Електронний формат видавничої справи

Івженко Олена ВячеславівнаНаціональний технічний університет України «КПІ»,

Видавничо-поліграфічний інститут

«И как ни крути, а в какой-то момент сторонники бумажных книг будут выглядеть как викторианцы, доказывающие преимущества свечей перед электрическими лампочками Эдисона".

(Коментар до статті Л. Данілкіна «Чтение будущего. Краткая история электронных книг», портал afisha. ru).

Спостерігаючи за стрімким розвитком електронних книг з перших днів, напрошується логічне запитання: що ж чекає на українських видавців і що очікувати читачам від них?

Приблизно два роки тому, коли в Україні була перша хвиля book readеr'ів, в журналі «Контракти» за 08.02.2010, з'явилася стаття Надії Гончарук «Цифрове закляття», де епіграфом служила в якомусь сенсі пророча фраза про те, що до 2020 року електронні книги замінять паперові, незважаючи на опір письменників і видавців всього світу. Чи так це?

Або, як часто полюбляють у цьому випадку наводити аналогію з театром і кіно, паперова та електронна книга будуть співіc-нувати на вітчизняному ринку, просто кожна для своєї цільової аудиторії?

У тому ж журналі «Контракти» трохи раніше опублікована стаття, де названі топ-10 галузей, яким Інтернет завдасть максимального збитку. Перше місце займала друкована преса - і не дивно, бо старше покоління відходить, а молоде все менше читає періодику, друге – книговидання, а за ними - освіта.

Що стосується газет, то є ще один дуже важливий аспект. Справа в тому, що з розвитком Інтернету друкована преса втратила основу свого добробуту, а саме: монополію на інформацію.

Ситуацію, що склалася, може врятувати платний контент і цифрова реклама, хоча це можливо тільки для дуже авторитетних і відомих видавництв типу «The Тimes». Чи захочуть читачі платити за новини відомих брендів у світі, де інформація і так надходить з усіх сторін, залишається питанням.

А от з книгами складніше. Традиційним паперовим носіям залишиться подарункова та колекційна ніша, адже електронна книга буде дешевшати у зв'язку з невпинним технічним прогресом. Прикладом вдалої стратегії навіть у кризовий час може слугувати видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» Івана Малковича, але не остання конкурентна перевага у цьому випадку - дитяча цільова аудиторія.

В більш складному становищі опинилися і опиняться не видавці і письменники, а поліграфічні підприємства, оскільки багатотиражні замовлення вже давно зникли і їм доводиться друкувати книги на вимогу малими тиражами.

Окрім цього, дослідження книжкового ринку Міжнародним фондом «Відродження» показало, що майже половина українського населення книг не читає. Що ж стосується другої половини - активних споживачів, то вони віддають і будуть віддавати перевагу електронній книзі переважно з метою економії, а не через прихильність до останньої.

Тем та відкритих питань для подальшого обговорення безліч: можна згадати про впровадження у школах електронних підручників, захист авторських прав, проект Google Books, а також про аудіо та відеосупровід тексту книги, програмне забезпечення електронних книг і т.д.

Але як написано у Святому писанні, «Спочатку було слово...». І нам нема чого побоюватися, бо воно нікуди не зникне. Час, насамперед, змінює форму речей, не змінюючи їхньої сутності.