Слов'янська ЗОШ І-ІІІ ступенів № 4

Слов'янської міської ради

Поетичний альманах № 1

літературної студії

«Слов'яночка»для участі в обласному

інтернет-конкурсі

«Створи шедевр»

(номінація «Літературна кав'ярня)

Поезія - це завжди неповторність,

Якийсь безсмертний дотик до душі.

Ліна Костенко

Проби пера учнів

Поезію слід шукати не в поєднаннях слів, а в атмосфері,

яку створюють ці поєднання. Еміль Верхарн

3

Поезія! Не підлягає сумніву, вона відіграє одну з провідних ролей у духовному збагаченні людини. А що ж таке поезія? Існують різні погляди, у кожного своє сприймання. Для одних - це знімок з їх поточного, емоційного стану. Для інших - спроба висловити своюдумку стосовно деякого наболілого питання. А хтось просто захоплюється красоюоточуючого світу і пише вірші, як художник створює свої полотна - щиро, мальов- ничо і неповторно! Основна мета створення альманаху - знайти таланти у нашій школі, дати можливість розкритися їм на повну силу! Поціновувачі сучасних поезій, сподіваємося, ви також зможете знайти для себе на сторінках нашого альманаху вірші, котрі не залишать вас байдужими.Для мене, як керівника літературної студії, метою є надати можливість творчо реалізуватися тим, хто відчуває у собі сили, натхнення і бажання створюватипоезії і ділитися своїми надбаннями зі своїми товаришами, а також знаходити нових друзів. З-під пера моїх вихованців народжуються хай ще не зовсім досконалі, проте щирі, зігріті патріотичною любов’ю до пісенного Ріднокраю ліричні поезії, наповнені глибоким змістом, в ограненні яскравих художніх тропів. Полонить у них простота й невимушеність, природність викладу .

Наталія Володимирівна Радченко, керівник літературної студії

Матусі

Рідна моя матінко, єдина, Сповнена любові і тепла,Я для тебе все така ж дитина,А для мене найцінніша ти.

Кожній мамі низько я вклонюся.Матір – це найтяжчий труд.І за кожну матір помолюся,Рятівницю від незгод і скрут.

Неможливо матір не любити,Серденько її не знає меж.Доки я на світі буду жити,Ти в моєму серці не помреш.

4

Кайдаш Дар'я, 10 клас

5

«Україна – це вільний птах».

Золотеє колосся земліПід блакиттю небес оселилось.Пригортали пелюстки джмелів, вже до заходу сонце клонилось.

І крізь поле це ледве йдеБосонога дівчина в лахмітті.Все шукає, та щось не знайдесвого щастя в безмежному світі.

Україною звали дівчину,Що так прагне спокійно жити.«Хоч у полі я сяду й спочину», -Може, серце не так буде боліти.

До небес розправляє крила,Щоб поринути в ніжну блакить,Та злетіти Вкраїні не сила – Їй зламали ці крила умить.

Покалічена дівчина зновувирушає у дальній шлях.І крізь біль починає розмову:«Україна – це вільний птах».

ЧорнобривціКвітка літа – чорнобривець розквітла на сонці.Вітер квіточку гойдає тихо у сторонці.Сонце-диво тягнеться до неба із землі,Пелюстки запрошують велетнів - джмелів.

Українська квітка всіх людей чарує,В світ дитинства оксамитка подорож дарує.Розповсюджує навколо аромат казковий,Залишає в пам'яті спогад той квітковий.

Моя УкраїнаБезмежні лани і простори,Бурхливі потоки й річки,Родючії землі і гори,Стрімкії джерела-стрічки.Пшеничні поля золотаві,що тягнуть колосся кудись,І соняхи ті златоглаві,Що пнуться за сонцем увись.Все це є у нашій країні.Природа чарує людей.Чудові пісні солов'їні - Від Бога дістався трофей.

6

***

7

***

Капнік Олександра, 10 клас

Україно! Дніпр широкий,

Степові простори,

Не жалійте для народу

Слави і волі.

Усміхніться, привітайте,

Дайте гарно жити,

А не вічно за минулим

Все життя тужити!

Відкрийтеся перед нами

Золоті ворота!

Ллється пісня солов’їна –

То чарівна нота…

Розлетілися по світу

Чутки про безкраї,

Про безкраї чорноземи

Та квітучі гаї.

Україно! Сад вишневий

Із житом квітує.

Синє небо України

Ніхто не забуде!

Вічна слава України

Буде царювати.

І згадає свого сина

Покинута матір.

8

9

***

І посміхнеться ще щасливо сонце,Зігріє всіх знедолених теплом.Вишневий цвіт подивиться в віконце…Та поки що здається все це сном.

Веселка розчинилася над краєм,Та захололи вмить усі серця.Ось покотився гуркіт степом-гаєм…У дім наш увірвалася війна.

Та як там не було б у світі жити,Свій дім ніколи більше не віддам!За течією дуже легко плити – Та вмій своє життя творити сам.

Переживемо все, бо ми родина,І вітер ніжно жито колиса.І заживе незламна УкраїнаІ вічно буде на землі весна!

10

***

І посміхнеться ще щасливо сонце,Зігріє всіх знедолених теплом.Вишневий цвіт подивиться в віконце…Та поки що здається все це сном.

Веселка розчинилася над краєм,Та захололи вмить усі серця.Ось покотився гуркіт степом-гаєм…У дім наш увірвалася війна.

Та як там не було б у світі жити,Свій дім ніколи більше не віддам!За течією дуже легко плити – Та вмій своє життя творити сам.

Переживемо все, бо ми родина,І вітер ніжно жито колиса.І заживе незламна УкраїнаІ вічно буде на землі весна!

ТузькаУ мене є друг – пухнастий та вірний, На нього покластися можна - надійний.Чорнявенькі смуги на сірій шерстині…Поважним є членом моєї родини.

Коли мені сумно - не буду тужити,Бо сіра ця морда може і вмити.Пісень заспіває ласкавих та теплих,А потім і вляжеться на нових светрах!

Прокинеться рано - та гайда нявчати,Пробудить усіх, бо нічого спати!Ходою легкою, біжком непримітнимПристриба на кухню поснідати ситно.

Ось вже сутеніє і котиться нічка…Ти йдеш, а на тебе вистрибує кицька.Маленький котяра не хоче лягати,А твердо він вирішив зараз пограти.

Вдосталь награвшись, він носик вмиває,Лізе на руки та гучно співає.Ніколи не мучить його каяття - Ось таке гарне у Тузьки життя.

11

Навесні помирає кохання…

Навесні помирає кохання…Навесні розквітає земля…На душі страшний біль та страждання,Бо сумна ця для мене весна.

Сиві проліски вже пробудились,Скільки раз вони вже цвіли!Та роки в страшнім сні загубились,А пелюстки зів’яли в землі.

Грім нещадно гуляє степами,Не зірви той червоний тюльпан.Може, ми взагалі не кохали,Бо не вірю вже власним сльозам.

І навіщо обрав ти дорогу,Що весну затягнула в війну?Всі молилися Богу потроху - Я ж кохання як камінь несу.

Тільки знай, що свою БатьківщинуЯ найдужче у світі люблю.Я не зраджу свою Україну,Хоч без тебе піду по життю.

Сбітнєва Софія, 8 клас

Ми однієї України діти

Кров пролилась - ніхто і не помітив.Протест у війну поволі переріс.Ми однієї України діти, Тепер немов вселився у нас біс.

Уже забули тут, за що стоять.Тут барикади виросли, як гори.Куди не глянь - усі кричать "вбивать";Із сліз батьків розлилось ціле море .

По Україні слух пішов:" Війна іде, не так, як в сорок першому, оця страшніша."Усі міста і села вже гудять:"Ховайся люд, бо буде тільки гірше."

Але на страх даремно час не гаю,Нема бендер, нема і москалів.І я надію щиру-щиру маю,Що українська правда саме в цім.

12

Йшло століття з порядковим "два один",

Усе життя звелось до кількох годин,

Розпочатих фразою "час новин,

Але спершу дивімось рекламу":

«Запустили на днях "хюндай",

Що курсує напрямком "війна-рай";

Економіка падає, ти, будь ласочка, підіймай;

Президент і Прем'єр відлетіли до Амстердаму».

За цей рік сталась дивна така градація,

Бо від чорного не до білого, а до сірого:

Бо нема тут поняття простору особистого,

Бо разгублених чи загублених ми дітей нація.

Але поки холоне солодкий чай,

Поки серце відстукує ритм чіткий,

Ми всі просимо:"Господи, Боже мій,

Україну мою не забудь, бережи її й захищай".

13

Пасічник Юлія, 9 клас

Осінь

До мене осінь завітала.

Розмаїттям барв вона палала,

Неначе мавка лісова,

Мене зачарувала.

Танком шалених барв отих

Усіх причарувала.

І в житніх постолах своїх

Стежиною кружляла.

Тривав недовго цей танок,

Такий багряний, променистий.

Але навіки в пам'яті моїй

Залишиться барвистий…

14

15

Сумна мелодія

Дивлюсь я, дивлюсь, не пригадаю:Де ділись листочки, що шелестіли в гаю,Де моє сонце, що зникло за хмарою,Де моя річка, що здіймалася парою?..Де моменти всі рідні?!Де хвилини, почесті гідні?!Де все те, що плекала я змалку:Півонії, жоржини, фіалки?Де всі світлі мої дні?Може, лежать на чорному дні?Може, все зникло у когось в журбі?А, може, воно все у мені…

ОсіньВ'яне квіточка мала,Сохне травинка струнка.Осінь по лісу ступає, Свої фарби розкидає.Земля пахне сухим листям,Стоїть калинонька в намисті. Пташки у вирій відлітають,Сумно журавлі співають.Дощ осінній сумно плаче,І всередині неначе, Хтось розбив сльозу скляну,Сльозу печальну і гірку…

16

Свеча

Горела тонкая свеча…

Она бледна и горяча.

Свет поднимался к небесам,

Чтоб было просьбу слышно там.

Она горела и текла,

И плаямя к небу подняла,

Молитву нашу возносила,

И о спасении просила.

Горела сутками она…

Тополя

Тополя руки в небо підійма,

Зелені коси стан їй обвивають.

До неба тягнеться вона,

І, кажуть, їй пташки співають.

Вона тягнулась до зірок,

Зі співом линула вона,

Натхненням сповнений був крок,

І пісня линула нова.

17

Бескоровайна Діана, 10 клас

Ми зможем усе подолати

Час прийде, вороги наші згинуть,

І настане та мить, що ми будем єдині.

І кохана наша, шляхетна країна

Буде вільна, завжди буде вільна.

Багато значить для неньки свобода.

Задумайся, брате, це ж наша турбота.

Ми зможем усе подолати,

Вільними бути, лихо зламати -

Свободу та честь об'єднати.

Україну ти об'єднай

Без честі жити також не можна.

Ти подивись, життя наше на що схоже.

Ми роз'єднались… Ти озирнись!

Невже не бачиш, що це зовсім не схоже на рай?

Свою свободу - не відпускай.

Майбутнє за тобою, ти просто це знай,

Та нікому-нікому його не віддавай!

Невже тобі не шкода усіх тих людей,

Які життя віддавали за тебе кожен день?

Це наша свобода, саме наша турбота!

Я дуже прошу, Україну ти об'єднай!

Відкриєм Україну у своїх серцях,

Та будем боротись ми до кінця!

18

Зміст

Передмова………………………………….3

Кайдаш Дар'я………………………………..4

Капнік Олександра…………………………..7

Сбітнєва Софія……………………………….12

Пасічник Юлія ………………………………14

Бескоровайна Діана…………………………..17

19

Редактор,

комп'ютерна верстка та набір

Радченко Наталія Володимирівна