№ 10 (010) 22 - 27 вересня 2009 року

ПРАВОЗАХИСНИК ЛЬВІВЩИНИ

Ціна вибору

Вона стояла біля прилавка і перераховувала копійки. Старечі пальці старанно перекладали на долоні монетки — на буханець явно бракувало. Інша жінка похи-лого віку не витримала:

— Зовсім ці політики совість втратили: скоро з такими цінами на хліб і воду перейдемо.

До неї приєднався хор обурли-вих голосів.

— Всю Україну обікрали і наси-титись не можуть.

— А з квартплатами що тво-рять — по півпенсії віддавати до-водиться.

— Самі ж у сметані купаються, а про народ зовсім не думають.

Старенька купила півбухан-ця й тихенько відійшла. А черга не вмовкала. Головний лейтмо-тив: ніби й свої при владі, а гірші за чужинців. Усе гребуть і гребуть, а люди — до дідька. В особливій скруті пенсіонери. І меж нахаб-ності немає.

Подібні розмови можна почу-ти скрізь: у маршрутках, в тролей-бусах, у крамницях, на ринках. У Львові, Вінниці, Сімферополі, Дніпропетровську, Харкові. Люди обурені. В люті морози на Майдані їх зігрівала надія на щасливе май-бутнє. На те, що з новими політи-ками прийде нарешті спокій і доб-робут. Обманулися. Жорстоко. Сподівання не виправдалися.

Хто винен? Ясно — ті, кого так любили. За кого на Майдані горою стояли. На кого покладали такі надії. Ті, хто гарантував і не вико-нав обіцянок.

Згоден. Винні. Довіра — тонка річ. Тонша за скло. Надколеш — і не склеїш.

Але чи тільки вони винні, ті, хто бив себе в груди? Хто перед усією нацією давав слово? І хто підхоп-лював, що разом нас багато?

Закінчення на 2-й стор. Закінчення на 3 стор.

ПривітанняЛьвівська обласна організація

Партії захисників Вітчизни щиро вітає Голову ПЗВ Юрія Кармазіна з Днем його уродин!

Ваш життєвий шлях — це при-клад самовідданого служіння Ук-раїні й народу! Ви завжди йдете в авангарді найактивніших будівни-ків незалежної держави!

Від усього серця бажаємо Вам міцного здоров’я і життєвої нас-наги, професійних успіхів та осо-бистих творчих досягнень, сімей-ного щастя, злагоди і добробуту у Вашій оселі! Нехай здійснять-ся усі заповітні мрії, а будь-які по-вороти долі завжди відкривають лише нові обрії майбутніх перс-пектив!

Щастя Вам, Божого благосло-вення й ангельської охорони!

Година «Х» — 19 жовтня. Саме того дня офіційно стартує президентська кампанія. Проте вже нині в кулуарах вищих ешелонів влади активно дискутують, що майбутні вибори — суцільний лохотрон, розрахований на електоральну наївність. Насправді ж провідні політики давно між собою домовилися, і йдеться лише про посади — хто буде Президентом, хто прем’єром, а хто спікером. Ганна Герман уже відкрито оголосила, що Янукович, у разі отримання президентської булави, готовий віддати Тимошенко прем’єрство. Наскільки ці розмови мають під собою підґрунтя, ми поцікавилися у народного депутата, голови Партії захисників Вітчизни Юрія Кармазіна.

На лоХоТроН Не НаВажаТьСЯ

— Такі розмови свідчать лише про те, що президентська компанія давно негласно стартувала. Ясна річ, вона відчутно відрізняється від попередніх. Немає поділу на «чорних» і «білих», на «ворогів» і «друзів». Знайомі обличчя з вив-ченими можливостями. У жодного з основних конкурентів — Януко-вича і Тимошенко — немає гаран-тованої переваги. Кожен має ста-лий електорат. Частину голосів на Заході у Тимошенко може відібра-ти Яценюк, у Януковича на сході відбиратиме їх Тігіпко. Але це бу-

дуть незначні втрати. Головним конкурентам доведеться домо-влятися. Інакше на цьому зіграє Ющенко. Але чи зможуть поступи-тися Янукович і Тимошенко своїми амбіціями — питання відкрите.

Наразі при всій своїй актуаль-ності ці президентські вибори, на відміну від перегонів 2004 року, розглядаються як невизначаль-ні. Тоді йшлося про цивілізаційний

вибір України. Народ обирав, яким шляхом підемо — авторитарним чи демократичним, європейським. А також — у якому суспільстві жи-тимемо. Тепер мова про те, з яким політиком зможемо налагодити добробут?

І хоч завдання нібито простіше, але саме економічне підґрунтя за-безпечує весь державний устрій. На жаль, кожна із команд відчу-

ває брак цілісної економічної концепції. А саме ці позиції й можуть відіграти вирішальну роль у боротьбі. Тому всі на-лаштовуються на тривалий забіг, де президентська кам-панія — лише початок. Далі підуть вибори на місцях. І за-вершальним етапом можуть стати дострокові парламент-ські вибори.

Це складний шлях. Прой-ти його на жорсткому про-тистоянні ніхто не зможе — немає тієї тотальної пе-реваги ні серед виборців, ні серед політикуму. Тому ком-проміси будуть. Але це не означає, що вже сьогодні все відомо і хтось захоче зіграти в лохотрон.

ДиреКТиВНі ХоДи Вже Не В моДі

— але на підтвердження цих кулуарних розмов на-водять аргументи, що ос-новні конкуренти не вель-ми напружуються щодо пошуку якісно нових виб-орчих технологій і спокійно звертаються до поперед-

ніх. Скажімо, той же Янукович в одесі днями озвучив «старий» месидж про надання російській мові статусу державної. або Ти-мошенко звернулася до звичної стратегії протиставлення: вона — інші.

— Це запитання до їхніх політ-технологів. Щодо Януковича, то

Юрій Кармазін: «Брехня, що посади вже розписані»

Закінчення на 2-й стор.

КулуарНа ПриХВаТизаціЯ

Павло Степанович роз-повів, що Львівська облас-на рада під тиском чинов-ників обласної адміністрації кулуарно розбазарює міс-цеві земельні угіддя та ко-мунальне майно. Відбу-вається це за примітивною, але, на прикрість, дуже діє-

вою схемою. На кожній сесії Львівської обласної ради у порядок денний вносить-ся близько 50 питань щодо приватизації комунальних об’єктів. Під час голосуван-ня за ці питання починаєть-ся адміністративний тиск на депутатів облради.

Як один із прикладів П. Барнацький навів ситуацію з комунальними аптеками Львівщини. Питання щодо об’єднання їх в одну юри-дичну структуру мало роз-глядатися на останньому засіданні сесії ЛОР. А фак-тично за цим стояли де-які можновладці з обласної адміністрації, які вирішили

Павло Барнацький: «Скоро в ліси пускатимуть за гроші»Як голова апеляційного суду львівської області Валентин Государський рятує сина від кримінальної відповідальності? Скільки обласний бюджет втратив від незаконної приватизації комунальних об’єктів? Як влада використовує адміністративний ресурс для тиску на депутатів задля полагодження потрібних справ? Хто і за якими схемами бере на львівщині ліси в оренду на 49 років? ці та інші питання стали предметом прес-конференції «Нові факти зловживань влади та високопосадовців на львівщині», яку провів у львівському прес-клубі голова львівського осередку Партії захисників Вітчизни, головний консультант комітету Верховної ради україни з питань правосуддя, заслужений юрист україни Павло Барнацький.

2

Закінчення. Поч. на 1 стор.Така вже у нас риса — ба-

чити чорне тільки в інших. А спитати — як ці політики опи-нилися при владі? Хіба не завдяки нашим із вами го-лосам? Хіба не наші очі диви-лися, кого обирали?

Так, там, на Майдані, ви-рішувалася доля нації. Але я не про це. Пригадую вибо-ри до парламенту в 2002 році. Один із населених пунктів на Дрогобиччині відвідав черго-вий кандидат. Магнат, більше відомий тим, що всюди, де б не працював, за ним тягнувся шлейф кримінальних справ. А підприємства, які очолю-вав, швидко банкрутували за одночасного зростання стат-ків цього «новітнього україн-ця».

Перед виступом кандидата просто неба накрили столи. Вино, вода, канапки з черво-ною ікрою й баликом. Дехто з місцевих червону ікру й балик спробували вперше. А промо-ва кандидата була солодшою за мед. Обіцяв у разі обран-ня і село газифікувати, і воду провести в кожний будинок, і каналізацію.

90% селян звідти віддали голоси за нього. Потім шко-дували, бо «кинув». Пройшов до парламенту й забув уза-галі про Дрогобиччину. Пізні-ше питали в цих людей: як же вони могли довірити тому, за ким кримінал на криміналі? «Але ж так щедро пригощав», — стандартна відповідь.

У жодному випадку не хочу кидати тінь на всіх. Але до мене, як головного кон-сультанта і представника ПЗВ, щодня звертаються де-сятки, а то й сотні людей. Ідуть з бідами, з проблема-ми. Часто запитую, а чого не до свого депутата стукаєте? Сором’язливо опускають очі або безнадійно махають ру-кою. За п’ять років каденції деякі народні обранці навіть не з’явилися в своїх округах.

То хто ж винен? Так, у владі нашій чимало нині від-вертих негідників, корупціо-нерів, казнокрадів, хабарни-ків, які жирують на народній біді. Але ж не дарма вчить одвічна мудрість, що кожний народ має ту владу, на яку заслуговує. А точніше — яку сам же обирає. І деколи ціна вибору — келих вина і кана-пка з червоною ікрою.

Павло Барнацький, заслужений юрист

України, головний консультант

комітету ВР з питань правосуддя, голова Львівського

осередку ПЗВ

Ціна вибору Юрій Кармазін: «Брехня, що посади вже розписані»

він просто звик вести свою кам-панію в «проффесорському» стилі. Справді месидж про надання де-ржавного статусу російській мові був у його претендентському арсе-налі одним із головних у програш-ному для нього 2004 році. Проте

у 2006 році, коли Янукович посів крісло прем’єр-міністра України, а в парламенті Партії регіонів вда-лося створити правлячу коаліцію, відтоді їхня політсила почала ак-тивно відхрещуватися від обіцянок надати російській мові статус дру-гої державної. Тепер він знову ви-тягнув цю карту. Звичайно, це не просто переплутати прізвище відо-мої поетеси або назви країни.

А от щодо Тимошенко, то її рек-ламну кампанію багато хто оцінює, як доволі вдалу. Люди втомили-ся від прямолінійної, директивної реклами. Вони очікують на більш вишукані, делікатні ходи. І перші кроки Тимошенко чимало експер-тів визнать вельми грамотними. Для людини природно працювати. Українській нації притаманна пра-цьовитість. І щоб там не було, які б катаклізми не вирували, україн-ці завжди смиренно тягнули свою лямку. Тож нагадати людям, що хтось працює, — це саме той хід, на який нині розраховують.

Але це, знову ж таки, не свід-чить про те, що між основними конкурентами вже є повна домов-леність і узгодженість щодо май-бутніх посад. Навпаки, це свідчить про повну боєздатність і готов-ність до майбутньої принципової боротьби. Хоча не виключаю, що в другому турі, коли вже буде ясно, хто вийшов на фінішну пряму, ми можемо стати свідками серйозних політичних кроків.

Українці Змінили Постаті, а не системУ

— лідер компартії Петро си-моненко прогнозує, що після об’єднання лівих сил їхній єди-ний кандидат не тільки вийде у другий тур, а й переможе в ньо-му.

— Для того, щоб позмагатися в другому турі, туди ще треба потра-пити. Те, що під час президентсь-ких виборів 1999 року Петрові Си-моненку вдалося прорватися до другого туру, було не стільки його особистою заслугою, скільки ре-алізацією таємної стратегії політ-технологів команди Кучми. Куч-мі було набагато вигідніше бачити Симоненка своїм конкурентом у другому турі, оскільки це гаранту-вало йому перемогу в перегонах. Розраховувати на повторення цьо-го сценарію за нинішніх умов — щонайменше наївно. Так, є велике розчарування населення у політи-ках, що вступають у президентсь-ку гонку. Але міфічними соціаліс-тичними чи комуністичними ідеями сьогодні вже нікого не підкупити. Ліві мають сталий електорат, який з року в рік скорочується і скоро-чуватиметься й надалі. Подивіть-ся, у 2004 році Петро Симоненко набрав набагато менше голосів, ніж КПУ в 2002-му. Парламентсь-кі вибори в березні 2006 р. стали своєрідною проекцією майбутніх президентських, і КПУ знову втра-тила на них навіть порівняно з ре-зультатами Симоненка.

— Президент України Віктор Ющенко в інтерв’ю польській га-зеті Rzeczpospolita на запитання, чи намагається росія здійсню-вати вплив на майбутні прези-дентські вибори, визнав, що цей вплив поступово зменшується.

— Я так не сказав би. Росія за-вжди мала свої геополітичні інте-реси щодо України і продовжує їх реалізовувати. Як, зрештою, і США, європейські країни. Це реалії, яких не можна відкидати. Україна для цих країн дуже цікава, оскільки ви-конує роль своєрідного геополі-тичного плацдарму. Інша річ, що такого зовнішнього впливу на ви-борчу кампанію з боку Росії, який

спостерігали в 2004 році, тепер не буде. І не тому, що Росія здає пози-ції. Просто, проаналізувавши про-рахунки попередніх років, Кремль вибудовує нову стратегію, не таку прямолінійну. І ставку тепер роби-тиме не на одного кандидата.

З іншого боку, проблема не у впливі Росії або інших країн, а в нас самих. Від часів Стародавньо-го Риму актуальною залишається істина: поки держава не займеть-ся собою, нею займатимуться всі, кому не ліньки. У цьому наша слаб-кість. За 18 років незалежності ми не сформували цілісної держави, яка була б економічно, політично та соціально збалансованою. Не-має політичної еліти, лави запас-них. Внутрішні розбірки та проти-річчя призвели до того, що навіть політична незалежність нині пе-ребуває під великим сумнівом, ос-кільки економічно ми дуже слабкі.

Специфіка майбутніх виборів у тому, що проводимо їх під час зовнішньополітичної кризи. Як не

парадоксально, але це наслідок «недовибору» в 2004 році. Це ре-зультат непослідовності, яку з того часу демонструвала українська влада щодо свого зовнішньополі-тичного майбутнього і зовнішньо-політичних завдань. Багато хто з міжнародних експертів і, зокрема, колишній посол США в Україні, виз-нають ці п’ять років періодом втра-чених можливостей. У 2004 році українці змінили постаті, але не систему. Цією слабкістю й користа-ються нині наші сусіди, які прагнуть підпорядкувати наші пріоритети власним стратегіям. Тому майбутні вибори — це визначеність у тому, кому маємо довірити штурвал, аби нарешті новий президент впевне-но довів справу формування про-європейського консенсусу, аби наша країна й далі не нагадувала паперовий кораблик в океані.

Понад 300 деПУтатіВ – мільйонери

— днями заступник глави сек-ретаріату Президента України марина ставнійчук оприлюдни-ла дані про те, що понад 300 де-путатів Верховної ради мають

мільйонні статки. і більшість цих мільйонерів — за податковими деклараціями останнього року! Виходить, депутатство у нас — прямий шлях до олігархії?

— Не можу з усім погодитися. Я в парламенті вже не першу каден-цію, але до числа тих 300 не вход-жу. Справді, така статистика є. І питання дуже непросте. Воно під-штовхує до змін виборчої систе-ми. Нічого поганого в тому немає, що люди мають добрі статки. Інше питання, як ті статки зароблені і як їх використовують. З огляду на це, нам серйозно треба думати над зміною виборчого законодавс-тва. Бо коли списки, скажімо, на парламентські вибори, формують двоє-троє осіб, то, звичайно, бага-тим людям дуже зручно заплатити кому треба, аби потрапити на про-хідні місця в списку і бути обрани-ми. А це залишає за бортом дуже багатьох людей, які своїм про-фесійним і моральним підходом до справи могли б зробити багато ко-

рисного в розбудові держави.

— Чесно кажу-чи, на такому тлі інформація про зменшення з на-ступного року за-рплати депутатам Вр вдвічі виглядає певним глумом.

— Глум — це коли невелика група лю-дей в Україні жи-рує, а більша части-на населення ледве

зводить кінці з кінцями. Урізання зарплати депутатам дозволить заощадити 50 мільйонів гривень (трохи більше 6 мільйонів доларів). На сьогодні платня депутатів ук-раїнського парламенту становить 17 400 гривень (близько 2 тисяч доларів). У проекті бюджету на на-ступний рік запланована цифра 8 700 гривень. Насправді ідея ско-рочення зарплат українським де-ржчиновникам не нова. Вперше ця думка виникла в стінах парламен-ту в березні цього року, але тільки тепер отримала конкретне обґрун-тування. До речі, прем’єр-міністр Юлія Тимошенко вже раніше воль-овим рішенням скоротила зарпла-ту (цілком співвідносну з депутат-ською) співробітникам Кабінету Міністрів.

Звичайно, це не сильно вдарить по кишені тих, для кого навіть така зарплатня — крапля в морі. Сьо-годні чи не всі українські мільяр-дери або самі є депутатами, або перебувають у ранзі радників пре-зидента чи прем’єра, або ж є чле-нами Ради національної безпеки та оборони. Мабуть, не варто нага-дувати й те, що всі вони мають в органах влади свої численні групи підтримки, члени яких також мало залежать від офіційної зарплати.

Закінчення. Поч. на 1 стор.

За словами начальника відділу з нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими Генпрокуратури лариси Чередниченко, отруєння кандидата в президенти Віктора Ющенка у 2004 році було сфальсифіковане.

При цьому вона звинувати-ла високопосадових осіб Секре-таріату Президента і членів сім’ї Ющенка, зокрема його дружину Катерину, у спробах приховати «штучність» факту отруєння.

Про це йдеться у рапорті Че-редниченко на ім’я Генерального прокурора України Олександра Медведька. Свою заяву началь-

ник відділу ГПУ, яка працювала в парламентській слідчій комісії з розслідування обставин от-руєння В. Ющенка, підтвердила в інтерв’ю ЗМІ.

Чередниченко нагадала, що нардеп від НУ-НС Давид Жванія під час надання свідчень слідчій комісії Ради заявив, що з медич-них установ були вилучені зраз-

ки крові Ющенка, щоб виключити можливість проведення порів-няльної експертизи, приховавши таким чином відсутність діоксину в організмі Ющенка.

«... Як засвідчив Жванія, — йдеться в листі Чередниченко, — у потерпілого у вересні-жовт-ні 2004 року за сприяння австрій-ського лікаря були взяті зразки

крові. Проте вони не були дослід-жені ні в Україні, ні в будь-якій єв-ропейській країні. Їх таємно до-ставили в США, де збагатили діоксином, а надалі, за сприян-ня співробітників американських спецслужб, передали до Австрії. Саме ці зразки крові керівництво австрійської клініки Рудольфінер-хаус направило для дослідження в експертні установи, які й вияви-ли наявність діоксину».

Отруєння Ющенка – спланована фальсифікація?

Закінчення на 4 стор.

3

Павло Барнацький: «Скоро в ліси пускатимуть за гроші»«прихватизувати» аптеки, що бо-ляче вдарило б по кишенях пере-січних громадян.

Перед засіданням, за слова-ми Павла Степановича, началь-ники управлінь Львівської ОДА за дорученням перших осіб виклика-ли «на килим» депутатів облас-ної ради, які працюють у виконав-чій владі і є держслужбовцями, і провели з ними «роз’яснювальні» бесіди щодо того, як вони повин-ні голосувати. Причому розмови ці відбувалися ледь не в ультиматив-ній формі. Мовляв, або ви голосу-ватимете так, як потрібно певним зацікавленим особам, або може-те розпрощатися зі своєю держав-ною посадою.

— Для загалу така нахабна афера подавалася під виглядом концепції реорганізації комуналь-них аптечних підприємств в єдину юридичну структуру КП «Львівське обласне аптечне управління», — розповів П. Барнацький. — Висту-паючи перед депутатами облради, заступник голови Львівської ОДА Ярослав Кашуба переконував їх, що об’єднання комунальних аптек в одну юридичну структуру пот-рібне для виходу з кризи, що воно стане найбільшою аптечною ме-режею в області й буде конкурен-тним на ринку порівняно з аптека-ми іншої форми власності.

— Треба віддати належне, що більшість депутатів облради не піддалися тискові, — зазначив Павло Барнацький. — На сесії, що відбулася 15 вересня, лише 10 об-ранців підтримало проект зацікав-лених осіб з ОДА. Запроваджена система адміністративного тиску на депутатів демонструє, що пев-ним чиновникам з їх загребущи-ми намірами ніякого діла немає до потреб населення. Відчуваючи, що після виборів можуть відбути-ся суттєві зміни влади на місцях, вони, користуючись моментом, поспішають «прихватизувати» все, що залишилося. І плювати хотіли на людські інтереси, якими так вміло прикривалися, прорива-ючись до влади.

Черга за «халявними» угіддями

Наразі комунальні аптеки вда-лося відстояти. Однак випадки адміністративного тиску на де-путатів стали, за словами поміч-ника народного депутата Юрія Кармазіна, ледь не системними. Перед засіданнями сесії, де на по-рядок денний винесені питання «прихватизації», депутатів викли-кають до себе не лише начальни-ки управлінь, а й заступники го-лови Львівської ОДА. Від такої прихватизації, як зауважив під час прес-конференції Павло Барна-цький, лише за один рік обласний бюджет Львівщини, за мінімальни-ми підрахунками, недоотримав 50 млн грн (детальніше читайте у на-ступних номерах).

Окрім «кулуарної приватиза-ції» комунального майна, облас-на адміністрація за допомогою де-путатів-чиновників займається ще й незаконним розділом земельних угідь. «Дерибан землі досяг сво-го апогею; залишилось найцінні-

ше багатство Західної України — карпатські ліси — легені країни, за які вони тепер і взялися», — наго-лосив Павло Барнацький. Він роз-повів, що півроку тому на сесії об-ласної ради було проголосовано за виділення на 49 років 35 тис. га землі на Самбірщині в оренду братам Дубневичам під мисливсь-кі угіддя. І знову був задіяний ад-міністративний механізм. Причо-му ці землі обласна рада виділила абсолютно незаконно, не погодив-ши з сільськими радами, а окремі документи просто підробила.

Побачивши такий спокійний де-рибан, прихопити земельки вирі-шив і депутат Євген Буба. За сло-вами Павла Барнацького, він уже готує документи на виділення 1,5 га лісових угідь на Яворівщині.

— Я про це говорю завчасу, щоб відбити бажання частини де-путатів облради «лобіювати» під час голосування інтереси Буби, який був тісно пов’язаний з Мед-ведчуком і Козаком, — заявив П. Барнацький. — Якщо такими тем-пами депутати роздаватимуть угіддя, то незабаром населення Львівщини ходитиме у «привати-зовані» ліси лише за гроші. В об-ласті вже є випадки, коли людей не пускають у лісові угіддя. Є на-віть негласна черга грошовитих ділків, які за «халявні» суми го-тові скупити найцінніші масиви. Народний депутат Юрій Кармазін виступив проти прийняття Лісово-го кодексу України і запропонував внести у нього певні зміни, які уне-можливили б такі факти у майбут-ньому. І є всі сподівання, що най-ближчим часом такі зміни будуть внесені. Знаючи про це, грошовиті чиновники і депутати поспішають скупити лісові масиви.

загребущі Чиновницькі лапи

На жаль, як показала практика, Львівська обласна прокуратура не здатна і не відстоює інтереси

населення. Крім того, як наголосив Павло Барнацький, кричущі факти незаконного захоплення земель і комунального майна майже не ви-світлюють львівські ЗМІ. «Усі звик-ли писати і говорити про хабарни-ків і корупціонерів, але ніколи не називають конкретних прізвищ, — говорить помічник Юрія Кармазі-на. — Цю помилку слід виправляти, оскільки, користаючи з відсутності дієвої гласності, чиновники нахабно ділять Львівщину. Адже після того, як чиновники накладають лапу на ліси чи землі, дуже важко поверну-ти їх у комунальну власність».

Як приклад Павло Барнацький навів історію з нахабним захоп-ленням кооперативом «Ремонт» 350 га цінних брюховицьких лісів. Грубо сфабрикувавши докумен-ти, фірма, за якою стоїть відомий своїми оборудками колишній на-чальник обласного управління зе-мельних ресурсів Лавейкін, праг-нула влаштувати на цих землях житлово-дачний масив. Проігно-рували навіть те, що це відпочин-кова зона, яка має унікальні ліку-вальні й оздоровчі функції. Більше того, ця місцина розташована в межах Головного Європейсько-го вододілу й формує кліматичні умови не лише в Західній Україні, а й у басейнах Чорного та Балтій-ського морів.

Чотири роки тривало протисто-яння Львівської міської ради з «Ре-монтом», аби не допустити захоп-лення відпочинково-паркової зони. Причому львівські суди не раз ви-рішували ці справи на користь де-ржави, а Вищий адміністративний суд, через який ішов «Ремонт», ка-сував їх. Лише після того, як на-родний депутат Юрій Кармазін за-читав з трибуни Верховної Ради депутатське звернення, особи, які прикривали фірми, відступи-ли. І все ж вирішальним фактором у поверненні відпочинкової зони львів’янам стала особиста участь у фінальних судових засіданнях Ю. Кармазіна та П. Барнацького.

Судді Стали окремою державою в державі

Втім, не завжди суди стають на захист народних інтересів. За словами Павла Барнацького, ук-раїнські судді виносять до 75% не-правосудних рішень.

— Із них близько 25% — із кримі-нальними ознаками, — наголосив лідер Львівського осередку ПЗВ. — А система проста. Районний суд, приймаючи ухвалу, має кура-тора в області, з яким заздалегідь

узгоджує рішення щодо ключових справ. І потім — хоч головою в сті-ну бийся, бо ще до того, як винесе-на ухвала в суді першої інстанції, рішення вже прийняте в апеля-ційному суді. Така ж схема «вирі-шення питань» із Києвом. Тому рі-шення на рівні Верховного Суду в більшості випадків перетворюєть-ся на формальність. За оцінками українських і закордонних експер-тів, найбільш корумпована нині в Україні саме судова влада. Судді у нас — фактично, як окрема де-ржава, своєрідне закрите акціо-нерне товариство. І звільнити го-лову будь-якого суду практично неможливо. Зумовлене це тим, що кадрові призначення в Україні робить громадська організація — Рада суддів України. Уявіть собі, що профспілковий комітет яко-гось міністерства обирає міністрів і всіх начальників управлінь. А Рада суддів взяла на себе такі повноваження. На 90% вона скла-дається з голів апеляційних, об-ласних, міських, районних судів. Тобто якщо сьогодні не обрали го-лову якогось суду, то завтра голо-ва цього суду, як член Ради суддів, не обере голову іншого районного суду, який не проголосував за ньо-го. І цим пояснюється кругова суд-дівська порука — вони не зацікав-лені звільняти один одного. Тому неефективно працює система пе-ревірок діяльності суддів, оскіль-ки судді контролюють самих себе. І приклад Зварича — яскраве свід-чення того, наскільки прогнила суддівська система.

Сала розшукує… найкращий друг із Сбу

П. Барнацький також поінфор-мував, що за депутатським звер-ненням Ю. Кармазіна доруче-но визначити місце перебування екс-начальника міліції Львівщини Олега Сала і затримати його за пі-дозрою у вчиненні низки злочинів («Вибір» уже писав про це).

— Та найдивніше у цій історії те, що розшукувати Сала доруче-но на Львівщині його найкращому другові — начальникові одного з підрозділів СБУ, — розповів голо-ва Львівського осередку ПЗВ. — Без сумніву, він знає, де перебу-ває Сало. Його насправді не треба шукати — просто вийти в Києві на вулицю і затримати.

П. Барнацький зазначив, що якщо СБУ виділить оперативних працівників для затримання Сала, то Юрій Кармазін вкаже їм його місце перебування хоч сьогодні.

Закінчення. Поч. на 1 стор.

P.S. до речі, начальник львівського обласного управління лісового господарства, заступник го-лови комісії з питань екології, природних ресурсів та рекреації львівської облради анатолій дейнека миттєво відреагував на заяви п. барнацького.

«абсолютно немає підстав під собою тверд-ження, що надання мисливських угідь в користу-вання є способом прихованої приватизації», - заявив він. але спроба замилити очі громад-ськості львівщини виявилась доволі примітив-ною, оскільки з боку пана дейнеки звелася до цитування законодавства і розповіді про те, як все має бути в ідеалі. прагнучи за будь-яку ціну приховати повальне захоплення цінних львівсь-ких земель і лісових масивів товстосумами, він жодним словом чомусь не прокоментував факт надання в оренду лісових угідь братам дубне-вичам та іншим можновладцям.

напрошується аналогія із скандальною іс-торією, що сталася на кіровоградщині із народ-ним депутатом лозинським. місцеве керівниц-тво управління лісового господарства так само на початках доводило законність прав власни-ків на лісові угіддя нібито для полювання. про-те, як з’ясувалося в процесі слідства, там нові гос-подарі, окрім звірів, полювалище й на людей, що «незаконно» заходили в ліс. Чи, можливо, дейнека чекає, щоб такі випадки сталися і на львівщині?

а депутат обласної ради від бют євген буба пригрозив судом. мовляв, його очорнили. як про-коментував «вголосу» п. барнацький, він справ-ді «вибачається» перед ним. але за те, що буба, за його словами, не готується «прихопити» ліси на яворівщині, а вже прибрав до рук через свого швагра 11 тис. га. лісів мисливських угідь в мос-тиському районі.

4

Засновник: Львівська обласна органцізація Партії захисників ВітчизниВидавець: обласна організація ПЗВ

Шеф-редактор: П. С. Барнацький Виходить: 4 рази на місяць pzv_lviv_obl@ukr.net

Реєстраційне свідоцтво ЛВ № 539 від 26 грудня 2001 р., видане Держкомітетом телебачення і радіомовлення УкраїниЦіна договірна C

MYKНадруковано: з готових діапозитивів

у друкарні ЛА «ПІРАМІДА», свідоцтво державного реєстру: серія ДК № 356 від 12.03.2001 р.

Закінчення. Поч. на 2 стор.

№ замовлення: 236. Тираж: 15000 екз.

— Антиреклама Яценюка буде антисемітська, Януковича — ан-тиросійська, Тимошенко — анти-кризова.

— А яку антирекламу готують

проти Ющенка — антинатівська чи антикорупційна?

— Підозрюю, що в його ситуа-ції — суто антикварна...

* * * Яценюка запитують:— Любавицькі хасиди гово-

рять, що ви — з роду відомо-го талмудиста-равіна Бакаї. Це

Затягнувши свій виступ на День незалежності на 9 хвилин, Ющенко зірвав графік військово-го параду. Тепер нема гарантії, що, затягнувши новорічне звер-нення до народу, він не зірве дату президентських виборів.

* * * Дзвінок шефа СБУ Ющенкові:— Вікторе Андрійовичу! Коли

Лозинського будемо брати? СМСки шле, не може більше у свинарнику ховатися!

— Почекай, Валентине, поче-кай… Ми ще за Пукача весь рей-тинг не профукали!

* * * Справжній політик повинен

звести будинок за державний кошт, зрубати побільше «зелені» і пропхати сина до парламенту.

* * * — Ющенко не витримав, що

«вона працює», і достроково по-вернувся з відпустки, під час якої плавав, вирізав по дереву і спіл-кувався з тваринами.

— А що значить «спілкувався з тваринами»?

— Гудів разом із бджолами.* * *

— Ізя, ти чув, що цей бандит Ратушняк, що скривдив нашо-го Арсенія, — він таки з Народ-ної партії Литвина?! Чому Литвин не прожене з партії цього анти-семіта?

— Я так собі думаю, що Литвин боїться чорного піару!

— Це чому?— Раніше на парканах писали

«Геї за Литвина!», а тепер будуть писати «Гої за Литвина!»

* * * Політтехнологи обговорюють

чорні технології цього сезону:

правда?— Ну чому люди складають

усякі нісенітниці?!— Так це неправда?— Як вам сказати... Прапрадід

такого понавигадував у своєму талмуді, що нашій родині вже тоді довелося змінити прізвище!

* * * Із життя великих комбінаторів.«Наші руки ніколи нічого не

крали!» — заявив один великий українець всім маленьким ук-раїнцям. І перетворив Україну в

«Нашу Україну», а Нацбанк — у Нашбанк.

* * * — Тату, тату?! А чому це свя-

то називають Днем Незалеж-ності?

— А хіба від виборця в Україні щось залежить?

* * * Нічого не підозрюючи, Ющен-

ко підтвердив правильність те-орії Леніна. На своєму прикладі він довів, що Україною може ке-рувати не лише будь-яка кухо-варка, а й навіть пасічник.

* * * Кадрова агенція «Широкий

шлях». Список вакансій для відмін-

ників-червонодипломників:— інженер широкого профілю

— зарплата 1500 грн/міс.;— лікар-універсал з підвище-

ним імунітетом до виробничого безладу — зарплата 1000 грн/міс.;

— учитель-екстрим-вихова-тель для дітей важкого віку — зарплата 1200 грн/міс.;

Список вакансій для неуків з липовими дипломами:

— депутат-кнопкодав із пра-вильними поняттями — зарпла-та від 50 000 дол./міс.;

— керівники рай-, міськ-, обл-держадміністрацій і рад із гнуч-ким хребтом — зарплата від 25 000 дол./міс.;

— відповідальні працівники силових і контролюючих струк-тур із глибоким розумінням суті вітчизняного законо-даван-ня, законно-отримання й зако-но-відмивання — зарплата від 15 000 дол./міс.

Крім того, Чередниченко розпові-ла, що є роздруківка фонограми те-лефонної розмови жінки, яку нази-вали Мартою, з якимсь Романом. Бесіда велася англійською з вкрап-леннями українських слів і стосува-лася транспортування зразків крові Ющенка із США до Австрії.

«Вивчення напрацьованих тимчасовою слідчою комісією ВР матеріалів, — констатує Черед-

Отруєння Ющенка – спланована фальсифікація?Днями у кількох районних і

міських організаціях Партії за-хисників Вітчизни відбулися звітно-виборні збори, на яких обговорено актуальні питання сьогодення, політичну ситуа-цію в Україні, роль і місце партії у виборах Президента, участь у житті місцевих громад.

Крім того, збори обрали деле-гатів на обласну конференцію.

У Червонограді участь у збо-рах взяли 127 членів партії. Гос-тру дискусію викликало питання щодо підтримки кандидатури на пост Президента України. Дійшли згоди остаточне рішення прийня-ти після обласної конференції та з’їзду партії.

Керувати Червоноградським міським осередком ПЗВ учасники зборів довірили Іванові Яремчуку, секретарем обрано Василя Осе-ледчика. Обидва — депутати Чер-воноградської міської ради.

Звітно-виборні збори відбули-ся також у Городоцькій міській та районній організаціях ПЗВ. Учасни-ки гостро розкритикували роботу Городоцької міської ради. Депута-там від Блоку Юрія Кармазіна до-ручили й надалі займати жорстку позицію щодо відстоювання інте-ресів мешканців районного центру. Учасники зборів намагалися визна-читися, якого кандидата підтриму-вати на майбутніх президентських виборах. Однак також відклали ви-рішення цього питання до обласної конференції і з’їзду ПЗВ.

Головою районного осередку обрано Андрія Хому, який до цьо-го очолював міську організацію. А місце керівника міської організації довірили Олегові Пирію.

Також відбулися партійні збо-ри в Кам’янко-Бузькій районній ор-ганізації. Головою осередку ПЗВ обрано Віру Назаркевич.

Удар градусомТарифи на комунальні пос-

луги зростають, а їхня якість — лише погіршується. Нап-риклад, гаряча вода часто бу-ває ледь теплою. Цікаво, якою вона повинна бути за нормати-вами? І чи можна відмовитися платити, якщо вода не є гаря-чою, а просто злегка тепла?

В. Мікулич, Львів

За нормативами, температура гарячої води в кранах повинна бути не нижчою ніж 50°С. І якщо рані-ше за зниження температури води зменшення оплати не передбача-лося, то 3 вересня 2009 року уряд видав постанову за №933, у якій вказано, що 100% оплати передба-чено тільки при температурі води 50°С. Якщо ж температура води в крані є нижчою (наприклад, 45-49°С), оплата зменшується на 10%, а при температурі 40-44°С послу-ги дешевшають на 30%. Якщо тем-пература води не перевищує 40°С, оплата не передбачена взагалі. Крім того, здешевлюють комуналь-ні послуги й перерви в їх наданні (профілактичні роботи й усунення різних аварій, на які відводять пев-ний час). Передбачено й здешев-лення обігріву квартир, якщо по-рушуються строки опалювального сезону (його початок і закінчення).

ЮриДичні консУльтації

За словами голови Державно-го комітету України з питань тех-нічного регулювання та споживчої політики Лариси Лосюк, експерти порівняли вісім марок Голландсь-ких і вісім марок Російських сирів. Аналізи вражають. Навіть най-дорожчий із протестованих сирів — Голландський марки «Сирно» (близько 56 грн за кілограм) — ви-явився неякісним і заробив оцінку «дуже погано». Експерти знайшли у ньому 42,5% немолочного жиру. Із Голландських лише сири марки «Добряна», «Клуб сиру» і «Шост-ка» отримали оцінки «відмінно». Але, на думку експертів, це не га-

Партійне життя

рантує, що в усіх регіонах сири цих марок відповідають стандар-там. В інших марках Голландських сирів також було виявлено чима-ло аж ніяк не корисних для людсь-кого організму домішок.

Із восьми марок Російського сиру відмінними були визнані п’ять — «Добряна», «Коляда», «Росі», «Славія» і «Шостка». Оцінку «по-гано» отримав лише Російський від «Тульчинки» — виробник «на-хімічив» у продукті аж 48,7% рос-линного жиру.

За словами Л. Лосюк, частко-ва або повна підміна молочного жиру — поширений спосіб фаль-

сифікації молочної продукції. Саме він здобув серед вироб-ників найбільшу «по-пулярність». Про це свідчать тестування. Раніше немолочним жиром приправляли вершкове масло, а тепер — і згущене молоко, і сме-тану, і сири.

Ще одна хитрість фальсифіка-торів: продукт під назвою «сир» ціною 25 грн за кілограм і дешев-ше часто продають із позначкою «Акція!». Насправді це так званий «сирний продукт». У ньому моло-ка близько 20%, решта — немо-лочні жир і білок.

Тішить, щоправда, той факт, що в жодному із перевірених зразків не було виявлено кишкової палич-ки або порушення мікробіологіч-

ниченко, — створило у мене пере-конання про наявність інших, крім основної і єдиної (отруєння Ющен-ка під час вечері на дачі в заступ-ника голови СБУ Володимира Сацюка. — Ред.), версій, які, мож-ливо, не бралися до уваги слідчи-ми у справі про отруєння Ющенка. Зокрема, життєздатною видаєть-ся версія про причетність окре-мих високопоставлених службо-вих осіб Секретаріату Президента до спроб фальсифікації доказів у

кримінальній справі № 49-1361», — сказала вона, наголосивши, що «отруєння Ющенка — не що інше, як ретельно спланована опера-тивна комбінація вітчизняних і за-кордонних спецслужб».

Чередниченко підписала ра-порт 26 серпня, а вже наступного дня її попередили про звільнення за скороченням штатів, запро-понувавши дві нижчі посади, від яких вона відмовилася. І оскаржи-ла наказ у суді.

Катерина Ющенко вже відреагу-вала на звинувачення у втручанні в розслідування справи. Зокрема, вона заявила, що на неї почали вказувати пальцем у справі про отруєння чоловіка: «Ніби я фаль-сифікувала результати тестів, розробила цей план, щоб допо-могти йому виграти вибори. Це та глибина морального падіння, яко-го можуть досягти наші опоненти і їх оплачені журналісти, щоб виг-рати вибори».

них показників, як це траплялося минулого року. Втім, на думку Л. Лосюк, є велика ймовірність того, що фальсифікація і зниження якості молочних продуктів набува-тимуть дедалі більших масштабів, адже раніше стільки підробленого сиру у нас не бувало. Найадекват-ніше покарання для несумлінних виробників, вважає Л. Лосюк, — це зняття продукту з продажу, утилі-зація і великий штраф. Однак жод-ного прецеденту після проведення таких експертиз у нас ще не було.

Нас годують підробленим сиромтестУВання тВерДих сиріВ ПокаЗало, що лиШе 7 іЗ 16 марок ВіДПоВіДаЮть станДартамЗ дитинства нас переконують, що сир — це смачно, поживно і корисно для здоров’я. однак, як показали результати тестування, проведеного центром експертиз «тест», чимало марок сучасних сирів не відповідають цим високим оцінкам.

Закінчення на наступній стор.

ПРАВОЗАХИСНИК ГОРОДОЧЧИНИ№ 2 (002) 22 - 27 вересня 2009 року

ПРАВОЗАХИСНИК ГОРОДОЧЧИНИ

Казнокрадство по-городоцьки-2Мер Іван І його генплан!

Отож, у цьому числі нашого ви-дання розповімо, як і обіцяли, про те якими насправді «інтересами» живе голова Городоцької міськра-ди, та які «чудеса» з продажем ко-мунального майна й землі тво-ряться під патронатом Сагана.

Що робить справжній господар-ник, який прагне не на словах, а на ділі вирішити у своїй господарці проблеми? Вірно: сідає за стіл ра-зом зі своїми найближчими сорат-никами та розробляє Генеральний план розбудови та розвитку міс-та, творить пакет документів з ме-ханізмами реалізації конкретних поетапних заходів із втілення цьо-го важливого документу в життя. Та не забуває при цьому вказати конкретні дати виконання й пріз-вища відповідальних осіб.

Так заведено в мудрих галиць-ких газд. Адже, коли взяв на себе якісь зобов’язання перед грома-дою – доведеться звітувати. Ро-зумні та передбачливі, з держав-ницькими мисленням голови про це пам’ятають, отож прагнуть на-передодні звіту зробити для лю-дей якомога більше добрих справ.

Та, як, скажіть, можна працюва-ти взагалі без Генерального пла-ну забудови? Яким чином плану-вати розвиток міста та позитивну динаміку суспільно-економічної діяльності, ігноруючи «Стратегію розвитку міста» та галузеві Про-грами, затверджених мерією?

Коли Саган прийшов до вла-ди – йому радили діяти саме так ті, хто працював у міській раді не першу каденцію і своєю діяльніс-тю завоювали авторитет та дові-ру у виборців. Одначе, відмах-нувшись від раціональних думок компетентних людей, наче від на-доїдливої мухи, – мер вирішив, що він сам тепер собі голова, обра-ний народом, і не потребує нічиїх порад. Зарозумілість, може, десь і проходить, але не на посаді мера. Як наслідок, не було навіть ор-ганізовано дієвої структури апа-рату міської ради. Ще добре, що, за наполяганням депутатського корпусу, Саган залишив на поса-дах окремі досвідчені кадри, а то б взагалі, за переконанням біль-шості депутатів, уся робота була б зведена на нівець.

Одна із проблем Городка – це транспортна перевантаженість центру. Попереднє керівниц-

тво мерії розробило Генераль-ний план розбудови та дієві за-ходи щодо його розвантаження. Зокрема, було у планах зведен-ня біля залізничного вокзалу єди-ної транспортної розв’язки і пере-несення туди автобусної станції. Також біля вокзалу запланували відкрити ринок, щоб селянам, які доїжджають як автобусами, так і електричками, – легше було діста-ватися до нього.

Натомість у звільненому цент-рі, на території промислового рин-ку, мерія збиралась відкрити ди-тячо-розважальний комплекс, а неподалік, на території автовок-залу – автостоянку. Було розпоча-то проектні роботи з реконструкції центральної частини міста, виго-товлення паспортів фасадів істо-ричної частини міста. Роботи пла-нували на період до 2013 року. Вже навіть були відповідні напра-цювання міської ради. Потрібен лише був господарський підхід з боку нового голови. Але Саган знехтував Генпланом та напра-цюваннями попереднього керів-ництва міста. Вирішив господар-ку вести на власний розсуд. Тепер зрозуміло, чому Саган уникає при-вселюдно звіту. Адже, як людям пояснити: чому не розвантажив центральну частину міста, як це було передбачено Генпланом?

Натомість підприємці, за влас-ний кошт, почали оновлюва-ти місто: відновлювати фасади, викладати бруківкою тротуари, ремонтувати дороги, проводити реконструкцію каплиці на місько-му цвинтарі, наводити порядок та благоустрій на вулицях перед своїми будівлями. Водночас дово-диться спонсорувати міські свята, які відбуваються під гаслом: „За-вдяки міському голові”.

Коштами підприємців було про-

ведено реконструкцію вул. Лисен-ка. За гроші одного із підприємців реконструювали першу чергу май-дану перед універмагом. З кишені підприємців проводиться реконс-трукція каплиці на міському цвин-

тарі.Н а т о м і с т ь

мешканці нашо-го міста на Ве-ликдень, ідучи до церкви та на цвинтар, мали нагоду бачи-ти, як в ніч з су-боти на неділю міським голо-вою були роз-ставлені таб-лички, про те, що саме він є за-

мовником цих робіт та їх ідейним натхненником…

Дивно, чому мовчать бізнесме-ни?

Так – роЗвиТку Малого Та середнього бІЗнесу!

Основна із статей доходів бюд-жету – податкові збори. Щороку Городок недоодержує сотні тисяч гривень на цьому. Причина – від-сутність відповідних умов для під-приємців. Мало того, мер Город-ка Саган замість того, аби сприяти розвитку в місті малого й серед-нього бізнесу, чинить серйозні пе-решкоди. Ігнорування ним, зок-рема, Генплану завдає нищівних ударів по багатьох підприємцях. Лише один приклад.

Свого часу в рамках розвит-ку міста 14 підприємців одержали на вул. Григоренка, поблизу ЗОШ № 5 земельні ділянки для розвит-ку місцевого підприємництва. Зро-зуміло, що підприємці почали ак-тивно вкладати свої та кредитні кошти у відкриття крамниць, ап-тек, сервісних центрів. Як мож-на дивитися в очі підприємців та

членів їх сімей, даючи дозвіл при-ватній фірмі для будівництва тор-гового центру (супермаркету) – за 150 м від будівель підприємців в спальному районі, що на вул. Чор-новола?

За словами бізнесменів, голо-ва міської ради їх просто, м’яко ка-жучи, «кинув». Бо відкриття такого комплексу руйнує розвиток дріб-ного бізнесу в цьому мікрорайоні.

Хоча сприяння грошовитим особам і, образно кажучи, набли-женим до тіла його величності мера – для голови Сагана ста-ло ледь не нормою. Про це свід-чать – десятки звернень депутатів міськради до районної прокурату-ри, начальників міліції та СБУ.

Візьмемо для прикладу лише одну відповідь прокурора райо-

ну А. Матолича щодо депутатсько-го звернення, яке стосується низ-ки незаконних роз-поряджень голови міськради Сагана – за № 21, 22, 23 від 31.03.2009 р. та № 42 від 15.05.09 – про надання доз-волів для торгів-лі в центральній частині міста. А видавав їх голо-ва своїми розпо-рядженнями тільки

підприємцям – особливо набли-женим. І скільки б не намагалися працівники міліції наводити поря-док з несанкціонованою торгівлею в місті, правоохоронці – безсилі, коли сам голова міста безкарно ігнорує Закон і власною рукою, по-царськи, роздає дозволи «своїм» людям. Отож, про який нормаль-ний розвиток малого та середньо-го бізнесу в місті може йти мова, коли Саган власноруч створює не-рівні можливості суб’єктам підпри-ємництва.

Дивно, чому мовчать підприєм-ці?

ЩедрІсТь МераКожен нормальний господар-

ник скаже, що першим кроком у діяльності будь-якого голови міс-та повинно стати питання напов-нення бюджету коштами. Одна із таких статей доходів – реаліза-ція недобудованих або застарілих об’єктів чи окремих ділянок зем-лі. Логічно, що продавати їх слід із максимальною вигодою для міс-та, бо в Городку таких об’єктів не так уже й багато. Але з’явилася за часи незалежності така ганебна практика в Україні, що перші осо-би домовляються з покупцями за одну ціну, об’єкти продають за за-

ниженою, а різницю кладуть собі в кишеню. Звичайно, міські бюд-жети терплять значні збитки. Про-те люди, які дориваються до вла-ди, швидко поліпшують за рахунок громадського майна свої статки.

Будемо апелювати лише фак-тами.

Згідно з рішенням № 1135 від 14 травня 2008 р., підписаним Саганом, земельна ділянка пло-щею 1,28 га по вул. Чорновола, 20, була продана юридичній особі (ред.: імена та назви навмисне не вказуємо) за 484,5 тисяч гривень. Сума, здається, на перший погляд непоганою. Однак за кілька міся-ців до того – 25 лютого 2008 р. Са-ган підписує рішення міськради № 1031, згідно з яким підприємцеві Б. була реалізована земельна ділян-ка площею 0,0468 за ціною 29120 гривень. Адреса – вул. Чорново-ла, 16-б. Тобто поруч.

Однак у першому випадку зем-ля була продана фірмі за ціною 37,88 грн. за 1 кв. м., а в другому – за 62,22 грн. Ніби за півроку ціна на землю в Україні не тільки не зросла, навпаки – подешевшала. Звідки ж така поблажливість?

А за експертними оцінками ре-альна ціна на земельну ділянку по вул. Чорновола, 20, на той час коливалась в межах – 1-1,5 млн. грн. Легко підрахувати, що бюд-жет міста тільки з однієї оборудки, санкціонованої підписом Сагана, за скромними підрахунками не-доотримав до 1 мільйона гривень! Такої суми цілком достатньо, аби відремонтувати аварійний міст, біля ЗОШ № 2, провести благоус-трій урочища „Фоса”, навести лад на міському цвинтарі.

В середньому, за оцінкою гру-пи депутатів, щомісяця місто за-вдяки такій недолугій політиці в сфері розпродажу об’єктів і зе-мельних ділянок та їх неефек-тивного використання втрачає до 0,5-1 млн. грн. І при цьому з боку голови постійні скарги на брак бюджетних коштів. А місто, окрім недостатніх надходжень на орен-ді-продажі землі і об’єктів, не в повній мірі одержує бюджет гроші ще за низкою статей. Зокрема, че-рез непрофесійну, а точніше кажу-чи, безпорадну діяльність голови. Описуючи в попередньому випус-ку те, що замовчує міський голо-ва, ми принаймні сподівалися, що в нього вистачить мужності нада-ти розширений звіт про діяльність за час своєї каденції.

Дивно, чому мовчать правоохо-ронні органи?

нашІ „кровнІ”, якІ йдуТь у прІрву

Як, скажімо, можна пояснити мешканцям, чому раптом замість обіцяних знижок тарифу за воду, тепер кожен мешканець платить на 350 відсотків більше, ніж у 2006 році: яку економічну вигоду отри-мало місто?

Тариф, який діє за станом на сьогодні, є ніби - то „обґрунтова-ний”, пройшов усі відповідні по-годження та експертизи. Але чому борг перед „Львівводоканалом” нині становить 1 млн. гривень, коли у 2007 році його не було вза-галі.

Отож, звідки ж борг?Як пояснює перший заступ-

ник міського голови Будзин О. М., який відповідає за роботу ЖКГ в Городоцькій міській раді, тариф не покриває видатків підприємс-тва для постачання води (засідан-ня виконкому від 20.08.2009 року). Чому? Відповідь можна знайти у виступі В. Бугайського на цьому ж засіданні виконкому: КП „Городо-цьке ВКГ” закуповує у „Львівводо-каналу” за лічильником на водоза-бірній станції „Будзень-2” більше, як 1 млн. м3 води, оплату одержує за 500 тис. м3 води, а решту – це втрати, 51 %. Хто оплатить 500 з

у попередньому випуску «правозахисника городоччини» ми розпочали надавати гласності наболілим проблемам нашого міста – з намаганням зрозуміти, чому міський голова Іван саган уникає публічних звітів. ясна річ, непросто докладно пояснити городянам, яким чином так сталося, що обіцяв мер – одне, а результат – інший.

Правозахисник Городоччини

Казнокрадство по-городоцьки-2Закінчення.

Поч. на попередній стор

лишком тисяч м3 втраченої води, рівний об’єму городоцького став-ка? Очевидно мешканці? Але чому? А тому, що міський голова не ставить перед собою та заступ-ником, відповідальним за роботу ЖКГ в місті, керівництвом підпри-ємства питання контролю за облі-ком води, зміцнення матеріально-технічної бази підприємства, не виконують комплексну програму щодо покращення водопостачан-ня та водовідведення в м. Город-ку. Це неподобство виникло тому, що міський голова не володіє си-туацією, скільки гектарів землі орендує „Львівводоканал” у м. Го-родку під водозабір „Будзень – 2” та яка мізерна плата надходить за оренду землі в міську казну і чи взагалі вона поступає; чи має відповідну ліцензію „Львівводо-канал” на видобуток води з надр на території міської ради; тому що купуємо воду у „Львіводоканалу” на водозаборі „Будзень – 2” за ці-ною покупки її в конторі „Львіво-доканалу”, що на вул. Зеленій, у м. Львові, – за 35 км від Городка. Нагадаємо при цьому, що колиш-ній голова міста М. Савка таки до-мігся за своєї каденції від міської ради м. Львова 30 % знижки за вартість покупної води – за раху-нок розташування частини міста в „депресивній лійці водозабору”.

Жоден керівник комунального підприємства не зможе ефектив-но працювати, якщо не буде відчу-вати фахову підтримку мерії.

Але, чи „царська” то справа, займатися комунальними підпри-ємствами, ефективна робота яких давала б дохід у бюджет?

Виникає справедливе запитан-ня: а де ж були депутати міської ради?

Після прийняття рішення за № 139 від 04.04.2008 «Про затвер-дження скоригованих тарифів на послуги водопостачання та водо-відведення» виконкомом міськра-ди під головуванням Івана Сагана, депутатський корпус, обурений такими діями голови, відмінив це рішення на черговій сесії міської ради. Бо кожний усвідомлював, що не для того йшов у міськраду, щоб непрофесійно та безвідпові-дально виконувати свій обов’язок перед громадою. І що, ви думає-те, совість заговорила в «госпо-даря»? Він накладає „вето” на це рішення сесії. Депутати збирають позачергову сесію та більше як 2/3 голосів долають „вето” голови та таким чином блокують підви-щення тарифу за водопостачан-ня та водовідведення, водночас вимагають виконання Комплекс-ної програми покращення водо-постачання, що має на меті еко-номічно оздоровити городоцький водоканал. Тоді, бажаючи і на-далі перебувати в бездіяльності та вважаючи, що підвищення та-рифів автоматично призведе до процвітання городоцького водо-каналу, в обхід депутатського кор-пусу, – виконком, з подачі міського голови, приймає таке саме рішен-ня, змінивши лише номер – на № 250 та дату – на 15.05.08. Як наслі-док , ціни зросли вдвічі.

На початку 2009 року виконком приймає ще одне рішення – за № 2 від 30 січня 2009 р., що зумовлює ще більше зростання тарифів.

Не зважаючи на депутатські протести та протести громадсь-кості, Іван Саган заявив: «Я – місь-

кий голова і несу всю відповідаль-ність за місто. А хто буде проти підвищення тарифів, того чекати-ме осуд громади за недбалу робо-ту міської ради».

Це питання – лише одне із тих програмних «10 так», з якими Са-ган виходив на вибори, і які не ви-конав. А ще – невиконані обіцянки з каналізування міста, наведення порядку, чистоти, «закопані» сотні тисяч бюджетних гривень у зем-лю, тощо.

Не знаємо, про який осуд вів мову той, хто назвав себе голо-вою. Бо, принаймні, голова мав би думати про те, аби весь міський організм нормально функціону-вав. Та й в першу чергу про людей, які, справді, під ударами кризи в більшості своїй заледве зводять кінці з кінцями. А тут, замість по-легшення фінансового тиску, Са-ган вирішив дотиснути городян новими комунальними тарифами.

Зате колонка на кладовищі працює два рази на рік – на Вели-кдень та на 1 листопада, бо мер забув про городківчан, які прові-дують своїх близьких та рідних ко-жен день, щоб поставити квіти на могилі.

Дивно, чому мовчить громада?

Змова трьох, або – а судді хто?

Ще одна унікальна оборудка була прокручена в самому центрі Городка. Саме це сталося з двома сотками землі біля «Універмагу». Приватний підприємець П. орен-дувала в міській раді до певно-го часу цю земельну ділянку. Але потім звернулася до депутатів із заявою щодо права її викупу. Ос-кільки міські обранці врахували суспільний інтерес городківчан, підприємець П. одержала законну відмову. Тоді підприємець пода-лась до районного суду, де її до-кументи до розгляду взяв відомий на всю Городоччину своїми одіоз-ними рішеннями суддя Володимир Каралюс (нині він суддя Львівсь-кого апеляційного адміністратив-ного суду, знаного своїми мільйон-ними колядуваннями). І саме він ухвалює, за згоди представни-ка міської ради, абсурдне рішен-ня… зобов’язати (!) власника (тоб-то міську раду, в особі міського голови Сагана І. І. (!) продати зе-мельну ділянку підприємцеві П. А що голова Саган? Він, попередньо

визнавши та підтримавши позов підприємця, навіть не опротесто-вує це рішення, а поспішно підпи-сує договір купівлі- продажу. Як

наслідок, ділянку продали за 10,5 тис. грн. (хоча ринкова вартість – близько 25 тис. дол.).

Чи не правда – дивна щедрість міського голови в розбазарюван-ні міських коштів? Чи своєрідному казнокрадстві, адже як ще можна назвати такі «маніпуляції» із місь-ким майном?

А де прокуратура?

дарунок мераЯк можна розцінити дії міського

голови у розпоряджанні комуналь-ним майном міської ради, коли на черзі на покращенні житлових умов у місті Городку стоять понад

двісті сімей, з яких значна частина інваліди, ліквіда-тори аварії на ЧАЕС, ба-гатодітні сім’ї, малозабез-печені і т.д. За які заслуги перед громадою міста, рі-шенням виконкому Горо-доцької міської ради № 414 від 12.07.2007 року за підписом Сагана І. І., одержує квартиру в но-возбудованому будинку, що на вул. Чорновола, 16А, мешканець с. Хідновичів Мостиського району, колишній керівник апарату Горо-доцької РДА, гр. Д., яку він згодом безкоштовно приватизовує. Це квартира, за яку місто має зроби-ти благоустрій біля цього будинку по вул. Чорновола? За чиї кошти буде проведено благоустрій біля будинку, і хто з „вдячних” виборців подякує міському голові Сагану І. І. за лозунг „Так! Допомозі малоза-безпеченим сім’ям”?

від 1 вересня до 8 береЗня

На думку міського голови, ве-лику архітектурну цінність та еко-номічну вигоду (для кого?) має квітковий кіоск, який не дозволяє проведенню реконструкції пло-

щі перед універмагом. Незважа-ючи на рішення сесії міської ради про знесення цього кіоску, про-тест прокуратури про незакон-

ність розташування цієї споруди, цей тимчасовий заклад торгівлі (дозвіл для торгівлі був виданий у 2007 році і лише на рік) перебуває під особистим патронатом місько-го голови і продовжує «прикраша-ти» площу перед універмагом.

Скільки це може тривати?

“Пєйтє Пиво Пєнноє”!

Чого тільки варті малі архітек-турні форми (пивні павільйони), які розкинулися по цілій централь-ній частині міста, в історичному ядрі, з “прекрасними” написами,

які є “окрасою” Городка: „Оболонь”, „Рогань”, „Де-сант”, „Львівське”, „Пер-ша приватна броварня”. Міський голова, воче-видь, вважає, що пиво – рідкий хліб, яким можна нагодувати городківчан та гостей нашого міста.

Певно, саме для обслуговування цих павільйонів, у центр на-

шого древнього граду, в орендованому приміщен-ні МСТ, відкрили комуналь-ну вбиральню, ремонт якої обійшовся міській казні в 99,3 тис. грн. за 48 кв. м. Такі розцінки відображе-но в проектно-кошторисній документації. Це не багато, не мало – 2068 грн за м кв.!!! Так, з таким євротуалетом можна сміли-во запрошувати навіть президен-та УЄФА Мішеля Платіні – для ог-лядин стану виконання Державної програми з підготовки та прове-дення у Львові та Львівський об-ласті „Євро-2012”

все найкраще дітям!

І насамкінець: про нещодавній скандал із незаконним вивозом піску з несанкціонованого кар’єру в урочищі «Будзень». Як відомо, ця територія належить до санітар-них зон водозабору. Отож будь-яка господарська діяльність там забо-ронена – під загрозою криміналу. Але то для простих смертних. Са-ган на своїй посаді вже «до про-стих смертних» давно вже себе не відносить (до речі, з першого дня своєї каденції почав повчати де-путатів, що до нього слід зверта-тися ледь не з поклоном).

Отож, аніскільки не сумніва-ючись, підставив розпоряджен-ням з власним розчерком пера на протизаконні дії своїх підлег-лих. Як наслідок, правоохоронці на «гарячому» затримали 6 оди-ниць техніки – екскаватор і маши-ни, які намагалися вивезти пісок (нині одна машина піску коштує 500 грн.). Кілька днів керівництво міської ради, наче в рота води на-брало. Аж поки ця інформація не виплеснулася в пресу, і мерію не почали бомбардувати запитан-нями представники ЗМІ. І тоді за-

ступник голови Олег Будзин (оче-видно Саган не ризикнув виходити на прямий контакт із допитливими журналістами) радо повідомив, що пісок забирали (таки визнав, що забирали, хоча в розпоряд-женні йшлося лише про рекульти-вацію – авт.) не з комерційною ме-тою, а для потреб… дітей!

Мовляв, для дитсадочків та дитячих майданчиків. Унікаль-на турбота! От тільки запитан-ня: чому таке «дбайливе опікунс-тво» з боку керівництва міськради цього літа ледь не закінчилося за-криттям дитячих садків на два мі-сяці, згідно з рішенням виконкому. І чому не працює єдиний в районі дитячий басейн, що в дитячій ус-танові № 3 «Барвінок»? Замість забезпечення догляду за дітьми в „царському указі” Сагана – за № 64 від 14.07.09 у п. 2 – мова йде: «залишки піщаного ґрунту завезти і поскладувати на територіях…» . Одним словам, все найкраще – ді-тям!

До речі, у цій історії, як завжди, постраждали виконавці – водії. З них познімали півмісячну зарплат-ню. Дивно тільки, чому прокурату-ра району та міліція не пішли до кінця і не дали оцінки ініціатору? Хоча були і депутатські звернення в ці структури та в пресу.

для коГо – мер, для коГо – цар, для міста ...?

У допитливого читача, звичай-но, може виникнути запитання: а де ж депутати? Чому вони дозво-ляють Саганові творити беззакон-ня? Відповідаємо. Більшість своїх протиправних рішень Саган про-водить через виконком, до скла-ду якого входять, зокрема, місь-кий голова та троє працівників апарату ради. Саган, маніпулю-ючи думкою поважних членів ви-конкому, які працюють на громад-ських засадах, не надає їм повної інформації з питань, що є на роз-гляді. На жаль, усі протести депу-татів правоохоронні органи спри-ймають, як макулатуру. І замість виконання своїх прямих обов’язків – розслідування беззаконь з боку Сагана, займають страусину пози-цію. А Саган І. І., осмілівши від та-кої бездіяльності правоохоронців, любить повторювати, що «поки він голова – то в Городку він цар». Може, царком він себе і вважає (додамо – місцевого масштабу). Коли місцеві правоохоронці від переляку перед «його величніс-тю» бояться навіть розглянути де-путатські звернення і відреагувати на них (що є прямим порушенням закону і тягне відповідальність), то є більш високі інстанції, де Са-гана за царя не мають. Однією з таких інстанцій, яка дасть оцінку діям такого голови, є її величність – Громада Міста.

(Далі буде)