Вступ в неврологію
Кричун І.І.
Page 2
Неврологія (від гр. neuron — нерв, logos — наука) - вчення про нервову систему.
Неврологія вивчає анатомію, гістологію, біохімію, фізіологію, патологічну фізіологію нервової системи тощо.
Невропатологія — розділ неврології, який вивчає хвороби нервової системи.
2
Page 3
В 19 столітті сформувались основні неврологічні школи - французька, англійська, німецька та російська.
Засновник французької школи - Шарко,
англійської - Джексон,
німецької - Штрюмпель.
В Росії становлення невропатології пов’язано з іменем Кожевнікова О.Я., який організував першу в світі неврологічну клініку і в 1869 році очолив першу кафедру нервових та душевних хвороб в Московському університеті.
Паралельно з Московською в Росії розвивалась Петербурзька школа неврології засновниками якої були Балінський І.М. та Мержеевський І.П., а найвідомішим мабуть представником якої був Бехтерев В.М.
3
Page 4
В.М.Бехтєрєв1857-1927
О.Я.Кожевніков1836-1902
4
Page 5
На Україні розвиток неврології пов’язаний з іменем Лапінського М.М. який був першим завідувачем кафедри нервових хвороб при Київському медичному університеті з 1903 по 1918 роки.
Видатними представниками української школи невропатологів були Б.М.Маньковський, Д.І.Панченко, Л.Б.Літвак.
Серед корифеїв сучасної неврології слід відмітити О.А.Яроша, О.Р.Вінницького, сина Б.М.Маньківського - М.Б.Маньківського, С.М. Савенко та багато інших.
5
Page 6
На сучасному етапі, відображаючи загальний розвиток медицини, від неврології відокремлюються багато суміжних наук:
– нейрогенетика,
– нейрохімія;
– нейроімунологія,
– нейропептидологія,
– neuroimaging (методи прижиттьєвої візуалізації мозку) тощо.
Вже говорять не про неврологію, а про нейронауки.
6
Page 7
Внаслідок широкого впровадження в клініку додаткових методів дослідження порушується такі важливі тісні контакти лікаря з хворим.
Лікарі перестають клінічно мислити, адже вони покладаються на інструментальні дослідження, хворі страждають від недостатньої уваги до них лікаря.
7
Page 8
Виникнення вузьких медичних спеціальностей приводить до того, що лікар вузького профілю, хай навіть він володіє глибокими знаннями в межах своєї спеціальності, не може оцінити хвору людину в цілому, її фізичний та психічний стан.
Хоча відомо, що майже всі пацієнти — пацієнти з неврозами та психосоматичними захворюваннями, тобто з хворобами особистості.
8
Page 9
Сент-Екзюпері: «Я вірю, що настане час, коли невідомо чим хвора людина віддасться в руки фізиків. Не запитуючи її ні про що, ці фізики виведуть якісь постійні, перемножать їх одне на інше, потім, звіривши з таблицею логарифмів, вони вилікують його однією-єдиною пігулкою.
І все-таки, якщо я занедужаю, то звернуся до якого-небудь земського лікаря.
Він гляне на мене куточком ока, - пропальпує пульс і живіт, послухає, потім кашляне, розкурюючи трубку, і посміхнеться мені, щоб угамувати біль. Зрозуміло, я захоплююся наукою, але я захоплююся і мудрістю».
9