Василь Сухомлинський

ВиконавецьБурадчук Тетяна учениця 11 класу Володимирівської ЗОШ І-ІІІст. №2Волноваського районуДонецької обл.Керівник вчитель укр. мови та літературиСердюк Лариса Василівна

Творча робота В. Сухомлинський – істинно народний педагог, поборник добра, краси і природи.

2012 р.

Василь Сухомлинський

"Найпрекрасніші і водночас найщасливіші люди ті, хто

прожив своє життя, піклуючись про щастя інших"

Л.В. Сердюк Лист до Сухомлинського

До тебе, вчителю, звертаюсь через роки,Бо шлях життєвий мушу обирати.Це вже серйозно, а не балачкиПрийшла пора й мені свою вершину подолати. Для мене, власне, ти – неначе Бог, Який диктує і керує мною всюди. Тому не варто скаржитись, квоктати :”Ох!” Хіба ж тоді із мене вийдуть ”Люди”?!Для вчителів – обов'язок святий:Навчати й дітям серце віддавати.Я знаю, труд цей нелегкий, Хіба ж я маю право відступати?

У нашому житті багато є проблем,Які вирішувати треба і негайно.Та перш за все , відповідальність ми несем,Як розумію я , за всіх дітей буквально. Я “школу радості” плекатиму в серцях У душах діточок, я спробую, - ти допоможеш? Не треба щастя більшого, ніж бачити в очах Довіру і любов дітей за те, що ти все можеш.Учителю, скажи, чого не знаю я,Що мушу ще я весь час пізнавати?Порада є безцінною твоя.Для мене так важливо все це знати. Щоб стати справжнім педагогом і взірцем, Здолати треба неодну вершину. Я мрію бути вчителем – творцем, Як ти любив , любити школу і дитину.

Твої уроки спілкування, добротидуховності і величі людської.Ми педагоги мусим пронестиКрізь все життя учительської долі. Пробач, але пишу у вічність я Тебе не маю права турбувати. Та все ж , здається, що ми, як рідня Одне про одного не можем забувати.Прошу, допоможи мені в цей часІ освіти мій шлях через роки, Моїм пророком будь, дороговказ“Крізь терни до зірок дитячих проведи”

Народився Василь Олександрович Сухомлинський - 28 вересня 1918 р. в селі Василівка Онуфріївського району Кіровоградської області ,у незаможній селянській родині.

Василь ріс жвавим і допитливим. Змалку любив малювати. Але зошити, фарби і пензлі можна було придбати тільки за лікарські рослини. Та бажання малювати було таке сильне, що хлопець цілими днями пропадав у лісі. За склянку насіння акації одержував два зошити. Одного разу Василь із товаришами пішки пройшли 45 кілометрів, аби купити фарби. 

Навчався спочатку у Василівській семирічці, де був одним із кращих учнів. Улітку 1934 р. він вступив на підготовчі курси при Кременчуцькому педінституті і того ж року став студентом факультету мови та літератури цього вузу. Проте через хворобу 1935 р. змушений був перервати навчання в інституті

Справжня любов народжується тільки в серці, що пережило турботи про долю іншої людини.В. Сухомлинський

У 1935-1938 рр. він викладав українську мову і літературу у Василівській та Зибківській семирічних школах Онуфріївського району. У 1936 р. Сухомлинський продовжив навчання на заочному відділі Полтавського педагогічного інституту, де спершу здобув кваліфікацію учителя української мови і літератури неповної середньої школи, а згодом — і викладача цих же предметів середньої школи (1938).

З червня 1942 р. до березня 1944 р. В. Сухомлинський працював директором середньої школи і вчителем російської мови і літератури у селищі Ува Удмуртської АРСР. Навесні 1944 р. Василь Олександрович разом із дружиною Г. І. Сухомлинською виїжджає в Україну, у щойно визволений Онуфріївський район Кіровоградської області.

Василь Сухомлинський із дружиною та донькою, середина 1960-х

Василь Олександрович дебютує у пресі — Онуфріївській районці «Ударна праця» та обласній газеті «Кіровоградська правда» — із статтями на педагогічні теми. Найперша його публікація — «Перед новим навчальним роком» — з'явилася 25 серпня 1945 р. в «Ударній праці».

В.СУХОМЛИНСЬКИЙ

Людина лише тоді по-справжньому дорожить життям, коли в неї є щось несумірно дорожче за власне життя.

Учасник Великої Вітчизняної війни. У липні 1941 року призваний в Червону Армію. У званні молодшого політрука воював на Західному і Калінінському фронтах, брав участь в Смоленськом бою і битві під Москвою. У січні 1942 року був тяжко поранений осколком снаряда під саме серце. Дивом вижив і після виписки з уральського госпіталю з 1942 по 1944 роки працював директором школи селища Ува Удмуртської АРСР. Повернувшись на батьківщину, дізнався, що його дружина, що брала участь в партизанському підпіллі, з малолітнім сином були вбиті німецькими окупантами.

Портрет Василя Сухомлинського, що знаходиться в музеї Павлиської школи

В. СУХОМЛИНСЬКИЙ

Людина народжується на світ не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний.

З 1944 року - завідувач Онуфріївським районним відділом народної освіти. З 1948 року до останнього дня свого життя працював директором середньої школи селища Павлиш Онуфріївського району Кіровоградської області України. У 1955 році захистив кандидатську дисертацію на тему: «Директор школи - організатор навчально-виховного процесу».

Василь Сухомлинський з дітьми в шкільній теплиці

Сухомлинський будував процес навчання як радісну працю; велику увагу він приділяв формуванню світогляду учнів; важлива роль в навчанні відводилася слову вчителя, художньому стилю викладу. Сухомлинський розробив комплексну естетичну програму «Виховання красою». Його система протистояла авторитарному вихованню і критикувалася офіційними педагогічними кругами за «абстрактний гуманізм».

Зірка Василя Олександровича згасла на злеті – на 52 році життя. Він був сповнений задумів, мрій, творчих пошуків. Про це свідчать твори, що побачили світ в 70-ті роки: «Методика виховання колективу» (1971), «Розмова з молодим директором школи» (1973), «Листи до сина» (1978). В них він розширює і поглиблює свої гуманістичні ідеї у напрямі розвитку духовності, яка, за переконанням педагога, опосередковує всі інші риси особистості.

В. СУХОМЛИНСЬКИЙ

Дитина – дзеркало родини; як у краплі води відбивається сонце, так у дітях відбивається моральна чистота матері і батька.

В останніх працях В. О. Сухомлинський розмірковує над проблемами в загальному гносеологічному сенсі: «що таке людина?», «яке її призначення?» – і намагається дати відповіді на них засобами педагогічної науки. Він дедалі більше говорить про такі прості й необхідні для кожної людини і суспільства в цілому речі: про добро й милосердя, про смисл життя і правильне ставлення до смерті, про зло і його подолання, про необхідність гармонії в людських стосунках, про любов, про жінку-матір – основу людського життя.

Після 1970 р. почався новий етап біографії педагога – «життя після смерті». Це стосується його 48 книг, 500 наукових статей, більше як 1500 оповідань і казок для дітей. Спадщина В. О. Сухомлинського розійшлася по всьому світу, живе своїм життям. На початок XXI ст. вийшло 65 його творів тиражем близько 15 млн примірників. Вони перекладені на 59 мов народів світу. Найпопулярніша книга «Серце віддаю дітям», яку жодне видавництво не хотіло публікувати й випустило в 1969 р. тільки тому, що вона вийшла роком раніше в НДР, має 55 видань на 32 мовах народів світу.

Ідеї Сухомлинського, які не знайшли свого повного застосування в свій час, значно вплинули на подальший розвиток педагогічної науки і практики – вони лягли в основу широкого руху «педагогіки співробітництва», популярного наприкінці 80-х – на початку 90-х років XX ст. Ці ідеї ввійшли органічною частиною в сучасну реформовану початкову школу України, за ними працюють різні навчальні заклади, проводяться щорічні Всеукраїнські педагогічні читання «Василь Сухомлинський і сучасність».

Українська монета з серії «Видатні особистості України»

Пам'ятник на могилі Василя Сухомлинського, кладовище селища Павлиш.

Виховуючи свою дитину, ти виховуєш себе. В. Сухомлинський

Педагогічна спадщина В. О. Сухомлинського глибоко вивчається в Україні, Росії, багатьох країнах світу. Створена і активно працює Українська асоціація імені Василя Сухомлинського (1991), Міжнародне товариство послідовників Сухомлинського (Німеччина, Марбур, 1990), Всекитайське товариство прихильників В. Сухомлинського (1998). В Павлиській середній школі, що носить його ім'я, з 1975 р. функціонує педагогічно-меморіальний музей В. Сухомлинського.

Щоб любити – треба знати, а щоб проникнути в таку тонку й неосяжну, величну й багатогранну річ, як мова, треба її любити. Василь

Сухомлинський