1@studparlament vk.com/stud_parlamentvk.com/studlifecv

У ЧНУ не без виродка«Кажуть, що є вибір: туди чи сюди. Ніби як є перша причи­

на, друга і навіть третя. Я впевнений, що ні х..я ніяких при чин немає, і вибору теж немає тому, що коли у вас в одній руці морозиво, а в іншій – гівно, то ви все одно виберете моро­зи во. Ви знаєте, що морозиво набагато небезпечніше: воно холодне, від нього може бути ангіна, воно солодке, від ньо го може бути діабет. Але це все одно морозиво, а не гівно. У нас немає вибору, ми повинні бути в Європі. Треба усвідом­лювати, що Росія – абсолютно ворожа Україні країна», – зо­лоті слова в часи Майдану сказав Лесь Подерв’янський. Знаходячись у стані війни, усі очікували парламентських ви­

борів з надією на перші проблиски обіцяної демокра тії. Увесь світ із напруженням спостерігав за волевиявленням ук раїн ців, у нас був шанс довести, що ми європейці до самих кі сток, але знову скринька Пандори відчинилася.Чернівці робили свій вибір в’яло. Про це каже явка на ви­

борчі дільниці: 48,86% – навіть не половина населення. Лю ди не вірять владі, і це одна з причин провалу, адже не зміни­лось головне – ставлення до влади. Та якби це була найгірша но вина! Далі був скандал, який набув всеукраїнського роз­голосу. На виборчій дільниці №730506 (гуртожитки ЧНУ) вияви­ли фотографування виборцями своїх бюлетенів у кабінках. Студенти масово пішли продавати свої голоси. Ста­ном на той момент, коли про це написали офіційні ЗМІ, за моїми підрахунками свій голос продали понад 30 студентів. Усі голосували за Ростисла­ва Білика від партії «Рідне місто». За голос дава­ли 300 гривень, квиток у «Егоїст» та купон на 30% знижку в «Еврошопі». Виникає лиш одне запитання: за це ви продали своє місто?!Саме з таким запитанням я підходив до кож­

ного, хто продався. Усі мотивували свій вчи­нок однаково: «Мій голос нічого не вирішує, все залишиться, як раніше. Та й за кого голосувати? Усі вони на одне лице». Слід зауважити, що «Рідне місто» – партія Ві­талія Михайлішина, який у 2010 році вже

пі­­дозрювався­у­підкупі­виборців.­Побачивши­результати­вибо-рів,­згідно­яких­партія­«Рідне­місто»­набрала­17,9%­голосів,­я­підійшов­до­ тих­самих­«національних­ курв»­ і­ запитав:­ «Вони­набрали­найбільше­голосів.­Що­скажеш­тепер?­Твій­ голос­ і­досі­нічого­не­вирішує?»­Лише­один,­опускаючи­голову­і­йдучи­коридором,­сказав:­«Наступного­року­ти­не­спитаєш­мене».Хотілось,­щоб­цей­жах­закінчився,­але­й­далі­студенти­про-довжували­показувати­відео,­на­яких­знято­бюлетень­з­галоч­кою­за­Ростислава­Білика­та­паспорт.­Знаходячись­у­цьому­«гетто»,­читати­новини­було­смішно.­Після­20:00­уже­право-охоронні­органи­взялись­за­справу.­Операти­вності­ їм,­чесно­кажучи,­не­вистачало,­але­на­­віть­із­таким­запізненням­це­принесло­свої­плоди.­О­дев’ятій­годині­до­сотника­зателе-фонували­і­сказали­«сварачивать­лавочку».­Цей­жахливий­день­закінчився.…

@Олександр­Лукач

Актуально

10 ознак осінньо-зимової пори: 1. В аптеці перед тобою постає важкий вибір: «Фервекс», «Колдрекс» чи «Терафлю».2. Мрії про вентилятор залишились у минулому. Де моя батарея?3. Ловлячи перші сніжинки в листопаді, переконуєшся, що всі птахи відлетіли на південь.4. Усе рідше дозволяєш собі позіхнути надворі, аби не отримати ангіну.5. Відчиняючи шафу, ловиш на собі пильний погляд шапки і шарфа.6. Нежить – це не хронічна хвороба, а стан душі.7. Ялинка у твоїй вітальні уже не дивує гостей.8. Закутуєшся в ковдру, як дементор.9. Зустрічі з друзями стають все рідшими, а вечори з серіалами – все довшими.10. Пора теплих светрів, чаю з малиновим варенням, акустичної музики та пухнастих котів.

@Ірина Юшко

Топ-10

Даю слово

Допельгангер – двійник людини, який виникає як темний бік особистості або антитеза янголу­охоронцю.Мізансцена – розташування декорацій, предметів і дійових осіб у різні моменти виконання п’єси.Приквел – художній твір, який розповідає передісторію подій основного твору.Сиквел – книга, фільм, серіал, який продовжує сюжет іншого відомого художнього твору.Фрустрація – період цілковитого розчарування в житті.

Зображенн

я з

інте

рне

ту

Зоб

ра

же

ння

з ін

тер

нету

2 vk.com/stud_parlament@studparlamentvk.com/studlifecv

Do you speak Engl ish?Сучасний світ дуже модернізований. Сьогодні ми замі-

таємо пилососом, квитки на потяг чи в театр замовляє-мо, не виходячи з дому, та навіть старі добрі книги

читаємо онлайн. Світова глобалізація дала нам ще й мову – мову міжнародного спілкування.

У наш час англійська дійсно стала незамінною: нею у євро­пейських країнах ми легко налагодимо контакт, в англомов­них – без проблем порозмовляємо з «нейтів спікерами» та навіть у далекій Піднебесній нас знову ж таки зрозуміють. Ви мога володіти англійською постає перед усіма молодими фахівцями. Тому охочих вдосконалити свою англійську бага­то. Та що робити, коли часу обмаль, а знання потрібні? Метод перший. Використовуйте спеціалізовані інтернет­ре­

сурси. До прикладу, цікавими за структурою є сайти LinguaLeo і Puzzle English. Це чудова альтернатива нудному, стандартизованому вивченню мови. Сухий навчальний мате­ріал набагато краще сприймається у яскравих картинках, відео, фільмах. Розповім детальніше про сайт LinguaLeо. Він враховує індивідуальний рівень знань кожного. Невідома лек­сика формує Brain Storm, тобто словничок, де, звичайно, по дається переклад слів. Також можна переглядати відео­уроки з граматики, уривки з фільмів, серіалів. Залежно від власних вподобань є можливість вибрати те, що справді за­цікавить.

Студентські реалії

жага екстримуКоли ніщо не тішить, і не можемо сповна насолодитися

життям, коли хочеться чогось нового і ще непідкореного, саме тоді потрібно ризикнути, відчути небезпеку і драйв,

які перевернуть наш «маленький світ» з ніг на голову.Мабуть, слово «екстрим» неодноразово чула кожна людина.

У його контексті приховано багато: ризик, підви ще не емоцій­не збудження, приплив енергії – тобто все те, до чого прагне більшість молодих людей. У нашому розвиненому світі ніщо не може здивувати, оскільки буденність стала нудною. А так іно­ді хочеться викиду адреналіну, божевільних емоцій, скажено­го екстриму, який знову змусить нас рухатися вперед.У пошуках адреналіну та новизни з’являються такі своєрід ­ні

диваки, як руфери. У народі їх називають романтиками, фанами дахів або ж просто сучасними карлсонами. Дехто вважає їх божевільними, інші називають типовими «хуліга­нами». Насправді ж руфери не роблять нічого поганого, про сто вони шаленіють від висоти і фантастичних краєвидів міста. Офіційно руфінг – це рух молоді, метою якої є підко­

рення багатоповерхівок, де можна відпочити від усіх про­блем, гамірного міста і, врешті­решт, поспілкуватися із одно­думцями. Часто такі вилазки закінчуються неприємностями. Насправді ж відчуття екстриму виникає не лише від самої

висоти, але і від шляху, який веде до неї. Задуматись лише: потрібно проникати на об’єкти під охороною, перелізати че­рез паркани й безшумно ходити приміщеннями, щоб не по­трапити кому­небудь на очі. Щоправда, більшість з них – про­фесіонали, тому вони вже мають чітко розроблений план проникнення на будь­які об’єкти і не тільки дахи.Що ж роблять руфери на даху? Як виявилось, нічого екстре­

мального. Хтось романтично насолоджується висотою пташи­ного польоту, хтось фотографує, а хтось філософствує на житейські теми. Іноді там збираються шумні компанії: грають на гітарах, декламують вірші. Такі творчі вечори носять назву «арт­руфінг».Людину, яка хоч раз побувала на даху, буде тягнути туди

знову, і не лише за відчуттям драйву від висоти, а за можли­вістю з іншого боку подивитись на те, що нас оточує, на лю­дей і, врешті­решт, на самих себе.

@Наталія Скрипка

Світ навколо нас

Метод другий. Відвідуйте різноманітні курси. У місті діє роз­галужена система для вивчення англійської. Мовний центр «Поліглот» та Профі­центр пропонують широкий спектр по­слуг. Лінгвістичний центр нашого університету теж проводить подібні курси. Програма розробляється за різними рівнями від початківців до фахівців. Серед переваг цього способу: кваліфіковані спеціалісти, які завжди зможуть пояснити нез­розуміле, систематичність занять і гнучкий розклад.Метод третій. Виправданий часом і дієвий спосіб: працю­

вати з репетитором. Перевага в тому, що викладач повністю враховує індивідуальний рівень володіння мовою й за необхід­ності буде ще раз і ще раз повертатись до одного і того ж, доки матеріал не буде засвоєний. Коли є потреба швидко покращити мову, індивідуальні заняття будуть найдоречнішими.Метод четвертий. Використовуйте англійську в повсякден­

ному житті: мова запам’ятовується лише тоді, коли її вико­ристовують на практиці. Можна дивитися відео, слухати піс­ні, читати тексти, розвивати усне мовлення за чашкою ка ви з друзями, відвідувати «спічклаби». На вулиці О. Кобилянської, наприклад, працює центр «Вікно в Америку», що дає чудову можливість брати участь у гуртках спілкування з носіями мови, різних тренінгах, конкурсах, скайп­зустрічах, переглядати філь­ми англійською і обговорювати їх. І останнє, найголовніше: тільки старання і наполегливість до ­

поможуть вивчити мову. Коли людина хоче досягти мети, то ніякі перешкоди не стануть на заваді. У цьому наша унікальність.

@Ірина Капуш

Авт

ор

фо

то: І

лля

Сту

рко

3@studparlament vk.com/stud_parlamentvk.com/studlifecv

Маленьке місто в історичних об іймахПривіт! Це рубрика «Щоденник мандрівника». Я звичайна

дівчинка, яка живе на Прикарпатті у маленькому мальовни-чому містечку. Саме з розповіді про найцікавіші, найпота-ємніші місцини цього краю я розпочну нашу «мандрівку»

Україною. Ну, що ж, почнемо наше знайомство?Я ЗЗУЗ (звичайна з усіх звичайних), виросла в чудовому захід­

ному місті Івано­Франківську, стара назва – Станіславів. Рату­ша, стометрівка, єзуїтський костел і монастир, греко­католи­цька церква, бастіон – це далеко не весь список місць, які варто відвідати. Якщо ви приїхали в місто потягом, вас здивує краса вокзалу: він великий та ошатний, збудований тим же ар хі тектором, що будував вокзали в Одесі й Чернівцях. Центром міста вважається площа Ринок. Вона є й історичним

центром, адже тут розташована головна гордість міста – ра­туша (єдина ратуша в Україні, побудована в стилі модерн). Трішки історичної довідки: у ній засідав магістрат, відбували­ся суди та приймалися найважливіші рішення. У ратуші лавни­ки під керівництвом війта розглядали судові справи, а засу­джених до смертної кари страчували на ринковій площі. Розповім по секрету: навпроти ратуші є пам’ятник яйцю, яким

у 2004 році місцевий студент важко поранив майбутнього «легітимного» «Золотого Батона». Оминувши площу Ринок, вам доведеться зробити складний

вибір: яку з доріг, котрі ведуть до центру Франківська, обрати. Ідучи першою, ви побачите площу Міцкевича, філармонію, кі-нотеатр і вийдете на стометрівку; друга дорога (ну, як доро-га... вуличка) є найкоротшою в місті, а то й взагалі в Україні; обравши третій шлях, праворуч ви побачите греко-католиць-кий кафедральний собор Святого Воскресіння Христового та Колегіальний фарний костел Пресвятої Діви Марії, де за-раз розміщується обласний художній музей Шептицького, а йдучи прямо, вийдете на стометрівку. Стометрівка – це го-ловна артерія міста, по ній варто прогулятися хоча б для того, щоб увібрати в себе старий дух будівель у стилі бароко й класицизму, великої кількості книгарень та кав’ярень.Більше про місто ви дізнаєтеся у наступному номері. Якщо

ви теж живете в цьому чудовому місті або ж просто любите його й хочете розповісти про свої улюблені місця відпочинку, пишіть на studlife.cv@gmail.com.

До зустрічі, любі!@ЗЗУЗ

Щоденник мандрівника

Do U Know?

КартманБро – це посилання на популярність сучасних

відеоблогерів, у першу чергу на PewDiePie

18х9На початку епізоду, кажучи про

стеження уряду за людьми, Картман зга­дує роман­антиутопію Джорджа Орвелла

17х1

Ситуація з відкриттям кротової нори піс­ля вибуху машини Меттью Макконехі – це очевидний натяк на фантастичний фільм

«Інтерстеллар», знятий К. Ноланом

18х4Коли Картман захоплює всі екрани, то каже, що він матиме перевагу, як Джон­ні Депп, але ще крутіше, маючи на увазі

фільм «Перевага» з Джонні Деппом

18х10

Фрай у несвідомому стані наносить на об­личчя тату, як у Майка Тайсона. Аналогічна ситуація є у фільмі «Похмілля у Вегасі 2»

7х11У марсіянській рулетці

замість кульки використовується золотий снич

7х11

Говорячи про Шекспіра, Ліла вимовляє його ім’я як «Will.I.Am», що є посиланням

на соліста гурту The Black Eyed Peas

7х4Бендер називає власника ательє «Сквід­вард Руки­Ножиці», що є посиланням на фільм «Едвард Руки­Ножиці» і персонажа

мультсеріалу «Губка Боб Квадратні Штани» Сквідварда

7х4Зо

бр

аж

енн

я з

інте

рне

ту

4 vk.com/stud_parlament@studparlamentvk.com/studlifecv

Крізь рожеві окуляри

Дати чи не дати? Взяти чи не взяти? Ось і починається зима. Дні летять стрімко й не­

суть із собою холод та хвилювання. Все частіше можна побачити похмурих і замислених сту­дентів. У думках майже кожного рояться ду­мки про пари, про запари і про те, ко му б це «забашляти», адже на носі сесія.Хочеться розпочати з одного життєвого

анекдоту: «Іспитів не буде – всі білети про­дані». Ці слова дуже чітко висвітлю ють од ну з найважливіших проблем нашого уні в ер­ситету, яку б мені хотілось на решті обгово­рити з вами, друзі.У багатьох студентів виникає запитання

«дати чи не дати?». У багатьох викладачів запитання «взяти чи не взяти?» не виникає ні­коли. Ви даєте – вони беруть, адже вони у нас та кі, себто бідні.У першу чергу мені хочеться все таки обговорити їх,

викладачів. Наберуся сміливості й таки скажу: я їх осуджую і зневажаю. Як може дозволяти совість і людська гідність бра­ти гроші у дітей, які в більшості випадків самі ще не заробля­ють? Як можна це робити так відкрито та ще й мати власну розцінку для балів? Як можна продавати бали лінивцям, яким байдуже те навчання, і «зрізати» бали людям, які дійсно на них заслуговують? Чому студенти, які викладаються на повну, мають бути позбавлені стипендії через вас? Чи не берете ви

на себе забагато, шановні викладачі?!Така собі університетська проституція.

Спостерігала я не одну таку ситуацію й уже не раз хотіла якось із цим покінчити.

Але ж як?Є у нас такий тип студентів, які заби­вають на навчання, яким воно взагалі ні яким боком не потрібне, які прийшли в університет, щоб отримати диплом не­відомо за що і невідомо для чого. Так би мовити «най буде, батьки ж мене за ­безпечують» і заразом спомагають на­

шим бідолашним викладачам.Процитую вам свою знайому: «Для чого

мені ходити на пари? Я ж їй заплачу». У такі моменти я шкодую, що у мене в руках немає

зброї, бо я б кожну таку повистрілювала. Вибач­те мені мою нетактовність, але мені наболіло.

На мою думку, усе таки в хабарництві в більшій мірі винні студенти. Ви даєте – викладачі беруть. Такий собі життєвий принцип.Ви оскверняєте стіни цього чудового університету.Мораль: викладачі­хабарники, за вами плаче тюрма. Студе­

нти­хабарники, за вами плаче, у кращому випадку, якесь ПТУ.P.S. Не виправдовуйте себе низькими зарплатами й безви­

хіддю, будьте ласкаві.@ЛуКо

Персона ЧНУ

Персона ЧНУ: Михайло ЛавровськийКиївський паспорт, вінницька душа, чернівецьке

проживання. Михайло Лавровський – головний ре-дактор інтернет-журналу Virginity та координатор

міжнародної організації Students For Liberty. «Що до чого» у житті Михайла – читайте далі.

– Розкажи декілька слів про себе. Звідки ти, на якому фа-культеті, чим займаєшся?– Хоча у моєму свідоцтві про народження та паспорті запи­

сане місто «Київ», я ідентифікую себе як вінничанина, ад же все своє свідоме життя я прожив у цьому місті, й саме воно є для мене рідним. Зараз навчаюсь на другому курсі істо­ричного факультету, на кафедрі політології та державного уп ра вління. Перш за все, я є локальним координатором між­народної організації Students For Liberty, завдяки чому я часто подорожую світом, поширюючи ідеї свободи. По­друге, я го­ловний редактор інтернет­журналу Virginity, який зараз і є моїм основним заняттям.– Чому обрав саме ЧНУ та спеціальність політолога?– Як і багато кого, мене вразила архітектура резиденції ми­

трополитів, тому я й кинув документи з думкою: «Чому б ні?». І хоча за балами я проходив і до КНУ, через недосконалість конкурсу ми просто фізичного не змогли встигнути завес ти оригінали туди. Щодо спеціальності, то ще з класу восьмо го визначився з нею, писав аналітичні статті й цікавився політи­кою загалом. А, може, це гени, адже мама народила мене тоді, коли навчалась на того ж політолога.– Як дійшов до посади головного редактора Virginity?– Спочатку я був модератором «Типового 11­класника», пізні­

ше – «Типового студента». Потім з’явилась ідея трансформува­ти одну зі спільнот у журнал. Основну роботу довірили мені. Я почав збирати команду, ставши головним редактором проекту.

– Чи допомагає тобі твоя освіта у діяльності журналу?– Абсолютно ні :) Якщо ви спостерігали за моєю діяльністю

в журналі, то, певно, помітили статті з жорсткою критикою системи української освіти. Нічого особистого до ЧНУ чи, тим паче, нашої кафедри, яка є чудовою. Це проблема на­ціонального рівня.– Що порадиш нашим читачам?– Усім раджу читати хорошу літературу, для початку – Айн

Ренд «Атлант розправив плечі». Працюйте над собою і ніколи не здавайтесь, зусилля завжди винагороджуються. І, звісно, читайте наш журнал!

@Ярина Боринець

Зоб

ра

же

ння

з ін

тер

нету

5@studparlament vk.com/stud_parlamentvk.com/

Кращі з кращих: фіналісти конкурсу«Студент і студентка року 2015»

12 листопада у палаці «Академічний» відбувся фінал конкурсу «Студент і студентка року». Усі танці станцювали, усі пісні заспівали, нагороди переможцям вручили. Але свято не може закінчуватись так швидко. Журналісти «StudLife»

поспілкувались з фіналістами й дізналися, які враження у них залишилися, якими були стосунки між конкурсантами і, звісно ж, що важливіше: перемога чи участь.

1. Як ти потрапила на конкурс? Чи брала участь ще у якихось конкурсах? Хто тобі допомагав?Мені запропонували взяти участь у конкурсі «Університет має талант», після чого запропонували взяти участь у «Студент року». Так, звичайно, я з дитинства часто беру участь у всіляких конкурсах та олім­

піадах. Мені завжди допомагає велика команда людей, які вже давно стали моєю другою сім’єю.2. Як ти готувалась? Чи була за кулісами конкуренція? Перше, що хотіла би сказати, це про «конкурентів». Це настільки дивовижні, веселі, різні та компанійські хлопці й дівчата, що ми під кінець навіть не хотіли, щоб ця підготовка закінчувалась, хоча дуже втомлювались. Тому відчувалась лише людяна підтримка за кулісами, а не тваринна конкуренція. Репетиції проходили інтенсивно, іноді важко, але продуктивно.3. Як це – бути переможцем? Є у тебе життєве кредо?Моє кредо: «Життя можна прожити двома способами: перший так, ніби ніяких чудес не буває.

Другий так, ніби усе на світі є дивом» (А. Ейнштейн). Я щиро вдячна тим людям, які дають мені сили повірити у себе, які вкладають в мене все, що я доношу потім людям зі сцени. Ці люди – це мої бать­

ки, мій керівник з вокалу, Оксана Кирилюк, тренер, друзі та вся велика команда, яка співпрацює зі мною.Розмовляла Анастасія Лунгу

1. Чому ти вирішив взяти участь у конкурсі «Студент року»?Вирішив взяти участь тому, що хотів спробувати щось нове, перевірити свої сили. Я не шкодуюпро своє рішення, адже отримав від цього конкурсу безліч емоцій, які неможливо описати.

2. Завдяки чому ти здобув перемоги? Чи було це легко?З дитинства я займаюсь спортом, саме він мене і загартував. Не люблю, коли говорять: «Го­ловне – не перемога, а участь». Треба йти й перемагати. Ще мені дуже допомогли викладачі, які зі мною працювали, і близькі люди, які мене підтримували і в мене вірили. Я б не сказав, що це була легка перемога, адже приклав до неї багато зусиль і намагався викластись на повну. Плюс у мене були дуже сильні суперники, які, на мою думку, також гідні перемоги.3. Щось взяв для себе з цього конкурсу?

Досвід, багато незабутніх емоцій, нові хороші знайомства. До того ж брати участь у різних за­ходах – це завжди дуже цікаво.

Розмовляла Анастасія Сбродова1. Який був твій найбільший страх щодо конкурсу, і чи змогла ти його перебороти протягом цього

періоду?Найбільше я боялася вийти на сцену неготовою. Потрібно вдало представити себе, зробити оригі­нальним та цікавим глядачеві свій власний номер, а на третій конкурс нас взагалі розподілили по парах і дали завдання поставити гумористичну сценку про випадок зі студентського життя. Тому найбільше я боялася щось не встигнути, щось недоробити. Цей страх покинув мене у ту секунду, коли закінчилося нагородження. Тоді я подумала: «Усе добре. Усе закінчилось. Ми всі круті, що це зробили!»2. Чи дотримувалась ти якихось особистих обмежень, правил впродовж конкурсу?Я чітко переконана в тому, що на сцені потрібно повністю відпустити себе. На сцені ти сам

створюєш атмосферу, додумуєш деталі і пропонуєш глядачеві цілком та повністю зануритись у неї. «Необмежена творчість» – таким було моє кредо на цьому конкурсі. Я старалась зробити

щось нетипове в усіх трьох етапах змагання, і, сподіваюсь, у мене це вийшло.3. Розкажи про свої враження від того, що відбувалось за кулісами?

Емоції від конкурсу переповнюють мене і дотепер. Це незабутні відчуття, коли ти виходиш на сцену, а зал вітає тебе оплесками. Це було незабутньо. Так само незабутньо, як і спілкування з самими учасни­

ками. Усі вони неймовірно талановиті, кожен по­своєму яскравий та неперевершений. Розмовляла Надія Максим’юк

1. У тебе є правила саморозвитку, якими ти користуєшся в повсякденному житті?Кожного дня я читаю чотири глави з Нового Завіту Біблії, співаю приблизно 2 години та не за­буваю про фізичні вправи.2. Що для тебе означав конкурс?Я, по­перше, хотів гідно представити свій факультет, адже підтримка викладачів була коло­

сальною, особливо в організаційних питаннях , і я відчував відповідальність перед ними. По­дру­ге, я хотів показати свій талант, який даний мені Богом. Адже, як сказано в одній притчі, ми повинні плідно користуватися цими дарами і спрямовувати їх на служіння Богу.3. Чого навчив тебе конкурс «Студент та студентка року»?

Однозначно він навчив мене правильно поводитись на сцені, цікаво представляти себе публіці. Також важливим було те, що я зрозумів, хто дійсно щиро переживає за мене.

Розмовляла Олена Дуняк

6 vk.com/stud_parlament@studparlamentvk.com/studlifecv

1. Що важливіше: перемога чи участь?Для мене завжди залишається важливим не виграш, а участь. Адже, як би це ба­нально не звучало, ми знаходимо нових друзів, прихильників своєї справи та від­

криваємо у собі нові можливості. Немає переможених, ми вже довели, що одні з найкращих. Головне – це бути щирим, бути справжнім та не грати на сцені, а віддаватися їй сповна. Особисто мені як композитору було важливо одне – як публіка сприйме мою музику. Вона прийняла її. І це найголовніше.2. Яка атмосфера панувала на конкурсі?Атмосфера панувала творча та деякою мірою шалена. Графік був напру­

женим, але ми встигали усе: і провести разом час, і просто поговорити на різні теми та дізнатися щось нове.3. Які плюси ти отримала, навіть не здобувши перемогу?Кожен виступ, маленький чи великий конкурс – це старт для нових можливо­

стей. Ми навчаємося бути людьми. Аналізуємо свої помилки, щоб у майбутньо­му стати ще кращими, ще цікавішими. «Студент року» – це гарна нагода позна­

йомитися з талановитою елітою нашого рідного ЧНУ і заявити про себе, як про особистість. І головне – продовжувати творити та надихати людей на здійснення

своїх мрій.Розмовляв Олександр Лукач

1. Чим ти займаєшся у вільний час? Яке твоє хобі?Зазвичай у вільний час я навчаю інших студентів основ вокального співу, займа­

юсь професійними танцями, граю у збірній ЧНУ по волейболу.2. Це твоя перша участь у конкурсі?Так, я вперше беру участь у конкурсі «Студент і студентка року».3. Що тобі дав цей конкурс? Що ти можеш порадити майбутнім учасникам?Участь у конкурсі принесла мені багато хороших друзів, море емоцій. Майбут­

нім учасникам хочу побажати лише терпіння, бо це нелегкий труд.Розмовляла Ірина Юшко

1. Як близькі та знайомі сприйняли твоє бажання брати участь у конкурсі?Вони тебе підтримали, чи були й такі, хто відразу не вірив у твою перемогу?

Мені пощастило, друзі та рідні мене підтримали, бо саме вони завжди каза­ли: твоє місце на сцені. І тому, коли дізналися, що я потрапила у фінал, одра­зу запитали: «Коли отримаємо запрошення?» Вони вірили в мене і були задо­волені моїми виступами.2. На твою думку, усі рішення суддів були справедливими (не лише по відно-

шенню до тебе чи фіналу, а взагалі)?Журі на конкурсі – професіонали своєї справи, і їм видніше, хто кращий, а

хто трішечки гірший, тому я вважаю, що все було справедливо.3. Кажуть, у житті потрібно спробувати все. Є якісь речі, які ти дуже хочеш ви-

пробувати, але не зможеш через страх або в силу інших обставин?Нічні перегони, напевно. Це, звичайно, дуже круто, але занадто небезпечно.

Розмовляла Єлизавета Супівська

1. Ти брала участь у конкурсі, у якому обирають найкрасивіших і найкращих сту-дентів. А на твою думку, що таке краса?

На мою думку, краса – це гармонійне поєднання зовнішнього і внутрішнього сві­ту людини. Краса повинна виявлятися не лише у красивих рисах обличчя чи гар­ному одязі. Вона повинна проявлятися у моральних якостях людини, її душевності, чуйності та харизмі. 2. На який результат ти розраховувала, беручи участь у цьому конкурсі? Чи ду-

мала, що будеш у фіналі?Звичайно, що думала. Я була впевнена у своїх здібностях, над якими я наполег­

ливо працювала. Результат, досягнутий мною у конкурсі, приніс мені задоволення. 3. Хто для тебе є ідеалом і прикладом для наслідування? Чому?

Мій ідеал – моя мама! Адже вона розвинула мій талант. Вона завжди підтримує мене та надихає. Я можу впевнено сказати, що завдяки їй я досягаю всіх вершин.

Розмовляла Наталя Скрипка

7@studparlament vk.com/stud_parlamentvk.com/studlifecv

1. Скільки часу ти витратив на підготовку до конкурсу? Хто тобі допомагав?Найбільше допомагала мама, з нею писав тексти, але й одногрупники і деякі виклада­

чі з факультету дуже допомогли. Я хочу подякувати всім за підтримку і допомогу! На підготовку до конкурсу у мене пішло менше місяця. Оскільки танцями я займав­

ся у школі, мені було нескладно запам’ятати постановку. А вивчення тексту не за­йняло в мене багато часу: я мав ідею, і треба було лише її з душею передати людям, які мене слухали.2. Чи це не впливало на процес навчання?Взагалі я старався не пропускати заняття, але людина, яка допомагала з тан­

цем, не завжди могла займатися зі мною після обіду. Щоб потім не пасти задніх, я позичав і переписував конспекти з пропущених лекцій у одногрупників, тому з навчанням усе нормально.3. Чи змінилося ставлення одногрупників до тебе після участі у конкурсі?Ставлення одногрупників, здається, не змінилось, але якщо й так, то тільки у кра­

щий бік. Насправді, я отримав задоволення від участі у конкурсі, бо за період репе­тицій дуже здружився з конкурсантами. Були, звичайно, і напружені моменти, але хоро­ша атмосфера перемагала їх.

Розмовляла Ксенія Вербовська

1. Розповідаючи про себе на конкурсі, ти сказав, що прагнеш ламати стереотипи.Яким чином ти втілюєш це прагнення? З якими стереотипами борешся?Існує стереотип, що фізики – це замкнуті, мовчазні люди, для яких наука є голов­

ною в житті. Я намагаюся зруйнувати цей стереотип і довести, що ми теж можемо бути веселими, творчими, інтелігентними, іноді навіть дозволяємо собі поводить зовсім нераціонально. Саме тому я й вирішив взяти участь у цьому конкурсі.2. Якими були стосунки між фіналістами? Чи продовжуєте ви спілкуватися й після

завершення конкурсу?Стосунки були чудовими. Вони й зараз прекрасні. Між нами не було відвертої кон­

куренції, не відчувалась напруга й у спілкуванні. Зараз, звісно, продовжуємо спілку­ватися, але набагато менше. 3. Який головний висновок ти зробив, взявши участь у такому змаганні?Що у мене є справжні друзі.

Розмовляла Альона Голєва

1. З якими труднощами довелось стикнутись, беручи участь у «Студенті року»?Брак часу. Просто уяви собі: у тебе є звичний графік, звичний темп життя, а тут ще й

додається конкурс «Студент року», який вимагає великої кількості часу та шаленої віддачі. Навіть сьогодні згадую з усмішкою, як після навчання, репетицій, своїх тре­нувань і знову репетицій о 12 ночі приходив змордований та виснажений.2. У конкурсі талантів ти демонстрував свою танцювальну майстерність. Які ще

свої вміння ти міг би показати у цьому турі? «Якщо людина талановита, то вона талановита в усьому», – як на мене, це міф.

Ось, наприклад, я не розумію, навіщо люди намагаються показати все, що уміють, відразу. Ні в одному вмінні ти не встигнеш розкрити себе як особистість. Це нагадує погано змішаний «Цезар»: ніби всього багато, але й цілісності нема. Я вважаю себе талановитим саме в танцях, але так, для себе, захоплююсь бітбоксом. Тому, можли­во, я б і наважився це показати, хоча я не люблю аматорство на сцені.3. Який твій найяскравіший спогад, пов’язаний із участю у конкурсі?Спільні репетиції. Завдяки ним я зумів ближче познайомитись і здружитися з усіма учасни­

ками конкурсу. Розмовляла Альона Голєва

1. Ти займаєшся брейкдансом. Чому саме цей стиль танців ти обрав? Вінвиражає твій характер? Я довго вибирав, чим займатись, у багатьох стилях себе спробував, але

брейкданс сподобався найбільше. Адже була цікава сама культура, плюс танці добре розслабляють, вони для мене є особливим способом релак­сації. Також сподобались люди, які цим займаються, бо усім відомо, що атмосфера в колективі має велике значення. 2. Чому саме ти брав участь в конкурсі?Силоміць мене ніхто не змушував, але вибору в мене також не було, бо

на педфаці хлопців дуже мало, а тих, які б могли взяти участь у такому конкурсі, ще менше. Я не дуже хотів іти, бо справ і так було багато, але й відмовити не міг. Треба ж було виручати рідний факультет.3. Що тобі дав цей конкурс? Не шкодуєш про участь та витрачений час?Звісно, ні, адже познайомився з цікавими людьми, з якими здружився та круто

провів час. Не шкодую, було нелегко, але це хороший досвід.Розмовляла Сніжана Бурденюк

Сесія вганяє у депресію? Ось тобі розмальовка-антистрес. Малюй!

10 vk.com/stud_parlament@studparlamentvk.com/studlifecv

?

Sreeters

які

КНИГИ читаєнаша

студентськaмолодь

Книги – не лише джерело знань чи скріплений набір аркушів... Це те, що допомагає нам зану ри тись у світ

фантазії та подорожувати у часі.

Зараз існує безліч нових засобів пізнання нового, але пре­са, радіо, телебачення й інтернет – вуха й очі суспільства, а книга – його розум! Саме книга розвиває здатність до ана­лізу, синтезу та й загалом до мислення. Кожне покоління має свої книжкові пріоритети. І щоб дізна­

тись, якій літературі надає перевагу сучасна студентська молодь, ми провели опитування серед студентів ЧНУ ім. Юрія Федьковича та поставили низку запитань, а саме:1) Яку останню книжку ти прочитав(ла)?2) Якому літературному жанру надаєш перевагу?3) Яку книжку порадив(ла) би читачам газети?

Відповіді були найрізноманітнішими:

1) Лао­цзи «Про даосизм», Віктор Гюго «Людина, що смі­ється».2) Психологія.3) Віктор Гюго «Знедолені».

Юлія Гурей, факультет іноземних мов

1) Пауло Коельйо «Як тече річка».2) Мотиваційна література.3) Далай Лама «Мистецтво бути щасливим».

Марія Мельник, факультет іноземних мов

1) Рей Бредбері «451 градус по Фарингейту».2) Фантастика.3) Ден Браун «Код да Вінчі».

Богдан Кремінський, факультет іноземних мов

1) Роберт Кіосакі «Багатий тато, бідний тато».2) Роман.3) Ф. Скотт Фіцджеральд «Великий Гетсбі».

Василь Рибчук, факультет іноземних мов

1) Дар’я Донцова «Янгол на мітлі».2) Кримінальна мелодра ма, детектив.3) Уолтер Айзексон «Стів Джобс».

Ангеліна Гетьман, факультет іноземних мов

1) Ігор Буркут «Русини: минуле і сучасне».2) Фантастика, історична література.3) Генрік Сенкевич «Огнем і мечем».

Станіслав Сорохманюк, ІФТКН

1) Кен Кізі «Над гніздом зозулі».2) Психологія.3) Айн Ренд «Джерело».

Тетяна Пінькас, філологічний факультет

1) Еміль Дюркгейм «Самогубство».2) Наукова, пригодницька.3) Макс Вебер «Протестантська етика і дух капіталізму».

Андрій Міщук, філософсько-теологічний факультет

1) Вероніка Рот «Аллегіант».2) Пригоди, фантастика.3) Джон Грін «Винні зірки».

Ірина Качмар, філологічний факультет

Тепер якийсь час можна не шукати, яку б наступну книжеч­ку прочитати, а прислухатись до порад наших колег.

@Анастасія Сбродова

Зоб

ра

же

ння

з ін

тер

нету

11vk.com/stud_parlament

ПравоЗнавство

Медіація : що це за фрукт

та з чим його їдять? За статистичними даними лише 3-5 % людей знають, що

таке медіація. Тож давайте розпочнемо наше знайомство з цією темою, як це роблять автори енциклопедичних

статей. Дослівно медіація (від лат. «mediation») означає посередництво.

Кожного дня ми стикаємося з конфліктами: сімейними, ци­вільними, кримінальними, адміністративними тощо. Який спо­сіб вирішення цих проблем? Дуже часто вони набира ють но­вих обертів та трансформуються у судовий процес. Та це не найоптимальніший варіант. З другої половини ХХ ст. в багатьох демократичних державах (США, Австралія, Великобританія) почали застосовувати альтернативний спосіб ви рішення кон­фліктів – медіацію. Згодом посередниц тво по ши ри лося також і на терени Європи. Ключовою особою в даному процесі виступає медіатор (ні,

не той, що для гітари). Його функція – допомогти сторонам знайти те русло вирішення суперечки, у якому задоволеними будуть інтереси обох сторін. Не слід ототожнювати профе­сію посередника з правником. Щоб стати медіатором, осві­та юри ста не потрібна. Більше того, у зв’язку зі звичкою слу­жителів закону нав’язувати сторонам свій варіант вирішення конфлікту вона може навіть завадити. Як же виглядає цей процес? Для початку посередник пови­

нен чітко визначити, під яким кутом бачать конфлікт його уча­сники. Для цього проводяться індивідуальні зустрічі. Опісля ме ­діатор зводить сторони за столом переговорів. У разі до ся гнення успіху укладається медіаційна угода, яка може закріплюватись рішенням суду.Найпростіший спосіб проаналізувати якесь явище – розгля­

нути його ознаки. Тому варто ознайомитись з перевагами ме­ діації у порівнянні з судовим процесом:­ економія часу;­ збереження ділових та особистих відносин між сторонами;­ конфіденційність; ­ економність;­ процедура примирення встановлюється безпосередньо

сторонами, закон у свою чергу регулює лише основні поло­ження.Особливість медіації – довіра сторін. Переговори можуть за­

вершитись навіть усною обіцянкою, що зумовлено взаємним ба­жанням врегулювати конфлікт мирним шляхом. Саме тому від­соток виконання рішень, прийнятих в результаті примирення, є доволі високим і сягає позначки 98%.Що ж заважає медіації розвинутись в Україні та досягти та­

ких масштабів, як у Європі та США? Головні причини – це ни­ зький рівень правосвідомості громадян та відсутність належ­ного регулювання на законодавчому рівні.

@Назар Коршівський

Творча хвиля

***Якщо хочеш про щось сказати, роби це віршами –

Богу вночі найбільше хочеться тиші,Йому набридло постійно чути наші молитвиІ забирати у самогубців таблетки і бритви.

Не проси полегшити біль, зводячи очі до неба.Нікому, крім тебе, болю твого не треба.

Бо ти ж сама впустила його у серцеТак, як кладуть діамант за тоненьке скельце.І коли він пішов холодним осіннім ранком,

Скельце розбилось на сотні дрібних уламків.Серце стікає кров’ю, надворі мряка – Ідеальний час, щоб згадувати і плакати.

Вода між бруківкою збігається у струмочки,Тобі всюди ввижаються губи його і очі.

Не кричи і не плач. Засинай, поки вітер свище.Серцю вночі найбільше хочеться тиші.

***І що залишиться в тебе, коли вона піде?

Залишиться сніг, залишаться ранки й ночі,Залишаться дірки в кишенях й усі твої злидні,

Усі твої справи, проблеми і сновидіння пророчі.Коли вона піде, ти навіть і не заплачеш – Ти готувався до цього, знав, що так буде.

Вона завжди кидає тих, хто для неї багато значить,Бо не хоче сама чекати, коли її кинуть люди.І куди ти тепер? Що робити, кому писати?Хто з тобою буде тепер, і хто ти без неї?Коли вона піде, стираючи координати,

Чи зможеш так взяти й забути ті ночі шалені?Усе, що навколо тебе, пронизано нею:Усі твої книги, подушки й простирадла.

І що ж було правдою з цього, а що брехнею?Не знає ніхто. Мабуть, і вона не знала.

Коли вона піде, залишиться запах її парфумівНа твоїй сорочці, яку вона так любила носити.

І хто ж її, даруй, Боже, таку придумав?Хто навчив її так ненавидіти,

Так любити?Яка вона? Не опишеш, мабуть, словами.

Дивуєшся сам, як можна таку кохати.З її незрозумілими мріями та богами,

З її вічним нестерпним бажанням всім допомагати,З усіма її блокнотами і листами,

Звичкою поправляти своє волосся,Дзвінким сміхом, втомою, щирістю і віршами –

все це в пам’яті твоїй викарбувалось, збереглося.Коли вона піде, будуть так само цвісти лілеї,

Час буде так само минати, та правди не заперечиш.Коли вона піде, залишиться все, що було у тебе до неї –

З тобою залишиться вся твояпорожнеча. @Марія Карамнова

Зоб

ра

же

ння

з ін

тер

нету

Зоб

ра

же

ння

з ін

тер

нету

12 vk.com/stud_parlament@studparlamentvk.com/studlifecv

Без рамок

Вирок сексуальній орієнтаці ї Людська маргінальність значною мірою завжди засуджувалась масами

(більшою – раніше, меншою – тепер). Але варто зазначити, що маргінали дуже рідко визнають свою приналежність до даної характеристики, частіше індивіда нагороджує цим «званням» суспільство, яке звикло майже кожну індивідуальну рису вважати відхиленням від норми.

Але тема даної статті – не обговорення соціального статусу мар­гіналів як таких, а конкретизація в бік окремої касти людей та аналіз їхнього положення у суспільстві. Мова йде про так звану ЛГБТ­спільноту. Що це, власне, таке? Цей термін об’єднує різні групи, організації, течії, громади осіб нетрадиційної сексуаль­ної орієнтації, тобто лесбійок, геїв, бісексуалів і трансгендерів. З одного боку, багато було сказано, почуто і зроблено задля

того, щоб ЛГБТ­спільнота в Україні добилася свого місця під сонцем. Власне, для того вона й створювалась, щоб легалізу­вати свої права та зменшити загальнонаціональне осудження. Але дивімося правді в очі: реалізувати ці задуми (поки що!) не­можливо. Сполучені Штати Америки узаконили одностатеві шлю­би, за що їм сердечно подякували місцеві ЛГБТ, але, говорячи улюбленою фразою політиків, в українців настільки відрізняє ть ся менталітет, що подібний «акт милосердя» сприйметься народом від­верто вороже. Можливо, усьому виною є заангажованість нашого су­спільства, а можливо... Ні, стоп, почекайте, чому я виню тільки консерва­тивні погляди?! Є багато причин, до яких віднесу і неправильне позиціонування себе з боку самих ЛГБТ. Нікого не стосується, що відбувається у ліжку незнайомої людини, але коли на вулицях з’являються веселкові прапори та рожеві трикутники на одязі з написами «Ми геї і цим пиша­ємося!», то такий рух стає вже справою суспільною. І я не можу звинувачувати людей у негативному ставленні до лесбійок чи геїв, як і їх самих за їхню орієнтацію, адже кожен ставиться до речей так, як інший їх репрезентує. Можливо, все ще зміниться. Україна – це Європа, так? Тоді чому ми поводимо себе ніби зграя диких лисиць, яка, попри

здоровий глузд, ніяк не може знайти для себе тихий і затишний куточок?@Єлизавета Супівська

Українські саундтреки

апокаліпсису Серед люду, що активно затирає футболки «Joy Division», важко знай-ти індивіда, ознайомленого з вітчизняним пост-панком. Особливо пред-ставників-однолітків вищезгаданого колективу. Стаття ініційована бажан-

ням «просвітити» вас та, у певній мірі, себе в питанні українського пост-панку.

Мистецький щоденник

Пост-панк сформувався після затихання популярності агре-сивного панк-року в другій половині 70-тих. В Україну він до-брався вже в 1981 році у вигляді київських експериментаторів «Колезький асесор», які видавали маргінальне для того часу звучання. Їхній рваний, необтесаний «саунд» став поштовхом для розвитку української альтернативної музики, у тому числі й пост-панку. Перший гурт, який увібрав у себе всі притаманні жанру

риси, також виходець із столиці. «РАББОТА ХО» – це деп-ресивні мотиви інструментів, що доповнювались потойбічним вокалом Сергія Поповича. Варто абстрагуватися наодинці з їхніми урбаністичними композиціями «Биплан» та «Ангел», які потім підштовхнуть зацікавленого слухача до їхньої програми «Фельдфебельський романс».У 90-тих «київську хвилю» підхопили дві музичні формації:

«Пирата Бенд» та «Іvanow Down». Хочу зупинитись на остан-

ньому колективі, який став для мене терпким відкриттям. Аж оскома бере від їхньої важкої рваної гітарної партії з тех­но­мотивами. Ім’я лідера групи – Льоші Макета Дегтяра – ста ло загальновживаним, тому, якщо ви бачите до крайнощів не а де­кватного панка на сцені, сміливо порівнюйте його з Ма кетом. Під темний ритм бас­гітари Андрія Саліхова, Льоша співав не з­ розумілі мантри, що доповнювали загальну енергетику виступу. Їхні треки «Killing Power», «Moonk Nyolc», «Eyes» можуть стати саунд­треками апокаліпсису. Колектив продовжує гнути свою лінію до на шого часу.І, до речі, про наш час. Український пост­панк не є фоном для

суїцидальних думок, він давно переріс в авангардну музику, яка використовує великий спектр звукових ефектів та можливостей інструментів. Таку музику творять сучасні пост­панківські гур­ти: «CITY OF ME» – їхні композиції «Scarlett», «Dear»; «Small Depo» – «Brodyaga»; «This Cold Normandy» – «MOAR».

@Олена Дуняк

Зоб

ра

же

ння

з ін

тер

нету

13@studparlament vk.com/stud_parlamentvk.com/studlifecv

Нове «Я»

Лови б іоритми!Тема діяльності мозку безмежна, тому сьогодні ми розка-

жемо вам, як правильно використовувати можливості вашо-го мозку й розуміти його сигнали.

Вплив біоритмів на працездатність людини давно довели вчені. У якийсь період читати – саме задоволення, а в інший – уже через мить усе розлетілось, мов дим, чи перетвори­лось у кашу, в одні години нам вчитися легше, а в інші – нічо­го не лізе в голову. У чому ж справа? Винна у всьому програ­ма, що закладена в нашому мозку, яка диктує іншим його ділянкам і всьому організму «відпочинь» або «пора чимось зайнятись». Як обійти ці правила? Ніяк. Але можна навчитись грати за ними.Наприклад, зранку з 6:00 до 7:00 – «вікно», коли найкраще

працює довготривала пам’ять. Уся отримана інформація у цей проміжок часу засвоюється дуже легко.З 8:00 до 9:00 вмикається логічне мислення – це найбільш

вдалий час для будь­якої діяльності, пов’язаної одночасно із запам’ятовуванням та аналітикою.Для роботи з інформацією і статистикою оптимальний пе­

ріод з 9:00 до 10:00.А от з 11:00 до 12:00 ефективність інтелектуальних функцій

знижується, тож варто переключити увагу на щось абстрак­тне. Наприклад, послухати музику. Окрім того, з 11 до 14 години найбільш відповідний час для обіду, оскільки прийнята їжа перетравлюється і засвоюється найкраще.Із 12:00 до 18:00 – ідеальний час для активної праці. Праця в

більш пізні години змушує мозок працювати над силу, цим самим наносячи шкоду всьому організму. Адже виснажують­ся й очі, і серце. Перші ознаки такої перенапруги – склад­нощі зі засинанням.

До речі, про сон. Чи було у вас таке, що ви і спали 8 рекомендованих годин, а то й більше, та все ж невиспані й стомлені? Пояснення цьому про­сте: ви проґавили цінні для мозку години. Учені вважають, що найцінні­ший період для відновлення сил – з 19:00 до 20:00, він дорів­нює 7 годинам сну, з 20:00 до 21:00 – уже 6, з 21:00 до 22:00 – 5 і т.д. за принципом зменшення на годину. Замикає це колоперіод з 1 до 2 ночі. А от вже з 2:00 до 3:00 мозок спить лише півгодини, з 3:00 до 4:00 – 15 хвилин, з 4:00 до 5:00 – 7 хв., а з 5:00 до 6:00 – лише 1 хвилину, далі ж сон немає сенсу.Тобто якщо б ви лягли на світанку і спали б увесь день, цін­

ність сну була би менша, ніж якщо б ви лягли о 9 чи 8 вечора й поспали до опівночі. Тож спробуйте спати так, аби дійсно висипатися!

@Ксенія Вербовська

Імуно+

«Смачний» імунітетХолодні осінні дні – це перевірка нашого організму на міц-

ність. На жаль, і дорослі, і діти, якщо в їхньому житті не було загартовування, схильні у цей період до частих застуд. Природа недаремно придумала кольорове різноманіття сво­

їх дарів: у різних продуктах харчування (з різним забарвлен­ням) міститься весь набір вітамінів і корисних речовин. Треба їсти і червоні, і зелені, і жовті продукти!А ось перелік продуктів, які, за дослідженнями вчених, зміц­

нюють наш імунітет:1. Йогурт. У ньому є пробіотики – корисні бактерії, що захи­

щають наш організм від бактерій та інфекцій. Лейкоцити в крові збільшуються, зменшується ризик розвитку раку.

2. Куркума. Не всі вживають цю спецію, а даремно. Корис­на у боротьбі з грипом, діабетом і онкологічними захворю­ваннями. У ній є антиокислювачі, що підвищують кровообіг і прохідність судин.3. Часник. Про цей диво­засіб проти грипу і застуд знають

усі, але чомусь мало хто наважується вживати його для того, щоб покращити свій імунітет. А варто робити це хоча б у пе­ріод весняно­осіннього загострення вірусних захворювань. 4. Імбир. Якщо заварювати з нього чай, то з потовиділенням

будуть виводитися токсини й мікроби, які підточують імунну систему.5. Бета-каротин. Унікальна речовина, помічник у боротьбі зі

старінням і раком. Міститься в молоці, зелених овочах, мор­кві та картоплі.6. Вітамін С. Допомагає при профілактиці застуди, а також

лікує її. З дитинства всім відомо, що вітамін С є в цитрусових, винограді, помідорах, ананасі, зеленому перці, броколі.7. У боротьбі за здоровий імунітет нам не обійтися і без ві-

таміну Е, який містять в собі оливки, олія, горіхи, молоко, яйця, соя, шпинат.8. Зелень – відмінний продукт для того, щоб зберегти на дов­

гі роки не лише здоров’я, але й молодість і красу.Захистити себе тільки їжею не вийде. Лежачи на дивані, на­

вряд чи будеш із успіхом долати всі несприятливі явища. А ось активний спосіб життя якраз здатний зміцнити імунітет. Ті, хто пробує скористатися відмовками про зайнятість, бу­

дуть раді почути, що у крайньому разі замість занять фізкуль­турою можна використовувати звичайну ходьбу. Лише дві­три прогулянки в день – і не треба записуватися у фітнес­зал.

@Наталія Луцяк

Зоб

ра

же

ння

з ін

тер

нету

Зоб

ра

же

ння

з ін

тер

нету

14 vk.com/stud_parlament@studparlamentvk.com/studlifecv

Ballon d’Or

Наші уроки в Європі Ліга чемпіонів УЄФА. 4 тур

Шахтар – Мальме 4:0Про другий матч «Шахтаря» з «Мальме» багато говорити

непотрібно. З перших хвилин усе йшло в один бік, а рахунок 4:0 на табло – беззаперечний тому доказ. Після першого протистояння Мірча Луческу зізнався, що команда занад то ле гковажно сприйняла суперника і саме тому не змогла от­римати бажані три очки. Луческу так само, як і Марке в ич, має кадрові проблеми: лідери пішли з команди, а новачкам потрібен час, щоб зрозуміти філософію гри. Реабілітував­шись перед вболівальниками, зробивши висновки, «Шахтар» впевнено крокує в Лігу Європи.

Челсі – Динамо Київ 2:1Команда Сергія Реброва мала величезні шанси на вихід з

групи, але фатальний Стемфорд Бридж залишив Україну без Ліги Чемпіонів. Теоретично шанси є, але вони такі ж примар­ні, як Сидорчук на полі.Ми програли середину поля без шансів, трикутник дав трі­

щину саме на Сидорчуку: молодий талант «Динамо» не ви­тримав натиску. З перших хвилин «Челсі» пішло в наступ і задавало шалений темп матчу. За такої гри гол був немину­чим. Драгович міг і не забити у власні ворота, якщо б не втра­тив позицію перед цим, але в першому таймі «пенсіонери» бу ли на голову сильнішими.Одразу по перерві Ребров поміняв Сидорчука, і картина

гри змінилась одразу. Ми контролювали м’яч і мали безліч моментів біля воріт суперника, але реалізація в цей день спрямовувала «Динамо» в Лігу Європи. Навіть після голу киян не було відчуття, що ми можемо вирвати перемогу. Завдяки особистій майстерності Вілліана рахунок на табло став 2:1 на користь «Челсі». Сил на фінальний штурм у команди Ре­брова просто не було. Втративши журавля у небі, «динамів­ці» отримали синицю, яка чекає їх в 1/16 ЛЄ.

Ліга Європи УЄФА. 4 турСент-Етьєн – Дніпро 3:0

«Буде гра – буде й результат», – саме такі слова казав Ми­рон Богданович, який, працюючи ще в «Металісті», ставив на перше місце видовище, незалежно від результату. Мирон Маркевич будує у Дніпропетровську «новий «Металіст», і в цьому вся проблема. Неодноразово головний тренер казав

про кадрові проблеми, про Безуса, але головне – це вектор розвитку команди. Після трьох сухих голів у Франції чітко зро­зуміло, що треба змінювати напрям руху, тому що реінкарна­ції не буде.Після матчу Маркевич не витримав і сказав: «Порівняно з

минулим роком ми стали слабшими. На місце лідерів при­йшли м’які іграшки, безкоштовні, нікому не потрібні. «Сент­Еть­єн» банально сильніший за нас в усіх аспектах». Після такого коментаря «Дніпро» явно очікують зміни, які конче потрібні команді.

Ліга чемпіонів УЄФА. 5 турПорту – Динамо Київ 0:2

Вирішальний матч групового раунду. Уболівальники мали право чекати від киян не тільки хорошої гри, а й результату. А особливі надії покладалися, звичайно ж, на Ярмоленка.Але, всупереч очікуваному тиску на ворота «Порту» зі стар­

тового свистка, перші 20 хвилин матчу викликали подив: ко­манда Сергія Реброва не просто не могла взяти м’яч під свій контроль, але й не пресингувала «Порту» на його половині поля. Все виглядало досить безнадійно.Але, на щастя, у середині тайму не випадок, а важка робо­

та наших футболістів поступово стала запорукою успіху. З 23 по 34 хвилину динамівці чотири рази вдарили по воротах Ка­сільяса, а п’ятий удар, уже з точки, став гольовим.«Порту» помітно занервував. Тепер уже динамівці впевнено

переходили центр поля і контролювали м’яч не тільки на сво­їй половині поля завдяки поперечним передачам, а й на чужій половині. Другий тайм «Порту» почав активніше. «Динамо» ж повністю сконцентрувалося на захисній роботі й ко нтратаках. У «Порту» не було жодного моменту.У той же час «Динамо» протягом декількох хвилин спочат ку

створило гольовий момент після високого пресингу супер­ника. А потім Дерліс взяв ініціативу на себе, протягнув м’яч з середини поля і пробив хоч і досить кострубато, але зате фартово: досвідчений Ікер відбив м’яч дуже необереж но, долонею, а не кулаком, і той залетів у ворота. Помилка воро­таря – і ми вже на два м’ячі попереду!Усе закінчувалося під акомпанемент українських пісень на

«Драгао». Так злагоджено, з розумом, тактично грамотно, ком­пактно і потужно «Динамо» грало востаннє ще в еру динозаврів.

Зоб

ра

же

ння

з ін

тер

нету

15@studparlament vk.com/stud_parlamentvk.com/studlifecv

Шахтар – Реал Мадрид 3:4Єдиною великою інтригою щодо стартового складу «Шахта­

ря» була позиція правого захисника. Вибір Луческу точно мали б оцінити львівські вболівальники – саме в Карпатах Кобін зробив найбільший прогрес у своїй кар’єрі, наслідком якого й стало запрошення від «Шахтаря». Дуже важко уявити, яким чином «Шахтар» збирався протистояти «Реалу» в центрі поля, враховуючи, що відбирати м’яч і боротися вміє тільки один гравець. «Шахтар» спочатку програв ключову бороть­бу, виставивши свій традиційний склад. Тейшейра, Бернард і Марлос не брали практично ніякої участі в захисті, а Степа­ненко і Фред постійно перебували в чисельній меншості. Потім проста атака через центр, жахлива повільність Ракиць­кого на тлі Бейла – так і народився перший гол «Реала».«Реал» грав досить неорганізовано, особливо в захисті.

Гравці Королівського клубу явно не були налаштовані сер­йозно і особливо не пручалися, коли «Шахтар» йшов велики­ми силами в атаку.Бадьорий і результативний фініш матчу може вселити певні

ілюзії, але я б не став надто радіти. Це була радше катастро­фічна розслабленість «Реала», ніж сила «Шахтаря». Це слід визнати, щоб чіткіше усвідомлювати необхідність змін у скла­ді. Три голи у ворота «Реала», який провів кінцівку в дусі мат­

чів ветеранів, не повинні вселяти зайвий оптимізм.Ліга Європи УЄФА. 5 тур

Лаціо – Дніпро 3:1Щоб залишитися в грі й мати максимальні шанси в остан­

ньому турі, «Дніпру» потрібно було перемогти «Лаціо» і вболі­вати за перемогу «Русенборга» над «Сент­Етьєном». У підсум­ку все вийшло навпаки: «Дніпро» програло, а французи – ні.Вдосталь покритикувавши своїх гравців, Мирон Маркевич

випустив трохи незвичний склад. Принаймні, незвичний для важливого матчу.Суператакуюча схема ніяк не вплинула (у сенсі, позитивно)

на гру команди в атаці. «Лаціо», до речі, випустило на поле напіврезервний склад.Гра почалася з того, що дніпропетровці пропустили м’яч. По­

тім спробували щось зробити у відповідь, але команді явно не вистачало руху. Найнебезпечніший (тому що єдиний) мо­мент був у «Лаціо». Після подачі з флангу Папа Гуйє мало не забив у свої ворота.На початку другого тайму замість Безуса вийшов Роман Зо­

зуля. «Дніпро» забило, але зовсім випадково. Це підтвердив і той факт, що буквально відразу ж і вони пропустили другий гол.«Дніпро» прощається з єврокубками.

@Олександр Лукач

Do U Know?

В епізоді персонажі зображують різних су-пергероїв і злочинців. Наприклад, Бернс

– Бетмен, Гомер – Пінгвін, Ленні – Бейн, Карл –Джокер , Божевільна з котами – Жінка-кішка,

Ганс Молеман – Залізна Людина

24х16

Мафіозі Віктор – це образ «легітимного» пре-зидента України Віктора Януковича

23х1

У серії зображений центр Києва – на проти-лежному боці річки, навпроти Майдану Не-залежності видно куполи Києво-Печерської

лаври

23х1

Сцена, у якій Гомер дивиться на «прекрасні речі», пародіює фільм «Форрест Гамп»

23х20

В «українському кварталі» (спрінгфілдська «Маленька Україна») розташована кав’ярня

«Старбукс», лікарня «Божевільний в Украї-ні», вулиця «Козацька П’ята Авеню» і льодова

арена «Гарячий, як Троцький»

23х1

Банда Мо – посилання на роман Ентоні Берджеса

«Механічний апельсин»

4х26

Пошкодження людської оболонки андроїда Майлі Сайрус – пародія на фільм «Терміна-тор»; вислів «Hasta la vista, baby» – пародія

на «Термінатор-2»

8х5

Російський мультфільм, який Путін пропонує подивитися гостям, пародіює мультфільм

«Їжачок у тумані»

8х3

Вдома у Гріфінів на прем’єрному перегляді присутні головні виконавці серіалу «Два з по-

ловиною чоловіки»

8x15

Дорослі хлопчаки називають Брайана Снупі 9x4

Зоб

ра

же

ння

з ін

тер

нету

16 vk.com/stud_parlament@studparlamentvk.com/studlifecv

Жовтневий урожайЦьогорічний жовтневий сезон кінематографу був доволі врожайним, до того ж на фільми різної якості. А такий

фільм, як «Марсіянин», спричинив справжній бум в інтер-неті. Немає людини, яка б не чула про нього, а меми на його основі уже стають класикою. Тим не менше, у про-

кат вийшов не тільки він.«Легенда»Реж. Браян ГельґеландТом Гарді – геніальний актор. Так само вважав і Гельґеланд,

який дав йому можливість зіграти обох братів Крей – відомих лондонських гангстерів, що були знані навіть за океаном, а у їхні клуби навідувались зірки світового масштабу. Ця кіно­історія розповідає про пік діяльності близнюків та зосере­джує увагу на взаємовідносинах братів. Додатковими бону­сами фільму є хороша атмосфера, чудові саундтреки та неперевершена гра британських акторів. «Багряний пік»Реж. Гільєрмо дель ТороГорорами зараз уже нікого не здивуєш, а щоб знайти якіс­

ний, варто сильно потрудитись. Але цього не скажеш про «Пік», який розповідає історію молодої дівчини­письменниці з Нью­Йорка кінця ХІХ ст., яка знайомиться з англійським ба­ронетом­винахідником та його дивною сестрою. Фільм – су­міш жахів та мелодрами. Окрім того, він зачаровує своєю дивовижною атмосферою, реалістичною містикою та готич­ним зображенням у стилі Дель Торо.«Любов»Реж. Гаспар НоеЦей фільм, заборонений у Росії, викликає неоднозначні

враження. Він розповідає про хлопця, який невдало одружив­ся і тепер згадує свою колишню. Особливість фільму саме у відтворенні спогадів. Попри порнографічні сцени, вони не­помітно вибудовують цілісний сюжет.«Юність»Реж. Паоло СоррентіноЦей фільм мало де покажуть у прокаті в Україні. Чи то зама­

ла популярність (читай «реклама»), чи то забагато оголення. Тим не менш, фільм вартий перегляду. Він розповідає про старого диригента й композитора, що відпочиває у готель­ному комплексі біля Альп. Тут його доросла дочка, давній друг і багато інших людей зі своєю історією. Фільм насиче­ний метафорами, легкістю, незначними відсилками, але, найголовніше, він про те, як потрібно переживати старість і як кожен її бачить.

@Олександра Скиданович

FreeTime

Зоб

ра

же

ння

з ін

тер

нету