Володимир ГАЛАЙЧУК inhabitants · 2019-10-11 · Тетяна Федас...

ISSN1028-5091.Народознавчізошити.№4(148),2019

НАРОДНИЙ КАЛЕНДАР БЕРЕЗНІВЩИНИ

В ОБРЯДАХ, ЗВИЧАЯХ ТА ФОЛЬКЛОРІ

Володимир ГАЛАЙЧУКORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-7780-5876

кандидат філологічних наук, доцентЛьвівський національний університет імені Івана Франка

кафедра етнології, вул. Університетська, 1, 79000, Львів, Україна

е-mail: halay_czuk@ukr.net

УДК 398.332DOI https://doi.org/10.15407/nz2019.04.951

З’ясування локальної специфіки окремих етнографічних районів на сьогодні становить один із актуальних напрямків дослідження традиційної культури українців. У розвідці автор ставить перед собою мету комплексно описати народний календар Березнівщини, що є складовою Західного Полісся.Об’єктомдослідженняє календарно марковані обряди, звичаї, повір’я та фольклор населених пунктів Березнівщини, а предметом — їхні загальноукраїнські риси, регіональні та локальні особливості. Методологічноюосновою дослідження є використання основних методів етнологічної науки, насамперед методу польової етнографії, а також напрацювання етнографів у сфері укладання народних календарів окремих місцевостей. Традиційний календар Березнівщини ще не був предметом спеціальних досліджень і висвітлений у науковій літературі доволі скупо, відтак основоюроботиєпольовіматеріалиавтора.

Серед свят зими привертає увагу обрядова гра з «кали-тою» на Андрія, звичай «ходити в цигани» на Варвари (як от щедрівників-«перебиранців»), «гукання Мороза» на ко-трусь із Вілій, зазвичай на Багату кутю. Весняний період приуроченим до Масниць звичаєм «Колодки», локальни-ми уявленнями про те, що навесні «одмикає землю» Марко Ключник, архаїчними звичаями танцювати на кладовищі на Проводи, ходити «качатися у жито» на Юрія, а також при-уроченим до Юрія ритуалізованим вигоном худоби на пашу. Серед свят літнього комплексу насамперед виділяється Ру-сальний тиждень. Як це характерно для поліської традиції, низка обрядів, звичаїв та забобонів цього тижня пов’язана з уявленнями про русалок. В осінньому періоді вирізняються уявлення, пов’язані з днями «Чуда» і Воздвиження.

Ключові слова: Полісся, Березнівщина, календарні зви-чаї та обряди, Різдво, Великдень, Юрія, Русальний тиж-день, Купайла.

VolodymyrHALAICHUKORCIDID:https://orcid.org/0000-0001-7780-5876CandidateofPhilology,docentTheIvanFrankoNationalUniversityofLvivDepartmentofEthnology1,Universytets’kastr.,79000,L’viv,Ukraineе-mail:halay_czuk@ukr.net

POPULAR CALENDAR OF BEREZNIVSHCHYNA IN RITUALS, CUSTOMS AND FOLKLORE

The elucidation of the local specificity of certain ethnographic regions nowadays is one of the most important and relevanttrends in the study of the traditional culture of Ukrainians.The author sets the goal in the research, to comprehensively describe the national calendar of Bereznivshchyna, which is part of the Western Polissya. Theobject of the research is the calendar-marked rites, customs, beliefs and folklore of the inhabitantsof Bereznivshchyna, and the subject is their general-Ukrainian features, regional and local peculiarities. Themethodologicalbasisof the research is the use of basic methods of ethnological science, primarily the method of field ethnography, as well as the development of ethnographers in the field of formation of folk calendars in local areas. The traditional calendar of Bereznivsh-chyna has not been the subject of special studies yet. This aspect is elucidated in the scientific literature quite sparingly, so thebasisoftheworkistheauthor’sfieldmaterials.

This article describes in detail the register of holidays and dedi-cations, which is important folk component of Bereznivshchyna.

Ritual games with «Kalyta» on Andri’s day, the custom «go to the Gypsies» on Varvara,

«calling the Frost» usually on the Rich kutya attracts atten-tion to the holidays of the folk winter calendar.

The spring period is detemined by the custom of «Kolodka», timed to the Masnycy, with local representations that Marco Klyuchnik in the spring «disposes of the land». Attracted atten-tion is also to the archaic customs of dancing on the cemetery on the Provod, walking «rocking in the rye» on Yuri, as well as a ritualized grazing of the cattle on the grass timed to Yuri.

Among the holidays of the summer complex, the Rusal Week is first of all distinguished. As is typical of the Polissian tradition, a number of rituals, customs and superstitions this week are as-sociated with the notions of mermaids. The peculiarities of local Kupala customs and rituals, accompanied by the production of plant substitute witches, are noted. The local tradition is «to strangle the cuckoo». The variety of rituals with the so-called «beard» attracts attention among harvivarian traditions .

The local peculiarity of autumn holidays is characterized by ideas related to the days of «Miracle» and Exaltation. An im-portant place among the customs and ordinances of the autumn occupy those that are aimed at honoring the ancestors.

It should also be noted that, according to the author’s obser-vation, the southern margins of Bereznivshchyna in some aspects tend to gravitate towards the Volyn ethnographic tradition.

Keywords: Polissya, Bereznivshchyna, calendar customs and ceremonies, Christmas, Easter, Yuri’s day, mermaids week, Kupala.

ВолодимирГАЛАЙЧУК952

Вступ. З плином часу дедалі відчутнішими ста-ють втрати не лише у традиційній матеріальній,

але й у духовній культурі. Фіксація та опис явищ, пов’язаних із народним календарем, сприяють глиб-шому усвідомленню своєї національної ідентичнос-ті, з’ясуванню локальної специфіки окремих етногра-фічних районів, а відтак проблематика цієї публіка-ції є на сьогодні актуальною.

У запропонованій розвідці автор ставить перед со-бою мету комплексно описати народний календар Березнівщини, що є складовою Західного Полісся. Об’єктомдослідження є календарно марковані об-ряди, звичаї, повір’я та фольклор населених пунктів Березнівщини, а предметом — їхні загальноукра-їнські риси, регіональні та локальні особливості. Ме-тодологічноюосновою дослідження є використан-ня основних методів етнологічної науки, насамперед методу польової етнографії, а також напрацювання етнографів у сфері укладання народних календарів окремих місцевостей.

Традиційний календар Березнівщини ще не був предметом спеціальних досліджень, хоча певні на-працювання у висвітленні цієї тематики вже має-мо. Зокрема, низку календарно-обрядових текстів з Березнівщини у записах Віктора Ковальчука опу-бліковано на сторінках серійного видання «Етно-культурна спадщина Полісся» [1—4]. Власні по-льові етнографічні записи з Березнівщини залуча-ла для написання кандидатської дисертації Надія Ковальчук [5]. Етнографічні матеріали і два десят-ки календарно-обрядових пісень зі сіл Балашівка, Білка, Вітковичі, Михалин, Поліське та Яцькови-чі інкрустовано у комплексне дослідження народ-ного календаря Рівненщини, яке здійснила Тетяна Пархоменко [6]. Тетяна Федас оприлюднила ко-роткі відомості про народно-церковний календар с. Михалин, а також записи (свої та Йосипа Фе-даса) календарно-обрядових пісень цього села [7]. Збірку народних пісень Березнівщини видав етно-музиколог Юрій Рибак. Книга містить 250 різно-жанрових народновокальних творів, значну частину яких становлять календарно-обрядові [8]. Чимало календарно-обрядових пісень у записах В. Коваль-чука [9], Т. Пархоменко [10], Валентини Хіміної [11], Тетяни Гунтік [12] міститься й у «Літописі Бе-резнівщини», три випуски якого упорядкувала На-талія Трохлюк. У згаданій статті Т. Гунтік, а також

у матеріалах Тетяни Старинської з «Літопису» [13] знаходимо й дещицю етнографічних відомостей про календарну обрядовість.

Усе ж, у загальних рисах традиційний народний календар Березнівщини все ще залишається доволі скупо висвітленим на сторінках спеціалізованих на-укових видань. Основу цього огляду становлять ма-теріали, які автор зібрав у 2013 році у рамках Комп-лексної історико-етнографічної експедиції Держав-ного наукового центру захисту культурної спадщини від техногенних катастроф (Матеріали зберігаються в архіві цієї установи, деякі записи автор здійснював сумісно з Анною Ніколаєвою та Сергієм Ципише-вим; тему «Календарні звичаї та обряди» як основну мала в експедиції Н. Ковальчук). Зважаючи на по-вноту видання збірки пісень Ю. Рибака, також учас-ника цієї експедиції, етнографічні відомості доповне-но лише власними фольклорними записами.

Основна частина. Огляд річного кола традиційно розпочинаємо з Введення («Введе′ннє′»; 4 грудня). Цей день дає відлік низці зимових свят, що відобра-зилось у приказках «Введеннє′сьватнаведе» (с. Ба-лашівка), «Введеннєзаведе,аВарваразава′рить,аГаннапомаже,аМиколамостипомо′стить,—дийприєдеКоляда′вгости» (с. Богуші). Введен-ня святкували як велике християнське свято, готува-ли святкову трапезу, пекли книші, водночас про на-роднообрядову складову саме цього дня відомостей на Березнівщині ми не зафіксували.

На Андрія (13 грудня) дівчата ворожили: вно-сили до хати дрова (чи «до пари»), пекли пампуш-ки чи варили вареники (чий вхопить собака — та заміж піде), перекидали через хату старого чобо-та чи постола, «патинки» (куди повернеться нос-ком — звідти й наречений), слухали, звідки бре-шуть собаки (туди й заміж) тощо: «Ну,дро′вано-сятьдащитають,чидопари.То—пампушки′печуть:чиюсобакапершийвхватить,тойпер-шийзамужвийде» (с. Білка), «Адєвчатапеклисобітакієтоже,хлєбчикітакіє.Іпускалисоба-ку.Токожнадєвчиназнала...назначаласобє.Зна-чить,якшопершунюхає собака і котрупершувозьме,значить,тадєвчинавийдепершазамуж.Ітаквоноточноє,сєправда» (с. Моквин), «Трє-пайвареники,давайбудемвареникиварить,бо...собакупускать,вареникибудемтрепатьумис-ци:которійвіпаде,тотавпередзамужіде.Тояк

953НароднийкалендарБерезнівщинивобрядах,звичаяхтафольклорі

траснули...їднаяктраснула,тояквірваластамісказруктаяквісипалистієвареники,—тотойсобакаєв-єв-єв,ішейнепоєв.Ну,тоїгра,булатакаїгра» (с. Богуші), «Колись,знаю,якябуламолодша,даки′даличобота,ахатабуласо-ломоюкритараньче.Тайбралистарогочоботатайнакришуки′дали.Нутайвжеди′вися,куданосапове′рнетойчобот.Значить,втусторо-нузамужпойдеш.Собаказагув—значить,втусторонузамужпойдеш.Нутаке,якмолодьож...» (с. Білка), «Атошепечуть—коржєтакіпекли,яшесамапекла, іспра′вдилось,нате...наГан-дрея.СьоГандрейтринадцятого.Тозійшлись...скікинасбуло...тричиштиридєвчини,ідешдоколодязя,вітягаєшводу,берешзведравроттуводу,приходиш...інасиплешмукитрохивдоло-ню,івіливаєшзротасюводу,ісетакогокоржи-каспечеш,ітакіослончики,якісьмалєнькітакістульчики,ітамрушничкомзаслали,ну,ікожнакладесвоюту...пампушечку.Ісобакузаводятьухату.Сьойсобаказаходитьухату...тошевменетакийсобакабув,шовінніколиухатінебув,немонабулозатягнутьніяк(Сміється.—В.Г.).Попотягла′...Тосідівчата—хтокуда.Втекалинависоту,божбояцця,тобуввельмисердитийсобака.Товоняксєввпорозіколодве-рей,седєв-седєв,потомустав,пішов,всєпонюхавтако,понюхав,—сєвсидитьзнов.Небудеєсти.Потім—другий.Зновстав,понюхав,понюхав,сидитьдивицця.Атодєвжевзяв,третійраз,устав,ставнюхать,узяв—такабулаподруж-кавмене,Антоніна,Антося.Взявїєпампушку,ззєв,потоммоюпампушкудругувзявззєв,—ісєв.Сєв,седєв,седєв,потомзнов—третьоїдєв-чинивзяв,Ганябула,тотеїГанівзявпампуш-ку.Ісєв.ЧетвертабулаМарія.Дєвчина.Скіль-кинесидєв,нюхав,іїєневзавпампух.Івонаневійшлазамуж.Тосєтаке—насобіпереконала-са» (с. Голубне).

У с. Маринин ворожили за допомогою «маятни-ка»: «Гадали—токладутьхлєбісоль,іголкуза-тикаливхлєб,дайтакгадали.Нуяк:кладутьхлєбісоль.Дайтакобереголку,сюдивстромлюєнитку,дай...«Чипри′йдешсьогодні,чинє?»Тоякідедохлєба,топри′йде,аякдосолі—тонє».

У с. Балашівка дівчата ворожили, висіваючи ко-ноплі, — «як який хлопець присніца, ше вун витя-

гає з цього насінняч ка, то-то замуж ти пуйдеш» [6, с. 104—105].

Також дівчата гукали Долю: «Тотринадцято-говнаснаАндреягукають.Нутожвиробля-ють...молодьож.Ну,гукаютьтам—Доля,обо-звись» (с. Білка), «НаГандрея,тоятожезнаю,шовиходятьдагукають:«Доля,Доля,обозви-са».Тосєязнаю» (с. Поляни), «Дорєчкивіходи-ли:«Доле,обозвіса».—«Ятут»,—каже.Каза-ли:«Гу-у-у!..»Ну,слухали.Гластойдеповоде.Тодобрегласіде.Нуатой,шочує,тойспіциаль-ношо-небудькаже» (с. Богуші).

Як і повсюдно в Україні, ворожили на Березнів-щині за допомогою дзеркала, хоч такий варіант й ви-знають небезпечним: «Ноїднаїграменененаравіц-ца.Однуїгру—тоя′косьдевкичерездзєркало...дівілісавдзєркало,івсе—шо—Доле,обозвіса...Ія′косьвонав‘днедзєркало...зноввдруге...по-наставляла,седєла,—поканесталакрічать.Якстав...учасночі,то—прісу-у-унувсаволохатий,єйутедзеркало.Токоликрикне!..Бульшнеро-билитого′вже» (с. Богуші), «На...кобнезбре-хать...єднадє′вчина...переддзеркалом...цьо,ма-буть,наЯнатоже...товонавдвачасаночи,яквонанадцімдзеркаломстояла...сидєлададиви-ласа,—якйойпоказало—товонанемоглаод-вернуцца,шобхочнакритьтедзеркало,такізля-каласа.Вонадумала,шотодванадцатьночи—тотако...чидвачаса.[...]Амо’,йнаЩодрика.Отовонайказала,шобольшне...людямказала,шонеробіть,бо,каже,страхоттє...Каже—ізаспино′юскаче,іпопере′дускаче,і,каже,зазираєввсякієсторони′» (с. Поляни).

Звично на Андрія пекли «калиту». В експедиції ми зафіксували низку варіантів цього звичаю:

— «Печутькалиту.Колись[...]булитиєта-кієба′льки,датамдзьвашказабівали,зачеплялисьогокоржа,давжекусали.Аоднестоялодащо-ткоюзмазільника′:невку′сить—ляпо′че.Аяйзабула,якказали.Тожбраливєника,мєтлу,дасядали.Аболопату.Обічнолопатусюдерев’яну,дехлєбпекли» (с. Моквин);

— «Калиту?Ноа,наАндреяпекли...Пекливже,вєшалитукалиту,нувжетребаукусить,алежтамстоїтьдєвчиначихлопецьтам,дейпопробуй,якколише:якневкусиш—тоберутьтамтакімазилники,яквнаскажуть(подма-

зуваликолись),дейтеющоткою—полицє—ага! не вкусив! всьо. То цікаво то таке було.[Казали:]«Єду-єдуналопатікалитукусати» (с. Моквин);

— «А,тотакиє пекли коржє—з черница-мі.Тоясьознаю.Колиськазали—калита.Че-пляли,шобхлопцидоставали.Достали—дайз’їдятьзавечор.Такогоспечутькоржаздорово-готакого,давонтакийвіросте,такийякбабоч-ка,гарача,почеплять,ахлопципоприходять,тотойвхопив,тойвхопив,дойгетьіз’їдять.Рука-михапають.Даполомають,поломають,дапо-деляца...Наниточкувзьмутьтакопочеплять,атамусто′лєжтакєба′лькибули,знаєте?Добалька.Дапудчепитьтако, вонтако ви′сить,яксьосливка.Тотакоприбежить,тойукусить,тойукусить,топослявжедорвуть...Нічогойнекажуть...дарогочуть,ікажуть—хтовпе-редожениця.[...]Ну,хтопершевкусить—топершевженицца» (с. Поляни);

— «Ну,наАндрія,топеклитакогокоржа.[...]Калита.Називалийогокалитою.Іприв’язовалийого...ухатєжбулитакієбалочки.Поміжїмибулиро′зстріхи,протягаливіровку,івєшалитогокоржа, ди й таке. Каже, шо: «Чого ти прий-шов?»(Аоднастоїтьзмазилничком,зщєт-кою).—«Яприйшовкоржакусать».«Аябудупогубахписать».Нуіотвон...якшовкусить,і вонане встигнепацнути—тоце віігриш.Аякшомазне,товінвідходить.Отакіїбулиоб-ряди» (с. Богуші);

— «АнаАндреямикоржатакоговоспечем,якколесо, зробімдирку,пов’єсимдо столі, і внесеммазилниказглиною, івжестоїтьодна.Хлопциседять...Атодиж...Тепертонихтонесхотєвби,атодижщо—галодниє,хочеццаєсти.Так...Пришов...—Чо’жпришов?Отвічає:«Коржаку-сать».—Абудупогубахпісать.—«Хочпіши,хочнє,авкушу′—будемнє».Тонєкоторіє—нопудій-де′—івротйогоглиною.Йогоглиноюзапацька-ють.Анєкоторі—мовчкипуди′йде,дашеякба-гатовротвузьме,дашеяктакголовоюя′кось,да‘двалитькусокдобрий,—тойнаєвсадобреувсто-ронє.Ну,такабулаїгра.Ну,зчерницамі,змедом.Тойкорждобрійбув,тождоброгокоржа...Добаль-ка.Дзьвахзабитий,тамнашнурок,даповєсив,дайосьотакабулавмолодостіїгра» (с. Богуші);

— «О,тоГандрей.Коржапекли.Хлопцізбі-ралис.Коржаспечемзчерницамиабомедомпо-мажемпро′стенкоотаково,дакоржапрокрутимдирку,данашнурочокподчепим,давжево′зьмемкіятакоміжногидайєдем.Кажем:«Вусатийдєдєдекоржакусати».О.Осьотаково,дайку-саєштаково.Тоякзасмеєса,тощоткоюмажутьіз сажою(щотка,шокомінатрусиш),—дайтебегетьхлопциобмажуть,ботизасмеялас.О.Отакебуло» (с. Балашівка);

— «На Андрея — я вже забула... «Кудиєдеш?»— «Калити кусати». «А я будутебепогубах...—(щотка)—писати.Засмейса».—«Небуду».Якзасмеєцца—тощоткоюпогу-бах.Аякнє—тонє.Тощеязнаю.Єдинразмисправ’яли.Дєвчата,хлопци...Тамвєднойхати—такамолодамолодицабула...Такезробили,вече-ру,якго′стей,веселлєта’як...склаліс.Тохлопецкаже—янезасмеюс.Єде—інесмеєцца.Вонайого—погубах,погубах!Вон—затукаліту(коржтакійдобрій,спечаний),заїє—іпашов.Тотопернавеснівонаїєнайшла:вісохла,—за-ховав.Каже:«Янесмєявся.Защотиобдріпаламене?» (с. Бистричі);

— «Пекликалиту,ітако—пов’єсять:засмєй-ся—янехочу;засмєйся—янехочу...Тоякза-смеєцца,товжечисьодадуть,чисьонедадуть,а як не засмеєцца, то не дадуть.Пов’єсять...коржатаковопов’єсять...Одбелька,датакнатому′...» (с. Колодяжне);

— «НаГандрея—осьопірожкитакіпечутьдевчатадавіносятьсобакам.Дагадають,дака-литучепляли.Каже:«Єдуналопатикалитуку-сати.Вкушу—незасмеюсь,іваснебоюсь».Дийпа′цнещоткою.Тотакебулоколись» (с. Білка);

— «Ну,тотохлопці,дєвчата,отаке.СьонаГандрея.Печутьтукалиту,інако′цюбієде,нуівжеєдекусаєтукалиту.Смє′шать.Якзасме-єцца—щоткою...ну,зглини—пойому′,поцьо-му′хлопцу.Чи,там,подєвчині.Хто,словом,єденатойкоцюбє» (с. Голубне).

За матеріалами Т. Пархоменко, у с. Вітковичі до калити примовляли: «Єду, єду на лопате калиту ку-сати! / — Хто засмиєцца, то буду по губах пісати!»; у с. Балашівка «вершник» примовляв: «Ти, лейбо вусатий, йду коржа кусати!», — а вдале «кусання» вказувало на його «щастя» [6, с. 102—103].

Про великомученицю Варвару (17 грудня) роз-повідали так: «Тодєбольшинство,натіїВарвари...по′сневсе.Ва′ратьвареники,пирогипечуть.Ну,та’яквона,Варвара,мученицявонабула.Воната’яктоженепослухалабатьковдавсьватоми′каламички′.О.Микала,іїєБогтаксогрєшив,шовоназтеюгребйонкоювсюжистьходила.Вонаїйта’якзакуваласьуруцє.Тосьотакевжета’якВарвара—мучениця» (с. Голубне).

Матеріали Т. Пархоменко засвідчують давній звичай на Варвари «ходити в цигани» (с. Білка) [6, с. 107].

На Варвари також традиційно варили вареники (з сиром, ягідьми, капустою, товмачами тощо) і приго-щали громадського пастуха: «НаВарваруварени-кі[варили].Давалипастухамколись.Хто‘веч-кіпас.Оньовменесьойдядькойого,могомужи-ка,вєк‘вечкіпас,товіносять:хтотрівареничкі,хто‘дненького.Внастуттакабагатиркабула,тойза‘дногосварилася» (с. Вітковичі).

Традицію варити вареники пов’язували з плід-ністю худоби: «ОбізатєльнобулонаВарварива-реники.Шобтелятадобрієродилися.Варениківа′ратьглад[кіє],якнаварішвареников,тошоббулитакієпу′хкіє,тобудутьтелятатакіє.НаВарвару.Зчимбуло.Большежпосни′єварили,наВарвару» (с. Колодяжне).

У родинах пасічників с. Вітковичі «кількість ва-реників відповідала кількості вуликів на пасіці» [6, с. 107].

У с. Вітковичі на Варвари варили кутю і вечеря-ли так само, як і на Вілію.

Зафіксовано також звичай дівочих ворожінь на Варвару, схоже, як і на Андрія: «Варвару—токолисьробіли.Девчатасправляли.Тосьоваратьвареники,давіходятьнапоруг,дасобака—чійо-говареникасхватитьсобака,тотазамужупе-редпо′йде.ТотакебулонаГандрея,такебулойнаВарвари» (с. Білка).

Від Варвари начебто більшає день, що засвідчує приказка «Варвараночіворвала,дняприточила,шобпочинкаволочила» (с. Балашівка).

На вечори перед Різдвом («Рожество′м»; 7 січня), Василем (14 січня) і Водохрещем («Водо′хрищами»; 19 січня) казали, відповідно: «пе′рша Вілє′я» («Тай-на вечера», «Коляда», «Б’є′дна Велє′я», «По-сна′ Вілє′я», «Вілє′я Коля′дна»), «друга Вілєя»

(«Бага′та Вілє′я», «Бага′та вече′ра», «Щодру′ха», «Що′дрик»), «третя Вілє′я» («Водяну′ха», «Тер-пу′ха», «Б’є′дна Велє′я», «Посна′ Вілє′я»), «шосто-гоВілє′янаКоля′ди,другаВілє′я—наЩо′дрики,третяВілє′я—Водохри′ще» (с. Поляни). Поде-куди різницю між Віліями означують так: «Вілє′япередКолядьми′,передВодо′хрищем,передНовимроком,—триВілєї.Першапо′снаВілєя—дляхудоби,кажуть(ну,такякколиськазали).Дру-га—тоБагатаВілєя,Щодруха,яктокажуть.ПередНовимроком—Щодруха.Цьо,кажуть,требадванацітьстрав.Дванацітьстравотого-товіли.Нуатретя—вжетожепо′сна.Дивля-цявженазори:якшозориєнанебє,токажуть,будеіназемлєврожайвеликий» (с. Моквин).

У день перед Різдвом вставали якнайраніше, «Шобйоговсепоробить,шобматьвсього′вдо-статку» (с. Моквин).

Перша і третя Вілії були пісними, а друга скоромною.

Неодмінним атрибутом Коляд на Березнівщині був хлібний виріб, відомий під назвою «книш». Як і на інших теренах Україні, книші мають виразне по-минальне значення. Крім як на Коляди, у селах ра-йону їх випікали ще на поминальні Діди, загалом на будь-які «рокові» свята чи на Спаса:

— Зокрема, книші пекли на Вілію у формі три-кутників: «Апірогитакіє.Зарекругленькієпірож-кипечуть,аколисьбралитогопірожкадайтаконатри рожкийого,такяк вареника.Варениканаодингребєнчик,айогоробилитаковонатри.Трикутничкомтаким.Товжеказалиж: сьо—Коля′ди,сьо—книши.Да,да,сьонаКоля′дисіїкнишипекли. Так,так,шостогочислапеклисієкниши.Вжеснєдалиїми.Навечерунихтонеїв—вонискоромниє—ацежпо′снаВілєя.Сушилияблока,грушки,даїхварили,данамашинкупе-рекручували,шобвоним’ягкенькієбули,дизтимпекли. Невеличкіє.[Від вареників]Трошкибіль-шенькіє.Вонипечені.Кажу—якіпирожки.Онопирожкизареякроблят—кругленькії,маленькі.Атожтакіїбільшії,якколись.Простоміша-ли,якінапирога.Топірогаробімикругленького,кругленькийпірожок,тайівсе.Авжекнішаро-біли—вінбувтакийкру′гленький,апотімота-коздзьобували,такякнавареника.Івпєч—івоно...» (с. Моквин);

— Книші пекли як великі «згортачі» (струдлі) на будь-які рокові свята, в тому числі й на Вілію: «Токниши—тохлєбтакий.Ну,печутьда...заракажуть—зго′ртачі,атодєказали—книш.Пе-чутьізчерницамидатак...Довге.Отаке-во(орі-єнтовно 30 см. —В.Г.).Йогоколихоч,тодипе-кли.[...]Нароковесьватопекликниши,болюдямєчас.[На будь-яке]Да.Нуто...Отбачте—книшатреба на Спаса пекти.НаСпаса, Спасот,яблока...ботребазяблокнапектипирогов.А вони печуть—шоб хутчей—та загорнув,загорнув...Ясаматоже—загорнулатайспе-кла.Ну,інаКоля′дипечуть,шоббуло» (с. По-ляни), «Ну, книши,тож це пекли вже...такевже—тєсторозмєшувалиі—ягоди(черніку,читамсушинуякусьзапарували),ізаверталитакето.Токнишвжебувзначинкоюта’якби.Ну,йогоробилипередКолядьми,якхлєбпекли.Усвя-тожнепечутьтогохлєба» (с. Богуші), «Будь-колимонапектитиєкнишє,хотьнаякесвято,будь-яке.Ну...бувнормальнийхлєб.Прамороз-чиништакого бєлого хлєба,тєстатого, мукі,да зи′йде, замєсятьда зи′йде, дапотомрозка-чуєшйоготако,дамактудакладеш,дайска-чуєштаково,дайкнишназиваєцца» (с. Миха-лин), «Викачуєшкоржатакогото′нкогоізтєс-таітудизаве′ртаєшчиякієяблука,читамякіягоди,чишо.Іотакзаве′ртаєш,дайкниш.Сьолєтом.Алеколи...Мабуть,забуласяя,колисієкниші...» (с. Голубне);

— Книші пекли як маленькі «згортачі» на піс-ні свята і обов’язково — на «Деди»: «Книши—чому не чула. Ну, такиє печуть пирожки, дазавороча′ють,тотокнишинайого′кажуть.Нутаке—зягодьми′...зчерницямиробили,ізчимхочйого...ізмаком...Нутакіє—напо′сниєсьва-та′робили.Йогомонахочякхочтиєкнишипек-тиєсти.НаДеди—мусово,щобвонобуло.Такебуло—печо′нешоббуло» (с. Поляни), «Такізарапечемотекниши.Нуякто—пірожок.Розкачавйоготим,дапомазавначинкою,дазакрунув,за-крунув,дайкниш.НаСпасапекли.Іпекли...наСпасатиєпирожкипекли,іпеклинаКоля′ди.ІнаСпасапечуть,ітак,колито′го...» (с. Бронне), «[Книші пекли] Яквеликесьвато,роковесьвато:Троїца,Коля′ди,Паска,наСпаса...[Такі маленькі закручені]Ну.Зчерницамівсевнасбольш.Якшо

немапосту,допустім,томоглибутьіскоромніє,аякшопост,то...» (с. Богуші);

— Книші пекли на Коляди як пиріжки, загорне-ні навхрест: «Ну,якієсьтакіє...пірогітакіє,кни-шє—називалиса. [...] Яко′сьтаквони...книшєтакиє... як навхре′ст робили, з начи′нкою. (То це два пирожки таких довгеньких? — В.Г.) Ага,ага,—іскладалинавхрест. [...] Колисьшо:ябло-ка—тосушили,дачерніцисушилипарили,попа-рать,да... НаВілєю,насвятопекли,дайгоди...» (с. Хотин);

— Нарешті, книшами називали хліб видовженої, на відміну від щоденного хліба, форми. Пекли його перед «роковими» святами: «Обикновєннієкнишібули.Тойзарапечуть.Передлюбимроковимсьва-том.Простохлєб.Зараівмагазинієтакийхлєбдовгий.Книш—називаєца.Тохлєб—токруглий.Акнишдовгий» (с. Більчаки).

У с. Вітковичі спеціальної форми пиріжки з ягідь-ми, грибами, маком тощо, які пекли до Вілії, назива-ли «вуши»: «Казали—ву′ши.[...]Осьобереш,такоттакякзарапірожка,даробішодногоканти-ка,другогокантика,третьогокантика.Трикан-тикі,ігетоколиськазаливуши.Трикутне.Вонотокругле,оносієгребенци.Гребенцитрикутниєтакіє,знаєте,ге». У с. Моквин схоже печиво на-зивали «кру′ци», водночас давніша назва, за свід-ченням респондентки, — «книш»: «Круци,пірож-кітакіє.[...]Тонацеказаликолиськниши.Ну,отово,шоканавертизарароблять.Нутохтояк.Хтотаковирізував,хтотакозавертав.Наголє′яхжарили» (с. Моквин).

Загалом же на Різдвяну Вілію готували борщ (часто з грибами), куліш, кашу, капусту, голубці з пшоном, рибу на олії, рибну юшку, холодну грибну юшку, «сушани′ну», узвар. Усього ставили на стіл дванадцять страв, основною з яких була кутя.

Кутю варили або на всі три Вілії, або ж лише на першу, а потім незаправлену кашу зберігали на поку-ті до інших Святвечорів. Ячмінну кутю (тепер час-то роблять пшеничну) на пісну трапезу заправляли олією або медом і узваром. Водночас на саме Різд-во і на «Щодрика» кутю робили скоромну: «МиінаВіліюїмо,іїмонадругийдень.ТонаВіліюїмозолєєю,бодітироблятьізгорєхами,ізмедом,там, із...Я—нероблю′.Я—золє′ймипома-зала,тайпоєли.Анадругийдень—вжероб-

лятьізтим...—кобаса,саложаратьдашкваркики′дають» (с. Бронне), «Апо′снавженебула—тоянажарилашкварочоктаких,такякколисьробили,ісюкутю—тоженаско′роводу,іпри-криваємо,уцьому′вжесалі,івонотрошкипуд-смажиця,іподаємємо» (с. Поляни), «Товжемож-натукутю,шопо′сна,давзятьсаланажаритьсобє,дазробитьїїнасалі,наЩодру′ху.Ковба-су,яколись,пам’ятаю,мати...свинябула,ковба-са...токовбаси,дацєїкутє,давпєч,данагрєє-ця...» (с. Моквин), «Кутюварилиранішезячме-ню.Ячменьобтовкували.Аякшонебулоячменю,топшаніцуобтовкували,такабуларучнасту-пасвоя...Якєсти,товжегорєхібрали,макімед.Давжерозколочувалитакерє′дке,ікидалитудакутю,іпершастравабула,вжеяксідаютьвече-рать.Вжетодє,якпосна′.Водохреще—товжеолєямитоди.АпередНовимроком—товжеса-лом» (с. Маринин).

У деяких селах у кутю кидали монетки: «А,кутя — обов’язково треба. В першу чергу —ва′ратькутю,їєтудаки′дають,ну,салодриб-ненькорєжуть,ки′даютькопєйки′,мед.Нуяк.Ва′ратьоцюкутю,зварилисюкашу,ки′даютьтудамед,ізюмхтохочеки′дає,апотім—вжезготовилицякаша,вжевїєки′даютьтудако-пєйки′,укашу.Нутоякбудетеєсти—будетевітяга′ть...Ашобвжебагатствовело′ся.Язнаю,колисьматирозказуваланам.Ну.Атодєйєбе-рутьнавугло′,якколись.Тохібаколисьтак,якзаре,було?Ла′вкибули,кана′пи...Даставиливвугло′,такиснопикаробилиізсєна...» (с. Білка), «Кутяпісна. Іщеки′далитудакопє′йки,втукутю.Ну,шобгрошивелись.[Потім]Дєтизабра-ли,дай...Спеціальнодєтивжековіраютвмис-ці,шобнайти.Дадовольниєтакіє,шонайшлигрошивкутє.Трирази.ТриВєлєї» (с. Більчаки), «Кидаликопійки.Токазали,хтоперший,вжеякдадутьтукутюєсти,тохтопершийнайде,тосильнощасливий.Тоязнаю,такколисьматимоярозказувала.Якдитянайшловжетихпаруко-пєйок,п’ятькопєйоккидаличидесять,товжейомудаваликористуватись» (с. Білка).

Трапляється традиція, коли на Вілію пісної куті не їли, а їли вже скоромну зранку на Різдво: «Тутва′рать—наВіліюнеїдятьунаскутє.ВнасїдятьнапершийденьКоля′д». Натомість на Ві-

лію їли, за визначенням респондентів, «просто кашу» (с. Моквин).

Запечену шкірку з куті могли віддавати курям, «шоб кури добре неслис».

На покуті клали перетикану перевеселком на-вхрест в’язаночку сіна, — «Ашедетямкажем—сьосивієконіпривезли′сьо′го...коні,наКоля′ди,—дуримдетей.Ну,сюв’язочку,шопринесли. (Смі-ється. — В.Г.)«Деду!Сьожвинесли!Детиєконі?!Детиєсивиєконі?!»,—авониждуть...» (с. Вітковичі). На це сіно й ставили кутю, а також клали хлібину (або «пірожка»), становили свічку: «Шоколисьвкуткустояло:булитаків’язочки′сена,зав’язувалитакіє,соломоюна′вхрест,іпе-клихлєб,іложилихлєбтуда,івгорщикувари-ли кутю на Коля′ди, і ста′вляли туда, на тув’язочку, кутю, о, а вже їє розгрева′ли,та’ якбивранцивже,якзцерквиприйдемо′,божудо-свєтайшливцеркву,о,дайтодивжеобєдає-мовже» (с. Поляни), «В’язочкасєнанав’язана,дийва′ришкутюдийставишкутю,іпальонкухлєба,ітойснопікстоїть,шозажінаєшжита» (с. Білка), «Сєно,іста′влялитогоснопіка,ікутюста′вляли.Іхлібинкуставлялинакутю» (с. Ко-лодяжне), «Сноплежавпосвяче′нийібуханкахлє-ба.Ну,двєнедєлітакякби.Ісвєчкатакякбидвєнедєлінапокуті.ЯкКо′ляди» (с. Більчаки). Як правило, усе це клали на столі чи на лаві.

Несли кутю на покуть зазвичай у рукавицях, — «голими руками не несуть кутє», «кутю — нє, не го-лими... Треба було чимсь обматать да нести». Нести могли господиня чи хлопчик, однак часто це робив сам господар: «Довженхадзяїн.Інетошоголи-мируками—аврукавичках.Язнаю,чоготак?Поставів,скинуврукавичку,тукутюперехрес-тив,пірожканаверхпоклав.Ну,зпасольоюпіро-жокпрамо» (с. Яринівка).

Поки несли кутю, діти квоктали під столом, «шоб кури квоктали». Вірили, що як господиня не-сла кутю, то «кілька рази скажиш ко-ко-ко» і «кво-кво-кво» — стільки буде квочок» (с. Балашівка) [6, с. 18].

Також до куті примовляли спеціальні примов-ки: «Рукавички,і—«Несукутюнапокутю»...» (с. Більчаки), «[...] кутю на покуть несла госпо-диня: «Кутя, кутя, іди на покутя!» (с. Балашівка) [6, с. 17], «Якста′вляютьужекутю,та’якна

по′кутя,внаскажуть,дацьояквжехочете,шобнесли′сякуриісядали,тосьо:«Несу,несунапо-кутю»,—шобужекурине′слисяішобужекурисядалинасвоїяйця» (с. Моквин), «Якнеслинапо′куть,то беруть рукавіці, і несе господар чихтотам...миякгосподарували,товнасдєткибули,тоєднедитянесекутюврукавічках,аєдненесехлєб,аєднейдеззадудакаже:«Кво-кво-кво-кво!»—шобкуриквоктали.Іколисьтак.Бовжеодбатьков,товжеймітак» (с. Маринин), «Воноказалосятак:«Несукутюнапокутю!»Которедитянесекутю.Адругевжейдеззадідайвжеіквокче.Восновному—давалосянестихлопчач-ку.[В рукавицях]Шоббагатиєбулилюди,такеробили» (с. Маринин).

Подекуди, поки мати несла кутю, діти присіда-ли, «щоб бджоли сідали у вулей»: «Внасуносятьв’язку.Настол,прамонастол.Уносятьв’язкуіз сеном.Ув’язуютьв’язку,там сєно, вносять,ста′вляютьйого.Тошеколисьіжитозажинали,даста′влялидіду′х.Мітепервженеробімойого.Іхлєбинуложатьікутющетудаставлять.Щевнасудомамати:«Сядайте,дети,—берерукаві-ци,тукутюставляєуце...—бобудутьбджолисядатьувулей» (с. Бронне), «Беруть цю кутю із печі, на в’язку сєна положать у кутку на покуті да й рукавіцами ту несуть, да ка: «Сядайте, сядайте, шоб пчоли сядали!» Да й сядали ми» (с. Вітковичі) [6, с. 18]. У с. Михалин на Вілію з кутею відбувався і ритуальний обхід вуликів [6, с. 27].

Покутнє сіно після свят віддавали корові: «ЯквжеКоля′дикончаюца,товжевіносятьтув’язочкутайкорові‘ддаютьтесєно» (с. Поляни). Дехто збері-гав його до часу, доки корова отелиться: «Колісь,ка-жуть...ну,коліськазали,тоймітак...визьмемтув’язочку,апотімзахаваємо,знаєте,де—‘бтелиц-цакорова,тодаємтув’язочкупершу.Яктелят-ковтелит.Тоймитакробим» (с. Вітковичі), «Асєнозакидалинагорище,всухемєсце,івонозберіга-лос—якужекорови′теляццяабоовечкикотяцця,товжедаютьтесєноїм» (с. Богуші). Інші на нього садовили квочку: «Берутьсєнотаке,роблятьтакекубе′лечко,якпташечці,ста′вляютьтуди.Апо-тім,яквжеКутязакінчилась,вжетекубе′лечко,деквочкасядає,тоїйроблятькубло.Хоцьужейоготамнебогато,алетрошкихоцьте,шостоялакутя,топодкладаютьподквочку» (с. Моквин).

У с. Богуші виявлено раритетні відомості, що на Різдво старший у сім’ї господар, дід, лягав спати на покутнє сіно головою: «Ну,скажем,насенопо-сліРіздва,оцеколивжевцерквіодправіцца,зна-чить,дєдтрошкиуджиґарить—ілягаєнатесєноголовоюіспить.Такмалобути.Таккожногорокуробив.Тоце—шобголованеболєла,шоб...ідругіпри′знакитакіє.Дєд.Ну—хтоєстаршівхатізчоловіків.Жінки—тоянебачив.Вонитакогонезнають».

Хлібина зазвичай лежала на покуті через усі свя-та, по чому її віддавали худобі: «Хлєбинкаобикно-вєнна,ну,гарніша.Лежаладватижні.Азадватижнівонавжецвіла,тоїєрозмочувалиідавалитожекурамчикому» (с. Маринин), «Нушовже...Вунче′рствій,шовже...Дають‘ве′чкам,даютькурам.Конямможна.Можнакоровідать,асві-ням—нє.Ну,свіняєсвіня» (с. Богуші).

На покуті ставили снопика — «снопка′», «дє-духа′», «коляду′». Для цього використовували «зажи′нки» або, рідше, освячену на Спаса обжин-кову «бородку» чи будь-якого сніпка. Після свят «дєдуха» виминали для засіву або сипали зерно ку-рям, «шоб кури несли′ся»: «Дідух—ну,такий:зжита,зпшениці» (с. Маринин),«Аснопок—якийснопокстояв:осьоста′вляютьснопка,якзажінаєццажито.Коси′тьсєно.Тосьовжеза-жнутьтогоснопикадайста′вляютьтудадотеїв’язочки.Довжестоїтьцелетосьвато,двєне-дєлівонстоїть.Якужев’язочкувиносять,тойтогоснопикавиносять.Атогоснопикамнутьдейзасевають,зернояксеємо» (с. Поляни), «При-ходегосподар,першезажинає,дайробитьтакогоснопика.ІтойснопикстоїтьгетьдоКоля′днапокуті.Вонстоїтьдотихпір,покадругийраз,та’якбивесною,незасівають.Тодійоготруть...» (с. Моквин), «Ну,тоєтакієлюди,шотакоговжездоровогоснопкароблятьдайставлятьнапокуті.Але заремі його не робім.Колись ста-віли,колисьробили.Азаренеста′вляютьтогоснопіка» (с. Друхів), «Тонояк снопкатогоне-суть:«Добрийвечорзколядою!»Шосьвиробля-ютьзколядою,івжетуколядуставляютьнапокуті.Потом,яквіносятьужепослісвят,тотоже:«Будьтездоровізколядою!» (с. Голубне), «Починаютьсєножать—зажинаютьснопка.Ну,такогоснопочказажнуть,гетьзсамої...од

стернє.ІсьонаКоляди...вносятьйогонаКутю,ста′вляютьнатому′...науглє,сєнапокладуть,кусокхлєба—інапокутістоїтьцєлесьвато.Авжеяксьватокончаєца—тодєйоговіносять.А де його дєвають?..» (с. Бистричі), «Зажина-єшдватаких…урукушобякразузять,іотакона′вхресткладеш.Ісьовжезажавти.Існопочкатакоговоробіш.Ітогоснопочкадержі′шгетьдоКоля′д.АнаКо′ляди(сьовжекажуть—коля-да′)прамнесливхату,ну,там,дестіл,делавкаякачишо.Втомпо′кутіста′вляюцьогоснопоч-ка,ікутюва′рать,ста′вляютьтукутю,зверхунакутє—хлєбинку.Сьоцілісвята′треба,шобвоналежала.Авжепотомз’єдаютьітойхлєб,ітукутю» (с. Голубне), «Господардовжен...Сно-пок,вонбережеццавклуні,інесеввечеріпередве-чероюставитьснопочканапокуть,подсподсєнатрошки,ібулкухлєба,ікутя.Горщиккуті.Дайтодє,йдешзснопомцімухатудайпоздоровля-єш:«Добрийвечор.ПоздоровляюзНовимгодом,зсвятоюВілєйою!»Снопкаставилилюбого.Це,шозажинає,це,якначинаєжать(тепер—ком-байн,алевсьоїдно—взявпаружмень,згорнув...),як-отзасіваєшвже,тойогомнеш.Аснопок—тоотдєльноробіца.Отдєльноснопказ’язавтако-гово,дайсвєчкуставляєш,дайпоставимовжекутю» (с. Більчаки), «Такогомаленькогоснопікаробіли,наВіліювносиливхату,івон,цейдіду′х,целісвя′тастоявнапокуті,гетьдоВодо′хрищ.Крещенієпройшло,ітодє,вженадругийденьВо-дохрищ,тогодідуха′забіраливіносилинагору′,нахатудесьтампристромляли,йогообмінали,томушотаммишичишотам, івжецезернозберєгали,інадругийрік,вжеякпочинаютьсі-ять,товонизразуцімпершимзерномзасівають,ізцьогодідуха,шоббувдобрийврожай» (с. Ма-ринин), «Аякпершийразтакозажинали,дата-кійснопочокдаз’яжецца(Топеружененосятьтихснопковухату),даяктакощемійбатько,тотієснопочкиприноситьухату,тогоснопка,трошкіжіта...Тогоснопка,ісєнатрошкі.Яза-булась,яквжевонказав,шо:«Добрийвечор!Насивомконюприєхав!..»Якось...явжезабулася.Довжестоїтьтойснопоктак...Двєнедєлісто-їть,покиКо′ляди» (с. Бистричі).

«Дєдуха» могли зберігати й до наступного року, водночас нерідко солому з нього по святах згодову-

вали корові чи коневі або палили у дворі: «Господи-няставитькутю,атодєвжегосподарвіноситьтамдесьзхлєватогоснопіка.Приніс,дапоста-вив,даівсе.[Стояв]доВодохристь.Двєнедєлі,додевятнадцятого.[А тоді]віносили.Товжеяксєяли,товжейогопотрутьірозсєвають.Асо-ломуспалюють.Надворє.Десьтако,нушобдеськолобудинкунєбли′зенько.давзяли′даспалили,тайівсе» (с. Моквин).

Під настільник стелили дрібненьке сіно: «ЯкСусХристосродився,товяслахродивсяж—тосєнокладутьтак» (с. Бронне). Витягуючи під час вече-рі стеблини сіна з-під настільника, ворожили на вро-жай (так могли ворожити на усі три Вілії): «Чогоневітягували?Вітягували—натойурожайвсега-дали.Нуяк:вітяг—яквжедовгу,тобудеуро-жай;яквжекоротке,то,значить,уженетакий.Дайототаке» (с. Богуші), «Настолстелили.Витягували.Ну,колисьльонсіяли,ріпаксіяли.Тошобтакегарнеросло,яксясоломина» (с. Більча-ки), «Шобльонрос.Ну,тягнулиізстолацесєно:якдовге,тоцельонтакийбуде′рости» (с. Бала-шівка), «На Багату кутю передбачали врожай льону за довжиною соломинки, вийнятої з-під настільника: чим довшою буде витягнена соломина (сінина), тим вищими будуть стебла посіяного льону» (с. Балашів-ка) [6, с. 30], «ВженаНовийгод—токладутьнастолєсєно.Сєноценастолє,апотомцимпокри-валомзастеляють.АнаВодохрищевитягаютьтесєно.Хтовитягнекороткусєнину,ахтодовгу—то,значицця,будельонвеликийрости» (с. Голуб-не). По святах «забіралитосєноітув’язочку,шонапокуті,дийкоровіоддавали» (с. Білка), зберіга-ли його, щоб підстелити під квочку (с. Більчаки).

У с. Поліське зафіксовано традицію сипати під настільника житнє зерно [6, с. 17].

Рідко, але трапляються відомості, що під настіль-ник на кутах столу клали «від відьми», від «нечисто-го» часник: «Клалиічасник,шобя′кось...вє′дьминеприходили...Так.Нау′гла.Яквстолєчотириугла′,такіклаличасникісенце′мпритрушува-ли,тодєнастолничканакривали.Позубчіку.Лу-пилипозубчікуіпозубчікуклали» (с. Яринівка), «Часникповуге′лцахложили,шобшосьнечистенезаходило,знаєте...» (с. Вітковичі).

До Різдва подекуди ставили і ялинку, яку при-бирали солом’яними «павуками». Ялинку належа-

ло нести в рукавицях: «Дажененесеголимірука-ми,арукавицинакла′давінастолставив...інапокутєставив.Шобголимируками—нічогонебраввін.Тояцєзнаю» (с. Поляни).

Дівчата на першу Вілію ворожили з млинцями: «Знаю,шоколисьнаВелію,першуВелію,тохо-диламоя сестра змлинцем.Кого стрєне—якзвеццалюдина—тотакбудезваццахлопец,їєчолов’єк.Івонайшла,істрєла,шозвавсаМіша.ІбуввєїчоловікМіша.НаВелію,передКолядь-ми» (с. Маринин).

Вечеряти починали з куті. Першу ложку куті підкидали до «балька»: «Догориподкідали,шобвже таке було... родило, ну, значицца... якхто...Адочого′ки′дали—шобурожайбув.Нутаке— до ба′льочка тако подкидали, напро-тибальочка.Такевиробляли» (с. Поляни), «Токутюки′дають.Ззаплющенимиочамиберутьда пудкидають.Шоб гороб’є не бачили да неклювали.Пудстолюки′даєш.Бельковжетепернемавхати.Нутоколисьбули.Шобгороб’єнебачили.(Сміється. — В.Г.).От,пудкинештаковго′ру...» (с. Білка), «Внас—тотамко-лисьпудкидаликутюдоверху,язнаю,батькопокойниймой казав,—шоб коні брика′ли.Добе′лька,достолі,ну.Тоязнаю,шобатькомойтри ра′зи пудкидав.Цьо хадзяїн домута’ якби—першийкутюберевложкуіпудкидає.Ямалийбувше» (с. Білка).

Якби в часі вечері що впало під стіл — підбирали аж на наступний день. Це, як вважали, «пайка» по-кійника: «Я...тотактовоновмене′.Ітакколісьмоясвекрухаробила—тооношовпаде′подстол,яквечераємо,знаєте,аєпокойнік,допустім,—от,умене′синанема,аякажу—дєти,нечепай-те,тойогопайкавпала.Йогопайкавпала(Пла-че. — В.Г.).Непудбірайте.Чітоложкавпала,чітовілка,чішо,—токажу—неберєтьйого.Надругийдень,вжеякхатузамє′таєте,топо-дбіраєте,атого′вечоратонє» (с. Вітковичі).

По вечері виходили на подвір’я й дивилися на небо: «чисте і зоряне небо на Святвечір передвіща-ло сухе літо, неврожай, а снігопад чи іній обіцяли хороше урожайне літо з помірними дощами: Заме-тільнапередодніРіздва—будераннявесна;За-вірюханаРіздво—бджолидобрероїтисябудуть;Багато зірок на небі в різдвяну ніч—урожай;

ЯкщоРіздвотепле—веснахолодна;Сніг7січ-ня—дохорошоговроці;Якщовпершіднірізд-вянихсвятінійнадеревах—будегарнийврожайхліба» [12, с. 134].

На ніч зі столу не прибирали, як і на «Деди»: «Вілєя—тонеДєди.АленаВілєю—тожетак.Отовечераєш—ітактиєтарелкисто-ять,бокаже—сьодєдиприйдуть.Ну,наноч.На столє.Прібірали зранку» (с. Білка), «Навечерувставляємоєжу,потрошкувставляє-моєжунаноч.Нутаке,шооставалося,лож-кастояла,хлєб,все,кутя,кампот...» (с. Мок-вин), «Ну,тоставіли,бокажуть,шопри′йдутьме′ртвіїнавичеру.Серобілі.Сьоєроблят,якпоміналниця.[...]НуінаВілєю,іншекаже,шонепрібирай ізстола,хайстоїть,бошепрій-дуть ме′ртвіє. Сьо обично на Новий рік, наЩодру′ху» (с. Моквин), «Туєжу,шоостаєц-ця,—нечепають.Кажуть,шовмершієпри-йдутьвечерать.Тонечепають.Шоосталосьнастолє,таквонохайілежитьістоїть.При-мєрно,шомиєли—шоосталось:тиєложки,миски,теєвжевсе,—треба,шобтакістоя-ло.Ничогонемиють.Ложкилежатьнастолє,такякхтоєв. [На поминальницю]ТосьоДєди′іБаби′,кажуть.Ну,єтожетаке,шокладуть.Кажуть:прийдутьмертвіє єсти.Тожетакероблять» (с. Голубне), «Оцьоякєпокойнік,прі-мєрно,батькочімати,там,померла,о,—томівечераємо...Повечерали, іпісляцьоготу...страва,якаостаєццанастолє,ічістиєло′жкіложатьнастіл,іцявсяєжаостаєццадоран-ку,—тощітаєццата’ як бі покойнікам.Мівсєполягаємспать,апокойнікіпри′йдутьібу-дутьвечерать.Мито,допустім,двєложкіло-жим,бовнастещаітестьпомерли.Ставляц-цатарєлкизхарчею,ібілятарєлоктамзбоку. [Черпачком]Догоритак.Так,якєститреба.Токаждероковесвятонаночнепрібіраєца,ложа-цаложкичістиєіостаєццатаїжанастолє.Давжеприходятьпокойнікіноч’юпіслянасве-черать» (с. Маринин).

На ранок приглядалися, чи бува яка ложка не пе-ревернулась: «Ну,оставляютьвичерудляпокой-ников.Нуотста′вляютвичеру,івжевонапере-ночовує,шобтого′...Ложкиоставляли,да.Ну,клалитаколожки,круго′мнастолє.Якшо,ка-

жуть,перекинеця—тохтосьумре.Алевнаста-когонебуло» (с. Більчаки).

На «Роздво» («Коля′ди») їли м’ясне: печене м’ясо, ковбасу, холодець, капусту з ребрами тощо.

На Різдво колядники ходили з козою, з вертепом: «Внасононатіє,наКоля′ди,якколядовали,тоходилизізвіздо′ю,ізкозою...» (с. Поляни). За-галом же від Введення починали вчитися колядува-ти, а колядували «черезКо′лядидоНово′гороку,інаВодо′хрища,івсе» (с. Моквин), «Коля′дники.Тамдушп’ятнадцитьходить.Молодиє,отта-кіє,якви.Гетьшохоште.ІуСмертьубіраюцца,івкозу,івчорта(Господи,прости),івшохоч...іянгол,івшохочубіраюцца,ісьойдутужеко-лядовать.О′т-товжедаютьлюдеїм...Вельмигарноколядують» (с. Вітковичі).

Крім церковних колядок, колядники, очолюва-ні «бере′зою», виконували і «прості′є». Насампе-ред питали:

Ойдобрийвечір,пан-господару,Митвогодворанеминаємо,ЗсвятимРождествомвеличаємо.Будемпитати,комуспівати:Чисинуйдоццє,чистаройголубцє?

(с. Богуші).

Потім, залежно від замовлення, виконували ад-ресні колядки:

ОйхвалиласабєлаберезаСвоїмлистєчкомпереддуб’єчком.Ойнехвалися,бєлаберезо,Своїмлистєчкомпереддуб’єчком.Бонесаматилистєродила,—Родилитобєбуйниєвєтри,Буйниєвєтри,ряснієдощє(с. Богуші).

ОйхвалиласабєлаберезаІсвоїмлистєчкомпереддуб’єчком.Щедрийвечор!(чи—Святийвечор!)Йнехвалиса,ти,бєлаберезо,Несамаятиголлєростила,—

Святийвечор!Ростилитобєбуйниєвєтри,Буйниєвєтри,дробниєдощє.Святийвечор!(с. Богуші).

Ойнехвалиса,бєлаберезо,Ботинесамаголлєзродила.

Сватийвечор!Зродилитобєбуйниєвєтри,Буйниєвєтри,дробниєдощи.

Сватийвечор!

Ойнехвалиса,краснаяпанна,Ботинесамакосучесала.

Сватийвечор!ЧесалатобєтвояматьонкаВночеприсвєче,авденьприсонцу.

Сватийвечор!БонаєхалотроєсватовихТроєсватових—усєбратових.

Сватийвечор!Однізасадамишлютьпірогами,Другізахлевамишлютьпірогами,Атретістоятьзконьмиподсеньми,Краснаяпанна,ойпаніГоля.

Сватийвечор!(с. Бронне).

Ойброду-броду,великавода,Яснаяпанна,перевезинас.

Святийвечор!Йнеперевезу—йнемаючасу,

Святийвечор!Боприєхалотроєсватови,Троєсватовиіщебратови.

Святийвечор!Одниєсталитамзасадами,Другієсталитамзаворотьми,

Святийвечор!Третієстализконьмипудсеньми.Йтамзасадами—шлютьхусточками,Тамзаворотьми—шлютьяблочками,

Святийвечор!Зконьмипудсеньми—самамолода,Самамолода—краснаяпанна(ім’я)

(с. Богуші).

Красенпанходить,коникаводить:Ойконю-коню,продамятебе.Ойпане,пане,йнепродаймене,Вівезутебеізтрохпобойов:

Святийвечор!Зпершогопобою—ізтурецкого,Здругогопобою—ізнемецкого,

Святийвечор!Зтретьогопобою—зсиньогомора.Зсиньогомора,пана(ім’я)(с. Богуші).

Якщо колядувати не дозволяли або мало дали, ви-конували жартівливі тексти, як-от:

Натвоєйхатиседятькуропати,—Небудешкутєколупати!(с.Богуші).

Докладний опис процесу колядування на Березнів-щині подано у публікації Т. Гунтік [12, с. 134—135].

На Щодруху, як зазначалося, вечеря була ско-ромна. Кутю, за бажанням, могли робити й пісну,

однак часто її заправляли шкварками: «[На Багату Вілєю]Нуякби...поєлитрошки,положцівзя-ли...атодєможнайзажарувать[зі шкварками]даєстиїє» (с. Більчаки).

Схоже, як подекуди на першу Вілію, на Щодру-ху в кутю могли замішувати монети, щоб визначи-ти «щасливого» у сім’ї: «Вілєя,Щодру′ха,передВодохрищамі—тобулаВодянуха.Тоте—наЩодруху,тошо-небудьвічвара′ли.АвженаВо-дянухуінасюВілєюКолядну—тонє.Нія′коїрізниці не було.То булапо′сна вечера, іто—по′снавичера.АЩодруха—непо′сна.Кутюро-били...НаЩодруху—робилизгро′шей,ки′далиукутюсю,наНовийрок.Автакукутю,шона Вілєю, то нічо’ не ки′дали. Кутя наЩо-друху була ізшкварка′мі.Ну,шоб хто на′йдеукутєгроши,хтона′йде—тобудебагатий.Ну,тодєти...хібатамхто′йогона′йде?Дєтина′йдуть» (с. Білка).

У с. Балашівка зафіксовано архаїчний звичай до-мішувати до куті зерна різних культур: «А кутя, то з ячменю, проса, пшениці, як є, говес, — ну, усякой пашні по єдненьком зернятку; гроші кидають, о, — і цьо називаєца Багата кутя» [6, с. 15].

Повсюдно на Березнівщині поширений коляд-ний звичай «кликати Мороза». Спорадично Мо-роза кликали на вечерю перед Різдвом або й перед Водохрещем, однак найчастіше це робили на «Що-дрика». Кликав, як правило, господар. Вербальні формули запрошення Мороза, в основному, зводять-ся до того, щоб приходив на вечерю тепер і не прихо-див улітку. Водночас акціональна складова відрізня-ється часом доволі суттєво. Зокрема, могли просто покликати його перед вечерею за столом, відчинив-ши двері чи вийшовши надвір:

«Кликали наНовий рокМороза. Виходять,вжеякмаютьвечерятьсядать,то:«Ходи,Мо-розе,неморозьнашихнеягняток,непоросяток,ненашоїпшениці,нежита» (с. Бронне).

«О′сьоМорозайдутькликать.«Мороз,Мо-роз,просимовечерать».Тактребаказать.Шобнезморозивнеконя,некорові.Шобнепоморо-зив.Нипоросятки,нителяткишоб...Всепро-сяттакїго.Мороза.Хадзяїн.Віходитьтакякбі...Віходитьхадзяїн,дей...Морозакличе—ве-чератьходи.НаЩодруху.[...]Зхлебинкою[ви-ходив]» (с. Поліське).

«Напершу[Вілію]кличуть.«Морозе,Морозе,ходивичерать»...чиякто...Господар.Дверіод-кривали» (с. Більчаки).

«Віходитьтре’надвор,зхлєбом,ну...наВілєю,наБагатуВілєю,дайкликать:«Морозе,Моро-зе,ходивечерать.Якнепри′йдешсьо’дні,тойнейдиниколи».Хлєб—назадвхату.Таквийшов,даперехрестився,дайкликав.Яксядаємвичерать,тодєкличутьМороза» (с. Більчаки).

При запрошенні стукали по вуглах чи по вушаку качалкою, м’ялом, палицею:

«То просять на другуВілєю.Да, наЩодру-ху.ВіходятьпроситьМороза.Отоберутьку-соксала,хлібинуікачалку(по-народному).Іхо-дятьобвугло′стукаютьдайкличуть:«Мороз,Мороз,ходидонасвечерать.Неморозьнамнєдє-тей,нипоросят,никорів».Ну,любевугло′,ви-ходятьдийстукають,ухаті.Ну,надвір,невхатє,анадворє.Качалкою.Язнаю...разо′втри.Скількистукнеш.Тоцьожтребазчогосьпосме-яцца...Дайвжепотомприходятьухатуівжесідаютьвечерать.РаньчейдутьпокличутьМо-роза,атодєприходятьухатудайсідаютьвече-рать,дайвсе» (с. Моквин).

«АнаЩодрика,томиходимокличемодедаМороза,якначинаємовечерать,тойдемодедаМороза кликать. [...]Ну: «ДєдуМорозу, ходидонас вечерать».Віходилинадвор, береш... ну,незнаю,внастака...ну,качалка,кажемо,—інавугло′стукаєшікажеш:«ДєдуМорозу,приходьдонаснавечеру.Незаморозьнамнагоро′ди,нивхлев’є»...—ну,кругомшобморознеморозив.Там,тамденапокуті[стукали],да.Сьота[качалка],шовареникикачають» (с. Бронне).

«Віходить...Отак,напрімєр,якяжилазсво-їмчоловєком...Томизавшевже:вжевечеранастолі, наЩодруху, бере мня′ло, казали, таке,шоототовктибульбу,ітамхлєбачишо,дайідестукаєвкожневугло,каже:«Мороз,Мороз,приходькутюєсти.Мороз,Мороз,ходинавече-ру».Так,так,колисьбатькопокойнийтакро-бив» (с. Моквин).

«Кликали. Ка’: «Мороз, Мороз, ходи кутєєсти».Ну,чи,там,мати,чибатько,чидєти,якужеє.[...]Осьонавугло′,прийдетавжесту-кає:«Мороз,Мороз,ходикутєєсти».Бравбо-хонця′ хліба з собою, м’ялце′, і по каждому ву-

глу′—трира′зи.ІкличешМороза.Ходи,немо-розьникапустиниквасолі,ни,в’обшем,такихдєлов.Всьо» (с. Балашівка).

«Є. Д.: КликалиМороза—цьокликалинаВо-дохрища. Н. Д.: НаНовійрок. Є. Д.: НаНовійрок,язнаю,шонє. Н. Д.: НаНовійрок. Є. Д.: Язнаю,шобрали...мативблюдце,там,ложи-лачиголубци,чивареники,—шосьтакево,шобнері′дке,шобнерозливалося,ібатьковіходивікликавМорозавичерать.Цьовійдеікаже:«Мо-роз,Мороз,ходивичерать,шобтинезморозивнамнителят,нипоросят,никурчат,нічого».Ішосьтамстукнеподереві,шобідереванеморо-зив.Шосьтаке.Н. Д.: Внас—токазали,шоякнеприйдешсьо’дні,тонейдиниколи.Ачисту-кав,чинє?(Сміється. — В.Г.) Унас—тонаБа-гатувичеру.Віходивбатькоіказав:«Мороз,Мо-роз,ходивичерать.Якнеприйдешсьо’дні,тонейдиниколи». Є. Д.: Качалкатакаколисьбула,шорозкачували,тобравкачалкудакачалкоюпоуглєпохатитам... Н. Д.: Мойбатькотакнеробив» (Н. Д. зі с. Маринин, Є. Д. зі с. Білка).

За відомостями Т. Гунтік, Мороза гукали, сту-каючи палицею по хліві: «Морозе, Морозе, просю вечерать, но не чипай у городи ничого да бери зєл-лє» [12, с. 136].

Побутувала традиція запрошувати Мороза обо-в’язково у кожусі. При цьому кожуха, а також шап-ку, вивертали вовною догори:

«То кожух, як... віворочаєм кожу′ха, як ідемстукатькликатьМороза» (с. Богуші).

«Казали—Щодруха.Товжетодєвариливсе.Товжена...кожу′хитакієбули,вивертали,на-віворот.Ну,хазяїн.Вжесюютєлогрєйку,вжеїєвивернули,почепилинаплечи,вже,там,мискувзяли,шотамвженаклаввмисочку,якогось...стопочку горєлки, хлєба, там, ковбаси якеї чишо,—івжехадзяїнідезтакеюпалочкою:«Моро-зе,Морозе,неморозьнікоров,нітелят»,—тамприказували.Стукає.Тобулойтаке,шотойви-ткнеруку,проситьужесього′...вжекличеМоро-за,адругийво′зьме—дазатустопку...(Смієть-ся. — В.Г.).Прамовобшальовочку[стукав].Увугло.Прамо—отак,якуверанді,осьоякзхативиходить.Отзхативийде,сієдверизакриє,анадвородкриваєдверидайвжестукаєвугелце,асамстоїтьзастеною...Да,ввушака[стукав].

Прамооткийочоктакий. [...]Тодєжбуликийоч-кивхлевєзавшестояли» (с. Яринівка).

«Акожуха—тоцєвженаЩедруху.Беруткожуха вівертають і кличутьМорозана вече-ру.«Мороз,Мороз,ходивечерать».Цедєдіде.Я—тозбабоюходив.Внасдєданебуло.Баба:«Ходи кликатьМороза». «Не йдештепер,тонейди...—ну,обшем,—івтеплиїдні».Ну,па-лочкоюстукалипотому...повушаку.Ну,якийтам... цєпок такий... повсякденний. Хлєбинкубрав. [Потім її]Обратнозаніс.Іпотомнасєнознов» (с. Богуші).

«Мороза—підНовийгод—тринадцатогоначетирнадцатого.Щедруха.«ДєдуМорозе,ходинавечерюдонас.Тікинейдиінезаморозьніпше-ниці,нікартоплі,—нічого.Інаснезаморозь».Дийпошли...Триразидовбешкоютакоюпову-глустукнуть,дайдохатийдем.Ну,такеполє-новистругане.Ну,картоплютовкливражці...тотодовбешка,казали.Кожуха—навіворот,шобвовнабулазверха.Шапкузимовунавіворот» (с. Михалин).

«Хазяїн[виходив надвір і казав:]«Мороз,Мо-роз,ходикутєєсти.Якнеприйдешсьогодні—нейдиніколи».(Палкою стукав кудись? — В.Г.)Да.(А кожуха навиворот брав? — В.Г.)Брав.Та-кийзакон,такийзакон» (с. Сивки).

«[...] вивернувши кожух та одягнувши рукавиці, мороз гукали на дворі: «Мороз! Ходи, ходи до нас вечерать! Як сьогодні не прийшов, то не йди ніко-ли!» Обов’язково «лякали мороз», тричі вдаря ючи поліном; часом стріляли з рушниці» (с. Вітковичі) [6, с. 25].

Мороза іноді кликали при внесенні куті на по-куть, при цьому вказану обрядодію також викону-вав господар:

«Ну, треба— шоб хадзяїн [ніс кутю на по-куть],ія′косьдєдаМорозакличе.Так,ну,теє...наЩодруху, мабуть, кличе. (А голими руками кутю брав? — В.Г.)Нє, в рукавицях, мабуть.Ну,язнаю,—такположено,шоврукавицях» (с. Яринівка).

Подекуди вважали доброю ознакою, коли після запрошення Мороза до хати зайде на вечерю якийсь чужий чоловік:

«Мой хазяїн пуди′йде дото′го ди й проситьМороза,навечеру.Іпросимо,вжево′йдевхату,

дакажу:«Го′споденько,нашли′того′,що,мо’,дебє′дне,мо’,деголодне,мо’,деізтюрми,мо’,де...попро′сюБога...»(Плаче. — В.Г.)Шобприйшовхтонавечеру.(А то добре, як прийшов хто? — В.Г.)Ох,такдобре.Якмужик,особєнно,при′йде.Товжевельмідобре» (с. Вітковичі).

Як бачимо, господар нерідко кликав Мороза лише з хлібиною, яку після закликання знову клали на по-куть або вечеряли нею. Водночас нерідко Мороза «пригощали» й чимось суттєвішим:

«Морозаклікали.НаНовійруок,передНовимроком.Хадзяїнхати.«Морозе,Морозе,ходивече-рать»,—бере—куовбаса,стопкагуорєлки,хлєба:«Ходивечерать.Незморозьнедитятки,не...»Ну,приказує:«…недитятки,нелошатки,нете-лятки...»Шоб ничого не зморозив.Ходи вече-рать.Надвуорвіходив.Тотосмеялись,кажуть,шоякійсьхадзяїнвішов,клікавМороза,—дапри-шовзбокудапришовдавіпівстопку,датевсепо-забірав,дапошов.ДєдМороз...Вбіравкожу′ха—Морозаклікать» (с. Бистричі).

«Морозакличуть—тожеберутьбулкухлє-ба,іспечанесалозм’ясом,ковбаса,ібулкухлєба,іприходишістукаєшповуглу:«Мороз-Мороз!Ходидонасвечерать!Неморозьнетелят,некоров,неконе′й,непоросят,ничого,аходивече-рать».[Кожуха вивертав]Стукав—поодномувуглу.Отнапорогвійдеш,данапорозі.Качалкаколись—мняло,те,шотовктитовмече.Стука-єштакоповуглу,подверахповуглу» (с. Білка).

«[...] Брали в руки кутю, хліб, ковбасу, обходили з ними хліви, садки, стукали «довбешкою» й клика-ли: «Мороз, мороз! Іди кутю їсти!» При звертанні пе-рераховували господарські потреби: «Мороз, мо роз! Ни зморозь мине, ни теляти, ни ягняти, ни корови, ни бичка...» З мискою обходили хату, підходили до кута, де покуть, та стукали по ній качалкою; тоді йшли в са-док, до «товару», обходили двір і тільки тоді розпочи-нали святкову вечерю» (с. Білка) [6, с. 25].

«[...] Кликати мороз потрібно з їжею, яку наготу-вали на вечерю, а саме — з хлібом, варениками слід було вийти на двір і гукати: «Морозе, морозе! Не мо-розь мине! Зара ни поморозиш, то й в Петрувку не морозь!» Били по «штахе тах» палицею й вигукува-ли: «Агув!» (с. Балашівка) [6, с. 25].

В одному з найповніших описів Мороза клика-ли, пропонуючи йому всі святвечірні страви: «Пе-

редВодохріщамидолжнапо′снавичерабуть.Іха-дзяїнчихтотамізсем’єберекрейду,хлебинуурушник,подруку,—ідепосвойому′двору,пішегорда′ні(хрестикималює).І,значит,накаждо-му...—толькохрестиковнасвінячомухлевєнеставлять,ато—кругом:дехудоба,декури,декомора,—всєхрестикиста′вляють,іорданіма-люют.І,значить,цейхлєбприносятухату,по-ложаттамде-небудьзверхунаякойшафоцци,шобвонлежавцєлий.Тобто—хлєбвсьомуголо-ва.Хлєбякцєлий,значить,должно′буть.Стре-міццакажен,шоббуловсьодобре.Апотомвжего-товлятьці...вечера,товіходять(вженастолєвсявечера),накладаєнавівороткожу′ха,хадзяйкачихадзяїн,і—тарєлку...нейдешпорожня,хлє-бинутожеурушникуподруку.Втарєлкибудуттамвареники,тамбуде,шотампріготовілосо,всепо-чутьлежитьутарєлци.Зтеютарєл-коювіходятьнавугло′.Істукаєповуглу′ікаже:«Мороз-Мороз!Ходивечерать!Якнейдешсьо-годні,тонейдиніколи.Данеморозьнітелят-ки,ніпоросятки,ніягнятки».Даітаксобіпо-каже...Тодеякі,яквіходять(тобулотаке)—айдутьхлопци.Токажуть:«Вжейду!Вжейду...»Іпотомгогочутьсаміізсебе′.[...]Ну,сьовчестьтого′:буваютьморо′зи—посадимужегороди-ну′—морози...Буваютькрепкієупустморози.Тоже—коровирозтелююца,замерзаютьтелята.[Стукали]Качалкою,тею,шорозкачуютькоржєна...» (с. Богуші).

Згідно з відомостями Т. Пархоменко, у с. Бала-шівка заодно з Морозом на Щодруху запрошували й душі померлих: «Просю всіх святих і всіх рідних на кутю вичерать!» [6, с. 20], «Вивернувши кожух, взявши під руку бу ханець хліба та в руки довгу ка-чалку, знадвору підходили до місця, де зна ходилася покуть, молилися Богу, а тоді тричі стукали в кут ка-чалкою і три рази кликали мороз: «Мороз, мороз! Іди вечерять! Не зморозь бульби, ква солі, гарбуза і всякої пашні!» Тоді ж на святкову вечерю запрошу-вали й померлу рідню» [6, с. 24].

У с. Поліське зафіксовано уявлення, ніби на Що-друху можна було побачити домовика, і по тому, який він, добирали масть худоби у господарстві: «Колись,кажут, як наНовій рок,то немона лєзти нагору,бодомовиктамлежить.Напокутівонля-гає,інемона,кажуть,лєзтинагору,бозляка-

єцця.НаНо′війрокяквечерають.Вілє′я.Тока-жуть,шонемоналєзтинагору′.Ну,Щодруха.[...]Якесьтаке...Якесьтаке,каже.Велике,каже,лежить,такекошлате.Ашовонотаке?Домо-вікякийсь...Якумасть,такувже,каже,требахудобудержать».

На Щедрий вечір господар обв’язував дерева пе-ревеслами, «шоб не їли зайці′». Неродючі дерева «ля-кали»: «НаЩодруху.Хадзяїн—ходить,ібул-кухлєба,—ідеіперев’язуєкождедерево,ішейстукаєсокирою—лякає:«Якнебудешродить,тозрубаю» (с. Білка), «Внасдомаходивбатько,вб’язовавдерева.Солому,якосьзсоломоюходив.Ясамаекспериментробила.Вмене′посадянаябло-ня.Вжетаказдорова—інеродить.Кажуть—наЩодрикаввечерівозьмисокирупойдиїєналя-кай.Авторо′к...чипозапрошлийрок—настро′їласокиру,думаю—подожди...Шеневечерала—затусокиру,пошладотеїяблоніітуяблонюпо-лякалатойсокера′кою...Тойторо′кужеродила,ісього′рокує...Ачиправда,чинеправда—янезнаю» (с. Бронне), «[Дерева перев’язували]НаБа-гатуВілєю.Шезвечора,завидна′.Простосоло-мою.Нуяк—приходиввсадок,то«Отченаш»моливсь.Длячого—шобвродив.Ну,таккажуть,аязнаю?Колисьтакбуло» (с. Більчаки). Трапля-лося водночас, що перев’язували та «лякали» дерева й на першу Вілію: «Мойхазяїнізара.Мойзараха-зяїн...шеязабуласа,якідедовечері,шеневечера-ємо,сьонаВілєюцю.Невечераєм,даберемоднутарєлочку,шоналожитьдавзьмето′го... іна-ллєшотрошкі:чиквас,чикампот,чишо.Іта-рєлочкуналожить-наложить,ідеоньовіходить,ібереобу′шка,сокиру,іподи′йде,помолиццаБогу,попроситьБога.Ну,те...якхтовжеможе,дапо-дійдедодерева...осьодеревостоїть,да:«Небу-дешродить,тозрубаю».Ізнаєте,умоєйдочкіондьоабрикосатаказдоровенна,нате...нероди-ла.Кажу—Толя,бери-нопоруб,порубїєобу′шкомдобре» (с. Вітковичі), «От,якчасомяблунянеро-дить,тоходишдастукаєш...» (с. Більчаки).

Щедрівники перед Новим роком ходили щедру-вати. Виняток могли робити лише для тих осель, де до року хтось помер. Прийшовши під хату, проси-ли дозволу:

Ойвсьойхаті—БожаМати,—Чипозволишщодровати?(с. Більчаки).

Тоді щедрували:ВасильоваматиПошлащодрувати.НановиєлєтаРоди,Боже,жита.Жито,пшеница,Всякаярица.Аупече—рожа,—Господинягожа.Натристолистояло,Трипразничкидержало.Богусвєчкуставте,Амніпірогдайте.Якнедастепірога—ВозьмуволазарогаДавіведунаморіг,Давікрутюправийріг.Правимрожкомтрубити,Аволикомробити,Ахвостикомпоганяти,Хлєб-сользаробляти,Своєдєткигодувати(с. Бронне).

ВасильоваматиПошлащодруватиЩедрийвечор,Добрийвечор,ДобримлюдямНавесьвечор!НановеєлєтоРоди,Боже,жито.Жито-пшеницу,Всякупашницу,Анам,дядьку,—Пальоницу.Щедрийвечір,Добрийвечір!Якнедасипірожка,ВозьмемволазарожкаДавіведемнаморіг,Давікрутимкруторіг.Щедрийвечір,Добрийвечір,ДобримлюдямНавесьвечір!Якволногою—Житокопою;Яквілрогом—Житостогом.Щедрийвечір,Добрийвечір!(с. Богуші).

Щедрийвечір,добрийвечір,Добримлюдямназдоров’я...

Якнедасипірога,Товозьмуволазарога.Шоволрогом,Тожітобудестогом.Ашовілногою—Будежітокопою(с. Богуші).

Щедрикдобрий,Янезгорший,Вінесь,дядьку,Пірогбольший.Невінесешпірога—ВозьмуволазарогаДавіведунамурог,Давікручуправийрог.Будурожкомтрубіти,Ахвостикомзамітать,Своїдєткигодовать,Чужідєткизамішлять1(с. Білка).

Щодри,щодри,щодровоньки,Прилетілиластовоньки,Вонисталищебетати,Господаравикликати.Вийди,вийди,господару,Подивисянакошару:Втебето′варвесьхороший,Продайтовар,возьмигроші,Якнегрошей—тополові,Втебе—жонкачорноброва(с. Більчаки).

Ластівочкащедрувала,Підвіконцезаглядала.Щоти,тьотю,наварила,Щоти,тьотю,напекла,Товиносьдовікна(с. Білка).

Поширені були жартівливі вимагання:Щодрики-ведрики,Віносьтевареники.Невінесете—Томихатурозтрасем(с. Поляни).

Щодрики,бедрики,—Вари,бабо,вареники.Хочвари—невари,Адетокнедури,Бокороткісвитки—Дапомерзнутьлитки.Ві′несьте!Ковбасуабовареника!(с. Вітковичі).

1 «Замішлять? Ну, шось робіть... От жінка померла, остав-ся чоловєк, осталось двоє дєтей. Ну, і жінку взяв з двома дєтьми. Ди й вже так, баште, — той каже — чужих буду замишлять. Своїх годувать, а чужимі замишлять».

Щедрики-ведрики,Вари,мати,вареники.Хочвари—невари,Тольконаснедури.БокороткісвиткиДапомерзнутьлитки.Решетоговса—Наверхковбаса!Щедрийвечор!Добрийвечор!(с Богуші).

Якщо хто нештивно повів себе зі щедрівниками, як і з колядниками, співали такої:

Навашойхатисидяткуропати,Шобвинедождаликутєколупати!

(с. Білка).

Старші «щодро′вники» («що′дрики», «щодрува′л-ники») ходили перебраними, вивертали кожухи, одя-гали личини: «Що′дрикиприходять—кажуть,о,вжепоприходять,повдеваюцатаке,шеймас-ки такі понасовують» (с. Поляни). Побутува-ли на Щодрика й ритуальні бешкети: «Ідуть наЩодрикакра′дуть,от,шобцєлийрокудавало-сошось.Ну,шосьроблять.Дро′вавкого′сьзабе-руть.Сеютьсоломою,дедівчатає,стелютьсо-лому...Тото—якодхлопцадодевчини.Стеж-ку» (с. Бронне), «Ходили гуртами, виверталикожу′хи,щодрували,корови′зхлевабрали(Смі-ється. — В.Г.),—заводиливдругийхлєв.От—хазяїнвийде:вженема—там,чибичка,чикоро-ви.Адешукать?От,ужейдуть...[...]То,воб-шем,казали,шовжетого...—требаглядєть,бовжесьоєночикоровувиведутьзхлеващодрувал-никитиє.[...]Ну,тотре’вікуповувать,тре’мо-горічставіть» (с. Яринівка), «ВнастільковженаЩодруху,то...роблятьме′рву.Ібрамипозніма-ють,ітуалєтиповиносять,іпозакривають,—ясамабєгалашезакривала,шедєвчиноюбула.По-шлазєдноюдєвчиною,атам—цієдорожкі,шовти′каніє,дапостіраниєбули,сьожпередНовимроком—постіраниє.Аснєгу—отако.Мі—потомуснєгузтеюдєвчиною,датиєдорожки′—позаха′вуваливснєг...Іхтосьвіходить—томиотаквовтєкалидодомпотомуснєгу» (с. Миха-лин), «Робілисєколись.Отакево,молодь,хлоп-ципозбіраюцатако,тоякусьшкодухочутьзро-біть.Шобненадобре,аякасьшкода.НаНовійрок.ПередНовімрокомввечері.Щодруха.Теву-лєтадевкого′знімутьдавінесуть...Вжето-

пертакого не роб’ять» (с. Бистричі), «Кожухививертали.О-о-о...Яїдногорокуйшоввдосвітадоцеркви,топройтинемог.Азаревжезапреті-ли.Викі′далибрами,все,санки′всякі,шохочви-тягали.Азаревжезапретіли.Сімирокамиіду,то нема ничого. Просто молодьожтаке роби-ла» (с. Більчаки), «А-а-а!Тосє,комедії,тотакевоно—що′дрики роблять.Щодрують,щодру-ють,апотомвкогосьізнімутьфортку...Колисьтакебуло.Тозаретовжетаке—немайогота-кого.Товжестатьвінесутьнадорогурозопнутьгеть,тодесьякийську′ликльонусхва′тятьдавінесуть да запа′лять, фортки′ поодкидають,терницувинесуть,ту,шотерлильон,надоро-гу.Буликолисьтакіїобичаї.Дівчата,хлопці.Дачвара′тькомедії» (с. Білка), «Вмене′булотоже,шобрамузнялидазанеслитакдалеко,тояна-силуїєпритягдодому» (с. Маринин).

У с. Поляни перший щедрівник (малий хлопець) мав сісти на порозі, щоб квочки сідали: «Якходятьщедрувать,топершніжпри′йдутьщодро′вники,якхтошознає,токажегосподиня:«Сядьтемінєнапорог,шобмінєкурисядалинаяйцаівіво′диликурчат».Першийщодровник» (с. Моквин).

Щедрівників пригощали чим мали. Серед іншо-го — давали їм «завиванчики», «круци», «книші» (маленькі завернуті пиріжки): «Колись при′дутьщодрують,дохати,давіносимоїм:хтоварени-ка,хтогроші,хтопляшку,всетаке.Воноізаретакевнас.Ну,колисьтакевіносили» (с. Поля-ни), «НаЩодрухуввечері—товжещодрують.Щодрики.Колись—тонебулотакгрошей,тодавалипірога,хто—палю′нкухлєба.Азари—тогроші.Щодрикинепіталися.ОсьонаКоля′ди—заходятьухату—дийколядуватьусієпітаю-ца.Чиможнаколядувать.Торолірозказують.АвжеЩодруха—топодвокномщодрує.Іхлоп-ци,ідєвчатащодрують» (с. Білка), «Собираюц-цадвох-трох.Ідутьщедрують.Дайтожеїмко-лись—завиванчикидавали,вареникидавали.Азаре—тогроши» (с. Більчаки), «Атіходилизторбою,дайдавалиїмшекру′ци,пірожкитакіє.Каже:«Бабо,давайтекруца».Значить,давалишекруциїм» (с. Моквин), «Ну,щодрували.Дийдалитамгро′шей,дийвонипобєгли.Самедєтямна′ходка—гро′шейнасобирать.Раньчекнишєда-вали,ковбасудавали» (с. Білка).

У частині сіл ворожили з перекиданням чобота, внесенням дров і гуканням Долі не на Андрія, а на Щодрика: «Чоботитакочерезхатуперекида-ли,дакудитизамужпо′йдеш.Кудивпаде...Че-резхату.Шобгетьнадругийбокупав.Переки-дали.Девчататакперекидали.Дро′вавберемкиносили,щитали,колькополєнбуде—чивтебе′парабуде.Наберешдроввберемок:а—принесли′допари—значицца,євтебе′пара;немапари—то значицца, будешти без пари. НаЩодри-ка» (с. Поляни), «Мики′далинаЩодрика,зна-єте,галошаабодре′па—во′зьмемоколисьусво-їхбатько′в.Такієдре′пибули,яквони,ізшинуїєзроблениєпудошви,ісьотакиєробилидре′пи,томибольшинствоки′диличерезбрами,атакминекидали.Дайкудавжевонпове′рнетса:чивтусторону—при′йдутсвати,читуда,читуда.Тожсєтакебуло» (с. Поляни), «А-а-а...тототако′ворожи′ли.Тототаке—мо′лодьожусе.Ка’—пати′нкикидают[через хату]» (с. Вітко-вичі), «ВнасгадаютьнаЩодрика.НаЩодри-каввечерівиходимоігукаємо:«Доле,Доле,обо-звиса»,—івжеслухаєш,десобакизагавкають,там,мо’,поєздзакричитьчишо—о,тамтвояйДоля» (с. Бронне), «[...] на «Щодрик» дівчата ламали вільце верби, вишні і ставили його у воду; якщо вільце зацвіте, «отоді дівка замуж і пуйде». Ще однією поширеною формою ворожіння дівчат було переки дання постолів через стріху» (с. Вітко-вичі) [6, с. 31—32].

Водночас, на відміну від Андріївських ворожінь, ворожіння на Щодрика мали й господарський харак-тер: «Колисьмойдомабатько,тонаЩодрикахо-диввхлєвігадав,шокоровавтелить.[...]Куда,мабу′ть,головою,чи...явамнескажу′,нобать-котоходивмой,вжекаже—нашакороватакейтакевтелить» (с. Бронне), «[Під Новий рік] при-дивлялися, в який бік головою стоїть корова: «якшо на полноч — уночі отелиця, на захід — маєця сон-це заходить буде телитьца, на сход — раненько, на пувдень — удень» (с. Балашівка) [6, с. 27].

На Старий Новий рік (на Василя) ходили «по-сєвальники» («посєвалники», «посипальники»). Віншували:

Сєю,сєю,посеваю,ЗНовимрокомвасвітаю.Жито-пшениця,всякапашниця,

Конопліпудстолю,льонпуколєна,Шобвам,дєду,бабо,головканеболєла

(с. Білка).

Сію,сію,посіваю,ЗНовимрокомвасвітаю!Щобвашіконібрикали,Щобвашікоровимолокодавали,Щобвашікурияйцанесли,Щобвашідівчатазамужішли!

(с. Балашівка) [6, с. 32].

Першим мав засіяти хлопчик (у давніші часи ходили посівати лише хлопчики, але тепер ходять і дівчатка): «О— то сьо на Но′вий рок. Осьочоти′рнадцятого січня. То кажуть,шотого′...вот,якколядуютдєти,чи,там,посипають,тошобхлопчикприйшов, бокажеж... аякдевча-та—тонє.Ну,кажуть—шобдєвчатанеседє-ли,дабулисвати.Ну,такієобичаї.Кажуть—о,добре,шохлопчікіпрішлипершії» (с. Хотин). Посипане посівальниками зерно замітали не одра-зу, іноді й через тиждень і згодовували курям: «Так,якнаНо′вийходятьпосипальники,тозерно—цеж...святиня.Тойоговженевимєталитакпе-редчасно.[А вже за недєлю]Вимєталидайдава-ликурам» (с. Богуші), «Курам.Заметалинезра-зу.Вжепере′йдутьцієжвсіпосєвалники,датодізметеш» (с. Білка).

На «роковіє» свята, а особливо на Різдво й Но-вий рік, узагалі воліли, щоб першим до хати зайшов мужчина. Якщо першим зайшов хлопчик — корова нібито отелиться бичком, а якщо дівчинка — телич-кою. Також прихід мужчини вважали кращим «для здоров’я», «лучче буде вестиса в сем’є». Водночас «баба щитаєца грєшніца»: «Кожненароковесьва-то—наПаску,наКоля′ди,на...ну,такієвеликієсвята′,наТроїцу,—треба,щобспєрва′мужчиназайшов.Атоперхібамужчинатойза′йде?Ну,кажуть—якчоловєкза′йде—толучче.Луччебудевестисавсем’є» (с. Михалин), «Сьополо-женотак.Кажнероковесвято. Бомужчина,боЄвазогрешила,подкусилаонєтого...тазогреши-ла,—тайбабащитаєцагрєшніца.(А не каза-ли, там: бички, телички? — В.Г.)Да-да,якшонаЩодрикаприйдеперший...» (с. Бронне), «Ну,тототакенаКоля′дивже,якскоромниєднє.ВженаПаскуможеприйти,шобпершийзайшов,наКоля′ди.[...]Кажуть—лучш,якмужчинапер-

шийза′йде.(Сміється. — В.Г.)Кажуть,лучше,якза′йде,бобабаєстьбаба.(Сміється. — В.Г.).Визнаєте,якабаба?» (с. Поляни), «Сьо,май-буть, і вКоляда′х.Сьо було вКоляда′х.ПередНо...наНовийрок.Нукажуть,шомущинатре-башобзайшов.Ая,думаєте,знаю?» (с. Яринів-ка), «Ну,сьонаНовийрік.[...]Простокажуть:мужикпершийзайшов,токоровабичкавродить.Тотакказали.[...]Обичнодєтипершіприбєга-ють,посєвать.Тампрійшовпершийхлопчик,—нудобре:коровабичкавродить.(А як дівчинка за-йде? — В.Г.)Ну,тобудетеличка» (с. Моквин), «ЦенаЩодрухушобпершийзайшов.НаНовийрок,наЩодруху,нуітак.Цевобшенароковіїсвята′хочуть,кобмужчинапершийзайшов.Внаскажуть,дляздоров’я,вроді.[Як жінка]Тожневиженеш,нескажеш...Нуалепо-моєму,якчо-ловікприходить,тожбажає,шоздоров’я,таке,сяке,шоббуловхатідобре...Доцьосусідпри′йдечитамхто.[...]Достолузапрошують.[...]Аотожбачите,отомойонук,товінкаждийразпри′йде,якроковесвято.[...]Тожякприходить,то...ну,коляду′даємо.Гроші,знаєте,якобічно.ІнаНовійрок,інаЩодруху,вінприходитьвсе.Достолувінжежтаке,алетак...Чи,там...цу-керки,таке,сяке» (с. Моквин), «НаКо′лядивран-ци.Шобхлопцивойшливхату,чоловє′ки.Хо-дили[і дівчатка],але—кобпершієхлопчикиза-йшли» (с. Вітковичі), «Цевсьватотоже.Вроковесьвато.Влюбероковесьвато—добре,якчоло-вєкприйдепершийвхату.Аякжінка—товжешосьпагано» (с. Більчаки), «Ну,кажуть,шоякчоловєкзайде,тодобре.Аякзайдебаба,топа-гано.Будецєлийгодшосьтаке,перебоїякісь.НаВведеннєсьотаке, інаНовийгод.Шонемонайтитако.Отзара...колисьтойдєтибєгали,азаратовженепускають.Отдєвчинкапершаприйдепосєвать—їєнепускають.Бо,ка’уть,погано.Треба,шобхлопчікперший.Ачиправда,чинеправда?» (с. Голубне), «Тосьоякпосєвають,ходятьпосєвать.Товсекажуть,кобзайшовпер-шийхлопець,кобнедєвчина.О,кобпершіхлопцізайшли.Хлопціщасливє′йші,якдєвчина» (с. Біл-ка), «Тотакеказали,шоякмужчинапершийза-йдевхату,тозначить,буделучше,щаслівє′йше,аякжінка,тозначить...» (с. Маринин), «Ізаразтаке.Стараюцца,кобмужчіназайшовврокове

сьватодохати.ЦьонаКоляди,наНовийрік,наВодохрищаінаПаску» (с. Маринин).

Також у «рокові свята» остерігались позичок: «Визнаєте,шотутбулитакілюди,шонедавалинароковесвятонічого.Іщешо.Нароковесвятонедавали,іякотелицакорова,тотого′дня.Булопаручоловєктаких» (с. Богуші). Якби хто прий-шов у такий день що позичити, могли би запідозри-ти таку людину у відьомстві.

На Водохресну Вілію освячували обійстя, «за-писували Коляди». Насамперед лляли свяченої води у колодязь. Написані крейдою (чи глиною) хрести-ки нібито берегли хату від блискавки: «ІщевнаснаВодо′хрища,ввечері,наВодянухуту,кажуть,тощемиходимомалюємохрестикруго′м:іпоо′бразах,іпоокнах,іподвера′х,—ну,круго′м.Ачого,ка-жуть,—шобгромнете...Кажуть—запи′суютьКоля′ди.Іберутьуто′го...ложатьтарелку,тожекутєтрошкиложать,шосьоше..пірожкаякогосьложать...О.Іходятькрейдуберуть,іходятьіма-люють,іпото′мкроплять.Боввечерімійде′моповодуше,ввечері,кауть,таводавельміпомочна′,іходимо—хле′ви,шейкоровукро′пимо» (с. Брон-не), «НаВодо′хрище,товжесядаємвечерать,товсє—свєчкузасвєтять,помоляцця,—добать-ковозьметамчихлєб,чипироги,напечаниє,данатарєлку,дийносятьхрестипишутьпотом...побудинках,подверах.Глиною.Тожглиноюмазалихати,тавкаждогоякасьгрудкаглинибула,дийязнаю,шохрестиписали» (с. Хотин), «ПередВо-дохрищамі—запісуютьКоля′дивже.Тосьопісалихрестиподвера′х.Кажуть—запісуютьКоля′ди,шовжепройшли.ТосьонаВодохрищавжеякпри-ходять,водуприносятьізцеркви,івжетодіхо-дитькропитьпохаті.Ну,тодіжтієхрестики.Ітак івхлівіпокропиш, івхатіпокропиш.Ко-лись—крейдою.Азаранемакрейди,тояоньоро-біли—топростоповирє′зувавхлопец ізбамагихрестикидапоприлюплювали» (с. Голубне), «АнаВодохрища,тотожетребато...Входитьзноввхлєбом,ікрейдавруцє.Ікругомхати,кругомбу-динкузхлєбомтре’ходить,безшапки,іхрести-кипісатькругом» (с. Більчаки).

Свиней кропити свяченою водою не належало: «Свіней не можна кропить. Ну, свині, вони нето′го... Свинєнесва′тять,того,шосвінінатакякгрєшна» (с. Бронне).

Хрестики крейдою проставляли й на пеньках із бджолами: «Є. Д.: Внасякзареробіцца.ЦьонаВодохріща,якпосвятиммивцерквіводу,пріхо-димдодом,цьопоснєдали,іналиваєццавкухликвода,ібереш,там,три-чотириколосини,ікрейду,іходишкругомхати...ну,вхатізразупосвячуєшіхрестикікругомставішнадверах.Посвятив,іхрестікапоставів.Ітаксамонадворі.Кругом,хо-дишкругомхати,святишінакаждомуугліста-вишхрестик.Такнахаті,такінакухні,нахліві,насараї.Н. Д.:Внасбулавеликапасіка,якбать-кобув,тогетьнакожномпеньочку,напчолах,по-ставитьхрестики.Є. Д.:НуівженаВодохри-щаякзцерквіпопріходятьзночі,тояксядаютьснєдать,товпершуочередьп’ютьсвяченуводу.Вип’ютьсвяченоїводи,атодівжеприступаютьдоєди» (Н. Д. зі с. Маринин, Є. Д. зі с. Білка).

На Богоявлення освячували воду на водоймі. Її зберігали впродовж року, вважаючи помічною у різ-них ситуаціях: «Туводутодержаликруглийрік.Язнаю,колисьмідержалиовечок,тояковечкакотиться,тотеюводою...іабокороварозтели-лась...тотеюводоюоббризгували» (с. Богуші).

Відьмарі, водночас, намагалися набрати собі води ще до освячення, напередодні Богоявлення, як тіль-ки прорубали ополонку: «Водуйшлисвятить.От,скажем,та’якневнеділю,апереднедєльою(Тоб-то напередодні свята. — В.Г.).Вирезалинальо-дутакуІордань.Хресттакий.Ну,морозибуликрепкіє, боточасомможна і обвалицца.Отиєвєдьмарє—товонистараюццапершимивхва-титьтуводу.Івсуботу...невсє,а...ідутьна-біраютьтуводузтогоЙордану.Авжевнедєлюзбіраєццавсяпараферія,служенієуцеркві,апо-тімвіходятьнареку.Інарецевжехреставмочу-ютьтуди,вополонку,інесутьдодомутуводу» (с. Богуші). Першими відьмарі намагалися набрати води і на Йордан: «А,тотакевонойзарає.Яксватятьводу,тотоіпорозливаютьцююводу,і хочуть чогось перше.А чого?Може,шо зна-ють?» (с. Маринин).

У с. Вітковичі про Водохреща зафіксовано при-казку «Поп—хреставводу,дайжених—напо-дводу». Це означає, що «жениццапоравжепосляВодохрищ.ДоВодохрищнеженяцца».

Два тижні свят не пряли, вважаючи кожне над-вечір’я «святим». Свята завершувалися днем «При-

тьока» чи «Роздво′м», «Роздвяни′м днем» (21 січ-ня): «Ну, тоди, як вже воду посвятять, вжеРоздвянийдень,ітакякбиКоля′дипроходять» (с. Балашівка). Казали: «Притьок — Колядавтьок» (сс. Білка, Бистричі). Зранку на При-тьока намагалися напрясти якнайдовшу «ручай-ку», щоб добре прялося увесь сезон: «Тоє,є.Тотепер,товженезнаютьйого.Аколись—товже ми наПритьока встаєм, да— льон сєя-ли,дамикали,давжеверетьо′но,дагребень,дапрадем, шоб велику руча′йку напрасти. То шеколи було.Атепер вжетаке війшло.Колись,якКоля′дипро′йдуть,двєнедєліКоля′дпро′йде,івжетаке...Вже—Притьокпройшов.Притьок,да вже встають удосвіта рано, прадуть,шобвеликуручайку...(Бо то так цілий рік буде пряс-тися добре? — В.Г.)Так,так,тобуде...Нутаколись—ткали,да...Атепервжесьогонема» (с. Балашівка), «Коля′дипроходятьдвєнеделі,покудаРоздвонебуде.Роздво.Якужекажут,шоПритьок,—значить,починкаприволок,ужемонаробить.Притьок—колисьпрялипражу,да вжейпочинок.Починок—тона веретьо-нінитоквжебагато,вженапрала.Топочинок.Дийкаже,шосьогодніПритьок—ужепочинкаприволок,ужеста′вляєгребеня,мичку, іначи-наєпра′сти.Сьовжеполучаєцца...двадцате—Хреститель,сьодвадцатьпершечисловже.БосьовжеХре′щеннє,Водохре′щеннє—дівітнад-цатого,атоще—ІванХреститель,Роздво,івжеполучаєццато...» (с. Богуші).

На Стрітення («Стрє′чаннє»; 15 лютого) казали: «Стрєчаєццазимазлєтом» (с. Вітковичі), «Ну,зимазлєтомстрєчаєцца,—говорать.Якшока-пає,токажуть—весналєтопоборола» (с. Бо-гуші). Побутувала прикмета: «ЯкшонаСтрєтен-няпєвеньводинап’єца,тодоЮр’яволнапасе-ца» (с. Богуші). Якщо на Стрітення падав сніг, це трактували як добру прикмету на гриби: «Ну, якснєгшонападає,токажуть—будутьгриби.Аякненападає,тонебудегрибов» (с. Балашівка).

На Стрітення освячували воду і свічку («стрєча-ну′», «стрі′чану», «стрє′тну», «громни′цу», «громо-ву′ свєчку»). У с. Балашівка, зокрема, прийшовши з церкви, «кроплять хату, хлів, садок — «щоб ро-див добре» [6, с. 39]. Посвяченою свічкою, як і на Чистий четвер, викопчували хрестика на «бальку».

Її зберігали біля образів, а коли гриміло — запалю-вали на підвіконні, обходили з нею усі приміщення: «Налопатєвсехлєбпеклидавпєчсаджалико-лись.Тотулопатувікидали.Передхмарою.Якблискавкаякась.Свєчкуста′вляютьдапа′лятьухатє» (с. Маринин), «Тасвєчка,шонаСтрєчен-нясвятицця,тоякгримить,тоїєзасвєчують.Кажуть,шобгромневпав» (с. Голубне), «Ну,якгримить,то свічечку стрі′чану ста′вляють навікно» (с. Моквин), «Яквжекрепкогримить,ахмаратакастрашнайде,тозасветім...наСтрє-теннясвєчки′сьва′тимоуцеркві,—товжеза-свєтимотусвєчку.Якгримить,тотребакале‘бразко′в...де‘бразочок,допоставтусвєчку(вбаноццистоїть),дейтак...Таквоновмене′настолецелелетостоїть—оногримить,тоявсесветю′їє.Товоно,кажуть,добре...одгромувонодобре» (с. Поляни), «Од грому на Стрє′теннєсвєчки святять. Перев’язаниє волокном (ше влюдей є) або лєнтоюякоюсь. І коли сіє свєчкиприносять,ужегримит,тоцієсвєчки,вбикно-венниєсвєчки,вони—тут,всійкомнатіпого-рить,обойшлитут,тут,—шобтойвоздух,зтеїсвєчки,пошовкругом.Чому?Може′заві-татьтойчебурашка (Сміється. — В.Г.),— ідажесьосвєчкагоритьнастолє,якгримить.Ішеєтакезє′ллєчко,шосьва′тять,тожеодгро-му» (с. Богуші).

За народними віруваннями, особливу силу має свічка, посвячена сім разів: «...гінше то вєшає на дворє ту свєчку (ну, якшо багато раз святєна, сємь раз треба, шоб була посвятєна свічка), о, її вішають на покуті і на двурі, на ціле літо там тако пуд го-рою — шоб як грим гримів, шоб обходить» (с. Ба-лашівка) [6, с. 39].

Волокно, яке святили разом зі свічкою, вважали помічним від ран, ним «спалювали рожу»: «Тусвєч-ку...волокнорозматують—івкого′необікновен-нарана,неможезажіть,теволокнопалять,—натуранупопелсиплють.Івоназажіває.Черезтеобкручуютьволокном.Атеволокноспалять,ітейпопелець—засипаютьрану,дайдеваєца» (с. Богуші), «Дийтойльонвже...турожуспа-люєштимльоном» (с. Білка), «Ну, да з цєю сві-чечкою ідуть, трошкі беруть льон тертий, в кого ін-ший, — позичає, бо ж нема того льону тепера... да обматує будто би таково сю свєчечку, то сьо як рожа

може в кого, то спа люють рожу отим льонком свя-тим, будто би свячоним уже» (с. Білка) [6, с. 40].

Стрітенську воду, як і свічку, вважали помічною від блискавки: «Ну,одгрому—вкогоонє—тозасветіонсвєчкустрє′тну,дайвже.Стрєтнусвєчечкузасвєти.Іводусюво...Стрє′тнуводу.Ну,наокно.Чинастолпоста′вляют» (с. Вітко-вичі). Також її використовували з лікувальною ме-тою: «Ну,казали,шовонадлявсього′добре.Ідляхудоби,ідлясвиней,—от,слабують,давливвєжу,івсьо» (с. Балашівка). Загалом як ліки вико-ристовували й будь-яку свячену воду, але насампе-ред, усе ж, стрітенську і водохресну: «Орданія...Язнаю,сва′тять.Тотожедобравода,моцнатака.[...]Тра’,шоббулаістрє′чна,іпроставода,іве-ликодна,маковєйовскавода,тра’,шобусякаводабула» (с. Балашівка), «Ітасвята,ітасвята.Язнаю,шозараясвячуінаСтрєчаннє,інаГор-дань» (с. Яринівка).

На «Масляном тижні» їли хліб з маслом, сир, мо-локо, млинці. М’ясного не їли: «ТоМаслянийтиж-день—тотовжемаслотре’єсти.Вжетаке—саланеєсти,амаслоєсти» (с. Поляни).

У с. Хотин зафіксовано заборону шити на Мас-ниці, мотивовану впливом на худобу: «Тошить—наМаслєніцу,тойтижденьостаннійпередпо-стом,кажуть,нешиють.Нащотхудоби».

Молодь подекуди (с. Поліське) розважалася на Масниці, влаштовуючи на ріці карусель-«крутілку» [12, с. 136].

У сс. Маринин і Більчаки пригадали про маснич-ний звичай Колодки. Полягав він, по суті, у гос-тині в неділю на Запуски. Дівчата «чіпляли колод-ку» хлопцям, тобто отримували від них пригощен-ня (Згодом дівчата, відповідно, віддаровувались на Великдень «волочильним»): «Нутохібаїєденероблять?РобилиКолодку.Збиралиса,десьвече-рутакуготовіли,шікарную.Збіралиса—моло-дьож.Дєвчатайхлопци.Дийвжечеплялидєв-чатахлопцямколодки′такіє.Нушобулазако-лодка?Договорувалиса,шобвжевонитампосліПаскидабудутьужесватаццачишосьтаке.Дийтотакаколодкабула.Тотаквоно—догово′ртакий.Скажевже—наколо′дкиходила.Попі-ли,поєлиірозійшлиса,—тамдалібудевидно,шотамбуде.Внасоноплаточки,товішивалидев-чатададавалинаПаскухлопцам.Кавалєрусво-

йому.Атакбульштакогонема» (с. Маринин), «Колодку?Чіпляли.Хібато колодка?Простоста′влялигорєлкуіза′куски,дащитаєцаколод-ка.(Сміється. — В.Г.)Обшим,молодьож.[Хло-пец]Несесеймогорич,іщитаєца—колодка.Да,доїїходить,давсейдень…Авонавішиваласпі-ціальнухусточку,волочовну.ЦенадругийденьВели′кодня.Волочобну.Івсюхусточкузаматуєпараяєчок,дай…даєйомуволочовну.НадругийденьПаски» (с. Більчаки). За відомостями Т. Гун-тік, у с. Михалин неодруженим хлопцям і дівчатам «на порі», що не одружилися у попередні м’ясниці, таки прив’язували під час масничних вечорниць колодки-поліна «для науки» [12, с. 136].

Вдалось зафіксувати і коротку масничну пісню «Запуски′ приходять»:

Запуски′приходять,—Адоменесватижнеприходять.Бодайтаясвекрухазгорєла,Шобявбатькаседела(с. Бронне).

Про день святого мученика Власа («Вла′сся»; 24 лютого), який часто припадає у Масниці, побу-тує така жартівлива приказка: «НаМасляномтиж-ні—Вла′сся.Тоцьо—бабанадсиромзмерзла.Сирходилашкребти.Сьожнасолювалидєжкусиру.Дайбабапошла...надсиром...морозбув,дайзмерзла.Тотакаприказкабула,шонадсиромбабазмерзла.Шкребласир.Такуприказкуказали.НаВласся.СенаМасляномтижні» (с. Білка).

На початку весни виходили за село, на береги рі-чок чи озер, узвишшя, горби, йшли на зборові міс-ця сільських кутків співати веснянки («весняні′пє′сні»):

Ойвесняночка,ойкрасняночка—Всятоварупаша.(3 р.)Ойприйдєть,хлопци,дайдоосені,Тоябудуваша.(2 р.) (с. Колодяжне).

Ойзиманашабєла,(2 р.)Вжежтинамнадоєла.Укуточкуседячи,Йукуточкуседячи,Йувокенцедаглядячи.Амоймілийдаселоміде,(2 р.)Заповодидаконикайведе.Ойміленький,взьмимоюдетину,(2 р.)Якневізьмеш,топудконейкину.Ойдівчино,данебудьдурненька, (2 р.)Бощесяяйдетинамаленька (с. Богуші).

Ойседудапраду,Асвекоріде,Якведмідь,гуде:Чужедитяспить—Нехочеробить(с. Богуші).

Ойужевесна,ойужекрасна,Розвівайса,гаю,(2 р.)дарозвівайса,гаю.Чо’неженися,(2 р.)Іванку-бугаю?(3 р.)Ойужевесна,ойувжекрасна,Розвівайся,липо,(2 р.)дарозвівайся,липо.Чо’нейдешзаміж, (2 р.)Ти,дєвко-задріпо?(3 р.) (с. Михалин).Ойкувалазозулина,кувала,Дашосьвонавербоньцісказала.Ойсказалавербоньцірозвицця,—Пора,пора,хлопчинонько,женицця.Ойщежмінєженитисанепора,Бощежмоядєвчинонькамолода,(2 р.)Бощевонанавулицінебула.Нехайцяявербонькавгоруйде,Нехаймоядевчинонькапідросте(с. Сивки).

Ойповеснідаповеснянци—Пошлинашіженихивстарци.Зосталисясвінопаси—Оцебудутьженихинаші.

(А там ще женихи були, да й кажуть — оце бу-дуть нашіє... наші. Пошли по корчах, полягали спать, да круки гочи повиєдали, оце нашіє будуть... як сьо... дєвчата нашіє) (с. Балашівка).

Зве′робки,зве′робкидощечкавпала,Хлопчіков,хлопчіковпопрібівала.Хлопчікі,хлопчікідєлоробили:Загорою,закрутоюсучкулупили.Ножікі,ножікіневістачали—Тогубами,тозубамисучкуглада′ли

(с. Бронне).Весна-красна,дощупав,ТамЖенічкозконявпав.(2 р.)Упав,упав,дайлежить,—Аждєвчинабежить.(2 р.)Бежить,бежить,тайплаче:Устань,серце-козаче.(2 р.)Устань,серце,нележи,Сідлайконядайбежи.(2 р.)Бежи,беживчужийкрай,Тількименеспомінай.(2 р.)Якнебудешспомінать—Будутебепроклинать:(2 р.)Щотибув,дайпропав,Щотилюбивдайневзяв.(2 р.) (с. Бронне).

ОйБоже,Боже,—колитойвечорбуде?Колижнаменейнаговораццалюде?Людеговорать—явдєвчинонькиседю,—Додомуприйду—самсебененавидю.Батеньколає,аматьонкащегірше:Ойнейди,синку,навечорницибільше.Оймати,мати,якменітайнеходити?Йнепошоввечор—тайнеможупрожити.Оймати,мати,щовдєвчинизачари?Щоявечераврибонькузпирогами?Багатонез’єв—тількиоднереберце,—Узяломенетайкручкамізасерце.Багатонез’єв,щейводицинапивса—Вечірпроседєв,надєвчинудививса(с. Бронне).

Ойвесна-весна,чити,матінко,чуєш?Йчитидляменейвечеронькуйготуєш?Невечералаінехочеццаєсти,—Ойкоб,Господи,коломилогосєсти.Неуспєлаяйколомилогосєсти,Йсвекрухайкаже—йнесизаплугомєсти.Аяж,молода,незнаю,деплуггоре,Йсвекрухайкаже—йневєсткуколькаколе.Аяй,молода,знала,йщовідповєсти:Йхайтогоколе,щозичитьдайнев’єстци,Хайтогойколе,щотимплугомгоре,Йтогоймінає,щоволийпоганяє.Мовчи,невєстко,йнеодкривайгуби,—Коцюбавруках—повібіваюйзуби.Аяй,молода,знала,щойодказати:Йнедалазубів—небудешвібивати

(с. Богуші).

Починали співати веснянки, за нашими відомос-тями, «весною,вжеякотообичноснєгростаєдатепле′нькостаєнадворє» (с. Моквин), «Якводаприбудє.Отвнас—прибуде—дайвжевіхо-дят,дай...—гей!—нагородйти...[...]Цє-лий пост спєваєте геть» (с. Вітковичі), «Вжеосьо пост—вже начинаюцца весняні.Отбе-резеньвже,тосьовжежвесна.Нутовжеба-чиш...якснєгунема...нутожбачиш,шовжевесна,снєгрозтав» (с. Білка). Водночас загалом період співу веснянок у різних селах може суттє-во відрізнятися: від Стрітення, Явдохи чи Благо-віщення — й аж до Зелених свят; іноді їх співали лише впродовж Посту. За свідченнями старожи-лів зі сс. Білка, Голубне і Поліське, дорослі разом із дітьми виходили за село кликати весну зі спеці-альним печивом — «жайворонками». Виконання веснянок супроводжувалося іграми, танцями [12, с. 137—138].

Уперше навесні почувши грім, підпирали спиною яку-небудь опору, щоб спина не боліла: «Як гри-митьгром,дапершийраз,токажуть,шотра’дозаборапритулювацца,шобспі′нанеболєла» (с. Друхів), «Громякпершийраз,товнаспудпи-раютьлюдесухіє...стенучистовпасухого,тока-жуть—спи′нанебудеболєть» (с. Богуші).

Водночас поганою ознакою було, якщо гриміло «на голий ліс»: «Ну,казалитаке,шоякшодоВо-дохрищзагримить,тонебудеврожаю.ПотомушодоВодохрищшеголийлєс.Щенерозпускаєцаничого.От.Тотопаганийпризнак,якшонаголийлєсгромгримить» (с. Богуші), «Якгримитьотошенавеснєрано,данемалистянаде′ревах,тока-жуть,шобуде′голод,бонаголийлєсгримить.Тотакебалакають.Ахтойогознає?Яквоношенерозпу′калося,давжегримить» (с. Друхів).

У перший день Великого посту споживали все пісне. Декотрі навіть підмащували припіка, щоб ви-падково не оскоромитися: «Томажутьглиною,яксьовжепочинаєцаПост...тототре′бамазать...колись—при′пекавпечє,шобнебувскоромнийприпек.Боколисьлюдивельмипости′ли,асьойпри′пек,давпечи...тожвізнаєте—пєч?...Тоцьо—от,салопекли—мо’,лине′ццанатойпри-пек...[...]Тосьовжевпонедєлокйогопомажуть,ісьовжепочинаєццаПоступонеделок,ісьовжепо′снийдень,іпо′снегетьусе:сковородка,все—шоб втебе′ було по′сне. [...] Отдєльна посудабула.Гетьусе‘ддєльне,всепомазане,чисте,шобнебулонидескоромногоничого» (с. Поляни).

Традиційно у цей день Великого посту пекли за-мішані на сушених чорницях або і з простого тіста коржики-«дужики» (три, з десяток, нерідко по од-ному для кожного члена сім’ї) — «шоб дужіє були», «шоб сила була». Перед споживанням їх або полива-ли медом і посипали маком, або їли з олією і часни-ком: «ВпершийденьПоступечутьтакієдужи-ки,коржикитакіє.Тозмаком,тотам...зчерни-цямитрошки,дацукор,датікіє—по′снієгеть» (с. Моквин), «ПершевПостпеклиду′жикита-кіє.Коржє.Кажномутакийкоржикпекли.Пе-кликаждому:отсколькосемнєвхатиє,толь-кодуш,толькотре’спектиїх.Топекли.Ате-перавжепірожкипечуть.Шобдужієбули.Сьонеказали,шосьокоржики,даказали—дужикипекти.[...] Зчерницамі.Зсімі,шоягоди...посу-

шениєягоди.[...] Зчерницамиперемеситьйого,давсу′нуть,тойспечецца» (с. Поляни), «Впер-шійденьПосту,знаєте.Пост,насьом...передПаскоюнасєйпостВеликий.[...] Сьокількадушухати—кажномуподужикусьому′.А...івжеякповіймаємо(вонисчерницамічичим,таке),давжевіймем,дамедомкажномуповерхупома-зали....Івжекажнесвоєєсть.[Чорниці давали]простовтєсто.Дужикі,бовонотрошкитісниєкоржикісі, сікоржи—дужикі,вонитєсненькото′го...Змедом,поверхумажем,макомпосиплемше,о» (с. Вітковичі), «Дужикипекли.Коржєта-кієпо′сниєпекли.Зчорницамі,змаком.Ну,хтоскількохоче,хтоскількоспече.Ну,язнаю?Ду-жики,казали,печуть.Сежтакієпосниєкоржі,шотопо′снийдень» (с. Білка).

На «Оберте′ннє» (9 березня) начебто приліта-ють з вирію (насправді мало би бути — обертають-ся головами з вирію до місця літування) деякі пта-хи: «Оберте′ннє.Пташкиприлетаютьякієсь.Язнаю,якієтамлетятьнаОбертеннє?Оберта-юццапташки.Токниги—наперед.Голуби,апо-томкниги,апотомвжебуськи′.Книги—чайкикажутьнаїх» (с. Білка).

Як уперше навесні бачили бусла, потрібно було прогнутися спиною, взятися руками за спину чи при-тулитися нею до якоїсь опори: «Якпершийразбузь-кабачиш,топочаві,каже,спінуобколокабошо,тонебудеболєть» (с. Балашівка), «Тосекажуть,шотребалетучогопобачітьбуська′впершійраз.От,заспінухватались,шобспінанеболєла.Бо,каже,якпобачишходячого,тобудутьногибо-лєть» (с. Білка), «Нутотакеказали,якпоба-чишбуська′летучого,тохватаєшзаспі′ну,шобнеболєласпі′на» (с. Білка), «Якпершийразба-чили,токажуть,шотребаобпертисяспі′ноюобшось,шобногинеболєли» (с. Голубне).

Добре було вперше побачити бусла, як він летить чи бодай стоїть: «Шопершийраз,стариєлюдика-зали,шоякшобузько′летучий,тодобре.Якщоходячий—щедобре.Ноякшоседячий,значить,погано.Боногибудутболєть,такказали» (с. Бо-гуші), «Ну,кажуть,шояклетитьбусьо′к,тодо-бре,аякстоїть,токажуть—будутьболєтьноги.Такекажуть,а...» (с. Друхів), «Якстоїть,тока’уть—погано.будутьвсеврем’яногибо-лєть,спи′на.Аяклетить—тодобре» (с. Голуб-

не), «Казали,якшопобачишбузька′летючого,товельмідобре.Аякшоседячого—тоногібудутьболєть» (с. Маринин).

Подекуди, уперше побачивши бусла, примовляли: «Бузьку,бузьку,тобє—наголов’є,амнє—наздоров’є» (с. Яринівка), «Внасбулаприказка,кри-чалидєти:«Буслику,буслику,колода,скажи,шовзавтрабуде:дощчипогода?» (с. Маринин).

Як уперше чули кування зозулі, дзеленчали або шаруділи у кишені грішми, «шоб були′ кожнийдень» (с. Моквин).

На «Явдошку» («Євдоху»; 14 березня) сіяли розсаду, «засаджували бульбу, картошку».

На «Хре′стцє′» (у «Хре′сну се′реду», «Хрест-ци′», «Хре′стя», «Середопо′стя», «Середпо′стя») з того ж тіста, з якого пекли хліб, пекли ще й «хрести-ки», «хрестя′ники» (два-три, три, дев’ять, «сколь-ко спечеш»). Якщо хрестиків пекли більше, то час-тину з них могли їсти у той самий день, але принай-мні три зберігали (на столі чи на комині) до часу оранки, сівби, першого вигону корови, а за одним зі свідчень — до качання у житі на Юрія. При сівбі їх могли закопувати у поле, але переважно спожи-вали самі, давали з’їсти худобі. Дехто тримав одно-го хрестика на столі впродовж року: «НаХре′стціпекли.Отак—хрестик,триштуки:парако′нейіхадзяїн.Хадзяїнпершийразвієжджаєвполе,бересєвсе,даєконям...ісамєдногоїсть,ате—коням.Такколісьробілі.Ну,чивпереддаєконям,шобвониз’єли,дайєдевполе» (с. Бистричі), «Ко-лисьунасудома,товже...євПосттакесьва-то—Хрестцє.Печутьтрихрести.Отоєдногохреста,якєдутьгорать,єдного—якпастуху,аєдного—яксєють.Імабуть,наЮр’яшеєдно-го.Ідуть,яккачаюцца,тошезоднимтимхрес-том» (с. Бронне), «Хрестики—тотоянезнаю,коливоновідбуваєцця,—Хрестцє,такийпраз-нік.Три.Клалинастіл,івонитамлежали,пока...перече′рствіє—розмочують—дайсвіня′м.Десьдопівроку[лежали].Атоі,може,їхібралитоженаполе,якідуть,коро′вкамвіддають.Дляякогоблагополучіячишотаке.Ну,якзасєвать,як...якзажинать.Тоїхпоштішовженеєли,боїхуженевкусиш.Вжевонипритрухнуть.Аякшонедужетаквипечані,товониізацвітуццавсе-редині» (с. Богуші), «ТовжевПост,тоХрестцє.Дев’єть [хрестиків пекли].Хрестцє...Перехрес-

тє,сьватотакеє.Сороксвятих.(А для чого аж дев’ять? — В.Г.)Нуякже?Триразипотри.Єли,йлежалиутому′...засушиццадайлежить.Ну,лежитьдесьнакухнєчинастолєдесь.Засушиц-ца,ітаксухенькийілежить.Брали,якішли,тойбрали.Атепер...Коровамдаваливже,якідутьнапашу.Вполелєтомуже.Віходилиякуполе,садилишосьзхрестіком.[Після того]Додомупри-носили.Вонжесухий.Возьмешурукиразтоко.[...]Якшовжевоносиплеца,тоабокурамрозмо-чить...курамобично» (с. Богуші), «Єхрестик,лежить.Б’ало,о..,моясвекрухатіки,якбула,добезхрестикани...шобстолцілийгод...[...]Йогоніхтонеїсть,нихтонезачипає.Єдненькийле-жить» (с. Вітковичі), «НаХре′стці—хрестики.Прамоотакозтєстатакієхрестіки.Триболь-шинство.Таковікачаєшєднейдругедаскладеш.Тойуполеяквієжжалисєять,тобралипершогохрестикаконюдавали.Похристят,атодідадутконю.Коровідавали,яквиганялинапашу,хрес-тика.Атретього,мо’,пастухсаміззєв» (с. Біл-ка), «Ну,тосьо—пекликоржє.Хрест.НаХрес-нийтиждень.УПост.Топіклихреститакієдийдавали...єхаливполегоратьволами,тодава-лиєститиєкоржє.Хреста,такогозтєста,упєч,спечуть,дай...Ябачила,шопекламати» (с. Маринин).

Так само й за відомостями Т. Пархоменко, на Бе-резнівщині хреста брали на оранку та засів поля, на висаджування картоплі. Зокрема у с. Балашівка «ви-печений хрест клали на дно коробки, коли вперше йшли сіяти ячмінь, просо, садити картоплю. Згодом його при носили додому, ламали на шматки таким чи-ном, щоб скуштувала вся сім’я. [...] Реліктовим є звичай закопувати хрестик у зораному полі. [...] У с. Вітковичі хрестик брали з собою, коли їхали засі-вати льон. Після повернення з поля його ділили між всіма членами родини та з’їдали» [6, с. 50].

До Благовіщення (7 квітня) землі не чіпали — «гріх». Згідно з приказкою, «До Благов’єщеннязиминелайісано′кнеховай» (с. Маринин), адже ще може зисипати снігом.

Подекуди не сіяли нічого ще до Марка Ключни-ка (11 квітня). До цього дня також не спали надворі: «Ну,тотакеприказували,шошепока...тобувтакийпразнікМаркоКлючник.Іпокавіннеод-криєземлє,тонеможнаничогонисєять,не...О.

Іспатьнадворєнеможна» (с. Богуші), «Теперанедівляцца.Аколись—зякогодня—тоєМарко-ключник.Токажуть,доМаркоключниканечепа-ютьземлє.Атеперагетьусюбульбупосадять,покатойМаркоключник.Казаликолись,шодоМаркоключниканечепализемлє.Може,якжилилюде—хадзяє,насвоїхземлях,датодємаликонідаробілисаміє,то,може,йнечепали,мо’,жда-литогоМаркоключника» (с. Білка), «Н. Д.: ІдоБлаговєщеннятожелюдиколисьнечіпали,алевнасставколгосп—дойвсе,дойсталичіпать.Асьоденьєтакий—МаркоКлючник.Шонечіпа-ють.Тотосьоноєдендень.Є. Д.:ТотодоМар-каКлючніка,та’яккажуть,вроді,немона.АвжеМаркоКлючнікодмікаєземлю,ітодівжемона» (Н. Д. зі с. Маринин, Є. Д. зі с. Білка).

На «Ве′рбніцу» освячували вербу, нібито у знак того, що як «єхавІсусХрістосувЄрусалім,дайомупосипа′лидорогу», «СусХрістосішов,прокладалиїмудорогу,ісєхтощомав—ізсебе′скідалиоде-жудакідалипудноги» (с. Бистричі). Як приноси-ли освячену вербу додому, били нею кожного по пле-чу, примовляючи: «Тозцерквивийдем,товербою:«Вербаб’є,неяб’ю,затиждень—Великдень!Єжхлєбякоброк,будьздоровийнавесьрок!Будьздоровий,яквода,абагатий,якземля!» (с. Би-стричі), «ПередВели′кодньомВербница,Вербнийтиждень,—дасьосвятиццаверба.«Вербаб’є,неяб’ю,затиждень—Великдень,краснеяєчковженедалечко!»Билилюдину,шобнеболєла,шоббулаздорова,якверба» (с. Білка).

Традиційно освяченою вербою уперше виганяли корову на пашу, її як оберег зберігали у хліві, та-кож тримали галузки у хаті за образами, вважаю-чи оберегом від грому; хто мав місце, застромлю-вав освячену галузку десь біля хати, щоб росла: «ВербуяксвятятьнаВербномтижні—тожевхатідержа′тьтувербу′.Тожекажуть,шогромнепа′лить» (с. Голубне), «Якчасомградвеликийпадає,токажуть,вікінутьцюлопатупередпо-рогом,тоцьойградпрекращає.Ну,кажуть,оцьоякнаВербницу,тоберутьвербувцеркві іпрі-носятьвіста′вляютьнапокуті,івоно,кажуть,шота’якодгрози,іодблискавки,ісохраняєбу-динок» (с. Маринин), «Кажуть—одгрому.Одгрому,ікоровияквиганяютьпасти,тотеювер-боюб’ють.Осьоявіганяюпершийдень,ядо′вжна

вжевігнатьнапашуїєтеювербою,ізпашизга-нятьвербою,івхлевєпоставить» (с. Яринівка), «Вербу′—коро′вияквиганяємо—вербо′юб’ємо.Колисьмене—пришлакоровазпаші,інехочеза-ходитьухлєв.Шосьоційкорові—нехочезахо-дитьухлєвчогось?Япошлавхату,взялавербу′,асинкричить—о,вжезаре,зарепо′йде.Ачивонотактреба,чинє,—ясьоювербоюпобила,ікоро-вапошлавхлєв» (с. Бронне), «Товербичкаєзаоб-разочком.За‘бразочокзаткнеш,дай...Коровкуяквіганяєш,тотеювербичкоювіганяєш.Першийразнагнав,даза‘бразочокзаткнув,іхайлежить» (с. Балашівка), «Напорозикладуть[вербу],шоб[корова]переступила,іду′бчиком(галузкою. — В.Г.)побить...Наворотяхкладуть,шобпере-ступила...» (с. Хотин), «Нуот,яккоровкивига-няютьпершийразнапашу,тосвяченоювербою.Виганяликолипопаде,колипашає.Часом ідоВербниці,тоневіганяють.Аколиположатьвер-бу,товжевігонятькоровку» (с. Бистричі), «Ху-добуякпершійраззхлевавіганяютьнапашу,тотеювербоюб’ють» (с. Голубне).

Освяченою вербою підкурювали хворих на «ляк»: «От—ізлякаєцца—нудапудкуруваливербою» (с. Бистричі).

Через рік старі галузки спалювали у печі, міняю-чи їх на нові.

У «Чистий четвер» треба, «шобвжебулочістовельмінадворє,ухаті,всьо,вжемазатьнемона.[...] Хочтребазвєникомобместиітакотрош-кипоодгрє′бать» (с. Вітковичі). Подекуди обмітали довкруж хату, аби на обійсті не було гаддя: «УЧис-тийчетверхатиобмє′тували,шобву′жаколохатинебуло» (с. Більчаки).

Після страсної служби з церкви приносили свіч-ку і викопчували нею хрести на сволоку чи на сте-лі. Ці хрести мали оберігати хату від «гадості»: «ТонаВеликденьроблятьхрестикикруго′м.Поокнах,подвера′х.ІнаЧистийчетвер,тоідуть—Страсть—свя′тятьсвєчки,іякпринесештойогонь,шонепогасне,товхатінацьом...бе′лькиоці,потолки,—тохрестикапишутьсвєчкою.Ну,сьо,шобниякатакагадостьнезаводилась» (с. Голубне), «ВЧистийчетвер.Тоякприходятьізцерквизогнєм,цьовЧистийчетверідеш,давже сіє свєчки, да й робіш свєчку. І знов—наСтрєчаннєпосвятишсвєчку,тотакінаСтрє-

чаннє,шоторобішхрестіканадвера′х.Ну,тотоженабалькуставлялихрестіка.НаСтрєчан-нєівЧистийчетвер» (с. Голубне).

Як гриміло, цю страсну свічку запалювали на підвіконні. Її святили разом з повісмом льону, який потім могли використовувати від хвороб: «ОцьовЧистийчетвер даєцця в церкві да несешдодо-мушляхо′м,їїтраглядеть,нагокнешобстоя-ла.Зльономсвя′тять.Тотойльон,бачиш,якобкрутюють,то пудпалюють, як зуб болить,дайогоподкурують.Боля′чкишепчуть,отаке» (с. Балашівка).

У четвер, як правило, пекли паски,—хто скільки хотів. На миску, у якій місили тісто на паски, кла-ли галузки освяченої верби. Зверху на пасках пе-ред випіканням виробляли хрестика з тіста або ви-тискали кола.

На Великдень святили свічку, одну з пасок, хліб, варені яйця (крашанки і одне без шкаралупи), мас-ло, сирника, м’ясо, сало, ковбасу. Дехто святив та-кож мак, мед. У сс. Балашівка й Вітковичі до Пас-хи спеціально тримали порося, яке попередньо за-пікали в печі та разом з паскою, яйцями клали до кошика [6, с. 59].

Вірять, що під час великодньої служби можна було упізнати відьом: вони начебто «скубуть» свя-щеника за ризи, щоб використати витягнуті нитки для свого «вєдьмарства»; намагаються залишитись у церкві, поки всі виходять з хресним ходом.

Удома перед розговінням усі «вмивалися крашан-кою» («сьвачоним яйцем») (с. Михалин) [7, c. 21]. На столі запалювали свячену свічку. Розговлятися починали зі свяченого яйця, яке ділили потроху на всіх, та паски.

Свяченого (паски) належало й худобі, насам-перед коровам: «Дохудобитікийдутзпаскою.НаВеликдень.Приходятьтозцеркви, іто...» (с. Моквин). Коневі, як і свині, свяченого подеку-ди не давали. Мотивують це такою апокрифічною легендою: «Коровкідажесюпаскову′скаралю′щу,товінесемо,босвінямвононеположенодавать.Ну,зяєцціхсвячоних,зціхво.Да,коровівжо-лобтільки сипали, бо свиняци їхнеможнада-вать,сіє′скаралющіпасхальної.Колиськазаливнас,нутотаке,нутоколисьмоясвекрухарос-казовала,шоякішовСусХрістос,дадорекипу-дийшов,дайомутребабулоперейтичерезреку,

дайвонпросив,каже...Просив,шоперевезимененате...авун,каже,несхотєв,агриз—на’тьінеподививса.«Тивмене′досмертижуйкінебудешжувать!»—ітаквонозарейхудобіна,бачте,іте...Ізарейнежуєжконьжуйкі.О—ме′ледайходить.Отакколиськазалилюди.Сьовженазанашоїпам’яті» (с. Вітковичі).

Шкаралупу з освячених крашанок віддавали ку-рям: «Нутоневікідаютьїхдесьтако,шобте,дакурамоддають.Та’якбиговорать—будутькуринести′ся» (с. Більчаки). Нерідко закопували десь на городі, адже «як свачо′не яйце, то вікідать не мона». Дехто ж розсівав її по полю від бур’янів: «То—наПаску.Етотодєшкаралупу... яйцакра′сять,шкаралупи—всєвміску,—вісипатьтам,деколюки′ростуть, іво’бшепополю.Тезєллє,колюки′гостриє,тоцьовоно—чернявезєллє.Тоїхніє (чортів. — В.Г.) цьвєти.Товоножяктим-вот,товонозразузникає.Влюбийдень.Толькозобратьівінестиїєтуда.Ясамасипала.Сипала—прихожу, отамна поли ко-нец—немонавлєзти.А—витак...Зобрала-зобрала,дазанесла′—інемапосєйдень.Про-падают.Вонибояцца» (с. Богуші), «Зкраснихяєць,ціх-освячоних,тосюшкарлупку,тоїєпо-сипалинаполи,деколюки′ростуть.Да-да,тиєшкарлупкі, то сипали на полі, де колюкітиє,такеколюче.Тосипали.Алепропадали,пропада-ли,небуло» (с. Михалин), «Щоб не ріс колючий осот, свячені шкаралупи залишали в полі» (с. Ма-севичі) [6, с. 57].

Великодню шкаралупу наділяли властивістю обе-регу від грози: «Як гримить, то сьо ставлєш на вокно свєчку і водичку свячону, сульку свячону, ще й ска-ралюща є свячона — усе на вокнє... Якшо топіца в печі, то сю скаралющу кідаш, шоб не гриміло, у ко-мін да шоб обходило» (с. Балашівка) [6, с. 57].

Дехто використовував цю шкаралупу як оберег ху-доби: «Я—курамоддавала,свіням.Агіньче—тодержи′тьйого,вшматочку,давхлев,данадзвя-шок,дапудчєпіть,о.Дайякажу—на′шосє?Авонакаже—треба.Анихтонескаженашо,атак—треба.Ну,нехайвам—треба.Ятойогонезбіраю.Яотим...свінямвикінушкаралупку.Боякянезнаюнашо,тонашовономінє?» (с. Бала-шівка), «Зсвяченихяєц?Ложили[шкаралупки] накомин,шобвонисохли.Яккороварозтелюєц-

ца,токи′даливпойло.Та’якбіосваченевоно» (с. Більчаки).

Кістки, що залишились від освяченого м’яса, «за-копувалиде-небудь,шобменьшходитьтампоїх.Подяблуньоюдесьчиде» (с. Білка).

«Горбашечку» паски зберігали до часу, коли тели-тиметься корова: «Шейводусьвачонуллють,якпосьва′тять,корові.Коровавтелица—тодаютьтупро′скурочкуйтупасочку,шо... добре.Со-хранялоса,шобзчістиласадобрекоровка.Ота-ке,такітепералюдидержа′ть.Водусьвачо′ну...» (с. Поляни).

Пасхального меду залишали трохи для лікування, «як горло болить або шо».

За відомостями Т. Федас, у с. Михалин діти на Великодні свята колись ходили «по волочилне». Те-пер «волочилне» (крашанки, паску, цукерки, печиво; найменшим несуть щось з одягу) приносять хреще-ні батьки. Це відбувається в понеділок, бо в неділю у гості не ходять [7, с. 21].

У перший чи другий день свят носили паску і кра-шанки також на могилки.

На яйця, знесені упродовж трьох днів Велико-дня, квочки не садили: «Ясього′рокусажуквоч-купосля′Паски.Акажуть—сьотиєсьватни′єяйца—немонасадить...Вмене′жунуктакий,шомне помагав садить,—такижназначи′в іте...побачімо.Нуйневішлокурчазйого′.Ну,триднє,отякнаВеликденькуринесутца,то,шонанесуть,—тиєяйцанетреба,сьватни′є,садовить» (с. Бронне).

Тиждень після Великодня називали «Прово′дний тиждень», «Розве′дній тиждень», «Розви′дній тиж-день». У цей тиждень, аж до понеділка після Про-від не городили, щоб не «загородити дощу»: «Нуто кажуть, шо хто од Вели′кодня доПрово′дтойтиждень,хтозагородить,тодощунебуде.[...]Загородитьдощ» (с. Моквин), «ОдПаскидоПроводноїнедєлі, допершої сьої—не горо-дять.Кажуть—якзагородиш,тодощунебуде» (с. Хотин), «Ну...землючепать—посляПровод-ноїнеделівже,якужевполевжетоготижня,по-слє...якпослєПрово′д,товжемонаіти.Ацевпо-неделокпосляПровод—тоженемона,боколисьПроводибуливпонеделок.Атепера—унеделювжеПроводи.Алевнашомуселе—товнеделю,апотихселах—ототамвГородищіпудБерезним,

товжевпонеделоктіПроводи.Вжевкажномуселєякось...» (с. Поляни). У такому разі загороду розкидали: «Всєзнають,шонетребадоПрову′дгородить.Якшотизагородив—торозки′даютьтогопло′та» (с. Богуші).

Лише у с. Голубне «загороджування дощу» спів-віднесли не з Провідним, а з Великодним тижнем: «Сьокажуть,шо,словом,хтопередВели′кодньомтейтиждень,шонемонагородитьзабора.Якза-городишдоВели′кодня...ну...перед...послята’якПровод,осьоВеликдень,тонемона.ПокиВелик-деньнепройде—немонагородить.Ахтозагоро-дить—тонебудедощпадать.Тойдутьрозла-муютьтому′,хтопогородиввВеликоднийтиж-день.Ломлятьзабора.Гетьполомлятьзабора.О.На′шотигородив?Тижзнаєш,шонемонагоро-дитьусьойтиждень».

У с. Моквин середу після Великодня невпевнено ідентифікували з Сухою середою. Як правило ж, з відомостей про Суху середу згадували тільки те, що вона «десь навесні».

Четвер після Великодня подекуди називали «На′ськім Великоднем», «Мертвіх Великоднем»: «ПісляПаски—такякМертвіхВеликденьвжещитаєцца,божцеПроводи.Тонічо’...алежса-дили.Колито...осьожтижняПаски,атамвжеостаєцца...четвер...середаще...Середаєдендень,асьо—четвер—тосьоМертвіхВеликдень.На-ськійВеликдень,щитався» (с. Білка), «О,товнасто—Чистийчетвер,вмертви′х...Ну,уПас-куосьо,учетвер.Товнастойденьсправляють.Ідутьнамогилки,ітодєта’якбисьозавмер-шіх.Все...носилиїмволочолно...Нуяк—яйцаносилитуди, і конхвети, і паскуобов’язково. Іложатьнамогили.Внасізаретакідуть.ІнаПроводиідуть.Внасвнеділюідутьівпонедє-локідуть,бовнасупонедєлокПроводи.Тотакходять.Раньшебуло[що обідали на кладовищі],азаре—нє.Вжевівелитеє» (с. Маринин).

На Проводи («Проводну′ неделю», «Про′води», «Розвєдну′ недєлю»; «Ну то то вже — як розхо′дица сьва′то») йшли до церкви, за померлими несли хліб, носили на «мо′гилки» паску й крашанки, навмисно залишені від Великодня.

Була традиція колективних трапез на кладовищі: «НамогилкинойшлинаПроводи.НаПроводиколисьішлинамогилки,тобралиєжуіобєдали

тамнамогилах.Азаревійшло(Вже нема того. — В.Г.).ЗаренотакйдутьпомогілкахнаПроводи.Походять,походять,помоляццаБогу,дайвжетодєйдутьдодому» (с. Білка).

В одній із бувальщин чоловік бачив, як помер-лі на Проводи збираються на трапезу: «Янебачі-латихдедов.Янознаю,шобатькорозказував,шовунтилькізастав,якходилінате...наПро-води.Тосем’їготуваливечеруіходилинаПрово-дивечерать,туди,накладьбіща.Алежусє...сє-далародинакруго′мсвоїх.Розстилалитамвженастулника,тамвжесієпродукти,тамєли.Ну,небезчарки,вкогобула...Авунску′лясьєхав.Давжебулопозно.Ну,товонжежзнав,шотаме-китаке...дєлоробіцца.Нудадовйовконейдийпошовнапашу.Пустивко′нейдийпошовтуди.Яквонприйшов,токаже,—якядивлюса—тонемасіхлюдей:сидятьмертвіє,сі,шоповміра-ли...І,каже,яїмкажу:«Добрийвечор»,—авонимовчать.Ніхтоничо’некаже.Дая,каже,поди-вівса,алеяжпознав,шо...ну,своєжтолюде...Тоякподивівс—е-е-е...тосьонетуди...Дийя,каже,—ходузтуля.(Сміється. — В.Г.)Отакебуло.Тоцьовунтікирозказував,аянебачила,янезнаю» (с. Богуші).

Горілки лляти померлим у чарку, за відомостями зі с. Білка, не можна було: «Казали, нате... наПро′водибралиєжуібралигорєлку,тонемонабуловстопкулитьгорєлки,бовонаїмпопадаєвочі.Такеказали.Ізаренеллють.Ну,воно...намогилах.Колисьжежтак—ішлинаПроводиданамогилахєлийпили′.Бралиігорєлку,іводу.Нуастопочкутамставляєшнамогилу.Дайнемонатамбулолитьгорєлки,бокажуть—вонаїмпо-падаєвочі.Тамстопочкастоїть.Намогилі.Нутотоводимоналийну′ть,агорєлкинемона».

У с. Вітковичі зафіксовано відомості про архаїчний звичай, згідно з яким баби на Проводи танцювали на кладовищі. Після цього нібито вже наставали по-справжньому теплі дні: «НаПроводи—язнаю?..Собіралиса...Намогилки...Ну,шохтомав:кашуварили,яйцачишо...Пшоняну.Любу,алеболь-шинствопшоняну.Тонашбатькозавшей,онбувжівсам,синок...Дойого′бабізбіралисязкороб-камівже.Ізмогилокідутьусєзтимікоробкамі,дадонасдохати,знаєте.Абатьковельмісокумав,датакудєжкупріготовітьужезмедомба-

бамвсєм,дазнаєте,дамузіка,давсе.А,Боже,шовбатькатам...Ну,вжекажуть—якбабіпо-танцують—тосьовже,вжетепло′стане.Якбабінамо′гілкахпотанцуют.(Танцовалі на мо-гілках? — В.Г.)Ну,поберутса‘дназ‘днею—дакруго′мпотанцовали-потанцовали,—всьо.Вжепотупали,яктамтобібабатанцує...(Цьо в не-дєлю Проводну, чи коли? — В.Г.)Ну—вПро-воднунедєлю,послєПаскі,ну.О,потанцують,давже,каже,—всьо.Вжебудетепло′.(А мед обізатєльно должен буть? — В.Г.)Ну.Добать-кайшлизатиммедом.Бабиішлі.(То обізатєль-но треба було занести на могилки меду? — В.Г.)Занести,укого...Ну,мо’,вкогонема,тойненесли.Атак—унашогобатькавєкпчоли,вєкмеду,рибискількихоч. [Хлєбину] берутьцєлу.Ну,кі′даютьпопудхрестікаміроду,внаскіда-ють.Родукожнесвому».

Переполовинну середу («Переполову′», «Перепра′вну», «Перепла′вну») називають ще «Крива середа» чи «Градова середа»: «АКривасе-реда—тотогіньша.Тосьо—середасявже,шопосля′Вели′кодня,посляПаски.Проходитьдвад-цатьп’ятьдень.(Преполовеніє получаєцця? — В.Г.)Да-да.Крива,да» (с. Бронне), «Градовасе-реда:шодоПаски,ашопосляПаски.Вжета’якбиодПаскипрошлаполовина.Шобнічого...садитьнемонабуло.Шобнебулонічогокриве.Вононехочевіходитьнаве′рха,айдевжевзем-лю» (с. Поляни). Водночас у назвах серед спостері-гається виразний різнобій. За однією з версій, спо-чатку йде Преполовенна, а тоді — Крива: «Крива′середа,якасьПереполова′,Крива,Перепра′вна,—тосіє—ходятьдоцеркви,правицця.ПередУшес-тям,доВшестя.[...] (Ну от Крива середа — до коли? — В.Г.)ПередУшестям.ДоВшестяшетиждень.[...] (А Переполовенна? — В.Г.)ПередКривоюсередою.Тиждень.Переполовенна.Тожевнасправілос.Сюсередусправляють» (с. Хотин). За іншою — спочатку Преполовенна, а тоді — Гра-дова: «Тота’якбивжеПереплавнасереда—топоПасци,вженачетвертойнеделі,осьотасе-реда.ТотоПереплавна середа, на йой вже, ка-уть,садитьнемона.АГрадова—тотоже.По-томвона.Вжезновнемонасадитьнаїє,ничо-горобить.Ну,затижденьодсеї,одсеїсереди» (с. Поляни). Кривою середою називали й Серед-

опісну: «Кривасереда—тосерединапостуВе-ликого. [...] Нутаке,я знаю?Людепостя′ть» (с. Поляни).

У Криву середу нічого не садили (розсади, ква-солі), бо «уключки′по′йде». Якщо ж хто садив, не треба було робити зауваження, про що свідчать такі бувальщини: «Явамскажу,може,сьому′йправда,янебудуказать,амітуто...внасгорододьо′.Томіпосадилитакудобруградкупасолі,вцюсе′реду,вцюКривусереду′,яквікажете.Айдесусєдка,тамводальшей.—«А-а-а!Ашожти,Василино,робіш?(Намене′)ТажсьогоднісередаКріва...»—«А,—кажу,—хайтипровалиса».Дакобвономовчалобуло,знаєте.Ну.Кажу—може,Крівайнеправільно,—[а попробуй тепер]повітягайізземлє...Івівєріте,передБогомкажу,Богсвіде-тель:повіходило—ітиєключечки—вземлю,ідевземлю.Війде—вземлю,війде—вземлю.Гетьградкапасолі.Токаже,кобвонобуломовча-лавона,знаєте,шобпройшла—дайідиж...Аміжнезнали.Нуалеєтакійдень,є» (с. Вітковичі), «Суха—тотакає.ІГромова—тоєтакіє.Пе-реполовеннасереда—язнаю,шотаке,шоясєя-лапасолю,вПереполовеннусереду,айшовдядь-ко,дакаже:«Чоготисєєшсьогодні?СьогодніжПереполовеннасереда».Аякажу,шовженачаласєять,товжебудусєятьшоє.Тоятупасолюпосєяла—тонівітьєдненькогостручканебуло.Самелистя» (с. Маринин).

Є відомості, що раніше у Криву середу освячува-ли поля: «Отоколисьмоя...токазали,моята...шомойдєд...товсьонацюКриву середуполявисвя′тювали.Ходиливполя.Вонпости′вцелийдень,боякажу—янесвяткуюцьоєсереди,авоникажуть—о,нашдєдкрепкосвятковав.Бомойдєдбувколишній,алевмєвчитать.Янезнаю,хтойогонавучивчитать...» (с. Бронне).

З Переплавною середою ототожнили на Березнів-щині поняття Рахманського Великодня (хоча сама ця назва і не прозвучала): «(А за ту Переплавну шось розказують? — В.Г.)Ну,десьусвєти,кажуть,—Великдень.Да.Такстариєлюдиказали,шодесьусвєти—Великдень.Боякколи-тодавнопошли...нарєчкуходиліпратьплаттє(яктотодєказа-литак),топливлашкаралупарекою.Значить,сказали,нільзя,бодесьусвєтиВеликдень.Плив-лакрашанаскарлу′па,зяєц...» (с. Богуші).

Загалом будь-які середа і п’ятниця вважалися піс-ними. Про це, зокрема, свідчить і така розповідь: «Яраз,буласереда,аявколивопечиваналамала.Абувтутнашродичодин,вінтакподивився,міненичогонисказав,атамодному...Ічинемуси-ли?..Пошов,взявхлєба,іналомавхлєба,теко-ливозабрали,апоставилизхлєбом.Значить—буласереда—немонатого...Всередубулита’якбискоромниє...печивоскоромнебуло,атреба—середа—требапо′сне.Аятодєтаказатурканабула,тоя...взяли...та’якусє...Авонсказав—нє. Середаіп’ятниця[пісні]» (с. Моквин).

У середу не білили, не підмащували глиною: «Десьусереду,всередунемонабуломазать,бопосниєтикиєдні,шобвжейогонечепать» (с. Поляни). Дехто, проте, не робив цього у суботу й понеділок: «Абелить—сьоякудовица,тонемонабелитьусуботу,мазать.Атакіммонамазать.Авпо-недєлок—тосвєтсновавса,тотаксамонема-жуть.Нихати,ничогонемажуть» (с. Балашів-ка). У п’ятницю та неділю не пекли хліба: «Хлебановнеделюнемонапекти.Нуівп’ятницу,ка-жуть,немона, бопо′сниєтакиє,моляцавель-мивже,пост» (с. Поляни), «Внедєлюколисьнепеклихлібникагда.Вп’ятницунепекли,івне-дєлю.Колись,язнаю.Носпечи-новнедєлюхлє-ба—товжебудешщодняпекти» (с. Віткови-чі). У с. Моквин мотивували заборону пекти хліб у п’ятницю тим, що у цей день «розп’я′ливрагиІсусаХриста» (с. Моквин). У п’ятницю також не золи-ли: «Кожендень, колипралося,тодєй золили.Ну, вжевп’ятницу,тобольшинствоне золи-ли» (с. Білка).

Знайомими на Березнівщині були й назви Сухий та Кривий четвер, хоча точно вказати на те, який це день, респонденти вже не могли: «Сухийчетвер.Лєтомдесь.Ну,такшосьназивають,шоСухийчетвер,шонемонасадить» (с. Моквин), «Крівийчетвер.Сьонавеснє.Товжемивгоро′днейдем.Товжетаке.Токартоплімонасадить,да...» (с. Ми-халин), «Сухийчетвер,так-так.Дакажуть—немонабулокакарудзисадитьчишосьтакенемонабуловчетверсадить,бобудесохнуть.СьопередТроїцоювонобуло.СьотакякдоВшестя.Тосьовонобуловтаких...половіна—сьосередаПере-плавна...ПереплавнасередаіСухийчетвер.Нутосьосереда,дийчетвертойСухий» (с. Білка).

На Юрія (6 травня) зранку чи вже надвечір брали варені яйця або крашанки, яєшню-омлет, іноді пшо-няну кашу, хліб, горілку і йшли на поле. На полі кача-лися по житу, «щоб урожай був», «шоб родило луч-че», обідали: «ТононаЮр’я—токолисьходили.Качаться.Вжекачаютьсяпосє′му,пашнє.Ка-жуть,шобдобреросло» (с. Голубне), «НаЮр’я?Да.Якбувмолодим,тоходив.Качавсяпожиті.Цетожемодатакабула,да.Знаюя, ізаре... ізаремолодьожіде.Хо-го!Пляшкудажебрали,іза′куску.Ійшликачалися» (с. Більчаки).

Принесену хлібину клали на рушничок і застром-лювали у неї свічку, яку запалювали в часі трапези. Спорадично качали по житу принесеними яйцями (крашанками): «Ну,колись—тоходили,там...качатьяйцапожитичипо...вруні′.Ну,кажуть,наЮрея,тоберутьоцієяйцава′рать,крашаниє,дайдутькачатьпозернідесьтам.Ну,такпро-стопокачають.СьонаЮрея. [А потом]Єли» (с. Хотин), «НаЮр’яварилияйця.Дакра′сять,данесутьнаполедесь.Нухібая,думаєте,знаю?Нє,янеходила.Ноятакечула.Кажуть—о,сьо’дніЮрей,тре’яєцзварить.Ана′шоїхвари-ли?Чогоїхварили?Тоявамнескажу′» (с. Біль-чаки). Інші качали по полю хлібиною: «Ві′шітиєсорочки,фартухивішіва′ниє.Бралипляшку,дахлєб,данажито(отакевожито),допо′йдем,дапокачаємса,дахтолюбіт—дасєли,давіпі-ли,—дайдодому.[...] [Яйце по полю]Качають,качають. [...]Ну,так само і хлєб [качають]. Іхлєбтего...тавжейогоєдять» (с. Балашівка). Шкаралупу від принесених яєць чи навмисно зали-шену шкаралупу з великодніх крашанок закопували на полі (побутувала також традиція окремо варити на Юрія крашанки). Подекуди з цією ж метою за-лишали від Великодня і кістки з освяченого м’яса. В інших випадках на полі лишали усього потроху від трапези: «НаЮріятовжеберутьяйцава′рать,даберутьхлєб,даберутьшешо.Давкогоє,тойшешовіпіть,півачишо.Товжетамсядаютьнажіті,дапоєдять,датамположатьхлєбця′,давжейдутьдудом.[Яйця]Качали.Шейказа-ликолись,требасамомукачацца.[...]Іхлєбло-жать[як йдуть додому].Ну,шоєситам,топо-ложіш:ісоль,і,може,якеім’ясо,шоєси,яйца.Вставляли.[...]Чітошобвонородило,чішо,—тоянезнаю» (с. Балашівка).

Наведу ще декілька свідчень про цей колорит-ний звичай:

— «ХодилинаЮр’яяйцаварили,хлєббрали,ішлинаполе.Яколисьзцєюсусєдкою:намужематериповарилияйца,димийшликачацца,[...]датам—нажито,[...].Дапокачалиса,дапося-дали,дапуєли,дапушли.Ну,шобурожайбув» (с. Поляни);

— «Юрей—ходиликачацца,яйца...зяйца-миходили,згарєлкоюходили.Ну,варилияйца,дапо′йдутьтуданаполе,дапоседаютьвіп’ютьтамеки,поєдятьтиєяйца...ТакенаЮреяколисьбуло.Ну,домашніє,все,вкого′поле.Всясем’яйде,якужевха′тиє.Хтохоче—йде,хтонехоче—нейде.Хтоходив—тойкачавса.Ічоловеки′ка-чалиса.Шобвонородилолучче.Тамекики′далинаполитушкаралупку.Ісвячону,колисяоцьонаПаскуяксьватилияйца,тотожету′скалис.Те-перекитовженебережуть,аколисьтоберегли,носилизакопувалинаполи» (с. Поляни);

— «Беремгарєлку,беремозакуску,беремовсе,дазбіраюццатакієоньомолодиє,істариє,—якієвже...Канєшно,старенепойд...алейстаревсу-нецца,дайтамгудешо-небудь.Дазбіраюц,дап’ють,датанцуютьнатому...Гетьімузіка,—гармоністаякоговзьмуть,чибаяніста,чишо.Танцують— до впаду, понапіваюцца. (А кача-лісь по полю? — В.Г.)Н’аканєшно,нажити» (с. Вітковичі);

— «Пожиту...ну,вариликашу,яїчнюпеклитаку,амлєтом.Івіносилинапосєв,ітамсємньоюсєдалиіобєдали.Іяйцаварили.Крашанкироби-ли.[...]Ну,качалитакокругомтого...Скрєзьжежнебудеш,бовжежпосєввжевеликий.Ота-копрокачаютькругомтеїкоробки,зякоєприне-сли′тиєхарчє.[...]Нутохлєб...Привсєхтор-жестваххлєбберуть.Ну,роблятьгнєздо,свєч-коюпродушують,івтикаютьїї.Яквечераютьвполі—значить,свєчкагорить.Рушниктакийсамотканий.Нарушнику» (с. Богуші);

— «Ходилинажито.Качались,вечераликележита.Напечутьяєчні,добрувечеру,дапри′йдутьдожита,дасядутьдапопоїдятьдобре,іходи-ливженаЮрей,була...такийзакон,шоходилинаполе,нажитоходили,—качацца,казали.Тохтотам...хтокачавс,бобоялисапом’ятьйого,алеповечераютьдайдутьдодому.[...]Яєчняобі-

затєльно.Інетакаяєчня,шотак,яктопіру,атака—укаструльцічивгоршку,даспеченаупечє,спеченаненасковородє,авпечє...(То таку тільки на Юрія робили? —В.Г.) Да.[Яйця]Ну,тотакінекрашаниє.Варили.[...]Пожиту[їх]ка-чали.Шобжитовелике...врожайбув,шобжитовеликеросло» (с. Богуші);

— «НаЮреяходиливполе,пополі,дивіццанаврожай.Давжетамечкилюдизбіралисядасяда-ли,ігорєлкубрали,іпіроги,івсе,—дайтамгос-тювали.Яйцакачалитієварениє.Наберутяєц,дайтодівжекачаютяйцапополі.Крашанкива-ратьдатимікрашанкамі...Ужеякясталахазяй-кою,томітакнеходили» (с. Бистричі);

— «НаЮр’яколись,казали,нажитокачац-цайшли.Товарилияйцаікашу.Єли,ходилинажито.Кашапшоняна.Поєлитиєяйца.Пока-чалисасамиє,іпожитупокачали.Колисьтакебуло,я знаю.Ашкаралупкитамвостаюцца, вжити» (с. Білка).

У с. Білка освячували на Юрія сіль, яка призна-чалася коровам: «НаЮр’яправіца,тонесешсольіводу.Свя′тить.Тосьовжетуводуісоль—по-солишдийдаєшкоровіпить,наЮр’я». Подеку-ди корів виганяли на юрієву росу: «НаЮр’я—товіганяютнаро′су.Ранесенько,шобходилапоросє,тоятознаю.Ізарез...» (с. Маринин). Побутувала й традиція перед вигоном на пашу для запасування обрізати коровам хвости: «ТонаЮр’язапасюють.Хвостиодрєзуютькоро′вам» (с. Бронне), «Внастокажуть—наЮр’я,якгонимнапашу,знає-те.НаЮр’я.Рєжутьхвостиінапашувіганя-ють.Ачо’воно,язнаю?» (с. Вітковичі).

При вигоні корови на пашу на Юрія, як уже зга-дувалось, широко використовували свячену вербу (див.: «Вербниця»). У с. Балашівка на Юрія перед порогом хліва клали посвячену гілочку верби, серп і ткаць кий нит. Вербичка — для того, «шоб нічого не зашкодило корові», серп — «шоб відьма не мо-гла подступіть до худобіни», а нит — «шоб корова плелася додому із паши» [6, с. 64].

Щоб відбирати від чужих корів молоко, відьми на Юрія начебто збирали росу, ходили по хлівах у змі-неній подобі: «Булаоньобабапо-сусєдськи,немаїєвжетоже,—тоходилаупеленузбіраларо′су.Постежці.Тоязловівїє.Дазругав,дайпошла.НаЮр’я,передЮрієм» (с. Більчаки), «Казали,

шовєдьмаможе′перекінуцца.Колісьматиказа-ла,шонаЮр’явєдьмиходять—ікоровидоять,і...» (с. Бистричі).

Громадському пастухові на Юрія належала вина-города — «за′йманка»: «Ну,наЮр’ядавалимитаку...називалась—за′йманка.Цьообізатєль-новжедають.Товнасбулигромадськієпастухи.Ну,кожнийвіносиві...данінуту.Шомалобути:яїчокзжарать,салопіджарують,отакево,іхлєб.Аботаке—здобнешось...» (с. Богуші), «Ну,пас-тухдажеєісвой.Іженехудобунапашу,тодаєматичихто...Ну,тоособеннонаЮр’я.ДаженадругийденьПаски,тожетаке.Так,виносетьїму.Хлєб,кобасу,—шо» (с. Більчаки), «Внас,якязнаю,якетобулосвято,якяпершийразви-ганявпастикорови?Цьопершийденьвиганяєшпастикорови,ітамвже—толоку—доятько-рови,ітовжезносилименієжутаку,дайтакедавсе,вжепроважаютьйого.Шоєнайлуччень-ке—тотовіносятьєсти» (с. Маринин).

Про день Юрія зафіксовано приказку — «ДоЮр’ятреба,шобсєнобулоівдурня,анаЮріяподавайівілки′похавай» (с. Богуші).

Якщо навесні довго не було дощу, замовляли у церкві відповідну відправу, обходили поля з проце-сією: «Батюшкавжеправіть,шобдощпошов.Ісобраніє—моляццадоБога,щобГосподьпославдощ.Ащожтаклюдиназробить?Тра’доБогаобращацца» (с. Бистричі).

У давніші часи, водночас, як ще добре пам’ятають респонденти, дощ викликали вдови: вичищали кри-ниці, сипали до дев’яти колодязів освячену на Велик-день сіль чи свячений мак, дев’ять горошин, протягу-вали плугом поперек ріки, «орали село» («гулицу») від однієї фіґури до іншої або утворюючи хреста, про-сто переорювали дорогу чи «виспу»: «Тойдутьдоцеркви,сесійоюйдуть,одправляють.Ки′дають—дев’єтьгоро′шинтре’кинуть...комусьзайти,уколодязь,шобніхтонебачив,шедосходсонця,токажуть,будедощ.Ки′даєш:дай,Боже,кобдощпопадав» (с. Голубне), «Удовиці бралиплу-гадарєчкуорали» (с. Моквин), «Якосьона’тьужевнас,товжеякдощунебуло,токажуть—хайвдовіциселого′руть.Нуякго′руть—берутьто′го...плуга, і гору′тьодсеїфіґуридотеїфі-ґури.Аонє′вко′лькось-токоло′дязовсольсвя-чонусипали.Чимак.Вдев’ятьколо′дязовтре-

басси′пать» (с. Бронне), «Гулицуперегорували.Трижінкизапрагаєццауплуг.Двєтягнеплугачерез гулицу, а єдна вже керує.Да вже перего-рутьтакітак,хрестом...» (с. Яринівка), «Ко-лись—тогоралиплужком...бабизапрагаюццявплужо′кдайгору′тьвиспу.Отонадводою,деви-спатака,песок.То...Або—правиццявцеркві.[...] Майбуть,шовдовици.Запрагалисядайтяга′лицьогоплужкапосьойвиспі,шоббулидощє.І—вцерквіправиццязадощі» (с. Хотин), «Бувало,роки′,шонема...целелето—суша—неманичо-го.Тобраличесниєвдовіци.Чесниє...Немалиоб-щининия′коїзмужикамі.Дийберутьплуга,сьо-го′,шогоратьконьми.Плугаберутьіідутнаві-спу,отудавнас,оньодогозера,дорекі,тамвіспає.Іберуттувіспу,запра...нонедопари.Ачо’недопари—хтойогознає?[...]Те—дев’ять,чіп’ять,чі...Ну,недопарив’обшім,скікивжезбє-руццаїх,сіхмолодицьтакіхчесних.[...]О,дийберуттиєгору′т,аєдназаплугомходить.І...ну,сє,то,може,йправда.Ізнаєте—і...хочпо-крапає—тодощпуйде.Да» (с. Вітковичі), «Ну,казаликолись,якдощунебуло,товіспугорали.Двєбабі,бралидавіспугорали.ЦевнасвКоло-дязному.Тутятакогонебачила.Вдовіці,вдовіці» (с. Колодяжне), «Є. Д.: Якнемадовгодощу,тоязнаю,колисьматимояпокойна...ЦьонаМако-веясвя′тятьзіллєтамвсякетаке,цвєти,ну,іголовкімакутакі.Якнемадощу—требавзятьоцюоднумаковку—сьовдвєчивтрикриниціпотрошкувсипать.Ятакесипав,тодійсновонотакесправлялось.Черезпарудень—вжейдощ.Ачивоноцьоймакпомагав,чивоносамособоюйшовдощ? Н. Д.: Абовнас,колись,язнаю,шовдовицітакієзбиралисядависпугорали.Жінки,якіживутьбезчоловіка,токажутьнаїхудови-ці. Є. Д.: Запрагаюццявплужок,іоднавжеуправ-ляєтимплужком,гору′тьцювиспу,скількитамвониїїгору′ть.Кажуть—черезпаруденьвжейдощ.Азаре—тотамвжевцерквіособенно,мо-лебіньзаказуют,вжетакево,тамвжебатюш-каправить,шобдощбув» (Н. Д. зі с. Маринин, Є. Д. зі с. Білка).

Як правило, для викликання дощу збиралося три чи дев’ять удовиць. Удовиці мали бути «справедли-вими», а не такими, що знаються з іншими чолові-ками: «Шобудовица—справедливавдовица.Не

такавдовица,шотамеки—замусудовица,—іневдовица.Ашобсправжнявдовица.Аєітакі,шовдовицащитаєцца,але...» (с. Бронне).

У спрощеному ж варіанті мак до колодязів сипа-ли будь-які жінки: «Колисьбулотаке,шоходи-липроцесією,батюшказпєвчимиходилиспіва-ли,пополю.Обсвячували,шобдощпадав.Апо-томя′кось,язнаю,казали,шосвячониймак(осьонаМаковеясвя′тять,заратонематогомаку,бонедаютьцього′...),тосипаливколодязє′.Любажінка.Втриколо′дязиабовсємколо′дязьов.Іпуйдедощ» (с. Білка).

Низку польових записів з Березнівщини про ви-кликання дощу опублікував також Олександр Ва-сянович [14].

На «Івана Довгого» (21 травня) традиційно сія-ли огірки: «А,нутонаЙвана...ЙванДовгий.Довгуркісеяли.Зробімградку...АвжеІван,отакяксьогодні—зробімградкуготову,авжевзавтраЙванДовгій.Товжесобіпотойготовойградцігуркіпосеяв,посеяв,дазакрів,дайусе.ТосеДо-вгій Іван—називавса.Шоб гуркідовгієросли» (с. Балашівка).

Про день Миколи (22 травня) побутують приказ-ки: «Микола—пашінавкола» (с. Балашівка), «ДоМиколиниколинестрижи‘вечкиінесійгречки.Бо‘вечказдохне,агречказмерзне» (с. Богуші).

На «Вшестє» не можна було прати прачем: «ДоВшестянемонабулопрачемпрать.Ну,бошось-то...янезнаюшо,нока’уть,немонабулодоВшестяпрачемпрать.Дотаквєникомонозмє′талиполо′тна.Полотна′колисьбагацьконаболотивістилали.Шонемадепрослать—толь-кі було сіх поло′тней.То вєникомзмє′тали.Ботакде-небудьсонцепрісмажицца,дей...змівалиті,вєникомзмє′тали.Знов—наро′сувікідалисьополотно» (с. Поліське).

У с. Бронне Вшестя називали «пастуховим свя-том». У цей день коровам одягали зелені вінки: «О-о-о!Тосьо—наВшестє.ЄВознєсєніє,свя-то, передУшестям.То пастухове свято.То одВели′коднядоВшестя—сорокдень.Тосправля-ютьсорокденьто′му...шотоІсусХристосходивпоземлє.ОдВеликоднядото′го—сорокдень.О.ІвоннаВознесенієнанебополетев.ТонаВшес-тя.Товнасізаревенкикоро′вамчепляють.Ну,пастух.Пастуховесвато—називаєца.Іберезою

дажевенокіплетуть.О.Данарогипочеплять,давжемуситьвиноситьхадзяїнмогорич.Черга,ну,каждийденьпасежгиньчий.Алекомусьпри-йдеццапастивтойсамийдень.Тойчепляютьвенки.Нутайвіносять.Там—чекушкувинесе,тамшосьто′го...Іцьогорокуоньочепляли.Якукоровуможутьполовить».

На Зелені свята «убирали» хату — стави-ли на вікнах, стелили по долівці, іноді й на дворі «клє′чаннє» — «лепеху′» (так цю рослину, аїр трос-тиновий, називають у більшості сіл району, водночас у с. Богуші її знають як «тата′рку», у с. Моквин — як «панни′», у сс. Бистричі й Більчаки звучали на-зви «пищавки′», «піщавки′»).

Надворі, «шоб гарно було» (адже «Тройца — Зелене сьвато»), маїли липою, березою, кленом; обов’язково маїли ворота. У деяких селах березові деревця вкопували перед порогом, по одному, два чи три з кожної сторони: «НаТройцю?Клен,липа,ле-пеха.Іпоземлі,інавікнахставляютьІберезки′ставляютьтако.Тотакякбикажуть—Зеле-несьосвятотаке,дайчерезтевжеставляють.Березки′—прив’язувалидоштахєт.Двєбєрозкітако.Двє-трі.Триберозкі,босьоТроїця» (с. Біль-чаки). У с. Бистричі берези не використовували, зате маїли в’язом: «Зелєннювсе.СеЗелєнесвя-то.В’яза,піщавки′.Тіє,шосво′йскієпіщавки′,хо-дилідарвалі.Бокажуть,шоСусХрістос...Я—надворєтакопозавокнамі,всетаквстром’яли,шоббулозелень.Ілипа.Берези—тонє.Липу,в’яз.Мо’,хтошознавтаке,то,мо’,вкопував.Аятакогонічогонезнала». Подекуди липою і кле-ном маїли також поле («для урожаю»).

Лепеху за тиждень збирали і зберігали, щоб мити голову, коли болить, щоб купати малих дітей, осо-бливо після висипки: «Корєннєрвализлепехисьої,каїр,томилиголови.Косияквипадають,вель-ми лєзуть, то мили» (с. Білка), «Голову монамитьбольну,іво—кадовб,капустукришать...[...]Тодлятого,шобнемавтакогозапаху,токи′даютьтакопотрошку.Розпаруютьтакока-мень,уплитє,ки′даютькамень,ллють гарачуводу,кипяток,іки′даютьце.Тейтакпахнитьоцево» (с. Моквин).

Освячене на Трійцю зілля використовували у ви-падку похорону: «Боякумрелюдина,тотра’ле-пеха′.[...] Івподушкутра’вкласти, івтруну

вкласти» (с. Балашівка). Також освячене троєць-ке зілля разом із свяченою водою закладали під фун-дамент на місце покутнього вугла при закладинах хати, — «для пустого», як оберег.

По гіллячках липи примічали: «Якшодовголипа,значить,будемокрелєто;якшолипазразусохне,значить,будесухелєто» (с. Моквин). Гіллячки трималися до понеділка тижня після Трійці, «Якпо-йдутьрусалкі,тодєщенопрібірають» (с. Богу-ші), або доки не посохнуть, а тоді їх «требатакспа-лить,шобніхтопоїхнеходив» (с. Поляни). Гіл-ки липи подекуди зберігали «від чиряків»: «Атодє,липавісохла,даколисьдержали:чираки,вавки,—розпаришкладешдоногичидоруки,товонові-тягує,оте,да» (с. Балашівка).

З лікувальною метою використовували й троєць-кі берізки: «Ті берези, з голля,то кажут, вонодобреварить,о,да‘дкашлюпаратьдап’ють» (с. Балашівка).

У деяких селах осикову гіллячку застромлювали «у пашню»: «Осику,тоязнаю,шоставілизавшеуте...сьопередякимсвятом...передТройцею—упашню.О.Ламалиосовуголлю—івпашнюставі-ли,іухлевє,удвері,втикалиосику» (с. Яринівка). За аналогією з купальськими звичаями, вона, оче-видно, мала виконувати оберегову функцію. У рес-пондованих селах вважають, що на такому полі не ритимуть кроти (чи ведмедка): «Тотовстромля-ютьгосинунаполі,шобточканеточилазем-лє» (с. Балашівка). Також осикою оберігали худо-бу від відьом: «НутоРусальнийтиждень—товнасзатикалинаРусальномтижні,якначина-єцца,тозатикалиосинувдвері,там,декоровастоїт,десвіні,шобвєдьмарничогонезробів,шобвєдьманипудийшла» (с. Михалин).

Тиждень після Трійці — це «Роса′лний тиждень» («Роса′вний тиждень», «Роса′лка», «Роса′лница»; рідше «Русальним» називали «Дєдови′й» тиждень, тиждень до Трійці).

Подекуди на початку Русального тижня обходи-ли поля з хлібом: «Ну,колисьбралихлєбіходиликругомпашнє.Бралихлєбинуухусточкуіходи-ли.Ачогоходили,тоявамнескажу,чогоходи-ли» (с. Яринівка).

У Русальний тиждень нічого на городі не садили і не сапали: «Нутоо—Русалнийтой[...],якшоєоткапуставгороді,товжетойтижденьчепать

їїнеможна.Вжеякпро′йдеРусалка(ну,воназпонедєлкадопонедєлка),яквжевпонедєлоквонавідходить,товжеввівторок[...] можнаікапус-тупудсапувать,полоть» (с. Моквин), «Русал-нийтиждень—якразутойтиждень,шоТрой-ца.Язнаю,шовсемонабулоробить,оно,шосьматиказала,шонемонабулосадитькапусти.Інето...алейсапа′тьнемонаєї,іти,в’обшем,укапустунемона» (с. Маринин).

Саджаючи квочку, розраховували, щоб курчата не вилупились у Русальний тиждень: «От,колиськазали—квочкуякпосад...віходитьна...кур-чаткавіходятьнаРосалномтижні,токажуть,шоросалкапозабірає.Тоя′косьу ступітовклитрохи їх,тіє курчатка,шоб не забрала росал-ка(Сміється. — В.Г.).Ноатако—ступібуликолисьтакіє,шотовклипшоно.Тосьовкінутьдатакотрошкипоплещуть,поплещутьпоїх—шобросалканезабрала.Тотаке,такіобічаї,ка-залитаке.Язнаю?» (с. Білка).

У Русальний тиждень категорично заборонялося закладати хату: «НаРосалкунемонабулозакла-дать.Тотребабулораньшейробіть,шобзаклас-ти,шобвже...ну,доРосалки.Ботакебольшін-ство—колипопадає,тодіначінаєшробіть.Алебольшинствототакеказали,шонаРосальномтижнінемона.Апослямона.ДоРосалкімона,послєРосалкі.Ахтойогознаєчого?Може,ро-салкабудеходить,чишо?» (с. Білка).

Низка заборон Русального тижня пов’язана з уяв-леннями про русалок. Це, як вірять, дівчата, рідше хлопці, що померли або втопилися у Русальний тиж-день; іноді — усі померлі чи народжені у Русаль-ний тиждень, без огляду на стать чи вік. У Русаль-ний тиждень русалки начебто «виходили з могилок» і ходили у житах, плескались у воді (Рідше русалок співвідносили з періодом квітування жита, зі жнив-ною порою, святами Купайла, Іллі чи навіть Спаса). У понеділок тижня після Трійці, на Розигри (ця на-зва знайома респондентам у сс. Бронне, Яринівка, Вітковичі, Богуші) русалки нібито «там,девонивзялись (тобто з могилок. — В.Г.),—тудайдуть.Сьожвонимертвієтиє» (с. Поліське).

Остерігаючись русалок, у Русальний тиждень не ходили у жито й не купалися (щоб русалки «не за-лоскотали»), не підмащували глиною, не мили у хаті, не прали (щоб «не замазать», «не замочить» русал-

ки), не білили полотна (щоб русалка не «посцяла»). У с. Бронне «своїм» русалкам лишали одяг у клу-ні, — згідно з уявленнями, на ранок він виявить-ся мокрим. У багатьох селах вірять, що коли хто на Трійцю засне вдень, йому русалка «мешка натягне» (цілий рік людина ходитиме сонна). У такому разі треба було лягти спати й в обід на Розигри.

Свята Дев’ятуха і Десятуха (як і Сьомуха, — с. Вітковичі) респондентам знайомі, однак вказані свята пов’язують винятково з достиганням ягід. Вод-ночас помічними вважали ягоди, зібрані на Купай-ла: «Колісьпоягодийшли,тотонаЯна.НаЯнапоягодийдуть.Помочніє.АсьонаДев’ятуху,наДесятуху—тонє» (с. Балашівка), «Внаска-жуть,шонаДесятуху—абоєдесятьягоди′нулісі,абонеманеєдноє.Ну,такаприказка.Шоабовибралилюди,абощенодесятаспєла.Шеабопоспєлодесять, абоостолосадесять, атіє ві-бралилюди» (с. Маринин), «Нутосьовоноотозаре, посляТроїци, осьоДесятуха іДев’ятуха.Кажуть,дев’ятаягодинабуласпєла.Тоходилипоягодивже.Дев’ятаягодинаспєла,десятаяго-динаспєла.Тосєходилипоягоди.Тосєказали—Десятуха...» (с. Білка).

На Івана Купайла («Яна Купала», «Івана Ку-пала», «Яна», «Йвана»; 7 липня) дівчата виготов-ляли спеціального букета з квітів, будяків і кропи-ви — «вєдьму», «купайло» — і увечері на довгій тичці з піснями несли його до місця святкування за селом, обороняючи від хлопців: «Ну,якпразнува-ли...Казаламати,якшопросовіполете,топіде-тенаІванаКупала,справлять.Томіпололидо-брепросоцелийдень,шобпойтиувечері,дарва-ливсякізелля,кропиву,колюхи′,—івбіралитакекупайло.Авжеввечервіносимойогоіспіваєм.Ахлопцирвуть,давжепопаратьруки,колюхипо-заганяють.Порвутьхлопці,дайшозїмтамро-били...» (с. Маринин).

На місці святкування біля води «палили купай-ло» (вогнище; за відомостями Т. Гунтік, у с. Брон-не призначену для спалення конусоподібну споруду з сухого ломаччя називали «дідухом» [12, с. 138]). Бавилися, стрибаючи через вогонь, дівчата ворожи-ли на майбутнє заміжжя за пущеним на ріку вінком із запаленою свічкою. Поганою ознакою було, якщо вінок потоне: «Ітамтакавжежінкабула,дєвчи-навона,жилатам,—яквонавзяла—тожепо-

ставиласвєчку,ізайшлатаковводу,ітамтиємолодиєпішли, і пустилинате, детече вода.Вода—попливе.тепливетуда,тетуда,іспі-вають.Азтеїдєвчини—якпустила,тотакякметродєєодплив,ікрутица,крутица,крутица,крутица,—іпошовнадно.Каже—вжемоєїпаринема.Вонайнепошлазамуж.Товжедесьпомер-лаїєпара,думаю,якийсьходивхлопець» (с. По-ляни), «НаЯначерезогоньплигали.Вінки—нуяк.Шобхлопціжнебачили,незнали.Сплетуть,то—томєй,тоцеїдєвчини,тодругої,—кіда-ютьнаводу.Нуанезнають,якийжтохлопецьво′зьме.Тодєвже,якцейхлопецьвзяввже,зло-виввжетоговєнка,наклав,—адєвчинапозна′є,вонажйогоплела. [Як потонув вінок] Топогано.Значіть,вонаневійдезамуж,помре.[Як хлопець узяв вінка]Ну,йдедодєвчат,дайрогочуть,ота-ке.Кі′даюццятимвенком.О.Вжезнаєпрімерно,чийтовенок» (с. Голубне).

По завершенню святкування обрядового букета палили на перехресті або топили у ріці, дехто ламав гіллячки з нього і вдома кидав на огірки, «шоб гурки родили». Одразу після знищення обрядового атри-бута нерідко «втікали од відьми»:

— «ЙанаЯнажитанажала»—отакеколисьспевали.Яквженосятьцювєдьму.СєнаЯна,наЯна.Оцєйбукетякносять.Нутоказали—сьовєдьмута’якносят.Ну,такаприказкабула» (с. Поляни);

— «Прамо—букет—дийвсьо.Купайло.Ку-пайло—казали.Натичці...Натакихголька′х.Ну, я казала—яккоровайпечуть,так?Ототакеробилиітекупайло.Натакихголька′хро-били.Вбіралитиєгольки′,ійшлиспівализтимигольками.Хлопци,дєвчата—зтогокінця,азцього кінця—тожетак. Да й вже на мосту′стрєчались,вжетамогоньклали,вжетамска-кали,вжетамшохочробили.Ну,надорозі,надорозі» (с. Михалин);

— «ТонаЯнавєдьма...КолисьминаЯна—тоже розкажуя вам зара—вжемій був [хло-пець],ябула,хлопціпокачалискати,тудааждоставков,інаобочинускачали,імивсєзпє′снями,анас,мо’,двадцатьчоловєк...Ну,іподпалили,хтострибав,хтонестрибавчерезтойогонь,—требаодїєвтекать.Ну,такийхлопецздоровий:вонапочепиласазодногобоку,заруку,я—здру-

гого.Ібежимо!Ну,каже,будетобевєдьма.Бу-дешвєдьмаром.Досьотаке» (с. Поляни);

— «Внасбулитакиєжінки,товнасшеро-бляткупайло.Отошостогочиславвечерізби-раюццаіробляттакетогоіходилипалилику-пайло.Товжеповміралитиєжінки,товжевцьо-муроцінебуло.Нихтонеходив.Букет,несутьтамкветки.Колисьше,язнаю,внас—тощейсвєчкисвєтили.Вбіралитакетого,івжене-суть і співають. [Потім]Палили.Вєдьму.На-зиваєццавоновєдьма.Несутькупайло,апосля′йогопа′лятьіскачутьчерезвогонь.Вєдьму...Вжеспалиливєдьму,всьо—вженебудевєдьми.Іспі-вають:«Хтоневийденацедиво,шобруки-ногиполомило» (с. Бронне);

— «Мі,напримєр...вдєтствіявчаствовала,подросткомтакомшеявчаствовала.Тошо—мипо-колишньомуробили.Мизбіралидвєтич-китакихгрубих,здерева,зберези.Натиєклалипоперечки.Апотоммивсєкезеллєчеплялидо...вбіралиту...Мивбірали—вєдьму—тоназіва-єца.Вєдьмабула.Мичепляливсякезєллє,всяківнучічеплялипомазаниє—сьождоганавєдьмібула.Іщотки′,—ну,шона′йдемтаке.Шолюдивікидают—всеприв’язуємдосеї...насю...но-силкисіє.Нуі,значить,прикрасимвжесимзел-лємвсяким,ійдемвулицою,іспівають:«Вєдьма‘блєзланадублєзла [...]»Сьотаквєдьміспівали.Інесемдорєчкиіки′даємвреку′.Ки′даємврєчку,ісявєдьма,значить,попливлосєвсе.Тобтобувтакийобичай,шомизобралисенечистевсе,ки-нуливрєчку.Попливловоно.І—начінаємбєг-тидосела.Хтопершийприбєг—тому′харашо.Ахтоостанній—кричимо—«Вєдьма!»Каже-мотак,щотивєдьма,ботиосталася;Апосля,наступаєвечор,товжепо-парадному

вбіраюцца всє, хто вшо може,—там вже наякойсьполяніпудлєсом(обічно—пудлєсом),там вже хлопці розкладають вогонь, роблятьдерев’януколиску,такувелику.Тотакгойдалі-са,шострашнодивицца.Ну,канєшно,паруінва-лідовполучілосьізтого(Сміється. — В.Г.).Ітамужехлопциогонькладуть,ходятьводятьхорово-дисієвжекруго′м,співают,танцують,анарештівжехлопціпосядаютькруго′мвогню,адєвчатаплетутьсобєвенки.Каждасплєтаєсобєвєнки,послятого—погуляли,потанцували...Атам,

шотопіррозказують,шочерез‘гоньскачуть—тевсели′чнебуло.Мичерез‘гоньнескікали.Шож:огоньтакий—лома′запа′лить—дашо?Шобскікнувдаспйокс?Тотолькідлятого,шоббуловідно′,покругу.Іпотомвсіідемозякімісьтаммузи′камідорєчки,іхлопцидесьтамдалекоси-дять,амитамнапротівводи—пошливже,сіїдєвчата.Ікажнасвоговєнкапозна′чить,ікажнавжепускаєйогонаводу.Атамсидятьвжедесьхлопциловаютьциєвенки.Потомприходятьдодевчат—кажнасвоговенкапознала,которий,івунйойнакла′даєнаголову,івсійдутьрозходяцаподомам,івсьо.Нушотозначило?Казали,шозатогозамужпу′йде.Затого′чинезатого′—хтойогознає,чийшли?[Як зловив]Нутовженаголовуприньосіпоклав,венка.Ачибрав,чинебрав—всякогобуло.Тотакебуло.Оттакієприкметибули» (с. Богуші);

— «Раньше—товельмігарнобуло.Вжезбі-раюцястаршієлюди,молодьож,роблятькупайлотаке,нарвутькропиви,нарвутьчого-товсякоготакого,свєчкиробили,свєтилисвєчки,іцєюдо-рогоювельмігарнойшлиспєвалинацьогокупай-ла.Отамвнасєрєчечка,дапри′йдутьтудипо-спєвають,дайки′даютьнаводуйого,ахтовхва-тить,данагурки′носили,шобгуркиродили. [...]Оцетак:наша—сявулиця,йдуть,старшієжін-кизбіралися;там—тавулиця,збіралися.Ітак:тієстоляйдуть,тієстоля,ісюдинацентр.Тутвонипостоя′ли,поспєвали,ітеєкупайлонесутьвводу,шобнепріходилавєдьмазроду.Такякспіва-ли:«Кинукупайловводу,шобнепріходилавєдь-мазроду».Дайсобєйдутгуляют,спєвают.(А вогні колись палили? — В.Г.)Да,палили.Ооцьоказали,шоодинхотівкава′лірдесьперескочить,давпавдайобпєксягеть» (с. Моквин);

— «НутосьонаЙванаКупалатоже—бе-рутьсієрвутькветки...Язнаю,сьоякябуламала,тоя ходила.Тако вже сіє старшіє дєвкийдуть, а нас,меньчих, поставили попере′ду, дайми,меньшії,несемокупайло,авониззадуспі-ваютьсієвсякиєпеснє′.Апотомхлопцивибега-ютьдаодбираютьцекупайлооднас.Тоцьотамколюковпонатикають,цьокропиви,шобпопа-лилирукитрохи.Такийпростобукет,ну.Такієкветки,апобокахколюковпонатикаємо,кропі-ви—шохлопцибудутодбірати.[Потім]Кі′дали

вводу.Кі′даливводу,дийвонопопливло.[Як ки-нули]Товтекали,аякжеж.Тожхлопцидоганя-ють.Кажуть—вєдьмазловіть.Вжеякколись,тоякминосилицекупайло,тоцьоякзанесемдорєчки,івкинемоврєчку,ітодєвтекаємдодом,—тодєогньовнеклали.Азаравже—назбіраютьтихскатоввсякіх,давженесутьнагоруосюдивовнас,дазапалятьтиєскати,дайтамвжеспі-вають.Алезаревженихтонейде» (с. Білка).

У с. Моквин різні кутки села ще й мірялися, «чиє купайло викше»: «Араньче як—беруть з однеїсторониселазроблятькупайло,[да з другої сто-рони,]даприйшлинаперехросток,дайогодого-ри—чиєви′кшекупайло.Отокветокпучоктакийз’яжутьвеликий,яксноп,дапіднімалинатичках,дачиєвикше.Дапотімзлучили,ізаселонесутьйого,даспа′лять,дайвсе.Тамжежхлопціскатов,дровнатягають,даспалили,дайвсе.[...] Ну,двакутки.Інаперехросток.Дапринесли,да...Колисьтотово,яквМоквинівже,білянаспалили,сюдавБродок,якмикажем,кида′лицекупайло.Ну,вречку.Не′слиізцентра,іне′слизцієїсторони.Атутйогопіднімалидейвречкукіда′ли».

У часі купальського ритуалу співали спеціальні купальські пісні:

Нашавєдьма(2 р.)надублєзла,Надублєзла,коругризла.Здубавпала(2 р.)—коренякусала,Шобтаявєдьманедождала.Ойхайпада′є,(2 р.)нехайзнає,Хайкупайланезбірає.Мікупайло(2 р.)накупаємо,Надругелєтозаховаємо...(с. Білка).

Вєдьма‘блєзла(2 р.) надублєзла,Здубавпала—кореннєкопала.Вєдьмуносили(2 р.)—ізлякаласДайзапічкузаховалас.Якневийде(2 р.) насєйдиво—Щобруки-ногиполомило(с. Богуші).

СьогодняКупайло, (2 р.)авзавтра—Ян,Кинувчортвєдьмучерезбаркан.Старавєдьма(2 р.)коровипасла,Назбиралагорщокмасла.Горщокмасла(2 р.),дєжкусиру,Дайпонесласвоймусину.Старавєдьма(2 р.)надублєзла.Йнадублєзла—коругризла.Надублєзла(2 р.),коругризла,

Здубавпала—кореннєкопала.Здубавпала,(2 р.)кореннєкопала—Чужікоровичарувала.Хтоневийде(2 р.)Наседиво—Щобруки-ногиполомило.Ведьманевийшла(2 р.),дочкинепустила,—Отоведьмасправедлива(с. Бронне).

СьогодніКупайло(2 р.),азавтра—Ян,Кідай,чорте,вєдьмучерезбалку.Кидай,кидай(2 р.)—нехайзнає,Нехайспоруне‘дбірає.Хтоневійде(2 р.)наКупайло,Щобрукі-ногіполомало.Вєдьманевійшла(2 р.)йдочкінепустила—Отовєдьмайсправедлива(с. Михалин).

Вєдьмінадо′чка(2 р.)коровипасла,Назбиралагорщокмасла.Горщокмасла,дежкусиру,Дазанесласвоймусину(с. Поляни).

Кинукупайловводу,Шобнепріходилавєдьмазроду(с. Моквин).

Молодая,молодаямолодице,Чо’тинейдешнайулицю?Накупайлаподивитись?Болихого,болихогомужамаю,Давкоморузачиняє.Давкомору,давкоморузачиняє,Накупайлонепускає.Авкоморі,авкоморі—йвікна-двері,Менівиднокавалєри.Авкоморі,авкоморіокенечко,Менєвиднокупайлечко(с. Білка).

Потомбоцидайогоньгорить,—Населечковсеполом’єчко.Йнаселечковсеполом’єчко—Додєвочкийугокенечко.Тамдєвочкайувмиваласа,Рушничкамийобтираласа(с. Вітковичі).

У ніч перед «Яном» застерігалися від особливо ак-тивних у цей період відьом: «Відьмарє—ну,саменаЯна.Тоосьоїхнє» (с. Голубне). Для цього по-всюдно застрикували у двері хліва «преч» (обере-ги) — осикову гілку чи жмут кропиви, а в зруб чи на защіпку дверей — серпа. Дехто осикові гілочки застромлював «і в хлевє, і коло хати, і по воротах, і на городі, на полі, на кожному загоні осику втикають сю, — словом, шоб нияка та... ну... вєдьмацтво не

доходило», «шоб вєдьма не забрала города і моло-ка не брала». За відомостями Т. Пархоменко, оси-ка захищала не лише від відьом, але й від русалок: «шоб русалка не вийшла в хлів» (сс. Балашівка, По-ліське) [6, с. 85].

Як і при першому вигоні корови на пашу, у с. Ба-лашівка напередодні Купайла клали на порозі хліва ткацький нит: «як яка корова завідьмарина, то та не пе-рейде — стане на задні ноги, буде ревти» [6, с. 86].

Схоже, як на Юрія відьми збирають росу, так на Купайла вони набирають з різних колодязів води: «Внассуседкабула.Томойстарийнезнав.Дакаже—шоцьовонаробить?Дакаже—водузусєхколодєзовносить.Кажу—босьо’дні,кажу,вночебудеЯн,товжемотаєцца.Товункаже,яб...бралавнас,—тоябкопня′кадавбийой(Смі-ється. — В.Г.)» (с. Богуші).

У с. Богуші зафіксовано уявлення, що на Купайла відьми збирають трави: «Травивмаюсобирають.Добрієтрави.АнаЯна—вєдьми′толькитрависобірають». Загалом же люди у купальську ніч до лісу не ходили, адже там «сю ноч таке лазить, по-взає, — то бояцця йти на Яна Купайла в лєс». З ку-пальською ніччю у селах району пов’язані і числен-ні бувальщини та оповідки про цвіт папороті, зача-ровані скарби [13, с. 150—152].

Респонденти старшого віку пам’ятають ще пе-трівчані пісні («петровські піснє»), які співали у Петрівку:

ОхПетро,Петро,Йіване,БовжежтвояПетровочкамінає.БовжежтвояПетровочкамінула,Половинулєтечказаняла(с. Сивки).

Петровочка,Петровочка—маланочка,Невіспаласмолодадівочка.Шоробила,шоробила—шнурисукала,Якішнури—шовковіє.Якішнури,якішнури—шовковіє,Путатьконіворониє.Неспутала,неспуталаконявороного,Даспуталахлопцамолодого(с. Маринин).

Петровочка—маланочка,Невіспаласмолодадівочка.Наросуволипогнала,Напеньногипозбивала(с. Маринин).

Петровочка—маланочка,Невіспаласмолодадівочка...(с. Більчаки).

Петровочка,Петровочка—маланочка,Невіспаласьмолодадєвочка.Рановстала,рановстала—волигнала,Напеньногіпозбівала.Гналаволи,гналаволинараннююросу,Заросиласяпосамуюкосу.Заросилася,заросилася,боросабула,Хлопцілюбили,бохорошабула(с. Моквин).

Петровочка,петровочка—маланочка,Невіспаласмолодадевочка.Рановстала,рановстала,воликипогнала,Погналаволинараннююросу.Заросила,заросиларусуюкосу(с. Поляни).

ЙПетровочка,Петровочка—ймалайночка,Йневіспаласмолодадевочка.Йщойробіла,щоробіла—шнуркісукала,Йойякіє—шовковіє.Йойякіє,ойякіє—шовковіє—Путатьконівороніє.Йнеспутала,неспуталаконявороного,Даспуталахлопцамолодого.Яйдумала,ядумала—коньвороненький,Йажтохлопецмолоденький.Яйдумала,ядумала—коньбелогривий,Йажтохлопецчорнобривий.Йбежи,коню,бежи,коню,доДунаю,ЙдоДунаюводипити.ЙдоДунаю,доДунаюводипити,Йадосела—дівкулюбити.ЙбовДунаю,бовДунаюводапогожа,Йайуселідєвкахороша(с. Богуші).

Петровочка,Петровочка—ймалайночка,НевиспаласьмолодадєвочкаЩоробила,щоробила—шнуркисукала,Аякиє—шевковіє.Аякиє,аякиє—шевковіє,Путатьконівороніє.Неспутала,неспуталаконявороного,Даспуталахлопцямолодого.Щобдалеко,щобдалеконезаскакав,Щобдругоїнепосватав(с. Михалин).

Петровочка,Петровочка—маланочка,Невіспаласьмолодадєвочка.Щоробила,щоробила,щонеспала,—Шовковієшнурисукала.Воронієконіпутала.Неспуталаконявороного,Даспуталахлопцямолодого(с. Сивки).

Петровочка,Петровочка—маланочка,Невіспаласмолодадєвочка.

Щоробили,щоробили—шнуркисукали,Ойякіє—шевковіє—путатьконівороніє.Неспутали,неспуталиконявороного,Даспуталихлопцямолодого(с. Балашівка).

ЙанаЯнажитанажалаЙанаПетрапірожковнапекла.Петровочка,йПетровочкаймалайночка,Йневіспаласмолодадівочка.Щоробіла,йщоробіла—шнуркісукалаЙнеякіє—шевковіє.Йнеякіє—шевковіє,шевковіє,Йпутатьконіворониє.Йнеспутала,йнеспуталаконяйвороного,—Йдаспуталахлопцаймолодого(с. Вітковичі).

ЙанаЯна,йанаЯнажитанажала,АнаПетрахлєбанапекла(с. Білка).

ЙайнаЯна,йанаЯнажитанажала,ЙанаПетрахлєбанапекла(с. Богуші).

ЙанаЯна,йанаЯнажитанажала,АнаПетрапіроговнапекла(с. Балашівка).

АнаЙвана,анаЙванажитанажала,АнаПетрапіроговнапекла(с. Хотин).

ЙанаЯнажитанажала,АнаПе′трапирожковнапе′кла(с. Поляни).

Внашогобатьканадворє,Внашогойбатьканадворє,Стоїтькалінапристєнє.Натойкалинізозуля2 р.Тавонакуєйночує.Давонакуєйночує,2 р.Даїєнихтонечує.Аякзачулайнев’єстка,Ойякзачулайнев’єстка,Раноповодуідучи.Раноповодуідучи2 р.Рабазозулькакуючи(с. Вітковичі).

Ойтизірко,тивечірняя,Чомтираньчейнизіходіла?2 р.Втемномлєсизабариласа,Йнадєвчатокзадивиласа.2 р.Тамдєвчатайумивалиса,Рушничкамийобтиралися.2 р. (с. Вітковичі).

Хмаригудуть,хмаригудуть,дощебудуть,Девдєвчининочлєбудуть.Ухлопчини,йухлопчинипудстоликом,Зхлопчиною—соколиком(с. Сивки).

ОйБоже,Боже,нащояродилась,Нематогодня,щобянежурилась.

Нематогодня,йанетеїноченьки,Щобнеплакалимоєкарійоченьки.Щобнеплакалидащейнежурились,Щожмизмиленькимтакдавнолюбились.Ойтипарубок,аядєвчинакрасна,Тивсадугуляв,ятвогоконяпасла.Ойпаслаконяйаждотемнеїночі,Йупаларосанамоїкарійочі.Нетакнайочі,якнаросуюкосу,Кажутьвороги,щовіночканезношу.Ая,молода,веночкаізносила,Своїхвороговнавєсєллєпросила.Ходєть,вороги,навесєллєдивіцца,Тоявамжедамгорєлочкинапіцца.Ходєть,ворогі,навесєллєдивіцца,Тоявамжедамгорєлочкинапіцца(с. Поліське).

Ойдодай,Боже,щобповечорєло,Тобмоєсерденькодайповеселєло.Ойдодай,Боже,щобсонейкозайшло,Тобмоєсерденькодайдоменеприйшло.Ойприйди,прийди,моєсерденятко,Ятобєйодчиню—непочуєйбатько.Ойякупускала,легенькостискала,Аяквипускала—плакала-ридала(с. Поліське).

(«Петровськадоягод»:)Ягодничкі-ягодничкі,вжепора,Бовжевійшовясенмєсяц,шейзора.Йужемєсяцдороженькупросветив,Вжейгосподарворотечкапрочинив.Вжейгосподарворотечкапрочиняє,—Ойдесьмоїхягодничокнемає.Бовжемоєягодничкийнатомились,Вониколоягодокналомились(с. Вітковичі).

У с. Богуші виявлено раритетні відомості про так звану «дівку-петрівку», хоча зі святом Петра (12 лип-ня) респондент цього звичаю й не співвіднесла: «Внасколисьтіє...шедєдрозказував,шошевйогодєт-стві,дєдрозказував,шовйогодєтствіколисьуже,якужеся,девка,доросте,товониїєтакнедавали,шобженихходивдоїє,дохати:зобраввжейойтепри′дане,тубодню,шотамвжевунйойвіделив,сядаєзапрагаєволи,—ага,втого′,значить,таме-кихлопецє...Івезе.Івжетакабулапоговоркавїх,ужевонзнав,допустім,хтотамїєжденатому′...вонижколисьйднеодногойнебачили,якжени-лиса,цедєдрозказував.Токаже,шовжейде,везебатько:«А-а-х!Поспєладзюра,—комутребадодвора?»Атойвжевіходить:«Своюдзюрудавайдомому′двору».Іоттакеєколисьше.Ну.Цьоще

десь...десьіще...роко′в,може,булоп’ятсот.Шедавне-давне.(А в яку пору треба було так возить?—В.Г.)Хайзима,хайлєто.Сьотаке—требабуло‘ддать,значить,везеівжекаже...Товозилиза-вждитак.Апотомвоновжепомалувішлоінача-ли′то...О—тошедєдменірозказовавколись.Ятозразговору,бояторєдкадотихподоростей.Ятозразговорузнаю».

До свята Петра був приурочений звичай «заду-шити зозулю» («зозулею» можуть називати зви-чайну хлібину, хоча первісно це було, мабуть, орні-томорфне печиво): «Хлєбтаке,шопастухкоро-випасе,дазазулювжедають,таке.Полу′деньдаєш.[...]Якийденьпопадекоровупасти.Дата-кійдень—дайзазулювінось.Єстипастуху.[...]Сьоуодиндень.Такесьвато—зазуля» (с. Бала-шівка), «Пастухамдаютьраноколись…заратонє,аколись—уженаПетра′віганяєшкорови′,тодаютьуторбутамєсти,о,водиякеїчикам-потутамнава′рать.Ужекажуть—сьотре’за-душитьзозулю.Ну,зозулякуєнодоПетра′,апосляПетранекує» (с. Голубне).

Спорадично побутував звичай на Петра варити молоду картоплю, а також робити до Петра зажинки і пекти у цей день пироги та хліб: «ДоПетра[пер-ший хліб пекли].Колісьтакказали» (с. Бистричі), «Утево...уПетровку...Ну,наПе′тратакякбивжезажинали,шобхлєбавжеспекти.Намоло-тят,ужорноі...Ну,такийобичайбув» (с. Біль-чаки), «КолисьдоПетрапеклипершийхлєб,токазали—собацічикотутребадать» (с. Більча-ки). З цим звичаєм співвідносять і слова пісні «Йа на Яна жіта нажала, а на Петра пірогов напекла». Та-кож — на Петра у полі вже мали стояти полукіпок чи копа: «Токолись,товонораньшетиєжни′ва.Ко-лисьнаПітра,товжемусовотреба,шобшапкабула.Зробі′тько′пуішапкунакласти.Азара—хтоїєробіть,тушапку?» (с. Голубне).

Чимало звичаїв та обрядів літа стосуються саме хліборобської обрядовості.

Господар перед засівом здіймав шапку, молився. Як ішов сіяти, то ні з ким не розмовляв, «шоббулочістовсе.Шобне заросталонічого» (с. Миха-лин). Подекуди обов’язковою стравою на засівки вважали вареники: «Внасшедомавбатьковмоїх,тотонозасеваютьжито—должни′єваритьвареникиввечері.Обичайбувтакий.Тоязнаю,

шо в нас не буломуки,томати даже зжит-ньоємукинаварилавареников,божобізатєль-но,якшозасеявжито,требаввечеріваритьва-реники» (с. Бронне).

Молилися й женці перед початком жнива. Ка-зали: «Дай, Боже, помоч». Верхнього снопа, яким прикривали копу, подекуди називали «дєду′х».У с. Більчаки зазначали, що першим мав зажинати гос-подар, адже: «Доказано,шоужінкибольшгрехов.Большгрєшна(Сміється. — В.Г.).Чоговцерквіво′втарнепускаютьженщин?»

Якщо збіжжя було ще неспіле, то у день зажин-ків лише зажином і обмежувалися: «Ну,колисьтакбуло [що до Петра зажинали].Тотеператакжнивапозно...Йшлизхлєбомзажинали,атодіснопіканажиналитакогомаленького,приносятьдохати,вжетойснопикстоявнапокуті[і на Вілію його ставили].Зажавівернувсядодом.Тотількивдвохтамізжінкоюйшли,чияк.Зажнуть,дайвжепо-томженцовзбирають,атодєвжежали—багатожали.Тоцєлуплощузжинали» (с. Білка).

Місце, де робили зажин, набувало магічних влас-тивостей: «Токажуть,якрукаопухне,тотам,деначинаємзажинать,тотеїстернівзятьвруку,даєюте...закип’ятить,дате′пленькоюводоюмочить» (с. Бистричі).

У процесі жнив пильнували, чи «вє′дьми» («вєдь-марє′», «знахорє′») не закрутили де у житі чи пше-ниці «за′кру′тку» («за′вівку», «зави′вку»). Тому, хто її вижне, крутило руки, а могло бути закрученим і «на смерть» чи «на спір». Відтак закруток не зжинали, а минали, а пізніше спалювали, як правило, на пере-хрестях. Лише у с. Більчаки виявлено відомості про хрестоподібний зажин, який відьмарі робили на чу-жому полі, — покладене хрестом на місці цього за-жину збіжжя також належало спалити.

В експедиції зафіксовано низку жнивних пісень (побутує визначення «співати обжинки»):

Ойдожалижитечка,Богдопоміг,Колисьбуложитечко,атепер—‘блоги.Колисьбуложитечко,атепер—‘блоги,Колисьбулидобрілюди,тепер—вороги

(с. Білка).

Ойдожалижитечка,Богдопомог,—Дестояложитечко,тепер‘блог.Дестояложитечко,тепера‘блоги,Печи-печи,хозяєчко,пироги(с. Бронне).

Ойдожалижитечко,Богдопомог,Колисьбуложитечко,тепер‘блог.Ойдожалижитечко,тепера‘блоги,Печи,нашагосподинько,йпироги(с. Богуші).

Ойнажалажитечка,Богдопомог,—Охдебуложитечко,тамйоблог(с. Сивки).

Косарекосять,авітерповіває,Шовковатравадоземлипріпадає.Ойтаммоймілийнасівомконєграє.Ойкідай-кідайнасівомконєгратиТайдидодомувичерувичерати.Вечерай,мила,зкосарамиздорова,Минєстелиццапонадлугомдорога.Минє—дорога,атибє—сляшокбитий,Бомибудемозтобоюдобрежити

(с. Маринин).

Косарєкосять,вітерповіває,Шовковатравадоземлєприлягає...

(с. Більчаки).

Анашаягосподинька—яккалинка,Дазвариланавечеругоробейка.Забуласайгосподараіспитати,Комусьогогоробейкайоддати.Ати,нашагосподинько,йнепітай—Якзварилагоробейка,тойоддай.Ойнашаяйгосподинькадавінаша,Загубилаключика‘дпояса.Коб,Господи,ключикаізнайшла,Тобвжейвонавечеренькуйпринесла

(с. Богуші).

Інеспалийнележалиціїжнива,Шоперейшлачерезрукисяянива.Нетакнива,нетакнива,аякгони,Широкіє-довгієзагони.Ойзлегенька,хлопчики,ступайте,Тономоїхженчіковнечепайте.Бомоєженчикинатомились,Коломогожитечкайналомились.НашахазяєчкаймолоденькаДазвариланавечеругарабейка(с. Бронне).

Ойдоконьца′,женьчіки,доко′ньца,Дапу′йдемододо′монькузасоньца,2 р.Нава′римоварениковповко′рца.Йанашаяґосподиня—яквішня,Йозулачеревичкидайвийшла.Йанашаяґосподиня—молоденька,Дазвариланавечеругарабейка.Дазабулаґосподарапопітати,

Ойчисьогогарабейказаправляти.Заправ,мила-чорнобрива,листомперцем,Дадлясвоїхженьчіковзщиримсерцем.Заправ,мила-чорнобрива,листомперцем,Дадлясвоїхженьчіковзщиримсерцем

(с. Поліське).

Нашагосподинямолоденька,Дазвариланаобєдгоробейка...(с. Білка).

Ойдокраю,женчикі,докраю,Тоявампальоницупокраю...(с. Вітковичі).

Ойнагорєженчикижитожнуть,Доліноюйзеленоюхлопцийдуть.Помаленьку,хлопчики,ступайте,Йономоїхженчиковнечепайте.ОхбомоїженчикипотомилисДанезайдутьдодомонькуізниви.Йавнашогойгосподарасивийкінь,Ойвонєздитьпополеньку,яксокіл.Ойвонєздитьпополеньку,проєжжає,Дайдокупиженчиковзбірає.Ойдокупи,женчики,докупи,Давип’ємойгорєлочкидвайкуби.Горєлочкидвакубочки,третій—пива,Йподякуємгосподаруйзажнива.Щожмивтебе,йгосподару,йзаробили,Щомисвоєсподніципогубили.Ойходимопополю,гукаєм,Давсесвоєспідницішукаєм(с. Богуші).

Авнашогогосподарясивійконь,Ойвонпополюпроєжжає,яксокол.Вінпополюпроєжжає,проєжжає,Дайдодомуженьчиковскликає.Ойві,моєженьчики,додому,Бовжевменевечеронькаготова.Ойвжеменєвечероньканемила,Ой,якмененивонькавтомила.Нетакнива,нетакнива,якгони,Широкіє-довгієзагони(с. Михалин).

Ойнемилавечеронька,немила,Аширокаянивонькаутомила.Нетакнива,нетакнива,якгони,Іширокіє-довгієзагони.Нетакгони,нетакгони,якснопи,Докучіло,носячидокупи2 р.Докучілоскладатиукопи(с. Бронне).

Посіялапшениченькунадводою,Дазарослапшениченькалободою.Ойхтожтуюпшениченькупрополе,

Тойжеменедосерденькапригорне.Обизвавсякозаченьконаволю,Ойяцююпшениченькупрополю.Тояцююпшениченькупрополю,Тоятебедосерденькапригорну(с. Богуші).

Поколишіть,женчики,високо,Нехайжеяподивлюсайдалеко.Ойтаммоядєвочкажитожне,Вонамене,молодого,давножде.Ойтаммоядєвочкадожинає,Йвонаймене,молодого,дожидає.Ойякдобревхолодочкулежати,Якєзащоженчиковнаймати(с. Богуші).

Ойзаймайте,женчики,позагону,Дапойдемозараннядодому.Давип’ємочарочкунаґанку,Дапойдемозараннядодому.Охнаствоячарочканеміла,Ойнаствоянивочкавтоміла.Нетакнива,нетакнива,якснопі,Щоносиладоповночідокопі(с. Балашівка).

Зі жнив для освячення на Спаса залишали «бо-родку» («бороду», «веночок»), зерно з якої вико-ристовували для засіву на озиме. У полі залишали незжатими стебла, що залишились після відрізання «бороди» («обжи′нки», «до′жинкі»; їх закручува-ли вузлом до землі), або жменю незжатого колосся («бороду»; її перев’язували угорі стрічкою). Усеред-ину залишеного клали окраєць хліба зі сіллю, свяче-ну воду. Залишали це, «шоб хлєб родив», «шоб на полі велоса», «шоб жіто не вибувало», «мішам остав-ляли». За матеріалами Т. Пархоменнко, у. сс. Ба-лашівка й Поліське житню «борудку» ретельно ви-полювали, «шоб на другий год було чистеньке жит-це» [6, с. 92].

Варіанти з «бородою», яку святили на Спаса, і «бородою», яку залишали у полі, є найрізноманітні-шими. Зокрема, подекуди лише залишали «бороду» для освячення з перших чи останніх колосків: «[З першого зажину]Токолисьробилитакієбородидайнесливцерквусвятили.Ну,скількивозьмеш.Дайтакозакрутили,тай...Ну,скількотам...такубородку.СвятилинаСпаса,здаєцца.Ітакіте...було.Сьоякужесєють,тоберутьдапершероз-мінаютьйого,дасиплютьумешок,дайвезутьнаполесєють.Асолому—палили,шобневаляла-ся.Якпосьвачана—товжепа′лять» (с. Більча-ки), «Коньчаєшжатьжито,ітаке,отакийпу-

чечокневеличкийвбралидазроблять,з’яжуть,несутьїїпосва′тятьононаСпаса,тамквето′кприв’яжуть,даяблока,якяблокасва′тять,ібо-родку,дийпосвя′тять,атодівжеякйдутьсє-ять—їєпотерли,зерноодобрали,дийсєрозсє-вають» (с. Моквин).

Подекуди «бороду» для освячення зрізали з тієї частини, яку залишали у полі: «Заразєтиєкомбай-ни,тознаєте?Аякжнуть,тозрезаютьборо-ду,дейоцьобудедев’ятнадцятогосерпня,о,не-суть...Спасбуде...Ідутьяблукосвятитьібо-родусвятить,ну,цвєти,такієзєллячка′,якієполєзно, ідуть святить, і цю бороду. А цю—скручують оцєво, де вже... ну, коренцє ціє прицьо′му,іоставляютьже...отаковозакручуютьякосьтампоцімікладутьтудалобашечкухлєбаіз—соллю.Соллюзверхупосиплють,іподцєєвокладутьлобашечкухлєба.[...]Так,верхізрєзалинабороду.Набороду,ззерном.Ацєє—такоза-крунуть,шобвононерозки′далось,ітуда—ски-бочкухлєба,лобашечкутакякби,зрєзуютьпер-шу,лобочокшоббув,ісоль,солькоюпосипаютьізверху.Ну,тотак,язнаю?Шобродило.Шобхлєбродив.Апотім,вжеякору′ть,товжетодє,язнаю?Хлєбякє,товже,може,забираютьдодо-му,комусьоддають» (с. Яринівка), «Внасостан-ня.Вжебрализжіналідавжезв’язуваликрасноюніткоючилєнтою,ітаквжеїєнаСпасасвяти-лі. Ой,язабула,якїє...(Обжинок, дожинок? — С.Ц.)Обжинок.(Чи бородка, може? — С.Ц.)А—борода, борода!Ну, сьотаковоколосочкі,сьоосьостернятака,сьоосьосюстернюодрє-жуть,осьотіколосочкитаквозв’яжуть,дайвже...(А ту стерню там не зв’язували на полі? —С.Ц.)Зв’язували.Осьооцьоцівотостаєцца,оцівооціє,потомцівотзв’яжут,ацеодрєжут,атетамвжесидить.Да,наполи» (с. Михалин), «Якужедожінаютьжита,товжезроблять:по-кинутьтакукуґляґинку,дазакрутятьтако,шевберутьлєнтами,квєтками,дейвжете...дейвжепополють,сулькитам,хлєбаположатьзсо-лію,шешоєдобре...[...]м’ясачисалаположать.Авершокзрєжуть, ізакручують, ізав’яжуть,дайквєткамивбірають.Да,борода.Шейсвя-тять...житотесвятятьнаСпаса.Апотом,вжеяксеють,давжейогонаперед(імітує вими-нання зерна. — В.Г.)» (с. Балашівка), «Оставля-

либороду.Дейробіли,дейквєткамивбірали.Вбі-раликвєтками,дейтовжекажутзайого—об-жинки.[Всередину] Нічо’янеложила.Нутак...оставляли...Того,шоззерном,ізжали,дабороду,дасвя′тимонаСпасачинаМаковея.Вонасто-їтьухаті,даякяотобудусєятьпшеницу,тоятубородумну,дасиплювтезерно,дайсєємоєю.Атевжетако—закруне′шйого,даквєтка′мівбереш,давжетак,якбивжекончили...обжин-ки» (с. Друхів).

Нерідко «бородкою» називали необрізаний при-браний снопик, залишений у полі. Для освячення у такому разі брали інше колосся: «Оставляливполітаку...такякбикусочок...бороду.Якзо-браливжепшеницу,например,атрошечкиостав-ляли—бородутакую.Вконьцежнив.Кожнийгосподарсобе.Ну,ітамробивкветочкутаку,іхлєб,ісольклав,дайтаке,язнаю...Ну,шепе-рехрестили,хрестиказробили,простосерпиком.Знаю,шохрестикаробили,іклалискибочкузхлє-бом,хлєба,ісоль,ізверхуквєтку.Ззерномбуло.Шобнатойрокврожай—шобродився,іродив-ся,іродився.Азпершогозажатогобралидідуха′натево,наВілі′ю» (с. Маринин).

На різдвяну «коляду» залишали сніпка із зажи-нок, а наприкінці жнив робили дві «бороди» — одну зрізали для посвячення, а іншу лишали у полі: «За-жну.Якспєле—тожали,аякнеспєле,токоливже воно…Зажинаєш дватаких…у рукушобякразузять,іотакона′вхресткладеш.Ісьовжезажавти.Існопочкатакоговоробіш.Ітогосно-почкадержі′шгетьдоКоля′д.АнаКо′ляди(сьовжекажуть—коляда′)прамнесливхату,ну,там,дестіл,делавкаякачишо.Бородузбірали.Бородатака.Колосочки.Маленьку.ОсьонаСпа-сабудутьсьватитьтубороду.Тороблятьбо-роду.Остатню.Вжеконьчаєш,там,чипшени-цю,чижито.Берешцюбородуійдешдоцерквиіїєсьватиш.Авжеякбудешсєять,тотубородумнешівісєваєшнаполі.Колоски,всекидаєш.Наполіостаєцця.Ну,анаполішеробіштожеборо-ду.Бородудохатибереш,ібородунаполіробіш.Збіраштакопаруколосочков,загінаєш,іберешквєткамівбіраєш.Товже,кажуть,борода.Кусо-чокхлєбатудикладеш,водитрошки,ісьоборода.Загінаєшдонизутаково.Хлєбпоклав,ачийогособакиззєли,чикоти,чиворонивкрали...Шоко-

нецьжнив—тоцьозначить,шобородастоїтьуже» (с. Голубне), «Бородаса′мо-собоюоставля-єца.Вонанезакручуєца.Вонапростотак.Внизунезакручуєцаничо’,ітакікідають.Сєзрєзали,колоска,бородузчепили,асеоце,йогонезакру-чували.Бородузрєзали...» (с. Бистричі), «Якза-кончишжатьжито,ну,‘обшим,всюплощупо-зжинаєш,закончішжатьвже,—тодєробішбо-родутакумаленьку,таковпучки,ітакотрошкиколосочкув,даз’язуєш,давбираєшкветкамі.Ітамбородувбіраєш,наплощі,вжете,шотакоскруну′вдаіз’язав,дайтакокветочкамівбіра-єш,хлєб,соль [клали],поливаливодичкою,—шобродило,шобдощикпадав,може.Ісювбіраєшкве-точкамі,дайнесешсвятить,—вжепосьва′тятьтубороду,дийякєдутьосеннюсєять,дийтубородуберуть,давжетампотруть-потруть,дийпосєютьїї,посєють,дийзатикаливте...» (с. Білка), «Теператак,мабуть,нероб’ять,бовжемолодиє—по-своєму...Тощеякмойбатькобув,тотозтеїбородкі—єдежитосєятьпер-ше—тоберетуборуодку,помоліццаБогуя′кось,дате— розотре, розотрете,— да й сєє.Якжитосєє—тожитняборуодка,аякпшеницу—топшеница.Приостаткуборуодку [робили].Бовжеякдожинаєццажито—отаквіжнецца,іві-полецца,дакладеццяхлєбісоль,атиєколосочкізбіралидаз’язували,давжебулибородкі.Отакколись.Те,шовнизу,такоскрутять,скрутять,дазав’язували.Нувотаковоо,крутнецца...Такколисьстарієробили» (с. Бистричі).

Одну «бороду» забирали додому і після освячен-ня використовували ще на Різдво, а інша залиша-лась у полі: «НаМакове′.Святятьбородуісіє...квєтки,всякезєллє.Ну—борода,зжита.Бе-реццяжито,бородуроблять,вконцівже,івженаМакове′ святять.Ну, стоїть, покамєсть...ажнаКо′лядивжеста′вляютьєїнапо′кутю,сюсвяченубороду.Ну,постояладватижні,атодівжеєїзнимають,ісєноберуть,івжетесєнода-ютькорові,шобвоназзєла.Асюбородуоставля-ютьнадругий...Нє,невимолочували.Ітаквонозжитом...Вполі—робилитожебородутаку,знаєте,квєткіставіли.Ставілитако,наконцє,якужежниваконьчиш,пожнутьужежито,тотувжебородувбирають,івжето...Всерединкуклалихлєбалобашечку,ісолітрошки.Ну,такий

обичай.Ітаквонастояла,вбиралиєїуцвєти,івонатакістояла» (с. Більчаки).

Для освячення робили «бороду», додому забирали також верхню частину зажинка, а нижню з хлібом-сіллю залишали у полі: «НаСпаса—цебородасвя-тицца,правильно.Робишвже...отдєльноробиш.Такубородкумаленьку,наСпасасвятицца.Ябло-касвятицца...Сябородка,шонаСпасасвятицца,томнешїє,яксєєш.Яксєєшвжепашню,тодєїєпомняв,дай...Бородкусвятили.Атеперше—тостоїтьвоновхаті.Тре’,шобвоновхатісто-яло.Шобцелузимустояло.Ідляхудобивонодо-бре,ідлясвогоздоров’я.Отоякпершийзажаток.Тооставляєш.З’язавйого.Дакладештудахлєбатрошечки,ісолі.Бородаоддєльно.Сьоякначи-наєшжать.Зажи′нка—називаєцца.Дей...Те-пермалохтоіробітйого. (То перве зжали, і туди хліб-сіль ложили? — В.Г.) Туда.Воно стоїть.Об’язавйого,квєточкишезастромив,дайподсподтрошкихлєба,і...» (с. Більчаки).

Подекуди ж пригадували лише про «бороду», яку залишали у полі: «Тубородув’язали,гарновбіра-ли.Тубородув’язалилєнточкою.Івсеспівали.[Оставляли] длятого,шобнатойгодродилотамсамо.[...]Клалихлєбчик,соліпудбородою.Тут—квєткадужекрасіва,зав’язанете...лєнтою.Іцьовжебородатастояладовго-довго» (с. Сивки).

У с. Поліське зафіксовано звичай, згідно з яким на останньому снопі треба було на якийсь час присісти: «Ну, сьо остатнього снопа зв’язав да й сів на йому, да й сидів, тре було поси діти на снопу» [6, с. 96].

На вечерю після обжинок спорадично «як закон» робили пироги або пампушки з маком чи з кислим молоком.

Один з найповніших записів про жнива й жнивну обрядовість зроблено, зокрема, у с. Богуші: «Колижали жито, начинали жнива, хадзяйка прихо-дить...шейвколгоспідажемипершієрокитакна-чинали.Воно...хадзяйкаготовіццавжейти,кладесерпаукоробку,коробкузастилаєтим...настул-никомновим.Невишите,атаке—зати′каненаверстату.Обєдгарний.Качалкузапояс,ту,шо...цурку,казали,цурка,шоснопів’язать.Тошеневсє,некажензав’яжето’снопа(щеянезабулас,щевмєю).І—добрийвбєд,вбіраєцагарно,чісто.Іпріходитьхадзяйкадосвого′загонажіта,деїєжито,сначалапопроситьуБогаблагословення:

«Благослові,Господи,приступитьдороботи»,—потомстала...стаєнаколєнях,помолиццаБогуіначінаєжать.Першихпаружмєньвонаодрєзуєіробітьтакогосно′пка,якхтоназиває,той—дєду′х,той—шє...нуминеназивалийоготак.Просто—якбороду.Нав’язуєсєйснопік,зв’язуєпершого снопа і кладе в сю коробку.Потом, по-жнутьдообєда,потомгарнийцейубєд,ітаккон-чають.Теперуже,яккончають,снопи...гарновонорєзалосо,ябпожала...гарночерезплечокладеш,нетак,шо...узявдай...а—того′...абижитонело-малос,серпомподдержуєш,кладешйогога′рненько.Вонро′вненький,якодрезаний,тойсноп.Ітак...жне...ложатьуко′пу.Якщосирежито—ложатьдесятку.Десятка.Дев’ятьсноповтако ‘диндодругогонасторчпоставить,десятим...йогороз-кладає,інакриваєш,шобдощнейшов.Ложатьпо-вкопи′,тридцятьснопов,‘диннадругий,‘диннадругий...така гарненькакопкаполучаєца,тоженакривають.Копа—шейдесятснопов.Ітожетакгарноскладають.Якужекончають,тоже,кон-чать,—обєд гарний,музи′киграют,венкапле-тутхадзяїнузжита,наложуютьйомунапле-чі,—муситьмогоричставить.Гуляють,танцу-ють,спєвають.[...] (То обізатєльно пироги були на вечерю? — В.Г.)Аякже.Аякже.Треба—законєстьзакон.[...]Дєдуха′—тоцьоказали,шопро-сторобили...тогоснопа...—вонцілузимусто-явнапокутє.Аціє,шозажинають,тутстоїтьдоосені,покудайогоне‘бмолотятьіпершийза-сєвзроблять.Першчимсєять...інедумайте,шотак—абисєявішов...Нє.Онішов...оннетакішов,як...дроботєвдапошов.Вонпудногуйшов.Только—раз—переступивсєювперед,теюпере-ступивдоногиізнов—впирод,татудипосєв».

Жнива бажано було завершити до Іллі, адже «‘Ллянаробитьгнилля» (с. Бистричі).

Як і повсюдно в Україні, жати на деякі свята за-боронялося, щоб грім не спалив копи. Особливо прикметні у цьому дні Ганни (чи «Ганни′»; 7 серп-ня) й Паликопи («Пали′копи», «Полу′копи», «Пантіліймо′на», «Пантелі′мона»; 9 серпня), про що зафіксовано відповідні бувальщини:

— «А,тотоколись,якгромударитьукопи.НатогоПантелі′мона.Тепера,товжекопей—немаїх,алестирти′тостоятьжежвполи.Ко-лисьжежтакоякдасть,тойко′пузапа′лить

із житом. Ну. То не мона було робить, де йзапа′лить» (с. Поляни);

— «Пали′копає,дєти.Ів’єрте—нашбать-костолетжівбезєдного,сторок.ІнасюПали-копуустаєбатько,запрагаєконяі...анашасе-страстаршакаже:«Тату,неєдьте,сьогоднітаПаликопа.Сьогодніж...ну,сьвато,присьваток.Неєдьте,тату».—«Ай!ВамщодняПалико-па.Якпоєдем—чо’небудуробіть.Ятонопо-єду».Добре.Непослухавсьойбатько,поєхав.Іказав—досмертінеробєть,дєти,просив,гетьумірав.Поєхав.Добре.Онде за колхозний двортуди,заселогетьтуда.Поєхав...сєвбатько,на-клавтака...вон...така...бідка,біста′ркатака,надвєколисітакезроблянебуло,о. Інаклав...дваполу′копкісклав,ше′сдісятснопов,ашесді-сятосталосо.Шейдва—на ‘днубідку.Дайпошоввтойкрай,дайсевнамежудейкурить.Курив-курив,кинувнедоку′рка,—Божечку!Яксхвативса‘гонь,яккінена...посьойстернє,яккінена сіє копіци.Чине згорєлодваполу′копкіжіта?Атамсусєдядиндазахавався.Нутопо-можихочцюбі′дочку‘дтягтивжесьому′бать-ку.Авонзахававсаукорчє.Дийкаже...дийвжепослявійшов,каже—нушотинаробів?То,про-бачте,батькокаже—поцалуйвсраку.Дойсьотакебуло,наПаликопу» (с. Вітковичі);

— «Налюбиєсвятанемонаробить.АсьонаПантіліймо′на,сьобудесьомогосерпня,токазали,шонемонажатьжита(колисьжалижитож,сер-памі,все).Токажуть,шонемонажатьжита,боякГаннанажне,тоПали′копаспа′лить.Тосетакебалакали.Нутотакеісвекрухаколиськазала,шотамжесусєдкаколоїє...Колисьяк—доманасесвятонежали,допанайшлижать.Бо,каже,шобнеспалило.То,каже,сусєдка:«Ой,ві′зьму,бовжегетьпоскляка′ло,попадало...»То,каже,яксталогримєть,давко′пу—давгромізапалив.Нутосєколисьсвекрухарозказувалатаке» (с. Моквин);

— «Було,шо на Ганни′ вонжавжито, а наПанталі′монаспалило.Було-булотаке.Сьона-вітьрозказував...вжевонумер,муйчоловєк...» (с. Більчаки);

— «Токажуть,шоГаннанажне,тоПолуко-паспа′лить.Сьозавтражбудетой...Колисьунас—осьобудеоднахата,друга...четвертахатаодмене′.Тоодинтакийбувдідушо′кЛьонько:«Е!

ШотамПолукопиосі.—(Пантілєйвонопока-ліндару)—Шотамвашесьвато.Тре’сєнопо-йтизабрать,бонамокне».Поєхав,забравсєно,привйоз, укинув в клуню в засторонок, віпрагконі,прішовдохатисєв,—нихмари,нигромунебуло—тоякгахнуло—вжехлєвіклуняго-рить.Всьо.Такійбувслучай.Ачивоноправда,чинє?» (с. Голубне).

На Маковея («Макове′»; 14 серпня), освячува-ли мед, воду, а також зілля: «Мед—тоязнаю,шосвятятьнаМакове′» (с. Маринин), «Мед...томедсьва′тятьунасна...осьобудеМаковей.ТонаМаковеямединосьва′тять.Атак—тонє.Нє,наСпаса—нє.НаМаковея.ВженаСпа-са—хтонепонесенаМаковея,товже...нетамолітва на Спаса» (с. Білка), «На Водохрищесвя′тятьводу,дев’ятнадцятого.ІнаСтрєчен-нє, інаМаковея—тотожебудутьсвятитьводу.Водуізєлля′.Ну,топ’ютьтуводу,об-тираюццятею водою» (с. Голубне), «Святили[на Маковея] макіквєтки.Всякіє.Такієво,шовгороди,всякиєквєткипосвятимойдем.Монайпольовіє.Навітьітесвятили,шочаймонава-рить.Чорнобривці,васильки′,тою,руту,—вотакієвозелля.Іпаньовки′...колиськазали—па-ньовки′,асьо—тиєнагі′дки,кажуть.Тожтиєнагі′дкитоже—ічайва′рать.Водвсьогопомоч-не,свячене» (с. Бистричі).

Освячене на Маковея зілля зберігали у хаті, чіпля-ли у хліві, — воно оберігало від «нечистого». Ним підкурювали хворого від «ляку». Широко викорис-товували як апотропей і освячений на Маковея мак (іноді мак-самосій, чи «відюк»). Доки «нечисте» не визбирає зернят, далі «ходу не матиме». Оберегове значення мала й червона стрічка, якою на Маковея перев’язували букетик зілля чи на Спаса «бородку». Її чіпляли на корову або коня, щоб захистити від «не-чистого», домовика чи ласки, а також від «поганих очей», — «шоб так як зирне′, то шоб шо має вже коняци бути, то шоб на тій лєнтоцци було».

Подекуди на Маковея святили зілля та ліщину, які мали оберігати від громовиці: «НаМаковеялє-щинусвятилиітравушовкову.[...]Длягрому.Нушо—посвятилидазєллєсвяченевхатіжле-жить.Втумбочцічиде.Ззєллємсвячонимра-зом,змаком» (с. Моквин). «НаМаковеясвятилимаківкиізеллєодгрому» (с. Балашівка).

На Спаса (19 серпня) освячували фрукти, мед, а також жниварську «бородку»: «АнаСпаса—яблу-ка,грушки,мед.Івсякиєкветки—боруодкавбе-рецца.Боруодкавжевбереццацвітамивсякими.Укого′якієє.Згороду,чиізполя.Вкого′якієє,тотакімівбірали» (с. Бистричі). У деяких селах на Спаса обов’язково пекли книші з яблуками.

«Пречиста — сівба чиста» — казали на Берез-нівщині, означуючи тим самим, що на засіяному до Пречистої полі не буде бур’янів (мається на увазі Друга Пречиста, 21 вересня). У с. Поліське, боро-нуючи поле, у землю застромлювали сім посвяче-них на Спаса колосків [6, с. 44]. У багатьох селах, як зазначалося, додавали до засівного зерно, освя-чене на Спаса.

З-поміж осінніх свят особливе місце на Березнів-щині займає так зване «Михайлове Чудо» (19 ве-ресня) [13, с. 150—154]. Зокрема, воно прикметне у сенсі заборон на роботу в полі:

— «Винедумайте,шононаПаликопинемонаробитьзсєном.НемоназсєномробитьнаМіхай-ловеЧудо.Небойса,каже,такМіхайла,якМи-хайловогоЧуда.Однаждивнаснатому′...наГалівшежулєсі,тоякпоєхалигребти′сєна′,тоніхтоненайшовне‘днеїкопиці,—всьопоньосві′хор.Тойвіхор—тострашне.Сьолетить...Алежяквонвзяв(недавно,сьороковдва)чоловєка,паскоро-ви,че′реду,тутунас,івзявіносиввонйоготам,уве′рхуносив-носивікинув,ічоловєкпобивса,все,травми,авонйогоносив-носивікинув...Товжейогонема.Вжевонйого...Всьо...Дальше—шонемоназвіхромшуткувать.Аєстьхлопцитакіє,ну,вельмихитриє.Девчатаобичнобояцца,авониж—смеляки′.Каже—на,бери!Оньовона!На!Бери,забирай,неси!Тоякузялитудевку,тоякузяло′таммнятьїє,—ішозїє?Дайвмерла′запарунедель.Всьо.Ну» (с. Богуші);

— «Таквнасказали...єденєде,дакаже...такбалакали...«Кудитиєдеш?»Каже:«Сєять».—«ТосьогодніЧудо».Каже:«Якнепосєю,тобудечудно».Токажуть,якпрієхавнаполе,давзявбо-рони,—дайтакіносивтієборонидовечора.Немона...Якнезнаєш,тоничогонемешає,даробіш.Аяктобескажуть,шотосьвато—неробі,—тонетре’робіть» (с. Бистричі);

— «Чудо—сєтоже.Дівітнадцятого...Ну,тотосєЧудо,тотаке—отвамчудо.Значить,

не послухав, зробівте чудо.Колисьтоже.Чо-ловєкволивзявпозапрагав,ажінкаприходить:«Кудити,тожсьвато?Кудити,—каже,—по-єдеш?Тожсьвато».ТоженаЧудонате.Авон:«Ай!ВідумуєшшетамякісьЧу′да».Пошовсобівхаті...Покивінвійшов—тотойволхтєвпе-рескочитьданахромивсянаживота.Оттибійчудо» (с. Голубне);

— «ТоЧудоє,внасЧудо,осьоосеннюбуде,увересні,Чудо.Нутотожекажуть—нічогонаньогонеробить,бохтось-тобувткавуха′ти,незнали,шототеЧудо,—дийгромспаливхату.Зробитьчудо,значить» (с. Білка).

Про «Чудо» трапляються й варіанти відомої опо-відки, як у цей день усе село було налякане панічним криком невідомої природи:

— «В нас булоМіхайлове чудо.Мітодє несвяткували—тоякізробілосьтечудо,тотоперужесвяткують.Ну,хтойогознає.Чудоякесь,чудо.Тоякста...чудо...тогетьіпокидали—шобуловхати.Навітьводномселєчоловєккаба-назаколов—тойкабанапокінув...Кажуть—людейрєжуть,людейрєжуть...Такебуло.Ахібавони рєзали?СьоГосподьтак дав.ТакГосподьдав» (с. Більчаки);

— «Чудо—тоятечудознаю.Колисьякко-паликартоплю,небулощеколгоспу,кажуть—«Рєжуть».Авнас,тут,девортеестопіро,тошетамтакийшва′дрон—польскевойскостоя-ло.«Рєжуть,рєжуть...»Яксієвоєнниєвієхали,такієконігарніє,ша′блі,—«Вже,—кажуть,—вдворє»(Топєртокажуть—ертеес,аколиська-зали—двор—заПо′льщі)«Вжевдворєнаєха-ли...»Нигденикогонебуло,ничого,—людигетьвгородища,кругомповтекали,—всесело,народздві′гнувся,івсе,декортоплюкопали,молодилиівсе...япаслакорову,зарекою,—ки′далиівтекали.Данигденичогонебуло.Осєчудотакеє.Здвігну-лося...Утекаютьусє.«Втекайте,борєжуть».Інихтонигденикогонебачив» (с. Бистричі).

Загалом же часом трапляються й сюжетні розпо-віді демонологічного характеру про заборону на пра-цю у свята чи присвятки: «Ну,вонотаке,вонойнемонауприсвятокробить.Амнесамойснилосо.Шокаже—шобти′зналанаповсєгда′,шобтивроковесвятоничогонеробила.Аякажу(такібалакаювснєя)...Аякажу—яйнероблюничо’

натакесьвато.Яксьвато—тосьвато.Тотре’сьватковать.Нутакеснилосовноче,ахтоснив-са?Такемнедалообичай—шобтивроковесьва-тоничогонеробила.Аможе,яколишойробила?Дийтакемнеприснилосо» (с. Поляни).

На «Здвиження» (27 вересня), як вірять, вужі ховаються на зимівлю: «Якесьосьвато?..Товониховаюццавземлю,вжетодємонайти[до лісу]» (с. Голубне). Згідно з відомостями зі с. Князівка, у гаддя «саме в цей день іде суд, який гад укусив лю-дину чи худобину, того виганяють із кубла. І той ла-зить довго по землі, поки його хтось не заб’є. Така їм кара». Зафіксовано у цьому селі й сюжет про так званого «короля вужів»: здобувши на Здвиження його корону, знатимеш «все на світі» [13, с. 155].

На осінь припадають і одні з найбільших поми-нальниць у році, так звані «Деди′». Залежно від села, їх відзначали перед Пилипівкою (перед Дми-тром, 8 листопада; перед Михайлом, 21 листопада), а також перед Великим постом і Трійцею.

На вечір п’ятниці перед «Дедами» (перед «Ба′тьківською», «Деді′вскою» суботою) готували здебільшого все пісне. Обов’язково варили борщ (з грибами), пісну пшоняну кашу (солодку кашу з ма-ком), іноді — «кисєль», коливо або кутю. Також на «Деди» обов’язково було спекти хліба чи паляниць, книшів, пирогів («шоб було печо′не»). Спечене не різали, а лише ламали. Крім того, готували гриби, локшину, «голуби′» та ін. Якщо Діди були скором-ні, страви готували з м’ясом, молоком. На столі сві-тили свічку.

Вечеряти починали з борщу, наступною спожива-ли кашу, насамкінець — кисіль. В іншому варіанті завершували трапезу пшоняною кашею.

На ніч «для дідів» («для покойних») залишали на столі вечерю і ложки (черпачком догори, як і за-щодень; черпачком догори чи, рідше, донизу, спер-ши кругом миски з борщем чи кашею), щоб і вони мали як повечеряти. Уранці залишене віддавали ху-добі: «Мипоєли—вжеки′даєм,шобнеприби-рать із стола.Хайбуде. Іложкиположилинахлєбчишотам...», «босьопри′йдутдединаве-черу» (с. Балашівка), «Наночнеприбиралийого.Оцьовжета’якДеди′,сьотаквжещитаєцапе-редпостомДеди,ста′вляливариликашу,борщ,кулєш,босьопри′йдутдединавечеру.Хлєбпе-кли.Зарайоговжетепернепечутьтак,аколись

тотакпекли.Сьонавечоррозчиняли—требапекти,шейтакіпирожкизавороча′ливпєч,ісьонавечеру—товженетребаножомрєзатьхлєб,аломали.Ачогото—янезнаюзасє,чого,—нонемона,кауть,покойніку...ну,вжезапокойнікомрєзатьножем.Ісьовжесювечерувставляютьнастолє,ітаквонавжейночує.Ну,таке′колисьбуло.Яйтеперашетакосвоїмста′вляю,бовмене′тожечоловєкумер,двєдочки′вмерло,тоятожесє—якДедитакопередпо′стом,сьожтиєпо′сниєднє,тожтожевжетакова′римвечератьіста′вляємєсти,божтакеколисьбуло.Пове-чераємоми,аїм,якмисядаємвечерать,тоїмумисочки′надкида′ємо,отдєльно.Ітаквжевонойстоїть.Ложки′ло′жимотуда,ітаквжевононочує,вжевранциприбираєтедайвжемиємо.Дапоросятамвіливаємо,помиїтії» (с. Поляни), «Нутосьоєтакієвнас—Дєди′.Щитаєца—помі-налница—цьоДєди′.Дийсьояквечерайом...ко-лисьтакбуло,азаразнихтотакнеробить...Ко-лись,товжеяксідайомвечерать:отдєльната-рєлочка,ікожноїстравиодкідаєш—сьодєда′м.Утутарєлочку.Азаре—товоносєодийшло.Мало хтотихДєдов справляє.Так воно ночуєвже,тастрава,настолі.Вжевранційогоскида-єш. [На другий день]Бабивже,щиталося.Дєди,Баби.Та’якбисьоДєди—передПилиповкою,пе-редПостоміпередПетровкою.Три» (с. Білка), «Дєди—передВеликим [постом].ІпередКолядь-ми′,іпередВели′кодньом.Вперед—тотакудо-маробили.ЯкДєди...п’ятніца,тоцещитаєццаДєди,—товжепопрібіраємухатах,попрібіра-єм,авжевечера,кладемоложкі,все...Топерата-когонероб’ять.Колись...ІпірогипечемонаДєди′.Давжекажуть,шопри′йдутьмертвієвечерать.Вонинепріходили...Кутюварили.НаДєдивари-ли.Навсякіємиварили.Борщ,щовкого...Ну.Ва-риликутю,тотакакутя:імед,ізюм,горєхи,—такапоснавжекутя.Чизячменю,чизпшени-ці...Зостав’яли—такіємисочки,данакідаємумісочку...шесамієнеємо—впереддєдампоклас-ти.Скікостравиє,якастрава,каждоїстравидєдамклали.Аложки′—помиємвже,дейпо-кладем,шоббулидєдамчистенькієложечки.Тиє,шосамиєєли,дапомили,дайпоклаликоломіски.Донизу[черпачком].Надругийденьуже.Колісьумойойматері,тотожетаковоположилиложки.

Яквранціматистає—тобатьковаложкапере-верняна,іматерина.Доймативжерозказуєлю-дям.Каже,невжесьомиповміраєм?..Топомерлобулодвоєдетей...» (с. Бистричі).

Перші ложки страв іноді кидали «дедам» під стіл: «Шобуло—якпочінаєш,вжедлятихдеде′й...вжетиє деди′... посядали за столом, засвети-лисвєчку,посє...сєли,—то,значить,—раз—пудстол—набрали,шоєси,тогоборщу;дру-гийраз,—трира′зи.[...]Каждийтакробив.Те-пертовженихтоничо’неробить,араньчейтакбуло.Тозначить,шовжеДєди′,авжеякпоєли,толожки′поставілинамискуотаково.Доверхучерпачком» (с. Богуші).

Ще в іншому варіанті страви для душ померлих кидали на стіл. При цьому — хто їстиме їжу, при-значену для померлих, нібито добре збиратиме гриби: «Ну—коливоробімо.Ято,наприклад,сахарнаси-плю,води...бомедутогоєчинемаколи...Коливоробимо,ста′вляємотарелочкуіскідаємо(колисьтонастолскідали)—іборщ,ікашу,—шо′тинаварив—всевтутарелочкускидаємо,ісьовжедляїх,апотим,якужемиповечерали,вжезновпомолилиса,дийшеясветю′свечку,шейстав-ляюкружкуводи.(То раньше просто на стол кидали їм? — В.Г.)Колись-колись,якшевнасудома,шеякяшежила,давно...товнасбуламолито′вна(батькимоє,сем’ябула,шозто′го...),прамоскі-далиізміски—інастол,настолкі′дали.(Те тре-ба єсти: хто його єсть — буде гриби′ збирать. — Ре-маркаіншогореспондента)Токашу,якужекашуєдять,товженаперодхватають,шобто...Нушежмікашува′римо.Напослєдоккашудаємо.[...]Пшонянакаша.Товжеконец.Тояквжероблятьотодев’ятьдень,сорокдень,—івжедалиєсти,апотомужедаютькашу—вжевсьо.Вілазятьз-застола.(То це робили на дев’ять день, на сорок день... — В.Г.)...інарок.Ну,інаДеди.(Да. Хто поєсть, той гриби буде збирать. Колись таке було. Я даже в дєтстві — кажуть: скоре′нько вставайте да доєдайте ту єжу: будете в лєсі гриби збирать. А ми шо — є та єжа — доєдаєм. — Ремаркаіншогорес-пондента)» (с. Бронне).

На поминальниці заборонено було мастити хату: «Напоминалницу,якхлєбнесутьуцеркву,тонемонамазатьухаті,боочізамазуєшмерцам» (с. Маринин).

Подекуди відчували присутність душ у хаті: «Ча-сом, казали колись люди,шо буває—шеле′пнеложканастолі,каже.Нутакмояколисьсвекру-харозказовала» (с. Вітковичі), «Якгінше,тодех-токаже,шоотдехтостукає,приходить,агіншекаже,шоне.Ятонечула» (с. Поляни).

Є свідчення, що за приходом «дідів» намагали-ся підглянути, заглядаючи з печі: «Нуколисьвнасдома,матиросказує,шо,ну,йбатькожпроживдосємісятроків,каже,шовілазилинапєч(ко-лисьпечіжбули)ідивились,чиприходять.Ну,каже,тєнь...Товжезтоголяку,читак...Гос-подьвжезнає,чиприходили,чинє...Ну,дивили-сятакозастолом.Ахтотамбачив,Господі...ОдинГосподьБогзнає» (с. Білка).

«Деди» обов’язково нагадають про свою присут-ність, якщо їм не приготувати чи не залишити вече-рі на ніч:

— «Нутакеєбалакают,шо,каже,гра′каютложка′міпоміска′х.Шукают.(Сміється. — В.Г.)Колисьнашаматиросказувала,шо...чизабули-са,чишо,—тотаке,каже,якбихтосьприхо-дивдагракав.Мо’,дєдприходивкоторийдагра-кав? Хотев вечерать. То тотаке оставляли» (с. Хотин);

— «ОнасієосеннієДедивмене′йшовплєм’янніквармію.Алеяранонаготовіла:зварилайборщу,зварилайкаші.Ятампомагалайкажу:япойдудодому,бовжевп’ятницуввечері,пойдуяраньчедодому,божбудутьітизмо′гілок,тождомене′першоїза′йдуть,навечеру.Якяприйшла—якеськінобуло,імнесхотелосокіноподивицца.Іяселакіноподивіласа,посля′вжепошлавечерать.Вмене′сімнянейдезомною,ясамасобємолю′са,самасобєсвятю′са,самато′го...Якяпришла,авмене′такийбув...деложкискладалиса.Япришла,якявзялаложку,тотакмінетиложки—такякхтовікі-нув.Аякажу...Думаю,тожсьомоямати,вонавельмине...дабатькомой,вонинелюбиликіна,товонитого...Ох,кажу,вжетакрозсе′рдилисанамене′,шоявжеподивиласатекіно.Тожзареявамдамєсти,будетеєсти.(Сміється. — В.Г.) Отсьоменітакенамоємжиттібуло.Самадосебе′поба-лакала—ічоготиложкивікінуло?Такякїххтовзявівікінувзящикато′го» (с. Бронне);

— «Томниразсонснивса,тамумоїхбатько′вше.Сниццамни,шота’якбитого...іяпришла

тудадобатьков—атамседятьзастоломод-ниєдеди.Такякуп’ятницу.Іправда—шодеди—самиєдедиседятьзборо′дами.Ноянепознала,никогоне,нисвогобатька,нисвогочоловєка,ни-когоянепознала.Всеякієсьтакиєдедиседели.Посля′ябратихипитаюса—читиварилаобєд...вечеру?(Астолпорожній)Каже—неварила.О...» (с. Бронне);

— «Ну,колисьбуло,такієобічаї.Кажежінка,шо...повичерали—Дєдовнезнали,шотоДєди,нічого,вонаматаладийположиламотканасто-лі.Отойюрочоктакийбув,шозатягалинитку,дачерезтойюрокматали.Поклаланастолє,диййойсницца:тактойюрокупав,дийойсницца,каже:«Атибольшничогонемоглапокластинастол?»Авонасєпоклала...Атакзновбувтакийслучай,шотожетак

наДєдисіє,тоженезнали,да...токідає.Шонастолє лежить—топоскідає.Ну.Булитакієслучаї.Токолись,азаратонє» (с. Білка).

На другий день, у суботу, на «Баби′», готували вже все скоромне, з м’ясом чи на молоці, варили ва-реники з сиром чи з товмаче′м тощо: «ТоДєди...тоєтакесвято—Баби—називаєцца,іДєди.Вонотаке... є в церковном колєндарє» (с. Маринин), «Деди—посниє,аБаби—скоромниє» (с. Поля-ни), «Всуботу—товжеБабі′.Млинцєпекли.Ка-жуть—немонамлинцьовпекти—сковороди′ма-зать.Токажуть,тобабамвочизамазували.Алепеклимлинцє.Хтощомав,тотеробили,пекли.Хтощоможе,хтощохоче:чивареники,чимлин-цє,чикартоплю...» (с. Бистричі). «Бабам» подеку-ди так само на деякий час (до вечора або й до неділі) залишали стіл неприбраним і клали ложки.

Висновки. Як бачимо, традиційний народний ка-лендар Березнівщини доволі багатий. Низка обрядів та звичаїв, попри загальноукраїнський і регіональний характер, має й виразний локальний колорит.

Серед свят початку зими найзначущішим у тра-диції Березнівщини є день Андрія Первозваного. Зі супутніх цьому дневі звичаїв та обрядів особливу увагу привертає обрядова гра з «калитою», розма-їттям вирізняються також дівочі ворожіння, зокре-ма «гукання Долі». Не менш цікавою, водночас, є й обрядова складова іншого ранньозимового свята — дня Варвари Великомучениці. Спостерігаємо пере-гук варварівських обрядодій із щедровечірніми: це

приготування куті, вареників, звичай «ходити в ци-гани» (на зразок щедрівників-«перебиранців»).

Найбільш насиченим в обрядовому сенсі є різдвяно-водохресний період. Як і повсюдно в Укра-їні, на Березнівщині звичаї та обряди цього періо-ду спрямовані на забезпечення добробуту господар-ства: плідності худоби, роїння бджіл, несучості ку-рей, врожайності поля, родючості саду; суттєве місце займають теми одруження молоді, охорони від «не-чистої сили» та пошанування померлих. Локальною своєрідністю вирізняються місцеві варіанти «гукання Мороза», — з ритуальною годівлею, вивертанням кожуха і биттям палицею (качалкою, м’ялом, полі-ном) у вугол хати, вушак хатніх дверей чи по хліву.

Початок весни на Березнівщині знаменує свято Стрітення, від якого нерідко починали співати вес-нянки. Широко використовували у населених пунк-тах району стрітенську воду, свічку, освячене разом зі свічкою лляне волокно. Масниці прикметні зви-чаєм «Колодки», про який зрідка ще пригадують респонденти старшого віку. Серед ранньовесняних свят, як це звикло для загальноукраїнської традиції, виділяються перший день Великого посту, Обретін-ня, Явдохи, Середопістя, Благовіщення. Локальною своєрідністю Березнівщини є уявлення, що навесні «одмикає землю» Марко Ключник.

Загальноукраїнську канву має також обрядовість Вербниці, Чистого четверга, Великодня та Провід. Досі зберігається ще пам’ять про трапези біля мо-гил на Проводи. Локальним є архаїчний провідний звичай танцювати на кладовищі.

На Юрія, як це притаманно для Полісся, ходи-ли «качатися у жито», обідали на полі, качали по ньому варені яйця (крашанки). Важливою складо-вою юріївської обрядовості є ритуалізований вигін худоби на пашу.

Серед свят літнього комплексу насамперед виділя-ється Русальний тиждень. Як і повсюдно в Україні, на Березнівщині клечали хати зеленню, зокрема ли-повим, березовим, кленовим гіллям, лепехою. Низ-ка обрядів, звичаїв та забобонів Троєцького тижня пов’язана з уявленнями про русалок, що характерно для поліської традиції загалом.

Своєрідністю відзначаються місцеві купальські звичаї та обряди. На Березнівщині купальського бу-кета називали «відьмою», а суть святкування зво-дилась до його знищення (спалення, утоплення чи

розривання). Підсилює ефект знищення «відьми» й широкий асортимент апотропеїчних засобів, які ви-користовують у часі Купайла.

Обрядовість Петрового дня тісно пов’язана зі ско-тарською тематикою (зокрема звичаєм «задушити зозулю»), водночас свято прикметне й тим, що від Петра, по суті, починалися жнива. Привертає ува-гу локальне розмаїття варіантів з так званою «боро-дою». Зі жнивами та майбутнім засівом пов’язані й інші свята літньо-осіннього періоду, особливо Ганни, Пантелеймона, Маковея, Спаса та ін.

З осінніх дат локальною своєрідністю вирізняєть-ся так зване «Чудо», про яке на Березнівщині за-фіксовано низку оповідок. Доволі поширені серед респондентів також уявлення про зимівлю гаддя й про вужеву корону, пов’язані зі святом Воздвижен-ня. Значне місце серед звичаїв та обрядів осені за-ймають і ті, що спрямовані на пошанування предків, так звані «Діди» (рідше також і «Баби»), — восе-ни особливо урочисто справляли «Діди» перед Дми-тром і перед Михайлом.

Наостанок також констатуємо, що обсервовані у цьому огляді терени на півдні дещо тяжіють до волин-ської традиції. Це, зокрема, відчувається як у мовлен-ні респондентів, так і в певних локальних особливостях місцевих звичаїв та обрядів. Для прикладу, звичаї «ку-сати калиту», «волочити колодку», «гукати Мороза» тощо побутували й на поблизьких теренах історико-етнографічної Волині. Відтак перспективним вбача-ється докладніше вивчення порубіжжя Полісся і Во-лині, у даному випадку йдеться про етнографічну тра-дицію сусідньої з Березнівщиною Кореччини.

1. Купальські та петрівчані пісні (Запис Віктора Коваль-чука, нотація Людмили Гапон). Етнокультурнаспадщина Рівненського Полісся: матеріали комп-лекснихнауковихекспедиційРівненськогофольклор-но-етнографічного товариства. Рівне: Волинські обереги, 2001. Вип. І. С. 76—91.

2. Веснянки (Запис Віктора Ковальчука, Тетяни Пархо-менко, Алли Українець. Нотація Людмили Гапон). Ет-нокультурнаспадщинаРівненськогоПолісся. Рів не: Перспектива, 2002. Вип. ІІ. С. 58—64.

3. Пісні з села Вітковичі Березнівського району (Запис Віктора Ковальчука). ЕтнокультурнаспадщинаРів-ненськогоПолісся. Рівне: Перспектива, 2003. Вип. ІV. С. 234—241.

4. Колядки та щедрівки с. Білка Березнівського району (за матеріалами експедиції 1999 року). (Записи Ві-

ктора Ковальчука. Транскрипції Людмили Гапон). ЕтнокультурнаспадщинаПолісся. Рівне: Перспек-тива, 2005. Вип. VІ. С. 80—92.

5. Ковальчук Н.А. КалендарнізвичаїтаобрядиРівнен-ськогоПолісся:локальнаспецифікататрансформа-ції(ХХ—початокХХІст.):автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.05; НАН України, Ін-т мистецтвознав., фольклористики та етнології ім. М.Т. Риль ського.Київ, 2008. 20 с.

6. Пархоменко Т.П. КалендарнізвичаїтаобрядиРів-ненщини:Матеріалипольових досліджень.Рівне : видавець Олег Зень, 2008. 200 с.

7. Федас Т.О. Фольклорно-етнографічний комплексселаМихалинБерезнівськогорайонуРівненськоїоб-ласті (наукова робота). 2011. 75 с. berezne.libr.rv.ua/kr/91.pdf.

8. НародніпісніБерезнівщини:заматеріаламиекспе-диції 2013 року. (Запис, транскрипції та впорядку-вання Юрія Рибака). Рівне: М. Дятлик, 2016. 208 с.

9. Колядки та щедрівки села Білка Березнівського райо-ну. (Запис Віктора Ковальчука, транскрипція Людми-ли Гапон). Літопис Березнівщини: наукові запискиБерезнівського краєзнавчого музею.Рівне: О. Зень, 2011. Вип. 1. С. 165—177.

10. Календарно-обрядові пісні Березнівщини. (Запис Тетя-ни Пархоменко, транскрипція Людмили Гапон, Наталії Боярської). Літопис Березнівщини: наукові запискиБерезнівського краєзнавчого музею. Рівне: О. Зень, 2011. Вип. 1. С. 178—199.

11. Календарно-обрядові пісні села Білка Березнівського району. (Записи Валентини Хіміної. Транскрипції Во-лодимира Козака). ЛітописБерезнівщини: науковізапискиБерезнівського краєзнавчого музею.Рівне: О. Зень, 2015. Вип. 2. С. 173—190.

12. Гунтік Т. Календарно-обрядові пісні північної Берез-нівщини у системі поліського фольклору. ЛітописБе-резнівщини: наукові записки Березнівського район-ногокраєзнавчогомузею.Рівне: О. Зень, 2017. Вип. 3. С. 133—149.

13. Старинська Т. Скарби Князь-села. ЛітописБерезнів-щини: наукові записки Березнівського краєзнавчогомузею.Рівне: О. Зень, 2011. Вип. 1. С. 148—164.

14. Васянович О. Вода в метеорологічних віруваннях по-ліщуків Березнівщини. ЛітописБерезнівщини:нау-кові записки Березнівського краєзнавчого музею. Рівне: О. Зень, 2015. Вип. 2. С. 139—143.

REFERENCES

Kovalchuk, V. (Ed.), & Hapon, L. (2001). Kupala and Pe-trovich songs. In EthnoculturalheritageofRivnePolissya:materials of complex scientific expeditions of theRivneFolkloreandEthnographicSociety (Issue I, pp. 76—91). Rivne: Volyn’s Amulets [in Ukrainian].

Kovalchuk, V., Parkhomenko, T., Ukrainets, A. (3 eds.), & Hapon. L. (2002). Vesnyanki. In Ethnoculturalheritage

ofRivnePolissya (Issue II, pp. 58—64). Rivne: Perspec-tive [in Ukrainian].

Kovalchuk, V. (2003). Songs from Vitkovychi village of Berez-nivsky district. In EthnoculturalheritageofRivnePolis-sya (Issue IV, pp. 234—241). Rivne: Perspective [in Ukrainian].

Kovalchuk, V. (Ed.), Hapon, L. (2005). Christmas carols «koliady» and «shchedrivky». Bilka of Bereznivskyi rayon (according to the expedition 1999). In Ethnoculturalherit-ageofPolissya (Issue VІ, pp. 80—92). Rivne: Perspec-tive [in Ukrainian].

Kovalchuk, N.A. (2008). Calendarycustomsandordinanc-es of Rivne Polissya: local specificity and transforma-tions (XX— the beginning of theXXI century.): au-thor’s abstract. Dis ... Cand. is Sciences: 07.00.05; Na-tional Academy of Sciences of Ukraine, Institute of Art History, Folklore Studies and Ethnology. M.T. Rylsky. Kyiv [in Ukrainian].

Parkhomenko, T.P. (2008). CalendarcustomsandordinancesoftheRivneregion:materialsofthefieldresearch. Rivne: publisher Oleg Zen [in Ukrainian].

Fedas, T.O. (2011). Folklore and ethnographic complex ofMikhailvillageofBereznivskydistrictofRivneregion(sci-entificwork). berezne.libr.rv.ua/kr/91.pdf [in Ukrainian].

Rybak, Y. (2016). Folk songs ofBereznivshchyna: on thematerialsoftheexpeditionof2013.Rivne: M. Dyatlik [in Ukrainian].

Kovalchuk, V. (Ed.), & Hapon, L., Boyarska, N. Christmas carols and family gatherings in the village of Bilka, Berez-nivsky district. In ChronicleofBereznivshchyna:scientif-icnotesofBereznivskyLocalHistoricalMuseum (Issue 1, pp. 165—177). Rivne: O. Zen [in Ukrainian].

Parkhomenko, T. (Ed.), & Hapon, L., Boyarska, N. (2011). Calendar-ritual songs of Bereznivshchyna. In ChronicleofBereznivshchyna:scientificnotesofBereznivskyLo-calHistoricalMuseum (Issue 1, pp. 178—199). Rivne: O. Zen [in Ukrainian].

Khimina, V. (2015). Calendar-ritual songs of the village of Bilka, Bereznivsky district. Valentine’s Khimina records. Transcrip-tions of Volodymyr Kozak. In ChronicleofBereznivshchyna:scientific notes of Bereznivsky Local History Museum (Issue 2, pp. 173—190). Rivne: O. Zen [in Ukrainian].

Guntik, T. (2017). Calendar and ritual songs of the Northern Bereznivshchyna in the system of Polissya folklore. In Chron-icleofBereznivshchyna: scientificnotesofBereznivskyRegionalMuseumofLocalLore(Issue 3, pp. 133—149). Rivne: O. Zen [in Ukrainian].

Starynska, T. (2011). Treasures of Prince-village. In Chron-icleofBereznivshchyna: scientificnotesofBereznivskyLocalHistoryMuseum (Issue 1, pp. 148—164). Rivne: O. Zen [in Ukrainian].

Vasyanovich, O. (2015). Water in the Meteorological Beliefs of the Polishchuk in Bereznivshchyna. In ChronicleofBerez-nivshchyna:scientificnotesofBereznivskyLocalHistor-icalMuseum (Issue 2, pp. 139—143). Rivne: O. Zen [in Ukrainian].

Володимир ГАЛАЙЧУК inhabitants · 2019-10-11 · Тетяна Федас...

Documents

ЦЕРКОВНИЙ ВІСНИК – CHURCH HERALD - 2003 #15

ЦЕРКОВНИЙ ВІСНИК – CHURCH HERALD - 2004 #10

І.Й. Галайчук. Клінічна онкологія. Частина І

ЦЕРКОВНИЙ ВІСНИК – CHURCH HERALD - 2003 #09

ЦЕРКОВНИЙ ВІСНИК – CHURCH HERALD - 2003 #19

ЦЕРКОВНИЙ ВІСНИК – CHURCH HERALD - 2003 #13

ЦЕРКОВНИЙ ВІСНИК – CHURCH HERALD - 2005 #08

УСТАВ на НАРОДНО ЧИТАЛИЩЕ „ПРОСВЕТА-1928 - 1928 · УСТАВ на НАРОДНО ЧИТАЛИЩЕ „ПРОСВЕТА-1928 ” – с. БЕЛИЦА,

Олександр Мень. Проповіді на церковний рік

София, пл. Народно събрание България е странна свобода

ЦЕРКОВНИЙ ВІСНИК – CHURCH HERALD - 2002 #20

ЦЕРКОВНИЙ ВІСНИК – CHURCH HERALD - 2005 #14

ЦЕРКОВНИЙ ВІСНИК – CHURCH HERALD - 2003 #20

ЦЕРКОВНИЙ ВІСНИК – CHURCH HERALD - 2005 #05

ЦЕРКОВНИЙ ВІСНИК – CHURCH HERALD - 2004 #03

презентация Народно читалище ОРФЕЙ с.Ерма река

ЦЕРКОВНИЙ ВІСНИК – CHURCH HERALD - 2003 #23

ЦЕРКОВНИЙ ВІСНИК – CHURCH HERALD - 2005 #11

ЦЕРКОВНИЙ ВІСНИК – CHURCH HERALD - 2003 #24

ЦЕРКОВНИЙ ВІСНИК – CHURCH HERALD - 2003 #17