ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ БІБЛІОТЕК

Підготувала бібліотекар

Долинської ЗШ І-ІІІст. №2

ім. А.С.МакаренкаЗінов'єва Г.М.

Бібліотека Ашшурбаніпала 

• Бібліотека Ашшурбаніпала — найдавніша з відомих бібліотек, заснована у 668-627 роках до н. е Розташовувалася у місті Ніневія. У фондах бібліотеки було від 5 000 до 25 000 глиняних табличок з клинописними текстами. Свого часу це була найбільша бібліотека Давнього Сходу. Відкриття бібліотеки у XIX столітті мало величезне значення для розуміння культур Месопотамії та для дешифрування клинопису

Бібліотека Ашшурбаніпала -малюнок реконструкція

• Глиняна табличка з бібліотеки Ашшурбаніпала з епосом про Гільгамеша

Олександрійська бібліотека епохи еллінізму

Александрійська бібліотека – найбільша та найвідоміша бібліотека періоду еллінізму,

була заснована та діяла при Александрійському музеї, або музеумі

(Єгипет). Заснована, як вважається, Птолемеєм на початку 3 ст. до н.е.

Книжковий фонд Александрійської бібліотеки складався з грецької та перекладної сідної літератури( про кількість книжок відомо

різне: від 50 до 700 тис. сувоїв, що на той час було найбільшою колекцією у світі.)

Пергамська бібліотека

• Пергамська бібліотека була заснована Евменом II  і розташововувалася в північній частині Акрополя. Вона стала другою за значенням (після Александрійської) бібліотекою античності. За свідченням Плутарха, в ній зберігалося близько 200 тис. книг. Одним з керівників бібліотеки у II в. до н. е. був Кратет (Кратес) Малльський  — грецький граматик та філософ-стоїк

• За свідченням Плутарха, існуванню Пергамской бібліотеки поклав кінець Марк Антоній. Він передав Клеопатрі для Александрійської бібліотеки всі 200 тис. книг, що були його весільним подарунком.

• У Пергамскій бібліотеці був великий читальний зал, оточений численними полицями. Порожній простір між зовнішніми стінами та полицями служив для циркуляції повітря. Це було зроблено з метою захисту бібліотеки від зайвої вологості в теплому кліматі Анатолії та може розглядатися як одна з перших технологій збереження рукописів. У головному читальному залі стояла статуя Афіни, богині мудрості. 

Отрарская бібліотека

• Отрарська бібліотека (м. Отрар) Заснована великим ученим, філософом і поетом Абунасир Аль – Фарабі. У бібліотеці були зібрані літописи, достани, індійські книжки, прикрашені рибячою лускою, папірусні згортки, вавіловськіц глиняні таблички, книжки наукові та художні, вірші й рецепти ліків, книжки релігійні й описи подорожніх у старовину.

• Аль - Фарабі

Бібліотека аль Хакама ІІ в Кордові

Ватиканська бібліотека • Ватиканська бібліотека—

бібліотека Святого Престолу розташована в Римі, одна з найбільших у світі книгозбірень і колекцій манускриптів.

• Офіційно бібліотека заснована 1475 року, але фактично вона набагато старіша. Фонди бібліотеки налічують близько 1 600 000 друкованих книг, 150 000 манускриптів, 8 300 інкунабул, більш 100 000 гравюр та географічних карт, 300 000 монет та медалей[1][2]. До структури бібліотеки входить Ватиканська школа бібліотекарів та лабораторія з реставрації та відтворення важливих манускриптів (факсиміле).

Національна бібліотека Франції

• Національна бібліотека Франції — найбагатше зібрання франкомовної літератури у світі й найбільша бібліотека Франції, заснована в 1368 році. Історично розташовувалася в Парижі на вулиці Рішельє (за Пале Роялем) в ансамблі споруд XVII століття, побудованих за проектом Мансара для кардинала Мазаріні та розширених після 1854 р. Нині цей ансамбль зберігає лише малу, проте найціннішу частину державної бібліотеки — Кабінет медалей та манускрипти. Основне бібліотечне сховище розташоване в 13-му окрузі, це чотири висотних вежі на лівому березі Сени, споруджені у формі розкритих книг; сховище носить ім'я Франсуа Міттерана. У БНФ працюють бл. 2700 чол., з них 2500 чол. — повний день.

• Національна бібліотека Франції — одна з найстаріших в Європі. Королівська бібліотека існувала в Луврі ще за Карла V (який правив в 1364–1380 рр..) і нараховувала 1200 рукописів. На час війни з англійцями від цієї колекції майже нічого не залишилося, тож Людовик XI був змушений починати створення королівського книгосховища з чистого аркуша. Франциск I наказав доправляти до бібліотеки один примірник кожної книги, що друкувалась у Франції, а в 1544 р. перевіз усі книжки з Лувру в Фонтенбло.

• У XVII столітті бібліотека повернулася до Парижа, а в 1622 р. було видано перший її каталог. Людовик XIV зробив бібліотеку публічною, відкривши її для вільного відвідування. Свою теперішню назву бібліотека отримала за рішенням Конвенту під час Великої Французької революції. У XIX столітті зусиллями Леопольда-Віктора Деліля був значно розширений відділ рукописів.

Амброзіанська бібліотека

• Амброзіанська бібліотека - одна з найстаріших бібліотек Італії, розташована в місті Мілан.

• Фундатором бібліотеки був кардинал Федеріко Борромео, на той час архієпископ Мілану. Освічений аристократ, князь церкви, він прийняв рішення заснувати бібліотеку у 1602 р. За його метою, вона ставала центром збереження рукописів і книг, потрібних для боротьби з протестантизмом.

• Досить швидко бібліотека переросла первісне призначення і стала культурним осередком в Мілані з декількома відділами і функціями (богословськими, освітніми, мистецькими, суто бібліотечними).

• За різними підрахунками бібліотеку вважають то другою за роком відкриття в Західній Європі (після бібліотеки Бодлеан в Англії ), то четвертою найдавнішою в Італії -

• перша - бібліотека володаря Малатести, заснована в місті Чезена (1454 р. )

• друга - після бібліотеки Бодлеан в Англії ( 1602 р.)• третя - Biblioteca Angelica, відкрита в Римі у 1604 р.

Бібліоте- ка Ме-дичі Лауренціа- на

• БібліотеDка МеDдичі ЛауренціаDна— державна бібліотека Італії, розміщена у Флоренції. Засновником бібліотеки був Козімо Медичі, а назвали її на честь Лоренцо Медичі, який значно розширив її фонди.

• Вестибюль, читальна зала та сходи приміщення бібліотеки були спроектовані Мікеланджело Буонарроті.

• Замовлення на зведення приміщення бібліотеки Климента VII, папи Римського із роду Медичі, Мікеланджело отримав у 1523 році. Це мала бути перша публічна бібліотека у Західній Європі[1]. Для неї було виділено приміщення на другому поверсі однієї із будівель внутрішнього двора церкви Сан Лоренцо.

• Навесні 1524 року він розробив проект читальної зали та вестибюля[1]. Роботи розпочалися 1525 року. 1534 року Мікеланджело переїхав до Риму, звівши тільки стіни читальної зали. Після нього над спорудженням працювали Нікколо Тріболо, Джорджо Вазарі та Бартоломео Амманаті. Вони працювали дотримуючись планів Мікеланджело та отриманих від нього інструкцій.

• Відомо, що у 1559 році Мікеланджело прислав глиняну модель сходів для Амманаті[1].

• Бібліотеку було відкрито 1571 року

Бібліотека Конгресу

• Бібліотека Конгресу - національна бібліотека

Сполучених Штатів Америки та дослідницький підрозділ Конгресу США. Є найбільшим за площею книгосховищем та однією з найважливіших бібліотек світу. Знаходиться у Вашингтоні, має три будівлі:

• Загальний обсяг фондів Бібліотеки нараховує понад 155 мільйонів одиниць збереження. В тому числі:

• понад 35 мільйонів каталогізованих книжок та інших друкованих матеріалів 470 мовами;

• більше 68 мільйонів рукописів;• найбільша у Північній Америці колекція рідкісних видань, в тому числі

Біблія Гутенберга (одна з трьох найкращих копій на пергаменті)[2];• більше 1 мільйона публікацій Федерального уряду США;• 1 мільйон випусків газет за останні три століття;• 33.000 томів газетних підшивок;• 500.000 котушок мікрофільмів;• понад 6000 назв коміксів[3];• найбільша у світі колекція законодавчих матеріалів;• фільми;• 5,3 мільйони мап, в тому числі мапа 1507 року, на якій вперше

використовується назва «Америка»[4];• нотні видання;• 2,9 мільйони звукозаписів;• колекція музичних інструментів, в тому числі скрипка Страдіварі «Беттс».

Британська бібліотека

• Британська бібліотека— національна бібліотека Великої Британії. Закон про її створення шляхом об'єднання бібліотеки Британського музею і ряду менш значущих колекцій було прийнято парламентом у 1972 році; нова будівля бібліотеки в Лондоні відкрилася 1 липня 1973 року. Одна з найбільших бібліотек світу (кількість одиниць зберігання перевищує 150 млн).

• Бібліотеку Британського музею було засновано у 1753 року на основі бібліотеки сера Ганса Слоуна, до якого входили англосаксонські й латинські середньовічні рукописи, придбані ним у Роберта Коттона та Роберта Гарлі. Король Георг II підтримав ідею заснування й подарував музею королівську бібліотеку (яку почав збирати Едуард IV), а разом з нею й право обов'язкового примірника усіх книг, які виходять в межах Великої Британії.

• У 1823 р. музейна збірка поповнилася бібліотекою Георга III. У 1850-их роках в будівлі Британського музею відкрився знаменитий читальний зал. У XX столітті до бібліотеки надійшли найдавніші друковані книги і буддистські рукописи з Дуньхуана та унікальна колекція юдаїки.

• Загалом 150 млн одиниць зберігання[1], з них 14 млн книжок, 12 500 інкунабул (одна з найбільших збірок у світі), 920 000 назв журналів і газет, 58 млн патентів, 3 млн звукозаписів.

Бодліанська бібліотека

• Бодліанська бібліотека— бібліотека Оксфордського університету, поряд з Ватиканською — одна з найстаріших бібліотек в Європі, друга в країні після Британської бібліотеки за величиною бібліотечних фондів. З 1610 року (офіційно — з 1662) наділена правом на отримання обов'язкового примірника усіх видань, що випускаються в країні.

• Бібліотека носить ім'я сера Томаса Бодлі (1545—1613) — відомого збирача стародавніх манускриптів, який перебував на дипломатичній службі королеви Єлизавети. Тим часом її засновником слід вважати єпископа Томаса де Кобема (пом. 1327), що перший створив при Оксфордському університеті невелике зібрання книг, прикутих до полиць ланцюгами, щоб їх не виносили за межі будівлі.

Бібліотека Кембриджського

університету

• Бібліотека Кембриджського університету— одна з найбільших і найдавніших наукових бібліотек Великої Британії, що розташована у місті Кембридж.

• Достеменно невідомо коли була заснована Бібліотека Кембриджського університету. Відомо, що вона вже існувала у XV столітті. Так у 1415 році Вільям Лорінг передав бібліотеці свої книги з такою латиномовною присвятою:

• Саме ця приватна колекція юридичної літератури Вільяма Лорінга стала основою університетської бібліотеки. Найдавніший каталог бібліотеки датований 1424 роком. Починаючи з XVI століття бібліотека одержала багато цінних дарів, а також цілі приватні бібліотеки, що за заповітом, перейшли у власність університету. Зростанню фондів сприяв привілей бібліотеки на обов'язковий примірник.

• Бібліотека складається з п'яти окремих бібліотек:• Головна університетська бібліотека,• Медична бібліотека,• Бібліотека Бетті та Гордона Морів з центром математики,• Центральна наукова бібліотека (колишня бібліотека

наукової періодики),• Скваєрська правнича бібліотека.

Королівська бібліотека Данії

• Королівська бібліотека Данії— національна бібліотека Данії (Копенгаген). Одна з найбільших бібліотек у Скандинавії.

• Містить велику кількість історичних документів. Усі твори, що друкувалися в Данії з 17 століття, зберігаються у фондах бібліотеки.

• Бібліотека заснована близько 1648 року королем Фредеріком III на базі великої колекції європейських творів. Публічний доступ відкритий в 1793 році. 1989 року фонди бібліотеки об'єднані з фондами бібліотеки Копенгагенського університету, а 2005 року з фондами Данської національної бібліотеки природознавства і медицини (дан. Danmarks Natur- og L?gevidenskabelige Bibliotek). З 1 січня 2006 року офіційно називається «Королівська бібліотека, Національна бібліотека і бібліотека Копенгагенського університету» (дан. Det Kongelige Bibliotek, Nationalbibliotek og K?benhavns Universitetsbibliotek)

• Сьогодні бібліотеці належать чотири будівлі:три будівлі Копенгагенського університету та головний будинок на острові Слотсхольмен. Стару будівлю на острові Слотсхольмен побудовано 1906 року. Вона є копією капели в резиденції Карла Великого (м. Ахен). 1999 року споруджено нову будівлю, суміжну зі старою, під назвою " Чорний діамант " (дан. Den Sorte Diamant). Назву будівля отримала від свого зовнішнього вигляду (збудована з чорного мармурру і скла). У будівлі також розташовується концертний зал.

" Чорний діамант "

Державна бібліотека в Берліна

• Державна бібліотека в Берліні) — найбільша універсальна наукова бібліотека Німеччини, яка є власністю Фонду прусської культурної спадщини.

• Бібліотека заснована у 1661 році курфюрстом Бранденбургу Фрідріхом Вільгельмом як Курфюрстська бібліотека у Кельні на Шпре У 1701 році Фридрих I переіменував її на Королівську бібліотеку в Берліні. Після повалення монархії у Німеччині у кінці Першої світової війни бібліотека отримала нову назву — Прусська державна бібліотека.

• Розвиток бібліотеки був перерваний у часи Другої світової війни. В цей час фонди бібліотеки (тоді близько трьох мільйонів томів книг та інших матеріалів) були вивезені у безпечні місця і приховані у 30 монастирях, замках та соляних шахтах Гессену та Сілезії. Після закінчення війни та розділу Німеччини у 1945 році лише незначна частина бібліотечних фондів була повернена у приміщення бібліотеки на Ундер-ден-Лінден (нині Будівля 1). Основні матеріали були перевезені до західної окупаційної зони у Марбург і повернулися до Берліну (у приміщення на Потсдамській вулиці, нині Будівля 2) лише у кінці 1970-х років. Інші частини фонду були вивезені до бібліотек Польщі та СРСР, де вони зберігаються досі. Найзначнішою серед цих колекцій є Берлінка (близько 300 тис. одиниць збереження), яка була оголошена частиною репарації Німеччини на користь Польщі. Наразі тривають міжурядові дискусії щодо повернення цих цінностей Німеччині.

Російська національна бібліотека

• Російська національна бібліотека (комплекс будівель на Невському проспекті), колишня Імператорська бібліотека, колишня Бібліотека імені Михаpйла Салтикоpва-Щедрінаp в Ленінграді (Державна ордена Трудового Червоного Прапора публічна бібліотека імені М. Є. Салтикова-Щедріна) в Ленінграді — найбільша після Російської державної бібліотеки наукова бібліотека Росії, одна з найбільших бібліотек світу.

• Заснована в 1795 році за наказом імператриці Катерини ІІ та отримала назву — Імператорська бібліотека. Заснуванню бібліотеки передувало декілька різних причин та подій :

• прихильність до читання самої імператриці,

• мода на просвітництво в кінці 18 століття

• наявність в Петербурзі декількох великих, приватних бібліотек при відсутністі значної державної бібліотеки,

• вивезення у 1795 році з захопленої військами Російської імперії Варшави у якості трофею бібліотеки Залуських (майже 300.000 томів та 10.000 рукописів).

• Значну кількість книг та рукописів треба було десь розмістити, бо спеціального приміщення для бібліотеки як, наприклад, у Варшаві — Петербург ще не мав. Згадали про парковий павільйон біля Анічкова палацу, де й розмістили книжкове зібрання.

• Сад бароко біля Анічкова палацу в той час простягався аж до Садової вулиці впритул до Гостинного двору. І як сад бароко мав регулярне розпланування, штучні ставки, фонтани, декілька павільйонів. Своїм боком сад виходив на Невську перспективу. Його почали скорочувати, розмістили театр, розпланували площу перед театром, замовили проект нової будівлі для бібліотеки на місці павільйону, що був замалим для бібліотеки

• Невдовзі надто малий павільйон розібрали. Проект нового приміщення розробив архітектор Єгор Соколов в модних формах класицизму. Проект розглянув Оленін Олексій Миколайович (1764—1843), призначений у 1808 р. помічником графа Строганова, що був директором бібліотеки імператорського двору. Оленін був знавцем мистецтв і навіть художником, тож він значно вдосконалив для нього не зовсім переконливий проект Є. Соколова, наказавши зробити більші за розмірами вікна, замовив бібліотечні меблі для нової будівлі.

• 14 січня 1814 року відбулося офіційне відкриття нового приміщення Імператорської Публічної бібліотеки.

• Головним фасадом будівля повернена до театральної площі та Анічкова палацу на тіньовий бік. Торець будівлі виходить на Невську перспективу. Аби прикрасити цей торець, його розпланували заокругленим. Затемнений головний фасад прикрасили рустом, колонадою по другому поверху та скульптурами поміж колон. Вінчав будівлю фронтон, поверх якого встановили скульптуру давньогрецької богині мудрості Афіни зі списом.

Валленродська бібліотека

• Ця бібліотека існувала в Кенігберзі ( нинішній Калінінград) в ХVІІ – ХХст.

У середині ХІХст. Фонди бібліотеки налічували близько 10 000екземплярів книжок і рукописів. Припинила своє існування в роки Великої Вітчизняної війни.

Бібліотека Залуських

• Бібліотека Залуських— перша публічна наукова бібліотека в Польщі, заснована в 1747 році у Варшаві братами Залуськими.

• 8 серпня 1747 року з ініціативи братів Йозефа Анджея (1702-1774) та Анджея Станіслава (1695—1758) Залуських в будівлі Даниловичівського палацу була відкрита перша в Польщі публічна бібліотека, що стала однією з перших у світі публічних національних бібліотек. Видатні польські бібліофіли і вчені-просвітителі брати Залуські зібрали унікальну колекцію, яка навіть ще в якості особистої бібліотеки, комплектувалася виключно на науковій основі літературою з різних країн Європи.

• Починаючи з 1742 року Ю. Залуський, один із засновників бібліотеки, працював над створенням національної бібліографії, яка називалася Bibliotheca Polona magna universalis і склала 10 рукописних томів.

Монастир Святого Галла

• Монастир Святого Галла (нім. F?rstabtei St. Gallen, фр. Abbaye de Saint-Gall), нині розташований в швейцарському місті Санкт-Галлен, був у Середньовіччя однією з найбільших бенедиктинських обителей Європи. 1983 року внесено до списку пам'яток світової спадщини як «досконалий зразок великого монастиря епохи Каролінгів».

• 613 року ірландський чернець Святий Ґалл, учень святого Колумбана оселився на річці Штайнах й заснував ермітаж (місце усамітнення). А засновником самого монастиря Святого Галла був Отмар Галленський з Реції. Першими ченцями були також вихідці з Реції, а згодом — представники аллеманських аристократичних родин. Отмар також заснував у монастирі школу, де ченці вивчали науки й мистецтва. Велике значення для розвитку мистецтва книжкової мініатюри мала традиція Санкт-Галленської художньої школи. Рукописи, виконані та проілюстровані Санкт-Галленськими ченцями (багато з яких були родом з Британії та Ірландії), високо поціновувалися у всій Європі.

• За абата Вальдо з Райхенау (740—814) було засновано монастирську бібліотеку, одну з найбагатших в Європі, під час навали угорців у 924—933 роках книги було вивезено до Райхенау. З тих часів до сьогодні збереглося близько 400 манускриптів. На прохання Карла Великого папа римський Адріан I направив до Санкт-Галлен найкращих співаків, які навчили ченців техніки григоріанського співу.

• Бібліотека монастиря святого Галла вважалася однією з найбагатших бібліотек Середньовічної Європи. Незважаючи на втрати, вона досі володіє однією з найповніших книжкових колекцій німецькомовної літератури високого Середньовіччя. У 2005 році вона нараховувала 160 000 томів, з яких 2000 давніх манускриптів (500 з них віком понад тисячу років). У бібліотеці реалізується проект оцифрування давніх манускриптів. 307 оцифрованих манускриптів з бібліотеки вже знаходяться у вільному доступі в режимі онлайн CESG.

• Одним з найцікавіших експонатів бібліотеки є План святого Галла, складений на початку IX століття, який зображає ідеалізовану картину середньовічного монастиря (це єдиний архітектурний план, що зберігся з часів раннього Середньовіччя).

Пала- тинська бібліотека

• Палаpтинська бібліотека (лат. Bibliotheca Palatina, «Пфальцська Бібліотека») — бібліотека в німецькому місті Гайдельберзі, що була однією з найважливіших бібліотек епохи Відродження в Німеччини й налічувала близько 5000 друкованих книг та 3524 рукописів.

• У 1430-х роках, курфюрст Людвіг III заснував так звану штифтову бібліотеку (Stiftsbibliothek) в Соборі Святого Духа в Гайдельберзі, оскільки в ньому було добре освітлення для читання. Це зібрання стало ядром Палатинської колекції, заснованої курфюрстом Отто Генріхом в 1550-х, який об'єднав Монастирську бібліотеку з колекціями університетської бібліотеки Гайдельберга та бібліотеки власного замку. Серед найцінніших манускриптів Палатинської бібліотеки були Золотий кодекс з Лорш епохи Карла Великого, Соколина книга (нім. Falkenbuch, De arte venandi cum avibus, cpl 1071), написана Фрідріхом II, та Манесський кодекс (cpg 848).

• Потім колекція була розширена за рахунок придбаної бібліотеки Ульріха Фуггера, яка включала, зокрема, ілюстроване Саксонське зерцало (cpg 164). Йосип Скалігер вважав, що Фуггерівська бібліотека, одні лише манускрипти якої оцінювалися в 80 000 крон, перевершує папську.[1] З такою кількістю цінних манускриптів Палатинська бібліотека була бібліотекою національного значення. Після розширення фондів у XVI столітті, її називали «матір'ю всіх бібліотек

Дякую за увагу!!!