Народився Михайло Панасович Стельмах 24 травня 1912 року в селі Дяківці Літинського повіту на Вінниччині. Його дитячі роки минали серед мальовничої природи Прибужжя .

• Мати його, Ганна Іванівна, добра, ласкава і невтомна трудівниця, перша пробудила в його дитячому серденьку любов до природи, навчила милуватися вранішніми росами і легеньким ранковим туманом .

З особливою ніжністю згадував письменник батька, Панаса Дєм'яновича; діда Дем'яна —колишнього кріпака, філософа, талановитого майстра; бабусю, яку любив понад усе; дядька Миколу, якого по-вуличному звали Бульбою -- цих простих, добрих, чесних і невтомних людей, серед яких минуло дитинство Михайлика.

Коли Михайлику було дев'ять років, його віддали до школи. Хлопчик на той час вмів уже читати і писати, тому його відразу прийняли до другого класу. Сім'я постійно відчувала матеріальні нестатки, жити було важко, вчитися — теж. На всю родину Стельмахів були одні чоботи, тому часто взимку батько носив Михайлика до школи на руках, загорнувши його у якусь теплу одежину.

• Змалку в хлопчика виявився великий потяг до знань, до книжки. Він самотужки навчився грамоти ще вдома, лише мріючи про школу. Читав усе, що потрапляло до рук. Найбільше захопили його дві книжки – «Кобзар» Тараса Шевченка і «Тарас Бульба» Миколи Гоголя.

• Після закінчення початкової сільської школи Михайло Стельмах вступив до школи колгоспної молоді, а в 1928 році очолив молодіжну бригаду з колишніх наймитів. Від зорі до зорі працює він у полі, а в душі плекає мрію: буду вчителем. Спершу майбутній письменник навчається у Вінницькому педагогічному технікумі, а в 1933 році перший у Дяківцях закінчив Вінницький педінститут. Дві зими учителював у школах рідного Поділля, збирав усну народну творчість, пробував писати. Перші його поезії надруковано в 1936 році.

• Перша збірка віршів «Добрий ранок» побачила світ у 1941 році. Рядовим солдатом-артилеристом пішов М.Стельмах на фронт у перші ж дні війни. Контузія, поранення, госпіталь, лікування….І ось така бажана Перемога! Поет-воїн повернувся до улюбленої справи – глибокого вивчення усної народної творчості.

Загальне визнання принесли письменникові романи «Велика рідня» та «Кров людська — не

водиця».

• Цілу бібліотечку складають книжечки Михайла Стельмаха для наймолодших читачів: «Жнива», «Колосок до колоска», «Живі огні», «Весна-весняночка», «У сестрички дві косички», «В їжачковім вітряку», «Як журавель збирав щавель», «Маленька Оленка», «Бурундукова сім'я», «Заячий секрет», «Цапків урожай», «Журавель», «Ой весна-зоряночка», «Чорногуз приймає душ», «Літо-літечко», «У бобра добра багато» та інші. Заслуговує на увагу і казка про кмітливу дівчинку «Маленька Оленка».

 

ЖУРАВЕЛЬ (За народними мотивами) Журавель для баранця Накосив стіжок сінця Та й майструє ясельця, Не собі — для баранця. Хай баранчик — добрий гість Із яселець сіно їсть, Хай не смикає він стіг, Бо зламати може ріг.

ЗАЄЦЬ СПАТИ ЗАХОТIВ

Заєць спати захотiв, Сам постелю постелив. Сам собi принiс подушку, Пiдмостив ïï пiд вушко, Та у зайця довге вушко —• Все звисає iз подушки.

Помер М.Стельмах 27 вересня 1983p. в Києві. 

Могила М.Стельмаха Бюст на алеї у Вінниці

• Музей М.Стельмаха в с.Дяківці відкрито 24 травня 1989 р. У музейній колекції є особисті речі письменника, документи, фотографії, кіно- та відеоматеріали, сувеніри, речі хатнього вжитку родини Стельмахів, меблі та книги з особистої бібліотеки Стельмаха, різноманітні видання його творів.

МИХАЙЛОВІ СТЕЛЬМАХУ.Нехай не знає втоми та рука,

Що добре зерно в добру землю сіє, Не зневажає чорні суховії

І щедра, як напровесні ріка. Благословенна праця рільника,

Що оре цілину в ясній надії, Пшеницю від полови він одвіє,

Як жнив кінчиться радість нелегка. Щасливий воїн, що во ім’я миру Свою підносить бойову сокиру,

Во ім’я правди кривду тне з плеча! Хвала тому, хто людям у приполі Несе слова, подібні хлібу й солі,

І співи, гідні слави сіяча! Максим Рильський

• Джерело: Ткаченко, Н.С. Вивчення

творчості Михайла Стельмаха [Текст]: посібник для вчителів / Н.С. Ткаченко, К.О. Ходосов. – К.: Радянська школа,1981.– 224с.