ВИДАТНИЙ ШЕВЧЕНКОЗНАВЕЦЬ І ВЕЛИКИЙ ДОРОБОК ЙОГО ЖИТТЯ

«…П. І. ЗАЙЦЕВ був з того покоління, котре засвоїло значний запас загальнолюдського гуманістичного

світобачення, отже, рівень його освіти та й загальної культури сягав значно вище ніж його мали «партійні

дослідники». Це була жива душа сповнена віри, оптимізму, гумору, яка в найважчих ситуаціях могла

нехтувати побутовими негараздами ( а, отже, бути морально незалежною ), могла бути і душею

товариства, несучи людям світло свого ясного духу…»

В. Шевчук

Павло Іванович Зайцев – наш земляк

СИН ЗЕМЛІ СУМСЬКОЇ… Знаний у світових наукових

колах і маловідомий на Батьківщині шевченкознавець, публіцист, педагог, перекладач, редактор, громадсько-політичний діяч

Павло Іванович Зайцев народився 23 вересня 1886 року в Сумах. В метричних книгах Іллінської церкви м.Суми за 1886 р. є запис про народження майбутнього вченого. Обряд хрещення здійснено в вересні цього ж року. В Сумах минули й дитячі роки Павла.

Павло Зайцев навчався в Сумській Олександрівській гімназії. Його батько, педагог Іван Арсенович, працював помічником класних наставників цієї ж гімназії. Цікаво, що батько Павлааж ніяк не був українофілом, а навпаки, вважався серед учнів гімназії одниміз «стовпів» режиму. Тож, світогляд гімназиста Зайцева, очевидно, формувався під впливом двох «центрів тяжіння»: консервативного родинного виховання в стилі відданості «царю и отечеству» та радикальногомолодіжного середовища, яке жваво підхоплювало перші вістки революційної хвилі початку XX ст. Гімназію П. Зайцев закінчив у Сумах в 1904 році.

Сумська Олександрівська гімназія

ГІМНАЗИЧНІ РОКИ

Студентські роки

1905-1913 рр. – студент юридичного та історико-філологічногофакультетів Петербурзького університету. З 1909 року, ще на студентськійлавці, Павло Іванович розпочинає досконало досліджувати життя і творчість Тараса Шевченка, - основну частину його наукового доробку становитимуть саме шевченківські праці.

Між двома шевченківськими ювілеями (1911 – 1914 рр.)Зайцев проводив енергійне листування і поїздки, розшукуючи різні пам’ятки по Шевченкові. Він потраплявна ще невідомі в літературі матеріали.

ПЕТЕРБУРЗЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ДОСЛІДНИК ШЕВЧЕНКОВОЇ ПРАВДИ

Протягом 1912-1916 рр. учений починає публікувати в періодичних виданнях розшукані ним твори, листи та документи до біографії Кобзаря, а також свої праці «Русские поэмы Шевченко», «Новое о Шевченко», « Перше кохання Шевченка ». 1914 року підготував і видав «Кобзар» – збірку поезій Шевченка 1838-1842 рр. У 1919 р. він стає секретарем Комісії для видання творів Т. Шевченка,а також головним редактором творів Шевченка. А в березні 1920 року на шевченківському вечорі Академії наук України Зайцев прочитав реферат «Шевченко як широко освічена і начитана людина»

В Нижньому Новгороді 1912 р. П. Зайцев розшукав колекцію малярськихтворів Шевченка, серед яких були всі вісім рисунків серії « Притчі про блудного сина»(xi 1856 – v 1857), що є вершиною його творчості років заслання. Вісім малюнків та фольклорні записи Павло Іванович придбав для Київськогоісторичного музею і використав для своєї дуже цінної публікації нових шевченківських матеріалів у журналі «Русский библиофил». Ця стаття буласправжнім відкриттям невідомих сторінок біографії і творчості Шевченка.

В 1913 році Павло тримав державні іспити. По закінченні вступив на однорічніпедагогічні курси при шкільній окрузі в Петербурзі. Ці курси давали можливістьуніверситетським абітурієнтам на педагогічну працю в самому Петербурзі для продовження наукової роботи. А свою наукову працю Павло Іванович розпочав ще в 50-річчя смерті Шевченка, в 1911 році. Після закінчення курсів П. Зайцев одразу приступає до свої педагогічної діяльністі у гімназії «Человеколюбивого общества», в якій в сорокових роках позаминулого століття учителював Пантелеймон Куліш (наш земляк), що Павло Іванович любив не без гордості відзначати. 1913-1917 рр. на педагогічній роботі в Петербурзі: викладає російську, польську, латинську та грецьку мови в середніх школах Петербурга. 1915-1917 рр. читає курс української літератури на неофіційних курсах при Петербурзькому університеті.

ПОЧАТОК ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ВЕСЬ ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ – СЛУЖІННЯ УКРАЇНІ

1917 рік став для Зайцева переломним.Він повертається до Києва. Викладає

педагогікуу Науково-педагогічній академії,

одночасно є членом Центральної Ради.Обіймає посаду директора департаменту

загальних справ Міністерства освіти.Не полишає педагогічної діяльності.

Він редактор видавництва «Друкар» (1919-1920рр.),

журналів «Книгар» та «Наше минуле» (1918-1919рр.)

З вибухом революції 1917 року Павло Зайцевбув обраний членом Виконавчого комітетуУкраїнської Народної Ради в Петрограді.

Емігрантський період життя

З 1921 року живе у Варшаві: спершу як секретар Дипломатичної Місії УНР, а в 1922-1924 рр. – секретар Українського ЦентральногоКомітету. Водночас викладає українську мову та історію мови уВаршавському університеті (1921-1939) 1934-1939 рр. Павло Зайцев почав видання творів Тараса

Шевченка в 16 томах, яке мислилося бути повним, але до 1939 р. встигло вийти лише 13 томів. Сюди мали входити не лише всі писання Т. Шевченка, але й їх переклади іншими мовами. Видання супроводжувалося докладними коментарями й статтями П. Зайцева, що надало йому особливої наукової вартості. Для нього ж підготував він і свою монографію «Життя Тараса Шевченка».

Монографія П. Зайцева «Життя Тараса Шевченка» - плід довголітньої наукової роботи вченого, містилася в першому томі повного видання. Книжка друкувалась у Львові 1939 року, але світу не побачила: весь готовий наклад було знищено більшовиками після окупації Львова у вересні 1939 року. Вціліло лише кілька примірників. За цим текстом вийшла книжка «Життя Тараса Шевченка» (Нью-Йорк - Париж - Мюнхен, 1955), яка нині й пропонується увазі українського читача у факсимільному відтворенні.Книга не втратила свого наукового значення. Написана на підставі першоджерел, на високому професійному рівні, об’єктивно. Вона є видатним досягненням шевченкознавства,всебічно простежує життя Шевченка, глибоко аналізує його творчу спадщину. Вводить читача у дивосвіт Шевченківського слова. Перевидання книги в Україні(1994 р)повертає із забуття добре ім’я автора.

ПЕРЛИНА ШЕВЧЕНКОЗНАВСТВА

… З 1941 року Зайцев оселяється в Німеччині ( і проживає тут до самої смерті). Він - професор Українського вільного університетув Мюнхені, співробітник берлінських часописів «Український вісник»та «Українець». Потому вчений опинився в таборах депортованих,але не полишав наукової та громадської роботи, не зважаючи на негласні переслідування радянських спецслужб. 1948 року його обрано членом Української вільної академії наук тадиректором Інституту шевченкознавства. 1963 року обіймає посаду декана філософського факультету.

Сьогодні повертаються із небуття імена багатьох уславленихнаших земляків, тіла яких знайшли вічний спочинок на чужині,але душі яких завжди були в Україні, ні на хвилину не покидаючикрай, уславлений їхньою творчістю. Знайдемо час більше дізнатися про них і належно вшанувати їхню пам’ять.

Помер П. І. Зайцев 2 вересня 1965 року.6 вересня його було поховано

на цвинтарі Вальфрідгоф у Мюнхені,де покоїться чимало видатних людей.

Доля відвела вченому 78 років земного життя,такого многотрудного, повного катаклізмів

і невсипучої енергії.

Верстюк В., Остапенко Т. Діячі Української Центральної Ради.: Бібліографічний довідник. - К., 1998. – С.94-95. Ясь О. В. Зайцев Павло Іванович // Енциклопедія історії України. –т. 3. Е-Й. – К.: Наукова думка, 2005. – С. 198-199. Зюзько Т. А., Німенко Н. А. Зайцев Павло Іванович // Сумщина в іменах: Енциклопедичний довідник. – Суми, 2004. – С.156 Зайцев П. І. Життя Тараса Шевченка. – Київ.: Мистецтво, 1994. – 352с Єрмоленко Ю. «Шевченкове сонце правди» // Науковий світ. – 2011. - №12. – С.16-17. Кутинський М. Некрополь України // Дніпро. – 1991. - №10. –С.204.Гамлет Сумського повіту // Панорама Сумщини. – 1992. – 7 травня. Охріменко П. Порадували «Обереги» // Сумщина. – 1994. – 10 грудня. Шенвченко О. Чи пам’ятають нас? // Суми і сумчани. – 2001. –14 червня.

www.ursr.org/kyiv/90/10/html/110.html history.sumynews.com/

Список літератури