Interaktivni tekhnologiyi

Інтерактивні технології навчання

ВСТУП

Сучасне суспільство потребує спеціалістів високого рівня, всебічно

підготовлених, з високорозвиненими дослідницькими вміннями. Основа

таких якостей закладається на перших кроках освіти. На сьогоднішній день,

коли наука розвивається швидко, знання, набуті традиційним способом, є

малоцінними, оскільки вони швидко втрачають актуальність. Головним є не

стільки заучення величезного масиву інформації, для використання його

протягом всього життя, скільки уміння працювати з цим масивом, вибирати з

нього необхідні знання, уміти їх групувати й узагальнювати, формувати на

його основі щось нове. Тому дуже швидкими темпами здійснюється розвиток

та використання інтерактивних технологій у навчальному процесі, що надало

відповідний поштовх до їх використання, адже традиційні технології та

засоби навчання не відповідають сучасним вимогам стрімкому розвитку

науково-технічного прогресу.

Інтерактивні технології набули широкого застосування у формуванні

професійних умінь учнів ПНЗ (професійно-технічні навчальні заклади).

Використання інтерактивних технологій у навчальному процесі зумовлено з

одного боку, необхідністю підготувати учня до його майбутнього робочого

місця, а з іншого - необхідністю більш ефективної передачі знань, що має на

меті підвищення рівня якості компетентності та компетенції майбутнього

працівника.

Стан освіти суттєво впливає як на інтегративні процеси світового

буття, так і соціальні трансформації в окремій державі. Система освіти в

значній мірі визначає не тільки якісні характеристики культури того чи

іншого суспільства, але й вміщує «у згорнутому вигляді» стратегії

кардинальних перетворень життєдіяльності. Тому не викликають подиву

значні капіталовкладення розвинутих країн в цю «невиробничу» сферу.

Прискорення темпу життя, великий потік знань, що впливає на сучасну

людину, потребує від неї вміння швидко знаходити необхідне рішення,

використовуючи для цього пошукові методи, користуючись великою

кількістю різноманітних джерел інформації. У зв’язку з цим, серед

традиційних форм та методик навчання, у педагогічній практиці все частіше

використовуються інтерактивні технології. Ця затребуваність пояснюється

тим, що таке навчання спрямовано на підвищення пізнавальної активності

учнів, посилення діяльнісного підходу в навчанні і реалізацію спільної

діяльності, націленої на кооперативну обробку навчальної інформації з

виробленням нових знань особисто кожним учнем в оптимальному режимі.

Інтерактивні технології в начанні досить швидко були визнані вчителями та

управлінцями дієвим засобом впровадження нових освітніх технологій.

Тому, актуальність дослідження пояснюється безперервним інтересом

провідних науковців та практиків, тобто учителів, до покращення умов

начального процесу ПНЗ з допомогою інтерактивних технологій.

Інтерактивні технології навчання стимулюють пізнавальну діяльність і

самостійність учнів. Ця модель бачить спілкування в системі учень-вчитель,

наявність творчих (часто домашніх) завдань як обов’язкових. Інтерактивна

модель своєю метою ставить організацію комфортних умов навчання, за

умови яких всі учні активно взаємодіють між собою. Інтерактивна творчість

вчителя й учня безмежна. Важливо тільки вміло направляти її для досягнення

поставлених навчальних цілей.

Використання інтерактивних технологій в навчальному процесі

сприятиме не лише вдосконаленню процесу фахової освіти студентів але й

кращому засвоєнню теоретичного програмового матеріалу. Інформаційна

діяльність повинна мати не лише прикладний характер (бути умовою

успішної навчальної та наукової роботи), а й мати дидактичне значення –

розвивати певні особистісні якості, вимагати специфічних знань, умінь,

навичок і компетентностей.

PAGE \* MERGEFORMAT14

1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

1.1. Інтерактивні технології навчання на сучасному етапі розвитку

освіти

Історія виникнення інтерактивного навчання свідчить, що його

зародження починаються зі стародавніх часів. Так Сократ примушував своїх

слухачів шляхом запитань і відповідей знаходити “істину”. Платон

пропонував давати освіту дітям з 6-річного віку та розвивати їх за допомогою

ігор, бесід, казок, пісень тощо. Конфуцій у заснованій ним школі не

дотримувався регламентованих за часом і змістом навчальних занять.

Навчання й виховання відбувалось у процесі довільних бесід, які часто мали

евристичний характер. В основу групової роботи також покладено ідеї Ж.-Ж.

Руссо, Й. Песталоцці, Дж. Дьюї про вільний розвиток особистості, систему

групового навчання А. Белла та Дж. Ланкастера, Дальтон-план Е. Паркхерст.

Автор цієї методики педагог Елен Паркхерст запропонувала її як

альтернативу урокам зубрячки та опитування. Учні мали можливість обирати

зміст заняття, варіювати предмети. Увесь матеріал ділився на частини -

завдання. Кожна з них конкретизувалася на окремій картці у формі короткого

письмового завдання з постановкою запитань і визначення джерел, де учні

можуть знайти відповіді на поставлені питання. Кожен учень складав з

учителем контракт про самостійне опрацювання матеріалу у визначений час.

Виконувалося завдання в доступному для кожного темпі самостійно або у

групі (по 3-5 учнів).

Облік навчальної роботи вівся на картках: лабораторній

картці вчителя, індивідуальній обліковій картці учня і обліковій картці класу.

Учні працювали в окремих предметних кабінетах-лабораторіях. Звідси

походить і назва - лабораторний план. Однак Дальтон-план породжував серед

учнів нездорове суперництво, зтверджуючи індивідуалізм, нераціональне

використання часу.


Поняття «інтерактивний» походить від англ. «interact» («inter» -

«взаємний», «act» - «діяти»). М. Кларін, розглядаючи проблеми

інтерактивного навчання, стверджує, що «це спеціальна форма організації

пізнавальної діяльності учнів, яка включає конкретні цілі, а саме створення

комфортних умов навчання, за допомогою яких учень відчуває свою

успішність, власну інтелектуальну спроможність, що робить продуктивним

сам процес навчання» Ю.Фокін, розглядаючи використання інтерактивних

методів навчання, дає їм таке трактування: «Інтерактивні методи навчання

орієнтовані на більш широку взаємодію учнів не тільки з вчителем, але й

друг з другом і на домінування активності учнів у процесі навчання». Він

також наголошує та тому, що роль вчителя на уроках з використання

інтерактивних методів зводиться до керування діяльності учнів на

досягнення поставленої мети. Вчитель також розроблює план уроку

(інтерактивні вправи і завдання, в ході яких учень вивчає матеріал).

Таким чином, основними складовими уроків з використанням

інтерактивних технологій є вправи і завдання, які виконуються учнями.

Важлива відмінність інтерактивних вправ і завдань від загальних

відмічається в тому, що виконуючи їх учні не стільки закріплюють вивчений

матеріал, скільки вивчають вже новий.

Тому, організуючи навчальний процес, що спирається на використання

інтерактивних методів навчання, треба враховувати включеність до процесу

пізнання всіх студентів групи. Сумісна діяльність означає, що кожен вносить

свій особистий індивідуальний вклад, в ході роботи йде обмін знаннями,

ідеями, засобами діяльності.

Інтерактивні методи можуть застосовуватися при організації

викладачем наступної роботи із учнями:

організація тематичних занять;

організація тимчасових творчих колективів при роботі над

навчальним проектом;


формування портфоліо студента; організація дискусій і обговорень

спірних питань, що виникли в колективі;

для створення освітніх ресурсів (курсів лекцій, тренінгових

матеріалів, дипломних робіт, творчих робіт, аудіо і відеоматеріалів та ін.)

Для вирішення навчальних завдань викладач використовує наступні

форми роботи: використання кейс-технологій; проведення відео

конференцій; «круглих столів»; «мозковий штурм»; дебати; фокус-групи;

ділові і рольові ігри; case-study (аналіз конкретних, практичних

ситуацій); навчальні групові дискусії; тренінги,метод проектів та ін.

Охарактеризуємо деякі з них.

Тренінги

Під тренінгами розуміють таке навчання, при якому основна увага

приділяється практичному опрацюванню матеріалу ,що вивчається коли в

процесі моделювання спеціальних завдань-ситуацій студенти мають

можливість розвивати і закріплювати необхідні знання і навички, змінювати

ставлення до власного досвіду і використаними під час роботи підходами

Навчальна дискусія

Полягає в проведенні навчальних групових дискусій з конкретної

проблеми у відносно невеликих групах (від 6 до 15 чол.). Традиційно, під

поняттям «дискусія» розуміється обмін думками в усіх його формах.

Дискусія як колективне обговорення може носити різний характер залежно

від процесу, що вивчається, рівня його проблемності і висловлених думок.

Навчальна дискусія відрізняється від інших видів дискусій тим, що новизна її

проблематики відноситься тільки до групи студентів, які беруть участь у

дискусії, тому що те рішення проблеми, яке вже винайдене в науці, треба

знайти в навчальному процесі даної аудиторії.

Для викладача, який організує навчальну дискусію, результат, як

правило, вже заздалегідь відомий. Метою тут є процес пошуку, який повинен

привести до об'єктивно відомого, але суб'єктивно новим знанням, з точки


зору студентів. Причому, цей пошук повинен закономірно вести до

запланованого педагогом завдання.

Щодо проведення дискусії, педагог створює і підтримує певний рівень

взаємин студентів - стосунки доброзичливості і відвертості, тобто управління

дискусією з боку педагога носить комунікативний характер. По-друге,

педагог управляє процесом пошуку істини.

Case-study

Сase-study (пер. з англ.мови) - аналіз конкретних практичних ситуацій.

Використання цього методу передбачає перехід від методу

накопичення знань до діяльнісного, практико-орієнтаційного підходу

відносно реальної діяльності студента. Мета цього методу — навчити учнів

аналізувати інформацію, виявляти ключові проблеми, вибирати

альтернативні шляхи рішення, оцінювати їх, знаходити оптимальний варіант

і формулювати програми дій. В процесі розробки конкретних ситуацій

особливо важливо те, що тут пов’язується індивідуальна робота з

проблемною ситуацією і групове обговорення пропозицій,що підготовлені

кожним членом групи. Це дозволяє учням розвивати навички групової

роботи.

Підводячи підсумок аналізу методу case-study, необхідно відзначити

значущість цього методу для формування спеціальної, методичної і

комунікативної компетенції в студентів через встановлення наочних зв'язків;

аналітичне і системне мислення; презентації результатів проведеного

аналізу; засвоєння комунікативних навичок і навичок роботи в групі.

Ділові і рольові ігри

Ряд інтерактивних методів навчання отримали загальну назву «ділові

ігри». Цей метод представляє собою в комплексі рольову гру з різними

інтересами її учасників і необхідністю прийняття рішення щодо закінчення

або в ході гри. Рольові ігри допомагають формувати в учнів такі якості, як

комунікативні здібності, самостійність мислення та ін.. Вони проходять у

формі групового мисленнєвого пошуку, що потребує залучення до PAGE \* MERGEFORMAT14

комунікації всіх учасників гри. По суті, цей метод навчання є особливою

формою комунікації. Завершується ділова гра підведенням підсумків, де

основна увага приділяється аналізу одержаних результатів, найбільш

значущих для практики. Проте завершуюча фаза може бути розширена до

рефлексії всього ходу гри.

Головною умовою інтерактивних методів навчання є ініціативність

учнів у навчальному процесі, яку стимулює педагог в якості консультанта.

1.2. Сутність та зміст інтерактивних технологій навчання

Інтерактивне навчання – це навчання, занурене в спілкування. При

цьому «занурене» не означає «заміщене». Інтерактивне навчання зберігає

кінцеву мету і основний зміст навчального процесу. Воно видозмінює форми

– транслюючи на діалогові, тобто включає обмін інформацією, заснованою

на взаєморозумінні і взаємодії.

Спілкування – складний, багатоплановий процес встановлення і

розвитку контактів між людьми, який породжений потребами в спільній

діяльності і обміні інформацією, що включає вироблення спільної стратегії

взаємодії, сприйняття і розуміння іншою людиною.

Традиційно виділяють три сторони спілкування:

− інформативна (обмін інформацією);

−інтерактивна (вироблення стратегії і координації спільних дій

індивідів);

− перцептивна (адекватне сприйняття і розуміння один іншого).

Спілкування повноцінне, коли в ньому присутні всі три названі

сторони.

Спілкування може проходити як на вербальному, так і на

невербальному рівні.

Психологами було встановлено, що в умовах навчального спілкування

спостерігається підвищення точності сприйняття, збільшується

результативність роботи пам’яті, інтенсивно розвиваються такі

інтелектуальні і емоційні властивості особистості як: стійкість уваги, уміння PAGE \* MERGEFORMAT14

її розподіляти; спостережливість у сприйнятті; здатність аналізувати

діяльність партнера, бачити його мотиви, цілі уяви (в даному випадку

мається на увазі уміння ставити себе на місце інших). В умовах спілкування

активно протікають процеси самоконтролю, виразніше усвідомлюються

«провали» і «сумнівні місця» (ті частини матеріалу, які ніхто з партнерів не

може відтворити). В процесі спілкування відбувається виховання культури

почуттів, емоцій, розвиток здатності до співчуття, співпереживання,

здібностей управління своєю поведінкою, пізнати самого себе.

Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний

процес відбувається за умов постійної, активної взаємодії усіх учнів. Це

співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці),

де учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання.

Воно ефективно сприяє формуванню цінностей, навичок і вмінь, створенню

атмосфери співпраці, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером

дитячого колективу.

Педагог виступає в ролі організатора процесу навчання, лідера групи.

Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих

ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв’язання проблем.

Для інтерактивного навчання характерне досягнення навчальних

досягнень шляхом упровадження інноваційних технологій, пошуку відповіді

на питання «Як навчати? Як створити умови?».

Активний тип навчання передбачає застосування методів, які

стимулюють пізнавальну активність і самостійність учнів. Учень виступає

«суб’єктом» навчання, виконує творчі завдання, вступає в діалог з учителем.

Основними методами цього навчання є: самостійна робота, проблемні

й творчі завдання, що розвивають творче мислення, питання учня до вчителя

і навпаки.

Неодмінною складовою різноманітних інтерактивних технологій є їх

так звані пасивні методи. Як правило, сучасна система навчання вимагає від

учителя охоплення великого обсягу інформації і зорієнтована на рівні PAGE \* MERGEFORMAT14

«знання» й «розуміння». Це змушує педагога до використання переважно

пасивного навчання.

У сучасному світі неможливо одній людині знати все навіть в окремій

галузі знання. Учням потрібні інші навички: думати, розуміти сутність речей,

осмислювати ідеї й концепції і вміти шукати потрібну інформацію,

тлумачити її і застосовувати за конкретних умов. Саме цьому сприяють

інтерактивні технології. Дослідження, проведені Національним тренінговим

центром (США, штат Меріленд) у 80-і рр. XX ст., засвідчують, що

інтерактивне навчання дає можливість збільшити відсоток засвоєння

матеріалу, впливає не лише на свідомість учня, а й на його почуття, волю (дії,

практику). Результати цих досліджень відображено у схемі, яка дістала назву

«Піраміда навчання»

При застосуванні інтерактивного навчання педагог зустрічається з

певними труднощами. Щоб подолати ускладнення в застосуванні

інтерактивних технологій і перетворити їх слабкі боки на сильні, викладачу

треба пам’ятати:

Інтерактивні технології потребують певної зміни всього життя групи,

а також значної кількості часу для підготовки як учнів, так і педагога.

Починати потрібно з поступового використання цих технологій, якщо

ви або учні з ними не знайомі. Можна розробити спеціальний план

поступового впровадження інтерактивних технологій. Краще ретельно

підготувати кілька інтерактивних занять у навчальному році, ніж часто

проводити похапцем підготовлені «ігри».

Можна провести з учнями особливе «організаційне заняття» й

розробити разом з ними «правила роботи в класі». Необхідно налаштувати

учнів на сумлінну підготовку до інтерактивних занять. Використовувати

спочатку прості інтерактивні технології: роботу в парах, у малих групах,

мозковий штурм тощо. Коли в учнів з’явиться досвід такої роботи, ці заняття

проходитимуть значно легше, а підготовка не забиратиме

багато часу.PAGE \* MERGEFORMAT14

Використання інтерактивних технологій – не самоціль. Це лише

спосіб створення атмосфери в класі, котра найліпшим чином сприяє

співпраці, порозумінню та доброзичливості, дає змогу по-справжньому

реалізувати особистісно орієнтоване навчання .

Якщо застосування інтерактивних технологій у конкретному класі веде

до протилежних результатів, слід переглянути стратегію й обережно

ставитися до використання таких методів. Можливо, варто обговорити цю

ситуацію з учнями (чи правильно використовується методика, чи готові учні

до її використання)? Застосування інтерактивних технологій вимагає

старанної підготовки вчителя й учнів. Вони повинні навчитися успішно

спілкуватися, використовувати навички активного слухання, висловлювати

власні думки, переконувати й бути переконливими й толерантними, розуміти

інших, ставити запитання і відповідати на них.

Психологи і педагоги усвідомлюють гостру потребу у створенні та

реалізації особистісного підходу до учня як одного з принципів організації

навчально-виробничої роботи у ПНЗ. Докорінна зміна освітньої мети

переорієнтовує процес навчання на особистість. Особистісно-зорієнтоване

навчання передбачає його організацію на засадах глибокої поваги до

особистості майбутнього кваліфікованого робітника, врахування

особливостей індивідуального розвитку, ставлення до нього як до свідомого

відповідального суб'єкта навчапьно- виховної взаємодії.

Навчання як процес цілеспрямованої передачі і засвоєння певного

досвіду можна здійснювати по-різному, обираючи відповідну форму

навчання. Категорія «форма навчання» належить до основних у дидактиці.

М. Скаткін, І. Лернер, В. Дяченко визначають загальні форми навчання

(фронтагіьна, групова, індивідуальна), та конкретні (урок, семінар, екскурсія,

тощо). І. Бурлака, В. Вихрущ пропонують поряд із загальнородовим

поняттям «форма організації навчання» видові «форма навчальної

діяльності». Ю. Мальований трактує «форми навчальної діяльності учнів на

занятті» як одну із складових змісту категорії «форми навчання». PAGE \* MERGEFORMAT14

Розрізняють такі форми навчальної діяльності учнів: фронтальна, парна,

індивідуальна та групова. Вони пронизують увесь навчальний процес. Ці

форми відрізняються одна від одної кількістю зайнятих учнів і способами

організації роботи.

Питання про групові форми навчальної діяльності в психолого-

педагогічній літературі посідає важливе місце, тому що вони відкривають

для дітей можливості співпраці, стосунків, пізнання довкілля.

Групова форма навчальної діяльності виникла як альтернатива

традиційним формам навчання. В її основу покладено ідеї Ж.-Ж. Руссо, И.

Пестапоцці, Дж. Дьюї про вільний розвиток дитини. Різновидом групового

навчання у межах класно-урочної системи стала белланкастерська система

(походить від прізвищ пастора-педагога А. Белла і вчителя Дж. Ланкастера).

Розвиваючи ідеї Я. Йєменського, автори цієї системи запропонували систему

взаємного навчання. Заняття проводилися у залах для 300 і більше учнів,

поділених на групи по 10-15 осіб, закріплених за моніторами (старшими

учнями), які щодня одержують завдання від учителя і працюють з

молодшими. Учні в таких навчальних закладах швидше, ніж у звичайних,

оволодіють уміннями і навичками, однак їхніх знань було недостатньо для

подальшого навчання.

На початку XX століття виникла система індивідуалізованого

навчання, так званий Дальтон-план, назва походить від американського міста

Дальтон (штат Массачусетс). Автор цієї методики педагог Елен Паркхерст

запропонувала її як альтернативу урокам зубрячки та опитування. Учні мали

можливість обирати зміст заняття, варіювати предмети. Увесь матеріач

ділився на частини та завдання. Кожна з них конкретизувалася на окремій

картці у формі короткого письмового завдання з постановкою запитань і

визначення джерел, де учні можуть знайти відповіді на поставлені

запитання. Кожен учень складав з учителем контракт про самостійне

опрацювання матеріалу у визначений час, виконувалося завдання в

доступному для кожного темпі самостійно або у групі (по 3-5 учнів). Облік PAGE \* MERGEFORMAT14

навчальної роботи вівся на картках: лабораторній картці вчителя,

індивідуальній обліковій картці учня і обліковій картці групи. Учні

працювали в окремих предметних кабінетах-лабораторіях. Звідси походить і

назва п лабораторний план. Однак Дальтон-план породжував серед учнів

нездорове суперництво, утверджував індивідуалізм, нераціонально

використовувався час.

У 70-ті роки важливий напрям досліджень загальних форм навчання

був пов'язаний з навчально-пізнавальною діяльністю учнів в умовах

колективної, групової, індивідуальної роботи в класі (А. Алексюк, Ю.

Бабанський, І. Лернер, X. Лійметс).

Групова форма роботи компенсує всі недоліки фронтальної та

індивідуальної роботи. На жаль, у психолого-педагогічній літературі немає

єдиного визначення групової навчальної діяльності. На нашу думку, групова

навчальна діяльність є формою організації навчання в малих групах

студентів, об'єднаних загальною навчальною метою за опосередкованого

керівництві викладачем і в співпраці зі студентами. Викладач у груповій

навчальні діяльності керує роботою кожного студента опосередковано, через

завдання, які він пропонує групі та які регулюють діяльність учнів.

Стосунки між викладачем та студентом набувають ознак співпраці,

тому що педагог безпосередньо втручається в роботу груп тільки в тому разі,

якщо в студентів виникає запитання і вони самі звертаються по допомогу до

викладача. Це їхня спільна діяльність. Групова навчальна діяльність не

ізолює студентів один від одного, а навпаки, дає змогу реалізувати природне

прагнення до спілкування, взаємодопомоги й співпраці. Відомо, що

студентам буває психологічно складно звертатися за поясненням до вчителя і

набагато простіше до ровесників. Психолого-педагогічні дослідження

свідчать, що групова навчальна діяльність активізує учнів, підвищує

результативність навчання, сприяє вихованню гуманних стосунків між ними,

самостійності, умінню доводити та відстоювати свою власну точку зору;

розвиває в учнів навички культури ведення діалогу.PAGE \* MERGEFORMAT14

Групова діяльність як вид навчальної діяльності учнів

багатофункціональна, вона включає наступні функції: навчальну,

розвивальну, виховну, організаційну, мотиваційну.

У процесі групової навчальної діяльності учнів показують високі

результати засвоєння знань, формування вмінь перш за все тому, що слабкі

учні виконують за обсягом будь-яких вправ на 20-30% більше, ніж під час

фронтальної роботи. Групова форма роботи на заняттях сприяє досягненню

виховної функції навчання, тому що допомагає формуванню колективізму,

моральних та гуманих якостей особистості. Цьому сприяють і особливості

організації групової роботи, розподіл функцій та обов'язків між учасниками

діяльності, обмін думками, взаємоконтроль і взаємооцінка в процесі

навчання.

Незважаючи на зазначені позитивні характеристики групової форми

роботи, підміняти нею інші форми (індивідуальну, фронтальну) навчання, а

також абсолютизувати її було б великою помилкою. Реальний навчальний

процес має поєднувати різні форми навчальної діяльності.

Нині розроблено багато інноваційних методик (робота в малих групах,

дискусії, турніри, диспути, дебати, «міні-уроки», навчання як систематичне

дослідження, «синектика», ділові ігри, імітаційні ігри, ситуаційні вправи,

задачі, проблеми, вправи, та ін). Ці методики можна застосовувати як для

викладання, засвоєння нового матеріалу, так і для перевірки знань учнів.

Розглянемо лише ті з них, які, на нашу думку, відповідають навчальній меті

підготовки майбутніх кваліфікованих робітників, які зможуть застосувати

майстри виробничого навчання на уроках виробничого навчання для

розвитку технічної творчості.

1.3. Характеристика засобів інтерактивного навчання

Актуальним завданням сучасних навчальних закладів є реалізація

компетентністного підходу в освіті, а саме, формування ключових

компетентностей, узагальнених і прикладних предметних умінь, життєвих

навичок.PAGE \* MERGEFORMAT14

Питання активізації навчання студентів, учнів належать до найбільш

значущих проблем сучасної педагогічної науки і практики. Реалізація

принципу активності має важливе значення, оскільки навчання і розвиток

носять діяльнісний характер, і від якості навчання як діяльності залежить

його результат, розвиток і виховання тих, хто навчається.

Сучасні підручники, навчально-методичні посібники для викладачів

дозволяють за умови належної підготовки будувати заняття таким чином,

щоб розвивати в студентів (учнів) мислення, увагу та інші види пізнавальної

діяльності. Продуктивне заняття має формувати не лише глибокі і міцні

знання, а й уміння використовувати їх у різних ситуаціях, самостійно

здобувати знання, формувати досвід у розв’язанні проблем. У зв’язку з цим

гострим є питання про цілеспрямовану роботу з розвитку в студентів (учнів)

інтелектуальних, фізичних, емоційно-вольових, пізнавальних умінь.

Найкращі результати в розв’язанні цієї проблеми можна одержати лише за

наявності активної позиції студентів (учнів) у навчальному процесі.

Під активністю в навчанні розуміється така якість діяльності, що

характеризується високим рівнем мотивації, усвідомленої потреби в

засвоєнні знань та вмінь, результативності, відповідності їх соціальним

нормам. Такого роду активність сама по собі виникає нечасто, вона є

наслідком цілеспрямованої взаємодії й організації педагогічного середовища,

тобто застосування педагогічної технології. Останніми роками розроблені

технології, що покликані вирішувати низку проблем, які виникають перед

викладачами в процесі роботи.

Педагогіка пропонує різні шляхи розв’язання поставленої проблеми:

виховання відповідальності, розвиток мотивації, адаптація навчального

матеріалу до навчальних можливостей студентів (учнів) та ін. Сучасна

ситуація, що склалася в освіті, вимагає оволодіння новими формами

навчальних взаємодій між учасниками процесу навчання.

Нині прийнятий і діє державний стандарт на загальноосвітню

підготовку, відповідно до якого здійснюється навчання в школі, ПНЗ. PAGE \* MERGEFORMAT14

Кожний викладач одержує можливість самостійно вирішувати питання

методики викладання.

При цьому основні методичні інновації пов’язані із застосуванням

активних або інтерактивних методик навчання. «Інтерактив» (англ.

слово interact, inter – взаємний, akt – діяти). Інтерактивний означає здатність

взаємодіяти або находитися в режимі бесіди, діалогу з будь-чим (наприклад,

комп’ютером) або будь-ким (людиною). Отже, інтерактивне навчання – це,

передусім, діалогове навчання, під час якого здійснюється взаємодія.

Інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації

пізнавальної діяльності. Вона має на увазі цілком конкретні і прогнозовані

цілі. Одна з таких цілей – створення комфортних умов навчання, тобто умов,

за яких студент (учень) відчуває свою успішність, свою інтелектуальну

спроможність, що робить продуктивним сам процес навчання. Суть

інтерактивного навчання полягає в такій організації навчального процесу, за

якої практично всі студенти (учні) виявляються залученими до процесу

пізнання; вони мають можливість розуміти і рефлексувати з приводу того,

що вони знають і думають.

Спільна діяльність учнів у процесі пізнання, засвоєння навчального

матеріалу означає, що кожен робить свій особистий індивідуальний внесок в

цей процес, відбувається обмін знаннями, ідеями, способами діяльності.

Причому відбувається це в атмосфері доброзичливості і взаємної підтримки,

що дозволяє не лише одержувати нові знання, а й розвиває саму пізнавальну

діяльність, піднімає її на вищий рівень кооперації і співпраці.

Інтерактивна діяльність на заняттях припускає організацію і розвиток

діалогового спілкування, яке веде до взаєморозуміння, взаємодії, до

спільного розв’язання загальних, але значущих для кожного учасника

завдань. Інтерактивне навчання виключає домінування як одного промовця,

так і однієї думки над іншими. Під час діалогового навчання учні

«навчаються критично мислити, вирішувати складні проблеми на основі

аналізу обставин і відповідної інформації, зважувати альтернативні думки, PAGE \* MERGEFORMAT14

приймати продумані рішення, брати участь в дискусіях, спілкуватися з

іншими людьми. Для цього на уроках організується індивідуальна, парна і

групова робота, здійснюються дослідницькі проекти, рольові ігри, робота з

документами і різними джерелами інформації, творчі роботи, малюнки та ін.

Наведемо деякі положення, які корисно врахувати, приступаючи

до організації інтерактивного навчання на заняттях.

1. У роботу мають бути залучені всі учасники. З цією метою корисно

використовувати технології, що дозволяють включити всіх учнів, студентів у

процес обговорення.

З іншого боку, освоєння викладачами активних методів навчання

просто неможливе без безпосереднього включення викладачів в ті або інші

форми.

2. Необхідна психологічна підготовка учасників. Йдеться про те, що не

всі приходять на заняття психологічно підготовленими до «безпосереднього

включення» в ті або інші форми роботи. В зв’язку з цим корисні розминки,

постійне заохочення учнів за активну участь в роботі, надання можливості

для самореалізації.

3. Кількість учнів має бути не більше 30. Тільки за цієї умови можлива

продуктивна робота в малих групах. Адже важливо, щоб кожен учень був

почутий, щоб кожній групі була надана можливість виступити за проблемою.

4. Приміщення для роботи має бути підготовленим з таким

розрахунком, щоб усім учасникам інтерактиву було легко пересідати для

роботи у великих і малих групах. Іншими словами, для учнів має бути

створений максимальний фізичний комфорт. Столи краще поставити

«ялиночкою», щоб кожен учень сидів впівоберта до ведучого заняття і мав

можливість спілкуватися в малій групі. Добре, якщо заздалегідь будуть

підготовлені посібники або роздаткові матеріали, необхідні для творчої

роботи.

5. Питання процедури і регламенту потрібно обговорити на самому

початку заняття і не порушувати їх. Наприклад, важливо домовитися про те, PAGE \* MERGEFORMAT14

що всі учасники будуть терпимі до будь-якої висловлюваної точки зору,

шануватимуть право кожного на свободу слова і т. ін.

6. Ділення учасників семінару на групи має будуватися на основі

добровільності: при цьому доречно скористатися принципом випадкового

вибору.

Під час групової роботи викладач виконує різноманітні функції:

− контролює роботу в групах;

− відповідає на запитання;

− регулює спори, порядок роботи;

− у разі необхідності надає допомогу окремим студентам (учням) або

групі.

Спільна діяльність студентів (учнів) ефективна не лише для уроків

формування знань або умінь, не менш ефективне застосування групових

форм роботи для уроків систематизації знань, умінь і навичок. Вивчений

матеріал надає значний обсяг інформації для повторного аналізу, уточнень,

систематизації, висновків з теми. Набули поширення наступні форми

групової роботи: уроки-конференції, математичний бій, уроки-консультації.

Після закінчення роботи в групах у багатьох випадках потрібна

організація міжгрупового спілкування (з метою з’ясування загальної картини,

побудови системи, узагальнення, забезпечення можливості для рефлексії і

взаємооцінки). Це – додаткова можливість організувати навчання

спілкуванню (культура мовлення, логіка, мистецтво суперечки і т. ін.).

Як показує досвід, групова робота – форма організації діяльності, в якій

головним залишається зміст діяльності груп. Тому необхідно вирішувати

задачу найбільш ефективного використання цієї форми роботи, тобто треба

створювати умови для розвитку мислення, матеріал відбирати за принципом

«від простого – до складного». Для роботи в колективі після відпрацювання

первинних умінь необхідно передбачити завдання конструктивного, творчого

характеру.


Використання в роботі технології інтерактивного навчання

сприяє:

− розвитку особистої рефлексії;

− усвідомленню включеності в загальну роботу;

− становленню активної суб’єктивної позиції в навчальній діяльності;

− розвитку навичок спілкування;

− прийняттю моральних норм і правил спільної діяльності;

− підвищенню пізнавальної активності;

− формуванню навчальної групи як групової спільноти;

− підвищенню пізнавального інтересу;

− розвитку навичок аналізу і самоаналізу в процесі групової рефлексії;

− нестандартному відношенню до організації освітнього процесу;

− формуванню мотиваційної готовності до міжособистнісної взаємодії

не лише в навчальних, а й у інших ситуаціях.


2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

2.1 Конспект уроку

ТЕМА: Автоматизоване розроблення веб сайтів

Мета: узагальнити знання про структуру та різновиди веб-сайтів; надати

уявлення про мову НТМL, її основні теги та атрибути; ознайомитись із

можливостями програми створення і керування веб-сайтом MS

FrontPage;

Сформувати поняття:

• Веб-сайт;

• Веб-сторінка;

• Редактор веб-сайтів;

Пояснити :

• Структуру сайту;

• Особливості сайтів;

• Відмінності між веб-сторінками;

Формувати навички:

• Проектувати сайт;

• Складати схеми й аналізувати структуру сайту;

• Формувати вміння чітко й лаконічно висвітлювати думки;

• Виховувати уважність, дисциплінованість під час роботи за ПК.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання та наочність: дошка, комп'ютер, мультимедійний проектор,

інтерактивна дошка Smart Board, ноутбук, персональні комп’ютери,

роздатковий матеріал.


Базові поняття й терміни: веб-сайт, веб-сторінка, структура сайту, етапи

розробки сайту, редактор веб-сайтів, система керування вмістом сайту,

завантаження файлів.

Програмне забезпечення: MS FrontPage, програма Блокнот (для HTML),

PowerPoint, MS Word

2.2 ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП

II. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

III. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Фронтальне опитування

1.Назвіть служби Інтернету.

2.Укажіть основні принципи служби WWW.

3.Як спілкуються за допомогою електронної пошти?

4.Як спілкуються за допомогою інтерактивного спілкування?

5.Що таке форум? чат?

6.Перелічіть відомі вам браузери.

IV. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель. Ви хочете бути сучасним, мати свою сторінку в Інтернеті,

рекламувати свої можливості широкій аудиторії? Просто бажаєте знайти

нових друзів і заявити на весь світ пре себе? Цікавитесь послугами з веб-

дизайну та створення веб-сайтів?

На уроках під час вивчення цієї теми ви зробите свій перший крок до

створення повнофункціонального сайту. Тема, яку ми починаємо вивчати,

має назву «Автоматизоване створення й публікування веб-ресурсів».

Сьогоднішній урок — «Структура та особливості веб-сайтів».

V. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ (міні-лекція)

План вивчення теми

1. Поняття, структура та різновиди веб-сайтів.

2. Різновиди веб-сторінок.PAGE \* MERGEFORMAT14

3. Поняття про мову НТМL, її основні теги і атрибути.

4. Засоби автоматизованого розроблення веб-сайтів.

5. Інтерфейс програми MS FrontPage.

6. Режими перегляду і створення веб-сайту.

7. Поняття про систему керування вмістом сайту.

VI. СПРИЙНЯТТЯ ТА ЗАСВОЄННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

Термінологія

Для початку розглянемо поняття веб-сайт та веб-сторінка. Ось означення з

Вікіпедії — вільної Інтернет-енциклопедії:

• Веб-сторінка (англ. Web-page) — інформаційний ресурс, доступний

у мережі World Wide Web, який можна переглянути у веб-браузері.

Зазвичай ця інформація записана у форматі НТМL або ХНТМL і може

містити гіпертекст із навігаційними гіперпосиланнями на інші веб-

сторінки.

• Веб-сайт (англ, website, місце, майданчик в Інтернеті), також сайт

(англ. site, місце, майданчик) — сукупність веб-сторінок, доступних в

Інтернеті, які об'єднані як за змістом, так і навігаційно. Фізично сайт

може розміщуватися як на одному, так і на кількох серверах.

• Веб-сервер — це підключений до Інтернету комп'ютер, який

приймає запити на отримання певних даних, обробляє їх та видає

результати, використовуючи протокол НТТР (Нуреr Техt Тrаnsfer

Рrotocol —протокол передавання гіпертексту).

• Сукупність веб-сторінок, тематично пов'язаних між собою і

розроблених як єдине ціле, називають веб-сайтом.


Тини сайтів

Статичні веб-

сайти

Веб-спільноти

Інтернет-магазини

Портали

Блоги

Це не повний перелік типів сайтів. Динамічний веб-сайт може

змінюватися у процесі взаємодії з відвідувачем, а статичний надає всім

відвідувачам однакову інформацію.

Сайти можна класифікувати за доступністю сервісів, фізичним

розташуванням і призначенням.


За доступністю сервісів їх поділяють на:

• Відкриті – усі сервіси повністю доступні для будь-яких

відвідувачів і користувачів;

• Напіввідкриті – для доступу потрібно зареєструватися (зазвичай

безкоштовно);

• Закриті – повністю закриті службові сайти організацій

(наприклад, корпоративні сайти), особисті сайти приватних осіб.

Такі сайти доступні для вузького кола людей. Доступ нових людей

можливий через запрошення.

За фізичним розташуванням

Якщо сайт доступний користувачам з Інтернету, він вважається

зовнішнім, натомість сайт, доступ до якого можуть здійснювати лише

користувачі локальної мережі, є внутрішнім. Прикладами внутрішнього

сайту можуть бути корпоративний сайт підприємства або сайт приватної

особи в локальній мережі провайдера.

За призначенням сайти поділяють на:

• Бізнес-сайти – сайти, що містять інформацію про компанії та

їхні послуги, здійснюють функцію електронної торгівлі;

• Інформаційні сайти – призначені для інформування відвідувачів,

поширення новин, тематичні сайти, енциклопедії, словники тощо;

• Сайти соціальних мереж – інтерактивні багатокористувацькі

веб-сайти, які наповнюються самими учасниками мережі. Сайт

являє собою автоматизоване соціальне середовище, що дозволяє

спілкуватися групі користувачів, об’єднаних спільним інтересом;

• Веб-портали – універсальні сайти, через які можна вийти на

інші ресурси Інтернету;

• Сайти сервісів – сайти служб, які існують у мережі Інтернет,

зокрема, сайти пошукових служб (Google, Bing ), поштові сайти,

веб-форуми, он-лайнові сховища даних (Skydrive), сайти служб

онлайнового документообігу (Google Docs), зберігання та обробки PAGE \* MERGEFORMAT14

фотографій ( Picnik, ImageShack, Panoramio, Photobucket), зберігання

відео (You Tube).

Можна навести приклади веб-сторінок :

Як створити веб-сайт?

Створення веб-сайту починається зі створення інформаційної моделі

сайту. Будь-яку веб-сторінку можна оцінити за двома параметрами: зміст та

зовнішній вигляд. Проте спочатку потрібно вирішити, яку інформацію

потрібно на ній розмістити. Необхідно детально проаналізувати, скільки і

якої інформації потрібно подати на веб-сторінці.


Тини веб-сторінок

Домашня(головна)

Веб-каталог

Форум

Чат

Сторінка розділу

веб-сайту

Створюючи проект сайту, потрібно добре продумати його загальну

структуру, зміст інформації та посилання.

Структура веб-сайтів

Зовнішній вигляд кожного сайту є унікальним, проте в усіх сайтів

можна знайти спільні за функціональністю частини. На будь-якому сайті

першою відкривається головна сторінка. Її розробці приділяють особливу

увагу, оскільки дослідження показали, що люди не здатні читати інформацію,

що відображається на моніторі, так уважно, як книжки або журнали. Вони

зазвичай лише поверхово переглядають її, наприклад, як рекламу. Якщо

головна сторінка містить те, що шукає відвідувач, він читає її далі, а якщо ні

— переходить до інших сайтів, яких в Інтернеті дуже багато.

У верхній частині головної сторінки зазвичай розташована так звана

шапка, яку дублюють на інших сторінках сайту. Це роблять спеціально, адже

ця частина відображається у вікні браузера першою і відвідувач насамперед

звертає увагу на неї.

Щоб забезпечити швидкий перехід до основних тематичних розділів

сайту, створюють меню сайту — список гіперпосилань на його розділи.

Горизонтальне меню зазвичай розташовують у шапці, іноді дублюючи його в

нижній частині сторінки, а вертикальне — переважно в лівій частині

сторінки, у місці, звідки відвідувач починає її переглядати. Меню є одним із

найважливіших компонентів сайту, користувач постійно звертає на нього

увагу, і тому вимоги до нього високі. Меню має бути зручним, помітним і

зрозумілим, інакше користувач не знатиме, як перейти до потрібного розділу,

і покине сайт. Пункти меню мають бути чітко відділені один від одного.

Гіперпосилання, розміщені в тексті чи у вигляді графічних об'єктів,

дозволяють переходити на різні сторінки сайту або навіть на інші сайти. На

сайтах із дуже великим обсягом інформації є сторінки третього рівня, а якщо

необхідно — то й четвертого, п'ятого тощо.

Загалом виділяють три типи структур веб-сайтів — лінійну, де-

ревоподібну та довільну. Подорожуючи сайтом із лінійною структурою, з PAGE \* MERGEFORMAT14

головної сторінки ви перейдете на другу сторінку, з неї — на третю тощо. На

сайті з деревоподібною структурою з головної сторінки можна потрапити на

одну зі сторінок другого рівня, звідти – на одну зі сторінок третього рівня

тощо. Сайт із довільною структурою видається зовсім неорганізованим, але

саме в цьому й полягає принцип його створення. Подорожуючи таким

сайтом, ви можете переходити з однієї його сторінки на інші в різні способи,

і ваш шлях назад не обов'язково має бути таким самим.

Вибір структури визначається особливостями завдань, що

розв'язуються за допомогою веб-сайту.

Наведемо додатково чотири приклади структур сайту. Кожна із цих

структур має свої недоліки та переваги у проектуванні веб-сайту.

Стандартна

Основна веб-сторінка містить посилання на інші документи веб-сайту,

а документи містять посилання, відповідно, на основну веб-оторінку. Це

найпростіший і найпоширеніший спосіб організації веб-сайту.

Каскад

У цьому випадку посилання в документах задані таким чином, що існує

тільки один шлях обходу сторінок веб-сайту. За каскадного способу

організації сторінок відвідувачі сайту можуть переміщуватися тільки в

одному з напрямків — вперед або назад.

Хмарочос

У цій моделі відвідувачі можуть опинитися на деяких сторінках, тільки

якщо вони йдуть правильним шляхом. Це нагадує підйом до потрібної

кімнати у великому хмарочосі.

Павутина

У цьому випадку всі сторінки веб-сайту містять посилання на інші

сторінки, і користувач може легко перейти з будь-якої сторінки практично на

будь-яку іншу. Ця схема може перетворитися на лабіринт, якщо вийде з-під

контролю, але вона популярна в тих випадках, коли посиланнями на

документи користуються не надто часто.PAGE \* MERGEFORMAT14

Етапи створення сайту

Створення сайту умовно можна розділити на такі етапи:

1. Попередній етап розробки сайту.

На цьому етапі розв'язуються питання загального характеру. Обговорюється

загальна концепція сайту, формулюються та фіксуються цілі створення

сайту.

2. Етап проектування сайту.

Визначення структури сайту: меню, посилання, розміщення модулів,

побудова списку компонентів, що підключаються, тощо.

3. Етап розробки й тестування сайту

4. Розміщення сайту

5. Розвиток ресурсу.

Можна виділити такі варіанти створення веб-сайтів:

І-ий спосіб (програма Блокнот)

Програмування сайту мовою HTML

Так як Веб-сторінки — це документи, розмічені з використанням

мови НТМL, то файли веб-сторінок зазвичай мають імена з

розширенням .html чи .htm.


Коди мови НТМL, за допомогою яких розмічають вихідний текст,

називають тегами. Теги починаються із символу < і закінчуються

символом >.

Теги бувають парними і непарними. Парні теги можуть мати атрибу-

ти, за допомогою яких задаються їхні додаткові параметри.

НТМL- документ має чітко визначену структуру і складається з двох

розділів — заголовків і тіла документа.

(Перегляд матеріалу про створення найпростішого Html –документа. )

Можна просто переглянути теги або програмку створення Html –документа.

Створення веб-сайту чи веб-сторінки за допомогою спеціальних програм

(FrontPage, PowerPoint, Word)

Демонстрація можливостей (нагадати можливості публікацій у веб)

Автоматизоване створення веб-сайту

Демонстрація сайту гімназії (процес буде на практичній роботі)

VІІ. ЗАСВОЄННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ

Запитання до класу:

Який тип сайту описано:

• складається з декількох сторінок і має унікальний, але простий і

функціональний дизайн; ідеально підходить для компаній, які хочуть

розмістити інформацію про себе й свої послуги в Інтернеті; основні

розділи сайту: Про компанії, Продукція або послуги, Прайс-листи,

Контактна інформація; (Сайт-візітка)

• сайт, призначений для автоматизації внутрішнього документообігу,

обліку показників компанії, управління персоналом, може бути

оснащений функціями обміну інформацією між вилученими філіями;

позитивно впливає на репутацію й імідж компанії; дизайн повинен

відповідати фірмовому стилю компанії; використовується мінімум

графіки, основна увага звертається на текст; (Корпоративний сайт)

• інтерактивний веб-сайт, що рекламує товар або послугу і приймає

замовлення на покупку; пропонує користувачеві вибір варіанта PAGE \* MERGEFORMAT14

розрахунку, при цьому адміністратор сайту зобов'язаний організувати

доставку товару і проконтролювати розрахунки за поставку;

(Інтернет-магазин)

• складний розважальний інтерактивний проект, що передбачає

велику відвідуваність та складність дизайну; (Ігровий портал)

• може бути самостійним сайтом, а може бути розділом сайту; най-

частіше робиться на піддомені основного сайту й призначений для

організації спілкування відвідувачів сайту між собою й з

адміністратором сайту; (Сайт-форум)

• сайт, що по суті є Інтернет-щоденником, або журналом, при цьому

на кожну тему відвідувачі можуть залишати свої коментарі-

повідомлення, доступні з головної сторінки відповідної теми; зазвичай

дуже часто оновлюється, із цієї причини може набагато частіше

індексуватися пошуковими машинами, ніж звичайні сайти. (Блог)

VIII. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ.

IX. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Завдання за підручником: опрацювати п.4.2 та 4.3 (ч. 1)

2. Перегляньте НТМL-код трьох сайтів в Інтернеті. Запишіть п'ять тегів без

атрибутів, та п'ять — з атрибутами. З'ясуйте їх призначення.


ВИСНОВКИ

Освіта, як одна з найважливіших складових суспільства, з одного боку

залежить від процесів, що відбуваються в ньому, повинна швидко реагувати

і відповідати стану науково-технічного прогресу, тенденціям розвитку

країни, з іншого, безумовно, впливає на всі процеси і сторони життя

оскільки готує фахівців, розвиває особистість, формує певні життєві

погляди. Тому, особливої уваги заслуговує сучасний стан, проблеми

впровадження і перспективи інтерактивних технологій в навчальний процес

ПНЗ .

Отже, використання інтерактивних технологій у процесі навчання є

досить складною та багатогранною у плані визначення підходів до

класифікації, сутності, значення. Проаналізувавши науково-педагогічні

праці дослідників, ми встановили, що інтерактивні технології навчання

становлять досить важливе значення для організації навчально-виховного

процесу у сучасній школі. Проте, вони вимагають додаткових матеріальних

затрат (для виготовлення дидактичних матеріалів, спеціальних засобів до

конкретного інтерактивного заняття), ґрунтовнішої підготовки, творчого

підходу, витримки з боку вчителя, і, звичайно, інтерес до роботи від учнів.

Сутність інтерактивного технологій в навчальному процесі полягає в

тому, що навчальний процес організується на засадах постійно активної

взаємодії усіх учнів класу. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне,


групове, навчання у співпраці), де учень і вчитель рівноправні. Учитель в

інтерактивному навчанні виступає як організатор процесу навчання ,

консультант, який не «замикає» навчальний процес на собі. Необхідними

умовами в процесі інтерактивного навчання є чіткий план дій і конкретні

завдання для учня і вчителя, співпраця між учнями класу, між учнем і

вчителем. Результати навчання досягаються через взаємні зусилля життєвих

ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблем на основі

аналізу обставин та відповідної ситуації тощо.

ЛІТЕРАТУРА

1. Африна Е. И., Рогозин В.А., Чеботарев А.А. Формирование

информационного пространства современной школы // Информационные технологии в

процессе подготовки современных специалистов: [межвузовский сборн. науч. труд. ].

- Липецк: ЛГПИ, 1998. – Вып. 1. - С. 22-28.

2. Береза І. М. Педагогічна скарбничка«Матеріали щодо організації та

планування роботи «Школи молодого викладача» 13 ст.

3. Богданова І. М. ; «Використання інтерактивних технологій у

підготовці майбутніх соціальних працівників» Вісник Національної академії

Державної прикордонної служби України / Випуск 4/2011 : [Електронний

ресурс] – режим доступу :

http://archive.nbuv.gov.ua/e-journals/Vnadps/2011_4/zmist.html .

4. Богданова, І. М. Педагогічна інноватика : навч. посібник / І. М.

Богданова. –Одеса : ТЕС, 2000. – 148 с.

5. Буйницька О.П. Інформаційні технології та технічні засоби навчання.

Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 240 с.

6. Войцещук Л. Є. ; «Інтерактивне навчання – сучасне навчання» Вісник

Запорізького національного університету / Випуск 3/2011 : [Електронний

ресурс] - режим доступу:


http://archive.nbuv.gov.ua/portal/natural/Vznu/ped/2011_3/index.htm .

7. Гриценко В. І. Суспільство в інформаційну епоху: реалії і перспективи

розвитку В. І. Гриценко // Вісник НАН України. — 2005. — N 6. — С. 28-32.

8. Гуревич Р.С. , М.Ю Кадемия , Л.С. Шевченко «інформаційні

технології навчання :іноваційний підхід» -348с.

9. Гуревич Р.С. Інформаційні технології навчання : інноваційний підхід:

Навчальний посібник / Р.С. Гуревич, М. Ю. Кадемія, Л.С. Шевченко ; за ред..

Гуревича Р.С. – Вінниця: ТОВ фірма « Планер»,2012.-С. 57-75

10. Гуревич Р.С. Інформаційні технології навчання : інноваційний підхід:

11. Гуревич Р.С., Кадемія М.Ю. Інформаційно-телекомунікаційні

технології в навчальному процесі та наукових дослідженнях: Навчальний

посібник для студентів педагогічних ВНЗ і слухачів інститутів

післядипломної педагогічної освіти. – Вінниця: ООО „Планер”, 2005. – 366 с.

12. Дистанційне навчання: психологічні засади : монографія / [М.Л.

Смульсон, Ю.І. Машбиць, М.І. Жалдак та ін.] ; за ред. М.Л. Смульсон. —

Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2012 - See more at:

http :// www . newlearning . org . ua / content / osnovni - naukovi -

publikaciyi # sthash . t 2 YjbJev . dpuf


Science

Interaktivni tekhnologiyi