zolota pektoral 9

Золота ПЕКТОРАЛЬЛІТЕРАТУРНО - МИСТЕЦЬКИЙ ТА ГРОМАДСЬКО - ПУБЛІЦИСТИЧНИЙ ЖУРНАЛ

ГОЛОВНИЙ РЕДАКТОРВолодимир Погорецький

РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ:Михайло Слабошпицький (Київ)Тарас Федюк (Київ)Євген Баран – заступник головногоредактора (Івано-Франківськ)Степан Сапеляк (Харків)Теодозія Зарівна (Київ)Ігор Павлюк (Львів)Василь Слапчук (Луцьк)Павло Гірник (Хмельницький)Степан Процюк (Івано-Франківськ)Богдан Бастюк (Тернопіль)Петро Сорока (Тернопіль)Борис Щавурський (Тернопіль)Маріанна Кіяновська (Львів)Ганна Костів-Гуска (Борщів)Йосип Свіжак – відповідальнийсекретар (ЧОРТКіВ)Наталя Пасічник (Тернопіль)Нестор Чир (Надвірна)

Свідоцтво про державну реєстраціюдрукованого засобу масовоїінформації ТР №456-56рвід 13 жовтня 2008 року

Адреса редакції:48500, м.Чортків,Тернопільська область,вул. Вітовського, 26тел.: (03552) 2-63-90; 8-097-28-85-035e-mail: [email protected]@rambler.ruсайт:zolotapektoral.at.ua

© Золота ПЕКТОРАЛЬ.2008.Всі права застережені

№ 1-2 (18-19) 2012

Видання літературно-мистецькогооб`єднання “Пектораль” ЗМІСТ

АКТУАЛЬНЕ ІНТЕРВ’ЮВіктор Баранов. “Не ми визначаємо місце кожного з нас в літературнійієрархії...” ... ......................................................................................................... 5Михайло Слабошпицький. “З віком усе бачиться скептичніше йіронічніше...” (розмовляв Володимир Погорецький)........................................ 9

ТЕМАЄвген Баран. Українська поезія передапокаліптичної доби:“Очікуючи Годо...”............................................................................................ 11

ПРОЗАМихайло Слабошпицький. Що записано в книгу життя.(Михайло Коцюбинський та інші); (уривки) ...................................................... 14Віктор Баранов. Квадрат гіпотенузи (уривок з повісті) ................................. 20Олександр Гижа. Малиновий подзвін .............................................................. 28Любко Дереш. Людина, яка ніколи не заздрила ................................................. 36Марина Павленко. Помста.............................................................................. 40Мар’яна Челецька. Солодке вино.................................................................. 48

В ГОСТЯХ У «ПЕКТОРАЛІ»Василь Махно: “Мистецтво - це боротьба з часом, собою, містом,вулицями, з ким завгодно...” (спілкувалася Наталя Лазука).............................. 61Валерій Шевчук: “...Я - чистої води модерніст” (розмовлялаМар’яна Барабаш)............................................................................................. 63

ПОЕЗІЯЛеонід Талалай. “Осіннє марива тремтіння...” ...............................................68Павло Вольвач. “Небо квітневі викреслюють птиці...”...................................71Маріанна Кіяновська. “Я та, що танцює” ..................................................... 77Анна Багряна. “Шовки магнолій” ..................................................................... 79Марія Шунь. “Перехрестя: бульвар Шевченка і американська вулиця”......... 82Альбіна Позднякова. “Хвилі дерев”................................................................ 86Юрій Завадський. “Між кам’яних долонь”.......................................................90

ДЕБЮТГриць Семенчук. “307 годин”....................................................................... 93Оксана Романів. “Мелодія вітру” .................................................................... 95

З ПЕРЕКЛАДІВЕрін Моуре. “Похвала воді” (переклад з англійської Альбіни Позднякової) ... 97

АФГАНСЬКИЙ АПОКАЛІПСИСВасиль Слапчук. “Специфіка військових почестей”...................................... 99Ігор Моісеєнко. “Сектор обстрілу - “АІСТИ”. ................................................ 108

ДРАМАТУРГІЯВалентин Корнієнко, Анатоль Перепадя. “Один сон на двох, або крах фірми МАНОХА і Ко”....................................................................... 113

ЕСЕЇСТИКАВасиль Махно. “Котилася торба”. Чортків.....................................................131Катерина Оніщук. Імітація любовного трикутника. Міст і міт......................139

ПОСТАТІЄвген Сверстюк. Один рік у долі Шевченка і долі України.............................142

КРИТИКА. РЕЦЕНЗІІЇ. ОГЛЯДИОлександр Стусенко. “За крок до Останніх Дверей” .................................... 145

МИСТЕЦТВОРіта Квач. “Палітра емоцій” Валентини Сімащук.... ...................................... .147

КРАЄЗНАВСТВООлександр Степаненко. Погляд крізь 70 років забуття:окремі факти та рефлекції… ................................................................................ 149

ДУХОВНІ ОБЕРЕГИо. Василь Погорецький. “Українська терниста дорога .................................. 153Степан Вовкодав. Храм Івана Матієшина...................................................158

ЛЕОНІД ТАЛАЛАЙ

* * *У засніженім сквері, як я,ловить сніг у долоні хлоп'я,і сміється до мене щасливо, -а на сміх окликається диво,мов з луною стояло на чатах,і душа, мов хлоп'я на санчатах.

І веселий здіймаючи крик,переповнені радістю втіхи,котять сніг на узвишшя сізіфи,де і мій височив сніговик.

Всі дороги й стежки замело,і замет підіймає крило,ловлять " котиків" вітами верби,і, як верби, ловлю я своє,доки сніг, доки дивом стаєвсе, до чого торкається небо.

5

АКТУАЛЬНЕ ІНТЕРВ’ Ю

Баранов Віктор Федорович - письменник, поет, прозаїк,перекладач. Народився 14 жовтня 1950 р. (с. КривушіКременчуцького р-ну Полтавської обл.). Закінчивфілологічний факультет Київського університету ім.Тараса Шевченка (1974). Працював на видавничій роботі.Обирався головою Київської організації Національноїспілки письменників України (2006, 2009 рр.). Нині - ГоловаНСПУ, головний редактор журналу "Київ", президентТовариства "Україна - Румунія". Заслужений діячмистецтв України. Лауреат мистецької премії "Київ"ім. Є.Плужника, премії ім. О.Гірника, міжнародних

літературних премій "Тріумф" та "Сад божественних

пісень" ім. Г.Сковороди, літературно-мистецької преміїім. М.Коцюбинського. Автор поетичних збірок"Народження полум'я" (1978), "У середу рано" (1981),"Жоржини в маминім саду" (1986), "Поворожи навранішній зорі" (2001), "Хата синьоока" (2005), книжок

повістей та оповідань "Переступаючи поріг" (1985),"Смуга біла, смуга чорна" (1988), сатиричного роману"Презент" (1989), романів "Притула" (2004), "Смертьпо-білому" (2005), "Не вір, не бійся, не проси" (2008),"Заплава" (2011), численних літературно-критичних,мистецтвознавчих, публіцистичних статей, перекладівтворів письменників Молдови та Румунії (М.Емінеску,Дж.Кошбук, Т.Аргезі, Л.Блага, Дж.Менюк, Н.Стенеску,А.Думбревяну, М.Сореску, Г.Вієру та ін.).

Володимир Погорецький: Пам'ятаю, ВіктореФедоровичу, три роки тому, на Львівськомукнижковому форумі, за столиком у котрійсь місцевійкнайпі (був тоді з нами і Володимир Панченко), ямав необережність сказати: " Наступнимкерівником письменницької спілки буде ВікторБаранов". Ви тоді відбулися мовчанням, але у вашихочах можна було прочитати, що до таких перемін усвоєму житті ви готові. Не жалкуєте, що дали згодуочолити Спілку?Віктор Баранов: Слово честі, не пригадую того

епізоду, якому тоді не надав значення. Але сталосяте, що ви, пане Володимире, передбачили. Теперпізно жалкувати, бо коли мене обрала

письменницька громада, то треба виправдовуватидовір'я. Хвалити Бога, у нас підібрався дружний інадзвичайно креативний гурт однодумців. Намвдалося перемогти на з'їздівських виборах і мизнаємо, задля чого прийшли до влади. Сьогодні вжезроблено перші кроки, вони свідчать, що літературнежиття оживає, до нас пішла молодь, у Спілціз'являються письменники, яких тут не бачили рокамий десятиліттями. Ми відчули невдаваний інтерес збоку газет, журналів, радіо й телебачення. Одне слово,почалося реальне розвінчення міфу про те, що НСПУє пережитком радянських часів, що вона вичерпаласебе в сучасних умовах.

- В. П.: В одному із своїх недавніх інтерв'ю вистверджували: " НСПУ перестала бути творчоюорганізацією, з неї давно пішла література". Якповернути її у Спілку?

- В. Б.: А вона вже вертається! Це як річка, здатнасамочищуватися; не треба лиш їй у цьому заважати.Кілька прекрасно проведених творчих вечорів, кількапідтриманих секретаріатом ідей щодо організаціїлітературного життя, відкритість і прозорість Спілкидля всіх поколінь письменників, читачів, служителівінших муз, повернутий у стіни НСПУ духтовариськості, демократизму, творчої змагальності,підтримки всього талановитого - як бачите, це неякісь особливі секрети чи наші новітні винаходи. Інам повірили! Бо, очевидно, побачили, що миприйшли не на переділ майна, а задля поверненняСпілці її колишнього суспільного авторитету, задлязадоволення фахових письменницьких інтересів ісоціального захисту членів Спілки. А якраз цього тутдосі й бракувало.

- В. П.: Якою вам бачиться співпраця, якщо такаможлива, між оточенням Президента України таНСПУ?

- В. Б.: Радше говорити не про оточенняПрезидента, а про державну владу, з якою потрібноналагоджувати нормальний діалог. Так сталося, щоу нас - інтелектуальний і творчий потенціал, зате увлади - фінанси й матеріальні ресурси. Це не моїслова, я почув їх під час засідання Конгресуукраїнської інтелігенції з уст представникаАдміністрації Президента України. Наше завдання -знайти прийнятний для обох сторін спосібпродуктивного поєднання двох означених начал.Влада й письменник мусять говорити однією мовою- мовою служіння інтересам народу, нації, країни.Нині чується багато нарікань на владу. Лунають навітьзаклики не йти з нею на будь-який контакт, бо вона,мовляв, антинародна й антидержавна. І водноразнаводяться факти: на Прикарпатті місцева владавиділяє з обласного бюджету понад 800 тисяч гривеньна потреби книговидання, на Волині - понад 600 тисяч,і так далі. Хіба розумно відмовлятися від такогоспівробітництва? Навпаки, потрібно переконуватидержавне чиновництво, що воно ще недосить дбаєпро духовні запити людей, що краще віднайти гроші

ВІКТОР БАРАНОВ: “Не мивизначаємо місце кожного з нас

у літературній ієрархії...”

ВІКТОР БАРАНОВ “НЕ МИ ВИЗНАЧАЄМО...”

6

на літературу, культуру, мистецтво, ніж "заощадити"на цьому сьогодні, дати вирости кільком бездуховнимпоколінням, а потім витрачати величезні кошти натюрми, міліцію, прокуратуру, суди.

- В. П.: Яких якісних змін варто чекати рядовимчленам НСПУ від нового керівника?

- В. Б.: А навіщо чекати? Треба зрозуміти однупросту істину: Спілка є такою, якими є її члени. Небільше й не менше. Останнім передз'їздівським часомбагато говорилося про фактичну узурпацію владитодішнім очільником НСПУ. Але ж ніхто нескасовував відомого фізичного закону про силу діїта протидії. Попереднє керівництво робило із Спілкоюстільки й такою мірою, скільки це йому дозволялався письменницька громада й кожен спілчанинзокрема. Дозволяла своїм небажанням занурюватисяв господарсько-фінансові питання, а часом іпасивною відстороненістю, байдужістю, надмірноюдовірливістю до керманичів, котрі з того користалисясамозабутньо, безоглядно й безкарно.І якщо сьогодні спілчани бажають якісних змін, то

мусять самі заявити, яких саме й задля чого. Так, нашакоманда виступила на з'їзді з чіткою і зрозумілоюпрограмою дій, від реалізації яких залежить подальшадоля Спілки. Але ж втілювати їх треба гуртом! Жоденсекретаріат, жодна президія не потягне сама нашогоспілчанського плуга. Розумію побратимів старшогопокоління - їхню втому, меншу активність(пригадується єсенінське "я теперь скромнее стал вжеланьях", або з Лесі: "Коли втомлюся я життямщоденним..."). Старші мають право на спокій. Отожробимо ставку на молодь. Вона вже відчула увагу досебе й відгукнулася.Сподіваємося знайти порозуміння з тими

письменниками, які свого часу вийшли з НСПУ,створили свої літературні структури або залишилися"вольними художниками". Чимало літераторівігнорували Спілку через суто особисте неприйняттяпорядків, запроваджених попереднім керівництвом;нині вони готові до співпраці, бажають отриматичленський квиток.Звісно, є речі, які Спілка повинна взяти на свої

плечі, а її керівники виступити своєрідними, як нинімодно казати, менеджерами. За розподіломобов'язків у секретаріаті організацією творчих питаньзаймаються Михайло Слабошпицький і СергійПантюк. Любов Голота напрацьовує програмусоціального захисту письмеників. Дмитро Іванов таГригорій Гусейнов опікуються літературно-художньою періодикою та книговиданням - цепроблема надзвичайної ваги, адже йдеться простворення можливості для письменника бутинадрукованим, виданим і прочитаним. МихайлоКаменюк і Володимир Барна працюють з обласнимиорганізаціями. За Михайлом Шевченком - блокгосподарчих справ. Члени Президії Сергій Грабар іВолодимир Даниленко взялися за просуванняукраїнської літератури в Європу, у світ. Є й іншіперспективні напрямки діяльності НСПУ. Протевсьому своя черга.

- В. П.: Як би ви могли схарактеризувати сучаснийлітературний процес в Україні?

- В. Б.: Як стихійний ринок, де повно краму ідобротного, й дешевого, де криклива реклама незавжди відповідальна за істинну якість товару, де часвід часу з'являються наперсточники й "розводять"наївну частину публіки і де (увага!) важко знайтирозпорядника всього цього величезного, різноликогогосподарства. Безперечно, сучасний літпроцеснабагато цікавіший, ніж за часів соціалістичногореалізму. З іншого боку - до його творення беретьсянині всяк, хто вміє писати й скласти з кількох слівсяке-таке речення, а з кількох речень стулити сякий-такий сюжет. Різниця в класі між майстрами тасіромами-ремісниками ніколи ще не була такоюразючо великою, як сьогодні. Це завдає літпроцесовіприкрощів і загрозливої шкоди.Власне, не йдеться про те, щоб ним хтось керував

чи його спрямовував. Ідеться про виробленнясистеми сприйняття його результатів тими, до коговін звернений. Сприйняття адекватне, аналітичне,послідовне й постійне. Прикро, але Спілка досі непереймалася цим комплексом питань і зрештоюпостала перед загрозою опинитися на узбіччі самоголітпроцесу. Звісно, вона неспроможна охопитиувагою всіх його учасників (часи такого їїмонопольного права, на щастя, минули), і все-такиактивно себе в ньому позиціонувати - її прямийобов'язок.

- В. П.: Маєте якийсь свій рецепт, аби позбутисясірого баласту, що зараз є в НСПУ? Мова прографоманів, які мешкають і в Києві, і в Тернополі,і в Донецьку... Окремі словоносці, творчість яких,хоч як прикро визнавати, є сумнівної якості, навітьочолюють окремі обласні письменницькіорганізації.

- В. Б.: Не треба боятися графоманів! Вони існуютьвідтоді, відколи існує література. Мені подобається,як слово "графоман" тлумачив Лермонтов. ЗаМихайлом Юрійовичем, це людина, котра не можеспокійно дивитися на чистий аркуш паперу; їйнеодмінно треба його помережити словами,заповнити текстом. Отож маємо не воювати зхалтурниками (а вони справді трапляються й середчленів НСПУ), а доносити до суспільної свідомостіінформацію про кращі, вершинні здобуткиукраїнської літератури, створити культ доброїкнижки, "розтиражувати" серед найширшихчитацьких кіл імена й твори, якими маємо підставипишатися, виходити на міжнародні обшири, робитиїх предметом постійної уваги й роботи сотень тисячлюдських душ.А що стосується "словоносців", то тут я готовий з

вами посперечатися. По-перше, на керівні посади вобластях їх обирають самі письменники. Практикапризначень за "рекомендацією" владних структурдавно почила в Бозі. По-друге, обираються не, грубокажучи, "письменник номер один обласногомасштабу", а людина з хистом організатора,менеджера. Нарешті, по-третє: не ми визначаємо


7

місце кожного з нас у літературній ієрархії - визначаєчас. Банально, але іншого рецепту не дано.

- В. П.: Як бути з тими письменниками, котрі завиступи проти методів керівництва Яворівського йнаближених до нього опинилися поза межамиСпілки? Всім добре відома подібна історія зГалиною Тарасюк, Олександром Михайлютою... Чибудуть вони поновлені серед членів НСПУ?

- В. Б.: Коли із Спілки виключали Галину Тарасюк,ми з Михайлом Слабошпицьким, Любов'ю Голотоюі Павлом Мовчаном категорично були проти. Їхприймали за талант, а позбавили членського квиткаіз смішним формулюванням: за аморальні дії.Знайшли таку зачіпку в Статуті, бо інших причинпросто не існувало. Моя позиція відома: виключенняз НСПУ за схемою, застосованою щодо Тарасюк,Михайлюти, інших письменників, є прикладомідеологічних репресій. Це ганьба для Спілки! Хтосьпорахував, що в останнє десятиліття фактів такоїрозправи було більше, ніж за пріснопам'ятноїсусловщини-брежнєвщини. Але найбільше менеобурює те, що ці виключення здійснювалисяпідняттям рук витвореної Яворівським "агреситвно-слухняної більшості" в попередньому складі президії!Як же треба не поважати себе, дати себе зазомбуватичи й купитися обіцянками та подачками, щоб сліповиконувати волю керівника! Та й, власне кажучи, неповинно бути в нашій Спілці одноосібного керівника,чинуші-начальника! Мусять бути посадові особи,найняті письменницькою громадою для виконаннястатутних завдань.З таким підходом до справ можна було змінити

владу ще в травні 2009 року, коли над майном Спілкище не зав'язався такий, як сьогодні, тугий вузолпроблем. Але ж ні - тоді рада НСПУ теж показаласвій агресивно-слухняний "характер"! Втрачено непросто два з половиною роки - втрачено шансзберегти майно в повному обсязі. Хто за цевідповість? Невже тільки тодішнє найвищекерівництво?Галину Тарасюк поновив у Спілці VI з'їзд відкритим

прямим голосуванням. Решту відлучених будемопоновлювати персонально. Є процедурні норми і їхтреба дотримуватися.

- В. П.: У вас багато написаних книжок. Зрозуміло,кожна по-своєму дорога. Але яка все-таки ближчадо серця?

- В. Б.: Написаний і виданий книжкою твір тобі вжене належить. Через нього треба переступити і йтидалі, щоб він тебе не тримав. Ніколи й гадки не мавповертатися до написаного й щось у ньомудоробляти, вдосконалювати, навіть якщо й бачу якісьпрорахунки. Кличуть інші задуми, нові сюжети - абитільки встигав реалізувати. А часу, на прикрість, вічнобракує.Є щось у літературній творчості від любовного

захоплення. Об'єкт уваги вабить тебе й притягує, докилишається загадковим, непізнаним. Таким дляписьменника є свіжий задум, з яким лягаєш спати і

прокидаєшся. Павло Загребельний вважав цей етапроботи над новим твором найсолодшим.А з-поміж виданих книжок маю особливий

сентимент до "Притули": з цього невеличкогороману я власне й почався як прозаїк, що привернувувагу читачів, критики, громадськості. "Притулу"перекладено на вірменську й російську мови,відзначено кількома преміями.

- В. П.: Що для вас є творчість - сповідь душі,молитва, зброя?

- В. Б.: Ні перше, ні друге, ні третє. Творчість длямене - сповнення призначення, з яким Господьпустив мене в цей світ. Маю гріх, бо через силу-силенну обставин не зробив творчість єдиною інайголовнішою справою всього життя, адже не всезалежить від мене й мого бажання. Твердопереконаний: крім мене ніхто не напише того, щомушу написати я. І ще одне переконання: длясповнення призначення кожному відведено свій час.Мене вразила історія Миколи Даниловича Руденка.Він почав роботу над підсумковою (як виявилосязгодом) книгою свого життя, проте різко впав зір. Іраптом зір вернувся! Без ліків, без операцій. А щойноу книзі дописалося останнє речення, як на другийдень Микола Данилович перестав бачити остаточно.Отож будьмо свідомі свого земного призначення.

- В. П.: Хто із сучасних письменників близькийвам по духу?

- В. Б.: Поняття "сучасний письменник" доволіумовне. Минулого року, з величезним часовимзапізненням, я прочитав роман Меші Селімовича"Дервіш і смерть". Дивовижний твір! Мене, людинуз XXI століття, він потряс таким сучасним поглядомна світ, людину в ньому й природу її духовногострижня, осердя, якого я не знаходжу в багатьохроманах сьогоднішніх авторів. "Дервіш і смерть"вийшов уперше 1966 року. Як я можу сказати, що це- твір з минулого століття, узагалі з минулого?Так само зі мною надзвичайно сучасні "Історія

міста Глупова" Салтикова-Щедріна, Гашеків Швейк,блискучий психологічний роман Валерія Шевчука"На полі смиренному", незаслужено забутийсуспільною неувагою, а ще "Стигма" Валерія Гужви,"Місто" Валер'яна Підмогильного, "Два тижні вчужому місті" Ірвіна Шоу, "Ніч лагідна"Фіцджеральда, "Сага про Форсайтів" Голсуорсі, "Покому подзвін" Гемінгвея, "Габріела" Жоржі Амаду...Яке щастя, що цей перелік можна продовжуватипрактично до нескінченності!Сучасність - не в темі, прив'язаній до епохи. Вона -

в тому стані моєї душі, на який налаштовує її той чиінший письменник, твір.

- В. П.: Що заважає чи сприяє вашій творчійроботі?

- В. Б.: Заважає цілий комплекс обставин. Якбиназвати все, що перешкоджає творчості, то можнавзагалі не сідати до столу. Я пишу не завдякиобставинам, а всупереч їм. Це своєрідне подолання


8

неподоланного. Очевидно, сьогодні рідко хто зукраїнських письменників має таку розкіш, як моречасу і сприятливі побутові умови. Але гірше, коливсе це є, а кляте натхнення не приходить. У менетворчий процес на стадії обдумування триваєпостійно. Не все переходить на папір. Може, й добре,що не все, а тільки найважливіше, вистраждане.

- В. П.: Ви протягом багатьох літ редагуєте журнал" Київ". Що можете сказати про своє видання? Яквиживає журнал сьогодні? Чи можутьрозраховувати на фінансову підтримку з бокуСпілки письменників бодай окремі журнали, хоча бта сама " Золота ПЕКТОРАЛЬ"?

- В. Б.: Є журнали, співзасновником яких виступаєНСПУ. Вона мусить опікуватися ними найперше.Щодо інших потрібно створити сприятливий клімат збоку державної та місцевої влади. Маємоусвідомлювати, що влада поки що надто далека відозначеної проблеми. До всього, маємо читачів, алене маємо надійних передплатників, готових зробитисвої інвестиції в наші журнальні проекти. Це - питання,якщо хочете, патріотизму. Колись українськаінтелігенція вважала за свій патріотичний обов'язокпідтримувати українську періодику передплатою.Нині такої традиції просто не існує. Чи багато тих, хтоцікавиться літературними журналами, в середовищінауковців, лікарів, учителів і викладачів, військових,не кажучи вже про бізнесменів? Даються взнакиперекоси й "чорні дірки" в гуманітарній сфері.Гуманітарна політика в Україні практично відсутня.Отак і "Київ": він не в кращому й не гіршому

становищі, ніж інші товсті журнали. Тримається наентузіазмі головного редактора та його особистихзв'язках. А це - зона підвищеного ризику для видання.Однак іншого поки що не дано.

- В. П.: Вікторе Федоровичу, розкажіть про себе,родину...

- В. Б.: Якщо заходити здалеку, то почну з бабусі(маминої матері) Марії Петрівни Горіславець. Воназ давнього козацького полтавського роду, частонаголошувала: "Ми ніколи не були кріпаками, ми звільних козаків!" Прожила понад сто років. Її чоловік,а мій дід Василь Іванович, відслужив у царській армії25 років, вони побралися й народили дванадцятеродітей, шістьох забрали хвороби, з-поміж рештишістьох моя мама була найстаршою. Дід мого батька- Баранов Яків - родом із Смоленщини, бувсплавником лісу по Дніпру й оселився підКременчуком, у них з дружиною Олександрою тежбула численна сім'я. Добре пам'ятаю своїх багатьохтіток і дядьків, вони часто приходили до нашої хати вгості, мама вічно щось пекла, варила, смажила,обдаровувала ще гарячими, щойно вийнятими з печіпиріжками і рідню, й працівниць пошти та медпунктучерез дорогу. У тата й мами нас було шестеро, я -наймолодший, старші рано навчили мене читати, іщедо школи я вже був записаний у сільську бібліотеку,школу закінчив із золотою медаллю, а за університетмаю диплом з відзнакою. Дружина в мене ЛідіяПетрівна (як у Тичини), з нею ми виховали двох синів,нині бавимо онука Лук'янчика, і він теж у віці дочотирьох років уже читає. А коли хоче, щоб я йогопопідкидав, просить: "Мошулє Вітя, арунке ме-н чер"("Дідусю, підкинь мене в небо"). Це я вчу йогорумунської мови.

- В. П.: Ваші творчі задуми і плани на майбутнє?- В. Б.: Планове господарство - прерогатива

соціалізму, а він відійшов. Життя саме сплановує,підказує, підкидає проблеми. Знаєте, чим щасливийписьменник? У нього немає виходу на пенсію! Отождоки живу - писатиму.

Спілкувався Володимир Погорецький


Валентина Сімащук. Балаклава. Зимова набережна. Полотно, олія, 2008 р.

9

Михайло Слабошпицький:" З віком усе бачиться

скептичніше й іронічніше…"

Михайло Федотович Слабошпицький - лауреатНаціональної премії України імені ТарасаШевченка. Український прозаїк , критик ,літературознавець, публіцист, громадський діяч,виконавчий директор Ліги українських меценатів,директор видавництва "Ярославів Вал".Співголова координаційної ради Міжнародногоконкурсу знавців української мови імені ПетраЯцика, секретар ради Національної Спілкиписьменників України. Автор понад трьох десятківкнижок для дітей та юнацтва, прози, публіцистикий літературної критики. Лауреат Літературнихпремій імені Лесі Українки, Олександра Білецького,імені Олени Пчілки, імені Братів Лепких, лауреатлітературної премії "Берег надії" ім. ВасиляСимоненка, лауреат літературної премії "Звукпавутинки" ім . Віктора Близнеця , лауреатлітературних премій ім. Михайла Коцюбинськогота імені Івана Багряного. Найвідоміші його твори:роман-есе "Марія Башкирцева", роман-колаж"Никифор Дровняк із Криниці", роман-біографія"Поет із пекла (Тодось Осьмачка)", біографічнаповість "Українець, який відмовився бути бідним,Петро Яцик", збірка біографічних нарисів "Незагублена українська людина". Особливоїпопулярності набула його книжка художніхоповідей з національної історії "З голосу нашоїКліо".

Володимир Погорецький: Михайле Федотовичу,обрання головою Національної Спілкиписьменників України Віктора Баранова, якогоВи активно підтримували, принесе рядовимчленам спілки якісь привілеї?Михайло Слабошпицький: Я не вірю в те, що зміна

голови Спілки "принесе рядовим членам спілки якісьпривілеї". Так не було - і, ясна річ, не буде ніколи.Можливості керівника спілки хто зна в скільки разівменші, аніж можливості, скажімо, президента чипрем 'єр-міністра, які могли б забезпечитиписьменникам якісь привілеї. Зміна голови - а разоміз ним і "команди" - це сигнал до принципового"перезавантаження" спілки, зміни її алгоритму.Тільки це може порятувати спілку, яка переживаєглибоку стагнацію і деградацію. Ніхто збоку не прийденам на допомогу. Тільки ми самі, кардинальнозмінивши багато чого в сценарії функціонування

спілки, а особливо ж у стилі керівництва нею та встосунках очільників її з обласними організаціями тарядовими членами, можемо сподіватися на якісьпозитивні зміни. На те, що спілка почне виконуватисвою місію, а місія ця передовсім - соціальний захистписьменника, відстоювання його корпоративнихінтересів у суспільстві та пропаганда його творів.

Віктор Баранов та його "команда" запропонувалипрограму, в якій виразно звучать ось ці акценти. Те,чого не було в "команді" Яворівського, при якомуспілку було перетворено в клуб по обслуговуваннюнародного депутата Яворівського, якому просто небуло часу перейматися якимись спілчанськимипроблемами. Він подеколи з'являвся в спілці назасіданні президії, ради чи секретаріату, але це -формальність. Замість постійно опікуватися всімарутинними проблемами він передоручив усе цесвоїм заступникам , які теж не надто себе тимпереобтяжували.В. П.: На Вашу думку в керівництво спілки

сьогодні увійшли " свої" люди, за авторитет якихпотім можна буде не червоніти?

М. С.: Знаю, що серед живих людей абсолютнихідеалів немає. Я також не зважаю на те, що хто й накого говорить. Можу лише в окремих випадкахзважити на думку тільки поодиноких - близьких менілюдей, - яким я довіряю. Але загалом покладаюсятільки на свою думку, бо вже неоднораз був введенийв оману, коли слухав чиїсь оцінки. Час покаже, чиправильно зробив Віктор Баранов, запросивши досекретаріату того чи іншого письменника. А що таке"свої" люди, не знаю. Якщо брати до уваги те, щокожен із секретарів зарекомендував себе вмілиморганізатором із менеджерськими здібностями, тотак, вони - "свої". За кожним із секретарів - успіх уякійсь справі.

Скажімо, Гусейнов придумав часопис "Кур 'єрКривбасу" й умудряється видавати його в той час,коли давно збанкрутували десятки амбітних проектів.А справа Гусейнова - живе. Сергій Пантюкзарекомендував себе як організатор низкиоригінальних літературних акцій. ВолодимирШовкошитний - визнаний як ініціатор створенняміжнародного союзу "Чорнобиль" і його вмілийкерівник. За мною - Ліга українських меценатів,конкурс з української мови імені Петра Яцика івидавництво "Ярославів Вал". Знані та добріорганізатори й Дмитро Іванов, Михайло Каменюк таМихайло Шевченко...В. П.: Як думаєте новий голова НСПУ, який ще

завідує журнальним господарством на київськихтеренах, не дасть закритися часописам, які вжедобре зарекомендували себе в Україні? Маю наувазі " Золоту ПЕКТОРАЛЬ", а запитання адресуюВам, як члену редколегії цього журналу.

М. С.: Уже на першому секретаріаті Спілки йшлосяпро літературні журнали. Вирішено, що ГригорійГусейнов заопікується проектом підтримкилітературних часописів. Звичайно ж, "ЗолотаПектораль" справді дорога нам. Це видання, в якомуоприлюднюються справді якісні тексти.В. П.: Видавництво "Ярославів Вал" випустило

у світ найбільше творів сучасних українськихписьменників серед усіх видавництв. Це

громадянський обов 'язок Михайла

Слабошпицького?

МИХАЙЛО СЛАБОШПИЦЬКИЙ “З ВІКОМ УСЕ...”

10

М. С.: "Ярославів Вал" я й задумував саме яквидавництво, котре головним чином випускатиметвори сучасних письменників. Але - тільки справдідобрі твори. Нас атакують із усіх боків: надрукуйтемою книжку, я добре заплачу. Але ми стоїмо насвоєму: не треба нам ваших грошей. Купити правовидання в "Ярославовому Валу" не можна. Нашбренд не продається. Ми відразу поставили напевному рівні планку вимог і не опускаємося нижченеї. Нині в нас на виході книжки Григора Тютюнника"Бути письменником", Михайла Бриниха "Хліб зхрящами", "Козацький роман" Лесі Гончар таРуслана Найди, "Приміщення для електроннихрозваг" Юрія Щербака, мій роман "Що записано вкнигу життя (Михайло Коцюбинський та інші)" та щедва десятки авторів, яких ми запланували видати донаступного Форуму видавців у Львові.В. П.: Конкурс української мови ім. Яцика

називається міжнародним через те, що в нього єспонсори з інших країн? Відчуваєте Ви, МихайлеФедотовичу, підтримку/сприяння нашихурядовців до проведення такого важливогозаходу?М. С .: Конкурс імені Яцика не випадково

називається міжнародним - у ньому, крім школярівта студентів з України, беруть участь представникимайже трьох десятків країн. Це дорогоцінний прикладукраїнської солідарності. Ми проводимо вжедванадцятий мовний марафон. За цей час по-різномускладалися наші стосунки з владою. Нас то непоганопідтримувало міністерство освіти, то намагалосязовсім "закопати" конкурс, як це було торік, колиДмитро Табачник брутально торпедувавпатріотичний мовний турнір. А коли в нього невийшло знищити цей марафон, він спробувавмаргіналізувати його. Тепер ми знайшли спільнумову з адміністрацією Президента, яка надала нампідтримку, осмикнувши Табачника.В. П.: Банальне питання: розкажіть, як ви

стали письменником?М. С.: Скільки себе пам'ятаю, мені хотілося бути

письменником. Писав і писав. І дописався до Спілкиписьменників. Але якщо говорити серйозно, то меніздається, що людину веде в літературу прекраснаілюзія, що вона знає те, чого не знають інші. От самез бажання виділитися тим і починається письменник.А все решта - подробиці. Інколи справді істотні, тавсе ж - лише подробиці.В. П.: Чи є у вас улюблена книга серед написаних

Вами і чому?М. С.: Кожна книжка чимось важлива, дорога чи

прикметна для автора. Кожна, по своєму, для ньогоетапна. "Марія Башкирцева" для мене дорога, бо неюя прийшов у прозу. Всі мої дитячі книжки (а їх півторадесятка), може, найдорожчі мені, бо вони пов'язані змоїми дітьми (я писав для них)."Поет із пекла" принісмені Шевченківську премію. Я був би нещирим, якбиказав, що індиферентно ставлюся до цього факту.Адже це професійне визнання. "Українець - якийвідмовився бути бідним" - цілий життєвий етап дляавтора, який освоїв Яцикову науку ділового стилюжиття та менеджменту.В. П.: Творчість кого з сучасних письменників

Вам подобається найбільше?

М. С.: Мені цікаві всі талановиті люди. Я намагаюсячитати майже всіх. Звичайно, не встигаюперечитуватиме все талановите, але прагну нікогоне пропустити. Ось тільки найяскравіші читацьківраження останнього року: "Чорний Ворон" Шкляра,"Час смертохристів" Щербака, "Спроба жити"Валерія Гужви, "Вічник" та "Лис у винограднику"Мирослава Дочинця, "Заплава" Віктора Баранова,"Небо несповідане" Надії Степули, поетичні книжкиВолодимира Базилевського, Теодозії Зарівної, ІриниЖиленко, Павла Вольвача, Івана Андрусяка, СофіїМайданської...Це тільки перші імена, які відразу спали мені на

пам'ять. Повірте, я можу називати ще десятки імен ітворів, які справили на мене враження. Сьогодні мимаємо таку літературу, якої не мали ніколи. Я вжеказав; якби ми мали таких політиків, як маємописьменників, то Україна диктувала б свою політикувсьому світові. Але дивна закономірність: у наснароджуються видатні митці, але не народжуютьсявидатні політики, а особливо ж - видатні державнідіячі. Все якийсь комічний дріб'язок, гротескнікарлики, що уявляють себе гуліверами.В. П.: Ви активно спілкуєтесь зі своїми

читачами, письменниками, видавцями. МихайлоСлабошпицький своєю подвижницькою працею,кипучою енергією, даруйте, непосидючістю,нагадує мені світлої пам' яті ВячеславаЧорновола. Не втомились, скажіть чесно, відтакого способу життя?

М. С.: Кожна людина обирає собі ритм життя.Звичайно, тут вирішальне значення має їїтемперамент, любов чи нелюбов до праці, а також їїбезкомпромісні вимоги до себе. Життя дається намяк дорогоцінний шанс робити те, що ти вважаєшнайважливішим для себе. Один бачить це якможливість пити-гуляти, другий як красти й ближніхта дальніх дурити, третій тремтить над своєюколекцією мистецьких шедеврів чи тварин білогокольору (читав я й про таку пристрасть), четвертийще щось. Сковорода називав "сродне діло", якимможе бути щаслива людина. От і я мав щастя зі своїм"сродним ділом". А при ньому й життєва втома невідчувається.В. П.: Якими мистецькими стандартами ви

керуєтеся у роботі?М. С.: Оскільки я багато читаю, то не гублю звички

аналізувати себе, порівнювати літературні твори,живопис, кіно. Здається, мої критерії не тільки непадають, а навпаки - зростають. Бо з віком усебачиться скептичніше й іронічніше. Тепер, бува, гетьіндиферентно ставишся до того, що могло замолодузахоплювати. Очевидно, таке переживає чи не кожналюдина. Це - не критицизм і всевідгетьковуваннямолодості, які бувають від незнання й безмежної віриу свою всеможність. Це вже від супротивного - відтого, що ти тепер багато знаєш, багато бачив і значнобільше розумієш. Отакий привілей - мовби плата запрожиті тобою роки зі "сродним ділом".

Розмовляв Володимир Погорецький

МИХАЙЛО СЛАБОШПИЦЬКИЙ “З ВІКОМ УСЕ...”

11

ТЕМА

ЄВГЕН БАРАН

Українська поезіяпередапокаліптичної доби:

“Очікуючи Годо...”

Виступ на VI з’ їзді письменників України 17жовтня 2011 року

Володимир. - Почекаємо, що він нам скаже.Естрагон. - Хто?

Володимир. - Годо.Естрагон. - Ну ось.

Володимир. - Почекаємо, поки не визначитьсянаша доля.

Самуель Бекет. Очікуючи Годо

Говорити у 15-тихвилинному виступі про здобуткиі втрати української поезії в міжсезонний період 2006-2011 років, який вже давно не є посттоталітарним, атаки відразливо олігархічним, і спробувати окреслититенденції, пошуки, постаті, - справа не те, щоневдячна, вона нереальна в самому задумі.Найголовніша причина - ми й досі живемо і творимов герметичних мікросередовищах, які майже неконтактують між собою, не дивлячись на можливостіінтернетівських соціальних мереж та різноманітнихлітературних інтернетресурсів. Тим більше, що наукраїнських теренах ми маємо таких фактично два:"ЛітАкцент" та "Буквоїд". Не беру до увагиаматорські літературні сайти, яких досить, абисклалася думка про розгорнуту сітку літературногодіалогу.Так само із ЗМІ. З газет маємо їх фактично дві:

"Літературна Україна" та "Українська літературнагазета".За телевізію мовчу. Українські письменники там

появляються на Мертвецький Великдень, та й то уролі куховарів або ж заполітизованих Ванг і Нечаїв.

Про літературні часописи скажу тільки, щомартиролог українських часописів за останнюлітп’ятирічку поповнили з різних причин "Вітчизна"і "Сучасність". Так що у нас з Вами, шановні колеги,ні "Вітчизни", ні "Сучасности". Справжнє тобі поза-і межичасся. Абсурдна ситуація, помножена наочікування бекетівського ГОДО, вкладаючи в поняттяостаннього всю міру свого зболено-переляканогоочікування: від матеріальних достатків доекзистенційного небуття і від державницькихперспектив до літературних нобеліянських марень …І все ж, про українську поезію треба говорити. Тим

більше у контексті сьогорічного відзначеннячергового літературного нобеліянта, шведа Тумаса

Транстрьомера, довкола якого спричиниласякороткотривала полеміка на тему "вартий чи невартий", яка лише підкреслила всю загумінковістьнашого знання сучасної європейської поезії. І вконтексті глобального, стратегічного питання, якенещодавно прозвучало з вуст львівського поета ікультуролога Віктора Неборака: "Чи потрібнасучасній Українській державі офіційна державнапоезія"? Відповідь Неборака невтішна, алевідображає реальний стан речей у "данськомукоролівстві": "Чи потрібна сучасній Українськійдержаві офіційна державна поезія? Чи може високепоетичне слово звучати на державних урочистостях,святкуваннях і відзначеннях? Чому б ні. Та підмінависокого поетичного слова заримованимибанальностями, як це часом відбувається, поки щовідсуває "державницьку поезію" на маргінесихудожньої літератури.Отож маємо визнати очевидне: поезія в олігархічно-

постколоніальній Україні переважно полишена самана себе, тобто з'являється не на замовлення, а як запис(який надається або не надається до публікації)самовираження авторів. Самовираження - цеперетікання суб'єктності назовні, що здійснюється -у разі поезування - в акті писання, переписування,редагування і не конче передбачає публікаціюнаписаного. Поетичне самовираження можезупинитися на цій першій, хоч і обов'язковій, стадії, аможе з'явитиcя і в публічних дискурсах, "вийти налюди" завдяки тій чи тій формі тиражування" (ВікторНеборак. Поезія, вільна і безпритульна //.http://litakcent.com/2011/10/14/poezija-vilna-i-bezprytulna/)Слушною є ще одна теза Віктора Неброрака, про

те, що "т е п е р і ш н я п у б л і к а х о ч е б а ч и ти і ч у т и у с п і ш н у о с о б у. Перебувати порядіз носієм успіху - наче й самому долучатися доуспіху. Успішний поет - це відома людина, якоюцікавляться засоби масової інформації. Його/її віршікладуть на музику і розхапують на цитати. Його/їїзовнішній вигляд повинен відповідати його/їїзірковому статусу. Його/її матеріальні статки маютьбути досить високими. Про його/її публічні виступиповідомляють усі наявні засоби інформування - відафіш до Інтернету…" (там само).Щодо інших міркувань цього автора, зокрема про

"пристосуванство" поезії в радянську добу і на основіцього створення негативного читацького стереотипу,то вони більшою мірою дискусійні. А втягуватися удискусію не має ні часу, ні бажання.Так. Маємо парадоксальну ситуацію. З одного

боку, високий потенціял української поезії, якого незаперечиш і якого не спростуєш, з іншого,мінімалізація впливу поетичного слова на суспільствой у суспільстві.Для української ситуації така суперечність

грозиться вилитись у втрату культурницькоїперспективи, а можливо й державницької. Бо ми все-таки, і тут має рацію Дмитро Павличко, виросли наСЛОВІ; ми народ-слово. Втративши його, втратимоостанню здатність політичного, культурного,екзистенційного опору.Тепер по-суті. У поезії маємо домінування

ЄВГЕН БАРАН “УКРАЇНСЬКА ПОЕЗІЯ...”

12

різноманітних досвідів, різноманітних поетичнихпрактик. Діапазон широченний: від національноїшароварщини і неонародництва до модернихпошуків і експериментів. Домінуючимизалишаються два естетико-світоглядні підходи:романтичний і реалістичний. Про варіації (вар’яції)не говорю: їх не бракувало і не бракує.Що маємо? Постаті. Успішні, малоуспішні й

неспішні. Маємо поетів. І яких поетів?!Назвати всіх не зможу. Тільки у моїх двох книгах

"Навздогін дев’яностих" (2006) і "Тиша запитань"(2011) названо імена 57-и сучасних українських поетів(прорецензованих книг на добрий десяток більше).Тому ви повинні мене зрозуміти і не ображатися.Зрештою, чогось я не встигаю прочитати в силурізних причин. Тому запропоную суб’ єктивнірефлексії на тему української поезії олігархічної чишвидше передапокаліптичної доби.Розпочну із жіночого голосу в українській поезії.

На вершині мені бачиться своєрідний триумвірат:геніально забалакана Ліна Костенко ("Ріка Геракліта",2010; "Мадонна перехресть", 2011); геніальнозамовчана Емма Андієвська ("Хід конем", 2004;"Півкулі і конуси", 2006; "Погляд з кручі", 2006;"Рожеві казани", 2007; "Фульґурити", 2008; "Міражі",2009; "Ідилії", 2009; "Мутанти", 2010; "Ламані коани",2011); і не менш геніяльно знехтувана Ірина Жиленко("Євангеліє від ластівки", 2006).А далі йдуть, шерега за шерегою: Світлана Йовенко

("Любов і смерть", 2010); Галина Турелик("Здвиження", 2009); Надія Гуменюк ("Голоспапороті", 2009); Анна Космач ("Це називаєтьсядорога", 2010); Неоніла Стефурак ("Душа", 2007);Марія Людкевич ("Квітка, якою тішиться Бог…",2007);Теодозія Зарівна ("Провінційні розмисли",2009; "З попелу і металу: Книга вибраних віршів",2011); Людмила Тарнашинська ("Його величністьчас", 2010); Раїса Лиша ("Зірнула зірниця", 2010);Раїса Харитонова ("Чорна перлина", 2009; "Ще всеможливо", 2011); Надія Степула ("Сім дощів", 2009);Світлана Короненко ("Нічний політ", 2009); ОльгаСлоньовська ("Зимове яблуко", 2011); Лідія Повх("Секрети словоскладання", 2009; "НавздогінВергілію", 2011); Валентина Коваленко("Перелесниця", 2006; "Тобі б моїм поговоритьвогнем…", 2007); Вікторія Климентовська("Каріатида", 2003; "На хвилях бузкових туманів",2007); Галина Яструбецька ("Memorioglifika"/"Різьблення на пам’ яті", 2009; "Photodosia"/"Світлодаяння", 2010; "Поліський пілігрим", 2011);Світлана Заготова ("Схоже на життя", 2011); МаріяШунь ("Бoрохно й порохнo", 2006; "Водокач", 2007";Біяс", 2008); Галина Петросаняк ("Спокуса говорити",2008); Оксана Зеленчук-Рибарук ("Вірші для Ангела",2000; "Очікування [очей кування]", 2006); Мар’янаСавка ("Квіти цмину", 2006; "Бостон-джаз", 2008;"Тінь Риби", 2010); Маріанна Кіяновська ("Звичайнамова", 2005; "Дещо щоденне", 2008); ЮліяМусаковська ("На видих і на вдих", 2010; "Маски",2011); Богдана Матіяш ("Непроявлені знімки", 2005;"Розмови з Богом", 2007); Олена Пашук (25-ий кадр",2010); Тетяна Бондар "Переступивши дощ", 2010);

Ірина Шувалова ("Ран", 2011)…А ще не названі мною Галина Крук, Катерина

Калитко, Олеся Мудрак, Тетяна Винник, ЛюбовЯкимчук, Наталя Ткачик, Наталя Пасічник…Тематичний блок поезії найрізноманітніший - від

інтимної лірики до філософсько-медитативнихспоглядань; від пейзажного картинописання доекзистенційного споглядання/прощання і прощення.Формальний вияв поетичного також широкий: відтрадиційного римованого віршування черезкарбування класичної ходи (сонет насамперед) доекспериментально-візуальних поезо-картин, марень,кассандрівсько-апокаліптичних візій.Тут кожен голос має свою індивідуальну інтонацію.

Кожен вірш має свій індивідуальний ритм. За кожноюпоезією конкретно прочута ситуація, настрій,мелодія…Тому я зараз не робитиму аналіз тієї чи іншої книги,

зосередившись лише на називанні.Чоловічі голоси української поезії такі ж

різноманітні й колоритно індивідуальні.Вершинними набутками чоловічих голосів

української поезії у названий період мені бачитьсяпоезія Бориса Олійника ("Вибране", 2009);Володимира Базилевського ("Читання попелу", 2007);Леоніда Талалая ("Неурахований час", 2006), ДмитраКреміня ("Вибрані твори", 2007; "Замурованамузика", 2011); Івана Драча ("Наближення", 2008);Павла Засенка ("Князівство трав", 2006); МиколиХолодного ("Повернення", 2009); Ярослава Павуляка("Дороги додому", 2009); Володимира Затуливітра("Четвертий із триптиха", 2009; "Чаша жертовна",2009); Григорія Лютого (роман-пісня "Мама-Марія",2008); Юрія Буряка ("Tabula rasa", 2010; "Оріль, 2011);Ігоря Римарука ("Сльоза Богородиці", 2007;"Бермудський трикутник", 2007); Тараса Федюка("Обличчя пустелі", 2005; "Трансністрія", 2007);Василя Герасим’юка ("Папороть", 2009); АнатоліяКичинського ("Бджола на піску", 2003; "Пролітаючинад листопадом", 2004; "Танець вогню", 2005); ПавлаГірника ("Посвітається", 2008); Петра Мідянки("Ярмінок", 2008; "Луйтра в небо", 2010); ІванаМалковича ("Все поруч", 2010); Василя Слапчука("Дванадцять ню", 2005; "Новенький роверстаренького пенсне", 2007); Ігоря Павлюка ( "Українав диму", 2009; "Стратосфера", 2010); Богдана Смоляка("Словник мовчання", 2010); Івана Андрусяка("Писати мисліте", 2008; "Неможливості мови", 2011);Олега Солов’я ("Живі і мертві", 2007), Олега Короташа("Елегії острова Патмос", 2010)…Я не можу не назвати книги Олекси Різниченка

("Двострунне грало", 2004; "Сміх на гаку", 2005;"Озон-2", 2006); Миколи Ільницького ("Вересневівідлуння", 2011); Ярослава Ясінського ("Коливо",2006); Нестора Чира ("Паморозь дивного світіння",2008; "Акорди срібної печалі", 2009; "Білі сльозиснігу", 2011); Анатолія Мойсієнка ("Вибране", 2006;"З чернігівських садів", 2008); Петра Поліщука ("Май.."Софіївка"…Жасмин", 2006; "На сьомім небі", 2007;"…c'est l'amour/ …любов", 2008; "За райдугу", 2008;"У подиві", 2010; "…мимодення, мимолюб’ я…",2011); Василя Шкургана ("Кілько того світа", 2008;


13

"Ади жию", 2011); Ярослава Довгана("Спостережник", 2004; "Посіяна до часу торба зсухарями", 2006; "Райський птах в осінньому саду",2009); Василя Рябого ("Віно коконів", 2008);Мирослава Лазарука ("Пантір", 2007; "Цісарськадорога", 2011); Віктора Мельника ("Ескізи на воді",2011); Олександра Гордона ("Перстень кохання",2009; "Стінопис", 2011; "Осінній сум самотньогосонета", 2011); Тараса Григорчука ("Янголи недичина", 2008); Володимира Погорецького("Шураві", 2010)…А ще чесні, талановиті поетичні книги Юрія

Завгороднього (“Попелище дикого степу", 2009);Миколи Шатилова ("Дана", 2009); Михайла Пасічника("Бджолині пасовиська", 2010); Василя Густі ("Рікапід кригою", 2009); Василя Загороднюка ("Сиваш",2011); Василя Кобця ("Вибрані твори", 2006); ВасиляСтаруна ("Душа змії", 2009; "Марсограф", 2009);Ярослава Камінецького (“Берег чистоти", 2010; "Апотім буде осінь…" (2011); Ярослава Ткачівського("Сяєво сьомого неба", 2009; "Сльоза блаженства",2010); Юрія Рогового ("Березневий сніг", 2010;"Медова повінь", 2011); Василя Олійника ("Понадшляхами сивими", 2009); Івана Стефурака ("Ключівеликого Ключева", 2007); "Світло живихсвітильників", 2009); Петра Сороки ("Ладан осені",2011); Миколи Гриценка ("Повернення дощу", 2010);Віталія Бориспольця ("Тлумачення тиші", 2009);Сергія Пантюка ("Смак Бога", 2009); ЮріяЗавадського ("юрійзавадський", 2008); ВасиляКарп’юка ("Брустури", 2011) .Хочу згадати поетичні "метелики" Кості

Мордатенка, там можна знайти багато цікавого іцінного для розвитку української поезії; іронічнулірику Сергія Федаки…Так багато імен, скажете Ви, і так мало аналізу. Я

не бачу зараз іншої можливості бодай фрагментарноназвати імена і книги, читацьку увагу на яких можназакцентувати.Але повернемося до найголовнішого: до майже

суцільного нечитання української поезії. І справа нев тому, що вона українська. Справа у тому, що вона- поезія. Ірреальність, міраж. У час передапокаліптичного масового психозу - полювання на"Золоту Антилопу", що є сумною констатацієювтрати людиною віри в Бога; у час гладіаторської,варварської людини (за Міллером йдучи, можнатвердити, що "Час Убивць" у нас триває), яка живеза принципом: "Хоч перед смертю, але нагуляюся",Поезія як і Віра живе в серцях романтиків, сповненихпереконання, що сенс людського життя у щоденному,рутинному ствердженні Людини як Божого творінняв собі; в щоденному, кривавому вичавлюванні ізсебе звіра.Цьому покликанню і цій переконаності служить у

своїх найкращих взірцях українська поезіяпередапокаліптичної доби. Бо немає безкінечноїеволюції мистецьких форм, є безкінечна еволюціялюдської сутності як Божого творіння… У цьомунайголовнішому покликанні/завданню українськапоезія залишається вірним і відданим воїном,охоронцем. Поряд із Вірою Поезія залишаєтьсяостанньою твердинею людського в самій Людині.


Валентина Сімащук. Високогір’я Карпат. Полотно, олія, 2005 р.

14

ПРОЗА

Що записано в книгу життя(Михайло Коцюбинський та інші)

(уривки)

Те, що про людей говорять, правдиво це чи ні, посідає

таке ж саме місце в їхній долі, як і їхні вчинки.

Віктор Гюго

Життя навчило мене обережності й недовіри, цим двом ворогам

безпосередньої радості. Михайло Коцюбинський

Видавці часто просять мене написати про себе, амене сама думка про те дуже бентежить. Мені нехотілося б виносити на публіку суто особисті мо-менти мого життя. Головне - це твої твори, а все рештадля читача не має жоднісінького значення. Хай тиякий чоловік добрий та гарний, а книжки твої -нікчемні, то хіба це тебе порятує перед читачем?Йому важливо єдине: цікаві твої твори чи нецікаві.Хіба дехто хотів би довідатися про письменника "щосьтаке! щось таке!.."

У кожного є в житті щось таке, чим він не хотів бизовсім показуватися на люди. Кожен, хто пишеавтобіографію, свідомо затушковує, а то й гетьзамовчує якісь моменти, а щось вияскравлює, трохиприоздоблює. Важко уявити, щоб хтось свідомообмовляв себе, захмарював своє життя в очах читачів,щоб геть одстрашити їх од своєї особи. Кожномупрагнеться виглядати перед іншими якщо ненайкращим, то не найгіршим. Тому я не завжди начисту віру брав писання авторів про себе, я знав:досить лише трохи поміняти освітлення предметів таобставин, як одразу ж переінакшується враження відних.

Зрештою, моє життя належить тільки мені. Як недано комусь його прожити, а лише я маю перейтицією дорогою, сам пережити все, що в ній менеспіткає, втішитися всіма радощами, які подарує доля,пролити свої, а не позичені, сльози від утрат ітрагічних потрясінь, так і не хотілося б кожнійнормальній людині зробити зі свого життя театр. Тотільки психічно звихнені прагнуть вистрибнути насцену всезагальної уваги й перетворюють свої дні наклоунаду для всіх. Їм радісно від того, що довкружусі про них говорять, ба навіть висміюють їх,знущаються з них. Бо ж їм велося б вельми сумно,

якби про них мовчали - мовби їх просто немає насвіті. Знаю таких навіть у Чернігові - живуть вонимовби актори на сцені.

Видавці таки примусили мене щось про себенаписати. Щось написав. Сухі біографічні подробиці.Правильніше сказати: відпискою відбувся, щобстворити враження буцімто вволив їхню волю.

А коли вже - також під тиском видавців - заходивсяскладати автобіографію, то знову відчув глибокунехіть до того діла. Поділяю думку Лесі Українки проте, що читача треба цікавити головно як автор творів.А твоє життя з усіма його перипетіями - це тількитвоє життя. Власне, я не дуже й сам оглядався в нього- туди назад, у те, що пішло мовби за водою.Однак інколи починає на мене находити щось таке,

яке робить мене геть до себе не подібним.Починаються раптом оглядання назад. Згадуєтьсящось таке - раніше мовби геть не важливе й не вартеуваги, а це воно несподівано вияскравилося й набуловажливого значення. Не можу дорозумітися, чи цевік диктує непомітну переоцінку цінностей, чиобставини життя. В кожному разі можна сперечатисяпро спонуки й мотиви, але беззаперечно, що щосьтаке майже непомітно для мене самого відбувається.Якщо раніше я так послідовно віднікувався

розписувати щось про себе, то МихайловіМочульському майже охоче описав на його проханнядушевну фізіономію моїх родичів. Коли відповідавна його запитання, наринули спогади про вже такедалеке. Що я міг сказати про батька? Мочульськомуне були потрібні всякі побутові подробиці та й недуже щось вони мені пам'ятаються. Схарактеризувавбатька як сангвініка з вічними фантазіями.Безнадійного прожектера. Він був свято переконаний,що завтра не стане всіх тих матеріальних проблем,котрі супроводжували нашу родину. Як певнилосябатькові, вже завтра його чекала висока, отже, йгрошова посада, після чого все стане на місце, і мизаживемо, як належиться при нашому становищі. Атаке становище батькові бачилося значно вищим,аніж ми мали. Та минав час, а наше становище щодаліпогіршувалося. З батькових фанаберійпідсміювалися, ними тихо дратувалися, а він і даліправив своєї.Титулярний радник Михайло Матвійович

Коцюбинський, що служив волосним писарем, бувлюдиною чесною і мав загострене почуттясправедливості. Тож і тому ще був для багатьохособою незручною. А оскільки заважав волоснимвладцям хабарувати, то вони подбали про те, щоб вінутратив свою посаду. І врешті він завершувавслужбову кар'єру третім помічником волосногописаря. Ми ніде не могли нагріти собі місця - з Вінниціперебралися в Бар, далі в Кукавку, в Шаргород.Батько на старість упав у глибоку депресію,

полишив сім'ю й доживав віку одинаком. Сім'явиживала як могла. Жив у брата в ТростянціБрацлавського повіту. Спивався й згасав одтуберкульозу. Ще одна пропаща сила. Мені здається,він через свій характер і несприятливі обставинипрожив не своє життя. І не прожив його до кінця.

Мені здається, що я весь - од матері. В неї - глибока

МИХАЙЛОСЛАБОШПИЦЬКИЙ

МИХАЙЛО СЛАБОШПИЦЬКИЙ “ЩО ЗАПИСАНО...”

15

душевна організація, вона завжди готова насамопожертву, особливо - для мене, бо ж безмежномене любить. В неї не тільки глибоке серце, а й добрийсмак. Вона, як на людину її становища, начитана йкультурно розвинена. Часто кажуть, що ми дужесхожі зовні. Додам, не тільки зовні. У нас подібніхарактери та вподобання. Я виростав цілковито під їївпливом.

Мати й книжка - це я. Жили ми небагато, але в насбуло немало книжок. Мати їх постійно докуповувала.Вона ж і читала всім дітям то Некрасова, то Шевченка.Ота щовечірня ідилія світить мені з пам'яті. За вікномреве осінній вітер чи гуляє по всій землі біла сніговиця,а ми, Марія, Софія, Лідя, Хома, Леня, Оля і я, обсівшиматір, мов курчата квочку, слухаємо, як вона читаєпро людей із далекого світу, про їхні пригоди і подвиги.Той світ такий великий, загадковий, у ньому повнотаємниць і страхів. Але нам коло матері безтривожноі солодко, мовби в гарному сні.Я завдячую її усім. Із батьком ми чомусь не були

близькими, хоча ж його не можна звинуватити в тому,що він погано ставився до дітей. Але склалося так, яксклалося.Тільки тепер розумію, що то було щастя. І, якщо є

на землі рай, то був він.Може статися так, що колись цю історію

пережовуватимуть усі, кому не ліньки. Вже й нині вмене за спиною точаться плітки, я неоднораз ловивна собі запитливі погляди працівників цьогоосоружного бюро. Дивиться він чи вона на мене,мовби мене вперше побачено або ж начеб на крам умагазині, дивиться, сумніваючись: невже він можестільки коштувати?! Під впливом таких миттєвихпотаємних поглядів я задумався про те, якимвиглядаю в їхніх очах. Немолодий, змучений недугамичоловік, який безмежно втомився від усіх цих паперіву бюро, від хронічного безгрошів'я, від боротьби зцензурою, від німих Віриних докорів, які легкопрочитуються у її поглядах, жестах і мовби гетьнейтральних словах; несказане висить у повітрі,повсюдиться довкола мене, як важке отруйне повітря,і мені важчає віддих і до болю натужно гупає серце;по мені струменить піт, солоно заливає очі, і всіпредмети довкола розпливаються в різнобарвніплями.Люди люблять порпатися в чужій білизні, знаходячи

там навіть те, чого насправді й близько не було.Можна уявити, що вимудрують із самого фактуіснування Апаксіної і моєї причетності до неїзапопадливі газетні писарчуки і всякі нишпорки, щовзяли на себе обов'язки бути стражами моралі. Їмаби лиш було від чого відштовхнутися, а далінафантазують такого, що й у страшному сні неприсниться. В них легко біле стане чорним, чорне -білим. У Чернігові важко сховатися - тут усі навидності. Я мав би розуміти, що рано чи пізно нашатаємниця розкриється. Власне, такі передчуття, хоч іне усвідомлені мною, в мене таки були. Я відвертавод них погляд розуму, не хотів їм вірити. Так дитинаковтає подих і міцно зажмурює від страху очі, наївносподіваючися, що страшидло, яке так наполохало її,зникне без сліду. В дитині живе віра в те, що, доки її

очі зажмурені, небезпека обійде її стороною. Я можузараз докоряти собі за легковажність, можу навести /знову ж таки для себе/ десятки аргументів того, щотут, у Чернігові, все найглибше заховане стає явним,усе виходить на людські очі, й вони бачать його таким,яким хочуть бачити. Але це безплідне заняття -ніякими резонами й самодокорами я нічого вже незміню. Все є так, як воно є. Незалежно від нашого донього ставлення.Тільки замолоду здається, що все на світі залежить

од тебе, що тобі все посильно, що ти можеш усіхпереконати, що спонукаєш усіх глянути на все твоїмиочима й побачити його так, як воно бачиться тобі. Ілише з літами робиш для себе це прикре відкриття:хоч би що ти казав і хоч би що ти робив - нікого ти нів чому не переконаєш; кожен думає, як йомузаманеться і як йому подобається. Одному любочорне бачити білим, другому - навпаки. А щетретьому приподобалося взагалі нічого не бачити йне чути. А четвертий почувається в необхідності всетобі заперечувати, думати й жити тобі навпаки, бовін у такий спосіб почувається сам собі значним,саме так самостверджується і життя його буцімнабуває якогось поважного змісту. Особливо цікавоспостерігати такий театр людський тоді, коли це нестосується тебе. Коли не тебе шматують, не про тебепліткують, не тебе спалюють на вогнищі моралі. Колити розслаблено завмер у глядацькій залі, і зі сценитебе, огорненого півтемрявою, навіть не видно. Тодіти можеш дозволити собі таку розкіш - гетьвиокремити себе з цієї вистави життя, полишивши засобою лише ролі спостерігача комічної суєти людейна кону і суворого судії їхніх діянь. Ти можеш навітьупевнити себе на думці, що саме так воно йналежиться бути, однак у якийсь момент сполоханасвітлом півтемрява втікає з залу, ти стаєшбеззахисним перед зверненими на тебе поглядами, алюди зі сцени раптом показують на тебе пальцями,закликаючи всіх у залі звернути увагу на тебе,розказати про твої таємниці. І, коли вони починаютьпро те говорити, кожен додає щось од себе, подеколитаку нісенітницю, що в неї, здається, ніхто в світі неможе повірити. Але ж - вірять, бо хочеться повірити,хочеться втоптати в багнюку того, в кого ще вчорабуло геть бездоганне реноме. Людям чомусьхочеться бачити інших гіршими за себе.

Ми з Шурочкою були надто безпечні - не хотілидумати про те, що все потаємне все одно стає явним.Хоч ми як стереглися, однак одного дня Віразаявилася до Шурочки додому, де зачитали її матері іЗіні Шуроччиного листа. Заадресованого мені.Шурочка потім розповіла, що мати й Зіна булиприголомшені, бо досі вони нічого не знали.Шурочка навіть перед сестрою не розкривалася. Нашізустрічі в їхньому домі відбувалися тільки коли матерій сестри не було.Я й без Шуроччиної розповіді легко уявляю

розгнівану Віру в тому домі. Якщо вже вонаспалахнула, то заспокоїтися їй важко. Віра не тількискаржилася їм на Шурочку, прохала на неї вплинути,а й погрожувала, що боротиметься за збереженнясім'ї всіма засобами. В неї навіть вихопилася фраза


16

про те, що не зупиниться й перед убивством. Віразастерегла їх, що покладає на них відповідальність заШурочку, з якою вона не буде зустрічатися йговорити, бо Шурочка різко їй відповіла у відповідьна її записку, в якій Віра вимагала від неї поясненьпро анонімний лист. Віра написала ІІІурочці так:"Мною одержано анонімного листа про Вас відносноМихайла Михайловича. Звичайно, анонім - гидота,але кому охота бути об'єктом паскудних розмов як убюро, так і в місті?''. Я застерігав Шурочку: якщоВіра тобі щось напише - нічого не відповідай. Однаквона відписала: "Не розумію змісту Вашого листа.Анонім був для Вас, і, мені здається, я про нього й неповинна була знати. Що ж до паскудних розмов, тапро кого не говорять у нашому паскудному болоті?".

Очевидно, у Віри спрацювала жіноча інтуїція, іВіра почала до всього приглядатися й усе аналізувати.У жіночій підсвідомості є ще якась особливасигнальна система, якої немає в чоловіків. Якщо ми,чоловіки, знаємо, то жінки відчувають, розуміютьсерцем. Та й амбіції Вірині були враженіШуроччиною відповіддю. Віра воліла б прочитатищось інше й по-іншому написане.

Отоді нас уперше досягла хвиля людського бруду.Отоді я вперше подумав: нам ще довго щастилозберігати конфіденційність. Доки наші зустрічі невпали в лихе око. Доля нам подарувала майжеідилічний час. Буря могла розпочатися значно раніше.Маємо дякувати долі й за це.

Після Віриного походу до Аплаксіних удома всесвідчило, що тут заноситься на грозу. Хоча Віра йсловом не обмовилася, в її погляді я читав багато.Вона не та жінка, яка може влаштовувати істеричнісцени, велемовні сварки, але вона ніколи й невідступить од свого. Отож у її очах я бачив, рішучістьборотися до кінця. Зрештою, відкинувши всісантименти, розумієм: Вірі є що обороняти. За неюне просто роки нашого життя. За нею четверо нашихдітей. Справді любих дітей. Добре, що вони нічого незнають. Інша жінка на Віриному місці не відмовилаб собі у можливості мати в них союзників, і втягнулаб їх у цей конфлікт. І матері могла б на менепоскаржитися, й сестрі. Віра ж усе те носила в собі.Вона винятково благородна істота. І від того моєпочуття провини стало ще гострішим.

Я не знав, куди себе подіти. Мав сказати Шурочцізаспокійливі слова, запевнити її, що власне нічогодраматичного немає, що все в нас буде як ми хочемо,і мав дивитися Вірі в очі, гладити по голівках дітей ідумати: ось поїду від вас далеко і назавжди - і виростимете без мене. Кілька разів подумки проказавці слова, але не міг повірити в їхній зміст, не уявляв,що це насправді може статися. Тоді я зрозумів: ми,чоловіки, дуже легко обіцяємо жінкам важкі дляздійснення речі. Я запевняв Шурочку, що ось зовсімскоро ми будемо тільки вдвох, а тому не матимеможодної потреби ховатися зі своїм коханням. Кажучите, я сповна не здавав собі звіту, що це справдіможливо саме з нами й саме в нашій ситуації. Почуттяйшло попереду тверезого розуму. А ось коли всезаколотилося, я опинився в ролі того, хто, навіть самсобі не зізнаючися, сподівається, що його плани не

втіляться в життя, бо все обернеться так, що обіцяненим через різні обставини не складеться. Щовтрутиться якась незрозуміла сила й поруйнує те,що ти планував.Я вже не мав сил жити. Мені треба було кудись

заховатися від життя. І тут знову озвався ЄвгенХарлампович:

"Моментально приїздіть до мене в Київ, то я Васзавезу в Кононівку, бо через Крути їхати Вамзабарніше й гірше.Молока й яєць там єсть багато, гав'ядини нема, але

Ви, певно, її й не їсте, то з харчами якось буде, хоч,може, і не так добре, як на курорті або дома..."Це був порятунок. Утекти від збридженої

повсякденної ролі, від притишених перешептів убюро, які викликали в моїй душі почуття липкоїтривоги, від сумного сірого щодення. Опинитися десьтам, посеред польових просторів, під високим чистимнебом. Не чути навіть людських голосів, не бачитигазет. Тільки так можна трохи відпружити душу йзаспокоїти серце. Особливо спокушало те, щоЧикаленко не збирався в Кононівці опікуватисямною; отже, там ніхто не нависатиме мені над душею.Я там буду сам. Самотній. Самотність може статимені щонайпершими ліками. Те, чого не витримуютьі від чого втікають інші, для мене може бути фортецеюдуші.Я плив уночі пароплавом до Києва і мені зовсім не

спалося. Тому цілий день був змучений і пересувавсямов сомнамбула. Євген Харлампович щосьрозповідав про свої клопоти з "Радою", скарживсяна пасивність громади, яка вельми неохочапожертвувати на газету гріш, ніяк не виходить у людейлюбити українську справу до глибини кишені,охочіше люблять лише до глибини душі. Чикаленкопостійно сушить собі голову, де взяти грошей, щобпокрити щорічний дефіцит "Ради". Це ж не якасьдещиця - понад двадцять тисяч рублів! Зрозпаченийі навіть сам збентежений своїми докірливимисловами на адресу нашої анархічної нації /кожен чуєтільки себе, дбає тільки про себе, а українська справа- то лиш високі ритуальні слова!/, сумно твердить: якуже зовсім не стане грошей на газету, то закриє її ігеть зникне з українських обріїв. Візьме, наприклад, іпоміняє одну літеру в прізвищі Чикаленко. БувЧикаленко, а став Чикалеско. І вже новоспеченомурумунові не буде ніякого діла до українських клопотів.Дивлячися на Євгена Харламповича й п'яте черездесяте слухаючи його, я подумав: справді ж, як важкобути українцем! Французи, британці, шведи, німці,іспанці, данці, голландці можуть дякувати долі, щовони народилися не українцями. Що вони не знаютьусіх наших бід. Навіть у страшному сні їм неприсниться те, що не звучить їхня мова. Українець -то як тяжка хвороба, що вимучує, людину й отруюєвсе її життя.Вони навіть не можуть підозрювати, що писання

книжок - це своєрідна форма філантропії. І що на тікнижки, як мовиться, вдень із вогнем треба шукатичитачів, бо їх робить неприступними для читачівмова. Простолюддю нашому вона почастинезрозуміла, бо - "панська", а панству нашому


17

незрозуміла й неприємна, бо "мужича". От іЧикаленко б 'ється зі своєю "Радою". Спершуорієнтувався на селян, а селяни не приймають газету,бо в ній пишеться не по-їхньому, "дуже по-грамотному", то хай пани її і читають. А де ж тихпанів українських бодай кілька тисяч набрати? Тількидоскочить хоч якихось статків, то відразу жзмосковлюється, що показати: мовляв, я не від плуга,я "кровєй почти благородных".Все по-московському та по-французькому

глаголять. Тому вкраїнські видання постійно на ладандишуть. Добре, що є Галичина з її газетами іжурналами. Хоч мова там і покалічена полонізмамий германізмами, та все ж українська. І всінаддніпрянці та слобожанці мають де друкувати своїтвори - у Галичині і для них вистачає видань. Нечуй-Левицький та Грінченко багато пороху витратили наборотьбу з засиллям галицизмів та з тамтешнімправописом, який просочується й у "Раду", шпетятьза це Чикаленка й усю редакцію, а їм важко знайтизолоту середину, щоб догодити всім.

Ми приїхали в Кононівку надвечір. Нас зустрілизапахи літнього поля й старі високі дерева гетьзапущеного парку побіля маєтку. Над деревами -зграї крикливого гайвороння. Чикаленко сказав, щосім'я його за кордоном. Але, здається, там лише сині донька навчаються в університетах, а дружина, якоїя ніколи не бачив, постійно живе в іншому маєтку вПерешорах. Щось там, як мені натякали в редакції"Ради", у Євгена Харламповича з нею розладналося.Але я не дуже того дослухався. В кожній родині єсвої проблеми, і сторонньому не можна туди лізти.Я б цим охочим попискувати про чужі родини йтамтешні конфлікти порадив би розібратися зі своїмиближніми й дати собі раду в стосунках із ними. Бо, яккажуть, чуже бачимо аж під лісом, а свого не бачимопід носом.

Вже зранку я побачив: тут багато сонця і свіжетепле повітря. Аж легені воно лоскоче. Дихай - і дихатихочеться. І безлюдні поля надовкруж. Є де відпочитивтомленому поглядові.

Після сніданку Євген Харлампович показує менігосподарство, аж занадто докладно розповідав, що йде. Таких господарів справді мало. По всій Росіїчитають його "Розмови про сільське господарство".Його за це навіть медалями нагороджено. Спеціалістидобре знають, що таке "чорний пар", який культивуєЧикаленко. Все це дуже цікаво, але я був надтовимучений для довгих розмов. Я міг би слідом заЄвгеном Харламповичем повторити його фразу:"День біжу, три лежу". Коли він водив мене по маєтку,я тільки й думав, коли вже ці оглядини господарствазакінчаться, бо здавалося, що мені ось-осьрозколеться від болю голова. Очевидно, Чикаленкозрозумів мій стан, бо відпустив мене по обідіподрімати.А наступного дня він від 'їхав до Києва.

Довгожданна самотність узяла мене в свої обійми. Явже навіть повірив у те, що в Кононівці живе спокійі мріяв про зустріч із ним. Щоби допевнитися в тому,що я не помиляюся, повільно помандрував будинком.Зазирав у кожен його запилений закуток. Полохав

ліниві тіні за портьєрами. Усі речі з кімнатах сторожкоприглядалися до мене. Вони берегли в собі голосиінших людей, погляди, дотики їхніх рук. Усі вони зінших життів і можуть багато про них розповісти. Алея для них прибулець хто зна звідки, вони ще не звиклидо мене. Стаю проти масивного темного люстра впохмурій оправі. З нього виринає блідолицийчорнобородий чоловік зі сполоханими очима.Взираючися в його лице, з подивом здогадуюся, щото - я. Вся ця подоба - моя оболонка. Кожен із насуявляє себе трохи іншим, аніж він є. А тому,зустрівшися зі своєю парсуною, переживає легкерозчарування. Мовби несподівана хмара змахнулавигинистим хвостом на чистому обрії. Нагадала проте, що вслід за радістю падає на людину смуток, щовеселі барви світу можуть нараз потьмяніти, несучипередчування жорстоких драм життя.

Відчиняю важкі двері в літній день і залишаю в домітемні кімнати з їхніми таємницями. Під вікнамимонотонно вишелестують крислаті дерева. Без-хмарне небо вищає і по ньому повзе у голубувисочінь сріблясте сонце. А надовкруж ніжиться вйого тепловінні весела зелень.Сонна вода криниці неохоче впускає в себе відро,

знехотя вливається в нього. Повискує корба йпокректує старий ланцюг. Розгойдана у відрі водапрокидається, її гарячий холод ударяє в обличчявідлунням далекої молодості; я раптово відчуваю, щов тілі, мов джерело в землі, пульсує, напинаючи жили,кров, і мені хочеться прислухатися до її пам'яті. Аленавкруги безмежиться пронизаний сонцем інапоєний польовими пахощами день. Тому ніколислухати себе, ніколи смутитися тим, що мені давноне пишеться, ноги просяться на стежину через лан.Манить марево далекого обрію.

Гукаю псюг. Вони вже до мене звикли. І, якщораніше, всі троє втуплювалися в мене поглядами, щоне віщували нічого доброго, то тепер зирятьдружелюбно і з цікавістю. Волохаті й великі, як біліведмеді, кримські вівчарки, подібні одне до одноготак, що зоддалеки й не впізнаєш, хто є хто, однак,мають свої яскраво виражені характери. Ба навіть іполітичні симпатії. Скажімо, Трепов і на дух непереносить соціал-демократів. Кидався і на Порша,й на Садовського. Оверко ж стриманіший іпосидючіший. У ньому живе спокійна цікавість довсього, й послідовна толерантність. Мовби ззачудуванням спостерігає світ. За те й охрестилитаким голосним іменем: Трепов - і не менше. А їхня- значно менша за них - мати відгукується на ім'яПава. Вона, як для собаки, справді трохи маніриться,навіть упадає в артистичну меланхолію - сказаноПава.

Чикаленко, як я уже встиг помітити, любить братиз собою псів на прохід у поля. Статечний чолов'ягараптом по-хлоп'яцьки закладає чотири пальці в рот івибухає оглушливим свистом. І хоч би й де собакибули, вони зриваються з місця й прудко біжать насвист. Разом проходять парк, де собаки раз-по-разспиняються біля дерев, щоб "помітити" свої території.Потім вихоплюються під сонце й теплий вітер. Собакито забігають далеко вперед і повертаються до


18

Чикаленка, то залишаються десь позаду й кидаютьсяйому навздогінці. А він ступає непоквапом -нехапливий у рухах, кремезний, смагляволиций, згарними козацькими вусами, у солом'яному брилітрохи набакир. І з кожного жесту в ньому пізнаєтьсястатечний господар, який уміє всьому дати раду, знаєвсьому ціну. Той, хто обома ногами стоїть на землі, атому й зовсім не віриться, що в його душі живевисокий ідеалізм.

У Києві ми почасти забували, що він - поміщик.Людина землі. Зовсім інших, аніж у нас відчуттів ідумок. Поміщик - це той, хто з надією виглядає з небадощові хмари. Хто знає, коли посіяти і коли скосити.Хто розімне в долонях колос, витрусить зернини,понюхає їх, спробує на зуб і скаже, який урожайвдався. Хоча доньки Ганна й Вікторія називають йогостеповою людиною /і для того є всі підстави, бо він,як ніхто, знає душу степу/, все ж Євген Харламповичлюбить і дерево. Всі посадки й сади в обох маєткахпід його особистою опікою. Не довіряє їх нікому, самклопочеться коло них, не розлучаючись із садовимножем і пилкою. Розповідав, що після купівлі маєткув Кононівці відразу ж насадив тут сад. Він ужепіднявся й родить. Чоловік, який написав "П'ятурозмову про сільське хазяйство: Сад", на практиціпотвердив правильність своїх теорій. Небагато людейзнають цього Чикаленка. Щоб його побачити, требапобувати з ним тут, серед полів, у його звичній стихії.І тоді допевнюєшся, що він живе двома життями,розіп'ятий поміж двома світами.Дивак, що, маючи стільки ґрунтів, живе скромно,

бо роздає гроші на українські справи.У Києві Євген Харлампович - видавець "Ради".

Дідич, що відбився від свого гурту. Біла ворона.Хронічно піднаглядний. Той, кому в Росії ніколи небуде спокою. Він це знає, але не відступається. Лишеінколи, втомившися від переслідувань ірозчарувавшися в наших людях, понарікає трохи, адалі знову править своєї: "А ти, Марку, грай!" Отак ітримається. Інший на його місці вже давно заламавсяб.Хотів узяти когось із псів у поля, та подумав, що

собака відволікатиме. Собака, як актор на сцені.Відчуваючи глядача, викидає всякі коники. А коли неспостерігаєш за ним, підскакує до тебе, лащиться,лиже руки, підстрибує, щоб дістати язиком аж дообличчя. Одне слово, вимагає уваги.У полях забуваєш, що десь є Государственная

Дума, Цензурний комітет, статистичне бюро, інтриги,інсинуації, плітки - усе це даленіє на самісінькийкраєчок пам'яті і стає геть нереальне, мов картини здавнього сну. Гидка химерія, макабра, виплоджена вхорій голові. Справжнє - це гаряче сонце, що зігріваєсвоїм теплом землю, це - бездоннопрозорі небеса,це - розгінні поля, вкриті житами, пшеницями,вівсами, це вмальовані в далекий обрій дерева, цеспів невидимого у височині жайворонка. Усе цезаворожує душу, народжує тривожний захват ібезмірний подив: звідки ж воно взялося? хто йогосотворив? навіщо?

Оглянувшися звідси на суєту повсякдення, раптоміз великою прикрістю розумієш марноту багатьохречей, які вважалися тобі важливими. Люди

отруюють одне одному життя через якусь ганебнудрібноту, поспішають натворити негідних справ, щей тішаться тим, мовби вони звершують великіподвиги.Вчора я довго сидів у холодку під деревом край

житнього поля. Шелесткий вітер перебирав вусатеколосся, вишумовував листом і дихав в обличчяпахощами трав. У мені зворухнулося бажаннязаписати ці прекрасні відчуття, я силкувався перелитиїх у слова, але - диво! - слів мені забракло. Я спробувавприкликати думки, але вони не приходили, неувиразнювалися, отже, слів не було, були тількипогідні, як ось цей літній день, настрої, перейнятініжнотонними співами птахів.Щось промовляло стебло до стебла, безугавно

жебоніло джерело в степовій криничці, мінилисябарвами легкі осонцені хмари на піднебессі, зпошумом похитували головами молоді дерева - всесвітилося, говорило до світу, рухалося, жило. І тількидалекі вітряки на обрії нерушно, мов пам'ятники,стояли вартовими полів і неба. Й у все тотевтручається людина, несучи з собою руїну і хаос.Людина нарекла себе вінцем природи й дозволиласобі все. Вражена неймовірними амбіціями,узурпувавши право вседозволеності, несе з собоюбрутальне занечищення всього життєвого простору,затруєння стосунків одне з одним. І ніщо не здатне їїзупинити на цьому згубному шляху. На людину зжахом оглядаються представники флори й фауни, якіживуть у передчутті свого вигублення, бо вже давнодопевнилися, що нічого доброго сподіватися відлюдини їм не випадає. Як, зрештою, і людині від самоїсебе.Мене не раз навідували такі думки раніше, але

особливо виразно вони постали мені тут, де я відчувсебе дуже близьким до землі. Я, городянин, живутам, де земля зодягнена в камінь та залізо, де поінколиїї присутність навіть і не вгадується, а тому міщухамне підозрюється, що їхнє існування в томуспотвореному світі - лише сурогат життя. Сонце дляних - просто як великий ліхтар, який має повинністьосвітлювати їм для їхньої зручності надовколишність.Вони, бува, нарікають на нього: надто гаряче стаєшчи забігло за хмари тоді, коли маємо в тобі потребу...Вони не приязняться з ним, не беруть собі в думку,що сонце, щонайперше сонце - то життя. І що всі отіприлади, які вони вигадали для освітлення - сурогатисонця, способи бодай символічно подовжитиприсутність його посеред людей тоді, коли вонозайшло в непроглядні хмари, коли з далекого крайнеба виросла велетенська істота ночі, яка приноситьіз собою сум і тривогу, що їх не можуть розвіятинавіть феєричні переблиски зір у небі і підморгуваннямісяця.Все одно їм невсилки перемогти тотальний морок,

що покриває і пригнічує все живе. Не випадковоморок асоціюється мені зі смертю. Коли я дедалічастіше думаю про неї, то мені уявляється, що менепроковтне морок, і я розчинюся в ньому, як сіль уводі, безслідно й навіки. Небуття - це звучить надтоабстрактно. Зрозуміліше - безбережий морок іхолодна ніщота.Отож я виходжу до сонця в полях й мені стає


19

безмежно насолодно від його теплих доторків до могообличчя, до моєї душі. Чую зелений подихрозімлілого під сонцем колосу, перепелинеповноголосся і висріблюється в густому повітрі щенедавно імлава далечінь.Я добре відчуваю, що тут пишеться якась нова і

дуже важлива сторінка мого життя. Лігши горілиць уполі і блукаючи поглядом по піднебесній просторіні,намагаюся прочитати там сокровенний зміст, якиймовби покрадь одкривається мені дещицями - я нинібільше вгадую серцем аніж здатен збагнути розумом.Це як слухання прекрасної музики, коли твоя душараптом здіймається над тобою, над довколишнімбуденням і над усім світом. І ти летиш у напівсні, унапівмаренні понад просторами і часами. І весьжиттєвий набрід полишається в далекій пам'яті.

Біле хмаровиння звільна погойдуючись пропливаєв піднебессі і, ввібравши в себе сонячні промені,починає просвічуватися золотим одблиском. Хмаримовби теж присмагли від сонця, напилися йогочудотворної сили. Звагом вигинаючись, мов лінивіситі рибини в теплому мілковидді, споглядають вониземний простір, посмугований містами, селами,ланами, річками, дорогами і притрушений, начемурашиними міріадами, людськими гуртами. Якимибачать нас хмари?День хилиться до обрію. Свіжий вітер заходить у

поле. Час повертатися. Гукаю собак. Знехотязводяться, запитливо зирять на мене. Помахують


Валентина Сімащук. Успенський собор у Почаєві. Картон, олія, 2010 р.

хвостами. Рушаю назад. За мною підбігцем білакудлата трійця. Ловлю себе на відчутті, що з делекихнебес хтось невідомий уважно дивиться за мною.Увечері пишу листи. Це як щоденний ритуал. Маю

заспокоїти Віру й Шурочку, які тривожаться моїмстаном. Пишу майже одне й те ж саме, хіба щоіншими словами. Помине понад вісім десятиліть івідомий літературознавець підведе цілу концепціюпід ці листи і під мене грішного. Особливо дістанетьсямені за педантичне перелічування страв. Хіба ж можесправді духовний індивід отак захоплюватися їжею? -вбиватиме мене наповал риторичним запитаннямлітературознавець. Він, очевидно, вегетаріанець абож харчується лише повітрям та духом господнім.Йому в стократ легше в цьому недосконаломуземному існуванні...Під глибоко приватні писання підвести таку

архісерйозну теоретичну базу - цього в мої часи невміли. Життя справді не стоїть на місці. Воно такирозвивається. Невідомо лише - на добре чи на зле."А щодо теорій, то випродуковуються такіоригінальні й позірно універсальні, що, здається,ними легко можна переконати всіх, що чорне - цебіле, й навпаки. Але запопадливі прозелітибеззастережно вірять в істиність своїх інтерпретацій,їх певнить у тому ентузіазм неофітів. Але, тільш якказав мудрий Соломон, і це мине. Залишиться тільките, що було.

20

ВІКТОР БАРАНОВ

Квадрат гіпотенузи (Уривок з повісті)

Масивні двері випустили його надвір і зачинилися.Він боявся ними грюкнути, та навіть якби й хотів тезробити, йому не вдалося б через безшумниймеханізм, яким вони були оснащені. Тут усебезшумне, тихе, у сповитку таємничості. Ще б пак -державна служба безпеки.Хвильку постоявши й допевнившись, що своїм

виходом з установи не привернув нічиєї уваги, вінзавчено поводив сюди-туди очима й неквапно, протенапруженою ходою рушив хідником. Попередусліпуче сяяв на сонці золотими банями Свято-Михайлівський монастир. Проти його піднесеноївеличі дрібною цяткою виднівся пам'ятник гетьмановіна здибленому коні. Зоддалік долинало настійливедзявкотіння баштового крана, під чиєю залізноюрукою виростав корпус буцімто готелю на п'ять зірок.Він раніше проходив тут сотні разів і ніколи непомічав, аби його дратували звичні для цього, якписали недолугі путівники, старовинного й вічногоміста речі: блискіт монастирських бань, позеленіламідь пам 'ятника, будівельні шуми. Тім'я підкапелюхом зволожилося від поту. Треба де-небудьсісти й зібрати себе докупи. Око запримітилоневеличку вільну лавицю у скверику із стилізованимпід сонце з променями водограєм.Стояло бабине літо, прикметне в місті хіба

погожими теплими днями та й годі. Оце якби в селі, аще краще за селом на пастівнику, як колись у дитинствій отроцтві… Невагомо пливе у повітрі срібнепавутиння, чіпляється за присохлі будяки з вицвілимишапками-верхівками, лягає на давно не соковитутраву. Умліває від сонячної, вже не пекучої, як середліта, ласки цілий світ, миготять у низькому польотіластівки, назбируючи в крила останньогоцьогорічного тепла, аби вистачило на довгий шлях увирій, відчайдушно синіє небо, запрошуючинадивитись на нього, доки не зблякло… Чи було воно- чи привиділося з-за туманної товщі літ? Чоловікперевів подих, скинув капелюха й витер хустинкоюйого вологе нутро. Поклав поруч на лавиці; нехайстереже місце, щоб ніхто зайвий не сів. Зараз йомузайвий будь-хто, треба побути на самоті. Затиснути вкулак емоції - нехай працює аналітичний розум. Аобдумати є що.Жінка у відділі для прийому громадян зустріла його

здивованим поглядом. Очевидно, сюди рідко хтозаходив "з вулиці".

- Я хочу зробити заяву, - сказав він, абстрагуючисьвід виразу обличчя жінки, яка, звісно, тут нічого невирішувала.

- Будь ласка - вона вказала рукою на вільний столикбіля дверей, поклала на нього аркуш і найпростішукулькову самописку.

- Ви не так зрозуміли, - він і не підійшов до столика.- Я хочу говорити з кимось із начальства.

- У якій справі?- У конфіденційній.- Почекайте, я зв'яжуся, - жінка підняла телефонну

слухавку.Клацали під наманікюреними пальцями клавіші

телефонного апарата, з-за штор на вікні в кімнату недолинав жоден звук, наче й не гуло тисячоголосо, недвигтіло за стінами будинку, що його називалинайвищим у всьому Києві, бо звідси все й далековидно. Нарешті жінці вдалося когось там видзвонити,вона поклала слухавку й коротко запросила:

- Ходімте.Пройшли безлюдним коридором до сходів,

піднялися на другий поверх, і жінка спинилася білядверей одного з кабінетів:

- Прошу сюди.За столом сидів молодий чоловік у цивільному, в

чиїх очах угадувалося скоріше вчорашнє романтичнепобачення, аніж службове завзяття, й це прикрокольнуло прибулого. Він прийшов у серйозній справі,а йому підсунули коли б не практиканта, викликаногоз котрогось обласного управління для стажування.Та ще й пещеного красунчика - на пухких щоках ітлустому підборідді западають ямочки, наче в якоїдорідної молодиці. Проте й цю мить невдоволеннядовелося мовчки проковтнути. Дрібниці не повиннізаступати головного.

- Слухаю вас! - нарешті зосередився господаркабінету з портретом Президента за спиною.

- Мене звати Коломоєць Антон Степанович, -назвавшись, відвідувач обдумував, що казати далі, йзамовк.

- Я вас слухаю - майже повторив свою фразугосподар кабінету. - Що вас привело до нас?

- Вибачте, а в якому ви званні? - цивільний костюмспіврозмовника чогось муляв гостеві очі.

- Старший лейтенант, а що? - розгубився молодийчоловік.

- Дякую, я теж старший лейтенант запасу. ВУС нуль-нуль-один, політпрацівник. А як ви думаєте, що можепривести сюди, яка вболіває за те, щоб у країні бувпорядок?

- Ну, не знаю… Може бути багато причин…- Ось-ось! Причин багато, але ніхто їх не бажає

помічати. Й по-справжньому з ними не бореться. Явам більше скажу: їх неможливо подолати занинішнього підходу. А чому?

- Чому?- Бо відкинули й заперечили геть усе, що було до

грудня дев'яносто першого. А там, у нашомуминулому, як не викреслити з історії, було багатодоброго, основоположного!

- Що ви маєте на увазі? - старший лейтенант усе неміг збагнути, у яке логічно-смислове русло йогопіштовхують.

- Невже не ясно? - Антон Степанович розправивплечі й дивився майже зверхньо; принаймні йогонедавня скутість перед господарем кабінету де йподілася. - Ваше відомство, даруйте за відвертість,практично втратило контроль за масами, їхніминастроями, мотивацією суспільної поведінки. Звідси- головна причина всього того, що спостерігаємо в

ВІКТОР БАРАНОВ КВАДРАТ ГІПОТЕНУЗИ

21

повсякденні. Політичний проміскуїт, демократія безгальм, тотальне пащекування, розгнузданавседозволеність, неповага до інститутів влади. Та йдо самої влади теж. Я можу продовжити…

- Зачекайте! - подався вперед господар кабінету,спершись ліктями на стіл і мовби захищаючись відгостя сплетеними в пальцях руками. - І ви маєтеконкретні пропозиції? Яка мета вашого візиту?

- Є. Я прийшов поновити з вами контакти.Упевнений, не я один такий. Перегляньте архіви,підніміть справи ще з тих часів. Тоді існувала ціласистема!

- Система чого?- Освєдомітєльства, якщо ваша ласка! - Антон

Степанович заволодівав ініціативою і якби мав крила,то вже неодмінно їх розправив би.

- Розумію, - кивнув старший лейтенант уцивільному. - Ви були частиною тієї системи.

"Нарешті до тебе дійшло!" - аж світився гордістюза себе гість.

- Можете затребувати моє досьє. Думаю, це вамне завдасть великої мороки.

- Напевно, ви мали псевдо. Яке?- "Піфагор".- Як-як?! - не повірив слухові господар.- Так, як ви почули. "Піфагор".- А… чому так незвично? Аж із давньоримських

часів…- Давньогрецьких. Піфагор був елліном. А я

викладач математики. Колишній. Точніше, доцент.Фізмат університету, кафедра…

- Зрозуміло, - старший лейтенант здогадався не дати"Піфагорові" розговоритися. - Отже, ви маєте намірзапропонувати нам свої послуги.

- Я ж сказав: поновити контакти.- Гаразд, нехай так. А що, на вашу думку, є про що

нам до… доповідати?- Я не певен, що до вас надходить уся інформація і

в повному обсязі. Бо якби надходила, то не було б україні такого бардака. Анархія, вседозволеність...

- Гаразд-гаразд, я вже чув. А от скажіть мені… -молодий чоловік зазирнув у аркуш, на якому час відчасу робив нотатки… - Антоне Степановичу, таке.Як ви думаєте, чи є різниця у функціях теперішньоїслужби безпеки й колишнього кадебе?

- Ну, звичайно, щось змінилося. То була однаполітична система, тепер інші. Але ж суть, суть!..Вона залишається. Робота в масах, збір інформації,контроль за ситуацією, превентивні заходи… Бодожилися: усяк безкарно патякає про уряд,президента. Верховна Рада взагалі об'єкт номер одиндля глузування! А то ще моду взяли: раптом що - запрапори, мегафони, палатки - і на майдан! Цедемократія? Це охлократія!

- Антоне Семеновичу…- Степанович я.- Вибачте, Антоне Степановичу, дякую за візит, але

в мене обмаль."Піфагорові" переклинило мову. Якийсь час він

незмигно дивився на старшого лейтенанта й нарештікоротко видихнув:

- І все?!

- Ні. Дозвольте спитати: що таке проміскуїт?- Невпорядковані статеві зносини.- Дякую. Я доповім начальству. Ждіть, вам

зателефонують. Номер той самий?Антон Степанович ствердно кивнув, і коли виходив

з кабінету, ноги в нього були ватяні. Його ввічливопровели до виходу.

* * *На сусідній лавиці сіла перепочити пещена пані,

біля неї крутилася невгамовна дівчинка, внучка; часвід часу вони перекидались репліками. Коломоєцьпідстеріг: мала зверталася до бабці по-українському,стара ж послідовно слугувалася російською.

"Дожились! - подумки сплюнув Антон Степанович.- В одній сім'ї розмовляють різними мовами. Ось вамваша незалежність!" Він зайшовся злістю, хоча йрозумів, що причина її зовсім не в балачці онуки збабусею. Ніяк не міг заспокоїтися після розмови устінах "найвищого" в місті будинку. Не міг позбутисяподиву від цілковитої байдужості до себе з бокушмаркатого служителя державної служби безпеки.Як це так?! Приходить чоловік і заявляє проготовність прислужитися компетентним органам.Абсолютно безкорисливо, заради ідеї благополуччядержави і влади. А воно - безвусе й, з усього видно,без царя в голові - на кожне ділове слово знизуєплічми так, немовби він, Антон Степанович, відкриваєйому Америку щодо специфічної роботи їхньоїустанови з масами. Добровільні помічники були йбудуть! Без них будь-яка влада сліпа й глуха, а раз так,то й вік її короткий. "Всякая революція ничего нестоит, если не способна себя за щитить!" Забулизаповіт вождя?.. Інший вождь, теж не з дурнів,небезпідставно проголошував: "Кадры решают всё!"А що коїться з кадрами у цих? Понабирали в организеленкуватої шпани - і хочуть порядку в країні. Де жвін візьметься, коли зневажливо відмахуватися відтаких кадрів, як він, "Піфагор" за стажем більшим,аніж прожив на світі жовторотий лейтенантик! Щовін там ляпнув на прощання?.. "Вам зателефонують".Бач, мови понавчивалися теперішньої: не подзвонять,а зателефонують. І ніякої позитивної реакції, ніякоїрадості від активної позиції рядового громадянина.А головне - жодного кроку назустріч, навіть натякуна бажання скористатися послугами досвідченогоосвєдомітєля. Чи вони взагалі зліквідували штат оних?Бевзі безпросвітні, неспроможні бачити далі свогоноса!..Він зняв капелюха й поклав на лавицю поруч із

собою; той лежав, тримаючи місце, схожий зоддалікна невеличкого цуцика, який згорнувся клубочком,а проте надійно оберігає спокій господаря відкотрогось випадкового перехожого, який надумав бисісти біля Антона Степановича. Годі й казати, що тойу ці хвилини якнайменше волів би терпіти коло себечиюсь присутність. Становище вимагалоусамітнення, бо тільки так можна дати ладхаотичному викидові думок, розігрітих обуреннямвід новітніх порядків у "найвищих будинках", а отже,вважай, і в усій країні. Хіба він цього не помічає, нефіксує, не записує в окремий зшиток? І хіба його


22

єство коли-небудь з тим овикнеться й змириться?..У них уже й тоді, за "міченого" Михаїла, не було ні

кадрів, ні найменшої тями, куди воно все повертає ічим скінчиться. Таку країну розвалити!.. Таж її цілийсвіт боявся! А вони?.. Замість позатикати ротирозперезаним горлопанам не знайшли іншогоклопоту, як передати американському посольствусхему "жучків", установлених у приміщенні тогопосольства. Хіба не ідіотизм? Отоді американці йдопевнились остаточно: країну можна брати голимируками. І взяли! Спустили на гальмах такувелетенську машинерію! Та вона б іще мчала і мчала,їй би лиш машиніста путящого та колеса вчаснозмащувати. Ну, й періодично шунтувати мізки тим,хто на дорогу каміння накидає чи ями викопує. Аледе ж того машиніста взяти? То убогий на ум демагогМихаїл, то безпалий уральський п'яничка… Пізно,пізно вийшов на арену беручкий дзюдоїст! Хватка внього міцна, вміє гайку закрутити, щоб і не слабко, йрізьбу не зірвати. Та тільки процес надто далекозайшов…

- Бабусю, що то за дядя на конику? - дівчинка білясусідньої лавиці наставила пальчик убік пам'ятникагетьманові.

- Это, внучечка, был такой украинский гетман. Что-то вроде царя. Хороший был гетман. Он дружил срусским царём и сделал воссоединение.

- Воссоєдінєніє? А що це таке, бабусю? Це такийвеликий торт?

- Да, внучечка. Типа того.- І його з'їли?- Кого, гетмана?- Ні, торт.- Съели, внучечка, съели. И даже не подавились.- Хто? - мала втягувалась у гру, не все у ній

розуміючи, але ще менше розуміла стара, та й лінькиїй було шукати потрібних і найточніших пояснень назапитання внучки, й виходило як у зіпсованомутелефоні.

- Что "кто"? - перепитала стара, розімліломружачись проти сонця.

- Хто з'їв торт?- Ну, не знаю… Всем роздали по кусочку.- І ти, бабусю, теж куштувала?- Мне, внучечка, не досталось… Да ты играй,

играй! Скоро домой пойдём, кушать пора.- Бабусю, хочу тортика! - завередувала мала.- Хорошо. Только сначала суп и котлеты.Антон Степанович і собі перевів погляд на

пам'ятник. Дивовижна, непередбачувана фантазіядитини! Возз'єднання - торт. А що ж тоді роз'єднання?Розпад великої країни?.. Не тільки вимовити -подумати гидко. Тьху!.. Він відчув, як тілом перебіглахвиля дрожу, аж холодно стало в тім'ї. Надів капелюха,а на його місце на лавиці поклав долоню. Зайнято!Холод, на подив, не минав. І від того в думках, та й

в усьому єстві Антона Степановича, сталася раптовапереміна. Він уже не відчував нападів обурення - найого місце заповзав страх. Чомусь пригадалося, щоу книжках, яких перечитано за роки й роки цілі копи,почуття страху порівнювалося з вужем. Або удавом.Справді, ніби щось холодне і слизьке треться об душу

й ти безвольний, безсилий чимось зарадитивповзанню тієї гадини під серце, де вона скрутитьсяв клубок і заляже на непевний час, тримаючи тебе умайже смертельній напрузі.Ідіот! Який же він ідіот!.. Піти й "засвітитися" у

теперішніх лейтенантиків, які, замість дотриманнястрогої конфіденційності, з якоюсь холеричноюрадістю відмикають архівні сейфи перед першим-ліпшим, хто назве себе істориком чи дослідникомнедавнього минулого. Ще трохи - і від поняття"державна таємниця" залишаться ратиці таоблуплений хвіст. І це називається - служба безпеки!..Для них же, мабуть, колишні добровільні слугитодішньої системи - усі до єдиного ворогисьогоднішньої незалежності. А він узяв і зопалупідставився. Ще, чого доброго, почнуть публікуватисписки друзів колишніх органів; отоді, пане-товаришуКоломоєць, начувайся! Рідні діти з дому виженуть іонуки прокленуть. І нічим не доведеш їм своїх добрихнамірів. Була держава, у якій ти народився й виріс.Було конкретне поняття: Батьківщина. Неодмінно йбеззастережно - з великої літери. Під ним розумівсяСоюз Радянських Соціалістичних Республік. КраїнаРад. От Москвы до самых до окраин. ІншоїБатьківщини ніхто не уявляв навіть улітку дев'яностопершого. Чи, може, метушливі рухівці з їхнімиясновидящими вождями передбачали скорий крахСоюзу? Чи головний ідеолог республіканськогопартійного цека свідомо готувавався допрезидентства у незалежній Україні, коли громив тихрухівців на мітингах і телевізійних дебатах? Отож бо!Всі молилися на Москву. Навіть коли відчутно повіяловольностями й послабленням, а над майданнимизборищами підняли голову синьо-жовті прапори -до кого з надією апелювали націонал-патріоти? До"міченого" Михаїла. Як вони кинулись цілувати йомуфалди кремлівської вдяганки під час його приїзду вУкраїну! Та дорогий же ж ви наш товаришу генсек!..Та коріннячко ж вашого роду з нашої благословенноїненьки!.. Та ви ж ген як натхненно читаєте з пам'ятіМалишкового вірша "Україно моя, мені в світі нічогоне треба - тільки б голос твій чути і вірність твоюберегти"! Та ми ж до впаду помагатимемо вам у всіхваших перестроєчних ділах - тільки вділіть нам трішкиавтономії, та приберіть перестарка і ретроградаЩербицького, та з мови нашої удавку зніміть… І тодіми як уклякнемо біля ваших генсеківських стіп, то йне встанемо, ощасливлені і вдячні на віки-вічні…Що, хіба ні, хіба не його, Антона Степановича,

правда? Бо якби справді сподівалися здобутинезалежність, то показали б "міченому" найбільшеукраїнське гузно й самі взялися її здобувати.А от він, доцент Коломоєць, у "патріотах" не ходив.

І на Батьківщину синім полум'ям не сичав. Вона далайому освіту й добру працю, дітей, коли були малі,забезпечила майже дармовим дитячим садочком ідешевими іграшками, тещі вділила персональнупенсію, дружині знайшла місце в системі влади, нехайі в низовій ланці, - то на таку Батьківщину ще й помиїлити?!. Бог усе бачить! То він і служив їй вірою йправдою.А ці ось прийшли - і все добре забули. Заходилися


23

шукати ворогів. Отак доберуться й до нього, АнтонаСтепановича. Тим більше, що він сам нагадав просебе. Якби явився з "повинною" - може, й пробачилиб. Він же виставив себе як багнет поверженоїсистеми, розчохлений і очищений вір іржі, внайнепідходящіший час. Старший лейтенант сказав:"Ждіть, вам зателефонують". І ти вийшов од нього зпереконанням, що вони спохопляться й, винуватопочухавши за вухом, знов прикличуть під своїзнамена досвідчену "кадру". Гай-гай.. Коли йзателефонують, то зовсім з іншої нагоди. Краще бвони й номер його (той самий, той самий!) витерлина відповідній сторінці досьє "Піфагора". А ще краще- утилізували те досьє за давністю літ. Але ні, невитруть і не спалять. І ти віднині будеш немов за гакребром зачеплений в очікуванні їхнього дзвінка. Живиі бійся.

* * *Удома ждав лист із Бубнівки. В селі досі пам'ятали

свого знаменитого земляка, пишалися ним. Почавсяновий навчальний рік - і бубнівські школярі й учителізапрошують на зустріч. Треба їхати, таким нагодамигріх гордувати. Та й добра нагода розвіяти міськеодноманіття, вдихнути рідного подільського повітря,яким колись і напивався, і, здавалося, голод тамував.Сільську семирічку скінчив круглим відмінником.

Комусь, може, і втіха, а йому - гризота. Що зп'ятірками, що з дійками - одна дорога: в колгосп,"волам хвости крутити". Навіщо ж булопросиджувати вечорами над підручниками,випрошуючи в батька дозволу не гасити лампу, ачасом і каганцем обходитися, коли гас кінчався?Батько, може, не дуже й дослухався б до синовихпрохань, якби не Іван Сергійович, директор школи,котрий за найменшої нагоди нахвалював Антона: всінауки даються йому легко, а математика - особливо.Кілька районних шкільних олімпіад виграв!Грамотами всі стіни в хаті обвішав. Йому б далінавчатися - так де там! Батько й мати з колгоспнихтрудоднів не вилазять, удома товчуться коло худобий городу, а кинуться сяку-таку одежину справити собій школяреві - зайвого карбованця відкласти не годні.Ото й уся наука.Іван Сергійович - сам викладав математику -

переживав найбільше. Такого здібного учня в ньогоще не було. Гордість школи й усього села! Коли зрайону приїжджала комісія для перевірки учнівськихзнань, директор анітрохи не боявся: не страшна намбудь-яка комісія, бо є в нас Антон Коломієць. На всіпрограмні й понадпрограмні запитання відповість. Іщо ж, тепер, після семирічки, такому талантовіпропадати?.. Іван Сергійович заходився писати кудилиш знав, рекомендуючи свого математичного генія.І таки прийшла відповідь! Із самого Києва, зміністерства освіти. Є у столиці школа-інтернат дляобдарованих школярів з фізико-математичнимухилом. Готові розглянути запропоновану вамикандидатуру, просимо надати перелік обов'язковихдокументів…Мати коли почула, що сина можуть забрати аж у

Київ, лягла уздовж порога біля дверей і сказала:

"Єдину дитину - та в якийсь інтернат?!. Тільки післямоєї смерті!" Антон кинувся до матері, обоєвиплакалися, й було вирішено: нікуди "єдина дитина"не поїде. Проте на все, навіть на одностайне рішеннясімейної ради, є воля Божа. Син таки поїхав, тільки нев Київ, а на Донбас.Зиму перезимували трудно, як ніколи. Навіть за

окупації злидні не доймали так кігтяво. Ждали весни,тепла, свіжого буйного зела, аби наїстися вволю хочкропиви, щавлю, акацієвого цвіту. Аж тут померСталін.Антон помагав батькові у майстерні готувати

колгоспний реманент до весняно-польових робіт.Узимку роботи для хлопця в колгоспі не знаходилося,то ходив у майстерню, щоб лиш удома не сидіти, неслухати материного бідкання. Звістку про смертьприніс голова сільради Митрофан Коцюрубу,одноногий удівець, чия жінка втонула, полощучи вополонці на ставу білизну; посковзнулась на льоду йпішла під нього, не встигнувши й зойкнути.Коцюруба обізлився на цілий світ, бо, навіть бувшисільською владою, не міг знайти собі молодицю длясімейного прожиття. Ніхто не хотів іти за чоловіка,який на ніч скидав дерев'яну ногу. Отож коли він ставу дверях майстерні, то нічого втішного від нього неждали. А він прохарчав несамовито:

- Сидите, грієтесь, контра недобита? А в Кремлібатько помер. Виходьте, іродові душі, буде траурниймітинг!На мітингу жінки й баби плакали про людське око,

доки Митрофан заходився криком у полум'янійпромові. Антон стояв біля матері, вона щохвилинисмикала його за рукав і пошепки наказувала:"Плач…", а хлопець не знав, де ту сльозу й добувати.За нього в той день, виплакалася стріха їхньої хати, тай не одної їхньої. День стояв тихий і сонячний, голубенебо аж світилося безхмарною чистотою, вбиралоочі вабливим бездонням, сніг важкими кучмаминависав над краями дахів, і коли син із матір'ювернулися додому, у дворі розлягався такий веселийдзенькіт капання, аж мати розплакалася навсправжки.Надворі - весняна радість, а в хаті - голодна пустка.Увечері батько вернувся не сам; за компанію

набився йому голова сільради. Коцюрубу виставивнадпиту вже пляшку самогону, сподіваючись відгосподарів на закуску. Мати подала на стіл мисочкуквашеної капусти, кілька дрібненьких варенихкартоплин, блюдце з олією на самім дні й дві гранчастічарки.

- А хліб? - наливаючи собі й батькові, Коцюрубасвердлив матір сповненим підозри поглядом.

- Якби був, то дала б, - коротко відказала мати,стоячи біля припічка з виглядом зайвої на ційнежданій учті, призвідцею якої був гість.Той невдоволено крекнув, не випив, а хлюпнув із

чарки в роззяпленого рота, вхопив пучкою капустий відправив услід за горілкою. Пожувавши, раптомпоказав пальцем на Антона:

- Ну, а з цим що збираєтесь робити? Треба кудисьпристроювати. У наше врем'я не пристроєних недолжно буть.

- Він мені в майстерні за помічника, - озвався


24

батько, здогадавшись, що голова сільради натякає насинову праценевлаштованість.

- Да, но офіційно він ніде не числиться! Що я маюв отчоті подати? Що у мене в селі тунеядецьчислиться?

- То знайди йому роботу, - миролюбно, але здокором, сказала мати.

- Ну, де ж її зараз узять, - потягся до пляшки гість. -Ось нехай почнеться посівна…

- До посівної дожити треба. А ми хліба некуштували од Різдва. Якби ще не картопля…

- Всім трудно! Уся страна в напряженії. Таку войнупережили!.. Нешутєйне діло. Страна ще не скоро їївихаркає. А тут іще помер наш дорогий ЙосипВіссаріонович. Невосполніма потєря!.. Але ви меніпораженьчеських настроєній не сійте! - Коцюрубувмостив дерев'яну ногу на лаві і примруженим окомпройшовся по хаті. - Да здрастуєт товариш Сталін ійого непобєдіма справа!Він випив, батько услід за ним. Антон ковтнув

голодну слину. Він відчув зашпори в усьому тілі йзіщулено сидів, ждучи собі присуду з уст головисільради, бо той, схоже, заради цього до них і прийшов.Мати бачила хлопцеве терзання й короткимипозирками убік чоловіка заохочувала йоговступитися за сина, проте Степан щодаліпохнюпленіше слухав ораторії нахрапистогоКоцюруби. Раптом у Антона прорізався голос:

- То що ж ви мені, дядьку Митрофане, порадите?- Що, що!.. Оприділяйся, не малий уже за материну

спідницю держаться, пора за розум братися. Колгоспусіх не прокормить, а світ широкий.

- Це ж ти, Митрофане, про що?.. - стривоженоспитала мати.

- А про те, Голько, що твій брат рідний обоснувавсяна Домбасі, лопатою в шахті гроші гребе. Ото йвирядіть до нього синашу. Робочий клас його йнагодує, і поспитає у лучних традиціях передовогопролєтаріата.

- Антон же в нас безпаспортний. Такий самий, як івсі ми.

- А то вже, Голько, моя печаль! Дам я йому нужнусправку. Ще мене й благодарить будете! Ну що,Степане, діло я кажу?

- Може, й так, - не знав як відповісти батько.- Тоді допиваймо - і гайда! - Коцюруба налив собі

повну, батькові накрапав послідки. - І в мене головане болітиме за отчот.Він пішов, і в хаті після нього зостався гнилий запах

льоху.…Антон Степанович випірнув зі спогадів, мов із

глибокої води, й сам собі не повірив. Стільки літминуло - а картини далекого отроцтва пам 'ятьоживила до найменших де тальок, навіть запахом тимвійнуло. Він обов'язково поїде на зустріч із школярами.Заразом провідає й батька та матір на сільськомукладовищі, де, очевидно, заповість поховати й себе.Бо тут, у Києві, одвезуть його кудись на Північне, ажза Десну, вкинуть у піщану яму - і хто в такуТьмутаракань навідається, хто згадає доцентаКоломойця вже через рік-другий? Хіба дружина,доки житиме. А в рідній Бубнівці школа догляне його

могилу, сільська громадськість. Але чи не заранопро те думати?..

* * *Що все воно йде кудись не туди, було видно одразу,

щойно встановилася влада першого президента.Принаймні Антон Степанович багатьох доказів непотребував. Для нього та Анфіси Георгіївнивистачило пригоди з майновими сертифікатами.Рясно замиготіла реклама трастових компаній, що

взялися допомогти громадянам незалежної країнигідно перейти через горнило приватизаційнихпроцесів. Неподалік від будинку, де мешкалоподружжя Коломойців, на пустирі виріс павільйонфірми "Приватна справа", куди потяглися довірливіміщуки вигідно, як їх запевняли, вкластиприватизаційні сертифікати. Не шукаючи щастя десьдалеко, якщо воно проситься в руки під самісінькимбоком, пішли у "Приватну справу" й АнтонСтепанович та Анфіса Георгіївна. Підписалидокументи, здали свою частку поділеногодержавного майна в надійні руки, після чого час відчасу навідувалися й питали, коли можнарозраховувати на дивіденди. Їх приймав сампрезидент довірчого товариства - округлий зовні й условах, постійно усміхнений молодий підприємець,власник мебльової фабрики десь неподалік упередмісті. Демонстрував акціонерам зразки своєїпродукції (посеред павільйону стояло кількадобротних диванів з дорогущим гобеленовимпокриттям), вражав неофітів приватизаціїнечуваною новітньою термінологією: франчайзинг,інновація консалтинга, ваучеризація… А здивідендами треба трішки почекати. Нехай лишеньназбирається позитивно-критична маса акціонерів,запрацює на повну технологічну потужністьфабрика - і потечуть гроші, немов із рогу достатку.Через кілька місяців павільйон "Приватної справи"

зник, явивши аборигенам пустир у первозданномувигляді. Слідів її віднайти не вдалося. Ходила чутка,буцім президента фірми взяли "на цугундер", аленікому від того тепліше не стало. Анфіса Георгіївназ прямотою уродженки інтернаціонального Донбасузаявила: "Простофиля ты, Антоша, ещё тот! Хоть идоцент". І "доцент” не мав на те козирів.З-поміж сусідів у будинку Антон Степанович

давно вирізнив для себе Павла Івановича; з ним вонимайже щоранку вигулювали цуциків. Коломойці,отримавши квартиру від університету, а старуподіливши між сином і дочкою, завели білогогладкошерстого лабрадора, "дівчинку" Лілу знаголосом на "у". А в Павла Івановича був рябийдалматинець. Зазнайомившись на майданчику длявигулювання домашніх тварин, чоловіки мало-помалу розговорилися, у них знайшлися спершуспільні теми, а скоро й спільні погляди. Отож надалічасто зустрічалися вже й без чотириногих друзів.Колишній підполковник внутрішніх військ, Павло

Іванович іще при доброму здоров'ї вийшов напенсію і відверто нудився у домашніх стінах. Коливипала нагода взяти ділянку під дачу, ревно заходивсяна ній господарювати, але за роки служби


25

командиром розледащів, відвик фізично трудитися,та й жодного ремесла не освоїв. Дачний ентузіазмшвидко прочах, і відставний червонопогонникзнаходив розраду в бесідах із математикомКоломойцем.Обидва довго не могли змиритися з крахом Союзу.

Обидва однаково "лопухнулися" з приватизаційнимисертифікатами. Коли у президентському кріслім'якотілого ренегата Леоніда-першого змінивчервоний директор Леонід-другий, АнтонСеменович і Павло Іванович розпили на радощах цілупляшку рідкісного на ті часи коньяку "Наполеон",принесеного Коломойцю кимось на хабар. Одначеневдовзі розчарував і Кучма. Почала підійматиголову опозиція, чимдалі махровіше розцвітавнаціонал-радикалізм, у герої нації записали Бандеруй Шухевича, незагойною виразкою обернуласясправа зниклого українського журналіста згрузинським прізвищем, до неї додалися сумнівнісамовбивства двох міністрів… Країна потребуваласильної руки, а якраз вони виявилися найбільшимдефіцитом у країні з катастрофічною відсутністюпорядку.Антон Степанович утішався не просто добрим

співрозмовником в особі Павла Івановича; йогорадість була устократ більша від того, що не один вінтак думає і так бачить. Далеко не всі похлинулисьейфорією від незалежності, що впала Україні з неба,як у стародавні часи скіфам - плуг та борона. Скіфизуміли скористатися дарунком богів - ці ж телепніроками не збагнули, а що ж із тією раптовоюнезалежністю робити. Чи самозабутньо виспівувати"Ще не вмерла…", чи будувати власну державу, чивигідно комусь продатися. До всього, підполковнику відставці , сам того не усвідомлюючи,відшкодовував доцентові тяжкі душевні втрати, щотой зазнав їх у стосунках з дітьми.Дітей називала Анфіса Георгіївна, бо вона їх

виношувала й народжувала: проти цієї логіки вАнтона Семеновича аргументу не знайшлося. Костикі Таня з'явилися на світ із перервою у три роки.Навчались у школі, в інституті, дорослішали, і що далідорослішали, то менше ставали збагненними длябатька й матері. Скажімо, Горбачовська перестройкастояла Антонові Степановичу кісткою в горлі - затесин і дочка бігали на рухівські мітинги, потай відстарших пошили вдома синьо-жовте полотнище,читали майже підпільну газету "Атмода", що їївипускав литовський антирадянський "Саюдіс".Найдошкульніший удар спостиг батька, коли Таняопинилася серед учасників студентської революціїна граніті. Коломоєць мав усі шанси попрощатися зпосадою доцента, якби не надійний дах у кабінетахкомпетентних органів. Стежки двох поколінь однієїродини розходилися все далі й далі. Анфіса Георгіївнакліщем учепилася в чоловіка: "Я не могу жить дальшевместе с этими перерожденцами! Добивайся впрофкоме квартиру! Тебе должны дать!" Чому"должны" саме її чоловікові й за які заслуги,пояснювати вона не бралася. Правдами йнеправдами (знову пошепотіли де треба органи) їмдали двокімнатну квартиру на Вітряних Горах.

Далеченько від центру та місця роботи - зате подалі йвід "перерожденцев".Найбільше, чого боявся Антон Степанович із

настанням незалежності, - це щоб, Господи,помилуй, не відкрилися сховки колишнього кадете йне оприлюднили в пресі списки таємнихспівробітників. Отоді між ним та сином і дочкоюназавжди урвалась би ниточка родинного зв'язку. Нарадість, вона почала зміцнюватися, коли Костик ставтатусем. Першою здала позиції Анфіса Георгіївна,пішла бавити онука чи бодай щось порадити молодіймамі. Навідувався почукикати малюка й "дід Степан".І все ж страх перед можливою люстрацією назавждискував його душевні поривання, й колишньої теплотиміж рідними кревняками годі було сподіватися.Коли вони встигли стати чужими одні одним -

сказати можна більш-менш приблизно, з посиланнямна гучні події в країні. Але коли воно починалося?Де, на якому життєвому відрізку діти зробили першікроки від батька-матері, а ті спіймали велику гаву чий не вважали за потрібне, понадіявшись на власнийавторитет, що досі збоїв не давав, придивитися до тихкроків уважніше, глибше?.. Ну, нехай він, доцентуніверситету, вічно заклопотаний лекціями тапідготовкою до них, студентськими курсовими йдипломними роботами, вченими радами,засіданнями кафедри, збиранням матеріалів длядокторської дисертації, неминучими громадськимидорученнями… Але ж Анфіса Георгіївна, вродженадомогосподарка без турбот поза домом і сім'єю! Кудивона дивилася? Квочкою ж квоктала над дітьми, акотрогось дня виявилося, що її діти - наче висидженікуркою каченята: знялися, подались до води йпопливли, навіть не озираючись убік берега. Де булоїї материнська інтуїція, де серце, що мало б чути йбачити більше, ніж вуха й очі?..Після того, як Антон Степанович виповів усе те

Анфісі Георгіївні, подружжя уперше по-справжньому розсварилося. "Холодна війна"тривала недовго, бо куди їм одне від одного подітися,та разом із замиренням з'явилося між ними щосьнове, досі не знане, за суттю своєю подібне до Бабая,якого ніхто ніколи не бачив, але яким лякаютьнеслухняних дітей. Один незримий Бабай залігводночас на дні двох душ. І як тільки це йомувдалося?..

* * *Мати дістала з льоху відро бараболі. Воно

простояло в хаті незаймане до вечора, до батьковогоприходу. Він подивився на нього, перевів погляд наматір, і вона підтвердила його здогад: останнє…Отоді й згадалася Коцюрубина порада. Звісно,

голова сільради казав дурне, бо на п'яну голову, прошалені гроші, що їх загрібає лопатою в ДонбасіГольчин брат. Якби справді загрібав, то прислав бисестрі бодай хустку на подарунок або хоч картину зкитаянкою у квітчастому шовковому халаті. Антонбачив таку вдома у Івана Сергійовича: директоршаїздила на ярмарок у Гайсин і привезла, почепила вхаті на найвиднішому місці. Антон розказав матері йвона ходила, вигадавши причину, аби й собі побачити.


26

Вернулася задумана, тільки й сказала: "Далеко намдо Китаю!.."Написали в Донбас листа і ждали відповіді. Усі троє

добре пам'ятали, як мати не пустила Антона до Києвау школу-інтернат. А тепер, бач, сама просила брата,чи не візьме небожа, щоб десь там "пристроїти" колоякоїсь роботи. Що діялося в її розтерзаному серці?..Нарешті Петро озвався. Відповідь була коротка: нехайАнтошка їде, що-небудь придумаємо. Матисприкрено вкололась об "Антошку" (ужеперехрестили сина по-тамтешньому!), протевдячність пересилила хвилинну образу.

- Хіба Коцюруба вам погане радив? - казав головасільради, походжаючи ненатопленим кабінетом, абихоч трохи зігрітися. Боліла, млоїла культя ноги -либонь, "на погоду", й він сподівався, що Голькапринесла пляшку, отож матиме чим поправитинастрій і здоров'я. За таку довідку, яку він дастьАнтонові, Коломійці мусять пригощати його цілийрік! Коцюруба й Петрові, братові Гольчиному,оформляв потрібні документи, коли той років черездва після війни вибирався з Бубнівки зкомсомольською путівкою. Тоді саме партія і урядпостановили відбудувати донбаські шахи. А хто їхвідбудує, як не комсомольське плем'я. Хіба ж тількиПетро подався з села? Мабуть же, вся Україна віддалаДонбасові нерозтрачену силу й молоді рукидобровольців.Петро попервах писав додому часто. Читаючи його

листи, Ольга намагалася вгадати, що воно таке -Донбас. Зроду-віку не бувавши ніде далі Гайсина,прив'язана до колгоспної ланки, городу й домашньоїхудоби, вона не годна була хоч приблизнонамалювати собі світ, про який оповідав брат.Терикони, штреки, відвали, порода, копри, бараки,кліті, проходка, штольня, маркшейдер… Ольгагубилася серед нечуваних слів, відчуваючи не подив,а інтуїтивний селянський страх перед ними. Якісьнелюдські слова - то як же там жити людині? І оцетуди вони випхнуть з рідної хати Антона?!. Господьне простить! Однак останнє відро бараболі виявилосьнайсильнішим аргументом. Ольга виплакалася щедо синового від'їзду, позичивши на дорогу грошей уселі, скільки хто міг дати. Як проводжали, що казалий думали у хвилину прощання - краще не згадувати.Дядько Петро жив у шахтарському посьолку, в

бараку для сімейних. Його дружина Ліза приїхала наДонбас із Тульської області, теж за комсомольськоюпутівкою і з таємною надією знайти своє щастя, авоно виявилося вінницьким парубком, який полонивїї кучерявим чубчиком та красивим голосом: уїхньому роду співали всі, й коли Антонова матибувало заводила "Ой чиє то жито, чиї то покоси…" -півсела збігалося послухати "артистку". Тітка Лізавдалася веселункою й зустріла хлопця усмішкою навеснянкуватому кругленькому обличчі з кирпатимносиком. У Антона відлягло від серця, бо дорогоюнамислив собі невдоволену мармизу дядьковоїдружини й саме цього боявся найбільше - більшенавіть, ніж донбаської босяторії, чутки про якудоходили й до Бубнівки.Тітка Ліза потріпала долонею його нестрижену

чуприну і спитала:- Это и есть тот самый Антошка?- Он самый, - ствердив дядько, хоч насправді не

впізнав небожа, адже бачив його ще семирічнимхлопцем, а приїхав випускник семирічки.

- Ну и ладно, - не розлучалася з усмішкою тітка. -Живы будем - не помрём!І все ж її оптимізму на всіх не вистачало. Антон

приживався важко. То була затяжна хвороба звикання,точніше - неможливості звикнути ні до чого, бо воногеть не таке, як удома, незвичне, чуже. Не такеповітря, не ті краєвиди, не такі люди, на вулиці ніхтоні з ким не вітається, підеш по щось у магазин і незнаєш, яким словом озватися до незнайомоїпродавчині, увечері мучиш себе, про що заговоритиз дядьком і тіткою Лізою. Навіть сонце тут сходить нез того боку, як у Бубнівці! Антону відгородили шафоюкуточок у кімнатці, де спорудили сяку-таку постіль іпоставили дерев'яний табурет, - ото й увесь йоговласний, окремішній світ. Який же він тісний,безрозрадний!.. Пізнім вечором лежиш і не дихаєш,чуючи перешіптування родичів, погано стримуванітітчині Лізині смішки, рипіння ліжка. По що він сюдиприїхав, що тут забув? Ні, він завтра ж утече додому.Проте наставав ранок, хлопця кликали снідати, вінсьорбав ложкою горохв'яний суп, підставляючи підложку шматок хліба, й розумів, що тікати немає куди,бо вдома вже давно з'їли останню бараболю. Як вонитам живуть?..У шахту Антона не взяли: малий ще й

некваліфікований. Весну й літо перебув на підсобнихроботах: у них у селі казали - "за старшого кудипошлють". А з вересня пішов у ремісниче училище.Там видавали формений одяг і двічі на день годувалив їдальні. Перше заняття проводив заступникдиректора училища з виховної роботи, опецькуватийчоловік у військовій формі без погонів. Почавзнайомитися з учнями; дійшла черга до Антона.

- Как фамилия?- Коломієць.- Как?!- Коломієць, - голосніше мовив Антон.- Ты, парень, вот что. Брось мне свои бандеровские

замашки! Здесь Донбасс, интернационал! Извольговорить по-человечески. И писаться будешь по-человечески: Коломоец! Понял?У чому його провина, хлопець так і не збагнув.

Увечері сказав про це своїм.- Знайшов чим журитися! - відреагував дядько

Петро й чомусь одразу перейшов на"інтернаціональну". - Меня ведь тоже переписали.Был Щырыця - стал Щирицин.

- Называй хоть гошком, только в печь не сажай! -весело озвалася тітка Ліза.

- Ты, Антошка, не бухти! Скажи спасибо, что вучилище приняли, на довольствие поставили. Жизнь- она посложней того, чем кажется снаружи.Антон згоджувався з дядьком. І однак не міг уявити,

як би оце мати до заміжжя писалася не Щириця, аЩіріцина. Або взяти теперішнє їхнє прізвище,Коломієць: чим погане, кому заважає й чому звучитьне "по-человечески"? А з переробленого


27

вихователем уже хлопці глузують: "Где этотКАЛОмоец"? До всього, раптом якісь "бандерівськізамашки" йому вчепили. Де в них під Гайсином тогоБандеру бачили? Проте кому доведеш і хто тебе тутслухатиме… Сказано - Донбас, інтернаціонал!Була неділя, вихідний. Після обіду, за ким дядько й

тітка заохотили апетит чверткою горілки, Антонрозкрив "Цікаву математику", узяту в бібліотеціучилища. До математики його тягло, як і раніше, вбубнівській школі; вона була чи не єдиною втіхою іпорятунком від цілого світу, до якого хлопець ніколи,здавалося, не звикне. Проте цього разупорозкошувати не вдалося.

- Что ты, Антошка, сидишь, словно наседка вгнезде? Чай, выходной нынче. Прошёлся бы,проветрился, - тітка Ліза не пропонувала, а мовбинаказувала.Антон вийшов з барака. Повітря, як завжди, гірчило

вугільною пилюгою, що її розносив з териконівнагуляний десь у степах вітер, а низькі хмари,насотавшись її, вражали неприродною чорнотою, відчого ставали погрозливими. Хлопець переніссяуявою в поля, що підступали до крайніх селищнихбараків, - неорані, розлогі до безкраю. Він бував тамулітку й відводив душу в різнотрав'ї та різноквітті йдивувався, що тітка Ліза жодного разу не здумалапіти на ту нерукотворну красу. Якби оце не пізняосінь, а літо, він пішов би в ті поля, де небо високе йтиша, порушувана хіба мелодійнимпересвистуванням когось із кимось. І може, зновутрапилась би йому дівчина, котра плела віночок іпояснила йому, що то пересвистуються байбаки(щоправда, вона сказала по-тутешньому - сурки). Вінспитав, як її звати, й дівчина сказала: "Анфіса". Тодівін більше ні про що не насмілився питати. Якби ж тозараз літо…На майданчику перед магазином "Продотовары"

гуртувалася чоловіча компанія: курили, голоснорозмовляли, жестикулювали. Через два слова на третєрозлягався масний матюк. Підійшовши ближче,

Антон побачив, як молоді хлопці й уже добрячепідтоптані дядьки передають з рук у руки початкупляшку, і той, до кого вона втрапляла, надпивав з неїнахильці, а гурт у цей час азартнно гудів хмільнимиголосами: "Выпьем же за Колю, Колю дорогого, мирещё не видел пьяницу такого. Коля, Коля, пей до дна,мы нальём ещё вина!.. Выпьем же за Колю, Колюдорогого…"Антон з несподіванки мимоволі задивився на

веселу компанію, став і тим привернув до себе увагу.- Что, малец, опохмелиться хошь? - спитав крайній.Хлопець відчайдушно замотав головою, та його

вже вхопили попід руки й затягли всередину гурту,приставили до рота пляшку. Горілка обпекла рот,Антона занудило, він шарпнувся, однак тримали йогонадійно. Після кількох ковтків земля пішла обертом,до горла підступила нудота, спазматично заходивборлак.

- Слабак! - хтось виніс йому присуд, і аж тоді вінвідчув, що руки вільні. Зігнувшись у три погибелі,він виблював і горілку, й тітчин Лізин обід. Та всеодно нудоти тіпала ним, вивертаючи нутрощі. Боліловсе тіло, у скроні гупала кров. Коли він почавприходити до тями, біля нього вже не зосталосяжодного частувальника, зате над головою почувсятонкий голос:

- Тебе плохо? Что с тобой?Антон розпрямився; над ним схилилася та сама

дівчина, що влітку плела віночок у полі за селищем.Він пригадав її ім'я: Анфіса. Стало соромно й боляче,що вона бачить його таким. Краще б не помічалайого, жалюгідного.Він одвернувся й подався геть від цього проклятого

місця. Анфіса крикнула вслід:- Я знаю, чей ты! Твой дядя работает вместе с моим

отцом!Коли Антона заберуть в армію, Анфіса ждатиме

його й писатиме довгі сентиментальні листи. Згодомвони поберуться.


ВАЛЕНТИНА СіМАЩУК. ЛАВРА МОГО ДИТИНСТВА. КАРТОН, ОЛіЯ, 2010 Р.

28

ОЛЕКСАНДР ГИЖА

Проводи (новели)На заломі шляху, коли жеребці самі притишили

алюр, бричкою наразі кинуло, і Олесь притримавмаму рукою - притис її до себе, бо вгадав,що луснулавісь у ступиці колеса. Мати ойкнула, але не зі страху- мабуть, від того, що минулого року на цьому жзаломі зламався полозок у санях, на яких вона їхала ізстаршим сином - також проводжала його до армії.Серце матері зайшлося, але син, Олесь,посміхаючись, вже зупинив жеребців, рвучконатягнувши сирицеві віжки. На диво, коні охочезупинилися й бадьоро пофоркували, крутовигинаючи свої лебедині шиї. Осінній вітер довільнопорався в їхніх гривах і гнав кудись поперед себепісню Олесевих приятелів - проводжали його довійська.

- Доведеться, мамо, пересісти на іншу каравелу,начальство подбало, бач... Чуєш, як парубота "Галю"мучить на задній бричці? Виручать хлопці.Мати притулилася щокою до синового плеча.- Ой, синочку мій!..Торік під Михайлом полозок

уламався, а нині під нами колесо... Це ж ви неповернетеся, синочку мій... - Материн сум ужетопився в сльозах.Олесь міцно обняв матір й торкнувся губами її

теплої скроні.- Мамо, не тужи так... Пригадаєш моє: це земля

наша не відпускала тоді Михайла, а нині мене. Учужинські краї, авжеж, - знає-бо, що ми без неї, якдитя без матері.... - І знов обняв її за плечі.. Матилегенько випручалась з його рук і ворухнулазів’ялими устами.

- Отако, сину, мене твій батько обнімав. На цьомузаломі.І що, мамо, так само візок на черево приліг?Ні. Але ж він ...Загинув у сорок п’ятому, однак по війні.Мати промовчала, бо вже надбігли хлопці з другої

брички, гарячі, червонолиці й запеклі.Олесю, ти з мамою - на нашу бідку, а ми твою умент

зрихтуємо. Гайда!Як уже сиділи на барвистому рядні, котрим було

застелене пахуче сіно, а вгодовані огирі підтюпцем

вимоглися на грейдер за поворотом, мати озвалася.Сину, ти ж пиши... Відаєш, що життя моє і цілий

світ мій-то ви з Михасем... Пиши, бо туга моя, якіржа залізо, точитиме душу день при дні... Двоє вас умене, як очей у лобі.. Щоранку буду виглядативісточки, як.. І захлинулася сльозою, але відразупохопилася, прикрила обличчя долонею,однакприв’ялі уста їй зрадливо тремтіли, і синові, начеснігом сипонуло за комір. Мабуть, через те озвавсяхриплявим голосом:

- Не тужи, мамо... Бо мені, як ти плачеш.. . - Закусивгубу. - Хоч топись..

- Я не буду, сину... Це воно саме...- Я писатиму, мамо. А кому ж іще, як не тобі?- А Ніна, сину?Він помовчав, певне, не сподівався почутого.- Не знаю, мамо... Якийсь у серці туман. Коли хтось

обнімає на танцях, воно спалахує лютою ревністю. Івже не відпускаю Ніну цілий вечір. І чую, було, як уголосі в неї, ніби голубка воркує... І вже кілька роківзнаю, що піде за мною навіть в огонь... Та мине день-другий, не бачу Ніни, і якась охолода в грудях виринає,хтозна-звідки... Мені гірко від того, чистісінька в неїдуша і почуття такі ж, і люблю її, здається, з шостогокласу. А ще з якогось дива час при часі згадую твоєнапуття, мамо, пригадуєш? Ти казала, щоб я шанувавсвою дружину,як вона буде, бо жінка, мовляв, якнайдорожча кришталева чаша, - розбити легко, навітьсклеїти можна, а що з тої клеєної? Одна подоба, сину...Аще ти запевняла, що виженеш мене геть, якщо будуображати твою названу доню, а сама леліятимеш її,як своє дитя...Жеребчики побігли жвавіше, певне, щоб догнати

своїх чотириногих родичів попереду, і син зновупригорнув матір за вузенькі плечі. Вона озвалася.А чому, сину, доймає колись почуте від мене? Я

вже й забула, що казала... Ти вагаєшся, що Ніна - тоназавше? Як на мене, то всі ви, Христени, такі. Вамтреба не просто любити, ви мусите воювати за своїхобранок. Часом аж до крови, як батько твій замолоду...Інакше ви не вмієте і не хочете вміти... Я знаю, щоНіна любить тебе. Певне, так, як ніхто любити не буде.Я те серцем чую, тільки-но стріну, голубку, вкрамниці, а вона кине погляд на мене, то наче серцемвзорить... Якби ж ти був став з нею на рушник! А таксамота в наших стінах буде щодень голосити, якзимний вітер у шпарину... Ти можеш не вірити,Олесю, але Ніна - то твоя подружня доля. Шкода, щотобі не дано зазирнути в прийдешнє.... Може, як будешдалеко, втямиш, яку криничку дарує тобі небо.Питимеш з неї ціле життя, сину, і завше спраглийбудеш. Я знаю. Я жінка, яка любила...Олесь ворухнувся, наче йому патиччя замуляло.

Кашлянув, щоби продихнути, певне...- Не хотів казати, мамо... Я написав їй листа. Щоб

не ждала.Матір здригнулася, їй ворухнулися губи, якийсь час

вона борола в собі вагання, але по хвилі все-такизнайшлася на слово.

- Сину мій, сину ... Ти ціле життя шкодуватимеш,що розтоптав дівчині надію... Відтак не буде в тебе,Олесю, втіхи уповні геть би й у дітях твоїх. Тяжко мені

ОЛЕКСАНДР ГИЖА НОВЕЛИ

29

від того, але ти сам обрав те, що вибрав. Ти невідкрився мені, а хто в цьому лихому світі, сину, єближчий тобі, аніж матір?- І замовкла, губи їй нібиздеревіли, а в карих очах затужавів туск, такийвідчайний, як тоді, того чорного дня, коли батькапереносили в Братську могилу...

- Мамо, - сказав Олесь, - не переймайся так, бомені ж іще служити три роки... Чи вона діждалася бмене? Хлопці-дембелі вертають зі служби, як грім.Перейдуть мені стежку, не я перший і не останній...

- Не знаєш, де згубиш, а де знайдеш, дитино моя. -Сказала на те мати і вже мовчала до самоговійськккомату. Аж тут, як жеребчики зупинилисяперед оркестром, що тужив "Прощаннямслов’ янки", мати поквапилася ще раз ступитинавперейми біді двох.

- Може, я скажу їй, що ти пожартував, сину? Щене пізно розв’язати вузол, доки сльозою незатягло,як дощем, бо...Він перебив.- Я їй нічогісінько не обіцяв, мамо. У нас, окрім

цілунків, нічого не було і не могло бути. Сама казала,яка вона, Нінка. Та й не вмію я паскудити в людськудушу. О, кличуть, чуєш?Потім була бійка коло чайної, двоє рекрутів не

поділили юнки в танку, і Олесь мусив розборонятихлопаків, бо вже збиралося село на село, а матидивилася на Сина і тішилася, хоч він казав забіякамнайпростіше: "Хлопці, нехай Катря сама скаже, когочекатиме. Гаразд, Катю?А дівча, білявеньке, як дозріла кульбаба, але з

вогником у зеленавих очах, посміхнулося. "Нехайпідважать по черзі оту-го каменюку, бачиш, Олесю?Хто зможе, того й ждатиму..."Олесь глянув на ту залізобетонну бриляку десь на

півтонни, і поклав забіякам руки на плечі. "Миріться,хлопці. Катерина підкинула вам гарбуза. Одного надвох..."Автобус з новобранцями поїхав на збірний пункт

у Козятині, а мати, як повернулася із Самгородка,довго сиділа в темній хатині біля застільного вікна.Журилася. На підвіконні супроти неба чорніла гасовалампа із склом - вона завжди ставила її на підвіконня,коли Олесь десь барився пізньої ночі.Іноді їй ввижалися Олесеве дихання за нещільно

причиненими дверима його кімнати, вона хотілапідвестися, щоби накрити його ковдрою, бопрохолода в хаті осіння, і опускала плечі від гадки,що син далеко, хоча й близенько, якихось п'ятнадцятькілометрів, вона чула, як в серці час при часіозивається думка, ще нечітка, наче в густому туманіворушилася, аби на світло випручатися. Матиздогадувалася, що вона, тая спонука, від тужавоготуску, що вприщерть заполонив їй серце, і навітьволю притлумив, як оце пітьма очі. І в серці матерівже визрівав нескупий для неї рішинець, мусила воназрушити ту крижану ваготу, що лежала їй на плечах,а сягала самої душі, і виморожувала її. Вона сиділасупроти застільного вікна, на підвіконні контурнопроступала поінколи гасова лампа, що вперше о такійпорі не світилася синові живим язичком полум’я... Івід того невиразного видива материна голова

хилилася їй на груди, наче дрімота долала їйсвідомість. Авжеж, сон уже кілька діб, як десьзабарився, або заблукав у поблизьких яругах. Немогла вона спати о такій ропній хвилині, то вжеподумки зважувала, чи встигне долучитися до тоїдумки-зигзиці, що прилинула невідь-звідки в серце іне дає йому спокою, як звереджена рана.Давні "ходики" на стіні невтомно відлічували

хвилини, затишно так і звично, але цієї ночі вони незаколисували, не було в їхньому поцокуваннусталеного спокою, як завше, і Мати отямилася разомз тією утаємниченою думкою від нагальногоперегукування перших півнів. Вона здогадалася, щомусить розгорнути її, як полотно, яке сягало б збірногопункту в Козятині, де вперше розлучений з матір’ю,десь-то не спить її Олесь, її кровиночка і її надія. Бо встаршого серце жорстке, він залюблений у свою, алевід матері, вроду, був завше гордий і не терпів жоднихпорад. А Олесь... вже знала, що вчинить. Не завтра,не колись, а зараз же, бо ось-ось затрублять другіпівні, і десь о шостій ранку йде перший потяг на Львів.Туди нібито відпровадять новобранців на службу.Мати знайшла напомацки алюмінієву кварту (ще

у війну сусіда, Семен Богачук, відлив з крила збитоїнімцями "Чайки") і так само руками намацала білясінешніх дверей відро з водою. Напилася, з подивомчуючи, як видзвонюють зуби об вінця кварти... Відтаквступила в сінях у розбиті галоші (кінець жовтня,земля холодна, як мертва) і вийшла на ґанок. Село щеспало, його не пробудили вже й другі півні, і вітер зісходу гнав десь-то хмаровиська, бо в небі аніпросвітку, втопилися зорі у вологій пітьмяві, Матисудомливо повела плечима і провела долонею поохолоді чола. Зітхнула.

"Піду, сину, мушу. Інак не прощу собі... Маюблагословити, бо за ґвалтами коло тої рекрутчинизабула хоча б перехрестити, щоби захистив Христосвід лютости... Хіба таке серце, сину, з рушницеюзаручати?.."Пішла через яр, гребелькою, насипаною ще

чоловіком, і теплою видалася тая земелька, начеРоманове тепло озвалося до неї, бо скільки він потусвого залишив у суглинку греблі... Чула під неюлегесеньке поголосся струмочка, жебонів про щосьсвоє, вічне, до чого йому бігти й бігти, а чи добіжить?Пригадала, як на цій гребельці прощалася з Романом.Над світом ще тільки-но народжувався новий день,ще його не було, але вже зрожевіло небо на сході, алевона бачила осмуту в очах, а може відчувала її, а щеголос Романів, як шепотів їй свою тугу, перевитуспрагою, наче не було в них рвійної ночі, бо пив їїРоман і напитися не міг...Вона вже йшла пагорбом, що геть чисто заріс

колючим будяччям, воно жалило їй відкриті литки,як голодні оси, мати спочатку неголосно ойкала,пізніше вбулася, ніби ноги затерпли і не відчувалиболю. Невдовзі піт зволожив матері чоло - хустинадавно вже лягла мертвим птахом на всохлі трави, вонатого не завважила і тепер втералася долонею, бо часпри часі повіки покусувала тепла сіль... Вона й самасупроти зрожевленого неба на сході була схожа начорного птаха, що рвався злетіти, але марно -


30

зламалося йому крило. То гнав і гнав себепустельним степом, мовби в порятунок, але добігтине міг - сутінки завадили знайти жаданий прихисток...Вона вже задихалася, благенька кофтина на

вузеньких плечах просякла вологою,як її серцепідбитою надією, бо підганяла ропна думка, що можеспізнитися, сина забгають у телятник і запроторятьсвіт за очі. Тоді їй, матері, буде непереливки, бощодень тлітиме душа, а по ночах тіні будуть блукатисадочком поперед хатою й ті невиразні маняки будутьїї лякати, бо схожі завше на її дітей, яких так жорстоковідірвали од серця...Часом вона замалим не присідала від жаху, коли з-

під ніг їй перелякано зривався заєць й очманілокидався наосліп бур’янами чи високим стернищем,то мусила якусь хвилю видихати жароту в грудях, апотому знову бралася пагорбами й видолинками,гнала поперед себе тривогу материнську , а може йстрах штовхала серцем чи з серця, бігла степом давновже босоніж, старі галоші десь упокоїлися нарешті вбур’янах чи в багнищах яруг, ще в густій тумановійпотерті - новий день барився десь за кучугурамихмарин понад головою. Мати не відала, чи втрапитьпід Кордишівку, звідки вже була торованка на Козятин,але мусила її сягнути, бо душа їй кричала до Бога,аби вивів її на свічення дороги, бо шлях навіть у пітьмівидніє - мабуть, люди лишили на ньому свої неліннісліди...Вона долала пагорби й узгірки, заболоченівидолинки й мочарі, тручала тремку надію попередсебе, але тривога бралася знову десь з неї самої, з їїзмученого нутра, може, й тому, що бігла вже вічність,і кінця-краю не було тій гонитві, наче в позачассірухалася жінка. Одяг на ній був уже мокрісінький,спідниця цупко чіплялася колін, й лишень та вологаохолода допомагала серцю не вибухнути від скварув грудях. Мати й словечком не озивалаася про сина,він зараз був далеко, то шепотіла-лебедила єдинеймення, яке завше людина прикликає в нелюдськихтіснотах, як у вогні:"Боже... Боже... Боже..." Мати непросила анічого. За тим єдиним словом не вишіптулажодного звуку. Та й чи потрібні якісь слова о такійвогневиці? Творець - серцевидець, Він чує людськесерце і не байдужий до нього..Обминувши чергові нетрища бур’янів і колючий

жар високих стернищ, несучи в собі незнищеннулюбов і страх утратити її, мати нарешті вимоглася наКозятинський шлях. І лише ступивши на його м’якевід пороху ложе, відчула, як гостро горять їй ноги доколін, геть зранені штурпаками осоту, стернями таосокою в багнищах ярів, але не зважила на те, бопопереду ще сім кілометрів, а вже сіріло небо насході, слабенько, як шиба, розмита раннім досвітком.І тішилася в собі перегуками голосистихкордишівських півнів, вони проводжали її далеко засело і там ще довго наздоганяли дивацькимиголосами, щоб матері не доймала так тяжко самота,бо чомусь саме о цім часі заповзялася чіплятисясвідомості, в’язка, як охолола смола, малюючи матерігіркі ждання досвітків у довгі-довгі, як нескінченналинва, ночі. О, самота у серці матері!..Скільки туги ітуску в тобі, скільки солі в і полинової гіркоти... Хтовиважить тебе на терезах милосердя? Чиє серцеперехопить тебе чи перейме, щоби душа матері незотліла на попіл або не вчинилася жорствою?

Вона підійшла до воріт збірного пункту рекрутівразом з досвітком. Удвох. Досвіток легенько чіплявсяґратчастих воріт, і було видно луску облізлої фарбидовкола великої зірки із бронзовим серпом начервоному тлі - молота чиясь вража рука відкусила...Неподалік на плацу походжав солдатик з багнетом упіхвах і час при часі позіхав, позиркуючи на зіщуленупостать матері за ворітьми. А тоді, уважнопридивившись до її мокрого одягу, придибуляв -чомусь шваргав підошвами кирзаків потрісканимасфальтом, -до воріт.

- Ви до кого, тьотка?У вологих очах матері ожили іскрини.- До Олесика, до сина, голубчику..Солдатик посміхнувся з почутого. Він старанно

висякався в руку, й озвався, видаючи своє коріння,якого не сховала навіть солдатська роба.

- Дак у нас єнтіх Алєсєй тьма. Фамілію давай! Єщьо- адкуда?Мати сказала. Солдатик-інтернаціоналіст зайшов до

манюньої будки й кудись подзвонив...Вона чекала, певне, як життя не жадала, коли німець

поранив її в стегно. (Він тоді тягнув корову на мотузідо тупорилого дизеля, а мати, ковтаючи сльози,шепотіла -"Минь, Минь", і корова шарпнула головоюта похопилася навтьоки, а німець впустив мотуза йлюто диркнув з автомата, утямивши материнеквилення по-своєму: вона упала, почала відповзати,зайда скочив на рівні і вже хотів її добити, але о тіймиті якраз надбіг Михась Слєба, материн похресник,що знав німецьку, й закричав:"Най! Най! Гальт! Ніхтшіссен! Ніхт шіссен! Муттер, Муттер, гер леутнант!)1.Певне, німецькому воякові сподобався "гер

лейтенант" і він поплескав юнака по худенькомуплечі. "Я, я, менш..."2.Олесь з’явився звідкись збоку, постав перед матір’ю

несподівано, бо вона очікувала його з глибини двору,де сіріла довгаста казарма. Він побачив матір перший,кинувся до замкнених воріт.І вбирав, вбирав очима їїзмарніле обличячя, таке зів’яле для нього о цій миті,що йому від жалю затнувся подих. А коли побачив їїзакривавлені ноги, геть чисто в підсохлих патьокахкрови, то, не тямлячи себе, упав на коліна і, крізьридання в собі, прошепотів:

- Мамо, нащо ти...Мамо!..Він сліпо знайшов на прутах воріт материні пальці

й припав до них устами.- За тамтою бійкою вчора, сину, я тебе не

благословила, бо вас відразу забгали в автобус...- Мамо, - сказав син, - мамо моя... - І знайшов

сліпими руками її плечі, просунувши їх поміж ґраткиворіт. - Чому я не шанував тебе, матусю моя...Вона легенько, кутиками губів, усміхнулася.- Шанував, сину, підведися. І візьми благословення

на вижиття, бо Господь почув мене...- Прізивнік Івасєнко, в строй!..- Мамо, - сказав син і втерся рукавом куртки. А

тоді побіг..- У любов побіг.А матір дивилася синові услід і не було туску в її

серці. Зцілилася Мати. ………………………………………………………………………………………… 1 Ні! Ні! Стій! Не стріляй! Не стріляй! Мати, мати,

пане лейтенант (нім.) 2 Так,так, людино... (нім.)


31

Малиновий подзвін

Стояла перед тьмавим дзеркалом - висіло упростінку поміж заплаканими шибами вікон, ізав’язувала кінці хустини на затиллі, як замолоду.Відтак торкнулася пальцем дрібних зморщок укутиках уст, вже трохи бляклих, - вітри прожитих літвисотали з них вишневу колись барву. Хіба що великіочі все ще нагадували звабливі нурти на воді, а нині,о цій хвилі, повнилися ще й туском за тим, що байдужеобминуло її оселю, і залишило в ній обридливу, мовоскома, самоту.Марина витерла ріжком хустини довгасте поле

дзеркала, ніби стерти хотіла легеньке павутиння підочима, й повела ними на всуціль завішане почеснимиграмотами й вимпелами покуття і пожурила себеподумки за те, що згорнутий у рурку "перехіднийпрапор" давно посірів од пилюки.Осміхнулася кволо:"Літа мої, літа гіркі... Лишили по собі саменьке пір’яна простінку, а воно нині й копійчини не варте - гниль.Десь попід широким диваном, засланим дорогим

килимом - преміальний-бо! - озвався наразі цвіркуносередь удовиної самоти, невсипущий музикавитручував холодну тишу з оселі своїми трелями, івід того весняного сюрчання хатина ставалазатишнішою, аж такою, що в ній оживав теплий дух,бо досі дрімав по закуттях. Марина втішенопримружилась, їй проясніли очі, наче вона очутиласяз туману, і прочинила дверцята широкої шафи, щобвитягти на світ Божий празникового жакета з тонкогосукна, геть чисто поцяткованого численнимиорденами й медалями, а понад тим запліснявілиміконостасом сліпала Золота зірка у патинібагаторічного ув'язнення в деревяному сховку. Віджакета ледь-ледь дихнуло давніми парфумами, начевітер приніс той пах із пам’ятку... Кара барва в очахлітньої жінки погустішала, стужавіла: оцій-отвранішній порі, ще в ріденьких сутінках оселі,дивилася Марина на бронзове узороччя, котре здавнапочіплялося її давнього-таки жакета, і тужно думала,що ті можновладці, котрі хижо користали з її праці,мусили кидати їй на груди ці барвисті зливки металу,аби приспати спротив людей кріпацькому рабству."Уміли, псяюхи, тримати люд в покорі, де солодом, аде кулею в потилицю... Блюваки, черево без дна.Скільки не запихають у пельку - все мало... Нібито внову барву вбралися, та яка з вовка вівця? Вхопилинині тризуба попід руки - і вперед, до свеї, осібної,кумунії, з пістолем за пазухою чи під подушкою наніч, як ото перший президент признався... А нинітреба мені до них, тельбатих, з докукою, інак, хоч змосту та у воду, бо зима гряде... Аби здиміли, як віскна огні, як піна на воді, а роса на траві..."Постояла без думок, спустошена й охолола - в хаті

зимно, аж вазони на підвіконнях посивіли. Подолкомспідниці Марина старанно вимушлювалапритьмавий іконостас орденів, зганяючи з ньогопатину забуття, а тоді глянула на бронзове погруддявождя всіх трудящих на комоді. Знала, що в його

нутрощах спочивала червона книжечка із силуетомтого ж таки лисого зарізяки на обкладинці, то спалона думку взяти з собою в район сей багровий глум,тим паче, що тицьнув його колись у долоню якразнинішній голова райвику. Давно се було, алевпам’ятку:"Мариню, ночуй цю ніч в готелі...Удвох відзначимо ордена, там є номер інкогніта,

ха-хі-хо..." Марина ніколи не лізла в кишеню за словом.Відказала:" Я би заночувала, бігме, та ніч вам станерогом... Визівнете духа з дурні, а мені в тюрмі надіюсучити з цвілі.І знову осміхнулася кутиками уст. "Мабуть, жінко,

будеш ридати, вити, в землю убгаєшся, а ради увчорашніх не випорпаєш. Хіба ти перша чужимдимом грієшся?. Одне слово, гріх по дорозі біг та донас - плиг... А проте, більше копи лиха не буде."-Бадьорила себе, бо жодного разу не просила навітьсірника в сусідів. Визначувала дні на землі і статоквласним глуздом і мозолями. А доля? Мачуха.Спочатку парубота не засилала сватів, бо, мовляв,знаємо, за що дівкам ордени на цьицьки чіпляють..."Одначе сталося, знайшовся один відчайдух, приставу прийми. Жили, як люде, та часом припізнювалася знаради передовиків, а він, бідака, ревнивий був, якболячка, топив ті ревники в самогоні...Згорів."Знаємо, кому ордени чіпляють...". Дурня,авжеж, хоча бувало й таке за небіжчиці-імперії, і невряди-годи... А на те, що день при дні рокамирачкувала, не вилазила з глею - кому увіч? ВиязичилиМарині тавро, а ти лигай його без хліба, аж допоки йногами вперед винесуть. Земелька свята, хлібомгодує, то як зігріє її ледащо?Вона вимкнула світло, бо вже добре розвиднилось,

і вийшла на ґанок. До ніг їй відразу підкотивсягостровухий Нерик, як завше жвавий, він лизнувМарині руку.

- Сторожуй господарку, Нерику, то гостинчикапринесу, чув? Від зайчика... І наразі від сказаного їйзволожилися очі. Висушила їх ріжком хустки і, хоч нехотіла, проте глянула через вулицю, де сірів насипомще не присипаний рівець для газопроводу. "Се жтридцять метрів од мого порога, а вони мені про"п’ять тисяч гривень" за тоте ніщо... - прикусила губу,щоб задушити в собі ридання... - Де б же випорпатиотакенне торбище грошей? Пенсія, казав сусіда, фатаморгана... Марина пам’ятала тую "фату", вчилася вшколі, авжеж, але, стільки тисяч... Подуріли люди..Це ж мені рочків з десять ні їсти, ні пити, щобиназбирати за тоті труби... Єдна, певне, надія на район.Бо там учорашні на старих дуплах сидять, лишенькабінетами навперекидь помінялися...Давні знайомі,бач, може потрусять калиткою?.."Йшла мертвим полем навпростець, бо автобус до

райцентру бігав двічі на тиждень, обшарпаний ізамурзаний по самісінькі вікна, але завзятий, яксільська біда ниньки. Куди не йде, то скрізь реве... Амертве поле, неживе, бо вже листопад на спадні, анеоране он скільки літ, од великого розвалу, і повсьому оковиді, аж ген до обрію, бовваніютьбезживні нетрища осоту, поінде й безлисті кущіїжачаться проти неба голим пагінням - гибла колись


32

родюча землиця, чорнозем, і то з волі вороженьківлютих.. О, Божечку, де ще є такий нарід? Який щелюд стільки терпів, тягнув на собі ярмо рабства черезсвою борозну?..Йде літня жінка мертвим полем, збайдужілим і

упослідженим, і витручує з себе гіркі плачі: колисьна сьому широкопіллі стіною вищились хліба й - хліба,а нині орда запопала чорнозем, і лише нежива травачіпляється мокрих чобіт, мов берізка вліті, та будякиштовхаються в груди, сухі, висхлі і колючі, як терня.Земелька любить тепло з руки, а коли в нас, -шепочуть зів’ялі губи жінки, - коли в нас діряві душі,як старе відро, то виростає в степу всілякий непотрібі висотує з нього силоньку, як біда...Сліпне Марина від сліз і час при часі вклякає в тотих

бур’янах, аби кінцями хустки стерти ропу на віях, атоді оглядає скрушно виднокіл в осінній печалі, ідражлива охолода озивається в її єстві, немовбивідлуння од степової голизни без тепла, без живоїіскрини на оковиді, і в душі жінки раз при разіворушиться самотина, цупка й терпка в цілковитомубезгомінні осередь полону поля. Видати, думалаМарина, сяя землиця впізнала її дух і не хоче, абивона йшла туди, куди простувала зі своїм удовинимхрестом. Бо де в сьому світі знайде бодай дрібкуспівчуття? Через те й сама чула терпкі жалі степу,уярмленого байдужжям, як цілий нарід. Коли це нашсівач був приймаком на своїй землі? А чи на своїй,жінко?..То простувала широкопіллям поміж бур’ янів і

мертвого пирію й над силу не випускала з себе зойку,певне, щоби не завдати ще й свого болю цьому ланові,матері-землі, сиротині, що стала наразі прихисткомосіннім вітрам - вони час від часу набігали з-задалеких лісосмуг й тулилися до Марини - грілися. Авона чомусь подумала, що то бронзовий іконостасна жакеті вихолоджує їй груди, наче кригу несла запазухою. Відчуття мерзке, як од мокрого павутинняна щоках. Якби обернутися до вітру спиною, то.. "О,Боже, Боже, такі чорноземи".. - Уголос.Аж раптом погляд її укляк на двох колосках жита -

брунатні стебла майже при самій землі, пригніченіосінніми дощами і людським негіддям. Жінка обіруч,долоньками, торкнулася колосків, важких ще,холодних, з майже оголеним зерням, навіть похукалана них устами, щоб зігріти сиріток, як зігріла бпташеня, що знеобачки випало з гніздечка.

- Дітоньки мої гіркі! - Випустила стогін з грудей. -Хто ж вас посіяв, а хто призабув, лишивнапризволяще, без догляду, без нагляду та без тепла?Щоб їм, людожерам, рідні діти шматка не дали!..І затулила уста рукавом. Злякалася. Слів злякалася.

Бо ніколи не чула їх у собі - не носила. Мабуть, лютасамотина занедбаного поля зненацька видушила зМарини ту клятьбу, чорну, мов щойно вивернутаскиба. Якби хтось о цій порі та зачув, як Маринаголосила, лякаючи безгоміння степу тим горем-розпукою, одна-однісінька серед його безмежжя,простоволоса й беззахисна в лихій самотині, то вгрузби по коліна в сю забиту дощами і людською малістюземлю. Однак у мертвому степу жив лише вітер, то

холодними крильми віддирав од Марини її пекучийбіль і гасив його в далеких лісосмугах крайнеба.Йшла степом, як полем бранним, і раз при разі

згадувала житні колосочки, стемнілі вже, виснаженінегодою, майже без сорочечок на зернах, пониклівід осінніх дощів і людської скупости чи байдужжя.Як вони, сирітки гіркі, та вибилися з-поміж полону вцупких хащаках? Не задихнулися, не зачахли осередьспеки, виборсалися у виріст, п’ючи, мабуть, самулише росу по ночах? Боже, Божечку, яка то сила Твояв зернині! Сама помирає, а життя дає багатьом діткаму колосочку... Марина аж зупинилася від подиву всобі: іскриною пойняла думка, що літа звікувала прижиті, а скільки зернят у колоскові, не відала. Навітьгадка не зринала порахувати те диво з єдної стеблини,увінчаної найдорожчим з коштовностей - колоском...Се, мабуть, від нього навчилися королі й королятачіпляти на лоба якісь пюрка з павича... А так, всеробота й робота, день при дні - цілий вік. Біля лану,коло хліба, при землі. Як не сходило від посухи,вимолювала в Бога дощу. А як тижнями стьобалипшениці дощі, благала в неба доброго сонця.Вилягало жито од буревіїв - оскаржувала те сліпе злоі просила, щоби жита постали, як військо, бо як же,Ісусе, їм уродити, лежачи? Ну, то звідки той порахунокзерен мав запевнитися в серці при такому скварі?. Ітепер плуганила степом, нога при нозі, давно вжепритомилася, чоботи тяжіли від глеюватогочорнозему, і в плечах, з якогось дива, ворушивсядавкий біль, наче вона в’ язку соломи з Линки -Гребельки несла, аби випалити в печі та посадитихліби на гарячу черінь... Може, завернути домів?Кажуть, Бога не гніви, а можних не дрочи. Та ба!Торішньої зими геть чисто вимерзли бабусині фікусиі журавці у хаті. І ранками, як торкалася босиминогами долівки, проймала наскрізь холоднеча, начекриги бралася. А пенсія мізерна, фата моргана, казавмолодий сусіда, а не гроші, вугілля дорогуще і соломивзяти ніде - розхапали колгоспні добра, хто умівхапати, а земелька мертва лежить. Убили, псяюхи..То приносила з поля в’язку будяків - якраз ставало,аби кількоро барабольок у кожушках зварити... А якпритягли до села газопровід, раділи люде, мов наВеликдень. Дарма! П'ять тисяч гривень "з носа"...Нагрілися, бач, кріпаки, зачувши таку новину, черезхату-дві провели ту втіху. Решта чужим димомгріється...Десь високо в небі джмелем прогудів невидитий

літак. "З Києва, певне, подумала. - Хоч би там Юлюне задушили за той газ, іроди чужої мами..." І даліпростувала степом, як морем, і вже мала сухі очі - небуло сліз. Вигойдувалися поволеньки дебелі будякий отава озивалася до неї холодним шелестом,чіплялася до ніг, і чомусь їй пахло грибами, білими, аможе печерицями - вітер налягав з-за поблизької вжелісосмуги, де щоосені випиналися з чорноземудощовики завбільшки з людську голову. Потому, яквони дозрівали, при найменшому доторкові вибухалихмарою чорно-коричневих спор.Нарешті, як виплуганила з видолинку на чолопочок

пагорба, побачила на оковиді високу труба


33

цукрозаводу - підпирала низенькі хмаровища понадрайцентром. Злегшено передихнула і поправиларуками тернову хустину на голові. Серце їйупокорилось, уже не ссала його якась вража личина,лиш душа жебоніла тривогою, наче вістила Маринінагальну грозу. Однак вона вже не сподівалася наскупу ласку колишнього секретаря райкому, бо тойже голова сільради, що свого часу переносивМарину через кожну калюжку, сказав їй учора:"Ти,Марисю, людина заслужона, як пить дать, але життя,чуй, як річка, до неї два рази не ступиш, хочрозірвись...Нє?" Себто, міркує о цім спогаді Марина,слава твоя спливла за водою, як непотріб у повінь, боскороминуча, що людський вік. І завважиланесамохіть шерегу кав ’ ярень-забігайлівок підзвабливими вивісками: "У дядька Чорномора","Підоселедцем","Гостина у цуцика Лця", "Хатамагната"...Знизала плечима:"Це ж яким їдломгодують тего цуцика?..." А сподобалась будка нагумових колесах, яка засвідчувала назву "фірми":"Ой, Одарко, схаменися..."І Марині розпогодилося на душі. Мовляв, що вдієш,

обіцяв хитрий лис Микита комунію у вісімдесятім, таба, загнилий капіталізм уже за пазуху убгався, щобвам пусто було, гицлі криворотії... Барву прапорівпоміняли, закон запхали в нужник і теперкапідпирають небо бритоголовими бевзями. Раби, казавмолодий сусіда-тракторист. А коли раб сидить нарабові і рабом поганяє, то маємо те що маємо,повідав народові Леонід перший...Мабуть, не з доброго дива згадала Марина цю

лукаву сентенцію, бо зайшла до колишнього райкомубез найменшого сумніву в собі. Хіба що жилка наскроні тіпалася, як манюнє серце, і губи, чула,зашерхли. Либонь тому, що переступати зі свогосвіту в чужий складно, як з минулого в теперішнє, аот же занатурилося Марині, як голодному хліба.. Івже без вагань, хоч поволеньки, піднімалася сходамина другий поверх - до приймальні голови райвику,де її зустріли трохи примружені очка рудого таргана- з великого портрета на стіні поза секретаркою. Вонаякраз стояла на довгих, від персів, ногах і старанномасажувала синюшну шийку.

- Хазяїн у себе? - 3апитала Марина в секретарки ілишень тепер побачила її ругленьке, геть чистозафарбоване обличчя, позначене їдкою зеленнюпонад вузькими очками. Секретарка нехітьвідірвалася од згаданої операції і глипнула на Маринурогом.

- А вы кто? Я доложу, а вы повєстє.. .это.. вашукуфайку на вєшак, окєй?Марина схитнула головою, а руки самі стягнули

ріжки хустини до підборіддя.- Як тільки-но скину кухвайку, небого, то осліпнеш,

а я би того не хотіла... Перекажи, що МаринаХлібнючка на слово проситься, мо не забув...

-Пхе! - Сказала на те амазонка з-під Заплюївки івдарила плічком у високі двері колишнього першогосекретаря райкому. А Марину перейняла зрадлива,як на час, думка: "Навіть гнізда не поміняв Довгорук...Цікаво, а чи висить у нього на стіні Ілліч із

недочитаною сто літ "Правдою"? І відразу угледілана обштукатуреному обличчі секретарки явнурозгубу - вона блиснула скляним камінчиком наголому пупочкові й розтулила опалові губи, що булизведені куцою гузкою.

- Заходітє, але бістрєнько там шаманьте, бо оні дужеутоміліся...Марина обминула довгоногу страдицю дикунської

моди і прочинила двері - допомогла собі коліном.Авжеж, той самісінький кабінет, навіть стіл той самий- голий, як за доби пізньої імперії, приставний"апендикс," та й дубові крісла з гербами республікпокійного союзу невільних народів напідголовниках... Нє, оно свіжина - портрет рудявогопрезидента-таргана. "Десь-то зарізяку-вождя з"Правдою" запакував Довгорук у підвальні нетрища.Відома річ: Іллічеві байдуже: він-бо живіший відживих навіть у ямищах..." І здригнулася відбасовитого спічу вчорашнього секретаря райкому.

- Старіємо, героїне, а шкода! Однак, що вдієш, час- віртуальна категорія, його помацати, аби зупинити,- зась. Да. - Учорашньо-сьогодняшній Довгорукпостукав грубецьким, як радянська сосиска, пальцемв лискучу стільницю.Марина примружилась.- Та й ви вже, ачей, зхирлявіли, пане секретарю.

Брижі твар побили, як орда... - Жінка дивилася у темнізіниці Довгорука, такі темнющі, як морок упідземеллі.. І наразі втямила, що дарма прийшла сюди,в цей смердючий бункер, як по вчорашній день, авін же давно здимів, розчинився в безвісти, як гірканебіжчиця імперія. Воно так, залишилися її підгнилівсередині стовпи, як оно Довгорук, але чи довго вонивстоять?..Тим часом колишній перший секретар, а нині

голова райвиконкому, трохи знітившись віднамальованого відвідувачкою портрета, кахикнув укругленький кулачок і зчепив пальці рук на череві -випиналося, кляте.

- Яка, Героїне, оказія привела в райвик? - 3апитав,старанно заганяючи роздратування під краватку, бов голосі дихала відверта зневага і нетерпляча нудьга.На товстій губі Довгорука білів шматочок паперу відсигарети. Марина зупинила на ньому погляд іоговталася.

- Газ провели в Йосипівку, пане-товаришу. Скількилюде чекали тії ласки!... А тоті газарі, Бог їм суддя,беруть п’ ять тисяч за десяток-другий сажнів.Скажений час!.. Де б же я взяла такенну торбегугрошей? Ударять морози, то вода в хаті замерзає.. . -Жінка замовкла, бо Довгорук якраз пахнув через стілхмарою тютюнового диму. Марина відігнала йоговузькою, як у дитини, долонькою. І відчула гострийбіль у затиллі. Обличчя вчорашньо-сьогоднішньогопопливло-попливло, та надзусиллям волі жінказупинила погляд на масному волі Довгорука.

- Кажу, пане Довгорук, газ провели, а мені дульку,бо не маю тих тисяч гривень.. Може, якось... - Ізадихнутися, і вхопилася пальцями за вилоги жакета,від чого на Довгорука мертво глипнула купороснаозелень орденів та медалей на жінчиних грудях.


34

Довгорук стягнув брови до перенісся і струсив попілз сигарети, проте не поцілив у попільничку на столі.Мабуть, з цієї пригоди на широкому, давновгодованому поличчі можновладця заграли жовна.

- Гірка правда, Марино Петрівно? - От бачите. А якїї, непідкупну, обцукрити бодай зверху? Да. В дикийкапіталізм запхалися, шановна. Нові часи, нові пісні ігімни. Через те, героїне, районним бюджетом мишіснідають. Да. Порожня каса. Да. Тепер кожний будуєсвою хатинку, чули?Мариною хитнуло, наче килим під нею гойднувся..

Жінка кинула руку на серце.- Миші, кажете? Нівроку їм... А куди ж поділася

наша провідна і рушійна, всеперемагаюча івсекривава, пане-товаришу секретар, га? - стоялаперед учорашнім розпашіла й простоволоса, бо відрізкого поруху тернова хустина сповзла із сивісінькоїголови і розцвіла яскравими ружами на плечах.Обличчя Марині вже стемніло, і вона над силу, нібиклоччя з рота, видушила з себе:

- Миші снідають, га? Чи не завелика череда тихгрошоїдів у вашій парафії, пане секретарю?Усесеньку нашу працю пожерла двонога почвара,тьху! - Плюнула під "апендикс" - далі, певне, сили нестало.У величезному кабінеті загусла тиша. Тужава і

в’язка заразом, як чорна смола. Відігрівшись, певне,од тютюнового диму, задзищала зелена муха на давнонемитих шибах великих вікон. Мабуть, волі шукала.Ще з совєцьких часів. Голова району мацнувся покишенях, хоч пачка лежала на столі - яскрава, мовдитяча ігашка.

- Не тьхукайте в криницю, Марино. Ви ж усе-такиГероїня, а не якесь там ледащо. Да... І не пахайтє такглибоко, ібо пупа урвйотє. Да? Нова формація,шановна, вимагає жертв, як будь-яка інша. Да.Марина випросталась крізь гострий біль тепер ще

й у грудині, проте очі їй спалахнули, мов жарини відподиху вітру.

- Формація? Жерви? А добра народу - хто в черевозабгав? Не звередить вам, упирі? Ніздрями не вилізенаша кривавиця?- Марина наразі вихопила з кишеніжакета партійного квитка і ляснула ним по лакованійстільниці, аж попільничка з місця зсунулась, а зеленамуха на шибі присіла - заніміла-бо від ляку.

- Скористайтеся в нужнику, Довгоруче! Тьху!-Навздогін за тим партійним аусвайсом. І, як булапростоволоса, вимоглася з кабінету, несучи на плечахнев’янучі жарини троянд.Дісталася домів далеко за північ. її, спустошену і

виснажену украй, ще в полі зустрів домашній сторожНерик, але чомусь не стрибав, як завше, а лизнув їйруку, і дибав далі, чимось пригнічений. Щось вістилайому душа?.. В хаті Марина впала на ліжко, як була, водязі, а чи заснула на якусь дрібку часу? А ніч довга-предовга і безгомінна, як пітьма, і з тієї пітьмавиочутилася наразі від тяжкої і холодної ваготи в грудяхі відразу здогадалася, що то тяжіють свинцево їїчисленні брязкальця-нагороди. І поволеньки, бокожний порух колов їй серце, стягнула з себе жакетаі впустила його на підлогу. Потому віддихувалася на

ліжку, чуючи себе мовби на холодній хвилі. Воналегенько загойдала Марину, мов дитя колисанкою, ілише погуки молодого сусіда Василя знадворувитручували жінку з полону моторошних видінь.

- Агов, тітко Марино! Я до вас, а ви, як не чуєте...Тітко Марино-о-о!.Важко, через силу, вона опустила ноги на підлогу і,

прислухаючись якихось голосів у собі, видибулялана ґанок. Василь, сусіда, вусатий здоровань підчорним вусом, стояв у прочинених воротах іпосміхався.

- Жива ще, Васильку. Ще жива... - І зібрала зморшкив кутиках уст - посміхнулася кволо. - Кликав мене?

- Ваш собацюра загнав мого ангорця на березу,ондо, бачите? Сидить, бідака, чи не з ночі. Плаче вкриваву сльозу, голодний, яко сто свинтусівукупочці... Ну, то позичте на час довгу драбину - увас є. Береза грубезна, як дістануся перших гілок, атоді вже, той... Не пропаде ангорець.Марина побачила знайомий обрис тварини на

березі і раптом згадала, наче зі сну: Довгорук тицькавїй в долоню партквитка і пошепки сичав на вухо:"Залишайся нині в районі. Треба, Марисю, Зіркуобмити. Щоб не остання, кумекаєш?".. А вчора,видати, спало на гадку партжеребцеві, що знехтувалаколись його парттілом, то закусив вудила..." І зновуглянула на меткого парубка - якраз моцювався здрабиною біля старої берези.Як озирнувся,покликала жестом руки. Молодик підійшов,пахкаючи сигаретою на губах, а тоді розтоптавнедопалок обцасом.

- Чуєш, Васильку... Хочу просити, аби гілки отамо-го, на самім вершечку берези пообтинав. Зробиш,сину?У молодого сусіда збрижилося чоло.- Таку красуню, тітко, обкарнати під нуль? Он же

скільки в садку всохлих яблунь - повмиралипенсіонери без чоловічих рук...То, може,я їхупораю,га?Марина зітерла долонькою сльозу на щоці.- Учини волю, сину, бо часу в мене жменька...Парубок похопився - забачив холодний, наче

змертвілий, туск в очах літньої жінки.- Авжеж, авжеж , тітко Марино, завиграшки!

Скільки того діла - зроблю. Ось лише по ножівкускочу, умент.Потому якийсь час вона чула, як зречено гупають

березові гілки на мерзлу землю і від тих згуківстискалося їй серце і гострий біль розривав затилля.Мовчала. Жаліла стару, ще дідову, березу, більперемістився вже під грудину, і чомусь не володаланогами... Гуп...гуп...гуп... Падали з висоти крилаберези, і відлунювали теньком шибок у вікнах: "дінь-дінь, дінь-дінь. Мовчала. Думки ворушилися в серці,а про що, вже не відала. Не могла їх зв’язати вланцюжок, щоби покликати Василя. І жебоніла тихо-тихо: "Божечку, дай сили сказати..." І коли молодийсусіда постав у порозі ґанку, вона звела на ньогохолодні очі й кволо, слово при слові, зронила самитмиустами:

- Хай Бог віддячить, Васильку, бо я вже не є... То


35

зроби старій бабі ще єден ралець.. Бачив у хаті, напокуті, прапора в чохлі? Прив’ яжи го дротом довершечку берези, тилько передніше мій іконостас,що на жакеті, почіпляй на полотнище. - Маринапомовчала - збиралася на силі, язик начебто коривсяїй, однак мовила з натугою, ніби не ставало повітря,й повіки вчинилися свинцевими, і вона бачила сусіда,мовби в сутіні. Молодик дивився на літню жінку зострахом та з жалем - бачив неживу блідість на їїобличчі. "Прапора - на вершечок берези? Зорденами? Нащо? Може, в старої глузд поїхав? І вжесам стояв блідий, як молоком умитий.

- А люди,тітко Марино? Посміху буде на цілийрайон...

- Марниця, сину... Вчини, - ворухнула губами.Парубок окинув швидким поглядом височеннуберезу.

- Мені не болить. Просите - зроблю. Піду лишеньпо цвяхи..Невдовзі Василь повернувся, довго сопів над

полотнищем прапора - перечіпляв численні ордений медалі з іконостасу на жакеті. А Марина тим часом


Марина Павленко. Рідний поріг. Картон, акварель

байдуже дослухалася охолоди в серці, воно ледь-ледьжило.Очей на березу вже не могла піднести, толишень повіки їй здригалися, як чула знадворунеголосні удари молотка десь у високості, й теплаіскрина ворушився їй в зіницях. Передніше, якмолодий сусіда причинив за собою двері, вонаспробувала вийти на ґанок, та лишень зсунулась нахолодну твердь лавиці під стіною... Життя лишалоМарину по крапелині, сканувало з серця в безвість, іне хотіло того. А коли побачила над собою обвітренеобличчя молодого сусіда, прошепотіла самим духом:

- Прости мені, Васильку... Хтіла переписати на тебехат...І вмерла.А високо понад удовиною хатою линув малиновий

подзвін зі старої берези у вечорові примерки. Мабуть,скварні дні Марини, як чорні птахи, вертали до неї звирію, билися в її холодні вікна, а вона не чула.

- Дінь-дінь-дінь... Дінь-дінь- дінь...Реквієм. 2006. Синє озеро.

36

Людина, яка нікому не заздрила

Присвячується моїй мамі.

Ми зустріли його на зупинці, я і моя мама.Він - чоловік років п’ятидесяти в тапках на босу

ногу і солом’яному брилеві - сидів під магазином"Радехівське курча" і продавав аличу з кошика.

- По чому ваша алича? - спиталася мама.- По п’ять, прошу пані. Беріть, хороша алича.

Насипати вам?Моя мама подивилася на захмарене небо, ніби

радилася з таємною доктриною, і сказала мені:- Скоро буде дощ. Я візьму літр, на вечір, зварю

компоту.Подув поривчастий вітер. Чоловік у брилі глянув у

бік переїзду, звідки дув вітер і притримав свого брилярукою.

- Зараз як влєє, - сказав чоловік. - Але блиснуло!Бачили?Пролунав грім.- Ви, прошу пані, може до панотця ходили?- Так, до панотця ходила. Хочеш аличі? -

запропонувала мені мама. Я взяв аличу в долоню,став їсти і плювати кісточки на узбіччя,недопльовуючи до асфальту. Ні справа, ні зліва ніякихмашин не їхало.

- Так, ходила до панотця, - мама поставила сумку зісвяченою водою на землю і роззирнулася ще разнавсібіч. Але ніщо не віщувало маршрутки.Чоловік озвався.- Я теж до нього ходив. Ой, пані, як він мені допоміг!

Дуже добрий чоловік. Їх двоє, двоє братів. Ви незнали? Один в одному кінці села, біля озера, а іншийв другому, біля лісу. Панотець наш, Роман, висвятивсяна священика і ся вженив, та й живе тут. А другий хтівся висвятити, а йому не дали. Ви не чули тої історії?

- Ні, - сказала моя мама.- Розказати?- Та розкажіть, прошу.

Брат Інокентій- Мене, - сказав чоловік, - Мироном звати. Я дякУю

тут при церкві, то все то чув з перших уст. Значить,

ЛЮБКО ДЕРЕШ

Автор фото: (с) Ксенія Дереш

було їх двоє братів, старший брат Роман і молодшийВолодько. Володько трохи був пришелепкуватий івесь такий неладний, що соромно дивитися було. Прицеркві обидвоє служками хлопці були, а коли ділопішло до семінарії, то Вольодьку не взяли, бо сказали,що він недоумкуватий. Володьку страшно торозгнівило, і що був він недоумкуватий, то виліз наяблуню і три дні сидів там, і вив, не хотів злазити.Тілько що яблука струшував надаремно. Начетвертий день зняли його звідти палицями, та йповели в лікарню. В лікарні Володька тримали напігулках і уколах, поки він не втік звідти на третійтиждень, і не прибіг босий, в лікарняній сорочці, ажзі Львова сюди. Тут він жив на церковному подвір’ ї,як несповна розуму, водив корів пасти, поки незнайшла його собі одна дівка, Марина Подоляк з Озер.Каже, чуєте, "з таким хлопом не засумуєш". Взялайого до себе жити, з нею мама стара жила. Маринафайна жінка, набожна, то їй і віддали Володьку, абилегше було. Слухайте, що мені сусідка їх розповідала,Ганя Нагірна. Ви Стефу Нагірну знаєте? В Пустомитахв Податковій працює. То її дочка. Так от, прийшов яраз до Гані Нагірної по молоко, вона мені каже:сядьте, Мироне, бо я вам таке зараз розповім, що вивпадете. Ну, я сів і вона стала розказувати:

Марина - Приходжу, - каже мені Ганя, - я до Подоляків на

подвір’я, а там - Інокетній лежить, весь блідий ажсиній. Губи почорніли, - каже, - щоки ся запали йому,біля нього на землі сидить Марина з балією, і він тудиблює. Як побачив мене, став голосити: людоньки,каже, рятуйте, то відьма якась, а не жінка! Вона менеблекотою годує!І все в балію вертає. І все благим матом покриває.А Марина каже:- Ви, - каже, - Ганю, не дивіться, що він так лежить.

Я йому трав наварила, то йому тепер всі його бзікичерез рота назад лізуть. То нічого, - каже, -проригається та й посвітліє.А Інокентій як закричить:- Трав вона мені наварила! Блекоти мені, блекоти! -

і вертає все, вертає, раз за разом.Ганя мені каже:- Мироне, я так ся злякала того! Якби чорта якого

побачила. А Марина на нього вилізла і давай йомупо спині ся доптати. А Інокентій знай тілько хрипитьі ся задихає. Тоді Марина на нього відро води шусь, ізнов давай ногами спину містити. Переверне на іншийбік - і по грудях топчеться. А потім як стрибне, якскоче йому на груди, так щось і захрумтіло. ВидихнувІнокентій і ся заспокоїв, тільки тихо голосив: "Ой,людоньки, що коїться". А дні через три, - каже меніГаня, - бачить: гуляють під ручку. Марина ведеІнокентія. А Інокентій поволеньку так ногипереставляє. Горб розпрямився, плечі розійшлися,обличчя проясніло. Ганя в них питається: а горб кудиділи? - А в землю втоптала, - чуєте? каже - "в землювдоптала". І сміється. Коси такі ладні має, личко такевсе рум’яне. Похорошіла. І в Інокентія трохи сярозвидніло в очах.

ЛЮБКО ДЕРЕШ “ЛЮДИНА...”

37

Панотець- І пішла по селу чутка, що Марина свого чоловіка

вилікувала. Стали до неї люди приходити, щоби їмтрохи де спину порихтували, а вона каже: то все дочоловіка, він в мене спини рихтує. Ви би чули, що тотам за крики стояли на дворі! Гейби концтабір який.З вулиці як подивишся, Інокентій там прямо на дворіпереверне, розтопче, за руки-ноги потягне і покладепід деревом відлежуватися. По троє-четверто там піддеревом лежать і стогнуть тихенько, а потім всі доотця Романа йдуть на прощу, в інший кінець села.Там їх панотець висповідає, причастить, залишитьнаніч, якщо треба, молоком гарячим напоїть, а потімвони собі з Богом їдуть 113-ою маршруткою додому.

Але буває, знаєте, і навпаки.

Проща- Буває так, що панотець нераз каже: ідіть перше до

брата мого, юродивого Інокентія, а тоді вже до мене.Я, каже, вам би зарадив, та ви не почуєте. До ньогоідіть. І йдуть людоньки через все село аж до староїПодолячки. А там на дворі Інокентій сидить. "Лягай,- каже, - тутво, на мішки", - а сам з’ їсть белени і даваймісити, що є моці. Старих молодими робить, чи витаке чудо бачили десь? Хто як з хреста знятий доІнокентія приходить, той потім літає. А хто як сичнадутий приходить, той потім як убитий до панотцяРомана повзе. А кому треба, тому після сповідіМихась, синок панотця, лазню нагріє і так віникамивідпарить, що в чім хочеш покаєшся. А буває і так,що прийде хтось до Інокентія, а той сидить, блекотинаївся, гірко-гірко йому, а очі ясні-ясні. На людинуподивиться і так тільки, знаєте, скаже: "Клас-с-с!" Івже людині легше стає. Така ото в них, бачите,

кооперація.

Блекота- А що ж ви? - спиталася мама. - Стільки хорошого

про брата Інокентія розповіли, що треба буде нанаступний раз самій піти до нього. Тільки ж блекотиїсти не хочеться.

- А я, - сказав чоловік з аличею, - потрапив до рукбрата Інокентія ще у дев’яносто сьомому. Молодийще був. Якраз жінка пішла від мене, і я став гуляти.

Гуляка- А пішла від мене жінка ось чому. Коли я вчився в

інституті, вподобалася мені одна старшокурсниця.Вона займалася легкою атлетикою, метала списа, булакомсомолкою і дуже такою, знаєте, активноюособою. А я - що я? Завжди такий був, як зараз. Вокулярах…

- Але ж ви без окулярів, - зауважив я.- … низенький…- Але ви досить високий, - сказала моя мама. - Ану

поміряйтесь. Та ви як мій син, а мій син знаєте якийвисокий!

- …і постійно в носі щось наколупував. Коли я

поступив до інституту, то побачив, що моїодногрупниці всі виснуть на хлопцях плечастих,мужніх. Я став ходити у спортзал, їсти дитячехарчування, і в мене стали рости м’язи. В менез’явилися великі біцепси, тріцепси, я полюбив ходитина пляж по неділях, знайомився з цвітом комсомолу,став вести активне життя. Але коли в мене з’явилисябіцепси, я побачив, що дівчата стали вішатися на тих,в кого був блат і квартира. Я почав працювати у двізміни і після роботи ходив розвантажувати вагони,щоб заробити хоча б на порядну маринарку. І от, вмене з’ явилася порядна маринарка, а до неї щемашина "Жигулі", і жінки стали на мене вже дивитисятрохи інакше, але я знову зустрів свою стару любов зінституту, вона була сама, працювала на кафедрібіології у нас у Львові і не хотіла зі мною, футбольнимтренером, нічого мати спільного. Тоді я давайпоступати на другу вищу освіту, бо перша була пофізкультурі, я вчитель фізкультури по освіті, хочу вамсказати.

- Ви - вчитель фізкультури? - здивувалася моя мама.- В минулому. Поступив я на кафедру, взяв тему

для розробки. Якраз на стику наших дисциплін:фізкультури і біології. Тема звучала так: "Фізичнакультура і природній добір". Я був еволюціоністом імене цікавив Дарвін. Моя пасія захоплюваласяГегелем і сміялася мені на кафедрі в обличчя. В неїбув роман з одним нашим співробітником, дужецікавим чоловіком, моїм колегою. Він перейшов донас з кафедри філології і писав суміжну роботу настику філології і біології. Я вам розкажу про нього.Ви не проти?

- Прошу-прошу, - сказала моя мама. - Маршрутки

і так щось не видно.

СеміотикМій друг семіотик був безумно закоханий у нашу

спільну пасію, ми називали її Мальвіною. Ні він, ні яще не були одруженими, і обидвоє хотіли одружитисяна ній. Мальвіна віддавала перевагу моєму другові,тому що він знав модних літератів зі спілки і водив їїпо кафе, а я водив дівчат на стадіон, показати, якграють мої хлопці. Так ось, наш друг семіотикдосліджував мови. Він був прихильником теоріїєдиної мови, і наша Мальвіна була від цього в захваті.Він міг годинами розповідати, яке слово з якої мовипоходить. Ніби цього було мало, він розповідав, щото слово в оригіналі значило, і чому воно теперзначить щось інше. Наприклад, він казав, що слово"богатир" походить від виразу "Бога тирити", атирити означало "допомагати нести". Або що слово"секрет" походить від слов ’ янського "скрит", і"санскрит" це мова "скритого сану". Поступово віннадміру заглибився в свою тему і дійшов до такого,що став погано говорити. Він повільно підбирав слова,ніби жував їх, а те, що говорив, годі було зрозуміти.Наш семіотик був, знаєте, як та сороканіжка, яказадумалася, як вона ходить, і розівчилася ходити. Водин прекрасний день він наважився попросити уМальвіни руку і серце. Він готувався цілу ніч.


38

Обдумував, якими словами сказати це буденайкраще, а на ранок довів себе до такоговиснаження, що не міг сказати взагалі ні слова. Так ізалишився ходити німим, не захистив нікандидатської, ні докторської, поїхав у селовирощувати кукурудзу.

ДаліА я, тим часом, захистив кандидатську і відчув, як

починаю не встигати. Мені було вже сорок, від ночейнад паперами під горнятко з кавою я відчув, що серцестало вже не те. Я став пити корвалол, а моя пасіярозвелася і вдруге одружилася на художникові. Язрозумів, що не встигну вже стати художником, алеще встигаю стати критиком. Я став писати розгромністатті про сучасних митців, але Мальвіна пхикнула іне хотіла зі мною бачитися. Тоді я вирішив написативелику наукову роботу, яка би пояснювала, що всіхудожники - козли, а всі жінки - курви. Я збиравсявмістити в ній весь свій життєвий досвід важкоатлета,вантажника, викладача фізкультури, водія, тренерафутбольної команди, теоретика біології, критикамистецтв в один заряд і скинути цей заряд на острівїхньої любові. Але не встиг, бо мене повезли наоперацію. У мене забилася печінка, не пролазивкамінець. Я зрозумів, що займаюся чимось не тим,втік з операційного відділення і пішов сюди, може,думаю, хоч перед смертю ся висповідаю. Пішов допанотця Романа, і став його молити: "Отче, - кажу, -що хочете буду робити, тільки не кажіть під ніжлягати, бо я не переживу того". І знаєте, що він менісказав? Він мені сказав піти до свого брата, доюродивого Інокентія. Та я й пішов. Приходжу на їхдвір, бачу, дівка порається біля хати. Я їй кажу, що відотця Романа я, до брата Інокентія прийшов, а вонадавай гукати: "Де ж мій чоловік? Чи живий ще, чивже геть задубів?" Тут з дерева щось закрехтіло. Ядивлюся - з дупла вилазить щось таке руде все,бородате, в сорочці до колін. "Лягай, - каже цебурмило, - будемо тобі масаж робити". Я ліг, а віндавай мене місити туди-сюди, а жінка його тільки відроводи мені на голову виллє, як нове вже набирає.Розмісив мене, потім взяв на руки і поніс за хату, де внього коров’ячий гній лежав, і поклав мене прямо вгній, присипав і сказав лежати.

- Отакої, - сказала мама.- Ви вже передумали до брата Інокентія йти, прошу

пані? Я вас розумію. Я вже теж був нерадий, що собітакого надумав. Відлежався трохи в гноєві, чую -ніби легше стає потихеньку. А як зовсім стало добре,то я вже до панотця навіть не заходив, а лиш нарвавсобі блекоти в мішок, сів на 113-ту маршрутку і поїхавдо Львова. Ну, думаю, все, тепер Мальвіна буде моя.Приїхав, дзвоню їй, кажу: "Приходь, є розмова". Асам наївся блекоти і думаю: "Зараз вона прийде, я їйголову на місце поставлю". Добре, що вона прийшла,а то би дуба врізав тільки так. Так мене забрало, щогоді було повернутися. Півночі просиділа наді мноюта Мальвіна, а наранок я, як відповз від унітаза, то їйкажу: "Чого тобі вертатися до твого художника?Живи зі мною". Вона й залишилася. Художник той,

кажуть, спився наніц після того. Стали ми жити удвох.Я їй кажу: "Ну, люба моя, тепер буду цілителем".Роздрукували ми афішки, розклеїли по місту,винайняли приміщення і стали чекати, хто прийде.Приходять в неділю пенсіонери всілякі. Я давай їмпро систему свою розказувати. Кажу, треба викопатияму з коров’ячим гноєм, наїстись блекоти і лягти вгній з головою, і все як рукою зніме. В місті сильнопопулярним я не був, бо ніде яму викопати, а по селахїздили з дружиною, пропагували метод гнойової ямидля жінок і блекоту для чоловіків. Урину питирекомендували, голодувати вчили, зцілювали відпарші і від лобкової воші. Через пару місяців прийшлидо мене з міліції, стали випитувати, що за один, тут яїм і признався, що я за один. Коли дізналися, що я нагнойових ямах нічого не заробив, відпустили.Мальвіна вже на той час Мальвіною бути перестала,була просто Таською. Побачила, що зі мною каші незвариш, взяла і пішла від мене. Став я їздити по селах,де жінка яка самотня, то я їй допомагав біля хати, апотім залишався на день-два. Так і жив. Спиватисяпочав потроху, квартиру у Львові продав. Так мені,знаєте, стало тєжко на душі, що захотілося в тійгнойовій ямі самому втопитися. Приходжу я до братаІнокентія, стукаю у фіртку, а мені ніхто не відкриває.Я стукаю, стукаю, тут, нарешті, виходить братІнокентій, в грудину як дасть кулаком, аж я осів.Плюнув мені в обличчя і закрив браму назад. Я іплакав, і кривлявся, і думав вже собі в дупло залізти,як брат Інокентій, поки не вирішив на дереві сяповішати. Щоб, думаю, всім було видно, як я сярозкаюю.

- Людоньки, - моя мама сплеснула руками. - Як жеж ви живі ся залишили? Що то за чудо, що ми зараз звами так говоримо?

- Чудо, прошу пані, натуральне чудо. На світанні,як ся стало жевріти, став я лізти на стару вишню, та йнога попала в тріщину. І так мене затисло, що нівперед, ні назад. День вже приходить, а я, як дурень,стою з ногою в дереві. Маринина мама на двірвиходить і каже: людоньки, хто то в нас сидить? Та тоцілитель, мамо, - Марина їй каже. - Зараз чоловіковіпостукаю, може, він йому витягне ногу. А ні, тодоведеться тепер так жити". А мама її подивилася намене, похитала головою і сказала: "Нічого, доню,Христос терпів і нас учив". А в мене вже сльози наочах стоять, люди на роботу їдуть, 113-та маршруткався битком набита, всі на мене пальцем показують, абрат Інокентій все з дупла не виходить.

- Може, йому їсти щось дати? - Маринина мамакаже.А та їй:- Та я б дала, але ж так високо заліз, що годі

добратися.Нарешті, виповз під вечір брат Інокентій, подивився

і каже:- Не буде діла з цілителем. Міцно вишня так тримає,

що не розщепиш. Видко, треба буде на деревівідспівувати.І заліз назад у дупло.А я вже ридаю, душу з себе видираю, лиш би ногу

відпустило. Вже би ногу пилкою відпиляв, якІнокентій вийде та й скаже:


39

- Сраки тобі голої, а не пилки. Чи ти се деревосаджав, щоб його пиляти?І назад в дупло пхається.І так мені то все нелюбо стало, що померти мушу

я на тій вишні, що став я кликати:- Брате Інокентію, отче Романе, порятуйте мене,

Христа ради!Тут вилазить Інокентій і каже:- Сильно тримає вишня, але можна щось

попробувати.І знов поліз пробувати. А я сиджу. А нога в дереві.

А я вже ледве-ледве.Другий ранок я вже геть як мрець був на тій вишні.

Вже пташки до мене прилітали, дивилися, чи скоро ядоспію, вже я сам не йняв віри, що мене звідтіль знімехтось, коли Інокентій вилазить з дупла і каже:

- Ну, майже відпустило. Ще трохи цілителя хайпотримає, і можна знімати.І над вечір виліз до мене Інокентій на гілку, сів поруч

і питає:- Ну що, будеш злізав чи ще постоїш?- Та вже би зліз, якщо є на то така ласка, - вже так

тихенько йому кажу.- А людей за гроші сцяки пити вчити будеш?- Ой, та вже нічого научати не буду.- Ну, тоді підеш дяком до мого брата служити.І такого мені дав підзатильника, що я з тої вишні

прямо в скирту гною шусь - а там вже як дома.Відлежався в гноївці, витягли мене Інокентій зМариною та й понесли до потічка помити. Відмилитам, в чисту сорочку одягли, і питають:

- А що, до отця Романа підеш, чи у нас залишишся?- В отця Романа, - каже Марина, - Одарка борщу

наварить, пампушків наготує, сметанки в тарілкупокладе, петрушкою посипле…

- А в нас тоже лад, - Інокентій каже. - Дамо тобідраного кожуха, поселимо на горищі, будеш намкомина чистити, а я тобі за це дам таку ласку поганкизі мною по четвергах їсти. Ой, поганочки, ойдрібнесенькі!

- В отця Романа, - каже Марина, - хата світла. Вікнадо стелі. Все чисто виметено. А як Михась лазнюзаладить, то аж хочеться жити.

- А в нас теж добре, - Інокентій каже, - Наїмосяблекоти з тобою і поліземо на вишню чортів ганяти.А як хто прийде, ти його за руки вхопиш, я його заноги візьму, і як потягнемо, так з нього всі біси йпосипляться.

- В отця Романа до сповіді підеш, в чистомуходитимеш, - каже Марина.

- А в нас вогень розпалимо і кізяк курити будемо, апотім назад, на горище, з молитвою, в драномукожусі, на морозі стоячи, спати. Вибирай, куди підеш.

- Та я що, - кажу їм, - я людина маленька, кізяк наморозі курити не потрафлю. Піду я до отця РоманадякувАти, а вам низько кланятись.І пішов до отця Романа. А там в нього і вулики, і

корови, і нову дзвінницю ставлять - роботи вистачає.То я вже при храмі в комірчині поселився, та й живу.Сад доглядаю, оце часом аличі вийду продати, чияблук. Отаке.

- Людоньки, чи це чувано, - сказала моя мама. - щоце, чи не 113-та?

- Вона, вона, пиняйте її, - сказав нам чоловік.- Дякуємо за аличу, - кинув я на прощання.- Тримайтеся купи, - озвався чоловік і 113-та

рушила разом з нами на Львів.На пил при дорозі падали перші крупні краплі дощу.

2011


Марина Павленко. Удома. Картон, акварель

40

МАРИНА ПАВЛЕНКО

Помста ІПісля смерті Ганни Василівни Іван Пилипович

подовгу просиджував у вітальні, попід саму стелюзаповненій книжковими шафами.

- Оце все, що зосталось від моєї любої дружини! -тулив до мокрих запалих щік мовчазні томики вдобротних палітурках.

- Осиротіли ми з вами, Поліно! Лише й маємоскарбу, що ця бібліотека, Її невтомними стараннямизібрана! - погладжував тремтливими долонямихолодні стоси похмурих книг.Поліні незвично, що хазяїн звертається до неї: усі

вказівки раніше отримувала тільки від ГанниВасилівни, а Іван Пилипович ніякого діла до хатньоїробітниці ніколи не мав.Тож вона мовчить, лиш мітелочка в її руках бігає

чомусь проворніше та ганчірка пилюку визбирує наполицях ретельніше.Відтепер щовечора, коли Іван Пилипович,

повернувшись із цукроварні, сутулився в глибокомукріслі під книжковими шафами, Поліна теж з'являласятам і безшумно й майстерно порядкувала.

- Цей філософський трактат лежав у Неї підподушкою, коли схопило серце! - розпачливокуйовдив поріділу кучму вдівець.

- Якою ж розумною Вона в нас була, Поліно: скількилітератури іноземними мовами!.. Бувало, читала йвідразу перекладала! Оцю, оцю і ось цю... - ІванПилипович підводився з крісла й по черзі припадавдо палітурок.Поліна зітхає, шанобливо ставлячи перетерті стоси

на полицю. Що казати?..Пані справді була красива й розумна. А вона,

Поліна, - дурна й негарна. Чим тут зарадила б?..Років п'ятнадцять тому, щойно прийшла сюди на

службу, зразу по вуха й закохалась у - тоді стрункогота буйночубого - Івана Пилиповича. Але той, окрімсвоєї Ганни - кучерявої жовтокосої богині з вічноюкнигою в білих доглянутих пальцях, - не бачив нікогой нічого.Пригадує суворе і ледь насмішкувате з уст Ганни

Василівни:- Що це за сміття ви постійно розкидаєте в

Івановому кабінеті, га, Поліно? Приберіть негайно,прошу вас!

І з відразою вказувала на купку зіжмаканих папірцівна столі.

"Сміття!!!" - паленіла дівчина. Де вже хазяйці знати,що ті незграбні карлючки насправді - палкіосвідчення. Неграмотна Поліна бодай так намагаласянаслідувати могутню суперницю. "Я кохаю вас, ІванеПилиповичу! - кричала її наївна душа. - Ну, хоч гляньтена мене!". А що літер не знала, то й виводила на паперівсякі таємничі знаки. З твердою, мов у дитинстві,вірою: чари написаного неодмінно подіють!Згодом пані сама взялася навчати Поліну грамоти.

Проте, сяк-так здолавши ази, дівчина відмовиласьнавідріз од подальшої науки. Не лягало на серце - ікрай! Господині, гімназійній викладачці, кортитьпобавитись у вчительку ще й удома. А їй, хатнійробітниці, за цю додаткову - навчальну - працю неплатять!.. Та й пересвідчилась: Івана Пилиповичаабеткою не привернеш.

- Чи пригадуєте, Поліно, яким святом для Неї булопридбання "Української музи"? - Іван Пилиповичтрепетно взяв із верхньої полиці добрячу книжковубрилу.Чого б мала пригадувати? Може, її, просту

наймичку, допускали на сімейні свята? Може, ділилиз нею болі та радощі?А книжку знала добре! Хазяйка особливо пильно

стежила, щоб Поліна вчасно просушувала йпровітрювала її.

- Як Вона чекала виходу "Музи"! Це було такнепросто: на видання люди (ми теж!) здавали і гроші,і всяке ганчір'я, - хто що міг. А вийшла - ми відзначалице при свічках, з музикою, і до світанку - читали! Осьтут, заждіть... Ага, Олесеве: "Сміються, плачутьсолов'ї... Цілуй її... Знов молодість не буде!.."Іван Пилипович уткнувся головою просто у вірш і

німо захлипав.Нічого не кажучи, несподівано для себе Поліна

підходить до нещасного і, не відпускаючи начиння,вперше в житті мовчки кладе руку на його зіщуленеплече.Осміхається, раптово спіймавши себе на чудному

пориванні обмести мітелочкою господареві залисиниі прибрати ганчіркою під його зів'ялим носом.Еге ж, молодості й справді більше не буде!..- Ви - добрий ангел, Полінко! - вигукнув якось,

милуючись, як вона вправно дає раду книжкам.- Тільки ви здатні по-справжньому зрозуміти моє

страждання та гідно берегти пам'ять про Неї! -промовив і соромливо поцілував чи то книжку, чито руку служниці, яка поправляла тій книжцісторінки.Минув ледве рік - і Поліна вийшла заміж. За Івана

Пилиповича.

ІІА коли це сталося вперше?Ах, так! Поліні тоді, хоч умри, нічим було розтопити

(нова служниця приходила тільки раз на тиждень:Поліна й сама не ледащо). Жодного папірця на кухні!Прокинеться чоловік - де сніданок?Обачливо, скрадливою ходою - серце з грудей мало

не вискочить - пробралася до вітальні.

МАРИНА ПАВЛЕНКО ПОМСТА

41

На розпал пішли всього кілька не підряд вирваних(щоб не так у вічі впадало) сторінок. З однієї - надтовже старої (ще позаминуле століття!) - книжки. Дотого ж, писаної чужими літерами: Іван Пилиповичвсе одно такої не втне!Збитку чоловік не помітив. Апетитно вминаючи

сніданок, пожартував:- То мусили бути незвичайні дрова, щоб така

печеня вдалася! Признавайся, Полюню, чогопідсипаєш у вогонь, чим чаруєш?..І засміявся вдоволено:- Ти - моя Берегиня!Вдруге було простіше. Передавала небожем (тепер

до них часто навідувались її родичі) сестрі гостинця:зо два десятки яєць. Але ж як цей зірвиголова довезетакий делікатний крам? Чим перемотати? Ось ізнадобилася решта книжки: все одно вже негодяща!Еге ж, скільки служила Поліна книжкам - тепер

нехай вони їй послужать!Отак потихеньку в піч перебралися іншомовні

видання.Непомітно виволікаючи з шафи чергову жертву, а

тоді неквапом шматуючи її безпорадне тіло, Полінавідчувала неймовірну, не звідану досі насолоду.Насолоду влади. І помсти.Згодом Івана Пилиповича вдалося переконати, що

від книжок у вітальні тяжкий дух. Він чоловік уже влітах, здоров'я не те...А тут нову канапку придбали.Та й сервіз ніде розставити...Хіба не ліпше книги перенести в комірчину?..- Гаразд, Полюсю, чини, як знаєш! Ти в мене

розумниця! - обвів шафи прощальним зором.- Залиш, Полюнечко, хіба ось цей ряд: часом

хочеться перечитати, минуле позгадувати! - вказавна верхню полицю - з "Кобзарем" та "Українськоюмузою".У комірчині все не вмістилось. Довелося поспішно

(Іван Пилипович от-от повернеться з цукроварні)дещицю здати макулатурникові, який саме проходивмимо з візочком.У вітальні запанували простір і світло. Запанувала

вона, Поліна. Дух Ганни Василівни тулився в єдиномукуточку - над каміном.

"Приберіть негайно, Поліно, це сміття!" -перекривляла колишню господиню, пристраснолупцюючи мітелкою "запилюченого" "Кобзаря" йгидливо квацяючи мокрою ганчіркою в обкладинку"Музі".

- Тітусю, у вас такі розкішні книги! - небіж ходив заПоліною, мов прив'язаний. - Чи не можна взяти якусь?Поліна чудово тямить, що племінник-студент і

навідується так часто не до неї, а до книжок. Аякже,знайшов бібліотеку! Днями й ночами пропадає вкомірчині. Бач, на що родичку проміняв? Невдячний!Забувся, як вона бавила його колись у вихідні?Ні, Ганно Василівно, зась вам ще й до небожа!- Ну, то продайте, тітонько! Що схочете, правте!Ти дай чи продай, а Її дух услід помандрує? Та ні за

які гроші!Комірчина опинилася під замком. Хлопцеві ж було

заявлено, що Іван Пилипович відписав бібліотекушколі.Племінник більше не приходив.

Ну ж і яблук зародило! Де їх розмістити? Комірчинутреба звільняти.Частину книжок під мішки підкладе. А ті куди?Книги почали відверто з'являтися на кухні: дрова

розпалити, ляпки від олії витерти, оселедця на чомусьпочистити...

- Що в нас, Поленяточко, сьогодні на обід? -зачовгував Іван Пилипович.

- О, як божественно пахне! - захоплено зазирав докаструлі через жінчине плече.Поліна легенько плескає чоловіка згорнутою

брошурою по кругленькому черевцю.Й осміхається, завваживши, що її Іван Пилипович

став таки добряче вгодованим кабанцем.Вечорами Іван Пилипович полюбляв посидіти у

вітальні біля каміна.Занурювався у своє глибоке крісло, брав

"Українську музу", яка єдина ще зоставалась у куткунад каміном, і - дрімав.

"А спить усе-таки з Нею!" - супилася Поліна - чито на книжку, чи то на примару колишньої дружини.Але сьогодні, нарешті, вона зважиться й на це.Обережно виймає томика з сонних пухкеньких рук.Де там ті знамениті "Солов'ї"?.. Попльовуючи на

пальці, зловтішно гортає сторінки.Ти ба, скільки їх! І малюнків, і віршів! Як дрібно та

щедро списано! У дві колонки!.. Давно вогонь не їв так багато літер, тому смакує

неспішно, пережовує.Аркуш за аркушем.Обкладинку здужав тільки понадкушувати, і Поліна

бере залізячку до рук, підворушує - помагає.Наситившись, камін гасне, і в ньому поволі холоне

купка сірого попелу. Поліна старанно обтикуєпледом тіло, що хропе в кріслі поруч.Тоді випростується, гордо піднімає голову і

переможним поглядом обводить увесь хатній світ.Хай невеличкий, хай темнуватий, але, - нарешті, - вжедо останку - свій!

Хатка в блискавицяхНіжна, романтична, спрагла до прекрасного

Андрієва натура в цьому брудному й гомінкому містіне поміщалась категорично. Вона щулилась відгуркоту машин, задихалась у смердючих ліфтах,губилась у бурхливих каналізаційних людськихпотоках.Він завжди знав, що його місце - не тут. Не в цій

трикімнатній квартирі, де проживав разом ізбатьками, не в бухгалтерії, куди ними ж бувзаштовхнутий, не..., не..., не...Гроші Андрій підзбирував потрохи, але віддавна.

Так само віддавна об'їжджав слухняним мотоциклом,подарованим батьками на повноліття, довколишнісела, вибираючи найгарніше.Те село мало не лише незвичайну назву -

Блискавиці (аж струмом пронизує!), але й розкішнізелені крутосхили, в'юнку річечку з біленькими поній качечками і залишки чоловічого монастиря підлісом. Ну, залишки - це занадто: всього лиш купкакаміння у високій траві та ще невинно-пречисте окомонастирської кринички. Але важив уже сам факт,саме усвідомлення присутності якоїсь таємниціважило.


42

Андрій закохався в це село відразу. Воно снилосяйому ночами, а на вихідні він приїздив сюди й подовгублукав, плекаючи в собі передчуття великих іщасливих перемін.Зоставалося тільки напитати житло.Натрапивши на маленьку охайну хатку на краю

Блискавиць, що затишно притулилась на схилі однієїз мальовничих круч, Андрій заповзявся купити її будь-що.До нього доходили чутки, що за ту хату між

спадкоємцями велася чи то суперечка, чи то й війна,проте він гроші заплатив, а вже як ними поділяться -не його клопіт. Щоправда, сума трохи перевищувалазаощадження, але й цю перепону легко усунув -продав мотоцикла.Переваги були значно більші. Ну, по-перше, в

городі, який рясно родив трипільськими табілогрудівськими черепками і за яким починалосяродовище цінної керамічної глини - каоліну. А, по-друге, саме тут, під лісом, бовваніла купкамонастирського каміння та висвічував срібломтріпотливий німб монастирської кринички.Вагатись не випадало!В Андрієвому житті настав перелом. Щоп'ятниці

ще звечора деренчливим татовим велосипедиком вінтікав на вихідні до своїх рідних Блискавиць. Його новагоспода швидко заповнилась гончарським начинням,рамками з натягнутими полотнами та олійнимифарбами, тобто усім тим, про що наслухався йначитався, ще коли бігав школярчам до художньогогуртка.Малюванням і ліпленням Андрій марив завжди,

але батьки вважали, що ці заняття лише засмічуютьквартиру та відбирають час у математики. Зате нинівін здобув, нарешті, повну свободу і робитиме все,що тільки схоче!Мов зачарований, нипав лісами, плавнями, робив

замальовки.Мов божевільний, заготовляв глину для невідомих,

та вже таких омріяних скульптур.Мов наврочений, ходив і всюди шукав очима оту,

єдину, яка б неодмінно була дитям Блискавиць - села,де так щасливо знайшов себе.Сільські дівчата завмирали, коли бачили високого

чорнявого красеня. Про людське око вони, звісно,кепкували з його відірваності від земного життя, хочпотай чи не кожна мліла від самої думки пронеймовірний шалений рай із цим дивакуватим, яквони його прозвали, Лісовим Принцом увідлюдькуватій загадковій хатині.В Андрієву ж романтичну душу поки що не запала

жодна із сільських Афродіт. Усі вони - мовби й гарні,але якісь надміру буденні, надміру звичайні тазрозумілі. Його кохана буде схожа на Мавку з довгимпахучим волоссям і бездонними очима. Не зустрінеїї - що ж, проживе самотньо, як оті ченці, що з їхньоїкринички охоче причащався. На місцевих краль,отже, не задивлявся, а вони в свою чергу незважувались першими зачіпати Лісового Принца.У селі провів довгождану відпустку. Ліпив,

малював, не знаючи, звідкіля воно й бралося. Глинав його руках звивалася лозою, химериласянебаченими складками, вибухала пристрасним

вогнем і слухняно застигала фантастичнимикомпозиціями - як велів творець.На полотнах під Андрієвим пензлем проступали

ніби вивернуті в часі й просторі місцеві пейзажі.Осьде - схід сонця над Блискавицями: усі квіти йдерева вклякали перед ним, своїм божеством. Ось -усміхнена криничка, з якої беруть воду зосередженіченці. Вони - в зелених мерехтливих строях, як іналежало ченцям Зеленого ордену, що до ньогорадісно вписався б і сам.А ще майже на всіх полотнах та в усіх скульптурах

- напівпрозора, напівокреслена красуня з довгимволоссям і повними таїни очима. В кожній роботікрасуня була інакшою, але Андрій знав: це - вона,суджена та кохана.Його творіння пробивали низькі стелі й відкривали

нескінченність перед знудженою прекрасноюдушею.Не жив - палахкотів. Молився кожному новому

дневі, що знов і знов приносив радість натхнення.Інколи заставав у себе під вікнами ледь примітний

прим'ятий слід у траві чи зламану голівку мальви (самквіток понасівав!). Може, дівчата приходилипідглянути за своїм Принцом? А може, лісові мавкизатівали довкола хати невидимий танок?..

На жаль, мав повертатися на роботу до бухгалтерії.Картини й скульптури залишив у селі: міськаквартира, набита меблями та речами, все одно б їхне сприйняла. Впакував усе в ганчір'я та солому,попрощався і нехотя рушив до міста.Ледве дочекавшись п'ятниці, під вечір уже в'їжджав

у Блискавиці.Саме повертав на стежку до рідного кутка, як

дорогу заступила бабуся-сусідка. В її підсліпуватихочах бриніли сльози.

- Бідний ти, бідний! - приказувала, втираючиськінчиком хустки. - Їдь, поглянь, що з твоєю хатоюзробили!..Знетямлений, Андрій щосили натиснув на педалі,

аж вони вискнули, а через якусь хвилину перед нимпостала моторошна картина - попелище, з якого іщесочився легенький дим.

- Учора ввечері зайнялося, - притюпала слідом ібабця. - Поки люди кинулись, поки викликалипожежників... Казали ж тобі: "Не купуй!" А то хтохати не поділив, а хто без штанів зостався...Андрій тупо дивився, як дотлівають рештки його

хати і його праці. Ба ні, то його мрія дотлівала, тоМавка його догоряла, то розвівалася з димом йогоніжна, романтична і спрагла до краси душа...У міліції заявили, що таких справ не розглядають.

Може, він хату сам підпалив, щоб страховкуодержати. Бо для чого б купував стару халупу в селі,маючи квартиру в місті? "Ні-ні, не вдасться, молодийчоловіче, руки нагріти. І не сподівайтесь!.."Андрієві мов заціпило. Яка страховка? За що? За

спалену душу?..Відтоді життя в нього стало схожим на приміську

електричку з її одноманітно заїждженим: ранок - день- вечір - ніч, ранок - день - вечір - ніч... І який малосенс, хто сидів поруч та що проминало за вікнами?!.Стурбовані батьки, рятуючи сина, терміново

підшукали йому дівчину з дуже порядної родини,


43

справили весілля. Одруження, мабуть, справдіпорятувало, бо щоранку, пов'язуючи краватку, бачиву дзеркалі чорнявого красеня (отже, таки був живий!),котрому дуже личила біла сорочка, старанновипрасувана терплячою дружиною.До пензля більше не торкався. Перестав цікавитись

природою і мальовничими хатками. Завчено, аледобросовісно виконував свою роботу й подеколинавіть чув про себе: "Якби він тільки схотів, то вжеого-го ким би став..."Якби схотів... Та що таке хотіти, він, здається, забув

назавжди.Батьки розміняли свою трикімнатну квартиру на

дві - одно- і двокімнатну. Більшу залишилимолодятам: нехай мають окреме гніздечко.Час від часу в тому гніздечку помічав дружину й

сина. У ті хвилини відчував особливий припливвідповідальності за їхні долі й чесно клав на стілзароблену платню.А підросте син - так само відповідально візьметься

й за його виховання. Обов 'язково запише доматематичного класу й найсуворіше пильнуватиме,щоб ніякими іншими дурницями голови собі незабивав.

Українські кури для meine liebefrau

Оляна вже засинала, коли раптом почула їдючийзапах диму. В паніці ледве намацала сірники, засвітилакаганця й тривожно глянула на піл. Слава Богові, усічетверо дітей мирно посопували, живі й здорові.Зате сіни потопали в молочно-сизих сутінках. Двері

до кімнати навпроти були міцно зачинені, але з кожноїщілини валував дим.Більше півроку минуло відтоді, як в Оляниній хаті

поселилися німецькі солдати. Це стало мовбипродовженням тієї низки нещасть, які впали на їїродину. Бо вже кривавила свіжою незагоєною раноюзвістка з фронту про загибель її чоловіка. Бо тупоболіла відсутність найстаршої і єдиної доньки Марусі:як, сердега, не ховалася, - все одно виловили йзабрали до Німеччини.А тут на тобі - двоє німців на порозі:- Млеко! Яйка!Лишенько! Була би Маруся вдома - відразу б

розпізнала, що вони ото балакають (з німецької маласамі "п'ятірки"), то й відповіла б, як треба. Оляна ж -стоїть коло печі, синочків прикрила собою і, знай,труситься.

- Млеко! Яйка!Насилу трохи розшолопала, про що вони, і - р-раз!

- заштовхала полив'яне решето з яйцями під скринюподалі. Яйця в селі - на вагу золота. По сто двадцятьвід курки здай на рік своїй владі, яка от-от повернетьсяй почне вимагати. Що зоставалося - боронь, Боже,з'їсти: міняла на взувачку та вдяганку дітворі. Тепероці нахлібники: ще й з ними ділися!Постояли солдати, мовчки розвернулись і пішли

геть.Принаймні Оляні здалося, що пішли.Усе дивувало Марусю в чужій країні, на все широко

розплющувала свої великі допитливі очі та вбирала в

себе, мов губка, своєю нерозміняною молодоюдушею. Гори! Ліси! Міста! Усе незвичне, мовбиперемальоване з картинок, розбитих на клітинки: таку селі дівчата часом змальовували одна в одної длявишивок узори. Супроти бурхливих, нестримнихвибухів зелені батьківщини ці - наче під лінієчку! Ба,тут навіть місяць - як циркулем накреслений!Щедро і рясно про все напише Маруся мамі. Але

напише й про те, що все одно їхнє село - найкраще!Німці, які просили молока і яєць, наступного ранку

навідались до Оляни знову, привівши з собою щечотирьох.Солдати поселились у більшій кімнаті. Перед цим

звеліли розібрати й винести звідти громіздкоготкацького вертата. В Оляни зимою всі четверо хлопців(бо де дівчат набереш?) пряли: аж веретена хурчали!Ткали теж гуртом. А тепер як бути?Через перекладача німці попросили нагріти чаю -

новий клопіт! У чому той чай варити? В горщику?Марусю настановили пралею в хлопчачій гімназії

при монастирі за Мюнхеном.Дивуватися не переставала. Тут не лише пейзажі

під лінієчку, але й суцільна механізація! Ну, в нихудома ткацький верстат є, а в цій країні навіть на кухні,як на фабриці! Машиною хліб нарізають! Скибочки -одна в одну, аж їсти шкода!.. А вже того посуду!.. Ічайники, і скороварки, і... Та хіба його можназапам'ятати, що і для чого?..Найбільше дівчину вразило консервування на зиму.

Фрукти - в банках закриті! Удома так тяжкомордувались мама зі сливками й грушками: все пічтопили, все засували та вигортали... А тут - наче вказці!От тільки як, наприклад, підійти з машинкою до

борщу? Та він же втече з каструлі! До борщу - здушею треба. І хіба лише до борщу? Он у пиріжків -свій характер у кожного: той - кругленький та веселий,той - худий та серйозний, той - сміється, той -набурмосився... А вареники? Якщо без душі їхзаліпиш - неодмінно посиніють або розваряться! Ісмак не той...А світло яке в будинках яскраве! До роботи

вставали о четвертій ранку, на кнопку натиснеш - ажза очі рве! Не те, що вдома: тьмяно та лагідно блимаєкаганчик, по кутках тіні громадяться, якусь таємницюховають...Міркуваннями своїми ділилася з німкенею Лізою,

чим немало веселила її. Ліза, гімназійна вчителькамузики (грала на цитрі), була проста й дотепна. Їїчоловіка взяли на фронт, і, хоч самій велося не змедом, вона чомусь прихильно ставилась дочужинок. Найбільше заприятелювала з Марусею -вічно здивованою, відкритою цілому світові,життєрадісною. А може, того заприятелювала, що танімецькою володіла найкраще?..Оляна метушилась по хаті й не знала, за що

хапатися, щоб чимось, бува, не прогнівитинепроханих гостей.Літній німець в окулярах попросив господиню

зняти хустку: так вона, мовляв, не "ґут".- О, я, так - ґут! - схвально заусміхався, коли

розгублена жінка відкрила свою розкішну косу,викладену короною. Чи не вперше наче аж зраділа,


44

що поруч немає дочки.А втім, квартиранти не кривдили нікого.Харчувалися десь на стороні: щодня в певний час

брали свій посуд і ходили по страву. Німець в окулярах(він був, либонь, старший не тільки віком) якогосьразу в обід постукав до меншої кімнати. Не безтривоги Оляна відчинила.Німець підійшов до столу і влив у порожній

полумисок свою солдатську тарілку супу.- Кіндер! - показав на голодних дітей.Відтоді солдати щоразу одну порцію віддавали

Оляниним хлопцям. Решту п'ять ділили на шістьох.Леле! Сушарня для прання! Коли писатиме додому,

так і розповість: велика, як автобус без вікон і зі щільнозачиненими дверима. У ній сушать білизну в негоду.Це ж треба, мудрувала нишком дівчина, як у густомупростирадловому лісі! Зараз ось увімкнуть високутемпературу, і ви, простирадлові листочки, ізпохнюплених шмат швиденько перетворитесь нахрустку постіль!..

- Медхен, во іст Маруша?Маруша? Так на свій лад німці перекручували

Марусине ім'я.Справді, де вона?Робітниці, що сортували нову партію брудної

білизни, переглянулись на Лізине запитання.- А ми часом не замкнули її в сушарні? - не своїм

голосом закричала котрась.Дівчата наввипередки побігли до "безвіконного

автобуса".Узимку старший німець попрохав скликати до хати

молодь. А що її в селі майже не було, то лише кількадівчат і молодиць приходило. Вони розкутувались іспівали колядок та щедрівок. Добросовісно виводили"Щедрика-ведрика", а потай ковтали сльозу. Потімвід розчуленого німця отримували небачені цукеркичи шоколад.Ех, була б оце вдома щебетуха Маруся - заробила

б найбільшу цукерку!..Немає Марусі. Листи від неї - урвались. Давно вже

недобрі сни бачаться матері, не знає, що й думати,якого ще нещастя ждати на свою голову.А з пожильцями лише двічі непорозуміння мала.

Вперше, коли один із солдатів ногою випадковоналапав ямку в устеленій соломою долівці. Не інакше,як міни закопано! Зчинили такий ґвалт, хоч із хатитікай! Переборюючи страх, ледве німців погамувала,пояснивши, що то ніжкою верстата ямку вибило.А вдруге її найменшенький проштрафився. Раз

пригостили його квартиранти варенням, і воно йомутак сподобалося, що видивився в них банку й такипоцупив. Ложку до рота - не солодке: тавот!Ох, і била тоді сина!.. Не за тавот: "У кого б то не

було - не смій красти!"Незабаром німці від'їхали. Натомість привели двох

інших. Мовляв, це будуть порядні (ручаємось!)квартиранти. А це, бачите, ота добра хазяйка, в якоїчай навіть у горщику смачний!Пожильці зажадали для себе меншої кімнати, й

Оляна з дітьми перебралась до великої.Вони справді поводились тихо і чемно. Аж один

раптом десь пропав, і жінці зробилося непереливки.Цей звався Рудольфом. Був справді рудий-

рудісінький - наче диня.Нема-нема та й нападали на нього припливи

жалості. Повитягує з кишень фотокартки з "майнелібе фрау" і так уже плаче над ними та на щось по-своєму нарікає!..А то заскакує до хазяйчиної кімнати:- Єст пахтізан?Які партизани, лихо ти моє!Через годину-другу (бувало, що й серед ночі!) -

знову:- Єст пахтізан?..Котрогось разу не витримала, кивнула гірко на

малих: "Ось мої партизани!"Треба ж було до такого додуматись! Накликала на

свою голову: вдерся з автоматом і до грудейпідставляє по черзі кожному:

- Пахтізан - пух! пух! Ха-ха-ха! Матка пахтізан - пух!пух! Ха-ха-ха-ха!..Що в такі хвилини пережила - ворогові не

побажаєш!Але ж і його, молодого та рудого, шкода: хіба від

цієї війни не звихнешся?..Тож, побачивши дим, збагнула: щось не те! Вже

раз витягала свого квартиранта з зашморгу - невжевчадіти надумав?Тут не до страху, не до чемності: ввірвалась

усередину - Господи!Просто на долівці Рудольф розвів багаття. Трохи

диму виходить у просунуту крізь вікно трубу. Решта- витає попід стелею. А над димовою завісою висять...обскубані й випатрані кури.

- Що ви робите? - Оляна до німця. - Так можна йхату спалити!

- О найн, найн! - безпечно замахав руками Рудольфі плутано пояснив. Мовляв, хтось там із їхніх їде завтрадо Німеччини, до його рідного міста: чом непередати своїй фрау гостинця - з десяток прекраснихкопчених курочок? У неї з цим сутужно, а тут онстільки дармових бігає!..Оляна, яка вже давно забула смак м'яса, мовчки

вийшла."Чи не вдавиться твоя фрау відразу цілим

десятком?" - бурмотіла собі під ніс, відчиняючи вікнай сінешні двері.Лягла. Але до ранку більше не заснула.Уже з півроку Ліза доглядала скалічену Марусю.

Ще від тієї страшної миті, коли, відімкнувши камерудля сушіння білизни, дівчата знайшли свою мимоволізраджену подругу між простирадлами.Її тіло було м'яке й неживе: справді-бо розварене.

Та серце кволо ще билося.Загорнули Марусю в перину і, з Лізиною

допомогою, відправили до Мюнхена у шпиталь.Ліза клопоталася лікуванням, з усіх сил прагнула

воскресити в Марусиних очах колишнє здивуваннята готовність знову радіти життю.Коли дівчині полегшало, відразу дала зрозуміти:

мамі - ні слова! Ліпше мовчати зовсім, ніж про такехвалитися. Мовчати, а там - побачимо.Лікар запевнив, що невдовзі можна буде заново

вчити її ходити.Позавчора вона продиктувала додому листа.Вчора попросила... чогось смачненького! Ліза


45

принесла фруктів. Маруся подякувала, винуватовсміхнулась і проказала:

- Знаєш, що б я з'їла? Тільки не смійся: я хотіла б...курячого... м'ясця!..Ліза й не думала сміятись. Але одне - роздобути

хліба, і зовсім інше - курку...Та сьогодні у Лізи - свято! Навіть не знає, чим

тішитись більше: вітанням від її гарячого Рудольфачи передачею від нього - курми, охайно спакованимиу мішечок?Рушаючи до Мюнхена, половину курей віддала

українським хлопцям, котрі плели під таборомкошики.Чотири тушки віднесла до пральні - ошелешеним

дівчатам.І, нарешті, взяла одну до шпиталю.Найжирнішу.

Зачакловане озероІван побився об заклад, що перепливе неодмінно.

Туди й назад перепливе це чудернацьке озеро, в якещороку о цій порі місцеві бауери пускають навіщосьхимерні гірлянди з квітів.Ах, до протилежного берега далеко? Двадцять

чотири метри завглибшки? Хе, в своєму подільськомуселі долав ще й не такі перепони! Чи то ж даремнейого батько, дід і чотири дядьки поклали голови в тійвійні? Чи для того його, школяра-переростка, навчалививодити крейдою на дошці, а бузиновим чорнилом- у проміжках між рядками старих газетяних"зошитів": "Наш народ - переможець!", щоб тепер,через якихось одинадцять років після тієї славетноїПеремоги, опинившись на військовій службі вНімеччині, боятися жалюгідного озерця?..Під схвальні вигуки солдатів-однополчан хвацько

розітнув грудьми прохолодну чисту гладінь. Тілоповне сили й бадьорості, день весь у сліпучих срібнихблисках. Ось він - справжній герой! Ось він - простий,але безстрашний радянський солдат. Ще трохи - ісередина. Пишайтесь і шануйтесь, німчики здовколишніх "гаузів"!Але що це? Невідь-звідки почулися глухі вибухи.

Насторожено перевів подих, неквапливороззирнувся.Чи не мариться?Зусібіч до середини плеса прямували човни.

Пливли повільно, мовби вві сні, пливли безмовно йневмолимо. Навіть весла не хлюпали. Наче в німомукіно.І в усіх човнах - незнайомі. Схоже - місцеві.

Чоловіки, жінки, діти. Дітей особливо багато.Сяк-так спромігся вітально помахати рукою, хоч і

лякала-таки ця мовчазна процесія.Ніхто, проте, й оком не повів у його бік. "Мариться!" - упірнув, аби освіжити напечену

сонцем голову. Виринув, протер очі: видиво незникло.Один із човнів, у якому сидів сивий, але ще не

старий чоловік з трьома білявими дівчатками, підпливнебезпечно близько:

- Обережно! Тут люди! - закричав хлопець, та себене почув.На човні навіть не ворухнулися на його німе

волання. Чоловік тільки ще більше насупив брови, а

найменша дівчинка з великими здивованимиоченятами тісніше пригорнула розкішну (вдома Іван,здається, таких і не бачив!) ляльку.Ганс овдовів задовго до війни.Передчасно посивілі скроні і три білявих, одна за

одну менша, доньки - такий мав гіркий і щемкийспадок од шлюбу.Йдучи на фронт, мусив дітей залишити на сестру.Тепер його вся родина тулилася в лівій нагрудній

кишені, на кількох квадратиках фотографій зузорчастими крайчиками.Холодними напівтемними, а від того наче

дикуватими і ще глибшими в своїй безнадії вечорамиробилося біля серця нестерпно жарко й тісно.Тремтячими руками діставав тоді дорогі світлини

й розкладав на столі перед сердечною українськоюгосподинею.

- Майне кіндер! Фанні, Луїза і... і Кет!!! - ховав ушорстку долоню сльозу, як тільки доходило доздивованих оченят найменшенької.Господиня й собі тулила до повіків хустинку.І хоча за вікном тріщала така недоречна й така

чужинецька зима, хоча з-за печі боязко визирало такенезнайоме й таке до незвички темнокосе дівча, - в цінедовгі хвилини почувався тепло й затишно.Взяв за обов'язок приносити Ліні (так оте дівча

звали) гостинці: брусочки хліба, цукерки. Якосьприніс навіть ковдру.

- Кіндер, кіндер!!! - покрадьки шепотів господині,поспіхом викладаючи на піч свої припаси.Тож коли господиня (як і Гансова покійна дружина

- теж Марія), ридаючи, попросила його порятуватисестру, що її сільський поліцай запідозрив у зв'язкахіз партизанами, Ганс пообіцяв. І на розстріларештовану повів сам. Відпровадив жінку доглибочезного яру, дав сердешній вузлика з харчамий кивнув: тікай! Вистріливши в провалля, довгопроводжав зором даленіючу постать. У нього-бо тежє сестра. Як там вона з його дітками?Того вечора вдячний погляд Марії, здавалося,

зблиснув особливо гарно. Тільки тепер завважив їїчорняву, таку ще молоду вроду.Якось один із квартирантів пожартував до хазяйки:- Чи фрау буде шнапс?А це що? Може, таке, як джем, шоколад чи кава,

які часом пробувала в Ліни? Чорні очі зайнялисьнастороженою цікавинкою:

- Буду!Настала їхня черга дивуватись.Опікшись вогненним напоєм, "фрау" розгубилася

ненадовго.- Ще! - задерикувато поставила перед німцем

келишка.А тоді - заспівала.Ніколи в житті Ганс не чув такої краси голосу і

такого смутку в ньому.Обірвала пісню на півслові й сховалася на своїй

половині.Німці сиділи мовчки і по-дитячому схлипували.Відтоді не раз питав: а чи не вийшла б фрау за

нього? От скінчиться війна - і забере її з Ліною досвого будиночка над озером, до своїх Фанні, Луїзиі... і Кет.

- Скінчиться війна - побачимо! - ухильно всміхалася.


46

І вкотре бігла очима за старим листоношею, мовбидопитувалась навздогінці:

- Мені - нема?..Ніби не вона отримала ще на початку війни саме

їй призначену, так-так, саме їй - не комусь іншому -похоронну...Ганса невдовзі перекинули далі, вглиб фронту.Потім він позбувся ноги і доліковувався вже удома.Марія з її вродою, лукавим поглядом і тужною

піснею приходила тепер тільки в його сни. А наявуГанс уперто чекав кінця війни і невпиннорозмірковував над тернистими шляхами доМаріїного серця.Проте довгожданий "кріґсфертіґ" приніс із собою

нову біду. З усіх усюд Німеччиною котилисянайнеймовірніші чутки про звірства російськихсолдатів на переможеній землі.Що ж, Ганс не дивувався - пам'ятав ще ті часи, коли

переможцями були німці...А страшні чутки наростали, ширились і кривавим

туманом обступали околиці. З сусіднього містечказненацька приїхала сестра. До них "русіш" ужеприйшли. Те, що вони зробили з її дітьми, з нею...Було вже запізно, коли побачили, як вона,

знетямлена від горя, летіла до озера.Та дедалі сильніший гуркіт і шалені заграви вдалині

лишень підтверджували правильність її вчинку.Дівчаток неважко було зібрати. Торочив щось і про

небезпеку, і про мандрівку на човні: кохані донькиоднаково послухались би його в усьому.Був приречено-спокійний. Хіба як помітив у руках

найменшенької її найдорожчу (ще мамину!) ляльку,на мить з рівноваги вийшов. Але тільки на мить.Упевнено пришкутильгав до пристані. Не

вагаючись, відштовхнув човна. Без тіні сумнівурозсадив дітей. Розмірено завеслував до серединиозера.Гріб обережно, щоб не зіштовхнутись, бува, з

іншими човнами: не змовляючись, такого жпорятунку шукало багато родин.Двадцять чотири метри завглибшки. Це саме те,

що треба.Слів не було. Їх замінили вибухи й постріли, що

наближалися неймовірно швидко.Але тепер уже нічого боятись. Його дівчатка в

довічній безпеці. Помалу веслуючи, востаннємилується ними. І вперше тішиться, що тієї Марії таЛіни поруч немає.

...Човен прямує просто на Івана. Ще трохи - і весловдарить по ньому...Тільки що це?І весло, і днище безболісно пройшли крізь нього,

немовби прошили його наскрізь. Може, вони були зіншої реальності?Іван хотів ущипнути себе під коліном ("Сон?"), як

човен із посивілим чоловіком і трьома дівчаткамираптово перекинувся і вмить поховав їх під собою.З іншими човнами сталося те саме...Плесо небавом зяяло порожнечою. Тільки

спливали й безшумно щезали повітряні бульки.Та ще якийсь час на поверхні води лежала,

розгублено блимаючи на сонце, розкішна (їй-богу,ніколи таких не бачив!) лялька.А вдалині, над сільцем, ніби гриміло і блискало...

Не пам'ятав, як добився до берега.Довго намагався второпати, що робить тут, у цих

очеретах, серед цих комарів, і чому - напівголий.Вжахнувся, коли згадав: іще ж треба назад, до своїх!Озеро було невинно-чисте, залите, як і раніше,

сонцем та свіжістю.Повертався в обхід, пішки.Боляче кололо в босі ноги, звиклі вже до солдатських

чобіт.Ще гостріше різали здивовані людські позирки.Навряд чи був схожим на героя. Чи на переможця.

Чи на радянського солдата.А в обхід таки далеченько.Однополчани, звичайно, стрінуть реготом.Що ж, заклад від справді програв.Ну, і хай!Бо лізти в цю закляту воду ще раз...

Два букети Ти зараз сідаєш в автобус,

З червоним бантом автобус, А я...

Микола ВоробйовВіталик остаточно ще не вирішив, котра.Що в першої - волосся, як смола (такого чорного

по всьому селі, навіть у циганки Маріуци, немає), ізагадкові темні окуляри над маками вуст.Що в другої - коси, ніби пісок на дні Калошинового

ставка, очі - небо перед грозою, а вуста - пелюстинарожевої мальви.Ні, такого з ним досі не приключалося. Щоб не їсти,

не спати, а всіма помислами кружляти навколо двохбогинь, що їх зі студентською групою доля послала вйого село щось там записувати.Послала, врешті, зорю його майбутнього щастя, в

яку так давно й беззастережно вірив.Не спиться Віталикові. Та доки можна? Стільки днів

не зважиться до дівчат заговорити!Він пробував!...То, наче той гордий вершник, пролітав мимо

надраяним до блиску велосипедом. Опускав руки,їздить-бо майстерно, за кермо не тримаючись, і...

- Ах, ти ще й падаєш?! - докоряв сердито своєму"вороному", що так ганебно скинув хлопця наасфальт. - Ось я тобі!..Хвацько підхоплював машину, спритно вискакував

на сидіння і...- То ти - злітати? Я покажу тобі злітати! - лаяв

підступного ланцюга, що спав із коліщати.- Я зараз ужалю! - гнівно звертався до трави, що

нею хотів зітерти мастило з пальців, а вона,безсовісна, виявилась кропивою.

- От хай лиш приїдемо додому! - погрожував усім"кривдникам" одразу.Балачками прагнув заглушити глузливий смішок,

що долинав од гурту дівчат....А то одягав білу - ще мамин подарунок татові

(батько майже не зносив її, бо швидко маму йпокинув) - сорочку і напрасовані, аж лискучі, штани.Брав у знайомого хлопчака мініатюрного плеєра (закожну годину позички по півдня відпасав маломукорову) і діловито проходив увечері повз дівчат.Плеєр давно був зіпсований, тож Віталик активно


47

прикидався, що підкручує йому звук: "А щоб ти здох,як ти не ту пісню мені підсовуєш!"Але за спиною вкотре - хихотіння."Це не вони сміялись! Вони - інакші, не такі!" -

гарячково шепотів уже в хаті, на увазі маючиодночасно і вуста-маки, і вуста-мальви. І знову - неспав....

"Славний хлопчисько цей Віталик!" - метикуваласобі Маріуца, поціляючи смородинами очей усусідське подвір'я. За кілька літ, відколи придбала собіцю хату, мала вдосталь часу, щоб роздивитись.Сусідка вже стара, довго не протягне. Але син!..Лихого слова не почуєш від нього. Не п'є, не курить.До роботи - як дурний, через неї, кажуть, і в школі допуття не вчився (воно, щоправда, нащо та школа?Хіба - щоб менше селом валандатись!), то й післяшколи нікуди не пішов. Зате і в хаті, і коло хати видночоловічу руку. І - добрий: до кожної худобинки, детам - до бадилинки! - щось жебонить. А до її хлопчиків- як до рідних!

"Ох, непоганий!" - неохоче забирає Маріуца своїсмородини з сусідської садиби, кидає ними по своємузанедбаному обійсті.І вони починають достигати затаєними гадками.Раптом він придумав!Придумав, чим привернути неприступні дівочі

серця! Жодна людина перед тим не встоїть. Якщовже він, загартований, у таку спеку нізащо невідмовився б від сріблястої пляшки прохолодногонапою, то що казати про ніжних, плеканихгородянок?Мама пенсію тримають на паливо. За жнива - теж

невідомо, коли заплатять. Нічого! Поздає зібрані вМаріуци попідтинню пляшки і купить красунямшикарного гостинця!

- Дівчата, можна пригостити вас лимонадом? -Віталикові аж памороки забила власна сміливість.Він здогадується, чому вони сміються. Бо, коли

хвилюється, часом не вимовляє "р", і зараз у ньоговийшло "плигостити". Але то пусте, ось нехай...Королівським жестом хлопець дістає з-за пазухи

вже трохи нагріту (не одне коло намотав, покизважився підійти) пляшку.Не лимонад, щоправда: дещо з тари продавщиця

забракувала, і грошей вистачило тільки на мінеральнуводу. Та слова "мінеральна" він би вже точно нездолав!

- Оу! Тут продають білий лимонад? - повернулисьдо нього запаморочливі скельця темних окулярів.

- У нас такого не вживають! - кресонуло синімиблискавицями в іронічному погляді білявки.

- Пийте, чого там! Не соромтесь!Здається, Віталик знову не вимовив "р".Відчув, що втрачає глузд, полишив пляшку і... втік.Він таки зміг! Таки ступив перший крок!Але ж вони...Зате він одважився!Хоча, якби...Як мудро вчинив, залишивши їм пляшку!Втім, краще було б...Господи, він і сьогодні не засне!.."А що вже гарненький! Навіть у тій допотопній

сорочці!" - не спалося й Маріуці.

Втокмачивши очі-смородини у давно не біленустелю і вслухаючись у п'яне хропіння свого черговоголюбаса, Маріуца думала.Од Віталика мусять народжуватися дуже красиві

діти. Хто-хто, а вона вивчила не з телевізора, які відкого нащадки!Вродить і йому премиле маля. Одне. Більше не

треба. Його м'яке серце вона й цим навіки прив'яжедо себе. Доста настраждалася з усякими лобуряками("У-у! Не хропи!" - штовхнула ночувальника ліктем)і має, нарешті, право на звичайне жіноче щастя.Право на батька своїм дітям і господаря своїйрозвалюсі. Згодом - право на порядну - сусідську -хату.Як би це все провернути?Йому сімнадцять, на весну - до війська. Ну,

невеличкий перепочинок у сімейному щасті незашкодить. Маріуца буде обережною, кого попало,приймати не стане: як-не-як, а такого чоловікадоведеться трохи й шанувати!Дитина росте. Батько - мужніє у війську.Відкладати, отже, не варт."Будеш, любчику, моїм!" - кисло бризнула

смородиновим соком по одутлому лицю того, хтовже під ранок має звільнити її ложе, яке таки станешлюбним!

"Розляглось, наче вдома!" - буркнула. Смородинизабродили в солодких п'янких мріях.Як бути? Завтра вони від'їжджають у своє далеке, у

своє недосяжне місто, а він так нічим і не привабивдо себе! Жодної!Коли нічим не зарадити, завтра після обіду за ними

припчихає огидний жовтий "пазик", а Віталиковесерце найдрібнішими осколками розлетиться по світі,й ніхто ніколи його вже не збере докупи.Як привернути хоч на мить володарок прекрасного

смолянисто-чорного або піщано-блідого волосся? Тізагадково-темні або передгрозово-сині очі? Ті палківуста-маки або прохолодно-спокійні пелюсткимальви?!.Мальви... Маки...Придумав!Придумав, чим розтопить дівочі душі!Двома букетами!Перед самим від'їздом Віталик піднесе обом по

розкішному букетові і скаже... Ні, ліпше нічого неказатиме, просто простягне їм квіти й поглядомпроводжатиме автобуса, аж поки той не зникне зарогом.А потім довго-довго чекатиме.Бо ясно ж: серця казкових принцес не зможуть

лишитися байдужими до краси його кохання, і раночи пізно котрась із них таки повернеться до нього,щоб уже більше не покидати.Але... де взяти квіти? Купити? За що? Польові - це

надто по-селюківському. А в їхньому городчиковідавно все поперецвітало...

Маріуца! О, в неї саме всипало кущ прегарними дрібними

трояндами! За два букети він два дні полотиме її занедбаний

город. Полотиме цілу вічність, до останньоїбур'яниночки, аби тільки два букети!

Аби... м.Умань


48

МАР’ЯНА ЧЕЛЕЦЬКА СОЛОНЕ ВИНО

МАР’ЯНА ЧЕЛЕЦЬКА

Солоне вино (відеозапис ) (у ролях) Із сонника: вагітність

(для дівчини) - обман...На вулиці було майже безлюдно, й Анет подумала,

що вона хоче чогось кращого, ніж просто добиратисьдодому. Була, мабуть, друга година ночі. Та слідигучного концерту залишали ще після себе вуличнеосвітлення. Люди вже встигли зникнути у провалляхнічних пежо, коли Анет ніяк не могла вирішити, яке зних її. Вона подумала, що варто би було залишитисьтут, варто би було погасити всі ліхтарі і варто все-таки це зробити, бо їй так кортіло чогось більшого.Аніж просто добиратись додому.Їй було незрозуміло тільки одне: звідки в неї

виникло стільки безумних ілюзій. Сезон мореплавствавже завершувався, і в потойбіччі чорної Лети ставаловсе менше і менше спроможних заплатити Харонуза перевезення їхніх душ. Та кораблі продовжуваликурсувати зграями і виловити з них одного було нетак уже й легко. Анет завжди мріяла пережити хочраз у житті морську хворобу. Але в сухопутномуЛьвові з його підземними Летами і Стіксами цепережити було так само неможливо, як і пережитиепідемію чуми у воєнний час. І тоді підземна Полтвауподібнювалася до забороненого кохання у часихолери, симптоми якої так нагадують симптомикохання. Це, до речі, не я сформулювала, а Маркес.Але я сюди приписала Львів із Летою-Полтвою черезпростір, в якому читаєш його романи.

Взагалі говорити про хронотоп твору не можнабез хронотопу процесу читання . Читачі якповноцінні індивідууми художнього світу тежмають якісь права на його успадкування. І залежновід того, оригінал чи переклад у їхніх руках, вонипо-різному сприймають майстерністьписьменника. Бо алюзії постмодерних текстів позаоригіналом - не оригінальні.Анет звикла до того, що їй часто доводилося

мислити філологічними категоріями. Це пов'язано зможливістю ще раз і ще раз, від випадку до випадкуусвідомлювати тему своєї курсової роботи. Але вночі- так пізно - вже трамваї не їздять, і їй потрібно булотакож усвідомлювати, що невдовзі все-такидоведеться розшукати той номер пежо, про існуванняякого вона й не догадувалася. Вона починала звикатимислити категоріями вулиці.

Вчора була приємна вечірка з продовженням.Сьогодні - неприємний для людського вуха концерт.Місто салютувало. Випивало. Мокло. І хололо підзіпсутим у холодильнику, набридливим чомусь ікомусь морозивом. Місто на гарнір. Почав накрапатинавскісний дощ, злегка приземлюючись на асфальт.Й Анет почала почувати себе босою. Від цьоговідчуття у неї почався нежить. Навскісний асфальтстав косим. Учора була вечірка: ВХІД ТІЛЬКИ ДЛЯБОЖЕВІЛЬНИХ. У неї пом'ялася сукня, зіпсуваласьзачіска і з обличчя не сходили чомусь сльози. Анетне любила плакати безпричинно. Але її сміх на святі,де всі сміються, був зайвий. Вона повинна булазмінити декорації. І їй спало на думку роздягнутися.Така думка, звісно, заходить у гості тільки добожевільних, як і думка ходити по мокрому іслизькому асфальті босоніж. Але їй конче треба булощось змінити - наприклад, маршрут у бік зачиненоїаптеки. Анет купила там трохи сорому й облишилауявляти себе голою на вечірці. Вона пішла з неї геть.Пересварившись із подругою та Андрієм,витягнувши з-під подушки не ім'я святого. Вона страхяка забобонна! Вона вірить у те, що будь-яканайнікчемніша річ може змінити - кардинально -життя людини. І тому різкий поворот у її житті завждибуде поспіхом, навіть якщо вона продумає кожен крокцієї зміни.На святі не було більше нікого. Механічний

годинник зупинився опівночі, і вона була змушенастати щасливою. Долучити себе до когорти всякихзмучених і замучених щастям істот. Їй цього аж ніякне хотілося. Але опівночі вона вже не зможе нідедізнатися точної години. Тим паче на вулиці. Навулиці було майже безлюдно. І сама думка про те,що вона загубила мешти, її ніскільки не бентежила.Анет звикла вже до того, що вона вічно щось любитьгубити. Вчора, наприклад, вона загубила власний слід,який залишила просохнути зранку на снігу. Як непитала ввечері, ніхто не бачив, куди він подівся. І воназмирилася з тим, що він зник безслідно. Тоді розумїй підказав інше: тут без Андріївських чарів необійшлося.Андрій кудись зник відразу після того, як подали

солодке. Подруга теж. Анет знала: не можна довірятипередчуттям, але Тарас, який сидів поруч,безпосередньо натякнув їй: мовляв, це все вже давнозаписали колись і без нас. Потім закінчилася касета.Тарас знав, як змінити декорації. Він вчився богослів'яу Католицькому Університеті.Його звали Роберт і він теж шукав дороги додому.

Різниця тільки у віці. Він був водієм пежо. Та не тудиптахи летять, коли повертаються навесні у рідні краї.Вони блукають. Кажуть, емігранти також блукають,коли повертаються. Напевно, Бог допустивсяфатальної помилки під час сотворення світу, колизмусив людину рухатися тільки по вектору "туди -сюди", але ніяк не вбік, вгору чи вниз. На Свановусторону вже ніхто не ходить. Тарас би її не зрозумів.Тому тільки Марсель Пруст і був для неїєдинопровіреним у світі, в якому замкнувся сам. Утому світі вона писала. Здебільшого, курсові тареферати. Інколи - вірші. Частіше - прозу. Анет не

49

хотіла стати письменницею. Але після нічногозазіхання на її честь - передумала: вона стане нею.Інакше вона стане пташкою, яка не повертається зтеплих країв. Колібрі.Роберт був наївним створінням, яке духом не відало

про те, що вона - невільниця: власного Супер-еґо. Їйкортіло знати більше, ніж написано в романіЛоуренса. Але вже було пізно: Роберт запропонувавїй меншість. Це вона могла й уявити.Хвороба виявилася тільки механічною жовтухою.

І вона ще могла пережити кризу. Найнебезпечнішимїй видавалося бути спотвореною в ілюмінаційномуосвітленні рекламних вивісок. Безбарвний аерозольвиходив із себе. Голова крутилася немилосердно, аждоки не вичитала на флаконі: не вдихати! Анет булаще хвора на уявний страх - страх власного гологотіла. Вчора вона вперше роздягнулася переддзеркалом: кір. Так я і подумала - заразилась від мухи.Не треба було з нею бавитись у келисі з шампанським.Але муха була тут ні до чого. Її вкусив комар.Опівночі. За босу п'яту. Коли поверталася додомучерез площу Ринок.Треба було догадатися, що тут буде він, що захоче

її так вперто, ніби вона завжди все може. Анет немогла зрадити терпінню, коли його рука пішла внизпо її спині: голо-наголо. Та він не хотів їй давативідповіді про те. чому він її може завести тільки наСихів. У переддень Св. Валентина Володя їй дав такувідповідь. але у ній було надто багато помилок, щобоцінити її на "відмінно". Володя працював на сезоннихроботах у котельні і писав геніальну музикумайбутнього. Але теж брів, як і Андрій, по болоті вчеревиках. Анет же завжди роззувалася! Та будинок,куди вони піднялися, був паперовим. Роберт затиснувміж ногами сірник і запалив цигарку. На сходахзчинився гамір. Анет закричала. він зробив їй, тобтоцигарці боляче, затиснувши, як сказано, ногами. Всебуло би може добре, якби не ревнощі - велика чорнасороканіжка, ноги якої між собою займалисякоханням. він ревнував її до наївності світу. Але вположенні таргана було важко підвестися з ліжка.Вона подумала про час і про те, що боса. Він зірвавгодинник зі стіни і накрив ним її ноги. Потім зробивщось таке, після чого на неї нахлинула морськахвороба. І вона пригадала Лоуренса. Розмовлятиможна і тілами. Але її "ід" скорчився від несподіванки:свідомість почала говорити без мікрофона - вонапрепарувала душу.Коли подруга виходила заміж (за Андрія, звісно),

Анет уже знала: він чекає її. На весіллі трохи більшепощастило. він хотів бігати. Вона знову роздягнуласьдо голого тіла і навпомацки почала читати. Вчораввечері вимикали планово світло - електроенергіютобто. Анет тоді лежала горілиць і уявляла різніформи чужого носа. Так він більше схожий на кнопкуна телефоні. Вона зателефонувала. Але не відповіла.Вечірка завершилась продовжуючись. Анет

плакала. Незважаючи на свою невинність, вонабачила чудернацький сон: він ґвалтував її у ліфті. Алевона більше його не бачила.Полтва витікала із мінерального джерела,

наповнюючи собою місто. Анет уже їхала трамваєм.

Втомившись, хотіла задрімати. Але на парах можна ізахропіти. Ризикнула. Ця пара була сонною, як самсон, а їй не можна було довше мовчати.Пари закінчились рано. Як завжди, о сьомій вечора.

До другої ночі залишалося ще чимало часу, і Анетвирішила пройтись по мокрому асфальті в босомувигляді. Кажуть, корисно. асфальт ще достатньо необсох під промінням західного сонця - і ти почуваєшсебе русалкою на морському дні. Але хвороби ніякоїне відчуваєш. Симптоми приховані. Тіло свербить…Анет знала: спати в такому положенні незручно. Алевін її так поклав. Дихати було важко. І вона перестала.У річці - Леті чи що - знайшла велику жабу - і вона їїзадушила. Від бажання мати те, чого їй ще не требамати. Але вона страх яка невіруюча: вона не вірить упозашлюбне життя! Та річ у тім, що вона,позашлюбна, і дотримується думки геть чистопацифістської: кохання не існує, кохання - це абсурд.Абсурдом є не кохання, однак, а саме життя. Людина,що переживе правду на землі, - божевільна. Людивикористовують брехню для полегшення власногожиття. Анет не хоче його полегшувати. Вона -стороння. ЇЇ нудить від речей, на які дивиться.Анет злякалась. Треба піти до лікаря. Хвороба стала

причиною, наслідок - волею. Вона ж незаміжня!Анет злякалась ще більше, коли ущипнула себе. Я

не сплю. Але мене нудить і хочеться кислого. Але яне знаю чоловіка. Роберт був тільки її снодійноюфантазією, без якої вона не може нормальновиспатись. Володя - трохи реальним інкогніто. Андрій- трохи схожим на ґвалтівника. Але ніхто, окрім водиз милом, її ще не торкався. І якщо вона захоче завтравтопитись, то обов'язково скупається у солономувині.Вино мало колір глини. І його вперше вона випила

на вечірці. Морські камінці чомусь мали смаквинограду, а море - калош. Від цього вина можнабуло знудитись, і вона випила його. Ввечері стояладенна спека: трамваї навіть не ходили підпарасольками. І їй довелось добиратися додомузнову пішки. Вино шуміло в голові, як заклопотанийвітер. Анет подивилась угору. Сонце набрякло дорозмірів вагітного живота. На ньому не було плям. Івона подумала - приснилось. Але вино було спочаткусолодке, а потім вона плакала. Сльози, кажуть,скульптор виліпив із морської солі, яка закам'яніла упогляді маскарона і чомусь нагадувала недоваренустраву.Анет була одягнена у нічну сорочку. На дев'ятому

місяці. Їй згадалось: був біль і червоне вино, яке вонапила в ліжку. Вона думала, що спить. Насправді -розливала, куняючи, вино.Сльози гіркли до терпкого мигдалю. Звернулась до

Катерини. У дев'ятнадцятому столітті мислилитрадиціями. За традицією відбирали і дівчат. ЇЇ поглядна речі - надто традиційний. "Новий" роман з ньогоне виникне. А вона ж хотіла стати письменницею. ні,все-таки доведеться постригтися. Сказала б, учерниці. Але ж я невіруюча, самі знаєте. Ні, я простохочу піти в перукарню. І хай що говорять. Не Катериная. Хочу підстригтися під каре.Мені було дуже гарно. На дев'ятому році життя. Я


50

тоді ще не знала, що люди можуть вмирати. І,здавалось, ті, кого любиш, житимуть вічно.Але хронотоп світу побудований так, що людині

нічого втрачати. Її життя застраховане від фатальноїпомилки часу: вона не знає, що живе лише з чистоївипадковості створення світу. Гея розродилась.Прийшла фатальна ніч. Анет чекала крику. Але в

драмі ідей - одні монологи. Тому чекаламонологічного крику. Почула плач. Знову? Солоневино їй сподобалось. Світ - каліка, який народивсявід божевільної. Вона пила, курила, спала. От ще йтепер спить. І бачить сон…На ранок живота уже не було. Але Анет не знала

котра година. Перевірити не було в кого. Тоді почалашукати жертву з годинником. І Анет знайшла слід -власний слід на снігу, який вважала зниклим безвісти.Він став силуетом. Але що з того - сніг уже давнорозтанув, хоч і зима ще не закінчилась… Слід бувфатальною помилкою невинності світу.Учора вона отримала лист. Її запросила тітка до

себе в гості у Крим. Там вона ще не була. Авжеж.Адже вона вперше побачить море!Але вона вже не хотіла подорожувати. Ні на

кораблі, ні босоніж по морю, як апостол Петро. Мрія,яка стане реальністю, - більше вже не мрія. І воназаснула вперше без ілюзій.Вона збагнула: у неї визрів страх - страх перед

незбагненним. І тоді їй хотілось вірити - першому-ліпшому. Першим з ліпших виявився Бог.Анет не вірила у позашлюбне життя, але й до

самого шлюбу ставилась із підозрою. Томузрозуміла, коли тітка додала до листа термінове фото:"Мій похресник. Святослав".Батьки їй про нього прошуміли всіма вухами.

Наскрізь. Найближчим часом готувались, здається,поза її очима, їх заручини. Й Анет насторожилась:ніколи не вийду заміж, бо тоді доведеться прожитивсе пережите вдруге. а вона цього не витримає. Більі солоне вино…

P. S. Анет вимкнула касету з випускного шкільногобалу і вставила диск з весілля. Їй здалося, що хтосьдуже майстерно познущався над її життям: дужеповільно-повільно записував геть усі її сновидінняспочатку на магнітофонну касету і відеоплівку, азгодом на диктофон і CD- та DVD-диски лише длятого, щоб було що показати у майбутньому дітям,які будуть задавати безліч безглуздих запитань, томущо техніка, яка б відтворювала усі ці відеозаписи їїжиття, давно застаріла, а для надсучасних медіа-плеєрів її касети та диски вже більше не придатні.

P. P. S. Автор сеї оповідки рівно через десять років,десять місяців, десять тижнів та десять днів раптомдійшов до одного парадоксального висновку: потіксвідомості, як і відеозапис, для надсучасних медіа-текстів вже зовсім не придатний. Тому цю новелу, навідміну від вічнопридатного Пруста, більше неможливо читати… на одному подисі. А ви, прошу,робіть свої висновки, панове!

20 грудня 1999 р., с. Оброшин

відеозапис - жанровий різновид для новели, викладякої витримано в дусі потоку свідомості

Мельхіорова осінь

"...А тіло жінки-змії піді мною звивалося йшаленіло,

а її вуста випивали мої, висмоктуючи з рота іязика..."

(Валерій Шевчук, повість "Жінка-змія")

Осінь за вікном була схожа на тьмяний мельхіор,який потребує негайного очищення. Листя зігниловже просто на гілках дерев, а небо уподібнювалосядо недопеченого яблука, якого забули витягнути здуховки. Прогнила пліва неба, що подекудипровалювалося у плюш мокрого, спітнілого фотелю,свербіла й облазила, як мертва, зашкарубла шкіркана рані. І лише в окремих місцях пролискувалосьрожеве золото, схоже на вицвілий гаманець, якогостаранно бережуть від злочинців.Осінь за вікном була подібна до безсоромної жінки,

одягненої у мельхіор і шовк. Але ця жінка сиділа поцей бік вікна, ніби перед екраном телевізора. Вонабула зміїного зросту і мала яблучно-блакитний шалв очах. Її називали Діаною, і якби вона не підписувалавласні твори псевдонімами, сказали б, що її прізвищеАмурська. Та ви все одно не повірите. Тому будекраще, коли вона сама розповість про себе.Кожну жінку прийнято називати Євою. Мене теж

так називали і так писали у шкільних журналах. Може,тому, що я мала неабияку славу фліртувальниці. Алецього ніхто не знав. Оскільки перед серйознимилюдьми я поставала як фехтувальниця, якою менезробило бездоганне володіння шпагою. Ви питаєте,звідки шпага? Її я купила в антикварній крамничці забезцінь, бо виросла вже з того віку, коли при боціможна ще носити звичайну розбишацьку палицю. Ядобре стріляла з лука. Однак лука я не придбала вантикварній крамничці і тому, коли виросла,перестала захоплюватись цим робінгудством. А якосьу мене викликала обридження і шпага. І я почалашукати собі легших і набагато гостріших захоплень.Мене часто прозивали Відьмою, Чарівницею абоЗміючкою, і не тому, що саме так я підписувала своїперші оповідання в місцевій періодиці, а швидшечерез те, що полюбляла залишати після себе багатобитого скла. Взагалі я була дуже необережною, щопризвело до таких висновків, як заборонакористуватися скляним посудом. Тоді споживаластрави тільки з мельхіору. Доки він не потьмянів.Врешті-решт, перестала дивитися вікно-телевізор,скинула із себе увесь шовк та мельхіор, ніби зміїнулуску, твердо вирішивши - почистити. Якраз тоді ячитала Шевчука, а тому зекономила багато часу напошуки безлюддя. Вогонь, темрява і тиша - ось щомені потрібно. Але я, напевно, погано зрозуміла йогогероя, тому й переборщила з вогнем, темрявою ітишею.Невже жінка не може бути сама собою, а, власне,

- Спокусою? Хто винен, що Боккаччо розподіливдиявола і пекло на користь чоловіка і жінки внерівномірних пропорціях? Я залишила після себедуже багато нещасних, щоб змогти відповісти на ціпитання. Але, на мою думку, не одні жінки винні в


51

похітливості чоловіків. Останні також здатні на гріх. Іможе, вони є гіршими спокусниками за нас!? Видумали про це?.. Але саме ця сильна половиналюдства звинувачує нас, жінок, у своїйневдоволеності світом - тоді, коли ми, може, простозахищаємо власну честь і зміїну гордість. Це вонипридумали всі ознаки Спокуси, назвавши їїпричиною (чи Причинною?) - Жінку, тобто Єву. Алевсе має свою межу. Якщо відповідати за гріх Єви, тож, зрештою, не за гріх первородності? І якщо братина себе керівництво пеклом (бо чоловіки нічого нетямлять у керуванні такими серйозними закладами!),то ж не перевиховувати нам диявола? Щоб нікого необразити, я хочу, власне, ствердити, що Спокуса яктака не залежить ні від чоловіка, ні від жінки. Бо тоді,коли жінка вирішить самоочиститись від накипу світу,то й поза окропом знайдеться хтось, то спокуситьсяна те, що вділила нам природа. Бо чоловіки завждифізіологічно слабші за жінок, оскільки останні у будь-який момент можуть назвати речі своїми іменаминавіть після першого сеансу гіпнозу. Чоловіки - цестоїки з епікурейськими інстинктами: від одногопогляду жінки втрачають контроль над власноюсвободою. А оскільки вони - волелюбні істоти зякостями світлолюбних рослин, то цю псевдо неволюприписують жіночій спокусі, яка нібито має якийсьпрямий зв'язок із яблуком Єви та Адамовоюнестійкістю, якою Бог хотів компенсувати фізичнуслабкість жінки. Адже Бог понад усе любитьсправедливість і рівність, навіть у почуттях чистогріховних.І тому, коли я побачила осінь з мельхіорово

нечистим сумлінням, то зрозуміла: спокуса не ємеханічним явищем - вона має усі підстави підпадатипід закони фізики, зокрема й під силу тяжіння.Підкоряючись шевчуківським координатам

простору і часу, мені потрібно було знайти середцієї осінньої цвілі - справжнє золото. Що було нелегко.Та, проте, мені конче потрібно було довестиіснування чоловічої спокуси за умови, що ти анінайменшим жестом не виявиш інтерес до цієї особипротилежної статі. Дамо їм можливість самимрозставляти пастки і самим же в них і потрапляти, ате, що пастка неминуча - це факт; фізіологічний закон.У цьому нема проблем. Проблема в іншому: там, дестає темно і тихо, і де горить лише вогонь, - тамстрашно. І я вирішила все робити навпаки.Був ще день, який переростав у світле палахкотіння

мельхіору на заході. Дерева прогнили досерединитак, ніби їх нашпигано сірою тирсою. Небо булосхоже на яблучне повидло, яке підгоріло, чи навицвіле простирадло, якого перепрали іперевикрутили, а тепер розвісили вшир, начерозкрили нерозкаяну душу. Цей палахкий західнийвогонь свято пахнув алюмінієм і проржавіловідсвіжував, ніби щойно випрана і висушена підденним палючим сонцем жіноча білизна. І тоді яостаточно розгубилась. Без прикрас і спокус, безмакіяжу та зачіски - так ніби осінь, що не почистиласвій мельхіор. І так - між люди? Так, між люди. І так -доки не стихне людський поговір. І так - між безлюддя.Починало темніти, і я не на жарт лякалась - лякалась

усього, що шелестить чи шамкає у сухому гіллі. Ашамкало листя - зігниле, мокре. Чвакало у калюжах.Мимрило попід деревами. Свистіло ще не опале,бронзово-мельхіорове, зачовгане праскою ізнакипом. Однак треба було долати свої комплекси.Адже людина тому й неповноцінна, що комплексуєвід власної природи. Це не її вина. Це спадкове: відАдама і Єви. Я, проте, спробувала роздягнутися. Алене тут, де нікого нема (адже я пам'ятаю про мету свогоочищення), а там, де, можливо, очищатиметься якийсьвідлюдний спокусник (чи спокусливий відлюдник?),що потім звинуватить мене у своїй нестійкості. Алехай. Я все одно знаю: я його навмисне не провокувала- просто випробовую інстинкт. А якщо ти доситьсильний (адже ти представник сильної статі!) і маєшдосить чоловічої гордості - ти не опустишся такнизько, щоб тобою оволоділа я - наземна жінка, котрахоче відпочити від власної, несправедливої їйприщепленої природою - спокуси.Знаю: озеро восени холодне. Але відчайдушних

рибалок вистачить на всіх можливих відчайдух. А цещо там блимає? Вогонь? Ага, перший відчайдуха.Але не рибалка. Невже? Так. Спробуємо і собі. Япочала збирати хмиз. Ні, купатися тепер не полізу:ще корчі схоплять. Спробую погрітися. Чорт!Комарня розвелась. Ні, не буду. Хай уже завтра. Алевін дивиться сюди. Який же він тоді спасенник-аскет!?Не буду. Я застебнула блузку. Дивись на нього - зірмає стовідсотковий! (Мені б такий у ньоговипозичити). Ні! Не дочекаєшся. Тихо. Темно.Вогонь. Все, як і в Шевчука. Але стривай-но. І вінтакож... Хай. Не жити ж нам за книжкою. Вогонь. Яприсіла навпочіпки і поклала голову на коліна. Мріятище вмію. Справді, якщо медитувати, тоді й мельхіорсвітлішає. Починаю розігрівати до болю очі надвогнем. Тільки осінь і зорі де-не-де пробиваютьсякрізь вицвіле простирадло. Вогонь починаєрозтоплювати нічну оболонку. Вливається черезприроду в моє тіло, і я відчуваю, як зароджується умені поезія. Зміїна шкірка скоцюрблюється надвогнем, шипить, коптиться і швидко перетворюєтьсяна попіл. Я переглядаю на місячнім екрані кадриосені, зауважуючи, як вони монтажно упрівають.Мельхіор, срібло, алюміній, олово і золото. Листяпочинає жовто іскритися. небо вкривається солоноюжовто-бароковою (бо сіль йодована) кригою. І я,зрештою, починаю розуміти світ: спокуса - це неєдине, за що чубляться чоловічі та жіночі половини,як колись сперечались іонійці за першооснову буття.Буття, небуття, безбуття, прибуття, відбуття, надбуття,розбуття... І кожна з цих половинок ані мізинця неварта проти того, що створює нам саморозуміння.Бо тільки в самому собі і можна роздобути хочклаптик істини - мокрий, вицвіло-кленовий листок.Я вже не тут. І мене звуть не Діана; і не Єва. І я теж

сумніваюся, чи справді моє прізвище - Амурська.Добре, що я завжди ношу із собою чималий блокноті чималу ручку на капіляри. Щоб було красиво. Темаякоїсь при- чи перед-новели вже визріла, як спеченеяблуко, яке забули вийняти з духовки. Починаюписати. Самовладна героїня закохується. Дужеурбаністично закохується. У трамваї. А він, він ...


52

одружується.... Тоді він бере її як свою полонянку,каже не хвилюватися... я все зроблю сам... Та що цетаке! Самовпевнені чоловіки! Наївна героїня! І чому,чому я завжди пишу про те, що абсолютнопротилежне моїй особистості, моємутемпераментові і характеру? Комплекс чикомпенсація?.. Ось така, самовладна, і здатна на ім'яСпокуси. Це така "інтригує" Шевчукову прозу. Бо їй,аби провалитись швидше в якусь "вогненну купіль",аби розчинитись у снігу... Мені це ні до чого. Я вільнамалювати словом і спокушати думкою, але тілом я...І тут я затремтіла. Позаду мене хтось запалив цигарку:

- Не корч із себе ідіотку! Хочеш роздягатися -роздягайсь. Ти мене вивела із стоїчноїзосередженості. Все. Швидко!..Так, так... Це я пишу. Героїня, як завжди,

меланхолійно зітхає, а він змушує її роздягтись.Лагідно: "Я все зроблю сам..."Але стривай-но: чия це цигарка? Тоді обертаюсь і

бачу чиєсь мельхіорово-бронзове обличчя.- Чого ти хочеш від мене? Чому порушуєш мій

спокій? Іди геть, примаро! - це я тільки встиглаподумати, як він озвучив її, мою думку.Що-о-о??? Проганяє мене? Та яке він має право!

Бог за справедливість інстинктів! Ага, тобі кортить,нещасний, бо ти ж слабший за мене? Нічого:випробую і я твою чоловічу силу.

- Справжня зміюка! Думаєш спокушати і незалишити слідів? Ні!!! На цей раз будеш моєю!Чуєш?!Ні, я не чую. Вогонь. темрява. Тиша. Героїня

покірно лягає. Вона не знає його імені. Я також. Алеж я випробовую його інстинкти, тому мені зовсім необов'язково знати його на ім'я!? Що це він робить?Благає навколішки чи шепче якійсь заклинання?Зачекай. Я ще не доспівала своєї! Тоді обертаюсь ійду, як чинила завжди, коли хотіла когось залишитинаодинці з нещастям. Але тепер все інакше: я жочищуюсь, а він мені заважає. Так далі не можна.

- Облиш, - кажу йому, - я сьогодні не в гуморі.Але він уже ні злий ні мертвий. Як п'яний. Будь

ласка? Ку-у-ди..? Тоді виштовхую з грудей повітря.Ну, все. Кінець. Тепер не напишу ні рядка. Куди-и-и..? Та я... я... дуже зла, коли перебивають моєнатхнення. З цієї причини не люблю, коли серед ночііз сусідньої кімнати кричать: вимкни світло! лягайуже спати! А тепер ще гірше. Ніч. Вогонь. Починаєнакрапати дощ. І його зроговіле мельхіорове обличчястрашенно тхне осінню. І небо розсвербілось - досинців і виразок. Бридко, фу! Учепився, як кліщ. Зізлості за чоловічу безсилість і за те, що всі моїфілософські теревені про перемогу інстинктівчоловіка над його буйно-чоловічим розумом розбитіна черепки, вириваю і розпихаю ніч, ніби людей упереповненому трамваї. Листя посвистує під ногами.Рука дико гола, рукав - обрізано-обірваний, начервана рана. І він залишився ні з чим - з клаптикомшовку та мельхіору, які я поцупила в осені, бо своїзняла ще вдома задля не-спокуси.Я розізлилась на весь світ. Кожному, аби добре!

Гаразд. Якщо вам нудно, то, здається, добре. А мені?Ні, сьогодні або мені добре, або вам ненудно. Чорт!

Ці інстинкти - а я гадала, що їх можна перевиховати.Але чоловік комплексує, балансуючи у просторі ічасі. Йому конче потрібно укусу змії. Тоді - уколи,пігулки, депресія... І якось вляжеться. А так по-простому, по-жіночому... Ми ж дуже лояльні до світу,навіть тоді, коли світ - тиран. Гаразд. Хай буде по-їхньому. На зло всім! Але вперше і - до останку. Хай.Я бігла битою осінньою дорогою, де розбивалось наскляні дрібки листя, ніби випадало з оправ окулярів. Імені від дрібного бігу починало рябіти в очах. Чимшвидше і пильніше розчавлюю листя, тим темнішестає. Хоч уже за горизонтом сіріє. Темно. Тихо.Вогонь. Аби й стовп - то й все одно нічого не видно,навіть власної ґулі не чути (а вона ж має дзенькати,мов телефонний дзвінок, і бриніти, ніби розбитіструни на гітарі). Але першим був, однак, не стовп.Це "щось" гугняво бамкнуло:

- П-о-м-а-л-е-н-ь-к-ооооооооооо!Але я сприйняла це за відмову.- Прошу візьми мене, зроби щось. Невже ти вмієш

керувати своїми інстинктами? Не вірю. Ти ж такожособа сильно-чоловічої статі, - це я, правда, відчулаінтуїтивно, тому, випаливши все це, як з гармати,упала на нього, ніби стовп на муху. Але стовп був ізмельхіору. Дзенькав чайними ложечками об стигло-молочну порцеляну, в якій стоїчно-преспокійнопарував брунатно-кров'яний чай... У нього булиякійсь дивні мізантропічні звички: він ганявся зажінкою, щоб убити в траві змію. Бо сам працювавзмієловом.

- Я переловив усіх змій на планеті, хоч давно мріяві кував тенета на їхню царицю, яку, кажуть, можнавбити лише в тілі жінки.

- Це неправда, - якщо чесно, я не на жарт злякалась,- це Ви Шевчука начитались. Жінка і змія - абсолютноне тотожні поняття чи явища. Якщо треба когосьвбити, то... Але я не буду далі говорити. Пустіть. Я...

- Що? Я повій так швидко не відпускаю. Але Визасвітились фосфором. Ви та, хто мені потрібен. Вине дали мені змоги перевірити свою стоїчнуфілософію на практиці. Ви зруйнували мій спокій. ЯВас мушу вбити.

- Ні, ні! Не переказуйте мені Шевчукову "Жінку-змію"...

- Шевчукову? Це ж я йому і розповів. Пригадуєте,і Ви там були - в джинсовому костюмі!?

- Ні! Я ж не в джинсовому і в мене не голубі очі! Ініхто нікого там не вбив!

- Не вбив? Ви мені спокій отруїли, а кажете - ніхто...Він ще щось говорив, але я вже не могла нічого

чути. Мельхіорове лезо ножа блиснуло у вітрині осенітьмяним вранішнім сонцем... Кипів чайник, булькав,пінуючи густу вуаль; на морі ячали хвилі, шугаючибіломолочним милом, як отара баранів, перед якоюпостала поганська скульптура вовка; і хмари в небірозшаровувались шматками несвіжого сиру і булисхожі на піщано-цигарковий дим, який тлів у попелізгаслого нічного вогнища. А може, тиші? темряви?..Вітер дув, сміючись, у похоронну трубу. І я бачила

з хмари, як земля затягується синім полотномрівнобіжного мороку. Сніг густів, чай скисав. Як надріжджах, танула мельхіорова осінь... Мені було


53

недобре: рана кровоточила і свербіла, хоч небозатягувалось чайною кіркою. Я боялася, що втрачубагато крові, і тому почала пити якийсь напій,висмоктаний із чоловічого рота, язика, зубів. Він бувпритхлий. Яйцювата шкаралупа заважала в роті. Алея мусіла конче вмерти - від цієї отруйної слини. Бо яжінка, а жінка не може довго жити без отруйногожала. А оскільки жала вже в мені не було, то мертваслина чужорідного тіла мусіла вбити те, щозалишилося від гадюки - тобто шкіру, яку я спалила.Я знала: мені вже не стати Людиною. Без цієї шкіри я- ніщо. Вітер слинив палітурки мого блокнота івитирав руки об блузку без рукава. Слина такимчином швидко висякла, навіть не вбивши мене. Тодія обмацала місце. Тиша. Темрява. Вогонь. Чи пак,щось гарячо-тепле. Дзвін ударив об вітер:

- Дивно, але я ніколи не думав, що, вбивши змію,зможу одружитися з жінкою.

...Чоловіки, видно, дуже ревниві істоти, коли навітьне можуть терпіти жіночої роздвоєності на "я" іСпокусу... Дивно...Я подивилась: восково-блакитно. Він ще не знав,

що вбив тільки те, від чого я сама давно відмовилась,хоч і не втримала відмови між своїми пальцями. Аособу, яка підписується псевдонімами, що більшреальні, ніж моє справжнє прізвище? А особу, якаочистила осінній мельхіор чистим золотом? А...?Таких осіб у мені ще багато, про яких йому навіть неварто знати, адже вбити їх йому все одно непощастить, бо навіть не вистачить життя, щоб цихмоїх зміючок упіймати.Здається, він заспокоївся. На відміну від мене. Він

по-вогненному сліпо доторкнувся до очищеногомельхіору; по-вогненному глухо поклав свою рукуна те місце, де, навіть не підозрюючи цього, почаловже клубочитися приспане гіпнотичним вогненнимполум'ям дико-спокусливе гаддя.Я була зворушена: спокуса справді живе незалежно

від нас. Як і темрява чи тиша. У безлюдді.

Небесна Арфа(містерія,

написана на реальних фактах у деньпохорону дійових осіб)

"…у дитинстві я навчився розрізняти музичніінструменти. Я зрозумів, що кларнет - цеекзальтований панич періоду визрівання, схильнийдо патетики і зривів голосу. Альт - зовні поверховийдженджик років тридцяти, насправді глибокий іпристрасний. Скрипка - старіюча панна, всянервова палкість якої ґрунтується на жахномупередчутті довічного дівування . Натомістьвіолончель - погідна і гармонійна пані своєї долі,еротична королева смичків і смиків. Мужчиною ястав завдяки арфі - досвідченій перезрілійкуртизанці з деякими надто романтичнимипоглядами на життя і секс."

(Ю. Андрухович. "Перверзія")

У селі трапилася трагічна подія. Майже як уСтефаника.

У барі посперечалися двоє молодиків. І був середних свідок, що богом Меркурієм називають. Один ізних на терезах сидів.Цікаво, коли тіні називають себе Музикою…Авто рухалося зі швидкістю світла. Питали у бога,

чи не можна було б швидше. Але він замовкав, колиішлося про правду. І трапилося тоді так, як в О'Генрі.Їхали за милю звідси. Простір звужувався до

крапки. Ставав навшпиньки, прислухався.- Ні, я все-таки краще граю… тобто як. На "Йоніці".

Розумієш, "Йоніка" інструмент не для чутливих.Чуйних, тобто. Чи як там, Бог з ним…

- А може. все-таки не будемо передчасними. Я биперевірив перш ніж…Ніж.Звук трагічної арфи. Чув?Ні, це в просторі акордеон зламався. Ніч?Темно ніби духи виходять. Мож', не треба було

їхати?А що - злякався!?Ніж. Звук, що псує навіть какофонію.- Дисонанс.- Какофонію, кажу ж. Треба вміти слухати. Звуки,

як і жінки: скільки не слухай - хочеться. Знаєш, ти щемалий, але я тобі розповім. Я не для Марійки прийшову цей світ. Народився, як і всі. А вона твердила щосьпро дітей, які не вміють слухати. Але, знаєш, осьодружишся - перевіриш… Бо мені, напевно, вже несудилось… Перевірити, тобто. (Одружитися удругев наш час завжди можна встигнути). Значить, ось.Жінки - це як інструмент без музики: доки лежать,доти і гарні. Доти кортить зіграти. Бо, знаєш, і митепер їдемо за тією "Йонікою"… премося аж уГородок… у той бар, що на краю світу, який біс знає,як називається чи мо' не називається ніяк… а вономоже і не варте тієї затії. А вона, мо', не така вже ймузикальна, щоб за неї сперечатися… Ми ж про неїлишень зі слів пана Дороша чули, а він, власник,хтозна на якій барахолці її роздобув і з якою метою,питається?.. може, вона як музейний експонат[сміється]… А що, може вона без нутрощів… таксобі коробка… прикраса, щоб клієнтівприваблювати… [сміється ще голосніше,присвистуючи, але раптом стає надзвичайносерйозним, зосередженим]… Бо, знаєш, зараз можевсе, що завгодно, статися - і ми не побачимо більшеніколи її. А для чого? Щоб грати. Хто краще. Гіршечи краще? - яка різниця. Це як на дуелі колись вбивалитільки тому, щоб доказати, хто краще. А вона виходитьз ладу саме в той момент, коли ти відчуваєш себепереможцем. Мій ідеал - це арфа. Тримав її коли-небудь? [співрозмовник заперечно хитає головою].Ні!? І я також не тримав. Але, знаєш, цей автобус, щоїде навпроти - він же також для когось ідеал. І, може,хтось і такого ніколи не мав, а хотів, може, ним мрієкерувати. Так і з жінками. Ти думаєш ми з Марійкоючерез мій характер розійшлися. Ні? Вона народиламені сина. Невже я тільки для того прийшов у цейсвіт, щоб мені родили синів. Бо, знаєш, яка є найвищанасолода у сексі. Ні, не оргазм. Це певність, а точніше- непевність жінки. Знати, що вона не остання, алеводночас і страх розбирає… а що, коли більше непізнаю жодної… Ні, цей автобус точно той шофер


54

ніколи в руках не тримав, як ми арфу…- Йо', гальмуй!.. Йо'!...- Так, Йоніка… Вона мій ідеал…- Йоша, мені ще треба завтра віддати Бодзьові сотку!

Гальмуй!..- Чорт! Голова розколюється… А хай їй біс, з тією

Йонікою…- Я хочу додому. Спати. Мене мама десь виглядає,

не спить, мабуть… Вона не переживе, як зі мноющось станеться… Щодня мені це повторює. Ще, кажуїй, накаркаєте… Йош, чуєш, а що дощ уже перестав?

- А він і не починався, хлопці! Я чув, ви музикантиобоє?Хлопці переглянулись. Суттєва різниця у віці

збивала їх з пантелику. Тому, коли почули звертання,мимоволі усміхнулись й оглянули один одного. Хочзналися доволі давно, та ніби тут ось побачилисявперше. Вони - вчитель та учень - у цьому вбраннівиглядали доволі кумедно. Та казенна горілка, запитаподвійною дозою пива, не давала їм вчасно прийтидо тями. Взагалі-то вони ніби й не надуживаютьалкоголем. Це сьогодні ввечері вперше якийсь бісвселився - і почали вони кожен доводити своюправоту. Зачепило за живе, так би мовити. Йосип,відколи став Йошею, хоч донедавна був тільки ЙосипАндрійович, раптом не зміг витерпіти того, що цеймалий шмаркач, його колишній учень, Дімка, якомуще й молоко на губах не обсохло, тобто не було ще йдвадцяти (а повноліття в двадцять один, якщо віритиєвропейцям, настає), ні сіло ні впало заявив, що він,мовляв, краще грає на "Йоніці" - електроінструменті,якого в цьому селі ще, як пороху, не нюхали. Ценаймодерновіший з електронних музичних винаходівХХІ століття. Найсучасніший зі всіх сучаснихсинтезаторів.Хлопці переглянулися вдруге. Чи він божевільний,

чи тільки хворий: навіщо крила почепив?- Ні, так собі… А ти що, з тюрми втік. Забери свою

свічку. Не страсний же зараз тиждень. І не похорон,правда ж, Йо'? - перепитав ніби сам у себе, сам собіне вірячи чи й не чуючи власного запитання.

- Люба, я обіцяв їй учора прийти… - відповів невідповів, а може, й не чув, що до нього звернулися ітак собі сам до себе згадав ніби. А згадав не менше іне більше, ніж треба було. А згадав, звісно, недружину справжню, з якою розлучився сім років тому(ось і син уже в перший клас цьогоріч піде…). Згадавіншу, другу, з якою цьогоріч мав намір удругеодружитися. Бо з колишньою все серйозно. Іневідворотно.

- А що там Люба - Йоніка! Я все-таки краще на нійзіграю! - не вгавав молодший.

- Її треба вміти тримати, малий!!!- Ні, Йо', ні. Отут ти й переборщив, старий. Я Йоніку

як живу тримаю. Не віриш? Їдемо в "Блюз Паскаль"!- Чекай, голова не на місці. А де авто?- Напевно, вкрав той Божевільний з крилами. Пішли

пошукаємо його.- Чекай. Тут якась мені незнайома місцевість. Я не

знаю … куди йти?- А хіба ми не в Городку?- Ні, хлопці, - звідкись з'явився наш недавній

білокрилий знайомий. - А я чув ви на йоніці граєте?Що це "таке" за інструмент?

- Та… такий… - запнувся, було, Дімка.- То фірма така, - авторитетно виручив свого учня

Йосип Андрійович.- Ви його шукаєте, здається? Ходімо, покажу.

Може, ваш? - і ніби собі під ніс невпевнено додав,чи, може, сумнівався у висловленому факті: - Тутуже друге тисячоліття на вербі висить…

- Ні, ми авто шукаємо… - знову авторитетноповідомив учитель.

- А ти часом не брав? - вставив свої п'ять копійокневихований і розбещений учень, звиклийперебивати старших.

- Авто? А що це таке? - наївно поцікавивсябілокрилий.

- Слухай… - тепер уже вставив цілих десять копійок,видавивши всю свою безцеремонність, яка тількимогла випасти в осад після затяжного похмілля. - Тищо, з неба впав? - мабуть, згадав фольклор абоміфологію, чи раптом засумував за своїми шкільнимироками.

- З неба? А як з нього падати? Ходіть сюди -подивіться!..Ми підійшли до того місця, на яке вказувала

правиця, чи, вірніше, праве крило, і де за нашимизоровими враженнями мав починатися або йзакінчуватися горизонт.

- Овва! Скільки людей!.. А що вони там роблять…?- На вас чекають, хлопці. Ви ж сьогодні вдома не

ночували…- А…похмілля… страшна річ… та чи вперше… -

промимрив учитель музики.- "Похмілля"? А це що таке?...- Ні, слухай, ти, напевно, прикидаєшся. Чи справді

такий..? І вимкни свою мигалку, чуєш..?- Sory… Не знав… Як багато у вас там дивних

слів!!!І тут Дімка ніби прокинувся (чи вийшов з похмілля,

ніби з болота, у яке й не входив):- Це ж мама цілу ніч не спала, мене виглядаючи…

А може, подумала, щось сталося… Треба б її чимшвидше заспокоїти, що я тут, живий і здоровий! Вонаж у мене така чутлива… і серце має хворе… і такмене любить… я в неї єдиний син… одинак, так бимовити… Дімульчик… як мене називає… називала…(Боже! Коли це було? Як я скучив за її голосом! Сімроків її не бачив…). Вона не переживе, якщо зі мноющось трапиться насправді! Я ж ніколи нічого невживаю… це вперше… а так ніколи, нічого міцного!Пішли, швидше… Адже зі мною нічого не трапилося,правда ж!? Я ж здоровий і живий!!!

- Ну, здоровий, це так, не заперечую. А от живий…- і виказисто підняв вказівний палець (чи ж пальцібувають на крилах?). - Тому що істинно живими єлише Ангели! - хлопці переглянулися втретє: про щоце він, мовляв. - Гаразд. Бачите щось там? -заперечливо похитали головами. - Ні. Ну, й добре.Я ж нічого не кажу, хоч ви, напевно, точно з небапопадали. А якщо ні, то попадаєте ще, - величнопригрозив і ніби вогнем кресонув, як із запальнички,- якщо не будете мене слухатись!.. Ходіть, покажувам вашу йоніку….Двері нагадували асфальт. Асфальт був у клітинку.Вона?Переглянулись. Вкотре.


55

Ні? А що? Ви не вмієте грати? Тоді… Знаєте,сперечатись найлегше, а ви спробуйте. Спробуйтепорозумітися ось на цьому інструменті!Що це таке? Я такої Йоніки ще ніколи не

бачив!..Тихо, це не Йоніка. Це… здається…- Арфа! Зіграєте!?Ось яка вона, Арфа! А я думав такої на землі не

існує. Хай моя Марійка сховається…Йосип несподівано сам для себе згадав тіло своєї

першої дружини. А ось Люба - як у Лету канула: неміг пригадати нічого з її тіла, ані запаху її волосся, ніаромату її губ - солодкого, персикового, але й трохиштучного і помадного.

- Ну ось. Я вас тут залишаю. А ви, спробуйте хочзвук з неї видобути. Вийде - будемо далі говорити.А якщо ні! - він не жартував, перекинувся насправдікульовою блискавкою і громовим голосом десь з-над обрію прошипів. - Якщо ні, то, знаєте, як указках!!! Напевно, читали!!!Підійшов - послухав. Мовчить. Ні, я цієї не

торкнусь.Підійшов - торкнувся. Мамо, я хочу додому!- Чого ти скиглиш? Грай! Ти ж сам хотів… Ну ось -

тобі й карти в руки. Ти ж у нас - професіонал! (Самнавчив на свою голову). А я так, тільки, як мамаскаже… [Він раптом згадав, що він син професійноїоперної співачки].

- І Марійка, - знову так рельєфно відтворив у своїйпам'яті першу дружину: кожен горбик і кожну ямкуїї тіла, ніби обриси далекого плоскогір'я відчув своєюспиною - відчув, що скучив за ними, цимикраєвидами.

- Ні, це ні до чого. І там, і тут…- Де? Куди це нам ще їхати?- Приїхали вже. Грай.- Ні, не можу. Мами немає вдома. Що вона скаже,

коли повернеться з Італії? Що вона скаже, коли незастане мене там?

- Е, що там. От що скаже мені Фі, коли дізнається,що я сюди втік! Я ж йому цілу купу грошей програву карти! І Марту. Вона мені цього не пробачить! Синїї не пробачить!

- Але що робити нам з… цією Арфою? Я не вміюз такою поводитись! Чуєш?

- Чую. Йо' все чує. І ось думаю що: щасливий Дю…Щасливий, що з нами тоді не поїхав… Тепер він тамзможе, коли захоче, на йоніці зіграти…

- Там? Що я чую? - знову звідкись з'явився нашкрилатий знайомий. - Я бачу, хлопці, що ви вжепомалу почали виліковуватись від земної гарячки.Так? Справи йдуть на краще?

- Тільки грати на Арфі ще не вміємо!!! - в одинголос відповіли вчитель Йосип АндрійовичЯворський та його учень Дмитро Туптало, уродженцісела Семенівка, що їхали на срібномолочному Lanusііз бару "Меркурій" у бар "Блюз Паскаль", що вмістечку Городок.

- Нічого, навчитесь. Для цього вам, як ви, здається,самі казали, і карти в руки. До речі, ваш покірнийслуга, Стефан.

28 квітня 2002 р.с. Оброшин

13 лютого 2000 р.с. Оброшин

Новорічна казка длянеодружених

роздуми на тему аскетизму і самопожертвиу стилі тренування пам'яті і жанру

в основі яких лежать притча і забобони

Казка не байка. Тому й не потребує жодної моралі.Хоча як для кого. Казка може бути різною - залежновід пори року: літньою або зимовою. Хоча в обохвипадках вона нічого спільного не має зперсоніфікованими потворами Добра і Зла. Тут іпочаток, і кінець - цілком випадковий: ну, був простолистопад надворі, ну, - випав перший сніг. І все? Ні.Було ще щось. Щось, чого бракує справжній казці,вигадці, байці чи як вам більше до вподоби. Було те,чого ніяк не окреслиш певними рамками ілюзій -втрачених чи так, самих у собі. Щось, що існує безусякого бажання на це. Без згоди чи потреби. А проте.Проте новорічна казка трохи іншого плану. У ній

нема нічого випадкового. Початок як завжди - легкопрорахувати. Після дванадцятого удару годинниказ'являється якась добра (чи так собі) фея і так собі,між іншим, робить із твого осіннього гарбузачарівний лімузин у квітах. Потім уява носить тобоюкуди і як завгодно: в ЗАГС, церкву, комору. Відразу йодночасно. Як це, як правило, й передбачено в казках.У нашій казці також усе відбувається одночасно вкількох місцях і з різними особами різного віку, статі,віросповідання. Їх об'єднує тільки одна річ: усі вониабо ще не одружені, або уявляють собі, що вженеодружені. Це, як правило, чоловіки. Хоча вкожному правилі - принаймні граматичному - наявнівинятки. Отже, наша казка про винятки, які - коли їхбуває надто багато - стають окремими правилами. Іще: це казка, нагадаємо, новорічна. Тому не радимочитати її коли і як виходить. Краще дочекатись на неївідповідного часу, закону і рішення Верховного Суду.І ще про вік. Зверніть увагу - це казка, а томуперечитайте ще раз і ще раз про себе її заголовок.Перечитали? А тепер завчіть його напам 'ять.Завчили? Ну, і що - він вам нічого не нагадує? Ось-ось. Ви правильні приймаєте рішення, коли замістьтого, щоб читати, пересвідчуєтесь у наявностіштампу у вашому громадянському паспорті. Ценабагато важливіше. Бо це - тільки і все-таки казка.Хоч і новорічна.Для початку трохи завчених фраз. Тренування

пам'яті і жанру, як-не-як. Ой, ледве не забула... У ційказці немає кінця. У ній діє лише один персонаж -неголовний і аж ніяк не герой. Зрештою, ця казка немає також і початку. Але - пам'ятаймо - вона має час,а це вже вам не забавки. Це дуже суттєво: доситьтільки запам'ятати, що все тут ВІДБУВАЄТЬСЯ. Цейфакт важливий ще й тому, що інколи його цілкомлогічно вистачає для того, аби дочитати вигадку проправдиву історію до кінця. Отже, більше нічого незабула, все правило разом із винятками розтлумаченоза законом. Залишається тільки його визубрити ізастосувати на практиці. Отже, сідайте, дітки, комуяк зручно, а ми розпочинаємо казку не казку, байку


56

не байку, сон не сон, та й не сказати, щоббувальщину, а що воно, звиняйте, розбирайтесясамі...Жив-був собі один самотній монах. (Зауважмо, не

чернець. Бо "чернець", якщо пригадуєте сніг, що буввипав у Флоренції, - слово темне і сумне, а "монах" -товсте і значно веселіше). Отже, у келії жив. Упустелі. (Якщо ви пригадали "Декамерона", даруйте,не зауважила). Колись він був діючим священиком,але розчарувався - кинув жінку, дітей, коханку,собаку, кицьку, курку, власний бізнес ... і вирішиввиїхати на заробітки в Америку. З волі часу заробіткизатягнулися, і він, не знаючи, як витратити заробленідолари, подався у тур-агенство, де йомузапропонували розважальну поїздку навколо світуза вісімдесят днів плюс бонус-сюрприз - ще одна ніч(на екваторі). Внаслідок цієї подорожі, а, власнекажучи, внаслідок ночі з сюрпризом, він й опинивсяу пустелі. А ви гадали, напевно, що з волі покликання?Внаслідок віри? Ні, наслідок був пізніше ... післяперечитаного "Декамерона". Тоді у його житті ітрапилося одне непорозуміння: він не мав жодногокалендарика і жодного уявлення про те, коли впустелях починається новий рік. Монах бувзабобонним: жодного Нового року не провів безкелиха шампанського. Він вірив, окрім Бога, ще й уте, що як зустрінеш Новий рік, так його і проживеш.А оскільки він дуже боявся, окрім диявола і павуків,ще й самотності, то просто панічно починав довірятибудь-яким домислам, знакам на воді і ворожінню накавовій гущі.Одного ранку кава йому настільки сподобалася,

що він вирішив: саме сьогодні чомусь і повинензустріти Новий рік. У регламенті було два питання:як позбутися своєї самотності і де взяти ще кави. Дляпочатку він вирішив прогулятися. Але традиційнийспосіб знайомства на вулиці у пустелі аж ніяк негодився. Тоді він цілком поклався на щастя, нечистусилу і своє здоров'я.Він не знав про мешкання у пустелі своєї сусідки.

За духом і за келією. Дівчина, свого часу спокушенадияволом, розчарувалася як тільки могла, у томучислі й в особах чоловічої статі та своїй невинності,вирішила, як це годиться у таких ситуаціях, пітиназавжди в монастир. Але натомість опинилася упустелі. Спочатку вона тут жила тиждень з однимкрутим хлопцем, з яким утекла від батьків і який утіквід боргів, а потім - з Богом, до якого періодичновтікала від свого хлопця і своїх дико божевільнихтілесних фантазій. Ця дівчина писала казки для дітей,польового цвіркуна та для сопілки і ніколи не читала"Декамерона". Тобто не так, що взагалі не читала -просто не встигла прочитати за десять днів, якізалишились до іспиту. Цього дня вона подумала, щов неї закінчилося чорнило і що вона жахливо якасамотня. Про традиційний спосіб знайомства зчоловіками в пустелі не було жодної гадки, тому вонавирішила, що зустріла якогось Месію.У зв'язку з цим у неї виникло таке відчуття, що

сьогодні її День народження, а, отже, це означає, щосьогодні - Новий рік. Вона з дитинства любила цесвято. Це ж треба так, щоб на її честь щороку

приносили до кімнати ялинку, прикрашали ізасвічували на ній вогні. Так було двадцять чотирироки поспіль. Ех, - зітхнула дівчина, - сьогодні ж у неїювілей, а вона завжди хотіла відсвяткувати свійдвадцятип'ятирічний ювілей якось особливо...

- Усе було б бездоганно в цьому світі, якби в менене закінчився папір, - вона і сама не зчулася, як ні зтого, ні з сього виклала геть усі інтимні подробицісвого життя і творчості цьому монаху-незнайомцю.Про всі свої проблеми з особами чоловічої статі істатевим дозріванням, бо якщо він - Месія, то,значить, сьогодні Новий рік і її заповітні бажаннянарешті мають шанс здійснитися. Може.

- Нічого дивного, просто ти сама, очевидно, цьогохотіла. Тому так і трапилося. Може, за інших обставинми б і не зустрілися...

- Я знаю. Знаю, так, бо, на відміну від"Декамерона", "Ілюзії" Річарда Баха я все-такипрочитала за десять днів. Тобто позичила на десятьднів... вісім з них вони лежали в мене в шухляді, а задва прочитала одним духом!

- Це не те. Я маю на увазі, що може бути і сильнішиадоза духу. Сподіваюся, ти вірила в Бога, коли жиласеред людей... тобто вірила, як і всі люди: ходила наСлужбу Божу, сповідалася, причащалася?

- А що, можна по-іншому вірити в Бога? Гаразд,Ви мене переконали: я справді Його не хотіла більшемати. Він мене чимось не влаштовував. Все мене невлаштовувало. І взагалі: я лінувалася писати. Просто:ідеї, а мені - ліньки. Не хочеться!

- Треба хоч раз у житті дещо зробити по-людськи!- це він про себе, а їй - набік: "Нічого нема в цьомупоганого. Ти просто забула, як говорити "так". Тебевсі чимось не влаштовували, тому й позникали, як тицього підсвідомо сама й хотіла. Сама подумай: торостом нижчий, то лисуватий, то одружений, торозлучений, то не тієї професії... Ти не довіряєш, отже,вибору Бога, а потім ще й нарікаєш, мовляв, потім -благаєш, каєшся: на все Твоя воля!

- Як на небі, так і на землі. Амінь. Знаю. Я можусказати у будь-який момент "так", можу, правда?..Можу, хоч зараз ... пообіцяти, що прийму Його вибірвідразу ж, якщо тільки той, кого Він мені пошле будемені до душі!

- Е, ні! Не так. Все-таки ти не скажеш Йому своє"так", коли будеш говорити "якщо". Розумієш, типовинна прийняти Його вибір без "якщо", взяти йоготаким, яким би він не був. Бо це Його, а не твоя,дитино, воля. Його, а не твій, сонечко, вибір.Розумієш?

- Справді? Що Ви зробили зі мною? Ви - Месія!?- Е, до чого тут всі оці звичаї та обряди. Справа тут

не в цьому. Мені просто всього-на-всього тридцятьтри.

- Вибач, у мене просто чорнило закінчилося...- Сьогодні Новий рік і ми можемо здійснити один

одному заповітні бажання, як у добрих казках. Якетвоє?

- Моє? Ти вже знаєш його... Тобто, я маю на увазіпапір і чорнило. А яке в тебе тут, у пустелі, заповітнебажання?

- Таке саме, як і в тебе. Я хочу шампанського!!!


57

Тоді він пригадав зі свого колишнього життя однусоромливу дівчину, яка йому якось сповідалася проте, що страждає від надмірної цноти. Здається, місіязакінчувалася. Диявола загнано в пекло. Пора питишампанське.Їм так мало було потрібно до повного щастя. Для

цього не треба було вигадувати жодних фей. Простоварто було десь роздобути хоч клаптик, хоч грудочку,хоч півпаперу і краплинку роси - свіже чорнило,свіжу каву, і тоді вже можна було б повертатисьдодому. До того ж, вона вірила, що в неї сьогодніДень народження і що він - Месія.Якби вони зустрілися в іншому часі і просторі,

будь-де на вулиці, то їхні мрії були б, звісно, цілкомінакшими, рельнішими. Можна було б піддатисямиттєвій спокусі і в барі з якою-небудь символічноюназвою, наприклад "Лев", з'їсти верблюда. Потімспокусливо підсісти в його авто, прийняти в даруноквперше в житті букет шикарної величини і з нимпомандрувати в ресторан за місто. Потім - до неїдодому на цілу ніч. На каву. За кавою. Бо треба ж,щоб зреалізувався заповіт Ніцше і верблюд ставдитиною. Немовлям, яке народиться на Різдво підакомпонування святого Стефана. Він би її весь цейчас безбожно дурив, а вона б безбожно вірила в те,що він дійсно працює директором винзаводу, не маєпро що говорити зі своєю жінкою і що співає, як хобі,у церковному хорі. А натомість він чудовопорозумівся зі своєю дружиною на Шацьких озерах,знайшов собі про запас іншу коханку і кожнійчетвертій би розповідав, який він нещасливий і як унього болить серце за сина, а кожну третю бизапрошував до себе додому знайомити з сестрою ібатьками, щоб кожна друга, несподіванопрокинувшись зранку в його ліжку, випадковопрочитала вітальну листівку з Новим роком, з якої некожній, але принаймні одній стало би відразу ясно,як білий день: ну, те, що він насправді священик і щодурити, виявляється, зовсім не є гріхом, принаймнідля людей вищого духовного покликання. Аджесеред цих людей, як правило, не прийнято дуритиінших як тільки можна, тобто не можна говоритинеправди, вводити в оману і при цьому зовсім непочуватися винним. Але це як правило. Ми жзастановлялися на тому, що будемо подавати читачевіне готові правила, а винятки до них, тому і з цієї історіїхвороби можна вивести такий самий діагноз, як і зісторії хронічної жовтянки і констатувати смерть. Аце вже означає не що інше, як дещо потойбічне: цеозначає, що в регламенті наспровді було не два, а трипитання. Окрім подолання депресії, що виниклавнаслідок хронічної самотності чи несприятливихпустельних умов для організму європейця, та гаданняна кавовій гущі через несприйняття чужоземнихтрадицій і звичаїв бачення своєї долі, цього монахатурбувало ще й інше питання: де роздобутишампанське? А це вже, вибачте, відверте шахрайство.Бо якщо в умовах природного часу і простору такебажання, як правило, є справою фінансів, то в пустелі,як виняток - мінімум справою техніки. І максимум -хлібом насушним. Як і папір.Крім того, він і так багато чого наобіцяв дівчині:

усяке там - Париж та інші недешеві дарунки дляволхвів напередодні Різдва. Отже, вони з горем ірадістю навпіл добралися до найближчогоаеродрому (не питання "як?", бо в пустелі всі такіпитання автоматично анулюються) і взяли курс наЄвропу.Вони несподівано опинилися у дуже цікавому

місті. (Після пустелі, зауважте, всі міста, як правило із винятками, - цікаві). Але коли нарешті купилибагатообіцяне шампанське, стало зрозуміло: це бувне Париж і надворі, крім того, далеко не Новий рік. Уцьому місці і в цьому часі панувало спекотне літо івся молодь - парубоцтво і дівоцтво зі здоровимглуздом - святкувало Івана Купала на Дніпрі. А вони,обидвоє, стояли посеред літа і рідного міста в калюжі,геть промочивши свої мандрівні сандалі, стоялитакими жахливо самотніми і переляками разом ізшампанським, що перегрілося на сонці, так далековід не менш рідних ілюзій, оазисів і міражів: не можеж різниця у часі між двома континентами бути такоюразючою, щоб початок зими збігся із серединою літа?

...Що ж, подумали обоє одночасно, - мрії все-такиздійснюються!

* * *А тепер про мораль, якої у цієї казки не повинно

було б бути. Один молодий банкір розповів цю байкуякось при весільному столі (якось над ранок, колибільшість гостей уже й роз'їхалися), розповів, отже,п'яному до чортиків товариству, що не могловідрізнити вже воду від вина. І чи то від того, що і самбув не дуже-то тверезий, чи то тому, що казка булатрохи задовгою, як на тост (бо перемішав її маннукашу трохи з гречкою власного життя), раптомвіртуозно побажав винуватцям події: "Щоб і ваші мріїтак легко і швидко здійснювалися, як і в героїв цієїказки, і ще, отже, бажаю вам прожити разом таке ждовге і щасливе подружнє життя у пустелі. Любовпереможе світ і красу! Кохаймося!"Прип'янкувате товариство, як і молодята, не дуже

й розібрали сенс проголошеного тосту,продовжуючи шалено-жваво доїдати і допивати все,що ще залишалося на столах, і, до речі, і я там була,разом з усіма їла та пила, власними вухами все чула,і навіть по бороді щось капало, бо була я, як і всі, дочортиків п'яненькою, так що вже, даруйте, коли щосьне до ладу в цій новорічній казці, яку я писала зовсімне за весільним столом (відповідно до обставин, явже п'ять років, як не була на жодному весіллі) і не зановорічним. Бо до Нового року залишалося щечимало часу, принаймні для того, щоб висповідатисяі запричащатися. А відбувалося усе це дійство в нічна Андрія, коли більшість неодруженої дівочоїполовини людства зі здоровим глуздом гадає (чивигадує) собі судженого, шукаючи його підподушкою. От і все, до чого стосуються неодруженіз цієї казки. А взагалі-то, вони тут ні до чого: радиБога, читайте всі, кому не ліньки, хто тільки нерозучився ще, звиняйте, читати!

13 грудня 2004 р., зак. о 4. 23.с. Оброшино

[випр. і доповн. 24 січня 2005 р. о 1.47.]


58

З парасолею і в чорних окулярахНе знаю, чи вона була корінною мешканкою

великого міста, чи переїхала з передмістя або якогосьглухого села, але відколи я її вперше побачив, не змігбільше пустити її з поля зору. Не знаю, що мене так уній вразило. Та й не закохався я, мабуть, бо себе добрезнаю. Бо коли закохуюсь, я завжди підходжу першимі запрошую дівчину на каву. Її я не запрошував, навітьне підходив. Але те, що мене вразило, довело до того,що я почав за нею стежити, мимоволі, а чи свідомо.Але незчувшись, дійшов до самого її дому. А впершепобачив, коли виходила з маршрутки. І була вонаодягнена у світло-сині джинси і легкі кросівки. Ітримала в руках чоловічу парасолю - чорну, як ворон.А очей її не побачив, бо на них були сонцезахисніокуляри. І ось це найбільше у ній і вразило. Надворібув червень - літо починало наливатись першимичерешнями. Першими спеками і першими грозами.Це, як відомо, місяць змінного настрою у погоді. Алеж не до такої міри, - подумав тоді я. Тоді і справдіпадав дощ. Навіщо ж їй сонцезахисні окуляри? Провсяк випадок? І чому парасоля - чоловіча? З цимидумками я й дійшов до її під'їзду. Роззирнувся і -намертво запам'ятав місцевість: вулицю, номербудинку і чомусь ще й номер авта, яке у той моментстояло перед парадним. Напрочуд ці номери булипарними. Тоді я намотав собі на вус, що ісьогоднішнє календарне число, як і порядковийномер місяця, - парне. Відтоді в парні числа взяв зазвичку чекати її зранку перед виходом з дому нароботу. Буквально за місяць вивчив її звички,уподобання та нахили, якими не мав жодного намірускористатися. Знав достеменно, що вона виходила здому рівно о десятій. Потім сідала на тій самій зупинціі на завжди ту саму маршрутку (до речі, також тількиз парним номером), їхала в одному напрямі. Язапам'ятав вулицю, на якій вона працювала. Вивчивназву її фірми і графік її роботи. Міг би скласти на неїдосьє, та не знав її імені. Приблизно за десять першау неї дзвонив мобільний: я це запам'ятав, оскільки нацей дзвінок був налаштований дивний рінгтон - немузикальний, з мобільника лунав акторський голос,який я ледь впізнавав через приглушеність, а щевідстань, на якій я, як правило, завжди перебував віднеї. Вона завжди обіцяла в слухавкуперетелефонувати близько п'ятої, а потім, залишившимобільний в офісі, завжди рівно о першій ішла обідатив крихітну кав'ярню у центрі міста, замовляючизавжди одне меню: солянку і млинці з грибами,зелений чай з м'ятою і сирник на десерт. Я вивчив їїмузичні уподобання та книжки, які купувала абочитала в транспорті. Я пам'ятав достеменно назвицих книжок, і що мене вразило - в них так чи інакшебуло присутнє слово "смерть".Здається, навіть став розбиратися в її професійних

здібностях, хоча міг здогадуватися, ким вонапрацювала. Та що там здогадуватися - достеменно ібезпомилково про це довідався: працювалабухгалтером! Її точність у плануванні свого режимумене надзвичайно вражала. А проте, не перестававдивуватися її смакам. Рівно о шостій виходила зроботи і - парного числа місяця (а я, нагадаю, стежив

за нею тільки у парні дні) ішла до театру. Я витративкупу грошей, щоб передивитися усі вистави, які вонавідвідувала. Вона завжди сиділа у першому рядупартеру, а я брав квиток на перший балкон. На всіхтих виставах я страшенно мордувався, оскількижодної з них не розумів до кінця (треба сказати, що яна той час, маючи за своєю спиною дві вищі освіти -економічну та юридичну, безпритульно тинявся упошуках роботи, але не через те, що був поганимспеціалістом, а що відчував себе не до кінцяреалізованим в обраних професіях). З переглянутогов театрі запам'ятав лише одне: всі ці вистави, назвяких не пригадую, завжди закінчувалися смертюголовної героїні, невиліковно хворої, тому у виставахнеодмінно з'являвся лікар. Від нього мені щоразунесло ліками, проте мужньо висиджував всі три дії,долаючи спокусу втекти після першого ж антракту.До речі, всі ті вистави тривали однакову кількість часу- три години, і в них незмінно у головних ролях булолише три актори - ті, що брали участь у любовномутрикутнику в різних варіаціях. Та не це головне.Важливо те, що після кожної вистави нитка моїхспостережень за дамою з парасолею і в чорнихокулярах несподівано обривалась. Я її випускав з полязору відразу після аплодисментів. Зникала щоразуза лаштунками, а я бісився зі злості, що тудистороннім вхід заборонено. Наступного дня булочисло непарне - і я багато думав про день вчорашнійі про лікарів, які дурять пацієнтів.Наступного парного числа знову стояв перед її

під'їздом якраз о десятій. Вона жодного разу незбилася з графіку і не проспала. Як і я також. І щомене вразило цього дня - це повна протилежність упогоді. Бо якщо попереднього парного палило сонце- цього дня лив як з відра дощ. А вона незмінно булау джинсах і легких літніх кросівках, і незмінно зчоловічою парасолею та в сонцезахисних окулярах.(…Ой, мало не забув про деталь - на безіменномупальці правої руки в неї була обручка, і не така, як увсіх, а рельєфна, - я достеменно міг відтворити усвоїй пам'яті кожен рельєф...). У такому виглядінезмінно сиділа за столиком у кав'ярні і ні разу,здається, не звернула уваги на мою нахабнуприсутність в її інтимному просторі. Адже я немаскувався, коли стежив за нею. І в кав'ярні завждисидів навпроти. І замовляв собі лише чорний чай збергамотом. Без десерту.Так, здається, і минув перший літній місяць, тобто

всі його п'ятнадцять парних днів. З початком новогов моїй спострежувальній практиці сталася пригода.Усе почалося з того, що першого парного числанового місяця я не з 'явився вчасно наспостережувальний пункт біля її під'їзду. Бо проспав.Її графік та її пунктуальність від цього, звичайно, непостраждали. Постраждав тільки я. Тому що неприйшовши о десятій, збився з орієнтиру. І тодісталася катастрофа: по телевізору показали повіньна Закарпатті. Через це я не прийшов вчасно докав 'ярні, а коли прийшов - її там уже не було.Довелося чекати до вечора. Але чи мене підвелаінтуїція, чи в театрі змінили репертуар, який її більшене цікавив, - але факт залишається фактом: я купив


59

квитка, а вона до театру не прийшла. Причому купиву партері. Вперше. Не знаходив собі місця і в антрактівтік із театру, хоча ця вистава мені починалаподобатися, принаймні в ній дещо докумекав, -складалося навіть на те, що з'явився нарешті "хеппіенд". Однак нічого не міг вдіяти, тому пішов блукатинічними вулицями міста.Отямився, коли стояв перед кам'яницею, в якій сам

мешкав, на вулиці Пекарській. І тут мене раптом начепрошило струмом. На одній із бічних вулиць, убрудному завулку, поруч із шпиталем, побачив її - нев товаристві дам, і панів, і музик , не в джинсах і не вкросівках, без парасолі і без окулярів (на ній булавечірня сукенка й елегантні модельні босоніжки нашпильках), але в товаристві знаменитого актора, якогочудово знав не лише в обличчя, а й не раз ходив ізним на каву і просив у нього сигару. Одним словом,я остовпів. Побачив її, ніби у власному ліжку. Зрозкутою загадковою усмішкою Джоконди, щомовби обплутувала розморене зміями тіло Лаокоона.Але вразило мене не те. Різниця у віці. Йому було засімдесят, їй - як мені здавалося, не було ще йтридцяти…Але доки так стовпів - трапилось дещо не

передбачуване: вона упізнала мене. І не простовпізнала, а мовби зловила на гарячому, як якогосьзлочинця. Усі мої гріхи тоді проплили перед нею, якпід час святої сповіді. Мовби з докором хитнула мені(чи це мені тільки здалося), але цього вистачило, щобпереступив порога своєї домівки із сорокаградусноюлихоманкою. Я провалявся весь спекотний липень уліжку.Так я поплатився за те, що підглянув за лаштунки в

театрі.Однак історія ще не закінчилась. Тобто закінчилась

цілком несподівано й авантюрно. Принаймні, длямене. А ви судіть самі як знаєте.У серпні нарешті трохи оклигав і на свою біду

приплентався з якогось дива у ту кав'ярню, в якійвона мала звичку обідати. Прийшов увечері, мабуть,інстинктивно, однак інстинкт мене підвів. Вона вжесиділа там. Увечері, без окулярів, без парасолі, не вджинсах (а в чому - не запам'ятав, перепрошую).Сама-самісінька. І їла не солянку з млинцями. І пилане зелений чай з м'ятою - просто звичайну львівськукаву. Побачивши мене, рвучко відставила недопитуфіліжанку й енергійно підскочила до столика, за якийя щойно збирався сісти разом з незміннимбергамотом.

- Що ти собі дозволяєш! - почала здалеку. - Якогобіса, скажи мені на милість, стежиш за мною!? І звідкимене знаєш? Що ти за один? І що тобі докучає, колиходиш, як примара? Може, закохався? Я , якщозауважив, - заміжня! І в мене ревнивий чоловік!

- На щастя, не закохався… Зацікавила одна річ…але тепер, бачу, це… неактуально…

- Яка така річ?- Чорні окуляри і парасоля… Чоловіча…І вона вперше (чи й взагалі вперше в житті!)

посміхнулась.Примружилась - і заговорила самими лише очима,

ніби мені душу вивернула навиворіт.

Гостювала у нього тільки у парні дні. Якось підчас візиту забула у нього сонцезахисні окуляри.Через день вони були вже непотрібні, бо падав дощ.Але я їх мусіла забрати. Тоді з необачності, щобільше не буде дощу, залишила свою парасолю нароботі, і він позичив свою. Окуляри не мала де діти,і начепила собі на носа. Після цього ми тринадцятьразів чинили одне і ж, не змовляючись. Отже, ісонячного дня завжди виходила з парасолею, щобповернути її ввечері, одягаючи й сонцезахисніокуляри. І щовечора забувала в нього окуляри. Черездень у дощову пору, коли йшла до нього, забувалана роботі парасолю, і тоді знову позичала її, щобдійти додому, забравши і забуті свої окуляри. Томути мене бачив при парасолі та в окулярах зранкусонячного дня (щоб повернути позичене) і щовечорадощового (з позиченим). Звечора сонячного дня ябула без окулярів (бо окуляри лежали преспокійнов нього на столику), а зранку дощового дня була зісвоєю парасолею (щоб по обіді забути її на роботі)і також без окулярів (я ж іще не встигла їхзабрати!). Та ти цієї відміни так і не зауважив.Вони були моїми фетишами. Так ми чинили цілкомсвідомо (хіба окрім першого разу), і все для того,щоб щодня знаходити привід зустрітися. Правда,ти скажеш, можна було і без приводу. Можна, алезнаєш не за такої різниці у віці, коли простішеговорити про буденне, аніж перемовитися віч-на-віч. Ось для чого було придумано таку гру. Магію зокулярами і парасолею. Взагалі, грою було все нашекохання . Не грою, а своєрідною виставою.Виставою на три акти з інтермедією. (Тому, якщозауважив, я і полюбляю найбільше дивитися втеатрі триактівки). Однак наша вистава, в якійми виконували головні ролі, проходила ніби заякимось завченим сценарієм: спочатку на кухні підназвою "Сезон суниць", у другій дії переходила увітальню, де називалася "Серпневі гастролі" (мибули водночас й акторами, і глядачами), а в третійдії декораціями стала спальня (називалася "Золотапора"). Між другою і третьою дією виконуваласяінтермедія - у ванній кімнаті під назвою "Сцени застіною у душі". У всіх цих сценах, окрім звичнихдекорацій приватного помешкання, були присутнінезмінні театральні реквізити: молоде вино, свіжийсир, чорниці, кава з вершками, CD-диски закторськими записами, шоколад, мило. Тількитретя дія виконувалася в абсолютно модерномустилі міміки: без декорацій (на сцені стояло лишеодне ліжко). Інтермедійна сценка у душі проходилав цілковитому стилі імпресій, тобто акторивідтворювали враження за допомогою гри тіл таводи.

Після цієї дивної телепатичної оповіді воназробила багатозначну паузу, мовби хотіла втекти зісцени або згадала щось приємне, якийсь сон, томущо мимохіть промовила впівголоса:

- Ах, мені снилося море, з якого я хотіла втекти,оскільки мене там не влаштовував сервіс. А потіммене розбудив телефонний дзвінок і в сон прониклареальність, коли пролунало: "Як почуєш вночі крайсвойого вікна…". Вони і стали для мене словамиосвідчення в коханні.


60

Вона ніби пробудилася зі сну, зробила дивнугримасу і продовжила перервану оповідь,просвердлюючи мене очима наскрізь.

…Зрештою, тепер ця гра втратила сенс.Оскільки звершилось. І фетиші втратили своїмагічні властивості. Та про це тобі ще рано знати.Ще не закінчився сезон на суниці.Подивилась на годинник і, встаючи з-за столу,

поспіхом прошептала: - Через дев'ять місяців дев'ять тижнів і дев'ять днів

зранку о дев'ятій годині дев'ять хвилин на цьому жмісці, за цим же столиком чекаю на тебе…І тодідізнаєшся все, що хочеш. На цьому все. Казці кінець.Є питання?

- Є. Як тебе звуть, Красуне?- Моє ім'я згадуєш щодня, юначе. Коли дивишся на

воду. Чи коли запалюєш вогонь. Моє ім'я впізнаєш,коли сходить і заходить сонце. Це я тобі дарую дощі,сніги і сонячне проміння. Я та, що є. І ти мене незбагнеш, доки по-справжньому не закохаєшся. Цеможе статися вперше чи востаннє. Це може статисяу вісімнадцять або у вісімдесят. Але у будь-якомувіці і в будь-якому часі ти завжди повинен пам'ятати:я не створюю, а позичаю рай. І не забудь: два дні тобіцвісти, Кактусе! І не дивуйся: той, хто був тоді зі мною,- щасливець, якому я позичила рай, а щоб той райхоч трохи затримати у нашому земному існуванніпотрібно так мало магії: лише пам'ятати одне проодного і знаходити привід повернутися. Ось у цьомумій секрет кохання, що його, зазнавши сорому,розгадав Аристотель-мудрець.Після цих слів Аглая повернулась і пішла вниз за

невидимою течією невидимої річки - може, Полтви,а може, й Лети. Я залишився сидіти на березі у позіБудди, дивлячись у воду, як у дзеркало, аж теперзгадавши в свої сімдесят ту містичну незнайомку, ту

жінку-царицю, яка тоді мені, юному акторові,шаленому мисливцю за вітром (до речі, саме тодішніпоходи до театру з метою стеження згодом вплинулина мої серйозні зацікавлення театром, що, зрештою,дало мені змогу остаточно визначитися зпрофесійним вибором свого місця у цьому світі),напророкувала це кохання, якому ані мудрість, аністарші літа не завада.І я се звідав достеменно, як мед і горілку у своїм

житті, і по бороді текло, і в рот щось попало. Бо це неказка і не сон - дурна реальність, панове!

P. S. А чому з таким запізненням, скажете? Бо недотримав правил казки - і в заповіданий час неприйшов на заповідане місце. Ось тому і зустрів своюАглаю не в зеленім садку, а на цвинтарі, та не під часпохорону, на моє щастя. Тому це кохання мені йпринесло щастя позиченого раю. Тоді я лишевикористав шанс - запросив її до себе, і на виставу, і всерце. І вона погодилася. І все це трапилось тому,що вона просто не встигла вчасно подумати про це,а коли додумалась - було вже пізно. Її тіло згорілозсередини.

1 Дослівна цитата з однієї із поезій Івана Франка йогопоетичного циклу "Спомини" (збірка "Із днів журби").

2 Натяк на слова пісні "Ти втретє цього літа зацвітеш…"(автор - Кость Москалець), яку виконує гурт "Плач

Єремії". В одному з інтернет-інтерв'ю К. Москалець якосьзізнався, що присвятив цей вірш своєму кактусові, тобто

його цвітові. 16.06.2010

р. м. Львівост. крапка - 17.06, о 04.10


Марина Павленко. Зима. Картон, акварель

61

В ГОСТЯХ У “ ПЕКТОРАЛІ”

Василь Махно: "Мистецтво -це боротьба з часом, собою,містом, вулицями, з кимзавгодно…"Поет Василь Махно на кілька днів відвідав

Тернопіль. Він один з небагатьох репрезентуєукраїнську літературу у світі. Його вірші, есе і п'єсиперекладені сімнадцятьма мовами. Готує видатикнижку есе англійською. "Нащо не вічне. Хіба щопрощання", - каже літератор в арт-кафе "Коза", дезустрівся і знову попрощався із прихильниками своєїтворчості. Прочитав твори із поетичної книжки"Зимові листи" та збірки есе "Котилася торба". Вкотредовів, що геніальний. Читає вірші і вивертаєприсутнім душу. Ріже по живому. Особливо віршем"Бенза". З покійним Ярославом Бензою ми сімроків були колегами на обласному радіо. Саме томуз цієї присвяти вирішила розпочати інтерв'ю уженаступного дня.

- Пане Василю, хоча б комусь із тернополян виприсвятили подібного вірша?

- Ні, ще такого не було. Ярослав Бенза був длямене приятелем серця. Ми з ним познайомилисядесь у 1988 році. Хоч він був набагато старшим відмене, одразу поставив мене у свій рівень,надзвичайно добре відносився. Були різні моменти,ми могли частіше спілкуватися, могли рідше. Яподорожував, рік жив у Кракові, але ми завждивідчували одне одного. І пригадую, як у 2009 роціми сиділи в кафе при каві і коньяку. Ярослав Бензарозказував, що двадцятого лютого йому виповнитьсяшістдесят і він піде на пенсію, має планивпорядкувати своє життя. Коли я дізнався, що закілька днів до свого шістдесятиріччя він помер, цебула надзвичайно вразлива смерть для мене. Язрозумів, єдине, що можу залишити про нього якусьзгадку - написати вірш. У цьому вірші є багатопереживань часових і просторових, є сприйняттяйого, як людини, як поета. Бо сприймаю його радше,як поета. Він був абсолютно беззахисним,надзвичайно дитячим, дуже довірливим і водночасміг ображатися на якісь речі, які не вартували уваги,щось там таке бурмотіти собі під ніс. У мене тількисвітла пам'ять про нього.

- Також ви прочитали зворушливого вірша пробабусю…

- У цій книжці є кілька присвят людям, які булидорогими для мене. Я уже вступив у такий вік, щопочинаю частіше втрачати близьких людей. Цеприродній процес, але дуже болючий. Єдине, щозалишається, написати присвяту. Це якась метафізикапонять, які стосуються кожної людини. І кожналюдина роздумує над цими речами.

- Ви цікавитеся метафізикою?- Так, до певної міри. Інколи всі речі, які тут є,

набувають метафізичного значення. Навітьнайдрібніші, побутові, про які ми можемо собідумати, що це щось ніщо. Вони насправді маютьсвої символи, свої знаки і свою метафізику.

- Може, життя нам завжди подає знаки, але незавжди ми їх уміємо прочитувати…

- Є якісь інтуїтивні нюанси. Інтуїція і збіг обставиночевидно. Кожна людина має інтуїцію, вона відчуваєякісь речі, стосунки. Якщо ти належиш до тих, хтощось творить, малює, пише, ліпить, то ця глибинавідчуття простору завдяки якісь невідомійтрансформації переходить у творчість. Це вже тодірезультат - слово, малюнок чи щось інше. Людитворчі мають більший зв'язок умовно кажучи зкосмосом.

- У вас були вірші-передчуття, які б мализворотній зв'язок і вплив на вас?

- Я дуже обережно ставлюся до таких речей.Вважаю, що слово має дар передбачення і містичнусилу. Я свідомий цього і ніколи не переходжу цюмежу.

- У 2000 році ви поїхали з Тернополя. Кажете, щомісто змінилося… Як?

- Для мене Тернопіль став позитивнішим. Багаточого з'явилося європейського. Цього у дев'яностихне було. Візуально місто покрасивішало, але станкультури ще не змінився. У Тернополі домінуєнеонародницький стиль. На жаль. Він є дуже добримв певен час і при певних обставинах. Проте сьогоднімодерне суспільство і люди молодшого вікупотребують чогось іншого. Це інше треба відчути,його не можна стимулювати, але його требапідтримати. Мені здається, що в Тернополі з цимсутужно. Але от уже "Коза" є, "студія-87". Це і єальтернативні форми. Вони не пов'язані з якимисьсталими речами чи владою, вони існують автономно,роблять, що хочуть і таким якраз має бути вихід вмистецтво. Усі спілки, мені здається, вже себевичерпали, мають ретроградне значення. Немавідчуття креативного поля, нема того, щоб митцідиктували публіці певні речі. Неонародництвозаколисує і робить ці речі невідповідними часові.Вони повинні бути, я не суперечу, але вони маютьсвою нішу і своє місце. І це не лише тернопільськийсиндром, він загальноукраїнський. Причина - вихідсуспільства з пострадянщини. Хоча при тому всьомучимало речей молодих у літературі меніподобаються.

- Де у світі знаходите оцю потребу душевну длясебе?

- Останнім часом мені подобається ЛатинськаАмерика. Там цікава суміш, своєрідний сюрреалізм.Він має дивацькі ідеї, особливу психологію, стильжиття. Цей мікс творить багатогранність іншого

ВАСИЛЬ МАХНО “МИСТЕЦТВО - ЦЕ БОРОТЬБА...”

62

виміру життя. Мені також подобається Європа зісвоїм розграфленим мистецьким требом. Там вжевсе визначено і зрозуміло, виділяють кошти, є фонди,які підтримують мистецтво. Але найбільшимвідчуттям є Нью-Йорк. Тому що у Нью-Йорку є всеі Нью-Йорк є всім. Коли ти це починаєш розуміти іхочеш це сприймати, стається те, що ти опиняєшся употрібному місці в потрібен час.

- Отже, ви опинилися в потрібному місці впотрібен час?

- Думаю, що так. Це місто комфортне для мене.Хоч я поет української мови у чужорідномусередовищі. Мені кажуть, що не може бути поезіїбез середовища і таке інше. Але часи змінилися.Сьогодні це середовище вже є глобальним, навітьінтернаціональним, яке має різні прояви. Самебагатогранність дає можливість вписатися у тойконтекст. Мене якось запитали, чи я космополіт. То явідповів, що можна жити у Тернополі і бутикосмополітом. Це не залежить від місця проживання,а від тебе, від того, що ти хочеш сказати і зробити. Увсьому є свої плюси і мінуси. Нема лише чорногоабо лише білого.

- А для вас в чому полягають плюси і мінусижиття тут і закордоном? Чого не вистачає тут і там?

- У Тернополі все-таки є оте відчуття дому. Це мійгрунт, опора. А там є відчуття тимчасовості іпростору. Це як тимчасовий політ. ДійсністьАмерики я прийняв, але, звичайно, якісь бар'єриіснують. В цьому і полягають для мене плюси тамінуси. Тобто я не оцінюю матеріальні, побутовіречі. Я радше міркую над тим, як митець можепочуватися в тих, і в тих умовах. Розумію, щомистецтво - це боротьба з часом, собою, містом,вулицями, з ким завгодно… Якщо нема цієїборотьби, цього удару, тих душевних розломів, тоцих віршів просто не буде. Це перебування є Альфоюі Омегою, електричним полем. Саме така природамистецтва, ти живий. Бо коли все нормально, тизадоволений собою, то це аж ніяк не стимуляція дотворчості.

- Багато митців вважають, що за талант требаплатити. Як вважаєте, вам доводиться платити засвій талант?

- Я вже думав над цим. Ми взагалі платимо за все.Це тільки так здається, що щось нам приходить легко.А творча людина, можливо, платить подвійно абопотрійно. Інколи вона не може вписатися всуспільство, у якому живе. Інколи виглядаєдивакуватою щодо певних поглядів, інколи свідомопровокує суспільство чи оточуючих. Вона платитьєдиною платою за те, щоб народити цей текст. Недумаю, що сьогодні в суспільстві є це розуміння. Умене це відчуття є. Якась карма, яка над тобоювисить і спонукає щось робити - це і є та плата, якуплатиш все життя.

- Тобто текст - це найцінніше.- Абсолютно так. Думаю, що є різні обставини того

всього, але є щось сильніше і ти вже нічого не можешвдіяти. Усе що робиш - ти платиш.

- А який Василь Махно у побуті?- Як сказати? Я у побуті досить вередливий

(сміється). Моя дружина вже з цим змирилася. Меніще донедавна важко було забити цвях у стіну. Але яце осилив. Усі картини гарненько висять удома і я відцього отримую шалене задоволення. Інколи ці

картини висять недовго, бо падають. Я люблюусамітнення в побуті. Мені затишно в моєму кабінеті,який облаштував під свій смак. Там повно картин іфотографій близьких. Люблю там сидіти закомп'ютером, писати і відчувати щось неймовірне.Люблю книжки, інтернет і спілкування з будь-якимилюдьми. Люблю піджаки. Маю їх десь зо тридцять.Але іноді мене побут взагалі обтяжує. Я, певне, нестворений для побуту і це завжди мені ускладнюваложиття. Пригадую, коли мені було шістнадцять-сімнадцять років, моя мама сказала: не знаю, що зтебе вийде.

- Що любите читати?- Нема улюблених авторів. Дуже люблю читати

енциклопедії. Удома маю тридцять томів світовоїенциклопедії англійською мовою. Часто її читаю, атакож добре написані біографії видатних людей.Люблю читати есеїстку. Історичних романів чидетективів не читаю. Якщо кудись їду, намагаюсяпрочитати про цю країну, щоб дізнатись більше прокультуру. У лютому буду в Нікарагуа наміжнародному фестивалі поезії. Намагаюся приїхативже більш-менш підготовленим до цієї країни, щобмати якийсь контакт з публікою, сказати кілька слівпо-іспанськи. Подорожі мені дають і нову тематикутворчості. Люблю також читати про людей, якимдоводилося адаптовуватися в чужій країні. Ціпереживання мені особливо близькі.

- Але можна і тут народитися, вирости, працюватиі відчувати себе чужинцем…

Абсолютно з вами згоден. Усе залежить від твогобажання, енергетики. У будь-яких ситуаціях важкосказати чому так, чому ні, але я завжди цінуюбажання людини. Люблю слухати різних людей,спілкуватися з ними. Такий собі постійнийподорожній.

- Де ще плануєте побувати?- Подобається мені Сербія. Ця країна, як душа.

Румунія також, у Швеції ще не був. Мені ближчаЄвропа. Може, поїду до Африки на якийсьфестиваль. Але ще подумаю. Я люблюподорожувати, але у комфортних умовах. Наплічникі намети не для мене. Має бути добрий готель івідповідна кухня.

- З ким спілкуєтеся найчастіше? Хто ваші друзі?- Спілкуюся найбільше з Богданом Рубчаком. Він

теж проживає в Америці. Пишемо по двадцять листіводин одному щодень, обговорюємо з гумором таіронією різні плітки, літературні новинки в Україні йАмериці. Маю багато адресатів по всьому світу.Ловлю себе на тому, що вже став віртуальним -більшість друзів у мене чи на скайпі, чи наелектронній пошті. Але є кілька людей у Нью-Йорку,з якими часто зустрічаюся, серед них і американськіписьменники. Ева Гофман, колишня редакторка"Нью-Йорк Таймс", частково пов'язана зТернопільщиною, її діди і батьки звідси. Ми завжди знею зустрічаємося у Нью-Йорку в якомусьресторані, говоримо про щось.

- Писати щось масштабніше, наприклад, роман,не думали?

- Поки що ні. Але не зарікаюся ні від чого. Бо хтойого зна…

Спілкувалася Наталя Лазука

ВАСИЛЬ МАХНО “МИСТЕЦТВО - ЦЕ БОРОТЬБА...”

63

ВАЛЕРІЙ ШЕВЧУК:"…Я - ЧИСТОЇ ВОДИ МОДЕРНІСТ"(за авторськими лаштунками книжки:В.Шевчук. Сон сподіваної віри: Ґотично-притчева

проза. - Львів: ЛА "Піраміда", 2007)

Мар'яна Барабаш: Валерію Олександровичу,знаючи природу Ваших творів і наскільки тісно Вашігерої пов'язані зі світом реальним, біографічним, яВас хочу попросити привідкрити секрети Вашоїтворчості, щоб дати знати читачеві те, що думає просвої тексти сам автор. Пропоную зосередитися наВашій вибраній ґотично-притчевій прозі, що вийшладруком у 2007 році під спільною назвою "Сонсподіваної віри". До того ж, це назва однойменногооповідання, написаного 1998 року. Зрозуміло, що тутвідчутно барокові впливи, оскільки барокова культуранадає особливого значення сновидінням та іншимхимерним явищам підсвідомого, потойбіччя. Будьласка, розкажіть, а що означає сон, сновидіння дляВас особисто? Як Ви ставитесь до власних сновидінь?Чи тлумачите їх якось? Чи вірите Ви сонникам? Інарешті, чи Ви вплітаєте власні сни в тканину своїхтворів, а якщо так, то чи трансформуєте якось їх?Валерій Шевчук: Сон, як відомо, - це маревні

видива людини під час відпочинку, що певним чиномуподібнюється до творчого процесу, відтак часомстає складником того процесу, тобто митець частоїх, ці видива, використовує, переносячи в художнітвори чи безпосередньо, чи використовуючи їхнюпоетику, чи модифікуючи, чи ті сни вигадуючи. Цятрадиція дуже давня, згадаймо "Слово о полкуІгоревім", "Сон" Г. Сковороди, "Сон" Т. Шевченка -прикладів цього і в українській, і в світовій літературіє безліч, через що витворилася ціла сновидналітература - не знаю, чи хтось спеціяльно досліджувавцю тему. Я тут від інших не відрізняюся і не раззаписував сни (свої і близьких собі), вводячи їх ухудожній текст з усіма різновидами - цього в мене,може, й забагато, як часом вказували мені критики,але я не дуже їх слухаюсь, бо "сонна поетика" меніпритаманна. Не думаю, що сни - це "химерні явищапідсвідомого, чи потойбіччя", за Вашимвизначенням, хоч якась правда в цьому є. Скорішесон - це відбиття, ніби в системі кривих дзеркал,реального світу в більшості випадків, хоча, з іншогобоку, сни творять "нову дійсність", в якій миперебуваємо не реально, а візійно, через щоставлюсь до власних снів з інтересом, активновибираючи з них те, що може мати естетичнийінтерес. Але до сонників ставлюсь негативно. Річ утому, що сонники намагаються узагальнити явища,які фактично узагальненню не підлягають, а є глибокоіндивідуальним творенням і так само, як кожналюдина в світі безподібна, і творяться наіндивідуальних началах. Відповідно, розгадувати їхтреба не через вигадані приписи, а в тісній сув'язі ізреальним життям індивідууму. Так і ставлюся довласних сновидінь і, виходячи з нього, тлумачу.Поетика ж снів мене вельми цікавить, недаремно їївикористовували в усі літературні епохи і з немалимуспіхом. Модернізм же, в якому працюю все своєжиття, має інтерес до снів посилений, і це зрозуміло,бо модернізм пізнає (і це головне його завдання)

індивідуум, а не людські спільноти чи суспільні явища.М. Б.: В одному з Ваших інтерв'ю для "Літературної

України" (від 15 липня 2010 року) Ви відповідаєте, щоназви до своїх творів придумуєте, здебільшого, передїхнім написанням, зрідка під час або після, причомурідко їх змінюєте. У зв'язку з цим я Вас попрошупригадати, як саме придумувалися назви до текстів,що увійшли до збірки "Сон сподіваної віри"? Чивиникали у Вас під час цього процесу якісь цікаві чий курйозні випадки? Чи якійсь заголовки до цихґотично-притчевих текстів мають попередні варіянти,що залишились, так би мовити, "за бортом"?Нарешті, звідки така назва: "Сон сподіваної віри"?Поняття віри для Вас - це природне середовище длягартування людської душі шляхом постійної молитви,чи вища енергія, яка творить людину на образ іподобу Бога? Тобто чи виправдовуєте Ваших героїв-самітників з погляну їхньої чистої (власне, сподіваної)віри, заперечуючи апостола у тому, що віра без ділмертва?В. Ш.: Не всі заголовки вищезгаданої книги

творилися через цікаві чи курйозні випадки, є середних такі, які слугують ніби камертоном до настроєвоїгами твору, наприклад "Хмари", "Сутінки", "Підсиничий подзвін". Є ж серед них і такі, що є концептомдля оповідання: "Вони завжди були разом", "Я дужехочу подивитися", "Поглинач запахів", "Жінка-змія","Хтось із дитинства" чи "Павло-диякон" - я й виводивїх від змісту або творив зміст відповідно до заголовку.Часом вони й мінялися. Наприклад, "Хованець" упершому варіянті звався "Диявол приходить вночі".Написав я цього твора в солдатах, у Заполяр'ї, алезгодом зробив ще два варіянти, при цьому назвамінялася; в останньому варіянті здобув ім'я образуукраїнської мітології Хованця. Оповідання ж "Сивий"спершу звалося "Чорний", тобто герой уподібненийдо ворона чи крука, який поїдає падаль (дляміщанського ока старі книги теж не раз бачаться якпадаль). Але назву вирішив змінити з двох причин: ізсентименту до книголюбства (тут ідеться саме проце) і в пам'ять про старого житомирського букініста,цілком білоголового старчика, який звався ОрестІванович і незмінно сидів у книгарні "передплатнівидання", пильним оком вивчаючи публіку, щобтайкома запропонувати комусь придбати в ньогощось приватно. Вважав його світлою особистістю вЖитомирі, тим-то "Чорного" змінив на "Сивого".Заголовок "Зелений тесля" (про О. Федьковича) я взявз його віршів - має характер концепту.Цікава історія постання "Поглинача запахів". Якось

їхав у Києві в трамваї № 8, сівши біля жінки звеличезним букетом бузку, що запаморочливопахнув. Але з часом я помітив, що перестав той запахсприймати. Можливо, то була звичайна атрофія нюху,не знаю, але в моїй голові поплелися нитки - так іпостав той твір і той заголовок. Пам'ятаю професорВ. Яременко, прочитавши це оповідання, здивованозапитав: "Як можна таке придумати?" - "А я нічогоне придумував, - сказав, - саме до мене прийшло". Іце була правда. Оповідання "Смуга нещасть"прийшло до мене у винятково невдалий день, коливсе ніби ставало мені впоперек - звідси і назва, і задум."Сон сподіваної віри" постав, як літературнаремінісценція: я перекладав тоді "діяріуш" Д. Тупталадо книги "Малі українські діяріуші" (на жаль, світу

ВАЛЕРІЙ ШЕВЧУК “...Я ЧИСТОЇ ВОДИ МОДЕРНІСТ”

64

поки що не побачила), а ще опис життя того-такиавтора - відповідно й витворилася та історія зустрічідвох приятелів Д. Туптала та С. Яворського. А віраїхня була сподівана, бо мали домовлення, що колихтось помре перший, прийде в сон другого ірозповість, як там, у потойбіччі. Обоє при цьомутвердо вірили, що так може статися. Чи ж сталося,хтозна, але твір з'явився. Так само модифіковано взятаз "Діяріушу" Д. Туптала й історія "Павла-диякона",тут цей Павло не так жива людина, як концепт. Таксамо й "Двері настіж" - з'єднання через відчиненідвері двох світів - потойбічного й реального.М. Б.: Який із заголовків до Ваших творів загалом

Ви для себе вважаєте найсимпатичнішим (тобто підчас "народження" якого заголовка Ви відчулиособливу радість і самі собі здивувалися, як це вонотак геніяльно вийшло)? І, з іншого боку, чи є у Васзаголовки, які вважаєте невдалими чи прикрими,котрі лише внаслідок якогось непорозумінняпотрапили до друку?В. Ш.: Я не жінка, і заголовки в мене не можуть

бути симпатичні чи несимпатичні; вони в менескладник творчого процесу, підпорядкованийзагальним законам творення. Але заголовок можебути точний і глухий, невиразний і б 'ючкий,епатажний і природній. Загалом, я про це не дбаю,мені важливо, щоб заголовок служив як концепт твору- в цьому і є моє дбання про них. Ви мене, очевидно,сплутали з В. Дроздом - це він любив читати власнітвори, бив себе по лобі і вигукував: "Геніяльно!" Агумор був у тому, що геніяльним те писання не було.З його прикладу я навчився не корчити з себе ідіота ініколи не вживаю до себе цього розхожого слова"геніяльний". Для мене є твір чи нема, а все інше -шкаралуща.Прикрими заголовки для мене ставали тоді, коли їх

міняли з цензурних міркувань чи через власнусваволю редактора. Особливо це любив робити такийсобі О. Мусієнко. Тоді я кипів, але нічого вдіяти неміг.

М. Б.: Звідки у Вас виникло зацікавлення ґотикою?Які конкретні художні твори викликали у Вас такезацікавлення і спонукали написати низку оповіданьз готичними образами чи мотивами? Зрештою, щотаке ґотика у Вашому розумінні?В. Ш.: Така моя природа, що я цікавився всіма

жанрами та літературними епохами - обридження вмене викликав тільки т. зв. соцреалізм, його поетиката його адепти. Не міг отож оминути й готичноїпоетики. Звісно, не все в мене знаходило духовнийвідгук, але готична проза й поезія мене цікавила. Такколись, ще в перших класах мене вразив вірш Ґете"Лісовий цар", що друкувався тоді в "Читанці"Миронова. Захоплювався й українською ґотикою, ісвітовою, а в 90-х роках ми з І. Качуровськимупорядкували двотомовик "Задзеркалля. Українськаготична новела" (тут зібрано твори письменників XXст.). Але видання світу не побачило (у вид. "ФОЛІО",Харків); існував лише один виготовлений примірникдля показу, чи, як казали колись галичани, "для оказу".Перший том відкривався статтею І. Качуровського"Про готичну прозу як явище", де йшлося пророзвиток цього жанру в європейській літературі;другий - моєю, значно більшою: "З темних джерелжиття: Українська готична новела XX ст.", яку почала,

але обірвала друкувати "Літературна Україна" (№ 5,від 2 лютого 1995 року). На одній із книжковихвиставок у Львові хтось другого тома вкрав, апершого видавництво подарувало мені (він у мене йзберігається). Значно пізніше Ю. Винничук видав двасвої томи цієї прози, і я був почудований, що тамвикористано добірку з 2-го, вкраденого, тому. Принагоді я запитав Ю. Винничука: чи не він ту книгупоцупив? Не признався. Отож раджу Вам звернутисядо нього і попросити прочитати названу мою статтю- це й буде відповідь на Ваше запитання, при томуґрунтовна, а не коротка інтерв'юерська. В обох статтяхподано чіткі визначення ґотичної поетики. А колисказати коротко - це зв'язок реального життя ізпотойбічним.М. Б.: У книзі "На березі часу. Мій Житомир" Ви

зізнаєтеся про свій страх перед розбитимидзеркалами, пов'язаний із конкретним випадком, щотрапився з однією із квартиранток за часів Вашогодитинства. Поясніть, будь ласка, чи має якийсьстосунок ця подія до оповідання, якому Ви дали назву"Дзеркало" і присвятили Є. Концевичу і яке відкриваєзбірку "Сон сподіваної віри", зокрема, як цейпідсвідомий страх вплинув на витворення образудзеркала в цьому оповіданні?В. Ш.: Аніякісінького зв'язку мій дитячий страх із

образом дзеркала в однойменному оповіданні немає. Загалом дзеркало в ґотичній поетиці це і є оті"двері навстіж", через які здійснюються контакти істотобох світів, реального й потойбічного; можна було бсказати, це статичний образ, майже шаблон у тійпрозі. Ним скористався і я ще в юності. Увищезгаданій статті я зокрема пишу, що творціґотичної прози є двох ґатунків: з порушеноюпсихікою, для яких та поетика - реальність, і ті, якікористуються нею, як літературним прийомом.Належу до останніх.М. Б.: У цій же книзі спогадів "Дім на горі" Ви

називаєте "антигоголівським твором", алезазначаєте, що спочатку захопились Гоголевими"Вечорами на хуторі поблизу диканьки". Поясніть,будь ласка, звідки тоді виникла антипатія, щоспонукала Вас переосмислити свої перші враженнявід творів М. Гоголя?В. Ш.: Я захопився "Вечорами" дитиною, була в

нас удома й така книга, правда, з вирваним початком.Але коли я сам став письменником і зацікавивсяукраїнською демонологією, а заодно вивчаючитвори наших класиків, що писали на ці теми (Г. Квітка-Основ'яненко, О. Байський, Марко Вовчок, П. Куліш,О. Стороженко, І. Франко, Н. Кобринська та ін.),прийшов до висновку, що ґотичною поетикоюкористуються з двох причин: задля епатажноїекзотики і для поглиблення психологізму. М. Гоголь ібув творцем епатажної екзотики, я ж, ідучи за І.Франком, почав її використовувати (вмодерністичному варіянті) для твореннямислительної прози. Ось чому сказав, що моя прозацього штибу - це антигоголь. Зрештою, епатажналітература мене не лише не захоплює, а відвертає(наприклад, не терплю О. Довженка), Гоголевогоучня.М. Б.: І ще стосовно книги спогадів. Ви зізнаєтеся,

що перші твори були написані на скрині, щослугувала замість стола. Які речі зараз Вас найбільше


65

надихають під час створення Ваших романів, зокремаостаннього "Роману юрби"?В. Ш.: Не сказав би, що та скриня, на якій я писав

твори в Житомирі, так уже й надихала і просто, небуло стола, тим-то і використовувалася. Принаймнісвоїх творів у ту скриню я не складав - там були всілякілахи. До речей я взагалі винятково байдужа людина.Але дещо мене надихає: тютюн та люлька, якакозакові в дорозі завжди знадобиться, хоч мої предкив козацькому стані не перебували - козаком я ставдуховно: вивчаю козацьке бароко і захоплююся ним,про нього-таки немало пишу і художніх, і науковихтворів.М. Б.: Оповідання "Я дуже хочу подивитись...", на

мою думку, абсолютно модерне як за формою, так іза змістом у дусі авангардних течій 20-х років XX ст.- мені дещо нагадало "Я (Романтику)" М .Хвильового. Цікаво б знати авторські інтенції з цьогоприводу: може, в автора виникали подібні асоціяції -чи це лише мої суб'єктивні враження?В. Ш.: Це оповідання написане 1962 року, на той

час до творів Хвильового доступитися я не міг -прочитаю його згодом. А приводом до написання,як вістить епіграф, стало оповідання Густава Мухіна"Білий корал", що я його прочитав у книзі"Эквадорские рассказы", видані в тому часі. Але Вашздогад не зовсім порожній: я в той час активно вивчавлітературу 20-х років. До речі, один із її бардів БорисАнтоненко-Давидович захоплювався цією моєюновелою (читав у машинописі, що ходив самвидавом,бо надрукувати твір було немислимо).М. Б.: Повість "Двері навстіж" Ви називаєте

іронічно-готичною. У ній, на мою думку, Визраджуєте своєму виробленому бароково-серйозному стилю і постаєте перед читачем-сучасником у досить-таки несподіваному світлі, якписьменник (хоча насправді для тих, хто знає Васособисто, цей стиль виглядає природнім виявамВашого внутрішнього "я"). Зізнайтесь чесно, чи Висвідомо вирішили поексперементувати зі стилем,пишучи винятково для розваги, тобто для відпочинкувід серйозних наукових досліджень, чи все вийшлоспонтанно? У будь-якому випадку мені цікаво знати,чому у Вашій творчості так мало подібних речей,чому Ви ховаєте свій іронічний талант,прикриваючись маскою бароково-серйозногописьменника?В. Ш.: Згадана повість постала з жарту в

середовищі творців Житомирської школи прози. Колинам (крім мене, Євгену Концевичу та ВолодимируДаниленку) дали премію ім. І. Огієнка, частинапредставників тієї школи зібралась у Є. Концевича -там ту премію нам і вручили. А перед тим мій братАнатолій провів довгу телефонну розмову ізВалентином Грабовським - той тяжко скаржився,оповівши про своє сімейне життя. І от братзапропонував, розповівши цю історію, щоб кожен ізприсутніх написав про те твір і в такий спосіб скластизбірника (чи вийде він книгою, тоді не стояло). Отожсталося так, що написав лише я, є десь ремінісценціїцієї теми у В. Врублевського. Ні ініціятор того задуму,мій брат, ні Є. Концевич, ні інші і пальцем не рухнули,щоб це учинити. Згодом надрукував цю повість у"Кур'єрі Кривбасу". Отож "чесно признаюсь", щосвідомо я не вирішував "поексперементувати", але

для тієї оповіді годився тільки такий стиль. І даремнодумаєте, що я його не використовував раніше: такнаписано ще 1972 року повість "Пух" (розпочинає"Роман юрби"); близький до цього стильвикористано з повісті "Маленьке вечірнє інтермеццо"(вийшла в однойменній книзі), де головний герой кіт;немало від цього стилю є в романі "Срібне молоко".Отож я не ховаю "свій іронічний талант", але цейнапрям у мене марґінесний, а головний: не"прикриваючись маскою бароково-серйозногописьменника", я таким письменником був, є та й буду,бо ще з юності прийняв собі засаду В. Підмогильного:"Я вибираю серйозність у літературі".М. Б.: Роксана Харчук у своєму посібнику з

"Сучасної української прози: Постмодерний період"(К.: ВЦ "Академія", 2008) відводить Вашим твораммісце між неопозитивізмом та модернізмом знедотягуванням до постмодернізму, адже, на думкудослідниці, (цитую): "Гра для нього /В.Ш./ завжди єосмисленою" (с. 67), тобто Ваші твори належать, такби мовити, до стилістично межових явищ, які всоціялістичному контексті прочитувались як модерні,а в постмодерному - як неопозитивістські (це таквважає Р. Харчук). Прокоментуйте, будь ласка, цюдумку для всіх поколінь літературознавців, щоб вонизрозуміли нарешті, до якого напряму чи стилю, наВашу особисту думку, потрібно зараховувати Вашітвори?В. Ш.: Дивно мені, як люди пишуть про те, чого не

розуміють. Я ніколи позитивістом не був; признаюсь,що навіть О. Конта не читав, бо це вузька для менесфера. Позитивізм постав як реакція на бароко, а Висамі назвали мене "бароково-серйозним". Відтакнічого спільного не маю з постмодернізмом (хібащо є насмішка над цим у повісті "Бал-маскарад зсобаками") і то тому, що цей напрямок намагаєтьсявийти з меж, в яких культивується мистецтво, відтак,виходячи з тих меж , мистецтво заперечує, боперестає бути ним. Ті, що приписують мене допостмодернізму, який прагне зруйнувати попереднійдосвід мистецтва, мені відворотні і нецікаві, бо мояестетика - з'єднати культурний досвід усіх епох, а такчинить і чинив, звісно, при відповідномуосучасненні, саме модернізм.Розрізняю три фази модернізму: ранній (від 1900

до 1921 р.), розвинений (20-30 роки ХХ ст.) і пізній(шістдесятники та постшістдесятники) - віщу проукраїнську літературу; в світі ці межі були дещо інші.Належу до останніх. Відтак моя творчість не належитьдо межових явищ, а є плоттю від плоті модернізмом,власне, пізнім. В соцреалістичному контексті дехто зпізніх модерністів працював (І. Драч, В. Дрозд, Є.Гуцало та ін.), але не я (і не Ліна Костенко, ні М.Воробйов, чи І. Калинець, чи, зрештою, Г. Тютюнник,що працював у неореалізмі тощо). Я був завждипротиставний своєю поетикою соцреалізму, черезщо мене довго не хотіли визнавати і двічі викидали злітературного процесу. При цьому треба не забуватиі про модерністичні течії літератури українськоїдіяспори, які до соцреалістичного контексту не малижодної дотичності. Через це можу ще раз ствердити:"Я - чистої води модерніст".М. Б.: У Ваших творах багато кольору. Які функції,

на Вашу думку, виконує колір, звук у Вашихписаннях? З якою метою використовуєте синтез


66

мистецтв під час творення художніх образів? Якийхудожній образ, що Ви створили, можете вважатиідеально сконструйованим? Завдяки чому цедосягнуто?В. Ш.: Проблему кольору, як швидкозмінної і вічно

оновленої краси, поставили імпресіоністи, а вониналежать до раннього модернізму. Імпресіонізм упрозі дуже мені близький, це не тількикольористичний ефект, а й витворення пластично-настроєвого ефекту (класичним зразком тут є"Інтермеццо" М. Коцюбинського). Майстромімпресіоністичної прози був М. Івченко та й іншівживали цей метод: є це зокрема в ранніх творах Є.Гуцала). Отже, колір є компонентом пластикиписьма, інакше кажучи творення живого простору,в якому діють герої твору, а пластика - один з головнихкомпонентів твору. Це стосується і звуків.Коли твори пишуться в модерністичній поетиці, то

це зумовлює ужиття синтезу мистецтв - одна зголовних ознак цього напряму.Нічого ідеального у світі не буває, через це

ідеальних образів я не створюю - дай Боже, створитивідчутне як живе, більшого мені не треба. Це тежсуперечить думці про мій буцім-то постмодернізм,насправді постмодерністичні образи, здебільшого,штучні, мертві, маріонеткові.М. Б.: І цілком приватне прохання. Назвіть, будь

ласка, Ваш улюблений колір та музичний інструмент.В. Ш.: Барви мені подобаються відповідно до пори

року: влітку - зелений, восени - жовтий, взимку -білий, весною - синій. Всі кольори чудові, особливо всвоїй поєднаності та змінності. Не люблю, правда,червоного та чорного, бо це барви крові та смерті. Яж, як і Б. І. Антонич, "закоханий в життя поганин".Музичні інструменти також подобаються різні,

залежить од того, який твір вони виконують: чудоватвориться музика - то й чудові й інструменти, які їїтворять; погана музика - погані інструменти. Алесуб'єктивно терпіти не можу гармошки (баяна) тагітари. Перше - символ простацтва, друге -обивательства.М. Б.: "Музи потрібно слухатися" - відповіли Ви на

одну з записок із зали на Заньківчанському вечорі уЛьвові 27 травня 2010 року, прокоментувавши такимчином питання про оцінку творчості І. Драча. А якВи особисто слухаєтеся своєї музи? Розкрийте секрет,як Ви її задобрювали перед написанням своїхнайкращих масштабних полотен, зокрема трилогії"Три листки за вікном", роману-балади "Дім на горі"і ось недавно свіжоспеченого "Роману юрби", тобтотворів, які Ви писали практично протягом усьогосвого життя?В. Ш.: Що таке муза? Дух, що живить митця в

процесі творчості. Без такого надихнення мистецтвоможливе ремісницьке (чи імітаторське), але неавтентичне, справжнє. Талант є лише закладення, щовизначає здатність до творчого чину, але її требавиплекати й виростити. Ось чому кажу, що митецьдуховно залежний від музи, яка його надихає, а цезначить, має улягати певним неписаним моральнимта естетичним законам, порушити які є зрадою музі.Музу собі в служку не перетворюй, будь служкою їйсам, адже вона богиня, а ще й мстива - порушиш їїволю, забере талант.Що таке моральні закони при художньому

творенні? Чистота душі, відторгнення відкон 'юнктури (тобто заробітчанства), служінняполітичним доктринам, продажності та криводушшя.В давнину вважалося, що митець, який є справжнім,а не імітатором, має поселений у собі Божий дух.Через це володарі садили митця побіч себе з правогобоку - про це, до речі, оповідає одна з билин проДобриню. На цю ж тему ведеться диспут між царемі поетом в поемі Фірдовсі "Шах-Наме" - поет тутдоказує свою вищість над володарем. А коли віндуховно вищий, то служити не буде.Як я слухаюся музи? Це таємниця, що належить до

сокровенних. Зрештою, на те вона і таємниця, щобне розкривати її, бо розкрита таємниця вмирає - цеще один моральний закон.М. Б.: Як Ви ставитесь до сучасних методів

творення художніх текстів у віртуальному просторіІнтернету?В. Ш.: До сучасних віртуальних методів творення

ніяк не ставлюся, бо комп'ютером не володію. Назагал,машина - мертва, отож і творити може мерчуків. Намоє переконання без живого Духу творення вищеімітаторства не підійметься.М. Б.: Ви називаєте одним із своїх літературних

учителів І. Франка. А які його художні твори Вамособливо припали до душі? Залишили вагомий сліду Вашій творчості?В. Ш.: Щоб дістати повну відповідь на це запитання,

раджу прочитати мою статтю на 21 сторінку "ВалерійШевчук у школі Івана Франка", яку я передав РомануГоракові до Львівського літературно-меморіальногомузею Івана Франка. До речі, цю статтю до 155-річчяІвана Франка надрукували майже одночасно двавидання: часопис "Дзвін" (№ 8 за 2011 р.) та "Науковийвісник Музею Івана Франка" (Вип. 10 за 2011 р.).А якщо коротко, то мені з художніх творів Франка

надзвичайно подобаються його короткі фольклорно-фантастичні оповідання, наприклад "Без праці" (хочназва цього твору й "глуха"); а також повісті "Длядомашнього огнища" та "Перехресні стежки". Аособливий інтерес викликала його пізня повість(написана вже на початку ХХ ст.) "Великий шум", деоригінально використано надзвичайно багатумодерністську техніку.М. Б.: Іншим літературним учителем ви називаєте

Тараса Шевченка. А, як відомо, Т. Шевченко,назвавши славу "п'яною, задрипаною шинкаркою"раз і назавжди вказав для всіх поколінь митців, наякому ґрунті і за яких умов росте паросток цієї дивноїрослини - слави. Отже, моє питання до Вас: а як Виособисто ставитеся до слави, популярності, визнання,а саме - чи розрізняєте ці поняття, чи, на Вашу думку,між ними можна поставити знак рівняння? У якомувіці, на Вашу думку, славу варто задобрювати чипідкорювати. Чи вважаєте, що популярність івизнання письменника залежить тільки від кількостівиданих тиражів його творів? Чи, може, від якихосьінших чинників? Дайте пораду молодим, як уникнутипрофанації і попсовості, популяризуючи свої твори,з одного боку, і як підкорити вершини справжньоїслави в умовах сучасного мегатехнократизованогосвіту?В. Ш.: Т. Шевченко - глибокий поет (див. моє

"Слово іпостасне". К., 2001, де я намагаюся цедовести). Багато речей у нього закодовано в символи.


67

Про яку славу вістить він у поданому місці? Звісно,не таку, якої, незалежно від своїх старань, досягаєнаповнений святим духом поет (такої він бажав, томуй сказав: "А слава - заповідь моя"), а торгашеську,продажну, вигризену, тобто штучно утворену, чиздобуту через технології організації власного іміджу- це слава Малюка Цахеса (за Е.-А. Гофманом) і інакшепро неї, як Ви зацитували, не скажеш. Справжня славаі визнання (не популярність, бо це інший еквівалент)має прийти до людини сама, як результат її творчихподвигів. Популярність же - це інтерес до митця збоку широкої публіки, естетичний рівень якої назагалнизький.Жодних порад молодим не збираюся давати - самі

здорові і мають слати перед собою власні дороги.Люблю казати, що література - єдине мистецтво,якому навчити неможливо, його навчитись можналишень самотужки.М. Б.: Як відомо, історія повторюється. Ваш

коментар: чи погоджуєтесь з цим твердженням, зодного боку, як історик, з іншого, як письменник?В. Ш.: Складне запитання. Річ у тім, що людина

проздовж свого історичного часу ні психологічно,ні розумово не змінюється, хоч і здобуває нові й новірезультати своєї праці і думки. Як мислили давні грекичи римляни, чи інші - це залишається назавждиактуальним. Відповідно, людські негаразди,недомисля та кривомисля, навіть групота, лишаютьсяпри ній також незмінні (згадайте "Похвалу Глупоті"Е. Роттердамського), тим-то певні ситуації вісторичному процесі творяться не тотожно, аподібно, відтак і кажуть, що історія нічому не вчить(як і мистецтво, до речі), а лише освідомлює людей.Зріст такого освідомлення часом звуть прогресом,хоча рух цей не буває постійно зростаючим інесхитним - він мінливий. У своєму поході в часілюдство підіймається чи занепадає, недаремно життяобразно називають морем.М. Б.: Які твори сучасних письменників

наймолодшого покоління Ви вважаєте гіднимиіснування в історії літератури і бачите їхнє майбутнє?Зокрема я Вас попрошу висловити свою думку протакі "культові" твори найсучаснішої літератури, яктексти Ю. Андруховича, "Музей покинутих секретів"О. Забужко?В. Ш.: Про найновіше письменство волію не

говорити нічого. Коли його лаятиму, мене назвутьретроградом і моїх присудів не сприймуть. Коли жйого похвалятиму, то скажуть, що хочу до нихпримазатись. Кожне покоління має свій шлях, асудитиме його час і Бог, а не мистецькі попередники.М. Б.: Ваші прогнози та перспективи щодо

розвитку української літератури XXI сторіччя?В. Ш.: Питання належить до найбанальніших, і мені

набридло на нього відповідати. І то через те, що годіговорити про таке, чого нема.М. Б.: Дякую. Це саме та відповідь, яку я хотіла

почути, щоб озвучити її для сучасних читачів, боістинно кажете: "годі говорити про таке, чого нема".І перепрошую за банальність…Валерію Олександровичу, я ще хочу Вам поставити

одне провокативно-пікантне питання… Зізнайтесьчесно: чи існує все-таки прототип "Жінки-змії"?

Звідки і як у Вашій фантазії виник цей художній образ(містифікація про друга, який нібито розповів Вамцю історію, ми, читачі, вже чули, тому, як трохи тежлітератори, не дуже й віримо)? Чи є в цій повісті, наВашу думку, ґотичний підтекст (щодо притчі таалегоричного підтексту тут цілком зрозуміло і безкометарів)?В. Ш.: Жодної ґотики в "Жінці-змії" нема - це

притча, а притча відрізняється від звичайної оповідітим, що вона алегорична. Алегоричні ж образи, яквідомо, прототипів не мають - це своєрідне "ходяче"мисленне узагальнення.Можу лишень розказати, як постало це оповідання.

Живу зараз між дніпровських лугів, в теплу пору десьо 6-ій рано виходжу купатися, тоді можна зустрітихіба рибалок. А от якось помітив, що в глибині лугублукає жіноча постать у джинсовому костюмі. Цепочало повторюватися. І тут сталося трохи дивне: підноги мені вискочила змія чи вуж - не встигроздивитися. Коли ж після того зирнув на луг, тоблукаючої жіночої постаті не було. Це й зв'язалопочатки до тієї історії. Є там і інша репліка: пляжникиі самітники з наметами. Цього й стало досить, щобмоя фантазія розгулялася.М. Б.: А тепер зізнайтесь абсолютно щиро, не

зважаючи на те, що Ваш інтерв'юер жіночої статі.Яких жінок Ви схильні зараховувати до типу "жінки-змії"? І чи змінилися Ваші погляди на таких жінок відчасу написання повісті?В. Ш.: У народі часто кажуть про певний тип жінки:

"Це зміюка!". Такий реальний тип (безантропоморфічного перетворення) я створив уповісті "Компанія з пивниці біля Чуднівського мосту".Елементарно розшифрувати можна так: "змією"називають уїдливих і агресивних жінок. Мої поглядина них не змінилися.М. Б.: Так, у тій повісті, побудованій на реальних

подіях, справді "без антропоморфічногоперетворення" описано "змію-Дикунуху" та іншихподібних жінок, чиїх прокльонів Ви від тих часів і саміпочали побоюватися…Але вони, на щастя, нічогоне мають спільного з героїнею повісті "Жінка-змія",принаймні, в мене особисто виникли трохи іншіасоціації, ну, скажімо, хоча б з такою жінкою, яку І.Франко назвав у своєму вірші "Тричі мені являласялюбов…" "женщиною чи звіром", коли"…впивається її красою зір. То разом страх бере,душа холоне І сила розпливається в простір…". Алеце суто моя суб'єктивна інтерпретація.В. Ш.: Звісно, "Жінка-змія" - це ж алегоричний

образ…М. Б.: Дякую за відвертість і щирість у цій розмові.

Ваші думки, безсумнівно, будуть корисними длясучасних читачів.

Розмовляла з письменником Мар'яна Барабаш


68

ПОЕЗІЯ

“Осіннє марива тремтіння...”

* * *У засніженім сквері, як я,ловить сніг у долоні хлоп'я,і сміється до мене щасливо, -а на сміх окликається диво,мов з луною стояло на чатах,і душа, мов хлоп'я на санчатах.

І веселий здіймаючи крик,переповнені радістю втіхи,котять сніг на узвишшя сізіфи,де і мій височив сніговик.

Всі дороги й стежки замело,і замет підіймає крило,ловлять "котиків" вітами верби,і, як верби, ловлю я своє,доки сніг, доки дивом стаєвсе, до чого торкається небо.

* * *Уже квилить душа до неба,і нічогісінько не треба,бо ти і сам собі чужий.Та помолився хтось за тебе -і ти здивовано живий.

З тією ж тугою-журбоюу світі кривди і брехні,з пейзажем моря на стіні,в яку ти бився головою

і не пробив... І слава Богу,адже пробивши,в ще однув таку ж утупився б стінувже без пейзажу голубого.

І ти шепочеш: - Боже мій,яка Твоя безмежна милість!Та я тому лише живий,що Ти повірив, Боже, тій,яка за мене помолилась.

* * *З багряного крутосхилулетить за листком листок,а хвиля переболілевиплескує на пісок.

Тужно курли осіннєб'ється у синє скло,і тінню крила у плиніспливає твоє весло.

І стелеться, каламутитьрічку вечірній дим.А перелітний смутокнадовго стає твоїм.

І небо глибшає наче,і відчиняється вись,якої ти ще не бачив,в яку ти ще не дививсь.

* * *Я просинаюся на сіні.В наметі ранок. Пахнуть дині.А по намету ходять тініі лопотять, що я на волі,якій радію, як дитя,бо знаю: час на риболовліне зарахується в життя.

На гострий шерех очеретуя виповзаю із намету.Під пильним поглядом росишукаю, щоб його підкинутьв багаття, що з останніх силтримається за павутину.

Спливає листя. Тихо так...Лише виляскує судак,розбризкуючи навкругикосяк сріблистої мільги.

Зника за поворотом літо.І доки тихо. І туман.Ріка під кручею дріма,поклавши голову на лікоть.

А з глибини над глибиноюСурмить, клекоче, непокоєі не дає заснути їйсвоєю чорною трубоюПід самим вухом чорторий.

* * *В таганку закипає вода,готую для юшки приправу,а посмішка діда лукавоз-під вусів мене спогляда.

А після вечері на сіноприляжу і, ніби повільно -не плинучи - плину в човні.Багаття обабіч іскриться

ЛЕОНІД ТАЛАЛАЙ

ЛЕОНІД ТАЛАЛАЙ “ОСІННЄ МАРЕВА ТРЕМТІННЯ...”

69

і слизько виблискує листя,і слухає ніч цвіркунів...І довго щасливо не спитьсяпід боком у діда мені.

Півмісяць щербато сміється,стрімку верховодку сріблить,і річка не плине, здається,і час по сьогодні стоїть.

* * *Осіннє марева тремтінняі Вінграновський, як видіння,над бур'янами виникаі перед себе на руках,несе врочисто жовті дині,весь в реп'яхах, в росі, в гудіннісліпучих ос, які над нимрояться німбом золотим.Владика степу! Навпростецьпростує зібраним баштаномі, наближаючись, ростеплечима, усмішкою, станомі розсіває навкругиочей петрові батоги...

А вже на плині жовті тіні,і наші поплавки спокійні,і підглядає з казанкабільмасте око судака,як розсідаємось на сінінад килимком, як за столом,де скиба кавуна - ребромі так гостинно пахнуть дині,що гріх не випити винапід вічну пісню цвіркуназа світ оцей, що як на плині,спливає маревом осіннім,за риболовлю і за дині,потрійну юшку золоту,і за співучу марноту,що зимуватиме у сіні.

Листок вербовий над наметомтремтить, відчувши переліт,але таким спокійним світстоїть за спиною поета,хоч рання осінь крадькомауже підкралась і до нього,Владики степу, у якого,не тільки скіпетра нема,а навіть - пальця вказівного.

* * *Удосвіта дощ ущух.Хтось ходить після дощупід кронами недалечко.Хтось ходить і ніби водитьконика за вуздечку.

Ми юшку п'ємо із кружкиі пахне потрійна юшкатак, що вуж перед намиоблизався двома язиками.

Підсох очерету шерехі знову жирує жерех:ударить - і до Трипіллямахає крилом луна,і поспішає хвилянянькою до човна.

Парує важкий пісок.Завмер Вінграновський збоку,обережно на поплавокпоклавши косинку ока.І слухає, як недалечко,за спиною в нього ходитьхтось, ходить і ніби водитьконика за вуздечку.

* * *Вже Ілля. А літо розімліло.Хвиля намагається безсилоулягтися на піску рудім.І стоять по вим'я у водітри корови, що прийшли з діброви.

Перелітна птиця над косоюпокружля і сяде на пісок,і, крило піднявши, під пахвоювітерцем просушує пушок.

З думкою - кого б сьогодні звабить -голову свою схиливши набік,дівчина руками обомаводу із волосся віджима,мов ворожить над своєю тінню,і за пильний погляд юнакаобпіка примруженою синню,до почервоніння обпіка.

Дістає люстерко і в рукахтак його тримає, щоб у ньомукраще роздивитись юнакаі причепуритися при цьому.

І не відчуває, що незримаіз косою в неї за плечимапідгляда в люстерко і зітхає:- А колись, як виганяв їх з раюсам Господь, і я ж була такою,як оце дівчисько, молодою...

* * *Пташині співи у садку безлистімтаким тебе пронизують сирітством,неначе серед теплої золирозсілись просто неба погорільціі, притопивши горе у горілці,про щось веселе пісню затягли.

І мимоволі прагнеш самоти,хоч пишеш, усамітнившись, листиі розумієш: всі твої писанняне варті незрадливого мовчання.

І грієш пізнє яблуко в долоні,і переводиш погляд на вікно,де виноград на світлім підвіконніпереграє у бутлі на вино.


70

* * *В дубовій кроні стука дятел,і розкотились жолудята,лиш кілька їхніх шапочокзвиса з розгублених гілок.

Така ж, як дуб отой, стараворона каркає, злітаючи -і страх підводить вуха заячіі, ніби заєць, завмира.

А хвиля небо розгойдала, -і, влаштувавши переблиск,засперечалися дзеркалаза кожну тінь, за кожен лист,що кружеля над плином синім...

Як перед Богом ліс осіннійпрозорий весь, легенькі тіні,поміж яких лише єдина,лише моя важка сьогодні,немов на терези Господніупала чорна, як провина.

А часу обмаль, щоб розкаятисьдопоки обрії відчинені.І золотим горить окрайцемпід берегом зоря вечірня.

* * *Мерехтить у темнім плинінеба зоряний посів.З того боку на косі,може, люди, може, тіні.Світ завмер у безгомінні,і стоїть, як над могилою, тиша постаттю похилою.

Ні облич, ні голосів,ні відлуння - тільки тіні,тільки зоряний посіввідбивається у плині.

* * *Уже і Покрова,і скоро - зима.Над річкою зновутуман, туман...

Стоїть і не тане,хоч сонце зійшло.І чути з туману,як хлюпа весло.

А голос підтятийдуші із човнабезсила піднятинад плесом луна.

Дощами розмитостоянок сліди.Оголені вітичорніють з води.

І падає листя,могили вкрива,

де ще розростисяне встигла трава.

Зливаються тіні,і тиша німа,над річкою синійтуман, туман...

* * *У небо - птиця, листя - до землі,і зникло все в сіріючій імлі.І тихо-тихо підійшов сніжок,а за сніжком іще тихішим крокомнова епоха - у старий садок,і розчинила готику гілоку пишноті розкішного бароко.

І світло стало. Заіскрився іній.І синє небо, і синіють тіні,немов розквітли яблуні і сливи,горить зоря настояним вином,і чорний день здається неможливим.І стукає синичка у вікно, -і радість на душі, бо ми удвох.

Для неї це найважча із епох, -і холодно, і голодно у кроні,під снігом годувальниця-земля,та подзьобає печива з долоніі вже співа... Й не треба журавля.

Хто зна, які на нас чекають зміни,які під ноги ляжуть нам сніги.Та ми перезимуєм неодмінно,бо все вертає на свої крути.

Обживемося, звикнемо потрохудо всього, що сьогодні нам дано.А там, дивись, відчинимо вікнов садок старий, але в нову епоху,де ті ж надії і старі жалі...І пролетять над нами журавлі.

* * *Поет не там, де бенкетують,не за столом, не при столі -йому стілець запропонуютьлише підвівши до петлі,

і скажуть - Стань-но на весь зріст! -і не дозволять гонорове,сказати вже останнє слово,яке виношував сто літ.

Така вже доля у поетів, -Живуть у лепеті і трепеті,немов з повісткою на суд,як вічно крайні, вічно треті,ще й на душі, як на трепеті,у кожного по сто Іуд.

Бубнять забуті, з-під завалув надії, може, в юнаказаллється соромом щока,в яку держава цілувала.


71

ПАВЛО ВОЛЬВАЧ

"Небо квітневі викреслюють

птиці..."

***Долі судилося бути саме такою.Саме звідси дивлюсь я на не мною придуманий

світ.Я люблю цю ріку. І люблю горби за рікою.І маслини в посадках, де фінкою б'ють у живіт.

Я люблю, коли дим струмує над передмістями,І таке, наче юність проступає тоді із імли.Друзі - ті, що не мав, ті вже стали міністрами,По могилах і тюрмах - оті, що були.

І якщо подивитися вбік від головного проспекту,Там, у мареві, що схоже теж на ріку,Де нудьга поверхів затікає в приватний сектор,Хтось іде по шорсткому вулиці язику,

Років двадцять тому іде у вечір і в спомин,Наче давнє татуювання - зображення

розпливлось.До циганів за анашею? До когось за самогоном?Він іде, той до болю невпізнаний хтось,

І зникає поволі у димній балці,Все років загортає дим.І десь та, від якої тремтіли пальціЗубом блискає золотим...

Саме у цьому місті чомусь судилося бути,В цьому часі і сонці, посеред цих людей.Тут ковтати повітря і повні груди отрути,Тії, що не знали зроду ні еллін, ні іудей.

Любити ці горизонти абрикосово-акацієві,Траву в щілинах між плитами, обвітрені поїзди,Три акорди околиць, і власне долі всієї.Тільки навіщо все це, якщо це - не назавжди? 1997

***Я іноді пригадую той часІ жовтий світ дитинства. Адже жовтимБув дім той, із якого вже пішов ти.Дім жовтим був. І чорним - керогаз.

Ще в пам'яті - лиснючий коридор.На жовтім - чорні стовбури акацій.Під ними - ми, сини одної з націй,Що все ще "не сложилась до сіх пор"

Та матері на лавці у дворі.Євреї... Пияки... Злочинці карні...Пахучий полу бокс у перекарніТа по дахах - цегляні димарі.

Ото - початок. Ми звідтіль. ОтоВсе завдяки сирим і тьмяним мурам.Хоч світ був невигадливим і мурим,Як старомодне драпове пальто.

Ми живемо. І дні у смерть течуть.Баркаси глухо б'ються в Лісабоні.Бортами в сірих досвітках. СолоніСичать вітри, та нам сюди не чуть.

Ми назавжди застрягли тут, хоч плач.Та все одно - показують "vicktory"Обом нам наші пагоди прозорі -Опори електричних передач. 1996

***Колись вона в мені давноЖила, як в ніші.Була зима. Було вино.Писались вірші.

Так різно нам велось обомІ йдеться далі.І що ж воно було - любовЧи знаки долі?

І хто ж гадав, що знову - сніг,Що скрипне ліжко.І спину знову вигне гріх,Неначе кішка… 1996

***Прийшов і станув морок зусібіч.І ти стоїш у мене під повіками.Зчорніле місто дивиться на нічГустими помаранчевими вікнами.

Під синє небо сніг так біло ліг,Набившись густо світу в плоть залізну.А світ отой і вичахлий наш гріхХтось розглядає крізь небесну лінзу.

У світі цім нам холодно обом.Чужі слова, шляхи і підприємства.Та, кажуть, щось міняється, бо онЗіходить зірка. Кажуть - віфлеємська.

1997 ***По обрій це місто, де жив і не жив,Де взяв і знічев'я зробився поетом.

ПАВЛО ВОЛЬВАЧ “НЕБО...”

72

І ти тут була мені, що не кажи,Хоч ти мені кажеш: "Нє надо об етом..."

Не треба й не треба. А так і було.І так і лишилось - за груддю, за лівою.Проходжу. В базарі вирує село,Трамваї пропахлі олією...

Крок -і щастя вібрує солодкими спазмами.Бо мрія, бо ти. Бо "шанхай" і димокІ все уже є - хоч нічого й не сказано. 1998 ***Час іде. Тужавіє потрошкучар цих невигадливих споруд.Місто все в меморіальних дошкахвіршів, що примарились отут,

де здавен прокляття й силу Сходувсотував у кров і все беріг,душу, ніби череду у шкодупотайки пускаючи у гріх.

І шматки себе в жіночі вічіклав і крав жагу та кольори.Потьмяніле те десятиріччяпокотилось пляшкою з гори -

повз нові шляхи й законодавства,але й на межі тисячоліть,має платтям дівчина грудаста,має... Бо куди ж її подіть.

І, п'янка, тремтить у кожнім нерві,і, не розбираючи шляхів,плине щем у повітовім небі,над чаклунством верхніх поверхів... 1998

***Так синьо, так задимлено, так мідно...І хай воно лишається незмінно -Вогниста шибка. Місто. Трепет. Смерк.Хоч видно все, хіба що Бога опрічІ в просторі - вляглися щільно поручСвітла і тіні, як життя і смерть.

Базар пустіє. Баба йде остання.Темніють стиха птахи і питання...

Якої ж крові, віри і добиОця земля, що має віддих долі?Ці плоттю жінки натхнені горби,Отої жінки, тої, що якби...Отої...

Окраденість - до коренів волось.Та птах безсмертя розправляє пір'я.Півмертвість. Бездиханність. Але ж - ось:

Лежить-мовчить, дароване за щосьДахами всіяне невзискане безмір'я. 1999

***37-річний хлопецьв напівтемній високій кімнатівікна якої виходять у київський дворикз трьома каштанами і дикою грушею -Це - яз кімнати чи кухні дивлюсяна єгипетську амбасадуна довгі вікна в дореволюційних стінахщо відлунюють тріском наївних набоїв доби УНР(до всього до будь-чого що тут зрослопасує префікс "не")П-е-е-а-а-а-вєл! - кричить хазяйкаКоли дзвонить найкраща жінка у світічиї очів які падавне дають мені впасти в пеклоІ ніхто мене тут не бачитькрім неї й Богакнижка Еліота? - ну що там Еліоттак - якийсь Штонів знайомий...

*** тінь твого дихання лине сюди тінь твого кроку в каре візьми залети упади теж кароока

час що потоншав плече замастивтиньками віднята сповиває міста і мостимрія надсвітня

з'явишся! свінеш!над тлумом отикінних і піших там на воротах на золотихнайзолотіших...

*** Вже трохи є і гіркоти і втоми Оце б додому - та немає дому

З розвалин днів що стали потойбіччям Сіріють очі з батьковим обличчям

І сам ти є немов тебе нема Лиш мріями підсвічена пітьма Що синьо обіцяє - попри щастя -Багрову дрож чогось чому початься

І розгортає зкам’янілі хащіДе жить найкраще - жити напропаще

І, ставши вбік від інших - всяких - другихВчувати кулі на надбрівних дугах


73

***Зажовтіло сонце і країни ласіДесь мені принишкли за тремким горбомНаче зранку випити раптом грамів скількись -Лагідна під пахвами течія життя

Легше уявляється хтивою й нагоюНавмання побачена деяка з жінокВипукле "сьогодні" твердне під ногоюІ моє "колишнє" - поряд - у мені

Вижовклий посріблений день лежить хитаєтьсяЙти мені так весело десь мене та ждутьТам Поет вінгранний з Миколаєм в головахІ розмова кольору неба й тютюну

Тільки трішки жаль мені що немає наче бПоряд тих з ким схожий був з ким недбало йшовВсіх би їх повизбирать для таємних значеньХтось же їх вколов мені попід саму кров

***- Кажеш, тільки звільнився?- Хата била катлавая... абщаковая то єсть...- Ну-ну...

що його?сісти й собі?спитись ганяти машини з Голяндіїдвома трамваями доїжджати до прохідноїпританцьовувать під молитовні співив Будинку культури глухонімих?

гай-гайздимів час котловийобщаковий простір епохи

ні імперій уже нічого так порожнечанепродихність начальства така ж сама а тоска навіть більша і труби димлять попри смерті чиїхсь

матерів

от і все тільки тіні тремтять в золотому поросі пам"яті рідне тремтить голубими змахами тіней на білих блузках на білих комірах неповторних моїх коханих у травні травні

*** Дбав про тебе Господь повітових небес, Вириваючи плоть з доль чужих і словес, Де повітря покраяне висками фрез, Там, де готика труб, де стоїть ДніпроГЕС.

А за тім'ям лишалися хаос і чад. Долі й болі лишились хрестами стирчать.

Понад план чавуни, п'ятирічки, парад - Десь пливуть в позапросторі. Може - над...

Де, крім них, розчинились верстати й шприці, Пружні перса, чарки, мікрофони в руці. По асфальту розплескані очі краси, Нецензурні чиїсь голоси...

...Ну, а, може - зостались? Сховались за ріг? Невідомо. Незвідано. Тільки пан-Біг Пам'ятаючи все, пам'ятаючи всіх, Визначає ходу твоїх злодійських ніг...

***Немає змін і вінграну заміниздаля лиш обпіка веніамінич(аптечне валер'янове слівце)...біжать бордюри парапети стіниіз натовпу стрибне чиєсь лицеі знову тло ламкі осінні плинице я - все це...

та ще не видне ні здаля ні зблизькатисячооке змовне запорізькекотре вже не забути і не збутьна лавку в парку і в десяту "марку"сіда за мною простяга цигаркупитається: а тут тобі ким буть?(а мимо миготять біжать ідуть...)

торкає брами осіннєвий коліря - кепсько вбраний - піднімаю коміртече подолу вуличне вино...терпке й тягуче аж зліпляє віїіду собі надумую надіїпід долю що придумана давно

*** Василеві ГЕРАСИМ'ЮКУХвости павині розпуска узвіз,Зернисте світло сіється навскіс,На брук, на пруг, на світ поза світами.

Там, де зміліли шрами ножові,Де майже всі зробились неживі,З тих, що заповідалися братами.

І самота такої глибини,І тиша з тиш - вчуваються тониПідземних кровотеч і горніх русел.

Посходились в одно, над злото бань,Всі басамани спроб і осягань,І заплелись в лілово-чорний вузол.

Із грізних піль, з таємних сновидіньУрочих наснувалося промінь(летючі тіні - маєстати наші).

Прочувані тепер, і не тепер,Світають з льодянистих стратосферЗотлілі сторінки і патронташі.


74

Отак: синьо табунний часоплинЯрами з глин дощами із краплинПройшов і став. Тепер твоя година.

Діткаючись полічених волосьШепоче хтось (о ні, то не здалось),Що кров твоя таки не самотинна.

***Недопущеність на свято. А навіщо тобі свята?Печію свою плекати - то плекайБудь легким же - будьмо брате! - щоб недбало

забуватислів віршованих пасати - хай!

Площі. людські правди-кривди. і твої веселі крокиА безодня волоока ніби тломВ це зневірене бароко шлях зі степового бокуШлях за вітром гуляй-поле за вуглом

І сонця і сотник гонта й синя тінь від хмарочосазаплітаються із льосом - Боже мій...і не знаєте - агов там! - що ж ви дивитеся скоса?! -що мого на серці й думці і кишені потайній...

***це не оковита - світ мені як вірш.та й зі мною світу чи не веселіш?

з вами - люде - ладно. і ласкавий тежхолодок по складках вашенських одеж

в димному промінні лавра даль кабміні одноплемінні бур'яни мені

ну так шо ж ви - ближні? - я ж до вас такласкаво...

ви куди - на вишгород? звідки ви - із жашкова?

чи із гуляй-поля? я люблю це словови така ж голота як і я братове

амінокислоти - таємнича річа ходім голото а ходімо хто там -заснуємо січ...

***при вітрі лісостепу при місяці зеленімвсі змаги - проти себе. та сон про горні висірозкладено у ранцях тютюн при "кобзареві"об'явлення і шанці - провіщено у книзі

ти крізь застиглий відчай зростай спокійно чотонехай світи не внемлять. зростай же. бо так требавигулюйся за січнем. без н е ї в світі - що там? -лише плескаті землі у людях та в деревах

на замковій хтось ходить. і шепоти печерськів пітьмі нема нагоди - піди їх ропізнай тита при вогні - мов з лети - з'являються по черзііз гайдамацьких плетив - натхненні лейтенанти

***Осінній грай. ОсінняБлискуча му-зи-ка

Мов річка по каміннюТече й не витіка

За трепетом за світломДома із сірих плитДе дівчинка зі світуВ який хотілось плить?..

… Якісь нові плакатиВожді нові якісьФургон що з АлікантеЛимонів понавіз

Тече усе минаєІ крона золота -Немов пташина зграяНа місці відліта

А збоку сунуть хмариІ сивіють шляхиІ сяє сяє параДолонь - і з них цвяхи

*** Як все змінилось тут. Які чужіПротоки тіл. Чиясь дурна відсидка,І на взуття нова сезонна скидка,Дрібна, неначе цяточка баржі.

Минущості, котрих немає в "ґуґлі",Як і мене давно немає тут.А губи все такі, такі ж припухлі:Рєґінка поступаєт в інстітут…"

Ще пара-трійка з них злетить історій.Питань. Мовчань… О, я ці губи знав! -За стінами підсобок і преторій, -І прокуратор міг би заздрить сам…

У неї й зараз божевільний морокВ очах баских, що не зійшли на крок.Ну трохи старша. Ну тепер під сорок.Та кептен-муж, та тесть-професорок.

Такі невинні і невпинні зміни… Я повертаю - звісно, знов косяк! - На 40 лєт - звичайно ж, України, Радянської, звичайно ж, ну а як?

Яка розтала, як усе розтанеЯк губи, що лишаються десь тамНа 40 літ… Потім - до Дніпрельстану.Він мабуть буде довго, Дніпрельстан.

*** Ніби сон. Ніби сам Світ незримими хвилить прапорами. Навскоси небесам Вздовж по осені сковзають ворони. Тонкостанні дими Над дорогами і над обійстями. Розчепіреними Тут багато чого наобіцяно. Яка тиша довкруг!.. Ціпеніють кур'єрські і літерні.


75

Яка сила до рук,І в повітрі ходи промислительні…

Замигтять верстові, Заліпляючи вроки відкосами. Неземні вартові На ходу пригостять папіросами. Все єдине, і всі - Попід хмар нетривкою ліпниною. Між живих голосівМов відлунюють крики: "Розпни його!"

Межи днів кураю, із добою Стою на перетині. Наливаю і п'ю. Із собою. З отим, що всередині. Що я можу сказать, Пообметений круками-буквами? Ну, бува прошептать: "Я такий же, як ви. Ох, і с-суки ви…" Ні, не так… І не час. Плине вечір, нарізаний скибами. Світять фари із трас - Ніби марна хода смолоскипова.

***Небо квітневі викреслюють птиці,Стиха на лиця ляга непроглядьДвом, що при сутінках в кухні сидять,У позатаєній Київ-столиці,

Й ніби чаклують... А дійсність всесильнаНе визнає ані слів, ні зусиль.Їй ні до чого тюрма пересильна,Смерть, і рядок, і якийсь там Василь.

Байдуже їй… Але стиха говорять.Дихає дійсність за вікнами поряд.Бог він на боці яких батальйонів?Спокій мільйонів… Тиша мільйонів…

***Ще влада, ще гроші… Та вірші вже, вірші...Вже ночі коротші, вже тіні чіткіші.

Дощів косяки золоченого крою, Спадають на кручі, мов янгольська зброя…А Словом пропалена брама - покиНе видна в повітрі, та суща таки.

Вітчизна - то Бог і (хоч ми і не горді) -Судомний клубок у небесній аорті.

Із Аду до Саду, де тайна свячена -Не вам зупиняти! - іде Наречена.

А хто там, а хто там заходить до заль? -Корде, що Шарлота, Амір, що Ігаль…

***Цей місяць уповні спочатку був, як серп.І ніч була мені - малинова зола в ній…

На все тепер права - на себе й на Дністер,Що вороний вночі, а вдень зелений.

На білий світ, і слід вгорі від літака,На анемони цвіт, ну та, що nemorosa…На звук: шляхами десь, під хрускоти льодка,Ступа досвітня слава наша боса.

І все - єдиним тхом (не відхитнись лишень)...Було отак, було… Отак було сьогодні ж…На щось - від смерті й від життя істотніш -Мовчав. Дивився. Руки до кишень.

З ВИДОМ НА БОНУКафе. Тераса. Звук шансона. Плюсфортеці рештки на горі. Дивлюсь,як білим квітом між соснові горилягає май, на столики, на брук,та ще видінням, тінню - Римарук…Ну що ж, коли то він, то поговорим.

Удвох, чи ширшим колом. Позаякодин поляк і (ще один) коньякяви й мани завихрюють сполуки.Співають півні навзамін сурми,над вуличні вибоїни й храми,де Божа Мати зрить Христові муки.

Та все ширяють - сміх сказати вслух -летючі строфи про свободу й дух,що взяв у спадок пращурів клейноди.Вита над хлібоїдами піїт,і заповіт, і луни мудрих гіт,скасовуючи небуття зі споду.

Дві тисячі якийсь черговий рік,зневірам і словам згубивши лік,повзе, мов пірамідою мураха.Їдальня. Пошта. Квіти. Курс валют.Змарнілий прапор над державним дахом.А ще недільний мимовільний люд,у світлотінях слова "сатьяграха"…

*сатьяграха (санскр.) - захист правди задопомогою правди, термін Махатми Ганді

***Знаєш-но що, омано?Щось там з-за океануОсь затремтіло.Чорно та біло.Тіло.АбоФортеп'яно.

Діють іnferno, певне,Ті, що в тобі - на мене…Але не в тому річ.

Все воно несказанне.Завжди. І це - так само.Спи. Засинай-но, панно…В вашому світі ніч.


76

***Хрещатик ваш і трохи мійі всяких київських повійа ми сидим із Солов'ємгорілку п'єм

де хліб і сіль і тіні вежі чар і хміль тонких одежа він поет він пролетаря ніби теж

там як початок як прологмузика з вежі профспілокі Сходу світиться при настонкий пилок

та міць хистка всевладних тихкотрим що стяг пусте що стихвони плюють десь там на насми тут - на них

і добре мрії хвильовійтремтіть на бруках-мостовійде я прощаюсь з Солов'єм(о Солов'ю не соловій) -жиєм…

*** "…бідні діти землі…" Тодось ОсьмачкаДіти землі, що стала старою,Ходять туманами за горою.З пустих небес поводять плечами,Дзвенять кістками, як дукачами.

Діти землі не розбіглись, бідні,З площ, а стали собі нерідні.І я між ними… Кліпаю віямиНа те, як мудрі граються зміями.

І чорних птахів кружляють пари…Рови в ґрунтах і рови, де хмари…Пантрують всі до Господа брамиМайстрове смерті із підмайстрами.

Лише як дотик… лише як подих…Літнім дощем по залізних капотах.І плин молитви в хмарі і в дереві,Й глухі єгипти в кожному череві…

***Усе твоє, як є… І синява нарозпашнад Києвом - отак, як вирвавшись з-під нив.Знакує небо нам, високе, ніби розпач,яка ти справді є… І ми які під ним.

А ще оті, оті… Хто снігом став, туманом…У степовій сльотіїх душі бродять десь - хто з віршем, хто з наганом,в острожному взутті.

Без них тут сіють-жнуть. Байдужіють. Голосять.Така двонога глуш і впевненість могил.Отак. Але ковил торкає вітер косий,від херувимських крил.

Десь посміхнуться. Десь… А хтось - назветьсясином.

Неплотяна рука

веде, як і вела: "…і розум мудрих гине…".Я знаю - ти яка.

***Десь тріє ідуть собі царі,Часів темносиня стіна.Та тіпнеться грудка в БазаріІ зірка зійде танцівна.

Над гамір, над хаос і тишу,І ти, що вже інший єси,Відчуєш - це небо сильнішеЗа букви і за голоси.

І вітром простують наосліп,У грізнім хитанні голів,Колони і валки тифозні,Попереду змовчаних слів.

Що будуть з тобою навіки,Змикаючи коло - ти в нім…Що перекидаються в рікиТополями довгих вогнів…

Валентина Сімащук. Мадонна з немовлям. Картон, олія, 2000 р.


77

Та, що танцює***говорюмовчу чи учу:

спустошувальниці голів ...уст... ...ниці голі втому що є

тому що ніколи не буде небу де впасти

їм на голови нагона вигони голо на гомони homo

МАРІАННА КІЯНОВСЬКА

pro domoet ego in exo

:голосом логосом ігомі с т и н иі с п а с т и

(з присвятою Мілошеві)1.якби місто звідки все починалосябуло тільки містом

місцема не місцем на карті

не сотнею фотографійз обличчями й без

якби вітер і снігякби маслини й цитриниякби кава й виноякби все що всерединікожної з книгне залишало плямнаприклад на шкірі або на бруківцінаприклад як тінь

якби минуле було тільки минулимабо не тільки минулимне тільки

поет міг би бути тільки поетомабо не тільки поетомне тільки

2.сходить і заходитьсходить і заходитьсходить і заходить

і так весь час

смерть як сонцеу віршах і поза ними

а розуму птах

не в гнізді і не в клітці

не в вусі не в оці і не в руці

а десь посерединідуже посерединідуже

ходить і ходитьне може літативстає і сідає

і так весь час

МАРІАННА КІЯНОВСЬКА ТА, ЩО ТАНЦЮЄ

78

*** Н. П.форми життя смерті літературизмінюються як сніг і дощ

пори року на шкірі травина корі і на камені

силабо-тоніка -- це та що танцюєв повітрі у полум'ї на воді

стоуста дівчинаприкинулась деревом

і знов шелестить

***я й цеспроба міри місцевостівсе із чоготопонім усупереч

я й церуслопринаймні лежачиколи зжовкле зливаєтьсяіз живим

я й церибадо речі прирученапривчена бутипоміж берегамидо речіяк річ

руслом і попасом

риба гори

я й це уміюбути гороюз ніздрів до надр

я й цеа вгорі райцеце райможеш мені повірити

гарай не говерлаа з горла і з животарайця укорінення

знову і зновупідшкірне ab ovo

……………………..ініби це я перекотиполепустелю спинившив пустелі лишаюсябез нічого

всередині себе

***Лежу, як крапля ртуті у піску,Приручена незайманістю смерті,Бо лиш вона, як дівчина в танку,Рятує від жаскої круговерті,

Де в порожнечі чорній суєтіМовчать холодні дзвоники. Невтекла,Я навіть двічі знайдена в житті,Приведена до голосу і з пекла.

***На просіці, відразу біля хати,Суничний дух густий, неначе мед.Спинившись, буду довго пильнуватиВажкого руху джмеликів-планет.Навколо квітів, що сонцями гріють,Світи маленькі - кожен зокрема.Стою з порожнім кошиком. Радію,Що крові ягід на руках нема.

***Ці меблі старі, як вітрильники, - тихі, розсохлі.Печаль проминання вкриває гладкі поверхні,У дзеркалі тьмянім - тоненькі, як зморшки, щоглиЙ вітрила фіранок - поблажливі, зшерхлі, зверхні.І жінка стара розкладає у ветхі шухлядкиСвої по-осінньому теплі хустини і шалі,І нитки, як снасті, лежать усі за порядком,А хмари пливуть у безвість все далі й далі.І як їй спинити її божевільних, вірних,Затиснутих щільно в квадратах рам і альбому,Шалених і мужніх, наївно-живих, манірних,Які, попрощавшись, не вернуться вже додому?..

МАРІАННА КІЯНОВСЬКА ТА, ЩО ТАНЦЮЄ

Валентина Сімащук. Яхта на набережній.Полотно, олія, 2008 р.

79

АННА БАГРЯНА

Шовки магнолій

ПОДОРОЖНЄМіж галуззям і домом півколо зіниці сія -Боже око задивлене в ніч, що, немов фотокартказі старого альбому - неспалена пам'ять моя -ухопившись за вітер, збирається знову тікати.

Неприручений сон, нестриножений кінь під вікном,

якось це по-злодійськи - валізу на ніч лаштувати.Та не знати, на жаль, чи до завтра дожити данотим, котрі вже давно розпалили в дорозі багаття

і чекають на мене, гадають: прийду - не прийду,і, запаривши чай, гомонять про минуще і вічне.Вирушаю у ніч - заки ще не прокинувся ДухМого Дому, а з ним - невимовний, безвихідний

відчай.

ЧУМАЦЬКЕВидивлятися - до сліпоти - за шпарину - у сутінь -може, образ жаданий постане з нічного жалю?Я ще тут, я не йду, я не кваплюсь приймати

отрутуз рук чужих, з рук твоїх, з рук, що їхтак безбожно люблю.

Чи окликнеш - коли, півжиття на рамена поклавши,

до крайнеба брестиму (так сіль перевозять святі),чи повернеш, як завше, чи, може, забудеш

назавше,вмить піддавшись спокусі - безмежній своїй

самоті?..

ВЕЛИКОДНЄНе вина, ані хліба. Вчорашня молитва - німа.Закотилося сонце у діжку - на тісто священне.Розганяю хмарини, ніяк розговіння нема,великодні птахи, ніби час, пролітають повз мене -

у весняні дощі, у розквітлу чиюсь світлотінь,де магнолій шовки дозрівають вітанням з Едему.Йдемо вгору - удвох. Ніби нікуди більше іти.Ніби там, на горі, воскресіння нарешті знайдемо.

СУМНІВТе подвір'я давно заросло бур'яном-пирієм,йде до осені час, упокорений в тужному леті,і до тебе: "Бувай, може, якось на іншій планетістрівшись, вип'ємо чаю - за інше прозріння

твоє".

Розтає, розтікається весен прожитих тепло,пломеніє крайнебо в полоні нового зеніту, -рветься нитка - і тине чекаєш наступного літа,сумніваючись вже: чи життя таки справді було?..

ПОВСТАНСЬКЕМи схибили. Початок був зі слова,але ж і словом, кажуть, можна вбити…Стрибає правда в сіті правдолова,конає воля в людолова сітях.

Вже правлять месу мовою чужою,аж чужина ріднішою здається.Ми вибрали. Порожнє поле бою.Хоча й могли -палке повстанське серце.

ВІДМІРЯНЕПогасло світло в світі. І лишеньодна стара, схилившись над свічками,до ранку просить в Бога інший день -легкий, мов сніг, важкий, мов сивий камінь.

Ні, не Сівілла, Господи, впізнай -вона ж слізьми кропила твої рани!Коли Ти йшов, кричала в спину: "Най-дорожчий мій!"А Ти... а Ти не глянув.

Тепер дивись, як тане її ґніт,як гасне світ, як віра йде до краю.Стара сидить. І хочеться менісказати їй: "Ідіть, Він Вас чекає..."

ГЛИБОКО ОСІННЄП'ю повітря, пропахле чужою безвихіддю,без надії на сонце радію дощам,а журбупідкидаю, мов яблуко,понад понурими стріхами,щоб жбурнути між хвиль -у прозорість морську голубу.

Нам так скоро вертатися -осінь чекає терпляче,парасольки-вітрила напнула,на пристані жде,де-не-де загоряються вікна -лишається, значить,ще надія: а, може, хоч хтось -бодай хтось -не піде...

НАПЕРЕДОДНІМи - не найманці навіть, ми просто іще

ненавчені,

АННА БАГРЯНА ШОВКИ МАГНОЛІЙ

80

не навчились нічому, схотіли на віниках ввись...Бо ж імперія зла спромоглася на вигадку, наче мине самі, а чиїсь, а з чужинцем навіки злилИсь.Нам цю пІтьму руками ніколи розтяти несила,далі йти і спіткатись - одвічне прокляття і гріх,але ж вірили в нас ті, що плоть, а не душі, палили

-там, де схід і де захід - в багаттях уже "несвоїх".То куди ж ми задивлені нині, куди ж ми… куди ж ми, земляче?Скільки крові іще буде пити земля, скільки путрозриватимуть ті, котрим нині і прикро, і лячноза країну, в яку знов ненавчені, Господи, йдуть?..

ОПІСЛЯІз придворними псами миліше, ніж з нами,

авжеж? -заховали у сутінках сутність свою вовкулачу...Вже нічого не значить ні дім, ані дим від пожеж,занапащений день у безчассі - нічого не значить.

Упаду на розтерзану - земле, чому не кричиш?! -і проситиму сил - аби місяць вхопити руками -хай холодний, мов камінь, постане, вогню

гарячіш,і у світлі його хай покаються Юда і Каїн.

Навіть так: коли треба, зубами - з корінням - полин

вириватиму! Хліб, наче пам'ять про голод, посію.Мій месіє, зумій, підведи із затерплих колінтих, котрі - твої пси, вічні пси твої...Чуєш, месіє?!

ВЖЕ ТЕНЕТА...Вже тенета важкі опустились на схід і на захід,вже постала над нами потворна чужа нагота,але правда ще є - вона прагне себе прив'язатидо зневірених душ, розімкнувши їм очі й вуста.

Озирніться назад - ваші прадіди сіяли житоі життя віддавали за "бути", а не "забуття".Як же можна тепер в їхню кров уливати отруту,коли з кров'ю здобуто отой, що підносите, стяг?

Й не відтяти вам рук, бо ж ганебно - незрячих карати.

Тільки віри - на крихту, а правда пішла по світах...Нас багато було, нас, напевно, і досі багато -у тенетах важких, де панує чужа нагота.

КОМУ-НІКАТИВКамінців забагато - у спину, у п'яти, в слова,ніби проклята Панна воскресла й змінила подобу.Добре знаю, як є, та не знаю, чи вірити вартотим, котрі пропагують отруєну заздрістю

добрість.Я не впевнена вповні, що втрапила в пастку

підозр,просто надто багато з'явилося друзів - нізвідки.Шлях до себе минула, до інших - долаю і досі.Достеменно, життя - це процес накопичення

свідків -

до такої межі, коли тісно стає для усіх,коли хочеться вийти за їхні невидимі межі.Параноя - на відстані. Тільки не можу без них,розуміючи ясно, що більше собі не належу.

ДЕ РОЗМОВИ БРУДНІ…Де розмови - брудні,там, де просвіток - в схрещенні рук,у благанні, прощанніабо ж - у звичайному герці,там не знаєш і сам,де твій Брутто і хто тобі друг,там експансія духутотожна експансії серця.

Зазирнути бодайза щілину вчорашнього зла,упізнати б у ньому обличчя -до болю знайомі,але колесо часу ховаєтьсяза перелаз,ніби жінка невірна -за стіни невічного дому.

Браму правди зачинено.Годі стовбичити тут,сподіваючись стати героємбез ви-нагороди.Де панують брудні,там щомиті змивається брудне на шкоду -лише на догоду.

ДІАГНОЗПересиплемося - пісок між пальців - піском у

прірву,переллємося за можливі та неможливі кордони.І ніхто вже не визволить нашу наївну віруіз полону підземного, де панує хижа, тупа

бездонність.І кричатимуть мудрагелі з величезних білбордів:"Місця на довкола-земній орбіті - у нас невисокі

ціни!"Та до дідька галас, коли хворі - корені, коли жоден

orbitне врятує попсовану карієсом країну.І жодна клініка не зупинить метастазів розгул

небачений,але й жодна душа не наважиться просто

крикнути.Що слова, коли навіть літери набувають

подвійних значень?Що любов, коли побачення - тільки у віртуалі,та ще й - під різними ніками? "Оце дожилися", - скажете. Але що тут дивного?

Де є краще?Якщо знаєте, скиньте мені на e-mail, бажано - з

ілюстраціями.Я могла б і промовчати, але, справді, соромно

перед пращурамиза їхню (чи нашу?) зурочену наріканнями націю.


81

І, на жаль, не зарадять тут ні стара шептуха ізФастова,

ні місцеві попи, ні заморський йог зпропагандою "духо-плоті".

Маємо два варіанти: поставати панами або ж пропасти,

як свого часу пропали кіммерійці, скіфи, сармати, готи...

Але годі плачів, наридалися вже - до хронічноготонзиліту,

до гаймориту і геморою, до гідрофобії тадепресії…

Зрештою, є ще один варіант: податися на орбітуі у вічному русі пильнувати звідти - невідомо, чиї

- інтереси.

ПРАГНЕННЯ ВИСОТИВже роздерта до крови кора на високих дубах,вже галуззя летить у розпалену варварську ватру.

Чи не байдуже мертвим, що коїться в інших життях?

Чи не байдуже пішим, куди відлітають крилаті?

І клянуть, і лютують, і скачуть довкола вогню,ніби магія ця - передвісниця реінкарнацій.

Може, краще було б - припинити навіки війну?Може, щастя - у вмінні піднятися?..

ВИШИВАННЯНа п'яльця,від прабаби-язичниці успадковані,чисте полотно свого майбутнього часунатягую.Кольорове муліне, ніби священні знаки,між пальців пропускаючи,ретельно перебираю:жовте - сонце (завжди вгорі має бути),блакитне - небо (його ще й у воді побачити

можна),синє - море,чорне - ніч і земля виорана,червоне - троянди або півонії,зелене - листя на деревах і все те зілля,що людей від голодної смерті рятує,біле - конвалії або сніг (залежно від пори року),сіре - туман,а, може, і камінь при дорозі("підеш сюди - себе знайдеш,підеш туди - усе втратиш")…

Кожне життя - це окремий набір кольорів,вишивка на шматку полотна,строката або строга -все залежить від нашого вибору.Але головне,казала моя бабця (онука тієї,котра п'яльця по собі залишила),головне - аби нитка крізь вушко голкипройшлаі не вислизнула,

заки життя своєвишиватимеш.

БУТТЄВЕРахувати не втрати, не випиті грами вина,а сльозини від споминів, сповнені світла обличчянайдорожчих тобі, найрідніших тобі - це однаі єдина на світі причина для того, щоб вічнозалишатися тим, ким ти є, ким створив тебе Бог,й не ставати рабом - ні епох, ні брехливих історій.Адже щастя - у тім, щоб останню хвилину на двохрозділити, як дім, як хлібину,як радість і горе.

ВІДДАЛЬЗбільшую відстаньвід себе до… дому,стаючи непомітноюдля друзів і ворогів.

Дедалі легше -любити друзів і ворогів.Радіти їхнім привітанням.Їхнім прокльонам.Просто радіти.

Нарештія не шкодую часуна любов -на великих дистанціяхчас також втрачає свої властивості,стаючи непомітним.

Дедалі легше - бути.

Дедалі важче -віддалятися.

ПЕРЕТИНАЮ...Перетинаю лінії чужих долонь,залишаючи хрестики з іменами:бринітимуть на срібних ланцюжкахпохрещених немовлятчи вростатимуть у домівки мертвих?..

КАЗКА ПРО ОЗЕРОБуло собі озеробезсільне - безслізне,і був собі часбезмежний - безсмертний,і я була -між озером і часомстояла,допоки хвиля з-за обріюне викотилася -поглинула менез головою.


82

МАРІЯ ШУНЬ

Перехрестя: бульвар Шевченка

і американська вулиця

в зоряне есперанто пробиваються первні інших мов

їм не треба дрес-кодудля наших тілщо рухаються у натовпірозмашистодо своїх граматик-лексусівянкі-снів

Шевченко приміряє льон на себета й засмутиться -льон линяє

наша українськатеж бліднієу червонолицому світі

дерева заколисують шумні авенюквітковими евтаназіямина англійськучашами ліхтарів осколкамимандаринно-іспанської

заповітамина новий деньне забутисяне розбитисяна бульварі Його Імені

Черепки епох втомлені мозком чужимнасаджені на кібер-костізі своїх тяжких ерудованих кіловат--рим безсезонних дримбвони закликають у гостірею-кібелу її світанковий верхмат

закони пропорцій гончарнітілес та зерен смажений спліткусачийна їхньому тліу твою ранкову часо-кав'ярню

увірвався чужий боліді на тебе за кимось плаче

бо душа на душу бо орда на ордіпомішані діти на кровнім суді

бо ми каменю на каменю не залишилина їхній колись водіми краплі води не скапнулина їхній розжарений камінь

лишевідтодіми черепками мов ґенами з капсулистали в музейній рамі

і вжета любов як вода і глина нікому з нас не належи'

де є моє а де чужев галереяхзнає одна лиш верхматна реясвітанок що стереже

Та весната весна вона готова булаувійти в його дімі поклонитися всім божкампопід мисникамита ліжником

а він провів їїповз ложе своєдо виходу - не в літо тиназивайся ранньою

а потім у нього бувліто-в зеніті-приступуже безбожнопізнійспечений

стрілки сповзлипоза іншу пам'ятьде він її обнімавна світанкутаку ще теплузелено--ранню

Гаїнка і Домовик І скільки криниць надпив і людям кутків наджив...

натягне їй книг зі старих руселтам де зорі лічилкував бусел

де вічне тепло нема кригнема з л и х

а вонапоклониться в пояс йому

МАРІЯ ШУНЬ “ПЕРЕХРЕСТЯ...”

83

такомущо знається на "до дна"

за його коренасті рукикотрому все на часіособливо букви всіі звукидо останньої комиі перуна

знову він притягнув їй щось-ос-сь

Із Columbia edu.comманна небесназвисає борулькамимов біблійний казус пустель -з Льодовитого океанупахне смаженим

манну довгорозкочегарювализмерзлі нащадкиз кубиками льодудо вечорівіз віскі-біблією

девиводили піскаменциклопедіюжовтим науковим кольоромчи зжовкло-вигорілим

з кількома шпильками для волосся -

фіґурка як влитамойсейна скрижальнаматері Пустелімонополярний простір

на долонях віршо-індустріївизріває старий мозоль -римуватиєрусалимно та римно -

вітчизняна гомеопатіявсе ще тернинами вимірюєтьсялюбовно-постільним режимоміз кубиками льоду до ран від лібідопустелями на душугранчаком-німбом у рукупісками перепляженимисподіваннями на сорок мойсейних сор?кота давай старино не наговорюватина молодий вікще можливо він і не з віскіптаха випишем на кредитне льодовитого

і він згірдливо піде -пан або пропав -обдирати з зірокобдирати з чужихпоезо-лахманивідторгати пустельний пісок

він протуркоче я люблю моревін протуркоче я люблю лісі простоходячих жіноку хвиляхсиньо-зелених

а у вашому світітам тобі хтосьпозлітку підкинепід подушку із жовтих терніва сон вкраде

і кубик льодуєлейновкладе до віскіа пісок в очі

Кропивасонце "в ударі"день у жмуркахвся у кліточкуквіточкай Волосожари -балагурка я

там де дитинство "крутило сонечко"на турнікувеснянкували навперегоночкуносом в кропиву весни в соку

та кропива кудисьпішла собі поза гайце як жіночий дембельпідбігає малесенький підбігай -вся секретна секреція зелені - перемогти!і жалить всіх - прорвана квітка дамби

і простуєш ти до отого клову*в прохолодну бороду відпочитинамиваються із водою діти -явка на власне життя обов'язкова

* клов (арх.) - волога,

Біткиа школи граютьу бітку й класикиз учнями що граютьу доросле життя

доросле життяпрорізує стрічкуножицямиу вечірній клас


84

повний місяцьсобі розпальцьовуєочі й уста -за всім стежитиза семестрамикласомірними

шахи-класикипідстрибуютьна противогазахвуличних бруків -нам би в заочне життяподалі відденних шлагбаумів

я відкриваю очний шлагбаум -опс-с!потоки світлаллються на землю -пся

небесні бітки задвиготілиу звичному ритморежимі землі -класики-поети освітлені зорямиТВ-зіркамиобклеєні неонамибікінікедами для біток

від них рятуютьлиш супер-стійкідо неону історіїпсі-факторніпарасольки шервудськіначе шлагбауми

бо західний вітерризикує розбитисьоб космічне сміттячерез їхні зливиїхні вуалітропіки мух

і я ризикую розбитисьоб звичну біткута класикине той вже вікне та вагашлагбаумніч

якщо зновуне ризикнувиставитись на сонцена ранокя вся як єбез парасольі зірко-класиківбезкедівопс-с

Сюжети а назавтра шукай новий логотип - видивляйся себе крізь дзеркальця нових автівок

і все зроблене куркалабанабирає обертіввідриваючи ласі шматкиу точності

а потімвибираєаварійне вікно -для приземленнята перероблення

де вічно таке картатеі тривіальне життявсе потребуєвічних сюжетіввсе портретує

...от наприклад із пальмою

шкіри наші тиснені сонцеммов папіруси клинопишутьсяміж собоюа на нихскрижалі заповідейна це літо - як зимоювижитиу відкладенняхвітаміну D нехитрогощо кохається із земноводнимив побуті двоповерховомучерез дзеркальцянових автівок -

їхнім власником3-D-митником

...і клинописи наших шкірвідтисненихзапрокинутокрізь дзеркальцяген за пальмущо найвища єтам де БерегСлоноКості йде...

а назавтра інший слід прийдев гості досвідущо без D іде -

авітамінозна авта вже

Жорнавідмірювалася пам'ять пейзажами


85

заварювалися слова досхідсонцямикрутилися жорна натільніі століття зношувалися майками -

на тільняшці тіймонтувався світ новийіз пейзажамидосхідсонцямижорнотілою майкою--викрійкою

світлами розпашілимипонад пам'яттю зубчикамисмужками рядками синіминепідрубленими ліжками

Троянди

війна між білою і червоною троян...мовчання під білошал під черв...виграло тр...

прийдуть нові доліцефальніі брахоцефальнівиміряють собі черепистворять нову шнурковукультуру маріонеткам

із тими жтрояндами у руках -заради когосьради трійцітертя усе витримає...

трійні маріонеткиводили шнурководівдовколо колючоктрояндвиграло червонена біло

біль чорний

корона жовтій троянді

Осінь

відібрали найкращу цитату на пам'ятьде червоним курсивом виділено любова поблідла любов впала тобі на рам'ябо живеться давно їй або-або

хтось захворів на канонічну любова кано-любов затряслась чорногузкоювтисла подвійну фотку в гламурний альбома канон став тобою-друзкою

і рече мов на клей не убий не вкрадине лжесвідч по чуже не виснижовтим військом такими друзями вимощені

мостиз урнами від цитат про дійсне

а тіло-сонце дерлось по стінційому боліли друзяні рукиі довгий холод в його печінціна канонічні цитати-звуки

Виток

і на тебе вбирають пагОниа весна випускає пАгонив колі хакових крітських биків-рогачівна яких старовіцькіжіночі фігурки фресковізаклинали пів-місяці дисковіне спинитися в полігони в к о л і ї х н ь о м у а й т и д а л і слів

Валентина Сімащук. Дзвіниця взимку.Картон, олія, 2005 р.


86

АЛЬБІНА ПОЗДНЯКОВА

Хвилі дерев

ХвиліЗаколисують різьблення. Хіть через нехіть:він на пагорбі хвилі і чуба з чолаусуваєш губами із піняви. В нетряхзагойдаєш колиску - і гупне скала,

що колись тебе вріже так тонко і легко,гільйтинкою, шпагою. Битого скларозлітаються друзки. Утоплений дехто -інші зблиснуть також, не попавши у лад.

Прихилившись заразом до хвилі і смерті,віддадуть різьбярам право вгнути і стертиіз землі, що водою себе застила.

Горб розлився з верблюда-гори, що буланадто схожа на мить. Поруч знада і нехіть,поруч ти їдеш верхи на пружному нефі,

поруч вихід, як бризки, і вхід, як смола.

РанкиНам залишилось декілька шибениць, шиб.Нам залишились вийти, розбитись, відтятись.Кожен ранок стріляє, але таки хибить,Кожен живчик, як куля знаменного татаЗастрягає у ґумі. В цераті - цитата.Кожен ранок навиліт, навиворіт - страта.

І не можна розбити у друзки цю шибку,Хіба тільки стояти, вдивлятись, чекати,Доки встрелить сльоза ачи посмішки дибкиПостають на помості злиденного ката.Хай би вмів хоч карати... Дивись, вже десята.Кожен ранок - новий, як не вий, час зникати.

Хоч несила й піти, одягнути цю шубуНа оголене тіло, й поснулі солдатиПостуляли напухлі од пестощів губи.Нам уже треба вбратись, нам нічого братиЗа розчахнуті брами. Тут часом тхне бракомТої браги, що ранок встиг в себе ввібрати.

Нам колись тут дадуть почерствілого хлібаЧашку кави за ніч, котру несено в кантор.

Нас колись делікатно спитають: а ви биЗалишились із ним і під музику кантріСерце, мов діамант хоч на кілька каратів,Віддали б не як рану, а радо, як брату?

Not warВсі ці твої not war-и, твої make love-и,всі ці надміру пацифістичні квіти -тільки бажання кохатися на халяву,взявши на душу сяку-таку кварту спирту.Пломінь палким язиком вже блука дровами.Вірте, що завтра усе це ще буде з вами.

Ці чаювання, втручання в невласні справи,всі ці волинки, сопілки, усі трембіти.Пляшку і жінку, що стиха присіла справа,Прагнеш наліво - за горло й перехилити.В'ється багаття своїм язиком кривавим.Бігти не варто, куди би тебе не звали.

Папороть спіє на березі псевдоставу,Гнеться кострище до ніжок нагих кобіти.Коло намету плящину порожню ставиш:Знову не зміг цим відваром not war-у вбитись.Знову вогонь все чорнить, а тоді змиває -Бітник стріляє в любов, як останній варвар.

Зела. Відтятий терпецьОтвори, твори, потвори строкатих лілей.Син конюшини канючить недоспані ночі.В рурки судин проникає розбурханий лев,зле, що він тче те свої павутинчасте "отче".

Палі конвалій, опалі листочки алей.Жив між ожин - оживання сформовані зодчим.Проти води видихається змокле "але",клейковина на порізі займається мовчки.

Шепче шипшина: "cпочинок прийде з-поза лез", -сиві колючки в калюжі, пелюсткові клоччяспурхують: кожна - малим мотилем.Вмре, обітнеться, Тебе дочекатись не схоче.

ПорожняваВ пуделко все склала, а все невідомо де,Піґулки, цидулки, нитки - біло-сивий дим.Здавалось, немало, здавалося, саме те:Сторінка в клітинку - ця, звісно, мене зажде,От тільки би знати, в котрий мені бік іти.

Виделкою звалиш із ніг: нам бракує тем.Шматочки, рядочки - до ротика, клапті рим.Було, зготувала, тепер усе їм, протеРецепта лице, як розтерзаний Прометей,Зухвало мене посилає в Твої листи.

Усе, що я мала, тримаю за білий трем:Мережки, сережки, білизняні мотузки.Здавалось, трималась, вросла у пряме тире,Сплелася, здалась, не виходила з-за дверей.Вони ж не похвалять, лише запитають: "з ким?"

АЛЬБІНА ПОЗДНЯКОВА ХВИЛІ ДЕРЕВ

87

Усе, що ховала, розмащено ніби крем,Сире - не бере його море, ані піски.Стікало в бокали, казало, що хутко вмре,Спікало, спіткало лицем найлютіший рейд -Не впхало на палі ні серденька, ні руки.

В пуделко все склала, немає нічого крім:Халати, цитати, залатані рушники.Чого ж їх нема? Хто мене переміг у грі?Пітьма крадькома наче мій убирає стрійСама... і притьма порожніють мої гачки.

***Збав мене, боже, від вправ на вживання "завжди",Втримай мене у моїй нестійкій оболонці.Слухай, не знаю, на скільки тривалий полон цей,Але ще трішки, благаю, ще трішки зажди.Знаєш, ця шкіра могла би щось інше вмістить,Сумка - полоній, душа - аполонів на сонці.Сльози у оці квасніють у власному соці,Сльози ламають муровані схови й мости.Зваб мене, чуєш, за ці скавуління помстись.Зваж, розміркуй, порахуй все, що є всерединці,Знаєш же: принці сюди не нестимуть гостинці -Здали пляшки, залишаючи власні пости.

Осінь не має периметраЯ закохано стверджую: осінь не має периметра.Тут усе незавершене, листя махає перами.Я кидаю писати, кохатися, пити й курити,Тільки будь, аби раду дала хоч у щось зануритись,Аби раду дала собі стати не після, а перед.

Я ламкою рукою Тебе обіймаю, мов гілкою,Що не має кінця, ні початку, ні листя, ні зламу.Я рахую на зрубі сліди від щорічних кіл,Що, як гвинтик спіралі, щоніч виростають з кіпТвого віку і мого, і всього, що є між нами.

Підраховую верби, випитую з-під кориЇхні покази страху і здатності бути серед.Я лічу ці листки, ці листи, як Твої дари.Де літують світи, про які Ти не говорив?Де на зиму вони свої вижовклі кола селять?

Полаковані жолуді знайдуть нові могилки.Зимні соки коріння у пагони вже послало -Соломинкою всмоктую те, що смакує гірко.Час збігає від мене, неначе малюк із гірки,Із пори, коли листя спадає із сосон снами.

ЗрубБоже мій милий, за цятками обіцяньРешту обітнуто, й важко, зневаженоГілка звисає. То був собі саджанець -Гуп! - і немає вже деревця.

Ми зупинились тут. Знаєш? Знаєш?..Ні... - під повіками обважнілими.Ні, не від цього так шаленіли ми,Наші шаління здаються зайвими.

Боже, за що ж ти слова відтявВід їхніх сенсів, мов від коріння,Й листя сухе розкидаєш рінню,Трощиш пагіння, немов сміття?

Стали в намулі й молю: посяймо!Муляє трішки нашийний важіль:Пам'ять неміцно його прив'яже,Лишить обрубок твого лиця.

ВільніЗнаєш же, в нас не від цього бувають діти,Знаєш відмінність, читаючи: мати й матриця.Гроші на вітер кидаєш, слова - на вітер,Час витікає в трубу. І тобі це мариться:

Ніби розділені (надвоє поділитиКожну сльозу і посмішку) ці любові.На тобі - хочеш мене? Половина літруЛлється з моєї у твою чарчину, бо

Треба текти, треба йти кудить, десь подітись.Знаєш - мине і не лишиться, най 'му трясця.Знаєш мене - наче сміх заливає бітум,З місця не рушиш і не затопчеш рясту.

Ніби й прості, ніби й були одноклітинні,Ми на амеби скидалися й наче бомби.Ти ж розумієш, що тісно в одній квартирі,В місті одному, у світі... ну, що поробиш.

Знаєш: незле по губах Ти читаєш біди.В нас не від цього з Тобою одні хвороби.Нам до кінця так ніколи й не дотремтітись,

Так нам ніколи і не скоротити дробу,Не скоротати віку, не збути віддаль.Знаєш же, ми не від цього буваєм вільні.

ПальціПальці непрохано лізуть в постскриптуми,Схудли і спала каблучка. ПорушуютьМежі минулого. Вільхи поскрипують.Скрипки скажені, стежини вужчі,

Аніж бувало раніше. СкептикиСумно схиляють вже сиві голови.Пальці в дверцята колишніх гепають,Пальці худі помирають з голоду.

Палиці б'ють - чути тільки скрики їх -Обома кінцями, хоч це й незручно.Ради долонь наших мирне скликанняБуло колись, а тепер не ручкались.

Не зупинялись, не внесли лептуВ спільне минуле. Бувало солодкоПальці лизати, бо пальці векторомВкажуть завжди, де зарите золото.

Палиці б'ють: залишили, лишать,Знов залишають в мені діру цю.


88

Спала каблучка. Їй снилась тиша,В котрій ти брала дитя за руцю.

Два словаВитягає два слова з кишені - таке добро,Що не дати, не взяти, не вмовити всередину.І коли витягає, лишається пити бром,І вкладати себе у постіль до середи,

І не їсти перчене, масне, скоромне.Припинити варити й мести садибу.У судинах слова застрягають тромбом,І від слів тих волосся вже стало дибом.

І по спині мурахами навтьокиМої кидались відповіді. Сиди!Гальмівні шляхи, гамівні сорочкиПорятують тебе від невчасних див.

Витягає з мішені - ціле відроВиливається й тягнеться до ріки -Він у цілі-мені наробив дірок.Отже, слова два. Отже, він таки.

Ночі, маленькаНочі, маленька, дорівнюються до днів.Скільки б разів Ти йому не казала "ні",Він проникатиме в повечорові зливи.

Ночі, маленька, - то просто застиглий квіт,Він опадає над ранок або в обід,Або й до смерку лишає тебе щасливу.

Ночі, маленька, - це без квикта...входити в церкву, де говіркаПанна священику грішні потоки лиє,

Й слухати нишком, навшпиньках, тактТихих звірянь її. Щось не так,Щось наче клеєм тобі обтікає вії.

Ночі, маленька, - це вихід в тісний прохід,Де громовиця кусає громовідвідЙ очі відводить від нього, хоча відвести не вміє.

Ночі - то дії, що робиш у дні навспак.Це діжка ліжка. Ти просто не їла всмак,Бачиш згори тільки тіні своїх поривів.

Ночі, як хочеш, - то вирва, діра така,Де акробаткою будеш Ти до дзвінкаТвого будильника й глянути в сна не вспієш.

Одне не тонеЯк нам усіх кошенят утопити одне у одному?Як наростаючи сенсами понад знаками,Бачити тил того дня, крізь який заходитьВін у домівку, у заводь, в її Ітаку?

Як кошенят потопити, побити шляхом?Час повертатисть додому лише одному -Інший не тоне, в повітрі висить, як птаха,Й плине, мов риба. Куди заведе хронометр

Схимників і мандрівців в цьому вирі вод?Вечір на кілях човнів залишає накип,Брид і мертвота морська запливає в рот.Той має щастя здійматись на хвилях, навпіл

Не поділивши мікстур, що пропише знахар,Не зачекавши на того, хто йде на дно,Себто на берег, тепер вже пропахлий страхом.Той має щастя - не топить його вино.

Більше неБільше не-вільник, не спільник, не спів-Мешканець - тільки порожній спальникЗвуком порожнім над ранок спалить.Видовжиш те, чого було пів,

Виструнчиш серце, легеню, ген.Меншають виспівані деталі,Важчають руки на ранах талій.Зміст "я кохаю" вкладаєш в "геть".

Більше не ділиш ні тіло, ні тісто,Б'єшся об шибку і сніжно танеш.Ляпас до нього не долітає -Тільки слова, але вже без вмісту.

...біль ще, але він здається меншим.Він доспіває усе нагальне.Він знає краще, коли - на гальма,Він скаже першим, він перевершить!

БійняВбийте його, бо в мені вже нема набоїв.Постріли постяться - в черги із кулеметамиВ містові-бійні. Містечко ж моє наметовеСите по горло, кривавим багном напоєне.

Пий, вже не каже, питво забере з собою,М'ясо гарматне розділить поміж дівками.Вбийте його, я б убила його руками -Сито торкань ці удари не пропускає.

Вбийте кажу, але в горло скидають бомбу.Постріли постяться - голодно за блокадами.Кулі на колії в тиші словами падають,М'ясо обіймів уколами зворохоблене.

Хай він умре, хай його таки буде схоплено.Пальці відтяті долоні його пригадують.Дівчинка плакала й місто місила гадами,Мабуть, не вірила поза прицілом в оптику.

Доки смерть не розлучить

О, благаю, хутчіше, прошу Тебе встигни,Доки смерть не розлучить. Хай вигоять стигми,Доки знижки в церквах на фігурки з хрестамиІ монах не постригся. З розпродажу краму

Залишились сварки й поцілунки при всіх, миЗаходились розмови ховати у піхви.Я мовчу лиш тому, що Ти справді цікавий,Як крамарка, лише дзеленчу я цяцьками,


89

Як худа акробатка з приборканим тигром.Хто кого розпродав або хто кого виграв?Хто кого утопив в каламуті лукавій?Доки смерть не розлучить, хто пив свою каву,

Хто втікав, засинав напочатку і в титрах,Коли руки у ковдрі шукали, чи Ти там,Чи таки нерозлучні? Сповільнені кадриРекламують, розпродують хлопчиків, падре.

РобітникЯк же так? Заробляєш собі на смерть,І ні сіль, ні хліб вже не плюнуть в очі.Зимні сльози з лиць вже, напевно, стерті -По робітні бочками їх прокочуєш.

Жовтий місяць блякне. Отой момент,Коли слово вгвинчуєш в дошку ночі,Пахне жахом ...і викруткою, і скотчем.Тоді двір зі страху, немов човен,

Коливається. Дім разом з ним і цех.Заробляєш на сльози собі в лице,Наче слина, що бризкає хоч-не-хоч.

Твої смутки заважать зо кілька тон.Їде тачка й вантажить тобі твій сон:Трасу смерті подужуєш остаточно.

Той бік повікТак, я мовчу, так, я їду до Рівного.Хлопчик пішов, йому було все рівно вже.Не доведи тільки боже до слів мене!

Байдуже, чуєш же, хлопчику байдуже!Ця оболонка - всього тільки райдужна.Ти перебила сервізи і байдики,Ви у шерензі розбились на байтики,

Збились із ліку, із ніг - і не втрутишся.Ну, ти із ним ще хотіла би... ну, ти ще...Перекладаєш цілунки у нутрощі.

Це ж не розпродаж і навіть не бартер це.Губи на усміх зав'язуєш бантиком,Все викидаєш: обгорточки, фантики.Хто вас вигадував, кляті романтики?

Розпач стікає по стінках венозною.Знаєш, я можу тепер тільки прозою,Поки із мене не зробиться озеро.

Там, за повіками, натовпом - радощі?Нам за мембранами хочеться раю ще,Нам за очима стоять не вмираючі:Їм караваї - не серденька краються.

Значить, слова всі були помилковими.Впали у крапку чи впали у кому ми?...впали у око, яке і прохромимо.

Хвилі (вода)Господи, дай доридатися до межі.Я - Твій боржник. Я не знаю, чого лишив

Недопите вино моїх губ, що на смак - вода.Пий мене (поруч є дно) чи комусь віддай,

Та ж суши в мені воду, не бережиМої губи солоні. Їх краще би хтось зашив.Я - Твій бражник, я - та, що впивалась там.Ти б невипите випитому віддав?

Пл?чу ковток лиши, аби ще пожив.Я - бідолашна, без нього, як без поживи.Не допроси мене тишею до вітань.Господи, плач мене поночі й на свята,

Плач на Великдень і напередодні жнив.Боже, будь вище, попросту будь злий до злив.Не допусти, щоб селились слова в ротах,Хвилями гадки про поміч позагортай.

Мої смертіМої смерті на прив'язі. Линви ще можна відрізати,Відрізнити лукаве від доброго, витягти, витектиНа асфальт. Нас записують в групи ризику.Нас лікують від них одинокі нещасні випадки.

Мої смерті летять, ніби коні. Візник повіз мене,І різниці втікали, стирались. Забуті витівкиНа долівці лишались слідами, слідами різними:Від коней до п'яниць, що шукали навпомац виходу.

Мої смерті затерті, немов маринарки на ліктиках,Їх життя - до дірок, догризає припони, виродок.Епілептик тепер затанцює під "Апокаліптику",У обгортці агонії втратить можливість вибору.

Валентина Сімащук. Мавка.Полотно, олія, 2010 р.


90

*Уяви людину без одягу та економіки,Людину поганого запаху, грубих манер,Яка їсть руками та відповідає образами на

образи.Не все правильно, й нікому не варто вдавати

посередністьУ природному світі, знищеному.Одначе, врешті, отже, прецінь,Не дивлячись, відтак та інші слова.

*Людина, що вміє їсти і спати -Досконалий громадянин,Машина для праці,Дистальний прикус.Такі люди помирають самостійно, зосереджено,Діставши кулю в шию чи потилицю,Зносячи біль, наче нетактовну похвальбу.Народна культура - культура революцій і воєн,

уяви?.

*Народжувати, всупереч своїм недолiкам;Задовiльняти умовi часу;Бути пристроєм.

Бачу рiзних людей, утилiтарного призначення, -На пластикових милицях.

I земля - чорна в'язка субстанцiя.

*Ось ми, що ненавидимо один одного,Люб'язно дивлячись на долоні та губи.

Отвір чужого роту ніколи мовчки невідбувається,

Лише твій - застигає, здивований.

Мій друже, і ти...І твій телефон не мовчить, тішиться собою,Й одвертий, як кй йт ткй.

Хто сьогодні, сам увійшовши до себе,Усе ж таки самотній?Ось ми, ні.

*Олi Клiпковiй

- А чужинець - ти!

Свобода, виявляється, iснує.

Врештi, дощ; а поля довкола - чорнi.

Свобода, якою марить моя Вiтчизна -Пiд багатотонним залiзобетоном.

Людина сама знаходить собi покарання,Попри свої мрiї.

Дощi не можуть розбудити насiння в землi,Дощi - лиш на волоссi.

Нащо так говорити, на чорта ся поетичнiсть?

Ховає обличчя, довге волосся,Нi вона, нi вiн.

Як зрозумiти свою iнакшiсть,Коли ти сам - проти себе?

*Наталi Лобас

Всi спiвучасники, -I той, хто посмiхається потай.Глибина людини?Лезо, куля навилiт.

Iснують речi, котрих я не називав, -Навiщо?Я розкладаюсь. А з мене народжуєтьсяКамiння.

Приходить хтось i зi спини вiтається.Вiдчуваю свою мiзернiсть,Коли вiн хоче стримати посмiшку.Боячись самого себе.

*Люди розможуютьсяЗавдяки їхнiй природженiй авантюрностi.

Можна лише чекати випадку.Як яблуко, що тримає в собi воду й насiння.

Туман, порожнеча.Свiт недотворений, без назв.

- Ось який стан натхнення, невжеНадiйшов час на самого себе?Наскiльки я можу збайдужiти?Кому догоджати?

ЮРІЙ ЗАВАДСЬКИЙ

ЮРІЙ ЗАВАДСЬКИЙ МІЖ КАМ’ЯНИХ ДОЛОНЬ

Між кам’яних долонь

91

В поезiї немає моралi й правил.Ненавиджу, не навиджу, не на виджу.

*Людський череп, -Такий самий, як усi iншi.

Йому не пасує називатися героєм, спасителем,пророком,

Бо його смерть запрограмована,Безумовна.

Детермiнiзм, коли почуваєшся чоловiкомI знаєш на що витратити свої сили.

Кожного дня переживаю в собi чергову загибель,-Заперечую собi рахуватися зi смертями

чужинцiв,Коли стiльки моїх богiв недовiрено.

Один iз сих днiв…Вiдiрваний ґудзик.

*Галi Гудимi

В сьому вiршi, як i в менi -Жодної моралi.

Прямокутний автобусРозбиває густу темряву.Перед ним - нiч,I нiч - позаду нього.

Я десь загубив свого олiвця,Нема чим записати вiрша.

*Втомився від руху, спонтанності,Увійшов, розчервонілий, в тонкій одежині,Увесь у бризках світла,Несила відмитись від радості.

Відповідав на питання, так,Ні, поряд - відкривала долонюДівчина, синіла, мов брук,На дві третини з води.

Принеси відпочинок, казала,В зім'ятій обгортці,Залізо всуціль розірване вітром,Ось воно,На двох -Одне.

*За двадцять хвилинСвіт змінює шкіру,Надаючи мені правоВдавати спокійного.Зазнач, скільки я завинив тобіЗа цю інформацію,

І склянку води, скількиЯ витратив на твою неоднозначністьІ свій голод.Втамувати злість, сидячи в ув'язненніМіж кам'яних долонь,П'ючи зі скла, одинокий.Прості слова видаються міриломЧекання, допоки хтосьВиростить собі правоВтрутитись у нашу розмову.

*Відпочинок відбувся позавчора, несподіваний,

виснажливий.Скоротив собі дорогу, cкерувавши в провулки,Не забудь, чортова дорого,Кому завинив смертю, а кому - грішми.Мовчав, краючи хліба, і ти -Від голосу, канібалізм -Стан ідеалу.Зміни, стани, зміни, стани.

*Розповідають, розкіш, заблукавши.Ось він, сон про неправду й підступ,Людина, що казала:- Вибач, дякую… -Завтра прокинеться ідолом.Не розповідай нікому пустоголосі, хрипливіІстини, брехні, дивацтва, -На чию користь сам ти,Від себе самого звільнившись?Епоха недержав, нелюдей,нервова.

*Жовтий: номінативний обов'язок,Мовлення, поштові марки.Жовтий: наче вода,Провокація, поштові марки.

Купи горілки: про себеНе розповідай, спільність сталаНедосяжною ціллю, ідеїНе можуть співжити.

Щойно передбачив появу жебрачкиЗ течкою лікарняних засвідчень і виписок.У пожертві відмовив.Твій вік - несподіванка,Самоконтроль.

*Увімкни ліхтар, не засни,Невизначений, субтельний.П'ятнадцять сорок вісім.Наступна година - понаднормове життя,Продовження зрад і спорожнення.Ти бачиш процес, що рухає нами, чи…

Одного разу знекровившись,Став донором і прикрістю,Виріс на собі, споживши себе,


92

Чужий і чужомовний,Пішохід, із музикою в кишені.

*Здавалося, місце для себе людинаТворить, дорівнює, діє.І написане - обґрунтоване потом і смертю;Але ні.Не назавжди - собі.От скажи:- Я, тобі, ти, хтось…

Пиво, що ним став би вільним,Розлили на стіл, спалах,Яким би став рухомим,Лише мить, поети, якимиМав би розчинятися, ще не виплачені.

*Кожен день - початок; відклади цивілізаціїДорівнюють голоду й дискомфорту.Автомобіль, наче розбита голова,Сіріє між "покинути" й "збагнути"."Наче" - теж загрозливе,Розповідаєш коли про все.

Про тебе я знаю кілька фактів =Про тебе я знаю небагато.

Боявся, що розмова з кимось -Проекція, перспектива.Відмовчувався.Обертається поспіх милицямиЙ самотою.

Ставши людиною випадково,Не став носієм зобов'язань.

Хоча "до" чи "після" -Звук, без імен, неґречність.

*Рідко теперВибачають.

Будівництво зворотнє,Прокляття, напевне.

Зостався собі неозброєний,Що навіть своє чужіє,І люди стаютьРізноспрямованими.

Виживання -Непомітне.

*Початок - середина.Дівчина, понад силу, з валізою,У розповіді -Розпачлива, розбалансована.Молодець, якщо вважаєш,Ніби потрібна.

У гаманці -Незрозумілий початок відносин,Від спільної кухні, до слова.

- Мені скло забилося в руку,Мені літери - не кирилиця,Мені окуляри не ті,Мені не так, - сказати б.


Валентина Сімащук. Самарянка. Полотно, олія, 2006 р.

93

307 годин

Тріпі от ми нарешті повернулися, уявляєш багато

бачилиоб мене опиралися рейки,коли я їхав - значив дуже багатоповернувся і став нікимдорога урваласяяк погана книжкаяку читав у дитинствів дорозі знайомився з різними людьми:провідниця вгощала чаємдівчина з верхньої полиці танцювала на сценіа хлопець навпроти мене їхав з арміїхотів пригостити мене алкоголем

на перонах юрмилися людиі здавалось що я келихякий несила допити а виливати вже соромнов ту секунду я б спокійно сприйняв апокаліпсисарешт війну аварію

тенета сну затягнули очіі я прокинувся там де немає перонуі лиш ліхтарі над півмісяцем

я прибув і небо розкрилосярозетки вагонні вже пахли бритвамиі мені посміхався врочистий перончи не під тими соснами я востаннє знімав

стипендію?1

чи не я молодий і босийказав якійсь дівчині"чи ти вийдеш за мене?"і вона погодилась вийшовши в дверібільше не повернулася

волога осінь. місто плакало.злипнувшись із вулицеюмісцевими бомжамивокзальними привидами

ГРИЦЬ СЕМЕНЧУК

тоді я їхав із Воландомвін читав Буковскіі казав що тендер на мою душу продовжуєтьсящо болота вийшли із берегіві небо більше вже не змінитьсялиш недопалки освітять дорогубо в мене лишився квитокковтокі більше нічого

1 - алюзія на вірш Юрія Андруховича "Calling Dem"

із берегівніч видається білим китоммокрий привид Червоної книгипахла оливками і виномпоглядом нищила стіни і кригу

нас підхопило кудись понеслостежка вузька і мости нетривкіяк же за ніч усе порослона берегах ріки

і ти виходиш на пару з рікоювиходиш із берегівкрокує весна із повінню двоєі травень здається перегорів

в тобі розмовляє поезіяі місто в якому підземна рікавиходить із себе воскреслапалка…

*** м. Канів. Тарас Шевченко. 2005 рік

Мені немає чого випити щоб пом'янути тебеТому я буду бродити по цій кручі допоки не впадуТа з словом твоїм навіть цвіль обертається медомІ я уповільнюю твою ходуДо тебе щодня прилітають птахиДо мене щодня приходить похмілляХоч в нас мабуть ідентичні гріхиЦвітіння і певне осіннє поцвілляТа зрештою всі по зимі ми відтанемоБо сонце повстане посеред насОт так і броджу по весняному КаневіА поруч зі мною бродить Тарас

***важко вбачати те що всі людирізні навіть під важкими седативамиі в цей час журналісти паскудиначе риби з'являються з об'єктивамивиринають із темних водиць підсвідомогодолітають словами й уривками звукуа тим часом я так несвідомопросто щиро стисну твою рукути цього не відчуєш ти певно заснула307 годин безкінечних новинначе десять хвилин промайнули

ДЕБЮТ

ГРИЦЬ СЕМЕНЧУК 307 ГОДИН

94

бог приходить точніш' його синстане вічним уривком у нашій історіїперейде в ілюстрації всіх інших книгмені важко боротись я завжди повторюющо я зроблю цей світ по хребту і до нігяк колись він зробив мене в довжинути вже спала і певне цього не відчулащо вони розуміючи власну винупригадали моє баптистське минуле…

західноукраїнський пейзажми дивились на світ крізь призмуми не слухали неба і свистунам так мало тутешніх діалектизмівтож мабуть що тікаймо із цього міста

але ти все ж ішла попередньо вдягнувши пальтоніжно сірого кольору тутешніх замків.серед парку - жінка. читала Кокто.перед цим присівши на дивні уламки.

цей місцевий пил і місцеві людия як завжди назву твоє ім'я…але раптом дощ забринить усюди.пахне Лондоном? звідкіля?

і чотиривірші Франкові,застигають на тлі зиминаче сповідь збиває сповідьначе ми а може й не ми…

Валентина Сімащук. Світочі.Картон, олія, 2010 р.

Валентина Сімащук. Вікно. Картон, олія, 2005 р.

Валентина Сімащук. Карпати. Усть-Чорна. Картон, олія, 2009 р.

ГРИЦЬ СЕМЕНЧУК 307 ГОДИН

95

Мелодія вітру

***Вже далеко за північ. Вже далеко до завтра.Нерозбірливий час, що цю ніч не збудив.У високих Карпатах попеліюча ватра -Ти туди не ходив.

Споконвічний закон - хто хоч раз переступить,Той назад повернутись не зможе ніяк.Залишився один між престолів і трупівСкам'янілий вояк.

Хто приречений жити - той майбутнє не зрушить,Той з землі не вірве мерзлий бій передсердь.І у спину нам дихає, в сутінках душитьВічна істина - смерть.

Ти один з-поміж тих, хтов освячену водуДиких коней жене і полює на митьСкільки треба століть для прозріння народу,Що у генах болить?

Вже далеко за край перехилено келих.І святі не зійдуть, щоб дивитись на насУ високих Карпатах хтось мереживо стелитьНа порізаний час

***Смутку у вікнах холодноДощ перемив асфальтВ кризі душевного голодуПлаче тремтливий альт

Скільки ще снам нареченоСонць у палкий зеніт?Хочеш рятуйся втечею,Але не змінеш світ.

Коні летять над прірвоюМариться край здаляХочеш рятуйся віроюАбо зірвись, як я…

***Ці міста і будинки, ці великі держави,Безконечно осінні холодні вокзали.

Ти стоїш посередині сірої залиІ не знаєш куди повертатись назад…

Може знайдуться сили розбити те коло.І замерзлими пальцями - тихо і кволоТи зіграєш своє незавершене соло,Повертаючи вічність у той листопад.

Бо ніхто з-поміж нас ще не визначив грані,Коли вітер у спину й слова твої рвані,Як ерзаци акордів в старому роялі,Що крізь пам'ять пройдуть голосніші в стократ.

* * *Чорний місяць і ти вже не бачиш і власної тіні.Говори про любов, про розлуку свою. Говори.Бо життя перейде. І залишуться мури камінні.Вічний погляд у даль, вічний потяг кудись догори.

Говори про печаль. Навіть пошепки, навітьнікому…

Про найтоншу струну і відлуння далеке крізь ніч.Коли холод надворі і холод у тобі самому.Коли ти воз’єднання: доріг, берегів, протиріч.

Говори про життя. Коли навіть із викликом смерті.Коли степ й чисте небо, і небо з зірками, і степ…Бо свобода в тобі незнищенна і в цій круговертіТи один між думок. Чорний місяць. І світу вертеп.

***Тінь моя ходить по підвіконнях, по заметених снігом

дахах.Тінь моя знає більше, ніж я про себе.Наше життя холодне, як скальпель в тонких руках.Як обезкровлені вени.

Сниться над ранок попіл і ще якась маячня.Довго шукаю ключі, а двері вростають в стіни.На телеекранах пам’яті то Грузія, то Чечня.І ми, що змовчали, забули, прогавили чи стерпіли.

Цієї зими не стане, як кожної з сотень зим.Малюю твій погляд і шлю замість слів в конверті.Єдине, що прошу в неба - лишитись навіки з ним.А значить неправильно, значить супроти смерті.

І ти зрозумієш все, про що я пишУ.Останні послання відчаю, цього земного бою.Де тіні ростуть високо і гладять нас по плечу.Де легше вирватись вгору, аніж лишитись собою.

Тому, коли прийде час, очі свої протри.Не край на прощання душу, любов - на збіднілі

фрази.І щоб там не сталось в світі, нам головне пройти.Так, щоб навіки разом.

* * *Третій постріл у груди і вже по закінченню мрійЕпітафія осені. В пам'ять вкарбований голос.

ОКСАНА РОМАНІВ

ОКСАНА РОМАНІВ МЕЛОДІЯ ВІТРУ

96

Безконечним пунктиром гудків і освітлених полосЯк зникаюча музика в цій порожнечі німій.

Де у кожному кроці, у кожному з тисяч життівЯ шукаю тебе між вокзалів, доріг і повторень.У чужих іменах… В божевільності самопобореньМи навіки разом, саме так як ти цього хотів...

* * *І так багато снігу налетілов моє вікно, затиснуте між рамяк видихати в холод власне тілоі безтілесно входити на злам

Вперед, вперед! із поштовхами в грудиЗціпити зуби, дихати і йти.Душа бліда, як наслідок простудиЯк наслідок німої самоти

Куди? в котрому з кіл чужого світуна край тепла обпертися на митьзима дійде до білого зенітуі нас, замерзлих, в пам'яті приспить

* * *я тебе перепишу у нову піснюя себе перестрою у інший стрійв цьому просторі вічно бракує киснюй між словами бракує дій

хочеш, будеш у мене тиха?хочеш, сильна, ріжуча, надривна!..

він приходив, дивився і довго дихав,притулившись скронями до вікна

заступи мене небо туманом білимзаступи мене поле у весь мій рістколи душі приходять єдиним цілимто мішень на спині, а ніхто не вціливі не стало ні меж, ні міст

* * *Коли час протікає крізь нас рікоюНавіть з велетнів духу - одні хребти.Закриваєш обличчя худою рукою.Проти вітру іти

У пустелі, куди не підуть за нами,Мало важить різниця утрат і цін.Тут тюрма. Ми закуті навік снігамиБез грат і стін.

І у сні нам присниться осіннє небо.До Едему лише гільйотинний ніж.Дивуватися Богові, що живемо,Й ковзнути між

Паралелі будинків, думок і суджень.Без кінця, бо по колу. І в тишиніЦі мелодії чутні вітрам до пробуджень -що померли в мені

* * *Все має ціну. Мов на вістрі ножаТанцюй поки юрбище прагне баталій!Бо кров роз"їдає метал, як іржаСягнувши, що ніжна жіноча душаміцніша від сталі

Ще крок. Перейдеш, оступившись на митьі сонце зомліє над твоїм обличямЄдине, що усмішка тонко болитьТи ж бачила все це між сотні провидьа світ залишається звичним

***відлік проходить, як дим крізь грудивсе, що колись піддавалось намя забуваю, що значить людизаздрю бродячим котам

Хай будуть білими сни і стелітак, щоб не різатись об країзараз період зразку Помпеїі ми тут не лікарі

Ти станеш осторонь. станеш правим!Я буду йти на вогонь і кровБоже, як втомлюють переправи!більше, аніж любов...

Все в передчассі - надтонко, знаководні, наче скельця із вітражівя присягнусь, що мені однаково -Ти б мене зрозумів...

Валентина Сімащук. Вірля. Картон, олія, 2002 р.

ОКСАНА РОМАНІВ МЕЛОДІЯ ВІТРУ

97

З ПЕРЕКЛАДІВ

Ерін МоуреЕрін Моуре (Erіn Moure) одна з найвідоміших

сучасних канадських поетес. Опублікувала 15 книгпоезії і перекладала поезію Nicole Brossard (з RobertMajzels), Louise Duprе, галісійської поетки Chus Patoі чілійця Andrеs Ajens на англійську, а також FernandoPessoa з португальської. Її переклади двічіотримували премію the Griffin Prize, а також вона булафіналісткою премії Governor General's Award. У своїйкраїні Ерін Моуре удостоїлась низки відомихлітературних премій: Governor General's Award, theAM Klein Prize, the Pat Lowther Award і номінуваласяна премію the Griffin Prize за власну поезію. Її останнікниги O Resplandor (2010) і - разом з OanaAvasilichioaei - Expeditions of a Chimеra (2009).Остання робота Ерін Моуре The Unmemntioableз'явиться у 2012. Одна з найвідоміших англомовнихпоеток, Ерін Моуре мешкає в Монреалі.

Похвала ВодіПохвала Основному Мінералу Борщу В буряку є щось від землі.Щось від вологостіЩось від покірностіщось мінеральне. Й вода.Буряк - резервуар з водою.Контейнер з водоюЗемною кров'юкров'ю культивованихблакитнокровних в юрмі кармінних.

Буряк я їлаколи товстілаяк оберталася на суглинокішла землею, але містила

воду.Щоб просочитися буряками.Барва моєї барви.Боязке кокетство мого coeur.1

Похвала Мінералу КапустіУ капусті є щось від приземлення,щось від небаЗа крилами капусти, що склалисяі згорнулись, щоб приземлити,є більше крил, що подумки на небі.

У капусті є щось несвідоме.

Тому капуста теж вбирає воду, дощову воду,воду із висот.Капуста рідиною повна.Її покрови буйні вам не відмовлять.

Дивлячись на капусту, пильнуйте голови!Що думає бліде листя,зрізане для обіду.Є щось від обітницівід глибин слабішаннявід безкінечних вдивлянь у життя розлогизагорнуте, складене і покликаневкрити ці бурні води,убивчі водиворожбу на водікапуста ділить із нами, людьми.

Похвала Мінералу Цибулі (I)У цибулі, єщось від вогню. Цей вогонь знаний яктуман. Цибуля - шляхтуману, що в землю ляже.

У чорнозем. Крізь зеленощі цибулиння.

Глянь, як паростки пнуться вгору.Глянь, як, відтятий,цей пагін повітря в собі ховає.

Повітря - щедрота туману.Отож, і щедрота землі.Ці думки рівнозначні.

Це дві думки, на котрих стоїть земля.В ці загрозливі дні, що несуть війну,цибуля страхує туманпри триманні землі.

Похвала Цибулі (II)Цибуля - це також спосібґрунту наділити землюполум'ям.

Пісня ллється крізь цибулинняз землі в багаття.Як відомо, вогонь - туман.Співається -шурхання по землі ногами.

Та тільки (гадаю) як ноги вдягаютьв прості ґумовці.Ніколи не ноги у чоботах із солдатів.

Як ноги в чоботах із солдатів,то тихне листя.Впадає в землю, де й зникне піснянавіки.Туман робиться постріламищоб згаснути.Сотня щік цибулинок втискається в чашу ґрунту.

Похвала Силі КартопліУ картоплі маємо суміш (шалену)вогню і водиу нутрі землі.Суміш найконцентрованішана планеті.

ЕРІН МОУРЕ ПОХВАЛА ВОДІ

``

98

На порохових заводах так не змішаютьвогонь і воду.

Ось тому-то, революційна сила картоплінавіть більша, ніж у пороху.Справді,аби збільшити силу пороху, їм потрібні

магнолії.Коли хтось говорить про порох і магноліїто йому йдеться про силу картоплі.Вогонь і вода.Твердий алкоголь.Безжальний.Море без шторму.Стрільба без рани.

Гімн Часникові (без Води)Вода без води міститься в часникові.У кожнісіньому зубціпо одній сльозіУ чеканні ока.

Свого ока.

Згублене бобуло саме відведене

як впала сльоза.

Досить лише однієї сльозищоб засльозити землю.

Як бачиш що вона тече.Як бачиш що щось тече.Якщо можеш нарешті

відчути це, це.

Soidade2Все життя мені важкодихалось.Стає страшно й самотньомені й землі.

Котра я це говорить від свого імені?Мені встати? Я ж хочу лягти.

Часомуся втіха - ковтнути води з повітрямпройти крізь якусь мембрану.

Силкуюсь від цього не засмутитись. Кажу тільки(котра я це говорить від свого імені?)доки морква ще може рудіти,

Збираюся рудіти теж.Не збираюся жити журно.Та звільняюсь, cеibome Das tristuras da Vida

mesma ,-3

лицем торкаюся землі,

і дихаю духом ґрунту.

З книжки Little Theatres, 2005

Переклад Альбіни Позднякової

1У перекладі з галісійської "душа" або "серце". 2У перекладі з галісійської "самотніть". 3У перекладі з галісійської "звільни мене від смутку

життя".

Марина Павленко. Осіння троянда. Картон, акварель

`

ЕРІН МОУРЕ ПОХВАЛА ВОДІ

99

АФГАНСЬКИЙ АПОКАЛІПСИС

ВАСИЛЬ СЛАПЧУК

Специфіка військовихпочестей

Засвойте і жахніться: моя істинна батьківщина - це постіль, в якій спить моя жінка... Її дивовижне тіло - єдиний прапор під котрим я готовий іти в бій, а єдиний гімн, що здатний розчулити мене до сліз, - голос моєї коханої, її сміх, її плач, її зітхання, і до того ж (заткніть вуха та ніс) її гикавка, відрижка, гази і чмихання. Маріо Варґас ЛьйосаМихайло не зупиняючись біля ліфта, де зібрався

чималий гурт, пішов угору сходами. Здається, міжчетвертим і п'ятим поверхом йому трапилися дівчата,з вигляду школярки старших класів. Одна сиділа,забравшись із ногами на підвіконня, друга стоялапоряд. Сковзнув по них поглядом.

- Сигареткою не вгостиш? - кинула котрась йому вспину.Він зупинився, озирнувся."А не зарано?" - намірився жартома взяти на

кпини, але роздумав - дівчата виглядали цілкомзрілими, кофтини аж тріщали на грудях.

- У мене без фільтра - "Прима", - мовив, нібивибачаючись. - Звик в армії до міцних.

- Нічо, ми тут теж до всякого звикли, - озваласьдівчина з підвіконня (схоже, це вона його окликнула).

- Достатньо однієї на двох, - сказала та, що стояла."Симпатичні", - оцінив дівчат Михайло.Він спустився (три східці) на майданчик, поліз

рукою до кишені. Витряс із коробки цигарку, подавтак, щоб зручно було дістати кожній із них. Був певен:візьме та, що на підвіконні, однак руку протягнулаінша. Дістав запальничку.

- Нє, ми потім. - Покрутила головою дівчина йпередала цигарку подрузі.А та поцікавилася:- Ти з армії давно прийшов?- Майже два місяці, як демобілізувався.Дівчина м'яко, не розминаючи, крутила в пальцях

цигарку. Повернувшись, звісила обтягнуті джинсаминоги. Коротка стрижка відкривала красивий і якийсьбеззахисний вигин шиї. У другої волосся було зібранеу хвіст, але не на потилиці, як роблять це зазвичай, ана маківці. Вирішив постояти з ними, покурити.Знову видобув цигарки.

- А де служив? Далеко?- В Афганістані.- Ого! Та ти що! - дівчата, не стримуючись,

виразили своє захоплення. - І як там? Розкажеш нам?Ствердно кивнув. Так і не підчепивши цигарки,

сховав коробку до кишені. Ступив на сходинку. Із

третьої озирнувся.- Обов'язково. При нагоді якось.Уже був поверхом вище, коли котрась гукнула (не

певен, що розрізняє їхні голоси):- Виходь увечері, ми тут часто сидимо.Михайло так само ствердно кивнув, проте голосу

у відповідь не подав.Устромив ключ до замкової щілини, але двері

піддалися, щойно він натиснув на ручку.- Де був? - Зустріла його Ольга, братова дружина.- За цигарками ходив, - відповів, переступаючи

через мішок з картоплею; підлога при вході булазаставлена різнокаліберними торбами. - А Петро де?Я думав, ви увечері приїдете.Увійшов до кухні.- У гараж машину погнав. - Ольга окинула Михайла

оцінюючим оком, наче намагалася відгадати, чидотримувався він напутніх інструкцій у час їївідсутності. - Навіть якби ми на цілий рік на Марсполетіли, дівок сюди не приводь. Зрозумів? Я тобівже казала...

- Я пам'ятаю, - відказав апатичним голосом.Узяв зі столу яблуко, механічно потерши об рукав

сорочки, надкусив. Хрумаючи яблуком, розсіянодивився у вікно, не зважаючи на словесний потікбратової. Потім, повернувшись, спинив на ній всеще відчужений погляд. Його брат Петро -здоровенний хлопака, а жінку собі взяв дрібну ікусючу.

- Не розумію, чому Петро тебе не б'є? - мовивзамислено.Ольга не здивувалася цьому запитанню. І не

образилася. Лише помітно збадьорилася. Відповілазадерикувато:

- Руки повідсихають!Ольга не зла, просто вона сконструйована як жінка

"наступального характеру". Якби її енергію та умирних цілях - ціни б їй не було.Михайло викинув недогризка у відро зі сміттям.

Братова затоварювала холодильник сільськимигостинцями.

- Мішок з картоплею на лоджію винеси, -розпорядилася. - І огірки теж. І капусту, і яблука...

- Зараз, тільки в спортивне перевдягнуся.Виконавши вказівки, Михайло підтер у коридорі та

кухні підлогу.- Щось ще? - запитав.- Мати просила передати, щоб ти приїхав, - мовила

Ольга і знову глипнула на Михайла, щоб перевіритийого реакцію; продовжила скорботним тоном: - Вонапро тебе без сліз говорити не може. Ображаєтьсявона на тебе...Михайло спохмурнів.- Приїду, - буркнув.Повернувшись із армії, Михайло лише три дні

побув удома з матір'ю, а потім утік до міста і сидитьтут у братовій квартирі безвилазно.

- Може, в тебе з нервами що, то ти кажи. -Націлилася на нього гострим носиком, наче якасьхижа пташка, що зібралася дзьобнути. - Знайдемодоктора - вилікують. Я знаю, з "афганцями" такебуває. У нас в селі є один, так само весною прийшов...

ВАСИЛЬ СЛАПЧУК “СПЕЦИФІКА ВІЙСЬКОВИХ...”

100

То він взяв собі за звичку по ночах музику крутити.Якби ж то тихо сам для себе, то хай би собі слухав, ато ж врубить колонки на все село... За дня спить, авночі сидить на веранді п'є самогон і слухає музикутак, щоб всі чули. Почали йому люди щось казати -нуль на масу. Попробували силоміць - мордобій...Заявили в міліцію - забрали його до району,потримали кілька днів та й відпустили, а він далі засвоє...

- І що тепер? - зацікавився Михайло.- Що-що... Терплять люди.- От йому і знайди доктора, а мені доктора не треба.- А що тобі треба? - Вперла в нього чорні зіниці.- Спокій.Ольга пирхнула, наче він викрив себе хто зна якою

несусвітною забаганкою.- Ну, голубе, на це не розраховуй.Михайло зітхнув. Щодо спокою - він уже збагнув.

Братова змінила тон на грайливо-іронічний. Такевраження, ніби вона намірилася розібрати його назапчастини і приміряє інструмент.

- Оксана теж, кажуть, очі за тобою видивилася.Не діждавшись реакції, повідомила:- Тобі лист прийшов.Пантрувала за ним пильним зором.Михайло прочитав зворотну адресу. Підпис -

Корнелюк Ганна Олексіївна. Не зміг пригадати такоїсеред своїх знайомих.

- Це вона?- Хто - вона? - здивовано подивився на Ольгу.- Тільки не треба з мене дурну робити. Усе село

гуде, що Оксана тебе чекала чесно два роки, а ти їїлісом побоку пустив - знайшов собі іншу...

- Нікого я не знайшов. - З важкою нехіттю відповівМихайло. - А Оксані я ще рік тому написав, щоб заміжвиходила...

- За кого ж вона буде виходити, якщо вона на теберозраховувала. Може, їй більше нікого й не треба...А ти що, розлюбив її?

- Можна й так сказати. - Михайло відвів погляд.- Недобре це. - Ольга осудливо похитала головою. -

А лист тоді від кого, якщо не від коханої?Михайло здвигнув плечем. Розірвав конверт. Пробіг

очами по чорнильних рядках.- Це мати... одного хлопця, ми з ним разом у

госпіталі лежали... У нього якісь проблеми зпільгами... Нема документів, які вказували б, що вінотримав поранення в Афганістані... Вона просить,аби я посвідчив за нього...

- Ти лежав у госпіталі?! Що ти мелеш?! - Ольгапідвищила голос. - Ти мене все одно не проведеш...Михайло мовчки віддав їй листа. Братова вхопила

його і, жмакаючи від нетерпіння, заходилася читати.Процес читання викликав у неї масу суперечливихпочуттів, що поперемінно відображалися на їїобличчі, спалахуючи і тьмяніючи, подібно долампочки, що безперестанку блимає. Відірвавшисьвід аркуша, подивилася на Михайла дещоошелешено, як на когось чужого, з подивом, щомістив у собі відтінок остраху.

- Вона пише, що ти з її сином... Як це там... -заглянула в лист, - підірвалися на одній міні...

- Так і є.- Боже, страх який! А чого ж ти не написав нам?!

Тепер нічого не розказуєш...- А воно вам треба?Михайло потягнувся за яблуком.- Ну а як же ж! Ми ж - твоя рідня!.. - Ольга нервово

відібрала яблуко. - Ти можеш хоч колись побутисерйозним?! Як це трапилося?Він подивився на яблуко в її руці, здвигнув міцним

раменом.- Машина підірвалася... Я був за кермом, а він - у

кузові, разом із усіма... Йому відірвало ноги йперебило хребет...Михайло замовк. Ще раз зітнув плечем. Взявши зі

столу інше яблуко, вийшов.- А тебе теж зачепило? - Метнулася за ним Ольга. -

Тебе куди поранило?Служив Михайло на пекарні (начальник, капітан

Флоров називав її хлібзаводом), водієм водовозки.Ситне і тепле місце. Та й робота не пильна - не те, щопо горах під кулями стрибати. Хоча на пекарнізаправляли узбеки, і в тутешній ієрархії Михайло,можливо, займав останнє місце, проте виживати тутбуло значно легше, ніж у полку у ротах, із їхвавилонським стовпотворінням націй, де всіворогували проти всіх, часом і йому перепадаликрихти від усієї цієї лафи. Головним предметомобміну та продажу були дріжджі, зрозуміло, щопирогів солдати не пекли, а от брагу настоювали. Все,що пов'язане з кайфом, дорого коштує. У якийсьмомент Михайло навіть відчув себе важливоюперсоною, ще б пак - увесь полк (та його частина,якій не вдалося налагодити контакт з узбеками) уземляки та друзі набивається. Погорів він по-дурному, узбеки загнали комусь цілий ящикдріжджів, капітан Флоров виявив пропажу, а Михайлоу той час попався зі ста грамами, ну й, як водиться,списали на нього не тільки цей ящики, але й усюнестачу, що нагромадилася на цю пору.Розстрілювати не стали, хоча Флоров грозився віддатидо дисбату, проте з миром перевели до автороти. Тутвін потинявся зо два тижні, допомагаючи механікамв автопарку із дрібними ремонтами та виконуючирізні доручення на кшталт "куди пошлють". Закермом тієї вантажівки опинився цілком випадково.Тільки тому, що кудись запропастився водій "газона",якого відправляли на аеродром за поповненням, авін, Михайло, потрапив на очі прапорщику (прізвищевилетіло з голови). Це мав бути перший його виїзд затериторію полку, треба було приготовитися до ньогояк слід.

- Дозвольте, я зганяю до зброярні за автоматом, -звернувся до прапорщика.

- Та на хрена він тобі здався, - недбало відповів той;ще й на кпини взяв: - От, бля, позвикали!.. Ніхто вжепосрати без автомата не сяде...Михайло тільки розчаровано зітхнув."Отак і просеремо цю війну з такими довбаними

командирами", - подумав, залазячи до кабіни.І все-таки, хоч і беззбройний, він почувався, як на

справжньому бойовому завданні: попереду йшовБТР супроводу, у кузові сиділи кілька бійців із


101

автоматами... Михайло міцно тримав кермо,переживаючи п'янке душевне піднесення передуявним лицем можливої небезпеки. Не втримався,запитав у прапорщика, котрий сидів поряд у кабіні:

- Можуть обстріляти?- Тут?! Та хто сюди сунеться?! - Михайлові видалося,

що прапорщик подивився на нього зі зневагою. - Хібасвої, як добре обкуряться... Загребись - засмійся!Понабирають, бля, всяких недороблених, а ти тутмондохайся з ними...Михайло більше не заговорював. Дорога була

короткою, на око кілометрів п'ять-сім, - спідометр вмашині не працював. І чекати довго не довелося.Перекурили, молодняк повантажився, та й поїхалиназад.

- Голу бабу бачив? - запитав прапорщик.Михайло глипнув на нього здивовано.- Бачив.- Так от, загребись - не пенькни! За кермом на голих

бабів не відволікаєшся, навіть якби вони тобі підколеса кидалися. Дивишся на дорогу, а дорогавиведе... Тільки до обочини не тулися, кермуй поцентру. Зрозумів?

- Так точно.Прапорщик щось мугикав собі під ніс. Його ніби

підмінили, з похмурого і невдоволеного зробивсябадьорим та привітним, таке враження, що встиг увертолітників спирту чикнути.

- Дріжджів зможеш дістати? - перейшов відабстрактних до ділових питань.

- Зможу, - твердо відповів Михайло і подумав, що йв автороті служба поволі починає налагоджуватися.

- Загребись.Прапорщик ще не стулив рота, як кермо

висмикнулося в Михайла з рук і почало підніматисяйому до обличчя. Майнула думка, що не так уже йвсе добре, як щойно завірив прапорщик, Михайлозахотів повернути голову до командира, щоботримати вказівки, як діяти у цій нештатній ситуації,але наступної миті вилетів із кабіни. Ще встигзлякатися, що зараз вдариться об лобове скло іпокалічиться, проте скло випало раніше, ніж він устигдо нього діткнутися, воно ніби повисло за якийсьсантиметр у нього перед лицем, спочатку ціле-цілісіньке, а потім враз взялося тріщинами йрозпалося, порснувши осколками, Михайлозаплющив очі і, вже до ладу не знає, чи виставив передсобою руки, щоб захиститися. чи тільки подумав, щотреба виставити. Чув, як гупнуло об землю йоговласне тіло. Удар був важкий, але якийсь безболіснийдля Михайла, він взагалі не відчував тіла, навіть тоді,коли схопився на ноги. Найперше обмацав обличчяй подивився на долоні, чи нема крові, потім пробігсяруками по тілу.

- Живий, блядь, живий...Розсміявся. Ніби пополоскав сміхом горло. І тут

таки ним похлинувся, побачивши крізь завісу диму ікуряви, що до нього хтось біжить. Їх було двоє. Згадав,що він без зброї. Поки розпізнав своїх, устиг злякатися.

- Ти живий? Цілий?- Живий, блядь, живий... - відповів Михайло і

продовжував повторювати ці слова, як у лихоманці.

Здивувався, що так далеко знаходиться від машини,чи то пак від тієї купи брухту, що хвилину тому буламашиною. Невже його сюди закинуло? Михайлороззирнувся. У небі над головою висів чорний поцентру і сірий ближче до країв клубок диму, вінповільно, мов піратський дирижабль, здіймавсядогори. А на землі усе кругом димілося. Димівсяскелет "газона", димілася вирва від вибуху, димілисярозкидані тіла бійців...

- Що це було? - запитав Михайло. - Міна?- Фугас довбонув, - відповів солдат у розхристаному

хебе, з під якого гордо світилася десантська тільняшка.- Іти можеш?

- Я навіть не вдарився... Тільки в голові дзвенить...Михайло не знав цих хлопців. Здається, що вперше

й бачив.- Підтягуйтеся до БТРа, - кинув той і побіг на чийсь

пронизливий крик.Той, що зостався, дрібний, майже на голову нижчий

від Михайла, із білими вицвілими віями, подавцигарку.

- На, покури.Михайло потягнувся до неї рукою і якимсь дивом

промахнувся, схопивши пальцями повітря. Солдатмовчки припалив і встромив цигарку Михайлові міжгуби. Було видно, що й він збирається бігти туди, дехтось, може, потребує його допомоги. Михайлонамірився бігти слідом.

- У тебе кров, - мовив солдат і чи то здивовано, чито розгублено кліпнув білястими поросячими віями.Михайло опустив голову. Усі штани були мокрі й

чорні від крові.- Та ти поранений! - вигукнув хлопець і,

відвернувшись, крикнув до когось: - Він поранений!- От блядь!.. - вирвалось у Михайла.Цигарка випала з рота. Відчув млість, а відтак і саме

тіло. Ноги підкосилися. Побачив, що солдат робитькрок і тягнеться до нього руками. Михайло такожзробив спробу вхопитися за бійця, щоб не впасти.

"Головне, що живий, блядь, живий..." - ця думкавигулькнула із кромішньої темряви, у яку важкимкаменем поринав Михайло, наче повітрянібульбашки з води.

- То куди тебе поранило? - не відлипала Ольга.Зайшла за ним до кімнати. Кинула швидким чіпким

оком, чи достатньо рвійно дотримується Михайлораз і на завжди заведеного нею порядку. Принюхалася- чи часом попри її заборону він тут не курить.

- В ахіллесову п'яту, - відповів Михайло.Ольга продовжувала роззиратися по кімнаті,

шукаючи слідів таємних відвідин цієї дитячої кімнатиособами легкої поведінки. Була переконана, що яктільки вона за поріг, - Михайло водить сюди дівокцілими табунами.

- Куди це? - Зупинила на ньому очі. - Я не зрозуміла...Тебе в ногу поранило?

- Можна й так сказати.Михайло ліг на ліжко.- Не заперечуєш, я трохи подрімаю?- Подрімай, подрімай. Скоро для тебе ці панські

розкоші закінчаться. За тиждень дітей із села заберу.Будеш спати у вітальні на дивані...


102

- Я до гуртожитку переберуся.- До якого гуртожитку?! - Здивувалася Ольга. - Ти

на роботу влаштувався?!- До інституту поступив.- До якого інституту?! - Ольга йому не повірила. - З

твоїми то оцінками...- До педагогічного, - уточнив Михайло. - Буду

вчителем військової підготовки.- А я думала, ти до Петра на будівництво підеш, там

добрі гроші платять... На чергу до кооперативустанеш... А на стипендію не розженешся. Якщо тизаради гуртожитку, то ти й у нас можеш жити скількитреба, чого тобі з чужими людьми товктися, а ми ж -родина...Грюкнули вхідні двері.- О, Петро прийшов. - Ольга крутнулася на місці й

поспішила на зустріч. - Чуєш?! Чуєш?! Що Мішкавчудив...Петро мовчки вислухав новини. Він перевзувся,

зняв піджака й сорочку, зоставшись у самій майці(його улюблена домашня форма одягу), помив уванній руки, а Ольга безугавно тарабанила. Петрокинувши їй на руки рушника, коротко мовив:

- Вечеряти давай.- Де я тобі візьму вечеряти? - Огризнулася жінка. -

Я що, не там само була, де й ти? - Останні її словадонеслися уже з кухні.Петро не пішов на своє улюблене місце - диван

перед телевізором, - а зайшов до Михайла. Важкооперся на спинку стільця, аж той зарипів у суглобах.Стояв непорушно, лише здоровенна волохата рукалегенько перебирала пальцями.

- Теє... там мати ображається...Михайло поспішив виручити його:- Я знаю, Оля казала... Я поїду, обов'язково поїду,

от завтра зранку й поїду...Але, виявилося, що це ще не все. Петро

продовжував морщити чоло.- Там до матері Трачиха приходила, ну, мати

дівчини твоєї, Оксана, чи як її там, вона грозитьсяотруїтися, якщо ти її не візьмеш заміж...

- Петре, хоч ти не розпочинай...Михайло схопився на ноги, став перед вікном

спиною до брата.- Мати просила, - прогудів позаду Петро."Добре хоч власним авторитетом не тисне", -

подумав Михайло, він звик слухатися брата, який ажна дванадцять років був старшим за нього.Михайло вернувся, сів на ліжко. Мовив тихо, але з

притиском:- Не можу я взяти Оксану заміж. Не можу! Ні її, ні

якусь іншу дівчину...- А в чому справа? - Здається, Петра починала

сердити Михайлова мова. - Щось я не зрозумів...- А що тут розуміти?! Що тут розуміти?! - враз

вибухнув Михайло.Він зірвався на ноги, одним рухом спустив з себе

спортивні штани разом із трусами.- Дивись, бля, дивись! Ти бачиш це?! Бачиш?!Вигляд у Петра був такий, ніби його чимось важким

вдарили по голові.Михайло підтягнув штани.

- Що я з тою Оксаною буду робити?! Що?!Опустився на край ліжка. Петро також безвольно

гупнувся на стілець, який кувікнув під ним од болю.Якийсь час сидів, потупившись.

- Треба випити, - мовив урешті, не підводячи очей.Михайлові пригадалися слова медсестри Люди,

вона робила йому перев'язки у кабульськомушпиталі. Ця Люда була вже дорослою дівчинкою, ізпоміж жіночої частини персоналу вона вирізняласятим, що, навіть зостаючись об'єктом хтивих чоловічихжадань, вхитрялася зоставатися для всіх, включно зкапітаном Юрою, "своїм хлопцем".

- Дивні все-таки ви, мужики, люди, - казала вона. -Для вас ваше чоловіче хазяйство головніше навітьвід голови. Візьми черепника - половину мозківвибило, а він радий-радесенький норовить тобі підспідницю залізти... Або ампутанти: той без руки, тойбез ноги, а той і без обох, і, думаєш, вони гризутьсятим, як будуть жити далі, де там - найбільший їхнійклопіт, у який спосіб роздобути вісім чеків, бо самеза таку суму телефоністка Рая дає всім підряд... А, недай Бог, кому пеніса зачепило - все: кінець світу,трагедія, життя немиле...

- А що, і раніше були такі випадки? - поцікавивсяМихайло.Перші дні він перебував у глибокій депресії, лежав,

відвернувшись до стіни, відмовляючись від їжі, ні нащо не реагуючи, ні до кого не озиваючись, навітьочей не бажав розплющувати. Мало того, що вінтепер не зможе бабу впорати, то він ще, як та баба,мусить присідати, щоб висцятися. Проте врешті оцяЛюда поволі його розворушила. І зараз думка, що невін один зазнав такого катастрофічного приниження,приносила, хоча й невелике, але полегшення.

- За моєї пам'яті, а я тут уже, вважай, два рокимаринуюся - ти третій, - відповіла Люда. - Хочанасправді таких більше. Чимало зустрічаєтьсяпоранень, у результаті яких наступає часткова абоповна імпотенція. А от випадки кастрації, звичайно,не такі часті.

- І що вони? - допитувався Михайло.Люда, схилившись над ним, зосереджено

обробляла рану.- Я ж тобі кажу, кожен думає, що без члена життя

нема. Обидва вдавалися до суїциду. Лейтенант венисобі порізав, а хлопчина, такий світленький, яккульбабка був, пробував повіситися... Впевнена, щой тебе такі дурні думки відвідували...Медсестра відірвалася від роботи, подивилася

Михайлові в лице. Її обличчя ховала марлева пов'язка,він бачив лише її серйозні сірі очі. Наразі це булиєдині очі, у які він дивився без внутрішнього зусилля,перед якими не комплексував.

- Постарайся оминути цю небезпечну фазу, -продовжила Люда. - Тебе все одно врятують, тількизганьбишся, бо це малодушність, а в самому твоємупораненні нема нічого ганебного...Михайло помовчав, осмислюючи почуте.- А хіба для вас, жінок, наше чоловіче хазяйство

нічого не значить? - повернувся до того, з чого вонарозпочала.

- Не це головне, - запевнила Люда. - Коли любиш,


103

то все решта не має значення...Михайло дозволив собі їй не повірити. Усім відомо,

що Юра, капітан-десантник, залазить на неї припершій-ліпшій нагоді. Хоча, цілком можливо, щоЛюда кохає свого капітана не тільки за це. Взагалі-товона особлива. Якось цей Юра застав Михайла уперев'язочній. Побачивши його рану, не втримавсявід коментарів:

- Та тут трохи ще розколупати, тебе трахати можнабуде.Завжди врівноважена й привітна Люда враз

мінилася в лиці. Рвучко повернулася до свого коханця.- Вали звідси!З несподіванки той знітився. Винувато пом'явшись,

мовчки вийшов. Люда квапливо, щоб приховати свійгнів, почепила пов'язку.

- Не звертай уваги, це він так виражає радість, щоце не з ним трапилося... Його самого зі шматківзібрали, кільканадцять метрів швів... Він з великоїхалепи вибрався і духом не надломився, а тут, мабуть,злякався побачивши таке...Після цього Михайло перестав ображатися на

умисні і мимовільні кпини та жарти, якими розважавсебе шпитальний контингент. Він уже не потребувавспівчуття чергової медсестри Томи, котра такожпідтримувала його, але по-своєму:

- Чого ти їх слухаєш?! Чого ти їх терпиш?! -Скоромовкою говорила Тома. - Ти он якийздоровенний, надавав би їм, надавав би, щоб другийраз писка не розпускали...

- І що, у мене після цього пісюн виросте? - спокійнозапитав Михайло.А капітан виявився правильним мужиком,

вибачився, і не западло йому було.- Я десь читав, - говорив він, нервово смикаючи

щокою, лінія його носа різко окреслювалася, - щочоловік доти залишається мужчиною, поки у ньоговорушиться хоча б один палець.Був слов'янином, але проглядалося в ньому щось

кавказьке, неприборкане. Шугав хижим оком.- Поки я воював, від мене дружина пішла, заміж за

іншого вийшла... Думав, капець, життя по швахрозлазиться... А тут ще у цю м'ясорубку потрапив,так мене перекроїло, у рот йому ноги, що кінці зкінцями не сходилися. До туалету не міг вийти, в уткупісав... Кому я такий потрібний? І тут Люсю зустрів...Життя тільки починається, солдате!..Лишив у Михайла на тумбочці коробку цигарок.Люда завершила перев'язку. Михайло встав із

тапчана, обережно підтягнув штани. Перед тим, яквийти з кабінету, запитав:

- А ти б покохала Юру, якби його покалічило так,як мене? Тільки чесно.Ніби її відповідь могла щось змінити.Люда всміхнулася під пов'язкою. Її усмішка

просвічувалася крізь марлю.- Ти думаєш, тільки це між нами, що він великий

йобар? - Так і сказала, хоча раніше Михайло ніколине чув, щоб вона лаялася. - У нього член, мов угоробчика... Але достатньо йому до мене тількиторкнутися, як у мене вже ноги підкошуються,всередині щось обривається, земля іде обертом...

Михайло їй повірив.Петро дістав з холодильника пляшку самогонки.

Михайло всміхнувся, йому здалося, що самогон ухолодильнику - прикольно. Може, він ще й збульбашками, як шампанське. Брат подивився нанього трохи здивовано. Мовчки розлив. Так самомовчки випили. Петро тут таки налив по другій.

- А це ще що за новини?! - Вступила до кухні Ольга.- Не встигла на хвилину відлучитися, як тут ужегорілка рікою. Що святкуємо?

- Роби свою справу, - суворо кинув їй Петро.Зазирнувши до каструлі, Ольга зумисне гучно

брязнула покришкою.- Моя справа - пильнувати, щоб ви з людей на свиней

не поперетворювалися, - з викликом заявила.Петро перекинув у рот чарку, у його ручищі вона

виглядала наперстком. Зачекавши, поки Михайлоперехилить свою, грізно звівся (Ольга принишкла біляплити), згрібши в одну руку чарки, в другу пляшку,вийшов. Михайло подивився на Ольгу, знизавплечима, розвів руками і, прихопивши пару яблук,ступив слідом.

- Пийте-пийте, може, до білої гарячки доп'єтеся, -благословила їх навздогін Ольга.Прилаштувалися на лоджії. Петро розлив залишки,

порожню пляшку акуратно поставив у куточку.Полюбувалися на відблиск призахідного сонця ушибках сусіднього будинку.

- Ще принесу. - Крякнувши, випростався Петро.Розпили другу пляшку. Згризли по яблуку.- Певно, досить, - сказав Михайло, відчувши, що

Петро збирається за третьою.Закурили.- І що тепер буде? - нарешті озвався Петро.- Не знаю. - Михайло блаженно мружився,

прислухаючись, як хміль заповнює голову. - Думав,до Москви податися...

- Чого?- Там дівчата прогресивніші. - Михайло розсміявся.

- Є такі, що їм і прутня не треба, аби язик у хлопцядобре працював...Петро відвернувся.Щодо язика Михайло не вигадував.У кабульському шпиталі він пробув недовго, трохи

більше тижня, але саме там отримав головнінастанови для подальшого життя-буття у статусі"навіки пораненого". Медсестри втішали йогонавперебій, кожна на свій лад. Навіть зазнайкувата ібезсоромна москвичка Алла доклала руку до йогореабілітації, просвітивши темного селюка, стосовнотаємниць сексу, розповівши історію про своюзнайому, яка покинула чоловіка з дубовим фалосомі вже десять років щасливо живе з імпотентом.

- Він вдовольняє її язиком. Вона по три оргазми нараз отримує.

- Язиком усі мастаки, - буркнув Михайло, маючина увазі солдатські байки, хто як і скільки тьолоктрахнув.

- Я маю на увазі не в переносному смислі, а вбуквальному, - розтлумачила йому Алла.Михайло з недовірою віднісся до її слів. Свистить

подруга. А та продовжувала сексуальний лікнеп:


104

- Такий вид сексу називається кунілінгус.- До чого тільки збоченці не додумаються.- Це не збочення, а нормальна практика. Затям,

чим вищий у людей рівень інтелекту й освіченості,тим частіше вони вдаються до нетрадиційнихспособів кохання. Усі нормальні прогресивні паризаймаються цим, а декотрі жінки, як моя знайома,навіть віддають перевагу перед звичайним статевимактом.З освітою в Михайла полягали так само хреново,

як і з наявністю боєздатного члена. Аллині балачкивикликали у нього лише втому.Алла підійшла упритул, задерши до нього лице,

виклично штовхнула чималими грудьми в живіт.- Хочеш попробувати?Михайло не захотів.- Це не для нашої провінції.Петро старанно розтовкши недопалка у бляшанці,

припалив другу цигарку. Будинок навпроти вже негорів червоними відсвітами - сонце зайшло.

- Класна самогонка, - озвався Михайло. - Дала показанку, наче веслом. Піду полежу трохи.Довго не належався. Ще й ноги випростати не встиг,

як пригналася Ольга й накинулася на нього з криком:- Що ти йому зробив?! Що ти йому зробив?!Михайло схопив її за плечі.- Що трапилося? Толком скажи.Вона завмерла. Дивилася на нього наляканими

очима. Її губи тремтіли.- Петро плаче.Коли Микола Корнелюк розплакався, усвідомивши,

що нові ноги у нього не відростуть, заввідділеннямСтарча тільки й кинув недбало:

- Нехай поплаче, менше сцяти буде.З Миколою Михайло познайомився, здається, у

перший же день свого перебування у ташкентськомуокружному шпиталі. Випадково зговорився з кимсьіз хлопців, і той повідомив йому, що в нейрохірургіїлежить пацан, який, схоже на те, був пасажиромМихайлової вантажівки. Михайло наче про близькогородича довідався, одразу ж подався провідатитовариша по нещастю. Виявилося, що вони зМиколою ще й земляки.

- Що ж ти, блядь, так неакуратно їздиш? - запитавйого Миколин сусід.Михайло промовчав. Сказано це було жартома, але

неприємний осад у нього на душі зостався. Справді,він сидів за кермом і, виходить, що Микола такпостраждав тому, що він, Михайло, наїхав на міну.

- Невже ніхто більше окрім нас двох не вцілів? -озвався Микола.По правді сказати, Михайло про це не думав.

Зоставшись наодинці із своїм горем, він цілковитовіддався йому. Утрата власного пеніса повністюпоглинула усі його думи й почуття. Потрібен бувякийсь час, щоб оговтатися. Лише тут, біля Миколи,Михайло відчув (не зрозумів, а саме відчув), щомасштаби його горя не сумірні з бідами, що випалина долю ось цих хлопців. Михайла вразив виглядМиколи: виснажене жовте лице виражало щосьпотойбічне, що не мало спільного із життям.Невеличке тільце, огорнуте простирадлом, скидалося

на пакуночок із немовлям.- Не знаю, я тоді вирубився.Після того, як побачив свою рану. Кров дзюрила,

заливаючи стегна, наче з водопровідного крана. Вінвжахнувся, не побачивши того, що мав побачити, іпобачивши те, що побачив. Звів налякані очі досолдата, шукаючи допомоги, але замість лиця ужепобачив розмиту брудну пляму - зір розфокусувався.І одразу ж вимкнулося сонце.

- А потім ніхрена не тямив. Мабуть, накололичимось.Михайло присів був на сусідське ліжко, звідси він

бачив Миколине обличчя. Господар ліжка,накрившись із головою простирадлом, спав. Михайлоотетерів, коли до палати зайшли хлопці в госпітальнихпіжамах із ношами й, зігнавши його, заходилисянезграбно перекладати тіло, а це вже було лишемертве тіло, а не людина (Михайло ніяк не міг у цеповірити), із ліжка на носилки. Михайла вразив спокій,із яким мешканці палати сприйняли смертьпобратима.

- Тепер, може, хоч виспимося, - сказав хлопець зліжка біля дверей і, мабуть, для Михайла пояснив: -Дві доби, день і ніч, бля, кричав та стогнавбезперестанку.Михайло заціпеніло стояв, дивлячись на зім'яте й

заляпане кров'ю та сечею простирадло. Із ступоруйого вивів Артур, котрий був пожартував стосовнонеакуратної їзди.

- У дитинстві я два роки жив з татом у Шанхаї. Якосьтато повів мене до цирку. Там був номер - китаянкадавала своїй піхві курити, стромляла їй між губцигарку, і та пакала так, що дим хмарою здіймався.Артур замовк.- І що? - не витримав хтось.- А чим я гірший від цієї піхви?Він був повністю паралізований, самостійно міг

лише трішки поворушити головою. Активно в ньогопрацював хіба що язик. Михайло вже оцінив йогогостроту. Вражала моральна незворушність цьогохлопця. У Михайла тремтіла рука, коли він підносивдо Артурових уст цигарку.

- Тьху ти! - лайнувся котрийсь. - Я думав, ти справдіу Шанхаї жив.

- Нехай мене їжак трахне, якщо брешу, - поклявсяАртур.

"Ну і хрен з ним - з тим пісюном", - подумавМихайло.

- Шкода, повоювати не встиг, - мовив Микола. -Образливо якось... Ні честі, ні слави.

- Довботрах ти коцаний! - облаяв його Артур. -Повоювати йому захотілося... Вам, бля, хоч кожногодня руки ноги відривай, а розуму так і не наберетеся!От і затикають вами усі діри...

- А тобою - ні? - із усіх боків затюкали на Артура.- То я хоч у курсі справи.- Я, здається, знову мокрий, - кволим голосом

повідомив Микола.Залюритися по вуха для Миколи було звичним

ділом, а що вже тонкосльозим був, наче дівчина. Аот щоб Петро плакав - не можливо уявити. НедармаОльга перелякалася.


105

- Ну чого ти стоїш?! - шарпала його братова. - Зробищось!

- А що я зроблю?!- Чого він плаче? Що ти йому сказав?! - знову

напосілася Ольга. - Це він через тебе..."Весь кайф поламала", - з прикрістю подумав

Михайло.Відчуття блаженства пропало. Хміль все ще

туманив мозок, але вже не розливався гарячимплином по тілу, породжуючи стан легкої ейфорії,навпаки, тіло зробилося важким, а рухи скованими.Із яскравої повітряної кульки він перетворився начорне чавунне ядро. Лежав на ліжку, наче здоровеннакаменюка посеред дороги - нікому не потрібна, всімзаважає. Камінь спотикання. Усе через нього...

"Усе через мене, - не визнав, а ніби вирок заобвинувачем повторив, а потім відреагував: - А яклав на все, клав я..."Але скільки б він не клав на все та всіх, мусив

визнати, що однаково його зверху не буде. І він це зпохмурою приреченістю визнавав. Шукаваргументи, аби опротестувати такий стан речей,однак, куди не потикався, знаходив лише відчай. Хочсамому бери й плач. "Блядь! Блядь! Блядь!.." -пульсувала у скронях бунтівна думка. Однак дававслабинку. Може, це будуть сльози полегшення. Осьвони, стоять у горлі, спирають дихання... Михайлобільше не опирався, знайшов навіть виправдання:"Якщо я зараз заплачу, то це не я, це горілка".Він цілий рік доглядав важкопоранених, такі

страшні поранення бачив, що хай Бог милує.Набачився живого м'яса та крові, аж звик до них, а отсльози солдатські бачив рідко. Лише кілька разів, і то- це не були жалібні плачі, а буйна чоловіча істерика.

"А хер вам у сраку!" - Михайло рішуче звівся зліжка.Нехай горілка плаче Петровими сльозами, чиїми

завгодно, а він не буде плакати. Витер мокре обличчя.Бракує тільки заслинитися, як Колюха.Микола плакав тихо, самими очима. Навіть не

схлипував, щоб не видати себе. Взагалі-то віннамагався виглядати бравим воякою. Полюблявновачкам оповідати про свої звитяжні подвиги. Трохивигадував, трохи переказував чужі історії. Наплівгеройств на три з половиною ордени. Михайла несоромився. І брехав при ньому, і плакав. Все-так вінбув дивним хлопцем цей Колюха.Якось, Михайло ще лежав в урології, його викликав

заввідділенням нейрохірургії. Лікаря цікавило, чи незнає він домашньої адреси Миколиної матері. Миколанавідріз відмовився її повідомляти.

- Ти ж земляк, дізнайся, переконай його, інакше вінтут кінці віддасть, - сердито бубнів низькорослий іширокий Старча. - У нього пролежні відкрилися...Михайло спробував, але Колюху як заклинило.- Не хочу, щоб матір викликали. Цезар сказав, якщо

вона приїде, то забере мене звідси в цинку...- Який ще Цезар?- До Кості танкіста мати приїхала, і він на другий

день помер, - із маніакальною шизофренічноювпертістю гнув своє. - І Валеру мати в гробу забрала...А біля Аліма тут взагалі вся родина сиділа, а він все

одно Богу душу віддав... Ні, не хочу. Ти знаєш скількиквиток коштує?! Напозичається, щоб потім до кінцяжиття борги повертати... А так вони мене живого чимертвого безплатно доправлять... Ну, ти самподумай! А що я їй скажу?! Вибач, мамо, мені ногивідірвало?.. Це ж, бля, не пальця врізати... Я не знаю,як вона все це переживе...Михайло лише зітхнув на всі свої широкі груди. Він

пішов до Старчи і сказав:- Я сам буду доглядати за Корнелюком.Той витріщився на нього, намірившись роздовбати

у хвіст і гриву, але осадив себе, щось пометикував,потелефонував до урології, переговорив, і питаннязакрили.Майже три місяці Михайло ходив коло Миколи.

Днював і ночував біля нього. Готуючи Миколу навиписку, Старча сказав:

- Якщо віриш у Бога, помолися за цього мудака, -кивнув у бік Михайла, - він тебе з того світу витягнув.Старча був у своєму репертуарі. Навіть похвалити

не міг, щоб мордою у лайно не ткнути. А Колюха - цеокреме питання. Той із Богом був на короткій нозі.Для нього потеревенити з ангелом було звичноюсправою. Михайло так і не зрозумів, чи то він пожиттю був пришелепуватим, чи це після пораненняйого повело. Врешті звик до Колюхиних дивацтв, алеспочатку навіть трохи моторошно було.

- Сьогодні вночі я свого ангела бачив, - як про щосьбуденне повідомив Колюха.Оскільки Михайло не мав подібного езотеричного

досвіду, він напружився, проте розмову підтримав:- І що?- Вигляд у нього не дуже геройський. Мені здалося,

що в нього навіть голова забинтована. Мабуть,Цезарева робота.

- Хто такий Цезар? - поцікавився Михайло.- Не знаю. Він схожий на душмана. Я якось бачив,

як він стріляв у Янека з гвинтівки.- У якого Янека? Хто такий Янек?- Мій ангел. Цезар його так називає.- Тепер все зрозуміло.Колюха не зауважив у його голосі іронії або ж

проігнорував її.- І що він тобі сказав - твій ангел?- Що все під контролем. Думаю, це він мені тебе

послав...Тоді Михайло розсміявся, а тепер думає, що, може,

так усе й було.Захотілося курити. На лоджію не захотів іти, міг

зіткнутися з Петром. Ніяково було б глянути йому вочі. Хоча й мав відчуття, ніби всередині ньогорозхитується маятник, рівновагу утримував безпроблем. Непоміченим вийти не вдалося.Зашпортався біля замка.

- Ти куди? - визирнула у коридор Ольга.- Піду провітрюся, - відповів, квапливо зачиняючи

за собою двері.Вона ще щось гукнула йому навздогін, але Михайло

не дослухався. Натиснув кнопку виклику ліфта.Вечірні сутінки густішали, на небі висіялися зорі.

Постояв біля під'їзду із закинутою головою. Але нетак, як пес із задертою мордою, щоб повити. Ніби


106

спіткнувся, зачепившись поглядом за небо. Вразивсядумкою, що все це не просто так, а відповідає певномупорядку. І навіть сам він зі своїм соромним каліцтвом- лише частина вселенського задуму. А отже, у йогокастрації присутній якийсь прихований від ньогосмисл. Усе закономірно, а відтак і справедливо. Нічогов цьому світі не відбувається випадково. Наприклад,зустріч із Каріною...Із Каріною, з Каріною Георгіївною, він

познайомився ще за Миколи. Він відвіз Колюху наякусь процедуру до окуліста. Дожидаючись його навулиці, присів біля входу, опершись спиною наоблуплену стіну. Замруживши очі, наче кіт,вигрівався на ташкентському сонці. Рипнули двері,поряд хтось зупинився. Михайло зоставив це безуваги, розклепив повіки лише, вловивши запахпарфумів. Пахла йому жінка у білому халаті, з вигляду- лікарка. Але не забембана, як тутешні, а як ті, що зкомісією приїжджають. Навіть халат на ній був не яку всіх, а шовковий, з відблиском та переливом. Увиразі її вродливого обличчя проглядало щосьгордовите і зверхнє. Здавалося, вона чимосьнезадоволена. Це була жінка з іншого світу. Тому йдивився на неї Михайло не як на жінку, а як на рідкіснеявище природи. Відчувши на собі його погляд, безцікавості, не виділяючи із довколишнього ландшафту,зупинила на ньому безпристрасні очі. Навряд чи їїбентежили чоловічі погляди. Викресавши іззапальнички вогню, припалила цигарку й жадібнозатягнулася, при цьому трохи відхилила голову назад,демонструючи звабливий вигин шиї та підборіддя.Михайло безвідривно стежив за її рухами. Вона зновузвернула до нього свій холодний погляд. Протягнулакоробку з цигарками (наче милостиню подала).

- Будеш? - Її голос, контрастуючи із жорсткимпоглядом, звучав напрочуд м'яко.Це був "Космос". Навіть до армії Михайло, може,

тільки раз курив такі. Дорогі, зараза. До села їх і незавозили. "Орбіта" й та ледве-ледве розходилася.Спокусливо було пригоститися, але Михайлопокрутив головою:

- У мене є.Він не відвів погляду. Може, тому вона затіяла

світську бесіду. Ще одна її милостиня.- Із-за річки?- Еге ж. Підірвався. Осколком пісюна відчикрижило.

Так акуратненько, наче скальпелем. Професор уКабулі надивуватися не міг, думав, мене духиоскопили.Від Люди Михайло чув, що імпотенти страждають

комплексом меншовартості, але замість того, щобприховувати свій ґандж, вони розводяться про ньогоусім і кожному. Відтак про специфіку свогопоранення не розпатякував. А тут його щось повело.Надто гарною виглядала ця жінка, надто пещеною,надто недоступною. Може, йому захотілося їїшокувати, може, викликати співчуття, а може, датизнати, що ніякими милостинями його вже непринизити більше, ніж він принижений своїмстатусом скопця.

- Сиджу тут, а пісюна мого там уже, напевно, котиз'їли...Вперше на її обличчі промайнуло щось, схоже на

живий інтерес.- А ти хотів би поховати його з усіма військовими

почестями, як такого, що загинув смертю хоробрих?А може, він і не загинув, а тільки безвісти пропав,бродить там, як гоголівський ніс, до афганокчіпляється...

- А вам би хотілося, щоб його розстріляли задезертирство?Михайла зачепила та, як йому здалося,

легковажність, із якою жінка поставилася до йогопроблеми. Чи вона не повірила йому, подумала, щоприколюється...

- Не кожен може сказати, що його хуй, - (при цьомуїї слові Михайло здригнувся), - зостався вАфганістані, - мовила рівним голосом.Михайло вражено мовчав. Якби шкільна вчителька

вилаялася так перед усім класом, він би меншездивувався. Цій жінці не пасувала така мова.

- І що ти тепер? - запитала вона.- Комісувати збираються, додому поїду.Жінка докурила. Ступила два кроки до сміттєвої

урни, щоб викинути недопалка. Потім зробила крокдо дверей. Зупинилася, повернулася до нього.

- Я - Каріна Георгіївна, - відрекомендувалася, -офтальмолог із Москви...Серце у Михайла забилося чомусь частіше.

Пригадалася москвичка Алла, її теревені прокунілінгус...

- Вас прислали сюди? - запитав якимсь тремкимзміненим голосом.

- Сама напросилася. Хочу матеріал длякандидатської зібрати. - Вона взялася за дверну ручку.- Ходімо, покажу тобі своє робоче місце. Чаєм тебенапою.Ступила на поріг, будучи певна, що він поспішає

слідом. Михайло не ворухнувся. З-за порогу вонаозирнулася.

- Хочеш чаю?Він дивився на неї прямим незмигним поглядом.- Я хочу поцілувати вас... там.Глянула на нього здивовано, наче щойно побачила.

Думав, зараз розгнівається, поставить його на місце,але вона розсміялася.

- А ти не квапишся?Михайло не квапився. Він впросив Старчу

перевести його з урології до нейрохірургії,погодившись виконувати роботу, яку тількизагадають.

- Тебе ж комісують. Який тобі резон тут занедобитками гівно виносити? Якби тебе назад доАфганістану відправляли - інша справа, це ще можназрозуміти. Тобі що, додому не хочеться?Старча завжди розмовляв підкреслено грубо.

Мабуть, це проявлялася захисна реакція, бо мужиквін був непоганий. Просто на нього багато всьогонавішали. Не знати, як з медикаментами, цьогоМихайло не знав, а койко-місць завжди бракувало,бракувало санітарок, бракувало чистих простирадл...І попри все це Старча мусив повертати цих недобитківдо життя.

- Хочу дослужити.- Так тобі ж ще, вважай, цілий рік лямку тягнути.- Ну так і що?- Ну ти, блядь, і мудак! - з повагою сказав Старча.


107

Питання було вирішене.Тіло Каріна мала по-дівочому туге й гладеньке.- Є жінки, яким достатньо фалоса, а без чоловіка

вони можуть прекрасно обходитися, - говорилаКаріна Георгіївна, потягуючи цигарку. - А в мене всенавпаки, мені потрібен був мужчина, але без члена...У мене рідкісна фобія - непереборний патологічнийстрах перед чоловічим членом... Розумієш, ніби намене ножем замахуються... Усі мої спроби налагодитисексуальне життя закінчувалися у кращому випадкуістерикою, а в гіршому, психічним зривом, депресієюі довгим лікуванням. Лесбійство для мене такожнеприйнятне... Ти - мій щасливий випадок...

- Може, мене вам також ангел послав?- Ангел?! Може, й ангел. Я готова повірити у яку

завгодно містику.- Тоді це не випадок, а закономірність.- Чого ж ти тоді так припізнився? Ти знаєш, скільки

мені років?Сьогодні, коли вони говорили по телефону

(Михайло телефонував із переговорного), вона зновузгадала про свій вік.

- У жовтні я повертаюся до Москви. Мені заразсорок два, це багато, але я ще в непоганій формі і,думаю, ще кілька років протримаюся... Якби ти бувпоряд, ці роки могли б стати найщасливішими умоєму житті.

Михайло чув у трубці її дихання.- Чого ти мовчиш?- Ти ж не повіриш, якщо я скажу, що коли думаю

про тебе, то в мене встає.Вона розсміялася.- Ти приїдеш?Михайло здригнувся з несподіванки, наче

пробудився. На нього налетів гурт дівчат. Захихикали,затуркотіли. Одразу не збагнув, хто вони й чого віннього хочуть.

- Чого скучаєш? Ходімо з нами на танці.Спочатку впізнав, ту що в джинсах. По джинсах і

впізнав. А потім ту, що була з хвостом на маківці.Зараз вона була з іншою зачіскою. Дівчатаповодилися, як давні знайомі.

- Він два місяці тому з Афганістану повернувся, -хвалилася подругам та, що в джинсах.

- Ти правда був на війні? - запитала котрась із подруг.Михайло глибоко затягнувся. Він не був певен, що

був на війні. Так само не мав певності, що він з цієївійни уже повернувся.Дівчата життєрадісно верещали."Треба звідси нахрен забиратися", - подумав він і

щиглем запустив у темряву недопалка.


Валентина Сімащук. Розвіяна цивілізація. Колаж. Картон, олія, 2006 р.

108

ІГОР МОІСЕЄНКО

" Сектор обстрілу - "Аісти"

Цей роман витримав вже шість видань. Перші двапобачили світ в російськомовному варіантінайпотужнішим у Європі видавництвом "Ексмо" (м.Москва). Репрезентуючи його читачам, видавці,звісно, забуваючи українське походження автора,називають цей твір шедевром російської військовоїпрози. А читачі у своїх відгуках пишуть, що післяпрочитання роману плачуть і відмовляються від зброї.Рідною мовою автора, українською, він з’явився

вперше ще в 2008 році сигнальним накладом всьоголише у 100 примірників за власні кошти безробітногописьменника.Завдяки саме тому виданню стало можливим те,

що роман, як найкраще висвітлення військовоїтематики у творах літератури, здобув впершеприсуджену у 2010-му році державну літературно-мистецьку премію імені Богдана Хмельницького. Ітільки тепер, за участі видавництва "Криниця"(м.Київ), славного як духовна скарбниця України,"Сектор обстрілу - "Аісти" вийшов у вигляділауреатського видання за програмою "Українськакнига - 2011". За цією програмою роман потрапитьдо бібліотек і навчальних закладів України.Про дивовижну історію появи цього видання

розповіла головний редактор видавництва"Криниця", відома українська письменниця, поетесаТетяна Майданович: "Нас Бог вів до цієї книги…Враховуючи, що історично іноземні автори незможуть достовірно написати на тему війни вАфганістані, настільки вражаючий та унікальнийроман має особливе значення і для світовоїлітератури…"Колишній командир частини, в якій служив Ігор,

полковник Микола Ромашов, вітаючи свого солдатаз присудженням лауреатського звання, зазначив, щонадзвичайно важливо те, що написав цю книгу самесержант: "В генерала вийшли б чергові мемуари прославетну нашу 66-ту бригаду. А це художній твір,цінність котрого як витвору літературного мистецтвадля людської душі набагато більша".У лауреатське видання роману "Сектор обстрілу -

"Аісти" включено також поетичну збірку І.Моісєєнка "Відлуння Гіндукушу", деякі статті тавідкрите звернення "Шлях із Армагеддону" ізпропозиціями конкретних кроків до порятункулюдства від екологічної та цивілізаційних катастроф,в яких воно опинилося через власну бездуховність.Поет, прозаїк та кінодраматург Ігор Олексійович

Моісєєнко (10.07.1962) народився в м. Кривий Ріг, анині проживає в м. Кременчук, що на Полтавщині. У1990-х роках очолював Спілку ветеранів Афганістануміста Комсомольськ на Дніпрі.Строкову службу проходив в Афганістані

(Джеллалабад), у батальйоні загиблого Поета-героя"Аіста" (О. І. Стовби). Критики, відзначаючи

стилістичну подібність віршів "Аіста" та Моісєєнка,вбачають ознаки наслідування Ігорем літературногоДару і Хреста вбитого війною талановитого Поета.Результатом такого духовного зв'язку двох літераторівстав надзвичайно захоплюючий і вражаючий своїмтрагізмом роман "Сектор обстрілу - "Аісти".Динамічна сюжетна інтрига у поєднанні з шокуючимфіналом настільки вражає свідомість, що авторапорівнюють за силою показу війни з Е.-М.Ремарком.Як розповідають вчителі, щоб прочитати цей твіршколярі записуються у черги. Цю книгу викрадають.Навіть у друкарні, під час передачі книги видавництву,певної кількості примірників недорахувались. Нажаль, шкільна програма з історії розповідає про тіподії лише двома реченнями. А тим часом та війнавплинула на долі багатьох наших сучасників і змінилабагато в чому хід подій і в нашій країні і в світі загалом.Однойменний кіносценарій, створений

І.Моісєєнком, кіностудія ім.О.Довженка, визналакращими за все, що було створено для екрану провійну в Афганістані 1979-1989 років. Проектпостановки підтримує Національна спілкакінематографістів України. Президент України давдоручення Міністерству культури України щодоекранізації цього твору. Але проект, який міг би статипершим блокбастером у форматі Україна - Росія -США, досі з різних причин не вдалося здійснити,незважаючи на очевидну комерційнуперспективність.

Розділ першийВін засік ці спалахи. Можливо вперше за всю

службу, але він помітив їх. Щемко відчув на собіпогляд крізь проріз прицілу, сповнений ненависті тавідчаю. Навіть, незважаючи на достатньо соліднувідстань, він побачив очі того ворога. Та розвернутив його бік дуло свого кулемета він уже не встигав.Коли б не вертушка. Але навіть свист гвинтів у небі ірозмірено гучніючий гуркіт двигуна не зупинив бипротивника. За спиною моджахеда промайнулачиясь тінь. Його просто зірвали з бруствера і потяглиза комір до отвору в стіні.Чорна, трохи продовгувата краплина поволі, ніби

спроквола просинаючись, відокремилася відсріблястого черева вертольота, хижо, немоввідшукуючи відому тільки їй мету, перекинулася двічів повітрі і, нарощуючи швидкість, пірнула в прірву -у бік дувалів.У ясних променях полудневого сонця сивий туман,

що клубами заволік дахи нехитрих будівель, розцвівусіма барвами веселки.Десь позаду вигукнув Стовба:- Старий, трасер!- Я ж не знав, що ми салюти тут запускати будемо.- Білоград!..Він дістав з нагрудної кишені мокрий від поту

трасер, поцілував його...- Воруши фігурою, зараз розсіватися почне! -

взводний не приховував нервування.Патрон упірнув до патронника з ледве чутним

скрипом.Зелена краплина трасера запалала на півдорозі до

ІГОР МОІСЕЄНКО “СЕКТОР ОБСТРІЛУ...”

109

дувалів. Селище наче підскочило, нібито на півметра,і спалахнуло. Навіть диму спершу не було. Тількигори злегка трусонуло та подекуди між вицвілих добілого скель здійнявся тисячолітній пил. Усліддокотився жахливий гуркіт.

- Ні фіга собі, бомбець!..- Ого…о. Не хотів би я під таку цяцьку потрапити.Куля прилетіла навіть без шерхоту, ніби нізвідки.Болю не було. Біль так і не встиг проникнути до

його свідомості. А він не встиг навіть злякатися. Іпострілу не почув. Тільки в очах застигли бризкирозжарених скалок, та у вухах дзвоновим гулом довгоще котився тріск розпеченої кулі, що розривала метал.Тягуча, мов кисіль, задуха раптом відступила,

стягнула з повік свою постійну завісу липкого,смердючого поту і змінилася такою жаданоюпрохолодою. Розпечена, наче горном роздмухана,пустеля загубилася у похмурій порожнечі, і лишенастирливий як муха розум ангельським голосомзапхикав десь у часі, там, де залишилося тіло: "Місяцьна небі, зіроньки сяють, тихо до моря човен пливе…"Звідти, з іншого світу, крізь часті гучні спалахи

одиночних пострілів донеслося, здалося, щось чужеі нікому не потрібне:

- Старий! Виносьте його!- Я сам не потягну, товаришу лейтенант!Валуни обсипало сталевим струменем.- Мамедов!- Я!- Білограда виносьте! Допоможи Старостенку!"…В човні дівчина пісню співає, а козак чує -

серденько мре…"- Стій!З багряного туману випливло обличчя Стовби:- Живий, козаче!Біль увірвався під ключицю розжареним

шомполом: "Так худобу розжиловують. Що ж товзводний увіткнув мені під хебешку?.."Мамай, здалося, сторопів:- Що це ви, товаришу лейтенант. Ваш зошит?..В очі знову упився струмінь розжареного піску і

кам’яних скалок, які висікла з валуна наступна куля.- Відставити обговорення! Все! Пішли! Пішли, я

сказав!"…Пісня та мила, пісня та люба, все про кохання,

все про любов…"Ще один шомпол встромився десь під лопатку:

"Небо зовсім у кров загорнулося..."На суцільно бордових небесах розгойдувалася

темна пляма, зовсім чорна: "Потрібно б на нійконцентруватися. Що з неї ллється?.. Куди вони менетягнуть?.. Навіщо?.."На мить пляма затремтіла, виявилися знайомі риси

під каскою: "Все одно пляма чорна. Старий?.. Ох ісмердить від тебе".

- Де взво..? - в грудях захрипіло на півслові.- Та не рипайся ти. Прикривати залишився, - крізь

нелюдські зусилля прогарчала пляма.Десь поряд часто застукав одиночними пострілами

Калашников.Пошматовані думки з чужих світів, здавалося,

розкидають мізки на всі боки: "То Мамай.

Відстрілюється. Що ж так холодно?.. Що то за піснякрізь морок? У пустелі холодно!? Значить, не вийшлище. Рука, здається, затерпла. …Пісня та мила, піснята люба - все про кохання, все про любов… Декулемет?.."Пляма над головою вибухнула триповерховими

матюками."Всі камені в ущелині моєю спиною відпрасував.

Жодного ж не минув. Що ж ти волочиш мене, якмішок з картоплею?"Знову ця тварюка прилетіла без жодного звуку.

Тільки проломлена каска відгукнулася голоднимскреготом. Жахливий за своєю потужністю поштовхзмів Старостенка кудись в каміння, наче ганчір'януляльку.

"Шомпол під лопаткою вибухнув. На що` ж ти менекинув таке гостре?.. Шомполи не вибухають. ДеСтарий?"

- Старр…Поряд із червоного туману випірнула чорна тінь.

Цього разу потягли ще безцеремонніше:"Мамай?.. Або?.. Вони?.. Куди вони мене?.."- Лежи тут, не сіпайся."Мамай, - на душі відлягло. - А Старий?.."- Рустам... Старого… у голову.Старостенок скрипонув зубами десь зовсім поруч:- Ох, бісову тобі ковіньку.Гул у голові знову потонув у мелодії: "...Як ми

любились та й розійшлися, потім зійшлися й навікизнов..." На мить в очах посвітлішало: високо, підсамим сонцем, багряні небеса нарізали стрічкамисиві крила самотнього чорного лелеки.

- Рустаме, ти бачив тут аістів?- Чого б це тиша така настала? - замість відповіді

спитав Мамедов.Крізь морок забуття продерлося несамовите:- Данко! Дане! Білоград, маму твою!Мозоляста долоня стиснула простріляне плече.

Шомпол під ключицею, здалося, наче в штопорскрутився. Вже майже забутий біль знову паралізувавправицю. В очах знову застрибали багряні плями.

- Прокидайся, Дан!Білоград ще не прочухався. Ці жахливі марення вже

рік йому нутрощі викручували, і завжди подовгу.- А трохи легше ти не можеш, Скибон?Богдана завжди дратував фальцет Скиби:- Шо? Знову той бій сниться? Болить іще?Білоград замість відповіді розмазав по обличчю

гарячий піт.- Де мій блокнот? - похопився Білоград.Скиба простяг Богданові потертого зошита з

написом "Аіст".- На! Я з підлоги його підібрав. Ти вже й не засинаєш

без нього.Богдановій душі потеплішало....Тільки зараз Богдан почув із динаміків за

глиняною стінкою останній приспів пісні: "Ви ж мені,очі, вік вкоротили, де ж ви навчились зводить людей…"Зі сцени її проводжали аплодисментами, бувало, й

голоснішими. Та й публіка, траплялося, сиділасолідніша, навіть в лампасах бувала. А в цих взагалівідзнак на формі немає. Та й сценою це можна хіба


110

що назвати з величезною натяжкою. Вона вже йпригадати не змогла б, коли останній раз співала зтакої сцени. Може, коли дуже давно, на брудномуПАЗику, вона їздила колгоспними клубами зарознарядкою, заробляючи, як за щастя, 17.80 законцерт із підйомними за відрядження. Але ційаудиторії вона дійсно була вдячна. Вже на межі своїхможливостей, вона не вклонилася - впустила рукидо дерев'яного настилу і захриплим від спеки горлом,але з тим же неповторним тембром, оголосила:

- Друзі мої, якщо коли-небудь, де-небудь випобачите мою афішу, тільки скажіть, що ви зДжелалабада! Вас проведуть до мене! Я люблю вас.Всіх. З святом вас, друзі мої! З Днем Радянської Армії!

…Гітару забули на динаміку, біля самої сцени.Зайняті кожен своєю справою, ніхто не помітив, якБілоград опинився з нею поряд. Долоня самапотяглася до грифа. "Фендер" - мрія навіженого", -майнуло в голові. А пальці вже зімкнулися в акорди іпобігли струнами. За мить динаміки відгукнулисямелодією, яку знала вся бригада.Підрозділи завмерли. Скиба рвонувся було

зупинити Богдана. Але гітарист, який супроводжувавПриму вже кілька років, стримав його одним лишепоглядом. Вже у вступі він скоріше відчув, ніжзрозумів - хлопець бере акорди, непідвладні багатьоммайстрам. Прагнучи не відволікати солдата, гітаристпідключив клавіші до еквалайзера і почав підігрувати.Але Білоград вже нічого і не чув, і не бачив, окрімбою, з якого не повернувся "Аіст".Бригада пам'ятала про нього. Цю пісню всі знали, і

всі віртуози співали її в наметах ночами. Одначе так,як виконував її сам автор, ні в кого не виходило. ІБогдан ніколи не відмовляв на прохання заспівати її.Ніхто тільки ще не чув її з аранжуванням столичнихлабухів. Так вона ще ніколи не лунала.Ніхто не знав, чому Білоград під час співу закриває

очі. А він свою пісню плакав:

Чорне із білим - в Аіста крила, як хвилі.Чорне - це смерть, а Життя - зверху біле перо!В цих кольорах поринає рисунок стихі...ї.Ти - білий Аіст, всім чорним стихіям назло...о...

Комбриг демонстративно послужливо відкривперед Примою двері свого УАЗика. Але несподіванотой вправно поставлений голос немов прикував їїувагу. Вона відволіклася тільки на мить, у програшіміж куплетами:

- Що робить у вас цей хлопчик?- Служить, - з неприхованою гордістю відповів

Дантоєв.- Служить?.. Ви думаєте: він у вас служить? - вона

навмисно зробила наголос на "вас". - А яка сьогоднітемпература?

- Сьогодні - шістдесят чотири, - комбриг зовсімрозгубився.

- Шістдесят чотири, кажете? - і, не чекаючивідповіді, вона продемонструвала сироти, що рясновкрили їй руки. - Ви думаєте, він служить у вас?Тим часом над бригадою лився новий куплет пісні:

Чорне із білим - це символ пера і паперу...у,Пісні тієї, що нам доспівати пора.Біле - це часточка Світла, омита від скверни,Чорне - примара, у небі воронячий гра...ай...

Аісти, аісти, - чи не пора відлітати?Чом ви кружляєте в бурю - посеред громів?Бачу, я бачу ви ніби чекаєте брата…Ви із собою його захотіли забрати?!Нашого Аіста - сина далеких степів…*

…З останнім акордом Білоград ще раз провівдолонею по струнах, наче вгамовуючи їх, і знеприхованим жалем, ніби прощаючись, поклавгітару на колишнє місце. Дека відгукнулася глухимстогоном. Дан, немов і не бачив нікого, попрямувавдо підсобки.Командири до цих пір не наважувалися віддати

підрозділам команду на рух. Бійці, немов зачарованіпіснею, так і стояли колонами. Гітарист, схоже, бувєдиним, хто наважився зрушити з місця. Вінназдогнав Білограда за кілька кроків. Згодом, уже вСоюзі, гітарист ще довго розповідатиме своїм друзямі колегам, як затремтіло плече в того хлопця, коли вінторкнувся його долонею. Стільки болю в очах вінбільше ніколи і ні в кого не бачив. І в них не буложодної сльозинки. Він не чекав, що викличе у хлопцятаке страждання, але розгубився тільки на мить,простягнув гітару і прошепотів ледве чутно:Тримай. Це твій інструмент…

Розділ дванадцятийЯк виявилося, просочитися до території

розташування частини було зовсім не так вже йскладно. Равіль навіть здивувався - наскільки цевиявилося просто. Для охорони свого розташування,шураві виставили тільки стаціонарні пости та декількаавангардних засідок периметром. Причому на такійвідстані, що солдати не могли навіть бачити сусідів.До того ж, значна частка периметру ховалася від очейв хащах дерев і чагарника. Недаремно проДжелалабад говорили як про перлину Сходу. Знезапам'ятних часів він славився своєю зеленню.Мабуть, бажання сховатися від пекучого сонця в тінібуйних чагарників і переважило принципи безпеки -шураві обкопалися в тіні. При цьому їх бліндажі тількиімітували маскування, а між постами навіть вартовіне ходили. За бажання і при відомій частціобережності, достатньо спостережливий противникзумів би в цьому оточенні всі проломи вмитьвизначити. Залишалося тільки припущення, щопідходи до розташування заміновані. Але навіть мінніполя мають свої проходи. Хоч би для того, щоб бійціавангардних засідок могли перемінятися, абизабезпечуватися водою і провіантом.Равілю вистачило два дні, щоб визначити маршрут,

за яким можна було б обійти всі рогатки і підібратисядо розташування якнайближче. Провести черезоточення достатньо великий загін було, звичайно,нереально. Але ударний взвод добре навченихправовірних підібратися до шурави впритулнепоміченим зміг би. "Мабуть, ніхто не намагався",


111

- зробив припущення Равіль. Наскільки щільноохороняють територію за оточенням, він ще не знав.Але висновок вже напрошувався.Ще більше він здивувався, коли вперше проповз

наміченим маршрутом всього за сотню кроків віднайближчого поста. Виявилось, що периметр навітьколючим дротом не був обладнаний. Про себе вінвідзначив: "Не знає Тахір, наскільки шуравибезтурботні. Може, це тільки вдень, а вночі?.." Алейому потрібний був день. Він мав знайти Воїна. Вінйшов по його слідах вже другий тиждень.Далі була пустеля. Розташування частини було

неначе на долоні. Сотні наметів смажилися на сонцівсього в трьохстах метрах від його позиції. Десь тамбув його кровник. Равілю потрібно було тільки знайти- в якому з наметів він мешкав. І розділяв їх тількипіщаний урвище і близько двохсот метрів очеретянихчагарників. Але як відшукати в цьому мурашникусвого ворога він не міг і здогадуватися. Так само вінне знав, як до нього добратися і як його подужати, немаючи зброї. Автомата так і не вдалося полагодити.Прямо перед ним, в сотні кроків, там, де зачиналися

чагарники, білів вицвілим на сонці очеретомневеликий курінь. Сховатися в нім було б заманливо.Але й небезпечно. Кому знадобилося майструватийого в цих чагарниках, залишалося тількиздогадуватись.Равіль підніс до очей свій понівечений вибухом

бінокль, і застиг охоплений жахом. Чагарникзашелестів в трьох кроках, праворуч від його укриття.В Равіля ледве серце не зупинилося. Зброї в нього небуло. Залишався тільки багнет-ніж. Але він гарячковосхопився за цівку даремного зараз ППШ і затамувавподих. Тріск гілок з неймовірною швидкістю, до йогополегшення, віддалявся. Хтось мчав крізь кущі, нерозбираючи дороги, наче танком, як йому здалося зпереляку. Ще через секунду він побачив, як в десятикроках від нього зірвався з обриву і кинувся в очеретичорний наче воронове крило з сивими смугами наспині варан. Равіль змахнув з лоба важкі градини поту.Там, де тільки-но зникла ящірка, дрібним тремтіннямвібрувала струна розтяжки. "Сигнальна міна, чи?.." -промайнуло в голові. Равіль повернувся доспостереження тільки після того як зняв з розтяжкигранату.З нової позиції розташування частини

проглядалося не краще, але очеретяний курінь білясамих чагарників... Равіль очам своїм не повірив.Кров хлинула до скронь, а серце забилося в грудяхначе скажене. Сам Аллах вів до нього його ворогів.Першим в курені зник Воїн...

...Особливих слідів погрому не спостерігалося, але,все-таки, хтось в курені вже побував - брагу, яку вони"зарядили" тиждень тому, хтось випив. На днісорокалітрового вуглецевого балону булькали тількизалишки пійла.Белоград віддав гітару Старостенку і спробував

вилити з балона залишки браги.- От, дракони, все повижирали. Мачмала одна.Халілов теж обурився:- Ну, шакали!- І хто б це? - задався Мамедов.

Старостенок зобразив об'єктивність:- Та хіба мало шакалів тут бродить?- Та шакали і балон би потягли б. А тут - напевно

свої... - глибокодумно уклав Юсуф. Замістьобурюватися, він всівся на одвірку куреня і з самимзосередженим виглядом заходився кришити удолоню чарс* (місцева назва гашишу).

...Равіль не задавався питанням: як він зможезникнути після вибуху і скільки постів поруч? Більшейого цікавило, де саме в курені розмістився Воїн.Якщо кинути навмання, граната могла і не досягтипотрібної мети. Та все ж - сам Алах вів до нього йоговорогів. Він почав шукати спосіб підібратися докуреня ближче. Гранату потрібно було кидатинапевно - до ніг Воїна.

...В Юсуфа, здавалося, дози не існує. Ще ніхто небачив його вщент обкуреним. І зараз він був єдиним,кого ще хоч щось цікавило:

- Дане, а що ото за пісню ти в клубі тоді співав, проАїстів? Що то за Саня там був?Білоград знайшов в собі сили обуритися:- Ну, ти даєш, Холера...Просвітив Мамедов:- Тебе не було ще тоді. Це взводний наш був -

лейтенант Стовба... Олександр Іванович Стовба. Аразом - "АІСТ". Ото таке псевдо в нього й було.Старостенок підтримав:- Писарчуки штабні говорять, його до Героя

представили.Несподівано для всіх ожив Цимбал:- Ні ферзя собі, за який болт?Старостенок штовхнув убік Цимбала балон:- Ти, болт, гризло пришльопни, поки не одірвало!.....Рустам сумно усміхнувся і продовжив:- Вони прикривати тоді залишилися. Літуни бомбу

тоді нову випробовували... Ми тільки згодомдізналися - об'ємну.Враженнями поділився Старостенок:- Я такого більше й не бачив ніколи. Газ на кишлак

наче туманом ліг. Залишалося тільки трасером тудиторохнути, і все що рухається... наче пеклом тодікишлак накрило.Рустам продовжив після невеликої паузи:- А духи нас тоді затиснули... Як... як в сорок

першому затиснули. Стовба наказав нам Данавиносити. Зачепило його тоді. Ми, так, вийшли. ЙДана винесли. А пацанів, на ранок, тесакамипошматованих знайшли. А Стовбу трохи далізнайшли, без ніг... І два духи дохлих поруч валялися.Схоже, він їм зубами горлянки рвав. Я бачив: вониступні йому відрізали... і жили з-під шкіри вийняли...Цимбал скам'янів від жаху:- А жили навіщо?..- Жили?.. На шомполи намотуєш і смикаєш потім

за них. Людина як лялька сіпається... - роз'яснивРустам. - Як він вирвався незрозуміло, але вирвався- факт, поруч два духи дохлих валялися. Не доповзтільки...

- А вірші командир наш писав. Данко весь йогозошит собі переписав, за ніч... І пісню ту в ту ж нічнаписав...Мамедов уточнив:


112

- А потім, зошит той мамі його відправили... Слідомза тілом...Богдан дістав з внутрішньої кишені заплямований

кров'ю зошит з написом "Аіст":- Не віддав я його. І пісню ту згодом написав. Я сам

тоді, як труп був.Старий стрепенувся:- Ти здурів, чи що?- А як ти його у такому вигляді - мамі? - заперечив

Богдан.Рустам прикипів очима до блокнота:- Погана прикмета, речі небіжчика... погана

прикмета...Белоград тільки схилив ствердно голову:- Знаю... Я так міркую собі... я сам його батькам

взводного до Дніпродзержинська відвезу... Тількидодому повернуся й відвезу...

- Все одно, Данко, недобра прикмета... ой,недобра... - знову зачав бідкатися Мамедов.Важку паузу порушив Халілов:- Заспівай ще, Данко... "Аїстів".Богдан навіть не ворухнувся. Тільки заперечив:- Ні... Після того аранжування... того, що лабухи

столичні в клубі тоді зробили, вона вже так незазвучить.Але Юсуф не вгамовувався:- А з блокнота взводного чого-небудь, Дан?Білоград злегка поколивався:- Є в нього там одне... незавершене. Щось

перешкодило йому. А що?.. Хто знає, може, на туоперацію ми пішли... Воно останнім в зошиті було...А може, він теж продовження не бачив. Так буває,упрешся в куплет, і все... душа замовкає... Я до цьогочасу над ним мізки сушу. Не йде, хоч ти трісни.

- Ну, ти даєш, Дане, "Аїстів" за ніч зробив, а цю зарік не можеш, - подав голос Цимбал.Богдан кинув на бійця поблажливий погляд: - Дурень ти, Цибуля. Пісні не робляться. Стовба

мені казав: пісні на небесах пишуться. Тож так воно іє: поки душа не заспіває, нічого путнього не вийде.Цимбал не минув, щоб не підняти все на жарт: - Та, косячелу з лікоть завали за шкірку і все заспіває,

навіть затанцює...

- Ти впевнений?.. - Белоград тільки сумноусміхнувся. - Ну, спробуй. Може, в тебе вийде...

Пальці побігли грифом. Гітара відгукнуласяпершими нехитрими акордами, услід полилися такіпрості, але, водночас, такі болючі слова:

- Сьогодні знов безсонницяНа серце тисне ранамиЙ немає ліків пам'яті,Що душить біль війни,Зірки засяють лагідніЯк маки над курганамиІ запалають полум’ямЗеленої весни...Хто вийшов з сорок п'ятогоБезногими, безрукими,Але навік героями......Це був Він. Равіль не міг помилитися. Хоча й не

чув його голосу раніше. Але хто ж іще міг грати нагітарі? Того дня, коли вони вбили його брата, він тежграв. Схоже, Воїн сидів у курені далі за всіх від виходу.Залишалося тільки доповзти до нього і простягнутигранату крізь очеретяну стінку прямо Воїнові підноги. Він не встигне навіть вибігти, навіть схопитися.Він, напевне, сидів далі за всіх від виходу. Равільналаштував "вусики" запобіжника, щоб висмикнутикільце без затримки, доклав зусиль щоб парою-трійкою коротких видихів угамувати серце, щораптово розбушувалося, і поповз до куреня. До метизалишалося зовсім небагато...

...Цимбал тільки налаштувався слухати: - А далі, Дан? Белоград відповів не одразу: - Ось і я далі хочу, а воно... Чекати треба... Душа

заспіває. Як зошит зі мною, вона..., все одно, заспіває.Все одно, я допишу її. Допишу і відвезу... мамі його...

...До куреню він підкрався майже беззвучно. Якйому здалося, ні одна соломинка не хрумкнула. Вусякому разі, ніхто його не помітив. Та все ж, як вінне був обережним, але гілка пересохлого під сонцемочерету відсунулася під його долонею з оглушливимтріском. Але приховувати свій маневр йому більше іне потребувало...


Валентина Сімащук. Берег моря. Фіолент. Картон, олія, 2009 р.

113

ДРАМАТУРГІЯ

ВАЛЕНТИН КОРНІЄНКО, АНАТОЛЬ ПЕРЕПАДЯ

В гостях у друга (зліва направо Анатоль Перепадя,

Валентин Корнієнко). Тернопіль, 2006 р.

Один сон на двох,або

крах фірми "Маноха і К0"

Трагікомедія на 3 дії, 5 картин

Київ, 1987

ДІЙОВІ ОСОБИ:

ІЛЬКО МАНОХА - малярФЕЛІКС МАЙСТРЕНКО - художникЄВА- Ількова нареченаБО - ожилий персонаж картини МайстренкаШИРЯЄВ - мистецтвознавецьЛОЖКА, НОГА, КИРПА - акціонери фірми

"Маноха і К0"КОЛЕКЦІОНЕР КАРТИН З КРАЇНИ СОНЯЧНОГО

СХОДУРАДІОЖУРНАЛІСТКАСУСІД МАЙСТРЕНКА - працівник ритуальної

службиПЕРШИЙ САНІТАРДРУГИЙ САНІТАРЛІКАР та САНІТАРИ НАРКОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИВІДВІДУВАЧКАДіється за часів перебудови у Києві та в Москві

ДІЯ ПЕРШАНа авансцені БО - істота, яку можна б назвати

чортом, якби не янгольські крильця й не третє око влобі. В руках у нього сопілка.БО (награє і співає)

Скажіть, що за істота яІ звідки в мене тая сила,

Що без шаблюки й без коняУсіх на світі заломила?

Сухим ти вийшов із води -Доби не спиш, проте, нічної.Гай-гай, немилий світ завжди,Коли ти не в ладах зі мною.

Ти - нерозважна голова,У синяках вернувся з бою.Але душа твоя співа,Коли ти у ладах зі мною.

Скажіть, що за істота я?І хто я й що, й з якого дива?І що за диво міць моя?І що мене у світ зродило?

Картина першаРобітня художника Майстренка. Це квартира в

житловому будинку з кухнею і ванною. Одну стінузаймає книжковий стелаж та дзеркало. Зі стелі звисаєвелика люстра. Посередині стіл. Тахта. Тумбочка,заставлена розчинниками та лаками. Телефон.Картина з зображенням фантастичної істоти - Бо.

ФЕЛІКС стоїть біля мольберта і малює. Дзвінок удвері. На порозі постає ІЛЬКО. Це розкуйовджений,з гарячковим блиском ув очах молодик. Видно, йогощось гнітить, проте він силкується зберігатибадьорість.ФЕЛІКС. Ілько? Так пізно?ІЛЬКО. Відкладай свого пензля. Діло є!ФЕЛІКС. Щось термінове?ІЛЬКО. Холера ясна! (Сякається). Значить, так.

Потрібне фото.ФЕЛІКС. Кумекаю. Фотоательє вже всі зачинені?ІЛЬКО. Попав пальцем у небо. Не моє фото, а твоє!

Стандартне. Три на чотири. Ну, чого очима лупаєш?ФЕЛІКС. То ти не зніматися? Цікаво. І що ж ти з

нею робитимеш? Моєю світлиною?ІЛЬКО. Потім… потім!ФЕЛІКС. Чудово! Здається, мною маніпулюють.

Так от. Якщо це фото для Ванги, то знай: серійнийвбивця ходить поруч. Але перед тобою - не він!Виймає з шухляди альбом і гортає його. Ілько

збуджено никає по кімнаті.ІЛЬКО. Знайшов?ФЕЛІКС (показує фотографію). Підійде?ІЛЬКО (вихоплює картку). Давай сюди.ФЕЛІКС. Тю, навіжений! Так і порвати не штука!ІЛЬКО (розчаровано). Е, ще безвусий. Забракують.

Нині ми вже старші.ФЕЛІКС (подає другу фотокартку). Ось. А тепер

пояснюй!ІЛЬКО. Кат його мамі! (Бере з полиці том). Значить,

так. (Прочищає горло). "Маляр. Перше. Робітник, щозаймається фарбуванням будов, стін приміщеньтощо. Друге. Той, хто займається малярством,художник". Тлумачний словник. Чорним по білому.ФЕЛІКС. Ясно, як у темну ніч.ІЛЬКО. А що тут неясного? Таке собі сальто-

В.КОРНІЄНКО, А.ПЕРЕПАДЯ “ОДИН СОН...”

114

мортале. Хочу перескочити з першого значення слова… в друге.ФЕЛІКС. Із маляра в художники?ІЛЬКО. От-от! Із квачомаза в мазюкала! Ха-ха-ха!ФЕЛІКС. Пробач. А ти часом не той?.. (Крутить

пальцем біля скроні).ІЛЬКО (ляпає долонею по словнику). Чого

художника назвали малярем? Бо це його прообраз.Художники вийшли з малярів!ФЕЛІКС (вражено дивиться на Ілька). Чорт!

Здається, в ньому помер геній! Тільки… А дай-носюди руку. (Бере Ількову долоню і зітхає). Лінія Венерив тебе є… справжній рівчак, а от Аполлона - дастьбі!І не ночувала!ІЛЬКО (з кислою усмішкою). Аполлон хай ночує у

Версалі! Мені, грішному, аби лиш корочки. Диплом!ФЕЛІКС. А де ж ти заміряєшся його доп'ясти? На

товчку?ІЛЬКО. Ге! А ти ж у мене нащо? Переклеїмо

фотографію. Замість Ілька Манохи - ФеліксМайстренко! Отут! (Махає в повітрі папірцем). І я вінституті!ФЕЛІКС (бере папірця, читає). Екзаменаційна

картка… художній інститут. То я маю вступати замістьтебе?!ІЛЬКО. Я ж не винен, що малюю, як курка лапою.

А ти мій друг зі шкільної лави. Іншого вибору в тебенема.ФЕЛІКС. Ну, а далі ж як? І закінчувати теж мені? У

гарні ж суточки ти мене загнав!ІЛЬКО. Не бійся. Ти тільки вступиш, а далі… З

дядьком я не пропаду. На те він возить проректора.ФЕЛІКС. А тепер послухай мене. Я знаю тебе, як

облупленого. Дурисвітом треба народитися. А ти йзбрехати до пуття не вмієш, відразу червонієш посамі вуха. Коли про когось кажуть, як не брехне, тоне дихне, чи бреше, як шовком шиє - то це не протебе, Ільку, друже мій хороший! Який це тебе ґедзьукусив?ІЛЬКО. Ех, Феліксе… От ти чоловік учений,

інтелектуал. Романи читаєш, холера ясна… Он, бачу,й "Страждання молодого Вертера"… Скажи мені пощирості: годжусь я в женихи чи ні?ФЕЛІКС. Куди більше, ніж у художники.ІЛЬКО. І я теж так думаю. Шкода тільки, що думка

Євиних батька-матері не збігається з моєю.ФЕЛІКС. А ти що, просив уже руки?ІЛЬКО. Вирішив урешті розпрощатися з

парубоцтвом.ФЕЛІКС. Ага. І що ж? Підкотили гарбуза?ІЛЬКО (тяжко зітхає). Приходжу я свататись… А

цих двоє звіроящурів... Уявляєш: говорять про менеу третій особі. Наче я не гомо сапієнс, а якась, вибачте,етажерка…ФЕЛІКС. І що ж вони тобі сказали?ІЛЬКО (стає у позу). Цитую дослівно. "Гаразд,

спаруються молодята. А жити? Де молодятам жити?Женишок щось там наче обіцяє, га, жінко?" Це Євинвеликорозумний татусь. Єхидна у махровому халаті!А це - подруга його життя. "Райський куточок угуртожитку!" - "А кооператив же як, гордує ним,абощо? А даремно… Там, славлять, такі вигоди!

Коридор - хоч конем грай! Ще й ота, як її в біса…біда". - "Скільки разів тобі казала: не біда, а біде". -"Ой, що це я, ну, звісно ж, біде - щоб його біда побила!"- "Ну, що ти, чоловіче! Де вже йому гордувати: упарубка купило притупило, кумекаєш?Ощадкнижкою ще не завівся." - "То що, жінко,спустімо цього Голохвастова з небес на землю?"(Скрушно). Ну й, як бачиш.ФЕЛІКС. А кохання ж як?ІЛЬКО. "Коханням ситий не будеш!" Ось що

вирекла ця високородна пані.ФЕЛІКС (іронічно). Із княжого дому?ІЛЬКО. Князівство - хутір Васильків.ФЕЛІКС. Ну, таким не унтера - генерала подавай!ІЛЬКО (похмуро). При повному параді, ще й з

Анною на шиї!ФЕЛІКС. Ну, а ти ж на те що?ІЛЬКО. Я, звичайно, гопки. "Проживемо й без

вашого благословення. А без вашого біде й поготів!"ФЕЛІКС. Ворог, звісно, в паніку?ІЛЬКО. Таку репанку злякаєш! "Сватаєшся, а

нареченої не знаєш! А вона в нас не в лісі росла, якдехто. Слово батька-матері для неї закон". (Зітхає). Іце свята правда: Єва сама мені хвалилася.ФЕЛІКС. Аристократи з хутора Васильків…

Невмируще поріддя! Падають царі, імператори,генсеки, а вони, хоч умри, свою чарку до обідувип'ють! І кавунця заріжуть. І літнівку змурують.ІЛЬКО. Так то воно так. Але, зрештою, як подумати,

батько й мати не такі вже й простаки! Звісно, меневтоптано в болото. Але ж вони дивляться уперед, уних своя житейська мудрість - треба, холера ясна,якось переступати через себе! Свій гонор у кишенюховати!ФЕЛІКС. Цебто як?ІЛЬКО. Знаєш, як у казці. Богатир і напис на білім

камені. Поїдеш направо - голову зложиш. Наліво…Від якогось часу отак і я вагаюсь на розпутті… Якжити далі?.. Так, як досі…ФЕЛІКС. Або що?ІЛЬКО. Розумієш, не хочу бути тим, кого й у церкві

б'ють.ФЕЛІКС. Похвальне бажання. Але якось досі не

помічав.ІЛЬКО. Чого саме?ФЕЛІКС. Ну, що ти осел.ІЛЬКО. Ні, я таки осел!ФЕЛІКС. Облиш.ІЛЬКО. Осел. Натуральний осел-ревун!ФЕЛІКС. Хай Бог милує!ІЛЬКО. І зараз поясню, чому.ФЕЛІКС. Ні, ні, не пояснюй. Ти ніколи не пас задніх.

Не ходив у двійкарях!ІЛЬКО. Шквирю знаєш?ФЕЛІКС. Це той, кого ми в школі репіжили киями?

Прив 'язували до вчительського столу і чиниликозацький самосуд? Щоб не порушував нашогостатуту і не курив з рукава, ховаючись по темнихзакамарках?ІЛЬКО. Він самий. Що він, по-твоєму, за один?ФЕЛІКС. Ну, тут питань нема. Переросток. І

цілковитий ідіот.


115

ІЛЬКО. А який у цього ідіота нині прожитковиймінімум? Знаєш?ФЕЛІКС. Ну?ІЛЬКО. Яхта "Ассоль", дача в Осокорках і

відповідно… супутниця життя - Венера Мілоська.Лишається поодбивати руки - і готова богинякохання… А я? Хто, по-твоєму, я?ФЕЛІКС (підходить до картини з зображенням Бо.

Жартівливо). А ти - Бо!ІЛЬКО. Ні, я серйозно.ФЕЛІКС. А з кого намальовано Бо? Не з тебе?ІЛЬКО. Припустімо. І що з того?ФЕЛІКС. Мій Бо сама добрість.ІЛЬКО. Я питаю про себе.ФЕЛІКС. А я про тебе й кажу. Доброго Бо не

намалюєш із ледаща.ІЛЬКО. Хочеш сказати - я добряга?ФЕЛІКС. І на додачу - чесного роду.ІЛЬКО. А що я з того маю?ФЕЛІКС. Що? Не так уже й мало. Чисте око.ІЛЬКО. Гарна штука. От тільки шкода, хісна з нього

катма. Як той казав, з чистої совісті хутра не пошиєш.ФЕЛІКС. Ах, он воно що! Мерзлі забаглося хутра?ІЛЬКО. Годі вухналі зубами кувати! Маю я право

на дрібку тепла?ФЕЛІКС (іронічно). Так-так… І ти поклав…ІЛЬКО. Знаєш, що глаголе Шквиря? Хочеш жить -

умій крутиться. Приступне кожному. Навітьнайпростішій амебі, не кажучи вже про членистоногусколопендру.ФЕЛІКС. Ну, коли Шквиря, тоді хай мовчать Діогени

та Сковороди. Одне незрозуміло. Відколи цемалярство - золоте дно?ІЛЬКО. А ні? Шквиря, спасибі йому, просвітив.

Двоє його корешів… скільки, гадаєш, заробили вониза літо?..ФЕЛІКС. Зеленого уявлення не маю.ІЛЬКО (переможно). На "Ладу"!ФЕЛІКС. І що ж за шедевр вони створили?ІЛЬКО. Уклали угоду. Хе! На оформлення

сільського клубу.ФЕЛІКС . Щоб це схиляти коліна перед

капарниками! Ой, не сміши!ІЛЬКО. А мені це якраз підходить. Кру-ти-ти-ся! І

хліб матиму, й до хліба, а головне - уговкаю Євинихпредків… Як усі, так і я… Та й тобі б це не завадило.Чи думав ти про те, чому ти досі…ФЕЛІКС. Нидію у мороці невідомості?ІЛЬКО. Такі картини, очей не відірвеш, а ніхто, крім

тебе, їх у вічі не бачив.ФЕЛІКС. Це ти про винагороду? Храм, брате, на

те, щоб у ньому молитися…ІЛЬКО. Але й без премій жити, згодься… Чому б

не так: і хист і винагорода?ФЕЛІКС. Та хто ж проти?ІЛЬКО. Треба тільки знати, з ким водитися. Із

потрібними, як править Шквиря, людьми.ФЕЛІКС. Курзу-верзу! Насамперед - учистити щось

путнє! А лаври знайдуть тебе самі. Принаймні…посмертно.ІЛЬКО. Не цінуєш ти себе… Свого становища…

От я на твоєму місці…

Дзвінок у двері. Заходить ШИРЯЄВ. Це верткийчоловічок зі смоляним волоссям, з очима, мовблискавки, й зі шпакуватою шкіперськоюборідчиною, що виглядає мов приклеєна. На ньомуберет із китицею, замшева брунатна куртка тамокасини.ШИРЯЄВ. Баталіст Грибоножко?ФЕЛІКС. Помилилися дверми. Зліва по коридору.Ширяєв, прикипівши поглядом до картини з Бо,

завмирає, мов мисливський собака у стійці.ФЕЛІКС. Отам. (Показує в коридор).ШИРЯЄВ. Стривай-но. (Причиняє двері, потім

чіпляє окуляри і підходить до картини з Бо).ФЕЛІКС. Агов! А яким це ви правом, людина з

вулиці…Ширяєв (обертає голову). Ти це до мене?ФЕЛІКС. Ельдар Рудольфович?! Ой, пробачте,

пробачте, не пізнав!ШИРЯЄВ. Вибачення приймаю. (Знов одвертається

до картини).ФЕЛІКС (до Ілька, пошепки). Знаєш, що це за птиця?ІЛЬКО. Якесь велике цабе?ФЕЛІКС. Бери вище. Бог. Московський знавець

живопису, славетний відкривач талантів, самШИРЯЄВ.ІЛЬКО (присвистує). Холера ясна! Потрібна

людина! (Підштовхує Фелікса). Не лови ґав!ШИРЯЄВ. Хто це? (Показує на картину).ФЕЛІКС (несміливо). Бо. Алегорична фігура.ІЛЬКО (виступає вперед). Я модель. Викапаний Бо,

правда? О, що за око в мого приятеля!ШИРЯЄВ (спопеляє його поглядом). Тільки прошу

без адвокатів.ІЛЬКО. Мовчу, мовчу. (До Фелікса). Ну, чого

стовпом стоїш? Уласкавлюй його. Запроси до столу.Голими руками це світило не візьмеш.ФЕЛІКС. Хочеш, щоб усе пропало? Головне зараз

- не збивати його з плигу.ІЛЬКО. У-у-ух! Такому пальця в рота не клади.

Видно пана по халявах!ШИРЯЄВ (по паузі). І багато в тебе цього, е-е…

добра?ФЕЛІКС. Ну… Стаж у мене…ІЛЬКО (перебиває). Він у нас скромник. Казав би з

маху - цілий міх! Показати? (Відчиняє комору йвиносить звідти купу полотен).Ширяєв розставляє картини під стіною і по черзі,

то приступаючи ближче, то відступаючи, розглядаєїх.ІЛЬКО (до Фелікса). Диви. Надувся як сич. Що воно

за знак?ФЕЛІКС (мерзлякувато щулиться). Що в потилицю

вже диха смерть. Пропав! Пропав навіки…ІЛЬКО. Гей, однокашнику! Муж ти чи кваша? А,

мо', то він нажабився з утіхи?ФЕЛІКС (тоскно). З утіхи?ІЛЬКО. Мо', то в нього такий шик? Щира велич не

опускається до телячого захвату?ШИРЯЄВ (обертається до Фелікса). Я, звісно, звір,

але марно не вбиваю. Оті лагідні чудовиська злюдськими очима… Я сказав би... Хм, хм!ФЕЛІКС (нітячись). Маєте рацію. Юнацька данина

Примаченко. Хоча…


116

ШИРЯЄВ. А вуса в тебе нівроку. А-ля генералДрагомиров, він же Сірко-отаман пензля Іллі-козакофіла.ФЕЛІКС (зітхає). Розумію, пане академіку. Аби ж

то в вусах сила!ШИРЯЄВ. Хто зна… хто зна… Нерви в тебе як? Не

скаржишся?ФЕЛІКС (хрипко). Я - за щиру правду. Навіть

убивчу.ІЛЬКО. Ех, не послухав розумної ради!ШИРЯЄВ (добуває носовичок і трубно сякається).

Не люблю, коли просять пощади. Тоді й справді чуєшсебе зарізякою… Будемо виставлятись. У Москві.ФЕЛІКС (плюхає на стілець). Хух! Виявляється,

померти можна й від щастя!ШИРЯЄВ. Ге! Я вмиваю руки. Я , шановний,

попереджував!ФЕЛІКС. Спасибі! Чи думав я коли чи гадав?

Господи! Та це ж фантастика! Велике… великеспасибі! Не знаю, як вам і дякувати!ШИРЯЄВ (суворо). Гей, юначе! Не буди в мені

звіра. Я з діда-прадіда безсрібник!ФЕЛІКС. Безсрібник?ШИРЯЄВ. Атож, мені це приємно. Найсолодший

приз - саме відкриття. Не забирайте його в мене, а тоще передумаю!ІЛЬКО. Ні, ні. Він більш не дякуватиме… А що б я

вас запитав, Ельдаре Рудольфовичу. Як у найвищогоавторитета.ШИРЯЄВ (щулить очі). Лестощі?ІЛЬКО. Ні, ні, така нагода… гріх не скористати.ШИРЯЄВ. Говоріть.ІЛЬКО. Чи вільно художникові підписувати… той…

роботи своїх учнів?ШИРЯЄВ. Що?! Я мушу на це відповідати?ІЛЬКО. Гаразд, гаразд. А ліві роботи? Як із цим у

художників?ФЕЛІКС (убік). А щоб ти скис! Провалить усе діло!

Без ножа заріже!ІЛЬКО. І взагалі: чи можна вважати художників за

багатих людей?ШИРЯЄВ (блимає на Ілька). Ну, мені пора. (Виймає

нотатника і повертається до Фелікса). Отже, твійтелефон?ФЕЛІКС. Три шістки, три четвірки.ШИРЯЄВ. Так… А як же величати?.. (Раптом зиркає

на годинника). Сто чортів! Запізнююся на літак…Добре, я ще подзвоню… Вернісаж післязавтра.Дійшло? Бувай…ФЕЛІКС

(негодні повірити щастю). Щасливої дороги!ІЛЬКОШИРЯЄВ (раптом зупиняється на порозі. До Ілька).

А в тебе, мурий, очі наче й чисті, а в голові жуки…Ще один… міняйло в храмі!.. (Іде). Ох, важка ти, шапкаМономаха!ФЕЛІКС (піднесено). Здавалося б, абищиця: Бог

переплутав двері. А для Майстренка - це перепусткав рай.ІЛЬКО. Поздоровляю! (Ходить по кімнаті). Холера

ясна! Міняйло в храмі…Телефонний дзвінок.

ФЕЛІКС (у рурку). Слухаю. Що? Виставка?Жартуєте?! І коли ж?... Що?.. Добре. Все ясно.Спасибі. (Кладе трубку). Ну, впав у гаразд, як муха усметану!ІЛЬКО. Ще один сюрприз?ФЕЛІКС. Аж боюся: як би не наврочити. Хвилину

тому, як грім на голову, виставка в Москві…ІЛЬКО. А тепер?!ФЕЛІКС. Ошелешили новою звісткою!ІЛЬКО. Про виставку?ФЕЛІКС. Цього разу в Києві. Тільки ж от недогода:

відкриття теж позавтра.ІЛЬКО (по паузі). Холера ясна! Чи не забагато

виставок як на одного автора?ФЕЛІКС. Забагато? Ха-ха!ІЛЬКО. Загребущий ти чоловік, Феліксе. Нема, щоб

поділитися… по-братньому… з ближнім.ФЕЛІКС. Ти це про себе?ІЛЬКО. А чом би й ні?ФЕЛІКС. Ха-ха! Ще один художник!ІЛЬКО. Виставився б під своїм прізвищем і став би

ним. Не треба б і диплому. Тільки й клопоту, щопривезти картини до Москви.ФЕЛІКС. Ого! А Київ? Не той розмах?ІЛЬКО. Е, в Києві не вигорить. Виставка ж на твоє

прізвище. А в Москві ще твого прізвища не знають.ФЕЛІКС (регоче). Ну, ти й комбінатор!ІЛЬКО. Комбінатор? (Задумується й зітхає).

Тонучий і за бритву хопиться.ФЕЛІКС (затирає руки). Звичайно, дві виставки

нараз - воно морока. Але морока, чорт бери,приємна. Якось упораємось. (Повертається до Ілька).А тобі, Ільку, дружня моя порада. Викинь дурне зголови і будь тим, із кого малював я Бо.ІЛЬКО. Багато хто легковажить голосом сумління -

і це тільки йде йому на користь.ФЕЛІКС. На користь? А знаєш, що сказав із цього

приводу німецький філософ?ІЛЬКО. Не цікавився.ФЕЛІКС. Дві речі викликають у мене найбільший

подив: зорі на небі і моральний закон усередині нас…Га? Йти проти совісті, Вертере мій милий, чинитиблюзнірство - це замах на сам Космос, на щосьбільше, ніж ми самі. А раз так, то… Е, та ти, бачу,сьогодні не в гуморі, краще про це пізніше. А зараз…Дві рівночасно виставки… Не гріх і замочити, чи нетак, о великий Караваджо сучасності?ІЛЬКО. Такі перспективи! Як мовиться, і Бог велів…Фелікс приносить із кухні пляшку і наливає собі й

Ількові.ІЛЬКО. Що ж! Хай живе московська виставка!ФЕЛІКС. А київську чому ж зобиджаєш?ІЛЬКО. Ой! І київська! Дарма що ця остання

(дивиться в очі Феліксові) не моя!П'ють. Кімнату заливає сліпуче сяйво блискавки.

Фелікс та Ілько підходять до вікна. Лунає грім.ІЛЬКО. А ось і салют на нашу честь!ФЕЛІКС. Грім! Блиск! Вакханалія електрики! Суща

горобина ніч!ІЛЬКО (вдивляється у палахкотючий обрій). До

пари бурі у моїй душі… де блискавки шваркотять утім самім гемонськім танку, що й надворі…


`

117

навісному танку з шаблями… (До глядачів). Об меневитерли ноги… А що ж я? Я мушу втерти їм носа…Ех! Що б я дав, аби укоськати Фелікса… Мало йомукиївської виставки?ФЕЛІКС (не чує Ілька). Як це в поета? Сміх буде,

плач буде… перламутровий!Світло зненацька гасне. Новий спалах блискавиці.

Ілько раптом упинається у плече Феліксові.ФЕЛІКС. Сказився? Болить же!ІЛЬКО (хрипко). Що це?.. Що це там?.. Диви!Тепер спалахи йдуть безперервно.ФЕЛІКС. Господи! Та що з тобою?ІЛЬКО. О, о, знову.ФЕЛІКС. Що знову?ІЛЬКО. Отам! Диви! Ні, не туди!ФЕЛІКС. А куди? Куди в бісового батька мені

дивитися?ІЛЬКО. Таж на чорта свого… а чи янгола.ФЕЛІКС. Бо?ІЛЬКО. Нічого не бачиш?ФЕЛІКС. Бо як Бо.ІЛЬКО (кричить). Чогось такого, що аж кров холоне

в жилах… Не бачиш?!ФЕЛІКС. Бачу, як скачуть тіні. Та що це? На тобі

лиця нема!ІЛЬКО. Тіні?.. І більш нічого?..ФЕЛІКС. Принаймні надприродного.ІЛЬКО. А мені… ба!... мені здалося…ФЕЛІКС. Щось приверзлося?ІЛЬКО. Повіриш… аж мурашки по спині…ФЕЛІКС. Ох насмішив! Галюцинації абощо?

(Оглушливий удар грому).ІЛЬКО (перекрикує гуркіт). Він… Бо… ох!.. він

живий… Живий, псявіра, і свариться пальцем…ФЕЛІКС (пильно дивиться на друга). Достолиха!

Ніби ж і випив ледь-ледь… (Кричить). Живий Бо?!Розумом стерявся, чи що?! Ні, госте дорогий. Додомупроти ночі я тебе не пущу. Сю ніч ночуватимеш умене.Сяк-так заспокоївши Ілька, Фелікс стелеться на тахті.

У примарному світлі зірниць приятелі лягають упостіль і вкриваються ковдрою.

Картина другаОбстанова та сама. Горобина ніч. Видно, як один із

заснулих устає, підходить до столу, бере пляшку і п'єнахильці. Похлинається й закашлюється.ГОЛОС ІЛЬКА. Це ти, Феліксе? Товчешся, як Марко

в пеклі!ФЕЛІКС. Та от, брате, горло полощу.ІЛЬКО. Ангіна?ФЕЛІКС. Еге, ж. Фолікулярна.ІЛЬКО (встає і запалює світло). Як? Українська з

перцем?ФЕЛІКС (трясе перекинутою догори дном

пляшкою). Ех, нездалий київський посуд! Невичавлюється - хоч кричи! (Кидається на кухню). Берийого лиха година! (Біжить у ванну).ІЛЬКО. Що за мана! Ніколи таким його не бачив.ФЕЛІКС (виносить пляшечку з жовтою рідиною.

Співає). Кришталева чара! (Відкручує ковпачок іприкладається до пляшечки).

ІЛЬКО. Цур тобі! Та це ж мити голову!ФЕЛІКС. Га?ІЛЬКО. Чи не алік він таємний? Боже милий! (До

Фелікса). Шампунь, кажу. Для стимуляції ростуволосся. Зараз же викинь. (Кидається до Фелікса).ФЕЛІКС (відскакує). Волосся? Цікаво, у шлунку

виросте? (Забігає за стіл). Ку-ку!ІЛЬКО. Віддай мило! Ти ж дудлиш отруту! Ну, кому

я кажу?Женеться за Феліксом. Гість і господар бігають,

тупочучи ногами, по кімнаті, зачіпають меблі. Згуркотом перекидається стіл.Дзвінок у двері.ІЛЬКО. Хто там?ГОЛОС ІЗ-ЗА ДВЕРЕЙ. Сусід. Фахівець ритуальної

служби.ФЕЛІКС. Не відчиняй! У нас ніхто не помер.СУСІД. Де ваша совість! Хай трупи жеруть

шакали? Цього вам треба?ІЛЬКО. Цебто як?СУСІД. Мені завтра удосвіта на роботу, а ви тут…ФЕЛІКС. Сьогодні в мене свято! На всю губу! І не

похорон, а день народження!СУСІД. Та я ж буду завтра як сонна муха. А мені

копати!ФЕЛІКС. Копати? Що тобі, голубе, копати?СУСІД. Буцім не знаєш? Ложе для вічного

спочинку.ФЕЛІКС (хихотить). Яму?СУСІД. Цур тобі, пек! Могилу. Або ще краще:

домовину. Є ще й пестлива форма: земляночка.Перлина народно-пісенної творчості.ФЕЛІКС. Переживеш! Не хірург.СУСІД. Це ти про мене? Так знай же, такої

клієнтури, як моя, - безмовне плем'я жовтолицих,гостроносе, з запалими очима, - не має жоденфахівець. І досить мені на день вийти з ладу, якжовтолицими умить завалить місто. Ось чому до мененіхто… до мене… ніхто словом кривим не озветься.А ти… ти…ІЛЬКО. Не гнівайтесь, шановний, мій друг

погарячкував.ФЕЛІКС. Нічого! Покопає і невиспаний. Подивіться

лиш на нього! Та цих гробарів і довбнею не вб'єш!Здоровий, як поліський злодій!СУСІД (задихається з обурення). Ах, ти ж сучий

сину! На кого пащеку роззявляєш?! Я, аби ти знав,заслужений майстер земляних робіт… Лауреатпочесної грамоти міськвиконкому з профілем вождясвітового пролетаріату... І ще ніхто… ніколи… ніхто…Та я тобі… Забув про розписку в міліції?! (Іде геть).ІЛЬКО (стоїть стовпом, потім хапливо прочиняє

двері). Стривайте! Що за розписка?СУСІД. Попереджуємо востаннє! Ось що сказали

в міліції цьому Собакевичу, галабурдниковіокаянному!ІЛЬКО стоїть недвижно перед дверима. Видно,

слова сусіди запали йому в голову.ІЛЬКО (пробуджується з задуми й затирає руки).

Ну й тугодум же я!.. Ось вона, щаслива нагода! Самапливе до рук. А я вже гадав… усе сьогодні протимене… (Роззирається по кімнаті). Так-так… З чого ж


118

його почати? Ага. В театрі це, здається, називаютьшумовими ефектами…Кидається до транзистора і вмикає його на всю

потужність. Відтак із криком: "Кажеш, не віддаси?!"починає методично бити посуд, беручи його зсерванта. Фелікс спокійно спостерігає за погромом,час від часу прикладаючись до флакона.Потрощивши посуд, Ілько репетує ще дужче: "Віддаймило! Кому я кажу? Віддаси чи ні?"Другий дзвінок у двері.ІЛЬКО (кричить). Кого там ще нечиста несе?ГОЛОС. Відчиняйте. Іменем закону!ІЛЬКО. Ну от, маєш. Не послухав мене… Холера

ясна! (Відчиняє).Заходять САНІТАРИ НАРКОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ

І СУСІД.ПЕРШИЙ САНІТАР (показує на Ілька). Оцей?СУСІД. Отой другий, що пускає бульки… У мене

відповідальний похорон… за першим розрядом…Спецзамовлення, розумієте… А вони тут…ДРУГИЙ САНІТАР. А, наш давній знайомий!ФЕЛІКС. Га? Живим не дамся! (Біжить у ванну і

зачиняється).ПЕРШИЙ САНІТАР. Що це? Я чую шум води.ДРУГИЙ САНІТАР. Бісів алік! Не інакше - відкрутив

крана.ФЕЛІКС (із-за дверей). Казав же: живим не дамся!ДРУГИЙ САНІТАР. Буде топитися, знаю з досвіду.

На тім тижні один відрізав собі вухо.ФЕЛІКС (із-за дверей). Ха-ха! Ван-Гог завжди

живий!ДРУГИЙ САНІТАР. Треба ламати двері. (Б'є плечем

у двері).Раптом двері відчиняються.ФЕЛІКС. Драстуйте. Я передумав. Захотілося

пожити, щоб задушити цього юду! (Кидається насусіда).СУСІД (хрипить). Рятуйте, люди добрі! Я ще стану

в пригоді! Усьому місту! Хоч завтра!ПЕРШИЙ САНІТАР (до другого). Нум, берімо!Хапають Фелікса, який зразу стає як шовковий і

дає себе відвести до тахти.ДРУГИЙ САНІТАР. А тепер… (Ількові). Вільні

рушники знайдуться?ІЛЬКО. Та десь наче були.Виносить із ванної рушники.ДРУГИЙ САНІТАР. Зробимо вусатому немовляті

сповиток.Санітари зв'язують Фелікса і кладуть на тахту.ФЕЛІКС. Люлі-люлі-люлі, дайте діткам дулі…

(Хропе).Санітари рушають до дверей.СУСІД (тримаючись за шию). Оце й усе? Звісно,

вдячний за рятунок, але…ПЕРШИЙ САНІТАР (затримуючись на порозі). А

що вам ще треба?СУСІД. У нього ж останнє попередження!ПЕРШИЙ САНІТАР. З міліції?СУСІД. Уже всі протоколи оформлені. Самі бачите:

небезпечний для суспільства.ПЕРШИЙ САНІТАР (по хвилинному роздумі, до

Ілька). Ви, здається, його друг?

ІЛЬКО. Сиділи за одною партою.ПЕРШИЙ САНІТАР (вистромлює з дверей голову).

Звісно, забрати воно не штука. Та коли б ми дісталиякісь гарантії…ДРУГИЙ САНІТАР. Скажімо, хтось бере його на

свою відповідальність.ПЕРШИЙ САНІТАР. Так би мовити, дамо йому

останній шанс.Санітари пильно дивляться на Ілька.ПЕРШИЙ САНІТАР. Як ви на це?ІЛЬКО. Гарантії?!САНІТАРИ (разом). Атож.ІЛЬКО. На свою відповідальність?САНІТАРИ (разом). Достеменно так.ІЛЬКО (тяжко зітхає). Я б то, шановні, з дорогою

душею…ПЕРШИЙ САНІТАР. Так що?ІЛЬКО. Поганий з мене в'язальник! У разі чого…

Вас двоє і то ледве впорались.ПЕРШИЙ САНІТАР. Дивіться, останнє

попередження - справа серйозна.ІЛЬКО. Я поможу вам на сходах.ДРУГИЙ САНІТАР. Значить, віддаєте?ІЛЬКО. Я його друг і дбаю за психічне його здоров'я.

Сподіваюся, й ви…САНІТАРИ (ущипливо). Що, ми?ІЛЬКО. Клятву ж Гіппократа давали?ПЕРШИЙ САНІТАР. Ну, робіть як знаєте. Ми хотіли,

щоб вам краще.Беруть Фелікса й несуть до дверей.ІЛЬКО (залишається стояти непорушно).

Акуратніше! Не зачепіть за одвірок.ФЕЛІКС (прокидається і махає рукою на прощання.

Розчулено). Не журись, Ільку. Там малюють теж.Курс лікування живописом. Лови! Наглядатимеш заквартирою. (Кидає Ількові в'язку ключів).ПЕРШИЙ САНІТАР. До побачення… друже.ІЛЬКО (чекає, поки вся група вийде, відтак цілує

ключі). Може, воно й той… не зовсім… але… требаж і мені колись пожити. У парі з Євою. А Фелікса неубуде. (Підходить до вікна). Щасливої дороги, Феліксе!Простаче Простаковичу!Одну по одній виносить із комори картини,

розставляє попід стіною і милується ними.Телефонний дзвінок.ІЛЬКО (бере слухавку). Алло! (дедалі піднесеніше).

Так, три шістки, три четвірки… Тарабанити вМоскву?.. Картини?.. Стривайте, зараз запишу.(Нотує у записнику). Маловірменська три. Вернісажпіслязавтра… о десятій ранку. Що, що? Зрозумів.Сказати вахтерові: з колекції Ширяєва. Як прізвище,питаєте? Ха! Пишіть: ІЛЬКО МАНОХА. (Кладеслухавку). Отак, Ельдаре Рудольфовичу. Ви справдівідкривач. Художник Маноха! Непогано, га? А уФелікса… як той казав: деліріум тременс… (Ходитьпо кімнаті). Бідолаха ФЕЛІКС. (Раптом зупиняється).Значить, так. Ширяєву збрешу: художник захворів, яйого заміна… А тепер - пакувати картини - і в Москву!Чуєш, Ільку, в Москву! Холера ясна!

Картина третяПередпокій виставкової зали. ІЛЬКО стоїть перед


119

табличкою на стіні. За його спиною - Бо, щовочевидячки зійшов з картини. Впродовж усієї сценикудлань невідступно ходить за Ільком, жестикулюючиі гримасуючи, як мім у пантомімі.ІЛЬКО (читає). Виставка робіт київського

художника… (блаженно щулить очі) Ілька Манохи…Ну й Ширяєв, устиг махнути на Вогненну Землю, апро табличку не забув. Оте його відрядження допатагонців розв'язує мені руки… (Відступає відтаблички і дивиться звіддалік). Що й казати, не щоднябачиш своє прізвище з нового рядка… Ех, дідько бйого вхопив! Ма-но-ха. Велике "Ем", як генерал!..(Відходить від таблички). І все ж, признатись, душане на місці… Фелікс… Якої заспівав би оце Фелікс?..Так і бачу: я стою, обціловую табличку з рідним своїміменем, аж тут і справжній тріумфатор. Во плоті.Зміна освітлення. Через залу повільно

наближається чоловіча постать у смугастому халатій піжамних штанях.ІЛЬКО. Ти?!ФЕЛІКС. Що, не сподівався?ІЛЬКО (затуляє табличку). Я не винен, їй же бо, не

винен. Це переплутав Ширяєв.ФЕЛІКС. А ти, либонь, і лапки склав, га?ІЛЬКО. Та я… Ні, ні, крий Боже!ФЕЛІКС. Ой, голова! Болить, клята, як не трісне!..ІЛЬКО. З похмілля абощо?ФЕЛІКС. Не питай! У тебе той… не знайдеться?

(Дає собі щигля по горлу). Ще не купив?ІЛЬКО. Де? Коли? Як подзвонив Ширяєв, ніколи

було вгору глянути. Уночі - й то не спав. Розвішувавдля тебе картини.ФЕЛІКС. Ох! Я теж ґав не ловив… У вагоні-

ресторані. Того-то й муку тяжкую приймаю.(Обхоплює голову руками). А календули?ІЛЬКО. Що, календули?ФЕЛІКС. Не знайдеться?ІЛЬКО. На 'кий біс вона тобі здалася? Не будеш же

ти…ФЕЛІКС. Буду, дорогенький, буду.ІЛЬКО. Чи ти здурів! Нею ж полощуть рота!ФЕЛІКС. Можна рота - можна й горло.ІЛЬКО. Ну й хобі ж у тебе!.. Аспірин… Прошу

дуже.ФЕЛІКС. Ех, що буде, те буде. Похмелюся цим

трійлом. (Ковтає пігулку). Бр-р-р…ІЛЬКО. А я думав, тебе…ФЕЛІКС. Еге ж! Так би воно й було. Якби не мій

оберіг.ІЛЬКО. Цебто?ФЕЛІКС. У мене є одна золота звичка. Завжди

ховаю синеньку.ІЛЬКО. Куди, як не секрет?ФЕЛІКС. Найбезпечніше місце - шкарпетка.ІЛЬКО. А бодай тебе! Невже відчинила всі брами?ФЕЛІКС. А хто ж перед тобою? Фантомас?ІЛЬКО (оговтавшись). Дай я тебе поцілую, любий

Феліксе. (Обіймає Фелікса). Стривай! А як ти дізнавсяпро виставку?ФЕЛІКС. А як Шерлок Холмс по ціпку дізнався про

кокур-спаніеля? Приходжу додому - частину полотеняк лизень злизав. У газеті читав про твою виставку.

Здогадуюся: ти помилково назвав Ширяєву своєпрізвище. Ото й уся дедукція.ІЛЬКО. Виходить, ти все знаєш?ФЕЛІКС. Знаю і сподіваюся, ти вже розвіяв це

прикре непорозуміння.ІЛЬКО. Не жаль, ще не встиг. Тільки п'ять хвилин,

як угледів табличку.ФЕЛІКС. Уявляю, що ти пережив, прочитавши своє

прізвище.ІЛЬКО. Та я мало не здурів! Зачав гамселити себе

кулаками по голові. Потім зривати табличку, аж ценадворі якийсь скрип, далі двері в сінях рип - щелепавтор в хату!ФЕЛІКС (тисне йому руку). Дякую. Ти справжній

друг. Стоїш за мене горою.Бо зникає. Знову попереднє освітлення.ІЛЬКО. Хай йому абищо! І приверзеться ж отаке!

(Замислюється). Друг. Атож, не так це все просто:Фелікс таки мій друг. Як-то кажуть, останнім хлібомпереламувалися. Ще не пізно, Ільку, одумайся, знімитабличку. (Береться за табличку).Нараз у залі з'являється жіноча постать у білому

весільному строї. Ілько обертається на звукобцасиків.ІЛЬКО. У світі така красуня лиш одна.

(Придивляється). Так і є, це Єва! Та що це?! Фата?!ЄВА (підходить до Ілька. Задерикувато). Ну, чого

пеклом дишеш?ІЛЬКО. Ні, я маю танцювати!ЄВА. А чом би й ні? Тепер уже не гріх.ІЛЬКО. На твою команду? Хе-хе! Пардон.ВІДВІДУВАЧКА (дівчина у шкільній формі). Це ви

художник?ІЛЬКО (захоплений зненацька). Хто вам таке сказав?ВІДВІДУВАЧКА. Ну, ви ж Маноха?ІЛЬКО. Правильно. (Раптом ляскає себе по лобі).

А-а! Маєте рацію. Я художник … художник ІлькоМАНОХА.ВІДВІДУВАЧКА. Ах, який ви цікавий!.. Таким вас і

уявляла.ІЛЬКО. Хм-хм…ВІДВІДУВАЧКА. Мені автограф.ІЛЬКО (розписується). Трохи криво. Ну, та нічого.ВІДВІДУВАЧКА (шепоче). Я чекатиму на виході.ЄВА. Що там вона шепотіла?ІЛЬКО. Призначила побачення.ЄВА (виймає люстерко, чепуриться). У неї курчата

на руках.ІЛЬКО. Чи ти ба! ревнуєш?ЄВА. Було б кого.ІЛЬКО (дивиться на весільний стрій). Ще б пак!

Отакого гарбузяку підкотила!ЄВА (ураз міняє тон). Розумію, в серці твоїм рана…

Та повір, любий, я була і лишаюся твоя… чуєш?Твоя… навіки… виключно і беззастережно.(Обертається на підборах). Хіба не до тебе я прийшла?Не стою перед тобою у всій пишноті своєї вроди?Які ще треба докази?ІЛЬКО. Докази, кажеш? Ха-ха-ха! (Іншій

відвідувачці). Вам що? Автограф? Будь ласка.ЄВА (до відвідувачки, у нестямі). Геть звідси! А то

очі повидряпую!


120

ВІДВІДУВАЧКА. Сама ти хамка! (Відходить).ЄВА (повертається до Ілька). Атож, докази! Вони

перед тобою. Во плоті. А ось і коронний. (Солодкомружить очі й підставляє вуста). Поцілуй мене. Чивже інша люба?ІЛЬКО (мимоволі тягнеться губами, але враз

похоплюється. Гнівно). Дірки з бублика не варті твоїдокази! Облесниця! Пропонуєш мені крихти звесільного столу?ЄВА (відводить обличчя). Які крихти?ІЛЬКО. Закортіло востаннє погуляти? То крихт мені

не треба, мені увесь пиріг подавай!ЄВА (кидається йому на шию). Дурнику! Так, я

справді з весілля, але будь певен: туди вже не вернусь.ІЛЬКО. Ха! Збіса цікаво.ЄВА. А чому не вернусь? Не здогадуєшся?ІЛЬКО. Невже втекла з-під вінця?ЄВА. Глянь на мій палець. Указівний. Чорнило

бачиш? То від ручки. Хотіла вже була розписуватись,а потім брязь ручку на стіл і хода!ІЛЬКО. Не бре'? І тепер ти… моя?ЄВА. Смерть одна розлучить нас.ІЛЬКО. Ну, ти ж і одчаяка. Хоч і попомучила мене,

а все ж козир-дівка. (Цілує чорнило на пальці). А якже оті… хуторяни?ЄВА. Це ти про предків?ІЛЬКО. Не могла ж ти їх ослухатися.ЄВА. Ха! Вони потім ще й квиток брали. Мені на

літак.ІЛЬКО. Така великодушність?ЄВА. Перепона до шлюбу впала.ІЛЬКО. А-а, я вже не маляр, а художник!ЄВА. Сама прочитала в газеті.ІЛЬКО. А якби лишився, ким був?ЄВА. Повінчалася б із нелюбом.ІЛЬКО. О люди, породження єхидни, як сказав Карл

Моор у п'єсі "Розбійники"… Що ж, краще пізно ікраще так, аніж…ЄВА. Тепер довіку малюватимеш лиш мене.ІЛЬКО (закашлюється. До відвідувачки). Вам що,

автограф? Будь ласка.Єва (рвучко бере Ілька під руку). Ходім до зали.

Покажеш свої шедеври.ІЛЬКО. Іди сама, а я ще тут… Є одна справа.ЄВА. З відвідувачками у фартушках? (Свариться

пальцем).ІЛЬКО. Ні, це дуже серйозно. (Єва йде). То що, Ільку

Солопійовичу? Знімати цю гемонську табличку чихай висить? Без Єви мені світ немилий… Отже, нічогоне лишається, як справді постригтися в художники.(Підходить до таблички). Прости, друже дорогий. (Доглядачів). Про виставку Фелікс знати не повинен.Цебто, про дзвінок Ширяєва. Тоді ми й далі - друзі.Холера ясна!

ДІЯ ДРУГА Картина четвертаКвартира Манохи. На стіні - картина з Бо. Поруч -

весільне фото Ілька з Євою. Кімната захаращенанапнутими на підрамники полотнами. Посередпідлоги - великий палас. Палахкотить ватран. Манохаза письмовим столом.

МАНОХА (порпається в паперах). Де ж це я йогопоклав? Береженого, як то кажуть, і Бог береже.(Гортає теку і виймає аркуші). Ось вони, голубчики-контракти! Це з ким? Фресковий розпис клубутрамвайників. Така собі тризначна цифра. А ось і те,що мені треба. (Читає). … преподобний панотецьцеркви Радосте Всіх Скорбящих з одного боку… іхудожник Маноха Ілько Солопійович з другого… ітаке інше і таке інше… за що виконавцеві підрядуналежить гонорар у сумі… Далі красунячотиризначна цифра. Всміхається, ось я, бери мене,я твоя! Що ж, я чоловік не гордий, візьму. От тількизроблю невеличку косметику. (Бере лезо і підчищаєдокумент). Трохи поменшала, а все одно кругленька.От і кажіть після цього, що живопис не золоте руно!Звісно, як маєш ім'я і вмієш пустити його в обіг!Дзвінок у двері. Заходять ТИТ ЛОЖКА,

АПОЛЛІНАРІЙ НОГА і ХАРКО КИРПА.МАНОХА. Як? Ви тут?КИРПА. Достеменно так. Пайовики фірми "Маноха

і К0"!МАНОХА. А жукинська церква? Знову картярили,

абощо?КИРПА. На які кошти? На завдаток, що ти нам не

дав?МАНОХА. Не знаєте мого правила? Тільки після

роботи. Зробите халтуру, тоді ріжтеся хоч до новихвіників. Значить, не картярили?НОГА. Три дні у руки карт не брали. Ех!МАНОХА. Чого ж такі пом'яті? Замурзані, як

мацапури?ЛОЖКА. Часом і вугільною баржею попливеш, аби

лиш добратися куди треба.МАНОХА. А пекло, що замовив дяк… ідучи

назустріч побажанням вірних?.. Виходить,закінчили?ЛОЖКА. Чортів намалювали. А от грішників, що

лижуть сковороди…КИРПА. Серед них і ті, що обраховують своїх

компаньйонів…НОГА. Грішники, шефе, почекають.МАНОХА. Блекоти об'їлись? Що за маячня?!ЛОЖКА. Ех, де наше не пропадало! (Підходить до

Манохи). Дай лапу.МАНОХА. Тьху! Якась сажа! Що ти мені тицяєш?ЛОЖКА. Ніж говорити дарма, краще прочитай.МАНОХА (читає). Они же вопіяху, возми, возми,

распни єго… Ви що, агітувати прийшли? Саміпомазались у Христову віру, поки чортів мережили,а тепер і мене навертати?ЛОЖКА. Не було паперу, так видерли з Біблії. Не

туди дивишся. На звороті.МАНОХА (читає). Скинутий. Хе! Чорна мітка?НОГА. Та вже ж не біла.МАНОХА. Навіть так? Браво, дорогі флібустьєри!

Тільки чи не надто спішите зривати лички зі свого…гм… Сільвера? Піратський звичай знаєте, холераясна?НОГА. Хочеш викрутитися?МАНОХА. Ваші звинувачення!ЛОЖКА. Будь ласка. Знаєш, шефе, хто ти єси?МАНОХА. Директор фірми "Маноха і К0".


121

ЛОЖКА. Глитай ти - ось хто. Подобається?МАНОХА. Он як!НОГА. Це ще не все. Павук.КИРПА. Упир.МАНОХА. Чи не забагато на одну людину? І кого

ж це я смокчу?ЛОЖКА. Тим бо й ба, що нас!МАНОХА. Не бачу слідів укусів. Пики хоч цуценят

бий.ЛОЖКА. Даймо, своїми пиками ми задоволені.

Скажи краще, скільки нулів у сумі, застереженійконтрактом?МАНОХА. Провали у пам'яті? Я ж вам сказав.НОГА. Нічого. Послухаємо ще.МАНОХА. Повторю, коли такі забудькуваті. Два.

Нулів два.НОГА. А три не захотів?!МАНОХА. Хто вам міг сказати таку нісенітницю?КИРПА. Знайшовся один добрий чоловік.НОГА. Жукинський дяк.ЛОЖКА. Рупор божий. Глаголив неложними

устами.МАНОХА. Так і сказав?НОГА. Ще й перехрестився. А коли працюєш у

церкві, це тобі не жарти.МАНОХА. Брехня це все. Безсоромна брехня! (Бере

з теки аркуш). Ось контракт. Вам дати окуляри?НОГА (дивиться в контракт). Так, нулів два. Себто

тут. А подивись-но тут. (Дістає з кишені аркуш і подаєМаносі).МАНОХА. Холера ясна! Звідки він у вас?НОГА. Випав у дяка з кишені. Як лежав п'яний на

могилках. Дати окуляри?МАНОХА (крізь зуби). Обійдуся.НОГА. Я скажу, що ти бачиш. Цифру з трьома

нулями.МАНОХА. Не знаю, що бачиш ти, а я бачу описку.НОГА. Контракти зроблені під копірку.МАНОХА. Ну то й що? На моєму примірнику нуль

не відбився.НОГА. А може, винна не друкарська машинка?

Дай-но сюди! (Розглядає контракт проти світла). Ого,як світиться! Чортів шахрай!МАНОХА (журливо). Гаразд. Розказати вам таке,

що ви будете ридати ще й жаліти мене?КИРПА. Авжеж. Ось уже держимо й хусточки

напоготові.МАНОХА. Скажіть-но, друзі, якому богові

молиться жінка?ЛОЖКА. Ну, жінки всі з одного тіста. Афродіті?МАНОХА. Може, чиї й Афродіті, а моя так Мамоні.

Неситому золотому божеству. Збагнули?ЛОЖКА. Ото велике діло! Не бути підстилкою. Та

й уже!НОГА. Сказав би краще - зажерся. Було б хоч по-

чесному.ЛОЖКА. Так що, хлопці? Пустити його по дошці з

зав'язаними очима? Чи протягти на вірьовці під кілем?КИРПА. Гадаю, йому не хочеться!ЛОЖКА. Ного! Поверни йому контракт.МАНОХА. Ну, взяв.ЛОЖКА. Кирпо! Подай йому ручку.

МАНОХА. Взяв ручку.ЛОЖКА. Дописуй.МАНОХА. Тут уже все написано.ЛОЖКА. А нуль? Про нуля забув?МАНОХА. Припустімо, я не дописую. Що ви на

те?ЛОЖКА. Змінимо назву фірми. Маноха

залишиться, а К0…НОГА. …грюкне дверима так…КИРПА. …що ти нас тільки побачиш!МАНОХА. Охо-хо! Які герої! Викрали, бачте,

контракт у п'яного дяка, загреблися в вугілля, як щурі,щоб зайцем пропливти на баржі, явилися сюди, якчорти з пекла, наслідили на моєму ендеерівськомупаласі, наговорили нечемних речей, а тепер ще йберуть на Бога!ЛОЖКА. Які вже є, шефе.МАНОХА. Так от що я вам скажу. Ваш, із дозволу

сказати, бунт нагадує мені, знаєте, що?НОГА. Ну?МАНОХА. Пшик.КИРПА. Чого, шефе, так суворо?МАНОХА. Самі знаєте, що ви без мене пропадете.

Пропадете, як руді миші.КИРПА (невпевнено). Ну, це ти загнув!МАНОХА. Це ще слабко сказано. Ви що, всі троє

досягли Олімпа?КИРПА. Ну, Олімпа, не Олімпа…МАНОХА. Тебе, Кирпо, витурили з художнього

інституту. Ти, Ложко, холера ясна, теж недоук. А ти,Ного, шалаєшся без роботи. Вас усіх погубилокартярство.ЛОЖКА (з гордістю). Все одно ми митці!НОГА. Пензля тримати в руках ми зугарні.МАНОХА (сміється). Тільки він тремтить у вас, як

овечий хвіст. Від безсонних ночей.НОГА. Замовники нами задоволені.МАНОХА. Не вами, а моїм ім 'ям. Будь-яку

мазанину підпишу - і хвалитимуть. Самогубця і тойне зробить вам замовлення.НОГА. Жили ж якось і без тебе, не повмирали.МАНОХА. Але як? Ходили, програвшись,

роздягнені до трусів.КИРПА. Гаразд. Шквар далі.МАНОХА. Дещо, бачу, до вас уже доходить. Інший

з моїм іменем у ваш бік і не глянув би. А я відкопаввас, хробаків, на гнойовищі, прилучив до суспільно-корисної праці. Інший гріб би замовлення собі, а япо-братерському поділився з вами.ЛОЖКА. Каїн і Авель теж були брати.МАНОХА. Не перебивай. Так на чому я

зупинився?ЛОЖКА. Що ти поробив нас своїми неграми,

шефе.МАНОХА. Нехай і неграми. Зате нині ви в теплі й

добрі, відпасли он і черевця. Я ваш працедавець,годівник, ба - отець рідний. Без мене ви ніщо… сліпікошенята! Ви, телепні, дурна дурното, повинні рукимені цілувати, бути до гробу вдячні!ЛОЖКА. Помалу, шефе, помалу! Наша вдячність,

якщо вже на те пішло, оформлена юридично. Їїрозміри визначені статутом фірми "Маноха і К0". Це


122

твій пай, який ти загрібаєш тільки за те, що берешзамовлення, бо всі художні роботи виконуємо ми,твої учні. Але тобі цієї вдячности виявилося замало.І ти самовільно, без нашого відома зменшеннямчисла нулів у контрактах збільшив нашу вдячність дотаких розмірів, що її вже не в змозі вмістити нашісерця. Тож ми дозволимо собі бути невдячними іпозбавити тебе твого пая, тобто нашої вдячности, боне можемо ми дякувати тому, хто сам невдячний,тобто дозволимо собі начхати на твої замовлення йоголосити про банкрутство акціонерного товариства"Маноха і К0".МАНОХА (аплодує). Браво! Отже, йдете?КИРПА. Чорну мітку ми тобі вручили.НОГА. Договір паче грошей. Хай ми навіть

хробаки!МАНОХА. Схаменіться. А пекло? Грішники?НОГА. Пекло домалюєш сам. (Виходять).МАНОХА. Дарма. Ще прийде коза до воза.Стук у двері. Заходить низенький чорнявий

чоловічок в окулярах з білою опаскою на лобі.КОЛЕКЦІОНЕР (вклоняється зі складеними

долонями). Ілько-сан?ІЛЬКО. Якщо вам Маноха, то це я.КОЛЕКЦІОНЕР. Цудово, цудово!.. Це васа… давала

в газета? (Простягає газету).ІЛЬКО. Додаток до "Вечірнього Києва"? Так, ви

прийшли за адресою.КОЛЕКЦІОНЕР. Я - маршан.ІЛЬКО. Га? Маршал?КОЛЕКЦІОНЕР. Моя хотіла сказати… колекціонер

картин.ІЛЬКО. А, покупець?.. Сідайте. (Присуває гостеві

стільця).КОЛЕКЦІОНЕР. Не мороцте собі голова. (Сідає по-

турецькому на палас).ІЛЬКО. Якщо перемовини - то на одному рівні.

(Сідає теж по-турецькому).КОЛЕКЦІОНЕР. Слава про вас… сягнула берегів

наса імперія… е-е… країна соняцного сходу… А цевцора потрапила на оці вас… оголосення… То є вона?(Показує на картину).ІЛЬКО. Атож. Цю картину я продаю.КОЛЕКЦІОНЕР (підходить до картини). Цудово!

Цудово! Васа дракон, як зива!ІЛЬКО. Трясця його не візьме!КОЛЕКЦІОНЕР. Трясця? Мало розумій.ІЛЬКО. Ну, як би вам сказати? Що таке землетрус,

ви, сподіваюся, знаєте?КОЛЕКЦІОНЕР (сміється). О!ІЛЬКО. Так от. Трясця - це як землетрус.КОЛЕКЦІОНЕР. Знацить, вас товар сейсмостійка.

Хоцете загребти багато бабака? Га? (Сміється).ІЛЬКО (сміється й собі). Але ж ви теж до мене… не

з порожньою калиткою? Так що?КОЛЕКЦІОНЕР. На заль, я не такий сильний у васих

цислівниках.ІЛЬКО. Ось вам олівець і папір. Пишіть свою ціну.КОЛЕКЦІОНЕР (пише на аркуші). Га?ІЛЬКО. Ясно. (Перекреслює написане). А може,

отак?КОЛЕКЦІОНЕР. Копійка, як у вас казуть,

карбованець березе. Тримайте. (Вручає Ількові пачкуасигнацій).ІЛЬКО (врочисто). Тримайте й ви. (Знімає зі стіни

картину з Бо і вручає колекціонерові).КОЛЕКЦІОНЕР (підскакує на місці). Ай, Ілько-сан!

Ай, Ілько-сан! Не знаю, як і дякувати. (Підходить достолу й однією рукою поправляє у вазі букет). Зроблювам ікебана. Отепер добре. (Задкує з картиною додверей, вклоняючись). Спасибі, Ілько-сан! Спасибі,Ілько-сан! (Виходить).ІЛЬКО. Хух! Спекався! Окаянний Бо! Пристав, як

шевська смола! Для мене головне що? Спокій друга.Навіщо Феліксові знати, що було з його картинами?От я й повернув їх зі своєї хати на місце. Прийшовдодому - очам своїм не вірю. Бо знову на стіні. Іпочалося: інші не хотя гублять, а я хочу здихатись,так зась. Нарешті можу перехреститись.Стук у двері.ІЛЬКО (відчиняє). Маршан?КОЛЕКЦІОНЕР. Браво, браво, Ілько-сан! Ви

справзня цародій, велика маг.ІЛЬКО. Ви про картину, чи що?КОЛЕКЦІОНЕР. Я навіть ніцого не помітила.ІЛЬКО. Не помітили? А що ви мали помічати?КОЛЕКЦІОНЕР. Е-е, Ілько-сан. Вас фокуса-покуса.

Ви мені картина з рук у руки, я сцаслива, дерзусь закартина, як воса козух, підміна не мозе бути і - о,диво! - дивись! (Показує на стіну).ІЛЬКО. Усе пропало. Іродів Бо! Далась йому моя

хата!КОЛЕКЦІОНЕР. Але Ілько-сан не повинна

филюватися. Я на Ілько-сан не сердита. Я хоцукупувати патента.ІЛЬКО. Який ще в біса патент?!КОЛЕКЦІОНЕР. На вас… е… ілюзійон. Для цирків

насої небесної…ІЛЬКО. Помиляєтесь, я не штукар.КОЛЕКЦІОНЕР. Це кази не мені, Ілько-сан. Це кази

своїм онукам, Ілько-сан.ІЛЬКО. Вірте, не вірте, але це так. Ось вам бабака.

(Простягає банкноти).КОЛЕКЦІОНЕР (бере гроші, обурено). Так

сахрайства нема?ІЛЬКО. Ні з ким я не був такий чесний, як з вами.КОЛЕКЦІОНЕР. Картина не купила, патента не

купила. Цас змаринувала. Ай-я-яй! Яка заль!.. Ай-я-я-яй! (Виходить).ІЛЬКО. Бісів дракон! А дивиться, як він дивиться!

Мов упир.Виходить у суміжну кімнату. Чути брязкіт ключа в

надвірних дверях. Заходить ЄВА. Скидає плащ, вішає.Підходить до дзеркала, поправляє волосся.ЄВА. Хто б це міг бути? Сорочка-сафарі, на шиї

хустка. Жовте, аж зелене волосся. Ідучи,пританцьовує. Боже, Боже!Заходить МАНОХА.ІЛЬКО. Чого ти на мене так дивишся?ЄВА. Як?ІЛЬКО. Ну, якось злосливо, чи що?ЄВА. Погляд як погляд.ІЛЬКО. Та ні. Ти дивишся не так, як завжди.ЄВА. Може, це тому, що я без окулярів? Але ж і


123

раніше бувала без них.ІЛЬКО. Твої очі, мов леза.ЄВА. Просто ти раніш не помічав. Я короткозора і

мружуся.ІЛЬКО. Ну, може. Так не послухалась? Таки

провідала?ЄВА. Я ж теж його приятелька.ІЛЬКО. Ну й що?ЄВА. Ах, Боже ж ти мій! Слухай, Ільку, ти добре

знаєш Феліксових знайомих?Ілько (насторожено). Знайомих? А нащо вони тобі?ЄВА. Може, якийсь підійде під словесний портрет.ІЛЬКО. Щось я тебе не розумію.ЄВА. Ох, ці лже-друзі! Не так тії вороги, як добрії

люди. Уявляєш, що розповів мені головлікар?ІЛЬКО. Наркодиспансеру?ЄВА. На жаль, наш Фелікс не виходить звідти вже

три місяці. А я ж так хотіла потішити твого друга передвипискою.ІЛЬКО. А-а, так, так, це ж його виписують. Дякувати

Богу, не пропав талант! Залюбки вручу йому ключі.ЄВА (гірко). Скажи краще - збиралися виписати!ІЛЬКО. А що, хіба…ЄВА. Ах, Боже ж ти мій!... А я, дурна, прихопила

ще й журнал. Репродукції Феліксових картин. Одиніз Феліксових знайомих завітав був колись до нього,сфотографував його полотна і помістив увостанньому числі тижневика.ІЛЬКО. Що? Феліксові картини? Які?ЄВА. Одна називається "Лісовий див", а друга -

"Марище". Така симпатична нечисть!ІЛЬКО. Та й уже? Тільки дві?ЄВА. На титулі та звороті обкладинки.ІЛЬКО (з полегкістю). Ну, цих у моїй колекції не

було.ЄВА. У твоїй колекції? Вперше чую, що ти

колекціонер.ІЛЬКО (різко). А де журнал?ЄВА (роззирається по кімнаті). А й справді, де він?

Невже десь посіяла поворітьма додому?ІЛЬКО. А що… Фелікс у себе… не залишив? Ці

репродукції нічого йому не нагадали?ЄВА. Фелікс часопису не бачив. Головлікар

пояснив мені: йому принесли щось істотніше.Словом, виручили друга. Продовжили йому термін,як то кажуть, на безвік.ІЛЬКО. На безвік? Що це ти говориш? Ну, чого

мовчиш?ЄВА. Якийсь негідник, другом його назвався,

передав Феліксові трійло.ІЛЬКО. Фелікс - герцог де Гіз? Чудасія!ЄВА. Агій на тебе! Як можна жартувати в таку

хвилину…ІЛЬКО. А що?ЄВА. Знаєш, що оце роблять із твоїм другом? Поки

я кажу оці слова?ІЛЬКО. Ну?ЄВА. Боже, Боже! Піддають лікуванню

електрошоком.ІЛЬКО. Тьху! І придумають!ЄВА. Хтось приніс йому під полою, як це ви,

чоловіки кажете, шмурдяку.

ІЛЬКО. А, все зрозуміло. От лиха година!ЄВА. От я й питаю тебе про знайомих.ІЛЬКО. Ось у чім карлючка! У таких випадках

знайомих повен район.ЄВА. На щастя, його бачили.ІЛЬКО. Як, у темряві?! У глухому закутку саду,

далеко від людських очей?!ЄВА. А ти звідки про це знаєш?ІЛЬКО. Я?.. Я нічого не знаю… Просто подумав,

де ще можна передати, як не там?ЄВА. Знаєш, у нього дуже виразні прикмети. Взагалі

він схожий на художника.ІЛЬКО. Навряд. На таке здатна тільки людина

малосвідома.ЄВА. На шиї намотана хустка.ІЛЬКО. Ох і прикмета! Спробуй полічи всіх, у кого

на шиї хустка.ЄВА. Сорочка-сафарі.ІЛЬКО. Иншими словами, модна.ЄВА. Ходить як балерун. Волосся солом'яне.ІЛЬКО. Цікаво. Хто б це міг бути?ЄВА. Вечоріє. Щось погано видно. (Дістає з

торбинки і надіває окуляри).ІЛЬКО. Чого ти у мене втупилась?ЄВА. Стривай. Ану пройдись по хаті.ІЛЬКО. З якого дива?ЄВА. Ну, пройдись. Прошу тебе.МАНОХА проходжується по кімнаті.ЄВА. Хіба в тебе така хода?ІЛЬКО. А то ж яка? Що за дивні запитання?ЄВА. А мені здавалося, ти ходиш инакше.ІЛЬКО. Инакше?ЄВА. Пританцьовуєш.ІЛЬКО. Дурниці!ЄВА. І волосся в тебе жовте, аж зелене.ІЛЬКО. Ти що? Підозрюєш мене?!ЄВА. Просто я одягла окуляри і помітила…ІЛЬКО. Але ж ти знаєш, що це не я. Навіщо ж ці

дурні тести?ЄВА. Пробач, Ільку. Коли така біда, мимоволі в

голову лізе всяка бридня.ІЛЬКО. Не пробачаю. Думай, що говориш.

Зрештою я твій чоловік, холера ясна!ЄВА. Ну, винна. Ну, вчинила дурницю. Але не

сваритися ж нам через це. Ну, Ільку… (Підходить доМанохи й обіймає).ІЛЬКО. Не руш мене. Облиш. (Виходить).ЄВА. Ну, образила. Своєю мимовільною підозрою.

Одначе коли невинний, то чому такий різкий тон? Ірізкість оця не вперше. Ще не просохло чорнило нашлюбному свідоцтві, як між нами ніби перебігчорний кіт… Атож, між нами щось стоїть. Але що?..(Виходить).Заходить ІЛЬКО.ІЛЬКО. А що мені було робити? У кіосках ще

продаються журнали зі звітами про мою виставку.Якби Фелікс вийшов, то одразу про все б дізнався.От мені й стукнуло: Фелікс має вертатися лиш тоді,як уся преса вже піде в архів і пам'ять про московськувиставку, як мовиться, травою поросте. (Сідає за стілі заглиблюється в папери).Дзвінок у двері. Заходить таранкувата руда дівчина


124

в шароварах-банан і в адідасівській футболці такросівках. Через плече у неї крамна торбина знаписом "Києву - 1500".РАДІОЖУРНАЛІСТКА (дістає з торбини мікрофон

і ставить на стіл). Один, два, три, чотири. Чотири, три,два, один. (До Ілька). Почали!ІЛЬКО. Холера ясна! Ви хто?РАДІОЖУРНАЛІСТКА. Ах, пробачте, не назвалась.

"Меню всіх широт".ІЛЬКО (по паузі). Мене нема вдома.РАДІОЖУРНАЛІСТКА. Пробачте, а де ж ви?ІЛЬКО. Я? У черзі. Зайняв чергу за оселедцями.РАДІОЖУРНАЛІСТКА (в мікрофон). Увага!

Важлива біографічна деталь. А які саме - дозвольтезапитати? Тобто, оселедці?ІЛЬКО. Ну, ті, що в бочках.РАДІОЖУРНАЛІСТКА. Тихоокеанські?ІЛЬКО. Саме це я й хотів сказати.РАДІОЖУРНАЛІСТКА. Нота бене! Сєров любив

сушену черемшину. Наш інтерн'юйований стоїть учерзі за тихоокеанськими оселедцями.ІЛЬКО. І черга ось-ось підійде.РАДІОЖУРНАЛІСТКА. Що ж, тоді і я з вами.

(Поривається збирати апаратуру).ІЛЬКО. Гаразд. Тільки коротко. А куди воно піде?РАДІОЖУРНАЛІСТКА. Не хвилюйтесь. Прямо в

ефір. Вас почує вся країна.ІЛЬКО. Як? Без підготовки?РАДІОЖУРНАЛІСТКА. У незачесаних думках

більше правди.ІЛЬКО (з серцем). Запевняю вас: я простий

смертний. Сірий сіряк.РАДІОЖУРНАЛІСТКА. Дозвольте нам

вирішувати. Отже, питання таке. Ваші вчителі?ІЛЬКО. Маріам Асирівна Дурдуківська. Біологічка.РАДІОЖУРНАЛІСТКА. Ні, я про художників.ІЛЬКО. Оселедці! Проґавлю оселедці!РАДІОЖУРНАЛІСТКА. Тоді і я з вами.ІЛЬКО. Ну, отой, що в нашій їдальні. Там ще

ведмеді. Айвазовський.РАДІОЖУРНАЛІСТКА. Що, що?ІЛЬКО. Пробачте. Вискочило з голови. Шишкін?

(Запитливо дивиться на радіожурналістку).РАДІОЖУРНАЛІСТКА. А-а… Розумію. Стан

крайнього виснаження. Три дні без сну. Саме в цейчас спадають геніальні думки… У вас усе?ІЛЬКО. Усе.РАДІОЖУРНАЛІСТКА. Чудово! Ваша щербинка?ІЛЬКО. Що за щербинка?РАДІОЖУРНАЛІСТКА. Ну, фізичний ґандж.

Скажімо, сон, апетит? Не скаржитесь?ІЛЬКО. Та ні, на медогляді сказали: здоров'я, як у

космонавта.РАДІОЖУРНАЛІСТКА. Ви мене без ножа ріжете.

Мусить же бути пояснення вашої феноменальноїтворчої потенції. Компенсація тілесного ґанджу. Всівундеркінди закомплексовані. Про це пишуть укожному иноземному підручнику. Або у вас єхвороба, або ви, пробачте, не геній.ІЛЬКО. Сто чортів!.. Яка ж у мене хвороба?РАДІОЖУРНАЛІСТКА. Або просто червинка. Вам

краще знати.

ІЛЬКО. Мозоль. Ось, на лівій нозі.РАДІОЖУРНАЛІСТКА. Дрібно.ІЛЬКО. У дитинстві хворів на свинку. А ще -

шкарлатина. Обклади, по-нашому.РАДІОЖУРНАЛІСТКА. Обклади? Звучить

непогано. Ускладнень не було?ІЛЬКО. Наче ні.РАДІОЖУРНАЛІСТКА. Погано. Коли б якась

вагоміша болячка. Утім, я вже здогадуюсь. У васхвороба Альцгеймера.ІЛЬКО. Язика поламаєш! А які симптоми?РАДІОЖУРНАЛІСТКА. Провали у пам'яті.ІЛЬКО. Тоді все гаразд. Пам'ять у мене як решето.РАДІОЖУРНАЛІСТКА. Здорово! Усе, як у

підручнику.ІЛЬКО. Не було такого випадку, щоб я в малярстві

чогось не наплутав.РАДІОЖУРНАЛІСТКА. Контрольний тест. Автор

"Дев'ятого валу".ІЛЬКО. Тетяна Яблонська.РАДІОЖУРНАЛІСТКА. Дозвольте, я вас поцілую.

Це - від мене. А це - від імені багатомільйонної арміїрадіослухачів.Входить ЄВА.РАДІОЖУРНАЛІСТКА. До наступної зустрічі в

ефірі.Вимикає магнітофон і звитяжно рушає до дверей.

Побачивши Єву, гучно цілує і її й виходить.ІЛЬКО (витирає чоло). Ще одна така лазня й інфаркт,

вважай, у кишені. (Помічає Єву). Чого так блискаєшокулярами? Я не встиг і оком кліпнути, як ця скаженаперемазала мене губною помадою.ЄВА. Жінки? Зрештою, чом би й ні?ІЛЬКО. Присягаюсь. Я чистий, як сльоза. Це всього-

но радіожурналістка.ЄВА. Нехай і так. Але це справи не міняє. Я йду від

тебе!ІЛЬКО. Холера ясна!ЄВА (простягає журнал). Ось знайшовся. Гадаєш,

я така простачка? Я про все здогадалась.ІЛЬКО (машинально бере журнал). Здогадалась?

Ти про що?ЄВА. Могла б зрозуміти з самого початку.

Звичайний маляр і раптом блискуча виставка. Ні до,ні після жодного разу не бачила цієї знаменитості зпензлем. Замість нього малюють инші, учні, а він і захолодну воду не візьметься. Тільки й на умі, що грошілупити. Усе це таке далеке від образу справжньоготворця.ІЛЬКО (злякано). Ти що? Ти це про кого?ЄВА. Про того, хто пограбував свого приятеля. Як

це сталося, не знаю. Знаю, що Фелікс у наркології, апід його картинами твій підпис. І що чуб у тебе білий,аж зелений…ІЛЬКО. Отже, про мене?ЄВА. Здається ж, ти Феліксів друг.ІЛЬКО. Наклеп! Брехня! Хто це мене так очорнив?ЄВА. Очорнив себе ти сам. І ось доказ. У твоїх руках.ІЛЬКО. Оцей журнал?ЄВА. Першого разу я не побачила. Репродукції

розкидані по всьому журналу. Аж це щойно… Анурозгорни наприкінці, передостання сторінка.


125

ІЛЬКО. Ну, розгорнув.ЄВА. Читай ім'я художника.ІЛЬКО. Ну й що? Фелікс Майстренко.ЄВА. А те, що цю картину я бачила на твоїй

виставці. У Москві. І прізвище там стояло…ІЛЬКО. Переплутали.ЄВА. Де?ІЛЬКО. У журналі.ЄВА. Гаразд. (Бере журнал). Ось телефон редакції.

Дзвони. Домагайся спростування.ІЛЬКО. Щоб нашкодити Феліксові? Підмочити

йому репутацію!ЄВА. А, боїшся викриття? Дурисвіт Маноха! Хто б

міг подумати? Ганьба!ІЛЬКО. Значить, ідеш?ЄВА. Думаєш, житиму під одним дахом із

негідником?ІЛЬКО. Не йди. Благаю.ЄВА. Моє рішення остаточне. (Рушає до дверей).ІЛЬКО. Стривай. Є ще одна притичина.

Сподіваюся… в ім'я нашої любови… все залишитьсяміж нами?.. Адже справи все одно не поправиш…ЄВА. Не знаю. Не знаю.ІЛЬКО. Звичайно, ти можеш втоптати мене в

багно… знищити… і тішитись: яка я благородна…Але подумай: чи маєш ти моральне право?ЄВА (спантеличено). Моральне право?ІЛЬКО. Знаєш, заради кого я це зробив?ЄВА. Скажеш, заради мене?ІЛЬКО. А що, ні? Хто не хотів порушити волю

батька-матері? Я чи ти?ЄВА (знічено). Ну, я.ІЛЬКО. Тоді мовчок, гаразд? Обіцяєш?

Пришвидшити повернення Фелікса з лікарні ти всеодно не зможеш.ЄВА. Гаразд. В ім'я нашої колишньої любові. Але

від тебе я однак іду. (Виходить).ІЛЬКО (гірко). Пішла… Не догодив, бач. Живе Єва

не по-панському… Гардероб жебрацький. Кожушківлишень три, сукні - не від Кардена… не насертифікати…ЄВА (раптом вертається). До речі, щоб ти знав… Я

не папуаска з острова Нова Гнівея. (Заходить успальню. Викидає у двері одяг під ноги Маносі). Осьтобі норка - три куски, як ти кажеш! А ось твійхвалений люрекс. Без Кардена теж якось проживу.Не туди б'єш, Манохо! Не туди! (Виходить, грюкнувшидверима).ІЛЬКО (підбирає речі). Не туди б'ю?.. (Стоїть

непорушно з одягом у руках). Невже більш невернеться?.. Ех, а в гніві Єва ще прекрасніша.Сідає на підлозі й обхоплює голову руками. Лунає

пісенька Бо. Затемнення. Ілько підводить голову івражено тре очі.ІЛЬКО. Холера ясна! А як же мені, хазяїну?

Вимітатися?БО. Або що?ІЛЬКО. Як що? Втелющився в мою хату і сидиш у

моєму халаті й капцях за моїм столом!БО. А що я маю робити, коли мені забули пошити

костюма.ІЛЬКО. І ти ходиш роздягнений?

БО. На мені тільки вовна! А батареї в тебе холодні.ІЛЬКО. Стривай. А що ти за один, що на тобі вовна?БО. Придивись до мене краще. Не такий я тобі й

чужий, як ти гадаєш.Ілько (дивиться на картину з Бо і бачить чисте

полотно). Ге! Зійшов з картини?!БО. А що ж! Мене так вдатно намальовано, що я

зажив своїм життям.ІЛЬКО. Отже, ти Бо?БО. Шедевр пензля твого друга.ІЛЬКО. Неймовірно! Справді - ріжки та крильця!БО. Я чорт і ангел в одній особі.ІЛЬКО. А чого ти за моїм столом?БО. Складаю проект…ІЛЬКО. Який?БО. Листа-покути.ІЛЬКО. Холера ясна!БО. До речі, для твого ж таки добра. Знайомий тобі

оцей проспект?ІЛЬКО. А-а! Москва? Маловірменська?БО. Еге ж, виставка. Виставка Манохи. Так от, у

цьому проспекті та сама картина, що й у журналі.(Простягає журнал, який залишила на столі Єва).Тільки в журналі - підпис Майстренка.ІЛЬКО (з серцем). Дався вам цей підпис! А лист-

покута? Що ти там торочив про нього?БО. Ось, можеш прочитати.ІЛЬКО (читає). "Винюся в плагіаті, хамстві й

сріблолюбстві". Хм. Винюся, хто? Я?БО. Особисто я - не хам.ІЛЬКО (крізь зуби). Я винен - мені й писати. А тим

часом пишеш ти!БО. Я? Ні, чоловіче, доведеться таки тобі. Я

накреслив усього-но проект.ІЛЬКО. Проект, лист - не один біс?БО. Моя роль скромна. (Манить пальцем Ілька).

Нахились!ІЛЬКО. Ну?БО (шепче на вухо Ількові). Я тільки нашіптувач,

радник. Останнє слово за тобою. Як мене послухаєш,то не муситимеш проходити через… (скидає капці йшпурляє в куток)... ЗМРОК!!!Ілько дивиться в куток. Освітлення змінюється, і

ми бачимо Бо вже в рамі.ІЛЬКО (роззирається). Га! А де ж це чудо-юдо?

(Дивиться на раму й чухає потилицю). Сказав би хто- їй-Богу, б не повірив. (Нюхає повітря). Хе! Сірка йнемовби ладан!.. То, кажеш, останнє слово за мною?Ага! Ватран іще не погас! (Зриває зі стіни картину зБо і кидає в полум'я). До пекла тобі не звикати!.. Ну,на чиє вийшло, князю світла й тьми? (Хихотить).БО (з'являючись із ватрана). Апчхи!ІЛЬКО. Живий?!БО. Тут ще рама з полотном. (Витягує з ватрана

картину. Обтрушується). Дарма. Сходжу в лазню -буду чистий.ІЛЬКО. Ти ж звуглів на моїх очах!БО. Ха-ха! Не знав? Я, мов Фенікс, відроджуюся з

попелу.Ілько хапає Бо за барки.БО. Гармати - останній аргумент царів!ІЛЬКО. Гаразд. (Відпускає Бо). Так от. Ти вимагаєш

неможливого.


126

БО. То знай же: неможливе лиш одне. Втекти. Відмене.ІЛЬКО. Знову бути Простаком Простаковичем?

Сидіти на ослячій лаві? Ні, з мене годі!БО. Але ж і щастя-долі тобі не мати… Згадаєш мої

слова… Либонь, і тепер не з медом.ІЛЬКО (зітхає). Атож, я сирота. Батька-матері не

маю… З товаришами-будівельникамирозпрощався… А тут і Єва… як від чумного…Солодка, кохана Єва… Серце кров'ю обкипає… Іздається, в світі я один як палець… А втім… Хіба нелишається ще Фелікс?.. Не лишається дружба-побратимство?.. Не вічно ж йому там гибіти!Повернеться - і все буде, як було. Ще до Єви. Зновзможу чесно дивитись йому в очі… Ось що я тобіскажу, кудланю! Бери гроші, майно, що хоч бери…Тільки одчепися… дай спокій… не муч!БО. Я Бо, непідкупний Бо! Я спас і тому я кат. І я

кажу: не тіш себе оманою, підлоти на час не буває!Як не буває підлоти на вибір! Підлота або є, або їїнемає!ІЛЬКО. Вража личино! Хай же мої очі тебе не

бачать! Ну! Згинь, маро!БО. А цього вже зась! Я тебе застеріг. Гляди, щоб

не плакав. Щоб не було, як у Війона.ІЛЬКО. Війона?БО. І скільки мій заважить зад, довідаються в'язи.

Чув таке? Отож-бо!Затемнення - і ми бачимо Бо знов у рамі.Лунає пісенька Бо:Сухим ти вийшов із води -Доби не спиш, проте, нічної.Гай-гай, немилий світ завжди,Коли ти не в ладах зі мною…ІЛЬКО. Холера ясна!Телефонний дзвінок.ІЛЬКО (у слухавку). Ширяєв?.. Ага.. ага… Ну, та

дяка Богові, додзвонилися… Згущаються хмари? Надким? Овва! Певно, що я, хто ж іще? Ні, жоднихплагіатів! Звичайний ляп! Не знаєте газетярів? Та ні,плітки! Плітки, кажу. Повірте, я чистий, мов янгол!Ага, аж так? Сумніви однак посіяно? Скандал? Так,це удар. Дожився. Не шукай лиха, само тебе знайде!..Є чудовий вихід, кажете? Так-так, це можна! Клас!Нова виставка - це годиться. Враз усім позаціплює.На післязавтра? Дуже вам вдячний, ЕльдареРудольфовичу! (Кладе слухавку і витирає хусточкоючоло). Таки молодчина цей меценат! Додумавсядодзвонитися через довідкове. Це ж треба, впуститиу море записник із Феліксовим телефоном! От івиходить: цей дзвінок я завдячую поїздці на мис Горн.(Добуває з кишені в'язку ключів і підкидає в руці).Що ж, ключі у нас є. Дасть Бог, пронесе і цього разу!

ДІЯ ТРЕТЯ Картина четверта

Робітня Майстренка. У кімнаті нікого немає. Чутискрегіт ключа у дверях. Заходить МАНОХА з двомамішками.ІЛЬКО. Овва! Світло? Невже отак і горіло? От пеньок

головатий! Вернув картини, а вимкнути й забув.

(Тицяє пальцем у полотна). Ця виставлялась… теж...теж… А цих ще публіка не бачила… Добре, щопершого разу не виставив усіх… (Стромляє картинув мішок).З кухні виходить ФЕЛІКС. У руках у нього шклянка

і пляшка кефіру. Мугикаючи, сідає до столу, затираєруки, потім б'є долонею по денцю пляшки. Ількокидає мішки і ногою непомітно заштовхує під тахту.ФЕЛІКС (побачивши Ілька). Ілько? Здоров, друзяко!

Як бачиш, знов у рідних стінах. Ну, чого муляєшся?Іди лиш, обніму! (Встає з-за столу й обіймає Ілька, невипускаючи пляшки з руки).ІЛЬКО (угледівши пляшку). К-кефір?ФЕЛІКС. Перед тобою нова людина, Ільку!ІЛЬКО. Овва! Так скоро?ФЕЛІКС. Забув? Перебудова і прискорення?ІЛЬКО. Так-так…ФЕЛІКС. Ех, друже! Знаєш, що то танталові муки?

Коли душа горить, а проносять мимо… І ось… як токажуть, - прощай перцівко, здрастуй, кефіре"Молодість"! (Тяжко зітхає).ІЛЬКО (до глядачів). А як же тепер виставка? От

халепа! Знов його сплавити, звідти прийшов, абощо?ФЕЛІКС . Боронь, Боже, пройти цей шлях

спочатку…ІЛЬКО (до глядачів). Звісно, воно жорстоко. А що

маю робити? Присягаюсь, Феліксе, це вже востаннє.ФЕЛІКС. Потрапив би ще раз - амба…ІЛЬКО. А потім, коли вийдеш - я стану твоїм

ангелом-охоронцем. Організую режим: кроси,печена картопля…. Станемо, як Гога й Магога, і людиподивлятимуть нашу дружбу… (иншим голосом).Значить, вилікувався. А не нудно?ФЕЛІКС. Без цього? (Клацає себе по горлу). Знаєш,

скільки я втяв сьогодні ескізів? Один, два, п'ять. Сім! Івсі на пленері. А раніше на пленері я хіба в рові лежав.Цей пісний кефір (підносить пляшку) вернув менісмак до життя.ІЛЬКО. А я б грішним ділом… така знаменна

подія… Га, Феліксе?ФЕЛІКС. Ех, Ільку, навіщо, коли я й так п'яний!ІЛЬКО (стрепенувшись). Як? Уже встиг закропити

душу?ФЕЛІКС. П'янкий келих життя! Ось чим я гамую

спрагу.ІЛЬКО. Ти, але не я.ФЕЛІКС. Ільку, друже, з дорогою душею! У нас тут

на такий випадок… (Дістає і ставить на стіл пляшку).ІЛЬКО. Держиш спиртне?ФЕЛІКС (весело). Втішаюсь, яку сильну маю волю.

Вистав переді мною всі вина світу, я за себеспокійний.ІЛЬКО. Значить, ні одної?ФЕЛІКС. І не проси.ІЛЬКО. Як же пити, не цокнувшись? Давай так: ти

кефіром, а я коньяком.ФЕЛІКС. Ну, це ми залюбки.ІЛЬКО (гладить себе по животі). Пішла, як брехня

по селу. Ех, що за божественний трунок!ФЕЛІКС (втягує носом повітря). Ще б пак!

Вірменський розлив!ІЛЬКО. А ти знаєш, Феліксе: у кефірі теж є спиртне.


127

ФЕЛІКС. Так то ж мізерія.ІЛЬКО. Все одно алкоголь.ФЕЛІКС (зацікавлено). Що ти хочеш зробити?ІЛЬКО. Капнути крапелиночку. Ти ж кефіру вже

налив?ФЕЛІКС. Але ж…ІЛЬКО (капає Феліксові в кефір). Зрештою, ліки теж

на спирту. Так за що?ФЕЛІКС. За моє обрання головою.ІЛЬКО. Головою? Чого?ФЕЛІКС. Клубу непитущих.ІЛЬКО. Чудовий тост!ФЕЛІКС. Кілька крапель - пусте. Еге ж, Ільку?ІЛЬКО. Авжеж. І навіть одна чарка.ФЕЛІКС. Ну, це ти той…ІЛЬКО. Не хочеш - будь ласка. (Капає в кефір).

Одна… дві…ФЕЛІКС. Буде-буде…ІЛЬКО. Бог трійцю любить…ФЕЛІКС. Ну, якщо Бог…Цокаються і п'ють. Ілько хлюпає у склянку з-під

кефіру коньяку.ФЕЛІКС. А це що?ІЛЬКО. Не бачиш. Наливаю.ФЕЛІКС. У рота не візьму.ІЛЬКО. І не пригубиш?ФЕЛІКС. Ну, хіба так. А за що?ІЛЬКО. За тебе. За твою сильну волю.ФЕЛІКС. За таке гріх не випити. (Випиває).ІЛЬКО (підморгує). Ще?Хвилинку дивляться один одному в очі.ФЕЛІКС. Ти ж знаєш, мені…ІЛЬКО. Добре. Тоді я сам із собою.ФЕЛІКС. Ти що?ІЛЬКО. Не бачиш? Налив собі чарку!ФЕЛІКС. А мені?ІЛЬКО. Ти ж сам казав.ФЕЛІКС. Мало чого.ІЛЬКО. Ех, гріхи мої тяжкі. (Наливає).П'ють.ІЛЬКО (піднімає пляшку). Незчулись, як і пляшку

окутали.ФЕЛІКС (скрушно). От гадство, не подумав про

запас.ІЛЬКО. Можеш сходити взяти.ФЕЛІКС. Зараз? Проти ночі?ІЛЬКО. Це недалеко. Он за тією картиною.

Сміливіше. Я тут якось прибирав. Ну й залишивобавити душу.ФЕЛІКС (вертається з пляшкою). Ось вона,

розрадниця наша!ІЛЬКО. От і лай медицину. Іде, хоч би тобі

похитнувся. Тобі половину чи добру повну?ФЕЛІКС. Чи ж я не козак? Життя без похмілля - це

не про мене.ІЛЬКО. Того разу його наче швидше розібрало. Ану

зроби отак. (Простягає долоні вперед).ФЕЛІКС (сміється). Перевіряєш нерви?ІЛЬКО. Хочу знати, чого варті наші ескулапи.ФЕЛІКС. Звісно, підлотники, крадії нашого щастя.

Але ремонт зробили капітальний.ІЛЬКО. Чорт, горілка не бере… Спробувати

ведмежого пійла? Та де ж це Фелікс? Феліксе!ФЕЛІКС. Га?ІЛЬКО. Ти чого там сховався в кутку?ФЕЛІКС. Підправляю картину. Або що?ІЛЬКО. Просто цікавлюсь… (бурмоче собі під ніс).

Ага… Перцівка у нас є… Побачимо, яка вона зчервоним лаком. (Бере з тумбочки пляшечку і капаєу склянку). Ото який зловісний колір! (Біжить на кухнюй вертається з трилітровим слоїком томатного соку)."Кривава Мері" з манікюром! Феліксе!ФЕЛІКС (підходить). Переходимо на томатний?ІЛЬКО. "Кривава Мері". Будьмо!ФЕЛІКС (п'є). А я думав, вона деруча.ІЛЬКО. Га?ФЕЛІКС. Думав, деруча, кажу. А вона, як чай.ІЛЬКО. О рани Христові! Нічого, щось

придумаємо.ФЕЛІКС. Ну, готуй. А я пішов.ІЛЬКО. Холера ясна! Аж рука труситься. Але як

мовлять: почав - доводь діло до краю. (Біжить у ваннуі вертається з пляшечками). А йди-но сюди, Феліксе,щось покажу!ФЕЛІКС. А, каштановий екстракт?ІЛЬКО. Еге ж, шампунь, твій фірмовий напій. На,

та знай мою добрість!ФЕЛІКС. Хух! (Утирається рукавом). Ще б чимось

запити.ІЛЬКО. Ось лосьйон.ФЕЛІКС (вихиляє). Чудовий букет… Розкіш!

Божест… Ох, ох! Моє сер… (Хапається за груди іраптом гримає додолу).ІЛЬКО. Нарешті. Лишається тільки подзвонити. (У

телефон). Наркологічна служба?.. Біла гарячка… Егеж, деліріум тременс… Шліть санітарів, кажу!..Майстренко. Пишіть адресу…Дзвінок у двері. Заходять КИРПА, ЛОЖКА, НОГА,

надто збуджені, щоб помічати нерухоме Феліксоветіло. Усі напівроздягнені: у кого піджак на голе тіло, укого черевики на босу ногу, Нога в майці та краватці.ІЛЬКО. Ага, знайомі незнайомці!КИРПА. Ішли мимо, глядь у вікно, аж ти тут…ІЛЬКО. І вирішили ощасливити своєю

присутністю? Красиві, красиві! Аполлони! Геракли!НОГА. Ні, серйозно, шефе.ІЛЬКО. Шефе?ЛОЖКА. А що? Хіба ти не президент?ІЛЬКО. Овва! Цебто, чого?ЛОЖКА. Фірми "Маноха і К0".ІЛЬКО. "і К0"? А хіба воно ще існує? Не

самоліквідувалося?НОГА. Коли?ЛОЖКА. Бійся Бога, шефе!КИРПА. Хоч убий, такого не пригадую.ІЛЬКО. Я освіжу вашу пам'ять. "і К0" оголосило

про банкрутство корпорації.КИРПА. Брехня!ЛОЖКА. Наклеп!НОГА. Докотитись до такого? Нізащо не повірю!ІЛЬКО. Я вас не впізнаю. Що сталося, панове

незалежні?КИРПА (зітхає). А ти думав що: ми пташки божі?ЛОЖКА. Які живуть тим, що Бог пошле?


128

ІЛЬКО. Хто думав? Я?!!НОГА. Твоя правда, шефе. Ми були наївні телята.

Сором згадати!ІЛЬКО. І що ж тепер?НОГА. Словом, так. Щоб вернутись у Жукин…ЛОЖКА. У храм Радосте Всіх Скорбящих…КИРПА. Нам потрібні насамперед підйомні.ІЛЬКО. Стривайте. Щоб вернутися в Жукин… На

яких правах?НОГА. А хіба ми не з тобою, шефе?ІЛЬКО. Ви, може, й зі мною, та я не певен, чи я з

вами.ЛОЖКА. Скажіть, як вас просити, шефе.ІЛЬКО. Хм…КИРПА. Подивись на нас. Собаки проходу не

дають.ІЛЬКО. Ваше щастя, я не мстивий… Визнайте, що

здаєтесь на мою ласку.НОГАЛОЖКА (натхненно). Визнаємо!!!КИРПАІЛЬКО. Не чую.ЛОЖКА. Ти наш володар і повелитель!ІЛЬКО. Не чую.НОГА. Роби з нами що хочеш. Ми твої.КИРПА. Душею і тілом!ЛОЖКА. До гроба!ІЛЬКО. Отак-то.ЛОЖКА. Хух! А як же, перепрошую, з

підйомними?ІЛЬКО. Не буде підйомних! Вертайтесь, як

припливли. Зайцями.ЛОЖКА. Та бач… тут така притичина… Од Києва

баржі пруть порожняком.НОГА. Нема де загребтися, хоч плач.КИРПА. А капітан - чисто сатана.ІЛЬКО (дістає з кишені гаманець). Знаю: чого

бракує з одягу, однак не купите, вам, лобурні, картіжна умі. Але так тому й бути. Сьогодні я добрий. Осьвам у рахунок завдатку.НОГА. Триразове "слава" нашому вождеві,

незрівнянному Сільверові!Усі кричать "слава!"КИРПА. Вік не забудем, шефе.ЛОЖКА. Пекло буде як картинка!Виходять.ІЛЬКО (затирає руки). А це означає, що кризу

подолано з виграшем. Хай живе економічний бум!Дзвінок у двері. Заходять ЛІКАР і ДВОЄ

САНІТАРІВ з ношами.ЛІКАР. Ви викликали? Ну, де ваш хворий?

(Підходить до Фелікса, бере його за пульс, закочуєповіки. До Манохи). Знущаєтесь!ІЛЬКО. А що таке?ЛІКАР. Викликаєте наркологічну службу до

небіжчика. Громадянин півгодини як холодний. Як унас кажуть, трупне задубіння.ІЛЬКО. Що це ви таке городите?ЛІКАР. Констатуємо смерть.ІЛЬКО. Але ж… не може бути. Що за дурні жарти?ЛІКАР. На лихо, людина смертна. Особисто ми

переконуємося щодень.Ілько (блідне). Та ви… ви збожеволіли!

ЛІКАР. Ну, нам ніколи. Довідку про смерть видадутьу морзі. (Виходять).Маноха стоїть як громом уражений. У зловісній

тиші - настирливий телефонний дзвінок.ІЛЬКО. Ні, ні, ти ж бо живий, правда? (Термосить

нерухоме тіло). …Мовчить, ні пари з уст… Що ж йоготепер? Тут йому незручно. На тахту… Осюди… Ба…ніяк не зрушу з місця… Кажуть, трупи страшенноважкі… Мертвий, боже мій, мертвий! Феліксе!..Феліксе!... (Витягує труп на тахту). А що далі, га? Якце у предків? П'ятаки… еге ж, мідні п'ятаки… а я … япросто заплющу йому очі… О, бідолашний Фелікс!..(Припадає до Феліксового плеча. За часину підводитьголову знов). Фелікс… Колись дітлахом я пірнув зіскелі й кілька хвилин не з'являвся. І хто менепорятував? Витяг на берег із дна? Щоб знову мігбачити світ сонця?.. Ох!.. А я Фелікса за те звів зі світу…Убивця! Душогуб! Рятівника. Найкращого друга!Того, кого любив, як брата. Чи ж є щось мерзотніше,щось жахливіше! Любити - і своїми руками…Господи! (Іде до мішків і відв'язує мотузок. Приступаєдо люстри). Але ж я не хотів! Їй же бо. Я хотів, щобвін жив… Довго-довго! Зичив йому лебединого віку.Я хотів, Бог свідок, щоб ми як Гога й Магога… І всеж… Не хотів убивати, а вбив! Жадібність засліпилаочі… і я, забувши про всякий жаль та обережність,здав Фелікса санітарам… згодом підкинув у садушмурдяку… а нині… коли він, сердега, почав новежиття… Я дбав про свій шкурний інтерес і, небажавши йому зла, вчинив проти нього підлоту:присвоїв його ім'я і легковажно грався з його здоров'я,користаючи з його слабини… І ось він неживий, а я… я досі живу й дишу… Його вбивця. Підлийдворушник… сріблолюбець. У сто разів гірший зачесного і благородного Фелікса. Він був кращий замене. А я приніс його у жертву. Своїй підлоті. Принісу жертву свого найкращого друга. Єдиного, хто вмене залишився. Чи ж заслуговую я тепер, щобжити?.. Тиша… Яка глуха… чудна… моторошнатиша!Знову телефонний дзвінок.ІЛЬКО (машинально бере трубку). Єва?.. Так, це

я… Слухаю… Думала над моїми останніми словами?Не спала ночей? Впізнаю тебе, але… даремно.Далебі. Ти мала… мала моральне право. Правильно,що пішла. Що-що? Передумала?... Тепер ужеоднаково, роби як знаєш… Усе спочатку?.. Ах, якбиж не ця тиша, ця жорстока, немилосердна тиша…(Не кладучи слухавки, до глядачів). Вернулася… А яй не радий… Душа вмерла… Серце - грудка льоду…Я вбив не Фелікса, я вбив самого себе. (Ставить підлюстру стільця). Кінець. Усьому кінець. (Зі слухавкоюв руці залазить на стільця і примоцовує мотузок догака люстри). Умер друг, умерло кохання, мрець ясам… (Просовує голову в зашморг. У слухавку).Прощай, Єво, я тебе любив! (Відпихає ногою стільця).ЗМРОК.

Картина п'ята.Майстерня Фелікса. Ранок. Годинник вибиває

восьму. Під його бій ІЛЬКО скрикує і схоплюється зліжка.ІЛЬКО. Що? Га? (Хвилинку безтямно озирається


129

по хаті). Наче квартира Фелікса… Учора я ліг тутспати…Входить ФЕЛІКС. Поголений, у спортивному

костюмі з кавником на таці.ІЛЬКО (хапається за серце). Феліксе? Господи,

Фелікс!!!ФЕЛІКС. А, вже прокинувся. Довго ти, брате, спиш,

я вже встиг і в Дніпрі скупатись, і поголитись, і кавиприготувати.ІЛЬКО (дивиться на Фелікса диким поглядом).

Слухай, Феліксе, це ти?ФЕЛІКС. Я. Або що?ІЛЬКО. Ти що… кожен успіх отак обмиваєш?ФЕЛІКС. Це ти, що вчора випили по чарочці? Так

то тільки задля тебе.ІЛЬКО. А взагалі не захоплюєшся?ФЕЛІКС. У мене є захоплення достойніші. (Показує

на картини).ІЛЬКО. А синеньку? Не кладеш в шкарпетку?ФЕЛІКС. Синеньку? Що ти верзеш?ІЛЬКО. І нікуди тебе не забирали?ФЕЛІКС. Хто забирав?ІЛЬКО. Санітари.ФЕЛІКС. Ось наллю тобі кави - відразу прочистить

мозок.ІЛЬКО (підходить до картин, проводить по них

рукою. Перед Бо затримується). Феліксе, а цеймонстр. Не гуляє він у тебе по хаті?ФЕЛІКС. Ти як дитина. То Бо у тебе свариться

пальцем. А це питаєш, чи ходить по хаті.ІЛЬКО. Треба знати, ось і питаю. (Підходить до

люстри й довго дивиться на неї).ФЕЛІКС. Іди, бери каву.ІЛЬКО. Постав на столі. Я зараз. Як ти гадаєш:

витримала б мене люстра?ФЕЛІКС. Тобто як?ІЛЬКО. Ну, якби я прив'язав до неї мотузок, зробив

зашморг і… встромив у нього голову.ФЕЛІКС. Повісився?ІЛЬКО (смикає шиєю). Ну, коли хочеш. Чоловіка

довели до краю.ФЕЛІКС (стривожено). Маєш на увазі сватання?ІЛЬКО. Та… сниться тут усяка-всячина. (Раптом

стрибає вгору й очеплюється за люстру. Разом злюстрою з гуркотом падає додолу). Ура! Невитримала!ФЕЛІКС. Що ти оце, дурню, виробляєш?ІЛЬКО. Ура! Ура!ФЕЛІКС. Та що з тобою? В тебе жар?ІЛЬКО. Який у біса жар!.. Ха-ха! Це сон, це тільки

сон! Не було ніякого дзвінка Ширяєва і всього…всього, що той дзвінок потяг за собою!..Стає на табурет і чіпляє люстру.ФЕЛІКС. Ага. Тобі наснився кошмарний сон.ІЛЬКО. Але віщий. У мене ніби полуда з очей спала.

Почувати себе чесною людиною! Чи є на світі більшещастя!ФЕЛІКС. Впізнаю свого давнього друга Ілька. Мого

друга.ІЛЬКО (розчулено). Друга! Авжеж, Феліксе, друга!

(Стискає художника в обіймах).ФЕЛІКС. Учора ти мені страшенно не сподобався.

ІЛЬКО. Учорашнє забудь… не хочу бутипрезидентом фірми!.. Не хочу ніким - тільки давнімІльком. Самим собою. (Дивиться на Бо). Ось моєостаннє слово.ФЕЛІКС. Цілком поділяю твою платформу. Але

кава твоя холоне.ІЛЬКО (бере чашку й неуважно сьорбає).

Сверблять руки швидше до квача. (Іде до телефону йнакручує номер). Доведеться позичати в Сірка очей.(У слухавку). Угнивий?.. Так, це я… Кажете, блуднийсин?.. Лихий попутав… Дякую… (Кладе слухавку).ФЕЛІКС. Устиг розрахуватися з роботою?ІЛЬКО. Був такий бзик. А вони… уявляєш - порвали

заяву… Як це не дивно, але ці гицелі мене люблять…ФЕЛІКС. Радий за тебе.ІЛЬКО (раптом посмутнівши). От тільки…ФЕЛІКС. Цур тобі пек! Я вже боюся твоїх "от

тільки"!ІЛЬКО. З Євою так нічого й не вийшло. Розійшлися

наші дороги.ФЕЛІКС. Ет! Знову стара платівка!ІЛЬКО (тяжко зітхнувши). Нічого не вдієш. Я

однолюб.ФЕЛІКС. А що б я тобі порадив. Батько й мати

сказали одне… А Єва… як знати… Пішов би ти тапобалакав з нею. По щирості.ІЛЬКО. Нічого не вийде. Я добре знаю - вона

мамина доця.ФЕЛІКС (підходячи до вікна). Мамина доця? Ану

йди поглянь. Хто то біжить.ІЛЬКО (підходить). Єва… А може… не до нас?ФЕЛІКС. До нас. Чує моє серце, до нас. Вона за

тобою духа ронить, Ільку.ІЛЬКО (з надією). Гадаєш?ФЕЛІКС. Бо чому б їй бігти на червоне світло?ІЛЬКО. Твоїми б устами та мед пити.Дзвінок у двері.ФЕЛІКС. Іди відчиняй. Це вона.ІЛЬКО. Мені… страшно.ФЕЛІКС (плескає Ілька по плечу). Ну, ну, сміливіше.ІЛЬКО. Невже, справді любить? (Відчиняє).ЄВА. Живий! Слава тобі Господи!ФЕЛІКС. Це я винен… залишив Ілька у себе вдома.ЄВА. А я вже подумала бозна-що… Прибігаю до

тебе ввечері - нема, прибігаю вранці - нема… І цепісля цього жаху, твоєї розмови з батьком і матір'ю.Вони все… все мені розповіли! Любий мій!Найдорожчий у світі! (Кидається Ількові на шию).Ілько (пригортає Єву, але відразу ж відсторонює).

А батько з матір'ю? Ти в них запитала, перше ніжмене цілувати?!ЄВА. Прости, Ільку! Це я… я у всьому винна!ФЕЛІКС. Ілько казав, ви завжди згідні з батьком-

матір'ю.ЄВА. Так, так, я була така нерозумна, що безоглядно

корилася батьківській волі, навіть коли та загрожуваламоєму щастю! Але тепер - годі! Цей сон у мені всеперевернув!ІЛЬКО. Сон? Як, і тобі теж?ЄВА. Приснився після того, як мені заборонено з

тобою зустрічатися.ІЛЬКО. Що ж то за такий щасливий сон?


130

ЄВА. Мене віддавали за нелюба!ІЛЬКО. Ти моя кохана, і мала дістатися чужому?!ЄВА (сміється). Та це ж тільки сон!ІЛЬКО. Стривай! А який же він був із себе? Цей

жених?ЄВА. Такий високий, з вусами! Ще так острогами

- дзень, дзень!ІЛЬКО. І хто ж кращий? Цей кавалерист чи я?ЄВА. Дурненький! Та мені на нього дивитись - і то

з душі вернуло! Так от. Реєстратор каже: "Наречена,розпишіться!", а в мене перед очима твоє обличчя.Кирпате, найрідніше в світі. Чуб жовтий, аж зелений…Тут я впускаю ручку й кажу: "Ах, зламалося перо!"Вони його міняти, а я поза спинами, поза спинами -і поминай як звали!.. І тут я прокинулась…ІЛЬКО. Диво дивне. А мені наснилося

продовження…ЄВА. І що ж я робила далі? Не наброїла нового

страму?ІЛЬКО. Ти прибігла до мене. У весільному строї. І

я ще цілував чорнило на твоєму пальці!ЄВА (сміється). Ну, тоді все гаразд!ІЛЬКО. А потім швиргала в мене норкою та

французькими чобітками.ЄВА. Пхе, як негарно! Але ж це вві сні? Чи не так?ІЛЬКО. Вві сні, люба! Вві сні! І кидала мене тільки

вві сні!ФЕЛІКС. Чудасія та й годі! Один сон на двох

закоханих!ЄВА. Отак і вийшло, що я… я втекла з отчого дому.

(Плаче).ФЕЛІКС. Не журіться. Гадаю, це піде на користь не

тільки вам з Ільком, а й батькові-матері.ЄВА. Дай я подивлюсь на тебе. Боже! Отак

змарніти! Он і вилиці стирчать. Яка ж я жорстока!

ФЕЛІКС. Якщо тут і була ваша провина, то, їй-Богу,ви вчасно схаменулися. Правда, Ільку?ІЛЬКО. До речі, і я теж. Ми обоє.ФЕЛІКС. А як лікувати Ілька, ви, мабуть, знаєте.ЄВА. Що ж, почнімо. (Цілує Ілька). Ілько(блаженно

мружить очі). Холера ясна!..ФЕЛІКС. Я не дивлюся.Чути телефонний дзвінок.ФЕЛІКС (у трубку). Алло!.. Так, три шістки, три

четвірки… Тарабанити в Москву?.. Картини?..Стривайте, зараз запишу. (Нотує в записнику).Маловірменська три. Вернісаж завтра… о десятійранку… Що, що? Ага. Сказати вахтерові: з колекціїШиряєва. Як прізвище, питаєте? Пишіть. ФеліксМайстренко. Май-стрен-ко!ІЛЬКО (не випускаючи з обіймів Єви). Ширяєв?ФЕЛІКС. Власною персоною. Як обіцяв, так і

зробив.ІЛЬКО. І сон починається спочатку. Тільки вже -

наяву.Фелікс наливає три келихи шампанського.ІЛЬКО. Отже, за перепустку в рай!ФЕЛІКС. Це ти про мою виставку? Спасибі, спасибі!

Слухайте ж і ви мій тост. Він теж за перепустку в рай.ІЛЬКО Яку?!ЄВА.ФЕЛІКС. П’ю до вашого шлюбного свідоцтва.

Будьмо! Цокаються. Пісенька Бо. Скажіть, що за істота я І звідки в мене тая сила, Що без шаблюки й без коня Усіх на світі заломила? ЗАВІСА


Марина Павленко. На крилах кохання. Картон, чорна паста, акварель

131

ЕСЕЇСТИКА

ВАСИЛЬ МАХНО

Котилася торба

ЧортківЧортків для мене тепер - це фотографії, найбільше

мені подобаються дві - осінній та зимовий пейзажі.З них і почну. На обох панорама міста - величнийшпиль костелу,обкладений будинками, начесірниковими коробками, що з-поміж нихпробиваються лінії доріг, авта, фігури людей. Одна -позолочена осінніми деревами та розмазаноюжовтою глиною повітря, на другій - наче підгорілийхліб, почорнілий сніг на дахах тих самих сірниковихкоробок будинків, - і це зимове місто. Я можу лишеуявити запахи цього осіннього і зимового міста.Певне, тому, що запахи найдовше прив'язують домісця, стаючи поживою для твоїх повернень інавернень, ти заплющуєш очі та нюхаєш цей хлібпам'яті. В осінньому, мабуть, виразно пахнуть димигорілого листя, а майже стиглі горіхи тріскають,розбиваючись на бруківці старовинних вулиць,пахнуть також бензин і солідол вантажівок і тракторів,що звозять картоплю і буряк на приймальні пунктита до цукроварні. Заносить жирним запахомчорнозему з городів, зораних на зиму, і сповільнілатечія Серету, мутної ріки, зелено пахне річковоюрибою. Й особливо пахне залізниця, просякнутічорною смолою прогріті шпали виділяють її, мовсосна живицю. Запах золотих листків тютюну, ранніхяблук і свіжоспеченого хліба з хлібозаводу довговисить у повітрі вулиць і завулків. Зима годує птахівпідгорілим хлібом снігу. Ворони, горобці та міськіголуби кружляють над деревами й дахами абонипають тротуарами та площею, шукаючи поживи,а то раптом зриваються, сполохані перехожими.Зима пахне білизною, що дубіє на морозі, приходитьсірою куницею, розмазує хвостом усі кольори,затираючи їх до напівтонів, і, сполохана, ховається утемряві. Морозяне повітря сковує запахи, наче тонкакрига, що за ніч підмерзла до середини Серету. Іриба у річці має чим дихати. Взимку мороз пахне,наче в аптеці ліки, а білі дерева і будинки - місцевіфармацевти моєї пам'яті. Усе розпливається, начетуш на промокашці. Місто, заповнюючи собоюсебе, стає понад часом і стає часом, себто словом.Напевно, віддаль часу та відстань до місця, про

яке писатиму свою історію, примушує меневдивлятися у найменші деталі, і я помічаю не лишерізні архітектурні стилі - від класичних забудовавстрійської доби до панельних п'ятиповерхівоксоцарту, схоплені однією миттю, легким потиском"ґудзичка" фотоапарата, але й неприсутніх на цихсвітлинах мешканців міста, які, здається, щойно

вийшли з цих будинків, але яких не зможе схопити іпроявити жоден фотограф. Домислені мною, вонизаповнюють цей міський пейзаж собою, своїмиголосами. Я змушений їх викликати, бо без них мояісторія не варта й ламаного шеляга. Це постійнеповернення у місця, яким ти зобов'язаний і яким,зрештою, нічого не можеш дати, окрім своєї пам'ятіпро них, спокушає тебе перемішувати жанри таспогади, переписувати уривки речень в один, якимосьчином зв'язаний текст, наче прямувати однієювулицею міста, поминаючи бічні, іти в незнаномунапрямку, вірячи, що це той шлях. Першим містом,котре я побачив у своєму житті, був Чортків, і набагатопізніше я дізнався, що там і народився, і ще пізніше, аякщо бути точним, то вже у Нью-Йорку, менізахотілося до Чорткова повернутися. Але поверненняу моєму випадку, коли перед тобою Атлантика і цілаЕвропа, майже не передбачає фізичної присутности,що, своєю чергою, трохи полегшує цей процесвдивляння, а втім важче пригадувати запахи предметів.Попри всі емоції, що викликає в мене це місто, в якомуя бував доволі часто, рідним його уважати не можу.Більш-менш орієнтуюся у центральних вуличках:пам'ятаю, що в костелі у 70-х був якийсь склад,пригадую якісь крамниці, стару будівлю ринку... Щедобре знав дорогу до двірця, бо школярем, а згодомстудентом часто їздив потягом до діда і баби. Війна незруйнувала Чорткова, тому деякі старі будівлі усередмісті, збудовані ще за Австрії, чи за Польщі,збереглися. Присутність XIX століття в архітектурісвідчить про справжність міста, однак горбистийрельєф Чорткова не сприяв класичномурозташуванню ратуші і не творив квадрат центру, відякого розходилися б усі вулиці аж до околиць. УЧорткові скручені вулиці та різкі перепади горбів ідолин наче врівноважують старовинну забудову, котравмостилася навколо Домініканського костелу і даліпоповзла виводками дво- і триповерхових будинківудолину й догори, зберігаючи подекуди на вулицяхлуску австрійської та польської бруківки, яку пізнішепокрили гусячою шкірою радянського асфальту.Історичні топоси Чорткова, передусім етнічні та

релігійні - українське життя у Чорткові аж до 1939 року,чи то чортківські євреї або поляки, - усе це, здавалося,закатано катком радянської ремонтно-дорожньоїбриґади, що ним трамбували асфальт, який, щоправда,довго не тримався, але періодично встелявся. Історія,безперечно, важлива для Чорткова, мабуть, міста безісторії не буває взагалі.Вікіпедія повідомляє, що станом на 1931 рік із 19

тисяч мешканців Чорткова 22,8 відсотка становилиукраїнці, 46,4 - поляки, 30 - євреї. Синагога равинаШапіро і синагога равина Фрідмана, старі назвивулиць, спогади Флоренс Мейєр Лейбліх - оце й усе,що залишилося від євреїв. З-поміж відомих чортківчан- передусім Шлемке Ґоровіц, равин Нікольбурґу,Пінхас Ґоровіц, франкфуртський равин, Карл ЕмільФранцоз, австрійський письменник, Лі Страсберґ,американський режисер.Звісно, був єврейський штетль, а під час війни - ґето,

де нацисти утримували десь 500 осіб, яких вивозилидо табору смерти у Белжец. Відома також чортківська

ВАСИЛЬ МАХНО КОТИЛАСЯ ТОРБА

132

хасидська династія, яку заснував Давид МойшеФрідман. У Брукліні, проходячи повз магазинФрідманів, щоразу думаю, чи вони не з Чорткова.Колись запитаюся...Моя нова знайома із Нью-Рошел, вісімдесятирічна

місіс Кріґель, стоїть, зіпершись на стіл, у тій частинісвого магазину, яку відділено від покупців важкоюширмою; ми розмовляємо з нею про Чортків.Магазин, де вона вже кілька десятиліть продає всілякізавіси, фіранки, посуд та інший крам, стоїть на однійіз центральних вулиць містечка поблизу Нью-Йорка.На дерев'яному столі - голки, нитки, шпульки, двішвейні машинки, бо інколи покупці хочуть одразупідігнати придбані фіранки до розмірів своїх вікон тастель. Вона говорить зі мною українською, читає зпам'яті Лесю Українку і западає у спогади - ми разомповертаємося у Чортків сорокових років, заходимо уґето, - власне вона, бо це не мій час, і мені туди неможна. Її шляхетне обличчя затримало легкийвідбиток колишньої краси, вологі очі, тремтливі губирозповідають мені про Чортків, її місто, моє місто,наше спільне місто, хоч віддалене і відділене від насроками.Попри нарікання та стереотипи, наявні нині між

українцями та євреями, в мене таке відчуття, ніби ярозмовляю із жінкою з села: мову її так просоченомісцевою говіркою, що часом видається, ніби це моябаба чомусь опинилася в Нью-Рошел і розповідаємені якісь оповідки, укладені в її пам'яті. Однакнавпроти мене сумні очі Рахелі. Інколи, заблукавшиу мовах, вона говорить польською або вкрапляєанглійське слово, інколи її погляд і червоні прожилкив очах сухішають, інколи її слова стаютьнезрозумілими...В інтернеті віртуально розбудовано насамперед

Чортків єврейський, дещо є польського, з ностальгієюпро Креси і польський побут перед 1939 роком, анайменше - український. По війні тут усе булозаповнено страхом і запахом смерти: українськезапілля, партизанка, ґарнізони, НКВС, смерть і зрада...Це був час хаотичної війни без жодної лінії фронту,війни, що наставала і відступала поміж днем та ніччю,війни поміж своїми та загарбниками, суцільнимиподілами, суцільними втратами, суцільнимипідозрами, суцільними смертями. Прибували першіпереселенці з Надсяння та Лемківщини, цілі села тародини потрапляли у новий вимір, змінюючистоліттями усталені триби життя, поверталисяостарбайтери і ті, хто потрапив у радянськуокупаційну зону, поверталися також вояки Радянськоїармії, яких забрали до війська у 1944 році та завезли,як мого діда, до Самарканда, а звідти кинули на фронтпід Кеніґсберґ.Усі були під підозрою: радянська влада не довіряла

ні переселенцям, чий побут вона знищила, ніостарбайтерам, що нібито працювали на німців, ніздемобілізованим червоноармійцям, яким імовірнобракувало лояльности, - а українське запілля моглозакинути недостатній патріотизм узагалі кожному.Місцеві ж просто були для всіх заручниками. Усіходили поруч: москалі з бандерівцями, колгоспникиз одноосібниками, смерть із життям, зрада із честю.

Треба було вибирати... але й вибору особливого небуло.Нещодавно я прочитав у "Літописі УПА" протокол

допиту тодішнього голови сільради села Базар ДмитраМикуляка: упівська безпека стратила його 1948 рокуяк імовірного інформатора НКВС. Допитувач із СБ,який заховався за цифрами 20/3, виказуючи хистпсихолога, ловив допитуваного на неточностях іплутанині: мовляв, той явно грав на два боки, щоб утакий спосіб перетривати хаос і вижити.Можна тільки уявити, як сидять у бункері двоє: той,

хто питає, і той, хто відповідає на запитання. В обохобмаль часу. Один мусить дізнатися проінформаторів і чекістів, аби допомогти своїмсоратникам, другий - довести, що є невинним абопринаймні що служив совітам із примусу, абиуникнути розстрілу.Обидвоє знають: щось неминуче чигає на одного

з них...Оскільки євреї зникли під час війни, а поляків

вивезли до Польщі після неї, то національна політикаторжествувала повним ходом, дарма що усіхприїжджих місцеві називали москалями, а старшепокоління ніяк не могло опанувати російську мову.Авжеж, ті, кому довелось відкалатати сибірськітабори, вивчили її добре, але не всім дозволилиповернутись на батьківщину, та й не всі змогли.Тепер, переглядаючи фотографії Чорткова в

інтернеті, особливо з початку минулого сторіччя іпізнішого часу, я знаходжу якийсь особливий світ,що залишився на цих світлинах і подекуди у спогадах:історія XX століття, її трагізм, етнічне протистояння,міти й упередження українців і поляків щодо євреїв,українців щодо поляків, поляків щодо українців,євреїв щодо українців і поляків... Поділ, що йогоутримувала колективна пам'ять поколінь цих етносів,був і релігійним, і політичним, і етнічним. Жодна зісторін аж ніяк не прагнула зрозуміти іншу, алевважала свої образи найпекучішими й арґументинайвагомішими. Чортків, як і решта галицьких міст,до війни був багатоетнічним і багатокультурним, алеплощини тієї багатокультурности мало перетинались.Таким був Бучач початку XX століття, описанийШмуелем Аґноном, чи Дрогобич Бруно Шульца, -хоча слово "описаний" надто спрощує справу, боані Аґнон, ані Шульц свої міста не описували, вонитворили їх наново, а справжнє місто і місто уявлене,з художнього тексту, - це дві різні реальності. Чортківбув типовим галицьким містом за Польщі і типовимрайцентром - за Радянського Союзу. Типовим, та незовсім. Тут було збудовано військове летовище тарозквартировано чимало армійських частин,переважно авіяційних. Чортків став одним ізфорпостів Прикарпатського округу, містомвійськовиків, які й змінили структуру людности, аджельотчики усіх національностей приїздили сюди з усіхусюдів, як і солдати строкової служби.У колишній синагозі совіти відкрили будинок

піонерів, повідкривали воєнторги, армійські їдальні;для військовиків будували житло. До цієї справизалучали імісцевих, але не всіх, бо вони чи їхні близькі,по-перше, перебували під час Великой


133

Отечественной войны на временно оккупированнойтерритории, по-друге, їх усіх і далі підозрювали усимпатії до націоналістів (і недарма: якось 1973 рокуневідомі вивісили тут жовто-блакитні прапори; містоаж заціпеніло). Крім того, місцеві - заледве не кожендругий - мали родичів за кордоном. Тож для нихлишався ремонтний завод, кондитерська фабрика,АТП, а у військовій іфраструктурі дозволялипрацювати тільки особливо перевіреним.

У 70-х та 80-х роках військові реактивні літаки разпо раз проносилися над головами тутешніх городяні довколишніх колгоспників, засвідчуючи міць ібоєздатність радянської влади. Найдовше я пробув уЧорткові та його околицях під час фільмуваннякінокартини "Вишневі ночі", у якій мені довелосязіграти епізодичну роль "ястребка" Романа - рольневеличку, але з текстом, що мене тоді дуже тішило.Дарма що після двох місяців на знімальномумайданчику на екрані я з'являвся лише у трьохепізодах, - якихось дві хвилини, але зі словами, ще й ізстріляниною з карабіна. Знімальна група мешкала уцентральному готелі Чорткова, праворуч - райком,просто - пам'ятник Лєнінові, ліворуч - універмаг.Надворі - 1991 рік, країну лихоманить, але якимось

дивом кінокомпанія "Рось" утілює свій проєкт.Приїхав на зйомки, отримавши листівку відасистентки Лідії Чупіс, хоча мою участь у фільміузгоджено було набагато раніше, принаймні запівроку перед зйомками, у Тернополі, при столі зрежисером Аркадієм Микульським. Першого дня уЧорткові, примірявши акторський костюм, у якомумав зіграти свого "ястребка", - картату куртку, широкікоричневі штани в широку білу смужку і чорнінезручні черевики, отримавши кімнату в готелі, щей відбувши різні формальні процедури, пов'язані зфінансами та графіком зйомок, зачинився у кімнатій заснув. До цього мого кінематографічного дебютумала стосунок і родинна історія, пов'язана знаймолодшим бабиним братом. Старший її брат,Василь, загинув під Варшавою 1944 року у штрафбаті,куди потрапив внаслідок арешту за шкідництво - бувякимсь урядником у щойно створеному колгоспі,куди їхню родину записали як представниківнайбіднішого селянства. Щоправда, баба твердила,ніби по війні до нас приїжджав якийсь офіцир іпривозив її матері та моїй прабабі, Юлії Погрібній,папери та військові нагороди сина. Зрештою, завдякицьому прабаба змогла до своєї жалюгідноїколгоспної пенсії додати ще військову за сина. ВасильПогрібний, здається, не був одружений; я щепам'ятаю його вицвілу фотографію, єдину у нашомуродинному альбомі. Молодшого брата моєї бабиАнни звали Федір Погрібний. На жаль, я не пам'ятаюжодної його фотографії, ніколи і ніде не знаходив їх,знаю його портрет лише з бабиного опису: високий,чорнявий, з родимкою на лиці. Коли совіти вдругеприйшли у Базар, було йому років 15 чи 16. Цепокоління мало тільки три шляхи: до українськоїпартизанки, в "ястребки", або на шахти Донбасу. Народинній раді, яка складалася з двох прабабинихбратів Романа та Василя Червоняків й із самоїпрабаби, вирішили, що найкращим способом

уберегти молодого хлопця від небезпек, які чигалина той час звідусіль, буде прилишити його вдома.Власне, це його й згубило. Бо більшість Федьовихровесників, котрі, - зрозуміло, з великою неохотою, -поїхали на Донбас, згодом або повернулися до села,або залишилися там, але зберегли собі життя. Федьож загинув, і то за нез'ясованих обставин. Ставши"ястребком", Федьо отримав карабін без затвора, але,зі слів баби, дуже ним тішився. Чи міг усвідомлювативсю небезпеку того "ястребкового" існування у війнібез лінії фронту? Навряд чи, якщо тієї небезпеки незмогли передбачити навіть його мама і вуйки. Якогосьдня він забіг до хати з карабіном повідомити, що йогогрупа з трьох осіб має якесь спеціяльне завдання, аза день-два вони повернуться. Це був останній раз,коли моя баба бачила його. Вони пішли у село Полівці,власне, на хутірці побіля того села. За бабиноюверсією, хтось, може й Федьо, побачивши пасіку,вирішив скуштувати меду. Зайшли до хати, натрапилина повстанців. Живими їх ніхто уже не випустив....Кілька днів поспіль прабаба із бабою ходили

полями і шукали Федьове тіло. Люди казали, щобачили там чи там побитих, і вони йшли удосвітаполями. Не боячись, чи, власне, переборюючи страх,шукали серед мертвих. Так спочатку минали дні,тижні, потім роки і десятиліття. Федьо перетворивсяна родинну леґенду, про нього говорили завжди понеділях чи на свята, надто коли приходили бабинівуйки - Роман і Василь, які почували і свою провинуза Федьову долю. Хоча як його було вберегти?Про бабиного брата Василя усі принаймні знали,

що вбитий на війні і лежить у братській могилі десьбіля польського села Студзяна під Варшавою, алеФедьо зник як не було. Я шукав якихось згадок процю справу у тому протоколі допиту базарськогоголови: він доволі докладно оповідає про події 1944-1948 років, але про тих "ястребків" і про нашого Федянемає нічого. Зрештою, ті, хто вбив Федя, могли ісамі наступного дня потрапити у засідку чи загинутиу бункері, їх могли розстріляти свої. Отже, жоднихслідів. Тоді, надягаючи куртку "ястребка" Романа іберучи до рук карабіна, що з нього, за сценарієм,мав відстрілюватись у нічному бою, я ставав наекрані Федьом, шістнадцятирічним братом моєї бабиАнни. Весь виділений піротехніком запас куль явистріляв у ніч. Затвор у тому карабіні був справний.Разом з іншими акторами-аматорами, ВітеюФеськовим та Матєєм, ми завалилися у чортківськийресторан, аби відзначити свій кінематографічнийдебют. Правду кажучи, Вітя і Матєй булипросунутішими у кіні, ніж я: Вітя знімав любительськікороткометражні стрічки та керував шкільноюфільмовою студією, а Матєй мав продюсерувати нашіз ним фільм про мандрівний театр, до якого ми разомписали сценарій (навіть місце для зйомок вибрали ідібрали акторів із місцевих та учнів, де він викладавросійську філологію, однак щось завадило: здається,я просто втратив інтерес до того задуму). Але в мене,на відміну від них, були свої кінематографічні амбіції,які укладалися у великий "Енциклопедичний словниккіна", куплений ще в середині 1980-х у Симферополі(де ми у тому ж складі мандрували південним


134

берегом Криму з усіма пригодами, притаманнимитаким молодим бевзям): розгорнувши книжку налітері "Т" і натрапивши на ім'я Андрєя Тарковського,я без вагань заплатив 25 рублів і тягав той грубезнийтом цілим Кримом. На додачу, та енциклопедіяінформувала не лише про радянське кіно, а й просвітове, яке мене цікавило найбільше. От із такимкінематографічним баґажем ми і прибули доЧорткова на зйомки "Вишневих ночей". Але, мабуть,не тільки з таким. Попри барахло, яке дозволяли намдивитися радянські цензори, усе-таки просочувалосьі добре західне кіно,так чи так імена ЗбіґнєваЦибульського, Даніеля Ольбрихського, ДжиниЛолобриджиди, Марчела Мастрояні були знані, апрізвища італійських режисерів читали наче вірші -Антоніоні, Феліні, Пазоліні, римуючи їх із кадрамифільмів, які запам'ятовували, як полотнасередньовічних майстрів чи художників-модерністів:вивчали композицію: розташування людських тіл,обличчя, одяг, будинки, пагорби, кольори,співвідношення чорного та білого. За джерелоінформації правила енциклопедія, бо де я міг бипотрапити на закриті сеанси іноземного кіна чи нафестивальні прем'єри. Найдовше, мабуть, розглядавтам кадр із "Євангелія від Матвія" Пазоліні: на пагорбіІсус у білому, його послідовники та народ. Набагатопізніше я таки подивився цей фільм, знаменний ще йтим, що на роль Христа режисер попервах нібитохотів запросити Євґєнія Євтушенка, що додавалоособливої інтриґи.

...Отже, ми святкувати свій дебют. А що валивсяРадянський Союз, то це відчувалося і в районномуресторані: нестача харчів і питва давалася взнаки(пляшка горілки коштувала аж 25 рублів, решту цінуже не пригадую). За столиками сиділи ще радянськіофіцери, переважно льотчики з блакитнимипогонами і петлицями, траплялись із чорними -зв'язківці, ще якісь місцеві лярви, ділки. Наступногоранку група вибиралася під Улашківці, знімати епізодза участи Костя Петровича Степанкова, якого назйомки привіз двометровий старшина ДАІ. Виднобуло, що дорогою вони встигли окропити грішнідуші, сцена не в'язалася, Степанков щораз забувавтекст, режисер нервував. Потім взагалі задощило, іціла кавалькада кінематографічних авт поволіпосунула у бік Чорткова. В якомусь селі знімалинічний бій. Ми приїхали завчасно і вишикувалисябіля авта, кожен зі своїм ружжом і холостимипатронами. Поки режисер із оператором вирішували,що і де знімати, ми вимінювали ті патрони на яблукау міcцевих дітлахів, які крутилися біля нас уже відрана (уроки, ясна річ, скасували). (Згодом, уже вТернополі, я відвідав Костя Петровича в готелі якдоброго знайомого. Йому тоді болів зуб, і він не мавнастрою розмовляти, але витягнув гроші і попросивзбігати удолину до ресторану та принести пляшку. Явмить зганяв, і ми почали лікувати Костю Петровичузуба. Мене цікавив Параджанов, і Степанков пронього розповідав...)Десь посередині знімального процесу, глибокої

осені, режисер вирішив відпустити групу на якийсьчас додому; переважно це були кияни, вони зранку

виїхали доТернополя, аби звідти дістатися Києва.Режисер Аркадій Микульський, оператор СашкоМазепа й асистент Ліда Чупіс до Києва не вибиралися,мабуть, якісь справи затримували їх у Чорткові,залишився і я. Чорною режисеровою "Волґою" мидоїхали до Базару, при в'їзді Микульський наказавводієві просиґналити на мою честь, аби селодізналося, хто ж його нині відвідує, однак це лишесполохало гусей, які переходили дорогу.Стояла вільга осінь.Пасовища над Джуринкою зблякли.Посадка обабіч дороги наполовину скинула листя.Цегельня уже відпрацювала свій сезон, і лише

вартівник з напівосліплим старим псом сидів насходах будиночка, в якому ночував ціле літо і зиму, ікурив.Пастухи саме збиралися домів. Тумани з-над річки

і дими спалюваного листя висіли у повітрі.Ліда разом із бабою заходилися готувати вечерю,

Микульський із Мазепою роздивлялись родиннізнімки на стінах і питалися мене, хто є хто.У дверях рипнуло - увійшов сусід, він мав якусь

справу до баби.Поки я представив йому кіношників, баба

пояснювала йому щось про копання бараболі.Кіношники мене перепитували, про що вони

говорять.

* * *Я вже казав, що ніколи не вважав Чортків своїм

містом, хоча саме там моя мама, тоді - студенткаЧортківського педагогічного училища, народиламене у місцевому пологовому будинку. Щоправда,свідоцтво про народження виписав діловодбазарської сільської ради, старенький Тивоняк, якийдожив майже до 90 років і помер самотнім, зламавшиногу. Мабуть, усі записи новонароджених у 50-70-хроках зроблено його чітким почерком; написи деякихлітер, надто "к", свідчили, що він ходив до польськоїшколи. У дитинстві я погано їв, баба намагалася зцим боротися. Якось вона домовилася зі своєюдвоюрідною сестрою Михайліною, яка мешкала уЧорткові, щоби знайомі дохтори перевірили мене іщось виписали для апетиту. Михайліна була однієюіз бабиних сестер по вуйкові Василеві, працювала урайсоцзабезі, винаймала однокімнатне помешканняу центрі міста і виховувала племінника Сашка, якогозабрала від молодшої сестри з Казахстану. Ту далекуказахстанську сестру я бачив на фотографії, закордеоном; здається, їй не вельми там велося, аСашка баба називала байстрюком. Сашко, старшийвід мене на кілька років добре збудований хлопець вокулярах, дужки яких були прикручені дротом,вирізнявся надзвичайною зухвалістю: пригадую, наПокрову він звідкись роздобув циганську голку іпроткнув колесо трактора, яким до сусіда приїхавприятель. Коли сусід із гостем, хильнувши, вийшли зхати, зморщене колесо похнюплено дивилось натракториста... Михайліна мені не подобалась тим, щовсе на світі знала і повчала бабу та мене, мала голоспані з міста, а над горішньою губою в неї росли вуса.


135

Після відвідин Михайліни ми з бабою пішли додохторки, яку та нам порадила. Дохторка нічогомудрого не придумала і приписала мені питириб'ячий жир і полин. Риб'ячий жир ми купили ваптеці й, уже зовсім не маючи часу, поквапилися наавтостанцію. Дорогою баба бідкалася: мовляв, коговона має показувати мамі, якщо я так погано їм, ілякала мене, що коли не питиму жиру, напуватимемене полином, а який він гіркий, я ще не знаю... УМихайліни ми бували не часто, лише з нагодириб'ячого жиру.Більше мені подобалося відвідувати бабину родину

на празнику. Зазвичай на початку осені мивибиралися учотирьох - дідо, баба, вуйко Федьо (братмоєї мами, якого назвали на честь загиблого) та я -до сусідньо го села Палашівки, що по-місцевому булоПавшівкою. Звідти походила бабина мама Юлія, вонавийшла заміж до Базару за вдівця - ОнуфріяПогрібного, який мав уже двох дітей і з нею наживще трьох - Василя, Анну та Федя. Їхній шлюб тривавне надто довго, бо Онуфрій почав пити, продав землюі врешті-решт опинився у тій-таки Павшівці, у старшоїдоньки від першого шлюбу; там, здається, і помер,там і похований. Прабаба з трьома малими дітьмизалишилася сама, ґаздуючи на клаптику городу біляхати та маючи якесь поле, що його дістала як шлюбнийдарунок від батьків. Отже, велося їй нелегко. Бабаоповідала, що її мама, повертаючись влітку пізно зроботи, визбирувала сонних дітей, як мак, по оборі ітим, що вдалося сховати під час обіду в пана чигосподаря, годувала, попихаючи їжу пальцем. У неїбули два брати - Роман і Василь - і сестра Параска.Усі мешкали у Павшівці, одне побіч одного на тійгорі.Празник у Павшівці був 28 серпня - як казали, на

першої Матки Божої. Кінець серпня ще тримавпомірне тепло. Йти до Павшівки треба булогостинцем, коли минули цегельню, то вже половинадороги. Я йшов попереду, тримаючися за бабинуруку, позаду дідо, який щораз закашлювався і стававперепочити, та Федьо, який, майже не випускаючидиму, цілу дорогу курив улюблену львівську"Верховину". Перше заходилося до вуйка Василя,якого дідо називав "пролєтаріятом" за йогодемократизм і широку душу. Його жінка тоді вжехворіла на розсіяний склероз, і цілу господарку веланаймолодша вуйкова дочка Вірка з чоловіком, якогоусі називали москалем, хоч він був із Вінниччини(але, як згодом виявилось, безпросвітним пияком).Вірка з москалем мали двох синів: старший нездалий,а молодший - жвавий і притомний хлопець. Обидвамені подобались. Після гостини вуйко Василь насзавжди чимось обдаровував; найчастіше у порванійторбі баба несла для мене молодого кроля, білогоабо сірого (сірі мені подобалися більше, бо білі маличервоні очі і рожеві носи). Принісши додому малогокрілика, дідо робив для нього окрему клітку, і до могообов'язку належало його годувати, це тривало кількатижнів, потім я втрачав до нього цікавість, відтаккрілик переходив до загалу. З празнику поверталосятакож на піхоту. Сутінки вкривали гостинець, річкуДжуринку, цегельню, і лише пагорби села Базар де-

не-де світилися тьмяним світлом, бо часто-густо цієїосінньої пори з'являвся легкий туманець. Федьозазвичай впивався, і дідо, також напідпитку, проводивз ним роз'яснювальну роботу. Баба несла у торбікрілика і допитувалась мене, чи буду його доглядати,я відповідав ствердно, але вона мені не вірила, і я самсобі не вірив. Якоїсь осені я страшно застудився, імені не могла дати раду навіть медсестра, уколів якоїя найбільше боявся. Мав сухий кашель, і бабапотерпала, що мене може вчепитися астма. Хтосьпорадив їй привести мене ранком до кошари, закитуди прийдуть працівники, щоби я з годину подихаввипарами овець. Якщо повторити це кілька разів, тоді,може, попустить. Ще хтось радив змастити грудисобачим жиром, але пса треба було впіймати і забити,від цієї поради баба навідріз відмовилася, бо тостворіння Боже. Я також був щасливий від того, щоне буду, наче старий Якимець, їсти псяче сало і тхнутипсом. Також, думалося мені, хто ж то мав би забитипса і чийого. Майже з тиждень ми вставали вдосвіта,десь о третій ранку. Баба розпалювала грубу, грілачай. Світла вона не вмикала, тож, підкидаючи вугілляі дрова у піч, відкривала дверцята і дозволяла язикамвогню збільшуватись і скакати по стінах. А потімзнову заганяла їх у піч. Була пізня осінь, із дощами,холодними вітрами, болотом, але вдосвіта вже легкийморозець сковував ґрунт, уздовж дороги лежализамерзлі сліди вантажівок і тракторів, а розсипанийжом, утративши колір і запах, кривими смугами зпримерзлою сечею і кінським лайном позначувавшлях, яким возили напередодні поживу колгоспнимкоровам та коням. Ми справді приходили задовго доперших працівників ферми. Баба заздалегідьдомовилася з далеким родичем.Той залишав для нас в умовленому місці ключ. У

кошарі було кількасот овець. Усередині найпершевдаряло у ніздрі затхле овече повітря, просяклесоломою, сиками та боберками, давно не біленимисірими, з чорними плямами, стінами. Вівці булипереділені, відгороджені дошками - де-не-детраплялися молоді овечки, яких я бачив на церковнихмозаїках, - правда, від церковних вони відрізнялисяприсохлими до шерсти задніх ніг боберками, щонагадували шоколадні горошки. Баба садовила менена дошку і підтримувала, а я мусив глибоко вдихатиовече повітря і овечий сморід. Майже тижневатерапія дала свої результати - я почав кращевідкашлювати. І ми припинили наші вранішні мандри.

* * *Чортків для мене поділений на три часові виміри:

австрійський, польський і радянський; та на кількаважливих топографічних точок: двірець, автостанція,ратуша з годинником, торговельні ряди.Австрійський насамперед пов'язано з австрійськимичеревиками. Ці черевики дідо попервах тримав нагорищі, по-місцевому "на вишці"; не знаю, звідкивін їх приніс, можливо, від когось із села або з базарув Чорткові чи Бучачі. Це були грубі, з кованимиплішками на обцасах і носках, заклепані металевимизатрасками, важкі, я не міг їх піднести, руді, припаліпилом, вони самотньо стояли в окремо відведеному


136

місці, спочатку дідо хотів сам їх носити, але черевикивиявилися важкими і натирали до крові дідові ноги,тож він вирішив їх продати. Кілька покупцівприходили у будні, пооглядавши черевики, запевняли,що, може, куплять, але потім не поверталися. Унеділю, коли нас навідували родичі, після гостини такількох келішків самогону, дідо йшов до комори,виносив черевики, попередньо обтерши їх своєюмасивною рукою, і, прихвалюючи шкіру та роботу,пропонував їх на продаж . Прихвалюванняпочиналося з того, що це черевики австрійськоговояка з першої войни: щасливець, якому вонидістануться (бо не купити їх може лише дурень),ніколи їх не зносить, бо вони вічні, філософствувавдідо. Цей нескінченний торг і небажання потенційнихпокупців платити зовсім смішну ціну, 25 рублів, якудідо чомусь загадав, не відступаючи від неї ні на крок,його таки втомлювали, зрештою, він зовсім нерозумів, як можна такий товар проґавити.Але час спливав, черевики й надалі самотньо

стояли в коморі, і тільки в неділю, для покупців, їхвиносили та протирали, однак це не допомагало їхпозбутися.До австрійського періоду можна додати чортківські

військові касарні; як почалася Перша світова, військоразом із новобранцями виїхало з Чорткова; згодомповернуло з італійського фронту обідране, вошиве, зпереказами про те, як десь, чи то в Словаччині, чи наЗакарпатті, господиня частувала локшиною з мишей.На першу войну забрано було кількадесят

чоловіків, не знаю, чи всі вони повернулися, але ті,хто повернувся, збагатили місцевий дискурс новимивраженнями, дещо перекрученими назвамиіталійських, угорських і австрійських міст, оповідямипро військову муштру, війну, полон і голод.Польський - чомусь більше єврейський, кількаєврейських родин у Базарі, кілька євреїв-міняйл, якідрантливим возом їхали до сіл і вимінювали хатніужиткові речі на збіжжя, цукор та інші селянськіпродукти. Цей час також пов'язано з еміґрацією доАмерики (Північної та Південної). А ще зповерненням декого звідти з грошима,американським вбранєм, патефонами та платівкамиі відчуттям омріяного багатства. Радянський - ізпроникненням російської мови, райкомом іколгоспами, великими плакатами з радянськимигаслами та портретами вождів, військовиками.Власне, військові частини нагадували всім проокупацію, російська мова - про чужинецькуприсутність; автобусний парк як міг скорочуваввідстані великої родіни, ремзавод як міг лаштувавсільськогосподарську техніку для трудівників села,сільгоспхімія як могла засипала поля хімікаліями, ілише кондитерська фабрика підсолоджувала гіркурадянську дійсність. Моє дитинство перервалося уліті 1972 року, коли захворіла баба. Хвороба булатривалою, і дідо мусив часто їздити до Чорткова, дошпиталю. Я ночував по сусідах і по родині, від якогосьчасу мені почало подобатись, ніхто мене не доглядав,ніхто не пильнував, чи я наїджений а чи ні, цілимиднями я блукав понад річкою або в садку Яворськоїі на горбі біля клубу. Садок Яворської якраз сусідив

із нашим городом, варто було мені вибігти стежкоюпопри шопу, і я потрапляв на заборонену територію.Та Яворська була дурнуватою страшною бабою, якаходила від хати до хати і стягувала на своє обійстяусілякий мотлох, що його ховала у старій хаті абодесь поодаль. Зиму вона у когось перебувала, а вліткута восени взагалі тинялася без певної мети. Навколоїї хати все позаростало, земля була вільга, тут справдівідчувалася якась самотність, запустіння. Яворськарідко, але навідувалась додому, у її садку завжди булоповно дітлашні, що бавилася у хованки або шукалавлежаних грушок. У той момент Яворська згадувала,що вона є власницею цієї хати і садка, тому зчиняларейвах, кричала, що аж біла слина бризкала з-поміжїї рідких і зіпсутих зубів, бігала за нами, виганяючи зпорослого травою, високими лопухами, будякамита кущами бузини подвір'я. Але швидкозаспокоювалася, сідала на ковбан трухлого дерева ідивилася на нас, що визирали з усіх кутків, чекаючина продовження цієї нескінченної гри. Сварилася нанас далі, але вже якось неаґресивно. Яворська помре,мабуть, при кінці 70-х, кілька сусідів ховатиме її.Останні місяці свого життя вона проведе поміжродини, котра опікувалась нею і якій вона довіряла.Садок викорчують, аби збудувати нову хату, і тамуже не буде кому сваритися...Річка чи потічок вабив мене там, де я чимдуж (бо

страшно) збігав попри хату пияка Кухарського, якийлежав серед трави на своєму подвір'ї та щось кричавмені навздогін. Біг попри старий млин, вдолину домістка, що веде до Заводи, тоді скручував уліво іпотрапляв у зарослі. Дідо приїжджав з Чортковаувечері й забирав мене додому.Одного разу він приїхав особливо засмучений,

сказав, що на бабу чекає тяжка операція. Теплоголипневого надвечір'я ми готували вечерю, точніше,дідо швидко всмажив яєшню і приніс з грядок кількапомідорів, великий огірок і зелені стебла цибулі.Нарізаючи овочі на салат, дідо оповідав, як по

закінченні війни, коли їхню частину перекинули доУгорщини, він завершував свою військову службуна озері Балатон звичайним кухарем. Мені неподобається, що мій дідо у війську був кухарем, алеяєшня смачна, салат також, а чай запашний.Дідо питає, чи питиму чай. "Угу", - відповідаю, бо

рот напхано їжею.Наламавши малинових прутиків, дідо вкидає їх до

окропу.Ми готуємо чай на керогазі, я помішую окріп

великим малиновим прутиком, що його дідо залишивспеціяльно для мене. Час до часу я виймаю прутик ічекаю, заки він трохи вистигне, а тоді облизую його;кисло-малиновий прутик обпікає піднебіння, але ятерплю. Наступного дня, у неділю, ми збиралися здідом до Чорткова. Як виявилося, сяку-таку одіж ямав, але зі взувачкою вийшла проблема: єдинопристойними з дідового погляду, - себто те, в чомуможна їхати до міста, - були чоботи з дірами дляковзанів на обцасах, в них я ходив і почасти ковзавсявзимку.Зранку одягаю сорочку і чорні штани, взуваю

намащені звечора чоботи.


137

Літні сутінки просіває сонячне проміння. Брудне,зеленаве світло помалу заливає крайнебо.Ми йдемо на автобусну станцію.В автобусі я знайшов карбованця. Це трапилося

цілком несподівано: я зігнувся поправити штанину іпобачив просто перед собою рубель. Я тихо сказавпро це дідові, бо власником скарбу могла виявитисяогрядна односельчанка в пишній хустці з великимиружами (як казали у нас, рожами), зав'язаній попідборіддя. Дідо й собі нахилився, ствердно до менекивнув, я миттю опинився під переднім кріслом,схопив карбованця і затиснув у долоні, уявляючи,скільки карамелі, пластівців чи морозива зможунакупити. З такими солодкими думками ми в'їхалидо Чорткова і вийшли біля 16-го магазину.Перше, що я вициганив у діда, - це дві склянки

газованої води з сиропом, проста коштувала копійку,з сиропом - три. Другу я допивав насилу, але щобимене дідо не запідозрив у захланності, пив великимиковтками, наче втамовував велику спрагу. Газованавода пощипувала горло і язик.Липневого ранку я єдиний ішов у чоботях, бо мої

ровесники, які траплялися нам назустріч,чимчикували у легких сандалях. Я довіряв дідові, аленавіть він супився, дивлячись на чоботи, які гризлимене і тхнули чорною пастою та кирзою.Лікарня стояла на пагорбі, з якого видно було

приміське село Біле. Пригадую жінок у халатах налікарняному подвір'ї, хворих було чимало, ми сиділиу затінку на лавці та розмовляли з бабою, точніше,вона шпетила діда за мої чоботи, а той млявовідбивався від її звинувачень. Перед нами увесь час,тримаючись обома руками за поперек, проходжалавзад-уперед вагітна з великим животом, зупинялася іхапала повітря.

"Не може родити, бідна", - пояснює нам із дідомбаба. Вони й далі ведуть свою словесну війну, начебаба не у лікарні, а вдома, готує сніданок чи обід, аводночас дає свої важливі доручення або ж коментуєдідові мудрування. З усього я розумію одне: на бабучекає тяжка операція, а на мене, мабуть, переїзд доКривого Рогу, до мами з вітчимом і моїм молодшимбратом.Поверталися ми з дідом останнім рейсом. Не знаю,

як це трапилося, але рубля я загубив, хоча його втратамене вже не так хвилювала, - непокоїло інше:неминучий від'їзд до Кривого Рогу. Так я прощався здитинством. У моєму дитинстві при дідові та бабі,неподалік нашої хати був пагорб, до якого велавтоптана стежка: нею ходилося, нею гнали худобу,нею найзухваліші зухвальці їздили велосипедом:потрібно було неабиякої вправности, аби з розгонувлетіти на стежку, не схибити і не зірватися...На тому горбі стояла збудована сільською

громадою у 20-х роках читальня, яка наприкінці 60-хправила вже за сільський клуб. Щонеділі тудисходилося дуже багато людей, тоді танці називалисяще забавою. Місцевий кіномеханік не радопоступався прихильникам забави, бо йому потрібнобуло виконувати план, під тиском він погоджувався,але по рублевi мусили зібрати. Тодішня музика - баянчи акордеон, бубон, ще без механічного пристрою

для ноги, якась трубка, або саксофон, або цимбализалежно від того, хто з місцевих музик тої неділі мігграти. У залі розсовували довгі ряди дерев'яних крісел,- і забава починалася переливами баянових голосівта басів, дрижала шкіра бубна і тонко тяли міднітарелі, соло труби або саксофона - пари кружляли упольці, фокстроті, вальсі. Вікна читальні, а теперклубу, за доброї погоди відчинялися навстіж, імузика, вивільняючися з обмеженого простору,виривалася назовні. У вікнах стояли переважно старшісільські жінки, які пильно споглядали, хто з ким гуляє,щоби вже з понеділка, ділячись враженнями прозабаву, припускати, хто кого собі вподобав і хто,ймовірно, побереться цієї осені. Не менше вешталосьі сільської дітвори різного віку, вони то ганялизграйками, то стояли на веранді біля старших хлопців,які курили і слухали різних історій: хтось повернувсяз війська, хтось натомість збирався йти восени, хтосьрозповідав про риболовлю або про мотоцикли...Коли музики переривалися, розпашілі танцівники

виходили на перекур, дівчата і жінки стояли при стініабо сиділи на лавках, липнева ніч гула, мов вулик.Іноді десь при кінці забави хтось влітав до серединиклубу й, викрикуючи, кликав на поміч родича. Тодіставало зрозуміло, що біля клубу - бійка. Музикауривалась, і юрба вивалювала на подвір'я. Бійців,розігрітих самогоном, який вони перед тим разомрозпивали на ґальорці, колом обступали людирізного віку. Під їхніми здивованими поглядамимолодики у білих сорочках, поплямлених кров'ю тазеленкою трави, ще якусь мить борюкалися, закиодин із них важким ударом звалював супротивникай, остервеніло хилитаючися, відтак раз по раз кидавсядо переможеного, якого уже встигли підвести.Якогось холодного ранку на горбі зібралося нас

п'ятеро хлопчаків, сіявся дощик. Івасенко, в тата якогомій дідо відкупив німецький баян за 200 рублів,викопує ямку, інші приміряють щойно витесаніпатики, усі ми готуємося до гри. Гра називаєтьсякічка. Івасенко найстарший поміж нас, найбільшийзірвиголова цієї околиці, завжди у супроводі кількоххлопчаків, які йому прислуговують, міцний іжорстокий як на свій вік. Його шайка завжди нипаєнад потічками, біля залізного магазину, місця, депродають раз на тиждень гас, який називають по-місцевому нафтою. Він уже курить і похваляється,що його батько не раз бачив його з дзиґарем.Через горб саме переходить Яворська. Здалеку

вона схожа на циганку, бо на ній кілька кабатів таспідниць, які хтось їй, мабуть, подарував. Івасенкопомічає Яворську, відкидає патика, яким щойнодлубав ямку, і показує старій непристойний жест,який ми дозволити собі не могли. Яворська,наближаючися, починає клясти: "А шляк би тебетрафив!" - і замахується на нас палицею.Всі - врозтіч, окрім Івасенка, котрий спльовує в її

бік і з якоюсь недитячою жорстокістю підноситьсвого патика та замахується у відповідь. Яворську цеспочатку ошелешує, вона на мить відступає, але,отямившись, із припливом нової люті кричить і йде унаступ. Хтось із дорослих, ідучи гостинцем, кричитьна нас, ми ховаємося за клубом. Івасенко, знайшовши


138

кілька скурків, закурює і пропонує нам, хтосьпогоджується, але одразу закашлюється - чимвідбиває охоту іншим. Івасенко вчить, як кращепозбутися запаху тютюну, заїдаючи полином.Перекуривши, він пропонує знову почати кічку, бота дурна вже пішла. Ми поодинці виходимо на горб,шукаємо наші патики, Івасенко видлубує ямку,вигрібає рукою з неї землю. У кічку гралося так: наямку ставили патика, гравець своїм патиком підкидавйого з ямки і вже у повітрі бив по ньому щосили.Вигравав той, хто відправить патика якнайдальше.Цього ранку гра розпочинається як завжди. Хлопціпідходять до ямки, підкидають патика, патики зісвистом літають у повітрі. Не всі можуть поцілитиодразу, тоді Івасенко каже що, курва, не годен абодрочиться: "скажи яма", а відповідь була - "твій татона мамі". Чому тато на мамі, ми вже тоді розуміли...Зі своєї обори вибігає Йванцьо, мабуть, Івасенківровесник, себто старший від нас на рік-два, стаєпоодаль. Івасенко кличе його до гурту, але Йванцьозаперечливо хитає головою, просто він любить, абийого просили. Ми всі знаємо, що Йванцьові недозволяють з нами гратися. Його припинають, як пса,а за непослух над ним знущаються: або кидають наніч до пивниці, або годинами тримають у кутку накукурудзі з кількома підручниками, які він ніколи нечитає, у високо піднятих руках. Руки Йванцьовіслабнуть і книжки опускаються, але тато шмагає йогопаском по спині, і Йванцьові доводиться зновупідносити руки. Йванця недавно відправили удопоміжну школу до Пробіжної, але він звідти втікдодому. Ми знаємо, що Йванцьо гратиме з нами вкічку аж заки його дідо не запримітить, що вінзвільнився від шнурка, яким було його зранкуприпнуто.Івасенко приймає Йванця до гурту. Йванцьо

підходить до ямки, підкидає своїм патиком патик,яким граємо, і сильним ударом відправляє йогодалеко вперед. Ми міряємо, на скільки патиківЙванцьовий патик відлетів, виходить, що на 45. Заним Івасенко граційно підкидає свого патика іщосили б'є Івасенків патик теж відлітає на чималувідстань, ми швидко міряємо, і виходить 38 патиків.Івасенко каже: курва, не може бути, ми переміряємо,але Івасенкова таки не долетіла до Йванцьової кількапалиць. Усе починається знову: підкидає Йванцьо іб'є, підкидає Івасенко і б'є, підкидає Йванцьо і б'є,підкидає Івасенко і б'є. І хоч скільки ми міряємо, алевиходить, що Йванцьо таки переміг. Йванцьо стоїть ідурнувато сміється.А Івасенко, підбігши до Йванця, якусь мить

ненависно дивиться на нього, а тоді б'є його в лицетак, що в того проступає легка цівка крові і нижнягуба вмить спухає. Ми відвертаємо погляди, намшкода Йванця, але ми боїмося Івасенка.Йванцьо розвертається, кидає свого патика і біжить,

підскакуючи, до хати.Івасенко дивиться на нас і, виправдовуючися, каже:

той дурний Йванцьо не так бив по патику. НіхтоІвасенкові не заперечує, але всі знають, що він бреше,бо просто боїться втратити нас. Першим озивається

до Івасенка Місько. Решта, зокрема і я, начезмовившись, розходимося в різні боки з горба домів.Івасенко вголос, аби ми чули, каже до Міська: нічо,

ще прийде коза до воза.

* * *Кілька років тому мені довелося проїхати Чортків.Можна було обрати іншу дорогу і до Чорткова не

заїжджати, але я наполіг.Ліворуч, при в 'їзді до міста, мене зустріла

автобусна станція - дивний виплід радянськоїархітектури; хоча площу при ній заасфальтували,нічого наче і не змінилося, саму споруду лишепомалювали. Пригадується, що стовбичило кількапасажирів, мабуть селян із навколишніх сіл, кількапазиків і секондгендівські мікроавтобуси - ознаканового часу; як годиться, буфет і кіоски, з різним-прерізним крамом, але ніхто нічого чомусь некупував. Далі - мутна, зеленувата вода Серету ізнайома конструкція мосту через річку, зі зміненимтранспарантом-гаслом: колись було "Слава КПРС",а тепер щось на кшталт "Чортків - перлина України";ще далі модерна церква й австрійська частина міста.Подекуди із залишками бруківки, всюди новімагазини, ятки, ліпші та гірші іномарки, "жиґулі","лади", "москвичі" та "запорожці" сновигаютьмістом. Замість сільських жінок у хустках і чоловіківу костюмах із капелюхами та кашкетами (бо такпасувало їхати до міста), що колись наповнювалиЧортків, тепер - джинсоманія у різних її проявах,підстрижені майже "під нуль" підлітки та різнобарв'яжіночих зачісок - дякувати фірмам, що виробляютьфарби для волосся. Інколи мені видається, що час, уякому перебуває мій Чортків, я склав у паперовийкораблик зі шкільного зошита в клітинку і пустив поводі: я вдивляюся у воду, в якій відбиваються будинки,вулиці, мости, синагоги, церкви, костели, вулицямиходять люди, чутно їхню розмову, але второпати щосьгоді.Це якийсь дивовижний хор, у якому все

перемішано, цей велетенський вулик звуків, музика,варіяції якої змінюють теми і не повторюють однаодну; мені їх щораз важче запам'ятовувати. З цихуривків історичних епох, уламків каміння, окрушиннадмогильних плит, з розпачливих вигуків на їдиші,українського лементу, польського мовчання, завстрійських черевиків мого діда, кічки, загубленогорубля, горба, Яворської та інших призабутих деталейскладається мій Чортків, а ще - з розлучення моїхбатьків, діда та баби, змоченої цілушки хліба,посипаної цукром, і багато з чого іншого, що буломоїм дитинством.

* * *З горба розходиться зграйка хлопчаків, мовчки, без

слів, аби ніколи уже не зустрітися...


139

Ключ (для тих , хто не.. .): Амадео КлиментМодільяні (1884-1920) - народжений у Ліворно єврей,котрий переважну більшість своїх скульптур і картинстворив у Франції, на Монмартрі. Улюбленець жінок,злидень, з дитинства хворий на туберкульоз та поезію,у пору розквіту різноманітних -ізмів (кубізм, дадаїзм,сюрреалізм тощо), він стверджував, що його не можнакласифікувати, бо він зображає лише те, що бачить, ітак, як це бачить лише він. Друзі та рідні називалийого Дедо, а паризькі знайомці - Моді, що означає"проклятий".Жанна Ебютерн (1898-1920) - французька

художниця з родини ревних католиків, громадянськадружина Модільяні, мати його доньки Жанни.Наступного дня після смерті свого чоловікавикинулася з вікна на п'ятому поверсі дому, де жилиїї батьки - вбила себе і ненароджену дитину свогоХудожника. Лише через 10 років після її смерті родичітаки дозволили поховати Жанну поруч із Модільяніпід одним надгробком.Анна Ахматова (1889-1966) - народжена в Одесі

російська поетеса, дружина Миколи Гумільова, котравсе життя зачаровувала чоловіків своєю гнучкістю,чубчиком та віршами. Почесний доктор літературиОксфордського університету, номінантка на Нобеля,ретельно берегла приватні спогади від пера йрізнотлумачень біографів.

Імітація любовного трикутника Ахматова. Модільяні. Ебютерн

Він малював Її, Жінку-змію, олівцем і вугіллям, набілому папері. Достоту так, як місяць на забіленійвласним світлом паризькій бруківці вихоплював замить перед тим обриси Його постаті. Тільки Він,мальований місяцем, був сірим і згорбленим. АВона, мальована Ним, - тонкою і видовженою.Гнучкою. Довгошиєю. Пливкою і кутастоюводночас: опуклі груди перетікали в овальний живіт,живіт кількома точними, але закохано-круглимилініями, розсікався, роздвоювався, розножувався. Іодна зі звабливих, уже й не жіночих, а божеських(божественних?) ніг опускалася долі, а інша зліталауверх, спліталась зі шиєю, зі скинутою рукою, лікотьякої, навершя спокуси, незмінно вказував на схід,звідки до них, перелітних знадморських (у Неї - Одеса,у Нього - Ліворно) Ромео та Джульєтти щоразунадходив розлучник - задимлене сонце.Задимлене сонце, холодне іще й по-весняному

незбагнене, гойдалося в небі. Хоча чорна галич звершечка старої ліпнини третього будинку праворучбачила, що сонць у дійсності троє, що сонцерозтроєне: велике на небі й менші в зіницях, поодному у кожній, двадцятишестирічного незмінно-червоношарфного Дедо, сефарда, і серафима. Бачилай знала, що трьом тим сонцям Парижа замало, і щосефарди, вони ж - серафими нової епохи із центром

у "Вулику" й гаслом "померти голодним абознаменитим", оті серафими-сефарди на цій землі ненадовго. Та галич мовчала. А сонце, точніше всі трийого іпостасі, гнали Дедо додому, де, замість спати,він, доки вистачить світла, точитиме з каменю, мовто й не камінь зовсім, а легка податлива плоть глиничи жінки (Жінки-змії?) первозданних, тотожних тількисобі, невблаганно суворих, розкішних каріатид, так,як ніч перед тим Він малював Її.

Він малював Її, голу. В самих африканськихнамистах, довгих, плямистих і спраглих білої довгоїшиї, звитих довкола неї і - краєм разка, якимосьтрьома-чотирма камінцями - довкола брунатногоплоду на верховині грудей, лівої пипки, тієї, щоближче до серця. Так сплітається дике, залюбленегаддя довкіл Цариці. Так Його руки, серафимові руки,чорні сьогодні від довгих графітових стержнів і ввинних плямах, клубочаться довкола Її лінійного тілаі тіла живого, туляться, тиснуться, тиснуть. Стаютьрукозміями на Цариці. Впадають в агонію, що завждиведе до екстазу, глибокого й глухого, оглухлого довсього довкола, мовби зачорнене ніччю море; і нахвилях того велеможного ворушкого липкого, як сікрозпашілої жінки, моря гойдаються - руки і змії, - а з-поміж них піднімається, постаттю голосу, третій,людинозмій - Д'Анунціо.

О місячний серпе на спаді,що світиш над води пустельні,

о сріберний серпе, яка розкіш видивгойдається долі під сяйвом твоїм тихоплинним!

Примарне листків коливанняі квітів, і хвиль із-за лісу,

що плинуть прямцем в океани; ні пісні, ні звукуні оклику в тиші не чутно безмежній.Пригноблений палом любовним

живущих світ сон упокоїв.О серпе на спаді, яка розкіш видив

гойдається долі під сяйвом твоїм тихоплинним!*

Він малював Її... І подарував Їй те, що булонамальовано морем, загніздлим у їхніх душах,сьомою ніччю, із тих, які в фалдах ховають прощання,тінями, страхом, Парижем. Вона ж прийнялаподарунок. І клятвенно обіцяла оберігати як запорукунещезнення, загадку і згадку, як закодований символїхніх зміїних ночей. Але в Царському Селі Її уже ждавчоловік. І слава. Законна. І Вона вибрала життя. І убиламалюнки.Вона просто дозволяла себе малювати...

Вона просто дозволяла себе малювати.Інша вона, дев'ятнадцятилітня. Яка раділа, іноді тихо,

іноді несамовито, або плакала, іноді від кохання, інодівід безпорадності. Бо це ж Він малював її.

Він малював її безоку, олівцями і фарбами.Густою, задушливою олією, в густому йзадушливому повітрі немитих, невигрітих нічим,окрім їхнього дихання і хрускотливих свічок,задвірках, завжди з покірно (покійно?) похиленоюголовою. У жовтому светрі. У капелюсі. У блузі. Усукні. Вагітною.

КАТЕРИНА ОНІЩУК

КАТЕРИНА ОНІЩУК ЕСЕЇ

`

140

Вагітною вдруге він теж малював її. І усміхався. Йчитав про сумне, потішаючи

Завжди любі мені оцей пагорб самотнійі цей живопліт, що ховає від взоруостаннього овиду більшу частину.

Та сидячи і милуючись ними, безкраїпростори у далечі й тишу,

понад земну, й супокій преглибокийя уявляю собі, аж від тогосерце холоне. А коли вітру

зітхальний шелест почую, тодітишу безмежну і його голос

тут же зрівняю: пригадую вічністьі пори року, померлі й живі,

нині сущі, під Її музику. Так, упосередцього безмежжя думки мої тонуть:

я зазнаю в цьому морівтішної кораблетрощі.*

Він малював її безокою. З блакитними, наче небонад Ніццою, інтервалами очей. З очима-просинями.З очима-проміжками. З очима міжсвіттями, котрівідсвічували, зумисне чи ненароком, світло йогогаснучих сонць, отих сонць ув карих зіницях Дедо-сефарда (його ж - серафима), яким галич із дахутретього будинку праворуч на одній із паризькихвулиць пророкувала, кувала захриплими голосами,недовголіття.

Він малював її очі. Очі-мости.Він малював її... І перейшов по них на той берег.

Вона ж прийняла дарунок. І, нічого не обіцяючи,вибрала смерть - собі й ненародженому своємудитяті; й дитяті уже народженому залишила у спадоктільки сирітство і дві могили, і кільканадцять картин.Бо вона дозволяла себе малювати тільки йому...Бо це Він малював її...

*Ґабріеле Д'Аннунціо "Canto Novo, ii, 10".

*Джакомо Леопарді "Іnfinit?". І Д'Аннунціо, і Леопардібули улюбленими - "кишеньковими" - поетами Модільяні(переклад віршів - К. Оніщук).

Ключ (для тих, хто не...): Джеймс Даґлас Моррісон(8.12.1943-3.07.1971) - фронтмен музичного гурту TheDoors та автор текстів більшості їхніх пісень. Зумівпровести внутрішню межу між собою-рок-ідоломта собою-поетом. Обожнював Арізонську пустелю,свій талант і свої домінантні образи пояснювавприсутністю всередині його тіла старого індіанськогошамана, загиблого в автокатастрофі, свідком якоїМоррісон став у дитинстві. Автор кількох поетичнихкниг ("Володарі й нові потвори", 1969;"Американська молитва", 1970; "Родовище. ТекстиДжима Моррісона, що не увійшли до збірок", 1988;"Американська ніч: твори Джима Моррісона" 1990)та сценарії до фільмів ("Американська пастораль",1969; "Бенкет друзів", 1970).

Міст і Міт

(МОРРІСОН. ТЕКСТИ. РЕФЛЕКСІЇ)

Ангел біжить1

Через змиг світлаЧерез кімнатуПривид поперед намиТінь поза намиІ кожен раз, зупиняючисьМи падаєм вниз

Якщо звисока впасти обличчям у гарячий пісок...Це приємно?Розігрітий пустельним сонцем, він не плавиться,

не злипається у брудно-жовтий моноліт. Тільки щебільше розчленовується. Стає колючим. Кожнапіщинка шорстко й палюче тисне на кожну шкірнупору. Кожна піщинка впивається у пошерхлі вуста, іїї відчувають стінки кожного капіляру. Кожна піщинкащетиниться і ущипливо продирається крізь повіки,щоби її по інший їх бік угледів кожен сон. Стрепенувся- і щез назавжди.Це приємно?Всупереч раціональним закликам біологічної

сутності впечатуєш розпашіле обличчя в пісок. Ікожна піщинка дедалі настирніше пнеться статитобою. Кожна піщинка поволі протинає кожну із двохбарабанних перетинок. Кожна піщинка випалюєкожну клітинку шиї. Кожна піщинка - в ніздрі. Кожнапіщинка - в легені. Кожна піщинка - в волосся. Ти -суцільна піщинка... Кожна шкірна пора тисне нашорстку палючість кожної піщинки. Стінки кожногокапіляру пошерхлих уст упиваються в кожну піщинку.І так - по колу.Щоби вирватись, потрібно зненацька для себе

самого встати й, не обтрушуючи піску, початитанцювати під неймовірно тихий і дуже проникливийшепіт.

Ось Голос Змія2

усохлий свист старості & жару & золотавого листя давні книги у поруйнованих Храмах Сторінки розпадаються, мов попіл

Валентина Сімащук. Муза. Картон, олія, 2007 р.

`


141

Я не потривожуЯ не піду

Ходи, каже він м'яко

старий надходить & рухається у розморенім танці поміж розкиданих трупівщо обережно ворушаться

Пісок в'їдатиметься у босі ноги. Небо витискатимезі середини - ще зовсім недавно належної тобі, ще йдосі твоєї частинки, - аквамарин та багрянець. В небіширококрило ширятиме хижий орел. Проштрикнутепіщинками тіло (…Кожна піщинка - в ніздрі. Кожнапіщинка - в легені. Кожна піщинка - в волосся. Ти -суцільна піщинка...) стане шатром, у якому старийіндіанський шаман заклинатиме майбутню дорогу.

Велику магістраль3

за/полониликоханці

&шукачі

&покидальники

якимлише бвгодити

&забуть

Якщо пити кров своєї коханки... Це смачно?Вичерпати себе так, щоби навіть за тонким вістрям

леза, яким доводиться розтинати розпуклі дрібні венина зап'ясті, було видно тільки тіло. Привабливе молодетіло. Тіло первісного бога, що нанизує чужі і своїоргазми, наче зуби міфічних драконів, на вервечку іприкрашає ними груди саме в тому місці, де мало бибути серце. Обличчя, єдина кольорова пляма наякому - губи. Губи барви свіжої крові, що її вонитільки-но скуштували. Причастилися до частини часу,що невгамовно струменіє, тьмяніє і п 'яноюпульсацією натікає в черепну чашу, праісторичнучашу молодого первісного звіробога, що нанизуєчужі і свої оргазми, наче зуби міфічних драконів, навервечку і прикрашає ними груди саме в тому місці,де мало би бути серце. Злизати зрілі, найвиразнішікраплі просто з дрижкої руки своєї співкровниці.Запечатати слиною вхід у часовий портал талогооголеного тіла. Випити кров. Злитися кров'ю і тілом.Привабливим іще молодим тілом. Тілом первісногобогозвіра, на яке вдосвіта знову почнуть полювати.

юна жінка, скута безшумно, на4

лікарнянім столі, явно вагітна, обшукана & позбавлена імперського трону

об'єкти непам'яті

Якщо померти... Це кінець?Переступити міст. Тупцюючи і опираючись або

звільна розкинувши руки. Сипучим старим,

заслуженим громадянином Америки (чи Землі?) абомолодим непійманим богозвіром. Переродитися.Перенародити власний міт. Міт про тінь. Міт проталісман. Міт про мить. Міт про музику. Міт проСмерть.Всі міти - кінечні. Вони так чи інак збираються

поміж фата-морґаною неба і землі на ОстанньомуМості. Вони тиснуться (наче пісок), товчуться (начекров у розпуклих судинах), стогнуть, скимлять іремствують. Їх стає нестерпно багато. Отоді Містзападає.донизу донизу донизу донизу донизу донизу углиб і ще далідіти печер дозволять вогням потаємним зайнятись

Переродитися Поетом, постали до життя черезмузику. Створити єдиний вартісний міт - міт про-себе-якого-не-існувало.

P.S. Якщо той, кого бачать довколишні, - лишепроекція себе-котрого-тут-немає, то скільки бкаменів, стріл, проклять і любовних обітниць унього не сипалося, він уціліє.

1Перекладено з англ. "The Lost Writings of JimMorrison. Wilderness", том 1, с. 33.

2Там же, с. 75. 3Там же, с. 15. 4Там же, с. 100. 5Там же, с. 108.

Валентина Сімащук. Маска. Полотно, олія, 2010 р.


142

ПОСТАТІ

Один рік у долі Шевченка і в доліУкраїни

Мені б хотілося ще раз сказати про рік високогосонця у житті Тараса Шевченка, про той один рік,який змінив духовну атмосферу України на століттяі який зіграв фатальну роль у його особистому житті.Це 1845 рік.У житті Тараса Шевченка багато містичного й

загадкового. І, здається, можна писати великі й непросто многослівні, а серйозні речі про будь-якийелемент у його житті. Чомусь воно зовсім не схожена життя інших великих письменників, у яких - простобіографія. А в Шевченка вона неначе зашифрована.Але я обмину ці загадкові моменти, а візьмуелементарно те, що ви бачите, розкривши "Кобзар":1845 рік - "Єретик", "Великий льох", "Кавказ","Посланіє", "Давидові псалми", "Заповіт" - весь духШевченка в один рік, навіть в одну осінь.Ми звикли відзначати великі дати (дата народження,

дата смерті), але ж ми знаємо, що дуже часто цевипадкові дати.Є більший сенс відзначати дати великих подій у

сфері духу. Є, наприклад, у світі пам'ятники одномувіршеві (Р. Кіплінга "If"). Я ж думаю собі зараз пропам'ятник одному рокові у житті Тараса Шевченка.Це був рік надзвичайний. І підхід до нього я би почаввід такого заспіву:

Всі оглухли - похилилисьВ кайданах… байдуже…Ти смієшся, а я плачу,Великий мій друже.

Ніколи Шевченко і Гоголь не були друзями і навітьзнайомими. Ніколи вони не зустрічалися, і, гадаю,що не тільки не перехрещувались, а й не моглиперехрещуватися їхні шляхи, якщо говорити про тішляхи, що пролягають у низинах. Але на верхів'яхвони схрещуються. І зовсім не випадково, що потім,

В цьогочассі у Луцькому видавництві “Терен” виходитькнига Євгена Сверстюка «ШЕВЧЕНКО ПОНАДЧАСОМ». Публікуємо єсеї з цієї книги.

ЄВГЕН СВЕРСТЮК

у сорок шостому році (Гоголь напише "Вибрані місцяз листування з приятелями", а Шевченко в Кирило-Методіївському братстві потрапить в око жандармів).Того й другого зустріне Росія холодним поглядом. Іна обох зовсім по-різному, але раптом налетитьпредтеча російського большевизму В. Бєлінський,напише більш ніж злий, "дружній" лист "Письмо кГоголю" і лист до Аннєнкова про Кирило-Методіївське братство, про Шевченка у брутальнихвиразах.Не хотів би ще раз засуджувати постать, до якої

можна мати різне ставлення, бо не весь Бєлінськийзводиться до тих двох листів, але хотів би сказати, щоякийсь дух об'єднував поетів, які з'єдналися на ґрунтіхристиянської проповіді. Іноземцям, мабуть, важкозрозуміти, як можна було судити це братство в імперії,де імператор - християнин, і де релігія є загальною,як можна було судити Кирило-Методіївське братство,яке жило під гаслом євангельським "Пізнайте істину- й істина звільнить вас". Але судили. І мали рацію,що судили, тому що активне, діяльне християнствобуло протиставлене фарисейському. І на ґрунті цьогоактивного, діяльного християнства велася, власне,робота молодого гуртка ентузіястів, які з'єдналисябіля Шевченка.Мені здається, що мало в нас осмислене те явище,

що було в Київі знаменного 1845 року. По-перше,кожен виступ Шевченка був вибухом. Вибухом усвідомості. Не будемо мати ілюзії, що це булапроповідь перед народом, - це було читання віршів уневеличкому колі. Але я думаю, що великі й неповинні читати віршів, як на більшовицьких картинах,перед кріпаками. Великі повинні читати свої великітвори передусім серед великих, які здатні зрозуміти.І щасливою є обставина, що Шевченко мав навколосебе таке сузір'я.Власне, в чому творився переворот у свідомості, в

оцій сумирній Україні? Як з 'являлосянародолюбство? Поет довів народолюбство допринципу, до націоналізму, який твердо усвідомлює,де ми, а де ворог. І показує ворога там, де не прийнятобуло говорити. Він піднявся до активної проповіділюбови до ближнього і до людини. Його націоналізмна диво з'єднався із духом інших народів і їхборотьбою, бо навряд чи хтось до Шевченка зміг биподумати, що на Кавказі є частка нашої крові,пролитої не за Україну, а за її ката. І навряд чи хтосьзміг стати на боці одвертих ворогів імперії:

Борітеся - поборете,Вам Бог помагає!За вас правда, за вас силаІ воля святая!

Навряд чи хтось міг підняти єретичну, антицерковнудумку до такого протесту, як у "Єретику":

Кругом неправда і неволя,Народ замучений мовчить.І на апостольськім престоліЧернець годований сидить.

ЄВГЕН СВЕРСТЮК “ОДИН РІК...”

143

А візьмемо "Посланіє", яке стало основою дляпатріотичного виховання цілих поколінь. Народзавжди відчував дух цього "Посланія", дух великоїлюбови, якої не знала українська поезія, і не певен,чи знала якась інша.А потім - і дух відповідальности. Прийнято

говорити: Шевченко оспівує важку долю українськоїдівчини-покритки. Не те він оспівує! Наймичка всежиття несе в собі кару, все життя. Мовчки, із гідністю,і відчуває, на що вона має право і на що не має права.Того духу відповідальности не було в українськійпоезії до Шевченка, який уперше заговорив провідповідальність за гріхи свідомі й несвідомі у"Великому льоху" - в тих душах, що караються, і в"Посланії", і в інших творах, що народилися 1845 року.Хотів би звернути увагу на такі речі в творчості

сорок п'ятого року, про які найменше в нас говорять.Прийнято читати Шевченка і взагалі те, що пов'язанез великими духовними проблемами, так, як читаєшколяр літературу, де складні формулипропускається, читається лише текст. А в тій формулі- головний зміст. А ще прийнято пропускати епіграфи.І пересічний наш читач традиційно в совєтськомудусі і досі пропускає епіграфи, в яких і є серцевинатвору. Зверніть увагу на ці епіграфи:

"Єретик" -Камень, егоже небрегошазиждущии, се бысть в(о) главу угла:от Господа бысть сей, и есть дивенво очесех наших.Псалом 117, стих 22.Комедія "Сон" 1844 року -Дух истины, егоже мир неМожет прияти, яко не видит его,Ниже знает его.Иоанна, глава 14, стих 17."Посланіє" -Аще кто речет, яко люблю Бога,а брата своего ненавидит,ложь есть.Соборно(е) послание Иоанна.Глава 4, стих 20.Ми мало думаємо над цими речами. Я не знаю у

світовій літературі кращої інтерпретації цьогоглибинного християнського виразу про любов до Богаі до брата, як у Тараса Шевченка.

"І звідки це?" - ми можемо запитати. Шевченкоговорить не як поет до читача. Шевченко говорить яктой, хто має право. Ніхто в українській історії доШевченка не міг би сказати:

Чого ж ви чванитеся, ви!Сини сердешної Украйни!Що добре ходите в ярмі,Ще лучче, як батьки ходили,Не чваньтесь, з вас деруть ремінь,А з їх, бувало, й лій топили.

Дуже непоштивий вираз щодо нашої історії… Чихтось ще так міг би сказати:

Так от як кров свою лилиБатьки за Москву і Варшаву,

І вам, синам, передалиСвої кайдани, свою славу!

Або:

Тяжко, тяжко мені стало.Так, мов я читаюІсторію України.

Хто міг би сказати таку правду? Які джерелаШевченкового максималізму, який ми сьогоднізаплямкали і геть забули? Він став для насдеклямаційною фразою.І хочу звернути вашу увагу на оцю низку малих,

непримітних, здавалося б, непримітних у 1845 роцінаписаних віршів - "Давидові псалми". Мало хтонаписав щось путнє про них. Але нам требаосмислити ці поезії як річ надзвичайно цікаву і заформою, і за змістом.Багато хто писав на мотиви псалмів, але все це не

йде ні в яке порівняння із перекладами, які дав намШевченко. Чому? По-перше - лаконізм. Почитайтепсалми і переспів Шевченка - і побачите, що це не єпереклад тексту. Це є річ, яка була в дитинстві посіяна,яка жила з ним і яка, нарешті, в час його зенітуспалахнула. Малий хлопчик Тарас над покійникамичитав Псалтиря. То була його висока школа поезії ішкола духу. І коли примітивні коментатори говорять,що от, мовляв, бачите, як мучився хлопчик - мусивчитати Псалтир, - вони нічого не розуміють. А самеце було надзвичайно великою школою. І зважте, щоепіграфи із цих псалмів, або мотиви із цих псалмівперейшли в головні твори Шевченка 1845 року іпізніше. Що ж це за псалми, і чим вони були дляШевченка?Те, що ми навчилися чесно мислити, що ми

навчилися вимогливо мислити, вимагати від себевідповідальности за те, що зробив, і за те, щоподумав, - тільки з Євангелії.І тільки Євангелія була школою цього духовного

максималізму. І Шевченко прийшов як той, хтозапліднив українську літературу цим моральниммаксималізмом, оцим високим духом.Нинішній рік є роком великого шевченківського

ювілею, бо ж саме наприкінці 1845 рокузароджувалося навколо Шевченка сузір 'я, якевисочить над століттями української духовноїкультури. І в нас немає ніякого сумніву, що безШевченка не могло б виникнути самої ідеї Кирило-Методіївського братства. Тільки він запалив цихмолодих людей, сповнених ідеалізму, ентузіязму,тільки він їх підняв і об'єднав своїм поетичним словом.

То була дивовижна зоряНочі на Забайкаллі зоряні. Ночі поза Уралом глухі.

Десь у таку ніч, про яку в Шевченка написано: "Не спалося, а ніч, як море”,я перебирав у своїй уяві дивні з'яви на нашій землі. Чому в один час з 'являються Арістотель і

Олександер Македонський, Сократ і Платон, а потімзнову якісь схоласти.Чому одночасно з'являються Василій Великий,


144

Григорій Богослов та Йоан Златоуст?Наче острівки в океані.З'ява в Україні Шевченка мені завжди здавалася

чимось неймовірним. Або в нас під небом України іраніше з'являлися свої Гомери, але не було комузберегти про них пам'ять, або ж то диво, посланеБогом і ним збережене у здичавілій країні розсипанихі затоптаних діямантів...Адже з 'явився якийсь віщий Боян, від якого

залишився і доходить до нас слід погаслої зірки. І бувже автор "Слова о полку Ігоревім"... І були великіспівці.

З них деякі вічнії співи зложили. А як їх наймення, і де їхні могили? - міркувала про те саме й Леся Українка.Чи зналися вони між собою? І зналися і не зналися...

бо ті вічні співи єднали покоління. Від автора "Слова..."до автора "Кобзаря" - один крок на полі вічности.Великий засів укра-їнських пісень мав дати якісьнебувалі сходи. А, зрештою, на полі вічних повторень(ми б сказали "генетичних повторень") десь маєнародитися хлопчик - праправнук віщого Бояна.Отакі думки в безсонні ночі навели мене на

роздуми про співців, які приходять на світ якінструмент Божого Провидіння. Вислів "Богомпосланий" відомий з біблійних текстів, а в давнинулюди прозрівали істину ясніше, ніж у часиздрібненого слова...У країні вічної мерзлоти мені легше було зрозуміти

"село на нашій Україні, неначе писанка", "і сині горинад Дніпром", і споконвічний "садок вишневий колохати" - усе те, чого небокоптителі, гончі і псарі вУкраїні не відчувають.Попри всю убогість нашого життя, Бог посилає

дощі і роси, пташині хори й увесь той барвистий світ,яким переповнена Шевченкова поезія. І то справдірай, наша Еллада над Бористеном. "У нашім раї наземлі" народився і виріс "у тій хатині край села" поет,вартий свого краю, із вічних зерен. І був посланийБогом у пекло, щоб стати трагічним співцем івчителем любови.Усе те мені постало перед внутрішнім зором як

проста істина, яку ми засипали піском слів. І я їїспробував подати в простих віршованих рядках. Вонидивно звучали б у то-дішньому Київі, очищеномувід живих паростків - наче послання з іншого світу... Іможе в тому іншому затаївся код розпізнаваннятакого звичного - Тараса Шевченка.

То була дивовижна зоря: На убогу і світом забуту, Щоб її до життя повернути,Бог послав Кобзаря.То казково щаслива зоряНад забутою світом.

Тільки пісня туги і жаги, Як душа у безмірному горі;Тільки тайна, розлита в просторіНад країною нив і могил.І вислухують птахів без крилТільки зорі.

Злидні чорні - лиш річка й сади,Тьма неволі - лиш простір і небо,І звабливо трагічні сліди,По яких повертають до себе.Коли пісня, Завіт і Псалтир,Може - більш і не треба?

То було незвичайне дитя -В ньому кожна клітина співала,То була незвичайна душа -Вона вічно сміялась-ридалаІ любов'ю, крізь темінь життя,Осявала всі далі.

Хто б то знав - стільки чару й вогнюУ простому знайомому слові!Стільки правди, і болю, і кровиУ дрімотні обличчя хлюпнув!Проти течії, сили і сну -Геній віри й любови!

Йому доля судилась, як міт:За пророцтво життям заплатити,Потім знов для нащадків ожити,Щоб вергати, як давній Сізіф,Вгору ладних скотитись-спочити.І каратись, як вічний Сізіф.Йому доля судилась, як міт:Дон Кіхотів живити,

І понині, коли у наш крайГість далекий часом завітає,"Хто живий тут?" - в юрбу запитає. -Все принишкло, хоч тут умирай."Ми живі!" - наче гідність сама,Його постать вітає.

Ми живі! Цілий вік, сотню літПроти хвилі несем його ім'я,Проти вітру кидаєм насінняІ під косу кидаємо цвіт...І співаєм його "Заповіт"В поколіннях. Кучино, 1977.


145

КРИТИКА. РЕЦЕНЗІЇ. ОГЛЯДИ

ОЛЕКСАНДР СТУСЕНКО

За крок до Останніх ДверейДжейсон Джонсон. Аліна. - К.: Видавництво

Жупанського, 2009.Нас уже нічим не здивуєш: ні порнографією, ні

чорнографією. Наїлися. Ті, хто прожував усьогоОлеся Ульяненка (із забороненим романом "Жінкайого мрії" включно), хто проковтнув, як пігулку,філософську чорнуху Тараса Антиповича ("Тіло ідоля"), хто здолав книжчину Христі Венгринюк"Голий нарКотик" (і не подавився оповіданням"Антонія"), зрештою, хто бенкетував на "Пиру"В.Сорокіна і пережив разом із В.Токарєвою "Времяночь" (український переклад "Час ніч" мені не дужеподобається у зв'язку з тим, що він мені не дужеподобається)… Отже, такі читачі, взявши до рук"Аліну" Джейсона Джонсона, не здригнуться.Чому? Бо наїлися! Хоча для п 'яно-ситогоєвропейського рагуля ця книжка, може, й видастьсятаким собі соціальним жахастиком.Обкладинка українського перекладу "Аліни" надто

жирно (жирно-чорно) подає Джонсона якірландського Ірвіна Велша. Повірмо видавцям ізустріньмося нарешті з головними фігурантами цієїне надто вигадливої розповіді.З Аліною, незважаючи на те, що її ім'я за доброю

традицією ХІХ століття дало назву цілому творові,ми протягом роману майже не бачитимемось. Затекожен епізод із її участю (загалом таких епізодів три)є в романі своєрідною віхою. Віхою життя румунськоїдівчини, яка після повалення режиму Чаушескуопинилася… за крок до Останніх Дверей. На початкуроману Аліна останнім тюбиком помади малює собіна животі сакральний знак: $1.99. У кінці роману цейзнак перетвориться на $5000. "Аліну назвали Єленоюна честь чарівної дружини румунського диктатораНіколає Чаушеску. […] Аліна ненавиділа Єлену, її ім'я,ненавиділа її як жінку, ненавиділа ту брехню, задопомогою котрої та вводила людей в оману іграбувала країну, ненавиділа за її безмежнесамолюбство, на яке світ не звертав уваги. […]Почувалася жертвою, змушеною носити ненависнеім'я". Тож Єлена вирішує стати Аліною. "Коли їйвиповнилося п'ятнадцять, дівчина сказала батькові,що більше не буде Єленою, і він розплакався". БатькоАліни - працівник "Секурітатя", румунської таємноїполіції часів Чаушеску. Лежить у комі після тяжкогопобиття: жертва колишніх жертв режиму.Найбільш активний герой (а таки герой!) роману -

масивний, як шафа, Шафф Шерідан. Скромнийбританський чолов'яга, який "ну, мабуть, замочивдвох чи трьох покидьків", відсидів у комфортабельнійв'язниці, наламав у Румунії дров та людей, і наприкінці

його вже "називають убивцею Френка-Сповідача,Монстром, що віддав свого внука на поталу Собаці,а також кажуть, що це той самий шаленець, котрийнапав на боса російської мафії і голими рукамивирвав йому хребет". Усе це правда, і все це детально,з дотриманням причинно-наслідкового зв 'язкуописано в романі. З-поміж іншихсередньостатистичних Шеріданів вирізняє Шаффахіба що дивне татуювання, зроблене після добрячоївипиватики спірально на всьому тілі:ДАВІЗАБРАВДАВІЗАБРАВДАВІЗАБРАВ…Людина, що встановлює закони. Людина, яка крок закроком убиває в собі совість і стає сама собі законом."Якась філозопія. Мужик з Белфаста. Охмурив менесвоєю філозопією типу Дав і Забрав. Я зустрівся зним і все таке. Знаєш, цікавий мужик". Особливобезперечний злочинець Шафф Шерідан, як йомуздавалося, зайшов так далеко за Останні Двері, що"вже їх не бачить позад себе". Але… Але існують дваостанні речення роману (власне, Епілог). Втім, доприбуття в Епілог Діґбі "Шафф" Шерідансупроводжує в Румунії як "м'язова сила" 26-річногосироту Генрі Сендера.Генрі Сендер - кілька разів усиновлюваний

хлопчина. До того мав прізвища Канцлер, Делавар іГарісон. Саме після смерті останнього він отримав успадок непотрібний сім'ї Гарісонів бізнес - веб-сайт"Вундликер Дот Ком". Бізнес, утім, не дуже йспецифічний. Порнушний сайт, де дівки за $1.99онлайн виконують перед веб-камерою забаганкиготових платити клієнтів, а клієнти в різних кінцях світумасажують свої кінці, тобто займаються таємноюсамореалізацією. Взявши на себе керуваннясолодким бізнесом, Генрі заочно знайомиться зісвоєю румунською працівницею Аліною. Невдовзіта повідомляє, що збирається на прохання клієнтазустрітися з ним не в інтернетрях, а в реальному житті.Генрі її застерігає. Але Аліні потрібні гроші навиведення батька з коми, поки та не перейшла вкрапку. Після зустрічі з таємничим клієнтом дівчиназникає з веб-простору. Генрі (не тільки тому, що цейого бізнес, а й тому, що на 89% закоханий в Аліну)летить у Румунію з'ясовувати, що могло статися зйого топ-моделлю, маючи тільки її примарну адресута ще п'яного й обкуреного Шаффа Шерідана заплечима. Знайшовши свою Аліну, Генрі… так-так,опиняється за крок до Останніх Дверей.Зробити крок за ті Двері спустошеного Генрі

закликає такий собі Ґадака - таємний Алінин клієнт,про якого відомо тільки те, що він має копицюбілявого волосся, кілька костюмів і злиденну сім'ю,котра голодує в той час, коли він гроші зі своїх таємнихкредиток згодовує ненажерливому порносайту.Ґадака готовий платити п'ять штук баксів (дужезелених і вельми конвертованих баксів!) за хвилину,підтримуючи з Генрі останню онлайн-гру. "Ґадакакаже, що […] дасть йому жахливе завдання,виконання якого ґарантуватиме проходженняОстанніх Дверей. Він каже, що Генрі повиненприставити револьвер до своєї власної голови і вбитисебе".Є в цій історії, крім інших марґінальних персонажів,

ОЛЕКСАНДР СТУСЕНКО “ЗА КРОК...”

146

старий маразматичний Френсіс М.Н. Клірі, відомийяк "Френк-сповідач", - 91-річний дідуган, який бравна себе відповідальність за нескоєні злочини, чим такзабембав поліцію, що його зрештою здали встаринець. Але звідти його викрадає один кремезнийчолов'яга, після чого дідусик отямлюється в тісномузалізному бункері - давно невикористовуваномунафтовому баку на британських задвірках. Передсмертю він іще встигає вирвати свою золоту коронкуз секретом і спустити її в бакову щілину на ниточкахвід піжами. Майже заклякла рука старого намацує вбаку невеличку, швидше за все, дитячу кістку… Знею в зубах старий і помирає.Що ж таке ці Останні Двері, які для одних

персонажів стали сенсом життя, а інші, підійшовшидо них упритул, їх навіть не зауважили? "Я сказав просвоє зізнання. Я сказав, що Останні Двері, теорія про"Дав і Забрав", про володіння геть усім - це височезнакупа лайна. Я також сказав, що всі поміщені в книжціінтерв'ю з анонімними зарізяками й ґанґстерами євигадкою, що вони - це ніщо інше, як фантазіїколишнього викладача психології, який з усіх силнамагався зачепитися і втриматися на підніжкахнаукового світу… […] Я сказав, що все це - ніщо,ніщо і ще раз ніщо". Це слова Френсіса М.Н. Клірі,автора тієї "філозопії", яка спокусила чимало людейі породила хвилю безглуздих злочинів. На тлі режиму

Чаушеску це скидається на зловісний символ…А втім, як побачить уважний читач, Останні Двері

в кожного персонажа свої. І кожен їх трактує по-своєму. Хтось їх нібито залишає далеко за плечима йзостається сам на сам із болючим запитанням в очах,а хтось навіть не помічає того, як робить від нихрятівний крок назад. Цнотлива Аліна, котра мусила,як і багато дівчат у пострежимних країнах, зароблятина прожиття оголюванням свого ще не зовсімвизрілого тіла, стала своєрідною точкою сходженняжиттєвих шляхів, тим Порогом, через якийпереступили не всі персонажі роману. Разом із тимАліна - актуальний символ нашого (зокремаукраїнського) сьогодення. Кожен борець ізпорнокримінальними сайтами зрозуміє, про що я.Хоч роман Джейсона Джонсона не став ані

світовим художнім досягненням, ані відкривачемнезвіданих сторінок життя чи найпотаємнішихзакамарків людської душі, проте як метро-трамвайнечитво європейського штибу, певно, змуситьзамислитися про той поріг, який кожен із нас готовийпереступити. Втім, чи готовий? І чи не виявиться затим порогом пустка: "Де ж ті Останні Двері? Лишеблідий спогад у голові". І де впевненість, щонайжахливіший твій переступ - то таки Останні Двері?Останні, а не всього лише Чергові. Чергові… Щеодні…

ОЛЕКСАНДР СТУСЕНКО “ЗА КРОК...”

Марина Павленко. Мамине вікно.Картон, чорна паста

147

МИСТЕЦТВО

РІТА КВАЧ

" Палітра емоцій" ВалентиниСімащук

Мистецька постать знаної почаївської художниціВалентини Сімащук - про яку часто згадують ЗМІ -вигідно вирізняється з-поміж широкої когортимісцевих художників на тлі всеохопного "церковного"малярства та заробітчанства. Насамперед, їїсамобутній творчості притаманні розмаїття, постійніпошуки як у сфері стилю, форми, колористики, так ів філософському й релігійному переосмисленні світу.Діапазон її творчості є надзвичайно широким: від

реалістичних натюрмортів, пейзажів, портретів(живописних та графічних) - до абстрактно-містичних,релігійних мотивів. Для останніх мисткиня з глибинсвого єства черпає нові й нові, лише їй притаманніобрази, які, напевно, найбільше відтворюютьсвоєрідні внутрішні стани та переживання авторки.Найбільше, чого завжди побоювалася В. Сімащук,

досить зріла на сьогодні художниця, - це втратитисвою індивідуальність, власне світобачення, початипрацювати шаблонно, привнести в свою творчістьчужий "почерк". А ще мисткині не до душі робитикопії (з чужих чи навіть власних картин) та"штампувати", тобто поставити творчість на"конвейєр". І хоча певна тематика - як, наприклад,мотиви Почаєво-Успенської лаври - впродовждесятиліть присутня в її творчому доробку, і, здається,що ці роботи могли б повторювати одна одну, одначеВалентина у кожну наступну картину вносить новесвіже бачення. До речі, згадана тематика постійно -ще з юнацьких років - надихала художницю, яка вважаєкрасу архітектурних форм всесвітньо відомоїПочаївської Свято-Успенської лаври вартісною, щобоспівувати її у своїй творчості протягом усього життя.

Отож Валентину Сімащук можна вважатихудожницею самодіяльною, тобто незалежною,мисткинею, якій притаманне особисте, самобутнєбачення світу. Вона належить до категорії тих творців,

котрі не ставлять собі за мету фотографічновідобразити навколишній світ, а намагаютьсяобразотворчою мовою (для якої не існує кордонів, атому вона є міжнародною) донести глядачам своєбачення речей та власні переживання. (А останнівластиві лише для співчутливих людей!) Саме томуподібний підхід до мистецтва цінують найбільше.

...На становлення В. Сімащук як малярки чималийвплив справила неповторна творча аура древньогоміста Лева, навчання у філіалі училищадекоративного та ужиткового мистецтва ім. І. Труша,де вона свого часу (1990-1992 рр.) здобуваласпеціальність вітражиста. Туди її привів відомий ульвівських мистецьких колах майстер художньогооброблення металу Євген Антонович Бохонюк(викладач згаданого закладу), який розгледів у дівчинінеабиякий художній хист.Також суттєвим є той факт, що пані Валентина

походить із древнього почаївського мистецького родуСіньковських, з якого вийшло чимало художників,різьбярів, священиків. Найяскравішими йогопредставниками є непересічні постатімультиплікатора Іполита Лазарчука та протодияконаСтратоніка, котрим художниця доводиться внучатоюплемінницею.Із самих початків своєї творчості Валентина

прагнула відкривати власний мистецький світ людям.Її творчі доробки мали приємну нагоду споглядатимешканці рідного містечка (2000 р. - музей ім. І. Ф.Хворостецького), виставка робіт почаївськихмистців; 2010 р. - персональна виставка уПочаївському історико-художньому музеї, якомумисткиня подарувала декілька своїх робіт і бралаучасть у створенні його експозиції). Також упродовждвох років (2005-2006 рр.) у Києві, в приватнійвиставковій залі (по вул. Раскової) демонстрували

РІТА КВАЧ “ПАЛІТРА ЕМОЦІЙ...”

Валентина Сімащук. Дзвіниця після дощу. Картон, олія, 2005 р.

148

персональну виставку робіт нашої талановитоїземлячки, яка постійно діяла. Двічі - у 2006-му та 2009-му роках - найкращі із робіт Валентиии Сімащук булизадіяні в загальнодержавній виставковій акції"Барвиста Україна", яка відбувалася під патронатомтогочасного Президента України Віктора Ющенка.Персональні виставки художниці були організовані вкраєзнавчих музеях Кременця (2009 р.) і Тернополя(2010 р.).Отож показати свої творіння пані Валентина завжди

готова, оскільки творить постійно. А ось назватичисло своїх робіт не в змозі, позаяк з-під її пензля насвіт народилося, напевно, близько тисячі робіт, томущо малює вона з дитинства. Багато творів мисткинімістяться у приватних колекціях Італії, Росії, США.Чимало замовлень отримала художниця із сусідньоїнам Польщі, з мистецькими колами якої у ВалентиниСімащук склалися давні творчі стосунки. Так, одна зробіт пані Валентини (''Вірменський собор у Львові")була представлена на мистецькому фестивалі у 2008році в згаданій країні, а відтак - подарованаЛьвівському міському голові. Окрім цього, багатотворів художниці містяться у приватних колекціяхльвівської та кримської інтелігенції.Окрему сторінку мистецьких робіт малярки

становить монументальний живопис, який ВалентиніСімащук вдається по-особливому. Так, свого часувона здійснила низку настінних розписів культовихприміщень - каплички психоневрологічногоінтернату у м. Почаїв, молитовного будинку наЖитомирщині. Варто також наголосити, що це булиблагодійні акції художниці. Сюди можна віднести йоформлення шкільного краєзнавчого музею у м.Малин.А на хліб насущний вона заробляє, розписуючи

розважальні заклади. Мальовниче оформлення(настінні панно) здійснила мисткиня в рестораннійзалі у смт. Вишнівець (Збаразький район), де на тлістародавнього Вишнівецького замку зобразилаісторичні постаті князів Корибутів-Вишневецьких.Також цікавий настінний розпис в античному стиліможуть споглядати відвідувачі одного із ресторанівКриму.В житті Валентина Сімащук вирізняється широтою

натури - вона є надзвичайно щирою,

безпосередньою і, як більшість творчих людей (надумку обивателів), не без своєрідних "дивацтв". Доприкладу, вона може подарувати одну зі своїхнайкращих робіт людині, з якою ледве знайома, алекотра по-особливому їй імпонує. Інтер'єри будинківдрузів мисткині переповнені її роботами - подарованіз різних причин, а часто без них.Понад усе полюбляє художниця спілкування з

природою. Часто можна бачити її за десяткикілометрів від рідного містечка у лісах, на річках зісвоїми чотирилапими друзями. Стосовно останніхслід зазначити, що це - тема особливої сердечноїприв'язаності пані Валентини. В її будинку мешкаєчимало домашніх тварин-улюбленців, яких доситьчасто вона підбирає на вулицях, лікує у ветеринарнихлікарнях району та області.Про її неординарну натуру може засвідчити такий

факт. Нещодавно на запрошення родини паніВалентина мала намір побувати у США, але незробила цього тому, що... саме розпочинався сезонзбирання грибів, а це для неї за важливістю у життійде відразу після творчості. Отож Америка зачекає,як й Італія, де також уже давненько чекають її у гості.Адже Валентина Сімащук - патріотка і своєї малоїбатьківщини - Почаєва - й України на загал.Це підтверджується її активною громадянською

позицією у політичному житті нашої країни. В.Сімащук під час Помаранчевої революціївідстоювала свої політичні переконання на Майданіу Києві. Під час виборів Президента України у 2004та 2010 роках очолювала відділ агітації уКременецькому районному штабі одного зпретендентів на цю високу посаду, була депутатомПочаївської міської ради.Наразі художниця готує нову колекцію полотен для

показу в Італії, куди її запросили друзі, які мають замету організувати в кількох містах цієї країни виставкиробіт Валентини Сімащук. Мисткиня мрієознайомитися з доробками сучасних італійських таєвропейських художників, оскільки переконана, щоостанні значно випереджають українських мистців,насамперед, у креативному підході до згаданоїсправи. Тому віриться, що наша талановита землячка- самобутня мисткиня - у скорому часі віднайдепоціновувачів свого мистецтва і в Європі.

Валентина Сімащук. Роздвоєння. Картон, олія, 2004 р.

РІТА КВАЧ “ПАЛІТРА ЕМОЦІЙ...”

149

КРАЄЗНАВСТВО

ОЛЕКСАНДР СТЕПАНЕНКО," Гельсінська ініціатива-ХХІ"

Погляд крізь 70 років забуття:окремі факти та рефлексії...

Темрява розродилась в нашому містівеличезним, стократним урожаєм

Бруно Шульц

Ми відійшли вже на сім десятиліть від трагедіїДругої світової війни. Прочитали щоденники АнниФранк, і "Архіпелаг ГУЛАГ" Солженіцина,передивилися "Список Шиндлера" Спілберга...Здавалося б, самої історичної перспективидостатньо, щоб бути спроможними охопити їїпоглядом, збагнути, зробити належні висновки.Щоб дати усвідомлені відповіді на запитання: чомусталася ота небачена за масштабами тажорстокістю гуманітарна катастрофа? Якзробити, аби такі речі ніколи не повторювалися?На жаль, реальність свідчить про наявністьбагатьох "білих плям" як у нашому знанні проісторичні події, так і у їхньому осмисленні. Ценезнання перш за все стосується місцевої історії:люди часто не пам'ятають про події, що відбулисяу той страшний час у їхньому місті та селі!Нещодавно у краї відзначено скорботні сімдесяті

роковини Чортківської трагедії 1941 року -мученицької смерті багатьох сотень в'язнів тюрми умістечку Чортків Тернопільської області. Ці подіїможна вважати одним з найбільших злочинівсталінізму періоду Другої світової. За свідченнямидослідників, у другій тюрмі УНКВС у Чортковівпродовж червня - липня 1941 року було закатованота розстріляно кількасот людей. Точна кількістьневідома. Загалом це були мешканці південнихрайонів Тернопілля, арештовані у 1941 році. Кількасотень осіб було арештовано наприкінці червня 1941року, вже після початку війни з Німеччиною - тобтоце була остання масштабна "зачистка" території відусіх потенційно нелояльних до більшовизму осіб.Серед страчених в'язнів було чимало молодих людей,1921 - 23 років народження...Друга світова війна у нашому краї, розпочавшись

у вересні 39-го, так і не припинялася аж до самогокінця сорокових. Репресії НКВС 1939-1941 років узахідноукраїнських областях - не що інше, яквеликомасштабна неоголошена війна радянськихкаральних органів проти цивільного населення краю.Операції армії, НКВС та "винищувальнихбатальйонів" проти решток УПА, що тривали вжепісля капітуляції Німеччини, до кінця 40-х, - булипродовженням тієї ж війни...Фактично у перші ж дні "переможного польського

походу РККА" у вересні 1939-го року чекістськіоперативні загони, що йшли слідом за армією, почалиув 'язнювати польських військовополонених,правоохоронців, державних чиновників, активістівполітичних партій (ясна річ, у першу чергу націонал-патріотичних, "буржуазних", але й лівих - також),громадських та релігійних діячів. Уникнути ув'язненняабо страти змогли лише ті, хто у ті вересневі дні встигперейти румунський кордон.Кампанія арештів розгорнулася на повну силу вже

взимку - після створення у листопаді 1939 рокупідрозділів НКВС у західноукраїнських областях. Заофіційними статистичними звітами НКВС черезарешти, ув'язнення в тюрмах та таборах ГУЛАГУ задва неповних роки пройшли щонайменше 200 тисячосіб. Тюрми західних областей УРСР не моглиумістити такої кількості в'язнів, каральний апарат небув спроможний опрацювати безперервного потоку"кримінальних" справ - тому десятки тисячарештованих вже під час "слідства" переводили доінших регіонів Радянського Союзу, де їхні справирозчинялися у загальній статистиці репресивнихорганів.Як відомо, особливо трагічною стала доля більш

ніж 25 тисяч полонених польських офіцерів тадержавних посадовців, призначених до розстрілу запропозицією Берії та сумнозвісним "катинським"рішенням Політбюро від 5 березня 1940 року...Зауважмо, полонені поляки не становили реальноїнебезпеки у військовому сенсі - збройного опоручастинам РККА з їхнього боку майже не було,антибільшовицьке підпілля ще не встигло заявити просебе. Але там, де не було реальної"контрреволюційної діяльності", її треба буловигадати або спровокувати - як то сталося 21-22 січня1940 року у Чорткові, коли кількадесят молодих людей,у тому числі неповнолітніх, було спровоковано доучасті у так званому "польському повстанні".Півсотні його "учасників" були засуджені допокарання у таборах ГУЛАГу.З перших місяців 40-го року запрацювала й

сталінська технологія масового насильницькогопереміщення цивільного населення. За останнімиоцінками польських та російських дослідників,зробленими на статистичних матеріалах архівів НКВС,із Західної України та Білорусі у 39 - 41 роках булодепортовано до районів Сибіру, Казахстану та Півночі325 - 330 тисяч осіб. Тогочасний НКВС виступав нелише "караючим мечем революції" - він, як істиннийрабовласник, сотнями ешелонів постачав робочусилу на лісорозробки, шахти та будови. Чотири хвилідепортацій стосувалися почергово: членів сімейколишніх польських військових, державнихслужбовців, політиків, власників підприємств тамаєтків (категорія осіб "з компрометуючихсоціальним та політичним минулим"), селян (звіснож - "кулаків" та "польських осадників"), лісників,біженців (переважно євреїв з окупованих німцямитериторій, що нелегально перейшли новийдержавний кордон)... Більш масовими за усі часирадянської історії були лише репресії часівколективізації.

ОЛЕКСАНДР СТЕПАНЕНКО “ПОГЛЯД...”

150

У 1941 році серед арештованих вже переважаєукраїнське населення краю. Нетривала, але найбільшжорстока хвиля терору здійнялася у червні-липні 41-го, після початку війни з Німеччиною, перед самимвідступом більшовиків. На жаль, точна кількість їїжертв також досі не відома - адже тюрми булипереповнені понад "норму" у 3-4 рази, документина в'язнів часто не встигали оформити, або свідомознищували перед відступом. Частина людей, якіутримувалися в тюрмах, були "осуджені" до вищоїміри покарання після блискавичного "слідства" уїхніх справах, коли тортурами отримувалисясвідчення проти себе у вигаданих злочинах. Так, поЛьвівській області підлягали розстрілу 3161 особа, умістах: Станіславі - біля 1000, Тернополі - 444, Чорткові- 768, Чернівцях - 222... Щодо 5147 осіб рішення пророзстріл без будь-якої судової процедури булиприйняті наркомом держбезпеки України Мешикомна підставі директиви наркома СРСР Меркулова,підписаної у другий день війни, 23 червня 41-го. Часторозстріли відбувалися без жодних формальнихрішень - начебто в силу інерції запущеної машинитерору - як у випадку із розстрілом священиків тамонахів-домініканців у Чорткові....За свідченнями дослідників, у другій тюрмі УНКВС

у місті Чорткові у червні-липні 1941 року булозакатовано та розстріляно до 800 людей. Переважнучастину їх було заарештовано у перші місяці 41-го зазвинуваченнями у "контреволюційній діяльності". Убільшості випадків їм навіть не викладали конкретнихзвинувачень у кримінальних злочинах, протеупевнено називали причетними до терористичнихгруп, ОУН, таврували шпигунами, диверсантами,дезертирами - тобто особами, котрих завідомоналежить розстріляти.Трагічною була доля більшості з 954 в'язнів

чортківської катівні, яких було відправлено пішиметапом на схід. 123 особи було розстріляно у дорозі -начебто при спробі втечі. Точне місце їхньої стратита поховання досі невідоме… Невідомо, чи хтосьробив спроби їх врятувати? Хочеться вірити, щопринаймні такі спроби були…Але майже усіх, хто під конвоєм пройшов

скорботним 450-кілометрівим шляхом до Умані, булострачено у тамтешній тюрмі за розпорядженнямзаступника наркома держбезпеки УРСР Ткаченка..."Розстрільні списки", засвідчені 20 - 21 липняпідписом начальника тюрми НКВС у Чортковісержантом держбезпеки Левчуком, містять 769прізвищ.Окремо заслуговує на спомин трагедія у Заліщиках

на Тернопіллі, коли з тактичних міркуваньвідступаючими червоноармійцями було зруйнованозалізничний міст через Дністер, натомість після тогонадійшли два ешелони із в'язнями. Чекісти "вирішилипроблему" блискавично: вагони підкотили дозруйнованого мосту та зіштовхнули просто у ріку.Наскільки мені відомо, ніхто з в'язнів не врятувався...Зауважмо, що досі залишається недоступна

громадськості наявна інформація про кількість таімена мешканців західноукраїнських областей, якихбуло ув'язнено та страчено у 1939 - 1941 роках. Служба

безпеки України попри недавні обіцянки розкритивсю збережену у її архівах інформацію про репресіїтих років, не поспішає цього зробити. Щоправда увідповідь на запит "Гельсінської ініціативи" відЦентрального архіву СБУ було отримано копії деякихдокументів щодо "чортківської трагедії", зокрема -згадані вище уманські "розстрільні списки".Але загалом правда про більшовицькі репресії та

страти 39 - 41-го років усе ще не стала анідокументованою історією, ані частиною суспільноїсвідомості. Переважно невідомими залишаютьсяімена катів та людей особисто причетних до злочинів.І - що дуже важливо! - у невідомості залишаютьсятакож імена рятівників, тих хто намагався протидіятиепідемії насильства: відмовляючись виконуватизлочинні накази, переховуючи, виробляючи"правильні" документи, ділячись одягом та шматкомхліба. Врешті-решт, ставлячи хреста на могиліневинних жертв. Адже не може бути, щоб такихмилосердих людей не було!!! Вони, ці справжні герої,поза сумнівом, були. Про їхні вчинки нам неодміннотреба знати…Тимчасом часом можна спостерігати

протилежний вектор у тлумаченні історії Другоїсвітової війни - новітні спроби переписування таприховування історичних фактів, замовчування, абой виправдання сталінських злочинів лукавоюриторикою про "складність тодішнього історичногомоменту". Натомість поволі стирається "пам'ятьмісць", де люди страждали, гинули, терзали,виказували, зраджували, але й рятували одні одних:багатьох вулиць, будинків, підвалів, братських могил,окописьк, ярів ...Ці імена, місця, історичну правду ще належить

віднайти - наскільки це є сьогодні можливо! -повернути та осмислити. Правовий осуд - "другийНюрнберг", який стосувався б конкретних злочинцівта конкретних злочинних організацій, за сьогоднішніхполітичних обставин мабуть-таки малоймовірний. Іна те нема ради. Але пошук історичних фактів, їхнєосмислення та моральна оцінка не повиннізупинятися - лише тому, що це болісні факти, або це"не наша" історія: польська, єврейська, циганська…Цим шляхом історичного прозріння та гуманізаціїнам ще належить пройти. Якщо пригадати відомийвислів дослідниці злочинів тоталітаризму - п. ЖанниКовби: Галичині ще належить усвідомитинепоправність втрат та оплакати УСІХ своїх дітей,позбавлених життя й домівки у 30-40-х, незалежно відтого, якою мовою розмовляли ці "діти", та до якогохраму ходили.Тут згадаймо, що світ саме після жахіть Другої

світової виробив універсальні принципи правлюдини. Їхня сутність полягає в тому, що ніхто зарадидосягнення будь-яких ідеологічних та державницькихцілей не може відбирати людське життя та гідність.Це спадок цивілізованого людства, вистражданий танеоціненний.А от чи стали цінності прав людини - в основі яких

повага до людської особистості - нашимнаціональним спадком? Чи навчилися ми за останні70 років до нашої непростої історії ставитись, як до


151

спадку - розуміючи усю його неоціненність тавагомість? До пам'яті жертв деспотичних режимів,до їхніх могил - з належною шаною та розуміннямнепоправності та невиправданості втраченого? Незважаючи на те, чиї це імена, чиї могили, чия пам'ять,чия мова та віра ?... Незалежно від того, гіркою є длянас історична правда, чи солодкою?Припускаю, що нація, у якій оці - по суті своїй не

нові - гуманістичні уявлення не стануть цеглинкамисуспільної свідомості, ще довго неспроможна будестати органічною частиною європейськогоспівтовариства та скинути з себе похмуру "сталінськушинель", навіть якщо сама того не помічатиме...Демократичні європейські країни давно пройшли

й шлях осмислення та примирення різнихнаціональних пам 'ятей, полишили політичніспекуляції довкола історичних драм минулогостоліття. Два роки тому ОБСЄ у резолюції"Воз'єднання розділеної Європи" назвала двохголовних винуватців трагедій та страждань мільйонівлюдей у роки Другої світової війни - це злочиннітоталітарні режими: нацистський та більшовицький.Це рішення Європа зустріла, як давно назріле таналежне. Отже тут начебто вже й нема про щосперечатися... На жаль, на пострадянських просторахвсе ще не так однозначно.Цьогорічні травневі події у Львові наглядно

продемонстрували, у що виливається і чим загрожуєсуспільству культ насильства, культивуванняісторичних міфів і політиканська затятість уманіпулюванні ними... Сумна сучасна статистика прочисленні випадки невмотивованих арештів, тортурта загибелі людей у міліцейських відділках також єкрасномовним свідченням того, що традиціюнасильства, котру також можна вважати "родимоюплямою" НКВС, все ще далеко не викорінено.Проглядаючи історичні публікації - і не нові, і

останніх років - не може не звертати на себезосередженість дослідників виключно на "своїх"жертвах, і замовчування фактів про жертви серед"чужих". Українські дослідники пишуть переважнопро втрати серед українського населення, польські -серед поляків, єврейські - про жахіття Голокосту,російські - про військові втрати та перемоги Червоноїармії... Далеко не завжди зустрічаєтьсяузагальнюючий погляд на трагедію Другої світовоївійни, як на світову гуманітарну катастрофу, де коженетап насильства був підґрунтям для наступного, частоще більш жорстокого. В результаті десятилітняепідемія насильства забрала мільйони життів,відібрала мільйони осель у їх мешканців та врешті-решт безповоротно зруйнувала той унікальниймультикультурний простір, що впродовж столітьформувався співжиттям багатьох етносів і релігій натеренах Центральної та Східної Європи, органічноючасткою якої була й Галичина.Звісно, відтворити той культурний феномен у

фізичній якості немислимо - це непоправна втратацивілізаційного спадку людства. Є шанс - такожвельми непевний - відтворення історичної пам'яті пронього. І це непросто: масштаби фізичних втрат,депортацій та руйнувань були настільки

колосальними, що про самі події часто нікомурозповісти….Ми у кращому випадку механічно повторюємо

формулу про відповідальність двох тоталітарнихрежимів за злочини. Не задумуючись над тим, щорежими ці мали благодатний грунт у людських масах.Адже крайні, агресивні, фундаменталістські ідеологїїу той час оволодівали розумами мільйонів. Аджережими - і сталінський, і нацистський - знаходилимасу колаборантів серед місцевого населення. Булотаки кому: писати доноси, зраджувати, брати участьу погромах, мародерствувати... Далеко не кожнийбув спроможний протистояти режиму і допомагатиближньому. Чому так сталося: у краї з багатовіковоюхристиянською та юдейською релігійною традицією,в основі яких - незаперечний гуманістичний ідеал?Чому так сталося: серед людей, що впродовж століття- не без конфліктів, та все ж жили - в державах зконституційним ладом? Маси було обдурено,засліплено, залякано, чи вони все ж таки якимосьчином внутрішньо прагли деспотії, насильства - посуті для зведення міжнаціональних, класових таособистих порахунків? Чи ідеали буливульгаризовані? Чи колективні цінності та нагальніцілі - національні, державницькі, релігійні, соціальні,політичні, інші - не були врівноважені усвідомленнямсамоцінності одної-єдиної людської особистості?Згадаймо Ортегу-і-Гассета і його репліку: "Маси

не формують громадян. Вони формують анти-громадян". Припускаю, що філософ називаєгромадянами людей із сформованим почуттямправової та моральної відповідальності за власні дії усуспільстві. Можливо, так було тоді й у Галичині:окупанти спекулювали саме на МАСОВИХцінностях, роздмухували їх, зіштовхували між собою- в результаті ота індивідуальна відповідальність засподіяне багатьма була втрачена, що обернулосявзаємним поборюванням і критичною девальвацієюокремого людського життя?Згадаймо й лейтмотив згаданого тут "Списку

Шиндлера", сенс якого полягає у тому, що потрібнодля тріумфу зла - лише бездіяльність окремої доброїлюдини. Доброї - лише для свого ближньогооточення, байдужої або жорстокої - для усіх, хтоінакше мислить, вірує, говорить. Адже перед кожноюлюдиною в екстремальних обставинах стоїтьморальний вибір: протистояти, чи бути пасивним(активним) співучасником насильства, що коїтьсястосовно іншого, нехай "чужого".Лихо переважно йде поруч з нами й через те, що

ми - від давньоруських часів, або ще й від гомерових!- традиційно героїзуємо "гнів", примус, насильницькіметоди вирішення протиріч. Нас насильницькихрестили, приєднували до імперій, затягали у "світлемайбутнє", вчили виявляти "ворогів народу" середвласних сусідів… Ми відповідали - також жорстокимнасильством! Тож відівчилися вірити у те, що можнажити якось інакше! Якщо говорити епічнимиобразами, у тій же Гомеровій "Іліаді" ми прочитуємопереважно лише перший рядок: "Гнів оспівай,богине, Ахілла, сина Пелея". До другого рядка вжене доходимо, але ж там вже йдеться про те, що


152

"пагубний гнів, що лиха багато ахеям накоїв"...Наша національна історія досі переповнена

фактами жорстокості, часто - так ніби навмисне.Натомість факти, які свідчать про намагання людейпринципово протидіяти злу - добром, шукатипорозуміння та примирення, досі залишаються напериферії уваги. Нині мало що змінилося.Наприклад, бурхливу суспільну полеміку, разючесуперечливі, часом - аж відверто провокаційні оцінкив Україні викликають у контексті Другої світової війнипостаті лідерів збройної боротьби. Натомість значноменш відомою є життєва місія таких видатнихособистостей тієї доби, як Андрей Шептицький,Григорій Хомишин, Омелян Ковч. І майже забуті вУкраїні лідери просвітництва та політичногопримирення - і з української, і польської, і єврейськоїсторони - як Василь Мудрий, Антон Горбачевський,Генрик Юзефський, Тадеуш Голувко, Пьотр Дунін-Борковський...Тож , мабуть-таки, однією з головних причин

масштабності трагедії сорокових років у нашому країстало наростаюче відчуження між національнимигрупами та політичними силами, що часомвиливалося у агресивну ксенофобію та взаємнепоборювання. Драматична роз'єднаність суспільства,відсутність діалогу та порозуміння міжнаціональними спільнотами, штучне роздмухуванняісторичних образ, помножені на одвічну героїзаціюнасильства, призвели до того, що хвилі розправ 39 -41 років прокотилися почергово та безперешкоднопо долях поляків, українців та євреїв, "лівих" та"правих", селян та інтелектуалів... Більш того, трагічніподії часом розвивалися за сценарієм "усі противсіх".

Сценарій "розділяй і володарюй" реалізовувався йу Чорткові. Різними окупантами, у різні роки. Такбуло й у перші дні нацистської окупації, що прийшлана зміну більшовицькій, коли німці, спекулюючи нанегативних пропагандистських образах "жида йкомуніста", свідомо поклали провину за стратиукраїнських патріотів у місцевій тюрмі - на єврейськенаселення міста. На щастя тоді, у переповненістрахом та відчаєм липневі дні 41-го, у Чорткові щеобійшлося без масштабних єврейських погромів...Але нові "господарі" краю вже готували

чортківську катівню для чергових страт, вербувалипоплічників, складали списки майбутніх жертв.Чергова хвиля кривавого терору стояла на порозі…

P. S. Сподіваюсь, що у різних куточках світу: удержавних та приватних архівах, спогадахочевидців, у публікаціях збереглася хоча бфрагментарна історична інформація про долілюдей, котрих у роки Другої світової війни булорепресовано у південних районах Тернопільщини,ув'язнено у Чортківський тюрмі, депортовано усхідні та північні райони СРСР, страчено уЧорткові, його околицях, в Умані, а також про тих,кому вдалося вижити і тих, без чиєї допомогивижити було б неможливо. Маю надію, що колисьзнання про такі історичні факти станутьсуспільним надбанням. "Гельсінська ініціатива"готова тому сприяти. Тож, користуючисьнагодою, звертаємося до усіх, кому доступні таківідомості, з проханням надсилати їх на електроннуадресу: [email protected], або напоштову адресу: а/с № 12 головна пошта, м.Чортків, Тернопільська область, Україна, 48500


Валентина Сімащук. Ранкова панна. Полотно, олія, 2010 р.

153

ДУХОВНІ ОБЕРЕГИ

Українська терниста дорога...

Повіяло смутком, бо мами! У маминій хаті нема. П. Засенко

Не бійся. Перерва на життя триває. Т. ЗарівнаВ цупких обіймах очікуваного літа, р. Б. 1991,

повільно згасав останній лагідний день зеленокосоївесни. Дві пори року розділяла тільки коротка ніч,що зовсім несподівано засіялася громами іблискавицями. Ця тонка грань, що тримала дві різнісубстанції у невидимій напрузі і жорсткомупротистоянні темряви і світла, холоду і тепла, виразнонагадала про себе розбурханим небом, яке владно іграйливо розпалювало стихію.

- Таємнича ніч! Хто ти, есенція чи субстанція,акцидент чи індивід, початок чи кінець, життя чисмерть? Ти стежка чи межа? Якщо стежка, то кудиведеш? Якщо межа, то кінець початку, чи початоккінця?Перегодом, через годину-другу, ніч поводилась

вже якось дуже дивно, навіть підозріло, бо до світаннявона відбувалась лише тривожним мовчанням. Алеїї мовчання, відчувалось одразу, було оманливим.Ніч не вміє мовчати, правда, її утаємничена мова єзовсім незрозумілою для людей, лише зрідкавипадковий вітер може говорити мовою полохливоїночі. Але чи і він розуміє її до кінця? Коли почализгасати перші зорі, ніч, здавалось, почала сердитошипіти густою темрявою, чекаючи сонячного дня,щоб вилляти на нього трутизну жахкої смерті.Життя і смерть завжди ходять разом. Ці два слова,

як не дивно, дуже тісно переплетені між собою, щоміж ними хіба зрідка може перебігтися крапелястасльоза. Вони настільки спарені, що з роками навітьгарячі людські просьби-сльози-мольби не можуть їхроз'єднати. Життя немислиме без смерті, а смерть

О. ВАСИЛЬ ПОГОРЕЦЬКИЙ,ДОКТОР ТЕОЛОГІЧНИХ НАУК

О. ВАСИЛЬ ПОГОРЕЦЬКИЙ “УКРАЇНСЬКА...”

без життя. Щоб народитись для життя вічного, требапокірно з вірою померти для життя земного - безжодних нарікань чи заперечень. Дуже влучно процю вічну істину сказав ще у І ст. до Р. Х.давньоримський поет і філософ Лукрецій:

- Безсмертна смерть.Ці філософські роздуми священика враз перервав

тривожний стукіт у віконну шибку:- Отче, ми приїхали з далекого села, наша мама

лежить при смерті, просимо вас її висповідати!Господи, зітхнув священик, яке життя людське

непередбачуване і зрадливе. Легко думати просмерть, коли вона далеко від нас, але коли вона стаєна поріг нашого дому, серце відразу відчуваєнеспокій і тривогу: злосилля завжди стоїть на чатахбіля людей, чигає на їх душі, вривається в мереживоїхнього життя, як злодійник. Ми немічні передзагрозою смерті. В цьому вся філософія людськогобуття. Ніч має свої незрозумілі і нерозгадані права.Серед ночі не завжди безпечно спілкуватися наодинцізі своєю совістю, вона не терпить порожнечі і можевикликати в нас болючий спогад із минулого,пройняти тіло меркантильним страхом, що, здавалосяб, вже і тіні не залишилось від якихось лихих подій.Спогад носить в собі незбориму силу.Тривога із смутком вривалася у вікно священика, з

якого проти ночі лилося світло, бо ними рухаланезборима журба. На світло злітаютьться не тількикомахи, але людські страждання і смутки.Священик, який носить на собі Боже ярмо, не

роздумуючи поспішив засмученим вірянам надопомогу. У запітнілому вікні він побачив чотирипари перестрашених людських очей, повних сліз ізастиглого горя. Вони не дивились, а благали його:

- Духовний отче, допоможіть, ми боїмося, щоб, неприведи Господи, наша мама померла без святоїсповіді!Священик миттєво одягнув підрясник і разом з

людьми поїхав до церкви. Нічна дорога до Божогохраму є завжди хвилюючою і відповідальною.Потреба у нагальній Божій допомозі долає вродженелюдське лінивство і збуджує до активних священнодій.Рипнули великі церковні двері, запах кадильного

ладану у всіх збудив сердечну шанобу до Божогомаєстату і прогнав рештки затаєного страху.Засвітився семисвічник, заспівав одиноко ручнийдзвіночок, священик шанобливо вклавЄвхаристійного Ісуса до дароносиці. Тим часом двіжінки увійшли слідом за священиком, зупинилисьнедалеко від дверей, тричі перехрестились, підійшлидо тетраподу, знову двічі перехрестились, поцілувалихрест та ікону, а тоді ще раз осінили себе хрестом і з їхпобожних уст полинула гаряча молитва до ГосподаБога за помираючу неньку:

- Всемогутній Боже, Твоя милість чуває над усімсвітом. Поглянь на нашу матір, котра не знаходить всобі сил до життя. Подай їй здоров'я, а якщо іншою єТвоя воля, подай їй силу покірно нести хрест, як нісйого наш Спаситель, а нашу родину укріпи в тяжкомугорі. Амінь.Під час молитви туга повільно почала сповзати з їх

облич. На тлі неспокійної ночі, що оповила й церкву,

154


вони випромінювали лагідне світло. Перебування вБожому домі завжди перемінює людину - навіюєнадію, налаштовує на милосердя і добро, а якщо цевідбувається вночі, коли поруч немає ніяких спокус,лише людина і Бог, правда про потойбічне життявідкривається по-особливому, людина починаєрозуміти таємницю свого життя. Це не зовнішній виявобрядовості, а особистий контакт з Господом Богом,безперервна розмова з Ним. Хто не злучивсяодноосібно з Ісусом Христом, той знаходиться запорогом справжнього християнства. Такі людиназиваються - лжехристиянами. А ті люди, котрізреалізували особисте поєднання з Господом, ужезапочаткували Царство Небесне у своїх серцях.Неспокійна ніч лагіднішала від плідної молитви

почутої у церкві, а негоди й незгогоди залишалисяпоза нею. Місто погрузло в індиферентний сон, колинепрохана смерть приступила до воріт неба. Воназавжди приходить підступно, хитро і переважно вночі,коли людина не чуває над своїм життям. Смерть, нібихірург скальпелем, розділює душу від тіла, які за життянероздільно супроводжували одне одного, аджелюдина єство, що складається із цих двох субстанцій,причому тільки тіло смертне, а душа безсмертна.Хоча згідно з первісним задумом Божим, людина,силою Його особливої ласки, повинна була безстраждань і болю переходити із тимчасового життяземного до вічного - небесного. Однак в результатісвого добровільного гріхопадіння вона булапозбавлена такого привілею. Але навіть у цейдоленосний час Бог не відвертається від своготворіння, Він допускає зло, яким є смерть, щобобернути його на добро, яким є воскресіння, СергійКримський влучно зауважує:

- Ми не знаємо, коли саме відбудеться наша зустрічз Богом, проте ми точно знаємо, де саме цевідбудеться: в зоні Милосердя, Співчуття та Доброти,бо тільки виявляючи ці риси, ми маємо бутиближчими до Всевишнього.А св. Іван Золотоуст переконливо проповідував не

боятися тілесної смерті:- Ми ті, що смерть переселенням вважають,

неповинні дрижати, маємо радіти, бо залишаючи цетлінне життя, переходимо до життя іншого -нескінченного і незрівнянно кращого.Біла "Лада" розсікала темряву ночі і впевнено бігла

вуличками сонного міста, щоби чимскорішвирватись на широку дорогу до далекого села, нібинамагалась обігнати смерть, що шугала в просторісвоїм чорним крилом. В глибокій задумі старенькийсвященик благовійно сидів спереду, поруч водія,дуже зосереджено тримав на грудях дароносицю зіСвятими Дарами і напівголосно промовлявпокаянний 50-й псалом:

- Помилуй мене Боже, по великій милості Твоїй, іпо множеству щедрот Твоїх очисти беззаконня моє.Найпаче обмий мене з беззаконня мого і від гріхамого очисти мене. Бо беззаконня моє я знаю і гріхмій є завжди перед мною. Проти Тебе єдиного язгрішив і перед Тобою зло вчинив, то і правий Ти всловах Твоїх і переможеш, коли будеш судити. Це бов беззаконнях я зачатий і в гріхах родила мене матимоя…

Дорога у нічній темряві завжди небезпечна,особливо, коли людина самотужки долає цейнелегкий життєвий шлях, коли ж поруч витаєзрозумілий людський подих - тривога віддаляється, аякщо люблячий Бог у Пресвятій Євхаристії є реальноприсутній серед людей, тоді людська істота отримуєнезбагненну відвагу. Невидимий Бог стає видимим,коли ми прагнемо Його.В помешканні хворої вже все було приготовано:

застелений білою скатертиною великий стіл, а наньому запалена свічка, яка розносила не лишестрітенське світло, але і заспокійливе тепло, поруч -невеликий дерев'яний хрест, склянка чистої води таглибока тарілка зі свяченою водою, а біля неї житньо-пшеничне кропильце. Все це свідчило про те, що вцій хаті проживали практикуючі християни, якіграмотно, охайно, за всіма приписами обрядовості,приготували свій дім до приходу ЄвхаристійногоІсуса.Голосно заспівав ручний дзвіночок, хатня тиша

ожила. Поставивши Святі Тайни на прикрашеномустолику, священик висповідав хвору, потім прикликавдомашніх та запричащав стареньку. Після СвятогоПричастя, благословив її, промовляючи:

- Окропи мене іссопом і очищуся, обмий мене, істану біліший від снігу. …Душпастир покропив свяченою водою хату і

присутніх у ній людей, дав хворій поцілувати хрест іприступив до відправи Святої Тайни Єлепомазання.Надворі ще владарювала ніч, а хата вже наповниласьнебесним світлом. Усі присутні прикували свою увагудо заключних слів священика:

- Христос істинний Бог наш, що всяку недугуоздоровляє, молитвами Пречистої своєї Матері,силою чистого і животворного Христа, святого,славного і все хвального апостола Якова, першогоархієрея Єрусалимського, і всіх Святих, помилує іспасе нас, як благий і чоловіколюбець. Амінь.На проборство духовний отець повернувся уже

далеко за північ, довго не міг заснути, думки його щевитали в селянській хаті, там, де йшла безкомпроміснаборотьба життя та смерті. Слова Біблії настирливосвердлили розум:

- І наше ім'я забудеться з часом, і ніхто й не згадаєпро наші діла; і промине життя наше, немов слідихмари, розвіється, мов мряка, розігнана проміннямсонця, його жаром прибита. Наш вік - тінь минуща, ікончина наша вороття не знає: печать прикладено, іне повернеться ніхто (Муд. 2,4-5).Короткий сон священика обірвав телефонний

дзвінок із села:- Отче, наша мама померла!Несподівана вістка про чужу смерть стає до болю

рідною, врізається надовго в пам'ять і в одязі страхуможе довго мучити полохку від народження особину.Заспаним голосом священик відповів:

- Нехай з Богом спочиває.Щось більше сказати він не міг і не вмів. Перед

смертю ми всі безпорадно замовкаємо. ЛесяУкраїнка дуже влучно колись сказала:

- Смерть - це велика всесвітня, космічна самота.Згідно християнської традиції похорон померлої

155


людини відбувається на 3-й день після смерті людини.Родичі покійної запросили на похоронну відправусвященика і дяка, а церковний хор - із сусіднього села.Та сталось непередбачуване: місцева громада, іншоїхристиянської конфесії зупинила автобус іззапрошеними на похорон людьми при в'їзді до села,біля колгоспної контори, загородивши дорогуборонами, повернутими зубцями вгору. Усілякоображали священика, хористів і родину покійної. Цебули підбурені колгоспні працівники, котрі сапами,якими орудували в полі, били по автобусі -повибивали у ньому вікна.Три з половиною години тривало знущання своїх

над своїми, християн над християнами і живих надпокійницею, в ході якого чулися лайки і погрози, втому числі й прокльони. Все було чути лихе, тількине було чутно спільної молитви, що являєтьсяхарактерною ознакою побожності. Крикливехристиянство без терпіння і молитви гіршемовчазного атеїзму.Незважаючи на вмовляння міліції, яка прибула з

районного центру, похоронну процесію в селолжехристияни не впустили, змусили вийти з автобусалюдей, в якому на той час уже були вибиті вікна,супроводжуючи їх тюканням і переможнимивигуками. Безвірки, засліплені ненавистю до своїхближніх, чекали коли появиться священик не їхньоїконфесії, щоб накинутися на нього і побити. Одинвторопний християнин в автобусі скинув з себезелений плащ і дав священикові. Підкотивши під плащпідрясник душпастир вийшов невпізнаним зхоругвою в руках. З ним повиходили хористи ізсусіднього села, серед яких був один юнак. Місцевізлодійники подумали, що то священик і стали битийого по плечах і голові. Лицемірний крик перервавсаморозправу:

- Не бийте його, то не священик!А тим часом духовний отець, принижений і

стривожений, зі сльозами на очах і молитвою,крокував стоптаною стежкою у мовчазне поле.Це була наруга і дикунство, це був новоявлений

сатанізм, одягнений в модерне християнство, якепідривало основи класичної релігійності. Булапереступлена межа за якою щезає людяність іпочинається пекло. Це самознищення, самопоїдання- характерна риса багатьох українців.В той критичний момент у священика визріла

думка:- Зі злом треба боротись, інакше воно увійде в

середину Церкви і буде її безпощадно нищити. Цяподія - страшний удар по українському християнству,моральна травма рідним покійної. Це - щок.Небо мовчало. Його ніхто і не слухав. Всі кричали,

а де крик, там не чути мелодійного і ніжного голосулюбові.День добігав до кінця. Один із внуків, вражений

цинізмом сельчан, відвіз труну з тілом померлоїбабусі до районного центру. Поклали покійницю нарайкомівські сходи і шоковане місто такою подією,почуло заупокійну молитву з уст священика, що тежсюди прибув:

- Боже духів і всякої плоті, Ти смерть подолав, і

диявола знищив, і життя світові Твоєму дарував. Сам,Господи, упокой душу усопшої раби Твоєї (ім'я рек)у місці світлому, у місці квітучому, у місціспокійному, звідки втекла болінь, печаль і зітхання;всяке прогрішення, вчинене нею словом, або ділом,або помислом, як благий і чоловіколюбець Богпрости, бо немає чоловіка, що жив би, а не згрішив;Ти бо один без гріха, правда Твоя - правда во віки, іслово Твоє - істина. …Насувалась нічна темрява, в "білому домі"

засвітились жарівки. Хтось із райкомівців поманивпальцем священика через вікно до будівлі нарозмову. Люди подумали, що їх душпастиря можутьзаарештувати, пішли за ним. За одним махом наношах занесли й труну з тілом покійної врайвиконком.Настрашені районні керівники пообіцяли владнати

болісний конфлікт, забезпечити право на похоронрідної людини. Родичі повірили і винесли труну.Райкомівці двері закрили і більше їх не відкривали ніперед вірянами, ні перед покійною. Стався обман.Система побудована на брехні побачила свої гіркіплоди. Під райкомівські двері збіглося майже всемісто вимагати справедливості - права нахристиянський похорон, а в середині владної будівлірадянська влада вже здригалась в агонії.Майже тиждень труна з тілом покійної пролежала

біля пам'ятника "вождю світового пролетаріату" -Лєніну. Прибували делегації з різних сіл і міст України,навіть із-за кордону подивитися на радянськудійсність, та вже квіти несли не до Ілліча, а до померлоїселянки. Біля закритої, заквітчаної труни священиквідправляв панахиду, утримуючи громаду в спокої,постійно закликав людей до терпіння і молитви, особи,які переслідували у своєму щоденному житті шкурніінтереси, спостерігали за усім тим дійством звіддалік,панічно боячись якогось потрясіння.Люди на центральній площі поводились спокійно -

молились, співали релігійних пісень, говорили прокривди, заподіяні безбожною владою. Сюдиприходило щораз більше людей. Усі чекали рішеннявлади, аби вона забезпечила правом - похоронитимертву людину на кладовищі.Як би мав діяти в такій екстремальній ситуації

керівник району? Людська логіка підказує, що вінразом із своїми підлеглими мав би одразу на чолітраурної процесії поїхати у село, щоб погаситиконфлікт, забезпечити сім’ю правом нахристиянський похорон. Але він утік з приміщеннярайонної ради, решта керівників взяла собі за взірецьйого приклад. Замість того, щоб вийти доприниженого народу, що зібрався на площі, головарайону готує зі своїми лакеями пасквіль, якийзачитує по місцевому радіо. Кидає звинувачення нагромаду, дорікає священику, родичам за відсутністьчуйності та милосердя до покійної, своїми діями щебільше ображає людей.

…А тим часом у населеному пункті, в якомузав'язався конфлікт, голова сільради явноналаштований проти родини покійної, обурюєтьсятим, що сталося. Його агентурна справа тримати селов страсі і покорі провалилася. Частина селян прозріла.

156


І не дивно, адже село має героїчні традиції. Майже70 його жителів воювали в лавах УПА, до приходусовітів там процвітали духовність і просвітництво.Якраз на таких, як казали "бандерівських" селахзосереджували свою пильну увагу комуністи,постійно баламутили людей запроданці -провокатори і чисельні сексоти. Особливу агентурумісію виконували в таких селах голови сільрад ізавербовані спецорганами священики. На парафії втакі села могли потрапити тільки священики-сексти.

…Лицемірна радянська система розвалювалась,сексти як цивільні, так і духовні були в агонії. Вони незнали тепер кому і як служити, але зректися минулогоне мали сили волі, бо ними рухав страх. Народ повставпроти комуністичної кабали, але духовні провідникине готові були скинути з себе кайдани гріха і зректисясвого агентурного минулого. Але хтось же мав вестипаству до спасіння. Даремно очікували душпастирівіз єпархіального управління. Церковна влада панічномовчала. Тільки священик-патріот з одчайдухамипроявляли геройську віру. Йому цього не простятьні церковники, ні можновладці. Вони потім градомпройдуться по його долі. Спливуть і один душпастирскаже цьому священику:

- Ти, що хотів своїми грудьми зупинити червонийбронепоїзд?У час найбільшої розрухи і кризи, коли доживала

останні дні совітська імперія, владці підкинули досільмагу сувої матерії, тюль, шкарпетки, труси, мило,дешевшу горілку. Сексти розплітали язики:

- Нам Москва дітей вивчила, запровадила колгоспи,медпункт відкрила, а що нам Рух дав?Отак задурювали селянам голови, а затуркані люди,

які раді мізерії тих подачок, втішилися своїмрабством, не проти були залишити ці кайдани ще йсвоїм дітям та онукам.Тим часом у районному центрі труну з

покійницею і далі обпікали промені сонця - четвертийдень підряд. Мовчать комуністи, кричать рухівці,церковне начальство ховається від своїх парафіян ічогось очікує, лише сексти нишпорять серед людей,щось вивідують. А рідні покійної разом із священикомне перестають молитися біля труни.

- Чому їм так довго і вперто завдають важкихдушевних ран?Усе в цьому світі повторюється. В період

національно-визвольних змагань галичан,подумалось тоді, звозили розстріляних і пораненихпід стіни якоїсь катівні, зв'язували колючим дротом ітижнями тримали на прив’ язі, аби своїмижорстокістю і терором залякати цивільне населення.Тіла героїв розгризали собаки, матері вкорочувалисобі віку, бо не могли витримати душевних тортур,так і новітні часи чиниться наруга-помста над тіломпокійниці, терзається сумління її родини.Створювалися різні комісії, висувалися неймовірні

пропозиції, шукалися компромісні варіанти,рекомендували у крайньому випадку поховатинебіжчицю на міському цвинтарі чи біля пам'ятникаЛеніна, або з допомогою міліцейського загонурозчистити дорогу у збунтоване секстами село інарешті здійснити чин похорону. Але чи можна

релігійний обряд сповнювати за допомогоюправохоронних органів?Лише через шість днів, 6 червня 1991 року, сесія

сільської ради мальовничого подільського селаприйняла рішення, у якому звернулась донепримиренної церковної громади, створити всіумови для похорону померлої з участю родичів тасвященика. Районні керівники запевняли усіх, щослова буде дотримано, похорон відбудетьсянормально, без перешкод.Здавалося, що розсудливість перемогла емоції, але

зась. Коли похоронна процесія наблизилась до села,місцева громада труну з тілом небіжчиці пропустила,а священика і півтора десятка осіб, щосупроводжували її, затримали, перегородившидорогу. Перед цим голова сільради дзвонив досусіднього села і просив прислати людей на підмогу,щоб здійснити підступну наругу над законнимправом бути по-людськи похованим.Знявши руки до неба, стоячи навколішки перед

небом і людьми, дочка померлої в розпачі благала:- Розпинайте тепер мене!Її ніхто не хотів чути. Провокатори забрали труну з

прахом покійниці і закопали в яму самі. Тіло буловіддане землі без релігійної відправи, священика нацвинтар не впустили. Напруга була знята ціноюущемлення інтересів потерпілої родини, тутвідчувалася керівна кадебістська рука.

- Хто скерував цих новітніх християн нанеправомірні дії і закликав іти проти власної совістіта людської гідності? Хто?Коли розвіялись чорні хмари комунофобії, відповідь

приніс розкітлий день, повітря якого нуртувалосамостійністю, свободою, мріями на краще життя,підлість спливла як шумовиння:

- Це місцевий священик, в минулому - працівникідеологічного фронту - комсорг із сусіднього району,разом з кагебешниками зробили чорну справу:посіяли розбрат, сподіваючись на непохитністьрадянського режиму.Так, це був початок нищення Церкви із середини,

коли перефарбовані безбожники приймалисвященство. Цих завербованих "душпастирів"засилали до релігійних громад, щоби знищити основихристиянства.І досі у вухав стоїть той сатанинський вереск:- Ура! Наша взяла! Ми перемогли!Ніхто не переміг у цій міжконфесійній війні,

проглала загалом, і це не буде перебільшеннямсказати, Україна.Наступного дня, зранку, обманута й покривджена

родина покійної пікетувала будинок районної ради.Їх вимоги зводились до одного: через неможливість,чи небажання забезпечити свободу віросповіданнярайрада повинна оголосити саморозпуск. В тогочассірайонна прокуратура порушила кримінальну справуза ознаками скоєння злочину, передбаченого статею139 КК Української РСР, з якої випливало:"перешкоджання здійсненню релігійних обрядів,оскільки вони не порушують громадського порядкуі не супроводжуються посяганням на правагромадян", карається законом. Але все це було

157


Валентина Сімащук. Ангел і душа. Полотно, олія, 2004 р.

зроблено тільки для замилення очей - і не більше:- Крук круку око не виклює.Ще цілий рік над селом тривожно плакало небо. І

лише тоді, коли розвалилася штучно вибудуванабільшовицька система, а ідол пролетаріату бувскинутий з п'єдесталу, родина покійної, пройшовшивсі муки комуністичної плутократії, аж через Київ,добилася дозволу на Чин похорону, який відбувся уподільському селі на могилі невинної українки. Булиі далі нехристиянські вислови, летіло каміння, але булавже проголошена незалежна Україна, хоч сексти щесичали, як вужі, та не змогли перешкодити священикупровести християнський похорон і виголоситинадгробну проповідь в якій прозвучали слова ОлегаОльжича:І мертві встають, і шукають хреста,Їх очі розчахнуто - тьмяні.Встають, наче поросль, струнка і густа, -Страшне покоління титанів.

Пройшли роки, багато років, Україна відзначилауже своє 20-річчя, забулося зло, сумні події тих днів,але жаль засів глибоко серці. Державою та церквою,на жаль, і далі правлять люди вчорашньої доби. А ті,що боролись за українську державу, ХристовуЦеркву на зорі незалежності, нині забуті і зневажені.Наруга над тілом померлої людини, найтяжча

провина. Відсутність культури породжує ненавистьне тільки між живими, але між живим і мертвими, аце вже страшний суд.

- Гріхи прощаються, але не забуваються ні на землі,ні на небі!Здійнявши свої очі до неба священик, скроні якого

покрила сивина, запитав:- Куди йдеш, моя безталанна Україно?

158

Храм Івана МатієшинаВідомий на Тернопіллі фахівець нафтогазової

справи Іван Матієшин надає сотням українськихфахівців можливість добувати "чорне золото" і"блакитне паливо" у Західному Сибіру і Тюменськійобласті, аби мали пристойні заробітки достойноутримувати свої сім'ї. Як палкий патріот України, ІванСеменович активно підтримує відродженнянаціональних традицій, духовних святиньукраїнського народу. Сьогодні ми розповідаємо проодну з таких благодійних акцій Івана Матієшина.

"З образом цим благодать моя і сила буде!"Історія Горбанівської чудотворної ікони, як

найдавнішої у краї, овіяна багатьма легендами. Одназ них розповідає, що у 988 році, після хрещення ухрамі святої Софії у Корсуні, князь Володимир привіздо Києва мощі святих та ікони. Серед них була інаписана на металевій пластині корсуньська копіяЄрусалимської ікони, подарована князювізантійським імператором Левом VІ Філософом.Після зруйнування Києва монголо-татарами, прознамениту ікону - жодної згадки. Але ікони як ілегенди - не вмирають. Майже через півтисячі роківїї знаходить козак Горбань на лісовій галявині за кількакілометрів від Полтави. Тоді ще у малозаселеніймальовничій місцині стояли його хата і пасіка. Одногоразу пішов козак накосити сіна. Раптом зачепивсякосою за щось тверде і зламав її. Нахилившись,побачив у траві ікону Богоматері, з пораненого ликапід правим оком якої покотилася сльоза. Враженийцією знахідкою косар довго молився Господові заненароком заподіяну іконі шкоду, тоді благоговійновідніс її до своєї хати. Лише там козак помітив, щокраї ікони грубо, напевно поспіхом обрізані, щобеззаперечно свідчило про викрадення її з якогосьхраму. Але яким чином вона потрапила на лісовугалявину, куди поділися її викрадачі - відомо лишеГосподові.Звістка про чудодійну ікону, що зцілює від багатьох

недуг, швидко рознеслася краєм і до неї розпочалосясправжнє паломництво. Незабаром коштомвіруючих та козацького полковника Іллі Волковнякова,який зробив найбільшу пожертву, на місці знайденняПречистого образу було побудовано дерев'яний храмРіздва Пресвятої Богородиці, де й оселиласястародавня ікона. У 1818 році стараннями отця ЄвтихіяПавловського замість дерев'яного полтавці збудуваливеликий мурований храм. Незабаром у церковнійогорожі поряд з могилою козацького полковникапоховали і його настоятеля, рід якого майже сто роківдоглядав за храмом та іконою.І тут саме час згадати про династії сільських

українських священиків, що були моральноюопорою і центром гуртування громади у важкі дляУкраїни часи кріпаччини. Після знищення ЗапорізькоїСічі, окрім Бога і свого сільського священика,надіятися українцям було вже ні на кого. Сьогоднідинастії священиків практично втрачено, а частазаміна їх в догоду тим чи іншим віянням часу, ажніяк не сприяє авторитету душпастирів у тому чиіншому приході. Це одна з причин того, чому церквасьогодні не стала моральною опорою для більшостіукраїнців.

Доречно згадати тут і про меценатів, якіперетворили храм у справжню перлинуПолтавського краю, до якої день і ніч поспішали збагатьох куточків Російської імперії її знедоленіпіддані, аби зцілити душу і тіло. Прості люди і відоміпоміщики, священики, купці вважали за велику честьзробити подарунок храмові, де зберігаєтьсязнаменита ікона. Їхніми зусиллями він перетворивсяу музей, де від блиску золота і коштовного каміннязахоплювало подих. 30 червня 1854 року відбувсяперший хресний хід від з Горбанівськоючудотворною іконою від церкви Різдва ПресвятоїБогородиці до Свято - Успенського кафедральногособору у Полтаві. Молодим журналістом я чуврозповіді стареньких бабусь про це велелюдневидовище, на яке збиралися тисячі паломників з усієїУкраїни. Полтаву тоді прикрашали два десятки храмів,серед яких і Свято-Успенський кафедральний собор,що входив до п'ятірки кращих українських храмів.Мабуть, не було у нашому краї людини, яка б так чиінакше не долучилася за часів царату до будівництвахрамів. Зводили їх не поспіхом як зараз, а лише затеплої погоди і на віки, красиво, аби радували душу.

Лише забравши з людських душ Бога можнаробити з ними що завгодно

Коли дивлюся на відбудований кілька років томуСвято-Успенський храм, душа більше болить, ніжрветься до неба: і не тому що на ньому вжевідвалюється штукатурка, а тому, що на 7 метрівнижчий, та й своїм зовнішнім виглядом мало нагадуєсвого попередника з малюнка Т.Шевченка. Чомубільшовики свій перший удар нанесли саме посвящениках? Бо тільки духовно обеззброєний народможна повести за допомогою безглуздих лозунгівкуди завгодно, як це робиться, до речі, і нині. Алеспочатку колишні зеки в шкірянках з маузерами набоках мали пограбувати храми, аби розрахуватися зісвоїми заморськими хазяями. Серед 250 тоннкоштовностей, що їх відправили за кордон більшовикиорганізаторам Жовтневої революції 1917 року (Ленін,Троїцький та їхня команда лише виконавці) булокілька пудів срібла, золота і дорогоцінного каміння згорбанівської церкви. Соратники Леніна нешкодували динаміту на українські храми не лише длядуховного поневолення народу, що на кілька роківзнову відчув себе вільним, а не в останню чергу задлякоштовностей, які там зберігалися: немає церкви -немає і церковного добра. Пізніше майстерграбувати банки та чуже добро Й. Сталін виведедругий основоположний принцип більшовицькоївлади: немає людини - немає і проблеми. Зновупершими у Соловецький монастир та Сибір підутьукраїнські священики.

У 1934 році почали руйнувати горбанівський храм.Люди тягли додому хто що міг. Стіни макаронноїфабрики виклали з церковної цегли. Надгробні плитипішли селянам за черіні. Церковні двері зрізнокольорового скла у кузню поставили. Підхрамом був чималий склеп. Коли відкрили поставленітам труни, мерці лежали ніби щойно поховані, а потімвраз прахом розсипалися. Нащадки тих, хто зводив іприкрашав храм, пограбували труни з прахомкозацького полковника і священика та іншихшанованих людей, а діти взялися грати у футболїхніми черепами. Так починалася найстрашніша вісторії України духовна руїна, що продовжується іпонині. Всі наші економічні, політичні та інші кризи -лише похідні від цього найстрашнішого лиха. За двадесятиліття розділені по обидва береги Дніпра

СТЕПАН ВОВКОДАВ

СТЕПАН ВОВКОДАВ “ХРАМ...”

159

українці добігалися під різними партійнимипрапорами до того, що розвалили більшістьпромислових підприємств, загнали у неоплатні боргисвоїх дітей і онуків. Близько 5 мільйонів з них ужевтекли за кордон. Хто ж догляне пристарілих батьків,поплаче на їхніх могилах? Віруюча людина закілограм гречки не стане продавати свою совість ікраїну. Лише відродивши високу моральність ідуховність народу, що допомогла йому вистояти унайстрашніших випробування - можнарозраховувати на більш-менш нормальне життянашим дітям і онукам. Все інше - від сатани.

Духовне пробудженняНе буду переповідати якими були для горбанівських

селян ці 60 років бездуховності, якими бур'янамизаростали їхні душі і святий майдан на місці, деколись височів красень-храм. Час духовногопробудження настав літом 1994 року, коли насільській сходці, біля магазину, горбанівці вирішилизвести храм. Але будувати не горшки ліпити:потрібен час, терпіння, а головне - гроші. Спочатку,за наполяганням церковного старости В. Скиданенка,сільрада виділила релігійній громаді для богослужіньприміщення колишньої столярної майстерні. 7 квітня1997 року, в день Благовіщення, отець Григорійвідслужив перший молебень. На Вербну неділю іВеликдень все село зійшлося святити віття і паскибіля старенького обшарпаного приміщення зпротікаючим дахом. Серед них були і діти тих, хторозтягував каміння і цеглу з храму. Дорогою ціноюзаплатили вони за гріхи своїх батьків. Українцямврешті слід затямити - за гріхи батьків обов'язкововідповідають їхні діти - не перед судом людським, аперед Судом Божим. Так було і так буде.Восени 2001 року отця Григорія перевели на іншу

парафію і священиком у Горбанівці призначиливипускника духовної семінарії отця Василя. Новийсвященик разом з церковною громадою взявсяоблаштовувати свій пристосований храм.Стараннями самих прихожан, їхніх родичів і знайомиху церві з'явилися плащаниця Ісуса Христа, літографіячудотворної горбанівської ікони, ікони Спасителя тавідомих святих, рушники, килимові доріжки. Але накапітальний ремонт приміщення грошей у громадине вистачало. Тоді вона і звернулася за допомогоюдо Івана Матієшина, що облаштовував своє обійстянеподалік церкви. Іван Семенович допоміг перекритидах, капітально відремонтувати стіни, підлогу.

- Саме після цього у мене і громади зажевріла вдушах надія на місці зруйнованого спорудити новийхрам, - пригадує отець Василь. - І ми почали опитуватистарих людей, яким же був попередній, які там булиікони та куди вони поділися.Від тих розповідей у священика і досі мороз по тілі

іде. Але почуте остаточно переконало його і селян унеобхідності храму. У 2005 році розпочали збіркоштів, а на Святу Трійцю збори громади одностайновирішили замовити проект і розпочати спорудженняхраму. За три роки громада переконалася, щонеобхідних коштів їй не зібрати, потрібен меценат,який візьметься за спорудження храму. Зрозуміло,що селяни пішли до Івана Матієшина. Чесно кажучи,Іван Семенович і сам задумувався над йогозведенням. Часто буваючи в службових відрядженняху Росії і за кордоном уважно придивлявся дотамтешніх храмів, купував проспекти і книги з їхнімизображеннями. Тому умовляти мецената громаді недовелося.

Храм Івана Матієшина І в Архангельській, і в Тернопільській областях

дитинство Івана Матієшина пройшло серед людей,які щиро вірили в Бога. Свою стежку до храму вінпочав топтати досить рано. Різдвяні і Великодні вечеріза сімейним столом, святкові подарунки, кольоровікрашанки і смачні паски, церковний дзвін і хорпробуджували у дитячій душі святі почуттяприналежності до свого великого хліборобськогороду.

- Живи по совісті, шануй свою родину і Бога,- вчилийого батьки. Іван завжди пам'ятав ці напутні слова.Створив благодійний фонд "Україна - Свята Родина",він взявся допомагати у відродженні старих ібудівництві нових храмів, відкритті недільних шкіл приних.

- Всі економічні і політичні кризи від бездуховності,-вважає Іван Семенович.-Тільки повернувши людямвіру в Бога і такі християнські цінності як чесність,справедливість, відповідальність перед своєюродиною і державою можна подолати нинішнінегаразди.

У серпні 2008 року за допомоги фонду Матієшинапочали зводити храм Різдва Пресвятої Богородиці уГорбанівці. Кожного приїзду до Полтави він особистоінспектує хід будівельних робіт. Як досвідченийгосподарник подбав, аби на території у 0,30 гектарибули і й інші необхідні приміщення, зеленінасадження, грамотно сплановані доріжки, бо насвята тут збиратиметься сила-силенна народу. Ухрамі, з дзвіницею у верхній його частині, зробилидодатковий вихід для евакуації віруючих на випадокнепередбачених обставин, алевикористовуватиметься він насамперед для тих, хтодобиратиметься сюди на милицях чи інвалідськихвізках. Під храмом - велике напівпідвальнеприміщення, де діятиме його недільна школа. Всепродумано, все до ладу, аби людям було зручно і вхрамі, і на його подвір'ї. Наприкінці цього року у храмізбираються відслужити перший молебень. А покищо у пристосованому приміщенні, яке допомігвідремонтувати Іван Семенович, настоятель храмуотець Василь, знову ж таки за його допомогою,відкрив недільну школу для дітей з Горбанівки іближніх околиць Полтави. Діти осягають в ній не лишевіру предків, що допомагала їм вистояти унайскрутніші часи історії, а й вчаться вишиванню,гончарству, різьбі по дереву.

-Це не суперечить Христовій вірі,- пояснює отецьВасиль.- Бо саме Господь дає талант людині. Іншоїальтернативи небезпечним для дитячого здоров'якомп'ютерним іграм і пиву знайти досить складно.Як слуга Божий, я маю дбати про їхні душі.Автомобілісти, що їдуть автотрасою з Києва на

Харків чи у зворотному напрямку, частопригальмовують, аби полюбуватися на рукотворнедиво, що світить позолоченим дахом далеко навкруги.Дехто заїжджає, аби перехреститися на нього, хочахрам ще не відкритий. Коли ж запитують, хто збудувавцю красу, то неодмінно чують у відповідь: "Той храмзвів Іван Матієшин, он за рогом його будинок". Авіруючі з Горбанівки, їхні родичі та друзі знетерпінням чекають, коли ж відкриється храм,заспіває церковний хор і над їхнім селом та ближнімиоколицями Полтави полине благовіст його міднихдзвонів.Господи! Врятуй наші душі! Дай мудрості

вибратися з цієї руїни!

СТЕПАН ВОВКОДАВ “ХРАМ...”

160

Білик та Гусейнов - лауреатипремії ім. Чикаленка

Премія Ліги українських меценатів, що носитьім 'я Євгена Чикаленка, присуджується заблагодійницьку діяльність. Її девіз - сентенція великогомецената про те, що мало любити Україну до глибинидуші, треба любити її й до глибини кишені. Нащорічних зборах Ліги українських меценатіввизначаються імена тих, кого буде названо

лауреатами цієї премії.Відзнака Ліги за

2011 рік - ЛюбомировіБілику (Чортків,Тернопільщина) таГригорієві Гусейнову(Кривий Ріг).

Любомир Білик -директор Чортківськогомедичного коледжу,кандидат медичнихнаук, створив справдізразковий навчальнийзаклад.Серед пріоритетів

керівника коледжу -соціальний захист студентів з усіма відповіднимимоментами. Перелік усіх добрих справ ЛюбомираБілика зайняв би тут чимало місця. І все це - в ім'ястудентства, для примноження доброї слави цьогопрекрасного навчального закладу, студентом якогобути справді престижно.

Григорій Гусейнов - письменник, засновник іголовний редактор популярного літературногочасопису "Кур'єр Кривбасу", що виходить ужесімнадцятий рік. Гусейнов самотужки фінансуєжурнал, на сторінках якого було надруковано чималояскравих творів нашої літератури. Ставши лауреатомНаціональної премії ім. Т. Шевченка, Гусейновзаснував із фінансової нагороди премії власнумистецько-літературну премію "Глодоський скарб",що присуджується здебільшого талановитиммитцям, які ще не здобули офіційного визнання.Поміж лауреатів

"Глодоського скарбу" -Тарас Компаніченко,Мирослава Которович,Віктор Неборак, КостьМоскалець, ЕммаАндієвська.За словами

президента Лігиукраїнських меценатівВолодимира Загорія,такі люди, як ЛюбомирБілик та ГригорійГусейнов, можетьслужити яскравимп р и к л а д о мдобротворення, щореально впливає на процес національногобудівництва й культурного відродження в Україні.Шкода, що таких людей сьогодні мало. Але їхнійдорогоцінний приклад не може не вплинути на інших- тих, кому не байдужа українська справа. Добрий

приклад примножує добрі справи.Прес-служба Ліги українських меценатів

161

Анна Багряна (Багрянцева Ганна Юріївна) - поет,прозаїк, драматург, перекладач. Народилася 24березня 1981 року в м.Фастів Київської області.Закінчила Інститут філології Київськогонаціонального університету ім. Т.Шевченка(спеціальність: українська мова та література).Працювала журналістом на телебаченні та радіо.

2006-2008 рр. - Голова Всеукраїнської Лігиукраїнських жінок.

2006-2009 рр. - Секретар Ради Національної Спілкиписьменників України.

Член Національної спілки письменників України,Асоціації Українських Письменників, МіжнародноїАсоціації письменників і публіцистів.

Автор поетичних книг: "Суцвіття слів" (Київ, 2000),"Поміж бузкових снів" (Київ, 2002), "Між богами інами" (Київ, 2005), "Мандрівка линвою/Spacer polinie" (у співавторстві з В. Песткою, Львів, 2008), "Іншілінії" (Київ, 2009), "Замовляння із любові" (Луцьк,2011); романів: "Етимологія крові" (Київ, 2008),"Дивна така любов" (Київ, 2010), книги для дітей"Анна Багряна про Марію Заньковецьку, ОленуТелігу, Вангу, Марію Приймаченко, Славу Стецько"(серія "Життя видатних дітей"). - Київ. - Грані-Т. - 2010;книжок перекладів поезій Елисавети Багряної та РістоВасилевскі.Постановки вистав за п'єсами та лібрето А.Багряної:

"Над Часом" (драматична поема) - Драматичнийтеатр "ЕРА" (Київ), 2006; Музично-драматична студія"Прем 'єра" (Київ), 2009. "Глорія" (мюзикл) -Донецький національний академічний українськиймузично-драматичний театр, 2010."Рододендрон"(трагікомедія на 2 дії) - Український драматичнийтеатр "Гомін" (Чикаго, США), 2010.Твори перекладені польською, болгарською,

російською, англійською, французькою, латиською,азербайджанською, македонською, сербською,хорватською та албанською мовами. В Польщі,Азербайджані та Болгарії виходили окремі поетичнікниги, в Македонії - збірка п'єс.Перекладає з польської, болгарської, македонської,

сербської та хорватської мов. Лауреат конкурсів "Коронація слова" (ІІІ місце) та

"Смолоскип" (ІІ місце). Міжнародна українсько-німецька премія ім. О.Гончара - 2008 р. (за роман"Етимологія крові"). Міжнародна літературнавідзнака "Срібне летюче перо" (Болгарія) - 2009 р. (запереклад книги поезій Елисавети Багряної). ЛауреатЛітературного конкурсу СФУЖО ім. Марусі Бек(Канада) - 2009 р. (за оповідання "Зелений борщ").

Павло Вольвач - прозаїк, поет, публіцист.Народився 9 жовтня 1963 року в місті Запоріжжі.Служив у радянській армії, працював на заводах,змінив багато професій і спеціальностей. Зокрема,був слюсарем, ливарником, сантехніком,художником-оформлювачем, продавцем,бутлеґером, безробітним, журналістом-телевізійником. Зрештою, став письменником. Автор8 поетичних книг ("Марґінес", 1996, "Кров зухвала",

1998, "Бруки і стерні", 2000, "Південний Схід", 2002,"Тривання подорожі", 2007, "Триб", 2009, "Вірші нарозі", 2010, "Судинна пошта", 2011) та роману"Кляса", 2004 (перевидання 2010) що стали помітнимявищем в сучасному українському літпроцесі.Окремі твори П. Вольвача перекладалися англійською,російською, польською, словацькою та інш. мовами.Особливий розголос викликав його роман "Кляса",

котрий здобувся на широкий відгук в Україні, а такожперекладений турецькою, російською тамакедонською мовами. Живе і працює в Києві. ЧленНаціональної спілки письменників України таУкраїнського ПЕН-центру.

Олександр Гижа - прозаїк. Народився 13 вересня1936 р. в с. Йосипівка Козятинського району наВінниччині. Працював ливарником, цукроваром,шахтарем. Закінчив історичний факультет Київськогодержавного університету ім. Т. Г. Шевченка.Тривалий час очолював відділ прози в редакціїжурналу "Україна". Це було ще в глибинах двадцятогостоліття.Автор книжок повістей та романів "Двісті метрів

до сонця", "Щербаті дні до середи", "Крутийповорот", "Знайомі з вересня", "Дорога", "Ніч літньоїповені", "Човен для людей", "Короткий полдень вянваре", "Титан", "Глибока межа", "Гірська роса","Житні плачі", "Облога Кармалюка", "Покличте менедороги"; кіносценарію "Ніч літньої повені". Переклавукраїнською "Біблію". П'ять років Олександр Гижапоклав на відтворення тексту Біблії рідною мовою,стільки ж - на порівняння та усунення різноманітнихрізночитань. А ще п'ять літ - на шліфування, образнокажучи, кожної літери, а також на клопотання, щобрукопис побачив світ…

Любко Дереш (Любомир Мирославович Дереш)народився 3 липня 1984 року. Навчався у середнійшколі №2 м. Пустомити, потім закінчив Львівськийфізико-математичний ліцей та економічнийфакультет Львівського університету (спеціальність"Облік та аудит").Перша публікація - роман "Культ" у часописі

"Четвер" (2002). Потім вийшли романи "Поклонінняящірці" (2002; написаний раніше, ніж "Культ", алевийшов після нього), "Архе" (2005), "Намір!" (2006),"Трохи пітьми" (2007).Його твори перекладені кількома європейськими

мовами (німецька, польська, італійська, сербськатощо); роман "Культ" був представлений наЛейпцизькому книжковому ярмарку 2005 року. У2009 році роман Дереша "Культ" виданофранцузькою у видавництві "Сток".

З 2008 року веде програму "Книжкова полиця"на телеканалі КРТ. Зараз письменник працює надновим романом - "Як стати Богом і не заплакати".

Роман "Голова Якова" (підзаголовок - "Як статиБогом і не заплакати"), над яким Дереш працювавмайже п'ять років, має вийти в лютому 2012 р. увидавництві "Клуб сімейного дозвілля".

Юрій Завадський (1981, Тернопіль) - поет,громадський діяч, видавець, кандидат філологічнихнаук. Закінчив Тернопільський національнийпедагогічний університет імені Володимира Гнатюка.

ПРО АВТОРІВ

162

У 2007-2011 роках працював у тому ж університеті.2009 року заснував видавництво "Крок". Автор книг"Імовірність" (1999), "юрійзавадський" (2003, 2005,2008), "Ротврот/Bocaaboca" (у співавторстві зАндрієм Антоновським, 2010). Співукладач багатьохперекладних видань, антологій, публікувався вукраїнській і закордонній періодиці як поет,перекладач, критик. Разом із австралійським поетомЛесом Віксом 2011 року уклав антологію "AU/UA:Сучасна поезія Австралії та України", якапоширюється як цифрова книга.

Марина Павленко народилася 30 березня 1973 рокуна Львівщині. Викладач кафедри українськоїлітератури й українознавства Уманського державногопедуніверситету імені Павла Тичини, кандидатпедагогічних наук, доцент.Автор багатьох наукових публікацій, методичних

рекомендацій "У країні Лісових Дзвіночків",монографії "Тичининська формула українськогопатріотизму", упорядник нових, незаідеологізованихспогадів про Павла Тичину "З любов'ю і болем".З художніми творами друкується з 1990 року.

Переможець багатьох літературних конкурсів, у тімчислі "Гранослов", "Привітання життя","Смолоскип", "Коронація слова", "Золотий лелека",конкурсу історичних творів "Ярославів Вал",Всеукраїнського конкурсу сучасної радіоп'єси.Авторка книжок поезій "Бузкові зошити", "Чар-

папороть", "Душа осики"; книжки оповідань "Якдожити до ста" й роману "Санта Лучія в кирзовихчоботях"; роману-трилогії для підлітків "Русалонькаіз 7-В…", книг казок "Півтора бажання (Казки староїЯлосоветиної скрині)", "Домовичок із палітрою" та"Домовичок повертається"; книг повістей для дітей"Миколчині історії" та "Дитинство П.Тичини,Н.Суровцової, В.Симоненка, В.Стуса, І.Жиленко".Член Національної Спілки письменників України.Як художниця, ілюструвала чимало збірок, в тім

числі й власні.Лауреат літературної премії "Благовіст",

українсько-німецької премії імені Олеся Гончара,літературної премії імені Михайла Чабанівського,премії Фонду Воляників-Швабінських, журналу"Березіль" (за 2007 і 2009 роки), премії імені ЛарисиШахової (газета "Сільські вісті").

Оксана Романів (1988 р.н.). Народилася та вирослау Львові. Член ГО "Разом". Пише поезію та пісні.Учасник та дипломат пісенних фестивалів "Дикий мед- 2009", "Галактіон - 2010", "Сьома струна - 2011","Квартира FM - 2011", "Розкуття -2011", "Вальс-бостон - 2011". У 2011 році закінчила Львівськиймедичний університет. На даний час проживає наХмельниччині, працює лікарем-терапевтом.

Григорій Семенчук (1991, Хмельницький) - поет,музикант, есеїст, культурний діяч. Шеф-редакторльвівського соціокультурного часопису "ПростоНеба". Учасник музичного гурту "DRUMТИАТР".Директор Львівського міжнародного літературногофестивалю. Учасник багатьох літературнихфестивалів і перфоменсів ("ЛітТер", "Під знакомВодолія", "Екле-2", "Нова Абетка", "Київська

Барикада", "День Незалежності з Махном", "КиївськіЛаври", "Фортмісія", "Потяг до Яремче", "7 Бієналлепоетів у Москві"). Вірші перекладались англійською,німецькою, французькою, російською, польською табілоруською мовами. Публікувався у кількохантологіях, українських та закордонних часописах.Співупорядник україно-австралійської поетичноїантології "AU\UA" ( разом з Лесом Віксом і ЮріємЗавадським).

Живе у Львові. Студент відділення українськоїфілології Львівського національного університетуімені Івана Франка.

Леонід Талалай народився 11 листопада 1941 р. вс. Савинці Савинського району на Харківщині. У 1956р. переїхав із батьками в Горлівку. Працював теслею,каменярем, водночас навчався. 1958 року закінчившколу робітничої молоді. Закінчив Літературнийінститут ім. Горького. Автор збірок поезій:"Журавлиний леміш", "Вітрила тривоги", "Осіннігнізда", "Не зупиняйся, мить!", "Допоки твій час","Високе багаття", "Глибокий сад", "Наодинці зісвітом", "Луна озвалась на ім 'я", "Така пора","Вибране", "Крилом по землі".Член Національної спілки письменників України

(від 1967).Лауреат Державної премії України імені Т. Г.

Шевченка та імені В. Сосюри.

Мар'яна Челецька (у заміжжі - БАРАБАШ)народилася 30 липня 1979 р. у м. Львові. Закінчиласередню школу в с. Оброшино (1996), філологічнийфакультет Львівського національного університетуімені Івана Франка (2001) та аспірантуру приЛьвівському відділенні Інституту літератури ім. Т. Г.Тараса Шевченка НАН України (2004), цьогорічперейменованого на Інститут Івана Франка НАНУкраїни, де зараз працює на посаді вченого секретаря.

Марія Шунь - поетка, перекладач, етнолог,публіцист. Народилася 1962 року в м. Городку наЛьвівщині в сім'ї вчителів-мовників. Закінчилафакультет іноземних мов у Львівському університеті.Працювала у Львівському національному музеї, азгодом - в Інституті народознавства АН України.Авторка декількох поетичних книг "Ми, котрі є","Поміж", "Верлібріарій", "Борохно і порохно","Водокач", "БІЯС" та "ООН". Член НСПУ.Співупорядник літературно-художнього альманаху

"Літпошта" та упорядник антології "ЛяЛяК"(Львівська Літературна Криївка). Також єупорядником Антології Авторського Зарубіжжя "Аз,два, три...дванадцять - лист у пляшці", серія "Приватнаколекція" В.Ґабора) і антології "ЛеоПолтвіс - науково-літературна розвідка про Полтву та місто на Полтві "

Із 1995 р. проживає в Нью-Йорку, США.

163

Передплачуйте пригодницький журнал для дітей

"Крилаті"!

Журнал розрахований на дітей від 6 до 10 років,однак цікавинки в ньому знайдуть усі - батьки, бабусій дідусі, вихователі та вчителі.

"Крилаті" покликані не лише розважати та навчати,але і формувати із маленького громадянина нашоїдержави великого державо творця, виховуватиукраїнця - обізнаного та творчого, самодостатнього,гордого за те, що він є частиною великої українськоїнації. Гайда з нами до пригод!

www. krylati.cym.orgemail. [email protected], [email protected]адреса редакції: 01034, м. київ, а/с 276,

тел. (044) 279-41-22.

" К У Р' Є Р К Р И В Б А С У "

Січень - лютий (2012)

№ 266-267

У січневому числі журнал "Кур'єр Кривбасу" подаєповість Ярослава МЕЛЬНИКА "Телефонуй мені,говори зі мною", оповідання Євгенії КОНОНЕНКО"Альбіна", роман Олексія ЖУПАНСЬКОГО"Лахмітник", оповідання Тадеуша БОРОВСЬКОГО"Випробування концтабором" (переклад з польськоїІгоря ПІЗНЮКА), цикл оповідань скандинавськихавторів "Тепла проза з-над холодного моря" (загальнаредакція перекладу Наталі ІВАНИЧУК), поезії ЮріяБУРЯКА та Ігоря БОНДАРЯ-ТЕРЕЩЕНКА, віршіНаталі ГОРБАНЕВСЬКОЇ (у перекладі ВалеріїБОГУСЛАВСЬКОЇ). У ВИТОКАХ публікуєтьсядрама у трьох діях "Скорбна симфонія" ЮріяКОСАЧА. У SCRIPTIBLE листування МаксимаРильського і Григорія Кочура (переднє слово таподача Максима СТРІХИ), статті Олени ГАЛЕТИ"Історія "на дому" і Марти ХОРОБ "Василь Стефанику художній інтерпретації". Олег КОЦАРЕВ у рубриці"Нові автори нового століття" знайомить із творчістюАлли МИКОЛАЄНКО, а Володимир ВАКУЛЕНКО-К. у рубриці "Рок-магістраль" перекладає поезії ІгоряЛЄТОВА.

ЯКЩО ХОЧЕТЕ БУТИ В ЕПІЦЕНТРІКНИЖКОВИХ НОВИН І НОВИНОК,

ПЕРЕДПЛАЧУЙТЕ " ЛІТЕРАТУРНУ УКРАЇНУ"!

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС - 60974.

ЦІНА ПЕРЕДПЛАТИ:

НА 1 МІСЯЦЬ - 6,17 ГРН;

НА 3 МІСЯЦІ - 18,51 ГРН;

НА 6 МІСЯЦІВ - 37,02 ГРН.

ПЕРЕДПЛАТА ПРИЙМАЄТЬСЯ В УСІХПОШТОВИХ ВІДДІЛЕННЯХ УКРАЇНИ.

Documents

zolota pektoral 9