№ 7 (024) 1 - 8 квітня 2010 року

ПРАВОЗАХИСНИК ЛЬВІВЩИНИ

Закінчення на 2-й стор.

Закінчення на 2-й стор.

Павло Барнацький, заслужений юрист

України, голова Львівської

обласної організації ПЗВ

Тільки ледачий останнім ча-сом не читав, не слухав або не дивився по телебаченню де-батів, що розвились навколо одіозної фігури Дмитра Табачни-ка. І чого тільки не говорять! Одні політики висловлюються про те, що його позиція щодо ліквідації тестування – це намагання по-вернути нас в корупційні схеми вступу до вузів. Інші зупиняються на його антиукраїнських месед-жах, в яких він ставить під сумнів українське походження західних українців.

Без сумніву, якщо в будь-якій із держав цивілізованого світу будь-який політик дозволив би собі такі висловлювання, то що-найменше назавжди забув би про політичну кар’єру, і щонайбільше – став би фігурантом криміналь-ної справи, порушеної за етнічні шовіністичні погляди, з відповід-ними наслідками.

На жаль, жоден із політиків не побачив або не хотів побачити іс-тинної причини призначення Та-бачника на посаду міністра освіти і науки. Мало хто в Україні знає, що на весь Крим є всього чоти-ри учбових заклади, де навчання проводиться українською. Один із них розташований в Алушті.

Партія захисників Вітчизни взяла шефство над ним. І як не дивно це звучатиме, але два роки тому директор колегіуму майже зі сльозами на очах просила до-помогти в державному фінансу-ванні розбудови закладу, і тим самим - у збільшенні навчаль-них місць. Бо на той час на одне місце в колегіумі претендувало десять осіб. Тобто, десять меш-канців так званого російськомов-ного населення. Здавалось би, чому? А відповідь ще простіша –

Табачнофобія

Яке курча не мріє бути півнем? І не просто півнем, а Півнем з великої літери. Точніше – з генеральськими погонами! Аби блиском генеральських зірок усіх підкоряти! Чи нагинати? Це хто як захоче сприймати.

Читайте на 3-й стор.

Курвач «Курвочка»Або Якою ЦІною зАроблЯюТь ПосАди деЯкІ АмбІЦІйнІ ПернАТІ

«Новітні» козачки

Зі Світлим Христовим Воскресінням!Партія захисників Вітчизни вітає всіх мешканців Львова та області зі Світлим Святом – Христовим Воскресінням! Воскресіння Христа є найвеличнішим чудом в історії світу. Своїм Воскресінням Господь наш Іісус Христос поклав початок загальному воскресінню. Як сказав Святий апостол Павло: «Як в адамі всі умирають, так і в Христі всі оживуть»!Бажаємо Вам Христової радості, невмирущих чеснот, чистоти душевної та молитовної сили! нехай Господь Своїм небесним Покровом оберігає Вас і Ваші родини від усякого зла й прикрощів!Христос Воскрес!

нАс ЧиТАюТь вже 10 387 ПІдПисЧикІв!

наш індекс 49127

www. pzv.lviv.ua

«бройлер» Із генерАльськими ПреТензІЯми

Нормальний, здавалось би, стимул. Особливо в курчачому віці. Тим паче, якщо інших праг-нень, окрім як полонити оточую-чих чи досягти визнання, у курчати немає. Інша біда, коли молодому півневі ще й бракує даних для ге-неральських погонів. А отут вже юний претендент ставку робить на інші можливості. Чи внутрішні риси. До яких нормальні та поряд-ні курчата не вдаються.

От і наш герой, відчуваючи з мо-лодих років, що природних даних бракує для досягнення мети, ви-рішив ставку зробити на підступ-ні засоби. А що вдіяти, коли вдача не та. Ну, народився таким: без ат-летичної статури, генеральського мислення та ще й в бройлерних умовах (за що й прізвисько отри-мав «Бройлер»). Але як стверджу-

ють психологи, саме у маленьких людей через закомплексованість і народжується в думках хвороб-ливе бажання за будь-яку ціну до-вести оточенню, що він саме гене-ральської долі, і не менше.

Усвідомлюючи, що з войовни-чими півнями йому не по дорозі,

наш герой, обрав інший життє-вий шлях і подався в правоохо-ронні органи. Але й тут конкурен-ція жорстка. Адже генералами, як правило, ставали півні, які пра-цювали на оперативній ниві. Тоб-то реально відстежували, розроб-ляли і знешкоджували когутів із

нестандартним оперенням, що заважали своїм існуванням нор-мальному життю Курляндії.

Наш «Бройлер» оперативно-го мислення не мав, тож, реаль-но оцінивши потенціал, подався в околотні. Але околотних по Кур-ляндії бродить безліч, а до гене-ральських погонів так і не дослу-говуються. «Бройлер» вирішив, що з нього гребінь не впаде, якщо задля досягнення головної мети ляже під когось. І чхати, що ото-чення кудахкамите про це. Скіль-ки таких молодих когутів своєю репутацією пожертвували задля генеральських лампасів.

служивий сексоТ

А тут ще й фортуна шанс підки-нула. Саме настав час розброду, і вищому керівництву «курвачі», тобто сексоти, ой як знадобилися! А в цьому «Бройлер» міг потягати-ся з будь-яким півнем. Що-що, а кудахтати -- зерном не годуй! При-чім, куди треба і на кого вкажуть. У цьому здатен був кого завгод-но обставити. Саме на початку 90-х на дільниці, яку обслугову-вав «Бройлер», жив півник одно-го із тодішніх півнів-провідників (а для керівництва «Бройлера» - не-благонадійних) – Тарас Чорнопо-ленко.

Як новоЯвленІ ЯниЧАри знищуюТь унІкАльнІ укрАїнськІ здрАвниЦІ

Тоді, як у 2009 і на початку 2010 років нафтотрейдери, скористав-шись політичною нестабільністю в країні, вирішили невмотивова-но нагріти руки на цінових ігри-щах, не знайшлося в державі жод-ної політичної сили чи силового відомства, які б відреагували на злочинну змову нафтомагнатів. І лише ПЗВ на чолі з Юрієм Кар-мазіним швидко відреагувала на незаконне здирництво на держав-ному рівні.

І знову, поки в країні тривали президентські перегони, нафтові компанії спробували незаконно накрутити ціни на групу пального, провівши його під «елітними» мар-ками. На перший погляд, все було

нібито законно. Якби не одна де-таль. Ніхто в державі не узаконю-вав ці марки під брендом «елітні». А самі домішки, які нафтотрейде-ри добавляли у звичайне пальне, кращим його не робили. Навпаки деякі домішки погіршували робо-ту авто.

І знову чомусь усі закрили очі на нові спекулятивні кроки нафто-компаній. У лютому Юрій Кармазін скерував депутатський запит на вищих посадових осіб з вимогою припинити шахраювання на де-ржавному рівні і притягнути вин-них до кримінальної відповідаль-ності.

Спекулятивні ціни скасованоу «виборі» №№21-22 ми розповіли про те, яку роль Партія захисників вітчизни двічі зіграла у питанні спекулятивного підвищення цін спочатку на дизельне, а потім на так зване елітне паливо.

нАм вІдПовІдАюТь

Закінчення на 4-й стор.

2 подробиці читайте на сайтах www.pzv.lviv.ua та www.rtkorr.com

Закінчення. Поч. на 1 стор.

ша – відповідно до Положен-ня про вступ до вузу кожен ви-пускник повинен був пройти тес-тування з української мови та української літератури. Тож, через десять-п’ятнадцять років без будь-якого насильства все російсько-мовне населення Криму вивчило б державну мову. А відтак культуру, історію, традиції тощо.

І це найбільше налякало так звану п’яту колону в Україні. А ще більше – нашого північного сусіда. Адже такі «райдужні» перспекти-ви привели б до того, що через де-сять-двадцять років зникло б мов-не питання, а разом із ним - поділ України на Західну та Східну. Бу-ваючи у всіх регіонах нашої країни. З усією впевненістю заявляю, що жодної різниці між простим наро-дом Заходу і Сходу немає. Всі вони живуть в бідності, а хотіли б жити набагато краще.

На жаль, 18 років нами мані-пулюють східні та західні політо-логи, які не хочуть бачити Україну рівноправним партнером, а роб-лять все для того, щоб перетво-рити її на сировинний придаток, а українців - на дешеву рабську ро-бочу силу. Окремі політики заради завоювання електорату підігрують західним, інші – східним політтех-нологам. Одні грають на добрих почуттях частини населення Украї-ни до російської мови та інтеграції в Росію, інші - на любові протилеж-ної частини до української мови й інтеграції в Євросоюз та НАТО.

Однак, як ті, так і інші політи-ки не пропонують жодних реаль-них програм щодо соціально-еко-номічного розвитку, підвищення рівня життя населення, боротьби з корупцією і, тим більше, не вису-вають жодної ідеї щодо об’єднання України в одну могутню держа-ву. Всім зрозуміло, щоб вступити в НАТО, нам потрібно виконати де-сятки умов, а саме: добитись на-уково-технічного прогресу, особ-ливо у військовій сфері, знизити рівень корупції, підвищити рівень прав і свобод громадян, та інше, що займе не один рік. Без виконан-ня цих умов нас ніхто не запросить туди, і мусувати сьогодні це питан-ня, як вважаю, не тільки зарано, а й шкідливо для майбутнього України. Прийде час, і наш народ сам ска-же - чи нам проситись в НАТО, чи члени НАТО самі будуть просити нас про вступ. А може, на цей час буде створено нову систему колек-тивної безпеки. Аналогічно можна дискутувати й про інші питання, які штучно засмічують мізки населен-ню. Переконаний, що при нормаль-ному і державницькому підході до розбудови України, потрібно що-найбільше п’ять років, аби не ми до когось напрошувалися, а інші краї-ни (як прозахідного, так і просхід-ного спрямування) стукалися до нас із проханням співпраці.

Без сумніву, що подальше пе-ребування на займаній посаді «та-бачників» і йому подібних відкине нас на десятки років назад і пос-тавить під загрозу саме існування не тільки держави Україна, а й ук-раїнського етносу.

Питання: кому потрібне таке штучне накручування напруження в суспільстві, своєрідної «табачно-фобії»? Явно не народу. Принаймні - не українському.

Закінчення. Поч. на 1 стор.

І наш герой, виконуючи завдан-ня борців із «інакодумцями», за-частив до нього в гості. Зустрічали його радо, довіряючи казкам, які «претендент в генерали» розпові-дав із майстерністю професійно-го сексота. А до столиці полетіли детальні депеші, заповнені аку-ратними розчерками лапи «Брой-лера». Керівництво шви-денько і достойно оцінило прогинання молодого ко-гута. Далеко не кожнен міг так «курвачитися», як він. Тож, дали йому негласне прізвисько «Курвочка» - і ніжно, і по суті. Так за ним і закріпилося. І вже не від-стало й тоді, коли «Брой-лера» підхопили ще й доблесні півні із секрет-но-силового відомства. Їм такі служиві ой як пот-рібні – адже задля гене-ральського майбутнього здатні рідну мати-квочку з потрохами здати.

Минув деякий час. Кур-ляндія несподівано роз-палася, а «Неблагодійний», на якого «Курвочка» так благонадій-но підстукував до столиці, раптом очолив область. Строчити доноси на нього стало ризиковано: адже хто знає, на яку посаду того зане-се. І «Курвочка», з природною для нього гнучкістю, вирішив стуча-ти на інших: байдуже, на чиїх кіст-ках прокладати собі шлях до гене-ральського кабінету.

В доВіру до «дисидентіВ»

Тим паче, часи для цього на-стали благодатні. Повідкрива-лися курятники на зонах і додо-му повернулися ті когути, які за його молодості звалися дисиден-тами. От в їхнє оточення нашому молодому околотному і доручили втертися. До того ж, його керівниц-тво на той час вже гідно оцінило «курвачівські» дані і призначи-ло начальником відділення око-лотничих Фарантівського відділку міліцейських півнів.

Перші успіхи окрили молодого «Курвочку». І він відкудахтав наго-ру, що готовий задля подальшого підвищення на будь-яке негласне (вважай – підле) завдання. Йому доручили втертися в довіру до не-давніх дисидентських когутів, які тепер на його землі отримали піс-ля повалення старої влади вели-кий авторитет, - Хамари, сім’ї Ка-ринців, Шухавича, Лястовської та інших.

З цією метою спецорганами за надуманими мотивами було по-рушено розслідування проти од-ного із керівників сільськогоспо-дарських заводів Дзяриковича, який був передових поглядів і мав тісні зв’язки із провідниками де-мократії. За задумом організа-торів, «Курвочка» мав з’явитися в якості рятівника, який мав запро-понувати свої можливості відми-ти його від зони. А в підсумку - за-вдяки зв’язкам «відмитого» вийде на тих, на кого слід дальше «ба-рабанити».

В начальники По кістках

На той час він уже перейшов на керівні посади в районі. Дзярико-вича «підчепили», почали тягати в міліцейські кабінети, пояснюючи,

що йому світить тільки зеківська когутяча доля. І, як планувалось, той, загнаний у кут, таки зустрів на своєму шляху єдиного, на його думку, у міліцейських колах спра-ведливого когута-міліціянта «Кур-вочку». Наш герой спочатку теж бундючився, тряс гребенем, де-монструючи свої міліцейські мож-ливості, голосно кукурікав, роз-повідаючи, яка несолодка доля у

тих півнів, яких відправляють «на забій». А потім, наче змилостивив-шись, запропонував «відмити» від кайданок.

Завдяки Дзяриковичу він ще більше ввійшов у довіру до Ха-мари, сім’ї Каринців, Шухавича, Лястовської, інших. Ті сприймали його як одного із прогресивних ко-гутів, які завдяки досягненню не-залежності краю з’явилися в пра-воохоронних структурах. Де їм було домислити, що своїми «про-гресивними» висловлюваннями «Курвочка» зобов’язаний прогре-сивно курвливій натурі.

Вже через 5-6 років таких тіс-них знайомств із «прогресив-ним» когутом-околотним багато хто почав помічати дивну тенден-цію. Ті, у кого перетиналася доля з «Курвочкою», незабаром мали проблеми, натомість він успішно спинався кар’єрними сходинками, дорісши таким макаром до за-ступника начальника Фарантівсь-кого відділку міліцейських півнів. Причім, на цю посаду він потра-пив тоді, коли силове відомство надто серйозно дбало про те, аби звільнити свої лави від когутів із прогресивними поглядами. І при цьому керівництво чомусь крізь лапи дивилося на «демонстра-тивно-неблагонадійні» вислов-лювання «Курвочки».

доноси на Всіх і на Вся

А от у Хамари, Каринців, Шу-кавича, Лястовської та інших нав-паки, всі плани, в які вони щиро посвячували «Курвочку», успішно провалювалися. Мало того, в са-мому правоохоронному відомстві з’явився цілий пласт доблесних когутів, які прагнули змін. Ясна річ, з ними керівні ланки почали вести агресивно-вичищувальну роботу. Багатьох просто звільняли, без по-яснень, з порушеннями, не цере-монячись. Тоді когути об’єдналися в профспілку. Причім в керівниц-тві профспілки хутко опинився й «Курвочка», якого чимало із пра-воохоронних півнів сприймали за свого. Де їм було знати, що своєю принциповістю, яка у багатьох викликала таку прихильність, він зобов’язаний своїм щоденним до-носам. Поінформовані півні ствер-джують, що саме тоді «Курвочка»

у своєму «курвацтві» досяг найви-щого злету. Його доповідні йшли нагору ледь не щодня, адже львік-ська профспілка стала кісткою в горлі вищого керівництва.

І тоді було доручено місцевому керівництву влаштувати справж-ній терор із профспілковими лі-дерами. Що й зробили. Репресіям піддали всіх. «Курвочка» ж за свої «принципові» погляди отримав…

чергове звання – майора. А незаба-ром його перевели на посаду заступ-ника начальника міського управлін-ня міліцейських когутів. Це викли-кало шок у багать-ох, адже колишні профспілкові лі-дери намагали-ся відстояти свою справедливість в судах, різних кабі-нетах. Натомість «Курвочка» в ку-луарах впевнено заявляв, що ско-ро очолить міське

управління. І з подвійною енергією почав «барабанити» на всіх і вся.

«стук» на ПокроВителіВ

Представникам різних політич-них об’єднань вдалося перехопи-ти кілька телефонограм-доносів, які «Курвочка» з мега-зусиллями гнав до вищого керівництва. Одна з них торкалася знаменитої акції, що проводилась у столиці 9 бе-резня 2003 року під гаслом «Геть Кунчму!» Напередодні «Курвочка» відправляє нашкрябану лапою і завірену своїм плювком записку, в який відкрито пише, що за влас-ною ініціативою (а як ще вислу-житися?!) провів довірливі теле-фонні розмови з 12-ма партійними лідерами. І здав усі їхні плани. Репресій зазнали багато хто: ба-гатьох побили, когось кинули за грати, когось тягали по судах. А когут-стукач «Курвочка», як і пере-дрікав, пересів у крісло начальни-ка міського управління.

Нарешті почали збуватися його найпотаємніші мрії. І тепер можна було розгорнутися по повній, без контролю з боку свого керівниц-тва. І він розгорнувся. Адже пок-ровителі, зокрема й клан СБПУ(о), обіцяли за вірну службу переса-дити в генеральське крісло – на-чальника обласного правоохорон-ного управління. Для цього слід було підсидіти свого безпосеред-нього шефа, який керував облас-тю, теж члена сбпуо-шного клана – Сальо. І «Курвочка» почав стро-чити на нього. Де було знати Са-льові, який також стільки зусиль приклав, аби всістися в керівне крісло, звідки ростуть ноги і хто на нього стучить. А «Курвочці» було не звикати стучати навіть на своїх покровителів. Сальо таки посу-нули з посади під загальним тис-ком громади і очевидної заслу-ги в тому «Курвочки» не було, але наш герой нарешті злетів від ра-дості, наскільки дозволяли його бройлерні підрізані крила. Втім, вперше в житті нарвався на роз-чарування. В країні відбулася по-раманчева революція. Про зв’язки «Курвочки» з сбпуо-шниками та доноси на пораманчевих стало ві-домо новим керівникам відомства, і його викопали з нагрітого місця.

З голоВою у курячий Послід

Пораманчеві не потребували його послуг у «курвачестві» на са-мих себе. «Курвочка» закопався в курячий послід, аби не відшукали. Тим паче, що на поверхню виплили його тісні зв’язки з багатьма кримі-нальними «авторитетами». Зок-рема, з когутом-Рибаком, до зло-чинного угруповання якого входив навіть один із півників «Курвочки». Його спадкоємця неодноразово бачили в компанії бритоголових когутів, які вибивали гроші з різ-них когутів-підприємців.

Однак унікальні здібності «кур-вацтва» знадобилися людям, які активно протидіяли пораманче-вим. Йому пообіцяли, якщо він вітреться в довіру до місцевих лі-дерів-пораманчевих, то його таки призначить на генеральську по-саду. За п’ять років пораманче-вої влади «Курвочка» списав тон-ни паперу. Писав на всіх, на кого тільки можна. І як тільки пораман-чеві опинились за бортом, поспі-шив завірити нову владу в своїй готовності приміряти генеральсь-кі погони. От тільки й нова влада не дурна: навіщо їй «курвачі», які «курвачать» на всіх? Та ще й ко-лишній шеф, на якого «Курвоч-ка» так успішно «строчив», через суд поновився на посаді. Щоправ-да, в іншій області. Та все ж, якщо Сальо довідається, хто на ньо-го стучав, то… Але, як подейку-ють наближені, «Курвочка» вірив, що його здібності стукача візь-муть гору над «грішком», і Сальо, як і іншим, знадобиться його кон-фіденційна та ексклюзивна «ін-формація». Адже що для нього «перефарбуватися» в будь-який політичний колір задля досягнен-ня головної мети?

унікальна Здатність

А вміння втертися в довіру до інших у нього справді унікальне. Одна з його жертв – Хамара – до останнього підтримував «Курвоч-ку» і робив все, щоб його обіли-ти і ощасливити генеральським мундиром, незважаючи на те, що найкраще знав його підлу нату-ру. Чому так чинить – питання ри-торичне. Не хочеться вірити, що вони із одного гнізда?

Не гріх було би нагадати й часи, коли були гоніння на пораманче-вих, і «Курвочка» розкладав свої яйця-гранати в кошики студентів, яких потім тягали по правоохорон-них органах.

Були й інші випадки, коли ра-зом із рибаками «Курвочка» брав участь у викраденні півників у за-можних когутів із Закарпаття, за повернення яких потім вимагали просо і зерно.

І навіть тепер, незважаючи на те, що Львікське обласне управлін-ня отримало нового шефа, «Кур-вочка» збирає закулісний керівний склад, запевняючи довірливих пів-нів, що це ненадовго, і він все одно стане генералом. З цією метою він навіть розповсюдив чутки, що є братом відомої Гані Геман (у ді-вотстві - Спеців). Адже, як він свя-то вірить, шефи з’являються і зни-кають, а стукачі потрібні завжди…

Вікторія Медведчук

редакція попереджає, що цей фейлетон написано до 1 квітня, і якщо хто-небудь пізнає себе, то виключно випадково..

Табачнофобія Курвач «Курвочка»або якою ціною Заробляють Посади деякі амбіційні Пернаті

3

Замість профі - «коптильник»

Ну, скажіть, хіба не нонсенс, коли людина зі світоглядом на-чальника коптильного цеху на-хабно всілася в крісло директора одного з провідних українських са-наторіїв з 550-літньою славетною історією? При цьому, не маючи ні лікувального, ні керівного досвіду. Про наслідки такої кадрової ротації здогадатися не-важко: вже через кілька місяців унікальний ліку-вально-профілактичний заклад втратив свої по-зиції. А професіонали, на яких трималася вся санаторно -л ік уваль -на діяльність, опинили-ся за бортом, клієнту-ра відсахнулася, а сам санаторій опинився на межі банкрутства.

Мова - про ДП са-наторій «Шкло», що на Яворівщині. У донедав-на авторитетній і потуж-ній здравниці лише за останні де-сятиріччя підлікували здоров’я десятки тисяч хворих і немічних. Заклад був настільки популяр-ним, що за путівками стояла чер-га в кілька місяців. І навіть пере-живши нелегкі для всіх українських здравниць часи наприкінці 1990-х - початку 2000-х років, санаторій не тільки вистояв, а й почав поверта-ти собі колишню славу. У 2007-2008 рр. він вийшов у лідери, зок-рема з оздоровлення інвалідів, репресованих та інших пільгових категорій наших співгромадян.

Оце, вочевидь, найбільше й зацікавило тих, хто вважає те-пер себе над законом. В пік но-вого відродження здравниці було звільнено її директора Володими-ра Івчука, безсумнівного фахівця своєї справи з авторитетом в ко-лективі та районі загалом. Єдиним поясненням цього алогічного кро-ку могло бути лише те, що, мож-ливо, ті, хто підписував звільнен-ня, планували підвищити Івчука в посаді за значні досягнення, а на його місце посадити не менш ав-торитетного керівника.

Аби ж то! Ініціаторам звільнен-ня професіонали на цій посаді були не потрібні. Здравниця мала статус державного підприємства. Треба було за короткий термін до-вести її до стану банкрутства, аби за безцінь (як непотріб) привлас-нити її. Це, на жаль, доволі поши-рена практика привласнення уні-кальних підприємств і закладів в Україні. Тому на посадах дирек-торів промислових і лікувально-санаторних флагманів України опиняються колишні «кухарки».

Так і в цьому випадку: замість фахівця Івчука в крісло всівся не-давній бос коптильного цеху Ро-ман Козак. Пікантність цього кад-рового преферансу полягала в тому, що новий шеф є батьком Та-раса Козака, який прославився своїми численними зловживання-ми, перебуваючи в клані Медвед-чука, що безпардонно грабував, зокрема й Львівщину, на початку 2000-х.

іЗ флагманів у банкроти

Втім, аби нас не звинуватили у якійсь заангажованості, як це по-любляють медведчуківці, про-цитуємо витримки із офіційного звернення громадськості Яворів-щини до Президента і Прем’єр-

Міністра. « … З в е р т а ю т ь с я

до Вас громадськість Яворівщини і депутати районної ради...

У 2004 році на Львів-щині діяло злочинне уг-руповання – партія СДПУ(о). Очільниками цього ОЗУ були молод-ший брат Медведчука – Сергій, міліцейський генерал – Олег Сало, та одіозний митник – Тарас Козак. Про терор, який вони влаштували в 2004 році на Львівщині, багато писали та го-ворили.

…Декілька місяців тому до нас, на Яворівщину, прибув керу-вати одним із найстаріших сана-торіїв Львівщини батько одіоз-ного генерала митної служби Роман Козак. Він має поставле-не одне єдине завдання – довес-ти санаторій до банкрутства з наступною його приватизацією. Санаторію «Шкло» близько 550 років. Він вистояв у найважчі часи економічної кризи кінця 90–х і по-чатку 2000-х. А зараз, коли сана-торій щорічно мав прибутки 4 – 5 млн. грн., шляхом шантажу та погроз було звільнено директо-ра, заслуженого лікаря України, а його місце посіла людина без ос-віти і моралі – Роман Козак.

На сьогодні завантажуваність санаторію - близько 30%, прово-дяться невмотивовані ремонтні роботи, а також проплачуються по декілька разів акти виконаних робіт. Водночас, зарплата пер-соналу не виплачується 4 місяці. Дійшло до того, що в нас – най-більша заборгованість до Пенсій-ного фонду в районі. Почалися масові звільнення працівників, а ті що залишилися, чують з вуст директора-кочегара лише обра-зи та приниження. З інвестора-ми без жодних пояснень розри-ваються договори. Санаторій перетворено на «концтабір». Місцевим мешканцям категорич-но заборонено прогулюватись парком здравниці, хоча вони пос-

тійно мали туди відкритий до-ступ. Санаторій не хочуть відві-дувати відпочиваючі, бо різко знизилася якість надання медич-них послуг. Думки фахових лікарів до уваги не беруться. Відпочива-ючих годують контрабандним польським гормональним м’ясом (благо, син–митник залишив на Краковецькій митниці «коридор» для контрабанди). Нещодавно в санаторій надійшла велика пар-тія (на сотні тисяч гривень) старих меблів. Водночас, доку-ментально ї ї провели як імпор-тну, за найвищими цінами. Воче-видь, реально нові меблі пішли в приватні будинки відпочинку Ко-

зака. Одне сло-во, директор-самодур свідомо доводить до б а н к ру т с т в а державний сана-торій «Шкло» з метою наступ-ної його прива-тизації».

За оборудкою -Знайомі обличчя

Звичайно, маючи таких пок-ровителів, Роман Козак не вель-ми переймається перевірками. Персонал замучився вже слуха-ти його основний словесний ар-гумент: я міліонер, а ви тут хто?! Ну якими трудовими мозолями його синок заробляв «мільйони», Львівщині розповідати не треба. Ледь не кожен підприємець відчув це на власній шкірі за часів діян-ня у нас медведчуківського клану. втім, процитуємо частину стат-ті «тарас козак або чому мафія безсмертна?», яку було вміще-но на сайті «Хай вей» у розділі «політика» (від 14.05.2009 р.):

«Іноді диву даєшся, до чого одіозні фігури зустрічаються в структурах нашої влади. І на-скільки вони є живучими. Взяти хоча б митника Тараса Козака. Вибити його із обойми не змог-ли ні явна, ні прихована корумпо-ваність, ні кримінальні справи, за-ведені прокуратурою, ні підозра в причетності до вбивств екс-гу-бернатора Степана Сенчука та кримінального авторитета «Ро-керо», ні «тисяча й одне» без-чинства, які він творив раніше і творить нині на посаді заступ-ника Держмитслужби, де він по-новився через суд.

Тарас Козак зробив кар’єру у Львові, і з допомогою Сергія Мед-ведчука дослужився до першого заступника глави Державної по-даткової адміністрації у Львівсь-кій області (2001 – 2003 рр.). Піс-ля цього він був призначений

начальником Західної регіональ-ної митниці. А з червня 2004-го суміщав цю посаду з іншою - за-ступника глави Держмитслуж-би. Там він ліг під Калетника, за-вдяки чому встиг покерувати багатьма особливо прибуткови-ми регіональними митницями. Як він це робив, знає й прокуратура, й СБУ, й УБОЗ».

страусина поЗиція силовиків

Як кажуть, без коментарів. Тож, не дивно, що «новітній украї-нець» Роман Козак так бравурно себе поводить, заявляючи ледь не на кожному кроці, що чхати він хотів на обласне та районне керів-ництво, якихось там есбеушни-ків і прокурорів, коли він зі своїми мільйонами сам собі пан. І панува-тиме стільки, скільки йому та його синку заманеться. А різних там контролерів він скупить оптом.

Справді, хто б мін припустити 20 років тому, на початках ство-рення незалежної України, що представники коптильної грязі пе-ретворяться в санаторних князів і чинитимуть все, що заманеться, плюючи на всіх, і на народні інте-

реси зокрема. А ще мен-ше вірило-ся, що силові і контролюючі структури пе-ретворяться на їхніх (тоб-то кухарчиних) служниць.

На жаль, такі реалії с ь о г о д е н н я . Представни -ки обласних і місцевих пра-воохоронних структур не-зграбно де-м о н с т р у ю т ь свою, нібито,

безпорадність, коли «новітній ко-зачок» безцеремонно розвалює одну із українських санаторно-ку-рортних перлин. Наведемо лише окремі віхи згубного і безконтроль-ного «господарювання» Романа Козака. Відпочиваючим тепер за-боронено вільний вхід-вихід, а відвідувачів в санаторій просто не пускають. Лікувальний процес, як такий, втратив свою важливість і обов’язковість. Про дієтичне хар-чування тут уже не згадують. Че-рез це заїзд відпочиваючих змен-шився на 60-70%. Заборгованості по зарплаті, а також за енергоносії та перед фірмами-постачальни-ками – стали нормою і свідомо та цілеспрямовано збільшуються. Разом із тим, штучно збільшують-ся штати і не сплачуються подат-ки. А дерибан державних коштів, зокрема, на різниці цін під час за-купівлі продуктів – просто астро-номічно–фантастичний.

Переконавшись, що офіцій-ні органи й силові структури зай-няли страусину позицію перед «новітніми козачками-пройдисві-тами», яворівчани звернулися із відповідною заявою до народних депутатів України, та голови ПЗВ Юрія Кармазіна, які із цього приво-ду підготували відповідний депу-татський запит на ім’я перших по-садових осіб держави, вимагаючи не лише провести детальну пере-вірку злочинної для іміджу країни діяльності родини Козаків, а при-тягнути винних до кримінальної відповідальності.

Відтак, питання стоїть на пос-тійному контролі Львівської об-ласної організації ПЗВ.

Петро ГАЛИЧАНСЬКИЙ

«Новітні» козачкипригадайте, як при проголошенні незалежної україни багато хто насміхався над комуністичним постулатом, що країною може керувати навіть кухарка (при цьому підкреслюємо, що редакція поважає і цінить труд кожної кухарки). З позиції демократичних перспектив, що відкривалися перед країною, це висловлювання, здавалось, якимсь анахронізмом. і навіть в найстрашнішому сні тоді не уявлялось, що це може набути у нас масштабного явища.

Дрогобичанам залишили їхні помешкання

до громадської приймальні, яку нещодавно відкрито в дро-гобичі, звернулись мешканці одного з гуртожитків, який на-лежить державному підприємс-тву «дрогобицький завод авто-мобільних кранів» (дЗат).

У своїй заяві вони повідоми-ли, що їхнє підприємство перетво-рили у відкрите акціонерне това-риство, і вже затверджено план приватизації, в який включено й гуртожиток. Однак оцінку майна і план приватизації, на думку заяв-ників, було здійсненіо з грубим по-рушенням чинного законодавства, що в подальшому привело до про-дажу ВАТ разом із гуртожитком та його мешканцями.

Жителі гуртожитку подали по-зов до суду і, не будучи впевне-ними у справедливому вирішенні проблеми, звернулися із заявою до народного депутата України Юрія Кармазіна. Він же скерував до Дрогобича свого помічника-консультанта Павла Барнацького, який, особисто вивчивши питан-ня, надав конкретну юридичну та практичну допомогу.

У підсумку 23 березня Львівсь-кий обласний апеляційний суд за-довольнив позов мешканців гурто-житку і залишив чинним рішення Дрогобицького міськрайонного суду, яким передбачалось визна-ти недійсним наказ регіонально-го відділення Фонду державного майна України у Львівській облас-ті в частині передачі гуртожитку по вул. Грушевського, 19, в Дрого-бичі у складі майнового комплексу ВАТ ДЗАТ. Чим і підтвердив право власності мешканців гуртожитку на свої помешкання.

А 26 березня на ім`я народно-го депутата Ю. Кармазіна надійш-ла телеграма:

«Ми, мешканці гуртожитку ВАТ «ДЗАК», що на вул. Грушевського, 19, м. Дрогобича, висловлюємо щиру по-дяку за сприяння у вирішенні нашого житлового питання. Напередодні Великодніх Свят 135 квартир нашо-го будинку зичать Вас здоров̀ я, ра-дості, безмежного щастя та нових звершень у перемозі на професійній ниві, в побудові незалежного демок-ратичного суспільства».

Зі своєї сторони Партія захис-ників Вітчизни щиро вітає мешкан-ців гуртожитку із Великодніми Свя-тами і бажає, щоб більше жодних проблем в їхніх родинах ніколи не було.

Річку Шкло перетворюють у відстійник

у яворові проведено інспек-ційну перевірку у зв’язку із сиг-налами про забруднення повер-хневих вод річки Шкло.

Як з’ясували держінспектори з охорони навколишнього природ-ного середовища, господарсько-побутові стічні води, які прий-маються МКП «Яворівканал» до каналізаційної мережі без проход-ження очистки скидаються із ка-налізаційних колекторів прямо в річку. Це призводить до значного забруднення та погіршення еколо-гічного стану, що може спричинити загибель водних живих ресурсів і як наслідок – складну некерова-ну санітарно-епідеміологічну си-туацію. Зобов’язано міського голо-ву Яворова у найкоротші терміни вжити невідкладних заходів для припинення забруднення.

ПодробИці ЧИтАЙте НА САЙтАх www.pzv.lviv.ua тА www.rtkorr.com

4

Засновник: Львівська обласна органцізація Партії захисників ВітчизниВидавець: обласна організація ПЗВ

Шеф-редактор: П. С. Барнацький Виходить: двічі на місяць pzv_lviv_obl@ukr.net

Реєстраційне свідоцтво ЛВ № 892/145 від 19 листопада 2008 р., видане Держкомітетом телебачення і радіомовлення УкраїниЦіна договірна C

MYKНадруковано: з готових діапозитивів

у друкарні ЛА «ПІРАМІДА», свідоцтво державного реєстру: серія ДК № 356 від 12.03.2001 р.№ замовлення: 251. Тираж: 20 000 екз.

Мама - вампір, тато - перевер-тень. Син не знає, чиїми стопа-ми піти - чи то в податкову, чи то в МВС?

* * * - Виявляється, чоловік Ульян-

ченко став заступником міністра освіти Табачника.

- Цікаво, чи оголосить вона після цього про перехід в опози-цію до чоловіка?

* * * Із календаря майя: «У зв’язку

з тим, що міністром МНС призна-чено Шуфрича, а його заступни-ком - ще одного «професіо-нала» - сина Ганни Герман, кінець світу з 2012 року пе-реноситься на більш ран-ній строк».

* * * Азарова запитують:- Чому у вашому Каб-

міні немає жодної жінки?- Справа в тім, що Вік-

тор Федорович обіцяв збільшити чисельність населення України до 50 мільйонів, тому жінок вирі-шили не відволікати.

* * * - Чому Яценюк не увій-

шов до опозиції, створеної Тимошенко?

- Крілик Сєня зрозумів, що в ній буде хреново з «капустою».

* * * - Чув, Азаров дав пер-

ше доручення міністрові МНС Шуфричу?

- Яке?- Той головою відповідає, щоб

під час весняного паводку не змило нову коаліцію.

* * * Де два українці - там три ті-

ньових гетьмана.* * *

- Чому, помінявши весь уряд, Янукович залишив Стельмаха головою Нацбанку?

- Тому що Стельмах теж вели-кий український поет.

* * * - Новий прем’єр Азаров взагалі

ж закінчував геологорозвідуваль-ний ВУЗ і тільки потім був змуше-ний піти в економіку.

- Чому?- З ним ніхто не хотів іти в роз-

відку.* * *

Телефонний дзвінок в Адмініст-рацію Президента:

- А Віктора Андрійовича мож-на?

- Він тут уже не працює. - Ой, можна подумати, що він

раніше працював!* * *

Вуйко гукає до кума: - Ти чув, регіонали до Москви

поїхали? Той радісно: - Що, всі?! - Та ні, тільки Янукович і Гер-

ман.- Тю, то чого ж ти так репе-

туєш?..* * *

- Незрозуміло, чому Лозинсь-кого й Пукача утримують в одно-му СІЗО?

- Це ж дуже зручно! Якщо Лит-вин починає торгуватися щодо но-вої коаліції, на допит викликають Пукача! Якщо ж торгуватися почи-нають бютівці, то відразу почина-ють «колоти» Лозинського!

- Але тоді незрозуміло, чому

Зварич сидить окремо й голодує?- Дає зрозуміти колегам з ВАСУ,

що іноді торг взагалі недореч-ний...

* * * - Вікторе Федоровичу, чого буде

за Вашого президентства більше - геноциду чи генофонду?

- Більше буде гематом...* * *

- Говорять, 70 % депутатів Верховної Ради мають подвійне громадянство, щоб на випадок чого звалити за бугор.

- Виходить, 30 % депутатів таки чесні?

- Ні, просто в них потрійне гро-мадянство.

* * * - Куме, а як розуміти те, що

Литвин назвав Кравчука повією? - Серед політиків це слово оз-

начає те саме, що й колега.* * *

З новин: «Учора на сесію

Верховної Ради вдер-лися два озброєних бандити. Вибачилися за запізнення й зайня-ли свої місця».

* * * Маленький хлопчик

дивиться виступ мод-ного естрадного спі-вака по телебаченні й говорить так задумли-во: «А ми в садку коли так репетуємо, нас ла-ють...»

* * * - Діти, хто розбив

вікно?Мовчання.- Діти, хто розбив

вікно?Мовчання.- Я востаннє запи-

тую, хто розбив вікно?- Та добре, Маріє

Іванівно! Запитуйте вже і вчетверте.

* * * Вихователька дитячого сад-

ка півгодини натягала рейтузи на маленьку дівчинку. Коли вона з подихом полегшення випрями-лася, дівчинка сказала:

- Це не мої рейтузики.Ледве стримуючись, вихова-

телька п’ятнадцять хвилин стя-гала рейтузи назад. Коли вона

Спекулятивні ціни скасованоПершим, як і в попередні рази,

відреагував Антимонопольний ко-мітет. Зрозуміло чому. Бо хто як не «анимонопольники» мають відсте-жувати і вчасно реагувати на такі спекулятивні дії. І саме вони від-повідають за невчасну реакцію.

А тепер наведемо офіційну від-повідь Антимонопольного коміте-ту як реагування на депутатський запит Ю. Кармазіна, вміщену на офіційному сайті:

«Антимонопольний комі-тет України висунув до на-фтотрейдерів обов’язкові для розгляду зобов’язання знизи-ти ціни на пальне до економічно обґрунтованого рівня. Згідно з прийнятим сьогодні рішенням, вимоги Комітету мають бути опрацьовані до 15.00 29 березня цього року.

Вимоги Комітету стосу-ються 15 компаній. Зокрема, ТОВ «ТНК-ВР Коммерс», ТОВ СП «Кершер», ПАТ «Концерн Гална-фтогаз», ТОВ «УТН-Восток», ТОВ «Вік Ойл», АТ «Укртатна-фта», ТОВ «Континент Нафто Трейд», ТОВ «Альянс Холдинг», ТОВ «НК «Альфа-Нафта», ПІІ «Лукойл-Україна», ВАТ «Укрна-фта», ВАТ «Запоріжнафтопро-дукт», ТОВ «Веста-Сервіс», ТОВ «МС Ойл Кард» та ТОВ «Транс-петроліум».

Як повідомив в.о. Голови Комітету Олександр Мельни-ченко, синхронна поведінка на-фтотрейдерів щодо значного підвищення цін на бензини та дизельне пальне має ознаки ан-тиконкурентних узгоджених дій. За виявленими фактами Ко-мітет одразу порушив справу та розпочав відповідне розслі-дування.

Невиконання суб’єктами рин-ку рекомендаційних вимог Комі-тету буде розцінюватися під час прийняття рішень по суті справи як обставина, що суттє-во обтяжує відповідальність. Виконання цих вимог, навпаки, буде розглядатися як умова для пом’якшення відповідальності. Підсумки попереднього розгля-ду цього питання Комітет пла-нує узагальнити в першій поло-вині квітня цього року.

«Виконуючи вказівки Пре-зидента України, ми увійшли і перебуваємо в процесі анти-монопольного розслідування скоординованих дій нафтотрей-дерів, що, дуже схоже, здійс-нювалися як начебто під дири-гентську паличку, – зауважив Олександр Мельниченко. – Якою буде складова зниження цін, ма-ють вирішити самі суб’єкти господарювання на підставі економічних розрахунків, котрі в обов’язковому порядку будуть

перевірені органами Комітету. Нафтотрейдерам висунуто ан-тимонопольний ультиматум, і вся відповідальність зараз ле-жить на їхніх плечах. Упевне-ний, що поведінка як найпотуж-ніших, так і дрібних гравців ринку має бути суспільно вива-женою. Інакше протистояння між нафтовим бізнесом і держа-вою є неминучим».

Як відомо, з початку цього тижня у місті Вінниця проведено Всеукраїнську нараду органів Ко-мітету, під час якої напрацьова-но стратегію і тактику соціально важливих розслідувань, зокрема і у зв’язку з останнім підвищенням в Україні цін на пальне. Наразі в ор-ганах Комітету перебуває на роз-гляді понад 40 справ про порушен-ня конкуренційного законодавства на ринках нафтопродуктів.

Звичайно, приємно, що хоч Ан-тимонопольний комітет миттєво відреагував на запит. Однак тур-бує інше: чому силові й контролю-ючі структури в Україні закрива-ли очі на кількамісячні спекуляції нафтових компаній? І лише піс-ля того, як починало чути смале-ним після депутатських запитів Ю. Кармазіна, вмить (ледь не на наступний день після проголо-шення запиту з сесійної трибуни) ціни поверталися на той рівень, яким він був до несанкціоновано-го підвищення?..

одного разу розмалю-вав усі стіни в кімнаті. Тепер Остап навчаєть-ся мистецтву в Дрогоби-цькій дитячій художній школі. Його викладач Ольга Демкович каже, що Остап, безперечно, має здібності й талант, знає, чого хоче, і досяг-не успіху. Крім захоп-лення живописом, Ос-тап відвідує музичну школу (вчиться грати на флейті), шаховий клуб, катехетичний гурток та ансамбль бального тан-цю «Оксамит».

А Дро-г о б и ц ь -кий бла-год ійний

фонд «Карітас» Самбірсько-Дрого-бицької Єпархії вже понад два роки допомагає цій родині. Довідавшись про такий конкурс від знайомих, ко-лектив «Карітасу» вирішив відпра-вити фото його малюнка органі-заторам. Вони були вражені цією роботою та попросили присла-ти оригінал. «Тоді ми підготували роботи до участі в конкурсі та за сприяння ще одного добродія, Та-раса Зубрицького, відправили кіль-ка малюнків до США», – розпові-ли у «Карітасі». І ось нещодавно отримали вражаючий результат – звання найкращого здобув Остап Чапля, а серед призерів ще двоє дрогобичан, дітей з особливими потребами – Артур Ковельський та Роман Плоскодняк.

Переміг 8-річний Остап

Закінчення. Поч. на 1 стор.

Наш восьмирічний дрогобича-нин Остап Чапля переміг у Між-народному мистецькому кон-курсі дитячих малюнків, який відбувався у м. Аве Марія, Фло-рида (США).

У конкурсі брали участь 150 робіт дітей із 15 країн світу. В під-сумку таємного голосування всі члени журі проголосували за ма-люнок Остапа «Українське Різ-дво».

Шлях до перемоги цього хлоп-чика був нелегкий. Залишившись без батька, сім’я мала чималі про-блеми. Але Остап росте хлопцем життєрадісним і відповідальним. У школі він найбільше полюбляє гуманітарні предмети. Малювати хлопчик почав із двох років, коли

закінчила, дівчинка сказала:- Це рейтузики мого брата,

мама іноді надягає їх на мене.* * *

Сергійко квапить маму:- Вдягай мене швидше!- Куди ж ти квапишся?- У садок. Там мене друзі че-

кають.- І що ви робите з друзями?- Б’ємося!

* * * - Петрику, чому ти ходиш та-

кий кудлатий?- У мене немає гребінця.- Попроси маму, щоб купила.- Ну так, а потім буде змушу-

вати зачісуватися!* * *

- Кого ти привів з дитячого садка? Це ж не наша дитина!

- Не хвилюйся, люба. Завтра все одно нам його назад відво-дити.

* * * Дружина чоловіку:- Бачиш цю людину на фото-

графії?- Так.- У шостій вечора забереш її з

дитячого садка!* * *

- Де ти провів канікули, Пет-ре?

- Перших три дні - в Карпатах.- А інші?- Інші - в гіпсі...

* * * - А в нас знову нова машина, -

хизується хлопчик на вулиці.- А яка?- Я ще не бачив. Тато всю ніч у

гаражі їй номера перебивав, пе-рефарбовував.

* * * - Я мрію заробляти по десять

тисяч доларів на місяць, як мій батько.

- Твій батько заробляє десять тисяч доларів на місяць?

- Ні, він теж про це мріє.

ПОдРОбицІ чиТАйТе НА САйТАХ www.pzv.lviv.ua ТА www.rtkorr.com