United Nations Development Programme€¦ · 1 ІННОВАЦІЙНИЙ ЦЕНТР «ЕКОСИСТЕМА» ЗАТВЕРЖЕНО: Виконавчий директор ТОВ «Інноваційний

1

ІННОВАЦІЙНИЙ ЦЕНТР «ЕКОСИСТЕМА»

ЗАТВЕРЖЕНО:

Виконавчий директор

ТОВ «Інноваційний центр «Екосистема»,

Перший Віце-президент Спілки

екологічних аудиторів України

__________________ Данилкіна І.Л.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА про виконання роботи за проектом

«Проведення аналізу залежності викидів парникових газів від

об’ємів та структури антропогенної діяльності за перший

період дії Кіотського протоколу»

Етап 2:

«Моделі залежностей викидів ПГ від об’ємів діяльності в кожній

категорії, залежності між об’ємами викидів та структурою ВВП,

включаючи аналіз розроблених моделей» (Відповідно до договору ғ 2013.31 від 28.10.2013)

Дата подання: 02.12.2013

Київ 2013

2

СПИСОК АВТОРІВ

Д.т.н. проф. Валерій Якубовський

К.е.н. Святослав Куруленко

К.т.н., с.н.с. Борис Костюковський

К.е.н., с.н.с. Віктор Лір

К.т.н., с.н.с. Олена Маляренко

Валентина Слівінська

Денис Прусаков

Юрій Петрук

Юлія Макарова

3

РЕФЕРАТ

Пояснювальна записка: 206 с., 67 рис., 199 табл., 78 джерел.

Мета роботи – розробка моделей залежностей викидів ПГ від об’ємів діяльності в кожній

категорії, залежності між об’ємами викидів та структурою ВВП, включаючи аналіз розроблених

моделей.

Об’єкт досліджень – викиди парникових газів.

Виконання робіт базувалося на методології комплексного аналізу методик розрахунку

викидів ПГ - Керівних принципів та Ефективної практики щодо інвентаризації викидів

парникових газів, розроблених Міжурядовою групою експертів зі зміни клімату, національних

методологій розрахунку викидів парникових газів, зокрема в межах реалізації проектів

спільного впровадження, методах математичного моделювання з використанням електронно-

обчислювальної техніки, аналітичного розгляду різних джерел інформації стосовно тематики

роботи, та робіт авторів за цієї тематикою.

У результаті робіт визначені або розроблені аналітичні та статистичні моделі, які, з

одного боку, коректно забезпечують розрахунок викидів парникових газів по окремих джерелах

їх викидів, а з іншого, мінімізують витрати на збір та підготовку інформації для їх розрахунку.

При цьому в основу покладено аналіз методологій розрахунку викидів парникових газів

Національного кадастру антропогенних викидів від джерел та абсорбції поглиначами

парникових газів в Україні та аналіз тенденції змін викидів в період дії Кіотського протоколу до

Рамкової конвенції ООН зі зміни клімату, а саме, період 2008 – 2011 рр.

Визначені залежності динаміки та обсягів викидів парникових газів від економічного

розвитку країни, структурних перетворень, промислової політики, заходів з регулювання

паливно-енергетичного сектора, податкової, інноваційної та інвестиційної політики,

природоохоронного регулювання та інших чинників.

Також були досліджені залежності між об’ємами викидів і структурою ВВП України, та

вплив інших факторів на їх обсяги на національному рівні.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: ДЖЕРЕЛА ВИКИДІВ, ЕКОНОМІКА, ЕНЕРГЕТИКА, ПАРНИКОВІ ГАЗИ,

ВИКИДИ, ТЕХНОЛОГІЇ, СЕКТОРИ ЕКОНОМІКИ

4

ЗМІСТ

Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів ............................................ 6

Вступ ........................................................................................................................................................ 7

1. Загальні методологічні підходи до розрахунку викидів парникових газів з використанням

математичних моделей .......................................................................................................................... 9

1.1 Попередні зауваження ................................................................................................................... 9

1.2. Загальні принципи формалізації аналітичних моделей .......................................................... 11

1.3 Загальні принципи формалізації статистичних моделей ......................................................... 12

2. Аналітичні моделі розрахунку викидів парникових газів в контексті проведення національної

інвентаризації викидів в період дії кіотського протоколу ............................................................... 13

2.1 Категорія джерел викидів «Енергетика» ................................................................................... 13

2.1.1 Загальна характеристика категорії ................................................................................... 13

2.1.2. Аналітичні моделі розрахунку викидів ПГ від стаціонарних джерел при спалюванні

органічного палива, методологія та загальні показники викидів ПГ ................................... 15

2.1.3 Аналіз змін методології та рівні викидів ПГ у категорії «Виробництво електроенергії

і тепла станціями загального користування» у перший період дії зобов’язань Кіотського

протоколу ..................................................................................................................................... 19

2.1.4 Аналіз змін методології та рівні викидів ПГ у галузях економіки ............................... 23

2.1.5. Аналітичні моделі, аналіз змін методології та рівні викидів ПГ у категорії «Мобільні

джерела» ...................................................................................................................................... 43

2.1.6. Аналітичні моделі, аналіз змін методології та рівні викидів ПГ у категорії «Викиди,

пов’язані з витоками» 1.B ЗФЗ .................................................................................................. 53

2.2. Категорія джерел викидів «Промислові процеси» .................................................................. 74

2.2.1. Загальна характеристика категорії «Промислові процеси» ......................................... 74

2.2.1. Аналіз ключових категорій сектору «промислові процеси» згідно з Національними

кадастрами викидів парникових газів в Україні у перший період дії зобов’язань кіотського

протоколу ..................................................................................................................................... 78

2.2.2. Аналітичні моделі залежності викидів ПГ від об’ємів діяльності, зміна методологій

розрахунку та рівні викидів ПГ у категоріях сектору «Промислові процеси» ..................... 79

2.3. Категорія джерел викидів «Використання розчинників та інших продуктів» ..................... 99

2.4. Категорія джерел викидів «Cільське господарство» ............................................................. 107

2.4.1. Загальна характеристика категорії «Cільське господарство» ............................... 107

2.4.1. Аналіз ключових категорій сектору «Сільське господарство» за перший період

зобов’язань дії Кіотського протоколу ................................................................................ 108

2.4.2. Аналітичні моделі залежності викидів ПГ від об’ємів діяльності у категоріях

сектору «Сільське господарство» ....................................................................................... 109

2.5 Категорія джерел викидів «Землекористування, зміна в землекористуванні та лісове

господарство» ................................................................................................................................... 129

2.5.1. Загальна характеристика категорії «Землекористування, зміна в землекористуванні

та лісове господарство» ............................................................................................................ 129

2.5.2. Аналіз ключових категорій сектору «Землекористування, зміни в землекористуванні

та лісове господарство» за перший період зобов’язань дії Кіотського протоколу ............ 130

2.5.3. Аналітичні моделі залежності викидів ПГ від об’ємів діяльності у категоріях сектору

«Землекористування, зміни в землекористуванні та лісове господарство» та рівні викидів

ПГ ............................................................................................................................................... 130

5

2.6. Категорія джерел викидів «Відходи» ..................................................................................... 147

2.6.1. Загальна характеристика категорії ................................................................................ 147

2.6.2. Аналітичні моделі розрахунку викидів ПГ в секторі «Відходи» ............................... 149

2.6.3. Результати розрахунку викидів ПГ в секторі «Відходи» ............................................ 152

2.7. Аналіз методологій розрахунку та динаміки зміни обсягів викидів ПГ при їх

інвентаризації у перший період дії Кіотського протоколу. ........................................................ 155

3. Дослідження факторів впливу на обсяги викидів парникових газів в Україні ....................... 161

3.1 Фактори впливу на динаміку та обсяги викидів парникових газів на національному та

секторальному рівнях ...................................................................................................................... 161

3.2 Аналітичний огляд розвитку економіки України в контексті зміни обсягів викидів

парникових газів .............................................................................................................................. 161

3.3 Аналітичний огляд розвитку секторів економіки України – основних емітентів

парникових-газів .............................................................................................................................. 168

3.3.1. Гірничо-металургійний комплекс ................................................................................. 168

3.3.2. Хімічна промисловість ................................................................................................... 170

3.3.3. Сільське господарство .................................................................................................... 172

3.3.4. Транспорт......................................................................................................................... 176

3.3.5. Житлово-комунальний комплекс .................................................................................. 178

3.3.6. Паливно-енергетичний комплекс .................................................................................. 179

3.4 Аналіз факторів впливу на зміну обсягів викидів ПГ в Україні в контексті формування

стратегії низко вуглецевого розвитку економіки ......................................................................... 193

ВИСНОВКИ ........................................................................................................................................ 199

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ ...................................................................................................................... 201

6

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ І

ТЕРМІНІВ

CH4 – метан

CO – моноксид вуглецю

CO2 – діоксид вуглецю

N2O – закис азоту

NH3 – амміак

NOx – оксиди азоту

SF6 – гексафторид сірки

SO2 – діоксид сірки

АПК – агропромисловий комплекс

ВВВП – валовий внутрішній випуск продукції

ВВП – валовий внутрішній продукт

ВДВ – валова додана вартість

ВЕД – вид економічної діяльності

ВРХ – велика рогата худоба

ГМК – гірничо-металургійний комплекс

ГПА – газоперекачувальний агрегат

ГРМ – газорозподільча мережа

ГТС – газотранспортна система

ГФУ – гідрофторвуглеці

ЗЗЗЛГ – землекористування, зміна в землекористуванні та лісове

господарство

ЗНГ – зріджений нафтовий газ

ЗФЗ – загальна форма звітності

КВЕД – Класифікація видів економічної діяльності

КС – компресорна станція

МГЗЕК – Міжурядова група експертів зі зміни клімату

НПЗ – нафтопереробний завод

ПГ – парникові гази

ПФУ – перфторвуглеці

РКЗК ООН – Рамкова Конвенція ООН зі зміни клімату

СГД – суб’єкт господарчої діяльності

СПГ – стиснений природний газ

ТЗ – транспортні засоби

ТПВ – тверді побутові відходи

7

ВСТУП

Розвиток людства обумовив постійне зростання негативного впливу на довкілля,

інтенсивність якого з кожним роком зростає.

Одним з таких впливів, який сьогодні викликає велике занепокоєння міжнародної

спільноти, є викиди парникових газів (ПГ), які, на думку фахівців з проблем зміни клімату,

ведуть до глобального потепління з катастрофічними наслідками. Так, в останній оціночній

доповіді МГЕЗК відзначено прискорення темпів змін клімату на планеті, а також те, що саме

антропогенна діяльність є визначальним фактором.

Необхідність розпочати колективні узгоджені всіма країнами дії по пом'якшенню

наслідків антропогенного впливу на довкілля було підтверджено ухваленням в 1992 році

Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (РКЗК ООН), а пізніше в 1997 році – Кіотського

протоколу до цієї конвенції [1-3]. Цей протокол не лише запроваджує заходи з обмеження

негативного антропогенного впливу на кліматичну систему, а й надають низку інструментів, які

сприяють концентрації та спрямуванню фінансових ресурсів на потреби інвестування у

зниження викидів парникових газів в атмосферу.

Зараз міжнародне співтовариство зосередило свою увагу на розробці майбутньої угоди,

яка регулюватиме сумісні зусилля країн світу по протидії глобальним кліматичним змінам після

2012 року, коли закінчився перший період дії Кіотського протоколу (2008-2012 рр.).

Однією з головних проблем у переговорному процесі є погодження майбутніх обмежень

на можливість викидів ПГ для різних країн. У цьому контексті особливо актуальною є задача

коректної оцінки викидів ПГ на національному рівні, бо саме їх результати повинні

покладатися в основу позицій щодо можливості прийняття на себе кількісних зобов’язань

стосовно можливих обсягів викидів ПГ у перспективі. Недоврахування реального обсягу

викидів при проведенні Національних інвентаризацій викидів та поглинання ПГ може стати

важким тягарем для економіки та населення країни при прийнятті на себе занадто жорстких

зобов’язань стосовно оцінки можливості обмеження їх викидів у перспективі, в той час, як їх

необґрунтоване заниження, викликати негативну реакцію світової спільноти та відповідних

органів, з негативними наслідками для України.

В цьому контексті актуальною є задача детального аналізу як застосованих методів

розрахунку викидів ПГ при проведенні Національної інвентаризації викидів та поглинання ПГ,

так і розробка удосконалених моделей для оцінки викидів ПГ в Україні, а також методик, які

коректно забезпечують розрахунок викидів парникових газів по окремих джерелах їх викидів, з

можливістю агрегування по категоріях та відповідно до видів економічної діяльності згідно

національного КВЕД, а з іншого, мінімізують витрати на збір та підготовку інформації для їх

розрахунку при проведенні Національної інвентаризації. Також важливе значення має наявність

8

методів та моделей для оцінки, на основі ретроспективних даних, залежностей узагальнених

показників викидів ПГ за категоріями викидів та на національному рівні від обсягів

економічної діяльності для контролю якості Національного кадастру викидів та поглинання ПГ,

бо отриманні в результаті Національної інвентаризації викиди ПГ є підосновою для

прогнозування можливих їх обсягів у перспективі, що обумовлює певні вимоги до можливості

застосування методів та моделей їх розрахунку, а також прогнозування на перспективу.

На сьогодні базовими документами для розрахунку викидів та поглинання ПГ є

підготовлені МГЕЗК Керівні принципи та Рекомендації з ефективної практики [4- 6], а також

велика кількість методологій, розроблених в межах механізмів чистого розвитку та спільного

впровадження, методологій прогнозування викидів ПГ в перспективі, численні опубліковані

роботи та науково-технічні звіти з цих питань.

На сьогодні Керівні принципи проведення інвентаризації викидів та поглинання ПГ,

прийняті у 2006 році (далі Керівні принципи 2006 [6], а Керівні принципи 1996 року [4] –

Керівні принципи 1996) поки що не обов’язкові для використання. Але в перспективі ці Керівні

принципи повинні бути запровадженні і на їх основні буде проводитись національна

інвентаризація.

Враховуючи, що динаміка викидів парникових газів істотно залежить від економічного

розвитку країни, структурних перетворень, промислової політики, заходів з регулювання

паливно-енергетичного сектора, податкової, інноваційної та інвестиційної політики,

природоохоронного регулювання та інших чинників, важливе значення, в контексті

формування стратегії низко вуглецевого розвитку економіки України, має дослідження таких

впливів та їх кількісна оцінка. Це дозволяє формувати політику впливу на ті фактори, які в

найбільшій ступені забезпечують мінімізацію карбоноємності ВВП та зменшення емісії ПГ.

9

1. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО РОЗРАХУНКУ ВИКИДІВ

ПАРНИКОВИХ ГАЗІВ З ВИКОРИСТАННЯМ МАТЕМАТИЧНИХ МОДЕЛЕЙ

1.1 Попередні зауваження

В залежності від задач розрахунку, рівня агрегування представлення джерел викидів, їх

специфіки, можливостей інформаційного забезпечення визначення обсягів викидів ПГ можуть

застосовуватися різні методи розрахунку та/або вимірювань.

Найбільш коректними методами визначення викидів ПГ є постійне безпосереднє

вимірювання їх потоку у повітря. Але цей метод для багатьох джерел викидів не може бути

застосований, а в інших випадках, його використання, як правило, потребує значних

фінансових витрат. Поряд з цим, при виході вимірювального обладнання з ладу все одно

виникає необхідність застосування розрахункових методів для визначення обсягу викидів у цей

період або певних регресійних моделей для заповнення «провалів» у вимірах.

Тому на сьогодні головними методами визначення викидів ПГ є розрахункові методи на

базі використання відповідних математичних моделей.

В межах роботи була зроблена наведена в таблиці 1.1 класифікація таких моделей.

Аналітичні моделі застосовують для визначення обсягів викидів по конкретних

джерелах викидів або при їх агрегованому представленні по окремих видах ПГ, для агрегування

викидів ПГ в еквівалент СО2 СО2екв, та по категоріях викидів або по видах економічної

діяльності (ВЕД), або по економіці в цілому як по окремим видам ПГ, так і в СО2екв.

Статистичні моделі призначені:

1. Для порівняння тенденцій зміни показників з плином часу, для чого використовуються,

зокрема, графічне представлення відповідних рядів даних.

2. Для вирішення задач короткострокового прогнозування рівнів викидів ПГ при певних

припущення про зміну значень базових показників стосовно діяльності та умов її

здійснення.

3. В якості процедури контролю при проведенні Національної інвентаризації, коли

розраховані за статистичними моделями обсяги викидів ПГ порівнюються з

розрахунковими.

10

Таблиця 1.1 – Класифікація моделей для розрахунку викидів ПГ

ғ

п/п

Рівень агрегування Призначення моделі та вид Особливості розрахунку

1

Установка, технологічний

процес, машина, обладнання

тощо

Розрахунок викидів з повним урахуванням

специфіки джерела викидів

Аналітичні моделі

Використовуються конкретні дані по джерелу викидів

– базові показники стосовно діяльності та специфічні

для джерела викидів коефіцієнти

2

Сектор економіки,

агрегований технологічний

процес

Розрахунок викидів з детальним урахуванням

національної специфіки джерела викидів



– базові показники стосовно діяльності та національні

коефіцієнти для джерела викидів, отримані на основі

відповідних наукових досліджень

3



процес

Розрахунок викидів без детального урахування

національної специфіки джерела викидів



– базові показники стосовно діяльності та коефіцієнти

викидів за замовченням для джерела викидів, згідно

рекомендацій МГЕЗК

4



тощо



процес

Визначення обсягу викидів в еквіваленті -

СО2екв


Використовується при розрахунку коефіцієнти

переведення викидів парникових газів в СО2екв в

залежності від їх негативного впливу

5



тощо



процес

Економіка в цілому

Агрегування обсягу викидів по видах

парникових газів або в еквіваленті - СО2екв

для вищих ієрархічних рівнів


Виконується для відповідного рівня агрегування

6



процес

Економіка в цілому

Оцінка викидів ПГ на основі ретроспективної

інформації стосовно базових показників

діяльності та умов її введення та обсягів викидів

Статистичні моделі

Виконуються на основі визначення «впливовості»

окремих факторів, можуть в якості базових показників

мати один або декілька макроекономічних параметрів

1.2. Загальні принципи формалізації аналітичних моделей

В загальному випадку, розрахунок обсягу викидів певного виду ПГ для моделей 1 –

3, наведених в таблиці 1.1, може бути формалізовано наступним чином:

),( nipnipni BKFO , (1.1)

де: p, p=1÷P, – індекс виду ПГ;

n, n=1÷N, – індекс джерела викидів ПГ;

i, i=1÷I, – індекс, що відповідає найнижчому рівню виду економічної діяльності, згідно

їх національної класифікації (КВЕД), до якого відноситься джерело ;

О – обсяг викидів;

K – коефіцієнти, які забезпечують визначення питомих викидів (поглинання) ПГ і

використовуються при розрахунках;

B – базові показники діяльності, що впливають на рівень викидів;

F – функція, що визначає аналітичну залежність між базовими показниками діяльності,

коефіцієнтами, що використовуються при розрахунках, та обсягами викидів.

Визначення обсягів викидів в еквіваленті СО2екв, які відповідають моделі 4 таблиці

1.1, формалізується наступним чином:

P

ppniеквСOpеквСOni OeO

1.)2(.)2(

, (1.2)

де:O еквСOni .)2(– обсяг викидів в еквіваленті СО2екв;

e еквСOp .)2( – коефіцієнт переведення p виду ПГ в еквівалент СО2екв (табл. 1.2).

Таблиця 1.2 Значення потенціалів глобального потепління [4]

ПГ Хімічна формула Потенціали глобального

потепління

Диоксид вуглецю СО2 1

Метан СН4 21

Закис азоту N2O 310

Гексафторид сірки SF6 23 900

Гидрофторвуглеці

HFC-23 CHF3 11 700

HFC-32 CH2F2 650

HFC-41 CH3F 150

HFC-43-10mee C5H2F10 1 300

HFC-125 C2HF5 2 800

HFC-134 C2H2F4 (CHF2CHF2) 1 000

HFC-134-a C2H2F4 (CH2FCF3) 1 300

HFC-152-a C2H4F2 (CH3CHF2) 140

HFC-143 C2H3F3(CHF2CH2F) 300

12

Продовження таблиці 1.2.

ПГ Хімічна формула Потенціали глобального

потепління

HFC-143-a C2H3F3(CF3CH3) 3 800

HFC-227ea C3HF7 2 900

HFC-236fa C3H2F6 6 300

HFC-245ca C3H3F5 560

Перфторвуглеці

Перфторметан СF4 6 500

Перфторетан C2F6 9 200

Перфторпропан C3F8 7 000

Перфторбутан C4F10 7 000

Перфторціклобутан C4F8 8 700

Перфторпентан C5F12 7 500

Перфторгексан C6F14 7 400

Моделі для агрегування по окремих видах ПГ для різних ієрархічних рівнів або

категорій викидів, які відповідають моделі 5 таблиці 1.1, формалізуються у виді:

I

i

ipnipni OO1

, (1.3)

де i’, i’І’, – індекс джерела викидів, що входить до множини агрегування І’.

1.3 Загальні принципи формалізації статистичних моделей

З використанням статистичних моделей визначаються обсяги викидів ПГ Onit для

етапу t, t=1÷T, на основі ретроспективної множини базових незалежних показників -

[Bni(t=1), Bnit], та множини залежних від них обсягів викидів ПГ по попередніх етапах - [O

ni(t=1), Oni(t-1)].

Вони базуються на основі методів регресійного аналізу [7], і в загальному випадку

можуть бути формалізовані у виді:

)( nitpnit BFO .

(1.4)

В якості незалежних базових показників можуть виступати обсяги валового

внутрішнього випуску продукції (ВВВП), валового внутрішнього продукту (ВВП),

структура ВВП та ВВВП, валова додана вартість (ВДВ) та випуск продукції по видах

економічної діяльності тощо.

Для використання цих моделей для розрахунку викидів ПГ важливе значення має

забезпечення коректності значень у динамічних рядах показників та чітка відповідність

ретроспективних показників обсягів викидів ПГ та виду діяльності, для якого вона

розраховується.

13

2. АНАЛІТИЧНІ МОДЕЛІ РОЗРАХУНКУ ВИКИДІВ ПАРНИКОВИХ ГАЗІВ В

КОНТЕКСТІ ПРОВЕДЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ ВИКИДІВ В

ПЕРІОД ДІЇ КІОТСЬКОГО ПРОТОКОЛУ

2.1 Категорія джерел викидів «Енергетика»

2.1.1 Загальна характеристика категорії

В Україні на категорію джерел викидів в секторі «Енергетика» припадає основна

частка викидів ПГ, що обумовлено розвитком в країні енергоємних галузей економіки –

паливно-енергетичний комплекс, гірничо-металургійний, важке машинобудування,

агропромисловий комплекс, транспорт тощо.

Загальні обсяги викидів ПГ у цій категорії наведено на рисунку 2.1.

Загальні викиди у секторі "Енергетика"

0

100200

300400

500

600700

800

1990

1995

2000

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

мл

н. т С

О2ек

в.

Загальні викиди у секторі

"Енергетика"

Рисунок 2.1 _ Викиди у секторі «Енергетика», згідно Національного кадастру антропогенних

викидів від джерел і абсорбції поглиначами парникових газів в Україні за 1990 – 2011 роки

(далі Національний кадастр), який представлено на офіційному сайті Секретаріату Рамкової

конвенції ООН зі зміни клімату [10]

Усі ці джерела поділяються на три основні групи:

1. Стаціонарні установки, що спалюють органічне паливо.

2. Мобільні джерела, що спалюють органічне паливо.

3. Витоки при видобутку, переробці та транспортуванні органічного палива.

Найбільш детально класифікація джерел викидів в цій категорії представлено в

Керівних принципах 2006, яка наведена на рисунку 2.2. Також у цій категорії

розглядалися питання щодо спалювання біомаси та стосовно бункерного палива.

14

1A1ai Виробництво електроенергії

1A1aii Комбіноване виробництво

теплової та електричної енергії(ТЕЦ)

1A1aiii Котельні1A1b Нафтопереробка

1A1c Виробництво твердих палив та інша

паливно-енергетична промисловість

1A1ci Виробництво твердих палив1A1cii Інша паливно-енергетична

промисловість

1A2a Виробництво чавуну, сталі та феросплавів

1A2b Кольорова металургія

1A2c Хімічні виробництва

1A2d Паперова маса, папір та видавнича діяльність

1A2e Продукти харчування, напої та тютюнові вироби

1A2f Неметалеві мінерали

1A2g Обладнання транспортних засобів

1A2h Механізми

1A2i Видобування корисних копалин за виключенням

паливно-енергетичних ресурсів

1A2j Деревина та продукція її переробки

1A2k Будівництво

1A2l Текстильна продукція та продукція з натуральних шкір та хутра

1A2m Інша промисловість

1A3ai Міжнародна авіація1A3aii Внутрішня авіація

1A3bi1Легкові автомобілі

з 3-тактним каталізатором1A3bi2 Легкові автомобілі

без 3 тактного каталізатора

1A3bii1 Легкі вантажівки з

3-тактними каталізаторами

1A3bii2 Легкі вантажівкі

без 3-тактних каталізаторів1A3biii Важкі вантажівки

та автобуси1A3biv Мотоцикли1A3bv Емісія випару від транспортних засобів1A3bvi Каталізатори на сечовині

1A3di Міжнародна водна навігація

1A3dii Внутрішня водна навігація

1A3ei Трубопровідний транспорт1A3eii Позашляховий

1A4сi Стаціонарне спалювання1A4сii Позашляхові транспортні

засоби та інші машини та механізми1A4сiii Риболовля – спалювання

на мобільних засобах1A5bi Авіаційні мобільні засоби1A5bii Водні мобільні засоби1A5biii Інші мобільні засоби

1B1ai1 Видобуток1B1ai2 Емісії пластового газу на етапі

після видобутку1B1ai3 Закриті підземні шахти

1B1ai4 Горіння дренованого метану або

перетворення метану до CO2

1B1aii1 Видобуток1B1aii2 Емісії пластового газу на етапі

після видобутку

1B2aiii2 Видобування й підвищення якості

1B2aiii3 Транспортування

1B2aiii4 Переробка

1B2aiii5 Розподіл нафтопродуктів

1B2aiii6 Інші

1B2aiii1 Розвідка1B2bi Вентилювання та скидання газу в атмосферу

1B2bii Факельне спалювання1B2biii1 Розвідка1B2biii2 Видобування1B2biii3 Підготовка до транспортування1B2biii4 Транспортування та зберігання1B2biii5 Розподіл1B2biii6 Інші

1C1a Трубопроводами

1C1b Водним транспортом

1C1c Інше (необхідно явно визначити)

1C2a Закачування

1C2b Зберігання

1C3 Інше

1C2 Закачування та зберігання

1C1 Транспортування СО2

1C Транспортування та зберігання СО2

1B3 Інша емісія від виробництва енергії

1B2biii Всі інші

1B2b Природний

газ

1B2aiii Всі інші

1B2a Нафта

1B2ai Вентилювання та скидання газу

в атмосферу1B2aii Факельне спалювання

1B1aii Поверхневі шахти

1B1ai Підземні

шахти1B1a Видобуток

і обробка

вугілля1B1 Тверді

палива

1B2 Нафта і

Природний газ

1B Летуча

емісія від

палив

1A1a Підприємства з виробництва

виключно електричної та теплової енергії1A1 Паливно-

енергетична


1A2 Обробна промисловість

та будівництво

1A3a Цивільна авіація

1A3bi Автомобілі

1A3bii Легкі вантажівки1A3b Дорожній

транспорт

1A3c Залізничний транспорт

1A3d Водна навігація

1A3e Інше транспортування

1A3 Транспорт

1A4a Сфера послуг та управління

1A4b Житлові будинки

1A4c Сільське та лісове господарство/

рибництво та риболовля

1A4 Інші сектори

економіки

1A5 Не визначений1A5a Не визначений стаціонарний1A5b Не визначений мобільний1A5c Багатосторонні операції

1A Діяльність

спрямована

на отримання

теплової

енергії шляхом

спалювання

палива

Національнівикиди

парникових

газів

1B1b Неконтрольоване згоряння й палаючі вугільні відвали

1A1ai Виробництво електроенергії

1A1aii Комбіноване виробництво

теплової та електричної енергії(ТЕЦ)

1A1aiii Котельні1A1b Нафтопереробка

1A1c Виробництво твердих палив та інша

паливно-енергетична промисловість

1A1ci Виробництво твердих палив1A1cii Інша паливно-енергетична


1A2a Виробництво чавуну, сталі та феросплавів

1A2b Кольорова металургія

1A2c Хімічні виробництва

1A2d Паперова маса, папір та видавнича діяльність

1A2e Продукти харчування, напої та тютюнові вироби

1A2f Неметалеві мінерали

1A2g Обладнання транспортних засобів

1A2h Механізми

1A2i Видобування корисних копалин за виключенням

паливно-енергетичних ресурсів

1A2j Деревина та продукція її переробки

1A2k Будівництво

1A2l Текстильна продукція та продукція з натуральних шкір та хутра

1A2m Інша промисловість

1A3ai Міжнародна авіація1A3aii Внутрішня авіація

1A3bi1Легкові автомобілі

з 3-тактним каталізатором1A3bi2 Легкові автомобілі

без 3 тактного каталізатора

1A3bii1 Легкі вантажівки з

3-тактними каталізаторами

1A3bii2 Легкі вантажівкі

без 3-тактних каталізаторів1A3biii Важкі вантажівки

та автобуси1A3biv Мотоцикли1A3bv Емісія випару від транспортних засобів1A3bvi Каталізатори на сечовині

1A3di Міжнародна водна навігація

1A3dii Внутрішня водна навігація

1A3ei Трубопровідний транспорт1A3eii Позашляховий

1A4сi Стаціонарне спалювання1A4сii Позашляхові транспортні

засоби та інші машини та механізми1A4сiii Риболовля – спалювання

на мобільних засобах1A5bi Авіаційні мобільні засоби1A5bii Водні мобільні засоби1A5biii Інші мобільні засоби

1B1ai1 Видобуток1B1ai2 Емісії пластового газу на етапі

після видобутку1B1ai3 Закриті підземні шахти

1B1ai4 Горіння дренованого метану або

перетворення метану до CO2

1B1aii1 Видобуток1B1aii2 Емісії пластового газу на етапі

після видобутку

1B2aiii2 Видобування й підвищення якості

1B2aiii3 Транспортування

1B2aiii4 Переробка

1B2aiii5 Розподіл нафтопродуктів

1B2aiii6 Інші

1B2aiii1 Розвідка1B2bi Вентилювання та скидання газу в атмосферу

1B2bii Факельне спалювання1B2biii1 Розвідка1B2biii2 Видобування1B2biii3 Підготовка до транспортування1B2biii4 Транспортування та зберігання1B2biii5 Розподіл1B2biii6 Інші

1C1a Трубопроводами

1C1b Водним транспортом

1C1c Інше (необхідно явно визначити)

1C2a Закачування

1C2b Зберігання

1C3 Інше

1C2 Закачування та зберігання

1C1 Транспортування СО2

1C Транспортування та зберігання СО2

1B3 Інша емісія від виробництва енергії

1B2biii Всі інші

1B2b Природний

газ

1B2aiii Всі інші

1B2a Нафта

1B2ai Вентилювання та скидання газу

в атмосферу1B2aii Факельне спалювання

1B1aii Поверхневі шахти

1B1ai Підземні

шахти1B1a Видобуток

і обробка

вугілля1B1 Тверді

палива

1B2 Нафта і

Природний газ

1B Летуча

емісія від

палив

1A1a Підприємства з виробництва

виключно електричної та теплової енергії1A1 Паливно-

енергетична


1A2 Обробна промисловість

та будівництво

1A3a Цивільна авіація

1A3bi Автомобілі

1A3bii Легкі вантажівки1A3b Дорожній

транспорт

1A3c Залізничний транспорт

1A3d Водна навігація

1A3e Інше транспортування

1A3 Транспорт

1A4a Сфера послуг та управління

1A4b Житлові будинки

1A4c Сільське та лісове господарство/

рибництво та риболовля

1A4 Інші сектори

економіки

1A5 Не визначений1A5a Не визначений стаціонарний1A5b Не визначений мобільний1A5c Багатосторонні операції

1A Діяльність

спрямована

на отримання

теплової

енергії шляхом

спалювання

палива

Національнівикиди

парникових

газів

1B1b Неконтрольоване згоряння й палаючі вугільні відвали

Рисунок 2.2 Джерела викидів парникових газів в секторі «Енергетика» відповідно до

Керівних принципів 2006

У 2011 році основна частка викидів припадала на спалювання органічного палива –

біля 86%, а на витоки – 14%.

15

2.1.2. Аналітичні моделі розрахунку викидів ПГ від стаціонарних джерел при

спалюванні органічного палива, методологія та загальні показники викидів ПГ

Розрахунок викидів в цій категорії здійснюється на сьогодні окремо для потужних

електростанцій та інших джерел викидів (Додаток 2 Національного кадастру).

Для цього використовуються аналітичні залежності виду (2.1) - (2.2).

При розрахунках викидів певних видів ПГ по окремих джерелах за формулою (2.1)

в якості базового показника використовуються обсяги спаленого палива та питомі

коефіцієнти викидів на одиницю спаленого палива. Відповідне рівняння має вигляд:

KBFCB fuelGHGfuelfuelGHG ,, , (2.1)

де:

B fuelGHG , — обсяг викидів (кг) певного парникового газу (йому відповідає індекс

GHG) при спалюванні певного палива (індекс fuel);

FC fuel — обсяг спаленого палива з індексом fuel (ТДж);

KB fuelGHG,

— коефіцієнт викиду по умовчанню певного парникового газу при

спалюванні певного палива (кг ПГ/Тдж). Для СО2 цей коефіцієнт

враховує коефіцієнт окислення вуглецю, який менше 1, для інших

видів ПГ він приймається рівним 1.

Для розрахунку загального обсягу викидів певного парникового газу наведену

вище формулу використовують для кожного газу, а потім розраховані обсяги викидів

підсумовують по галузях економіки, згідно (2.2), по яких розраховуються викиди ПГ:

fuels

fuelGHGGHG BB ,, (2.2)

де:

BGHG — обсяг викидів (кг) певного парникового газу (йому відповідає індекс

GHG) від стаціонарних джерел при спалюванні всіх палив;

fuels

fuelGHGB ,

—

Сума обсягів викидів (кг) певного парникового газу (GHG) при

спалюванні кожного з палив (з індексом fuel), які використовуються

в розрахунках.

Перехід до СО2екв. здійснюється згідно формули (1.2).

Особливості розрахунків викидів у цій категорії є такими:

1. Для потужних електростанцій при розрахунках викидів СО2 враховувались

фактична якість палива та технологічні коефіцієнти окислення палива по окремих

електростанціях.

2. Для інших джерел викидів при стаціонарному спалюванні органічного палива, для

розрахунку викидів СО2 для вугілля та природного газу визначались національні

коефіцієнти вмісту в них вуглецю, а інші коефіцієнти приймались за умовчанням.

16

3. При розрахунку інших видів ПГ використовувались коефіцієнти за умовчанням.

Для потужних електростанцій використовувались дані, отримані з запитів від них.

Для інших джерел викидів в якості джерела інформації використовувалась

головним чином форма національної звітності 4-МТП [8], а також паливно-енергетичні

баланси України, які складають Держкомстат України та Міжнародне енергетичне

Агентство.

Через специфіку побудови форми 4 – МТП та спрощення процедур розрахунків

викидів ПГ від стаціонарних джерел, була розроблена та застосовується національна

методика та аналітичні моделі їх розрахунку (Додаток 2 Національного кадастру), що

обумовлює певні проблеми стосовно забезпечення можливості підтримки коректності

трендів викидів ПГ по галузях економіки і практично унеможливлює використання

отриманих значень для прогнозування викидів по галузях економіки країни.

Інформацією стосовно витрат органічного палива в Україні є форма статистичної

звітності 4–МТП, яка складається з 5 розділів, з яких для розрахунків використовується

інформація з трьох розділів 3, 4 та 5, структура яких наведена в таблицях 2.1 – 2.3.

У розділах вказані найменування енергетичних матеріалів та продуктів

перероблення нафти та інших видів первинного палива (графа А), одиниці виміру (графа

Б), код рядка (графа В) та код за «Номенклатурою видів промислової продукції» (графа Г).

У розділі 3 зазначається, скільки енергетичних матеріалів та продуктів

перероблення нафти всього витрачено на перетворення (графа 1), у тому числі за типами

енергетичних підприємств (графи 2-11), а також витрати на власне споживання

енергетичним сектором (графа 12) (табл. 2.1).

У розділі 4 до графи «використано для неенергетичних цілей» (графа 1)

записуються об'єми енергетичних матеріалів та продуктів перероблення нафти, що

використовуються: як сировина на виробництво хімічної, нафтохімічної та іншої

непаливної продукції та як матеріал для непаливних потреб. До графи «кінцеве

споживання» (графа 2) записуються об'єми використання паливних ресурсів за усіма

напрямками споживання (графи 3-8), за винятком витрат палива, врахованих

енергетичним сектором та використаних для неенергетичних цілей. Також у розділі

вказано скільки реалізовано населенню (включаючи працівників підприємств) (графа 9)

(табл. 2.2).

У розділі 5 зазначаються втрати енергетичних матеріалів та продуктів

перероблення нафти всього (графа 1) та втрати при видобутку та виробництві,

транспортуванні, розподілі та зберіганні, перетворенні, переробці та втрати через

невикористання, відсутність обліку та з інших причин (графи 2-6) (табл. 2.3)

17

Таблиця 2.1 – Структура розділу 3 форми статистичної звітності 4–МТП «Споживання енергетичних матеріалів та продуктів перероблення

нафти енергетичним сектором»

Види

пали

ва

Одини

ці

Вимір

у

Код

ряд

ка

Витрачено

на

перетворе

ння

всього

гр(2+...+11

)

у тому числі за типами енергетичних підприємств Витрати на

власне

споживанн

я

енергетичн

им

сектором

Підпри

ємствами

по

виробниц

тву

брикетів

Підпри-

ємствами

по

виробниц

тву

коксу

Газови

ми

підпри

ємства

ми

Доме

нним

и

печам

и

Нафто-

переробни

ми

підпри-

ємствами

Електро-

станціями

загального

користува

ння

Електро-

станціями

підприєм

ств

Електро-

станціями

комбінован

ого

виробництв

а

Котел

ь-

ними

Iншими

підприє-

мствами

та

установка

ми

А Б В 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

Таблиця 2.2 Структура розділу 4 форми статистичної звітності 4–МТП «Кінцеве споживання енергетичних матеріалів та продуктів

перероблення нафти»

Види

Палива

Одиниці

Виміру

Код

рядка

Використано

для

неенерге-

тичних

цілей

Кінцеве

споживання

гр(3+…+8)

у тому числі

Реалізовано

населенню

(включаючи

працівників

підприємств)

на

виробництво

промислової

продукції

на сільсько-

господарськи

роботи

(продукцію)

на

діяльність

транспорту

На

будівництво

на

торгівельну

діяльність,

ресторанне

господарство

інші

потреби

А Б В 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Таблиця 2.3 Структура розділу 5 форми статистичної звітності 4–МТП «Втрати енергетичних матеріалів та продуктів перероблення нафти при

видобутку та виробництві, перетворенні, переробці, транспортування та розподілі»

Види

палива

Одиниці

виміру

Код

рядка

Втрати

палива

всього

У тому числі

Втрати при

видобутку та

виробництві

Втрати при

транспортуванні,

розподілі та зберіганні

втрати при

перетворенні (із

загальної кількості

використаного

палива)

Втрати при переробці в

непаливну продукцію (із

загальної кількості

використаного палива)

Втрати через

невикористання,

необлік та з інших

причин

А Б В 1 2 3 4 5 6

18

Особливістю форми 4 – МТП є те, що витрати палива надаються по основному

ВЕД організації, що звітує. В той час як організації надають інформацію по використанню

палива згідно фактичних напрямків їх використання згідно класифікатору економічної

діяльності (див. табл.. 2.2). Тому без складних процедур трансформації національної

статистики, з використанням форм статистичної звітності 11 – МТП, відомчої статистики,

отримати коректні оцінки обсягів спаленого палива в тій чи іншій категорії неможливо.

Тому для розрахунків використовуються спрощені підходи, при цьому, якщо при

інвентаризації за 2010 рік при розрахунках викидів CH4 та N2O враховувались напрямки

використання палива, то при останній інвентаризації за 2011 рік застосовувався підхід,

який передбачає, що обсяги палива, яке споживається при s виді економічної діяльності

(ВЕД) згідно форми 4 – МТП, s=1÷S, розраховується як сума їх значень у графах 7 - 12

розділу 3 та графи 2 розділу 4, з урахуванням втрат на перетворення (формула П.2

Національного кадастру [10]).

З використанням формул, аналогічним формулі (2.1), розраховуються викиди по

окремих видах ПГ (формула (П.1) Національного кадастру [10] для розрахунку викидів

СО2 та (П.3) для інших видів ПГ).

Викиди ПГ в категорії «Стаціонарне спалювання» за перший період дії зобов’язань

Кіотського Протоколу наведені у таблиці 2.4., а динаміка їх зміни в таблиці 2.5.

Таблиця 2.4 – Викиди ПГ у категорії «Стаціонарне спалювання» за перший період дії

зобов’язань Кіотського Протоколу, Гг

Рік CO2 CH4 N2O СО2екв

2008 1 182,15 0,09 0,01 1186,748

2009 865,33 0,07 0,01 868,4076

2010 967,91 0,08 0,01 971,7069

2011 1 102,45 0,21 0,01 1109,329

Таблиця 2.5 – Динаміка змін викидів ПГ у категорії «Стаціонарне спалювання» за перший

період дії зобов’язань Кіотського Протоколу, %


2008 100,00 100,00 100,00 100,00

2009 73,20 75,11 61,07 73,18

2010 81,88 84,62 81,19 81,88

2011 93,26 232,58 91,75 93,48

Графік динаміки зміни викидів за перший період дії зобов’язань Кіотського

Протоколу у цій категорії представлений на рисунку 2.3.

19

Рисунок 2.3 Графік динаміки зміни викидів ПГ у категорії «Стаціонарне спалювання» за

перший період дії зобов’язань Кіотського Протоколу

2.1.3 Аналіз змін методології та рівні викидів ПГ у категорії «Виробництво

електроенергії і тепла станціями загального користування» у перший період дії

зобов’язань Кіотського протоколу

У таблиці 2.6 наведені зміни у методології у категорії «Виробництво електроенергії

і тепла станціями загального користування» у перший період дії зобов’язань Кіотського

Протоколу, згідно Національних кадастрів за 2008 – 2011 роки.

У таблиці 2.7. наведені загальні викиди у категорії «Виробництво електроенергії і

тепла станціями загального користування» за перший період дії зобов’язань Кіотського

протоколу, а в таблиці 2.8. динаміка їх змін.

20

Таблиця 2.6 – Зміни у методології розрахунків викидів ПГ у категорії «Виробництво електроенергії і тепла станціями загального

користування» у перший період дії зобов’язань Кіотського Протоколу.

2008 2009 2010 2011

Викиди визначались за

методами рівня 1 Переглянутих

принципів МГЕЗК 1996. Для

всіх видів палива

використовувалися коефіцієнти

викидів МГЕЗК за

замовчуванням.

Для розрахунків

використовувалися статистичні

дані з форми статистичної

звітності

ғ 4-МТП.

Для розрахунків викидів СН4 та

N2O були прийняті коефіцієнти

викидів за замовчуванням

відповідно до Переглянутих

принципів МГЕЗК 1996.

Викиди визначались за методами

рівня 1 та рівня 2 Переглянутих

принципів МГЕЗК 1996.

Використовувалися коефіцієнти

викидів МГЕЗК за замовчуванням,

національні коефіцієнти та

специфічні коефіцієнти для

джерела викидів (для

електростанцій).

Використовувалися національні

коефіцієнти вмісту вуглецю для

природного газу.

Для розрахунку викидів від

теплових електростанцій України

у 2003-2009 рр.

використовувалися детальні дані

щодо споживання вугілля, його

теплотворної здатності, а також

дані щодо втрат тепла внаслідок

механічного недопалу по кожній

ТЕС.

В розрахунках використовуються

індивідуальні для кожної станції

значення коефіцієнтів вмісту

вуглецю та коефіцієнтів

окислення вуглецю для вугілля.

Для оцінки викидів інших газів,

окрім СО2, при спалюванні

вугілля, природного газу та мазуту

Методика розрахунків не

змінилася.

Було уточнено національні

коефіцієнти вмісту вуглецю

для природного газу,

приймаючи до уваги

природний газ

внутрішнього видобування.

Для розрахунку викидів СО2 та

інших парникових газів окрім

СО2 від конденсаційних

електростанцій (КЕС) України в

2003-2011рр.

використовувалися детальні

дані, отримані від кожної КЕС

та від ДП

«УкрНДІвуглезбагачення», та

розраховані національні

коефіцієнти вмісту вуглецю в

вугілля, окислення вугілля та

нижчої теплотворної здатності.

21


2008 2009 2010 2011

на ТЕС, використовувалися

коефіцієнти другого рівня на

основі даних щодо технологій

спалювання, які наведені у

Переглянутих Принципах

МГЕЗК 1996.

Для інших видів палива при

оцінці викидів не СО2 газів

використовувалися коефіцієнти

викидів за замовчуванням

відповідно до використаної

методики розрахунку.

В таблицях ЗФЗ

використовувалися наступні

коефіцієнти викидів:

CO2

(т/ТДж)

Рідке паливо 76,41

Тверде

паливо 94,51

Газоподібне

паливо 55,82

CH4

(кг/ТДж)


Тверде

паливо 1,01


паливо 1,01




CO2

(т/ТДж)


Тверде

паливо 91,52


паливо 55,16

CH4

(кг/ТДж)


Тверде

паливо 0,91


паливо 0,91




CO2

(т/ТДж)


Тверде

паливо 91,52


паливо 55,35

CH4

(кг/ТДж)


Тверде

паливо 0,91


паливо 0,91




CO2

(т/ТДж)


Тверде

паливо 91,52


паливо 55,35

CH4

(кг/ТДж)


Тверде

паливо 0,91


паливо 0,91

22


2008 2009 2010 2011

N2O

(кг/ТДж)


Тверде

паливо 1,40


паливо 0,10

N2O

(кг/ТДж)


Тверде

паливо 1,59


паливо 0,10

N2O

(кг/ТДж)


Тверде

паливо 1,59


паливо 0,10

N2O

(кг/ТДж)


Тверде

паливо 1,59


паливо 0,10

23

Таблиця 2.7 – Викиди ПГ у категорії «Виробництво електроенергії і тепла станціями загального

користування»


2008 97023,41 1,14 1,27 97441,84

2009 88213,30 1,12 1,17 88600,41

2010 93964,54 1,13 1,23 94369,91

2011 103292,75 1,36 2,12 103979,75

Таблиця 2.8 – Динаміка змін викидів ПГ у категорії «Виробництво електроенергії і тепла

станціями загального користування»


2008 100,00 100,00 100,00 100,00

2009 90,92 97,77 92,19 90,93

2010 96,85 98,49 96,78 96,85

2011 106,46 119,23 166,92 106,71

На рисунку 2.4 відображено відносну зміна викидів ПГ за перший період дії

зобов’язань Кіотського Протоколу у цій категорії.

Рисунок 2.4 Графік динаміки зміни викидів ПГ у категорії «Виробництво електроенергії і

тепла станціями загального користування» за перший період дії зобов’язань Кіотського

протоколу

2.1.4 Аналіз змін методології та рівні викидів ПГ у галузях економіки

Зміна методологій для всіх галузей економіки, що спалюють органічне паливо, були

однакові в період 2011 року (таблиця 2.9). Відмінності були у коефіцієнтах викидів СО2, CH4

та N2O для різних галузей. Тому далі для галузей економіки наводяться лише коефіцієнти їх

викидів.

24

Таблиця 2.9 – Зміни у методології розрахунків викидів ПГ та коефіцієнтів викидів СО2 у

галузях економіки в перший період дії зобов’язань Кіотського Протоколу

2008 2009 2010 2011

Викиди визначались

за методами рівня 1

Переглянутих

принципів МГЕЗК

1996.

Для всіх видів палива

використовувалися

коефіцієнти викидів

МГЕЗК за


Методика

розрахунків не

змінилася.

Методика розрахунків не

змінилася.

Було уточнено

національні коефіцієнти

вмісту вуглецю для

природного газу,

приймаючи до уваги

природний газ

внутрішнього

видобування.

Методика

розрахунків

змінилася - спрощено

розрахунок викидів

ПГ, крім СО2

відносно попередньої

інвентаризації.

Перерахунків не було.

У таблиці 2.10 наведено коефіцієнти викидів CH4 та N2O у нафтопереробній галузі

(категорія 1.A.1.b ЗФЗ) у перший період дії зобов’язань Кіотського Протоколу, згідно

Національних кадастрів за 2008 – 2011 роки. У таблиці 2.11 наведені загальні викиди у цій

галузі, в таблиці 2.12. динаміка їх змін, а на рисунку 2.5 відображено відносну зміну викидів

ПГ в цей період.

Таблиця 2.10 – Коефіцієнти викидів CH4 та N2O у категорії «Нафтопереробка» у перший період

дії зобов’язань Кіотського Протоколу

2008 2009 2010 2011

CО2

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 64,97

Тверде

паливо -

Газоподіб

не паливо 55,82

CH4

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 2,83

Тверде

паливо -

CО2

(кг/ТДж)

Рідке

паливо

65,5

5

Тверде

паливо NO

Газоподіб

не паливо

55,1

6

CH4

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 2,83

Тверде

паливо -

CО2

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 65,55

Тверде

паливо -

Газоподіб


CH4

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 2,83

Тверде

паливо -

CО2

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 65,55

Тверде

паливо -

Газоподіб


CH4

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 2,83

Тверде

паливо -

Газоподіб


N2O

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 0,60

Тверде

паливо -

Газоподіб


Газоподіб


N2O

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 0,60

Тверде

паливо -

Газоподіб


Газоподіб


N2O

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 0,60

Тверде

паливо -

Газоподіб


Газоподіб


N2O

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 0,60

Тверде

паливо -

Газоподіб


25

Таблиця 2.11 – Викиди ПГ у категорії «Нафтопереробка» за перший період дії зобов’язань

Кіотського Протоколу


2008 1 571,90 0,05 0,01 1 577,00

2009 1 569,73 0,06 0,01 1 575,55

2010 1 570,14 0,06 0,01 1 575,83

2011 1 439,09 0,05 0,01 1 443,80

Таблиця 2.12 – Динаміка змін викидів ПГ у категорії «Нафтопереробка» за перший період дії

зобов’язань Кіотського Протоколу


2008 100,00 100,00 100,00 100,00

2009 99,86 109,14 115,43 99,91

2010 99,89 110,21 111,88 99,93

2011 91,55 95,77 91,36 91,55

Рисунок 2.5 − Графік динаміки зміни викидів ПГ у категорії «Нафтопереробка» за перший

період дії зобов’язань Кіотського Протоколу

У таблиці 2.13 наведені коефіцієнти викидів CH4 та N2O у категорії «Виробництво

твердих видів палива та інші енергетичні галузі» (категорія 1.A.1.с ЗФЗ) у перший період дії

зобов’язань Кіотського Протоколу, згідно Національних кадастрів за 2008 – 2011 роки. У

таблиці 2.14 наведено загальні викиди у цій галузі, в таблиці 2.15 динаміка їх змін, а на

рисунку 2.6 відображено відносну зміну викидів ПГ в цей період.

26

Таблиця 2.13 – Коефіцієнти викидів CH4 та N2O у категорії «Виробництво твердих видів палива

та інші енергетичні галузі» у перший період дії зобов’язань Кіотського Протоколу

2008 2009 2010 2011

CО2

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 71,31

Тверде

паливо 56,85

Газоподіб


CH4

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 3,95

Тверде

паливо 1,72

Газоподіб


CО2

(кг/ТДж)

Рідке

паливо

71,3

1

Тверде

паливо

55,8

6


паливо

55,1

6

CH4

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 3,95

Тверде

паливо 1,72

Газоподі

бне

паливо

1,25

CО2

(кг/ТДж)

Рідке

паливо

71,

29

Тверде

паливо

55,

86

Газоподіб

не паливо

55,

42

CH4

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 3,98

Тверде

паливо 1,72

Газопо

дібне

паливо

1,25

CО2

(кг/ТДж)

Рідке

паливо

71,2

9

Тверде

паливо

55,8

6

Газоподі

бне

паливо

55,4

2

CH4

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 3,98

Тверде

паливо 1,72

Газопо

дібне

паливо

1,25

N2O

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 0,60

Тверде

паливо 0,35

Газопо

дібне

паливо

0,10

N2O

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 0,60

Тверде

паливо 0,35

Газопо

дібне

паливо

0,10

N2O

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 0,60

Тверде

паливо 0,35

Газопо

дібне

паливо

0,10

N2O

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 0,60

Тверде

паливо 0,35

Газопо

дібне

паливо

0,10

Таблиця 2.14 – Викиди ПГ у категорії «Виробництво твердих видів палива та інші енергетичні

галузі» за перший період дії зобов’язань Кіотського Протоколу


2008 1 571,90 0,05 0,01 1 577,00

2009 1 569,73 0,06 0,01 1 575,55

2010 1 570,14 0,06 0,01 1 575,83

2011 1 439,09 0,05 0,01 1 443,80

Таблиця 2.15 – Динаміка змін викидів ПГ у категорії «Виробництво твердих видів палива та

інші енергетичні галузі» за перший період дії зобов’язань Кіотського Протоколу


2008 100,00 100,00 100,00 100,00

2009 99,86 109,14 115,43 99,91

2010 99,89 110,21 111,88 99,93

2011 91,55 95,77 91,36 91,55

27

Рисунок 2.6 − Графік динаміки зміни викидів ПГ у категорії «Виробництво твердих палив та

інші енергетичні галузі» за перший період дії зобов’язань Кіотського Протоколу

У таблиці 2.16 наведені коефіцієнти викидів CH4 та N2O у категорії «Чорна

металургія» (категорія 1.A.2.a ЗФЗ) у перший період дії зобов’язань Кіотського Протоколу,

згідно Національних кадастрів за 2008 – 2011 роки. У таблиці 2.17 наведені загальні викиди у

цій галузі, в таблиці 2.18. динаміка їх змін, а на рисунку 2.7 зображено відносну зміну

викидів ПГ в цей період.

Таблиця 2.16 – Коефіцієнти викидів CH4 та N2O у категорії «Чорна металургія» у перший


2008 2009 2010 2011

CО2

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 76,34

Тверде

паливо 64,47

Газоподіб


CH4

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 2,05

Тверде

паливо 5,44

Газоподіб


CО2

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 76,34

Тверде

паливо 62,74


паливо 55,16

CH4

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 2,05

Тверде

паливо 5,44


паливо 4,75

CО2

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 76,34

Тверде

паливо 96,20

Газоподіб


CH4

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 2,05

Тверде

паливо 8,97

Газоподіб


CО2

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 76,34

Тверде

паливо 96,20

Газоподіб


CH4

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 2,05

Тверде

паливо 8,97

Газоподіб


28


2008 2009 2010 2011

N2O

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 0,60

Тверде

паливо 0,52

Газоподіб


N2O

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 0,60

Тверде

паливо 0,52


паливо 0,10

N2O

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 0,60

Тверде

паливо 1,20

Газоподіб


N2O

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 0,60

Тверде

паливо 1,20

Газоподіб


Таблиця 2.17 – Викиди ПГ у категорії «Чорна металургія» за перший період дії зобов’язань



2008 45 578,72 4,12 0,43 45798,11

2009 36 423,15 3,30 0,36 36604,29

2010 38 347,89 3,48 0,37 38534,98

2011 42 454,18 4,23 0,48 42692,13

Таблиця 2.18 – Динаміка змін викидів ПГ у категорії «Чорна металургія» за перший період дії



2008 100,00 100,00 100,00 100,00

2009 79,91 80,01 84,23 79,93

2010 84,14 84,40 85,85 84,14

2011 93,14 102,69 112,22 93,22

Рисунок 2.7 − Графік динаміки зміни викидів ПГ у категорії «Чорна металургія» за перший


29

У таблиці 2.19 наведено коефіцієнти викидів CH4 та N2O у категорії «Кольорова

металургія» (категорія 1.A.2.b ЗФЗ) у перший період дії зобов’язань Кіотського Протоколу,


цій галузі, в таблиці 2.21 динаміка їх змін, а на рисунку 2.8 зображено відносну зміну


Таблиця 2.19 – Коефіцієнти викидів CH4 та N2O у категорії «Кольорова металургія» у перший


2008 2009 2010 2011

CO2

(кг/ТДж)


7

Тверде

паливо

96,9

6


паливо

55,8

2

CH4

(кг/ТДж)


Тверде

паливо 9,54

CO2

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 71,07

Тверде

паливо 91,93

Газоподіб


CH4

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 2,23

Тверде

паливо 9,54

CO2

(кг/ТДж)

Рідке

паливо

66,6

3

Тверде

паливо

91,9

3

Газоподіб

не паливо

55,3

5

CH4

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 2,68

Тверде

паливо 9,54

CO2

(кг/ТДж)


Тверде

паливо 91,93


паливо 55,35

CH4

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 2,68

Тверде

паливо 9,54

Газоподібн

е паливо 2,43

N2O

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 0,60

Тверде

паливо 1,40



Газоподіб


N2O

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 0,60

Тверде

паливо 1,40

Газоподіб


Газоподіб


N2O

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 0,60

Тверде

паливо 1,40

Газоподіб



паливо 2,43

N2O

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 0,60

Тверде

паливо 1,40


паливо 0,10

Таблиця 2.20 – Викиди ПГ у категорії «Кольорова металургія» за перший період дії зобов’язань



2008 1 767,66 0,09 0,01 1771,045

2009 1 467,85 0,07 0,01 1471,115

2010 1 440,91 0,07 0,00 1443,88

2011 1 374,51 0,13 0,00 1378,411

30

Таблиця 2.21 – Динаміка змін викидів ПГ у категорії «Кольорова металургія» за перший період



2008 100,00 100,00 100,00 100,00

2009 83,04 82,61 112,03 83,06

2010 81,52 86,61 88,63 81,53

2011 77,76 145,08 80,49 77,83

Рисунок 2.8 − Графік динаміки зміни викидів ПГ у категорії «Кольорова металургія» за перший


У таблиці 2.22 наведено коефіцієнти викидів CH4 та N2O у категорії «Хімічна

промисловість» (категорія 1.A.2.c ЗФЗ) у перший період дії зобов’язань Кіотського

Протоколу, згідно Національних кадастрів за 2008 – 2011 роки. У таблиці 2.23 наведені

загальні викиди у цій галузі, в таблиці 2.24 динаміка їх змін, а на рисунку 2.9 зображено

відносну зміну викидів ПГ в цей період.

Таблиця 2.22 – Коефіцієнти викидів CH4 та N2O у категорії «Хімічна промисловість» у перший


2008 2009 2010 2011

CO2

(кг/ТДж)

Рідке

паливо

67,2

5

Тверде

паливо

62,9

7


е паливо

55,8

2

CO2

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 67,25

Тверде

паливо 61,56

Газоподіб


CO2

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 66,92

Тверде

паливо 61,56

Газоподіб


CO2

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 66,92

Тверде

паливо 61,56

Газоподіб


31


2008 2009 2010 2011

CH4

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 3,05

Тверде

паливо 6,31

CH4

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 3,05

Тверде

паливо 6,31

CH4

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 3,11

Тверде

паливо 6,31

CH4

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 3,11

Тверде

паливо 6,31



N2O

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 0,60

Тверде

паливо 0,50



Газоподіб


N2O

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 0,60

Тверде

паливо 0,50

Газоподіб


Газоподіб


N2O

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 0,60

Тверде

паливо 0,50

Газоподіб


Газоподіб


N2O

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 0,60

Тверде

паливо 0,50

Газоподіб


Таблиця 2.23 – Викиди ПГ у категорії «Хімічна промисловість» за перший період дії



2008 8 575,97 0,60 0,02 8594,259

2009 5 609,88 0,37 0,01 5621,619

2010 6 690,52 0,46 0,01 6704,546

2011 7 695,27 0,72 0,02 7716,216

Таблиця 2.24 – Динаміка змін викидів ПГ у категорії «Хімічна промисловість» за перший



2008 100,00 100,00 100,00 100,00

2009 65,41 62,02 69,02 65,41

2010 78,01 76,11 78,08 78,01

2011 89,73 119,18 104,22 89,78

32

Рисунок 2.9 Графік динаміки зміни викидів ПГ у категорії «Хімічна промисловість» за


У таблиці 2.25 наведені коефіцієнти викидів CH4 та N2O у категорії «Целюлозно-

паперова промисловість і поліграфія» (категорія 1.A.2.d ЗФЗ) у перший період дії

зобов’язань Кіотського Протоколу, згідно Національних кадастрів за 2008 – 2011 роки. У

таблиці 2.26 наведені загальні викиди у цій галузі, в таблиці 2.27 динаміка їх змін, а на

рисунку 2.10 зображено відносну зміну викидів ПГ в цей період.

Таблиця 2.25 – Коефіцієнти викидів CH4 та N2O у категорії «Целюлозно-паперова

промисловість і поліграфія» у перший період дії зобов’язань Кіотського Протоколу

2008 2009 2010 2011

CO2

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 68,18

Тверде

паливо 96,32



CH4

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 6,15

Тверде

паливо 1,78



N2O

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 0,60

CO2

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 68,18

Тверде

паливо 90,94

Газоподіб


CH4

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 6,15

Тверде

паливо 1,78

Газоподіб


N2O

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 0,60

CO2

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 68,18

Тверде

паливо 90,94

Газоподіб


CH4

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 6,15

Тверде

паливо 1,78

Газоподіб


N2O

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 0,60

CO2

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 68,18

Тверде

паливо 90,94

Газоподіб


CH4

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 6,15

Тверде

паливо 1,78

Газоподіб


N2O

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 0,60

33


2008 2009 2010 2011

Тверде

паливо 1,40



Тверде

паливо 1,40

Газоподіб


Тверде

паливо 1,40

Газоподіб


Тверде

паливо 1,40

Газоподіб


Таблиця 2.26 – Викиди ПГ у категорії «Целюлозно-паперова промисловість і поліграфія» за



2008 476,55 0,02 0,00103 477,1903

2009 411,48 0,01 0,00154 412,2493

2010 346,82 0,02 0,00147 347,6114

2011 377,22 0,04 0,00185 378,5992

Таблиця 2.27 – Динаміка змін викидів ПГ у категорії «Целюлозно-паперова промисловість і

поліграфія» за перший період дії зобов’язань Кіотського Протоколу


2008 100,00 100,00 100,00 100,00

2009 86,35 91,18 149,49 86,39

2010 72,78 103,98 142,08 72,85

2011 79,16 249,12 179,71 79,34

Рисунок 2.10 Графік динаміки зміни викидів ПГ у категорії «Целюлозно-паперова

промисловість і поліграфія» за перший період дії зобов’язань Кіотського Протоколу

34

У таблиці 2.28 наведені коефіцієнти викидів CH4 та N2O у категорії «Харчова

промисловість» (категорія 1.A.2.a ЗФЗ) у перший період дії зобов’язань Кіотського




Таблиця 2.28 – Коефіцієнти викидів CH4 та N2O у категорії «Харчова промисловість» у перший


2008 2009 2010 2011

CO2

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 75,18

Тверде

паливо 96,34



CH4

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 3,35

Тверде

паливо 9,96



N2O

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 0,60

Тверде

паливо 1,40



CO2

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 75,18

Тверде

паливо 90,97


паливо 55,16

CH4

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 3,35

Тверде

паливо 9,96


паливо 1,79

N2O

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 0,60

Тверде

паливо 1,40


паливо 0,10

CO2

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 75,32

Тверде

паливо 90,97

Газоподіб


CH4

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 3,39

Тверде

паливо 9,96

Газоподіб


N2O

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 0,60

Тверде

паливо 1,40

Газоподіб


CO2

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 75,32

Тверде

паливо 90,97

Газоподіб


CH4

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 3,39

Тверде

паливо 9,96

Газоподіб


N2O

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 0,60

Тверде

паливо 1,40

Газоподіб


Таблиця 2.29 – Викиди ПГ у категорії «Харчова промисловість» за перший період дії



2008 3 808,65 0,16 0,02 3818,457

2009 3 075,44 0,13 0,02 3085,275

2010 3 363,49 0,13 0,02 3373,143

2011 3 548,25 0,51 0,04 3570,275

35

Таблиця 2.30 – Динаміка змін викидів ПГ у категорії «Харчова промисловість» за перший



2008 100,00 100,00 100,00 100,00

2009 80,75 83,72 108,78 80,80

2010 88,31 85,26 105,16 88,34

2011 93,16 322,27 175,09 93,50

Рисунок 2.11 − Графік динаміки зміни викидів ПГ у категорії «Харчова промисловість» за


У таблиці 2.31 наведені коефіцієнти викидів CH4 та N2O у категорії «Інші галузі

промисловості та будівництва» (категорія 1.A.2.a ЗФЗ) у перший період дії зобов’язань

Кіотського Протоколу, згідно Національних кадастрів за 2008 – 2011 роки. У таблиці 2.32

наведені загальні викиди у цій галузі, в таблиці 2.33 динаміка їх змін, а на рисунку 2.12

зображено відносну зміну викидів ПГ в цей період.

Таблиця 2.31 – Коефіцієнти викидів CH4 та N2O у категорії «Інші галузі промисловості та

будівництва» у перший період дії зобов’язань Кіотського Протоколу

2008 2009 2010 2011

CO2

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 74,30

Тверде

паливо 97,24



CO2

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 74,30

Тверде

паливо 92,89


паливо 55,16

CO2

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 74,42

Тверде

паливо 92,89

Газоподіб


CO2

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 74,42

Тверде

паливо 92,89

Газоподіб


36


2008 2009 2010 2011

CH4

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 3,12

Тверде

паливо 9,47

CH4

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 3,12

Тверде

паливо 9,47

CH4

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 3,27

Тверде

паливо 9,47

CH4

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 0,60

Тверде

паливо 1,38



N2O

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 0,60

Тверде

паливо 1,38




паливо 4,20

N2O

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 0,60

Тверде

паливо 1,38


паливо 0,10

Газоподіб


N2O

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 0,60

Тверде

паливо 1,38

Газоподіб


Газоподіб


N2O

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 0,60

Тверде

паливо 1,38

Газоподіб


Таблиця 2.32 – Викиди ПГ у категорії «Інші галузі промисловості та будівництва» за перший



2008 12 895,93 1,12 0,07 12940,98

2009 7 434,65 0,66 0,05 7464,158

2010 8 587,57 0,79 0,07 8625,277

2011 9 657,02 1,12 0,10 9711,872

Таблиця 2.33 – Динаміка змін викидів ПГ у категорії «Інші галузі промисловості та

будівництва» за перший період дії зобов’язань Кіотського Протоколу


2008 100,00 100,00 100,00 100,00

2009 57,65 59,25 72,37 57,68

2010 66,59 70,67 97,99 66,65

2011 74,88 100,28 145,31 75,05

37

Рисунок 2.12 − Графік динаміки зміни викидів ПГ у категорії «Інші галузі промисловості та

будівництва» за перший період дії зобов’язань Кіотського Протоколу

У таблиці 2.34 наведені коефіцієнти викидів CH4 та N2O у категорії «Комерційний

сектор і органи управління» (категорія 1.A.4.a ЗФЗ) у перший період дії зобов’язань




Таблиця 2.34– Коефіцієнти викидів CH4 та N2O у категорії «Комерційний сектор і органи

управління» у перший період дії зобов’язань Кіотського Протоколу

2008 2009 2010 2011

CO2

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 72,54

Тверде

паливо 96,55



CH4

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 6,55

Тверде

паливо 5,45



CO2

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 72,54

Тверде

паливо 91,33


паливо 55,16

CH4

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 6,55

Тверде

паливо 5,45


паливо 2,93

CO2

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 72,49

Тверде

паливо 91,33

Газоподіб


CH4

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 6,73

Тверде

паливо 5,45

Газоподіб


CO2

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 72,49

Тверде

паливо 91,33

Газоподіб


CH4

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 6,73

Тверде

паливо 5,45

Газоподіб


38


2008 2009 2010 2011

N2O

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 0,60

Тверде

паливо 1,40



N2O

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 0,60

Тверде

паливо 1,40


паливо 0,10

N2O

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 0,60

Тверде

паливо 1,40

Газоподіб


N2O

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 0,60

Тверде

паливо 1,40

Газоподіб


Таблиця 2.35 – Викиди ПГ у категорії «Комерційний сектор і органи управління» за перший



2008 4 541,78 0,67 0,04 4569,246

2009 4 091,25 0,69 0,04 4118,906

2010 4 377,42 0,76 0,05 4407,5

2011 4 948,65 1,70 0,05 4998,929

Таблиця 2.36 – Динаміка змін викидів ПГ у категорії «Комерційний сектор і органи управління»

за перший період дії зобов’язань Кіотського Протоколу


2008 100,00 100,00 100,00 100,00

2009 90,08 102,72 98,54 90,14

2010 96,38 112,87 106,01 96,46

2011 108,96 253,64 108,74 109,40

Рисунок 2.13 − Графік динаміки зміни викидів ПГ у категорії «Комерційний сектор і органи

управління» за перший період дії зобов’язань Кіотського Протоколу

39

У таблиці 2.37 наведені коефіцієнти викидів CH4 та N2O у категорії «Приватний

житловий сектор» (категорія 1.A.4.b ЗФЗ) у перший період дії зобов’язань Кіотського




Таблиця 2.37 – Коефіцієнти викидів CH4 та N2O у категорії «Приватний житловий сектор» у


2008 2009 2010 2011

CO2

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 62,76

Тверде

паливо 96,62



CH4

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 10,04

Тверде

паливо 300,00



N2O

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 0,60

Тверде

паливо 1,40



CO2

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 62,76

Тверде

паливо 91,45

Газоподіб


CH4

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 10,04

Тверде

паливо 300,00

Газоподіб


N2O

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 0,60

Тверде

паливо 1,40

Газоподіб


CO2

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 62,76

Тверде

паливо 91,45

Газоподіб


CH4

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 10,04

Тверде

паливо 300,00

Газоподіб


N2O

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 0,60

Тверде

паливо 1,40

Газоподіб


CO2

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 62,76

Тверде

паливо 91,45

Газоподіб


CH4

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 10,04

Тверде

паливо 300,00

Газоподіб


N2O

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 0,60

Тверде

паливо 1,40

Газоподіб


Таблиця 2.38 – Викиди ПГ у категорії «Приватний житловий сектор» за перший період дії



2008 40 381,84 17,11 0,17 40794,79

2009 38 035,89 16,48 0,17 38434,7

2010 39 532,63 16,12 0,16 39921,43

2011 36 569,12 15,30 0,16 36939,71

40

Таблиця 2.39 – Динаміка змін викидів ПГ у категорії «Приватний житловий сектор» за перший



2008 100,00 100,00 100,00 100,00

2009 94,19 96,32 98,31 94,21

2010 97,90 94,21 93,75 97,86

2011 90,56 89,41 91,99 90,55

Рисунок 2.14 - Графік динаміки зміни викидів ПГ у категорії «Приватний житловий сектор» за


У таблиці 2.40 наведені коефіцієнти викидів CH4 та N2O у категорії «Сільське і лісове

господарство, та рибальство» (категорія 1.A.4.c ЗФЗ) у перший період дії зобов’язань




Таблиця 2.40 – Коефіцієнти викидів CH4 та N2O у категорії «Сільське і лісове господарство, та

рибальство» у перший період дії зобов’язань Кіотського Протоколу

2008 2009 2010 2011

CO2

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 71,01

Тверде

паливо 96,34



CO2

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 71,01

Тверде

паливо 90,98


паливо 55,16

CO2

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 70,69

Тверде

паливо 90,98

Газоподіб


CO2

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 70,69

Тверде

паливо 90,98

Газоподіб


41


2008 2009 2010 2011

CH4

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 6,66

Тверде

паливо 21,04

CH4

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 6,66

Тверде

паливо 21,04

CH4

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 6,90

Тверде

паливо 21,04

CH4

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 6,90

Тверде

паливо 21,04



N2O

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 0,60

Тверде

паливо 1,40




паливо 2,31

N2O

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 0,60

Тверде

паливо 1,40


паливо 0,10

Газоподіб


N2O

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 0,60

Тверде

паливо 1,40

Газоподіб


Газоподіб


N2O

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 0,60

Тверде

паливо 1,40

Газоподіб


Таблиця 2.41 – Викиди ПГ у категорії «Сільське і лісове господарство, та рибальство» за



2008 1 397,37 0,26 0,01 1405,999

2009 1 297,41 0,26 0,01 1305,909

2010 1 250,78 0,23 0,01 1258,506

2011 5 552,08 1,33 0,05 5594,202

Таблиця 2.42 – Динаміка змін викидів ПГ у категорії «Сільське і лісове господарство, та

рибальство» за перший період дії зобов’язань Кіотського Протоколу


2008 100,00 100,00 100,00 100,00

2009 92,85 97,54 100,19 92,88

2010 89,51 88,20 91,75 89,51

2011 397,32 503,69 460,15 397,88

42

Рисунок 2.15 − Графік динаміки зміни викидів ПГ у категорії «Сільське і лісове господарство,

та рибальство» за перший період дії зобов’язань Кіотського Протоколу

У таблиці 2.43 наведені коефіцієнти викидів CH4 та N2O у категорії «Мобільне

спалювання» (категорія 1.A.2.a ЗФЗ) у перший період дії зобов’язань Кіотського Протоколу,


цій галузі, в таблиці 2.45 динаміка їх змін, а на рисунку 2.16 зображено відносну зміну


Таблиця 2.43 – Коефіцієнти викидів CH4 та N2O у категорії «Мобільне спалювання» у перший


2008 2009 2010 2011

Викиди в цій

категорії не

визначалися.

CO2

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 71,54

CH4

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 28,39

N2O

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 2,07

CO2

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 71,47

CH4

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 29,20

N2O

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 2,07

CO2

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 71,47

CH4

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 29,20

N2O

(кг/ТДж)

Рідке

паливо 2,07

Таблиця 2.44 – Викиди ПГ у категорії «Мобільне спалювання» за перший період дії зобов’язань



2008 75,40 0,03 0,00 76,73

2009 26,07 0,01 0,00 26,55

2010 31,39 0,01 0,00 31,94

2011 66,51 0,00 0,00 66,93

43

Таблиця 2.45 – Динаміка змін викидів ПГ у категорії «Мобільне спалювання» за перший період



2008 100,00 100,00 100,00 100,00

2009 34,57 38,26 34,86 34,61

2010 41,63 41,66 41,63 41,63

2011 88,20 13,73 49,38 87,23

Рисунок 2.16 - Графік динаміки зміни викидів ПГ у категорії «Мобільне спалювання» за


2.1.5. Аналітичні моделі, аналіз змін методології та рівні викидів ПГ у категорії

«Мобільні джерела»

До цієї категорії входять:

1. Цивільна авіація.

2. Залізничний транспорт.

3. Дорожній транспорт.

4. Морський та річний транспорт.

5. Трубопровідний транспорт.

6. Сільськогосподарські машини.

7. Позашляховий транспорт.

Найбільший внесок у викиди ПГ в цій категорії вносить дорожній транспорт.

Аналітичну модель залежності викидів СО2 від об’ємів діяльності для транспорту

можна представити наступним чином:

44

2 , ,

44

12СО k i C i i iВикиди Сons C OX NCV , (2.3),

де ,k iСons - споживання палива типу і у категорії ТЗ k, т;

,C iC - вміст вуглецю у паливі типу і, т С/т палива типу і;

iOX - коефіцієнт окислення палива типу і;

iNCV - нижча теплота згоряння палива типу і;

44

12

- стехіометричне співвідношення молекулярної маси діоксиду вуглецю та

вуглецю.

Цивільна авіація. В цій категорії джерел викидів застосовувались дві методології.

Для авіаційного бензину, який використовується малими поршневими літаками, прийнято

припущення, що увесь цей бензин використовується для перельотів в межах країни.

Джерелом даних стосовно витрат палива є форма 4 –МТП.

Методологія цього розрахунку базується на аналітичних співвідношеннях (2.1) – (2.2)

та використанні коефіцієнтів за умовчанням.

Для турбогвинтових та реактивних літаків застосована деталізована методологія

EMEP/CORINAIR [9].

Викиди ПГ в цій категорії за перший період дії зобов’язань Кіотського Протоколу

наведені у табл. 2.46, відносна їх зміна у динаміці в таблиці 2.47, а на рисунку 2.18 графік

динаміки цих змін.

Таблиця 2.46 – Викиди ПГ у категорії «Авіація» за перший період дії зобов’язань Кіотського

Протоколу

Рік Викиди в категорії «Авіація», тис.т.

CO2 CH4 N2O СО2екв

2008 223,45 0,01 0,01 226,2663

2009 143,98 0,02 0,01 146,6998

2010 210,08 0,04 0,01 213,9644

2011 223,45 0,01 0,01 226,2663

45

Таблиця 2.47 – Динаміка змін викидів ПГ у категорії «Авіація» за перший період дії зобов’язань


Рік Викиди в категорії «Авіація», % до 2008 року


2008 100,00 100,00 100,00 100,00

2009 64,43 311,62 85,30 64,84

2010 94,01 525,04 117,77 94,56

2011 100,00 100,00 100,00 100,00

Графік динаміки зміни викидів у цій категорії представлений на рисунку 2.17.

Рисунок 2.17 - Графік динаміки зміни викидів ПГ у категорії «Авіація» за перший період дії


Залізничний транспорт. В цій категорії методика розрахунку базується на

аналітичних співвідношеннях (2.1) – (2.3) та використанні коефіцієнтів за замовченням.


Приймаються певні припущення стосовно кількості палива, що витрачається

безпосередньо на роботу транспорту від усього його обсягу наведеного у формі 4 – МТП.

Викиди ПГ в категорії «Залізничний транспорт» за перший період дії зобов’язань

Кіотського Протоколу наведені у табл. 2.48, відносна їх зміна у динаміці в таблиці 2.49.

46

Таблиця 2.48 – Викиди ПГ у категорії «Залізничний транспорт» за перший період дії


Рік Викиди в категорії «Залізничний транспорт», тис.т.


2008 730,21 0,05 0,01 733,1126

2009 438,34 0,03 0,00 440,0778

2010 480,27 0,03 0,00 482,174

2011 466,81 0,03 0,00 468,666

Таблиця 2.49 – Динаміка змін викидів ПГ у категорії «Залізничний транспорт» за перший


Рік Викиди в категорії «Залізничний транспорт», % до 2008 року


2008 100,00 100,00 100,00 100,00

2009 60,03 60,03 60,03 60,03

2010 65,77 65,77 65,77 65,77

2011 63,93 63,93 63,93 63,93


Рисунок 2.18 − Графік динаміки зміни викидів ПГ у категорії «Залізничний транспорт» за


47

Дорожній транспорт. Для оцінки викидів ПГ в цій категорії використовується

методика EMEP/EEA-2009 та програмне забезпечення COPERT IV. Ці засоби були

застосовані в межах виконання Українським науково-дослідним інститутом медицини

транспорту науково-дослідної роботи з проведення інвентаризації викидів ПГ від

транспортних засобів. В результаті був отриманий детальний розподіл структури парку

дорожніх транспортних засобів (ТЗ), основу якого склали 266 категорій ТЗ згідно останньої

класифікації EMEP/EEA (з урахуванням введення специфічних категорій ТЗ, що

експлуатуються на дорогах України), з яких на поточний момент виділено 158 основних

категорій ТЗ з метою інвентаризації викидів ПГ.

Вихідними даними для реконструкції детальної структури парку ТЗ, що активно

експлуатуються за поточний рік, виступили різноманітні джерела даних, включаючи форми

державної статистичної звітності, електронну базу даних ДАІ, дані щодо продажів,

виробництва, імпорту та експорту ТЗ, переобладнання ТЗ, знятті з обліку ТЗ, що фактично

вибули з експлуатації та дані страхових компаній.

Для отримання оцінки структури парку ТЗ у контексті технологічного та екологічного

рівня було проведено розподілення усього парку ТЗ на 10 так званих цільових ринків

(перший рівень деталізації), для яких встановлені різні періоди дії екологічних норм у

класифікації «ЕВРО» різного рівня чи співставних норм інших ринків.

В результаті проведеного у НДР аналізу різних джерел інформації суттєво переглянуті

оцінки споживання транспортом газових палив – зрідженого нафтового газу (ЗНГ) та

стисненого природного газу (СПГ). Обсяги споживання ЗНГ отримані балансовим методом з

урахуванням останніх експертних оцінок та публікацій щодо обсягів газу, що відпускається

операторами ринку. Об’єми споживання СПГ оцінені, виходячи з наявної інформації про

кількість СПГ, що відпускається мережею державних АГНКС та оцінок обсягів реалізації

СПГ мережею приватних АГНКС. Була побудована спрощена модель активності парку ТЗ

України, що узгоджувалась з актуальними момент розробки даними про річні пробіги ТЗ,

включаючи національні дані та дані на сайті розробника програмного забезпечення COPERT

IV.

При цьому для забезпечення консервативної оцінки викидів ПГ в цій категорії було

застосовано балансовий метод визначення споживання палива. При цьому споживання

палива типу і дорожнім транспортом визначалося за формулою:

1. .3. , ,

1

m

A b i i k i

k

Cons B Cons

, (2.4)

де iB - балансове споживання моторного палива типу і в цілому в Україні, т;

48

,

1

m

k i

k

Cons

- обсяг моторного палива типу і, що був врахований в інших категоріях, т.

Викиди ПГ в цій категорії за перший період дії зобов’язань Кіотського Протоколу

наведені у табл.2.50, відносна їх зміна у динаміці в таблиці 2.51, а на рисунку 2.19 графік

динаміки цих змін.

Таблиця 2.50 – Викиди ПГ у категорії «Дорожній транспорт» за перший період дії зобов’язань


Рік Викиди в категорії «Дорожній транспорт», тис.т.


2008 31 539,01 19,04 0,97 32238,37

2009 29 219,63 15,06 0,84 29796,4

2010 28 898,04 13,61 0,80 29430,98

2011 30 620,91 6,75 0,93 31052,52

Таблиця 2.51 – Динаміка змін викидів ПГ у категорії «Дорожній транспорт» за перший період


Рік Викиди в категорії «Дорожній транспорт», % до 2008 року


2008 100,00 100,00 100,00 100,00

2009 92,65 79,09 86,98 92,43

2010 91,63 71,48 82,50 91,29

2011 97,09 35,48 96,73 96,32

Рисунок 2.19 Графік динаміки зміни викидів ПГ у категорії «Дорожній транспорт» за перший


49

Морський та річний транспорт. В цій категорії методика розрахунку базується на

аналітичних співвідношеннях (2.1) – (2.2) та використанні коефіцієнтів за замовченням.


Приймаються певні припущення стосовно кількості палива, що витрачається

безпосередньо на роботу транспорту від усього його обсягу наведеного у формі 4 – МТП.

Викиди ПГ в категорії «Морський транспорт» за перший період дії зобов’язань


Таблиця 2.52 – Викиди ПГ у категорії «Морський транспорт» за перший період дії зобов’язань



2008 222,56 0,02 0,00182 223,4458

2009 149,28 0,01 0,00122 149,8719

2010 103,72 0,01 0,00085 104,1298

2011 63,15 0,00 0,00051 63,39785

Таблиця 2.53 – Динаміка змін викидів ПГ у категорії «Морський транспорт» за перший період



2008 100,00 100,00 100,00 100,00

2009 67,07 67,03 67,03 67,07

2010 46,60 46,49 46,49 46,60

2011 28,37 28,25 28,25 28,37


Рисунок 2.20 Графік динаміки зміни викидів ПГ у категорії «Морський транспорт» за перший


50

Трубопровідний транспорт. Обсяги викидів ПГ визначалися за методологією яка

базується на аналітичних співвідношеннях (2.1.1) – (2.1.3) та використанні коефіцієнтів за

замовченням. Джерелом даних стосовно витрат палива є інформація надана НАК «Нафтогаз

України».

Викиди ПГ в категорії «Трубопровідний транспорт» за перший період дії зобов’язань


Таблиця 2.54 – Викиди ПГ у категорії «Трубопровідний транспорт» за перший період дії



2008 8 192,09 0,15 0,01 8199,787

2009 5 520,60 0,10 0,01 5525,772

2010 4 834,53 0,09 0,01 4839,074

2011 4 856,18 0,09 0,22 4926,027

Таблиця 2.55 – Динаміка змін викидів ПГ у категорії «Трубопровідний транспорт» за перший



2008 100,00 100,00 100,00 100,00

2009 67,39 67,26 67,26 67,39

2010 59,01 59,01 59,01 59,01

2011 59,28 59,28 1481,97 60,08


Рисунок 2.21 Графік динаміки зміни викидів ПГ у категорії «Трубопровідний транспорт» за


51

Сільськогосподарські машини. В цій категорії методика розрахунку базується на

аналітичних співвідношеннях (2.1.1) – (2.1.3) та використанні коефіцієнтів за замовченням.


Викиди ПГ в категорії «Сільськогосподарський транспорт» за перший період дії

зобов’язань Кіотського Протоколу наведені у табл. 2.56, відносна їх зміна у динаміці в

таблиці 2.57.

Таблиця 2.56 – Викиди ПГ у категорії «Сільськогосподарський транспорт» за перший період дії


Рік

Викиди в категорії «Сільськогосподарський транспорт», тис.т.

2008 3 783,00 0,26 0,03 3798,127

2009 3 509,01 0,24 0,03 3523,027

2010 3 725,68 0,26 0,03 3740,546

2011 Н/З Н/З Н/З Н/З

Таблиця 2.57 – Динаміка змін викидів ПГ у категорії «Сільськогосподарський транспорт» за



2008 100,00 100,00 100,00 100,00

2009 92,76 92,67 92,67 92,76

2010 98,48 98,33 98,33 98,48



Рисунок 2.22 − Графік динаміки зміни викидів ПГ у категорії «Сільськогосподарський

транспорт» за перший період дії зобов’язань Кіотського Протоколу

52

Позашляховий транспорт. В цій категорії методика розрахунку базується на

аналітичних співвідношеннях (2.1.1) – (2.1.3) та використанні коефіцієнтів за замовченням.


Викиди ПГ в категорії «Позашляховий транспорт» за перший період дії зобов’язань


Таблиця 2.58 – Викиди ПГ у категорії «Позашляховий транспорт» за перший період дії



2008 1 303,44 0,11 0,01 1308,987

2009 1 123,00 0,09 0,01 1127,698

2010 1 279,01 0,10 0,01 1284,353


Таблиця 2.59 – Динаміка змін викидів ПГ у категорії «Позашляховий транспорт» за перший



2008 100,00 100,00 100,00 100,00

2009 86,16 82,78 86,07 86,15

2010 98,13 93,84 98,01 98,12



Рисунок 2.23 Графік динаміки зміни викидів ПГ у категорії «Позашляховий транспорт» за


53

2.1.6. Аналітичні моделі, аналіз змін методології та рівні викидів ПГ у категорії

«Викиди, пов’язані з витоками» 1.B ЗФЗ

До категорії «Викиди, пов’язані з витоками і випаровуванням палив» (1.B ЗФЗ)

відносяться викиди парникових газів (CO2, CH4, N2O) та попередників озону (NOx, CO, CO,

SO2), що утворюються при видобутку, підвищенні якості, транспортуванні до місця

кінцевого споживання викопних палив: твердих (вугілля), рідких (нафта і газовий конденсат)

і газоподібних (природний газ).

До цієї категорії віднесені також викиди від вентилювання та спалювання вуглеводнів

у факелах.

Категорія має складові:

1) витоки при видобуванні та поводженні з твердими викопними паливами (категорія

1.B.1 ЗФЗ);

2) витоки при видобуванні та поводженні з нафтою і природним газом (категорія 1.B.2

ЗФЗ).

У даному розділі наводиться короткий опис категорії «Викиди, пов’язані з витоками і

випаровуванням палив» у відповідності до Переглянутих Керівних Принципів МГЕЗК

1996 року та Керівництва з ефективної практики МГЕЗК 2000 року. Це обумовлено тим, що

в останньому з доступних національних інвентаризацій викидів ПГ (за 1990-2011 роки)

використовується категоріальний поділ згідно цих документів, оскільки Керівні Принципи

МГЕЗК 2006 року на даний момент є рекомендованими до використання і стануть

обов’язковими з 2015 року.

У Керівних Принципах 2006 року у категорії «Викиди, пов’язані з витоками і

випаровуванням палив» передбачено такі доповнення:

1) У категорії «Викиди від поводження з твердими викопними паливами»:

а) для підкатегорії «Підземні шахти» додано підкатегорії:

– викиди пластового газу на етапі після видобутку, що включає метан і CO2, які

вивільняються після підняття видобутого вугілля на поверхню, при його обробці,

складуванні та транспортуванні;

– викиди метану від закритих підземних шахт;

– спалювання відведеного метану в факелах або перетворення метану в CO2, яка включає

метан, відведений та спалений у факелі, або вентиляційний газ, перетворений у CO2

внаслідок процесу окислювання;

б) додано підкатегорію «Неконтрольоване горіння й горіння вугільних відвалів» (1 B 1 b).

яка включає викиди CO2 від неконтрольованого горіння внаслідок діяльності з експлуатації

вугільних родовищ.

54

2) У категорії «Викиди від поводження з твердими викопними паливами»:

а) для підкатегорії «Природний газ»:

– виділено окремо підкатегорії «Видобуток» (1 B 2 b iii 2) та «Підготовка до

транспортування» (1 B 2 b iii 3), в останній враховуються викиди від устаткування

підготовки газу до транспортування. У цій підкатегорії враховуються також викиди від

установок для регазифікації скрапленого природного газу;

– підкатегорію «Транспортування» розширено у «Транспортування та зберігання»

(1 В b iii 4), у якій тепер крім викидів від систем транспортування підготовленого

природного газу на ринок та від транзиту природного газу іншим країнам,

враховуються також викиди сховищ природного газу.

3) Додано нову підкатегорію «Інші викиди від виробництва енергії», до враховуються

викиди від виробництва геотермальної енергії та інших виробництв енергії, які не включені

до категорій 1.B.1 або 1.B.2.

Аналіз ключових підкатегорій категорії «Викиди, пов’язані з витоками і

випаровуванням палив» в Україні у 2008–2012 роках показав таке.

Викиди від поводження з твердими викопними паливами (1.В.1 ЗФЗ). З твердих

викопних палив в Україні видобувається вугілля та лігніт (буре вугілля).

В Україні вугілля є одним з основних енергоносіїв. Видобуток вугілля здійснюється

як закритим, так і відкритим способом на діючих шахтах і розрізах, крім того, видобуток

вугілля здійснюється також на шахт, що знаходяться на різних стадіях закриття. До складу

підприємств, які пов’язані з подальшим поводженням з вугіллям, відносяться збагачувальні,

транспортні та інші підприємства.

При визначенні витоків при видобутку вугілля у підземних шахтах враховуються

викиди пластового газу в атмосферу від систем вентиляції повітря та від систем дегазації

вугільної шахти. Оскільки в Україні вугілля видобувається, як правило у підземних шахтах,

більшість з яких є метаноносними, підземний видобуток вугілля є ключовою підкатегорією

викидів, основну частину яких складає метан. Основними факторами, які визначають

інтенсивність викидів метану, є зміни обсягів видобування вугілля та обсягів утилізації

шахтного метану, адже роботи у цьому напрямку проводяться в Україні.

Викиди від подальшого поводження з вугіллям включають метан і CO2, що

вивільняються після підняття видобутого вугілля на поверхню, при його обробці,

складуванні та транспортуванні. У 2011 році частка викидів від подальшого поводження з

вугіллям, що було видобуто у шахтах, становило 11,6% викидів шахтного метану. Основним

фактором, що визначають інтенсивність викидів, є обсяг видобутку вугілля, тому для

України ця під категорія є ключовою.

55

Відкритим способом в Україні видобувають лише буре вугілля, для покладів якого

характерний низький вміст метану. Крім того, обсяги видобутку бурого вугілля невеликі,

тому викиди ПГ від цієї діяльності незначні, а підкатегорія не є ключовою.

Відповідно до методології МГЕЗК, при відкритому видобутку вугілля наступні

викиди метану є мізерно малими, тому що вважається, що більша частка метану виділяється

в атмосферу під час розкриття і розробки вугільного шару. Тому ця під категорія не є

ключовою.

Оскільки останніми роками в Україні проходить процес закриття нерентабельних

шахт, актуальною є проблема оцінки викидів від закритих шахт, що необхідно враховувати

при переході на Методику МГЕЗК 2006 року. Але частина з них затоплюється водою, тому

ця категорія не є ключовою.

Більша частина відведеного шахтного метану в Україні спалюється в факелах, тобто

відбувається перетворення метану в CO2.

У таблиці 2.63 наведено узагальнену інформацію щодо підкатегорій викидів у

категорії «Тверді види палива 1.B.1 ЗФЗ», які були наявні в Україні у 2008–2011 роках.

Таблиця 2.60 – Підкатегорії категорії «Викиди від поводження з твердими викопними паливами

1.B.1 ЗФЗ», які були наявні в Україні у 2008–2011 роках

Категорія джерел МГЕЗК Газ Індикатор ключової категорії

2008 2009 2010 2011

1.B.1.a. Видобування і обробка вугілля

1.B.1.а.і. Підземні шахти

1.B.1.а.і.1 Видобування СН4 + + + +

СО2 + + + +

1.B.1.а.і.2 Викиди пластового газу на етапі після

видобування

СН4 + + + +

1.B.1.а.іі. Видобування відкритим способом

1.B.1.a.ii.1 Видобування СН4 - - - -

1.B.1.a.ii.2 Викиди супутніх газів після


СН4 - - - -

1.B.1.b. Перетворення твердих палив СО2 враховано у категорії 2.В.5

1.В.1.с. Інші викиди СН4 - - - -

Викиди від витоків при операціях з нафтою (1.В.2.a). Ця підкатегорія включає

викиди від вентилювання і скидання газу в атмосферу, факельного спалювання та всіх інших

джерел летючих викидів, пов’язаних з розвідкою, видобуванням, передачею, підвищенням

якості й переробкою сирої нафти й газового конденсату та розподілом нафтопродуктів

56

В Україні має місце видобуток нафти та газового конденсату. Викиди при розвідці

нафти – це викиди (виключаючи вентилювання та факельне спалювання) від буріння

нафтової свердловини, випробування пластів і закінчення свердловини. Викиди при

видобуванні включають всі викиди, які мають місце на гирлі нафтової свердловини до

початку системи транспортування нафти – викиди, пов’язані з обслуговуванням

свердловини, транспортуванням необробленої продукції (наприклад, відходів свердловин),

від устаткування для очищення або екстракції, операцій з видобування й підвищення якості

нафти, систем зворотного закачування попутного газу, систем видалення вод пластів.

Викиди, пов’язані з транспортуванням товарної сирої нафти (включаючи стандартну

та важку нафту і бітум) до нафтопереробних заводів. В Україні транспортування нафти

здійснюється в основному трубопровідним транспортом. Основними джерелами викидів тут

є втрати від випаровування нафтопродуктів при зберіганні та летючі витоки устаткування.

Викиди при переробці нафти – це викиди нафтопереробних підприємств, які

обробляють сиру нафту і газовий конденсат для отримання кінцевих продуктів

нафтопереробки (перш за все палив і мастил). Супутні викиди, що виникають при

підвищенні якості нафти, відносяться до сектора видобування, а не переробки, оскільки

устаткування для підвищення якості нафти часто об’єднане з видобувним, і важко

встановити їх відносні внески в викиди. Якщо підвищення якості нафти проводиться на

нафтопереробних чи когенераційних установках або на іншому промисловому устаткуванні,

то у цих випадках важко встановити відносний внесок у викиди від підвищення якості

нафти.

При розподілі продуктів переробки нафти викиди виникають при їх транспортуванні

й розподілі, включаючи устаткування для роздрібної торгівлі. Основними джерелами викидів

цього сектора є втрати від випаровування при зберіганні, заповненні й розвантаженні та

витоки устаткування.

Оскільки обсяги видобутку нафти та газового конденсату, його транспортування, у

тому числі транзит до інших країн, та переробки останніми роками є незначними, усі

підкатегорії, пов’язані з поводженням з нафтою не є ключовими.

У таблиці 2.61 наведено узагальнену інформацію щодо підкатегорій та джерел

викидів у категорії «Викиди від витоків при операціях з нафтою 1.B.2 ЗФЗ», які були наявні

в Україні у 2008–2011 роках.

57

Таблиця 2.61 – Підкатегорії категорії «Викиди від витоків при операціях з нафтою 1.B.2.a ЗФЗ»,

які були наявні в Україні у 2008–2011 роках


2008 2009 2010 2011

1.B.2.a. Нафта

1.B.2.a.і. Розвідка СН4 - - - -

СО2 - - - -

1.B.2.a.іі. Видобування СН4 - - - -

СО2 - - - -

1.B.2.a.ііі. Транспортування СН4 - - - -

СО2 - - - -

1.B.2.a.іv. Переробка СН4 - - - -

СО2 - - - -

1.B.2.a.v. Розподіл СН4 - - - -

СО2 - - - -

1.B.2.a.vі. Інші не визначались

1.В.2.с. Вентелювання

1.В.2.с.і. Нафта СН4 - - - -

СО2 - - - -

1.В.2.с. Факельне спалювання

1.B.2.с.і. Нафта СН4 - - - -

СО2 + + + +

Викиди від витоків при операціях з природним газом (1.В.2.b).

До цією підкатегорії включають викиди від вентилювання та скидання газу в

атмосферу, факельного спалювання і всіх інших джерел, пов’язаних з розвідкою,

видобуванням, підготовкою до транспортування, транспортуванням, зберіганням і

розподілом природного газу (включаючи як попутний, так і природний газ).

Україна має суттєві запаси природного газу, тому в ній має місце діяльність, пов’язана

з його розвідкою. До цієї підкатегорії відносять викиди (виключаючи вентилювання та

скидання газу в атмосферу і факельне спалювання) від бурінні газових свердловин,

випробування пластів і закінчення свердловин.

Підкатегорія «Видобування» враховує викиди, які виникають на всьому ланцюжку від

гирла газової свердловини до вхідного отвору установки з підготовки газу до

транспортування або до точки приєднання до системи газопередачі, якщо підготовка газу не

проводиться. Сюди відносяться викиди, пов’язані з обслуговуванням свердловини, збором

газу, його попередньою підготовкою і видаленням відпрацьованих вод. Оскільки в Україні

досить суттєві обсяги видобутку природного газу, то ця підкатегорія є ключовою.

58

У підкатегорії «Транспортування» враховуються викиди від систем транспортування

природного газу враховується його транспортування промисловим споживачам і системам

розподілу природного газу, а також викиди від транзиту природного газу іншим країнам.

Україна є потужним транзитером природного газу. Через розгалужену систему

магістральних трубопроводів здійснюється транспортування природного газу власного

видобутку споживачам у середині країни, крім того, для внутрішніх споживачів та для країн

Європи здійснюється транспортування ромійського природного газу. При чому специфічною

ососбливістю ГТС України є те, що її магістральні газопроводи одночасно транспортують газ

внутрішнім споживачам і здійснюють транзит газу до інших країн. В останні роки

співвідношення обсяги транспортування природного газу для потреб споживачів України

становили приблизно половину обсягів транзитних поставок. Отже, підкатегорія

транспортування природного газу є ключовою, вплив якої на загальні обсяги викидів ПГ від

категорії «Викиди, пов’язані з витоками» є найбільшим.

Розгалуженою є системи газорозподільчих мереж, які поставляють природний газ

невеликим споживачам України. Ця підкатегорія також є ключовою для України.

До підкатегорії «Інші витоки» включено витоки при споживанні природного газу

промисловими споживачами та електростанціями і у житловому та комерційному секторах.

При визначенні викидів від підкатегорії «Вентилювання та скидання газу в

атмосферу» враховуються викиди від скидання в атмосферу природного газу, а у підкатегорії

«Факельне спалювання» – викиди від факельного спалювання природного газу і потоків газу

(випаровувань) від устаткування на об’єктах газової галузі. Обидві кпідкатегорії не є

ключовими в Україні.

У таблиці 2.62 наведено узагальнену інформацію щодо підкатегорій та джерел

викидів у категорії «Викиди від витоків при операціях з природним газом 1.B.2 ЗФЗ», які

були наявні в Україні у 2008–2011 роках.

Таблиця 2.62 – Підкатегорії категорії «Викиди від витоків при операціях з природним газом

1.B.2.b ЗФЗ», які були наявні в Україні у 2008–2011 роках


2008 2009 2010 2011

1.B.2.b. Природний газ

1.B.2.b.і. Розвідка СН4 + + + +

СО2 - - - -

1.B.2.b.іі. Видобування та підготовка до

транспортування

СН4 + + + +

1.B.2.b.іі. Видобування та підготовка до


СО2 - - - -

59



2008 2009 2010 2011

1.B.2.b.ііі. Транспортування СН4 + + + +

СО2 - - - -

1.B.2.b.іv. Розподіл СН4 + + + +

СО2 - - - -

1.B.2.b.v. Інші СН4 + + + +

СО2 - - - -

1.В.2.с. Вентилювання

1.В.2.с.іі. Газ СН4 - - - -

СО2 - - - -

1.В.2.с. Факельне спалювання

1.B.2.с.іі. Газ СН4 - - - -

СО2 - - - -

Як видно з таблиць 2.60 - 2.62, основна частина ключових підкатегорій категорії

«Викиди від поводження з твердими викопними паливами» та «Викиди від витоків при

операціях з природним газом» є сталими у означений період, так само, як і неключові

підкатегорії категорії «Викиди від витоків при операціях з нафтою».

У таблиці 2.63 наведено аналіз змін у методології, коефіцієнтах викидів, даних про

діяльність, які були проведені при складанні Кадастрів України за 2008–2011 роки у

підкатегорії «Викиди від поводження з твердими викопними паливами» категорії «Викиди,

пов’язані з витоками», а саме при видобуванні та подальшому поводженні з вугіллям.

Таблиця 2.63 – Зміни у методології розрахунків викидів ПГ у підкатегорії «Видобування та

переробка вугілля» (категорія 1.B.1 a ЗФЗ) у 2008–2011 роках

2008 2009 2010 2011

Викиди

визначались за

методами рівня 1 та

рівня 3



1996.

Використовувалися

коефіцієнти МГЕЗК

за замовчуванням

та національні

коефіцієнти.


наступні

В даній категорії

було виконано

перерахунок.


було змінено

коефіцієнти

викидів CO2 для

наступних видів

діяльності:

1) Видобування

вугілля шахтним

способом: 0,04

кг/т

В даній категорії було виконано

перерахунок.

Інвентаризація викидів метану на

шахтах України виконана за

результатами вимірювань фактичної

витрати метану в вихідних

вентиляційних струменях газових

шахт та дебіту метану, що каптується

вакуум-насосними станціями (ВНС)

на поверхню, що відповідає рівню 3

МГЕЗК 1996 та Керівництва з

Ефективної практики.

Використано національні

коефіцієнти викидів метану для

оцінки викидів, що відбуваються на

Змін не

відбулося.

Перераху

нки не

проводил

ись.

60

2008 2009 2010 2011

національні


CH4:

• 25,67 м3/т для


вугілля в шахтах;

• 1,4 м3/т – для


вугілля відкритим

способом;

• 2,0 м3/т – для

переробки та


вугілля (при

видобуванні

підземним

способом);

• 0,2 м3/т - для

переробки та


вугілля (при


відкритим

способом).

етапі після видобування вугілля з

шахт;

Використано оціночні дані МЕА

щодо об’ємів видобування лігніту в

2008-2010рр. для розрахунку викидів

від видобування відкритим способом

Змінилися коефіцієнти викидів CO2

та CH4 від видобутку вугілля

шахтним та відкритим способом.

В таблицях ЗФЗ було змінено

коефіцієнти викидів CO2 для

наступних видів діяльності:

1) Видобування шахтним методом:

0,4 кг/т


коефіцієнти викидів CH4 для


1) Видобування шахтним способом:

11,76 кг/т

2) Діяльність після видобування

шахтним способом: 1,23 кг/т

3) Видобування відкритим

способом: 0,94 кг/т

4) Діяльність після видобування

відкритим способом: 0,13 кг/т

На рисунках 2.24, 2.25 наведено зміни викидів парникових газів при видобутку і

поводженні з вугіллям у 2008–2011 роках.

Рисунок 2.24 – Зміни викидів ПГ при видобутку вугілля у підземних шахтах

61

Рисунок 2.25 – Зміни викидів парникових газів при поводженні з вугіллям після видобутку

На рисунку 2.26 наведено зміни викидів парникових газів при перетворенні твердих

палив у 2008–2011 роках.

Рисунок 2.26 – Зміни викидів парникових газів при перетворенні твердих видів палива

Для оцінки викидів ПГ при видобутку і подальшому поводженні з вугіллям

використовується метод рівня 2 з використанням даних про кількість видобутого вугілля

згідно з Керівними вказівками МГЕЗК з ефективної практики та врахування факторів

невизначеності в національних кадастрах.

Аналітична модель залежності викидів ПГ від об’ємів діяльності для видобування

вугілля у підземних шахтах описується виразом

24 ,, COCHpCFEFADE pipi

ip , (2.5)

де i – вид діяльності – видобуток шахтним або відкритим способом;

ipE – викиди ПГ ( СН4 або СО2) від певного виду діяльності, Гг;

iAD – річний обсяг видобутку вугілля шахтним або відкритим способом, млн. т;

62

ipEF – національні коефіцієнт викидів кожного виду ПГ p при кожному виді

діяльності і, м3/т;

pCF – коефіцієнт перерахування об’ємних часток відповідного ПГ у вагові

(наприклад, 4CHCF =0,67·10-6 Гг/м

3 при густині за умов температури 20° С і тиску 1 атм).

Аналогічно розраховуються викиди ПГ при подальшому поводженні з вугіллям, яке

видобуто у шахтах та відкритим способом та поводженні з ним.

При розрахунку річної кількість викидів метану від видобування вугілля у підземних

шахтах враховується, що частина метану в Україні утилізується. При чому крім утилізації

метану з отриманням теплової та електричної енергії на деяких шахтах використовується

факельне спалювання (деструкція) метану. Для оцінки викидів вуглекислого газу при

спалюванні метану на факелі використовуються дані про масу спаленого метану із

застосуванням коефіцієнта ефективності спалювання 0,98, який прийнятий на підставі

рекомендацій Керівних принципів МГЕЗК 2006. Викиди недопаленої метану віднімаються із

загального обсягу утилізованого метану.

Таким чином, річна кількість викидів метану від видобування вугілля шахтним

способом розраховується за формулою

шахтСН

шахтСНСН

EREYE444

_ , (2.6)

де шахт

СНYE

4_ – річна кількість викидів метану від видобування вугілля шахтним

способом;

шахтСН

ER4

– кількість рекуперованого метану (використаного в енергетичних

установках або спаленого у факелах).

Оскільки методика оцінки викидів від закритих шахт не представлена в Переглянутих

Керівних Принципів МГЕЗК 1996 року та Керівництва з ефективної практики МГЕЗК

200 року, то інвентаризація викидів метану від цього джерела виконувалась на підставі даних

про фактичні виміри дебіту газу, що витікає на поверхню від закритих шахт. Утилізація

метану від закритих шахт в Україні не проводиться.

Викиди від перетворення твердих палив враховуються у категорії 2.В.5.

У таблиці 2.64 наведено аналіз змін у методології та коефіцієнтах викидів, які були

проведені при складанні Кадастрів України за 2008–2011 роки у підкатегорії «Викиди від

витоків при операціях з нафтою» категорії «Викиди, пов’язані з витоками».

63

Таблиця 2.64 – Зміни у методології розрахунків викидів ПГ у категорії «Викиди від витоків при

операціях з нафтою» (категорія 1.B.2 a ЗФЗ) у 2008–2011 роках

2008 2009 2010 2011

Керівництва з

ефективної практики:

• 4,9⋅107 Гг/тис. м

3 -

для СО2;

• 5,4⋅106 Гг/тис. м

3 -

для СН4.

Розвідування нафтових родовищ

Для оцінки викидів були прийняті

нові коефіцієнти «за

замовчуванням» відповідно до

Керівництва з ефективної практики:

Для буріння свердловин;

4,3∙10-7

Гг СН4/кількість геолого-

розвідувальних свердловин, що

закінчилися бурінням;

2,8∙10-8 Гг СО2/ кількість геолого-


закінчилися бурінням.

Для перевірки свердловин:

2,7∙10-4 Гг СН4/ кількість геолого-



5,7∙10-3 Гг СО2/ кількість геолого-



6,8∙10-8 Гг N2O/ кількість геолого-


закінчилися бурінням.

Для обслуговування свердловин:

6,4∙10-5 Гг СН4/кількість діючих

експлуатаційних газових

свердловин;

4,8∙10-7 Гг СО2/ кількість діючих


свердловин.

Видобування нафти.





Для летких викидів:

1,45∙10-3 Гг/тис.м3 видобутої

нафти – для СН4;

2,7∙10-4 Гг/тис.м3 видобутої нафти

– для СО2.

Прийняті наступні коефіцієнти

викидів при транспортуванні нафти

по нафтопроводах:

4,9∙10-7 Гг/тис. м3 - для СО2;

5,4∙10-6 Гг/тис. м3 - для СН4.

Змін не

відбулося.

Перерахунки

не

проводились.

Змін не

відбулося.


не


64


2008 2009 2010 2011

Прийняті наступні коефіцієнти

викидів метану для переробки та

зберігання нафти:

1000 кг CH4/ПДж – при переробці

нафти;

200 кг CH4/ПДж – при зберіганні

нафти.




1) Розвідка нових нафтових

родовищ: 70,82 кг/к-ть свердловин

2) Видобування: 1450 кг/тис. м3




1) Розвідка нових нафтових

родовищ: 188,84 кг/к-ть

свердловин

2) Видобування: 270 кг/тис. м3

На рисунку 2.27 наведено зміни викидів парникових газів при поводженні з нафтою у

2008–2011 роках.

Рисунок 2.27 – Зміни викидів ПГ при видобуванні та поводженні з нафтою

Для оцінки викидів ПГ від витоків при операціях з нафтою використовується метод

Рівня 1 з використанням коефіцієнтів по умовчанню згідно з Керівними вказівками МГЕЗК з

ефективної практики.

Для оцінки викидів ПГ від діяльності з буріння свердловин при розвідці нафти була

застосована формула

65

24. ,, COCHpEFNE бурpсв

бурp , (2.7)

де бурpEF – коефіцієнти викидів ПГ, Гг/свердловину, що завершена бурінням;

.свN – кількість геологорозвідувальних свердловин, які завершено бурінням.

Викиди метану та СО2 від перевірки свердловин розраховуються за формулою (2.7) з

використанням відповідних коефіцієнтів викидів СН4 та СО2 та .свN .

Викиди метану та СО2 при обслуговуванні свердловин розраховуються за формулою

(2.7) з використанням відповідних коефіцієнтів викидів СН4 та СО2 та в якості даних про

діяльність – кількості діючих експлуатаційних нафтових свердловин.

Інформація про кількість геологорозвідувальних свердловин, що завершено бурінням,

та кількості діючих експлуатаційних нафтових свердловин була надана НАК «Нафтогаз

України».

Викиди ПГ від видобування та транспортування нафти виконувались згідно формули

24 ,, COCHpCFEFADE pipi

ip , (2.8)

де i – вид діяльності – видобування або транспортування нафти;

ipE – викиди ПГ ( СН4 або СО2) від певного виду діяльності, Гг;

iAD – річний обсяг видобутку або транспортування нафти, тис. т;

ρ – густина нафти, що видобувається, т/м3;

ipEF – коефіцієнти викидів кожного виду ПГ p при кожному виді діяльності і,

Гг/тис м3

видобутої (транспортованої) нафти.

При визначенні викидів ПГ при видобутку густина нафти була приймалась на рівні

0,865 т/м3, визначена на підставі даних про густину нафти в градусах АРІ для України

(значення дорівнює 40,1). З даних середньозваженої густини нафти випливає, що за

значенням густини цю нафту умовно можна віднести до категорії легких. Обсяги видобутку

нафти бралися згідно даних статистичної форми 1-П.

Оскільки обсяги транспортування нафти через територію України значно

перевищують обсяги власного видобутку, то для переводу кількості нафти, що

транспортується з одиниць маси, які фіксують нафтотранспортні підприємства, в об'ємні

одиниці, використовувалася середня густина російської експортної суміші Urals - 0,865 т/м3.

Викиди метану від переробки нафти і газового конденсату розраховувались згідно

підходу Рівня 1 методології МГЕЗК із застосуванням коефіцієнтів емісії по умовчанню за

формулою

66

.

..

44

перCHпер

перCH

EFADE , (2.9)

де .

4

перCH

E – викиди СН4 від переробки нафти та конденсату, Гг;

.перAD – дані про діяльність за рік – кількість переробленої нафти, ПДж;

.

4

перCH

EF – коефіцієнт викидів метану, Гг/ПДж.

Для визначення викидів СО2 при поводженні з нафтою в затверджених методиках

МГЕЗК коефіцієнти не наведено, тому викиди в цієї категорії не оцінювались.

Відповідно до глави 1.8.2 Переглянутих керівних принципів [4], продукти переробки

нафти містять незначну кількість метану, тому викиди СН4 при транспортуванні й розподілі

нафтопродуктів не оцінювалися. У зв’язку з відсутністю затвердженої методики МГЕЗК

викиди СО2 у цій підкатегорії теж не оцінювались.

У табл. 2.65 наведено аналіз змін у методології та коефіцієнтах викидів, які були

проведені при складанні Кадастрів України за 2008–2011 роки у підкатегорії «Викиди від

витоків при операціях з природним газом» категорії «Викиди, пов’язані з витоками».

Таблиця 2.65 – Зміни у методології розрахунків викидів ПГ у категорії «Викиди від витоків при

операціях з природним газом » (категорія 1.B.2 b ЗФЗ) у 2008–2011 роках

2008 2009 2010 2011

Видобування


Викиди при


природного газу

визначались

відповідно до

рекомендацій


ефективної

практики:

2,9 т/млн. м3 -

для СН4;

95 кг/млн. м3 -

для СО2.

Були визначені

наступні питомі

викиди метану:

• 6458 м3/(км⋅рік)

від лінійної

частини

магістральних

газопроводів;

Розвідування родовищ

природного газу: для

оцінки викидів були

прийняті нові

коефіцієнти за

замовчуванням


Керівництва з ефективної

практики:

6,4∙10-5

Гг СН4/кількість

діючих

експлуатаційних

газових свердловин;

4,8∙10-7

Гг СО2/

кількість діючих

експлуатаційних

газових свердловин

Видобування


2,9 т/млн. м3 - для СН4;

95 кг/млн. м3 - для СО2.

В таблицях ЗФЗ було

змінено коефіцієнти

Для оцінки викидів були

прийняті нові коефіцієнти


відповідно до Керівництва

з ефективної практики:



викидів CO2 для наступних

видів діяльності:

1) Виробництво/переробка

газу: 122 кг/млн. м3

2) Передача:

26 562,92 кг/тис. км

3) Розподілення: 7 489,17

кг/тис. км

4) Витоки при споживанні

населенням: 1 252,48,11

кг/ПДж


підприємствами:

2 503,91 кг/ПДж



викидів CH4 для

Змін не

відбулося.


не


67


2008 2009 2010 2011

• 11970

м3/(МВт⋅рік) на

КС;

• 12000

м3/(ГРС⋅рік) на

ГРС.

Коефіцієнти при

споживанні


Викиди метану від

витоків у

споживачів

розраховувалися


підходу,

визначеного

МГЕЗК

1996.Коефіцієнти

викидів

приймалися

рівними середнім

значенням з

запропонованого

діапазону «за

замовчуванням»

для країн бувшого

СРСР:

• 280 т/ПДж –

витоки на

промислових

підприємствах та

електростанціях;

• 140 т/ПДж -

витоки в

житловому та

комерційному

секторах.




1) Розвідка нових

газових родовищ: 0,48

кг/к-ть свердловин

2) Передача: 13457,48

кг/тис. км

3) Розподілення: 3

686,19 кг/тис. км

4) Витоки при

споживанні населенням:

615,11 кг/ПДж




1 232,43 кг/ПДж

Для оцінки викидів при

обслуговуванні

свердловин:

6,4∙10-5


діючих експлуатаційних


4,8∙10-7

Гг СО2/

кількість діючих



Видобування природного

газу

2,9 т/млн. м3 - для СН4;







6) Розвідка нових

газових родовищ: 0,48

кг/к-ть свердловин

7) Передача: 13 457,48

кг/тис. км

8) Розподілення: 3

686,19 кг/тис. км


споживанні населенням:

615,11 кг/ПДж





1) Виробництво/переробка

газу: 3 780 кг/млн. м3

2) Передача:

2 913 646,51 кг/тис. км


населенням: 139 500

кг/ПДж


підприємствами: 279 500

кг/ПДж

1) В таблицях ЗФЗ було


викидів N2O для наступних

видів діяльності:

2) Викиди при спалюванні

на факелі:

0,05 кг/ млн. м3

68

Продовження таблиці 2.65

2008 2009 2010 2011


1 232,43 кг/ПДж.

Для оцінки викидів при

обслуговуванні

свердловин:

6,4∙10-5




4,8∙10-7

Гг СО2/кількість



Викиди при видобуванні

природного газу:

2,9 т/млн. м3

- для СН4;


Викиди метану:

від лінійної частини

магістральних

газопроводів – 7500

м3/(км х рік);

на КС –

11970 м3/(МВт х рік);

на ГРС –

100 м3/(ГРС х год).

Коефіцієнти викидів

метану:

280 т/ПДж – витоки на

промислових

підприємствах та

електростанціях;

140 т/ПДж – витоки в

житловому та

комерційному секторах.



викидів CH4 для



Розвідка нових газових

родовищ: 64 кг/к-ть


На рисунках 2.29 – 2.34 наведено зміни викидів парникових газів при поводженні з

природним газом у 2008–2011 роках.

69

Рисунок 2.28 – Зміни викидів ПГ при видобуванні та переробці природного газу

Рисунок 2.29 – Зміни викидів ПГ при транспортуванні природного газу

Рисунок 2.30 – Зміни викидів ПГ при розподіленні природного газу

Рисунок 2.31 – Зміни викидів ПГ при споживанні природного газу на промислових

підприємствах та електростанціях

70

Рисунок 2.32 – Зміни викидів ПГ при споживанні природного газу у житловому та

комерційному секторах

Для оцінки викидів ПГ від витоків при операціях з природним газом

використовується метод Рівня 1 з використанням коефіцієнтів по умовчанню згідно з

Керівними вказівками МГЕЗК з ефективної практики.

Оскільки вихідні дані щодо геологорозвідувального буріння не розділені окремо на

буріння на нафту і природний газ, то викиди від геологорозвідувального буріння

враховуються в категорії 1.B.2.ai «Розвідка родовищ нафти».

Для оцінки викидів від обслуговування газових свердловин прийняті коефіцієнти

«про умовчанню» відповідно до Керівництва з ефективної практиці.

Викиди метану та СО2 при обслуговуванні газових свердловин розраховано за

формулою (3) з використанням відповідних коефіцієнтів викидів СН4 та СО2 та в якості

даних про діяльність – кількості діючих експлуатаційних газових свердловин. Інформація

про кількість діючих експлуатаційних газових свердловин була надана НАК «Нафтогаз

України».

Викиди при видобуванні та підготовці до транспортування природного газу

визначалися відповідно до рекомендацій Керівництва з ефективної практиці і коефіцієнтами

за замовчуванням згідно формули:

24.

.. ,, COCHpEFADE вид

pвидвидp , (2.10)

де .видpE – викиди ПГ ( СН4 або СО2) при видобуванні природного газу, Гг;

.видAD – річний обсяг видобутку природного газу, млн м

3;

.видpEF – коефіцієнти викидів кожного виду ПГ p при видобутку, Гг/млн м

3

видобутого газу.

71

Викиди від спалювання у факелах при видобутку природного газу визначалися за

формулою

ONCOCHpEFADEфpвид

фp 224. ,,, , (2.11)

де фpE – викиди ПГ при факельному спалюванні природного газу, Гг;

.видAD – річний обсяг видобутку природного газу, млн м

3;

фpEF – коефіцієнти викидів кожного виду ПГ p при видобутку, Гг/млн м

3 видобутого

газу.

При визначенні викидів від транспортування магістральними газопроводами та

розподілу газу використано залежність:

24 ,, COCHpEFADE ipi

ip , (2.12)

де ipE – викиди ПГ від транспортування магістральними газопроводами та розподілу

газу, Гг;

iAD – довжина, відповідно, магістральних газопроводів (МГ) для визначення викидів

від транспортування та газорозподільчих мереж (ГРМ) для розподілу, тис км;

ipEF – коефіцієнти викидів кожного виду ПГ p, відповідно, при транспортуванні газу

та його розподілі, Гг/тис км МГ або ГРМ.

Для розрахунку викидів метану від газорозподільних мереж застосовувався середній

питомий показник викидів метану по умовчанню.

Для розрахунку викидів СО2 при транспортуванні та розподілі природного газу були

використані дані про склад природного газу в газотранспортній системі України, отримані

від ПАТ «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» і визначено середньозважене вміст

вуглекислого газу в природному газі в ГТС України.

Викиди метану від витоків у споживачів розраховувались з використанням підходу,

визначеного Переглянутими керівними принципами 1996 року згідно формули

24 ,, COCHpEFADE ipi

ip , (2.13)

тут ipE – викиди ПГ від споживання газу промисловими підприємствами та

електростанціями або домогосподарствами та комерційним сектором, Гг;

72

iAD – кількість спожитого природного газу, відповідно, промисловими

підприємствами та електростанціями або домогосподарствами та комерційним сектором,

ПДж;

ipEF – коефіцієнти викидів кожного виду ПГ p, відповідно, при споживанні газу,

відповідно, промисловими підприємствами та електростанціями або домогосподарствами та

комерційним сектором, Гг/ПДж спожитого газу.

Коефіцієнти викидів метану приймалися рівними середнім значенням з діапазону по

умовчанню для країн колишнього СРСР.

На підставі даних про витоки природного газу та вмісті в ньому вуглекислого газу

були розраховані значення викидів СО2 при споживанні природного газу.

Аналітичні моделі залежності викидів ПГ від об’ємів діяльності у підкатегорії

«Відведення та спалювання на факелі»

У таблиці 2.66 наведені зміни у методології у цій категорії.

Таблиця 2.66 – Зміни у методології розрахунків викидів ПГ у категорії «Відведення та

спалювання на факелі» (категорія 1.B.2.c) у 2008–2011 роках

2008 2009 2010 2011

Викиди

визначались за

методом рівня 1



1996.


коефіцієнти МГЕЗК


та національні


При видобуванні нафти:





Для врахування викидів при

відведенні (Venting):

138,1∙10-5

Гг/тис.м3 видобутої нафти

– для СН4;

1,2∙10-5

Гг/тис.м3 видобутої нафти –

для СО2.

Для врахування викидів при

спалюванні на факелі:

13,75∙10-5

Гг/тис.м3 видобутої нафти

– для СН4;

6,7∙10-2


для СО2;

6,4∙10-7


для N2O.




При


природного

газу:


було змінено





Викиди при

відведенні

(вентиляції):

8 314,66 кг/

млн. м3

Викиди при

спалюванні на

факелі: 3 900 кг/

млн. м3

Змін не

відбулося.


не

проводились

73

Продовження таблиці 2.66

2008 2009 2010 2011

Викиди при відведенні (Venting):

12 кг/ млн. м3

Викиди при спалюванні на факелі:

67 000 кг/ тис. м3




Викиди при відведенні (Venting):

1 381,00 кг/ млн. м3


137,50 кг/ тис. м3


коефіцієнти викидів N2O для



0,64 кг/ тис. м3При видобуванні

природного газу:




Викиди при відведенні (вентиляції):

4 212,43 кг/ млн. м3




Викиди при відведенні (вентиляції):

938 748,18 кг/ млн. м3

На рисунку 2.33–2.35 наведено зміни викидів парникових газів при факельному

спаленні та відведенні (вентилюванні) у 2008–21011 роках.

Рисунок 2.33 – Зміни викидів ПГ при факельному спалюванні при видобуванні нафти

74

Рисунок 2.34 – Зміни викидів ПГ при спалюванні на факелі при видобуванні природного газу

Рисунок 2.35 – Зміни викидів ПГ при відведенні (вентилюванні) природного газу

Методологію розрахунків цих викидів аналогічна методології розрахунку викидів,

пов’язаних з витоками, при поводженні з нафтою та природним газом.

2.2. Категорія джерел викидів «Промислові процеси»

2.2.1. Загальна характеристика категорії «Промислові процеси»

У даному розділі наводиться короткий опис категорій викидів сектору «Промислові

процеси та використання продукції» у відповідності до Переглянутих Керівних Принципів

МГЕЗК 1996 року. Це обумовлено тим фактом, що в останній з доступних національних

інвентаризацій викидів ПГ (за 1990-2011 роки) використовується категоріальний поділ згідно

з цим документом, оскільки ще не розроблений новий формат таблиць загального формату

звітності (ЗФЗ або CRF(common reporting format)), що відповідав би Керівним Принципам

МГЕЗК 2006 року. Керівні Принципи МГЕЗК 2006 року на даний момент є

рекомендованими до використання і стануть обов’язковими з 2015 року. Порівняно з

Переглянутими Керівними Принципами 1996 року вони містять ряд відмінностей, які будуть

описані нижче.

75

У секторі «Промислові процеси» розглядаються викиди, пов’язані з промисловими

процесами, використанням парникових газів у складі продукції та неенергетичним

використанням викопного паливного вуглецю. Багато видів промислового виробництва

пов’язані з викидами парникових газів. Основними джерелами викидів є викиди від

промислових процесів хімічної чи фізичної переробки матеріалів (наприклад, доменні печі у

сталеливарній промисловості; аміак та інші хімічні продукти з викопного палива, що

використовуються в якості хімічної сировини; цементне виробництво, ці процеси є

прикладами промислових процесів, пов’язаних з викидами значного обсягу діоксиду

вуглецю.). В результаті цих процесів утворюються різні парникові гази, у тому числі діоксид

вуглецю СО2, метан СН4, закис азоту N2O, гідрофторвуглеці (ГФУ) та перфторвуглеці

(ПФУ). Крім того, парникові гази часто входять до складу таких продуктів як

охолоджувальні агенти, піни та аерозольні балони. Гексафторид сірки SF6 та N2O також

використовуються в низці продуктів, що застосовуються у промисловості (наприклад N2O

використовується як газ-витіснювач у аерозольних продуктах головним чином у харчовій

промисловості), а також в продуктах кінцевого споживання, (SF6 використовується як

амортизуючий газ у кросівках, N2O у медицині для анестезії). Характерною особливістю

такого використання продуктів є те, що практично у всіх випадках між виробництвом

продукта та вивільненням парникового газу проходить достатньо довгий час. Цей час

відкладення може варіювати від декількох тижнів (наприклад, для аерозольних балонів) до

декількох десятиліть (для жорстких пінопластів).

У таблиці 2.67 представлена структура сектору «Промислові процеси».

Таблиця 2.67 – Категорії сектору «Промислові процеси»

2 Промислові

процеси

2А Виробництво

мінеральної продукції

2А1 Виробництво цементу

2А2 Виробництво вапна

2А2 Використання вапняку і доломіту

2А4 Виробництво та використання соди

2А5 Виробництво покрівельного бітуму

2А6 Покриття доріг асфальтом

2А7 Інше:


Виробництво скла

2В Хімічна


2В1 Виробництво аміаку

2В2 Виробництво азотної кислоти

2В3 Виробництво адипінової кислоти

2В4 Виробництво карбиду

76


2 Промислові

процеси

2В Хімічна


2В5 Інше:


Виробництво сажі

Виробництво етилену

Виробництво дихлоретилену

Виробництво стирену

Виробництво метанолу

Виробництво коксу

Виробництво пропілену та полімерів

Виробництво сірчаної кислоти

2С Металургійна


2С1 Виробництво чавуну та сталі

2С2 Виробництво феросплавів

2С3 Виробництво алюмінію

2С4 Використання SF6 у литі алюмінію та

магнію

2С5 Інше

2D Інше 2D1 Целюлозно-паперова промисловість

2D2 Харчова промисловість

2Е Виробництво

гідрофторвуглеців,

перфторвуглеців та SF6

2E1 Супутні викиди


Виробництво НСFC-22

Інше

2Е2 Летючі викиди

2Е3 Інше

2F Використання

гідрофторвуглеців,

перфторвуглеців та SF6

2F1 Холодильники та кондиціонери

2F2 Піноутворювачі

2F3 Вогнегасники

2F4 Аерозолі/інгалятори

2F5 Сольвенти

2F6 Інше застосування речовин, що замінюють

озоноруйнуючі речовини

2F7 Виробництво напівпровідників

2F8 Електрообладнання

2F9 Інше

2G Інше

Так як використання Керівних Принципів 2006 року при розробці національних

інвентаризацій парникових газів скоро стане обов’язковою вимогою, слід навести основні

удосконалення у порівнянні з Переглянутими Керівними Принципами 1996 року. Серед них

можна виділити наступні.

1. Загальні:

Приєднання сектору «Використання розчинників та інших продуктів» був приєднаний

до сектору «Промислові процеси».

2. Гірничодобувна промисловість:

77

Введення нового методу оцінки викидів у гірничодобувній промисловості, в якому

викиди оцінюються на основі кількості, типу і складу карбонатів, що беруть участь у

процесі виробництва;

Розроблено керівництво з розподілення викидів від вапняку, доломіту та інших

карбонатів між розділами інвентаризації;

Додано методи розрахунків викидів від інших карбонатів, включаючи магнезію та

карбонат натрію.

3. Хімічна промисловість:

Введені нові джерела викидів: викиди закису азоту N2O від виробництва

капролактаму, гліоксалю та гліоксилової кислоти, а також викиди СО2 від

виробництва діоксиду титану;

Додані та переглянуті коефіцієнти викидів для деяких категорій;

Викиди від використання сечовини, які раніше враховувалися в секторі «Промислові

процеси» перенесені до секторів «Енергетика» та «Сільське господарство, лісове

господарство та інші види землекористування» з метою коректного урахування

експорту сечовини, що виробляється на аміачних заводах.

4. Металургійна промисловість

Викиди діоксиду вуглецю від вуглецю та вуглецевмісних матеріалів (включаючи

карбонатні мінерали), які застосовуються в процесі виробництва металу не для

прямого отримання енергії, тепер враховуються в металургійній промисловості;

Цей розділ тепер включає керівництво з оцінки викидів СО2 та СН4 від виробництва

доменного коксу, хоча ці викиди повинні бути враховані у секторі «Енергетика»;

Розроблено нове керівництво з для розрахунку викидів СО2 від виробництва цинку і

свинцю;

Переглянуті коефіцієнти викидів для деяких категорій.

5. Використання розчинників та неенергетичних продуктів з палива:

Цей розділ було майже повністю переписано;

В ньому розглядаються змащувальні матеріали, тверді парафіни, бітум/асфальт та

розчинники.

6. Викиди електронної промисловості:

Розширено і доповнено методи оцінки викидів від фторовмісних вуглецевих сполук;

Список парникових газів доповнено дифторметаном, октафторциклопентеном,

гексафторбутадієном та октафтортетрагідрофураном;

78

Було введено нову методологію рівня 1, що включає нові коефіцієнти викидів за

замовчуванням, а також дані про діяльність для усіх категорій.

7. Викиди від фторовмісних замінників речовин, що руйнують озоновий шар:

Перероблено методи оцінки викидів парникових газів для рівня 1.

8. Виробництво і використання інших продуктів:

Введено гнучкий метод рівня 3, що включає компонент, що ґрунтується на балансі

мас та компонент, що ґрунтується на коефіцієнтах викидів для оцінки викидів SF6 від

електрообладнання;

В результаті перегляду методології, у цьому розділі на даний момент запропоновано

по одному методу для кожного рівня;

Додано спеціальні методи для оцінки викидів від дослідницьких та промислових

прискорювачів і радарних розвідувальних літаків.

2.2.1. Аналіз ключових категорій сектору «промислові процеси» згідно з

Національними кадастрами викидів парникових газів в Україні у перший період дії

зобов’язань кіотського протоколу

В таблиці 2.68 наведені ключові категорії сектору «Промислові процеси» за перший

період дії зобов’язань Кіотського Протоколу без урахування сектору ЗЗЗЛГ. Максимальна

кількість ключових категорій спостерігається у 2010 році. Слід зазначити, що у

національному кадастрі антропогенних викидів за 1990-2008 роки розробники документу

були вимушені об’єднати категорію «Виробництво азотної кислоти» з категорією

«Виробництво адипінової кислоти» з огляду на те, що дані про виробництво адипінової

кислоти в Україні на той час були конфіденційними, і таке об’єднання категорій мало на меті

забезпечення конфіденційності цієї інформації. При розробці наступних кадастрів з’явилася

можливість розмежувати ці виробництво азотної та адипінової кислоти. Як видно з таблиці

2.71 основна частина ключових категорій сектору «Промислові процеси» є сталими у

означений період. Тільки дві категорії з семи переходять від статусу ключових до статусу

неключових – виробництво азотної кислоти та виробництво алюмінію та феросплавів.

Таблиця 2.68 – Ключові категорії сектору «Промислові процеси» за перший період дії

зобов’язань Кіотського Протоколу без урахування сектору ЗЗЗЛГ


2008 2009 2010 2011

2.А.1 Виробництво цементу СО2 + + + +

2.А.2 Виробництво вапна СО2 + + + +

2.А.3 Використання вапняку та доломіту СО2 + + + +

2.В.1 Виробництво аміаку СО2 + + + +

2.С.1 Виробництво чавуну та сталі СО2 + + + +

79



2008 2009 2010 2011

2.С.5 Виробництво алюмінію та

феросплавів

СО2 - - + -

2.В.5 Виробництво азотної та адипінової

кислоти

N2O +

2.В.2 Виробництво азотної кислоти N2O - + +

2.В.3 Виробництво адипінової кислоти N2O - - -

2.2.2. Аналітичні моделі залежності викидів ПГ від об’ємів діяльності, зміна

методологій розрахунку та рівні викидів ПГ у категоріях сектору «Промислові

процеси»

Перш за все доцільно розглянути аналітичні моделі залежності викидів ПГ від об’ємів

діяльності для ключових категорій сектору «Промислові процеси» і для тих парникових

газів, що обумовили перехід категорій до статусу ключових, оскільки вони відповідають за

більшу частину викидів у секторі.

Виробництво цементу (категорія 2.А.1 ЗФЗ)

Порівняльний аналіз змін у методології, коефіцієнтах викидів, даних про діяльність та

інших вирішальних факторів у категорії «Виробництво цементу» за перший період дії

зобов’язань Кіотського Протоколу показаний в таблиці 2.69 .

Таблиця 2.69 – Зміни у методології розрахунків викидів ПГ у категорії «Виробництво цементу»

у перший період дії зобов’язань Кіотського Протоколу

2008 2009 2010 2011

Використання


ефективної практики

(метод рівня 2) і

національних

коефіцієнтів викидів

СО2, k = V/ mк

где V – сумарні

викиди СО2 при

виробництві клінкеру

на 12

підприємствах,тонн;

mк – сумарна маса

клінкеру,

виробленого за рік на

12 підприємствах,

тонн

На цементних

заводах України

реалізуються проекти

зі скорочення

викидів парникових

газів. При підготовці

даного кадастру були

враховані результати

реалізації проекту

спільного здійснення

на Криворізькому

цементному заводі,

відображені в звітах

про моніторинг

проекту в 2004-2009

рр..

Національний

коефіцієнт викидів

СО2 знизився до

0,504 т СО2 т / т (у

2009 р.). У даній

категорії зроблені

перерахунки викидів

СО2 в 2008 і 2009 рр.,

обумовлені

уточненням вихідних

даних в результаті

виконання

досліджень


коефіцієнтів викидів.

У даній категорії

перерахунки не


80


2008 2009 2010 2011

Уточнені значення

коефіцієнтів

поправки на

цементну пічну пил

(ЦП) є в межах 1,006-

1,008, що менше

значення цього

коефіцієнта за


(рівного 1,05).

Коефіцієнти

викидів,т СО2 / т

клінкеру - 0,522,

коефіцієнт викидів

SO2,кг / т - 0,3.

Для оцінки викидів ПГ від виробництва цементу використовується метод рівня 2 з

використанням даних про кількість виробленого клінкера згідно з Керівними вказівками

МГЕЗК з ефективної практики та врахування факторів невизначеності в національних

кадастрах.

Аналітична модель залежності викидів ПГ від об’ємів діяльності для виробництва

цементу виглядає наступним чином:

_ . _цемент клінкерВикиди КВ Виробництво клінкеру Коеф поправки ЦП , (2.14)

де

клінкерКВ - Коефіцієнт викидів CO2 при виробництві клінкеру, т СО2/т

клінкеру

_Виробництво клінкеру - Обсяг виробництва клінкеру, тон

. _Коеф поправки ЦП - Коефіцієнт поправки на цементний пил (ЦП), відн.од.

Грунтуючись на результатах дослідження «Greenhouse gas emission inventory in

Ukraine’s cement sector», проведеного у 2003 році спеціалістами Тихоокеанської північно-

західної національної лабораторії США та Агенції з раціонального використання енергії та

екології, була розроблена методика визначення національних коефіцієнтів викидів ПГ при

виробництві клінкеру та коефіцієнтів поправки на цементний пил.

Формули для визначення цих коефіцієнтів наступні:

0,785(m ) 1,092(m ) / Виробництво_клінкерук н к н

клінкер СаО CaO MgО MgOКВ m m (2.15)

. _ 1 (0,785 1,092 ) / [0,785(m ) 1,092(m )]n n к н к н

CaO MgO СаО CaO MgО MgOКоеф поправки ЦП m m m m

(2.16),

де 0,785 - стехіометричне співвідношення молекулярної маси CO2 та СаО;

1,092 - стехіометричне співвідношення молекулярної маси CO2 та MgО;

mк

СаО - маса СаО в клінкері, тон;

81

mн

СаО - маса СаО в клінкері, який надійшов з некарбонатних сировинних

складових, тон;

mк

MgО - маса MgО в клінкері, тон;

mн

MgО - маса MgО в клінкері, який надійшов з некарбонатних сировинних

складових, тон; n

CaOm - маса СаО у втраченому ЦП, тон;

n

MgOm - маса MgО у втраченому ЦП, тон;

Дані про діяльність, що в даному випадку представляють собою кількість

виробленого цементу та клінкеру, приймаються на основі національної статистики про

виробництво промислової продукції (форма державної статистичної звітності ғ 1-П).

Викиди ПГ від виробництва цементу за перший період дії зобов’язань Кіотського

Протоколу наведені у таблиці 2.70.

Таблиця 2.70 – Викиди ПГ у категорії «Виробництво цементу» за перший період дії зобов’язань


Рік

Викиди в категорії «Виробництво цементу», тис.т.

CO2 CH4 N2O

2008 6 189,20

2009 2 543,67

2010 2 833,56

2011 3 839,93


Рисунок 2.36 - Графік динаміки зміни викидів ПГ у категорії «Виробництво цементу» за


82

Виробництво вапна (категорія 2.А.2 ЗФЗ)


інших вирішальних факторів у категорії «Виробництво вапна» за перший період дії

зобов’язань Кіотського Протоколу показаний в таблиці 2.71.

Таблиця 2.71 – Зміни у методології розрахунків викидів ПГ у категорії «Виробництво вапна» у


2008 2009 2010 2011




(метод рівня 2) і

коефіцієнтів викидів за



СО2 визначалися

залежно від

стехіометричних

співвідношень і

рекомендованих за


діапазонів вмісту в

вапна в Україні за

1990-2008 рр..СаО /

MgO і співвідношенням

між вмістом у вапна

СаО і СаО * MgO. Для

негашеного жирного

кальцитового вапна

коефіцієнт викидів СО2

прийнятий рівним 0,75,

а для доломітизованого

- 0,86 т на 1 т вапна.

У даній

категорії



Значення



СО2:

0,644 т СО2 на

тонну негашеного

кальцієвої вапна;

· 0,712 т СО2 на


доломітового вапна;

· 0,511 т СО2 на

тонну гашеного

кальцієвої вапна;

· 0,603 т СО2 на


доломітового вапна.

При цьому загальні


лежать в межах

0,679-0,689 т СО2 на

тонну сухого вапна.


були перераховані

викиди СО2 за весь

часовий ряд у зв'язку

з переходом до

використання


коефіцієнтів викидів.

Значення національних


СО2:

0,643 т СО2 на тонну

негашеного кальцієвої

вапна;


негашеного

доломітового вапна;


негашеного вапна

(загальний коефіцієнт

для негашеного вапна);


гашеного вапна;


вапна (загальний

коефіцієнт для вапна);




Для оцінки викидів ПГ від виробництва вапна використовується метод рівня 2 з



кадастрах.

Формула, наведена нижче, може використовуватись при застосуванні методів рівня 1 і

2. За методом рівня 2 необхідно використання національних коефіцієнтів викидів.

83

Аналітичну модель залежності викидів ПГ від об’ємів діяльності для виробництва

вапна можна представити наступним чином:

_вапноВикиди КВ Виробництво вапна (2.17),

де КВ - Коефіцієнт викидів CO2 при виробництві вапна, тСО2/т

вапна

_Виробництво вапна - Обсяг виробництва вапна, тон

Формули для розрахунку коефіцієнтів викидів ПГ наведені нижче:

для негашеного вапна

2. . . .(СO / CаО) Вміст_CaOКВн в Стех співв , (2.18)

де

2. .(СO / CаО)Стех співв

- стехіометричне співвідношення молекулярної маси CO2 та

СаО

Вміст_CaO - Вміст активного СаО, частка

для доломітизованого негашеного вапна

2. . . . .(СO / CаО MgO) Вміст_CaO MgOКВд н в Стех співв , (2.19)

де

2. .(СO / CаО)Стех співв - стехіометричне співвідношення молекулярної маси CO2 та

СаОMgO

Вміст_CaO - Вміст активних СаОMgO, частка

для гашеного вапна

. . 2 21 _ Ca(OH) _ Ca(OH)г вКП Вміст Вол , (2.20)

де

. .г вКП - коефіцієнт поправки на гашене вапно,відн.од.

2_ Ca(OH)Вміст - частка гашеного вапна, частка

2_ Ca(OH)Вол - вологість гашеного вапна, частка

При розробці національних коефіцієнтів викидів, в межах дослідження проведених

Державним підприємством «Український науково-дослідний та проектно-конструкторський

інститут будівельних матеріалів», було встановлено, що вміст активних CaO+ MgO у вапні,

що виробляється в Україні, нижче рекомендованих значень Керівних вказівкок МГЕЗК з

ефективної практики та врахування факторів невизначеності в національних кадастрах.

Показники вапна, що виробляється в Україні, відповідають національному стандарту ДСТУ

Б В.2.7-90-99 «Вапно будівельне. Технічні умови». Таким чином розробка національних

коефіцієнтів викидів проводилась з використанням припущень, що ґрунтуються на

положеннях цього стандарту.

84

Отримані коефіцієнти викидів не дорівнюють постійній величині, оскільки активність

гашеного та негашеного вапна відрізняється у певних межах, а співвідношення об’ємів

виробництва гашеного і негашеного вапна змінюється у різних роках.


виробленого вапна, приймаються на основі національної статистики про виробництво

промислової продукції (форма державної статистичної звітності ғ 1-П). В якості

співвідношення між об’ємами виробництва жирного (кальцитового) та доломітизованого

вапна приймається значення за замовчуванням 85/15 у відповідності до Керівних вказівок


кадастрах.

Викиди ПГ від виробництва вапна за перший період дії зобов’язань Кіотського


Таблиця 2.72 – Викиди ПГ у категорії «Виробництво вапна» за перший період дії зобов’язань


Рік Викиди в категорії «Виробництво вапна», тис.т.

CO2 CH4 N2O

2008 3 002,30

2009 2 462,67

2010 2 548,13

2011 2 804,46


Рисунок 2.37 - Графік динаміки зміни викидів ПГ у категорії «Виробництво вапна» за перший


85

Виробництво аміаку (категорія 2.В.1 ЗФЗ)


інших вирішальних факторів у категорії «Виробництво аміаку» за перший період дії


Таблиця 2.73 – Зміни у методології розрахунків викидів ПГ у категорії «Виробництво аміаку» у


2008 2009 2010 2011

Використання даних,

отриманих від

підприємств.

Споживання

природного газу в

якості сировини для

виробництва аміаку

приймалися за даними

підприємств (метод

рівня 3). При

виробництві аміаку


коефіцієнти викидів за


(Переглянуті Керівні

принципи, т.2,1996 р.)

V =Ag*mc*44/12, де Ag

- кількість природного

газу, що споживається

для виробництва

аміаку, тис.т, mc - зміст

вуглецю у природному

газі,т/т

Відповідно до


переглянутих Керівних

принципів викиди

діоксиду вуглецю при


розраховуються за

формулою:

V = A*m*Q*k*44/12,

де А -кількість

природного газу, що

споживається для

виробництва аміаку,

тис.м3, m-зміст вуглецю

у природному

газі,т/ТДж, Q- нижча

теплота згорання

природного газу,

ТДж/тис.м3, k -

коефіцієнт окислення

природного газу при

спалюванні, відн.од.

Нижча теплота згоряння


приймалася рівною Q =

33,85 ТДж / млн. м3, а

коефіцієнт окислення

природного газу при

спалюванні - k = 0,995.


зроблені перерахунки

зумовлені переходом до


національного значення

вмісту вуглецю у

природному газі.

Викиди діоксиду

вуглецю при


розраховуються за

формулою:

V = A*m*Q*44/12.


вироблені

перерахунки за

весь часовий ряд,

зумовлені

уточненням даних

про споживання

природного газу в

якості сировини

для виробництва

аміаку та

коригуванням

національного

значення вмісту

вуглецю у

природному газі.

Для оцінки викидів

НМЛОС, СО і SO2

при виробництві

аміаку



викидів за





86

Оцінки викидів ПГ від виробництва аміаку проводяться згідно з Керівними

вказівками МГЕЗК 2006 року. При цьому дані про споживання природного газу в якості

сировини для виробництва приймались за даними підприємств (метод рівня 3).


аміаку можна представити наступним чином:

. .газ .

44

12аміак прир газ прир прир газВикиди Спож С NCV , (2.21)

де

.прир газСпож - кількість природного газу, що була спожита для виробництва аміаку, тис.м3;

.газприрС - вміст вуглецю у природному газі,тС/ТДж;

.прир газNCV - нижча теплота згоряння природного газу, ТДж/тис.м3;

44

12


вуглецю.

У розрахунках використовувалось національне значення вмісту вуглецю у

природному газі. Нижча теплота згоряння природного газу приймалась за даними форми

державної статистичної звітності ғ11-МТП.


виробленого аміаку, приймались на основі даних підприємств-виробників, що мало

забезпечити найвищий рівень точності оцінок викидів.

Динаміка змін викидів ПГ у категорії «Виробництво аміаку» за перший період дії


Викиди ПГ від виробництва аміаку за перший період дії зобов’язань Кіотського


Таблиця 2.74 – Викиди ПГ у категорії «Виробництво аміаку» за перший період дії зобов’язань


Рік Викиди в категорії «Виробництво аміаку», тис.т.

CO2 CH4 N2O

2008 6 071,96

2009 3 808,86

2010 5 167,75

2011 6 755,92


87

Рисунок 2.38 - Графік динаміки зміни викидів ПГ у категорії «Виробництво аміаку» за перший


Виробництво чавуну та сталі (категорія 2.С.1 ЗФЗ)


інших вирішальних факторів у категорії «Виробництво чавуну та сталі» за перший період дії

зобов’язань Кіотського Протоколу показаний в таблиці 2.75 .

Таблиця 2.75 – Зміни у методології розрахунків викидів ПГ у категорії «Виробництво чавуну та

сталі» у перший період дії зобов’язань Кіотського Протоколу

2008 2009 2010 2011




практики (метод

рівня 2) і



викидів СО2 і


викидів за

замовчуванням для

інших ПГ.

Коефіцієнт викидів

СО2 при

використанні коксу

- 3,01-3,04 т СО2 / т

коксу, який

практично

збігається з

коефіцієнтом за

замовчуванням,

рівним 3,1.


СО2 при

використанні коксу є

на рівні 3,11-3,13 т

СО2 / т коксу, що

практично збігається

з коефіцієнтом за

замовчуванням,

рівним 3,1.Не має

інформації щодо

коефіціента викидів

метану при

виробництві чавуну.

Оцінка викидів

метану при


агломерату не

проводилася через

відсутність

методики МГЕЗК.

Для підвищення

точності оцінки

викидів при

виробництві чавуну і

сталі була виконана

НДР «Розробка

методики розрахунку

та визначення викидів

вуглекислого газу при


сталі» УкрДНТЦ

«Енергосталь». -

М.Харків. - 2012 р.


метану при

виробництві чавуну -

0,9 кг метану на тонну

чавуну.

Для підвищення

точності оцінки



сталі Державною

установою «Державна

екологічна академія

післядипломної освіти

та управління» за

участю ДП «Укр НТЦ

Енергосталь» була

виконана науково-

дослідна робота

«Розробка методики

розрахунку і

прогнозування обсягів

викидів парникових

газів на металургійних

підприємствах

України», м.Київ. -

2013 р..

88


2008 2009 2010 2011


метану при

виробництві чавуну

приймався рівним

0,9 кг метану на

тонну чавуну.

Викиди СО2 при


агломерату

враховуються разом

з викидами СО2 при

виробництві чавуну.


виконані

перерахунки,

зумовлені

коригуванням вмісту

вуглецю в коксі з

1990 по 2004 рр.,а

також уточненням


СО2 при

використанні

вугільних електродів


електросталі.



чавуну в Україні

лежать в межах 680-

810 кг / т чавуну. У

2010 р.цей коефіцієнт

дорівнював 765 кг / т .

Національні


при виробництві сталі,

які лежать в межах:·

94,3 - 115,3 кг / т (у

2010 р. - 115,3 кг / т) -

для мартенівської

сталі;· 130,3 - 143,5 кг

/ т (у 2010 р. - 140,2 кг

/ т) - для киснево-

конвертерної сталі;·

9,85 - 34,73 кг / т (у

2010 р. - 16,92 кг / т) -

для електросталі;·

102,9 - 127,9 кг / т (у

2010 р. - 126,0 кг / т) -

в середньому по всіх

видах сталі.


виконані перерахунки



сталі за весь часовий

ряд . Перерахунки при

виробництві сталі


додатковим

урахуванням викидів

вуглецю , який

надходить у

сталеплавильні печі з

металобрухтом .

Перерахунки при

виробництві чавуну


перенесенням

приблизно половини

викидів від

використання коксу в

енергетичний сектор.



чавуну в Україні

знаходяться в межах

665-810 кг СО2 / т

чавуну. У 2011 р. цей

коефіцієнт дорівнює

672 кг СО2 / т чавуну.




89

Виробництво чавуну

Для оцінки викидів ПГ від виробництва чавуну використовується метод рівня 2 з



кадастрах.


чавуну можна представити наступним чином:

.руд .

44( )

12чавун відн відн C гр чавунВикиди КВ m m m , (2.22)

де

віднКВ - коефіцієнт викидів для відновника, тСО2/т відновника;

віднm - маса відновника,т;

.рудCm - маса вуглецю у руді, т;

.гр чавунm - маса вуглецю у граничному чавуні, т;

44

12


вуглецю.

Коефіцієнт викидів діоксиду вуглецю для коксу як відновника розраховується за

наступною формулою:

.

44( /100)

12кокс дом коксКВ С , (2.23)

де

.дом коксС - вміст вуглецю у доменному коксі, %;

44

12


вуглецю.

Вміст вуглецю у коксі визначається за наступною формулою:

. .( )*100%/дом кокс кокс S кокс s CС NCV m NCV NCV , (2.24)

де

коксNCV - нижча теплота згоряння коксу, ккал/кг;

.S коксm - вміст сірки у коксі, відн.од.;

sNCV - нижча теплота згоряння сірки, ккал/кг;

CNCV - нижча теплота згоряння вуглецю, ккал/кг.

Для підвищення точності оцінки викидів ПГ при виробництві чавуну та сталі ДП

«Державна екологічна академія післядипломної освіти та управління» за участі ДП УкрНТЦ

«Енергосталь» була виконана науково-дослідницька робота «Розробка методики розрахунку

та прогнозування викидів парникових газів на металургійних підприємствах України». В

межах виконання даної роботи було проведено уточнення даних про виробництво чавуну та

сталі, вміст вуглецю у коксі, витрати електродів на виробництво електросталі та інших

90

параметрів. Результати цієї роботи дозволили уточнити значення національних коефіцієнтів

викидів у даній категорії.

Дані про діяльність, що в даному випадку представляють собою обсяги споживання

коксу для виробництва чавуну в Україні, були визначені за допомогою наступних джерел:

даних про витрати коксу на кінцеве споживання (виробництво промислової продукції)

– розділ 4 графа 3 форми державної статистичної звітності ғ4-МТП, код сектору 27.1 в

2002-2011 роках та код сектору 121093 в 1998-2001 роках;

даних про енергетичне споживання коксу доменними печами – розділ 3 графа 5

форми державної статистичної звітності ғ4-МТП, код сектору 27.1 в 2002-2011 роках та код

сектору 121093 в 1998-2001 роках;

даних про споживання коксу на неенергетичні потреби при виробництві чавуну, сталі

та феросплавів – розділ 4 графа 1 форми державної статистичної звітності ғ4-МТП, код

сектору 27.1 в 2002-2011 роках та код сектору 121093 в 1998-2001 роках;

припущенні про рівність питомої витрати коксу на виробництво чавуну у 1990-1997

роках значенням за 1998 рік.

Виробництво сталі

. . . . . .

44( )

12т н сталь C чугун C т н сталь ЕДП ЕДПВикиди m m КВ m , (2.25)

де

.C чугунm - маса вуглецю у граничному чавуні, що використовується для виплавки

термічно необробленої сталі, т;

. . .C т н стальm - маса вуглецю у термічно необробленій сталі, т;

ЕДПКВ - коефіцієнт викидів діоксиду вуглецю для сталі, отриманої в

електродугових печах тСО2/т сталі;

ЕДПm - маса сталі, що виплавляється в електродугових печах,т;

44

12


вуглецю.

В результаті виконання НДР «Розробка методики розрахунку та прогнозування

викидів парникових газів на металургійних підприємствах України». було встановлено, що

при виробництві сталі також необхідно враховувати вуглець, що надходить до

сталеплавильних печей з металобрухтом. Тому формула, наведена вище, була доповнена

складовою, що враховує вуглець, що надходить до печі у вигляді металобрухту.

. . . . . . .

44 44( )

12 12т н сталь C чугун C т н сталь ЕДП ЕДП C мбВикиди m m КВ m m , (2.26)

де .C мбm - маса вуглецю у металобрухті, т;

91

Викиди ПГ від виробництва чавуну та сталі за перший період дії зобов’язань

Кіотського Протоколу наведені у таблиці 2.76.

Таблиця 2.76 Викиди ПГ у категорії «Виробництво чавуну та сталі» за перший період дії


Рік Викиди в категорії «Виробництво чавуну і сталі», тис.т.

CO2 CH4 N2O

2008 27 964,24 27,89

2009 23 804,49 23,11

2010 25 049,87 24,63

2011 23 716,70 25,99


Рисунок 2.39 Графік динаміки зміни викидів ПГ у категорії «Виробництво чавуну та сталі» за


Виробництво азотної кислоти (категорія 2.В.2 ЗФЗ)


інших вирішальних факторів у категорії «Виробництво азотної кислоти» за перший період

дії зобов’язань Кіотського Протоколу показаний в таблиці 2.77.

92

Таблиця 2.77 – Зміни у методології розрахунків викидів ПГ у категорії «Виробництво азотної

кислоти» у перший період дії зобов’язань Кіотського Протоколу

2008 2009 2010 2011

Дані про виробництво

азотної кислоти отримані

в Мінпромполітики і

Держкомстаті. Значення

коефіцієнта викидів N2O

визначено за даними

Мінпромполітики.

Оцінка викидів закису

азоту виконувалася

згідно з рекомендаціями


практики (метод рівня 1).

Оцінка викидів окислів

азоту проводилася


Переглянутих Керівних

Принципів МГЕЗК 1996

року.

Значення коефіцієнта

викидів закису азоту (4,5

кг / т) прийнято за даними

Агентства держмайна

України, яке визначалися

як середньозважена

величина коефіцієнтів

викидів на підприємствах

з виробництва азотної

кислоти (окремо для

кожного агрегату).У даній

категорії виконані

перерахунки, обумовлені

поділом викидів закису

азоту при виробництві

азотної і адипінової

кислоти, які в

попередньому кадастрі

наводилися разом.




У даній

категорії

перерахунки

не


Оцінки викидів N2O від виробництва азотної кислоти проводиться згідно з Керівними

вказівками МГЕЗК з ефективної практики та врахування факторів невизначеності в

національних кадастрах.


азотної кислоти можна представити наступним чином:

2 2 3 2 2_[1 ( )]N O N O HNO N O с N OВикиди КВ P КД К , (2.27)

де

2N OКВ - коефіцієнт викидів N2O при виробництві азотної кислоти, тN2O/тHNO3;

3HNOP - обсяг виробництва азотної кислоти, т;

2N OКД - коефіцієнт деструкції N2O, відн.од.;

2_с N OК - коефіцієнт використання системи боротьби з викидами N2O, відн.од.

Дані про діяльність, що в даному випадку представляють собою об’єм виробленої

азотної кислоти, приймались на основі даних підприємств-виробників та Держкомстату

України. Коефіцієнт викидів закису азоту приймався з даними Агентства держмайна України

і представляє собою середньозважене значення коефіцієнтів викидів підприємств-виробників

України.

Викиди ПГ від виробництва азотної кислоти за перший період дії зобов’язань


93

Таблиця 2.78 – Викиди ПГ у категорії «Виробництво азотної кислоти» за перший період дії


Рік Викиди в категорії «Виробництво азотної кислоти», тис.т.

CO2 CH4 N2O

2008 9,55

2009 6,54

2010 8,09

2011 10,42


Рисунок 2.40 Графік динаміки зміни викидів ПГ у категорії «Виробництво азотної кислоти»


Використання вапняку і доломіту (категорія 2.А.3 ЗФЗ)


інших вирішальних факторів у категорії «Використання вапняку і доломіту» за перший

період дії зобов’язань Кіотського Протоколу показаний в таблиці 2.79.

Таблиця 2.79 – Зміни у методології розрахунків викидів ПГ у категорії Використання вапняку і

доломіту» у перший період дії зобов’язань Кіотського Протоколу

2008 2009 2010 2011


переглянутих

Керівних принципів

і коефіцієнтів

викидів СО2 за


Під час оцінки

викидів СО2 при

використанні


виконаний

перерахунок

викидів в 2008 р. у

зв'язку з


статистичних

даних

Держкомстатом, а

Національні коефіцієнти


використанні вапняку

лежать в межах 0,4335-


використаного вапняку , а

національний коефіцієнт


використанні доломіту.

На основі НДР

«Розробка

методики

розрахунку та

прогнозування

обсягів викидів

парникових газів

на металургійних

підприємствах

94


2008 2009 2010 2011

вапняку і доломіту



за замовчуванням:

440 кг СО2 / т - для


вапняку та 477 кг

СО2 / т - для


доломіту.

Підхід до

визначення даних

про діяльність

відповідає методу

рівня 1.

У викиди СО2 в

категорії


вапняку і доломіту

включені також

викиди від

виробництва скла,

оскільки дані про

його виробництво в

Україні з 2004 р. є

конфіденційними.

також за весь

часовий ряд у

зв'язку з

перенесенням


виробництві скла в

категорію 2.А.7.1

«Виробництво

скла».

становить 0,4645 тСО2 на

тонну використаного

доломіту. Значення

загального коефіцієнта


використанні вапняку і

доломіту лежить в межах

0,4339-0,4347 т / т.

У даній категорії виконані

перерахунки викидів за

весь часовий ряд

Основною причиною

скорочення викидів є

уточнення даних про

використання вапняку і

доломіту при виробництві

продукції підприємств

металургійного

комплексу, виконане на

підставі результатів НДР


розрахунку та визначення

викидів вуглекислого газу

при використанні вапняку

і доломіту». -

УкрДНТЦ«Енергосталь».

- М.Харків. - 2012 р.

Виконання цього

дослідження дозволило

перейти до використання

національних коефіцієнтів

викидів СО2 , які дещо

нижче коефіцієнтів

викидів за замовчуванням,

що використовувалися в

попередній інвентаризації.

України». були

отримані дані про


вапняку та

доломіту в

металургії – для

виробництва

агломерату,

окатишів, чавуну,

сталі та

феросплавів на

основі даних про

питомі витрати

вапняку та

доломіту на

виробництво цих

видів продукції та

національні

коефіцієнти. У

даній категорії


прово-дились.

Статистичні дані про використання вапняку та доломіту в Україні відсутні. Форма

державної статистичної звітності 1-П містить інформацію (починаючи з 2004 року) лише про

виробництво флюсового вапняку, а також про споживання вапняку для цукрової та хімічної

промисловості (для виробництва соди), для виробництва цементу та вапняку та для

сільського господарства. При підготовці національних кадастрів до 2004 року

використовувались дані щодо виробництва вапняку та доломіту для України в цілому, що

були отримані з Агентства держмайна України.

Для підвищення точності оцінок викидів при використанні вапняку та доломіту ДП

«Державна екологічна академія післядипломної освіти та управління» була виконана

95

науково-дослідна робота «Розробка методики розрахунку та прогнозування обсягів викидів

парникових газів на металургійних підприємствах України». На основі результатів її

виконання були отримані дані про використання вапняку та доломіту в металургії – для

виробництва агломерату, окатишів, чавуну, сталі та феросплавів на основі даних про питомі

витрати вапняку та доломіту на виробництво цих видів продукції. Крім того, на основі даних

про вміст СаСО3 и МgСО3 у вапняку та доломіті було визначено національні коефіцієнти

викидів і викиди СО2 при використанні вапняку і доломіту у даній категорії.

Викиди ПГ від використання вапняку та доломіту за перший період дії зобов’язань


Таблиця 2.80 – Викиди ПГ у категорії «Використання вапняку і доломіту» за перший період дії


Рік Викиди в категорії «Використання вапняку і доломіту», тис.т.

CO2 CH4 N2O

2008 4 784,64

2009 3 784,28

2010 3 677,14

2011 4 018,70


Рисунок 2.41 Графік динаміки зміни викидів ПГ у категорії «Використання вапняку і

доломіту» за перший період дії зобов’язань Кіотського Протоколу

Виробництво алюмінію та феросплавів (категорія 2.С.5 ЗФЗ)

Категорія «Виробництво алюмінію та феросплавів» була ключовою за викидами CO2

лише у одному році з періоду, що розглядається, у 2010 році. Викиди від виробництва

алюмінію та феросплавів були об’єднані у категорію 2.С.5 «Виробництво алюмінію та

96

феросплавів», оскільки статистичні дані про виробництво алюмінію в Україні представляють

собою конфіденційну інформацію і таке об’єднання категорій повинно було забезпечити

виконання умови збереження конфіденційності результатів інвентаризації викидів.

Для розгляду аналітичних моделей залежності викидів ПГ від об’ємів діяльності

доцільно розглянути ці категорії окремо.

Виробництво феросплавів


інших вирішальних факторів у категорії «Виробництво феросплавів» за перший період дії


Таблиця 2.81 – Зміни у методології розрахунків викидів ПГ у категорії Виробництво

феросплавів» у перший період дії зобов’язань Кіотського Протоколу

2008 2009 2010 2011


керівних принципів


інвентарізацій

парникових газів

МГЕЗК, 2006 -

метод третього

рівня

деталізації,заснован

ий на кількості та

складі відновника.

Оцінка викидів СО2

виконувалася за

статистичними

даними щодо

загального

виробництва

феросплавів і

середньозважених

коефіцієнтіввикидів

.


виконані

перерахунки,

зумовлені

уточненням




феросплавів в

результаті

прийняття

консервативного

припущення про

зміст вуглецю в

руді на рівні 0,5%,

зробленого на

підставі


експерта, що

виконував контроль

якості

інвентаризації в цій

категорії.

При виконанні

науково-дослідної

роботи «Розробка

методики

розрахунку

івизначення

викидів

вуглекислого газу


чавуну і сталі»

УкрДНТЦ


М.Харків. - 2012

р. була виконана

також

інвентаризація



феросплавів. У

даній категорії

виконані


викидів в 2007-

2009 рр.. у зв'язку

з коригуванням

даних про

діяльність на

одному з

підприємств.

При виконанні науково-

дослідної роботи

«Розробка методичних

рекомендацій щодо

визначення коефіцієнтів

викидів парникових газів

шляхом уточнення даних

про склад відновників,

що використовуються


феросплавів, а також

вмісту вуглецю в руді,

шлакоформуючих

матеріалах і відходах»

ДУ «Державна

екологічна академія

післядипломної освіти та

управління». - М.Київ. -

2013 р. була виконана

інвентаризація викидів

діоксиду вуглецю при

виробництві феросплавів

за 2010-2011 рр.За 2011

рік середній вміст

вуглецю в руді прийнято

на рівні 0,74%, в

концентраті - 1,5%,

агломераті - 0,26%,

відходах - 1,69%.



відбувались.

97

Оцінки викидів ПГ від виробництва феросплавів проводяться згідно з Керівними

вказівками МГЕЗК 2006 року. При цьому використовується метод рівня 3, заснований на

даних про кількість та склад відновника.


феросплавів можна представити наступним чином:

2

. . ,

., , ., ., , ., ., , .,

, , , . . , ,

44 44 44( ) ( ) ( )

12 12 12

44 44( ) ( )

12 12вих непрод поток l

CO відн і С відн і руда h С руда h шлакоутв j С шлакоутв j

i h j

продукт k С продукт k вих непрод поток l С

k l

Викиди m С m С m С

m С m С

,

(2.28)

де .,відн іm - маса відновника і, тони;

, .,С відн іС - вміст вуглецю у відновнику і, тони С/тону відновника і;

.,руда hm - маса руди h, тони;

, .,С руда hС - вміст вуглецю у руді h, тони С/тону руди h;

.,шлакоутв jm - маса шлакоутворюючого матеріалу j, тони;

, .,С шлакоутв jС - вміст вуглецю у шлакоутворюючому матеріалі j, тони С/тону

шлакоутворюючого матеріалу j;

,продукт km - маса продукту k, тони;

, ,С продукт kС - вміст вуглецю у продукті k, тони С/тону продукту k;

. . ,вих непрод поток lm - маса непродуктового вихідного потоку l, тони;

. . ,,вих непрод поток lСС - вміст вуглецю у не продуктовому вихідному потоці l, тони С/тону

непродуктового вихідного потоку l;

44

12


вуглецю.

Дані про діяльність, що в даному випадку представляють собою дані з виробництва

феросплавів, приймались на основі даних чотирьох підприємств-виробників та

Держкомстату України. На долю означених чотирьох виробників в різні роки припадає

більше 87% усього виробництва феросплавів в Україні.

Національні коефіцієнти викидів визначались на основі даних про виробництво

феросплавів, масу використаної руди, концентрату, агломерату, відновників,

шлакоутворюючих матеріалів та відходів, а також на основі даних про вміст вуглецю у

відновниках, руді, концентраті, агломері та продукції, що були отримані від підприємств-

виробників.

Виробництво алюмінію


інших вирішальних факторів у категорії «Виробництво алюмінію» за перший період дії


98

Таблиця 2.82 – Зміни у методології розрахунків викидів ПГ у категорії Виробництво алюмінію»

у перший період дії зобов’язань Кіотського Протоколу

2008 2009 2010 2011


переглянутих керівних

принципів і коефіцієнтів

викидів ПГ за

замовчуванням - для

викидів СО2, і

використання Керівництва

з ефективної практики і

коеффіціентів викидів за

замовчуванням - для

перфторвуглеців.

Відповідно до Керівництва

з ефективної практики

викиди перфторвуглеців

при виробництві алюмінію

визначалися із

застосуванням методу

Табера (рівень деталізації -

3b).Коефіцієнт викидів СО2

прийнятий рівним 1,8 т

СО2 / т алюмінію.

У даній

категорії


відбувались.

Викиди СО і NOx

визначалися з

використанням


за замовчуванням.

При інвентаризації

викидів СО2 в даній

категорії були

виконані

перерахунки у

зв'язку з

коригуванням даних

про використання

відновників при


феросплавів в


виконання НДР


розрахунку та

визначення викидів

вуглекислого газу


чавуну і сталі». -

УкрДНТЦ


М.Харків. - 2012 р..

За даними єдиного

виробника алюмінію

в Україні, з травня

2010 року,

виробництво

алюмінію

припинено. Тому

оцінка викидів ПГ в

цій категорії не

проводилася.

Оцінки викидів CO2 від виробництва алюмінію виконувались у відповідності до

методу 1 Переглянутих керівних принципів МГЕЗК 1996 року тільки для горизонтального

методу Содерберга.


алюмінію можна представити наступним чином:

2 2СО Al СОВикиди Виробництво КВ , (2.29)

де

AlВиробництво - обсяг виробництва алюмінію, т;

2СОКВ - коефіцієнт викидів CO2, т CO2/т алюмінію;

Дані про діяльність, що в даному випадку представляють собою дані з обсягу

виробництва алюмінію, були отримані від єдиного в Україні підприємства-виробника

алюмінію – Запорізькому алюмінієвому комбінаті.

Коефіцієнт викидів приймався за замовчуванням згідно з Переглянутими керівними

принципами МГЕЗК 1996 року.

99

Динаміка змін викидів ПГ у категорії «Виробництво алюмінію та феросплавів »

(категорія 2.С.5 ЗФЗ) за перший період дії зобов’язань Кіотського Протоколу

Викиди ПГ від виробництва феросплавів були об’єднані з викидами ПГ від

виробництва алюмінію до 2010 року (з міркувань збереження конфіденційності інформації

про виробництво алюмінію), причому з травня 2010 року виробництво алюмінію в Україні

припинилось, аналіз викидів ПГ буде проводитись по об’єднаній категорії 2.С.5 ЗФЗ

«Виробництво алюмінію та феросплавів». Викиди ПГ від виробництва алюмінію та

феросплавів за перший період дії зобов’язань Кіотського Протоколу наведені у таблиці 2.83.

Таблиця 2.83 – Викиди ПГ у категорії «Виробництво алюмінію та феросплавів» за перший


Рік Викиди в категорії «Виробництво алюмінію та феросплавів», тис.т.

CO2 CH4 N2O

2008 3 055,84

2009 2 031,84

2010 2 708,77

2011 2 264,60


Рисунок 2.42 Графік динаміки зміни викидів ПГ у категорії «Виробництво алюмінію та

феросплавів» за перший період дії зобов’язань Кіотського Протоколу

2.3. Категорія джерел викидів «Використання розчинників та інших продуктів»

На відміну від групування Керівних принципів 1996, у Керівних принципах 2006

сектор «Використання розчинників та іншої продукції» був об'єднаний з «Промисловими

процесами» [6].

100

У секторі «Використання розчинників та інших продуктів» розглянуті викиди ПГ в

наступних категоріях:

- викиди неметанових летких органічних сполук (НМЛОС) в результаті застосування

фарб;

- викиди НМЛОС від процесів знежирення і сухого чищення;

- викиди НМЛОС при виробництві та обробці хімічних продуктів;

- викиди закису азоту при його використанні в медичних цілях.

Викиди НМЛОС в секторі «Використання розчинників та інших продуктів» в 1990 р.

складали 346,12 тис. т., а у 2011 р. знизилися до рівня 86,05 тис.т. Викиди закису азоту в

секторі в 1990 р. становили 1,22 тис. т і в 2011 р. знизилися до 1,07 тис. т. Вклад сектора в

сумарні викиди ПГ України склав в 1990 р. 378,2 тис. т СО2-екв, в 2011 р. - 331,7 тис. т СО2-

екв [10].

Застосування фарб (категорія 3.А. ЗФЗ)


інших вирішальних факторів у категорії «Застосування фарб» за перший період дії


Таблиця 2.84 – Зміни у методології розрахунків викидів ПГ у категорії «Застосування фарб» у


2008 2009 2010 2011

Для оцінки викидів НМЛОС від

використання фарб використаний метод,

описаний EMEP / CORINAIR.Значення

коефіцієнта викидів НМЛОС становить 0,33

т НМЛОС / т лакофарбових виробів.

У даній

категорії


не

проводився.

У даній

категорії


не


У даній

категорії


не


Викиди НМЛОС в категорії «Застосування фарб» пов'язані з використанням фарб,

лаків, емалей, шпаклівок і грунтівок галузями, технології яких передбачають ці процеси -

машинобудування, деревообробна промисловість, легка промисловість, ремонтно-будівельна

промисловість. При цьому в атмосферу викидаються НМЛОС, які в 100 % складі присутні в

розчинниках, використаних при виробництві лакофарбових виробів, і представляють їх

летючу частину - ксилол, уайт-спірит, нефрас-150/200, толуол, ацетон, бутанол і ін. [10].

Для оцінки викидів ПГ у категорії використовуються методи, описані

EMEP/CORINAIR. Підхід рівня 1 за замовчуванням полягає в множенні витрат фарби на

коефіцієнт забруднення та визначається за формулою (2.30):

101

чзабруднюваовиробництвчзабруднюва EFARE , (2.30)

де: Eзабруднювач – викиди конкретного забруднювача,

ARвиробництво – показники діяльності при нанесенні фарби (витрата фарби),

EFзабруднювач – коефіцієнт викидів для даного забруднювача

Підхід Рівня 2 може використовуватися у випадку, коли можна розрізнити різні

об'єкти, що фарбуються, а також різні фарби, що використовуються і якість цих фарб.

Визначається використання фарби по кожному окремому процесу (технології) окремо, і

застосовуються коефіцієнти викидів, характерних для технологій, для кожного типу процесу

(2.31):

технології

чзабруднюватехнологіятехнологіянявикористанчзабруднюва EFARE ,, , (2.31)

де: ARвикористання, технологія – використання фарби в рамках категорії джерела відносно

даної конкретної технології,

EFтехнологія,забруднювач – коефіцієнт викидів для даної технології і забруднювача.

Рівень 3 для цієї категорії відсутній. [9]

Для України у даній інвентаризації для оцінки викидів НМЛОС від використання

фарб застосовується метод, описаний EMEP/CORINAIR. Даними про діяльність у цій

категорії є дані про споживання лаків і фарб в Україні. Для їх отримання була використана

інформація Держстату України про виробництво, експорт та імпорт лакофарбової продукції

(включаючи емалі та глазурі), виготовленої з синтетичних полімерів (форма статистичної

звітності ғ 1-П). Коефіцієнтом викидів, по суті, є процентний вміст розчинника в складі

лакофарбових виробів. Для розрахунку середнього коефіцієнта викидів були використані

дані про склад фарб, лаків, емалей і шпаклівок, надані виробником подібної продукції в

Україні ЗАТ «ЛАКМА». Значення коефіцієнта викидів НМЛОС, отримане за результатами

розрахунків, становить 0,33 т НМЛОС/т лакофарбових виробів [10].

Викиди ПГ від застосування фарб за перший період дії зобов’язань Кіотського

Протоколу наведені у таблиці 2.85. Викиди НМЛОС в даній категорії в 2011 р. склали 61,41

тис. т.

Таблиця 2.85 – Викиди ПГ у категорії «Застосування фарб» за перший період дії зобов’язань


Роки Викиди ПГ у категорії «Застосування фарб», тис. т

CO2 N2O НМЛОС

2008 NE 84,81

2009 NE 65,39

2010 NE 69,97

2011 NE 61,41

102

На рисунку 2.43 наведено динаміку викидів НМЛОС у категорії у 2008-2011 рр.

60.00

65.00

70.00

75.00

80.00

85.00

90.00

2008 2009 2010 2011

Ви

кид

и, т

ис.

т Н

МЛ

ОС

НМЛОС

Рисунок 2.43 Динаміка викидів НМЛОС у категорії «Застосування фарб» за перший період дії


Знежирення і суха чистка (категорія 3.B ЗФЗ)


інших вирішальних факторів у категорії «Знежирення і суха чистка» за перший період дії


Підхід Рівня 1 розрахунку викидів в процесі знежирення заснований на статистичних

даних по продажах розчинників та застосовує загальну формулу (2.30).

Для застосування підходу по Рівню 2 має бути розподіл як за даними по здійснюваної

діяльності, так і за коефіцієнтами викидів для різних процесів, які можуть відбуватися в

країні. Викиди ПГ визначаються за формулою (2.31). Рівень 3 не використовується у даній

категорії.

Таблиця 2.86 – Зміни у методології розрахунків викидів ПГ у категорії «Знежирення і суха

чистка» у перший період дії зобов’язань Кіотського Протоколу

2008 2009 2010 2011

Згідно EMEP / CORINAIR найпростішим

методом розрахунку викидів НМЛОС є їх

визначення як добуток даних про споживання

даного розчинника (використаного для

знежирення або хімчистки) на коефіцієнт

викидів.Коефіцієнт викидів НМЛОС для засобів

знежирення прийнятий рівним 1,0. Для хімічних

речовин, що застосовуються в хімчистці,

відповідно до EMEP / CORINAIR., коефіцієнт

викидів прийнятий рівним 0,8.

У даній

категорії


не


У даній

категорії


не


У даній

категорії


не


103

У підході Рівня 1 оцінка викидів в процесі хімічної чистки здійснюється на підставі

даних про споживання розчинника. Коефіцієнти викидів Рівня 1 для категорії «Хімічна

(суха) чистка» наведено у EMEP/CORINAIR. Для визначення викидів ПГ на Рівні 2

використовується формула (2.31). Рівень 3 не застосовується до даної категорії [9].

Для розрахунку викидів НМЛОС від процесів знежирення необхідні дані про

кінцевий споживанні в Україні найбільш поширених засобів знежирення - уайт-спіриту та

технічного гасу. Для їх отримання використовувалася форма статистичної звітності ғ 4 -

МТП: з даних про кінцевому неенергетичних споживанні уайт-спіриту та технічного гасу

відняті дані про їх споживанні в якості складових при лакофарбовому виробництві. Дані про

імпорт трихлоретилена і тетрахлоретилену (перхлоретілен) надані Держстатом України.

Коефіцієнт викидів НМЛОС для засобів знежирення прийнятий за замовчуванням рівним

1,0; для хімічних речовин, що застосовуються в хімчистці - 0,8 відповідно до

EMEP/CORINAIR. [9]

Викиди НМЛОС в даній категорії пов'язані з використанням технічного гасу і уайт-

спіриту при знежирюванні, а також з використанням трихлоретилену і тетрахлоретилену

(перхлоретілена) підприємствами хімчисток. Викиди НМЛОС від процесів знежирення і

сухого чищення в 2011р. склали 7,16 тис.т, що в 2,5 рази менше цього показника в 1990 р.

(18,41 тис. т). Викиди ПГ від знежирення і сухої чистки за перший період дії зобов’язань


Таблиця 2.87 – Викиди ПГ у категорії «Знежирення і суха чистка» за перший період дії


Рік Викиди у категорії «Знежирення і суха чистка»

CO2 N2O НМЛОС

2008 NE NE 9,02

2009 NE NE 3,03

2010 NE NE 3,41

2011 NE NE 7,41


104

2.00

3.00

4.00

5.00

6.00

7.00

8.00

9.00

10.00

2008 2009 2010 2011

Викиди, тис. т

НМЛОС

НМЛОС

Рисунок 2.44 - Динаміка викидів НМЛОС у категорії «Знежирення і суха чистка» за перший


Хімічні продукти: виробництво та обробка (категорія 3.C ЗФЗ )


інших вирішальних факторів у категорії «Хімічні продукти: виробництво та обробка» за

перший період дії зобов’язань Кіотського Протоколу показаний в таблиці 2.88.

Дана категорія охоплює викиди НМЛОС при виробництві та переробці різних

хімічних продуктів. У дану інвентаризацію включені розрахунки викидів НМЛОС від

наступних виробництв:

– переробка нафти;

– виробництво ксилолу і бензолу;

– виробництво лакофарбових виробів;

– виробництво хімічного волокна та ниток;

– виробництво скловолокна;

– виробництво гумотехнічних виробів, шин і гумового взуття [10].

Таблиця 2.88 – Зміни у методології розрахунків викидів ПГ у категорії «Хімічні продукти:

виробництво та обробка» у перший період дії зобов’язань Кіотського Протоколу

2008 2009 2010 2011

Немає достатньої інформації для розрахунку

національних коефіцієнтів викидів в цій

категорії, для оцінки викидів НМЛОС

використані коефіцієнти викидів за видами

виробництв, визначені для Білорусії, в

хімічній промисловості якої застосовуються

подібні з українськими технології.

У даній

категорії


не


У даній

категорії


не


У даній

категорії


не


105

У підході Рівня 1 для викидів від хімічних речовин використовується загальне

рівняння (2.30). Для оцінки викидів від хімічних речовин на Рівні 2 використовується

рівняння (2.31). Рівень 3 для цієї категорії не використовується [10].

Викиди НМЛОС від виробництва фталевого ангідриду, пропілену та полістиролу

включені в сектор «Промислові процеси». У зв'язку з тим, що в Україні добре розвинене

хімічне виробництво, викиди НМЛОС в цій категорії значні (бензин нафтовий, циклогексан,

ацетон, циклогексанон та ін.)

Дані про обсяги виробництва продукції галузями хімічної промисловості та первинної

переробки нафти надаються Держстатом України (форма статистичної звітності ғ 1-П).

У зв'язку з тим, що немає достатньої інформації для розрахунку національних

коефіцієнтів викидів в цій категорії, для оцінки викидів НМЛОС використані коефіцієнти

викидів за видами виробництв, наведені в кадастрі Республіки Білорусь в хімічній

промисловості, в якій застосовуються подібні з українськими технології [10].

Викиди ПГ від виробництва та обробки хімічних продуктів за перший період дії

зобов’язань Кіотського Протоколу наведені у таблиці 2.89.

Таблиця 2.89 – Викиди ПГ у категорії «Хімічні продукти: виробництво та обробка» за перший


Викиди у категорії «Хімічні продукти: виробництво та обробка», тис.т

CO2 N2O НМЛОС

2008 NE 26,33

2009 NE 24,61

2010 NE 21,10

2011 NE 17,45


15,00

17,00

19,00

21,00

23,00

25,00

27,00

2008 2009 2010 2011

Викиди, тис.т

НМЛОС

НМЛОС

Рисунок 2.45 Динаміка викидів НМЛОС у категорії «Хімічні продукти: виробництво та

обробка» за перший період дії зобов’язань Кіотського Протоколу

106

Інше застосування (категорія 3.D ЗФЗ )


інших вирішальних факторів у категорії «Інше застосування» за перший період дії


Таблиця 2.90 – Зміни у методології розрахунків викидів ПГ у категорії «Інше застосування» у

перший період дії зобов’язань Кіотського Протоколу.

2008 2009 2010 2011

У даній категорії оцінюються викиди закису

азоту від її застосування в медичних цілях

(анестезія). В якості даних про діяльність

використані дані Держкомстату про населення

України, а в якості коефіцієнта викидів взята

середня величина використання закису азоту в

цілях анестезії на душу населення в Білорусії.

Невизначеність даних про діяльність, як

статистичних даних, приймається на рівні 5%,

а коефіцієнтів викидів - 100%. При цьому

невизначеність викидів ПГ в даній категорії

становить приблизно 100%.

У даній

категорії


не


У даній

категорії


не


У даній

категорії


не


У даній категорії оцінюються викиди закису азоту від його застосування в медичних

цілях (анестезія).

Медичний закис азоту при кімнатній температурі і атмосферному тиску є газом. При

виробництві, транспортуванні і аж до безпосереднього застосування в лікувальних установах

зберігається в зрідженому вигляді в балонах під високим тиском. Балони являють собою 10

літрові безшовні герметично закриті ємності з вуглецевої сталі за ГОСТ 949-73 з вмістом

основної речовини 6,2 кг. Весь закис азоту, який використовується в медичних установах,

повністю потрапляє в повітря, так як після його використання як інгаляційного анестетика,

газ видихається пацієнтом (елімінація - 100 %) і не утилізується, а 100 % обсягу потрапляє в

навколишнє середовище.

В якості даних про діяльність використані дані національної статистики України про

кількість населення країни, а в якості коефіцієнта викидів взята середня величина

використання закису азоту в цілях анестезії на душу населення в Республіці Білорусь. Для

верифікації результатів була використана інформація про застосування закису азоту в

медичних цілях в Україні, отримана в результаті опитування обласних управлінь охорони

здоров'я [10].

107

Викиди ПГ у категорії «Інше застосування» за перший період дії зобов’язань


Таблиця 2.91 – Викиди ПГ у категорії «Інше застосування» за перший період дії зобов’язань


Рік Викиди у категорії «Інше застосування», тис. т

CO2 N2O НМЛОС

2008 NA 1,0798 NA

2009 NA 1,0755 NA

2010 NA 1,0710 NA

2011 NA 1,0670 NA

На рисунку 2.46 наведено динаміку викидів N2O у категорії у 2008-2011 рр.

1.0600

1.0650

1.0700

1.0750

1.0800

1.0850

2008 2009 2010 2011

Викиди, тис. т

N2O

N2O

Рисунок 2.46 - Динаміка викидів N2O у категорії «Інше застосування» за перший період дії


2.4. Категорія джерел викидів «Cільське господарство»

2.4.1. Загальна характеристика категорії «Cільське господарство»

В секторі «Сільське господарство» відбуваються лише викиди таких парникових

газів, як метан (CH4) та закис азоту (N2O). Протягом 2008-2011 років викиди у секторі

складали дещо нижче, ніж 10 % від загальних викидів в Україні без урахування сектору

«Землекористування, зміни землекористування та лісове господарство» (ЗЗЗЛГ).

Згідно Керівних принципів 2000 року [5], звітність у секторі повинна проводитись в

розрізі 7 категорій:

− 4.А. Кишкова ферментація

− 4.В. Збір, зберігання та використання гною

108

− 4.С. Вирощування рису

− 4.D. Сільськогосподарські ґрунти

− 4.Е. Випалювання саван

− 4.F. Спалювання рослинних решток на полях

− 4.G. Інші викиди

В Україні викиди ПГ відбуваються у категоріях 4.А, 4.В, 4.С, 4.D та 4.G. Відносно

категорії інших викидів звітуються непрямі викиди N2O в результаті збору, зберігання та

використання гною. Викиди в категоріях «Випалювання саван» та «Спалювання рослинних

решток на полях» не оцінювались у зв’язку із тим, що в Україні така діяльність заборонена

згідно Кодексу про адміністративні правопорушення, а також через відсутність саван на

території України.

Найбільші викиди ПГ відбуваються у категоріях 4.D «Сільськогосподарські ґрунти»

та 4.А «Кишкова ферментація». На ці категорії припадає близько 70 % усіх викидів у секторі.

Щодо структури викидів, то близько 70 % припадає на закис азоту (N2O). Решта 30 %

- викиди метану (CH4).

2.4.1. Аналіз ключових категорій сектору «Сільське господарство» за перший

період зобов’язань дії Кіотського протоколу

Перелік ключових категорій без урахування сектору ЗЗЗЛГ за роками із 2008 до 2011

року у секторі наведений у таблиці 2.92.

Таблиця 2.92 – Ключові категорії сектору «Сільське господарство» без урахування сектору

ЗЗЗЛГ

Назва категорії Газ 2008 2009 2010 2011

4.А. Кишкова ферментація СН4 + + + +

4.В. Збір, зберігання та використання СН4 + + + +

4.В. Збір, зберігання та використання N2O + + + +

4.D.1. Прямі викиди від сільськогосподарських

ґрунтів N2O + + + +

4.D.2. Непрямі викиди від сільськогосподарських

ґрунтів N2O + + + +

Як показано у таблиці 2.92 протягом усього періоду із 2008 до 2011 років ключовими

залишалися такі категорії, як кишкова ферментація (викиди метану), збір, зберігання та

використання гною (метан та закис азоту), прямі і непрямі викиди від сільськогосподарських

ґрунтів (викиди закису азоту).

109

2.4.2. Аналітичні моделі залежності викидів ПГ від об’ємів діяльності у

категоріях сектору «Сільське господарство»

Кишкова ферментація (категорія 4.А ЗФЗ).


інших вирішальних факторів у категорії «Кишкова ферментація» за перший період дії


Інвентаризація викидів метану від кишкової ферментації сільськогосподарських

тварин в Україні охоплює такі їх види: велика рогата худоба, вівці, кози, коні, віслюки та

мули, свині, кролики, хутрові звірі, верблюди й буйволи. Викиди від домашньої птиці не

оцінювались, бо у Переглянутих керівних принципах і Керівництві з ефективної практики

відсутня методика для їх розрахунку.

Таблиця 2.93 – Зміни у методології розрахунків викидів ПГ у категорії «Кишкова ферментація»


2008 2009 2010 2011

Використання методу

рівня 3 для оцінки

викидів великої

рогатої худоби (ВРХ),

методу рівня 2

Керівнцтва з


для оцінки викидів від

овець. Для решти

видів тварин, зокрема,

кіз, коней, свиней,

віслюків і мулів

застосовувався метод

рівня 1 Керівництва з



для кроликів та

хутрових тварин

визначені на основі

методики Керівних

принципів 2006 року.

Було проведено

перерахунок через:

- удосконалення

покращення методики для

оцінки викидів метану від

кишкової ферментації ВРХ

шляхом врахування

специфіки складу

кормових раціонів залежно

від природно-кліматичної

зони (полісся, лісостеп і

степ) і рівня продуктивно

про молочного ВРХ.;

- -прийняття за основу при

розрахунку викидів від

ВРХ детальнішої

статистичної бази даних

про витрати кормів для

скота у

домогосподарствах;

- -перегляд кормових норм

для ВРХ на основі

вдосконаленої

інформаційної бази даних

про середню живу масу та

прирости, що враховують

структуру породного

складу.

Було проведено

перерахунок через такі

основні причини:

- -використання

деталізованих за

природними зонами

даних про схему

зеленого конвеєра і

нормах вмісту

поживних речовин в

кормах для розрахунку

викидів від ВРХ, які

базуються на

результатах останніх

досліджень;

- -врахування кормової

патоки у

концентрованих

кормах замість

наведеної класифікації

в [11];

- -наведенням даних про

структуру стада овець

у розрізі

статевовікових груп

згідно вітчизняних

нормативів;

- -забезпеченням

повноти повного

переліку порід овець,

що є в Україні;

У даній

категорії


не

проводились

.

110

- -розрахунок

середньозважених

величин середньої

живої маси овець на

основі структури

породного складу.

Застосування методики 3 рівня для визначення викидів метану від кишкової

ферментації ВРХ передбачає розрахунок за наступними позиціями: середньорічне поголів’я

тварин кожної групи; кількість валової енергії в кормах раціонів; долю валової енергії, що

витрачається на утворення метану у тварин.

Поголів’я ВРХ. Джерелом інформації у розрізі категорій господарств слугують і

статевовікових груп є дані обліку худоби та форма державного статистичного спостереження

ғ24.

Кількість валової енергії в кормах раціонів. Розраховується у розрізі статевовікових

груп та природних зон. В якості вхідної бази даних використані результати національних

досліджень [12-18].

З урахуванням кормових умов зон Полісся, Лісостепу та Степу у розрахунках також

враховані три типи годування молочної ВРХ (силосно-коренеплідний, силосно-жомовий та

силосний, відповідно) і корів на відгодовуванні (комбіноване, жомове та силосне

відгодовування, відповідно).

Для розрахунку вмісту валової енергії в 1 кг продуктів рослинництва, що входять до

складу кормів, використовувалась формула [19], яка передбачає множення кількості

поживних речовин у кормах (протеїну, жирів та вуглеводнів) на відповідні енергетичні

еквіваленти.

Оцінка кількості валової енергії у кормах раціонів для i -й групи ВРХ GEi у

МДж/голову на добу відбувається за наступним рівнянням:

(2.32)

де i - індекс статевовікової групи ВРХ;

j, k, l, m - індекси видів продукції рослинництва у складі грубих, зелених, соковитих і

концентрованих кормів відповідно;

n - індекс природної зони (Полісся, Лісостеп і Степ);

q - індекс категорії господарств (сільськогосподарські підприємства і

домогосподарства);

111

grj, ggk, gsl, gcm - кількість валової енергії в 1 кг j -го, k -го, l -го і m -го видів продукції

рослинництва у складі відповідно грубих, зелених, соковитих і концентрованих кормів,

МДж/кг;

αijn, βikn, δiln, εimn - значення вагових часток j -го, k -го, l -го і m -го видів продукції

рослинництва у складі, відповідно, грубих, зелених, соковитих і концентрованих кормів для i

-ї групи ВРХ у n -й природній зоні, відн. од;

fnq – частка поголів’я корів і іншої ВРХ в господарствах q -ї категорії в рамках n -ї

природної зони, відн. од;

Fri, Fgi, Fsi, Fci – кількість відповідно, грубих, зелених, соковитих і концентрованих

кормів у складі раціонів ВРХ i -ї групи, кг/рік;

Nai – поголів’я і-ї групи ВРХ, голів.

Починаючи з 2005 р. розрахунок кормів у господарствах населення проводиться на

державному рівні згідно із затвердженими Держстатом «Методичними рекомендаціями

проведення розрахунків витрат кормів худобі та птахам по всім категоріям господарств»

[20].

Приведення цих даних до формату обрахунку викидів метану від кишкової

ферментації ВРХ виконується наступними етапами:

− розрахування загальної кількості спожитих кормів всіх видів у кормових одиницях для

певної статевовікової групи худоби;

− для певної статевовікової групи худоби визначається кількість спожитих кормів у

кормових одиницях у розбивці на грубі, соковиті, концентровані та зелені;

− за допомогою коефіцієнтів енергетичної поживності кормів здійснюється переведення

значень витрат кормів з кормових одиниць у натуральні (кг).

Частка валової енергії, яка витрачається на утворення метану у ВРХ (Ym).

Коефіцієнт перетворення метану використовувався за даними досліджень [21] (0.06 відн. од),

що відповідає значенню з Керівництва по ефективній практиці для розвинутих країн.

Коефіцієнт викидів метану EFi від кишкової ферментації худоби і-ї групи

розраховували за формулою:

EFi = GEi*Ym /55,65*365 (2.33)

де GEi - валова енергія у кормах для і-ї групи ВРХ, МДж/голову за добу;

Ym – коефіцієнт перетворення метану, відн. од;

55,65 - коефіцієнт конверсії, МДж/кг.

Викиди метану Ei від i-ї групи ВРХ визначались за формулою:

112

Ei = EFi* Nai/(106 кг/Гг) (2.34)

Загальні викиди метану Е оцінювались як сума викидів від кишкової ферментації

худоби всіх статевовікових груп по сільськогосподарським підприємствам і у господарствах

населення.

Е = ∑iEi (2.35)

Враховуючи значне поголів’я овець в Україні (у 1990 і 2011 рр. - 8221 і 1097 тис. голів

відповідно), а також особливості їх травної системи, розрахунок викидів метану від кишкової

ферментації проводиться за методом рівня 2 Керівництва з ефективної практики [5]. Згідно

[5] для оцінки викидів метану від кишкової ферментації овець за методом рівня 2 необхідно

визначити наступні показники:

поголів’я овець;

кількість валової енергії у кормах;

частка валової енергії, яка перетворюється у метан.

Поголів’я овець. Згідно рекомендацій [5] для інвентаризації була застосована

розширена характеристика поголів’я. Рівень розукрупнення поголів’я за статевовіковими

групами відображений у вітчизняних нормах [30].

Інформаційною базою про поголів’я всіх порід за всіма категоріями господарств

використовують дані з обліку худоби [24].

Кількість валової енергії у кормах. Дане значення для кожної статевовікової групи

овець оцінювалось з використанням рівняння 4.11 з [5] на основі таких показників тварин, як

жива маса, добові надої, кількість виробленої вовни тощо.

В якості вихідних даних для оцінки живої маси овець у розрізі порід, породних типів,

статевовікових груп і кількості приплоду вівцематок використані матеріали публікацій [11,

24, 38-41].

В якості бази даних для оцінки величин виробництва молока овець використані дані

держаних статистичних спостережень [24], але з корегуваннями для врахування молока

овець, який використовується у підсосний період для вигодовування ягнят [11, 39].

Дані середньорічного виробництва вовни з розрахунку на одну тварину

використовувались зі статистичного збірника [24].

Частка валової енергії, яка перетворюється на метан у овець. У якості коефіцієнтів

перетворення метану для овець використані величини [5]

Чисельність поголів’я решти видів сільськогосподарських тварин приймались згідно

статистики [22-24], даним FAO або отримані на основі припущень.

113

Розрахунок викидів ПГ від таких видів тварин як кози, коні, свині, віслюки та мули,

верблюди й буйволи проводився за методом рівня 1 з використанням коефіцієнтів по

замовчуванню [4, 6]. Коефіцієнти викидів по замовчуванню для кроликів і хутрових звірів у

Методичних керівництвах МГЕЗК не продемонстровані та визначені на основі методики [6].

Викиди СН4 у категорії «Кишкова ферментація» за перший період дії зобов’язань


Таблиця 2.94 – Викиди СН4 у категорії «Кишкова ферментація» за перший період дії


Рік Викиди у категорії «Кишкова ферментація», Гг

CO2 CH4 N2O

2008 462,49

2009 446,16

2010 427,78

2011 417,24

На рисунку 2.47 наведено динаміку викидів СН4 у категорії у 2008-2011 рр

Рисунок 2.47 Графік динаміки зміни викидів СН4 у категорії «Кишкова ферментація» за

перший період дії Кіотського протоколу

Основними чинниками, що впливають на тренд динаміки викидів СН4 у категорії

«Кишкова ферментація» у сторону зменшення є поступове зменшення в Україні чисельності

поголів’я великої рогатої худоби та інших видів свійських тварин. Основний внесок у

загальний об’єм викидів метану від кишкової ферментації, за даними Національного

кадастру антропогенних викидів з джерел та абсорбції поглиначами в Україні за 1990-2011

рр. [10], робить ферментація КРХ і свиней. Так у 2008 році поголів’я ВРХ складало 5 284 950

гол., 2009 р. – 4 952 850 гол., 2010 р. – 4 660 550 гол. і 2011 р. – 4 460 128 гол..

114

Збір, зберігання та використання гною (категорія 4.B ЗФЗ)


інших вирішальних факторів у категорії «Збір, зберігання та використанні гною» за перший

період дії зобов’язань Кіотського Протоколу показаний в таблиці 2.95.

Дана категорія являється однією із ключових категорій у секторі «Сільське

господарство».

Таблиця 2.95 Зміни у методології розрахунків викидів ПГ у категорії «Збір, зберігання та

використанні гною» за перший період дії зобов’язань Кіотського Протоколу

2008 2009 2010 2011

Перерахунок у категорії

проводився за рахунок:

використання даних

про середньорічне

поголів’я худоби та

птиці згідно


МГЕЗК;


поголів’я ВРХ за

2004 і 2007 роки;


національних даних

про розподіл гною

овець, коней та кіз за

системами збирання

та зберігання замість

значень по

замовчуванню;


кількість азоту, що

виділяється із гною

кролів та пушних

звірів.

Зміни значень викидів

обумовлені:

уточненням величин

часток розподілення

гною за системами за

рахунок оновлення

даних державної

статистики;

включенням у

розрахунки гній ВРХ

спеціальної

відгодівлі в

анаеробних ставках;

уточненням оцінок

кількості летких

сухих речовин, що

виділяється, в складі

гною іншої ВРХ;

корегуванням даних

про кількість летких

сухих речовин, що

виділяється, в складі

гною свиней;


погрішностей

заокруглення

нормативних даних

про кількість гною,

що виділяється, в

сухій речовині, та

використанням більш

дезагрегованих даних

про вологість гною

худоби і виділення

посліду птахів.

Перерахунок у

категорії проводився

за рахунок:

переходу до рівня

2 для оцінки

викидів в

результаті збору,

зберігання та


гною овець;

врахування

скорочення

викидів метану в


впровадження

проекту спільного

впровадження із

утилізації біогазу;

виправлення

погрішності

заокруглення

даних про

розподіл гною

ВРХ за

системами;

включення

категорії

верблюдів та

буйволів в

розрахунки.

У даній

категорії


не


115

Методика розрахунку викидів парникових газів у категорії протягом першого періоду

дії Кіотського Протоколу залишається незмінною. Облік проводиться на основі Керівних

принципів МГЕЗК, національних статистичних даних та національних коефіцієнтів.

У категорії «Збір, зберігання та використання гною» відбуваються викиди метану

(СН4) та закису азоту (N2O).

Викиди метану в результаті збору, зберігання та використання гною

Відповідно до Керівних вказівок з ефективної практики та врахування факторів

невизначеності в національних кадастрах парникових газів [5] викиди метану в результаті

збору, зберігання та використання гною розраховуються за формулою:

Викиди(mm)СН4=коефіцієнт викидів*поголів’я/(106 кг/Гг). (2.36)

Викиди(mm) СН4 – викиди метану в результаті збору, зберігання та використання гною

для певного поголів’я в Гг/рік;

коефіцієнт викидів – коефіцієнт викидів для встановленого поголів’я худоби,

кг/голова/рік;

поголів’я – кількість голів у встановленому поголів’ї худоби.

Керівні вказівки МГЕЗК [4] передбачають два рівня оцінки викидів метану від гною.

Підхід за методом рівня 1 являється спрощеним, при якому для оцінки викидів необхідні

лише дані про поголів’я худоби в розбивці за видами/категоріями тварин, а також про клімат

в даному регіоні.

Підхід за методом рівня 2 потребує наявності детальної інформації про

характеристики тварин, а також про те, яким чином проходить збір, зберігання та

використання гною. На основі такої інформації виводяться коефіцієнти викидів, які

являються характерними для умов даної країни.

Викиди метану від гною великої рогатої худоби (ВРХ), свиней, овець та птиці в

Україні розраховуються за методом рівня 2 Керівних вказівок [4], викиди від інших видів

тварин (кози, коні, осли та мули, кролики, пушні тварини) – за методом рівня 1.

Відповідно до Міжурядової групи експертів зі зміни клімату [4], для оцінки викидів

метану за методом рівня 2 необхідно визначити:

− Поголів’я худоби та птиці;

− Кількість летких сухих речовин, що виділяються, у складі гною тварин;

− Максимальний потенціал виділення метану із гною;

− Частки гною тварин за системами збирання, зберігання та використання;

− Коефіцієнти конверсії метану відповідно до кожної системи збирання, зберігання

та використання гною.

116

Поголів’я худоби та птиці. Основним джерелом даних про поголів’я худоби є

статистичні дані [22-24], що надаються Державним комітетом статистики України.

Класифікація худоби та птиці не повністю збігається із рекомендованою МГЕЗК, тому

шляхом консервативної оцінки проводиться співставлення національних статистичних даних

із Керівними вказівками.

Кількість летких сухих речовин, що виділяються, у складі гною тварин. Кількість

летких сухих речовин, що виділяються, в складі гною і-го виду/групи ВРХ, свиней та птиці

розраховуються за національною методикою:

VSi=DMi*(1-ASHi), (2.37)

де і – індекс вікової групи тварин;

DMi – кількість гною, що виділяється і-тим видом/групою тварин, кг сухої

речовини/добу;

ASHi – частка золи (неорганічна складова) в гною і-го виду/групи тварин, відносні

одиниці.

Значення кількості гною, що виділяється ВРХ, свинями та птицею в сухій речовині, а

також частка золи у ньому є національними нормативними матеріалами, затвердженими

Міністерством аграрної політики та продовольства України [25-28].

Для визначення значень летких сухих речовин у складі гною овець використовуються

норми виходу для дорослих особин та молодняку, взяті із нормативних матеріалів

Міністерства аграрної політики і продовольства України [29], а також дані про вміст

органічної речовини у гною овець, що базуються на вітчизняних дослідженнях [30].

Максимальний потенціал виділення метану із гною. Значення максимального

потенціалу виділення метану із гною беруться по замовчуванню із Переглянутих керівних

принципів для національних інвентаризацій парникових газів [4].

Частки гною тварин та птиці за системами збирання, зберігання та використання.

Статистика відносно частки гною тварин та птиці за системами збирання, зберігання та

використання в Україні не ведеться. Тому, відповідно до рекомендацій МГЕЗК [5], така

інформація була отримується за допомогою експертної оцінки.

У зв’язку із тим, що практика зберігання гною у сільськогосподарських

підприємствах та господарствах населення відрізняється, тому оцінка для цих категорій

проводиться окремо.

Для визначення частки гною тварин та птиці за системами збирання, зберігання та

використання в сільськогосподарських підприємствах використовуються національні

статистичні дані про поголів’я худоби [22, 23], статистичний збірник про групування

117

підприємств за наявним поголів’ям ВРХ та свиней [24], а також даних про системи

видалення гною в період 1983-1998 рр., отриманих на основі науково-дослідних робіт [31-

36].

В господарствах населення частка гною тварин та птиці за системами збирання,

зберігання та використання визначається за допомогою нормативних даних [25-27], а також

експертної оцінки.

Коефіцієнти конверсії метану відповідно до кожної системи збирання, зберігання

та використання гною.

Величина даного коефіцієнту залежить від кліматичних умов. За даними Центральної

геофізичної обсерваторії середня річна температура в розрізі областей відповідає холодним

кліматичним умовам у класифікації Керівних вказівок [5, 4]. Саме для даних умов беруться

коефіцієнти конверсії метану відповідно до кожної системи збирання, зберігання та

використання гною.

Викиди закису азоту в результаті збору, зберігання та використання гною

Згідно із Керівними вказівками [5] для розрахунку викидів закису азоту в результаті

збору, зберігання та використання гною тварин та птиці використовується формула (2.38):

(N2O-N)(nm)=∑(S){[ ∑(T) (N(T) ∙ Nex(T) ∙ MS(T, S))] ∙ EF3(S)}, (2.38)

де (N2O-N)(nm) – викиди азоту (N2O-N) в результаті збору, зберігання та використання

гною в країні, кг N2O-N/рік;

N(T) – кількість голів виду/категорії худоби Т в країні;

Nex(T) – середньорічне виділення азоту (N) на одну голову худоби виду/категорії Т в

країні, кг N/тварина/рік;

MS(T, S) – частка середньорічного виділення гною для кожного виду/категорії худоби

Т, що збирається, зберігається та використовується в рамках відповідної системи S в країні;

EF3(S) – коефіцієнт викидів N2O для системи збору, зберігання та використання гною S

в країні (кг N2O-N/кг N в системі S);

S – система збирання, зберігання та використання гною;

Т – вид/категорія худоби.

Перетворення викидів (N2O-N)(nm) у викиди N2O(nm) для звітності проводиться за

формулою:

N2O(nm)= (N2O-N)(nm) ∙ 44/28 . (2.39)

118

Викиди азоту від систем збирання, зберігання та використання гною тварин в Україні

розраховується за методом рівня 2 Керівних вказівок [5].

Згідно формули (2.38) для розрахунку викидів закису азоту від систем збору,

зберігання та використання гною необхідно мати такі дані:

− поголів’я худоби та птиці;

− кількість азоту, що виділяються, у складі гною тварин;

− частки гною тварин за системами збирання, зберігання та використання;

− коефіцієнти викидів відповідно до кожної системи поводження із гноєм.

Поголів’я худоби та птиці. Джерела інформації про поголів’я худоби є національні

статистичні дані Державного комітету статистики України [22-24]. Аналогічні співставлення

категорій худоби та птиці між національною статистикою та Керівних принципів були

проведені, як і для викидів метану від збору, зберігання та використання гною.

Кількість азоту, що виділяються, у складі гною тварин. В Україні для таких

категорій тварин, як ВРХ, свині та вівці, а також для птиці кількість азоту, що виділяється,

була розрахована на основі національних даних.

Ґрунтуючись на доступних в Україні даних, кількість азоту, що виділяється, у складі

гною і-го виду/групи ВРХ, свиней та птиці було розраховано середньорічне виділення азоту

на основі кількості гною, що виділяється, та частки азоту в ньому за формулою:

Nexi = DMi ∙ fni ∙ 365 , (2.40)

де DMi – кількість гною, що виділяється, від і-го виду/групи тварин, кг сухої

речовини/добу;

fni – частка азоту в сухій речовині гною і-го виду/групи тварин, відн. одиниці.

Величини кількості азоту, що виділяється, в сухій речовині приймаються ті ж, що і

для викидів метану – із національних нормативів, що затверджені Міністерством аграрної

політики та продовольства України [25-27, 29].

Значення частки азоту в сухій речовині гною ВРХ, свиней та птиці містяться у

вищезгаданих нормативах [25-27]. Для отримання значення даного показника для гною овець

використовується вітчизняна наукова робота [30].

Для інших тварин (кози, коні, осли, мули, кролики та пушні тварини) кількість азоту,

що виділяється, від гною тварин береться по замовчуванню із Керівних принципів [4, 6].

Частки гною тварин та птиці за системами збирання, зберігання та використання.

Аналогічно як і для викидів метану у даній категорії, частка гною тварин та птиці за

системами збирання, зберігання та використання отримується за допомогою експертної

оцінки. Для оцінки розподілу часток гною тварин та птиці за системами у

сільськогосподарських підприємствах використовується дані національної статистики [22-

119

24] та вітчизняних наукових робіт [31-36]. Для проведення оцінки частки гною тварин та

птиці за системами у господарствах населення використовуються національні нормативні

дані [25-27], а також експертні оцінки.

Коефіцієнти викидів азоту відповідно до кожної системи збирання, зберігання та

використання гною. В Україні відсутні національні коефіцієнти викидів азоту для кожної

системи поводження із гноєм тварин та птиці. Тому використовуються значення за

замовчуванням, відповідно до рекомендацій МГЕЗК [5].

Викиди метану та закису азоту за період із 2008 до 2011 року наведені у таблиці 2.96.

Таблиця 2.96 – Викиди ПГ в категорії «Збір, зберігання та використання гною» за перший


Рік Викиди в категорії «Збір, зберігання та використання гною», тис.т.

CO2 CH4 N2O

2008 60,27 10,37

2009 63,76 10,27

2010 71,59 10,31

2011 72,71 10,03

Рисунок 2.48 представляє динаміку викидів метану та закису азоту у даній категорії за

2008-2011 роки.

Викиди ПГ в категорії "Збір, зберігання та використання гною"

0

10

20

30

40

50

60

70

80

2008 2009 2010 2011

Ви

кид

и П

Г, т

ис.

т.

CH4 N2O

Рисунок 2.48 Динаміка викидів метану та закису азоту за 2008-2011 роки

Із таблиці 2.96 та графіку 2.48 видно, що різких змін викидів ПГ у категорії не

відбувалося. Поступове збільшення викидів метану із 2008 року пояснюється збільшенням

поголів’я свиней та птиці на сільськогосподарських підприємствах, де поширена система

120

збору та зберігання гною у рідкому вигляді. Це, в свою чергу, дещо збільшує викиди метану

від гною, при цьому викиди закису азоту лишаються на тому ж рівні.

Прямі викиди від сільськогосподарських ґрунтів (підкатегорія 4.D.1 ЗФЗ)


інших вирішальних факторів у підкатегорії «Прямі викиди від сільськогосподарських

ґрунтів» за перший період дії зобов’язань Кіотського Протоколу показаний в табл.2.97.

Таблиця 2.97 – Зміни у методології розрахунків викидів ПГ у підкатегорії «Прямі викиди від

сільськогосподарських ґрунтів» за перший період дії зобов’язань Кіотського Протоколу.

2008 2009 2010 2011

Викиди від

внесення

рослинних

залишків у грунт

розраховувались

за національною

методикою, а

викиди від решти

джерел – на

основі

методології



практики.


викидів

приймались по

замовчуванню з



практики.

Викиди від внесення

азотних добрив у грунт

розраховані на основі

підходу рівня 1


ефективної практики на

основі статистичних

даних про кількість

добрив, що вносяться, і

національної величини

втрат азоту. Оцінка

викидів від внесення

органічних добрив

виконувалась на основі

методу рівня 1а


ефективної практики, але

з корегуванням для

обліку втрат азоту у

вигляді N2О, NOх і NH3

під час зберігання гною.

Розрахунок викидів від

торф’яних грунтів

виконувався на сонові

підходу 1 рівня


ефективної практики і на

основі даних

Держкомводгоспа про

площу торф’яників.


азотних добрив у грунт

розраховані на основі

підходу рівня 1


практики з використанням

національної величини

втрат азоту. Оцінка

викидів від внесення

органічних добрив

виконувалась на основі

методу рівня 1а


практики, але з

корегуванням для обліку

втрат азоту у вигляді N2О,

NOх і NH3 під час

зберігання гною.

Розрахунок викидів від

торф’яних грунтів

виконувався на сонові

підходу 1 рівня


практики. Викиди від

мінералізації рослинних

залишків у грунті

оцінюються за

національною методикою

на основі регресійних

рівнянь і національних

даних про вміст азоту у

рослинах.

Викиди від

внесення

азотних добрив

у грунт

розраховані на

основі підходу

рівня 1



практики з

використанням

національної

величини втрат

азоту. Оцінка


внесення

органічних

добрив

виконувалась на

основі методу

рівня 1а




корегуванням

для обліку втрат

азоту у вигляді

N2О, NOх і NH3

під час


121


2008 2009 2010 2011


рослинних залишків у

грунт оцінювались зі

застосуванням

регресійних рівнянь за

національною

методикою на основі

даних статистики про

врожайність і прибрані

площі культур, а також

національних даних

вмісту азоту у

рослинах. Коефіцієнти

викидів для всіх джерел

викидів приймались по




Причинами

перерахунків стали:

- уточнення величин

часток розподілу

навозу за системами;

врахування викидів

кількості гною ВРХ

спеціалізованого

відгодовування у

анаеробних ставках за

1996-2008 рр.;

-уточнення оцінок

кількості азоту, що

виділяється, у складі

гною іншої ВРХ у

господарствах

населення;

припущення щодо

щорічного оновлення

25% площі під

культурними

пасовищами;

-використання

дезагрегованіших

даних про вологу.

Коефіцієнти викидів для

всіх джерел викидів




практики. Причинами

перерахунків стали:

- врахування у

мінералізації рослинних

решток даних статистики

по зібраним площам і

врожайності багаторічних

трав на випас;

- уточнення даних про

частку втрат азоту під час

зберігання гною свиней у

вигляді гнійної жизі;

- використання

національних даних про

кількість азоту, що

виділяється, у складі гною

овець у розрізі

віковостатевих груп;

- уточненням частки

баранів-виробриків у

структурі стада овець на

основі даних статистики та

державного реєстру

тварин;

- уточненням даних про

розподіл гною ВРХ за

системами 2009 р. через

облік скорочення викидів,

досягнених через

реалізацію проекту СВ з

утилізації біогазу на фермі;

- врахування підкатегорій

верблюдів та буйволів.

Розрахунок


торф’яних

грунтів

виконувався на

сонові підходу 1

рівня



практики.

Викиди від

мінералізації

рослинних

залишків у

грунті

оцінюються за

національною

методикою на

основі

регресійних

рівнянь і


даних про вміст

азоту у

рослинах.


викидів для всіх

джерел викидів





практики.

Перерахунки не


Для оцінки прямих викидів закису азоту враховувались викиди від наступних джерел,

згідно [5]:

− внесення азотних добрив;

122

− внесення органічних добрив;

− рослинні залишки, враховуючи азотфіксацію;

− культивація органічних (торф’яних) грунтів.

Коефіцієнти викидів в результаті внесення азотних мінеральних, органічних добрив і

мінералізація рослинних рештків приймались по замовчуванню [5].

Внесення азотних добрив

Викиди закису азоту від внесення азотних добрив розраховуються згідно методики [5]

на основі даних форми державної статистичної звітності ғ9-б-сг про кількість внесених

азотних добрив у грунт [43], порядок заповнення котрої визначено у інструкції [44]. Дані

FAO (http://faostat.fao.org) й інтерполяція застосовувались за ті роки, для котрих статистика

відсутня (1991-1992 рр. і 1994-1995 рр.). Специфічна для умов України величина втрат азоту

у формі аміаку й NOх сполук під час внесення азотних мінеральних добрив отримана на

основі експертного висновку, який базується на матеріалах національних досліджень [37].

Внесення органічних добрив.

Корегування на втрати азоту у вигляді N2О, NOх і NH3 під час зберігання гною при

оцінюванні викидів даної категорії базуються на даних матеріалів огляду літератури,

використаної для підготовки Керівних принципів 2006 р. [45, 46], а також методології,

наведеної у [6].

Газоподібні втрати азоту від органічних добрив визначаються видом гною, способом і

термінами його зберігання, температурними умовами та ін.. В якості частки втрат азоту у

вигляді NH3 і NOх під час внесення гною використовувалось значення за замовчуванням [5].

Під час інвентаризації ПГ, втрати азоту у вигляді N2О, NOх і NH3 під час зберігання гною

приймались на базі нормативних даних [25-28]. Втрати у цих нормативних даних наведені

для гною, що зберігався протягом 6 місяців згідно вимог ВНТП-АПК [28].

Формула оцінки викидів закису азоту від внесення органічних добрив V(m) має

вигляд:

(2.41)

де nі - чисельність тварин i-го виду/групи, голів;

Neхі – кількість азоту, що виділяється, у складі гною i-го виду/групи тварин, кг/голову

в рік;

MSij – частка загально річного гною, що виділяється, від i-го виду/групи тварин, який

збирається, зберігається та використовується в рамках j-ї системи (за виключенням системи

Ғ пасовище/загін), відн. од;

123

fgj – частка втрат азоту у вигляді N2О, NOх і NH3 від j-ї системи збирання, зберігання

та використання гною, відн. од;

fmj - частка втрат азоту у вигляді NOх і NH3 під час внесення гною у грунт після

попереднього зберігання у j-й системі, відн. од;

EF1 - коефіцієнт викидів N2O під час внесення гною у грунт, кг N2O-N/кг N;

44/28 - стехіометричне співвідношення між вмістом азоту в N2O-N і N2O.

Для уникнення подвійного обліку кількість азоту від гною на пасовищах не

враховувалась у обрахунок викидів закису азоту від внесення гною. Вхідні дані про поголів’я

худоби та птахів, кількість азоту у складі гною і частка гною по системам використовувались

аналогічні до категорії 4.В.

Рослинні залишки

Викиди закису азоту розраховуються згідно національної методики, базуючись на

даних про біомасу рослинних залишків, що заорюють у грунт і вмісту азоту у них.

Кількість рослинних залишків, що заорюють у грунт, розраховується за методикою

Лєвіна [47] на основі даних про врожайність основної продукції сільськогосподарських

культур. Розраховані за допомогою рівнянь регресії значення кількості побічної продукції,

що заорюють, стерні та коріння в кг на гектар для кожної культури потім множаться на

відповідні частки азоту та на загальну зібрану площу під культурою для оцінки об’єму

мінералізованого у грунтах азоту у складі рослинних залишків у масштабах країни.

Кількість побічної продукції, яка надходить у грунт, враховано на основі результатів

досліджень, які показали, що заорюванню підлягає побічна продукція кукурудзи на зерно,

сої, картоплі, овочів, соняшника, а також баштанних продовольчих та кормових. Солома,

бадилля та інша побічна продукція решти сільськогосподарських культур заготовлюється в

якості корма чи підстилки для тварин.

Формула оцінки викидів закису азоту у результаті повернення у грунт рослинних

залишків V(cr) має вигляд:

(2.42)

де i – індекс виду сільськогосподарської культури;

Pi - урожайність i-ї сільськогосподарської культури, кг/га;

Si - загальна зібрана площа під i-ю сільськогосподарською культурою, га;

ai і bi - коефіцієнти регресії для побічної продукції i-ї сільськогосподарської культури;

ci і di – коефіцієнти регресії для поверхневих залишків i-ї сільськогосподарської

культури;

124

xi і yi – коефіцієнти регресії для коріння i-ї сільськогосподарської культури;

fai - частка азоту у масі побічної продукції та поверхневих залишків i-ї

сільськогосподарської культури, відн. од;

fri – частка азоту у масі коріння i-ї сільськогосподарської культури, відн. од;

EF1 - коефіцієнт викидів закису азоту при мінералізації рослинних залишків у грунті,

кг N2O-N/кг N;


Значення врожайності та загальної зібраної площі сільськогосподарських культур

одержані з форми державного статистичного спостереження ғ29-сг і бюлетеня [48, 49].

Враховуючи середній термін життя багаторічних трав (4 роки) [50, 51], у розрахунках

приймається, що щорічно оновлюється 25% зібраних площ під багаторічними травами та

травостоєм культурних пасовищ і сінокосів. Аналогічно до трав, передбачено, що кожен рік

оновлюється 50% площ під дворічними овочами на насіння.

Джерелами даних про частки азоту у підземних і надземних залишках більшості

культур є вітчизняні публікації [52-56]. Для баштанних культур, коріандру, кормових бобів,

нути, чини та ін. дані були взяті з Керівних принципів 2006р. [6] або згідно експертної

оцінки.

Для культур, по яким у методиці Лєвіна відсутні коефіцієнти регресії, застосовуються

аналогічні дані за біологічно подібними видами. В якості інформаційної бази для

знаходження таксономічної подібності культур використовується довідник-визначник

культурних рослин [57].

За даними Керівних принципів 2006 р. [6] відсутні докази того, що викиди, які

відбуваються безпосередньо у процесі азотфіксації мають значущість. Тому під час

інвентаризації приймається рішення про врахування азоту, що накопичується

азотфіксуючими бульбочковими бактеріями у корінні бобових культур, під час оцінки

викидів від мінералізації рослинних залишків у грунті.

Культивація органічних грунтів.

Викиди закису азоту від культивації торф’яних грунтів розраховуються згідно

методології Керівництва з ефективної практики, на основі даних про площі торф’яних

грунтів. Ці дані охоплюють всі типи торф’яних грунтів і надаються Державним агентством

водного господарства України (Держводагентство). Держводагентство надало данні за 2000-

2011 роки. За решту років, площі торф’яників розраховані шляхом екстраполяції на основі

середніх показників ряду динаміки.

Викиди закису азоту в підкатегорії «Прямі викиди від сільськогосподарських

грунтів»за період із 2008 до 2011 року наведені у таблиці 2.98.

125

Таблиця 2.98 – Викиди ПГ в категорії «Прямі викиди від сільськогосподарських грунтів» за


Рік Викиди в підкатегорії «Прямі викиди від сільськогосподарських грунтів», тис.т.

CO2 CH4 N2O

2008 47,02

2009 43,95

2010 46,73

2011 52,17

Рисунок 2.49 представляє динаміку викидів закису азоту у даній категорії за 2008-

2011 роки.

Рисунок 2.49 Графік динаміки зміни викидів N2O у підкатегорії «Прямі викиди закису азоту

від сільськогосподарських грунтів» за перший період дії Кіотського протоколу.

Із таблиці 2.98 та графіку 2.49 видно, що з 2009 року почався незначний ріст прямих

викидів закису азоту від сільськогосподарських грунтів, причиною якого стало збільшення

об’ємів надходження рослинних залишків у грунт. Така ситуація пояснюється рекордним за

період незалежності України валовим збором зернових і зернобобових культур, який склав

53,3 млн. т. Крім того, у 2008 і 2010-2011 рр. відбулося збільшення норм азотних

мінеральних обрив, що вносяться.

Непрямі викиди від сільськогосподарських ґрунтів (підкатегорія 4.D.3 ЗФЗ)


інших вирішальних факторів у підкатегорії «Непрямі викиди від сільськогосподарських

ґрунтів» за перший період дії зобов’язань Кіотського Протоколу показаний в табл. 2.99.

126

Таблиця 2.99 – Зміни у методології розрахунків викидів ПГ у підкатегорії «Непрямі викиди від

сільськогосподарських ґрунтів» за перший період дії зобов’язань Кіотського Протоколу.

2008 2009 2010 2011

Викиди від усіх

джерел

розраховувались на

основі методології



практики.


викидів





практики.

Викиди в


відкладання азоту

з атмосфери і його

вилуговування з

грунту

розраховувались

за методом рівня

1а Керівництва з



врахуванням втрат

азоту у вигляді

N2О, NOх і NH3

під час зберігання

гною.



Викиди в результаті

відкладання азоту з

атмосфери і його

вилуговування з

грунту

розраховувались за

методом рівня 1а


ефективної практики,

але з врахуванням

втрат азоту у вигляді

N2О, NOх і NH3 під

час зберігання гною.


для джерел викидів

взяті по

замовчуванню згідно





N2О, NOх і NH3 – рівень

1а. Викиди в результаті

відкладання азоту з

атмосфери і його

вилуговування з грунту

розраховувались за

методом рівня 1а


ефективної практики,

але з врахуванням втрат

азоту у вигляді N2О,

NOх і NH3 під час



для джерел викидів

взяті по замовчуванню

згідно Керівництва з




Джерела непрямих викидів закису азоту від сільськогосподарських грунтів:

відкладання азоту з атмосфери у вигляді NH3 і NOх;

вилуговування/стік внесеного чи відкладеного гною.

Відкладання азоту з атмосфери у вигляді NH3 і NOх.

Викиди закису азоту у результаті атмосферного відкладення азоту у вигляді NH3 і

NOх розраховувались за формулою:

(2.43)

де

Ns – кількість внесених азотних добрив у грунт, кг/рік;

fs – частка втрат азоту у вигляді NH3 і NOх під час внесення азотних добрив у грунт,

відн. од.;

ni – чисельність тварин i-го виду/групи, голови;

Nexi – кількість азоту, що виділяється, у складі гною i-го виду/групи тварин, кг/голову

в рік;

127

MSij – частка загально річного виділення гною від i-го виду/групи тварин, який

збирається, зберігається та використовується в рамках j-ї системи (за винятком системи –

пасовище/загін), відн. од.;

fgj – частка втрат азоту у вигляді NH3 і NOх від j-ї системи збирання, зберігання та

використання гною, відн. од.;

fmj – частка втрат азоту у вигляді NH3 і NOх під час внесення гною у грунт після

попереднього зберігання в j-й системі поводження з гноєм, відн. од.;

MSpi – частка загально річного виділення гною від i-го виду/групи тварин, який

залишається на пасовищах, відн. од.;

fmp – частка втрат азоту у вигляді NH3 і NOх від гною на пасовищах, відн. од.;

EF4- коефіцієнт викидів закису азоту в результаті атмосферного відкладання азоту у

вигляді NH3 і NOх, кг N2O-N/кг N;


Частка втрат азоту у вигляді NH3 і NOх з гною на пасовищах приймались по

замовчуванню [5]. Решта вхідних даних аналогічні до використаних у розрахунку викидів

під час внесення азотних мінеральних і органічних добрив.

Вилуговування/стік внесеного чи відкладеного гною.

Для інвентаризації були використані національні дані досліджень щодо часток втрат

азоту від його вилуговування/стоку з азотних мінеральних і органічних добрив, що вносяться

[37, 58, 59].

Оцінка викидів закису азоту від вилуговування/стоку азоту має наступний вигляд:

(2.44)

де

Nsk – кількість внесених азотних добрив у грунт у k-й природній зоні (полісся,

лісостеп і степ), кг/рік;

fLsk – частка втрат азоту від вилуговування/стоку з внесених у k-й природній зоні

азотних добрив, відн. од;

ni - чисельність тварин i-го виду/групи, голів;

Nexi – кількість азоту у складі гною i-го виду/групи тварин, що виділяється, кг/голову

в рік;

MSij – частка загально річного виділення гною від i-го виду/групи тварин, який

збирається, зберігається та використовується в рамках j-ї системи (за виключенням системи

Ғ пасовище/загін),відн. од;

128

fgj – частка втрат азоту у вигляді NH3 і NOх від j-ї системи збирання, зберігання та

використання гною, відн. од;

MSpi – частка загально річного виділення гною від i-го виду/групи тварин, який

залишається на пасовищах, відн. од;

fLm – частка втрат азоту в результаті вилуговування/стоку з внесених органічних

добрив, відн. од;

EF5 - коефіцієнт викидів закису азоту від вилуговування/стоку азоту, кг N2O-N/кг N;


Інформаційною базою даних щодо кількості внесених азотних мінеральних добрив у

розрізі регіонів, що розташовані у відповідних природних зонах, слугує форма державного

статистичного спостереження ғ9б-сг [43].

Викиди закису азоту в категорії «Непрямі викиди від сільськогосподарських грунтів»

за період із 2008 до 2011 року наведені у таблиці 2.100.

Таблиця 2.100 – Викиди ПГ в категорії «Непрямі викиди від сільськогосподарських грунтів» за


Рік Викиди в підкатегорії «Непрямі викиди від сільськогосподарських грунтів», тис.т.

CO2 CH4 N2O

2008 12,64

2009 11,46

2010 12,78

2011 13,95

Рисунок 2.50 представляє динаміку викидів закису азоту у даній категорії за 2008-

2011 роки.

Рисунок 2.50 Графік динаміки зміни викидів N2O у підкатегорії «Непрямі викиди закису азоту

від сільськогосподарських грунтів» за перший період дії Кіотського протоколу

129

Із таблиці 2.100 та графіку 2.50 видно, що з 2009 року почався незначний ріст

непрямих викидів закису азоту від сільськогосподарських грунтів. Основними чинниками,

що впливають на втрати азоту не тільки у газоподібній формі, але і при його вимиванні

(вилуговуванні) з грунтів, є: гранулометричний склад грунтів; сума річних опадів та

особливості їх розподілу за сезонами; глибина залягання грунтових вод; вид культури, що

вирощується та ін. [60].

2.5 Категорія джерел викидів «Землекористування, зміна в землекористуванні та

лісове господарство»

2.5.1. Загальна характеристика категорії «Землекористування, зміна в

землекористуванні та лісове господарство»

Сектор «Землекористування, зміна в землекористуванні та лісове господарство»

(ЗЗЗЛГ) особливий тим, що є не тільки джерелом викидів ПГ, але є і поглиначем.

Поглинання в секторі відбувається за рахунок приросту живої біомаси садів та лісів в

Україні. Викиди відбуваються за рахунок рубок деревини в лісах, вирощування

сільськогосподарських культур, випасу худоби та укосу сіна, а також викиди від

антропогенної діяльності на органічних ґрунтах.

Згідно Керівних вказівок викиди та поглинання в секторі ЗЗЗЛГ повинні бути подані у

розрізі шести категорій:

− 5.А. Лісові площі

− 5.В. Землі під обробітком

− 5.С. Пасовища

− 5.D. Водно-болотні угіддя

− 5.Е. Поселення

− 5.F. Інші землі

Кожна категорія в свою чергу поділяється на дві категорії: землі, що залишаються у

даній категорії та землі, що перейшли у цю категорію. Згідно рекомендацій МГЕЗК

конвертація земель звітується протягом 20 років, якщо країна не має підстав вважати інакше.

В Україні прийнятий саме такий період. Після 20 років площа переходить із конвертованих

до категорії земель, що залишаються цією категорією земель. При конвертації можуть

відбуватися викиди вуглецю, в залежності від того, із якої та в яку категорію переходить

площа. Однак у порівнянні із неконвертованими землями, викиди від переходу є незначними.

Основним поглиначем парникових газів є категорія «Лісові площі». Секвестрація

карбону відбувається за рахунок накопичення вуглецю у біомасі та мертвій органічній

речовині. Найбільш значним джерелом викидів ПГ в секторі є категорія «Землі під

130

обробітком». При тому кількість виділених ПГ значною мірою залежить від зібраного

урожаю сільськогосподарських культур.

2.5.2. Аналіз ключових категорій сектору «Землекористування, зміни в

землекористуванні та лісове господарство» за перший період зобов’язань дії Кіотського

протоколу

Перелік ключових категорій в секторі ЗЗЗЛГ наведений у таблиці 2.101.

Таблиця 2.101 – Ключові категорій сектору ЗЗЗЛГ за 2008-2011 рр.

Назва категорії Газ 2008 2009 2010 2011

5.А.1. Лісові площі, що залишаються лісовими

площами СО2 + + + +

5.А.2. Землі, переведені до лісових площ СО2 + + - -

5.В.1. Землі під обробітком, що залишаються

землями під обробітком СО2 + + + +

5.С.1. Пасовища, що залишаються пасовищами СО2 + + + +

Згідно таблиці 2.99 протягом усього періоду ключовими являлись категорії лісові

площі, що залишаються лісовими площами, землі під обробітком, що залишаються землями

під обробітком та пасовища, що залишаються пасовищами. Категорія «Землі, переведені до

лісових площ» була ключовою у 2008 та 2009 роках, а в 2010 та 2011 роках була виключена

зі списку ключових.

2.5.3. Аналітичні моделі залежності викидів ПГ від об’ємів діяльності у

категоріях сектору «Землекористування, зміни в землекористуванні та лісове

господарство» та рівні викидів ПГ

Лісові площі, що залишаються лісовими площами (підкатегорія 5.А.1 ЗФЗ).


інших вирішальних факторів у підкатегорії «Лісові площі, що залишаються лісовими

площами» за перший період дії зобов’язань Кіотського Протоколу показаний в таблиці 2.102.

Таблиця 2.102 – Зміни у методології розрахунків викидів ПГ у підкатегорії «Лісові площі, що

залишаються лісовими площами» у перший період дії зобов’язань Кіотського Протоколу

2008 2009 2010 2011

Розрахунок змін запасів

вуглецю проводився на

основі Керівних вказівок з

ефективної практики для

ЗЗЗЛГ (КВЕП), 2003,

застосовуючи підхід 2,

рівень 2 та національні

коефіцієнти [61].

Проведено

перерахунки, які

зумовлені

застосуванням

інформації з

геобази даних про

лісові площі.

Під час проведення

обрахунків було

уточнено значення

лісових площ, що

залишаються лісовими

площами на основі

врахування часового ряду

у 7 років.

У даній

підкатегорії



131

Підкатегорія «Лісові площі, що залишаються лісовими площами» розділена на дві

групи: керовані та некеровані ліси. До керованих можна віднести всі лісові площі, на яких

відбувається антропогенна діяльність з лісозаготівлі, висадки лісу та догляду за ним.

В підкатегорії 5.А.1 були розраховані викиди/поглинання тільки для керованих лісів у

резервуарах живої біомаси та мертвої органічної речовини. Для лісових ґрунтів було

застосовано рішення про нульовий баланс вуглецю згідно досліджень [62].

Основними джерелами вихідної інформації для розрахунків є форми статистичної

звітності ғ6-зем, 3-лг, база даних, що створюється, лісовпорядкувальна інформація. А також

інші данні статистики та Державного агентства лісових ресурсів.

Резервуар живої біомаси. Річне збільшення запасів вуглецю у живій біомасі лісових

площ, що залишаються лісовими площами, розраховується за формулою з КВЕП 2003 у

розрізі основних лісових порід деревини та природно-кліматичних зон:

, (2.45)

де Gtotal – загальний приріст вуглецю у живій біомасі, т С/рік;

Aij – площа лісових земель з врахуванням деревних порід (i=1 до n) і природних зон

(j=1 до n), га;

Gij – середньорічний приріст рослинності у одиницях сухої речовини (с.р.) з

врахуванням деревних порід (i=1 до n) і природних зон (j=1 до n), т с.в./га/рік;

Rij – співвідношення приросту підземної біомаси до надземної, безрозмірна величина;

CF – доля вуглецю у сухій речовині (по замовчуванню прийнято значення 0,5), т С/т

с.р. [61].

Для розподілу площ за зонами використана класифікація (таблиця 2.103).

Таблиця 2.103 - Розподіл площ території областей України за природно-кліматичними зонами,

відносні одиниці

Полісся Лісостеп

Північний

Степ

Південний

Степ Карпати Крим

АР Крим 0,1 0,9

Вінницька 1,0

Волинська 0,8 0,2

Дніпропетровська 0,9 0,1

Донецька 1,0

Житомирська 0,8 0,2

Закарпатська 1,0

Запорізька 0,5 0,5

Івано-Франківська 0,2 0,8

Київська 0,7 0,3

Кіровоградська 0,5 0,5

Луганська 1,0

132


Полісся Лісостеп

Північний

Степ

Південний

Степ Карпати Крим

Львівська 0,3 0,7

Миколаївська 0,6 0,4

Одеська 0,2 0,3 0,5

Полтавська 1,0

Рівненська 0,8 0,2

Сумська 0,2 0,8

Тернопільська 1,0

Харківська 0,5 0,5

Херсонська 1,0

Хмельницька 1,0

Черкаська 1,0

Чернівецька 0,3 0,7

Чернігівська 0,8 0,2

Україна 25

У таблиці 2.104 наведені національні коефіцієнти приросту надземної біомаси для

основних деревних порід у розрізі природних зон, а також співвідношення приросту

підземної та надземної біомас. Остання колонка відображає значення загального приросту

вуглецю живою біомасою, тобто містить надземну і підземну.

Таблиця 2.104 - Приріст біомаси за природними зонами та породами для лісових площ, що

залишаються лісовими (національні дані), т/га/рік

Природні зони та породи

Приріст

надземної

біомаси

Співвідношення

приросту підземної

біомаси до надземної

Агреговане значення


Полісся

Сосна 3,60 0,16 4,18

Ялина 5,00 0,15 5,75

Інші хвойні 4,20 0,14 4,79

Дуб 3,30 0,16 3,83

Інші твердолистяні 3,10 0,14 3,53

Береза 3,40 0,12 3,81

Вільха 3,50 0,12 3,92


Береза 3,30 0,12 3,70

Вільха 3,40 0,12 3,81

Осика 3,20 0,12 3,58

Інші м’яколистяні 3,10 0,12 3,47

Інші деревні породи 3,00 0,12 3,36

Осика 3,20 0,12 3,58



Лісостеп

Сосна 3,40 0,16 3,94

133


Природні зони та породи

Приріст

надземної

біомаси

Співвідношення

приросту підземної

біомаси до надземної

Агреговане значення


Ялина 5,00 0,14 5,70

Інші хвойні 3,50 0,14 3,99

Дуб 3,20 0,16 3,71

Бук 4,00 0,14 4,56

Північний Степ

Сосна 2,60 0,17 3,04

Дуб 3,00 0,17 3,51


Береза 3,20 0,12 3,58

Вільха 3,30 0,12 3,70

Осика 3,10 0,12 3,47



Південний Степ

Сосна 2,40 0,17 2,81

Дуб 3,00 0,17 3,51


Береза 3,10 0,12 3,47

Вільха 3,20 0,12 3,58



Карпати

Сосна 3,40 0,15 3,91

Ялина 5,40 0,14 6,16

Інші хвойні 5,00 0,14 5,70

Дуб 3,40 0,15 3,91

Бук 4,20 0,15 4,83


Береза 3,40 0,12 3,81

Вільха 3,50 0,12 3,92

Осика 3,20 0,12 3,58



Крим

Сосна 2,40 0,16 2,78

Інші хвойні 2,20 0,15 2,53

Дуб 2,20 0,17 2,57

Бук 2,80 0,15 3,22


Береза 3,10 0,12 3,47

Вільха 3,20 0,12 3,58

Осика 3,00 0,12 3,36



Чагарники (всі зони) 0,4 1,25 0,90

134

Втрати запасів вуглецю розраховується як сума втрат від рубок та інших втрат:

, (2.46)

де – річні втрати вуглецю у живій біомасі, т С/рік;

Lfellings – річні втрати вуглецю під час рубок, т С/рік;

Lother losses – річні інші втрати вуглецю, т С/грік.

Розрахунок річних втрат вуглецю під час рубок розраховувався за формулою:

(2.47)

де, Lfellings – річні втрати вуглецю під час рубок, т С/рік;

Н – вилучений за рік обсяг кругляка, м3/рік;

D – щільність абсолютно сухої деревини, т с.р./м3;

BEF2 – коефіцієнт розростання біомаси для перетворення об’ємів вилученого

кругляка у загальну кількість надземної біомаси (враховуючи кору), безрозмірна величина;

fBL – доля біомаси, яка залишена для розкладання у лісі (що перетворюється у мертву

органічну речовину), безрозмірна величина;


с.р. [61].

Для оцінки кількості втрат біомаси під час заготівлі деревини використана інформація

щодо заготівлі деревини у лісах України. Ця інформація отримана на основі даних Держстата

та Державного агентства лісових ресурсів України.

Статистичні дані представлені у кількості загальної зрубленої деревини (враховуючи

ліквідну деревину та відходи). Для конвертування у вуглець об’єми зрубленої деревини

перемножувались на коефіцієнти з КВЕП, 2003 - BEF2=1,15; fBL=0,1; CF=0,5 [61]. Щільність

абсолютно сухої деревини найпоширеніших деревних порід України наведена у науковій

праці Букші І.Ф. [63] та корелюється з коефіцієнтами КВЕП, 2003 [61].

Інші втрати вуглецю враховують втрати біомаси від стихійних лих, хвороб та

шкідників. У системі національної статистики площі таких збурень відображені у формі 3-лг

(Держстат). Втрати вуглецю від таких збурень оцінювались за формулою:

(2.48)

де, Lother losses – річні інші втрати вуглецю, т С/рік;

Adisturbance – площа лісів, на яких відбулись природні збурення, га;

BW – середній запас біомаси на лісових площах, т с.р./м3;

135

fBL – доля біомаси, що залишена для розкладу у лісі (що перетворюється на мертву



с.р.

Коефіцієнт fBL був застосований аналогічний до обрахунків втрат від рубок.

Середній запас біомаси на лісових площах було взято з таблиці 3А.1.3 КВЕП, 2003.

Також до втрат біомаси слід віднести втрати вуглецю від пожеж [61].

В Україні пожежі поділяють на 3 групи залежно від згорілої біомаси:

− Низові – згорає тільки лісова підстилка, деревина не ушкоджується чи

пошкоджується несуттєво, тому не враховується в розрахунках;

− Верхові – згорає лісова підстилка та деревина;

− Підземні пожежі – згорає органічна речовина (торф).

Для розрахунку викидів вуглецю від пожеж формула (2.47) була модифікована для

адаптації до вищезгаданої класифікації (формула 2.48)

(2.49)

де Lfires – загальні втрати вуглецю від згорання біомаси, т С/рік;

Afires – площа вражена пожежами, га;

Bbiomass – запас надземної (підстилка) чи підземної (органічна речовина) біомаси, т

с.р./га;

CFbiomass – доля вуглецю у підстилці та органічній речовині, т С/т с.р.;

Wburned – об’єм згорілої деревини, м3;

D – середнє значення щільності абсолютно сухої деревини, т с.р./м3;

BEF2 – коефіцієнт розростання біомаси для перетворення об’ємів згорілої деревини в

загальну кількість надземної біомаси (враховуючи кору), безрозмірна величина;

fBL – доля біомаси, що залишена на розкладання у лісі (яка перетворюється на мертву


CF – доля вуглецю у сухій речовині деревини (по замовчуванню прийнято значення

0,5), т С/т с.р. [61]

У даній формулі, у першій її частині, були прийняті дещо інші коефіцієнти, ніж у

другій частині, оскільки перша частина стосується розрахунків викидів від підстилки та

органічної речовини [62].

Викиди від СН4, СО, N2O і NOx розраховуються як частина загального потоку під час

пожеж:

136

(2.50)

где Q – викиди відповідних парникових газів, т ПГ/рік;

Lfires – вуглець, що вивільняється під час пожеж (формула 5), т С/рік;

В – пропорція викидів відповідних парникових газів, безрозмірна величина;

D – співвідношення N:C, безрозмірна величина.

Співвідношення N:C було прийнято 0,01 [61]. Значення пропорцій викидів

відповідних ПГ наведені у дослідженнях Букші та Пастернака [63].

Для визначення викидів вуглецю у вигляді СО2-викидів виключають вуглець , який

вивільняється з СН4 и СО:

(2.51)

Викиди N2O від осушення органічних ґрунтів за замовчуванням [61].

Резервуар мертвої органічної речовини. Мертва органічна речовина має дві складові:

лісову підстилку та сухостій, розрахунки по яким проводяться окремо [61].

, (2.52)

де – зміна запасів вуглецю у пулі мертвої органічної речовини, т С/рік;

– зміна запасів вуглецю у сухостої та захаращеності, т С/рік;

– зміна запасів вуглецю у лісовій підстилці, т С/рік.

, (2.53)

де А – площа, га;

– зміна в запасі вуглецю у сухостої та захаращеності на одиницю площі, т

С/га/рік.

, (2.54)

де А – площа, га;

– зміна у запасі вуглецю лісової підстилки на одиницю площі, т С/га/рік.

137

Значення змін запасів вуглецю у даних резервуарів застосовувались згідно праць

Пастернака В.П., Яроцького В.Ю. [](2010 р.), Букші І.Ф. та Бутрим О.В. [65] (2008 р.)

Розрахунок зміни запасів вуглецю у ґрунтах для лісових площ, що залишаються

лісовими площами, не проводився, оскільки національні дослідження підтверджують

постійний запас вуглецю у лісових ґрунтах. [62]

Поглинання СО2 та викиди СН4, N2O у підкатегорії «Лісові площі, що залишаються

лісовими площами» за перший період дії зобов’язань Кіотського Протоколу наведені у

таблиці 2.105.

Таблиця 2.105 – Поглинання СО2 та викиди СН4, N2O у підкатегорії «Лісові площі, що

залишаються лісовими площами» за перший період дії зобов’язань Кіотського Протоколу

Рік

Чисте поглинання/викиди у підкатегорії «Лісові площі, що залишаються лісовими

площами», Гг

CO2 CH4 N2O

2008 -52 567,60 1,60 0,03

2009 -55 186,70 0,70 0,04

2010 -54 895,72 1,08 0,05

2011 -61 283,08 0,04 0,00

Графік динаміки поглинання у цій підкатегорії представлений на рисунку 2.51.

Рисунок 2.51 Графік динаміки поглинання СО2 у підкатегорії «Лісові площі, що залишаються

лісовими площами» протягом 2008-2011 років.

138

Землі під обробітком, що залишаються землями під обробітком (категорія 5.B.1

ЗФЗ)

Зміни у методології розрахунків, коефіцієнтах викидів, даних про діяльність та інші

фактори, що впливають на оцінку викидів ПГ в категорії «Землі під обробітком, що

залишаються землями під обробітком» за 2008-2011 роки наведені у таблиці 2.106.

Таблиця 2.106 – Зміни у методології розрахунків викидів ПГ в категорії «Землі під обробітком,

що залишаються землями під обробітком» за перший період дії зобов’язань Кіотського

Протоколу

2008 2009 2010 2011

Перерахунок в категорії проводився за

рахунок оновлення форми 6-зем та

включення до категорії перелогів.

Також був змінений коефіцієнт

надходження азоту із атмосфери у

ґрунт (від 2 до 2,5). Також уточнена

площа органічних ґрунтів із 2000 року

до 2008. Площі органічних ґрунтів у

період 1990-2000 роки було отримано

внаслідок екстраполяції.


не

проводилися.

У даній

категорії



У даній

категорії



Підкатегорія 5.В.1 «Землі під обробітком, що залишаються землями під обробітком» є

ключовою категорією. Вона входить до складу категорії 5.В «Землі під обробітком».

Категорія, в свою чергу, поділяється на керовані та некеровані землі. До керованих

земель під обробітком, що залишаються землями під обробітком, відносять усі площі, із яких

зібраний урожай у рік обліку, площа садів та перелогів, а також землі, що перебували під

сільськогосподарським обробітком, але в рік проведення інвентаризації були виведені із

сільськогосподарського обороту.

Розрахунок викидів та поглинання парникових газів проводиться для підкатегорії

керованих земель. Некеровані землі приймаються такими, на яких не проводиться

сільськогосподарська діяльність, а тому викидів та поглинання не відбувається.

Дані про загальну площу земель під сільськогосподарським обробітком міститься у

формі статистичної звітності ғ6-зем [64], що надається Державним агенством земельних

ресурсів України. Площа керованих земель є загальною площею сільськогосподарських, з

якої був зібраний урожай, за виключенням сіножатей та пасовищ, що міститься у формі

статистичної звітності ғ29-сг [48].

Згідно Керівних вказівок [61] та загальноприйнятого формату звітності (ЗФЗ) у

категорії 5.В.1 повинні бути вказані викиди та поглинання СО2 в розрізі двох вуглецевих

резервуарів:

− жива біомаса;

139

− грунт.

Згідно рекомендацій МГЕЗК [61], річні зміни запасу вуглецю на землях під

обробітком, що залишаються землями під обробітком, обраховуються за формулою:

(2.55)

де – річні зміни в запасах вуглецю на землях під обробітком, що залишаються

землями під обробітком;

– річні зміни в запасах вуглецю в живій біомасі;

– річні зміни в запасах вуглецю в ґрунтах.

Жива біомаса. Накопичення вуглецю в живій біомасі на землях, що обробляються,

відбувається у багаторічних деревних насадженнях – у плодових та горіхових садах.

Розрахунок зміни в запасах вуглецю в біомасі проводиться згідно рівня 1

рекомендацій та коефіцієнтів за замовчуванням. Для розрахунку необхідні дані про площу

садів, а також коефіцієнти накопичення вуглецю в рік у біомасі і обсяг накопиченої біомаси

у віці рубки садів.

Дані про площу багаторічних деревних насаджень міститься у формі статистичної

звітності ғ29-сг [48], що надає Державний комітет статистики України. Коефіцієнти для

розрахунку приймаються по замовчуванню із Керівних вказівок [61].

Ґрунт. Згідно Керівних принципів зміни запасів вуглецю у ґрунтів обліковується до

глибини 30 см. Також для мінеральних та органічних ґрунтів розрахунки проводяться

окремо.

В Україні для оцінки зміни запасів парникових газів у мінеральних ґрунтах була

розроблена національна методика балансових оцінок потоків азоту із подальшим

перерахунком на вуглець [65, 66], що відповідає другому рівню розрахунків рекомендацій

МГЕЗК.

Розроблений метод ґрунтується на визначенні динаміки азоту при обробітку

сільськогосподарських ґрунтів, що може бути розділеним на дві частини – частина приходу

та частина втрати азоту.

До частини приходу азоту відносяться такі процеси, що збільшують частку азоту в

ґрунті:

− Гуміфікація рослинних решток;

− Гуміфікація органічних решток;

− Азотфіксація зернобобовими культурами;

140

− Атмосферні опади.

До витратної частини балансу азоту у ґрунті відносяться процеси:

− Виніс із урожаєм основної продукції;

− Виніс із пожнивними рештками після збору урожаю;

− Виніс із побічною продукцією;

− Виніс із коренями рослин.

Після отримання значень надходження та витрат азоту у ґрунті за допомогою

перевідного коефіцієнта значення азоту перераховується у вуглець:

, (2.56)

де – середньорічний баланс вуглецю в гумусі ґрунтів, т/га;

r – індекс території, для якої проводився розрахунок;

– сумарна кількість азоту, що поступила в гумус в результаті гуміфікації мертвої

органічної речовини (надземної та підземної) під культурами, що вирощувалися за 2 роки до

інвентаризації, т/га;

і – тип сільськогосподарської культури;

– сумарна кількість азоту, що поступила в гумус в результаті гуміфікації

органічних добрив, що були внесені в ґрунт в рік інвентаризації, т/га;

j – індекс виду органічного добрива (підстилочний гній, рідкий гній, пташиний

послід);

– сумарна кількість азоту в гумусі, що мінералізувався в результаті

вирощування і-тої сільськогосподарської культури в рік інвентаризації на s-тому ґрунті, т/га;

s – індекс типу ґрунту, для котрого проводився розрахунок;

– співвідношення вмісту азоту та вуглецю (C:N) в гумусових речовинах орного

шару ґрунту.

Розрахунок кількості азоту, що утворилася при гуміфікації мертвої надземної і

підземної органічної речовини ( ), проводиться за формулою (2.56). При калькуляції

приймається припущення, що процеси гуміфікації проходять через рік після збору урожаю.

(2.57)

141

де В – кількість надземних (Rsi) і підземних (Rti) рослинних решток, т/га;

– вміст азоту в надземних (Rsi) і підземних (Rti) рослинних рештках, долі одиниці;

k – коефіцієнт гуміфікації надземних (Rsi) та підземних (Rti)рослинних решток, долі

одиниці;

– кількість азоту, яке щорічно вивільняється, як прямі викиди від надземних

(Rsi) і підземних (Rti) рослинних решток, т/га;

і – індекс сільськогосподарської культури.

Показники кількості азоту, що надходить від наземних і підземних рослинних решток,

коефіцієнти їх гуміфікації та вміст азоту у них були розроблені радянськими та українськими

науковцями [67-70]. Для розрахунку кількості надземних і підземних рослинних решток

використовуються рівняння регресії, розроблені Левіним, та показники збору урожаю за 2

роки перед роком інвентаризації за формою статистичної інформації ғ29-сг.

Втрати азоту, як прямих викидів від рослинних решток, розраховується в секторі

«Сільське господарство», категорії 4.D «Сільськогосподарські ґрунти».

Кількість азоту, що утворилася внаслідок гуміфікації органічних добрив (Nj)

розраховується за формулою:

(2.58)

де N`j – кількість азоту, внесена в ґрунт із органічними добривами (в цьому

коефіцієнті враховуються об’єми втрат азоту в результаті процесів вилугування – за

замовчуванням МГЕЗК приймається величина 30%), т N;

kr – коефіцієнт гуміфікації гною, %.

Кількість азоту, внесеного в ґрунт із органічними добривами (N`j), розраховується за

формулою:

, (2.59)

де NAj – кількість азоту в гною тварин після його зберігання (в j-тій системі)

безпосередньо перед внесенням у ґрунт, т N;

Vm – об’єм прямих викидів азоту, який щорічно вивільняється при внесенні

органічних добрив, т N/га;

dj – коефіцієнт перерахунку органічних добрив в еквівалент стандартного

підстилочного гною, долі одиниці.

142

Об’єм прямих викидів азоту, який щорічно вивільняється при внесенні органічних

добрив, розраховується в секторі «Сільське господарство», категорії 4.В «Збір, зберігання та

використання гною».

Коефіцієнти перерахунку різних видів органічних добрив до еквівалентної кількості

стандартного підстилочного гною, а також коефіцієнт гуміфікації підстилочного гною,

отримані із наукової роботи [71].

Також у розрахунках взяті до уваги внесення мінеральних добрив. Дані про їх

внесення на сільськогосподарські угіддя містяться у формі статистичної звітності ғ9-бсг

[72]. При внесенні мінеральних добрив частина азоту втрачається [37]. Тому кількість азоту,

що була внесена із мінеральними добривами коригується відповідно до цих втрат.

Також до статті надходження азоту в ґрунт відносяться надходження азоту із

атмосфери та азотфіксація зернобобовими культурами. Для отримання кількості азоту за

першим фактором використовується площа земель під обробітком та національний

коефіцієнт [37]. Азотфіксація коренями рослин оцінюється за загальним урожаєм

зернобобових культур та національними показниками симбіотичної фіксації азоту [73].

Витратна частина формули (2.53) являється сумою значень кількості мінералізованого

гумусу в рік інвентаризації з урахуванням виду сільськогосподарських культур та типу

ґрунту:

(2.60)

де – викиди азоту від мінералізації гумусу при вирощуванні i-ї культури на s-

тому ґрунті, т N/рік;

- об’єми азоту, винесеного сільськогосподарськими культурами в рік

інвентаризації, т N/рік;

– об’єми азоту від надходження в ґрунт мінеральних добрив, т N/рік;

– об’єм азоту від надходження азоту в ґрунт органічних залишків, т N/рік;

½ - коефіцієнти винесення азоту рослинами, що поступив від коренів

сільськогосподарських рослин;

– коефіцієнт середньої кількості доступного поживного азоту в гною тварин, кг/т;

– кількість азоту, внесеного у ґрунт із органічними добривами, т N/рік;

Kmnr – коефіцієнт для врахування зв’язку між процесами споживання азоту рослинами

та процесами мінералізації гумусу, долі одиниці.

143

Об’єми винесеного азоту визначаються для видів рослин за нормативними

показниками виносу азоту в масі урожаю основної та побічної продукції

сільськогосподарських рослин [54].

Коефіцієнт для врахування зв’язку між процесами споживання азоту рослинами та

процесами мінералізації гумусу розраховується на основі врахування поправочних

коефіцієнтів на гранулометричний склад ґрунтів та тип сільськогосподарських рослин (kmnr):

, (2.61)

де – коефіцієнти мінералізації для врахування впливу типу вирощуваної культури;

– коефіцієнти для врахування гранулометричного складу ґрунтів.

Коефіцієнти для розрахунків за формулою (2.60) отримані із вітчизняного

дослідження Мельничука та інших [71].

У формулі (2.59) використовується коефіцієнт kC:Ns, який дозволяє врахувати

співвідношення азоту та вуглецю (C:N) в гумусових речовинах оброброблюваного шару

ґрунту [74].

Оцінка викидів вуглецю від органічних ґрунтів проводиться за рівнем 1 Керівних

принципів та використанням коефіцієнту викидів за замовчуванням. Дані про площу

органічних ґрунтів на сільськогосподарських ґрунтах надаються Державним агенством

водних ресурсів України.

Розрахунок викидів вуглецю у категорії землі під обробітком, що залишаються

землями під обробітком, у період із 2008 до 2011 року проводився за методом балансових

оцінок потоків азоту із подальшим перерахунком у вуглець. В якості вхідних даних для

методики використовуються дані статистичних форм та національні коефіцієнти.

В таблиці 2.107 представлена інформація щодо викидів та поглинання ПГ в категорії

5.В.1.

Таблиця 2.107 – Викиди та поглинання вуглекислого газу (CO2) в категорії «Землі під

обробітком, що залишаються землями під обробітком» за перший період дії зобов’язань


Рік

Поглинання в категорії,

тис.т.

Викиди в категорії,

тис.т.

Загальні

викиди/поглинання у

категорії, тис.т.

2008 5 603,29 47 328,94 42 325,65

2009 5 597,13 41 354,05 35 756,92

2010 5 594,05 19 855,55 14 261,50

2011 5 603,29 56 794,21 51 190,92

144

Динаміка поглинання та викидів ПГ в категорії «Землі під обробітком, що

залишаються землями під обробітком» представлена на рисунку 2.52.

Рисунок 2.52 Динаміка поглинання та викидів ПГ в категорії «Землі під обробітком, що

залишаються землями під обробітком» у 2008-2011 рр.

Пасовища, що залишаються пасовищами (категорія 5.С.1 ЗФЗ)


інших вирішальних факторів у категорії «Пасовища, що залишаються пасовищами» за

перший період дії зобов’язань Кіотського Протоколу показаний в таблиці 2.108.

Категорія 5.С.1 «Пасовища, що залишаються пасовищами» є ключовою категорією.

Вона входить до складу категорії 5.С «Пасовища». Для приведення термінології МГЕЗК та

України було прийнято, що до цієї категорії відносяться категорії «сінокоси та пасовища»,

що є загальноприйнятими категоріями в українській статистиці.

Таблиця 2.108 – Зміни у методології розрахунків викидів ПГ в категорії «Пасовища, що

залишаються пасовищами» за перший період дії зобов’язань Кіотського Протоколу

2008 2009 2010 2011

Перерахунок в категорії проводився за

рахунок оновлення форми 6-зем. За

вимогою групи експертів при перевірці

було поділено категорію на керовані та

некеровані пасовища. Був змінений

коефіцієнт надходження азоту із

атмосфери у ґрунт (від 2 до 2,5). Також

уточнена площа органічних ґрунтів із

2000 року до 2008. Площі органічних

ґрунтів у період 1990-2000 роки було

отримано внаслідок екстраполяції.


не

проводилися.

У даній

категорії


не


У даній

категорії


не


145

Категорія, в свою чергу, поділяється на керовані та некеровані землі. До керованих

пасовищ, що залишаються пасовищами, відносять усі площі, які систематично

використовуються для викосу сіна, випасу худоби або із яких зібрана зелена маса для

відгодівлі худоби силосним матеріалом. Крім того, до цієї ж категорії відносять сінокоси та

пасовища, що розорані для цілей їх корінного покращення та використовується постійно під

трав’яною рослинністю. Розрахунок викидів та поглинання парникових газів проводиться

для підкатегорії керованих пасовищ.

В Україні дані про загальну площу пасовищ (а згідно української термінології –

площа пасовищ та сінокосів) містяться у формі статистичної звітності 6-зем [64]. Площа, з

якої був зібраний урожай сіна та зеленої маси, а також проводився випас худоби, наведена у

формі ғ29-сг [48].

Аналогічно до категорії 5.В.1 «Землі під обробітком, що залишаються під

обробітком», викиди та поглинання СО2 повинні обліковуватися в розрізі двох вуглецевих

резервуарів:

− жива біомаса;

− грунт.

Згідно рекомендацій МГЕЗК [61], річні зміни запасу вуглецю на пасовищах, що

залишаються пасовищами, обраховуються за формулою:

(2.62)

де – річні зміни в запасах вуглецю на пасовищах, що залишаються

пасовищами;

– річні зміни в запасах вуглецю в живій біомасі;

– річні зміни в запасах вуглецю в ґрунтах.

Жива біомаса. В Україні відсутня національна методика розрахунку поглинання та

викидів вуглецю в резервуарі живої біомаси. Тому, згідно методики рівня 1 МГЕЗК,

приймається припущення, що в даному пулі змін запасів вуглецю не відбувається.

Ґрунт. Як і для земель під обробітком, облік викидів та поглинання парникових газів

для мінеральних та органічних ґрунтів проводиться окремо.

Для оцінки зміни запасів вуглецю у категорії використовується метод балансових

оцінок потоків азоту на основі використання національних коефіцієнтів. Загалом метод

аналогічний, як і для земель під обробітком, що залишаються землями під обробітком (5.В.1)

[64, 66] та відповідає другому рівню розрахунків Керівних вказівок.

Загальна зміна балансу вуглецю в резервуарі мінеральних ґрунтів розраховується за

формулою (2.52). Як і у випадку сільськогосподарських земель під обробітком, додатня

146

частина балансу азоту в ґрунті забезпечується гуміфікацією рослинних органічних решток,

гуміфікацією органічних добрив, надходженням азоту із атмосфери та азотфіксацією

зернобобовими культурами. До процесів, що призводять до зменшення запасу азоту в ґрунті,

відносяться виніс азоту із основним урожаєм та коренями рослин.

Кількість азоту, що надходить від гуміфікації надземних та підземних рослинних

решток, розраховується за формулою (2.53). Дані про площі, де проводився випас худоби

або укіс сіна чи зеленої маси, взяті із форми статистичної звітності 29-сг. Показники

кількості азоту, що надходить від наземних і підземних рослинних решток, коефіцієнти їх

гуміфікації та вміст азоту у них використані із наукових праць вітчизняних науковців [67-

70]. Варто зазначити, що отримане значення коригується на 0,25, так як цикл життя для

багаторічних трав приймається рівним 4 рокам.

Надходження азоту від внесення органічних добрив розраховується за допомогою

формул 4 та 5, а також даними прямих втрат азоту, який щорічно вивільняється при внесенні

органічних добрив та розраховується в секторі «Сільське господарство», категорії 4.В «Збір,

зберігання та використання гною» та національних коефіцієнтів перерахунку у підстилочний

гній [71].

Надходження азоту від внесення мінеральних добрив розраховується на основі даних

про їх внесення на сільськогосподарські угіддя із форми ғ9-бсг [72] із урахуванням втрат

азоту [37].

Як і для сільськогосподарських земель, що обробляються, до статті надходження

азоту в ґрунт відносяться надходження азоту із атмосфери та азотфіксація зернобобовими

культурами, що оцінюються на основі даних форми ғ29-сг [48] та національних

коефіцієнтів [37, 73].

Втрати азоту від мінеральних ґрунтів пасовищ відбуваються внаслідок його виносу із

укосом сіна або випасом худоби за виключенням азоту, що поступив у рослини від

гуміфікації рослинних решток та внесених добрив (формула 2.56). Для розрахунку

використовуються дані статистичної форми ғ29-сг та національні коефіцієнти [71, 54].

Оцінка викидів вуглецю від органічних ґрунтів проводиться за рівнем 1 Керівних

принципів та використанням коефіцієнту викидів за замовчуванням. Розрахунок проводиться

на основі даних Державного агенства водних ресурсів України про площі органічних ґрунтів.

Розрахунок викидів вуглецю у категорії пасовища, що залишаються пасовищами,

проводиться аналогічно, як і в категорії 5.В.1. У період із 2008 до 2011 року метод

балансових оцінок потоків азоту із подальшим перерахунком у вуглець не змінювався. Для

проведення оцінки викидів ПГ використовуються дані статистичних форм та національні

коефіцієнти.

147

В таблиці 2.109 представлена інформація щодо викидів та поглинання ПГ в категорії

5.С.1.

Таблиця 2.109 - Викиди СО2 в категорії «Пасовища, що залишаються пасовищами» за 2008-

2011 роки

Рік Викиди в категорії «пасовища, що залишаються пасовищами», тис.т.

CO2 CH4 N2O

2008 2 630,61

2009 2 983,24

2010 2 990,55

2011 3 248,66

Динаміка викидів ПГ в категорії «Пасовища, що залишаються пасовищами»

представлена на рисунку 2.53.

Рисунок 2.53 Динаміка викидів СО2 на пасовищах, що залишаються пасовищами за перший


2.6. Категорія джерел викидів «Відходи»

2.6.1. Загальна характеристика категорії

До сектору «Відходи» (категорія 6 ОФО) відносяться викиди парникових газів, що

виникають внаслідок їх утворення:

- на полігонах (звалищах) твердих побутових відходів (ТПВ);

- в промислових, господарсько-побутових стічних водах, стічних вод

життєдіяльності людини;

148

- в наслідок спалювання відходів.

На полігонах (звалищах) ТПВ в результаті мікробіологічного розкладу органічної

складової відходів (харчові, садово-паркові відходи, папір, деревина, текстиль та ін.) за

анаеробних умов відбувається утворення біогазу збагаченого метаном, який викидається в

атмосферу. Внаслідок поводження зі стічними водами різного походження відбувається

утворення метану та закису азоту. Хоча спалювання відходів веде до викидів парникових

газів, обсяг їх утворення враховується в секторі «Енергетика».

Сектор поводження з відходами в Україні потребує значного реформування, що має

призвести то впровадження прогресивних методів поводження з усіма видами відходів.

Зокрема, стосовно поводження з ТПВ на сьогодні, не зважаючи на реалізацію «Програми

поводження з твердими побутовими відходами» (Постанова Кабінету Міністрів України від

04.03.2004р. ғ265) актуальним є вирішення таких основних задач:

- зменшення обсягів захоронення ТПВ (за період 2008 – 2011 рр. обсяг щорічного

захоронення ТПВ збільшився з 12 млн.т./рік до 14.5 млн.т./рік) за рахунок впровадження

ефективних методів їх збирання, перевезення, зберігання, переробки, утилізації та

знешкодження;

- підвищення рівня контролю за діючими та виведеними з експлуатації полігонами

та звалищами;

- запровадження механізованого сортування відходів та їх ефективного

використання з отриманням енергетичного ефекту.

Динаміку викидів метану та закису азоту у секторі «Відходи» за 1990-2010 роки

наведено на рис. 2.54-2.55.

0

50

100

150

200

250

300

350

400

450

500

1990 1992 1994 1996 1998 2000 2002 2004 2006 2008 2010роки

Викиди СН4,

тис.т./рікВсього Звалища ТПВ Стічні води

Рисунок 2.54 Викиди СН4 у секторі «Відходи», згідно Національного кадастру

149

0

1

2

3

4

5

6

1990 1992 1994 1996 1998 2000 2002 2004 2006 2008 2010роки

Викиди N2O,

тис.т/рік

Рисунок 2.55 Викиди N2O у секторі «Відходи», згідно Національного кадастру

2.6.2. Аналітичні моделі розрахунку викидів ПГ в секторі «Відходи»

Розрахунки викидів ПГ насьогодні здійснюються окремо для метану та закису азоту

відповідно до особливостей їх утворення при поводженні з твердими та рідкими відходами.

Для розрахунку викидів метану використовують такі категорії поводження з

твердими відходами:

- керовані полігони ТПВ;

- безконтрольні глибокі (глибиною більше 5 метрів) звалища ТПВ;

- безконтрольні глибокі (глибиною менше 5 метрів) звалища ТПВ.

Основними джерелами інформації стосовно обсягів утворення ТПВ є данні

Міністерства регіонального розвитку та житлово-комунального господарства України, дані

Державної служби статистики України, зокрема статистична форма ғ1-ТПВ – «Звіт про

поводження з твердими побутовими відходами», а також ретроспективні данні стосовно

обсягу накопичення ТПВ на полігонах (звалищах), починаючи з 1901 р.

Для розрахунку метану та закису азоту застосовують такі категорії при поводженні

зі стичними водами:

- викиди метану від промислових стічних вод;

- викиди закису азоту від промислових стічних вод;

- викиди метану від господарсько-побутових стічних вод;

- викиди закису азоту від стічних вод життєдіяльності людини.

Основними джерелами інформації для розрахунку обсягів викидів ПГ в цій категорії

є дані Державної служби статистики України стосовно обсягів виробництва промислової

150

продукції, що дозволяє розрахувати обсяги органічних забруднювачів, які потрапляють в

стічні води, а також дані Державного агентства водних ресурсів України, зокрема

статистична форма стосовно забруднюючих речовин в поверхневі водні об’єкти ғ2

«Водхоз».

Викиди ПГ при поводженні із стічними водами є ключовою категорією, їх обсяг

досягає 33.7% в СО2екв від загального обсягу викидів сектору «Відходи».

В період 2008 – 2011 рр. в Україні для розрахунку викидів ПГ при поводженні з ТПВ

використовували метод 2-го рівня деталізації, відповідно до якого річний обсяг викидів

метану розраховувався за формулою:

eLMSWFMSWTkABxtk

xxx

x

t

)(

01

, (2.63)

де:

t — індекс розрахункового року,

Bt — обсяг утворення метану, Гг/рік,

k

eA

k

1

— Нормалізуючий множник,

k — постійна темпів утворення метану, 1/рік

MSWT x — загальний обсяг ТБО, що утворився в рік х, Гг/рік,

MSWF x — частка ТБО, що захоронені на полігонах (звалищах) в рік х,

)12/16(0 FDOCDOCMCFL xFxxxt

— потенціал утворення метану

відходів, Гг метану/Гг відходів,

MCF x — Поправочний коефіцієнт для метану в рік х,

DOCx

— Органічний вуглець, що здатен розкладатись (DOC) в рік х, Гг С/Гг

відходів,

DOC — частка вуглецю DOC, що розклався,

F — частка метану в газі сміттєзвалища,

16/12 — Коефіцієнт перерахунку обсягів вуглецю в метан.

З використанням цієї формули, загальний обсяг метану, що утворюється за весь

період накопичення ТПВ на полігонах (звалищах) визначається формулою:

OXRBB tt

em

t 1 , (2.64)

де:

Rt — обсяг рекуперованого метану, Гг/рік,

OX — коефіцієнт окислення.

Починаючи з 2012 року для визначення обсягу викидів метану з полігонів (звалищ)

ТПВ використовується національна методика третього рівня, яка відповідає національній

багатокомпонентної моделі, яку розробив Інститут технічної теплофізики НАН України в

межах науково-дослідної роботи «Дослідження газоутворення на найбільш великих

151

полігонах ТПВ та перехід на трьохкомпонентну національну модель розрахунку викидів ПГ

від звалищ ТПВ в Україні». В межах цієї науково-дослідної роботи були уточнені

національні коефіцієнти, які використовуються в аналітичних залежностях, виконані

відповідні розрахунки та обґрунтована доцільність використання національної методики

третього рівня.

В період 2008 – 2011 рр. в Україні обсяг утворення метану при поводженні з

господарсько-побутовими розраховувався як функція кількості органічних відходів, що

утворилися і коефіцієнта викидів, який характеризує ступінь, в якій ці відходи утворюють

СН4 за формулою 5.5 згідно з Керівництвом з ефективної практики 2000 р [5].

В період 2008–2011 рр. в Україні обсяг утворення метану при поводженні з

промисловими водами здійснювалось згідно алгоритму 5.4 за формулою 5.5 відповідно до

Керівництва з ефективної практики 2000 р. [5]. Відповідно до вимог методики були взяті

кілька основних галузей промисловості, які мають найбільші рівні ХПК в стічних водах до

очищення:

- чорна металургія;

- кольорова металургія;

- нафтопереробка;

- виробництво добрив;

- виробництво продуктів харчування та напоїв;

- целюлозно-паперова промисловість;

- текстильна промисловість;

Коефіцієнти викидів та розподіл між стічними водами та осадом використовувались

відповідно до експертного висновку, який отримано у 2006 р.

Формула 5.5 Керівництва з ефективної практики 2000 р.має такий вигляд:

LWRkLWV t

LW

tt

em

t , (2.65)

де:

Vemt

— обсяг викидів метану від стічних вод, Гг/рік;

LW t — Кількість утворення органічних відходів в стічних водах, Гг/рік;

kLWt

— Коефіцієнт викидів метану в стічних водах, Гг/Гг;

LWR t — обсяг рекуперованого метану, Гг/рік.

Викиди закису азоту в період 2008 – 2011 рр. визначались для стічних вод продуктів

життєдіяльності людини за такою формулою:

kPkOVON

tt

N

tt

ON

t

22 , (2.66)

152

де:

VON

t2

— обсяг викидів закису азоту від стічних вод продуктів

життєдіяльності людини, Гг/рік;

Ot — споживання білка, Гг/людина на рік;

kNt

— доля азоту в споживаному білку, Гг/Гг;

Pt — Кількість населення, чоловік;

kON

t2

— Коефіцієнт викидів закису азоту, Гг/Гг;

Викиди закису азоту для промислових стічних вод в період 2008 – 2011 рр. не

визначались.

Починаючи з 2012 р. визначення обсягів викидів закису азоту розраховувалось з

використанням методики, яка розроблена в межах науково-дослідної роботи «Дослідження

викидів метану та закису азоту від поводження із стічними водами та розробка методики

визначення національних коефіцієнтів викидів». Відповідно до цієї методики викиди закису

азоту крім стічних вод продуктів життєдіяльності людини, визначаються також для

промислових стічних вод з використанням національних коефіцієнтів.

2.6.3. Результати розрахунку викидів ПГ в секторі «Відходи»

Розрахунки викидів метану в кадастрі 2013 р. були перераховані для періоду 1990 –

2011 рр. (рис. 2.56).

Рисунок 2.56 – Викиди метану (тис тонн СО2екв/рік) від полігонів (звалищ) ТПВ відповідно до

кадастрів 2011, 2012 та 2013 рр.

153

Протягом 2008 – 2011 рр. щорічні обсяги викидів метану від полігонів (звалищ) ТПВ

були в цілому стабільними, лише на керованих полігонах ТПВ спостерігалось зростання

щорічних викидів метану приблизно на 20% (рис. 2.6.2). Значення коефіцієнтів викидів

протягом 2008 – 2011 рр. змінювалось відповідно до табл. 2.6.1.

Таблиця 2.110 – Коефіцієнти викидів (implied emission factor) метану (тонн СН4 /тонн ТПВ) для

полігонів (звалищ) ТПВ

2008 2009 2010 2011

Керовані полігони 0.02 0.02 0.03 0.02

Некеровані звалища, в т.ч.: 0.03 0.03 0.03 0.02

Некеровані звалища (глибина > 5м) 0.04 0.04 0.04 0.03

Некеровані звалища (глибина < 5м) 0.02 0.02 0.02 0.01

0

50

100

150

200

250

2008 2009 2010 2011роки

Викиди СН4,

тис.т./рік

Некеровані звалища (глибина >5м)Некеровані звалища (глибина < 5м)Керовані полігони

2008 2009 2010 2011

Некеровані звалища (глибина >5м) 209.54 208.46 207.36 204.21

Некеровані звалища (глибина < 5м) 69.81 70.38 70.93 70.46

Керовані полігони 60.44 65.19 69.69 72.16

Рисунок 2.57 – Обсягів викидів метану від полігонів (звалищ) ТПВ, тис. тонн/рік

Викиди метану при поводженні зі стичними водами в кадастрі 2013 р. були

перераховані для періоду 1990 – 2011 рр. В 2011 р. їх загальний обсяг в еквіваленті СО2

зменшився на 20,4% відносно 1990 р., становив 3762.2 тис тонн СО2екв. Протягом 2008 – 2011

рр. обсяги викиди метану від поводження зі стічними водами були стабільними, лише обсяг

викидів від осаду промислових стічних вод збільшився майже на 15% (рис. 2.6.3), при цьому

коефіцієнти викидів метану змінювались лише для 2011р. В категорії «Побутові стічні води»

(табл. 2.111).

154

Таблиця 2.111 – Коефіцієнти викидів (implied emission factor) метану (кг СН4 /кг органічного

компоненту здатного до розкладу) від продуктів людської життєдіяльності та промислових

стічних вод

2008 2009 2010 2011

Промислові стічні води 0.01 0.01 0.01 0.01

Осад промислових стічних вод 0.07 0.07 0.07 0.07

Побутові стічні води 0.06 0.06 0.06 0.04

Осад побутових стічних вод 0.18 0.18 0.18 0.18

0

10

20

30

40

50

60

2008 2009 2010 2011роки

Викиди СН4,

тис.т./рік

Побутові стічні води (осад)Побутові стічні водиПромислові стічні води (осад)Промислові стічні води

2008 2009 2010 2011

Побутові стічні води (осад) 50.62 50.92 51.14 51.36

Побутові стічні води 35.57 33.85 34.3 34.31

Промислові стічні води (осад) 28.37 29.94 31.41 32.54


Рисунок 2.58 – Обсягів викидів метану від побутових та промислових стічних вод, тис. тонн/рік

Обсяги викидів закису азоту від стічних від продуктів людської життєдіяльності та

промислових стічних вод протягом 2008 – 2011 рр. були стабільними (табл. 2.112).

Таблиця 2.112 – Обсяги викидів закису азоту (тис тонн N2O/рік) від продуктів людської

життєдіяльності та промислових стічних вод

2008 2009 2010 2011

Стічні води продуктів людської життєдіяльності 3.40 3.33 3.33 3.33


155

2.7. Аналіз методологій розрахунку та динаміки зміни обсягів викидів ПГ при їх

інвентаризації у перший період дії Кіотського протоколу.

Результати аналізу методологій та аналітичних залежностей, за якими проводиться

Національна інвентаризація викидів ПГ в Україні, показали, що в цілому вони повністю

відповідають усім вимогам до її проведення.

Поряд з цим, необхідно відзначити дві методики, які потребують, на наш погляд,

певного доопрацювання. Перша стосується розрахунку викидів від стаціонарних джерел при

спалюванні органічного палива на галузевому рівні, а друга - витоків летючих при

розподіленні природного газу.

Перша методика, яка зараз застосовується, не враховує напрямку використання

палива при розрахунку викидів CH4 та N2O при спалюванні органічного палива від

стаціонарних джерел по галузях економіки, але, враховуючи, що при спалюванні органічного

палива стаціонарними джерелами левова частка викидів припадає на СО2, навіть спрощена

методологія не дає значних помилок при оцінці викидів в СО2екв на рівні країни. Але не

врахування напрямку фактичного використання палива може привести до значних похибок у

визначенні викидів CH4 та N2O. Так, різкі зміни тенденцій їх викидів у 2011 році відносно

показників 2010 року у багатьох галузях економіки (підрозділ 2.1.4.), можна пояснити саме

переходом на спрощену методологію, бо при розрахунку показників викидів ПГ у 2010 році,

напрямки використання палива враховувались.

Також проблемою є те, що, як відзначалось, у формі 4 – МТП витрати палива даються

по основному виду економічної діяльності (ВЕД) організації, що звітує. В той час як

організації надають інформацію по використанню палива згідно фактичних напрямків їх

використання згідно Класифікації видів економічної діяльності (КВЕД) (дивись таблиці 2.1.

– 2.2). Тому методології, які використовуються, не дають коректної оцінки викидів ПГ по

ВЕД відповідно до КВЕД. Це обумовлює можливість виникнення трендів викидів ПГ,

обумовлених не стільки змінами витрат палива на реальну діяльність за відповідним ВЕД, а

процесами продажу непрофільних активів, виділення в окремі суб’єкти господарчої

діяльності (СГД) окремих видів діяльності, переорієнтацію СГД, що звітують, на види

діяльності, які не відповідають головному ВЕД, за яким вони зареєстровані, тощо.

Поряд зі специфікою урахування мобільних джерел, при інвентаризації викидів ПГ це

робить неінформативним порівняння змін викидів від спалювання палива з показниками

динаміки загальних показників роботи за ВЕД, і тому вони не розраховувались.

Стосовно другої методики. Вибір національних коефіцієнтів для оцінки витоків при

розподілі природного газу прийняті відповідно до коефіцієнтів, наведених в Рекомендації з

156

ефективної практики (таблиця А2 додатку А1) на основі показників для Північної Америки.

При цьому коефіцієнт, який застосовується в українських Національних кадастрах, дорівнює

7.1∙10-4

, що є маловірогідним з огляду на технічний стан ГРМ України та країн Північної

Америки.

Ці чинники обумовлюють доцільність проведення спеціального наукового

дослідження стосовно розробки методичних рекомендацій визначення викидів у цих

категоріях та пропозицій стосовно удосконалення національної статистики. При цьому

удосконалення національної статистики стає особливо актуальною задачею в контексті

необхідності переходу на нові Керівні принципи 2006 при проведенні національних

інвентаризації вже в короткостроковій перспективі, з 2015 року.

Враховуючи, що обсяги витоків знаходяться у прямій залежності від коефіцієнтів

питомих викидів та обсягів діяльності, проведення аналізу залежностей між ними не має

сенсу. Це стосується і багатьох інших категорій, зокрема, у сільському господарстві.

Аналіз показує, що у багатьох випадках застосовуються національні методики та

коефіцієнти викидів ПГ, але це обумовлює необхідність проведення щорічно значних обсягів

робіт по підготовці необхідної вхідної інформації, проведенню відповідних досліджень та

розрахунків. Поряд з цим, у деяких випадках доцільність їх використання викликає певні

сумніви.

Так, використання складної методики розрахунку викидів ПГ від дорожнього

транспорту EMEP/EEA-2009 та програмного забезпечення COPERT IV важко назвати

виправданою. Це обумовлено тим, що в ній приймається велика кількість експертних

припущень стосовно цілого ряду ключових показників (Додаток 2 Національного кадастру),

які суттєво впливають на обсяги викидів ПГ у цій категорії джерел викидів. При цьому, у

Національному кадастрі сказано, що для отримання консервативної оцінки застосовується

балансовий метод. Різниця між отриманими значеннями складає менш 6%, що менше, ніж

оцінка невизначеності для всієї категорії «Транспорт». При цьому в Національному кадастрі

відзначається, що саме дорожній транспорт має найвищі показники невизначеності стосовно

діяльності.

Також вкрай складною та праце витратною є розрахунок національних коефіцієнтів

вмісту вуглецю у природному газі та вугіллі. Але це, на наш погляд, не веде до значного

зростання достовірності інвентаризації, бо відносна зміна показників обсягів викидів ПГ при

їх використанні відносно використання коефіцієнтів за замовченням нижча від точності

вимірювальних приладів, за яких здійснюється визначення національних коефіцієнтів вмісту

вуглецю. Так, відхилення національних коефіцієнтів від коефіцієнтів за замовченням по

157

вмісту вуглецю для природного газу складає 0.5% - 0.9%, а для вугілля максимальне

відхилення (між антрацитом та вугіллям марки А) складає 5%.

Аналіз змін викидів ПГ в усіх категоріях показує значний вплив всесвітньої

фінансово-економічної кризи у період 2008 – 2009 років на економіку України (детальніше

розділ 3), який обумовив різке зниження обсягів викидів ПГ в еквіваленті СО2 в період 2008

– 2010 років відносно періоду 2005 - 2007 років практично по всіх категоріях, пов’язаних з

промисловим сектором економіки, транспортом, будівництвом. Особливо глибоким було

зниження викидів у 2009 році. Але після оновлення зростання економіки у 2011 році обсяги

викидів ПГ в Україні також почали зростати і перевищили середній рівень викидів ПГ за

2008 – 2010 роки.

Поряд з цим, при національній інвентаризації не враховано видобуток та подальше

використання вугілля з так званих «копанок» - нелегальних та напівлегальних шахт,

нелегальне виробництво та експорт нафтопродуктів.

Також значні сумніви є стосовно коректності використання коефіцієнтів за

замовченням для оцінки витоків природного газу при його розподіленні, що вже

відзначалось. Скоріш за все, ці витоки є суттєво вищими, ніж наведені у Національному

кадастрі.

Ці чинники обумовлюють значні ризики для України стосовно можливості прийняття

на себе зобов’язань по рівням викидів ПГ, які передбачає Дохійська поправка.

Аналіз показує, що потребує пояснень ряд змін у показниках обсягів викидів, а саме у

сільському господарстві при стаціонарному спалюванні органічного палива, у цивільній

авіації та дорожньому транспорті по викидах СН4, у трубопровідному транспорті по викидах

NO2.

Виконаний аналіз у секторі промислових процесів показує наступне.

При виробництві цементу, суттєво зросли питомі викиди ПГ (табл. 2.113.), що

потребує уточнення за рахунок яких факторів відбулося таке зростання.

Таблиця 2.113 – Викиди ПГ у категорії «Виробництво цементу» за перший період дії


Рік

Викиди в категорії «Виробництво

цементу», тис.т.

Об’єм діяльності у

категорії Питомі викиди СО2


цементу, тСО2/т

цементу CO2 CH4 N2O

Виробництво

цементу, тис.т.

2008 6 189.20 - - 14918.2 0.415

2009 2 543.67 - - 9503.37 0.268

2010 2 833.56 - - 9472.12 0.299

2011 3 839.93 - - 10579.64 0.363

158

0.00

20.00

40.00

60.00

80.00

100.00

120.00

2008 2009 2010 2011

% д

о 2

008 р

ок

у

Обсяг викидів

Обсяг виробництва

Питомі викиди

Рисунок 2.59 Відносні зміни показників при виробництві цементу.

Аналогічний аналіз, виконаний для інших промислових процесів (табл. 2.114-2.115),

показав, що зміни питомих показників обумовлені проведенням відповідних досліджень по

визначенню національних коефіцієнтів по питомим викидам ПГ - виробництво чавуну, або

практично не змінилися.

Таблиця 2.114 – Викиди ПГ у категорії «Виробництво вапна» за перший період дії зобов’язань


Рік










2008 3 002.30 - - 5127.97 0.585

2009 2 462.67 - - 4100.74 0.601

2010 2 548.13 - - 4241.08 0.601

2011 2 804.46 - - 4487.37 0.625

Таблиця 2.115 – Викиди ПГ у категорії «Виробництво аміаку» за перший період дії зобов’язань


Рік




категорії

Питомі викиди СО2






2008 6 071.96 - - 4892 1.241

2009 3 808.86 - - 3036.7 1.254

2010 5 167.75 - - 4155.5 1.244

2011 6 755.92 - - 5261.9 1.284

159

Таблиця 2.116 – Викиди ПГ у категорії «Виробництво чавуну» за перший період дії зобов’язань


Рік










2008 23317.80 - - 30991.3 0.752

2009 19988.09 - - 25683.1 0.778

2010 20930.49 - - 27365.8 0.765

2011 19413 - - 28877.0 0.672

Таблиця 2.117 – Викиди ПГ у категорії «Виробництво сталі» за перший період дії зобов’язань


Рік










2008 4646.4 - - 37082.3 0.125

2009 3816.4 - - 29848.0 0.128

2010 4119.4 - - 32681.8 0.126

2011 4303.7 - - 34560.8 0.125

Таблиця 2.118 – Викиди ПГ у категорії «Виробництво азотної кислоти» за перший період дії


Рік










2008 - - 9.55 2121.2 0.004502

2009 - - 6.54 1453.4 0.004500

2010 - - 8.09 1798 0.004499

2011 - - 10.42 2316.3 0.004499

Таблиця 2.119 – Викиди ПГ у категорії «Використання вапняку і доломіту» за перший період


Рік










2008 4 784.64 - - 11018.32 0.4342

2009 3 784.28 - - 8717.71 0.4341

2010 3 677.14 - - 8474.53 0.4339

2011 4 018.70 - - 9260.6 0.4340

160

Таблиця 2.120 – Викиди ПГ у категорії «Виробництво феросплавів» за перший період дії


Рік










2008 2855.0 - - 1662.8 1.717

2009 1942.5 - - 1200.7 1.618

2010 2663.9 - - 1671.3 1.594

2011 2264.6 - - 1419.6 1.595

161

3. ДОСЛІДЖЕННЯ ФАКТОРІВ ВПЛИВУ НА ОБСЯГИ ВИКИДІВ ПАРНИКОВИХ

ГАЗІВ В УКРАЇНІ

3.1 Фактори впливу на динаміку та обсяги викидів парникових газів на

національному та секторальному рівнях

Динаміка викидів парникових газів істотно залежить від економічного розвитку

країни, структурних перетворень, промислової політики, заходів з регулювання паливно-

енергетичного сектора, податкової, інноваційної та інвестиційної політики,

природоохоронного регулювання та інших чинників.

Найбільш важливими факторами, що в різного ступеня впливу визначають динаміку

емісій парникових газів в Україні, є наступні:

1. Динаміка валового внутрішнього продукту (ВВП)

2. Зміна структури ВВП за секторами економіки.

3. Зміна обсягів виробництва промислової продукції.

4. Зміна галузевої структури промисловості.

5. Зміна обсягів споживання та виробництва паливно-енергетичних ресурсів та

структури енергетичного балансу.

6. Зміна цін на енергоресурси.

7. Зміна доходів домогосподарств.

8. Рівень впровадження сучасних технологій та інвестицій в новий капітал.

9. Кліматичні фактори тощо.

Знання залежностей динаміки та обсягів викидів ПГ від впливу окремих факторів

забезпечує можливість формування найбільш ефективної стратегії соціально-економічного

розвитку країни спрямованих на мінімізацію карбоноємності ВВП та зниження викидів ПГ.

3.2 Аналітичний огляд розвитку економіки України в контексті зміни обсягів

викидів парникових газів

Україні у спадщину від СРСР дістався досить потужний народногосподарський

комплекс, який було сформовано, виходячи з природно-ресурсного потенціалу України

(поклади вугілля та залізних руд, сприятливий для сільського господарства клімат,

розміщення на шляху Схід – Захід тощо) та в умовах реальної відсутності урахування

екологічних обмежень та вимог на час його формування. Поряд з цим, низькою була

ефективність використання ПЕР, що було економічно виправданим при низьких цінах на них

162

в умовах СРСР, що робило рівень енергоємності ВВП України значно вищим, ніж в

розвинених країнах.

Це обумовило те, що найбільший розвиток в економіці країни отримали енергоємні

галузі економіки – паливно-енергетичний та гірничо-металургійний комплекси,

нафтопереробна та хімічна промисловість, промисловість будівельних матеріалів, важке

машинобудування, транспорт, сільське господарство та харчова промисловість – галузі яким

притаманні високі рівні викидів ПГ енергетичного та не енергетичного походження.

Саме тому на рівні 1990 року, Україна мала величезні обсяги викидів ПГ і за цим

показником була однією з «провідних» країн світу (таблиця 3.1).

Таблиця 3.1 - ВВП України, в цінах 2000р, та обсяги викидів ПГ

Показник Одиниця

виміру 1990 1995 2000 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011

ВВП млрд.

грн. 399.3 191.6 170.1 304.1 349.1 428.3 552.9 471.1 490.9 517.1

до 1990 року % 100 48.0 43.2 62.7 67.3 72.6 74.1 63.1 65.8 69.3

Викиди ПГ млн. т

СО2екв. 929.9 498.6 395.8 417.3 433.7 436.4 421.3 365.3 383.2 401.6

до 1990 року % 100.0 53.6 42.6 44.9 46.6 46.9 45.3 39.3 41.2 43.2

Карбоноємність

ВВП т/тис.грн

2.33 2.60 2.33 1.37 1.24 1.02 0.762 0.775 0.781 0.777

до 1990 року % 100.0 111.7 99.9 58.9 53.3 43.8 32.7 33.3 33.5 33.3

Після проголошення незалежності, трансформаційні процеси в економіці України

відбувалися на тлі глибокої та довготривалої кризи, пік якої прийшовся на середину 90х років

минулого століття і яка мала структурний характер, зумовлений не лише об’єктивними

чинниками (розрив господарських зв’язків, різке подорожчання енергоносіїв, зближення

внутрішніх та міжнародних цін тощо), але й низкою хибних дій урядів, що часто

змінювалися. Наслідком відсутності послідовної макроструктурної політики стали

порушення рівноваги в доходах і витратах інституційних секторів економіки, скорочення

інвестицій у виробничий та людський розвиток, втрата коштів від їх неефективного

спрямування на бюджетну підтримку потенційно та фактично збанкрутілих підприємств,

відновлення зростання виробництва в межах «старої» економіки із консервацією структурної

відсталості. Важливим чинником відновлення економічного зростання стало започаткування

процесу гармонізації розподілу доходів між інституційними секторами економіки. За період

безупинного падіння (1991–1999 рр.) загальний випуск товарів та послуг знизився на 60 %,

випуск промисловості - більш ніж на 66 %, сільського господарства - 51 %, транспорту і

зв’язку - 80 %, будівництва – 88 %. Значні розбіжності спостерігались і в масштабах

скорочення випуску галузей промисловості та окремих виробництв. Різка зміна структури

163

кінцевого попиту зумовила відповідну зміну галузевої структури випуску. При цьому

найбільших втрат в обсягах виробництва зазнали галузі, що переважно виробляють

продукцію кінцевого призначення: легка (75% від випуску 1990 р.); машинобудування (65%);

харчова (59%) та промисловість будівельних матеріалів (78%).

Обвальне падіння економіки країни обумовило різке зниження загальних обсягів

викидів ПГ, але його карбоноємність на рівні 2000 року практично відповідало цьому

показнику на рівні 1990 року, а в 1995 році навіть і суттєво перевищувала показники 1990

року (табл. 3.1). Це обумовлено було значним зростанням частки сировинних галузей

промисловості, яка в 1999 р. підвищилася до 59%.

Вирішальною ознакою 2000-2004 рр. стало відновлення в Україні економічного

зростання з високими темпами, про що свідчить динаміка ВВП, як узагальнюючого

показника розвитку національної економіки (табл. 3.1), при цьому провідну роль відігравало

зростання промислового виробництва в цей період та сектору послуг.

В 2005 році основні тенденції розвитку економіки країни різко змінилися через зміну

соціально-економічної політики після виборів Президента України та вступу країни в період

політичної нестабільності. Однозначна зміна політичного курсу привела до загострення

політичних та економічних відносин з Росією. Поряд з цим велика кількість недостатньо

виважених рішень в управлінні країною – проголошення курсу на реприватизацію, спроби

ручного керування економікою, закриття вільних економічних зон, технопарків, сприяння

імпорту та інші, за відсутністю чіткої стратегії економічного розвитку, вкрай негативно

відобразилось на стані економіки країни. Складна ситуація склалась і у сфері

енергозабезпечення країни, в значній мірі і через постійний перегляд газових домовленостей

з Росією на вкрай невигідних для України умовах, при цьому ці зміни, як не дивно,

ініціювала сама Україна.

Всі ці чинники привели до різкого скорочення темпів приросту ВВП у 2005 році, які

скоротились більш ніж в 4 рази. та обумовили велику невизначеність майбутніх перспектив

розвитку економіки країни, що підтвердилось розвитком подій у 2006 – 2009 роках. Так, за ці

роки в Україні чотири рази змінювалась виконавча влада. Однак зміни складу влади не

впливали на зміст економічної політики, який містив, в основному, стимулювання

внутрішнього споживчого попиту за рахунок нарощування кредитування населення,

форсуванням збільшення заробітної плати, пенсій та інших соціальних стандартів, що вело

до зростання сектору послуг, який має велику часту валової доданої вартості (ВДВ) у

випуску своєї продукції. Це позитивно впливало на зниження карбоноємності ВВП на тлі

зростання загальних обсягів викидів ПГ в країні.

164

Не були проведені дуже важливі для країни структурні реформи, не відбулося

реформування податкової системи, не приведені до економічно-обґрунтованих ціни та

тарифи у комунальній сфері, енергетиці, транспорті тощо, не прийняті міри щодо розвитку

фондового ринку, захисту приватної власності. При цьому все це відбувалося на фоні

зростання корупції, яка досягла небачених масштабів, та політизації органів виконавчої

влади – заміна фахівців на „вірних” керівників.

Тому економіка України виявилась однією з найбільш вразливих до світової

фінансово-економічної кризи, зокрема через таке:

- відсутність ефективної системи управління економікою країни та низькою

кваліфікацією керівних кадрів;

- значною залежністю від світових цін на сировинні товари, що обумовлено

структурою економіки. До жовтня 2008 року економіка України розвивалась високими

темпами, які, однак, супроводжувались значним інфляційним тиском. Так, середньорічні

темпи приросту ВВП в 2005-2008 рр. склали 4,8%. При цьому споживча інфляція в цей

період зростала значно скоріше – в середньому на 15,2%. Основним фактором розвитку

економіки до жовтня 2008 року були сприятливі зовнішні умови. Зростання світових цін на

ринку металів було основним фактором розвитку промисловості України, який, в свою

чергу, стимулював розвиток супутніх галузей економіки (транспорт, торгівля та ін.);

- одним з найважливіших факторів цінової конкурентоспроможності українського

експорту були більш низькі ціни на газ, що імпортувався, в порівнянні з європейськими та

більш низька оплата праці;

- «перегрів» економіки з 2005 року (збільшення попиту значно перевищувало

продуктивність праці). Починаючи з другої половини 2005 року, коли економіка України

була признана економікою ринкового типу, потоки капіталу в країну різко збільшилися.

Активні залучення банків на іноземних ринках капіталу та висока інфляція на світових

ринках привели до різкого збільшення кредитного портфелю та посиленню валютних

дисбалансів. Це в свою чергу стимулювало розвиток інфляційних процесів внаслідок

зростання ВВП більше його потенційного рівня. На цьому фоні м’яка фіскальна політика, яка

орієнтована на поточні витрати замість капітальних, була додатковим дестабілізуючим та

інфляційним фактором. Внаслідок цього збільшення оплати праці значно перевищувало

збільшення продуктивності праці, що значно підсилювало інфляційний тиск та погіршувало

цінову конкурентоспроможність економіки;

- зростання дефіциту поточного рахунку та зовнішнього боргу. З 2006 року в Україні

поточний рахунок платіжного балансу формувався з дефіцитом, який постійно збільшувався

і в 2008 році досяг 6,2% ВВП (з 2005 року темпи приросту імпорту майже постійно

165

перевищували темпи приросту експорту). В 2008 році прискорився ріст споживчого попиту.

Це було обумовлено високим рівнем доходів населення, які стимулюються значними

соціальними затратами уряду, динамічним зростанням споживчого кредитування, значним

укріпленням реального обмінного курсу;

- висока інфляція та, внаслідок, зменшення конкурентоспроможності;

- відсутність структурних реформ. Значна частина проміжного попиту в валовому

випуску (значну частину якого складають енергоносії) характеризує економіку як ресурсно-

та енерговитратну. До того ж після підвищення цін на газ її питома вага не зменшилася, що

свідчить про слабкі темпи введення енергозберігаючих технологій та практичну відсутність

структурних змін.

Це і обумовило те, що світова фінансово-економічна криза найбільш сильно вдарила

по економіці України, бо останніми роками розвиток макроекономічної ситуації, як

відзначалось, відбувався на фоні: значної залежності від світових цін на сировинні товари

(що обумовлено структурою економіки, що склалася); «перегріву» економіки; зростання

дефіциту поточного рахунку і зовнішнього борг|у; високої інфляції і, відповідно, погіршення

конкурентоспроможності; практичної відсутності структурних реформ. Несприятливі

процеси на світових ринках поглибили макроекономічні диспропорції, що створилися в

країні. Тому різкий спад ВВП у 2009 році в цих умовах був цілком прогнозований і був

обумовлений дією наступних негативних чинників:

- втрати зовнішніх ринків збуту і, як наслідок, неможливість отримання планових

прибутків, відсутність обігових коштів для розвитку виробництва і т.д.;

- скорочення обсягів фінансування (через обмеження кредитування, встановлення

складних умов отримання кредитів, підвищення відсоткових ставок унаслідок погіршення

ліквідності банківських установ) призвело до різкого звуження внутрішнього ринку, що,

перш за все, позначилося на розвитку видів економічної діяльності, орієнтованих переважно

на внутрішній ринок (будівництво, машинобудування, харчова промисловість) і, відповідно,

зменшило попит зв’язаних (супутніх) галузей;

- відток капіталів, зниження можливості рефінансування корпоративних зовнішніх

боргів, збільшення недовіри до банківської системи;

- курсова нестабільність: суттєва девальвація гривни призвела до зростання

собівартості виробництв, які використовують імпортні складові в проміжному споживанні, а

також до значного подорожчання обслуговування валютних кредитів підприємств, що

обмежило їх фінансові можливості і стало додатковим стримуючим чинником розвитку;

166

- підвищення ціни імпорту природного газу також вплинуло на кумулятивний

показник промислового виробництва, враховуючи значну залежність від газу деяких

експортоорієнтованих та бюджетоутворюючих галузей промисловості.

Обвальне зниження ВВП привело практично до пропорційного скорочення викидів

ПГ у 2009 році в Україні (табл. 3).

Проблемою економіки України є орієнтована на експорт промисловість, доходи від

експорту товарів якої дають можливість забезпечувати населення товарами масового вжитку,

левова частина яких є імпортованою. Достатньо добра кон’юнктура для цих галузей у період

2010 – 2011 років обумовило те, що саме втни були основним драйвером зростання

економіки у цей період. Але сальдо торгівельного балансу України залишалось від’ємним, а

перевищення об’ємів експорту над імпортом покривалися за рахунок притоку капіталу до

країни у формі інвестицій або кредитів, або за рахунок золотовалютних резервів, які швидко

скорочуються (рис. 3.1.).

32.5 31.5

26.5

34.631.8

24.7

-5.3

-12.8

-1.7

-3

-10.2

-14.4

5.7

12.2

1.41.7

9.310.2

5.055.3

7.85

7.95 7.97 8.07

0

1

2

3

4

5

6

7

8

9

-20

-10

0

10

20

30

40

2007

2008

2009

2010

2011

2012

Золотовалютні резерви, млрд.$

Сальдо рахунку поточних операцій, млрд.$

Сальдо рахунку капіталу, млрд.$

Середній курс грн/$ (НБУ)

Джерело: НБУ

Рисунок 3.1 Золотовалютні резерви України, сальдо рахунку поточних операцій, сальдо

рахунку капіталу – права вісь ординат млрд.$, середньорічний курс гривні по відношенню до

долару США – права вісь ординат, грн./$.

Але аналізуючи офіційні показники розвитку України, зокрема рівень карбоноємності

ВВП, необхідно мати на увазі, що в офіційній статистиці не враховано рівень «тінізації»

економічної діяльності. Існує низка оцінок цього показника. Так, за оцінками Держкомстату

України, вона складала на кінець 90х років біля 20% від офіційного ВВП, а за найбільш

167

песимістичними до 50%, причому навіть за офіційними оцінками тінізація української

економіки, починаючи з 2008 року, посилюється

Таким чином, розвиток економіки України, у продовж дії першого періоду дії

Кіотського протоколу можна розділити на декілька періодів. Зокрема, після кризових 2008-

2009 років, у 2010-2011 роках спостерігалось досить суттєве зростання економіки країні

(4.1% та 5.2%, відповідно), після цього у 2012 році економіка України фактично погрузилась

у рецесію (рис.3.2), яка продовжилася у 2013 році.

7.6%

2.3%

-14.8%

4.1%

5.2%

0.2%

-20.0%

-15.0%

-10.0%

-5.0%

0.0%

5.0%

10.0%

0.0

20.0

40.0

60.0

80.0

100.0

120.0

140.0

160.0

180.0

200.0

2007 2008 2009 2010 2011 2012

ВВП, млрд.$ (у фактичних цінах)

ВВП, % (у реальних цінах за національними стандартами статитстики, у постійних цінах 2007 р)

Джерело: Держкомстат [78], власні розрахунки

Рисунок 3.2 Об’єм ВВП (млрд.$) України у 2007-2012 роках – ліва вісь ординат, зростання

ВВП у реальних цінах за національними стандартами, у постійних цінах 2007 р. (%) – права вісь

ординат.

У реальному секторі економіки України в останні роки є стабільною тенденція

міжгалузевого перерозподілу як у випуску товарів та послуг, так і у створенні доданої

вартості на користь будівництва та галузей, що надають послуги. Але такі структурні зміни

не сприяють якісним структурним зрушенням у промисловості, яка є основною складовою

реального сектора економіки, та сільському господарстві (рис.3.3).

При цьому, саме стан реального сектору економіки обумовлює тенденції у розвитку

сфери послуг.

168

0%

20%

40%

60%

80%

100%

2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011

Чисті податки

Інші види економічної діяльності

Охорона здоров’я та надання соціальної допомоги

Освіта

Діяльність транспорту та зв’язку

Торгівля та ремонт

Будівництво

Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води

Переробна промисловість

Добувна промисловість

Сільське господарство

Рисунок 3.3 Галузева структура валової доданої вартості

3.3 Аналітичний огляд розвитку секторів економіки України – основних

емітентів парникових-газів

3.3.1. Гірничо-металургійний комплекс

Сектор чорної металургії, відіграє провідну роль у виробництві гірничо-

металургійного комплексу країни і є стратегічною складовою національного виробництва,

яка, поряд з іншими, визначає загальний стан соціально-економічного розвитку країни. З ним

тісно пов’язані суміжні галузі означеного комплексу, що забезпечують його продукцією

проміжного споживання (гірничодобувна, коксохімічна, виробництво вогнетривів,

флсодоломітна тощо). Також сектор чорної металургії робить значний внесок у розвиток

інфраструктурних галузей економіки, насамперед транспортного комплексу, а також галузей

що використовують кінцеву продукцію чорної металургії як частину власного проміжного

споживання (будівництво, машинобудування).

Подальший розвиток сектора чорної металургії України вирішальною мірою залежить

від стану та динаміки світового ринку металопродукції, перспектив міжнародного

співробітництва та процесів міжнародної інтеграції. Це пояснюється тим, що Україна

169

входить до десятки найбільших світових країн – виробників сталі і посідає серед них сьому

позицію.

У 2011 р. її частка у загальносвітовому виробництві чавуну становила 2,7% сталі та

напівфабрикатів, отриманих неперервним литтям – 2,4% (табл. 3.2).

Таблиця 3.2 Позиції української металургії у світі (розраховано за даними [75, 76])

Показник

Виробництво чавуну

Роки

2006 2007 2008 2009 2010 2011

Світ, млн т 879,8 953,7 928,4 912,2 1031,0 1082,7

Україна, млн т 32,9 35,6 31,0 25,7 27,4 28,9

Частка України, % 3,7 3,7 3,3 2,8 2,7 2,7

Виробництво сталі та напівфабрикатів, отриманих неперервним литтям

Світ, млн т 1251,2 1351,3 1329,1 1219,7 1413,6 1490,1

Україна, млн т 41,6 43,7 38,1 30,3 33,6 35,5

Частка України, % 3,3 3,2 2,9 2,5 2,4 2,4

Наявні виробничі потужності підприємств сектора чорної металургії спроможні

забезпечити повномасштабний розвиток національного машино-, судно- та

автомобілебудування, зростаючі потреби будівництва, добувної промисловості та

підтримувати значні обсяги експорту (табл. 3.3).

Завдяки експортній орієнтації вітчизняним сектором чорної металургії у 2007 р. було

досягнуто найбільшого (після 1990 р.) обсягу виробництва чавуну (35,6 млн т). Виробництво

сталі та напівфабрикатів, отриманих неперервним литтям, зросло до 43,7 млн т, готового

прокату – до 24,5 млн т. Чорна металургія, яка займає досить скромне місце у ВДВ (2,6% у

2009 р.), завдяки експортній орієнтації робить значний внесок у виробництво ВВП (7,9% у

2009 р.) та забезпечує суттєве надходження валюти в країну.

Таблиця 3.3 Обсяги експорту-імпорту основних видів металопродукції у 2007-2011 рр., млн т

[77]

Продукція Роки

2007 2008 2009 2010 2011

Експ. Імп. Експ. Імп. Експ. Імп. Експ. Імп. Експ. Імп.

Напівфабрикати 11,8 0,38 12,5 0,31 11,4 0,19 11,3 0,39 10,7 0,4

Готовий прокат 16,4 1,6 13,9 1,9 11,0 0,7 12,3 1,2 13,4 1,5

Труби, трубки і

профілі та

фітинги для них

2,5 0,1 1,8 0,1 1,4 0,04 1,3 0,07 1,7 0,1

Феросплави 1,2 0,06 1,0 0,05 0,8 0,13 1,1 0,11 0,9 0,25

170

В металургії наскрізна енергоємність прокату, яка враховує витрати енергоресурсів на

видобуток і збагачення залізної руди, виробництво коксу, агломерату та обкотишів, виплавку

чавуну та сталі, виробництво прокату з урахуванням витратних коефіцієнтів по підгалузях на

всіх ступенях металургійного процесу у країнах Євросоюзу складає 825 кг у. п./т, у Китаї –

853 кг у. п./т, в Україні – 1212 кг у. п./т. Таким чином, енергоємність вітчизняного прокату на

34% вища, ніж у розвинутих країнах світу. Слід зазначити, що у європейських країнах

природний газ на виробництво чавуну не використовується.

Головним напрямом розширення ринку енергоефективних технологій в металургії є

впровадження нових технологічних процесів, машин і устаткування, які забезпечують

високий рівень виробництва з мінімальними витратами енергетичних ресурсів. В сучасних

умовах найбільш перспективними заходами з енергозбереження, зокрема, зменшення

споживання природного газу, є поширення використання вторинних енергоресурсів. Для

гірничо-металургійного комплексу в цьому плані найбільш перспективним є використання

супутніх газів – доменного, коксового, конвертерного та феросплавного газів. Вже сьогодні

до 90% доменного газу використовується в якості палива, що відповідає 20% загального

обсягу спожитих паливно-енергетичних ресурсів в металургії. Слід зазначити, що за період

2009 року частка природного газу у загальному споживанні скоротилося на 5,7%, як за

рахунок більшого використання коксу, так і зростання споживання вторинних

енергоресурсів. Ці чинники мають певний негативний вплив на

Зміна обсягів виробництва в гірничо-металургійному комплексі, у першу чергу

чавуну добре корелюється як зі змінами ВВП країни, так і обсягами викидів ПГ на

національному рівні.

3.3.2. Хімічна промисловість

Серед галузей промисловості хімічна промисловість демонструє високий приріст

обсягів товарного виробництва – у 2011 р. він становив 18,8%. Зокрема, виробництво аміаку

зросло на 26,5% відносно показника 2010 р., виробництво азотних добрив - на 26,6%,

сірчаної кислоти – на 18,6% (табл. 3.4). Особливістю розвитку хімічної та нафтохімічної

промисловості є диспропорція у випуску товарів різними її секторами. Якщо азотна галузь,

підприємства нафтохімічної промисловості, що випускають полівінілхлорид, каустичну

соду, нарощують виробництво, у інших секторах спостерігається зниження випуску товарів

(поліпропілен, шинна продукція та гумовотехнічні вироби).

171

Таблиця 3.4. Динаміка виробництва основних видів продукції хімічної і нафтохімічної

промисловості по роках [78]

Основний вид промислової

продукції 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011

Барвники синтетичні, т 1708 2773 4599 4713 5144 3762 5490

Кислота сірчана, тис. т 1606 1493 1657 1479 890 1296 1537

Сода каустична (гідроксид

натрію), тис. т

209 183 135 87,8 77,9 85,6 159,6

Вуглеводні ациклічні, тис. т 347 354 348 134 2,2 125 273

Вуглеводні циклічні, тис. т 442 413 406 202 101 187 309

Аміак синтетичний, тис. т 5214 5147 5139 4890 3033 4163 5264,2

Добрива азотні, тис. т 2633 2566 2840 2689 2166 2285 2939,6

Пластмаси у первинних

формах, тис. т

397 458 516 439 314 349 550,5

Фарби та лаки на основі

полімерів, розчинені у

водному середовищі, тис. т

58 62,2 79,9 90,5 73,8 77,9 78,1

Фарби та лаки на основі

полімерів, дисперговані або

розчинені у неводних

середовищах, тис. т

164 155 168 145 114 120 109

Волокна хімічні, тис. т 40,1 39,9 40,3 34,8 15,7 15,6 13,7

Шини – всього, тис. шт 7531 9245 7411 6631 4805 5430 3585,7

У структурі реалізованої продукції хімічної та нафтохімічної промисловості

найбільша питома вага продуктів основної хімії, їхня частка за 2007-2010 рр. коливалась у

межах 4% загального обсягу реалізації продукції промисловості, проте у 2011 р. вона

збільшилася до 5,1%. Частка гумових та пластмасових виробів у структурі хімічної

промисловості у післякризовий період виявляє тенденцію до зниження (табл. 3.5).

Таблиця 3.5 Обсяги реалізованої продукції хімічної та нафтохімічної промисловості, млн. грн

(складено за даними [78] з урахуванням зміни офіційного курсу національної грошової одиниці

Види економічної діяльності 2007 2008 2009 2010 2011

Промисловість - усього 717076,7 917035,5 806550,6 1065108,2 1329266,3

Хімічна та нафтохічна


43911,4 55576,4 48473,6 62303,9 88508,0

% до промисловості 6,1 6,1 6,0 5,9 6,7

Хімічне виробництво 31020,0 40323,0 33318,0 44133,0 67542,4


Виробництво гумових та

пластмасових виробів

12891,4 15253,4 15155,6 18170,9 20965,6


172

Підприємства хімічної промисловості щорічно споживають природного газу на рівні

8,0-8,4 млрд. м3 та електроенергії 6,6 млрд. кВт*год. Найбільш суттєвим негативним

наслідком спаду виробництва в хімічній галузі є зниження рівня завантаження виробничих

потужностей за межу окупності поточних витрат. При завантаженні потужностей більшості

діючих хімічних виробництв на рівні 20−40% різко підвищується понаднормативне енерго-

та матеріаломісткість хімічної продукції. Фактичне енергоспоживання вітчизняних хімічних

виробництв перевищує аналогічні показники провідних сучасних технологій у виробництві:

аміаку в 1,4−1,8 рази; каустичної соди в 1,3−1,4; кальцинованої соди в 2,0−2,3; метанолу в

2,0−2,3; етилену в 2,8−3,0; технічного вуглецю в 1,5−2,5 рази.

В хімічній промисловості утилізація низькопотенційного (100-2000С) і

середньопотенційного (200-4000С) тепла в циклі енерготехнологічного агрегату виробництва

аміаку разом із високопотенційним (більш 4000С) може забезпечити всі енергетичні потреби

карбамідних агрегатів. В машинобудуванні використання тепла відхідних газів, фізичного

тепла шлаку та нагрітих виробів, тепла м’якої пари і конденсату тощо. Впровадження

технології з реконструкції існуючих аміачних та азотних агрегатів по оптимізації

енергетичного балансу та збільшення їх потужності майже на 20 відсотків, дозволить

знизити питомі витрати природного газу з 1250 куб. метрів до 1000 куб. метрів на одну тонну

продукції та зменшити його споживання на 1,25 млрд. куб. м/рік, що буде сприяти зниженню

викидів ПГ в країні.

3.3.3. Сільське господарство

Динаміка валової продукції їх за основними групами виробників за період з 2000 р. по

2010 р. представлена в табл. 3.6. Якщо в цілому валова продукція сільського господарства

України ( в порівняних цінах 2005 р.) за вказаний період збільшилась на 22,6 млрд. грн., або

29,1%, то в рослинництві вона зросла на 15,1 млрд. грн., або на 34,7%, а в тваринництві – на

7,5 млрд. грн., або на 22%.

Таблиця 3.6 – Динаміка валової продукції сільського господарства за основними групами

виробників у період 2000-2010 рр. (у порівняних цінах 2005 р.)*, млн. грн.

ғ

п/п Категорії господарств Роки

Валова продукція -

всього у тому числі:

млн. грн. у %% до

підсумку

рослинництва тваринництва

млн. грн. у %% до

підсумку млн. грн.

у %% до

підсумку

Усі категорії господарств 2000 77889 100,0 43573 100,0 34316 100,0

2005 92586 100,0 53976 100,0 38610 100,0

2010 100536,2 100,0 58677,6 100,0 41858,6 100,0

з них:

173

Продовження таблиці 3.6. 1. Сільськогосподарські

підприємства

2000

26478

34,0

17820

40,9

8658

25,2

2005 33803 36,5 21732 40,3 12071 31,3

2010 45149,2 44,9 26443,1 45,1 18706,1 44,7

у тому числі:

фермерські господарства 2000 1308 1,7 1156 2,7 152 0,4

2005 3425 3,7 3102 5,7 323 0,8

2010 5812,9 5,8 4253,1 7,2 759,8 1,8

2. Господарства населення 2000 51411 66,0 25753 59,1 25658 74,8

2005 58783 63,5 32244 59,7 26539 68,7

2010 55387 55,1 32234,5 54,9 23152,5 55,3

Слід відмітити, що частка виробництва валової продукції сільськогосподарськими

підприємствами весь час зростає, а індивідуальними господарствами зменшується. Так,

питома вага валової продукції сільськогосподарських підприємств збільшилась з 34 до

44,9%, а господарствами населення відповідно зменшилась з 66 до 55,1%, в тому числі по

рослинництву – аналогічно з 40,9 до 45,1% та з 59,1 до 54,9% , і по тваринництву – з 25,3 до

44,7% та з 74,8 до 55,3% (табл. 3.6 ).

При невеликому зменшенні сільськогосподарських угідь в 2010 р. проти 2000 р. (на

0,8%) посівні площі основних зернових культур в Україні значно збільшились: озимої

пшениці - на 821 тис. га, чи на 15,4%, ячменю – в 4,4 разу, кукурудзи на зерно – в 2 рази.

Наряду з цим площі посіву жита зменшились в 2,3 разу, цукрових буряків відповідно з 856

до 501 тис. га, тобто на 355 тис. га, чи на 41,5%, а врожайність цукрових буряків при цьому

збільшилась із 177 до 279 ц/га, або на 57,6%.

Динаміка фактичного виробництва продукції рослинництва в країні приведена в табл.

3.7. Звідки видно, що при загальному збільшенні зернових культур з 24,4 до 39,3 млн. т, або в

1,6 разу озимі культури були більш вагомими і розвивалися інтенсивними темпами. Так,

виробництво озимого ячменю та кукурудзи на зерно зросло більш ніж в 3 рази, соняшника –

майже в 2 рази, а ріпака та сої - відповідно в 11,1 та 26,3 разу.

Таблиця 3.7 – Фактичне виробництво сільськогосподарської продукції в Україні за 2000 –

2010рр., тис. т

Показники 2000р. 2005р. 2006р. 2007р. 2008р. 2009р. 2010р.

1. Зернові культури - усього 24459 38016 34258 29295 53290 46028 39271

в тому числі:

Озимі зернові - усього 11348 19744 14444 14609 28763 24608 19899

з них:

пшениця 9775 17683 12880 13173 25050 20037 16217

жито 966 1053 582 561 1050 952 463

ячмінь 987 1008 982 875 2663 3619 3219

Ярі зернові - усього 13111 18272 19814 14686 24527 21420 19372

з них:

пшениця 422 1016 1067 765 835 849 634

ячмінь 6265 7967 10359 5106 9949 8214 5266

174

Продовження таблиці 3.7. овес 881 791 690 544 944 731 459

кукурудза на зерно 3848 7167 6426 7421 11447 10486 11953

просо 426 141 123 84 221 139 117

гречка 481 275 229 217 241 189 134

рис 90 93 100 108 101 143 148

зернобобові 652 758 747 357 550 622 592

2. Технічні культури - усього 16852 21072 29241 22922 23650 19348 23671


цукрові буряки 13199 15468 22421 16978 13438 10067 13749

соняшник 3457 4706 5324 4174 6526 6364 6772

ріпак 132 285 606 1047 2873 1873 1470

соя 64 613 890 723 813 1044 1680

3. Картопля 19838 19462 19467 19102 19545 19666 18705

Характерною особливістю землеробства України є надзвичайно високий рівень

освоєння та розорюваності сільськогосподарських земель (69,0 і 81,3%), які є найбільшими

серед держав Європи. Досить сказати, що рівень розорюваності земель у Франції,

наприклад, складає 58%, в Німеччині – 65%, а в Англії – всього 36,2%.

Великий рівень розорюваності сільськогосподарських земель на Україні в поєднанні

із значним насиченням сівозміни просапними культурами привели до небувалого розвитку

водної і вітрової ерозії. В результаті щорічні втрати ґрунту досягають 600 млн. т, в тому

числі 20 млн. т гумусу.

Вихід із цього важкого економічного стану полягає перш за все в поліпшенні

структури посівних площ та розвитку принципово нових напрямків, зорієнтованих на

енерго- і ресурсозберігаючі технології, на сучасні технічні засоби для їх реалізації, на

використання нетрадиційних і поновлювальних джерел енергії при одночасному підвищенні

врожайності сільськогосподарських культур.

В цей період значні збитки понесло і тваринництво України. Так, поголів’я великої

рогатої худоби по всіх категоріях господарств в 2010 р. склало 4494 тис. голів, тобто

зменшилося в порівнянні з 2000 р. на 4930 тис. голів або на 52,3%, в тому числі молочних

корів – на 2327 тис. голів, чи на 46,9% (табл. 3.8).

Таблиця 3.8 – Динаміка чисельності поголів’я продуктивної худоби в Україні за 2000-2010рр.,

тис. голів*

Вид худоби 2000р. 2005р. 2007р. 2008р. 2009р. 2010р. 2011р.

1 Велика рогата худоба 9424 6514 5491 5079 4827 4494 4426


корови 4958 3635 3096 2856 2737 2631 2582

2 Свині 7652 7053 7020 6526 7577 7960 7373

3 Вівці та кози 1875 1630 1679 1727 1833 1732 1739

4 Птиця, млн. голів 123,7 162 169,3 177,6 191,4 203,8 200,8

* по господарствах усіх категорій (сільськогосподарські підприємства, фермерські господарства та

господарства населення)

175

При цьому слід відмітити, що скорочення поголів’я продуктивної худоби за вказаний

період спостерігалося в основному на суспільних підприємствах і в господарствах з

колективною формою власності, а в особистих підсобних господарствах населення і в

фермерських господарствах відбувалось зростання поголів’я худоби. Так, якщо поголів’я

великої рогатої худоби на підприємствах з суспільною формою власності за 2001-2010 рр.

зменшилося на 3511 тис. голів, або на 69,7%, в тому числі корів – на 1262 тис. голів, чи на

68,2%, в особистих господарствах поголів’я великої рогатої худоби також зменшилося на

1419 тис. голів, або на 32,3%, в тому числі корів – на 1065 тис. голів, або на 34,3%. Поголів’я

свиней збільшилось в суспільному секторі на 1211 тис. голів, або на 50,2%, а овець і кіз –

зменшилося на 114 тис. голів, або на 27,6%. В особистих господарствах поголів’я свиней

зменшилося на 903 тис. голів, або на 17,2%, овець і кіз – відповідно на 29 тис. голів, або на

2%. Поголів’я птиці в суспільному секторі збільшилося в 4,4 разу, а в особистих підсобних

господарствах - зменшилось на 5,1 тис. голів, чи на 5,2%.

Значно змінилась і продуктивність суспільної худоби і птиці. Середньорічний надій

молока від однієї корови в 2000 р., наприклад, складав 1588 кг, а в 2010 р. – 3975 кг, тобто

збільшився в 2,5 разу. Середня річна несучість курей-несучок збільшилась відповідно з 213

до 281 штук, тобто на 68 штук, або на 31,9%.

Низька продуктивність тваринництва при відносно великих витратах зерна в регіонах

в певній мірі пов’язана з недостатньою кількістю та низькою якістю сіна і пасовищних

кормів. Тому нагальною потребою являється перетворення ріллі в луки та пасовища і

організація на цій основі виробництва дешевих продуктів тваринництва.

Самою актуальною проблемою в тваринництві України, яка вимагає негайного

вирішення, це – створення і використання нових порід худоби та птиці, які адаптувалися б до

суворих умов утримання і відзначалися високою продуктивністю. Необхідним являється

також впровадження нових енергозберігаючих технологічних процесів виробництва

тваринницької продукції, яка б характеризувалася низьким забрудненням повітря та

водоймищ.

Споживання паливно-енергетичних ресурсів сільському господарстві України (табл.

3.9) в період з 2000 року суттєво скоротилось, але в останні роки появилась тенденція до їх

зростання, що обумовлено достатньо швидким нарощування виробництва

сільськогосподарської продукції.

176

Таблиця 3.9 – Динаміка споживання паливно-енергетичних ресурсів в сільському господарстві

України за 2000 - 2010 рр.

Показники 2000 р. 2005 р. 2007 р. 2008 р. 2009 р. 2010 р. 2011р.

1. Паливо, ТДж 81792 58055 54248 56227 52458 54900 66320

в % 100.0 100.0 100.0 100.0 100.0 100.0 100.0

у тому числі:

тверде 422 354 135 109 76 100 670

в % 0.51 0.6 0.25 0.2 0.15 0.2 1

рідке 79335 57031 50684 51991 48213 51320 58241

в % 97 98.2 93.43 92.5 91.9 93.5 88

газоподібне 2035 670 3429 4127 4169 3480 7411

в % 2.49 1.2 6.32 7.3 7.95 6.3 11

2.Електрична

енергія, ГВт.г

6366 3293 3332 3196 3177 3281 3300

3.Теплова

енергія, ГДж 10475 13174 13882 15143 14240 13775 14068

3.3.4. Транспорт

Транспортні послуги належать до групи послуг, значення яких для економіки та

суспільства є вагомими, а внесок у ВВП є значним (у 2011 р. – 8,3%). Зокрема, у загальному

обсязі реалізованих послуг частка транспортних послуг становила 46,6% у 2002 р., у 2011 р.

вона знизилась до 35,6%, головним чином через зменшення обсягів транзиту газу.

Аналіз загальних обсягів перевезень вантажів до вантажообороту показує, що за

період 1990-2000 рр. показники зменшилися відповідно з 6286,2 до 1529 млн т, або у 4 рази,

та з 1039,3 до 394,1 млрд т∙км, або у 2,6 рази. Після різкого падіння у період до 2000р.

зростання обсягів перевезень відбувалось повільно: за 2000-2007 рр. показники збільшилися

до 1990 млн т, або у 1,3 рази, та до 510,2 млрд т∙км, або у 1,29 раза. У зв’язку зі світовою

фінансовою кризою спостерігалося зменшення обсягів перевезення вантажів усіма видами

транспорту до 1625 млн т – у 2009 р., і поступове нарощення до кризових показників у 2011

р. – 1887 млн т.

За 15 років енергоспоживання транспортним сектором у світі зросло на 37%

(найінтенсивніше автомобільним транспортом, та в країнах, що не є членами ОЕСР) до 75

ЕДж, що склало 5,3 Гтонн викидів діоксиду вуглецю. Із зростанням пасажиропотоків на 30%,

автомобільний пасажирський транспорт споживає тепер на 24% палива та енергії більше,

аніж у 1990 р. Покращення ефективності двигунів нівелюється збільшенням маси

транспортних засобів та кількістю транспортних заторів, що зменшує енергоефективність.

177

Енергоспоживання вантажоперевізним транспортом зросло на 27% зі зростанням

вантажопотоків на 34%. Енергоефективність вантажоперевізного транспорту зросла на 5%

головним чином через оптимізацію завантаження транспортних засобів.

За даними Міністерства транспорту та зв’язку України (Міністерство інфраструктури

України) у 2009 р. в Україні налічувалося 9,2 млн. колісних транспортних засобів (за даними

Асоціації автовиробників України «Укравтопром»). З них легкових автомобілів – 6,4 млн.,

вантажних – 976 тис, автобусів – 188 тис, мотоциклів – 651 тис. Більше половини

автомобілів (53,5%) перебуває в експлуатації понад 10 років, лише 19,4% автомобілів

перебувають в експлуатації менше ніж 3 роки. Частка нових автомобілів (до 1 року)

становить 7%. Частка автомобільного транспорту в перевезенні вантажів транспортом

загального користування становить 70%, пасажирів – 50%. Особливо слід зазначити, що

масова автомобілізація населення стає альтернативою громадському транспорту Кількість

легкових автомобілів у приватній власності за останні 5 років в Україні збільшилася на

понад 1 млн. одиниць (більше 20%,). Це призводить до заторів у містах, значних

енергетичних втрат, підвищення екологічного навантаження.

В Україні відсутні точні статистичні дані щодо складу парку колісних транспортних

засобів за технологічним рівнем і технічним станом, у тому числі, за рівнем паливної

ефективності. Також відсутні єдині та достовірні дані стосовно загальних обсягів

споживання парком автомобілів України та автотранспортною галуззю моторних палив.

Вітчизняний парк колісних транспортних засобів (КТЗ) залишається технологічно відсталим

у порівнянні з парком економічно розвинених країн. Оновлення рухомого складу транспорту

відбувається повільними темпами – із загальної кількості транспортних засобів майже 70%

рухомого складу є технічно та (або) морально застарілими. Запровадження норм і стандартів

безпечності конструкції (активної та пасивної безпечності), енергоефективності та

екологічної безпеки до КТЗ в Україні здійснюється досить повільно, зі значним відставанням

від розвинених країн.

Суттєвим негативним фактором для функціонування автотранспорту є недостатньо

розвинута та невідповідна сьогоднішнім транспортним потокам інфраструктура.

Автомобільний транспорт через збільшення чисельності та обсягів перевезень потребує все

більш розвиненої інфраструктури. Останній фактор сьогодні значною мірою зумовлює

виникнення транспортних заторів особливо у містах, що призводить до великих втрат

енергетичних й інших ресурсів. Так, питомі витрати моторних палив та викиди шкідливих

речовин на одиницю пробігу сьогодні збільшуються внаслідок заторів та неоптимальності

транспортних потоків у великих містах у 2 - 3 рази, що веде до зростання викидів

забруднювачів в повітря та ПГ.

178

Більш повною є статистична інформація і моніторинг енергоспоживання на

залізничному транспорті. Динаміка витрат паливно-енергетичних ресурсів залізничним

транспортом за 2000 – 2009 роки підтверджує енергозберігаючий шлях розвитку. За останні

10 років впровадження енергозберігаючих заходів дозволило зменшити використання більш

як на 603 тис. тонн палива в умовному обчисленні, у тому числі 190 тис. тонн дизельного

палива, 893 млн. кВт*год електроенергії і 37 тис. т у. п. котельно-пічного палива. В

результаті, в порівнянні із 2000 роком, енергоємність залізничного транспорту зменшилася із

15,03 до 9,88 т у. п./приведені млн. ткм, або на 34,3%.

3.3.5. Житлово-комунальний комплекс

У більшості країн, що розвиваються теплова енергія для комунального

теплопостачання – найбільший за обсягом енергетичний товар, що споживається

домогосподарствами. Зростаюча кількість невеликих електричних побутових пристроїв та

збільшення житлової площі помешкань призводить до підвищеного попиту на

електроенергію та частково нівелює результати заходів з енергоефективності к побутовій

сфері.

У сфері комунального теплопостачання України питомі витрати енергоресурсів на

виробництво 1 Гкал теплової енергії складають 185-190 кг у. п., у той час як у країнах ОЕСР

– 140-150 кг у. п. На теперішній час, у структурі витрат українських компаній, що надають

послуги з теплопостачання, частка витрат на енергоносії становить 60-80%. У структурі

собівартості теплової енергії близько 55% становить вартість природного газу, 11-15%

електроенергії та 8% – води. Природний газ є основним видом палива, що використовується

для централізованого теплопостачання в Україні. Нормативні втрати на транспортування

теплової енергії в мережах не мають перевищувати 13%, проте фактичні втрати сягають 30%.

Моніторинг реалізації Галузевої програми енергозбереження у житлово-

комунальному господарстві свідчить про те, що підприємствами житлово-комунального

господарства впроваджуються окремі заходи з енергозбереження – використовуються

сучасні енергозберігаючі технології при виробництві, транспортуванні води та теплової

енергії, проводиться комплексне обслуговування та регулювання систем водо- та

теплопостачання тощо.

Водночас, при наявності численних заходів з економії паливно-енергетичних ресурсів

питомі витрати на виробництво одиниці теплової енергії майже не знижуються і

залишаються на рівні попередніх років, що обумовлює залежність обсягів викидів ПГ при

використанні органічного палива для цілей теплопостачання, головним чином кліматичними

факторами. Основними причинами цього є: використання силового застарілого обладнання в

179

неоптимальних режимах; високі втрати ресурсів в мережах; відсутність обліку на всіх етапах

під час вироблення, транспортування та споживання води та теплової енергії; відсутність

механізмів економічної зацікавленості підприємств у впровадженні високотехнологічних та

енергозберігаючих технологій та обладнання; не обов’язковість проведення енергетичного

аудиту на підприємствах та житловому фонді; відсутність обігових коштів на підприємствах;

значний термін окупності та висока вартість енергоефективного обладнання та проектів з

термосанації будівель; низька культура споживання палива та енергії, низька

платоспроможність населення; відсутність економічних механізмів для стимулювання

працівників, що досягли значних індивідуальних показників у впровадженні

ресурсоощадних технологій тощо.

В 2008-2009 роках прийнято 15 державних будівельних норм та національних

стандартів, які направлені на підвищення показників енергоефективності будівельних

об’єктів, але лише у майбутньому вони дадуть ефект підвищення ефективності використання

ПЕР в країні.

3.3.6. Паливно-енергетичний комплекс

Енергетичний комплекс країни і система її енергозабезпечення були сформовані в

період входження України до складу колишнього СРСР. Тому вона залишається

зорієнтованою на використання значних обсягів нафти, нафтопродуктів та природного газу,

що імпортується з країн СНД, насамперед з Росії.

В період після проголошення незалежності України 1991 році суттєво скоротилися

обсяги власного виробництва ПЕР, а галузі ПЕК України охопила системна криза, яка триває

і сьогодні, а у окремих секторах і поглиблюється.

Головними чинниками, дія яких призвела до виникнення цієї ситуації є наступні:

- недостатній рівень оплати спожитих ПЕР, перехресне субсидіювання, не завжди

обґрунтована податкова і амортизаційна політика не дозволяли галузям ПЕК забезпечувати

необхідний розвиток через брак інвестиційних коштів. Практично в усіх галузях енергетики

не було можливості підтримувати устаткування в нормальному технологічному стані –

проводити ремонти, закупівлю запчастин, обладнання, матеріалів і т. ін.;

- структура тарифів на паливо та енергію практично не передбачала можливість

відновлення матеріальної бази енергетики;

- велика частка морально застарілих та фізично зношених основних фондів

обумовила погіршення їх основних економічних показників;

- постійне реформування системи управління ПЕК, занадто часта зміна керівництва

енергетичних галузей, впровадження ринкових механізмів регулювання діяльності за умов

180

неповноти та недосконалості відповідної законодавчої бази, що веде до зниження

керованості та ефективності діяльності енергетичних підприємств;

- хронічний дефіцит коштів, низький експортний потенціал країни,

загальноекономічні кризові явища не дають можливості забезпечити виконання

затверджених вищими органами законодавчої та виконавчої влади програм розвитку галузей

ПЕК, підвищення ефективності використання енергоресурсів та реалізації можливостей

енергозбереження;

- незадовільне наукове забезпечення ПЕК не дає можливості в повній мірі

використовувати досягнення науково-технічного прогресу в вітчизняній енергетиці.

Складна ситуація з енергозабезпеченням спричинена також надто низькою

ефективністю використання ПЕР у країні. Питомі витрати палива та енергії на виробництво

товарної продукції у порівнянні з відповідними показниками розвинених країн є надто

високими. Проблема їх зменшення є однією із найважливіших умов покращання ситуації х

енергозабезпеченням країни.

В період з 1990 року характерним є скорочення обсягів видобутку усіх видів

органічного палива, причому найбільше скоротилися обсяги видобутку вугілля та торфу

(табл. 3.10).

Таблиця 3.10 – Видобуток первинного палива, млн. т у. п.

Рік Всього Вугілля Нафта, включаючи

газовий конденсат

Природний

газ Торф

1990 137.90 97.40 7.50 32.40 0.60

1995 90.30 63.10 5.90 20.90 0.40

2000 76.62 50.61 5.29 20.60 0.12

2005 87.9 57.72 6.1 23.08 0.1

2008 92.7 62.5 6.1 23.99 0.1

2010 77.49 49.5 5.14 22.69 0.16

2011 81.5 53.88 4.82 22.79 0.1

Зміна обсягів у 2011 р. відносно 1990 р., %

% 59.1 55.3 64.3 70.3 16.7

Головна причина різкого падіння обсягів видобутку вугілля полягала в тому, що

наприкінці 70-х років на рівні органів управління економікою СРСР була визнана

безперспективність розвитку вугільної промисловості України. У зв’язку з цим

капіталовкладення до неї майже повністю припинилося. На сьогодні вугілля видобувається

на старих шахтах, в усе складніших гірничо-геологічних умовах, що характеризуються

значною глибиною, віддаленістю очисного фонду, підвищеним температурним режимом,

високою газоносністю пластів тощо. Видобування значної кількості вугілля здійснюється у

181

діючих очисних забоях з потужністю пластів до 1.2 м, а також на крутоспадних пластах. За

відсутності ефективної для таких умов техніки крім вугілля на-гора подаються мільйони

тонн породи.

Робота в екстремальних умовах призводить до прискореного зносу виробничих

потужностей. Понад 50% машин і устаткування для видобування вугілля на сьогодні є

повністю зношеними, що разом з іншими чинниками унеможливлює використання

потенціалу галузі.

Ситуація, яка склалась у вугільній галузі, обумовила постійне зростання собівартості

видобутку вугілля і змушує уряд надавати значні дотації галузі, виходячи з соціальних

міркувань та енергетичної безпеки країни. Поряд з цим ці кошти у багатьох випадках

використовуються вкрай неефективно.

З 2001-2005 років намітилася тенденція зростання обсягів видобутку нафти і

природного газу за рахунок комплексу заходів з підвищення ефективності використання

виробничої та ресурсної баз, підтримання пластового тиску в основних нафтових родовищах,

застосування методів інтенсифікації роботи свердловин, розширення пошукових робіт.

При розгляді показників, які характеризують обсяги виробництва нафтопродуктів

(табл. 3.11), період 1990-2010 років можна поділити на три частини: перша частина - період

1990-2000 рр., для якого характерне стабільне зменшення виробництва для всіх продуктів

нафтопереробки, а для періоду 2001-2006 років характерна тенденція зростання цих

показників в умовах поліпшення економічної ситуації в країні та появи нових власників у

вітчизняних нафтопереробних заводів (НПЗ) – нафтових компаній Росії та Казахстану, які

зробили значні інвестиції у поліпшення техніко-економічних показників НПЗ України і були

зацікавлені в зростанні переробки нафти, з урахуванням експортних можливостей в цей

період та різке падіння в період 2008 – 2011 років, що обумовлено головним чином

політикою уряду, яка спрямована в значній мірі на експорт нафтопродуктів, а не на

підтримку зростання власної переробки нафти. Тому на потужностях шести НПЗ

(Лисичанського, Кременчуцького, Херсонського, Надвірнянського, Дрогобицького,

Одеського), що на сьогодні скоротились з 62,1 до 52,2 млн. т, у 2008 році переробили лише

близько 12.4 млн. т сировини, тобто рівень їх завантаження склав лише 24%, а у 2010 р. він

ще зменшився. За 2011 рік на нафтопереробні заводи надійшло 8.45 млн. тонн нафти, в тому

числі: 2 94 млн. тон – власного видобутку (34,7% від загального обсягу поставки),

5.5 млн. тон імпортовано (відповідно – 65,3%), в тому числі: 4.6 млн. тон – з Російської

Федерації (відповідно – 55.2%). По відношенню до показника 2010 року обсяг поставки

нафти зменшився на 1.49 млн. тон (на 15.0%).

182

Таблиця 3.11 – Виробництво нафтопродуктів

Показник, млн. т 1990 1995 2000 2005 2008 2010 2011

Первинна переробка нафти 59 16.90 9.10 24 12.4 11.06 9.01

% до 1990 року 100 29 15 41 21 19 15

Бензин автомобільний 8.40 3.00 2.10 5.7 3.2 3.08 2.51

% до 1990 року 100 36 25 68 38.1 36.7 29.9

Дизельне пальне 12.7 4.30 2.70 8.1 3.7 3.35 2.73

% до 1990 року 100 34 21 64 29.1 26.4 21.5

Мазут топковий (товарний

випуск) 25.6 6.60 2.70 6.9 2.4 2.30 1.88

% до 1990 року 100 26 11 27 9.3 9.0 7.3

Система нафто- та газопостачання, яка існує в Україні, склалась за часів СРСР з

урахуванням необхідності забезпечення і транзиту вуглеводнів до країн колишньої Ради

економічної взаємодопомоги (РЕВ) та Європи. Тому важливою складовою роботи

нафтогазового комплексу України є забезпечення транзиту вуглеводнів через її територію.

Газотранспортна система України (ГТС) складається з 37.6 тис. км газопроводів

різного призначення та продуктивності, 73 компресорних станцій із 110 компресорними

цехами, де встановлено 703 газоперекачувальні агрегати загальною потужністю 5.4

тис. МВт, 1607 газорозподільних станцій, 13 підземних сховищ газу загальною місткістю за

активним газом понад 32.0 млрд. м3 та об’єкти інфраструктури. На вході ГТС спроможна

прийняти до 290 млрд. м3, а на виході передати 175 млрд. м

3 природного газу, з них 140

млрд. м3 - до країн Західної та Центральної Європи.

На сьогодні близько 30% газопроводів відпрацювали свій амортизаційний термін,

майже 60% експлуатуються від 10 до 33 років. Майже третина газопереачувальних агрегатів

(ГПА) компресорних станцій (КС) виробила свій моторесурс або близька до цього і потребує

реконструкції.

Забезпечення споживачів природним газом здійснюється газовими мережами тиском

до 1,2 МПа, довжина яких становить близько 287 тис. км. Необхідний режим газопостачання

в цих мережах забезпечують близько 51 тис. газорегуляторних пунктів. Система

газопостачання природного газу тиском до 1.2 МПа має значний ступінь зносу і, крім цього,

експлуатується в складних умовах інженерної інфраструктури населених пунктів. Так, 11.6

тис. км розподільчих газопроводів (або близько 7%) та 4.9 тис. газорегуляторних пунктів

(або близько 14%) вже відпрацювали свій амортизаційний термін.

Нафтотранспортна система України, експлуатацію якої здійснює ВАТ

«Укртранснафта», складається з 19 магістральних нафтопроводів загальною довжиною

183

4766.1 км. Річна пропускна спроможність системи для транзиту нафти з території РФ

становить: на вході 114 млн. тонн, на виході – 56,3 млн. тонн. За необхідності система

нафтопроводів спроможна в повному обсязі забезпечити потреби нафтопереробних

підприємств, виходячи з їх максимальної проектної потужності понад 50 млн. тонн на рік.

Роботу нафтопровідної системи забезпечує 51 нафтоперекачувальна станція, на яких працює

176 насосних агрегатів загальною потужністю 356.5 тис.кВт. Загальна ємність резервуарного

парку становить 1085 тис.м3.

На нафтоперекачувальних станціях і морський нафтовий термінал «Південний»

розміщено 11 резервуарних парків для товарної нафти. Загальна кількість резервуарів 81,

номінальна їх ємність становить 1085 тис. куб. м, товарна ємність – 745 тис. куб. м.

Термін експлуатації нафтопроводів складає від 20 до 44 років і 90% з них

відпрацювали свій амортизаційний період. Обладнання нафтотранспортної системи

утримується в надійному стані, хоча є морально застарілим, потребує заміни або

модернізації, додаткових експлуатаційних витрат.

Створення сучасного електроенергетичного комплексу країни практично було

закінчено в період, коли Україна входила до складу СРСР, а її енергосистема була

невід’ємною частиною єдиної електроенергетичної системи (ЄЕЕС) СРСР та енергосистеми

країн РЕВ – «Мир».

При його побудові враховувались усі можливості паливної, машинобудівної та

науково-технічної бази Радянського Союзу, і тому сучасний стан електроенергетичного

комплексу в значній мірі визначається рішеннями, які були прийняті у ті часи, і звісно, не

враховували при його побудові суто національних інтересів України як незалежної держави.

Електроенергетика України формувалась як частина єдиної енергетичної системи

СРСР. Причому якщо в 60-ті роки минулого століття відбувався інтенсивний розвиток

теплової генерації, то в 80-ті роки в розвиток ТЕС та вугільної галузі України практично

перестали вкладати кошти, і набула розвитку атомна енергетика.

Після розвалу СРСР у 1991 році в країні почалося становлення власного

електроенергетичного комплексу. Цей процес просувався дуже складно і не завершився і

донині. При цьому українська енергетика отримала у спадок низку системних проблем:

1. Галузеву та територіальну розбалансованість, внаслідок чого чверть генеруючих

потужностей не працює через диспропорції розміщення засобів виробництва та передачі

електроенергії.

2. Переобтяженість надлишковими, здебільшого застарілими виробничими

потужностями – при 53 ГВт встановлених потужностей пікове споживання енергосистеми

184

останніми роками не перевищувало 30 ГВт. При цьому значна частина генеруючого

обладнання вже перевищила гранично допустиму межу фізичного спрацювання.

3. Значну частку імпортного палива та недиверсифікованість джерел його постачання

в Україну – з усіх видів палива на 100% забезпечена лише власним енергетичним вугіллям.

Ядерне паливо, газ та нафтопродукти змушена імпортувати.

4. Відсутністю в країні деяких видів виробництва енергетичного обладнання.

5. Але найголовнішою проблемою є енергоємні та енергонеефективні економіка та

побутовий сектор країни.

Через наведені проблеми, а також падіння виробництва в національній економіці в

цілому, у 90-ті роки в Україні відбувалось постійне зниження обсягів виробництва

електроенергії. При цьому зменшувався її експорт і збільшувалась частка електроенергії,

виробленої на атомних електростанціях.

Після 1991 р. в Україні відбувалося різке зменшення виробництва електроенергії

через падіння внутрішнього попиту та скороченням її експорту. При цьому зменшувалось

завантаження перш за все блоків ТЕС, що призвело до значного збільшення частки

електроенергії, виробленої АЕС у загальному обсязі її виробництва. Якщо в 1990 р. на АЕС

припадало 25% загального виробництва електроенергії, то в 1998-1999 рр. – 43-44%, а в 2011

р. – 46,5%. Експорт електроенергії знизився з 28 млрд. кВт.год. в 1990 р. до 2-3 млрд.

кВт.год. в 1998-1999 рр. і склав 6,4 млрд. кВт.год. в 2011 р.

На сьогодні фінансово-економічні проблеми галузі, притаманні їй в 90-роки, в цілому

вдалося подолати, не дивлячись на те, що в українській економіці останні декілька років

відбуваються кризові явища. Але основне завдання, яке стояло перед електроенергетикою –

її комплексна модернізація на базі новітніх технологій, так і залишилось невирішеним.

Основу електроенергетики України складає об'єднана енергетична система України

(ОЕС) - сукупність електростанцій, електричних і теплових мереж, інших об'єктів

електроенергетики, які об'єднані спільним режимом виробництва, передачі та розподілу

електричної і теплової енергії при централізованому управлінні цим режимом.

ОЕС України складається з 8 регіональних електроенергетичних систем -

Дніпровської, Донбаської, Західної, Кримської, Південної, Південно-Західної, Північної і

Центральної. Вони зв`язані між собою лініями електропередачі напругою 750 кВ і 330-500

кВ.

Сумарна встановлена потужність електростанцій ОЕС України становить 53,31ГВт, з них

ТЕС та ТЕЦ – 33,7ГВт, АЕС – 13,8 ГВт, ГЕС та ГАЕС – 5,4 ГВт, блок-станції та інші джерела

– 3,3 ГВт (рис.3.4).

185

Рисунок 3.4 – Встановлена потужність ОЕС України на кінець 2011 року

Обсяги виробництва електроенергії в період 1990 – 2010 років наведено в таблиці 3.12

Таблица 3.12 Виробництво електроенергії в Україні в 1990 - 2010 р.. млн. кВт.год.

Виробництво, млрд.

кВт·ч

В тому числі, млрд. кВт·ч

ГЭС ТЭС АЭС

1990 298.5 10.7 211.6 76.2

1995 194.0 10.2 113.3 70.5

2000 171.4 11.5 82.6 77.3

2005 186.1 12.5 84.7 88.8

2008 191.7 11.3 82.3 89.8

2009 172.9 11.8 71.1 82.9

2010 187.9 13.0 78.0 89.2

В 2011 році в Україні вироблено 193.9 млрд. кВт.год. електроенергії та спожито

187.65 млрд. кВт.год. електроенергії. (табл. 3.13 – 3.14).

Таблиця 3.13 – Виробництво електроенергії в Україні в 2011 р.. млн. кВт.год.

Виробники

2011 р.

млн кВт.год частка в загальному виробництві. %

АЕС 90 247.7 46.5

ТЕС і ТЕЦ 84 775.2 43.7

ГЕС і ГАЕС 10 773.0 5.6

Блок-станції і комунальні ТЕЦ 8 094.7 4.2

Нетрадиц. джерела 8.9 -

Всього 193 899.5 100

186

Таблиця 3.14 – Споживання електроенергії в Україні в 2011 р.. млн. кВт. год.

Споживачі Споживання.

млн кВт.год

Частка в загальному споживанні.

%

Споживання брутто 187 647.0

Споживання нетто 150 967.0 100.0

Промисловість 73 037.9 48.4

- металургійна 37 674.8 25.0

- паливна 9 532.4 6.3

- машинобудівна 6 446.0 4.3

- хімічна та нафтохімічна 6 267.5 4.2

- харчова та переробна 4 664.1 3.1

- будівельних матеріалів 2 696.7 1.8

- інша 5 756.3 3.8

Сільгоспспоживачі 3 526.9 2.3

Транспорт 9 916.4 6.6

Будівництво 952.6 0.6

Комунально-побутові споживачі 18 369.3 12.2

Інші непром. споживачі 6 554.7 4.3

Населення 38 609.4 25.6

Централізоване виробництво електроенергії забезпечують 14 найбільш потужних

теплових електростанцій. 5 АЕС та 8 ГЕС.

Транспортування електричної енергії в Україні від енергогенеруючих до

енергопостачальних компаній здійснюється магістральними та розподільними мережами.

Загальна довжина магістральних та міждержавних ліній передач – 22 891.857 км. а

розподільних електромереж 817 883.6 км.

Розподіл електроенергії здійснюють 27 енергопостачальні компанії («обленерго»).

Найбільші теплові електростанції України входять до складу 5-х генеруючих

компаній – Східенерго. Донбасенерго. Дніпроенерго. Центренерго та Західенерго. Всього на

них встановлено 102 крупних енергоблоки. 7 з них потужністю 800 МВТ. 42- 275-320 МВт. 5

– 250 МВт. 42 – 175-222 МВт. 150 – 6 МВт (табл. 3.15).

Таблиця 3.15 – Найбільші теплові електростанції України

Встановлена потужність

на 01.01.2011р.. МВт

Кількість та електрична потужність

турбогенераторів. шт.-МВт

ДНІПРОЕНЕРГО 8 185 25 – 8185

Запорізька TEC 3600 3*800. 4*300

Криворізька ТЕС 2820 10x282

Придніпровська 1765 3x285. 1x310. 4*150

ДОНБАСЕНЕРГО 2 705 11 – 2600

Слов'янська TEC 880 1x800 (2 черга - 80 МВт)

187

Старобешівська TЕС 1825 8x175. 2x200

ЦЕНТРЕНЕРГО 7 600 23 – 7575

Вуглегірська TЕС 3600 4x300. 3x800

Зміївська TEC 2200 6x175. 3x275. 1x300

Трипільська TEC 1800 6x300

ЗАХІДЕНЕРГО 4 700 20 – 4400

Бурштинська ТЕС 2300 8x195. 4x185

Добротвірська ТЕС 600 2x150 (2 черга-3x100 МВт)

Ладижинська ТЕС 1800 6x300

СХІДЕНЕРГО 4 157 18 – 4017

Зуївська ТЕС 1245 3x300. 1x320

Курахівська ТЕС 1487 5x210. 1x222. 1x200

Луганська ТЕС 1425 3x175. 4x200 (1 турбіна -100 МВт)

АЕК КИЇВЕНЕРГО 1200 6 – 1200

Київська ТЕЦ-5 700 2x250 2x100

Київська ТЕЦ-6 500 2x250

ХАРКІВСЬКА ТЕЦ-5 470 1x250. 2x110

Електростанції з енергоблоками 150 МВт збудовані і введені в експлуатацію в 1959-

1964 роках. 200МВт – в 1960-1975 роках. 300 МВт – у 1963-1988 роках і потужністю 800

МВт – у 1967-1977 роках.

На початок 2011 року близько 95% енергоблоків теплових електростанцій

відпрацювали свій розрахунковий ресурс (100 тис. годин). а 65% відпрацювали прийнятну в

світовій практиці границю фізичної зношеності (200 тис. годин).

Причиною такого стану є не тільки недостатнє фінансування відновлення

потужностей. Спрацювання основного устаткування ТЕС прискорювалось використанням

низькоякісного (непроектного) палива та роботою базових ТЕС у змінних режимах через

нестачу маневрових потужностей в ОЕС.

Частина електричної та теплової енергії в Україні виробляється на електроцентралях

загального користування. більшість з яких збудовано в 40-50 роки. За винятком Київських

ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6 та Харківської ТЕЦ-5 їх обладнання фізично зношене та морально застаріле.

Через зношеність блоків та погіршення їх технічного стану відбувається зростання

питомих витрат палива. Наприклад. в 2008 році питомі витрати умовного палива в

середньому по ТЕС складали 409 г. у.п./кВт.г.. а по деяких блоках сягали 420-450 г.у.п.

Особливо це відчувається на малопотужних ТЕЦ. де напрацювання окремих турбін

перевищило 350 тис. год. (Черкаська ТЕЦ). Для порівняння. умовні витрати палива на ТЕС

Європи складають 280-320 г.у.п.

188

Практично всі проекти теплових електростанцій України. які споруджувалися.

головним чином. в 60 – 70-х роках ХХ сторіччя. не передбачали комплексного захисту

навколишнього природного середовища від викидів та скидів твердих. рідких та

газоподібних забруднюючих речовин в довкілля. Проводиться лише очищення від пилу –

мокрі золовловлювачі. батарейні циклони та електрофільтри. при цьому їх ефективність

низька і не забезпечує виконання нормативів по викидах пилу (коефіцієнт очищення складає

в основному 90 – 95%).

Запиленість унаслідок викидів димових газів в атмосферному повітрі перевищує

європейські нормативи у 20-30 разів. Очищення димових газів від оксидів сірки та азоту не

передбачено на жодній електростанції країни. Роботи з упровадження сучасного

газоочисного устаткування практично не ведуться через відсутність коштів.

Модернізація обладнання вітчизняних ТЕС відповідно до екологічних вимог. які в

світі змінювались з плином часу в сторону зростання їх жорсткості. не виконувалась. Тому в

частині екологічних показників обладнання. яке експлуатують на вітчизняних ТЕС. не

відповідає сучасним світовим вимогам. Через це. хоча загалом обсяги шкідливих викидів та

скидів. які виробляють енергетичні підприємства. порівняно з минулими часами зменшились

через зменшення обсягів виробництва енергії. питомі викиди шкідливих речовин на

виробництво одиниці електричної енергії наразі збільшились.

Додаткові проблеми пов’язані з досить високим вмістом сірки у вітчизняному вугіллі.

що обумовлює високі рівні концентрації її окислів у викидах вугільних ТЕС (табл. 3.16).

Таблиця 3.16 – Вміст сірки в вугіллі. що спалюється на ТЕС України. та концентрація SO2 в

димових газах

ТЕС Марка

вугілля

Вміст сірки в вугіллі. % Концентрація SO2 в

димових газах. мг/м3

Роки 2004 2005 2004 2005

Криворізька Т 2.2 2.2 5500 5500

Придніпровська АШ 1.1 1.3 2750 3250

Старобешівська АШ 1.72 1.4 4300 3500

Слов’янська АШ 1.07 1.14 2675 2850

Зміївська Т. АШ 1.24 1.62 3100 4050

Трипільська АШ 1.01 1.18 2525 2950

Запорізька ДГСШ 1.33 1.98 3325 4950

Бурштинська ГСШ.

ДГСШ

2.03 2.24 5075 5600

Добротворська Л-В. ГСШ 2.09 2.13 5225 5325

Ладижинська ГСШ.

ДГСШ

4.94 2.42 12350 6050

Вуглегірська ГСШ 2.31 2.46 5775 6150

189

Значною проблемою є і забруднення території в районі розміщення потужних ТЕС

природними радіонуклідами.

Найменша річна ефективна доза опромінення від викидів природних радіонуклідів

(ЕРН) спостерігається на Вуглегірській ТЕС потужністю 3.6 ГВт(е). що знаходиться в

експлуатації 30 років. — індивідуальна – 3.7 мкзв/м. колективна – 0.27 люд. зв/м. В той час

як перелічена для умов цієї ТЕС нормативна величина радіаційного опромінення складає

відповідно – 0.72 мкзв/м і 0.1 люд. зв/м.

Найбільша річна ефективна доза опромінення від викидів ЕРН відзначена на

Зміївській ТЕС потужністю 2.1 ГВт(е). що проробила 42 роки. — індивідуальна – 31.5

мкзв/м. колективна – 2.32 люд. зв/м. Визначена для умов цієї ТЕС нормативна величина

радіаційного опромінення складає відповідно – 0.42 мкзв/м і 0.07 люд. зв/м.

В результаті відкладення ЕРН на поверхні землі навколо 14 ТЕС України

перевищують припустимі нормативні дози радіаційного опромінення: індивідуальну - від 5

до 75 разів. а колективну – від 3 до 33 разів.

Тому досягнення нормативів викидів забруднювачів в повітря згідно вимог ЄС є дуже

важливою. але і надскладною задачею. бо потребує величезних фінансових витрат та

значного часу.

В Україні діють 4 АЕС. на яких на 1.01.2012 працювало 15 блоків сумарною

встановленою потужністю 13835 МВт (табл. 3.17). Коефіцієнт їх використання у 2011 році

склав 74.5% (проти 73.6% у 2010 р.). На українських АЕС на більшості енергоблоків

встановлені реактори серії ВВЕР-1000 (модель В-320). які за технічними характеристиками

подібні до закордонних реакторів PWR.

Таблиця 3.17 – Діючі енергоблоки АЕС України

АЕС Номер енерго-

блоку

Електрична

потужність,

МВт

Тип

реакторної

установки

Дата

введення

в експлуатацію

Рік закінчення

проектного терміну

експлуатації

ЗАЕС 1 1 000 ВВЕР1000 грудень 1984р. грудень 2014р.

2 1 000 ВВЕР1000 липень 1985р. липень 2015р.

3 1 000 ВВЕР1000 грудень 1986р. грудень 2016р.


5 1 000 ВВЕР1000 серпень 1989р. серпень 2019р.

6 1 000 ВВЕР1000 жовтень 1995р. жовтень 2025р.

190


АЕС Номер енерго-

блоку

Електрична

потужність,

МВт

Тип

реакторної

установки

Дата

введення

в експлуатацію

Рік закінчення

проектного терміну

експлуатації

ПУ

АЕС


2 1 000 ВВЕР1000 січень 1985р. січень 2015р.

3 1 000 ВВЕР1000 вересень 1989р. вересень 2019р.

РАЕС 1 420 ВВЕР440 грудень 1980р. грудень 2010р.

2 415 ВВЕР440 грудень 1981р. грудень 2011р.


4 1 000 ВВЕР1000 жовтень 2004р. жовтень 2034р.

ХАЕС 1 1 000 ВВЕР1000 грудень 1987р. грудень 2017р.

2 1 000 ВВЕР1000 серпень 2004р. серпень 2034р.

Україна має досить істотні резерви гідроресурсів. особливо правобережні території.

Гідроелектростанції відіграють значну роль у забезпеченні роботи ОРЕ. зокрема. покритті

пікової частини графіка електричного навантаження. а гідроакумулюючі станції роблять

внесок у згладжування нічних «провалів» споживання електроенергії.

В Україні функціонують гідроелектростанції Дніпровського каскаду: Київська.

Канівська. Кременчуцька. Дніпродзержинська. Дніпровська. Каховська та Київська

гідроакумулююча електростанції. На Дністрі працюють Дністровська ГЕС-1 і ГЕС-2.

Встановлена потужність великих ГЕС. що входять до товариства «Укргідроенерго» -

5007.6 МВт. експлуатуються також малі ГЕС загальною потужністю 93 МВт (табл. 3.17)

Таблиця 3.17 – Встановлена потужність гідроелектростанцій

Станція Встановлена потужність на

1.01.2011 р. МВт

Кількість та потужність

гідравлічних турбін. шт.x МВт

Київська ГАЕС 235.5 3x41.5 3x37.0

Київська ГЕС 429.5 14x22.0 6x18.5

Канівська ГЕС 472.0 20x18.5 4x22.0

Кременчуцька ГЕС 632.9 12x52.08

Дніпродзержинська ГЕС 369.6 3x48.4 5x44.0

Каховська ГЕС 329.0 1x50.0 5x55.8

Дністровска ГЕС 702.0 6x117.0

Дніпровська ГЕС-1 629.0 3x65.0 6x72.0 1x2.0

Дніпровська ГЕС-2 876.6 2x100.8 6x112.5

Дністровська ГАЕС 324 1x324

Дністровска ГЕС-2 ВАТ

«Дністровська ГАЕС» 40.8 3x13.6

Ташлицька ГАЕС 302 2x151

191

В останні роки, після впровадження в країні стимулюючого тарифу для розвитку

відновлювальної енергетики, вона достатньо швидко почала розвиватися в Україні, але поки

що її потужності відносно незначні (рис. 3.4.). Але очікуване значне зростання їх потужності

у перспективі, може створити по-перше загрозу стійкості Об’єднаної енергосистеми країни, а

з іншого зробити не доцільним не тільки розвиток атомної енергетики в країні, а і накласти

значні обмеження на можливість виробництва електроенергії на існуючих АЕС.

Магістральні електричні мережі – це одна з основних складових ОЕС України. яка

налічує 22.9 тис.км. з них напругою 400 – 750 кВ – 4.9 тис.км. 330 кВ – 13.2 тис.км.

220-110 кВ – 4.6 тис.км та 132 електропідстанції (ПС) напругою 220 – 750 кВ.

Стан магістральних електричних мереж рік у рік погіршується. 34% повітряних ліній

електропередач (ПЛ) напругою 220-330 кВ експлуатуються понад 40 років. з них 1.7 тис.км

ПЛ-330 кВ (13% від загальної протяжності) та 1.6 тис.км ПЛ-220 (52%) потребують

реконструкції. 76% основного обладнання трансформаторних електропідстанцій спрацювало

свій розрахунковий технічний ресурс.

Розподільні електричні мережі налічують близько 1 млн.км повітряних і кабельних

ліній електропередачі напругою 0.4 – 150 кВ. близько 200 тис.од. трансформаторних

підстанцій напругою 6 – 110 кВ загальною встановленою потужністю понад 200 тис. МВА.

Погіршений стан розподільних електромереж призводить до аварійних ситуацій в

регіонах країни. Брак фінансових ресурсів унеможливлює відновлення. модернізацію та

реконструкцію діючих електричних мереж всіх класів напруги. а також будівництво нових

ліній електропередачі. Значно зросла кількість об'єктів. які відпрацювали свій технічний

ресурс. У розподільних електричних мережах напругою 0.4 – 150 кВ підлягають

реконструкції та заміні близько 140 тис.км електромереж. або 17% від їх загальної

протяжності. та 19% трансформаторних підстанцій.

Незадовільний стан електричних мереж. їх невідповідність діючим нормам і режимам

електроспоживання. а також низький рівень приладів обліку призводить до значного

зростання технологічних витрат під час транспортування електроенергії.

Таким чином. поточний стан електроенергетики узагальнено характеризується

наступним чином:

1. Недостатність маневрових потужностей в енергосистемі України. яка загострилась

після вводу двох нових енергоблоків на Рівненській та Хмельницькій АЕС.

2. Значна ступінь фізичного зносу та моральна застарілість основної частки основного

устаткування ТЕС. при цьому продовжується його інтенсивне спрацьовування.

зумовлене на сьогодні головним чином роботою базових ТЕС у змінних режимах

192

через нестачу маневрових потужностей в ОЕС. а також значним зменшенням коштів і

ресурсів на відновлення устаткування.

3. Подальше загострення екологічної ситуації (особливо це стосується викидів важких

металів) у регіонах розташування великих ТЕС через відсутність ефективного

газоочисного устаткування та сучасних котлоагрегатів для спалювання

низькоякісного вугілля з високим вмістом шкідливих речовин.

4. Вичерпання нормативного терміну роботи основної частини енергоблоків АЕС в

період найближчих 15 років.

5. Вкрай незадовільний стан як магістральний. так і розподільчих електромереж.

Система централізованого теплопостачання України забезпечує в останні роки

виробництво близько 170 млн. Гкал на рік проти 411 млн. Гкал на рік у 1990 р. залишаючись.

за окремими виключеннями. на технологічному рівні 60-х - 70-х років минулого століття.

Найбільш сучасне обладнання – теплофікаційні енергоблоки на понадкритичні

параметри пари (тиск 24 МПА) одиничною потужністю 250 МВт та загальною потужністю

1250 МВт. входять до складу ТЕЦ загального використання. Теплофікаційні на базі парових

турбін на тиск пари 130 ата складають 35% потужності опалювальних та 24% потужностей

промислових ТЕЦ.

Решта ТЕЦ являє собою морально застарілі установки низького. наднизького та

середнього тиску.

Окрім спеціалізованих ТЕЦ відпуск тепла у системи централізованого опалення

здійснюють потужні паротурбінні установки конденсаційних ТЕС та АЕС.

Загалом. ТЕЦ. ТЕС та АЕС України забезпечують виробництво близько 57 млн.

Гкал/рік. Основним паливом для ТЕЦ є природний газ (76-80%). використовуються також

мазут (15-18%) та вугілля (5-6%).

Обладнання на більшості ТЕЦ. крім ТЕЦ на параметри пари 24 МПА застаріле. не

відповідає сучасним екологічним вимогам та нормативам.

В тепловому господарстві країни знаходиться більш ніж 100000 котелень різного

призначення. Переважна більшість із них – це дрібні промислові чи опалювальні автономні

котельні. Стан їх обладнання. як правило. незадовільний. потрібна їх реконструкція із

заміною основного устаткування. Найбільша концентрація котелень спостерігається у

великих і середніх містах. В кожному з таких міст. як Київ. Львів. Донецьк.

Дніпропетровськ. Харків кількість котелень перевищує 1000 одиниць. В містах з

чисельністю населення більш. ніж 100 тис. чоловік. кількість котелень лежить в межах від

100 до 800 одиниць. Котельні забезпечують біля 163 млн. Гкал на рік. що становить біля

55.5% від рівня 1990 р. Основним паливом для районних та промислових котелень є

193

природний газ. Крім цього. використовується топковий мазут. вугілля. горючі ВЕР та інші

види палива.

Загалом. сучасний стан систем централізованого опалення країни не відповідає

сучасним вимогам за техніко-економічними і екологічними показниками. Майже всі вони

потребують оновлення і модернізації. впровадження нових технологічних рішень.

Поряд з системами централізованого опалення. досить значну частку теплових потреб

населення та соціальної сфери. переважно. малих і середніх міст України. сільських

населених пунктів. задовольняють індивідуальні генератори тепла (газові. рідинні.

твердопаливні котли. побутові печі тощо).

Згідно з даними офіційної статистики. станом на 2005 рік централізованим опаленням

охоплено в Україні лише 56.2% загальної площі житлового фонду. гарячим водопостачанням

– 40%. При цьому площа житлового фонду. опалювана індивідуальними джерелами тепла.

складає близько 400 млн.кв.м2 . Близько 600 млн. кв. м житлової площі містить ті чи інші

індивідуальні підігрівачі води.

Виходячи з річного нормативу опалення житлової площі України у 0.3 Гкал/кв.м. та

гарячого водопостачання – 2.4 Гкал/люд. необхідний рівень виробництва теплової енергії

індивідуальними генераторами тепла слід оцінити : систем опалення – 120 млн. Гкал. систем

гарячого водопостачання – 67 млн. Гкал. Для виробництво цієї кількості теплової енергії

необхідно витратити. щонайменше. 33 -35 млн. т у. п. котельно-пічного палива (еквівалент

28-30 млрд.м3

природного газу ). Рівень оснащення житлового фонду України природним

газом складає на сьогодні 82%. Решта житлового фонду опалюється вугіллям та іншими

видами палива.

З урахуванням означеного можна констатувати. що стан усіх галузей паливно-

енергетичного комплексу країни наближається до критичної межи. бо потенціал який

отримала Україна в спадщину від СРСР на сьогодні практично вичерпано. основні фонди

галузей ПЕК в значній мірі морально застарілі та фізично зношені.

3.4 Аналіз факторів впливу на зміну обсягів викидів ПГ в Україні в контексті

формування стратегії низко вуглецевого розвитку економіки

Як видно з рисунку 3.5. тенденція зміни ВВП добре корелюється з динамікою обсягів

викидів ПГ в Україні в період дії першого періоду Кіотського протоколу. При цьому

практично стабілізувалася карбоноємність ВВП в період 2008 – 2011 років.

194

0

20

40

60

80

100

120

1990 1995 2000 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011

%

ВВП

Викиди ПГ

Карбоноємність ВВП

Рисунок 3.5 Зміни показників ВВП. його карбоноємності та викидів ПГ відносно 1990 року

Аналіз зміни динаміки виробництва в основних галузях реального сектору економіки

(рис. 3.6) показує дуже тісну кореляцію між загальними викидами ПГ в країні та зміною

обсягів виробництва у промисловості та транспорті. Також тісним є зв'язок обсягів

використаного органічного палива та обсягів викидів ПГ в країні (рис. 3.7.).

При цьому, саме зміну ВВП та обсягів споживання ПЕР доцільно розглядати як базові

показники при формуванні статистичних моделей.

0

20

40

60

80

100

120

140

2007 2008 2009 2010 2011

% д

о 2

00

7 р

ок

у Промисовість

Сільске господарство

Транспорт та зв'язок

Будівництво

Викиди ПГ

Рисунок 3.6 Зміни обсягів викидів ПГ та виробництва продукції в реальних секторах

економіки відносно 2007 року

195

0.00

20.00

40.00

60.00

80.00

100.00

120.00

2007 2008 2009 2010 2011

% д

о 2

007 р

ок

у

Органічне паливо

Викиди ПГ

Рисунок 3.7 Зміни обсягів викидів ПГ та обсяг використання органічного палива відносно

2007 року

Регресійні залежності між показниками обсягів викидів та обсягом ВВП описується

формулою (3.1), а з обсягами спаленого палива – (3.2).

2.0774.0 tt VVPO (3.1)

0.79978.2 tt OTO (3.2)

де:

Ot, обсяг викидів у рік t, t=1÷T, млн. т СО2екв;

VVPt – обсяг ВВП, млрд. грн.;

OTt – обсяг спожитого палива, млн. т;

0.774 – питомі викиди ПГ на млрд. грн. ВВП, млн. т СО2екв/ млрд. грн.;

2.978 – питомі викиди ПГ на млн. т у. п. спожитого органічного палива, млн. т СО2екв/

млн. т у. п.;

-0.2 млн. т СО2екв та 0.79 млн. т СО2екв – випадкове відхилення.

При використанні формули (3.1) середньоквадратичне відхилення складає 3.73, а (3.2)

– 3.65, тобто вони дуже близькі між собою.

Таким чином, саме зміна ВВП та рівня споживання ПЕР є визначальним факторами

зміни обсягів викидів ПГ в перший період дії Кіотського протоколу, причому, економічне

зростання останніх років відтворюється головним чином шляхом використання наявних

факторів виробництва та діючих технологій, у першу чергу в промисловості. При цьому

роль сектора послуг у формуванні ВВП в цей період знизилась, що обумовлено тим, що він

обслуговує головним чином вітчизняний реальний сектор економіки і скорочення валової

доданої вартості (ВДВ) в реальному секторі економіки веде до скорочення ВДВ в секторі

196

послуг, причому в у 2011 році тенденція перерозподілу секторальної структури економіки

змінилася (рис. 3.8).

0.0

10.0

20.0

30.0

40.0

50.0

60.0

70.0

2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011

%

Виробництво %

Послуги %

Рисунок 3.8 Зміни частки реального сектору економіки та сфери послуг у структурі ВВП

Тобто, якщо в період 2000 – 2007 років головним факторами зниження

карбоноємності ВВП було у першу чергу відбулося в Україні за рахунок ефекту масштабу

виробництва – зростання завантаження наявних потужностей, та зменшення за рахунок

цього частки умовно-постійних витрат у собівартості виробництва промислової продукції, а

також через структурний факторів (збільшення частки сектору послуг), то у перший період

дії Кіотського протоколу, який прийшовся на кризовий та після кризовий етапи розвитку

економіки країни, потенціал зниження карбоємності за рахунок структурного фактору

практично вичерпано, а зміни викидів ПГ головним чином залежать від зміни обсягів

промислового виробництва, які в значній мірі і визначають зміну потреби в органічному

паливі та вплив на збільшення - зменшення умовно-постійних витрат у собівартості

продукції.

В контексті формування стратегії низко вуглецевого розвитку, на основі аналізу

факторів впливу на обсяги викидів ПГ в країні необхідно відзначити таке.

В перспективі найближчих 10 – 15 років розраховувати на можливість забезпечити

економічне зростання в Україні та підвищення соціальних стандартів життя населення,

зокрема, забезпечити якісне постачання теплової енергією та гарячої води в зоні

централізованого теплопостачання, а також освітлення населених пунктів, прийнятних умов

роботи влітку за рахунок впровадження систем кондиціювання, що у першу чергу стосується

бюджетної сфери, тощо, без зростання обсягів викидів ПГ не можливо. Лише розвиток, а

скоріш більш повне використання наявних потужностей в промисловості, у першу чергу в

гірничо-металургійному комплексі, ПЕК, хімічній та нафтопереробній промисловості, а

197

також розвиток АПК, може бути рушійною силою економічного зростання України в цей

період, а підвищення соціальних стандартів потребує додаткових витрат енергоресурсів,

навіть при використанні найновітніших технологій, з огляду на величину означеної

проблеми.

Поряд з цим, як відзначалось, суттєве прискорення розвитку виробництва

електроенергії на базі відновлювальних джерел енергії, що в Україні у першу чергу

стимулює розвиток вітрових та сонячних електростанцій, робить мало доцільним подальший

розвиток атомної енергетики в країні, впровадження споживачів-регуляторів в системах

теплопостачання з акумулювання енергоносія тощо. В цих умовах буде зростати витрати

органічного палива на виробництво теплової та електричної енергії.

Одним з напрямків зниження карбоноємності в Україні, поряд з розвитком сектора

послуг, який буде відбуватися при зростанні реального сектору економіки, є підвищення

ефективності використання ПЕР у всіх секторах економіки країни. Але це потребує

величезних інвестицій, джерела яких в умовах рецесії вітчизняної економіки та нестабільної

ситуації у світовій економіці відшукати буде складно. Поряд з цим, необхідно враховувати і

«закономірний парадокс» Джевонса, який показує, що зміна акцентів у бік

енергоефективності не вирішує проблеми зниження витрат ПЕР на макрорівні. Парадокс

полягає в тому, що збільшення ефективності використання ресурсу веде до зростання обсягів

попиту (використання), а не до зниження. «Парадокс Джевонса» означає, що в тій сфері, де

росте ефективність і, як наслідок конкурентоспроможність, споживання зростає ще швидше.

Тому, економія ресурсів досягається лише на макрорівні, у той час як на макрорівні

сукупний енергетичний попит зростає, що врешті решт буде відображатися на збільшення

цінових індексів на глобальних енергетичних ринках. Цей зворотній ефект проявляється із

різною інтенсивністю для розвинутих країн та країн, що розвиваються, причому для останніх

ефект нівелювання набагато сильніший.

Отже, так чи інакше економічне зростання та збільшення добробуту буде

супроводжуватися нарощуванням обсягів енергоспоживання.

Також важливим фактором може стати зміни клімату в Україні, які приведуть до

значного зростання витрат ПЕР на кондиціювання та охолодження, необхідності розвитку

систем поливу та меліорації.

Поряд з цим, безпосередньо технологічно неможливо подолати «ефект рикошету», так

як це лише інша назва зростання. Це прискорювач зростання, але одночасно і прискорювач

знищення ресурсу. Енергетичний коефіцієнт повернення інвестицій (EROI – Energy return on

investment) нових енерготехнологій зменшується, що вказує лише на їх удосконалення, а не

на радикальну зміну. Сучасні дослідження показують, що не існує типових економетричних

198

залежностей між зростанням ВВП та енергоспоживанням. Більше того, дослідження

«декаплінгу» (Decoupling - можливість зростання економіки без зростання

енергоспоживання) показують, що «декаплінг» не працює. Є приклади невеликих змін

коефіцієнта залежності, наприклад в Данії, але немає довгострокових прикладів, коли

споживання ресурсів падає, а ВВП зростає.

Суттєве зниження енергоємності в розвинених країнах в останні роки обумовлене

головним чином їх деіндустріалізацією, але вона є, в значній мірі і причинами кризового

стану економік багатьох з цих країн. Тому посилання на ці країни, при формування стратегій

розвитку економіки України недоцільно.

Ціни на первинні енергоресурси, електроенергію і тепло є одним з факторів, що

безпосередньо визначають обсяг споживання палива в країні, а значить і викиди парникових

газів. При цьому з точки зору національних емісій ПГ особливе значення мають внутрішні

ціни на енергію. Але в Україні, цінова еластичність попиту на енергію, як показали

виконанні дослідження, є вкрай низькою. Так, зростання цін на рідкі види палива за останні

роки практично не позначилася на величині його споживання. Також достатньо швидке

зростання цін на ПЕР в країні в період після 2005 року, фактично не впливало на

енергоємність ВВП країни та обсяги викидів ПГ, що обумовлено наявність міжгалузеві

субсидії та залежність регуляторних органів від рішень уряду, щодо преференцій та

лобіювання окремих секторів та галузей економіки країни, стримування цін на ПЕР для

населення тощо.

З урахуванням означеного можна зробити висновок, що формування стратегій низко

вуглецевого розвитку для України є вкрай складним завданням, при цьому такі стратегії,

крім стратегій стагнації економіки, повинні у першу чергу бути спрямовані на зниження

карбоноємності ВВП країни, а не на зниження викидів ПГ, бо одночасне зниження обсягів

викидів ПГ та зростання економіки України нереально. Саме про це і свідчить аналіз

розвитку та стану економіки країни, її секторів та факторів, що впливають на обсяги викидів

ПГ в країні.

199

ВИСНОВКИ

1. На основі аналізу Національних кадастрів та методологій МГЕЗК визначені

аналітичні моделі залежності обсягів викидів ПГ від обсягів діяльності для всіх

ключових джерел викидів ПГ в Україні.

2. Проведено аналіз національних інвентаризацій в період 2008 – 2011 років, першого

періоду Кіотського протоколу, для яких є Національні кадастри.

3. Результати аналізу методологій та аналітичних залежностей, за якими проводиться

Національна інвентаризація викидів ПГ в Україні, показали, що в цілому вони

повністю відповідають усім вимогам до її проведення.

4. За результатами аналізу виявлена доцільність:

уточнення методології розрахунку викидів від стаціонарних джерел та

стосовно витоків при розподіленні природного газу;

спрощення методології розрахунку викидів у категорії «Дорожній транспорт»;

доцільність використання коефіцієнтів за замовченням для природного газу та

вугілля;

при проведенні національної інвентаризації доцільно при оцінці

невизначеності враховувати видобуток та подальше використання вугілля з так

званих «копанок» - нелегальних та напівлегальних шахт, а також виробництво

та нелегальні поставки моторних палив;

надавати, для довідки, дані щодо карбоноємності ВВП з урахуванням рівня

тінізації економіки, за офіційними даними Держкомстату;

суттєвого удосконалення національної статистики, зокрема, енергетичної.

5. Необхідно уточнити ряд змін у показниках обсягів викидів, а саме, у сільському

господарстві при стаціонарному спалюванні органічного палива, у цивільній авіації та

дорожньому транспорті по викидах СН4, у трубопровідному транспорті по викидах

NO2, а також при виробництві цементу.

6. Головний вплив на зміну викидів ПГ в перший період дії Кіотського протоколу мали

зміни у обсягах ВВП та використання органічного палива. При цьому регресійні

залежності між ними та обсягами викидів в цей період мають практично лінійну

залежність, що обумовлено:

відсутністю впливу фактору структурної перебудови економіки, який

домінував в період до 2009 року;

200

високою залежністю змін рівня ВВП та обсягів викидів від розвитку

промислового сектору економіки країни, який в значній мірі і визначає потребу

в органічному паливі та викиди від промислових процесів, завантаження

транспорту тощо.

7. В перспективі найближчих 10 – 15 років розраховувати на можливість забезпечити

економічне зростання в Україні та підвищення соціальних стандартів життя населення

без зростання обсягів викидів ПГ неможливо. Тому основну увагу доцільно приділити

зниженню карбоноємності ВВП, а не скороченню абсолютних обсягів викидів ПГ.

8. Найбільш доцільною стратегією мінімізації викидів ПГ у перспективі в Україні є

розвиток атомної енергетики та запровадження споживачів-регуляторів на базі систем

теплопостачання з акумулюванням енергоносія, у першу чергу тих, що базуються на

використанні теплових насосів, для вирівнювання добової нерівномірності графіків

електричних навантажень.

201

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1. Рамочная конвенции Организации Объединенных наций об изменении климата.

[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://unfccc.int/resource/docs/convkp/convru.pdf.

2. Киотский протокол к Рамочной конвенции Организации Объединенных наций об

изменении климата. [Електронний ресурс]. - Режим доступу:

http://unfccc.int/resource/docs/convkp/kprus.pdf.

3. Status of Ratification of the Kyoto Protocol - - Режим доступу:

http://unfccc.int/kyoto_protocol/status_of_ratification/items/2613.php

4. Пересмотренные руководящие принципы национальных инвентаризаций

парниковых газов. МГЭИК. 1996 г. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ipcc-

nggip.iges.or.jp/public/gl/invs1.html.

5. Руководящие указания по эффективной практике и учету факторов

неопределенности в национальных кадастрах парниковых газов [Електронний ресурс]. –

Режим доступу: http://www.ipcc-nggip.iges.or.jp/public/gp/russian/gpgaum_ru.html - 2000 г.

6. Руководящие принципы национальных инвентаризаций парниковых газов МГЭИК.

2006 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ipcc-

nggip.iges.or.jp/public/2006gl/russian/index.html

7. Лямец В.И. Основы корреляционного и регрессионного анализа в экономике:

учебное пособие для вузов. Бурун книга. 2010 г. isbn 978-966-89425-6-3.

8. Інструкція щодо заповнення форми державного статистичного спостереження N 4-

мтп «Звіт про залишки і використання енергетичних матеріалів та продуктів перероблення

нафти». Офіційний вісник України вiд 16.11.2005 - 2005 р.. ғ 44. стор. 168. стаття 2800. код

акту 34223/2005.

9. EMEP/CORINAIR Atmospheriс Emission Inventory Guidebook – 2007. Technical report

ғ 16/2007.

10. Национальный отчет об инвентаризации выбросов ПГ и их поглощения в Украине

за 1990-2011 гг [Електронний ресурс]. - Режим доступу:

http://unfccc.int/files/national_reports/annex_i_ghg_inventories/national_inventories_submissions/a

pplication/zip/ukr-2013-nir-15apr.zip.

11. Основи тваринництва і ветеринарної медицини/ За ред. А.І. Вертійчука. - К.:

Урожай. 2004. - 656 с.

12. М.Т. Ноздрін. М.М. Карпусь. Г.В. Проваторов та ін. Деталізовані норми годівлі

сільськогосподарських тварин - К.: Урожай. 1991 – 344 с.

http://unfccc.int/resource/docs/convkp/convru.pdf

http://unfccc.int/resource/docs/convkp/kprus.pdf

http://unfccc.int/kyoto_protocol/status_of_ratification/items/2613.php

http://www.ipcc-nggip.iges.or.jp/public/gp/russian/gpgaum_ru.html

http://www.ipcc-nggip.iges.or.jp/public/2006gl/russian/index.html

http://www.ipcc-nggip.iges.or.jp/public/2006gl/russian/index.html

http://library.univer.kharkov.ua/OpacUnicode/index.php?url=/auteurs/view/170076/source:default

http://library.univer.kharkov.ua/OpacUnicode/index.php?url=/notices/index/IdNotice:626507/Source:default

http://library.univer.kharkov.ua/OpacUnicode/index.php?url=/notices/index/IdNotice:626507/Source:default

202

13. Довідник по годівлі сільськогосподарських тварин/Г.О.Богданов. В.Ф.Каравашенко.

О.І.Звєрєв та ін.; За ред. Г.О.Богданова – 2-е вид.. перероб. і доп. – К.: Урожай. 1986. 488 с.

14. Калашников А.П. Нормы и рационы кормления сельскохозяйственных животных. –

М.: Агропромиздат. 1986. – 375 с.

15. Богданов Г.А. Кормление сельскохозяйственных животных / Г. А. Богданов. – 2-е

изд.. перераб. и доп. – М.: Агропромиздат. 1990. – 550 с.

16. Деталізована поживність кормів та раціони годівлі корів у зоні радіоактивного

забруднення Полісся України [Текст]/М. М. Карпусь. В. П. Славов. Б. С. Прістер [та ін.]; Ін-т

агроекології та біотехнології. Житомир. с.-г. ін-т. - Житомир: Тетерів. 1994. - 283 с.

17. Деталізована поживність кормів зони Лісостепу України [Текст]: довідник/М. М.

Карпусь [та ін.]; ред. О.О. Созінов; УААН. Інститут агроекології та біотехнології. - К.:

Аграрна наука. 1995. - 348 с.

18. Деталізована поживність кормів зони степу України [Текст]: довідник/М. М.

Карпусь [та ін.]; ред. О. Созінов; УААН. Інститут агроекології та біотехнології. - К. : [б.в.].

1993. - 192 с.

19. Дурст Л.. Виттман М. Кормление сельскохозяйственных животных: Пер. с нем. /

Под ред. И.И. Ибатуллина. Г.В. Проваторова. – Винница. Нова книга. 2003. – 384 с.

20. Методичні рекомендації щодо проведення розрахунків витрат кормів худобі та

птиці у господарствах усіх категорій. Затверджені наказом Держкомстату України від

24.01.2008 ғ18.

21. Martinez G.. Bogdanov D.. Johnson and J. Rust (1995). Reducing methane emissions from

ruminant livestock. Ukraine pre-feasibility study. Final report. U.S.. Arkansas: Winrock

International Institute for Agricultural Development. Morrilton.

22. Итоги учета скота. Таблица ғ7.

23. Форма государственного статистического наблюдения ғ 24 «Отчет о состоянии

животноводства».

24. Тваринництво України. Державний комітет статистики України. За ред. Ю.М.

Остапчука – К.. 2009. – 200 с.

25. Скотарські підприємства (комплекси. ферми. малі ферми): ВНТП-АПК-01.05. –

[Чинний від 2006-01-01] – К.: Мінагрополітики України. 2005. – 73 с.

26. Свинарські підприємства (комплекси. ферми. малі ферми): ВНТП-АПК-02.05. –

[Чинний від 2006-01-01] – К.: Мінагрополітики України. 2005. – 98 с.

27. Підприємства птахівництва: ВНТП-АПК-04.05. – [Чинний від 2006-01-01] – К.:

Мінагрополітики України. 2005. – 90 с.

203

28. Системи видалення. обробки. підготовки та використання гною: ВНТП-АПК-01.05.

– [Чинний від 2006-01-01] – К.: Мінагрополітики України. 2006. – 100 с.

29. Вівчарські і козівничі підприємтсва підприємства: ВНТП-АПК-03.05. – [Чинний від

2006-01-01] – К.: Мінагрополітики України. 2005. – 98 с.

30. Овцеводство и козоводство [Текст]: учеб./В.А. Мороз. – Ставрополь: Кн. изд-во.

2002. – 453 с.

31. Разработка системы водоохранных мероприятий. предусматривающих

предотвращения загрязнения водохранилища и устьевых областей Днепра. и Южного Буга

стоками животноводческих предприятий: Отчет о научно-исследовательской работе

Украинского государственного головного проектного и научно-исследовательского

института. – К.. 1983. ғ гос. рег. 01820069421.

32. Научно-технический отчет Кооперативно-государственного проетно-

изыскательного и научно-исследовательского объединения «УКРНИИАГРОПРОЕКТ»

«Провести инвентаризацию природоохранных сооружений животноводческих предприятий.

разработать экологическую карту региона и обосновать мероприятия по уменьшению их

негативного влияния на окружающую среду». – К.. 1992.

33. Розробити екологічну карту забруднення басейну ріки Дніпро підприємствами АПК

та обґрунтувати заходи по зменшенню їх негативного впливу на навколишнє середовище:

Звіт про науково-дослідну роботу Українського державно-кооперативного проектно-

вишукувального та науково-дослідного об’єднання «УКРНДІАГРОПРОЕКТ». – К.. 1995. ғ

держреєстр. 01940019492.

34. Розробити та впровадити комплексну екологічно-безпечну технологію переробки та

утилізації напіврідкого гною: Звіт про науково-дослідну роботу Українського державно-

кооперативного проектно-вишукувального та науково-дослідного об’єднання

«УКРНДІАГРОПРОЕКТ». – К.. 1995. ғ держреєстр. 0194019492.

35. Розробити технологію та рекомендації для проектування установок автономного

водопостачання тваринницьких підприємств з евтрофікованих джерел потужністю 0.2….100

куб.м. на добу: Звіт про науково-дослідну і дослідно-конструкторську роботу Українського

державно-кооперативного проектно-вишукувального та науково-дослідного об’єднання

«УКРНДІАГРОПРОЕКТ». – К.. 1996. ғ держреєстр. 0196009836.

36. Розробити обладнання і установку для отримання питної води із мінералізованих

джерел для потреб сільського господарства: Звіт про науково-дослідну роботу Українського

державно-кооперативного проектно-вишукувального та науково-дослідного об’єднання

«УКРНДІАГРОПРОЕКТ». – К.. 1998. ғ держреєстр. 0197У001421.

204

37. Екологічні основи використання добрив/ Е.Г. Дегодюк. В.Т. Мамонтов. В.І. Гамалей

та ін.; За ред. Е.Г. Дегодюка. – К.: Урожай. 1988. – 232 с.

38. План селекционно-племенной работы на период 2003-2010 гг. Киев – 2003.

Министерство аграрной политики Украины.

39. Штомпель М.В., Вовченко Б.О. Технологія виробництва продукції вівчарства: Навч.

видання. - К.: Вища освіта, 2005. – 343 с.

40. Соколов В.В., Куц Г.А., Любимов А.И., Санников М.Ю. Мировой генофонд овец и

коз: монография. – Ижевск, 2004. – 316 с.

41. Вівчарство України [Текст]: моногр./В. М. Іовенко [та ін.]; за ред. акад. УААН В. П.

Бурката; УААН, Ін-т тваринництва степ. районів ім. М. Ф. Іванова "Асканія-Нова" - Нац.

наук. селекц.-генет. центр з вівчарства. - К. : Аграрна наука, 2006. – 614 с.

42. Производство молока, таблица ғ15.

43. Статистична форма ғ 9б-сг «Внесення мінеральних та органічних добрив під

урожай20__ р.»

44. Інструкція щодо заповнення форми державного статистичного спостереження ғ9-

б-сг «Внесення мінеральних, органічних добрив, гіпсування та вапнування грунтів під

урожай 200_року» (річна), затверджена наказом Держкомстату від 27.08.2008 ғ296.

45. Hutchings, N.J., Sommer, S.G., Andersen, J.M. and Asman, W.A.H. (2001). A detailed

ammonia emission inventory for Denmark. Atmospheric Environment, 35, p. 1959-1968.

46. US EPA (2004). National Emission Inventory – Ammonia Emissions from Animal

Husbandry Operations, Draft Report. January 30, 2004.

47. Ф.И. Левин. Количество растительных остатков в посевах полевых культур и его

определение по урожаю основной продукции. Агрохимия, ғ8, 1977. – С. 36-42.

48. Статистична форма ғ29-сг «Підсумки збору врожаю сільськогосподарських

культур, плодів, ягід та винограду на 1 грудня 200_ року» (річна).

49. Статистичний бюлетень ҒЗбір урожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід

та винограду в регіонах України в 2010 році.

50. Луговодство и пастбищное хозяйство/И.В. Ларин, А.Ф. Иванов (П.П.Бегучев) и др. –

2-е изд., перераб. И доп.- Л.: Агропромиздат, Ленинград. отдел. 1990. – 600 с.

51. Макаренко П.С., Демидась Г.І., Козяр О.М. Луківництво. К.: Нора-прінт, 2002. –

394 с.

52. Ф.И. Левин. Вопросы окультуривания, деградации и повышения плодородия

пахотных почв. М., МГУ, 1983. – 93 с.

53. А.М. Артюшин, Л.М. Державин. Краткий справочник по удобрениям. М.: ҒКолос,

1971. – 288 с.

205

54. Довідник з агрохімічного та агроекологічного стану ґрунтів України/ За редакцією

Б.С. Носка, Б.С. Прістера, М.В. Лободи. – Київ: ҒУрожай‖, 1994. – 332 с.

55. Довідник агронома по удобренню (за ред. П.А. Власюка, П.О. Дмитренка). – К.:

Державне видавництво с-г літератури УРСР, 1962. – 679 с.

56. Тараріко Ю.О., Несмишка А.Є., Глущенко Л.Д. Енергетична оцінка систем

землеробства і технологій вирощування сільськогосподарських культур// Методичні

рекомендації. Київ: НОРА-ДРУК. 2001. – 59 с.

57. Вехов В.Н., Губанов И.А., Лебедева Г.Ф. Культурные растения СССР. Отв. ред. Т.А.

Работнов. М.: «Мысль», 1978. - 336 с.

58. Городній М.М. Агрохімія. – Київ: Арістей. 2008. – 916 с.

59. Карасюк І.М., Геркіял О.М., Господаренко Г.М. та ін. Агрохімія. – Київ: Вища

школа, 1995. – 471 с.

60. В.В. Кидин, О.Н. Ионова. Трансформация и баланс азота удобрений при разных их

формах и дозах в длительном лизиметрическом опыте // Агрохимия и почвоведение. - 1993,

вып. 3. - С. 92-93.

61. Руководящие указания по эффективной практике для землепользования. изменений

в землепользовании и лесного хозяйства/Межправительственная группа экспертов по

изменению климата; за ред. Д. Пенман. М. Гитарского и др. – Швейцария. 2003. – 649 с. –

ISBN 92-9169-417-7.

62. Ходорчук В.Я. Визначення змін запасів вуглецю для категорії землекористування

«Ліси» у резервуарах біомаси (живої і відмерлої). підстилки та ґрунтів у розрізі природно-

кліматичних зон/ Звіт про науково-дослідну роботу/ ІТІ «Біотехніка». Київ – 2012.

63. Букша І.Ф.. Пастернак В.П. Інвентаризація та моніторинг парникових газів у

лісовому господарстві. – Харків: ХНАУ. – 2005. – 125 с.

64. Форма статистичної звітності ғ6-зем. Державне агенство земельних ресурсів

України.

65. Букша І.Ф.. Бутрим О.В.. Бондарук Г.В.. Бондарук М.А.. Мєшкова В.Л.. Пастернак

В.П.. Пастернак Г.М.. Пивовар Т.С. «Розроблення методик поглинання парникових газів» /

Звіт про науково-дослідну роботу / ТОВ «Ліс-Інформ». Харків. – 2007 р.

66. Бутрим О.В. Методика оцінки викидів і поглинання парникових газів при

землекористуванні//Вісник аграрної науки. – 2008. – ғ 11. С. 51-54.

67. Ф.И. Левин. Количество растительных остатков в посевах полевых культур т его

определениепо урожаю основной продукции// Агрохимия. ғ8. 1977 г.. С. 36-42.

206

68. Рекомендации для исследования баланса и трансформации органического вещества

при сельскохозяйственном использовании и интенсивном окультуривании почв. Под ред.

Шишов Л.Л.. М.. 1984.

69. Тараріко О.Г.. Лобас М.Г. Нормативи ґрунтозахисних контурно-меліоративних

систем землеробства. К.: Урожай. 1998. 158 с.

70. Ф.И. Левин. Вопросы окультуривания. деградации и повышения плодородия

пахотных почв.. Москва: МГУ. 1983. 95 с.

71. Якість грунтів та сучасні стратегії удобрення / За ред.. Д. Мельничука. Дж. Гофман.

М. Городнього. – К.: Аристей. 2004. – 488 с.

72. Форма статистичної звітності ғ9-бсг. Державний комітет статистики України.

73. Тараріко Ю.О. Розробка ґрунтозахисних ресурсо- та енергозберігаючих систем

ведення сільськогосподарського виробництва з використанням комп’ютерного програмного

комплексу. – Київ. Нора-Друк. 2002. – 122 с.

74. Атлас почв Украинской УССР/ под ред Н.К Крупского. Н.И Полупана. - Киев:

Урожай. 1979. 156 с.

75. Grude Steel statistics 2011 [Електронний ресурс] / World Steel Association. – Режим

доступу: http://www.worldsteel.org

76. Виробництво основних видів промислової продукції за 2006-2011 рр. [Електронний

ресурс] / Держстат України. – Режим доступу: <http://www.ukrstat.gov.ua/>.

77. Експорт-імпорт за країнами світу за 2007-2011 рр. Недорогоцінні метали та вироби з

них [Електронний ресурс] / Держстат України. – Режим доступу: <http://www.ukrstat.gov.ua/>.

78. Сайт Державного комітету статистики України [Електронний ресурс] – Режим

доступу: <http://www.ukrstat.gov.ua/>.

http://www.worldsteel.org/

Documents

United Nations Development Programme€¦ · 1 ІННОВАЦІЙНИЙ ЦЕНТР «ЕКОСИСТЕМА» ЗАТВЕРЖЕНО: Виконавчий директор ТОВ «Інноваційний