З роду в рід кладе життя мости,Без коріння саду не цвісти,Без стремління човен не пливе,Без коріння сохне все живе.

Ніна Матвієнко (пісня «Сік землі»)

Доба Руїни (1657—1676) стала найтрагічнішою віхою в історії України. Роковою стала помилка нашого славного гетьмана Богдана Хмельницького, який прийняв у цілому хибне рішення про наслідне право. На Україну по смерті Б. Хмельницького чекала ціла низка гетьманів, що піклувалися не про долю багатостраждальної Вітчизни, а в першу чергу про свої інтереси. Громадянська війна призвела до спустошення козацької держави; завершилася Доба Хмельниччини, протистояти агресії сусідніх країн було все важче. Річ Посполита, Московська Русь і Кримське ханство продовжували боротьбу за такий ласий шматок землі, як Україна.

Причинами Руїни були:− розкол серед старшини – правлячої верстви українського суспільства;− посилення антагонізму між різними станами українського населення;− слабкість гетьманської влади, не здатної консолідувати народ;− боротьба геополітичних інтересів Російської держави, Турецької імперії, Речі Посполитої тощо.

ДОБА РУЇНИ?ДОБА РУЇНИ?З літературної точки зору - показ активної української інтелігенції, яка рвалась до боротьби за суверенітет української державності, з одного боку. З другого – ту продажну українську інтелігенцію, яка заради «панства великого, лакомства нещасного» зрадила українській традиції;Руйнується територіальна цілісність країни, опустошення і розорення регіонів, втрата державної незалежності і економічної сили України;У внутрішньому світі людини руйнується власне «Я»;Руйнується Держава;В людських душах руйнується віра в себе, в близьких, у країну, у краще майбутнє.

“Бояриня” – драматична поема. У драмі “Бояриня” відображена доба Руїни й гетьманування Петра Дорошенка. Леся Українка узагальнює долі окремих людей, які потрапили під гніт складних обставин

Експозиція – знайомство родини козацького старшини Олекси Перебійного з сином його бойового побратима Степаном – боярином.

Зав’язка – згода Оксани на одруження.

Розвиток дії – життя головної героїні в Москві, її неможливість вжитися в роль боярині.

Кульмінація – усвідомлення Оксаною власної бездіяльності, докір Степанові з приводу своєї і його пасивності.

Розв’язка – спустошення молодої української патріотки, готовність прийняти смерть як невідворотність долі.

Чи чекає Оксану чужина?Покохала  Оксана  молодого  козака 

Степана,  який,  будучи на службі  у 

царя  в Москві, з козака став боярином.

Після одруження вона  їде  з 

чоловіком  до Москви, де життя Оксани

стало життям у неволі.  

Степан покірливо згинається перед

царськими прислужниками.

Від  невимовної  туги  за рідним краєм,

не в змозі  знести приниження, яке їй,

як українці, довелось відчути в

Московщині, вона смертельно

занедужала.

Що пригнічує Оксану найбільше?

Весь  час  перебування  на  чужині  вона внутрішньо  протистоїть  тому,  що  її  оточує:  побуту,  звичаям, взаєминам  між людьми. Hе сприймає вона російського одягу. Hе може дівчина  звикнути  й до того, що їй не можна було самій ходити, не можна  "з  чоловіками  жіноцтву  побувати  пpи бесіді", тоді як в Україні  - жінка  в  пошані.  Hе  могла  зрозуміти Оксана й того, що молодь  одружується  через  сваху.  Обурює  її "поцілуй ний обряд". Дивує героїню те, що не чути співу у Московщині. Вона називає себе невільницею, а Московщину - тюрмою:

  А що ж? Хіба я тут не як татарка?  Сижу в неволі? Ти хіба не ходиш  під ноги слатися своєму пану, мов ханові?  Скрізь  палі,  канчуки... Холопів продають... Чим не татари?

Тpагічна доля Оксани:

        Я гину, в'яну, жити так

не можу...

У драмі "Бояриня" Леся Українка порівнює образ Оксани з образом України. Україна була вільною та щасливою, але її підкорила Москва, зробивши з неї велику руїну. Так само й Оксана в’яне й марніє на чужині, в неволі. Розлучившись із рідною країною, Оксана захворіла не лише фізично, а й духовно.

І зараз наше життя чимось нагадує руїну, а політичні дебати подібні до змагань за булаву українських гетьманів; і зараз багато українців перебувають на чужині.

«Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину»

В. Симоненко