zl.kiev.ua€¦ · Радість, гарна іскро Божа! Несказанно любо нам Увійти, царице гожа, В твій пресвітлий дивний

7-8 • 2017

ЗАРУБІЖНАЛІТЕРАТУРА

¿ Ме то дичні ре ко мен дації що до

вив чен ня зарубіжноїліте ра ту ри у 2017-2018 н.р.

¿ Календарно-тематичне планування уроків зарубіжної

літератури у 9 класі

¿ Орієнтовне поурочне планування для 9 класу.

Уроки№1-10

¿ Навчаймося в дітей:допитливості, мріяти,

дивуватися

ЗЛ

Наш іНаш індексндекс

9023090230

В ШКОЛАХ УКРАЇНИВ ШКОЛАХ УКРАЇНИ

Радість, гарна іскро Божа!Несказанно любо намУвійти, царице гожа,В твій пресвітлий дивний храм.Все, що строго ділить мода,В'яжеш ти одним вузлом,Розцвітає братня згодаПід твоїм благим крилом.

ХорОбнімітесь, міліони,Поцілуйтесь, мов брати!Вічний Отче доброти,Дай нам ласки й охорони!

Кого доля ощастилаТим, що другові він друг,Кого любить лада мила, —Йдіть до нас в веселий круг.Йдіть усі, хто зве своєюВ світі душу хоч одну!Хто ж весь вік черствів душею —Йди у іншу сторону.

ХорХто живе в земній юдолі,Всяк симпатії скорись!Нас веде вона у вись,Де Всесильний на престолі.

Радість п'ють усі істотиЗ груді матері-землі,Ті солодкії щедротиМають всі — і добрі, й злі.Радість нас вином сп'яняєІ цілунком огневим;І черв'як утіху знає,І небесний херувим.

ХорПоклонітесь, міліони,Перед мудрістю Творця!Сповніть милістю серцяІ чиніть його закони.

Радість — всесвіту пружина,Радість — творчості душа,Дивна космосу машинаНею живиться й руша.Радість квіти розвиваєІ розгін дає сонцям,Їх в простори пориває,Не відомі мудрецям.

ХорЯк у безмірі світилаХором райдужним пливуть,Браття, йдіть у славну путь,Що нам радість освятила.

Вчених з істини свічадаРадість успіхом віта,До чеснот провадить радо,Хоч тропа до них крута;На ясній вершині віриПіднімає хоругов,В день воскресний на ПсалтиріСлавить тих, хто смерть зборов.

ХорБудьте мужні, міліони!Вірте, страдні, в кращий світ!Тих, що справдять заповіт,Прийме Бог у вічне лоно.Божество не наградиме, —От би нам зрівняться з ним!Хай радіють із радимиГоре й злидні в крузі цім!Не відомста, не погрози —Всепрощення ворогам!Хай не ллють у скруті сльози,Не гризуться каяттям.

ХорЗнищим книги борговії!Помирімося усі!Браття! Бог на небесіНе забуде благодії.

Радість в келихах шумує,Плин іскристий виграє,Канібалів лють гамує,Кволим духу додає.В день весілля а чи тризни,Коли ходить круговий,Хай до неба піна бризне,Дух прославимо благий!

ХорВсе хвалу йому співає —Хай гримить псалом гучний!Дух прославимо благий,Що над зорями витає!

Будь твердим в лиху годину,Поміч скривдженим давай,Всюди правду знай єдину,Зроду клятви не ламай,Не знижайсь перед потужним,Коли треба — важ життям!Шана й слава чесним, мужнім,Згуба підлим брехунам!

ХорСтаньмо дружною сім'єю,Жити правдою й добромПрисягнімо цим виномПеред вишнім Судією!

Переклад Миколи Лукаша

Фрідріх Шиллер. До радості

ЗЗмміісстт

Фор мат 60x84/8. Ум. друк. арк. 7,46 Зам. 17GДру кар ня ТОВ «ЗАД РУ ГА», м. Київ, вул. Фрунзе, 86© «Зарубіжна літе ра ту ра в школах України», 2017

Редакційна вітальня«Щасливий вчитель та щасливий учень – головна мета реформування школи». Ексклюзивне інтерв’ю Олени Ревнивцевої. . . . . . . . . . . . . . . .4

Офіційна рубрикаМе то дичні ре ко мен дації що до вив чен ня зарубіжної літе ра ту ри в за галь но освітніх нав чаль них за кла дах у 2017—2018 нав чаль но му році. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .8

9-й клас – на відмінно!Ольга Гузь. Календарно-тематичне планування уроків зарубіжноїлітератури у 9 класі за Програмою 2012 року (редакція 2015року) (керівник авторського колективу О. М. Ніколенко). . . . . .10Ольга Гузь. Орієнтовне поурочне планування для 9 класу.Уроки№1-10. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .14

Учитель – учителевіІрина Ткач. Нотатки щодо методики викладання теми «Постмодернізм» на уроках зарубіжної літератури в 11-му класі. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .56Валерія Верховська. Неоміфологізм у творах сербського письменника-постмодерніста Милорада Павича. . . . . . . . . . .59

Конкурс «Педагогічні смаколики»Уляна Мартинюк. Формування креативної особистості. . . . .62

Фахові проблемиАнна-Марія Богосвятська. Навчаймося в дітей: навчаймося дивуватися, навчаймося допитливості, навчаймося мріяти. . .70

Виховуємо духовністьОльга Чоловська. За мить до юності. Літературна дегустація. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .76Олена Ходюк. Шедеври серця.О. Генрі. «Останній листок». .81

Фестиваль «Всім серцем любить Україну!»Вікторія Лучко. Герої не вмирають! . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .84Наталія Вихрист. З досвіду національно-патріотичного виховання. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .85

Учнівська творча сторінкаЄвгенія Громко. Єлисаветград у житті і творчостіАрсенія Тарковського. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .88

Літературні ігри на урокахТетяна Біденко. Урок-КВК «Байкарія». . . . . . . . . . . . . . . . . . . .90

Життя славетнихОлена Тищенко. Сестра Міллер: Цікаві факти з біографії Агати Крісті. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .93

На обкл. 1 – Гуллівер (мурал у Німеччині)

Зарубіжналітература

в школах України

№ 7-8, ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 2017Свідоцтво про ДР Серія КВ № 16666G5238 ПР

ЗАСНОВНИКИ:Прикарпатський національний

університет ім. Василя Стефаниката ТОВ «Антросвіт»

Головний редакторВалентина Рогозинська

РЕДАКЦІЙНА РАДА:Н.М. Бібік, д. пед. н.Г.В. Бітківська, к. пед. н.А.І. Богосвятська, к. філол. н.О.І. Бульвінська, к. пед. н.Є.М. Васильєв, к. філол. н.М.С. Вашуленко, д. пед. нВ.В. Гладишев, д. пед. н.Р.Б. Голод, д. філол. н.А.І. Гурдуз, к. філол. н.С.Ю. Дітькова, к. пед. н.С.О. Жила, д. пед. н.З.В. Кирилюк, д. філол. н.Ю.І. Ковбасенко, к. філол. н.І.В. Козлик, д. філол. н.М.Г. Кудрявцев, д. філол. н.І.В. Лімборський, д. філол. н.А.М. Мартинець, к. пед. н.Т.П. Матюшкіна, к. пед. н.В.М. Назарець, к. філол. н.Д.С. Наливайко, д. філол. н.О.М. Ніколенко, д. філол. н.Р.Р. Петронговський, к. пед. н.А.Л. Ситченко, д. пед. н.О.В. Слоньовська, к. філол. н.К. В. ТаранікHТкачук, к. пед. н.В.М. Тихомиров, д. філол. н.С.І. Хороб, д. філол. н.Р.Ш. Чілачава, д. філол. н.Л.М. Шкаруба, к. філол. н.

Методисти:К.Н. Баліна, Н.І. Белей,

О.П. Борківська, О.О. Гузь, Л.С. Зіневич,І.О. Ткач, І.А. Хроменко, І.Г. Ціко

ВебHсайт: www.zl.kiev.ua

099H153H69H60

EHmail: [email protected]

Індекс ви дан ня 90230

Відповідальний секретарІрина Мокрєєва

ВидавецьДмитро Лебедь

Дорогі читачі, сьогодні до нашоїредакційної вітальні ми запросиличарівну жінку, яскраву особистість,справжнього професіонала, талано-витого, творчого педагога ОленуВолодимирівну Ревнивцеву, заві-дувача лабораторії гуманітарнихдисциплін Кіровоградського ОІППО.

Олена Володимирівна нещодав-но відсвяткувала свій ювілей.Зичимо їй міцного здоров’я, щастята успіхів у такій потрібній, хоч незавжди легкій справі.

Олено Володимирівно, на Вашій сторінці уФейсбук ми стежимо за Вашими подорожамисвітом. Яким чином Ви використовуєте свійдосвід відкриття світу в роботі? Які маєте щодоцього плани?

Дякую, що мої подорожі привертають увагу.Цікава та людина, яка щось робить гарно. Хтосьмалює, хтось співає, пече, вишиває, вирощує квітита інше, а я подорожую. З дитинства подорожувала збатьками, брала з собою маленьку дитячу валізу зіграшками.

Коли обирала професію, мені були цікаві і філо-логія, і географія. Перемогла філологія.

Щоб пізнати поета, радив колись мудрий Гете,треба піти в його країну. Зарубіжна література без-межна, можна багато подорожувати літературнимистежками. В різних країнах, у різних містах бачиш тадізнаєшся багато деталей з життя письменників, проякі не пишуть в підручниках. Наприклад, багато незви-чайного я дізналася про Кафку в Празі, про Екзюпері –в Ліоні, про Сарамаго – в Ліссабоні, про Ібсена – вОсло та Бергені. В австрійських Альпах згадувалагероїв повісті Василя Бикова «Альпійська балада»,

відчувала, наскільки важкоюфізично та небезпечною булаїхня подорож (до речі, я завждироблю фото під час мандрів тароздаю вчителям). Іноді цікавіфакти стають завданнями дляпошукової роботи учнів (наприк-лад: Як пов’язані Кальдерон таСаламанка, Байрон та Сінтра?).Наші учні зараз багато подоро-жують, відкривають для себесвіт, тому це можна використову-вати для стимулювання інтересудо нашого предмета.

Дуже люблю мандрувати Україною, відкриватидля себе незвичайні місця, я їх називаю «місцямисили». Це своєрідна енергетична підтримка.Завдяки моїй роботі та моїм колегам-методистам зрізних областей України, які проводятьВсеукраїнські методичні заходи, бачила майже всюУкраїну. А коли побуваєш десь сам, з’являєтьсябажання поїхати в подорож з учителями: учасникамитворчих груп, слухачами курсів підвищення кваліфі-кації. У цьому році, наприклад, ми відвідалиВерховну Раду України, побували у фан-зоніЄвробачення в місті Києві, у Дніпрі відвідалимузей «Пам'ять єврейського народу і Голокост вУкраїні» в культурному центрі «Менора» та музей

АТО. Мені хочеться, щоб учителі зарубіжної літера-тури могли багато подорожувати, пізнавати своюкраїну, розповідати про все учням, а потім обов’яз-ково відвідувати з ними цікаві екскурсійні місця.Людина, яка багато бачила, стає вільною, толеран-тною, з повагою ставиться до інших, шанує своюкультуру та культуру інших народів. А це одне із зав-дань вивчення зарубіжної літератури.

4 ЗАРУБІЖНА ЛІТЕРАТУРА В ШКОЛАХ УКРАЇНИ № 6, 2017

РедакційнаРедакційна вітальнявітальня

«Щасливий вчитель та щасливий учень – головна мета реформування школи»

Ексклюзивне інтерв’ю Олени Ревнивцевої

Лебединий замок Лебединий замок у Німеччиніу Німеччині

Мис Рока - Мис Рока - край землікрай землі

Розкажіть нам про свою родину.Моя родина – це донька, зять та онука Єва. Мої

дівчата – білявки, красуні та розумниці. Дуже при-ємно, що мої діти стали гарними читачами, поціно-вувачами елітарної літератури, цікавими співроз-мовниками з гарним літературним смаком. На книжкових полицях у онуки прекрасні зразкисучасної дитячої зарубіжної літератури, читаннявголос відбувається кожного вечора. Моя онука від-відала майже всі київські музеї, вона постійний гля-дач у дитячих театрах. А ще мені приємно, що внашій родині всі завжди готові подорожувати, валі-зи збираються дуже швидко. Цього року на насчекає важлива подія – Єва вступає до школи.І почнеться в нас нове життєве коло, нові клопоти,нові відкриття. Знову поряд будуть вчителі, будешкола, а це і є, мабуть, моє життя.

Хто сприяв Вашому становленню як мето-диста?

Ми знаємо, що людину формують самоосвіта таоточення. До інституту післядипломної освіти менідовелося прийти з посади вчителя зарубіжної літе-ратури. На той час мене приваблювала методичнаробота, я була головою міського методичногооб’єднання вчителів зарубіжної літератури та росій-ської мови. Мене запрошували проводити уроки тачитати лекції для слухачів курсів підвищення квалі-фікації. Людиною, яка звернула на мене увагу тамала великий вплив на мене як на вчителя, булазавідувач кабінету зарубіжної літератури ПереденкоІнеса Миколаївна. Коли потрапила до інституту, напершому ж Всеукраїнському семінарі побачила,який потужний, досвідчений колектив методистів іззарубіжної літератури. Всі особистості, всі різні, всіготові поділитися досвідом, надати пораду, надісла-ти методичні матеріали (а часто це авторські мето-дичні напрацювання). За роки роботи довелосяпобувати на семінарах та конференціях в різнихкуточках України: у Закарпатті та в Криму, наБуковині та в Донецьку, на Луганщині та в Одесі, наЧернігівщині та Черкащині, на Київщині та у Львові.У кожній області ми бачили кращий педагогічнийдосвід, зустрічалися з прекрасними вчителями. А ще дуже важливо, що ми мали змогу спілкуватисяз науковцями та видавництвами, редакторамифахових журналів. Першою людиною, яка відкриладля мене науково-методичний світ зарубіжної літе-ратури, була Сафарян Світлана Іванівна. Вона дава-ла методичні поради, запрошувала на свої лекції.Ковбасенко Юрій Іванович відкрив для мене світстворення підручників та програм. Потім було знай-омство з Мірошниченко Лесею Федорівною такафедрою зарубіжної літератури університету іменіДрагоманова – Ісаєвою Оленою Олександрівною таКлименко Жанною Володимирівною. Я вдячна ційкафедрі за ту боротьбу за предмет «Зарубіжна літе-ратура», на яку вони змогли підняти всю Україну. А потім мені зустрілася людина, яка вже повірила умій досвід методиста та запропонувала провестиВсеукраїнський семінар на Кіровоградщині –Таранік-Ткачук Катерина Валеріївна, головний спе-ціаліст Міністерства освіти і науки України. На нашКіровоградський семінар Катерина Валеріївназапросила Ніколенко Ольгу Миколаївну, яка згодомочолила авторський колектив зі створення програ-

ми із зарубіжної літератури та запросила мене. Це був найцікавіший час у моєму методичномужитті. Фоміна Світлана Петрівна, Онищенко НінаВасилівна, Сегеда Тамара Петрівна – це чудовий,творчий, дружний авторський колектив! НіколенкоОльга Миколаївна підтримала мене у важкий часмого життя та познайомила з учителями – лауреата-ми конкурсу «Вчитель року – 2014», мені дуже при-ємно, що тепер це мої друзі. Я завжди згадую зус-трічі з людьми, які створюють наші фахові журнали,серед них Ненько Ігор Якович, Гревцева ТамараМихайлівна, Мокреєва Ірина Юріївна (ми «співпали»з першої хвилини знайомства). Завжди тепло зга-дую редактора газети «Зарубіжна література»Жданову Наталію Володимирівну. І мені дуже подо-бається, як Дмитро Лебедь оновлює зараз журнал«Зарубіжна література в школах України».

Мене, як методиста, збагачує і надихає кожназустріч з вчителями зарубіжної літератури. У гарно-го вчителя навчаюся, молодому вчителю хочетьсядопомогти, побачити в ньому його власну родзинкута розвинути її. Якщо вчителю щось не вдалося,намагаюсь зрозуміти, чому відбулося саме так, щоббільше не повторювати методичних помилок.

Дякую всім, хто був зі мною поряд! Дякую всім,хто буде поряд завтра!

Які форми роботи з підвищення кваліфікаціївчителів Ви вважаєте найбільш дієвими насучасному етапі розвитку освіти? Від чого, по-вашому, вже варто було б відмовитися?

Підвищення кваліфікації, здатність навчатисявпродовж життя – це ознака людини ХХІ століття. З форм підвищення кваліфікації дієвими вважаю всі,які потрібні вчителю: це можуть бути традиційні курсипідвищення кваліфікації, очно-заочні або дистанційнікурси, семінари, тренінги, конференції або (не)кон-ференції (EdCamp Ukraine), вебінари, інтернет-кон-ференції, професійні інтернет-спільноти та багатоінших традиційних та інноваційних форм. Але є голов-на умова – це має бути внутрішньою, особистоюпотребою вчителю. Вважаю неприпустимим забира-ти особистий час вчителя на нікому не потрібні захо-ди. Іноді доводиться слухати доповіді, де переказу-ються загальновідомі методичні постулати, а хотілосяб більше чути інформації з досвіду роботи вчителя, ізсучасних літературознавчих досліджень, елементияких можна використовувати на уроках зарубіжноїлітератури. В нашому інституті стало традицієюзапрошувати на методичні заходи саме вчителів-практиків, на щорічних обласних конференціях для

5ЗАРУБІЖНА ЛІТЕРАТУРА В ШКОЛАХ УКРАЇНИ № 6, 2017

вчителів предметів гуманітарно-естетичного циклуми намагаємося презентувати саме найсучаснішийпедагогічний досвід. Так, у 2017 році йшлося про тех-нології, які допомагають вчителю у викладанні (облас-на конференція «Технологізація сучасного освітньогопроцесу»), про що повідомляв Ваш журнал. У 2016році обговорювали особливості уроку (обласна кон-ференція «Модернізація та технологізація сучасногоуроку: інноваційний потенціал»). У 2015 році презен-тували роботу районних та міських творчих груп(обласна конференція «Використання потенціалуметодичних формувань учителів предметів гумані-тарно-естетичного циклу в системі неперервної осві-ти»). Про творчі групи вчителів хочу сказати окремо,тому що це одна з перспективних форм підвищеннякваліфікації. У нас працюють три обласних творчихгрупи для вчителів зарубіжної літератури. Але обласнітворчі формування можуть охопити тільки невеликукількість учителів. Тому важливу роль відіграють рай-онні та міські творчі групи. Ми намагаємось, щобкожен учасник обласної творчої групи був керівникомтворчого об’єднання філологів на місцях. Це і авто-рські творчі майстерні, тимчасові творчі групи, дина-мічні групи (які збираються для вирішення окремоїпроблеми). Кожна творча група випускає власнуметодичну продукцію, веде сайт або блог, де презен-тує свої напрацювання для всіх учителів.

Зараз сайт або блог творчого формування,окремого вчителя стає загальноприйнятою фор-мою роботи. Пам’ятаєте, раніше вчитель збиравроками свої матеріали в папках, а тепер презентуєблог (сайт), який чудово замінює всі паперові мате-ріали. Наші обласні творчі групи теж презентуютьсвої напрацювання на блозі «ліТЕРРАтура. Блог обласного постійно діючого семінару вчителівзарубіжної літератури» (режим доступу:https://tvgruppa.blogspot.com/). Мені подобаєтьсявіртуальна читальна зала, яку створили наші вчите-лі. Там ми презентуємо ті твори, які прочитали, проякі, на думку вчителів, варто говорити. Це програ-мові твори із зарубіжної літератури, твори сучасноїта класичної української літератури, матеріали долітературних творів. Запрошуємо читачів журналу«Зарубіжна література» до нашої читальної зали!

І ще хочу згадати одну сучасну форму підвищен-ня кваліфікації – це професійні спільноти у мережіFacebook. У нас є такий досвід: група «Читаємо.Аналізуємо. Навчаємо». Мені подобається демокра-тизм та розмаїття думок у групі: кожен може додативласний цікавий матеріал та прокоментувати інші.

Як бачите, форм підвищення кваліфікації насучасному етапі багато, головне, щоб учитель мавзмогу обирати за власним бажанням та за власнимипотребами.

Чи потрібно, на Вашу думку, організовуватиавторські курси з досвіду роботи вчителів?

Монокурси з досвіду роботи одного вчителяорганізувати важко, тому що курсова підготовкапередбачає як теоретичні питання з досвіду роботи,наприклад, над методичною проблемою вчителя,так і практичну частину – відвідування уроків зару-біжної літератури. Якщо вчитель 5 років не був накурсах, а потім не буде ще 5, то, мені здається, поба-чити тільки одного колегу – замало. Однією з формпрофесійного розвитку були курси вчителів- пере-

можців та лауреатів Всеукраїнського конкурсу«Вчитель року», переможців обласного етапу кон-курсу «Вчитель року». До речі, обласний етап у насвідбувається на досить високому рівні, конкурснаборотьба завжди непередбачувана, ми відкриваємодля себе нових цікавих вчителів з інноваційнимдосвідом викладання літератури. А переможецьвиявляється, частіш за все, тільки під час конкурснихуроків, тому саме урок я вважаю показником педаго-гічної майстерності та педагогічного таланту вчите-ля. Під час курсів хочеться, щоб учителі побачилиякомога більше з досвіду колег, але… але план курсівмає свої закони, які не завжди враховують інтересивчителя. Тому реформа післядипломної освіти, вра-хування професійних інтересів вчителя – це головнезавдання.

Чи не відбудеться заміна курсів підвищеннякваліфікації вчителів дистанційними тренінга-ми? Поясніть, у чому Ви бачите позитивні танегативні сторони цієї тенденції.

Це дуже важливе запитання. В деяких новихформах роботи ми ще не маємо досвіду, тому тількив практичній діяльності та з часом ми зможемо зро-бити висновки про доцільність та результативністьцих форм. Але спробувати варто. Потрібно обов’яз-ково зрозуміти специфіку дистанційного навчання,його переваги, тому що дистанційна освіта суттєвовідрізняється від освіти традиційної. Я сама спочат-ку навчалася на дистанційних тренінгах, потім накурсах, потім створювала свій дистанційний курс«Сучасний урок зарубіжної літератури та російськоїмови: інноваційний вимір» та апробувала йогоразом із досвідченими вчителями (до речі, цей курс розпочнеться у листопаді, розрахованийвін на 15 годин, видається офіційний сертифікат,тому запрошую до участі всіх охочих учителів(http://dk.koippo.kr.ua/). Скажу відверто: якщо вмене буде нагода навчатися на дистанційних курсахта тренінгах (у тому числі за оплату), я обов’язковоце зроблю і як вчитель зарубіжної літератури, і якметодист, тому що попереду сертифікація вчителів іпотрібно накопичувати години підвищення кваліфі-кації завчасно, а не в останню мить.

Як Ви ставитеся до інтегративних процесів восвіті?

Ми говоримо про інтеграцію української та зару-біжної літератури. Я вважаю, що учні України самеза допомогою зарубіжної літератури мають презен-тувати світу літературу українську. Мені прикро, що


Обласна Обласна конференціяконференція

серед компетентностей, про які зараз говорять усі,взагалі відсутня читацька компетентність. А розумі-ти чужі тексти (висловлювання) та створювати свої– це те, що потрібно людині протягом усього життя.Через інтеграційні процеси ми можемо втратититой методичний скарб, який напрацьовано україн-ською методичною школою. А ми можемо презенту-вати нашу методику викладання зарубіжної літера-тури на світовому рівні. Зарубіжна література самапо собі інтегрований предмет і з українською літе-ратурою, з мистецтвом, з культурологією, з геогра-фією, з історією, з інформаційними технологіями таінше. Якщо ми маємо за мету розвантаженнянавчального матеріалу, а я вважаю, що це требазробити обов’язково, то доцільно зменшувати кіль-кість творів у програмі та вилучати великі за обся-гом твори. Ми розуміємо, що літературний твір неіснує відокремлено, що він інтегрований у світовекультурне поле. А вчителі вже навчилися створюва-ти за допомогою інтернет-ресурсів навчальне сере-довище для учня ХХІ століття.

Розкажіть про свій досвід роботи як вчителялітератури. Наскільки він є важливим у діяльності обласного методиста? (ОленаВолодимирівна з 2016 року має години вПедагогічному ліцеї)

Коли обласний методист має години зарубіжноїлітератури – це ідеально, але так буває не завжди.Ми маємо юридичне право викладати тільки 6годин, працюємо за сумісництвом, часто буваємо увідрядженнях. Це не завжди зручно навчальномузакладу. Я дуже вдячна Кіровоградському міськомууправлінню освіти, яке дало мені можливість, якодному з авторів програми «Зарубіжна літерату-ра»(2012), викладати за новою програмою, почи-наючи з 5 класу. Зараз я разом з учителями готуюсядо роботи у 9 класі. Досвід викладання дає можли-вість спілкуватися з учителями «на рівних», тобто миразом відчуваємо переваги та недоліки програми,обговорюємо підручники, розмірковуємо про новітвори, які з’явилися в програмі. У минуломунавчальному році в мене ще був 11 клас, де викла-дати «Зарубіжну літературу» я мала нагоду тільки 1рік. Чому можна навчити за рік? Чи маю я правоперебудовувати сприйняття літератури, яке вжесформовано? Такі питання турбували мене передпочатком навчального року. Тоді я вирішила поради-тися з одинадцятикласниками та на першому уроціпровела анонімне анкетування, де було 2 питання:1. Що вам подобається на уроках літератури? 2. Щовам не подобається? Я вдячна учням, які мені, зов-сім незнайомої людині, відверто написали про те,що для них важливо. Наші учні хочуть обговорюватихудожні тексти, для них важливо, щоб вислуховува-ли їхню думку, а не нав’язували офіційну позиціюкритики. Вони не хочуть робити об’ємні письмовідомашні завдання (мені завжди було цікаво, як учи-тель може вислухати реферат у 30 учнів за урок, ятак не вмію), наші учні не люблять вчити віршінапам’ять (на жаль), але завжди готові розміркову-вати над нестандартними завданнями; вони навчи-лися ідеально виконувати тестові завдання, але цеїм нецікаво. Їм подобається доводити свою думку,іноді кричати, можна разом з вчителем. Їм подоба-ється вчитель, який їх поважає, який з оптимізмом

дивиться в майбутнє, який закоханий в життя. Вонихочуть живого вчителя, а не закомплексовану люди-ну, яка лякається всього. У цьому році я була щасли-ва, тому що відчувала, що предмет «Зарубіжна літе-ратура» важливий для молодого покоління.

Що Ви найбільше цінуєте в житті й в людях? Перш за все я ціную просто життя та просто

людину. Життя у всіх проявах, життя як джерелосюжетів, як книгу, яка ніколи не закінчується, анаступний розділ завжди непередбачуваний. Цінуюжиття за кожний новий день, за філіжанку кавивранці, за сонце, за дощ, за квіти навесні та жовтелистя восени, за сніг, за кожний новий рік, за людей,з ким доводиться спілкуватися. Ціную людину, цінуювчителя та учня. Вірю в те, що європейські традиціїповаги до людини з’являться в Україні. Ці традиціїповаги та створення зручностей для людини най-більш важливі для мене з європейських цінностей. У європейських столицях можна просто зайти вспеку або дощ до мерії, найкращі будівлі в малень-ких містечках – це школи, продавець в крамничкахдивиться на тебе так, наче саме тебе він чекав зпершого дня роботи. Зручний громадський транс-порт, зручні та чисті туалетні кімнати, здорова їжа тапитна вода, яку можна пити з крану. Гарні дороги,законослухняність, готовність допомогти кожному,посміхнені обличчя, впевненість у собі. Я вірю, щонаша країна обрала європейський шлях саме зара-ди цього. А якщо говорити про те, що я ціную влюдях, то це харизматичність. Я маю на увазі те, щолюдина повинна щось робити гарно, краще, ніжінші. Якщо це вчитель зарубіжної літератури, то найого уроках має бути якась методична родзинка,яка робить його неповторним. Це як логотип, заяким ми впізнаємо гарну фірму. А ще я ціную щасли-вих людей та мрію, що в наших школах будуть пра-цювати саме щасливі вчителі. Тому що щасливийвчитель та щасливий учень – це головна метареформування школи.

А наостанок я скажу….Я вдячна журналу «Зарубіжна література» за

можливість висловитися на його сторінках. Цінуюжурнал за креативність та якість методичних мате-ріалів. Вдячна за те, що ваш журнал відкрив длямене багато талановитих науковців, учителів. Маюза честь бачити на сторінках видання матеріали вчи-телів Кіровоградщини. Знаю, що в редакційномупортфелі є багато інноваційних проектів. Ми готовідо співпраці заради нашого предмета «Зарубіжналітература»


З колегамиЗ колегами

Додаток до листа Міністерства освітиі науки України від 9.08.2017 р. № 1/9-436

У 2017-2018 навчальному році вивчення зарубіж-ної літератури в 5-9 класах здійснюватиметься запрограмою: Світова література. 5–9 класи. Програмадля загальноосвітніх навчальних закладів. – К.:Видавничий дім «Освіта», 2013 зі змінами, затверд-женими наказом МОН від 07.06.2017 № 804 (елек-тронний ресурс: http://mon.gov.ua/activity/educa-tion/zagalna-serednya/navchalni-programi-5-9-klas-2017.html ).

У 10-11 класах – за програмами, затверджениминаказом Міністерства освіти і науки від 28.10.2010 №1021, крім рівня стандарту та академічного рівня зізмінами 2016 року (електронний ресурс:http://mon.gov.ua/activity/education/zagalna-sered-nya/navchalni-programy.html .

Навчальна та методична література із зарубіжноїлітератури, рекомендована МОН, зазначена вПереліку навчальних програм, підручників та навчаль-но-методичних посібників, рекомендованихМіністерством освіти і науки, що розміщений на офі-ційному сайті МОН.

Звертаємо увагу, що в 2017 році модернізаціюнавчальної програми для 5-9 класів здійснено відповід-но до Державного стандарту базової і повної загальноїсередньої освіти (постанова Кабінету Міністрів України№ 1392 від 23.11.2011) у контексті Концепції «Новаукраїнська школа», схваленої розпорядженнямКабінету Міністрів України від 14.12.2016 № 988-р.

Стратегічно важливим у викладанні зарубіжноїлітератури в 2017-2018 навчальному році є компе-тентнісний підхід, що покликаний забезпечити соціа-лізацію учнів та їхню інтеграцію в сучасне суспільство,сформувати в них стійкі моральні принципи й світог-лядні орієнтири, виховати особистість із національ-ною свідомістю, громадянськими якостями й критич-ним мисленням, здатною до творчого вирішенняжиттєвих задач, саморозвитку та самонавчання вумовах глобальних змін та викликів.

Упровадження компетентнісного підходу у викла-данні зарубіжної літератури для учнів загальноосвітніхнавчальних закладів дозволить імплементувати пере-довий іноземний досвід у вітчизняний освітній простір,розбудувати Нову українську школу й сформуватинове покоління громадян України з високою культуроюта світоглядом, що спирається на гуманістичнийпотенціал художньої літератури різних народів.

Засобами предмета «Зарубіжна література»мають бути сформовані такі ключові компетентності(відповідно до Рекомендацій Європейської Ради): 1) спілкування державною мовою; 2) спілкування іно-земними мовами; 3) математична компетентність; 4) компетентності в природничих науках і технологіях;5) інформаційно-цифрова компетентність; 6) уміння

вчитися; 7) ініціативність і підприємливість; 8) соціальна та громадянська компетентності; 9) обізнаність та самовираження у сфері культури; 10) екологічна грамотність і здорове життя.

У процесі вивчення зарубіжної літератури учнінабувають (окрім ключових) і предметні компетентно-сті, що є важливими для формування духовно-емо-ційного світу учнів, їхнього світогляду, моральних цін-ностей, громадянських якостей.

Предметні компетентності, що залежать від змі-сту навчального курсу зарубіжної літератури та йогометодики, полягають у наступному:

розуміння літератури як невід’ємної частининаціональної й світової художньої культури;

усвідомлення специфіки літератури як мистецтваслова, її гуманістичного потенціалу та місця в системіінших видів мистецтва;

знання літературних творів, обов’язкових длятекстуального вивчення та варіативних (за виборомучителя та учнів), осягнення творів у єдності змісту таформи, виокремлення складників та художніх особ-ливостей творів (на рівні сюжету, композиції, образів,поетичної мови, жанру тощо);

усвідомлення ключових етапів і явищ літературно-го процесу різних країн, зіставлення з українськимлітературним процесом;

знання основних фактів життя і творчості видат-них зарубіжних письменників, усвідомлення їхньоговнеску в скарбницю вітчизняної та світової культури;

оволодіння передбаченими програмою літерату-рознавчими поняттями та застосування їх під час ана-лізу та інтерпретації художніх творів;

розуміння специфіки оригіналу (за умови воло-діння іноземною мовою) та художнього перекладутвору (українською мовою);

знання українських перекладів творів зарубіжноїлітератури, імен перекладачів та здобутків вітчизня-ної перекладацької школи;

формування читацького досвіду та якостей твор-чого читача, здібності до створення усних і письмовихробіт різних жанрів;

орієнтування у царині класичної й сучасної літера-тури;

порівняння літературних творів і явищ (окремихкомпонентів і цілісно);

уміння оцінювати художню вартість творів, творчо-критично осмислювати їхній зміст, визначатиактуальні ідеї, важливі для сучасності тощо.

Запровадження в начальній програмі для 5-9 класів наскрізних ліній «Екологічна безпека йсталий розвиток» (НЛ-1), «Громадянська відпові-дальність» (НЛ-2), «Здоров'я і безпека» (НЛ-3) й«Підприємливість і фінансова грамотність» (НЛ-4)сприятимуть забезпеченню компетентнісного підхо-ду в галузі викладання зарубіжної літератури та роз-будові Нової української школи.


Ме то дичні ре ко мен дації що до вив чен ня зарубіжної літе ра ту ри

в за галь но освітніх нав чаль них за кла дах у 2017—2018 нав чаль но му році

Офіційна рубрикаОфіційна рубрика

Окрім виокремлення ключових і предметних ком-петентностей як очікуваних результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів та наскрізних ліній у вивченні зарубіжної літератури, в модернізованійнавчальній програмі відбулися зміни у змісті навчаль-ного матеріалу, а саме:

додано рубрику «Міжпредметні зв’язки»;розширено список творів для альтернативного

вивчення: додано «Снігову королеву» Г. К. Андерсенау 5 класі, «Собаче серце» М. О. Булгакова в 9 класі;

розширено список творів для вивчення напам’ятьза вибором учнів: байка І. А. Крилова в 6 класі, сонетиВ. Шекспіра і Ф. Петрарки у 8 кл., поезії О. Пушкіна в 9 кл.;

до списку додаткового читання додано «Мійдідусь був черешнею» А. Нанетті, «Чи вмієш ти сви-стати, Юганно?» У. Cтарка;

спрощено формулювання окремих державнихвимог літературознавчої лінії з метою урахуваннявікових особливостей учнів.

Викладання зарубіжної літератури в загально-освітніх навчальних закладах України здійснюєтьсяукраїнською мовою. Твори зарубіжних письменників вкурсі зарубіжної літератури вивчаються в українськихперекладах. Для зіставлення можливе залученняперекладів, переспівів іншими мовами, якими воло-діють учні (англійською, німецькою, французькоютощо). За наявності необхідних умов бажаним є роз-гляд художніх текстів (у фрагментах або цілісно)мовами оригіналів. У такому разі предмет «Зарубіжналітература» виконує додаткову функцію вдосконален-ня володіння учнями іноземними та іншими мовами.

З метою систематизації та упорядкування наван-таження учнів протягом навчального року подаєморекомендовану кількість видів контролю у процесівивчення зарубіжної літератури в кожному класі.Поданий у таблиці розподіл годин є мінімальним іобов’язковим для проведення в кожному семестрі.

Вчитель на власний розсуд може збільшити кількістьвидів контрою відповідно до рівня підготовки учнів,особливостей класу тощо.

Обов’язкова кількість видів контролю5–9 класи

У 8–9 класах з поглибленим вивченням зарубіжноїлітератури пропорційно збільшується кількість конт-рольних робіт та уроків розвитку мовлення (на розсудучителя визначається кількість і види контрольнихробіт).

10–11 класи

* У кожному семестрі обов’язковим є проведеннядвох уроків розвитку мовлення: одного уроку усногорозвитку мовлення, а другого – письмового. Умовнепозначення в таблиці – (у + п).

Під час оцінювання зошита із зарубіжної літерату-ри слід ураховувати наявність різних видів робіт; гра-мотність (якість виконання робіт); охайність; умінняправильно оформлювати роботи (дотримання вимогдо оформлення орфографічного режиму).

Оцінку за ведення зошита із зарубіжної літерату-ри виставляють у кожному класі окремою колонкою вжурналі раз на місяць і враховують як поточну до най-ближчої тематичної.

Оцінка за контрольний твір із зарубіжної літерату-ри є середнім арифметичним за зміст і грамотність,яку виставляють в колонці з датою написання роботи,надпис у журнальній колонці «Твір» не робиться.

Оцінку за читання напам’ять поетичних або про-зових творів із зарубіжної літератури виставляють уколонку без дати з надписом «Напам’ять».

Під час підготовки вчителів до уроків радимовикористовувати періодичні фахові видання: журнали«Всесвітня література в школах України», «Зарубіжналітература в школах України», газету «Світова літера-тура».


Класи 10 11 10 11 10 11Семестри I II I II І ІІ І ІІ I II I II

Рівні Рівень стандарту Академічний рівень Профільний рівеньКон т рольні ро бо ти у формі:

— кон т роль но го клас но го тво ру;

— ви ко нан ня інших зав дань (тестів,відповідей на за пи тан ня то що)

2

1

1

2

1

1

2

1

1

2

1

1

3

1

2

3

1

2

3

1

2

3

1

2

4

1

3

4

1

3

4

1

3

4

1

3

Уро ки роз вит ку мов лен ня (РМ)2

у+п2

у+п2

у+п2

у+п2

у+п2

у+п2

у+п2

у+п3

1у+2п3

2у+1п3

1у+2п3

2у+1п

Уроки позакласного читання (ПЧ) 1 1 1 1 2 2 1 1 2 2 2 2

Перевірка зошитів 4 5 4 5 4 5 4 5 4 5 4 5

Класи 5 6 7 8 9Семестри І ІІ І ІІ І ІІ І ІІ І ІІ

Кон т рольні ро бо ти у формі:

— кон т роль но го клас но го тво ру;

— ви ко нан ня інших зав дань (тестів, відповідей на за пи тан ня то що)

2

—

2

3

1

2

3

1

2

3

1

2

3

1

2

3

1

2

3

1

2

3

1

2

3

1

2

3

1

2

Уро ки роз вит ку мов лен ня* (РМ)2

у+п2

у+п2

у+п2

у+п2

у+п2

у+п2

у+п2

у+п2

у+п2

у+пУроки позакласного читання (ПЧ) 2 2 2 2 2 2 2 2 1 1Перевірка зошитів 4 5 4 5 4 5 4 5 4 5


Усього – 70 годин; текстуальне вивчення творів – 58 годин; розвиток мовлення – 4 години;позакласне читання – 4 години; резервний час – 4 години.

№ Кількість годин

Години за розподілом

Зміст розділу, уроку

2 години 2 години Вступ

1-2 Літературні жанри і стилі. Перехідні явища в літературі

9 годин 9 годин Просвітництво3 1 година Історичні умови та провідні ідеї Просвітництва.

Вплив філософії на літературу й культуру доби. Художні напрями 4 години Джонатан Свіфт (1667–1745).

«Мандри Лемюеля Гуллівера» (1 частина).4 Історія задуму й створення роману «Мандри Лемюеля

Гуллівера» Джонатана Свіфта. Жанрові особливості твору як ключ до його розуміння

5 Сенс зображення пригод Лемюеля Гуллівера6 Образ Гуллівера як художнє втілення просвітницьких ідеалів

Свіфта7 Засоби комічного та езопова мова як шлях до втілення

авторського задуму роману «Пригоди Лемюеля Гуллівера»Джонатана Свіфта

2 години Йоганн Вольфганг Ґете (1749–1832). Поезії «Вільшаний король», «Травнева пісня», «Прометей».

8 Й. В. Ґете в історії Просвітництва. Нове розуміння природи уліриці Ґете. Аналіз поезій «Вільшаний король» і «Травнева пісня»

9 Волелюбні мотиви та протистояння образів-персонажів у «Прометеї» Й.В. Гете. Образ Прометея

1 година Йоганн Крістоф Фрідріх Шиллер (1759–1805). «До радості».

10 Просвітницька ідея об’єднання людства в оді «До радості»Фрідріха Шиллера. Пафос твору, який став гімном Євросоюзу.Примітка: вивчається напам’ять ода «До радості»

11 Контрольна робота (з резервного часу)

Контрольна робота з тем «Вступ» і «Просвітництво» (тести, розгорнуті відповіді, творчі завдання)

18 годин 18 годин + 1 година напозакласне читання + 2

години з резервногочасу + 1 година на роз-

виток мовлення

Романтизм

12 1 година Історичні, естетичні, філософські чинники розвитку романтизму.Основні ознаки романтизму як напряму в літературі й мистецтві.Романтизм у різних країнах.

2 години Генріх Гейне (1797–1856). «Книга пісень» («На півночі кедр одинокий…», «Не знаю,

що стало зо мною…», «Коли розлучаються двоє…»).13 Специфіка німецького романтизму і творчість Г. Гейне.

«Книга пісень»: особливості композиції збірки, образ ліричногогероя, фольклорні елементи (образи, мотиви, символи, жанровіознаки пісні та ін.).

14 Утілення високого почуття кохання у віршах митця. Особливості поетичної мови творів.Примітка: вивчається напам’ять вірш «Не знаю, що стало зо мною…»

9-й клас — на відмінно!9-й клас — на відмінно!

Календарно-тематичне плануванняуроків зарубіжної літератури у 9 класі

за Програмою 2012 року (редакція 2015 року)(керівник авторського колективу О. М. Ніколенко)

учителя зарубіжної літератури Кропивницького НВК №26 Ольги Гузь


5 годин Джордж Ноел Гордон Байрон (1788–1824). «Хотів би жити знов у горах…», «Мій дух як ніч…».Поема «Мазепа» або «Паломництво Чайльд Гарольда».

15 Вплив творчості Джорджа Байрона на розвиток романтизмув Європі. Аналіз вірша «Мій дух як ніч…»

16 Протиставлення мрії і дійсності у ліриці поета. Фольклорні та біблійні мотиви. Аналіз вірша «Хотів би жити знов у горах…»

17 Історія задуму й створення поеми «Мазепа». Українська тема в творі (або Відображення духовного життяособистості та суспільства, історії та культури Європи впоемі «Паломництво Чайльд Гарольда»)

18 Специфіка зображення історії життя Мазепи очима Байрона(або Порівняльна характеристика образів героя й автора в поемі Байрона «Паломництво Чайльд Гарольда»)

19 Мазепа – тип прометеївського героя в творчості Байрона.Динаміка образу (або Художнє новаторство Байрона в поемі «Паломництво Чайльд Гарольда». Особливості віршової організації поеми (спенсерова строфа)

20 Контрольна робота.Розвиток мовлення

(письмово)

Написання есе на тему «Романтична модель світу в творах Генріха Гейне та Джорджа Байрона»

ВЗАЄМОДІЯ РОМАНТИЗМУ І РЕАЛІЗМУ7 годин Олександр Сергійович Пушкін (1799–1837).

Лірика («До А. П. Керн» («Я пам’ятаю мить чудову…»),«Я вас кохав…», «Я пам’ятник собі поставив незотлін-ний …»). «Євгеній Онєгін».

21 Значення творчості О. С. Пушкіна для розвитку російської та світової літератури. Провідні мотиви його лірики. Тема призначення мистецтва у вірші «Я пам’ятник собіпоставив незотлінний…»Примітка: вивчається напам’ять 1 вірш О.С. Пушкіна за вибором учителя та учнів

22 Тема кохання в поезії Олександра Пушкіна. Аналіз віршів«До А.П. Керн» та «Я вас кохав …»

23 Позакласне читання Специфіка розробки теми кохання в повісті «Заметіль» О.С. Пушкіна

24 Взаємодія романтизму і реалізму в романі О. С. Пушкіна«Євгеній Онєгін». Історія задуму й створення роману.Онєгінська строфа

25 Сюжет і жанрово-композиційні особливості роману «Євгеній Онєгін» О.С. Пушкіна

26 Особливості створення системи образів. Євгеній Онєгін і Тетяна Ларіна

27 «Євгеній Онєгін» О.С. Пушкіна – широка реалістична панорама російської дійсності 20-х років ХІХ століття.Художні засоби її створення

28 Художнє новаторство Пушкіна в «Євгенії Онєгіні». Образ автора

3 години +1 година зрезерву

Михайло Юрійович Лермонтов (1814–1841). Лірика («Сосна», «І нудно і сумно…», «На дорогу йду я в самотині…»). «Герой нашого часу»(огляд, 3-4 уривки за вибором учителя)

29 Мотиви світової скорботи у ліриці М. Ю. Лермонтова.Зв’язок творчості митця із традиціями європейськогоромантизму (Дж. Байрона, Г. Гейне та ін.).Примітка: вивчається напам’ять вірш «На дорогу йду я в самотині…»

30 Особливості розвитку сюжету й композиції в романі «Герой нашого часу» М. Ю . Лермонтова. Зв’язок твору з історичною та духовною атмосферою доби


31 Складність образу Печоріна, його духовна трагедія32 Розвиток мовлення

(усно)Порівняльна характеристика образів Євгенія Онєгіна та

Григорія Печоріна як типів «зайвих людей» російської дійсності33 Контрольний тест

(25 хвилин)Новаторство М. Ю. Лермонтова в жанрі роману.Контрольний тест з теми «Взаємодія романтизму й реалізму»

13годин

13 годин + 1 година напозакласне читання

Реалізм

34 1 година Поняття про реалізм та історія його формування. Характерні ознаки реалізму як літературного напряму.Взаємодія реалізму з іншими напрямами XIX ст.

4 години + 1 година напозакласне читання

Оноре де Бальзак (1799–1850). «Гобсек»

35 Основні віхи творчості та особливості світогляду письменника.«Людська комедія»: історія написання, художня структура,тематика і проблематика, образи. Аналіз «Передмови» до «Людської комедії»

36 Позакласне читання Реалізація ідеї системи перехідних персонажів у творчості Оноре де Бальзака. Трагізм долі батька Горіо в однойменному романі митця

37 Повість «Гобсек» у структурі «Людської комедії». Сюжетно-композиційні особливості твору

38 Багатогранність образу Гобсека та художні засоби його створення

39 Філософія влади золота в повісті Бальзака «Гобсек»7 годин+ 1 година з резервного часу

Микола Васильович Гоголь (1809–1852)

40 Петербурзький етап життя і творчості Миколи Гоголя41 Творча історія п’єси «Ревізор».

Сюжетно-композиційні особливості твору42 Система образів комедії «Ревізор».

Місце і роль у ній образу Хлєстакова43 Специфіка художнього конфлікту й жанру п’єси «Ревізор»

Миколи Гоголя44 Повість Миколи Гоголя «Шинель» у циклі петербурзьких

повістей. Особливості сюжету й композиції твору.«Свій» і «чужий» світ Акакія Башмачкіна

45 Образ Башмачкіна та засоби його створення46 Новаторство Миколи Гоголя в розробці теми

«маленької людини» в світовій літературі47 Контрольна робота Контрольна робота з теми «Реалізм»

(тести, розгорнуті відповіді, творчі завдання)7 годин 7 годин Нові тенденції у драматургії кінця XIX–початку XX ст.

Генрік Ібсен. «Ляльковий дім». Бернард Шоу. «Пігмаліон» (1-2 твори за вибором учителя)

48 1 година «Стара» і «нова драма». Зміни в драматургії кінця XIX – початку XX ст.

49 Роль Г. Ібсена в розвитку світової драматургії, його новатор-ство. «Ляльковий дім» як соціально-психологічна драма.

50 Особливості драматичного конфлікту та розвиток сценічної дії(зовнішньої і внутрішньої). Композиція п’єси «Ляльковий дім»

51 Образна система «Лялькового дому» Генріка Ібсена.Підтекст. Символіка. Відкритість фіналу

2 години Бернард Шоу. «Пігмаліон»52 Особливості світогляду Б. Шоу.

Специфіка втілення античного міфу в п’єсі «Пігмаліон».53 Динаміка образу Елайзи Дулітл.

Ідеї «одухотворення» людини й життя засобами мистецтва,збереження національної культури, розвитку мови.

54 Контрольна робота Написання сіквелу на основі вивчених драматичних творівГенріка Ібсена або Бернарда Шоу


7 годин 7 годин+ 2 години з резервного часу

+ 2 години РМ+ 2 години ПЧ

Література XX–XXI ст. Життя, історія, культура (1–2 твори за вибором учнів і вчителя)

3 години Михайло Опанасович Булгаков. (1891–1940). «Собаче серце» (або Шолом-Алейхем (1859–1916).

«Тев’є-молочар»)55 Українські сторінки життя і творчості М. О. Булгакова.

Булгаков і влада, трагедія митця (або Тема історичногозламу, який пройшов крізь долю людини і народу на межі XIX–XX ст. в творчості Шолома-Алейхема)

56 «Собаче серце» Михайла Булгакова як метафора соціальнихекспериментів революційної доби (або Особливості композиції й системи образів творуШолома-Алейхема «Тев’є-молочар»)

57 Сутність і специфіка основного конфлікту та системи образівповісті «Собаче серце» Михайла Булгакова (або Філософський сенс твору Шолома-Алейхема «Тев’є-молочар». Його інтерпретації в різних видах мистецтва)

2 години Рей Дуглас Бредбері (1920–2012). «451° за Фаренгейтом».

58 Провідні теми, мотиви й проблеми роману Бредбері «451° за Фаренгейтом», художні засоби їх утілення

59 Тривога за майбутнє суспільства в романі-антиутопії «451° за Фаренгейтом» Р. Бредбері

2 години Гарпер Лі (1926–2016). «Убити пересмішника».60 Проблема входження молоді в дорослий світ в книжці

«Убити пересмішника» Г. Лі61 Моральні ідеали у творі Г. Лі «Убити пересмішника»

2 години Ерік Вольф Сігел (1937–2010). «Історія одного кохання».62 Особливості сюжету й композиції твору

«Історія одного кохання» Еріка Вольфа Сігела63 Проблеми життя і смерті, любові й відданості

у творі Еріка Вольфа Сігела «Історія одного кохання»64 Позакласне читання Розвиток жанру кіноповісті. Твір Хосе Рівери й Тіма Саллівана

«Листи до Джульєтти» на перетині двох видів мистецтва65 Позакласне читання Сучасна зарубіжна поезія та її читачі66 Розвиток мовлення

(усно)Дискусія на тему «Особливості зображення проблем людиний людства у творах літератури ХХ-ХХІ століть»

67 Розвиток мовлення(письмово)

Створення письмової рецензії на сучасний твір літератури(або кіно, театру)

68 Контрольна робота(тести, розгорнуті

відповіді, творчі завдання)

Контрольна робота з теми «Література XX–XXI ст. Життя, історія, культура»

2 години Підсумки69 Узагальнення і систематизація навчального матеріалу.70 Анонс курсу «Зарубіжна література» в старшій школі.

Рекомендації на літо щодо розвитку читацьких компетенцій учнів


Урок №1Тема: Літературні жанри і стилі. Перехідні

явища в літературіМета: ознайомити учнів зі специфікою вивчення

курсу «Зарубіжна література» у 9 класі за історико-культурним принципом; поглибити знання про літе-ратуру й культуру, розкрити жанрово-стилістичнийпринцип формування й розвитку літератури; презен-тувати підручник «Зарубіжна література. 9 клас»обраного авторського колективу як основну навчаль-ну книгу, що нею учні користуватимуться впродовжнавчального року; мотивувати учнів на успішне вив-чення творів зарубіжної літератури у 9 класі.

Обладнання: слайд-презентація«Курс «Зарубіжна література. 9 клас».

Хід уроку

І. Організаційний моментІІ. Вступне слово вчителяПоздоровлення учнів з початком нового

навчального року та продовженням системноговивчення курсу «Зарубіжна література. 9 клас» заісторико-культурним принципом, розпочатим у8 класі.

ІІІ. Ознайомлення учнів з обсягом програм-ного матеріалу курсу «Зарубіжна література.9 клас» та підручником «Зарубіжна література.9 клас» обраного автора

Перегляд слайдів «Курс «Зарубіжна літера-тура. 9 клас» зі стислим коментарем учителявідповідно до змісту програми та побудови під-ручника

ІV. Оголошення теми й завдань вступнихуроків, запис у зошити

V. Актуалізація опорних знаньУчитель. У 8 класі наше вивчення художньої

літератури мало більш науковий характер, оскількими розпочали вивчення всесвітнього літературногопроцесу в його історико-культурному розвитку, відепохи до епохи.

Пригадайте, що ми називаємо історико-літера-турною епохою?

З якими літературними епохами ви вже ознайо-милися у 8 класі? (Античність, Середньовіччя,Відродження, бароко і класицизм.)

Як ви думаєте, що є головним принципом зміникультурно-історичних епох, у тому числі й літератур-них? (Зміни світогляду людей.)

Що таке рід літератури? Коли й де склалисяосновні літературні роди? Назвіть основні роди літе-ратури. (Епос, лірика, драма.)

Як інакше називають літературні різновиди?(Жанрами.)

VІ. Самостійна робота учнівЗавдання: завершити заповнення схеми-таб-

лиці «Жанрове розмаїття творів художньої літерату-ри» (на основі вивченого у 5-8 класах), визначившижанр вказаних творів. Примітка: кліше схеми є вкожного учня; в дужках подано відповіді, які учнімають записати.

Наведіть приклади жанрів творів, що належатьдо епічного роду, до лірики, до драми.

Які жанри, по-вашому, є максимально каноніч-ними, а які постійно розвиваються?

VІІ. Опрацювання нового матеріалу. Роботаз підручником

Мета: розширити й поглибити учнівські знанняпро жанр і стиль, розкрити їх роль у літературнійтворчості, розвивати розуміння важливості орієнту-вання в жанрово-стильовому розмаїтті художньоїлітератури для формування читацьких компетенційна науковому рівні.

Словникова робота:Літературний жанр (фр. genre — рід, вид) —

тип літературного твору, один із головних елементівсистематизації літературного матеріалу, класифікуєлітературні твори за типами їх поетичної структури.

Що називають міжродовими утвореннями абосуміжними жанрами? Як і чому вони виникають?

На перетині яких родів утворюються суміжніжанри? (Ліро-драма, епо-драма, ліро-епос.)

Наведіть приклади жанрів ліро-епосу. Що вони всобі поєднують?

Чи поєднуються літературні твори з наукою таіншими видами мистецтва? Як це їх видозмінює йзбагачує? Наведіть приклади з власного досвіду.

Як ви думаєте, утворення суміжних жанрів улітературі це прогресивне явище чи негативне?Аргументуйте відповіді.

Словникова робота:Стиль літературної епохи (грец. – сукупність

характерних особливостей (художніх прийомів,засобів), властивих літературним творам певногоісторико-культурного періоду. Стиль епохи визна-чає спільні риси у творчості багатьох митців, об’єд-нуючи їх у напрями, течії й школи.

Фронтальна бесідаЧому розвиток всесвітнього літературного про-

цесу відбувається різноспрямовано? (Кожномуперіоду розвитку всесвітнього літературного про-цесу притаманні власні напрями, сюжети й художніобрази, що відтворюють особливу атмосферу тої читої культурно-історичної доби, формують її стиль.)

Орієнтовне поурочне плануваннядля 9 класуУроки№1-10

ВСТУП


Як утворюються літературні стилі? Наведіть при-клади з вивченого у 8 класі. (Літературні стилі єхудожнім відображенням світоглядних ідей доби.Центральні ідеї часу, що захоплюють свідомістьтворчих особистостей, в мистецтві стають основоюстилю. Наприклад:

БАРОКО (від лат. barocco — вигадливий, при-мхливий) — напрям у європейському мистецтві йлітературі в період між Відродженням та XVIII століт-тям. Це була складна і суперечлива перехідна добав соціальному й духовному житті народів, яка харак-теризувалася руйнівними війнами, хаотичним

станом суспільства, гострою боротьбою ідейВідродження і Середньовіччя, становленням новихуявлень про людину і світ. Основні настрої песиміз-му й розчарування, невизначеності місця людини всвіті стали основою нового стилю. Бароко як есте-тична система було дуже складним і багатоли-ким, проте мало певні загальні риси: тяжіння дорізких контрастів, надмірну метафоричність,алегоризм та емблематичність, схильність добарвистого риторизму. У різних країнах барокоутверджувалося в різні часи. Спершу — в Італії(кінець XVI — початок XVII ст.).

Автор Назва твору Жанр1 Китайський народ «Пензлик Маляна» Фольклорна (народна) казка2 Ганс Крістіан Андерсен «Дикі лебеді» Літературна казка3 Марк Твен «Пригоди Тома Сойєра» Повість4 Елеанор Портер «Полліанна» Роман5 Льюїс Керролл «Аліса в Країні Див» Повість-казка6 Жуль Верн «П’ятнадцятилітній капітан» Пригодницький роман7 Рей Дуглас Бредбері «Усмішка» Фантастична соціальна новела8 Марина Цвєтаєва «Книги в червоній палітурці» Поезія9 Грецький народ «Деметра і Персефона» Міф10 Іван Крилов «Вовк та Ягня» Байка11 Антон Чехов «Хамелеон» Гумористичне оповідання12 Мацуо Басьо «Сакура стара – невже справді

зацвіла? Спогад, ніби дим...»Хайку

13 Генрі Лонгфелло «Пісня про Гайявату» Поема14 Гомер «Іліада» Епічна героїчна поема античності15 Російський народ «Ілля Муромець і Соловей-

Розбійник»Билина

16 Англійський народ «Робін Гуд» Фольклорні балади17 Адам Міцкевич «Світязь» Літературна балада18 Вальтер Скотт «Айвенго» Історичний роман19 Альфред Маргул-Шпербер «Про назву концтабору

Бухенвальд»Поезія (вірш)

20 Джеймс Олдрідж «Останній дюйм» Оповідання21 Олександр Грін «Пурпурові вітрила» Повість-феєрія22 Генріх Гейне «Коли настав чудовий май…» Ліричний вірш23 Артур Конан Дойл «Пістрява стрічка» Детективне оповідання24 О. Генрі «Останній листок» Філософсько-психологічна новела25 Корнелія Функе «Чорнильне серце» Роман-фентезі26 Тіртей «Добре вмирати тому…» Елегія27 Сапфо «До Афродіти» Ода28 Есхіл «Прометей закутий» Трагедія29 Вергілій «Енеїда» Поема30 Горацій «До Мельпомени» Ода31 Омар Хайям «У кого кожний день в запасі пів-

коржа, У кого свій садок і хата нечужа, Хто в рабстві не родивсь ісам рабів не має, У того світлий зір і радісна душа».

Рубаї

32 Франческо Петрарка «Як не любов, то що це бутиможе?..»

Сонет

33 Вільям Шекспір «Ромео і Джульєтта» Трагедія34 Мігель де Сервантес Сааведра «Премудрий гідальго Дон Кіхот з

Ламанчі»Роман-пародія

35 Мольєр «Міщанин-шляхтич» Комедія36 Антуан де Сент-Екзюпері «Маленький принц» Філософська казка-притча37 Річард Бах «Чайка Джонатан Лівінгстон» Повість-притча38 Айзек Азімов «Фах» Фантастичне оповідання39 Володимир Короленко «Сліпий музикант» Повість40 Роберт Бернс «Любов» Ліричний вірш


В XVII ст. стало панівним у більшості країн Європи.Вершинні здобутки літератури бароко пов'язані зтворчістю Д. Маріно (Італія), П. Кальдерона (Іспанія),Дж. Мільтона (Англія), А. Грідіуса (Німеччина). В укра-їнській літературі риси бароко з'явилися на початкуXVII ст. у творчості І. Вишенського, М. Смотрицького, К. Саковича. Розвиток його посилився після відкрит-тя Києво-Могилянської академії (1632). Бароковийстиль притаманний плеяді українських письменниківтого часу: Л. Барановичу, І. Максимовичу, І. Величковському, С. Яворському та ін. Філософія йестетика бароко найвиразніше виявились у творчостіГ. Сковороди.

КЛАСИЦИЗМ (від лат. classicus — зразковий) —напрям у європейській літературі та мистецтві XVII—XVIII ст. Ідея абсолютизму, організації життя державий людини за законами раціоналізму визначили роз-виток культури спочатку у Франції, а потім і в іншихкраїнах Європи. Мистецтво класицистів стало своє-рідною грою розуму, підпорядкованою низці філо-софських і суспільних правил, серед яких централь-ними були ідеї державності й раціоналізму.Теоретичні засади стилю класицизму сформулювавфранцузький поет, критик і теоретик літератури НіколаБуало (1636—1711) в поетичному трактаті «Мистецтвопоезії». Він висунув три основні принципи: насліду-вання природи, наслідування античних зразків,відповідність вимогам розуму. Розроблені Буалоправила узагальнювали художню практику певноїісторичної доби, відкривали нові підходи до відтво-рення дійсності, але водночас гальмували розвитоклітератури. Орієнтація на античність, наданняпереваги розуму над почуттям, обмеження твор-чості зображенням прекрасного — усе це призво-дило до відриву літератури від життя, надавало їйпозаісторичного, суто раціоналістичного характеру.Основними жанрами класицизму були трагедія,комедія, ода, сатира, байка, епічна поема. У кожнійкраїні класицизм мав свої особливості. Так, російській українські письменники зверталися переважно недо античності, а до національної історії, надаваливеликої ваги жанру сатири.

Що вам відомо про походження терміну «стиль»?(Термін «стиль» походить від грецького «стілос» –назва дерев’яної або металевої палички для письма,один кінець якої був загострений і ним писали надощечках, вкритих воском. Другий кінець стилосабув схожий на лопатку, якою затирали написане.Зараз стілусом називається електронний прилад уформі невеличкої ручки для письма, яким «пишуть»на сенсорному екрані, таким чином вносячи інфор-мацію, підтверджуючи особу за факсимільним підпи-сом, керуючи окремими комп’ютерами тощо.)

Назвіть стильові напрями художньої літератури.Поміркуйте, чому вони почали формуватися саме зХVІІ століття, а не раніше? (За кожної історико-куль-турної доби центральні світоглядні ідеї, що формуютьдуховні традиції людства, стають основою мистець-ких стилів. Стильові напрями літератури – це бароко,класицизм, сентименталізм, почав формуватисяреалізм, романтизм, модернізм і постмодернізм.Вони почали формуватися саме з ХVІІ століття тому,що з цього часу літературний розвиток характеризу-ється одночасним формуванням того чи того стилю вбільшості країн світу (переважно Європи).)

Що таке індивідуальний стиль письменника? У чому він виявляється? Чим відрізняються стильепохи та індивідуальний стиль митця? (Стиль епохивизначає спільні риси у творчості багатьох митців, аіндивідуальний є ознакою особливої авторськоїманери, яка вирізняє його твори серед творів іншихписьменників.)

VІІІ. РефлексіяСамостійна робота (2 варіанти):Варіант І:Порівняйте стиль двох письменників ХІХ століт-

тя, — Чарльза Діккенса й Миколи Гоголя, котрі ство-рили Різдвяні твори (повісті «Різдвяна пісня в прозі»та «Ніч перед Різдвом», що вивчалися у 6 класі).

Варіант ІІ:Порівняйте стиль двох письменників ХІХ століт-

тя — Жуля Верна та Роберта Льюїса Стівенсона, щостворили пригодницькі романи «П’ятнадцятилітнійкапітан» та «Острів скарбів» (вивчалися у 6 класі).

Пам’ятка для порівняння:Визначте спільні риси у творах письменників

(Наприклад, тема Різдва у Діккенса й Гоголя; темапригод і випробувань характеру людини у ЖуляВерна й Стівенсона; жанр повісті обирають і Гоголь,і Діккенс, а Жуль Верн і Стівенсон використовуютьжанр роману; герої досягають своєї мети; доброперемагає зло; і Гоголь, і Діккенс використовуютьпоєднання реального і фантастичного, виразніхудожні деталі тощо.)

Визначте відмінні риси у порівнюваних творах.(Наприклад, для авторського стилю Миколи Гоголяхарактерний гумор, використання народних тради-цій, української лексики в основному російськомов-ному контексті, використання вірувань і забобонівукраїнського народу, історичний підтекст; для творуЧарльза Діккенса характерне переплетення реаль-ного і фантастичного світів, різкі контрасти, заглиб-лення в психологію героя; у романі Жуля Вернанаявні розлогі науково-популярні відступи з навіга-ції, історії, географії, біології, що уповільнюють роз-виток дії, а твір Стівенсона більш динамічний, щодосягається за рахунок великої кількості короткихдіалогів, миттєвої зміни подій, створення моментівнапруги та використання гумору тощо.)

Перевірка виконання самостійної роботи

ІХ. Аргументація й виставлення оцінокХ. Домашнє завдання:1. За підручником ознайомитися з характерис-

тикою доби Просвітництва.2. Пригадати з уроків історії характерні риси

доби Просвітництва.

Консультативний матеріал для вчителя:Категорією вищого порядку при тричленному

поділі літератури є літературний рід (загальне) —епос, лірика, драма;

категорією середнього порядку — літературнийвид (особливе) — роман, повість, новела в епосі;

категорією нижчого порядку (окреме) — різно-вид (жанр).

Наука, що вивчає літературні жанри називаєтьсягенологією.


Першу систематизацію літературних жанрів давАрістотель у своїй «Поетиці». Дуже довго існуваладумка про те, що літературні жанри є закономірною,раз назавжди закріпленою системою, і завданнямавтора є лише добитися якнайповнішої відповідностісвого твору сутнісним властивостям вибраногожанру. Таке розуміння жанру привело до появи цілогоряду нормативних поетик, що містять вказівки дляавторів щодо того, як саме повинні бути написанітвори того чи того жанрів. Вершиною такого канону єтрактат Буало «Поетичне мистецтво» (1674).

Проте літературна творчість не вміщається в раз іназавжди створені рамки. Найталановитіші митці,працюючи в тому чи тому жанрі, оновлюють їх, розви-вають, тим самим руйнуючи усталені правила (доприкладу, творчість Мольєра, представника добикласицизму, яким, в основному дотримуючись пра-вил класицистичної мистецької системи, постійно їїоновлював і руйнував, торуючи нові стежки худож-нього відображення дійсності й людини).

Під кінець XVIII століття розпад традиційної жан-рової системи зайшов настільки далеко, що норма-тивні поетики вже ніяк не могли описати і приборка-ти літературну реальність.

З огляду на тип поетичної структури літератур-ного твору (спосіб творення уявного світу, позиціялітературного суб'єкта, наявність чи відсутністьсюжету, рецепція) найчастіше виділяють такі жанро-ві види:

Схема-таблиця «Жанри художньої літератури»

У процесі історичного розвитку майже коженжанровий вид зазнавав змін. Проте найбільш про-дуктивним у плані оновлення й модифікації є жанрроману (думка Михайла Бахтіна).

Так, жанровими різновидами роману сьогодні є:біографічний, автобіографічний, детективний,духовний, історичний, готичний, бульварний, кру-тійський, пригодницький, психологічний, науково-фантастичний, соціально-побутовий, тенденційний,філософський, роман-епопея, роман-щоденник,роман жахів, роман-притча, роман-міф, роман-словник, роман-антиутопія, роман-кросворд та ін.

Романтизм порушив класицистичну «чистоту»жанрів. У XIX ст. стало поширеним поєднання літера-

турних родів у жанрі. Коли ж у жанровім виді висту-пають елементи двох чи трьох родів, говоримо прозмішаний жанр (поема, балада — змішані ліро-епічніжанри). Іноді виділяють «пограничні» літературніжанри, котрі містять у собі літературні елементи з нау-ковим стилем викладу (літературу й публіцистикупоєднують художній нарис, есе, фейлетон, репор-таж). Літературні жанри і жанрові системи — категоріїісторично змінні. У цих умовах одні традиційні жанристали стрімко відмирати або маргиналізуватися, інші,навпаки, переміщалися з літературної периферії всамий центр літературного процесу. Якщо злет бала-ди на рубежі XVIII—XIX століть виявився досить корот-кочасним, то гегемонія роману — жанру, який норма-тивні поетики століттями не бажали помічати як щосьнизьке і неістотне, — затягнулася в європейськихлітературах щонайменше на все ХІХ сторіччя, і йогочасто називають століттям реалістичного роману.Популярна в епоху класицизму ода в літературі XIX—ХХ ст. майже зовсім зникає. Просвітництво висунулона перше місце міщанську драму, сатиричний жанр,який пізніше був витіснений романтичними жанрами— елегією, баладою, ліро-епічною поемою та ін.Особливо активно стали розвиватися твори гібридноїабо невизначеної жанрової природи: п'єси, про якіскладно сказати, комедія це чи трагедія; вірші, якимнеможливо дати ніякого жанрового визначення, крімтого, що це ліричний вірш. Падіння чітких жанровихідентифікацій виявилося і в умисних авторськихжестах, націлених на руйнування жанрових очікувань:від роману Лоренса Стерна «Життя і думки ТрістрамаШенді, джентльмена», що обривається на півслові, до«Мертвих душ» Миколи Васильовича Гоголя, де пара-доксальний для прозаїчного тексту підзаголовок«поема» навряд чи може цілком підготувати читача дотого, що з достатньо звичної колії крутійського рома-ну його раз у раз вибиватимуть ліричними (а деколи— й епічними) відступами.

У XX столітті на літературні жанри спричинилоособливо сильний вплив відособлення масовоїлітератури від літератури, орієнтованої на художнійпошук. Масова література наново відчула гострупотребу в чітких жанрових приписах, що значно під-вищують для читача передбаченість тексту, даютьзмогу легко в ньому зорієнтуватися. Зрозуміло,колишні жанри для масової літератури не годилися,і вона досить швидко сформувала нову систему, воснову якої був покладений пластичний жанр рома-ну. Наприкінці XIX, у першій третині XX-го ст. оста-точно оформляються детектив і поліцейськийроман, фантастика і жіночий («рожевий») роман.

Література, націлена на художній пошук, прагну-ла відійти від канонічної жанрової визначеностіякнайдалі, що приводило до нового жанротворення:наприклад, французький антироман МішеляБютора й Наталі Саррот; романи-словники, рома-ни-клепсидри, романи, побудовані як карти Таро,сербського письменника-новатора МилорадаПавича тощо. Таким чином, сучасні літературніжанри, на думку М. М. Бахтіна, не є елементамиякої-небудь визначеної системи: навпаки, вонивиникають як точки концентрації напруженості втому або тому місці літературного простору, відпо-відно до художніх завдань, які висуваються певнимколом авторів та сучасністю.

Рід літературиЛірика Драма Епос

Жанри літератури відповідно до родової приналежності

Ліричний вірш Трагедія ЕпопеяПісня Комедія КазкаЕлегія Драма БайкаЕпіграма Водевіль ЛегендаЕпітафія Фарс ОповіданняОда Містерія ПовістьАльба РоманСирвента НовелаКанцона НовелетаСеренада Художні мемуариГімн НарисРоманс ЕсеДружні й любовніпослання


Урок №3Тема: Історичні умови та провідні ідеї

Просвітництва. Вплив філософії на літературу йкультуру доби. Художні напрями

Мета: ознайомити учнів з особливостямиПросвітництва як історико-культурної доби, визна-чити його хронологічні межі; розкрити специфікурозвитку європейського Просвітництва, показатийого взаємовпливи та контрасти; дати загальне уяв-лення про цілісність культурно-історичних процесів,з’ясувати роль літератури доби Просвітництва вцивілізаційному й культурному розвитку людства;розвивати вміння учнів виокремлювати з потокуінформації основоположні поняття, систематизува-ти їх та аргументовано давати характеристику істо-ричним і культурним процесам; сприяти формуван-ню цілісної уяви про історико-культурний розвитоклюдства, діалог епох та культур; формувати навичкиалгоритмізованого конспектування; виховуватикультуру мислення і мовлення, повагу до історико-культурного спадку людства.

Обладнання: слайд-презентація «Літературнішедеври доби Просвітництва».

Епіграф: Виховання утворює ідеї в нас, міститьу собі такий канал, через який ідеї приходять у голо-ви. Наше виховання – фабрика ідей.

Шарль Монтеск'є

Хід уроку

І. Організаційний моментІІ. Вступне слово вчителя. Мотивація

навчальної діяльності учнівПродовжується наша мандрівка в просторі й часі

шляхами розвитку світової філософської думки, розпо-чата у 8 класі. Нам вже знайомі світоглядно-естетичнідомінанти та взірцеві твори таких епох, як Античність,Середньовіччя, Відродження, Бароко і класицизм.

Сьогодні ми прочинаємо з’ясовувати для себе,яким було літературне Слово за доби Просвітництва,що розуміють під поняттям «доба Просвітництва», якіідеї вона висувала, які ідеали наслідувала.

Перш ніж ми почнемо говорити про вершиннітвори літератури доби Просвітництва, маємо зрозу-міти, якими шляхами відбувався історико-культур-ний розвиток цієї епохи, що саме цікавило митцівлітератури, які форми й засоби вони знаходили длястворення моделі світу й людини того часу. Нашаробота на цьому уроці буде максимально насиче-ною інформацією, з якої ви маєте вибрати осново-положні поняття й систематизувати їх з метоюподальшої деталізації й наповнення конкретнимиприкладами з літератури Просвітництва.

ІV. Оголошення й запис теми урокуV. Лекційно-практичне дослідження в про-

сторі означеної теми уроку(У лекції вчителя частково використано матеріа-

ли з книжки К. Таранік-Ткачук, Ф. Штейнбук, О. Гузь, І. Дворницька. Світова література. Посібник для під-готовки до ЗНО. Гриф МОН України. – К.: «Грамота»,2014. Лекція супроводжується переглядом слайд-презентації «Літературні шедеври добиПросвітництва» та стислим конспектуванням основ-них положень теми.)

Орієнтовний зміст лекції:Просвітництво — це цивілізаційно-культурна

течія періоду переходу від традиційного до індустрі-ального суспільства. Інтелектуальні представники їїпроповідували соціальну та політичну емансипаціютретього стану (міщан і селян); встановлення «цар-ства розуму», заснованого на природному рівноп-рав'ї людей, політичній свободі та громадянськійрівності; ставили за мету поширення знань: датинароду освіту і «просвітити» монархів щодо змісту«істинного» людського суспільства. Тим самимновітні постулати спричинили надлам старої фео-дальної організації.

Ідеї Просвітництва справили такий величезнийвплив на всі напрямки духовного життя європейськогосуспільства, що дали назву новій культурно-історичнійдобі. До речі, згадувана епоха, на відміну від поперед-ніх, сама дала собі ім'я: термін «просвітництво» вико-ристовують ідеологи Просвітництва — Вольтер іГердер. Остаточно закріпила цей термін у науці статтяІ. Канта «Що таке Просвітництво?» (1784 р.).

Хронологічні межі доби Просвітництва охоп-люють кінець ХVІІ–ХVІІІ століття (так званийперіод між двома буржуазними європейськимиреволюціями – буржуазною революцією в Англії(1648) та Великою французькою революцією (1789-1794). Ідеї Просвітництва проростають спочатку вАнглії, потім у Франції, пізніше — в Німеччині, Італіїта в інших країнах Європи. Розвиток європейськоїкультури так чи інакше відбувався під знаком ідейПросвітництва. Але найчисленніший, збагаченийяскравими талантами загін просвітителів сформу-вався у Франції: саме звідсіля, несучи на собі печат-ку французького генія, ідеї Просвітництва пошири-лися по всій Європі.

Саме в цей час, за словами Вольтера, «Усе руха-лося, вирувало, було охоплено думкою». Це був часактивного розвитку науки, руйнації основ феодаль-ного ладу й визнання суспільної ролі буржуазії, коло-сальних змін у промисловості та глобалізації економі-ки всіх західноєвропейських країн. Все це сталоможливим передовсім через посилення протистоян-ня правлячої верхівки та народних мас, що вибухалореволюціями та приводило до зламу як політичних,так і економічних основ. Шоком для усієї Європистала страта англійського короля Карла І Стюарта:чернь перестала сприймати аристократів як намісни-ків Бога на землі. Як наслідок – на арену політичної таекономічної боротьби у Європі ХVІІ століття виходитьбуржуазія, що хоча й не була шляхетного походжен-ня, але зосередила у своїх руках основні кошти дер-жави та вміла примножувати капітал. Головноюметою буржуа стало отримання влади, яку потрібнобуло відібрати у аристократів. Цьому сприяв інадзвичайно потужний прошарок суспільних профе-сіоналів – адвокатів, підприємців, банкірів, нотарів,інженерів, науковців, митців, філософів, фермерів,що, як правило, були вихідцями з третього стану йвиборювали для нього панівне місце в державі.

Добу Просвітництва нерідко називають такожвіком філософії. У цей період надзвичайно зміцнівсоціальний статус філософії, набули великого поши-рення філософські знання. Філософія Просвітництвастала новим типом філософії передусім тому, що

ПРОСВІТНИЦТВО


висувала перед собою практичні завдання і цілі. Вонаслугувала для виявлення нагальних суспільно-істо-ричних та політичних потреб, була виразником пере-дових ідей, несла величезний перетворювальнийпотенціал. Філософи-просвітники прагнули поліпши-ти життя, змінити усталений спосіб мислення, нама-галися дати людям знання і звільнити їх від неуцтва,забобонів. У добу Просвітництва значно зріс обсягфілософської літератури, збільшилася кількістьлюдей, які займалися філософією, кількість публіко-ваних філософських праць. Філософія стала настіль-ки популярною, що навіть твори художньої літературиі мистецтва були здебільшого насичені глибокимфілософським змістом і містили суспільно значущуідею.

Характерними рисами Просвітництва є:1. Прагнення його представників до перебудови

всіх суспільних відносин на основі розуму, «вічноїсправедливості», рівності.

Продовжуючи започатковану на зламі XVII—XVIII ст.раціоналістичну систему в європейському культурно-му розвитку, Просвітництво сповідувало справжній«культ розуму», вбачаючи в ньому той «архімедівважіль», за допомогою якого можна перевернути всюсистему громадського та духовного життя.Проголошене просвітителями царство розуму засвоєю історичною сутністю було не чим іншим, якідеалізованим здоровим глуздом буржуазії, котраготувала собі ідейні засади приходу до влади.

Проте, незважаючи на своє всевладдя, розумповинен був рахуватися з тим, що наявні умови (абсо-лютистська влада ще була досить сильною) не дозво-ляли здійснити практичне перетворення суспільства.

2. Рушійною силою історичного розвитку і умо-вою торжества розуму просвітителі вважали роз-повсюдження передових ідей, знань, а також поліп-шення морального стану суспільства. Панівноюфілософською ідеєю культури XVII ст. став розум.Філософи-раціоналісти були переконані, що приро-да упорядкована «розумно», тому може бути пізна-на раціоналістичними засобами. Водночас запере-чувалися інші «знаряддя» пізнання світу, зокрема,релігійний досвід, традиційна мудрість. Успіхи при-родничих наук сприяли поширенню думки, щонауково-емпіричними методами можна вивчати нелише природу, а й людину, суспільство.

Визначальним моментом культурного життяепохи Просвітництва була безмежна віра в перетво-рювальні можливості освіти. Передові люди тогочасу докладали значних зусиль для поширеннязнань серед усіх верств суспільства, відводячи про-світі провідну роль у прогресивному розвитку люд-ства у руслі загального добра й справедливості.Слід зазначити, що Просвітництво розумілосяширше, ніж просте розповсюдження знань і освіти,воно включало в себе моральне та громадянськевиховання, а також утвердження «істинних» уявленьпро світ, суспільство та людину — на противагу«хибним» ідеям старого світу. ПостулатиПросвітництва не несли в собі революційного запа-лу, проте саме вони започаткували те соціальне під-несення, яке завершилося Французькою буржуаз-ною революцією 1789—1794 рр.

3. Вони прагнули розкувати розум людей і тимсамим сприяли їхньому політичному розкріпаченню.

4. Просвітителі вірили в людину, її розум і високепокликання. Цим вони продовжували гуманістичнітрадиції доби Відродження.

Зумовлене особливостями історично-націо-нального розвитку Просвітництво в різних країнахмало й істотні відмінності:

1. Англійське Просвітництво, наприклад, відріз-нялося від французького певною обмеженістю іпоміркованістю своїх цілей. Це було зумовлено низ-кою факторів і насамперед тим, що англійськеПросвітництво не випереджало буржуазну револю-цію, як у Франції, а йшло слідом за нею. До того жАнглійська буржуазна революція XVII ст. виступала врелігійній оболонці, її ідеологічним знаменом бувпуританізм, який протистояв пануючій англіканськійцеркві і королівському абсолютизму, її завершен-ням став класовий компроміс 1688—1689 рр.Буржуазія поділилася владою з новим дворян-ством, залучивши останнє до буржуазного способуведення господарства, що також наклало свій від-биток на характер просвітницької ідеології в Англії.

2. Французьке ж Просвітництво XVIII ст. булозначно вищим етапом у розвитку ідейної боротьбибуржуазії. Воно породжувалося специфічними умо-вами Франції XVIII ст., де боротьба між феодалізмомі антифеодальними силами набрала відносно без-компромісних, різких форм.

3. Особливість Просвітництва бездержавних,залежних народів полягає в тому, що воно тісноперепліталося з формуванням культурно-етнічноїсолідарності, з національним відродженням, особ-ливими стимулами для яких стали гердеріанство(протест проти деспотизму) і романтизм.Історичним прикладом може слугувати періодГетьманщини в Україні.

Якщо говорити про загальну характеристикухудожньої культури доби Просвітництва, то слід від-значити, що вона є новим відкриттям, новим щаб-лем на шляху розвитку світової планетарної худож-ньої культури.

Їй властиве таке художнє сприйняття, як інтим-ність, ліризм, гостра спостережливість, проникнен-ня в людські пристрасті і характери. Водночас здо-бутки художньої культури доби Просвітництва,досягнуті ціною втрати універсальної повноти у зоб-раженні духовного життя, цілісності у втіленні есте-тичних ідеалів суспільства, властивих мистецтвупопередніх років.

Замість свавільного індивідуаліста епохиВідродження і регламентованого підданого періодукласицизму в XVII ст. героєм мистецтва стає грома-дянин, який утверджує свободу в рамках політики.

Д. Дефо, Д. Свіфт, Г. Філдінг, Г. Лессінг, А. Лесаж,П. Бомарше, Вольтер, Д. Дідро репрезентують усвоїй творчості розумне, саму природність людини.Для них розв'язання усіх колізій зумовлено просвіт-ленням життя, розумом, знаннями.

Головні світоглядні зміни доби:Ідеалом того часу стала активна, самостій-

на людина, яка усього досягає завдяки своїйцілеспрямованій діяльності, розуму, освіче-ності, а не завдяки своєму шляхетному похо-дженню чи родинним зв’язкам. (Літературнимпідтвердженням тому є шалений успіх романуДаніеля Дефо «Робінзон Крузо» (1719), головний


герой якого зумів вижити в умовах безлюдногоострова лише завдяки власній силі волі, наполегли-вості та постійній праці. Робінзон Крузо – виходець ізбуржуазного середовища. Можливо, саме тому йогоздатність долати життєві негаразди така висока.)

Нова ідеологія та панівна ідея доби: Рівність усіх перед усіма, свобода особис-

тості, культ Розуму і Справедливості. Головним упізнанні світу став науковий експеримент, а не релі-гійні догмати. Учені вважали, що несуть людствусвітло нової істини, тому їх почали називати просвіт-никами, а відтак уся доба отримала назвуПросвітництва. Філософи, політичні діячі та митціцієї доби вважали, що освіта потрібна усьому наро-ду, а не лише дворянам. Вони вірили, що саме задопомогою освіти можливо викорінити усі людськіта суспільні вади, побудувати суспільство за зако-нами гуманізму, братерства та справедливості.

Тому за доби Просвітництва таку вагому рольвідігравала книга. З’явилися видання, призначеніне для розваги читачів, а задля підвищення освіт-нього і морального рівня людини, тобто для просвіт-ництва перш за все не маєтних станів суспільства.Тому ХVІІ століття отримало назву добиПросвітництва, а тих, хто був активним популяри-затором її ідей, називали просвітниками.Наприклад, видатний діяч цієї епохи французькийфілософ Дені Дідро видав 35 томів «Енциклопедії,або Тлумачного словника наук, мистецтв та реме-сел» для простолюду. До цього грандіозного проек-ту були залучені видатні вчені та митці того часу.

Засадничі основи доби Просвітництва1. Віра в перетворювальну силу ідей та

освіти («ідеї правлять світом», порівняйте: у ХХІстолітті «хто володіє інформацією, той володіє сві-том»).

2. Культ Розуму (віра в можливість побудовина землі «царства розуму» на основі виховання тапереконання).

3. Віра в єдність Розуму й Природи (у тво-рах таких відомих митців Просвітництва, як ДаніельДефо, Джонатан Свіфт, Генрі Філдінг, П’єр ОгюстенБомарше це ідея є провідною).

Провідні ідеї доби Просвітництва1. Найвищий закон життя – Розум.2. Найдосконаліше створіння – «природна

людина».3. Рівність людей від народження.4. Освіта доступна усім верствам насе-

лення.5. Прогрес має як позитивні, так і негативні

наслідки.Висновок: Доба Просвітництва сформувала

новий тип людини з новим кодексом людяності,культом Розуму, книги, з впевненістю, що світможна змінити на краще.

Просвітництво і літератураПросвітницькі ідеали знайшли втілення у літера-

турі цієї доби. Літературний процес збагативсяформуванням і розвитком нових літературнихнапрямів: просвітницького класицизму, про-світницького реалізму, сентименталізму, «кор-дони» між якими були доволі прозорими, рухомими,

а художні принципи, притаманні їм, нерідко поєдну-валися у творчості одного митця.

Найяскравішими представниками просвіт-ницького класицизму, який обстоював ідеї «пра-вильного мистецтва», прагнув до чіткості мови,логічного впорядкування композиції та розвиткусюжетної лінії, вважають французьких просвітни-ків Вольтера, Шарля Луї Монтеск’є, ДеніДідро, Жан-Жака Руссо, П’єра ОгюстенаКарона де Бомарше та Йоганна ВольфгангаГете , Готгольда Лессінга, Фрідріха Шиллера унімецькій літературі. Головною новацією їхніх тво-рів було втілення ідеї громадянського обов’язкулюдини в служінні інтересам і потребам суспіль-ства, ідеалам рівності, свободи, братерства.Афористичний девіз класицизму, сформульова-ний П’єром Корнелем, – «Щастя народу полягає втому, щоб служити своєму королю», – ідеологПросвітництва Вольтер перефразував так: «Щастякороля – служити своєму народу». Твори просвіт-ницьких класицистів сповнені глибокого філософ-ського змісту й залишаються важливими для всіхкраїн і народів.

У творчості Вольтера, Дідро, Гете були запо-чатковані європейський філософський роман тадрама, роман виховання, філософська повість,сімейна драма. Література Просвітництва своїмпідходом до художнього відображення життя,типом позитивного героя та художніми засобамипозначила собою якісно новий етап розвитку сві-тової культури.

Сентименталізм – один із провідних напря-мів епохи Просвітництва, характеризується праг-ненням відтворити світ почуттів людини та викли-кати у читача співчуття до героїв. Він зародивсявсередині просвітницької ідеології як негативнареакція на сухість і раціоналізм. Сентименталізмпоставив на противагу культу Розуму, що пануваву класицизмі, культ Почуття. Жан-Жак Руссо пере-робив головне гасло класицизму від Рене Декарта«Я мислю – отже, я існую» на девіз сентименталіз-му: «Я відчуваю – отже, існую». В центрі зображен-ня сентименталістів життя простих людей з їхнімидушевними переживаннями, почуттями танастроями. Внутрішній світ людини – головнийпредмет їхніх досліджень. Сентименталізм відки-нув нормативність та обмеження класицистичноїпоетики, значно демократизував мову літератур-них творів, але зберіг і навіть посилив дидактичнутенденцію, яка нерідко перетворювалася на мора-лізаторство. Найвідоміші представники європей-ського сентименталізму: французькі письменникиЖан-Жак Руссо, Бернарден де Сен-П’єр, П’єрШодерло де Лакло; англійські поети Едвард Юнг,Томас Грей, Джеймс Томсон та прозаїки ЛоренсСтерн та Олівер Голдсміт; російські письменникиМикола Карамзін та Олександр Радищев.

Просвітницький реалізм, основою якого ставпринцип наслідування природи, заявлений мислите-лями цієї доби. Його представники намагалися яко-мога точного й достовірного відтворення життятаким, яким воно є в реальності. Правдивість зобра-ження поєднувалася з дослідженням і аналізом сере-довища та його впливом на розвиток людськогохарактеру. У їхніх творах відображена соціальна


дійсність у всій багатоманітності суспільних типів,соціальних суперечностях і конфліктах, побуті, мане-рах, психології представників різних прошарків того-часного суспільства. Просвітницьким реалістам при-таманні критичний пафос, спрямований назасудження людських і суспільних вад, співчуття допростого народу, моралізаторство і тенденція достворення ідеалізованих позитивних героїв.Найвищого розквіту просвітницький реалізм набув уанглійській літературі першої половини ХVІІІ століттяв просвітницьких романах Даніеля Дефо, ДжонатанаСвіфта, Семюела Річардсона, Генрі Філдінга та упоезії Роберта Бернса. Англійський просвітницькийроман став художнім підґрунтям для формуванняреалізму, найпотужнішого літературного напрямусвітової літератури, що розвинувся у ХІХ столітті.

Відомі цитати Просвітництва:• «Я відчуваю – отже, існую». (Жан Жак

Руссо, девіз сентименталізму)

V. РефлексіяФронтальна бесіда– Які часові межі охоплює доба Просвітництва у

Західній Європі? Чому цей історико-культурнийперіод отримав таку назву?

– Схарактеризуйте особливості світоглядноїплатформи доби Просвітництва. Назвіть і поясністьсутність культової ідеї цього світогляду. ( Культ розу-му і знань.) Поясніть, як ви розумієте вислів ДеніДідро: «Якщо ми хочемо, щоб філософи прогресу-вали, слід довести народ до рівня філософів».

– Визначте роль буржуазії в зміні світогляднихпріоритетів ХVІІІ століття. Яким був ідеал людинитого часу? Чому занепав авторитет аристократії?

– Яка історична подія стала першою спробоюпрактичного утілення ідеалів Просвітництва?(Створення Сполучених Штатів Америки як суве-ренної держави у 1776 році. Декларація незалеж-ності Сполучених Штатів Америки – продукт ідеалівПросвітництва.)

– Поясніть, чому за доби Просвітництва відбуло-ся підвищення авторитету освіти? Чому просвітникивимагали рівного права на освіту всіх представниківсуспільства, а не тільки привілейованих? Виразнопрочитайте слова Шарля Монтеск’є, узяті за епіг-раф до уроку. Яка з домінантних ідей Просвітництвав них утілена?

– Яким було ставлення до людини у добуПросвітництва? (Ідеал – Людина діяльна.) Доведіть,що Просвітництво стало більш радикальною істори-ко-культурною добою порівняно з попередніми епо-хами. (Науково-інформаційний прорив.) Яка рольрелігії й церкви у цей час? Поясніть сенс слівВольтера: «Якби Бога не було, його слід було б вига-дати».

– Схарактеризуйте гуманізм Просвітництва.Чим він відрізняється від ідеалів гуманізмуВідродження?

– Чому література Просвітництва формується утрьох напрямках – просвітницький класицизм,

просвітницький реалізм та сентименталізм? У чомупросвітники вбачали головне завдання мистецтва?

– Чому в літературі Просвітництва відбувсяперехід від літератури розуму до літератури серця?

– На якого читача була зорієнтована літературадоби Просвітництва? Як це пов’язано з провіднимиідеями цієї епохи?

– Кого з митців вважають основоположникамипросвітницької літератури? Чому? (Даніель Дефо іДжонатан Свіфт.)

VІ. Аргументація й виставлення оцінок заурок

VІІ. Домашнє завдання: За підручником ознайомитися з життєвим і

творчим шляхом Джонатана Свіфта та історієюстворення роману «Мандри Лемюеля Гуллівера».

Прочитати І частину роману «Мандри ЛемюеляГуллівера» Джонатана Свіфта. Переказувати ключо-ві епізоди цієї частини твору.

Афоризми від Йоганна Вольфганга Гете:• «Поки не скінчився день, будемо тримати голову,і поки ми в змозі творити, не падатимемо духом».• «Природа завжди огортає людей темрявою івічно пориває до світла». • «Немає нічого величнішого, ніж Істина. Який ярадий, що присвятив своє життя Істині». • «Розумні люди – найкраща енциклопедія».• «І велика людина – це, зрештою, просто людина».• «З тих, хто свариться, винним завжди є розум-ний».• «Сподіватися завжди краще, аніж впадати у від-чай».

Афоризми від Вольтера:• «Щастя короля – служити своєму народові». • «Все найкраще в цьому найкращому із світів».• «Жити – значить працювати. Праця є життя людини».• «Не змінюються лише дурні».• «Свобода полягає в тому, щоб залежати лише від закону».• «Всі аргументи чоловіків не варті одного почуття жінки».• «Коли той, хто слухає, не розуміє того, хто говорить, атой, хто говорить, не уявляє, про що він говорить, – цефілософія».• «Хто не любить свободи й істини, може бути могутньоюлюдиною, але ніколи не стане великою людиною».• «Усі жанри гарні, крім сумного».• «Словник – це всесвіт в алфавітному порядку».

Джонатан Свіфт (1667–1745). «Мандри Лемюеля Гуллівера» (1 частина)

Урок №4Тема: Історія задуму й створення роману

«Мандри Лемюеля Гуллівера» ДжонатанаСвіфта. Жанрові особливості твору як ключ дойого розуміння

Мета: ознайомити учнів з особистістю, творчимспадком та літературними новаціями ДжонатанаСвіфта, розкрити тісний зв'язок його творчості з ідея-ми доби Просвітництва та історико-політичним ста-новищем у Англії та Ірландії у ХVІІІ столітті; познайо-мити з історією задуму й створення роману «МандриЛемюеля Гуллівера»; вдосконалювати й поглиблюва-ти знання учнів про жанр роману, засоби комічного влітературі, алегорію й дидактизм та особливості їхрозвитку у добу Просвітництва; з’ясувати первинневраження учнів від прочитання першої частини книгипро Гуллівера Джонатана Свіфта.

Епіграф: Я пишу не заради слави. Єдина моямета – благо суспільства.

Джонатан Свіфт

Хід уроку

І. Організаційний моментІІ. Оголошення теми й завдань уроку.

Мотивація навчальної діяльності учнівІІІ. Ознайомлення з особистістю й творчим

спадком Джонатана Свіфтаа) перегляд початкового фрагменту худож-

нього фільму «Будинок, який побудував Свіфт».1 серія (перші 3 хвилини 40 секунд). (Вир.СРСР, 1985 рік, у ролі Свіфта Олег Янковський)

б) створення проблемної ситуаціїЦентром дослідження на цьому уроці й буде

особистість і творчий доробок Джонатана Свіфта,одного із найяскравіших представників літературидоби Просвітництва, автора всесвітньо відомоїкниги «Мандри Лемюеля Гуллівера».

в) перегляд презентації «Джонатан Свіфт»г) самостійне створення учнями компакт-

біографії Джонатана Свіфта на основі опрацьо-ваного вдома матеріалу підручника та перегля-нутої відеопрезентації за позиціями:

Дата і місце народження: Освіта: Світоглядні й політичні позиції:Суспільна діяльність:Творчий спадок: Методична порада: Узагальнення знань учнів

про Джонатана Свіфта як людину, політичного й сус-пільного діяча та письменника можливе у формістворення його розширеної візитної картки.

д) стисла характеристика творчого доробкуДжонатана Свіфта

Основні твори Джонатана Свіфта, їх темати-ка та жанрові особливості


Джонатан Свіфт (1667-1745)Декан собору святого Патріка в Дубліні.«Міністр без портфеля». Англо-ірландськийписьменник-публіцист і сатирик.Політичні, релігійні, юридичні, літературніконсультаціїБританська імперія, Ірландія, ДублінПочесний громадянин Дубліна

№ Назва твору Рік Жанр Тема1 «Битва книг» 1697 середнє між при-

тчею, пародієюта памфлетом

Твори античних авторів стоять вище, ніж сучаснітвори – як у художньому, так і моральному плані

2 «Казка бочки» 1704 памфлет-притча

Свіфт відверто змалював католицизм, англікан-ство та пуританство, показавши їх суперечностічерез змалювання життя і переконань трьох братів

3 «Міркування про незруч-ність знищення християн-ства в Англії»

1708 памфлет Свіфт відкидає спроби вігів розширити релігійнусвободу в Англії й скасувати деякі обмеженнядля дисидентів

3 «Щоденник для Стелли» 1710-1714

збірка листів Стосунки з вихованкою Стеллою (Естер Джонс)

«Пропозиція про виправ-лення, поліпшення і закріп-лення англійської мови»

1710 памфлет Щиро протестує проти псування літературноїмови жаргонізмами, діалектними і просто без-грамотними виразами

4 «Листи сукнороба» 1724 памфлети До боротьби проти грабіжницької політикианглійського уряду щодо Ірландії Свіфт закликавпід маскою «сукнороба М. Б.»

5 «Мандри ЛемюеляГуллівера»

1721-1725

сатирично-політичний алегоричнийроман

Основною темою «Мандрів» є мінливість зов-нішнього зображення світу природи і людини,представлена фантастичним і казковим середо-вищем, в яке потрапляє Гуллівер під час своїхподорожей. За своєю суттю – це в’їдлива сати-ра на суспільні та людські вади сучасногоСвіфтові світу, передусім Англії

«Скромна пропозиція» 1729 памфлет Зображення відчуття трагічного розриву міжпрагненням Свіфта «виправити світ» і реаліямийого сучасності

«Вірш на смерть доктораСвіфта»

1731 поезія Підбиття підсумків творчої діяльності та власнаїї оцінка

ІV. З’ясування історії створення роману«Мандри Лемюеля Гуллівера» ДжонатанаСвіфта та жанрово-композиційних особливос-тей твору

Задум твору Свіфта народивсяу гуртку лондонських дотепників,які придумували гумористичні істо-рії від імені обмеженого вченого-педанта Мартіна Скріблеруса(тобто «писаки»). До гуртка входи-ли Джон Арбетнот, ОлександрПоуп, Джон Гей і Джонатан Свіфт.Виразні побутові оповідки малиприховану політичну спрямова-ність, яку чудово розпізнавалиспіввітчизники. Вони часто паро-діювали офіційні документи таіндивідуальну мову політиків.«Скріблеруси» користувалися про-мовистими іменами. Так, Англія фігурувала під іме-нем Джона Булля (перше значення «бик», друге зна-чення жаргонне: «абсурд», «нісенітниця»), а Франція– Луї Бабуна (від «Бурбон») тощо. Свіфт придумавопис мандрів цього персонажа до далеких країн.Саме вони стали імпульсом для створення головно-го сатиричного шедевра письменника. І хоч Свіфтвидав свій твір анонімно, стиль Скріблеруса чітковказував на автора. У «Мандрах Лемюеля Гуллівера»Свіфт, на думку багатьох дослідників, синтезує все,що раніше написав у памфлетах, сатиричних кни-гах, статтях, віршах. Впродовж одинадцяти роківдуже популярний сатиричний твір, який обговорю-вався в усіх колах суспільства, друкувався без іменіавтора. Лише у 1737 році Свіфт визнав авторствокниги, коли почав друкувати зібрання своїх творів.Отже, розповідь ведеться від імені людини, яка була«спочатку хірургом, а потім капітаном кількох кораб-лів». Автор підручника «Історія всесвітньої літерату-ри» Єлистратова А. вказує на невипадковість родузанять героя, відзначаючи умовність образу:«Гуллівер – це, при всій конкретності небагатьохповідомлених нам деталей його біографії, умовна«середня» людина, не зла і не дурна, не багата і небідна. Англієць ХVІІІ століття. Звання хірурга, а від-повідно природничо-наукові знання, отриманіГуллівером, важливі для Свіфта, оскільки дозволя-ють надати вигляду точності й достовірності йогодивовижним спостереженням в далеких країнах»(Єлистратова А.А. Свіфт та інші сатирики//Історіявсесвітньої літератури: в 9-и томах; c. 43). Сама цяметафора заголовка твору вміщує ту думку, тойнамір, з яким митець брався до своєї соціально-філософської «хірургії». Соціальні мотиви читачсхоплював миттєво, а більш широкий другий план –образне трактування форм і сенсу людського буття– було прихованим за зовні розважальними перипе-тіями, притчовими колізіями сюжету, вигаданимифантазією великого художника і великого мислите-ля. Далеко не кожному читачеві твір Свіфта, якколись «Дон Кіхот» геніального Сервантеса чи«Гаргантюа і Пантагрюель» Рабле, був доступним усвоїй справжній глибині і невичерпності.

Як свідчать листи Свіфта, задум книги в ньогосклався близько 1720 року. Початок роботи над тет-ралогією (тетралогія – твір з чотирьох частин) сягає

1721 року; в січні 1723 року Свіфт писав: «Я покинувКраїну Коней і перебуваю на летючому острові… двімої останні подорожі незабаром закінчаться».

Робота над книгою тривала до 1725 року. В 1726році перші два томи «МандрівЛемюеля Гуллівера» (без вказівкиімені справжнього автора) виходять усвіт; інші два були опублікованінаступного року. Книга, дещо зіпсо-вана цензурою, має небачений успіх,і авторство її ні для кого не секрет. Всічитачі впізнали перо непереверше-ного сатирика й памфлетиста АнгліїДжонатана Свіфта. За кілька місяців«Мандри Лемюеля Гуллівера» пере-видавалися тричі, незабаром з'яви-лися переклади німецькою, голланд-ською, італійською та іншимимовами, а також великі коментарі з

розкодуванням свіфтівських натяків і алегорій.Вольтер, що перебував тоді в лондонському

вигнанні, дав захоплений відгук про книжку і наді-слав декілька примірників у Францію. Перший пере-клад французькою мовою, що на багато років ставкласичним, здійснив у 1727 році відомий письмен-ник, абат П'єр Франсуа Гюйо-Дефонтен. Наступніпереклади іншими європейськими мовами довгийчас (майже півтора століття) виконувалися не занглійського оригіналу, а з французької версії. У листі Свіфта Дефонтен вибачився за те, що безлічмісць (майже половину тексту) він переробив, щобкнига відповідала французьким смакам. У листі-від-повіді Свіфт, удавано відсторонившись від авторства,дав оцінку своєму творінню: «Прихильники цьогоГуллівера, яких у нас тут незліченне число,стверджують, що його книга проживе стільки ж,скільки наша мова, бо цінність її не залежить відсьогоденних звичаїв мислення й мови, а полягаєу ряді спостережень над одвічною недосконаліс-тю, безглуздям і вадами роду людського».

Перше французьке видання «Гуллівера» розійш-лося за місяць, незабаром були перевидання; всьо-го дефонтенівська версія видавалася понад 200разів. Неспотворений французький переклад, зпрекрасними ілюстраціями Гранвіля, з'явився тіль-ки у 1838 році.

Українською мовою перший переклад належитьЛесі Українці (1889 рік), але він був утрачений.Вперше надрукований роман Свіфта українськоюмовою у 1895 році у Львові (переклад ЛеваТрубацького). Класичним україномовним перекла-дом вважається перекладацька робота Юрія Лісняка.

Популярність свіфтівського героя викликала дожиття численні наслідування, фальшиві продов-ження, інсценування і навіть оперети за мотивами«Мандри Лемюеля Гуллівера». На початку XIX сто-ліття в різних країнах з'являються дуже скороченідитячі перекази «Гуллівера», що в подальшомупризвело до примітизованого сприйняття велико-го творіння доби Просвітництва, його нерозуміннята трактування на рівні фентезі.

Ключем до розуміння істинного смислу рома-ну «Мандри Лемюеля Гуллівера» ДжонатанаСвіфта варто обрати його жанрово-композиційніособливості.


У літературознавстві до сьогодні немає чіткогооднозначного визначення жанру роману ДжонатанаСвіфта. Одні називають його пригодницьким рома-ном, сатирико-фантастичним романом, інші –романом-памфлетом, романом-фентезі, романом-подорожжю, політичним сатиричним романом,сатирично-дидактичним алегоричним романом,гротескним романом, філософсько-утопічнимроманом, романом-пародією тощо. Кожне з цихвизначень жанру «Мандрів Лемюеля Гуллівера» убільшій чи меншій мірі мають право на існування.Проте варто обрати саме те визначення жанру, якемаксимально відповідає авторському задуму й добіПросвітництва, вираженням ідей і проблем якої йстав роман Джонатана Свіфта.

За словами самого письменника, його сатира втетралогії про Гуллівера має дві основні цілі:

Свіфта завжди виводило з себе зайве людськевихваляння: він писав у «Мандрах ЛемюеляГуллівера», що готовий поблажливо поставитися до

будь-якого набору людських вад, але коли до нихдодається ще й гординя, «терпіння моє виснажуєть-ся». У всіх частинах тетралогії Свіфт послідовно іяскраво показує, наскільки необґрунтована люд-ська зарозумілість.

Свіфт не поділяв ліберальної ідеї про найвищуцінність прав окремої людини; він вважав, що, нада-на сама собі, людина неминуче скотиться до звіря-чого аморалізму єгу. Для самого ж Свіфта моральзавжди стояла на початку списку людських ціннос-тей. Морального прогресу людства він не бачив(навпаки, зазначав деградацію) і ясно показав це в«Мандрах Лемюеля Гуллівера».

Захисники релігійних та ліберальних цінностейнегайно накинулися з різкою критикою на сатирика.Вони стверджували, що, ображаючи людину, він тимсамим ображає Бога як її творця. Крім богохуль-ства, Свіфта звинувачували в мізантропії, грубості йпоганому смаку, причому особливе обуреннявикликала 4-а подорож.


Назва частини роману

Стислий зміст

Частина 1. «Подорож до Ліліпутії»

Судовий лікар Лемюль Гуллівер, переживши аварію корабля, потрапляє в дивовижнукраїну, в якій проживають ліліпути, люди на зріст приблизно 15 см. Звичайна людинапотрапляє у світ карликів. Ліліпутія постає в її суспільно-політичному устрої, способіжиття місцевого населення, придворних інтригах, війні із сусідньою державоюБлефуску. Усе це читач бачить крізь призму світосприйняття самого Гуллівера. Читачсміється над безглуздою зарозумілістю ліліпутів та Ліліпутії, що алегорично є відтво-ренням життя і політики тогочасної Англії.

Частина 2.«Подорож до

Бробдінгнегу»

Йдеться про пригоди Гуллівера у країні велетнів, до якої він утік, рятуючи своє життя.Тут на нього чекають не менш дивовижні пригоди: спочатку його як іграшку за грошіпоказує фермер, його купує королева цієї країни, він переживає бій з гігантськимишершнями та стрибки на даху в лапах велетенської мавпи та обговорює європейськуполітику з королем Бробдінгнегу. Під час поїздки на узбережжя Гуллівера разом зйого будиночком хапає гігантський орел і викидає у відкрите море, де його рятуютьморяки. Гуллівер повертається додому. Ця частина алегорично представляє утопіч-ний світ ідеального суспільства згідно з ідеалами Просвітництва. Бробдінгнег –миролюбна країна, де діють конкретні закони, створені на засадах окремих основнаук. (Літературне утілення ідеалів Англійської буржуазної революції.) У цій частиніз'ясовується, що подібна цивілізація є однобокою й також заслуговує на осміяння.

Частина 3. «Подорож до Лапути, Бальнібарбі, Лаггнегг, Глаббдобдрібта Японії»

Пригоди Гуллівера в Лапуті й Бальнібарбі – це їдка сатира на спекулятивні псевдо-наукові теорії ХVІІІ століття. У третій частині висміюються взагалі наука і людськийрозум, доведені до абсолюту. Далі Свіфт продовжує розвінчання невиправданоїзарозумілості людства. У сусідній країні Глаббдобдріб Гуллівер знайомиться з кастоючарівників, здатних викликати тіні померлих, і розмовляє з легендарними діячамидавньої історії, виявляючи, що насправді все було не так, як пишуть в історичних тво-рах. Там же Гуллівер дізнається про струльдбругів – безсмертних людей, приреченихна вічну безсилу старість, сповнену страждань і хвороб. Наприкінці оповіді Гулліверпотрапляє з вигаданих країн до цілком реальної Японії, у той час практично закритоїдля Європи (з усіх європейців тоді туди пускали тільки голландців, і то лише в портНагасакі). Потім він повертається на батьківщину до дружини і дітей, але через деякий час знову відправляється у плавання.

Частина 4. «Подорож в країну гуїгнгнмів»

Гуллівер потрапляє в країну розумних і доброчесних коней – гуїгнгнмів. У цій країні єі люди-дикуни, і огидні єгу. У Гуллівері, незважаючи на його хитрощі, розпізнають єгу,але, визнаючи його високий для єгу розумовий і культурний розвиток, розміщуютьокремо на правах швидше почесного бранця, ніж раба. Товариство гуїгнгнмів описа-но в найзахопленіших тонах, а звичаї єгу являють собою сатиричну алегорію люд-ських вад.У результаті Гуллівер переймається усвідомленням величі раси гуїгнгнміві, коли вони виганяють його, впадає у важку депресію. З тих пір він практично нездат-ний спілкуватися з людьми, в яких бачить жахливих єгу. Мерзенні єгу – концентратспоконвічної людської природи, що не облагороджена духовністю. Свіфт не вдаєтьсядо моралізаторських повчань, даючи читачеві змогу зробити власні висновки –вибрати між єгу і їх моральним антиподом, химерно вбраним у кінську подобу.

Композиційна формула роману «Мандри Лемюеля Гуллівера» Джонатана Свіфта

Початок зваженому дослідженню творчостіСвіфта поклав Вальтер Скотт (1814). З кінця XIX сто-ліття у Великій Британії та в інших країнах вийшлокілька глибоких наукових досліджень «МандрівЛемюеля Гуллівера».

Проблемне запитання: яке ж із жанровихвизначень роману «Мандри Лемюеля Гуллівера»Джонатана Свіфта варто обрати як ключ до йогоістинного смислорозуміння?

Висновок: Вважаємо, що найбільш коректневизначення жанру «Мандрів Лемюеля Гуллівера» –сатирично-політичний алегоричний роман зелементами фантастики, що максимально відпо-відає авторському задуму та добі Просвітництва, заякої він був створений.

Аргументація виборуЧому сатирично-політичний роман?Осяйний образ нової людини став об’єктом

палкої агітації письменників нового часу. Всі вони – іСвіфт, і Дефо, і Вольтер, і Руссо – перш за все про-повідники нового ідеалу, педагоги, філософи, апотім уже письменники. Сучасність, така далека відїхніх теорій, вражала їх як жорстока антитеза довиплеканого та вимріяного ідеалу. Фанатики розу-му, вони ненавиділи свій час у всіх його політичнихформах. З цього погляду немає великої різниці між«песимістом» Свіфтом і молодшим його сучасникомта прихильником «оптимістом» Вольтером. Коли мипригадаємо найбільш популярний твір Вольтера,його повість «Кандід», то погодимося, що вона малочим поступається перед «Мандрами ЛемюеляГуллівера» та іншими творами Свіфта гостротоюзасудження людської підлості, розбещеності талицемірства. Безкомпромісність і радикальністьосуду того, що суперечило вимогам «здоровогорозуму», показує деяку однобічність ідеології про-світителів. Вони не могли зрозуміти закономірнос-тей історичного процесу, і це приводило їх на манів-ці в прогнозах майбутнього. Їм здавалося, щодосить тільки того, щоб розум запанував над люд-ством, і самі собою впадуть мури старого спорохня-вілого царства насильства й темряви, і на руїнахйого засяє нова держава розуму, справедливості йдобра. В цьому «теоретизуванні», відірваному віджиттєвої практики, полягають риси обмеженостіпросвітительської ідеології, зумовлені, власне, епо-хою, в яку вони жили і творили. В пафосі заперечен-ня, в ненависті до світу, створеного тією трагічною,на їх думку, випадковістю, що називається люд-ською глупотою і розбещеністю,– вся сила просві-тителів, уся революційна вага їх літературної, гро-мадської і філософської діяльності. Ця новаідеологія породила своїх борців, пропагандистів,своїх святих і мучеників. І одним з них був декансобору Святого Патріка в Дубліні Джонатан Свіфт.

Знаходячись у самому центрі політичного життяВеликобританії з її загарбницькою імперськоюколоніальною зовнішньою політикою та жорсткимиметодами правління в середині країни, ДжонатанСвіфт усією своєю творчістю намагався викриватисуспільні й людські вади. Він чітко усвідомлював, щоякість і цінність людини безпосередньо залежать відсередовища, в якому формується її характер і сві-тогляд. Тож більшість його творів, включаючи все-світньо відомі «Казку бочки», «Битву книг», «Листи

сукнороба» та «Мандри Лемюеля Гуллівера», єїдкою політичною сатирою, сповненою гротеску.«Мандри Лемюеля Гуллівера» не можна назватикнигою для дітей (фентезі) – вона писаласяСвіфтом для дорослих, і в ній позначилисяреальні погляди автора на ненависні йомупорядки і звичаї в Англії початку XVIII століття.

За переконаннями Джонатан Свіфт був просві-тителем, людиною, яка вірить у розум, необхідністьрозумного перетворення світу, тому спочатку писавпубліцистичні твори на злободенні теми – памфле-ти. В них він висміював пережитки державного ладуАнглії, війни, вади суспільства. Роман «МандриЛемюеля Гуллівера» теж твір сатиричний.Сучасники Свіфта легко упізнавали в героях романувідомих політиків, бачили в сатирично-загострено-му вигляді ситуацію у власній країні. Отже, незва-жаючи на вигаданий, фантастичний сюжет, романпоказував людям вади їхнього життя. А оскількикартина цього життя змальована пародійно, сати-рично, то людям хотілося виправити його, щось змі-нювати на краще. Власне, в цьому й полягає рольсатири.

У четвертій частині разом з появою єгу настаєвлада чистого гротеску. Спрямованість зображу-вальних елементів сатири підпорядкована такимчином загальній концепції роману: усвідомленнябезнадійності шляху розвитку людської цивілізаціїсупроводжується градацією фізіологічних деталейлюдських відправлень, які визначають характергротеску і слугують не тільки для заниження зобра-жуваних об’єктів, але й для створення загальноїатмосфери, цілісного уявлення про те, в якомуболоті опинилося людство.

Чому алегоричний роман?«Головною метою кожного мандрівника має

бути виховання розуму і доброчесності своїх спів-вітчизників за допомогою добрих чи поганих при-кладів з життя чужих країн…» – вважав ДжонатанСвіфт.

Алегорія мандрівок головного героя є головнимхудожнім засобом, за допомогою якого Свіфт уті-лює свій авторський задум – створення політичноїсатири на тогочасну Англію, деякі країни ЗахідноїЄвропи (зокрема Францію та Ірландію) та створен-ня соціальної сатири на вади людства в цілому йвади представників різних суспільних прошарківАнглії ХVІІІ століття. Алегорія, що є одним із засобівсатиричного зображення, виступає іманентнимприйомом мислення і вираження думок автора.

Яка роль елементів фантастики?«Мандри Лемюеля Гуллівера» побудовано в

жанрі морської подорожі (типова прикмета біль-шості утопічних та історичних творів, що особливонабули популярності за доби Просвітництва, коливже поширилися реалістичні твори про заморськікраїни («Робінзон Крузо» Даніеля Дефо). Романподілено на чотири частини, в яких розповідаєтьсяпро чотири мандрівки лікаря, а потім капітана бага-тьох кораблів Лемюеля Гуллівера. При реалістичнихдеталях морської подорожі, що подаються на почат-ку кожного розділу, описуються чотири фантастичнікраїни, до яких потрапляє мандрівник, докладновідображаються звичаї та порядки людей, щоживуть у цих країнах.


Свіфт вдається до використання фантастики зряду причин. По-перше, даючи волю своєї фантазіїй уяві, Свіфт створює на сторінках своєї книги фан-тастичну, неіснуючу країну – Ліліпутію (та інші краї-ни), позбавляючи владу прецеденту звинуватитийого у бунтарстві та підбурюванні народу до заколо-тів. По-друге, завдяки фантастичним химерамСвіфт оголює і гостро висміює вади сучасного йомуанглійського суспільства, його правлячих кіл.Фантастика стає частиною Свіфтової алегорії, щодало йому змогу вповні реалізувати авторськийзадум. Джонатан Свіфт, спираючись на багатовіковулітературну традицію, винаходить свої власні фан-тастичні образи й ситуації. Особливістю сатирика єте, що у свою фантастику він вносить дух точності іраціоналізму, завдяки якому фантастичність сприй-мається як реальність.

Словник літературознавчих термінів до уро-ків за романом Джонатана Свіфта «МандриЛемюеля Гуллівера»:

Сатира – гостра критика чогось, окремих осіб,людських груп чи суспільства з висміюванням, а то йгнівним засудженням вад і негативних явищ у різнихділянках індивідуального, суспільного й політичногожиття, суперечних із загальнообов'язковими при-нципами чи встановленими ідеалами. Походженнясвоє веде від давньоримської сатури. Художнізасоби сатири – гротеск, пародія, іронія в різ-них літературних жанрах – поезії, прозі, драма-тичній творчості. В образотворчому мистецтві сати-рі притаманні гумористично-сатиричний малюнок,карикатура. (Режим доступу –https://uk.wikipedia.org/wiki/Сатира)

Сатира (лат. satira, від satura – суміш, усяка вся-чина) – особливий спосіб художнього відображеннядійсності, який полягає в гострому, осудливомуосміянні негативного. У вузькому розумінні сатира –твір викривального характеру. Сатира спрямованапроти соціально шкідливих явищ, які гальмуютьрозвиток суспільства, на відміну від гумору, вонамає гострий, непримиренний характер. Частооб'єктом сатири є антиподи загальнолюдськоїморалі, пристосуванці, лицеміри, ренегати і зрад-ники, явища, які не відповідають естетичному ідеа-лові. У сатиричних творах широко використовують-ся художня гіперболізація, яка є основоюсатиричної типізації, шарж, гротеск. Сатиразародилася в усній народній творчості. Високогорівня досягла в літературі античних часів(Аристофан, Петроній, Лукіан). Розквіт в західноєв-ропейській літературі пов'язаний з іменамиДжованні Боккаччо, Франсуа Рабле, Жана БатістаМольєра, Джонатана Свіфта, Вольтера, ГенріхаГейне, Вільяма Теккерея, Анатоля Франса, МаркаТвена, Бернарда Шоу, Генріха Манна, ЯрославаГашека та ін. З-поміж українських письменників –Іван Вишенський, Григорій Сковорода, ІванКотляревський, Григорій Квітка-Основ'яненко,Євген Гребінка, Леонід Глібов, Тарас Шевченко, ІванФранко, Леся Українка, Михайло Коцюбинський,Лесь Мартович, Володимир Самійленко, ОстапВишня, Володимир Винниченко та ін.

Гротеск – тип художньої образності, який ґрун-тується на химерному поєднанні фантастичного іреального, прекрасного і потворного, трагічного ікомічного, життєподібного і карикатурного. Гротеск– найвищий ступінь комічного. Особливо яскравовиявляються сатиричні форми гротеску. За допомо-гою гротеску митець створює специфічний «гротес-кний» світ, аномальний і дивний , в якому реальне танереальне несподівано постають в органічнійєдності. Нерідко гротеск перетинається із сатирою,клоунадою, наприклад, у Джонатана Свіфта,Миколи Гоголя, Михайла Булгакова. (Режим доступу– https://uk.wikipedia.org/wiki/Гротеск)

Алегорія (іносказання) – спосіб двоплановогохудожнього зображення, що ґрунтується на прихо-вуванні реальних осіб, явищ і предметів під конкрет-ними художніми образами з відповідними асоціа-ціями, з характерними ознаками приховуваного.Алегоричні образи переважно є втіленням абстрак-тних понять, які завжди можна розкрити аналітично.Значення алегорії, на відміну від багатозначногосимволу, однозначне і відділене від образу; зв'язокміж значенням і образом встановлюється за подіб-ністю (наприклад, лев – сила, влада чи царювання).

(Режим доступу –https://uk.wikipedia.org/wiki/Алегорія)

Гіпербола (перебільшення) – вид тропа.Стилістична фігура явного і навмисного перебіль-шення для посилення виразності та підкресленнясказаної думки. Наприклад: «я казав це тисячуразів», або «височенний, як дуб». Гіпербола частопоєднується з іншими стилістичними прийомами,додаючи їм відповідне забарвлення: гіперболічніпорівняння, метафори тощо («хвилі вставали гора-ми»). Характер, що зображується, або ситуаціятакож можуть бути гіперболічними. Гіпербола влас-тива і риторичному, ораторському стилю як засібпатетичного піднесення, так само як і романтично-му стилю, де пафос стикається з іронією.Протилежний гіперболі троп – літота.

(Режим доступу–https://uk.wikipedia.org/wiki/Гіпербола_ (література)

Літота (грец. litotes – простота, помірність) –троп, різновид метонімії (протилежний за значен-ням гіперболі), в якому міститься художнє зменшу-вання величини, сили, значення зображуваногопредмета чи явища.

Літота вживається в різних родах літератури,зокрема і в прозі («Мандри Лемюеля Гуллівера»Джонатана Свіфта, «Сестра» Марка Вовчка тощо.)

Літота притаманна народному світосприйман-ню, зафіксованому у фольклорі (казки «Хлопчик-мізинчик» (у різних народів світу), «Котигорошко»,«Яйце-райце» та ін.), мотивами якого живиться літе-ратура.

(Режим доступу https://uk.wikipedia.org/wiki/Літота)

Пародія – комічне або сатиричне наслідуванняіншого художнього твору.

Пародія в перебільшеному вигляді відтворюєхарактерні особливості оригіналу. Зазвичай вона


навмисне будується на несподіваності стилістично-го і тематичного планів тексту: наприклад, «низь-кий» предмет описується «високим» стилем («бур-леск»), а «високий» – низьким стилем («травестія»).

(Режим доступу-https://uk.wikipedia.org/wiki/ Пародія)

Пародія (грецьк. parоdia – пісня навиворіт,переробка на смішний лад) – один із жанрів фоль-клору та художньої літератури, власне гумористич-ний чи сатиричний твір, в якому імітується творчаманера письменника задля осміяння її як не відпо-відної новим мистецьким запитам. Інколи пародіяпереінакшує зміст відомого твору, надає йому ново-го звучання, хоч не слід її плутати з бурлеском татравестією, які мають дещо відмінні характеристи-ки. Запровадив пародію еллінський письменникГіппонакт (помер у 530 р. до н.е.). Це був пошире-ний жанр в античну добу. «Циклоп» Еврипіда – паро-дія на «Одіссею» Гомера, «Жаби» Аристофана – натрагедії Еврипіда та ін. Зверталися до пародіїМігель де Сервантес («Дон Кіхот»), ЕразмРоттердамський («Похвала глупоті»), ФрансуаРабле («Гаргантюа і Пантагрюель»), Джонатан Свіфт(«Мандри Лемюеля Гуллівера») та ін. Вагоме місцепосідає пародія в українському фольклорі (знаме-нитий «Лист до турецького султана»); пошириласявона в часи «низового бароко» у творчості «мандрів-них дяків», а пізніше – Івана Котляревського, ПавлаБілецького-Носенка, Володимира Самійленка,Василя Еллана-Блакитного, Юрія Клена та ЛеонідаМосендза, відомих за спільним псевдонімомПорфирій Горотак, Остапа Вишні, Юрія Івакіна,Андрія Крижанівського.

Нині до жанру П. звертаються представникинеоавангардизму, зокрема Бу-Ба-Бу, які, загос-трюючи тенденції сміхової культури, вказують на«хворобливі» процеси у літературному житті, хибніхудожні принципи, пов'язані з імітат-мистецтвомколишнього соціалістичного реалізму. Крім основ-ного засобу пародії, що полягає в іронічній імітаціївисміюваного зразка, у ній посилюється функціягіперболи, шаржування деяких особливостей літе-ратурного твору (тематики, образного ладу, компо-зиції, персонажів, мовлення тощо), доведення їхніхрис до абсурду задля досягнення сподіваного сати-рично-комічного ефекту. (Режим доступу–www.ukrlit.vn.ua/info/dict/lnqg6.html)

Фантастика (від дав.-гр. – мистецтво уяви,фантазія) – жанр художніх творів, в якому за допо-могою додавання вигаданих, уявних елементівстворюється світ, відмінний від сьогоденного,реального. Основною ознакою фантастики є наяв-ність у творі фантастичного допущення – фактора,який невідомий або неможливий у реальному світі.

У літературі фантастика – сукупність літератур-них напрямів, що на противагу літературному реа-лізму (який об'єднує напрями, що описують сучасніабо минулі події, що є звичними та звичайними від-повідно до сучасних уявлень) описують явища, котрівважаються наразі неможливими (наукова фантас-тика), вважаються нездійсненними та принциповонеможливими відповідно до загальноприйнятихданих сучасної науки (фентезі, казка, містика тафантастика жахів), описують страхи людства та

майбутні катастрофи чи їх наслідки (фантастикажахів, апокаліптична та постапокаліптична фантас-тика) у реальному або чарівному світі чи зображу-ють альтернативний погляд на історичні події або нагеографію світу (альтернативна фантастика), чинавіть просто показують загублені світи, найближчемайбутнє, віддалене майбутнє або ж минуле затогочасних соціальних, політичних чи інших обста-вин та стану розвитку науки і техніки, тощо. (Режимдоступу – https://uk.wikipedia.org/wiki/Фантастика)

V. З’ясування первинних вражень від прочи-тання тексту твору Джонатана Свіфта «МандриЛемюеля Гуллівера»

– Розкажіть, наскільки легко (чи важко) читаласякнига Джонатана Свіфта «Мандри ЛемюеляГуллівера». Яка її повна назва? (Повна назва книги:«Мандри до деяких віддалених країн світу в чоти-рьох частинах: Твір Лемюеля Гуллівера, спочаткухірурга, а потім капітана кількох кораблів» (англ.Travels into Several Remote Nations of the World, inFour Parts. By Lemuel Gulliver, First a Surgeon, andthen a Captain of several Ships).

– У якому стані ви переважно перебували –веселощів, здивування чи суму, читаючи роман промандрівки Гуллівера?

– Чи все у творі вам зрозуміло? Що потребуєдодаткового пояснення?

– Від чийого імені ведеться оповідь у творі?Чому Джонатан Свіфт дав право говорити про при-годи самому головному героєві? Чи тільки зарадистворення ефекту достовірності? (Свіфт дав правоговорити в книзі «Мандри Лемюеля Гуллівера»самому головному героєві перш за все з політичнихміркувань, адже підписати його власним ім’ям булодосить небезпечно для автора, що виступив у творіз різкою сатирою на тогочасну англійську дійсність іполітику.)

– Про що цей твір?– Яким ви собі уявляли дійових осіб твору? Хто з

них викликав ваші симпатії, а хто з персонажіввидався огидним чи неприємним? Чому?

– На які запитання за змістом ви хотіли б отри-мати відповіді?

VІ. Аргументація і виставлення оцінок заурок

VІІ. Домашнє завдання:Уважно перечитати частину І роману «Мандри

Лемюля Гуллівера» Джонатана Свіфта.Поміркувати над сенсом зображення пригод

головного героя у Ліліпутії.

Урок №5Тема: Сенс зображення пригод Лемюеля

Гуллівера в частині І «Подорож до Ліліпутії»роману «Мандри Лемюеля Гуллівера»Джонатана Свіфта. Аналіз І розділу твору

Мета: розпочати аналітичне дослідження І час-тини роману Джонатана Свіфта «Мандри ЛемюеляГуллівера» з позиції сенсу зображення пригодголовного героя у Ліліпутії, цілісно проаналізувавшиІ розділ роману, розкрити сатирично-алегоричнийпідтекст пригод Гуллівера в зв’язку з авторськимзадумом твору; звернути увагу учнів на роль худож-ніх засобів, використаних автором для зображення


пригод героя роману Свіфта; вчити учнів критичномислити, сприймати твір Свіфта про Гуллівера якпродукт поглядів самого автора на добуПросвітництва, суспільство й людину.

Обладнання: на вибір учителя фрагменти міні-серіалу «Мандри Гуллівера» (у 2 серіях), виробниц-тво США, Великобританія, 1996 рік, режисер ЧарльзСтаррідж, у ролі Гуллівера Тед Дансон. Серія 1, 2. –Режим доступу – https://my-hit.org/film/183168/

Епіграф: Головна мета, яку я собі поставив увсіх своїх працях,– швидше обра жати людей, ніж їхрозважати, і якби я здолав довершити свої намірибез шкоди для себе, був би з мене найпліднішийписьменник на світі…


Хід уроку


Мотивація навчальної діяльності учнів

ІІІ. Актуалізація опорних знань– Яку роль відігравала література в добу

Просвітництва? (Література вийшла за межі «при-дворного мистецтва», яким вона була за часів міц-ного абсолютизму. Письменник виступає тепер уролі громадського речника, в ролі учителя моралі,сміливо викриває хиби державного апарату й конк-ретних його представників, спираючись на підтрим-ку та співчуття прогресивної частини суспільства.Література перетворилася на трибуну прогресивноїсуспільної і політичної думки.)

– Що, по-вашому, підготувало появу творівДжонатана Свіфта? (Причиною появи творів Свіфтабуло народження нової суспільної ідеології, підгото-ваної соціальним розвитком Англії протягом сто-літь, який саме в цей час піднісся на рівень буржуаз-них відносин – ідеології Просвітництва. Просвітникистворили модель ідеального суспільства й ідеальноїлюдини, підвалинами якої вважали гуманізм, демо-кратію й освіту. Проте між мріями й ідеалами про-світників та реаліями життя лежала прірва. Своїмталантом мислителі й письменники ХVІІІ століття, втому числі й Джонатан Свіфт, піднялися на такувисочінь, з якої розкрились перед ними всі хиби, усянесправедливість тодішнього класового ладу.Своєю «незалежною» позицією літератора й публі-циста Свіфт символізував нову силу – силу друкова-ного слова, право людини інтелекту, що має усі під-стави вимагати до себе пошани й уваги.)

– Яким було ставлення Свіфта до правлячихполітичних партій? Виразником прагнень якої час-тини суспільства він був? Як це позначилося на йогоромані «Мандри Лемюеля Гуллівера»? (Свіфт буввиразником прагнень передових кіл дрібної буржуа-зії англійського суспільства, а в лавах пануючихполітичних партій торі й вігів був випадковим «гос-тем», оскільки його не могли задовольнити хиби йвади державного апарату станового королівства,які він чітко бачив і критикував. Його роман «МандриЛемюеля Гуллівера» – це двоплановий твір, що всвоєму сатирично-алегоричному підтексті, з одногобоку, спрямований проти вад людини, а з іншого –проти вад суспільства.)

– За словами дослідника творчості ДжонатанаСвіфта професора А. Шамрая, роман «МандриЛемюеля Гуллівера» – «це одна з найсумніших кни-жок в історії європейської літератури, найгострішийпамфлет на людство, але написано цю книжку не внападі хворобливої мізантропії, а з почуттям «нена-видячої любові» до людини. Зневага і обурення, щоподекуди просто б’ють в очі зі сторінок «Гуллівера»,не є наслідком лихої вдачі письменника, як то інодіпишуть історики літератури, а збуджені глибокоюобразою за людину, якою вона є, при гострій свідо-мості того, якою вона має й повинна бути. Саме вірав людину, захована під личиною жорстокого скепси-су, диктувала авторові нещадні рядки, в яких безог-лядному осудові піддавалися соціальні, політичні тапобутові форми людського суспільства, яким йогоуявляв собі Д. Свіфт» (…) «Сама непримиренністьтону, завзята агресивність вихваток Свіфта свідчатьпро певні дидактичні завдання, про бажання вжитигострих ліків на тяжкі, але не безнадійні хвороби. З цього погляду сатира Свіфта виглядає оптиміс-тичніше за «лагідну іронію» письменника іншоїдоби, Анатоля Франса, який, незважаючи на позір-но доброзичливе ставлення до людства, не можеприховати безнадійного свого скепсису щодо йогомайбутнього. Отже, ненависть і погорда зарадивищої любові – такий, сказали б ми, моральний тонцієї незвичайної казки». Виокреміть з висловлю-вань науковця головну позицію автора в створенніроману «Мандри Лемюеля Гуллівера». Як ви розу-мієте вислів «ненавидяча любов» до людини?

ІV. Аналітичне дослідження тексту в просто-рі означеної теми (за україномовним перекла-дом Юрія Лісняка)

Герменевтична бесіда– З якою метою, по-вашому, Свіфт, перш ніж

розпочати розповідь про мандри ЛемюеляГуллівера, надає два позасюжетні елементи «Листкапітана Гуллівера до свого родича Сімпсона» тазвертання «Видавець до читача»? Для аргументаціївідповіді наведіть цитати з цих фрагментів тексту.(Висновки професора А. Шамрая: «Звертаючись упередмові до своїх читачів від імені Гуллівера, Свіфтодразу стає в позу людини, яка навіть припуститине може, що знайдеться хтось, хто не повірить тимфантастичним пригодам, про які розповідається вчотирьох книгах «Мандрів».

«Якби присуди єгу могли хоч трохи вплинути намене, то я мав би серйозні підстави скаржитись, щодеякі з них насмілюються га дати, ніби книга про моїподорожі – лише витвір моєї уяви, і навіть натяка-ють, що гуїгнгнмів та єгу не існує на світі, так само які мешканців Утопії. Проте мушу признатись: менініколи не доводилося чути, щоб хоч один єгу мавнахабство заперечувати існування тубільцівЛіліпутії, Бробдінгрегу (слово це слід вимовлятисаме так, а не помилково – Бробдінгнег) і Лапутиабо факти, які я розповів про них, бо істина одразуж переконує кожного читача...»

А в передмові ніби від видавця рукопису«Гуллівера», його родича Сімпсона, ще й додається:«Можна з певністю твердити, що все, описане вцьому рукописі,– щира правда, та це й не дивно, боавтор його такий відомийсвоєю правдивістю, щосеред сусідів у Редріффі, коли хтось хоче довести


що-небудь, стало немов за приказку: «Це така прав-да, наче сказав містер Гуллівер».

Отже, тут стягнуто усі можливі «аргументи» –логічні й психологічні– для доказу того, що все, прощо розповідається в романі, «достеменна правда».)

– Яким чином авторський задум книги Свіфтапро Гуллівера збігається з намірами ЛемюеляГуллівера як автора мемуарів про власні мандрівки?Порівняйте вислови головного героя зі словамиДжонатана Свіфта, узятими за епіграф до нашогоуроку. («Далі, я нарікаю на власну прикру нерозсуд-ливість, через яку піддався на умовляння й хибнідокази, як Ваші так і інших осіб, і всупереч власнійдумці дав згоду на видання моїх «Мандрів». Звольтезгадати, скільки разів, коли Ви наполягали на своє-му, посилаючись на громадське добро, просив яВас узяти до уваги, що єгу належать до породи тва-рин, зовсім не здатних виправитись із допомогоюнапучувань та прикладів. Так воно й вийшло: хоч осьуже шість місяців, як книжка моя править усім запересторогу, я не тільки не бачу, щоб вона поклалакрай зловживанням та порокам – принаймні нанашому маленькому острові, як я мав підстави спо-діватися,– але й не чув, щоб вона хоч раз справилавплив згідно з моїми намірами. Я просив Вас пові-домити мене листовно, коли припиняться партійнічвари та інтриги; коли судді стануть освіченими тасправедливими, а адвокати – чесними та помірко-ваними і набудуть хоч крихту здорового глузду; колиСмітфілд осяє полум'я від пірамід, вивершених іззбірників законів; коли система виховання молодоїзнаті докорінно зміниться; коли виженуть геть ліка-рів; коли самиць єгу прикрашатимуть цнотливість,честь, правдивість та здоровий глузд; коли палацита міністерські приймальні будуть ретельно вичи-щені й підметені, а розум, заслуги та освіченість –винагороджені; коли всіх, хто ганьбить друкованеслово прозою або віршами, засудять на те, щоб їстисамий папір і вгамовувати спрагу самим чорнилом.На ці і тисячу інших поліпшень я твердо розрахову-вав, здавшись на Вашу підмову; вони ж бо прямовипливали із настанов, поданих у моїй книжці.І треба визнати, що сім місяців – достатній час, щобзвільнитися від усіх пороків та безумств, до якихсхильні єгу, якби вони хоч трошки були здатні додоброчесності та мудрості. Але в своїх листах Ви нетільки не відповіли на мої сподіванки, а ще обтяжує-те щотижня нашого листоношу пасквілями, комен-тарями, міркуваннями, зауваженнями та другимичастинами твору; з них я бачу, що мене обвинувачу-ють у наклепі на високих сановників, у приниженнілюдської природи (бо писакам ще вистачає зухва-лості величати її так) і в ображанні жіночої статі.Я вважаю також, що вигадники цих нісенітниць недійшли згоди між собою, бо одні з них не хочутьвизнавати мене за автора моїх «Мандрів», а іншіприписують мені книжки, до яких я зовсім непричет-ний»; «Мушу відверто признатися, що після повер-нення з останньої моєї подорожі деякі вади, власти-ві моїй натурі єгу, ожили в мені внаслідок неминучогоспілкування з небагатьма представниками Вашоїпороди, зокрема з членами моєї родини. А то я ніко-ли не взявся б до безглуздих спроб поліпшити поро-ду єгу в нашому королівстві. Але тепер я назавждивідмовився від таких маячних планів».

Висновок: і сам Свіфт, і його герой-автор маютьнамір виправити сповнену усіляких вад людськуприроду. Для письменника і його героя їхні сучасни-ки – це єгу – брудні, хитрі, жорстокі й підлі істоти.Єгу – карикатура на людину, але в цій карикатурінадзвичайно тонко схоплені риси схожості з оригі-налом. Листом Гуллівера та передмовою видавцяСвіфт зміщує площини реальності в бік фантастич-ного, залишаючи героя, однак, у світі сучасної авто-ру цілковито «нормальної» Англії.)

– Який сенс має ця гра з читачем, всі ці «логічні»та «психологічні» докази реальності й достовірностіописаного в «Мандрах Лемюеля Гуллівера»? (Читачмає вловити нерозривний зв'язок усього диво-вижного й нереального, що відбулося зГуллівером, з власним життям, із суспільно-політичною ситуацією в країні, і неважливо, чице Англія та Західна Європа ХVІІІ століття, чи цесучасний світ ХХІ століття. Мета автора – здиву-вати, настрахати, змусити мислити читача йвикликати у нього бажання позбавитися тихстрашних вад – людських та суспільних, про якійдеться в книзі про дивовижні мандри ЛемюеляГуллівера.

На думку С. Тіхоненко, «автор проводитьГуллівера та читачів шляхом своїх міркувань пролюдство та Людину в цілому. Свіфт, як він поясню-вав, передбачав не розважити, а роздратувати сус-пільство, і це йому вдалося в повній мірі, тому що«Подорожі Гуллівера» за кількістю тлумачень і варіа-цій навряд чи зрівняються з будь-якою іншою кни-гою».)

– Розкажіть про особливості композиції І части-ни роману Свіфта. Яку роль, по-вашому, відіграютьпідзаголовки розділів?

(Композиційна формула І частини роману«Мандри Лемюеля Гуллівера» ДжонатанаСвіфта:

Розділ І. Автор оповідає дещо про себе та просвою родину. Перші спонуки до мандрів. Його кора-бель розбивається, але він рятується, кинувшись ухвилі, і щасливо дістається берега країни ліліпутів.Його беруть у полон і відвозять у глиб країни

Розділ II. Імператор Ліліпутії в супроводі бага-тьох вельмож приходить подивитись на автора вйого ув'язненні. Опис особи та одягу імператора. До автора приставлено вчених, щоб учити його лілі-путської мови. Своєю сумирною поведінкою вінздобуває прихильність імператора. Обшукуютькишені автора і відбирають у нього шаблю та пістолі

Розділ III. Автор дуже своєрідним способомрозважає імператора і його придворних дам такавалерів. Опис придворних розваг у ліліпутів.Авторові на певних умовах дають волю)

Розділ IV. Опис Мілдендо, столиці Ліліпутії, таімператорського палацу. Розмова автора з першимсекретарем про державні справи. Автор пропонуєімператорові послуги у воєнних діях

Розділ V. Автор надзвичайно дотепним спосо-бом запобігає ворожому нападові. Йому даютьвисокий почесний титул. Приїздять посли імперато-ра Блефуску і просять миру. Пожежа в покоях імпе-ратриці внаслідок необережності. Придуманийавтором спосіб урятував решту палацу


Розділ VI. Про жителів Ліліпутії; їхня наука,закони та звичаї; система виховання дітей. Як живавтор у цій країні. Реабілітація в наших очах однієївельможної дами

Розділ VII. Автор, діставши звістку про наміробвинуватити його в державній зраді, тікає доБлефуску. Як прийнято його там

Розділ VIII. Авторові трапляється щасливанагода покинути Блефуску, і після деяких труднощіввін повертається цілий і неушкоджений на батьків-щину)

– На основі змісту І розділу частини І роману«Мандри Лемюеля Гуллівера» створіть стислу біо-графічну довідку про головного героя твору, якийвиступає у ролі автора опису його пригод у Ліліпутії.Поясніть, чому герой розповідає про себе з диво-вижною математичною точністю? (Можливий варі-ант відповіді: Лемюель Гуллівер походив зНоттінгемпширу й був третім серед п’яти синівсвого батька, людини небагатої. З 14 до 17 роківнавчався у коледжі Еманюеля в Кембриджі. З 17 до21 року навчався медицини у видатного лондон-ського хірурга Джеймса Бетса, додатково самостій-но вивчаючи навігацію та математику, мріючи проподорожі. Наступні майже 3 роки вивчає медицину вЛейдені, після чого стає судовим лікарем. Першаморська подорож на кораблі «Ластівка» тривала триз половиною роки. За порадою лікаря БетсаГуллівер оселився у Лондоні, одружившись з МеріБертон й отримавши лікарську практику. Через 2роки він знову подався у море, де «протягом шестироків був лікарем на двох кораблях, не раз відвідав-ши Індію та Вест-Індію, і трохи збільшив свої статки.На дозвіллі читав твори найкращих сучасних і давніхавторів, бо завжди брав з собою у плавання багатокнижок; а буваючи на березі, приглядався до побутута звичаїв людей і вивчав чужі мови, до яких маввеликий хист завдяки добрій пам'яті. Остання подо-рож моя була не дуже щаслива, і, стомлений морем,я вирішив осісти вдома, при дружині та дітях». «Трироки чекав я, що мої справи покращають, але вреш-ті прийняв вигідну пропозицію капітана ВільямаПрічарда – власника судна «Антилопа», що самезбирався вирушити до Південного моря. Ми від-пливли з Брістоля 4 травня 1699 року, і спочаткунаша подорож минала цілком успішно».

На думку дослідника творчості ДжонатанаСвіфта М. Заблудовського, Свіфт – син математич-ного та раціоналістичного століття Ньютона іДекарта. Його реалістична фантастика просякнутадухом раціоналізму. Ця багата фантастика підпо-рядковується холодному й гострому розуму. Тому ійого герой, якому він надає право говорити відсвого імені, постає перед нами таким же раціоналіс-тичним і дещо науково заангажованим.)

– Спираючись на текст першого розділу й ство-реної біографічної довідки, зробіть висновок, якоюлюдиною був Лемюель Гуллівер. Наскільки йогоможна вважати узагальненим типом людини добиПросвітництва? (Гуллівер – представник середніхпрошарків англійського суспільства, людина освіче-на й наполеглива, яка намагається розвивати своєуявлення про світ, опановуючи основи наук та іно-земні мови, прагнучи подорожей. Однією з провід-них ідей доби Просвітництва була ідея отримання

освіти усіма представниками суспільства, незалеж-но від їх стану й статку. Це, на думку просвітників,мало стати основою щасливого життя людини вщасливому ідеальному суспільстві. Тож у цьомусенсі ми можем вважати образ Гуллівера певнимтипажем, моделлю людини епохи Просвітництва.)

– Чи можна Гуллівера вважати щасливою люди-ною? Чи тільки пізнання світу штовхає його до ман-дрів? (Майже у 40 років він не має достойного заро-бітку, щоб утримувати родину й вдосконалюватисядуховно. Свіфт відразу ставить проблему – щозаважає людині освіченій бути щасливою?)

– Доведіть, що мандрівка Гуллівера, що розпо-чалася доволі звичайно, мали незвичайні наслідки.Як ви думаєте, чому під час аварії «Антилопи» вряту-вався тільки Гуллівер?

Перегляд фрагменту міні-серіалу «МандриГуллівера», у якому зображено катастрофукорабля та порятунок Гуллівера на березіЛіліпутії

– Навіщо, по-вашому, Свіфт закинув свого героядо Ліліпутії? Дослідник А. Інгер вважає, що особли-вість, гротескність роману полягає в тому, що чита-ча запрошують до дивних незнаних країн, протепоступово він усвідомлює, що його обдурили, «при-везли» до таких знайомих місць. Автор роману про-понує читачам поглянути на їхній світ та самих себезовсім з іншого ракурсу. Чи погоджуєтеся ви з дум-кою науковця? Наведіть аргументи. (Поставившиперед собою завдання викрити суспільні та людськівади сучасного йому світу, Свіфт обирає інакомов-лення, алегорію, щоб мислячий читач «упізнав» укарикатурному зображенні Ліліпутії такий знайомиййому потворний і жорстокий світ Англії та й усієїЄвропи ХVІІІ століття, переповнений ницістю, мізер-ністю, продажністю, невіглаством і стражданнями.)

– Поясніть, чому світ, до якого потрапляєГуллівер, урятувавшись від аварії, ставить герояперед низкою нових випробувань? Яку роль у цьомувідіграє сон героя та хронотоп І розділу «Подорожідо Ліліпути»? (Ліліпутський мікрокосм оточує тазамикає Гуллівера під час його сну: це класичне вве-дення в казку тут чітко мотивоване. Він заснув «відвтоми, спеки, а також від випитої ще на кораблі пів-пінти бренді». Навіть художній хронотоп твору міс-тить у собі різкий контраст: з одного боку, м’яканизенька трава, мілке море створюють ілюзію без-пеки, з іншого – цей світ несе смертельну загрозудля Гуллівера. Прокинувшись, герой опиняється вполоні дивних чоловічків, які ставляться до ньоговороже. Гротескним є само по собі сприйняттяГуллівера, не як людини, а як чудовиська. Водночассам Гуллівер в очах ліліпутів стає тим самим гротес-кним тілом, яким був Гаргантюа у художньому світіроману Рабле, слід згадати опис трапези Гулліверата реакцію чоловічків. Проте, на відміну від Рабле,який і не намагався бути правдоподібним, Свіфтстворює так званий математичний гротеск: йоголіліпути рівно шість дюймів, все у Ліліпутії так само,як і у реальному світі, тільки удванадцятеро менше.Образ Гуллівера з кожним «контактом» зі світомЛіліпутії та його мешканцями набуває все більшегротескних рис: його покірливість на агресію ліліпу-тів викликає здивування та сміх читачів. Поєднаннянеймовірної сили героя та його готовності


підкорятися маленьким можновладцям створюютьгротескний образ Гуллівера, який є уособленнямнароду. (Думки науковця В. Муравйова)

– Чи можна вважати, що в частині І «Подорож доЛіліпути» Гуллівера зображено велетнем? (Ні. Він –звичайна людина. Але для карликів, що живуть тут,він велетень, Чоловік-Гора. Порівняйте, у ІІ частинітвору Гуллівер також не збільшується й не зменшу-ється, він залишається самим собою, але з позиційвелетнів, що населяють Бробдінгнег, він – карлик,комаха.)

– Доведіть, що світ Ліліпутії, до якого потрапивГуллівер, – це світ безрадісний і похмурий. Що єголовною причиною такого сприйняття? ЧомуГуллівер не застосував силу для свого звільнення?(Ліліпутія постає перед нами через бачення їїГуллівером. Спочатку нелюдська утома не дає йомудетально роззирнутися довкола, а коли він проси-нається, то йому вже не до задоволення цікавості –він утратив головне – свободу, ставши в’язнемтисяч пігмеїв, що скрутили його мільйонами ниток.

Мета Джонатана Свіфта, на думку С. Тіхоненко,полягає у тому, щоб змалювати стан людини,яка відчуває на собі ланцюги психологічного,політичного, соціального та економічного раб-ства. Свіфт у своєму романі за допомогою сати-ри висміює покірність, наслідком якої є втратасвободи.)

– Розкажіть про пригоди Гуллівера в Ліліпутії. Якіз них ви вважаєте доленосними в долі героя?

– Поясніть, навіщо автор утримував свого герояу Ліліпутії цілих 9 місяців і 13 днів?

VІ. Рефлексія– Схарактеризуйте зображення місцезнаход-

ження Гуллівера стосовно площини землі у першо-му розділі твору. У чому полягає його алегорич-ність? Як це пов’язано з авторським задумом тасенсом зображення пригод головного героя романуСвіфта? (Примітка: цей етап роботи може супро-воджуватися переглядом фрагментів з міні-серіалу«Мандри Гуллівера» (1996 року).)


Гулліверрятується відзагибелі, дістав-шись землі

Герой засинає, знесилений від переживань і втоми. (Він лежить горілиць.) Гуллівер проспав «щонайменшедев’ять годин». (Хибне відчуття свободи й порятунку.)

Який сенс має зображення в екрані-зації сплячого Гуллівера обличчямдо землі? (У творі герой засинаєгорілиць.)

Гуллівер лежитьобличчям про-сто неба й неможе поворух-нутися.

«...мої руки та ноги так само, як і мов довге густе волосся,були міцно прив'язані до чогось на землі. Все моє тіло,від пахв до стегон, було обплутане тонкими мотузочками.Я міг дивитися лише вгору…»

Поза незручна. Герой не може вільноволодіти своїм тілом. «...я аж застог-нав зі злості та з болю і знову спробу-вав звільнитись, але тоді чоловічкивипустили ще більше стріл, а декотрінамагалися колоти мене списами вбоки…» «Я подумав, що найобачні-ше буде лежати поки що тихо, авночі з допомогою вже вільної лівоїруки визволитися зовсім».

Ліліпути готуютьповіз дляГулівера, донього зверта-ється вельможа.Гуллівер лежить,частково при-пнутий до землі.

«Я відповів йому небагатьма словами, але якнайпокірні-шим тоном…», «Я майже помирав з голоду…», «мені нераз кортіло схопити в жменю сорок чи п'ятдесят з тих, якінавернуться під руку, і скинути їх на землю. Однак, зва-живши на все те лихо, якого я вже натерпівся (а вони, яквидно, могли заподіяти мені ще й гіршого), а також навласну урочисту обіцянку (бо так тлумачив я своюпокірливу поведінку), я зразу й відмовився від свого намі-ру. До того ж я вважав, що це була б невдячність долюдей, які так гостинно поводилися зі мною і так щедрочастували мене».

Чим продиктована надзвичайнапокірність Гуллівера? (ПокірністьГуллівера продиктована спочаткуйого голодом і спрагою, фізіологічніпотреби заважають йому тверезо оці-нити стан в’язня, у якому він опинив-ся. Проте головна причина не вцьому, а в звичці коритися тому, начиєму боці сила. Це характернодля народних мас, які шукаютьвиправдання своїй покірності йвтраті свободи. Рабська психологіянароду не могла бути викорінена, надумку Свіфта, навіть під впливом осві-ти та гуманістичних ідеалів. Тому вінстворює низку ще більш тяжкихвипробувань для свого головногогероя, що є уособленням і узагаль-ненням образу народних мас, якимивін їх бачив: трішечки кращими за єгу.)

Гуллівер знака-ми дає знатиліліпутам, щохоче визволити-ся; він продов-жує лежати,частково при-пнутий до землі.

«Посланець його величності, видно, досить добре зрозу-мів мене, бо заперечливо похитав головою і жестомпояснив, що мене відвезуть до столиці як полоненого.Воднораз іншими знаками він дав мені зрозуміти, що яматиму вдосталь їсти та пити і що зі мною поводити-муться дуже добре. Тоді мені знов спало на думкуспробувати розірвати пута. Але, відчувши пекучий більна обличчі та руках, які вкрилися пухирями (а подекудище стирчали стріли), і помітивши, що ворогів моїх сталоще більше, я на мигах показав їм: хай вони роблять зімною що хочуть».

Народ не раз намагався отримативолю, але, отримавши їжу й більшлояльне ставлення від можновлад-ців, зрікався боротьби й залишався устані «робіть зі мною, що хочете».

Висновок: Епоха Свіфта була часом великоїідейної революції, що її ми називаємоПросвітництвом, часом потужного розумового руху,що почався, власне, за два століття раніше, аледосяг найбільшої сили саме у XVIII столітті.Соціальні та політичні передумови цієї ідейної рево-люції відомі. Повільно занепадав феодалізм, вирод-жувалося все те, що пов’язане було з цією економіч-ною формацією в політичних, побутових, етичних,ідейно-мистецьких відносинах. І це затяглося накілька століть. Втратила свою роль церква як керів-на організація на ідеологічному фронті протягомдовгого ряду століть, занепадав авторитет королів-ської абсолютної влади, пригноблені маси підніма-лися проти своїх одвічних гнобителів... Ішов повіль-ний, але невпинний розклад «тисячолітньогоцарства» з усією різноманітністю його моральних таполітичних надбудов... Також поволі на руїнах йогоокреслювались нові часи, ще не усталені формисуспільних взаємин. Для передової інтелігенції, щостала в перші лави в цій боротьбі проти старого,типовим було гостре розуміння того, що старий світвіджив. Починаючи з XVI століття, ЕразмРоттердамський, Томас Мор, Ульріх фон Гуттен,Рабле та інші представники гуманізму XVI століттяуже на повну силу проголошують права звільненоговід усяких забобонів розуму як вищого судді й арбіт-ра в суспільному та приватному житті людини.Двома століттями пізніше цей культ розуму підно-ситься на недосяжну височінь.

Дефо, Свіфт – в Англії, Вольтер, Руссо, Дідро – уФранції та численна армія інших представників ново-го ідейного напряму виступили як фанатичні пропа-гандисти цієї нової релігії, «релігії розуму». В свідо-мості інтелігента XVIII століття це був великийпереворот, що з корінням виривав тисячолітні уяв-лення й поняття про добро і зло, про справедливістьі несправедливість, про природу і людину. Здоровийглузд став єдиним мірилом всього існуючого. Зависловом Гегеля, світ був поставлений на голову,спочатку в тому розумінні, що людська голова і тіположення, які вона відкрила за допомогою свого

мислення, виступили з вимогою, щоб їх визналиосновою всіх людських дій і суспільних відносин, апотім і в тому ширшому розумінні, що дійсність, якасуперечить цим положенням, була фактично пере-вернута зверху донизу. Всі попередні форми суспіль-ства і держави, всі традиційні уявлення були визнанінерозумними і відкинуті, як старий мотлох; світ доцього часу керувався лише передсудами, і все йогоминуле заслуговує лише жалю і зневаги. Тепер впер-ше зійшло сонце, настало царство розуму, і з цьогочасу забобони, несправедливість, привілеї і гноблен-ня повинні поступитися місцем вічній істині, вічнійсправедливості, рівності, яка випливає з самої при-роди, і невід’ємним правам людини.

Проте Джонатан Свіфт одним із перших середмислителів світу усвідомив, що це царство розумубуло не чим іншим, як ідеалізованим царством осві-ченої буржуазії, яка, отримавши владу, не дала ходупрактичному втіленню ідеалів Просвітництва, й вонияк були утопією, так нею й залишилися. У цьомусенсі роман «Мандри Лемюеля Гуллівера» та зобра-ження пригод і подорожей головного героя й сталивираженням розуміння Свіфтом істинного стануречей в усій Західній Європі ХVІІІ століття, сучасногойому англійського суспільства з його проблемами йвадами, стану народних мас, позбавлених актив-ності у боротьбі за свої права, приречених на раб-ське покірне існування (тільки б не вмерти з голо-ду!), та критикою людства в цілому й людинизокрема з комплексом їх хиб і вад, що не дають під-нятися на ноги й жити життям, достойним Людини.

VІІ. Аргументація й виставлення оцінок заурок

VІІІ. Домашнє завдання:1. Переглянути ключові фрагменти першої час-

тини роману «Мандри Лемюеля Гуллівера»Джонатана Свіфта (розділи ІІ-VІІІ).

2. Особливу увагу звернути на зображення зви-чаїв та устрою Ліліпутії та входження Гуллівера всистему ліліпутської моделі життя.

3. Дібрати цитати до характеристики образуГуллівера.


Гуллівер наповозі, міцнозв’язаний, вінспить, випившисонне зілля.

«Дев'ятсот найдужчих чоловіків тягли канати за допомо-гою безлічі блоків, почеплених на стовпи, і через тригодини я вже лежав на платформі, міцно прив'язаний донеї».

Чому Гулліверу не дозволяють само-му лягти на повіз? Чому операціюперенесення на повіз він переживаєу сонному стані? Порівняйте звисловом «приспати пильність».

Гуллівер у станіраба в столиціЛіліпутії, вінприпнутий лан-цюгами, навка-рачки можезалізти до своєїтак званої нової«домівки», можев ній «простяг-тись на ввесьзріст». Чого неможе зробитиГуллівер? (Він не може(чи не потре-бує?) випрос-татися наповний зріст!)

«На площі, де зупинився повіз, стояв старовинний храм,що вважався найбільшим у всій державі. За кілька роківперед тим, осквернений брутальним убивством, він утра-тив для цього релігійного народу своє священне значен-ня. Повиносивши звідти всі оздоби та культове начиння,його почали використовувати для різних громадськихпотреб. Цю будівлю й призначено було мені за житло.Головні двері, звернені на північ, були чотири фути зав-вишки і два завширшки, і я вільно міг пролізти крізь них.Обабіч дверей, дюймів за шість від землі, було по неве-личкому віконцю. Крізь ліве вікно імператорські коваліпросунули дев'яносто один ланцюг розміром з ланцюжокна годиннику європейської дами і примкнули їх тридцять-ма шістьма замками до моєї лівої ноги». «Ланцюги, якимимене прикували за ліву ногу, були зо два ярди завдовжкиі не тільки давали мені змогу ходити туди та сюди, опи-суючи півколо, а й, закріплені на віддалі чотирьох дюйміввід дверей, дозволяли залазити в храм і лежати там, про-стягтись на ввесь зріст».

Чому, по-вашому, помешканнямГуллівера став саме старовиннийхрам, що втратив своє священнезначення? Доведіть, що Гулліверопинився у стані дворового собаки,припнутого до своєї будки. ЧомуГулліверові не дають свободи? (Усіпросвітницькі ідеї про рівність усіхлюдей в суспільстві так і залишали-ся чистою теорією, а народ як зна-ходився у рабському становищі дотого, так і тепер перебував у станібезправного раба, чия свободасягає не далі ланцюгів, якими вінприпнутий.) Чого найважливішогоне усвідомлює Гуллівер? (Він неусвідомлює, що його життя – цежиття раба, бо є носієм рабськоїпсихології.)

Урок № 6Тема: Образ Гуллівера як художнє втілення

просвітницьких ідеалів Джонатана СвіфтаМета: продовжити текстуальне дослідження

роману Джонатана Свіфта «Мандри Гуллівера» (роз-ділів ІІ-VІІІ), зробивши головний акцент на з’ясуваннізвичаїв та державного устрою Ліліпутії та характе-ристиці образу Гуллівера, крізь призму сприйняттяякого подано художню модель Ліліпутії; розкрититісний зв'язок образу Гуллівера й усього романуСвіфта з його просвітницькими переконаннями;вчити учнів усвідомлювати специфіку певної куль-турно-історичної доби та особливості її художньоговідтворення в літературі; розвивати й удосконалю-вати навички поглибленого смислового досліджен-ня тексту й усвідомлення його значення для форму-вання власних світоглядно-естетичних позицій;сприяти формуванню критичного ставлення до реа-лій сучасності та активної життєвої позиції.

Обладнання: на вибір учителя фрагменти міні-серіалу «Мандри Гуллівера» (у 2 серіях), виробниц-тво США, Великобританія, 1996 рік, режисер ЧарльзСтаррідж, у ролі Гуллівера Тед Дансон. Серія 1, 2.

Епіграф: Немає людини більш сліпої, ніж та, якане хоче бачити.


Хід уроку

І. Організаційний моментІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів– Уважно прочитайте слова Джонатана Свіфта,

узяті за епіграф до нашого уроку. Поміркуйте, якуголовну мету ми маємо поставити перед собою,продовжуючи опановувати сенс смислового наван-таження його складного месиджу людству, роману«Мандри Лемюеля Гуллівера»? (Головне завдання– побачити, почути й зрозуміти, що найбільше турбувало геніального митця й мислителяПросвітництва Джонатана Свіфта, що він хотів

донести своїм єдиним романом до читача, свогосучасника, й читача наступних поколінь, чим йогокнига про Гуллівера може бути корисною нам, укра-їнцям ХХІ століття.)

ІІІ. Оголошення теми й завдань урокуУчитель. Ми продовжуємо текстуальне дослі-

дження роману Свіфта про Гуллівера, й сьогодніголовний акцент робимо на характеристиці світу, доякого потрапив головний герой, та характеристиціГуллівера як образу людини доби Просвітництва.

ІV. Текстуальне дослідження розділів ІІ–VІІІпершої частини «Подорож до Ліліпути» роману«Мандри Лемюеля Гуллівера» ДжонатанаСвіфта

Герменевтична бесіда– З чиєї точки зору перед читачем постає

Ліліпутія? (Читач бачить Ліліпутію очима Гуллівера.) – Як ви вважаєте, це бачення слід вважати

об’єктивним чи суб’єктивним? Наведіть аргументи.(«Вся місцевість здавалася суцільним садом, аобгороджені лани, приблизно сорок квадратнихфутів кожний, скидалися на квітники. Лани чергува-лися з лісами, де найвищі дерева, на мою думку,були не більше семи футів заввишки. Ліворуч відсебе я бачив місто, що нагадувало театральну деко-рацію».)

– Знайдіть у цій цитаті ключові слова, які дово-дять, що бачення Гуллівера збігається з авторськимбаченням. («Театральна декорація». Цим самимСвіфт ніби налаштовує читача не довіряти тому, щобачать очі Гуллівера, а до всього ставитися критич-но. Штучність, іграшковість, фальшивість відразумають насторожувати мислячу людину, а саме намислячих читачів-сучасників і розраховував Свіфт.)

Самостійна робота учнів над заповненнямкліше схеми-таблиці

«Закони, звичаї й традиції Ліліпутії»(у дужках 3-ої та 4-ої колонок подано очікувані

відповіді учнів, завдання і запитання, вміщені вколонці №5, можуть стати предметом обговоренняпід час перевірки виконання самостійної роботи )


№ Позиція для визначення

Відповідь Цитатне підтвердження Актуальність пробле-ми для сучасного світу

1 Назва країни

(Ліліпутія) («наша історія (…) нараховує вже шість тисяч місяців») Порахуйте історичнийчас існування Ліліпутії вроках? (500 років.) Дояких держав вона нале-жить, по-вашому, старо-давніх чи молодих?

2 Столиця (Мілдендо) («місто (…) оточує мур два з половиною фути заввишки і неменше як одинадцять дюймів завтовшки; отже, по ньомуможе вільно проїхати карета, запряжена парою коней;через кожні десять футів над муром височать міцнібашти»;«мені здалося, що за весь час своїх мандрів я щеніколи не бачив такого велелюдного міста. Воно маєформу правильного квадрата з сторонами у п'ятсот футівкожна. Дві великі вулиці, завширшки в п'ять футів, перети-наючись під прямим кутом, ділять його на чотири кварта-ли. Бічні вулички і провулки, куди я не міг увійти, а лишезаглядав у них, мають ширину від дванадцяти до вісімнад-цяти дюймів. Місто може вмістити до п'ятисот тисяч душ.Будинки мають від трьох до п'яти поверхів. На базарах і вкрамницях повно всіляких товарів. Імператорський палацстоїть у самісінькому центрі столиці, на перехресті двохголовних вулиць. Навколо палацу, на відстані двадцятифутів од будівель, тягнеться мур у два фути заввишки».

Як ви вважаєте,Мілдендо – це цивілізо-ване місто чи ні?


3

Гео

гра

фіч

на

ха

ра

кте

ри

сти

ка

(Острів, загальна площа –близько 20 миль в обводі(5000 блестрагів); природ-ні особливості)

(«найбільші коні та воли не бувають там вищі чотирьох чип'яти дюймів, а вівці – півтора дюйма; гуси – завбільшки знаших горобців, і так аж до найменших тварин, яких я насилуміг розгледіти», «Найвищі дерева там досягають семи футів –я маю на увазі ті, що ростуть у великому імператорськомупарку,– і я ледве міг дотягтися рукою до їхніх верховіть.Решта рослин – відповідно нижчі, і нехай уже читач самуявить собі їхні справжні розміри»

4

На

се

ле

нн

я

(Ліліпути, працьовитий,доволі освічений, алевойовничий народ)

(«Середній зріст тубільців трохи менший, ніж шість дюймів, ійому точно відповідає величина як тварин, так і рослин тадерев», «природа пристосувала очі ліліпутів саме до такихрозмірів, і вони бачать чудово, але тільки зблизька. Ось при-клад, який у них гострий зір на близькі предмети: я з великоюцікавістю спостерігав, як кухар скуб жайворонка, не більшогоза нашу муху, а дівчина шила невидимою голкою з невиди-мою ж таки шовковою ниткою»)

5

На

ука

(Науково розвинена дер-жава, пріоритет математи-ки (данина раціональномупросвітницькому дослід-женню світу)

(«наука ліліпутів, яка вже цілі сторіччя процвітає у цього народув усіх її галузях», «своєрідній манері їхнього письма: ліліпутипишуть не так, як європейці – зліва направо, не так, як араби –справа наліво, не так, як китайці – згори донизу, а так, яканглійські дами – навскоси, від одного її ріжка до другого»)

6

Зв

ич

аї

(Дотримуються давніх тра-дицій і забобонів, незва-жаючи на високий розви-ток науки)

(«Мертвих вони ховають, ставлячи головою вниз, бо дотри-муються думки, що через одинадцять тисяч місяців мерцівоскреснуть; а що на той час земля, яку ліліпути вважаютьплескатою, нібито має перекинутись низом догори, то мерці,воскреснувши, стануть просто на ноги. Вчені, правда, вважа-ють цю доктрину нісенітницею, але такий звичай, зважаючина забобони простого люду, зберігається ще й досі»)

7

Фо

рм

а п

ра

вл

інн

я

(Монархія-імперія, начолі держави стоїть імпе-ратор («могутній імпера-тор Ліліпутії, окраса йпострах всесвіту, чиї воло-діння простягаються нап'ять тисяч блестрагів(близько двадцяти миль вобводі) і сягають краюземлі; владар над усімавладарями; найвищий зусіх синів людських; той,що ногами спирається нацентр землі, а головою тор-кається сонця; досить йомулише поворухнути паль-цем, і у всіх монархів підги-наються коліна; лагідний,як весна, втішний, як літо,щедрий, як осінь, лютий, якзима,– його найвеличнішавеличність»). Влада імпе-ратора спирається накабінет міністрів)

(Імператор – «на зріст він майже на цілий мій ніготь вищийза всіх своїх придворних, і вже цього досить, щоб викли-кати шанобливий трепет. Риси його обличчя тверді ймужні, губи австрійські, ніс орлиний, шкіра оливково-смагля-ва, постать струнка, тулуб, руки та ноги пропорційні, рухизграбні, постава велична. Він не такий уже молодий – йомудвадцять вісім років і дев'ять місяців,– править щось ізсім років – щасливо й здебільшого переможно»;«Йоговбрання було дуже просте й невигадливе – щось середнє міжазіатським та європейським одягом, але на голові він мавлегкий золотий шолом, прикрашений самоцвітами, з перомна гребені. На випадок, якби я розірвав ланцюги, він тримавнапоготові у руці оголений меч дюймів на три завдовжки;піхви й руків'я меча були оздоблені діамантами. Голос уімператора пронизливий, але такий ясний і виразний,що я добре чув його, навіть стоячи на ввесь зріст»;«бо цеймонарх живе переважно з прибутків від власних маєтків ілише рідко, хіба що у виняткових випадках удається по суб-сидію до своїх підданців. Зате на війну, коли він накаже, вонизобов'язані виступати з власною зброєю та спорядженням»)

Чи існують у сучасномусвіті монархіїй імперії?Наскількивони є про-гресивнимияк формаправління?

8

По

літ

ич

ні с

ил

и

Тремексени (високопід-борники) та Слемексени(низькопідборники)

(«сімдесят місяців тому в нашій імперії утворилися дві ворожіпартії – відомі під назвою Тремексенів і Слемексенів, відвисоких і низьких підборів на черевиках, чим вони відрізня-ються одні від одних. І хоч є думка, що високі підбори більшевідповідають нашим стародавнім звичаям, його величністьзвелів надавати урядові та всі інші посади, на які призначаєкорона, лише тим, хто носить низькі підбори, чого ви немогли не помітити. Помітили ви, мабуть, що підбори йоговеличності нижчі принаймні на один дрер, ніж у всіх придвор-них (дрер – приблизно одна чотирнадцята дюйма).Ненависть між обома партіями дійшла до того, що члениоднієї не стануть ні їсти, ні пити за одним столом, ані розмов-ляти з членами другої. Ми вважаємо, що Тремексени, абоВисокі Підбори, переважають нас числом, хоча вся влада унаших руках. Одначе ми побоюємось, що його високість,

Розкрийтесенс алегоріїполітичнихсил, зобра-женихСвіфтом.(Дослідникивважають,що в проти-стоянніТремексенів іСлемексенівписьменникзобразивполітичну


наступник трону, трохи симпатизує Високим Підборам.У всякому разі, кожен може помітити, що один з його під-борів вищий за другий, і він через це навіть накульгує»)

боротьбу провідних політич-них партій Великобританії –«торі» й «вігів».

9

Ре

ліг

ія

(Офіційно визнанадержавною систе-ма поглядівГостроконечників)

(Алегорично представлена у непорозумінніТупоконечників і Гостроконечників, що є протистояннямангліканської та протестантської церков у Британськійімперії ХVІІІ століття)

Як ви вважаєте, релігія– цесправа державна чи особис-та? Наведіть з історії при-клади релігійної нетерпи-мості, що стали причиноювоєн і людських страждань.(Тридцятилітня війна вЄвропі 1618-1648 років єприкладом релігійних кон-фліктів, що переросли увоєнний.)

10

За

кон

и

(Закон про рівно-вагу між нагоро-дою і покаранням;Закон про шахрайство;Закон про викажчиків;Закон про заборо-ну розбивати яйцяз тупого кінця(релігійний закон);Закон про освіту йвиховання підрос-таючого поколін-ня;Закон про призна-чення на керівніпосади в державі;Закон про кару заневдячність тощо)

(«Деякі закони та звичаї в них вельми своєрідні, і, якбивони не були цілком протилежні законам моєї любої бать-ківщини, то я не встояв би перед спокусою сказати дещона їхнє виправдання. Бажано тільки, щоб їх додержувалияк слід». Про викажчиків: «За всі злочини проти державикарають тут надзвичайно суворо, але якщо на суді будедоведено невинність обвинуваченого, неправдивоговикажчика зразу віддають на ганебну страту; а з йогорухомого та нерухомого майна стягають пеню на користьневинного, відшкодовуючи йому в чотирикратному роз-мірі втрачений час, небезпеку, на яку він наражався, ізнегоди, пережиті у в'язниці, та всі його витрати на свійзахист. А якщо викажчикового майна на це не вистачає,то потерпілого щедро нагороджує корона. До того жімператор прилюдно виявляє до нього прихильність, іпро безневинність його оголошують у всьому місті». Прошахрайство: «Шахрайство вони вважають за тяжчийзлочин, ніж крадіжку, і тому рідко не карають за ньогосмертю; а пояснюють це тим, що дбайливість та пиль-ність, разом із звичайним здоровим глуздом, можутьуберегти майно від злодія, але проти спритного шах-райства чесність не має чим боронитися. А оскільки вкомерції конче потрібен кредит і довіра, то, коли потура-ти обману і не карати його законом, чесний торговецьзавжди зазнає збитку, а шахрай матиме зиск». Про наго-роду та кару: «Хоч ми й кажемо звичайно, що нагородата кара – два шарніри, на яких обертається весь урядо-вий механізм, але ніде, крім Ліліпутії, я не бачив, щоб цейприлад було запроваджено в життя. А там кожен, хтоподасть достатні докази, що протягом сімдесяти трьохмісяців вії точно виконував усі закони країни, дістаєправо на певні пільги відповідно до свого стану та життя іодержує препорційну суму грошей із спеціальних коштів.Крім того, йому дають титул снілпела, тобто законника,який додається до його імені, але не переходить до спад-коємців. Коли я сказав ліліпутам, що в нас закон підтри-мують тільки за допомогою кар і ніде не згадується пронагороди за його додержання, вони визнали це за вели-чезну ваду нашого устрою. Через це статуя Правосуддя вїхніх судових установах має шестеро очей – двоє спере-ду, двоє ззаду і по одному з боків (що символізує пиль-ність), у правій руці в неї – розкритий мішок золота, а влівій – меч у піхвах, і це означає, що правосуддя з біль-шою охотою нагороджує, ніж карає». Про призначенняна посаду: «Призначаючи кого-небудь на державнупосаду, ліліпути більше уваги звертають на моральніякості, ніж на здібності. На їхню думку, коли вже владаконче потрібна людству, то кожна людина, наділена зви-чайним здоровим глуздом, може займати ту чи ту урядо-ву посаду, бо провидіння ніколи не мало наміру робити зуправління громадськими справами якусь таємницю,приступну тільки для небагатьох великих геніїв, якихнавряд чи народжується троє на сторіччя. Вони вважа-ють, що правдивість, справедливість, поміркованість та

У чому, по-вашому, полягаєпарадокс дії законівЛіліпутії? Наведіть прикладиз тексту І частини роману«Подорож до Ліліпути» напідтвердження думки проте, що теорія і практиказастосування законів уЛіліпутії – це різні речі.(«маю на увазі тільки спо-конвічні інституції країни, ане обурливу сьогочаснузіпсутість – наслідок зви-родніння людської природи.Наприклад, ганебний зви-чай призначати на високіпосади тих, хто добре тан-цює на канаті, або давативідзнаки за стрибки черезпалицю і плазування піднею, – звичай, що його, количитач ще пам'ятає, впершезапровадив дід теперішньо-го імператора, а нинішньогосвого розвитку він досягтільки через невпинне роз-множення всіляких партій таугруповань».) Таке ми спос-терігаємо тільки у фантас-тичній країні з романуСвіфта, чи й у реаліях життя?Доведіть. Що ви можетесказати про дію законів усучасному світі в цілому йзокрема в Україні? Чи чуливи про покарання за невдяч-ність?


інші подібні якості – під силу кожному, і що ці чесноти, при досвіді тадобрих намірах, роблять кожного здатним служити своїй країні, крімтих випадків, коли потрібні спеціальні знання. На їхню думку, найбільшарозумова обдарованість не може надолужити браку моральних чеснот,і найбільша небезпека – віддавати посади до рук несумлінних людей,хай навіть найздібніших; адже помилка, зроблена через незнання, алез добрим наміром, ніколи не матиме таких фатальних наслідків длязагального добра, як вчинки людини, схильної до нечестя та обдарова-ної здібностями приховувати, множити і захищати його. Невіра вбожественне провидіння так само робить людину непридатною длягромадської посади; ліліпути вважають, що коли монархи називаютьсебе посланниками провидіння, то було б цілковитим безглуздям при-значати на державні посади людей, що заперечують авторитет, керую-чись яким діє володар». Про кару за невдячність: «Невдячність вважа-ється в Ліліпутії карним злочином (…); на думку ліліпутів, той, хтовідплачує злом своєму благодійникові, є ворог і всім іншим людям,яким він нічого не завдячує, а тому він заслуговує смерті».)

11

Ос

віт

а і

ви

хов

ан

ня

діт

ей

(Освіта і вихованнядітей у Ліліпутії –справа державна.Батькам не довіря-ють вихованнядітей, їхні функціїсприймаються якдії самця і самиці.)

(«Їхні погляди на обов'язки батьків та дітей дуже різняться від наших.Оскільки зв'язок самця і самиці грунтується на великому природномузаконі, що має на меті розмноження та продовження виду, то ліліпутиміркують, що чоловіки й жінки поєднуються, як і інші тварини, спонуканіхтивістю, і їхня любов до своїх дітей випливає з такого ж природногозакону. Виходячи з цього, вони не визнають ніяких обов'язків дитини ніщодо батька за те, що той зачав її, ні щодо матері за те, що та породилаїї на світ; мовляв, коли зважити на земні злигодні, батьки, давши дитиніжиття, не зробили їй ніякого добра, та й, зрештою, не мали наміру датиїй життя, бо, кохаючись, думали зовсім про інші речі. Спираючись на ці ісхожі міркування, ліліпути вважають, що батькам менше, ніж будь-комуіншому, можна довіряти виховання їхніх дітей, і через те в кожному містіє громадські виховні заклади, куди всі батьки, крім селян і робітників,повинні віддавати своїх дітей обох статей і де ті діти вирощуються тавиховуються, відколи їм мине двадцять місяців, тобто у віці, коли, надумку ліліпутів, зароджуються певні здібності. Ці школи бувають кількохвидів – залежно від статі дітей та стану їхніх батьків. Учителі там дужедосвідчені й готують дітей до життя відповідно до суспільного станови-ща батьків та їхніх власних здібностей і нахилів».«В будинках, де вихову-ються сини вельмож і знатних дворян, працюють поважні, високоосвіче-ні педагоги та їхні численні помічники. Дітей там одягають і годують дужепросто. Прищеплюють їм правила честі, справедливості, відваги; в нихрозвивають скромність, милосердя, релігійні почуття та любов до бать-ківщини. За винятком короткого часу на їжу та сон і двох годин на розва-ги та фізичні вправи, діти завжди чимось зайняті. До чотирьох років їходягає прислуга, а старші вихованці, хоч би якого знатного роду вонибули, мусять одягатися самі; приставлені до них жінки-доглядачки, щоїм, як на наш вік, має бути не менше п'ятдесяти років, виконують тількичорну роботу. Розмовляти з прислугою вихованцям заборонено, а вгодини дозвілля вони граються гуртом і завжди в присутності виховате-ля або його помічника; через це вони захищені від ранніх шкідливих вра-жень, дурощів і розпусти, яким віддані на поталу наші діти. Батькиможуть бачитися зі своїми дітьми тільки двічі на рік, кожного разу небільше години. Цілувати дітей дозволяють тільки при побаченні та про-щанні, а вихователь, який завжди буває поруч, пильно стежить за тим,щоб дітям нічого не нашіптували, не говорили пестливих слів і не прино-сили іграшок, ласощів тощо. Коли батьки не платять вчасно за утриман-ня та виховання своїх дітей, то гроші стягають з них імператорські уря-довці.Так само влаштовано й виховні заклади для дітей звичайнихдворян, купців та ремісників; проте діти, призначені бути ремісниками,від семи років починають вивчати своє ремесло, тоді як діти знатнихосіб продовжують загальну освіту до п'ятнадцяти років, що відповідає унас двадцять одному; однак суворості шкільного життя поступовопослаблюються в останні три роки.В жіночих виховних закладах дівчатказнатного роду виховуються майже так само, як і хлопчики, тільки їх одя-гають статечні доглядачки, але завжди в присутності виховательки або їїпомічниці. Досягши п'ятирічного віку, дівчатка одягаються самі. Колипомітять, що нянька [68] розповідає дітям страшні чи безглузді казкиабо розважає їх дурними витівками (що нерідко роблять наші покоївки),її прилюдно тричі б'ють батогами, кидають на рік до в'язниці, а потімзасилають доживати віку в найглухішу частину країни. Через це молодідами в Ліліпутії не менше за хлопців соромляться боягузтва та дурості і

Чи вважаєтеви такумодель освіти про-гресивною?Хто і колизастосовувавщось подібнев історії людства?(Вихованнядітей уСпарті,школи«Гітлер-югенд» унацистськійНімеччині.)Доведіть,що системаосвітиЛіліпутіїпобудованана становихобмеженнях і привілеях. Чи зможуть,по-вашому,отриматигарне виховання йосвіту дітипростолюду?(Свіфтпоказує, щона практиціідея просвітниківпро доступністьосвіти усім верствамнаселення у станово-майновомусуспільствізалишаєтьсяілюзією.)


зневажають усі прикраси, за винятком цнотливості та охайності. Я непомітив ніякої різниці в їхньому вихованні, зумовленої відмінністю статі;хіба що фізичні вправи для дівчаток не такі важкі та обсяг знань трохи вуж-чий, зате їх навчають правил ведення хатнього господарства. Ліліпутидодержуються погляду, що дружина високого роду повинна завжди бутирозумною і приємною подругою чоловіка, бо молодість її швидко минає.На дванадцятому році, коли для дівчини, як вони вважають, настає часшлюбу, батьки або опікуни, склавши глибоку подяку вихователям, забира-ють її додому, і нерідко, розлучаючись із подругами, молода панна гіркоплаче разом з ними. У виховних закладах для дівчаток простого поход-ження їх навчають усілякої роботи, відповідно до їхньої статі та становищав суспільстві; дівчаток, призначених для ремесла, випускають із закладуна дев'ятому році, а решту держать до одинадцяти років.Родини з нижчихкласів, крім дуже незначної річної плати за пансіон, щомісяця вносятьскарбникові школи якусь частку свого заробітку на посаг дочці. Отже,витрати батьків обмежено законом, бо, на думку ліліпутів, було б великоюнесправедливістю дозволити людині на догоду своїм інстинктам напло-дити дітей, а потім покласти на суспільство тягар утримання їх. Що ж дознатних осіб, то вони зобов'язуються внести на кожну дитину певну суму,відповідно до свого суспільного становища; капітали ці завжди сумліннозберігають і використовують точно за призначенням.Селяни та робітникитримають дітей удома, бо їм доведеться тільки орати та обробляти землюі їхнє виховання не має великої ваги для суспільства. Проте для старих танедужих улаштовано притулки, і через це жебрання – ремесло, незнане вімперії».)

12

Ста

но

ви

ще

іп

ра

ва

на

ро

ду («Тим часом імператор раз у раз скликав державну раду, де обговорюва-

ли питання про мою дальшу долю».)Алегоричнодолю Гулліверарозглядаємо якдолю освіченоїчастини народу.

13

Зо

вн

ішн

я п

ол

іти

ка

(Війна з Блефуску, що вже три-ває 3 роки.)

(«Імперія Блефуску – це острів, розташований на північний схід од Ліліпутії івідокремлений від неї лише протокою у вісімсот ярдів завширшки».«Йоговеличність висловив бажання, щоб я знайшов нагоду і привів у його портирешту ворожих кораблів. Честолюбність монархів не має меж, і йому,напевно, заманулося не більше й не менше, як обернути всю імперіюБлефуску на свою провінцію з призначеним від нього віце-королем, стра-тивши вигнанців Тупоконечників, що знайшли собі там притулок, і приму-сивши всіх блефусканців розбивати яйця з гострого кінця, після чого вінстав би єдиним володарем усього світу».)

Поясніть істиннупричину війниЛіліпутії зБлефуску.

14

Пр

ин

ци

пи

від

бо

ру

кад

рів

н

а к

ер

івн

і по

са

ди

(«Найбільше розважили мене канатні танцюристи, що виконували своїтанці на тоненькій білій нитці в два фути завдовжки, натягненій на висотідванадцяти дюймів од землі. (…) У грі цій беруть участь тільки кандидатина якусь високу посаду або ті, хто хоче запобігти великої ласки при дворі.Їх навчають цього мистецтва змалку, і вони не завжди бувають вельможно-го роду або гарного виховання. Коли хтось, чи то померши, чи то попавшив неласку (що трапляється частенько), звільняє високу посаду, то п'ять чишість кандидатів просять у імператора дозволу розважити його та двіртанцями на канаті, і той, хто найвище підстрибне і не впаде, одержує поса-ду. Дуже часто навіть найголовніші міністри дістають розпорядження пока-зати свою спритність і довести імператорові, що вони не втратили своїхздібностей»; «Є в них ще одна розвага, яка влаштовується дуже рідко і тіль-ки в присутності імператора, імператриці та першого міністра. Імператоркладе на стіл три тонкі шовкові нитки по шість дюймів завдовжки: одну –синю, другу – червону і третю – зелену. Ними нагороджують тих, кого імпе-ратор захоче відзначити особливою ласкою. Церемонія відбувається увеликій тронній залі, де претенденти складають іспит у спритності, дужевідмінний від усього, що мені доводилося спостерігати в будь-якій країніСтарого чи Нового Світу. Імператор бере в руки палицю й тримає її гори-зонтально, а претенденти, ідучи один за одним, то стрибають через неї, топролазять попід нею, туди й назад, залежно від того, підіймає чи опускаєпалицю імператор. Буває, що другий кінець палиці доручають триматипершому міністрові, а іноді міністр тримає її сам. Хто виконує всі ці штукинайдовше і з найбільшою спритністю, той дістає в нагороду синю нитку;другий приз – червона нитка; третій – зелена. Їх носять замість пояса, двічіоперезавшись круг стану, і рідко трапляється вельможа, не прикрашенийхоча б одним таким поясом».)

Зробіть висно-вок щодо доборукерівних кадрівта їх нагород-ження у Ліліпутії.Які, по-вашому,риси претенден-тів на високіпосади можутьзабезпечити їмдосягненнямети?(Спритність,послужливість,здатність розва-жати імператора(тобто блазню-вання). Над чимтак нещадно глу-зує Свіфт, зоб-ражуючи при-дворні змаганнята ігри? Які, на ваш погляд,риси мають бути притаманнідержавцям?

Примітка: під час текстуального аналізу на роз-суд учителя можуть бути використані для переглядуй порівняння фрагменти міні-серіалу «МандриГуллівера».

– Що було головною метою Гуллівера, коли вінпотрапив до ліліпутів? (Отримати свободу.) Якимчином він сподівався її отримати? Чому він обираєсаме такий шлях? Як би ви поводилися в подібнійситуації? («Моя лагідність і добра поведінка таквплинули на імператора та його двір, а також наармію і весь народ, що я почав сподіватися незаба-ром дістати волю. Я докладав усіх зусиль, щоб під-тримувати це прихильне ставлення до себе».)

– Як довго Гуллівер перебуває у ліліпутів? (9 міся-ців і 13 днів.) Чому? (Автор дає своєму героєві часдетально вивчити новий для нього світ та пройтиряд випробувань, що мали його поставити переддилемою – хто він: дійсно вільна людина чи раб?)

– Дайте оцінку епізоду обшуку Гуллівера. Чи невбачаєте ви в цьому акті прояв приниження гідностілюдини? Чому він добровільно віддав свої особистіречі? Аргументуйте відповідь.

– Що з речей Гуллівера найбільше зацікавилоімператора? Як ви думаєте, чому?

– Доведіть, що свобода, яку отримав Гуллівер зарішенням кабінету міністрів, насправді не була сво-бодою в її демократичному розумінні. Проаналізуйтедокумент, у якому зазначено права та обов’язкиЧоловіка Гори. Чи можна цей документ вважати доку-ментом демократичних прав і свобод людини? Чому?Поясніть роль гіперболи у змалюванні витрат на про-годування Гуллівера у кількості, що дорівнює можли-вості прогодувати 1728 ліліпутів? Цієї їжі багато чимало? У чому тут, по-вашому, полягає парадокс і сенсглузувань Свіфта? (Гуллівер отримує рівно стільки,щоб не померти з голоду. Свіфт глузує з раціоналізмуліліпутів та надмірного захоплення культом розуму,який панував за доби Просвітництва.)

– Чому проти його звільнення виступив адміралСкайреш Болголам? Чому він став «смертельнимворогом» Гуллівера?

– Чому секретар у таємних справах Релдреселпредставив Гулліверу як два найважчих лиха, щотяжать над Ліліпутією, – «гострі партійні чвари все-редині країни і можливий напад надзвичайно могут-нього зовнішнього ворога»?

– Яка з партій є провладною? (Слемексенів, хочавона менша числом, ніж партія Тремексенів.) У чомусенс побоювань представників правлячої партії? Якуроль відіграє кульгавість спадкоємця трону й те, щоодин із його підборів вищий за інший? Поясніть сенсцієї алегорії з різною висотою підборів. (Слемексенибояться нестабільності, яку уособлює собою різнависота підборів спадкоємця та перехід влади доВисоких Підборів, яким нібито симпатизує принц.)

– Що є головною причиною зовнішнього конфлікту Ліліпутії з Блефуску? (КонфліктТупоконечників з Гостроконечниками, що уособлюєсобою спочатку внутрішній релігійно-політичнийконфлікт Ліліпутії, втечу Тупоконечників доБлефуску, яка стала прецедентом до війни між краї-нами, що вже триває 36 місяців (тобто 3 роки).

– Розкрийте алегоричний підтекст воєнногоконфлікту між Ліліпутією та Блефуску. (ПідЛіліпутією Свіфт мав на увазі не тільки конкретну

сучасну йому Англію, до чого схиляється більшістьдослідників, а й будь-яку імперію, сутністю зовніш-ньої політики якої є прагнення розширення своїхволодінь у будь-який спосіб. Хоча сучасники сприй-мали цю фантастичну країну як карикатурне зобра-ження Англії з жорсткою антилюдяною внутрішньоюполітикою та загарбницькою імперською зовніш-ньою політикою і вбачали у конфлікті Ліліпутії зБлефуску відображення релігійного конфлікту міжАнглією та Ірландією, посилаючись на те, щоБлефуску теж острів. Проте вже ряд мислячихсучасників Свіфта вбачали у зображенні війни міждвома фантастичними країнами багаторічний кон-флікт між Англією і Францією, що намагалися задо-вольнити свої імперські амбіції («ось серед оцихміжусобиць нам загрожує напад війська з островаБлефуску, другої великої держави світу, майже такоїж великої й могутньої, як імперія його величності».)Сьогодні ж ми сприймаємо алегорію війни міжАнглією і Блефуску як узагальнене художнє відобра-ження воєнного конфлікту імперій, що намагаютьсяутвердити своє владарювання на щонайбільшихтериторіях у будь-який спосіб, знаходячи длявиправдання конфлікту в очах світової спільнотинайбезглуздіші аргументи (наприклад, з тупого чигострого кінця розбивати яйце). Сама назва«Блефуску» наштовхує на міркування в просторіетимології цієї назви, утвореної від слова «блеф»(англ, bluff – обман: 1. Прийом у грі в покер: гра-вець, що має погані карти, але діє так, щоб суперни-ки вважали його карти виграшними;

2. Вигадка, ілюзія, обман, розрахований на ство-рення хибного уявлення; дія, що вводить в оману аборозрахована на те, щоб когось залякати).)

– Яка з проблем, по-вашому, є більш вагомою –внутрішня чи зовнішня?

– Чим став Гуллівер для ліліпутів у війні зБлефуску? Доведіть геніальність і простоту йогоплану щодо захоплення ворожого флоту Блефуску.Чому ініціативу створення і виконання цього плануСвіфт віддає Гулліверу, а не адміралу Болголаму?Аргументуйте.

– Чому Гуллівер потрапив у немилість до імпера-тора Ліліпутії? Розкрийте узагальнюючий сенс сто-сунків Гуллівера з владою. (Гуллівер «рішуче відмо-вився бути знаряддям поневолення незалежного йвідважного народу». «Моя відверта й сміливо вислов-лена думка настільки суперечила намірам і поглядамйого величності, що він так і не зміг пробачити мені.Він дуже тонко дав це зрозуміти на державній раді,де, як переказували мені, наймудріші підтримувалимене принаймні своєю мовчанкою; зате інші, моїтаємні вороги, не могли втриматися від деякихвисловлювань, що відбились-таки на мені, хоч і посе-редньо. Відтоді його величність і ворожа мені клікаміністрів розпочали інтригу проти мене, яка черездва місяці ледве не спричинилася до моєї загибелі.Ось як мало важать найбільші послуги, зробленімонархам, коли на другу шальку терезів покластивідмову догоджати їхнім примхам».)

– Чи може порядна, ініціативна, освічена, відда-на, законослухняна людина досягти високої посади і


визнання в Лілпутії? Дослідіть це питання, аргумен-туючи прикладами з долі Гуллівера після його послу-ги у перемозі в війні з Блефуску. Як йому віддячилавлада? Визначте головну причину переслідуваньГуллівера владою і винесення йому страшного пока-рання осліпленням? Знайдіть підтвердження в«Обвинувальному акті проти Квінбуса Флестріна(Чоловіка Гори)». Прокоментуйте ключові слова цита-ти: «втрата зору аж ніяк не зашкодить вашій фізичнійсилі, якою ви можете ще бути корисним його велич-ності (…)сліпота ще й додасть вам відваги, бо ви небачитимете небезпеки, – адже ж саме побоюванняза очі найдужче заважало вам привести сюди воро-жий флот. Для вас (…) досить буде дивитися на всеочима міністрів, бо так само роблять і найбільшімонархи».) Доведіть, що в багатьох речах Гуллівер ітак був «сліпим». (Гуллівер надзвичайно довірливий ізаконослухняний, яким зазвичай і постає простолюдпрактично у всіх країнах світу. Він утікає до Блефускутільки тоді, коли його життя і здоров’я опиняються підзагрозою.)

– Чому Гуллівер воліє віддатися на милість моря,ніж нового покровителя, блефусканського імпера-тора? («вирішив не покладатися більше ні на монар-хів, ні на міністрів, якщо є змога обійтися без їхньоїдопомоги»)

– Розкажіть про порятунок Гуллівера. Чому вінне залишився з родиною, а знову подався у море?Які алюзії з творами світової літератури у вас виник-ли? Як ви вважаєте, яку думку втілив ДжонатанСвіфт, дозволивши своєму головному героєві роз-почати наступну мандрівку? («Я пробув з дружиноюта дітьми тільки два місяці, бо невгамовне жаданнябачити чужі країни штовхало мене на нові пригоди, ія не міг усидіти вдома довше. Я залишив дружиніпівтори тисячі фунтів готівкою і найняв для неї гар-ний будинок у Редріфі. Решту свого майна, частковов грошах, частково в товарах, я взяв із собою, споді-ваючись збільшити свої статки». Виникають алюзії зциклом арабських казок про Синдбада-мореплав-ця, яким увесь час рухала невситима жага подоро-жей і пізнання оточуючого світу та бажання збагати-тися. Дозволяючи своєму героєві знову вийти вморе назустріч пригодам, Джонатан Свіфт спонукаєголовного героя, скоріше, до мандрівки, яка маєзавершитися віднайденням самого себе, набуттямцілісності й рівноваги Гуллівера, яких він так і незнайшов. Цим самим Свіфт показав нездоланнупрірву між ідеалами Просвітництва та можливістю їхпрактичного втілення у життя, оскільки людиназалишається комплексом вад, яких їй належитьпозбутися.)

V. Рефлексія– Уважно прочитайте вислови Джонатана

Свіфта. Розподіліть їх за тематичними групами:«релігія», «влада, закони, правителі», «людина».Знайдіть відповідність між цими висловлюваннямиСвіфта та їх художнім утіленням у романі «МандриЛемюеля Гуллівера» та в історії людства, включаючий сьогодення.

(Методичний коментар.Надаємо афоризми Джонатана Свіфта вже в

розподілі по тематичних групах. У класах з високимрівнем підготовки учні мають цей розподіл здійсни-ти самостійно. Рекомендуємо поділити клас на три

групи, кожна з яких знаходила б текстові підтвер-дження та суспільно-історичні аналогії відповіднодо однієї з визначених для згрупування тем афориз-мів Свіфта.)

а) самостійна робота в групах з афоризма-ми Джонатана Свіфта

«Релігія»:«Релігія – хвороба душі».«У нас стільки релігій, скільки потрібно для того,

щоб уміти ненавидіти одне одного».«Ми релігійні рівно настільки, щоб вміти ненави-

діти одне одного».«Влада, закони, правителі»: «Будь-який уряд, що діє без згоди тих, ким він

править, – ось вичерпна формула рабства!»«Закони як павутина, до якої потрапляє дрібна

мошкара, але крізь яку прориваються шершні йоси».

«Тільки глибоко розбещена людина здатна утри-матися на троні, оскільки позитивний, сміливий,наполегливий характер є тільки перешкодою усправах правління».

«…невігластво, лінь і вади часом є найкорисні-шими якостями законодавця; …закони найкращепояснюються, витлумачуються і застосовуються напрактиці тими, хто понад усе зацікавлений і здатнийїх спотворювати, заплутувати та обходити».

«Партія – це безумство багатьох заради вигодиодиниць».

«Людина»:«Марнославство скоріш ознака ницості, ніж

величі…»«Ми задоволені, коли сміються з нашої дотеп-

ності, але не з нашої глупоти».«Розбещений розум, вірогідно, гірший за тва-

ринну тупість».«Те, що люди злостиві, мене ніколи не дивувало,

але те, що їм за це не соромно, мені видається див-ним».

«Наклеп завдає ударів зазвичай достойнимлюдям, оскільки черва переважно накидається накращі плоди».

«Люди з вузькими душами – як пляшки з вузь-ким отвором: чим менше вони вміщують, тим з біль-шим шумом вміст виливається назовні…»

б) перевірка виконання самостійної роботи угрупах

в) узагальнення й висновки в просторі озна-ченої теми

Учитель (у гімназійних класах, де є можливістьвивчення роману «Мандри Лемюеля Гуллівера» вповному обсязі, ці висновки роблять учні).

Ми розглянули з вами фантастичну історіюГуллівера – героя роману Джонатана Свіфта«Мандри до різних далеких країн світу ЛемюеляГуллівера, спершу лікаря, а потім капітана кількохкораблів» (1726 року). Роман Свіфта написаний утрадиціях меніпеї, в якій абсолютна свобода сюжет-ної вигадки мотивується «ідейно-філософськоюметою – створювати виняткові ситуації для про-вокації і випробування філософської ідеї –слова, правди, втіленої в образі мудреця, шука-ча цієї правди» (М.М. Бахтін). Змістом меніпеї


стають не пригоди конкретного героя, а перипетіїсамої ідеї. Така постановка питання дозволяєпобачити глибоку внутрішню цілісність як образусамого Гуллівера, так і твору в цілому.

На перший погляд в романі Свіфта чотири різнихГуллівери.

Проте насправді перед читачем постаютьчотири різні грані однієї особистості, освіченоїлюдини доби Просвітництва, яка шукає себе ісенс свого життя у жорстокому, ворожому їйсвіті, сповненому зла і вад.

І. Гуллівер у Ліліпутії – це узагальнено-алего-ричний образ підневільного народу, який, отримав-ши гарну освіту, не має можливості самореалізува-тися настільки, щоб бути корисним не тільки самомусобі й своїй родині, а й усьому суспільству, державі.Карлики при владі, зарозумілі, агресивні, зажерли-ві, позбавлені людяності й будь-яких морально-етичних цінностей, готові «співпрацювати» з наро-дом настільки, наскільки їм це вигідно, авикориставши у своїх цілях, відразу його позбав-лять будь-яких прав та й самого життя. Проте про-блема Гуллівера в тому, що він не зміг подолатисвоєї рабської покірності й вдається до примітивно-го бунту (втікає до Блефуску) тільки тоді, коли передним постає реальна загроза життю.

Висновок: Гуллівер у Ліліпутії – це карикату-ра на ідеали Просвітництва щодо освіченоїлюдини, яка здатна змінити світ (як на це споді-валися мислителі доби Просвітництва). Алечерез своє надмірне терпіння й покірністьГуллівер не виростає до гіганта духу, а залиша-ється звичайною людиною, нездатною кар-дильно змінити не тільки навколишній світ, а йсамого себе.

У читача весь час виникає запитання, що щегіршого має статися з Гуллівером, щоб викорі-нити з нього ліліпута духу? Коли ж, врешті-решт, він зрозуміє свою цінність як Людини-гуманіста, «людини освіченої»?

ІІ. Другий Гуллівер постає перед читачем уБробдінгнезі. У країні велетнів Гуллівер – постійнийучасник комічних ситуацій, що мало не коштуютьйому життя. Він виконує функції королівськогоблазня, забавного вченого ліліпута. Вислухавширозповідь Гуллівера про політичний і соціально-еко-номічний устрій Англії, король Бробдінгнега робитьвисновок, що «більшість ваших (Гулліверових) спів-вітчизників є виводком маленьких огидних плазунів,найзгубніших зі всіх, які будь-коли повзали по зем-ній поверхні».

ІІІ. Третій Гуллівер – спостерігач-хронікерлюдських та суспільних хиб і збочень; він старан-но фіксує божевілля, потворність, збочення, якібачить у літаючому королівстві Лапута, країніБальнібарбі й у Великій Академії її столиці Лагадо,на острові некромантій Глаббдобдріб, у королівствіЛаггнегт, де знайомиться з вічно безсмертнимиструльдбругами. Проте персонаж від побаченого,що так його здивувало й почасти налякало, не стаєдіяльною особистістю.

ІV. Четвертий – це Гуллівер з країнигуїнгнгнмів (розумних коней) і єху (здичавілих

нащадків пари англійців, що потрапили на острів урезультаті корабельної аварії). Тут Гуллівер – тра-гічно самотня і ненависна собі людина, яка усві-домила свою духовну ницість, зрозуміла, щобути людиною — означає належати до родуогидних єху, що славляться своєю ненажерли-вістю, хтивістю, лінню, злістю, брехливістю ітупістю. Повернувшись до Англії, він відчуває себеморально спустошеним і самотнім, не бачить сенсужиття й весь час перебуває у хворобливому стані,що відкидає його до віртуальних світів і не дає мож-ливості знайти себе в реальному світі.

Висновок: таким чином Джонатан Свіфтстворює художню концепцію утопічності йкризи просвітницьких ідеалів, які не здатні змі-нити світ на краще доти, доки в ньому і в самійлюдині живуть страшні вади, критиці й гротеск-но-сатиричному висміюванню яких він і присвя-тив свій єдиний роман «Мандри ЛемюеляГуллівера», що став безсмертним, тому що закожної наступної історико-культурної доби про-читується по-новому і не втрачає свого голов-ного сенсу – змусити мислячу, освічену людинубути діяльною, спонукати її до духовної свобо-ди, яка б стала основою формування цілісної,гармонійної Людини-гуманіста.

VІ. Аргументація і виставлення оцінок за урокVІІ. Домашнє завдання:Переглянути ключові фрагменти змісту І частини

роману «Мандри Лемюеля Гуллівера». Знайти при-клади використання письменником сатири, гротес-ку, алегорії, фантастики, поміркувати над сенсом їхвикористання у втіленні авторського задуму книгипро Гуллівера.

За бажанням: переглянути екранізації «МандрівГуллівера» та мультиплікаційні версії. Підготуватипорівняльне повідомлення про адекватність відтво-рення у них авторського задуму написання роману.

Урок №7Тема: Засоби комічного та езопова мова як

шлях до втілення авторського задуму роману«Мандри Лемюеля Гуллівера» ДжонатанаСвіфта

Мета: завершити цілісне аналітико-інтерпрета-ційне дослідження першої частини роману «МандриЛемюеля Гуллівера»; з’ясувати, яким чином засобикомічного та алегорія (езопова мова) дали можли-вість Джонатану Свіфту втілити авторський задумсвого єдиного роману як сатирико-політичної але-горичної книги; розкрити цінність твору для люд-ства та актуальність проблем, означених Свіфтом утворі, для сучасної України та українців; сприятиформуванню критичного мислення учнів та критич-ного ставлення до самих себе й оточуючого світу;спонукати учнів до самовдосконалення шляхомосвіти та духовного розвитку.

Обладнання: Олександр Розенбаум. Пісня«Гуллівер у ліліпутів»; фрагменти екранізацій тамультиплікаційних версій книги Джонатана Свіфта«Мандри Лемюеля Гуллівера» (використовуються навибір учителя): (міні-серіал 1996 року виробництваВеликобританії й США «Мандри Гуллівера», 2 серії,


найповніша екранізація роману Свіфта); (фільм1935 року виробництва СРСР «Новий Гуллівер» –адаптація твору на радянський манер); (осучасненаекранізація 2010 року, США, «Мандри Гуллівера» –дія переноситься в наш світ); (мультфільм вироб-ництва США «Мандри Гуллівера; (мультсеріал«Пригоди Гуллівера» виробництва США 1968 року,1 серія «Небезпечна мандрівка»); (мультфільм«Мандри Гуллівера» виробництва США 1939 року,відтворює події І частини роману);

Епіграфи: Сатира– це своєрідне дзеркало, у якому кожен, хто в нього дивиться, бачить будь-яке обличчя, крім власного.


Сатира – це ображена любов до людей, до батьківщини або до людства в цілому.

Фазіль Іскандер

Хід уроку


Мотивація навчальної діяльності учнівІІІ. Узагальнююче аналітичне дослідження в

просторі означеної темиа) узагальнення розуміння сенсу авторсько-

го задуму та відбору художніх засобів для йогоутілення в романі «Мандри Лемюеля Гуллівера»

– Уважно прочитайте вислів Фрідріха Шиллерапро сутність сатири:

«У сатирі дійсність, як певна недосконалість, про-тиставляється ідеалу як вищій реальності». Доведіть,що Джонатан Свіфт, істинний мислитель добиПросвітництва, використав сатиру як основнийхудожній засіб написання роману «Мандри ЛемюеляГуллівера» . У чому він вбачав дієвість сатири?(Сатира Свіфта спрямована проти суспільних і люд-ських вад з орієнтиром на ідеал Просвітництва – осві-чену діяльну людину, здатну перетворити суспільствона щасливе гуманне середовище.)

– Доведіть, спираючись на текст, що твір побу-дований на контрастах і конфліктах.

– У чому, по-вашому, полягає головний конфлікттвору? Він зовнішній чи внутрішній? Наведіть аргу-менти, спираючись на текст першої частини рома-ну. (На перший погляд здається, що головний кон-флікт, зображений у «Подорожі до Ліліпути», – цеконфлікт людини і суспільства (Гуллівера і правлячоїверхівки Ліліпутії); проте головна проблема лежитьглибоко всередині самого головного героя.Головний конфлікт твору, за авторським заду-мом, внутрішній – це конфлікт освіченої людиниміж прагненням свободи і духовним рабством, уякому вона перебуває. Свіфт ставив перед собоюзавдання так висміяти передусім людські вади, такїх окарикатурити, щоб мисляча людина злякаласясвоєї потворності й сама захотіла позбавитисясвоєї ницості, і, перш за все, рабської психології.Тож видатний мислитель, якого сучасники називалито «Міністром без портфеля», то «навіженимпопом», вирішив озброїтися найдієвішими у сенсівпливу на читача засобами мистецтва слова – сати-рою, гротеском, пародією; змусити людину мірку-вати над сторінками роману про мандри Гуллівера й

робити висновки та починати діяти. Адже ідеаломПросвітництва була саме «Людина діяльна», здатназмінюювати на краще навколишній світ, починаючиці зміни із себе.)

– Яким художнім засобам Джонатан Свіфт надаєперевагу у створенні роману «Мандри ЛемюеляГуллівера»? Виокреміть серед них три, які є визна-чальними у втіленні авторського задуму. (Свіфтмайстерно використовує усі засоби комічного(гумор, іронію, насмішку, сатиру, гротеск, пародію,сарказм), проте з усіх них надає перевагу саме сати-рі й гротеску, тому що вони максимально забезпе-чують можливість жорсткого, нещадного висміюван-ня й критики людських та суспільних вад. Відвертознущатися з політиків та їхніх принципів влади Свіфтне міг (йому загрожувало ув’язнення, а то й фізичнарозправа), тому він використав такі художні засоби,за допомогою яких можна було б утаємничити сут-ність авторського задуму, відволікти увагу цензури,але при цьому зберегти найдієвіші важелі впливу начитача. Тому Свіфт додає до засобів комічного засо-би фантастики (створює нереальні світи, ірреальніістоти), надає право говорити замість себе самомуголовному героєві (розповідь ведеться від імені пер-шої особи) та використовує весь комплекс «езоповоїмови», передусім алегорію, гіперболу та літоту.Тож якщо визначати з художніх засобів, використанихСвіфтом, три найпродуктивніші в утіленні авторсько-го задуму, вважаємо, що варто зупинити вибір самена сатирі, гротеску та алегорії.)

б) самостійна робота учнів у групах Клас поділяється учителем на групи для вико-

нання самостійної роботи за такими позиціями: І група: учні дають стисле визначення сатири,

добирають з тексту першої частини роману«Мандри Лемюеля Гуллівера» «Подорож доЛіліпути» 2-3 приклади та пояснюють сенс їх вико-ристання у творі.

ІІ група: учні дають стисле визначення гротес-ку, добирають з тексту першої частини «Подорождо Ліліпути» 2-3 приклади та пояснюють сенс їхвикористання у творі.

ІІІ група: учні дають стисле визначення алегоріїта езопової мови, добирають з тексту першої час-тини «Подорож до Ліліпути» 2-3 приклади та пояс-нюють сенс їх використання у творі.

ІV група: учні дають стисле визначення фан-тастичного в літературі та добирають з текступершої частини «Подорож до Ліліпути» 2-3 прикла-ди, пояснюють сенс їх використання у творі.

V група: учні дають стисле визначення гіпербо-ли, добирають з тексту першої частини «Подорождо Ліліпути» 2-3 приклади та пояснюють сенс їхвикористання у творі.

VІ група: учні дають стисле визначення літоти,добирають з тексту першої частини «Подорож доЛіліпути» 2-3 приклади та пояснюють сенс їх вико-ристання у творі.

Результати виконання самостійної роботи уза-гальнюють у формі таблиці.


«Ключові художні засоби й прийоми, використані Джонатаном Свіфтомдля створення роману «Мандри Лемюеля Гуллівера»


Назва художньогозасобу, його стисле

визначення

Приклади з тексту «Подорожі до Ліліпути»

Сенс використання для реалізації авторського задуму написання роману

«Мандри Лемюеля Гуллівера»

Сатира – гостре,нещадне висміюваннята критика людських тасуспільних вад і хиб.

Закони Ліліпутії. Висміювання отри-мання посад та нагород удержаві.Зображення протистоянняполітичних партій (Тремексенів таСлемексенів). Релігійні конфлікти –боротьба Тупоконечників іГостроконечників.Висновок професора А. Шамрая:«Виховати в людині ясну думку тапочуття моральної відповідальностіза свої вчинки, продиктовані хижаць-кими інстинктами,— ось прихованадумка автора книги, що в міру набли-ження до кінця стверджується з деда-лі більшою енергією поруч з тим, якдедалі голоснішими та грізнішимистають обвинувачення сатирика.І передусім з особливою увагою під-носить Свіфт питання про нове вихо-вання людини, якому надається зна-чення всемогутньої панацеї, що маєвилікувати всі моральні вади люди-ни».

Історія Гуллівера – це історія людини, що намага-лася пізнавати світ й удосконалювати саму себевідповідно до ідеалу освіченої гуманної особис-тості Просвітництва, виживаючи в складних умо-вах тиску влади, пригноблення людини з народу,яка переживає низку складних і дивовижних при-год для того, щоб переконатися, що досягти ідеа-лу практично неможливо, поки усім в світі заправ-ляють ліліпути духу та єгу, моральні потвори.Свіфт доходить сумного й страшного висновку:якщо ти сам намагаєшся витравити в собі «єгу»,духовно ницу моральну потвору, то це ще не факт,що тобі дадуть вільно це зробити ліліпути та єгу,обтяжені владою, що вважають себе вправі вирі-шувати долю окремої людини, суспільства, дер-жави й людства в цілому.«Перед гострим зоромСвіфта розкривалися такі безодні підлоти та нік-чемності, що обмежений оптимізм і поміркова-ність його сучасників здавались чимсь несерйоз-ним і занадто вже вегетаріанським. У гострих йоговихватках проти тодішнього англійського суспіль-ства відчувається пристрасний темпераментСвіфта(…) Сатира його завжди «речова» і влучає вконкретний і реальний об’єкт. Річ у тому, що цяманера доводити абсурдність якоїсь тези завждимає на меті розкрити читачеві якусь тяжку й глибо-ку істину, що перебуває на «протилежному полю-сі» від піднесеної сатириком тези». (А. Шамрай)

Гротеск – тип художньоїобразності, який ґрунту-ється на химерномупоєднанні фантастично-го і реального, прекрас-ного і потворного, тра-гічного і комічного,життєподібного і кари-катурного, найвищийступінь комічного.

Імператорська милість щодо визнан-ня заслуг Гуллівера у війні з Блефускута визначенні покарання Людині-Горіза «державну зраду» (осліпленнялюдини – це вияв милості?). Права іобов’язки Гуллівера, де з 9 позиційлише однією, останньою, за нимзакріплене право не вмерти з голоду.Усі інші вимагають від нього цілкови-тої покори та слугування владі.

«Це не «сатирична історія», а лише метод пись-менника викривати з височини ідеальних вимогрозуму гріхи людські загалом, хоч би вони і вті-лювалися в конкретних людях та відбивали конк-ретні події». (А. Шамрай)

Фантастика – зобра-ження уявного, нере-ального, невідомого абонеможливого у реально-му світі.

Ліліпутія – неіснуюча країна. У світінемає людей, зріст яких би дорівню-вав приблизно 15 сантиметрам. (Щебільш фантастичними є наступні тричастини книги.)

Усі пригоди Гуллівера подано в дусі «реалістич-ної фантастики», що й надає творові неперевер-шеної привабливості, але не дає читачеві праваставитися до твору Свіфта як до казки. Ми бачи-мо перед собою могутню сатирично-ідеологічнуалегорію образу людства. «Фантазія автора вусіх цих випадках показує чудеса винахідливос-ті, але майже ніколи не сходить з реальногогрунту. Цілком реальні речі проектуються у дещонезвичні обставини і з геніальною майстерністюпоказуються так, як вони виглядали б у цихобставинах».(А. Шамрай)

Алегорія – спосіб інако-мовлення, двоплано-вість художнього зобра-ження, приховуванняреальних осіб, предметіві явищ під конкретнимихудожніми образамина основі асоціацій.Езопова мова – алего-ричне висловлюваннядумок з іронічними натя-ками й недомовками.

Ліліпутія – Англія. Імператор Ліліпутії – англійський король Георг.Мілдендо – Лондон.Імператорський палац –Вестмінстерський королівськийпалац у Лондоні.Синя, червона й зелена шовковінитки як вищі державні відзнакиЛіліпутії – ордени Підв’язки, Бані,Святого Андрія в Англії.Блефуску – Франція (та деякі інші

Алегорії Свіфта, що мали в сучасному йому світісвоїх реальних прототипів, сприймалися звуже-но, чим викликали обурення автора, сенс авто-рського задуму книги якого полягав у алегорич-но-сатиричному висміюванні вад і хиб неконкретних країн і людей, а він створив типовукартину недоліків і вад, з якими варто боротисянезалежно від місця і часу. «Саме універсальнийхарактер сатиричних творів не дозволяє нампогодитися з твердженням тих істориків літера-тури, що вбачають у «Мандрах Гуллівера» сатирутільки на певні історичні явища в громадському

ІV. Рефлексія– На думку літературознавця А. Шамрая,

«Гуллівер», як і інші твори Свіфта, становить собоюпродукт аналізуючого розуму. В цих творах поданауніверсальна критика на всю різноманітність сус-пільних та побутових людських взаємин». Доведітьсправедливість цього твердження.

– Чи дає Свіфт програму позивних перетвореньлюдини і людства в романі про мандри Гуллівера?Аргументуйте відповіді.

– Які екранізації книги Джонатана Свіфта«Мандри Лемюеля Гуллівера» вам відомі? Наскількиадекватно вони відтворюють авторський задум? Якіз них є спрощеними варіантами, розрахованими надитяче сприйняття?

– Прослухайте пісню Олександра Розенбаума«Гуллівер у Ліліпутів».

Наскільки композитору-барду вдалося переда-ти сутність загальнолюдського спрямування сатириСвіфта? Поясніть сенс рядків пісні:

«чем выше рост и шире лоб, тем лилипуты злее», «чем громче Гулливер поёт, тем лилипуты злее», «чем больше Гулливер даёт, тем лилипуты

злее».

З якими фрагментами та ідеями «Подорожі доЛіліпути» перетинається їхнє смислове наванта-ження?

– Чому Розенбаум ставить поряд такі два понят-тя як «любов» та «гулліверність»? Як ви розумієтенеологізм «гулліверність»?

– Наведіть приклади з історії, пов’язані з пере-буванням при владі «ліліпутів». Яку ціну людствозаплатило й платить за непомірні амбіції «ліліпутівпри владі»? (Наполеон, Гітлер, Путін.)

– Чим книга Джонатана Свіфта «МандриЛемюеля Гуллівера» актуальна й важлива для сучас-ної України та українців?

– Професор А. Шамрай називає «МандриЛемюеля Гуллівера» «однією із найсумніших книжокв історії європейської літератури». Як ви думаєте,чому він дійшов такого висновку?

V. Аргументація і виставлення оцінок за урокVІ. Домашнє завдання:Усім: 1. Написати анотацію до роману

Джонатана Свіфта «Мандри Лемюеля Гуллівера»,спираючись на висновки аналітико-інтерпретацій-ного дослідження твору.


країни Західної Європи).Тремексени і слемексени – політичні партіїАнглії «торі» й «вігі». Гостроконечники й тупо-конечники – представники різних релігійнихконфесій, що були наявні на той час в Англії:протестанти, католики, пуритани, англікан-ці. Танці придворних на канаті – алегорія отри-мання високих посад у Британській імперії.Війна між Ліліпутією та Блефуску – алегоріявійни між Англією та Францією за розширеннятериторій в Європі (за «іспанську спадщину»)тощо.

житті Англії в певний період (…)Але, відтво-рюючи факти сучасної йому дійсності, Свіфтпідносить їх до значення «універсальних»явищ, властивих, на його думку, усьому люд-ству. Для Свіфта, як і для його сучасників, ті читі політичні події, ті чи ті біографії державнихдіячів — це лише «матеріал» для змалюваннякартини безумства та обмеженості людськогороду взагалі». (А. Шамрай)

Гіпербола –художній троп,умисне пере-більшення дляпосиленнявиразності.

Зріст Гуллівера для ліліпутів – Чоловік гора!Годування Гуллівера (герой потребує їжі як 1723ліліпути). Гуллівер сам у рибальських сітях при-тягнув увесь флот Блефуску. Характеристикаімператора Ліліпутії, що в своїх маніфестахгучно називає себе «гордість і жах всесвіту,монарх над усіма монархами; найвищий середусіх синів людських; той, що ногами спираєтьсяна центр землі, а головою торкається сонця» і т. д.,виявляється в дійсності жалюгідною істоткою,що вигідно вміщується на долоні Гуллівера, як ійого славні вояки.

Гіпербола у поєднанні з літотою стають засо-бами утілення комічного в творі Свіфта, даютьможливість читачеві усвідомити відносністьусього в світі. Деякі речі, які прийнято вважатиза істинні, як-то опис значущості імператора,«найвищого серед усіх синів людських», пере-стають бути такими в наших очах, коли поглядстає критичним саме завдяки сатиричномузображенню.

Літота – худож-ній троп, при-меншення,навмисне змен-шення предме-тів, осіб, ознак.

Ліліпути й Ліліпутія (описи країни, її жителів,імператора й імператриці, придворних, тва-рин, рослин, предметів). Все у 12 разів менше,ніж у реальному світі. Відлік часу в Ліліпутії.здійснюється не роками, як загальноприйнято,а місяцями. Примітка: освіченим ліліпутомвиглядає Гуллівер у країні велетнів. У першій ідругій частинах роману про Гуллівера «змен-шення фізичного зросту людини є сатиричнимзасобом зменшення й того, що ми називаємоморальною та ідеологічною стороною люд-ського існування». (А. Шамрай)

Ліліпути – маленькі нікчемні людці з ницимидушами та великими амбіціями, з величезнимкомплексом вад і хиб. Ліліпутія – сатирично-алегорична мікромодель Англії (Англія крізьзменшуване скло сатири), один із головнихоб’єктів висміювання й критики ДжонатанаСвіфта у «Мандрах Лемюеля Гуллівера».Завдяки літоті виникає вражаючий смисловийефект: усе , що в повсякденному житті й учин-ках людей здається природним, через змен-шення стає смішним, безглуздим, нікчемним.Такими автор робить імператора, його мініс-трів з їхніми претензіями на світове панування,викриває оманливість багатьох цінностей. Чимфізично мізернішими стають герої, тим яснішечитач бачить їхню жорстокість, підступність,зажерливість. Так автор висміює й розвінчуєсправжніх імператорів, міністрів, тиранів тадеспотів.

2. За підручником ознайомитися з інформацієюпро життєвий і творчий шлях німецького просвітни-ка Йоганна Вольфганга Гете, визначити для себейого місце і роль в добі Просвітництва.

3. Підготувати виразне читання віршів Гете«Вільшаний король» і «Травнева пісня».

4. Усно скласти враження від прочитанняпоетичних творів Гете.

Література1. Бахтин M. М. Творчество Франсуа Рабле и народная

культура средневековья и Ренессанса / М.: Художественнаялитература, 1990.

2. Елистратова А.А. Свифт и другие сатирики [электрон-ный ресурс] / А.А. Елистратова – режим доступу:http://www.philology.ru/literature3/elistratova-88.htm

3. Заблудовский М.Д. Свифт [электронный ресурс]/ Заблудовский М.С. – режим доступу : http://az.lib.ru/z/zablu-dowskij_m_d/text_0020.shtml

4. Муравьев М.С. Путешествие с Гулливером. / М.: Книга,1972

5. Свіфт Джонатан. Мандри до різних далеких країн світуЛемюеля Гуллівера, спершу лікаря, а потім капітана кількохкораблів./Переклад з англійської Ю. Лісняка. – К.: Дніпро, 1983.

6. Шамрай А. Джонатан Свіфт і його твір «МандриГуллівера». /Стаття в книзі «Джонатан Свіфт. МандриГуллівера». – К.: Дніпро, 1965.

Йоганн Вольфганг Ґете (1749–1832). Поезії «Вільшаний король»,

«Травнева пісня», «Прометей»Урок №8

Тема: Йоганн Вольфганг Ґете в історіїПросвітництва. Нове розуміння природи у ліри-ці Ґете. Аналіз поезій «Травнева пісня» і«Вільшаний король»

Мета: стисло ознайомити учнів з особистістюЙоганна Вольфганга Гете, його внеском у розвитокфілософської думки Просвітництва та світовий літе-ратурний процес; розкрити новаторство Гете вцарині поезії, показати зв'язок його лірики з міфо-логічно-фольклорним контекстом німецької культу-ри; здійснити цілісний аналіз віршів «Травневапісня» та «Вільшаний король»; розвивати навичкивиразного осмисленого читання поезій та їх аналі-тичного дослідження; сприяти формуванню культу-рологічного сприйняття творів світової поезії якодного із шляхів вдосконалення читацьких компе-тенцій учнів.

Обладнання: відеопрезентація «ЙоганнВольфганг Гете»; Ганс Пфіцнер, Йоганн ВольфгангГете. «Травнева пісня» (виконує німецькою КрістофПрегардьєн); відеоряд «Франц Шуберт, ЙоганнВольфганг Гете. «Вільшаний король» (німецькоюмовою).

Епіграф: Найбільший велетень людськогослова.

Іван Франко

Хід уроку

І. Організаційний моментІІ. Вступне слово учителя. Мотивація

навчальної діяльності учнівУчитель. Роль Йоганна Вольфганга Гете, видат-

ного німецького письменника, ученого й філософа,у розвитку європейської цивілізації подібна до тита-

нів доби Ренесансу. За життя він зазнав слави«олімпійця», тобто подібного до богів. Про ньогоговорили, що «природа захотіла дізнатися, якоювона є, і … створила Гете». За словами Ф. Шеллінга,творчість Гете, в особі якого блискучий розум поєд-нав силу поетичного натхнення з глибиною філо-софської думки, стала одним із вершинних злетівсвітової літератури.

Гете був поетом, письменником, драматургом;ученим-біологом, фізиком, істориком, культуроло-гом; знав кілька іноземних мов; мав талант худож-ника й залишив нащадкам чудові малюнки; громад-сько-політичним діячем (був очільником уряду при королі Карлі-Августі у Веймарі); ректоромЙєнського університету.

ІІІ. Оголошення теми й завдань урокуа) перегляд відеопрезентації «Йоганн

Вольфганг Гете»б) розширення й узагальнення учнівських

знань про особистість і творчий доробокЙоганна Вольфганга Гете на основі опрацьова-ного вдома матеріалу підручника та презента-ційної інформації

Компакт-біографіяДата і місце народження: народився 28 серпня

1749 року у німецькому місті Франкфурт-на-Майні.Родина: Родовита й заможна бюргерська роди-

на. Батько Йоганн Каспар Гете був імперським рад-ником. З дитячих років майбутній митець мав усіможливості для найповнішого духовного розвитку.Йоганн Вольфганг був первістком (коли він наро-дився, батькові було 39 років, а його дружиніКатаріні – 18 років).Сам Йоганн Вольфганг Гете буводружений з Крістіаною Вульпіус, дівчиною недво-рянського походження.

Освіта: спочатку його навчали домашні вчителі,а потім отримав вищу освіту в Лейпцизькому (1765-1768) та Страсбурзькому університетах (1770-1771), де вивчав юридичні науки, філософію тамедицину. У 1771 році захистив латиною докторськудисертацію з права, головною ідеєю якої була ідеясвободи життєвого вибору людини. На думку Гете,ні церква, ні держава не мають права втручатися вособисті переконання громадян. Але найбільшимзахопленням життя завжди залишалася література.

Формування світогляду та естетичних уподо-бань: ідейні погляди та естетичні уподобання Гетесформувалися під впливом видатного діяча німець-кого Просвітництва Йоганна Гердера. Сам ЙоганнВольфганг Гете став одним із ідейних лідерів про-світницького руху.

Початок творчості: Почав писати вірші з семироків. Під час навчання в Лейпцизькому університетіпродовжував писати поетичні твори. Це були легківишукані вірші на різні теми, на яких позначивсявплив французької поезії. Першу збірку поетичнихтворів видав у 1769 році. Проте слава письменникаприйшла до нього після виходу в світ епістолярногороману (роману в листах) «Страждання молодогоВертера».

Творчий доробок Йоганна Вольфганга ГетеТворчий період у житті Гете тривав майже 70

років. Відомий передовсім як талановитий поет,Гете створив неперевершені зразки прози й драми.


Важливі факти біографії: переїзд до Веймара у1775 році на запрошення правителя герцогстваСаксен-Веймарського Карла-Августа.

У 1786 році Гете пережив велику моральнукризу, для подолання якої виїхав до Італії. З 1788року цілком присвятив себе «вічному» – творчості таособистому вдосконаленню.

Дружба з Фрідріхом Шиллером (1794–1805роки). За словами В. Бєлінського, «натури Гете йШиллера були діаметрально протилежними, і все жтаки саме ця протилежність була причиною й осно-вою дружби і взаємної поваги обох великих поетів».Своєрідною даниною шани їхній дружбі є пам’ятникГете й Шиллерові у Веймарі перед будинкомНаціонального театру.

Дата смерті: помер 22 березня 1832 року уВеймарі (застуда під час прогулянки перейшла узапалення легенів, відомо, що митець з 19 роківстраждав на сухоти). Похований у Веймарі поряд зблизькими йому герцогом Карлом–Августом таФрідріхом Шиллером.

Бесіда– Удома ви ознайомилися зі статтею підручника

про Гете, щойно переглянули відео. Спробуйтескласти стислий словесний портрет Гете як людиниі як митця. Доведіть, що людські якості Гете сталиосновою його формування як митця й мислителя.

– Як ви думаєте, чому Гете ставлять поряд згігантами доби Відродження?

– Визначте роль сімейного виховання й освіти уформуванні світогляду юного Гете.

– Назвіть літературних кумирів Гете. (Гомер,Вергілій, Овідій, Вільям Шекспір, Даніель Дефо.)

Як ви думаєте, які ідеї цих гігантів світової літерату-ри приваблювали Гете?

– Розкажіть про вплив ідеалів Просвітництва наГете. У чому він пішов далі своїх сучасників-просвіт-ників? (У питаннях творчості Гете разом зі своїмидрузями з «Бурі й натиску» обстоював ідею свободитворчості, незалежності митця й від держави, й відцеркви. Гете вважав, що основою творчості є нерозум, а почуття, натхнення, цим самим він протис-тояв канонам класицизму, які тривалий час визнача-ли розвиток літератури доби Просвітництва (про-світницький класицизм).

– У чому Гете вбачав приклади реалістичності,простоти, ліризму, точності художньо-образноговираження? (У своїх поглядах на мистецтво слова йпроцес творчості Гете спирався на німецький фоль-клор та історію (особливо цікавився добоюСередньовіччя). З творчого спадку Шекспіра вінзапозичив потужну енергію пристрастей та багато-гранність характерів.)

– Передусім Гете відомий в усьому світі як непе-ревершений лірик. Яке місце в його творчому спад-ку посідає поезія? Що ви знаєте про реалізаціюталанту Гете в царині прози та драматургії?

Робота з епіграфом – Іван Франко назвав Гете «Найбільшим велет-

нем людського слова». Доведіть справедливістьцього вислову.

– Визначте провідні теми поетичного спадкуГете. (Кохання. Природа. Волелюбні мотиви.)

в) цілісне аналітичне дослідження поезійЙоганна Вольфганга Гете «Травнева пісня» та«Вільшаний король»


Творчий спадок Гете: 1600 віршів, 54 віршові й прозові поеми, три великі поеми, чотири романи,понад 2000 афоризмів, приказок і повчань (у віршах і в прозі), величезна кількість наукових працьз геології, ботаніки, зоології, анатомії; філософських, естетичних, літературно-критичних статей,мемуари, щоденники; переклади з французької та італійської мови.У своїй творчості втілив різні аспекти просвітницької ідеології та поєднав різні художні напрями й течії: просвітницькийреалізм, класицизм, сентименталізм, елементи передромантизму.Твори І періоду творчості – «штюрмерського»(від перших дитячих літературних спроб до 1775року)

Твори ІІ періоду творчості – «веймарського» (абоперіоду веймарського класицизму) (від середини70-х років ХVІІІ століття – перша третина ХІХ століття)

Ідейний натхненник німецького просвітницькогоруху «Буря і натиск». Творчість цього періоду маєпереважно сентименталістське спрямування.

Всесвітньо відоме веймарське видання творів Гетескладається із 143 томів. Домінує поетика просвітниць-кого класицизму, що вбирає в себе елементи реаліс-тичного та романтичного світобачення.

Лірика: тісний зв’язок з фольклорними традиція-ми, переважають теми кохання і природи. Крімліричних віршів, створив зразки піднесеної пате-тичної поезії (гімни, сповнені волелюбного про-світницького пафосу, вірш «Прометей» (1773)вважається програмним твором, що втілюєзахоплення Гете сильною богорівною особистіс-тю). Лірика штюрмерського періоду творчостіГете додала німецькій поезії яскравого й самобут-нього національного колориту, започаткувалатеми й традиції, на які в наступні часи спирати-муться німецькі поети.Драматургія: Історична драма «Гец фон Берліхінген»(1773), написана в дусі шекспірівських хронік.Проза: роман «Страждання молодого Вертера»(1774)

Лірика: «Римські елегії» (1790), «Західно-східнийдиван» (1819). Відобразився інтерес до культурних,духовних, художніх цінностей античності та східної куль-тури.Драматургія: трагедія «Егмонт», «Іфігенія в Тавриді»(обидві 1787 року). Філософська трагедія «Фауст» –вершинний злет письменницьких пошуків Гете. (Надцим знаковим творінням Гете працював понад шістде-сят років – з юнацьких часів до кінця життя.)Проза: найвище досягнення – дилогія про ВільгельмаМайстера – «Роки навчання Вільгельма Майстера»(1796) та «Роки мандрів Вільгельма Майстера» (1827).В романах порушена одна із ключових проблем про-світницької ідеології – проблема виховання людини яккорисного члена суспільства.

«ТРАВНЕВА ПІСНЯ»З історії створення: вірш «Травнева пісня» був

написаний Гете на початку 80-х років ХVІІІ століття устрасбурзький період навчання молодого поета(вірогідно, у травні 1771 року). Перша публікація –1774 рік. У цьому вірші знайшло поетичне втіленнякохання Гете до Фредеріки Бріон, доньки священни-ка із селища Зезенгейм неподалік від Страсбурга.Фредеріка була у цей час музою молодого Гете, їйвін присвятив цикл віршів про кохання, які надсилавдівчині як любовні листи. З від’їздом Гете ізСтрасбурга їхні стосунки припинилися, алеФредеріка так і залишилася вірною своєму юнаць-кому коханню до останніх днів. Вона ніколи не вихо-дила заміж і жила спогадами про дивовижне роман-тичне кохання до Гете. Фредеріка Бріон увійшла вісторію німецької культури під іменем Фредеріки ізЗезенгейма й стала символом романтичної вірностіпершому коханню.

Новаторство Гете в ліриці зезенгеймськогоперіоду:

Вірші Гете, створені під впливом почуття доФредеріки, знаменували собою народження новоїнімецької поезії, у якій більше не було місця раціо-налізму та нормативним обмеженням класицизму.Живе, пульсуюче почуття наповнює вірші, присвя-чені Фредеріці. В них сформувався новий авто-рський стиль Гете, що поставило його в авангардпоетів-новаторів світової літератури.

Аналіз вірша Й.В. Гете «Травнева пісня» (україномовний переклад Миколи Зерова)– Виразно прочитайте вірш Гете «Травнева

пісня».

ТРАВНЕВА ПІСНЯСміється природа радо мені, Як сяє сонце по зимнім сні! Барвисті квіти по всіх лугах, Пташині хори по всіх гаях, І в кожнім серці радість, весна: О земле, сонце, любов ясна!

Любов моя, ти світлий чар! Ти злото ранніх нагірних хмар! Твій подив свіжим лугам, полям, Благословення траві й квіткам... Дівчатко любе, дівча ясне! Як зір твій сяє: ти любиш мене!

Як жайворонок – повітря й спів, Як чиста квітка – росу полів, Тебе люблю я гарячим чуттям, Ти радістю, сміхом, новим життям Підносиш спів мій, хвилюєш кров.. О, будь щаслива, моя любов!

Переклад Миколи Зерова

– Визначте загальний настрій вірша. Чим вінвикликаний? Схарактеризуйте почуття, які пережи-ває ліричний герой. Що саме в тексті вірша дає вамоснову для таких висновків?

– Доведіть, спираючись на текст, що загальнезвучання вірша піднесено оптимістичне.

– Які художні світи наявні у творі? (Світ природиі світ людини.) Поясніть сенс їх поєднання.

– Як ви думаєте, весняна природа є тільки тломдля змалювання почуттів ліричного героя, чи воназнаходиться в органічній єдності з його станом тапереживаннями? (Природа співзвучна нестримнійрадості ліричного героя, а народнопісенна манерависловлення почуттів безпосередньо розкриваєемоції та переживання закоханої людини.)

– Зробіть висновок: вірш Гете «Травнева пісня» –це взірець пейзажної чи інтимної лірики? Наведітьаргументи на підтвердження своєї думки.

– Які слова у вірші свідчать про щасливе коханняліричного героя? Доведіть, що взаємне коханняспонукає ліричного героя любити весь навколишнійсвіт.

– Як у поезії змальований образ коханої жінки?Чому ліричний герой звертається до неї «Дівчатколюбе, дівча ясне!»? З чим і чому порівнює кохану?

– Доведіть, що взаємна любов коханої робитьліричного героя не просто безмежно щасливим, аще й сприяє його становленню й розвитку як митця.

– Виразно прочитайте заключну фразу вірша. Якви думаєте, чому саме побажанням щастя коханійГете завершує цю поезію?

– Доведіть, що вірш Гете близький до фольклор-ного зображення щасливого кохання в народнійпісні.

– Як ви думаєте, які слова вірша варто вважатисмисловим ключем? Аргументуйте.

– Які художні тропи допомагають Гете відобра-зити почуття його ліричного героя? (Епітети таметафори.) Як ви думаєте, чому він використовуєсаме ці художні засоби?

– Порівняйте вірш Йоганна Вольфганга Гете зсонетами Франческо Петрарки та віршем ГенріхаГейне «Коли настав чудовий май…». Визначте спіль-не та відмінне у зображенні кохання цими поетами.Особливу увагу зверніть на загальний настрій віршівта відображення стану ліричного героя.

– «Травнева пісня» Гете неодноразово булапокладена на музику. Найбільш відомі твори Людвігаван Бетховена та Ганса Пфіцнера. Прослухайте«Травневу пісню» Пфіцнера у виконанні всесвітньовідомого тенора Крістофа Прегардьєна. Наскільки,по-вашому, музика підсилює пафосне звучаннявірша та передає тонкий ліризм почуттів ліричногогероя Гете?

– Ще раз виразно прочитайте вірш вголос. Чи змінив проведений аналіз вірша акценти йогопрочитання? Яким чином? Що ви для себе відкриливажливого, що пройшло повз вашу увагу при пер-шому прочитання тексту?

«ВІЛЬШАНИЙ КОРОЛЬ»З історії створення:Поезія «Вільшаний король» була створена Гете у

рамках мистецького змагання 1797 року зФрідріхом Шиллером у Веймарі, у так званийбаладний період творчості двох геніїв німецькогоПросвітництва. На створення балади «Вільшанийкороль» поета надихнула данська народна пісня«Дочки короля ельфів».

– Прочитайте вірш «Вільшаний король» мовчки.Поміркуйте, чому перше знайомство з цим поетич-ним твором має відбутися без звуку, сам на сам зтекстом?


ВІЛЬШАНИЙ КОРОЛЬХто пізно так мчить у час нічний?То їде батько, з ним син малий.Чогось боїться і мерзне син —Малого тулить і гріє він.

— Чому тремтиш ти, синку, щомить?— Король вільшаний он там стоїть!Він у короні, хвостатий пан! — То, сину, сивий нічний туман!

«Любе дитя, до мене мерщій!Будемо гратись в оселі моїй,Квіти прекрасні знайду тобі я,У злото матуся одягне моя».

— Мій тату, мій тату, яке страшне!Як надить вільшаний король мене! —— Годі, маля, заспокойся, маля!То вітер колише в гаю гілля!

«Хлопчику любий, іди ж до нас!Дочки мої у танку в цей час,Дочки мої тебе вийдуть стрічать,Вітати, співати, тебе колихать!»

— Мій тату, мій тату, туди подивись!Он королівни вільшані зійшлись! — Не бійся, мій синку! Повір мені:То верби сивіють удалині!»

«Мені, хлопче, люба краса твоя!З неволі чи з волі візьму тебе я!»— Мій тату, мій тату, він нас догнав!Ой, як болюче мене він обняв!

Батькові страшно, батько спішить,В руках його хлопчик бідний кричить;Насилу додому доїхав він,В руках уже мертвий лежав його син.

Переклад Максима Рильського

– Яке враження справило на вас прочитаннятвору? Опишіть свій стан під час знайомства зі зміс-том. Чи було у вас відчуття, що ви, як у далекомудитинстві, доторкнулися до страшної казки?

– Доведіть, що балада «Вільшаний король» єсюжетним твором. Де і коли відбуваються події,зображені в тексті? Про що цей твір?

– Як ви думаєте, чому Гете обрав діалогову формупобудови твору? Чиї голоси ми чуємо? (Автора-опові-дача, сина, батька, вільшаного короля.) Який з нихзвучить тільки в уяві? Чому, по-вашому, це уява дити-ни, а не дорослого? З якою інтонацією потрібно чита-ти вірш, залежно від того, хто є мовцем?

– Виразно прочитайте баладу вголос в особах.– Як ви вважаєте, які художні світи наявні в кон-

тексті «Вільшаного короля»? Які з них є ключем дорозуміння сенсу вірша? Доведіть, що вірш побудо-ваний за принципом антитези. (Балада Гете«Вільшаний король» є складним поєднанням казко-во-міфологічного та реалістичного світосприйнят-тя, тому в такому невеликому творі уважний читачзнаходить переплетення великої кількості художніхсвітів, які утворюють опозиційні пари:

світ природи (ліс, вільхи, туман, ніч) – світлюдини (нічна дорога й пізні подорожні на ній,«батько і син малий»);

світ уявний (очима дитини) – світ реальний(очима батька);

світ міфопоетичний, казковий (творитьсяуявою та почуттями сина) – світ раціоналістичний(позиція батька);

світ забобонів та народних вірувань, містики– світ наукового (раціоналістичного, з позиційлюдини доби Просвітництва) сприйняття світу;

світ дитини (сприймає оточуюче чуттєво) – світдорослого (сприймає навколишнє розумом);

світ життя – світ смерті;«свій» світ – «чужий» світ.Ключовими є художні опозиції «світ дитини –

світ дорослого», «світ уявний – світ реальний».)– Поясніть причини страху хлопчика. Що в ото-

чуючому світі природи спричиняє страх дитини?Що, по-вашому, є більш важливим – місце дії чи часдії? (Визначальним є художній час вірша – НІЧ.Саме вона оповиває світ лісу таємницею, видіння-ми, які виникають в уяві хлопчика. Дитина дужевразлива й емоційна. Хлопчик не тільки бачитьхимерні образи, а й чує голоси, що підсилює йогострах.)

– Що у творі є символом страху? Виразно про-читайте рядки вірша, у яких описаний вільшанийкороль та його промови. Поміркуйте, чи дійсно цейобраз такий страшний, щоб викликати смертельнийстрах? Чого, по-вашому, насправді боїться хлоп-чик? Чому казковий світ вільшаного короля длянього не стає «своїм»? (Хлопчик боїться залишитисябез батька, без рідних, втратити захист і опору.Дитина боїться невідомого, незнайомого, «чужого»світу. Тому обіцянки розваг, веселощів, турботихлопчика не приваблюють, а породжують паніку.)Чому короля не бачить батько?

– Прослідкуйте за текстом, що бачить і чує хлоп-чик і що бачить і чує батько.

– Коли страх хлопчика бере в полон і батька?Чому це сталося? Яку роль у описі батькового стра-ху відіграє біг коня?

– Як ви думаєте, чому батько не зміг врятуватидитину? Що, по-вашому, йому потрібно було роби-ти, щоб хлопчик залишився живим?

– Як ви думаєте, чому для «Вільшаного короля»Гете обирає саме жанр літературної балади? Якіриси народної балади він утілив в своєму творі?

– Порівняйте образ природи у віршах Гете«Травнева пісня» та «Вільшаний король». Визначтеміж ними різницю. (У «Травневій пісні» образ приро-ди знаходиться у гармонійній єдності з образомлюдини, чиє серце переповнене коханням. Силоюсвого радісного почуття ліричний герой віршанаповнює весь світ. «Вільшаний король», створенийна основі переосмислення фольклорних мотивів зпозицій людини, що зрозуміла хибність світосприй-няття людини доби Просвітництва, що занадтозахопилася раціональним підходом до опануванняоснов світобудови, світ природи постає в похмуро-му, містично-міфологічному світлі, як у давні часі,коли людина сприймала світ образно. Світ природита його образи, що мають фольклорні корені, ворожілюдині, передусім людині, яка реагує на нього


виключно з позицій розуму. Напружений розвитокдії й трагічна розв’язка вірша ще більше підкреслю-ють темні, нездоланні сили природи, які неможливопізнати до кінця (думка Гете є відмінною від ідейпросвітників, які бачили розумну, діяльну людинугосподарем природи, здатним змусити її слугуватисобі). Балада Ґете стала відображенням його філо-софських думок про стосунки людини з природою,про порушення гармонії між ними.)

– Доведіть, що балада Гете «Вільшаний король»крім усього є ще й художнім утіленням думки проневідворотність долі. Де в літературі ви вже зустрі-чалися з цією думкою? (В античній міфології, уфольклорі різних народів.)

– Що ви знаєте про популярність балади«Вільшаний король» Гете у світового читача?

– Що вам відомо про переклади віршів Гетеукраїнською мовою? Чий переклад «Вільшаногокороля» вважають найбільш адекватним, що відтво-рює зміст оригіналу? (Українською мовою поетичнітвори Гете перекладали Петро Гулак-Артемовський(перший перекладач творів Гете українськоюмовою), Пантелеймон Куліш, Микола Бажан, ВасильСтус, Микола Зеров, Максим Рильський, ЄвгенДроб’язко, Микола Лукаш, Микола Терещенко,Дмитро Загул та інші. Існує кілька українських пере-кладів балади Ґете «Вільшаний король». Найбільшвідповідає оригіналу та задуму поета назва«Вільшаний король», як це переклав МаксимРильський, його переклад вважають найбільш адек-ватним авторському варіанту. Перекладу МаксимаРильського властиві особлива поетичність і художнядовершеність, в його основі – літературна україн-ська мова. Іншу назву дав своєму перекладу баладиБорис Грінченко – «Лісовий цар», а ПантелеймонКуліш назвав баладу «Вільшаний цар». Найбільшоюнаціональною забарвленістю вирізняється пере-клад П. Куліша, який використав у своєму текстіукраїнські народні слова: «хлоня», «вітласта», «навітті гойдати, коточка співати» тощо.)

– Тісний зв'язок поезії Гете з німецькою народ-но-пісенною скарбницею, її милозвучність сприялипокладанню віршів видатного поета на музику.Балада «Вільшаний король» зазвучала в музичномуобрамленні Франца Шуберта. Прогляньте відеоряд,що представляє композицію на основі музичноїбалади Ф. Шуберта, створеної за віршем Й. В. Гете.Наскільки підсилилося ваше сприйняття поезії Гетезавдяки мові оригіналу, музиці та образам живопи-су, використаним у відео?

– На основі аналізу віршів «Травнева пісня» та«Вільшаний король» Й. В. Гете зробіть висновокщодо новаторського внеску поета в розвиток світо-вої лірики.

ІV. Аргументація і виставлення оцінок заурок

V. Домашнє завдання:1. Підготувати виразне читання вірша Й. В. Гете

«Прометей», усно скласти враження про твір.2. Перечитати давньогрецький міф про

Прометея.3. Пригадати, чому образ Прометея увійшов до

галереї «вічних образів» світової літератури.За бажанням: вивчити напам’ять один із віршів

Гете, що розглядалися на уроці.

Урок №9Тема: Волелюбні мотиви та протистояння

персонажів у «Прометеї» Йоганна ВольфгангаГете. Образ Прометея

Мета: розкрити символічний характер особли-вості втілення волелюбних ідей у ліриці ЙоганнаВольфганга Гете, здійснивши цілісний аналіз уривказ незакінченої драми Гете «Прометей»; розглянутиобраз Прометея з позиції його протистояння Зевсу,розкрити смисловий підтекст вірша з позицій авто-рського задуму; дослідити особливості змалюванняобразу Прометея Гете у порівнянні з давньогрець-ким міфом про Прометея та трагедією Есхіла«Прометей закутий»; сприяти формуванню в учнівцілісного уявлення про розвиток всесвітнього літе-ратурного процесу та особливості інтерпретації віч-них образів літератури за різних культурно-історич-них епох.

Обладнання: слайд-презентація «ОбразПрометея в мистецтві».

Епіграфи: Я створював лише те, що палиломене зсередини й вимагало втілення.

Йоганн Вольфганг Гете

Бути людиною – означає бути борцем.Йоганн Вольфганг Гете

Твій гордий дух і непокора, Що їх і небо не поборе,Для смертних прикладом стає.Ти людству освітив дороги, Ти – символ віри і тепла.

Джордж Байрон. «Прометей»

Хід уроку

І. Організаційний моментІІ. Виразне читання напам’ять віршів

«Травнева пісня» та «Вільшаний король», вивче-них учнями за бажанням

ІІІ. Актуалізація опорних знаньБесіда– Назвіть провідні мотиви лірики Гете.– Назвіть провідну тему вірша «Травнева пісня».

У чому полягає новаторство зображення коханняліричного героя Гете?

– Поясніть, чому у віршах «Травнева пісня» та«Вільшаний король» Гете по-різному зображує при-роду. У якому з творів людина знаходиться в гармо-нії з природою, а в якому з них природа протистоїтьлюдині? Як це залежить від почуттів та світоглядуГете?

ІV. Оголошення теми й завдань уроку.Мотивація навчальної діяльності учнів

а) виразне читання вірша «Прометей»Йоганна Вольфганга Гете вчителем або зараніпідготовленим учнем

ПрометейВгорни небо твоє, Зевсе, Імлою хмар, Вчини, як отой хлопчак,Що толочить будяки,Влучай в дуби і верхів’я гір, – Тільки мою землюМені залиши


І мою хатину, будовану не тобою, І вогнище моєІз розжареним приском,Якому ти заздриш.

Не знаю нікого біднішого Під сонцем, ніж ви, богове!Нещедро ви живитеДанням офірІ духом молитовВашу величність.Ви б геть змарніли, якбиНе жебраки і діти,Дурники, повні надії,Коли я був малий, тоді,Не знаючи, що, де і як,Звертав свої заблудні очіДо сонця, чи нема там вгоріВуха, що скарги мої почуло б,Серця, що так, як моє,Пригноблених би пожаліло.

Хто допомігГордість титанів мені здолать?Хто від смерті мене врятував?Від долі раба?Чи не ти само це звершило,Серце, в паланні святім?Чи не палало, юне і добре, ти,Марно дякуючи за рятунокТому, хто спить у високості?

Тебе шанувати? Чому?Може, зм’якшив ти колись Болі знедоленим?Може, притишив колисьСльози настрашених?Чи не всемогутній ЧасМужа із мене викував?Чи не одвічна судьбаВладує і мною, й тобою?

Либонь, ти гадаєш,Що зненавидіти життя я мушу,Втекти десь в пустелю,Бо не всі вжеПуп’янки мрій достигли?

Ні, тут я сиджу і формуюЛюдей на свій образ – Поріддя, що подібне до мене,Щоб мучитися, щоб ридати,Щоб втішатися, щоб радіти – І зневажати тебе,Як я!

Переклад з німецької Миколи Бажана

б) самостійне прочитання вірша мовчкив) з’ясування рівня первинного сприйняття

твору– Що ви зрозуміли, прослухавши й самостійно

прочитавши цей поетичний твір Гете?– Чи є у тексті слова, що потребують пояснення?

(Офір – жертвопринесення. Розжарений приск –вогнище.)

– Від чийого імені побудовано текст вірша? Як ви це встановили? (Від імені Прометея.)

– Це його монолог чи діалог? Наведіть аргу-менти.

г) аналіз тексту вірша «Прометей»– До кого й чому звертається Прометей?

(Прометей звертається до Зевса, відстоюючи своєправо на свободу вибору, на можливість жити там,де він хоче й бачить свою корисність, й з ким хоче.)

– Як ви вважаєте, чи чує Зевс промовуПрометея?

– З ким порівнює Прометей Зевса? Як це свід-чить про ставлення героя до верховного бога?(Прометей порівнює Зевса з «хлопчаком, що толо-чить будяки», цим самим заземлюючи й принижую-чи образ головного олімпійця, перетворюючи йогона бездумного бешкетника, руйнівника.)

– Що виборює Прометей? Знайдіть відповідь утексті вірша й прокоментуйте.

(Тільки мою землюМені залишиІ мою хатину, будовану не тобою, І вогнище моєІз розжареним приском,Якому ти заздриш.Прометей відокремлює своє життя від життя

богів. На землі він господар, а не той бешкетник-руйнівник, якому не до снаги щось створити чи збу-дувати, бо до цього земного світу він байдужий.)

– Як ви думаєте, чому Зевс може заздрити «роз-жареному приску»? Що символізує собою «вогоньПрометея» у світовій літературі? (Передусім це іскрабожественного розуму, подарована Прометеємлюдям, що знаменувало собою початок цивілізацій-ного розвитку людства.)

– Поясніть сенс вислову Прометея: «Не знаюнікого біднішого/ Під сонцем, ніж ви, богове!» Чим,на його думку, живиться сила богів? Як критикаЗевса у вірші Гете поєднується з критикою земнихвладик?

– Яку силу Прометей вважає такою, що далайому прозріння, допомогла усвідомити, що богимізерні? (Це сила власного серця, яка допомоглаПрометеєві забути про своє божественне поход-ження («гордість титана»).

– Розкрийте сенс риторичних запитаньПрометея: «Хто від смерті мене врятував?/Від доліраба?». Про яку смерть і яке рабство він говорить,адже він, народжений титаном, був вільним? (Мовайде про духовну смерть і духовне рабство. Такезапитання могло виникнути у Прометея тільки якгероя, що втілює собою людину добиПросвітництва.)

– Доведіть, що образ Прометея у вірші Гетепостає в площинах двох конфліктів –зовнішнього (ізЗевсом як утіленням тиранічної влади) та внутріш-нього (із духовною обмеженістю, духовним раб-ством). Велич Прометея в тому, що, здолавши ще вдитинстві внутрішню проблему, викорінивши із себераба і сповнивши своє серце любов’ю (перш за вседо людей, яких він створив з глини на свою подобу),він підноситься до бунту проти тиранії верховноївлади, відстоюючи своє право і право людей на сво-боду. Єдиним авторитетом, перед яким схиляєтьсяПрометей, – це його власне серце.


Коли я був малий, тоді,Не знаючи, що, де і як,Звертав свої заблудні очіДо сонця, чи нема там вгоріВуха, що скарги мої почуло б,Серця, що так, як моє,Пригноблених би пожаліло.

Хто допомігГордість титанів мені здолать?Хто від смерті мене врятував?Від долі раба?Чи не ти само це звершило,Серце, в паланні святім?Чи не палало, юне і добре, ти,Марно дякуючи за рятунокТому, хто спить у високості?)

Чому Прометей відмовляється шанувати Зевса?(«Тебе шанувати? Чому?Може, зм’якшив ти колись Болі знедоленим?Може, притишив колисьСльози настрашених?»Прометей не бачить у верховного бога ні мило-

сердя, ні доброти до людей, до всіх, хто потребуєдопомоги.)

– Чому Прометей нагадує Зевсові, що над усімастоять Час і Доля? (Ці рядки вірша «Прометей» уті-люють в собі філософські міркування Гете, що пев-ною мірою базувалися на античному гуманізмі, якийвизначав цінність усього ставленням до людини йвідповідальністю перед фатумом (НевідворотноюДолею) та всевладним Часом. Дійсно, історія люд-ства тільки з плином часу визначала цінність усьогой усіх, включаючи сильних світу.)

– Що, по-вашому, можуть символізувати собою«пуп’янки мрій» Прометеєвих?

– Виразно прочитайте дві заключні строфивірша. Доведіть, що Прометей до кінця вірний обра-ному шляху й не зійде з нього. Що, по-вашому,додає йому снаги? У чому він бачить своє призна-чення? Як він розуміє повноту життя?

– Зробіть висновок, які риси утілює в собі образгетевського Прометея. Як це співвідноситься зі сві-тоглядом митця та ідеалами Просвітництва?(ОбразПрометея одночасно поєднує в собі риси творця,майстра, художника, бунтаря, страдника, вільнуособистість. Він утілює в собі творчі сили людини, їїнестримну творчу енергію, тим самим створюючиоснови для втілення фаустівської теми в творчостіГете.)

– Доведіть, що, нівелюючи культ богів,Прометей утверджує культ людини.

– Порівняйте образ Прометея у його протисто-янні Зевсу в давньогрецькому міфі про Прометея,трагедії Есхіла «Прометей закутий» та вірші Гете«Прометей». Що спільного й відмінного ви вбачаєтев трактуванні цього образу за часів античності та задоби Просвітництва?

Робота з епіграфамиВиразно прочитайте слова Йоганна Вольфганга

Гете, узяті за епіграфи до уроку. Поясніть їх зв'язок зволелюбними мотивами його поезії.

Консультація для вчителя:

Гете розпочав роботу над драмою «Прометей»під впливом трагедії Есхіла «Прометей закутий».Проте його Прометей став й результатом його сві-тоглядного прориву, що відбувся з митцем під впли-вом ідей Просвітництва, підсилених бунтарськимиромантичними поривами штюрмерського періоду.Лірика Гете періоду «Бурі й натиску» (1770-1775роки) – одна із найблискучіших сторінок в історіїнімецької поезії. Разом з ліричним героєм, щопостає у Гете втіленням природи або в органічномузлитті з нею, у творчості митця з’являється образбунтаря, «буремного генія», що протестує проти всі-лякого гноблення. Оди й гімни 1772-1775 років, як ідеякі інші вірші цього періоду, є показовими в сенсіінтенсивних пошуків високої лірики з позицій тре-тього стану суспільства. В умовах Німеччини ХVІІІстоліття, де княжий абсолютизм в основному віді-гравав реакційну роль, людям з передовими погля-дами не було причин радіти з успіхів того чи іншогомонарха. Природно, що Гете ігнорує феодально-абсолютистську державність і владу тиранів взагалі.

Внутрішній світ людини, яка вперше усвідомиласебе особистістю й повірила у свої творчі сили, –ось головний предмет високої лірики тих років.Герой цієї поезії максимально близький до самогоГете, є художнім утіленням його світоглядного «я».Гете охоче звертається до тем і мотивів античноїміфології та поезії, яка дала світу взірці високоїгуманістичної та громадянської позиції, передусімГете цікавить образ Прометея. Для нього античнийсвіт – це вічна батьківщина героїчних начал. Оди йгімни – «Пісня подорожнього в бурю», «ВізникуХронос», «Магометова пісня», «Ганімед», «Прометей»та багато інших – написані в особливому дифірам-бічному стилі , вільним віршем, без рим, рядкамирізної довжини. Бурхливі емоції вибухово змінюютьзвичну метрику. У цьому сенсі Гете спирається наКлопштока й ще більше на Піндара. Величні думкиподаються в шаленому потоці емоцій.

У 1773 році він пише філософську драму«Прометей», яка так і залишилися у фрагменті, щоскладається з двох актів і написаний вільним вір-шем, близьким до ритмізованої прози.

Гете приваблює не тема страждань Прометея, аобраз богоборця, творця й наставника першихлюдей, борець за їхнє щастя. Від першого рядкадрами «Я не хочу» до заключної строфи оди-моно-логу весь твір пронизаний духом «гігантської опози-ції» (вислів Гете). Герой відхиляє будь-які спробисхилити його до діалогу з небожителями, від кого бне йшла ініціатива – від Зевса, його вірного сина йслуги Гермеса чи від Епіметея, боязливого братаПрометея. Він з презирством відкидає пропозиціюЗевса стати його намісником на землі й правити відімені богів людьми, створеними ним з глини, обері-гаючи від цих створінь божественний сонм.Прометей постає не як господар над людьми, а якмудрий учитель, що любить свої створіння.

Ні, тут я сиджу і формуюЛюдей на свій образ…Прометей створює людей за своєю подобою –

непокірними богам. Він учить їх будувати домівки,приручати диких кіз тощо. Він навчає людей нечекати допомоги від богів, обходитися без них, небоятися труднощів, не лякатися невідворотної


смерті, котра не зупинить життя в цілому (випадок зПандорою). Він надає людям приклад мужньо пере-борювати труднощі й печалі, не падати духом, невпадати в духовне рабство. Райське блаженство неприваблює Прометея, й він не обіцяє його людям.Життя без горя, без боротьби, життя-свято – це несправжнє життя. Гетевський «Прометей» передусімце утілення гігантського життєствердження, закликдо мужнього прийняття життя з усіма його супереч-ностями. І в настановах Прометея людям немає нія-ких обіцянок загробної винагороди.

Абсолютно зрозуміло, що Прометей є втіленнямгетевського матеріалістичного сприйняття дійснос-ті. Цю думку, не завжди послідовно, але упродовжусього свого життя, Гете втілює у творчості.

«Прометей» – філософська драма. У ній голов-ною тезою є проголошення життя «без богів» –матеріалістичний гуманізм. Урозріз з вченням цер-кви Гете говорить про здатність людини побудуватищасливе життя без допомоги вищих сил.Піднесення людства постає у Гете не стільки в обра-зах перших людей – у них все ще попереду, – скіль-ки в образі самого Прометея. Титан давньогрецькихміфів і трагедій переростає в образ людини. Хіба вінтитан, а не людина, коли говорить Зевсу:

Влучай в дуби і верхів’я гір, – Тільки мою землюМені залишиІ мою хатину, будовану не тобою, І вогнище моєІз розжареним приском,Якому ти заздриш.Молодий Гете, працюючи над драмою про

Прометея, вкладав у свій твір переконання в тому,що в сучасному світі очікується зміна господарів,люди вийдуть з-під покори богам небесним і зем-ним. В образі Зевса підкреслено риси, які зближу-ють тирана з Олімпу з тиранами земними.Прометей заперечує могутність богів, тим самимще більше мінімізуючи силу земних владик. Віннагадує Зевсу, що над богами, як і над ним самим,стоїть вище начало – Час і Доля:

Тебе шанувати? Чому?Може, зм’якшив ти колись Болі знедоленим?Може, притишив колисьСльози настрашених?Чи не всемогутній ЧасМужа із мене викував?Чи не одвічна судьбаВладує і мною, й тобою?Прометей не підкорюється Зевсу, він противник

рабства. Образ Прометея одночасно поєднує в собіриси творця, майстра, художника, бунтаря, страд-ника, вільну особистість. Він утілює в собі творчісили людини, її нестримну творчу енергію, тимсамим створюючи основи для втілення фаустівськоїтеми в творчості Гете.

І хоча драма не вийшла з творчої лабораторіїпоета як завершений твір й широке коло читачів ді-зналося про неї значно пізніше (Гете опублікуваврукопис тільки в 1830 році), монолог Прометея ще врукописі був прочитаний Лессінгом і отримав висо-ку оцінку генія німецького Просвітництва. Вонанебагатослівна, але думки, які у ній містяться, зали-

шаються актуальними й дотепер. МонологПрометея вийшов за рамки авторського задуму йувійшов до творчого спадку Гете й в історію світовоїлітератури як ода, самостійний поетичний твір.Велет думки Просвітництва, Гете нізащо не завер-шив би «Прометея» примиренням із Зевсом, як цевідображено у давньогрецькому міфі про Прометеята трагедії Есхіла «Прометей закутий».

Чим більше пізнаєш Гете, тим більше розумієш,що він не просто був причетний до світу поезії – цесвіт поезії був утілений у ньому, а він був його воло-дарем.

V. Рефлексія– Розкрийте новаторство Гете у створенні образу

Прометея як «вічного образу» світової літератури. – Виразно прочитайте фрагмент з вірша англій-

ського поета-романтика Джорджа Гордона НоелаБайрона «Прометей», узяті за один з епіграфів доданого уроку. Які рядки з вірша Гете можна вважатиспівзвучними байронівському розумінню геніяПрометея?

– Творчість Гете, в особі якого, за словами іншо-го німецького філософа Фрідріха Шеллінга, блиску-чий розум поєднав силу поетичного натхнення зглибиною філософської думки, стала одним із вер-шинних злетів світової літератури. Доведіть спра-ведливість цієї думки, спираючись на вивчені вамипоетичні твори Йоганна Вольфганга Гете.

– Носіям ідеології Просвітництва було прита-манне схиляння перед розумом, віра в його без-межні можливості й перетворювальну силу.Просвітники мали широкий світогляд, в якому виді-лялася ідея перебудови всіх суспільних відносин наоснові розуму, «вічної справедливості», рівності, щовипливали, на їхню думку, з самої природи,невід'ємних «природних прав» людини. В концепції«природного права» просвітники обґрунтувалиосновні принципи цивілізованого життя особистос-ті, нації: право людини на гідне життя, свободу івласність. Яким чином ці ідеали Просвітництвазнайшли своє вираження в оді Гете «Прометей»?

– Видатному російському письменнику ХІХ сто-ліття Івану Сергійовичу Тургенєву належать такіслова про видатного німецького просвітника: «Гете,цей захисник усього людяного, земного, цей ворогусього уявно-ідеального та надприродного, першийзаступився за права – не людини взагалі, ні, – заправа окремої, пристрасної, обмеженої особистос-ті; він показав, що у ній прихована незламна сила,яка може існувати без усякої зовнішньої опори, і щопри усій невирішеності власних сумнівів, при всьо-му убозтві своїх вірувань і переконань, людина маєправо і можливість бути щасливою і не соромитисясвого щастя». У чому це висловлювання перегуку-ється з провідними ідеями вірша Гете «Прометей»?

– У літературознавстві існує таке поняття як«духовна драма».

(Стисла консультація. Духовна драма як куль-турно-історичний феномен визначає буття людинияк трагічно замкнену ситуацію, що утворюється зав-дяки неможливості розкриття людиною її духовногота творчого потенціалу в існуючих реаліях життя; завідсутності самої життєвої перспективи на місціреальних подій у духовній драмі починає розгорта-


тись марево видінь, виникають спалахи позасвідо-мого, що викликають розширення самої свідомості,яка стає причетною до вирішення долі світу і позаволею особистості вступає в діалог з самимТворцем світу.

Духовна драма – то накопичений віками досвіднескінченних страждань, зламаних надій та споді-вань. То є також досвід поколінь, культур та суспіль-но-політичних формацій. То є нескінченність воєн таколективних дослідів, які або ламають дух цілихнародів, або сприяють об’єднанню зусиль окремихлюдей, окремих верств у єдине ціле, щоб подолатиперешкоду: фашизм, хвороби, рабство, бідність,безграмотність, відсталість.

Суть духовної драми як культурного і худож-нього феномена полягає в тому, що вона євикликом долі.

Сприймаючись як злам усіх форм існування,духовна драма вимагає від кожної людини розумін-ня того, що діється навколо неї, навіть коли розум,як в «Капрічос» Гойї, спить. Не дивно, що частовона занурюється у минуле і через це минулесприймає дійсність.

Духовна драма визначає зіткнення задумів,витіснення їх одне одним, що сприяє утвореннюепопей з низки творів.

Духовна драма з площини змісту твору тяжіє довиходу за його межі, зумовлюючи певну відкритістьконцепцій. Тут має місце усвідомлення того, що те,що стає змістом твору, має знаходити продовженняу житті, або навпаки.

Духовна драма відображає загибель люди-ни і її духовне воскресіння – гетевське «stirb undwerde».

Духовна драма несе в собі ідею подоланнятрагізму якщо не зараз, не у межах твору, то умайбутньому.)

– У якому сенсі, по-вашому, оду Гете«Прометей» можна вважати духовною драмою?Наведіть аргументи, спираючись на текст.

– Зробіть висновок про велич ЙоганнаВольфганга Гете як мислителя й митця добиПросвітництва, спираючись на вивчений матеріал.

VІ. Аргументація і виставлення оцінок заурок

VІІ. Домашнє завдання:Ознайомитися за підручником з інформацією

про Фрідріха Шиллера, особливу увагу звернути намісце і роль творчості Шиллера в епохуПросвітництва.

Підготувати виразне читання оди «До радості»Фрідріха Шиллера.

Індивідуальне завдання: Підготувати повідом-лення про оду «До радості» Ф. Шиллера як гімнЄвросоюзу.

Йоганн Крістоф Фрідріх Шиллер (1759–1805). «До радості»

Урок №10Тема: Просвітницька ідея об’єднання люд-

ства в оді «До радості» Фрідріха Шиллера.Пафос твору, який став гімном Євросоюзу

Мета: поглибити знання учнів про особистість ітворчий доробок Фрідріха Шиллера, зробившиакцент на особливостях його світогляду як людинидоби Просвітництва; здійснити цілісний аналіз одиШиллера «До радості», розкрити особливостіхудожнього втілення у ній просвітницької ідеї об’єд-нання людства; розвивати навички аналітичногодослідження поетичних творів різних жанрів (вданому випадку оди); сприяти формуваннюморальних якостей учнів на засадах гуманізму.

Обладнання: слайд-презентація «ФрідріхШиллер і німецьке Просвітництво»; відеоряд«Фрідріх Шиллер, Людвіг ван Бетховен. Ода дорадості.»

Епіграф: Де єднання, там і перемога.Публій Сір,

давньоримський поетчасів Цезаря й Октавіана Августа

Хід уроку

І. Організаційний моментІІ. Перегляд відеоролика «Фрідріх Шиллер,

Людвіг ван Бетховен. Ода до радості.Німецькою мовою»

– Чи знає хтось із вас, що за музичний твірщойно прозвучав? (Це заключний хор зі знаменитоїДев’ятої симфонії видатного німецького компози-тора Людвіга ван Бетховена, створений ним у 1824році за одою «До радості» ще одного всесвітньовідомого німця, генія доби Просвітництва ФрідріхаШиллера.)

– Чим цей твір знаменний у сучасному світі,чому його співають практично усіма мовами народівсвіту? (На початку 50-х років ХХ століття керівництвоФедеративної Республіки Німеччини оголосило оду«До радості» державним гімном, проте у 1952 роцібув повернений старий гімн країни. У 1972 роціРада Європи затвердила оду «До радості», покладе-ну на музику Людвігом ван Бетховеном, як ГімнРади Європи, у 1985 році ода стала гімном ЄЕС(Європейського економічного співтовариства), а з1993 року – це Гімн Євросоюзу. В аранжуванні відо-мого австрійського композитора і диригентаГерберта фон Караяна Гімн Євросоюзу звучить навсіх урочистостях цієї міжнародної організації.З 2003 року було вирішено вважати гімномЄвросоюзу лише музику Бетховена заради рівно-прав’я усіх мов і народів.)

– Що ви відчували, слухаючи оду «До радості»?Якою вам видалася музика Бетховена? Хто ще зкомпозиторів поклав на музику вірш ФрідріхаШиллера «До радості»? (Музику на слова оди «Дорадості» Шиллера писали Хрістіан Готтфрід Кьорнер(1786), Карл Фрідріх Зелтер (1792), Іоганн ФрідріхРіхард (1796), Людвіг-Вілгельм Теппер деФергюсон (1796), Іоганн Фрідріх Хуго фон Дальберг(1799), Іоганн Рудольф Цумстіг (1803), ФранцШуберт (1815) у пісні «An die Freude», Петро ІллічЧайковський (1865), П’єтро Масканьї (1882) у канта-ні «Alla gioia», Іоганн Штраус молодший (1892) увальсі «Seid umschlungen, Millionen!», Рендал Струп(2002), Вікторія Польова (2009). Проте найвищоїслави зазнала саме «Ода «До радості» у складіДев’ятої симфонії Людвіга ван Бетховена.)


Проблемне питання«Що ж заклав у рядках свого вірша німець-

кий поет-просвітник Фрідріх Шиллер, що йогоода «До радості» стала предметом натхненнябагатьох композиторів у різних країнах й осьвже 24 роки урочисто звучить в усьому світі якГімн Євросоюзу в музиці Бетховена?»

ІІІ. Оголошення теми й завдань уроку.Мотивація навчальної діяльності учнів

ІV. Аналітична робота в просторі означеноїтеми

а) поглиблення знань учнів про життєвий ітворчий шлях Фрідріха Шиллера з акцентом найого зв'язок з німецьким Просвітництвом

Перегляд відеопрезентації «ФрідріхШиллер»

Бесіда за біографічною статтею підручника– Яка інформація про Фрідріха Шиллера вияви-

лася для вас новою? – Доведіть, спираючись на матеріали підручни-

ка та відео, що доля Шиллера була тяжкою. Якимбуло його життя під владою Вюртемберзького гер-цога Карла Євгенія?

– Що стало основою для формування світоглядуФрідріха Шиллера? Розкажіть про вплив на ньогопросвітницьких ідеалів. (Оптимістичний світоглядФрідріха Шиллера сформувався під впливом ученняЕммануїла Канта та його улюбленого викладача вій-ськової академії Карлсшулле, професора філософіїЯкоба Фрідріха Абеля (1751-1829), який зумів при-щепити своїм вихованцям ідеї Просвітництва. Намайбутнього поета лекції Абеля справили великевраження. Професор доводив первинне встанов-лення світової гармонії. Спираючись на вчення най-видатнішого німецького філософа та вченогоҐ. Лейбніца, він намагався сформувати у своїх вихо-ванців оптимістичне світосприйняття, любов доближнього, спрямовував їх на шлях пізнання навко-лишнього життя. Лекції Абеля не минули дляШиллера даремно. Найвиразніше вплив його філо-софської концепції виявився в одному з найзнаме-нитіших творів Шиллера — оді «До радості» («An dieFreude»).)

– Назвіть літературних кумирів Шиллера. (Геніїантичності, Сервантес, Шекспір, Гете.)

– Яку роль у житті Фрідріха Шиллера відіграладружба з Йоганном Вольфгангом Гете? Доведіть,що ці два генії взаємно збагачували й взаємодопов-нювали один одного.

– Прокоментуйте слова відомого російськогописьменника ХХ століття Костянтина ГеоргійовичаПаустовського: «В одній казці всохлий трояндовийкущ вкривається серед жорстокої зими білими дух-мяними квітами, тому що його торкнулася рукадоброї людини. Ця казка могла бути написана проФрідріха Шиллера». Яку рису вдачі геніальногомитця цим висловом підкреслив Паустовський?

– Назвіть провідні теми творчості ФрідріхаШиллера. (Теми людської гідності, свободи й гід-ності особистості та національної свободи, сенсужиття й сутності щастя.)

– Яке місце у творчому доробку Шиллера зай-має ода «До радості»?

б) аналітичне дослідження оди ФрідріхаШиллера «До радості»

– Що вам відомо про історію створення оди «Дорадості»? (Ода «До радості» (нім. «Ode an dieFreude») була написана 25-річним ФрідріхомШиллером у 1785 році для дрезденської масонськоїложі під впливом його друга Хрістіана Кьорнера. Уній головною є ідея єдності всіх людей. Попри май-бутню популярність вірша, сам Шиллер негативновідгукувався про нього в листі до Кьорнера у 1800році, зазначаючи, що ода «далека від реальності»,що вона важлива й цікава «можливо, для нас, але недля світу, не для мистецтва поезії». Проте сучасни-ків Шиллера, що завжди захоплювалися силою духумолодого поета, його непримиренністю до будь-яких форм тиранії, вразила особлива емоційністьвірша, свіжість почуттів та пафосне звучання вірша,шо підняв, як прапор, одну із провідних ідейПросвітництва – рівність, братерство і єдність усіхнародів світу.)

Учитель. Фрідріх Шиллер занадто критичноставився до цього свого геніального витворупоетичного мистецтва, й ми зараз спробуємо пере-конатися в тому, що ода «До радості» по праву зай-має своє місце серед шедеврів світової літератури.

Виразне читання тексту оди «До радості»Фрідріха Шиллера вчителем або зарані підго-товленим учнем

– Визначте головну тему вірша. Що в ньомуоспівано?

– Який образ є центральним? (Образ радості.)Відомо, що в першому варіанті оди Шиллер мав наметі уславити «свободу». Поясніть, чому він змінивобраз свободи на образ радості?

– Визначте за текстом вірша, що може виклика-ти в серцях людей нестримну, безмежну радість?Які ідеї просвітників знайшли утілення в тексті?(«Розцвітає братня згода/Під твоїм благим кри-лом».)

– Знайдіть у тексті твору художні тропи, за допо-могою яких Шиллер утверджує всесильність радос-ті. (Метафори – «цариця», «іскра Божа», «Радість —всесвіту пружина,/Радість — творчості душа»)

– До кого, по-вашому, звертається ліричнийгерой Шиллера, називаючи його «Вічний Отчедоброти!»?

– Визначте роль рядків «Обнімітесь,міліони,/Поцілуйтесь, мов брати!», «Поклонітесь,міліони,/Перед мудрістю Творця!/Сповніть милістюсерця/І чиніть його закони. в контексті вірша». Чомуавтор звертається до «мільйонів» людей?

– Доведіть, спираючись на текст вірша, що силарадості є дієвою не тільки у всіх сферах земногожиття людей, а й у всьому Всесвіті?

– Про знищення яких «боргових книг», по-вашо-му, йдеться у вірші? Доведіть, що таким чиномШиллер говорить про боротьбу народних мас протиможновладних гнобителів.

– Поясніть смислове навантаження образу«Духу благого», прославляти який закликає поет.

– Доведіть, що єднання народів можливе завдя-ки єдності у сприйнятті прекрасного, передусіммистецтва. Як ця думка пов’язана з переконаннямиШиллера та ідеалами Просвітництва?

– Порівняйте заклики оди «До радості» ФрідріхаШиллера з віршем Джозефа Редьярда Кіплінга


«Якщо…». Чим ці два поетичні твори актуальні длялюдства?

– Виразно прочитайте фінальну строфу вірша.Які слова можна вважати девізом людства на всічаси?

– Яку роль для підсилення ідеї єдності людей увірші відіграє хор?

– Як ви думаєте, чому для написання вірша «Дорадості» Фрідріх Шиллер обрав жанр оди? Щостало основою Шиллерового оптимізму, втіленого втворі? (В основу вірша покладений притаманнийШиллеру принциповий оптимізм, віра в людину,переконаність у тому, що люди можуть і повиннінавзаєм поріднитися між собою. Жанр оди давможливість піднести цю думку до рівня величноївсевладної ідеї.)

Поглиблена робота з літературознавчимтерміном «ода»

– Пригадайте, де й коли виник жанр оди.– Хто з відомих вам митців розробляв жанр оди?– Чим ода відрізняється від гімну?– Чому ода Шиллера «До радості» стала Гімном

Євросоюзу?Робота з епіграфом уроку– Виразно прочитайте слова давньоримського

поета Публія Сіра, узяті за епіграф до уроку. Якимчином вони пов’язані з провідною ідеєю оди «Дорадості» Шиллера?

Виразне читання вірша «До радості» учнямиV. РефлексіяСамостійна робота– Складіть письмово за одою Шиллера «До

радості» модель ідеального суспільства. Як ви вва-жаєте, наскільки реальним є в сучасному світі ство-рення людської спільноти на принципах, задекларо-ваних генієм німецького Просвітництва ФрідріхомШиллером? Що, по-вашому, заважає людям об’єд-натися?

VІ. Аргументація й виставлення оцінок за урокVІІ. Домашнє завдання:Повторити вивчене з тем «Вступ» та

«Просвітництво», підготуватися до контрольноїроботи.

Матеріал для повідомлення про створенняшедевру музичного й поетичного мистецтваоди «До радості» Фрідріха Шиллера й Людвігаван Бетховена

1785 рік. Фрідріху Шиллеру усього 25 років, алевін вже кумир вільно мислячої молоді – поет-філо-соф, залюблений в античність, що оспівує свободудуху, красу й моральність, «німецький Шекспір»,переслідуваний владою за перші п’єси, які вразилиФедора Михайловича Достоєвського і багато в чомувизначили його долю. У цей час Фрідріх Шиллерстворює оду «До радості», пристрасно закликаючилюдство: «Обнімітесь, мільйони,/Поцілуйтесь, мовбрати!». Такого злету духу світова література вжедавно не знала! Ода розійшлася усією Німеччиною йза її межами, ставши істинно народною поезією. Ачерез 200 років – цього не міг передбачити навітьмрійник Шиллер – її було обрано офіційним гімномсоюзу об’єднаних європейських держав (безумов-но, це ще далеко не те братерство народів, оспіванегеніальним поетом).

Ода «До радості» — справжній шедевр, одна ізвершин світової поезії. У цьому вірші поет зумівпередати душевне піднесення, яке виражало нелише очікування царства розуму й свободи напере-додні Великої французької революції, а й споконвіч-не прагнення людства жити в радісній згоді й мирі.Нечасто буває, щоб ліричний вірш набував такогоглибокого філософського змісту і по-справжньомусвітової слави.

Тема радості від людської співдружності широкорозгортається у вірші, набуваючи різних варіацій іфілософського змісту: радість — рушійна пружинасвіту, радість пробуджує дружбу.

На думку Шиллера, у Всесвіті найбільшими цін-ностями є краса, любов і гармонія. Але люди, нажаль, не пам’ятають про це, бо ворогують одне зодним, забули про щирість почуттів, втратиливміння радіти, відірвалися від природи. Саме цядумка висловлена у вірші «До радості». ЗаШиллером, лишився єдиний шлях, яким можнаповернути людину до стану первісної гармонії. Це– мистецтво. Поет вважав, що краса доступна нелише митцю. Кожна людина може вдосконалюватисвоє відчуття прекрасного. Здатність відчуватикрасу відрізняє людину від тварини. Мистецтвовиховує цілісну та гармонійну людину. «Красамусить спрямувати людей на шлях істини», – бувпереконаний митець.

1792 рік. Ще більш юний Бетховен, захопленийідеалами Великої французької революції й творін-нями Гомера, Плутарха, Шекспіра, Гете й Шиллера,знайомиться з одою «До радості» ФрідріхаШиллера й приймає рішення обов’язково створитидо неї належну величну музику. У розмові з другомЛюдвіг ван Бетховен говорить: «Вірші Шиллеранадзвичайно важкі для музиканта. Музикант маєзлетіти набагато вище за поета. А хто може змага-тися з Шиллером?» Однак він не залишив своєї мрії.Правда, перш ніж здійснити її, перш ніж зрозуміти,що таке є істинна радість і щастя, він пройшов диво-вижний, воістину героїчний шлях. Шлях, тривалістюв тридцять років…

З першими успіхами й усвідомленням сили своготаланту до молодого Бетховена почала підкрадатисяглухота. Що може бути жахливішим для музиканта,ніж не чути звуків музики? Навіщо тоді жити?

Але музика не матеріальна, вона завжди звучитьвсередині! Потрібно боротися! Зосередитися натому головному, у чому його покликання, встигнутивтілити все, чим переповнена душа! Підкорити цьомуусю свою могутню силу й талант! «Мої фізичні силизростають і прибувають більше, ніж будь-коли, разоміз силою духовною. Долі не вдасться зігнути мене. О,як було б прекрасно прожити тисячу життів!»

З-під пера Бетховена виходять симфонії, які задраматизмом і широтою філософського задумуможна порівняти хіба що з «Гамлетом» Шекспіра та«Фаустом» Гете. Кожне з його творінь незмінно при-водить до перемоги духу, адже «музика повиннакресати вогонь з груді людської». «Я хочу довести, –говорить Бетховен, – що той, хто вчиняє достойно іблагородно, тим самим набуває сили зноситинещастя…»

Майже жебрак, хворий і самотній, утіленестраждання, той, кому ніби увесь світ відмовив у


радості, сам дарує радість світові! Він виковує її зісвого нещастя, як висловив це у фразі, гідній статидевізом будь-якої героїчної душі: «Крізь стражданнядо Радості».

«О, я обійняв би увесь світ без мого нездужання!Моя молодість, я відчуваю це, тільки тепер почина-ється!.. Кожного дня я все ближче підходжу до тієїмети, яку відчуваю, але не можу описати».З’являються перші варіанти теми Радості. Але битваіз самим собою продовжується…

Беттіна Брентано, познайомившись зБетховеном, із захватом писала своєму друговіГете: «Він відчуває себе засновником нового духов-ного світу; він вільно творить нечуване, дивовижне.Що йому зовнішній світ, йому, що зі сходом сонцявже за своєю святою працею?.. О, Гете, ні в якогоцаря чи короля немає такого усвідомлення своєїмогутності й сили, як у цього Бетховена!»

1882 рік. Бетховен занурений у створенняДев’ятої симфонії. У ній він знову й знову переживаєвсе своє життя, сенс якого відкривається йомутепер повніше й ясніше: «Немає нічого вищого, –вигукує він, – ніж наблизитися до Божества й звідтирозповсюдити його промені між людьми». Це втіле-на в життя мрія служіння людству, усім братамперед «Всемогутнім, Вічним, Безкінечним», засно-вана на вищій любові й самозреченні. Ось тоді йприходить істинна радість і щастя! Тут уже немаєособистих радощів, особистого прагнення, особис-того страждання: тут «витає дух усього людства».«Радість – первінь творіння, – донька великогоБатька», – записує Бетховен у зошиті. І з глибинийого душі народжуються небачені звуки. І приходитьмелодія Радості для улюбленої оди Шиллера – про-ста, як пісня, і зрозуміла, потужна, як гімн. Але вонапрозвучить у фіналі Дев’ятої симфонії, до неї, як і вжитті, ще потрібно пройти тернистий шлях.

З першими буремними звуками ніби починаєруйнуватися світ, відчайдушні падіння й нестримнізлети змінюють одне одного – це «безсмертнийдух» переживає нелюдські потрясіння (перша час-тина симфонії). Коли найстрашніше лишаєтьсяпозаду, перед ним розкривається чарівна, приваб-лива картина усього земного буття: від наївної дитя-чої радості життя до вакхічного сп’яніння насолодою(друга частина). Але ось вже лунає мелодія диво-вижної краси, її дихання широке й вільне – це світідеального, з яким прагне злитися душа (третя час-тина). Але чи надовго? І де ж я сам? Який мій мотив?Сумніви переходять у відчай. Яким же буде вибір?По черзі проносяться теми усіх трьох частин. Не те,не те, не те, говорить оркестр. І в тиші поступово,безпосередньо в присутності слухачів, починаєнароджуватися та сама Мелодія Радості, бережнопідхоплена різними групами інструментів. Спочаткувона як перший лікувальний повів радості, що тіль-ки-тільки зароджується в серці. Поступово Радістьнаповнює усе єство, не лишаючи місця страждан-ню. Але тут відбувається непередбачуване: зновувривається тема з першої частини. І тоді на допомо-гу Музиці приходить Слово – до такого поворотуніколи ще не зверталася симфонія за всю свою істо-рію, – щоб додати до сили музики силу ясно вира-женої думки! «О, браття, не потрібно цих звуків,дайте почути більш радісні», – провіщує соліст-бас.

Й один за одним голоси знову підхоплюють щойнонароджену мелодію, яка, отримавши слова світлоїоди Шиллера, стає натхненною піснею. І ось вжезвучить то героїчний марш перемоги, що уриваєть-ся від напруги, то гімн Радості, яка об’єднує всіхлюдей, то священний хорал, що розгортається уро-чистою фугою…

Поклонітесь, мільйони,Перед мудрістю Творця!Сповніть милістю серцяІ чиніть його закони.Радість — всесвіту пружина,Радість — творчості душа,Дивна космосу машинаНею живиться й руша.Радість квіти розвиваєІ розгін дає сонцям,Їх в простори пориває,Не відомі мудрецям.

І фінальний «бойовий» заклик до усіх прийдеш-ніх поколінь:

Станьмо дружною сім'єю,Жити правдою й добром…

Цей твір став новаторським: уперше до симфо-нії було уведено спів, який уособлював собою голослюдства. Тема Радості звучить у фіналі і сприйма-ється наче відкриття. Це радість перемоги надзлом, досягнення найвищої гармонії та свободилюдського духу:

Радість, гарна іскро Божа!Несказанно любо нам Увійти, царице гожа,В твій пресвітлий дивний храм.

Почуття безмежної, нічим не затьмареноїрадості не зникає аж до кінця твору. Усі епізодискладаються в загальну картину всеосяжного тріум-фу, торжества звільненого щасливого людства.Голоси солістів, хору і оркестру зливаються в єдино-му могутньому звучанні:

Обнімітесь, міліони,Поцілуйтесь, мов брати!Вічний Отче доброти,Дай нам ласки й охорони!

Подібно до глядачів ініціаційного театру антич-ності, люди приходять на виконання Дев’ятої сим-фонії Бетховена, щоб доторкнутися до величного,важливого, стати учасниками героїчних подій іповернутися «в світ» вже іншими, сильнішими йдуховно чистішими. Неначе велична вежа, вінчаєграндіозну споруду симфонічної творчості Людвігаван Бетховена його остання, Дев’ята симфонія.Разом із одою «До радості» Фрідріха Шиллера вонасприймається як своєрідний заповіт великих митцівнаступним поколінням і є вираженням загально-людських ідеалів і прагнень.

Далі буде

Ольга Гузь,вчитель-методистм. Кропивницький



Програма 11 класу завершується вивченнямтворів сучасної літератури. Тема «Постмодернізм»не легка для старшокласників, як не легкими длясприйняття «непідготовленого» читача є творисучасних авторів. Тож учителю потрібно знайти такіметоди і прийоми, які б зацікавили учнів, допомоглиїм увійти в лабораторію постмодернізму. Щобполегшити засвоєння складної термінології, можнавикористати міжпредметні зв’язки. Після оголо-шення теми пропонуємо учням спостереження завитворами образотворчого мистецтва постмодер-нізму, зокрема архітектури, адже саме з неї почина-ється крокування світом мистецтва нового часу (як,до речі, й інших напрямів і стилів світового мистец-тва – античності, романського стилю і готики, рене-сансу, класицизму, модерну).

Розглянемо одну зі споруд кінця ХХ століття –«Танцюючий дім» у Празі. Автори проекту – хор-ватський архітектор Владо Мілунич і канадецьФренк Гері, керівник будівництва – Вацлав Гавел(колишній президент Чехії). Дві циліндричні спору-ди неправильної форми називають «Джинжер іФред» (вони відтворюють фігури легендарної паританцюристів Фреда Астера і Джинжер Роджерс),або «П’яний дім».

Запитання для учнів:Які враження виникли у вас від побаченого?

Давайте пофантазуємо, що, за задумом архі-текторів, можуть символізувати ці споруди?

Наступне завдання для активізації діяльностіучнів – порівняння сучасної архітектури з будинкамистилю модерн, популярного на початку ХХ століття.Як приклад – «Дім вдови, що плаче» (маєтокАршавського в Києві, побудований в 1907 р. за про-ектом архітектора Едуарда Брадтмана на замовлен-

ня купця Олександра Аршавського). На фасадібудинку – барельєф із зображенням сумного жіно-чого обличчя, з якого під час дощу, наче сльози, сті-кають краплі. Він і дав підставу для назви.

Запитання для учнів:Чим відрізняються споруди, які ви побачили?

Порівнюючи архітектуру модерну і постмодерну,ми відзначимо вишуканість і підкреслену елітар-ність першого стилю й так само підкреслену іронію,епатаж другого. Звісно, і в стилі модерн можназнайти епатажні зразки, достатньо згадати споруди А. Гауді в Барселоні або «Будинок з химерами» В. Городецького у тому ж Києві. Однак епатажмодерну має свої відмінності – архітектори все жтаки не порушують звичну форму прямокутногокаркасу, а викривлені лінії вікон, барельєфів, реші-ток складаються у повільні рослинні орнаменти.

Отже, ми знайшли перші відмінності мистецтвапостмодернізму – йому притаманні епатаж та іро-нія, які відображають світосприйняття сучаснихмитців.

За задумом В. Мілунича, башти «Джинжер іФред» демонстрували прорив країни до новогоетапу історії – у вільний від тоталітаризму світ. Окрімтого, вони утворюють бінарну опозицію: інь – янь,плюс – мінус, які протиставляються і, одночасно,взаємодоповнюють одне одного. Перша вежаповністю вкрита склом, а друга вражає асиметрич-ним розташуванням вікон. «Танцюючий дім» різкоконтрастує з сусіднім цільним архітектурним ком-плексом ХІХ-ХХ ст., що викликало суперечки іневдоволення з боку мешканців і, особливо, шану-вальників класичної архітектури.

Нотатки щодо методики викладання теми «Постмодернізм» на уроках

зарубіжної літератури в 11-му класі

Учитель – учителевіУчитель – учителеві


«Танцюючий дім» демонструє один з головнихпринципів філософії постмодернізму – декон-струкцію.

На думку філософів, які розробили концепціюпостмодернізму, людина не здатна пізнати, а тимпаче перетворювати світ. Духовний вакуум і розча-рованість породили самоіронію, скептицизм, твор-чу двозначність мистецтва середини ХХ століття.Наслідком такого стану і став постмодерністськийпринцип деконструкції ціннісної ієрархії.

Власне, тепер від спостереження за витворамисуміжних мистецтв переходимо до викладенняосновних теоретичних засад теми. Учитель можевикористати лекцію, роботу з підручником (наприк-лад, коментоване читання), доповнити лекцію допо-відями учнів (якщо у класі є такі здібні учні) і навітьпровести веб-квест.

Задля кращого засвоєння теоретичних понятьтеми можна скористатися порівняльною таблицею«Модернізм – Постмодернізм» (за Брайніним-Пассеком), а під час аналізу програмних творівілюструвати її прикладами.

Кращому засвоєнню понять естетики постмо-дернізму сприятиме ще одна візуалізація.Запропонуємо учням переглянути відеоряд з карти-нами сучасних художників, що працюють у різнихстильових напрямках – поп-арт, оп-арт, реді-мейд,інших; учитель може доповнити перегляд своїмикоментарями або ж запропонувати учням самимназвати ті чи ті риси постмодернізму в роботахмайстрів (наприклад, колаж – «Дівчина, що плаче»Роя Ліхтенштейна, цитатність – «Сезони (Літо)»Джаспера Джонса, використання популярних обра-зів – «Бірюзова Мерілін» Енді Уорхола, іронія в інтер-претації відомих картин (цитатність) – «La Giocond»Рене Магрітт, інтерпретації «Джоконди» СергіяПараджанова, мозаїчність – складене з 15 тисячрозписаних яєць панно Оксани Мись «Погляд у віч-ність» – ця робота виставлена в музеї СофіяКиївська). Детальніше можна проаналізувати робо-ти українських постмодерністів. Так, картиниАнатолія Криволапа «Кінь. Вечір» і «Кінь. Ніч» вража-ють казковою метафоричністю і символічністю. Накартині Арсена Савадова «Туга Клеопатри» поєдна-лись алюзії (гіперпосилання) з творами С. Далі йміфологічні ремінісценції. Фольклорні образи і

народні символи, міфологічні мотиви бачимо вроботах Івана Марчука (який, до речі, входить учисло 100 живих геніїв сучасності) – «Єва»,«Мадонна», інші. На картині І. Чичкана«Monkeywood» зображено жіночу фігуру з обличчяммавпи, яка демонструє сучасний саркастичнийпогляд на «еволюцію» людини, абсурд нашогобуття. Окремо розглянемо картину одного з найпо-пулярніших українських митців, засновника україн-ського постмодернізму Олександра Ройтбурда –

«Ройтбурд vs Караваджо» («Goodbye Caravaggio»).Вона виглядає як колаж з фрагментів картинКараваджо. Митець так прокоментував свій витвір вінтерв’ю: «Біблійні сюжети – це головне у творчостіКараваджо. У сакральних сюжетах, античних і міфо-логічних, була завжди закладена знаковість, ієрар-хія. Художник працював з архетипами, чого намзараз не вистачає в мистецтві. Тому мені було ціка-во цитувати Караваджо. Але наївні щирі роботи з міфологічними сакральними сюжетами мені як художнику вже дещо дивні». Журналіст В. Хворостяний пише: «Якщо розглядати це питан-ня з позиції постмодернізму, то можна сказати, щоРойтбурд цитує цитату, тоді коли першоджереломвиступають біблійні сюжети… Він вибудовує діалогміж культурами, переосмислює й перекомпоновуєобрази – персонажі опиняються у нових ситуаціях івідриваються від звичних вихідних даних» [6].

Власне, після перегляду картин сучасних митцівможе розпочатися діалог учителя з учнями (моментрефлексії та перехід до засвоєння ще одного з при-нципів постмодерністського мистецтва). Давайтепоміркуємо.

Запитання для учнів:Які враження справили на вас переглянуті кар-

тини?Якими зображені світ і людина на картинах

постмодерністів?Чому, на вашу думку, митці часто звертаються

до міфологічних сюжетів і образів?Останнє запитання виводить нас на розмову

про неоміфологізм як один з провідних принципівпостмодерністського мистецтва. Згадаємо, щоучням знайоме поняття міфологізм (за темою«Модернізм»).

Міфологізм – спосіб поетичної реалізації міфу утворах оригінальної літератури. Значення міфу влітературному творі нетотожне його семантиці упершозразку й залежить від культури епохи, задумуписьменника, жанру твору. Перехід міфічного обра-

Модернізм ПостмодернізмСкандальність КонформізмАнтиміщанський пафос Відсутність пафосуЕмоційне запереченняпопереднього

Ділове запереченняпопереднього

Первинність як позиція Вторинність як позиціяОціночне у самоназві:«Ми — нове»

Безоціночне в самоназві:«Ми — все»

Декларована елітарність

Недекларована демократичність

Переважання ідеальногонад матеріальним

Комерційний успіх

Віра у високе мистецтво АнтиутопічністьФактична культурнаспадкоємність

Відмова від попередньоїкультурної парадигми

Виразність кордонумистецтво-немистецтво

Все може називатисямистецтвом


зу в поетичний пов’язаний з усвідомленням відмін-ності між суб’єктивністю процесу пізнання та об’єк-тивністю дійсності. Один і той самий міфологічниймотив, опрацьований протягом багатьох віків, набу-ває у кожній епосі нових значень, слугує способомутілення нової проблематики й може з часом повні-стю втратити архаїчний елемент або ж здобути йогонове, символічне вираження.

Міфологічні мотиви, образи, символи заповню-ють і сучасні тексти. Однак постмодерністи прочи-тують відомі міфи по-своєму (неоміфологізм) – під-дають їх деконструкції, переосмисленню і навітьстворюють свої міфи.

Яскравий приклад деконструкції міфу – романПатріка Зюскінда «Парфуми. Історія одного вбив-ці», який можна розглянути на уроці позакласногоабо самостійного читання. Роман просякнутийміфологічними мотивами, однак П. Зюскінд переос-мислює їх (модифікує), часто з іронією або сарказ-мом. Так, він дає потворі Греную ім’я, яке французь-кою означає «Іоанн Хреститель», а прізвище йогоозначає «жаба». Пародійна авторська символіказаснована на контрастних аналогіях. ІоаннХреститель, згідно з Євангеліями, пророкував при-шестя Христа, проповідував хрещення покаяння,хрестив Ісуса. «Іоанн» Гренуй віщує царство сатани,здійснює масове «хрещення» народу чарівним аро-матом, створеним за допомогою вбивств.

У сцені народження Гренуя виникають алюзії зРіздвом Христовим. Ісус з'являється на світ в яслах,де народжуються невинні ягнята. Гренуй народжу-ється на кладовищі Невинних. Риба, серед лускиякої він народився, знову ж таки створює алюзію зХристом, адже вона є зашифрованим символомвіри християн, грецьке слово риба – «тхбі» (Іchthys)– анаграма фрази: «Ісус Христос Божий СинРятівник». Те, що Гренуя повинні розіп’яти, викликаєалюзії зі стратою Христа. Мати Гренуя – пародійна«анти-Марія», яка «ще зберегла майже всі зуби вроті і ще трохи волосся на голові, і крім подагри, ісифілісу, і легких запаморочень нічим серйозним нехворіла», на її одязі сліди крові. Алюзію з образомХриста по-своєму підкреслює і тема парфумів.Слово «Христос» перекладається як «Помазаник», аГренуй кропить себе парфумами, щоб викликатилюбов людей. За допомогою гротескових дзеркаль-них аналогій з образом Христа П. Зюскінд підкрес-лює диявольську природу Гренуя, адже насправдівін Антихрист. Торжеством Антихриста-Гренуя стаєсцена масової оргії на місці страти. У ній П. Зюскіндпоказує небезпеку лжепророків на кшталт Гренуя,небезпеку маніакальних ідей, через які Гренуїможуть вести за собою натовп.

У романі «Парфуми» можна знайти також чима-ло алюзій з давньогрецькою міфологією. Візьмемояк приклад назву парфумів, секрет яких розгадавдля Бальдіні Гренуй. Вони відсилають читачів доміфу про Амура і Психею. Міф зародився в Греції,був переказаний Апулеєм, у ньому збереглосягрецьке ім’я лише героїні, яке означає «душа»,«подих» (парфуми людина вдихає). За міфом, богАмур і земна дівчина Психея покохали один одно-го, пройшли багато випробувань, поки Юпітер зро-бив Психею безсмертною і в неї з Амуром наро-дився син Насолода. У романі Зюскінда бачимо

аналогії: прекрасна дівчина, кохання, насолода,яку отримує Гренуй, привласнюючи аромат (душу)вбитих дівчат.

П. Зюскінд пародіює в романі й інші міфологічнімотиви й образи (Гренуй – анти-Прометей, анти-Орфей), демонструючи тим самим постмодерніст-ську філософію сумніву в усіх істинах, які були нако-пичені людством протягом історії.

Неоміфологізм характерний і для творчості серб-ського письменника Милорада Павича. Цікавістьавтора до міфології проявилась уже в першій книзі,яка зробила його знаменитим, – у «Хозарськомусловнику», написаному як збірка легенд і міфівхозарського народу. Проте, в М. Павича міфологічнімотиви й образи мають більш широкі функції, ніж у П. Зюскінда, про що піде мова далі.

Розмова про неоміфологізм, якою завершуєть-ся вступний урок за темою «Постмодернізм», можестати перехідним містком до наступних уроків звивчення прози М. Павича і П. Зюскінда. Учительвикористає її для організації пошуково-дослідниць-кої діяльності учнів під час читання та інтерпретаціїтворів. Можна запропонувати учням випереджальнізавдання за такими напрямками: 1) знайти міфоло-гічні (або біблійні) мотиви й образи; 2) розкритиособливості їх інтерпретації автором; 3) пояснитироль міфологічних алюзій у текстах, інтерпретуватипозицію автора. Розкодування (інтерпретація)образів-символів та алюзійних мотивів, які учнізнайдуть у творах, допоможе їм включитися в авто-рську гру, практично засвоїти поняття гіпертекст таінтертекст.

І наостанок. Дослідження творів сучасних авто-рів-постмодерністів може мати продовження й упозакласній роботі з обдарованими учнями, воносприяє розвитку критичного мислення, дослідниць-ких навичок, умінню працювати з джерелами. Якзразок пропоную до вашої уваги матеріали дослід-ження моєї вихованки – учениці 11 класу, членаМалої академії наук Валерії Верховської, які такожможуть стати у пригоді вчителю при підготовці доуроків з теми «Постмодернізм».

Використані джерела1. Библейские сюжеты в современной живописи: от Шагала до

Ройтбурда. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://artobla-ka.ru/blog/biblejskie-syuzhetyi-v-sovremennoj-zhivopisi-/

2. Заколябіна Ю.Ю. Архітектура постмодернізму: іронічнийелемент у стилістиці деконструктивного дизайну. [Електроннийресурс]. – Режим доступу: http://post-modern.in.ua/?p=1274

3. Інформаційний портал «Місто Київ». [Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://www.kiev-town.net/ukr/sig-hts/sireckiy_dend-ropark.html

4. Ковбасенко Ю.І. Література постмодернізму: по той бік різ-них боків [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ae-lib.org.ua/texts/kov-basenko__postmodernism__ua.htm

5. Пікун Л. Дзеркальна гра набутками культури: романтична тапостмодерністська модель (на матеріалі романів М. Шеллі«Франкенштейн, або Сучасний Прометей» і П. Зюскінда «Парфуми.Історія одного вбивці»): дис... канд. філол. наук: 10.01.04 /Київський національний лінгвістичний ун-т. – К., 2006. [Електроннийресурс]. – Режим доступу:https://mydisser.com/en/catalog

/view/312/776/19789.html6. Хворостяный В. Топ-10 украинских художников-современ-

ников. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://n-auditor.com.ua/ru/component/na_archi-ve/1274?view=material

Ірина Ткач, вчитель-методист

Миколаївської СЗОШ №22

Неоміфологізм у творах сербського письменника-постмодерніста Милорада Павича


Літературознавець А. Татаренко пише, що«постмодернізм зародився у західних культурах якрезультат пошуків якісно нових шляхів в умовахзміни соціокультурної ситуації, позначеної кризоюсуспільних та цивілізаційних цінностей» [6]. В осно-ву постмодерністської філософії й культури булопокладено доктрину постструктуралізму – «вира-ження філософського релятивізму і скептицизму»,«сумніву» [1,с.14]. Постструктуралісти (Ж. Дерріда,Ж. Батай, М. Фуко, Ж.-Ф. Ліотар) виступили як кри-тики метафізичного дискурсу і заявили, що свідо-мість і воля індивіда не можутьзмінити світ. Духовний вакуум,зневіра в можливості людиниполіпшити світ, в основнихдогмах людських знань поро-дили самоіронію, скептицизм,творчу двозначність постмо-дерністського мистецтва,вплинули на його естетику.Зародившись в архітектурі,постмодернізм поширився вінших видах мистецтва, зокре-ма, в літературі.

Стильовими ознакамипостмодерністського мистец-тва стали еклектика (абоколаж), тяжіння до вираженогоестетизму, цитування, ремініс-ценції, алюзії на відомі сюже-ти, десакралізація цінностей,міфологізація, іронія, прийомхудожньої гри.

Мотив гри постає глобаль-ним філософським символомбуття, адже нічого навколо неможна сприймати серйозно. Так з’являються літера-турні стратегії «гри з читачем» і «смерті автора».Одним із засобів гри стає неоміфологізм.Постмодерністи починають активно використовува-ти міфологічні мотиви й символи, які допомагаютьрозширити поле гри автора з читачем, стають кода-ми текстів. Таким чином, аналіз особливостей інтер-претації міфологічних мотивів і символів дає змогувизначити їх поетикальну роль і розкодувати твори.

Наскрізні міфологічні мотиви у творахМилорада Павича

Міфологія стала одним з основних інтертексту-альних джерел у творчості сербського письменни-ка-постмодерніста Милорада Павича. Наскрізнимиу творах письменника є мотиви подорожі, пошуку,учнівства, ініціації. У такому порядку, на нашу думку,вони складають ланцюжок розвитку сюжету у бага-тьох творах автора.

Подорож стає рушієм основних подій. У романі«Зоряна мантія» герої вирушають у подорож, щобзмінити долю і стати щасливими. У романі«Дамаскин» у подорож, щоб стати щасливою, від-правляється головна героїня Атилія. Однак упостмодерністських творах традиційні мотивиотримують додаткову функцію. Так, мотив подорожі

формує нелінійну композицію, оскільки розпочатимандрівку можна щоразу з різних частин тексту.Наприклад, Атилія відшукує шлях або за мапоюнебесних світил, або за допомогою циркуля, які якдороговкази залишив їй Дамаскин. У «Хозарськомусловнику» існують чоловіча й жіноча версії. У романі«Зоряна мантія» герої подорожують у часі, перерод-жуючись у новому тілі (за новим гороскопом).

У постмодерністських творах немає характер-ного для романного хронотопу моменту поверненнягероїв, «подорож триває до свого кінцевого завер-

шення, переплітаючись змотивом пошуку», і супро-воджується випробуванням,«що вказує на формуванняпостмодерністського рома-ну за зразком обряду ініціа-ції» [5, с.13]. Власне, цюособливість ми бачимо і вроманах М. Павича. Герої«Зоряної мантії», Атилія(«Дамаскин») проходятьчерез своєрідні лабіринти,що символізує утробу боги-ні-матері Деметри, і пере-живають переродження абовідродження (ініціацію).

Одним із засобів органі-зації подорожі у М. Павичастає мотив сну. За теорієюЖ. Лакана, оскільки свідо-мість не вичерпується аргу-ментованим дискурсивнимполем, сновидіння структу-роване як текст, а сон уже єтекстом. Сон нагадує гру в

шаради, у якій глядач повинен розгадати значенняслова, несвідоме є одним з елементів репрезента-ції. Уперше мотив сну використаний М. Павичем у«Хозарському словнику». Письменник створює міфпро ловців снів, які склали словник за наказом при-нцеси Атех. У романі «Зоряна мантія» сни стаютьпочатком подорожі героїв у пошуках себе. У «Дамаскині» Атилії сняться підказки, які змушуютьїї вирушити в подорож. Окрім того, Павич презентуєісторію людства як сновиддя, маніпулює часом іпростором, історія стає замкненим колом, у якомунічого не змінюється. Власне, вперше таку рольмотиву сну автор надає у «Хозарському словнику»:«Сон – то диявольський сад, і усі сни на світі вжедавно відіснилися. Сьогодні вони лише міняютьсямісцями з такою ж використаною й заношеноюявою…».

Мотив подорожі в М. Павича трансформуєтьсядалі в мотив пошуку. Атилія повинна відшукати двохбудівничих Йованів, щоб повернути їм батьків борг,а розплатившись, знаходить храм, у якому відбу-деться її вінчання, і отримує особисте щастя. Герої«Зоряної мантії» шукають своє минуле, щоб випра-вити помилки. Але, за М. Павичем, особисте щастяможе здійснитись лише за умови духовного пере-родження людини.


Мотив пошуку в М. Павича має й інше значення:він пов'язаний з постмодерністською концепцієютворчості. Так, у «Хозарському словнику» ловці снівскладають книгу знань. Атилія в романі «Дамаскин»складає з підказок загадкове послання Дамаскина,пише любовні листи. Героїня «Зоряної мантії»Філіппа Авранезович, навчившись читати й писати,пише любовного листа загубленому коханому.Мотив читання і письма в М. Павича стає метафо-рою творчості, так само, як і мотив будівництва.Заняття архітектурою і літературою підноситьлюдину до Творця, адже «спочатку було Слово»,першим архітектором був сам Господь, який ство-рив світ. Можна відтворити ланцюжок асоціативнихобразів, які з’являються у письменника: Творець –будівництво – світ – слово («На початку булоСлово…») – книга. У романі «Дамаскин» 800Йованів на початку ХVІІІ ст. повертаються в Сербію,щоб відбудувати храми після її визволення.Дамаскин і Лествичник будують палац і храм длявідновлення мирного життя і культури. У «Зоряніймантії» Архондула хоче знайти дім для того, «з кимбуде жити» [с.121], а її подруга знаходить архітек-тора, який його спроектує.

Мотив подорожі в багатьох творах М. Павичатрансформується в мотив лабіринту. У романі«Дамаскин» Атилія блукає у лабіринті недобудова-ного палацу, своєрідним лабіринтом стають для неїпослання Дамаскина, подорож у пошуках храму іперехрестя життєвого вибору. Лабіринтом длячитача тут стають композиційні перехрестя, на якихпотрібно обирати порядок читання і фінал твору. Уромані «Зоряна мантія» лабіринтом є сни героїні.Також алюзію з лабіринтом створює образ Мінотая(Мінотавра). Мотив лабіринту також піддаєтьсятрансформації: лабіринт – це задзеркалля, у якомувідображується світ, де блукають герої.

Мотив пошуку трансформується в романах умотив учнівства, пов'язаний з ідеєю настанови направильний шлях або отримання знань (втаємни-чення). У романі «Дамаскин» учнем виступає Атилія,а вчителем – Йован Лествичник, адже саме віднього Атилія отримує листа, що змушує героїнюрозпочати новий етап життя. Учнем можна назватий самого Дамаскина, який носить на зап’ястях біліхустки – символ учнівства у масонстві.

У романі «Зоряна мантія» (ч. «Стрілець і Риби»)діють учитель й учениця – Теодора, які ведуть міжсобою листування. Саме з вуст учителя звучатьафористична настанова про те, що людина «скількипрограє в чомусь одному, стільки ж виграє в чомусьіншому… Той, хто перестає програвати, перестає йвигравати». У цій частині є мотиви біблійної притчіпро Вавилонську вежу. Отримавши різні мови, люди«вперше почали сваритися і таким чином утратилиістину». Тут біблійний мотив відіграє подвійну роль:1) у ньому закладена традиційна мораль; 2) вінілюструє постструктуралістську ідею про те, що, вті-люючись в якійсь мові, людська думка стає «вули-цею з одностороннім рухом», тож, щоб зрозумітиістину, її потрібно перекласти іншими мовами.Власне, ця позиція пояснює і звернення автора догри з читачем: твір інтерпретують і автор, і читач.

Мотив учнівства пов'язаний у М. Павича з мотивом читання. У «Хозарському словнику» і

«Дамаскині» читання повинно допомогти відродитиісторію або культуру народів. У романі «Зоряна ман-тія» книга-гороскоп має допомогти героям знайтисебе і виправити помилки історії. Мотив літератури,традиційно представлений у творах М. Павича, про-тиставляється бездуховності, світу фальшивих цін-ностей. Пройдений героями шлях пошуку й учнів-ства, як було зазначено, завершує в М. Павичамотив ініціації. Так, Архондула («Зоряна мантія») іАтилія («Дамаскин») стають жінками, готовими дошлюбу і народження дітей (тобто, відродженнякультурних традицій).

Таким чином, мотиви перехрестя, книги, дзер-кала в М. Павича доповнюють основні міфологічнімотиви, разом вони не тільки розкривають ідейнийзміст, а й зв’язують між собою час і простір, утворю-ють нелінійну структуру творів, втілюють стратегіюгри з читачем.

Роль наскрізних образів-символів і симу-лякрів у поетичній структурі творів МилорадаПавича

На думку Н. Ліхоманової, «міфологія постає яксвоєрідна мова символів, що упорядковує і визна-чає сьогодення» [5, с.8]. Звернення до символів мибачимо й у творчості М. Павича. Вони, як і мотиви,часто є наскрізними і створюють внутрішній інтерт-екст (автоцитатність). Окрім того, образ (символ)часто збігається з мотивом, стає засобом творенняалюзії. До таких, наприклад, належать лабіринт(безвихідь, пошук), книга (джерело знань, символпам’яті), небесні світила (символи Космосу), храми(віра, дім Бога на землі), перехрестя (життєвийвибір), ріка (плин часу, життя), інші.

Символи у творчості М. Павича указують наінтертекстуальні адреси творів письменника і вико-нують роль кодів. Д. Фоккема назвав найбільш репрезентативними кодами в постмодернізмі дзер-кало, лабіринт, мапу, подорож (без мети), енцикло-педію. Вони використані й М. Павичем і виконуютьфункцію визначення системи координат художньоїкартини світу письменника.

Образ лабіринту в М. Павича має символічнубагатоплановість. Перш за все він символізує хаоснавколишнього світу, у якому відбувається склад-ний життєвий пошук героїв. У грецькій міфологіїлабіринт – це символ безвиході. У «Зоряній мантії»лабіринтом для головної героїні стає власна свідо-мість, у якій вона втрачає себе і починає пошуквласного минулого. Також лабіринтом є гороскоп,який не тільки утворює нелінійну структуру оповіді, ай виступає як метафора прадавніх знань. Такожлабіринтом виступають топонімічні об’єкти, у якихблукають герої. Часто це місто Белград – модельсвіту, у якому живуть герої. Він виявляє себе якзагроза життю і майбутньому. Те, що герої знову ізнову опиняються в Белграді, де йде війна, символі-зує безвихідь життєвої ситуації.

Алюзію з давньогрецьким міфом утворює й образМінотая (Мінотавра – символ переваги твариннихінстинктів у людині). Однак автор піддає міф декон-струкції: герой починає самознищуватись, коли відстраху перед бомбами втратив пам'ять і кохання (аджесаме ці речі, на думку автора, потрібні, щоб залиши-тись людиною). За аналогією, усі герої, які втратили


важливі для себе речі, зустріли свого Мінотавра: дляголовної героїні лабіринтом з Мінотавром стає власнасвідомість. Двобій із Мінотавром допомагає героямрозібратися в собі, віднайти сенс життя, відродитись.У кожного з них є вибір.

Одним з наскрізних символів у творах М. Павича є дім, який традиційно символізуєзахист, зв'язок поколінь – ось чому АрхондулаНехама («Зоряна мантія») шукає дім, який заповівїй дід. У М. Павича таке значення мають такожобрази палацу і храму. У романі «Дамаскин» Атиліяпросить побудувати палац для життя і храм длявінчання. Образ храму повторюється у більшостітворів письменника. Він є символом віри, духов-ного життя. Життєві пошуки Атилії завершуються ухрамі, що означає повернення людини до духов-ного початку. У «Зоряній мантії» храми Сербіїтакож стають просторовими центрами, де завер-шуються подорожі героїв або де вони знаходятьпідказки для вирішення проблем.

Як постмодерніст М. Павич вдається до моди-фікації художнього коду. Метафорою лабіринту (аотже, моделлю світу) у нього може виступатикнига, оскільки у постмодерністів світ – це без-межний текст (Ж. Дерріда), «космічна бібліотека»(В. Лейч), «словник» або «енциклопедія» (У. Еко).Так у М. Павича лабіринт світу уособлюють слов-ник («Хозарський словник»), карти Таро («Останнялюбов у Царгороді»), гороскоп і дзеркало(«Зоряна мантія»), мапи («Дамаскин»). Щобвибратися з цього світу, знайти в ньому гармонію,герої повинні розгадати загадки (прочитати).Отже, книгу можна трактувати також як дорогов-каз на їх шляху. У духовних пошуках героїв М. Павича книга призначена створити духовну вер-тикаль (лествицю). Це загальнокультурний символпередачі знань (втаємничення), які втрачаютьсучасні покоління. Традиційно у християн такою єБіблія. Власне, герої, пов’язані з книгою, отриму-ють таємні знання і частіше знаходять своє щастя.

Образ лабіринту пов'язаний з іншими символа-ми – це подорож, шлях, пошук (щастя, самогосебе). Коли герой усвідомлює їх сенс, вирішує важ-ливі проблеми національної, культурної або особис-тісної самоідентифікації, він проходить ініціацію ізнаходить вихід з лабіринту. Напевно, саме такийпідхід дозволяє письменнику вирішити проблемувиходу з постмодерністського лабіринту. Такимчином проявляється трансформація постмодер-ністського художнього коду.

Значущим у творах М. Павича є також образріки. Це багатозначний символ у світовій міфології,тому має багато інтерпретацій у письменника. Удавніх міфологіях ріка – символ межі між світомживих і мертвих. У «Дамаскині» палац для Атиліїбудується на березі ріки, героїня бачить її з вікна ісприймає як запрошення до подорожі. Підказкоюпро подорож стає й кораблик, який залишив їйДамаскин. Отже, образ ріки і човна тут має інше –фольклорне значення, символізує початок новогожиття.

У багатьох творах М. Павича також наскрізни-ми стають образи стихій і небесних світил (найчас-тіше це зірки). У «Зоряній мантії» з чотирьох стихійскладається дім Архондули. У центрі цього дому

постіль. Коли Архондула лягла на неї, над дахом«взлетіли зірки зі зграї Діви, їх світло впало з небапросто на мене, створивши деяку подібністьплаща». Стихії тут символізують творенняВсесвіту, центром якого є людина. Інтерпретаціяподібних подій є в «Дамаскині». Коли Атилія опиня-ється в лабіринті із самшиту, то бачить на небіпершу зірку (Венеру), яка неначе благословляє їїна подорож. Ця зірка традиційно приписуєтьсяБожій Матері і символізує кохання – у коханні і про-довженні роду бачить своє призначення Атилія.Таким чином М.Павич надає символу зірок подвій-не значення: вони слугують дороговказами, як уфольклорі, і позначають жіноче Божественне нача-ло, як у масонському вченні.

Окрім зірок, масонськими можна назвати такісимволи, як сходи (лествиця) та око. Образ сходів у«Дамаскині» і «Зоряній мантії» є алюзією з біблійноюлегендою про лествицю на небо, символізує духов-не піднесення людини. Образ ока втілює один знаскрізних мотивів у творах М. Павича – бачення(знання), він пов'язаний із мотивом учнівства.Бачити означає знати. Атилія малює собі очі на гру-дях, на передпліччі в Дамаскина намальоване око,вписане у трикутник – це масонський знак дельти,який означає утаємниченість (всевидюче око).

Багатофункціональним у М. Павича є образ пер-сня, який зустрічається чи не в усіх творах. По-перше, він поєднує героїв у шлюбі, а отже, єсимволом вірності. По-друге, він символізує коло(знак досконалості) і підкреслює циклічність подій,часу, історії (війна – мир). По колу (гороскоп) руха-ється душа поголеної дівчини у пошуках себе(«Зоряна мантія»), шлях Атилії починається з пошу-ку храму і завершується у храмі.

Отже, за допомогою символів М. Павич створюєта інтерпретує свій міф про пошуки людиною щастяй сенсу буття.

Використані джерела1. Ильин И. Постструктурализм. Деконструктивизм.

Постмодернизм. – М.: Интрада. 1996. 2. Ісаєва О.О. Світова література: підручник для 11-го кл.

загальноосвітніх навч. закладів/ Ісаєва О.О., Клименко Ж.В.,Мельник А.О. – Харків, «Сиция», 2008. – 320 с.: іл.

3. Ковбасенко Ю.І. Архіпелаг «Павич», острів «Дамаскин»(2003) [Електронний ресурс]: Юрій Іванович Ковбасенко,2004 / УАЗЛ, 2004. – Режим доступу: http://www.ae-lib.org.ua/texts/kovbasenko__pavic__ua.htmЛіхоманова Н.О.Постмодерністська рецепція міфу. Автореферат дисертації наздобуття наук. ступ. кандидата філолог. наук. – 10.01.06 –Теорія літератури. – Ін-т літератури ім. Т. Шевченка НАНУкраїни. – К., 2001. – 28 с.

4. Кочеткова Н. Писатель Милорад Павич: «Однаждыменя едва не расстреляли» [Електронний ресурс]: Известия.– Режим доступу: http://iz.ru/news/313012

5. Ліхоманова Н.О. Постмодерністська рецепція міфу.Автореферат дисертації на здобуття наук. ступ. кандидатафілолог. наук. – 10.01.06 – Теорія літератури. – Ін-т літературиім. Т. Шевченка НАН України. – К., 2001. – 28 с.

6. Татаренко А.Л. Розвиток стратегії гіпертекстуальності утворчості Мілорада Павича (на прикладі роману «Дамаскин»)[Електронний ресурс]: Проект Растко., Бібліотека сербськоїкультури. – Режим доступу: http://www.rastko.rs/rast-ko/delo/13507

Валерія Верховська, учениця 11-В класу

Миколаївської СЗОШ №22


Якщо учень у школі не навчився сам нічого «тво-рити», то і в житті він завжди тільки наслідуватиме,копіюватиме.

Л. Толстой

Не дивина, що у 5 клас приходять учні, які вміютьдобре читати і переказувати прочитане. Але, напев-не, жодному з нас не хотілося б, щоб учень увесьурок переказував прочитаний твір (п’ятикласникипереконані, що їхня майбутня оцінка залежить відобсягу розказаного твору. Дуже часто вони з розча-руванням і сльозами запитують: «Навіщо я читалавсю казку, якщо ви спитали мене лише частину?»).Тому дуже важливо навчити учнів не сліпо переказу-вати, а творчо інтерпретувати, сміливо висловлюва-ти власні думки, аргументувати переконання, від-стоювати власну позицію, вміти аналізуватихарактери, вчинки персонажів, давати їм оцінку,розуміти творчий задум автора. Одним словом –сформувати активного креативного читача.

Я працюю над проблемою «Формування креа-тивної особистості школяра». Пам’ятаючи слова В. Сухомлинського: «Духовне життя дитини повно-цінне лише тоді, коли вона живе у світі гри, казки,музики, фантазії, творчості. Без цього вона – засу-шена квітка…», на своїх уроках намагаюся ввестидітей у цей дивовижний світ творчості, видумки,фантазії, креативності.

Щоб краще проілюструвати шляхи реалізаціїпроблемного питання, хочу представити свій досвідроботи із зазначеної проблеми, поділитися мето-дичними розробками (власне педагогічними смако-ликами).

ОПИС ДОСВІДУПровідна педагогічна ідея

та новизна досвідуПровідна педагогічна ідея досвіду: розвиток

креативних здібностей учнів на уроках зарубіжноїлітератури та в позакласній роботі, формуванняключових компетентностей методами креативногонавчання на уроках зарубіжної літератури; форму-вання життєвих цінностей, реалізація творчих обда-рувань, організація пошуково-дослідницької роботишколярів і їх самореалізація в позакласній роботі.

Хочу поділитися досвідом активізації креатив-ності на уроках, організації і проведення гуртковоїроботи; розкрити роль самостійної роботи учнів упроцесі творчого розвитку, формування загально-людських і морально-етичних ціннісних орієнтирів,перетворення здібностей і задатків у обдарування ікомпетентності.

Наукова новизна полягає у визначенні опти-мальних форм, методів і прийомів проведенняпозакласної роботи для формування свідомогочитача, творчого співрозмовника, дослідника ірецензента, у розкритті змісту методики формуван-ня ключових компетентностей школярів на прикладіуроків і гуртків із зарубіжної літератури через впро-вадження інноваційних освітніх технологій у тіснійспівпраці вчителя і учнів.

Науково-теоретична база досвідуКреативність як здатність до творчості, як

основний показник дитячих обдарувань досліджу-вав ще В. Сухомлинський, називаючи її «закономір-ністю формування творчої особистості». І. Яковлевстверджує, що креативність (творчість) – це «здат-ність породжувати оригінальні ідеї, відмовлятися відстереотипів». Поділяють цю думку й інші вчені,серед яких В. Моляко, С. Рубінштейн, О. Сисоєва, Я. Пономарьов. Такі вчені як М. Никандров, В. Кан-Калик, Л.Рувинський, О. Антощак, І. Ганжала, П. Вайнцвайг розглядають креативність як пошукнових завдань і рішень, застосування нестандар-тних прийомів діяльності.

Видатні психологи В. Андреєв, А. Бертон, О. Кульчицька, Г. Костюк у своїх наукових дослід-женнях доводять, що творчість можна не тільки роз-вивати, а й навчатися їй, більше того, вчені ствер-джують, що «вправляння учня у творчій діяльності водній галузі може бути перенесене на іншу галузь».

Педагоги-дидакти Л.Клінберг, К. Сосницький,Ю. Баранський, А.Гісборн, характеризує методинавчання, вперше виокремлюють і креативні (методпридумування, метод «Якби…», метод образноїкартини, метод гіперболізації, метод аглютинації,метод синектики, метод «Мозковий штурм»). П. Торренс, Ф. Баррон і Д.Харрінгтон, підбиваючипідсумки досліджень у галузі креативності, визнача-ють креативність як «творчу, новаторську діяльність,що характеризується здатністю до продукуванняпринципово нових ідей, які входять у структуруобдарованості»

Обгрунтування актуальності та перспектив-ності досвіду

Основними завданнями вивчення зарубіжноїлітератури в школі згідно з Держстандартами освітиє формування читацької та мовленнєвої культури,розвиток умінь і навичок учнів сприймати, аналізу-вати й інтерпретувати літературний твір у культур-ному контексті, у зв’язках з іншими видами мистец-тва, в аспекті актуальних питань сучасності йстановлення особистості, розвиток творчих здіб-

Формування креативної особистості

Конкурс Конкурс «Педагогічні смаколикиПедагогічні смаколики»


ностей. Всі ці завдання тісно пов’язані із формуван-ням креативної особистості. Адже креативність —це здатність до твор чої діяльності. Творча особис-тість — людина, що володіє високим рівнем знань,потягом до нового, оригінально го, яка вміє відкину-ти звичайне, шаблонне, здатна творити сама.Потреба у творчості є її життєвою потребою.

Розвиток креативних здібностей у школярів –одне з найважливіших завдань сучасної школи, якапокликана не тільки давати знання, а й готуватидітей до самостійного життя: учні мають вмітинестандартно мислити, оперативно прийматирішення, знаходити декілька шляхів вирішення про-блеми і обирати найоптимальніший з них.

Формування креативної особистості – це розви-ток творчого потенціалу учнів, пошуки шляхів їхсамовираження. У цьому й полягає актуальністьдосвіду, який враховує сучасні підходи до організа-ції навчально-виховного процесу у світлі модерніза-ції освіти, дає можливість забезпечити всім учнямумови для ефективного особистісного саморозвит-ку і самовдосконалення через впровадження креа-тивних методів навчання на уроках зарубіжної літе-ратури та через участь у позакласній (гуртковій)роботі з предмета.

Перспективність досвіду забезпечує розроб-лена програма гурткової роботи, спрямована наформування свідомого читача, розвиток пізнаваль-них потреб і творчої активності учнів, яка не вимагаєспеціального додаткового обладнання і може про-водитися при звичайних умовах. Єдине, що потріб-но – вільний час педагога і учнів.

Сутність досвідуУроки зарубіжної літератури, твори класиків сві-

тової літератури, впливаючи на емоційну сферуучнів, допомагають формувати ключові компетен-тності школярів засобами креативного навчання.

Креативність – це навчання творчості і творчадіяльність учнів, яка дає змогу виявити і розвинутизадатки здібності дітей, навчити їх реалізовуватисвою фантазію, вигадку, акторські вміння, допома-гає розвивати навички пошукової та дослідницькоїроботи, сприяє нетрадиційному підходу до вирі-шення проблем. Вона пробуджує так звані «потребидо творення»: емоційний настрій, мотивацію, наста-нови, ступінь власної активності особистості, значнізусилля, спеціальний пошук знаходження новогоспособу вирішення проблеми.

Зрозуміло, що для розвитку творчої особистостінеобхідне використання не тільки методу креатив-ного навчання, а й різноманітних технологій (кри-тичне мислення, інтерактивні, проектні технології,технології особистісно зорієнтованого, проблемно-го, інтегрованого і компаративного навчання), атакож має бути розроблена система завдань (твор-чих, дослідницьких, самостійних, пізнавальних,пошукових, диференційованих, різнорівневих,випереджувальних тощо).

Усе вищеперераховане, а також система поза-класної роботи із зарубіжної літератури стимулюютьпозитивну мотивацію кожного учня, допомагаютьсформувати свідомого читача, поглиблює інтересдо предмета, максимально розкривають його обда-рування, здійснюють інтелектуальний розвиток.

Мета досвіду – впровадження ефективнихметодичних засобів та технологій творчого пошуку,навчання, виховання й самовдосконалення дітей підчас уроків і позакласної роботи з предмета.

Об’єктом дослідження став процес форму-вання креативної (творчої особистості) на урокахзарубіжної літератури і в позакласній роботі.

Предмет дослідження – це процес урочної тапозаурочної (участь школярів у конкурсах, олімпіа-дах, гуртках) предметної діяльності, спрямованої наформування ключових компетентностей (читацької,комунікативної, соціальної, пізнавальної, практич-ної, творчої), виховування креативної особистостішколяра.

Вид досвіду за характером новизни – досвідраціоналізаторський, бо передбачає вдосконален-ня методів, форм, засобів навчання на основі їхтворчого використання.

Методи дослідження: вивчення літературнихджерел, педагогічні експерименти, педагогічнеспостереження, моніторинг, класифікація, система-тизація фактів, аналіз і узагальнення, опис одержа-них результатів.

Результативність впровадження досвіду таочікувані результати

Результативність досвіду полягає у створеннісприятливих умов для розвитку творчих здібностейучнів (що засвідчує участь у конкурсі «Пурпурові віт-рила», І Міжнародній грі зі світової літератури«Sunflower – 2016», філологічній олімпіаді, організо-ваній і проведеній Прикарпатським національнимуніверситетом імені В.Стефаника (І, ІІ місця); фор-муванні свідомого читача з широким кругозором,умінні учнів вільно висловлювати свої думки і суд-ження, дискутувати, наводити цитати на підтвер-дження сказаного, образно мислити, писати прозо-ві і поетичні твори; формуванні загальнолюдськихцінностей.

Моніторинг навчальних досягнень учнів із зару-біжної літератури, контрольні та самостійні роботи,опитування учнів та батьків показали, що рівеньнавчальних досягнень учнів має позитивну динаміку.

У процесі реалізації завдань досвіду учні вчатьсяаргументувати свої переконання, відстоювати влас-ну думку, аналізувати характери, вчинки персона-жів, розвивають всі свої здібності, задатки: пам'ять,увагу, сприйняття, уяву, мовлення, мислення, логіку,фантазію, артистизм, творчість, ораторські, аналі-тичні, акторські здібності, зв’язне мовлення, вираз-не читання. Одним словом, формується активнийсвідомий читач, з компетентностями, необхіднимидо активного самостійного життя.

Репрезентація досвідуУсна: виступи на серпневих конференціях вчи-

телів-словесників, на районних засіданнях школипередового перспективного досвіду, на курсах під-вищення кваліфікації, на шкільних методичнихоб’єднаннях, районних методичних об’єднанняхучителів-практиків зарубіжної літератури, участьпедагогічних лекторіях вчителів зарубіжної літера-тури, довантажених уроками української мови і літе-ратури, науково-практичних конференціях, район-них і обласних семінарах, педагогічних радах,психолого-педагогічних семінарах;

Найважливіше завдання школи – розкрититворчі здібності, обдарування, таланти всіх вихо-ванців.

В Сухомлинський

«Хвилинки творчості»Роботу над формуванням креативної особистості

слід розпочинати з перших уроків у 5 класі, дляцього я проводжу своєрідні «Хвилинки творчості»

Спочатку вчу дітей описувати предмет абоявище. Адже для того, щоб описати краєвид за вік-ном, учень повинен вміти описати небо, хмаринки,сонечко, дерева тощо, тому під час хвилинок твор-чості пропоную учням дібрати художні засоби (епі-тети, порівняння, метафори, гіперболи). Одного днями описуємо небо, іншого – хмаринку, третього –веселку. Такий вид роботи дуже близький дітям. По-перше, відбувається розвиток наочно-образно-го мислення, яке переважає в учнів 5-6 класів. По-друге, кожна дитина створює свій власнийхудожній словничок, який зможе використати підчас написання будь-яких творів. По-третє, в такийспосіб ми в ігровій формі вивчаємо поняття з теоріїлітератури. Окрім того, даний вид роботи спонукаєучнів спостерігати за лексичним і художнім багат-ством творів світової літератури (учні запам’ятову-ють, записують цікаві цитати), авторським стилем,характерними ознаками різних жанрів.

Урізноманітнюю уроки мовленнєвого розвитку, використовую їх фрагменти

на звичайних урокахНі для кого не секрет, що сучасні діти дуже мало

спілкуються між собою, у них бідний лексичнийзапас, мовлення «есемесочне», тому одне з най-важливіших завдань вчителя-словесника – форму-вання комунікативної компетентності учнів.

На своїх уроках я уникаю переказування твору,обираючи творчу інтерпретацію. Для мене на уроціголовне діалог, полілог, творчий монолог. Я даюзмогу висловитися всім учням, пояснити їхнє бачен-ня художнього твору, поважаю і підтримую будь-якуточку зору. Для розвитку креативності використо-вую такі види робіт:

– творчі інтерпретації (розповідь від імені одно-го з персонажів чи предметів, які представляютьсвого господаря (наприклад, мольберт чи двірникрозповідають історію Бермана, героя новелиО.Генрі «Останній листок»), від першої особи, відавтора, читача);

– інсценізації (звісно, ми не можемо проводитина уроках заздалегідь підготовлені і відрепетирувані

інсценізації, оскільки на вивчення певного творузазвичай відводиться 1-3 уроки (залежно від обсягутвору), тому я пропоную так звані спонтанні інсцені-зації, коли методом жеребкування учні на уроцісамостійно визначають, хто і яку роль гратиме, і,опираючись на ґрунтовне знання тексту, інсценізу-ють художній твір чи його фрагмент. Такий вид робо-ти розвиває творчі здібності, обдарування учнів,сприяє самовираженню особистості, згуртуваннюучнівського колективу, формуванню відчуття відпо-відальності перед іншими, допомагає зрозумітиважливість кожного персонажа, його місце у творі.Як показує практика, учні залюбки вживаються вроль позитивних персонажів, а негативними не хочебути ніхто. Метод жеребкування унеможливлює від-мову школяра від тієї чи іншої ролі. Учень повиненпроявити свою творчість, артистизм, щоб зігратичудово не свого улюбленого персонажа, а героя,який йому не дуже сподобався, чи навіть неживийпредмет (наприклад, коли готуюся до інсценізаціїказки братів Грімм «Пані Метелиця» у 5 класі, напапірчиках для жеребкування пишу не тільки іменамачухи, її дочки, пані Метелиці, пасербиці, а йнеживих персонажів – пічки, яблуні, яких діти повин-ні оживити, подумати, як зіграти їх без слів за допо-могою пантоміми). Тому учні, читаючи вдома запро-понований твір, розвивають художнє мислення,уявляючи себе будь-яким персонажем, адже неві-домо, кого їм прийдеться зіграти. Окрім того, самеспонтанні інсценізації дають можливість вчителевіперевірити не тільки те, чи прочитали учні твір, а йз’ясувати їхнє сприйняття, розуміння авторськогозадуму, усвідомлення морально-етичних, філософ-ських, загальнолюдських проблем, порушенихписьменником у художньому творі, і накреслитишляхи вирішення з’ясованих проблем);

– диспути, дискусії допомагають учням тактов-но і ввічливо відстоювати власну позицію, розвива-ють вміння формулювати свою думку, доводити їїправильність, підтверджувати цитатами класиків,бути цікавим співрозмовником.

Дискусія чи диспут може тривати цілий урок(нестандартний урок – урок-диспут, урок-дискусія),що потребує певної підготовки вчителя і учнів.Педагогу доцільно розробити правила ведення дис-кусії, які не можна порушувати, заздалегідь датиучням випереджувальні завдання для підготовки доуроку. Під час таких уроків школярі демонструють нетільки знання твору, а й розвивають гнучкість мис-лення, вміння оперативно й аргументовано відпові-дати опоненту, використовуючи для підтвердження


письмова: публікації на освітянських сайтах, насторінках педагогічних газет і журналів, участь вінтернет-конкурсах професійної майстерності,видання брошур, розробка авторської «Програмирозвитку креативної особистості», методичні реко-мендації щодо відвіданих уроків, проблемнихпитань.

Показ досвіду: участь у Тижні вчителя зарубіж-ної літератури, організованому Інститутом філологіїПрикарпатського національного університету імені

В.Стефаника, проведення відкритих уроків під часрайонних і обласних семінарів, участь у засіданняхшколи передового педагогічного досвіду, шкільнихметодоб’єднань; обмін досвідом; відвідування і ана-ліз відкритих уроків; участь у освітянських конкурсах.

Наочна пропаганда: створення педагогічногопортфоліо, в тому числі й електронного, постійнодіючі виставки, навчально-методична документація,виставки учнівських робіт.

МОЇ «ПЕДАГОГІЧНІ СМАКОЛИКИ»Методичні рекомендації щодо формування креативної особистості на уроках зарубіжної літератури


своєї точки зору докази, наведені письменниками(їхні вислови), поважати думку інших.

Своєрідним різновидом міні-дискусії вважаюінтерактивну технологію «Займи позицію», якуможна використовувати на будь-якому уроці, аджевона не вимагає спеціальної підготовки (наприклад,«Займи позицію»: «Герої новели О.Генрі «Дари вол-хвів» – «двоє дурненьких людей» чи «наймудріші зусіх дарувальників»?). Ця технологія дозволяєучням аргументовано висловити власні думки і суд-ження, а в разі потреби змінити попереднє бачення(розуміння), визнати його помилковість і прийнятиправильне рішення (адже на прикладі кращих зраз-ків літератури ми, вчителі, повинні не тільки навчи-ти, а й виховати особистість).

Проводжу різноманітні творчі роботи:написання продовження твору;зміна кінцівки твору;творча робота з текстом («Щоденник подвійних

міркувань»);складання анкети твору чи персонажа;порівняльні характеристики;віршовані інтерпретації;складання власних казок, детективів, новел тощо.Наприклад, під час вивчення новели О.Генрі

«Останній листок», пропоную учням на одну і ту жтему написати (чи скласти усно) три твори. Учнілегко складуть твір-опис осіннього листка плюща.Пропоную скласти казку, оповідання «Подорожостаннього листочка».

(На перших уроках мовленнєвого розвитку,коли тільки вчу складати казки, використовую інтер-активну вправу «Незакінчене речення». Учні стаютьу коло один починає розповідати казку, а іншийпродовжує сюжет свого товариша, змінюючи його.Для такого заняття доцільно мати персонажа, якогоучні передаватимуть один одному. Коли «герой»(наприклад, паперовий листочок) перейде з рук уруки через усе коло, розповідь має закінчитися.

Такий вид роботи допомагає учням запам’ятатипобудову будь-якого твору (вступ, основна частина,кінцівка), слідкувати за її дотриманням, проявлятикреативність, вчить дітей працювати в колективі, щоособливо актуально у 5-6 класах (згуртуванняколективу).

На перших уроках діти ще стають у коло, а пізні-ше вони розуміють, що всі мають придумати власнуверсію будь-якого епізоду, адже ніхто не знає, когонаступного запитає вчитель. Це розвиває творчемислення, фантазію, вчить розрізняти реальність івигадку. Окрім того, такий вид роботи дає можли-вість кожній дитині придумати декілька варіантівтвору.)

У 7 класі, коли вивчається новела О.Генрі, скла-дений учнями твір можна використати для фізкуль-тхвилинки (здоров’язберігаючі технології), під часякої діти імітуватимуть пригоди листка.

А третій повинен бути твір-роздум, наприклад,«Про що думав листочок?».

Пропоную учням уявити себе на місці листочка.Які запитання виникли б у них? Які відповіді вонидали б?

Завжди нагадую учням слова ВасиляСухомлинського: «Творчість, майстерність, доско-налість – це, насамперед, наполеглива праця».

Проводжу творчі діалоги, монологиДля розвитку креативності пропоную створюва-

ти діалоги. Ви запитаєте: в чому ж проявляєтьсякреативність? Відповідаю: в запропонованих ситуа-ціях, які не тільки дають змогу перевірити рівеньзасвоєння учнями навчального матеріалу, а й реалі-зовують культурологічну і компаративну змістовілінії Держстандарту освіти.

Різновиди діалогів:– між письменником і журналістом, який бере у

митця інтерв’ю;– між персонажами одного твору;– між персонажами одного автора, але різних

творів;– між героями зі схожими долями різних авторів;– між «мандрівними сюжетами»;– між представниками різних епох, країн;– між персонажами класиків зарубіжної й укра-

їнської літератури.

Практикую ведення учнями «Читацьких щоденників»,

у яких діти записують враження від книжки,занотовують найцікавіше, складають плани, крос-ворди, ребуси, аналізують персонажів, дають оцінкуїхнім діям і вчинкам, висловлюють власне ставленнядо прочитаного, виписують художні засоби тощо.

Найкраще це робити під час літніх канікул.«Читацький щоденник» – це творчість учнів, де вониможуть записувати цитати класиків і власні твори,поезії, думки, запитання, які виникають після прочи-тання, створювати ілюстрації тощо.

Формую читацьку компетентність учнівзасобами креативного навчання

– ознайомлюю учнів із новинками літератури (у демонстраційній шафі розміщую книжкову вис-тавку, щоб на перерві учні могли переглянути книж-ки, прочитати анотацію, зацікавитися; створююінформаційний стенд тощо);

– практикую поради авторитетного старшо-класника (запрошую учнів старших класів, якіділяться своїми враженнями від прочитаного твору,дають поради, рекомендації, інсценізують фраг-менти твору, зачитують власні інтерпретації на відо-мий сюжет);

– проводжу разом із бібліотекарем бібліотечніуроки у формі подорожі Країною Книг, ознайомлююз бібліотечним фондом, організовую конкурсчитацьких формулярів учнів для виявлення найак-тивнішого читача, разом з учнями пишемо відгукина прочитаний твір;

– проводжу інтелектуальні конкурси, вікторини,змагання на кращого читця (можна за запитаннями,складеними учнями). Літературні ігри використовуюна будь-якому уроці найчастіше на етапах актуаліза-ції опорних знань або закріплення вивченого мате-ріалу (приклади використання ігрових технологій науроці позакласного читання див. у ДОДАТКУ). Частопропоную учням вправи з ключем. Наприклад, підчас вивчення новели О.Генрі «Останній листок» про-воджу літературну гру, яка допоможе визначититему уроку. Літературна гра «Віднови послідов-ність подій» (розмістити цитати з твору, записаніна аркушах паперу, у правильній послідовності)


«У НЕЇ ОДИН ШАНС… З ДЕСЯТИ»«БЕРМАН БУВ ХУДОЖНИКОМ…»«ДІВЧИНА ЛІЧИЛА У ЗВОРОТНОМУ ПОРЯДКУ»«НА ЦЕГЛЯНІЙ СТІНІ ЩЕ ВИДНІВСЯ ЛИСТОК

ПЛЮЩА»«СТАРИЙ НЕМІЧНИЙ, А ХВОРОБА У ВАЖКІЙ

ФОРМІ»«ЦЕ І Є ШЕДЕВР БЕРМАНА…»«ДВІРНИК ЗНАЙШОВ СТАРОГО МОКРОГО»«ТАМ ВУЛИЦЯ ПЕРЕТИНАЄ САМА СЕБЕ РАЗІВ

ЗО ДВА»(підказка – якщо правильно розмістити цитати,

то можна прочитати слово, яке буде ключовим длявсього уроку – «САМОПОЖЕРТВА»);

– паралельно з читанням текстів творів пропо-ную використовувати прослуховування аудіокниг,перегляд мультфільмів, художніх фільмів з обов’яз-ковим обговоренням і порівнянням із художнім тек-стом, з оригіналом твору.

– даю учням випереджувальні творчі завдання,виконання яких неможливе без знання твору (склас-ти анкету, паспорт літературного героя, оформити«сторінку в Інтернеті», написати продовження абозакінчення історії, намалювати ілюстрації);

– уроки позакласного читання проводжу післяанкетування, опитування учнів (для виявлення їхуподобань), надаю можливість дітям розповісти просвої улюблені книги. Такі уроки допомагають про-виявити інтереси учнів, що дуже часто стають при-ємною несподіванкою;

– коли необхідно опрацювати значну кількістьматеріалу (зазвичай це уроки позакласного читан-ня) використовую проектні технології. У 5-6 класахпропоную учням створювати колективний проект.Для цього об’єдную їх у групи, кожна з яких отримуєзавдання. Наприклад, при підготовці до уроку поза-класного читання у 6 класі (ДОДАТОК УПЧ. «МіфиСтародавньої Греції»), кожна з груп перечитує тіль-ки один цикл міфів, добирає ілюстративний матері-ал, працює з додатковими джерелами і створюєсвій міні-проект, який стане частиною загальногопроекту. Під час уроку учні демонструють своїнапрацювання, відповідають на запитання вчителя,таким чином пояснюючи решті класу свою частинунавчального матеріалу. Коли всі групи презентуютьміні-проекти, вчитель на етапі закріплення вивчено-го перевіряє рівень засвоєння учнями навчальногоматеріалу. Найдоцільніше це робити у формі літера-турних та інтелектуальних ігор, про які вже йшлося.

Такий вид роботи одночасно виконує декількафункцій:

вчить учнів створювати проекти;допомагає швидко і легко засвоїти великий

обсяг інформації;формує навики самостійної дослідницької робо-

ти, в тому числі із додатковими джерелами;сприяє згуртуванню учнівського колективу,

формує почуття відповідальності кожного за успіхусієї справи;

надає можливість відчути значущість виконаноїроботи.

Пізніше учні залюбки створюють індивідуальніпроекти (випереджувальні завдання до уроку).

На завершення хочу згадати слова ВасиляСухомлинського: «Людина, для якої книжка вже вдитинстві стала такою необхідною, як скрипка длямузиканта, як пензель для художника, ніколи не від-чує себе обділеною, збіднілою і спустошеною.»

ДОДАТОК

Урок позакласного читання6 клас

Тема: На землях Стародавньої Еллади. МіфиСтародавньої Греції

Мета: поглибити і розширити знання учнів продавньогрецьку міфологію, її цикли; ознайомитиучнів з елементами дослідницької роботи; вчитисамостійно опрацьовувати міфи, презентувати ізахищати обрану тему в рамках загального проекту;розвивати навички проектної діяльності, вмінняінсценізувати, переказувати, аналізувати міфи; ора-торські, акторські, творчі здібності, організаційнівміння, навички швидкого, правильного, емоційно-го читання вголос, мисленнєві процеси (пам’ять,мислення, увагу); формувати комунікативну компе-тентність; виховувати захоплення давньою цивіліза-цією, любов до літератури як мистецтва слова, фор-мувати свідомого читача.

Обладнання: «Словник міфологічних імен»,книжкова виставка, учнівські малюнки, проект«Міфи Стародавньої Греції», карта Давньої Еллади,фоторепродукції «Одіссей. Мармур. Деталь антич-ної статуї», «Ахілл і Патрокл. Антична статуя. ІІІ ст. дон.е.», «Едіп і Сфінкс. V ст. до н.е.», «Лаокоон. І ст. дон.е. Рим».

Епіграф: Кожен освічений європеєць повиненмати достатнє поняття про безсметні твори велич-ної давнини.

О.С. Пушкін

Хід уроку

І Організаційна частинаІІ Актуалізація опорних знаньСлово вчителя. Стародавня Греція!.. Країна,

яку віддаляють від нас близько чотирьох тисячроків. Маленька, за нинішнім рахунком, цивілізаціястворила культуру, що стала золотим фондом світо-вої, і з якої людство і досі черпає натхненні образи іморальні засади. Цей народ створив багатство літе-ратурних форм, що під грецькими назвами сталивзірцем для всієї європейської літератури (трагедія,комедія, епос, лірика), а також заклав основу длябільшості наукових дисциплін (філософії, філології,природознавства, медицини, музики…).

Чи не тому від давнини високоосвіченою вважа-ли таку людину, яка володіла знаннями про антич-ний світ та його культуру. А хіба можна говорити прокультуру Стародавньої Греції, обминаючи її міфи?

Літературна гра «П’яте –зайве»На попередніх уроках ми вивчали міфи про

Прометея, Геракла, скриньку Пандори. А заразперевіримо, чи уважні ви читачі. Проведемо літера-турну гру. Я зачитую імена героїв і назви предметів,а ви повинні вказати зайве слово і назвати міф.


1. Вогонь, Зевс, орел, гранат, Прометей (міфпро Прометея).

2. Аїд, Деметра, Персефона, гранат, Ікар(«Деметра і Персефона»).

– А чому гранат не зайве слово? (Гранат уСтародавній Греції – символ шлюбу. Аїд давПерсефоні покуштувати гранат. Це означало, щовони зв’язані сімейними обітницями, тому дівчинане могла повернутися до матері).

– Який природний цикл давні греки пов’язувализ цим міфом? (Зміна пір року)

3. Геракл, подвиг, Гера, Деметра, Еврисфей(міфи про Геракла).

– Скільки подвигів здійснив Геракл? (12, алейому зарахували тільки 10. Еврисфей не зарахувавубивство гідри, бо герою допомагав його другІолай, і вичищення авгієвих стаєнь, через користо-любні наміри Геракла (він хотів за роботу 10-ту час-тину коней)).

4. Епіметей, Пандора, Афродіта, Зевс, скринька(«Скринька Пандори»).

– Що означає вислів «скринька Пандори»?(Місце, де зберігалися всі біди, нещастя, хвороби.Відкривши скриньку, Пандора випустила їх у світ.На дні залишилась тільки надія.)

ІІІ. Оголошення теми і мети уроку.Мотивація навчальної діяльності

Молодці, бачу, що ви уважно читали міфи,пам’ятаєте їх героїв, зацікавилися їхніми пригода-ми, тому сьогодні ми з вами продовжимо мандрівкучарівним світом Стародавньої Еллади. Розгорнітьзошити, запишіть число, тему, епіграф уроку.

IV. Підготовка до презентації колективногопроекту

1. Опитування – Що таке міфологія? (Наука, що займається

вивченням міфів.)– Яке інше значення має це слово? (Міфологія –

сукупність міфів певного народу або всього люд-ства.)

– На які цикли можна поділити давньогрецькуміфологію?

ПРОЕКТ «Міфи Стародавньої Греції» (можнавикористати ілюстрації до міфів)

І МІФИ ПРО СТВОРЕННЯ СВІТУ І БОГІВІІ МІФИ ПРО ГЕРОЇВІІІ МІФИ ПРО АРГОНАВТІВІV МІФИ ТРОЯНСЬКОГО ЦИКЛУV МІФИ ФІВАНСЬКОГО ЦИКЛУ

Слово вчителя.МІФИ ПРО СТВОРЕННЯ СВІТУ І БОГІВ

Найдавніші серед давньогрецьких міфів – міфипро створення світу і богів. На попередніх уроках мивже ознайомилися з пантеоном олімпійських богів,отож спробуйте їх упізнати.

Інтелектуальна гра «Впізнай героя за пред-метом»

Лавровий вінок (покровитель мистецтваАполлон).

– Чому Аполлон носив лавровий вінок? (Вінзакохався у прекрасну Дафну, а вона, відчуваючи донього відразу, кинулася втікати і перетворилася навічнозелене дерево – лавр. І Аполлон, на знак свогокохання, завжди носить лавровий вінок.)

Молоток (бог ковальства Гефест, єдиний збогів, хто працював. Греки вірили, що його кузнізнаходяться в середині вулканів і що це він збудувавпалац на Олімпі, в якому жили боги.)

Тризубець (бог моря Посейдон, брат Зевса.)Блискавка (верховний бог, бог грому і блискавки

– Зевс).Терези (богиня правосуддя Феміда.)Лук (покровителька мисливства Артеміда.)Колісниця (бог сонця Геліос.)

V. Презентація і захист проекту

І ГРУПА. МІФИ ПРО ГЕРОЇВУчнівська презентаціяПосередниками між богами і людьми у міфах

виступали герої – часто напівбоги, оскільки булидітьми олімпійців і землян. Їх наділяли рисами міфо-логічної казковості і силою богів, вони захищалилюдей, рятували їх від страшних потвор, знайомихще з первісних міфів про старше покоління богів.

Найславетнішим серед них був Геракл, синЗевса і земної жінки Алкмени.

Не менш відомим є Персей – син Зевса й арго-ської царівни Данаї, котру громовержець звабив,прибравши вигляду золотого дощу. За допомогоюАфіни і Гермеса він здолав одну з трьох Горгон –Медузу, чий погляд перетворював усе живе накамінь. Персей звільнив красуню Андромеду, з якоюзгодом одружився. А голова Медузи прикрасилащит богині Афіни.

Ще одним величним героєм є легендарнийспівець Орфей – син річкового бога Еагра і музиепічної поезії Калліопи, – який пустився у підземнецарство Аїда за своєю коханою Еврідікою. Нажаль, герою не вдалося повернути Еврідіку у світживих, бо він не послухав Аїда і оглянувся, щобпобачити її.

Особливою пошаною афіняни оточили міфічно-го царя Тесея – одного із славнозвісних міфічнихгероїв. З-поміж численних подвигів найвеличнішимвважається перемога Тесея над Мінотавром – чудо-виськом з тілом людини і головою бика, якому крит-ський цар Мінос віддавав на поталу молодих афі-нян. Романтикою овіяна у міфах дочка МіносаАріадна, яка вручила герою нитку, щоб він не заблу-кав у критському лабіринті.

Літературна гра «Запитання з конверта»Оскільки ми подорожуємо Стародавньою

Елладою, яка сповнена несподіванок і таємниць, тогерої, щоб перевірити вашу кмітливість і розум, про-понують вам відповісти на запитання. Прочитайте їхі подумайте, хто буде відповідати.

1. Які подвиги здійснив Тесей на шляху зТроїсени до Афін.

Здолав велетня Періфета, сина бога Гефеста,який убивав людей своєю палицею;

– знешкодив розбійника Сініда, який заподіювавподорожнім страшну смерть: згинав дві сосни,прив’язував до них людину і відпускав дерева, щобвони розривали тіло нещасного навпіл;

– переміг розбійника Скірона, який примушувавусіх, хто проходив повз нього, мити йому ноги.Щойно схилявся подорожній, як розбійник штовхав


його ногою зі скелі. Тіла людей розбивалися і їхпожирала жахлива черепаха;

– справедливо знищив розбійника Прокруста,який примушував усіх лягати на його ложе. Якщовоно було коротке, то Покруст обрубував нещаснимноги, а якщо надто довге, то витягував ноги жертви,поки вони не торкалися краю ложа.)

2. Тесей стверджував, що він син бога моряПосейдона. Доведіть це словами з тексту. (Читанняуривка за посібником «Міфи Давньої Греції: Творидавньогрецьких авторів», с.154.)

3. Мимоволі Тесей став причиною смерті свогобатька Егея. Як це трапилося? (Тесей пообіцяв бать-кові, що в разі перемоги над Мінотавром він замі-нить чорні вітрила білими. Проте, засмучений роз-лукою з Аріадною, яку з волі богів залишив на березіНаксосу, герой забув обіцянку. Побачивши чорні віт-рила, Егей в розпачі кинувся з високої скелі і заги-нув у морських хвилях. З того часу зветься те мореЕгейським.)

ІІ ГРУПА. МІФИ ПРО АРГОНАВТІВУчнівська презентаціяМіфологічний цикл «про аргонавтів» розповідає

про подорож мореплавців до далекої Колхіди (тери-торія сучасної Західної Грузії) за золотим руном.Очолив цей похід славнозвісний герой Ясон, синцаря Есона, вихованець наймудрішого кентавраХірона.

Корабель, на якому вони пливли, збудував вели-кий майстер Арг, тому судно дістало назву «Арго», агерої – «аргонавти». Це був десятивесловий кора-бель, легкий і швидкий, мов чайка, нісся він хвилямиморя, долаючи перешкоди.

Подорож була небезпечною: герої билися з шес-тирукими велетнями, прогнали із Фракії гарпій (напів-дів-напівптахів), пропливли між Сімплегадськимискелями, які щоразу стикались одна з одною, воюва-ли з птахами-стимфалідами, які знайомі нам ще зподвигів Геракла.

Але навіть припливши в Колхіду, здобути золотеруно було надзвичайно важко: зберігалось воно усвященному гаї бога війни Ареса і охороняв йогозлий дракон. Щоб полегшити Ясонові виконаннязавдання, його покровительки Гера й Афіна попро-сили богиню кохання Афродіту закохати в героядоньку царя Еета, прекрасну Медею, яка у всьомуйому допомагала. Адже Ясонові належало виоратиполе запряженими до плуга биками, які дихали вог-нем, посіяти драконові зуби, а потім побороти всіхмужів, які виростуть із тих зубів.

Інсценізація уривка за посібником «МіфиДавньої Греції: Твори давньогрецьких авторів»,с.186

«Довго стояли мовчки Ясон і Медея, нарештіпорушив мовчанку герой. Він узяв за руку Медею ісказав:

– Прекрасна діво, чому опустила ти додолу очі?Чого боїшся ти мене? Невже гадаєш ти, що я ховаюлихий намір? Ні, не з лихими намірами я прийшовсюди. Я прийшов благати в тебе допомоги. Як допо-можеш ти мені, то прославлять тебе на всю Колхіду.Згадай, яка велика слава Міносової дочки Аріадни,що допомогла великому Тесеєві.

Мовчала Медея і тільки дивилася на Ясонаочима, повними кохання. Прекрасна була вона усвоєму збентеженні. Трепетною рукою дістала вонаприготовлену чарівну мазь із-за пояса і подала їїЯсонові. Ледве чутним голосом Медея сказала йому:

– Слухай, Ясоне, ось у чому буде моя допомога:вночі умийся в річці, убравшись у чорний одяг, вико-пай глибоку яму на березі, над нею принеси Гекаті вжертву чорну вівцю, обливши її медом. Потім іди накорабель свій, та гляди – не оглядайся. Почуєш тиголоси і люте гавкання псів, але йди прямо й небійся. Коли ж настане ранок, намаж собі тіло, спис,щит і меч цією маззю. Нездоланну силу дасть тобіця мазь, і виконаєш ти доручення Еета. Пам’ятайтільки: коли повиростають із землі воїни, кинь у нихкамінь, і вони почнуть битися один з одним, тодінапади на них. Візьми ж мазь, з її допомогою здобу-деш ти руно. Вези тоді його, куди хочеш».

Бесіда з творчим завданням– Як називалася мазь, яку Медея дала Ясонові?

(«Масло Прометея». Вона була приготовлена з сокукоріння рослини, що виросла з крові Прометея.Всякий, хто намащувався цією маззю, стававневразливим і нездоланним на один день.)

– Хто із міфічних героїв плавав разом з Ясоном?(Геракл, Тесей, славетний співак Орфей.)

– Як закінчується цикл міфів про аргонавтів?(Ясон зраджує Медею, він вирішує одружитися здочкою Креонта Главкою. Розлючена Медея вбиваєсвоїх дітей, наречену Ясона, її батька. Сам геройгине під уламками свого корабля.)

– Уявіть себе міфотворцями. Як би ви змінилифінал міфів про аргонавтів, щоб герої залишилисящасливими? ( Ясон дотримав би даного Медеїслова, був вірним їй до смерті. Їхні сини виросли бсильними і могутніми воїнами і стали б причиноюпояви ще одного циклу міфів або прославилися б якгерої троянської війни.)

ФізкультхвилинкаІз героями ЕлладиМи мандруємо світами:У Міноса побували,Мінотавра подолали,Разом плавали морями,Золоте руно шукали.Зараз в Трою помандруєм, Трохи там ми повоюєм.В Фівах сфінкса ми злякалисьІ під берегом сховались.

Цар Едіп нас врятував – Загадку він розгадав.Щоб зазнати цих пригод, Ми продовжимо урок.

ІІІ ГРУПА. МІФИ ТРОЯНСЬКОГО ЦИКЛУСлово вчителя. Не менш цікавим є троянський

цикл міфів, що покладений в основу славнозвіснихГомерових поем. Герої троянського циклу міфів –напівміфологічні, оскільки археологічні дослідженняпопереднього століття свідчать про можливе реаль-не існування багатьох з них. Агамемнон, міфологіч-ний цар Мікен, справді був царем, нині розкопанойого палац і знайдено матеріальне підтвердженняйого існування. Доведено існування Трої та її заги-


бель внаслідок пожежі. Отже, можливе існування йінших героїв троянського циклу – Ахілла, Одіссея,Гектора, Паріса, хоча сумнівно, щоб це колись булопідтверджено.

Учнівська презентаціяНа сторінках троянського циклу міфів ми знайо-

мимося з сином Пріама Парісом, який віддає яблукоз написом «найвродливішій» богині коханняАфродіті, викрадає прекрасну Єлену в ахейськогоцаря Менелая і цим розпочинає Троянську війну, якатривала майже 10 років.

Ось як описує цей епізод у своєму віршіМ.Рильський:

Хай обіцяють мудрощі й коронуБогині пастухові з Іліону,У тебе є для нього кращий дар:Стрільчастих брів сліпучі блискавиці,Жага, що під невинністю таїться,І першого цілунку перший чар…

Захоплюємося силою Ахілла, який мав єдиневразливе місце – п’яту, куди і скерував стрілу Паріс.

Милуємося вірністю і хоробрістю Гектора, розу-мом і хитрістю Одіссея, який запропонував спору-дити дерев’яного коня таких розмірів, щоб у ньомувмістилися найславетніші герої.

Прийом «Картинна галерея»Герої троянського циклу приготували вам фото-

репродукції. Розгляньте їх і поясніть, які епізоди зміфів вони ілюструють.

Репродукція «Смерть Лаокоона та його синів»(Ця скульптура ілюструє смерть Лаокоона та

його синів. Коли ахейці залишили троянського коня,Лакоон просив троянців не брати його в місто. Вінпішов на берег моря, щоб принести жертвуПосейдону. В цей час Афіна Паллада, покровитель-ка Одіссея, послала двох змій, які накинулися наобох синів Лаокоона.

Жрець поспішив на допомогу своїм дітям, віннамагався відірвати від синів змій, а ті ще дужчеобвивалися довкола. Так у нелюдських муках заги-нули Лаокоон та його сини через те, що хотіли попе-редити троянців про небезпеку.)

Портрет Одіссея(Це фоторепродукція скульптури Одіссея, сла-

ветного царя Ітаки. Він був дуже хитромудрим.Почувши про початок Троянської війни, Одіссей,щоб залишитися з молодою дружиною Пенелопоюта сином Телемахом, вирішив прикинутися боже-вільним.

Він почав орати свої лани, впрігши у плуг вола іосла, а поле засівав сіллю. Щоб змусити героя йтина війну, Нестор і Паламед поклали у борозну передним його сповитого сина. І Одіссей був змушенийвизнати, що він вдавав із себе божевільного. СамеОдіссей придумав створити троянського коня.)

Фоторепродукція «Ахілл і Патрокл»(Ця скульптура ілюструє смерть Патрокла, вір-

ного друга Ахілла. Як розлючений лев, кинувсяАхілл на троянців, бажаючи помститися за смертьдруга. Він убивав одного за одним героїв Трої. СамАхілл загинув від стріли Паріса, яка вцілила йому вп’яту.)

IV ГРУПА. МІФИ ФІВАНСЬКОГО ЦИКЛУУчнівська презентаціяФіванський цикл міфів присвячений цареві Едіпу

і його трагічній долі. Едіп міг би увійти до сонмуміфологічних героїв, адже саме він переміг Сфінкса,розв’язавши його загадку, і тим самим звільнивФіви. Та доля Едіпа визначена богами: він уб’є бать-ка й одружиться з власною матір’ю. Батько намага-ється позбавити сина такої долі: він віддає йогорабові, щоб той позбувся дитини. Та раб пожалівхлопчика і передав його корінфському царевіПолібу.

Підрісши, Едіп прибуває до Фів, по дорозівипадково вбиває свого батька, стає царем, одру-жується з матір’ю Іокастою.

Трагічна доля Едіпа та його дітей виходить наперший план у міфах цього циклу.

Дізнавшись, що він вчинив, Едіп осліплює себе ідобровільно йде у вигнання. Супроводжує його умандрах дочка Антігона.

Виразне читання епізоду з міфу «Едіп відга-дує загадку Сфінкса»

Прибувши до Фів, Едіп здолав Сфінкса, зачитай-те відповідний епізод. («Міфи Давньої Греції: Творидавньогрецьких авторів», с.279) .

Гра «Вгадай ім’я»Як звали рідного батька Едіпа? (Лай)Назвіть ім’я царя, який виростив Едіпа (Поліб)Як звали матір Едіпа? (Іокаста)Як називалася батьківщина Едіпа? (Фіви)

VІ. Закріплення і узагальнення вивченогоСлово вчителя. Ось ми з вами й охарактеризу-

вали усі цикли міфів. А зараз перевіримо чи уважнови слухали своїх однокласників, а для цього прове-демо літературні ігри.

Прийом «Закінчи речення»Найдавнішими серед давньогрецьких міфів є

міфи про… (богів).Вибратися з лабіринту Тесеєві допомогла…

(Аріадна).Море, в якому загинув батько Тесея, називаєть-

ся … (Егейським).Ясон мандрував у Колхіду за… (Золотим руном).Вразливим місцем Ахілла була… (п’ята).Паріс подарував яблуко богині… (Афродиті).Ахілл, Гектор, Паріс – герої … (троянського

циклу міфів).Едіп розгадав загадку… (Сфінкса)Гра «Назви пару»Тесей – (Аріадна)Ясон – (Медея)Орфей – (Еврідіка)Зевс – (Гера)Аполлон –(Дафна)Аїд – (Персефона)V. Підсумок урокуОцінювання навчальних досягнень учнівVІ. Домашнє завдання: написати твір «Мої

враження від давньогрецьких міфів».

Уляна Мартинюк,вчитель зарубіжної літератури,

Гутівського НВК Богородчанського району Івано-Франківської обл.

Сьогодні ми вирушимо в дитинство. Туди, декожен з нас прекрасно знав, що йому подобаєтьсяробити і ким він хоче бути. Навіть якщо захопленнятривали кілька місяців, днів або годин, нас це незасмучувало, адже в світі було стільки всього ціка-вого. Ми не втомлювались навчатися щохвилини,дивуватися, фантазувати, грати і робити те, щозавгодно душі.

З віком, набуваючи досвіду, людина поступововтрачає дитячу безпосередність і важливі вмінняцікавитися всім, що відбувається навколо, вірити угармонію світу, довіряти власному досвіду, жити«тут і зараз», захоплюватися будь-якою ідеєю, раді-ти кожній хвилині, відкриватися для спілкування,бути щирим у почуттях, наполегливим у досягненнімети, мати позитивний погляд на життя, невтомношукати відповіді на запитання, поєднувати в собівченого і художника.

Спробуємо побродити просторами дитячих зви-чок, вмінь, мрій. Пригадайте: що в дитинстві васособливо приваблювало і зачаровувало? Про щомріяли? Про які фантазії ніколи нікому не розповіда-ли? Що з цього любите досі? Чи вабив вас космос,зірки, далекі планети? Може, ви хотіли мати унікаль-ні здібності – наприклад, навчитися літати, дихатипід водою, вміти зменшувати зріст? Можливо, самедитячі мрії втілились у такі винаходи як літак, аква-ланг, телефон, підводний човен, телескоп.

Для педагога щастя йти поруч з дитиною. Якщоми й забудемо, як бути справжніми і щирими, учнінам про це нагадають. Діти – наші головні натхнен-ники і вчителі. Вони наділені величезною мудрістю іздатністю змінювати навколишній світ. Їм властивачуйність й інтуїтивне розуміння, що є істинним, а щоє помилковим. Запитайте у них, що вони люблять,чим вони надихаються, і в спілкуванні з ними отри-маєте сотні ідей.

Пропонуємо підняти з глибини душі найкращідитячі якості і легко, граючись, із задоволеннямвиконати кілька простих вправ.

І. Навчаймося дивуватися.Здивування – одна з небагатьох форм задово-

лення. Діти дивуються кожної хвилини: коли гуля-ють, знайомляться з людьми, пізнають нове, спо-стерігають за сходом сонця, та й просто слухаютьвласне серцебиття. Здатність дивуватися – одна знайбільш поширених вроджених здібностей люди-ни, і одна з найприємніших.

Діти насолоджуться власним подивом і не люб-лять, щоб їм у цей момент заважали. Їх свідомість,здається, постійно мандрує далеко незнаними

теренами дивовижних світів. Вони не втомлюютьсямилуватися небесною ілюмінацією: божими барва-ми світанків, срібним безмежним зоряним небозво-дом. Зачарована уява витворює примарні явища,пригоди, карнавали. Дитина вдихає не простоповітря, а дух неосяжного простору, свіжість снігу йзірок. У такі моменти відкриваються сторінки прихо-ваної, одвічної істини.

Пригадаємо, як це – дивуватися і відкриватищось нове завжди і всюди.

Правила самомотивації. Спробуйте відродитив собі дитяче вміння захоплюватися звичайнимиречами: весняною брунькою, що набубнявіла накущі, яскравим метеликом на квітці, казковимиформами білосніжних хмар, що поважно пливуть ублакиті. Спостерігайте, наприклад, за перехожими– як вони спілкуються; скільки у приміщенні, де визнаходитесь, зелених предметів або будь-якогоіншого кольору; у якому порядку розташовані книгина полиці у ваших знайомих; як прикрашені балконив центрі міста; якої форми листя у дерев біля вашогобудинку тощо.

А щоб вміння дивуватися вам реально послужи-ло, при нагоді виконайте кілька взаємопов’язанихдій:

1. Вийдіть на природу, в парк, у центр вашогоміста, пройдіться улюбленою вулицею, зупинітьсяна хвилину, коли біжите вранці до школи.Сфотографуйте на телефон, смартфон, планшет те,що здалося вам дивним.

2. Надихнувшись цим фрагментом життя, сфор-мулюйте 3-5 правил самомотивації, якими ви керує-теся в житті.

(Наприклад:Завжди і всюди помічай красу!Приймай все, що відбувається, як потрібне і

важливе!Сьогодні буде краще, ніж учора!Хто як не я?Все буде добре!Роби крок до своєї мети щодня!50 разів не вийшло, зроби ще раз, на 51-й

вийде!Твори навколо добро!Допомагай тим, хто поруч!Зберігай стійкість духу, незважаючи ні на що!Радій життю!Ні кроку назад, ні хвилини на місці, тільки впе-

ред!Назустріч майбутньому!)3. Оформіть слайд-презентації: на фотографію,


Фахові проблемиФахові проблеми

Навчаймося в дітей: навчаймося дивуватися,навчаймося допитливості, навчаймося мріяти

яку ви зробили, нанесіть напис з вашими правила-ми самомотивації.

4. Роздрукуйте картинку з правилами і прикрі-піть до стіни біля вашого робочого місця.

Якщо взяти за звичку знаходити щось дивовиж-не в кожному дні, можна побачити приховані взає-мозв’язки між предметами і явищами, навчитисядумати більш широко і вільно, інтенсивно і продук-тивно, позбавившись від обмежень мислення, які недозволяють бачити всю красу й глибину того, щовідбувається навколо.

Метод «Коробка ідей». Свідомість, в якій вини-кає багато нових і свіжих ідей, схожа на свідомістьдитини. Поговоримо про той процес, який приво-дить до появи нових ідей. Хотілося б, щоб, готую-чись не тільки до відкритого уроку, а й до звичайно-го робочого заняття, за першим нашим бажаннямідеї лилися у свідомість, як вода з крана. Аленасправді так буває не завжди.

Перед тим, як повчитися в дітей простих спосо-бів пробудження творчості і народження ідей, при-гадаємо стадії творчого процесу. Їх чотири.

Перша стадія – це підготовка. Тут ми формулює-мо проблему, збираємо факти, намагаємось вико-нати наше завдання, але, трапляється, нічого невиходить.

Через марні спроби знайти креативну ідею мивтомлюємось і, зайшовши в глухий кут, на певнийчас відкладаємо рішення. Так починається другастадія – визрівання ідеї, або інкубація. Ця стадіятворчого процесу проявляється дуже дивно. Зовніми ніби залишаємо те, над чим працювали. В цеймомент можна займатися чим завгодно, головне –уникати думки про питання, яке не можемо виріши-ти. Учені припускають, що в цей час триває несвідо-ма робота з пошуку рішення.

Третя стадія – це раптове осяяння, інсайт.Рішення спливає в свідомості нібито без всякихзусиль, мимоволі, випадково.

І четверта стадія – доопрацювання, коли знай-дене рішення перевіряють і оформлюють у готовийпродукт.

Як бачимо, нові ідеї, які нас осявають, виника-ють не випадково і не на порожньому місці, а спира-ються на тривалу підготовку. Для їх виникненняпотрібні тривалі роздуми, збір фактів, які передува-ли спробі знайти оригінальне вирішення проблеми.Але коли ми вже добралися до межі своїх можли-востей і все-таки рішення не знайшли, потрібно від-ступити. Щоб творчий процес пішов далі, він пови-нен стати несвідомим, потрібно відволіктися відзавдання. Тут допомагають свіжі враження.

Найчастіше нові ідеї виникають в обстановці,схожій на дитячу гру. В таких умовах інкубація про-ходить найлегше. У книжці фахівця з розвитку креа-тивності Кіта Сойєра «Зигзаг» розповідається пропрактичний прийом «Коробка ідей» [5]. Автор реко-мендує завести спеціальну скриньку – симпатичнумаленьку коробочку – і складати в неї різні дрібніцікаві предмети, які можна довго і з задоволеннямрозглядати. Це можуть бути яскраві камінчики,мушлі, кольорові скляні кульки, маленькі іграшки,шишки, дерев’яні і металеві кулони, підібране впарку пташине перо – все те, що зазвичай можназнайти в скриньці у дитини 5–8 років. Ви, і тільки ви

обираєте, що можна покласти в свою «коробкуідей», будь-який предмет придатний викликатипотік ідей.

Одного разу настане момент, коли вам будепотрібно придумати щось нове: тему або формулю-вання для відкритого уроку, майстер-класу, виступуна педраді, свіжу ідею для шкільного свята, яскравуметафору. Ви втомитеся думати, але так нічого і непридумаєте. Тут і стане в нагоді ця дивна скарбнич-ка – «коробка ідей», що допоможе завершити про-цес інкубації. Розглядання маленьких і незвичайнихцікавих предметів, як не дивно, може швидше при-вести до відкриття. Ви просто берете свою скринь-ку, відкриваєте її, виймаєте кілька дрібних і цікавихпредметів, розглядаєте їх, вивчаєте на вигляд, надотик, граєтесь ними. Ці предмети відволікаютьпроцес мислення зі звичних шляхів, і на поверхнюсвідомості спливають нові асоціації. Будь-якамаленька річ, яка здається майже марною, потрап-ляючи до «коробки ідей», перетворюється на чарів-ний ключ, яким можна відкрити двері уяви.

В роботі з «коробкою ідей» доцільно дотримува-тися простого алгоритму.

Перший крок. Сформулюйте своє питання, про-блему, задайте тон, який повинен зосередити вашутворчу уяву на знайденні нового рішення. Запишітьце формулювання на аркуші паперу, обміркуйтейого. Накидайте основні, поки що стереотипні,звичні, традиційні шляхи вирішення проблеми –перше, що приходить вам в голову. Пориньте вобдумування свого питання на 15-20 хвилин.

Другий крок. Залиште питання. Порийтесь у«коробці ідей» і виберіть кілька речей, які приверта-ють вашу увагу. Не роздумуйте, чому ви вибралисаме їх. Беріть те, що начебто саме проситься дорук.

Третій крок. Якийсь час розглядайте ці предме-ти, грайтеся з ними, вивчайте всі деталі і дрібнички:якого вони кольору, з яким звуком падають на стіл,які вони на дотик, чим пахнуть. Повністю зосередь-теся на тих маленьких предметах, які опинилися увас в руках. Приділіть їм також хвилин 15-20.

Четвертий крок. Запишіть всі асоціації, порів-няння і думки, які народжуються при спогляданнііграшок і предметів зі скриньки.

П'ятий крок. Спробуйте застосувати ці асоціаціїі порівняння для вирішення вашого питання, яке визаписали на аркуші паперу.

Під час роботи з «коробкою ідей» не варто роби-ти вольових зусиль і змушувати себе бути винахід-ником, це не допоможе справі. Чим більш напруже-ним є очікування, тим менше простору для уяви іймовірності, що рішення прийде. Також не потрібноочікувати рішення швидко. Воно прийде в голову втой момент, коли ви отримаєте достатньо вражень іколи інкубація буде завершена. Просто грайте,отримуйте задоволення, звільніть себе від напруже-ного вимучування ідей.

Можна повторювати шлях роздумів у тому жпорядку: спочатку фокусування на цільовому питан-ні, потім спрямування на речі з «коробки ідей», потімзнову повернення до питання.

Не треба соромитися цих, на перший погляд,дитячих, «несолідних» інструментів роботи з ідеями.Творчий дух в людини взагалі не дуже серйозний,


отже сміливо можна дати креативному мисленнюпоштовх до споглядального роздуму.

Приблизно так само, як розглядання дрібнихпредметів, діють й інші спокійні заняття: неквапливапрогулянка, плавання, споглядання вогню або пото-ку води, спостереження за тваринами і птахами,догляд за рослинами, прослуховування приємноїмузики або просто відпочинок у зручному кріслі.Головний принцип: для успішного визрівання ідеїнеобхідно допомогти свідомості переключитися нащось інше, знайти можливість для здивування.

ІІ. Навчаймося допитливості.Допитливість – риса характеру людини. У біо-

графії кожного відомого вченого є згадка про те, яквін одного разу виявив інтерес до якогось об'єкта,предмета і в результаті зробив наукове відкриття.Альберт Ейнштейн зізнавався, що над проблемамипростору і часу почав задумуватися ще в дитинстві.Як ми знаємо, з цих роздумів потім визріла теоріявідносності. Жак-Ів Кусто був настільки допитливимі так хотів зануритися на дно морське, що винайшовбатискаф.

Будь-якій дорослій людині корисно проявлятидитячу цікавість для того, щоб активізувати розумо-ві здібності. Допитливість відкриває нові горизонти,які при звичному погляді не помітні. Поставившисобі запитання, можна розкопати такі ідеї, які рані-ше не були поміченими. І нарешті, допитливість – цестимул до життя і ліки від нудьги. Людям допитли-вим не загрожує самотність, оскільки вони завждиможуть знайти заняття до душі.

Складні дитячі питання. Дитині, на відміну віддорослих, завжди цікаво, як все навколо влаштова-но, вона далеко не впевнена, що все знає і розуміє,і ставить питання.

Група дослідників із Великобританії склала рей-тинг дитячих запитань, яких найбільше боятьсябатьки. В опитуванні взяли участь понад 2 тисячібатьків з дітьми у віці від 5-ти до 16-ти років [див.: 1;2]. І більше половини батьків зізналися, що вони від-чувають занепокоєння і невдоволення собою, колидіти не можуть отримати від них відповіді на запи-тання.

Найскладнішим виявилося питання:1. Чому місяць іноді буває видимим вдень?За ним іде:2. Чому небо блакитне?3. Чи зустрінемо ми коли-небудь інопланетян?У п’ятірку найбільш головоломних проблем

увійшли питання:4. Скільки важить наша планета?5. Чому літаки висять в повітрі?Шосте місце зайняло питання:6. Чому вода мокра?А сьомим виявилося питання:7. Чому кров червона?Крім того, в десятку увійшли питання:8. Куди взимку діваються бджоли і птахи?9. Звідки береться веселка?10. Чому на Землі існують різні часові зони?

Більшість з опитаних батьків зізналися, що длявідповідей на питання своїх дітей їм не вистачає

знань з математики і природознавства, отриманих ушкільні роки. Але на допомогу приходять книжки,наприклад: В. Антонець «Прості питання. Книга,схожа на енциклопедію» [1].

Пригадайте, як багато всього хвилювало вас удитинстві. Подумайте, про що вам було б цікаво діз-натися, що вам хотілося б побачити, на які питанняотримати відповіді. Великі талановиті люди (Сократ,Леонардо да Вінчі, Нікола Тесла, Пабло Пікассо,Левко Симиренко та ін.) були насамперед практика-ми, вони довіряли власному досвіду, своїм очам івухам, а не сухій абстрактній теорії. А те, що доступ-но і можливо для однієї людини, може зробити йінша!

Прийом «Дві випадковості». З метою розвиткудопитливості і креативності рекомендується періо-дично гортати словники.

Лінгвісти провели моніторинг ресурсівВсемережжя на предмет наявності слів, значенняяких найчастіше плутають при вживанні. Ось пере-лік деяких з цих слів: автентичний, аддикція, апорія,апріорі, афіліація, дилема, егіда, едукація, еківоки,екстраполяція, квінтесенція, когнітивний, конгені-альний, конфабуляція, одіозний, патерн, синергія,хтонічний, цугцванг [3].

А ви всі слова з цього списку знаєте? Якщо ні,можна разом з учнями погратися у «Дві випадковос-ті» – вправу, яка відмінно тренує мозок. Для цьогонеобхідно:

1. Навмання вибрати два випадкові поняття(можна із запропонованого переліку), дізнатись їхзначення і, зіставивши слова між собою, знайтищось спільне.

2. Придумати дивовижну історію (казку, притчу,вірш), в якій відобразити знайдений взаємозв’язок.В історії потрібно вжити ці 2 слова.

3. Придуману історію можна оформити на серві-сі littlebirdtales.com (дослівний переклад – «казкималенької пташки»), додатково створивши до неїкартинки, анімацію, додати звук.

Проект-гра «Чимборасо» – пошуки того,чого не знаємо самі. Багато хто думає, що най-більш віддалена точка від центру Землі – вершинагори Еверест. Насправді ж, це вершина гориЧимборасо в Еквадорі. Еверест традиційно вважа-ється найвищою точкою, якщо за розрахунок взятивисоту над рівнем моря. Та все відносно. Якщобрати висоту гори від її основи до вершини, то най-вищими піками можна назвати Арарат і Мак-Кінлі.А якщо в розрахунок прийняти підводну частинугори, то найбільш високою буде Мауна-Кеа – гора,що розташовується на дні Тихого океану, на повер-хні видніється тільки її пік. А от якщо висоту горирахувати, наприклад, від центру планети, у такомувипадку найвища точка нашої Землі – гораЧимборасо, неактивний вулкан, що знаходиться вЕквадорі. Чимборасо розташована лише в одномуградусі від екватора, прямо на екваторіальній опук-лості, це і робить її найвіддаленішою точкою від цен-тру Землі. Та й назва у гори незвичайна. Тому сучас-ний англійський письменник Джон Рівз вирішив, щослово «Чимборасо» вдале для назви однієї цікавоїпізнавальної гри, в яку він грав у юні роки і дещо осу-часнив [4].


У дитинстві Дж. Рівз із задоволенням гортаввеличезні томи грандіозного комплекту енциклопе-дії «Британіка», дізнавався про нові поняття, пере-ходив від одного випуску до іншого. У 2012 році,проіснувавши 244 роки, відома енциклопедія оголо-сила про припинення випуску друкованих видань іперейшла на мультимедійний формат.

Рівзу захотілося удосконалити цю гру з пошукунових знань, не просто адаптувати її до нових мето-дів, а й підлаштувати під дорослу людину. Він узявсяза справу: зайшов у не менш відому енциклопедію«Вікіпедія» і ввів слово, яке обрав, навмання –«Земля».

Перше правило гри дуже просте. Можна початиз будь-якого запиту, відкрити статтю «Вікіпедії» ічитати її доти, поки не відкриєте для себе щось нове– те, що вас здивує.

Наступне правило гри теж просте: знайти уданій статті новий для вас термін і більше довідати-ся про нього, розшукати в ньому корисну інформа-цію. Раніше довелося б дістати інший том енцикло-педії «Британіка» і шукати за алфавітнимпокажчиком цей термін. Та в наш час замість томівкниг існують сотні гіперпосилань. Кожна людина, невиходячи зі своєї кімнати, може буквально потрапи-ти в будь-який куточок планети.

І так, поки не втомитесь, робити кілька кліків нагіперпосилання, відкриваючи для себе щось нове іцікаве. Ідеально, якщо в кінці пошуку того, чого висамі не знаєте, «Вікіпедія» вас поверне до слова, зякого ви починали свою віртуальну пізнавальнуподорож.

Перший ланцюжок слів, яким мандрував авторгри «Чимборасо», виявився надзвичайно захопли-вим:

Земля Чимборасо Еквадор тропічний Тропік Козерога тропічнийліс невідомі племена жуки скарабей світлячки колеоптерологія феромони шоколад магія навіювання ляльки вуду

печерні малюнки шимпанзе (у пере-кладі з лат. – «мешканець печер») Хем (першашимпанзе, яка побувала в космосі, випередившиполіт людини) Юрій Гагарін МіжнароднаКосмічна Станція Земля.

Про що ж дізнався Дж. Рівз? Наприклад, про те,що тропічний ліс славиться своєю різноманітністю,етнічним розмаїттям. У світі досі існує безліч невідо-мих племен. Вони є скрізь, але більшість з нихживуть у тропічних лісах. Це єдине місце, де,познайомившись з ким-небудь, ви не зможетедодати його «в друзі» в соціальній мережі.

У тропіках живуть і леопарди, і шилохвості білки,і отруйні дереволази, і великі удави, і колеоптероло-гія. Виявилося, що це наука про жуків. Дж. Рівз хотівдізнатися про жуків і тому потрапив на цю сторінку.

Про яких жуків дивитися далі? Якщо потрібнаінформація про музичний гурт, дивіться статтю«Бітлз», потрібна інформація про машину – дивіться«Фольксваген біттл». Але автору гри «Чимборасо»були потрібні жуки саме як клас комах. Виявляється,це найуспішніший підклас на планеті. Жуки станов-лять близько 20-25% усіх живих організмів на пла-неті, включаючи рослини. Існують жуки-сміттярі, якізнімають шкіру і плоть з кісток музейних експонатів.

Є жуки-хижаки, які нападають на інших комах, алевсе одно здаються нам милими (як-от сонечко). Єжуки, які перекочують гнойові кульки по пустелі,проходячи великі відстані, щоб нагодувати личинки.Стародавні єгиптяни побачили схожість між цимжуком і богом Хепрі, який щоранку котить по небусонячну кулю. Так жук-гнойовик став священнимскарабеєм на нагруднику фараона Тутанхамона.

Світлячки не належать до мух, світлячки – це тежжуки. У них свій спосіб спілкування, який привівгравця-дослідника до наступного посилання: хіміч-на мова феромонів, яка допомагає встановлюватиромантичні стосунки. Звідси він потрапив на сторін-ку «Шоколад»… Цікаво, правда?

Для того, щоб пограти в «Чимборасо», потрібновиконати наступні дії:

1. Увійдіть у «Вікіпедію».2. У пошуковий рядок введіть слово, яке вас

цікавить. Початком гри для педагога стає поле тогонавчального предмета, який ви викладаєте. Длявчителів зарубіжної літератури та ваших учнів почат-ковими словами в грі можуть стати: прізвища пись-менників, літературознавчі терміни, будь-яка істо-рико-культурна епоха тощо.

3. Прочитайте статтю. Знайдіть факт, який васздивує, тобто до цієї секунди ви про це не знали.

4. Знайдіть невідомі вам терміни, що містятьгіперпосилання на інші статті.

5. Перейдіть за посиланням на незнайомепоняття і познайомтеся з наступною статтею. Щовас здивувало, вразило? Що цікавого ви дізналися?

6. У новій статті вам, напевно, також зустрілисянезнайомі поняття. Перейдіть за посиланням донаступної статті та виконайте вищеописані дії.

7. Подорожуйте посиланнями. Скільки кроківзумієте зробити? (Оптимально: 6-10.) В якій точціопинитеся? Зрозуміло, що кінцевий пункт у всіхбуде різний.

Наприклад:Оскар Вайльд Трініті-коледж Келлська

книга острівний почерк скрипторій Карл Великий…

Результати пошуку можна навіть творчо офор-мити (у таблиці або в презентації PowerPoint) і поді-литися своїм унікальним маршрутом з друзями абооднокласниками. Креативність схвалюється.

Досягайте власної вершини Чимборасо.Приємної подорожі!

ІІІ. Навчаймося мріяти. Сучасний азербайд-жанський письменник і журналіст Ельчін Сафарліпереконує: «Знаєш, що важливо взяти з дитинства удоросле життя? Мрію». Усі діти великі мрійники іфантазери. Вони вірять у можливість неможливого,із задоволенням створюють навколо себе світ, якийми, дорослі, назвали б казковим.

Чому людина відмовляється від своєї мрії?Можливо, тому, що ставить перед собою вигаданіобмеження, несправжні цілі і неістинні почуття.Безсмертному духу, який живе в нашому тілі, абсо-


Скріншот сторінкиВікіпедії

Що нового видізналися?

Що здивувало (захопило, потрясло,

обурило)?

лютно байдуже, скільки нам зараз біологічно років.Дух ніколи не зрозуміє фрази: «Мені вже пізно» –для нього це не більше, ніж обмеження.

Запитайте у рідних і близьких, друзів і колег: прощо вони мріяли в дитинстві, отроцтві, юності?Проаналізуйте, хто з ваших знайомих слідував замрією, а хто ні. Поставте собі питання: хто з нихщасливий?

Якщо людина досягає неістинних цілей в житті,то приходить до них спустошеною, розчарованою, їївже ніщо не радує. Постійно з’являється відчуття,що відкриваються не ті двері, і все дається з велики-ми труднощами. І навпаки, істинна справа, істиннепризначення, як це помітив ще Григорій Сковорода,завжди буде легким для особистості.

Кожна мрія містить конкретну, поставлену переддійсністю вимогу. Мрія, іншими словами, – проектмайбутнього. Ми давно стали вже дорослими ісерйозними, зреклися наших дитячих мрій –наприклад, побудувати фортецю не зі снігу абокриги, а з каменю. Та минули роки – і знайшовсяхтось наївний і добрий душею, хто перейнявся цієюмрією всерйоз, прийняв її дослівно, як просту інепроблематичну річ. І ось він, архітектор фантас-тичних краєвидів, з натхненням розгадує наміриприроди. І немає для такої людини нічого нездійс-ненного.

Пригадайте найбільш сміливі мрії, які з’явля-лись у вас протягом життя, з самого дитинства.Початки яких винаходів і нововведень були закладе-ні у ваших дитячих мріях? Які з них не здійснилися ічому? Можливо, ви обрізали крила вашій мрії, гово-рячи: «Це неможливо»? А тепер уявіть, що ваші мріїздійснились. Намалюйте в уяві картину, де ви побу-дували життя згідно з вашими бажаннями.Подумайте, чи можна яку-небудь мрію хоча б час-тково здійснити саме зараз. Почніть планувати іробити це.

Мрія на смак. Як щодо того, аби спробуватимрію на смак? Солодка? З гірчинкою? Нагадує смакапельсина – свіжий, соковитий, яскравий? Або смакшоколадної цукерки з полуничною начинкою?

Запропонуйте своїм учням афоризми про мрію,кожен з яких прикріплений до різнокольоровоїцукерки. Прочитайте висловлювання мудрихлюдей, поясніть їх. Обов’язково скуштуйте цукерку,адже відомо: якщо хочеш підсилити враження відякоїсь ситуації або інформації, це можна зробити за

допомогою смаку. Пам’ять на різні смаки зберіга-ється десятиліттями. Нехай дитячі мрії будутьсолодкими!

Висловлювання про мрію:Щоб побудувати мрію, дозволь їй побудувати

тебе. Сальвадор АнсігерісПерша ознака того, що ми почали вбивати свою

мрію, – це коли раптом виявляється, що нам не вис-тачає часу. Пауло Коельо

Усе, що існує на світі, колись було мрією.Карл Сендберг

Якщо ви не зробите свої мрії реальністю, реаль-ність відбере ваші мрії. Ерік Піо

Дістатися до мрії – значить пройти тест навитривалість. Е. Сафарлі

Ви бачите речі і говорите: «Чому?» Але я мріюпро речі, яких ніколи не було, і я кажу: «Чому ні?»Бернанд Шоу

Коли чогось дуже забажаєш, весь Всесвітсприятиме тому, щоб твоє бажання збулося.

Пауло КоельоЯкщо щось і варто робити, так тільки те, що при-

йнято вважати неможливим. Оскар ВайльдМрія – це веселка, що з'єднує Сьогодні і Завтра.

Сергій ФедінЯкщо ти можеш мріяти, то можеш і втілити свої

мрії в життя. Волт ДіснейТим, хто твердить, що в один прекрасний день

здійснить, нарешті, свою мрію, слід пам'ятати:«Один прекрасний день» – це сьогодні. Навряд чиколись буде прекрасніше. Ч.Беннінгтон

Якщо ви відмовитесь від своєї мрії, то що зали-шиться? Джим Керрі

У людини завжди є все, щоб здійснити своюмрію. Пауло Коельо

Бідна людина не та, в якої немає грошей в кише-ні, а та, в якої немає мрії. Сократ

Колишні мрії були прекрасні. Вони не збулися,але я радий, що вони у мене були. Р.Дж. Уоллер

Наші мрії – це відображення нас самих. Дмитро ЄмецьУ вас насправді є мрія? А що ви сьогодні зроби-

ли для того, щоб вона здійснилася?! ОлександрГрін

Є мрія? Іди до неї! Не виходить іти до неї? Повзидо неї! Не можеш повзти до неї? Лягай і лежи внапрямку мрії! Нельсон Мандела

Майбутнє належить тим, хто вірить у красу своєїмрії! Елеонора Рузвельт

Якщо у вас є мрія, бажання і наполегливість – випроростете навіть крізь асфальт. Невідомий автор

«Коли-небудь потім» – найнебезпечніша хворо-ба, яка рано чи пізно поховає ваші мрії разом звами. Тімоті Ферріс

Не бійся змін – інакше мрії так і залишатьсямріями. Геннадій Єсса

Чемпіонами стають не в тренажерних залах.Чемпіона народжує те, що у людини всередині, –бажання, мрії, цілі. Мохаммед Алі

Кожна мрія тобі дається разом з силами, необ-хідними для її здійснення. Однак тобі, можливо,доведеться для цього потрудитися. Річард Бах

Мрії збуваються. Інакше природа не наділила бнас здатністю мріяти. Джон Апдайк


Мрій по-крупному, дрібні мрії не запалюютьсерця. Й.-В. Гете

Не скаржся, що твої мрії не збулися; заслуговуєжалю лише той, хто ніколи не мріяв. М.-Е. Ешенбах

Відсутність мрії губить народ. Джон КеннедіДля тих, хто мріє про велике і не сумнівається в

своїй мужності, знайдеться місце на вершині. Шарп ДжеймсПодорож до твоєї мрії почнеться сьогодні. Дж. РоллінгКоли людина торкається мрії, у неї в очах з'явля-

ється щось таке, чого не побачиш навіть в найпрек-расніший день. Е. Сафарлі

Мрія завжди крилата – вона випереджає час. С. КоненковНічого не станеться, поки ми не почнемо мріяти.Карл СендбергМрії – спогади про майбутнє. Григорій ЛандауКоли людина мріє, вона – геній. Акіра КуросаваІстинний вчений – це мрійник. Оноре де БальзакЖиття – це мрія. Здійсни її! Мати Тереза

Асоціативна вправа «Який я колір?» Виберітьколір, який вам подобається. Не обов’язково, щобвін був вашим улюбленим кольором. Не поспішай-те, пригадайте чудове відчуття свободи вибору.Відкрийте коробку з 24-ма кольоровими олівцями іуважно роздивіться кожен із них, або пошукайтеприємний для вас колір у кімнаті, де ви перебуває-те: на картинах, шпалерах, килимі.

А тепер уявіть себе цим кольором, говоріть занього, адже він сам не може розповісти, як це – бутибузковим, жовтим або синім. Візьмість аркуш папе-ру і почніть писати: «Я червоний»… «Я білий»… –який ви колір обрали. Не пишіть: «Я люблю зелений,тому що… Я думаю, що зелений…» З цього моментуви і є цей колір. Кількома словами або висловлю-ваннями розкажіть про якості, які ви маєте, коли вицей колір. Наприклад: «Я темно-синій. Я тихий і гли-бокий, як океан». Або: «Я – помаранчевий. Творчий,сміливий і не схожий на інших! Теплий, креативний іяскравий! Надихаю, висвітлюю шлях і веду засобою».

Ця проста і маленька, на перший погляд, впра-ва, насправді має глибокий сенс. Кожен бачить світпо-своєму. Те, як ви описали колір, відображаєвашу оригінальність і унікальність. Різні люди відчу-вають один і той самий колір неоднаково, звертаю-чи увагу на різні якості і приписуючи їм абсолютнонесхожі характеристики. Обираючи колір, або музи-ку, або візерунок для фоторамки, людина не простопоступається своїм капризам, а заявляє про себе:«Ось такий (така) я!» Ваш колір – це ваше сприйнят-тя, ваш унікальний, єдиний у своєму роді, буквальнонезрівнянний спосіб бачити і відчувати світ.

Барбара Шер, автор даної вправи, яка написалакнижку-бестселер «Мріяти не шкідливо» [7], гово-рить: «Ваша мрія настільки ж унікальна, як і ви самі.Але якою б вона не була – скромною або грандіоз-ною, фантастичною або реальною, далекою, немовмісяць у нічному небі, або ж зовсім близькою, –я хочу, щоб просто зараз ви почали сприймати її все-рйоз». Якщо ми не змагаємося з людьми, не боїмося

відмінностей і не намагаємося порівнювати себе йінших, то наші відмінності перетворюються у можли-вості. Наші унікальні і неповторні риси можуть служи-ти базою для створення життя, яке нам подобається,і допоможуть притягнути мрію в сьогодення.

20 улюблених занять. Ця вправа надає душев-них сил і енергії для вирішення майбутніх завдань.Потрібно пригадати двадцять занять, які приносятьвам радість, задоволення. Немає значення, наскіль-ки банальними, простими або неважливими вонивам здаються (наприклад, надувати мильні буль-башки). Ви повинні забути про реальні обмеження!Більше мрійте і ставтеся до цього серйозно. Якщоможете написати більше – пишіть.

Після цього регулярно перевіряйте ваш список іпозначайте навпроти кожного пункту дату, коли виостанній раз займалися тим, що любите; самотньоабо разом з друзями; заплановано або спонтанно;чи пов’язано це з роботою, з вашим тілом, вашоюдушею? Якщо якесь із улюблених занять надовгозакинуте вами – якомога швидше намагайтесь цевиправити. Зробіть що-небудь саме сьогодні або внайближчі вихідні. Створіть середовище, де прояв-ляються ваші кращі якості. Люди, які з задоволен-ням занурюються в свою справу, – взірець длянаслідування.

***Погляд дитини – чистий, неупереджений –

потрібний, щоб здійснити відкриття. Багато людейбояться «впасти в дитинство», виглядати несерйоз-ними. Пам’ятайте: генії цього не бояться. Вонивисувають безумні ідеї і ставляться до них з повагоюі серйозністю. Так роблять і діти.

Дивитися на світ очима дитини – це мислитисамостійно і нестандартно, йти своїм шляхом, збе-рігати відкритий, незатьмарений погляд на світ, невтомлюватись дивуватися, бути допитливим,дозволяти своїм мріям стати реальністю.

Список використаних джерел:1. Антонец В. Простые вопросы. Книга, похожая на

энциклопедию. – М.: Манн, Иванов и Фербер, 2016. – 304 с.2. Відповіді на «складні» дитячі питання [Електронний

ресурс]. – Режим доступу: https://ukr.media/science/283080/3. Волкотруб Г.Й. Уживання іншомовних слів / Волкотруб

Г.Й. Стилістика ділової мови: Навчальний посібник. – К.:МАУП, 2002. – 208 с.

4. Ривз Дж. Воскрешая детство: играем с энциклопедией[Электронный ресурс].

5. Сойер К. Зигзаг. Самый короткий путь к креативности.– М.: Попурри, 2014. – 288 с.

6. Утяшева Э. Приглашаем к эксперименту «Подсказки кпризванию» [Электронный ресурс].

7. Шер Б. Мечтать не вредно. Как получить то, чего дей-ствительно хочешь. – М.: Манн, Иванов и Фербер, 2014. – 352 с.

Анна-Марія Богосвятська,кандидат філологічних наук,

доцент кафедри гуманітарної освітиЛьвівського обласного інституту

післядипломної педагогічної освіти,член-кореспондент НАНО,

Лицар Гуманної Педагогіки



ХВИЛИНКА НАСТРОЮ Перед тим, як розпочати нашу розмову, дістань-

те із файлів жовті кружечки і спробуйте зробити ізних смайлик, який відобразить настрій, що пануєзараз у вашій душі.

СИМВОЛІЧНІ ПРИПУЩЕННЯА тепер розглянемо картинку, яка стане фоном

нашої презентації. Як ви думаєте, що на ній можебути основним символом нашої розмови.

Учнівські припущення (Можливі: небо, як сим-вол досконалості; балончик з фарбою: кожен малюєсобі своє небо; поле, квіти: ми всі різні; драбина:в житті ми всі повинні підніматися вгору та ін.).

Ваші припущення цікаві, але до кінця розмови яне розкриватиму вам цю таємницю.

ПОЧАТОК РОЗМОВИВсі ми родом із дитинства. На землі немає жод-

ної людини, яка б не пройшла цю першу сходинкулюдського життя. А його наступна сходинка – підліт-ковий період. Важкий, сповнений протиріч, напов-нений романтичними мріями, бажанням самоствер-дитися і відчути себе дорослими. Дивно, алебажання відчути себе дорослим і бути дорослим –це не завжди одне і те ж. У цей період виникаютьпевні претензії до старших, непорозуміння й вимо-ги. І часто вони бувають слушними. Зараз я хочузапропонувати вам послухати одну відому пісню увиконанні підлітків. Зверніть увагу на речитативнаприкінці.

ПЕРЕГЛЯД ВІДЕОhttps://www.youtube.com/watch?v=EVfgyWIZFx8&vl=ru

Цей текст дає зрозуміти, що не всім підліткамбайдуже, яким світ буде завтра, що вони також від-

повідають за майбутнє, що дорослі проблеми хви-люють і дітей.

5 «Я»А ким на сьогодні себе відчуваєте ви? Дістаньте

із файлів листочок, на якому надруковано 5 «Я» ізаповніть його з одного боку.

Хто бажає зачитати, що у вас вийшло? Приємно,чути серед інших такі слова як….

Важливо у підлітковому віці стати особистістю,знати, чого сам хочеш, обрати позицію і змогти їївідстояти, знати, де й у кого шукати підтримки,уміти давати слово і дотримуватися його, брати насебе відповідальність. А це робити досить важко.

Можливо, якісь підказки ми сьогодні зможемоотримати від старшокласників, які проведуть літе-ратурну дегустацію.

СЛОВНИКДегустація – це кулінарний термін, що означає

«уважне оцінювання смаку різних продуктів» тазосередження уваги на смаковій системі, відчуттях,високому кулінарному мистецтві та хорошій компа-нії.

ЛІТЕРАТУРНА ДЕГУСТАЦІЯКажуть, що для людини найкориснішим є те, що

народила рідна земля, що виплекано у рідномукраю. Тому логічно було б розпочати із твору, вякому описано події першої половини ХХ ст. наЧернівеччині. Персонажі цього твору стоять уже насходинці юності, і все ж автор називає їх дітьми.

Презентація творів починається із загальноговраження про твір, проблематики, але в жодномуразі не потрібно розкривати зміст. Учні, що презен-тують, зачитують уривок твору (не більше половинисторінки), за змістом якого решта роблять свої при-пущення. Що ж насправді відбувається далі, учнідізнаються, коли самі прочитають твір. Тобто,головне завдання – заінтригувати учнів уривкомтексту, дати можливість за цим епізодом уявитиувесь розвиток подій і цим дати поштовх до прочи-тання повного тексту твору. Можна використовува-ти також ілюстрації до твору, окремі цитати, музику,епізоди екранізації творів.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ ТВОРУ 1. Ірина Вільде«Повнолітні діти»

Для дегустації учениця обрала лист Наталки доСтефка.

Людина, що здатна до такого вчинку, у вашихочах сильна чи слабка особистість, чи зляканаособа?

Незважаючи ні на що, героїні вдалося залиши-тися самодостатньою особистістю.

За мить до юностіЛітературна дегустація

Виховуємо духовністьВиховуємо духовність


Самодостатності не бракує і героєві іншоготвору – «Мовчання» Харукі Муракамі

ПРЕЗЕНТАЦІЯ ТВОРУ 2. Харукі Муракамі«Мовчання»

Для дегустації учень обрав епізод, в якому роз-повідається про початок непорозумінь між Аокі іОдзава

Як ви думаєте, чи можна конфлікт вирішити мов-чанням?

Чи допоможе мовчання вистояти, коли всі протитебе?

Чи легко мовчати в такій ситуації, нікому нічогоне пояснювати, очікувати, що час усе поставить насвоє місце?

Добре, коли підліток знаходить того, з кимможна поговорити про усе на світі відверто.

Отакою відвертою розповіддю про власне життяє історія Голдена Колфілда, розказана ДжеромомДевідом Селінджером, одним із найяскравіших нон-конформістів, для яких внутрішній світ людини знач-но важливіший за речі, якими людина обставляєсвоє життя. Вони можуть бути цінними лише тоді,коли додають хоч щось до душі людини.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ ТВОРУ 3. Дж.Селінджер «Ловецьу житі»

Твір учні представляли англійською і україн-ською мовами. Було обрано епізод, в якому Голденрозповідає про свою мрію.

Яким ви уявляєте собі підлітка, у якого саме такамрія?

Якою могла б, на вашу думку, бути причина,через яку заборонили вивчення цього твору в аме-риканських школах?

Голдену Колфілду дуже легко розмовляти зіншими людьми, але він майже не знаходить тих, хтоб зрозумів його справжнього. У школі, з якої йоговиключили, немає однолітків, яких би він назвавсвоїми друзями. Покидаючи школу, він прощаєтьсятільки з учителем історії і своїм тренером з фехту-вання, оскільки тільки вони бачать у ньому особис-тість.

Вчитель і учні. Це іще одна тема, яку важкообминути, коли мова заходить про підлітковийперіод. Справжнє порозуміння між ними виникаєдалеко не завжди. На моє переконання, часто виннів цьому обидві сторони.

Зараз я хочу запропонувати вам переглянутиодин невеличкий мультфільм. Можливо, у когось вінвикличе роздратування, але, повірте, коли ви доди-витеся його до кінця, точно посміхнетеся.

ПЕРЕГЛЯД МУЛЬТФІЛЬМУ https://www.youtu-be.com/watch?v=fH7iORpPtfc

Саме отой останній образ учителя підштовхнувмене колись до думки дати учням завдання – напи-сати твір-мініатюру «На планеті одного учителя».І майже у всіх учнів планети були схожі – заваленікнижками. Нещодавно я звернулася до своїх друзівз проханням написати твір-мініатюру «Планета вчи-теля». Це люди молоді і літні, живуть в Україні і за їїмежами, виросли в родинах вчителів, стали самівчителями, або просто у них школа – це приємнийспогад.

ЗАЧИТУВАННЯ УРИВКІВ ІЗ «ПЛАНЕТ»Я усвідомлюю і те, що сьогодні в ваших головах

може зародитися думка, що ці люди надто ідеалізу-ють вчителя. Для мене ж важливим є не ідеальнийобраз учителя, а створення містка від учня до вчите-ля, від учителя до учня. А такий місток, на моє пере-конання, виникає тоді, коли ми розуміємо не лишевласні проблеми, а й проблеми один одного.

Давайте проведемо експеримент. Учні напи-шуть, чому важко вчителям, а вчителі – чому важкоучням.

ВЧИТЕЛЯМ (УЧНЯМ) ВАЖКО, ТОМУ ЩО…ЗачитуванняПовернімося до нашої дегустації.«Ловцем у житі» нашого часу» називають твір,

який з’явився нещодавно

ПРЕЗЕНТАЦІЯ ТВОРУ 4. Стівен Чбоскі«Переваги скромників»

Учні обрали епізод, в якому йдеться про проїздпідлітків через тунель і відчуття ними власноїнескінченності.

А вам відоме відчуття нескінченності? В чомуйого суть?

У чому людина нескінченна?Спробуйте підібрати антонім до слова «нескін-

ченність» Це й справді «обмеженість». Саме це слово, як

на мене, характеризує наступний твір.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ ТВОРУ 5. Ірен Роздобудько«ЛСД»

Учні обрали два уривки. Про переваги ліцею ійого історію, та про існуючі в ньому покарання.

Причини усіх негараздів, які виникли у ПАТ, –школа. Так, у цьому творі вона особлива, у неї метанезвична – стерти особистість.

А якою, на вашу думку, повинна бути школа? Щовона мала би дати підлітку?

У вас на столах є малюнок школи, впишіть в їївікнах те, чого ви очікуєте від школи.

ЗАПОВНЕННЯ МАЛЮНКА.А що, на вашу думку, означає саме слово

«школа»?Воно походить від слова skale – драбина –

духовна драбина, якoю людина піднімається вгору.І підлітковість – це лише один щабель на цій драби-ні. Саме драбина з малюнка, що став фоном нашоїпрезентації, для мене є центром уваги.


Стаючи випускниками школи, ми закінчуємолише певний етап свого життя, а драбина-школа незакінчується. Ми на ній до останнього свого подиху.Хтось піднімається, хтось опускається, хтось, боя-чись висоти, зупинився на місці.

Так, школа – це життя. І у цій школі контрольнідають без попереджень і повторень пройденого, і нів кого не спишеш, тому що такий варіант тільки утебе одного. А контрольних буде багато.

Нещодавно в інтернеті випадково натрапила напроект, який змусив мене багато про що задумати-ся. Він називається «Проект 13». Його створилаДарія Рудик. Ось ця дівчина.

Як ви думаєте, скільки їй років?Їй йде двадцять другий, вона старша від

11-класників на стільки ж, наскільки вони старші від7-класників. А ось іще одна її фотографія. Свій про-ект вона створила, повернувшись із зони АТО.Вирішила озвучити свої враження в тринадцятикоротеньких аудіозаписах. Не відступаючи відголовного принципу сьогоднішньої дегустації, яхочу, щоб ви «скуштували» лише одну історію, і якщовона вас зачепить, то знайдете і послухаєте інші.АТО – це її контрольна робота в школі життя, і цейпроект також.

ПРОСЛУХОВУВАННЯ АУДІОЗАПИСУ (Історія 13.Вона записана саме голосом Дарії Рудик)

Спробуйте знайти одне слово, яке зараз опишеваші відчуття.

Наша розмова завершується. Ми почали її із 5«я». Але ви, напевно, звернули увагу, що на зворотіє ще 5. Спробуйте пригадати все, про що ми гово-рили, і заповніть зворотній бік аркуша.

І ще у нас залишилася одна незавершена спра-ва – друга сторона смайлика. Намалюйте його, інехай у ньому обов’язково з’явиться один символ –знак нескінченності. Тому що всі ми нескінченні.

Якщо вам не шкода, подаруйте ці смайликимені, а я вам дарую те, що ще залишилося у вашихфайлах. Прочитайте і вибирайте, ким бути в цьомужитті, адже яку професію ви не обрали б, кожна дів-чина має шанс стати служанкою, принцесою абокоролевою, і у кожного хлопця є вибір, ким бути:принцом, реальним пацаном чи справжнім чолові-ком.

Тому що, як писав Милорад Павич: «У кожного знас багато майбутніх, ми обираємо лише одне».

Ольга Чоловська,вчитель зарубіжної літератури

Борщівської ЗОШ І-ІІІ ст. №2Тернопільської обл.

ДОДАТКИСЛУЖАНКА, ПРИНЦЕСА, КОРОЛЕВА

Служанки все розуміють і терплять, принцесирозуміють тільки те, що хочуть, королеви все розу-міють і йдуть.

Служанки не уміють вимагати, принцеси не умі-ють чекати, королеви знають, що усьому свій час…

Служанки не хочуть дорослішати, принцеси нехочуть старіти, королеви знають, що усьому свійчас.

Служанки вірять, що диво здійснюється, при-нцес воно дійсно знаходить, королеви творять дивасамі.

Служанки слабкі, та здаються сильними, при-нцеси сильні, та здаються слабкими, королевиобходяться без маски.

Служанки у всьому звинувачують себе, принце-си – їх, королеви роблять висновки.

Служанки не уміють перемагати, принцеси неуміють програвати, королеви не змагаються.

Служанки хочуть отримати похвалу, принцеси –увагу, королеви – досвід.

Служанки терплять приниження, принцесимстяться за них, королеву принизити неможливо.

Служанки люблять, принцеси дозволяють себелюбити, королеви не задумуються – хто кого.

Зі служанкою легко, з принцесою важко, із коро-левою цікаво.

Бути служанкою важко, бути принцесою легко,бути королевою потрібно.

Цей текст давно живе на сторінках інтернету,а наступний під впливом першого написав

13-річний підліток Лев Бондарєв.

СПРАВЖНІМ ЧОЛОВІКОМ ПОТРІБНО БУТИПринц думає про себе, реальний пацан – про

пригоди, справжній чоловік – про свою справу.Про зустріч із принцом мріють дівчата, про зус-

тріч із реальним пацаном – міліція, справжній чоло-вік потрібен усім.

Вони зустріли інопланетянина. Принц втративсвідомість, реальний пацан дав йому в морду,справжній чоловік запитав: "Ти чому такий синій?тобі у нас не холодно?" – і віддав свою куртку.

Їх корабель врізався в острів. Принц утішає дам,реальний пацан злословить і викопує пальму,справжній чоловік будує човна.

Коли вороги нападають на їх країну, принц шиєнову красиву форму, йде на фронт добровольцем ігине в першому бою, реальний пацан залягає надно, справжній чоловік воює і перемагає.

Коли у них немає грошей, принц у кого-небудьпозичить (і йому дадуть!), реальний пацан у кого-небудь забере, справжній чоловік – заробить.

Принц розповідає про свої проблеми всьомусвіту, реальний пацан – своїм «корешам», справжнійчоловік вирішує свої проблеми сам.

Принц слухає свою маму, реальний пацан –пахана, справжній чоловік – голос своєї совісті.

Принц любить себе, реальний пацан – своютачку, справжній чоловік – свою Батьківщину.

Принцом любуються, реального пацана боять-ся, справжнього чоловіка поважають.

Принцом бути приємно, реальним пацаном –небезпечно. А справжнім чоловіком варто бути!


ПЛАНЕТА ВЧИТЕЛЯБагато хто може погодитись, що майже кожен

Вчитель живе на якійсь особливій, лише йому відо-мій планеті. Вони у кожного різні; у когось охайнапланета, але здебільшого там панує затишний твор-чий хаос у вигляді зошитів, конспектів уроків, крей-ди і профільного начиння.

Та у кожного Вчителя на планеті живе предив-не створіння під назвою Мудрість. Це най-більший друг, натхненник і порадникВчителя, вона росте і розвиваєтьсяразом із ним, щоб допомагатиВчителю правильно піклуватисьпро клумбу Троянд-учнів. Разомвони бачать душу кожної квітки, їїособливості і її потреби. Разомвони думають, як допомогтиТроянді вживатися як із власнимиколючками, так і в колективі іншихтаких же колючих і красивих квітів.Вони шукають методи, як їх напоїтизнаннями, щоб вони їх найкращимчином засвоїли, якими фактами нагоду-вати, як навчити вчитися і смакувати життя.

На клумбі Вчитель порається з ранку і до смер-кання, не зупиняючись. Руки поколені об колючки,серце інколи сумне від того, що Троянда не сприй-має піклування і турботу, інколи і спина болить, і очі,і часто втома застає у кріслі сплячим...

Та все це стає неважливим, коли Вчительбачить, як від його праці Троянди виростають, витя-гуються, розкривають свої бутони і показують прек-расні та пишні пелюстки йому і сонцю. Коли Трояндидарують свій аромат вдячності Вчителю, все навко-ло набуває яскравіших барв і усвідомлення важли-вості докладених зусиль, і чіткіше відчувається сенсперебування Вчителя на його планеті. Це великанагорода для Вчителя, це той ресурс, котрий дозво-ляє трудитись знову і знову, щодня, вирощувати всенові і нові Троянди, щоб потім їх відпускати.

На Особливих планетах живуть ОсобливіВчителі.

Наталя Саранчук. Випускниця школи, 24 роки.

ГДЕ-ТОБыла еще одна планета, о которой никто не

догадывался. Даже Маленький Принц думал, чтовсе места ему знакомы. Но как-то, в очередной разпереставляя кресло, чтобы посмотреть на закат, онзаметил что-то необычное. Сфокусировав свойвзгляд между промежутками спинки кресла, Принцувидел маленькую точку на расстоянии от солнцагде-то в 30 барашек. Почему раньше МаленькийПринц не видел эту точку, он не мог объяснить, хотявсегда замечал незаметные вещи.

Конечно же, Принца заинтересовало это явле-ние. Правда, закат он не собирался пропускать,ритуалы всегда были важны для МаленькогоПринца. Но сразу после этого он отправился на изу-чение нового объекта.

Это была обычная планета, обычного размера,обычного цвета. Такое описание ей дал в своейголове Маленький Принц, хотя и не знал, как объяс-нить понятие «обычность». Но когда к нему навстре-

чу вышел обычный человек, принц понял, что обыч-ность – это когда не возникает никаких вопросов,что для Маленького Принца было очень необычно.

Ну так вот, обычный человек оказался учителем.Дисциплину, которую он преподает, он не назвал.

– Это не важно. – сказал учитель. – Важно толь-ко то, хороший ли ты ученик.

– А разве не ты ли, – спросил МаленькийПринц, – должен учить?

– Да! Я. Но для того, чтобы чему-тонаучить, нужно чему-то научиться.

Тогда Маленький Принц огля-нул всю планету и увидел за спи-ной учителя одно лишь большоемягкое кресло и чашку.

– Что у тебя в чашке? – спро-сил Принц.

– Чай черный, с лимоном.«Опять обычность», – поду-

мал Маленький Принц.– Хорошо, ну а где все твои уче-

ники?– На другой планете. С ними сей-

час тот, кто учит, – учитель.– А ты кто? – Я тот, который учится.– И чему ты сейчас учишься?– Я учусь терпению.– А что такое терпение? После своего вопроса Маленький Принц понял,

что все не так уж обычно.– Терпение – это свойство, с которым можешь

отвечать вот на такие вопросы. Это когда любыевопросы, даже самые глупые, важны и существен-ны. Потому что для любого моего ученика такойвопрос может быть главным.

– Кажется, ты хороший ученик.– Спасибо! Для учителя это лучшая похвала.Возвращаясь на свою планету, Маленький

Принц все понял. Он понял, что обычность учителяскрывается в том, что он такой же взрослый, как ивсе остальные. Но все же была в нем маленькаянеобычность. Учитель, как и Маленький Принц,видит закаты и рассветы, только на стульях сидятего ученики.

Настя Сербіна, випускниця школи,вихована в сім’ї вчителів, колишній перемо-жець конкурсу «Пурпурові вітрила», 22 роки.

Що це світить так всюдисуще? Що це стукає такрозмірено і ритмічно? Це планета маленьких серде-чок. Тут кожен зростав, п’ючи живлющу воду, безякої ніхто не став би собою. На ній, як в кузні, плека-ються серця – мужні, свідомі, самодостатні, щирі,добрі, милосердні. А в центрі – СОНЦЕ! Це УЧИ-ТЕЛЬ–трудівник, який безперервно посилає своїпромінчики до кожного сердечка, аж поки в ньомуне засяє вогник, не зіцвіте квітка. Таке серце теперне страшно і в світ пускати, адже воно не пропаде,виживе, прикрасить і зігріє.

Марія Юрчишина, вчитель зарубіжної літературиКудринецької ЗОШ, Борщівського району на

Тернопільщині, постійний дописувач журналу«Зарубіжна ліература в школах України».


НА ПЛАНЕТЕ ОДНОГО УЧИТЕЛЯ

Я всем, дорогие, скажу по секрету,Что каждый учитель имеет планету!Названье планеты, ну, скажем, такое:«Планета Любви» иль «Планета Покоя»,

«Планета Невзгод», иль «Планета Мечты»…Какое название выберешь ты?Учитель на этой планете не царь,Пророк, проводник, Свет дарящий, бунтарь,

Даритель, мучитель, слегка надзиратель,Конечно строитель, бесспорно мечтатель,Живущий творя, объясняя, любя…На этой планете кем видишь себя?

Историю я расскажу вам такую:Я в детстве видала планету большую!Я девочкой милой попала туда,С тех пор пробежали, промчались года.

Я многое помню: на этой планетеНе очень счастливые бегали дети.А если звенел вдруг планетный звонок – Понурые шли они все на урок.

Учитель входил в класс с большущей указкой,Я помню, как бегали мрачные глазки,Когда на детей свысока он взиралИ двойки в журнале своём рисовал!

И если вдруг тихую слышал подсказку,К ребёнку тогда подходил он с указкой... И в классе вдруг тихо совсем становилось,Как будто бы время там остановилось...

Удар, и указка, увы, не сломалась.Да, дерево крепкое, видно, попалось…И плакать не смог мальчуган. Замер просто.Он был небольшого тогда ещё роста…

Подумала я вдруг: пускай пройдут лета – Создам я свою всем ребятам планету!Планету без бурь, без ударов, без плети,Планету, где счастливы были бы дети,

Планету, где нет никакой суеты, Где Радости есть океан и Мечты,Где город Любви и река Созиданья,Где Творчества остров и мыс Процветанья!..

На этой планете не будет потерь,И будет указ: «Ты в ребёнка поверь!»Не будет там страха, уныния, слёз,Созвездие ярких родится там звёзд!

Я выросла… Путь свой, конечно, искала,Учителем, как и задумала, стала.Планету открыла, на этой планетеКак было задумано, учатся дети.

Туда Педагогику я поселила,И Творчеству жить навсегда предложила.Без Веры на этой планете нельзя!Здесь взрослые, дети – большие друзья!

А если вздымается море Невзгод,То я отправляю туда пароход:«Терпение» – так я его назвала,Любовь капитаном туда позвала.

А если планету окутает тьма – Её я развею, мне хватит ума:Есть Свет, что струится из самого сердца,Открыть нужно главное вовремя дверцу,

Чтоб этим Светом согреть и объять,Чтобы любого ребёнка принять,Чтоб детям любым захотелось там жить – Учитель там Солнышком должен служить!

Я всем, дорогие, скажу по секрету,Что каждый учитель имеет планету!Тогда неподвластно любое ненастье, Коль имя планете учительской – «СЧАСТЬЕ»!

Майя Тараховська, учитель математики школи ім.М.Горького,

м.Клайпеда, Лицар Гуманної Педагогіки

ПЛАНЕТА ВЧИТЕЛЯПоміж безлічі малих зірок і маленьких зірочок

крутилася планета Вчителя. Вона дуже нагадувалаСонце. Бо коли оберталася навколо то однієї, тоіншої зірки, світилася променями Любові.Маленьким планетам було дуже цікаво: звідки цесвітло з`являється? Воно приваблювало їх, аджебуло справжньою таємницею.

Одного разу двійко зірочок доторкнулися доповерхні планети і відчули ніжне тепло. Маленькідослідники сміливо простували зеленим лугом, кві-тучим лісом і нарешті побачили дивне місце. Це бувякийсь палац, а чи дім чарівника, стіни якого змуро-вані з книжок. У центрі світлиці стояв Учитель і майс-трував крила. Він зосереджено прикладав однумрію до іншої і піднімав високо, наче приміряв донеба. Маленькі сміливці захоплено спостерігали заУчителем. Вони затамували подих, бо крила із мрійбули надзвичайно красивими. Зірочки навіть непомітили, як підійшли близько до Майстра. Їм хоті-лося дізнатися, звідки Учитель бере мрії?

Вони побачили, що в тому місці, де стояв стілМайстра, веселковими барвами струменить потуж-ний промінь світла. Його джерелом було велетен-ське серце планети. Зірочки і самі засвітилисяяскравіше. Навколо них, наче кольорові повітрянікулі, почали кружляти мрії. Менші й більші, прозорі ібарвисті, м`якенькі і тверді, наче дорогоцінні камені.

Вони сміялися, радісно торкаючись щойно ство-рених мрій. Потім брали їх у руки і самі майструваликрила. Яке ж це захопливе заняття – творити!

Олена Ходюк, вчитель зарубіжної літературиШумської школи-гімназії на Тернопільщині,

станична шумського пласту


Мета уроку: за допомогою новели О. Генрі«Останній листок» навчитися малювати золотесерце людини.

Дизайн уроку.Гарний настрій, кошик, листя плюща (паперо-

ве), картки з переліком емоцій; основа для картини«Шедеври серця», паперові різнобарвні квіти, слай-ди (портрет О. Генрі; тема, епіграф уроку;Неаполітанська затока; Мікеланджело. «Мойсей»);квітка жовтогарячого кольору – символ сонця.

Епіграф: Немає більшої любові від любові того,хто віддає за друзів свою душу.

(Івана 15:12, 13)

Опис уроку

І. Створення атмосфери довіри1. Привітання. Доброго ранку.Як у вас багато сонця! Багато світла! Аж хочеть-

ся посміхатися від радості зустрічі з вами.2. Асоціативна хвиля. Я хочу вам сьогодні

подарувати ось таку квітку. Скажіть, які асоціаціївикликає вона у вас?

Діти називають та коментують свої асоціації.ІІ. Знайомство з письменником1. Думаю, що так само радів би зустрічі з вами й

американський письменник О. Генрі, справжнє ім’яякого Вільям Сідней Портер.

Одного разу, коли письменник надіслав свій твірдо журналу і підписав псевдонімом О. Генрі, вида-вець його запитав, як правильно пишеться: О, Генрічи О. Генрі? Вільям Портер, який любив жартувати,відповів: «О! Генрі».

На його долю випало багато втрат і випробу-вань. І, мабуть, уміння жартувати допомогло йому їхподолати. Твори письменника сповнені не тількивеликим смутком, а й маленькими радощами, гумо-ром, перемогами. І все це трапляється не звинятковими, а зі звичайними людьми. І все цеможе трапитися з кожним із нас.

2. Пізнання характеру людини через спогля-дання портрета.

Подивіться уважно на портрет письменника іспробуйте розповісти, яке серце у цієї людини.Чим воно сповнене?

(Діти відповідають)Можливі питання. Чому так думаєш?

Можливо, хтось цікавився біографією письмен-ника? Що вас найбільше зацікавило із біографіїО. Генрі?

3. Перше домашнє завдання (про нього вартонагадати ще в кінці уроку).

Спробуйте вдома намалювати серце О. Генрі.Це буде домашнє завдання за вашим бажанням.

ІІІ. Знайомство з новелою О. Генрі «Останнійлисток»

На екрані слайд «Тема уроку…».Слово вчителя. Сьогодні ми познайомимося із

художниками: Джонсі, Сью і Берманом, про якихнаписав новелу О. Генрі. Називається вона«Останній листок». Сподіваюся, що ви уже прочита-ли її.

Емоційне сприйняття твору. Який настрійвикликав у вас цей твір?

Діти діляться своїми враженнями.Визначення жанру.Запитання.– До якого жанру, на вашу думку, належить цей

твір?Учні діляться припущеннями.Висновок.Новела – це різновид оповідання. Невелика за

розміром розповідь про кількох персонажів, проодну подію з їх життя. Але є деякі ознаки відмінностіновели та оповідання. Я сподіваюся, ви самі визна-чите їх в кінці уроку.

Спілкування з метою узгодження назвиуроку.

Назвемо наш урок «Шедеври серця». – Як ви гадаєте, підійде нам така назва? Чому?Діти пояснюють свої думки.– А що таке шедевр? (досконалий витвір мис-

тецтва)– Що стало шедевром у новелі «Останній лис-

ток»? (листок плюща, який намалював Берман настіні)

– Чому малюнок простого листка став шедев-ром? (він дав надію Джонсі і врятував їй життя.Шедевром став вчинок Бермана)

– Що, на вашу думку, спонукало старого худож-ника ризикувати своїм життям? (багатий внутрішнійсвіт, людські якості)

Мікрофон.Уявіть, що ви знамениті літературознавці, які

знаються на тонкощах людської психології. А яуявлю себе журналістом.

Учитель бере ручку або олівець.А це мікрофон.– Назвіть риси характеру, які, на вашу думку,

притаманні Берману.Вчитель. Які чудові думки. Дякую.Художник золотого серця.Ви знаєте, що кожна людина, хоч трохи, але є

художником. І вона сама може розфарбувати своєжиття.

Ми також можемо створити свою картину.Назвемо її «Шедеври серця».

Завдання.

Шедеври серцяО. Генрі. «Останній листок»

7 клас


Виберіть із кошика квітку улюбленого кольору інапишіть на ній одну або кілька рис характеру, які, навашу думку, гідні бути окрасою серця людини. Потімми прикріпимо їх на основу картини, на золотесерце.

Вчитель йде між рядами парт з кошиком квітів.

Запитання.– А чому воно на

основі картини золоте?Діти беруть квіти і пояс-

нюють водночас своюдумку.

Потім пишуть рисихарактеру на обраних кві-тах, читають вголос і при-кріплюють з допомогоюучителя на «серце».

Учитель. Ось і намалювали ми картину. Вонавам подобається? Мені дуже. Нехай картина«Шедеври серця» залишається у вас і стане прикра-сою класної кімнати.

Уважний читач.Мрія Бермана збулась. Він намалював свій

шедевр. – А які у вас асоціації викликає слово «мрія»?Діти розповідають про свої асоціації.– Про чию мрію ще йдеться у творі? (Джонсі

мріяла намалювати Неаполітанську затоку)Завдання.Знайдіть у тексті епізод, де про це розпові-

дається.(Одного ранку заклопотаний лікар…. – в неї буде

шанс не з десяти, а з п’яти).Хвилинка гармонії з природою.На слайді Неаполітанська затока.Учитель. Подивіться уважно на зображення

Неаполітанської затоки. Заплющте очі і спробуйтетепер уявити це чудо природи. Такою, мабуть, уяв-ляла її Джонсі, коли мріяла.

Я буду вам розповідати, а ви уявляйте з заплю-щеними або відкритими очима.

Ви нарешті опинилися поблизу затоки.Підійшли до неї ступаючи по свіжій зеленійтраві. Присіли, простягнули руки і набрали в

долоні кришталевої води. Піднесли її до облич-чя і хлюпнули на себе свіжістю. Підвелися ітруснули пальцями рук перед собою, знімаючиз себе втому. Ви відчули бадьорість, вам сталолегко і радісно.

Розплющуйте очі, можете сідати. Чи зуміли вивідчути звук (ЯКИЙ?), колір (ЯКИЙ?), дотик(ЯКИЙ?), запах (ЯКИЙ?) того місця, де побувалиуявно? Чудово. У вас розвинена уява.

Характеристика жанру твору шляхом мірку-вання.

Лікар здивувався, що молода дівчина маласаме таку мрію.

– Скажіть, вас також це здивувало?– Чи переживали ви за Джонсі, коли читали

твір?– Хто постійно піклувався про неї, коли вона

хворіла?– Охарактеризуйте стосунки Джонсі і Сью

одним словом.– Чи можна Джонсі

і Сью назвати справ-жніми друзями?

– А який моментнайбільш хвилюючий,на вашу думку?

– Чи очікувалитакого закінчення істо-рії?

Учитель підсумо-вує.

Напруження сюже-ту (подій твору), щозмушує нас хвилюва-тися, переживати, та

неочікуваний фінал є основними відмінними озна-ками новели як різновиду оповідання.

Порівняння Мойсея і Бермана.Запитання.Яким чином Берман дізнався про хворобу та

безнадію Джонсі (Сью запросила Бермана, якийчомусь нагадував їй скульптуру Мікеланджело«Мойсей», до себе, щоб малювати з нього відлюд-ника. Саме в той момент розповіла йому про хворо-бу подруги).

На екрані слайд «Мікеланджело. Мойсей».

Слово вчителя. Ось скульптура художникаМікеланджело «Мойсей». Спробуємо порівняти цідва образи. Пам’ятаєте Біблійного Пророка?Мойсей пожертвував життям заради спасіннясвого народу. Він 40 років водив своїх співвітчизни-ків пустелею, щоб привести на землю, обіцянуБогом. Але навіть не ступив на неї. Поглянув лишеодин раз з гори і помер.

Запитання.– Що спільного, на вашу думку, побачив автор

новели О. Генрі між Мойсеєм і Берманом? (такожпожертвував своїм життям заради ближнього.Нехай не заради цілого народу, а заради одногомолодого життя. Та все одно це рівносильна жертвав очах Бога).


Зафарбуй слово.Ви знаєте, що кожне слово має свій колір, а

деякі кілька кольорів.Образ Бермана у творі «Останній листок» став

втіленням самопожертви.– Який, на вашу думку, має колір слово

САМОПОЖЕРТВА ? Чому?(Діти висловлюють свою думку)

Тлумачення епіграфа.Епіграфом нашого уроку став вислів із Біблії.Немає більшої любові від любові того, хто від-

дає за друзів свою душу.

– Як ви розумієте значення цього вислову? (дітипояснюють)

– Чи знаєте ви таких людей, які б так самовідда-но уміли любити? Які жертвують своїми особистимиінтересами, своїм здоров’ям, життям заради інших,заради ближніх? (Небесна Сотня, воїни на СходіУкраїни…)

– Що хотів сказати читачам О. Генрі своїм тво-ром?

Дякую вам за такі світлі думки.

ІV. Домашнє завданняВ О. Генрі є ще багато прекрасних творів.На наступний урок прочитайте новелу О. Генрі

«Дари волхвів».Підготуйте цікаві факти з життя письменника.3. За бажанням: намалюйте серце О. Генрі. V. РелаксаціяКожна дитина отримує листок плюща і перелік

емоцій.Завдання. Напишіть на листку плюща емоції,

які ви переживаєте зараз. Можете вибрати з картки,а можете написати інші.

Діти пишуть. Читають записи.Учитель перед тим, як зібрати їх у кошик, розпо-

відає притчу.Притча. Одного разу багатий чоловік вийшов на

вулицю з кошиком, повним сміття. Назустріч йшовбідний чоловік. Багач, довго не думаючи, простяг-нув йому кошик, а той, посміхнувшись, узяв його.Через деякий час бідняк повернувся на те самемісце з тим самим кошиком, але в ньому тепер буликвіти.

Багач здивовано запитав:– Чому ти приніс мені квіти, адже я дав тобі сміт-

тя?– Кожен дає те, чим сповнене його серце, – від-

повів бідний чоловік.

VІ. ОцінюванняВи подарували мені гарні емоції. Повний кошик

емоцій і надій. Я повезу їх із собою на Волинь.Дякую вам за урок. Ми творили його разом. Кожен звас вклав у нього частинку свого серця.Сподіваюся, що у ваші серця додалося теплоти,любові, добра і світла. Я хочу вам подарувати сер-дечка на згадку.

Учитель роздає маленькі кольорові паперовісердечка дітям, дякуючи кожному за особливесерце:

добре серце;щедре серце;

відверте серце;красиве серце;розумне серце;

благородне серце;волелюбне серце;

чарівне серце;прозірливе серце;

чутливе серце;незвідане серце;

велике серце;уважне серце;

серце оптиміста;милосердне серце;

надійне серце;чисте серце;чесне серце;

мрійливе серце;золоте серце…

Зичливе слово від учителя.Нехай ваші серця набувають щоразу нових

золотих якостей. Нехай вчинки-шедеври у вашомужитті не будуть рідкістю.

Бажаю гарного дня. До побачення.

Олена Ходюк, вчитель зарубіжної літератури,

Шумського НВК Тернопільської обл.

ПЕРЕДПЛАЧУЙТЕ журнал «Зарубіжна література в школах України»

на ІІ півріччя 2017 року!

Передплатити журнал «Зарубіжна література в школах України» можна

у будь-якому поштовому відділенні, а також on-line на сайті ДП «Преса».

У Каталозі періодичних видань України звертайте увагу, будь ласка,

саме на наш індекс: 90230


Коли-небудь ми створимо найбільший в історіїекскаватор, вириємо найглибшу могилу

і навік поховаємо в ній війну…Рей Дуглас Бредбері

Війна. Ще декілька роківтому це слово ми вважалиісторизмом – поняттям, якевийшло з нашого лексиконупісля перемоги у Другій світо-вій війні та після виведеннявійськ з Афганістану. Якщо мичули слово «війна», то воностосувалося подій в країнахАфрики чи Азії. Звісно, нас,людей, постійно щось невлаштовувало у повсякденні,нам завжди чогось не вистача-ло: грошей, високооплачува-ної роботи, економічної ста-більності. Але жоден з нас нехвилювався за мир і спокій вкраїні. Здавалося, це, яксонце, небо, вода, нікуди не може подітися.

Але все змінилося, і вже більше ніколи небуде, як колись. Почалася війна. Втрачене відчут-тя стабільності, спокою, миру. Кожна людинаДонецької області відчула на собі страшний дотикцієї війни. Когось цей дотик вбив, знищив назав-жди, у когось в серці залишив невиліковну рану іповсякчасний біль. Я маю на увазі не лише воїнів,безпосередніх учасників бойових дій, а й тих, хтовтратив у цій війні близьку людину: сина, батька,брата, чоловіка. Що може зрівнятися з горемматері, що втратила єдиного сина?! Як можна вті-шити її, висушити її сльози?! Як відповісти на німепитання в її очах: «За що? За що вбили її дитя? Зате, що він відстоював свою землю?» На це питан-ня неможливо відповісти, неможливо повернутивтрачене життя, але ми можемо пам’ятати. І докипам’ять людська буде жива, житиме людськийподвиг!

Моя розповідь про людину, яку мало назватипросто земляком. Ми жили в одному місті, і навіть водному селищі, на відстані 100 м одне від одного,навчалися в одній школі з різницею в рік, бралиучасть у спільних шкільних заходах, входили доскладу активу школи, влітку працювали в трудово-му таборі, ходили на дискотеки, брали участь успортивних змаганнях. Герой моєї історії – ІванЛитвинов.

Це було у 80-х роках минулого століття. Кожногодня я бачила, як Іван, високий, стрункий, чорнявийхлопець, йде до школи. Він ніколи не запізнювався, в усьому був пунктуальний. Я звертала увагу,

як активно він бере участь в усіхвійськово-патріотичних заходах: зірницях, лінійках, стройових під-готовках. Іван навіть до школиходив у військовій формі, і багатохто з хлопців брав з нього при-клад. Для них він був кумиром, ні,героєм! І не дивно, така неорди-нарна особистість! Він багаточитав, любив історичну літерату-ру, клеїв моделі танків і військовихлітаків, марив військовим ремес-лом. Тоді ніхто не думав, що нашІван стане Героєм війни…

Вибір майбутньої професіїздійснив свідомо, виважено –вирішив стати військовим.Можливо, не останню роль відіг-рало те, рідний дядько (брат

матері) був військовим льотчиком, що загинув у1973 році в Єгипті. Учився Іван в Одеському інститу-ті сухопутних військ, опанував ледь не усі військовіпрофесії. Після закінчення служив у Харкові, ближ-че до матері, яка на той момент залишилася одна.Потім були на шляху Артемівськ, Трьохізбенка,Краматорський аеропорт: військова людина несидить на місці.

Згодом працював у Харківському відділі СБУ,одружився, в сім’ї народилися донька і син. Коли у2014 році почалася війна, Іван був офіцером запа-су. Він пішов добровольцем на фронт. Його направили до третьої роти Кіровоградськогоспецназу. Мати відмовляла, нагадувала, що требавиростити дітей. Але син був непохитний, він ніко-ли не змінював своїх рішень: «А як же інші? В нихтакож діти!» Алла Анатоліївна розуміла, що її від-повідальний син так вихований, що не зможестояти осторонь проблем рідної землі, тим пачевін офіцер, давав присягу.

Доля занесла Івана до Донецького аеропорту,він був одним із кіборгів, що боронили Донецькелетовище, знаходився в самій вежі, де були най-мужніші і найміцніші. Після однієї з останніх мас-штабних танкових атак на Донецький аеропортдрузі Івана повідомили дружині про його зникнен-ня, радили подавати у розшук. Потім мати разом здружиною їздили до Дніпра на впізнання тіла, але

Фестиваль Фестиваль «Всім серцем любить Україну!Всім серцем любить Україну!»

Герої не вмирають!


Нинішня ситуація в країні потребує особливогоставлення до національно-патріотичного вихованняучнів. Ми виховуємо юних громадян України наяскравих прикладах героїчного минулого і сього-дення, відроджуємо національні традиції, проводи-мо краєзнавчу роботу.

Традиційними стали різноманітні позаурочнізаходи:

1. Зустрічі з героями та учасниками бойових дій(Афганістану, АТО).

2. Свято вручення паспортів.3. Відзначення свят: Масляної, Меланки, виши-

ванки.4. Екскурсії рідним краєм.5. Уроки-подарунки випускникам.6. Класні збори: «Українська гривня», «Ми

козацького роду» тощо.

А тепер про ці форми роботи трохи детальніше. Наша школа носить ім’я героя АТО Матвієнка А.В.

– нашого випускника, який ціною власного життяврятував близько трьох десятків українських вій-ськових. Указом Президента України №660/2014 від21 серпня 2014 року «За особисту мужність і геро-їзм, виявлені у захисті державного суверенітету татериторіальної цілісності України, вірність військо-вій присязі, високопрофесійне виконання військо-вого обов’язку» Андрія Матвієнка нагородженоорденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). Дляучнів Андрій назавжди залишиться Героєм. А япам’ятаю його учнем, відповідальним, завждиусміхненим… І не дивуюсь, що він одним із перших

пішов в АТО. Андрій завжди був першим у всьому:навчанні, хлопчачих іграх, допомозі іншим.

На всі урочисті заходи ми запрошуємо вдовугероя Ірину (теж нашу випускницю) з донькоюСашею та матір Андрія. Підтримуємо з ними постій-ний зв'язок.

Чотирирічна Саша Матвієнко, донька загиблогобійця АТО, стала героїнею соціальних мереж.Фотографію дівчинки з бездонними блакитнимиочима, яка ніжно тримає батьківський орден «Замужність і відвагу», переглянули майже мільйонкористувачів. Її надрукували в багатьох українськихта навіть іноземних ЗМІ. Жива історія виховує!

Свято вручення паспортів було започатковано змоєї ініціативи 2002 року й успішно прижилося.

З досвіду національно-патріотичного виховання

неможливо було когось впізнати в тому обгоріломутілі. Ще рік у невідомості. Потім рідні дізналися, щотіло капітана Івана Литвинова знаходиться в Дніпрів спільному похованні. Завдяки зусиллям друзів іпобратимів, які вважали його «не капітаном, а рід-ним батьком» (хоча йому було всього 40 років), вінбув перепохований у 2015 році в Харкові, де служиві де мешкає його родина.

На даний момент донька Героя закінчила школуі мріє навчатися в інституті, а син вчиться уХарківському військовому училищі. А мати? Матитак і живе одна у с. Іванівка і не хоче, не може пові-рити, що її сина немає, вона живе спогадами і наді-єю, що син повернеться, бо вона так і не бачила, невпізнала його тіло. І це її право, право матері споді-ватися на повернення єдиної дитини, свого Героя.До речі, посмертно Іван Литвинов нагородженийорденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.

Розумію, що таких історій, як ця, за три рокивійни сотні тисяч, але вона мені ятрить серце і

душу, бо цю людину я близько знала з самогодитинства, і очі матері, повні болю і сліз, бачу передсобою. Це жахливо! Так не повинно бути, щоб мате-рі оплакували своїх молодих синів!

Іван Литвинов служив своєму народові, боров-ся за мир в країні, його коротке життя, як – прикладпатріотизму і незламного бойового духу. Я знаю:він був впевнений у перемозі! Таких людей требапам’ятати!

Зараз вирішується питання про встановлення вКраматорській загальноосвітній школі № 31, денавчався Іван, меморіальної дошки на його честь.

Слава Героям! Пам’ять про них повинна житивічно! І слава Матерям, що зростили таких Героїв!

Вікторія Лучко, учитель-методист російської мови

та зарубіжної літератури Краматорської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 31

Донецької обл.


Тепер це свято не лише школи, а й села і району, бона ньому присутні батьки, діти, жителі навколишніхсіл, депутати, спонсори, керівники району. Цепатріотизм у дії!

Як учитель художньої культури запроваджуюпроведення в школі народних свят: Масляної,Меланки. Тепер учні самі вже проводять свята,запрошують батьків – і це стало теж традиційним.

Свято вишиванки започаткували мої учні 3 рокитому, а вже нині це урочисте дійство всієї школи, наяке приходять у вишиванках не тільки учні, а й учите-лі та батьки. На всі шкільні урочистості теж прийнятоприходити у вишиванках.

Екскурсії для своїх учнів почала організовувати з5 класу (зараз вже 10 кл.). Таким чином, за 5 роківми вивчили рідний край, його багату історію. Дітипишаються, що живуть на території, яка входить доландшафтного парку «Гранітно-степове Побужжя» –

одного із 7 природних чудес України. Ми відвідаликраєзнавчі музеї 4 районів і обласний, найвідомішімісця Побужжя.

Учням є про що розповісти друзям!

С. Трикрати Вознесенського р-ну знаменитепам’яткою – єдиним на континенті справжнімканьйоном. Актівський каньйон (Малий Крим),Трикратський ліс — державні заповідні урочища, деми теж побували.

Сьогодні в колишньому маєтку знаходиться міс-цева школа мистецтв.

Пам’яткою є віковічні дуби графа і ботанікаВіктора Скаржинського.

Недалеко від нас, на відстані 5 км, єс. Богданівка. За часів козацтва на території селарозміщувалась Бугогардівська паланка — осередок

Доманівка – районний центр. Краєзнавчий музей.


козаків. Тут були церква, 50 куренів, переправа,митниця, торговий ряд. Андріїв острів на Бузі ставцентром запорозького суднобудування. У нашихкраях воювали гетьмани І.Сірко, І.Мазепа, П. Калнишевський. Також є припущення, що леген-дарний Козак Мамай був родом саме з цього села,мабуть, тому один з островів названий його іменем— Мамаєвим. За 30 км від нас – с. Мигія – колискакозацтва.

Так ми відкрили для себе незвідані шляхи рідно-го краю. Наш край – це край корабелів. Отож відві-дували музей суднобудування та флоту в Миколаєвіми не один раз.

Національний історико-археологічний заповід-ник «Ольвія» — комплекс пам'яток відомого антично-го міста-держави Ольвії в Миколаївській області білясела Парутине. Про Ольвію ми згадуємо на урокахзарубіжної літератури, художньої культури, історії.

Вивчаючи творчість Гоголя, учні розглядалиілюстрації Є. Кибрика. І от відвідали художній музейім. Є. Кибрика, де учні упізнали роботи художника-графіка, що народився у Вознесенську в 1906 р.Видатний ілюстратор залишив значний слід в історіїцього жанру, його музей вважається одним з п'ятимузеїв графіки в світі.

Для батьків провели незвичні збори:«Українська гривня», «Ми козацького роду», на якихрозповіли про нашу історію. Батьки були вражені,що вони так мало знають про свій край, а діти зна-ють багато і вже побували в історичних місцях.

Випускникам щороку учні 9-10 кл. дарують урок«Пам’ятай свій край» – на згадку про школу, пам’ят-ки рідного краю, щоб не забували, коли поїдутьнавчатися. Учням демонструються відеоролики проГранітно-степове Побужжя, фото екскурсій, показу-ють уривки п’єс українських авторів, знайомлять звидатними особистостями нашого краю:М.Вінграновським – лауреатом Шевченківськоїпремії; Борисом Мозолевським – відкривачемславнозвісної пекторалі, Марком Кропивницьким –драматургом, актором, режисером, ДніпровоюЧайкою – письменницею.

Особливо щиро звучить на уроці реклама учнів,які подорожували світом.

Мені пощастило. Завдяки батькам я побачивсвіт. Я бачив величний Дунай, але подих мені пере-хоплює від рідного бурхливого Бугу. Я піднімався навершини швейцарських Альп, та я був просто при-голомшений красою Бузького гарду. Я блукав кар-патськими полонинами, але тільки рідний степ зіг-ріває моє серце. Я всім серцем люблю Україну!(Бурковець С.)

Таким чином, намагаюся виховувати патріотівне словами, а дією, живою участю у справах.

Наталія Вихрист, учитель-методист

Кузнецівської ЗОШ I-III ст.імені Героя АТО Матвієнка А.В.

Доманівського р-ну Миколаївської обл.


ЕсеЖити в місті, де народився поет Арсеній Тарковський, – це честь для нас...Я пізнаю біографію і творчість Тарковського змалку. Важко навіть уявити, що багато людей мріє пройти

цими стежками, де поспішав колись поет на літературний гурток, бігав до Михайла Медема на уроки музи-ки, ходив до гімназії...

Ми з мамою часто проходимо вулицею А.Тарковського. Пам’ятаю, ще років у чотири, коли мені показа-ли будинок, де бував видатний поет, я (як мала дитина) не замислювалася і, побачивши біля музею якогоськота, сказала: «Мамо, а це улюблений кіт Тарковського?»...

Росту й відкриваю для себе поета. Час від часу з рідними приходимо до кімнати-музею АрсеніяТарковського.

Шестирічною я попросилася в кінці екскурсії продекламувати вірш Олександра Пушкіна «У лукоморьядуб зеленый», бо почула, що тут свого часу дуже гарно декламували вірші російських поетів члени літера-турного гуртка. Я уявила себе граціозною панною Марією Фальц – і дуже-дуже старалася...

У десять років після екскурсії я знову ж таки попросилася заграти (як колись Арсеній Тарковський)десятий вальс Шопена, згадуючи вірш «Невысокие, сырые /Были комнаты в дому»:

«И десятый вальс ШопенаДо конца не дозвучит»...Й аж ніяк не могла мене переконати екскурсовод, що «жодна річ у музеї не належала ані Арсенію, ані

Марії», тобто НЕ на цьому інструменті грав тоді молодий поет. Я готова була вірити, що це інструмент абоГустава Нейгауза, або Михайла Медема, які вчили колись музики малого Асика, – дуже вже давно йогоналаштовували. Тільки чому ж у вірші «вальс не дозвучав»?..

Мені було тринадцять. Я написала книгу «Люблю дощ». Проза. Читачам судити. І тому мені хочетьсяякоюсь машиною часу перенестися в двадцяті роки минулого століття на засідання літературного гуртка вцій кімнаті й попросити моїх ровесників того часу послухати й висловитися з приводу моїх есеїв. Хочупослухати перші вірші Арсенія Тарковського, його молоді запальні думки про мої дощолюбні есе. Мені зда-ється, що Арсеній також любив дощ:

То были капли дождевые,Летящие из света в тень.По воле случая впервыеМы встретились в ненастный день... («Ночной дождь»)Зараз мені чотирнадцять. Я прочитала багато віршів А.Тарковського, передивилася фільми його сина,

«Дзеркало», де звучить закадровий голос Арсенія. Дійсно, ніхто не прочитає вірш краще від автора... А сьо-годні мені вже цікавий дикий виноград... Трепет юного Арсенія, який стоїть під будинком Марії...

Дождь идёт, и тёмный,Намокший дикий виноградК стене прижался, как бездомный... («Как сорок лет тому назад»).Так, у моєму віці Арсеній Тарковський був на порозі переходу в доросле життя, виїзду з нашого міста на

довгі роки.Уявляю собі, як сто років назад, як і ми зараз, щоранку Арсеній біг до своєї гімназії. Знайшла у його спо-

гадах, що заняття з музики були в нього, як і в мене, щосереди. І (уявляю я) Арсеній грає, грає, а дикийвиноград заглядає у вікно, заглядає...

Дикий виноград... Він, на мою думку, є символом пам’яті поета про рідне місто в Дикому Полі.Протягом року ця диво-рослина змінює кольори: і листя – від зеленавого до брунатного, і квіти-ягоди – відцвіту кольору айворі до сріблястих від інею ягід, і кора – від чорної при корені до ніжно-рожевих паростків.

Єлисаветград у житті і творчості Арсенія Тарковського

Учнівська творча сторінкаУчнівська творча сторінка

З нагоди 110-річчя від народження видатного поета Арсенія Тарковського, життєвий і творчий шляхякого пов’язаний із містом Кропивницький, було проведено міський конкурс для учнівської молоді«Єлисаветград у житті і творчості Арсенія Тарковського». Конкурсанти мали відобразити у своїх твор-чих проектах єлисаветградські мотиви в долі митця. Дорогі читачі, до Вашої уваги робота ЄвгеніїГромко, учениці 8-Б класу Кропивницького НВК, яка стала призовою в номінації «Есе». До речі, нага-дуємо читачам, що нещодавно Євгенія виборола ІІ місце в конкурсі нашого часопису «На крилах зару-біжної літератури». Вітаємо Євгенію та її вчителя Ольгу Гузь із черговою перемогою!


Гей, двірники двадцять першого століття, прошу – не вирубуйте його тут, на вулиці АрсеніяТарковського, хай росте! «Виноградна лоза, ти ні в чому не винна»... Може, цей дикий виноград щепам’ятає поспішні кроки поета, який ходив цими вулицями під час останнього приїзду?

Дикий виноград згадує Арсеній Тарковський не раз: Три окошка, три ступени,Тёмный дикий виноград.

Або у вірші «Вот и лето прошло»:

Всё, что сбыться могло,Мне, как лист пятипалый,Прямо в руки легло,Только этого мало.Так, п’ятипалий лист – це лист дикого винограду. А деякі вірші поета я ще поки не збагну. Наприклад, «Из Анакреона»:Виноградною лозоюГнал меня Эрот жестокийПо морозу и по зною,Через горы и потоки.Саме на останній сторонці обкладинки книги «От юности до старости» не випадково зображені двері,

затінені диким виноградом. Вулиці нашого міста, як кажуть історики, часто порослі цим у народі названим«дівочим виноградом», плющем, проводжали до вокзалу, а далі в доросле життя свого сина, який пам’ята-тиме свою малу батьківщину до останнього вірша.

А де ж перший вірш Арсенія Тарковського, якого він і сам пізніше критикуватиме? Може, це вірш-запис-ка? Де знайти хоч якийсь обривок «листа у віршах» як сімейну традицію Тарковських? Хто не віддав поетукраплинки його єлисаветградської пам’яті, безжально викинув листи і фото, книги й особисті речі автори-тетної в нашому місті того часу родини Тарковських?

У період останніх років проживання у нашому місті саме душа Арсенія підказує, коли йому мовчати, аколи говорити.

Мовчання біля тіла свого брата Валерія. Що відчуває дванадцятирічний Арсеній, назавжди прощаю-чись зі своїм братом, другом, підтримкою?.. Як підтримати батьків?

– «Мамо, та ти ж така красива у цій блакитній сукні із шовку. Може, не треба продавати її – посидимодеякий час без хліба. Гроші... потім... будуть. Ось би опублікувати оці мої вірші... Це все... тимчасово.Мамо»... – Чому не слухає мама?..

Які саме люди, єлисаветградці, які краєвиди Інгулу й рідного міста, які зустрічі й емоції так западуть удушу юного поета, щоб потім все життя за тисячі кілометрів виливатися у прекрасні рядки поезій про своюмалу батьківщину?

Саме тут, в Єлисаветграді, «Узнал я, что земная ось Проходит сквозь меня». Ці рядки змушують насзадуматися, хто такий Арсеній Тарковський: єдине й неповторне «я» – людина-талант, чи одна з численнихпіщинок – множин «я» нашого міста?

Багато людей прославило наше місто за його межами. Інколи я замислююся, невже, щоб відбутися,потрібно виїхати з міста, пройти складне життя, а потім уже сподіватися визнання, як і в АрсеніяТарковського? А може, дійсно, поїздивши «по Європах», набравшись «вищих-превищих освіт», життєвихмудростей, слід повертатися до рідного міста, де «дым отечества нам сладок и приятен», як писав відомийросійський поет.

На жаль, не вийшло так у нашого поета. Може, стоячи на Московському вокзалі й від’їжджаючи наКавказ, Тарковський хотів сісти в інший потяг і поїхати додому, в Україну, але родина, діти, робота, почуттяобов’язку... Та й здоров’я... А хто в цьому бажанні збагне поетову душу: може, пропускання спогадів черезвірші звільнило його від розпачу побачених змін – пустир на місці рідного будинку, чужі люди в будинкуМарії Фальц, зарослі могили рідних, вирубаний живопліт дикого винограду?..

Біографія Арсенія Тарковського наштовхує на роздуми. Чому мої однолітки, живучи на рідній землі, вдостатку, добрі й теплі, самі здорові й зі здоровою родиною часто не вважають себе щасливими? Арсенійже вважав своє дитинство щасливим, незважаючи на відсутність цього всього в його єлисаветградськомуперіоді життя.

Що потрібно людині, щоб в нещасті вважати себе щасливою? Чи не проходитися стежками, якимиходив поет? чи не жити тут, серед людей, які добром виховують майбутніх Винниченків, Яновських,Маланюків? чи не зачитуватися творчістю Арсенія Тарковського, яка відкриває світ ГУМАНІЗМУ?

Жити в місті, де народився поет Арсеній Тарковський, – це честь для нас...

Євгенія Громко,учениця 8-Б класу комунального закладу «Навчально-виховного об’єднання

«Спеціалізований навчально-виховний комплекс – загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів№ 26 – дошкільний навчальний заклад – ДЮЦ «Зорецвіт» Кропивницької міської ради

Кіровоградської області»


Мета: закріпити знання учнів з теми «Байка всвітовій літературі»; навчити застосовувати теоріюна практиці, порівнювати, аналізувати байки; акти-візувати пізнавальну діяльність учнів; вдосконалю-вати навички виразного читання, розвивати творчемислення; на прикладі байок сприяти вихованнюжиттєвої мудрості.

Тип уроку: урок-змагання у формі літературно-го КВК

Обладнання: мультимедійна презентація, роз-датковий матеріал.

Хід уроку

І. Вступне слово вчителя, актуалізація опор-них знань

Нещодавно на уроках зарубіжної літератури миговорили про чудовий край, який називають колис-кою світової культури.

– Що це за край? (Давня Греція).– Виникнення якого жанру пов’язано з Давньою

Грецією? (Міфів).Ми захоплювалися давньогрецькими міфами –

дивовижними перлинами, що не втратили своєїчистоти й досі. Сьогодні поговоримо про байку, якавиникла теж у ті далекі часи, підсумуємо все, щовивчили в розділі «Байка».

Пояснивши світ за допомогою міфів, людинамагалися знайти своє власне місце в ньому,виробити певні норми поведінки, зрозуміти свійхарактер і як поводитися у безмежному складномусвіті. Тоді і виникли невеликі твори, які назвали бай-ками.

Послухайте легенду, яка дійшла до нас, пробайку.

Давно це було. В одному поселенні цвів льонблакитними квітами, м’якими та ніжними, начекрила метеликів. Сонце різало його, дощ поливав. І це льону дуже подобалось.

Дуже багато історій судилося почути льонові. Їх він збирав докупи, наче своїх дітей.

Одного разу з’явилися люди, схопили льон івирвали з коренем. Боляче йому було... Потімпоклали у воду, після того тримали над вогнем, начехотіли підсмажити.

– Не завше жити лише для свого задоволення, –говорив льон. – Доводиться й терпіти. Зате прощось корисне дізнаєшся, щось нове почуєш...

Що тільки не робили з льоном: і м’яли, і тріпали,і чесали, аж поки не опинився він на прядці. Ж-ж-ж!Тут усі ці думки і розбрелися...

Потім потрапив він на ткацький верстат. І полот-но в якомусь домі, різали, кроїли, навіть голкамикололи. А потім...

Одного разу полотно потрапило у вогонь.Здається, все: пропав льон і не розповів жодноїісторії. Та ні, глибоко помиляється той, хто такдумає.

У повітрі у веселому танку закрутилися крихітніневидимці, які розповідали людям щось повчальне.Виявляється, це було не що інше, як байки...

Сьогодні в нас літературний КВК «Байкарія», тожпочинаємо змагання.

ІІ. Основна частина уроку

І конкурс. Привітання команд. Найвища оцінка– 5 балів.

ІІ конкурс. Розминка.Команди по черзі відповідають на запитання з

теми «Байка».Запитання для І команди:1. Що таке байка? (Коротке віршоване алего-

ричне оповідання з повчальним змістом).2. Перший у світі байкар? (Езоп).3. Дві частини, з яких складаються байки.

(Розповідь, мораль).4. Прозою байки писав… (Езоп).5. Головний принцип створення байки…

(Алегорія).6. Що таке алегорія? (Відображення одного

предмета через інший).7. Що в байці є таке, чого ви не зустрінете в

інших поетичних творах? (Мораль).8. Мораль байки Крилова «Вовк і Ягня». («У силь-

ного всегда бессильный виноват»).9. Найвідоміший російський байкар (Крилов).10. Назвіть українських байкарів (Г. Сковорода,

Є.Гребінка, Л.Глібов, О.Вишня, П.Глазовий).

Запитання для ІІ команди:1. Про кого сказав Бабрій: «Він – раб, але мудрі-

ший від вільних; він некрасивий, але вищий від кра-сенів»? (Про Езопа).

2. Найвідоміший французький байкар.(Лафонтен).

3. Повчальна частина байки. (Мораль).4. Який прийом використовує автор, відтворюю-

чи людські риси в образах тварин? (Алегорія).5. Що таке езопова мова? (Мова, сповнена

натяків, недомовок).6. Як називають того, хто складає байки?

(Байкар).

Урок-КВК «Байкарія»

Літературні ігри на урокахЛітературні ігри на уроках


7. Хто з байкарів був художником? (Леонардо даВінчі).

8. Висновком якої байки могли б бути такі при-слів’я:

Іде зима, а кожуха нема.Зима спитає, де літо було.Готуй воза взимку, а сані влітку? (Крилов

«Стрекоза и Муравей»).9. Звідки п’є воду Ягня? (В Езопа – з річки,

в інших – із струмка).10. Хто може бути героєм байки? (Звірі, птахи,

комахи, рослини, інколи люди).

ІІІ конкурс. Конкурс красномовців «Точка зору»(конкурс капітанів).

У чому ж секрет довголіття байки? Пояснитисвою точку зору так, щоб переконати журі, що виправі (30 секунд триває промова), 1 хв. на підготов-ку.

Найвища оцінка – 5 б.

Гра з болільниками. Впізнати, з яких байок ціафоризми.

1. «У сильного безсилий винен був завжди…»(І. Крилов. «Вовк та Ягня»).

2. «Якщо будете дружні, вас не подолають воро-ги.» (Езоп. «Хліборобові діти»).

3. «Коли б ти мав розум, тобі більше не бракува-ло б нічого, щоб стати героєм». (Езоп. «Крук іЛисиця»).

4. «Послухали Лисичку, і Щуку кинули у річку».(Л. Глібов. «Щука»).

5. «Отак і в нас: є гроші – маєш право, немає –то під суд іди». (Лафонтен. «Зачумлені звірі).

6. «Ты все пела? Это дело: так поди же попля-ши». (И. Крылов. «Стрекоза и Муравей»).

7. «А вы, друзья, как ни садитесь, все в музыкан-ты не годитесь». (И. Крылов. «Квартет»).

На думку вчених, байка – ровесниця міфів. Алеіснуючи вже дуже давно, цей жанр залишається«молодим», бо актуальними залишаються пробле-ми, що вирішувалися у байках. А головне, нас досіхвилюють питання, що виникали ще в Езопа та вінших відомих байкарів: що переможе: добро чизло, справедливість чи несправедливість, сила чирозум, правда чи кривда та інше.

ІV конкурс. Відповідності.Встановіть, хто з письменників народився в якій

країні та з’єднайте стрілками.Федр РосіяЛафонтен Стародавня ГреціяЕзоп ФранціяІ. Крилов УкраїнаЛ. Глібов ІталіяЛ. да Вінчі Стародавній Рим

V конкурс. Розумники.Назва якої байки Крилова зашифрована у цьому

акровірші? (Акровірш – твір, у якому початкові літе-ри рядків складають ім’я, слово або фразу.)

Крылов – известный русский баснописец – Великим стал благодаря зверям.Авантюрист, хитрец, обжора, льстец –

Различные пародии друзьям – Тебе и мне – укажут на изъян.Есть в этом глубочайший смысл.Того гляди, и ты не попадись!Чи знаєте ви, що означає назва цієї байки?

(Квартет – ансамбль з чотирьох музик). А чи знаєтеви, як називається ансамбль з двох учасників, трьохі т. ін.?

Соло – один квартет – чотири септет – сімдует – два квінтет – п’ять октет – вісімтріо – три секстет – шість нонет – дев’ять

А зараз я пропоную вам виконати нехитрі мате-матичні дії:

І командаСептет – квінтет =Квартет + тріо = Нонет – секстет + соло =

ІІ командаНонет – соло = Дует + квінтет =Октет – тріо + квартет =

VІ конкурс. Встанови характер.З’єднайте стрілочками героїв байок Крилова з

рисами характеру, які вони втілюють:Вовк працелюбністьЗаєць тупістьЛисиця недалекоглядністьМурашка безтурботністьОсел хитрістьВорона боягузтвоЦикада хижість

VІІ конкурс. «Про кого йдеться». Правильна від-повідь – 5 балів.

1. Я жив у Давній Греції дві з половиною тисячіроків тому, був рабом-невільником. Мав великечерево, чималу голову, горб на спині. Складавбайки в прозовій формі. Викривав і висміював люд-ські недоліки, державні негаразди. Написав майже650 байок. (Езоп)

2. Я колишній римський раб з Македонії, відпу-щений на волю римським імператором Августом. Я – сучасник таких імператорів, як Тиберій, Клавдій,Нерон. Але це не основне. Як ви думаєте – хто тво-рець літературної байки? З яких часів вона сталасамостійним і незалежним жанром? Так, я можусказати з гордістю – це завдяки мені! (Федр)

3. Я народився на Полтавщині в селі ВеликийПоділ. Як інші байкарі світу, в своїх байках засуджу-вав зухвалість, жорстокість, несправедливість, раб-ську покірність, лінощі та легковажне ставлення дожиття. Писав українською мовою. Перші мої байки«Вовк і кіт», «Чиж та голуб», «Лебідь, Щука й Рак» –фактично були перекладами відповідних байокКрилова. (Л.Глібов)

4. Я народився у 1769 році в Москві. Мій батькозалишив мені у спадщину солдатську скриню зкнижками. Я навіть не навчався в школі. Написавбагато байок, серед них «Вовк і Ягня», «Квартет»,«Свиня під дубом», «Мартишка і окуляри» та інші.(Крилов)


5. Народився в 1621 р. у м. Шато-Т’єррі в про-вінційній сім'ї чиновника. Був знайомий зМольєром, Расіном. Був членом Французької ака-демії наук. Писати почав пізно, в 33 роки. Окрімбайок, писав трагедії, комедії, оди, пісні, віршованіновели. Написав 238 байок. Серед моїх байок –«Зачумлені звірі», «Зевс і звірі», «Про жаб, які хотілимати царя». (Лафонтен)

6. Я народився в Італії, більше відомий як худож-ник. Серед найвідоміших моїх полотен такі:«Джоконда», «Мадонна Літта», «Таємна вечеря». Я займався математикою, фізикою, астрономією,геологією, ботанікою, мене називали "солодкоголо-сим орфеєм”. Записував народні жарти, мовні зво-роти. Мої байки нагадують притчі, наприклад «Лев іЯгня». (Леонардо да Вінчі).

VІІІ конкурс. «Пантоміма»Учень читає байку, а учасники показують панто-

міму за байкою.Журі оцінює виразність читання і пантоміму.Найвища оцінка – 12 б.

СОБАКА З ШМАТКОМ М'ЯСАСобака з шматком м'яса в зубах переходив

убрід річку. Побачивши у воді свою тінь, він вирішив,що там – інший собака, з більшим шматком м'яса.Тому-то він кинув своє м'ясо і метнувся, щоб відіб-рати м'ясо в іншого собаки. Та сталося так, щопозбувся свого і другого не відібрав. Одне булонедосяжне, бо його й не існувало, а друге попливлоза водою.

Ця байка стосується зажерливої людини.

ПОДОРОЖНІ І ВЕДМІДЬДва приятелі подорожували разом. Коли назус-

тріч їм Ведмідь. Один з них швидко вибрався надерево і там сховався. А другий, що опинився накраю загибелі, впав на землю, удаючи з себе мер-твого. Як тільки Ведмідь нахилив морду і почавобнюхувати його, він затамував подих, бо кажуть,звір не займає мертвого. Коли Ведмідь відійшов,його товариш зліз з дерева й запитав, що шепотівйому Ведмідь на вухо. А той відповів: «Щоб я надаліне подорожував з такими друзями, що тікають принебезпеці!»

Байка доводить, що справжніх друзів пізнають убіді.

ІІІ. Підбиття підсумків гриЗаключне слово вчителя.Давньоримський оратор Марк Квінтіліан у праці

«Про виховання ораторів» радив дітям, які прагнутьнавчитися виразно і гарно говорити, не випускати зрук твори Езопа. Я хочу, аби і ви зрозуміли, щотвори Езопа – це справжня скарбниця мудрості, айого байки – світ добра, розуміння, людяності,любові до людей. Він усім своїм єством прагнуввдосконалити людей, стосунки між ними. Тим вінцікавий нам і сьогодні. Бо і сьогодні моральне удос-коналення людини залишається актуальним.Читайте, вдосконалюйтеся!

ІV. Домашнє завданняПідготуватися до тематичної контрольної роботи.

Тетяна Біденко,вчитель зарубіжної літератури

Запорізької ЗОШ І-ІІІ ступенів №58

Конкурс для вчителів «Педагогічні смаколики»

Шановні читачі, запрошуємо вас взяти участь у новому конкурсі «Педагогічні смаколики»!Мета конкурсу: узагальнення та поширення педагогічного досвіду; створення методичної скар-

бнички, обмін педагогічними знахідками з колегами.Зміст конкурсних робіт. У творчих роботах ви матимете змогу представити ваші улюблені

методи, прийоми, оригінальні підходи до навчання, педагогічні «родзинки», які підвищують резуль-тативність уроків; різноманітні творчі завдання, вправи, ігри, які, на вашу думку, сприяють створеннюпозитивної атмосфери на уроці, підвищують учнівську мотивацію, запалюють вогники у серцях дітей.

Роботи ви можете доповнити презентаціями, світлинами, конспектами уроків, сценаріями поза-класних заходів (або їх фрагментами), які демонструватимуть практичне використання ваших«педагогічних смаколиків».

Для участі в конкурсі треба надіслати заявку та відскановану квитанцію про передплату нажурнал «Зарубіжна література в школах України» на ІІ півріччя 2017 року (на зручний для вастермін). У заявці необхідно вказати своє прізвище, ім`я, по батькові, місце роботи (повна назвашколи) та стаж, домашню адресу, поштовий індекс, контактний телефон. Додайте, будь ласка, такожсвою світлину.

Всі учасники конкурсу отримають сертифікати, переможці – дипломи та подарунки.

Надсилайте матеріали на електронну адресу редакції: [email protected]

Конкурсні роботи приймаються до 1 листопада 2017 року


Я люблю життя. І ніякий відчай, пекельні муки інещастя ніколи не примусять мене забути, що про-сто жити – це велике благо.

Агата Крісті

Агату Крісті знають всі! «Королева детективу»,«Герцогиня Смерті» – одна з найвідоміших

письменниць усіх часів і народів, справжня літера-турна рекордсменка, чиї твори перекладені 103мовами, видані загальним накладом понад 4 млрд.примірників (третє місце після Біблії та Шекспіра),екранізовані більше 100 разів, а п’єса «Мишоловка»за 65 років безперервних постановок продемон-стрована понад 25 тисяч разів! Агата Крісті – один ізсимволів Великої Британії, нагороджена званнямКавалер-дама (жіночий еквівалент звання Лицар),улюблена письменниця не одного покоління чита-чів, «мати» безсмертних образів детективів – місМарпл та Еркюля Пуаро.

Слава прийшла до неї ще за життя, однак напротивагу надзвичайно популярним творам Крісті, їїособисте життя завжди було прикрите завісоютаємничості. Агата не була публічною людиною, нелюбила давати інтерв’ю, не афішувала події інтим-ного характеру. Але у віці 75 років вона написалаавтобіографію, що стала безцінним джереломінформації про цю видатну особистість. Твір впершебуло опубліковано через рік після її смерті – у 1977р. Із нього ми довідуємося безліч цікавих фактів пронавчання, вподобання, кохання, подорожі видатноїписьменниці. А також саме в «Автобіографії» переднами відкривається невідома іпостась Агати Крісті –медсестри та фармацевта. Виявляється, медициназаймала у її житті далеко не останнє місце.Професійно вона присвятила цій галузі близько 10років, а також продовжувала цікавитися нею досамої смерті. Якщо враховувати походження АгатиКрісті, то таке захоплення було винятковим у її долі.

Мері Клариса Агата Міллер народилася 1890 р.у заможній родині. Будучи молодшою дитиноювихідців із Америки, вона із самого малечку булаоточена любов’ю, турботою та достатком. Її дитячіроки минули у родинному маєтку Ешфілд у м. Торкі(графство Девон), де до її послуг були нянька і без-ліч слуг. «Найбільше щастя, яке може випасти ужитті, – читаємо в «Автобіографії», – це щасливедитинство. У мене було дуже щасливе дитинство».

Батьки майбутньої письменниці не мали дво-рянського титулу, але належали до верхівки того-часного суспільства. Сама Агата чомусь не вважала,що зростала у розкошах: «На противагу багатьом ізнаших друзів ми зовсім не були заможною родиною.

Американець за походженням, мій батько автома-тично вважався багатим, як усі американці.Насправді ж ми жили цілком комфортабельно, алене більше того. У нас не було ні дворецького, нілакея. Ми не тримали виїзду із кучером. У нас булотроє слуг, а в ті часи менше не можна було собі уяви-ти. (…) З іншого боку, пригощання, прийняте унашому домі, відрізнялося справді неймовірноюрозкішшю у порівнянні з тим, що подають гостямтепер». І хоча статки родини і справді не були надтовеликими, все їхнє оточення, весь їхній спосіб життябув справді аристократичним. Клара Міллер, матидівчинки, мала багату колекцію коштовностей зусього світу, батько нагромаджував у домі в неймо-вірних кількостях писані олією картини, а також зби-рав старовинні меблі, до того ж вся родина при-страсно колекціонувала коштовний фарфор.

Агату, яка була молодшою із трьох дітей, вихову-вали явно не для трудового життя. Вона змалечкумандрувала, мала власну няньку, а згодом і гувер-нантку, для неї наймали вчителів музики і танців.

Але через неуміле керування отриманим спад-ком фінансовий стан родини Міллер погіршувався.Вони здали свій маєток разом зі слугами американ-цям, а самі на якийсь час переселилися до Франції.Фредерик Міллер, батько письменниці, помер у1901 р., після чого сім’я почала жити скромніше.

Але разючої зміни у їх способі життя не сталося.Наприклад, довелося замість трьох служниць три-мати лише двох. Старшу доньку видали заміж, і хочвесілля було не надто пишним, медовий місяцьмолодята провели в Італії, а потім жили на півдніФранції. Молодша донька з матір’ю теж не відмов-ляли собі у подорожах та прийомах. Агата навча-лась спочатку в жіночій школі та приватному пансіо-ні в Англії, а потім здобувала освіту у Франції, дезагалом провела півтора року, не лише навчаючись,але й постійно відвідуючи театри, опери, галереї ісвітські заходи, серйозно займалася музикою таспівами, однак так і не стала професіоналом,оскільки боялася сцени.

А «вийшла у світ» юна леді не деінде, а в Єгипті,в Каїрі. Там вона провела три місяці, сповненінескінченних балів та розваг, під час яких зводила зрозуму найбагатших кавалерів зі всього світу. Апотім разом із подругою гостювала в Італії, уФлоренції.

Як пише Крісті в автобіографії, «мене раптомохопила жахлива підозра, наскільки заможноюможу здатися я і все моє оточення. Адже в наші днілише багатим по кишені вести такий спосіб життя,тоді як всі мої друзі походили із родин найскромні-

СЕСТРА МІЛЛЕР: Цікаві факти з біографії Агати Крісті

Життя славетнихЖиття славетних


шого достатку. Ні в кого з них, природно, не було нівиїзду, ні коней, не кажучи вже про справжнє свід-чення багатства – автомобілі…». Легковажна місМіллер, хоч і вважала тоді, що перебувала у скрут-ному становищі, одягалася у дорогих кравчинь,каталася на конях, автомобі-лях, відвідувала найрізнома-нітніші світські заходи не лишев Торкі, а й, наприклад, уЛондоні.

Говорячи про юність АгатиМіллер, слід найперше враху-вати, що припала вона на вік-торіанські часи. Як іронізува-ла сама письменниця, жінкивікторіанської епохи «тендіт-ні, ніжні, чутливі, вони постій-но потребували захисту і пік-лування». І хоч вони непочували себе приниженимиу світі, в якому правили чоло-віки, однак суспільна моральнакладала на них цілий рядобмежень. Наприклад, купа-тися їм можна було лише успеціальному громіздкомукостюмі з панчохами на окре-мому пляжі, ще й у спеціаль-ній кабінці, щоб ніхто не міг їхпобачити.

У своїх мемуарах пись-менниця іронізує над умов-ностями вікторіанської епохи:«"Поводитися як леді" –головне гасло того часу. Під ним малися на увазідеякі досить цікаві вимоги. "Завжди залишайте натарілці трохи їжі; ніколи не пийте з набитим ротом;ніколи не бійтеся наклеїти зайву марку на конверт,якщо у ньому, звісно, не рахунки із магазину. Іголовне: надягайте чисту білизну перед поїздкоюзалізницею на випадок катастрофи"». Крім того,за спогадами Агати, «у моді були надзвичайна чут-ливість, істеричні припадки, запаморочення, сухо-ти та анемічність. (…) молодій жінці у жодному разіне пристало володіти образливо відмінним здо-ров'ям».

Навіть через багато років, вже на початку 30-х,коли вихована у вікторіанських традиціях Агатазаповнювала анкету, то у графі «рід занять» вона і неподумала вказати щось інше, «крім освяченого віка-ми "Заміжня дама". «Я була заміжньою дамою,таким був мій статус і рід занять». Як пригадує пись-менниця, «Я все ще вважала, що писати книги – цеприродний розвиток уміння вишивати диванніподушки».

Ось таким було уявлення про роль жінки у ті часи– ні про яку професію, ні про яку роботу навіть нейшлося. В «Автобіографії» читаємо: «Жінки булитоді або доньками, котрих слід було утримувати, абожінками, котрих також слід було утримувати, абовдовами, котрим доводилося існувати на те, щозалишали їм покійні чоловіки або чим допомагалиродичі. Могли ще вони жити у компаньйонках у дампохилого віку і при дітях у якості няньок-гувернан-ток».

Головним призначенням жінки було подружнєжиття, а основним завданням – вийти заміж танародити дітей. Письменниця пригадує, що знахо-дилися все ж бунтарки, які не хотіли виходити заміж,вони або йшли у монастир, або працювали в лепро-

зоріях. І якщо служінняГосподу розцінювалося якромантична жертовність,то медична галузь тежрозглядалася як жертва. У ті часи, за словамиКрісті, «професія лікарня-ної доглядальниці вважа-лася цілком героїчною,овіяною славою місФлоренс Найтінгейл. Алеголовною темою зали-шався шлюб: за кого вамдоведеться вийти заміж –ось головне питання».

Оскільки світськежиття Агати було більшеніж насиченим, пропозиціїруки і серця не примусилина себе чекати. Післядекількох відмов воназаручилася із Реджі Льюсі,однак згодом розірвалазаручини заради льотчикаКоролівських повітрянихсил Арчибальда Крісті. Вінпоходив із небагатоїродини і до того ж зазнавневдачі у фінансових

вкладеннях, внаслідок чого втратив усі свої статки.Будучи молодшим офіцером, він мав лише зарплат-ню і невелику суму, що надсилала йому щомісяцямати. Однак Агата все ж прийняла його пропозицію– навіть без згоди матері.

Їхні заручини тривали півтора року, впродовжяких вони то розривали свої стосунки, не бачачипідґрунтя для подружнього життя, то, сповненіщирими почуттями, знову поновлювали свої плани.

«Я відчувала всім серцем безнадію наших споді-вань, але не зізнавалася в цьому. Арчі, звісно, думавтак само, але все ж наполягав, що ми не можеможити одне без одного, що ми повинні залишатисязарученими до тих пір, доки доля нам не посміх-неться».

У 1913 р. ще тривало розмірене життя. Агатапригадує, що не було жодного передчуття війни.Чутки про її наближення сприймалися як сюжетидля гостросюжетних романів. Всі були переконані,що «жодна нація не могла настільки збожеволіти,щоб вступити у військовий конфлікт». Однак згодомце лихоліття охопило далеко не одну націю.Почалася Перша світова війна.

Вона змінила все. Не будемо зараз розглядатиглобальні зміни у житті народів. Зрештою, осягнутимасштаби втрат одразу не могли навіть і самі учас-ники тих подій. Із початком війни кардинальних змінзазнали усталені правила й уявлення – насамперед,про роль жінки у суспільстві. Чоловіки вирушилизахищати свою Вітчизну – тоді як на тендітні жіночіплечі впав тягар повсякденного життя у складні


воєнні часи. І жінки, що вчора ще були ніжними, беззахисними створіннями, тепер не лише само-стійно вирішували всі труднощі у своїх домівках, става-ли на чолі своїх родин, але й прагнули стати якомогакориснішими для Батьківщини. Не тільки представницісередніх класів, але й аристократки масово йшли служити у військові відомства та шпиталі.

Однією з таких жінок була й Агата Крісті. Молодапанночка, що зростала у розкошах, виховуваласяняньками й гувернантками, навчалася в приватнихпансіонатах, ще до офіційного оголошення війнизаписалася на медсестринські курси. Як напишевона на схилі віку у своїх мемуарах, «…людина стаєтим, ким їй суджено стати».

Курси навчання медичних сестер і «швидкоїдопомоги» напередодні війни відкривалися всюди.На них всі охочі (а таких було немало) здобувалинайперше практичні навички – як бинтувати пора-нення, як транспортувати постраждалих тощо.Агата з іронією пригадує: «Жіночий ентузіазм у ційгалузі досягнув таких меж, що якщо з якимось чоло-віком ставався нещасний випадок, його охоплювавпанічний страх опинитися в руках дбайливих дам».Навчальний курс пройшла і леді – майбутня пись-менниця.

Успішно склавши практичний іспит, вона одержа-ла посвідчення і приступила до практичної частини.Двічі на тиждень відвідувала місцеву лікарню, девиконувала доручення медичних сестер, які були ненадто раді практиканткам і ставилися до них із пев-ною зневагою. Першим завданням для сестриМіллер було зняти пов'язку із пальця хворого, вимо-чивши перед цим її у борній кислоті. А ось до серйоз-ніших маніпуляцій, типу промивання вуха, її не допус-кали. Одна із штатних сестер зауважила: «Ніколи недумайте, що ви в змозі надати допомогу без ґрунтов-них навичок. Ви можете завдати великої шкоди».

Агата була дуже старанною, а головне, щиро-сердною працівницею. Вона пригадує, як на самомупочатку своєї практики мала зняти пов'язку із обпе-ченої дівчинки. Розмочуючи бинти, майбутня пись-менниця намагалася завдати маляті якомога меншеболю, і при цьому вона сама «повинна була відчува-ти той самий біль, що й дитина. Я продовжуваласвою справу, як і раніше, ледь не в непритомномустані, зціпивши зуби, але досягаючи результату ідіючи так ніжно й обережно, як тільки могла»

Крім роботи в лікарні, стажерки мали ще одиндень щотижня працювати із патронажною сестрою,обходячи людей по домівках. Агаті довелося зіткну-тися із жахливими побутовими умовами мешканцівбідних районів, зараженням крові, венеричнимихворобами, гангренами та іншими малоприємнимиречами. Одного разу вона знайшла одну із хворихмертвою і довелося готувати її до похорону. «Зновуновий досвід, – мужньо констатує письменниця. –Не такий нестямний, як із обвареною дитиною, алецілком, скажемо, незвичний, якщо не зіштовхувавсязі смертю раніше».

Незабаром Англія офіційно вступила у Першусвітову війну. Наречений Агати Арчибальд, як льот-чик Королівської авіації, був мобілізований в першихрядах. Закоханим вдалося зі значними труднощамизустрітися у Лондоні, і розлучилися вони, сповненіхвилювань, що не переживуть цю війну.

Шпиталі в цей час уже готувалися до прийомуранених. Сестра Міллер разом із представницямиЧервоного Хреста у величезних кількостях заготов-лювали пов'язки, а також годували солдатів, якихуже почали привозити з фронту. Але потрапити доштату шпиталю виявилося не так уже й просто.Агата пригадує, що незаміжніх дівчат не хотілибрати для догляду за чоловіками – їм доручали абоприбирання, або роботу на кухні. Сестрами бралижіночок середнього віку, та й то не всіх офіційно. Ушпиталі, де працювала майбутня королева детек-тивного жанру, налічувалося лише вісім медсестер– всі інші працювали на громадських засадах. Узакладі панувала жорстка дисципліна, все було іде-ально організовано старшою сестрою міс Ектон –саме вона завідувала волонтерами.

Незабаром до шпиталю прибули перші двістіпоранених. Екзальтовані і сповнені патріотизму,новоспечені медсестри виявилися розгубленими, ачасом навіть безпорадними перед реальними зав-даннями. «Більшість дам середніх років не малисправжнього уявлення про те, що являє собоюдогляд за пораненими і, сповнені найблагородні-ших намірів, якось не подумали, що їм доведетьсямати справу з такими речами, як судна, сечоприй-мачі, наслідки блювання і запах ран, що гниють.Думаю, вони уявляли собі свою діяльність так:поправляти подушки і лагідно нашіптувати словазаспокоєння нашим хоробрим солдатам».

24-річна Агата Міллер, яка ще зовсім недавношила сукні в найдорожчих кравчинь, кружляла ціли-ми вечорами на балах із вишуканими кавалерами івиступала з концертами на роялі, тепер ходила дошпиталю добровільно і працювала там прибираль-ницею. Вона ретельно мила підлогу, коли одногоразу до неї звернулися з просьбою допомогти мед-сестрі, оскільки одна з волонтерок не впоралася зісвоїми обов’язками. Відтоді Агата стала нарештісправжнім медиком.

В «Автобіографії» читаємо: «Робота сестри від-разу мені припала до душі. Я легко навчилася всьо-му і дійшла висновку, що це одна з тих професій,котрі приносять найбільше задоволення». Вона кон-статує, що вже на початковому етапі своєї службимала необхідну підготовку, уміла добре бинтувати,володіла загальною теорією догляду за хворими іпотребувала лише незначних порад від патронаж-них сестер. Однак часто необхідні пояснення даватибуло нікому. Сестра Бонд, яка спершу керувалаАгатою, хоч і була першокласним професіоналомсвоєї справи, але не мала жодного терпіння і бажан-ня щось пояснювати своїм підопічним. СестраАндерсон, що прийшла їй на зміну, одразу поділиламолодших сестер на дві групи – ті, кого варто булонавчати, і ті, хто «був придатний лише для того, щобвизначити, чи кипить вода».

Одні із перших труднощів, з якими довелося зіт-кнутися Агаті і її колегам, були питання стерилізації.Більше тижня знадобилося їм, щоб розібратися утехнології приготування стерильних пов’язок відпо-відно до всіх вимог антисептики.

Якщо стосунки з медичними сестрами для май-бутньої письменниці були зрозумілими, то ставлен-ня до лікарів її з самого початку збентежило.Вихована в аристократичній родині, вона звикла,


що лікар приїжджає на запрошення, він користуєть-ся певною повагою і до його порад прислухаються,але він при цьому залишається просто другом сім’ї.«Ніщо в моєму попередньому житті не підготуваломене до того, що тепер я повинна падати передлікарем ниць і вклонятися йому». У шпиталі справдііснувала сувора ієрархія. Сестра повинна була без-заперечно виконувати всі накази, що передавалисяїй від лікаря, їй заборонялося розмовляти з ним інавіть передавати щось безпосередньо. Агата зга-дує, як одного разу все ж порушила правила, колиподала лікарю пінцет власноруч, а не через іншусестру, за що отримала догану.

У повсякденних клопотах спливав час. Пораненіпродовжували надходити прямо із окопів. Дівчатаміз багатих родин вперше довелося вичісувати їмвоші. Вперше вони стали свідками нападів правця.Вперше на їхніх руках помирали пацієнти… У своїхспогадах Агата пише: «Але минуло три тижні, і менівже здавалося, що я все життя тільки те й робила,що доглядала за солдатами». Сестра Міллер слідку-вала за правильністю записів у картках хворих, суп-роводжувала їх на рентген чи флюорографію, писа-ла листи для неписьменних тощо. Однак під часпершої операції, на якій вона була присутня, дівчинавтратила свідомість. Але згодом звикла і до цього.Агата не могла вже уявити своє життя без роботи вшпиталі. Вона працювала навіть у неділю. Колиодного разу подруга її матері дорікнула їй за відсут-ність вихідних, дівчина обурено вигукнула: «Як висобі це уявляєте? Хто промиє рани, викупає хворих,заправить ліжка і змінить пов'язки, якщо у неділюнікому буде працювати? Чи зможуть вони обійтисябез цього двадцять чотири години, як ви думаєте?»

Під час наступної зустрічі, що випала аж за тримісяці, Агата з Арчибальдом вирішили побратися.Уже не було тих умовностей, що заважали їм рані-ше, ніхто вже не зважав на статки чи нерухомістьнареченого і на посаг нареченої, вони навіть думкубатьків не запитали. В умовах війни, коли кожендень міг бути останнім днем життя, ніхто вже не роз-мірковував про такі, здавалося, другорядні речі.

Закохані вирушили на батьківщину Крісті вКлівтон, де обвінчалися у місцевій церкві напередодніРіздва 1914 р. Свідків знайшли на вулиці, нареченабула без весільної сукні, без квітів і навіть не встиглавмитися перед церемонією. Рідні Міллер, звісно ж,були шоковані: мало того, що Агата, забувши просвоє походження і виховання, мила підлогу в шпиталіі доглядала брудних солдат, так ще й знехтувала всімасвітськими умовностями щодо шлюбу!

Першу шлюбну ніч подружжя Крісті провело уготелі, після чого Арчибальд повернувся на фронт.Єдине, що засмучувало його, це те, що він моженезабаром залишити свою молоду дружину вдо-вою, можливо, навіть з дитиною на руках. Агата жповернулася до свого шпиталю.

Вона тепер звалася сестра Крісті і продовжува-ла наполегливо працювати, а виконувана роботащодалі більше їй подобалась. Вона звикла до заве-дених порядків, знала всіх співробітників, сама вжедопомагала новим стажеркам. Польовий шпитальперевели до Франції, тому сестрам уже не доводи-лося вичісувати вошей чи зривати нашвидку накла-дені пов'язки. Однак їхній шпиталь залишався й

надалі переповненим. Майбутня письменниця, хоч ібула заміжньою, жила вдома з матір’ю і староюбабусею, за якою доводилося доглядати у час, віль-ний від роботи в шпиталі.

У середині 1915 р. стало зрозуміло, що війнатриватиме ще не один рік. Арчибальд прийшов увідпустку, нагороджений трьома орденами. Черезхронічний синусит його перевели із льотчика назавідувача ангарами, що дало молодому подружжюнадію, що вони зустрінуть закінчення війни разом.

Незабаром Агата занедужала на грип і прохворі-ла цілий місяць. Коли вона повернулася до шпита-лю, там відкрили нове відділення – безкоштовнуаптеку, де їй запропонували місце. Аптека, на відмі-ну від чергувань у шпиталі, які тривали до десятоїгодини вечора, зачинялася о шостій, що дозволялоКрісті більше часу проводити вдома, доглядаючи забабусею. Але для того, щоб там працювати, потріб-но було скласти іспит з фармакології.

В «Автобіографії» письменниця так характери-зує зміни у своїй роботі: «Не можу сказати, що новадіяльність подобалася мені більше, ніж попередня.У мене, мабуть, було справжнє покликання – медич-ної сестри, і я була б щаслива на все життя залиши-тися нею. Однак спочатку нова робота видаласямені цікавою, тільки аж надто одноманітною, і язавжди розглядала її як тимчасову».

В Агати склалися надзвичайно приязні стосункиіз завідувачами. Айлін Морріс навчала її фармацев-тичній справі, і вона поступово набувала необхіднихзнань і вмінь. У ті часи в аптеках готували ліки само-стійно. Бували дні, коли покупці стояли чергами йаптекарям доводилося безупинно наповнюватибаночки, змішувати мазі і готувати найрізноманітні-ші примочки. Головним у праці фармацевта булодотримуватися чіткої пропорції – особливо це сто-сувалося отрути та наркотиків. Якщо ж ішлося проякість слабкі речовини, фармацевти з великим ста-жем роботи дозволяли собі трохи вільності, якповар-професіонал, що готує коронну страву безрецепту, «на око». Тому й не дивно було чути в аптеціу ті часи скарги від клієнтів, що минулого разу лікибули трохи іншого кольору чи солодші на смак.Агата Крісті пригадує, що в її університетській апте-ці покупці були надзвичайно прискіпливими досмаку чи кольору ліків, а деякі навіть просили інколидодати більше тієї чи іншої речовини в їхню суміш.

Сама ж Агата, як недосвідчений працівник,завжди дуже боялася помилитися у розрахункахабо припуститися помилки через неуважність.Інколи вона прокидалася вночі, непокоячись, чи незалишила десь отруту, чи не переплутала кришечкив ліках. Готові суміші забирав кур’єр рано-вранці,тому бувало, що вона кидалася серед ночі в аптеку,щоб запобігти фатальній помилці. У неї перед очимабули приклади, коли аптекарі з п’ятнадцятирічнимстажем і славою найбезпечніших працівників поми-лялися в дозі, що призводило до серйозних наслід-ків серед їх пацієнтів.

Готуючись до іспитів, майбутня королева детек-тивів проходила навчання в одного авторитетногомісцевого фармацевта. У ті часи в Англії використо-вувалися одразу дві системи вимірювання – англій-ська і метрична. Для складання іспиту необхіднобуло знати обидві. Місцеві лікарі користувалися


лише англійською, тоді як містер Р. (так називаєйого письменниця в своїх мемуарах) навчав Агатулише метричній системі. Тому завжди існуваланебезпека випадково завдати десятикратноїшкоди, переплутавши систему вимірювання. Саммістер Р., що був надзвичайно самовпевненим ініколи не помилявся, пояснюючи Крісті приготуван-ня свічок, зробив їх не одно- , а десятипроцентни-ми. Ці свічки призначалися для пацієнта. Помітившипомилку, учениця побоялася вказати на неї такомушанованому фармацевту. Тому вона зробилавигляд, що необачно впустила їх, ще й випадковорозтовкла ногою. Незабаром після цього вонауспішно склала іспит.

Працюючи в аптеці, майбутня письменниця зро-била цікаве спостереження, що в медицині, як і вбудь-якій іншій галузі, є своя мода. «Кожен профан,яким я себе вважала, наївно вірить, що лікар займа-ється пацієнтом суворо індивідуально, підбираєйому найбільш відповідний для нього засіб і, вихо-дячи з цього, виписує ліки певного складу в потріб-них дозах. Незабаром я помітила, що тонізуючі пре-парати лікаря Віттіка, лікаря Джеймса і лікаряВайнера не мають нічого спільного між собою інастільки ж не залежать від захворювання пацієнта,настільки залежать від лікаря. (…) Аптекарі і фарма-цевти доволі пихаті у ставленні до лікарів: у них тежє свій погляд. Вони можуть вважати, що рецепт ліка-ря Джеймса відмінний, не те що у лікаря Віттіка, але,звісно ж, будуть виконувати всі приписи».

У 1916 р. ввійшло в моду лікувати абсолютно всірани такою собі сумішшю доктора Біпа. Страждаливід такої «моди» в першу чергу фармацевти, які цюсуміш виготовляли. До складу входили вісмут ійодоформ на основі рідкого парафіну. Письменницяпригадує: «Запах йодоформу супроводжував менев аптеці, в трамваї, вдома, за обіднім столом і вліжку. Йодоформ просочувався в кожну клітинку,кінчики пальців, зап’ястя, руки, лікті, і не було жод-ної можливості його позбутися, скільки я не відми-валася. Щоб не травмувати цим запахом домашніх,я ходила обідати в комірку».

Наприкінці війни цей засіб раптово вийшов зужитку, бо йому на зміну прийшла інша, не меншефективна, суміш. А також почали широко викорис-товувати хлорку, до якої письменниця-фармацевтвідчувала ненависть до кінця життя. Де б вона нежила, якщо слуги застосовували миючі засоби зхлоркою, вона одразу лютувала, впадала у відчайвід характерного запаху і з криками «Тут не шпи-таль» примушувала слуг перемивати все гарячоюводою із содою. Агата Крісті була переконана, щовсі дезінфікуючі засоби шкідливі не лише для бакте-рій, а й для людини; мікроби настільки живучі, щослабкі знезаражувальні засоби їм не страшні, – томуповна чистота без всілякої дезінфекції у сто разівкраще за всілякі сумнівні засоби.

Саме в аптеці в Агати Крісті сформувався задумїї першого детективу «Таємничий злочин у Стайлсі».Часом, коли не було відвідувачів, вона залишалася узакладі наодинці зі своїми думками. «Можливо,тому що мене з усіх боків оточувала отрута, – прига-дує письменниця, – я вибрала смерть у результатіотруєння. Мені здалося, що в такому сюжеті закла-дені невичерпні можливості».

Місіс Крісті пропрацювала в аптеці два роки і, заїї власним зізнанням, відділення стало її другимдомом. Всі ці два роки вона не бачила свого чолові-ка Арчі. Та незабаром він приїхав у відпустку, а зго-дом отримав призначення в Лондон, у Міністерствовійськово-повітряних сил. Агата залишила аптеку іпереїхала з чоловіком до столиці, де вони оренду-вали маленьку квартирку. В «Автобіографії» читає-мо: «Війна тривала вже так довго – майже п’ятьроків, і я настільки звикла до свого способу життя:шпиталь – дім, що навіть уявити собі не могла нічогоіншого. Думка, що можна жити якось по-іншому,викликала у мене шок».

Оселившись із чоловіком, вона відвідувалакурси кулінарії, а також навчалася стенографії і бух-галтерії в комерційній школі. Одного разу вчительперервав урок й урочисто оголосив: «Війна закінчи-лась!». Письменниця так пригадує той святковийдень: «Я вийшла надвір абсолютно приголомшена. Ітут мене очікувало найнеймовірніше видовище.Всюди на вулицях танцювали жінки. Англійки ненадто схильні до вуличних танців, танцювати навулицях набагато більше притаманно Парижу іфранцуженкам. Але ось вони танцюють, ковзаютьбруківкою, навіть стрибають – якась оргія радості».

Коли у 1920 р. нарешті побачив світ (після того,як рукопис повернуло шість видавництв!) першийдетективний роман Агати Крісті – «Таємничий зло-чин у Стайлсі» – на нього вийшло декілька хорошихрецензій. Автору найбільше сподобався відгук у«Фармацевтичному журналі», де роман хвалили зате, що у ньому «правильно описується дія отрути, ане вигадуються деякі неіснуючі в природі речовини,які так часто з’являються на сторінках інших книг».«Міс Агата Крісті, – говорилося в рецензії, – своюсправу знає».

Всього у творах письменниці 83 злочини здійс-нено за допомогою отрути. На отруєнні базуютьсясюжети таких відомих її детективів, як «Вечірнійклуб "Вівторок"», «Трава смерті», «Корнуольськатаємниця», «Трагедія в трьох актах», «Печальнийкипарис», «Зернятко в кишені», «Вілла "Білий кінь"»,«Смерть у хмарах» та ін.

Незабаром Арчибальд покинув службу у вій-ськовому міністерстві і влаштувався у фінансовійсфері, прагнучи розбагатіти. Його дружина завагіт-ніла і 1919 року народила свою єдину донькуРозалінду. Для подружжя Крісті це були найкращічаси.

Стосовно свого фаху Агата зазначала: «Думаю,якщо б я не вийшла заміж, то після війни вступила бна курси сестер і стала б працювати у лікарні».Однак у повоєнний час стан речей змінився.

Письменниця пригадує, як у 1923 р. вонапотрапила у складне фінансове становище. Фраза"Я піду працювати" тоді б і в голову нікому з жінокне прийшла. «Під час війни можна було служити вжіночих допоміжних частинах – військово-повітря-них, сухопутних – або працювати на військовихзаводах і в шпиталях. Але то був тимчасовий стан;тепер для жінок не існувало роботи у міністер-ствах і закладах. Переповнені були і штати мага-зинів».

Отже, Агата Крісті так і залишалася домогоспо-даркою, єдиним джерелом власного прибутку для


якої стали гонорари за написані твори.Письменництво вона розглядала лише як хобі.

У міжвоєнний час у житті королеви детективусталося багато змін. Арчибальд покинув її зарадимолодої коханки, Агата тяжко пережила розлучен-ня, однак незабаром зустріла археолога МаксаМелловена (молодшого за неї на 14 років), за якоговийшла заміж у 1930 році. Вона супроводжувалайого під час розкопок, вивчала археологію, та прицьому не залишала своєї творчості і зажила славивідомої письменниці, незмінно випускаючи щорокуновий роман і кілька оповідань. Взявши прізвищедругого чоловіка – Мелловен, Агата продовжувалапідписувати свої книги прізвищем Крісті, щоб невтрачати читача.

У другому заміжжі письменниця була справдіщасливою. Вони з чоловіком оселилися у придба-ному маєтку Грінвей, утвердилися кожен у своїйгалузі. Однак почалася Друга світова війна. Максвступив на службу до військово-повітряних сил, аАгата – так само, як і 25 р. тому – знову повернуласядо медицини. Хоча вона могла спокійно собі жити убезпечному місці, 50-річна місіс Мелловен одразу жпісля оголошення війни поїхала до місцевої лікарні уТоркі і попросила дозволу працювати в аптеці, «щобосвіжити свої знання на випадок, якщо знадоблюсяпізніше». Прибуття поранених очікували незабаром ітому її прийняли. Письменниця констатує: «Восновному положення покращилося у порівнянні зчасами моєї молодості – з’явилося багато новихпігулок, таблеток, присипок, мазей і рідин іншихготових форм». За кілька днів Лондон почали бом-бардувати – у таких умовах вона і працювала весьчас.

Згодом Агата переїхала до багатоквартирногобудинку і почала працювати провізором в аптеці уні-верситетського коледжу. Там до неї ставилисядобре, і робота їй подобалася. За спогадами пись-менниці, вона була зайнята по горло: працювала влікарні два повних дні, три рази на тиждень – по пів-дня і раз на два тижні – зранку по суботах. Весьінший час місіс Мелловен писала.

Наприкінці війни більшість хворих вивезли зЛондона, залишивши лише амбулаторних пацієнтів.Агата так розповідає про особливості хворих під часнової війни: «Ми добре бачили, що нинішня війна –не те, що попередня, коли треба було надаватиекстрену допомогу пораненим, доставленим прямоз окопів. Тепер половина часу йшла на видачу вели-чезної кількості пілюль епілептикам – робота, звіс-но, необхідна, але тому, хто її виконував, не виста-чало так необхідного тоді відчуття причетності довійни». Намагаючись бути якомога більше корис-ною, письменниця спробувала влаштуватися аеро-фотографом у військову розвідку, але невдало. Їйделікатно пояснили: «Можливо, вам краще повер-нутися до своєї медичної діяльності?»

Згодом Агаті запропонували стати провізоромпри лікарі у Вендовері, вона навіть погодиласяпереїхати до села, але здійснити цей задум не вда-лося, оскільки незабаром повернувся з фронту їїчоловік Макс – вони не бачилися понад три роки.Війна закінчилася, і подружжя Мелловен поверну-лося до мирного життя.

Свою автобіографію письменниця закінчиласловами: «Дякую тобі, Господи, за моє хорошежиття і за всю ту любов, яка була мені подарована».

Справді, мемуари Агати Крісті дають змогу зауславленим класиком світової літератури побачитизвичайну жінку, часом слабку, часом – надзвичайносильну; жінку, яка мріяла стати оперною співачкою,кохала бідного льотчика, вміло керувала автомобі-лем, любила займатися серфінгом, погано кухова-рила, подорожувала одна на Східному експресі тафотографувала для чоловіка знайдену на розкопкахкераміку; жінку, яка забувши про всі умовності свогоаристократичного середовища, вивчала медицину івпродовж двох світових воєн, не лякаючись жоднихтруднощів, працювала в лікарнях та аптеках і пере-несла цей досвід у свої безсмертні твори.

Коротка бібліографія:публікації останніх років про життя

Агати Крісті1. Бадрак В. Выйти замуж за принца и сделать его коро-

лем. – К.: Брайт Стар Паблишинг, 2013. – 272 с. 2. Бадрак В. Стратегии гениальных женщин. – Харьков:

Фолио, 2007. – 447 с.3. Бушардо Ю. Агата Кристи как она есть / пер. с фр.

А.Васильевой. – М.: Радуга, 2001. – 240 с.4. Варьяш А. Другая жизнь Агаты Кристи // Караван исто-

рий. – 2003. – №7. – С.166–179.5. Величко Ф. Жизнь Агаты Кристи, или Сюжет для детек-

тива // Наука и религия. – 2002. – №2. – С.48–50.6. Гаков В. Первая леди детектива: Агата Кристи //

Деньги. – 2000. – №50. – С.91-96.7. Джаред К. Агата Кристи. 11 дней отсутствия. – М.:

РИПОЛ классик, 2012. – 139 с.8. Жилкина Л. Королева детектива. К 125-летию со дня

рождения Агаты Кристи // Приднепровская магистраль. –2015. – 11–17 сентября (№34). – С.8.

9. Костюкович А. Мужья Агаты // Натали. – 2002. – №5. –С.90.

10. Кристи А. Автобиография / пер. с анг. В.Чемберджи,И.Дорониной. – М.: Эксмо, 2008. – 800 с.

11. Морган Д. Агата Кристи / пер. с англ. С.Комсы. –Смоленск: Русич, 1999. – 512 с.

12. Надеждин Н. Агата Кристи «Никто не хотел убивать».– М.: Майор, 2008. – 192 с.

13. Немировский А. Леди исчезает в полночь: [жизнь и творчество Агаты Кристи] // Натали. – 2008. – № 11.– С.120–129.

14. Семашко И. Сто великих женщин. – М.: Вече, 2002. –576 с.

15. Томпсон Л. Агата Кристи. Английская тайна / пер. сангл. И.Дорониной. – М.: АСТ, 2010. – 610 с.

16. Третьякова Л. Жена археолога Макса [Агата Кристи]// Третьякова Л. Вечный идол: Новеллы о женских судьбах. –М.: Виконт-МВ, 2006. – С.395–409.

17. Холмс Д. Агата Кристи. Она написала убийство. – М.:Алгоритм, 2013. – 304 с.

18. Хэк Р. Герцогиня Смерти: Биография Агаты Кристи /пер. с англ. М.Макаровой. – М.: КоЛибри, Азбука-Аттикус,2011. – 480 с.

19. Цветов В. Агата Кристи // История. – 2003. – №27–28.– С.12–13.

20. Цимбаева Е. Агата Кристи. – М.: Молодая гвардия,2013. – 346 с. – (Жизнь замечательных людей. Малая серия.– Вып. 44).

Олена Тищенко, заступник директора

КУ «Обласна наукова медична бібліотека» ЗОР м. Запоріжжя

Учнівський фотоконкурс

«Ми зарубіжну літературу!»

Шановні вчителі та учні! Запрошуємо вас взяти участь у творчому фотоконкурсі «Ми любимо зарубіжну літературу!», який триватиме до 30 жовтня 2017 року!

Учасники конкурсу – учні 5-11 класів.

На конкурс приймаються світлини, які відповідають його назві та тематиці.Необхідно зробити влучні підписи під фото. Бажано також написати стислийкоментар до світлини, зазначивши, чому саме було обрано той чи той кадр.Учасниками фотоконкурсу можуть бути як один учень, так і команда з однокласниківразом із вчителем.

Кращі конкурсні роботи ми розміщуватимемо на сайті, на сторінці Фейсбук таобкладинках часопису.

Шановні вчителі, ви можете запропонувати своїм учням такі ідеї для фотосесії:фотопортрет в образі літературного героя із використанням елементів костюма,•

відповідного інтер’єру, атрибутів обраного персонажа;фото разом із улюбленою книжкою (на природі, в парку тощо);•фото в міській чи сільській бібліотеці, яку учень відвідує, або на фоні домашньої•

бібліотеки;фото разом із улюбленим учителем зарубіжної літератури;•під час екскурсії літературними місцями (в літературному музеї на фоні певної•

експозиції, біля пам’ятника (пам’ятної дошки) письменнику або поряд із пам’ятни-ком літературному героєві; на фоні будівлі, де перебував той чи інший пись-менник тощо);

Примітка: учасники можуть скористатися поданими ідеями або вигадати свою,яка, за умовою конкурсу, має бути обов’язково пов'язана із його назвою!

Учасник фотоконкурсу має заповнити анкету, у якій треба вказати прізвище, ім’я,повну назву школи та клас. Прохання до вчителів: стисло написати про захопленняучня (учениці). Шановні вчителі, не забудьте вказати своє прізвище, ім’я, по батько-ві, домашню адресу, контактний телефон. До листа треба додати відскановану кви-танцію про передплату на журнал «Зарубіжна література в школах України» на ІІ півріччя 2017 року.

Надсилайте учнівські роботи на електронну адресу редакції: [email protected]

Всі учасники конкурсу отримають сертифікати, вчителі – подяки, переможці –дипломи та подарунки.

Бажаємо творчого натхнення, позитивних емоцій, гарних світлин такреативних ідей! Вдалого вам літературного «фотополювання»!

Учасник фотоконкурсу «МИ ЛЮБИМО

ЗАРУБІЖНУ ЛІТЕРАТУРУ!»Лучко Олександр, учень 9-Б класу

Краматорської ЗОШ І-ІІІ ст. № 31 Вчитель: Лучко Вікторія

Фотосесія до творів А. де Сент-Екзюпері, Рея Бредбері, О.Генрі

Коментар автора до фотосесії: Чому я обрав твірРея Бредбері "Усмішка"? По-перше, я люблю фантастику.Звісно, коли Бредбері писав цей твір і змальовував тра-гічну картину атомної катастрофи і моральної деградаціїлюдства в 2061 році, це було далеке майбутнє. Але зараз,у 2017 році, я розумію, що 2061 рік - вже не за горами, іякщо наше молоде покоління не змінить своє ставленнядо навколишнього середовища, якщо буде лише руйну-вати, а не створювати, а також якщо ми не будемо боро-нити свою країну від загарбників, то у 2061 ми не матиме-мо грошей на каву з болотних ягід, а картини будуть існувати лише для того, щоб їх нищили. Я такого не хочу! Нам усім треба замислитися над майбутнім!

Ще одну серію світлин я присвятив новелі О.Генрі«Останній листок». Цей твір дарує віру в свої сили, віру вмайбутнє і в людей, які здатні на самопожертву зарадиіншої людини. Я маю на увазі художника Бермана, якийврятував Джонсі ціною свого життя.

Також я зробив фотосесію, присвячену казці-притчі“Маленький принц”, яка мені дуже подобається.

Documents

zl.kiev.ua€¦ · Радість, гарна іскро Божа! Несказанно любо нам Увійти, царице гожа, В твій пресвітлий дивний