Олександр
Сергійович
Пушкін(1799-1837)
6 червня 1799 року
у Москві в дворянскій
родині Пушкіних народився
хлопчик, якому судилося стати
одним з найвидатніших
поетів Росії. Пушкін-дитина. (1800-
1802)
Батько, Сергій Львович,
небагатий поміщик, людина освічена, добре
знав літературу, був знайомий з
багатьма російськими
письменниками та сам трохи писав.
С.Л. Пушкін. 1824.
Мати, Надія Осипівна
була онучкою арапа Петра I, згодом
російського генерала Ганнібала.
Н.О. Пушкіна. 1800-і роки.
Прадід, Абрам
Петрович Ганнібал
"Арап Петра Великого"
А.П. Ганнібал
Дітей у родині Пушкіних було троє. Старша -Ольга, другий - Олександр та
молодший – Льовушка,
улюбленець родини.
Ольга Сергіївна Лев Сергійович
Олександр Сергійович
Любов до рідної мови маленькому Пушкіну прищепили бабуся, Марія Олексіївна Ганнібал,
яка чудово розмовляла та писала по-російськи, та няня Аріна Родіонівна.
Ганнібал Марія Олексіїна
Яковлева Арина Родіонівна
У 12 років Олександра відвезли вчитися у
новий, щойно відкритий
19 жовтня 1811 р. навчальний заклад -
Царськосільский Ліцей під Петербургом,
місце, де розташовувалася літня резиденція російських
імператорів
«У кожній кімнаті – залізне ліжко, комод, конторка,
дзеркало, стілець, стіл для вмивання. На конторці
чорнильниця та підсвічник зі щипцями…»
І.І.Пущін.Записи про Пушкіна.
Кімната Олександра Пушкіна
Ліцей замінив Пушкіну дитинство.
Ліцей було закінчено - дитинство пройшло.
Почалося життя. Пушкін переїхав до Петербургу
та вступив до колегії іноземних справ у чині
колежського секретаря, але служба мало цікавила його. Він
захоплювався театром, балами, став учасником
різних літературних товариств, завів багато
знайомств.
Ідеї громадської свободи знайшли відображення й
у віршах, й у поведінці юного Пушкіна.
"Пушкіна треба було заслати в Сибір: він
наводнив Росію обурливими віршами; вся
молодь напам’ять їх читає" - таке було
рішення царя Олександра I. Клопотаннями друзів замість Сибіри Пушкіна
було заслано на південь.
За три роки заслання було написано "Кавказский
пленник" , "Бахчисарайский фонтан" , а також "Узник",
"Песнь о Вещем Олеге». Почато роман у віршах
"Евгений Онегин".
Наприкінці липня 1824 року заслання
до родинного маєтку
Міхайлівське Псковської губернії. Пушкін у селі Михайлівськом
(Пущин у Пушкіна). Н.Н. Ге. 1875 р.
Автопортрет
Турбота та любов Аріни Родіонівни полегшували поету заслання. Пушкін по-справжньому сильно любив свою няню та написав кілька зворушливих
віршів, до неї звернених.
Ілюстрація до вірша
«Зимний вечер»
…Наша ветхая лачужкаИ печальна и темна.
Что же ты, моя старушка,Приумолкла у окна?
Или бури завываньемТы, мой друг, утомлена,
Или дремлешь под жужжаньемСвоего веретена?
Выпьем, добрая подружка Бедной юности моей,
Выпьем с горя; где же кружка? Сердцу будет веселей.
Спой мне песню, как синица Тихо за морем жила;
Спой мне песню, как девица За водой поутру шла…
А.С.Пушкин «Зимний вечер»
Справжнім скарбом була для Пушкіна кожна казка його доброї та талановитої няні Аріни Родіонівни. "Он все с
ней, коли дома", згадували дворові люди с. Міхайлівського.
Багато її казок Пушкін використовивав і далі, як сюжети власних казок ( у віршах).
Трохи більше двох років
продовжувалося заслання до
Михайлівського. Воно закінчилося в вересні 1826 року. Пушкін повернувся
до Москви. У травні 1829 р. він посватався в Москві
до юної красуні Наталії Миколаївні
Гончарової.
18 лютого 1831 р. у церкві Вознесіння Господня сталося
його вінчання з Н.М.Гончаровой. Перші
місяці сімейного життя він провів із дружиною в Москві,
зняв квартиру на Арбаті Квартира Пушкіна у Москві на Арбаті
З середини жовтня 1831 р. й вже до кінця життя
Пушкін з родиною живе в Петербурзі.
Квартира Пушкіна вПетербурзі на
Набережній Мойці
На початку 1834 р. в Петербурзі з’явився француз барон Дантес. Він закохався в дружину Пушкіна й став
до неї залицятися.
Ж. Дантес-Геккерн. 1830-і рр.
8 лютого 1837 року, о 5-ій годині вечора, на Чорній
річці в Петербурзі сталася рокова дуель, на
якій Пушкін був смертельно поранений.
Прожив 2 дні у жахливих
муках, Пушкін помер
10 лютого1837 р.
"Солнце русской поэзии
закатилось",- написав
В. Жуковський.
Смерть поета стала початком його безсмертної слави на землі.
Люблю я Пушкина творенья,И это вовсе не секрет.Его поэм, стихотворенийПрекрасней не было и нет!С мальства его читаем сказки,В них жар души, природы краски.Добро цветёт в них, злоба чахнет.В них русский дух, в них Русью пахнет!За Пушкина Руси спасибоОт имени всего народа!Ведь мы стихи его читаемКак он писал – без перевода.
Recommended