� 1 квітня 2014 р.

Імперська географоманІя

Професор Федір Турченко: Путін боїться барикад у Москві

– Питання кордонів завжди пов’язане з межами розселення етносу. У випадку з Україною, яка одержала незалежність лише в 1991 році, історично склалося так, що значна частина територій, населених українським етносом, опинилася за ме-жами нашої держави. Так було і на почат-ку 20 століття, коли Україна вперше ого-лосила про свою незалежність. Вже тоді за її межами опинилися території, насе-лені українцями, в Гродненській, Мінській, Могильовській, Курській та Воронезькій гу-берніях. Частково межі Війська Донського, а також Кубанська область.

– В якому році вони відійшли?– Коли в 1918 році Україна оголоси-

ла свою незалежність, ці землі Києвом не контролювалися. Хоча населення цих територій прагнуло приєднатися тоді до українців. Скажімо, південь Воронезь-кої губернії на 60–70 % був населений ук-раїнцями, а північ навпаки. Справа в тім, що межі тоді робили таким чином, щоб частина губернії була населена українця-ми, а інша великоросами. Так воно і зали-шилось до 1917 року. Тому і за радянсь-ких часів за межами України залишилася значна частина територій, населених суто українцями, яка входила до складу Росій-ської Федерації. Але ж, якщо ви - брати, то можна було просто перемістити кордон на користь України, тому що українці там завжди жили.

– За площею ці території дорівнюють Криму?

– Що ви! Вони значно більші за Крим. Якщо взяти Бєлгородщину, Орловщину, Ку-бань, це все території українців. Вони там “балакали” і ще й до цього часу по селах “балакають”. Коли в 1926 році був перепис населення, то там 80 % опитуваних назва-ли себе українцями. Тоді ще можна було так писати. А вже в кінці 30-х років це за-боронили, і всі вони водночас стали вели-коросами. Поки це була одна імперія, воно було непомітно. А яка різниця? І там, і там була одна влада.

– З тих часів на Сході переділу землі більше не було аж до Криму в 1954 році?

– Ні, деякі зміни відбувались. Напри-клад, у районі Харківської і Чернігівсь-кої губерній частину землі, яка населе-на українцями, передали росіянам. Але це не має принципового значення, ос-кільки Крим значно менший, ніж ті губер-нії, які відійшли до Росії. В 1924 році Шах-

тинський, Таганрозький округ Донецької губернії, де 71,5 % населення складали українці, ввійшли до Росії (всього 325 ти-сяч громадян). І ряд інших: Путивльський повіт, Гайворонський, Хюджанський, це вже Бєлгородщина.

– Але ж уже минуло майже 100 років, і росіяни можуть сказати, що це було давно і неправда.

– Зараз на чорне кажуть біле, але в ті роки з етнічних територій українці ще писали до влади з проханням повернути тери-торії до складу України (тоді ще таке доз-воляли). Зараз, звичайно, уже ніхто нічого не пише і не просить. Існує міжнародний принцип – ті кордини, що склалися, є не-порушними. А якщо в межах держави існує інший етнос, то він може мати автономію або можливість національно-територіаль-ної чи іншої одиниці. Тобто розвивати свої культурні, економічні зв‘язки і, звичайно, спілкування з Батьківщиною.

– Зараз близько 11 мільйонів україн-ців мешкають в Росії. Які культурні зв’язки вони розвивають?

– Якщо взяти мову, то, може, є кілька класів десь там в Тюменській області, де ук-раїнці компактно проживають в нафтових селищах, які вони формували. У Москві, може, є якась вечірня або недільна школа. А загалом немає в Росії ні україномовних шкіл, ні інститутів, ні інших навчальних за-кладів. Прагнення мати хоч якусь початко-ву школу в українців Росії було завжди, але потрібно, щоб це підтримувала й держава.

А якщо вона цього не робить, то нічого й не вийде. Та й, наскільки мені відомо, в ук-раїнців великого бажання до національно-го руху не було, оскільки компактних посе-лень там мало.

– А чи хочуть вони повернутися в не-залежну Україну?

– До нас із Сибіру на “пмж” їдуть не лише українці, а й росіяни.

– Ви маєте на увазі військових пенсіонерів?

– І не тільки. Тому що зараз там ради-кально змінилась ситуація. І окупація Кри-му, гадаю, пов’язана з цим. На Далеко-му Сході етнічний баланс різко змінюєть-ся на користь азіатів. Особливо китайців. Кордон там практично відкритий, і вони за-селяються, як хочуть. Їх там уже сотні ти-сяч. Причому вони не просто заселяються, погоджуючись виконувати будь-яку бруд-ну роботу, а вже беруть під контроль усю торговілю. Там уже нічого не робиться без дозволу китайської мафії. Росіяни й україн-ці вже не в змозі конкурувати з ними. Жінки вже охоче йдуть заміж за китайців і народ-жують їм дітей. Все йде до того, що китай-цям не треба буде й завойовувати Сибір та Далекий Схід. Їм його віддадуть без єдиного пострілу. Взагалі до першої по-ловини 19 століття це була китайська те-риторія, і вони й до цього часу вважають її своєю. При тому що Китай перенаселений, а Сибір, вважай, – пуста територія. Про-блема в тому, що туди потрібно переселя-ти слов’ян. А російські села вилюднюються

– вони вже стоять майже пусті. Тому в Росії тепер прямо говорять, що треба переси-лити в Сибір 6 мільйонів людей з України, тому що свого часу тільки вони змогли зро-били там “щит” проти китайців. Ви ж знає-те, що в 19–20 столітті практично весь Да-лекий Схід освоїли саме українці. А потім був Казахстан: “Родины просторы, горы и долины, в серебро одеты… Едут новосе-лы…”. Перед ними складна ситуація. Як ім-перія Росія рухне зсередини.

– Давайте будемо оптимістами. Якщо Україна ввійде в ЄС і тут покращиться життя, чи не запросяться тоді українці Росії до нас?

– Оце ще одна з причин, чому вони сюди полізли. Поки в Україні не було революції, вони нас не чіпали. А коли вона здійснила-ся, режим Путіна дуже злякався, бо завтра ці барикади можуть з’явитися в Москві. А якщо у нас у результаті демократії і сво-боди та цивілізованих законів ще й жит-тя поліпшиться, то чим це не приклад для Росії? Путін цього ніяк не може допустити.

– У той час коли східні області Ук-раїни накриває хвиля сепаратизму, в Запоріжжі тихо. Наш етнос чимось відрізняється?

– Для мене це загадка, тому що ми не дуже відрізняємось. Хоча в нас і більше етнічних українців (68 %), ніж у тій же Лу-ганській та Донецькій областях. Думаю, крім того, що тут сильні історічні корні, Запоріжжя – це взагалі легенда українства як держа-ви. І ця історична пам’ять, мабуть, впливає на людей, які тут поселяються. Подивіться, всі з гордістю говорять, що вони запоріжці.

– Ви як історик можете спрогнозувати подальший розвиток подій?

– Історику якраз важко прогнозувати такі речі, тут все в руках Божих. Але я все ж оп-тимістично налаштований. Коли б не було міжнародної підтримки, ясно, що ми б не вистояли, тому що Україна – знекров-лена режимом Януковича, який очолю-вав “п’яту колону”. Але оскільки ми знахо-димося в світовому співтоваристві, у нас є шанс використати здобуття лютневої революції.

– До чого б ви закликали запоріжців?– До спокою і не піддаватись на провока-

ції ні в якому разі. Запоріжжя – це Україна. Вона неподільна історично й етнічно. Май-бутнє Запорізької області – лише в Україні. Іншого майбутнього в нас немає.

Юрій ХАРЧЕНКО, фото автора

Те, як зараз радіє “старший брат”, що відібрав у “молодшого” куточок, просто дивує. Особливо милує фраза бабці-переселенки, яка сказала на камеру: “Мне 75 лет. Я – россиянка и мечтала умереть в России. Теперь моя мечта сбылась”. Виходить, куди не ступне нога москалів – це вже їх територія. А як же бути з корінним населен-ням? У даному випадку з кримськими татарами. Їм що, знову підгонять ешелони, як у 1944-му? Адже їх уже зби-раються “прибирати” з околиць Сімферополя.Проте мене більше зацікавила інформація про те, як за 30 років до того, як у 1954 році Крим змінив російську про-писку на українську, Росії було передано таку ж територію вздовж східних кордонів України разом з Таганрогом і українським населенням у 1,2 мільйона жителів. Показали навіть карту втрачених територій по українському теле-баченню. Думаєте, я її потім знайшов в інтернеті? Чорта з два! Наче навмисно хто вимарав, або її там і не було.А йшлося про те, що у вересні 1924 року спільною постановою Донецького губвиконкому і південно-східного крайвиконкому РРФСР частини Шахтинського і Таганрозького округів Донецької губернії були передані південно-східному краю Російської Федерації. А в цілому Україна передала до складу РРФСР частину своїх споконвічних територій, які межували з Брянською, Курською, Бєлгородською, Воронезькою областями, і вони значно більші від Криму (дивись карту “Кордони України” М.С.Дністрянського). Оце так справи! Без фахівця тут не розібратись. Звертаюсь до завідуючого кафедрою новітньої історії України Запорізького національного університету, доктора історичних наук, професора Федора Турченка.

кримІнал

На орендаря-боржника чекає кримінальна відповідальність за невиконання рішення судуПрокуратура Жовтневого району Запоріжжя за фактом ухилення посадовцями місце-вого підприємства від виконання рішення суду щодо погашення заборгованості від-крила кримінальне провадження за ч.2 статті 382 КК “Невиконання судового рішення службовою особою”.

Встановлено, що підприємство вже трива-лий час не сплачувало кошти за оренду май-на державної власності – нежитлового при-міщенння в центрі міста, яке отримало у тимчасове користування для ведення госпо-дарської діяльності. Заборгованість сягнула майже 250 тисяч гривень. Сплатити ці кошти боржника зобов’язав суд, який ще у 2012, а потім у 2013 році виніс відповідні рішення.

Однак на підприємстві, як повідомили “ЗС” у прес-службі прокуратури Запоріжжя, їх виконува-ти не квапилися. І це незважаючи на те, що дохід за останні кілька років дозволяв повністю погаси-ти борг. Натомість, після винесення постанов про арешт банківських рахунків керівництво відкрило два нових рахунки та продовжило підприємни-цьку діяльність. Наразі досудове розслідування у кримінальному провадженні триває.

Уточнення В матеріалі газети “ЗС” за 29.03.2014 “Абразивний комбінат забруднив

атмосферне повітря” у заголовку допущено помилку. Замість “Абразивний комбінат” потрібно читати "алюмінієвий комбінат". Просимо вибачення у ко-лектива Абразивного комбінату.

Спрощена система оподаткуванняКому підприємець, який працює на другій групі спрощеної системи оподаткування, може здавати майно в оренду, та чи є додаткові об-меження для єдинників – орендодавців нерухомості?

Приватні підприємці – другогруп-ники мають право здавати рухоме та нерухоме майно в оренду тільки на-селенню, а також юрособам і фізо-собам – підприємцям – платникам єдиного податку. Що стосується об-межень, то вони, безумовно, є. Фізо-соби-підприємці на єдиному подат-

ку можуть здавати в оренду житлові приміщення або їх частини, загальна площа яких не перевищує 300 кв.м, та земельні ділянки площею не біль-ше 1,2 гектара.

Еліна ВОлОТКО,ДПІ у Жовтневому районі