http://us.bdpu.org

Виходить з травня 2011 року № 15(68) 12 вересня 2014 року

Україна – Єдина! Україна – понад усе!

МАЙСТЕР-КЛАС «СТОСУЄТЬСЯ КОЖНОГО»

Єдині нині, як ніколи...

Активна допомога

Вижити та перемогти!

Знайомтесь: Карина Квітка

ст. 2 ст. 3

О льга Кайда – журналіст програми «Стосується кожного» телеканалу

«ІНТЕР», а в недавному минулому – ви-кладач кафедри соціальних комунікацій БДПУ, провела 5 і 6 вересня 2014 р. два майстер-класи для студентів-журналіс-тів ІФСК (див. світлини). Основними на тренінгах стали теми, які стосуються те-левиробництва новин та функціонуван-ня ток-шоу в Україні (talk show – жанр телепередачі, телевізійної дискусії, де обговорюються питання загального ін-

тересу, основною темою є інтерв’ю із за-прошеними гостями до студії).

Щиро дякуємо Ользі Кайді за про-ведені тренінги для майбутніх журна-лістів і сподіваємось, що це – не останні навчально-освітні зустрічі в цьому нав-чальному році!

Викладачі кафедрисоціальних комунікацій БДПУ

Світлини з архіву кафедри

ст. 5 ст. 7

2 Кожний учасник мітингу солідарно підтримував слова виступаючих, двічі співаючи гімн України

№ 15(68) 12 вересня 2014 року

«Єдині нині, як ніколи,бо вороги снують довкола…» –

так відгукнулася моя муза, стривожена враженнями від мітингу, що недавно проходив на площі перед міським Па-лацом культури імені Тараса Шевчен-ка. Це була ініціатива Бердянського міського громадського формування з охорони громадського порядку і Дер-жавного кордону “Громадська варта-Самооборона”, яку підтримала міська влади з метою консолідації суспільства навколо ідей патріотизму, вшанування героїв, які щодня гинуть, захищаючи державний суверенітет та територіаль-ну цілісність України та проти проявів сепаратизму і російської агресії в Укра-їні (див. світлини).

Сотні миролюбних бердянців з пра-порами, лонгами, патріотичною симво-лікою обступили імпровізовану сцену, з якої лунали слова тривоги, заклики до миру та цілісності держави, «Слава Україні-Героям Слава!» з уст міського голови Олексія Бакая, депутатів міської ради, професора БДПУ Ігоря Лимана, меценатів…

Кожний учасник мітингу солідарно підтримував слова виступаючих, двічі співаючи Гімн України, вшановуючи за-гиблих від рук російських загарбників.

Степан Герилів,журналіст

Світлини автора

№ 15(68) 12 вересня 2014 року

Ті, хто не зміг приїхати, допомогли матеріально – закупили обладнання, потурбувались про харчування, тощо... 3

Активна допомога свідомих громадян

Міжнародний день солідарності журналістів у БДПУ

Б ердянці не збираються так просто віддати місто російському ворогу.

Небайдужі жителі з лопатами та міш-ками для піску виїхали на околиці міс-та. Головна їхня мета: створити укріпні райони на підступах до міста.

Розпочалась така патріотична ак-ція 3 вересня о 07:00 ранку. Біля штабу «Самооборони» зібралося близько 50 жителів, серед яких були жінки, молоді дівчата, звичайно ж, студенти універ-ситету. Ті, хто не зміг приїхати, допо-могли матеріально – закупили облад-нання, потурбувались про харчування новоспечених охоронців.

На допомогу людям приїхали трак-тор та екскаватор. Під пильним нагля-дом професійних військових в перший день в довжину було вирито приблизно 100-метровий окоп. За словами вій-ськових, працювати потрібно в десять разів більше. Мешканці цього й не цу-раються, а охочі щоранку приїздити-муть доти, доки це буде потрібно.

Скептики журно насміхаються, мов-ляв, якщо ворог захоче – це не допо-може. Можливо й так. Але відчайдуш-ні берданці готові робити все, аби над головною будівлею міста не майорів

російський прапор, аби люди не чули свистіння пострілів та вибухів гармат, а маленькі діти ніколи не відчули запаху пороху в повітрі.

Леся Сухомлин,студентка-журналістка

ІФСК БДПУ

С туденти разом із викладачами ІФСК БДПУ традиційно вшану-

вали пам’ять загиблих журналістів та ініціювали обряд посвяти першокурс-ників у журналісти.

У цей день, 8 вересня, у 1943 році, в Берліні, був страчений фашистами че-хословацький журналіст, літературний і театральний критик, публіцист, ак-тивіст чехословацької компартії Юліус Фучик. Навіть у нацистських катівнях Юліус не залишив професію і встиг на-писати книгу «Репортаж з петлею на шиї», за яку був посмертно у 1950 році удостоєний Міжнародної премії Миру.

За версією інформаційного агент-ства 112.UA, з початку нинішнього року в Україні загинуло 6 журналістів, за-фіксовано 249 нападів на представни-ків ЗМІ, повідомляє Інститут масової інформації. Із загиблих в Україні жур-налістів один представник українських ЗМІ – В’ячеслав Веремій, також іта-лійський фоторепортер Андреа Рокке-лі і його перекладач, громадянин РФ, Андрій Миронов. Троє інших – пред-

ставники російських ЗМІ, працівники ВГТРК Ігор Корнелюк і Антон Воло-шин, а також оператор «Першого ка-налу» Анатолій Клян. У полоні за цей рік побувало 55 журналістів і 50 зазна-ли залякування і погрози. Також відо-мо, що 24 журналіста були змушені покинути свої будинки через погрози, пов’язаних з професійною діяльністю.

Ситуація в країні – нестабільна і сприяє імпульсивним діям та агресив-ним висловлюванням. Проте журналіс-там не варто забувати про відповідаль-ність перед тими, хто доручає їм бути четвертою владою – народом України.

Кафедра соціальних комунікацій має свою традицію. Уже четвертий рік поспіль викладачі та студенти стають свідками посвячення у професію сту-дентів-першокурсників (див. світлини).

«Університетське Слово»(за матеріалами кафедри)

Світлини Аліни Голованової,студентки 24 групи ІФСК

4 …І нічого, що не було цьогоріч традиційних уже пишних урочистостей на головному міському майдані...

№ 15(68) 12 вересня 2014 року

Першовересень з благаннями миру та спокою

…І вірою та впевненістю у Пере-могу – нарешті рідна Україна

стане по-справжньому вільною, непо-дільною, єдиною!

…Пролетіло тривожно-курортне бер-дянське літо, залишивши спекотні хвос-тики в студентській канікулярній пам`яті. Проте, як і завжди, було воно таке корот-ке й таке ненаситне…

…І нічого, що не було цьогоріч тра-диційних уже пишних урочистостей на головному міському майдані. То нічого. Головне ж – у нас, як не на Донбасі! Го-ловне, що в нас – мир. А з усім іншим ми обов`язково справимося…

Як проходило свято в Інституті філології та соціальних комунікацій БДПУ, повідомляє наш кореспондент Тетяна Нікішина: «Вересень є завжди хвилюючою порою не лише для сту-дентів-першокурсників, їх батьків, але й для викладачів, адже дружна сім’я Інституту філології та соціальних кому-нікацій поповнилася на 100 розумних, порядних, талановитих дітей!

В університеті є добра традиція – на початку навчального року проводити урочисту «Посвяту у студенти», на якій ознайомили новоспечених студентів зі структурою Інституту.

З привітальним словом виступили директор Інституту філології та соці-альних комунікацій, кандидат філо-логічних наук, доцент А. М. Сердюк, заступник директора з навчально-ме-тодичної роботи, кандидат філологіч-них наук, доцента О. А. Сєнічева, за-ступник директора з наукової роботи

та міжнародної діяльності, кандидат філологічних наук, доцент С. С. Журав-льова, заступник директора з виховної роботи, кандидат філологічних наук, доцент О. Б. Червенко...

Про шість базових кафедр Інститу-ту філології та соціальних комунікацій БДПУ розповіли їхні завідувачі: завід-увач кафедри української мови та мето-дики викладання фахових дисциплін, доктор філологічних наук, професор Р. О. Христіанінова, завідувач кафедри української літератури та компарати-вістики, доктор філологічних наук, про-фесор О. П. Новик, завідувач кафедри загального мовознавства і слов’янської філології, доктор філологічних наук, професор О. П. Колінько, завідувач ка-федри зарубіжної літератури та теорії лі-тератури, кандидат філологічних наук, доцент І. Е. Співак, завідувач кафедри іноземних мов і методики викладання, кандидат педагогічних наук, доцент О. Б. Ярова, завідувач кафедри соціальних комунікацій, кандидат філологічних наук, доцент Ю. О. Мельнікова.

Наприкінці свята настав найурочис-тіший момент – прийняття клятви пер-шокурсниками, у якій студенти 1-го курсу пообіцяли постійно і наполегливо оволо-дівати знаннями, любити обрану профе-сію, формувати у собі високі якості.

Професорсько-викладацький склад Інституту філології та соціальних кому-нікацій БДПУ має надію, що нові сту-денти збережуть та примножать тради-ції рідного університету!».

Першовересневого ранку подібні святкування проходили також: на фа-культеті економіки та управління, в Ін-ституті соціально-педагогічної та корек-ційної освіти, на факультеті фізичного

виховання, в Інституті психолого-педаго-гічної освіти та мистецтв та інших.

Керівники факультетів та інститу-тів, кафедр знайомили першокурсників із викладачами, цікавими моментами студентського життя, яке від сьогодні в них починається.

«Університетське Слово»Світлини з архіву редакції

№ 15(68) 12 вересня 2014 року

...варто б наслідувати приклад наших спортсменів 5Удостоїлися честі

«Вижити та перемогти!» –

отримати з рук в. о. ректора університе-ту Володимира Федорика Дипломи кан-дидатів філологічних наук старший ви-кладач кафедри української літератури та компаративістики Юлія Регуш (спе-ціальність – українська література) та

старший викладач кафедри соціальних комунікацій (спеціальність – українська мова) Ірина Ротару (див. світлини). Від профспілкового комітету (голова – Віта-лій Лола) молоді вчені отримали квіти, а від учасників традиційної вівторкової

наради – привітання й щирі слова поба-жань творчих здобутків на викладацькій та науковій ниві.

«Університетське Слово»Світлини редакції

саме під таким девізом факультет фізич-ного виховання БДПУ вирішив допомог-ти солдатам у зоні АТО. 10-го вересня о 7-ій ранку майже 100 студентів прийшли здавати кров.

«Нехай ми не можемо ремонтувати танки, не завжди спроможні купувати бронежилети чи каски, але ми можемо поділитися кров’ю», – розмірковує за-ступник декана з виховної роботи Сер-гій Єфімов.

Запропонувала ідею здачі крові кандидат хімічних наук, доцент Люд-мила Кравченко, яку згодом обговори-ли на засіданні старостату, а представ-ники академічних груп, підтримавши ініціативу, зголосилися стовідсотково.

«Всі студенти факультету хотіли допомогти, але через те, що декому з них з якихось причин не можна здавати кров, допомагали моральною підтрим-кою, – продовжує розповідати Сергій Ва-сильович. – Для підтримки студентів ми закупили соки, печиво та інші соло-дощі для відновлення крові…».

«Якщо ми врятуємо хоча б 10 сол-датів, це вже буде великий внесок у нашу перемогу за Незалежну Україну, – говорить декан факультету фізичного виховання Сергій Кушнірюк, – я дуже радий, що наші студенти пішли на-зустріч та відгукнулись на пропозицію.

Ми ростимо патріотів. Хочу відзначи-ти гарну роботу старост та виклада-чів, усі стараються для благої справи».

Цього дня 71 студент факульте-ту фізичного виховання університету здав кров. Бажаючих було набагато більше, але медики не всіх допустили до цієї акції – пожертвувати кров по-раненим воїнам-захисникам Вітчизни. Банк здачі крові отримав її 21 літр. Це дуже велика цифра. То ж варто подя-

кувати організаторам й безпосереднім учасникам акції за таку добру, благо-дійну, безкорисливу ідею, втілену в життя. Іншим факультетам та інститу-там університету варто б наслідувати приклад наших спортсменів.

Дар’я Калюжна,студентка-журналістка БДПУ

Світлина автора

6 В Євромістечку делегати кожної країни представляли свою Батьківщину

№ 15(68) 12 вересня 2014 року

Справжня платформа для міжкультурних комунікацій

Ц ього року вперше Європейський мо-лодіжний парламент (ЄМП) був ор-

ганізований в Азербайджанській Респу-бліці (м. Ганджа, 20-24 серпня 2014 р.). Близько 50 делегатів з Європи та Азер-байджану взяли участь в його роботі, а делегаткою від України була асистент кафедри історії України Бердянського державного педагогічного університету, співробітниця НДІ історичної урбаністи-ки Юлія Королевська (див. світлини).

Європейський молодіжний парла-мент є однією із загальновизнаних та результативних молодіжних організа-цій в Європі. Сесії парламенту організо-вуються на регіональному, національ-ному та міжнародному рівнях, в яких тисячі молодих людей беруть активну участь. Молодіжний парламент допо-магає підвищити обізнаність молоді з європейськими проблемами, мотивує до активного та відповідального євро-пейського громадянства, сприяє між-народному взаєморозумінню та між-культурному діалогу.

ЄМП в Азербайджані – це одна з єв-ропейських платформ для політичних дебатів, міжкультурних зустрічей, полі-тичної просвітницької роботи та обміну ідеями серед молодих людей в Європі. Для досягнення найкращих результатів було виокремлено шість комітетів на чолі з досвідченими лідерами, кожен з яких займався певною проблемати-кою: CULT (Комітет культури та освіти – вирішували проблеми рівних освітніх можливостей для всього багатонаціо-нального європейського суспільства); AFCO (Комітет конституційних справ – займалися питаннями електораль-ної системи); LIBE (Комітет з грома-дянських свобод, юстиції та внутрішніх справ – вивчали проблеми захисту ін-

телектуальної власності); EMPL (Комі-тет із зайнятості та соціальних питань – вирішували стратегії подолання без-робіття серед молоді); DEVE (Комітет розвитку – основну увагу звернули на відносини Європейського Союзу з краї-нами Східною Європою); DROI (Комітет прав людини – обговорювали проблеми ісламофобії та шляхи її подолання).

Під час дебатів всі комітети форуму представили свої резолюції для обго-ворення. Кожен учасник мав можли-вість вільно ставити питання стосовно будь-яких проблем та рішень, які були визначені комітетами. Найбільш жваве обговорення серед учасників викликали резолюції комітетів DROI, EMPL та LIBE.

Програма форуму була дуже інтен-сивна. Окрім роботи комітетів, були передбачені офіційні зустрічі з послом

Андорри та мером міста Ганджа, під час яких відкрито обговорювалися страте-гії розвитку молодіжного парламенту. Українська учасниця ставила запитання меру міста щодо співпраці між україн-ською і азербайджанською молоддю, а також про можливу допомогу україн-ським студентам, які страждають від вій-ни в східних областях України.

Окреме місце займала культурна програма форуму. Були передбачені Єв-ромістечко та концерти азербайджан-ської музики і танців. В Євромістечку де-легати кожної країни представляли свою Батьківщину. Представниця України за допомогою Українського посольства в Баку мала змогу подарувати книжки про свою країну професорам і учасникам фо-руму. Український стіл був одним із най-цікавіших і гідно представив українську культуру в Азербайджані.

Географічне розмаїття країн, пред-ставники яких беруть участь у молодіж-ному парламенті, робить захід справж-ньою платформою для міжкультурних комунікацій.

Наталія Борис,аспірантка Інституту

глобальних дослідженьЖеневського університету

Світлини з архіву НДІісторичної урбаністики БДПУ

№ 15(68) 12 вересня 2014 року

Коли серця заМУЗАні 7Знайомтесь:

Карина Жигула (Квітка)Народилася в Бердянську, закінчила

Бердянську загальноосвітню школу № 1.Займала призові місця на обласних

етапах олімпіад з української мови та лі-тератури, в конкурсі наукових робіт МАН.

Почала писати вірші у шість років. Є автором багатьох поезій на різнома-нітну тематику. У її творчій скарбниці можна знайти вірші інтимної, пейзаж-ної, громадянської та філософської лі-рик. Також плідно працює і в прозі.

Свої твори публікує під псевдоні-мом Карина Квітка. Дуже любить твори Василя Стуса, Лесі Українки, Ліни Кос-тенко, Миколи Хвильового, Михайла Коцюбинського.

Свої вірші Карина публікувала в альманасі «Софія» хмельницького ви-давництва «Лілія», а новелу «З очами, як небо» – в альманасі «Берегиня» того

ж видавництва. Також її вірш «Я так хочу жити під шелест дощу...» опублі-кований в патріотичній збірці «Гово-рить Майдан» київського видавництва «Чорнильна хвиля».

Юна письменниця також захоплю-ється вокалом та грою на фортепіано. Закінчила Бердянську музичну школу.

Сьогодні Карина – студентка пер-шого курсу Інституту філології та со-ціальних комунікацій БДПУ (спеціалі-зація: англійська мова та література). Мріє стати професійною письменни-цею й дарувати людям частинку свого світу, викликаючи в них розуміння та щирі емоції.

Пропонуємо Вашій увазі кілька по-езій Карини, а детальніше з її творчістю можна ознайомитися на нашому сайті: http://us.bdpu.org/?p=7692.

Божественному

Ті щирії ноти зачіплюють душу.Вони розривають від серця до скронь.І я розумію – спинитися мушу,Та вже на всю силу палає вогонь.

Яскраво засяяли очі світанку.На крилах здіймаюся аж до небес.Я бачу весь світ у легкому серпанкуІ млію від знайдених мною чудес.

Я вільно, без страху відкриюся світу.Хай випаде біль мій з вечірнім дощем.Хотіла до серця твого долетіти,Та я не змогла, бо розбилася вщент.

Божественний, досить. До тебе звертаюсь.Та ти вже, напевне, єретиком став.Тут все зрозуміло – ще трохи й зламаюсь.А, ні. Вже померла. Мій дощ заридав.

Літо

Літо відлітає тихо, не шумить.Сумніву немає, що у таку митьНам стає так страшно, ніби відлетівСвіт надій і казки в тихий гомін нив.

Небо спочиває - літній робітник.Тихо позіхає в лісі лісовик.І спочити треба стомленій душі-Написати небу щирі ці вірші.

Не сумуйте, добре? Світ надій не зник.Мабуть, прокидатись лише влітку звик.І якщо на небі хтось думки читає,То нехай підскаже те, чого не знаю.

Я так хочу жити під шелест дощу

Я так хочу жити під шелест дощу,Що тихо обійме країну.Я спокій його в своє серце впущу В лиху та сувору годину.

Моя Україно, земля золота,Що щастя приносить у хати.Хай радісний заклик бринить на вустах:«Цю землю любіть ви, як матір!»

І мову любіть – цю колиску святую,Що сповнена миру й краси.Тобі, рідна мово, я душу дарую,А ти до блакиті її піднеси.

Я рождена, чтобы творить

Я рождена, чтобы творитьПрекрасным, добрым словом.Чтоб всё в стихах своих излить,Увидеть в свете новом!

Чтоб спеть о том, что я живаИ громким, чистым звукомВам передать свои слова,Не опуская руки.

Мы рождены, чтобы родитьКакой-то новый смысл,Не позволяя упустить О величайшем мысли.

Я рождена,чтобы творить.Вы не судите строго.Хочу лишь поблагодаритьЗа это счастье Бога!

Ми – незламні у битві за волю!

Україна в вогні – і тоді, і тепер.За свободу, за рівність, за долю!Разом всі до кінця – наш запал не помер,Ми незламні у битві за волю!

Об’єднаймось, брати! Це єдиний наш шляхПобороти навалу тирана.Ми за щастя дітей і за хліб на полях,Ми за мирний та радісний ранок.

Рідна ненька пройшла крізь важку боротьбу,Та народ наш не здасться ніколи!Ми понищимо зло, диктатуру, ганьбу,Україно, вставай, щоб ми це побороли !

І пройдем крізь вогонь, крізь криваві бої,Не зламають Вкраїну злочинці.Гордо душі й тіла ми положим свої!Об’єднаймось, брати, бо ми є українці!

Засновник і видавець – Бердянський державний педагогічний університетАдреса редакції: 71118 Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Шмідта, 4Сайт: http://us.bdpu.orgТелефон: (061-53) 3-62-44E-mail: univslovo@gmail.comСвідоцтво про державну реєстрацію – 33 № 1023-298-Р від 31.03.2011р.Головний редактор – Степан ГерилівВерстка та дизайн, Інтернет-версія – Олександр Степаненко

Редакція зберігає за собою право літературного редагування, скорочення затверджених до публікації текстів і не завжди поділяє позиції авторів публікацій. За достовірність опублікованих матеріалів відповідає автор. Обсяг 1 друк. арк. Наклад 1000 прим.

Університетське ярмаркове дійствоК ожен свідомий українець в таку

нелегку годину вболіває за свій на-род. Хто як може: хтось закликами та мітингами, хтось іде в Самооборону, є такі, котрі йдуть на поле бою. Інститут філології та соціальних комунікацій Бердянського державного педагогіч-ного університету вирішив допомоги матеріально (наскільки це можливо в даний період). Софія Олегівна Філо-ненко, директор Науково-дослідного інституту слов’янознавства та ком-паративістики БДПУ, доктор філоло-гічних наук, доцент стала ініціатором проведення благодійного ярмарку в стінах університету.

– Цю ідею ми підглянули в інших університетах, – розповіла нам Софія Олегівна, – то ж вирішили допомогти нашим солдатам таким же чином.

Розпродаж книг та прикрас ручної роботи, які перед цим принесли сту-денти, викладачі та люди, які просто побачили оголошення на сторінках у соціальних мережах, розпочався 4 ве-ресня о 12-ій годині в фойє 5-б корпусу. Дівчатка ще не встигли викласти книги та прикраси, як вже почали приходити покупці. Основне завдання – продати якнайбільше «товару», а ціни були до-сить малі для такої гарної літератури. Дорожче 25 гривень за одну книгу ціни не було, а прикраси, які виготовили не лише українські майстри, а й закордон-ні, розлітались миттєво!

– Гроші, які ми сьогодні отримали підуть на ліки до міського шпиталю. Ми порадились із Самообороною Бер-дянська й вирішили, що після ярмар-ку запитаємо про найнеобхідніші ліки, для їхньої закупівлі. – продовжує розповідь Софія Олегівна, – усі чеки ми опублікуємо у соціальних мережах.

На ярмарку «продавалось» близь-ко 350 книг, дуже різних за своєю тематикою, починаючи з дитячої лі-тератури, закінчуючи студентськими посібниками. На столику прикрас були не тільки сережки, браслети та буси, а ще й в’язані шапочки, які були надіс-лані з Америки п. Христиною Дубак, засновницею фонду ім. К. Ковшевич. А університетська Благодійна Скриня «ДоброДій» завжди має для студентів та добрих справ щось на пожертву.

Шапочки, наприклад, в’язала амери-канка українського походження, а іграшки надійшли від парафіян церкви святого Івана Хрестителя американ-ського міста Нюарку. Усі переживають за свою країну та намагаються допо-могти, як кожен може, незважаючи на місце проживання.

Якщо ця акція матиме успіх, то вона буде проходити неодноразово.

Підтримаємо наших солдатів у зоні АТО! Приходьте на ярмарок наступно-го разу. Це так потрібно солдатам на-шим, армії нашій…

Дар’я Калюжна,кореспондент

«Університетського Слова»

Світлини Лесі Сухомлин