Відділ освітиДобропільської міської ради
Донецької областіМетодичний кабінет
Місячник педагогічної майстерностіВіртуальна виставка
«Початкова школа: на шляху до змін»
Позакласний захід
Підготували
учителі початкових класів
Білицької ЗОШ І-ІІІ ступенів № 9
Добропільської міської ради
Донецької області
Федорова Віта Василівна,
Сорокіна Олеся Вікторівна
2016 рік
ТЕМА: ГОСТИНИ У ЯРИНИ (позакласний захід)
МЕТА: ознайомити учнів з традиціями побуту української родини, показати
народознавчі звичаї на гостинах та ярмарці;
розвивати знання про українські обереги, їх значення для родини;
виховувати любов і повагу до своєї родини;
формувати чуйність, доброту, милосердя;
вчити дітей поважати життевий досвід , старших членів родини,
прислухатися до їхніх порад, допомагати їм.
ОБЛАДНАННЯ:
українські рушники, намисто, посуд, елементи української хати ,
музичні інструменти, гарбуз, картопля, лікувальні трави, лялька-
мотанка, вишиванки, тісто ,варенички.
I дія. Гостини
Ведуча: Рано-вранці на гостини
Вас запрошує Ярина.
Тож, уявимо село –
Як раніш воно було.
Чуєш, музика лунає
Ніжно так, аж серце крає.
( Виступ ансамблю бандуристів «Веселка»)
Ярина: Добрий день Вам, любі гості!
Дуже рада Вас вітати і запрошую до хати!
Прошу зручно Вас сідати
Й залюбки відпочивати!
(звучить пісня «Зеленеє жито» )
В гості приходить сусідка Дарина.
Дарина: А я дивлюсь, сусідко, всі до вас ідуть, а я хотіла Вас на ярмарок запросити .
Ярина: Ось бачите , сусідонько, це у мене гості з усього Добропілля. Тож поїдемо разом та гостям покажемо.
Дарина: У Ярини гарна хата,
рушників у ній багато.
Стіни білені біленько,
і у дворі все гарненько.
Та й діточки завжди чистенькі,
і привітні, й здоровенькі.
І матусі помагають, й хист до музики всі мають!
Ну ж бо, дітки, заграйте для гостей!
( звучить композиція у виконанні учнів)
Ярина: Мої любі, діточки. Які ж ви молодці! А чим же вас частувати на сніданок? Що полюбляють мої рідненькі українці?
Діти: Борщ, сало з цибулею, вареники.
Ярина: А з чим ви любите вареники? А які вареники їли наші предки?
Діти: Вареники варили із: житнього, пшеничного, гречаного, ячмінного борошна; начиняли: картоплею, сиром, капустою, овеча бринза (в Карпатах), пшоняна каша або товчена квасоля (Полісся), гречана каша із сиром (Волинь), варена квасоля, часом перетерта з калиною (Полтавщина). Типовими для всіх областей України, є вареники з вишнями й сиром. З пісних начинок поширеною була урда («гурда», «вурда»), яку готували таким чином: трохи підсмажене конопляне (рідше лляне) насіння товкли й розтирали у макітрі, заливали окропом, розмішували, проціджували і ставили на вогонь. Жовтувату піну, яка утворилася при кипінні, знімали і використовували як начинку. Замість насіння часто брали макуху («жмыхи») (залишки після вичавленої олії з насіння). Для вареників «з піском»начинкою служило підсмажене на салі до золотавого кольору борошно. Начинка могла бути із самого борошна, і ці вареники за своєю начинкою називалися – «пирхуни». Бувало і так, що цього вареника давали хлопцеві, який з’ївши його, цілий рік кликався – пирхуном. Але найнезвичнішою була начинка з папороті.
Дарина: Ну що, Ярино, час тісто на варенички замісити та збиратися на ярмарок?!
(замішують тісто і співають пісню « Варенички» )
Тим часом діти у куточку граються ляльками- мотанками.
Ярина: Дивись, як грають мої діти !
(діти виконують колискову )
Та ще в Україні мотанки були популярні як оберіг. Сакральна істота з хрестом замість обличчя. Такі іграшки повинні знаходитися на покуті зі сторони сходу сонця, над ліжечком дітей (оберігає дитину), над дверима (зустрічає і проводжає гостей)...
Ярина: Ну, що, сусідко, нумо вдягатися! Треба до ярмарку красиво прибратися!
Дитина: Мамо, вдягніть своє красиве намисто.
Коли дівчина була мала, бабуся чи мама скручували для неї з якоїсь старої хустки чи полотнини ось таку ляльку. Вона дуже нагадувала малесенького братика чи сестричку. На ляльчиному обличчі дорослі робили очі-вишивали хрестиком. Часом вишивали ще й носик чи ротик. Таку ляльку не можна було купати чи зодягати - її просто носили, колихали і співали їй колискових пісень.
Ярина: А чи ти знаєш, доню, що це - не лише прикраса, а й оберіг?!
Не було в Україні дівчини, котра хоч би в якій скруті жила, не мала власного намиста (коралів). Віддавна побутував звичай: що пишніше у дівчини намисто, то більшу увагу й повагу викликала вона серед односельців. Намисто мало подвійну функцію: магічну й естетичну. Роз'єднувати намистинки – означало б нехтувати давньою національною традицією; магічні й естетичні чинники настільки взаємопов'язані, що важко, а то й неможливо розмежувати їх. І все ж первісно головною роллю була оберегова. За допомогою амулетів людина намагалась убезпечитися від природних катаклізмів та злих сил. Майже кожен атрибут повсякденного побуту мав охоронні функції. Це стосується і намиста. За українським звичаєм, кожна дівчина й жінка постійно носили цю прикрасу, особливо коли виходили на люди. Згадаймо Т. Шевченка:
Ой надіну я сережки
І добре намисто,
Та піду я на ярмарок
В неділю на місто.
Що пишнішим, барвистішим, із більшою кількістю разків було намисто, тим магічнішим вважалося.
Дарина: Всі готові? Вирушаємо на ярмарок!
II дія Ярмарок
Ведучий 1. Увага! Увага! Спішіть-поспішайте!
Господарі й гості, глядіть не минайте!
На ярмарок просим гуртом, поодинці,
Чекають на всіх там чудові гостинці!
Ведучий 2. На ярмарку на тім, веселім, багатім,
Є чим дивуватись і є що придбати.
Там щедрі дарунки із саду й городу,
Тут пісня і жарти- усім в нагороду.
Ведучий 3. Тут речі умільців ні з чим не зрівнянні,
Барвисті стрічки, рушнички вишивані,
Поливаний посуд- тарелі, горнятка,
Сопілки-хлоп’яткам, намисто- дівчаткам.
( Музична композиція у виконанні дітей на сопілках)
Разом. Мерщій-бо на ярмарок всі поспішайте,
Купуйте, милуйтесь, танцюйте і грайте!
(Музична композиція )
Продавець картоплі.
Купуйте, купуйте усі бараболю,
Варіте, смакуйте із сіллю й без солі.
Сто страв господиня з картоплі зготує,
Картопля, як хліб, - вона всіх нагодує.
Продавець гарбузів.
Подивіться, люди добрі, на наші гарбузи.
Жовтобокі, величезні, аж у землю вгрузли.
Їжте кашу гарбузову, вживайте насіння.
А найбільше припасіть парубкам на сватання.
Продавець лікарських трав.
Беріте калину- червоні коралі.
Ці кетяги небо і сонце ввібрали.
Напоїть матуся калиновим чаєм-
Недугу ураз як рукою знімає.
Це – м’ята.
Росте м’ята на городах, в лісах. Корисна тим, що знімає
зубний біль. Коли прикласти листя до голови, вона перестає
боліти. Відвар п’ють від болю в шлунку. А розтерті листочки
добавляють до вареників.
Розпізнають м’яту за незвичайним запахом.
Навіть є м’ятні цукерки.
А ось жовтіють дрібні квіточки - ЗВІРОБІЙ
Ви не бійтеся мене. Не знаю, хто дав мені таку страшну назву.
Я ж корисний як для людей, так і для звірів.
Мене називають ліками від 99 хвороб.
Моїми настоями лікують хвороби шлунка, кишечника,
печінки і ревматизм. Звіробій підвищує тиск, тамує біль,
лікує безсоння і неврози.
Не всі знають, що барвінок – лікарська рослина. Настоєм лікують головний біль, гіпертонію, діабет, зупиняють кровотечі і загоюють рани.
Продавець вишиванок.
Купуйте, дивуйтеся, та не баріться.
Краса тут яка - підійдіть подивіться!
Яка то робота, які візерунки!
У цих вишиванках- природи дарунки,
Садів щебетання, весняні світання,
Квітковий розмай і калини зітхання!
(Дівчата співають пісню «Вишиванка» ,муз. О.Сандлер, сл.М. Сом )
ВИШИВАНКА
З вечора пригожого аж до ранку.
Вишивала дівчина вишиванку.
Вишивала дівчинка , вишивала,
Чорну і червону нитку брала.
А що чорна ниточка- розставання,
А червона ниточка- то кохання.
Щоб та чорна ниточка часто рвалась,
А червона ниточка гладко слалась.
Встану я в неділеньку спозаранку,
Подарую милому вишиванку.
Сердься, мій соколику, чи не сердься,
Будеш ти носить її коло серця.
Ярина. Ой, яка ж ти гарна , моя вишиванка!
А куплю я ще одну, для Іванка!
Дарина. Я візьму з волошками для матусі,
Може ще й для таточка , подивлюся!
( З покупками господині відправилися додому. А вдома духмяний аромат , запашного тістечка)
Ярина.
Та яке ж тісто запашне!
То що ? Ліпимо вареники?
А тісто краще ліпиться, коли пісня співається !
(У цей час приходить кума в гості. )
Дарина. Ой, а ось і моя кумонька!
Ярина. Заходьте до нас у гості на варенички.
Кума Олена. Яке ж гарне тісто! З такого ліпити- одне задоволення .
Ярина. Це мене навчила моя матуся.
Дарина. А моя матуся навчила мене пісні співати.
Кума Олена. А моя любила чорнобривці вирощувати та і взагалі на квітах добре зналася !
( Співають українську народну пісню « Чорнобривці»)
Ярина. Кумоньки, щось ви засумували?!
А-ну, дітки, розвеселіть нас.
Затанцюйте « Гопачок».
( Діти танцюють український народний танець « Гопачок» )
Дарина.
Ох і гарно день у нас пройшов!
На веселому ярмарку ми побували,
Одні продавали, інші купували.
Співали, сміялись та ще й жартували,
Та про предків наших із шаною згадали.
Ярина.
Танцювали, веселились
І нітрішки не втомились.
Якщо стало веселіше,
То поплескайте гучніше.
Діти. Ми бажаємо всім, щоб у
Ваших родинах завжди був достаток,
Щоб було що продавати
І було за що купувати.
Всі. Ну , а нам час гостей частувати !
Додаток