Відділ культури і туризмуЧеркаської райдержадміністрації

КЗ „Районний організаційно-методичний центр бібліотечної та краєзнавчої роботи”

відділ організаційно-методичної роботи

СИМВОЛИ ДЕРЖАВНОСТІ

(до відзначення 25-ї річниці проголошення Декларації про державний суверенітет України)

Методичні рекомендації

Черкаси 2015

Символи державності. (до відзначення 25-ї річниці проголошення Декларації про державний суверенітет України): методичні рекомендації / КЗ “РОМЦ БКР”; уклад. Л.В.Гріщенко; ред. О.В. Шульга – Черкаси, 2015. – 20с.

Укладач: Л.В. ГріщенкоРедактор: О.В. ШульгаВідповідальний за випуск: В.М. КанюкаКомп’ютерний набір: О.Ю. Гріщенко

Підписано до друку 06.07.2015. Тираж 25.Видавець: КЗ „РОМЦ БКР”18009 м. Черкаси

2

вул. Дахнівська, 52Електронна адреса: bibliotekaromc@gmail.com

Мета методичних рекомендацій: ознайомлення користувачів бібліотеки та мешканців свого населеного пункту з основними державотворчими подіями становлення незалежної України; формування національної свідомості, патріотизму і відповідальності за долю України; прищеплення поваги до прав і свобод людини і громадянина.

В Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року і зверненні Верховної Ради України ″До парламентів і народів світу″ /5 грудня 1991 року/ наголошувалося на тому, що до сім′ї цивілізованих країн бажає увійти нова держава, яка гарантує вільний розвиток українського народу, кожного громадянина України незалежно від його етнічної приналежності.

Бібліотечний працівник повинен підкреслити, що важливим етапом державотворення є Конституція ‒ Основний Закон України, який був прийнятий п′ятою сесією Верховної Ради України 28 червня 1996 року. Ця подія завершила період державного становлення, закріпила правові основи незалежності України. Наша країна реально стала невід’ємною частиною європейського і світового співтовариства.

Також рекомендується ознайомити користувачів з історією української національної символіки, яка задекларована у 20 статті Конституції та з Законом України ″Про Державний Гімн України″ (№602-IV від 06 березня 2003 року, Стаття 1).

Доцільно дати коротку характеристику державної символіки і надати інформацію про історію виникнення та значення Державного Прапору України, Державного Гербу України (Указ Президента України ″Про День Державного Прапора України″ вiд 23.08.2004 № 987/2004), Державного Гімну України. Рекомендується ознайомити користувачів з ″Декларацію про державний суверенітет України″, ″Декларацію прав національностей України″, ″Актом проголошення незалежності України″, ″Законом про громадянство України″, а також навести окремі статті Конституції України. Необхідно звернути увагу на те, що незалежність — заслуга не тільки певних політичних сил та рухів, але й всього українського народу, здійснення мрій багатьох його поколінь.

Особливо слід підкреслити, що незалежність і суверенність держави створили сприятливі умови для демократичних перетворень, що суттєво вплинули на подальший розвиток прав і свобод людини і громадянина, забезпечили широке міжнародне визнання.

3

Основні державотворчі події: 16 липня 1990 р. Верховна Рада прийняла Декларацію про

державний суверенітет України. Декларація проголосила невід'ємне право українського народу на самовизначення, верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади республіки в межах її території.

Верховна Рада УРСР 24 серпня 1991 р. прийняла історичний документ – ″Акт проголошення незалежності України″. Таким чином припинилося існування УРСР і з′явилася незалежна держава – Україна.

1 грудня 1991 р. відбувся референдум і вибори Президента України. 90,3% громадян, які взяли участь у референдумі, підтвердили Акт проголошення незалежності України.

Законом від 17 вересня 1991 р. назва ″Українська Радянська Соціалістична Республіка″ була замінена на споконвічну назву держави – ″Україна″.

Законом від 8 жовтня 1991 р. ″Про громадянство України″ визначено правовий статус її населення. Громадянство України надавалося всім, хто проживав на її території, не був громадянином іншої держави і не заперечував проти цього.

У листопаді 1991 р. прийнято закон ″Про Державний кордон України″, яким встановлювалися кордони, порядок їх охорони і перетину.

Відразу ж після проголошення незалежності почалося створення законодавчої бази міжнаціональних відносин. У прийнятій Верховною Радою 1 листопада 1991 р. ″Декларації прав національностей України″ підкреслювалося, що Україна гарантує всім народам, національним групам, громадянам, що проживають на її території, рівні економічні, політичні, соціальні і культурні права.

У січні-лютому 1992 р. Верховна Рада затвердила державну символіку України: Державний герб (тризуб), Державний прапор (синьо-жовтий), Державний гімн (музика М.Вербицького до національного гімну ″Ще не вмерла України″).

У жовтні 1989 р. було прийнято ″Закон про мови в Українській РСР″, спрямований на захист національної мови, забезпечення її всебічного розвитку і функціонування у всіх сферах життя і суспільства.

Конституція України затверджує за українською мовою статус державної мови, а також гарантує вільний розвиток, використання і захист інших мов національних меншин України.

4

Під час проведення заходу потрібно поглибити знання юнацької та молодіжної аудиторії про історичний розвиток України як держави, наголосити на проблемі національного державного будівництва в країні.

Лише правильно організована робота по національно-патріотичному вихованню може сформувати повноцінну, національно-свідому особистість громадянина України.

Основними напрямами національно-патріотичного виховання є:‒ краєзнавство;‒ ознайомлення з явищами суспільного життя;‒ формування знань про історію держави, державні символи;‒ ознайомлення з традиціями і культурою свого народу.Важливо довести молоді, що патріот України — це не красномовний

трибун, а той, хто вміє бачити труднощі, нерозв′язані проблеми, розуміє суспільно-політичну ситуацію в країні, проте не панікує, не стоїть осторонь, а готовий долати перешкоди. Патріот — це той, хто сприяє розбудові демократичної держави.

Під час підготовки та проведення заходу слід використовувати плакати з символікою України, карти і художні репродукції краєвидів України та Черкащини, тексти художніх творів, технічні засоби тощо.

Захід рекомендуємо розпочати гімном України.Пропонуємо оформити в бібліотеках розгорнуті тематичні виставки,

полички за темами: ″Державні та національні символи України″, ″Знакова віха державності″. Спланувати та організовувати тематичні читання, круглі столи, бесіди, лекції-розповіді: ″Українські національні обереги″, ″Символи державності”, ″В усіх тисячоліттях і віках, нехай святиться слово Україна″, ″Незабутні сторінки історії″, ″Декларація про державний суверенітет України”, надати коротке інформаційне роз′яснення ″Декларація про державний суверенітет України″ та проводити обговорення поезії на патріотичну тематику.

Додаток 1Інформаційне роз′яснення

″16 липня — День проголошення Декларації про Державний суверенітет України″

16 липня 1990 року Верховна Рада тоді ще УРСР ухвалила доленосний документ, який закріпив основи Української держави.

Декларація про суверенітет визначила національну державність українського народу, закріпила республіканську форму правління, самостійність, верховенство і неподільність державної влади на всій території. Державотворчий акт від 16 липня складалася з 10 розділів, у яких детально

5

було прописано основи державного, політичного, економічного ладу, підкреслено самостійність і суверенітет України.

У Декларації передбачено необхідність прийняти нову конституцію республіки, а в перехідних положеннях зазначено, що відносини з іншими радянськими республіками будуються на основі договорів, укладених на принципах рівноправності, взаємоповаги і невтручання у внутрішні справи. Жодної прямої вказівки про участь України в новому союзному договорі не містилось.

За своїм юридичним змістом Декларація про державний суверенітет України не потребувала жодних додаткових актів про незалежність. Де-факто, 16 липня 1990 року Україна вже стала незалежною, самостійною, суверенною державою. Підтвердженням цього слугує Постанова Верховної Ради №56-ХІІ ″Про День проголошення незалежності України″. Тут прямо зазначається: ″Підтверджуючи історичну вагомість прийняття Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року, вважати день 16 липня Днем проголошення незалежності України і щорічно відзначати його як державне загальнонародне свято України″.

Отож Днем незалежності України було проголошено 16 липня на честь прийняття Декларації про державний суверенітет України. Багато інших країн колишнього СРСР також пішли шляхом святкування дня незалежності в день прийняття декларації про суверенітет.

Українська держава, проголошена 16 липня 1990 року достатньо стрімко розвивалася. Уже 1 листопада 1990 року зібралася на своє перше засідання Конституційна комісія, яка взялася до розробки Основного Закону України на основі Декларації про державний суверенітет. Концепція нової конституції була схвалена на засіданні законодавчого органу 19 червня 1991 року, а 24 серпня 1991 року у зв’язку з державним переворотом в СРСР Верховна Рада Української РСР вирішила підкріпити свій суверенітет Актом проголошення незалежності України.

У самому акті надзвичайно мало положень. Зазначається лише про незалежність України та створення самостійної української держави, про неподільність і недоторканність території України. Також утверджено чинність виключно Конституції і законів України.

20 лютого 1992 року була виправлена дата Дня незалежності. Постановою Верховної Ради вона була перенесена з 16 липня на 24 серпня. Так Українська державність стала на один рік молодшою. Після цього дату 16 липня деякий час відзначали як день прийняття Декларації про державний

6

суверенітет України. Однак з кожним роком цій події приділялося все менше і менше уваги.

Додаток 2Лекція – розповідь

″Декларація про державний суверенітет України”16 липня 1990 року Верховна Рада Української РСР — коли Україна ще

перебувала у складі Союзу РСР — прийняла важливий політичний і правовий акт — Декларацію про державний суверенітет України, який відіграв значну роль у розбудові української держави.

Суверенітет є невід′ємною ознакою держави. Його задекларовано як ″верховенство, самостійність, повноту, неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах″.

Декларація стала основою для прийняття нової Конституції, законів України, проголосивши три види суверенітету: державний, національний і народний.

Державний суверенітет – це верховенство державної влади всередині держави і незалежність її у зовнішніх відносинах.

Національний суверенітет – це здійснення українською нацією свого невід’ємного права на самовизначення.

Народний суверенітет – це повновладдя народу, який здійснює свою владу незалежно від інших соціальних сил.

Декларація про державний суверенітет складається з преамбули та 10-ти основних положень. За її прийняття проголосували 376 із 405 присутніх тоді народних депутатів. Прийняття декларації було важливим історичним кроком.

Вона відповідала прагненням громадян України, які тоді відчули себе продовжувачами багаторічної боротьби народу проти іноземного поневолення. Декларація піднесла віру українців у державні інститути, надихнула на нові досягнення в економіці, політичному житті та на міжнародній арені.

У Декларації зазначено, що Україна як суверенна національна держава розвивається в існуючих кордонах на основі здійснення українською нацією свого невід′ємного права на самовизначення; що громадяни всіх національностей становлять народ України, який є єдиним джерелом державної влади в Республіці; що від імені всього народу може виступати виключно Верховна Рада України.

7

Декларацією про державний суверенітет України було проголошено наміри народу України самостійно вирішувати свою долю.

Декларація складається зі вступу (преамбули) та 10 розділів: I. Самовизначення української нації. II. Народовладдя. IIІ. Державна влада. IV. Громадянство. V. Територіальне верховенство. VI. Економічна самостійність. VII. Екологічна безпека. VIII. Культурний розвиток. IX. Зовнішня і внутрішня безпека. X. Міжнародні відносини.

Декларація проголосила: народ України має виключне право на володіння, користування і розпорядження національним багатством України. У Декларації гарантується всім національностям, що проживають на території України, право вільного національно-культурного розвитку, визнається пріоритет загальнолюдських цінностей перед класовими, норм міжнародного права перед нормами внутрішньодержавного права.

Декларацію було покладено в основу нової Конституції, низки прийнятих законів України; вона визначає позиції республіки під час укладення міжнародних договорів. Необхідно сказати, що Декларація, прийнята ще за часів СРСР, була спрямована на забезпечення суверенітету України у складі СРСР, тому окремі її положення застаріли, хоча в цілому вона не втратила свого значення й дотепер.

Зміст декларації зводиться до таких положень:‒ Україна реалізує своє право на самовизначення в межах існуючих

кордонів;‒ єдиним джерелом влади є народ України, тобто громадяни

Республіки всіх національностей;– влада в Україні здійснюється шляхом її поділу на законодавчу,

виконавчу та судову;– Україна має своє громадянство;– територія України є недоторканною і не може бути змінена без її

згоди;– гарантією державного суверенітету є економічна самостійність

України, в основі якої – виключне право народу на володіння, користування і розпорядження національним багатством;

– Україна самостійно встановлює порядок організації охорони природи, гарантії екологічної безпеки та раціонального природокористування на своїй території;

8

‒ держава забезпечує національно-культурне відродження і розвиток українського народу та право на вільний національно-культурний розвиток інших національностей;

‒ проголошувалося право України на власні Збройні Сили, внутрішні війська, органи державної безпеки та намір стати у майбутньому без’ядерною державою;

– Україна проголошувалася рівноправним учасником міжнародних відносин, проголошувався пріоритет норм міжнародного права перед нормами національного права.

Через нерішучість і непослідовність більшості народних депутатів Декларації не було надано статусу конституційного акта. У результаті вона могла залишитися планом на майбутнє, набором добрих побажань. Однак та ж обережна більшість погодилася на внесення до Конституції УРСР статті, що проголошувала верховенство законів Української РСР над союзними законами. Цей важливий крок сприяв наповненню Декларації реальним змістом.

Історичне значення Декларації про державний суверенітет України полягає в тому, що:

‒ суверенітет офіційно визнано необхідною умовою дальшого розвитку української нації;

‒ визначено основні напрямки діяльності по досягненню реального суверенітету.

Ще в часи перебування України у складі СРСР закладено основи майбутньої незалежності нашої держави, зроблено перший крок на шляху до неї.

Прийняття Декларації стало першим кроком до відновлення історичної справедливості, відродження української державності як ідеї соборності українського народу та його земель.

Цей документ відкрив новий етап в історії нашого народу, проголосивши основні політичні, економічні, соціальні цілі, довгострокові перспективи розвитку Української держави В Декларації було визначено найбільш принципові позиції, які орієнтували народ на створення самостійної, правової держави, на розвиток демократії, всебічне забезпечення прав і свобод людини. Вона стала тією цінністю, яка об’єднала суспільство у непростий час визначення свого майбутнього в серпневі дні 1991 року. Саме спираючись на Декларацію, було прийнято Акт про державну незалежність 24 серпня 1991 року, який разом з державним суверенітетом був підтверджений волевиявленням народу на Всеукраїнському референдумі в грудні того ж року.

9

Декларацією проголошено самовизначення української нації, народовладдя, принцип поділу державної влади на законодавчу, виконавчу і судову, територіальну цілісність України в межах наявних кордонів, економічну самостійність, виключне право народу України на володіння, користування і розпорядження національним багатством України, захист усіх форм власності в державі, гарантії екологічної безпеки і культурного розвитку. Ці базові положення лягли в основу законодавчих актів державного значення - Конституції, законів України.

Цим документом декларується також право держави на власні Збройні сили, внутрішні війська та органи державної безпеки. Україна урочисто проголосила про свій намір стати в майбутньому постійно нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках і дотримується трьох неядерних принципів: не застосовувати, не виробляти і не набувати ядерної зброї.

Важливе значення мала Декларація й для розвитку зовнішніх зносин України як суб’єкта міжнародного права. В розділі, присвяченому її ролі в міжнародних відносинах, було закладено основоположні принципи й пріоритети української зовнішньої політики. Ці основні засади, розроблені ще коли Україна була у складі Радянського Союзу, й зараз визначають спрямування нашого зовнішньополітичного курсу. Визнавши перевагу загальнолюдських цінностей над класами, пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права перед нормами внутрішньо - державного права, Декларація заклала необхідну базу виходу України - остаточного і незворотного - на міжнародну арену, починаючи з грудня 1991 року.

Додаток 3Бесіда ″Символи державності”

В історичному календарі нашого народу 16 липня 1990 року є важливою віхою становлення української державності. Саме в цей день Верховна Рада проголосила Декларацію про державний суверенітет України, що, безперечно, стало визначальною подією на шляху до національної незалежності.

Прийняття Декларації стало першим кроком до відновлення історичної справедливості, відродження української державності як ідеї соборності українського народу та його земель.

Декларацією проголошено самовизначення української нації, народовладдя, принцип поділу державної влади на законодавчу, виконавчу і судову, територіальну цілісність України в межах наявних кордонів, економічну самостійність, виключне право народу України на володіння, користування та розпорядження національним багатством України, рівність і

10

захист усіх форм власності в державі, гарантії екологічної безпеки і культурного розвитку. Ці базові положення пізніше лягли в основу Конституції України.

Цим документом задекларовано також право держави на власні Збройні сили, внутрішні війська та органи державної безпеки. Україна урочисто проголосила про свій намір стати в майбутньому постійно нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках і дотримується трьох неядерних принципів: не застосовувати, не виробляти і не набувати ядерної зброї. Визнавши перевагу загальнолюдських цінностей, пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права перед нормами внутрішньодержавного права, Декларація заклала необхідну основу для виходу України на міжнародну арену.

Саме на підставі Декларації про державний суверенітет України та продовжуючи тисячолітню традицію державотворення, 24 серпня 1991 року Верховна Рада України проголосила незалежність України. Становлення України як незалежної суверенної держави поряд із створенням системи органів влади, вирішенням соціально-економічних, політичних та інших проблем поставило й завдання запровадження власних національних символів. Адже символіка через своє умовне зображення передає сутність держави, дає уявлення про соціальні цінності державного ладу, є втіленням боротьби за самовизначення, історичним надбанням народу, часткою його етнокультури.

Національні символи покликані служити надійною основою формування громадянських рис особистості, її патріотизму, національної свідомості, активної життєвої позиції.

Згідно з статтею 20 Конституції України, державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України.

Історія нашого прапора бере початок від давньоруських знамен, що були, по суті, дуже простими: довгі жердини, до вершків яких кріпилося гілля дерев, жмути трави, кінські хвости – у літописах вони називалися ″чолкою стяговою″.

Давні стяги були у великій шані на Русі ще за часів язичництва. А після прийняття християнства вони освячувалися образом животворного Христа. Жодне військо без прапора не виходило в похід і не вступало в бій. Вже тоді колір набув державного значення, передусім на військових знаменах. Прапори стають народними святинями, яким поклонялися з вірою й сподіваннями на заступництво.

11

За часів Золотої Орди на гербі Чернігівської землі було зображено орла із золотим хрестом, на гербі Поділля – золоте сонце й хрест. Отже, жовтий колір побутує на багатьох символах українських земель. Значення державних набули також синій, голубий, блакитний кольори. Польський історик Ян Длугош описав корогви Львівської, Перемишльської земель, виконані в жовтій і лазуровій блакиті, під час Грюнвальдської битви 1410 року.

З XVIII століття полкові та сотенні стяги Війська Запорізького дедалі частіше являють собою блакитне полотнище, на яке жовтою фарбою наносять хрести, зорі, зброю, постаті святих, а згодом – козака із самопалом і золотим (жовтим) щитом.

Першу спробу створити жовто-блакитний прапор з двох горизонтальних смуг, приблизно сучасної форми, здійснила Головна Руська Рада – політична організація української інтелігенції та уніатського духовенства на Галичині, яка почала боротьбу за відродження української нації. У червні 1848 року на міській ратуші Львова вперше замайорів жовто-блакитний прапор.

З початком Першої світової війни на синіх прапорах січових стрільців з’являється золотий лев. Жовто-блакитне маєво знамен супроводжує в 1914 році 100-літній ювілей Великого Кобзаря не тільки в Україні, а й у Відні, Празі, Варшаві, Кракові.

25 березня 1917 року у Петрограді відбулася маніфестація українців із приводу панахиди по Кобзарю. Над 20-тисячним натовпом майоріли український січовий прапор, запорізькі бунчуки, на грудях у багатьох учасників були жовто-сині знаки. Петроградська газета ″Руська воля″ написала: ″У всіх жовто-блакитні стяжки. Написи на жовто-блакитному полі – ″Хай живе вільна Україна!″.

Перші ешелони українців вирушили на німецький фронт із Києва 14 травня 1917 року під жовто-блакитними прапорами. У березні 1918-го Центральна Рада України затвердила жовто-блакитний прапор символом УНР, а 13 листопада цього самого року блакитно-жовтий прапор став державним символом Західноукраїнської Республіки.

У період з 1917 до середини 1919 рр. синьо-жовтим прапором користувалися в Україні й більшовики. Лише з другої половини 1919 року, з ідеологічних міркувань, прапор УРСР набув червоного кольору з абревіатурою назви республіки, облямованої золотою рамкою. У ті часи ніхто не міг і думати про поширення жовто-блакитного прапора – вся Україна майоріла червоним кольором. 21 листопада 1949 року Президія Верховної Ради УРСР ухвалила новий прапор. Він мав такий вигляд: верхня горизонтальна смуга (на дві третини висоти прапора) – червона, а нижня (на одну третину) – блакитна. На

12

верхній смузі – золоті серп і молот, над ними – золота п’ятикутна червона зірка.

Синьо-жовтий прапор почав широко поширюватися наприкінці 80-х років минулого століття у національно-демократичних колах, а потім повсюдно. На Рівненщині вперше синьо-жовті прапори були підняті в 1989 році під час відзначення 338-ї річниці битви під Берестечком. На момент проголошення незалежності України, 24 серпня 1991 року, національний синьо-жовтий прапор майорів уже над багатьма українськими містами і селами, був установлений у залі Верховної Ради України. 28 січня 1992 року сесія Верховної Ради України прийняла Постанову ″Про Державний прапор України″. Ним став саме національний синьо-жовтий стяг.

У Конституції нашої держави мовиться лаконічно: ″Державний Прапор України – стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів″. Відповідно до Основного Закону, Державний прапор України – прямокутної форми полотнище, що складається з двох однакових за шириною горизонтально розташованих смуг: верхньої – синього кольору, нижньої – жовтого кольору, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3.

Державний прапор, незалежно від того, де він встановлюється, символізує державу, а тому завжди повинен перебувати в належному стані й негайно замінюватися в разі пошкодження чи забруднення.

Для вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги до державних символів України, відповідно до Указу Президента України встановлено ″День Державного прапора″, який з 2004 року відзначається щороку – 23 серпня. Сьогодні Державний прапор України постійно майорить на будинках органів державної влади та місцевого самоврядування, закладів, установ та підприємств, піднімається під час офіційних церемоній, при відкритті міжнародних конференцій і спортивних змагань.

Серед державних символів велике значення має державний гімн, покликаний втілювати суверенітет держави. У Конституції України записано: Державний Гімн України – національний гімн на музику М. Вербицького із словами, затвердженими законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

Своїм корінням гімни сягають глибокої давнини. Спочатку вони використовувалися для прославляння богів і героїв. Сучасні державні гімни європейських країн зародилися переважно у 18-19 ст. У піснях-гімнах сконцентрована жива історія народів, їх прагнення до волі, відображено шляхи визвольних прагнень, національно-політичні ідеали. Вони відображають національну самобутність держави, є пам’ятниками культури.

13

Державний гімн – це закріплена в законодавстві країни музично-поетична емблема держави, яка через набір музично-поетичних образів виражає певне коло ідей політичного характеру та символізує суверенну державу.

У 1862 році український етнограф, фольклорист і поет Павло Чубинський написав вірш ″Ще не вмерла Україна″, якому в майбутньому судилося стати національним, а згодом і державним гімном українського народу. Поширення цього вірша серед українофільських гуртків сталося миттєво.

Проте, вже 20 жовтня того ж року шеф жандармів князь Долгоруков дає розпорядження вислати Чубинського ″за вредное влияние на умы простолюдинов″ на проживання в Архангельську губернію під нагляд поліції.

Патріотичний вірш отримавши широке поширення на Західній Україні. Невдовзі відомий композитор свого часу, священик Михайло Вербицький, захоплений цим поетичним твором Павла Чубинського, написав музику до нього. Спочатку Вербицький представив цю пісню як солоспів і сам виконав її на сходинах гімназійної ″Громади″ в Перемишлі. Пізніше він зробив з неї хорову композицію. Урочисте виконання хорового варіанту вперше відбулося 1 липня 1864 року в Перемишлі на свято Св. Івана Хрестителя. А текст цієї пісні з нотами був надрукований у Львові в 1885 році у збірнику пісень під назвою ″Кобзар″.

Після Лютневої революції 1917 року Гімн ″Ще не вмерла Україна″ став майже обов’язковим атрибутом усіх маніфестацій, під час яких висувалися українські національні вимоги. Заборонені колись слова й музика пісні стали широко відомими, набули значної популярності в Києві та Львові. З виникненням Української Народної Республіки ця пісня виконувала функцію Державного Гімну.

Коли у Радянському Союзі було вирішено створити окремий гімн для кожної республіки в його складі, ″Ще не вмерла Україна″ була відкинута як варіант. У період з 1949 до 1991 року, на вірш Павла Тичини ″Живи, Україно, прекрасна і сильна″, стає державним гімном Української РСР. Композитор Антон Лебединець створив музику для нього. Але цей гімн так ніколи і не набув популярності – майже на всіх офіційних зборах лунав гімн СРСР а не Української РСР.

Після всенародного референдуму 1 грудня 1991 року, що підтвердив незалежність України, музична редакція Національного Гімну ″Ще не вмерла Україна″ була затверджена Державним Гімном. Це відбулося 15 січня 1992 року. Але тільки 6 березня 2003 року Верховна Рада України затвердила закон ″Про Державний Гімн України″, де виправлено перший рядок гімну – тепер він звучить ″Ще не вмерла України і слава, і воля″

14

Після проголошення незалежності держави України, Державний Гімн відіграє роль заклику до утвердження самостійності та суверенітету України, надихає український народ на розбудову своєї держави. Державний Гімн утверджує усталене традицією почуття єдності та самобутності народу. Це ті слова та музика, які змушують кожного з нас підніматися при перших же акордах, з трепетом у душі слухати мелодію, що кличе до високого та світлого.

Державний Герб — це закріплений у законодавстві офіційний умовний знак, який через графічне чи кольорове зображення окремих фігур виражає коло певних ідей політичного характеру та символізує суверенітет держави. Це офіційна емблема держави, що зображується на прапорах, грошових знаках, печатках, офіційних документах тощо.

З найдавніших часів тризуб шанується як магічний знак, свого роду оберіг. Існує до 30 теорій про походження та значення тризуба – сокіл, якір, символ триєдинства світу тощо. Найперші спогади про тризуб на території України датовані першими століттями нашої ери в Боспорськім царстві, що знаходилося на Керченському півострові. Цей знак можна зустріти й серед археологічних знахідок на Полтавщині та Київщині VI -VII ст.

За часів Київської Русі тризуб був великокнязівським знаком – його зображення археологи знаходять на монетах, печатках, посуді, цеглі, настінних розписах. Посли київського князя Ігоря при укладанні договору з візантійцями мали свої печатки з тризубами. Київський князь Володимир Святославович карбував тризуб на монетах, де з одного боку зображувався портрет володаря, а з іншого – тризуб і напис ″Володимир на столі, а це його серебро″. Тризуб символізував поділ Всесвіту на небесне, земне й потойбічне, поєднання священних начал – Божественного, Батьківського й Материнського, трьох природних стихій – повітря, води й землі.

Відзнаку у формі тризуба використовували Українські Січові Стрільці та Українська Галицька Армія. У грудні 1917 року Українська Центральна Рада прийняла тризуб як малий герб УНР. 1 березня проголошено закон про герб, на виконання якого 22 березня 1919 року було викладено опис герба з тризубом як головним його елементом. З 22 січня 1919 згідно з законом про Злуку тризуб увійшов у крайовий герб Західної області УНР. Залишався він головним елементом герба гетьманської держави Павла Скоропадського, а також Директорії.

Після ліквідації української національної державності, символіку із зображенням тризуба в 20-40 роках XX ст. використовували різні політичні організації Західної України. У 1939 році цей знак став державним гербом Карпатської України. У радянській Україні тризуб піддавався офіційній

15

дискредитації, залишаючись, при цьому, символом національно-визвольного руху.

З проголошення незалежності, Верховна Рада України своєю постановою ″Про Державний Герб України″ від 19 лютого 1992 року затвердила тризуб як малий Державний Герб України, вважаючи його головним елементом Великого Державного Герба України.

За Конституцією України Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького, а головним елементом Великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (тризуб) – малий Державний Герб України. Сьогодні тризуб – офіційна емблема держави, що зображується на грошових знаках, нагородах, поштових марках, паспортах, печатках, вивісках державних установ і навчальних закладів, на багатьох офіційних документах.

Державна символіка уособлює державний суверенітет України, верховенство та незалежність влади. Образи Державного Прапора, Державного Герба та Державного Гімну символізують українську державність і конституційні цінності України, традиції та культуру українського народу. Кольори Державного Прапора, зображення Державного Герба, текст Державного Гімну – історично-культурна спадщина українського народу. Протягом століть під жовто-блакитними стягами та зображенням герба консолідувалася українська нація у звитяжній боротьбі за волю та незалежність. Державні символи – основа історичної свідомості українців, процесів українського державотворення. Зображення державної символіки традиційне на українських землях і є культурною спадщиною українського народу.

Хоча державна символіка України існує й використовується фактично з часів проголошення незалежності, проте закону, що встановлював би порядок використання й захисту державних символів і досі не прийнято.

Відсутність єдиних законодавчих актів щодо порядку використання державних символів певною мірою компенсується нормами інших законодавчих актів, що лише фрагментарно врегульовують деякі питання їх застосування. Так, Законом ″Про охорону прав на знаки для товарів і послуг″ № 3689-XII від 15 грудня 1993 року у статті 6 встановлено, що не можуть одержати правову охорону позначення, які зображують або імітують державні герби, прапори й інші державні символи (емблеми). Закон ″Про місцеве самоврядування в Україні″ № 280/97-ВР від 21 травня 1997 року у статті 23

16

зазначає, що на будинках, де працюють ради та їхні виконавчі комітети, піднімають Державний Прапор.

У Цивільному кодексі у пункті 2 статті 434 зазначено, що державні символи не є об’єктами авторського права. Статтею 8 Закону ″Про рекламу″ № 270/96-РВ від 3 липня 1996 року встановлено: у рекламі забороняється використовувати або імітувати зображення Державного Герба, Державного Прапора, звучання Державного Гімну, зображення державних символів інших держав і міжнародних організацій, а також офіційні назви органів державної влади України, крім випадків, передбачених законом. Існують внутрішні акти МВС, МЗС і деяких інших органів щодо порядку використання прапора військовими частинами, морським, річковим, залізничним, повітряним та іншим транспортом, посольськими представництвами тощо.

4 червня 2010 року Президент України був підписаний Закон України ″Про внесення змін до статті 338 Кримінального кодексу України щодо посилення кримінальної відповідальності за наругу над державними символами України″. Законом встановлюється кримінальна відповідальність за наругу над Державним Прапором України, Державним Гербом України або Державним Гімном України у вигляді позбавлення волі терміном до 3-х років. Крім того, в Кримінальному кодексі залишається норма про те, що такі дії караються штрафом до 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і арештом терміном до 6 місяців. Також прийнятими змінами в кодекс передбачається покарання за наругу над символікою іноземних держав – позбавлення волі терміном до 2-х років.

Розбудова держави завжди була справою складною та відповідальною. Її неможливо здійснювати без міцного духовного підґрунтя. Шанобливе ставлення до державних символів, виховання патріотичних почуттів і гордості за власну країну є дуже важливою сходинкою у закладенні духовних основ державності. Обов’язок кожного громадянина України – знати та поважати символи своєї держави, свідомо дотримуватися почестей і правил поведінки щодо них.

Додаток 4Бесіда – розповідь ″Українські національні обереги″

До українських національних символів – оберегів належать вінок та рушник. Українські дівчатка влітку ходили з непокритою головою, обвиваючи її стрічкою, а на свята надягали вінки. Вінок у багатьох народів (зокрема в українців) – це дівоча прикраса з живих або штучних квітів, колосків, кольорового пір’я. Був обов’язковим у вбранні нареченої на весіллі, а також у деяких інших звичаях та обрядах (гадання на Купала, коронування на обжинках), як символ українських народних пісень.

17

Вважалося, що вінок з живих квітів захищає дівчину від напасників і лихого ока. Народ вірив, що дівчина, маючи на своїй голові вінок, володіє чарами. А ще вінок на голові і для здоров’я, тому є квіти, які потрібно обов’язково вплести.

До українського віночку вплітали різноманітні квіти, а всього в одному вінку могло бути до 12 різних квіток. Кожна квітка у віночку щось символізувала.

Троянда – кохання; біла лілія – символ чистоти і невинності, вважається квіткою діви Марії; волошка – простота, ніжність; вереск – самостійність; дзвоник польовий – вдячність; лавр – успіх, слава; мальва – краса, холодність; півонія – довголіття; ромашка – мир, ніжність, кохання; безсмертник – здоров’я роду людському; калина – символ краси та дівочої вроди, символ України.

Рушник Рушник – ще один національний оберіг, народний символ України. Все

життя українця пов’язане з рушниками.Хліб-сіль на вишитому рушнику – то висока ознака гостинності народу.

Рушник на стіні – невід’ємний символ хатнього інтер’єру; в Україні не було жодної оселі, яку б вони не прикрашали. Гарно оздоблений рушник висів біля ганку на кілочку в кожній сільській хаті, ним витирали руки і посуд, накривали діжку з тістом, спечені паляниці, діжку після випікання хліба, з ним з ним ходили доїти корову, з ним починали обжинки.

Рушником ушановували появу немовлят в родині, одруження дітей, зустрічали рідних і гостей, проводжали людину в останню путь, виряджали в далеку дорогу батька, сина, чоловіка й коханого.

Жінки ткали рушники в жіночі дні – середу, п’ятницю й суботу. Перший витканий рушник призначався для гостей. Він завжди висів на видному місці. Господиня в знак поваги до гостя давала йому рушник на плече чи в руки, брала кухлик із водою і люб’язно пропонувала свої послуги.

Старі люди говорили: ″Не лінуйся, дівонько, рушник вишивати – буде чим гостей шанувати″

Хліб – усьому головаХліб належить до особливо шановних символів українського народу.

Що ж означає слово хліб? Словник української мови дає такі тлумачення цього слова: ″Хліб – це зерно, яке перемелюють на борошно; хліб – це випечений виріб з борошна, продукт харчування; хліб – це рослина в полі, хлібне поле; хліб – це харчі, прожиток; хліб – це заробіток, як засіб існування″. От що значить хліб для людини.

18

В Україні хліб-сіль на вишитому рушнику то найвища ознака гостинності народу. А найбільшою святістю вважався хліб на столі.

Існує у народі повір’я, що хліб, потрібно випікати у жіночі дні – середу чи п’ятницю.

З давніх часів батьки привчали дітей своїх традицій – берегти хліб. Ще з молоком матері усвоювалися високі пошанівні форми бережливого ставлення до святая святих: ″Паляниця мала неодмінно лежати на столі, і ніхто навіть діти, не насмілювалися покласти її догори. Немовля разом з материнським молоком уживало хліб: їм давали обгорнути в полотняну тканину м’якушку-смоктунцю″.

Та не тільки хліб випікали у сім’ях. А скільки різних смачних виробів пекли. У неділю і свята з житнього або пшеничного борошна пекли пампушки, пиріжки з сиром, маком, картоплею, ягодами, з прісного тіста випікали коржі і млинці.

На весіллі в урочистій обстановці староста вирізав верхівку короваю й підносив на тарілці молодим, а дітям дарували шишки.

Без верби та калини нема УкраїниКожний народ, кожна країна має свої рослинні та тваринні символи. В

Україні – калина та верба. Та й народне прислів’я дуже влучно закріпило за нашою Вітчизною ці рослини: ″Без верби і калини нема України″.

Символ калини неодноразово зустрічається у віршах українських поетів. Оспівав її і Т. Г. Шевченко:

Зацвіла в долиніЧервона калина,Ніби засміяласьДівчинка – дитина.

Біля кожної хати на Україні обов’язково ріс кущ калини. Її червоні кетяги прикрашали хату; вони висіли під стріхою, їх клали у вікна між рамами на зиму. Білими квітами калини весною дівчата прикрашали коси. Для українців калина слугувала за ліки. Кожна господиня, обов’язково готувала калинові ліки на довгу зиму. Засушивши її цвіт, ягоди, листя, гілочки, перетирали з медом, цукром. Калиновий чай – то був перший помічник при нежиті. Свіжі ягоди з медом або цукром та вареною водою вживали при кашлі, серцевих захворюваннях.

А дівчата використовували ягоди калини для косметичних справ, соком стиглих ягід протирали обличчя, щоб красиве та рожеве було, адже калина – це символ дівочої краси.

19

Верба – ще один символ нашого народу. Українське село важко уявити без верби. Їх висаджували на городах, біля ставку, річки. У народі кажуть: ″Де верба, там і вода″. Тому криниці копали, де росте верба.

Верба – це символ весни, пробудження природи: ″зацвіла верба, прийшла весна″. Котики верби – то перші квіти на нашому столі, у нашій оселі.

Неділя перед Великоднем називається Вербною. На цьому тижні не можна сіяти конопель, городини, буряків бо будуть гіркі. У Вербну неділю святять вербу.

Додаток 5Сценарій виховного заходу присвяченого вшанування учасників АТО

на сході України ″Хоробрі серця″.Ведучий 1. Вітаємо вас на нашому заході присвяченому воїнам які

воюють,воювали і полягли на сході України захищаючи нашу землю.У всіх людей своя святиняКуди не глянь і не спитай,Рідніша їм своя пустиня,А ніж земний в пустелі рай.Нема без кореня рослини,А на людей без батьківщини.

Ведучий 1. 23 роки Україна не знала війни. Наш народ пишався тим що у буремні 90 – ті, Україні вдалося зберегти мир. Але війна не обійшла нашу державу тепер. Ще рік тому ми з вами не знали дуже багатьох слів пов’язаних з війною, тепер же майже кожну родину так чи інакше опалило полум’я військових дій. Ще рік тому ми не особливо звертали увагу на слова ″слава Україні – Героям слава″,а тепер ці слова набули нового змісту.

Наразі вже точно зрозуміло,кому ці слова адресовані, і ні в кого немає сумнівів, що ці герої – хлопці що зі зброєю в руках захищають крихкий східний кордон України, лікарі які в мирний час повертають поранених в АТО з того світу, волонтери на плечах яких тримається наша армія.

Ведучий 2. Коли перед очима кадри з новин, фото поранених та загиблих героїв, дивлячись їм у вічі, ми розуміємо,що вислів ″душу й тіло ми положим за нашу свободу″ став для сучасної історії української нації не просто словами з гімну, це стало станом душі.

Ведучий 1. За офіційними даними ООН, в результаті бойових дій на сході України загинули 5617 осіб. Про це йдеться у звіті Управління ООН з гуманітарних питань (і це лише офіційні данні про тих кого вдалося ідентифікувати та захоронити), в тому числі понад 65 дітей. Поранення

20

отримали 13 400 людей, з них 127 дітей. Солдати добровольчих загонів та регулярної армії віддали життя за кожного з нас!

Ведучий 2. Президент Петро Порошенко відзначив нагородами 220 військових та правоохоронців (посмертно), які несли службу у Збройних Силах України та органах і підрозділах Міністерства внутрішніх справ. Відповідний Указ Глава держави підписав 15 травня.

Усі нагороджені загинули внаслідок бойових зіткнень із бойовиками в зоні проведення антитерористичної операції протягом осені 2014 року-весни 2015 років, у тому числі в боях під Донецьком, Авдіївкою, Дебальцевим.

Посмертно нагородами відзначили 201 військового ЗСУ, з них 36 осіб – орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, 164 особи – орденом ″За мужність″ ІІІ ступеня, 1 військовослужбовця – орденом Данила Галицького. Ще 19 загиблих, які служили в органах і підрозділах МВС, отримали орден ″За мужність″ ІІІ ступеня.

Ведучий 1. Не обійшла біда Черкащину. Під час виконання бойових завдань у зоні антитерористичної операції загинуло 63 прикордонників. Серед них – 12 службовців Навчального центру Державної прикордонної служби, у тому числі генерал-майор Ігор Момот, ім я якого Президент присвоїв цьому′ навчальному закладу 7 жовтня 2014 року. На сьогодні в області 83 героя, котрі загинули в АТО, доля ще 20 досі невідома.

Юнак. Пливуть гроби по морю, як човни –По морю рук, по морю сліз і гніву.Пливуть в човнах розтерзані синиНа хвилі молитов і переспіву.

Так ніби в жилах замерзає кров,А потім б’є у скроні голос кровіЗа ти хто тихо жив, а відійшовУ дзвонах слави праведним героєм.

Пливуть човни, гойдає кожну лодьЛюдська долоня, тепла і тремтяча,Човнами править втішений Господь,А серце розривається і плаче.

І кожна мати плаче, і печеЇй кожна рана у чужого сина.Стоїть Донбас і Львів – плече в плечеІ разом з ними плаче Україна.

Нехай же вам, герої, віддаєСвятий Петро ключі від того раю,Де убієнні ангелом стають,

21

Бо вони герої. Герої не вмирають.Герої не вмирають. Просто йдутьІз поля бою – в небо. В лицарі – зі смерті.Пливуть човни. Пливуть човни. Пливуть….Героям слава – вписано у серці.

Ведучий 2. З нашого Черкаського району загинуло 4 особи – (розповісти про героїв, увіковічення їх пам′яті).

Ведучий 1. Але нашу Батьківщину, нашу Україну зламати не можна. Як птах фенікс вона відроджується із попелу, стає міцнішою, сильнішою. Хочу навести слова одного з політичних аналітиків при ООН: ″Після закінчення війни Україна отримає сильну армію, патріотизм на високому рівні, згуртовану націю, а Росія лише безіменні могили″.

Дівчина. Не розчаровуйсь в Україні,А розумій її печаль.Що робиш ти для неї нині –У себе спершу запитай.

Не розчаровуйсь в Україні,Вона свята,а грішні – миВ її недолі часто винніЇї ж бо дочки і сини.

Не розчаровуйсь в Україні,Ідеї волі певним будь,Бо тільки той є справжнім сином,Хто вміє неньку захистить.

Не розчаровуйсь в Україні,Вір,що мине важка пора,Розквітне пишний цвіт калини,В садах достатку і добра.Хай живе Україна!!!!!!!!!!!Слава Україні – Героям слава!!!!!!!!!!!!!

Додаток 6Година – реквієм ″Життя – мов спалах″

Мета: ознайомити молодь та юнацтво із трагічною сторінкою нашої історії, розповісти про нашого односельця, випускника нашої школи…………., який служив і загинув у зоні АТО, віддати данину пам ′яті юному герою та всім полеглим воїнам.

Обладнання: плакати ″І пам′ять серця, і вічний смуток″, ″І біль священний ділимо навпіл″, портрети воїнів району, що загинули в АТО,

22

мультимедійна система, портрет…………….., аудіозаписи пісень (мінусовки), відеоролик, сумні ліричні мелодії, свічки, живі квіти.

На годину запрошені батьки та рідні ……………, однокласники, громада села, представники сільської ради.

Годину ведуть бібліотекар, юнак та дівчина.Вступне слово бібліотекаря

Ведучий 1: Мені наснилося, немов солдати,Які не повернулися з боїв,Не полягли, а залишились жити,Перетворившись в білих журавлів…

Пісня ″Журавли″Ведучий 2: Сьогодні, коли Україна потопає в сльозах від горя, з болем у

серці говоримо: ″Ми не тільки не хочемо війни, а просимо Бога зробити так, щоб вона нарешті закінчилася. Ми віримо в це!″

Ведучий 1: Сьогодні на нашу рідну землю прийшло нове лихо - біль утрат в зоні АТО. Більше року ми не можемо спати спокійно: знову гинуть найкращі українці, цвіт нації. Серед них – наші земляки, які не задумуючись пішли боронити кордони держави.

Юнак: Це не сон, не синдром маячні,Ця війна не в далекій країні,Не в Іраку чи десь там в Чечні,А в вишневій моїй Україні.

Саме тут всі її воякиСхід країни від зла захищали,Бились на смерть мої земляки,Кров’ю землю святу поливали.

Щоб країна ввійшла в майбуттяВільна, сильна, без чвар та війни.Віддали найцінніше – життя,України найкращі сини!

Ведучий 2: Багатьом із них, на жаль, не судилося повернутися живими. Вони полягли навіки. Серед них односелець …………..

Пам′ять! Гірка пам′ять війни! Вона ніколи не згасне. Вона ятрить мозок, збуджує уяву.

Дівчина: Пам′ять! Що ти залишила? Сльози матерів? Наречених, що не долюбили своїх хлопців? Поминальний дзвін та тепло свічки?

23

Ведучий 1: Хай горять свічки, як болючий щем про наших героїв, які навічно стали журавлями…

Юнак: Найвищою нагородою тих, хто уцілів, - є життя, а для загиблих – пам′ять.

Ведучий 2: Роки…Скільки б їх не минуло, не зітруться імена тих, хто не повернувся з АТО. Схилимо ж голови перед світлою пам′яттю тих, хто віддав своє життя, увійшовши в безсмертя.

(Хвилина мовчання)Ведучий 1: У нашій пам′яті ……………. залишиться гарним сином, чудовим

другом, товаришем. Сонячного ………… ……. року в родині ………… та ………. народився ………….. .Маленький ……………… зростав енергійним, життєрадісним хлопчиком, із

нестримною цікавістю та жагою пізнання.Свою шкільну дорогу розпочав у ……………………. школі. Хлопчина зростав

вихованим та дисциплінованим учнем, фізично загартованим юнаком, який успішно поєднував шкільне навчання, допомогу батькам по господарству та розваги з однолітками, знаходив час для читання улюблених книг. Спокійним і доброзичливим запам′ятали його вчителі та однокласники.

Дівчина: …………… виповнилося б … .У День народження імениннику дарують подарунки. Я ж тобі, ……………, присвячую цей вірш:

Тобі було б сьогодні - ……………,Веселе свято з квітами, тортами,Зійшлися б рідні, близькі, дітвора…Не буде свята, адже ти не з нами…Ти, …………., герой для нас усіх.

Та чомусь лише сльози,а не сміхПочесне це звання в нас викликаєІ серце гострим болем обпікає.

Завчасно посивіла твоя мама,І сльози завжди на очах у тата,А я всіма словами проклинаю катаЗа те, що так примусив їх страждати.

Хай згине той, хто нищить мій народ,Потоне в материнських хай сльозах!Не буде щастя мати злий урод,Що так безжально чинить оцей жах!

Ти завжди жив, щоб не завдати болюНі рідним, ні своїм товаришам,А під час бою ти закрив собою

24

Тих хлопців, що воюють й досі там…Вони за тебе мстять скаженим ворогам,Виборюють священну перемогу,І вірю я: всміхнеться доля нам -У мирі жити матимемо змогу!

Юнак: (Розказати його біографію – навчання в школі, вузі, військова служба). Проте почуття громадянського обов′язку та висока свідомість не дозволили залишатися осторонь подій, що почали відбуватися в державі. І в ……………… року він їде служити у військову частину ………….. .

(Можливо хтось із загиблих писав вірші, то прочитати їх)Ведучий 2: (розповісти про останнє місце служби героїчного хлопця). Ведучий 1: В історію нашого славного Черкаського району роки 2014-

2015 вписано чорним рядком. (розповісти по земляків, де вони героїчно загинули).

Дівчина: Сьогодні до нас прийшли однокласники ……. . Його щирі друзі. Щоб разом із нами згадати про нього та вшанувати його.

(Слово однокласників)Юнак: Ти, ……., не гасни, нам весь час світи

Ясним вогнем, на промінь сонця схожим.І віримо, що Ти серед святихПеребуваєш там у Царстві Божім.

Дівчина: Допоки ми живем, то знай, земляче,Про Тебе пам′ять не помре!

Відеоролик про Україну на пісню групи ″Океан Ельзи″Ведучий 2: Нерідко в небесній височині можна побачити, як раптово,

немов одірвавшись, падає зоря і згорає блискавично, не встигнувши долетіти до землі. Падаюча зірка – це раптово обірване чиєсь життя. Так і зірка ………… спалахнула, яка несла істинну правду життя з усіма його протиріччями і розбіжностями, так і не доспівавши, не долюбивши…

Ведучий 1: Про загиблих воїнів написано чимало творів: поем, віршів, присвят, які по праву можна присвятити і нашому герою ………...

Гудуть майдани: ″Слава Україні!″Межують їх на схід і захід вперто.А Дніпр широкий котить хвилі сині.Аби ж ″Героям Слава!″ не посмертно.

(Показати ″Відеоролик про воїнів в АТО″)Ведучий 2: Захисника Вітчизни, нашого героя, ………….. , народили і

виховали чудові батьки – ………….. і …………….. . Прийміть слова глибокої

25

вдячності за сина-патріота, який не шкодуючи власного життя захищав кордони України і виборював мир для всіх нас.

(вручити квіти батькам)Ведучий 1: Разом із родиною ……….., його друзями і знайомими

сумують усі односельці, всі, кому не байдужа доля нашої країни, майбутнє дітей і онуків. Пам′ять про …………., який поклав життя за мирне небо над нашою головою, завжди буде жити в наших серцях. Царство Небесне герою!

Юнак читає вірш на фоні мелодії:Можливо, знову загримлять гармати,І танк зімкне пшеницю на лану,І буде плакать і журитись мати,Коли сини ітимуть на війну.

І хтось востаннє поцілує милу,І хтось сльозу непрохану змахне,А може, дехто втратить віру й силу,Своє життя рятуючи одне.

Але не я… Я квиснути не стану,Хоч як не буде боляче мені,-За нашу землю, дорогу, кохану,Я рад прийнять на себе всі вогні.

За тих дітей, що бігають до школи,За матерів, змарнілих у труді,За наші верби довгополі,За наші дні, прекрасні й молоді.

І тут ні сліз, ні відчаю не треба,І тут не треба страху і ниття –Живе лиш той, хто не живе для себе,Хто для других виборює життя.Пісня ″Молитва за Україну″

Рекомендовані джерела:1. Акт проголошення незалежності України: це необхідно знати //

Позакласний час. – 2005. – №13-14. – С. 44-49. 2. Гарнійчук В. Дискусія як один із методів виховання патріотизму старших

підлітків / В.М. Гарнійчук // Позакласний час. – 2009. – №17-18. – С. 3-6.

26

3. Громадська Н. ″Україна в нас одна″: перший урок / Н.В. Громадська // Позакласний час. – 2014. – №8. – С. 11-12.

4. Данилюк А. Квітуй, мій крає, у вінку барвистім України: [сценарій] / А. М. Данилюк // Позакласний час. – 2014. – №12. – С. 52-53.

5. 23 серпня – день Державного прапора України: [сценарій] // Позакласний час. – 2014. – №7. – С. 59-61.

6. Дезера Л. Без верби і калини нема України: [сценарій] / Л.С. Дезера // Шкільна бібліотека. – 2015. – № 2. – С. 4-6.

7. День незалежності України: [сценарій] // Позакласний час. – 2014. – №7. – С. 63-69.

8. Державні символи України: [сценарій] // Позакласний час. – 2014. – №7. – С. 83-86.

9. Добридень тобі, Україно моя!: день Державного прапора України // Позакласний час. – 2013. – №13-14. – С. 104.

10.Добровольська Н. Символи рідної землі в народних піснях: [сценарій] / Н.В. Добровольська // Позакласний час. – 2010. – №3. – С. 3-7.

11.Іншина К. Завжди була ти, Україно!: [сценарій] / К.Іншина // Позакласний час. – 2014. – №12. – С. 50-51.

12.Кориз Л. Державні та народні символи моєї Батьківщини / Л.М. Козир, В.М. Топчій // Шкільна бібліотека. – 2011. – № 1. – С. 79-82.

13.Косенко Н. Державні символи України / Н.І. Косенко // Шкільна бібліотека. – 2013. – № 11-12. – С. 2-5.

14.Мархайчук М. Україна – держава європейська: [сценарій] / М.В. Мархайчук // Шкільна бібліотека. – 2015. – № 2. – С. 1-3.

15.Наш стяг у золоті й блакиті: 23 серпня – день Державного прапора України [сценарій] // Позакласний час. – 2011. – №7. – С. 104-107.

16.Олійник О. Україна - свята моя земля! [сценарій] / О. Олійник // Позакласний час. – 2014. – №7. – С. 80-82.

17.Польська Л. Український віночок: народна символіка / Л. Польська, І. Торчик // Позакласний час. – 2012. – №13-14. – С. 100-101.

18.Проблеми виховання національно свідомого, патріотичного молодого покоління України // Позакласний час. – 2009. – №17-18. – С. 19-32.

19.Світлична А. З історії державних символів: [сценарій] / А.В. Світлична // Шкільна бібліотека. – 2015. – № 2. – С. 12.

20.Чижова Н Батьківщина – мальовнича й неповторна країна: [сценарій] / Н.О. Чижова // Позакласний час. – 2011. – №1. – С. 11-13.

21.Що таке гімн // Позакласний час. – 2009. – №11-12. – С. 119-126. 22.Ющук В. Мій коханий краю! Мати наша, рідна і свята!: [сценарій] / В. Ющук

// Шкільна бібліотека. – 2015. – № 2. – С. 7-9.

27