Таблица ВССУ 2011 1 - UBA...передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України. При цьому, посилання в ухвалі апеляційного

Додаток

до презентації Олександра Мініна, старшого партнера ЮФ «КМ Партнери»

«Декриміналізація (??? ) податкових злочинів та практика застосування податкового законодавства»

Практика касаційних судових інстанцій (ВССУ, ВСУ)

з оскарження постанов

про відкриття кримінальних справ

Рішення, ухвалені Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у 2011 році

Дата прийняття

Ухвали

Результат

Підстави, на яких ґрунтується прийнята ухвала

28 квітня 2011 року

Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 жовтня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області від 26 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, касаційну скаргу прокурора – без задоволення

Злочин, передбачений ст. 212 КК України, є закінченим з моменту

фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів, які мали бути сплачені у строки та у розмірах, передбачених законодавством з питань оподаткування, а саме з наступного дня після настання строку, до якого мав був сплачений податок, збір чи інший обов’язковий платіж, що вважається узгодженим(!) і підлягає сплаті. ПП «Бліц-Трейд» ще до порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_5 оскаржено дії Бориспільської ОДПІ з фактів викладених в акті. , податкові рішення-повідомлення Бориспільської ОДПІ від 23.06.2010 року за № 0036352320/0 та № 0036362320/0 визнані поротиправними та скасовані. Отже, достатніх приводів та підстав для порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_5 на момент винесення слідчим відповідної постанови не вбачається.

За таких даних висновок суду про невідповідність вимогам закону постанови , є правильним й обґрунтованим.

2 червня 2011 року

Касаційну скаргу прокурора задовольнити. Постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 листопада 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 09 грудня 2010 року - скасувати, а матеріали провадження за скаргою ОСОБА_6 направити на новий судовий розгляд .

Суд, не визнаючи дані акту документальної перевірки ТОВ «Мелагрей» підставою до порушення кримінальної справи, послався у постанові на те, що на час її порушення не завершена процедура узгодження податкового зобов'язання.

Разом із тим, відповідно до роз'яснень, що містяться в п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів” № 15 від 8 жовтня 2004 року оскарження до суду платником податків рішення податкового органу може бути перешкодою лише для пред'явлення особі обвинувачення в ухиленні від сплати податків до остаточного вирішення справи судом, а не для порушення кримінальної справи. Колегія суддів погоджується з доводами прокурора про те, що наявність неузгодженого податкового зобов'язання не тільки не перешкоджає порушенню кримінальної справи, але в сукупності з іншими зібраними слідчим матеріалами (пояснення осіб, документи податкової звітності, висновок спеціаліста, дані первинних документів ТОВ «Мелагрей» та інше), з врахуванням того, що, законність джерел їх отримання не викликала сумнівів у судів, вказують і на наявність підстав для її порушення.



Постанову Святошинського районного

суду м. Києва від 16 грудня 2010 року про скасування постанови прокурора Святошинського району м. Києва від 02 серпня 2010 року про скасування постанови оперуповноваженого ВОЗСПБ ГВ ПМ ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 17 березня 2010 року про відмову в порушенні кримінальної справи та порушення кримінальної справи відносно генерального директора ТОВ «Євро Лізинг» ОСОБА_5 за ознаками злочину передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 19 січня 2011 року, якою постанову суду першої інстанції залишено без змін, - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Як вбачається з матеріалів справи, по постанові прокурора, підставою для

порушення кримінальної справи стали достатні дані що містяться в акті № 161/23-80/32774741 від 31 липня 2009 року про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Євро Лізинг», а приводом стало безпосереднє виявлення органом дізнання наявність в діях генерального директора ТОВ «Євро Лізинг» ОСОБА_5 ознак злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України

Як вбачається з матеріалів судової справи, обґрунтовуючи своє рішення про безпідставність порушення кримінальної справи, суд першої інстанції послався , що те, що на момент порушення кримінальної справи у ТОВ «Євро Лізинг» не було узгоджених податкових зобов’язань. Крім того, суд дійшов висновку про те, що дані, які містяться у вищезазначеному акті податкової перевірки, не можна визнати підставою до порушення кримінальної справи, оскільки на час її порушення податкове зобов’язання є неузгодженим, тобто у ТОВ «Євро Лізинг» відсутній податковий борг і як наслідок – відсутні підстави для його сплати.

Таким чином, при розгляді скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_5 на вказану вище постанову прокурора, суд, в порушення вимог ст. 236 – 8 КПК України, вдався до оцінки зібраних по справі доказів, розглянув та заздалегідь вирішив ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті. За таких обставин постанову місцевого суду у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону необхідно скасувати.

7 червня 2011

року

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 13 липня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 26 липня 2010 року скасувати, матеріали провадження за скаргою адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 направити на новий судовий розгляд.

Суд, не визнаючи дані згаданих акту перевірки та повідомлення-рішення як

підставу до порушення кримінальної справи, у постанові послався на те, що вони суперечать акту перевірки від 14.03.2009 року та на час порушення справи не завершена процедура узгодження податкового зобов’язання.

Разом із тим, відповідно до роз’яснень, що містяться в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 8 жовтня 2004 року "Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів", оскарження до суду платником податків рішення податкового органу може бути перешкодою для пред'явлення особі обвинувачення в ухиленні від сплати податків до остаточного вирішення справи судом, а не для порушення кримінальної справи.

Наведене свідчить про те, що суд першої інстанції вдався до оцінки доказів, що при розгляді скарги на постанову про порушення кримінальної справи є неприпустимим



Касаційну скаргу прокурора задовольнити. Постанову Київського районного суду м. Харкова від 5 серпня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 6 вересня 2010 року, по скарзі ОСОБА_5, - скасувати, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд.

Скасовуючи постанову прокурора про порушення кримінальної справи,

суд у своїй постанові послався на відсутність достатніх даних, які б указували на наявність ознак злочину, передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України, а також на відсутність умислу як обов’язкової складової даного злочину.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції передчасним, оскільки зазначена обставина може бути з’ясована шляхом проведення відповідних слідчих дій після порушення кримінальної справи.

Таким чином, рішення суду першої інстанції про скасування постанови про порушення кримінальної справи з тих мотивів, які наведені у постанові, колегія суддів вважає безпідставним, у зв’язку з чим обґрунтованими слід визнати доводи прокурора щодо незаконності цього рішення.

Відповідно до роз’яснень, що містяться в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів» №15 від 8 жовтня 2004 року оскарження до суду платником податків рішення податкового органу може бути перешкодою лише для пред’явлення особі обвинувачення в ухиленні від сплати податків до остаточного вирішення справи судом, а не для порушення кримінальної справи.

Таким чином, наявність неузгодженого податкового зобов’язання не тільки не перешкоджає порушенню кримінальної справи, а в сукупності з іншими матеріалами, з урахуванням того, що законність джерел їх отримання не викликала сумнівів у судів, вказують на наявність підстав для її порушення.

17 листопада 2011 року

Касаційну скаргу прокурора, який брав

участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити. Постанову Сихівського районного суду м. Львова від 7 грудня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 21 січня 2011 року, винесені у справі за скаргою адвоката ОСОБА_1 на постанову про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Скасовуючи постанову прокурора, суд послався на те, що з документів, на

які слідчий послався у постанові як на підстави до порушення кримінальної справи, не убачається достатніх підстав для прийняття такого рішення органом слідства. При цьому зазначив, що постанова слідчого винесена за відсутності у ВАТ «Львівський холодокомбінат» зобов’язань зі сплати податку на прибуток та податку на додану вартість до бюджету, визначеного відповідно до вимог Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами», оскільки прийняті до підприємства на підставі акту за результатами планової перевірки відповідні податкові повідомлення-рішення на даний час не були узгодженими та оскаржувались у встановленому законом порядку.

Вищенаведене свідчить про те, що суд не дотримався вимог кримінально-процесуального законодавства України, згідно з якими перевірка даних, які

Рішення, ухвалені Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у 2011 році вказують на ознаки злочину, збір і процесуальне закріплення доказів винуватості чи невинуватості особи можливі лише за умови порушення кримінальної справи та в процесі досудового слідства по ній. Зі змісту судових рішень видно, що суд, всупереч вимогам ст. 236-8 КПК України, при розгляді даної справи вийшов за межі своїх повноважень та заздалегідь вирішив питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

29 листопада 2011 року

Постанову Краснолуцького міського

суду Луганської області від 17 січня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 11 лютого 2011 року скасувати, а матеріали провадження, порушеного за скаргою директора ТОВ «Ровеньківська нафтобаза - 2004» ОСОБА_5 та головного бухгалтера ОСОБА_6 на постанову про порушення кримінальної справи щодо посадових осіб ТОВ «Ровеньківська нафтобаза - 2004» від 27 вересня 2010 року направити на новий судовий розгляд.

В запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6 вказують на

необґрунтованість та безпідставність доводів касаційної скарги прокурора і просять залишити її без задоволення. Посилаються на рішення адміністративних судів, якими податкові повідомлення визнані незаконними та скасовані.

Відповідно до вимог ст. 236-8 КПК України при розгляді скарги на постанову про порушення кримінальної справи суд повинен перевіряти наявність приводів та підстав для винесення цієї постанови, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді кримінальної справи. Зокрема, суд повинен перевіряти, чи були наявними на час порушення кримінальної справи передбачені ч. 1 ст. 94 КПК України приводи; чи мала особа, яка порушила справу, достатньо даних, що вказували на наявність ознак злочину (ч. 2 ст. 94 КПК України); чи компетентна особа прийняла рішення про порушення кримінальної справи і чи було додержано нею встановлений до цього порядок (ст. 98 КПК України). Проте, суд ці вимоги закону порушив та замість того щоб перевірити наявність приводів та підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, вдався до оцінки доказів, чим вийшов за межі наданих йому повноважень при розгляді скарг даної категорії.

13 грудня 2011 року

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, задовольнити.

Постанову Личаківського районного суду м. Львова від 8 лютого 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 25 березня 2011 року скасувати , а справу направити на новий судовий розгляд.

Суд першої інстанції за значив, що зібрані матеріали не містять даних, які б давали підстави для порушення кримінальної справи, оскільки згідно із постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2009 року, позов ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго» до ДПІ у Сихівському районі м. Львова про скасування податкових рішень-повідомлень задоволено, прийняті ДПІ у Сихівському районі м. Львова рішення - повідомлення скасовані, а тому, враховуючи, що рішення про порушення кримінальної справи прийнято прокурором у період, коли податкові зобов’язання узгоджені не були і строк їх сплати ще не настав, підстав для порушення кримінальної справи не було. Одночасно, як видно з постанови


місцевого суду, суд вдався до оцінки об’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

При цьому, посилання в ухвалі апеляційного суду на п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 8 жовтня 2004 року « Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів » як підставу для скасування постанови про порушення кримінальної справи є безпідставними. Оскільки в зазначеному пункті постанови йдеться про неможливість обґрунтування обвинувачення особи в ухиленні від сплати податків у разі оскарження до суду платником податків рішення податкового органу. У даному випадку оскаржується постанова про порушення кримінальної справи, де предметом оскарження є перевірка наявності лише приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, що стали підставою для порушення кримінальної справи

Тобто, закріплена у законодавстві заборона обґрунтовувати обвинувачення особи в ухиленні від сплати податків неузгодженим податковим рішенням-повідомленням стосується такої стадії кримінального процесу як притягнення особи як обвинуваченого, а не стадії порушення кримінальної справи.



Ухвали

Результат


7 лютого 2012 року

Касаційну скаргу прокурора

задовольнити. Постанову Сихівського районного

суду м. Львова від 19-20 травня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області від 8 липня 2011 року, постановлені за результатами розгляду скарги ОСОБА_2, скасувати, а матеріали по скарзі направити на новий судовий розгляд.

Суд першої інстанції, скасовуючи вказану постанову, дійшов висновку про

те, що з представлених документів не вбачається достатніх підстав для порушення кримінальної справи за ч. 3 ст. 212 КК. Місцевий суд вважав, що висновки, до яких прийшов слідчий, та дані, які наведені в постанові про порушення кримінальної справи, випливають виключно з акту перевірки підприємства ДПІ від 24 грудня 2010 року, на підставі якого було видано податкове повідомлення-рішення. А враховуючи, що це рішення підприємством було оскаржене, а тому було ще неузгодженим, у підприємства не виникло зобов’язання зі сплати податку до держбюджету, що у свою чергу було перешкодою до порушення справи.

Проте, з такою правовою позицію суду погодитись не можна, оскільки вона суперечить чинному законодавству.

За змістом ст. 56.22 Податкового кодексу України, який вже діяв на момент порушення справи, оскарження податкового повідомлення-рішення може бути лише перешкодою для пред’явлення обвинувачення, а не для порушення справи.

Що стосується постанови Львівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2012 року про скасування трьох податкових повідомлень-рішень, зокрема від 29 грудня 2010 року, незавірена копія якого додана до заперечень на касаційну скаргу, то воно ніяким чином не впливає на порушення справи 28 лютого 2011 року, адже воно тоді не існувало Йому лише може бути дана оцінка у сукупності з іншими зібраними слідчим доказами під час досудового слідства у справі.

1 березня 2012 року

Касаційну скаргу прокурора задовольнити. Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 30 червня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 19 липня 2011 року за скаргою адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 скасувати, а справу – направити на новий судовий розгляд.

Посилання місцевого суду як на підставу для скасування постанови про порушення справи на рішення судових інстанцій, якими податкові повідомлення-рішення було скасовано, є необґрунтованими, оскільки питання про наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винності особи підлягають доказуванню лише при провадженні досудового слідства і розгляді кримінальної справи в суді.

Таким чином, рішення суду першої інстанції про скасування постанови про порушення кримінальної справи з тих мотивів, які наведені у постанові, колегія суддів вважає безпідставним, у зв’язку з чим обґрунтованими слід визнати доводи прокурора щодо незаконності цього рішення.

Рішення, ухвалені Верховним Судом України у 2010 році


Ухвали

Результат


21 січня 2010

року

Постанову Орджонікідзевського районного

суду м. Запоріжжя від 23 травня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області від 23 червня 2008 року скасувати, а матеріали провадження порушеного за скаргою ОСОБА_7 на постанову старшого слідчого СВ ПМ СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі від 31 серпня 2007 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 212 КК України, направити на новий судовий розгляд у той же суд

При розгляді скарги ОСОБА_7 на постанову про порушення щодо нього

кримінальної справи, суд зазначених вимог закону не дотримався, належним чином не перевірив наявність приводів та підстав для порушення кримінальної справи. Крім того, на даній стадії процесу при визначенні законності та обґрунтованості порушення кримінальної справи необхідно враховувати, що ніякі дані, які містяться в матеріалах, для суду не мають наперед встановленої сили. Зокрема, не є перешкодою для цього оскарження рішення контролюючого органу. Що стосується посилання в ухвалі Апеляційного суду на п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 8 жовтня 2004 року № 15 «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів», то в ній зазначено про неможливість ґрунтування обвинувачення на рішенні податкового органу в разі його оскарження до суду, якщо воно не доведено на підставі додатково зібраних доказів відповідно до вимог кримінально-процесуального закону України

2 лютого 2010

року

Касаційне подання прокурора, який брав

участь у розгляді справи судом першої і апеляційної інстанцій, задовольнити.

Постанову Солом’янського районного суду м. Києва від 19 вересня 2008 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 20 лютого 2009 року за скаргою ОСОБА_6 скасувати, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд

Скасовуючи постанову про порушення кримінальної справи, суд послався на

те, що кримінальна справа порушена передчасно. Відповідно ЗУ “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” заява зупиняє виконання платниками податків податкових зобов’язань, визначених у податковому повідомленні, на строк від дня подачі заяви до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума податкового (боргу) зобов’язання вважається неузгодженою.

Проте, суд при перевірці підстав до порушення кримінальної справи послався на неузгодженість суми податкового зобов’язання, що не дає підстав до порушення кримінальної справи за ухилення від сплати податків. При цьому суд не врахував, що сама по собі неузгодженість суми податкового зобов’язання не може бути підставою до відмови в порушенні кримінальної справи.


11 лютого 2010

року

Касаційне подання прокурора

задовольнити. Постанову Ленінського районного суду м.

Луганська від 23 грудня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Луганської області від 15 січня 2009 року щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Скасовуючи постанову слідчого про порушення кримінальної справи, суд

послався на те, що зазначені податкові повідомлення-рішення , на час судового розгляду справи були скасовані постановами господарчого суду від 11 вересня 2007 року та 13 вересня 2007 року , які набрали законної сили. Однак, на час порушення кримінальної справи 11 липня 2007 року вони скасовані не були.

Відповідно до вимог ст. 2368 КПК України при розгляді скарги на постанову про порушення кримінальної справи суд повинен перевіряти наявність приводів та підстав для винесення цієї постанови, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді кримінальної справи. Зокрема, суд повинен перевіряти, чи були наявними на час порушення кримінальної справи передбачені ч. 1 ст. 94 КПК України приводи; чи мала особа, яка порушила справу, достатньо даних, що вказували на наявність ознак злочину (ч. 2 ст. 94 КПК України); чи компетентна особа прийняла рішення про порушення кримінальної справи і чи було додержано нею встановлений до цього порядок (ст. 98 КПК України). Проте, суд ці вимоги закону порушив і увійшов в оцінку доказів, які були зібрані уповноваженими особами.

25 травня 2010

року


участь у розгляді матеріалів справи судами першої та апеляційної інстанцій, задовольнити.

Постанову Солом’янського районного суду м. Києва від 17 квітня 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 15 травня 2009 року скасувати, а матеріали справи за скаргою адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 направити на новий судовий розгляд.

Суд, не визнаючи дані акту комплексної виїзної планової документальної

перевірки ТОВ “КЛО” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 31 березня 2008 року підставою до порушення справи, послався в постанові на те, що на час порушення справи та розгляду скарги не завершена процедура узгодження податкового повідомлення-рішення.

Разом із тим, відповідно до роз’яснень, що містяться в п. 15 постанови Пленуму

Верховного Суду України № 15 від 08 жовтня 2004 року “Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів”, оскарження до суду платником податків рішення податкового органу може бути перешкодою для пред’явлення особі обвинувачення в ухиленні від сплати податків до остаточного вирішення справи судом, а не для порушення кримінальної справи.


10 червня 2010

року


задовольнити.

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 2 жовтня 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 28 жовтня 2009 року скасувати, а матеріали провадження за скаргою ОСОБА_1 направити на новий судовий розгляд.

Скасовуючи постанову про порушення кримінальної справи, суд першої

інстанції послався на Закон України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", згідно з положеннями якого податкові зобов’язання ТОВ "Нова Перспектива Крим" не були узгоджені, а самого лише акту ДПІ у м. Феодосія від 04.11.2008 року недостатньо для порушення справи.

Проте суд неправильно трактує положення Закону України № 2181-ІІІ, оскільки законодавець не пов'язує процедуру оскарження рішень податкових органів зі стадією порушення кримінальної справи. У п. 5.2.6. ст. 5 зазначеного Закону йдеться про обвинувачення в ухиленні від сплати податків, що не може ґрунтуватися на рішенні податкового органу, яке оскаржено до суду, до остаточного вирішення справи судом.

Очевидним є те, що суд заздалегідь, без проведення необхідних слідчих дій, вирішив ті питання, які належить досліджувати при розгляді кримінальної справи по суті.

1 липня 2010 року


участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанцій, задовольнити.

Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 квітня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 29 квітня 2009 року у справі за скаргами ОСОБА_5 ОСОБА_6, ОСОБА_7 на постанову слідчого від 31 березня 2009 року про порушення щодо них кримінальної справи за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України, с к а с у в а т и, а матеріали провадження направити у той же місцевий суд на новий судовий розгляд.

Суд дійшов висновку про те, що дані, що містяться у вищезазначеному акті

податкової перевірки, не можна визнати підставою до порушення кримінальної справи, оскільки на час її порушення не було завершено процедури узгодження податкового законодавства.

Проте, відповідно до роз’яснень, що містяться у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 8 жовтня 2004 року «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів», оскарження до суду платником податків рішення податкового органу може бути перешкодою для пред’явлення особі обвинувачення в ухиленні від сплати податків до остаточного вирішення справи судом, а не для порушення кримінальної справи.

Посилання суду на ст. 62 Конституції України також суперечить вимогам ст. 236-8 КПК України.


9 грудня 2010

року


задовольнити. Постанову Солом’янського районного

суду м. Києва від 2 березня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 24 березня 2010 року скасувати, а матеріали провадження, порушеного скаргою ОСОБА_6 на постанову слідчого від 27 листопада 2008 року, – направити на новий судовий розгляд.

Суд вказав, що оскільки дата узгодження податкового зобов’язання і дата,

коли платник повинен був погасити узгоджену суму податків, не настали, тому немає підстав вважати, що суми податків не надійшли до бюджету, крім того, податкові повідомлення-рішення Господарським судом визнані недійсними і скасовані, а матеріали провадження не містять достатніх даних, які вказують на наявність в діях ОСОБА_6 ознак злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, тому підстав і приводів для порушення кримінальної справи у слідчого не було. Апеляційний суд на ці порушення уваги не звернув.

За таких обставин постанова суду першої й ухвала апеляційної інстанцій постановлені з істотним порушенням норм кримінально-процесуального закону, що відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 398 КК України є підставою для їхнього скасування та направлення матеріалів провадження на новий судовий розгляд.

Рішення, ухвалені Верховним судом України у 2011 році


Ухвали

Результат


22 лютого 2011

року

Касаційне подання прокурора, який

брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити частково.

Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 19 травня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Рівненської області від 10 червня 2010 року , винесених щодо ОСОБА_6, скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же місцевий суд.

Скасовуючи постанову про порушення кримінальної справи, за ознаками

злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, суд послався на те, що підстави для її порушення відсутні. Суд у постанові вказав, що органами досудового слідства не враховано те, що ЗАТ «Ей-І-Ес Рівнеенерго» ще до порушення кримінальної справи оскаржило до Рівненського окружного адміністративного суду податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне, тобто розпочало процедуру узгодження податкового зобов’язання, що тягне за собою відсутність об’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України.

Проте суд в порушення вимог закону при перевірці підстав до порушення кримінальної справи став перевіряти докази про наявність чи відсутність в діях особи складу злочину, що може бути лише при провадженні досудового слідства після порушення кримінальної справи в порядку, визначеному процедурою, передбаченою КПК України.

За таких обставин підлягає задоволенню касаційне подання прокурора в частині скасування постанови місцевого суду та ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_6 як таких, що постановлені з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону.

21 квітня 2011 року

Касаційне подання заступника прокурора

Закарпатської області задовольнити. Постанову Ужгородського міськрайонного

суду Закарпатської області від 11 травня 2010 року, якою задоволено скаргу ОСОБА_5 і скасовано постанову прокурора від 27 лютого 2010 року про порушення кримінальної справи щодо нього за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 17 червня 2010 року – скасувати, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.

Скасовуючи постанову прокурора про порушення кримінальної справи, суд

у своїй постанові послався на те, що орган досудового слідства не мав достатніх приводів і підстав для порушення кримінальної справи у зв’язку з адміністративним оскарженням податкового рішення-повідомлення. З тієї ж причини суд не взяв до уваги акт позапланової виїздної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, якою встановлено порушення законодавства про оподаткування на зазначеному підприємстві.

Разом з тим, згідно абз. 1 пп. 5.2.6 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” на такому рішенні контролюючого органу до остаточного вирішення справи не може грунтуватися обвинувачення особи в ухиленні від сплати податків. Разом з тим, законодавцем допускається можливість порушення кримінальної справи стосовно платника податків або його службових (посадових) осіб до вирішення справи судом з умовою, що порушення такої справи не може

Рішення, ухвалені Верховним судом України у 2011 році

бути підставою для зупинення провадження у справі або залишення без розгляду скарги (позову) такого платника податків, поданої до суду в межах процедури апеляційного узгодження (абз. 2 пп.5.2.6 п. 5.2 ст. 5 цього Закону).

Таким чином, закріплена у законодавстві заборона обгрунтовувати обвинувачення особи в ухиленні від сплати податків неузгодженим податковим рішенням-повідомленням стосується такої стадії кримінального процесу як притягнення особи як обвинуваченого (ст. 131 КПК України), а не стадії порушення кримінальної справи.

10 травня 2011

року

Касаційне подання прокурора, який

брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, задовольнити.

Постанову Галицького районного суду м. Львова від 11 листопада 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 11 грудня 2009 року скасувати, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд.

Разом з тим, місцевий суд, розглядаючи скаргу ОСОБА_4 на постанову про

порушення кримінальної справи щодо нього, в порушення вимог зазначеної статті процесуального закону, замість перевірки приводів до порушення кримінальної справи та достатності даних, які вказували на наявність ознак злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, вдався до оцінки наявних у справі доказів, хоча вони мали досліджуватися й оцінюватися судом лише при розгляді справи по суті.

Суд, не визнаючи дані вказаного акту перевірки підставою до порушення кримінальної справи, послався у постанові на те, що на час її порушення не завершена процедура узгодження податкового зобов’язання.

Разом із тим, відповідно до роз’яснень, що містяться в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 08 жовтня 2004 року “Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів ”, оскарження до суду платником податків рішення податкового органу може бути перешкодою для пред’явлення особі обвинувачення в ухиленні від сплати податків до остаточного вирішення справи судом, а не для порушення кримінальної справи.

Documents

Таблица ВССУ 2011 1 - UBA...передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України. При цьому, посилання в ухвалі апеляційного