ОСОБЛИВОСТІ ЕМОЦІЙНО-ВОЛЬОВОЇ СФЕРИ РОЗУМОВО
ВІДСТАЛИХ ДІТЕЙ
Емоції - це процес відображення ставлення індивіда до різноманітних подразників, як сигнал про задоволення або незадоволення його потреб.
Характеристиці емоційної сфери дітей-олігофренів були присвячені психологічні праці С.Я. Рубінштейн, Ж.І. Намаз-баєвої, В.Г. Петрової, І.М. Бгажнокової.
Основні причини незрілості емоційної сфери у дітей з неускладненою олігофренією :
• недостатність інтелекту;• ускладнений процес
формування соціальних потреб;
• несприятливі умови виховання;
Недостатність інтелекту призводить:
1.До неадекватності емоційного реагування на ситуації, недоступні розумінню дитини.
2.До неспроможності усвідомлювати власні емоційні прояви та стани і керувати ними.
Несформованість або поверховість соціальних потреб, характерні при розумовій відсталості, ускладнюють процес розвитку почуттів.
Якщо не враховувати психічні особливості дитини-олігофрена, це зумовлює незадоволення важливих потреб:
• самоствердження;• відчуття захищеності.
Це призводить до формування комплексу неповноцінності та інших негативних особистісних утворень, які супроводжуються відхиленнями в емоційній сфері.
Емоційна сфера розумово відсталих учнів незріла.
Діти позбавлені відтінків емоцій,їх переживання полюсні, примітивні, вони відчувають лише задоволення або незадоволення.
Їх емоції поверхневі, нестійкі.
Слабкість регуляції почуттів є причиною пізнього духовного формування.
Становлення вищих духовних почуттів відбувається із запізненням і труднощами.
Такі почуття можуть бути виховані у розумово відсталих дітей, проте для цього має бути проведена спеціальна виховна робота.
Дефекти емоцій при неускладненій олігофренії мають вторинний характер і зумовлені недостатністю інтелекту.
Вікові зміни в емоційному розвитку розумово відсталих школярів здійснюються в напрямі збільшення кількості слів, за допомогою яких позначаються різні відтінки емоційних переживань, поглиблення розуміння причин виникнення тих чи інших емоцій. (За Ж.І. Намазбаєвою)
Хворобливі вияви почуттів у певної категорії розумово відсталих дітей:
Дисфорія— епізодичні розлади настрою. Виявляється у раптовій пригніченості настрою, часом — злобності.
Ейфорія — невмотивований збуджений настрій (ейфорія може бути ознакою початку
загострення захворювання). Апатія –порушення емоційного життя, яке
характеризується байдужістю, втратою інтересу до довкілля
Різниця у порушенні емоційної сфери у дітей має враховуватись у спеціальному доборі корекційних умов та прийомів навчання і виховання.
Воля - спроможність суб'єкта до довільної регуляції власної поведінки, уміння організовувати свою діяльність, керувати нею, долати труднощі та перешкоди, що стоять на заваді досягненню мети; якість особистості, сутність якої зводиться до здатності індивіда протистояти своїм безпосереднім бажанням, стримувати або трансформувати власні імпульси.
Особливості вольової регуляції поведінки
у розумово відсталих учнів вивчали С.Л. Рубінштейн, В.Г. Петрова, Д.М. Ісаєв та ін.
Слабкість вольової саморегуляції в учнів виявляється передусім у навчальній діяльності.
Основною причиною труднощів засвоєння нових знань розумово відсталих учнів є недорозвиток довільності пізнавальних процесів. У них переважає мимовільна увага.
Такі діти не взмозі:
• володіти власними емоціями;• усвідомлювати своїх переживань; • підпорядкувати їх інтелекту;• стримувати, трансформувати емоційні
прояви відповідно до умов.
Розумово відсталі реагують на зовнішні подразники, не задумуючись над наслідками такої поведінки для себе та оточуючих;
Діяльність дітей-олігофренів залежить не лише від зовнішніх обставин, а й від власних безпосередніх неусвідомлених потягів. Такі потяги штовхають на необдумані дії, які іноді можуть зашкодити і самій дитині.
Недостатність волі у підлітків може стати наслідком девіантної поведінки.
72 % — бродяжництва, 50 % — агресивності,43 % — крадіжок, 38 % — наркотичної та алкогольної
залежності40 % — сексуальних девіацій, 55 % — участі в антисоціальних компаніях,43 % — випадків неслухняності та грубості. (За даними Л.М.
Шипіциної )
Слабкість волі виявляється у розумово відсталих не завжди. Вона виступає коли діти знають, як потрібно діяти, але не відчувають у тому потреби.
За рахунок порушення здатності оперувати поняттями, такі люди не можуть:
визначити мету та спланувати її, уявити свою дію, попередньо обміркувати наміри, самостійно обрати спосіб досягнення мети І тому не здатні до довільності, залежні від
конкретної ситуації, проявляють мимовільні імпульсивні реакції, які викликаються зовнішніми подразниками.
Основна причина низької здатності до регуляції поведінки у розумово відсталих учнів - слабкість регулювальної функції внутрішнього мовлення.
Ще одною причиною є низький рівень особистісної рефлексії. Дітям з розумовою відсталістю важко усвідомити власний внутрішній світ. Не маючи інформації про свої потреби, прагнення, здібності людина не може передбачити власну поведінку і керувати нею.
Слабкість довільної регуляції поведінки у дітей з вадами інтелекту зумовлена:
психічною пасивністю та інертністю;
недорозвитком уявлень; критичного мислення; внутрішнього мовлення; особистісної рефлексії; негативним впливом переживань
почуття власної неповноцінності.
Досягнення корекційної мети щодо недостатності вольової регуляції поведінки у розумово відсталих школярів можуть бути забезпечені завдяки:
формуванню довільності психічних процесів, навичок самостійності;
конструктивного вирішення конфліктних ситуацій;
розвитку дій передбачення, планування, контролю та оцінювання;
виховання внутрішнього мовлення через формування писемного;
розвиток самосвідомості, критичності та самокритичності;
подолання комплексу неповноцінності.
Корекція недостатності вольової саморегуляції є невідривною від педагогічного керівництва формуванням особистості розумово відсталого учня та процесу його виховання загалом.
Список використаних джерел:
Синьов В.М., Матвєєва М.П., Хохліна О.П. Психологія розумово відсталої дитини: Підручник. — К.: Знання, 2008. — 359 с.
Рубінштейн С.Я. Психологія розумово відсталого школяра.- М.: Просвітництво, 1986.- 192 с.
Основи спеціальної психології /Під ред. Л. В. Кузнєцової.- М.: Академія, 2007.- 480 с.
Дефектологічний словник: навчальний посібник [Текст] / за ред. В.І. Бондаря, В.М. Синьова.– К.: «МП Леся», 2011. – 528 с
ДЯКУЄМО ЗА УВАГУ!