Т К А Ч У К   Г а л и н а,учитель історії загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 21

Івано-Франківської міської ради, учитель-методист

Тема. Угорська революція 1956 р. «Празька весна». (Чехословацька криза 1968 р.).

Мета. Повідомити учням нові знання; формувати (розвивати) уміння і навички, формувати (виховувати) ціннісні орієнтації, зокрема:

продемонструвати процеси встановлення комуністичних режимів в Угорщині та Чехословаччині;

розкрити перебіг революційних подій в Угорщині 1956 р., подій «Празької весни» 1968 р. у Чехословаччині;

охарактеризувати основних політичних діячів Угорщини та Чехословаччини;

осмислити доцільність тих революцій; спрогнозувати їх можливі альтернативи;

закріпити уміння зіставлення і порівняння явищ в історичних умовах; аналізу історичного матеріалу;

виховувати якості патріотизму, національної свідомості та гідності.Тип уроку. Повідомлення нових знань, формування (розвиток) умінь і

навичок.Вид уроку. Практичне заняття.Навчально-методичне забезпечення.1. Бураков Ю. В., Кипаренко Г. М., Мовчан С. П. Всесвітня історія: новітній час: підручн.

для 11 кл. загальноосвіт. навч. зак. – Вид. 4-те, виправл. та доповн. – К. : Генеза, 2005. – 416 с. : іл.

2. Ладиченко Т. В. Всесвітня історія: підручн. для 11 кл. загальноосвіт. навч. закл. – К. : Грамота, 2011. – 224 с. : іл.

3. Щупак І. Я. Всесвітня історія. Новітній період (1939–2011): підруч. для 11 кл. загальноосвіт. навч. закладів. – Запоріжжя : Прем’єр, 2011. – 272 с. : іл.

4. Середницька Г. В. Всесвітня історія: 11 кл.: опорні конспекти. – К. : Книги України ЛТД, 2014. – 464 с.

5. Гісем О. В. Всесвітня історія. 11 клас: плани-конспекти уроків. – Харків : Вид-во «Ранок», 2004. – 528 с.

6. Інтернет-ресурс «Вікіпедія».7. Дидактичний та роздавальний матеріал, писемне та наочне приладдя.

Матеріали до заняттяІ. Розвиток умінь і навичок орієнтування в історичному просторі.Джерело 1. Розгляньте карту. Використовуючи умовні позначки, опишіть процеси, що відбувалися у

Європі після закінчення Другої світової війни. Назвіть європейські держави комуністичного орієнтування. Визначте до якого військово-політичного об’єднання входили

Чехословаччина та Угорщина? Визначте на тлі яких загальноєвропейських подій відбувалася Угорська

революція? Чехословацька революція?

ПрАТ «Інститут передових технологій» 2007-2015рр. ТОВ «Антекс-К» 2007-2015рр. Барладін О,В. 2007-2015рр.

Де ще відбувалися революції у Європі в другій половині ХХ ст.? Спрогнозуйте, що могло би стати поштовхом для розгортання тих

революцій?

Режим доступу: http://ukrmap.su/program2009/wh11/Maps/9.jpg

ІІ. Розвиток умінь і навичок орієнтування в історичному часі.

Джерело 1.

   Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Угорська_революція_1956_року;

http://www.radiosvoboda.org/a/25146144.html;http://www.memory.gov.ua/news/23-zhovtnya-vipovnilosya-60-rokiv-iz-pochatku-ugorskoi-

revolyutsii Проаналізуйте яку подію могли б ілюструвати дібрані фотознімки? Як можна оцінити перебіг, масштабність та результат цієї події?

ІІI. Розвиток умінь і навичок опрацювання історичних джерел, зіставлення і порівняння.

УГОРЩИНАДжерело 1.

Оскільки Угорщина в період Другої світової війни була союзницею Німеччини, у вересні 1944 р. на територію Угорщини, переслідуючи гітлерівські війська, вступила Радянська армія.

2 грудня 1944 р. у м. Сегед створено Угорський національний фронт незалежності (УНФН). До нього входили представники Угорської комуністичної партії (УКП), а також інших партій, серед яких партія дрібних

Режим доступу: http :// inosmi . ru / history /20160614/2368 46627. html

Режим доступу: http :// inosmi . ru / history /20160614/236846627. html

сільських господарів (ПДСГ). Політрада УНФН призначила прем’єр-міністром коаліційного уряду генерала Бели Міклоша.

20 січня 1945 р. уряд Б. Міклоша підписав угоду про перемир'я з СРСР, США, Великою Британією, оголосивши війну Німеччині, а 4 квітня Червона армія завершила визволення Угорщини. Таким чином, влада УНФН і його уряду поширилася на всю країну.

На виборах до Національних зборів 4 листопада 1945 р. УКП змогла делегувати до парламенту тільки 70 представників. Беззастережну перемогу здобула ПДСГ, що надало їй право на 245 мандатів. Новий парламент 1 лютого 1946 р. проголосив Угорщину республікою.

Уряд лідера ПДСГ Ференца Надя прагнув демократизувати державний і суспільний устрій. ПДСГ виступила проти революційних і насильницьких методів боротьби, захищали приватну власність, обстоювали демократичні принципи, а УКП боролася за «народну демократію» як форму диктатури пролетаріату. Протистояння УКП та ПДСГ стало неминучим. Керівництво УКП інспірувало змову з боку ПДСГ проти «народно-демократичного ладу». Лідерів ПДСГ звинуватили у підготовці воєнного путчу. Прем’єр-міністр Ф. Надь змушений залишитися у Швейцарії, де він знаходився на відпочинку, інші керівники партії покинули країну. ПДСГ виявилася дискредитованою, в її керівництві взяли гору політики лівої орієнтації, близькі до комуністів.

Після «об’єднання» комуністів і соціал-демократів створено Угорську партію трудящих (УПТ), яка будувала свою діяльність на марксистсько-ленінських засадах. У виборах до Державних зборів у травні 1949 р. могли брати участь тільки схвалені комуністами кандидати. Вони дістали 95 % голосів.

18 серпня 1949 р. ухвалено нову конституцію Угорщини. Відтоді офіційно країну називали Угорською Народною Республікою (УНР). Отже, внаслідок політичних маніпуляцій, розправляючись із конкурентами і спираючись на всебічну допомогу і підтримку кремлівського керівництва, перед яким буквально плазував генеральний секретар УПТ Матяш Ракоші, комуністи на 1949 р. встановили повний контроль у країні.

   У перші роки свого правління М. Ракоші створив жорстокий режим культу

особи, переслідував опонентів, застосовував тортури, репресії, розстріли.Після смерті Йосипа Сталіна Москва зрозуміла необхідність демократизації

Угорщини, виправлення хиб режиму М. Ракоші. На посаду прем’єр-міністра з Кремля рекомендовано Імре Надя. Він засудив проведення насильницької колективізації, його уряд зменшив податки та обов’язкові поставки сільськогосподарської продукції, планував перерозподіл капіталовкладень із важкої промисловості у виробництво товарів споживання. Симпатії суспільства були на його боці. Але у боротьбі з таким досвідченим супротивником, як М. Ракоші, І. Надь програв, 1955 р. його виключили з партії. Однак ім’я М. Ракоші викликало ненависть. Наступного року його відправлено у відставку.

Під впливом ідей XX з’їзду КПРС в Угорщині, як і в інших країнах Східної Європи, пожвавився національно-демократичний рух. Населення вимагало негайно реабілітувати безвинно засуджених і страчених.

Події у Польщі стали каталізатором суспільного вибуху в Угорщині. 23 жовтня 1956 р. понад 50 тис. осіб зібралися біля будинку польського посольства, студенти вимагали припинення беззаконня й культу особи. Підрозділи служби безпеки відкрили вогонь по демонстрантах. Ці події стали прологом народно-демократичної революції в Угорщині.

Непередбачуваність наслідків випадання однієї країни з радянського блоку штовхала СРСР на надзвичайні заходи. Попервах урядові І. Надя, який доступився до влади в ніч проти 24 жовтня, у Москві довіряли і радилися з ним. На світанку 24 жовтня до Будапешта «на усне прохання» угорських керівників уведено радянські війська. Одначе 28 жовтня І. Надь висунув вимогу, вивести радянські війська з Будапешта і країни в цілому.

1 листопада 1956 р. І. Надь сформував коаліційний уряд, Новий уряд проголосив нейтралітет Угорщини і вихід її з Варшавського договору, висловив

намір припинити орієнтацію на СРСР і розпочати великомасштабне економічне співробітництво з західними країнами. Замість комуністичних адміністрацій створювалися нові органи влади – ради. Оголошувалася амністія для політичних в’язнів, УПТ розпускалася. У Москві вирішили лінію співробітництва переглянути на користь суто воєнного вирішення угорської кризи, зміни уряду. Замість УПТ створювалася нова партія – Угорська соціалістична робітнича партія (УСРП), яку очолив Янош Кадар. На нього радянські керівники поклали завдання відновлення комуністичного правління в Угорщині після завершення воєнної операції. На військовому літаку Я. Кадара вивезли до СРСР, де він залишався до 4 листопада – початку штурму радянськими дивізіями Будапешта. Того дня група політичних діячів на чолі з Я. Кадаром створила Тимчасовий революційний робітничо-селянський уряд для «розгрому контрреволюції та відродження соціалізму у країні».

На світанку 4 листопада радянські війська розпочали виконання поставленого завдання – «допомогти зламати опір заколотників у Будапешті, відновити законну владу і порядок у країні».

Люди, які домоглися демократичних свобод, стали на захист своїх завоювань, пролилася кров. Унаслідок бойових дій в листопаді 1956 р. – січні 1957 р. тільки в Будапешті загинули 1 188 мешканців, іще 200 – в інших містах країни. Серед радянських військ утрати склали 720 вояків загиблими і такими, що пропали безвісти. Є достовірні дані, що чекісти розстріляли кількасот вояків Радянської армії, які відмовилися стріляти в повсталих угорців. Події в Угорщині 1956 р. стали наслідком кризи сталінської моделі соціалізму.

Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Угорська_революція_1956_року

Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Угорська_революція_1956_року Які основні причини невдачі революції?

Режим доступу: http://www.radiosvoboda.org/a/25146144.html

За яких обставин Угорська революція була б успішною? Як слід би було уряду СРСР діяти в даних умовах? Що дала ця революція угорцям?

Джерело 2.

Гісем О. В. Всесвітня історія. 11 клас: плани-конспекти уроків. – Харків : Вид-во «Ранок», 2004. – С. 300–302.

Джерело 3.Угорщина. Революційні події 1956   р.

Причини Криза сталінської моделі соціалізму; репресивний режим М. Ракоші; початок десталінізації в СРСР.

Мета Демократизація країни; соціально-економічні реформи; виведення радянських військ, набуття нейтрального статусу.

Основні події 23 жовтня – початок революції, масова демонстрація на підтримку Польщі та проти уряду М. Ракоші; прем’єр-міністром призначено І. Надя, який увів військовий стан і почав формування загонів самооборони; у відповідь до Будапешта введено радянські війська; перетворення уряду на коаліційний; 1 листопада – заява І. Надя про вихід Угорщини з Організації Варшавського Договору; 4–10 листопада – операція радянських військ «Вихор» з придушення революції. Новим головою уряду став Я. Кадар. І. Надя заарештовано, згодом страчено.

Причини поразки Радянська інтервенція; розкол суспільства; відсутність міжнародної підтримки.

Результати й наслідки Загинуло близько 3000 осіб; утворення нової правлячої партії – Угорської робітничої соціалістичної партії (УРСП); проведення реформ Я. Кадара.

Проаналізуйте і виведіть передумови революції. Зробіть висновки про характер революції. Проведіть паралель між Угорською революцією 1956 р. і Українською

революцією 1917–1921 рр.

ЧЕХОСЛОВАЧЧИНАДжерело 1.Територію Чехії і Словаччини звільнено від нацистських окупантів

радянськими військами у 1945 р. Відновлена після Другої світової війни Чехословацька Республіка (ЧСР) з’явилася на мапах у дещо змінених кордонах. Закарпатська Україна за узгодженням між СРСР та ЧСР від 29 червня 1945 р. возз’єднана з УРСР. Внаслідок територіальних змін, воєнних утрат і проведеного на основі рішень Потсдамської конференції виселення німців, які надавали підтримку окупантам (близько 3 млн осіб), населення ЧСР з 1938 р. до 1946 р. скоротилося з 15,3 до 11,1 млн. На відмічу від довоєнної Чехо-Словаччини, ЧСР стала двонаціональною державою чехів і словаків, які разом складали 95 % її населення. Обидві частини країни, як і перше, різнилися за рівнем соціально-економічного розвитку. Чеські землі визначалися розвиненою промисловістю та інтенсивним сільським господарством. Словаччина була

аграрною областю з невисокою концентрацією промислового виробництва.У першому уряді Національного фронту чеків і словаків за комуністами було

закріплено лише 8 із 25 посад. А от президент Едвард Бенеш мав великі права і законодавчі повноваження, велику свободу дій.

Едвард Бенеш із дружиною

Після виборів до Національних законодавчих зборів, що відбулись у травні 1946 р., новий уряд ЧСР очолив голова Комуністичної партії Чехії (КПЧ) Клемент Готвальд.

У Словаччині перемогу на виборах одержали представники Словацької демократичної партії (СлДП), одначе комуністи звинуватили їх у прагненні відокремити Словаччину від ЧСР, себто у «державній зраді». Після розправи над лідерами СлДП компартія Словаччини контролювала становище в країні.

Незважаючи на активність комуністів, підтримку їх із Москви, уряд Чехословаччини в 1946–1948 рр. був коаліційним, і можливості для демократичного розвитку країни зберігалися.

Проте вже 1947 р. в уряді виникли серйозні розбіжності після того, як СРСР відмовився дати згоду на участь делегації ЧСР у Паризькій конференції, присвяченій планові Маршалла. 20 лютого 1948 р. 11 із 26 міністрів, які репрезентували національних соціалістів, демократів, Народну партію, подали

президентові прохання про відставку. Вони сподівалися, що їхня відставка приведе до падіння уряду К. Готвальда і призначення нових виборів. Але комуністи 25 лютого сформували уряд, який майже повністю складався з членів КПЧ та їхніх прибічників.

Празький переворот 1948 р. знаменував установлення комуністичного режиму в країні на чолі з К. Готвальдом. Президент Е. Бенеш, літня і хвора людина, не зміг чинити опору і пішов у відставку. 14 червня 1948 р. президентом республіки обрано лідера КПЧ К. Готвальда.

Зберігши подобу багатопартійної системи, КПЧ практично повністю визначала розвиток країни. Новий режим придушував будь-які спроби опору, інакомислення. Проте в економічній площині Чехословаччина в 1950-х рр. розвивалася успішно. Дався взнаки промисловий потенціал, що його держава мала ще з довоєнних часів, кваліфікація робітників, значна допомога СРСР.

У 1960р. країна отримала нову конституцію і назву Чехословацька Соціалістична Республіка (ЧССР). Темпи економічного розвитку знизилися, вичерпано можливості екстенсивного розвитку промисловості, процвітали корупція та зловживання владою, обростала привілеями партійна й державна бюрократія. Суспільство з демократичними традиціями не приймало авторитарного, майже диктаторського стилю керівництва партійного лідера Антона Новотного. У січні 1968 р. його звільнили з посади, новим керівником обрано Александра Дубчека.

У ЧСР розпочалися події, звані під назвою «Празька весна». «Празька весна» (чеськ. Pražské jaro, словац. Pražská jar) – період політичної лібералізації в Чехословацькій Соціалістичній Республіці з 5   січня по 20   серпня 1968, що закінчився введенням в країну радянських військ і військ країн Організації Варшавського Договору (окрім Соціалістичної Республіки Румунія).

Нове керівництво Чехословаччини на чолі з А. Дубчеком стало на шлях реформування системи. Вони заходилися будувати «соціалізм із людським обличчям», намагаючись поєднати засади соціалістичного суспільства з ринковою економікою, плюралізмом, демократією. Пропонувалося: скоротити державний апарат, реформувати господарчий механізм і відокремити його від політичних і державних органів.

Велику роль у пропаганді цих ідей відіграли засоби масової інформації, які діяли в країні відносно вільно. Лібералізація в суспільному житті проявилась у виникненні нових політичних організацій, активізації демократичних партій, які звільнялися від жорсткого контролю КПЧ.

Політичні реформи А. Дубчека і його соратників (О. Шик, І. Пелікан, З. Млинарж та ін.) не були повним відходом від колишньої політичної лінії, як це було в Угорщині 1956   року , проте розглядалися радянськими керівниками як загроза гегемонії Радянського Союзу в країнах Східної і Центральної Європи і навіть його безпеці. Істотно ослаблена цензура, повсюдно проходили вільні дискусії. Чехословацька Соціалістична Республіка знаходилася в самому центрі оборонної лінії Варшавського блоку, і її можливий перехід на сторону противника був недопустимий під час холодної війни. У 1930-ті роки саме окупація і розчленовування Чехословаччини гітлерівською Німеччиною (при

тому, що Чехословаччина не чинила ніякого опору) полегшили Адольфу Гітлеру завдання завоювання Європи.

На відміну від інших країн Центральної і Східної Європи, перехід влади до комуністів в 1948 р. стався в результаті справжнього народного руху. Проте значна частка правлячої партії – особливо на вищому рівні – виступала проти якого б то не було ослаблення партійного контролю над суспільством, а тому звернулася до радянського керівництва за допомогою у відчуженні реформаторів від влади.

Політика обмеженого державного суверенітету в країнах соціалістичного блоку, що допускає застосування військової сили, якщо це було необхідно, отримала на Заході назву «Доктрини Брежнєва», за іменем радянського керівника, який вперше її проголосив, хоча її проводили і раніше з часів Сталіна. Доктрина залишалася в силі до тих пір, поки в 1980-ті роки за Михайла Горбачова її не змінив інший підхід, який жартома назвали «доктриною Синатри» (маючи на увазі пісню Френка Синатри «My Way» – «Як я хочу»).

Александер Дубчек (словац.

Alexander Dubček;*2 листопада 1921 – †7 листопада 1992) –

чехословацький політичний діяч,

словацького походження, голова федеральних зборів 1989–1992 рр.

Керівництво КПРС і компартій східноєвропейських країн до змін у Чехословаччині ставилися різко негативно. Після публікації програмного документа чехословацьких радикалів «Дві тисячі слів» кремлівське керівництво почало схилятися до радикальних заходів.

18 серпня у Москві відбулася зустріч керівників правлячих партій Болгарії, Угорщини, Польщі, НДР і СРСР, на якій було прийнято звернення до президента Чехословаччини Людвіка Свободи, в якому зазначалося, що з метою надання «…необхідної відсічі контрреволюції, військові частини наших п’яти країн вступлять на територію Чехословаччини. Вони прийдуть у вашу країну як вірні друзі чехословацького народу…».

Отримавши листа, Л. Свобода сказав, що він введення військ не вітає, але проти союзних держав не піде і все зробить, щоб запобігти кровопролиттю.

У ніч проти 21 серпня 1968 р. війська країн Варшавського договору увійшли до Чехословаччини.

  Вторгнення у Чехословаччину (Операція «Дунай») (21 серпня – 11 вересня 1968) – вторгнення військ СРСР та країн-сателітів, членів країн-членів Варшавського договору (окрім Румунії) до Чехословаччини, повалення чехословацького уряду та окупація країни з метою припинення реформ Празької весни. За офіційною радянською версією – для ліквідації загрози виходу ЧССР з «соціалістичного табору» та військового союзу з СРСР

Окупацію країни здійснювали 124 тис. військовослужбовців, 500 танків, захоплено найважливіші стратегічні пункти, роззброєно міліцію. А. Дубчек і ряд членів ЦК КПЧ заарештовані і відправлені в Москву. Наприкінці серпня туди «запросили» чехословацьку делегацію на чолі з президентом Л. Свободою.

27 серпня 1968 р. у Москві та Празі за підсумками переговорів опубліковано комюніке, в якому йшлося про досягнення домовленості щодо найскорішої нормалізації становища в ЧССР, визначено умови перебування радянських військ у країні. Війська НДР, Болгарії. Угорщини, Польщі залишали країну.

У квітні 1969 р. до влади у Празі стало промосковське керівництво. Першим секретарем ЦК КПЧ замість А. Дубчека обрали Густава Гусака, який згодом став і президентом країни.

25 серпня 1968 р. у Москві на Червоній площі пройшла одна з найбільш значних та відомих акцій радянських дисидентів, яка виражала протест проти введення до Чехословаччини військ СРСР і інших країн Варшавського договору для припинення суспільно-політичних реформ у Чехословаччині.

5 листопада 1968 року український дисидент Василь Макух підпалив себе на київському Хрещатику на протест проти русифікації та вторгнення радянських військ до Чехословаччини.

   Ришард Сівець (пол. Ryszard Siwiec; 7 березня 1909 року, Дембиця — 12 вересня 1968 року, Варшава) — польський бухгалтер, під час війни член Армії Крайової. Став відомий тим, що на знак протесту проти вторгнення військ країн Варшавського договору під проводом Радянського Союзу до Чехословаччини, після закінчення свята врожаю на «Стадіоні Десятиліття» (8 вересня), після матчу, облив себе бензином та вчинив самоспалення. Вогонь загасили, проте від отриманих опіків Ришард Сівець на 4-й день помер..

Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Празька_веснаДжерело 2.Прочитайте і проаналізуйте уривки, відповівши на запитання:1. Які настрої були у тогочасному чехословацькому суспільстві?2. У чому причини поразки революції в Чехословаччини?А. Розмова між пражанином та радянським солдатом, 1968 р.— Ми хочемо йти до комунізму! Чому ти нам заважаєш? Навіщо приїхав на

танку?— Ви хочете йти до комунізму не тим шляхом. Що буде, якщо кожен піде

своєю дорогою? Ніхто не прийде!— А може, наш шлях кращий?— Ні, ми мусимо вас вести, нас більше!

Б. Політична цитата.«Народ був невдоволений партійним керівництвом. Ми не могли замінити

народ, тому замінили керівників».

В. Зі слів очевидців.«Іноземні журналісти, приїжджаючи в країну в 1968 році, захоплювалися

незвичною ні для східного, ні для західного блоків атмосферою «свободи і солідарності», що панувала в Чехословаччині, яку називали «найвільнішою країною Європи». Тоді як ліві студентські рухи у Франції, Західному Берліні та Польщі були придушені, радикальна молодь світу дивилася на чехословацьке студентство мало не як на останню надію в Європі. Безпосередній привід для цього давав сам Дубчек, який у розмові зі студентами на запитання, де гарантії, що колишні часи не повернуться, відповів: «Ви самі – гарантія, ви – молоді»».

Режим доступу: http://commons.com.ua/prazka-vesna-ta-globalni-revolyutsij/

Джерело 3.«Празька весна», 1968 р.

Причини Недієздатність сталінської моделі соціалізму; поверхневий характер десталінізації; гальмування реабілітації жертв політичних репресій.

Мета«Соціалізм з людським обличчям».

ПровідникиПерший секретар КПЧ А. Дубчек, президент Л. Свобода, Й. Смрковський (голова Національних зборів), О. Чернік (голова Ради міністрів).

Основні події Січень 1968 р. – обрання першим секретарем КПЧ реформатора А. Дубчека; проголошення новим керівництвом програми дій:

скасування монополії КПЧ на владу;формування багатопартійної системи;реальні демократичні права і свободи;приватизація підприємств, ринкові реформи;співробітництво з усіма світовими країнами;

20 серпня 1968 р. – збройна інтервенція країн Варшавського договору (СРСР, Болгарія, НДР, Угорщина, Польща); ЦК КПЧ розцінив дії Організації Варшавського Договору як такі, що суперечать нормам міжнародного права, закликав не чинити опору інтервентами. Загинуло 72 чехословацьких громадянина; заарештовані та вивезені до Москви лідери «Празької весни», яких змусили підписати Програму виходу з кризи та відмовитися від реформування КПЧ і країни; квітень 1969 р. – першим секретарем ЦК КПЧ став Г. Гусак.

Причини поразки Збройне втручання країн Варшавського договору; небажання Заходу йти на відкритий конфлікт з СРСР.

Результати й наслідки «Празької весни» Падіння авторитету СРСР; протест соціалістичних країн – Албанії, Югославії, Румунії, Китаю; Рада Безпеки ООН поставила вимогу про виведення іноземних військ з Чехословаччини; чистка КПЧ від інакомислячих (понад півмільйона чоловік); повернення до радянських методів керівництва.

Зробіть висновки про характер революції. Проаналізуйте і виведіть передумови революції. Поміркуйте чи могла б ця революція мати успіх?

Джерело 4.

Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Празька_весна Чим було зумовлено рішення радянського керівництва про силові дії проти

Чехословаччини? Чому населення Чехословаччини не вчинило масового збройного опору

агресії, як це було в Угорщині? Проведіть паралель між Чехословацьким та Угорським повстаннями.

Зробіть висновки.

Орієнтовні теми навчальних проектів1. Опрацювавши веб-ресурси мережі Інтернет, укладіть фотоальбоми:

«Угорська революція 1956 р.», «Революція в Чехословаччині 1968 р.».2. Переглянувши документальний або художній фільм, де розповідається про

події «Празької весни» чи Угорської революції, намалюйте антитоталітарний плакат.