Newsletter 01 03-2017(67-4)

Безпековий огляд ЦДАКР № 4 (67)

1 березня 2017

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 березня 2016

2

Безпековий огляд «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ» Центру досліджень армії,

конверсії та роззброєння (ЦДАКР, www.cacds.org.ua ) здійснюється

аналітиками ЦДАКР за підтримки банку «Аркада». Для підготовки

оглядів залучаються відомі експерти, дипломати, військові

фахівці та спеціалісти усіх відомств, що працюють у безпековому

середовищі України.

Метою публікацій Безпекового огляду «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ»

є оперативне та аналітичне інформування зацікавлених профільних структур, ЗМІ та

громадян, що цікавляться актуальними проблемами безпеки

України.

Кожний огляд присвячений короткому періоду (1 – 2 тижні),

та містить експертні думки, які можуть не збігатися з офіційною

позицією української влади.

@2014 Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння

У разі цитування обов’язкове посилання на ЦДАКР

Редакційна колегія:Бадрак В.В. – головний редактор, директор ЦДАКРКопчак В.І. – відповідальний секретар, заступник директора ЦДАКРСамусь М.М. — заступник директора ЦДАКР з міжнародних питань

Члени Редакційної колегії:Бондарчук С.В. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, генеральний директор ДК «Укрспецекспорт» (2005-2010 рр.)Згурець С.Г. – головний редактор журналу «Экспорт оружия и оборонный комплекс Украины», директор інформаційно-консалтингової компанії (ІКК) Defense ExpressКабаненко І.В. – заступник міністра оборони (2014 р.), перший заступник начальника Генерального штабу ЗСУ (2012 – 2013 рр.), член Експертної Ради у галузі національної безпекиКонопльов С.Л. – директор Гарвардської програми з чорноморської безпеки та програми з безпеки США-Росія і США-Південна Азія, член Експертної Ради у галузі національної безпекиЛитвиненко О.В. – заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України Міхненко А.В. – головний редактор журналу «Ukrainian Defense Review»Паливода К.В. – голова правління банку «Аркада», член Експертної Ради у галузі національної безпекиПоляков Л.І. – голова Експертної Ради ЦДАКР, перший заступник міністра оборони України (2005 – 2007 рр.), заступник міністра оборони України (2014 р.)Рябих В.О. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії (ІКК) Defense ExpressЩербак Ю.М. – письменник та громадський діяч, Надзвичайний і Повноважний Посол України в США (1994 - 1998 рр.), міністр охорони навколишнього середовища (1991 - 1992)


3

ЗМІСТ

Загальні оцінки

У дзеркалі експертноі

думки

Аналітичні розробки

Основні виклики та ризики для України у другій половині лютого 2017 року

Украина: под угрозой российских армий

Розширений Чорноморський регіон — геополітичний шанс для України: проблеми і перспективи

Оцінка стану України: міжнародна політика, ефективність реформ та потенційні виклики в оборонній сфері

Стратегічна концепція морської безпеки Республіки Польща

«Президентство Додона — это часть плана Плахотнюка стать премьер-министром»

Щит от враждебных небес: войсковая ПВО ВСУ и НГУ


4

Фахівці Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР) пропонують свій аналіз ключових

тенденцій у сфері безпеки і оборони у другій половині

лютого 2017 року.Головною подією, що може від-

бутися найближчим часом та вплинути на безпекове середови-ще не лише України, а усього регі-ону, можуть стати результати пе-ремовин В.Путіна з Д.Трампом. В останні дні лютого ЗМІ вже заяви-ли про жваву підготовку зустрічі президентів США та Росії. Симп-томатичним, однак не переконли-вим виглядає той факт, що Трамп вже провів досить тривалу розмо-ву з канцлером Німеччини Анге-лою Меркель. Варто нагадати, що свою позицію 5 лютого вдалося висловити й українській стороні - Петро Порошенко вже провів те-лефонну розмову з президентом США.

Однак загальна безпекова об-становка довкола України виглядає хиткою. Негативними чинниками, що суттєво впливатимуть на май-бутнє України, залишаються неви-значеність позиції адміністрації Трампа щодо Росії, фактичні ви-борчі перегони у Франції та Німеч-чині, а також активність власне Ро-сії. До перемовин Путін з Трампом грає на випередження, демонстру-ючи неабиякі маневри. Це і є кози-рі, які хазяїн Кремля демонструє задля отримання вигідної позиції на початку перемовин. Завдяки ослабленню Європи та невпевне-ності нового американського ліде-ра, якого до того ж гостро критику-ють, Кремлю нерідко вдається вдале позиціонування на європей-ському фронті.

Показовим ходом Москви слід вважати підписання Путіним указу про визнання паспортів та інших документів так званих ЛНР та ДНР,

Загальні оцінки

Основні виклики та ризики для України у другій половині лютого 2017 року

Загальна безпекова обстановка довкола України виглядає хиткою

5

чим він засвідчив подальший курс на підривну діяльність проти Укра-їни. Хоча з українського боку вже пролунали оцінки, що «Путін тим самим вийшов з Мінського проце-су» (заява секретаря Ради націо-нальної безпеки і оборони України Олександра Турчинова, 22 лютого), насправді антиукраїнська актив-ність Москви є традиційною. А саме, набрати обертів в усіх видах тиску на Україну, довести застосу-вання всіх наявних важелів впливу до пікової форми, а потім запропо-нувати шляхи «замирення» на влас-них умовах. Як передбачають в ЦДАКР, саме запропоновані амери-канській адміністрації шляхи зами-рення з Україною нестимуть най-більшу небезпеку її майбутньому.

У цьому контексті слід згадати й використання українських політи-ків у своїх підривних цілях. Йдеть-ся як про відвідання нардепом На-дією Савченко окупованих територій та її сумнівні висловлен-ня у бесідах із вояками на лінії зі-ткнення, так і про штучно створе-ний інформаційний резонанс довкола так званого «плану мирно-го врегулювання» іншого нардепа - Андрія Артеменка. У будь-якому випадку варто казати про техноло-гії зондування з боку Кремля – вони майже постійно використовуються при підготовці та реалізації планів політичних диверсій чи створенні нових видів загроз для Української Держави. Нагадаємо, що згідно з

проголошеною Артеменком ідеєю передбачалося виведення всіх ро-сійських військ зі східної України, а також проведення референдуму щодо того, аби передати захопле-ний Крим в оренду Росії терміном на 50 або 100 років. Цілком очевид-но, що в РФ в даний час намагають-ся визначити рівні компромісів з боку України, а також США і Євро-пи у контексті українських інтере-сів, щоб сформувати свою власну позицію та ймовірність поступок щодо штучно створених «росій-ських цінностей».

Виклики для України воєнного характеру

Хоча війна на цьому етапі віді-грає другорядну роль, саме її ви-снажливий характер та ризики що-денних втрат роблять її найбільш болючим та впливовим фактором для суспільства. Російське угрупо-вання діє з послідовним та постій-ним темпом, майже не зменшує ін-тенсивності війни, хоча й не намагається перевести її у вибухо-ве протистояння. Це передусім під-тверджує, що надані Кремлем за-вдання полягають у постійному нагадуванні про можливість війни та доведенні на практиці, що Росія й у подальшому застосовуватиме зброю в разі, якщо не відбудеться домовленості з американською сто-роною.

У цьому контексті обстріли Ав-діївки та околиць, які військові ви-

Саме запропоновані американській адміністрації шляхи замирення з Україною нестимуть найбільшу

небезпеку її майбутньому

6

значають нинішнім епіцентром атак (станом на останні дні люто-го), слід розглядати як загальну ро-боту на полігоні уявлення росіян, а також як один з багатьох напрям-ків ймовірної активізації росій-ських зусиль.

Єдиним шляхом зменшення суто військового тиску можуть розглядатися, як і раніше, дії укра-їнських військових на випереджен-ня та асиметричні удари із застосу-ванням точкових атак підрозділами спецпризначення.

Виклики для України на міжнародній арені

Міжнародна арена з початку 2017 року стала головним фронтом Кремля, при цьому, увага все біль-ше відвертається від суто україн-ського питання до розгляду загаль-ної проблеми протистояння Заходу та Росії. Щоправда, деякі події, зо-крема, збільшення інформаційного тиску на президента Трампа всере-дині США, можуть позитивно вплинути й на розв’язання україн-сько-російського вузла. ЗМІ вже встигли зафіксувати, що «загадкові відносини Трампа з Росією стали його ахіллесовою п’ятою» (Die Welt, 17 лютого). Звідси і виникли синх-ронно більш жорсткі заяви Трампа у бік Кремлівського «конквістадо-ра». Однак, як переконані в ЦДАКР, не варто тішити себе ілюзіями щодо готовності Трампа рішуче ді-яти у питанні організації протисто-

яння Москві. Навіть за умов розу-міння неготовності Росії до нової гонки озброєнь, американська ад-міністрація поки що демонструє лише паліативні заходи, напівми-ри, як то критичні заяви на адресу Москви. Хоча слід звернути увагу й на те, що згадане німецьке видання слушно вказує на зв’язок критич-них заяв зі слабкістю власне Трам-па. Більше того, деякі аналітики прогнозують навіть збільшення за-гроз для адміністрації Трампа в разі його більш-менш відвертих проросійських кроків. З іншого боку, поява у Вашингтона твердої оцінки дій Росії зовсім не означає реалізацію намірів у боротьбі з Пу-тіним.

Між іншим, для України важли-вим є те, що США підтвердили на-мір надавати допомогу з метою на-рощування її військового потенціалу й рівня внутрішньої безпеки (16 лютого). То ж, заява за-лишає Києву сподівання, хоча рі-вень прийому (візаві голови МЗС України був перший заступник гла-ви Пентагону) певною мірою свід-чить про сприйняття України та її проблем як другорядних.

Негативу додають й оцінки ні-мецьких фахівців щодо сприйняття українських реалій. Так, 28 лютого з’явилася інформація про те, що підтримка України в Європі посту-пово зменшується. Хоча фахівці по-силаються на «пропаганду РФ, яка зробила свою справу», в цілому вар-

Поява у Вашингтона твердої оцінки дій Росії зовсім не означає реалізацію

намірів у боротьбі з Путіним

7

то казати про багатофакторність формування оцінок та вплив на них негативів, які існують та набирають обертів всередині української вла-ди. Згадаємо посил співголови прав-ління Фонду ім. Генріха Бьолля - Ральфа Фюкса, який стверджує, що в деяких верствах західноєвропей-ської громадськості зростає втома від України. При цьому симптома-тично, що Фюкс як аргументи навів саме ймовірність проблематичних для України виборчих перегонів. А саме, німецький фахівець вказав, що президентські вибори у Франції можуть закінчитися перемогою проросійського кандидата, а також стримано оцінив перспективи Ан-гели Меркель знову стати канцле-ром Німеччини.

До показових випадів належить і різке збільшення тиску Москви на Мінськ. Так, наприкінці лютого стало відомо, що Росія вимагає від Білорусі вже 600 мільйонів доларів за газ (27 лютого). А це означає, що Росія посилює своє позиціонуван-ня на теренах колишнього СРСР та демонструє готовність до рішучих дій в разі намірів Заходу перетягти Білорусь на свій бік.

Мають місце й деякі досягнення Кремля на колишніх територіях ра-дянського впливу. Саме так слід трактувати заяву віце-президента Болгарії Іліяни Йотової (25 люто-го), яка висловилася за необхід-ність поступово братися за скасу-вання санкцій проти Росії.

Водночас, у другій половині лю-того з’явилися нові ознаки втоми російського суспільства від хао-тичної тупікової політики Путіна. Деякі ЗМІ встигли припустити, що відбувається загострення проблем всередині країни. Так, Forbes (26 лютого) зазначив, що «президент РФ Володимир Путін, який ще пару місяців назад гордо виступав на світовій арені, зараз замовк, перед-чуваючи економічний крах свого режиму». У статті вказується на чо-тири сфери нестабільності, а в пер-шу чергу називається проблема за-боргованості щодо заробітної плати. Так, фахівці видання пора-хували, що регулярна затримка за-робітної плати створила загальний обсяг заборгованості щодо заро-бітної плати у 2,7 мільярда рублів або 46,4 мільйона доларів, а падін-ня світових цін на нафту виклика-ло позбавлення ліцензій понад 100 банків. Але головним повідомлен-ням слід вважати твердження, що «в Росії спостерігаються очевидні ознаки соціального невдоволення».

На тлі економічних негараздів в РФ знову заговорили про ознаки розколу еліт в Росії. Зокрема, після втечі до України двох колишніх де-путатів російської Держдуми. Осо-бливу увагу фахівці приділяють екс-депутату Дєнісу Воронєнкову, який з 2011 р. і до кінця 2016 р був членом комітету Держдуми РФ з питань безпеки та протидії коруп-ції. Експерти вказують, що він ба-

Головним повідомленням слід вва-жати твердження, що «в Росії

спостерігаються очевидні ознаки соціального невдоволення»

8

гато може розповісти про таємниці Кремля, а про сенсаційність події «свідчать гарячковість і паніка в російських мас-медіа». Дійсно, низ-ка подій в РФ може бути непрямим свідченням, що Путін оцінюється багатьма в РФ як дедалі небезпечна для держави постать, у зв’язку з чим чимало політиків намагаються дистанціюватися від нього.

Основні виклики всередині держави

В України відбувається певна трансформація ставлення до наро-щування воєнного потенціалу – таку тенденцію фахівці ЦДАКР спостерігають з початку поточного року, коли влада усвідомила суттє-ве падіння рівня довіри з боку пе-реважної більшості населення та певної частини еліт.

То ж цього року вперше уряд України затвердив державне обо-ронне замовлення не на один, а на три роки наперед (22 лютого). Хоча державні витрати України на озброєння мають стати більш ефективними, наявних ресурсів недостатньо для докорінної зміни ситуації довкола переозброєння та збільшення оборонного потенціа-лу країни. А завдання налагоджен-ня серійного виробництва нових зразків військової техніки досі за-лишається непід’ємним.

Цікаво у цьому контексті згада-ти, що Інформаційно-консалтинго-ва компанія Defense Express в се-

редині лютого здійснила аналіз поточних проектів, які реалізують-ся в рамках військової та військо-во-технічної співпраці (https://d e f e n c e - u a . c o m / i n d e x . p h p /statti/2401-viyskovo-tekhnichnyy-zastiy) за період 2014-16 рр. Отже, згідно з висновками фахівців Defense Express, практичне під-ґрунтя для розширення військово-технічного співробітництва з євро-пейськими та американськими компаніями створене не було. «Ді-яльність української сторони щодо закупівлі технологічно складної техніки та засобів ураження (на-самперед, боєприпасів) для Украї-ни не мала жодних преференцій. Навпаки, були і є приклади відмо-ви від виконання контрактів, які стосувалися закупівлі озброєння та військової техніки у європей-ських країнах. З 2015 р. сформува-лася стала тенденція щодо обме-ження при постачанні до України елементної бази електроніки, вуз-лів та агрегатів для виготовлення військової техніки. Ці обмеження не дозволяють забезпечити достат-ній конкурентний рівень новим зразкам техніки та озброєння, що розробляються та виготовляються в Україні. Показово, що таких під-ходів окремі європейські країни та Ізраїль дзеркально дотримуються і щодо Росії, проти якої оголошено санкції. На відміну від України. Проекти зі створення нових спіль-них підприємств із закордонними

Практичне підґрунтя для розширен-ня військово-технічного

співробітництва з європейськими та американськими компаніями

створене не було

9

партнерами, які б виготовляли оборонну продукцію, в Україні не реалізовані. За три роки таких при-кладів знайти не вдалося. Задекла-ровані раніш ініціативи – на кшталт створення підприємства з поль-ським виробником бронежилетів «Любава», а також низка інших проектів наштовхнулися на органі-заційні, фінансові та бюрократичні перешкоди з українського боку. Тож упродовж трьох-п’яти най-ближчих років зміцнення оборо-ноздатності та підвищення спро-можностей війська буде головним чином ґрунтуватись на власних можливостях держави».

Зазначене, у свою чергу, озна-чає, що, по-перше, Україна залиша-тиметься вразливою мішенню для ворожої Росії, по-друге, захист дер-жави відбуватиметься переважно за рахунок людських життів, і, по-третє, команда, що займалася нала-годженням ВТС України з інозем-ними державами, не може отримати задовільну оцінку.

На тлі цього розширюється не-вдоволення владою з боку експерт-них кіл та й деяких представників самої влади. Наприклад, Володи-мир Лановий, доктор економічних наук, екс-міністр економіки та екс-віце-прем’ер-міністр, у своєму бло-зі позначив низку проблем та зро-бив чимало закидів найвищим посадовцям. Ключовим з таких є дорікання владі, що вона «не бажає перемоги у війні; […] наш уряд і

президент спасають Ахметова - «головного уповноваженого» теро-ристів і Росії в питаннях Донбасу. […] Він - стовп сепаратизму на Сході. А його самовпевненість є на-слідком угоди, про яку повідомив Онищенко, між Порошенком і Ах-метовим» (http://ua.censor.net.ua/blogs/5298/iv_chastina_vlada_ne_baja_peremogi_u_vyin).

Не додають оптимізму й дії дея-ких народних депутатів, а пропре-зидентський нардеп Тетяна Ричко-ва напряму заявила (24 лютого), що її колега Надія Савченко підбурю-вала військовослужбовців залиши-ти свої позиції, прийти до Києва і зробити державний переворот.

Неоднозначно сприйняті й дея-кі зусилля президента країни. А саме, йдеться про те, що Петро Порошенко 25 лютого ввів у дію рішення Ради нацбезпеки і оборо-ни «Про доктрину інформаційної безпеки України». Згідно з доку-ментом, Служба безпеки має здій-снювати моніторинг спеціальни-ми методами і способами вітчизняних та іноземних засобів масової інформації та мережі Ін-тернет з метою виявлення загроз національній безпеці України в ін-формаційній сфері. Експерти вже зауважили, що, хоча, документ спрямовано у першу чергу на про-тидію російському інформаційно-му впливу на українське суспіль-ство, його імплементація може призвести до «полювання на ві-

По-перше, Україна залишатиметься вразливою мішенню для ворожої

Росії, по-друге, захист держави відбуватиметься переважно за рахунок людських життів, і, по-третє, команда, що займалася

налагодженням ВТС України з іноземними державами, не може

отримати задовільну оцінку

10

дьом». Зокрема, претензії до ЗМІ пов’язані з ризиком порушення свободи слова, а доктрина нічого не каже про критерії визначення таких загроз, як і про власне рам-ки свободи слова та можливість громадян виражати особисті по-

гляди. Немає в ній і визначених механізмів відповідальності. Отже, попри необхідність бороть-би на інформаційному фронті, її формат залишається невизначе-ним, та відповідно може трактува-тися двозначно.


11

Відносини НАТО-Україна Постійним аргументом НАТО,

коли мова заходить про членство України, постає вимога відповід-ності стандартам: окрім військо-вих, це й відсутність корупції, і вірність принципу верховенства права. Навіть зараз деякі країни-члени Організації ставлять під сумнів відповідність даним стан-дартам Туреччини. Проте тут, напевно, існує своєрідне прави-ло, що коли країна вже вступила в НАТО, її членство не перегля-дається.

Зрозуміло, що якби Україна вступила до Організації, ситуація з Росією радикально змінилася б. На порушення Статті 5 НАТО буде ре-

агувати швидко, неважливо у яко-му просторі (фізичному чи вірту-альному) воно здійснюватися. Проте, наразі невідомо, яку пози-цію президент США Д.Трамп буде мати щодо українського конфлікту в подальшому. Україна з легкістю може стати розмінною монетою в політичній грі між США та Росією. Важливо розуміти, що «Росія, яка постійно оточена ворогами», – це певне світосприйняття, що склало-ся історично. Путін буде тиснути на Трампа, аби побачити, наскільки далеко останній може зайти у своїх поступках та компромісах. Трамп, у свою чергу, розглядає російського президента як сильного союзника проти Китаю.

Оцінка стану України: міжнародна політика, ефективність реформ та потенційні виклики в оборонній сфері

У дзеркалі експертноі

думки

Адріан Кендрі, виконавчий директорIndependent Global Economic and Strategic Risk Consulting and Public Speaking

Постійним аргументом НАТО, коли мова заходить про членство Украї-

ни, постає вимога відповідності стандартам

Україна з легкістю може стати розмінною монетою в політичній грі

між США та Росією

12

Якщо уважно дослідити, де саме відбувається нарощування росій-ської військової присутності, то можна виділити, зокрема, Тихооке-анських регіон. В листопаді 2016 р. Росія розмістила протикорабельні ракетні комплекси на Курильських островах – територіях, які ще з часів Другої світової війни є предметом конфлікту з Японією. Це створило ще один напрямок можливої вій-ськової агресії та політичної напру-ги. Необхідно також враховувати той факт, що японсько-китайські відносини в районі Східнокитай-ського моря, залишаються складни-ми та проблематичними.

Як не стати предметом торгу Позиція України має, в першу

чергу, бути помітною у всіх міжна-родних дискусіях вищого рівня. Її повинні «чути» та знати впливові журналісти таких видань як WallStreetJournal, TheEconomist, TheTimes, тощо. З іншого боку, вона має бути доведена до уваги пересічних громадян. Я вважаю, що задля цього Україна повинна інвестувати в розвиток молоді. Саме молоді люди голосували про-ти виходу Британії з ЄС та підтри-мували Клінтон. В Україні молодь чомусь виключається з міжнарод-ного політичного дискурсу.

Оцінка проведених реформ Економічні реформи, проведе-

ні в Україні після 2014 року, вия-

вилися недостатніми та лише част-ково успішними в розв’язанні проблем глибоко укоріненої ко-рупції, неконкурентного промис-лового та енергетичного ринків. Зусилля, направлені на залучення достатніх іноземних інвестицій, також були неефективними, аби підтримати динаміку економічно-го зростання. Я вважаю, що 2017 рік стане критичним у вирішенні проблем обширного та різкого збідніння населення, яке посилю-ється сильним знеціненням націо-нальної валюти, починаючи ще з 2015 року.

Нові виклики України в оборонній сфері

Складність, багаторівневість системи прийняття рішень – це го-ловне джерело корупції у будь-якій організації. З іншого боку, по-літика інновацій, проста інституційна ієрархія, мотивація до спільних дій та цілісності є кри-тичними показниками ефектив-ності управління. В оборонній сфері одним із головних викликів сьогодні (і не лише для України) стала занадто швидка зміна техно-логій та стратегічно непередбачу-ване зовнішнє середовище. У зв’язку з цим з’явилися нові взає-мозалежності в способах поставки та управління системами озброєн-ня. Ці виклики змусили спростити та зробити лінійними бюрокра-тичні військові організації.

Позиція України має, в першу чергу, бути помітною у всіх міжнародних

дискусіях вищого рівня

Економічні реформи, проведені в Україні після 2014 року, виявилися не-

достатніми та лише частково успішними в розв’язанні проблем

глибоко укоріненої корупції, неконку-рентного промислового та енерге-

тичного ринків

Складність, багаторівневість системи прийняття рішень – це

головне джерело корупції у будь-якій організації. З іншого боку, політика

інновацій, проста інституційна ієрархія, мотивація до спільних дій та цілісності є критичними показ-никами ефективності управління

13

Збройні сили України, у зв’язку з наявністю безпосередньої загро-зи, були змушені збільшити опера-тивність реагування, вирішити проблеми управління організацій-ними пріоритетами та структура-ми, що мають нечітку субордина-цію. Тут необхідно згадати звіт сера Джона Чілкота – глибокий аналіз проблем вторгнення Брита-нії в Ірак в 2003 році, що був опу-блікований в липні 2016 року. Да-ний звіт повністю суперечить заявам екс-прем’єра Тоні Блера щодо доцільності дій британської армії. Проте, перш за все, автор відмічає неефективність управлін-ня та планування цієї операції.

По-перше, було не ясно, яка особа або відділ в Міністерстві оборони був відповідальний за виявлення і доведення до відома керівництва факту наявності про-

галин в технічному забезпеченні. В результаті необхідні закупівлі озброєнь були здійснені в недо-статньому обсязі.

По-друге, у доповіді вказується про відсутність плану післявоєн-них дій, що стало причиною по-дальшого непевного становища військ Великої Британії на півдні Іраку.

По-третє, рішення про запуск ще однієї операції в Афганістані мало істотний вплив на доступ-ність необхідного обладнання в Іраку, зокрема, вертольотів і об-ладнання для спостереження та збору розвідувальної інформації.

Хоча Україна знаходиться на-разі в інших умовах, проте, орга-нізаційні прогалини, вказані у даному звіті, можуть стати нови-ми викликами для військ вашої країни.

Складність, багаторівневість системи прийняття рішень – це

головне джерело корупції у будь-якій організації. З іншого боку, політика

інновацій, проста інституційна ієрархія, мотивація до спільних дій та цілісності є критичними показ-никами ефективності управління


14

Політичне керівництво Респу-бліки Польща, враховуючи нові ви-клики і загрози (передусім, ситуа-цію навколо України), актуальні тенденції розвитку геополітичної обстановки, продовжує перегляда-ти підходи до забезпечення націо-нальної безпеки своєї держави.

У листопаді 2014 р. Президентом Польщі Броніславом Коморовським була затверджена оновлена Страте-гія національної безпеки РП, яка ви-значила оптимальні способи вико-ристання усіх ресурсів держави в оборонній, соціальній та економіч-ній сферах для потреб забезпечення суверенітету та територіальної ціліс-ності країни. У документі зазначено, що безпека Польщі залежить від її

здатності ефективно реалізовувати національні інтереси та досягати стратегічних цілей у нинішніх та прогнозованих безпекових умовах, які будуть визначатися чотирма основними факторами: НАТО, Єв-ропейський Союз, стратегічна при-сутність США на континенті та від-носини з Росією. У Стратегії наголошується, що відновлення Ро-сією позицій наддержави за рахунок її оточення та посилення конфрон-таційної політики (про що свідчить конфлікт з Україною, включаючи анексію Криму) негативно відобра-жається на стані безпеки в регіоні11.

1 Strategiа Bezpieczeństwa Narodowego Rzeczypospolitej Polskiej - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.bbn.gov.pl/ftp/SBN%20RP.pdf

Стратегічна концепція морської безпеки Республіки Польща

Володимир Паливода, старший науковий співробітник відділу проблем національної безпеки НІСД

15

У контексті посилення боєздат-ності Збройних сил РП у квітні 2016 р. рішенням Міністра націо-нальної оборони РП була схвалена Концепція створення військ тери-торіальної оборони як п’ятого виду Війська Польського2.

10 лютого 2017 р. відбулася пре-зентація Стратегічної концепції морської безпеки Республіки Поль-ща, підготовленої Бюро національ-ної безпеки3 спільно з Академією Військово-морських сил та Радою у справах суднобудування4.

У передмові до Концепції Пре-зидент РП Анджей Дуда написав, що її опрацювання було викликане «необхідністю забезпечити спро-можність польської держави реагу-вати на ризики, що виникають вна-слідок мінливих умов безпеки Польщі. Необхідно також гаранту-вати безпечний розвиток морсько-го господарства, опрацювати ба-чення функціонування і вдосконалення військово-мор-ських сил країни. Результатом не-

2 Паливода В.О. Створення Військ територіальної оборони - досвід Польщі. Безпековий огляд Цен-тру досліджень армії, конверсії і роззброєння «Ви-клики і ризики», № 16 (55), 1 вересня 2016 р. С. 21-25 - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.slideshare. net/cacds_ukraine/newsletter-01-0920165516

3 Бюро національної безпеки РП є аналогом Апара-ту Ради національної безпеки і оборони України.

4 Рада у справах суднобудування – громадська орга-нізація, створена у листопаді 2012 р. з метою спри-яння модернізації та зміцнення ВМС РП і вітчиз-няної суднобудівної промисловості.

повного використання в останні роки Польщею можливостей, пов’язаних з її розташуванням на берегах Балтійського моря, стала занедбаність морського потенціа-лу, особливо, ВМС РП. Це призвело не лише до різкого зниження боєз-датності флоту, непевності щодо перспектив його подальшого функ-ціонування, але й до невикорис-тання можливостей, отриманих після приєднання Польщі до євро-пейських і євроатлантичних структур»5.

Концепція складається з чоти-рьох розділів: морське середовище; морський потенціал Польщі6; на-прямки розвитку його можливос-тей; рекомендації щодо розвитку морського потенціалу. Два додатки присвячені правовому регулюван-ню статусу морів і океанів, а також характеристиці, міжнародно-пра-вовому статусу Балтійського моря і сучасній геополітичній ситуації на-вколо нього.

Автори документа, зокрема, ре-комендують розвивати ВМС РП як

5 Strategiczna Koncepcja Bezpieczeństwa Morskiego RP - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.bbn.gov.pl/ftp/dok/SKBM_RP.pdf

6 Під морським потенціалом РП мається на увазі весь комплекс сил і засобів, призначених для про-ведення політики на морі: ВМС разом з гідрогра-фічною службою; морські підрозділи для прове-дення спеціальної діяльності; Морський відділ Прикордонної варти; територіальні органи мор-ської адміністрації; Морська служба пошуку та рятування; Митна служба; Водна поліція; інші суб’єкти, які мають повноваження у сфері забез-печення морської безпеки.

У контексті посилення боєздатності Збройних сил РП у

квітні 2016 р. рішенням Міністра національної оборони РП була схва-

лена Концепція створення військ територіальної оборони як п’ятого

виду Війська Польського

16

флот середніх розмірів, здатний в обмежений, але надійний спосіб демонструвати свою боєздатність на глобальному рівні та послідовну рішучість діяти поза власними те-риторіальними водами у координа-ції з більшими флотами. У той же час ВМС повинні бути модернізо-вані і спиратися на бойові можли-вості системи об’єднаних союз-ницьких сил.

На думку авторів Концепції, ре-алізація запропонованої моделі не пов’язана з радикальним збільшен-ням бюджету. Необхідно лише ефективно розпорядитися виділе-ними коштами. Сьогодні флот, пе-редусім, потребує багатоцільових фрегатів, здатних забезпечити обо-рону повітряної зони, зміни струк-тури корабельних сил і активізації участі ВМС РП у морських опера-ціях союзників. Тільки в такому разі Польща буде здатна нейтралі-зувати потенційні загрози, які ви-ходять з боку Росії, і виявляти свою союзницьку солідарність.

Прийнята у 2012 р. програма розвитку ВМС не спиралася на конкретне бачення перспектив флоту і необхідність забезпечення Польщі реальних можливостей, а була в принципі розрахована на просту заміну списаних суден (успадкованих ще від Організації Варшавського договору) на нові у рамках окремих класів кораблів. Такий флот не в змозі виконувати всього спектру бойових завдань і, з

точки зору партнерів РП по НАТО, становить мало користі.

Наявні бойові можливості ВМС Польщі не є адекватними щодо за-гроз і викликів, що породжує сучас-не морське середовище, поставле-них завдань та акваторій, на яких вони повинні бути реалізовані. Крім того, поточна програма модерніза-ції ВМС не дозволить нейтралізува-ти потенційну загрозу з боку Росії. У нинішніх умовах ні ВВС, ані ВМС Польщі не зможуть забезпечити свободу оперативного маневру та-ким підрозділам, як морська ракет-на частина7. На покращення поді-бної ситуації навряд чи вплине план з придбання кораблів берегової охо-рони типу «Miecznik» i «Czapla», які просто імітують необхідні можли-вості (вони мають бути оснащені лише системою для самооборони малої дальності, або взагалі не ма-тимуть її).

Необхідно повною мірою заді-ювати в операціях НАТО і ЄС два ракетні фрегати типу «Oliver Hazard Perry», передані Польщі американ-ською стороною у 2000 р. та у 2002 р. (використовувались ВМС США з 1980 р.). Доцільно також розгорта-ти на Балтійському морі національ-ні сили стримування на основі під-

7 Морська ракетна частина - берегова частина ВМС, що входить до складу 3 Флотилії. Вона призначе-на, в основному, для боротьби з кораблями проти-вника, захисту морських баз ВМС, а також важли-вих військових і промислових об’єктів, розташованих на узбережжі Балтійського моря. Частина має на озброєнні ракети «Naval Strike Missile» норвезького виробництва

Сьогодні флот, передусім, потребує багатоцільових фрегатів, здатних

забезпечити оборону повітряної зони, зміни структури корабельних

сил і активізації участі ВМС РП у морських операціях союзників.

Тільки в такому разі Польща буде здатна нейтралізувати потенційні

загрози, які виходять з боку Росії, і виявляти свою союзницьку

солідарність

17

водних човнів. Але ключовим елементом стримування потенцій-них, прямих і серйозних зовнішніх загроз є неминучість адекватної відповіді з боку НАТО, гаранту-вання чого Польща має постійно домагатися як шляхом прийняття відповідних дипломатичних захо-дів, так і активної участі своїх ВМС у проектах і діяльності Альянсу.

Автори Концепції вважають за необхідне якомога швидше присту-пити до реалізації програми розви-тку і модернізації ВМС, основою яких повинні стати багатоцільові фрегати, а також приділити осо-бливу увагу включенню кораблів (передусім, фрегатів чи більших су-ден) до системи ППО. Крім багато-цільових фрегатів флоту потрібні модернізовані чи нові кораблі управління та підтримки спільних операцій, підводні човни (з можли-вістю оснащення тактичними ра-кетами для знищення наземних ці-лей), літаки-розвідники і патрульні літаки, вертольоти (для боротьби з підводними човнами, взаємодії з підрозділами спецназу, проведення рятувальних акцій), протимінні за-соби (як мінні есмінці, так і кораблі управління), безпілотні апарати (повітряні, надводні та підводні).

Польща відповідно до Конвен-ції ООН з морського права пови-нна прагнути повернути собі повні права на здійснення мореплавства у Балтійській протоці і російській частині Калінінградської (Віслин-

ської) затоки. Альтернативою цьо-го може бути реалізація проекту прориття каналу через польську частину Балтійської (Віслинської) коси. Однак цей проект вимагає де-тального розгляду і обрахування балансу інвестиційних витрат від-носно його можливої вигоди.

Як наголошується у документі, необхідною умовою для досягнен-ня переваг морського середовища є, передусім, перегляд концепції військово-політичного викорис-тання ВМС в умовах членства в НАТО і ЄС. Йдеться про заміну мо-делі часів Організації Варшавсько-го договору (флот готувався, в основному, для ведення класичних військових дій) на модель ВМС як складової, що діє у рамках спільних союзницьких сил (тобто, активна участь у підтриманні порядку на світовому морському просторі, за-хисті європейської безпеки на морі, зміцненні позицій і авторитету як надійного союзника по НАТО і ЄС).

Морські інтереси Польщі, за оцінками авторів Концепції, зна-ходяться на усьому світовому морському просторі. Життєво важливими для РП є не лише Бал-тика з її протоками, але й Північ-не, Норвезьке та Середземне моря з прилеглими акваторіями Атлан-тики, Чорне море та води Аркти-ки. Глобальне значення морів і пе-реплетіння морських інтересів окремих країн призводять до того,

Необхідною умовою для досягнення переваг морського середовища є,

передусім, перегляд концепції вій-ськово-політичного використання ВМС в умовах членства в НАТО і ЄС

Глобальне значення морів і перепле-тіння морських інтересів окремих

країн призводять до того, що жод-на з них не може обмежувати

справи щодо забезпечення безпеки на морі лише власними морськими

просторами. У цьому контексті звертається увага на прогресуючу мілітаризацію Балтійського моря, що є, передусім, наслідком дій Росії

18

що жодна з них не може обмежу-вати справи щодо забезпечення безпеки на морі лише власними морськими просторами. У цьому

контексті звертається увага на прогресуючу мілітаризацію Бал-тійського моря, що є, передусім, наслідком дій Росії.


19

Оценивая нынешнюю полити-ческую ситуацию в Молдове, для начала необходимо отметить, что уверенная на первый взгляд победа И.Додона на недавних президент-ских выборах, может быть частью стратегии олигарха В.Плахотнюка снова войти в большую политику, конечная цель которой – стать пре-мьер-министром страны. И те со-бытия, которые сегодня можно на-блюдать в Молдове, прямо или косвенно указывают именно на это.

Еще накануне президентской кампании, а также во время ее про-ведения, крупнейший молдавский олигарх делал все для того, чтобы И.Додон стал президентом страны.

И конечно же, не без помощи са-мих противников Додона. В част-ности, он открыто поддерживал другого кандидата - М.Санду, кото-рая не без оснований считала, что это было сделано для того чтобы уменьшить ее шансы на президент-ское кресло. Ведь для нее поддерж-ка со стороны крупнейшего оли-гарха страны, не могла сулить ничего хорошего, кроме потери рейтинга. Это был достаточно про-думанный шаг, поскольку В.Пла-хотнюк понимал, что Санду-прези-дент сможет помешать реализации его грандиозных планов. Во-первых, она является женщиной, а также бывшим министром образо-вания, которая будучи в должно-

«Президентство Додона — это часть плана Плахотнюка стать премьер-министром»

Анжела Гремаде,президент Ассоциации экспертов по вопросам безопасности и глобальным

вопросам («Experts for Security and Global Affairs Association»), Бухарест, Румыния

20

сти, работала действительно эф-фективно. Во-вторых, она не владеет бизнесом и ее нельзя обви-нять в коррупционной деятельно-сти. Учитывая это, ему было бы очень трудно бороться с ней. Поэ-тому он решил ее нейтрализовать путем открытой поддержки на вы-борах и помочь своему более сла-бом конкуренту стать президен-том, чтобы в дальнейшем, благодаря политической борьбе с ним, стать премьер-министром и таким образом официально офор-мить свое руководство страной. Отвергая помощь В.Плахотнюка, М.Санду не оставила другого вы-бора для избирателей PDM (Демо-кратическая партия Молдовы – по-литическая сила В.Плахотнюка), кроме как голосовать за пророс-сийского Додона. К сожалению, в команде М.Санду слишком поздно поняли, какую стратегическую ошибку они сделали, оставляя без выбора этот сегмент электората.

Для обеспечения победы на предстоящих парламентских выбо-рах, которые должны состояться в 2018 г. и возвращения в большую политику, В.Плахотнюк уже сегод-ня начал активную работу. Так, он проводит ребрендинг партии PDM, которая по завершении данного процесса должна стать действи-тельно социал-демократической. Это, с одной стороны, позволит ей отмежеваться от «олигархическо-го» прошлого, а с другой - зайти на

избирательное поле социалистов (PSRM), лидером которых является действующий президент И.Додон, и забрать у нее часть голосов.

Кроме того, в PDM на сегодня существует законодательная ини-циатива по изменению избиратель-ной системы в стране на мажори-тарную. Такой маневр позволит партии, которая обладает большим финансовым и административным ресурсом, легче и дешевле выи-грать будущие парламентские вы-боры, а также получить больше го-лосов избирателей, чем у нее есть на сегодня. Более того, в случае принятия такой законодательной инициативы, не исключено, что эти выборы состоятся уже до конца этого года. И хочется отметить, что для такого развития ситуации сей-час есть все предпосылки, в част-ности, наличие у PDM необходи-мых голосов в парламенте. В то же время, гражданское общество, а также представители других пар-тий крайне негативно относятся к возможности принятия новых из-менений в электоральный кодекс.

Наряду с этим, В.Плахотнюк бу-дет пытаться делать все для обеспе-чения стабильности в стране и эф-фективной работы действующего правительства П.Филипа, который также является членом PDM. Так-же он будет активно использовать тему европейской интеграции страны. При этом PDM будет пози-ционировать себя как самая проев-

Для обеспечения победы на пред-стоящих парламентских выборах,

которые должны состояться в 2018 г. и возвращения в большую

политику, В.Плахотнюк уже сегод-ня начал активную работу

Гражданское общество, а также представители других партий крайне негативно относятся к возможности принятия новых

изменений в электоральный кодекс

21

ропейская партия и единственная политическая сила, которая дей-ствительно что-то сделала для Молдовы за последние несколько лет. Более того, PDM будет себя противопоставлять даже прави-тельствам либерал-демократов Ю.Лянкэ и В.Филата, которые имеют в своем активе реальные успехи в процессе евроинтреграции. И для таких шагов В.Плахотнюка на се-годня есть все основания: в Брюс-селе уже отметили прогресс в сто-рону реформ, сделанный правительством П.Филипа, свиде-тельством чему является новый до-говор с МВФ и разблокирование прошлогодних европейских фон-дов для Молдовы.

В. Плахотнюк прекрасно пони-мает, что такое позиционирование своей политической силы, а также эффективная работа правитель-ства П.Филипа, будут формировать условия, в которых И.Додон будет иметь больше возможностей себя скомпрометировать и проявить свои слабые стороны. Чем кстати, последний сегодня успешно и за-нимается. Он умудряется допу-скать непростительные ошибки, которые режут его высокий рей-тинг. Одной из таких, в частности, является его заявление относи-тельно взятия Молдовой на себя ответственность за газ для При-днестровья. И результат в виде гне-ва гражданского общества – наибо-лее активной части населения

Молдовы – не заставил себя долго ждать. Также все просчеты, как во внутренней, так и внешней поли-тике, подвергаются беспощадной критике со стороны PDM. В част-ности, сегодня на каждый шаг И.Додона есть публичная реакция PDM и лично В.Плахотнюка, как лидера партии, особенно через со-циальные сети.

В таких условиях, проведение изменений в конституцию страны с тем, чтобы она стала президент-ско-парламентской республикой, а затем проведение ее федерализа-ции, является для пророссийского президента достаточно сложной задачей. Причем это будет сложно сделать как на законодательном уровне, так и через всенародный референдум. Поскольку, что каса-ется отношений И.Додона и парла-мента, то их достаточно четко оха-рактеризовал один молдавский эксперт, который комментируя инициативу президента о федера-лизации страны, сказал буквально следующее: «Сейчас Додону пока-жут, что такое парламентская ре-спублика».

В свою очередь, для проведения референдума социалистам необхо-димо будет собрать 200 тыс. подпи-сей. Однако даже если им это удаст-ся, то это вовсе не означает, что процесс конституционных измене-ний будет запущен.

Что касается шансов В.Плахот-нюка выиграть парламентские вы-

В. Плахотнюк прекрасно понимает, что такое позиционирование своей

политической силы, а также эффективная работа правитель-

ства П.Филипа, будут формиро-вать условия, в которых И.Додон будет иметь больше возможнос-

тей себя скомпрометировать и проявить свои слабые стороны

В таких условиях, проведение изме-нений в конституцию страны с

тем, чтобы она стала президент-ско-парламентской республикой, а затем проведение ее федерализа-ции, является для пророссийского

президента достаточно сложной задачей

22

боры и стать премьер-министром страны, то это является достаточно реальной перспективой, так как он обладает достаточными для этого финансовыми и административ-ными ресурсами. В свою очередь, оценивая перспективы В.Плахот-нюка в будущем парламенте и то, смогут ли социалисты И.Додона составить ему конкуренцию, сле-дует отметить, что все зависит от того, насколько В.Плахотнюку удастся скомпрометировать по-следнего как лидера PSRM и сколь-ко голосов данной партии в парла-менте он сможет собрать.

Что касается М.Санду, которая является председателем PAS (пар-тия «Действие и солидарность»), то в будущем парламенте она может стать реальным лидером оппози-ции к В.Плахотнюку. В то же время, если до следующих парламентских выборов она не изменит отдельные аспекты своего поведения, то шан-сов на то, чтобы стать лидером оп-позиции у нее будет мало. И пер-вое, что ей необходимо сделать - это ускорить свою реакцию на измене-ние политической обстановки в стране. Пока же складывается та-кое впечатление, что она до сих пор не поняла, какую ответственность и роль получила после президент-ских выборов. Также она не укре-пляет свою команду и не проявляет желания работать с избирателями в регионах: несмотря на то, что с момента проведения президент-

ских выборов прошло уже доста-точно времени, она до сих пор не вышла за рамки Кишинева и не от-крыла новые представительства в регионах. То есть если она хочет играть серьезную роль на молдав-ской политической арене, ей необ-ходимо укреплять ту легитимность и доверие избирателей, которую она получила на президентских выборах.

Другой вопрос - это проблемы в PAS, связанные, в основном, с личностью М.Санду, которая яв-ляется слишком высокомерной, не терпит конкуренции и не дает воз-можности расти и развиваться другим членам партии. Показа-тельным в данном контексте явля-ется то, что ее предвыборную кам-панию вели люди не с PAS, а с PPDA (Гражданская платформа «Достоинство и правда») А.Неста-се - еще одного лидера проевро-пейской оппозиции.

Поэтому, если М.Санду не сде-лает серьезные выводы, то в следу-ющем парламенте она не будет представлять серьезную угрозу для В.Плахотнюка, а наоборот, позво-лит ему не тратиться на новые стратегии, а использовать старую: PDM хочет диалога и сотрудниче-ства с М.Санду, но она категориче-ски против этого.

В то же время, главным оппонен-том из оппозиции для В.Плахотнюка является А.Нестасе которого, в част-ности, поддерживают другие мол-

Если М.Санду не сделает серьезные выводы, то в следующем парламен-

те она не будет представлять серьезную угрозу для В.Плахотнюка

23

давские олигархи. И поэтому, сегод-ня со стороны PDM на него осуществляется большое давление с тем, чтобы его максимально нейтра-лизовать и чтобы к предстоящим парламентским выборам он подошел с максимально низким рейтингом.

В целом, что касается шансов партий войти в следующий парла-мент, то больше всех их пока имеют PDM В.Плахотнюка, PAS М.Санду, PPDA А.Нестасе - если выдержит давление В.Плахотнюка, а также социалисты И.Додона.

Что касается PPEM (Европей-ская народная партия Молдовы) Ю.Лянкэ, то у нее на сегодня прак-тически нет шансов пройти в пар-ламент из-за низкого рейтинга, ко-торый обусловлен потерей рейтинга ее лидера. Во время пре-зидентских выборов Ю.Лянкэ предлагали снять свою кандидату-ру в пользу единого кандидата - М.Санду, однако он сделал это лишь в самом конце и тем самым настроил избирателей против себя.

Также достаточно низкими являются шансы на проход в сле-

дующий парламент PL (Либе-ральная партия) М.Гимпу. В свою очередь, пока достаточно сложно оценить шансы новой партии бывшего министра обороны А.Шалару – PUN (Партия нацио-нального единства) которая бу-дет бороться за электорат либе-ральной партии, и которая имеет унионисткие цели.

Что же касается PCRM (Ком-мунистическая партия республи-ки Молдова), то они сегодня тоже довольно слабы и также не имеют шансов попасть в следующий парламент. Их главная проблема заключается в том, что В.Воро-нин сегодня уже довольно стар, а новый лидер не появился, хотя его очень долго искали. Не ис-ключено, что такой лидер со вре-менем появится, однако это не поможет PCRM, так как до парла-ментских выборов остается мало времени для того, чтобы органи-зовать электорат, который, к тому сегодня разделен между ними, PSRM и другими политическими силами.

В целом, что касается шансов партий войти в следующий парла-мент, то больше всех их пока име-

ют PDM В.Плахотнюка, PAS М.Санду, PPDA А.Нестасе — если вы-

держит давление В.Плахотнюка, а также социалисты И.Додона


24

Несмотря на то, что при изуче-нии состояния, наличных проблем и перспектив развития системы противовоздушной обороны (ПВО) Украины внимание обычно (не стал исключением и автор этих строк – См. его предыдущую публикацию в «Бюллетене…») в первую очередь уделяется ПВО страны – т.е. Зенит-но-Ракетным Войскам и Радиотех-ническим Войскам Воздушных Сил (ВзС) Украины – войсковой («поле-вой») компонент ПВО (к которому относятся Войска ПВО Сухопутных Войск (СВ), ПВО Высокомобиль-ных Десантных Войск (ВМДВ), от-дельный зенитный ракетно-артил-лерийский дивизион (озрадн) и батальонные подразделения ПВО

36-й отдельной бригады морской пехоты (обрмп) Военно-Морских Сил (ВМС), подразделения пере-носных зенитных ракетных ком-плексов (ПЗРК) частей специально-го назначения (СпН) Командования Сил специальных операций (КССО), а так же ПВО соединений и частей оперативного назначения Национальной Гвардии (НГ) Украи-ны – хотя следует отметить, что формально-юридически НГ не от-носится к Вооруженным Силам (ВС) Украины) играет в системе ПВО (и в целом в системе нацио-нальной обороны) пожалуй даже более важное значение.

В самом деле: воздушный (а равно - и противовоздушный)

Щит от враждебных небес: войсковая ПВО ВСУ и НГУ

Сергей Гончаров, член экспертного совета ЦИАКР

25

«щиты» Государства и Нации не имеют никакой ценности без нали-чия хотя бы относительно надеж-ного наземного щита. В то же вре-мя (по крайней мере, для условий неядерной войны) - пока государ-ство не побеждено на суше и не подверглось военной оккупации – при условии наличия воли к сопро-тивлению ничего еще не кончено, даже если ПВО страны полностью или почти полностью подавлена, а истребительная и тактическая ударная авиация – уничтожена или парализована. Однако для того, чтобы сохранять боеспособность в полномасштабных боевых дей-ствиях, имея перед собой против-ника, применяющего «классиче-скую» (т.е. - с широким использованием боевой авиации) методику боевых действий – поле-вые войска сами нуждаются в соб-ственной системе ПВО. О ней и пойдет речь в настоящем неболь-шом обзоре.

Ключевым компонентом вой-сковой ПВО ВС Украины, есте-ственно, являются (уже хотя бы в силу своей численности и техниче-ской оснащенностью) Войска ПВО СВ. На уровне оперативных коман-дований (ОК) они представлены четырьмя озрп - отдельными зе-нитно-ракетными полками (в каж-дом пять огневых батарей по четы-ре боевые машины (БМ) – пусковые установки (ПУ) зенитных управля-емых ракет (ЗУР) зенитно-ракет-

ного комплекса (ЗРК) 9К33М3 «Оса-АКМ»; всего в полку, таким образом, насчитывается двадцать БМ - ПУ ЗУР) и четырьмя ортбн - отдельными радиотехническими батальонами (по одному озрп и од-ному ортбн на каждое ОК СВ).

Следующим элементом войско-вой ПВО (если рассматривать ее структуру по принципу «сверху - вниз») является озрадн общевой-сковой бригады. К началу Антитер-рористической операции (АТО) на Донбассе - озрадн танковых и ме-ханизированных бригад СВ вклю-чал в свой состав пять огневых ба-тарей: две батареи ЗРК «Оса-АКМ» (с организацией и материальной частью, идентичными огневым ба-тареям озрп ОК СВ – всего 8 БМ – ПУ ЗУР), две батареи самоходных зенитных ракетно-пушечных/ра-кетно-артиллерийских комплексов (ЗРПК/ЗРАК) 2К22М «Тунгуска-М» (в каждой батарее по два огневых взвода по три ЗРАК в каждом, все-го 6 ЗРАК в батарее и 12 ЗРАК - в дивизионе) и батарею ПЗРК 9К38 «Игла» (или несколько менее со-вершенных 9К310 «Игла-1») в со-ставе четырех огневых взводов по три огневых отделения по три ПЗРК в каждом (всего 36 ПЗРК – по 9 ПЗРК в каждом из четырех ог-невых взводов).

С началом АТО и вызванного ее потребностями формирования с 2014 г. в составе СВ Украины новых боевых бригад, материальная часть

С началом АТО и вызванного ее потребностями формирования с

2014 г. в составе СВ Украины новых боевых бригад, материальная

часть озрадн потерпела некоторые изменения

26

озрадн потерпела некоторые изме-нения: в связи с дефицитом ЗРАК «Тунгуска-М», одна из батарей ЗРАК в имевшихся на 2014 г. брига-дах была перевооружена, а во вновь сформированных бригадах - изна-чально оснащена уже не ЗРАК, а са-моходными зенитно-артиллерий-скими комплексами/зенитными самоходными установками (ЗАК/ЗСУ) типа ЗСУ-23-24М3 «Шилка» (официальный шифр данной моди-фикации – «Бирюза», но это назва-ние распространения не получи-ло). Что же касается запланированных в настоящее вре-мя к формированию еще шести бо-евых бригад СВ, то они, по-видимому, вообще не будут иметь ЗРАК «Тунгуска-М», а только по две зенитно-артиллерийские бата-реи ЗАК «Шилка» вместо двух ба-тарей ЗРАК.

Наконец, в отдельных механи-зированных, мотопехотных, горно-пехотных и горно-штурмовых ба-тальонах общевойсковых бригад имеется по одному отдельному ра-кетно-зенитному взводу (озрв; вновь введен в их состав после про-должительного отсутствия таких подразделений в батальонах в 2015 г.) с организацией, идентичной ог-невому взводу батареи ПЗРК оз-радн (9 ПЗРК во взводе) на воору-жении которых находится (в связи дефицитом ПЗРК «Игла») ПЗРК «Игла-1». Что касается ПВО 36-й обрмп ВМС, то она по своей орга-

низации и вооружению идентична ПВО общевойсковой бригады.

Существенно слабее войсковая ПВО ВМДВ в составе озрадн бри-гад ВМДВ (воздушной-десантной, аэромобильных и десантно-штур-мовых) имеются только спаренные 23-мм зенитно-артиллерийские установки (ЗАУ) ЗУ-23 (более из-вестные под не вполне точным, но более распространенным обозна-чением ЗУ-23-2), которые исполь-зуются, как правило, будучи от-крыто установленными на корпусе легкого бронетранспортера БТР-Д (в 25-й отдельной воздушно-де-сантной бригаде) или в кузовах ар-мейских средних грузовых автомо-билей повышенной проходимости ГАЗ-66 (в других бригадах ВМДВ). Всего в озрадн бригад ВМДВ на-считывается по 16 ед. ЗАУ типа ЗУ-23 (две батареи по 8 ед. ЗАУ; в каж-дой батарее по два огневых взвода, располагающих 4-мя ЗАУ каждый) и батарея ПЗРК той же организа-ции и вооружения, что и батарея ПЗРК общевойсковых бригад. Па-рашютно-десантные, аэромобиль-ные и десантно-штурмовые бата-льоны имеют в своем составе по одному озрв, также идентичному соответствующим подразделения боевых батальонов СВ.

Отдельные полки СпН КССО имеют в составе своих отрядов (эк-виваленты батальону) СпН озрв, аналогичные имеющимся в боевых батальонах СВ и ВМДВ.

27

Бригады оперативного назначе-ния (брон) НГ Украины в настоя-щее время имеют в своем составе озрадн, идентичные имеющимся в составе аэромобильных и десант-но-штурмовых бригад ВМДВ. При этом боевые батальоны бригад опе-ративного назначения НГ озрв в своем составе не имеют. Впрочем, и это уже прогресс – до 2014 г. брон имели только одну зенитно-артил-лерийскую батарею ЗУ-23 (8 ед. ЗАУ), да и та была «свернута» в «группу хранения».

Таковы, в общем виде, органи-зации и вооружения войсковой ПВО ВС и НГ Украины. Даже озна-комившись с этим беглым обзором, нетрудно заметить, что войсковая ПВО страдает существенными изъянами в материальной части, почти полностью (за исключением ЗРАК «Тунгуска-М» и ПЗРК «Игла») являющейся устаревшей или даже (ЗСУ-23-4, ЗУ-23) очень сильно устаревшей. Представляет-ся, что войсковая ПВО нуждается в серьезном укреплении прежде все-го в звене оперативных командова-ний. Настоятельно необходима ре-организация озрп ОК СВ с переходом их на трехдивизионную структуру – два трехбатарейных дивизиона по 12 БМ – ПУ ЗУР «Оса-АКМ» (используя для боево-го управления таким дивизионом батарею управления с тем же ком-плектом личного состава, а также вооружения, военной и специаль-

ной техники (ВВСТ), что и батарея управления нынешнего озрп), а третий дивизион иметь в составе ЗРК 9К37М1 «Бук-М1» (три бата-реи минимум по две самоходных огневых установки (СОУ) 9А310М1 и две пуско-заряжающие установ-ки (ПЗУ) 9А39М1 в каждой – всего 12 ПУ ЗУР: 6 ед. СОУ и 6 ед. ПЗУ) переданных (точнее – вновь воз-вращенных, ибо изначальным предназначением ЗРК «Бук» была именно войсковая ПВО) из состава ЗРВ ВзС Украины.

Следующим организационно штатным мероприятием должно стать перераспределение ПЗРК «Игла» в батареях ПЗРК озрадн бригад и озрв боевых батальонов. Несмотря на то, что ПЗРК «Игла-1» формально является лишь «не-сколько упрощенной» версией ПЗРК «Игла» - их боевые возмож-ности существенно отличаются: «настоящая «Игла» (в отличии от «Иглы-1») способна функциониро-вать при таком характере и уровне как естественных, так и искус-ственных помех, при котором ПЗРК «Игла-1» просто неработо-способен. Поэтому разумным ре-шением был бы перевод макси-мального числа отделений ПЗРК на смешанное вооружение – 1 ед. ПЗРК «Игла» и 2 ед. ПЗРК «Игла-1». При этом, если и тогда ПЗРК «Игла» все же не хватит для полно-го обеспечения отделений ПЗРК даже с расчетом одна «настоящая

Войсковая ПВО страдает суще-ственными изъянами в материаль-

ной части, почти полностью (за исключением ЗРАК «Тунгуска-М» и

ПЗРК «Игла») являющейся устарев-шей или даже (ЗСУ-23-4, ЗУ-23) очень

сильно устаревшей

Следующим организационно штатным мероприятием должно

стать перераспределение ПЗРК «Игла» в батареях ПЗРК озрадн

бригад и озрв боевых батальонов

28

«Игла» на отделение - приоритет в оснащении полноценной версией «Иглы» должен отдаваться зенит-но-ракетным взводам боевых бата-льонов. В то время, как батареи ПЗРК озрадн могут, в крайнем слу-чае, обойтись только «Иглой-1» - ибо для озрадн бригад СВ ПЗРК не являются главным огневым сред-ством (зенитные ракетно-артилле-рийские дивизионы бригад СВ имеют комплексы ПВО и с куда большими огневыми и информа-ционными возможностями). Разу-меется, сказанное не должно отно-ситься к ВМДВ, где ПЗРК являются единственным зенитным ракетным средством ПВО и поэтому ком-плектованием всех соответствую-щих подразделений хотя бы мини-мальным количеством ПЗРК «Игла» является насущной необхо-димостью.

Далее, необходимо существен-ное усиление ПВО батальонного звена. В наших условиях, при огра-ниченных технических ресурсах, оно может быть достигнуто путем формирования в механизирован-ных, мотопехотных, горно-пехот-ных и горно-штурмовых батальо-нах общевойсковых бригад СВ зенитных ракетно-артиллерийских батарей (зрабатр) в составе само-ходного зенитно-артиллерийского взвода (4 ед. ЗСУ «Шилка») и уже имеющегося зенитно-ракетного взвода (но с дополнением его чет-вертым огневым отделением - что

позволит увеличить количество ПЗРК во взводе до 12-ти).

Еще одним «бюджетным» сред-ством усиления войсковой ПВО может (и должна!) стать трансфор-мация ЗАК «Шилка» в ЗРАК путем оснащения ее шестью ПУ ЗУР ком-плексов «Игла» (ЗУР 9М39) , «Игла-1» (ЗУР 9М313), 9К34 «Стрела-3» (ЗУР 9М36), 9К32М «Стрела-2М» (ЗУР 9М32М) или 9К32ММ «Стрела-2ММ» (ЗУР 9М32ММ; эта последняя модификация с усовер-шенствованной инфракрасной го-ловкой самонаведения ОГС 36-45 – украинской разработки от киевского Центрального Кон-структорского Бюро «Арсенал»). Следует отметить, что проект та-кой модернизации не является чем-то новым. Он был предложен киевским НИИ «Квант» еще при-мерно 15 лет назад, но тогда так и не привлек к себе внимание. При этом отдельным взводами ЗРАК ЗСУ-23-4У (с ЗУР комплекса «Игла») следует обеспечить, пре-жде всего, танковые батальоны, ко-торые в настоящее время совер-шенно не имеют штатных средств ПВО.

По такому же пути следует пой-ти и в совершенствовании ПВО ВМДВ - с той разницей, что зрабатр парашютно-десантных, аэромо-бильных и десантно-штурмовых батальонов включать в себя по взводу ПЗРК уже упоминавшейся организации и взводу ЗРАК на базе

Необходимо существенное усиление ПВО батальонного звена

29

ЗУ-23 (трансформация ЗАУ в ЗРАК должна осуществятся путем уста-новки на ЗАУ дополнительно двух ПУ ЗУР 9М313 из состава ПЗРК «Игла-1»). Такие же ЗРАК на базе ЗУ-23 должны сменить «классиче-ские» ЗУ-23 в зенитно-артиллерий-ских батареях озрадн бригад ВМДВ.

Что касается брон НГ Украины, то их ПВО следует существенно усилить, переформировав озрадн этих брон по типу озрадн боевых бригад СВ с той только разницей, что вместо двух батарей ЗРК «Оса-АКМ» в составе озранд брон (в связи с тем, что даже «Оса-АКМ» не является «полностью бездефи-цитным» комплексом с точки зре-ния наличных запасов ВВСТ) должна быть развернута одна бата-рея ЗРК 9К35М3 «Стрела-10М3» (8 ед. БМ - ПУ ЗУР в составе двух ог-невых взводов по 4 ед. БМ в каж-дом – всего, таким образом, в бата-рее ЗРК «Стрела-10М3» будет такое же количество ПУ ЗУР, что и в двух батареях комплексов «Оса-АКМ»). Кроме того, вместо батареи ЗРАК «Тунгуска-М» в состав озранд брон НГ должна быть введена вторая ба-тарея ЗАК (в перспективе – ЗРАК) «Шилка». Наконец, боевые бата-льоны брон должны получить зра-

батр, идентичные по организации и вооружению зрабатр, предло-женным для механизированных, мотопехотных, горно-пехотных и горно-штурмовых батальонов.

Представляется, что предло-женный комплекс мероприятий позволит даже при серьезно огра-ниченных ресурсах довольно су-щественно повысить огневую мощь и главное - боевую эффективность войсковой ПВО, тем самым благо-творно влияя на боевую устойчи-вость войск в ходе полномасштаб-ных боевых действий. Разумеется, такие меры ни в кое мере не снима-ют необходимости глубокой мо-дернизации и (как минимум) ча-стичного полного обновления огневых и радиоэлектронных средств войсковой ПВО ВС и НГ Украины. Но последнее является задачей более отдаленной перспек-тивы, требующей вложений куда более значительных ресурсов (во всех значениях слова «ресурс» – от финансового и технического до че-ловеческого и политического). Пока же - налицо необходимость (и срочная необходимость!) ис-пользовать потенциал фактически располагаемого запаса ВВСТ для максимального усиления нацио-нальной войсковой ПВО.

Предложенный комплекс мероприя-тий позволит даже при серьезно ограниченных ресурсах довольно существенно повысить огневую

мощь и главное - боевую эффектив-ность войсковой ПВО


30

В конце 2016 г в прессе участи-лись сообщения о «новых достиже-ниях» в организационном строи-тельстве вооружённых сил (ВС) России. Сообщалось о совершен-ствовании организации армий и их соединений, формировании новых дивизий и бригад сухопутных во-йск (СВ), а также управления корпу-са СВ ВМФ, которые оснащаются существующим, модернизирован-ным и даже новым вооружением. Объясняется эта информационная активность просто – министерство обороны (МО) России отчитывает-ся о выполнении годовых планов и попутно демонстрирует другим странам возросшую мощь россий-ских ВС. А заниматься организаци-

онным строительством, в т.ч. нара-щиванием состава войск неизмеримо проще, легче и дешев-ле, чем создавать вооружение но-вого поколения, организовывать его массовое производство и по-ставку, то есть осуществлять ради-кальное перевооружение войск.

Рассмотрим эти сообщения в хронологическом порядке.

28 ноября пресс-служба кон-церна «Алмаз-Антей» сообщила, что первый бригадный комплект новейших ЗРК «Бук-М3» поступил в войска Южного военного округа (ЮВО) [1].

29 ноября на коллегии МО Рос-сии министр обороны С. Шойгу со-общил, что в 2016 г в Западном во-

Аналітичні розробки Украина: под угрозой российских армий

Юрий Бараш, член Экспертного Совета ЦИАКР

31

енном округе (ЗВО) проведено около 100 организационных меро-приятий, в т.ч. по завершению фор-мирования двух мото¬стрелковых дивизий (3-й и 144-й МСД), под-разделения которых размещены в Белгородской, Воронежской и Смо-ленской обл. Дивизии «полностью укомплектова¬ны личным соста-вом (70% – военнослужащие по контракту), а также оснащены со-временным вооружени¬ем, воен-ной и специальной техникой». Со¬зданы требуемые запасы мате-риальных средств. В новых пунктах постоянной дисло¬кации обеспе-чены необходимые условия для проживания личного состава. По-строены и реконструированы 30 объектов первой очереди: казармы, столовые, комбинаты бытового об-служи-вания. Завершить их обу-стройство пла¬нируется в первом полугодии 2017 г. В целях органи-зации боевой подготов¬ки обору-дованы участки для стрельб из стрелкового оружия и гранатомё-тов, а также объекты для вождения боевых машин и автомобилей [2].

В целях совершенствования бо-евого состава в Центральном воен-ном округе (ЦВО) в 2016 г сформи-рованы и переформированы 5 соединений, 12 частей и 20 подраз-делений. 1-го декабря в Челябин-ской обл. начнёт учебный год не-давно воссозданная танковая дивизия (90-я гв. ТД), для которой подготовлены новые директрисы,

автодромы и тактические поля. 11 ноября на полигоне Капустин Яр состоялась передача 9-го по счёту бригадного комплекта ОТРК «Искандер-М» личному составу 119-й ракетной бригады 41-й обще-войсковой армии (ОА). «Всего в те-кущем году современные об¬разцы ВВТ получат более 80 соединений и частей округа. В целом реализация Плана деятельности в 2016 г позво-лила значительно нарастить бое-вой потенциал войск ЦВО для га-рантированного выполнения возложенных на него задач», – кон-статировал С. Шойгу [2].

30 ноября пресс-служба ЦВО сообщила о сформировании в со-ставе 2-й ОА в п. Рощинский Са-марской области новой отдельной мотострелковой бригады (30-й ОМСбр). Она расположилась в во-енном городке 23-й ОМСбр, убыв-шей в 2016 г в состав 20-й ОА ЗВО. 30-я ОМСбр состоит из мотострел-ковых, артиллерийских, разведы-вательных, инженерных и других подразделений. Сейчас в бригаде укомплектовывают подразделения контрактниками. С 1 декабря на Рощинском полигоне начались за-нятия по боевой подготовке [3].

1-го декабря «РИА Новости» сообщило о воссоздании в составе войск ЦВО 90-й гв. ТД. «90-я тан-ковая дивизия сформирована, с 1 декабря готова к выполнению за-дач по предназначению», – доло-жил на совещании в Чебаркуле её

В целях совершенствования боевого состава в Центральном военном

округе (ЦВО) в 2016 г сформированы и переформированы 5 соединений,

12 частей и 20 подразделений

32

командир полковник Д. Лямин. Новое соединение сформировано в соответствии с указом президента и директивой министра обороны РФ от 13 сентября 2016 г с дислока-цией его частей в Челябинской и Свердловской обл. В его состав вошли 5 полков (3 танковых, мото-стрелковый, самоходный артилле-рийский), зенитный ракетный д-н, разведывательный б-н, части и подразделения боевого, тылового и технического обеспечения. «На во-оружении дивизии состоят совре-менное ВВТ, в частности, танки Т-72Б3, БТР-82А, БМП-2, новые образцы автомобильной техни-ки», – сообщил комдив. Главной ударной мощью дивизии являются 10 танковых батальонов – это более 300 танков. Численность дивизии – до 8 тыс. чел.

Родоначальницей 90-й ТД вы-ступила 325-я стрелковая дивизия, сформированная 20 августа 1941 г. В 1968 г 90-я ТД участвовала в опе-рации «Дунай» на территории ЧССР. В конце 1997 г дивизия была свернута в 5698-ю гв. базу хране-ния ВВТ, расформированную в 2004-2005 годах [4].

Также 1-го декабря пресс-служба ЗВО сообщила, что 1-я тан-ковая армия (ТА) ЗВО начала но-вый учебный год в обновленном составе. Впервые в составе 1-й гв. ТА ЗВО в Московской области к за-нятиям по плану нового учебного года приступили два вновь сфор-

мированных полка 4-й гв. ТД и 2-й гв. МСД. Мотострелковый и танко-вый полки усилили боевые воз-можности этих соединений. На их вооружение поступила современ-ная боевая техника: танки Т-72Б3, БМП-2, а также средства ПВО, раз-ведки, инженерного, тылового, тех-нического и медицинского обеспе-чения. Для размещения личного состава и боевой техники обустро-ены полигоны и возведены необхо-димые объекты инфраструктуры – солдатские общежития и парки [5].

В тот же день МО России сооб-щило о начале нового учебного года во вновь сформированном объединении СВ Черноморского флота (Перевальное, Крым). Речь идет о вновь сформированном в Крыму управлении 32-го армей-ского корпуса (АК), объединивше-го соединения и части СВ Черно-морского флота (ЧФ) ВМФ России. Напомним, что 32-й АК являлся объединением СВ СССР в Крыму с 1957 г. В 1992 г 32-й АК перешел под юрисдикцию Украины, и в 2003 г был расформирован [6].

Необходимо отметить, что с 1 апреля 2016 г также было сформи-ровано управление 11-го АК в ка-честве объединения СВ Балтийско-го флота (БФ) ВМФ России, дислоцированных в Калининград-ской обл. [7].

2 декабря С. Шойгу сообщил на совещании, что новая 150-я МСД начала защиту рубежей России на

МО России сообщило о начале ново-го учебного года во вновь сформиро-

ванном объединении СВ Черномор-ского флота (Перевальное, Крым)

33

юге страны. По его словам, первый военный городок соединения был возведен в сжатые сроки благодаря новым строительным технологиям. Бойцы этой дивизии подняли зна-мя Победы над Рейхстагом в мае 1945 г [8].

Как сообщило ТАСС со ссылкой на МО России, в состав дивизии войдут мотострелковые, танковый, артиллерийский, зенитный ракет-ный полки, а также подразделения связи, разведки и материально-тех-нического обеспечения. Основным вооружением дивизии будут со-временные образцы военной тех-ники – танки Т-90А, БМП-3 и БТР-80 [9].

А ещё ранее (21 сентября) «ис-точник в МО» сообщил ТАСС, что на вооружение 150-й МСД будут поступать модернизированные танки Т-72Б3, БМП-3, БТР-82А, са-моходные гаубицы (СГ) «Коалиция-СВ», зенитные ракетно-пушечные комплексы (ЗРПК) «Панцирь-С». В состав дивизии войдут три мото-стрелковых, танковый и зенитный ракетный полки, а также полк са-моходной артиллерии. Числен-ность дивизии составит около 10 тыс. чел [10].

7 декабря пресс-служба ЮВО сообщила о завершении формиро-вания 42-й гв. МСД в Чечне к кон-цу 2016 г. Местом дислокации мо-тострелковых и артиллерийского полков, инженерных, разведыва-тельных и других подразделений

дивизии станут военные городки в Ханкале, Калиновской, Шали и Борзой (Чечня). Дивизия сформи-рована на базе 8-й, 17-й и 18-й ОМСбр 58-й ОА ЮВО и укомплек-тована контрактниками. На воору-жении дивизии будут стоять новые и модернизированные образцы ВВТ, в т.ч. танки Т-72Б3, БТР-82А, РСЗО «Град-М», СГ «Мста-С» и др. [11].

Итак, в 2016 г в СВ РФ сформи-рованы 5 новых дивизий: 4 МСД – на Западном стратегическом на-правлении (2 в ЗВО, 2 – в ЮВО), и 1 ТД – в ЦВО [8, 11].

Анализ этих сообщений и име-ющейся ранее информации по дан-ной теме приведен ниже.

Объявленные МО России в на-чале 2016 г планы по формирова-нию новых соединений были, в об-щем, выполнены. Правда, имела место некоторая пропагандистская дезинформация (а может, это осу-ществлялась корректировка пла-нов), но в конце 2016 г ситуация разъяснилась. В частности, 2 июля 2015 г известный военный эксперт В. Мураховский писал о формиро-вании в среднесрочной перспекти-ве в Воронежской обл. 10-й гв. ТД [12]. А 9 сентября 2015 г «инфор-мированный источник в МО РФ» тоже сообщил, что в Богучаре с во-оружением 262-й базы хранения будет создана 10-я гв. ТД [13]. В конце же 2016 г выяснилось, что в Богучаре сформирована не 10-я гв.

Объявленные МО России в начале 2016 г планы по формированию

новых соединений были, в общем, выполнены

34

ТД, а 3-я МСД. С вооружением же 262-й базы хранения была создана 1-я гв. ОТбр.

Но как бы то ни было, планы по формированию в 2016 г 4-х диви-зий были выполнены и даже пере-выполнены (сформировано 5 ди-визий). Правда, насчёт «полной укомплектова¬нности личным со-ставом, а также оснащения совре-менным ВВТ» (как утверждал С. Шойгу) было допущено сильное преувеличение.

Четыре мотострелковые диви-зии сформированы пока в непол-ном штате, из 4-х полков (2 мото-стрелковых, самоходный артиллерийский и зенитный ракет-ный), они имеют противотанковый д-н и 5 отд. б-нов (разведыватель-ный, связи, инженерно-сапёрный, материального обеспечения и ме-дицинский). МСД полного штата, из 6 полков, должна иметь ещё 2 полка (мотострелковый и танко-вый). МСД из 4-х полков имеет в т.ч. 8,5 тыс. чел., 123 танка, до 270 ББМ и 72 СГ (МСД из 6 полков – около 10 тыс. чел. 217 танков, св. 420 ББМ и 108 СГ). Полный, штат дивизии могут получить в 2017 г, или позже.

Вооружение 3-й МСД сложно назвать современным – это смесь модернизированного ВВТ прошло-го поколения (танки Т-72Б3, БТР-82АМ, РСЗО «Торнадо-Г») и уста-ревшего ВВТ (танки Т-72БМ, БМП-2, БТР-80, БРДМ-2, миномё-

ты «Сани», СГ 2С3 «Акация», ПТРК «Метис» и СПТРК «Штурм-С», ЗРК «Стрела-10» и «Оса») [14].

То же относится к вооружению 144-й МСД – это смесь модернизи-рованных танков Т-72Б3, относи-тельно современных СГ 2С19 «Мста-С» и устаревшего ВВТ (БМП-2, БТР-80, БРДМ-2, миномё-ты «Сани», РСЗО «Град», СПТРК «Штурм-С», ЗРК «Стрела-10» и «Оса») [14].

Аналогично в 42-й МСД – смесь модернизированных танков Т-72Б3 и МТ-ЛБМ 6 БМ/МТ-ЛБ ВМК, от-носительно современных СГ «Мста-С» и устаревшего ВВТ (БТР-80, БРДМ-2, миномёты «Сани», РСЗО «Град», СПТРК «Штурм-С», ЗРК «Стрела-10» и «Оса») [14].

И только вооружение 150-й МСД относительно современно – ранее заявлялись модернизирован-ные Т-72Б3 и БТР-82А, относитель-но современные БМП-3, перспективные СГ «Коалиция-СВ» и ЗРПК «Панцирь-С». Затем сооб-щалось о танках Т-90А, БМП-3 и БТР-80 (БТР-82А, СГ «Коалиция-СВ» и ЗРПК «Панцирь-С» уже не упоминались) [15].

Предполагают, что в перспекти-ве эти МСД получат средние ББМ семейств «Курганец-25» и «Буме-ранг», СГ «Коалиция-СВ», СПТРК «Корнет-Д» и «Хризантема-С», ЗРК «Сосна» и «Тор-М2», но нет досто-верных данных, когда это произой-дёт.

35

Танковая дивизия, в отличие от мотострелковых дивизий, была сформирована из 5 полков (3 танко-вых, мотострелковый и самоходный артиллерийский), она также имеет зенитный ракетный д-н (полк?) и 5 отд. б-нов (разведывательный, свя-зи, инженерно-сапёрный, матери-ального обеспечения и медицин-ский). Сейчас танковая дивизия имеет 6,7 тыс. чел., по полному шта-ту она должна иметь до 8 тыс. чел., но этот штат дивизия может полу-чить в 2017 г, или ещё позже.

Вооружение 90-й ТД также сложно назвать современным – это смесь модернизированного ВВТ (танков Т-72Б3 и БТР-82АМ), от-носительно современных ЗРК «Тор» и устаревшего ВВТ (танки Т-72БМ, БМП-2, БТР-80, БРДМ-2, миномёты «Сани», СГ «Акация», РСЗО «Град», СПТРК «Штурм-С», ЗРК «Стрела-10») [16]. Сообщалось об испытании в 90-й ТД танков Т-14 и ТБМП Т-15 семейства «Ар-мата». Руководство УВЗ заявило, что их серийное производство нач-нётся в 2018 г, но когда они реально поступят в войска – неизвестно. Предполагают, что в перспективе эта ТД получат также СГ «Коалиция-СВ», ЗРК «Сосна», но нет достоверных сведений, когда это произойдёт.

Доукомплектование 2-й МСД и 4-й ТД 1-й гв. ТА до штата в 5 пол-ков показывает, что планы развёр-тывания их до полного штата (6

полков) постепенно осуществля-ются. Дивизии получили ещё по одному полку: 2-я МСД сейчас имеет 2 мотострелковых, танко-вый, самоходный артиллерийский и зенитный ракетный полки, а 4-я ТД – 2 танковых, мотострелковый, самоходный артиллерийский и зе-нитный ракетный полки [14]. Пол-ный штат дивизии могут получить в 2017 г, или ещё позже.

В вооружении этих дивизий ка-чественных изменений пока нет – в них поступают те же танки Т-72Б3, БМП-2 и БМП-3, средства ПВО, разведки, инженерного, тылового, технического и др. обеспечения. Не исключено, что в 4-ю ТД поступят и модернизированные танки Т-80БВ (пока она имеет Т-80У). Сообща-лось, что в перспективе эти дивизии получат тяжёлые боевые машины семейства «Армата», средние ББМ семейств «Курганец-25» и «Буме-ранг», СГ «Коалиция-СВ», СПТРК «Корнет-Д», ЗРК «Сосна», но неиз-вестно, когда это произойдёт.

Формирование 30-й ОМСбр в Самаре весьма симптоматично. Поскольку оно произведено в во-енном городке 23-й ОМСбр, убыв-шей из 2-й в 20-ю ОА, можно пред-положить, что на месте других убывших бригад, также будут фор-мироваться новые бригады (напри-мер, это происходит и на месте 28-й ОМСбр, убывшей из 41-й в 20-ю ОА). Облегчённый состав 30-й ОМСбр (мотострелковые, артилле-

36

рийские, разведывательные, инже-нерные и другие подразделения), а также отсутствие танков позволя-ют предположить, что это будет лёгкая мотострелковая бригада на пикапах УАЗ и БТР-82А [16, 17].

Формирование управлении 32-го армейского корпуса в Крыму, объединившего соединения и ча-сти СВ ЧФ ВМФ России говорит о подготовке СВ ВМФ крымской группировки к серьёзным боевым действиям (как и проведенное в апреле формирование управления 11-го АК в Калининградской обл.)

Усиление вооружением армей-ских соединений выразилось, в частности, в усилении существую-щей ствольной артиллерией артил-лерийских бригад (Абр).

В Абр 1-й гв. ТА ЗВО, где был только реактивный д-н (8 РСЗО «Ураган»), поступили «около 30» 152-мм гаубиц «Мста-Б» (видимо 36 ед., т.е. 2 д-на) [14, 18].

В войска начала поступать ар-тиллерия большой мощности, кото-рая ранее была только в 45-й Абр ЗВО (2 д-на с 12 203-мм самоходны-ми пушками (СП) 2С7М «Малка» и 8 240-мм самоходными миномёта-ми (СМ) 2С4 «Тюльпан»). В 291-ю Абр 58-й ОА ЮВО поступили 2 д-на (12 СП «Малка» и 8 СМ «Тюльпан»), в 305-ю Абр 5-й ОА ВВО – д-н (8 СМ «Тюльпан»), в 165-ю Абр 35-й ОА ВВО – д-н (12 СП «Малка»).

СП «Малка» имеет дальность стрельбы 8,4-37,4 и до 47,5 км (АРС),

скорострельность 2,5 в/мин, в бое-комплекте фугасные, бетонобойные, кассетные и ядерные (2 кТ) снаряды весом 102/110 кг. СМ «Тюльпан» имеет дальность стрельбы 0,8-9,6 и до 19,7 км (АРМ), скорострельность 1 в/мин, в боекомплекте фугасные, зажигательные, кассетные, управля-емые («Смельчак-М») и ядерные (2 кТ) мины весом 130/230 кг.

Сейчас СВ РФ начали возвра-щать в их строй. Предполагается, это вызвано тем, что были сняты с вооружения почти все ТРК 9К79-1 «Точка-У» (дальность стрельбы 20-120 км), которые заменили на ОТРК 9К720 «Искандер-М» (даль-ность стрельбы 50-500 км). СП «Малка» и СМ «Тюльпан» должны заполнить эту нишу, решая огне-вые задачи до минимальной даль-ности применения (50 км) ракет «Искандер-М». Кроме того еще од-ним их преимуществом по сравне-нию с ТРК «Точка-У» является де-шевизна боеприпасов [19].

Также были сформированы 3 новые зенитные ракетные бригады (ЗРбр).

ЗРбр новой ОА, формируемой в ЮВО, получила первый бригадный комплект новейших ЗРК «Бук-М3» [1]. Эта бригада имеет управление, 2 зенитных ракетных д-на, в каж-дом КП 9С510М, СОЦ с РЛС 9С36М, 2 СОУ 9А317М с 6-ю ЗУР 9М317М в ТПК, 2 ТПУ 9А316М с 12-ю ЗУР, а также ТЗМ 9Т243М и др. [15].

37

Две ЗРБр сформированы с но-выми ЗРК «Бук-М2»: 90-я в 49-й ОА ЮВО и 35-я в 36-й ОА ВВО. Та-кая бригада имеет управление, 3 зенитных ракетных д-на, в каждом КП 9С510, СПЦ и НР 9С36, СОЦ 9С18M1-3 «Купол-М1», рота связи и 3 зенитные ракетные батареи с 2 СОУ 9А317 и 1 ПЗУ 9А316 в каж-дой, а также подразделения техни-ческого обеспечения и обслужива-ния.

И, наконец, определились удар-ные армии СВ России (с новыми дивизиями), которые в перспекти-ве могут быть использованы в во-йне против Украины. Сейчас в 1-ом эшелоне находятся:

20-я гв. ОА ЗВО (штаб в Воро-неже): • 3-я МСД (Богучар и Валуйки),

сформирована из 9-й и 23-й ОМСбр с танками Т-72Б3 и Т-72БМ, БМП-2, БТР-82АМ, ми-номётами «Сани», СГ «Акация», РСЗО «Торнадо-Г», ПТРК «Ме-тис» и «Штурм-С», ЗПРК «Тун-гуска», ЗРК «Стрела-10» и «Оса»;

• 144-й МСД (Смоленск и Ельня), сформирована из 28-й ОМСбр с Т-72Б3, БМП-2, миномётами «Сани», СГ «Мста-С», РСЗО «Град», ПТРК «Штурм-С», ЗПРК «Тунгуска», ЗРК «Стрела-10» и «Оса»;

• 1-я ОТбр (Богучар), сформиро-вана из 262-й БХи РВТ с Т-80БВ, БМП-2, миномётами «Сани», СГ «Мста-С», РСЗО «Град», ЗПРК

«Тунгуска», ЗРК «Стрела-10» и «Оса»;

• 448-я Рбр (Курск) с ТРК «Точка-У»;

• 288-я Абр (Мулино) с СГ «Мста-С», РСЗО «Ураган», ПТРК «Штурм-С»;

• 49-я ЗРбр (Смоленск) с ЗРК «Бук-М1»;

• 9-я бригада управления (бр У, Воронеж)

• 20-й полк РХБЗ (Нижний Нов-город, будет переведен в Богу-чар) с ТОС-1А «Солнцепёк»;

• 69 Обр МТО (Дзержинск) [14].Возможно, что 23-я ОМСбр бу-

дут восстановлена.Новая (предположительно 8-я)

ОА ЮВО (формируется):• 150-я МСД (Новочеркасск и п.

Кадамовский), сформирована из 33-й ОМСбр с Т-90А, БМП-3, БТР-80, миномётами «Сани», СГ «Гвоздика», МТ-ЛБМ 6МБ, ЗУ-23;

• Новая ЗРбр с ЗРК «Бук-М3» [15];• Возможно, что в эту армию вой-

дут 1-й АК «ВС ДНР» и 2-й АК «ВС ЛНР».

• 1-й АК (оперативно тактическое командование (ОТК) «Донецк», Донецк)

• 1-я ОМСбр (ТГ «Комсомоль-ское», Комсомольское) с Т-64/72, БМП-1/2, БТР-80, МТ-ЛБ, 120-мм миномёты, Г Д-30, СГ «Гвоз-дика», РСЗО «Град», ПТП «Рапи-ра», ПТРК «Конкурс», ЗРК «Стрела-10», ЗУ-23;

Определились ударные армии СВ России (с новыми дивизиями), кото-

рые в перспективе могут быть использованы в войне против Украи-

ны

38

• 3-я ОМСбр (ТГ «Горловка», Гор-ловка, вооружение как в 1-й ОМСбр)

• 5-я ОМСбр (ТГ «Оплот», До-нецк, вооружение как в 1-й ОМСбр)

• 100-я ОМСбр (ТГ «Купол», До-нецк) с Т-64/72, БМП-2, БТР-80, 120-мм миномёты, Г Д-30, СГ «Гвоздика», ПТП «Рапира»;

• 9-й ОМСп (ТГ «Новоазовск», Новоазовск) с Т-72, БМП-1/2, БТР-80, МТ-ЛБ, 120-мм миномё-ты, СГ «Гвоздика», ПТП «Рапи-ра», ПТРК «Конкурс», ЗРК «Стрела-10», ЗУ-23;

• 11-й ОМСп (Макеевка) с Т-64/72, БМП-1/2, БТР-80, МТ-ЛБ, 120-мм миномёты, САО «Нона-С», СГ «Гвоздика», РСЗО «Град», ПТП «Рапира», ПТРК «Кон-курс», ЗРК «Стрела-10», ЗУ-23;

• ОАбр «Кальмиус» (ТГ «Кольчу-га», Донецк и Снежное) с СГ «Гвоздика», «Акация», «Мста-С», «Гиацинт-С», Г «Мста-Б», РСЗО «Град» и «Ураган», ПТРК «Кон-курс», БМП-1/2, ЗУ-23;

• 2-й ОТ б-н (Донецк) с Т-72, БМП-1/2, Г Д-30;

• ОМС б-н «Сомали» (Донецк) с Т-64, БМП-1/2, 120-мм миномё-ты, САО «Нона-С»;

• ОЗР д-н (Донецк) с ЗРК «Стре-ла-10», ЗУ-23;

• ОРазв б-н «Спарта» (Донецк) с БТР;

• 1-й и 3-й б-н СпН (Донецк);• 1-6-й б-н ТО.

2-й АК (Луганск)• 2-я ОМСбр (Луганск, вооруже-

ние как в 1-й ОМСбр, танки Т-72);

• 4-я ОМСбр (Алчевск, вооруже-ние как в 1-й ОМСбр, нет Г Д-30);

• 7-я ОМСбр (Дебальцево, воору-жение как в 4-й ОМСбр);

• 6-й ОМСп (Стаханов) с Т-72, БМП-1/2, БТР-80, СГ «Гвоздика», РСЗО «Град»;

• ОАбр (Луганск) с СГ «Гвоздика», Г «Мста-Б», РСЗО «Град», ПТП «Рапира», ПТРК «Конкурс», ЗУ-23;

• Отряд «Панцирь» (4-й ОТб-н, Луганск) с Т-72, БМП-1/2, СГ «Гвоздика»;

• ОЗР д-н (Луганск) с ЗРК «Стре-ла-10», ЗУ-23;

• ОРазв б-н «Грека» (Луганск) с БТР;

• 17-18-й б-ны ТО [20].32-й АК Черноморского флота

(Перевальное, Крым)• 126-я Обр БО (Перевальное) с

Т-72Б, БТР-80, гаубицами Д-30, РСЗО «Град», ЗУ-23;

• 8-й ОАп (Севастополь, Пере-вальное) с Г «Мста-Б», РСЗО «Град» и «Ураган», СПТРК «Хризантема-С»;

• 1096-й ОЗРп (Севастополь) с ЗРК «Оса»;

• 127-я Оразвбр (Парголово) [21].• В перспективе в Крыму будет

сформирован ДШп (в Джанкое) из состава 7-й ДШД. Во 2-ом эшелоне находятся:

39

1-я гв. ТА ЗВО (штаб в Баковке): • 2-я гв. МСД (Калининец) с

Т-72Б3, БМП-2, БТР-82АМ, ми-номётами «Поднос» и «Сани», СГ «Гвоздика» и «Мста-С», РСЗО «Торнадо-Г», ПТРК «Хризантема-С», ЗПРК «Тунгу-ска», ЗРК «Стрела-10» и «Тор-М2У»;

• 4-й гв. ТД (Наро-Фоминск) с Т-80У, БМП-3, САО «Хоста», СГ «Мста-С/СМ», РСЗО «Торнадо-Г», ЗПРК «Тунгуска», ЗРК «Стрела-10» и «Тор»;

• 1-я ОТбр (Дзержинск) с Т-72Б3, БМП-3, СГ «Акация», РСЗО «Град», ЗПРК «Тунгуска», ЗРК «Стрела-10» и «Оса»;

• 27-я ОМСбр (Москва, п. Мос-рентген) с Т-90А, БТР-82А, СГ «Акация», ПТРК «Конкурс», ЗПРК «Тунгуска», ЗРК «Стре-ла-10»;

• 112-я Рбр (Шуя) с ОТРК «Искандер-М»;

• Новая Абр с Г «Мста-Б», РСЗО «Ураган»;

• 53-я ЗРбр (пос. Маршала Жуко-ва) с ЗРК «Бук-М1»;

• 96-я ОРазвбр (Нижний Новго-род, Сормово);

• 60-я бр У (п. Селятино и Баков-ка) [14].53-я ОА ЮВО (штаб во Влади-

кавказе):• 42-я МСД (Ханкала, Калинов-

ская, Шали и Борзой, Чечня), с Т-72Б3, БТР-82А, МТ-ЛБМ 6МБ, миномётами «Поднос» и «Сани»,

СГ «Мста-С», РСЗО «Град», СПТРК «Штурм-С», ЗПРК «Тун-гуска», ЗРК «Стрела-10» и «Оса»;

• 19-я ОМСбр (п. Спутник, Влади-кавказ) с Т-90А, БМП-3, БТР-82А, СГ «Мста-С», РСЗО «Торнадо-Г», СПТРК «Штурм-С», ЗПРК «Тунгуска», ЗРК «Стрела-10» и «Тор»;

• 136-я гв. ОМСбр (Буйнакск, Да-гестан) с Т-72Б3, БМП-3, БТР-82А, СГ «Акация», РСЗО «Град», СПТРК «Штурм-С», ЗПРК «Тун-гуска», ЗРК «Стрела-10» и «Тор-М1»;

• 4-я гв. военная база (ВБ, Южная Осетия, Цхинвали и п. Джава) с Т-72БМ, БМП-2, БТР-80, СГ «Акация», РСЗО «Град» и «Смерч», ОТРК «Искандер-М», СПТРК «Штурм-С», ЗПРК «Тун-гуска», ЗРК «Стрела-10» и «Бук-М1»;

• 12-я Рбр (Моздок, Сев. Осетия) с ОТРК «Искандер-М»;

• 291-я Абр (ст. Троицкая, Ингу-шетия) с гаубицами «Мста-Б», СП «Малка», СМ «Тюльпан», РСЗО «Ураган» и СПТРК «Хризантема-С»;

• 67-я ЗРбр (Владикавказ) с ЗРК «Бук-М1»;

• 100-я ОРазвбр (Моздок-7, Сев. Осетия) с комплексом РЭБ «Леер-3» с БЛА «Орлан-10», БЛА Bird Eye-400 и Searcher MK2;

• 34-я бр У (Владикавказ);• 31-й инженерно-сапёрный полк

(ИСп, Прохладный)

40

• 40-й полк РХБЗ (ст. Троицкая, Ингушетия) с ТОС-1А «Солнце-пёк»;

• 78 Обр МТО (Будённовск) [15].В стратегическом резерве нахо-

дится 41-я ОА Центрального ВО (штаб в Новосибирске):• 90-й гв. ТД (Чебаркуль, Урал) с

Т-72Б3 и Т-72БМ, БМП-2, БТР-82АМ, БТР-80, миномётами «Сани», СГ 2С3 «Акация», РСЗО «Град», СПТРК «Штурм-С», ЗРК «Стрела-10» и «Тор»);

• 35-я гв. ОМСбр (п. Алейск) с Т-72БМ, БМП-2, миномётами «Сани», СГ «Мста-С», РСЗО «Град», СПТРК «Штурм-С», ЗПРК «Тунгуска», ЗРК «Стре-ла-10» и «Бук-М1»;

• 55-я ОМСбр (г) (Кызыл), 1300 чел.• 74-я гв. ОМСбр (п. Югра, Кеме-

рово) с Т-72Б3, БМП-2, миномё-тами «Сани», СГ «Акация», РСЗО «Град», ПТРК «Штурм-С», ЗПРК «Тунгуска», ЗРК «Стре-ла-10» и «Оса»;

• 201-я ВБ (Душанбе, Курган-Тю-бе, Таджикистан) с Т-72Б1, БМП-2, БТР-82А, СГ «Гвоздика» и «Акация», РСЗО «Град», ЗУ-23, ЗСУ «Шилка», ЗРК «Стрела-10» и «Оса»;

• 119-я Рбр (п. Еланский, Сверд-ловская обл.) с ОТРК «Искандер-М»;

• 120-я Абр (Юрга и п.Чистые Ключи, Кемеровская обл.) с Г «Мста-Б», РСЗО «Ураган» и ПТРК «Хризантема»;

• 61-я ЗРбр (Бийск) с ЗРК «Бук-М1»;

• 35-я бр У (Коченево);• 10-й полк РХБЗ (Топчиха) с

ТОС-1А «Солнцепёк»;• 106-я Обр МТО (п. Югра) [16].

ВДВ ЗВО включают:• 76-я гв. ДШД (Псков) с Т-72Б3М,

БМД-2/3/4, БТР-Д, САО «Нона-С», Г Д-30, СПТП «Спрут-СД», СПТРК «Робот»/«Конкурс», ЗСУ «Скрежет»/ЗУ-23/ПЗРК и ЗРК «Стрела-10»;

• 98-я гв. ВДД (Иваново) с БМД-2, БТР-Д, САО «Нона-С», Г Д-30, СПТП «Спрут-СД», СПТРК «Ро-бот», ЗСУ «Скрежет» и ЗРК «Стрела-10»;

• 106-я гв. ВДД (Тула) с БМД-1/2/4М, БТР-Д, БТР-МДМ, САО «Нона-С», Г Д-30, СПТРК «Ро-бот», ЗСУ «Скрежет» и ЗРК «Стрела-10»;

• 45-я Обр СпН (Кубинка) с БТР-82А.ВДВ ЮВО включают:

• 7-я гв. ДШД (Псков) с Т-72Б3М, БМД-2, БТР-Д, САО «Нона-С», Г Д-30, СПТРК «Робот», ЗСУ «Скрежет» и ЗРК «Стрела-10».

• 56-я ОДШбр (л) (Камышин) с Т-72Б3, БМД-2, М «Нона-М1», Г Д-30, ПТРК «Метис», ЗУ-23, ПЗРК «Игла». ВДВ ЦВО включают:

• 31-я ОДШбр (Ульяновск) с Т-72Б3М, БМД-2, БТР-Д, САО «Нона-С», Г Д-30, СПТРК «Ро-бот», ЗСУ «Скрежет» [22].

41

Войска СпН ЗВО включают:• 2-я Обр СпН (Промежницы, р-н

Пскова) с БТР-80, БА «Водник» и «Тигр-М СпН».

• 16-я Обр СпН (Тамбов) с БТР-80, БА «Тигр-М СпН».Войска СпН ЮВО включают:

• 10-я Обр СпН (п. Молькино, Краснодарский край) с БТР-80, БА «Тигр-М СпН» и «Тайфун-У».

• 22-я Обр СпН (Батайск и п. Степной Ростовской обл.) с БТР-80, БМП-2, БА «Тигр-М СпН» и «Тайфун-К».

• 346-я Обр СпН (Прохладный, Кабардино-Балкария) с БА «Тигр-М СпН» и «Тайфун-Г».

• Войска СпН ЦВО включают:• 3-я Обр СпН (Тольятти) с БТР-

80 и БА «Тигр».• 24-я Обр СпН (Новосибирск) с

БТР-80 и БА «Тигр».Исходя из приведенного выше,

в 1-ом эшелоне сейчас находятся две ОА (20-я ЗВО и новая из ЮВО): 3 МСД, 1 Тбр (возможно ещё 1 ОМСбр), 1 Рбр, 1 Абр, 2 ЗРбр, 1 бр У и 1 полк РХБЗ. С 1-м и 2-м АК «ДНР и ЛНР» может быть ещё 7 ОМСбр, 3 ОМСп, 2 Абр, 2 ОТ б-на, 1 ОМС б-н, 2 ОРазв б-на, 2 О б-на СпН. Сюда надо добавить 32-й АК в Крыму (1 ОбрБО, 1 ОАп, 1 ОЗРп, 1 ОРазвбр).

Во 2-ом эшелоне стоят две ар-мии (1-я ТА ЗВО и 58-я ОА ЮВО): 2 МСД, 1 ТД, 1 Тбр, 3 ОМСбр, 2 Рбр, 2 Абр, 2 ЗРбр, 2 ОРазвбр, 2 бр У, 1 ИСп, 2 полка РХБЗ, 1 Обр МТО.

В резерве одна ОА (41-я ЦВО): 1 ТД, 3 ОМСбр (возможно ещё 1 ОМСбр), 1 ВБ, 1 Рбр, 1 РеАбр, 1 Абр, 1 ЗРбр, 1 бр У, 1 полк РХБЗ, 1 Обр МТО.

ВДВ находятся во 2-ом эшелоне и резерве (2 ВДД, 1 ДШД и 1 Обр СпН в ЗВО, 1 ДШД и 1 ДШбр в ЮВО, 1 ДШбр в ЦВО.

При подготовке войны с Украи-ной, ударные армии СВ России и соединения ВДВ будут передисло-цированы и займут позиции в со-ответствии с поставленной задачей и выбранным стратегическим сце-нарием.

Разведывательно-аналитической и консалтинговой компанией Stratfor были опубликованы 3 основных предполагаемых сценария наступле-ния российских войск на Украину (см. табл.) [23]: 1. Захват южной части Донецкой,

Запорожской и Херсонской обл. для обеспечения сообщения России по суше с Крымом. Укра-ина при этом отрезается от Азовского моря.

2. Захват южной части Донец-кой, Запорожской, Херсон-ской, Николаевской и Одес-ской обл. для обеспечения сообщения России по суше с Крымом и Приднестровьем. Украина при этом отрезается от всех морей.

3. Захват всей Левобережной части Украины и обеспечение сообще-ния России по суше с Крымом.

42

1-й сценарий (пробивание Рос-сией «сухопутного коридора» в Крым) наиболее вероятный и лёг-кий для реализации. В этом случае фронт наступления будет доста-точно широким для обеспечения Крыма водой из Днепра, а рубеж обороны частично пройдёт по Дне-пру. Это позволит установить «су-хопутный коридор» с Крымом и исключить дальнейшую его изоля-цию. Для этого ВС России придет-ся продвинуться в Украину на 400 км, захватив 46620 кв. км её терри-тории. Новые оборонные рубежи должны протянуться на 450 км, а операция продлится 7-14 суток. Для наступления потребуется 24-36 тыс. чел. войск, а для обороны захваченного рубежа – 40-55 тыс. чел. Если население (2 млн. чел.) будет лояльно, потребуется ещё 4,2

тыс. чел. для контроля над ним (при бунтах) – 42 тыс. чел.

2-й сценарий (захват Юга Укра-ины для обеспечения «коридора» в Крым и Приднестровье) вдвое сложнее для реализации. При этом Россия надолго защитит свои пре-тензии в регионе, но придётся про-двинуться вглубь Украины на 645 км и захватить 103600 кв. км терри-тории. Операция продлится 23-28 суток и 40-60 тыс. чел. войск. Для обороны территории будет необхо-димо 80-112 тыс. чел, а для контро-ля над местным населением (6 млн. чел.) – 13,2-120 тыс. чел.

3-й сценарий (захват Левобере-жья, затем Днепр будет использо-ван как оборонный рубеж) наибо-лее рационален для России с чисто военной точки зрения и удобен для последующей обороны. Но, чтобы

Показатель Сценарий 1 Сценарий 2 Сценарий 3

Глубина продвижения, км 400 645 402

Площадь захваченной территории, кв. км 46620 103600 222740

Численность населения на захваченной территории, млн. чел. 2 6 13

Длина рубежа последующей обороны, км 450 900 1120

Время операции, суток 7-14 23-28 11-14

Численность войск, требуемая для операции, тыс. чел. 24-36 40-60 91-135

Численность войск, требуемая для обороны захваченного рубежа, тыс. чел.

40-55 80-112 .

Численность войск, требуемая для контроля населения на захваченной территории, тыс. чел.

4,2-42 13,2-120 28-260

Таблица 1

43

осуществить такую операцию, по-требуется очень много сил и средств. ВС России придется захва-тить территорию площадью в 222740 кв. км. Для этого нужно продвинуться вглубь Украины на 402 км, что потребует участия от 91 до 135 тыс. чел. войск на широком фронте. Для контроля над 13 млн. местного населения ВС РФ потре-буется 28-260 тыс. чел. В СВ РФ сейчас до 230 тыс. чел. (+ 36 тыс. в ВДВ), так что подобная операция потребует использования значи-тельной части СВ России, а в случае жесткой борьбы местного населе-ния всех СВ РФ не хватит. Для за-хвата Левобережья ВС РФ понадо-бится 11-14 суток, но подготовку к этому обязательно заметят на За-паде.

То есть аналитики Stratfor счи-тают, что главную проблему для России во всех трёх основных сце-нариях составит не проведение во-енных операций против Украины, а последующая оборона захвачен-ных рубежей и контроль над мест-ным населением на оккупирован-ных территориях, что потребует в 2-4 раза больше войск и ресурсов.

Аналитики Stratfor также счита-ют, что кроме трёх указанных выше сценариев, у России есть еще три менее вероятных варианта нападе-ния на Украину, в т.ч.:1. Захват только прибрежной части

Восточной Украины до Крыма, что сделает оккупированные

территории уязвимыми к напа-дению с севера.

2. Расширение территорий «ЛНР и ДНР» до границ Луганской и До-нецкой обл.

3. Наименее вероятный – проведе-ние небольших нападений вдоль всей украинско-российской гра-ницы, чтобы рассредоточить украинские СВ и понизить их концентрацию возле линии со-прикосновения с сепаратистами.Аналитики Stratfor считают, что

даже если НАТО не будет прини-мать непосредственного участия в боевых действиях, альянс все рав-но сможет взять оставшиеся части Украины под свою опеку, что ниве-лирует попытки руководства Рос-сии сделать Украину буферной зо-ной. Кроме того, в отношении РФ будут введены максимально жест-кие санкции [23].

Возможности реализации сце-нариев наступления российских войск на Украину. Условиями этого примем:• Отсутствие помощи Украине во-

йсками со стороны стран НАТО. • Активное участие в операции

ВКС РФ, имеющих в боевых ча-стях в России 96 бомбардиров-щиков: 59 стратегических (в т.ч. 6 модернизированных Ту-160М и 7 Ту-95МСМ), 37 дальних (включая 4 Ту-22М3 с «Гефест»); 659 тактических боевых самолё-тов: 236 ударных (в т.ч. 71 новых Су-34 и 81 модернизированный

Аналитики Stratfor считают, что главную проблему для России во всех трёх основных сценариях составит

не проведение военных операций против Украины, а последующая оборона захваченных рубежей и

контроль над местным населением на оккупированных территориях, что потребует в 2-4 раза больше

войск и ресурсов

44

Су-25СМ), 330 истребителей (включая 84 новых Су-35С и Су-30СМ, а также 142 модернизиро-ванных, в т.ч. 56 Су-27СМ/СМ3, 62 МиГ-31БМ/БСМ, 24 МиГ-29СМТ), 45 учебно-боевых (включая 20 новых Су-30М2) и 48 разведчиков Су-24МР. Кроме того, в ВКС есть 311 ударных вертолётов, в т.ч. 179 новых Ка-52, Ми-28Н и Ми-35М [24]. Этот состав сил обеспечит многократ-ное количественно-качествен-ное превосходство ВКС РФ над Воздушными Силами Украины. Самолёты и вертолёты ВКС Рос-сии должны завоевать господ-ство в воздухе над территорией Украины и обеспечить достаточ-но высокие темпы проведения наземной операции.

• В составе развёрнутой ОА Рос-сии принимаем 2 дивизии, 2 бое-вые бригады и армейский ком-плект соединений и частей (всего до 30 тыс. чел.), или аналогичные силы. Для реализации 1-го основного

сценария, России достаточно было бы иметь в 1-ом эшелоне наступле-ния новую (8-ю?) ОА (после её фор-мирования) с частью 1-го АК «ДНР», усиленную 1 МСД 20-й ОА, 1 ДШД и 3 Обр СпН, а во 2-ом эше-лоне – 58-ю ОА. 1-я ТА, оставшаяся часть 20-й ОА, а также 1-го и 2-го АК «ДНР и ЛНР» должны отвле-кать на себя украинские силы на севере и востоке Украины.

Но после завершения операции потребуется держать в Украине 2-3 ОА, что будет чрезвычайно наклад-но для России.

Для реализации 2-го основного сценария, России необходимо было бы иметь в 1-ом эшелоне наступле-ния новую (8-ю?) ОА с частью 1-го АК «ДНР», 20-ю ОА с 1 ТД 1-й ТА, 2-3 ДШД/ВДД и 5 Обр СпН, а во 2-ом эшелоне – 58-ю ОА и 1 ТД 41-й ОА. Оставшаяся часть 1-я ТА, 1-го и 2-го АК «ДНР и ЛНР» должны отвлекать на себя украинские силы на севере и востоке Украины.

Но после завершения операции, потребуется держать в Украине 3-9 ОА. В случае 7-9 ОА, это вообще выходит за пределы военных воз-можностей России, которая всего имеет 12 армий СВ, в т.ч. 8 в ЗВО, ЮВО и ЦВО. Кроме того, РФ при-дётся провести частичную мобили-зацию.

Для реализации 3-го основного сценария, России необходимо было бы иметь в 1-ом эшелоне наступле-ния 1-ю ТА, 20-ю и новую (8-ю?) ОА с частью 1-го АК «ДНР», все ВДВ и 7 Обр СпН, а во 2-ом эшело-не – 58-ю ОА и 41-ю ОА. Оставша-яся часть 1-го и 2-го АК «ДНР и ЛНР» должны отвлекать на себя украинские силы на востоке.

Но после завершения операции, потребуется держать в Украине 4-12 ОА. В случае 12 ОА, это вооб-ще все СВ России, да и 7 ОА Россия вряд ли задействует. Кроме того,

45

РФ придётся провести полную мо-билизацию, поэтому считаем дан-ный сценарий невозможным (как и сценарий 2).

Принятие Россией к реализа-ции какого-то из трёх менее воз-можных сценариев, хотя и требую-щих значительно меньших сил, маловероятно, поскольку они не решают главной задачи – захвата и удержания «сухопутного коридо-ра» в Крым. Поэтому из шести при-веденных сценариев наиболее ве-роятен 1-й основной, да и он грозит России такими военными, эконо-мическими и политическими поте-рями и проблемами, что руковод-ство РФ вряд ли решится на его реализацию.

В настоящее время руководство России реализует несколько иной сценарий – экономического, полити-ческого и ограниченного военного давления на Украину (последнее на Донбассе, где реализуется сценарий 3 из числа менее вероятных), а также пытается лишить её поддержки стран НАТО. Это делается для того, чтобы Украина согласилось с поте-рей Крыма, а Донбасс вернулся бы в неё с условием того, что руководство «ДНР и ЛНР» (а реально – РФ) опре-деляло бы внутреннюю и внешнюю политику Украины. Пропагандист-ское давление также осуществляется очень активно, а приведенные в на-чале статьи многочисленные сооб-щения российской прессы о «новых достижениях» в организационном

строительстве ВС России являются характерным проявлением этого давления.

ЛИТЕРАТУРА1. Новый бригадный комплект

ЗРК «Бук-М3» поступил в войска // h t t p : / / t v z v e z d a . r u / n e w s / o p k /content/201611281038-2tub.htm

2. В Москве состоялось заседа-ние Коллегии Министерства обо-роны // http://function.mil.ru/news_p a g e / c o u n t r y / m o r e .htm?id=12105017@egNews

3. Под Самарой сформирована новая мотострелковая бригада ЦВО // https://ria.ru/defense_safety/20161130/1482464568.html

4. В ЦВО воссоздана легендар-ная Витебско-Новгородская танко-вая дивизия // https://ria.ru/defense_safety/20161201/1482567340.html

5. 1-я танковая армия Запад-ного военного округа начала новый учебный год в обновленном соста-ве // http://function.mil.ru/news_p a g e / c o u n t r y / m o r e .htm?id=12105167@egNews

6. В Крыму сформировано управление 32-го армейского кор-пуса // http://function.mil.ru/for_media/events/details.htm?id=4725@morfSimpleEvent

7. В Калининграде сформиро-вано управление 11-го армейского корпуса // http://bmpd.livejournal.com/1895665.html

8. На юге России воссоздана 150-я Идрицко-Берлинская мото-

46

стрелковая дивизия // http://www.m i l i t a r y n e w s . r u / s t o r y .asp?rid=1&nid=434280

9. Новая 150-я мотострелко-вая дивизия приступила к защите рубежей на юге РФ // http://tass.ru/armiya-i-opk/3834920

10. Источник в Минобороны РФ: новую мотострелковую диви-зию сформируют под Ростовом к декабрю // http://tass.ru/armiya-i-opk/3639592

11. Формирование 42-й мото-стрелковой дивизии завершится в Чечне к концу года // http://special.tass.ru/armiya-i-opk/3849685

12. http://otvaga2004.mybb.ru/viewtopic.php?id=1172#p575432

13. В России воссоздадут Ураль-скую добровольческую танковую дивизию // https://lenta.ru/news/2015/09/09/10td/

14. Западный военный округ // http://www.milkavkaz.net/2015/12/zapadnyj-voennyj-okrug.html

15. Южный военный округ // http://www.milkavkaz.net/2015/12/yuzhnyj-voennyj-okrug.html

16. Центральный военный округ // http://www.milkavkaz.net/2015/12/centralnyj-voennyj-okrug.html

17. Минобороны формирует сверхлёгкие бригады // http://izvestia.ru/news/639226

18. Танковая армия в Подмо-сковье получила на вооружение га-убицы «Мста-Б» // https://riamobalashiha.ru/article/27238/tankovaya-armiya-v-podmoskove-poluchila-na-vooruzhenie-gaubitsy-msta-b.xl

19. Россия возвращает в строй артиллерию большой мощности // http://www.milkavkaz.net/2016/11/rossiya-vozvrashaet-v-stroj-artilleriyu-bolshoj-moshnosti.html

20. Вооружённые силы ДНР и ЛНР // http://www.milkavkaz.net/2016/07/vooruzhennye-sily-dnr-i-lnr-boevoj-i-chislennyj-sostav.html

21. Черноморский флот РФ // http://www.milkavkaz.net/2015/12/chernomorskij-flot.html

22. Воздушно-десантные вой-ска РФ // http://www.milkavkaz.net/2015/12/vozdushno-desantnye-vojska.html

23. СМИ опубликовали шесть планов вторжения РФ в Украину по версии Stratfor // http://nv.ua/ukraine/events/smi-opublikovali-shest-planov-vtorzheniya-rf-v-ukrainu-po-versii-stratfor-54789.html

24. Возд у шно-ко смиче ские силы РФ // http://www.milkavkaz.n e t / 2 0 1 5 / 1 2 / v o z d u s h n o -kosmicheskie-sily.html


47

Розширений Чорноморський регіон (РЧР) – це геополітичний шанс для України, в першу чергу, тому, що розташований на пере-хресті між Європою та Азією, а та-кож Росією та Близьким і Середнім Сходом, з’єднаний із Південною Європою завдяки доступу до Середземномор’я та Центральної Європи через магістраль «Дунай-Рейн»; по-друге, вищезазначений регіон, є більш ніж регіоном ло-кального стратегічного значення, він має велику геополітичну важ-ливість для розширеного ЄС та безпеки всієї трансатлантичної спільноти; по-третє, даний регіон важливий для України насамперед власним економічним потенціа-

лом, перспективами інвестиційно-го співробітництва, можливостями співпраці у воєнно-технічній, обо-ронно-промисловій та енергетич-ній сферах.

Поза тим, національні інтереси України у безпековій сфері вимага-ють участі у подальшій міжнарод-ній кооперації з підтримки миру, безпеки, протидії розповсюджен-ню зброї масового знищення, теро-ризму у РЧР, який у майбутньому відіграватиме провідну роль щодо створення надійної системи енер-гетичної безпеки для країн-членів НАТО та ЄС.

Для відновлення потенціалу країн Балто-Чорноморської спіль-ноти у воєнно-технічній, оборон-

Розширений Чорноморський регіон – геополітичний шанс для України: проблеми і перспективи

Сергій Нагорний, Експерт з питань європейської безпеки,Європейський Геополітичний Форум

«EGF» (Брюссель)

Для відновлення потенціалу країн Балто-Чорноморської спільноти у

воєнно-технічній, оборонно-промисловій сферах та енергетичній

сферах, втраченого протягом останніх років, Україна найближчим

часом вкрай потребує активізації внутрішніх та міжнародних зусиль,

на кшталт, спільно з Польщею, Литвою й Туреччиною та іншими

країнами-партнерами, в першу чергу Грузією тощо, сформувати єдиний

енергетичний простір у РЧР

48

но-промисловій сферах та енерге-тичній сферах, втраченого протягом останніх років, Україна найближчим часом вкрай потре-бує активізації внутрішніх та між-народних зусиль, на кшталт, спіль-но з Польщею, Литвою й Туреччиною та іншими країнами-партнерами, в першу чергу Грузією тощо, сформувати єдиний енерге-тичний простір у РЧР.

Відносини з державами у РЧР суттєво впливають на стан безпеки України, темпи її політичного і со-ціального розвитку, створення га-рантій енергетичної безпеки Украї-ни. Політика цих держав формує пропозицію нафтових і газових ре-сурсів на світових ринках і є стра-тегічним фактором, що визначає темпи і вектори розвитку світової економіки.

Реалізація національних інтере-сів України у РЧР потребує спеці-альних зусиль (власних і в партнер-стві з іншими країнами) щодо врегулювання існуючих конфліктів і запобігання новим.

Разом з тим реалізація успішно-го багатостороннього співробітни-цтва у РЧР ускладнюється через наступні чинники: • політична ситуація в регіоні має

кризовий характер. В основі її – драматичний вибір між традиці-єю і модернізацією. Останніми роками ця криза суттєво заго-стрилася. Одна з причин – це різ-ке порушення балансу сил у регі-

оні. До загострення курдської проблеми, нікчемними результа-тами американської політики в Іраку і Афганістані, додалися такі центри напруги та насиль-ства як Сирія та українсько-ро-сійський конфлікт.

• Особливо серйозним викликом глобальній стабільності є Сирія – хаб впливу Росії на близькому і Середньому Сході. Санкції, не-згасаючий конфлікт на Сході України і політичний тиск Захо-ду роблять негативний вплив на російську економіку і обмежу-ють маневр Москви на міжна-родній арені, заставляючи Росію шукати нові важелі впливу в цьому глобальному протистоян-ні із Заходом (Ми відстежуємо останнім часом багато повідо-млень в пресі, отримуємо інфор-мацію з інших джерел про акти-візацію присутності Росії в Сирії, прибутті туди російських вій-ськових, радників, постачань техніки і зброї. Росія, яка вже давно і довго бере участь як один з головних гравців в сирійсько-му конфлікті, - це триває ще з ча-сів радянсько-сирійських сто-сунків - розглядає Дамаск, як один з каналів свого геополітич-ного, стратегічного впливу на Близькому Сході. Сьогодні Мо-сква не має, виражаючись карт-ковою термінологією, багато «козирів» в цьому регіоні. Єги-пет вийшов з сфери впливу

49

СРСР ще в 70-х роках, Лівія, Ал-жир - ці країни теж далекі від ло-яльності Москві. Сирія - це, так би мовити, хаб російського впливу в регіоні. І коли тут заго-стрилась ситуація в 2011 році, для політики Росії на Близькому Сході це стало серйозним викли-ком. Останні тенденції, які ми спостерігаємо, це спроба Росії скоректувати баланс сил на ко-ристь режиму сирійського пре-зидента Асада. Підтримуючи Асада, Москва відчуває, що цей режим ще не розпадається, він міцний, триматиметься, а тому є сенс в такій політиці. Є ще низка причин активності Росії, її ба-жання зберегти патронат над цим режимом і вплив на нього. Через Сирію можна підтримува-ти зв’язок з Іраном, з Хезболла, іншими групами і силами, які за-лучені в так звані «проксі» війни, тобто непрямі військові кон-флікти. Проте для широкого і повного розуміння ситуації за-слуговують уваги та інші мірку-вання. Деякі експерти припуска-ють, що Росія все ж не виключає завершення правління сім’ї Аса-да. Тому спроби Москви брати участь в сирійському конфлікті пояснюються наміром затверди-ти роль Росії в Сирії на той ви-падок, якщо відхід Асада стане неминучий. Тобто, якщо режим ляже, то Москва все одно пови-нна мати можливість заявити

про свої інтереси. На кшталт, що ми бачили в Лівії. Росія там за-пізнилася «на автобус», на якому Захід, американці, НАТО після падіння Каддафі намагаються контролювати країну. Впливу Росії в Лівії після Каддафі прак-тично немає. Враховуючи цей негативний досвід в своїй стра-тегії на Близькому Сході, Мо-сква, не виключено, готова сприймати Сирію Асада, і допус-кає, що режим повинен поділи-тися владою. Але Росії вже зараз потрібно забезпечувати підго-товку своїх позицій при такому повороті справи. Відзначимо, що це досить новий дискурс для Кремля, який частково збігаєть-ся з цілями і позиціями Заходу).

• утвердження в регіоні радикаль-ного ісламу як домінуючої ідео-логії, що загрожує дестабілізаці-єю не лише Мусульманському Світу, а й усім країнам, де певна частина населення сповідує іс-лам. Серед них азійські держави (Індія, Малайзія, Індонезія тощо) й країни Євросоюзу та Україна.

• висока несумісність: Захід і Росія проти ІДІЛ/ДАІШ. PФ викорис-товує сирійський конфлікт, бо-ротьбу з ісламським тероризмом тощо, таким чином намагається відвернути увагу Заходу від ві-йни в Україні, спробувати вийти з міжнародної ізоляції і добити-ся зняття санкцій (Вищезазначе-ний мотив також є одним з осно-

50

вних для РФ. Протистояння між Заходом і Росією відносно Украї-ни, проблема енергетичної без-пеки Європи та низка інших за-питань змушують Путіна і російську політичну еліту пред-ставити свої можливості як учасника міжнародної коаліції разом із Сполученими Штатами проти Ісламської держави. Та-кий союзник, який має достатній вплив в Дамаску, на геополітич-ному рівні, можливо, представ-ляв би інтерес для США. Ми не виключаємо, що відповідні рад-ники президента США Д. Трам-па, аналітики ЦРУ розглядають такий варіант. У цьому контексті варто відзначити, що нещодавно відбулася телефонна розмова між міністрами оборони США і Росії, що підтверджує вищезаз-начену тезу. Але це, звичайно, досить суперечлива ситуація: як можна співробітничати з Росією в боротьбі проти ІДІЛ/ДАІШ на тлі участі Москви у війні в Укра-їні? При цьому санкції Заходу, США, Євросоюзу залишаються в цілому проти Росії, а Кремль не змінює свою лінію поведінки, і ситуація не покращується).

• Україна знаходиться в епіцентрі холодного конфлікту між бло-ком держав, включаючи США, 28 членів ЄС і Росією, в якому, також, беруть участь і деякі інші країни, але менш активно. Санк-ції приносять величезний зби-

ток економіці Росії. Ціна бареля нафти сьогодні - 47 доларів, що також руйнує російське благопо-луччя. Тому Путін вимушений шукати різні важелі і можливос-ті взаємодії з американцями, щоб понизити тиск на Росію з боку Заходу. І режим в Дамаску – це один з потенційних інстру-ментів, які Москва може вико-ристовувати. Захід приймає ба-гато рішень на політичному рівні і здійснює конкретні дії, які Росія сприймає, як ворожі щодо себе. Політичний і економічний тиск чинить дуже неприємний осад на звичний для російської еліти спосіб життя. Особливо це негативно впливає на бізнес-мо-дель діяльності Газпрому. Спра-ва ЮКОСА – теж сильний удар і величезні збитки. Росія перебу-ває під геополітичним тиском, що знаходить своє негативне ві-дображення для Москви, в пер-шу чергу, у формі політичної, ди-пломатичної конфронтації, погіршення економічної ситуа-ції. Чи буде економічний тиск з боку Заходу на Росію ефектив-ним, щоб Москва змінила свою поведінку – це ми незабаром по-бачимо (Для Кремля підвищити ставки в сирійському конфлікті також дуже важливо унаслідок не дуже успішних політичних і економічних результатів співп-раці з Китаєм – там неясні пер-спективи щодо постачань газу

51

тощо. Москва хотіла б чинити тиск на Азербайджан, щоб за-блокувати південний коридор постачань каспійського газу до Європи. Але це все не так про-сто, навіть якщо і далі підігріва-ти ескалацію в Нагірному Кара-баху. Ми бачимо, що політична еліта Росії, особисто президент Путін, сьогодні активно шука-ють стратегію виходу з цього дуже поганого положення, щоб вивести країну на більш збалан-совану силову позицію в міжна-родних відносинах, в переговор-ному процесі із Заходом. Скільки в цих зусиллях Москва має важе-лів впливу? Це можна окремо аналізувати, але Сирія - одна з таких можливостей).

• російська агресія (протизаконна та нелегітимна «анексія» Криму РФ), військове вторгнення Росії в Україну з використанням найне-безпечнішої політики «безальтер-нативності» (Bezalternativnost) з проявами терористично-сепара-тистських рухів на окремих тери-торіях Сходу та Півдня України.

• розрив безпекового простору регіону на зону європейської системи колективної безпеки НАТО та Євразійську систему ОДКБ створює для України ри-зик перетворення на зону їх про-тистояння.

• прагнення Росії, найпотужнішої в економічному і військовому сенсі держави регіону, утворити

своє домінування й легалізувати свої методи політичного, еконо-мічного тиску та втручання у внутрішні справи сусідніх країн, що створює загрози їх безпеці. Для України, як для всіх країн регіону, зростають загрози через відмову Росії від взятих на себе зобов’язань у двосторонніх від-носинах між країнами, а також у відносинах Росія-ЄС, Росія-США, Росія-НАТО.

• Росія використовує кризу біжен-ців, щоб ослабити ЄС. У цьому контексті необхідно відповісти на питання: як масова міграція біженців в країни Євросоюзу впливає на стосунки Заходу з Росією, які цілі переслідує Мо-сква: допомогти врегулюванню кризи або далі його посилювати, щоб дестабілізувати Європу? Ми не стверджуємо, що є прямі до-кази, що Путін хоче підсилити ескалацію і посилити війну в Си-рії, щоб регіон постачав ще біль-ше потоків біженців до Європи. Звичайно, Євросоюз бере участь на політичному рівні в процесі близькосхідного врегулювання. Він має набір інструментів для реалізації своєї політики у фор-маті так званої «м’якої сили» (Але, слід об’єктивно розуміти, що ЄС абсолютно не є ефектив-ним інструментом для вирішен-ня цього конфлікту. І це все - на тлі недоліку солідарності серед країн ЄС по багатьом пробле-

52

мам, включаючи кризу масового напливу біженців (Росія, звичай-но, скористається цим, щоб по-слабити Євросоюз, підірвати та дестабілізувати європейську єд-ність, тому що це зміцнить пози-ції Кремля. Наприклад, Путін може запропонувати Європі: я врегулюю конфлікт в Сирії і бі-женців більше не буде, давайте сядемо за стіл переговорів. Для деяких в ЄС це може бути ціка-вою пропозицією, і Путін може знову виявитися «на коні»).

• послаблення позицій України в економічній і енергетичній співп-раці з країнами вищезазначеного регіону, що призводить до втра-ти можливостей диверсифікації нафто- і газопостачання, витіс-нення її з традиційних ринків.

• недостатня ефективність регі-ональних організацій та неви-користання повною мірою по-тенціалу багатостороннього співробітництва, що призво-дить до гальмування реаліза-ції низки важливих для Украї-ни регіональних проектів, на кшталт ГУАМ, ОЧЕС та зни-женню рівня політичної взає-модії у форматі Спільноти де-мократичного вибору.

• відсутність концептуального бачення та зафіксованих у полі-тичних документах чітких орі-єнтирів зовнішньоекономічної діяльності та зовнішньої полі-тики України у регіоні.

18 вересня 2016р. найвищий військовий орган НАТО - Воєнний комітет — провів в хорватському Спліті конференцію на рівні на-чальників штабів країн-членів ор-ганізації де обговорювалися плани створення озброєних сил єдиної Європи. Дана тематика стала одні-єю з головних віх в європейських дискусіях з часу саміту НАТО у липні 2016р. в Польщі (м. Варша-ва), яка була внесена на загальний дискурс міністрами оборони Ні-меччини пані Урсулой фон дер Ле-йен і Франції паном Жаном-Івом ле Дріаном, також, 12 вересня 2016р. вони виступили із спільно розробленим проектом «оборонної реформи», необхідність якої пояс-нювалася для зміцнення солідар-ності і можливості європейської оборони з метою ефективнішого захисту громадян, кордонів Євро-пи щодо розширення практики створення європейських міждер-жавних батальйонно-тактичних груп (бтгр) швидкого реагування, а також для утвердження єдиного оборонного бюджету ЄС й штаб-квартири європейських збройних сил, що постійно діє. Підставою для цього може стати посилання на ст. 42 і 46 Лісабонського договору. У цьому контексті, можемо конста-тувати, що в Берліні і Парижі лобі-юють формування єдиного обо-ронного бюджету ЄС для майбутньої перспективи структу-ризації європейської ВПК, що до-

53

зволить заощадити до 100 млн. євро зазначив глава Єврокомісії пан Жан-Клод Юнкер. На нашу думку, вищезгаданий проект акту-альний в першу чергу для країн За-хідної, Центрально-Південної Єв-ропи та Україні відповідно.

24 листопада 2016 р. за резуль-татом участі Президента України у Саміті Україна-ЄС було успішно оновлено Меморандум про взаємо-розуміння щодо стратегічного енергетичного партнерства між Україною та Європейським Сою-зом спільно з Європейським спів-товариством з атомної енергії в якому визначаються актуалізовані стратегічні цілі та напрями співро-бітництва тощо. Відтак, вищезазна-чений Меморандум передбачає, зо-крема розширення співробітництва сторін щодо зміцнення енергетич-ної безпеки на основі принципу со-лідарності та довіри; забезпечення повної інтеграції енергетичних ринків України та ЄС й імплемен-тації Третього енергетичного паке-ту ЄС; підвищення енергоефектив-ності у всіх галузях споживання енергії; скорочення викидів парни-кових газів; сприяння використан-ню та розвитку відновлювальних джерел енергії, тощо.

У цьому контексті, найближчи-ми роками Україна має розглядати чорноморську співпрацю як інте-гральну частину загальноєвропей-ської співпраці. Розширення Євро-союзу за рахунок країн РЧР

трансформує географічні кордони в європейські. На нашу думку, Україна може стати одним із про-відних елементів реалізації чорно-морсько-європейської стратегії у вищезазначеному регіоні.

Нинішня геостратегічна кризо-ва умова у РЧР стала додатковим каталізатором щодо міжрегіональ-ної кооперації та впровадження в Україні сучасної регіональної полі-тики.

Через істотні зміни у політичній ситуації та безпеки у РЧР зусилля української дипломатії повинні бути зосередженні на пошук меха-нізмів мінімізації суперечностей, які накопичилися між суб’єктами регіональної політики протягом останніх десятиліть.

Таким чином, Україна повинна в найближчі роки розпочати нову концепцію і стратегію – «регіональ-не лідерство», яка забезпечить її позитивні результати щодо пошуку міжнародних партнерів, нових по-стачальників енергоносіїв і партне-рів за кордоном у РЧР та залучен-ню іноземних інвестицій. Стратегія «регіональне лідерство» надасть нового дихання та скоригує зо-внішню політику України, яка по-требує негайного реформування щодо сучасних викликів. Такий підхід допоможе нашій державі: 1) Наблизити наших східних і захід-них партнерів; 2) розв’язати укра-їнсько-російський конфлікт та по-вне припинення ворожої агресії

Найближчими роками Україна має розглядати чорноморську

співпрацю як інтегральну частину загальноєвропейської співпраці.

Розширення Євросоюзу за рахунок країн РЧР трансформує географічні

кордони в європейські. На нашу думку, Україна може стати одним

із провідних елементів реалізації чорноморсько-європейської

стратегії у вищезазначеному регіоні

54

проти демократичної України та її європейських цінностей у майбут-ньому; 3) поліпшити свій імідж на міжнародній арені; 4) найближчи-ми роками визначити ключових партнерів і встановити чіткі пріо-ритети; 5) відстоювати свої націо-нальні інтереси в стратегічному партнерстві енергетичної політиці та екологічної безпеки, які набува-ють все більшого значення щодо ЄС і Туреччини – це справді об-ґрунтовано.

Сьогодні Туреччина – один із головних політичних гравців у РЧР, її економіка – одна з провідних у регіоні, а за військовою силою вона друга в НАТО. Туреччина – це сила, яка стабілізує, оскільки спрямова-на на поширення миру і безпеки. Україна і Туреччина мають ідеальні передумови для розвитку страте-гічних партнерських стосунків.

20 березня 2015 р. Президент України Петро Порошенко провів зустріч з Президентом Турецької Республіки Реджепом Таїпом Ердо-ганом та дають старт новому витку у відносинах двох країн та було до-сягнуто домовленості збільшити товарообіг між двома країнами до 10 млрд. дол. США до кінця 2017 року та 20 млрд. дол. США до 2023 р. відповідно. В рамках зустрічі Президенти провели Четверте за-сідання Стратегічної Ради високо-го рівня, на якому відбулося обго-ворення всього спектру питань двостороннього співробітництва.

Президент України наголосив на тому, що Туреччина є для України одним із основних стратегічних партнерів «Ми високо цінуємо під-тримку турецькою стороною суве-ренітету, територіальної цілісності і незалежності нашої держави, не-визнання окупації Криму та актив-ну співпрацю з Україною в міжна-родних організаціях», – заявив Петро Порошенко.

Ключове геополітичне і гео-стратегічне положення Туреччини у регіоні, її військовий, демографіч-ний, економічний потенціал визна-чають місце і роль, яку вона віді-грає в контексті забезпечення регіональної безпеки. Враховуючи географічне розташування Туреч-чини, добре розвинені транспортні комунікації з Україною, рівень роз-витку економіки Туреччини та її специфіку, ця близькосхідна країна є перспективнішим ринком для українських промислових і сіль-ськогосподарських товарів, аніж більшість європейських країн.

Вже, Туреччина є одним із голо-вних торговельних партнерів Укра-їни у регіоні, яка посідає одно із перших місце серед споживачів українських експортних товарів. Товарообіг між Україною і Туреч-чиною у 2016 році сягнув понад 6 млрд дол. США та має найбільше позитивне сальдо серед усіх зо-внішньоторговельних партнерів. Вже 9 березня 2016 р. Президент України П. О. Порошенко провів

55

зустріч з Президентом Турецької Республіки Р.Т.Ердоганом та прове-ли участь у П’ятому засіданні Стра-тегічної ради високого рівня під співголовуванням Президентів України та Туреччини, глави двох держав закріпили у спільній декла-рації про наміри укласти між Укра-їною і Туреччиною угоду про ЗВТ найближчим часом та посилити співпрацю в енергетичній сфері. Також, за результатами вищезазна-ченого засідання відбулось підпи-сання українсько-турецьких дво-сторонніх документів.

Крім того, 23 травня 2016 р. Президент України Петро Поро-шенко провів зустріч із Президен-том Турецької Республіки Редже-пом Таїпом Ердоганом в рамках робочого візиту до Стамбула, за підсумками якої, було досягнуто домовленості щодо проведення на-вчання та тренінгів для україн-ських поліцейських турецькою стороною й співрозмовники обго-ворили нові проекти в галузях ма-шинобудування та літакобудуван-ня, в оборонній промисловості.

Українсько-турецькі стосунки є зразковими в регіоні, і можна без перебільшення стверджувати, що Україна і Туреччина є добрими су-сідами, партнерами і друзями, яких об’єднує не лише Чорне море, схо-жі зовнішньополітичні пріоритети, але і тривала історія, традиції і на-віть деякі спільні слова, що вжива-ються в наших мовах. Сьогодні до-

свід українсько-турецького партнерства потрібно берегти, примножувати і продовжувати. Та-ким чином, Україна і Туреччина можуть стати справжніми регіо-нальними союзниками.

Отже, можна дійти висновків і гіпотези щодо геополітичних від-носин у РЧР, а саме:• Україна, ЄС і Туреччина мають

спільні інтереси і завдання в за-значеному регіоні, які, не виклю-чено, пов’язані з сучасним і по-дальшим підвищенням рівня співробітництва на основі дов-гострокового, ефективного і все-осяжного «стратегічного» парт-нерства в ХХІ ст.

• До сучасних вчених як Г. Кіссін-джер, С. Хантінгтон та інших, які почали використовувати як ін-струмент аналізу стан і взаємодії суспільств і цивілізацій, можемо доповнити їх концепції «шести основних центрів сили» й додати сьомий центр потуги, як Туреч-чину.

• Воістину, Україна і Туреччина розглядають РЧР як складову у вищезазначеному регіоні, як прі-оритетну щодо своїх відносинах, і мають взяти на себе повну від-повідальність за підтримку ста-більної політичної ситуації в да-ному регіоні в цілому.Отже, можемо виокремити на-

ступні акценти для України щодо зміцнення своїх зовнішньоекономіч-них та політичних інтересів у РЧР :

56

• докласти серйозних зусиль до зміни структури експорту і по-слуг на ринках вищенаведеного регіону, переорієнтовуючись, пе-редусім, на високотехнологічну продукцію;

• розширити договірно-правову базу економічного характеру, що приведе до збільшення експорту українських товарів і послуг в країни регіону. Це можливо за умови розширення номенклату-ри українського експорту;

• активізувати співпрацю в інвес-тиційній сфері. Економічна стра-тегія більшості країн регіону пе-редбачає підтримку виконання проектів соціально-економічно-го розвитку країн, заохочення інвестування національного приватного капіталу в зарубіжні перспективні проекти і залучен-ня сучасних іноземних техноло-гій;

• розширювати співпрацю у Віль-них Економічних Зонах (ВЕЗ) з іншими країнами регіону, насам-перед з Ізраїлем, Туреччиною, ОАЕ;

• продовжувати переговори з роз-витку торгово-економічної співпраці з низкою інших країн регіону, насамперед Туреччи-ною, Іраном та іншими;

• продовжувати розвивати сто-сунки з Туреччиною у сфері Чор-номорської безпеки і проводити незалежну політику, на яку не має впливати політика третіх

країн на основі взаємної поваги інтересів. Україна і Туреччина можуть виступити з ініціативою зміцнення миру і безпеки у регі-оні. У цьому контексті, через вій-ськовий конфлікт між Росією і Грузією в 2008 р. та Російської агресії проти України у 2014р. усі попередні ініціативи, на кшталт, Організація Чорноморського Економічного Співробітництва та інші, вимагають негайного оновлення і уточнень, не виклю-чено, розвиток українсько-ту-рецького співробітництва буде адекватно успішною відповіддю найнебезпечнішої Російської по-літики «безальтернативності» (Bezalternativnost), яку вона за-стосувала у Грузії (у 2008р,) в Україні (у 2014р.) та намагається застосувати в інших країнах ре-гіону для подальшої дестабіліза-ції Сирії тощо;

• розширити успішну діяльність українсько-польсько-литовської бригади (ЛИТПОЛУКРБРИГ з подальшим приєднанням ту-рецьких військовослужбовців;

• провести техніко-економічні ро-боти по альтернативних шляхах постачання нафти і газу до Укра-їни і Європи, наприклад, про-кладення нового маршруту по-стачань близькосхідних енергоносіїв «Іран/Північний Ірак – Туреччина – Європа», який проходитиме по території України, або, найближчим часом

57

Україна має запропонувати між-народному співтовариству (в першу чергу ЄС та іншим) стра-тегічні пріоритети, на кшталт, новий енергетичний проект щодо диверсифікації енергоносі-їв – Проект «Каспійсько-Чорно-морсько-Балтійське енергетичне суспільство» (Caspian-Black Sea-Baltic Energy Community). Про-ект передбачатиме амбітний план співробітництва України з країнами РЧР щодо питань об’єднання енергошляхів Украї-ни із країнами регіону в одну енергетичну ланку, включаючи питання щодо диверсифікації енергоносіїв з країн Каспійсько-го, Близькосхідного регіонів в ЄС через територію України. Для обговорення вищезазначеного амбітного проекту необхідно провести ТЕО «Про об’єднання спільних потужностей України і країн розширеного Чорномор-ського регіону в один енергетич-ний ланцюжок» і провести між-народний Захід на відповідну актуальну тематику (Форум, Са-міт чи міжнародну конференцію високого рівня) в 2017 р. у м. Ки-єві (Україна);

• підписати Угоду «Про безвізо-вий режим між Україною та ЄС» до кінця 2017 року. У розв’язанні цього питання про скасування віз для громадян України може посприяти укладення між Украї-ною та ЄС угоди «Про співпра-

цю в боротьбі з міжнародним тероризмом».На нашу думку, реалізація ви-

щезгаданих рекомендацій дозво-лить Україні, по-перше, інтенсифі-кувати співпрацю з країнами у РЧР; по-друге, до 2020 року вийти на но-вий рівень торгово-економічної та інвестиційної співпраці з країнами близькосхідного регіону тощо; по-третє, в стратегічному плані, об’єднає українське суспільство та сприятиме становленню потужно-го громадянського суспільства, держави та бізнесу за ради більш ефективної моделі взаємодії між громадянським суспільством, дер-жави і бізнесу, а не заради входжен-ня в ЄС.

ВИСНОВКИЯк зазначають провідні експер-

ти «EGF» та інші не коректно по-рівнювати військове втручання Ро-сії в сирійський конфлікт з афганською війною Радянського Союзу, що не виключає можливос-ті для Сирії і сучасної Росії стати другим Афганістаном, не виключе-но, приведе супердержаву до ко-лапсу і розпаду у майбутньому. На нашу думку Сирія – це не Афганіс-тан для Росії. Адже, не Москва сто-яла у витоків цього конфлікту, і її присутність там не така масштаб-на. Росія не вводила до Сирії вели-кий військовий контингент. Дамаск не є критичним геополітичним плацдармом для протистояння Ро-

Реалізація вищезгаданих рекоменда-цій дозволить Україні, по-перше,

інтенсифікувати співпрацю з краї-нами у РЧР; по-друге, до 2020 року

вийти на новий рівень торгово-еко-номічної та інвестиційної співпраці

з країнами близькосхідного регіону тощо; по-третє, в стратегічному

плані, об’єднає українське суспіль-ство та сприятиме становленню

потужного громадянського суспіль-ства, держави та бізнесу за ради

більш ефективної моделі взаємодії між громадянським суспільством, держави і бізнесу, а не заради вхо-

дження в ЄС

58

сії із Заходом, а Україна в цій конф-ронтації має більш істотне і прин-ципове значення для Москви. Проте, у короткостроковій пер-спективі, продовження сирійсько-го конфлікту - на користь Росії, оскільки дає їй можливість декіль-ка пом’якшити ізоляцію і виступи-ти єдиним фронтом з американця-ми і європейцями в боротьбі проти ІДІЛ/ДАІШ.

Покращення безпеки у контексті можливої ескалації подальшої росій-ської агресії проти нашої країни, на виключено, загострення політичної та економічної атмосфери в РЧР у 2017 році дозволяє Україні зробити такі висновки та ініціативи: • Чорноморсько-Каспійський на-

прямок координації зовнішньо-політичних дій, співпраця Украї-ни із ЄС та НАТО має розглядатися як один із най-більш перспективних та пріори-тетних у реалізації Україною стратегії європейської інтеграції;

• вищезазначені кроки повинні бути включені до розгляду при опрацюванні наступних Річних національних програм на 2017-2020рр., до порядку денного за-сідань Комісії Україна-НАТО, у рамках політичних українсько-американських консультації щодо реалізації завдань та цілей, викладених у спільному доку-менті «Порядок денний україн-сько-американського партнер-ства у новому сторіччі», при

підготовці наступного Плану дій Україна – США. При цьому слід врахувати належним чином нові завдання та проекти, які висуває трансатлантична спільнота щодо РЧР (Балто-Чорноморський ба-сейн, Центральна Азія (Каспій), Близький і Середній Схід). По-трібно своєчасно проаналізува-ти можливості та перспективи активізації співпраці України з ЄС у форматі, на кшталт, – «Со-юзу для Середземномор’я» та інші;

• подальша співпраця України з Північноатлантичним альянсом має передбачити участь у реалі-зації планів та завдань НАТО, визначених Бухарестським самі-том НАТО, які визначають поси-лення ролі Альянсу у формуван-ні системи регіональної безпеки в РЧР;

• Україна може розглянути стра-тегічне партнерство з такою впливовою Близькосхідною дер-жавою, як Туреччина, на кшталт, використовуючи досвід китай-сько-турецького стратегічного партнерства у регіоні тощо;

• Україна має розробити на дер-жавному рівні Доктрини «Про повернення «Rebirthing» Крим-ського півострова в Україну», що дозволить створити і зафіксува-ти необхідну політико-правові політичні документи щодо кон-цептуального бачення стосовно чітких орієнтирів та практичної

59

реалізації стратегічних завдань зовнішньої політики України у цьому важливому напрямку для країни у РЧР.Рекомендації для України

1. Націленість на отримання ре-альних, практичних результатів щодо розвитку співробітництва з державами РЧР й успіхи по-трібно оцінювати не за кількістю візитів і декларацій, а за обсяга-ми залучених прямих іноземних інвестицій в Україну, просуван-ням вітчизняних товарів на між-народні ринки. Цей імператив чітко визначає вимоги Президен-та України до оцінки реальних досягнень у здійсненні зовніш-ньополітичного та зовнішньое-кономічного курсу України в да-ному регіоні на Пленарному засіданні ХІІ Нараді керівників закордонних дипломатичних установ України під головуван-ням Президента України П.О.Порошенка та за участі Пре-зидента Республіки Польща А.Дуди 24 серпня 2016р. у м. Києві.

2. Політика держави має спрямо-вуватися на те, щоб максималь-но знизити вплив негативних чинників на реалізацію страте-гічних інтересів України у РЧР. Участь України у пошуках шля-хів розв’язання найгостріших конфліктів у регіоні мирними, політичними засобами, співпра-ця та координація зусиль з дер-жавами, які залучені до процесу

гарантування миру і стабільнос-ті в регіоні тощо.

3. Необхідно врахувати прагнення Туреччини до регіонального лі-дерства і знаходити можливості взаємної підтримки у політичних і економічних проектах. Як кан-дидат на членство в ЄС, Туреччи-на є стримуючим чинником щодо радикальних ісламських угрупо-вань, перспективним партнером у врегулюванні «заморожених конфліктів» та у формуванні но-вої системи регіональної безпеки.

4. Розширювати співпрацю з ЄС, США і Туреччиною у РЧР, що має знайти належне відображен-ня у планах співробітництва з НАТО (Річна Національна Про-грама на 2017-2022рр.), підготов-ці співробітництва з ЄС, двосто-ронніх та багатосторонніх угодах у рамках подальшої співпраці України з ЄС.

5. Забезпечення диверсифікацію постачання енергоресурсів з ре-гіону Євро-Азійським нафто-провідним транспортним кори-дором «Одеса-Броди-Плоцьк-Гданськ», координуючи багатосторонні проекти модер-нізації газотранспортної систе-ми України.

6. Ефективне використання у здій-сненні завдань політики геогра-фічного розташування Україн-ської держави у регіоні.

7. В редакції річної цільової про-грами співпраці між Україною і

60

НАТО на 2017 рік застосувати європейський досвід запобіган-ня створенню та діяльності ан-тиконституційних формувань.Очікувані результати у корот-

костроковій перспективі:1. Питання співпраці та координа-

ції зусиль у РЧР увійдуть до но-вої посиленої Угоди між ЄС та Україною.

2. Має бути створено робочу групу між Україною та Трансатлантич-ною спільнотою, на кшталт, українсько-американську групу високого рівня, з опрацювання спільних заходів у РЧР та належ-ної координації зусиль, спрямо-ваних на реалізацію національ-них інтересів України та США й ЄС в регіоні.

3. Зміцнення гарантій територіаль-ної цілісності України, непоруш-ності державних кордонів у РЧР, стабілізація регіональної систе-ми міжнародних відносин.

4. Одним із першочергових зо-внішньополітичних завдань України в найближчі роки пови-нен стати пошук ефективних ме-ханізмів розвитку регіонального та налагодження співробітни-цтва з державами РЧР. «Чорно-морська синергія» має велике значення з точки зору україн-ського регіоналізму.

5. Опрацювання на державному рівні Концепції і Стратегії полі-тики України у розширеному Чорноморському регіоні (РЧР),

що дозволить створити необхід-ну політико-правову базу прак-тичної реалізації стратегічних завдань зовнішньої політики України у ширшому Чорномор-сько-Каспійському басейні.

6. Укласти угоду про ЗВТ між Україною і Туреччиною до кінця 2017 року.Очікувані результати у довго-

строковій перспективі:1. Перетворення України на важли-

ву ланку інтеграції енергетичного потенціалу ширшого Чорномор-сько-Каспійського басейна у кон-тексті формування Євразійсько-го енергетичного простору.

2. З урахуванням особливостей су-часного політичного та еконо-мічного розвитку країн ширшо-го Чорноморсько-Каспійського басейна Україні потрібно інтен-сифікувати співробітництво в енергетичній сфері й координа-цію дій між Україною і Туреччи-ною. При цьому, Україна може запропонувати Туреччині ство-рити українсько-турецьку робо-чу групу з опрацювання комп-лексу спільних заходів у вищезазначеному регіоні та на-лежної координації зусиль, спря-мованих на реалізацію націо-нальних інтересів України і Туреччини.

3. Опрацювати довгострокову Програму економічного співро-бітництва між Україною і Туреч-чиною на 2017–2027 роки.

61

4. В рамках Краківської ініціати-ви як складової Євразійського енергетичного простору Укра-їна забезпечить інтеграцію енергетичного потенціалу та

можливостей Балто-Чорно-морсько-Каспійського регіо-нів у контексті формування єдиного енергетичного про-стору.

News & Politics

Newsletter 01 03-2017(67-4)