Embed Size (px)
Citation preview
Критичне мислення –основа медіа-освіти
Поширення феномена соціально-психологічної залежності серед молоді стає тривожною тенденцією сучасного світу. Для суспільства різноманітні залежності його членів коштують більше, ніж найстрашніші епідемії та стихійні лиха. Адже залежність забирає в людини найцінніше –час, життя, енергію і здоров’я, заважає їй розвиватися, стоїть на шляху реалізації заповітних бажань.
Багато дослідників вважають, що першопричину соціально-психологічної залежності як соціального явища потрібно шукати в наявних культурних традиціях виховання й освіти.
Актуальність теми
Для чого ж нам так необхідно критичне мислення?
Необхідність критичного мислення постає тоді, коли з’являєтьсяпотреба перевіряти достовірністьтверджень, які, звичайно, висловлюються людьми - або нами самими, або іншими. Тобто йдеться про можливість бути кимосьуведеним в оману, свідомо чи несвідомо. Коли ж ми маємо справу не з судженнями чи ідеями, а з явищами матеріального світу, то нам буває цілком достатньо звичайного мислення.
досить часто наші діти використовують в мові стереотипи, значень яких не знають;
практично не читають книг (ЗМІ, реклами маніпулюють )
Інтернет („середньовічний смітник нефільтрованої інформації” )
Мотивація до застосування методів критичного мислення - це необхідність тренування самого мислення Більшість людей розуміють, що потрібно тренувати
тіло, щоб підтримувати його у формі. Але вони можуть не усвідомлювати, що мислення такожвимагає зусиль і тренування. На жаль, навколобезліч прикладів лінивого, недбалогомислення, занадто залежного від емоцій, а такожприкладів бездумності взагалі.
Поняття “критичний”
Спочатку зазначимо, чим це поняття не є. Ми звикли до того, що «критичний», “критичність” значить критикувати інших, знаходити їхнінедоліки, заперечувати, сперечатися. Але це не так. Критичне мислення не розуміють у значенні«заперечне» чи «негативне». Адже потрібно не лише викривати помилки і сумніватися, а такожгенерувати нові ідеї, бути продуктивним, шукатиможливі пояснення для незрозумілих відомостей. Важливо вміти замислюватися над підтекстом, вміти ставити перед собою проблеми й запитання, і в кінцевому рахунку мати відкритий вільнийрозум.
Критичне творче мислення Критичне творче мислення - це здібність і прагнення оцінювати різні
твердження та робити об’єктивні судження на основі добре обгрунтованих доказів. Це здатність бачити упущення в аргументах і не піддаватися твердженням, які не мають достатніх підстав
Критичне мислення – це складний ментальний процес, який складається з розгляду матеріалу, аналізів висновків, розгляду об’єктів, явищ з різних точок зору, з розробки системи доказів своєї думки.
Критичне мислення – інтерактивний процес пізнання, який відбувається одночасно на різних етапах виховання.
Критичне мислення – це здатність відрізняти уявне від знань, фактів - від думок
Люди, що володіють навиками критичного мислення, чесні самі з собою, перемагають сумніви, ставлять питання, базують судження на доказах, шукають зв’язок між предметами, інтелектуально незалежні, можуть відокремити головне від риторики, ними практично неможливо маніпулювати.
Зв’язок критичного і творчого мислення Не можна відділити критичне мислення відтворчого
Формулювання гіпотез, альтернативних шляхів абопоглядів на проблему, можливих рішень, планівдля дослідження - це творчі акти, котрі підходятьпід дане визначення
До основних характеристик та принципівкритичного мислення відносять:
самостійність та індивідуальність;
інформація є відправним, а не
кінцевим пунктом критичного
мислення;
критичне мислення завжди починається зпостановки та усвідомлення проблеми;
критичне мислення прагне до переконливоїаргументації;
критичне мислення є перш за все мисленнямсоціальним.
Що ж є складовими критичного мислення?
П’ять складових критичного мислення Критичне мислення – це самостійне мислення, воно носить
індивідуальний характер; Інформація – відправний, а не кінцевий пункт критичного
мислення; Критичне мислення починається з постановки питання і
визначення проблем; Критичне мислення прямує до переконливої аргументації:
твердження (теза, основна ідея, положення); доведення; докази, факти (особистий досвід, статистика, текст); основа (точка відліку, обґрунтовує аргументацію).
Критичне мислення є мислення соціальне.
Що повинна вміти людина, що критично мислить? визначати проблему;
перевірити використану інформацію;
проаналізувати твердження, що лежить в основі інформації;
врахувати альтернативні точки зору;
визначити наявність підтексту в інформації;
синтезувати отримані знання;
зробити висновок;
приймати оптимальне рішення.
Пусковий механізм критичного мислення Пусковим механізмом критичного мислення, -
зазначає Вінсент Руж’єро, - є схильність бути допитливим, дивуватися, шукати відповіді на запитання» . Якщо ми запитуємо себе: «Як цесталося? Чому це так, а не інакше? Що тут не так?», ми тим самим виходимо на шлях до правильного визначення проблеми .
Соціальність критичного мислення Критичне мислення – не тільки наслідок
демократії, але й важливий фактор її формування, воно є частиною підготовки громадян, несвідомих в політичних маніпуляціях влади, до життя в лояльному демократичному суспільстві.
Алан Кроуфорд, Венді Саул, СамюельМетьюз, Джеймс Макінстер- автори наукового посібника “Технології розвитку критичного мислення”
Посібник містить велику кількість методів ( 60) і прийомів для активного (інтерактивного) навчання і розвитку критичного мислення.
У посібнику знайдете передусім методичні й технологічні розробки, але всі вони працюють на велику спільну ідею: розвиток критичного мислення.
Технологія розвитку критичного мислення як модель інтерактивного навчання
У разі застосування в технології формуваннякритичного мислення урок складається з трьохетапів:
актуалізації;
усвідомлення;
рефлексії.
Методична модель пізнавального процесу в
контексті технології критичного мисленняскладається з трьох стадій:
Виклик (демонстрування учнями первиннихзнань, особистісного досвіду).
Осмислення (безпосередня робота з інформацією).
Роздуми (рефлексія).
Школа – модель суспільства Багатьом дітям притаманне прагнення мислити творчо
й критично. На жаль, такі діти, які ставлять під сумнівзагальноприйняті думки, у школі і вдома часто вважаються неслухняними, тобто «важкими», тими, щопотребують, на думку дорослих, перевиховання.
Говорячи про права людини, рівність та свободу, ми забуваємо про те, що в нашій конкретній школі, конкретному п’ятому, восьмому, одинадцятому класі дитина лишається одиницею “процесу”, безликим об’єктом, який і не говорить майже, бо не хоче говорити. Заговорити з учнем чи ученицею, як з партнерами, не спускатися, а піднятися на рівень дитини – мета інтерактивних технологій навчання.
Поставте дитячу особистість у центр усієї діяльності, зробіться посередником у взаємодії суб’єктів навчання, і ви побачите очі, що горять жагою відкриття, і відчуєте, що працювати так важко, але потрібно.
