізненогонабору моральних якостей індивіда.

Колектив науковців НДІ психології АПН УРСРпід керівництвом І. Беха та С. Максименка провівряд досліджень, у результаті яких був створенийметодичний посібник “Критерії моральноївихованості молодших школярів”. На думкуавторів, такими критеріями є моральна свідомість,моральні ідеали, міжособистісні стосунки вдитячому колективі, рівень дитячої самосвідомості,трудової активності, вимогливість до себе,дисциплінованість, ставлення до вчителя [4].

Метою цієї публікації є теоретичний аналізпроблеми морального виховання саместаршокласників, як особливої вікової категорії,для якої характерною є підвищена чутливість дозмін культурно-ідеологічних орієнтаційсуспільства.

Виклад основного матеріалу. Мораль одназ форм суспільної свідомості, як сукупністьпринципів норм і правил, що регулюють поведінкулюдей відповідно до суспільних інтересів.Характерною особливістю моралі є те, що вонапронизує всі сфери людської діяльності і спрямовуєповедінку особистості з точки зору протилежностідобра і зла. Основними регуляторами моральноїповедінки є совість, сором та усвідомленняобов’язку. У процесі історичного розвиткулюдства, відповідно до зміни способів суспільноговиробництва розвивалась, змінювалась і мораль.

Нині гуманні й демократичні відносини міжлюдьми в усіх сферах життя, питання моральноговиховання виходять на одне з перших місць усистемі виховання, а пріоритетними напрямамиреформування виховання в нашому суспільстві єтакі:

- утвердження принципів загальнолюдськоїморалі – правди, справедливості, патріотизму,доброти, працелюбності, інших доброчинностей;

- прищеплення шанобливого ставлення докультури, звичаїв, традицій усіх народів, щонаселяють Україну;

- виховання духовної культури особистості;створення умов для вибору нею своєї світоглядноїпозиції;

- формування глибокого усвідомлення

взаємозв’язку між ідеями свободи, правамилюдини та її громадянською відповідальністю.

Виховання старшокласників у дусі мораліукраїнців – першорядне і вузлове завдання школи.Школа зобов’язана виробляти внутрішнюпотребу жити і діяти за принципами моралі,неухильно додержуватися правил співжиття. Зранніх років вона повинна виховувати в учнівчесність і правдивість, вимогливість іпринциповість, стійкість характеру та ін.

Моральне виховання розглядається в педагогіціяк цілісний процес, спрямований на формування умолоді моральної свідомості, моральних почуттівта моральної поведінки, а також моральних рисособистості. У процесі виховання суспільні нормимають перетворюватися у внутрішні регуляториповедінки кожної людини. Усвідомлені і засвоєнілюдиною моральні принципи набувають новихфункцій саморегуляції, стають основоюсамовдосконалення особистості, а через це йсуспільства. Отже моральне виховання входитьу систему формування цілісної особистості, якахарактеризується єдністю свідомості, моральнихмотивів поведінки і суспільно корисної діяльності.

Моральна свідомість існує як суспільна йіндивідуальна. Перша формується суспільнимспособом життя, друга – є наслідок виховноговпливу суспільства і спеціальних виховнихорганізацій. Предметом морального вихованнястаршокласників є індивідуальна моральнасвідомість. Компонентами їх моральноїсвідомості є моральні переконання і моральніоцінки.

Моральні переконання – це внутрішньоприйняті особистістю, вкорінені в її свідомостіуявлення і поняття про добро і зло, про правильніі неправильні моральні відносини; це, інакшекажучи, стійкі, тверді погляди людини на своювласну поведінку і поведінку інших людей.Завдання школи полягає в тому, щобстаршокласники глибоко усвідомили зміст ізначення справжніх моральних цінностей, сутькритеріїв моральної краси, справедливості,принциповості, честі, гідності, обов’язку, совісті івідповідно до них поводилися, неухильнокерувалися ними у своєму житті.

Моральна оцінка – це внутрішня міра, якоюкористується старшокласник у своєму ставленніяк до своєї власної поведінки, так і поведінки іншихлюдей, суспільних подій і явищ. Воназумовлюється досвідом людини, її світоглядом,інформацією про предмет оцінки. Структураморальної оцінки старшокласників включає об’єктоцінки, суб’єкт, оціночні критерії.

Моральна оцінка має винятково важливу роль


88Молодь і ринок №12 (71), 2010

у становленні особистості і її моральноїсвідомості. Тісно пов’язана з потребами,інтересами, почуттями, вона об’єктивновідображає її ставлення до дійсності, її моральнеобличчя. Виявляється моральна оцінка вморальних судженнях. Завдання школи –формувати й розвивати в старшокласниківпристрасні почуття відданості своєму краєві,любові до Батьківщини, громадської честі,нетерпимості до порушень суспільних інтересівта інші високі і благородні почуття. Тільки веськомплекс таких почуттів, злитих з відповіднимипереконаннями, створює морально ціліснуособистість.

Виховання моральної свідомості нерозривнопоєднане з формуванням у старшокласниківоцінного ставлення до явищ дійсності, якевиявляється в актах поведінки і служить їїмотивом.

На основні моральної свідомості і почуттівформуються моральні звички – уставлені, міцнозакріплені внаслідок багаторазового повторенняпрактичні способи поведінки людини.Перетворившись на звички, норми поведінкивиступають як постійний важіль всієїжиттєдіяльності особистості. Людина, в якоївиробились стійкі моральні звички, завжди дієвідповідно до своїх переконань, почуттів, тому, щодіяти, поводитися інакше вона просто не може –звички стали її натурою, невід’ємною якістю їїхарактеру. Обов’язок школи, педагогів –формувати в старшокласників тільки такі звичкиповедінки в колективі, в сім’ї в суспільстві, яківідповідають вимогам моралі.

Формування моральної свідомості, почуттів ізвичок – це єдиний процес, наслідок якого єстворення морально повноцінної, духовно багатоїлюдини.

Завдання і зміст морального вихованнястаршокласників становить своєрідну модельформування особистості, функціонування якоїзалежить від віку дітей і способів її використання.Співвідношення між завданнями і засобамиморального виховання перебувають удіалектичній єдності.

Виховання моральних якостей відбуваєтьсядвома основними шляхами: старшокласникамроз’яснюють моральні норми суспільства іорганізовують їхню діяльність відповідно до цихнорм. Нерозривна єдність цих двох сторінвиховного впливу робить можливим перехід знаньу внутрішні глибокі і стійкі компоненти свідомості,які своєю чергою позначаються на поведінцілюдини.

Слід підкреслити, що методи морального

виховання старшокласників не можуть бутимеханічно розмежовані. Вони тісно переплетеніміж собою, взаємно проникають один в одного івиступають як органічне ціле, як єдина системазасобів виховного шляху. У силу цього аж ніяк неможна протиставляти різні методи моральноговиховання з точки зору їх “більшої” чи “меншої”ефективності.

Моральне життя людини – це наслідок впливуінформації про моральні норми, на її ставлення досуспільства, до інших людей і до самої себе.Старшокласники засвоюють у школі не тількизнання з предметів, передбачених навчальнимпланом, а й певну систему теоретичних танормативних знань з етики – науки про мораль.Етичними знаннями вчитель озброює учнівшляхом роз’яснення принципів і норм моралі впроцесі викладання навчального матеріалу,особливо з гуманітарних дисциплін. Цій же метісприяють спеціальні розповіді вчителя, етичнібесіди та диспути, що проводяться впозанавчальний час, обговорення конкретнихпитань етики на зборах, у класах та міжкласнихколективах (зокрема, після відвідання театру, кіно,музею та ін.), на читальних конференціях, нафакультативах з основ моралі.

Роз’яснення етичних норм має бутиспрямоване, першою чергою, на засвоєння учнямизнань про правила поведінки.

Знання про мораль не можуть бутиабстрактними. Вони тісно пов’язуються з усієюсистемою наукових знань, природно випливаютьз них. Розповідаючи про ті чи інші факти і явищасуспільного життя, вчитель може і повинен даватиїм моральну оцінку, формуючи тим самим устаршокласників правильні моральні поняття іуявлення. Так, розповідаючи про історичні події,він має змогу впливати на вироблення в учнівтаких понять, як ідейність, принциповість та ін.;розкриття художнього образу служить створеннюуявлень про хороші і погані риси характеру, пропозитивні і негативні сторони поведінки людини.У процесі викладання будь-якого предмету можнаі треба використовувати (в логічному зв’язку зматеріалом, що вивчається) яскраві і влучнівисловлювання видатних людей про нормиповедінки – моральні сентенції, афоризми тощо, атакож народні прислів’я і приказки.

Важливим чинником морального розвиткустаршокласників у процесі навчання є їхнєемоційне ставлення до засвоєння знань. І прислуханні розповіді вчителя, і при читанні книжкиглибше западає в душу, краще запам’ятовуєтьсяі стає основою міцних переконань той матеріал,який сприйнято не тільки розумом, а й почуттям.


89 Молодь і ринок №12 (71), 2010

Тому, добираючи матеріал для уроку, вчительмусить передбачати вплив і на мислення, і напочуття учнів.

Значно важче викликати позитивні почуттятоді, коли факти не яскраві, буденні, малопомітні.У таких випадках треба особливо стараннодобирати і аналізувати матеріал з погляду йогоемоційної нисиченості. Старшокласники схильнібачити все яскраве, виразне й красиве в оточенні.Але вони далеко не завжди помічають прекраснетам, де шлях до високого, благородного йде черездовгу важку, одноманітну працю. Тим часомтреба розкривати моральну цінність саме такоїмалопомітної, терплячої і наполегливої праці.

Впливає на почуття новизна, незвичайністьфактів. Те, про що учні вже чули кілька разів, недіє на емоції з такою ж силою, як раніше. Поновлюєсилу почуттів висвітлення відомого в новихзв’язках, які розкривають непомічені ранішесторони явищ і фактів. Сила почуттів залежитьтакож від майстерності висвітлення матеріалу,зокрема, від умілого використання художньої мови,засобів образотворчого мистецтва.

Почуття збуджуються й тоді, коли длярозкриття тієї чи іншої моральної нормивикористовуються факти з близького і зрозумілогостаршокласникам оточення.

Роз’яснення етичних норм повинне викликатипрагнення до дії. Учитель добивається цьогорізними шляхами, зокрема наводячи характерніприклади, які стають взірцем длястаршокласників, породжують у них бажанняактивно боротися за справедливість або прикладнегативного характеру, що збуджують в учнів, якізавинили, сором за свою поведінку і прагненнявиправити її.

Однак роз’яснення етичної норми не можеперетворюватись на настирливе втовкмачування.Від голих, непідкріплених практикою повчатькористі небагато. Вони не виключають тихактивних переживань, які спонукаютьстаршокласників діяти, прагнути досамовдосконалення і не перетворюються урегулятивний механізм управління їх поведінкою.

Роз’яснення етичних норм при всій своїйвеликій виховній ролі, саме по собі, позадіяльністю вихованців, ще не завершує процесуформування їхньої морально свідомості.Осмислення і переживання моральних цінностейпоєднується з безпосереднім втіленням їх уповедінці учнів, у практичних діях колективу, вякому при педагогічно доцільному керівництві міжйого членами складаються морально ціннівзаємини. Прикладом моральних відносин євзаємодопомога, дружба, солідарність, піклування

про долю товариша. Можуть мати місце (якщовиховна робота будується неправильно) інегативні відносини – суперництво, заздрість,лицемірство, байдужість та ін.

Завдання вчителя – створювати всієюсистемою засобів виховного впливу такі моральнівідносини, при яких би старшокласник переживавзадоволення від того, що своїми вчинками, своєюповедінкою приносить задоволення людям,творить добро для них. Це – азбука моральноговиховання.

Особистість лише тоді починає набуватистійких моральних якостей, коли цьому сприяютьі об’єктивні умови, її позиція в колективі,значимість соціальної ролі, яку вони виконують.

У формуванні моральної свідомості учнівстаршого шкільного віку особливого значеннянабуває принцип гармонійного поєднання свободиі необхідності. Основним видом діяльності, де цепоєднання виступає безпосередньо і найбільшпереконливо, є праця – навчальна, громадська,продуктивна. Праця стає для юнаків і дівчатосновним критерієм честі, гідності, совісті і всіхінших моральних цінностей.

Старший шкільний вік – це пора активногопрагнення людини знайти своє місце в колективі,в суспільстві, утвердитися в ньому, чітко і ясновизначити своє громадське обличчя. У зв’язку зцим як вирішальні чинники стимулювання свідомоїдіяльності і поведінки старшокласників,стимулювання свідомої діяльності і поведінкистаршокласника виступають: ставлення до ньогоколективу і його власна участь у громадськомужитті. У цей період розвитку учнів особливозростає роль організації, яка відкриває широкийшлях до творчої громадсько-політичноїдіяльності, для прямого безпосередньоговиявлення громадських почуттів і почуттявідповідальності перед суспільством. Моральневиховання в старшому шкільному віці тіснопереплітається, таким чином, з ідейно-політичнимвихованням.

Усім цим зумовлюються і завдання педагогів.Поряд з поглибленим роз’ясненням принципівморалі треба залучати до активної участі вгромадському житті кожного старшокласника,причому не тільки як виконавця, а й якорганізатора. Поле для виявлення громадськоїактивності учнів старшого віку необмежене:різностороння організаторська діяльність вучнівському колективі, виступи з доповідями ілекціями на наукові та політичні теми, художнясамодіяльність, робота в учнівських клубах,наукових товариствах, різноманітна суспільнокорисна і продуктивна праця.


90

Педагоги повинні зважати на певну“дорослість” юнаків і дівчат, на особливостіїхнього мислення, на глибину та інтенсивність їхемоційного життя. Моральні почуттястаршокласників формуються й розвиваються підвпливом фактів і явищ навколишньогосередовища, художньої літератури, кіно,телебачення, на основі набагато ширшої, ніж упідлітковому віці, наукової інформації. Завданняпедагогів – спрямувати ці впливи на правильнийшлях.

Вихователі не можуть не зважати і на той факт,що при умові нормального розвитку вихованців уроки їх юності починає виявлятися чисте іблагородне почуття любові, яке відбивається навсьому духовному житті людини. Це, природно,вимагає від педагогів надзвичайного тактовної,обережної і делікатної роз’яснювальної роботи,спрямованої на встановлення здорових відносинміж хлопцями і дівчатами: відносин, пройнятихдухом взаємної поваги, дружби, товариськоївзаємодопомоги, скромності, стриманості,відповідальності перед колективом і своїмвласним майбутнім.

Уся система методів морального виховання,які застосовуються у старших класах школи(бесіди, лекції диспути, громадська діяльність та ін.),має бути спрямована на розвиток самосвідомостіучнів, на самовиховання і самовдосконалення.

Висновки. Отже, мораль – це сукупність нормповедінки людей, що регулюють їх ставлення досуспільства, нації, колективу, один до одного,підтримане особистим переконанням, традицією,суспільною думкою. Моральне виховання входитьу систему формування цілісної особистості, якахарактеризується єдністю свідомості, моральнихмотивів поведінки і суспільно корисної діяльності.

Сьогодні серед провідних завдань морального

виховання особливої ваги набуває формування вшколярів громадянської відповідальності,активної життєвої позиції, як стрижневоїморальної якості.

У зв’язку з окресленою проблемою, подальшінаукові розвідки будуть стосуватися особливостейморального виховання старшокласників в умовахшколи-інтернату.

1. Божович Л.И. Личность и ее формированиев детском возрасте. – М.: Просвещение, 1968.– 460 с.

2. Кононко О. Соціально-емоційний розвитокособистості. – К.: Освіта, 1998. – 255 с.

3. Критерії моральної вихованості молодшихшколярів. Книга для вчителів / За ред. І.Беха,С.Максименка. – К.: Радянська школа, 1989.– 96 с.

4. Макаренко А.С. Вибрані педагогічнітвори / За ред. Є.Н. Мединського, І.Ф. Свадковського.– К.: Радянська школа, 1947. – 289 с.

5. Монахов Н.И. Изучение эффективностивоспитания. Теория и методика. – М.:Педагогика, 1981. – 144 с.

6. Оржеховська В.М. Профілактикаправопорушень серед неповнолітніх. – К.:ВіАн, 1996. – 350 с.

7. Рувинский Л.И. Нравственное воспитаниеличности. – М.: Изд. МГУ, 1981. – 184 с.

8. Субботский Е.В. Формирование моральногодействия у ребенка // Вопросы психологии. –1979. – № 3. – С. 47 – 55.

9. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: В 5 т.– К.: Радянська школа, 1976. – Т. 1. – С. 235 –354.

10. Якобсон С.Г. Психологические проблемыэтического развития детей. – М.: Педагогика,1984. – 238 с.




19 ГРУДНЯ СВЯТО МИКОЛАЯЗ-поміж усіх Божих угодників в українського народу особливою любов'ю і шаною

користується святитель Миколай. Велика кількість храмів і монастирів в Україніосвячено його іменем, яке досить часто дається українським хлопчикам при хрещенні.Поряд з іменем Христа Спасителя та Матері Божої ім’я Миколая найчастішезгадується в домашніх і церковних молитвах українців.

Свято Св. Миколая в Україні є особливо бажаним дитячим святом. За традицією, вніч з 18 на 19 грудня Св. Миколай приносить дітям подарунки і кладе їх під подушку.Серед дітей на західній Україні встановилася традиція писати Св. Миколаєві листа уякому дитина вказує що хорошого та поганого вона вчинила протягом року і проситипро подарунки.

91 Молодь і ринок №12 (71), 2010

Актуальність проблеми. Розмовляючи,більшість людей не задумуються пропоходження навіть найбільш дивних

фразеологічних одиниць і не намагається дізнатися,що ж, все-таки, вони означають.

Більшість фразеологічних одиниць виникли упрофесійній мові. Всі види людської діяльностімають свою лексику, свої спеціальні терміни, щопроникають іноді, особливо в метафоричномувжитку, у літературну мову. Наша мова не можеадекватно передати все невичерпне багатствожиття з його взаємозв’язками, всі думки тапочуття; літературна мова, словотворчіможливості якої обмежені, завжди готовізапозичити спеціальний термін, що вже є у вжиткуі якому можна надати більш широкого значення.Фразеологічні одиниці, вдалі поговірки, створенілюдьми, зайнятими в різноманітних сферахдіяльності і спорту, будучи короткими,розмовними, живими і такими, що відображаютьжиття, що б’є через край, завжди знаходятьпристосування у виразній мові. Моряки в плаванні,мисливці на полюванні, робітники в полі, кухаріна кухні – всі, кому терміново потрібно буловіддати наказ, виразити попередження, погрозу,докір, – уміли знаходити яскраві сполучення слів,мальовничі метафори, пов’язані з обставинамисвоєї діяльності. Ці фрази і метафори, що вразилиуяву слухачів, входили в їх професійний словник.Унаслідок цього деякі з цих виразів набувалиглибшого змісту, вживались в аналогічнихситуаціях у іншому середовищі, часто жартівливо.

Так, моряк користується своїми морськимисловечками знаходячись на березі; рибалка,домогосподарка, спортсмен, про що б вони неговорили, – широко використовують метафори,пов’язані з рибальством, приготуванням їжі таспортом. І, поступово найяскравіші танайвиразніші звороти проникають у літературнумову, стаючи таким чином, всезагальнимнадбанням.

Перш ніж конкретно перейти до розкриттяджерел походження фразеологічних одиниць,пропонуємо внести деякі корективи до самоготерміну “джерело фразеологічних одиниць”. Нанашу думку, слід розрізняти такі поняття, як місцепоходження фразеологічних одиниць тапершопричини їх походження. Тому термін“джерело фразеологічних одиниць” мав бивказувати на те, чи дана фразеологічна одиницяє власне англійською, чи вона була запозичена зіншої мови. Тоді як термін “корені походженняфразеологічних одиниць” буде вказувати на тусферу життя та діяльності людини, в якійзародилась та чи інша фразеологічна одиниця.

Аналіз останніх досліджень та публікацій.У праці А.В. Куніна такого поділу неспостерігається [2, 112]. Про корені походженняфразеологічних одиниць, скажімо, військового,морського чи спортивного, він згадує в групівласне англійських фразеологічних одиниць.Проте існує чимало фразеологічних одиниць тогож військового походження, котрі не є власнеанглійськими, а були запозичені з інших мов.

Наприклад, фразеологічна одиниця to be underarms, to lay down arms, to return to charge, to beat aretreat, to win onefs spurs та інші зустрічаються нелише в англійській, й у французькій та інших мовах.

Доган П. Сміт говорив, що коли в англійськійта французькій мовах зустрічаються однаковіфразеологічні одиниці, то важко з впевненістюсказати, чи є ці фразеологічні одиниці перекладомз французької чи навпаки [“MERGEREC”; 137].А деякі фразеологічні одиниці, образний змістяких особливо простий, могли виникнути в обохмовах самостійно. Французька мова доостаннього часу запозичувала дуже мало занглійської, тому важко уявити собі, що багатофранцузьких фразеологічних одиниць булозапозичені з англійської мови. Тобто, вищезгаданіфразеологічні одиниці не можна з впевненістювіднести до власне англійських.

УДК 81’373.7Леся Комар, викладач Інституту підприємництва та перспективних технологій

Національного університету “Львівська політехніка”

СЕМАНТИЧНІ АСПЕКТИ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬУ статті досліджуються семантичні аспекти фразеологічних одиниць. Джерела їх походження та їх

корені.Ключові слова: мова, професійна мова, народна творчість, Біблія, доля.В статье исследуются семантические аспекты фразеологичных единиц. Источники их происхождения

и их корни.Ключевые слова: язык, профессиональный язык, народное творчество, Библия, судьба.The semantic aspects of phraseology units are probed in the article. Sources of their origin and their roots.Key words: language, professional language, folk creation, Bible, fate.

СЕМАНТИЧНІ АСПЕКТИ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ

© Л. Комар, 2010

92Молодь і ринок №12 (71), 2010

Мета статті. Розрізняти джерела походженняфразеологічних одиниць та корені їх походження.

Виклад основного матеріалу . Згіднокласифікації А.В. Куніна, за походженняманглійські фразеологізми можна розділити на триосновні групи:

І. Власне англійські фразеологічні одиниці.II. Фразеологічні одиниці, запозичені з

іноземних мов.III. Фразеологічні одиниці, запозичені з

американського варіанту англійської мови.Коренями будь-якої з перерахованих груп

фразеологічні одиниці є:1. Побутова мова:- селян;- міщан;- спортсменів;- військовослужбовців;- моряків;- мисливців і природолюбів.2. Народна творчість:- звичаї;- повір’я;- приказки, поговірки;- загадки;- пісні;- казки;- легенди.3. Ділова мова:- економіка;- торгівля;- юриспруденція;4. Наукова мова:- історія;- астрономія;- медицина;- філософія;- математика.5. Літературна мова:- Біблія.У такому розрізі будемо розглядати

фразеологічні одиниці.Власне англійські фразеологічні одиниці.1. Побутова мова. Сільському господарству

англійська мова зобов’язана наступнимивиразами: to make hay of – нагріти руки; to hedgein – не давати проходу; to plough the sands –товкти воду в ступі; to live in clover – качатися,як сир в маслі та ін.

Багато яскравих і самобутніх образних виразівнародилось на кухні: to buble over with – битиключем; to butter up – лестити; to got to pot –вилетіти в трубу; to be in a stew – бути, як наголках; in applepie order – в ідеальному порядку;to play with fire – гратися з вогнем.

Їжа теж послужила коренем походження багатьохфразеологічних одиниць: to make one’s bread by –заробляти собі на життя; to eat dirt – проковтнутиобразу; to make pot luck – пообідати “чим богпослав”; not worth one’s salt – нінащо негідний.

Немало образних виразів створено вмайстернях і кузнях, пов’язано з різнимиремеслами та інструментами: to hammer out –придушувати; between hammer and anvil – міжмолотом та наковальнею; to hit the nail on thehead – попасти в точку.

Шиття та ремонт одягу стали джереламитаких фразеологічних одиниць: to look for aneedle in a haystack – шукати голку в копиці сіна;as sharp as a needle – проникливий; to take upthe thread of – підхопити розмову.

Лексика різноманітних видів спорту створилатакі фразеологічні одиниці: to try a fall –помірятись силами; to toe the scratch – підійтидо стартової лінії; to have the ball at one’s feet –бути господарем становища; to play off one’sown bat – грати проти самого себе; to play one’slast stake – ризикувати останнім.

Солдатська мова дала англійській мові такіфразеологічні вирази: to take alarm –розтривожитись; to beat a retreat – відступати;to throw a bomb into – викликати сенсацію; todie in the last ditch – битися до останньої краплікрові; to mark time – перечікувати; under falsecolours – обманом, лицемірно.

У розмовну англійську мову ввійшло багатофразеологічних одиниць, пов’язаних зполюванням, перегонами і т.п.: to come to heel –підкорятися; to slip the collar – звільнитись відярма; to keep track of – бути в курсі; to gallopthrough – поспішно зробити щось.

Особливо численні фразеологічні одиниці,пов’язані з морем. Енергійна та виразна моваморяків повна специфічних виразів; багато з ниходержали широке розповсюдження, будучиметафорично переосмисленими. Морськепоходження таких фразеологічних одиниць непідлягає сумніву: to set afloat – допомогтивлаштуватися в житті; to touch bottom – дійти домежі; to take in a rear – зменшити витрати; tosail before the wind – успішно просуватисьвперед; to sink or swim – пан, або пропав; one’ssheet anchor – єдина надія.

2. Народна творчість. Сюди належатьфразеологічні одиниці, що відображають традиціїта звичаї англійського народу: to beat the air –товкти воду в ступі; to blow one’s own trumpet –вихвалятись; to cut somebody off with a shilling– залишити когось без спадку; to sit above thesalt – займати високе становище у суспільстві.


93 Молодь і ринок №12 (71), 2010

Деякі фразеологічні одиниці пов’язані занглійськими реаліями: to come Yorkshire oversomebody – обманути когось; to play fast andloose – вести двійну гру; а strange bedfellow –випадковий знайомий; an aunt Sally – предметзнущань.

Із повір’ями пов’язані такі фразеологічніодиниці: a black sheep – паршива вівця; a crookedsixpence – талісман; to believe in one’s star –вірити у свою долю; to be born under lucky star– народитись під щасливою зіркою.

Фразеологізми, взяті з казок та байок:Fortunatus’s purse – невичерпний гаманець; thewhole bag of tricks – весь арсенал хитрощів.Деякі фразеологічні одиниці зародились устародавніх билинах: halcyon days – спокійні,мирні дні; to kiss he Blarney stone – бутипідлабузником; a peeping Tom – надзвичайнодопитлива людина.

Мистецтво, особливо музика і танці, збагатилимову такими мальовничими фразеологічнимиодиницями: to blow one’s trumpet – вихвалятись;to play first fiddle – займати керівне положення;to open the ball – проявляти ініціативу; to danceattendance(on) – ходити на задніх лапках (передкимсь).

Театральна лексика запропонувала такіфразеологічні одиниці: to ring down the curtain –завершити; to be before the footlights – бути увсіх на очах; to act a part – притворятись; to givethe cue for – підказати, натякнути.

Від народних видовищ (циркових вистав,ярмаркових ігор) ідуть фразеологічні одиниці: toturn the show – бути на чолі; to give the show –розбовкати таємницю; to dance on a tight rope –гратися з вогнем.

Деякі англійські фразеологічні одиниці прийшлиз дитячих віршів: Jack Horner – самовдоволенийхлопчик; Jack Sprat – карлик; Tom Thumb –хлопчик-мізинчик.

Зафіксовано фразеологічні одиниці, щопов’язані з дитячими іграми та піснями,наприклад: Tom Tiddler’s ground – золоте дно.Фразеологічні одиниці to keep the home fromburning – вести домашнє господарство – взятаз пісні, що була популярною в часи першої світовоївійни.

3. Ділова мова. Сюди належать слова тавирази, що вживаються в торгівлі (від роздрібноїторгівлі до біржових та банківських операцій): tostrike the balance – підводити підсумки; to givea blank cheque (to) – дати карт-бланш комусь;to raise the credit of – піднімати чиюсь репутацію;to shut up shop – визнати себе банкрутом; anugly customer – небезпечна людина.

Юриспруденція поповнила англійську мовутакими виразами: to have neither part nor lot in– не мати нічого спільного; to laugh out of court– висміяти; to join issue with – сперечатись; ofmalice presence – зі злими намірами.

4. Наукова мова. Медицина: to doctorsomething – підробити; to take the temperatureof – оцінити стан справ; to take one’s ownmedicine – що посієш, те й пожнеш; а bitter pillto swallow – гірка пілюля.

В англійській мові є фразеологічні одиниці,пов’язані з історією та географією: to talkBillingsgate – сваритись як базарна баба; to grinlike a Cheshire cat – посміхатись на весь рот; tosent to Coventry – ігнорувати; to beat the Dutch– зайти надто далеко та ін. Про старий Лондонта його розваги нагадують вирази a bear garden– “базар”, та to see the lions – оглядати визначнімісця.

Про події XVII ст. нагадують вирази true blue– послідовний, стійкий; а crowning mercy –найвища милість – слава Кромвеля з приводуперемоги при Бустері над військами короля.

5. Літературна мова. За кількістюфразеологічних одиниць, які збагатили англійськумову, твори В. Шекспіра займають друге місцепісля Біблії. Із його творів в англійську мовуввійшли такі ФО: to cudgel one’s brains (Hamlet)– ламати собі голову (над чимось); to speakdaggers (Hamlet) – вражати словами; to wearone’s heart upon one’s sleeve (Othello) – що надумці, те й на язику; to win golden opinions(Macbeth) – заслужити чудову репутацію; lay iton with a trowel (As you like it) – перебрати міру;neither rhyme nor reason (Comedy of Error) – нідо складу, ні до ладу; а fool’s paradise (Romeoand Juliet) – уявне щастя, утопія; the be-all andend-all (Macbeth) – кінець всього; that’s flat(Love’s Labour’s Lost) – коротко і ясно, та багатоінших. Вищенаведені вирази давно вже вийшлиза межі дослівно повторюваних цитат. У нихзамінюються слова, змінюються форми слів(відмінюються дієслова та ін.) відповідно допотреб мовців, які не задумуються над їхпоходженням.

Хоча більшість подібних виразів знайомі наміз творів Шекспіра, це ще не означає, що всі вонибули створені ним. П’єси Шекспіра повні виразів,взятих з мови його часу. Так, поговірка There’sthe rub – ось, де собака зарита виникла середгравців у кулі; зворот out of joint – звихнутийвживався ще за 300 років до “Гамлета”, асловосполучення much ado – багато шумузустрічається в перекладі Біблії, зробленомуКовердалем (1535). Проте більшість інших


94Молодь і ринок №12 (71), 2010

фразеологічних одиниць було створено самимШекспіром, що свідчить про його лінгвістичнугеніальність та популярність.

Висловлювання інших англійськихписьменників переважно залишаються цитатамиі лише в деяких випадках поповнюють ідіоматикумови, входячи до розмовної мови. Ось декількаприкладів.

Із творів Дж. Мільтона взято вираз confusionworse confounded – повний хаос; Vanity Fair –ярмарок марнославства; the Slough of Despond– безнадійний смуток взято з твору Дж. Беньяна“The Pilgrim’s Progress”. When Greek meets Greek– найшла коса на камінь є неточною цитатою зтрагедії Натаніеля Лі “When Greeks joyn’d Greeks,then was the tug of War”. Вираз to fly off at atangent – несподівано відхилитись від темирозмови вперше зустрічається у романі Фільдінга“Humphrey Clinker”. Вираз the madding crowd –бездумний натовп іде з “Елегії, написаної насільському кладовищі” Томаса Грея.

Як стверджує Л. Сміт, письменники XIX ст.збагатили англійську мову небагатьма ФО.Назвемо лише on one’s native heath – на ріднійземлі (із “Роб Роя” Вальтера Скотта); rift withinthe lute – початок розпаду (із віршів Теннісона);men in the street – звичайна перша-ліпша людина;to hitch one’s wagon to a star – далеко мітитистворені Емерсоном; Dr. Jekyll and Mr. Hyde –добро і зло – за назвою роману Р. Стівенсона; ina Pickwickian sense – в переносномунеобразливому значенні (Діккенс).

Можна придумати нове слово, написатипоетичний рядок, який будуть повторювати, аледля створення ФО необхідна сила слова, якоюволодів лише Шекспір і тисячі неграмотнихпростих людей, імена яких залишаютьсяневідомими.

6. Біблія. Протягом століть Біблія булакнигою, яку найбільш широко читали та цитувалив Англії. Не лише окремі слова, а й цілі ідіоматичнівирази (часто буквальні перекладидавньоєврейських та грецьких ФО) увійшли ванглійську мову із сторінок Біблії. Кількістьбіблійних зворотів та виразів, які ввійшли ванглійську мову, настільки велика, що зібрати іперерахувати їх було б нелегким завданням. Цимпитанням займалися О.В. Кунін, Л. Сміт та іншідослідники [3, 256], [3, 14].

До виразів, біблійне походження яких твердовстановлене, належать такі: the apple of Sodom– обманливий успіх; bowels of mercy – почуттяспівчуття; feet of clay – слабке місце; loaves andfishes – земні блага; safe and sound – цілий інеушкоджений; daily bread – хліб насущний; not

a jot or a title – ні на йоту; a fly in the ointment –ложка дьогтю в бочці меду; the olive branch –символ миру і спокою; a thorn in the flesh –більмо на оці; the gift of the tongues – даркрасномовства; the root of all evil – корінь зла;to draw a bow at a venture – зробити щось наугад;to turn the other cheek – підставити іншу щоку;to have no part nor lot in – не мати нічогоспільного. Біблейські образи і поняття знаходимов таких ФО, як forbidden fruit – забороненийплід; Job’s comforter – фальшива втіха; a Juda’skiss – поцілунок Юди. ФО from the bottom of theheart – із глибини душі; for better, for worse –що б не трапилось; to lay violent hands on oneself– накласти на себе руки; the world, the flesh andthe devil – порочні нахили взято із молитов (Bookof Common Prayer).

ФО, ЗАПОЗИЧЕНІ З ІНШИХ МОВ.1. В англійській мові є багато ФО, які виникли вдавніх греків та римлян. Із грецької міфології взятоФО the Golden Age – золотий вік; the apple ofdiscord’ – яблуко розбрату; Pandora’s box –скриня Пандори та багато ін. З гомерівськимипоемами пов’язані ФО: homeric laughter –гомеричний сміх; Penelope’s web – тактикавідтягування; between Scylla and Charybdis – міждвох вогнів; on the razor’s edge – на краю безодні.

Із байок Езопа та ін. грецьких казок та байокпоходять ФО: blow hot an cold – вагатися; crywolf too often – бити фальшиву тривогу; the lion’sshare – левова доля; King Stork – деспот та ін.

ФО, запозичені безпосередньо з латинськоїмови: Homer sometimes nods – людині властивопомилятись; like cures like – клин клиномвибивають; onefool makes many – дурнийприклад заразливий; pass under the yoke –примиритись з поразкою.

2. Запозичення з французької мови: after us thedeluge – після нас хоч потоп; all roads lead toRome – всі дороги ведуть до Риму; appetite comeswith eating – апетит приходить під час їди; everybird likes its own nest – всяка жаба своє болотохвалить; the fair sex – прекрасна половина; pureand simple – безумовно, просто.

3. Фразеологічні запозичення з німецької мови:blood and iron – безпощадне застосування сили;the mailed fist – воєнна сила; storm and stress –буря і натиск; one’s place in the sun – право наіснування, місце під сонцем.

4. Іспанська мова: blue blood – аристократичнепоходження; the fifth column – п’ята колона,таємні помічники ворога; to tilt at windmills –боротись із повітряними млинами; war to the knife– боротьба не на життя, а на смерть.

5. Голандська мова: forlorn hope – остання


95 Молодь і ринок №12 (71), 2010

надія; to put a spoke in someone’s wheel –встромляти палиці в колеса; still life – натюрморт.

6. Італійська мова: every dog is a lion at home– всякий півень на своєму смітті гордий.

7. Китайська мова: to lose face – втратитиобличчя.

Цікаво познайомитись і з іншими джереламиФО. Ідіоматичне словосполучення an uglyduckling – гидке каченя взято з казки Андерсена;open sesame – Сезам, відкрийся та a Barmecidefeast – удаване благодіяння – з арабських казок.Арабського походження є вираз of the first water– чистої води, тобто високого ґатунку.Вульгаризми first chop – перший сорт; secondchop – другий сорт; not the cheese – людина,що нічого не вартує ідуть з Індії. То run amuck– оскаженіло натикатись – малайськогопоходження. Ідіома white elephant –обтяжливий подарунок походить із Сіаму.

ФО АМЕРИКАНСЬКОГО ПОХОДЖЕННЯ.Багато ФО прийшли в Англію із США. Деякі з цихфразеологізмів настільки асимілювались, щобагато англійців уже й не здогадуються, що деякіз їх повсякденних виразів – американськогопоходження. До американізмів відносимо і такіФО: to bark up the wrong tree – звернутись не заадресою; bread and butter – засоби існування;by and large – в основному; to fly off the handle– вийти з себе; to make the fur fly – задати жару;not for one’s health – недарма; on the level –порядний; to spill the beans – проговоритись.

Цікава доля двох ФО: to have a good time –гарно провести час, і till the cows come home –безкінечно довго. Обидві ФО, широкорозповсюджені в Англії у XVI – XVII ст., у XVIIIст. були забуті, але збереглися в США, звідки вXIX ст. були запозичені в Англії. Хочаамериканське походження деяких з нихкидається в очі, наприклад: log-rolling – взаємневихваляння; striking oil – досягнення успіху; onthe fence – вичікування.

Висновки. Існує ще низка ФО, походженняяких досі не встановлено. А.В. Кунін пояснює цетим, що вони є “...немотивованими, оскількизв’язок між значенням звороту та значеннямикомпонентів, з яких вони складаються, у сучаснійанглійській мові втрачено”. Сюди можна віднеститакі ФО: by hook or by crook – всіма правдами інеправдами; fight shy ofsmb – уникати когось;talk through one’s hat – верзти нісенітниці та інші.Спроби пояснити походження цих зворотівзавершились невдачею.

1. Кунин А.В. Английская фразеология(Теоретический курс). – М.: “Высшая школа”,1970. – 343 с.

2. Кунин А.В. Изучение фразеологии всоветском языкознании./ Ин. яз. в школе, 1987.– № 5. – С. 61 – 72.

3. Смит Л.П. Фразеология английскогоязыка. Пер. А.С. Игнатьева. – М.: Учпедгиз,1989. – 208 с.



Джерела мудростіЖиття – це шанс.Життя – це нереалізовані можливості.Життя – це проба на роль людини.Життя – це тире між датою народження і датою смерті.Життя – це подорож в часі з квитком в один кінець.Життя – це імпровізація, експромт, ексклюзив.Життя – це прямий ефір.Доки ти невдоволений життям, воно минає.Головне в житті – не втратити здатність радітижиттю.

Володимир Чернякекономіст, державний і громадський діяч

96

Проблема естетичного вихованнящоразу набирає особливої уваги всучасній системі освіти. Актуальним

виступає не лише естетичне, а й еколого-естетичне виховання учнівської молоді,забезпечення якого здійснюють дисципліниприродничого циклу. У сучасних школах змістнавчальних предметів природничого циклуреалізується не в повному обсязі, без глобалізаціїрозуміння та важливості безпосереднього впливуна еколого-естетичний розвиток учнів. Такимчином, існуюча загальноосвітня система гальмуєрозвиток еколого-естетичного компонента восвітній галузі.

Постановка проблеми. Необхідним таціннісним є залучення молоді до еколого-естетичного виховання, що набуває сьогоднівиняткової значущості. Сучасний вимір життявимагає від загальноосвітніх шкіл звернення увагина внесення до всіх предметів естетичногоколориту, зокрема до природничого циклу.Багатоаспектність впливу природничого циклу наособистість, зокрема, на її естетичну свідомість,емоційно-почуттєву сферу, екологічністьстворюють нове бачення у формуванні еколого-естетичного виховання учнів. Державнанаціональна програма естетичного вихованняакцентує увагу на розробці методики посиленняестетичного аспекту викладання всіх шкільнихпредметів [7, 35]. Концепція естетичного

виховання учнівської молоді в умовахвідродження української національної культурипередбачає естетичне виховання на уроках нелише естетичного та гуманітарного циклу, а йприродничого, фізико-математичного циклунавчальних дисциплін… [9, 3]. Одним із базовихположень сучасних особистісно орієнтованихтехнологій навчання є опора на особистийчуттєво-пізнавальний досвід учня [13, 15].Формування екологічної та естетичної культури,підвищення їх ефективності в школі висвітлюєВ. Єнін [8, 22].

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Значний внесок у розвиток ідей естетичноговиховання вклали українські педагоги С. Русова,К. Ушинський, Г. Ващенко, А. Макаренко,В. Сухомлинський та ін. Педагогічні аспектиестетичного виховання висвітлені в науковихпрацях В. Бітаєва, М. Гончаренка, Д. Джоли іА. Щербо, І. Зязюна, Н. Калашник, Л. Масол,Ю. Тимофієнка і В. Кузьменка, М. Чепіль іТ. Цибар та ін. На сучасному етапі питанняестетичного виховання висвітлюють Л. Калініна,К. Ко зяр , В . Мо с іященко , О. Сапожнік,Г. Тарасенко, Ж. Юзвак, а питання еколого-естетичного виховання характеризуютьГ. Тарасенко, Н. Маньковська, Д. Дікі, Л. Пєчко,І. Смольянінов та ін.

Досліджуючи питання естетичного вихованняучнівської молоді в освітніх закладах Західної

УДК 373(477.83)

Віолета Городиська, викладач Дрогобицького державного педагогічного університетуімені Івана Франка

ВИКОРИСТАННЯ ЕКОЛОГО-ЕСТЕТИЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУПРИРОДНИЧОГО ЦИКЛУ ДИСЦИПЛІН У ШКОЛАХ

ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ (КІНЕЦЬ XIX – ПОЧАТОК XX СТ.)У статті розглядаються предмети природничого циклу (природознавство, ботаніка, зоологія), зміст

яких передбачав еколого-естетичне виховання учнівської молоді, за допомогою яких закладаються основиестетичності, екологічності, формується еколого-естетичний потенціал особистості.

Ключові слова: естетичне бачення, естетична уява, естетична свідомість, естетичні почуття,естетичний смак, еколого-естетичне виховання.

В статье рассматриваются дисциплины природоведческого цикла (природоведение, ботаника,зоология), содержание каких предусматривает эколого-эстетическое воспитание школьной молодежи, спомощью которой закладываются основы эстетичности, экологичности, формируется эколого-эстетическийпотенциал личности.

Ключевые слова: эстетическое видение, эстетическое воображение, эстетическое сознание,эстетические чувства, эстетические вкуси, эколого-эстетическое воспитание.

This article deals with the subjects of the natural cycle closely (nature studies, biology) the contents of whichforsees the ecology-aesthetical upbringing the youth and helps to form the ecology-aesthetical potential ofindividuality.

Key words: aesthetic vigion, aesthetic imagination, aesthetic conciousness, aesthetic imagination, aestheticfeelings, tastes, ecology-aesthetic education.


ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ (КІНЕЦЬ XIX – ПОЧАТОК XX СТ.)

© В. Городиська, 2010

97 Молодь і ринок №12 (71), 2010

України (кінця ХІХ – початку ХХ ст.), ставимо замету – охарактеризувати природничий циклпредметів досліджуваного періоду, їх зміст та впливна еколого-естетичне виховання учнівської молоді.

Виклад основного матеріалу. Естетичнаосвіта є складовою частиною виховання, зазначавМ. Гончаренко [5, 62], в якій природничий циклнавчальних дисциплін відіграє важливу роль уформуванні еколого-естетичного розвиткуособистості. Чільне місце в навчально-виховномупроцесі західноукраїнських шкіл (кінця XIX –початку XX ст.) відводилося предметам:природознавству, біології, зоології, які сприялирозширенню світосприйняття учнів. Зазначенівище дисципліни вміщували не лише естетичний,а й екологічний зміст освіти. Тому вважаємо занеобхідне їх розкриття як недостатньовисвітлених, хоча пропонованих у тогочаснихшкільних закладах та актуальних у сучаснихшколах України.

Одним із шляхів становлення естетичностішколяра педагоги вважали урокиприродознавства. Як шкільна дисципліна цейпредмет: а) сприяв формуванню в учнів цілісноїкартини про всесвіт і місце людини в ньому черезвплив на чуттєву сферу; б) розвивав екологічнукультуру, діяльну любов до рідної землі,тваринного та рослинного світу; в) здійснюваврозвиток естетичних смаків та уподобань. Метоюприродознавства було ознайомлення школярів іззовнішнім світом, його прикметами, взаємодієюта з найважливішими об’єктами природи(сімейства звірів, рослин, тварин) з огляду їхпрактичного використання, гуманістичногоставлення та значення в природі [3, 5].

У рамках природознавчої науки вчительповинен навчити учнів самостійності, шляхомвласного досвіду і спостереження, аналізу іпорівняння пізнавати невідомий світ природи, щоє важливим фактором виховання, зокремаеколого-естетичного.

Вивчення навчальної дисципліниприродознавство проводилося трьома шляхами:книгою, екскурсією, лабораторією. Навчаючи учнівпізнавати природу, а згодом її любити та оберігати,вчителі в навчально-виховному процесі тогочаснихшкіл ставили триєдину мету: 1) ознайомлення учнівз найважливішою корисною та шкідливою флороюй фауною; 2) надання характеристики будови тілаі догляду за ним; 3) пробудження в учнів цікавостіі замилування до природи. Щодо останньої, то вонавідносилася до розвитку естетичних інтересів вучнів і означала, що вчитель зобов’язаний володітине лише теоретичним матеріалом, а йметодологічним його застосуванням. Як писав

С. Курилович, “полюбити можна лише те, щодобре і красне” [10, 82]. У завдання вчителявходило вміння зацікавити дітей оповіданнями пророслини, які використовують для прикрас житла,до плетіння вінків тощо.

Предмет природознавства будувався напоєднанні таких методів навчання: індуктивному(демонстрації, спостереження, лабораторнаробота, експеримент, екскурсія) та аналітичному(від показу конкретних рослин чи тварин дорозгляду окремих її частин), що мали колосальнийвплив на формування естетичних уявлень тавподобань учнів.

У початковій школі учні отримували знанняметодом наочності (демонстрацій). На думкуМ. Гаврищука, наочність – це власніспостереження на природних предметах, задопомогою якої дитина запам’ятовувала вседобре, що “…бачила, чула, смакувала, нюхала…”[3, 9 – 10]. У процесі вивчення природознавствазахідноукраїнські педагоги користувалисяаналітичним методом, зацікавлювали учнів допредмета тим, що показували та пояснювали навітьз найогиднішого боку того чи іншого звіра, тваринутак, немов б самі дивувалися, доводячи їх корисністьдля життя. Цьому може слугувати такий приклад:“Ропуха єсть зь виду гидка, и діти боять ся єї; коли жучитель скаже, що она поїдає овады, котри нищатьнашу огородовину…” [1, 36], тим самим кардинальнозмінить думки та погляди учнів на цю тварину. Безлічтаких морально-повчальних прикладів навчаливміннюв потворному знаходити прекрасне та корисне,що свідчить про внесення в освітньо-виховний простіретико-естетичних компонентів з прищепленнямдвоєдиності понять добра та краси. Учнямприщеплювалося почуття любові до всього живогота надавалося усвідомлення необхідності оберігатидомашніх і диких тварин, культурних і диких рослин,гуманно ставитися до них.

У педагогічному часописі “Учитель”неодноразово йшла мова про те, якщо немаєприкладів з наочності, то немає естетичності [4,86]. Задля елементів естетичності використовувалималюнок на таблиці, контурний та простиймалюнок, образи, карти, збірки творів природи,фізичні та хімічні прилади… [11, 125 – 126].

Доповненням до навчання слугували екскурсії(прогулянки) в живу природу (поле, ліс, парк), якібезпосередньо впливали на еколого-естетичневиховання учнівської молоді. Шкільні екскурсіїдавали можливість учневі не лише пізнаватирідну природу, а й спостерігати за її змінами,дивитися і насолоджуватися нею. Екскурсіїподілялися на сезонні та локальні. Щодо перших,то закарпатський педагог В. Владиков їх поділяв



98

на: весняні, літні, осінні та зимові. Інші екскурсіїпроводилися в окремі місця для пошуку типовихзвірів і рослин. Найбільш поширеним вважавсялокальний тип екскурсії, який на Закарпаттіобирали за такими темами: життя солодких вод,життя лісу, лугу, шкідники саду і городу, комахи-“здохлоїди” та ін. [2, 194].

Корисними вважалися післяекскурсійні заняттятим, що давали можливість учням ще развстановити мету екскурсії, обговорити детальнішепитання на екскурсійну тематику тощо. Отже,програмний матеріал додатково пояснювався,доповнювався, поглиблювався, завдяки чомуповторення окремих речей поєднувалися в однуєдину цілісність [2, 196]. Відтак екскурсія залишалаважливе для виховання учнів – естетичневраження, що давало безпосередній поштовх доформування не лише естетичного, а й еколого-естетичного світогляду в цілому.

Оволодіваючи навичками самостійності,турботи, школярі вчилися спостерігати зарозвитком і життям флори і фауни, турбувалисяпро їх збереження, закладаючи тим самимпідґрунтя таких гуманних якостей, як доброта ічуйність, моральних – милосердя і співчутливістьта еколого-естетичних – чистота, краса,задоволення. А це означає, що не мали змогирозвиватись такі негативні якості людськогохарактеру, як егоїзм, жорстокість і байдужість,потворне та нице, лише ніжні та високі почуттяпрекрасного і чарівного.

Об’єктами спостереження були лабораторіїбіля школи або в шкільній кімнаті: шкільний город,“аварій” (законсервовані різні види риб), “терарій”(дерев’яний посуд з глиною) та ін. У лабораторіяхучні ознайомлювалися зі збором різноманітноїприроди, яку згодом здійснювали практичномалюючи, ліплячи, виробляючи, майструючи тощо.

Отже, екскурсії та лабораторії були тимичинниками, завдяки яким пробуджувалися в учнівцінні суспільні почуття, такі як поступливість,товариськість, солідарність, привітливість таестетичні: краса, прекрасне, піднесене тощо. Прицих нагодах доступно викладалися освітньо-виховні завдання педагогів та легко сприймалисяучнями. Екскурсія давала можливістьусвідомлення національної приналежності,розвивала естетичне бачення навколишньогосередовища з боку його красивих форм таприщеплювала естетичні норми учням.

Принагідно зазначимо, що в школах ЗахідноїУкраїни (кінця XIX – початок XX ст.) питанняеколого-естетичного виховання піднімалосянечасто, а на сучасному етапі розвитку освіти євкрай необхідним і виступає як чинник чистоти,

добра, краси, культури української молоді.Сучасна дослідниця Г. Тарасенко зазначає, що“естетичне зміцнює екологічне, зливаючись з ниму процесі взаємодії. Визначаючи естетичнийрозвиток невід’ємною частиною екологічноїосвіти, закони краси повинні стати категоричнимімперативом моральної поведінки по відношеннюдо природи” [12, 73].

Серед шкільних дисциплін, спрямованих наформування естетичного пізнання, вагоме місцезаймали ботаніка, зоологія. Їх метою булобезпосереднє ознайомлення учнів з флорою тафауною. Основним способом отримання знань зцих дисциплін було спостереження та вивченняприродних явищ, вміння розрізняти безмежну красурослинного царства, шукати відмінності свійськихта диких тварин з їх зовнішніми ознаками такрасою, внаслідок чого в учнів формувалисягуманне та естетичне ставлення до природи.

За матеріалами архівних даних, до навчально-виховного процесу доступним і ефективним бувзоологічний атлас, який вважався найкращимзасобом впливу на розвиток естетичних вражень,почуттів учнів [6, арк. 49 зв.]. Завдяки йому (атласу)уроки зоології сприяли не лише пізнанню тваринногосвіту, а й розвитку естетичних уявлень про них.Викладання предметів (ботаніки, зоології) закладалиоснови екологічності та естетичності учнів.

Вивчення історико-педагогічних джерелпереконує в тому, що під час вивчення шкільнихкурсів: природознавства, ботаніки, зоології,вчителі використовували пізнавальний тадіяльнісний підходи як беззаперечні засобиестетичного виховання учнівської молоді.Пізнавальна та діяльнісна функції дозволяли учнямознайомитися з такими важливими поняттями, якпізнання краси природи, рідного краю, флори іфауни та її охорона, збереження тощо.

З наведеного вище свідчить, що творчийучитель повинен емоційно, пафосно подаватиінформативний матеріал про витвори природи,доступно відкрити їх для учнів, пояснитивиникнення краси природи, її значення для життялюдини, вміння оберігати та примножуватиприродні дари, навчити дивитися на світ естетико-збагаченим, піднесеним поглядом, і лише тодіможемо вважати, що зазначені вище предметимаксимально розвинуть гуманні, моральні,екологічні та естетичні орієнтири життя.

Висновки. Викладене дає підстави дляконстатації, що природничий цикл дисциплін у школахЗахідної України (кінця XIX – початку XX ст.) бувформуючим чинником еколого-естетичноговиховання учнів, вплив якого шляхом пізнання,спостереження, вивчення, розуміння краси




99 Молодь і ринок №12 (71), 2010

природи, рідного краю, флори та фауни сприяввихованню любові до істини, добра, краси,забезпечував екологічне та естетичне здоров’я,формував екологічну та естетичну культуру учнівськоїмолоді, що на сучасному етапі розвитку освіти є нелише актуальним, а нагальним та вкрай необхідним.

1. Верхратський І. Образованє спостереженя //Учитель. – Львів, 1890. – Р. 2. – Ч. 3. – С. 35 – 39.

2. Владиков В. Природопис ( єстествознаня ) вшколі // Подкарпатска Русь. – Ужгород. – 1926. – Р. 3.– Ч. 9. – С. 193 – 196.

3. Гаврищук М. Методика науки в народній школі. Наукаприродописної істориї. – Чернівці, 1908. – Ч. 3. – 221 с.

4. Глодзыньскій А. Школьный огородь принародныхь школахь // Учитель. – Львів, 1890. – Р. 2. –Ч. 6. – С. 85 – 91.

5. Гончаренко М. В. Проблеми естетичноговиховання. – Київ, “Мистецтво”, 1976. – 223 с.

6. ДАЛО, ф. № 10, оп. № 1, спр. № 20, арк. 49 зв.7. Державна комплексна програма естетичного

виховання: Укладачі І. А. Зязюн, О. М. Семашко // Ріднашкола. – 1995. – № 12. – С. 29 – 52.

8. Єнін В. Концепція процесу формуванняестетичної культури школярів // Директор школи. –2004. – № 5. – С. 21 – 24.

9. Концепція естетичного виховання учнівськоїмолоді в умовах відродження українськоїнаціональної культури // Інформаційний збірникМіністерства освіти України. – 1992. – К., “Освіта”.– № 5. – С. 2 – 9.

10. Курыловичь С. О ученю исторіи натуральноивь школахь людовыхь // Газета школьна. – Під ред.Ом. Партицького. – Львів, 1876. – Р. 2. – № 10. – С. 82– 83.

11. О. П. Про самоосвіту // Народня просвіта. –Л., 1926. – Р. 4. – № 5 – 8. – С. 125 – 126.

12. Тарасенко Г. Зв’язок естетичного і екологічноговиховання та підготовка вчителя // Рідна школа. –2000. – № 1. – С. 71 – 74.

13. Фалько О.С. Естетика уроку в системіособистісно орієнтованого навчання // Управлінняшколою. – 2004. – № 5. – С. 15.


Актуальність. На сучасному рівнірозвитку цивілізації особливу рольвідіграє інноваційний потенціал

суспільства, що потребує людей, здатнихсистемно й конструктивно мислити, швидкознаходити потрібну інформацію, приймати

оптимально конструктивні рішення, створюватипринципово нові ідеї в різних галузях знань. А це,своєю чергою, формує соціальне замовлення нанові підходи в системі освіти, нове педагогічнемислення.

Унаслідок посилення демократичних тенденцій

Надія Дудник, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогікиДрогобицького державного педагогічного університету


ЗАСТОСУВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙВ ОСВІТІ УКРАЇНИ

Нова галузь педагогічних знань – педагогічна інноватика – займається відбором, осмисленням,класифікацією прогресивних здобутків розвивальних процесів освіти. У статті ми обговорюємо філософськуоснову, провідні напрями впровадження та результативні здобутки практичної діяльності інноваційногонавчання, підготовку вчителів до новаторства.

Ключові слова: педагогічна інновація, вчитель, вихователь, інноваційне навчання, інформаційнітехнології, педагогічні технології.

Новая область педагогических знаний – педагогическая инноватика – занимается отбором,осмыслением, классификацией прогрессивных достижений развивающих процессов образования.В статье мы обсуждаем философскую основу, ведущие направления внедрения и результативныедостижения практической деятельности инновационной учебы, подготовку учителей кноваторству.

Ключевые слова: педагогическая инновация, учитель, воспитатель, инновационная учеба,информационные технологии, педагогические технологии.

The new area of pedagogical knowledge – pedagogical innovation – engages in a selection, comprehension,classification of progressive achievements of developing processes of education. In the article we discussphilosophical basis, leading directions of introduction and effective achievements of practical activity of innovativestudies, preparation of teachers to the innovation.

Key words: pedagogical innovation, teacher, educator, innovative studies, information technologies,pedagogical technologies.

УДК 371.001.76(477)

ЗАСТОСУВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ОСВІТІ УКРАЇНИ

© Н. Дудник, 2010

100Молодь і ринок №12 (71), 2010

у житті суспільства освітні системи, як йогозначущі складові, почали переносити акцент змасових педагогічних явищ на особистістьдитини, на створення умов саморозкриття ісамореалізації людини на різних етапах їїжиттєдіяльності. Тенденція особистісноїорієнтованості освітніх систем виявляється й упедагогічній освіті.

Реальність доводить, що школа в загальнихтенденціях зорієнтована на засвоєння науковихістин, які закладені в програмах, підручниках іпосібниках. Усе це закріплено домінуючою роллювчителя в організації навчально-виховногопроцесу. Учень залишається виконавцем.

Аналіз останніх публікацій . Вагомийвнесок у визначення і формування теоріїособистісно орієнтованого навчання зробиливідомі зарубіжні та вітчизняні педагоги: К. Роджерс,Г. Скок, В. Леві, О. Виговський, В. Сухомлинський,Г. Костюк, І. Підласий, Г. Селевко та ін., проблеміпідготовки майбутнього педагога-гуманістаприсвятили наукові праці такі вчені, як І. Зязюн,Т. Кошманова, О. Вишневський, О. Пєхота,М. Чепіль, М. Гриньова, О. Пометун, С. Сисоєвата ін.

Виклад основного матеріалу. Розвитоксистеми освіти вимагає від педагогічної науки іпрактики вивчення і впровадження нових методівнавчання і виховання дітей. Відбором,теоретичним осмисленням, класифікацієюпедагогічних інновацій займається нова галузьпедагогічного знання – педагогічна інновація(лат. innovation – оновлення, зміна). Їїпрогностичний розвиток, аналіз маютьнепересічну цінність для налаштованих натворчість педагогів.

Освіта не є закостенілим феноменом.Оновлення навчально-виховної практики частовідставало від темпів цивілізаційного розвитку. Насучасному етапі все очевиднішим стає те, щотрадиційна школа, орієнтована на переданнязнань, умінь і навичок, не встигає за темпами їхнарощування. Сучасна школа недостатньорозвиває здібності, необхідні її випускникам длятого, щоб самостійно самовизначитися в світі,приймати обґрунтовані рішення щодо свогомайбутнього, бути активними і мобільнимисуб’єктами на ринку праці. Головними недолікамитрадиційної системи освіти є породжені неюневміння і небажання дітей учитися, несформованість цілісного ставлення до власногорозвитку та освіти. Подолання кризи сучасноїосвіти можливе завдяки формування принциповонової системи загальної освіти.

Унаслідок посилення демократичних тенденцій

у житті суспільства освітні системи, як йогоосновні складові, почали переносити акцент ізмасових педагогічних явищ на особистістьдитини, на сприяння саморозкриттю ісамореалізації учня на різних етапахжиттєдіяльності.

На рубежі II – III тисячоліття радикальнозмінюється державна освітня політика в Україні.Розпочалося становлення нових парадигм освіти,орієнтованих на входження нашої країни у світовийосвітній простір, поглиблюються тенденціїдиференціації освіти. Реалізація принципуваріативності дає змогу педагогічним колективамнавчально-виховних закладів обирати іконструювати педагогічний процес за будь-якимимоделями, зокрема й авторськими надбаннямивітчизняної і світової педагогіки, усвідомленнятенденцій розвитку світового освітнього просторує важливою ланкою їх професійної підготовки.

Оновлення навчально-виховної практики частовідставало від темпів цивілізаційного розвитку,соціальних вимог до неї. Тривалий час, особливона ранніх етапах розвитку людства, ця проблемабула не настільки гострою, як в індустріальну тапостіндустріальну (інформаційну) епохи. Помітноактуалізувалася вона в другій половині ХІХ ст.,що було зумовлено великим проривом у науково-технічному розвитку.

Між системою освіти і новими умовами життявиник розрив, який сучасний американськийучений Філіп Кумбс витлумачив як кризу освітив тогочасному світі. У багатьох країнах булоприйнято державні програми реформуванняосвіти.

Терміни “традиційне (нормативне) навчання”та “інноваційне навчання” запропоновані групоювчених у доповіді Римському клубу (1978), якийзвернув увагу світової наукової громадськості нанеадекватність принципів традиційного навчаннявимогам сучасного суспільства до особистості,її пізнавальних можливостей. Інноваційне навчанняорієнтоване на формування готовностіособистості до динамічних змін у соціумі зарахунок розвитку здібностей до творчості,різноманітних форм мислення, а також здатностідо співробітництва з іншими людьми [5].

Інноваційне навчання зорієнтоване на динамічнізміни в навколишньому світі, це навчальна таосвітня діяльність, яка ґрунтується на розвиткурізноманітних форм мислення, творчих здібностей,високих соціально-адаптаційних можливостейособистості. “Система освіти створюється длялюдини, функціонує і розвивається в її інтересах,слугує повноцінному розвитку особистості і відеалі її призначення – щастя людини” [4].


101 Молодь і ринок №12 (71), 2010

Пріоритетними завданнями сучасної освітиє навчання: навчатися; працювати; співіснувати;жити.

Про якість освіти свідчить насамперед їївідповідність освітньому стандарту, розвиткуособистості дитини. З точки зору інноваційноїпедагогіки новою якістю освіти є належна якістьне лише навчання, а й виховання, ступіньрозвиненості особистості людини, яка навчається,її підготовленості до самостійного життя.

Суспільству майбутнього потрібні люди зактуальним знанням, гнучкістю і критичністюмислення, творчою ініціативою, високимадаптаційним потенціалом. Не менш важливібудуть такі якості, як висока моральність,особистісна відповідальність, внутрішня свобода,здатність досягати високої мети раціональнимшляхом і коректними засобами.

Найголовнішою умовою навчально-виховногопроцесу є його особистісна зорієнтованість,спрямована на те, щоб кожний вихованець ставповноцінним, самодостатнім, творчим суб’єктомдіяльності, пізнання, спілкування, вільною ісамодіяльною людиною (гуманістичнаспрямованість). Видатний американськийпсихолог Карл Роджерс у книзі “Свободанавчатися” стверджував, що тільки розуміння іприйняття педагогом учня таким, яким він є, безавторитарного тиску з метою кардинально йогозмінити, робить процес формування особистостірезультативним. На думку К. Роджерса, основоюзмін у поведінці людини є її спроможність рости,розвиватися і навчатися, спираючись на власнийдосвід. Xарактерні ознаки гуманістичноїпедагогіки:

- надання дітям ініціативи в пізнавальнійдіяльності, створення емоційно стимулюючогонавчального середовища, розвиток у дітейсаморегуляції і свободи, закорінених у почуттях йусвідомлення особистої відповідальності;

- здійснення навчально-виховного процесу ватмосфері взаємодії , приязні, емоційноїспівдружності;

- структурування педагогічного процесу навизнаній педагогом і дітьми солідарній основі;

- виконання вчителем ролі порадника,консультанта, джерела знань, метою якого єстворення для учнів реальних можливостейвибору пізнавальних альтернатив і самореалізаціїу формі, яка б від повідала рівневі розвиткукожного з них;

- формування і добір освітніх програм з оглядуна максимальні можливості розвитку потенціалуі стимулювання творчих здібностей дітей,обговорення вчителем з учнями проблем

пізнавального розвитку, засобів його оцінювання[1].

У контексті гуманістичної освітньої парадигмипринципово іншою бачиться і позиція педагога,якому належить бути не засобом, а визначальнимчинником навчального процесу, соратником ісупутником дитини на шляху пізнання. Вчитель,вихователь є провідною фігурою успішноїпедагогічної взаємодії з вихованцями, від ньогозалежить оперативність врахування їхособистісних якостей, які постійно змінюються підвпливом зовнішніх обставин та індивідуальногозростання.

Навчання у співробітництві – це системанавчання, яка ґрунтується на спільній діяльностівчителя та учнів, взаєморозуміння й гуманізмі,єдності інтересів і прагнень усіх учасниківнавчально-виховного процесу і має за метуособистісний розвиток школярів. Ще Демокрітнаголошував, що кращим учителем є той, хтоспонукає до доброчинності внутрішнім потягом,словесним переконанням, ніж той, хто діє закономі силою. Ідеї співробітництва в навчанні почаливтілюватися з 20-х рр. ХХ ст. Найяскравіше вонивиявилися в педагогічній системі С. Френе.Основним у системі вченого є пріорітет досвідуучнів, набутих ними умінь і навичок та вторинністьзнань. Ідею співробітництва в Німеччині буловтілено в системі П. Петерсена, яка дістала назвуЄна-план [8]. Це дидактична система навчаннядітей, поєднаних у різновікові групи заінтегрованими програмами та індивідуальнимипланами. Індивідуальний підхід у навчально-виховній діяльності, розвиток учнівськогосамоврядування, співробітництво вчителів, учнівта батьків, виховання гідного громадянинасуспільства – основні пріоритети цієї навчальноїпрограми. Ця система навчання успішно працюєв багатьох європейських країнах. В американськійпедагогіці під навчанням у співробітництві(cooperative leaning) або кооперативне навчаннямається на увазі навчання учнів у невеликихгрупах. Поширеним варіантом навчання вспівробітництві США є модель груповогорозв’язання проблем на основі метафоричногомислення (“синектика”). Основу синектичноїмоделі становить розроблений у 60-ті рр. ХХ ст.американським психологом А. Осборном методгрупової генерації ідей (“мозкової атаки” або“мозкового штурму”) [3, 14].

Одночасно із вищезгаданими системами вУкраїні був розроблений метод, що базувався наспівробітництві учнів під час роботи в парахзмінного складу (О. Рівін, 1918 р.). Основоюметоду є оволодіння учнями базовими знаннями


102Молодь і ринок №12 (71), 2010

навчального предмета в стислий термін,вироблення навичок логічного мислення, здібностіглибокого занурювання у текст, умінняформулювати суть прочитаного. Вчителькоординує роботу учнів в парах. Педагогікаспівробітництва розглядає педагогічний процес підкутом зору організації праці. Вона передбачаєтаку турботу про дітей, коли навчання підноситьінтелект дитини, зміцнює її віру у власні здібності,стимулює активність, творчість, самосвідомість.Учитель при цьому виступає як організатор,старший товариш, помічник. Основнимзавданням учителя є прагнення розвинути в учнятворче мислення в процесі навчання, допомогтийому відчути радість пізнання.

Важливим є моральний аспект технологізаціїосвіти. Йдеться про “педагогічну чистоту” (О. Пєхота),моральну безпеку, духовну екологічність.Важливо, щоб в основу кожної з них булопокладено принципи гуманістичного світогляду, щопередбачають формування таких якостей, як:усвідомлення єдності природи і людини, відмовавід авторитарного стилю мислення і взаємодіяпедагога та учня, терпимість, схильність докомпромісу, шанобливе ставлення до думкиіншого, інших культур, моральних і духовнихцінностей тощо.

Усе це залежить від учителя. Нові часивимагають нових підходів. Хто співає на старийлад, не має шансів стати кумиром новогопокоління, перспективна технологія трохистрашить, бо лише та технологія спроможнаутвердитися, яка співзвучна часові, відповідаєйого вимогам і можливостям. Визначальнимфактором ефективного використання новихінформаційних технологій є знання і навичкивикладача, що стосуються застосування йінтеграції цих технологій у ході навчання. Середцілей сучасної інформатизації в освіті поряд зуніверсальними (розвиток інтелектуальнихздібностей, гуманізація, доступність освіти),визначається і ряд специфічних – комп’ютернаграмотність, інформаційне забезпечення освіти(база даних і знань), індивідуалізована освіта наоснові нових комп’ютерних технологій навчання.Комп’ютерна методологія навчання містить усобі ряд діяльних методів, властивих педагогічнійінформатиці, зокрема комп’ютерногомоделювання навчання, інформування,програмування навчальної діяльності,асоціативний, тестування, ігрові методи активногонавчання.

При впровадженні інформаційних технологій восвіті виникають проблеми, які требарозв’язувати комплексно:

1) стандартизація і підбір ефективнихдоступних програмних засобів для користувачів іспеціальних класів, шкіл, спеціалізованих освітніхцентрів;

2) психолого-педагогічні дослідження зобґрунтування необхідності виробленнярекомендацій щодо методів дотримання “екологіїсвідомості” для розробки і впровадженнямультимедіа в освітній процес;

3) підготовка технологічно грамотнихпедагогічних кадрів в університетах, якіснаперепідготовка в інститутах підвищеннякваліфікації педагогів;

4) інтеграція змісту освіти, оскільки бази знаньпоєднують джерела і надають можливістькомплексного розв’язку проблеми;

5) розробка програмно-методичних технологійз метою комбінування традиційних методівнавчання з активними оргдіяльнісними іграми(проектами). Перехід від описових іпояснювальних рівнів до креативних;

6) оцінка й популяризація новітніх освітніхпланів, результатів конкурсів, конференцій, обміндосвідом для концентрації сил і засобівпедагогічного спрямування.

Отже, в контексті застосування новихінформаційних технологій центром тяжіння стаєучень, який активно вибудовує свій навчально-виховний процес, вибираючи основну траєкторіюв освітньому середовищі, а важливою якістювчителя – його інтелектуально-методичні вміннясприяти учням в ефективному і творчому освоєнніінформації, розвиткові критичного мислення.

І. Підласий розглядає сучасні українськіпедагогічні технології як загальну основу певнимчином організованої педагогічної діяльності та якнайбільш поширені модифікації, що з’являютьсяз особливостями використання технологій унавчальних закладах різних типів. Відповідно доцього виділяє три базові технології, які єпринципово відмінними між собою в організаціїнавчально-виховного процесу:

- предметно-зорієнтованого навчання –скерована на засвоєння предмету;

- особистісно зорієнтованого навчання –скерована на задоволення потреб учня;

- співпраці (партнерства) – яка узгоджуєзадоволення потреб учня й основну мету навчання[7].

Предметно орієнтована технологія. Чільнемісце в ній посідає навчальний предмет. Засвоєнняматеріалу – головна мета навчання. Контрольякості засвоєння ігнорує особистість учня ізводиться до контролю засвоєння предмету.Контроль об’єктивний. Хто не здатен опанувати


103 Молодь і ринок №12 (71), 2010

предмет, відсіюється. Предметно-орієнтованатехнологія безжалісна до учня, але гарантуєвисокий рівень навченості. Досягненнязапланованих цілей у визначені терміни і назаданому рівні – основні критерії навчання.

Особистісно орієнтована технологія. У центріуваги – учень. Мета – розвивати особистість.Показник навчання не кількість та якістьзасвоєного, а прогрес особистості – розвиненість,розкріпачення власного Я, самопізнання,самовизначення, самостійність і незалежністьдумок тощо. Ніякого насильства ні в чому немає.Основний критерій – задоволення запитівособистості, створення умов для самореалізації.

Партнерська технологія (технологія співпраці).Педагог однаково добре турбується і прозасвоєння навчального предмету, і про розвитокособистості. Його наміри полягають у тому, щобучні винесли з класу максимум конкретних знань,умінь, розуміння загальних закономірностей упоєднанні з розвитком власного Я, особистіснихоцінних суджень, інших необхідних людиніособистісних якостей. Програма навчання затехнологією співробітництва багатопланова, а їїреалізація – справа надзвичайно важка, аджетреба поєднати складну науку з тонкимидотиками до душі кожного учня, діяти так, щобкожен пішов з уроку навченим, особистіснозбагаченим і задоволеним.

У завтрашній українській школі треба зберегтирозумне поєднання загальної і профільноїпідготовки. Це означає, що спеціалізованінавчальні заклади зобов’язані будувати своюосвітню політику на концепції поєднаннявсебічного розвитку і профілізації, упроваджуватитехнології, що сприяють розв’язанню цьогозавдання.

М. Гриньова педагогічні технології у планівзаємодії вчителя й учнів поділяє на такі групи:

- авторитарні технології (педагог якодноосібний суб’єкт навчально-виховного процесу,учень – об’єкт навчання);

- дидактоцентричні технології (пріоритетнавчання над вихованням, формуванняособистості учня декларується вчителемвиховуючим навчанням);

- особистісно орієнтовані технології (у центрінавчально-виховного процесу – особистість учня),які поділяються на: гуманно-особистісні (любов іповага до учнів, навчання і виховання як допомога,підтримка), співробітництва (демократизм,спільна діяльність, взаєморозуміння), вільноговиховання (свобода вибору, самостійність),езотеричні (навчання – це шлях до істини,педагогічний процес – заохочення пошуку істини,

як зразок – школа Піфагора, школа Вавилону, Індії,Тибетські школи).

Поділ навчальних технологій у сучасній освітіобґрунтовано О. Пометун. Поділяючизапропоновануще у 60-их рр. ХХ ст. Я. Голантом активну тапасивну моделі навчання, залежно від участі учніву навчальній діяльності, педагог виділяєінтерактивну модель. (Інтерактивний – здатнийдо взаємодії, діалогу).

Інтерактивне навчання – це спеціальна формаоптимізації пізнавальної діяльності, яка має конкретну,передбачувану мету – створити комфортні умовинавчання, за яких кожен учень відчує свою успішність,інтелектуальну спроможність. Суть інтерактивногонавчання в тому, що навчальний процес відбуваєтьсяза умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Цеспівнавчання, взаємо навчання (колективне, групове,навчання в співпраці), де і учень, і вчитель єрівнозначними суб’єктами навчально-виховногопроцесу. Організація інтерактивного навчанняпередбачає моделювання життєвих ситуацій,використання рольових ігор, спільне подоланняпроблеми. Воно ефективно сприяє формуваннюнавичок і вмінь, виробленню цінностей, створеннюатмосфери співробітництва, взаємодії, дає змогупедагогу стати справжнім лідером дитячогоколективу.

Висновки. Отже, розглядаючи іузагальнюючи теоретико-методологічні підходипедагогів, можемо зробити висновок, щомайбутнє за системою: учень – технологія –учитель, за якої викладач перетворюється напедагога-методолога, технолога, а учень стаєактивним учасником навчально-виховногопроцесу. Педагогічна майстерність сучасноговчителя має розвиватися “не через забезпеченняйого великою кількістю рецептурних посібників ішироке використання ним готових поурочнихрозробок. Йому потрібні передусімфундаментальні знання з базового предмету,висока загальна культура і ґрунтовна дидактичнакомпетентність” (С. Сисоєва). А вчителевідопоможе сформувати дидактичнукомпетентність вивчення курсу теорії та практикивпровадження педагогічних технологійукраїнських і зарубіжних учених, педагогів-новаторів, що стане теоретичною базою уформуванні власної педагогічної компетенції,прилучить до усвідомленого самоствердження якпедагога.

Аналіз рівня підготовки сучасного вчителя вУкраїні сьогодні дозволяє зробити висновки пронеобхідність серйозного перегляду її змісту.Сучасні навчальні програми та стратегічнінапрями у розвитку освіти акцентують увагу


104

вчених та практиків на посилення технологічногоаспекту підготовки вчителя, на необхідністьвпровадження школою нових технологій з метоюзабезпечення умов для всебічного розвиткумолодого покоління.

1. Волковська Т., Коляда Т., Овчаренко Л.Систематизація педагогічної інновації //Рідна школа.– 2002. – №11. – С. 46 – 47.

2. Вулканова В., Лисенко Л. Провідні ідеїекспериментальної педагогіки і сучасність //Ріднашкола. – 2006. – № 9. – С. 69 – 71.

3. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології:Наук.-метод. посібник. – К., 2004. – С. 7 – 55.

4. Нісімчук А., Падалка О., Шпак О. Сучасніпедагогічні технології: навч. посібник /А. Нісімчук,О. Падалка, О. Шпак. – К., 2000. – С. 9 – 15.

5. Олійник О. Про трактування поняття“педагогічна технологія” / О. Олійник // Рідна школа.– 2004. – № 2. – С. 16 – 19.

6. Онищук Л. Гуманістична спрямованістьінноваційної діяльності //Освіта і управління. – Т.6. –Ч.2. – 2003. – С. 92.

7. Підласий І. Практична педагогіка або тритехноло г і ї : і нтер а кти вний п ідр учник дляпедагогів ринкової системи освіти. – К., 2004.– С. 64 – 74.

8. Федорова Н. Філософія інноваційних закладівосвіти //Рідна школа. – 2000. – №12. – С. 19 – 22.


Актуальність проблеми. Ключовеположення статті 1 КонституціїУкраїни, в якому говориться, що

“Україна є… соціальна, демократична, правовадержава” (1966 р.), “Національна доктринарозвитку освіти (Україна ХХ століття)” з їїспрямованістю на особистісно зорієнтованийпідхід до навчання й виховання підростаючогопокоління (2000 р.) нарешті “Концепціягромадянського виховання особистості в умовахрозвитку української державності” (2004 р.), з їїцентральним положенням про необхідність

забезпечення взаємозв’язку між особистіснимий соціальними аспектами, наявність якого слідрозглядати як результат сформованостігромадянськості, робить ідею учнівськогоспівуправління особливо актуальною.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Доказом цього можуть бути роботи яквітчизняних , так і зарубіжних автор ів(О. Бачинська, С. Бердникова, Н. Дерев’янкіна,І. Єрмаков, Г. Задніпряний, О. Небрат, М.Поташник,О. Скороход, В. Ягодникова, та ін.)

Автори цих робіт акцентують увагу на тому,

УДК 371.597Олексій Петров, директор гімназії №3

Херсонської міської ради

КОНЦЕПТУАЛЬНІ АСПЕКТИ ПОНЯТТЯ“УЧНІВСЬКЕ СПІВУПРАВЛІННЯ”

Практика вдосконалення управління шкільним співтовариством педагогів – учнів – батьків свідчить,що в умовах формування демократичного громадянського соціуму традиційна концепція “учнівськогосамоуправління” застаріла. Аналіз сучасної спеціальної літератури та практики свідчить про об’єктивнузначущість достатньо нової концепції “учнівського співуправління”, опис якої представлена у ційстатті.

Ключові слова: учнівське самоуправління, учнівське співуправліня, інформаційне забезпечення управління,шкільне дитячо-доросле співтовариство, ідеологія співуправління.

Практика совершенствования управления школьным сообществом педагогов – учащихся – родителейсвидетельствует, что в условиях формирования демократического гражданского социума традиционнаяконцепция “ученического самоуправления” явно устарела. Анализ современной специальной литературы ипрактики свидетельствует об объективной значимости достаточно новой концепции “ученическогосоуправления”, абрис которой и представлен в данной статье.

Ключевые слова: ученическое самоуправление, ученическое соуправление, информационное обеспечениеуправления, школьное детско-взрослое сотоварищество, идеология соуправления.

The practice of perfection of management by school co-society of pedagogues – pupils – parents is evidenceof that in the conditions of forming of democratic civic society traditional conception of the “pupils’ co-management”really became out of date. The analysis of contemporary special literature and practice is evidence of objectivesignificance of rather new conception of the “pupils’ co-management” which is presented in this article.

Key words: pupils’ self-management, pupils’ co-management, informational guaranteeing of management,school child’s - adult’s cocomradeship, ideology of co-management.

КОНЦЕПТУАЛЬНІ АСПЕКТИ ПОНЯТТЯ “УЧНІВСЬКЕ СПІВУПРАВЛІННЯ”

© О. Петров, 2010

105 Молодь і ринок №12 (71), 2010

що співучасть дітей у внутрішньошкільномууправлінні на рівних правах з дорослими (педагогита батьківська громадськість школи) стає не лишеумовою створення демократичного клімату вшколі, не лише забезпечує громадянськупідготовленість особистості учня допродуктивного соціального функціонування всучасному суспільному середовищі, але йслужить важливою умовою проникнення ідейгромадянськості і демократії у всі сфери системишкільного життя.

Проте доводиться констатувати, що сам фактрівноправної співучасті дітей в управлінні школоючастіше розглядається з позицій традиційногопідходу, традиційної концепції “учнівськогосамоврядування” (роботи Н.В. Дерев’янкіна,Г.В. Єльнікової, М.Ю. Красовицького,Ю.А. Посмітної, С.В. Станкевича, М.М.Романової,та ін.).

Метою статті є спроба відповісти назапитання з позиції достатньо нової концепції“учнівського співуправління”. Концепції, якавідкриває нові можливості оптимізаціїпрагматичних пошуків у справі демократизаціїуправління дитячо-дорослим шкільнимспівтовариством педагогів – учнів – батьків.

Виклад основного матеріалу. В контекстітеорії управління школою загально визначенимфактом є те, що в науковому обігу поняття“учнівське співуправління” досі не отрималооднозначного трактування. Його розглядають і якпринцип організації колективу, і як засіб, щостимулює моральне виховання особистості, і якодну з форм організації дитячої самодіяльності.

Найбільш характерним, на наш погляд, у планітакої неоднозначності тлумачення поняття“учнівське самоуправління” може бути йоговизначення як “режим спільного і самостійногожиття (підкреслено нами – О.П.), в якому коженучень може визначати своє місце і реалізовуватисвої здібності та можливості” [11].

Проте підхід, в річищі якого участь дітей вуправлінні шкільним життям акцентується насамостійності дитячого управління, йоговідстороненості від усього механізму управлінняшколою (“учнівське самоуправління”) дорослими(педагоги – батьки) різко звужує можливостігромадянського виховання, яке апріорі виступаєяк спеціально організований, цілеспрямованийпроцес формування громадянської особистості.

Про прагнення вирватися із парадигмальногоуявлення “учнівське самоуправління” свідчатьрезультати проведеного в кінці 2001 р. під егідоюМіністерства освіти і науки України“Всеукраїнського конкурсу на кращу модель

самоуправління в загальноосвітніх і позашкільнихзакладах країни”.

Конкурс викликав відгуки 128 учасників із всіхрегіонів України, серед яких загальношкільнихміських навчальних закладів – 62, сільських – 24,навчальних закладів нового типу – 32,позашкільних – 10.

У наказі МОН №112 від 18.02.2002 р.відзначено, що “Новий підхід до організаціїучнівського самоуправління сприяє розвиткусоціальних якостей особистості, толерантності,критичності, конструктивності мислення, повагидо власної та чужої справи, оптимізму, гуманізму,здатності до самоаналізу і самовиховання сприяєосмисленню власної ролі у життєдіяльності свогоколективу” [8].

Наведене з наказу МОН формулюванняпевною мірою розширює суттєву характеристикустарого парадигмального бачення поняття“дитяче самоуправління”, яке пропонує С.Гончаренков “Українському педагогічному словнику”:“Участь дітей в управлінні й керівництві справамисвого колективу, що розвиває організаторськіздібності, почуття відповідальності, ініціативу,принциповість, заповзятість і є головною умовоюрозвитку самостійності” [6].

Іншими словами, відповідно до визначенняС. Гончаренка, “учнівське самоуправління”виступає лише як шлях розвитку в дітейсамостійності на основі участі їх в управлінні йкерівництві справами свого учнівського колективу.

Ми розглядаємо поняття учнівськогоуправління в широкому його науковому значенні.

“Управління – елемент, функція організованихсистем різної природи, що забезпечуютьзбереження їх певної структури, підтримкурежиму діяльності, реалізацію їх програм і цілей”[5].

Виходячи з цього визначення,внутрішньошкільне управління покликанезабезпечити навчальну, виховну, адміністративну,господарську та інші види діяльності суб’єктівшкільного життя (педагогів, учнів, батьків). Метатакої діяльності – як мінімум – утримати кожен зназваних елементів на певному рівні, якщо віндостатньо високий, і – як максимум – підняти нарівень більш високий, що відповідає вимогамсучасного етапу розвитку школи.

Школа, виступаючи як мікросоціум, єневід’ємною частиною українського суспільстваі тому підкоряється всім закономірностямсоціального управління.

У керованому шкільному товаристві останнєявляє собою складне системне явище.Елементами такого явища виступають на правах


106Молодь і ринок №12 (71), 2010

підсистем товариство педагогів, товариствоучнів, товариство батьків. Як елементи складноїсистеми будучи тісно взаємопов’язані івзаємозалежними, кожен з них не можефункціонувати поза зв’язками між собою,самостійно і керуватися лише своїми справами.

Відповідно, “учнівське самоуправління” апріорі– це частина системи внутрішньошкільногокерівництва усім його багатограннимтовариством, це право на участь в управліннішкільним товариством, ніким не обмеженим,лише колективом учнів – частини цьоготовариства, це лише одна з форм управління всімшкільним товариством, це об’єктивно обов’язковаспівучасть у громадянській системі управління.

“Учнівське самоуправління” ніяк не може бутисамостійним (“самоуправління”) в межахуправління шкільним товариством ще й тому, щодля забезпечення функціонування його вштатному режимі “необхідно мати комплексвідповідним чином упорядкованої інформації, щорегулярно циркулює каналами прямого ізворотного зв’язку, що в сукупності і складаєінформаційне забезпечення в умовах школи будь-якого типу”.

Явне (або частіше всього неявне) штучненадання “учнівському самоуправлінню” праваіснування поза цілісним управлінськиммеханізмом внутрішньошкільного управліннясистемним дитячо-дорослим співтовариствомвходить у жорстке протиріччя зфундаментальними основами теорії управління.

“Для забезпечення управління, – підкреслюєодин із засновників теорії управління А. Берг, –необхідно:

- зібрати інформацію про стан системи івизначального середовища;

- передати цю інформацію каналами зв’язкудо місця її споживання;

- здійснювати опрацювання отриманоїінформації з метою вироблення команд управління;

- реалізувати команди управління, передавшивиконавчим органам інформацію, що міститькоманди;

- здійснити відповідну дію і контроль” [5].Таким чином, інтегруючи суттєвий зміст

виділених вище таких ключових характеристикнаукового визначення поняття “управління”, як:“частина системи управління”, “обов’язковістьучасті в управлінні”, “одна з форм управління”,“інформаційне забезпечення системи управління”,слід говорити не про дитяче (учнівське)самоуправління, а про співуправління учнів у такійскладній суспільній дитячо-дорослій системі, яксередня загальноосвітня школа.

Отже, відповідним буде висновок про те, щовиражена деяка некоректність досить широко ізвично вживаного поняття “учнівськесамоуправління” знімається поняттям“співуправління учнів”, “учнівське співуправління”– одним із ключових понять нетрадиційноїконцепції шкільного співуправління.

З позиції концепції суспільно-державногопідходу до управління закладами освіти(Г. Єльникова, Г. Задніпряний, М. Яремко)більшою мірою визнається і МОН у своєму наказіпро підсумки названого вище Всеукраїнськогоконкурсу. Цей конкурс сприяв появі нового підходудо учнівського самоврядування, побудованого наоснові об’єднання факторів організаційно-правових засад, цілей та завдань, принципів іметодів педагогічної підтримки університетськихініціатив. Такий підхід, як засвідчує аналіз, сприяврозвитку соціальних якостей особистості:толерантності, критичності, конструктивностімислення, а вміло організоване учнівськесамоврядування є школою формування навичокуправління соціальної активності тавідповідальності” [8].

Слід зазначити, що немало дослідниківдостатньо близько підходив до розв’язанняпитання про зняття вищезазначеної неточності,вказуючи на те, що якраз вона знижує якіснийрівень (змістовного її організаційного характеру)громадянського виховання як головної умовивходження учнів у сферу управління рідноюшколою на правах законної співучасті.

“Виховання є процес соціальний, у найбільшширокому розумінні виховує все: люди, речі, вища,але перш за все і більш за все – люди”, –підкреслював у свій час А. Макаренко. “Процесгромадянського виховання, – відзначаєА. Макаренко в іншій роботі, – неможливоздійснити без суб’єкт-об’єктних взаємин“учитель-учень”, на основі яких відбуваєтьсяформування ставлення дитини до явищгромадянського життя суспільства”.

Підтримує цю думку й В. Сухомлинський: “Наоснові громадянського бачення світу будуєтьсявсе моральне виховання і відбувається поєднанняособистісного й соціального”. Або: “Особистістьвизначається, з одного боку, ступенем засвоєннясоціального й громадянського досвіду, а з іншого– власним внеском у розвиток і формуваннядуховних і моральних цінностей. Громадянськасутність особистості у власній діяльності йвластивостях відображає суспільний розвиток”.

Л. Гордин говорить про учнівську співучастьв управлінні школою як про “спосіб і методрозвитку громадянської активності, ініціативи і


107 Молодь і ринок №12 (71), 2010

самостійності” [13]. А. Лютенко характеризуєтаку співучасть як “частину демократичногошкільного життя”, а В. Іванов підкреслює, щолише в такого роду співучасті “виявляєтьсяможливість брати участь у здійсненні владнихфункцій”. Більш чітко елемент співучасті,співуправління фіксується в М. Приходько, якийхарактеризує його як “цілеспрямовану, конкретну,систематичну, організовану й передбачуванурезультатами діяльність, в процесі якоїреалізуються функції управління, спрямовані навиконання завдань, що стоять перед школою” [10].

Дуже близько в трактуванні поняття“учнівське співуправління” мотив учнівськоїспівучасті в управлінні, мотив “учнівськогоспівуправління” звучить у Т. Грабовської, В.Демчик,Т. Шевченко та ін. “Це форма демократичноїпобудови життя учнівського колективу, якапередбачає: широку участь учнівськихсамодіяльних організацій у вирішеннінайважливіших питань своєї життєдіяльності зурахуванням інтересів різновікових груп;формування “високих моральних якостей,інтелектуальних і організаторських здібностей;удосконалення практичних умінь, навичок упроцесі колективного визнання “важливих цілей знаступною їх реалізацією” [9].

Співзвучні з наведеними вище смисловимипозиціями по відношенню до парадигми“учнівське співуправління”, яке ми відзначаємо впедагогів-дослідників, можна знайти уфілософській і соціологічній літературі.

Так А. Андреєв, В. Афанасьєв, І. Кан,Г. Смирнов, Г. Філіпов та ін. формулюють мотив“співуправління”, говорячи про самоуправління якпро осмислену цілеспрямовану діяльність, якавиступає об’єктивною умовою підготовкиособистості до саморегуляції своєїжиттєдіяльності і поведінки в суспільстві.

В. Білоусова уточнює цей мотив, говорячи просамоорганізацію учнів, що останнє забезпечуєформування відносин не лише взаємозалежності,але й лідерства та партнерства в поєднанні зорганізаторськими якостями шляхом залученняучнів в управління шкільними справами в рамкахдієздатних органів учнівського колективу, щонаділений широкими правами й обов’язками [4].

В якості важливого теоретичногопередбачення у формуванні позиції розуміння сутіпоняття “співуправління” ми знаходимо в С.Ожеговав його трактуванні поняття “самоуправління” як“право на внутрішнє управління своїми, місцевимисилами”, а також в Енциклопедичному словникуяк “форма місцевого управління в містах,товариствах, комунах через органи, котрі

обираються частиною населення або всімнаселенням” [12].

Інтегруючи все сказане вище, можнастверджувати, що “учнівське співуправління”подається як право учнів на співучасть ірівноправне входження їх у форми й способиуправління шкільним дитячо-дорослимтовариством.

Таким чином, “учнівське співуправління”виступає як об’єктивно необхідна умовапідготовки учнів до життя і праці в якостісоціально-продуктивних особистостей, а томуможе бути охарактеризоване як соціально-демократичний інститут, чітко діючий на основіневіддільного від демократії принципу лібералізму.

Суттєва сторона принципу лібералізму вдемократизації управління системою шкільногодитячо-дорослого співтовариства на основіврахування практики “учнівського співуправління”може бути представлена таким чином:

1) спільне (з педагогами і батьками)визначення проблем життєдіяльності школи, їхформулювання, визначення можливих способів їхрозв’язання;

2) виявлення не позицій, а всіх переваг таіснуючих думок;

3) досягнення консенсуса і врахування думокусіх учасників дискусій як основа прийняттяпідсумкового публічного рішення;

4) визначення права меншості впливати наприйняття рішень;

5) забезпечення вибору поля спільноїдіяльності (у тому числі і для меншості);

6) відкрите публічне управління;7) публічний аналіз підсумків співробітництва

(суспільна експертиза) (М. Бондаренко,Г. Єльникова, В. Плотник, М. Поташник,М. Яремко та ін.)

Принципи лібералізму є комплексом завданьдемократизації шкільного співтовариства і,беручи до уваги конкретику школи, служатьосновою забезпечення громадянського вихованняв контексті прямої, безпосередньої демократії,дитячо-дорослого партнерства.

Такі дії забезпечують відхід від практикижорсткого регулювання зверху, відхід від практикинав’язаної системи управління шкільнимспівтовариством, реалізацію установки педагогіві батьків на співуправління учнів, тобто навідкриту, широку, конкретну участь суб’єктівшкільного освітнього поля в конкретномуспільному управлінні справами школи на основідемократичних норм.

В аспекті сказаного, учнівська співучасть,співуправління поряд з педагогами школи і


108

батьківською громадськістю є найбільшперспективний шлях у досягненні метидемократичного оновлення шкільноїжиттєдіяльності. Шлях, який гарантує співпрацюі партнерство на рівних правах в ім’я цієї мети,шлях, на якому школа як мікросоціум отримуєрозвиток. Векторами цього розвитку виступають:

- спільна (педагоги, учні, батьки) побудоваосвітнього простору школи;

- спільне (педагоги, учні, батьки) відстоюванняправа школи на самостійність, відкритість,публічність, відповідальність за розвиток дітей ішколи.

Ця векторна спрямованість на партнерство, наспівпрацю на паритетних началах стає ідеологієюучнівського співуправління.

Повертаючись ще раз до основноїКонституційної цінності України як “Держависоціальної, демократичної, правової” і виходячи зідеології “учнівського співуправління”, важливопідкреслити, що демократизаціявнутрішньошкільного управління вимагає нестільки особливих нормативних актів, як цевідбувається в розумінні традиційної парадигми“учнівського співуправління”, скількипослідовного формування установки на відкритеучнівське співуправління на всіх рівнях шкільногодитячо-дорослого колективу.

Орієнтир на таку установку робить дитячеспівуправління школою навчання демократії,ефективним способом формування соціально-продуктивної особистості, здатної включатися воновлювальні процеси, що відбуваються вукраїнському соціумі.

У світлі такої установки управління шкільнимспівтовариством, а в його складі і “учнівськеспівуправління”, – це результат цілеспрямованихпедагогічних зусиль для розвитку учнівськогоколективу, який сприяє формуванню у членівколективу громадянських якостей шляхомзалучення їх до управління шкільними справамита створення працездатних органівсамоорганізації, наділених реальними правами йобов’язками”. Це особлива педагогічнатехнологія формування громадянських якостейдитини в системі демократичних відносиншкільного колективу. І особливість цієїпедагогічної технології полягає в тому, що вонамає реалізуватися на засадах самовизначення тасамореалізації вихованців.

Якраз на основі цієї технології, технології“учнівського співуправління” формуються такіцінності соціально-продуктивної особистості, як:демократизм, соціальна спрямованість, правовавідповідальність. Цінності, які є визначальними

щодо соціально продуктивної поведінкивипускника школи в умовах демократичногоринкового співтовариства.

Висновки. Враховуючи сказане, головнимвисновком, на наш погляд, є той факт, щореалізація ідеї “учнівського співуправління”оптимізує розв’язання цілої низки питань, які нарівні традиційної парадигми “учнівськогосамоуправління” не можуть бути розв’язані увідповідності із сучасними вимогами до школи.

Наведемо лише найбільш актуальні проблемніпитання, що піднімаються керівництвом шкіл,розв’язання яких в аспекті ідеї “учнівськогоспівуправління” вимагають найоперативнішогопідходу, а саме: а) формалізм у функціонуваннідитячо-дорослого шкільного співтовариства безврахування думок і бажань учнів; б) ігноруванняпринципу самодіяльності та ініціативи в роботи зучнями; в) прямий тиск педагогів на громадянськудумку учнів; г) організація життєдіяльностішкільного співтовариства дітей і дорослих заформою, але не за суттю; д) участь в управліннівнутрішньошкільним співтовариством залишаєтьсяпривілеєм лише окремих учнів.

Перспективи подальших пошуків унапрямі дослідження. Предметом дослідженняпередбачають створення моделі співуправлінняшкільним дитячо-дорослим колективом, переглядкласичних принципів основи побудови системиучнівського співуправління, орієнтирами якоїстануть конституційні цінності сучасногоукраїнського соціуму.

1. Конституція України. – К.; ВерховнаРада, 1966. – 68 с.

2. Національна доктрина розвитку освіти(Україна ХХІ століття).

3. Концепція громадянського вихованняособистості в умовах розвитку українськоїдержавності.

4. Білоусова В. Теорія і методикагуманізації відносин старшокласників упозаурочній діяльності загальноосвітньоїшколи: Монографія. – К.: ІЗНН, 1977. – 150 с.

5. Берг А.И., Черняк Ю.И. Информация иуправление. – М.: Экономика, 1966. – 64 с.

6. Гончаренко С. Український педагогічнийсловник. – К.: Либідь, 1997. – 947 с.

7. Єльникова Г.В. Основи адаптивногоуправління (тексти лекцій). – Х.: Видав. гр.“Основа”, 2004. – 128 с. – (серія “Бібліотекажурналу “Управління школою”: Вип. 3(15)

8. Інформаційний збірник Міністерстваосвіти і науки України. – К.: Педагогічнапреса. – 2002. – №8.



109 Молодь і ринок №12 (71), 2010

9. Науково-методичні проблеми формуванняоптимального педагогічного клімату вшкільному колективі / Т. Грабовська, В. Демчик,Т. Шевченко, О. Слісаренко, Є. Спіцін, С. Ставські.– К.: МАУП, 1999. – 213 с.

10. Приходько Н. Педагогічні основиучнівського самоврядування. – Н.: Просвіта,1990. – 126 с.

11. Станкевич С.В. Організація учнівськогосамоврядування // Виховна робота в школі. –2005. – №12(13). – С. 2 – 3.

12. Советский энциклопедический словарь. –М.: Советская энциклопедия. – 1979. – 1600 с.

13. Учнівське самоуправління в школі:сьогодні і завтра. Книга для учителя //Л. Гордін, – К.: Рад. школа. – 1989. – 334 с.


Актуальність проблеми. Рекламасприяє розповсюдженню знань з різнихсфер суспільного життя, допомагає

споживачам зробити свій вибір. Та чи буде такийвибір власним і чи не приведе надмірнерекламування до того, що ми будемо споживатибільше та спілкуватися частіше, ніж ми можемособі дозволити. Виникає питання – як можнаспоживати більше, коли виробництво товарів наринок не є таким як це вимагає ринок споживача,а реклама постійно в найцікавішому місціперериває улюблені фільми, встряє між рядкамив газеті, аршинними буквами пхається у вічі середміського краєвиду?

Ми не маємо реклами про те, щоб збільшитивиробництво, готовити молоде покоління до праці,рекламу про робітничі спеціальності, які необхіднікраїні для вироблення матеріальних благ.Рекламують пиво, спікере, горілочку й іншішкідливі для молоді речі.

Проте рекламу можна схвалювати, лаяти її,погоджуватись чи не погоджуватись з нею, алепроаналізувавши успішну діяльність будь-якогопідприємства неможливо не помітити рольреклами в зростанні обсягів продажу при умові,що товар відповідає високій якості, стандартам.

Аналіз останніх публікацій. Результатианалізу досліджень та пошуку шляхів їївдосконалення на основі праць вітчизняних учениху даній галузі знань, хоча її ґрунтовні науковіоснови закладені і обґрунтовані в працяхвітчизнянихучених: М.В. Вачевський, В.М.Мадзігон,Н.Л. Вачевська, Н.Г. Ничкало [1], А.В. Головач,С.С. Герасименко [3], О.І. Кулинич [4], А.М. Єріна,О.К. Мазуренко [5], П.Г. Вашків, П.І. Пастер [6],Й. Ворст, Ревентлоу [7], В. Грузинов [8].

Мета статті. Розкрити суть реклами та їївплив на споживача.

Виклад основного матеріалу. Добре було бякщо реклама посприяла професійно-технічнійосвіті допрофесійної підготовки з урахуваннямпотреб ринку праці. Для задоволення потреб ринкупраці потрібно збільшити перелік професій, якіпотребують підготовки фахівців за замовленнямслужби зайнятості, чого на жаль, не робиться і вцьому аспекті реклама була б надзвичайнокорисною для суспільства і багатьох молодихлюдей, які вибирають свою майбутню професію іспеціальність для трудової діяльності.

Водночас треба визнати. Із поліпшенняпідготовки молодших спеціалістів не може бутивирішено тільки за допомогою реклами. Тут

Наталія Вачевська, викладачКоледжу статистики, м. Дрогобич

СУТНІСТЬ І МЕТА РЕКЛАМНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ЗАХОДИУДОСКОНАЛЕННЯ РОЗВИТКУ ПРОФТЕХОСВІТИ

У статті дано визначення реклами, в цьому аспекті реклама була б надзвичайно корисною длясуспільства і багатьох молодих людей, які вибирають свою майбутню професію і спеціальність для трудовоїдіяльності.

Ключові слова: реклама, профтехосвіта, підприємство, ринок праці.В статье дано определение рекламы, в этом аспекте реклама была бы чрезвычайно полезной для

общества и многих молодых людей, которые выбирают свою будущую профессию и специальность длятрудовой деятельности.

Ключевые слова: реклама, профтехобразование, предприятие, рынок труда.Determination of of advertising is given in the article, in this aspect, advertising would be extraordinarily

useful of for society of and many young people which choose it future profession and speciality for labour activity.Key words: advertising, proftecheducation, enterprise, labour-market.

УДК 377:659.1

СУТНІСТЬ І МЕТА РЕКЛАМНОЇ ДІЯЛЬНОСТІТА ЗАХОДИ УДОСКОНАЛЕННЯ РОЗВИТКУ ПРОФТЕХОСВІТИ

© Н. Вачевська, 2010

110Молодь і ринок №12 (71), 2010

необхідне законодавче втручання. Це зумовленотим, що після закінчення першого курсу учням,як правило виповнюється 18 років і вонипідлягають призову до Збройних Сил України, аце перериває навчання в училищі на півтора-двароки. Є багато випадків, коли після служби в арміїколишній учень не продовжує навчання в училищі.Отже і тут виникає запитання: чи є потребапереривати навчання в професійно-технічномуучилищі?

Варто відзначити, що профтехосвіта, якапрацює не тільки за законами педагогіки, а й зазаконами виробництва, вимагає посилення увагидо наукового і методичного забезпечення. Наданий час немає загальнодержавного підходу доскладання програм навчальних планів. Немаєдержавних стандартів з конкретних професій, атакож майже половини кваліфікованиххарактеристик для підготовки робітників. Якнаслідок, у професійно-технічних начальнихзакладах різної форми власності – різний підхіддо підготовки робітників однієї й тієї ж професії.Упродовж останніх років не випущено жодноїґрунтовної науково-методичної праці з питаньорганізації професійної підготовки учнів. Наявнісучасні праці з науково-методичногозабезпечення орієнтовані на систему загальноїсередньої освіти, яка відмінні від системипрофтехосвіти [11].

Окремої уваги потребує питання підвищеннякваліфікації викладачів спеціальних предметів тамайстрів виробництва, які повинні пройти навчаннякурсів “Основи економіки”, “Маркетинг”,“Підприємництво”, “Інтелектуальна власність”,що вимагає сучасний стан ринкової економіки. Дляудосконалення розвитку професійно-технічноїосвіти доцільно в ближчий час зробити наступне:

- передбачити пільгове оподаткування длявиробничої діяльності професійно-технічнихучилищ;

- строго призупинити передачу приміщень таобладнання училищ іншим організаціям;

- надавати учням відстрочки від призову доЗбройних Сил України до здобуття ними первинноїпрофесійної освіти;

- передбачити квоти для прийому в технічні ВНЗна державну форму навчання кращих випускниківПТУ за направленням педагогічних рад;

- передбачити можливість підвищеннякваліфікації педагогічних кадрів на обласномурівні. Кошти передбачені для Міністерства праціта соціальної політики на перепідготовкуспеціалістів, повністю направляти в системупрофесійно-технічної освіти;

- ввести в професійно-технічних навчальних

закладах освіти курсів: “Основи економіки” та“Основи маркетингу”;

- систематично проводити рекламну компаніюпро спеціальності професійно-технічної освіти іперспективи учнів навчальних закладів.

Яким би чудовим не був товар, обсяг йогопродажу багато в чому залежить відпривабливості його образу, а також від здійсненнязаходів щодо стимулювання збуту, а саме відреклами, пропаганди, власне продажу.

Реклама – цілеспрямований інформаційнийвплив на споживача, який відбувається черезпосередників з поширення інформації про товарта його властивості на ринках збуту.

Виробити товар ще недостатньо, важливо, щобвін знайшов свого споживача. Тому рекламнезвернення має повідомити дещо важливе і цікаведля споживача, про щось виключне, особливе, чогонема в інших товарах. Звернення в рекламіповинно бути правдивим, доказовим івиголошеним доступно, вчасно, щоб покупецьзвернув увагу на рекламний товар (послугу) іпридбав його.

Розробляючи програму рекламної діяльності,необхідно з’ясувати вид і цілі реклами, визначитиідеї звернення, тобто визначити основні мотиви(раціональні, почуттєві), на які слід діятирекламою.

До реклами ставляться певні вимоги, якізводяться до наступного:

- реклама не повинна містити тверджень чинаглядних зображень, які можуть образитисуспільство чи окрему групу осіб;

- реклама має бути складена таким чином, щобне обманути довір’я покупця, використовуючинестачу в нього досвіду або знань;

- реклама не повинна в якості доказупосилатися на забобони, вона не повинна бездостатньої причини грати на почутті страху;

- реклама не повинна вводити споживача воману у відношенні якості рекламованого товару,його ціни, супроводжуючих послуг, гарантійнихумов;

- реклама не повинна містити неправдивихвідомостей про інші підприємства, які можутьвикликати до них чи їхніх товарів зневагу чинасмішку;

- слід уникати будь-якого наслідуваннярекламними ілюстраціями, змісту та текстуреклами, які використовуються іншимирекламодавцями;

- реклама не повинна містити таких зображень,де ігноруються загальноприйняті заходи безпеки,що таким чином може заохочувати до халатностіта недбалості;


111 Молодь і ринок №12 (71), 2010

- реклама не повинна зловживати довір’ямлюдей, які страждають хворобами і нездатні вданий момент критично оцінити рекламу, щопропонує їм засоби для лікування чивиздоровлення.

Для реклами, насамперед, необхідно вибративаріант звернення. Існує три варіанти: на основібажаності, виключності, правдивості.

Рекламне звернення має повідомляти дещоважливе і цікаве для споживача, щось виключне,особливе, чого нема в інших товарах. Зверненняв рекламі повинно бути правдивим, доказовим івиголошеним доступно, вчасно, щоб привернутиувагу покупця і зацікавити його товаром абопослугою.

Рекламу можна розглядати як формукомунікації, яка покликана перекласти якістьтоварів та послуг на мову потреб споживачів.

Зазначимо, що реклама в комплексімаркетингових комунікацій дається визначеннямвідомою вченою в Україні академіком,професором Донецького державного університетуекономіки Людмилою Балабановою в роботі [2].

Завдання реклами можуть бути різними:доведення інформації до споживачів, розширенняуявлень споживачів про товар, створення гарноїдумки у процесі рекламування та про ціни, умовипродажу, використання тощо.

Реклама, як суспільне явище, має давнюісторію. Вона тісно пов’язана з економічнимжиттям суспільства взагалі, торгівлі іпромисловості.

Генеологічне дерево реклами сягає своїмикоріннями до перших кроків організації людськогосуспільства. Почути сьогодні що-небудь хорошепро нас – це велика рідкість навіть для тих, хто вній працює. Реклама відкрита для критики.Реклама – це конструктивна оцінка, це стимул длярозвитку, який дозволяє іти в ногу із сьогоднішнімипотребами і настроями. Але, якою б не була

реклама, не можна забувати, що вона не існуєсама по собі. Реклама всього лиш інструментринку. Вона виступає як засіб зв’язку міжвиробником і споживачем. Без реклами виробникне може здійснювати обмін “товар-гроші”.Реклама дає потенційному покупцеві аргументина користь товару. Для цього вона говорить пропроблеми потенційного покупця, розглядаючитовар його очима. В умовах ринку і жорстокоїконкуренції реклама не тільки повідомляє покупцяпро споживчі якості товару, але й намагаєтьсязмінити поведінку людини, привернути її дорішення про покупку саме цього товару. Реклама– це своєрідне знаряддя конкуренції. Реклама які інші науки має свою історію розвитку, яквідзначає А. Старостіна [10].

Найважливіші етапи розвитку реклами можнавідзначити таким чином:

- настінні розписи в Помпеї, оповісники в ДавнійГреції;

- клеймо майстра, символ товару на крамниці;- 1450 р. – винахід верстата для друкування

книг (Гутенберг);

- 1478 р. – перші друковані оголошення;- 1700 р. – індустріальна революція в Англії;- 1800 р. – епоха масового виробництва

(США);- 1839 р. – винахід фотографії;- 1844 р. – телеграф;- 1920 р. – винайдення радіо;- 1922 р. – кольорова реклама;- 1955 р. – кольоровий телевізор;- 1841 р. – створено перше рекламне агентство

у Філадельфії (В. Палмер);- 1865 р. – створено агентство в Бостоні

Джорджа Оруела;- 1869 р. – опубліковано перше видання

“Американського газетного довідника” (тираж 5тис. американських і канадських газет);

- 1875 р. – Френсіс Уейленд Ейф увів у


ВИДИ РЕКЛАМИ ЗА ПРИЗНАЧЕННЯМЗа характеромцільовоїаудиторії

За географічною ознакоюреклама

За способом поширення За метою, яку має спонсор

реклама дляконкретнихспоживачів;індустріальнареклама;торговельнареклама;реклама дляпрофесіоналів

міжнародна;національна; локальна

газетна;журнальна;телевізійна;радіо реклама;пряма;поштова;на транспорті;вулична;стенди

продуктова;для просування ідей

112

практику розмір комісійних агента (15 відсотківвід суми, яку одержує видавець);

- 1891 р. – вперше рекламне агентство ДжорджаБаттена в Нью-Йорку з повним обслуговуванням.

У даний час більшість підприємств-виробниківтоварів і послуг свою діяльність пов’язують зрекламою, доведення інформації до споживача.

Підприємство наперед готує текст реклами,формулює її завдання, зміст, аргументацію і т. ін.Усе це може виконуватися в різних варіантах:

а) замальовки з натури (необхідно уявити одногоабо декілька персонажів, які використовують товару звичній обстановці);

б) акцентування способу життя (треба зробитинаголос на тому, що товар вписується в певнийспосіб життя);

в) створення фантазійної обстановки (ситуація,за якою сам товар на рекламному зображенніможе бути відсутнім);

г) формування настрою або образу (навколотоварів імітується відповідний настрій або образ(краси, кохання, безтурботності);

д) при цьому не роблять ніякі додатковіпозитивні пасажі на користь цього товару;

є) створення спеціального мюзиклу(соліст або гуртосіб виконують спеціально написану пісню про товар);

є) використання символічного персоналу, якийуособлює собою товар (міфічний герой, реальналюдина, тварина і т.п.);

ж) підкреслення технічного і професійногорівня (демонструється технічний і професійнийдосвід підприємства у виробництві конкретноготовару);

з) залучення даних наукового характеру(наводяться такі дані про переваги товару, йогоефективність порівняно з іншими);

и) використання інформації про винахід, товарнізнаки (популяризуються товари, що мають вищийтехнічний рівень порівняно з кращими світовимианалогами).

Реклама опирається на джерела інформації, щоповинна викликати повну довіру до рекламованоготовару, а також стимулювати схвально відгукипро нього. Цим самим підноситься авторитетпідприємства, його працівників.

Слова, що використовуються в рекламі, повиннілегко запам’ятовуватися, привертати до себеувагу. При розміщенні оголошень треба виходитиз помірних його розмірів, продумати ілюстративнучастину, щоб посилити дію реклами.

Наступне завдання рекламодавця – вибратизасіб для розміщення свого рекламногозвернення. Цей вибір складається з такихетапів:

- прийняття рішення про широту оголошенняреклами;

- уточнення способів розповсюдженняреклами;

- визначення частоти оголошень реклами.

Підприємство при виборі засобу реклами повинновраховувати всі позитивні й негативні наслідки.

Технічні досягнення, характеристики товару ійого властивості підприємства можутьрозміщувати за допомогою реклами в науково-популярних технічних журналах, періодичнихгалузевих виданнях.


До основних засобів рекламування належить:Газетно-журнальнаперіодика

тут реклама друкується своєчасно, нею захоплюється велика читацькааудиторія, реклама має широке визначення і сприйняття; недоліки –короткочасність, письмова форма передачі;

Радіомовлення реклама визначається масовістю охоплення, можливою повторюваністючерез невеликі проміжки часу при малій вартості; недоліки – тількизвуковий виклад повідомлень, ступінь привернення уваги нижчий, важкосприймається, можна обминути важливі для покупця моменти;

Наочно-прикладнаформа(щити, плакати, картини)

реклама має безпосередній контакт з різною аудиторією, мала вартість;недоліки – відсутність виборності орієнтованої аудиторії, обмеженістьрозкриття творчого характеру;

Телебачення у рекламі поєднуються зображення, звук, рух, і музика з товаром,надзвичайно великий ступінь привернення уваги найбільшої аудиторії;недоліки – значні витрати коштів при короткочасності рекламногоконтакту;

Рекламодавці виробники товарів, оптові і роздрібні торгові підприємства, заклади,установи, фірми, які бажають довести інформацію про свої товари тапослуги;

Засоби реклами існує багато засобів реклами, які можна згрупувати наступним чином:акустичні, графічні, екранні, а також засоби декоративної, предметноїреклами та інші засоби.


113 Молодь і ринок №12 (71), 2010

У ринковій економіці без реклами підприємствоне може належним чином формувати ринок своїхтоварів, перетворювати потенційно існуючіпотреби на попит. Коло виробів, послуг, ідейпостійно розширюється, що спонукає покупцязвертатися за порадою до спеціалістів, а рекламає тим засобом, що спонукує потенційного покупцяробити свій вибір товару, який пропонуєтьсязасобами інформації. Реклама має на меті нетільки зародити у споживача думку про потребув якомусь товарі, а й викликати бажаннявдаватися до послуг банків для отриманнякредитів, створювати свої власні підприємства,підприємці находять нові шляхи діяльності, влюдей формуються нові почуття, прагматичнаповедінка, збуджується інтерес до активних дій.

Висновок. Отже, відзначимо, що маркетингі реклама – це два поняття, які невід’ємні одневід одного, хоч реклама і виникла задовго домаркетингу. Маркетинг включає рекламні заходи,які повинні орієнтуватися на стратегічні цілімаркетингового планування. Взаємозв’язок всіхланок маркетингу – це основа єдиної стратегії ітактики рекламної діяльності в системімаркетингу. При розробці і здійсненні планурекламної кампанії необхідно перш за все,узгодити її цілі і принципи із загальним

маркетинговим планом підприємства. Приплануванні рекламних заходів по конкретномутовару слід враховувати стадію життєвого циклутовару із загальним маркетинговим планом фірми.

1. Вачевський М.В., Мадзігон В.М., Вачевська Н.Л.,Ничкало Н.Г. Маркетинг. – Навчальний посібник. –К.: “Кондор”. – 2010. – 371 с.

2. Балабанова Л.В. Маркетинг. Підручник. – К.:“Знання Прес”. – 2004.

3. А.В. Головач, С.С. Герасименко. “Статистика”,К.: 2000.

4. О.І. Кулинич “Економічна статистика”, П., 2001.5. А.М. Єріна, О.К. Мазуренко. “Економічна

статистика”, К.: 2002.6. П.Г. Вашків, П.І. Пастер. Статистика

підприємництва. 1999.7. Ворст Й., Ревентлоу П. Экономика фирмы. – М.:

Высш. шк., 1994.8. Грузинов В. Экономика предприятий. – М.:

Финансы и статистика, 1998.9. Економіка виробничого підприємства. – Львів:

Оскарт, 1996.10. Старостів О.В., Зозульов. Маркетинг,

навчальний посібник. – К.: Знання, – 2006. – С. 137 – 140.11. Ширко Ю.В. Стан і перспективи розвитку

професійно-технічної освіти в Україні. Збірникдокументів і матеріалів. – К.: Парламентськевидужання. – 2003. – С. 45 – 47.


Постановка проблеми. Особливемісце займають задачі, щовимагають від учнів знань у

незнайомій ситуації. Задачі з фінансовим змістомсприяють формуванню практичних умінь і навичок,необхідних у повсякденному житті. Літературиприсвяченої математичним задачам з фінансовимзмістом дуже мало. Коли шкільні дисциплінивизначені навчальним планом, мають багатийорганізаційний, методичний та науковий досвід, щонакопичувався на протязі довгих років, то досвідекономічного, фінансового навчання і виховання дуже

малий, а у більшості випадків практично відсутній.Відсутня всяка методична література. Статті, книгипереважно стосуються вищої школи. Тому длявчителів необхідно створити нові цікаві методичнірозробки, які можна використовувати при вивченніматематики. Розв’язування задач сприяє розвиткувміння осмислювати зміст понять, застосовуватиздобуті знання на практиці, аналізувати результати,робити відповідні узагальнення, порівняння,висновки. Вони знайомлять учнів з такимиважливими поняттями, як податки, банківськірозрахунки, доходи, витрати, прибуток тощо.

Ольга Овчар, вчитель методист СЗШ№67, м. Лъвів

МАТЕМАТИЧНІ ЗАДАЧІ З ФІНАНСОВИМ ЗМІСТОМСтаття написана з досвіду роботи. У даній статті висвітлено питання розв’язування задач з

фінансовим змістом та методичні рекомендації щодо їх розв’язання.Ключові слова: економіка, математика, задачі з фінансовим змістом.Статья написана по опыту работы. В данной статье рассмотрены вопросы решения задач с

финансовым содержанием и методические рекомендации по их решению.Ключевые слова: экономика, математика, задачи с финансовым содержанием.Article written from experience. In this article the question of solving problems with financial content and

guidelines to address them.Key words: economics, mathematics, problem with financial content.

УДК 336:51

МАТЕМАТИЧНІ ЗАДАЧІ З ФІНАНСОВИМ ЗМІСТОМ

© О. Овчар, 2010

114Молодь і ринок №12 (71), 2010

В етапі наведені деякі найбільш вживаніпоняття елементарного курсу фінансовоїматематики. Це сприятиме розумінню сутіекономічних задач і формуванню навичокзастосовування набутих знань з математики доїх розв’язування. Дана стаття являє собоюпідбірку оригінальних задач, які можнавикористати на уроках математики, дляіндивідуальної роботи, факультативних і гуртковихзанять.

Мета статті. Ознайомити вчителів з деякимиматематичними методами розв’язуванняматематичних задач з фінансовим змістом.

Виклад основного матеріалу. Основнівідомості. Математичні задачі з фінансовимзмістом можна поділити на блоки:

1. Задачі на оподаткування.2. Задачі на цінні папери.3. Задачі на банківську діяльність.4. Задачі на сімейний бюджет.Блок І. Теорія.Податки – це обов’язкові платежі, які держава

стягує з громадян, підприємств, організації добюджету. При розв’язуванні задач на податки учнізнайомляться з такими поняттями, як суб’єктоподаткування, об’єкт оподаткування, сукупнийподатковий дохід, ставка податку і т.д. Це формуєв них уявлення про те, як сплачувати податки,розуміння як і для чого вони нараховуються тадопомагає уникненню помилок у цих важливихпитаннях. Учні повинні розуміти поняття сплатиприбуткового податку з громадян, вчителевіпотрібно пояснити такі терміни, як сукупниймісячний дохід (кількість грошей, заробленихгромадянином протягом одного календарногомісяця), середній місячний дохід громадянина(середнє арифметичне всіх сукупних місячнихдоходів протягом року), сукупний річний дохід(кількість грошей, зароблених протягом року).Система оподаткування країни включає великукількість різних податків. Податкова система –це сукупність податків та механізм їх сплати. Єпрямі та непрямі податки. Прикладами прямихподатків є податок на прибуток підприємств;податок на доходи фізичних осіб, податок нанерухоме майно, податок на землю і т.д. Тобтоце податки, які встановлюються безпосередньо щододоходів та прибутку платників, їх розмір залежить відоб’єкту оподаткування. Непрямі податки – цеподатки на споживання. Прикладами є податок надодану вартість, акцизний збір тощо [6].

Блок II. Теорія.Робота з математичними задачами на цінні

папери пояснює учням значення ринку ціннихпаперів. До цінних паперів належать:

1. Акції.2. Облігації внутрішніх республіканських і

місцевих значень.3. Облігації підприємств.4. Казначейські зобов’язання підприємств.5. Ощадні сертифікати.6. Векселі.7. Приватизаційні папери.8. Інвестиційні сертифікати.Найпростіші фінансові розрахунки цінних

паперів можуть бути показані під часрозв’язування задач на вексель. Вчитель повиненознайомити учнів з поняттям вексель. Вексель –письмове боргове зобов’язання, що дає йоговласнику право вимагати від боржника сплатизазначеної у векселі суми грошей у зазначенийстрок. Простий вексель (боргова розписка) –документ, який виписується боржником на ім’якредитора і є зобов’язанням виплатити йому взазначений термін вказану суму [1].

Наступним цінним папером, з яким потрібноознайомити учнів, є акція. Акція – цінний папір,який випускається акціонерними товариствами зметою залучення капіталу та надає право їївласнику на отримання прибутку у виглядідивідендів, на участь в управлінні, на частинутовару, який залишається після ліквідуванняпідприємства. Номінальна вартість акції –вартість, за яку вона була вперше продана. Видиакцій: прості (дають право на участь в управлінніпідприємством); привілейовані (дають власниковіпереважне право на одержання дивідендів, а такожна пріоритетну участь у розподілі майнаакціонерного товариства в разі його ліквідації);іменні (містять інформацію про акціонера); акціїна пред’явника (не містять інформації про їхвласника). Крім номінальної вартості, акція маєще ринкову вартість або курс акції – ціна, за якувона може бути продана на даний момент.

Наступним цінним папером є облігація – ціннийпапір, якій задовольняє внесок її власникагрошових засобів та підтверджує зобов’язанняемітента повернути інвестору номінальну вартістьцього паперу в певний строк з виплатоюзафіксованого в ньому відсотка від номінальноївартості. Для роботи з облігаціями учнів потрібноознайомити з такими величинами: номінальнавартість, ринкова вартість, строк погашення,відсоткова ставка, прибуток, вартість погашенняоблігації [2].

Блок III. Теорія.Сьогодення вимагає розуміння роботи

банківської системи. Через банки здійснюютьсярозрахунки за надані комунальні послуги, оплатикредитів, поширеним стає отримання заробітної


115 Молодь і ринок №12 (71), 2010

плати, стипендій, пенсій за допомогою платіжнихбанківських карт. Основи цього розуміннянеобхідно закладати на уроках математики вшколі шляхом включення задач на банківськірозрахунки. Головними видами діяльності банківз громадянами є відкриття депозитних рахунківта надання кредитів. Під час розв’язування задачна діяльність банків, яка пов’язана з депозитнимивкладами та кредитуванням, потрібно звернутиувагу на такі величини: початковий капітал,відсоткова ставка, прибуток, термін вкладу,результативний капітал. Різні поняття та терміни,які зустрічаються в цих задачах є не звичним дляшкільної програми та вимагають додатковогопояснення і обґрунтування [6].

Блок ІV. Теорія.Для підвищення свого добробуту кожна сім’я

застосовує основний принцип бюджетногоформування – планування та прогнозуваннявласних доходів та витрат. Нині суспільствопотерпає від безлічі проблем: падіннявиробництва, безробіття, затримка зарплати,злиденні заробітки і пенсії, неплатежі, повсюднерозкрадання на всіх рівнях. Все це привело дозубожіння значної частини громадян. Та щепостійна інфляція, дуже високі ціни, грошей невистачає навіть на необхідне. У таких умовахлюди змушені на всьому заощаджувати,переглядати ведення домашньої бухгалтерії,тобто вести бюджет сім’ї. Бюджет – це доходи івитрати за визначений термін. Запорукою міцностісімейного бюджету є перевищення доходів надвитратами. Сімейний бюджет сім’ї формуєтьсяза такими напрямами: заробітна плата, доходи відпідприємницької діяльності, дохід від власногогосподарства, доходи від інших джерел, пенсії,стипендії, соціальні гарантії, доходи від ціннихпаперів та інше. Крім цього кожна сім’я маєвитрати: поточні, одноразові, податки, різніобов’язкові платежі. Аналізування різних джерелдоходів приводить до розвитку в учнівфінансового досвіду, учні вчаться застосовуватиматематичні закони для розрахунку власнихгрошей. Це показує, що рівень життя громадянзалежить від їх діяльності. Звідси висновок: чимбільше в державі заможних людей, тим багатшадержава в цілому. Тому слід наголошувати

учням, що від особистої діяльності кожного з нихяк громадянина України, залежить як фінансовийстан родини, так і загальний економічний розвитокдержави [3].

Блок І.Задачі на оподаткування. Задача 1.

(Натуральні числа. 5 клас)Три основні податки в державі (податок на

додану вартість, прибутковий податок з громадянта податок на прибуток підприємств) становлять48 млрд. грн. для бюджету держави. Знайтивеличину кожного з податків, якщо ПДВ становить15 млрд. грн., а прибутковий податок з громадяну 2 рази менший від податку на прибутокпідприємств.

Задача 2. (Звичайні дроби. 5 клас)Фірма заплатила за рік податки, що становили

8 млн. грн. З них – припадає на ПДВ, а податокна прибуток у 2 рази більший від соціальнихвиплат.

Задача 3 (Середнє арифметичне. 5 клас)Підприємство заплатило 10 000 грн. в січні усіх

податків, з лютого по липень величина податківщомісячно збільшувалася на 10%, а в інші місяціроку сплачувалось по 14 254 грн. Яка середнявеличина сплачуваних податків за рік?

Задача 4. (Пропорції. 6 клас)Банк виплатив відсотки в розмірі 2 500 грн., з

яких було сплачено податків у розмірі 125 грн.Який розмір сплачених податків з 3 000 грн.?

Задача 5. (Розв’язування задач на рівняння. 6клас)

Ціна товару становить 1 200 грн., з нихприбуток підприємця – 250 грн., ПДВ складає –від ціни товару. Яка собівартість товару?

Задача 6. (Лінійні рівняння. 7 клас)За місяць роботи була нарахована зарплата. З

усіх нарахувань утримали: у пенсійний фонд – 2%від усіх нарахувань, профспілкові внески – 32 грн.64 коп., прибутковий податок становить 15%від усіх нарахувань, внески на медичнестрахування – 33 грн., у страховий фонд –1% та інші утримання становлять 162 грн.84 коп. Усі утримання разом становлять816 грн. У результаті працівник отримав 75%.Заповнити розрахунковий лист заробітної платипрацівника.

Нарахування

Утримано

Пенсійний фонд

Профспілкові внески

Прибутковий податок


116Молодь і ринок №12 (71), 2010

Задача 7. (Числові послідовності. 9 клас)Прибуток щомісячно збільшується на 10% від

прибутку за перший місяць.Ставка оподаткування цього прибутку 15%.

Яка величина сплачених податків за рік, якщоприбуток за перший місяць складає 1 000 грн.?

Блок II.Задачі на цінні папери.Задача 1. (Звичайні дроби. 5 клас)Громадянин вирішив вкласти 6 000 грн. у цінні

папери. Він придбав акції фірми “Укртелеком” насуму 1500 грн., акцій “Укрзалізниці” – на 2 000грн., а на решту – акції фірми “Світоч”. Якачастина грошей вкладена в акції фірми “Світоч”?

Задача 2. (Діаграми. 5 клас)Вартість майна фірми складає 8 млн. грн. З

них нерухомість становить – 2 млн. грн., акції – 3млн. грн., облігації – 1 млн. грн., а решта –вартість підприємства. Скласти діаграмурозподілу коштів на різні види майна фірми.

Задача 3. (Відсотки. 5 клас)Батько отримав прибуток на суму 5 000 грн.

від цінних паперів. Вартість пакету акційстановила 5 000 грн., а дохідність акцій склала20%. Яка дохідність облігацій, якщо їх вартість20 000 грн.?

Задача 4. (Пропорція. 5 клас)Громадянин має 20 акцій фірми “Украгро”, з

яких отримав прибуток у розмірі 240 грн. Якийприбуток з цих акцій можна отримати, якщо мати25 таких акцій?

Задача 5. (Цілі вирази. 7 клас)Ви придбали а акцій по 200 грн. з виплатою

дивідендів 10%, b облігацій по с грн. звідсотковою ставкою 15% та надав d векселів заціною р на один рік зі ставкою відсотка х. Скластимногочлени, які описують:

a) початковий вклад у цінні папери;b) суму прибутку через один рік.Задача 6. (Квадратні рівняння. 8 клас)Ринкова вартість акції за два роки збільшилась

на 50%. На яку величину вона збільшуваласякожний рік, якщо різниця відсоткових ставок 5%?

Задача 7. (Прикладна математика. 9 клас)Ви маєте суму в 1000 гривень, яку хочете

розмістити з метою отримання найбільшогодоходу. Акціонерне товариство випустило цінніпапери у вигляді 8 привілейованих акційномінальною вартістю 250 гривень з виплатоюдивідендів у розмірі 10% та 10 звичайних акційномінальною вартістю 200 гривень. На виплатудивідендів акціонерним товариствомвідведено 800 гривень. Куди краще вкластигроші:

1) у привілейовані акції;2) у звичайній акції?Блок III.Задачі на банківську діяльність.Задача 1. (Порівняння натуральних чисел. 5 клас)За законодавством України статутний фонд

банку повинен бути не менш ніж 10 млн. грн. Чибуде зареєстрований банк, якщо до статутногофонду внесено 1 млн. 235 тис. доларів, 600 тис.євро і 2 млн. гривень, а курс валют 1 долар – 8гривень, 1 євро – 10 гривень?

Задача 2. (Середнє арифметичне. 5 клас)Банк “А” мав у 2007 році – 19 000 клієнтів, у

2008 – на 20% більше, у 2009 – 21 000, а в 2010 –на 25% менше, ніж у 2009. Яку середню кількістьклієнтів мав банк за 2007 – 2010 роки?

Задача 3. (Відсотки. 5 клас)Емітент відкрив депозит у розмірі 2 000 грн. у

банк під виплату 18% річних. Яку суму вінодержить через рік?

Задача 4. (Пропорція. 6 клас)З 2 250 гривень, покладених на депозитний

рахунок у банк на один р ік , отрималиприбуток у сумі 405 грн. Який прибуток можнаотримати, якщо покласти 3 500 грн. на тихсамих умовах?

Задача 5. (Розв’язування задач за допомогоюрівнянь. 6 клас)

У банку “А” відкрито депозит на суму, якастановить 30% від суми депозиту в банку “Б”, асума депозиту банку “Б” становить 55% від сумидепозиту вкладеного в банк “В”, а в банку “В”відкрито депозит, на рахунку якого знаходитьсясума, яка перевищує депозит у банку “А” на 8350гривень. На яку загальну суму відкрито депозитив трьох різних банках?


Медичне страхування

Страховий фонд

Інші

Усього утримано

Видано

117 Молодь і ринок №12 (71), 2010

Задача 6. (Наближені обчислення. 8 клас)Початковий вклад становить 8 000 грн., за два

роки він збільшився до 10 000 грн. Якою євідсоткова ставка, якщо відсотки нараховуютьсяодин раз на рік:

a) на початковий вклад;b) на поточний рахунок? Відповідь округлити

до одиниць.Задача 7. (Прикладна математика. 9 клас)Клієнт позичив у банку 50 000 грн. Банк надав

кредит під 10 % при щоквартальному їхнарахуванні. Через 5 років боржник сплативпозику одноразовою сумою.

а) Знайти суму одноразової сплати.б) Знайти прибуток банку.Блок ІV.Задачі на сімейний бюджет.Задача 1. (Натуральні числа та дії над ними. 5 клас)Обчислити доходи та витрати своєї сім’ї за

останній місяць.Задача 2.(Порівняння натуральних чисел.

Нерівності. 5 клас)Сім’я має річний бюджет 36 000 гривень. На

прожиття вона витрачає 150 доларів щомісячно(курс обміну валют 1 долар – 8 гривень). Чи маєможливість ця сім’я придбати наступні товари:газову плиту вартістю 3 200 грн., ноутбук вартістю5 700 грн. та кінотеатр ціною 11 000 грн.?

Задача 3. (Звичайні дроби. 5 клас)Сім’я планує отримати річний бюджет у 57 600

грн., з них 30 000 грн. забезпечує батько, третячастина бюджету – заробіток матері, доходи відвласного господарства складають 6 000 грн., арешта – виплати відсотків по депозитах. Якучастину бюджету повинні забезпечити доходи відвиплати відсотків по депозитах, щоб бюджет буввиконаний?

Задача 4. (Відсотки. 5 клас)Родина витрачає 16 % своїх доходів на оплату

житла, 54 % – на продукти харчування, 25 % – нарізні одноразові витрати, а решта на відпочинок,що становить 7 125 грн. на рік. Який річнийбюджет родини?

Задача 5. (Середнє арифметичне. 5 клас)Визначити середню річну заробітну плату

свого батька.Задача 6. (Пропорція. 6 клас)Заробітна плата батька пропорційна до

кількості відпрацьованих годин. За місяць вінвідпрацював 180 годин та отримав 3 240 грн.Скільки годин працював батько, якщо внаступному місяці він отримав 3 510 грн.?

Задача 7. (Лінійні рівняння. 7 клас)Дохід сім’ї становить 6 600 грн. в місяць.

Причому заробітна плата батька, матері та

стипендія сина відносяться як 1:4:6. Який дохідприносить кожний член сім’ї в місяць?

Задача 8. (Прикладна математика. 9 клас)У день народження сина його батьки поклали

в банк 1000 гривень на ощадний рахунок під 24 %річних із щорічним нарахуванням складнихвідсотків. Яка сума грошей буде на цьому рахунку,коли сину виповниться 20 років?

Задача 9. (Прикладна математика. 9 клас)Чому дорівнює вартість речі, купленої в

кредит, якщо за умовою кредиту 50% вартостісплачується відразу, а частка, що залишилася, –протягом 5 місяців з розрахунку 10% на місяць прицьому через 5 місяців було сплачено 6 тис. грн.

Висновок. Розв’язування запропонованихзадач фінансового змісту ознайомлюють учнів зможливими методами застосування шкільногокурсу математики до розв’язування прикладнихзадач у сфері фінансів та банківській справі,розкривають можливості математики векономічній теорії, сприяють розвитку таактивізації математичного мислення,зацікавлюють учнів у вивченні даних предметів,озброюють їх знаннями щодо здійснення операційз фінансовими інструментами, стимулюютьсамостійне опрацювання додаткових джерел тазасобів Інтернет-ресурсу. Завдяки цьомумотиваційна наповнюваність навчального процесурозширює спектр поповнення пізнавальноїдіяльності учня та сприяє оптимізаційномурозвитку їх розумових та творчих здібностей.

1. Вачевський М.В. Основи економічних знань. 10 –11 клас. Київ, – 2004. – C. 82.

2. М. Вачевський. Основи економічних знань.Підручник для учнів ліцеїв, коледжів, гімназій тазагальноосвітніх шкіл. – 1997. – C. 135 – 140.

3. Ковальчук Г.О., Мельничук В.Г., Огнев’юк В.О.Економіка. Київ “Навчальна книга”, 2003. – C. 91 –97, C. 220 – 229.

4. Кошкалда І.В., Щербань В.П. 334 задачі зекономіки з розв’язками.

5. Лавінський М., Пінчук О. Математика векономіці // Математика. – №27 – 28(471 – 472). –липень 2008. – C. 31 – 36.

6. Лисенко В.І., Пономаренко Ю.І. Економічні задачіу загальноосвітній школі // Математика. – №21 (225).– червень 2003. – C. 13 – 19.

7. Межейнікова Л.С., Швець В.О. Математичнізадачі з фінансовим змістом в основній школі. Харків.Видавнича група “Основа”. – 2005. – С. 5 – 15.

8. Ю.О. Мірясов. Основи економіки. Відповіді напитання екзаменаційних білетів державноїпідсумкової атестації 2002. Харків. Видавництво“Ранок” 2002.



118

Постановка проблеми. Перехіднашого суспільства до ринковоїекономіки, нових форм

господарювання вимагає кардинальних змін унавчальному процесі, особливо на тихмагістралях, де формується нове мисленнямолоді, бачення перспективи і умінняорієнтуватися у виборі свого майбутнього,майбутнього свого народу. Маємо дбати про те,щоб превалювало навчання, яке сприяєформуванню таких якостей особистості, яксамостійність, підприємливість, уміння знаходитиправильні рішення в складаних ситуаціях,відзначають Н.М. Примаченко, М.В. Вачевський,В.М. Мадзігон [1, 536].

Нинішні умови вимагають кардинальних зміну системі економічної освіти і економічноговиховання молоді, формування в них культури допідприємницької діяльності. І першочерговезавдання в цій системі покладається на ліцеї,коледжі, школи, гімназії, які покликані не тількидати кожному учневі суспільно необхідний рівеньзнань, ознайомити з багатством національноїкультури, різними загальноосвітнімидисциплінами, а й дати знання з основпідприємницької діяльності, маркетингу іменеджменту, інтелектуальної власності.

Аналіз останніх досліджень та публікацій.Слід відзначити, що окремі аспекти економічноїкультури учнівської молоді висвітлювали у своїх

працях Т. Бутенко, В. Грехнєв, В. Гриньов, Т. Іванова,В. Кан-Калік, Я. Коломинський Н. Лисенко, А.Мудрикта інші. Учені у своїх наукових роботах дослідилитакі аспекти проблеми, як організація начально-виховної діяльності посилення ролі педагога яккерівника процесу соціалізації під час виховнихзаходів, у процесі навчання, виховання і розвиткупізнавальних інтересів та потреб. Це коло питаньдістало подальший розвиток у працях видатнихпедагогів А.В. Луначарського, А.С. Макаренка,А.М. Алексюка, В.О.Сухомлинського, С.Я. Демянчука,М.Б. Стельмаховича, та сучасних вітчизнянихпедагогів світового імені В.М. Мадзігона,В.Г. Кременя, С.М. Ніколаєнка, М.Б.Євтуха,А.Ф. Павленка, М. М. Єрмошенка, І.А. Зязюна,Н.Г. Ничкало, С.У. Гончаренка, В.В. Олійника,О.Т. Шпака та інших.

Виклад основного матеріалу. Українськанаціональна школа відкидаючи негативні чинникиминулого вбираючи в себе прогресивні напрямиосвіти, покликана формувати в учнів якостімайбутніх підприємців, комерсантів, банкірів,фермерів, маркетологів, економістів нинішньогодня з високим рівнем професійних компетенційкультури ділового спілкування та етикету,формуванням індивіда як носія культури.

Цю проблему ґрунтовно досліджували відомийучений в Україні академік АПК України, академік-секретар відділення педагогіки і психології вищої школиАПН України Микола Євтух та Тетяна Черкашина

Наталія Примаченко, аспірантка Національного педагогічного університетуімені М.П. Драгоманова,

м. Київ

СУТНІСТЬ І СТРУКТУРА РОЗВИТКУ МОРАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИОСОБИСТОСТІ В ОСВІТНЬО-ВИХОВНИХ НАПРЯМКАХ

ШКОЛИ І СОЦІУМУ“Без поваги, без любові до рідного слова

не може бути всебічної людськоївихованості, ні духовної культури”.

Василь Сухомлинськийвидатний український педагог

У статті розглядаються теоретичні основи формування маркетингової культури. Розкрито сутністьі структуру розвитку особистості в освітньо-виховних напрямках школи і соціуму.

Ключові слова: виховання, культура, навчання, духовна культура, релігійне виховання, сучасна школа.В статье рассматриваются теоретические основы формирования маркетинговой культуры. Раскрыта

сущность и структура развития личности в образовательно воспитательных направлениях школы и социума.Ключевые слова: воспитание, культура, учеба, духовная культура, религиозное воспитание,

современная школа.The theoretical basis of a marketing culture. Essence and structure of personality development in education

and educational areas of school and society.Key words: education, culture, education, spiritual culture, religious education, modern school.

УДК 37.034

СУТНІСТЬ І СТРУКТУРА РОЗВИТКУ МОРАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ ОСОБИСТОСТІВ ОСВІТНЬО-ВИХОВНИХ НАПРЯМКАХ ШКОЛИ І СОЦІУМУ

© Н. Примаченко, 2010

119 Молодь і ринок №12 (71), 2010

де в роботі розкривають рівні соціокультурнихпроцесів [4].

Соціокультурні процеси сучасності, пов’язаніз формуванням свідомості людини прийдешньоїдоби, передбачають низку суттєвих особливостей,із загальною закономірною спрямованістю догуманізації всіх сфер життєдіяльності людини.Поняття “культура” в загальноприйнятому йогорозумінні зумовлює особливі досягнення людинив розумовій і психічній сферах прикладання її сил.Тому, процес інтеграції сили розуму, сили волі, силидуху стає чи не першочерговим завданнямсучасної людини. У цьому сенсі системоутворювальні механізми самопізнання надаютьіндивідові універсальну можливість до творчоїсамореалізації.

Формування маркетингової культури вконкурентній ринковій економіці вимагає силирозуму, як прояв здібностей до формуваннякультури в майбутніх фахівців підприємницькоїдіяльності, розвитку інтелекту і виробленнявисокого рівня професіоналізму, формуючизагальну ерудицію професійних компетентностей.

Класик вітчизняної педагогіки К.Д. Ушинськийстверджував, що єдиної для всіх народів системине існує як у теорії, так і практиці [8]. Виховнасистема кожної нації є результатом її історичногорозвитку, її вірувань, особливостей матеріальної ідуховної культури, географічного ареалупроживання. Звідси суттєві відмінності в цілях тазасобах кожної національної виховної системи.

Щоб найкраще здійснювати вихованнягромадянина незалежної демократичної України,слід відзначити фундаментальну роботу в галузіпедагогіки і виховання учнівської та студентськоїмолоді професора О. Вишневського [2] в якійавтор ґрунтовно розкриває загальні засадивиховання і розвитку. Структура вихованняформується історично – відповідно до природисамої людини, що залишається відноснонезмінною. Виховання однієї епохи відрізняєтьсявід виховання іншої, то це не стосується структури,а лише її змістовного наповнення, яке виступаєяк елемент підстановчий.

У процесі дослідження нами встановлено, щона сучасному етапі все очевиднішим стає те, щотрадиційна школа орієнтована на передаваннязнань, умінь і навичок, не встигає за темпами їхнарощування. Сучасна школа недостатньорозвиває здібності, необхідні її випускникам длятого, щоб самостійно самовизначитися у світі,приймати обґрунтовані рішення щодо свогомайбутнього, бути активними і мобільнимисуб’єктами підприємницької діяльності на ринкупраці. Головними недоліками традиційної системи

освіти є породжені нею невміння і небажаннямолоді постійно вчитися, не сформованістьціннісного ставлення до власного розвитку таосвіти.

В умовах державотворення на перше місцеправомірно висувається завдання вихованнягромадянина і, відповідно, цінностей пов’язаних зприналежністю до народу (спільність мови,способу мислення, географічних умов, традицій,звичаїв, освіти, мистецтва, літератури, побутовоїкультури та християнських засадах культури увихованні молоді в українському суспільстві.

Виховання молоді на християнських засадахавтором розкрита в роботі [3]. Термін “культура”латинського походження (cultura – обробка,розвиток, виховання). Спочатку під культуроюрозумілися всі зміни в природному об’єкті, щопроходили під впливом людини. Уперше термінкультура виник у стародавній Греції і перекладавсяяк освічений. Весь світ поділявся на освіченийта неосвічений. Усе, що знаходилося в Греціївважалося культурним, а за її межами – товарвари. У подальшому слово культура отрималоузагальнене значення і ним стали називати всестворене людиною. При такому підході культурарозуміється як створена людиною “другаприрода”. Культура включає в себе результатиматеріального і духовного виробництва.

Культура – специфічний спосіб організаціїрозвитку життєдіяльності людини, виявлений урезультаті матеріальної і духовної праці, всукупності відношень людини до природи, міжсобою і до самих себе.

Зазначимо, що предмет культурології та їївивчення студентами ВНЗ розроблено авторамиВалентиною та Віктором Здоровенко, де авторивисвітлюють ті аспекти, які притаманні нинішнімвипускникам і стверджують, що культуразорієнтована на інтеграцію всіх видів і способівлюдської діяльності під кутом зору розвитку,вдосконалення самої людини як суб’єкта іводночас об’єкта цієї діяльності [4].

В Україні останнім часом з’явилась низкапублікацій з досліджуваної проблеми авторів:Г. Андрусенко, А. Павленко, М. Вачевський,І. Зязюн, А. Головач, А. Діденко, М. Дороніна,В. Здоровенко, О. Кекош, О. Кубрак, Ю. Палеха,Т. Тхоржевська та інших авторів, які здебільшоговисвітлюють досвід виховання та культуридіяльності на підприємствах, упускаючиважливість ділового спілкування на християнськихзасадах в українському суспільстві.

Серед опублікованих робіт недостатньодосліджене питання щодо узагальнення досвідукультури ділового спілкування та виховання


120

молоді в процесі взаємовідносин суб’єктівпідприємницької діяльності на християнськихзасадах у маркетинговій діяльності.

Як стверджують автори низки публікаційкультура – це суспільно-культурне середовище якеформує певний тип особистості. Людино творчафункція культури визначає всі інші, а ті у своїйсукупності конкретизують її таким чином:

- пізнавальна функція культури;- перетворювальна функція культури;- просвітницька – залучення людини до

нагромадження людством знань;- інформаційна втілення людської діяльності в

різних знакових системах;- комунікативна засіб спілкування між людьми

та обміну інформацією.Отже, культура – це суто людський спосіб

існування і вона постає у своїй суті і функціях якскарбниця результатів людської творчості, якспосіб до творчості, відзначає В. Здоровенко [5].

Виховання молоді в дусі культури таукраїнських традиціях широко висвітлено відомимученим професором Омеляном Вишневським уроботі [2], де автор стверджує, що вихованнямолоді покладено в українській релігійній традиціїде у свідомості українців релігія була живимчинником не лише багатьох сотень років. Релігіяглибоко проникає у звичаї та обряди, поєднує сутодуховні та культурні засади з національними,громадськими, сімейними та особистими. Взірцемтакого поєднання в нашій історії є “ПовчанняВолодимира Мономаха дітям”, настанови отцівцеркви, філософія Г. Сковороди та П. Юркевича,вся творчість Т. Шевченка.

Повернення нашої школи до християнства необмежується лише питаннями викладання релігії.Йдеться також про загальну релігійну практикушколи, про ставлення до релігійних ритуалів,молитви, сповіді, храмових свят тощо.

Релігійне виховання володіє методичнимінструментарієм, що стосується виховання і душі,і тіла. Він закладений у ритуально-звичаєвихдійствах – як суто церковного, так і світськогохарактеру, особливо у сфері життя сім’ї і громади.

Культура виховання молоді в стосунках школиі церкви висвітлено в роботі о. Олегом Кекошем,де показано роль учителя, який засобами релігіїпровадить виховання учнівської молоді,прищеплює морально-духовний станпідростаючому поколінню через безпосереднюдіяльність церкви релігійне виховання іформування культурної особистості в людськихстосунках [6, 140 – 145].

Найближчим з таких моментів можевиявитися молитва перед початком занять. Вона

є благословенням для тої праці, яку розпочинаєучитель і учні. Кількахвилинне перебуваннянаодинці з Богом одухотворює її. Робитьвисококультурними стосунки вчителя і учнів.Відновлення молитви у школі видається справоюцілком можливою. Також перед Великоднимисвятами, Воскресінням Христовим більшістьлюдей ідуть до сповіді, очищувати свої гріхи, якімимоволі в процесі людської діяльності виникаютьміж людьми. Вироблення традицій цілим класоміти до сповіді, чи коляда, вертеп, вони впливаютьз добрими благими намірами учнів, виховуютьвисоку християнську мораль та культуру відносинміж учнями, ставлення до вчителя, старших осіб.

Будь-який шкільний культурний релігійний західповинен бути одухотворений вірою в Бога, авчитель повинен знайти своє місце і неприховувати, що він віруючий, але й не нав’язуватисвоїх поглядів дітям; якщо атеїст – мусить бутиуважним і толерантним щодо вірувань своїх колег,дітей і батьків.

Відповідь на всі ці питання мусимо шукати нев школі, а у сфері суспільної свідомості, у тихзмінах, які відбуваються тепер у духовному полінашого суспільства. Поза всяким сумнівом воновідходить від атеїзму і скеровано до засадрелігійності, до християнства, втіленого у нашійнаціональній культурі. Це означає, що світськийсвітогляд стає християнським і поступовотрактуватиметься як нормальний, європейськоготипу світогляд.

Учитель такого предмета може отримуватипідготовку й диплом державного рівня.Християнізація виховання через молитву виступаєяк складова соціального замовлення. Певневідношення до такого виховання може матиЦерква і релігія, що виконуватимуть свою функціювласними силами, бо природа їх духовних зусиль,хоч і є дуже суттєвою, все ж залишаєтьсяспецифічною. Виховання учнів через молитву,сприятиме високим цінностям духовної культури,розвитку особистості у високій моралі, любові доближнього та своєї держави.

Висновки. В основі християнського підходудо навчання і виховання молоді лежить розуміннятого, що знання не беруться, а набуваються впроцесі навчання, коли процес навчаннянаправлений на готовність усвідомити. Зрозумітиі вмістити Богом дані знання, коли ерудиціядоповнюється інтуїцією, живим досвідомбогоспілкування. Освіта і виховання зводиться недо доказу істини тільки силою розуму, а допізнання істини як одкровення, свідоцтва іописання.

Питання економічної культури в сучасних



121 Молодь і ринок №12 (71), 2010

умовах полягає в теоретичному обґрунтуванні таекспериментальній перевірці педагогічних умовїї формування та організації у виховному процесі.Розкриваючи поняття організаційної культури таїї складові. Автором розкрито проблемуфункціонування виробничо-господарськихструктур, які передбачають створення стійких іефективних виробничих відносин, що базуютьсяна відповідному рівні організаційної культури [7].

1. Вачевський М.В., Мадзігон М.В., Примаченко Н.М.Основи економічних знань. Навчальний посібник дляучнів, ліцеїв, коледжів, гімназій, та загальноосвітніхшкіл 10 – 11 – 12 класів,– К.: Педагогічна думка. –2007. – 536 с.

2. Вишневський О.І. Теоретичні основи сучасноїукраїнської педагогіки. Посібник для студентів

вищих навчальних закладів. – Дрогобич. – “Коло”. –2006. – 608 с.

3. Грищенко В. Людина і культура. Навчальнийпосібник для старших класів серед. загальноосвіт.закладів. – К.: “Либідь”. – 2000. – 364 с.

4. Євтух М.Б., Черкашина Т.В. Культура взаємин.Підручник. Горлівка: Видавництво ГДПІІМ, – 2008. – 228 с.

5. Здоровенко В.В. Культура ділового спілкування.Навчальний посібник. – Дрогобич: – НВЦ “Каменяр”,– 2002. – 147 с.

6. Кекош О.М. Таїнство впливу молитви навиховання молоді у процесі навчання //Молодь і ринок.– 2007. – №7(30). – С. 140 – 145.

7. Примаченко Н.М. Поняття організаційноїкультури та її складові // Молодь і ринок. – 2006. –№3(18). – С. 54 – 60.

8. Ушинський К.Д. Вибрані педагогічні твори. –К.: Педагогіка. – 1993. Т.1 “Коло”, – 2006. – 608 с.


Актуальність дослідження. Сьогодніна найвищих державних рівняхрозглядається проблема поліпшення

стану життєдіяльності суспільства і окремоїособистості в ньому. У зв’язку з цим великачастина відповідальності за життя та здоров’япідростаючого покоління покладається на освіту.Перед педагогічною наукою сьогодні державаставить завдання активної турботи про

особистість дитини – її фізичне, психічне,моральне здоров’я; душевний комфорт;гармонійний і природовідповідний розвиток;реалізацію усього потенціалу, що закладений улюдині природою. Сім’я, школа, громадськіорганізації, навчально-виховні заклади всіх типівта рівнів ставлять перед собою завданнязбереження, зміцнення та поліпшення стануздоров’я людини в складних соціальних

УДК 371:613.88Олена Тищенко, аспірантка кафедри загальної педагогіки та дошкільної освіти


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ШКІЛЬНОЇ ГІГІЄНИУ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ

У статті висвітлюються розвиток, сутність, причини становлення та виховний вплившкільної гігієни в структурі загальнопедагогічного процесу. Основну увагу зосереджено наособливостях, завданнях та вимогах до шкільної гігієни, розкриваються причини формуванняшкільної гігієни в навчально-виховному процесі української школи.

Ключові слова: шкільна гігієна, виховання, навчально-виховний процес, сутність шкільноїгігієни.

В статье рассматривается развитие, сущность, причины становления ивоспитательное влияние школьной гигиены в структуре общепедагогического процесса.Основное внимание сосредоточено на особенностях, заданиях и требованиях школьнойгигиены, раскрывая причины формирования школьной гигиены в учебно-воспитательномпроцессе украинской школы.

Ключевые слова: школьная гигиена, воспитание, учебно-воспитательный процесс,сущность школьной гигиены.

In the article development, essence, becoming reasons and educate influencing of schoolhygiene in the structure of general pedagogical process find it. The main attention nave been focusedon features, tasks and requirements of school hygiene, and reasons of forming of school hygiene inan educational-educate process of Ukrainian school open up.

Key words: school hygiene, education, educational-educate process, essence of school hygiene.


© О. Тищенко, 2010

122Молодь і ринок №12 (71), 2010

обставинах, що склалися. Особливе місце в цьомупроцесі займає початкова ланка освіти.

Національна доктрина розвитку освітивизначає, що освіта і фізичне виховання є основоюдля забезпечення здоров’я громадян. У ній такожвказується, що пріоритетним завданням системиосвіти є виховання людини в дусі відповідальногоставлення до власного здоров’я і здоров’яоточуючих як до найвищої індивідуальної ісуспільної цінності. У цьому документі окресленітакож основні шляхи для реалізації цього завдання:розвиток екологічної освіти, повноцінне медичнеобслуговування, оптимізація режиму навчально-виховного процесу, створення екологічносприятливого життєвого простору. Усе цевиводить на пріоритетні традиції шкільну гігієнуяк важливий чинник здоров’я школярів.

Державні документи визначають здоров’якожного громадянина метою суспільногорозвитку. Для її забезпечення, вказується вДоктрині розвитку освіти, слід забезпечитикомплексний підхід до гармонійного формуваннявсіх складових здоров’я; удосконалення фізичноїта психологічної підготовки до активного життя іпрофесійної діяльності на принципах, щозабезпечують оздоровчу спрямованість таіндивідуальність підходів; використаннярізноманітних форм рухової активності та іншихзасобів фізичного удосконалення.

Аналіз останніх досліджень та публікацій.Різним аспектам гігієнічного вихованняприсвятили свої роботи С. Болтівець [1],Е. Вільчковський [4], Т. Бойченко [2], В.С. Лиходід,Р.В. Клопов, О.В. Владімірова [6], В. Грушко [5],їх автори вивчають вплив навколишньогосередовища на стан здоров’я дітей, аналізуютьнаслідки чорнобильської трагедії в цьому руслі,вивчають проблему формування здоровогоспособу життя окремих вікових категорій;обґрунтовують і узагальнюють роль окремихчинників здорового способу життя – фізичноїкультури, рухливих ігор, народної культури,психологічного клімату в колективі тощо. Усі вони,безумовно, є корисними та своєчасними. А впрацях О. Вишневського [3] чітко окреслені зміствиховання та його аспекти, тобто процесформування досвіду поведінки людини в їїстосунках з природою.

Метою статті – є спроба розкрити сутність,завдання та вимоги шкільної гігієни в навчально-виховному процесі.

Виклад основного матеріалу. Гігієна дітейі підлітків має свою історію, що йде коренямивглиб століть. Ідеї, гіпотези і деякі наукові праціминулого, що мають наукову цінність, дозволяють

правильно зрозуміти й оцінити не тільки минуленауки, але і її сьогодення, визначити шляхи їїрозвитку.

Джерела вітчизняної гігієни дитинстваглибокими коренями йдуть у далеке минуле, внадра народної попереджувальної медицини.Турбота про харчування і здоров’я завжди булажиттєво важливою задачею людини. З метоюзбереження здоров’я народ використовувавзвичаї, традиції і навички, що допомагали йомузберігати життя в несприятливих умовахсередовища. Поступово досвід народу,накопичений за багато століть і широковикористовуваний у житті, оформився в народнумедицину.

Широко беручи, гігієною називаємо науку прозбереження здоров’я за допомогою запобіжнихзасобів. Таким чином, гігієна в широкомурозумінні цілком ототожнює собою поняттяпрофілактичної медицини. Проте, широкий ташвидкий розвиток профілактичної медицини, яктакої теоретичної дисципліни, що маєзастосування в царині практичній, спричинив їїдиференціювання на цілу низку більш спеціальнихдисциплін і звузив через те поняття гігієни, якнауки [8, 7].

Шкільна гігієна – наука, що вивчаєособливості взаємодії організму дитини знавколишнім середовищем для розробкигігієнічних нормативів, вимог стандартів,спрямованих на охорону і зміцнення здоров’я дітейі підлітків. На основі знань із шкільної гігієнирозробляються рекомендації щодо харчування,режиму дня і відпочинку учнів, організаціїнавчально-виховного процесу. Основні положенняшкільної гігієни використовуються при виробництвішкільних меблів та при плануванні й облаштуваннінавчальних закладів. А також гігієністамирозроблені гігієнічні вимоги до одягу учнів, дошкільних меблів, книжок, наочного матеріалу таінших шкільних приладь.

Саме тому на перший план висуваєтьсявиховна роль гігієни, а також підпорядкуванняшкільної гігієни навчально-виховним завданнямшколи, тобто організувати гігієнічну санітарно-педагогічну роботу в школі так щоб робота вгалузі шкільної гігієни займала стійку позицію взагальній системі виховання свідомої дисципліниучнів. Якість навчально-виховного процесузначною мірою залежить як від стану здоров’яшколярів, ступеня їх фізичного розвитку, так і відрівня санітарної грамотності та культурностіпідростаючих будівників суспільства. Дляефективності навчально-виховного процесу,режиму дня і відпочинку, харчування учнів,


123 Молодь і ринок №12 (71), 2010

благоустрою дитячих установ педагогіку озброюєшкільна гігієна науково-обґрунтованимигігієнічними рекомендаціями.

Шкільну гігієну можна назвати гігієноювиховання, оскільки у зв’язку з переходом віддошкільного виховання до загального шкільногонавчання діти охоплені школою. І все цепроблематика педагогічного характеру. Вивчатита втілювати такі проблеми в життя можна лишепри умові всебічного розвитку, знання школи.Вивчення шкільної гігієни та її викладання повиннімати чітко окреслену санітарно-педагогічнуспрямованість.

Санітарно-педагогічна робота з дітьмипочинається в дитячому садку, де діти дістаютьпочаткові навички особистої та суспільної гігієни.Далі в молодших класах школи ці навичкизакріплюються і поглиблюються, при чомупоступово дається дітям обґрунтування цихнавичок, велику роль відіграють наочні приладдя,їх можна використовувати або як ілюстративнийматеріал, або як виставочний.

Санітарно-педагогічна робота в основномумістить собі роботу з прищеплення особистих ігромадсько-корисних гігієнічних навичок ібудується на практичній роботі дітей, вонаповинна охопити також і позашкільнуроботу [7, 17].

Якість навчально-виховного процесу, засвоєнняучнями шкільних знань, дотримання гігієнічнихвимог, виховання свідомої дисципліни учнів – єобов’язковими передумовами, завданнями передшколою. Гігієнічна організація навчально-виховного процесу є запорукою здорового тарозумного підростаючого покоління і саме це маєвзяти на озброєння керівництво школи. Коженучитель повинен бути першим провідникомшкільної гігієни, активно розгортаючи санітарно-педагогічну роботу серед учнів залучаючи такожі батьків.

Виховання свідомої дисципліни учнів і їхнавчальної активності вимагає від педагогаобережного і вдумливого підходу до кожного учняі потребує врахування стану його здоров’я,самопочуття і взагалі стану його організму [7, 6].Саме тому в школах мають бути всі умови длявідмінного фізичного й психічного розвитку таздібностей учнів, а особливо – однаковіможливості працювати, щоб уникнути відставанняв навчанні. На індивідуальне навчання не можнарозраховувати, тому що це було б доступно лишенайзаможнішим верствам суспільства, не кажучивже про те, що в цьому випадку терпить принципколективності виховання. Також в інші умовипотрапляють діти з підвищеними здібностями, які

навчаються в звичайному класі. Такі діти можутьнабагато швидше засвоювати шкільний матеріал.

Отже, вага одностайних дитячих груп дляспільного навчання очевидна. При випадковомута недостатньому доборі дітей страждають дітиі держава. Діти страждають фізично, морально йматеріально. Держава має величезну матеріальнушкоду, утримуючи мережу дитячих установ, щонедоцільно втрачають енергію, та від сукупностівтрат що їх має кожна дитина [8, 178].

Метою навчально-виховного процесу впочаткових класах є створення всіх умов для тогощоб дати дітям певний об’єм знань та створитиоснову для успішного засвоєння програмногоматеріалу.

Під час навчально-виховного процесу шкільнагігієна враховує специфічні вікові особливостіфізичного і психічного розвитку дітей. Сприйняттяінформації, утримання та відтворення її зростаючоїза обсягом, є великим навантаженням нацентральну нервову систему дитини, саме томуповинні враховуватися відповідності навчаннявіковим та індивідуальним особливостяморганізму, та його готовності до сприйняттяінформації.

Гігієнічні вимоги до навчання та вихованняґрунтуються на даних спеціальних досліджень,спрямованих на встановлення: 1) віку початкуобов’язкового навчання в школі; 2) оптимальногоспіввідношення загального, політехнічногонавчання і трудового виховання учнів; 3)оптимальногорежиму навчання в дітей різних вікових груп;4) комплексу умов зовнішнього середовища, якіб сприяли піднесенню ефективності навчання.Збільшення обсягу, інтенсифікації процесунавчання, активізації методів, широкезастосування технічних засобів тапрограмованого навчання підвищуютьактуальність цих питань [9, 84]. Санітарно-педагогічна робота в школі не можеобмежуватися певними годинами, вона повиннаохопити всю виховну та навчальну роботу.

Кожен педагог може і повинен бути гігієністом,бо це йому потрібне в справі виховання здоровоїзміни, але, звичайно, його участь у цій роботі муситьмати педагогічний, саме санітарно-педагогічнийхарактер, і його оздоровно-виховна робота повиннабути нерозривно пов’язана з його повсякденноюзагальнопедагогічною роботою [7, 4].

Автор книги “Гігієна дитячих установсоціяльного виховання” В.Й. Пльчинський цитуєвідомого лікаря та педагога Є.А. Аркіна (1873 –1948) “Немає педагогіки і гігієни, а є єдина наука –виховання здорової людини, і лише поверховеспостереження та брак знання, можуть привести


124

до висновку, що начебто існують не тількисуперечності, але й боротьба між гігієнічниминормами та педагогічними принципами, що начебтоможливі правильні педагогічні способи, які не єгігієнічні, або навпаки – гігієнічні, науково-обгрунтовані вимоги, які не є педагогічні, наче увихованні можливий вплив на тіло без одночасноговпливу на дух, і навпаки” [8, 9 – 10]. Отже, педагогіката шкільна гігієна об’єднуючись утворюють наукупро виховання здорової людини, нації.

Виховання та навчання – це результатспівставлення властивостей і здібностей розвиткулюдського організму з потребами життя:особистими, сімейними, державними,загальнолюдськими. Тому для досягнення метинеобхідно організовувати навчально-виховнийпроцес звернувши увагу на гігієну навчання. Яквідомо сам процес гігієни навчання тіснопов’язаний з педагогікою, тому сюди і входять такіпитання як початок шкільного віку, розклад уроків,тривалість та перериви між уроками. Ефективністьнавчально-виховного процесу значною міроюзалежить від його гігієнічної організації,орієнтованої, перш за все, на стан здоров’я дитини,підготовленість організму до сприйняття шкільногонавантаження [6, 4]. Щоб уникнути перевтомиучнів під час уроку слід змінювати види діяльності,та застосовувати рухливі паузи які сприятимутькращому засвоєнню матеріалу.

Завдання шкільної гігієни як навчального курсуполягає в наданні вчителям, вихователям, учням,батькам знань про вікові особливості дитячогоорганізму для правильної організації і проведеннянавчальної та виховної роботи з дітьми, длярозробки і проведення засобів особистої тагромадської гігієни, збереження здоров’яшколярів, підтримання їх високої працездатності.

Висновки. Структурно-змістові і процесуальніперетворення, які відбуваються сьогодні в нашійкраїні передбачають і вимагають кардинальнихзмін у багатьох ланках суспільного життя. Новадержава формулює нове соціальне замовлення, узв’язку з цим перед усіма галузями державногомеханізму ставляться нові завдання, яківимагають негайного і кваліфікованогорозв’язання. Освіта є частиною цілогодержавного механізму, тому всі явища, щовідбуваються в суспільстві, накладають відбитокна освіту. На фоні різких і складних соціальнихперетворень, кризи суспільства, стагнаціїекономіки, недостатнього розвитку науки і освітиспостерігається явище загального погіршеннястану здоров’я нації, скорочення тривалості життялюдей, поширення важких, часто невиліковнихнедуг, розповсюдження таких явищ як алкоголізм,

наркотизація, ігрова та медіа залежність тощо.Учені багатьох наук, лікарі, педагоги, широкагромадськість сьогодні висловлюють серйознезанепокоєння таким станом речей і визначаютьцілий ряд причин, що привели до цих негативнихявищ. Серед них називають соціальнунестабільність; зниження матеріального рівнялюдей; безробіття; погіршення екологічної ситуаціїчерез неконтрольованість і некваліфікованеведення господарства тощо.

Вищевикладене дає змогу стверджувати, щомова йде не про розвиток фізичної культури івдосконалення змісту та форм фізичноговиховання, а про створення цілого комплексузаходів для поліпшення здоров’я дітей та молоді,в якому шкільна гігієна займає чільне місце, щовцілому та в повному обсязі відображується нанавчально-виховному процесі. Історичнийемпіричний та науковий досвід у цій царині можебути корисним в умовах сьогодення.

1. Болтівець С.І. Педагогічна психогігієна: теоріята методика / С. І. Болтівець; Київ. міжрегіон. ін-тудоскон. вчителів ім. Б. Грінченка. – К.: Ред. “Бюл.Вищ. атестат. коміс. України”, 2000. – 303 с. –Бібліогр.: 216 назв. – ISBN 966-7396-02-9. – укр.

2. Бойченко Т., Колотій Н., Царенко А.,Жеребецький Ю. Як виростити дитину здоровою /Т. Бойченко, Н. Колотій, А. Царенко, Ю. Жеребецький.– К.: Прем’єр-Медіа, 2001. – 204 с.

3. Вишневський О.І. Теоретичні основи сучасноїукраїнської педагогіки / О.І. Вишневський. – Дрогобич“Коло”. – 2003. – 528 с.

4. Вільчковський Е.С. Навчальна програма зфізичної культури в І – ІІІ класах / Е.С. Вільчковський,М.П. Козленко, С.Ф. Цвек. – К.: Радянська школа. –1972. – 224 с.

5. Грушко В.С. Здоровий спосіб життя /В.С. Грушко. – Тернопіль: СМП “Астон”, 1999. – 368 с.

6. Лиходід В.С., Клопов Р.В., Владімірова О.В.Шкільна гігієна: Методичні рекомендації зпедагогічної практики для студентів ІІІ курсуфакультету фізичного виховання денного відділення/ В.С. Лиходід, Р.В. Клопов, О.В. Владімірова. –Запоріжжя, 2006. – 58 с.

7. Малов С.Н. Шкільна гігієна [Текст]: [підручникдля педагогічних технікумів] / С.Н. Малов. – Харків:“Радянська школа”, 1934 – 138 с.

8. Пальчинський В.Й. Гігієна дитячих установсоціального виховання [Текст]: [підручник для лікарів,педагогів, студентів медичних та педагогічних вузів]/ В.Й. Пальчинський. – Державне видавництвоУкраїни, 1928. – 522 с.

9. Подоляк-Шумило Н.Г., Познанський С.С. Шкільнагігієна / Н.Г. Подоляк-Шумило, С.С. Познанський. – К.:Вища школа, 1981. – 176 с.




125 Молодь і ринок №12 (71), 2010

Олег Вачевський, Дрогобицький державний педагогічний ліцей

ЯК ЗРОБИТИ ВІТЧИЗНЯНИЙ АГРАРНИЙ СЕКТОР“ЛОКОМОТИВОМ” УКРАЇНСЬКОЇ ЕКОНОМІКИ

Стаття досліджує проблему вітчизняного аграрного сектору економіки та шляхи йогопокращення.

Ключові слова: сільське господарство, земля, агропромисловий комплекс, фермери, оренда.Статья исследует проблему отечественного аграрного сектора экономики и пути его улучшения.Ключевые слова: сельское хозяйство, земля, агропромышленный комплекс, фермеры, аренда.The article investigates a problem domestic agrarian to the sector of economy and ways of his

improvement.Key words: agriculture, earth, agroindustrial complex, farmers, lease.

УДК 333(4УКР)

1Мадзігон В.М., Скотний В.Г., Левченко Н.Г. Основи економіки. Навчальний посібник для учнів ліцеїв, коледжів,гімназій та загальноосвітніх шкіл 10 – 11 – 12 класів. – К.: Педагогічна думка, 2007. – 612 с.2 Мочерний В.С., Каніщенко Л.О., Устенко О.А. Короткий курс економічної теорії. Навчальний посібник. Тернопіль“Економічна думка”, 2000. – С. 178 – 191.


© О. Вачевський, 2010

Постановка проблеми та аналізостанніх досліджень і публікацій.Суть аграрного сектора

економіки та сільського господарства.Сільське господарство – важлива складовачастина, одна із основних життєво важливихгалузей народного господарства і сферматеріального виробництва.

Для забезпечення життя населення планети вцілому сільське господарство залишаєтьсянайважливішою галуззю.

Наприкінці ХХ ст. з 6 млрд. населення земноїкулі у слаборозвинутих країнах світу голодувало1 млрд. чоловік. Проблема нормальногозабезпечення продуктами харчування гостростоїть для сотень мільйонів людей у різнихкуточках нашої планети. Сільське господарствоє також важливою сировинною базою дляхарчової і легкої промисловості. У цій галузівідбувається безпосередня взаємодія людини зприродою, від якої значною мірою залежитьздоров’я людини, її психологічний, нервовий,емоційний стан 1.

Сільському господарству України було завдановеличезних збитків під час насильницькоїколективізації 1929 – 1932 рр., непродуманоїаграрної політики в часи пануванняадміністративно-командної системи в 90-х рр. ХХстоліття. Унаслідок цього країна з найбільшоюплощею чорноземів у світі, яка згідно з оцінкамиспеціалістів може прогодувати не менше 250 млн.чоловік, неспроможна поки що забезпечитипродовольством власне населення 2.

Жодна галузь народного господарства незалежить такою мірою від природно-кліматичних

умов, як сільське господарство. Це зумовленонасамперед використанням землі як специфічного,значною мірою не відтворюваного засобувиробництва, її родючістю, місцем розташування.До того ж земля за умов раціональноговикористання не втрачає своїх кориснихвластивостей, може поліпшуватись, а привідповідній обробці її корисність постійнозростатиме.

Сільське господарство ділиться на дві великігалузі, які мають таку структуру: виробничіфермерські господарства, міжгосподарськіпідприємства, навчальні і науковісільськогосподарські підприємства, виробничісільськогосподарські підприємства, меліорація,ветеринарні установи. Організації зобслуговування сільського господарства (захистрослин і карантин, землевпорядкування),господарське управління с/г та особистісільськогосподарські підсобні виробництва.

Сільськогосподарське виробництво –виробляє предмети споживання, а також виробляєзасоби виробництва – посівний та садивнийматеріал, корми, продуктивну і робочу худобу,багаторічні насадження.

Зрозуміло, що головним засобом виробництвав сільському господарстві є земля, яка простороворозосереджена і в різних районах в т.ч.кліматичних регіонах країни має неоднаковуродючість.

Із сільськогосподарської сировинивиробляється практично вся продукція харчової ізначна кількість продукції текстильноїпромисловості.

Рівень розвитку сільського господарствавпливає на обсяг необхідного продукту –

126Молодь і ринок №12 (71), 2010

3 Ковальчук Ю.В. Основи економіки і організації аграрного виробництва/Юрій Ковальчук. Навчально-методичнийпосібник. – Умань, 2010. – 128 с.4Декрет Кабінету Міністрів України “Про приватизацію земельних ділянок” від 26 грудня 1992 р./Відомості ВерховноїРади України. – 1993. – №10.

матеріальної основи зростання реальних доходівнаселення, та суспільного споживання. Періодвиробництва і робочий період у сільськомугосподарстві, як правило не збігається в часі.

Агропромисловий комплекс України (даліАПК) – складна виробничо-економічна система,яка становить групу технологічно й економічновзаємозв’язаних галузей народного господарствата промисловості. До складу АПК входять:сільське господарство, харчова, м’ясо-молочна,борошномельно-круп’яна, комбікормова,мікробіологічна промисловості, а також рядобслуговуючих підрозділів машинобудування,виробництво мінеральних добрив і хімікатів,сільське будівництво та допоміжні галузі, котрізабезпечують спорудження об’єктів,транспортування, зберігання й реалізаціюсільськогосподарської продукції.

Головне завдання, що стоїть перед галузямиАПК – це зростання сільськогосподарськоговиробництва, надійне забезпечення країнипродуктами харчування та сільськогосподарськоюсировиною, об’єднання зусиль усіх галузейкомплексу для одержання високих кінцевихрезультатів 3.

Агропромисловий комплекс складається ізтрьох сфер і обслуговуючих ланок, зокрема:

- перша сфера – галузі, що виробляють длясільського господарства і агропромисловогокомплексу засоби виробництва: тракторне,сільськогосподарське і продовольчемашинобудування, машини для тваринництва ікормо виробництва, виробництво мінеральнихдобрив і хімічних засобів захисту рослин і тварин,мікробіологічна і комбікормова промисловість, атакож капітальне будівництво та виробництвозасобів виробництва. Тут виробляється біля15,2% загального обсягу продукції комплексу;

- друга сфера – власне сільське господарство,в тому числі особисті власні господарства(фермерство) і лісове господарство;

- третя сфера – галузі промислової переробкисільськогосподарської сировини. До неї відносятьгалузі і підгалузі харчової, борошняно-круп’яноїм’ясо-молочної, рибної, легкої промисловості(первинна обробка бавовни, льону, вовни, хутряноїсировини, виробництво тканин, одягу, трикотажу,шкіряних товарів, взуття, хутряних виробів),громадське харчування.

Серед матеріальних умов, необхідних для

життя і виробничої діяльності, особливе місце всільському господарстві належить землі з їїґрунтами, водними ресурсами, лісами і надрами.Від рівня ефективності використання землізначною мірою залежить розвиток продуктивнихсил, масштаби і обсяг суспільного виробництва,добробут населення.

Земля – це продукт природи і лише в процесівиробничої діяльності людей стає засобомвиробництва (інші засоби виробництва єрезультатом людської праці). Важливоюособливістю землі є родючість, що відрізняє її відусіх інших засобів виробництва. Завдякиродючості земля має ту специфічну особливість,через яку прийнято називати її продуктивноюсилою.

Шляхи покращення вітчизняногоаграрного сектору економіки. Становленняринкових відносин в Україні зумовило потребуреформування всіх господарських структурекономіки держави. Ключовим у цьому разі сталоудосконалення і регулювання земельних відносинта значні перетворення в галузісільськогосподарського виробництва, проведенняземельної реформи, яка б забезпечилафункціонування земельних відносин на нових,правових засадах з урахуванням історичних,економічних, екологічних та географічнихособливостей територій.

Перший етап реформування земельнихвідносин стосувався здебільшого виявленняпотреб підприємств, громадян у землі,формування спеціального фонду земель дляїхнього подальшого перерозподілу. Незважаючина запровадження довічного успадкованоговолодіння земельними ділянками, землеволодінняі землекористування селянських (фермерських)господарств, суттєвих змін у сферісільськогосподарського землекористування невідбулося, оскільки переважна більшість земельсільськогосподарського призначення, якаперебувала в користуванні радгоспів, колгоспів таінших подібних підприємств виявились за межамиземельної реформи України.

Починаючи з грудня 1992 року прийнятоДекрет Кабінету Міністрів України “Проприватизацію земельних ділянок” 4.

Питання земельної реформи сталопроголошення приватної власності на землю,приватна аласність є справою принципово новою.В Українських селян генетично закладено


127 Молодь і ринок №12 (71), 2010

прагнення бути господарем і власником землі.Все це виявилось складним питанням щодоекономічної підтримки державою власників землі.

Власники земельних ділянок отримали правокупувати, обмінювати, дарувати та успадковуватиземлю. Земля матиме господаря, це сприятимепоштовху для розвитку фермерства та іншихгосподарств в т.ч. колективних.

Для ефективного розвитку сільськогогосподарства необхідно стимулювати державоюраціональне використання природних ресурсів,передусім земельних, охорони навколишньогосередовища такими напрямками:

- надання пільг в оподаткуванні селянськихфермерських господарств, громадянам, яківиробляють сільськогосподарську продукцію;

- надання пільгових кредитів для розвиткусільськогосподарських виробництв, раціональноговикористання природних ресурсів;

- державне регулювання сільськогосподарськоговиробництва через держзакупівлі, встановленнямінімальних цін на с/г продукцію, митна політикаспрямована на захист вітчизняного с/г виробника.

Щодо форм господарювання, тонайперспективнішими виявляються в умовахмалоземельних областей, зокрема на Львівщині,приватно-орендні підприємства, створені назасадах приватної власності та персональноївідповідальності за результати праці. Добримприкладом цього може слугувати господарствояке очолює в Дрогобицькому районі ПетроКоваль, в господарстві якого належним чином дієфермерське господарство великої рогатої худобиз добрими надоями молока, набуває розвиткусвиноферма.

Селяни в цьому господарстві отримуютьзаробітну плату стабільно і постійно. Таке жпідприємство діє і в селі Волоща, яке займаєтьсяв більшості рослинництвом, вирощуваннямкартоплі, капусти, моркви, столового буряка –забезпечуючи м. Дрогобич, Трускавецьнеобхідними продуктами харчування вирощенимив цьому господарстві. Наведені приклади даютьнам основу стверджувати, що добрий керівник і внинішніх умовах може організувати виробничо-господарську діяльність з належнимвиробництвом сільськогосподарської продукціївідповідної якості та з економічно-вигіднимипоказниками діяльності.

Держава повинна підтримувати та стимулюватиокремі напрямки сільськогосподарськоговиробництва та тваринництва. В багатьох

випадках при відсутності належногостимулювання та фінансової підтримкинеможливо налагодити відповідну роботу.Зокрема в свій час в Україні вирощувався льон.Фермеру чи господарству самостійно вирощуватиневигідно, однак при налагодженні відповідногомеханізму крім сільського господарства значнепожвавлення відбулось би в легкій промисловості.

Вирощування сільськогосподарських культур,які дозволяють державі задіяти крімсільськогосподарського виробництва і інші галузі,наприклад вирощування ріпаку у відповіднихоб’ємах стимулюватиме виробництво екологічночистого палива.

Доцільно при державному регулюваннісільського господарства акцентувати увагу напідтримці напрямків виробництва, які необхіднідержаві та на підтримці споживання черезвідповідне регулювання цін. Держава такожповинна зменшити податкове навантаження длятих сільськогосподарських підприємств чифермерських господарств, які виконуютьдержавні замовлення та вирощують ті культури,які вважаються на даний момент пріоритетними.

Ще одним напрямом підвищення ефективностіагарного сектору економіки являєтьсястимулювання та підтримка з боку державифермерських господарств. Такі підприємства всільському господарстві повинні створюватися наоснові оренди землі. Землю можна надавати воренду разом з розташованими на нихнасадженнями, будівлями, спорудами іводоймами.

Орендну платню можна вносити в грошовому,натуральному або відробітковому виглядах чи вбудь якому їх поєднанні. Ставку орендної платніслід встановлювати залежно від терміну оренди,умов платні, умов експлуатації, розмірубанківського відсотка, оподаткування та ін.Розмір орендної платні з 1 га орендованих земельповинен бути у межах 2 – 3% від грошової оцінкиріллі, але не більше половини рентного доходу.

В Україні на ринку оренди землі ще нестворено достатньо конкурентного середовища,тому переважна більшість орендарів,використовуючи своє монопольне становище,виплачують орендну платню на мінімальномурівні5.

В нашій державі на даний час не розв’язанопитання приватної власності землісільськогосподарського призначення, і навітьзаконодавче розв’язання питань приватизації земліможе поставити фермерів та керівників


5Михасюк І.Р., Косович Б. Регулювання земельних відносин. Монографія. – Львів, Львівський національнийуніверситет ім. Івана Франка, 2002. – 264 с.

128

сільськогосподарських підприємств у невигіднестановище. Скоріш усього вартість землі в Українібуде значною і якщо навіть уряд не дозволитьскупити земельні угіддя іноземним власникам чивеликим фінансовим установам, фермерські чиінші сільськогосподарські підприємства незможуть одразу фінансово справитись із купівлеюнеобхідної кількості землі, тому необхіднопередбачити оренду землі з можливою наступноюприватизацією, але лише у випадку її використаннівиключно в сфері сільського господарства.

Висновки. Отже, щоб зробити вітчизнянийаграрний сектор “локомотивом” українськоїекономіки, необхідно вдосконалюватирегулювання земельних відносин, між державоюі її громадянами. Земля як засіб виробництва увсьому світі дорожчає. За цих умов державазобов’язана регулювати процес земельнихвідносин передусім надаючи перевагу та пільгивласним виробникам сільськогосподарськоїпродукції.

Результати реформ в аграрному секторіекономіки – це перш за все поява реальногоприватного власника в особі фермера іформального власника підприємства, що виниклона місці КСП.

Держава повинна підтримувати передусімвелике товарне господарство, від усіхроботодавців вимагати виплату заробітної платніі сплату податків до бюджету.


Життя вітчизняного аграрного секторуекономіки спонукає до розширенняспівробітництва з країнами світу, з торговельнимипартнерами Європи. За цих умов необхідновводити на митницях високі митні платежі наімпортні товари, щоб захистити вітчизняноготоваровиробника, при тому стимулювативітчизняного виробника до світового ринку,задіявши зовнішні та внутрішні інвестиції. Бездержавної підтримки, без активного регулюванняз боку НБУ аграрному сектору економіки необійтися.

Україна аграрна держава, якщо належнимчином буде розвинене сільське господарство –це дасть змогу зрушити економічну стагнацію іперейти всій економічній системі держави довиходу із застою і збільшення добробутунаселення та економічного зростання взагальному держави.

Відпаде необхідність брати позики в іноземнихкраїнах, та віддавати їх з тих прибутків, які можнавкладати в економку в її розвиток.

Отже, вдосконалення регулювання земельнихвідносин, створення державного земельногокадастру, зонування і районування земель, а такожуведення доступних і прозорих процедур наданняземель з державної і муніципальної власностізабезпечать розвиток аграрного секторуекономіки як “локомотив” розвитку всієї економікиУкраїни.



“Школа – це майстерня, де формується думка підростаючого покоління, требаміцно тримати її в руках, якщо не хочеш випустити з рук майбутнє”.

Анрі Барбюсфранцузький письменник і громадський діяч

“Доклади серця свого до навчання і вуха свої до розумних слів”.Притчі Соломона (гл. 23, ст.12)


“Помилки справжніх талантів більш повчальні дляучнів, ніж здобуті ними непохитні істини”.

Іван Франкоукраїнський письменник, поет, перекладач,

громадський діяч

129 Молодь і ринок №12 (71), 2010

Постановка проблеми. В сучаснихсоціально-економічних умовах, уперіод перебудови економіки

випускники стикаються з новими для себеекономічними явищами і проблемами, постійноусвідомлюють необхідність адаптації до новихумов життєдіяльності. Фінансово-економічнакриза зумовила зміни на українському і світовомуринку праці. Наша держава ще не відчула вповному обсязі впливу на працевлаштуваннявипускників вищих навчальних закладів. На думкуфахівців, глибинні зміни слід чекати в 2011 – 2016роках. Саме тому, вища школа покликанадопомогти розв’язати проблемипрацевлаштуваннявипускників ВНЗ шляхом надання якісної йконкурентоспроможної освіти, яка будекористуватися попитом роботодавців. Зарезультатами досліджень учених, вища освіта вУкраїні не відповідає вимогам ринку праці,ситуація, яка склалась у вишах протягом 2001 –2008 роках була зумовлена економічнимпіднесенням нашої держави, завдяки чому йсформувався стандартизований механізмпідготовки випускника ВНЗ. Серед причинформування цього механізму необхідно зазначити:

- зростання чисельності молодшого тасереднього офісного персоналу за рахунокрозширення сектору малого та середньогобізнесу;

- відрив вищої школи від реальної економіки,що знаходить прояв у зменшені впливууніверситетських викладачів на змістпрактичного навчання разом з переходомстудентів на самостійний пошук об’єктів практики(це не стосується медичних та педагогічнихзакладів освіти);

- вища освіта стала масовою, втратила своюелітарність, що зумовило істотне посиленняконкуренції серед молодих фахівців і, в результаті,істотний відсоток випускників вищів працює неза спеціальністю.

Українська фінансово-економічна криза маєсвоє національне забарвлення, що робить їїглибшою за світову. Унаслідок чого змінюєтьсяринок праці й утворюються нові вимоги довипускника ВНЗ. Серед них необхідно зазначитинаступні:

- поглиблюються тенденції відриву практичноїдіяльності випускників ВНЗ від профілю їхнавчання;

- деякі спеціальності можуть втратити своюпривабливість через практичну неможливістьпрацевлаштування за фахом (юристи, економісти,перекладачі);

- тривале домінування ринку праціроботодавців зумовлює менший розмір початковоїплатні та нижчий темп її зростання;

- повільніші за світові темпи виходу з кризи

Віталій Приступа, аспірант кафедри теорії та історії педагогікиНаціонального педагогічного університету

імені М.П. Драгоманова,м. Київ

ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ ЕКОНОМІЧНОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇЯК ІНТЕГРАЛЬНОЇ КОМПОНЕНТИ ЕКОНОМІЧНОЇ

КОМПЕТЕНТНОСТІУ статті аналізуються уявлення про економічну соціалізацію: сутність, структура, напрямки розвитку.

Проблема економічної соціалізації розглядається як інтегральна частина економічної компетентності. Такожу статті виокремлені умови економічної соціалізації студентів.

Ключові слова: економічна соціалізація, економічна компетентність, умови розвитку економічноїсоціалізації.

В статье анализируются представления об экономической социализации: сущность, структура,направление развития. Проблема экономической социализации рассматривается как интегральная частьэкономической компетентности. Также в статье выделены условия экономической социализации студентов.

Ключевые слова: экономическая социализация, экономическая компетентность, условия развитияэкономической социализации.

The notion of economic socialization: its essence and structure, ways of development are outlined in thearticle. The problem of socialization is considered as an integral part of economic competence. The conditions ofeconomic socialization are presented.

Key words: economic socialization, economic competence, the conditions of economic socializationdevelopment.

УДК 33:346.241

ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ ЕКОНОМІЧНОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇЯК ІНТЕГРАЛЬНОЇ КОМПОНЕНТИ ЕКОНОМІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ

© В. Приступа, 2010

130Молодь і ринок №12 (71), 2010

потягнуть більш тривалий період стагнації ринкупраці, що погіршить умови входження в ринокпраці молоді з традиційними індустріальнимиспеціальностями.

Таким чином, вища професійна освіта не можестояти осторонь тих соціально-економічнихпроцесів, які розвиваються в суспільстві. У проекті“Концепція розвитку професійної освіти і навчанняв Україні (2010 – 2020 р.)” закладається поняттявипереджувального розвитку професійної освіти інавчання, яке зможе стати пропедевтичнимзасобом безробіття.

На нашу думку, беручи до уваги постійніекономічні зміни в нашій країні, які зумовлюютьтенденції на ринку праці, економічна компетентністьфахівця має стати невід’ємною складовоюпрофесіограми випускника ВНЗ. Оскільки, будь-якакомпетентність є полікомпонентним утворенням, токожна складова являє собою компетенцію,обов’язкову для формування. Зокрема, економічнасоціалізація є складовою економічної компетентностіразом з економічною поведінкою, культурою,відповідальністю.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Проблема формування економічноїкомпетентності знайшла своє відображення впрацях багатьох вітчизняних учених (В. Дивак,О. Падалка, К. Тушко, О. Шпак), окремікомпоненти економічної компетентності описали(О. Анкудинова, А. Ніколаєва, К. Овакімян,Г. Ложкін, В. Спасєнніков та інші). Проте питанняекономічної соціалізації як складової економічноїкомпетентності потребує подальшого висвітлення.

Мета статті: проаналізувати сутність іструктуру економічної соціалізації як процесуформування економічної компетентності.

Виклад основного матеріалу. Зміни всоціально-культурному й економічному життісучасного українського суспільства вимагаютькардинальних змін у професійній освіті.

У наш час перед системою вищоюпрофесійною освітою постає проблема підготовкистудентів до життєдіяльності в суспільстві,формування економічної компетентностіособистості. Очевидною стає необхідністьстворення нових педагогічних технологій,спрямованих на поліпшення економічної освіти.

На наш погляд, економічна компетентність усистемі вищої професійної освіті – це базисна,інтегральна характеристика особистісних якостейвипускника, яка відображає економічнікомпетенції, забезпечує ефективне й доцільнездійснення діяльності в різноманітних сферах йсегментах економіки відповідно з прийнятими всучасному суспільстві правовими й моральними

нормами, яка передбачає наявністьорганізаторських здібностей, навичок аналізу йпрогнозування результатів господарськоїдіяльності, уявленнях про найбільш ефективних йраціональних засобах її здійснення, а такожпрофесійної мобільності. Економічнакомпетентність фахівця виявляється в єдностіособистісних, когнітивних й діяльнісних сторінособистості. Економічна соціалізація є одним знайбільш значущих компонентів економічноїкомпетентності.

Для того, щоб визначити термін “економічнасоціалізація”, нам необхідно проаналізуватизначення термінів “соціалізація” та “соціалізаціяособистості”.

Отже, соціалізація (лат. socialis – суспільний)– процес і результат засвоєння й активноговідтворення людиною соціально-культурногодосвіду (знань, цінностей, норм, традицій) наоснові її діяльності, спілкування і відносин,обов’язковий фактор розвитку особистості.Соціалізація – двосторонній процес, оскількивідбувається не лише збагачення соціальнимдосвідом, а й реалізація соціальних зв’язків [10,834].

Соціалізація особистості – 1) двостороннійвзаємозумовлений процес взаємодії людини ісоціального середовища, який передбачає їївключення до системи суспільних відносиншляхом засвоєння соціального досвіду, ісамостійного відтворення цих відносин, у ході якихформується унікальна, неповторна особистість(А. Капська); 2) процес становлення особистостіяк суспільної істоти, під час якого складаютьсярізноманітні зв’язки особистості із суспільством,засвоюються орієнтації, цінності, норми,відбувається розвиток особистіснихвластивостей, формуються активність тацілісність особистості, набувається соціальнийдосвід, що нагромаджений людством за весьперіод розвитку (М. Лукашевич) [10, 835].

Уперше термін “економічна соціалізація” бувуведений у дослідженнях С. Камінгса, Д. Тібла(1978 р.), Б. Стасі (1982 р.), які стосувалися аналізусоціалізації з точки зору неомарксистськогопідходу. Сучасні дослідники також робили спробивизначити сутність цього поняття. Скажімо,Г. Семья визначає економічну соціалізацію, якпроцес перетворення людини в повноправногочлена економічного суспільства. На думкувченого, в процесі економічної соціалізаціївідбувається засвоєння індивідом соціальногопростору, обмеженого господарською діяльністю,формування уявлень про економічні процеси таявище, а також їхнє імплементування в конкретні


131 Молодь і ринок №12 (71), 2010

форми соціально-економічної діяльності індивіда,разом з формуванням його економічної поведінки[9, 26].

Позицію Г. Семьї підтримують А. Бутовськийта А. Лунєва. На їхню думку, економічнасоціалізація – процес формування моделі людськоїповедінки, розвиток людського капіталу, тобтопотенційних здібностей людини до участі впроцесі виробництва, її знань, досвіду, трудовихнавичок, моральності. Саме формуванняраціональності людської поведінки по відношеннюдо умов оточуючої середи й являє сутністьекономічної соціалізації [4, 51].

Близьке розуміння економічної соціалізаціїбачимо й у О. Попової. Вона вважає, що в процесіекономічної соціалізації, особистість набуваєнеобхідні знання, поняття й уявлення про основніекономічні явища, засвоює поведінкові стереотипий норми, соціально-економічні ролі й типиповедінки [7, 15].

О. Прутченков під економічною соціалізацієюрозуміє об’єктивний процес засвоєнняособистістю економічних поглядів, переконань,цінностей, норм економічного життя, притаманнихсуспільству [8, 16]. А. Бояринцева вважає, щобазисом економічної соціалізації слугує цінніснезасвоєння економічної реальності, індивідуальнеетичне наповнення економічних категорій, а ненейтральне засвоєння відповідних знань йпрактичних навичок. Учена виділяє наступні видисоціалізації: трудову (формування відношення допраці за допомогою поведінкових досвідів(домашня праця, навчальна діяльність); споживчу(надбання навичок споживчої поведінки йзасвоєння економічних понять, які характеризуютьрізноманітні аспекти споживання); економічну(формування уявлень про прояв “нових”економічних феноменів (реклама, банк, бідність,багатство, інфляція тощо) [1, 12]. Ж. Жилінарозглядає економічну соціалізацію як процесзасвоєння й відтворення індивідом системиекономічних зв’язків й відносин у суспільстві,становлення й розвиток форм економічноїповедінки особистості [3, 6].

О. Землянська розглядає економічнусоціалізацію як процес соціально-орієнтованогоформування й розвитку особистості, якийбезпосередньо або опосередковано спрямованийна включення в усі сфери суспільного життя, знадбанням у ході цього включення такихсоціальних якостей, які дозволяють людинівступати в соціально-економічну взаємодію йреалізовуватись у ній. Зі змістовної,результативної сторони економічна соціалізація єпроцесом й результатом формування соціально

важливих якостей особистості, знань, умінь;системи ціннісних уявлень про взаємозв’язок явищекономічного й соціального життя; досвіду йморально-ціннісної мотивації соціально-економічноїдіяльності за допомогою включення їх у системувідношень, важливих для особистості й суспільства.Таким чином, на думку дослідниці, економічнасоціалізація – процес перетворення людини вповноправного члена економічного суспільства, їїосновною метою є усвідомлення індивідом себе яксуб’єкта економічної діяльності [4, 20].

О. Козлова визначає економічну соціалізаціюяк процес становлення економічної свідомості,засвоєння ролей, норм, навичок і цінностейекономічної поведінки. Це процес, у межах якоговідбувається інтеріоризація економічноїреальності, за допомогою пізнання економічноїдійсності, засвоєння економічних знань, набуттяекономічних уявлень, пізнання економічнихкатегорій, прийняття й реалізація ролей й навичокекономічної поведінки. Спираючись на цевизначення економічної соціалізації, О. Козловавиділяє дві її компоненти:

- соціально-економічну (набуття ролей, норм,цінностей економічної поведінки);

- індивідуально психологічну (формування йрозвиток відповідних здібностей, навичок йіндивідуальних стилів) [5, 21].

В. Орлова та І. Осинський уважаютьекономічну соціалізацію процесом інтеріоризаціїіндивідом знань, умінь і навичок, які забезпечуютьйого участь в економічній діяльності та базуютьсяна нормах, знаннях й приписах, прийнятих усуспільстві [6, 50 – 51]. А. Вяткін визначаєекономічну соціалізацію як включення людини всамостійний економічний цикл життя; процесрозвитку особистості, пов’язаний із засвоєннямсоціально-економічного досвіду, тобто конкретнихекономічних знань, умінь і навичок, якізабезпечують подальшу економічну поведінку. Вструктурі економічної соціалізації вченийвиокремлює наступні компоненти:

- присвоєння норм, ролей, засвоєннястереотипів й цінностей економічної поведінки;

- формування й розвиток відповідних здібностей,навичок й індивідуальних стилів [2, 19].

З педагогічної точки зору, О. Землянськавизначає економічну соціалізацію як процес ірезультат формування економічно важливихякостей особистості, знань, умінь; системиціннісних уявлень про взаємозв’язки явищекономічного й соціального життя; досвіду йморально-ціннісної мотивації соціально-економічної діяльності, які дозволяютьособистості самовизначитися й


132Молодь і ринок №12 (71), 2010

самореалізуватися в економічній діяльності,адаптуватися й інтегруватися в існуючі тапрогнозовані соціально-економічні умови зурахуванням моральних норм суспільства [4, 24– 28]. У дослідженні проблеми економічноїсоціалізації виокремлюють декількавзаємопов’язаних напрямків: по-перше,оволодіння індивідом економічних понять,формування в нього уявлень про економічнудійсність. По-друге, набуття людиною навичокекономічної поведінки і взаємодії (економічнийаспект). Формування відношення до системицінностей і моральних норм соціуму в процесіекономічної діяльності (психологічний аспект);при цьому важлива інтеграція виділених напрямівекономічної соціалізації [4, 26].

Як педагогічний феномен економічнасоціалізація характеризується наявністю форм,складових, етапів і механізмів. Спираючись надослідження О. Дайнеко, Ж. Жиліної, можнавиділити наступні складові економічної соціалізації:

- когнітивна – відображення сформованостіекономічних уявлень (низький рівеньсформованості – відсутність уявлень про основніекономічні явища або фрагментарні уявлення, якібазуються на виокремленні несуттєвих якостей;середній рівень – наявність уявлень про окреміекономічні явища; високий рівень – наявністьекономічних уявлень, які базуються на розуміннісутності, змістових й функціональнихособливостей економічних явищ);

- афективна – емоційно забарвлене відношенняіндивіда до економічної дійсності (відношення добідності, приватної власності тощо);

- конативна – наявність різноманітних формекономічної поведінки [3, 13 – 25].

Таким чином, базовими формами економічноїсоціалізації можна вважати:

1. Цілеспрямовану економічну соціалізацію –плановий процес соціалізації, який реалізується задопомогою різноманітних соціальний інститутів(дошкільні, середні, вищі заклади освіти)відповідно до певних норм і вимог суспільства.

2. Стихійну економічну соціалізацію – процессоціалізації, який має ситуативний характер(завдяки спілкуванню в родині та за її межами, задопомогою засобів масової інформації).

3. Самовиховання – самовиховання особистостіна основі досвіду й важливих орієнтирів розвитку[5, 23].

Таким чином, економічна соціалізація можебути добровільною та вимушеною. Добровільнасоціалізація розуміється як активне й свідомевключення індивіда в систему нових соціально-економічних відносин; вимушена соціалізація

супроводжується внутрішнім конфліктом,виявляється в неприйнятті ринкових відносин націннісному рівні, при наявності орієнтацій на ціцінності у зовнішньому поведінковому плані.

Спираючись на дослідження вчених, якізаймаються проблемами соціалізації взагалі йекономічної соціалізації зокрема, основнимиетапами економічної соціалізації можна вважатинаступні складові:

- адаптацію – процес пристосування людинидо умов оточуючої соціально-економічноїдійсності;

- ідентифікацію – ототожнення індивідом зпевною соціально-економічною групою;

- індивідуалізацію – збереження і розвитокіндивідом тенденцій до автономії, формуваннявласної позиції, пошук оптимального варіантажиттєдіяльності в соціумі;

- наднормативну індивідуалізацію – створеннявласного феноменологічного простору.

На нашу думку, економічна соціалізаціялюдини зумовлена рівнем його економічноїкультури. Виховання економічної культури, а,відповідно, і процес економічної соціалізації повинніспрямовуватись за допомогою розвитку їхніхскладових. У результаті економічної соціалізаціїстудент повинен набути знання про загальніекономічні явища, закони та закономірності,засвоїти основні соціально-економічні ролі, знатистереотипи економічної поведінки, в нього повиннабути сформована модель економічного успіху йсистема цінностей економічної поведінки, якавідповідає загальнолюдським цінностям.

Для оцінки стану економічної соціалізаціїстудентів, на нашу думку, можна використовуватинаступні критерії і показники, які дозволяють якнайповніше виявити динаміку процесу економічноїсоціалізації: інтелектуальний, моральний іповедінковий.

Інтелектуальний критерій можливо оцінити задопомогою наступних показників: наявностісистеми економічних знань відповідно до вимогстосовно обов’язковому обсягу економічнихзнань студентів, вміння розв’язувати економічнізадачі, вміння користуватися учбовою йспеціальною економічною літературою дляотримання економічної інформації; сформованістьекономічного мислення.

Моральний критерій включає наступніпоказники: систему інтересів, цінностей, якізумовлюють поведінку особистості векономічній діяльності, мотиви вивченняекономіки, творчу ініціативу, креативність привиконанні різноманітних завдань на заняттях,естетичне відношення до діяльності.


133 Молодь і ринок №12 (71), 2010

Поведінковий критерій оцінюється за такимипоказниками як уміння аналізувати таузагальнювати реальні економічні явища йситуації, вміти обґрунтовувати свою точку зору зекономічних питань, здатність приймати рішення,відповідальність за результати своєї праці.

Якщо розглядати економічну соціалізацію яккомпонент економічної компетентності, то дляоцінки сформованості економічної компетентностіможна виділити три рівні: високий, середній танизький. Процес економічної соціалізації повиненбути спрямований на формування готовності доучасті в різноманітних формах діяльності,пов’язаних з ринковою економікою.

Наступною умовою успішної економічноїсоціалізації є необхідність її здійснення у тісномувзаємозв’язку з орієнтацією на пріоритет духовнихзагальнолюдських цінностей, завдяки активномудолученню до національної культури.

Ще один спосіб оптимізації процесуекономічної соціалізації студентів – взаємодіявикладача і студентів у системі суб’єкт-суб’єктних відносин. Результати досліджень заостанні роки показують необхідністьперетворення студента з об’єкта педагогічногопроцесу на суб’єкт. В інтересах забезпеченнясуб’єктної позиції навчальна діяльність на парахта в позаурочний час повинна бути організованаяк продуктивна спільна діяльність, в якійіндивідуальність кожного студента була бвиявлена з необхідним стимулюванням Я-позиції.Велике значення повинно приділятися розвиткуособистісного відношенню до учбового матеріалу,пріоритету суб’єктного досвіду студента надкогнітивним компонентом навчання.

Висновки. Отже, економічна соціалізація –процес присвоєння особистістю соціально-економічного досвіду та її індивідуальнийрозвиток, процес розвитку економічноїкомпетентності фахівця, сприяє ефективнійвзаємодії особистості із соціальною середою,ефективною життєдіяльності людини векономічній царині суспільства.

Можливо виділити наступні умови, за якихпроцес економічної соціалізації буде успішним:

- направленість процесу економічної освіти наформування економічного мислення й економічноїповедінки;

- здійснення виховання економічної культури в

тісному взаємозв’язку з орієнтацією на пріоритетдуховних загальнолюдських цінностей завдякизалученню до національної культури;

- орієнтованість форм і методів роботи нареалізацію суб’єктної позиції учасників учбовогопроцесу;

- економічна складова всіх навчальнихпредметів і всієї життєдіяльності студента у ВНЗ.

1. Бояринцева А.В. Психологические проблемыэкономической социализации/ А.В. Бояринцева//Педагогика. – 1994. – №4. – С. 12 – 18.

2. Вяткин А.П. Психологические методыизучения экономической социализацииличности в процессе обучения/ А.П. Вяткин. –Иркутск: Изд-во БГУЭП, 2004. – 228 с.

3. Жилина Ж.А. Психическая регуляцияэкономической социализации детей старшегошкольного возраста/ Ж.А. Жилина. –Владимир, 2003. – 23 с.

4. Землянская, Е.Н. Социализация младшихшкольников в процессе экономическойподготовки/ Е.Н. Землянская. – М.: МПГУ,2006. – 235 с.

5. Козлова Е.В. Психологические основыэкономической социализации/ Е.В. Козлова. –Великий Новгород: НовГУ, 2004. – 80 с.

6. Орлов В.В. Старшеклассники 90-х:особенности экономической социализации/В.В. Орлов, И.И. Осинский. – Улан-Удэ: Изд-воБурятского ГУ, 2005. – 168 с.

7. Попова Е.В. Формирование нравственно-экономической воспитанности младшихшкольников: автореф. дис. …канд.пед.наук/Е.В. Попова. – Челябинск, 2000. – 24 с.

8. Прутченков А.С. Проблемы и противоречияформирования экономической культурыучащихся современной школы: Стандартэкономического образования вобщеобразовательных учреждениях/ под ред.Н.М. Кондратенко/ А.С. Прутченков. –Самара: СИПКРО, 1996. – С. 15 – 18.

9. Семья Г. Экономическая социализация детей иподростков: периодизация и результаты/Г. Семья//Школьный экономический журнал.– 1998. – №5. – С. 25 – 31.

10. Енциклопедія Освіти/ за ред. В.Г. Кремня/Академія педагогічних наук України//Київ:Юрінком Інтер, 2008. – С. 834 – 836.



134

Постановка проблеми. Системаосвіти та виховання Україниостанніми роками продемонструвала

стрімку тенденцію до змін та нововведень.Здійснюються дискусії стосовно модернізаціїзмісту, принципів, методів сімейного виховання,конкретизуються концептуальні підходи щодостворення освітніх стандартів сумісних з дитячоюприродою. Закономірним результатом цихпроцесів є постійна наявність відкритих, часомневизначених, неоднозначних підходів до виховноїсправи. Як показує життєвий досвід, недостатняобізнаність у закономірностях розвитку дитини,незлагодженість дій батьків у організаціївнутрішньо-сімейних відносин призводить дозниження дієвості цих же підходів. Цьому сприяєтой факт, що батьківство є базовим життєвимпризначенням, специфічними особливостямиякого є поліваріативність. Як наслідок частодоводиться спостерігати низьку культурусімейного устрою з помітним послабленнямвиховної ролі сім’ї. Державна національнапрограма “Освіта (Україна XXI століття)” –пропонує “розроблення теоретико-методологічнихаспектів національної системи виховання зурахуванням вітчизняного та зарубіжногодосвіду”; “організацію родинного виховання та

освіти як важливої ланки виховного процесу ізабезпечення педагогічного всеобучу батьків”.У нових реаліях розвитку суспільства, постійнозмінюваних його умовах відповідно вимогам часу,актуалізується значущість пошуку перспективнихшляхів побудови взаємин між батьками і дитиною,що вимагають застосування професіоналізму увипадково складених обставинах танестандартних ситуаціях. Відтак, створенняінноваційних програм, спрямованих на розширеннязнань про іноземні виховні тенденції на сучасномуетапі крос-культурних взаємодій, набуває всебільшої популярності і зацікавлення зі сторонинауковців. Тому, опанування належного рівняпедагогічної компетенції батьків, черезознайомлення з позитивним досвідом близькогозарубіжжя є функціональним забезпеченнямудосконалити організацію навчально-виховногопроцесу в сучасній сім’ї, підвищити її рівень,зміцнити стосунки між членами родини.Міждисциплінарні дослідження одноголосностверджують, що сімейному вихованню на всіхетапах розвитку суспільства притаманнакомплексність, багатофакторність і наявністьпросторової зміни виховного середовища, оскількидитина не перебуває постійно в колі родини, апроводить визначений час у шкільних установах.

УДК 371.018Мар’яна Клим, аспірантка кафедри загальної педагогіки та дошкільного виховання

Дрогобицького державного педагогічного університетуімені Іван Франка

ДЕЯКІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ ДОСВІДУАНТРОПОСОФІЇ РУДОЛЬФА ШТАЙНЕРА

У статті проаналізовано умови абстрактності характеру виховання, обґрунтовано сутність тілесної,душевної та духовної організацій дитини. Відзначено необхідність удосконалення системи відносин батьківз дітьми, поступово активізовуючи “початковий капітал” новонародженої дитини. Наведено прикладизастосування принципу зв’язку виховання із життям, доступність якого безсумнівно визначаєтьсяобставинами сімейного устрою.

Ключові слова: антропософія, вальдорфська педагогіка, абстрактний характер виховання,початковий капітал дитини, життєва стійкість, модель самоуправління із залученням батьків.

В статье проанализированы условия абстрактности характера воспитания, обоснована сущностьтелесной, душевной и духовной организаций ребенка. Отмечена необходимость усовершенствования системыотношений родителей с детьми, активизовувая детский “начальный капитал”. Приведены примерыприминения принципа связи воспитания с жизнью, доступность которого определяется обстоятельствамисемейного устоя.

Ключевые слова: антропософия, вальдорфская педагогика, абстрактный характер воспитания,начальный капитал ребенка, модель самоуправления с привлечением родителей.

The article analyzes the abstract terms of character of education, the essence of child’s physical, mental andspiritual organizations. The necessity of improving of relations between parents and children is considered. Theexamples of the educational principle of connection with life were scrutinized in the light of family situations andcircumstances.

Key words: antroposophy, Waldorf education, the abstract nature of education, the initial child’s capital, lifestability, model of self-involving parents.


© М. Клим, 2010

135 Молодь і ринок №12 (71), 2010

Активне розповсюдження в нашій країнісьогодні успішно отримують ідеї вальдорфськоїпедагогіки (антропософії), які сприймаються всучасній науці неоднозначно. У доповіді“Современная духовная жизнь и воспитание”1923 р., перекладеній російською мовою,антропософ Р. Штайнер особисто вказує наінтернаціональне значення своїх ідей, до того ж,визначає, що приналежність до тієї чи іншої мовноїспільноти або класова ідентифікація зовсім не єпоказником для позитивного сприймання [5, 29].Універсальність своїх ідей дослідник підсилюєзагальною доступністю для осіб всіхнаціональностей. Проте, якщо з одного боку,багатий понятійний апарат, надав змогу ґрунтовноосмислити ідеї цього вчення і експериментальноїх перевірити, то з іншого, деякі науковцівідзначають поверховість впровадження такихінновацій, вказуючи на, певною мірою, їхнійстихійний прояв [3].

Аналіз актуальних досліджень. У реальнійосвітній практиці існують численні дослідження,присвячені пропагуванню ідей Р. Штайнера вУкраїні. Однак, судячи з аналізу педагогічноїлітератури, вчені переважно звертають увагу наособливості впровадження нових технологій ушкільне життя (Н. Абашкіна, В. Загвоздкін,О. Іонова, Л. Литвин), переосмислюютьсяможливості покращення, зміцнення психічногоздо р о в’я учнів у навча льних закладах( С. Лупаренко, О. Боделан, О. Лукашенко).Зазначимо, що дослідники антропософськоїспадщини схиляються до думки необхідноговпровадження, а в багатьох випадках навіть ізміцнення вже існуючих теоретичних засададаптації вальдорфської педагогіки, а головне – їїправильного авторського трактування.Заслуговують на особливу увагу результатипедагогічних розвідок В. Загвоздкіна [3], в якихчітко простежується аналіз теорії пізнанняР. Штайнера: подаються ознаки глибинностімислення особистості, сприйняття і переживаннясвіту, можливості конкретного вікового періодудитини. У них також знаходимо цінні думки зпроблем формування чуттєво-тілесногосвітосприйняття та індивідуальної відповідальності.

У загальному обігу, цінних дослідницькому окурозвідок, досі відсутні напрацювання, які вказуютьна позитивні можливості співпраці школи тародини, зорієнтовані на ідеях вальдорфськоїпедагогіки, що і спонукає до подальшого вивченняцих аспектів. Поки що відсутні й відповіднідослідження характеру родинних взаємин уантропософії, які б доречно характеризуваливідповідний їм еквівалент у сучасній теорії

виховання. Залишається невизначеною сутніснахарактеристика початкового капіталу дитини,закладеного ще задовго до народження.

Метою статті є творче осмислення здобутківР. Штайнера стосовно виховання дітей, тапростеження впливу його педагогічних поглядівна формування сучасної виховної компетенціїбатьків.

Виклад основного матеріалу. У концепціїпроекту “Вальдорфська педагогіка в Україні” [6]виявлено і обґрунтовано розробку освітніхпрограм, беручи до уваги специфіку співзвучностіз вітчизняними гуманістичними традиціями. У нійкласифіковані людинознавчі принципи, виокремленіР. Штайнером. Виходячи з особливостей кожногоперіоду розвитку дитини, у відповідності з вікомта потенційними можливостями, розробкаспрямована на максимальний розвиток дитячоїтворчості та фантазії [6].

У роботі також подається системнеосмислення здобутків, правильний відбіртеоретико-методичного забезпечення длязапровадження вальдорфської теорії вукраїнському освітньому полі. Простежуєтьсяпозитивна тенденція до оптимізації змістувиховання; виявлено прагнення до змістовноїзайнятості дітей через насичене та раціональнооблаштоване предметно-ігрове середовище.

Проте, одним з її недоліків, на нашу думку, єнадмірна зацікавленість шкільним життям, азалишаються поза увагою інші сторонисередовища дитини, де вплив на неї є більшіндивідуалізованим, де вони отримують більшстійкіші уявлення про зовнішніх світ, тобто сім’я.Загальною основою виховання вчений називавформування прогностичних якостей у батьків(діагностування можливих варіантів поведінки здітьми), роблячи акцент на тому, що слідправильно переносити “мислительні дії зі сферизадуманого у сферу практики”. Уміння адекватнодолати будь-які перешкоди і виклики на цьомушляху підростаючої особистості і є мистецтвомвиховання [9]. Представник теорії антропософіївиступив з поясненням того, що неповага до малоїособистості виникає вже тоді, коли її починаютьрозглядати як “простий об’єкт зумовленості” [3;9]. А таке відношення з’являється у випадкунехтуванням внутрішніми переконаннями дітей.Щоб цьому запобігти, в педагогічному арсеналібатьків повинні існувати рекомендація і порада, ів жодному разі не примус. Зазначене дозволяєстверджувати, що поруч з використанням такихметодів, категорично забороняєтьсяперевиконувати регламентовані дії, як доцільнопомічає педагог, “дитинство повинно бути


136Молодь і ринок №12 (71), 2010

дитинством, а не забіганням наперед, і непідготовкою до дорослого життя” [3, 8].Т. Алєксеєнко підкреслює, що “не кожен з батьківмає, з чого можна вибирати; не кожен докладаєзусиль до пошуку оптимальних варіантів особистоїі особисто зорієнтованої поведінки, намагаючисьаналізувати виховні ситуації та результати своєївиховної діяльності, щоб у майбутньому неповторювати допущених помилок”.

“Початковий капітал дитини”, за визначеннямпедагога, буде збагачуватися, якщо дорослийстворить оточення постійної спонуки до набуттямалечею потрібного досвіду. Присутністьвідкритого потенціалу до батьківсько-дитячоївзаємодії здатний вибудувати міцну життєвустійкість [9, 10]. Недаремно Р. Штайнер називаєперіод своїх найяскравіших досягнень, щостосуються сфери виховання – епохою “душісвідомої”, робить спробу втілити в практикуметоди співвідношення духовної сторони світу ілюдини. Доведення вищесказаного, на думкуВ. Загвоздкіна, криється у вищезазначеній теоріїпізнання Р. Штайнера, в якій і підкреслюєтьсявідкритість, незавершеність і пластичністьвідношень до світу. Стосовно статусу виховногоідеалу за Штайнером, то тут прослідковуєтьсятакож єдність дидактичних та виховних засобів,що виокремлюються з внутрішнього світудитини. “Правильно вихована людина є тоді, коливона підготовлена до служіння ближнім” [5, 29].

Р. Патцлафф та Т. Кальдер [9] подаютьрозрізнення трьох сфер внутрішньої організаціїдитини: тілесний, душевний та духовнийконструкт. Тілесний утверджує різні аспектиздоров’я дітей, душевний конструкт переживаєкогерентність – зв’язок зі світом, людьми,духовний – розрахований на здатністьрозв’язувати проблеми, покладаючись намужність та впевненість [9, 13 – 14].Кульмінаційна точка взаємодії цих складових,тобто повне відчуття своєї індивідуальності,завершеності, повноцінності духовно-моральногосвіту і вираження яскравої придатності додорослого буття, наступить тільки післявиповнення повноліття, в період, коли кардинальнозмінюються схильності, усвідомлюєтьсяподальше особистісне призначення. ЦимР. Штайнер намагається сказати, що батьківськевиховання на цьому етапі набуває вжемимовільного імпульсу, воно вже не буденастільки ефективним, яким було до цих пір.Зауважимо, що дослідник у своїй праці “Educationfor adolescents” (1921) описує тривалий процесстановлення особистості досить таки проблемою,оскільки супроводжується почуттям строгої

відповідальності не тільки перед самим собою, ай передусім перед оточуючими [12, 12; 6].

“Велику роль відіграють ритуали, особливо настику дня і ночі: вони допомагають дітям вранціз несвідомості сну розважливо знайти вхід у день,а ввечері відійти від вражень дня, заспокоїтися ізаснути – завдяки казці, пісні або молитві” [9].Необхідним є спільна трапеза, ритмічний порядокдня, спільні свята для дітей. Центр розвитку сім’ї“Драбинка” в Одесі якраз робить спробуреалізувати такі цілі. У товариствіорганізовуються різноманітні заняття з батьками– творчі види діяльності, проблемно-ситуативніігри, які необхідно розв’язати: виготовленняіграшок разом з дітьми, рукоділля, живопис,постановки лялькового театру та інше.Надаються консультації, проводяться семінари,батьківські зустрічі з метою допомогтипопередити сімейні конфлікти, подолати труднощіу спілкуванні інших родичів (бабусь, дідусів) здітьми чи озброїти знаннями про можливіімперативи та кореляції на кожному віковомувідрізку. Групову роботу в цьому сенсі ,X. Ціммерман зводить до:

- мотивації окремого учасника;- формування теми, проблеми;- розуміння групи як цілісності, тобто цікавість

всіх учасників у досягненні відповідногорезультату [11, 69].

Якщо ж говорити про виховні можливостікожного з батьків, то в цьому випадку, безперечно,першою чергою повинен діяти принцип зв’язку ізжиттям. Наприклад, доречно показати дитині, некінцевий результат, а сам рутинний процесперебігу до цього результату. “У дітей існуєелементарна потреба придивлятися до світу зрозумінням, переживати його як такий, що маєсенс і доступний для огляду. Для їх розвитку дужеважливо хоча б іноді спостерігати, як наприклад,після їжі брудний посуд не зникає в посудомийніймашині, щоб пізніше бути вийнятим звідти чистим,а вручну миється і витирається; або як жар,потрібний для приготування їжі, виникає не віднатискання кнопки, а завдяки горінню дерева, якеперед цим розпиляли і нарубали” [9, 24].Доленосний вплив на дитину може здійснитипостійне говоріння брехні, безпідставних обіцянок.“Ідеться не тільки про негативні думки про самудитину. Достатньо, якщо слово й діло дорослогопостійно розходиться одне з одним настільки, щовін уже перебуває у протиріччі із самим собоюта навіть схильний до життєвої брехні” [9, 26].Пропонуємо виявити, якому ж видуміжособистісної дистанції відповідає характерродинних відносин, запропонований у


137 Молодь і ринок №12 (71), 2010

антропософському вченні. Для цьогоскористаємося відомим у науці поясненням позиційдорослих (Л. Григорович, Т. Марцинковська).Науковці класифікують:

- оптимальну дистанцію (відповідник –повага) характеризується відсутністюгіпертонічної опіки, батьки, належним чином,сприймають усі дитячі бажання, виявляютькатегоричність і скоординованість відповідно допланування виховних мети та завдань. Необхідна,прийнятна ступінь свободи і незалежностізберігається [2, 145]. Ніхто немає праваспонукати, підштовхувати, карати, дитина муситьсама зрозуміти чого вона хоче, прислуховуючисьдо внутрішніх переконань;

- скорочена (детермінує “злиття”, передбачаєбажання батьків створити дитину як зразок своїмуявленням вихованості) [2] – дорослідемонструють надмірну нав’язливість,безпідставно контролюють поведінку, не вміютьспрямувати дитину в правильне русло, несприймають творчі задуми своїх чад, обмежуютьколо спілкування з товаришами. Духовний зв’язоквіддалений, натомість маніпулятивний впливмаксимально наближений;

- збільшена дистанція (“відчуження”) –родичі мало цікавляться особистим життям дітей[2], стосунки є віддаленими, присутня емоційнабайдужість та слабка ініціативність з обох сторін.Вихователі не бажають виясняти причини гарнихчи поганих учинків.

Отже, на нашу думку, слід відзначити, щодосить ґрунтовним буде твердження про схожістьособливостей антропософського вчення і одногоз видів дистанції (а саме оптимальної позиції). Цеможна спостерігати, подавши їх спільні змістовіхарактеристики:

- активна виховна позиція;- відносини партнерства та сумісність інтересів

дорослого та дитини: зацікавлення внутрішнімсвітом вихованця;

- повага права дитини на власну думку таволевиявлення;

- створення повноцінного оточення длярозвитку: спільна праця, заняття, відпочинок;

- підвищення рівня психолого-педагогічноїобізнаності батьків.

Суттєвим у контексті розгляду теми, на нашпогляд, є необхідність звернути увагу, що у своїпублікаціях Р. Штайнер постійно посилався на те,що слід у правильному руслі розвивати відносинибатьки-діти-школа. “Разом з батьками вчителіобговорюють як краще налагодити зв’язок міжшколою і домом” [4; 5]. У збірнику статейР. Штайнера “Коллегиальное самоуправление в

вальдорфской школе” підкреслюється, щовчительські конференції повинні проходити заучастю родичів дітей. Форми роботи охоплюютьучительські, батьківські і учительсько-батьківські ініціативні групи, які збираються запевними приводами . Також організовується “колодовіри” – орган, куди можуть звернутися батьки,які не задоволені викладанням навчальнихпредметів у школі, вносяться пропозиції. Група,яка займається організацією свят. Фінансовакомісія, ціллю якої є встановлення диференційноїсистему оплати для батьків за навчання...” [5].Відзначимо, що спільні форми роботи педагогів збатьками проводилися активно, застосовувалисьне загалом, а з погляду дієвості по відношення домотивів зібрання, добиралася відповіднатематика.

За Рудольфом Штайнером, ця батьківсько-шкільна взаємодія розглядається яквзаємодоповнююча одна одну, демонструєретельно продумані, конкретні шляхи співпраці танабуває все більшої вагомості в сучасному світі.У вченого присутній такий комплексний поглядще й тому, що довгий час йому доводилосяпрацювати домашнім учителем у родині Шпехт(1890-ті рр.) і спостерігати на практиці контактидорослих з дітьми. Розглянуті нами форми тааспекти родинної організації, сприяють на нашпогляд корекції дитячо-батьківських стосунків,покращенню сімейного мікроклімату йпокликані стабілізувати інститут сучасноїшколи та родини.

Висновки. У процесі проведеногодослідження встановлено, що німецький педагогРудольф Штайнер запропонував розгалуженусистему консультування, яка має надзвичайноширокий спектр індивідуалізованої допомогикожній сім’ї. Виходячи із структурнихособливостей антропософської методики,провідним у вихованні являється принцип зв’язкувиховання із життям. У ході дослідження мивизначили, що характер родинних відносин уантропософії найбільш наближений до сучасноготрактування науковцями – оптимальна дистанція.Які ж перспективи подальшої розробки схожихзакладів? Перш за все необхідно починати ізсоціальної сфери – визнання держаноюпріоритетності створення антропософськихтовариств, забезпечення таких установметодичною літературою. У нашій вітчизнянійтрадиції поки, на жаль, не активно займаютьсятакою діяльністю, хоча є солідні публікаціїтеоретичного характеру. На подальшедослідження заслуговує проектування виховнихпрограм, визначених межами антропософії. Тому


138

дане завдання проявляє незавершеність івідкритість.

1. Гуманистические воспитательныесистемы вчера и сегодня (в описаниях ихавторов и исследователей) / Под общейредакцией доктора педагогических наукЕ.И. Селивановой. – М: Педагогическоеобщество России. 1998. – С. 100 – 107.

2. Григорович Л.А., Марцинковская Т.Д.Педагогика и психология: Учебное пособие /Любовь Алексеевна Григорович, ТатьянаДавидовна Марцинковская. – М.: Гардарики,2003. – С. 145 – 146.

3. Загвоздкин В. Рудольф Штайнер –основатель вальдорфской педагогики[Електронний ресурс] / Владимир Загвоздкин// Развитие личности. – 2001. – № 2. – С. 169– 191. – Режим доступу до документу: http: // www. rl-online. ru/articles/2-01/86.html.

4. Іонова О.М. Науково-педагогічні основинавчально-виховного процесу в сучасній школіза ідеями вальдорфської педагогіки: автореф.дис. на здобуття наукового ступеня канд. пед.наук: спец. 13.00.01 “Загальна педагогіка таісторія педагогіки” / Олена МиколаївнаІонова. – К., 2000. – 20 с.

5. Коллегиальное самоуправление в вальдорфскойшколе. Сборник статей / Перевод с немецкогоО. Соломенко-Цех, Ю. Ефименко. – К.: Изд-во“НАИРИ”, 2005. – 80 с.

6. Концепція проекту “Вальдорфськапедагогіка в Україні” [Електронний ресурс].– Режим доступу до документу: argo1.com.ua/7.htm

7. Литвин Л.В. Дослідження ідей вальдорфськоїпедагогіки у вітчизняній педагогічній науці /Л.В. Литвин // Збірник наукових праць.Педагогічний процес: теорія і практика. –2009. – №1. – С 100 – 105.

8. Лукашенко О. М. Проблема збереженняздоров’я молодших школярів у вальдорфськійпедагогіці: дис... канд. пед. наук: 13.00.01 /Лукашенко Ольга Миколаївна. – X., 2009. – 229 с.

9. Патцлафф Р., Кальдер Т. та ін.Лейтмотиви вальдорфської педагогіки. Відтрьох до дев’яти років / Райнер Патцлафф,Тельзе Кальдер. – Переклад з німецької – К.:Вид-во “НАІРІ”, 2008. – 136 с., іл.

10. Хорнеман Д. Душа с землею вместедышит. О “Календаре души” РудольфаШтайнера / Дітер Хорнеман. – Перевод снемецкого. – К.: Изд-во НАИРИ, 2009. – 224 с.

11. Циммерман X., Шмидт Р., Как изучатьантропософію / Хайнц Циммерман, РобинШмидт. – Перевод с немецкого. – К.: Изд-во“НАИРИ”, 2008. – 144 с.

12. Steiner R. Education for adolescents: eightlectures given to the teachers of the StuttgartWaldorf School, June 12 – 19, 1921 / RudolfSteiner. – Translated by Carl Hoffman. – USA.:Antroposophic Press, 1996. – 143 p.





Книги – бездонна глибина, ми ними в печалі втішаємося, вони узда для тіла й душі.

З книжних слів набираємося мудрості й стриманості.

Той, хто читає книги, бесідує з Богом або святими мужами.

Нестор ЛітописецьІєродиякон Києво-Печерського монастиря, митрополит; бл. 1056 – після 1113

“Книги подібні рікам, що тамують спрагу цілого світу – цеджерела мудрості”.

139 Молодь і ринок №12 (71), 2010

Постановка проблеми. Нині однією знайважливіших проблем теорії таметодики професійної освіти є

підготовка майбутніх фахівців-аграрниківекономічного профілю до професійногоспілкування. Водночас у їх підготовці існуютьсуттєві суперечності, зокрема, між сучаснимивимогами агробізнесових структур до рівнякомунікативної компетентності фахівців іневідповідністю змісту професійної підготовки довказаного спілкування, а також недостатнімрівнем розробки теоретико-методичних основформування вмінь професійного спілкуваннястудентів, що свідчить про актуальність даноїтеми.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.З огляду на те, що в психолого-педагогічнихдослідженнях не знайшла належного науковогообґрунтування проблема підготовки майбутніхфахівців агроекономічного профілю допрофесійного спілкування, вважаємо за доцільнезвернутися до різних підходів щодо підготовкимайбутніх педагогів до професійного спілкування,оскільки це питання найбільш ґрунтовнорозроблено в сучасній педагогічній теорії тапрактиці. У контексті сказаного привертаютьувагу результати досліджень, що проведеніЛ.П. Василевською-Скупою, Н.П. Волковою,О.І. Прудніковою, Л.О. Савенковою, Н.М. Соболь,Н.М. Тарасевич та ін. [1 – 12].

Мета статті – висвітлити результатидослідження проблеми підготовки майбутніхпедагогів до професійного спілкування з точкизору можливостей використання цього досвіду длявказаної підготовки економістів-аграрників.

Виклад основного матеріалу. Середсучасних вітчизняних учених найбільш ґрунтовно

проблеми підготовки майбутніх педагогів допрофесійного спілкування дослідилаЛ.О. Савенкова, що знайшло віддзеркалення внизці її наукових праць [7; 8] та навчальнійлітературі [6]. У докторській дисертаціїЛ.О. Савенкової розроблено теоретичну модельпідготовки майбутніх педагогів до професійногоспілкування, яка включає в себе: структуру,механізми функціонування, стадії розвиткупедагогічного спілкування; системукомунікативних умінь педагога; зміст, психолого-педагогічні й методичні засади підготовки довказаного спілкування [8, 6 – 7].

Змістовність підготовки майбутніх педагогівдо професійного спілкування, як стверджуєЛ.О. Савенкова, передбачає оволодінняорієнтуванням у його ситуації, мовленнєвими йнемовленнєвими засобами спілкування,соціальною перцепцією, творчим самопочуттяму професійній діяльності та педагогічним(емоційним і пізнавальним) контактом [8, 14].

Обґрунтована Л.О. Савенковою системапідготовки майбутніх педагогів до професійногоспілкування в Київському національномуекономічному університеті включає предметипсихолого-педагогічного циклу “Основи психологіїта педагогіки”, “Психологія діяльності:навчальний менеджмент”, спеціальний курс“Комунікативні процеси в навчанні” й педагогічнупрактику.

Слід підкреслити, що Л.О. Савенковоюрозроблено етапи навчальної діяльності зпідготовки до педагогічного спілкування, кожен зяких передбачає моделювання педагогічнихситуацій і (або) проведення педагогічних ігор,мікровикладання та виконання спеціальнорозроблених вправ [8, 16 – 18].

УДК 378.02Анатолій Кучер, аспірант ДВНЗ “Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана”

ДОСВІД ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВДО ПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ

Розглянуто проблеми підготовки майбутніх педагогів до професійного спілкування з точки зоруможливостей використання цього досвіду для вказаної підготовки фахівців агроекономічного профілю.

Ключові слова: підготовка, професійне спілкування.Рассмотрены проблемы подготовки будущих педагогов к профессиональному общению с точки зрения

возможностей использования этого опыта для указанной подготовки специалистов агроэкономическогопрофиля.

Ключевые слова: подготовка, профессиональное общение.The problems of preparation of the future teachers to professional communication from the point of view of

possibilities of use of this experience for the specified preparation of experts of an agroeconomic profile areconsidered.

Key words: preparation, professional communication.


© А. Кучер, 2010

140Молодь і ринок №12 (71), 2010

З огляду на завдання нашого дослідженнядоцільно буде звернутися до системи підготовкимайбутніх викладачів до професійногоспілкування, яку розробила Л.О. Савенкова.Метою вказаної системи визначено формуванняв студентів готовності до педагогічногоспілкування. Умовами ефективностіфункціонування даної системи виокремлено, по-перше, впровадження в навчальний процесекономічного закладу освіти сучасних методіввказаної підготовки; по-друге, забезпеченняпроцесу формування в студентів готовності допедагогічного та управлінського спілкування [7,112 – 113].

Перший етап підготовки до професійногоспілкування спрямований на оволодіннястудентами технікою мовлення, вміннями зняттям’язових “затисків” і професійно-педагогічноюувагою, що передбачає вправи (дихальні,психофізичні) з аутогенного тренування та вправи,які пропонують фахівці в галузі театральноїпедагогіки та психології [7, 118 – 129].

З метою оволодіння орієнтуванням у ситуаціїспілкування, вербальними й невербальнимизасобами, соціальною перцепцією, творчимсамопочуттям, уміннями встановлюватипедагогічний контакт на другому етапі розробленотренінг “Професійне спілкування менеджераосвіти”, який передбачає використаннярефлексивного підходу в навчанні [7, 156].Основна роль на даному етапі підготовкивідводилась рольовій грі “Кадрові зміни”, у ходіякої програвались та аналізувались спеціальновиділені аспекти педагогічного спілкування,виконувались вправи, моделювались ситуаціїпрофесійної діяльності, реалізувались один чикілька структурних компонентів рефлексії.

Варто зазначити, що в грі розглядаються триаспекти підготовки фахівця у вищому закладіосвіти: управлінська діяльність, професійнеспілкування й розвиток у майбутнього спеціалістарефлексії [7, 159].

Запровадження в практику діяльності вищогоекономічного закладу освіти розробленої системипідготовки, як зазначає Л.О. Савенкова,забезпечило значне підвищення рівнівсформованості комунікативних умінь та рівнівготовності майбутніх викладачів до професійногоспілкування. Викладене дає підставистверджувати, що окремі елементи тренінгу, якийрозробила Л.О. Савенкова, можна, дещоадаптувавши, використати для формування вміньпрофесійного спілкування майбутніх фахівцівагроекономічного профілю.

У докторській дисертації Н.П. Волкової

обґрунтовано систему підготовки майбутніхучителів до професійно-педагогічної комунікації,складниками якої є мета підготовки, ціннісно-мотиваційне її забезпечення; змістовно-ціннісний,процесуально-технологічний, рефлексивно-аналітичний та управлінський компоненти [2, 18].Метою даної підготовки є забезпеченнякомпетентності майбутніх учителів у здійсненніпрофесійно-педагогічної комунікації. Дослідницянаголошує на доцільності реалізації змістунавчання через фахову, психолого-педагогічнупідготовку й інтегративні спецкурси, щоспрямовані на формування таких групкомунікативних умінь: комунікативно-мовленнєві;інформаційно-інструментальні; організаційно-технологічні; невербальні; інформаційно-пошукові[2, 19]. Н.П. Волкова розробила систему вправ(за принципом “від простого до складного”),виконання яких забезпечує розуміння суттєвихособливостей різновидів комунікації вчителя,сприяє формуванню комунікативних уміньмайбутніх учителів, і розкрила сутністькомунікативних тренінгів, що забезпечуютьформування навичок міжособистісної взаємодії тарозвиток рефлексивних здібностей [2, 20 – 21].

У докторській роботі Н.П. Волковоїрозроблено науково-методичне забезпеченняпідготовки майбутніх педагогів до професійно-педагогічної комунікації, що реалізується черезмодульну інформаційно-комунікаційну технологію,підґрунтям якої є: 1) особистісно-діяльнісний підхід(технології: ігрові (ділові, рольові, ситуаційно-рольові, “інтерактивні”, симуляційні ігри),діалогічно-дискусійні (диспути, дискусії, “мозковаатака”, розмовні “буз” групи, суперечки, есе);ситуаційного навчання (вправи, моделюваннязадач-ситуацій); 2) збагачення особистісногокомунікативного досвіду, що забезпечуєформування стратегій поведінки в різноманітнихкомунікативних ситуаціях; 3) організаціякомунікативно спрямованого навчання,самостійної роботи, орієнтованої на формуваннякомунікативних умінь і навичок [2, 29].

Н.П. Волкова на основі аналізу результатівекспериментальної перевірки розробленого неютренінгу комунікативних умінь, спрямованого надопомогу кожному студенту в усвідомленнівласних недоліків у розвитку комунікативнихумінь, виявленні та оцінці потенційнихможливостей, реалізації отриманих знань напрактиці, робить висновок про його ефективність[2, 23].

Н.М. Соболь з метою формуванняіндивідуального стилю професійного спілкуваннямайбутніх перекладачів розробила спецкурс


141 Молодь і ринок №12 (71), 2010

“Професійне спілкування перекладача”, змістякого розподілено на три блоки: перший –спрямований на ознайомлення з проблемоюпрофесійного спілкування перекладача тастворення мотивації до вивчення курсу, другий –створює основу для самопізнання, формуваннямотивації самовдосконалення та саморозвитку,метою третього є активне набуття студентамизнань і вмінь ефективного спілкування. Основнимиметодами й прийомами, за допомогою якихвідбувається формування стилю, є: міні-лекція,тестування, порівняння, проблемне навчання,управління за допомогою мети, дискусія, діалог,дидактична та рольова гра, позитивнепідкріплення. При цьому Н.М. Соболь наголошує,що важливою умовою формування стилю єзалучення студента в усі форми роботи –індивідуальну, парну, групову та фронтальну [9, 11].

О.І. Пруднікова з метою формуваннякомунікативних умінь у майбутніх педагогівзначну увагу приділяє методиці активногосоціально-психологічного навчання. Так,підготовка студентів до спілкування, наголошуєдослідниця, передбачає використання вправ,спрямованих на оволодіння елементамикомунікативних умінь, на формування емпатії тарозвиток мовленнєвих здібностей, аналізпедагогічних ситуацій, педагогічні ігри,спостереження за діяльністю педагогів й аналіззразків педагогічного спілкування, спеціальнікомунікативні прийоми, семінари й тренінги,спрямовані на досягнення високих рівнівсформованості умінь педагогічного спілкування[5, 12].

У контексті сказаного варто зазначити, щодослідниця розробила психолого-педагогічнийтренінг педагогічного спілкування, який включаєвправи на сприйняття суб’єктів спілкування;встановлення, підтримання контакту та вихід ізнього; ефективне сприйняття думки партнераспілкування; невербальні засоби спілкування, атакож вправи на логічність й емоційністьспілкування; імпровізаційні мовні вміння; вмінняставити запитання й розпитувати учня; вмінняспілкуватися в професійних ситуаціях [5, 12].

Побудову структури тренінгових завданьО.І. Пруднікова пропонує здійснювати такимчином: на першому етапі студенти опановуютьтеоретичні знання з питань техніки й культуримови; на другому – формуються вміння з дикції,вміння реалізації властивостей культури мовленняпід час спілкування засобами системиоригінальних вправ; на третьому – закріпленнявміння в умовах, що моделюють навчальнийпроцес [5, 13]. Як стверджує дослідниця, тренінг

сприяв виникненню відкритості, розвивав емпатіюй товариськість студентів, вони вільно опануваливміння входити в контакт і виходити з нього, протескладніше було засвоїти вміння підтримуватиконтакт.

У дисертації Л.П. Василевської-Скупоїрозроблено методику поетапного формування вмайбутніх педагогів комунікативних умінь, коженетап якої передбачає реалізацію специфічнихзавдань і використання відповідних форм, методіві прийомів підготовки студентів до професійногоспілкування. Так, фахово-орієнтований етапформує установку студентів на розвитоквербальних і невербальних комунікативних умінь,інтерес до питань педагогічного спілкуваннявчителя (методи: пояснювально-ілюстративний,фонетичний, “м’язовий контролер”, заК. Станіславським, активізація зорових, слуховихі дотикових асоціацій, частково-пошуковий,проблемний виклад навчального матеріалу);інформаційно-аналітичний – передбачаєоволодіння теоретичними знаннями з питаньспілкування вчителя й удосконалення студентамивласних комунікативних умінь (методи: розглядпроблемних педагогічних ситуацій, застосуванняв процесі спецкурсу рольових ігор, соціально-психологічних тренінгів, методу “Рокіровки” ЛесліРай, моделювання педагогічного спілкування,планування творчих завдань, бесіди, дискусії,метод проективного малюнку Т. Яценко); творчо-самостійний – зорієнтований на втілення набутогостудентами досвіду спілкування в практичнійдіяльності [1, 11 – 16].

Особливої уваги потребує система підготовкимайбутніх педагогів до професійного спілкування,яка є складовою частиною програми з “Основпедагогічної майстерності”, що впершерозроблена викладачами кафедри педагогічноїмайстерності Полтавського державногопедагогічного інституту iм. В.Г. Короленка в 1981 р.[3, 11]. Дана програма постійно вдосконалюваласьі, як наслідок, змістове наповнення дисциплінипередбачає організацію навчання за логікоюрозвитку професійної позиції майбутнього вчителя,а саме: формування професійного ідеалу йуявлення про власні можливості, технікисаморегуляції на першому курсі, становленнямайстерності педагогічного спілкування надругому й оволодіння основами майстерностіуправління навчально-виховним процесом натретьому році навчання [3, 12]. Як бачимо, напідготовку до педагогічного спілкуваннябезпосередньо спрямований другий модуль курсу,завдання якого, як стверджує Н.М. Тарасевич, –допомогти студентам з’ясувати, як організувати


142Молодь і ринок №12 (71), 2010

педагогічну взаємодію на засадах гуманності,толерантності, полісуб’єктності, на засадахненасилля [10, 4].

З метою підготовки майбутніх педагогів допрофесійного спілкування кожне із семінарсько-лабораторних занять передбачає теоретичне тапрактичне завдання. Наприклад, теоретичнезавдання першого семінарського заняття“Професійно-педагогічне спілкування, йогосутність, структура” передбачає підготовкустудентів до співбесіди на запропоновані питання,а практичні завдання включають: а) підготуватисядо публічного виступу з одного питання плану;продумати початковий етап виступу, способидіалогізації взаємодії; б) обрати педагогічнуситуацію, що вимагає індивідуальної педагогічноїбесіди, записати зміст ситуації; передбачитидоцільний стиль спілкування [10, 86].

Слід особливо підкреслити, що курс “Основипедагогічної майстерності”, передбачає накожному занятті проведення вправ з аналізупедагогічних ситуацій та виконання однієї зрольових позицій (педагогічних ролей) на занятті(черговий учитель, учитель-дискутант, учитель-візуалізатор, учитель-джерелознавець, учитель-філософ) [11, 6 – 26]. Особливої уваги потребуєте, що з метою формування вмінь професійногоспілкування (володіння вербальними йневербальними засобами спілкування,встановлення контакту, уміння самопрезентації)студенти виконують низку спеціально розробленихвправ, здійснюють моделювання педагогічнихситуацій та мікровикладання (мікроуроки), берутьучасть у конкурсі майстерності вчителя впедагогічній розповіді, майстерностіпедагогічного спілкування в діалозі [4, 158 – 371].

Також програма вказаного курсу передбачаєзвернення до театральної педагогіки й, зокрема,до наукових робіт К.С. Станіславського.Заслуговує на увагу й так зване “опредмечування”курсу через феномен особистостейА.С. Макаренка й В.О. Сухомлинського. Так,студенти першого й другого курсів залучаютьсядо діалогу “Гортаючи сторінки “Педагогічноїпоеми”, вернісажу (театралізованого дійства)“Хочу бути хорошим учителем!”. У контекстінабуття другокурсниками готовності будуватипедагогічний діалог визначальним авторитетомдля них постає особистість В.О. Сухомлинського,зокрема, його головна праця “Серце віддаюдітям”, стосовно ідей якої студенти другого курсуведуть діалог з третьокурсниками [12]. Якправило, такі бесіди проходять у кімнаті-музеїА.С. Макаренка та зеленому класі ботанічногосаду.

Привертає увагу й те, що другий модуль, як іперший та курс у цілому, завершується творчимзаліком. Як варіант такого заліку на другому курсівиступає проведення педагогічного турніру“Сходинка до майстерності”, який включаєіспити: психологічний, педагогічний, технологічнийта кільцівку педагогічних ситуацій, конкурсуболівальників. Педагогічний турнір залучає всіхдругокурсників, гості турніру – першокурсники.До організації турніру підключаються студентитретього курсу як ведучі, куратори,запрошуються четвертокурсники та викладачідля аналізу в складі журі. Як правило, залучаєтьсяїх до 30 для підготовки й організації цього заходу.Таким чином, турнір створює педагогічнуситуацію всього факультету. Проведеннятворчого заліку переслідує не лише реалізаціюфункції контролю, а й навчальної, бо сприяєузагальненню й систематизації набутого досвіду,а також виховної [12].

У контексті сказаного слід підкреслити, щотворчий залік будується на таких принципах:1) активізація творчого потенціалу кожногостудента; 2) візуалізація теоретичних положень,що розвиває здатність до перекодування науковоїінформації в схеми, плакати; 3) драматизаціяприйомів педагогічної техніки, що вимагає відстудентів пошуку образних форм втіленняпедагогічної ідеї; 4) публічність виступів, якасприяє набуттю досвіду роботи із загалом,розкріпаченню поведінки; 5) об’єктивність оцінкивиступів; 6) стимулювання співробітництвастудентів як у межах групи, так і в міжкурсовійвзаємодії.

Зміст заліку вибудовується згідно з моделлюпроміжного результату ІІ модуля таким чином,щоб усі його елементи могли слугуватикритеріями ефективності рівня засвоєнняпрограми. До змісту творчого заліку входятьвправи й ситуації, які були об’єктом опрацюванняна заняттях [12].

Отже, доходимо висновку, що навіть самепроведення підсумкового контролю у форміпедагогічного турніру відіграє суттєву роль упідготовці майбутніх педагогів до професійногоспілкування. Таким чином, вказаний досвідпідготовки до професійного спілкуваннязаслуговує, на нашу думку, на використання зметою формування професійно-комунікативнихумінь у майбутніх фахівців, зокрема,агроекономічного профілю.

Висновки. Результати аналізу існуючихнаукових напрацювань засвідчили, що проблемапідготовки майбутніх педагогів до професійногоспілкування досліджена в різних аспектах, при


143 Молодь і ринок №12 (71), 2010

чому окремі елементи вказаної підготовки, можна,дещо адаптувавши, використати з метоюформування вмінь професійного спілкуваннямайбутніх фахівців агроекономічного профілю.Перспективи подальших розвідок слід зосередитина пошук шляхів формування вмінь професійногоспілкування студентів аграрних закладів освіти.

1. Василевська-Скупа Л.П. Формуваннякомунікативних умінь майбутніх вчителівмузики в процесі фахової вокально-хоровоїпідготовки: автореф. дис. на здобуття наук.ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.04 “Теоріяі методика професійної освіти” /Л.П. Василевська-Скупа. – Вінниця, 2007. – 20 с.

2. Волкова Н.П. Теоретичні та методичнізасади підготовки майбутніх учителів допрофесійно-педагогічної комунікації: автореф.дис. на здобуття наук. ступеня д-ра пед. наук:спец. 13.00.04 “Теорія і методика професійноїосвіти” / Н.П. Волкова. – Луганськ, 2006. – 37 с.

3. Король Л.Л. Розвиток педагогічноїмайстерності як складової професійноїпідготовки майбутнього вчителя вПолтавському педагогічному інституті (1970– 1990 рр. ХХ ст.): автореф. дис. на здобуттянаук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.01“Загальна педагогіка та історія педагогіки” /Л.Л. Король. – Харків, 2007. – 20 с.

4. Педагогічна майстерність: підручник /І.А. Зязюн, Л.В. Крамущенко, І.Ф. Кривонос та ін.;За ред. І.А. Зязюна. – 3-тє вид., допов. і переробл.– К.: СПД Богданова А.М., 2008. – 376 с.

5. Пруднікова О.І. Вплив педагогічногоспілкування на професійну підготовкустудентів музичних училищ: автореф. дис. наздобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец.13.00.04 “Теорія і методика професійноїосвіти” / О.І. Пруднікова. – К., 2001. – 20 с.

6. Савенкова Л.О. Педагогічна риторика:навч. посіб. / Л.О. Савенкова. – К.: КНЕУ,2009. – 298 с.

7. Савенкова Л.О. Професійне спілкуваннямай бутніх ви кла да ч ів як об ’єктп си холо го -педаго гічного уп ра вління :монографія / Л.О. Савенкова. – К.: КНЕУ,2005. – 212 с.

8. Савенкова Л.О. Теоретико-методичніоснови підготовки майбутніх педагогів допрофесійного спілкування: автореф. дис. наздобуття наук. ступеня д-ра пед. наук: спец.13.00.01 “Теорія та історія педагогіки” /Л.О. Савенкова. – К., 1998. – 32 с.

9. Соболь Н.М. Формування індивідуальногостилю професійного спілкування майбутніхперекладачів: автореф. дис. на здобуттянаук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.04“Теорія і методика професійної освіти” /Н.М. Соболь. – Тернопіль, 2005. – 19 с.

10. Тарасевич Н.М. Майстерність педагогічногоспілкування: посібник для організаціїсамостійної роботи студентів над ІІ модулемкурсу “Основи педагогічної майстерності” /Н.М. Тарасевич. – Полтава: ПДПУ iм.В.Г. Короленка, 2004. – 112 с.

11. Тарасевич Н.М. Педагогічна майстерність:навч. посібник: дидактичний супровід ІІ модулякурсу (зміст, навчання, форми та терміниконтролю для студентів педагогічногоуніверситету) / Н.М. Тарасевич. – Полтава:ІОЦ ПДПУ, 2007. – 32 с.

12. Тарасевич Н.М. Феномен особистостейА.С. Макаренка і В.О. Сухомлинського установленні професійної позиції майбутньоговчителя / Н.М. Тарасевич // Витокипедагогічної майстерності: зб. наук. праць. –Вип. 5. – Полтава: ПДПУ ім. В.Г. Короленка,2008. – С. 173 – 178.



“Українське суспільство прагне створити системну освіту, яка б відповідалавикликам часу і потребам особистості, а тому відшукує нові моделі її розвитку. Унайперспективніших моделях, випробуваних часом, в основу покладено ідею формуванняі динамічного розвитку природного таланту кожної дитини як запоруку їїсамоствердження на життєвому шляху”.

Василь Мадзігон,перший віце-президент АПН України

144

Постановка проблеми. Система вищоїшколи України на межі тисячолітьпереживає різноспрямовані реформи,

котрі покликані підготувати висококваліфікованогоспеціаліста та сформувати особистість майбутньогофахівця. Для цього потрібне усвідомлення йогоособистого буття, оцінка надбань національноїкультури, шляхів її розвитку та збагачення. У зв’язкуз цим важливе значення набуває система естетичноїосвіти, куди включені естетична культура іестетичне виховання студентської молоді. Наданому етапі ця проблема наповнюється новимзмістом та потребує подальшого розвитку.

Процес естетичного виховання потребуєцілеспрямованого формування якостей всебічнорозвиненої особистості, що дає можливістьсприймати їй природні та соціальні реалії, діятита творити відповідно до загальнолюдськихідеалів гармонії та краси. Водночас це процесформування цілісного сприйняття і правильногорозуміння прекрасного в мистецтві та дійсності;здатність до творчого самовиявленняпритаманного особистості. Однак ця здатністьвимагає свідомого, цілеспрямованого,планомірного і систематичного розвитку.

Основою, на якій має здійснюватися естетичневиховання є певний рівень художньо-естетичноїкультури особистості, її здатності до естетичногоосвоєння дійсності. Він повинен досягатисязавдяки розвиткові всіх компонентів естетичноїсвідомості (почуттів, поглядів, переживань, оцінок,смаків, потреб та ідеалів), так і в розвитку вміньі навичок активної перетворюючої діяльності вмистецтві, праці, побуті, людських взаєминах.

Формування в молоді певної системи художніхуявлень, поглядів, які зможуть допомогти їмвиробити в собі дійові критерії естетичнихцінностей, готовність та уміння вносити елементипрекрасного у своє життя, починається ізсприймання оточуючого.

Зміст естетичного виховання маєрозкриватися через формування естетичного:сприйняття, ставлення, почуття, судження, ідеалу,смаку та діяльності.

Аналіз останніх публікацій. Наявністьчисленних наукових праць свідчить про те, щопроблеми естетичного виховання досліджувалияк і раніше, так і тепер, коли ця тема сталаособливо актуальною. Більш конкретноаналізували питання естетичного вихованняшколярів І. Зязюн, Н. Митропольська, Д. Джола,Г. Шевченко, О. Дем’янчук, А. Капська та інші.Філософсько-естетичні апекти цієї проблемирозглядаються в наукових працях Ю. Борєва,М. Киященка, В. Ядова, І. Гончарова.Психологічні аспекти естетичного вихованнярозкрили Б. Ананьєв, Л. Божович, Л. Виготський,Б. Теплов. Саму теорію естетичного вихованнядосліджували такі вчені, як А. Макаренко,В. Сухомлинський, В. Розумний, Ю. Борєв,А. Зись, М. Киященко. Вони визначили основніпоняття, на котрі потрібно спиратися при побудовіоснов естетичного виховання.

Проблеми естетичного розвитку і вихованнястудентської молоді аналізували У. Суна, В.Толстих,О. Лармін, А. Черненко та інші. Питанняестетичного виховання у вищій школідосліджували А. Алексюк, В. Кудін, О. Щолокова,

УДК 378.036 = 161.2Оксана Сивик, аспірантка кафедри математики та методики викладання математики


ЕСТЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ СТУДЕНТІВ ЗАСОБАМИКЛАСИЧНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

У статті розглядається поняття естетичного виховання студентів, та вплив класичної українськоїлітератури на виховання естетичної культури та естетичного світогляду студентів.

Ключові слова: естетичне виховання студентів, естетична культура, класична українська література,естетичний світогляд.

В статье рассматревается понятие эстетического воспитания студентов, а также влияниеклассической украинской литературы на воспитание эстетической культуры и эстетического мировозрениястудентов.

Ключевые слова: эстетическое воспитание студентов, эстетическая культура, классическаяукраинская литература, эстетическое мировозрение.

The article examines the notion of the students aesthetic education and the impact of classical Ukrainianliterature on updringing of the students aesthetic culture and aesthetic conception of the world.

Key words: students aesthetic education, aesthetic culture, classical Ukrainian literature, artistic image,aesthetic conception of the world.

ЕСТЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ СТУДЕНТІВ ЗАСОБАМИ КЛАСИЧНОЇУКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

© О. Сивик, 2010

145 Молодь і ринок №12 (71), 2010

Г. Падалка, С. Мельничук, Т. Кутузова, О.Рудницьката інші.

Окремими проблемами естетичної культуриособистості займалися такі зарубіжні і вітчизнянівчені, як М. Аріарський, І. Петрова, Т. Загадарчук,І. Єскіна та інші.

Мета статті. Здійснити аналіз проблеместетичного виховання студентської молодізасобами класичної української літератури тавиявити пробіли і запропонувати шляхи активізаціїцього процесу в сучасних умовах.

Виклад основного матеріалу. Зі зростаннямрівня естетичного розвитку особистості ісуспільства, здатністю людини відгукуватися напрекрасне і діяти за законами краси закономірнопов’язують прогрес людства в усіх сферахжиттєдіяльності та найрезультативніші виявленнятворчої енергії і ініціативи людей, що наочноподано в різноманітних досягненнях світовоїкультури. Саме тому в останні роки зроcла увагадо проблем теорії і практики естетичноговиховання як найважливішого способу ставленнядо дійсності, засобу морального і розумовоговиховання, і як наслідок – формування всебічнорозвиненої, духовно збагаченої особистості.

Система естетичного виховання покликананавчити бачити зростаюче покоління прекрасненавколо себе, у навколишній дійсності виступаєцілеспрямованим, організованим і контрольованимпроцесом художньо-естетичної освіти й розвиткумолоді на усіх рівнях виховного процесу віддошкільного закладу і до студентської аудиторії.

Естетичне виховання студентів спрямоване наформування творчо активної особистості, здатноїсприймати, відчувати, оцінювати прекрасне, трагічне,комічне, потворне в житті і в мистецтві, жити і діяти“за законами краси”. Естетичне виховання інтенсифікуєрозвиток самосвідомості, сприяє формуваннюсоціальної позиції, заснованої на гуманістичнихцінностях; гармонізує емоційно-комунікативну сферуособистості. Метою естетичного виховання єпродовження формування в студентів уміння бачити,відчувати, розуміти і створювати красу [3, 284].

Багато дослідників і сьогодні зводятьестетичне виховання до художнього. Алеестетичне – ширше за обсягом і включає в себеяк художнє, так і трудове, моральне, політичневиховання. Можна стверджувати, що художнєвиховання досягається в процесі еволюціїособистості з раннього дитинства, коли ще вонасама не вміє осягнути цінності художніх надбань.А пізніше, коли їй відкривається таємниця читання,книга стає супутником всього її життя. Великапоширеність і величезний вплив – найважливішіхарактерні особливості літератури.

Художня література має величезнувсепроникаючу здатність. Вона охоплюєнайрізноманітніші сфери людського життя,проникає в думку і почуття людини, можедопомогти зрозуміти і описати її найскладніші,найтонші переживання. Нема таких явищ життя,яких не відображала б художня література. Її герої– робітники, інтелігенти, вчені і художники – людинайрізноманітніших професій і видів діяльності.Людина – головне в будь-якому літературномутворі, через неї письменник розкриває всюскладність, всю різноманітність дійсності [7, 383].

Видатний учений А.В. Гулига у своїй праці “Щотаке естетика? зазначає, що “особливістьлітератури як виду мистецтва в її доступності йбезмежності розповсюдженості: де людина, тамі книга” [6, 173].

Друга особливість літератури – близькість допонятійного мислення. Це найбільш“комунікативний” вид мистецтва, який більшчітко, ніж інші, формулює думку. Мова – витвірісторії, незмінний засіб людського спілкування, щовиробилось у ході соціального розвитку і сталомогутнім її стимулом. Слово вимовлене і написанездатне викликати переживання краси. Саме томулітература служить основою ряду іншихмистецтв. Театр починається з п’єси, кіно – злітературного сценарію, опера й балет – злібретто.

Проза і поезія – два основні різновидилітератури. У минулому поезією називалась всяхудожня література. Пізніше цим терміном сталивизначати літературу у віршах, що мала ритм ірифму, протиставляючи її прозі, що являє собоюзвичайну, неорганізовану мову. Хоча цей поділ івідносний, але іноді гарна проза звучить віршованоі діє на людину, як поезія [6, 173].

Художні твори впливають на естетичневиховання молоді через образи персонажів.Літературний образ позбавлений наочності,виникає на основі певних характеристик істворюється уявою. Він має дві протилежні іразом з тим дві взаємозумовлені сторони:конкретність, тобто живе відтворення у формахсамого життя, і узагальнення. Перша стороналітературного образу сприймаєтьсябезпосередньо. Читаючи, студенти уявляютьперсонажів, про яких пише автор, спостерігаютьзображені в творі події. Друга – розкриваєтьсячерез міркування, роздумування над прочитаним.А під час повноцінного творчого читання обидвісторони художнього образу сприймаютьсянероздільно і тим самим впливають наформування естетичних смаків студентськоїмолоді.


146Молодь і ринок №12 (71), 2010

Вивчення художньої літератури передбачаєєдність емоційно-естетичного сприйняття йосмислення літературного образу, злиття всвідомості студента логічного й почуттєвого,понятійного й образного [2, 176]. В істинномумистецтві зміст і форма художнього образу злитівоєдино. Художній образ виникає на основі тихобразів, які створюються органами почуттів,точніше двома їх видами – зоровим і слуховим.Первинний чуттєвий образ – результат роботиорганів почуттів. Художній персонаж – творіннятворчого мислення, уяви й естетичної культури,він відрізняється від первинного перш за всесвоєю емоційною насиченістю, що робить йогоздатним викликати переживання краси. Віннеповторний і, тим не менше, являє собою стійкеутворення: він живе у віках. У художній літературіце образи людей, природи, цілого народу,алегоричні образи тварин, тобто всьогооб’єктивного світу. Саме через образи людизнайомляться з минулим свого народу, з добром ізлом, з красивим і потворним, з моральним іаморальним [6, 173].

Але і саме поетичне слово може глибокозворушити читача, збудити в нього нові думки іпочуття, і треба, щоб ці думки були мудрими, апочуття благородними. Тому таке важливезначення для формування світогляду молодоїлюдини мають її читацькі інтереси.

Необхідно підкреслити, що основною функцієюхудожнього твору за В. Іванишиним: “є самеестетична функція, яка полягає у наданні читачевінеповторної естетичної насолоди, насолоди відспілкування з прекрасним. Художній твір повиненне просто задовольняти естетичні переживаннялюдини, але при цьому робити її кращою, духовнобагатшою, розвивати її внутрішній світ” [8, 79].Тому кожна зустріч з літературним твором маєвводити читачів у чудовий світ мистецтва,виховувати в них чуйність до прекрасного, навчатиїх через емоційне сприймання створенихписьменником картин і образів, усвідомлювативажливі життєві закономірності та впливати наформування естетичної складової особистості.

Водночас художня література сприяєформуванню естетичних смаків. І як зазначаєП. Білоус: “Художній смак – набута людиноюздатність на основі задоволення чи незадоволеннясприймати й оцінювати естетичні об’єкти” [1, 6].Пам’ятки давньої української літератури слугуютьчинниками, що викликають естетичні відчуття наоснові пізнання художніх творів вітчизнянихлітературних класиків, тому рівень естетичноговиховання формується і під впливом попередньонабутих знань особистістю.

Майстерності свідомого читання, проникненняв ідейно-естетичний задум письменниканеобхідно навчитися. Кожного разу прочитанийтвір повинен постати перед студентами як чудопоетичного таланту, як розчинене вікно в цікаве іхвилююче життя. Якщо молодь навчитьсяправильно відчувати естетичне в мистецтві ідійсності, то вона глибше відчує твори класичнихписьменників, і вивчаючи їх, усвідомить красу ісилу створених позитивних образів. З почуттямгордості за рідний народ вони зрозуміють, щоЯрема з “Гайдамаків” Тараса Шевченка,Кармелюк з однойменного оповідання МаркаВовчка, Жук з повісті Панаса Мирного “Товариші”,М а р ко Гущ а з п о в і с т і “F a t a mo rg a n a ”М . Коцюбинського, як і інші герої українськоїкласичної літератури, втілюють у собі кращі риситрудящої людини і є прикладом для подальшоговдосконалення особистості молодої людини.

Під час вдумливого і зацікавленого вивченнятворів Тараса Шевченка, Михайла Коцюбинськогояк і інших письменників української класики,студент повинен усвідомити пафос їхньоїтворчості: оспівування трудового життя народнихмас, їх боротьби проти гноблення, утвердженнясилою мистецтва високих соціальних і моральнихідеалів.

Творчість письменників-класиків пройнятапалкою, пристрасною любов’ю до народу,сповнена гніву і ненависті проти його гнобителів.Провідні письменники підносили в своїх творахідеї патріотичного служіння трудовому народові,самовідданої боротьби за його права.Окрилювала вона і прогресивних українськихмайстрів художнього слова. У творах ТарасаШевченка, Панаса Мирного, Івана Франка, ЛесіУкраїнки, Павла Грабовського й інших українськихкласиків звучав гнівний осуд під’яремних порядківминулого та палкий заклик до братерськогоєднання всіх трудящих з метою всебічногорозвитку особистості.

Основним завданням літературного твору єпостановка читання таким чином, щоб вонорозвивало мислення і збагачувало почуття,формувало активне ставлення до навколишньогосвіту. Студенти повинні навчитись сприймати іосмислювати художній твір як факт мистецтва.Але цього не можна зробити без захоплення, безрадісного відчуття краси, без сердечногохвилювання. Тільки через глибоке душевнезворушення, через емоційне переживання уявастудентів відкривається назустріч виховномувпливу літературного твору, вони навчаютьсяцінувати літературу як джерело радості інатхнення [2, 176].


147 Молодь і ринок №12 (71), 2010

П. Білоус ставить запитання: “Що викликає убільшості людей естетичну насолоду? Щовідбувається в душі читача, коли твірподобається йому? Звичайно, читачеві він можесподобатись передусім зображенням людськихдоль. Любов і ненависть, горе і радість героїв,їхні вчинки і сподівання, гострі життєві колізії –все це не може залишити читача байдужим.Таким чином для багатьох людей естетичнанасолода в принципі не відрізняється від тихпереживань, які супроводжують їх у повсякденні.І мистецтвом слова вони назвуть ту сукупністьзасобів, які допомагають досягти контакту з усімтим, що цікаве у житті” [1, 5].

Висновки. Отже, естетичне вихованнястудентської молоді засобами класичноїукраїнської літератури це є по-перше складний,системний, цілеспрямований процес, мета,завдання, зміст і методи якого визначаються,плануються та творчо реалізуються спеціальнопідготовленими педагогами для здійсненнянавчально-виховної діяльності, відповідно дозавдань суспільства щодо формуванняпідростаючого покоління; по-друге, він спрямованийна формування естетичних якостей особистостей,а саме: здібностей сприймати, оцінювати тастворювати прекрасне, умінь та навичокестетичної діяльності, художнього смаку та ін.; по-третє, естетичне виховання необхідно розглядатиз одного боку, як головну складову процесуестетичного розвитку, а з іншого – як складовупроцесу загального розвитку особистості.

Водночас із формуванням естетичних здібностейздійснюється розвиток сутнісних якостейособистості, які впливають на її становлення таподальший всебічний розвиток.

1. Білоус П. Навіщо література? //Українськамова та література. – 2005. – №38 – 39. – С. 5 – 7.

2. Бугайко Т.Ф., Бугайко Ф.Ф. Навчання івиховання засобами літератури. – К.:Радянська школа, 1973. – 176 с.

3. Виховна робота зі студентськоюмолоддю: Навчальний посібник/ За редакцієюТ.Ю. Осипової. – Одеса, 2006. – 284 с.

4. Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Теоріялітератури. – Київ: Либідь, 2001. – 488 с.

5. Гулыга А.В. Принципы эстетики. – М.:Политиздат, 1987. – 286 с.

6. Гулыга А.В. Что такое естетика?: Кн. дляучащихся. – М.: Просвещение, 1987. – 173 с.

7. Естетичне виховання. Навчальнийпосібник. – К.: Радянська школа, 1972. – 383 с.

8. Іванишин В.П., Іванишин П.В. Пізнаннялітературного твору. – Дрогобич:Відродження, 2003. – 79 с.

9. Степанишин В. Нові підходи довикладання української літератури //Дивослово. – 1995. – №1. – С. 44 – 46.

10. Чайковская В.И. О целостности этико-эстетического воздействия литературы намолодежь // Искусство и эстетическоевоспитание молодежи. – М.: Наука, 1981. –С. 122 – 137.



“Є діла, які не меркнуть,Є слава, яка не в’яне ,Є люди, які втілюють у собіЦілий світ розуму і добра...”

Народна мудрість

“Людина, – народжується на світ не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою.Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний”.

Василь Сухомлинськийвидатний український педагог


148

Постановка проблеми. Філософи ісоціологи називають сучасний станрозвитку цивілізації “інформаційним

суспільством”. У цьому суспільстві найціннішимтоваром стає інформація, основним економічнимактивом – інтелектуальний потенціал. Невипадково, останнім часом усе частішевживається вираз “економіка, заснована назнаннях”.

Сьогодні, мабуть, не знайдеться людини, якаб не розуміла ролі й місця освіти. Освіта складаєоснову розвитку людства. Соціально-економічнийпрогрес залежить від здатності державизабезпечити освіту всіх членів суспільства, надатиможливість кожній людині досягти успіху всучасному світі.

Однією зі складових цього процесу є широкевпровадження та використання інформаційно-комунікаційних технологій в усіх ланках освітньоїгалузі. Це стосується не тільки навчально-виховного процесу, а й управлінської діяльності,забезпечення оперативності прийняття рішень,підготовки та перепідготовки педагогічних кадрів,створення єдиного інформаційно-освітньогопростору, електронних засобів навчального тазагального призначення, забезпеченнявідповідного моніторингу стану освітньої галузітощо. Це все те, без чого не можлива сучаснаосвіта, розвиток професійних навичок та науковихдосліджень.

Тому, одне з головних завдань освіти сьогодні– навчити користуватися інформаційнимитехнологіями та навчатися, використовуючи цітехнології. Від того, наскільки успішно буде

розв’язане це завдання, визначальною міроюзалежить розвиток країни, її місце у світі [1].

Комп’ютеризація вищих навчальних закладів,запровадження інформаційних тателекомунікаційнихтехнологій, сучасних освітніх методик на основінових інформаційних технологій визначаютьсяЗаконом України “Про Національну програмуінформатизації”, Державною програмоюінформатизації і комп’ютеризації професійно-технічних навчальних закладів на 2004 – 2007 роки(Постанова Кабінету Міністрів України від 20серпня 2003 р. № 1300), Указом ПрезидентаУкраїни від 20 жовтня 2005 р. № 1497 “Пропершочергові завдання щодо впровадженняновітніх інформаційних технологій”, Державноюпрограмою “Інформаційні та комунікаційнітехнології в освіті і науці на 2006 – 2010 роки”.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Проблему запровадження інформаційно-комунікаційних технологій у навчання в закладахосвіти порушували й розв’язували такі вітчизнянівчені: Н. Авер’янова [1], В.Ю. Биков, В.М. Бойчук,Б.С. Гершунский, А.М. Гуржій [2], М.Ю. Кадемія,Л.А. Карташова, О.М. Китайцев [2], Д. Кільдеров,Л.В. Липська, І. Петрицин [3], Е. Помиткін, О.Торубара[5], В.М. Саух, Н.М. Чепурна, Л. Шевченко.

Мета статті: дослідити проблемузапровадження інформаційно-комунікаційнихтехнологій у навчання в закладах освіти.

Виклад основного матеріалу. Входження усвітове інформаційне суспільство вимагаєприскорення розвитку телекомунікацій,інформаційних, комп’ютерних, лазернихтехнологій. Експерти запевняють, що за умов

Іван Василиків, Дрогобицький державний педагогічний університетімені Івана Франка

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ЗАСТОСУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХТЕХНОЛОГІЙ У СИСТЕМІ БЕЗПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ

Стаття досліджує проблему стратегії розвитку і використання інформаційних технологій у сферіосвіти, котра є однією з ключових проблем стратегічного планування, як на національному, так і на глобальномурівні.

Ключові слова: інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ), Інтернет, персональні комп’ютери,програмне забезпечення.

Статья исследует проблему стратегии развития и использования информационных технологий всфере образования, которая является одной из ключевых проблем стратегического планирования, как нанациональном, так и на глобальном уровне.

Ключевые слова: информационно-коммуникационные технологии (ИКТ), Интернет, персональныекомпьютеры, программное обеспечение.

The article investigates the problem of strategy of development and use of information technologies in thesphere of education, which is one of key problems of the strategic planning, both on national and on global levels.

Key words: іnformative communication technologies (ІСТ), Internet, personal computers, software.

УДК 374.7:004

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ЗАСТОСУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙУ СИСТЕМІ БЕЗПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ

© І. Василиків, 2010

149 Молодь і ринок №12 (71), 2010

об’єднання країн у майбутньому нації будутьподілятися на ті, які самостійно продукуватимутьнові технології, і ті, які будуть їх споживати, а деякіназавжди залишатимуться поза цивілізацією.Україна прагне зайняти належне місце середдержав з інноваційним потенціалом, незважаючина економічну кризу та багато інших проблем.Але нині в усьому світі свої негаразди. Можнанагадати, що сьогодні 1,3 млрд. людей на Земліживуть в умовах абсолютної бідності; 1 млрд. –неграмотні, майже 2 млрд. проживають вантисанітарних умовах; кожний третій житель планетине користується електрикою; 1,5 млрд. – не маютьдоступу до чистої води. Ця статистика вражає.

Доля українців у їхніх власних руках.Національна ідея – вираження й утвердженняпатріотичних почуттів українського народу –згуртує його задля створення національноїдержави, побудови заможного суспільства,збереження генофонду нації [2].

Від рівня технологічного розвитку кожної країнизалежить не тільки її економічна могутність ірівень життя населення, але і становище цієїкраїни в світовій спільноті, можливості економічноїі політичної інтеграції з іншими країнами, а такожрозв’язання проблем національної безпеки. У тойже час рівень розвитку і використання сучаснихтехнологій у тій або іншій країні визначається нетільки розвитком матеріальної бази, але головнимчином – рівнем інтелектуалізації суспільства, йогоздатністю проводити, засвоювати і застосовуватинові знання. Все це найтісніше пов’язане з рівнемрозвитку освіти в країні.

Інформаційно-комунікаційні технології єскладовою частиною освітнього процесу, щодозволяє учасникам навчання знаходити ікористуватися додатковими джереламиінформації. Інтернет надає величезну можливістьдля отримання практично будь-яких видівінформації з мінімальними витратами часу ізасобів, у тому числі зручності, швидкості іпростоти обміну інформацією за допомогоюелектронної пошти. Тому однією з найважливішихзадач інформатизації освітнього процесу єможливість оперативного доступу навчальнихзакладів до глобальної мережі Інтернет.

Зараз близько 90% загальноосвітніхнавчальних закладів ІІІ ступеня підключені доІнтернету, причому 20% з них підключена закошти обласної програми інформатизації, третина– мають окрему виділену лінію (в основному цегімназії, ліцеї та спеціалізовані школи), рештавикористовують доступ телефонною лінією. Такийдоступ до Інтернету є малоефективний черезнизьку його швидкість та ненадійність. Тому зараз

перед нами стоїть дилема: чи надалі розвиватимережу радіоінтернету, чи зробити спробумасового підключення до Інтернету телефонноюлінією, хоча в обох випадках є багато ризиків. Упершому випадку найбільшою проблемою єскладність розміщення точок доступу,враховуючи складний рельєф, у другому –слабкий рівень телефонного зв’язку в сільськіймісцевості. Таким чином, головним рушієм малаб виступити потреба, соціальний інтерес. Крімцього, ніхто серйозно не вивчав, як самевикористовують Інтернет у школах. Серйозною єпроблема використання Інтернет в управлінніосвітою. Зважаючи на таку велику кількістьпроблем, питання розглядалося на Колегіїголовного управління освіти і науки 28 лютого 2008року. Її рішенням передбачено забезпечитипідключення НКК всіх загальноосвітніхнавчальних закладів ІІІ ступеня до мережіІнтернет до кінця 2008 року.

Виконання рішення колегії та прийняття новоїПрограми розвитку на 2009 – 2012 роки дастьзмогу сформувати єдиний інформаційний освітнійпростір Львівщини, що, своєю чергою, сприятимепроведенню ефективної освітньої політики.Система освіти стане ефективнішою (за рахуноквикористання педагогічними працівникамиобласті інформаційно-комунікаційних технологій),прозорішою (за рахунок функціонуванняОсвітнього порталу), доступнішою (за допомогоюдистанційного навчання) [6].

Науковці зазначають, що успішневпровадження інформаційних технологій унавчальний процес передбачає певну етапністьцього процесу. Зокрема, перший етап передбачаєаналіз матеріально-технічної бази шкіл тапрофесійної компетентності вчителів щодоволодіння ІКТ, їх підготовка та перепідготовка зпитань опанування комп’ютерними технологіями,другий етап – безпосереднє впровадження ІКТ унавчальний процес школи як на уроках, так і впозааудиторній діяльності з використанням різнихформ та методів роботи учнів з комп’ютером,третій етап полягає в тому, що кожний фрагментнавчальної діяльності учнів ретельно вивчаєтьсявчителем з метою аналізу досягнутих результатівта виявленні типових та індивідуальних труднощів.На основі цього аналізу вносяться корективи впедагогічну роботу [4, 165 – 166].

Зі світової практики відомо, що впровадженняінформаційних технологій, просуванняінформатизації проходить за певними фазами.Характеристика кожної фази в пристосуванні доосвіти може бути такою. На фазі автоматизаціїспостерігається мала кількість комп’ютерів,


150Молодь і ринок №12 (71), 2010

часто не останніх поколінь, що припадає на великукількість студентів, друковані пристрої невисокоїшвидкості друку та низької якості. Програмнезабезпечення, що використовується, складаютьмови програмування загального призначення(Бейсік, Паскаль), простий текстовий процесор,найбільш популярна та проста операційна система.Можливості викладачів в одержанні підготовки,інструктажу або зовнішньої допомоги обмежені.Кількість викладачів або фахівців з інформатикинедостатня. Студенти рідко працюють накомп’ютерах і не мають навичок роботи зклавіатурою. Інформатика йде відокремленимкурсом і слабо пов’язана з іншими предметами.

На інформаційній фазі заклад освіти починаєшироко використовувати персональні комп’ютери,більшість дисциплін починають використовуватиінтегровані елементи інформаційних технологій вякості технічних засобів навчання або змістунавчальної програми. Створюються державні ірегіональні програми для постачання апаратногоі програмного забезпечення, інформація пропрограми і технології, що застосовуються, вільнорозповсюджується по навчальним закладам.Спостерігається інтеграція інформаційнихтехнологій і освіти. Школи використовують значнукількість комп’ютерів, до яких студенти маютьдоступ для індивідуальної роботи. Комп’ютериз’єднані в комп’ютерну мережу, що мають файловісервери і мережеві принтери. Студенти маютьдоступ до широкого діапазону розвинутогопрограмного забезпечення. Співробітники,викладачі і керівництво використовуютькомп’ютери у своїй роботі. Техніку і програмнезабезпечення обслуговують кваліфіковані фахівці.Деякі викладачі спеціалізуються в застосуваннікомп’ютерів для викладання своїх дисциплін.Студенти мають навички використаннякомп’ютерів, набуті заздалегідь. Інформатикаорганічно поєднана з іншими дисциплінами.

Фаза комунікації характеризується повноюінтеграцією інформаційних технологій у керівництвіосвітою і навчальному процесі, а також увикористанні її для зв’язку і співробітництва міжкористувачами комп’ютерів як у середині закладуосвіти, так і зі зовнішніми організаціями. Зв’язоквикладача і студента забезпечується черезкомп’ютерні мережі. Програма вивченняінформаційних технологій значно ширша і глибша,ніж комп’ютерна грамотність. Інформаційнітехнології повністю інтегровані в навчальнийпроцес і предметні області, а їх інструментитворчо використовуються на основі методівмоделювання і інформатики.

За висновками експертів в умовах

радикального ускладнення життя суспільства,його технічної і соціальної інфраструктуривирішальною стає зміна взаємовідношення людейі інформації, яка є таким же стратегічнимресурсом суспільства, як продукти харчування в“аграрному”, а традиційні матеріальні абоенергетичні ресурси в “індустріальному”суспільстві. “Інформаційна революція”, як іпопередні “аграрна” і “індустріальна” революції,розв’язуючи одні проблеми, породжує нові.

Однією з таких проблем є “інформаційнийвибух”, тобто надлишок доступної багатьомсучасним людям інформації, якої з’являєтьсябільше, ніж спроможна переварити людськасвідомість. Він слугує причиною зниження якостімислення серед людей, в тому числі освіченихчленів сучасного суспільства. Інформаційнеперевантаження – це реальність.

Фахівці скаржаться, що вони не встигаютьстежити за оперативною інформацією, якавідноситься до їх предметної області. При цьомувеличезні обсяги інформації, особливо зібрані увигляді статистичних даних, стають полем дляпомилкової, упередженої і/або навмиснофальсифікованої їх інтерпретації. Небезпека того,що нечисленні “експерти”, контролюючіінформаційні потоки, можуть експлуатувати меншосвічену частину населення, стає реальністю. Ті,хто не має достатнього доступу до інформаційнихсистем, будуть знаходитися в досить невигідномустановищі вже до кінця нинішнього століття.

Експерти відзначають, що у світі встановилисядовгострокові тенденції інформаційно-технологічної зміни людської цивілізації. Головноюі визначальною тенденцією другої половинипоточного сторіччя є стабільний розвиток процесупроектування і виробництва різноманітнихпристроїв на основі мікроелектроніки. Наслідкомцього рукотворного феномена є революційнездешевлення інформаційно-зв’язної інфраструктуриз наслідками, що важко прогнозуються.

Нижче викладаються тільки припущення,побудовані на очевидних наслідках інформаційноїреволюції:

- унаслідок технічного прогресу питомавартість робіт з передачі і обробки інформації різкознизиться, що призведе до лавиноподібногозбільшення кількості і якості (різноманіття форм)комунікативних процесів у всіх сферахфункціонування суспільства;

- істотно зміниться структура зайнятості внематеріальному виробництві, різко скоротитьсятрудомісткість посередницьких і інформаційно-пошукових робіт і послуг нематеріальногохарактеру;


151 Молодь і ринок №12 (71), 2010

- зміниться структура інформаційних зв’язківлюдини: кожний значною мірою індивідуальнозможе визначити для себе коло повсякденного ііншого спілкування. На фактуру зв’язків всебільше буде впливати схожість життєвихорієнтирів, рівень освіти, культурні переваги,захоплення і інтереси. Звідси витікає можливазміна концепції “малого кола” і співвідношення“громадянин-держава”.

Висновки. Одним з головних інструментів восвіті, що відкриває шлях у новий світ, єінформаційні технології. Вони дозволяють змінитисистемні властивості – найважливіших компонентнашого буття. Розробка стратегії розвитку івикористання інформаційних технологій у сферіосвіти є однією з ключових проблем стратегічногопланування, як на національному, так і наглобальному рівні.

Темпи і напрями змін на нинішньому етапівизначаються не обчислювальною технікою іможливостями телекомунікацій, не програмнимизасобами, а людьми, їх готовністю до змін, їхзапитами і проблемами. Тому інформатизаціяосвіти в світі загалом, і в Україні, що переживаєкризовий період свого розвитку, має величезнезначення.

Прогнозується, що у XXI ст. конкурентнаборотьба буде вже відбуватися не тільки заприбутки або ринки збуту, а за місце географічногорегіону в світовій спільноті, за стійкий і безпечнийрозвиток, за право не розміщувати на своїйтериторії радіоактивні відходи і “бруднівиробництва”, за право бути, якщо можна таквисловитись, суб’єктом історії. Основнимиучасниками цієї сутички стануть транснаціональнікорпорації, а ареною боротьби – інформаційнийпростір (кіберпростір – в західній термінології).

Співтовариства, які не будуть мати в своємурозпорядженні кадри, ефективно працюючі в цій

області, і організації, здатні вести активну політикуу вказаній сфері і відстоювати свої інтереси, немають майбутнього. Ми вступаємо у вік“інформаційної економіки”, яка відрізняєтьсясвоїми законами і “правилами гри”.

1. Авер’янова Н. Інформаційний простір всистемі освіти // Рідна школа. – 2001. – №2. – С. 33.

2. Гуржій A.M., Китайцев О.М. Стан тапроблеми інформатизації освіти України //Комп’ютер у школі та сім’ї. – 2006. – №8. – С. 3 – 8.

3. Петрицин І. Комп’ютерно-орієнтованінавчальні середовища в професійній підготовцімайбутнього вчителя-предметника // Молодьі ринок. – 2009. – №10 (57). – С. 72 – 77.

4. Снігур О.А. Інформаційна культураучасників навчального процесу//ВісникЛуганського національного університету іменіТараса Шевченка. Педагогічні науки. – Ч. ІІ. –2007. – №21(137). – С. 154 – 161.

5. Торубара О. Практичні заняття всистемі підготовки майбутніх учителів довикористання інформаційних технологій //Молодь і ринок. – 2010. – №7 – 8 (66 – 67). –С. 12 – 16.

6. Хобзей П.К., Шиян Р.Б., Кацюба М.Р.,Палюшок Л.В. Інформатизація системи освіти– один з основних напрямків розвитку освітньоїгалузі у Львівській області // Комп’ютер у школіта сім’ї. – 2009. – №1. – С. 3 – 5.

7. Чубарук О.В., Потапова Ж.В. Впровадженнясучасних освітніх технологій у навчальний процесвищого навчального закладу // Сучасніінформаційні технології та інноваційніметодики навчання у підготовці фахівців:методологія, теорія, досвід, проблеми // Зб.наук. пр. – Випуск 6 / Ред. кол.: І.А.Зязюн(голова) та ін. – Київ-Вінниця: ДОВ Вінниця,2004. – C. 667 – 676.



“Жити інколи має сенс чужим розумом, але прислухатися можна тільки до свого”.Свіфт Джонатан

англійський письменник, політик“Чесність розуму полягає в тому, щоб не відступати перед правдою. Мати сміливість

шукати, судити і вирішувати самому. Мати сміливість самостійно мислити”.Роллан Ромен

французький письменник


152

ПЕРЕЛІК СТАТЕЙ ОПУБЛІКОВАНИХУ ЖУРНАЛІ “МОЛОДЬ І РИНОК” У 2010 РОЦІ

№1 – 2 (60 – 61) 2010 Стр.Від Львівської обласної організації Спілки журналістів України………...…….................................…………………5Валерій СкотнийПроблеми сучасної освіти України: світський та релігієзнавчий аспекти …...……...……………..................................6Олександр ШпакЕкономіка освіти – складова професіоналізму вчителя……………...……...………...............................……………..…13Надія КалініченкоОсобливості трудової підготовки учнів сільської школи в ринкових умовах………………………...............................19Тетяна НазаренкоПедагогічний процес навчання географії в профільній школі як особлива форма пізнання………...........................…25Віктор МадзігонДосвід організації продуктивної праці учнів у сучасних новаторських школах України…………...............................28Юрій ЖукОцінювання освітніх проектів: проблема теоретичного концепту аналізу результативності......…............................33Андрій Литвин, Віталій ЛитвинІнформатизація професійної освіти: предметно-орієнтоване програмне забезпечення ………….........................…38Василь КузьменкоФормування картини світу в особистості в філософсько-культурологічних теоріях……………............................…42Олена БистротаВикористання когнітивного методу та антропології при аналізі творчості Ф. Достоєвського…............................…46Ірина ЗваричОцінювання якості викладання навчальної дисципліни у вищих навчальних закладах очима студентів............................49Валентина Страхарчук, Анатолій СтрахарчукПідвищення ефективності інформаційного забезпечення кредитного процесубанку на базі автоматизованих технологій………………………………………………………..................................……56Іван НищакТест як засіб педагогічного вимірювання (на прикладі тестових завдань з креслення)………….............................…62Євген МегемНейро-лінгвістичне програмування у професійній діяльності молодого вчителя трудового навчання..........................66Василь ДударМетодичні засади Михайла Глінки та їх роль у вихованні сучасного академічного співака….............................……71Марія ЛевСолоспіви у творчості композитора Анатолія Кос-Анатольського (До 100-річчя від дня народження)…..................…76Євгенія ШуневичВнесок А. Кос-Анатольського у розвиток розважальної музики у Галичині………………….............................……79Михайло Ковбасюк, Людмила СлєсареваЗ історії виникнення та створення хорових колективів музично-педагогічного училища імені Ф. Колесси…………..82Світлана СалданМузичне мистецтво в контексті естетного виховання, згідно педагогічних ідей Г. Ващенка……...............................86Олександр ДещенкоКласифікація мотивів школярів при виборі професії………………………………………………....................................89Тетяна ІсаєнкоТеоретична модель виховання моральної культури особистості………………………………….............................….93о. Олег КекошПедагогічні аспекти у проповідницькій спадщині Митрополита Андрея Шептицького……….............................….98Інна РомащенкоПсихолого-педагогічні аспекти підготовки маркетологів до вибору професії та іншомовного спілкування…...103Ганна ЗайчукМоделювання професійної компонентності майбутніх фахівців туристичної сфери…………….............................109Леся ГрицикВиховання на християнських засадах дітей-сиріт позбавлених батьківського піклування……..............................…114Галина БеньФормування елементів педагогічної майстерності майбутнього вчителя музики на заняттях з постановки голосу........117Оксана СтепанчакУкраїнська народна вишивка у дизайні сучасного одягу……………………………………..........................................122Ірина ДоброскокПредмет та завдання соціальної педагогіки в сучасній освітній парадигмі………………….......................................125Юрій ЛевченкоПостать наставника у виховній традиції античності………………………………………................................................130Валентина СтолярРозвиток вечірньої (змінної) загальноосвітньої школи в Україні (друга половина 50-х – середина 80 -х рр.)……134Сергій МазурОсобливості формування і ефективність використання рекреаційних послуг в системі господарюваннякурортно-рекреаційних підприємств………………………………………......................................................................…139Марія ВинарчикМайстерність вчителя в умовах білінгвізму…………………………………………………..............................................144Анастасія БогушПроблеми оцінки біологічних активів за справедливою вартістю………………………….......................................…148


153 Молодь і ринок №12 (71), 2010

№3 (62) 2010 Стр.


Від редакції………................................................…………………..........................................................................................…5Валерій СкотнийПроблеми сучасної освіти України: світський та релігієзнавчий аспекти (продовження).…………............................6Ганна КільоваСистема освіти України: напрями її реформування, становлення і розвиток…………………...........................……..14Олександр ШпакКомпетентнісний підхід до розвитку професійної надійності педагога……………………………................................19Надія КалініченкоОсобливості трудової підготовки учнів сільської школи в ринкових умовах (продовження)......................................23Лілія МорськаКіберпростір і перспектива формування особистості школяра…………………………….........................................…28Лідія ПироженкоПідходи до диференціації змісту загальної середньої освіти в середині 60-х – першій половині 70-х рр. ХХ ст….33Віктор МадзігонДосвід організації продуктивної праці учнів у сучасних новаторських школах України (продовження).................37Ірина ЗваричОцінювання педагогічної майстерності викладачів у вищих навчальних закладах США….........................................42Вікторія ЖигірьШляхи і напрямки підготовки майбутніх менеджерів до педагогічної діяльності…………..........................................48Ірина МінічАктивні форми і методи навчання у підготовці фахівців для сфери туризму……………….........................................53Микола ГолованьПотенціал системи вищої освіти України як основа інноваційного розвитку економіки…....................................…57Володимир Леськів, Дмитро ЛеськівПрофесійна орієнтація молоді в умовах ринку праці…………………………………………...........................................62Вячеслав ШахненкоАктуальність та зміст підготовки студентів ВНЗ України до здорового способу життя….......................................…65Сергій КрукКатегорія “толерантність” як характеристика соціального життя суспільства……………............................................71Олександр КорманСучасне переосмислення виховного значення батьківства…………………………………............................................76Олена ЖадановаВідображення ідей К.Д. Ушинського про духовно-моральне вихованняв творчих доробках педагогів другої половини XIX – початку ХХ ст...………………………………............................81Любов СидоренкоДеякі аспекти готовості студентів до моральної підтримки особистості………………................................…..............86Олексій ЦепкалоПрофесійне спілкування фахівців технічного профілю з позиції міжкультурної взаємодії.........................................90Вероніка ПаскарАксіосфера майбутнього вчителя початкових класів як інтегральний показник педагогічної культури.................95Богдан НаконечнийОсновні напрямки підвищення ефективності управління основними фондами на підприємстві….....................…99Інна РомащенкоСистемний аналіз експериментального дослідження формуванняпрофесійних компетентностей майбутніх маркетологів……………………………………………................................103Ганна ЗайчукЕкспериментальна перевірка результатів педагогічного дослідження у формуванніпрофесійної компетентності майбутніх фахівців туристичної сфери……………………….....................................…110Ольга Юзьвяк, Аліна Деснянська-ДощакПідготовка вчителя іноземної мови до виховної роботи в школі………………………..............................…...............119Євгенія СухрамендаРозвиток особистісної рефлексії учнів у контексті активно-діалогічного читання на уроках іноземної мови….125Татьяна ФойдерМетодичні підходи до творчого розвитку студента-інструменталіста………................................…………............…131Ірина ВолошанськаМетоди виховання дитини як суб’єкта виховного процесукрізь призму педагогічних ідей К.Д. Ушинського……………………..................................…………………..............…135Олеся БіликЕволюція системи освіти Японії та місце естетичного виховання в її структурі…………..........................................139Леся ГрицикСуть та значення виховання дітей-сиріт на християнських моральних цінностях……….............................................144Віталій ПриступаІнтеграція предметних галузей іноземної мови та економіки як засіб формування економічної компетенції….147Андрій КовбасюкЗначення народної пісні в розвитку вокальних навичок співаків……………………….............................................…150Алла СинявськаПрофесійна освіта торговельного напряму в Західній Україні у ХІХ ст.Особливості організації навчально-виховного процесу...……………..............................………………………………154

154


№4 (63) 2010 Стр.Валерій СкотнийСамоствердження особистості у філософсько-освітній діяльності…...……...…………...............................…................6Василь МадзігонМоделювання освітньо-інформаційного середовища майбутнього……………............................................................14Ганна КільоваРоль і місце економічної освіти менеджерів у ВНЗ до педагогічної діяльності………..............................................…19Богдан Пиц, Наталія МікулічСтаніслав Струтинський – домрист і педагог……………………………………………………......................................…23Андрій ДушнийКомпозиторське напрацювання Анатолія Онуфрієнка в контексті становленнярепертуару для народних інструментів…………………………………………...........……………….................................30Петро КрульСучасна музична освіта: євроінтеграційний контекст………………………………..........…………............................…34Віктор КорчагаНатхнення в творчому мистецькому процесі………………………………………..........……….......................................37Анатолій БаньковськийВикористання нових форм роботи у виконавській підготовці вчителя музики………..............................................…43Валентина БєліковаМузика Олександра Нежигай в учбовому процесі……………………………………………...........................................47Тетяна ДорошенкоКомпетентнісний підхід у системі підготовки майбутнього вчителя музикипочаткової школи до професійної самореалізації………………………………………...……...........................................51Тетяна КремешнаПедагогічна самоефективність як умова творчої самостійності майбутніх учителів музики....................................55Віктор ЛабунецьПсихолого-педагогічні особливості формування виконавської майстерності студента-гітариста……….............…59Лариса СмолінчукРозвиток педагогічного тестування у вітчизняній науці та освітній практиці……….....................................................65Вікторія ЖигірьДиференціація педагогіки, особливості становлення й розвитку професійної педагогіки..........................................69Ірина ДоброскокСоціокультурна парадигма формування ціннісних орієнтацій магістрів із соціальної педагогіки…........................74Олена УсикКомпетентнісний підхід до формування професіоналізму майбутніх фахівців…………..............…........................…77Ірина Гринчук, Олена ГорбачРеалізація компетентнісного підходу у процесі підготовки майбутнього вчителя мистецьких дисциплін………..81Галина Дідич, Микола ГейченкоДо питання про виховні можливості мистецтва………………………………………………….........................................85Тамара ТурчинМодернізація як напрям удосконалення початкової музичної освіти…………………………..................................…90Наталія СулаєваВиникнення та становлення неформальної музичної освіти в Україні………………………........................................95Інна СташевськаСистема позашкільної музичної освіти у НДР: достоїнства й недоліки…………. ……...........................................…101Тетяна ПляченкоМузично-інструментальний колектив як соціально-педагогічний феномен…………………..…..........................…105Лариса ОроновськаЗміст і структурні компоненти процесу прилучення молодших школярівдо духовних цінностей на уроках музичного мистецтва…………………………………………....................................110Наталія ІлініцькаПроблема музичної самоосвіти та самовиховання учнів старших класіву педагогічній теорії та шкільній практиці……………………………………………………..……...................................115Жанна КарташоваПедагогічні умови реалізації інтегративних зв’язків інструментально-виконавських дисципліну фаховій підготовці майбутнього вчителя музики……………………………………………..…...................................118Ніна КожбахтеєваІнноваційні підходи до музично-інструментальної підготовки студентів-музикантів в класі гри на бандурі……122Владислав ГусакАктивація усвідомленої рефлексивної діяльностіяк умова функціонального розвитку рухової пам’яті майбутніх учителів музики……………….........................…128Ольга МорозоваОсновні проблеми формування мотивації педагогічної діяльності у майбутніх учителів музики……………..…135Юрій НайдаДіагностика рівнів сформованості власного стилю викладання музики у майбутніх педагогів………….....…….140Людмила НіколаєнкоМузична інформація – джерело педагогічної діяльності майбутнього вчителя музики...........................................145Ірина ХаркавцівРеалізація професійного самовдосконалення суб’єктів освітнього процесу через творчу педагогічну діяльність..........150


155 Молодь і ринок №12 (71), 2010


№5 (64) 2010 Стр.Валерій СкотнийМодуси взаємодії раціонального та ірраціонального в сучасній системі освіти в Україні……...................................5Василь Мадзігон, Мирон ВачевськийМіжнародний маркетинг у зовнішньоторговельній політиці держави в торгівлі товарами та послугами………..10Ігор Добрянський, о. Олег Кекош, Мирослава ЗимомряКультура як структурно-функціональна модель…………………………………………………....................................…16Ірина ЗваричКритерії оцінювання педагогічної діяльності викладачів у вищих навчальних закладах освіти…...............................21Алла РоманчукЗміст і форми трудового профільного навчання в сільській школі в 50 – 60 роки ХХ ст.........................................…30Микола ВавринчукЕтнополітика української держави у світлі нових реалій: концептуальні підходи………...........................................…34Надія АшитокМовна картина світу як фактор соціалізації……………………………………………....................................................…39Алла Смерчко, Олена КуцикНазви художніх творів як особливий тип дериваційної бази фразеологізмів(на матеріалі української та російської мов)………………………………………...........................................................…43Ігор Бочар, Ігор ГевкоФормування практичних умінь студентів інженерно-педагогічних факультетівпід час розрахунків посадок підшипників кочення……....................................................................................................…48Тарас Кобильник, Володимир ГрозовськийАналіз можливостей використання системи Mathematica для розв’язування екстремальних задач…………….…52Степан СалійХорові обробки в творчості Олександра Кошиця………………………………………......................................................57Вікторія ЖигірьМетодичні основи педагогічних компетенцій менеджерів освіти у ВНЗ………….........................................................61Олена НевмержицькаПідготовка педагогічних кадрів на Львівщині в ХVІ – ХVІІІ ст…………………….................……..................................66Марина МихаськоваОсобливості методичного забезпечення курсу “Історія музичної освіти та виховання”в навчальних закладах педагогічної освіти…………………………………………………...................................................69Алла СоколоваВітчизняна хорова творчість для дітей у 20 – 30 рр. ХХ століття………...................…………….................................…72Адам БерезаФормування мотивації на початковому етапі навчання гри на музичному інструменті............................................77Уляна МолчкоМузично-педагогічна діяльність Романа Никифоріва……………...................………………………...............................83Зоряна ЮзюкФортепіанні збірники для дітей та юнацтва в творчості педагогів-піаністів Українита українського зарубіжжя другої половини ХХ ст…………………………..................................................…………….87Лілія КачуринецьРозвиток музичної пам’яті молодших школярів у процесі вивчення української музики...........................................92Ярослава ТопорівськаМетодичні аспекти підготовки педагогів-музикантів до використаннякомп’ютерних технологій у професійній діяльності…………………………………………..........................................…97Люція ЦиганюкЗалучення дітей до ансамблевого музикування як ефективний спосіб вивчення з дітьми поліфонічної музики........102Любомир МартинівМузична культура Галичини першої половини ХІХ століття в діяльності австрійських композиторів………......107Юрій ДобушФеномен духовності у вітчизняній філософії ХХ століття…………...................................…………..............................109Леся ПроцикВиховання молоді засобами духовної музики як соціопедагогічний феномен….......................................................114Лілія Стахів, Соломія ПлаховаВтілення ідей В.О.Сухомлинського в сучасній загальноосвітній школі………………..................................................117Лариса ЛазаренкоОрганізація та методика проведення дослідно-експериментальної роботиз впровадження допрофільної підготовки учнів основної школи…………………………………..…......................…122Ольга Юзьвяк, Аліна Леснянська-ДощакПринципи відбору критеріїв класифікації слів по частинах мови…………......................……………..........................127Андрій Терес, Денис РусакГрошово-кредитна стратегія в країнах ЦСЄ в контексті антикризової стратегії ЄС….................................................133Тетяна ДякРефлексія педагогічного мислення як умова розвитку особистості учня……………….............................................138Наталія ТичинськаДо питання щодо формування педагогічної концепції М.І. Пирогова……..................…………….........................…142Світлана ПановаЗастосування методів математичної статистики в історії педагогічних досліджень................…...........................….146Руслан КравецьРоль внутрішньої творчої мотивації у формуванні творчогомислення майбутніх учителів іноземної мови………………………………………….....................................................149Леся ГрицикРозвиток особистості у виховному процесі…………................................…………………………..................................154Юрій КовальчукФормування системи економічних понять у старшокласників у процесі вивченнякурсу за вибором: “Основи економіки і організації аграрного виробництва”....................….……….......................157

156


№6 (65) 2010 Стр.Від редакції……………………………………………………..............................................................................………………5Микола ДубинаЩе один рік трудової напруги......................................................................................................................................................6Валерій СкотнийМодуси взаємодії раціонального та ірраціонального в сучасній системі освіти в Україні (продовження).............11Олександр Шпак, Володимир ТересІнтелектулізація єдності трудової і економічної підготовки учнів......................................................................................17Леонід Оршанський, Ганна ДоліновськаФормування художньої культури особистості вчителя у контексті глобалізації.............................................................22Ярослав Камінецький, Лариса КубськаЛьвівський підрозділ Академії педагогічних наук України відзначив 15-річчя...............................................................26Віктор МадзігонТеоретико-методичні засади підготовки підприємців у системі економічної освіти....................................................29Андрій ЛитвинАндрагогічна модель професійної підготовки.......................................................................................................................34Михайло КопельчакКультура управління як складова формування сучасного керівника професійно-технічного навчального закладу.....38Лариса РуденкоНеперервна освіта: акмеологічний підхід................................................................................................................................42Ірина ЗваричПринципи викладання навчальної дисципліни у вищих навчальних закладах України і США....................................45Вікторія ЖигірьПедагогічна підготовка менеджерів у педагогічних навчальних закладах........................................................................51Любов МаликОсобливості менеджменту лісозаготівельного виробництва.............................................................................................56Олена НевмержицькаВитоки педагогічної освіти на Львівщині (XIV – перша половина XVI ст.).....................................................................63Оксана КудряРозвиток у майбутніх вчителів освітньої галузі “Технологія” творчої активності..........................................................66Олександр БєлошицькийТрудова підготовка учнів у позашкільних закладах України 20 – 30 рр. ХХ століття.....................................................70Людмила СидорчукФормування ергономічної культури майбутнього вчителя технологій як складової професійного становлення....75Юрій Чорний, Олександра ТимківОсновні інтерпретаторські труднощі у фантазіях для скрипки Георга Філіпа Телемана..............................................79Любов СидоренкоСуть та значення моральної підтримки як духовної цінності майбутнього вчителя.....................................................84Вероніка ПаскарОсобливості формування ціннісних орієнтацій майбутніх учителів початкових класів у процесі фахової підготовки.......89Олександр СтельмащукІсторико-соціальні передумови становлення шкільного курсу “Дизайн і технології” у Великій Британії...............95Марта МарченкоЗастосування математичних методів в економіці................................................................................................................100Юрій КовальчукФормування системи економічних понять у старшокласників у процесі вивченнякурсу за вибором: “Основи економіки і організації аграрного виробництва” (продовження)................................104Ірина ДоброскокГуманістичне спрямування підготовки майбутніх соціально-педагогічних працівників в умовах магістратури.........109Альона МаримонськаГенезис та стан дистанційного навчання в системі безперервної освіти в Україні......................................................113Марія ЯрушакВплив батьківської сім’ї на позиції молоді на відношення до шлюбу.............................................................................117Оксана СторонськаМоральне виховання дітей дошкільного віку в контексті педагогічних ідей Марії Монтессорі................................121Ольга ПоляновськаТеоретичні основи змісту соціально-педагогічної профілактики правопорушень дітей-сиріт молодшогошкільного віку в інтернатних закладах....................................................................................................................................126Світлана ГромОсобливості релігійної поведінки дошкільнят.......................................................................................................................131Леся ПерхунРоль вчителя французької школи у реалізації завдань інклюзивної освіти....................................................................134Сергій МазурЕфективність використання рекреаційних ресурсів і надання послугв умовах сучасної територіальної організації виробництва підприємств галузі..........................................................139Ірина ПерішкоАналіз підходів щодо з’ясування структури інтелектуальної діяльності.........................................................................145Оксана ДучакПсихологічне розуміння депресивного стану людини.......................................................................................................149


157 Молодь і ринок №12 (71), 2010


№7 – 8 (66 – 67) 2010 Стр.Валерій СкотнийАксіологічні орієнтири особистості: суперечності плюралізму..........................................................................................7Олексій ТорубараПрактичні заняття в системі підготовки майбутніх учителів до використання інформаційних технологій..............12Людмила ШтефанЗастосування вокалотерапії в освітньому процесі педагогічного вузу............................................................................16Леонід Оршанський, Людмила МолоствоваВплив музеїв на становлення і розвиток художньо-промислової освіти Галичини (ІІ полов. ХІХ – поч. ХХ ст.)..19Олександр БєлошицькийКонструкторська діяльність учнів на уроках праці................................................................................................................23Ярослав КамінецькийСучасні проблеми і перспективи управління розвитком професійної освіти і навчання в Україні очима науковця.....28Віктор МадзігонІсторія розвитку підприємництва як соціально-економічного явища..............................................................................33Михайло КопельчакКультура управління як складова формування сучасного керівника професійно-технічного навчального закладу.....38Анна ШиделкоПроблеми підготовки педагогічних працівників до здійснення статевого виховання в Україні..................................42Ігор НеговськийФормування основ педагогічного професіоналізму у майбутніх учителів....................................................................47Владислава ЛюбарецьВимоги до професійної підготовки майбутніх агентів з організації туризму..................................................................52Кязім МусаєвМетодологічні основи формування програм позашкільних установдля створення європейського виміру в Україні......................................................................................................................56Вікторія ЖигірьМетоди дослідження статистичних даних професійної педагогікиу підготовці менеджерів до освітньої діяльності....................................................................................................................60Марія ГерегаПоліінструменталізм у стилістиці фортепіанних композицій Оксани Герасименко.....................................................66Ірина ЗваричПедагогічні принципи оцінювання якості викладання навчальної дисципліниу вищих навчальних закладах України і США.........................................................................................................................70Іван ПетрицинЗастосування мультимедійних технологій на лекційних заняттях.......................................................................................78Ольга ТурянськаКомпетентнісний підхід і його місце у особистісно орієнтованому навчанні історії в школі.....................................84Надія АшитокМовна картина світу як засіб національної ідентифікації в умовах глобалізації.............................................................89Тетяна Божук, Любов МаликРоль зворотного зв’язку в навчальному процесі: досвід застосування методів “Три конверти” та анкетування..94Оксана ПискунЗміст художньо-конструкторської компетенції вчителя трудового навчання.................................................................98Олена НевмержицькаВиховний ідеал у польській педагогічній думці першої третини ХХ ст..........................................................................102Петро ВакалюкХудожня семантика образів мідних духових інструментів в українському народному та професійному мистецтві...105Тетяна ВербановаАналіз психічних станів курсантів прикордонних навчальних центрів в умовах відносної соціальної ізоляції.....109Олена БілецькаМетодична типологія вправ з урахуванням соціально-психологічних передумовформування граматичної компетенції...................................................................................................................................114Марія ГурійЗміст та специфіка громадянознавства у Великій Британіїв умовах розвитку міжкультурної комунікації та глобалізації суспільства....................................................................119Іванна КоцюбаОрфоепічні особливості комунікації молоді ФРН...............................................................................................................123Євген ДолинськийФормування комунікативної компетентності майбутніх перекладачів у процесі дистанційного навчання..........128Ірина ПерішкоОбдарованість як рівень сформованості інтелектуальних здібностей індивідів............................................................132Ірина ПартикаПсихологічні аспекти управління людськими ресурсами.................................................................................................137Наталія КалитаК.Д. Ушинський про моральне виховання особистості.....................................................................................................141Віолета ГородиськаГуманітарний цикл предметів як чинник естетизації освіти у школах Західної України (кінець XIX – XX ст.).....146Віталій ПриступаЕкономічна компетентність майбутніх інженерів радіозв’язку як засіб самореалізації фахівців..............................150Олександр КовальчукПоняття системи комплаєнс-контроль та особливості управління ризиком комплаєнс у банках України............153Ольга ОвчарМатематика в економіці.............................................................................................................................................................158

158


№9 (68) 2010 Стр.70 років Дрогобицькому педуніверситету імені Івана Франка..........................................................................................5Валерій Скотний, Юрій КишакевичУніверситет на батьківщині Юрія Дрогобича (до 70-річчя Дрогобицького педуніверситету імені Івана Франка)......8Валерій СкотнийАксіологічні орієнтири особистості: суперечності плюралізму (продовження)...........................................................10Віктор СидоренкоАналіз тенденцій, що впливають на зміни характеру праці в постіндустріальному суспільстві................................16Василь КузьменкоПсихолого-педагогічні аспекти формування у дітей наукової картини світу..................................................................21Мирон ВачевськийСуть і мета рекламної діяльності та заходи удосконалення розвитку профтехосвіти....................................................26Володимир ПетрушовСпокуса гріховності Ніцше та страх спокуси Кіркегора як екзистенційна іпостасність адогматизму.......................32Віктор МадзігонСуть функцій приватної власності на розвиток підприємництва.......................................................................................36Іван Флис, Мар’яна ЗаяцьСоціологія злочинності – кримінологія, як інструменти протистояння злочинності....................................................42Ганна КільоваУправління навчальним процесом в системі безперервної освітидля формування професійних компетенцій молоді до трудової діяльності.....................................................................47Ірина ДоброскокСоціалізація магістрів соціальної педагогіки в умовах глобалізації культури суспільства інформаційної доби.....53Ірина ЗваричСтандарти оцінювання педагогічної діяльності викладачів у вищих навчальних закладах США................................58Світлана ОдайникМоніторинг якості педагогічної освіти: теоретичний аспект...............................................................................................64Вікторія ЖигірьДиференціація педагогіки, особливості становлення й розвитку професійної педагогіки..........................................68Тетяна СаєнкоТворчість у процесі професійної підготовки майбутніх викладачів хореографії...........................................................73Любов МаликСтановлення та розвиток туристичної індустрії – від середніх віків до ХІХ та ХХ століття..........................................77Ольга ТурянськаЩо треба знати учителю про особливості історичного пізнання......................................................................................81Олександра ВанівськаОптимізація застосування інформаційних технологійв реалізації мовних стратегій у професійній освіті вищої школи........................................................................................85Кязім МусаєвСтруктура формування системи теоретичного знання на основі принципу сходженнявід абстрактного до конкретного...............................................................................................................................................91Ольга ХмільОсобливості системи вищої освіти у Франції.........................................................................................................................95Ольга МарусикДо проблеми навчання вживання означеного артикля французької мови.....................................................................99Лариса ЧумакРодинне виховання як засіб соціалізації особистості..........................................................................................................103Роман ВишнівськийІван Франко про зміст духовно-морального виховання української молоді.................................................................107Леся КомарФразеологічні одиниці, слова та вільні словосполучення, структурна класифікація..................................................112Наталя НаливайкоВплив гендеру та гендерних ролей на якість вивчення іноземної мови.........................................................................117Леся СмеречакРоль куратора академгрупи в процесі формування професійного інтересу майбутніх соціальних педагогів....122Ірина ГамерськаЄвропейські стандарти освіти в контексті Болонського процесу (історіогенетичні аспекти проблеми)................126Людмила ГуцалВнесок А. Сосновського в розвиток методики навчання математики (початок ХХ століття)..................................132Ганна БицьРоль інформаційних технологій в підготовці фахівців сфери туризму............................................................................137Павло КицькоНародна традиція фізичного виховання в епоху європейського Відродження.............................................................143Юрій ЗадорожнийПерспективи підготовки конкурентоспроможних менеджеріву контексті вимог Болонського процесу та формування європейського освітнього простору...............................149Любов СидоренкоМісце духовних цінностей у професійній підготовці майбутніх вчителів початкової школи....................................153


159 Молодь і ринок №12 (71), 2010


№10 (69) 2010 Стр.Від редакції......................................................................................................................................................................................6Валерій СкотнийАксіологічні орієнтири особистості: суперечності плюралізму (продовження).............................................................7Василь Мадзігон, Мирон ВачевськийСуть і принципи організації менеджменту та особливості реактивного і цільового управління в менеджменті...16Ганна КільоваТенденції планування і реформування системи педагогічної освіти до сучасних ринкових умов господарювання....23Поліна ВербицькаФормування демократичного виховного середовища навчального закладу.................................................................28Лідія СліпчишинВзаємодія професійно-технічних і позашкільних навчальних закладів з розвитку творчого потенціалу учнів.......33Віктор МадзігонМетоди становлення підприємництва у процесі розвитку приватизації..........................................................................37Василь КузьменкоФормування в учнів уявлень про навколишній світ у початкових школах на українських землях Російської імперії....44Микола ПантюкПідготовка майбутнього вчителя до реалізації міжособистісної взаємодії у колективі школярів..............................49отець Олег КекошСлово пастиря................................................................................................................................................................................54Олена НевмержицькаПроект реформи устрою шкільництва Речі Посполитої 1932 р.в рецепції ради гуманітарного факультету Львівського університету..............................................................................55Вікторія ЖигірьМенеджмент та його структура в теорії дослідження у професійній педагогіці............................................................58Петро КендзьорПолікультурне виховання української молоді у світлі сучасних цивілізаційних викликів.............................................63Тетяна ЛогвиненкоДіяльність соціальних служб сім’ї, дітей та молоді в Італії: сучасний досвід...................................................................67Ірина ЗваричФункції оцінювання якості педагогічної діяльності викладачів у вищих навчальних закладах США.........................72Надія АшитокМовна картина як система репрезентації світу......................................................................................................................79Володимир ПетрушовПорівняльний аналіз критичних позицій Кіркегора та Ніцше по відношенню до християнства.................................83Леся КолтокПедагогічний дискурс та його роль в структурі інноваційних процесів у вищій школі................................................87Марія ФлякРобота із неповнолітніми засудженими в пенітенціарних установахяк сфера діяльності майбутнього соціального педагога......................................................................................................92Валентина Страхарчук, Анатолій СтрахарчукЗастосування овердрафтного кредиту – один зі шляхів зниження ступеня ризику у платіжній системі.................97Любов МаликУправління інвестиційними проектами в туристичній галузі та методи продажу туристичного продукту..........103Євгенія ШуневичЗабуті імена: Олександра Любич-Парахоняк на сторінках української преси..............................................................109Катерина Тимик, Олександра Німилович“Роман Савицький-молодший – митець, музикознавець, бібліограф”..........................................................................113Юрій НесінМетод проектів у самостійній роботі вчителів на курсах підвищення кваліфікації у Франції...................................119Надія ГоловачукТеоретико-педагогічні засади розвитку творчого мислення майбутніх педагогів.......................................................122Роман ШевцівТермінологічна синонімія у фахових мовах німецькомовних економічних наук (ЕН)...............................................127Леся КомарОсобливості перекладу англійських національних фразеологічних одиниць (реалій) українською мовою..........131Тетяна РузякПідготовка викладачів вищих професійних училищ до формування професійної культури учнів.........................135Олеся ХудзейДіагностика обдарованості особистості як важливе завдання сучасного педагога....................................................140Леся МаликПраця як основа всебічного розвитку особистості.............................................................................................................142Ольга ОвчарМетоди розв’язування прикладних задач на уроках математики.....................................................................................145Леся ПанівСемантична типологія афоризмів (на матеріалі сучасного художнього дискурсу)....................................................150Ірина МінчакОсобливості сприйняття іншомовних художніх творіву контексті полікультурного виховання майбутніх учителів іноземної мови................................................................153Юрій ЗадорожнийВикористання сучасних інформаційних технологій у професійній підготовці економістів.......................................157Євгеній КопкоСучасні завдання валеологічного виховання підлітків........................................................................................................162

160


№11 (70) 2010 Стр.Валерій СкотнийФілософський вимір теолого-екзистенційних моделей освіти.............................................................................................5Валентина ТитаренкоХудожньо-естетична творчість у професійній підготовці вчителя....................................................................................12Ганна Кільова, Мирон ВачевськийЗміст загальної середньої освіти, її реформування, становлення і розвиток..................................................................16Олександр МалихінПедагогічне моделювання системи організації самостійної навчальної діяльностістудентів вищих педагогічних навчальних закладів................................................................................................................21Володимир СтешенкоОсобливості профільної підготовки учнів за напрямком “Основи дизайну”.................................................................27Микола Лук’янченкоТеоретико-методологічні основи освіти й виховання здорового способу життя: європейський досвід..................31Олег РуденкоЕтнографічні мотиви, як прояв національного в церковному мистецтвіЗахідної України перелому ХІХ – ХХ століть.........................................................................................................................37Олена ЛихолатЦінності етнодизайну житла в підготовці вчителя технологійз додатковою спеціалізацією “Основи домашнього господарювання”............................................................................43о. Олег КекошСлово пастиря................................................................................................................................................................................48Анатолій Тарара, Віктор Мадзігон, Віктор ВдовченкоНавчальний предмет “Технічне проектування” для профільної підготовки учнівза спеціалізаціями інженерно-технічного спрямування......................................................................................................49Ірина УдрісУкраїнський стиль у вітчизняному мистецтві та мистецтвознавстві початку ХХ століття:національний та європейський контекст..................................................................................................................................53Ольга ТитаренкоДо питання про дослідницьку діяльність студентів як науково-методичну проблему..................................................59Ірина ДмитрівСакральний вимір есеїстики о. Василя Мельника (Лімниченка).......................................................................................64Любов МаликДемографічні та соціолого-екологічні проблеми маркетингу в сфері послуг туристичної індустрії.......................68Наталя УдрісДизайн рекламної комунікації: етнічний аспект.....................................................................................................................73Юлія МохірєваНавчання студентів використанню традиційних складових полтавського художнього розпису в етнодизайні.......78Ігор СавенкоОсобливості часового дозування навчального матеріалу інтегрованого курсу “Основи графічного дизайну”...84Тетяна СаєнкоНавчання майбутніх вчителів хореографії створенню сценічних костюмів за мотивами народного вбрання.......88Тетяна БорисоваФормування вимог до ергономічних знань та умінь майбутніх інженерів-педагогів..................................................93Андрій ЦинаМодель особистості вчителя технологій як засіб поясненняі прогнозування професійної підготовки майбутніх фахівців.............................................................................................98Наталія АлікПедагогічні умови застосування інформаційних технологійу фаховій підготовці майбутніх вчителів освітньої галузі “Технологія”..........................................................................105Володимир КондельРеалізація принципу неподільності дослідницької та педагогічної діяльностів науковій роботі майбутніх фахівців технологічної та професійної освіти...................................................................110Андрій ХлоповОсобливості формування технічної грамотності майбутнього вчителяосвітньої галузі “Технології” при вивченні курсів “Вища математика” “Технічна механіка”...................................115Павло КузьменкоПедагогічні основи формування технічних понять у студентів........................................................................................119Олександр БабенкоУкраїнський гобелен – важливий компонент формування художньо-естетичного середовища.............................123Світлана КоваленкоГрафічна підготовка майбутніх інженерів-будівельників у логіці компетентнісного підходу....................................127Сергій ПилипенкоСтатеве виховання – пріоритетний напрямок безпеки життєдіяльності.........................................................................132Людмила ШаповалЕстетичне сприйняття етномистецтва як професійна якістьвчителя образотворчого мистецтва (ментальний аспект).................................................................................................135Наталія ДігтярНародна картина на склі як засіб етнодизайну сучасного шкільного приміщення.....................................................140Аліна МарченкоІнформаційна культура при підготовці майбутніх учителів..............................................................................................145Тетяна БатієвськаВивчення основ комп’ютерного дизайну у процесі фахової підготовкимайбутніх учителів образотворчого мистецтва...................................................................................................................149Леся КомарІдіоматичність смислу фразеологічних одиниць.................................................................................................................154Нурія Акчуріна-МуфтієваТрадиційна символіка кримськотатарської народної орнаментики та її використання в сучасному етнодизайні.......158Володимир КулішовТрадиційно-інноваційні підходи щодо вивчення економічних дисциплін.....................................................................163


ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ ТА ОФОРМЛЕННЯ СТАТЕЙ У НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ЖУРНАЛ “МОЛОДЬ І РИНОК”

1.Приймаються одноосібні статті (співавтори). Текст обсягом 6 – 10 друкованих сторінок іздвома-трьома ілюстраціями (рисунками, фотографіями). У статтях повинно бути чітко і стисло,без зайвих математичних формул, викладено те нове та оригінальне, що досягнуто авторами вїх практичній діяльності. Потрібно уникати повторів, зайвих подробиць та загальновідомихположень, на які можна посилатися, вказуючи відповідний номер у списку літератури, щододається. 2.Рукопис статті надсилається у одному примірнику (обов’язково перший), надрукованихчерез півтора інтервали на одній сторінці стандартного паперу, з пронумерованими сторінками.

ДО РУКОПИСУ ДОДАЮТЬСЯ:- УДК;- ключові слова (українською, російською та англійською мовами);- анотація статті на окремій сторінці у одному примірнику українською, російською та

англійською мовами;- рисунки, фотографії з підрисунковими підписами;- список літератури, оформлений у відповідності з діючим ДСТ-ом (за абеткою; у тексті

в дужках позначається позиція та сторінка [3, 47]);- відомості про автора (авторська карточка: прізвище, ім’я та по-батькові, посада, місце

праці, вчений ступінь, наукове звання, адреса (службова, домашня), телефони.3. До статей додається рекомендація кафедри (відділу) установи, де автор працює, і рецензія

доктора чи кандидата наук; для статей докторів та кандидатів наук рецензій не потрібно.4. Таблиці повинні мати назви та порядковий номер. Одночасне використання таблиць таграфіків для пояснення одних і тих же положень не рекомендується.5. Cтатті підписуються всіма авторами із зазначенням домашньої адреси, номерів домашньогота службового телефонів автора, який буде листуватися з редакцією з приводу цієї статті.

Редколегія відхиляє статті з порушенням цих вимог:

Відповідно до вимог ВАК України (Постанова №7-06. 1 від 15 січня 2003 р.) необхіднодотримуватися таких елементів написання статей: постановка проблеми у загальномувигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями, аналіз основнихдосліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми і на якіспирається автор, виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, якимприсвячується дана стаття; формування цілей статті (постановка завдання); викладосновного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих науковихрезультатів; висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даномунапрямку.

Сфера розповсюдження та категорія читачів:

- загальнодержавна, зарубіжна;- викладачі університетів, ВНЗ всіх рівнів акредитації, студенти, аспіранти, науковці, спеціалісти,які підвищують свої професійні компетенції в галузі освіти та педагогічних наук.

Програмні цілі (основні принципи) або тематична спрямованість:

Ознайомлення із питаннями наукових досліджень педагогіки, ринкової економіки, інфраструктуриринку, історії, філософії, психології, формування професійних компетенцій у студентів ВНЗ, організаціїнавчального процесу, використання інформаційних технологій у навчанні, виховання учнівської молодіта студентства у високих християнських цінностях і моральних та культурних засадах, української таромано-германської філології, тощо.

Головний редактор Мирон ВачевськийКомп’ютерний набір та верстка Іван Василиків

Технічний редактор Михайло Примаченко ÷ëåí Íàö³îíàëüíî¿ ñï³ëêè æóðíàë³ñò³â Óêðà¿íè Художнє оформлення Христина Стасик ÷ëåí Íàö³îíàëüíî¿ ñï³ëêè æóðíàë³ñò³â Óêðà¿íè

Documents

Молодь і ринок - mr.dspu.edu.uamr.dspu.edu.ua/publications/2010/12 (71) 2010.pdfдуховної культури, мистецтво, освіту, медицину, інформаційну