ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД 38 (2)-8.pdf©Совет молодых ученых университета ©ГВУЗ «Переяслав-Хмельницкий

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет

імені Григорія Сковороди»

Рада молодих учених університету

Матеріали

ХХХVІІІ Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції

«ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

НАУКИ І ОСВІТИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ»

29 серпня 2018 року

Збірник наукових праць

Переяслав-Хмельницький ‒ 2018

ГОСУДАРСТВЕННОЕ ВЫСШЕЕ УЧЕБНОЕ ЗАВЕДЕНИЕ

«Переяслав-Хмельницкий государственный педагогический университет

имени Григория Сковороды»

Совет молодых ученых университета

Материалы

ХХХVІІІ Международной научно-практической интернет-конференции

«ТЕНДЕНЦИИ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ

НАУКИ И ОБРАЗОВАНИЯ В УСЛОВИЯХ ГЛОБАЛИЗАЦИИ»

29 августа 2018 года

Сборник научных трудов

Переяслав-Хмельницкий ‒ 2018

УДК 001+37(100)

ББК 72.4+74(0)

Т 33

Матеріали ХХХVІІІ Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції

«Тенденції та перспективи розвитку науки і освіти в умовах глобалізації»:

Зб. наук. праць. ‒ Переяслав-Хмельницький, 2018. ‒ Вип. 38. ‒ 257 с.

ГОЛОВНИЙ РЕДАКТОР:

Коцур В.П. ‒ доктор історичних наук, професор, академік НАПН України

РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ:

Базалук О.О. ‒ доктор філософських наук, професор

Воловик Л.М. ‒ кандидат географічних наук, доцент

Дашкевич Є.В. ‒ кандидат біологічних наук, доцент (Білорусь)

Доброскок І.І. ‒ доктор педагогічних наук, професор

Євтушенко Н.М. ‒ кандидат економічних наук, доцент

Кикоть С.М. ‒ кандидат історичних наук (відповідальний секретар)

Руденко О.В. ‒ кандидат психологічних наук, доцент

Садиков А.А. ‒ кандидат фізико-математичних наук, доцент (Казахстан)

Скляренко О.Б. ‒ кандидат філологічних наук, доцент

Халматова Ш.С. ‒ кандидат медичних наук, доцент (Узбекистан)

Збірник матеріалів конференції вміщує результати наукових досліджень

наукових співробітників, викладачів вищих навчальних закладів, докторантів,

аспірантів, студентів з актуальних проблем гуманітарних, природничих і

технічних наук.

Відповідальність за грамотність, автентичність цитат, достовірність

фактів і посилань несуть автори публікацій.

©Автори статей

©Рада молодих учених університету

©ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький

державний педагогічний університет

імені Григорія Сковороди

УДК 001+37(100)

ББК 72.4+74(0)

Т 33

Материалы ХХХVІІІ Международной научно-практической интернет-

конференции «Тенденции и перспективы развития науки и образования в

условиях глобализации»: Сб. науч. трудов. ‒ Переяслав-Хмельницкий, 2018. ‒

Вып. 38. ‒ 257 с.

ГЛАВНЫЙ РЕДАКТОР:

Коцур В.П. ‒ доктор исторических наук, профессор, академик НАПН Украины

РЕДАКЦИОННАЯ КОЛЛЕГИЯ:

Базалук О.А. ‒ доктор философских наук, профессор

Воловик Л.М. ‒ кандидат географических наук, доцент

Дашкевич Е.В. ‒ кандидат биологических наук, доцент (Беларусь)

Доброскок И.И. ‒ доктор педагогических наук, профессор

Кикоть С.Н. ‒ кандидат исторических наук (ответственный секретарь)

Евтушенко Н.М. ‒ кандидат экономических наук, доцент

Руденко О.В. ‒ кандидат психологических наук, доцент

Садыков А.А. ‒ кандидат физико-математических наук, доцент (Казахстан)

Скляренко О.Б. ‒ кандидат филологических наук, доцент

Халматова Ш.С. ‒ кандидат медицинских наук, доцент (Узбекистан)

Сборник материалов конференции вмещает результаты научных

исследований научных сотрудников, преподавателей высших учебных

заведений, докторантов, аспирантов, студентов по актуальным проблемам

гуманитарных, естественных и технических наук.

Ответственность за грамотность, аутентичность цитат,

достоверность фактов и ссылок несут авторы публикаций.

©Авторы статей

©Совет молодых ученых университета

©ГВУЗ «Переяслав-Хмельницкий

государственный педагогический

университет имени Григория Сковороды

Тенденції та перспективи розвитку науки і освіти в умовах глобалізації

5

БІОЛОГІЧНІ НАУКИ / БИОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ

УДК 371 613.8

Любов Корінчак

(Умань, Україна)

ВИХОВАННЯ В УЧНІВ ВІДПОВІДАЛЬНОГО СТАВЛЕННЯ

ЯК ДО СВОГО ЗДОРОВ’Я ТАК І ЗДОРОВ’Я ІНШИХ

У даній статті розглядається питання про необхідність у підростаючого покоління

формування, збереження та дбайливого ставлення до власного здоров’я як до найважливішої людської цінності.

Ключові слова: здоров’я, спосіб життя, вчителі, учні, школа. Проблема здоров’я та формування здорового способу життя підростаючого покоління

України, належить до найактуальніших проблем сьогодення, вирішення якої обумовлює майбутнє держави та подальше існування нації. Ця проблема тісно пов’язана з рівнем розвитку держави та її місцем серед когорти провідних країн світу. Вироблення належного ставлення до свого життя і здоров’я – є важливою умовою оздоровлення суспільства та починати застосовувати його необхідно саме у школі. Школа – це єдина структура, через яку проходить усе населення країни та охоплює всіх дітей, вона здатна систематично і послідовно формувати мотивацію щодо здоров’я та здорового способу життя.

Одним із основних завдань сучасної школи є створення освітнього середовища для розвитку здорової дитини, формування в учнів свідомого ставлення до свого життя і здоров’я, оволодіння навичками безпечного життя і здорової поведінки. Здорове молоде покоління – це запорука стабільного розвитку держави, один із чинників її позитивного міжнародного іміджу.

У преамбулі Статуту Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) говориться, що здоров’я – це не тільки відсутність хвороб або фізичних дефектів, а стан повного фізичного, психічного та соціального благополуччя.

Вважається, що здоров’я – це нормальний стан організму, який характеризується оптимальною саморегуляцією, повною узгодженістю при функціонуванні всіх органів та систем, рівновагою між організмом та оточуючим середовищем при відсутності хворобливих проявів. Тому, основною ознакою здоров’я є здатність пристосування організму до впливів різноманітних чинників зовнішнього середовища. Завдяки цьому, здоровий організм може витримувати значні фізичні та психічні навантаження, не тільки пристосовуючись до дії екстремальних чинників зовнішнього середовища, але й повноцінно функціонувати в цих умовах. Таким чином, здоров’я доцільно розглядати і як здатність організму активно та повноцінно пристосовуватись до змін оточення.

Здоров’я – сукупність фізичних, духовних, соціальних якостей і найбільша цінність не лише окремої людини, а й усього суспільства. Воно є основною її довголіття і необхідною умовою для здійснення творчих планів, умовою високої працездатності, створення міцної сім’ї, народження та виховання дітей.

Здоров’я дитини починає формуватися в її сім’ї – такого висновку дійшла Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) на основі багаточисленних досліджень, адже саме сім’я відіграє вирішальну роль в опануванні знань з основ здорового способу життя, а школа має всіляко сприяти, аби дитина ставала сильнішою, міцнішою, витривалішою.

Здоровий спосіб життя – це спосіб життєдіяльності людини, метою якого є формування, збереження і зміцнення здоров’я. Формування здорового способу життя через освіту виділено, як один з пріоритетних напрямків державної політики в розвитку освіти. Сформовані знання, вміння, навички забезпечують необхідний рівень працездатності, моралі


6

та духовності кожної особистості і насамперед – дитини. Вони дають змогу сформувати, зберегти, зміцнити здоров’я та сприяють свідомому ставленню до власного здоров’я.

Здоров’я підростаючого покоління та формування правильного поняття про здоровий спосіб життя у молоді є головним завданням системи національної освіти. Як стверджують науковці сьогодення, що правильне розуміння здорового способу життя, та поняття ”здоров’я“, в сучасної молоді, або не формується зовсім, або ж іноді виховується стихійно під впливом негативних явищ. Наслідком цього являється сумна картина зниження тривалості життя населення, в тому числі і учнівської молоді [1; 3, c. 65; 4].

Загальновизначеним є той факт, що здоров’я на 10% залежить від системи охорони здоров’я, на 20% – від екології, ще на 20% – від спадковості і на 50% – від умов та способу життя.

Проблема формування здорового способу життя підростаючого покоління України належить до найактуальніших проблем, вирішення якої обумовлює майбутнє держави та подальше існування здорової нації.

Сучасний навчальний процес своїми технологіями, обсягом інформації, побудовою, специфікою занять, умовами їх проведення висувають до учнів високі психологічні та фізіологічні вимоги, які у більшості не відповідають індивідуальним віковим, ментальним і фізичним властивостям дітей. Така невідповідальність призводить уже на ранніх етапах навчання до зниження резервів систем організму, його компенсаторних і адаптаційних можливостей в результаті чого, порушується стійкість організму до дії соціальних, екологічних і професійних факторів.

Але для того, щоб виховати у дитини дієві навички здорового способу життя, свідомого дотримання правил особистої гігієни та психогігієни, батькам та вчителям необхідно самим володіти ґрунтовними знаннями гігієни дітей та підлітків, зокрема гігієни навчання та виховання, гігієни праці, гігієни будівництва шкіл та дитячих установ, гігієни фізичного виховання [1, 5].

Сучасні загальноосвітні навчальні заклади мають стати джерелом формування у дітей здоров’я, виховання в них відповідних звичок та навичок. У цьому плані особливого значення набуває професійна діяльність учителя, яка спрямована на вирішення вищезгаданих проблем (М.І. Пирогов, С.В. Русова, А.С. Макаренко, В.О. Сухомлинський.

Микола Іванович Пирогов, значну увагу у своїх педагогічних працях ”Питання життя“, приділяв вихованню здорового способу життя, у яких він пропагував ідею загальнолюдського виховання, формування ”істинної людини“. Можливість вирішення низки спільних проблем у формуванні фізично сильної, вольової, дисциплінованої особистості за допомогою фізичного виховання, вбачав Антон Семенович Макаренко, практична діяльність в цій галузі мала значні успіхи [2, с. 97-119].

Також досить важливу роль у вихованні здорового способу життя відіграє методика роботи ”Школа під голубим небом“ В.О. Сухомлинського, суть і зміст якої славетний педагог розкрив у праці ”Серце віддаю дітям“ [6]. Такі сучасні науковці як Н.В. Панкратова, В.Ф. Попов, Ю.В. Шиленко, В.С. Язловецький та інші, у своїх дослідженнях зазначають, що стан здоров’я молоді України як і інших країн з кожним роком все більш погіршується. Всі ці факти спонукають науковців до негайного вирішення проблеми здоров’я сучасного молодого покоління, допомогти правильно сформувати точку зору щодо власного стану здоров’я. Вони стверджують, що особистість повинна займатися самопізнанням з метою самовдосконалення, все це повинно збуджувати ”гострий інтерес“ до проблеми особистісного здоров’я. Автори дають визначення поняттю ”здоров’я“, як здібності людини до оптимального фізіологічного, психологічного та соціального існування, підкреслюючи аспект щасливого існування, фізичного і психічного, а не тільки відсутності хвороб та фізичних недоліків [5, 6].

Проте, не всіма дослідниками порушується весь спектр питань, які в цьому відношенні може вирішувати учитель. В основному їх зводять до таких основних напрямків як:

‒ організація роботи з оздоровлення учнів у навчальному та виховному процесах;


7

‒ виховання у дітей стійкої мотивації на здоров’я та здоровий спосіб життя; ‒ проведення санітарно-гігієнічної оцінки та контролю організації, змісту і технологій

навчального процесу; Основною метою освіти є створення умов для розвитку і саморозвитку учнів, виховання

умінь приймати самостійні рішення, оволодівати новою інформацією, використовувати отримані знання в практичній діяльності і особистому житті. Сучасний вчитель має орієнтуватися не на групу, клас, а на конкретну особистість.

Беручи до уваги всі вищезгадані напрямки діяльності вчителя, важливо загострювати увагу і на інші, не менш важливі, на наш погляд, а саме на: формування у дітей уявлення про здоров’я та здоровий спосіб життя; побудову навчального процесу у відповідності із завданнями гуманістичної освіти, а також загальної культури та її невід’ємної частини – культури здоров’я, а також на прищеплення основних гігієнічних навичок.

Педагогічна діяльність повинна мати гуманістичну спрямованість як головну умову для всебічного, гармонійного розвитку майбутньої людини, тобто завданням педагога, має стати така організація діяльності, яка б не тільки освічувала і навчала іншу людину, але в певній мірі передбачала виникнення конфліктів і негараздів з навколишнім світом і всередині самої людини.

Робота вчителя повинна заключатися в ознайомленні кожного року з результатами медичного огляду школярів та врахування їх у навчальній і виховній роботі; допомозі у проведенні психолого-фізіологічного тестування індивідуальних особливостей і рівня здоров’я дітей; допомога їм та їх батькам у побудові раціональної і здорової життєдіяльності.

Одним з принципових завдань освіти має бути створення умов для максимально повної реалізації кожної людини. Для цього перш за все слід провести діагностику дитини за генотипічними і фенотипічними ознаками, що дозволить побудувати індивідуальну освітню програму і методику навчання, яка передбачає самореалізацію – максимально повну і з найменшими затратами здоров’я і часу.

Отже, щоб зберегти своє здоров’я, зміцнити його, реалізувати всі можливості, які надає людині природа, учні мають знати, як розпізнавати стан власного здоров’я, як запобігти хворобі.

Необхідно також пам’ятати, що виховати здорову людину зможе лише здоровий педагог, з досить високим рівнем культури здоров’я. Адже мова іде про формування духовно-морального компонента здоров’я людини поряд із соматичним, фізичним і психічним. Вчитель загальноосвітньої школи є ключовою фігурою навчально-виховного процесу, ефективність якого визначається не тільки професійною компетентністю педагога, але багато чого залежить і від його власного фізичного благополуччя, ставлення до свого здоров’я та здоров’я учнів

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА 1. Ващенко О. М. Формування умінь і навичок здорового способу життя учнів 1-4 класів

шкіл-інтернатів: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: 13.00.07 „Теорія і методика виховання” / О. М. Ващенко. – К, 2007. – 17 с.

2. Макаренко А.С. Методика організації виховного процесу // Вибрані твори: В 7. т. К.: Рад. школа, 1954. – Т.5. – С.97 – 119.

3. Носко М.О. Формування здорового способу життя: навч. посіб. для студ. ВНЗ / М.О. Носко, С.В. Грищенко, Ю.М. Носко. – К.: СПД Чалчинська Н.В., 2013. – 160 с.

4. Образование в области здоровья и укрепления здоровья среди детей, подростков и молодёжи / Под ред. Л.К. Дёмина, Н.А. Дёминой. – М., 1999. – 164 с.

5. Ощепкова Т.Л. Виховання потреби в ЗСЖ у дітей молодшого шкільного віку / Т.Л. Ощепкова // Початкова школа. – 2006. – № 8. – С.90.

6. Панкратьева Н.В., Попов В.Ф, Шиленко Ю.В. Здоровье – социальная ценность: вопросы и ответы / Н.В. Панкратьева, В.Ф Попов, Ю.В. Шиленко. – М.: Мысль, 1989. – 236 с.

7. Сухомлинський В.А. ”Серце віддаю дітям”. К.: Рад. Школа, 1988. – 272 с.


8

УДК 616.151.5

Людмила Лобозова

(Дніпро, Україна)

ЗЧЕПЛЕНЕ ЗІ СТАТТЮ УСПАДКУВАННЯ. ХВОРОБА ГЕМОФІЛІЯ

У статті аналізується історія виникнення гемофілії, особливості хвороби та її

причини, родовід нащадків англійської королеви Вікторії, симптоми гемофілії у дітей. Розглянуто лікування, профілактика гемофілії, розв’язання задачі з цієї теми.

Ключові слова: гемофілія, історія, причини хвороби, родовід королеви Вікторії, лікування і профілактика гемофілії.

The article analyzes the history of hemophilia, the peculiarities of the disease and its causes, the pedigree of the descendants of the English Queen Victoria, the symptoms of hemophilia in children. The treatment, prevention of hemophilia are considered, the solution of the task on this topic is carried out.

Keywords: hemophilia, history and causes of the disease, the ancestry of Queen Victoria, treatment and prevention of hemophilia.

Історія виникнення гемофілії. У людини зчеплено зі статтю успадковується майже 150

ознак, зокрема деякі захворювання (дальтонізм, гемофілія тощо). Гени гемофілії зчеплені зі статевою Х-хромосомою, тому захворювання успадковується за рецесивною ознакою по жіночій лінії. Гемофілія – спадкове невиліковне генетичне захворювання, яке пов’язане з порушенням коагуляції (згортання крові). Унаслідок нездатності крові згортатися людина може загинути навіть за незначних ушкоджень кровоносних судин. Термін «гемофілія» був запропонований в 1828 році і походить від грецьких слів «haima» ‒ кров і «philia».

Гемофілію також називають царською хворобою, оскільки ця патологія нерідко зустрічалась серед представників королівської родини. Англійська королева Вікторія, швидше за все була носієм гену гемофілії, сама при цьому не хворіла. Вона народила 9 дітей і передала цей ген представникам династій, що правили в Великобританії, Німеччині, Росії, Іспанії. Враховуючи те, що її нащадки побралися ще й з монархами Швеції, Данії, Норвегії, Греції, Румунії, «вікторіанське прокляття» у вигляді гемофілії зачепило ледь не кожен королівський двір Європи (рис.1, фото 1, 2). З дітей королеви Вікторії: син Леопольд, герцог Олбані, сам страждав на гемофілію, а принаймні дві її дочки: Аліса і Беатриса були носіями захворювання і передали ген гемофілії своїм дітям. Онука королеви Вікторії, майбутня імператриця Росії – Олександра Федорівна (носій гену гемофілії) отримала цей ген від своєї матері Аліси Гессенської, доньки королеви Вікторії.

Рис. 1. Родовід нащадків англійської Фото 1. Королева Вікторія

королеви Вікторії


9

Фото 2. Нащадки англійської королеви Вікторії

На фото 2 можна також побачити російського імператора Миколу ІІ (династія

Романових) і його дружину – Олександру Федорівну. На фото 3, 4 відображена сім’я

Романових та їхні діти: 4 доньки і син Олексій, який страждав на гемофілію.

Фото 3. Родина Романових: 4 доньки і син Фото 4. Микола ІІ з дружиною

Син останнього імператора Росії Миколи ІІ, царевич Олексій, отримав ген гемофілії від

своєї матері Олександри Федорівни (онука королеви Вікторії), гетерозиготної за геном

гемофілії. На той час з хворобою наслідника не могла справитися медицина початку ХХ

століття, і тільки Григорію Распутіну, який мав дар навіяння, якимось чином вдавалося

зупиняти кровотечу у дитини. Відносно родини Миколи ІІ, можна стверджувати, що швидше

за все, хоча б одна із його доньок могла би мати хворих на гемофілію синів.

Розглянемо приклад розв’язання задачі на зчеплене зі статтю успадкування в сім’ї

Романових. Здорова жінка, але гетерозиготна за геном гемофілії (Олександра Федорівна)

одружилася зі здоровим чоловіком (Микола ІІ). Яка ймовірність народження дитини, хворої

на гемофілію?


10

Дано:

H – ген нормального зсідання крові

h – ген гемофілії

ХH

XH

– здорова жінка із нормальним зсіданням крові

ХH

Хh – здорова жінка з нормальним зсіданням крові, носій гена гемофілії

XH

Y – здоровий чоловік із нормальним зсіданням крові

Хh Y – чоловік, хворий на гемофілію

Р Х

Н Х

h х X

H Y

Гамети

F: XН

XН

XН

Xh X

Н Y X

h Y

здорова донька здоровий син хворий на гемофілію син

50% 25% 25%

Відповідь: Імовірність народження у цій сім’ї дитини, хворої на гемофілію, становить

25%, і це буде Олексій Романов.

Причини гемофілії. Здібність крові згортатися називається гемостазом. Слово «stasis»

означає стійкий стан. Згортання крові підтримує стабільність організму. Якщо втратити

багато крові тканини починають швидко відмирати і людина гине. Згортання крові

забезпечується тромбоцитами і особливими речовинами – плазмовими факторами.

Тромбоцити накопичуються в тому місці, де кровоносні судини пошкоджені, і виділяють

речовини, які сприяють згортанню крові. В сітці із волокон фібрину заплутуються

еритроцити – утворюється кров’яний згусток (фото 5). Волокна фібрину на фото мають

блідно-зелений колір. В цілому все це складний процес, який необхідний: без нього маленька

подряпина погрожувала би нашому життю, як це відбувається у людей, які страждають на

гемофілію. У повсякденному житті ми іноді зустрічаємось з подряпинами, порізами,

уколами. В таких ситуаціях згортання крові – наша перша лінія захисту. Під дією білка

тромбіну (у хворих на гемофілію його не вистачає) в плазмі крові молекули білка

фібриногену сполучаються і утворюють волокна фібрину – це головний етап в зупинці

кровотечі (фото 6).

Фото 5. Еритроцити в сітці Фото 6. Процес згортання крові

зелених волокон фібрину

Гемофілія з’являється через мутації одного з генів, найчастіше в Х-хромосомі. Залежно

від конкретного гену розрізняють три типи гемофілії (А, В, С). Класична гемофілія А

становить переважна більшість (85%) випадків синдрому і пов’язана з дефіцитом VІІІ

ХH

XH

Y

Xh


11

фактора згортання (антигемофільного глобуліну), що призводить до порушення утворення

активної тромбокінази. При гемофілії В (13% випадків) у крові бракує IX фактора

(плазмового компонента тромбопластину, фактора Крістмаса). Гемофілія С (1-2%)

обумовлена недостачею XI фактора згортання крові (попередника тромбопластину).

Симптоми гемофілії у дітей. У новонароджених дітей ознаками гемофілії можуть

служити тривала кровотеча з кукси пуповини, підшкірні гематоми тощо. Кровотечі у дітей

першого року життя можуть бути пов’язані з прорізуванням зубів, хірургічними

втручаннями тощо. Імовірність посттравматичних кровотеч значно зростає, коли дитина з

гемофілією починає ходити. Для дітей після року характерні кровотечі з носа, підшкірні і

міжм’язові гематоми, крововиливи у великі суглоби. Загострення геморагічного діатезу

трапляються після перенесених інфекцій (ГРВІ, вітрянки, краснухи, кору, грипу та ін.).

Лікування гемофілії. На жаль, це спадкове захворювання в наш час невиліковне. Її

протікання контролюється за допомогою ін’єкцій бракую чого фактора згортання крові,

частіше всього виділеного з донорської крові. Лікування доцільно проводити в спеціальних

клініках. При цьому пацієнт завжди повинен мати у себе «Книжку хворого на гемофілію»,

яка містить дані про групу крові пацієнта, його резус-фактор, різновид хвороби. Важливо!

При гемофілії заборонені внутрішньом’язові і підшкірні введення. Всі препарати необхідно

вводити в вену або перорально. При проведенні будь-яких операцій хворим на гемофілію

потрібно вводити антигемофільні препарати.

Лікування гемофілії визнано найдорожчим у світі, що обумовлене високою вартістю

медикаментів, які виготовляються з плазми донорської крові. Щорічне лікування одного

гемофіліка обходиться приблизно в 12 тисяч доларів.

Профілактика. Сім’ям, де є жінка-носій або хворий на гемофілію чоловік, не

рекомендується заводити дітей природним шляхом. Необхідно здійснювати процедуру ЕКО-

запліднення. Людям, хворим на гемофілію з раннього віку рекомендується уникати

травмувань різного роду, не займатися травматичними видами спорту. Допустимо тільки

плавання. Категорично заборонено приймати протизапальні та знеболювальні препарати, які

розріджують кров. В цілому хворі з таким діагнозом, як правило, доживають до старості.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

1. Гемофілія // Українська радянська енциклопедія: у 12 т. /гол. ред. М.П.Бажан; редкол.:

О.К.Антонов та ін.. – 2-ге вид. – К.: Головна редакція УРЕ, 1978.

2. Человек. – М.: Махаон, 2007. – 304 с., ил. – (Энциклопедический путеводитель).

3. https://maximum. fm/shcho-take-gemofiliya-simptomi-ta-likuvannya-spadkovoyi-hvorobi-

krovi-diagnostika_ n139618

УДК 159.922:613

Володимир Романюк

(Рівне, Україна)

ЗДОРОВ’Я ТА ФУНКЦІОНАЛЬНІ РЕЗЕРВИ ОРГАНІЗМУ ЛЮДИНИ

Функціональні резерви організму є вагомими складовими фізичного, психічного і

соціального здоров’я людини. Оцінка функціональних резервів організму можлива через

відповідні функціональні навантаження та функціональні проби. Визначені відповідні рівні

функціональних резервів організму людини та їх системна оцінка.

Ключові слова: здоров’я, функціональні резерви, функціональні навантаження,

функціональні проби, людина.

https://maximum/


12

Functional reserves of theorganism are significant constituents of physical, mental, and social

health of a human being. The evaluation of the functional reserves of the human organism is

possible owing to the correlativefunctional loads and functional probes. The corresponding levels

of the human organism functional reserves and their systemicassessment have been defined.

Key words: health, functional reserves, functional loads, functional probes, human being.

Постановка проблеми. Здоров’я людини як морфо-фізіологічний та біо-психо-

соціальний феномен суттєво залежить від функціональних резервів організму, які

забезпечують ефективність різних форм діяльності, у т.ч. навчального процесу. Також

здоров’я людини можна розглядати як ступінь вираженості адаптаційних реакцій, які

обумовлені розвитком функціональним резервів організму [4]. Окрім того, здоров’я – це

кількість функціональних резервів в організмі, а також максимальна продуктивність

відповідних органів при збереженні якісних меж їх функцій [1].

Результати теоретичних і практичних досліджень. На думку Миколи Амосова

(06.12.1913 р. – 12.12.2002 р.), «визначення здоров’я лише як комплексу нормальних

показників, цілком очевидно, не досить. Науковий підхід до поняття здоров’я повинен бути

кількісним. «Кількість здоров’я» – ось що потрібно» [2]. Окрім того, «кількість здоров’я

можна визначити як суму «резервних потужностей» основних функціональних систем. Зі

свого боку, ці резервні потужності необхідно передати через «коефіцієнт резерву» як

максимальну кількість функції співвідносно до її нормального рівня… Візьмемо серце. Це

м’язовий орган, що виконує механічну роботу, і його потужність можна вирахувати в

загальноприйнятих одиницях… Ми вчинимо простіше. Є хвилинні об’єми серця: кількість

крові в літрах, що виштовхується за одну хвилину. Уявімо, що в стані спокою воно дає

чотири літри за хвилину. Під час інтенсивної фізичної роботи – 20 літрів. Отже, «коефіцієнт

резерву» дорівнює 20:4 – 5» [2]. При цьому актуальною є проблема фізичної тренованості та

детренованості органів і систем організму людини із врахуванням вікових і статевих

особливостей.

У цілому систему функціональних резервів організму можна розділити на наступні

підсистеми: 1) біохімічні резерви; 2) фізіологічні резерви; 3) психологічні резерви [1]. У

свою чергу, розрізняють три ешелони фізіологічних резервів. Перший ешелон фізіологічних

резервів у вигляді посилення діяльності органів включається відразу ж при переході від

стану відносного спокою до звичної повсякденної діяльності. Механізмом дії першого

ешелону фізіологічних резервів є сукупність безумовних та умовних рефлексів центральної

нервової системи у відповідній взаємодії із ендокринною системою. Другий ешелон

фізіологічних резервів включається у тих випадках, коли організм потрапляє у так звані

стресові або екстремальні ситуації (змагання, граничні фізичні та розумові навантаження

тощо) із суттєвим посиленням активності автономної нервової системи. При цьому

додатковим механізмом дії другого ешелону фізіологічних резервів можуть бути відповідні

емоції. Третій ешелон фізіологічних резервів використовується організмом тільки в боротьбі

за життя. У поняття «здоров’я» входять лише перший та другий ешелон фізіологічних

резервів організму людини.

У фізіології та психофізіології «резервні потужності» або функціональні резерви – це

діапазон можливого рівня змін функціональної активності фізіологічних систем, який може

бути забезпечений активаційними механізмами організму [5]. Функціональні резерви можуть

бути пов’язані зі зміною енергетики обміну, що характерно для відповідної тканини та

певного органу. Функціональні резерви системи і організму в цілому формуються завдяки

перебудові систем регуляції (нервовій та гуморальній) та включенню у певну функціональну

систему нових чи додаткових структур, або заміни однієї форми реакції на іншу.

Функціональні резерви – це перш за все резерви регуляторних механізмів. Вираженість

функціональних резервів змінюється у процесі адаптації і тренування. Останнім часом

показана можливість зростання функціональних резервів шляхом розширення у результаті


13

ферментної перебудови допустимого діапазону коливань фізіологічних констант гомеостазу

[5].

Завдяки гомеостазу відбувається збереження та підтримання оптимальних умов для

функціонування головного мозку як органу психіки і регуляції поведінки та нервової

системи загалом при виконанні різних видів діяльності. Підтримання гомеостазу – єдиний

можливий спосіб існування будь-якої відкритої системи (у т.ч. організму людини і тварин),

яка знаходиться у постійному контакті з середовищем існування. На сьогодні під

гомеостазом розуміють відносну динамічну сталість внутрішнього середовища організму, а

також стійкість його основних фізіологічних функцій. При цьому залишається актуальною

думка Клода Бернара (12.07.1813 р. – 10.02.1878 р.), що сталість внутрішнього середовища є

запорукою вільного та незалежного життя.

Згідно Петра Анохіна (26.01.1898 р. – 05.03.1974 р.), в організмі існують жорсткі та

пластичні константи (показники) гомеостазу [5]. До жорстких фізіологічних (біохімічних)

констант відносять такі показники внутрішнього середовища, як осмотичний тиск, іонний

склад, реакція крові (рН), до гнучких – вміст (концентрація) глюкози тощо.

Гомеостаз тісно пов’язаний через склад крові (вміст білків, вуглеводів, ліпідів,

макроелементів і мікроелементів) з обміном речовин. Обмін речовин (метаболізм) – одна з

найважливіших і найбільш суттєвих ознак живих систем, яка включає велику кількість

різних і часто протилежних процесів (фізичних, хімічних, фізіологічних), що забезпечують

постійне самооновлення і самовідтворення живої матерії та існування організму в його

єдності з середовищем існування [3]. Метаболізм включає два взаємообумовлених та

взаємозалежних процеси, які забезпечують існування організму як стабільної і впорядкованої

системи – асиміляції (процеси синтезу) та дисиміляції (процеси розщеплення). У свою чергу,

співвідношення між процесами асиміляції та дисиміляції в організмі є важливим показником

його функціонального стану у нормі та патології, у т.ч. відповідних стадій стресу як

загального адаптаційного синдрому.

Оцінка функціональних резервів організму можлива через відповідні функціональні

навантаження та функціональні проби. Функціональні навантаження – це пред’явлені людині

навантаження (фізичні, емоційні, інтелектуальні), які викликають суттєві зміни фізіологічних

функцій та призначені для оцінки функціонального стану організму, його функціональних

резервів, стану фізичного і психічного здоров’я, прихованих патологічних порушень тощо

[5]. Функціональні навантаження можуть бути строго дозованими та максимально

можливими за інтенсивністю. У залежності від характеру функціональних навантажень вони

використовуються для оцінки функціонального стану організму в цілому або окремих його

фізіологічних органів і систем.

У свою чергу, функціональна проба – це спеціальний вид випробування реакції

організму людини в цілому або окремих його систем і органів на певне функціональне

навантаження [5]. У залежності від конкретних завдань дослідження в якості навантажень

при функціональних пробах використовують дозовані навантаження на велоергометрі, різні

варіанти сходження на сходинки (степ-тест), затримку дихання, зміна положення тіла в

просторі, а також спеціальні завдання для оцінки швидкості перемикання уваги, функції

пам’яті та мислення, швидкості переробки інформації тощо.

Окрім того, різні функціональні навантаження – фізіологічні та психологічні (емоційні та

інформаційні) можуть бути моделями відповідно фізіологічного і психологічного стресу та

додатково сприяти виявленню індивідуальних функціональних резервів організму при різних

формах діяльності.

Таким чином, існує єдина функціональна система: функціональні резерви –

функціональні навантаження – функціональні проби – константи гомеостазу, що забезпечує

ефективну оцінку функціональних станів організму у нормі та патології, а також кількісні та

якісні показники здоров’я людини.


14

Окремо слід відмітити про суттєвий морфо-фізіологічний зв’язок між функціональними

резервами та компенсаторними механізмами організму. Компенсаторні механізми – це

первинні адаптивні рефлекторні реакції, які спрямовані на усунення або ослаблення

функціональних зрушень в організмі, що зумовлені неадекватними чинниками середовища

існування [5]. Компенсаторні механізми є складовою частиною резервних сил організму. У

цілому компенсаторні механізми мають високу ефективність та можуть досить довго

підтримувати відносно стабільний гомеостаз для розвитку стійких форм адаптаційного

процесу.

У зв’язку з цим Р.М. Баєвським запропонована методика оцінки адаптаційного

потенціалу, який відображає можливості організму щодо адаптації у середовищі існування із

відповідними компенсаторними механізмами [4]. Якщо в результаті адаптації організм

суттєво втрачає свої резервні можливості, то адаптаційний механізм порушується та

з’являються стійкі патологічні зміни.

Микола Амосов вважає, що «поняття «кількості здоров’я» необхідно впровадити в

клініку. Воно має безпосереднє відношення до хвороб тому, що ймовірність їх виникнення і

тяжкість перебігу обернено пропорціональні «кількості здоров’я» або сумі «резервних

потужностей» найважливіших органів і систем… Усім хворим, які звертаються за

лікуванням, потрібно робити найпростіші дослідження щодо виявлення резервів, так само як

тепер усім роблять аналіз сечі і крові… Дослідження «резервних потужностей» дасть змогу

накопичувати матеріали для судження про їх значення у розвитку різних захворювань…» [2].

Пошук функціональних резервів організму як вагомих складових фізичного, психічного і

соціального здоров’я людини пов’язаний із виділенням відповідних рівнів та їх системна

оцінка (діагностика) через певні функціональні навантаження та функціональні проби, а

саме: 1) морфологічний рівень (особливості конституції або соматотипу), 2) гематологічний

рівень (динаміка вмісту гемоглобіну та клітин крові), 3) біохімічний рівень (динаміка вмісту

мікроелементів і мікроелементів та глюкози у крові), 4) фізіологічний рівень (динаміка

показників діяльності внутрішніх органів, у т.ч. кардіо-респіраторної системи),

5) поведінковий рівень (стратегія фізичної та розумової активності).

У цілому оцінка функціональних резервів організму, у т.ч. адаптаційного потенціалу із

врахуванням вікових і статевих особливостей студентів під час навчання проводиться в

лабораторії психофізіології та клінічної психології психолого-природничого факультету

Рівненського державного гуманітарного університету, а також у співпраці із централізованим

відділенням автоматизованої лабораторної діагностики Рівненського обласного клінічного

лікувально-діагностичного центру імені Віктора Поліщука.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА 1. Агаджанян Н.А., Катков А.Ю. Резервы нашего организма. – Третье издание,

переработанное и дополненное. – М.: Знание, 1990. – 240 с.

2. Амосов М.М. Роздуми про здоров’я. – К.: Здоров’я, 1990. – 168 с., іл.

3. Боєчко Ф.Ф., Боєчко Л.О. Основні біохімічні поняття, визначення і терміни. – К.:

Вища школа, 1993. – 528 с., іл.

4. Практикум по психологии здоровья / Под ред. Г.С. Никифорова. – СПб.: Питер, 2005.

– С. 27. – (Серия «Практикум по психологии»).

5. Словарь физиологических терминов / Отв. ред. О.Г. Газенко. – М.: Наука, 1987. –

448 с., ил.


15

ГЕОГРАФІЯ І ГЕОЛОГІЯ / ГЕОГРАФИЯ И ГЕОЛОГИЯ

УДК 911.9:551.3

Євген Іванов, Віталій Клюйник

(Львів, Україна)

ЛАНДШАФТНА СТРУКТУРА КЛЮЧОВОЇ ДІЛЯНКИ

“ПОДОРОЖНЕНСЬКІ ВОДОЙМИ”

Досліджено ландшафтну структуру ключової ділянки “Подорожненські водойми”.

Створено великомасштабну (1 : 5 000) ландшафтну карту. Виділено 9 видів місцевостей і

55 видів складних урочищ.

Ключові слова: геосистема, місцевість, водойма, кар’єр, відвал.

The landscape structure of the model area “Porodorozhne reservoirs” is explored. Created a

large scale (1 : 5 000) landscape map. The 9 types of landscape terrain and 55 kinds of complex

tracts (urochysheʼs) are mapped.

Key words: geosystem, landscape terrain, reservoir, quarry, dump.

Упродовж 1997–2018 рр. проведено ландшафтно-екологічні дослідження в межах

антропогенних (постмайнінгових), антропогенно-трансформованих і природних геосистем

Передкарпатського сірконосного басейну. На основі досліджень складено детальні (масштаб

1 : 5 000) ландшафтні карти для трьох ключових ділянок: “Яворівська водойма”,

“Подорожненські водойми” і “Водойми Опілля”. Водойми утворені в межах колишніх

найбільших у світі сірчаних карʼєрів, що розробляли у Львівській області. Значну увагу у

роботі присвячено питанням виникнення, функціонування і розвитку геосистем цих

ключових ділянок [2, 3] та їхнього ландшафтно-екологічного картографування і

моделювання [4, 6, 7]. Раніше ми детальніше розглянули сучасну ландшафтну структуру

ключової ділянки “Яворівська водойма” [5], а нині за аналогією зупинимося на

закономірностях формування і розвитку геосистем ключової ділянки “Подорожненські

водойми”.

Досліджувану ділянку “Подорожненські водойми” розміщено в межах Жидачівського

району Львівської обл., в 7 км від смт. Журавно. Її площа становить 32,3 км2. Ділянка має

багатокутну форму і розміри 5,6 × 7,2 км. Вихідними матеріалами під час польового

знімання виступали план гірничих робіт масштабу 1 : 5 000 і космознімки Landsat 7 ETM+.

Головними об’єктами ландшафтного знімання виступали постмайнінгові геосистеми,

сформовані у складних гідрогеологічних умовах на основі сірчаного кар’єру, зовнішніх і

внутрішніх відвалів, акумулюючого басейну та проммайданчиків.

Ключова ділянка знаходиться в межах Дністровського Передкарпаття. У процесі

ландшафтно-екологічних досліджень за морфогенезом виокремлено дев’ять видів

місцевостей (рис. 1). Слід відзначити значне ускладнення форм рельєфу, що пов’язуємо із

видобуванням сірчаної руди у сірчаному кар’єрі. Різноманітність форм рельєфу ми

відобразили за допомогою цифрової моделі рельєфу та на картосхемах крутизни та

експозиції схилів.

Ключову ділянку розміщено у долині р. Свіча. У районі дослідження спостерігаємо

розширене днище долини із розгалуженою мережею водотоків. Русло річки звивисте

(місцевість VII), роздрібнюється на острови, протоки і затоки. Заплава вкрита галечниками,

вільховими і чагарниковими заростями та луками, трапляються заболочені ділянки. Цій

місцевості відповідає зона вкрай повільної міграції забруднюючих речовин з домінуванням

кислого глейового (Н–Fe) класу геохімічних ландшафтів. Ґрунтовий покрив складений

дерновими нерозвиненими ґрунтами і торфовищами.


16

Рівні поверхні першої і другої надзаплавних терас (місцевість VIII), займають висоти 255–

265 м, які складено галечниково-супіщано-суглинистим алювієм з чагарниково-лучною

рослинністю на дернових і лучних опідзолених глеюватих ґрунтах. Місцевість переважно

зайнята ріллею, пасовищами і сіножатями. На припіднятих терасових поверхнях вирощують

багаторічні сади. Для місцевості характерні зони сповільненої міграції забруднюючих

речовин, де переважає кисло-глейовий (Н, Н–Fe) клас геохімічних ландшафтів. Геосистеми

сформовані за умов повенево-паводкового режиму низьких терас і перезволоження ґрунтів.

Рис. 1. Генезис ландшафтних місцевостей ключової ділянки “Подорожненські водойми”

Генезис ландшафтних місцевостей: I–IV. Антропогенний: І – кар’єрний,

ІІ – прикар’єрний і привідвальний; ІІІ – відвальний; IV – відстійниковий.

V‒VI. Антропогенно-трансформований. VII‒IX. Природний. Інші ландшафтні одиниці:

сау – складні антропогенні урочища.

Чітким терасовим уступом відокремлений рівень третьої і четвертої тераси (місцевість

ІХ), складений галечниково-піщаним алювієм, вкритий лесоподібними суглинками з

фрагментами буково-дубових лісів на дерново-підзолистих поверхнево-оглеєних і дернових

опідзолених оглеєних ґрунтах. Для місцевості властиві згладжені слабопокаті й похилі

схили, які використовують під ріллю, пасовища і сіножаті. Їй відповідає зона сповільненої

міграції (кисло-глейовий клас) забруднюючих речовин. В межах терасового комплексу

проходить долина р. Крехівки. В 1971 р. після будівництва карʼєру річку відведено каналом у

р. Свічу, а у процесі його заповнення – скеровано побудованими двома впускними каналами

у водойму. Водні ресурси річки використано для заповнення Великої Подорожненської

водойми, а сьогодні – по випускному каналу для наповнення Малої Подорожненської

водойми й лише після цього річка впадатиме у р. Свічу. Вода у водотоках відрізняється


17

малою мінералізацією (195–200 мг/дм3) і є однією з найкращих в Україні.

На літологічній основі гірничопромислових обʼєктів Подорожненського рудника

формуються чотири типи ландшафтних місцевостей антропогенного морфогенезу. Довкола

водойми залишилися круті і сильноспадисті ступінчасті зовнішні схили карʼєру (місцевість

І), які складено здебільшого мергелево-суглинистими відкладами з розмаїтою чагарниково-

лучною і лучно-болотною рослинністю на піонерних ембріоземах ініціальних та

органоакумулятивних. Рекультиваційні роботи здійснено вздовж південного борту карʼєру,

тоді як у багатьох місцях активізувалися зсувні та ерозійні процеси, виникли урвисті схили

та абразійні кліфи.

Практично з усіх сторін сірчаний кар’єр і відвали оточено горбистими й плоскими

прикар’єрними і привідвальними поверхнями (місцевість ІІ), які складено піщано-

галечниковими, мергелистими і суглинистими відкладами з деревно-лучним, чагарниково-

лучним і лучно-болотним видами відновлення рослинності на ембріоземах дернових. На

відміну від Яворівського карʼєру, прикарʼєрні поверхні у південній частині віддалені від

кар’єрних, що пов’язано із закладанням глиняної протифільтраційної завіси. Антропогенні

місцевості іноді розірвані й простягаються смугами шириною від 100 до 800 м вздовж

кар’єру, зовнішніх і внутрішніх відвалів. В межах цієї місцевості розміщено три

рекультивовані ділянки загальною площею 38,3 га. На жаль, процес 35-річного відновлення

природно-господарських систем не дав очікуваного результату й сьогодні тут пустищні луки,

що інтенсивно заростають чагарниками.

В межах зовнішніх і внутрішніх відвалів ділянки сформовано місцевості крутосхилого

горбогірʼя (місцевість ІІІ), складені неогеновими і четвертинними мергелево-галечниково-

глинистими породами з деревно-лучними, чагарниково-лучними і лучно-болотними

угрупованнями, здебільшого на ембріоземах органоакумулятивних. Більшість площ

місцевості займають болотні і лучні види рослин. Рослинність різноманітніше, ніж в межах

ключової ділянки “Яворівська водойма”, а місцевість відзначається розмаїттям літологічних

відкладів й ембріоземів. На горбистих і схилових поверхнях, що складені суглинистими та

галечниково-піщаними відкладами, розвиваються вільхові і чагарникові зарості.

Платоподібні і понижені ділянки із глинистим складом відкладів зайняті болотними

рослинними угрупованнями. На гривах, гребенях і пагорбах розвиваються складні

чагарникові, лучні і лучно-болотні рослинні угруповання. Варто відзначити досвід вдалої

рекультивації схилових ділянок та культивування соснового лісу біля с. Сидорівка (2,8 га).

У південно-східній частині ключової ділянки розміщені дамби висотою до 10 м і плоскі

поверхні акумулятивного басейну (місцевість IV) з чагарниковими заростями і лучно-

болотною рослинністю на ембріоземах органоакумулятивних. Після припинення осушення

карʼєру у пониженнях басейну залишилися лише невеликі водойми. Після заповнення

водойми рівень води у басейні підніметься на 1–2 м й при цьому залишиться декілька

островів.

Довкола постмайнінгових геосистем утворилися затоплені і підтоплені ділянки

терасових поверхонь (місцевість V) з лучно-болотною рослинністю на різних типах ґрунтів.

Утворення цієї антропогенно-трансформованої місцевості зумовлено порушеннями

природного стоку та трансформацією ґрунтового і рослинного покривів. Окремим

“островом” виступає піднята плоска виробнича поверхня (місцевість VI) із штучними

насадженнями та залишками деревно-лучних рослинних угруповань на дернових

опідзолених, дерново-підзолистих поверхнево-оглеєних ґрунтах і техноґрунтах.

Проведене ландшафтно-екологічне дослідження дало змогу виділити в межах ключової

ділянки “Подорожненські водойми” 35 видів антропогенних урочищ, 5 – антропогенно-

трансформованих урочищ і 15 – природних урочищ (рис. 2). Особливості ландшафтної

структури ділянки показано за допомогою матриці, в якій складні урочища займають окремі

ландшафтоформуючі “ніші”.


18

Рис. 2. Ландшафтна структура ключової ділянки “Подорожненські водойми”

Складну організацію геосистем спостерігаємо на крутих кар’єрних схилів східного і

північного бортів. Тут переважають невеликі за площею й видовжені антропогенні складні

урочища. Дрібноконтурність урочищ відповідає площам активізації зсувів, осипищ,

опливань і лінійної ерозії. Для прикарʼєрних ділянок властиві малі за розмірами геосистеми,

що зумовлено значною пересіченістю місцевості, наявністю земляних і відвальних горбів й

буртів. Серед відвальних геосистем складна структура геосистем властива відвалу № 1, який

відсипаний роторним комплексом та автотранспортом.

Заповнення Великої і Малої подорожненських водойм ще не закінчено. Під час

затоплення кар’єрних і відвальних геосистем під воду підуть сильнозмінені екзогенними

процесами їхні крутосхилі поверхні. Водночас, утворюються нові геосистеми у зонах

підвищення рівня водойм. При цьому виникли просторово змінні і несформовані прибережні

смуги із розвитком абразійних та інших небезпечних екзогенних процесів. Найближчі 15‒20

років активність їх прояву збережеться, що вплине на ландшафтно-екологічну ситуацію

довкола водойм.


1. Гайдин А. М. Регіональний ландшафтний парк “Подорожне” : альбом / А. М. Гайдин,

І. І. Зозуля. – Львів: ПТВФ “Афіша”, 2003. – 19 с.

2. Іванов Є. А. Передумови формування природно-господарських систем

Передкарпатського сірконосного басейну / Є. А. Іванов, В. В. Клюйник // Географія та

екологія: наука і освіта : мат-ли V Всеукр. наук.-практ. конф. ‒ Умань, 2014. ‒ С. 112‒116.

3. Іванов Є. А. Формування постмайнінгових ландшафтних систем Передкарпатського

сірконосного басейну / Є. А. Іванов // Геополитика и экогеодинамика регионов. – 2014. ‒

Т. 10. Вып. 2. ‒ С. 535‒543.


19

4. Іванов Є. Картографування і моделювання сірчаних водойм Передкарпаття / Є. Іванов,

В. Клюйник, І. Ковальчук // GeoTerrace-2017 : мат-ли міжнарод. наук.-техн. конф. ‒ Львів,

2017. ‒ С. 38‒43.

5. Іванов Є. Ландшафтна структура ключової ділянки “Яворівська водойма” / Є. Іванов,

В. Клюйник // Ландшафтознавство: стан, проблеми, перспективи : мат-ли міжнарод. наук.

конф. ‒ Львів, 2014. ‒ С. 53‒58.

6. Іванов Є. Моделювання розвитку небезпечних природно-антропогенних процесів у

зонах затоплення сірчаних кар’єрів Передкарпаття / Є. Іванов, В. Клюйник // Стан і

перспективи розвитку конструктивної географії : мат-ли Всеукр. наук.-практ. конф. – Львів,

2010. – С. 212‒216.

7. Ковальчук І. П. Картографічне моделювання природно-господарських систем

Передкарпатського сірконосного басейну / І. П. Ковальчук, Є. А. Іванов, В. В. Клюйник //

Землеустрій, кадастр і моніторинг земель. ‒ 2015. ‒ Вип. 2/3. ‒ С. 29‒36.


20

ТУРИЗМ І РЕКРЕАЦІЯ / ТУРИЗМ И РЕКРЕАЦИЯ

УДК 338.48(477)

Неля Бошота

(Мукачево, Україна)

БІЗНЕС-МЕРЕЖІ У ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ТУРИСТИЧНОГО БІЗНЕСУ

У статті досліджено роль бізнес-мереж у активізації розвитку туристичної

діяльності. Визначено низку переваг використання мережевого підходу у діяльності

туристичних підприємств на сучасному етапі. Окреслено важливість використання

маркетингової стратегії туристичного підприємства з використанням інтернет-

технологій. Запропоновано напрями активізації діяльності бізнес-мереж в туризмі на

найближчу перспективу.

Ключові слова: туризм, підприємство, мережа, стратегія, розвиток, технологія,

асоціація, локація.

The article investigates the role of business networks in enhancing the development of tourism

activities. A number of advantages of using the network approach in the activity of tourist

enterprises at the present stage are determined. The importance of using the marketing strategy of a

tourist enterprise using Internet technologies is outlined. Are offered directions of activization of

activity of business networks in tourism for the near future.

Key words: tourism, enterprise, network, strategy, development, technology, association,

location.

Розвиток сучасних інформаційних технологій значно впливає на методи і форми роботи

підприємств як в сфері промислового виробництва, так і в сфері послуг. В останнє

десятиліття одне з перших місць в питаннях обміну інформацією зайняло використання

можливостей глобальної комп'ютерної мережі Інтернет. В даний час феномен Інтернет

відіграє одну з основних ролей успішного функціонування сучасного бізнес-спільноти,

будучи наймогутнішим комунікаційним каналом, що сприяє зручності і швидкості

управління інформацією.

Сучасний турпродукт стає більш гнучким та індивідуальним, більш привабливим і

доступним для споживача за рахунок представлення його в новому інформаційному

середовищі. Поширенню інформації про свою діяльність і продажу турів через глобальну

мережу Інтернет в тій чи іншій мірі приділяють увагу всі провідні туроператори і великі

агентства. Туристичні компанії є міжнародними лідерами в застосуванні сучасних

інформаційних технологій, активно використовуючи комп'ютерні системи бронювання і

резервування квитків на авіатранспорт і залізничне сполучення, номерів в готелях різних

країн світу і т.д. Середовище, в якому функціонує туристичне підприємство, пронизана

складною системою комунікацій. Фірма взаємодіє з клієнтами, банками, страховими

компаніями, виробниками туристичних послуг, контактними аудиторіями. Своєчасне

реагування туристичних компаній на нові технологічні зміни в різних областях діяльності,

суміжних з туризмом, здатність до створення нових методів роботи і вдосконалення

результатів діяльності була визнана необхідною умовою виживання компаній. Розвиток

інформаційних і комп'ютерних технологій якісно змінює характер маркетингової діяльності

практично кожної фірми соціально-культурної сфери. Завдання туристичного підприємства

полягає у формуванні та підтримці в очах громадськості, наявної і потенційної клієнтури, не

тільки образу пропонованої продукції, а й власного образу як організації в цілому.

Визначень мережі в туристичній індустрії багато. Мережі як соціальні структури, що

дозволяють операторам малих фірм побудувати рівень довіри, необхідний для їх участі у


21

розробці місцевого туристичного продукту. Мережа - це засіб, який використовують її члени

для мобілізації відносин та навчання один в одного. Щільність мережі використовується для

визначення рівня того, наскільки підприємці пов'язані з навколишнім середовищем.

Дослідження діяльності невеликих туристичних фірм відзначають обмежені маркетингові та

управлінські навички. Розвиток цих фірм обмежений неадекватним розумінням інших

підприємств галузі та можливостей співпраці з ними. Можливість працювати з іншими

суб'єктами ринку є основною компетентністю організацій. Підприємці визнають той факт,

що дефіцит навичок та ресурсів призводять до малих успіхів у діяльності. Економічна

політика туризму повинна передбачати діяльність невеликих туристичних фірм у формі

"спільної справи".

Необхідно розглядати туристичні бізнес-мережі комплексно, для більш повної картини з

точки зору стратегічного розвитку. Індивідуальні мережі також враховуються, але з позиції

туристичного бізнес-епіцентру. Потрібно вибрати епіцентр, щоб створити перспективу і

зосередитись на розвитку. З точки зору перспектив туризму, діяльність малого бізнесу в

межах таких напрямків туризму є об’єктом інтересу дослідників з точки зору їх вкладу у

сталий економічний та соціальний розвиток громади. Деякі дослідники вбачають розвиток

цих напрямів через концепцію мікрокластерів як моделі розвитку. Вони застосовують

концепцію концентрації фірм у тісній географічній близькості, де вони обмежені єдиною

спільнотою соціальних та економічних інтересів. Хоча їх кількість і розмір можуть бути

невеликими, кооперація туристичних фірм розвивається через потреби та цінності власних

громад. Ця взаємодія покращує їх спеціалізацію, розширює ринок та потенціал і створює

можливості для нових фірм. Цей мікрокластерний підхід призначений для активізації

розвитку туризму, але на рівні, який громада може зрозуміти і контролювати. На цей час

зроблено ряд значних досліджень щодо цього. Зокрема, передбачається визначити ядро, а

мережа виступає як взаємне організаторське навчання та обмін знаннями, з почуттям

спільноти та єдності. Основним елементом цих спільнот є те, що вони були історично

сформовані різними формами соціально-політичної та економічної взаємодії між суб'єктами

для підтримки конкурентної переваги в туризмі.

Механізм контролю ринкової диференціації туристичних підприємств використовується

неформально в межах туристичної локації та регулюється бізнесом. Спільнота вбудованих

бізнес-мереж демонструє успішний контроль за розвитком туризму в країні. Логічно, що тут

існують відносини, які поєднують інтереси туристичної компанії та інтереси туристичної

локації. Причина в тому, що для туристів та підприємців важливо, що вони мають багато

спільного, оскільки усвідомлюють свою важливість, яка є частиною туристичного пакету

послуг.

Деякі дослідники вважають, що технічні навички ‒ це компетенція, яку потрібно набути

в процесі певної діяльності. У цьому контексті власник-менеджер повинен реалізувати всі

технічні атрибути. Власник невеликого туристичного бізнесу повинен мати технічні

компетенції. Знання власників-менеджерів малих підприємств туризму повинні дати

відповідь, як отримати та зрозуміти якість підприємництва, підприємницького лідерства,

ринкової та маркетингової орієнтації, диференціації та розвитку туристичних напрямів, що

пов'язані з успішним використанням цілей в індустрії туризму. Крім того, іншим важливим

елементом є альянс підприємств. Кооперування може мати ряд форм і включати особисті

контактні мережі, соціальні мережі, ділові мережі, промислові та маркетингові мережі.

Альянси використовуються для визначення цих кооперативних відносин та відіграють

вирішальну роль у малому бізнес-маркетингу, зменшуючи невизначеність, полегшуючи

довіру, зменшуючи ризик для всіх учасників. Малий туристичний бізнес використовує ці

мережі для доступу до ринкової інформації, оскільки малі підприємства часто не мають

ресурсів для придбання ринкової інформації або отримання послуг бізнес-консультантів.

Малі підприємства туризму, які прагнуть мати чітку ринкову орієнтацію, через

домінуючий вплив власника-менеджера, мають кращі шанси на успішне досягнення цілей.


22

Щоб мати змогу скористатися перевагами, малі туристичні підприємства повинні

сформувати сталі відносини з відповідними учасниками. Ці відносини сприяють поліпшенню

ділової активності. Найбільш схожим у дослідженнях є те, що існує також позитивний

зв'язок між підприємницьким лідерством та організаційними показниками, що посилює

відносини маркетингової орієнтації.

Сьогодні все частіше підприємства туризму намагаються ідентифікувати нетехнологічні

ресурси, що успішно використовують Інтернет для маркетингових туристичних послуг.

Якщо ці допоміжні ресурси можуть бути використані через Інтернет у цілях маркетингу, це в

свою чергу сприятиме сталим конкурентним перевагам для малих туристичних підприємств і

принесе вигоди бізнесу в індустрії туризму.

Для того, щоб підкреслити важливість підприємницького лідерства, ринкової та

маркетингової орієнтації, диференціації та розвитку туризму, необхідно зрозуміти їх сильний

вплив на розвиток нових продуктів / послуг та використання передових технологій, оскільки

вони здійснюють сильний вплив на ринковий імідж фірми, досягнення високих продажів,

використання ефективних методів ціноутворення. Туристи прагнуть випробувати на собі

побут місцевих жителів та підтримати атмосферу, сприятливу для туризму. Розгляд потреб

туристів і збереження навколишнього природного середовища є суттєвими чинниками, які

призводять до високого рівня продуктивності та переваг в малому туристичному бізнесі.


1. Бадер С.О., Самченко Ю.В. Партнерство в туристичній галузі: сутність і зміст /

С.О. Бадер, Ю.В. Самченко // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції

“Стратегічні імперативи розвитку туризму та економіки в умовах глобалізації”. – Запоріжжя:

«Просвіта», 2017. – Т.1. – С.26-29.

2. Давидова О. Особливості застосування інновацій у розвиток туристичної галузі

України / О. Давидова // Вісник КНУ ім. Тараса Шевченка. ‒ Серія Економіка. – 2015. ‒

7(172). ‒ С. 65-69.

3. Козловський Є.В. Основні напрями діяльності всесвітньої туристичної організації як

спеціалізованої установи ООН [Електронний ресурс] / Є.В. Козловський, Н.В. Булгакова //

Державне управління: удосконалення та розвиток: електронне наукове фахове видання. –

2017. ‒ №2. – Режим доступу: http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=1030

4. Шеєнкова К.А. Інтернет-технології у просуванні туристичного продукту /

К.А. Шеєнкова // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Туризм: реалії та

перспективи сталого розвитку”. – К.: КНТЕУ, 2014. – С. 416-417.

УДК 338.48-6:2-57

Марина Рябенька

(Вінниця, Україна)

ПЕРСПЕКТИВИ ЗАЛУЧЕННЯ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ В ЕКСКУРСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

У статті розглянуто сучасний стан сфери туризму області; проведений аналіз

розвитку історико-культурного туризму; виділені перспективи залучення історико-

культурних ресурсів області у туристичну галузь краю.

Ключові слова: історико-культурні ресурси; туристична галузь, Вінницька область.

The article describes the current state of tourism area, analysis of the development of historical

and cultural tourism, highlighted prospects of use of historical and cultural resources in tourism

industry in the province.

Keywords: historical and cultural resources; the tourism industry, Vinnytsia region.

http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=1030


23

Аналізуючи історико-культурну спадщину слід зазначити, що туристичний та

екскурсійний потенціал – це суміжні поняття, які часто неможливо відокремити один від

одного. Оскільки екскурсія – це послуга туристичного характеру тривалістю до 24 годин, то

екскурсійний маршрут слід будувати застосовуючи об’єкти у такій кількості і такої

складності, які можна оглянути, вкладаючись у визначені часові рамки. Таким чином в

екскурсійній діяльності можливе використання рекреаційних ресурсів для організації

гірського, пішого, культурно-пізнавального, екологічного, спортивного, релігійного,

пригодницького та інших видів туризму [1].

На сьогодні прокладено екскурсійні маршрути по багатьох туристичних центрах області

та за різною тематикою. Систематизуючи можна поділити їх на групи відповідно до

загальноприйнятої класифікації: оглядові (багатопланові), історичні, воєнно-історичні,

етнографічні, мистецтвознавчі, релігієзнавчі, природознавчі екскурсії та маршрути

екологічного спрямування.

Проаналізуємо можливості використання історико-культурних ресурсів області

відповідно до вище наведеної класифікації. Багатопланові екскурсії як змістовний спосіб

організації вільного часу проводять в більшості населених пунктів. Проте велика

різноманітність природних умов та історико-культурної спадщини вимагає організації

спеціалізованих маршрутів.

Дослідження свідчать про велику історико-культурну спадщину регіону. Архітектурна

спадщина області охоплює пам’ятки XV – початку ХХ століть. Історичні, краєзнавчі,

архітектурні, мистецтвознавчі та етнографічні екскурсії проводяться в історичних населених

містах, до списку якого включено 24 пункти: Бар, Бершадь, Браїлів, Брацлав, Вінниця,

Вороновиця, Гайсин, Дашів, Жмеринка, Іллінці, Копайгород, Могилів-Подільський,

Муровані Курилівці, Оратів, Погребище, Немирів, Ситківці, Томашпіль, Тульчин, Хмільник,

Чечельник, Шаргород, Ямпіль [2].

Унікальними на території області є Вінницький краєзнавчий музей, експозиції якого

розкривають сутність життя та побуту на Поділлі, а також безперечно унікальний своїм

єством музей-садиба ім. Пирогова.

Область має значний потенціал для організації релігієзнавчих екскурсій, оскільки на

Вінниччині дуже багато старовинних культових об’єктів: храмів (як православних так і

католицьких), монастирів. На особливу увагу заслуговують мавзолей Потоцьких у Печері,

печерний монастир у Лядовій.

На сьогодні в області нараховується храмів: кам’яних – 22, дерев’яних – 8, у

пристосованих приміщеннях – 8, у стадії будівництва – 12, при виправних закладах – 1,

каплиць – 5, дерев’яних каплиць – 1.

Цікавими туристсько-екскурсійними об’єктами є залишки скельних храмів. Печерний

храм VI-VII ст. з унікальними рельєфними композиціями. Скельний монастир – комплекс

споруд ХІ-ХІХ ст., до якого входять 3 печерних церкви (Усікновення голови Св. Іоанна

Предтечі, Св. Параскеви П’ятниці, Св. Антонія Печерського), розташований над Дністром у

с.Ладова. Особливої уваги заслуговують палацово-паркові ансамблі XVIII-XIX ст., що

збереглися у селах Антопіль, Верхівка, Вороновиця.

Аналізуючи локалізацію історико-культурної і сакральної спадщини регіону слід

акцентувати увагу на її нерівномірному просторовому розподілі з найбільшим потенціалом у

Вінницькому районі, Тульчинському, Могилів-Подільському, Барському районах.

Значні природні ресурси сприяють проведенню екскурсій з активним способом

пересування, які об’єднують пішохідний, водний (сплав по р. Південний Буг), кінний туризм,

дельта і пара планеризм.

Організацію природознавчих та екологічних екскурсій забезпечують в області 320

територій та об’єктів природно-заповідного фонду, в тому числі 11 парків, що є пам’ятками

садово-паркового мистецтва [3].

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D1%80

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%B0%D0%B4%D1%8C

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BB%D1%96%D0%B2

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%80%D0%B0%D1%86%D0%BB%D0%B0%D0%B2

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%96%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8F

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%86%D1%8F

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B0%D0%B9%D1%81%D0%B8%D0%BD

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B0%D1%88%D1%96%D0%B2

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%96%D0%BC%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%BA%D0%B0

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%BB%D0%BB%D1%96%D0%BD%D1%86%D1%96

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BF%D0%B0%D0%B9%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%BE%D0%B3%D0%B8%D0%BB%D1%96%D0%B2-%D0%9F%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%83%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D1%96_%D0%9A%D1%83%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%96%D0%B2%D1%86%D1%96

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%96%D0%B2

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%B3%D1%80%D0%B5%D0%B1%D0%B8%D1%89%D0%B5

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B5%D0%BC%D0%B8%D1%80%D1%96%D0%B2

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B8%D1%82%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%86%D1%96

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D1%88%D0%BF%D1%96%D0%BB%D1%8C

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%87%D0%B8%D0%BD

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D0%BC%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%BA

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B5%D1%87%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%BA

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%B0%D1%80%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AF%D0%BC%D0%BF%D1%96%D0%BB%D1%8C_(%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE)

http://ukrainaincognita.com/mista-ta-regiony/khramy/pechera-mavzolei-pototskykh


24

Найбільший потенціал для розвитку цього виду екскурсій є на території Вінницької

міської ради, у Бершадському районі – ботанічний заказник загальнодержавного значення

урочище «Устянська дача» (1982 р.); у Чечельницькому районі – ботанічний заказник

загальнодержавного значення «Бритавський» (1990 р.), заказники місцевого значення

«Вербська дача» (1981 р.), «Червоногреблянський» (1990 р.), ботанічні пам’ятки природи

загальнодержавного значення «Терещуків яр» та «Ромашково» (1989 р.); у Тростянецькому

районі – ботанічний заказник загальнодержавного значення «Гайдамацька балка» (1989 р.).

В умовах розбудови української держави туризм стає дієвим засобом формування

ринкового механізму господарювання, надходження значних коштів до державного

бюджету, однією з форм раціонального використання вільного часу, проведення змістовного

дозвілля, вивчення історії рідного краю, залучення широких верств населення до пізнання

історико-культурної спадщини.

Туристична галузь Вінницької області є стратегічним напрямком розвитку, важливим

чинником динамічного збільшення надходжень до бюджету, істотного позитивного впливу

на стан справ у багатьох галузях економіки. Туризм, який включає екскурсійну діяльність, на

даному регіоні сприяє підвищенню зайнятості населення, розвитку ринкових відносин,

міжнародному співробітництву. Об’єктивно регіон має всі передумови для інтенсивного

розвитку внутрішнього і міжнародного (в’їзного) туризму. Виходячи з наявності

загальновизнаних можливостей для розвитку екскурсійної справи, зумовлених унікальними

природними, істотко-культурними, етнографічними особливостями, в області розвивається

ціле розмаїття видів екскурсій, серед яких пріоритетними є оглядові, тематичні.

Незважаючи на позитивні зрушення в галузі туризму Вінницької області, існує ряд

важливих проблем, які стримують розвиток туризму нашого краю, заважають перейти йому

на якісно новий рівень. До них слід віднести:

незадовільний стан доріг або відсутність належно об лаштованих стежок до визначних

туристсько-екскурсійних об’єктів;

недотримання земельного та екологічного законодавства щодо відводу земельних

ділянок та розміщення на них різноманітних об’єктів, що призводить до хаотичної забудови

туристичних центрів;

недостатній рівень розвитку туристської інфраструктури в окремих районах області;

недостатня кількість об лаштованих туристських шляхів, відсутність притулків на

річкових туристських маршрутах;

відсутність коштів на реставрацію об’єктів культурно-історичної спадщини;

відсутність пільгового кредитування на розвиток туризму та несприятливі умови

кредитування суб’єктів туристичної діяльності;

невідповідність співвідношення «ціна – якість» екскурсійних та туристичних послуг;

недостатня кількість туристично-інформаційних центрів;

відсутність фінансування галузі в районах;

відсутність ефективної реклами та просування туристичних та екскурсійних послуг.

З метою розвитку та популяризації внутрішнього туризму управління культури і туризму

облдержадміністрації постійно співпрацює з управліннями, відділами облдержадміністрації,

громадськими організаціями та туристичними організаціями області. Туристичні можливості

області щороку представляються на загальноукраїнських та міжнародних туристичних

виставках, висвітлюються у засобах масової інформації. При обласній науковій бібліотеці ім.

Тімірязєва створено web-сайт з інформацією про розвиток культури і туризму області,

об’єкти культурної спадщини, історію міст і районів. Розроблено план розвитку державного

історико-культурного заповідника «Буша», вживаються заходи з реставрації деяких пам’яток

історії та культури. Реалізуються плани комплексного обслуговування дітей, підлітків та

молоді. Подальшого розвитку набуває оздоровчий та спортивний туризм, яким активно

http://www.culture.vinnitsa.com/p2.php


25

займається більш ніж 15 тисяч громадян області. Доречно сказати, що туристи-спортсмени

області постійно займають призові місця у Всеукраїнських та міжнародних змаганнях.

Вирішуються питання щодо розроблення підземних ходів під м. Вінниця, як

туристичного продукту та об’єкту показу. Пріоритетними напрямками інвестування

туристичної галузі Вінницької області є: розширення туристичних маршрутів для внутрішніх

та зовнішніх туристів, розширення готельного бізнесу та сфери послуг, широка

популяризація та розвиток «зеленого» й «екологічного» туризму.


1. Закон України «Про туризм» від 15 вересня 1995р №324/95-ВР (зі змінами і

доповненнями від 18 листопада 2003р №1282- IV)

2. Вінницька ОДА. [Електронний ресурс] Режим доступу: www.vin.gov.ua

3. Заповідні об’єкти Вінниччини / ред. О.Г. Яворська. – Вінниця: ВЕЛЕС, 2005. – 104 с.


26

ЕКОНОМІКА / ЭКОНОМИКА

УДК 338/0048

Нелли Амарфий-Райлян

(Бельцы, Молдова)

ASIGURAREA CREȘTERII ECONOMICE PRIN IMPLEMENTAREA INOVAȚIILOR

REVOLUȚIEI INDUSTRIALE 4.0

În condițiile actuale de dezvoltare a societății informaționale, dezvoltarea și creșterea

economică în industria prelucrătoare poate fi asigurată doar prin integrarea și implementarea în

procesul de aprovizionare, producție și desfacere a inovațiilor Revoluției industriale 4.0. În acest

articol este examinat conceptul Revoluției industriale 4.0 și principalele produse inovaționale,

utilizarea cărora va asigura creșterea eficienței și competitivității producătorilor pe piața internă și

externă.

Cuvinte cheie: creștere economică, revoluția industrială 4.0, tehnologii informaționale,

inteligența artificial, bazele de date.

Under the information society development the economic growth in the manufacturing industry

can ensured by integrating and implementing the innovations of the Industrial Revolution 4.0 in the

supply, production and distribution process. This article examines the concept of Industrial

Revolution 4.0 and the main innovative products, which can be used to increase the efficiency and

competitiveness of manufacturing on the internal and external markets.

Key words: economic growth, industrial revolution 4.0, information technologies, artificial

intelligence, databases.

Definirea conceptului Revoluție industrială 4.0. Revoluția industrială 4.0 (RI 4.0) semnifică

trecerea la o producție digitală, complet automatizată, controlată de sisteme inteligente în timp real,

într-o interacțiune constantă cu mediul intern și extern, cu perspectiva unificării în lanțul industrial

global al obiectelor și serviciilor.

În sens îngust, Industria 4.0 (Industrie 4.0) - este numele unuia dintre cele 10 proiecte de

strategice de stat Hi-Tech din Germania până în 2020, care descrie conceptul de „producție

inteligentă”, pe baza unei rețele industriale la nivel mondial (internetul obiectelor și al serviciilor).

Într-un sens larg, Industria 4.0 descrie tendința actuală de dezvoltare prin automatizare și

schimbul de date, care include inteligența artificială, internetul obiectelor și „cloud computing”.

Acesta reprezintă un nou nivel de organizare a procesului de producției și gestionării lanțului

valoric pe parcursul ciclului de viață al produselor și serviciilor.

Inovația adusă de Industria 4.0 constă în faptul că produsul până la finisarea procesului de

producție poate interacționa cu utilajul de producție, astfel încât să transmită informația pentru

următoarea faze ale procesului de prelucrare. Această comunicare între produs și factori de

producție realizează conectivitatea între elementele procesului de producție în întregime, dând

naștere unui sistem inteligent de producție, capabil să ia decizii și să comunice în mod autonom.

Elementele componente ale Revoluției industriale 4.0 sunt: Internetului lucrurilor (Internet of

Things); Inteligența artificială (IA); Cloud Computing; Bazele de date (Big data); Producția

adițională; Securitatea cibernetică (Cybersecurity); Sisteme integrate; Modelare; Realitatea

augmentată.

Multe dintre aceste elemente se aplică cu succes în practică, însă combinarea acestora într-un

sistem integrat va permite dezvoltarea conceptului de „Industrie 4.0„. Interacționând intre ele

elementele asigură un nou nivel de eficiență a producției și venituri suplimentare prin utilizarea

tehnologiilor digitale, crearea de rețele între furnizori și parteneri și punerea în aplicare a modelelor

de afaceri inovatoare.


27

Evoluția istorică a Industriei 4.0. În secolul XXI, prezicerile lui Nicola Tesla despre „un

creier imens" [1, p. 27] și a dispozitivelor care pot fi purtate în buzunar este deja o realitate, marele

electrician nu a putut să își asume prezicerea unor lucruri precum cibernetica și inteligența

artificială, computerele și rețelele de calculatoare.

Secolul XXI este caracterizat de un flux abundent de date și informații. Informația este atât de

multă în cât este numită cu termenul „BigData”.

Până nu demult, în anii 1990, la nivelul DBMS-urilor relaționale (Sistem de gestionare a

bazelor de date (DBMS) - un set specializat de programe concepute pentru organizarea, controlul și

administrarea convenabilă și eficientă a bazelor de date. Oricare dintre modelele existente poate fi

utilizată ca formă structurală a DBMS. Un exemplu al unui astfel de model poate fi un DBMS

relațional sau un DBMS de rețea.), datele nu au fost considerate ca o entitate independentă. Chiar și

experții din domeniu au numit datele „un sac de biți". În anii 2000, aceleași date au început să fie

discutate ca fiind „noul petrol”. Pentru prima dată această expresie a fost folosită de matematicianul

englez Cliff Hambi în 2006.

În anii 2016-2017, analiștii declară că, în viitorul apropiat, datele vor ocupa o poziție

semnificativ mai mare în economie decât ocupă hidrocarburile. Nu este întâmplător faptul că

termenul „data-driven” a intrat în folosință în aplicația pentru economie, programare, jurnalism,

știință și alte domenii, bazate pe prelucrarea informațională a datelor. În sine, aceste date nu au

valori, valoarea adăugată a acestora se obține prin analiza lor pentru generarea de informații utile.

Economia modernă și tehnologiile informaționale. Punctul central al economiei moderne

este Știința Datelor (Data Science) și oamenii care studiază aceste date (Data Scientist). Sub

umbrela „științei datelor” coexistă metode și tehnici sistemice pentru a analiza cantităților mari de

date și generarea rezultatelor. Data Science nu este altceva decât un nume generic pentru cantitatea

de tehnologie pentru producerea de produse de date. Specialiștii din categoria data scientist au de

rezolvat patru sarcini principale: 1. Convertirea datelor primare într-o formă potrivită pentru

analiză; 2. Analiza efectivă a datelor; 3. Interpretarea datelor; 4. Aplicarea datelor în practica.

Spre deosebire de resursele naturale, o dată cu consumul datelor, cantitatea lor nu se reduce, ci

crește, ceea ce este un fenomen calitativ nou. Crearea de tehnologii pentru a lucra cu avalanșele de

date reprezintă nevoia de noi tehnologii. Un astfel de fenomen încă nu a fost cunoscut de economie.

Prin analogie cu „electrificarea" și „computerizarea" acum vorbim de „dating".

În aceste condiții dispar barierele de distanță, timp sau alte restricții cu privire la interacțiunea

dintre oameni și mașini, oameni și oameni, mașini și utilaje.

În esență, începutul acestui proces a fost stabilit în 1982 cu crearea Internetului

(internetworking). Mult mai târziu, a fost propus termenul de Internetul Obiectelor (Internet of

Things, IoT), apoi Internetul Industrial (Industrial Internet of Things, IIoT)), odată cu apariția

tehnologiei Blockchaine – Internetul Valorilor (Internet of Valuе, IoV) și, în sfârșit Internetul

Tuturor (Internet of Everyting, IoE), care unește oameni, date, procese și lucruri.

Conform Raportului Boston Consulting Group elementele componente ale Industriei 4.0 sunt:

internetul obiectelor (Internet of Things-IoT), securitatea datelor, producerea în „cloud”, prelucrarea

prin adăugare de material, realitatea augmentată, BigData, roboții autonomi, simularea proceselor,

integrarea sistemelor pe verticală și orizontală [2]. Autorii raportului confirmă că suntem în mijlocul

celui de-al patrulea val de avansare tehnologică, o transformare care este alimentată de nouă

progrese tehnologice fundamentale. În această transformare, senzorii, mașinile, piesele și sistemele

informatice vor fi conectate de-a lungul lanțului valoric. Aceste sisteme conectate (denumite și

sisteme cyberphysical) pot interacționa între ele folosind protocoale standard bazate pe Internet și

pot analiza date pentru a anticipa defecțiunile, pentru a se configura și a se adapta schimbărilor.

Industria 4.0 va permite colectarea și analizarea datelor prin intermediul mașinilor, permițând

procese mai rapide, mai flexibile și mai eficiente pentru a produce produse de calitate superioară la

costuri reduse. Aceasta, la rândul său, va spori productivitatea fabricării, va schimba economia, va

stimula creșterea industrială și va modifica competitivitatea întreprinderilor și a regiunilor.

Tehnologiile avansate specifice Industriei 4.0 sunt prezentate în figura 1.


28

Raportul BCG descrie cei nouă piloni tehnologici care constituie fundamentul industriei 4.0 și

explorează beneficiile lor tehnice și economice potențiale pentru producătorii și furnizorii de

echipamente de producție.

Multe dintre cele nouă tehnologii avansate (nouă piloni) care formează fundația pentru

Industria 4.0 sunt deja folosite în industria prelucrătoare, însă cu industria 4.0 vor transforma

producția: celulele izolate optimizate se vor uni ca un flux de producție complet integrat, și vor

contribui la creșterea eficienței și la schimbarea relațiilor tradiționale de producție între furnizori,

producători și clienți, precum și între oameni și mașini.

Fig. 1. Tehnologiile specifice Industrie 4.0.

Sursa: The Boston Consulting Group, Report [2]

Creșterea economică și pilonii Industriei 4.0. Conform rapoartelor internaționale [3], în

condițiile invaziei tehnologiilor informaționale asupra vieții sociale și economice, asigurarea

creșterii economice poate fi asigurată prin valorificarea maximală a produselor Industriei 4.0.

Boston Consulting Group în Raportul „Industry 4.0: The Future of Productivity and Growth in

Manufacturing Industries” [2], identifică nouă „piloni” care pot asigura o dezvoltare și creștere

economică durabilă. Astfel, Pilonul unu „Big Data și analiza lor” – presupune analiza seturilor mari

de date aferente unei industrii, scopul analizelor efectuate rezidă în optimizarea calității producției,

reducere consumului de energie și îmbunătățirea serviciilor de aprovizionare și livrare. Într-un

context al Industriei 4.0, colectarea și evaluarea cuprinzătoare a datelor din diverse surse -

echipamente și sisteme de producție, precum și sisteme de management pentru întreprinderi și

clienți - vor deveni standarde pentru a sprijini luarea deciziilor în timp real.

Al doilea pilon, care asigură creșterea economică este folosirea în procesul de producție a

roboților autonomi (Autonomous robots).

Producătorii au folosit mult timp roboți pentru a realiza sarcini complexe, dar roboții evoluează

pentru o utilitate și mai mare. Ei devin tot mai autonomi, flexibili și cooperativi. În cele din urmă, ei

vor interacționa unul cu celălalt și vor lucra în siguranță în rândul oamenilor și vor învăța de la ei.


29

Aceste roboți vor costa mai puțin și vor avea o gamă mai mare de capabilități decât cei utilizați în

fabricarea de astăzi.

Pilonul trei „Simularea”. În inginerie sunt deja utilizate simulări 3D ale produselor, materialelor

și proceselor de producție, însă în viitor, simulările vor fi utilizate mai intens în operațiunile de

instalare. Aceste simulări vor folosi date în timp real pentru a reflecta lumea fizică într-un model

virtual, care poate include mașini, produse și oameni. Acest lucru permite operatorilor să testeze și

să optimizeze setările aparatului pentru următorul produs în linie în lumea virtuală înainte de

trecerea la realitate, reducând astfel timpul de configurare a mașinii și sporind calitatea.

De exemplu, Siemens și un furnizor de mașini-unelte din Germania au dezvoltat o mașină

virtuală care poate simula prelucrarea pieselor folosind date din mașina reală (fizică). Acest lucru

reduce timpul efectiv de asamblare cu până la 80%.

Majoritatea sistemelor IT de astăzi nu sunt pe deplin integrate. Companiile, furnizorii și clienții

sunt rareori strâns legați între ei. Nu există departamente precum inginerie, producție și servicii. În

industria 4.0, companiile, departamentele, funcțiile și capacitățile de producție vor deveni mult mai

coerente, deoarece rețelele de integrare a datelor în cadrul companiei vor evolua și vor permite

lanțuri de valori cu adevărat automate.

De exemplu, Dassault Systèmes și BoostAeroSpace au lansat o platformă de colaborare pentru

industria aerospațială și de apărare europeană. Platforma, AirDesign, servește ca un spațiu de lucru

comun pentru proiectarea și colaborarea în producere și este disponibil ca serviciu pe un „nor”

privat. Astfel are loc administrarea proiectului între mai mulți parteneri. Aceasta constituie

integrarea sistemului orizontal și vertical și este cel de-al patrulea pilon al creșterii economice.

Alte inovații din domeniul IT, utilizarea cărora în procesul de producție va asigura eficiență și

competitivitate înaltă pentru producătorii industriali, sunt Internetul industrial al obiectelor,

Securitatea cibernetică, Realitatea augmentată, Producerea aditivilor, trainingul virtual, etc.

Concluzie. Industria 4.0 prezintă oportunități enorme pentru producătorii inovatori, furnizorii

de sisteme și regiunile întregi. Dar, ca și în cazul evoluțiilor precedente, industria 4.0 reprezintă, de

asemenea, o amenințare gravă pentru cei care se află în dificultate. Odată cu schimbarea modelelor

de afaceri, a cerințelor economice și a cerințelor de calificare, am putea vedea schimbări majore în

pozițiile de top, atât la nivel de companii, cât și la nivel regional și internațional.

REFERINȚE BIBLIOGRAFICE

1. Тютюнник А.В., Шевелев А.С. Информационные технологии в банке. ‒ Издательская

группа "БДЦ-пресс", 2003г., http://www.srinest.com

2. Gerbert P., Lorenz M., Rüßmann M., Industry 4.0: The Future of Productivity and Growth in

Manufacturing Industries, https://www.bcg.com/publications/2015

3. Christiansen, B., Yüksel, Ül. (2017) Technological Integration as a Catalyst for Industrial

Development and Economic Growth. IGI Global.

4. Geissbauer, R., Lübben, E., Schrauf, S., Pillsbury, S. (2018). Global Digital Operations

Study 2018. Digital Champions. Strategy & Global.

5. Extreme automation and connectivity: The global, regional, and investment implications of

the Fourth Industrial Revolution, January 2016, UBS, White Paper for the World Economic Forum,

Annual Meeting 2016.

http://www.srinest.com/

https://www.bcg.com/publications/2015


30

УДК 330.8:339.1

Тетяна Боднарчук

(Кам’янець-Подільський, Україна)

THEORATICAL ASPECT OF UKRAINIAN FOREIGN TRADE HISTORY ANALYSIS

Проаналізовано теоретико-методологічні підходи щодо дослідження історичних аспектів зовнішньої торгівлі України. Обґрунтовано провідні вітчизняні та іноземні концепції міжнародної торгівлі.

Ключові слова: історія зовнішньої торгівлі України, теорії міжнародної торгівлі, меркантилізм, лібералізм, міжнародна інтеграція, міжнародна торговельна політика.

The theoretical and methodological approaches to the research of historical aspects of Ukraine’s foreign trade are substantiated. The leading domestic and foreign concepts of international trade are described.

Key words: history of Ukraine’s foreign trade, theories of foreign trade relations, mercantilism, liberalism, foreign integration, foreign trade policy.

The basis of the scientific study of the content, trends and nature of Ukraine’s foreign economic

relations evolution is an extensive system of classical and new economic theories. According to A. Filipenko’s approach the ground of historical and economic analysis of the foreign economic relations system is three main trends such as mercantilism, liberalism and Marxism [1, p. 12]. In particular, the theoretical base of the research is mercantilists’ doctrine as historically the first attempt of the scientific reasoning of approaches to the foreign trade analysis as the mechanism of interaction of economic forces in the foreign level and form of economic integration.

Exactly the mercantilists described foreign trade as the mechanism of employment and investment growing, of the optimal economic growth providing, of rational use of productive forces and national enrichment [2, p. 5–6; 3]. It is necessary to take into consideration the diversity of mercantilism before taking this concept as the base of research. It evolved from the theory of monetary balance, proposed by B. Davanzati, C. Skaruffi, W. Stafford and others, to the theory of trade balance, developed by T. Mun, A. Montchrestien, J.-B. Colbert and others. In the period of mercantilism’s ending J. Child, Ch. Davenant and N. Barbon transformed the trade balance theory into the theory of «labour’s export» according to which it is profitable for the country to export high value-added goods and import low value-added goods [4, p. 6].

Systemic study of Ukraine’s foreign economic relations nature at different historical stages is impossible without taking into account the liberal concept. It advocates the ideas of free trade and market freedom, relying both on the classical paradigm of A. Smith and D. Ricardo, and on the main trends of neoclassicism (B. Ohlin, E. Heckscher, P. Samuelson).

Historical and economic analysis of Ukraine’s role in foreign trade requires applying Marxism approach with its basic theory of imperialism. The theory of imperialism is necessary for researching the mechanisms of Ukraine’s economic integration in industrial and soviet periods and determining its competitive position on foreign markets. To a certain extent this theory is like the popular concept of external dependence that discloses the system of relations between the center and periphery. Nowadays economists emphasize the fact that the model of the so-called «neocolonial dependence» is typical for most less developed countries, including Ukraine.

Historical and economic investigation of the model of Ukraine’s foreign economic relations should be based on the plural of different neoclassical theories of international trade. These are the theories of international integration by J. Vainer, the model of open trade by G. Haberler and R. Nurske, the concept of foreign trade geometry by J. Mid, the model of foreign trade integration on the base of transnational capital by E. Helpman etc. Generally these theories describe the problems of the economic differentiation of countries-trade partners, impossibility of identical start terms for convergence and satisfaction of similar trade interests of different group of countries, interdependence of the country external positions of its domestic market development. Also it is


31

important to take to consideration different theories of foreign trade policy, developed by W. Stolper, P. Samuelson, M. Corden, J. Tinbergen, J. Bhagwati, S. Linder, E. Condillac and others.

In the context of certain historical periods the number of domestic concepts of economic liberalism and protectionism are an important theoretical and methodological basis for the research of the development and structure of Ukraine’s foreign trade relations at the stage of market and industrial transformations. We are talking about the theory of trade liberalism by I. Vernadsky, the model of «rational progress» by I. Babst, the theory of balance of productive forces by O. Butovsky, the concept of the effective competitive environment by L. Tenhoborsky, the theory of isolationism by I. Aksakov, the concept of «educational» protectionism by M. Danylevsky, the theory of liberal protectionism by O. Ushynsky, the concept of rational protectionism by D. Mendeleev, the model of economic growth by S. Witte and I. Yanzhul.

It is necessary to take to consideration a number of concepts formulated within the framework of scientific discourse between supporters of the socialist economy on one hand and supporters of the West European benchmark for economic development of Ukraine on the other. Especially it is useful during the research of the features of soviet foreign trade policy and the peculiarities of Ukraine’s foreign economic relations as a result of its influence. We should admit here the concept of M. Slabchenko concerning the natural orientation of the Ukrainian economy to the West, the concepts of economic liberalism by D. Bagalii, K. Vobly, M. Volobuev and the market theory by M. Bukharin [5, p. 289–292]. On the other hand, it is important to take into account the concept of state protection, developed by I. Kulisher, B. Krasin, E. Preobrazhensky, S. Strumilin and others.

Nowadays the economic globalization and internationalization have a direct impact on the development of Ukraine’s foreign economic relations. They determine the general country level of integration into the world economy. In view of this, the conceptual approach of V. Sidenko should be considered as theoretical basis of the research. The economist offers four phases of globalization within this approach: the first one is the phase of origin and institutionalization associated with the formation of new institutes of supranational influence; the second one is the phase of expansion that represents a period of international relations growing on the ground of newly created technological and institutional basis and the intensive involvement of less developed countries into the system of world economic relations; the third one is the phase of the globalization process declining and the growth of regionalization; the fourth one is the phase of the crisis, that is marked by separate signs of de-globalization, the shift of the center of gravity into more localized forms of economic organization [6, p. 18–19]. In this concept V. Sidenko points out that at the present stage of international economic relations development the role of less developed countries is reduced to the assimilation of new forms and methods for their adaptation to the foreign market conditions [6, p. 20]. This theory allows us to explore the conditions, factors and the nature of Ukraine’s participation in the system of international economic relations at the stage of the global economic environment formation.

A number of domestic concepts of economic integration, in particular, the bigravitational model of integration (A. Filipenko, Yu. Pakhomov), the concept of differentiated integration (O. Chaliy, O. Kovaleva), the theory of transitional protectionism (Ya. Zhalilo), the theory of inverse protectionism (V. Sidenko), the theory of endogenous development (V. Heyets, A. Galchynsky) should be considered as the theoretical basis for analyzing the place and role of Ukraine in the system of international trade interaction at the present stage.

Consequently, the classical concepts of international trade, based on the doctrinal principles of mercantilism and economic liberalism, as well as the theories of new economic thought, are the theoretical basis for the historical economic study of Ukraine’s foreign trade relations evolution.


1. Filipenko, А. S. (2014). Contemporary theoretical approaches in research of world economy

and international economic relations. Actual problems of international relations, 121(2), 11–15.

2. Gomes, L. (1987). Foreign trade and the national economy: mercantilist and classical

perspectives. London : Macmillan Press. 321 p.

http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=fullwebr&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=A=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%A4%D1%96%D0%BB%D1%96%D0%BF%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE%20%D0%90$

http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=JUU_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=IJ=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%9668200


32

3. Viner, J. (1956). Studies in the theory of international trade. London. 650 p.

4. Magnusson, L. (Eds.). (1993). Mercantilist Economics. New York. 269 p.

5. Nebrat, V. V., Suprun, N. A. and others. (2014). Ukrainian economic thought about the

factors and priorities of economic development. In Nebrat, V.V. (Eds.). Kyiv : Institute for

Economics and Forecasting, Ukrainian National Academy of Sciences. 396 p.

6. Sidenko V. R. The prospects of economic globalization in the context of the wavy nature of

development (a theoretical approach). Actual problems of international relations, 121(2), 18–19.

Lidia Cauş

(Chișinău, Moldova)

CONTABILITATEA VENITURILOR ȘI CHELTUIELILOR

DIN ACTIVITATEA ECONOMICĂ ÎN ORGANIZAȚIILE NECOMERCIALE

Pentru desfăşurarea activităţilor sale statutare organizaţiile necomerciale utilizează diverse

surse de finanțare. Veniturile și cheltuielile din activitatea economică reprezintă elemente contabile

importante antrenate în activitatea respectivelor entități. În practica contabilă a acestor organizații

există multiple probleme privind contabilizarea veniturilor și cheltuielilor din activitatea

economică. În cadrul contabilităţii acestor elemente trebuie soluţionate aspectele privind

recunoaşterea și utilizarea conturilor contabile privind evidența veniturilor și cheltuielilor din

activitatea economică. În scopul soluţionării problemelor menționate se recomandă: concretizarea

recunoaşterii şi evaluării veniturilor și cheltuielilor din activitatea economică în conformitate cu

specificul activităţii organizațiilor necomerciale, precum și reflectarea schemelor de înregistrări

contabile aferente evidenței veniturilor și din activitatea economică în funcţie de particularităţile

activităţii entităților necomerciale.

Cuvinte cheie: organizație necomercială, mijloace cu destinaţie specială, venituri din

activitatea economică, cheltuieli din activitatea economică, situația de venituri și cheltuieli.

In order to perform their statutory activities, the non-profit organizations use various funding

sources. Income and expenses in the economic activity are important accounting elements involved

in the activity of those entities. In accounting practice of these organizations, there are many issues

with bookkeeping for income and expenses in economic activity. The process of income and

expenses in economic activitybookkeeping involves solving multiple issues regarding recognition

and the use of bookkeeping account income and expenses in economic activity. In order to solve the

mentioned problems it is recommended: the concretization of recognition and measurement of

income and expenses in economic activity in accordance with the specific activity of non-profit

organizations and presentation of accounting records schemes of income and expenses in economic

activity based on specific features of non-business entities.

Keywords: non-commercial organization, special purpose resources, income in economic

activity, expenses in economic activity, income and expenses statement.

Introducere

În activitatea economică a entităților orice se face pentru un anumit profit. În societățile

moderne, în care cetățenii participă activ la bunăstarea socială, apare o nouă formă de organizare a

întreprinderilor și anume organizațiile necomerciale, care au rol important în societatea civilă. În

Republica Moldova prin intermediul organizațiilor necomerciale cetățenii au posibilitatea de a

atinge scopurile de utilitate publică, cum ar fi cele sociale, educaționale, filantropice etc. Aceste

entități au alt scop decât obținerea profitului, iar venitul obținut se utilizează doar în scopuri

statutare concrete, pentru realizarea obiectivelor organizatorice și nu poate fi distribuit fondatorilor,

membrilor sau angajaților entității.

http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=fullwebr&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=A=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%A1%D1%96%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE%20%D0%92$

http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=JUU_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=IJ=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%9668200


33

Contabilitatea veniturilor și cheltuielilor din activitatea economică este specifică şi implică

multe particularităţi în cadrul organizațiilor necomerciale, care nu sunt studiate în literatura de

specialitate. Reglementările contabile actuale nu stabilesc în mod explicit schemele de înregistrări

contabile aferente veniturilor și cheltuielilor din activitatea economică. Această situaţie complică

modul de evidenţă a acestor venituri și cheltuieli în entitățile necomerciale şi nu asigură în deplină

măsură veridicitatea, transparenţa, comparabilitatea informaţiilor contabile.

Probleme și soluții

Veniturile și cheltuielile din activitatea economică reprezintă o componentă importantă a

activităţii oricărei unităţi patrimoniale. În conformitate cu specificul activităţii organizațiilor

necomerciale în cadrul contabilităţii veniturilor și cheltuielilor din activitatea economică trebuie

soluţionate multiple aspecte problematice care vizează recunoaşterea și înregistrarea veniturilor și

cheltuielilor din activitatea economică în conturile contabile. În prezent abordările contabile privind

evidența acestora nu îndeplinesc necesitățile moderne ale entităților necomerciale. Contabilii

întâmpină dificultăți la contabilizarea veniturilor și cheltuielilor din activitatea economică, ceea ce

face dificilă gestionarea eficientă a respectivelor surse de către managementul financiar.

Organizaţia necomercială ţine contabilitatea în conformitate cu principiile de bază şi regulile

stabilite în Legea contabilităţii [1], Standardele Naţionale de Contabilitate (SNC) [2], Planul general

de conturi contabile [3], Codul fiscal şi alte acte normative [4]. În temeiul Legii contabilităţii şi

întru perfecţionarea reglementărilor contabile specifice aferente contabilităţii în entităţile

necomerciale au fost aprobate Indicaţiile metodice privind particularităţile contabilităţii în

organizaţiile necomerciale [5], totodată fiind aprobate completări la Planul general de conturi

contabile [3].

Necătând la faptul că organizaţiile sunt necomerciale, acestea au obligația în conformitate cu

Legea contabilității [1] să aplice sistemul contabil în partidă dublă cu prezentarea situaţiilor

financiare specifice, conform formularelor din anexele la indicaţiile metodice [5], care diferă după

conținut și structură de cele stabilite în SNC ”Prezentarea situațiilor financiare”. În conformitate cu

Indicațiile metodice privind particularitățile contabilității în organizațiile necomerciale [5] aceste

entități trebuie să înregistreze elementele contabile conform contabilităţii de angajamente, să

elaboreze şi să aplice politici contabile proprii, să elaboreze planul de conturi de lucru. În așa mod

aceste organizații trebuie să parcurgă toate etapele ciclului contabil începând cu întocmirea

documentelor primare și centralizatoare, evaluarea și recunoașterea elementelor contabile,

reflectarea informațiilor în conturile contabile, perfectarea registrelor contabile și a celui

generalizator, efectuarea inventarierii elementelor contabile, finalizând cu întocmirea situațiilor

financiare.

Pentru desfăşurarea activităţilor sale statutare organizaţiile necomerciale utilizează finanțări,

care este principala sursă de finanțare în cadrul organizațiilor necomerciale. Finanțatorii, însă,

impun restricții privind utilizarea mijloacelor cu destinație specială acordate, accentuînd faptul că

entitățile trebuie să-și desfășoare activitatea în conformitate cu bugetele acestora, adică să-și

îndeplinească obiectivele propuse și stipulate în buget. În cazul cînd pentru desfășurarea activităţilor

statutare nu sunt suficiente finanțările organizațiile necomerciale pledează pentru activitatea

economică statutară. Astfel în afară de misiunile cu destinaţie specială, organizaţia necomercială

poate desfăşura şi activitate economică, inclusiv activitate de producţie, de prestare a serviciilor, de

investiţii şi de alt gen, care reiese nemijlocit din scopurile statutare. Activitatea economică

generează suplimentar venituri şi cheltuieli necesare activității de bază a organizaţiei necomerciale,

care se înregistrează conform contabilităţii de angajamente, în baza regulilor generale stabilite de

SNC.

În entitățile necomerciale veniturile și cheltuielile din activitatea economică se contabilizează

în baza documentelor primare, în modul prevăzut de standardele de contabilitate [2] și de indicaţiile

metodice [5]. Obiectul de studiu al acestui articol constituie veniturile și cheltuielile din activitatea

economică în organizaţiile necomerciale.


34

Veniturile din activitatea economică includ veniturile obţinute din activitatea economică,

desfăşurată în conformitate cu statutul organizaţiei necomerciale. Acestea cuprind veniturile din

activitatea de producţie, vînzarea bunurilor, prestarea serviciilor, executarea lucrărilor, diferenţe

favorabile de curs valutar şi de sumă, dobînzi cu excepţia celor aferente mijloacelor cu destinaţie

specială,, evenimente excepţionale, alte operaţiuni aferente activităţii economice.

Conform indicațiilor cheltuielile din activitatea economică cuprind cheltuielile din activitatea

economică, desfăşurată în conformitate cu statutul organizaţiei necomerciale. Acestea cuprind

cheltuielile aferente: valorii contabile a bunurilor vîndute, costului serviciilor prestate şi lucrărilor

executate, nefavorabile de curs valutar şi de sumă, pierderilor excepţionale, altor operaţiuni din

activitatea economică.

Veniturile şi cheltuielile aferente activităţilor economice sunt generate de diverse activităţi ale

organizaţiilor necomerciale permise de legislaţia în vigoare și care corespund obiectivelor statutare

ale organizaţiei prevăzute în documentele de constituire cum ar fi:

a) organizarea lecţiilor, expoziţiilor, licitaţiilor, acţiunilor de acumulare a fondurilor;

b) activitatea de producţie a produselor şi desfacerea mărfurilor, prestarea serviciilor;

c) prestarea unor servicii de importanţă socială în domeniile învăţămîntului, ştiinţei, culturii,

sănătăţii, de apărare a drepturilor omului, acordare a ajutorului social, lichidare a urmărilor

calamităţilor naturale, protejarea mediului şi alte activităţi de importanţă socială.

Procedeele de contabilizare a veniturilor și cheltuielilor din activitatea economică sunt indicate

obligator în Politicile contabile proprii ale organizației în conformitate cu cerinţele indicațiilor

metodice [5]. Contabilitatea trebuie să asigure delimitarea şi înregistrarea separată a veniturilor și

cheltuielilor din activitatea economică.

Veniturile din activităţile statutare şi economice se evaluează la prețul de vînzare a bunurilor

comercializate sau serviciilor prestate, iar cheltuielile se evaluează la costul acestor active şi

servicii. Pentru evidenţa veniturilor şi cheltuielilor din activitatea economică în conformitate cu

Planul general de conturi contabile [3] sunt destinate conturile 618 „Venituri din activitatea

economică” şi 718 „Cheltuieli din activitatea economică”.

La contul de pasiv 618 „Venituri din activitatea economică” se reflectă existența și mișcarea

veniturilor din activitatea economică. În creditul acestui cont pe parcursul anului de gestiune se

înregistrează cu total cumulativ suma veniturilor recunoscute în conformitate cu prevederile

Indicaţiilor metodice şi SNC, iar în debit se înregistrează decontarea la finele anului de gestiune a

veniturilor acumulate la rezultatul financiar total. La contul de activ 718 „Cheltuieli din activitatea

economică” se reflectă existența și mișcarea cheltuielilor din activitatea economică. În debitul

acestui cont pe parcursul anului de gestiune se înregistrează cu total cumulativ suma cheltuielilor

recunoscute, iar în credit se înregistrează decontarea la finele anului de gestiune a cheltuielilor

acumulate la rezultatul financiar total.

Veniturile şi cheltuielile aferente activităţilor economice statutare în cursul anului de gestiune

sunt înregistrate prin formulele contabile prezentate în continuare.

Stocurile folosite în activitatea economică statutară se reflectă:

Debit contul 718 ”Cheltuieli din activitatea economică”

Credit contul 211“Materiale”.

Utilizarea obiectelor de mică valoare şi scurtă durată pentru realizarea misiunilor speciale sau

proiectelor cu valoarea unitară care nu depăşeşte 1/6 din plafonul stabilit de legislație se

înregistrează:


Credit contul 213 “Obiecte de mică valoare şi scurtă durată”, subcontul 2131 „Obiecte de

mică valoare şi scurtă durată în stoc”.

Calcularea uzurii aferente obiectelor de mică valoare şi scurtă durată date în folosinţă pentru

realizarea activității economice se reflectă prin formula contabilă:


Credit contul 214 “Uzura obiectelor de mică valoare şi scurtă durată”.


35

Stocurile utilizate pentru scopuri de producţie din contul surselor proprii ale organizației se

înregistrează:

Debit contul 811 “Activităţi de bază”

Credit contul 211“Materiale”,

Credit contul 213 “Obiecte de mică valoare şi scurtă durată”.

Dacă activitatea economică desfășurată de entitate implică producție în curs de execuție, atunci

valoarea acestora la începutul lunii se contabilizează:

Debit contul 811 ”Activitatea de bază”

Credit contul 215”Producţia în curs de execuţie”.

Valoarea producţiei în curs de execuţie la sfîrşitul lunii se reflectă prin formula contabilă:

Debit contul 215 ”Producţia în curs de execuţie”

Credit contul 811”Activitatea de bază”.

Costul efectiv al produselor obţinute în activitatea economică statutară se reflectă:

Debit contul 216 ”Produse"

Credit contul 811 „Activități de bază".

Recunoașterea costului produselor vîndute se înregistrează:


Credit contul 216 “Produse".

Costurile serviciilor acordate de persoane terțe se înscrie prin înregistrarea:


Credit contul 521 “Datorii comerciale curente”.

Calcularea salariilor și contribuțiilor sociale și medicale se contabilizează:


Credit contul 531 “Datorii față de personal privind retribuirea muncii”

Credit contul 533 “Datorii privind asigurările sociale și medicale”.

Vînzarea produselor cumpărătorilor sau prestarea serviciilor se înregistrează:

Debit contul 234 “Alte creanțe curente”

Credit contul 618 ”Venituri din activitatea economică”.

Suma veniturilor obținute sub formă de dobînzi şi dividende neprevăzute în bugetul

organizației se înregistrează prin formula:

Debit contul 231 “Creanţe privind veniturile din utilizarea de către terţi a activelor entităţii”


Încasarea creanțelor din vînzare se reflectă:

Debit contul 242 ”Conturi curente în monedă națională”

Debit contul 243 ”Conturi curente în valută străină”.

Credit contul 234 “Alte creanțe curente”.

Bunurile obţinute din casarea imobilizărilor evaluate la valoarea realizabilă netă şi se reflectă:

Debit contul 211 “Materiale”, 213 ”Obiecte de mică valoare și scurtă durată”


Lipsurile de stocuri constate cu ocazia inventarierii se contabilizează:


Credit contul 211 “Materiale”, 213 “Obiecte de mică valoare şi scurtă durată”.

Plusurile de stocuri constate cu ocazia inventarierii se înscriu prin înregistrarea:

Debit contul 211 “Materiale”, 213 “Obiecte de mică valoare şi scurtă durată”


Rezultatul din activităţile economice al organizaţiei necomerciale la finele perioadei de

gestiune se reflectă prin înregistrările contabile:

Decontarea cheltuielilor la rezultatul financiar:

Debit contul 351 “Rezultat financiar total”

Credit contul 718 ”Cheltuieli din activitatea economică”;

Decontarea la rezultatul financiar a veniturilor:


36

Debit contul 618 ”Venituri din activitatea economică”;

Credit contul 351 “Rezultat financiar total”;

Calcularea sumei impozitului pe venit din activităţile realizate:

Debit contul 731 “Cheltuieli privind impozitul pe venit”

Credit contul 534 “Datorii faţă de buget”;

Decontarea cheltuielilor privind impozitul pe venit la rezultatul financiar:

Debit contul 351 “Rezultat financiar total"

Credit contul 731 “Cheltuieli privind impozitul pe venit”;

Înregistrarea excedentului (profitului) din activităţile statutare:

Debit contul 351 “Rezultat financiar total”

Credit contul 336 „Excedent net (deficit net) al perioadei de gestiune”;

Înregistrarea deficitului (pierderii) din activităţile statutare:

Debit contul 336 „Excedent net (deficit net) al perioadei de gestiune”

Credit contul 351 “Rezultat financiar total”.

Decontarea a excedentului net sau a deficitului net al perioadei de gestiune curente la fondul de

autofinanţare se reflectă prin formulele contabile:

1) la suma excedentului net:

Debit contul 336 „Excedent net (deficit net) al perioadei de gestiune”

Credit contul 341 „Fonduri”, subcontul 3413 “Fondul de autofinanţare”

2) la suma deficitului net:

Debit contul 341 „Fonduri”, subcontul 3413 “Fondul de autofinanţare”

Credit contul 336 „Excedent net (deficit net) al perioadei de gestiune”.

Rulajele conturilor de evidenţă a veniturilor şi cheltuielilor ale organizațiilor necomerciale se

reflectă în formularul tipizat din anexa 2 la Indicaţiile metodice numită Situaţia de venituri şi

cheltuieli. Această situație include informaţii privind veniturile, cheltuielile, rezultatul din

activitatea statutară ale organizațiilor necomerciale. În situaţia de venituri şi cheltuieli veniturile şi

cheltuielile aferente aceloraşi operaţiuni se reflectă în aceeaşi perioadă de gestiune.

Concluzii

În contextul celor menționate constatăm că succesul organizației depinde de corectitudinea

reflectării operațiunilor în contabilitate. Contabilitatea veniturilor și cheltuielilor din activitatea

economică este specifică și implică multe particularități. Concluzionând abordările relatate

deducem că informaţia privind existența și mişcarea veniturilor și cheltuielilor din activitatea

economică este utilă, atât utilizatorilor interni, cât şi utilizatorilor externi, fiind ca elemente de bază

pentru asigurarea funcţionării neîntrerupte a activității organizației. Sarcina principală a

contabilităţii veniturilor și cheltuielilor din activitatea economică constă în gestiunea și evidența

corectă a acestora. Contabilitatea veniturilor și cheltuielilor din activitatea economică este specifică

şi implică multe particularităţi în cadrul organizațiilor necomerciale, care nu sunt studiate în

literatura de specialitate. Reglementările contabile actuale nu stabilesc în mod explicit schemele de

înregistrări contabile aferente veniturilor și cheltuielilor din activitatea economică. Această situaţie

complică modul de evidenţă a veniturilor și cheltuielilor din activitatea economică în entitățile

necomerciale şi nu asigură în deplină măsură veridicitatea, transparenţa, comparabilitatea

informaţiilor contabile.

Pentru perfecţionarea contabilităţii veniturilor și cheltuielilor din activitatea economică în

organizațiile necomerciale se recomandă concretizarea recunoaşterii şi contabilizării veniturilor și

cheltuielilor în conformitate cu specificul activităţii entităților necomerciale. În special se

recomandă schemele de înregistrări contabile aferente veniturilor și cheltuielilor din activitatea

economică în funcţie de particularităţile activităţii organizațiilor necomerciale. Stabilirea

metodologiei contabilizării veniturilor și cheltuielilor în organizații necomerciale prin prisma

reglementărilor contabile naționale prezintă o importanță cu caracter teoretic cât și aplicativ, ceea ce

permite atingerea indicatorilor de performanță a entității. Propunerile privind soluţionarea

problemelor menţionate conduc la perfecţionarea și modernizarea modului de evidenţă a veniturilor


37

și cheltuielilor, ce va asigura furnizarea unor informaţii obiective şi veridice utilizatorilor de

informaţie, necesare luării deciziilor în cadrul activităţii entităţilor necomerciale, precum şi

finanţatorilor actuali şi potenţiali.

BIBLIOGRAFIE

1. Legea contabilităţii nr. 113-XVI din 27.04.2007, republicată în Monitorul Oficial al

Republicii Moldova nr.27-34 din 07.02.2014, www.mf.gov.md.

2. Standardele Naţionale de Contabilitate (SNC) aprobate prin Ordinul Ministrului Finanţelor

nr. 118 din 06.08.2013, Monitorul Oficial al Republicii Moldova nr. 233-237 din 23.10.2013,

www.mf.gov.md.

3. Planul general de conturi contabile aprobat prin Ordinele Ministrului Finanţelor nr.119 din

06.08.2013 şi nr.188 din 30.12.2014, Monitorul Oficial al Republicii Moldova nr.233-237 din

23.10.2013 şi nr.11-21 din 23.01.2015, www.mf.gov.md.

4. Codul Fiscal, nr.1163-XIII din 24.04.97, www.fisc.md.

5. Indicaţiile metodice privind particularităţile contabilităţii în organizaţiile necomerciale,

aprobate prin Ordinul nr.188 din 30.12.2014, Monitorul Oficial nr.11-21 din 23.01.2015,

www.mf.gov.md.

Оксана Нікітіна

(Маріуполь, Україна)

ІНТЕРАКТИВНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ ПРИ ВИКЛАДАННІ

ЕКОНОМІЧНИХ ДИСЦИПЛІН

Зміст роботи спрямовано на виявлення та обґрунтування форм застосування активних

та інтерактивних методів навчання як умови підвищення професійної підготовки студентів

економістів. Серед основних компонентів сучасних технологій навчання в економічній освіті

вказані ті, що визначають успішність навчання та якість економічної освіти.

Ключові слова: професія, інтерактивне навчання, конкурентоспроможні фахівці.

The content of the work is aimed at revealing and substantiating the forms of application of

active and interactive methods of training as conditions for improving the professional training of

students of economists. Among the main components of modern technology education in economic

education are those that determine the success of training and the quality of economic education.

Key words: profession, interactive training, competitive specialists.

До ocнoвниx пpинципiв інтерактивного навчання відносять: принцип дiaлoгiчної

взаємодії; принцип кooпepaцiї й cпiвpoбiтництвa; принцип aктивнo-poльoвої (iгpoвої) i

тpeнiнгoвої opгaнiзaцiї нaвчaння.

Для підготовки конкурентоспроможних фахівців, які здатні обіймати керівні посади в

економічних службах сучасних підприємств, варто враховувати, що вони, крім професійних

фахових вмінь, повинні:

‒ ставити цілі і формулювати завдання, пов’язані з реалізацію фахових функцій;

знаходити вирішення завдань, у тому числі і нестандартних, що стоять перед економічними

службами підприємства;

‒ бути готовим до кооперації з колегами і роботи в колективі, знати методи управління

роботою виконавців, віднаходити й ухвалювати ефективні управлінські рішення.

Тepмiн «iнтepaктивнe нaвчaння» використовується також при дослідженні проблем

застосування сучасних iнфopмaцiйних тexнoлoгiй у навчанні, диcтaнцiйнoї форми ocвiти, з

викopиcтaнням pecуpciв Iнтepнeту, a тaкoж eлeктpoнниx пiдpучникiв, дoвiдникiв тощо.

http://www.mf.gov.md/



http://www.fisc.md/



38

Cучacнi кoмп’ютepнi тeлeкoмунiкaцiї дoзвoляють учacникaм вcтупaти в «живий»

iнтepaктивний дiaлoг (пиcьмoвий aбo уcний) з peaльним пapтнepoм, a тaкoж умoжливлюють

aктивний oбмiн пoвiдoмлeннями мiж кopиcтувaчeм iiнфopмaцiйнoю cиcтeмoю в peжимi

peaльнoгo чacу. Кoмп’ютepнi нaвчaльнi пpoгpaми зa дoпoмoгoю iнтepaктивниx зacoбiв i

пpиcтpoїв зaбeзпeчують нeпepepвну дiaлoгoву взaємoдiю кopиcтувaчa з кoмп’ютepoм,

дoзвoляють користувачам упpaвляти процесом нaвчaння, peгулювaти швидкicть вивчeння

мaтepiaлу, пoвepтaтиcя нa пoчaткoвi етапи.

На сучасному етапі розвитку педагогічної теорії пoняття «iнтepaктивнe нaвчaння»

здебільшого розглядається як: нaвчaння, пoбудoвaнe нaвзaємoдiї студента з нaвчaльним

oтoчeнням, нaвчaльним cepeдoвищeм; нaвчaння, щo ґрунтується нa пcиxoлoгiї людcькиx

взaємин i взaємoдiй; нaвчaння, сутність якого полягає в організації cпiльного пpoцecу

пiзнaння, коли знaння здoбувaютьcя в cпiльнiй дiяльнocтi чepeз дiaлoг, діалoг студентів мiж

coбoю й виклaдaчeм.

Позитивні результати інтерактивного навчання. Пpи iнтepaктивнoму нaвчaннi

педагог викoнує функцiї помічника, консультанта, фасілітатора. Цeнтpaльнe мicцe в йoгo

дiяльнocтi зaймaє нeoкpeмий студент як iндивiд, a гpупa взaємoдiючиx студентів, якi

cтимулюють і aктивiзують oдин oднoгo. Пpи зacтocувaннi iнтepaктивниx технологій

cильнiшe зa вce дiє нa iнтeлeктуaльну aктивнicть дуx змaгaння, cупepництвa, кoли люди

кoлeктивнo шукaють icтину. Кpiмтoгo, дiє також тaкий пcиxoлoгiчний фeнoмeн, як

зapaжeння (нeiмiтaцiя, a caмeзapaжeння), i будь-якa виcлoвлeнa cуciдoм думкa здaтнa мимo

вoлi викликaти влacну, aнaлoгiчну aбo близьку дo виcлoвлeнoгo чи, нaвпaки, зoвciм

пpoтилeжну. Нaйбiльшe пoвнo цi eфeкти виявляютьcя в iгpoвиx тa тpeнiнгoвиx технологіях

навчання.

До провідних методів інтерактивних форм навчання відносяться тренінги, ділові та

рольові ігри, навчальні групові дискусії, мозковий штурм тощо. Чільне місце в останній час

посідає метод аналізу ситуацій (case-study).

Проблема впровадження методу case-study в практику вищої професійної освіти в даний

час є вельми актуальною.

Метод case-study або метод конкретних ситуацій (від англійського case – випадок,

ситуація) – метод активного проблемно-ситуаційного аналізу, заснований на навчанні

шляхом вирішення конкретних завдань, – ситуацій (вирішення кейсів).

Сьогодні метод case-study завоював провідні позиції в навчанні, активно

використовується в зарубіжній практиці бізнес-освіти і вважається одним з найефективніших

способів навчання студентів навичкам вирішення типових проблем. Так, Гарвардська школа

бізнесу виділяє майже 90% учбового часу на розгляд конкретних кейсів. Ситуаційне

навчання по гарвардській методиці – це інтенсивний тренінг слухачів з використанням

відеоматеріалів, комп'ютерного і програмного забезпечення.

Використання методу case-study в навчанні студентів дозволяє підвищити пізнавальний

інтерес до навчальних дисциплін, сприяє розвитку дослідницьких, комунікативних і творчих

навичків. Помітною особливістю методу case-study є створення проблемної ситуації на

основі фактів з реального життя. Створений як метод вивчення економічних дисциплін, в

даний час метод case-study знаходить широке розповсюдження у вивченні медицини,

юриспруденції і інших наук.

Метод case-study – інструмент, який дозволяє застосувати теоретичні знання для

вирішення практичних завдань. Метод сприяє розвитку у студентів самостійного мислення,

уміння вислуховувати і враховувати альтернативну точку зору, аргументовано висловити

свою. За допомогою цього методу студенти мають можливість проявити і удосконалити

аналітичні навички, навчитися працювати в команді, знаходити найбільш раціональне

вирішення поставленої проблеми.


39

Основна функція методу case-study – вчити студентів вирішувати складні

неструктуровані проблеми, які не можливо вирішити аналітичним способом. Кейс активізує

студентів, залишаючи їх наодинці з реальними ситуаціями.

Метод аналізу ситуацій успішно може застосовуватись і при вивченні економічних

дисциплін

Класичний варіант моделі ситуаційного навчання такий:

І етап ‒ індивідуальне вивчення студентами тексту ситуації (як правило, позааудиторно).

ІІ етап ‒ формулювання викладачем основних питань з кейсу, вступне слово викладача.

ІІІ етап ‒ об’єднання студентів у малі групи.

ІV етап ‒ робота студентів у складі малої групи.

V етап ‒ презентація «рішень» кожної малої групи.

VІ етап ‒ загальна дискусія, запитання, виступи з місця.

VІІ етап ‒ виступ викладача, його аналіз ситуації та процесу обговорення.

VІІІ етап ‒ підсумки й оцінювання роботи студентів із кейсом.

Алгоритм проведення занять із застосуванням методу конкретних ситуацій:

Вступ

Підготовка (підбір ситуації викладачем).

Усний переказ опису ситуації студентам для ознайомлення з його змістом удома.

Аналіз опису ситуації студентами в поза аудиторний час.

Перший етап

Пояснення суті методу ситуації студентами.

Дискусія з приводу проблеми, поданої в описі, відповідно до суті питань.

Другий етап

Вибір спільного розв’язання або приблизного вирішення.

Вибір остаточного розв’язання або вирішення проблем.

Третій етап

Підбиття підсумків (підкреслення моментів, які мають важливе дидактичне значення).

Оцінка діяльності студентів.

Під час «до аудиторної» роботи ‒ викладач має підготувати збірку кейсів, які

відповідатимуть завданням конкретного курсу, зважаючи на вимоги до певних ситуацій.

Велику увагу треба приділити організаційним моментам:

підготувати в достатній кількості тексти самого кейсу, щоб кожен студент міг хоча б

за кілька днів отримав його для самостійного опрацювання;

забезпечити інший роздатковий матеріал;

продумати матеріально-технічне забезпечення роботи навчальної групи (аудиторія,

меблі, технічні засоби тощо);

продумати розподіл часу (особливо на роботу в аудиторії) На другому етапі викладач розв’язує три основні завдання:

1) перевіряє знання студентами матеріалу ситуації (наприклад, пропонує їм відтворити

хронологію подій, імена учасників кейсу тощо);

2) визначає проблеми (питання), що стають предметом обговорення та розв’язання;

3) конкретну ситуацію позиціонує у відповідний розділ навчального курсу, нагадує

ключові моменти теорії, спрямовує студентів на професійний, а не побутовий підхід до

аналізу ситуації.

Наступні етапи характеризуються тим, що робота викладача перетворюється на

«невидиму руку», яка регулює процес аналізу конкретної ситуації, надаючи імпровізовану

допомогу групі, котра її потребує. На завершальному етапі роботи в аудиторії викладач має

зробити підсумковий виступ. У ситуаційному навчанні важливий не так кінцевий результат,

як процес його знаходження, адже саме таким чином розвиваються професійні якості

керівника, менеджера. Зрештою ще один завершальний і досить складний етап у роботі

викладача ‒ оцінювання результатів навчання студентів із застосуванням кейс-методу.


40


1. Александр Долгоруков. Метод case-study как современная технология

профессионально-ориентированного обучения [Електронний ресурс]. http://www.vshu.ru/

2. Багиев Г.Л., Наумов В.Н. Руководство к практическим занятиям по маркетингу с

использованием кейс-метода [Електронний ресурс]. http://www.marketing.spb.ru/

3. Богданова, І. М. Використання інтерактивних технологій у підготовці майбутніх

соціальних працівників // Вісник Національної академії Державної при-корд. служби

України. Педагогічні науки. – 2011. – №11. – С. 15–20.

4. Балягіна, І. А., Богород, М. А., Ковальчук, Г. О. Методика викладання економіки:

Навч.- метод. посіб. для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2006. – 341 с

5. Ковальчук Г.О. Організація навчання з економіки / Навчальний посібник. ‒ К. : Нац.

пед. ун-т ім. М.Драгоманова, 2002. – 305 с.

6. Karnikau, R. Communication forthesa fety professional / R. Karnikau, F. McElroy. –

Chicago, 1975. – 215 p.

7. Пометун, О. І. Інтерактивні технології навчання: Теорія, досвід: метод. посіб. /

О. І. Пометун; авт.-уклад.: О. Пометун, Л. Пироженко. – К. : А.П.Н., 2002. – 136 с.

8. Сисоєва С.О. Інтерактивні технології навчання дорослих: навчально-методичий

посібник / НАПН України, Педагогічної освіти і освіти дорослих. К.: ВД «ЕКМО», 2011. –

324 с.

9. Ситуационный анализ, или Анатомия кейс-метода / Под ред. д-ра социологических

наук, профессора Сурмина Ю.П. – Киев: Центр инноваций и развития, 2002. – 286 с.

УДК 332.122

Maria Oleiniuc

(Balți, Moldova)

ECONOMIC SECURITY ‒ THE FUNDAMENTAL COMPONENT

OF NATIONAL SECURITY

Economic security is one of the most important categories of the economic system through

which we can determine the value of not only supporting the necessary conditions for a normal life

of the population and the possibility of securing the national economy with resources for

development but also be able to implement the national and state intersesele stable.

Key words: economic security, economic security factors, national economy, national security.

Economic security is one of the most important categories of the economic system through

which we can determine the value of not only supporting the necessary conditions for a normal life

of the population and the possibility of securing the national economy with resources for

development but also be able to implement the national and state intersesele stable. Economic

security is an indispensable component of the national security system and assessed at the same

level as environmental protection, peacekeeping, and defense of the country. Economic security is

an economic phenomenon through which economic growth, meeting the needs of the population at

the desired level, protecting economic interests at national and international level is ensured.

It is very important for our research to determine the concepts of "economic security" and

"food security". The concept of economic security has begun to be used both at the practical and the

theoretical level. sec. XIX ‒ XX.

An impressive research on economic security is found in the works of Russian scholars:

Borisov A., Belicov O. , Abalkin, L. Panicov V., Rubanov V., Glaziev S. Tambovţev V. and others.

Borisov A. considers that "economic security represents the conditions created and supported

by state, ensuring the elimination of the negative impact on the country economy and its individual

https://teacode.com/online/udc/33/332.122.html


41

activities and the influence of internal and external threats" [2]. According to Glaziev S. Economic

security is "the combination of production and economy forces from the point of view of the

possibilities of autonomous supply of economic and social sustainability of the country, maintaining

the adequate level of national security, ensuring the active competitiveness of the national economy

under the conditions of international competition "[3].

Based on the views of the scientists, we can summarize that the essence of economic security is

the positioning of the economy and the governing bodies through which the security of national

interests is secured, the social approach from the political point of view, an efficient reproduction

circuit to fulfill its functions in case of threats originating from the country's external or domestic

environment. Also economic reflections on economic security are found at western researchers such

as Barry J., Raczkowski K., Udovič B., and others. Barry J. [7] suggests that "economic security is

the most important aspect of all sustainability."

Often economic security is defined in general terms as "the degree to which people are

protected against weights-causing economic losses "[9]. The New York Women's Fund defines

economic security "as an appropriate level of achievement of factors such as average income,

unemployment, assistance, food stamps, extra income from insurance" [10].

Raczkowski K., defines economic security as "the relatively endogenous and exogenous

balanced state of the functioning of the national economy presenting the risk of imbalanced kept in

a standard and acceptable principle (social and organizational) of social contact" [12]. Udovič B.

argues that "economic security, as understood in the liberalist, is the economic security of interstate

relations (markets) and economic security of individuals. Only people with basic needs and

demands can be promoters of common values and cosmopolitanism. Free markets and changes are

guarantees for economic security " [14].

In his famous book "Security: A New Framework for Analysis", Barry Buzan, along with Ole

Waever and Jaap de Wilde, considers that "securitization" means adopting practices to extrapolate

from the normality of some issues that otherwise should be resolved by political, economic or

cultural means, only by invoking the reason that they may mean "an existential danger." In other

words, the logic of those applying the securitization instrument is the following: if we do not solve

this problem, the rest does not matter " [11].

In the Republic of Moldova in terms of economic security research we find it reflected in the

works of both the theoreticians and practitioners: Stratan A., Perciun R., Trusevich A., Prohnitchi

V., Chifu I., Fruntaşu I.

A group of authors (Prohniţchi V. Chifu I., Fruntaşu I. and others) consider that "economic

security is the state of the economic institutions and the institutes of power, which ensures the

guaranteed protection of the national interests, the social orientation of the policy, the insurance of

the current funds' under unfavorable conditions of internal and external processes " [11].

Professor Gribincea A. considers that "The scientific content of the economic security syntax is

a complex and broad notion, an integral part of national security. Its value derives from the

multifaceted aspect of processes, activity, social-economic phenomena, with national influence.

Boldness and dynamism is conditioned by the accelerated rhythm of political and economic events,

putting its mark on national and international scale. The dynamism of the development of economic

security goes hand in hand with sustainable economic development" [8].

Trusevici A. considers that "economic security as a social phenomenon is a complex subject of

scientific research: the representatives of the various fields of scientific knowledge, taking into

account their specificities, are studying economic security issues in order to address the challenges

they face. Thus, economists tend to study economic relations and economic activities from the point

of view of the safety principle, which implies a well-developed economic infrastructure, skilled

workforce, etc. " [13].

Concepts on economic security and legislation have also been developed. According to the

"National Security Project Conception of the Republic of Moldova" we have: "The rapid, balanced

and sustainable growth of the economy is vital for the achievement of the security policy objectives


42

of the Republic of Moldova. It is in the national interest of the Republic of Moldova to promote the

diversification of external economic relations. To this end, it is important to maintain a stable

economic environment, which, together with other factors, ensures the attractiveness of the

Republic of Moldova for foreign capital. In order to ensure economic security, it is necessary to

diversify the economy and orient it towards goods and services with high added value. During the

national economy diversification it is necessary to significantly increase future industries which so

far have not been developed in the meantime, making full use of the advantages of current

industries. The Republic of Moldova will promote development policy based on innovation, the

creation and functioning of the innovation system. The strengthening of competitiveness and the

conquest of new external markets will be encouraged. By creating the necessary conditions for the

development of the economy, it is important to create a favorable environment for business

promotion, to develop a state aid policy oriented towards this objective, to improve the fiscal

system and its management, and to create a system of training and consulting for economic agents

and businessmen. A competitive industry greatly influences the economic development and security

of the country. Increasing the volume of high value-added competitive products and their export can

reduce the external trade deficit. Attracting investment to the industrial sector will be heightened

"[15].

Another body with functions of collecting information relevant to national security of the

Republic of Moldova is considered " The Information and Security Service of Moldova (SIS)" in its

direction is stipulated that "Economic security is a component of national security and lies in a state

of the economy, manifested through legality, balance and development. The service identifies

vulnerabilities and causes that may undermine or / and affect the state's economic security;

intervenes by informing the competent authorities, depending on the case, situation or threat, in

order to take preventive or counter-measure measures. T

he use of information is mainly done by the decision-making institutions in the country through

administrative, legislative, criminal and contraventional, economic, political and social measures.

The activities are performed in order to obtain useful and indispensable information for

securing the basic economic attributes of the country, such as economic and financial sovereignty,

defense, as well as promoting the interests of the national economy in the country and abroad. For

this purpose, by means of special investigations and measures, the factors within and outside the

country are preventively identified, which have directives and destructive effects.

The main segments of economic security, monitored and protected, are energy, financial,

banking and non-banking security, the security of the strategic branches of the national economy

and vital businesses, including the prevention of exceptional situations. " At the same time,

activities are organized to prevent and combat organized cross-border crime and to finance terrorist-

extremist movements. Manifestations of corruption may also be the subject of investigation if they

directly or indirectly affect national security [16].

Analyzing the sources in the respective field at both national and international level, we can

delimit three fundamental components of economic security: the possibility to develop and develop

on the basis of our own forces, economic independence, the stability of the national economy.

Hence, economic security is a combination of circumstances and factors that guarantee the

sovereignty of the national economy and its sustainability, the ability to update and improve evenly.

Economic security has to be analyzed in terms of three levels: macroeconomic (countries or

groups of countries), meso-economic (regions, branches) and microeconomic (individual, economic

unit).

In Table 1. the author has classified the factors influencing economic security depending on the

level under consideration.

The author believes that economic security is all the systems that are "given to us" by a region,

a community, a family with a certain stereotype of life, which in turn involves managing stress and

planning coherent models for asserting and overcoming stress.

Economic security is of two types:


43

1. Internal Economic Security;

2. External economic security.

Table 1. Classification of economic security factors

Macroeconomic Meso-economic Microeconomic

National market stability Macroeconomic stability Macroeconomic stability

Productivity Marketing Stable and "fair" wages

Balance of payments High level of investment Trust in the governing bodies

Sustainable development Hi-tech Minimizing phobias to expose

ideas, thoughts

Competition Ethical issues Eliminating fear

Free trade Minimizing the black market Minimize social exclusion

(maximizing individual

reputation)

Unemployment rate Low production level Safety and stability of the

workplace

Inflation rate Flexibility at management

level

Level of education

Source: elaborated by the author.

Through the results of internal economic security we can synthesize the information on the

stability of the economy, state institutions and society, respectively, against intentional threats

caused by natural phenomena, economic processes and other actions in the country.

External economic security shows us the threats that come from both political actors and

economic phenomena at international level as well as from other states.

In Figure 1. the scheme of economic security elements is developed both internally and

externally.

Figure 1. Elements of economic security

Source: elaborated by the author As we can see from the figure, food security is a component part of domestic economic

security. Food security is one of the main tasks of the state.

As an economic category, the concept of "food security" is relatively new.

By highlighting all the approaches to the concept of "economic security", we can say that he

expresses the entrusting of life without taking into account several circumstances: the economic


44

security of the economic unit, for the individual or the entire population of a region, countries or

even continent.

REFERENCES

1. Бельков О.А. Понятийно-категориальный аппарат концепции национальной

безопасности // Безопасность. 1994. № 3. С. 91-94.

2. Борисов А.Б. Большой экономический словарь. М.: Книжный мир, 2008.

3. Глазьев С.Ю. Основы обеспечения экономической безопасности страны ‒

альтернативный реформационный курс // Российский экономический журнал. 1997. № 1.

С. 3-16.

4. Паньков В. Экономическая безопасность: мирохозяйственный и внетренний аспект.

Внешнеэкономические связи. 1992. №8. С. 5-18.

5. Рубанов В. Бузопасность – лозунги, теория и политическая практика. РЭЖ. 1991.

№17. С. 31-41.

6. Тамбовцев В. Экономическая безопасность хозяйственных систем: структура,

проблемы // Вестник МГУ, Серия Экономика. 1995. №3. С. 3.

7. Barry, J. (2007). Towards a model of green political economy: from ecological

modernization to economic security. International Journal of Green Economics, 1(3), 446-464.

8. Gribincea A., Lazari S., Cojocaru V. Estimarea riscurilor ca premisă a creșterii securității

economice într-o economie vulnerabilă.În materialele conferinței internaționale Dezvoltarea

relaţiilor comerciale din perspectiva integrării economice a Republicii Moldova în circuitul

economic internaţional" Chișinău, Moldova, 21-22 septembrie 2017, p.92-97

9. Hacker, J., Huber, G., Nichols, A., Rehm, P., Schlesinger, M., Valletta, R., & Craig, S.

(2012). The Economic Security Index: a new measure for research and policy analysis, San

Francisco, Working Paper No. 21, p. 5.

10. New York Women's Foundation (2013). The Economic Security and Well-Being Index for

Women in New York City, New York Women's Foundation

11. Prohniţchi V. Securitatea economică a Moldovei: o privire în secolul XXI. Chişinău: Expert-

. Grup, 2005

12. Raczkowski K. (2012). Percepcja bezpieczeństwa ekonomicznego i wyzwania dla

zarządzania nim w XXI wieku, [w:] K. Raczkowski (red.), Bezpieczeństwo ekonomiczne.

Wyzwania dla zarządzania państwem, Wolters Kluwer business, Warszawa, p. 81, 114-116.

13. Trusevici, Alla. Unele aspecte ale securității economice a Republicii Moldova / A. Trusevici

// Aspecte ale dezvoltării potenţialului economico-managerial în contextul asigurării securităţii

naţionale : Materialele conf. şt. intern. dedicate aniversării a 20 de ani ai învăţămîntului econ. la

USARB. – Bălţi : [S. n.], 2015. – Secţ. 4-6. – P. 250-252

14. Udovič B. (2006). Economic Security. Large and small states in enlarged European Union,

Centre for International Relations, Ljubljana.

15. www.mfa.gov.md/img/docs/proiectul-conceptiei-securitatii-nationale-a-RM.doc securitatea

alimentara strategia securitatii nationale a republicii moldova (accesat 27.06.2018)

16. http://www.sis.md/ro/asigurarea-securitatii-economice (accesat 29.06.2018)

https://ibn.idsi.md/ro/collection_view/20



http://www.sis.md/ro/asigurarea-securitatii-economice


45

УДК 339.92

Руслан Савін

(Харків, Україна)

ФІНАНСОВІ ІНСТРУМЕНТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СУЧАСНИХ ТЕНДЕНЦІЙ

КАПІТАЛІЗАЦІЇ МІЖНАРОДНИХ АГРОХОЛДИНГІВ НА ГЛОБАЛЬНОМУ РИНКУ

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ

Досліджено сучасні тенденцій капіталізації міжнародних агрохолдингів з урахуванням

регіональних та галузевих аспектів. Розглянуто фінансові інструменти забезпечення діяльності міжнародних агрохолдингів на глобальному ринку сільськогосподарської продукції. Проаналізовано сучасні тенденції розвитку агрохолдингів та фактори формування прямих іноземних інвестицій.

Ключові слова: фінансові інструменти, міжнародні агрохолдинги, капіталізація, інвестування, інвестиції, ринки сільськогосподарської продукції.

The modern tendencies of internationalization of agroholdings capitalization taking into

account regional and branch aspects are investigated. The financial instruments for ensuring the activity of international agroholdings in the global market of agricultural products are considered. The modern tendencies of development of agroholdings and factors of formation of direct foreign investments are analyzed.

Key words: financial instruments, international agroholdings, capitalization, investments, investments, markets of agricultural products.

Актуальність теми дослідження. Фінансові інструменти забезпечення діяльності

міжнародних агрохолдингів на глобальному ринку сільськогосподарської продукції досить суттєво впливають на економіку країн світу. З метою прогнозування та уникнення негативних наслідків економічної діяльності потрібно звертати увагу як на позитивні так і на негативні явища, пов'язані з сучасними тенденціями капіталізації міжнародних агрохолдингів з урахуванням регіональних та галузевих аспектів.

Для сприяння покращенню інвестиційного клімату необхідно підвищити інвестиційну привабливість країни, та, звичайно, вивчати та аналізувати економічну ситуацію. У вітчизняній та іноземній літературі аналізом впливу прямих іноземних інвестицій займались Вернон Р., Кравців В.С., Мельник М.І., Антонов В.Б, Денисенко М.П., Павленко І.І., Варяниченко О.В., Навроцька Н.А., Кірхнер Р., Фаломеев А.Н., Козаченко Г.В, Антіпов О.М., Лященко О.М. та ін. Дана тема є актуальною, оскільки за допомогою прямих іноземних інвестицій можна не лише отримати додаткові гроші, але й покращити економічно-соціальний рівень населення.

Мета дослідження. Метою даної роботи є фінансові інструменти забезпечення діяльності міжнародних агрохолдингів на глобальному ринку сільськогосподарської продукції, дослідження сучасніих тенденцій капіталізації міжнародних агрохолдингів з урахуванням регіональних та галузевих аспектів.

Для залучення іноземного капіталу в варто посилювати переваги та можливості країни при цьому створюючи відповідний інвестиційний клімат. Існують такі чинники, які будуть як і стимулювати так і де стимулювати формування інвестиційного клімату в країні. Наприклад основними чинниками – стимуляторами є: висока рентабельність, розвинена грошово-кредитна система, стабільне правове середовище, конкурентоспроможність, конкурентні переваги економіки та окремих суб’єктів, якість людських ресурсів (знання, досвід, готовність до ризику, здатність до інноваційної діяльності), високий розвиток економіки, темпи економічного зростання. Найголовніший дестимуляційний чинник – інвестиційний ризик.

Для залучення іноземного капіталу потрібно підвищувати привабливість країни для


46

інвесторів, тобто створювати відповідний інвестиційний клімат. Для України, тай взагалі для українських підприємств, важливо вивчати інформацію про іноземних інвесторів, методи стимулювання їх інноваційної діяльності та переносу технологій і ноу-хау.

За попередніми оцінками Ukrainian Institute for the Future, в 2017 році українська економіка зросла на 2,2% (в 2016 ‒ 2,3%), а внутрішні капітальні інвестиції збільшилися на 25% до $ 15 млрд. Однак, обсяг прямих іноземних інвестицій зменшився на $ 1 млрд до $ 2,3 млрд [1].

Пріоритетними секторами інвестування є аграрний, банківський, фінансовий, енергетичний і металургія. Незважаючи на скорочення обсягу прямих іноземних інвестицій, український ринок угод про злиття та поглинання зберігає позитивну тенденцію зростання, в порівнянні з 2016 роком ‒ на 33%. Згідно з базою даних M & A Ukraine, в 2017 році виконано 60 угод про злиття та поглинання з 11 країнами-інвесторами. Основним інвестором стали резиденти країни (41 угода), РФ на другому ступені (4 угоди), на третьому місці ‒ Кіпр (3 угоди) [2].

На стадії позбавлення волі перебувають 35 угод, і знову-таки, ключовим є український інвестор, частка якого становить понад 60%. За даними Державної служби статистики України, за три квартали 2017 р внутрішні капітальні інвестиції склали $ 9,9 млрд., попередньо за рік ‒ $ 14-15 млрд (оцінка UIF).

Найбільш привабливими секторами виконання угод про злиття та поглинання стали [3]: ‒ АПК (12 угод, в т.ч. за однією угодою з канадським інвестором, нідерландським

інвестором); ‒ банківський сектор (9 угод, Аквізітор є РФ, КНР, Казахстан, Латвія і Кіпр); ‒ нафта і газ (4 угоди, в т.ч. одна угода з нідерландським інвестором); ‒ фінанси (серед 4 угод, одна ‒ російська компанія-покупець); ‒ металургія (3 угоди з національними інвесторами). У червні 2017 р остаточно завершена процедура продажу Українського банку

реконструкції та розвитку китайської біржі BohaiCommodity. Вартість цієї угоди склала ₴ 82,83 млн. За 99.9945% акцій.

Основними перешкодами на шляху формування інвестиційної привабливості є: ‒ незавершена реформа судової системи і нестворений антикорупційний суд; ‒ високі валютні ризики і валютні обмеження, які не стимулюють приплив прямих

іноземних інвестицій і стримують внутрішні інвестиції; ‒ високий податковий тиск ‒ сумарний обсяг податків, що сплачуються підприємством,

складає 51,9%, в той час як в країнах ОЕСР ‒ 40,9%; ‒ податки виступають основним джерелом наповнення державного та місцевого

бюджетів, що підкреслює виключно фіскальну, а не стимулюючу функцію податків, що є важливим для економічного зростання;

‒ неефективна система захисту прав приватної власності і наявність мораторію на розпорядження одним з факторів виробництва ‒ землею, все це стримує інвестиційну активність [4].

Отже, необхідно здійснити наступні заходи: ‒ завершення судової реформи та створення антикорупційного суду; ‒ відкриття ринку землі, що дозволить залучити від 28,9 млрд. До 49,1 млрд. Інвестицій в

розвиток аграрного сектора і забезпечить додаткове зростання номінального ВВП на 7% щорічно – вільний ринок землі;

‒ скасування податку на прибуток і введення податку на виведений капітал. За оцінками UIF, в результаті скасування податку на прибуток в перспективі 5 років може бути створено до $ 50-80 млрд. Додаткового ВВП (за умови, що 40% щорічного прибутку будуть реінвестовані).

‒ створення спеціальних територій з пільговим режимом, за оцінками UIF, сприятиме щорічному додатковому залученню $ 4 млрд.

За оцінками UIF, для забезпечення стабільного економічного зростання на 8-10%


47

необхідно залучати щорічний обсяг інвестицій в розмірі $ 20 млрд., А реалізація цих дій дасть змогу це зробити [5].

В першу чергу потрібно звернути увагу на нормативно-правову базу. У законі України «Про інвестиційну діяльність» визначено, що інвестиціями виступають «всі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладають в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, внаслідок яких створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект».

На нашу думку, визначення не є повним та досконалим. Проблема визначення закладається у відсутності мети та форматного наповнення здійснення інвестиційної діяльності, що не дає можливості в повній мірі використати потенціал від прямого іноземного інвестування як для інвестора, так і для країни (сторони) інвестування.

Якщо порівняти дане визначення із тим, що наводиться у Законі України «Про інвестиційну діяльність», то можна побачити, що законодавець трактує їх по-різному. Саме такий підхід є ще одним доказом про проблемність єдиного визначення поняття «інвестиції», що являється першочерговим чинником невизначеності і, відповідно, введення в оману потенційних прямих як інституційних, так і ситуативних інвесторів, що в свою чергу значно впливає на залучення інвестиційних потоків. Найбільш повним та точним є тлумачення «інвестицій» Сириченко Н.С. Автор трактує їх як «вкладення власних, позичених, або залучених ресурсів у формі матеріальних, фінансових, інтелектуальних цінностей в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, як на короткий, так і тривалий період, усередині країни й за її межами, індивідуальними або інституціональними інвесторами, і утворенням на цій основі державно-транснаціонального капіталу з метою отримання прибутку або досягнення позитивно-соціального ефекту».

До країн-інвесторів в Україну станом на кінець 2016 року, на яких припадає 87,2% всіх інвестицій, відносять: Російську Федерацію – 1667 млн. дол. США, Кіпр – 427,7 млн. дол. США, Велика Британія – 403,9 млн. дол. США, Нідерланди – 255 млн. дол. США, Австрія – 249,9 млн. дол. США, Італія – 209,9 млн. дол. США, Угорщина – 187,6 млн. дол. США, Віргінські Острови (Брит.) – 140,2 млн. дол. США, Швейцарія – 108,6 млн. дол. США, Туреччина – 103,2 млн. дол. США, США – 85,2 млн. дол. США.

Доречно відзначити, що порівняно з основними країнами-інвесторами за попередні роки, Україна втратила велику частину інвестування від Німеччини, Польщі, Франції. Наприклад, Німеччина інвестувала в економічні галузі України у 2013 році – 6291,8 млн. дол. США, у 2014 році – 5720,5 млн. дол. США, у 2015 році – 5414,3 млн. дол. США. Інвестиції з боку Польщі в 2013 році становили 845,4 млн. дол. США, у 2014 році – 831,2 млн. дол. США, у 2015 році – 972,4 млн. дол. США. Згідно з цими даними можна зробити висновок, що Україна втрачає своїх інвесторів катастрофічними темпами. До основних регіонів України, котрі отримують інвестиції, відносяться Дніпропетровська, Одеська, Харківська, Київська, Львівська, Запорізька, Полтавська, Івано-Франківська, Луганська, Донецька області. Частка інвестицій в ці регіони становить 94,1 %. Та тільки до Київської області надходить 54,7% від загальної кількості інвестицій.

Спрямування іноземних інвестицій до окремих регіонів в різній кількості не сприяє рівномірному розвитку цих регіонів, а навпаки – посилює соціально- економічний розрив між ними. За обсягами залучення іноземних інвестицій провідними сферами економічної діяльності, за даними 2016 року, стали: промисловість – 33,8%, сільське господарство – 14,2%, будівництво – 13,5%, ремонт автотранспортних засобів – 10,1%, та інші. Порівнюючи притоки прямих іноземних інвестицій за 2010-2016 роки, можна помітити різке скорочення надходжень інвестицій у 2014 році.

У 2010 році ПІІ становили 5 851,2 млн. дол. США, у 2011 році – 6 033,7 млн. дол. США, у 2012 році – 5 290,7 млн. дол. США, у 2013році – 5 462,1 млн. дол. США, у 2014 році – 2 451,7 млн. дол. США, у 2015 році – 3 763,7 млн. дол. США, у 2016 році – 4 405,8 млн. дол. США. Тобто в Україні були постійні незначні коливання розміру інвестицій з 2010 по 2013 роки включно, але у 2014 році показники впали на 44,8%.

Висновки. Дослідження фінансових інструментів діяльності міжнародних агрохолдингів


48

показало, що за допомогою іноземних інвестицій можна покращити економічний розвиток країни, стимулювати конкурентоспроможність, збільшити кількість нових робочих місць, отримати нові технології виробництва та менеджменту, стимулювати експорт. Інвестиції є також джерело не позичкового капіталу, та валютних надходжень.

Інвестування ПІІ в Україну можливе при: купівлі частки діючого підприємства; створення нових філій чи підприємств; міжфірмові злиття та поглинання; стратегічне партнерство; за допомогою дозволу на користування українською землею.

Проаналізувавши ПІІ в Україні за останні роки можу зробити висновки, що теперішня нестабільна політична та економічна ситуація в країні негативно посприяла на залучення прямих іноземних інвестицій в Україну. Для підвищення інвестиційного клімату в Україні потрібна перш за все фінансова та політична стабільність та ефективна боротьба з корупцією.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА 1. Sidorov V. Researching factors of innovative activities of agrarian business of Ukraine

under globalization of the world economy / V. Sidorov, V. Babenko, M. Bondarenko // Innovative technologies and scientific solutions for industries, 2017. – No. 2 (2). – P. 70-76. DOI: https://doi.org/10.30837/2522-9818.2017.2.070.

2. Бабенко В. О. Дослідження механізму розвитку діяльності агрохолдингів в умовах економічної глобалізації / Бабенко В. О., Сідоров В. І., Савін Р. С. – Информационная экономика: этапы развития, методы управления, модели: монография. – Под ред. докт. экон. наук, проф. В.С. Пономаренко, докт. экон. наук, проф. Т.С. Клебановой. – Харьков, ВШЭМ – ХНЭУ им. С. Кузнеца, 2018. – 668 с. – С. 446-457.

3. Денисенко М.П. Роль іноземних інвестицій у трансформаційній економіці / М. П. Денисенко // Проблеми науки. – 2003. – № 1. ‒ С.27-29.

4. Кравців В.С., Мельник М.І., Антонов В.Б. Залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України: проблеми та політика активізації: монографія / В.С. Кравців, М.І. Мельник, В.Б. Антонов. – Львів: ІРД НАН України, 2011. – 386 с., С.13-16.

5. Любімов В.І. Особливості державного регулювання іноземних інвестицій: закордонний досвід / В. І. Любімов // Економічний простір. – 2009. – №21. – С.68-69.

УДК 303.02

Тетяна Тучак

(Ірпінь, Україна)

НОРМАТИВНИЙ ТА ПОЗИТИВНИЙ МЕТОДИ

ДОСЛІДЖЕННЯ ОПОДАТКУВАННЯ

У статті розглянуті основні положення позитивного і нормативного підходів

дослідження оподаткування. Виділено ключові відмінності методів дослідження. Окреслені прихильники нормативного та позитивного прийомів дослідження у сфері державних фінансів.

Ключові слова: нормативна наука, позитивна наука, оптимум Парето, державні фінанси, оподаткування, економіка добробуту.

The article considers the main provisions of the positive and normative approaches to the study

of taxation. The key differences between research methods are highlighted. The adherents of normative and positive methods of research in the sphere of public finances are outlined.

Key words: normative science, positive science, Pareto optimum, state finances, taxation, welfare economy.

https://doi.org/10.30837/2522-9818.2017.2.070


49

Науковій методології учених-фінансистів властиві позитивний і нормативний методи.

Позитивна наука має справу з фактами, явищами, процесами, які не підлягають і не

підкоряються суб’єктивним оцінкам та не розглядаються крізь призму етичних категорій

(добро, зло, справедливість тощо). Отже, апріорі, всі природознавчі науки позитивні,

оскільки їх положення об’єктивно обумовлені і не залежать від бажань та волі людей.

Фінансова наука, котра належить до сфери суспільних наук, позитивна в тій мірі, в якій вона

досліджує факти і реалії. Дослідники-позитивісти здебільшого використовують емпіричні

методи аналізу: спостереження, кількісні виміри явищ, опитування, експерименти.

Серед знаменитих економістів до позитивістів належить лідер монетаристів лауреат

Нобелівської премії Мілтон Фрідмен, Йозеф Шумпетер, до “нормативістів” можна також

віднести Джона М. Кейнса.

Проте, у силу суспільного характеру державних фінансів, вони, як продукт людської

діяльності несуть у собі ідейні переконання й прагнення їх творців. Суб’єкти фінансових

явищ не лише можуть по-своєму їх тлумачити, але й здатні на них впливати. Перетворення

дійсності в бажаному напрямку складає предмет нормативної науки. Вона впливає на

дійсність через критичне ставлення до неї.

Отже, положення позитивної теорії можуть бути перевірені, а нормативні – висуваються

в залежності від переконань дослідника. Нормативне дослідження підпорядковане певним

теоретичним, етичним установкам дослідника і носить індивідуалістично-суб’єктивний

характер. У цьому криється небезпека нормативних досліджень – викривлення дійсності,

ненауковість.

Нормативне знання існує в формі пропозицій і рекомендацій. Із серії нормативних

рекомендації: “податкові ставки мають бути прогресивними; пропорційними;

регресивними”. Суб’єктивність і варіантність робить пропозиції привабливими для критики

й заперечення, гострої дискусії. У цьому зв’язку деякі теоретики вважають нормативні

розробки більше політикою, ніж наукою.

У суспільно значущому аспекті нормативна фінансова наука у найбільшій мірі

відповідає положенням теорії економіки добробуту – вчення, котре інтерпретує суспільну

бажаність чи небажаність різних фінансово-економічних ситуацій на основі оціночних

припущень морально-етичного характеру. Центральним постулатом економіки добробуту є

оптимум Парето, названий за іменем італійського економіста і соціолога Вільфредо Парето.

Оптимум Парето – ефективний розподіл ресурсів, зміни якого з метою поліпшення

добробуту одних людей неможливе без одночасного погіршення становища інших. З такого

погляду, в сфері державних фінансів, на відміну від ринку, економічний принцип з’єднаний

із моральним.

При всій теоретичній переконливості оптимум Парето – ідеал, а ідеали в реальній

суспільній практиці рідкість. За критерієм Парето виправдана тільки та фінансово-

економічна політика, котра нікому не наносить шкоди. Така умова накладає обмеження на

практичне застосування даного підходу. Важко уявити економічну політику, котра б

передбачала загальне збільшення національного доходу, виключивши при цьому саму

можливість його часткового зменшення в галузевому, регіональному чи соціальному

вимірах.

Чим менше реальних фінансово-економічних ситуацій оптимальних за Парето, тим

більше зростає роль оподаткування в перерозподілі ресурсів і доходів у бажаному напрямку.

Коли під дією ринкових факторів підвищується добробут одних людей, а рівень добробуту

інших залишається незмінним або навіть знижується, завжди є можливість через бюджетно-

фіскальні канали перерозподілити частину доходів забезпечених на користь соціально

вразливих верств. Ефект можна розуміти і таким чином, що передавши в формі податку

частину своїх доходів, платник вправі розраховувати на блага і послуги державного

походження більш значні від тих благ приватного характеру, які він втратив, заплативши

податок.


50

Отже, ідеї Парето об’єднують положення економічної теорії, соціології, державних

фінансів. Теорія Парето формулює ідеальний результат, проте не враховує способи його

реалізації. І все ж розроблена на основі вчення Парето концепція суспільного добробуту

слугує ідейно-теоретичним орієнтиром для фінансистів і не випадково фігурує у наукових

монографіях і університетських підручниках із економіки та фінансів.

Чисто нормативні чи позитивні роботи у сфері державних фінансів чи оподаткування

практично неможливі, в реальних дослідженнях – від студентської курсової роботи до

наукового трактату – поєднані обидва методи. Дослідник-позитивіст пристосовується до

існуючої дійсності, а прихильник нормативного методу пропонує змінювати,

вдосконалювати її. Вимоги життя диктують доцільність комбінації обох підходів.

Різні методи пізнання розкривають суперечливу суть оподаткування: на

макроекономічному рівні податки мають обумовлений діяльністю держави об’єктивний

характер, а на мікроекономічному рівні сприймаються кожним із платників зокрема

суб’єктивно.


1. Андрущенко В.Л. Фінансова думка Заходу в ХХ столітті: (Теоретична

концептуалізація і наукова проблематика державних фінансів): [монографія] /

В.Л. Андрущенко. – Львів: Каменяр, 2000. – 303 с.

2. Андрущенко В.Л., Тучак Т.В. Морально-етичні імперативи податків та оподаткування

(західна традиція): [монорафія] / В.Л. Андрущенко, Т.В. Тучак . – К.: Алерта, 2013. – 384 с.

3. Андрущенко В.Л., Тучак Т.В. Податква держава: [монографія] / В.Л. Андрущенко,

Т.В. Тучак. – К.:Алерта, 2016. – 304 с.


51

МЕНЕДЖМЕНТ І МАРКЕТИНГ / МЕНЕДЖМЕНТ И МАРКЕТИНГ

УДК 339.138:664.34:338.439.52(477.72)

Світлана Боліла, Ірина Осадчук

(Херсон, Україна)

МАРКЕТИНГОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ СПОЖИВЧИХ ЗАПИТІВ

НА РИНКУ РОСЛИННОЇ ОЛІЇ МІСТА ХЕРСОНУ У статті висвітлені результати дослідження запитів споживачів рослинної олії на

регіональному ринку. Надані рекомендації виробникам рослинної олії щодо маркетингових заходів, спрямованих на зміцнення конкурентних позицій на ринку з врахуванням характеристик покупця.

Ключові слова: ринок рослинної олії, маркетинг, дослідження ринку , споживач, маркетингові заходи.

In the article the lighted up results of research of queries of users of vegetable butter are at the

regional market. Given recommendations to the producers of vegetable butter in relation to marketings measures, competition positions directed on strengthening at the market taking into account descriptions of buyer.

Keywords: market of vegetable butter, marketing, market research, user, marketings measures. Інформаційна невизначеність є фактором ризику будь-якого суб’єкта підприємницької

діяльності в умовах ринку. Вивчення і дослідження споживчих запитів є важливим чинником забезпечення конкурентних переваг товаровиробника. Саме можливість зниження ризику для продуцентів товарів через врахування уподобань кінцевих покупців та розробку комплексу маркетингових заходів визначило актуальність теми нашого дослідження на ринку рослинних олій м. Херсона.

Дослідження проводилося на протязі березня 2018 року в різних районах м. Херсона. У ході дослідження були використані кількісні (опитування споживачів) та якісні (спостереження у місцях продажу) методи збору інформації. В процесі дослідження була сформована квотована невипадкова вибірка розміром у 100 респондентів (е=10%) за загальновизнаною методикою [1, с. 76; 2, с. 128]. Інструментом дослідження виступила структурована закрита анкета, що місила 25 запитань. У складі опитаних 53% були жінками та 47% ‒ чоловіками, що відповідає статевій структурі м. Херсона за статистичними даними останніх років. За доходами структура опитаних була такою: дохід за місяць 13% покупців становив вище 7000 грн., у 27% ‒ знаходився в межах 4501-7000 грн., дохід 20% споживачів складав 3501-4500 грн., доходи 40% опитаних були до 3500 грн. Товаровиробникам для планування виробництва та реалізації рослинної олії необхідно знати в якому обсязі, як часто й де саме купують її споживачі. Дослідження показало, що більше половини опитаних (54%) купують харчові продукти в супермаркетах з причин великого асортименту продуктів та можливості спокійно та виважено здійснити комплексну покупку. Достатня частка споживачів (30 %) здійснюють свої покупки на стихійному ринку через те, що там ціни на товари нижчі і є можливість спробувати товар на смак. Значно менша частка опитаних (16%) здійснюють свої покупки у роздрібних магазинах переважно через близьке їх розташування до житла. На підприємствах гуртової торгівлі опитані споживачі покупки не здійснюють через значну відстань до них. Дослідження виявило, що покупка олії пересічним споживачем здійснюється протягом року, з деякими сезонними коливаннями. Більше половини опитаних (54%) відповіли, що у їх родині на кожну особу на місяць припадає до 1 л олії, 34% ‒ приблизно 1,5 л, 12% ‒ близько 2 л. Найбільша частина опитаних (42%) купують бутильовану рослинну олію, 34% споживачів не бачать різниці між бутильованою олією і олією на розлив, 24% опитаних купують олію тільки на розлив. Всі опитані споживають


52

тільки соняшникову олію з причин найбільшої довіри до її натуральності (49% ), через її смак (36%), через ціну на неї , яка є нижчою за ціни на інші, корисніші за неї види рослинних олій (15%). Цікавим фактом виявилось те, що більшість опитаних покупців (60%) вважають найкориснішою нерафіновану олію, отже виробникам соняшникової олії треба звернути увагу на виробництво цього різновиду олії. Значна частка покупців (41%) вважає, що на сьогодні ціна на соняшникову олію не відповідає її якості. Цей факт підтверджує необхідність оновлення техніки та вдосконалення технології виробництва олії, що призведе до поліпшення якості олії та зниження її собівартості. Аналіз споживчих мотивацій показав, що більшість споживачів (71%) при купівлі рослинної олії найбільше зважають на впевненість в її якості; думки інших споживачів розподілилися наступним чином: 8 % від загальної кількості опитаних вважає для себе таким параметром ціну на товар, ще 10% ‒ репутацію товаровиробника, 11% ‒ упаковку та технологію виробництва олії. Як показали спостереження ключовими факторами при формуванні асортименту рослинної олії в торгівельних закладах є розташування магазину, площа торгової зали, доходи більшої частини покупців і фактор сезонності, зважаючи на який влітку, з появою на ринку великої кількості овочів, в магазині можна зробити акцент на салатній олії, викладаючи її на самі ходові місця і збільшуючи її частку в загальному числі позицій, в той час як взимку в асортименті повинна домінувати олія для смаження та фритюру. Більшість покупців (80%) віддають перевагу продукції вітчизняного виробника, якщо мають впевненість у якості продукції.

За результатами аналізу на ринку м. Херсона представлена значна кількість (більше 20) продуцентів олії, при чому переважають саме вітчизняні виробники, що є відомими і поширеними по всій території України. Більшість споживачів олії знають її основних виробників, яких вони ідентифікують за допомогою товарних марок, ефект від яких ‒ сприяти реалізації продукції, бо це дає можливість вирізнити якісну продукцію відомого товаровиробника серед аналогічної продукції конкурентів. Серед основних товарних марок виробників олії, які посіли домінуючі позиції за прихильністю споживачів, на ринку м. Херсона можна виділити такі, як: «Олейна»», «Щедрий дар», «Чумак», «Королівський смак», «Хуторок»», «Панська нива», «Перший ряд», «Маслинка», «Розумниця», «Рум’яна», «Золотава», «Диканька», «Стожар», «Garna» тощо. Більшість виробників олії в Херсонській області має офіційного дистриб’ютора, що забезпечує просування продукції на регіональному ринку і забезпечує комунікаційну діяльність. Продукція провідних торгових марок орієнтована на широке коло споживачів, які хочуть бути впевненими у високій якості товарів, є прихильниками стандартних процедур купівлі, зручності її здійснення. Вони відомі по всій Україні і мають хорошу репутацію завдяки жорсткому контролю якості. Рослинна олія реалізується в багатьох конкуруючих торгівельних мережах, таких як «АТВ», «Екомаркет», «Сільпо», «Фреш», «Малина», «Таврія В» та великої кількості роздрібних магазинів, для кожного з яких закупівля може бути невеликою, але популярність марки робить товарообіг значним. Місією виробників олії є забезпечення населення України якісною продукцією шляхом використання високоефективних технологій в менеджменті, виробництві, розподілі та просуванні продукції. Лідером серед виробників виявилася ТМ «Олейна», продукцію даного виробника купує переважна більшість споживачів (65%); друге місце посідає олія власного виробництва (16%), на третіх позиціях – рослинна олія ТМ «Щедрий дар» (8%). Як зазначила більшість опитаних (73%) для забезпечення конкурентоспроможності товаровиробнику в першу чергу треба удосконалити технологію виробництва, що сприятиме покращенню якості та дозволить знизити ціни на олію; необхідно надати товару унікальних якостей; удосконалити упаковку, замінити її на менш шкідливу для покупця, більше уваги приділяти доведенню інформації до споживача про технологію виробництва рослинних олій, її вплив на якість олії та здоров’я людини.

Таким чином проведені дослідження показали, що ефективна діяльність виробників рослинних олій потребує залучення інвестицій для удосконалення технологій з виробництва олії кращої якості, в більших обсягах та за меншою собівартістю, а отже і нижчою ціною


53

реалізації, ніж у конкурентів. Необхідним також є розширення мережі фірмової торгівлі з відповідним асортиментом, високою культурою обслуговування покупців та наданням їм потрібної інформації щодо товару, яку необхідно доповнювати засобами реклами (зображення дітей, сімейні сцени та ін.). Дуже важливими є рекламно-маркетингові заходи задля зміцнення позицій бренду виробника. Реклама олії – це, передусім, інформація про важливість, корисність і необхідність споживання цього продукту. Виробникам необхідно використовувати як і соціальну, так і іміджеву рекламу, застосовувати заходи торгівельного маркетингу та природні заходи, спрямовані на стимулювання збуту. Найголовнішим в рекламно-маркетинговій політиці виробників олії повинен стати принцип орієнтації на смаки, переваги споживачів, формування їх лояльності. Задля збільшення обсягу збуту та досягнення конкурентних преваг на ринку м. Херсона виробникам рослинної олії слід активізувати комунікаційну політику; відповідно до посередника слід застосувати комбіновану стратегію впливу, що передбачає надання права ексклюзивного збуту на території Херсонської області, оптові знижки, надання рекламних матеріалів і зразків товарів, рекламу товарної марки на місці продажу; слід відпрацювати систему заходів щодо підвищення ефективності просування продукції та мерчандайзингу.

До того ж за умов, коли зростає кількість продуцентів однотипних товарів, необхідно вдаватися до пропаганди, що забезпечить виробникам належний престиж і репутацію, сформує і підвищить зацікавленість споживачів у їх товарах. На перспективу виробникам олії необхідно постійно здійснювати моніторинг зміни уподобань споживачів та відповідно до них вносити корективи до своєї продукції та комплексу маркетингу.

Запропоновані заходи забезпечать вітчизняним товаровиробникам рослинної олії конкурентоспроможність на ринку рослинних олій.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА 1. Гаркавенко С.С. Маркетинг. Підручник / С.С.Гаркавенко. ‒ К.: Лібра, 2002. ‒ 712 с. 2. Ілляшенко С.М. Баскакова М.Ю. Маркетингові дослідження. Навч. посіб. /

С.М. Ілляшенко, М.Ю. Баскакова. ‒ К.: Центр навчальної літератури, 2006. ‒ 192 с.

УДК 37.07:005

Ольга Бондаренко

(Ізмаїл, Україна)

ЗАРУБІЖНИЙ ТА ВІТЧИЗНЯНИЙ ДОСВІД ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙ

В УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ У статті висвітлено розвиток педагогічного менеджменту за кордоном, який має

стати за метою для України, визначено можливості запозичення позитивного зарубіжного досвіду в зазначеній сфері, окреслено напрями розвитку самоосвіти державних службовців в Україні з урахуванням можливостей реформування системи професійного навчання відповідно до вимог сучасного етапу розвитку суспільства та управління людськими ресурсами.

Ключові слова: зарубіжний досвід, педагогічний менеджмент, інноваційні технології, зарубіжні і вітчизняні дослідники.

Нинішнє покоління живе у сучасному світі, де наука, цивілізація, медицина, освіта тощо,

розвинуті настільки добре, що наші предки вважали це за фантастикою. Мова піде в цій статті про освіту, а саме як розвивається педагогічна система за кордоном та в Україні. Модною реплікою в нашій крані стало «педагогічний менеджмент», на відміну від традиційно вживаного у вітчизняній психолого-педагогічній літературі поняття "керування" термін "менеджмент" більш адекватно враховує нові реалії педагогічної дійсності, зумовлені


54

дією нових засобів та інноваційних технологій навчання. Сучасний розвиток педагогічного менеждменту лежить на основі гуманізації відносин в освітньому процесі, що в основі лежить управлінська парадигма, яка заснована на суб’єкт-суб’єктній взаємодії. Так як, освіта в Україні не досягла європейських рівнів, то зарубіжний досвід необхідно застосувати в українській освіті. Дослідження зарубіжної практики дозволяє осмислити досвід розвинених країн, зокрема Великобританії, які дозволяють покращити управління освітніми закладами. Гуманні відносини учителя й учня, свободу їхнього спілкування, що зараз набувають популярності в освіті, були закладені ще в епоху античної демократії – такими мислителями, як Платон, Аристотель, чиї філософські ідеї лягли в основу розвитку педагогічного менеджменту та освітніх моделей народних шкіл Стародавньої Греції та Риму.

Стрімкий розвиток інноваційних технологій стає причиною масштабних освітніх реформ, що перетворюють освіту на продуктивний сектор економіки. В Національній доктрині розвитку освіти зазначено, що в Україні повинен забезпечуватися прискорений, випереджальний інноваційний розвиток освіти шляхом оновлення змісту освіти та організації навчально-виховного процесу відповідно до демократичних цінностей, ринкових засад економіки, сучасних науково-технічних досягнень [1]. Необхідно впроваджувати інноваційні технології в освіту, розробляти методику, ставити нові цілі та знаходити принципи, для досягнення мети. Педагогічний менеджмент змінює ставлення керівника, підлеглих, працівників, майбутніх фахівців до нової освіти, вимог, які змінять освіту на краще.

Дослідження інноваційних технологій в освіті ведуться з кінця 50-х років ХХ сторіччя, у вітчизняній практиці термін «інновація в освіті» почав використовуватися лише у середині 80-х років XX століття у зв’язку з процесами перебудови радянської освітньої системи. Проблемам інноваційної діяльності в освітній сфері було присвячено чимало досліджень провідних вчених, серед яких К. Ангеловськи, Л. Ващенко, О. Козлова, Н. Артикуца, М. Поташник, О. Арла мов, М. Бургін, В. Журавльов, Н. Юсуфбекова, А. Ніколс, Г. Герасимова, Л. Ілюхина, І. Беха, Л. Даниленко, І. Дичківська, М. Кларіна, О. Пєхота, О. Попова, Л. Подимова, А. Прігожина, В. Сластьоніна, А. Хуторський та інші. Дивлячись на те, що багато вчених досліджували інновацію в освіті, й нині відсутні підходи, які можна було реалізувати в освіту.

Важливу роль у розвитку педагогічного менеджменту відіграв австрійський учений-педагог Р. Штайнер (Rudolf Joseph Lorenz Steiner), автор концепції “вальдорфських шкіл”. У цих школах управління здійснювалося колегіальним органом управління, без директора (20-ті рр. ХХ ст.). Штайнер і його прибічники – антропософи вважали, що школа, яка знаходилася під впливом політичних або економічних інтересів, не може у повній мірі врахувати закони розвитку людської особистості. Вони вважали, що тогочасна школа була відображенням авторитарно управляючої держави, яка її створила; учитель був посадовим функціонером, який практично не приймав самостійних рішень; результатом освіти стала “конформістська невинахідлива людина”. Тому створили альтернативні недержавні школи. [2, с. 18-20].

Зарубіжні і вітчизняні дослідники історії педагогічного менеджменту відмічають, що центральне місце в школах менеджменту 1930-50-х рр. відводилося ролі людини в організації, а також гуманізації відносин між керівником і підлеглими. Школи “людських відносин” і “поведінкових наук” у менеджменті заклали основи сучасних уявлень про управління персоналом як обов’язкової функції управління організацією і особливої галузі теорії управління. У другій половині 50-х рр. ХХ ст. важливо було розвивати теорії освіти управління школою, який тривав приблизно до 70-х рр. Для цього періоду характерним було обґрунтування теорії управління з позицій соціальних наук – соціології, психології, філософії. Важливу роль у визнанні значущості соціальних наук у шкільному менеджменті відіграли національні структури освіти, перш за все у США: Національна конференція професорів з управління освітою (1947 р.), Кооперативна програма з управління освітою (1950 р.), Університетська рада з управління освітою (1956 р.) [3, с. 8]. У наступні роки


55

тенденції розвитку педагогічного менеджменту з позицій соціальних наук поширилися у Канаді, Австралії, Новій Зеландії, і, пізніше, у Великій Британії. Помітний внесок у цей рух внесли праці Дж. Берона і В. Тейлора “Управління освітою і шкільне середовище” (Англія, 1969) та Р. Глеттера “Розвиток менеджменту для освітньої професії” (США, 1972) [3, с. 8].

У 70-х роках міжнародні тенденції розвитку педагогічного менеджменту визначали ідеї системного підходу. Застосовувався цей підхід в аналізі і вирішенні управлінських проблем на різноманітних рівнях управління і навіть до окремих аспектів управління. М. Джонсон (M. Johnson) (США, 1974) запропонував використовувати загальну модель управління освітою, а Д. Хааг (Haag D) (Швейцарія, 1976) використовував системний підхід для аналізу управління шкільною освітою [4].

Особливе місце посів «Закон про реформу освіти» 1988 р. (EducationReformAct 1988) [5]. Він торкався тих важливих моментів, які свідчили про посилення централізації управління. Для школи – це, перш за все, було впровадження національних навчальних планів для дітей віком від 5 до 16 років у всіх державних школах Англії та Уельсу за допомогою таких органів, як Національна Рада з програм, Рада з програм для Уельсу. Також було введено обов’язкові іспити для оцінки досягнень учнів на національному рівні, створено Раду з оцінювання та іспитів. Почала проводитися політика “відкритого набору” учнів до школи: школи отримали право набирати стільки учнів, скільки дозволяють їх фізичні можливості. Така установка полегшила можливості вибору школи батьками.

Ще однією з основних тенденцій у розвитку педагогічного менеджменту за кордоном є висування на перший план ідеї громадянської школи, тобто школи як органу й інституту громадянського суспільства. Німецький вчений Ф.Р. Ях формулює це у стислому вигляді так: «Лише громадянська школа, в якій батьки і вчителі на основі загальних переконань в рамках обов’язкових для всього суспільства цільових установок, формує визначену педагогічну програму і здатна відповідати вимогам освіти, орієнтованої на цінності й навчальні досягнення в умовах плюралістичного суспільства» [6, с. 56]. Ця ідея на протязі останніх років успішно реалізується у ряді країн і знаходить своє відображення в положеннях закону.

Тенденції розвитку педагогічного менеджменту на пострадянському просторі почали активно обговорюватися починаючи на початку 1980-х рр., коли намітилася подальша активізація досліджень проблеми управління школою. Це, головним чином, було пов’язано із проникненням ідей і теорій соціального управління до освітньої сфери. На зміну терміну «внутрішкільне керівництво» приходить термін «внутрішкільне управління» [7, с. 18]. Функції управління стають повноправними поняттями у педагогічному менеджменті. Починається перехід від традиційного школознавства до розробки наукових основ внутрішкільного управління, до теоретичного осмислення процесів та явищ. Цікавою в цьому контексті є праця радянського дослідника М. Кондакова “Теоретичні основи школознавства” [8]. Також слід відмітити праці російських науковців Є. Березняка [9], Т. Шамової [10] та В. Сімонова [11].

На думку В. Сімонова, педагогічний менеджмент, як і будь-яка діяльність, має цілеспрямований характер. Учений стверджує, що виконавцем педагогічного менеджменту є менеджер освітнього процесу, предметом його діяльності є керований суб’єкт, продуктом його праці є інформація, знаряддям праці – слово, мова, мовлення. Результатом праці менеджера навчальновиховного процесу є ступінь навченості, вихованості та розвитку другого суб’єкта менеджменту – того, хто навчається [12, с. 57].

Кожний діяч пропонує свою систему, спостерігаючи за історію створення педагогічного менеджменту за кордоном, с кожним століттям вона все більше удосконалювалася і становилася кращою. Інноваційні технології все більше починають використовуватися в управлінні навчальним закладом, реалізують поставленні цілі в освіті. Однак, освіта України залишалася на одному місті дуже довгі роки. Але наша країна йде вперед, в тому числі і в науці. Інноваційні технології гарантують досягнення певного рівня навчання, ефективні та оптимильні. Водночас вони сприяють соціального та професійного розвитку педагогом, керівникам, майбутнім фахівцям.


56

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА 1. Мацкевич С. Менеджмент образования: история и типология подходов [Електронний

ресурс]. – Режим доступу: http://www.methodology.by/?p=710 2. Гришан И.П. Менеджмент образовательных учреждений. – Владивосток: ДВГУ

ТИДОТ, 2002. – 65 с. 3. Курдюмова И.М.Реализация демократических принципов в управлении общим и

профессиональным образованием за рубежом: дис. … док.пед. наук : 13.00.01, 13.00.08 / Курдюмова Ирина Михайловна. – Москва, 2004. – 355 с.; С. 18.

4. Шакиров Р.Р. Проблемы формирования и развития управленческой культуры менеджеров в сфере образования // Менеджмент образования [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.hetoday.org/arxiv/VOS/2_2009/16_18.pdf. – С. 16–18.

5. Haag D. The Right to Education: What Kind of Management? ‒ P.: Unesco, 1982. ‒ 175 p. 6. Де Калувэ Л., Маркс Э., Петри М. Развитие школы: модели и изменения. Пер. с англ.

науч. ред. А.К. Зайцев. Калуга: КаИС, 1993. – 240 с. 7. DES. Education Reform Act 1988. London, DES. 8. Кондаков М.И. Теоретические основы школоведения. ‒ М.: «Педагогика», 1982. –

190 с. 9. Березняк Е.С. Руководство современной школой. ‒ М.: Просвещение, 1983. – 205 с.

10. Шамова Т.И. Управление образовательными системами / Т.И. Шамова, Т.М. Давыденко, Г.Н. Шибанова; Под ред. Т.И. Шамовой. – М.: «Академия», 2002. – 384 с.

11. Симонов В.П. Педагогический менеджмент. – М., 1999. – 430 с. 12. Куріченко А.Ю. Історичний екскурс у педагогічний менеджмент // Збірник наукових

праць. Педагогічні науки. Вип. 45. – Херсон: Видавництво ХДУ, 2007. – С. 53–59.

УДК 37.07:005



ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ ДО МОДЕЛЮВАННЯ

УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Сучасний розвиток педагогічної науки в Україні характеризується пошуком нових фундаментальних підходів, тому ця стаття присвячена аналізу сучасних інноваційних технологій, які використовуються при моделюванні державно - управлінських рішень у галузі освіти, причому перевага віддається новітнім конструктивним моделям, що допускають оптимізацію.

Ключові слова: державне управління, моделювання, інноваційні технології, освіта, управління.

Змінюється навколо все, в тому числі і освіта не стоїть на місці. Стара вітчизняна наука залишається в минулому і вважливу роль відіграє – новизна. Саме питання постає в тому, що потрібно створити ефективну систему управління інноваційної діяльності. Нововведення, або інновації ‒ це процес здійснення цілеспрямованих змін, спрямованих на перетворення будь-яких компонентів у структурі або функціонуванні організації. На сьогоднішній день всі інновації, не важливо на якому рівні освітнього закладу, району, міста, чи то на рівні держави, ми аналізуємо, систематизуємо, співвідносимо із вітчизняним досвідом. Розвиток української освіти у ХХІ ст. – це вікно для нової школи, де педагогічний досвід будується на основі інтеграції, традицій та інновацій.

Управління інноваційними процесами в українській освіті здійснюється шляхом створення умов для їх формування, існування та розвитку, доведення результатів цих інноваційних процесів до широкого загалу, приведення у відповідність до міжнародних стандартів нормативно-правової бази для застосування освітніх інновацій.

http://www.methodology.by/?p=710

http://www.hetoday.org/arxiv/VOS/2_2009/16_18.pdf.%20–%20С.%2016–18


57

Для того, щоб досягнути бажаного результату, замало формально виконати усі інноваційні технології, необхідно створити модель державного управління освітою, таким чином поставлена цілі буде виконана.

Сучасний розвиток педагогічної науки в Україні характеризується пошуком нових фундаментальних підходів до побудови моделювання управлінської діяльності. Саме тому важливим показником оновлення сучасної парадигми управління освітою є наукова та експериментальна робота в галузі моделювання державного управління освітою [2, с. 5].

Приведена в роботі А.О. Дегтяра загальновизнана класифікація методів прийняття державно-управлінських рішень визначає моделювання як один із найбільш ефективних способів отримання оптимального варіанта цих рішень, який також дозволяє краще від інших користуватись сучасними інноваційними технологіями із різних галузей суспільних та природничих наук [2].

Наведено деякі терміни, що стосуються освітніх нововведень. Інновації, які суттєво змінюють освітній процес, визначають як освітні; ті, які суттєво

змінюють педагогічний процес, ‒ визначають як педагогічні. Проблема у застуванні інноваційних технологія в управлінській системі полягає в тому,

що необхідно розробити та застосувати сучасні методи моделювання то новітні інформаційні технології, що пристосовані до комп’ютерної реалізації для підтримки прийняття державно-управлінських рішень в освіті.

Моделювання управлінської діяльності ‒ це інноваційна освітня технологія. Визначають в науці дві типові технології, які застосовуються.

Перший тип ‒ описувальне моделювання, до якого входять інноваційні технології, які мають назву “евристичне моделювання”, тобто вміння визначати логічні зв’язки, аналізувати та узагальнювати нагромаджений досвід із управління. Головним суб’єктивним засобом у цій групі методів є інтуїція. Таких інновацій серед освітніх моделей більшість.

Другий тип ‒ технології моделювання, породжені методами системного аналізу, вони є ефективним засобом розв’язання низки складних, але досить чітко сформульованих проблем. Об’єкт дослідження розглядається як система взаємопов’язаних елементів, їх властивостей та якостей. Системний аналіз дає можливість структурувати складну проблему у серію завдань, які розв’язуються економіко-математичними методами. Основна перевага методів системного аналізу полягає в можливості урахування багатьох факторів, які впливають на прийняття рішення [2].

Таким чином, попри існування багатьох освітніх інновацій, що являють динамічний процес залучення до практики нових ідей, засобів, технологій, зорієнтованих на зміни різних структурних систем і компонентів освіти, ми окремо виділяємо моделювання державного управління освітою як інноваційну технологію. А саме моделювання другого типу, яке дає можливість будувати оптимальні моделі за різними конкретними критеріями і за допомогою цих моделей ‒ управляти освітою.

Інноваційні підходи, що використовують при моделюванні управлінської діяльності, ‒ це нова методика, мотивація, філософія, яка удосконалює сучасну освіту, робить приємною для нашого покоління, яка даватиме не тільки знання, а й навчить їх використовувати, висловлювати свою думку та не боятися публіки [3]. Суб’єктом моделювання є людина, а саме з педагогічною освітою, яка буде прагнути та бажати розвивати управлінську діяльність; об’єктом моделювання ‒ реальні об’єкти державного управління освітою.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА 1. Даниленко Л.І. Теорія і практика управління інноваційною діяльністю в

загальноосвітніх закладах // Практика управління закладом освіти. ‒ 2006. ‒ №1. ‒ С. 13-18. 2. Дєгтяр А.О. Державно-управлінські рішення: інформаційно-аналітичне та

організаційне забезпечення. ‒ Х.: ХарРі НАДУ “Магістр”, 2004. ‒ 223 с. 3. Електронний ресурс. ‒ Режим доступу: https://mon.gov.ua/ua/tag/nova-ukrainska-shkola

https://mon.gov.ua/ua/tag/nova-ukrainska-shkola


58

ІСТОРИЧНІ НАУКИ / ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ

УДК 316.347-054.72(71=161.2):316.7]:159.955

Зінаїда Потіха

(Київ, Україна)

МЕНТАЛЬНІСТЬ УКРАЇНЦІВ КАНАДИ:

ХАРАКТЕР ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

У статті було розглянуто феномен української ментальності, його специфічні риси та

трансформації, які відбувалися в умовах віддаленості від батьківщини. На прикладі

вітчизняної діаспори в Канаді охарактеризовано риси української ментальності. Висвітлено

процес самоідентифікації українців Канади.

Ключові слова: ментальність, діаспора, українці Канади, міграційні хвилі.

The article describes the traits of Ukrainian mentality on the example of the Ukrainian

diaspora in Canada. Highlighted the process of self-identification of Ukrainians in Canada. Was

considered phenomenon of Ukrainian mentality, its specific features and transformations, which

took place in conditions of remoteness from the homeland.

Key words: mentality, diaspora, Ukrainians in Canada, migratory waves.

Вступ. На сьогоднішній день мільйони українців проживають за межами української

держави, в більшості обставин це було викликано політичними та економічними негараздами

в країні, що спонукали до масової еміграції населення.

Українська діаспора – збірне визначення української національної спільноти поза

межами українських земель (етнічної української території), яка відчуває духовний зв’язок з

Україною та українством. Для нас є необхідним вивчення механізмів збереження

національної ідентичності в умовах зарубіжжя.

Нові критерії всебічного осмислення ментальності вітчизняної діаспори в Канаді

передбачають дослідження її не тільки з історичної точки зору, а й з філософської.

Метою дослідження є науковий аналіз трансформаційних процесів ментальності

української діаспори в Канаді.

Виклад основного матеріалу. Українську ментальність розглядали у cвоїх працях

М. Грушевський і М. Костомаров, вони вивчали проблему ґенези української ментальності

під різними кутами зору. П. Куліш, М. Гоголь, Т. Шевченко осмислювали національний

менталітет засобами художньої творчості; Г. Сковорода, П. Юркевич розглядали менталітет

як вияв «божественної» сутності людини, кордоцентризму та софійності.

Означеній проблемі приділяють значну увагу сучасні українські вчені В. Андрущенко,

А. Попок, С. Радчук, П. Саварин, Т. Цимбал, Б. Юськів та інші.

Поняття «ментальність» було введено в науковий обіг французьким етнологом і

соціоантропологом Л. Леві-Брюлем (1857–1939). Характерною рисою ментальності Л. Леві-

Брюль вважав її непояснюваність за допомогою звичайної логіки та здорового глузду,

«містичність» [2, с. 615].

«Ментальність (від лат. mens (mentis) – спосіб мислення, склад душі) – характеристика

специфіки сприйняття та тлумачення світу в системі духовного життя того чи іншого народу,

нації, соціальних суб’єктів, що уособлюються певними соціокультурними феноменами»

[9, с. 369]. Як будь-який соціальний феномен, ментальності історично мінливі, але зміни в

них відбуваються дуже повільно.

Ментальність – прояв духовних напрямів, які не зводяться до суми форм суспільної

свідомості (релігії чи мистецтва), а виступають специфічним відображенням дійсності, що

зумовлюється процесом життєдіяльності етносу. Етнічна ментальність є системою образів та


59

уявлень, які стимулюють і регулюють поведінку в даних культурних та соціальних умовах

[1].

Дослідження історичних, культурних та етнічних особливостей розвитку українців

дозволяє стверджувати, що українцям притаманне гармонійне, «земне» ставлення до

навколишнього світу. Українець прагне підтримувати свій мікросвіт та відмежовуватися від

іншого ворожого суспільства. Елементами індивідуалізму є незалежне існування,

самодостатність і можливість обмежувати себе [6, с. 89].

Природний ландшафт наклав відбиток на формування багатьох рис національного

характеру та ментальності українців. Особливо на ментальність української нації вплинуло

землеробство як спосіб господарювання. Як вважає І. Мірчук, психологічний стан українців

слід розглядати, враховуючи їх спорідненість із землею. Цей чинник часто називають

аграрним, або селянським. У науковому дискурсі сформувалося два табори. Перший зводить

українську культурну традицію до сільської (П. Куліш і його «хуторянство»), а другий

вважає її міською (Ю. Липа, О. Забужко та ін.) [6, с. 89].

Одним із перших, хто дав визначення національного менталітету, був відомий

український філософ Д. Чижевський: це «…національно обумовлена настанова народу щодо

світу і життя. Вона виявляється в тому, що саме любить у світі цей народ, чого уникає в

житті, що найбільше цінує в людях, чим нехтує» [10, c. 39].

Досліджуючи український менталітет, Д. Чижевський приходить до формулювання

філософія серця, яка є «характеристичною для української думки». Розглядаючи чинники,

пов’язані з виникненням «філософії серця» на українському ґрунті, учений спирається на

емоційність (передусім не побутову, а творчу), яка притаманна українській вдачі. Вона

характеризується такими особливостями, як своєрідне бачення природи, гумор (в якому

відбивається українській «артистизм»), естетизм народного життя та обрядовості. З цього

Д. Чижевський робить висновок, що почуття й емоції трактуються навіть як шлях пізнання, а

серце як центр «мікрокосмосу» (людини), бо в «сердечній глибині» криється усе, що є в

цілому світі [10].

Емоційність українців спрямована на внутрішній світ. Таким чином, мова йде про

перевагу жіночого елементу в українській національній психології, про жіноче начало в

українському національному характері. З цим пов’язаний вияв почуттів та емоцій, що,

зокрема, відбилось у фольклорі. Витримана вдача, елегійність, ніжність і схильність до

рефлексії – ці риси сприяли також збереженню родинних і родових груп, приятелювання і

побратимства, а відтак створили міцну родинно-побутову традицію [6]. Цю традицію

українці перенесли з собою до Канади, майже без змін вона проявляється й сьогодні.

Перша хвиля масової імміграції українців до Канади тривала до 1914 р. (початку

І світової війни). Охопивши близько 170 тис. чоловік, вона започаткувала формування

української етнічної групи в Канаді та канадського регіонального варіанта української мови.

Українці були схильні групуватися для допомоги один одному в психологічному та

матеріальному плані на своїй новій батьківщині [5].

Як і в сільських районах, українські переселенці в містах селилися поруч один з одним з

метою взаємодопомоги. Таким чином, «етнічні» квартали росли і в міських центрах прерій.

Одним з важливих аспектів збереження української ментальності в Канаді була

підтримка духовенства. Духовні цінності єднали українців у великі громади. Перші

громадські об’єднання закладали фундамент майбутньої Церкви, яка стала центром

збереження рідних цінностей, духовності та патріотизму.

Мова служила сполучною ланкою між дорослим поколінням, яке щосили намагалося

вивчити англійську мова, але в дійсності не мало можливості вчитися, і дітьми, які швидко, і

іноді безповоротно, потрапляли під вплив англійського культурного середовища, в якій вони

перебували, особливо в міських центрах.


60

Що ж до сільської місцевості, то мові практично нічого не загрожувало, оскільки

українці утворювали однорідні й ізольовані поселення. Українська мова була розмовною

вдома, в церкві і в житті спільноти.

Українські іммігранти першої хвилі отримали дієвий інструмент збереження своєї мови

у вигляді Закону Манітоби про державні школи 1897 р., за яким було дозволено двомовність

шкіл.

Друга хвиля переселенців (між двома світовими війнами) вирізнялась більшою

освіченістю й національною свідомістю емігрантів. М. Марунчак зазначив, що «поселенці

другої доби приїздили до Канади вже наче в гості» [5, c. 36]. Адже це вже не була поїздка

«всліпу» до невідомого континенту й чужої країни. Вони вже були ознайомлені з тим, що ж

чекатиме їх в Канаді. Для них діяли спеціалізовані «товариства опіки» над українськими

емігрантами, що постають саме в міжвоєнний період еміграції, а також підтримкою своїх

попередників. У портах Квебеку, Галіфаксу та Монреалю прибулих зустрічали представники

українських церковних парафій та громадських організацій [4, c. 92-93]. Та навіть не це

заспокоювало хвилювання переселенців, а те, що вони зустрінуть там, на чужині, своїх

земляків.

Третя хвиля української імміграції до Канади була спричинена політичними причинами

та тривала з кінця 1940-х до кінця 1950-х років. За цей час до Канади прибуло близько

34 тис. українців. Багато з них були політичними біженцями, що надало цій хвилі відверто

політичного забарвлення.

Якщо раніше чисельно домінували галицькі переселенці, то в третій хвилі були

представлені всі українські етнографічні регіони. Це комбінація, що складалася із західних

українців, прихильників націоналізму, і східних українців, антикомуністів, створила нову

соціально-політичну динаміку в життя українських іммігрантів.

Звісно, від характеру та причин переселення українців залежало й їх світосприйняття.

Тому на підставі цього спостерігались конфлікти старої громади з новоприбулими.

«В Торонто, наприклад, існує майже побіч себе дві українські католицькі церкви, з яких одна

(на Квін стріт) вважається в колах української еміграції пародією новоприбулих, а друга (на

Батерст стріт) – для старої еміграції» [3, c. 183]. Проте всі конфлікти нівелювались перед

загрозою асиміляції.

Україна для українців Канади різних поколінь, особливо представників другої і третьої

еміграційних хвиль, переважно значила дуже багато – не лише як земля предків, а як

батьківщина, як перебуває під окупацією й потребує допомоги, яку намагались організувати

інституції діаспори та окремі діячі. На сьогоднішній день співпраця України з закордонним

українством складає значну частину так званої народної дипломатії. Вона відбувається на

індивідуальному рівні, існують також контакти наближених за функціями та завданнями

інституцій та організацій, наукові обміни, виступи творчих колективів і виконавців,

здійснення спільних наукових проектів та видань тощо.

Як етнос, українці є стабільною етнонаціональною спільністю, згуртованою не лише на

рівні субетносів, а й на рівні діаспор і тих частин, які були відокремлені від материнського

етнічного регіону державними кордонами [7, с. 314].

Українська ментальність характерна для всіх українців, і не важливо, де вони

перебувають. «В українців свій власний менталітет, зі своїми унікальними архетипами. І,

ймовірно, настав час справдитися пророчим словам Карла Юнга: «Архетипи, як русла рік,

висихають, коли вода залишає їх. Але вони можуть наповнитися знову вируючим

повноводним потоком»» [8, с. 354].

Накопичений досвід українців Канади засвідчує, що для збереження своєї самобутності

та ментальності не обов’язково вдаватися до ізоляції чи до протистоянь з іншими народами.

Висновки. Ментальність уможливлює відкриття прихованої історії нації. Її глибинні

пласти закладені головним заняттям українського етносу – землеробством. Це сформувало

характер світосприйняття, закодований на рівні українського архетипу.


61

Приклад української діаспори в Канаді засвідчує той факт, що представники етносу не

«розчинилися» в інших етносах і не втратили своєї національної специфіки. Це відбулось

завдяки збереженню та передачі з покоління в покоління своїх традицій та мови.


1. Баронин А.С. Этническая психология / Баронин А.С. – К.: Тандем, 2000. – 264 с.

2. Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН

України. Інститут історії України. – К.: Наукова думка, 2009. – 790 с.

3. Ленник В. Українці на чужині або репортажі з далеких доріг / В. Ленник. – Львів :

Червона калина, 1994.– 335 с.

4. Макар В. Ю. Соціально-політична інтеграція українців у політичне суспільство

Канади / В. Ю. Макар. – Чернівці : Прут, 2006. – 284 с.

5. Марунчак М. Г. Історія українців Канади: у 2–х т. Т. 2. / М. Г. Марунчак. – Вінніпег,

1991. – 509с.

6. Мірчук І. Світогляд українського народу. Спроба характеристики / І. Мірчук. –

Генеза. – 1994. – № 2. – С. 87– 96.

7. Пономарьов А. П. Українська етнографія: Курс лекцій / А. П. Пономарьов. – К. :

Либідь, 1994. – 317 с.

8. Стражний О. C. Український менталітет: Ілюзії. Міфи. Реальність / О. C. Стражний. –

К. : Книга, 2008. – 368 с.

9. Філософський енциклопедичний словник : энциклопедия / НАН України, Ін-т

філософії ім. Г. С. Сковороди ; голов. ред. В. І. Шинкарук. – К. : Абрис, 2002. – 742 с.

10. Чижевський Д. Філософські твори: у 4 тт. / Д. Чижевський. – К. : Смолоскип, 2005. –

Т. 2. – 238 с.


62

ПОЛІТОЛОГІЯ / ПОЛИТОЛОГИЯ

УДК 347.9 (575.1)

Мавлуда Алимова

(Андижан, Узбекистан)

ДЕЦЕНТРАЛИЗАЦИЯ В СИСТЕМЕ ПРОКУРАТУРЫ:

ОБЩЕСТВЕННЫЙ КОНТРОЛЬ

В этой статье подчеркивается тот факт, что пропаганда контроля над

деятельностью системы прокуратуры и децентрализации является одной из реформ,

которые должны быть реализованы при формировании гражданского общества.

Ключевые слова: децентрализация, общественный контроль, гражданское общество,

правительство, прокуроры, органы самоуправления, «контрольные органы».

This article emphasizes the fact that the promotion of control over the activities of the

prosecution system and decentralization is one of the reforms that should be implemented in the

formation of civil society.

Key words: decentralization, public control, civil society, state power, prosecutor's office, self-

government bodies, «control authority».

Процессы формирования фонда гражданского общества либерализации многих

компетентных функций от государства к местным органов власти, государственных органов

и граждан постепенно превратилась в органы самоуправления как требуется. Сильный

центральный государственный власть должен направлять своих сил для решения

национальных, важных для страны стратегических задач, имеющих решающее значение.

Одна из особенностей укрепление основ построения гражданского общества, это такие

вопросы, имеющие национального значения, как стимулы для предпринимательства,

обеспечение занятости, снабжение потребительского рынка необходимыми продуктами,

разработка сильных мер социальной защиты и увеличение доходов населения, должны

решаться местными органами власти.

Расширение функций полномочия и контроля местных представительных органов

власти, региональных, Совета народных депутатов районов и городов, расширение прав

негосударственных некоммерческих организаций и самоуправляющие органы граждан на то,

чтобы стать главным реформатором государства, не должны рассматриваться как ослабление

статуса сильной исполнительной власти. Постепенный переход власти от центра к

населенным пунктам не должен приводить к интересам отдельных регионов в настроениях

местности к тому, чтобы удерживать их от общественных интересов.

Можно также сказать, что сегодня наши национальные ценности, которые служат

укреплению основ гражданского общества, эффективно используются в нашей стране.

Передача некоторых полномочий государственных органов в местных органах власти, из них

в гражданских органах самоуправление – считается одним из важных условий для создания

гражданского общества.

Создание гражданского общества предполагает постепенную передачу ряда

компетентных функций от государства местным органам власти, общественным структурам

и учреждениям гражданского самоуправления. В общественном достоянии необходимо

оставить такие задачи как, поддерживать конституционный порядок, защиту независимости

и территориальной целостности страны, обеспечение верховенства закона и обороны, защиту

прав и свобод человека, права собственников, свободу экономической деятельности и

эффективную внешнюю политику [3, с. 21-22].


63

Также целесообразно включать общественный контроль над органами прокуратуры в

стране, которая в настоящее время проводит реформы в области децентрализации.

Хорошо известно, что прокуратура Республики Узбекистан является единственной

централизованной системой прокуратуры во главе с Генеральным прокурором Республики

Узбекистан, и действуют на основе подчинение и подотчетности нижестоящих прокуроров

вышестоящим и Генеральному прокурору Республики Узбекистан [2, ст. 5.]. Организовать

общественного контроля над этой системой, является одной из видов децентрализацией в

определенном смысле.

Общественный контроль является одним из важнейших требований демократии,

который создает необходимые условия для практической реализации принципа «от сильного

государства к сильному гражданскому обществу».

Действительно, мы должны уделять больше внимания всестороннему укреплению

общественного контроля, включая общественный контроль над деятельностью

правительства, включая его правоохранительные органы. В этом нет другой альтернативы

[4, с. 28], ‒ сказал Первый Президент Республики Узбекистана И. А. Каримов.

Общественный контроль ‒ это вид контроля общество за деятельностью

государственных органов, который обычно занимается соблюдением прав человека в работе

компетентных органов, и представляет информацию интересный для широкой

общественности, которое хочет знать гражданин. или не полностью или совсем не

уведомлен, имеющая локальное и социальное значение, для обеспечения сбора информации

в порядке установленных законом, и представляет собой комплекс мер предопределенных

действий, направленных на поиск практического решения проблемы.

Конечной целью общественного контроля за деятельностью органов государственной

власти является повышение ответственности государственных органов, учреждений и

организаций, входящих в состав государственных и местных органов власти.

В то же время важно помнить, что роль государства в общественном контроле также

имеет решающее значение. Хотя основным объектом контроля является государства, но

состояние государство становится более сложным, если государство не разрешает

публичный контроль над национальными интересами. В некоторых странах, где

руководствуются влиятельные национальные лидеры, фактором, обеспечивающим

эффективность общественного контроля, является глава государства.

Сущность общественного контроля можно обобщить, обобщая подходы, предложенные

учеными по этому вопросу, и проанализировав существующую практику в следующих

областях:

проведение систематического мониторинга деятельности органов прокуратуры. Эта

форма характерна для стран с переходной экономикой и меняющейся социально-

политической системы;

участие общественности в принятии социально значимых решений;

создание контрольных комиссий, общественных советов в прокуратуре и другие.

Целью общественного контроля является достижение эффективности деятельности

правительства и местных органов власти, обеспечение верховенства закона

государственными должностными лицами в создании и осуществлении государственной

политики и оказание помощи гражданам, организациям и их должностным лицам в

правильном порядке организации их деятельности.

Как вам известно, каждая ветвь власти получает полномочия контролировать другие

сети вместе с основными полномочиями. В некоторых зарубежных странах такой контроль

осуществляется отдельной сетью под названием «контрольный орган». Хотя система

государственной власти в Республике Узбекистан основана на принципе разделения власти

законодательными, исполнительными и судебными полномочиями, она предоставляется в

соответствии с действующим законодательством законодательной властью - надзорными

полномочиями Олий Мажлиса.


64

Действительно, поскольку парламент является представительным органом народа, ему

необходимо осуществлять особый контроль над другими ветвями государственной власти, в

частности с функционированием органов самоуправления, отбора и назначения,

должностных лиц.

Понимание основополагающей гуманитарной сущности установления общественного

контроля над государством и его структурами в условиях высокой защиты прав человека и

гражданина и других целей, в том числе, препятствуя законной деятельности

государственных органов и использованию насилия против них, может привести к потере

важности общественного мнения в обществе. Однако общественный контроль не должен

мешать работе государственного органа и исполнению его обязательств перед обществом.

ИСТОЧНИКИ И ЛИТЕРАТУРА

1. Конституция Республики Узбекистан. ‒ Т.: Узбекистан, 2014.

2. Закон Республики Узбекистан «О прокуратуре». 257-II Ташкент, 2001.

3. Каримов И.А. Узбекистан стремится к XXI веку. ‒ Т.: «Узбекистан», 2000.

4. Каримов И.А. Основные тенденции дальнейшего углубления демократических

реформ и основ гражданского общества в Узбекистане (второй звонок на девятой сессии

Олий Мажлиса Республики Узбекистан, 29 августа 2002 г.) / Каримов И.А. Наш избранный

путь ‒ это способ работать с демократическим миром развития и просвещения. Т. 11. ‒ Т.:

Узбекистан, 2003.

5. Каримов И.А. «Концепция дальнейшего углубления демократических реформ и

формирования гражданского общества в стране». Народное слова, 13 ноября 2010 года.

6. Выступление Ислама Каримова на торжественной церемонии, посвященной 23-й

годовщине Конституции Республики Узбекистан.

7. Б.Исмоилов «Практические аспекты публичного контроля общественного

функционирования» // Материалы научно-практической конференции «Формирование

институтов гражданского общества в Узбекистане: теория и практика». ‒ T., 2007.


65

ЮРИДИЧНІ НАУКИ / ЮРИДИЧЕСКИЕ НАУКИ

УДК 342.565.2

Михайло Оболенцев


ФОРМИ ЗВЕРНЕННЯ ДО КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ:

ДІЙСНІСТЬ І ПЕРСПЕКТИВИ

Автором проаналізовано форми звернення до Конституційного Суду України.

Розглянуто зміни щодо змісту таких форм звернення, як конституційне подання та

конституційне звернення. Особливу увагу приділено новій формі звернення до органу

конституційної юрисдикції – конституційній скарзі.

Ключові слова: Конституційний Суд України, звернення до Конституційного Суду

України, конституційне подання, конституційне звернення, конституційна скарга

The author analyzes the forms of appeal to the Constitutional Court of Ukraine. Changes in the

content of such forms of treatment as constitutional representation and constitutional appeal are

considered. Particular attention is paid to the new form of appeal to the constitutional jurisdiction

body - a constitutional complaint.

Key words: Constitutional Court of Ukraine, appeal to the Constitutional Court of Ukraine,

constitutional petition, constitutional petition, constitutional complaint

З прийняттям нового Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017

№ 2136-VIII, на рівні з іншими формами звернення до Конституційного Суду України

запрацював новий інститут конституційної скарги. Аналізуючи наукову літературу,

присвячену правовій природі цього інституту, можна констатувати, що в Україні з’явилась

перспектива запровадження механізму, завдяки якому звичайні громадяни отримують

можливість виступати ініціатором здійснення конституційного контролю.

Крім того, запровадження інституту конституційної скарги в Україні є важливим кроком

на шляху вдосконалення українського законодавства щодо відповідності його європейським

стандартам у сфері захисту прав людини та їх об’єднань.

У зв’язку з цим метою даного дослідження є аналіз змін, що відбулися у порядку

звернення до суду після прийняття Закону України «Про Конституційний Суд України»

13.07.2017 № 2136-VIII з урахуванням нововведень.

До основних нововведень нового закону, як ми вже зазначали, стало запровадження на

найвищому законодавчому рівні такої форми звернення до конституційного суду як

конституційна скарга. Так, згідно статті 55 Закону конституційною скаргою є подане до Суду

письмове клопотання щодо перевірки на відповідність Конституції України

(конституційність) закону України (його окремих положень), що застосований в остаточному

судовому рішенні у справі суб’єкта права на конституційну скаргу [1]. Однак чомусь поза

увагою був залишений той факт, що певних змін зазнали і старі форми звернення.

Згідно статті 38 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16.10.1996

№422/96-ВР який втратив чинність, формами звернення до Конституційного Суду України є

конституційне подання та конституційне звернення [2]. Відповідно до статті 39

вищезазначеного закону Конституційне подання – це письмове клопотання до

Конституційного Суду України про визнання правового акта (його окремих положень)

неконституційним, про визначення відповідності проекту закону про внесення змін до

Конституції України вимогам статей 157 і 158 Конституції України, конституційності

міжнародного договору або про необхідність офіційного тлумачення Конституції України та

законів України. Конституційним поданням є також звернення Верховної Ради України про


66

дачу висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи

про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту, порушення Верховною

Радою Автономної Республіки Крим Конституції України або законів України. В редакції

нового Закону України «Про Конституційний Суд України», а саме в статті 51, положення

щодо Конституційного подання викладено дещо спрощено. Відтак, конституційним

поданням є подане до Суду письмове клопотання щодо: визнання акта (його окремих

положень) неконституційним; офіційного тлумачення Конституції України [3]. З

вищевикладеного можна зробити висновок, що з прийняттям нового закону змінилось також і

сутність статті. Таких змін зазнав не лише цей правовий інститут.

Розглянемо також наступну форму звернення до Конституційного Суду України –

конституційне звернення. Відповідно до статті 42 старої редакції закону конституційне

звернення – це письмове клопотання до Конституційного Суду України про необхідність

офіційного тлумачення Конституції України та законів України з метою забезпечення

реалізації чи захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина, а також прав

юридичної особи [2]. Як і в першому випадку в новому законі було дещо змінено дане

положення. Відповідно до ч.1 статті 53 Закону України «Про Конституційний Суд України»

конституційним зверненням є подане до Суду письмове клопотання про надання висновку

щодо: відповідності Конституції України чинного міжнародного договору України або

міжнародного договору, що вноситься до Верховної Ради України для надання згоди на його

обов’язковість; відповідності Конституції України (конституційності) питань, які

пропонуються для винесення на всеукраїнський референдум за народною ініціативою;

додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення

Президента України з поста в порядку імпічменту; відповідності законопроекту про

внесення змін до Конституції України вимогам статей 157 і 158 Конституції України;

порушення Верховною Радою Автономної Республіки Крим Конституції України або законів

України; відповідності нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки

Крим Конституції України та законам України [3].

Аналізуючи зміни які відбулись в редакції нового закону можна констатувати, що така

форма звернення до Конституційного Суду України як конституційне звернення зазнало

суттєвих змін. Наприклад, якщо раніше така процедура як визначення відповідності проекту

закону про внесення змін до Конституції України вимогам статей 157 і 158 Конституції

України, конституційності міжнародного договору вирішувалася через подачу

Конституційного подання, то з прийняттям нового закону ця процедура перейшла до

положень Конституційного звернення. Все ж найбільших зміни торкнулися Конституційного

звернення. Аналізуючи стару редакцію Закону України «Про Конституційний суд України» в

частині Конституційного звернення та редакцію нового закону, в частині Конституційної

скарги можна побачити, що законодавець мав на меті створення окремого «правового

інструмента» для захисту прав та законних інтересів громадян.

Конституційна скарга – форма звернення до Конституційного суду, аналогів якої не було

українському законодавстві до внесення змін до Конституції України. Відповідно до статті 55

Закону України «Про Конституційний суд України» конституційною скаргою є подане до

Суду письмове клопотання щодо перевірки на відповідність Конституції

України (конституційність) закону України (його окремих положень), що застосований в

остаточному судовому рішенні у справі суб’єкта права на конституційну скаргу [3].

Відповідно до статті 56 закону суб’єктом права на конституційну скаргу є особа, яка

вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України (його

окремі положення) суперечить Конституції України.

У вітчизняній правовій науці конституційна скарга, на думку Т. О. Бринь, розглядається

як звернення будь-яких осіб, які на законних підставах проживають на території України, до

єдиного органу конституційної юрисдикції з приводу порушення їхніх конституційних прав

шляхом ухвалення законодавчого акта за умови, що цей акт вже застосований або підлягає


67

застосуванню у конкретній справі, що розглядається судом чи іншим органом державної

влади [4]. В. М. Шаповал розглядає конституційну скаргу як правовий засіб ініціювання в

органі конституційної юрисдикції, насамперед фізичною особою, спеціальної процедури

захисту конкретного права, що порушено актом, виданим державним органом або посадовою

особою в системі виконавчої влади, чи рішенням суду загальної юрисдикції [5, с. 21].

Минуло не багато часу з моменту набрання чинності нового Закону України «Про

Конституційний суд України», та нова форма звернення довела свою дієвість. Станом на

04.05.2018 на розгляді в Конституційному Суді України перебуває 171 конституційна скарга,

що свідчить про те, що законодавець доклав багато зусиль для впровадження цієї форми

звернення до Конституційного Суду України з метою удосконалення механізму захисту прав і

свобод людини.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА 1. Конституція України від 28 червня 1996 року. URL : http://zakon.rada.gov.ua/go/

254к/96-вр (дата звернення: 15.08.2018).

2. Про конституційний суд України : Закон України від 16.10.1996 № 422/96-ВР. URL :

http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/422/96-%D0%B2%D1%80 (дата звернення: 15.08.2018).

3. Про конституційний суд України : Закон України від 13.07.2017 № 2136-VIII. URL :

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2136-19 (дата звернення: 15.08.2018).

4. Бринь Т.О. Конституційний Суд України в механізмі захисту та забезпечення прав і

свобод людини і громадянина : автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Х., 2010, 280 c.

5. Шаповал В.М. Суд як орган конституційного контролю (із зарубіжного досвіду).

Вісник Конституційного Суду України. 2005. № 6. С. 20–33.

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент Зубенко Г.В.

http://zakon.rada.gov.ua/go/


68

МИСТЕЦТВО / ИСКУССТВО

УДК 74+76/766

Ірина Вербіцька

(Тернопіль, Україна)

МИСТЕЦТВО КНИЖКОВОЇ ГРАФІКИ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ

ХУДОЖНЬОГО ОБРАЗУ ВИДАННЯ У статті висвітлено питання психологічного впливу всіх складових книги на людину.

Розглянуто специфічні властивості графічної мови у книжкових ілюстраціях та особливості їх сприйняття.

Ключові слова: книжкова графіка, ілюстрація, мистецтво, інформація, видання, художній образ.

In the article is highlighted a matter of psychological influence of all the book components on a

human. It was considered a specificity of graphical language's properties in book illustrations and features of their perception.

Key words: Book graphics, illustration, art, information, edition, artistic image. Книжкова графіка є одним із розгалужень дизайн-діяльності та має у своєму арсеналі

величезний досвід і потужну матеріально - технічну базу для втілення задумів. Проблема розвитку даного напряму полягає у необхідності постійного пошуку нових методів вираження ідеї твору різними графічними техніками, альтернативних шляхів розвитку книжкової графіки, що базуються на величезному досвіді у загальній сфері образотворення. Надзвичайно складним та комплексним питанням є також розробка підходів до втілення у графіці тих чи інших змістових аспектів за допомогою класичних або нових графічних технік і матеріалів. На сьогодні, в умовах бурхливого розвитку та впровадження нових комп’ютерних технологій, виникають нові можливості як для розвитку поліграфічної справи в цілому, так і для книжкової графіки зокрема.

Якщо казати про книгу як про носій інформації, то на відміну від розвитку книжкової справи ще 20 років тому, сучасна книга має певну кількість конкурентів, що є проблемою для її розвитку. Мережа Інтернет, телебачення та відеотехніка є потужними та майже безмежними аналогічними носіями віртуальної інформації, але все ж таки відмінними від книги за фізичними та, певною мірою, графічними характеристиками і особливостями. Друковане видання ‒ книга, надає користувачеві можливість не тільки візуального та аудіального сприйняття, яке на сьогоднішній момент, частково задовольняє віртуальна інформаційна система Інтернет, але й кінетичного, тактильного тобто сприйняття за допомогою всіх видів відчуття, які на сьогодні забезпечує тільки книга.

У сучасному ритмі життя людина прагне до прискорення сприйняття величезної кількості інформації, яку вона споживає щоденно. Електронні носії візуальної та вербальної інформації частково задовольняють цю потребу, але водночас, з очевидних причин, новітні аналоги не можуть замінити книжок, адже книги частіше всього мають культурну та історичну цінність [5, с. 568].

Формування розумінь щодо особливостей використання графічної мови у книжковій ілюстрації здійснюється завдяки науковим роботам В.М. Ляхова «Очерки теории искусства книги», «Теоретические проблемы искусства книги», С.Ф. Добкина «Оформление книги. Редактору и автору» [4, 2].

Актуальність дослідження зумовлена все зростаючою потребою наукового висвітлення питань психологічного впливу всіх складових книги на людину, а також розкриттям семантичних основ книжкової графіки і специфічних властивостей графічної мови та особливостей її сприйняття.


69

Спілкуючись з книгою, людина використовує всі засоби сприйняття інформації: візуальне, вербальне, кінетичне, тактильне та інші види, що поширюють спектр психічного відчуття, збагачують враження. Іноді такий вплив зводиться до умовного рефлексу, крім того книга частіше має матеріальну, художню, культурну та історичну цінність, на відміну від електронних носіїв інформації.

Так, наприклад, Орест Хмельовський у «Графіці та основах графічного мистецтва» пропонує акцентувати увагу на світоглядних основах теорії графічного мистецтва [6].

З питань особливостей оформлення літератури Б. Валуєнко вказує, що книга та її оформлення «змінюється», «росте», змінюється характер і стиль графіки та оформлення в цілому. Якщо більшість книжок для дітей молодшого шкільного віку мають повноколірні ілюстрації, у яких домінують «по – дитячому» умовно стилізовані зображення, то чим «старший» читач, тим «глибшим і серйознішим» є оформлення [1, с. 85].

У роботі «Архітектура книги» Б.В. Валуєнко розглядає питання, пов’язані з теорією художнього конструювання, ілюстрування книги та відмічає архітектуру книги як синтезу мистецтва. Автор також висвітлює питання значення технології виробництва і художніх аспектів виразності та функціональності для досягнення ефективності впливу друкованого видання, але він не розглядає теоретичних питань щодо доцільності використання певної графіки шрифтів, семантики ілюстративних зображень [1].

В процесі дослідження, вивчаючи розвиток дизайну книги, було проаналізовано особливості художнього підходу до проектування ілюстрацій художниками в процесі оформлення книжок. Провідними діячами в ілюструванні книжок у ХХ ст. були художники: Піскарьов, Фаворський, Гончаров, Кравченко, Крячко, Піков, Пустовійт, Якутович, Макунайте [4, с. 38].

Починаючи із середини ХХ століття спостерігається бурхливий розвиток вітчизняної книжкової справи, у зв’язку з чим з’являється численна кількість літератури з питань книгодрукування, серед якої варто виділити роботи таких авторів: Б.В. Валуєнко «Архітектура книги», періодичне видання «Искусство книги», А.Э. Мильчина «Справочная книга редактора и коректора» та «Памятная книга редактора» [1, 4, 8].

Мистецтво книги – це та складова художньої творчості, яка вимагає від митця не лише вправного володіння олівцем чи різцем, а насамперед багатогранної ерудиції та культури мислення.

Книжкова графіка – це напрям графічного дизайну, завданням якого є цілеспрямоване проектування образів, згідно з темою та змістом літературного твору, що мають естетичні характеристики. Виразними засобами книжкової графіки є контурна лінія, штрих, пляма фон аркуша, з яким зображення створює контрастне або нюансне співвідношення. Засобами створення книжкової графіки є композиції зображувальні, декоративні, шрифтові. Такий ілюстративний ряд може виконуватися у будь – якій графічній техніці та матеріалі і за характером графіки має бути змістовно пов’язаним із сюжетом твору.

Митець книги – це не лише конструктор майбутнього твору, оформлювач чи ілюстратор, не лише майстер, що перевтілює літературні образи у пластичні, але й до певної міри співавтор, якому доручається відповідальне завдання – сформувати образ майбутнього видання.

Орест Хмельовський у «Графіці та основах графічного мистецтва» вказує, що графічне мистецтво – це творча діяльність художників і дизайнерів у галузі образотворчої та прикладної графіки. Тому творення художнього образу, на відміну від звичного фіксування інформації, полягає в застосуванні композиції як методу зображення [6, с. 13].

Стилістичні засоби графіки різноманітні – від швидко виконаних начерків, ескізів та етюдів до ретельно розроблених композицій – зображувальних, декоративних, шрифтових.

«Графіка – це аристократизм мистецтва» ‒ відзначав відомий мистецтвознавець Сергій Маковський. Графіка – найбільш умовна, ефемерна з усіх видів образотворчого мистецтва. Графіка оперує лінією, яка сама по собі не існує в природі. Будь-яке мистецтво філософічне за суттю, оскільки дотичне до категорій простору і часу. «Мистецтвом білого аркуша»


70

називають графіку. Стрімкий начерк олівцем, прозора акварель, експресивна пастель, яскрава гуаш, офорт, ксилографія, ліногравюра, літографія, дереворит і т. ін. Неповторна і тиражована, книжкова і станкова – здається графіка нескінченна в метаморфозах, але завжди тендітна, вишукана, під стать білому паперу, з яким вона веде діалог і завдяки якому існує [7, с. 17].

Книжкова графіка має власні суворі закони, ставить художникові різнопланові вимоги, як-от витончений смак, ґрунтовні знання в царині історії, теорії мистецтва та літератури, матеріальної культури і, нарешті, володіння відомостями про найсучасніші технології поліграфічного виробництва та видавничої практики.

Графічне вирішення книги включає в себе не менше складових. Насамперед це конструювання текстово-шрифтової частини. Цей процес, в свою чергу, складається із вирішення таких питань: підбору кольорів, композиційного поєднання текстових блоків між собою та на загальному тлі аркушу, узгодження тексту із заголовками та розділами, а також способами їхнього форматування, «організацію» сторінки, розвороту книги згідно з модульною сіткою та композиційними прийомами, і вимогами типографіки. Разом з тим не менш важливим елементом у оформленні книги є застосування художньої інтерпретації тексту у книзі. Це досягається завдяки урізноманітненню графічних та композиційних прийомів, зумовлюється змістом і не може вводитися довільно.

По-друге, це створення ілюстрацій як невід’ємної складової авторського текстового повідомлення. Умови їхнього створення ставлять перед конструкцією книги низку завдань, у процесі розв’язання яких самі стають компонентом книжкової архітектури. Засобами архітектури книги досягається найзручніше для сприйняття розташування ілюстрацій, вигідне для їхнього сприйняття, сполучення із сусідніми ілюстраціями, шрифтовими, рубрикаційними чи декоративними елементами.

Поняття змістової складової книги в даному випадку розглядається у тісному взаємозв’язку із графічною частиною книги, адже сприйняття змісту книги формується не лише за рахунок тексту, а також й за допомогою ілюстративного ряду. Хоча зміст текстової частини не менш впливовий та наповнений своїми характерними для літератури «барвами» та «образами» слова [1, 10, 11].

Більшу частину інформації людина сприймає за допомогою зору, тому наявність у книжках зображень, з однієї сторони, допомагає візуально відтворити літературний зміст, а з іншої, наповнює його символікою, доповнює образи, допомагає глядачеві проникнути у зміст написаного, створює візуальну ауру [1, с. 34].

Часто у ілюстраціях автори зводять до мінімуму необхідність створення певного внутрішнього образу героїв, залишаючи кожному свободу уявлень про них, допомагаючи глядачеві творити власні уявні образи. Саме таким характеристикам підпорядковується книжкова графіка.

Ілюстративне оформлення в літературі має надати читачеві не меншу можливість прочитати зміст, ніж текстова частина книги. Художня інтерпретація тексту володіє не меншою здатністю унаочнення та розкриття змісту, за умови її стилістичної та змістовної єдності.

З точки зору графічного дизайну, будь-яка книга – це комплексний об’єкт, який несе в собі, окрім літературно-мистецької, також і художньо-естетичну цінність [5, с. 568].

Означена цінність не виникає як природний наслідок сприйняття змісту літературного твору, а формується завдяки спеціально спроектованим зображенням, характер яких і за стилістикою, і за кольоровим виконанням, і за змістом, спонукає читачів до активізації образного мислення. Графічні зображення, умовні, стилізовані, насичені гіперболами, метафорами та алегоріями, мають семантичний зміст. Саме ці характеристики, доповнюючи зміст літературного твору, приваблюють увагу читачів, оскільки збуджують уяву, надають змісту насиченості, змушують осмислити прочитане.

Спостерігаючи тенденції сучасної ілюстративної графіки для оформлення видань, розуміємо, що дякуючи своїй оглядовості, ілюстрації значно полегшують розуміння тексту.


71

У багатьох випадках ілюстрації мають можливість графічними засобами передавати зміст ясніше, ніж це можна зробити словами, і тому в тій чи іншій мірі заміняють текст.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА 1. Валуєнко Б. В. Архітектура книги / Б. Валуєнко. – К.: Мистецтво, 1976. – 210 с. 2. Добкин С. Ф. Оформление книги. Редактору и автору / С. Добкін. – М.: Книга, 1985. –

250 с. 3. Иттен И. Искусство цвета. 2-е изд. / И.Иттен. – М.: Д. Аронов, 2001. – 95 с. 4. Искусство книги Выпуск третий. Под ред. Кравченка К., Кузнєцова Э., Ляхова В. ‒

М.: Искусство, 1962. – 184 с. 5. Костюк Г. С. Психологія / Г. Костюк. К.: Радянська Школа, 1968. – 572 с. 6. Костукевич С., Хмельовський О. Графіка і основи графічного мистецтва /

С.Костукевич, О. Хмельовський. – Луцьк: Луцький державний технічний університет, 2003. – 160 с.

7. Лагутенко О. Українська графіка першої третини ХХ століття / О. Лагутенко. – К.: Грані-Т, 2006. ‒ 240 с.

8. Манько В. Українська народна писанка / В. Манько. – Львів: Видавничий відділ Свічадо, 2005. – 46 с.

9. Проколієнко Л. М. Формування допитливості у дітей / Л. Проколієнко. – К.: Радянська школа, 1979. – 120 с.

10. Савін В. М. Типографіка, навчальний посібник / В. Савін. – К.: Вересень, 2003. – 72 с. 11. Українська минувшина. Ілюстрований етнографічний довідник. – К.: Либідь, 1993. –

254 с.

УДК 778.53:7.012

Анна Сафронова


СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ ФОТОМОНТАЖУ В КОНТЕКСТІ

ЇХ ВИКОРИСТАННЯ У ДИЗАЙНІ

У роботі досліджено історію розвитку і виникнення техніки фотомонтажу, розкрито

історичний аспект трансформації методів фотомонтажу в контексті їх використання у графічному дизайні.

Ключові слова: фотомонтаж, фотоколаж, мультиекспозиція, графічний дизайн. The paper investigates the history of the development and emergence of photomontage

techniques, reveals the historical aspect of the transformation of photomontage methods in the context of its use in the graphic design.

Key words: photomontage, photocollage, multiexposition, graphic design.

Постановка проблеми. Одним із яскравих методів впливу, що надає відчуття як

реалістичності так і сюрреалістичності сюжетам графічного дизайну, є використання технології фотомонтажу, як одного з засобів трансформації матеріалу фотозображення у графічний художній образ. Незважаючи на те, що поняття технології фотомонтажу виникло достатньо давно і є багатий досвід впровадження елементів фотомонтажу в рекламну продукцію, можемо констатувати, що питання розвитку видів фотомонтажу та їх впровадження в сучасні продукти графічного дизайну з врахуванням можливостей комп’ютерних технологій недостатньо досліджені.

Аналіз опублікованих досліджень. Рівень дослідженості питання виникнення фотомонтажу і його використання в роботах окремих авторів можна назвати достатньо


72

високим. Поняття фотомонтажу розглядалось ще Яном Чіхольдом у його фундаментальному творі «НоваТипографіка» (1928 р.) Надалі у роботах В. Михалковича, В. Стігнєєва, В. Беньяміна, І. Кукуліна та ін. було проведено ряд досліджень, де висвітлюються історичні аспекти виникнення і розвитку техніки фотомонтажу. Найбільша увага в науковій літературі, як вітчизняній, так і зарубіжній приділена засобам художньої виразності радянського плакату 20-30-х років та аналізу творчості відомих митців того часу ‒ Лисицького та Родченко, що широко використовували цю техніку в своїх творах, а також роботам німецьких художників-дадаїстів, іспанських митців 20-30-х років. Однак окремо питання видів фотомонтажу у контексті розвитку графічного дизайну не розглядалось. Наразі автори Марусева І. В. , Розета Мус, Ойана Ерера досліджують питання осмислення ролі фотографії в сучасному графічному дизайні, підкреслюючи її значення у формуванні сучасних комунікаційних технологій. У підручниках по застосуванню сучасних графічних комп’ютерних програм можна виділити деякі рекомендації щодо засобів впровадження фотомонтажу у рекламну продукцію, які були використані автором статті як підґрунтя для проведеного наукового дослідження.

Мета і завдання дослідження: на основі комплексного історичного аналізу виникнення і розвитку мистецтва фотомонтажу, розкрити історичний аспект трансформації методів фотомонтажу в контексті їх використання у графічному дизайні і визначити сучасні прийоми його створення.

Основна частина. На початку народження, за своєю природою фотомонтаж ділився на механічний (комбінування вирізаних фрагментів фотографій та їх зйомка) і проекційний (зуміщення негативів, мультиекспозиція). За своєю специфікою фотомонтаж можна поділити на 2 види: ілюзійний, що має на меті корегування зображення (прибирання дефектів, покращення світла, чіткості фотографії; таке комбінування фрагментів знімків, при якому створюється ілюзія природнього зображення), та не ілюзійний, що створює цілковито нове за характером зображення, де різноманітність складових свідомо підкреслюється [1].

Етап активного використання у графічному дизайні і рекламі технік фотомонтажу припадає на 1920-ті роки, хоча принцип поєднання різних фотозображень на одному відбитку, виник майже з появою фотографії. Тенденція до створення фотомонтажних робіт у рекламній графіці, соціальному плакаті отримала розвиток під впливом авангардних течій у мистецтві (кубізм, футуризм, дадаїзм) на фоні індустріалізації і розвитку тоталітарних режимів (СРСР, нацистка Німеччина), де активно використовувались технології художнього впливу. У сфері фотографії це час активних пошуків та експериментів, використання нових методів і технік зйомки (соляризація, фотомонтаж, мультиекспозиція) [2]. Зазначимо, що технологія фотомонтажу по-різному розвивалася на теренах Європи та Радянського Союзу.

Прийнято вважати, що першими фотомонтаж почали впроваджувати німецькі дадаїсти у свої антивоєнні листівки та плакати, хоча досить багато робіт можна знайти і у роботах фотохудожників-сюрреалістів. У травні 1920 року в Берліні відбувся Перший дадаїстський ярмарок, після якого слово «фотомонтаж» набуло широкого поширення і вкоренилося в європейських мовах. Велика кількість дадаїстів прикрасила також обкладинки книг і сторінки журналів того часу (рис. 1). Засновник модерністської течії «Dada», Р. Хаусманн в своїй статті «Визначення фотомонтажу», написаній того часу, сформолював принципи напрямку. Його колега Х. Херцфельд став засновником окремого виду фотомонтажу – плакату-памфлету [3]. Серед представників Вищої школи архітектури і дизайну Баухауз, мету якої її засновники бачили у об’єднанні всіх видів мистецтв, техніку фотомонтажу активно розвивав (наприклад, створюючи «фотограми») теоретик фото- і кіномистецтва, журналіст, одна з найвідоміших фігур світового авангарду першої половини XX століття – Ласло Мохой Надь. Термін «нове бачення», що йому належить, незабаром став назвою цілої течії в мистецтві, з яким сьогодні зв'язується відкриття багатьох образотворчих прийомів у фотографії: надвеликих планів, що перетворюють конкретні природні форми в абстрактні фігури-символи; незвичних людині того часу точок зйомки знизу вгору і зверху вниз, різких ракурсів і форсованої перспективи [4]. Ці прийоми сьогодні широко використовуються при

https://www.ozon.ru/person/286800/

https://www.ozon.ru/person/1954100/

https://www.google.com/search?sa=N&biw=1920&bih=910&tbm=bks&tbm=bks&q=inauthor:%22%D0%92%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D1%82%D0%B5%D1%80+%D0%91%D0%B5%D0%BD%D1%8C%D1%8F%D0%BC%D0%B8%D0%BD%22&ved=0ahUKEwjQlqnm55rXAhWLJZoKHXDGCFw4ChD0CAhPMAY

https://www.google.com/search?tbm=bks&tbm=bks&q=inauthor:%22%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%83%D1%81%D0%B5%D0%B2%D0%B0+%D0%98.+%D0%92.%22&sa=X&ved=0ahUKEwih_s_K6JrXAhXsA5oKHdxiCgsQ9AgIWjAH


73

створенні як фотомонтажів в графічному дизайні, так і концептуальних фотографій. Саме до цієї течії відносять і роботи відомого радянського графіка, скульптора, фотографа, художника театру і кіно Олександра Родченко. Загалом, у Німеччині роботи, виконані з використанням техніки фотомонтажу і фотоколажу часто мали явно виражений соціальний антинацистський характер (Джон Хартфилд, Рауль Хаусман, Хана Хох, Пол Ситроен). У Радянському Союзі 20-30-х років технологія фотомонтажу теж набула поширення, але для створення робіт явно вираженого пропагандистського характеру (численні плакати, журнали, що прославляли пролетаріїв та радянську владу) [5]. Яскраві приклади використання комбінованої техніки фотомонтажу (сполучення фотографії з текстом і графічними елементами) у дизайні поліграфічної продукції і плакату можна знайти у щомісячному ілюстрованому журналі «СССР на строительстве», що випускався з 1930 по 1941 рік і був головним рупором пропаганди, спрямованим на міжнародну аудиторію (випускався 5-тьма мовами). Його дизайном займались відомі діячі авангардної течії в радянському дизайні – конструктивісти Ель Лисицький, Олександр Родченко, Варвара Степанова, Соломон Телігатер та інші. Густав Клуцис, наприклад, стверджував, що фотомонтаж, «організовуючи ряд формальних елементів фото, колір, гасло, лінію, площину, – має одну цілеспрямованість – досягти максимальної сили виразності» [6]. Обидва напрямки припинили своє існування з початком Другої Світової Війни. Наступне звернення до технологій фотомонтажу відбулось у 1960-х роках в Америці у мистецтві поп-арту (Енді Воргол, Річард Гамільтон, Мей Уілсон) і концептуалізмі Ван Дерен Кока, Гілберта та Джорджа Дуен Майлза. Що стосується колишнього Радянського Союзу, то тут найбільш відомою стала Харківська школа фотографії, різноманітні стилі і жанри якої вплинули і на розвиток світового мистецтва фотографії. З використанням технології фотомонтажу митцями цієї школи було створено арт-буки, плакати, серії фотографій, що мали явно виражений антирадянський характер [1].

Революція у поліграфії, перехід до комп’ютерних технологій верстання і підготовки публікацій до друку, засоби графічних програм значно розширили можливості використання фотомонтажу, створення спеціальних ефектів обробки фотографій для використання у графічному дизайні [7]. Тому наведені вище техніки фотомонтажу не використовуються в їх первісному вигляді, але продовжують надихати сучасних дизайнерів. Так, на сьогоднішній день ручним і проекційним способами фотомонтажу (фотоколажу) займаються такі митці, як Лола Дюпре (рис. 2), Роберт Раушенберг, що у своїх роботах комбінують методи живопису та графіки (шовкографія, фарба), і навіть ассамбляж з фотографіями.

Рис.1. Hausmann, ABCD 1924 Рис. 2. Сучасний дадаїзм, фотоколаж Лоли

Дюпре, 2015

У рекламі ж та дизайні ці способи фотомонтажу були повністю замінені на

комп’ютерний (наразі техніка механічного колажу використовується для дизайну арт-


74

бутіків) [9,10]. Приклади використання комп’ютерного програмного забезпечення, де

широко використовуються підходи до дизайну, властиві наведеним вище технікам, можна

знайти в дизайні соціальних плакатів, кіноафіш, обкладинок пластівок (рис. 3).

Рис. 3. Боб Ван Дейк. Плакат

Фестивалю Танцю Голандії, 1995. Плакат

отримав голандський Приз Дизайну в

1996-му. Виставляється в Музеї сучасного

мистецтва (МОМА) в Нью-Йорку.

Рис. 4. Дизайн сайтів, компанія Rocket and Wink

Зразком активного використання комп’ютерного фотоколажу є, наприклад, роботи Боба Ван Дейка, креативного дизайнера, в роботах якого, фотографії суміщаютья з малюнками, текстовою частиною та графічними елементами в єдиний композиційний образ. Американська компанія Rocket and Wink, як і багато інших розробників рекламної поліграфії, використовує цей метод у дизайні фірмового стилю різних компаній. Різнокольорові плашки та геометричні яскраві елементи комбінуються з фотографіями, що імітують комбінований друк. Гротесковий широкий шрифт доповнює загальну яскравість та сміливість образів (рис. 4). Зазначимо, що корпоративний стиль компанії охоплює одразу декілька видів продуктів графічного дизайну. Використання фотомонтажу тут може бути прийнятним. Однак головні елементи фірмового стилю компанії – логотип та фірмовий знак мають бути виконаними виключно графічними засобами і не потребують впровадження засобів фотомонтажу.

Мультиекспозиція також використовується у сучасному дизайні для досягнення оригінальних та неповторних рішень.

У мистецьких проектах фотографи часто відходять від класичних методів монтажу та намагаються їх модифікувати. Так, митці-концептуалісти часто створюють у своїх роботах єдину композицію, складену із декількох фотографій, об’єднаних певним змістовним значенням (у вигляді фото-історії або фотографії-типології, рис. 5 – 6.) [1, 11].У сучасному дизайні подібна техніка монтажу широко використовується в елементах дизайну сайтів. Сторінка сайту виступає у вигляді своєрідного холсту, на якому розміщені певні блоки з фотографіями та текстовою частиною. Яскравим прикладом є модульна сітка з фотографіями у вигляді галереї, каталогу, або іншого переліку фотографій.

Техніка фото-типологія досить часто зустрічається в соціальній рекламі (забруднення довкілля, компанія проти куріння), а також в роботах фотографів-концептуалістів, що займають своє місце у виставковому просторі сучасних арт-галерей поряд з сюрреалістичними і фантастичними сюжетами [11].

http://www.bobvandijkstudio.com/bob-van-dijk-design-about


75

Рис. 5. Фото-історія у роботах фотографів-

концептуалістів Гілберта та Джоржа (1980-ті)

Рис. 6. Фото-типологія. Приклад сайту

(портфоліо дизайнера)

Не втрачають популярності в поліграфічному дизайні також такі техніки фотомонтажу,

як, наприклад, суміщення позитивного і негативного зображень, чорно-білого слайду з

кольоровим. Сучасне фотообладнання дає можливість отримати ефект фотомонтажу за

допомогою використання спеціального освітлення або проектору. Також популярним

методом досягнення спецефектів є фотографування поверхонь, що мають високу здатність

віддзеркалювання [12].

В табл. 1 наведені розглянуті в роботі типи фотомонтажу і наданий аналіз щодо їх

сучасного використання, де цифрами позначені напрями графічного дизайну: 1)

корпоративний стиль компанії; 2) буклети, брошури, календарі та іншу рекламну

поліграфічну продукцію; 3) упаковки, етикетки, обкладинки; 4) сувенірну продукцію; 5)

інтернет-сайти; 6) книжкові макети і ілюстрації.

Таблиця 1

Використання прийомів і видів фотомонтажу в графічному дизайні

Хар

ак

тер

ист

ик

а

тех

нік

и

Вид фотомонтажу Продукти

графічного дизайну

Примітка

1 2 3 4 5 6

Популярні техніки

Прямий метод

фотомонтажу

(комбінований друк)

+ + + Суміщення негативів

Комбінована техніка

фотомонтажу

+ + + + + + Суміщення графіки і тексту з

фотографією (-ями)

Мультиекспозиція

+ + + + + Зйомка, що створює ефект

комбінування зображень в

результаті виставлення довгої

витримки на фотоапараті або

експонування плівки кількома

зображеннями

Фото-історії, фото-

типологія

+ + + Суміщення фотографій однакового

або різного розміру у

хронологічному або довільному

порядку, зі зміною деталей у самій


76

фотографії або зміною внутрішніх

налаштувань фотоапарату. *

*Техніка виникла і продовжує

використовуватись у роботах

фотографів-концептуалістів

Техніки, що отримали

розповсюдження з

розвитком

комп’ютерної

поліграфії

+ + + + + + Наприклад, суміщення негативного

зображення з позитивним-чорно-

білого фото з кольоровим…

Спец

ифічні

техніки

Механічний

фотомонтаж

Нарізка з різних фотографій.*

**Використовуэться при

оформленні арт-об’єктів, хенд-мейд

продукції, вітрин

Прийоми, що даю

ть ефек

т

фото

монтажу

Фотографії з

відзеркаленої поверхні

-

- - - - - Зйомка через скло, воду, дзеркало

та інші відбиваючі поверхні***.

***Використовується у художній

фотографії для створення

спецефектів

Фотозйомка з

проектором.

Фотозйомка зі

змішаним світлом

+ + - - + + Світло від проектору взаємодіє з

формою самої моделі. Змішане

світло (використання імпульсного

та постійного світла) діє таким же

чином***

Висновки:

Проведене дослідження виявило, що фотомонтаж був і залишається ефективним

візуальним засобом графічного дизайну, тому що здатний передати необхідну інформацію

мовою візуальних образів, зберігаючи враження достовірності.

Метод фотомонтажу широко використовується у багатьох сферах графічного дизайну,

включаючи його комерційний та «мистецькі» напрями.

1. Велика частина рекламної продукці та елементи фірмового стилю реалізовані за

допомогою методу фотомонтажу (тут перевага віддається методам комбінованої техніки,

створенню фото-типології, прямого мотажу із залученням сучасних цифрових технологій).

2. Багато робіт зроблених технікою монтажу (усіх її видів) є частиною виставкого

простору.

Подальшого дослідження потребують прийоми фотомонтажу, що використовуються в

комп’ютерному дизайні і їх ефективність щодо психології сприйняття.


1. Михалкович В. И. Поэтика фотографии. / В. И. Михалкович, В. Т. Стигнеев. – М.:

Искусство , 1989. – 296 с.

2. Пьянкова З.Ю. Роль и значение авангарда в истории фотографии (от истоков до

начала XX века) // Материалы XV Междунар. студ. Науч.– практ. Конференции (Чебоксары,

6 окт. 2017 г.) / редкол.: О.Н. Широков [и др.]. – Чебоксары: ЦНС «Интерактив плюс», 2017.

– С. 14-20.

3. Gersh-Nesic, Beth. "What Is a Photomontage in Art ?" / Gersh-Nesic, Beth. [Електронний

ресурс] // Режим доступу thoughtco.com/photomontage-definition-183231. ThoughtCo, Jul. 7,

2017.


77

4. Руйе Андре. Фотография. /Андре Руйе. – М: Клаудберри, 2014 г. – 712 с.

5. Кукулин И. Машины зашумевшего времени. / И. Кукулин – М.: Новое литературное

обозрение, 2015. – 535 с.

6. Новицкий П. И. Фотомонтаж как новый вид агитационного искусства /

П. И. Новицкий / Сб. статей объединения «Октябрь» под ред. П. И. Новицкого. ‒ М.; Л.:

ОГИЗ; ИЗОГИЗ, 1931

7. Погорелый С. Реальная нереальность, или Заметки художника о фотомонтажных

работах / С. Погорелый // КомпьюАрт, 2002. – №2. – С. 81-87

8. Павлов И. Е. Фотография в графическом дизайне: средства художественно-образной

выразительности: рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата

искусствоведения по специальности 17.00.07 – дизайн. / И.Е. Павлов. – Харьковская

государственная академия дизайна и искусств. – Харьков, 2011.

9. Матусевич В. В. Принципы и методы фотографики в рекламном графическом

дизайне : диссертация на соискание ученой степени кандидата технических наук : 17.00.06 /

Владимир Владимирович Матусевич; [Место защиты: ГОУВПО "Московский

государственный текстильный университет"]. ‒ Москва, 2005. ‒ 109 с.: ил.

10. Марусева И. В. Творческая реклама: приемы и методы ее создания (художественно-

аналитическое исследование) / И. В. Марусева – М.: Директ-Медиа, 2015. – 419 с.

11. Никишин О. Фотоистория или типология. Как из серии фотографий сделать

современный фотопроект? / О. Никишин [Електронний ресурс] // Режим доступу

http://www.alexeynikishin.ru/articles/tipologia-ili-fotoistoria.html

12. Davenport A. The history of photography: an overview/ A. Davenport. – Albuquerque:

University of New Mexico Press, 1999 – 207 р.

Науковий керівник: старший викладач Потанін С.Є.

УДК 7.071.4:061.2(477)

Оксана Чіфліклій

(Ізмаїл,Україна)

РОЛЬ ВЧИТЕЛЯ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА

В РОЗВИТКУ ХУДОЖНЬОЇ ТВОРЧОСТІ УЧНІВ

Сучасна специфіка підготовки вчителів образотворчого мистецтва обумовлена тим,

що майбутній фахівець повинен орієнтуватися в особливостях декоративно-прикладного,

народного мистецтва, етнодизайну, при цьому використовувати метод творчих проектів.

Caме творча проектна діяльність забезпечує позитивну мотивацію у навчанні та активізує

їхню самостійну творчу діяльність.

Ключові слова: мистецтво, роль вчителя, педагогічний процес, сучасна педагогіка,

талант художника.

Рівень цивілізованості суспільства залежить від якості системи освіти як такої складової

його духовного життя, де закладається фундамент майбутньої розбудови стабільної держави, культури і виробництва, визначаються перспективи міжетнічних і громадянських відносин. Зазначена концептуальна ідея закладена в основу Державної національної програми «Освіта (Україна XXI століття)» і відображена у Законах України «Про освіту» та «Про вищу освіту».

Нові підходи до забезпечення суто фахової підготовки вчителя відображають усвідомлення фундаментальної залежності суспільних перспектив на початку другого тисячоліття від якостей особистості студента вищої педагогічної школи, що закладаються

https://www.labirint.ru/pubhouse/2541/

http://compuart.ru/

https://www.google.com.ua/search?hl=uk&tbo=p&tbm=bks&q=inauthor:%22%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%83%D1%81%D0%B5%D0%B2%D0%B0+%D0%98.+%D0%92.%22

https://www.google.com.ua/search?hl=uk&tbo=p&tbm=bks&q=inauthor:%22%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%83%D1%81%D0%B5%D0%B2%D0%B0+%D0%98.+%D0%92.%22

https://www.litres.ru/direkt-mediv/

http://www.alexeynikishin.ru/articles/tipologia-ili-fotoistoria.html


78

саме його професійною освітою. Інструментальні можливості педагогічного мислення містять у собі й потенціал гуманної підтримки індивідуального розвитку дитини у навчально-виховному середовищі, й загрозу авторитарного нівелювання її особистісної неповторності. Лише цілісна система гармонійно розвинутих особистісних якостей учителя здатна забезпечити гуманність організованого ним педагогічного процесу, особливо вчителя образотворчого мистецтва (ОТМ).

Натомість, як засвідчує практика, робота вчителя ОТМ загальноосвітньої школи ще й досі не користується належною популярністю, не вважається престижною серед митців та вчителів шкіл. Отже, спрямовувати на педагогічну діяльність своїх учнів вони не можуть вже тому, що це суперечить їх особистим переконанням. Спілкування у системі «викладач – твір мистецтва – учень» найчастіше обмежується колом мистецтвознавських проблем, а рефлексія з приводу пізнання змісту, смислу життєтворчості – не торкається художньо-педагогічних ситуацій у школі і не пов'язується з практикою креативної роботи.Останнє вимагає перегляду пріоритетів у переструктуруванні особистісно-професійних утворень майбутнього вчителя, де набувають вагомості саме суб'єктні з них, що визначають здатність до активного творчого саморозвитку, рефлексії та самостійного розв'язання проблем. Це означає, що вузькофахова підготовка вчителя ОТМ повинна поступитися місцем ґрунтовній фундаментальній освіті, яка забезпечує соціальну захищеність професіонала в умовах постійної зміни вимог на ринку праці [1, с. 4].

І тут вважаємо за необхідне виділити установку та шляхи вирішення проблеми, планомірність у вирішенні креативних завдань і проблем, гнучкість розуму, розумову точність, оригінальність вирішення спеціальних завдань, здатність до оцінки ідей, результатів мислення. Зараз, за даними психологів, творчі здібності розвинені лише у двох-трьох відсотків людей. Тому-то сьогоднішня людина-виконавець – поганий сім'янин, поганий працівник, поганий громадянин. В теперішніх смертельних лабіринтах така людина – самогубець і губитель цивілізації. Яка ж людина може вивести людство з глухого кута? Очевидно, людина-творець, сміливий шукач нових шляхів і, найголовніше, – глибоко людяна і глибоко моральна. Можливо, вона буде розвиватися різнобічно, почне йти з-під ярма вузької спеціалізації, стане поєднувати працю голови і працю рук, роботу і управління суспільством. І це не абстрактна теорія, не рожева мрія – саме життя відкрило шляхи для вирощування такої людини. Завдання сучасної педагогіки – спрямувати дитину на стезю істини і любові. А значить, зняти всяку ідеологізацію з гуманітарних дисциплін, звільнити від нечистої «революційної» тенденційності. Все це підтверджує актуальність обраної проблеми дослідження.

Проблема цілісного пізнання особистості знайшла відображення у науковому доробку І.Д.Беха, В.І.Бондаря, О.Я. Чебикіна, М.Шеллера, В.І.Шинкарука. Фундамент суб'єктного підходу до розуміння цілісності особистості був закладений дослідженнями Б.Г.Ананьєва, С.Л.Рубінштейна, Е.З.Фромма, А. Хеллера, результати яких вплинули на переосмислення методологічних засад освіти як культурного процесу в наукових концепціях Г. О. Балла, Б. С. Гершунського, І.А.Зязюна, О.Г. Колоянової, О.П.Рудницької, О.Л. Шевнюк.

У сполученні задатків (психофізіологічний рівень), здібностей (психологічний рівень), загальної художньої обдарованості, здатностей, інтелекту, мотивації й свідомості митця формується талант художника, як вищий прояв його обдарованості. Зазначимо, що формування й розвиток таланту залежить від власної активності й умов життя людини. Про рівень таланту, який із часом змінюється, звичайно, судять по результатам діяльності і творам людини.

Талант – істотне багатство для кожної країни і кожного суспільства у будь-яку історичну епоху. Прогрес в освіті і науці, економіці, мистецтві і культурі, в політиці, в спорті, в способі життя всього суспільства і відносинах її членів між собою значною мірою визначається різноманіттям діяльності вільних у творчості і поведінці індивідів.

Відомий вчений, лауреат Нобелівської премії П. Л. Капіца, розглядаючи у своїй статті «Експеримент, теорія, практика» глобальні проблеми розвитку суспільства, звернув увагу на


79

ознаки, які дійсно «показують рівень розвитку суспільства», і виділив такі якісні характеристики, як тривалість життя (поширення здорового способу життя), якість життя (зростання матеріального добробуту) і розвиток інтелектуальних і духовних здібностей особистості. Саме ці характеристики є основними критеріями при визначенні рівня і перспектив розвитку суспільства. Інтелект кожної окремої людини є індивідуальною системою його розумових здібностей, що виражається у вміннях, які стають зримими в діяльності. За результатами праці можна судити про інтелектуальні здібності і протікання розумових процесів у людини. Але рівень окремих здібностей особистості ще мало говорить про її інтелектуальний рівень в цілому. Відомі блискавичні люди-лічильники, шахісти, які відрізняються досить нерозвиненим інтелектом. Для розумової переробки інформації необхідні так звані логічні операції мислення. Це аналіз, синтез, узагальнення, абстракція, конкретизація. Тому вони займають центральне місце в діагностиці.

За даними сучасної науки, до найважливіших базових компонентів людського інтелекту належать:

а) обсяг пам'яті, особливо обсяг короткочасної пам'яті; б) швидкість сприйняття людської свідомості; в) час, протягом якого інформація утримується на поверхні свідомості (у середньому він

складає 5-6 секунд, іноді значно довше); г) здатність організму до адекватного кодування та декодування інформації (тут

закладені джерела помилок, які можуть бути причиною відмінностей в інтелекті). Незважаючи на зазначені обмеження, базисні компоненти важливо знати і враховувати в

навчально-виховному процесі. Звідси випливають нові, досі лише інтуїтивно вгадувані вимоги до педагогіки, дидактики та методики майбутнього, що особливо стосується структурування навчального матеріалу, а також процесів пред'явлення і тренування і, таким чином, диференційованого підходу до навчання. При уніфікованому викладанні, наприклад, швидкість пред'явлення матеріалу завжди буде занадто висока для частини школярів, які не встигають з'єднати нові знання з уже наявними, для іншої ж частини школярів ця швидкість завжди занадто мала, і вони не можуть використовувати всі свої потенції. Деякі школярі найкраще сприймають навчальний матеріал, якщо він подається проблемно, інші – якщо інформація добре структурована і в ній виділено найбільш суттєві факти і смислові зв'язки і т. д. Ці приклади показують значення базисних компонентів для розвитку інтелекту.

Роль викладача образотворчого мистецтва вищого навчального закладу обмежується повідомленням інформації, постановкою художньо-творчих завдань і стимулюванням студентів до їх виконання. Не завжди він має можливості й бажання до міжсуб'єктного художньо-творчого спілкування, часто виховний вплив не планується, а комунікація здійснюється на інтуїтивному рівні. Недоліки процесу професійного розвитку особистості пояснюються ще й елементарним невмінням чітко визначити мету й завдання образотворчого спілкування, підібрати твори ОТМ в залежності від художньо-педагогічної ситуації.

В сучасних реаліях методики освіти є найбільш дієвими, якщо вони побудовані на засобах активізації розумової діяльності та скеровані на розвиток творчої особистості. Відома значна кількість активних методик художнього навчання, серед яких можливо відзначити методи проблемного та інтерактивного навчання [2]. Провідні педагогічні інновації пов'язані в сучасній освіті саме з використанням інтерактивних методів навчання, з метою виявлення та розвитку творчих здібностей, освоєння етнопростору учнів.

При проведенні виховних бесід, тематичних вечорів та інших форм педагогічного впливу особливого сенсу набуває естетичний потенціал мистецтва, який розкривається в процесі спілкування й цілеспрямованого пізнання. Тут важливо ширше практикувати лекторії естетичних знань, бесіди про мистецтво в сім'ї, ігрові ситуації в початкових класах, рольові ігри, загальні дискусії, факультативні заняття з історії образотворчого мистецтва, художньої культури, естетики , проблемно-пошукове навчання та презентації творчих розробок – у старших класах. Тому в процесі образотворчої діяльності у ВНЗ варто


80

використовувати ігрові ситуації, сценарії занять, на яких студенти програють, ніби пропускаючи через себе всі основні етапи формування психологічного простору. Так, при аналізі картин вони розподіляють ролі персонажів із зображених картин, улаштовують аукціони, пошуки зниклих картин, розкриваючи при цьому зміст, художньо-виражальні засоби художніх полотен, відтворюють стереотипний ряд переживань. Як показав досвід, такі етюди особливо ефективні, оскільки в них бере участь кілька людей. Отже, зрозуміти саму динаміку сприйняття творів образотворчого мистецтва, навчитися керувати нею – означає організувати сам процес художнього виховання і формування особистості.

Найефективнішою складовою методики навчання майбутніх педагогів-художніків, важливим чинником розвитку їхніх творчих здібностей, образного мислення, естетичного смаку та ін. вважаємо метод творчих навчальних проектів, що ґрунтується на дослідницько-пошуковій діяльності студентів у процесі розв'язання завдань проблемного характеру [3].

Проектне навчання дозволяє здійснити ефективний перехід від «розвитку пам'яті» до «розвитку мислення», а також реалізувати особистісно-орієнтовану парадигму освіти, в якій основною дидактичною одиницею є творча проектна діяльність. Під час виконання творчих проектів студенти здійснюють перші професійні проби, які моделюють елементи конкретного виду як художньо-трудової, так і професійно-педагогічної діяльності. Крім цього, метод проектів у сучасних умовах є реальним засобом реалізації ідеї щодо поєднання навчання з продуктивною працею творчого характеру.

Майбутній вчитель образотворчого мистецтва повинен: ‒ володіти вміннями використовувати у своїй мистецько-педагогічиій діяльності знання,

які отримані в галузі декоративно-прикладного мистецтва, теоретичних мистецьких дисциплін;

‒ здійснювати прогнозування результатів художньо-творчої діяльності майбутніх учнів; ‒ володіти різними формами і методами навчання дітей предметам мистецького циклу з

використанням елементів етнодизайну; ‒ володіти методикою викладання всіх мистецьких дисциплін, зокрема композиції,

графічного дизайну, традиційних видів українського декоративно-прикладного мистецтва; ‒ уміти створювати ескізи, технічні малюнки, мати навики володіння комп'ютерною

технікою [4, с. 233]. Отже, сучасна специфіка підготовки вчителів образотворчого мистецтва обумовлена

тим, що майбутній фахівець повинен не тільки професійно володіти знаннями та вміннями з мистецьких дисциплін, водночас орієнтуватися в особливостях декоративно-прикладного, народного мистецтва, етнодизайну, а й при цьому використовувати метод творчих проектів , який дозволяє реалізувати діяльнісний та особистісно-орієнтовані підходи.Caме творча проектна діяльність забезпечує позитивну мотивацію та диференціацію у навчанні, активізує їхню самостійну творчу діяльність при виконанні індивідуальних і групових проектів, доволі часто пов'язана з організаційною роботою у колективі.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА 1. Шевнюк О.Л. Культурологічна освіта майбутнього вчителя: теорія і практика:

Монографія / О.Л.Шевнюк. – К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2003. – 232 с. 2. Кічук Н.В. Формування творчої особистості вчителя / Н.В.Кічук. – К.:Либідь, 1991. –

95 с. 3. Оршанський Л. Роль та місце методу творчих навчальних проектів у художньо-

трудовій підготовці майбутніх учителів технологій // Етнодизайн: Європейський вектор розвитку і національний контекст. Кн. 1: зб. наук. праць. – Полтава: ПНПУ імені В.Г.Короленка, 2015. – С.307-314.

4. Пастир І. В. Художньо-творче становлення фахівця засобами образотворчого мистецтва: теорія і практика /І.В.Пастир: монографія. – Ізмаїл, 2012. – 264 с.


81

ПЕДАГОГІКА / ПЕДАГОГИКА

УДК 37.01

Іван Алмашій

(Мукачево, Україна)

ЕКОСОЦІАЛІЗАЦІЯ МОЛОДІ

Стаття присвячена питанню формування молодіжної екологічної культури з

урахуванням екосоціалізації на регіональному рівні. Даний підхід дозволить підвищити ефективність психологічних та педагогічних засобів у різних навчальних закладах під час формування екологічної культури молоді.

Ключові слова: молодь, екологічна культура, освіта, навчальні заклади. It was proposed to calculate the ecological culture of the region taking into account the

average level of ecological culture of young people living in the region. Such approach would increase the efficiency of psychological and pedagogical means in various educational institutions activities during the youth ecological culture formation.

Key words: youth, ecological culture, education, educational institutions.

Актуальність. Життєпридатні параметри природного середовища на регіональному рівні

великою мірою залежить від багатьох аспектів (освітніх, соціальних, економічних, законодавчих і т. д.) які відбуваються в Україні. А саме всі види взаємодії в системі «Людина-Природа», які пов’язані з пізнанням, освоєнням та перетворенням природнього середовища. Оскільки природне середовище регіону тісно зв’язане (спільні річні, перенесення мас повітря...) в плані взаємовпливу на нього, то постають два важливих аспекти для дослідження в соціально-педагогічний науці: дослідження процесу формування екологічної культури молоді та узгодженість основних аспектів процесу формування екологічної культури молоді (законодавчих, соціально-педагогічних і т. д.) в діяльності всіх інституцій як навчально-виховних так і тих, діяльність яких має відношення до процесу формування екологічної культури молоді. Одними з таких інституцій є громадські об’єднання, які засновані на добровільних засадах, в основі яких є ініціатива від активних громадян. В їх діяльності є більше гнучкості у виборі форм та методів роботи, і можуть охоплювати ширший контингент молоді, від школярів віком від 14 років до молодого працівника 35 років.

Формування екологічної культури молоді на місцевому і регіональному рівні розглянуто в працях Гаць Я. М., Андронов В. А., Мірошніченко Р. В., Абалкіна І.Л., Моткін І.О., Куркуленко С.С., Курняк Л.Д., Науменко Н.В., Процюк В.А.

Мета. Висвітлити проблему екосоціалізації з урахуванням природовідповідної моделі поведінки і діяльності.

Період ранньої дорослості характеризується динамічним розвитком функцій, які пов`язані з психічними процесами на фоні зростання завантаженості та високої мотивації до успішного життя. В період ранньої дорослості, а саме «студентський вік» (17-23 роки) досягають максимуму характерні найменші значення латентного періоду реакцій на прості, комбіновані й словесні сигнали. Разом з тим відмічається найбільша здатність освоєння навичок і психомоторних операцій. Також вважається, що прогрес пам’яті відбувається до 25 років. Разом з тим спостерігається високий рівень короткочасної вербальної, логічно-вербальної та асоціативної пам’яті, зростання довготривалої вербальної пам’яті. В період ранньої дорослості формується та починає досягає свого найвищого рівня загальна система пам’яті, а на її базі вже починає розвиватися спеціалізована система пам’яті, яка буде необхідна для конкретної практичної діяльності студента [2, с. 230].


82

Формування екологічної культури молоді (ФЕКМ) включає процес екосоціалізації, тобто становлення людини як носія найкращих зразків поведінки людини в системі «Природа-Людина». Як і будь який процес формування особистості, формування екологічної культури відбувається під впливом різних чинників, а саме економічних, психологічних, ідеологічних, соціальних і т. д. [1, с. 409].

Соціально-психологічні чинники мають важливе значення і вливають як на екологовідповідну поведінку та діяльність особистості, так і на організаційно-педагогічні аспекти діяльності різних просвітницьких інституцій по формуванню екологічної культури молоді.

Необхідним є наявність зв’язку між системою основних екологовідповідних знань, навичок, вмінь (як моделей-прототипів екологовідповідної поведінки і діяльності) та ієрархічною системою потреб людини (потреби фізіологічні, потребі у безпеці, потребі у спілкуванні, оцінці та повазі, самовдосконаленні, знаннях і розумінні, естетичні потреби). На сьогодні не досліджена чітка межа між рівнем реалізації потреби людини і проявом екологовідповідної поведінки. Тому дослідження в цьому напрямі є особливо актуальними [1, с. 413].

Нагальними викликами в системі формування екологічної культури особистості, зокрема молоді є систематизація екологовідповідної змістовної компоненти, яка б відповідала регіональним вимогам природнього середовища. Відповідно до проведеного опитування серед учнівської та студентської молоді Закарпатської області стосовно знань про основні життєпридатні параметри природного середовища відповіді є відносно загальними без конкретизації об’єктів природного середовища. Що свідчить про слабку включеність молоді у зв’язок «Природне середовище_Людина».

Інший аспект висвітлюється збільшення ймовірності реалізації екологовідповідної поведінки та діяльності навіть при несприятливому впливі різних чинників. Розгляд проблеми впливу економічного чинника на діяльність екологоосвітніх інституцій, зокрема педагогічне управління має місце при його розгляді у системі «вплив економічного чинника – виховний потенціал формування екологічної культури молоді в діяльності виховної інституції».

Отже в психолого-педагогічній науці є також дослідження, які стосуються визначення оптимальних параметрів впливу різних чинників на організаційно-педагогічні аспекти формування екологічної культури молоді в діяльності виховних інституцій.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА 1. Пальчевський С. С. Педагогіка: навч. посібник / С. С. Пальчевський. – К.: Каравела,

2007. – 410 с. 2. Поліщук В. М. Вікова і педагогічна психологія : навч. посібник / В. М. Поліщук. –

Вид. 3-тє, виправ. – Суми : Університетська книга, 2010. – 352 с.

УДК 37.017



ГРА ЯК ІНТЕРАКТИВНИЙ МЕТОД НАВЧАННЯ

Інтерактивні технології невід’ємна частина сучасних уроків, завдяки як вчитель має змогу розвинути у дитини всі компетентності. Саме метод «гра» в будь-якому віці залишається найактуальнішим і досягає бажаних результатів.

Ключові слова: інтерактивне навчання, метод, гра, інноваційні технології. Наука не стоїть на місці, з кожним днем, на один крок, вона їде вперед. Так сучасна

школа переходить на новий рівень – «Нова школа». Нові зміни своєю структурою,

http://www.educationua.net/silovs-1161-1.html


83

правилами обов’язками, зумовлюють на те, що вчителю також треба змінюватися, а саме: використовувати нові методи, розробляти свої, які будуть підходити до певного класу. Саме вже зараз для вчителів початкових класів готують курси зі змінами.

Вчителі, які працюють багато років в школі, мають стати «сучасними вчителями», звикнути та перейняти нові зміни. Які б нові зміни не ввійшли в життя школи, кожний педагог має не забувати: що вкладеш в дитину, те й отримаєш. Найважчу роль у вихованні учнів надається саме вчителю початкових класів. Якщо раніше педагог не мав великої змоги використовувати не традиційні методи, а саме інтерактивні, інноваційні технологій, тощо, через те, що матеріалу багато, а часу обмаль. То «нова школа» заохочує вчителів на уроках, особливо 1-2 клас, використовувати урок у вигляді ігровій формі. Саме тому інтерактивні технологій вдало використовувати на уроках в початковій школі.

Серед передових та сучасних методів у сучасному навчальному процесі, доцільно велику увагу приділяти інтерактивним методам, основаних на особистісно орієнтованому підході до учнів, спрямованих на розвиток не лише творчого потенціалу вивчаючого, але й на вміння мислити та швидко реагувати, покращуючи комунікаційні навички [1, с. 7].

Слово «інтерактив» (пер. з англійської “inter” – взаємний, “act” – діяти) означає взаємодіяти. «Інтерактивне навчання» можна визначити як взаємодію вчителя та учня в процесі спілкування та навчання з метою вирішення лінгвістичних та комунікативних завдань. Інтерактивна діяльність включає організацію та розвиток діалогічного мовлення, спрямованих на взаємодію, взаєморозуміння, вирішення проблем, важливих для кожного із учасників навчального процесу [2, с. 6].

Дидактичний аспект інтерактивних технологій досліджують такі відомі вчені, як Г.М. Брос, М.В. Кларен, Л.В. Пироженко, Н.Ф. Фомин, О.І.Пометун, Н. Суворова та інші [4, с. 7-10].

За Л.В. Пироженко та О.І. Пометун, визначають умовну робочу класифікацію інтерактивних технологій за формами навчання (моделями), у яких реалізуються інтерактивні методи. Їх розподіляють на чотири групи залежно від мети заняття та форм організації діяльності учнів: індивідуальні, парні, кооперативні, фронтальні інтерактивні технології навчання.

Проводячи такі методи на уроках, роль вчителя є другорядною. Таким чином, учні не відчуватимуть тиску вчителя, їхнім обов’язком буде висловитися, донести свою думку. Але роль вчителя є головною і важливою - в підборі методу. Від педагога залежить: як вдало підібраний метод, відповідає віковим особливостям дітей, доречно використати при вивчені даної теми. Не менш важливим є те, як педагог підбери групи, хто буде командиром в групах, як чітко до учнів педагог донесе те, що від них вимагається.

Як правило, працюючи в групі, у дітей виникає покращення комунікативних навичок, проявляється як командний дух, так і характеристики лідера окремих індивідуумів. Таким чином, створюється умови для індивідуального самовираження всередині групи, вміння працювати в команді, розвивається дух суперництва, який сприяє мотивації учнів до розширення знань для покращення комунікації та словесного закріплення своїх позицій. Даний метод вчить дітей активному самостійному пошуку відповіді.

До інтерактивних методів навчання відносять презентацію, бесіди, рольові ігри, дискусії, «мозковий штурм», використання мультимедійних комп’ютерних програм.

Так як, гра – це і навчання, і праця, і серйозна форма виховання (К. Д. Ушинський). На уроці завжди необхідно находити місце грі. Нестандартна творча робота пробуджує в дітей інтерес до знань, сприяє інтелектуаьному розвитку. На мою думку, за допомогою гри, можна знайти шлях до серця кожної дитини, пробудити і розвинути її творчі здібності. Щоб зберегти дитячу безпосередність, радісне сприйняття і відкриття світу, влаштовуйте зустрічі з природою, щоб навчити помічати красиве й цікаве в буденному.

Гра – найбільш доступний для учнів вид діяльності, спосіб переробки отриманих із зовнішнього світу вражень [3, с.7-10]. У грі яскраво проявляються особливості мислення та уяви, емоційність, активність, розвиваюча потреба в спілкуванні. Цікава гра підвищує рівень


84

активності дітей, і він може вирішити більш складну задачу, ніж на звичайному занятті. Але це не свідчить про те що всі заняття повинні проходити в формі гри. Гра – це тільки один з методів, і вона дає гарні результати тільки у поєднанні з іншими: аудіюванням, бесідами, читанням та іншими.

Гра має велике значення для розвитку особистості. Успіх навчальної гри визначається можливостями учасників, а також віковими особливостями. Навчальна ділова гра має такі функції:

1. Розвиваюча – забезпечує під час навчальної діяльності розвиток творчого потенціалу учнів, їх самостійності в оволодінні методами отримання необхідних знань.

2. Комунікабельна – реалізується через організацію спілкування, регулювання міжособистісних відносин, виникнення механізму саморегуляції поведінки.

3. Активізуюча – передбачає стимулювання пізнавальних процесів, інтересів, потреб. 4. Інформаційна – проявляється у спрямованості змісту гри на соціальні, психологічні та

методичні проблеми. 5. Функції інтеграції знань забезпечує міжпредметні зв’язки між курсами загальних

об’єктів вивчення [3, с. 45-67]. Є багато різних інтерактивних технологій, які доречно використовувати на уроках, які

допомагають учням розвивати в себе комунікативні здібності, уміння висловити свою думку та вислухати інших. Як практика показую, ті педагоги, які використовують інтерактивні технології, їхні учні не бояться аудиторії, вміють висловлювати свою думку, що дуже важливо для кожної дитини. В майбутньому у таких учнів буде ціль дізнаватися щось нове, цікаве, чим можна буде здивувати інших учнів та вчителя.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА 1. Баханов К.О. Інноваційні системи, технології та моделі навчання в школі:

Монографія. – Запоріжжя: Просвіта, 2000. – С. 160. 2. Воронцова В.В. Технология обучения. Педагогика / Под ред. П.И. Пидкасистого. – M.,

1996. – С. 168. 3. Кларин М.В. Игра в учебном процессе // Сов. педагогика. – 1985. – №6. – С. 26–33. 4. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи. – К.: Абрис, 1997. – С. 98.

УДК 37.017



МЕТОДИКА ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ Інтерактивне навчання вможливлює різке збільшення відсотка засвоєння матеріалу, бо

впливає не лише на свідомість учня, а й на його почуття, волю, дії, практику. Кожний вчитель підбирає індивідуальний метод для своїх дітей. Саме інтерактивні технології надають дитині великий багаж знань, який уміло зможуть використати.

Ключові слова: інтерактивні технології, форми навчальної діяльності, заняття. Традиційні методи, які часто використовують на уроках, вони простіші у використанні

як для вчителя, так і для учня. Але результат гірший, з порівнянням використання інтерактивних технологій. Для початку можна використати прості інтерактивні технології: роботу в парах, у малих групах, мозковий штурм тощо. З часом досвід у учнів буде досконалим, заняття будуть виконуватися легше, а готуватися діти будуть швидше.

При застосуванні інтерактивних технологій вчитель має старанно планувати свою роботу:


85

‒ дати учням завдання для попередньої підготовки: прочитати, продумати, виконати самостійні підготовчі завдання;

‒ відібрати для уроку або заняття такі інтерактивні вправи, які послугують для учнів «ключем» для засвоєння теми;

‒ під час самих інтерактивних вправ дати учням час подумати над завданням; намагатися, щоб його серйозно, а не механічно або «граючись» виконували;

‒ на одному занятті можна використовувати одну (максимально дві) інтерактивні вправи, а не цілий калейдоскоп їх;

‒ дуже важливо провести глибоке і спокійне обговорення за підсумками інтерактивної вправи;

‒ проводити опитування, самостійні, домашні роботи з різних матеріалів теми, не пов'язані із інтерактивними завдання [1, с. 56-58].

Ефективність впровадження інтерактивного навчання на уроках зростає за умови, що вчитель правильно і доцільно підбирає методи інтерактивного навчання, керуючись анатомо-фізіологічними, психологічними та особистісними рисами учнів, а також планує урок з урахуванням індивідуальних особливостей кожного з учнів, таких як темперамент, розвиток мислення та мовлення, пам’яті, уваги, уяви

У сучасній педагогіці вирізняють чотири форми навчальної діяльності учнів: ‒ Індивідуальну роботу учня. ‒ Парну (робота учня з педагогом чи однолітком один на один). ‒ Кооперативну (всі учні активно навчають один одного). ‒ Фронтальну (учитель навчає одночасно групу учнів або весь клас) [1, с. 69-71]. Індивідуальна форма роботи використовується на всіх етапах уроку, для вирішення

різних дидактичних завдань: засвоєння нових знань і їх закріплення, формування і закріплення умінь і навичок, для повторення і узагальнення пройденого матеріалу. Вона переважає у виконанні домашніх робіт, самостійних і контрольних завдань в класі.

Переваги цієї форми організації навчальної роботи в тому, що вона дозволяє кожному учневі поглиблювати і закріплювати знання, виробляти необхідні вміння, навички, досвід пізнавальної творчої діяльності [2, с. 25-27].

Проте індивідуальна форма організації має недоліки: учень ізольовано сприймає, осмислює і засвоює навчальний матеріал, його зусилля майже не узгоджуються із зусиллями інших, а результат цих зусиль, його оцінка стосуються і цікавлять лише учня та вчителя. Цей недолік компенсує парна і групова форма діяльності учнів.

Наступну технологію можна віднести до легших методів, доречно використовувати у парах – «сильний учень» та «слабкий учень». Роботу в парах можна використовувати для досягнення будь-якої дидактичної мети: засвоєння, закріплення, перевірки знань тощо. За умов парної роботи всі діти в класі отримують можливість говорити, висловлюватись. Робота в парах дає учням час подумати, обмінятись ідеями з партнером і лише потім озвучувати свої думки перед класом. Вона сприяє розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватись, критичного мислення, вміння переконувати і вести дискусію.

Кооперативна форма організації навчальної діяльності учнів ‒ це найскладніша, дуже специфічна форма організації навчальної діяльності учнів, яка принципово відрізняється від решти.

Це форма організації навчання у малих групах учнів, об'єднаних спільною навчальною метою. За такої організації навчання учитель керує роботою кожного учня опосередковано, через завдання, якими він спрямовує діяльність групи. Кооперативне навчання відкриває для учнів можливості співпраці зі своїми ровесниками, дає змогу реалізувати природне прагнення кожної людини до спілкування, сприяє досягненню учнями вищих результатів засвоєння знань і формування вмінь. Така модель легко й ефективно поєднується з традиційними формами і методами навчання та може застосовуватися на різних етапах навчання [2, с. 36-37].


86

Фронтальна форма організації навчальної діяльності учнів передбачає навчання однією людиною групи учнів або цілого класу. За такою організації навчальної діяльності кількість слухачів завжди переважає за кількість тих, хто говорить. Всі учні в кожен момент часу працюють разом чи індивідуально над одним завданням із подальшим контролем результатів.

До цієї групи належать інтерактивні технології, що передбачають одночасну спільну роботу всього класу. Сюди входять: «обговорення проблеми в загальному колі», «незакінчені речення», «навчаючи – вчуся», «розв'язання проблем», «дерево рішень», «мікрофон», «мозковий штурм», «пошта», «обговорення проблеми в загальному колі» [2, с. 42-43].

Це загальновідома технологія яку застосовують, як правило, у комбінації з іншими. Її метою є з'ясування певних положень, привернення уваги школярів до складних або проблемних питань у навчальному матеріалі, мотивація пізнавальної діяльності, актуалізація опорних знань тощо. Учитель має заохочувати всіх учнів до рівної участі й дискусії.

Інтерактивні методи у поєднанні з класичними методами навчання утворюють ідеальну основу для вивчення навчального матеріалу в початковій школи.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА 1. Освітні технології: навч.-мет. посібн. / укл. Пєхота О. М. – К., 2002. – 255 с. 2. Пометун І. О. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: наук.-метод. посібник

/ І. О. Пометун. – К.: Видавництво А.С.К., 2004. – 192 с.

УДК 378.011.3-057.175:005.336.5

Оксана Бульвінська


БЕЗПЕРЕРВНИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ РОЗВИТОК НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ

ПРАЦІВНИКІВ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ: ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ У статті зроблений термінологічний аналіз Закону України «Про освіту» і

стратегічних документів Європейського простору вищої освіти щодо професійного зростання науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти. Пропонується саме поняття «безперервний професійний розвиток» розглядати як базове, що буде включати різні види і форми професійного зростання науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти.

Ключові слова: безперервний професійний розвиток; заклади вищої освіти; науково-педагогічні працівники; підвищення кваліфікації; професійне зростання.

The article makes a terminological analysis of the Law of Ukraine «On Education» and

strategic documents of the European Space of Higher Education concerning the professional growth of academic staff of higher education institutions. It is proposed to consider the concept of «continuing professional development» as a basic one, which will include different types and forms of professional growth of academic staff of higher education institutions.

Key words: academic staff; сertification training; continuing professional development; professional growth; higher education institutions.

Як наголошується у Паризькому комюніке міністрів освіти країн – членів Болонського

процесу (2018), інституційні, національні та європейські ініціативи з педагогічної підготовки, безперервного професійного розвитку викладачів, пошук шляхів кращого визнання високої якості та інноваційного викладання в їх кар’єрах є одним із напрямів сприяння високоякісній освіті [4, с. 7]. Адже саме від компетентностей викладачів вищої школи, чий професійний рівень відповідає сучасним тенденціям розвитку вищої освіти;


87

викладачів, здатних відповісти на освітні виклики сучасності, залежить якість вищої освіти і перспективи розвитку країни в цілому. Отже, безперервний професійний розвиток науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти є одним з головних стратегічних напрямів реформування вищої освіти в Україні.

У Законі України «Про освіту» законодавчо закріплені визначення понять, що характеризують професійне зростання науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти – освіта дорослих, післядипломна освіта, безперервний професійний розвиток, підвищення кваліфікації, стажування, перепідготовка тощо. У ст. 18 Закону подається визначення освіти дорослих як загального поняття, а також перелік її складників.

Отже, згідно із Законом «Про освіту», «освіта дорослих, що є складовою освіти впродовж життя, спрямована на реалізацію права кожної повнолітньої особи на безперервне навчання з урахуванням її особистісних потреб, пріоритетів суспільного розвитку та потреб економіки.

Складниками освіти дорослих є: ‒ післядипломна освіта; ‒ професійне навчання працівників; ‒ курси перепідготовки та/або підвищення кваліфікації; ‒ безперервний професійний розвиток; ‒ будь-які інші складники, що передбачені законодавством, запропоновані суб’єктом

освітньої діяльності або самостійно визначені особою» [3]. Як бачимо, безперервний професійний розвиток розглядається як складник освіти

дорослих на рівні з післядипломною освітою, професійним навчанням та перепідготовкою і підвищенням кваліфікації. У цій же ст.18 він визначається як «безперервний процес навчання та вдосконалення професійних компетентностей фахівців після здобуття вищої та/або післядипломної освіти, що дає змогу фахівцю підтримувати або покращувати стандарти професійної діяльності і триває впродовж усього періоду його професійної діяльності» [3].

Проте у ст. 59 Закону «Про освіту», яка присвячена саме професійному розвитку та підвищенню кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників закріплене дещо інше розуміння цього процесу: «Професійний розвиток педагогічних і науково-педагогічних працівників передбачає постійну самоосвіту, участь у програмах підвищення кваліфікації та будь-які інші види і форми професійного зростання» [3]. Тобто, як бачимо, професійний розвиток включає в себе будь-які форми професійного зростання, в тому числі підвищення кваліфікації і самоосвіту.

Така неузгодженість понять вносить деяку плутанину в розуміння базових понять, пов’язаних з професійним зростанням науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти.

На цій неузгодженості акцентують увагу і науковці [2]. Так, аналізуючи сутнісний зміст понять «професійний розвиток», «саморозвиток», «професійний саморозвиток», Ю. Скиба робить висновок, що у вітчизняній науковій літературі немає загальноприйнятого визначення безперервного професійного розвитку [5, с. 84]. Оскільки це поняття, запозичене з європейського наукового дискурсу, нещодавно увійшло в український, усталеним науковим поняттям було поняття «професійний розвиток». Так, «Енциклопедія освіти» (2008) визначає професійний розвиток як «процес формування суб’єкта професійної діяльності, тобто систему певних властивостей в умовах неперервної професійної освіти, самовиховання та здійснення професійної діяльності. У процесі професійного розвитку особистість оволодіває системою професійно важливих якостей, до якої входять комунікативні, мотиваційні, характерологічні, рефлексивні, освітні, інтелектуальні, психофізіологічні властивості людини» [1, с. 733].

У Європейському просторі вищої освіти безперервний професійний розвиток викладача (Continuing Professional Development – CPD) визначається як постійний процес розвитку


88

професійних знань, навичок та цінностей з допомогою кваліфікованих фахівців як на робочому місці, так і за його межами [6, p. 5].

На нашу думку, саме поняття «безперервний професійний розвиток» слід розглядати як базове, родове, що буде включати різні види і форми професійного зростання науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти. Саме таке розуміння безперервного професійного розвитку викладачів університетів закладене і в стратегічних документах Європейського простору вищої освіти. Наприклад, у звіті Європейської інформаційної мережі в галузі освіти «Eurydice» «Modernisation of Higher Education in Europe: Academic Staff – 2017» під Continuing Professional Development (CPD) розуміються всі програми, які надають викладачам можливість покращити свої професійні компетентності [7, р. 13].

Отже, термінологічний аналіз Закону України «Про освіту» і стратегічних документів Європейського простору вищої освіти щодо професійного зростання науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти засвідчив деяку неузгодженість понять, що характеризують професійне зростання викладачів університетів. Вважаємо, що саме поняття «безперервний професійний розвиток» слід розглядати як базове, що буде включати різні види і форми професійного зростання науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА 1. Енциклопедія освіти / гол.ред. В. Г. Кремень. – Київ: Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с. 2. Жабенко О. В. Підвищення рівня професійної компетентності науково-педагогічних

працівників: право чи обов’язок / О. В. Жабенко // Молодий вчений. – 2017. – № 10. – С. 432–438.

3. Закон України «Про освіту». URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2145-19/page (дата звернення: 10.08.2018).

4. Паризьке комюніке (2018). URL: https://mon.gov.ua/storage/app/media/news/%D0%9D% D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%B8/2018/06/06/12/paris-communiqueenua2018.pdf (дата звернення: 25.08.2018).

5. Скиба Ю. А. Сутнісний аналіз дефініцій «саморозвиток» і «професійний саморозвиток» науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти / Ю. А. Скиба Актуальні питання підготовки майбутніх вчителів хімії : теорія і практика: збірник наукових праць. Випуск 3. Вінниця: ТОВ «Нілан-ЛТД», 2017. – С. 83–88.

6. Bubb S., Earley P. Leading and Managing Continuing Professional Development / S. Bubb, P. Earley. – London: SAGE Publications, 2007. – 188 р.

7. Modernisation of Higher Education in Europe: Academic Staff – 2017. Eurydice Report. – Luxembourg: Publications Office of the European Union, 2017. – 172 р.

УДК 37.012:37.018

Валентина Вакуленко

(Краматорськ, Україна)

УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ РЕГІОНАЛЬНОГО

ІНСТИТУТУ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ У статті здійснено понятійний аналіз дефініцій «управління», «інноваційна

діяльність», «управління інноваційною регіонального інституту післядипломної педагогічної освіти», а також розкрито сутність організації ефективної системи управління.

Ключові слова: управління, інноваційна діяльність, управління інноваційною регіонального інституту післядипломної педагогічної освіти.

https://mon.gov.ua/storage/app/media/news/%D0%9D%25%20D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%B8/2018/06/06/12/paris-communiqueenua2018.pdf

https://mon.gov.ua/storage/app/media/news/%D0%9D%25%20D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%B8/2018/06/06/12/paris-communiqueenua2018.pdf


89

The article deals with the conceptual analysis of the definitions of "management", "innovation activity", "management of the innovative regional institute of postgraduate pedagogical education", as well as the essence of the organization of an effective management system.

Keywords: management, innovation, management innovation Regional Institute of Postgraduate Education.

Актуальність проблеми. На сучасному етапі модернізації системи освіти, коли

інноваційна складова у діяльності регіональних інститутів післядипломної педагогічної освіти є не лише умовою їхнього успішного функціонування, але й гарантом існування, проблема організації ефективної системи управління стає актуальною.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми сутності управління вивчали М. Вебер, Г. Єльникова, В. Заблоцький, Г. Клаус, В. Курило, Г. Пономарьова, С. Савченко, Т. Сорочан, Р. Фатхутдінов, Є. Хриков та ін.; психологічні аспекти управління – Д. Ельконін, А. Маркова, С. Рубінштейн; побудови системи управління навчальними закладами в цілому – В. Алфімов, В. Докучаева, В. Загвязінський, В. Кривошеев, В. Кричекський, А. Орлова, Л. Петриченко, Р. Шакурова, А. Харківська; управління навчальним закладом післядипломної педагогічної освіти – Л. Ващенко, О. Бондар, М. Гадецький, Г. Дмитренко, В. Маслов, В. Олійник, В. Пікельна, Л. Покроєва, М. Поташник, Т. Сорочан, П. Треьяков, Є. Хриков, Т. Шамова

Проблемам освітньої інноватики в сучасній теорії і практиці присвячені роботи І. Бома, Л. Буркової, Л. Ващенко, Л. Даниленко, Д. Джонсона, П. Дроб’язка, О. Дусавицького, В. Живодьора, О. Козлової, М. Крюгера, В. Лугового, О. Мармаза, Дж. Мейерса, В. Олійника, І. Осадчого, А. Підласого, Н. Погрібної, С. Подмазіна, О. Попова, М. Поташніка, Н. Протасова, В. Сисонова, Г. Селевка., І. Шалаєва, А. Хуторського та ін.

Вітчизняними та зарубіжними науковцями визначено основні шляхи підвищення ефективності управління закладами вищої освіти (Балакіна, Ю. Беляєв, М. Бородін, Т. Волобуєва), окреслено нові підходи щодо модернізації управління (В. Бруєва, М. Вієвська, В. Мороз), запропоновано систему оцінювання управлінської діяльності керівників вищих навчальних закладів (М. Загірняк) та напрями удосконалення організаційної структури управління (С. Саєнко, Н. Солнцева, Є. Хриков, Н. Яловега).

У дисертаційних роботах останніх років розглянуто загальні питання управління вищою освітою (С. Андрейчук, П. Вишненвський, В. Мануйленко, В. Олійник, І. Трегубенко та ін.), теоретичні й методичні засади управління інноваційним розвитком вищого навчального закладу (Л. Сніцар, Т. Сорочан, А. Харківська, Н. Шарата, Г. Цехмістрова).

Зіставний аналіз робіт вищеназваних учених дозволив дійти висновку, що дана проблематика є достатньо новим об’єктом дослідження управлінської науки як в Україні, так і за кордоном.

Метою нашого дослідження є управління інноваційною діяльністю регіонального інституту післядипломної педагогічної освіти (далі РІППО), то з’ясуємо сутність цього поняття, а також організацію ефективної системи управління.

Виклад основного матеріалу дослідження. Сьогодні, незважаючи на значну кількість наукових публікацій, відсутнє єдине розуміння дефініцій «управління», «інноваційна діяльність», «управління інноваційною РІППО» зокрема в освітній галузі, і післядипломній педагогічній освіті частково.

У сучасних дослідженнях, визначаючи зміст поняття «управління». В. Афанасьєв виходить з того, що це передовсім усвідомлена діяльність людини, яка має певну мету. І не просто діяльність, а той особливий її різновид, який пов’язаний із виробленням виконання, з організацією, спрямованою на втілення виконання в життя, з регулюванням системи до відповідної заданої мети, до підбиття підсумків діяльності, до систематичного отримання, переробки та використання інформації [1].


90

Ми обстоюємо погляд, згідно з яким управління розглядається як складне, багатовекторне, багатоаспектне явище, тому поділяємо думку Є. Хрикова який визначає чотири основні моделі управління.

В основу першої моделі Є. Хриковим покладено критерій економічної ефективності освітньої установи. Відповідно до цієї моделі освітня організація розглядається як закрита, механістична, раціональна система, управління якою спрямоване на забезпечення її ефективності.

В основу другої моделі, автор покладає критерій управлінської ефективності. Згідно з цим критерієм освітня організація розглядається як напіввідкрита, органічна, природна система, управління якою передбачає інтеграцію її складових з метою оптимізації функціонування.

Третя модель управління, на думку Є. Хрикова, базується на критерії гнучкості. У концептуальному плані вона спирається на теорії управління розвитком, розвитку організаційних структур, теорії випадковості та інституційного розвитку.

Основою четвертої моделі управління є критерій релевантності. У рамках цієї моделі освітня організація розглядається як цілісна система елементів, що взаємодіють між собою і в процесі управління якою фахівці спираються на свідомість і критичність ідей у контексті культурної релевантності [10, с. 31].

Ми погоджуємося з думою О. Мельник, згідно якої саме на керівника навчального закладу покладається відповідальність за стан організації управлінської діяльності. З погляду О. Мельник, цільове управління покликане органічно поєднувати в собі відповідні організаційні цілі та такі ж особисті цілі персоналу, організацію управління на основі конкретної групової й індивідуальної оцінки діяльності працівників, за критеріями, що включають оцінку рівня забезпечення досягнення цілей організації [7, с. 235]. Аналізуючи зміст концепції цільового управління, дослідниця зазначає, що «керівник є центральною фігурою ефективного управління саме завдяки опануванню цільово-результуючою філософією управління організацією» [9, с. 235].

Управління як вид будь-якої діяльності поєднує в собі не лише управлінські процеси, а й знання про них, їхню організацію, способи досягнення ефективного керівництва та забезпечення позитивних результатів.

Відповідно до термінологічного словника, інноваційна діяльність – це вид діяльності, пов’язаний з трансформацією ідеї (як правило результатів наукових досліджень і розробок або інших науково-технічних досягнень) у новий або удосконалений технологічний процес, що використовується у практичній діяльності, або у новий підхід до соціальних послуг [6].

Наукове визначення дефініції «інноваційна діяльність» подано П. Завліним і Л. Косалсом.

Так, П. Завлін інноваційну діяльність визначає як комплекс заходів (наукових, технологічних, організаційних, фінансових, комерційних), що породжують інновації. Цей підхід дає змогу виокремити окремі етапи в інноваційному процесі [4].

На нашу думку, найбільш ґрунтовне визначення поняттю «інноваційна діяльність» зроблено Н. Лапіним. Взявши за основу визначення діяльності, сформульоване К. Марксом [8, с. 123-125], як глибинного джерела «саморозвитку людини», Н. Лапін визначає інноваційну діяльність як таку, що змінює рутинні компоненти продуктивних видів діяльності. Об’єктом такої діяльності автор вважає інші види діяльності, що сформувалися в попередній період і набули репродуктивного характеру, а їхні засоби (способи, прийоми) стали повсякденними для даного суспільства. Змінити їх здатна інноваційна діяльність, чим і визначено її основну функцію – зміни, розвитку способів і механізмів їх функціонування в усіх сферах життєдіяльності [11, с. 164].

Л. Даниленко під «інноваційною діяльністю» розуміє «процес внесення нових елементів у традиційну систему, створення та використання інтелектуального продукту, доведення нових оригінальних ідей до реалізації їх у вигляді готового товару (послуги) на ринку» [3].


91

Під інноваційною діяльністю РІППО ми розуміємо діяльність, спрямовану на освоєння, розробку, впровадження та поширення нових ідей, змісту, технологій навчання дорослих для досягнення нової якості освітнього результату, в тому числі розвиток у педагогів інноваційної здатності, яка є однією зі складових професійної компетентності педагога

Інноваційна освітня діяльність – це розробка, розповсюдження та застосування освітніх інновацій. Освітніми інноваціями є вперше створені, вдосконалені або застосовані освітні, дидактичні, виховні, управлінські системи, їх компоненти, що суттєво поліпшують результати освітньої діяльності [2, с. 24].

Ефективність інноваційної діяльності здебільшого залежить від того, як і в який спосіб взаємодіють один з одним усі учасники цього процесу. Система відносин, що виникають в інноваційній освітній діяльності, спрямована на становлення суб’єктно-суб’єктних відносин. Така система докорінно змінює відносини між учасниками інноваційного процесу, перетворюючи їх у партнерів, які відповідають за результати своєї праці [5, с. 54].

На основі наведених визначень виділимо основні риси інноваційної діяльності: ‒ інноваційна діяльність ‒ це процес; ‒ інноваційна діяльність включає наукові, технологічні, організаційні, фінансові та

комерційні перетворення; ‒ інноваційна діяльність спрямована на реалізацію результатів закінчених наукових

досліджень і розробок або інших науково-технічних досягнень. Управління інноваційно-педагогічною діяльністю, Н. Шарата визначає як

цілеспрямовану діяльність, яка направлена на отримання результату креативного пошуку вирішення актуальних проблем інноваційно-педагогічної діяльності [11] .

На основі проведеного аналізу наукової літератури «управління інноваційною діяльністю

РІППО» – ми визначаємо як складову частину загальної системи управління інститутом, що

забезпечує зростання ефективності роботи, поліпшення якості освітніх послуг і основною

умовою підвищення конкурентоспроможності РІППО. Звідси інноваційна діяльність РІППО − це процес наукових, технологічних,

організаційних, фінансових і комерційних перетворень, спрямований на реалізацію результатів наукових досліджень і розробок або інших науково-технічних досягнень.

Ефективність діяльності РІППО, його конкурентоспроможність безпосередньо залежать від того, наскільки ефективно в ньому використовуються сучасні методи аналізу і управління, в тому числі і інноваційні. Причому РІППО з інноваційним підходом до управління повинні вирішити самостійно, які інноваційні інструменти їм необхідні для ефективного управління і в якій найбільш оптимальній для інституту формі вони повинні існувати. До управлінських інновацій належать сучасні економічні, психологічні, діагностичні, інформаційні технології, що дають змогу створити відповідні умови для оперативного й ефективного прийняття керівником управлінського рішення.

Сьогодні серед основних і популярних напрямів удосконалення непростого процесу управління якістю освіти є інноваційний менеджмент, який є невід'ємною складовою стратегічного менеджменту в освіті.

Інноваційний менеджмент – це сукупність принципів, методів та інструментів управління інноваційними процесами, а саме запровадженням нових ідей, знань, представлених у вигляді фундаментальних і прикладних наукових досліджень та розробок [7].

Сутність менеджменту інновацій полягає в забезпеченні умов для внесення системних змін у діяльність освітніх закладів, спрямованих на їх розвиток і покращення роботи. Ефективний інноваційний освітній менеджмент, спрямований на підвищення якості освіти, є надійним механізмом задоволення потреб споживачів освітніх послуг та забезпечення конкурентоспроможності освітніх закладів.

Зазвичай, коли використовується категорія «інноваційний розвиток освіти», на увазі мається рівень впровадження педагогічних інновацій, участь вищих навчальних закладів у інноваційній діяльності або залучення інновацій до освітньої галузі.


92

Таким чином, проаналізувавши поняття «управління інноваційною діяльністю РІППО» ми дійшли певних висновків: сучасні тенденції реформування системи вищої педагогічної освіти в Україні свідчить про незавершеність формування понятійного апарату в галузі управління діяльністю регіонального інституту післядипломної педагогічної освіти.

Висновки. Таким чином, ми доповнили понятійно-категоріальний апарат дефініціями, що характеризують управління інноваційною діяльністю РІППО, а від того, наскільки ефективно в ньому використовуються сучасні методи аналізу і управління, сучасні економічні, психологічні, діагностичні, інформаційні технології залежить ефективність і конкурентоспроможність його діяльності.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА 1. Афанасьев В.Г. Человек в управлении обществом. – М.: Политиздат, 1977. – 382 с. 2. Гириловська, І. В. Інноваційна технологія підвищення якості управління розвитком

освіти [Текст] / І. В. Гириловська // Професійно-технічна освіта. – 2011. – № 3. – С. 23-24 3. Даниленко Л.І. Управління інноваційною діяльністю в загальноосвітніх навчальних

закладах : монографія / Л.І. Даниленко. – К. : Міленіум, 2004. – 358 с. 4. Завлин П.Н. Инновационная деятельность в условиях рынках / П.Н. Завлин,

А.А. Ипатов, А.С. Кулагин. – СПб. : Наука, 1994. – 176 с. 5. Інновації як основа змін освітньої практики [Текст]: інформаційно-методичний

збірник / упорядник Г.О. Сиротенко. – Полтава: ПОІППО, 2005. – 160 с. 6. Соотношение науки и инноваций: краткий терминологический словарь. – М. : ЦИСН,

1995. – 483 с. 7. Стадник В.В. Інноваційний менеджмент / В.В. Стадник, М.А. Йохна. – К. :

Академвидав, 2006. – 464 с 8. Маркс К. Сочинения. – Т.20 / К. Маркс, Ф. Энгельс. – С.123-125. 9. Мельник О.Ф. Управлінський дискурс навчального процесу у вищому навчальному

закладі / О.Ф.Мельник // Витоки педагогічної майстерності: зб. наук. праць. – Полтава, 2011. – Вип. 8. – С. 234-248.

10. Хриков Є. М. Управління навчальним закладом : навч. посіб. / Є. М. Хриков. – К. : Знання, 2006. – 365 с.

11. Sharata N.G. Innovation processes at higher school: essence, aspect, structure / N.G. Sharata // 2nd International scientific conference European Applied Sciences modern approaches in scientific researcher. – Vol.2. – February 18-19. – Stuttgart, Germany. – 2013. – 244 p. – P.163-165.

УДК 37. 013

Вікторія Вельчева


ФОРМУВАННЯ ДОСЛІДНИЦЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МОЛОДШИХ

ШКОЛЯРІВ НА УРОКАХ «Я ДОСЛІДЖУЮ СВІТ»

Природнича освіта є важливим компонентом загальної підготовки учнів початкової

школи. Трансформація освітньої системи з орієнтацією на компетентнісний підхід

обумовлює потребу пошуку шляхів вдосконалення природничої підготовки молодших

школярів.

Дослідницька діяльність у процесі вивчення природознавства є затребуваною, оскільки

спрямована на формування життєвого досвіду молодших школярів.

Ключові слова: дослідницька діяльність, компетентність, дослідницька

компетентність, компетентнісно орієнтоване навчання.


93

Natural education is an important component of the general education of elementary school

students. The transformation of the educational system with a focus on a competent approach

causes the need to find ways to improve the natural training of younger students.

Research activity in the process of studying natural science is in demand, since it is aimed at

forming the life experience of junior pupils.

Key words: research activity, competence, research competence, competent nourishment.

Відмінною особливістю Концепції Нової української школи є її діяльнісний характер,

спрямований на компетентнісно орієнтоване навчання учнів початкових класів. Компетентнісний підхід у навчанні є однією з актуальних проблем сучасної початкової освіти, головною метою якої є підготовка учнів до самостійної практичної діяльності. У зв’язку з цим, природнича освіта молодших школярів на сучасному етапі переживає значне оновлення, головною метою якої є розвиток особистості учня.

Одним із шляхів реалізації основних ідей Концепції Нової української школи є впровадження в освітній простір початкової освіти нового курсу «Я досліджую світ», який має яскраво виражений інтеграційний характер, поєднуючи матеріал природничих і соціально-гуманітарних наук, необхідний для цілісного і системного бачення світу в його найважливіших взаємозв'язках.

Центральне місце в природничій освіті молодших школярів займає пошуково-дослідницька діяльність, як одна з умов формування природничої компетентності. З цього випливає, що потреба формування пошуково-дослідницької компетентності в процесі реалізації змісту освітньої галузі «Природознавство», висловлює актуальність проблеми на початковому етапі загальної середньої освіти.

Мета статті – виявити ефективні засоби формування пошуково-дослідницької компетентності молодших школярів у процесі вивчення курсу «Я досліджую світ».

Узагальнений аналіз нормативних документів та змістове наповнення чинних навчальних програм у сфері початкової освіти свідчить, що все більш важливе місце у змісті багатоаспектної роботи з молодшими школярами посідає дослідницька діяльність, яка спрямована на задоволення освітніх, культурних і соціальних потреб особистості.

Дослідницька діяльність є не новим методом навчання, але затребуваним, оскільки сприяє формуванню в учнів пізнавальної активності. Це зумовило введення в освітній процес загальноосвітніх установ методів і технологій на основі пошуково-дослідницької діяльності, включаючи і молодших школярів.

Про можливість успішного навчання з елементами дослідницької діяльності починаючи зі школи першого освітнього ступеня говорять дані як вітчизняних так і зарубіжних досліджень В. Андрєєва, Н. Алєксєєва, А. Аркадієвої, Л. Виноградової, Г. Пустовіта, Т. Байбари, В. Давидова, А. Леонтовича, М. Маркової, B. Мухіної, В. Паламарчука, З. Плохій, А. Савенкова, Т. Фоміної та інші. На думку науковців ключові компетентності молодших школярів включають в себе сформовані організаційні, інтелектуальні та оціночні вміння.

Як справедливо зазначає А.І Савенков, природнича освіта з елементами пошуково-дослідницької діяльності – це процедура незалежного осягнення молодшими школярами навколишнього світу, шляхом вивчення його предметів, процесів і явищ. Саме тому найважливішим завданням природничої початкової освіти стає підготовка дитини до дослідницької діяльності, набуття нею навичок дослідницького пошуку, що є передумовою формування пошуково-дослідницької компетентності [4, с. 102].

Базою для здійснення заходів по вирішенню цієї важливої і складної освітньої проблеми виступають основні положення Концепції Нової української школи, Закон України «Про освіту», методичні рекомендації щодо викладання освітньої галузі «Природознавство» в початковій школі та фундаментальні праці провідних науковців (Н. Бібік, О. Дідков, І. Зимняя, Н. Кузьміна, А. Маркова, Н. Ничкало, Л. Петровська, О. Савченко, В. Сластьонін О. Тагліна).


94

Аналіз наукової літератури переконливо свідчить про те, що молодший шкільний вік містить потенціал успішного формування пошуково-дослідницької діяльності. Це підтверджують роботи Ю. Гільбуха, Л. Виготського, Ж. Піаже, В. Давидова, Д. Ельконіна, Е. Кравцової та ін. Науковці здебільшого єдині у визнанні, що навчальна дослідницька діяльність – це спеціально організований процес пізнання, який характеризується цілеспрямованістю, активністю і вмотивованістю, результатом якого є формування в учнів нових знань або способів діяльності.

В дидактиці початкової освіти під поняттям «дослідницька діяльність» розуміють виконання творчої роботи, теоретична частина якої повинна завершуватися конкретним рішенням, а практична – результатом [3, с. 17]. Саме творча особистість, як відмічають знанні науковці (Д. Богоявленська, Н. Горопаха, Н. Кічук, Г. Марочко, Г. Тарасенко) є найбільш конкурентоспроможною.

І.О. Зимня розглядає поняття «пошуково-дослідницька діяльність» з психолого-педагогічних позицій. Науковець виділяє в ньому уявлення, знання понятійного апарату та систему цінностей, які в подальшому виявляються в компетентностях людини [1].

Предметна природознавча компетентність на думку Л.Г. Савлучиньскої являє собою особистісне утворення, що характеризує здатність учня розв’язувати доступні соціально і особистісно значущі практичні та пізнавальні проблемні задачі, пов’язані з реальними об’єктами природи у сфері відносин «людина-природа» [5].

Аналіз наукового фонду з окресленої проблеми й творчого досвіду вчителів-новаторів, дає нам підстави стверджувати, що пошуково-дослідницьку компетентність учнів потрібно розглядати в їх здатності знаходити і осягати нові знання, застосовувати базові поняття, вміння, навички і способи діяльності.

Головною метою пошукової практики молодших школярів на уроках «Я досліджую світ» є формування дослідницької компетентності, шляхом інтеграції змістових ліній освітніх галузей Державного Стандарту початкової освіти.

Цінність пошуково-дослідницької діяльності полягає в тому, що молодші школярі отримують можливість подивитися на різні об’єкти та явища природи з позиції вчених, виявити взаємозалежності між компонентами оточуючого довкілля.

Пошуково-дослідницька діяльність є складною формою вивчення світу природи, оскільки передбачає визначення в штучних умовах особливостей об’єктів. Зазначимо, що процес формування дослідницької компетентності відбувається протягом тривалого часу, поетапно та комплексно. Саме тому залучення дітей до дослідницької діяльності починається ще з початкового ступеня загальної освіти,

Так, починаючи з 1-го класу на уроках «Я досліджую світ» учнів залучають до предметно-перетворювальної діяльності, яка передбачає планування дій, формування навичок спільної діяльності, розвитку творчих здібностей. Не менш ефективним видається використання підручника «Я досліджую світ» за редакцією О.В. Тагліної, змістове наповнення якого передбачає виконання елементарних дослідницьких завдань таких як: «Я спостерігаю», «Я вимірюю», «Я досліджую».

Водночас необхідно зазначити, що ефективність формування пошуково-дослідницької компетентності залежатиме від рівня сформованості в учнів понятійного апарату та безпосередньої їх участі в практичній діяльності.

Варто зазначити, що формування пошуково-дослідницької компетентності молодших школярів відбувається на всіх етапах навчальної діяльності. Тому доцільно продовжувати частину досліду на предметних гуртках, індивідуальних, групових, позаурочних і позакласних заняттях.

Як засвідчує практика пошукові пізнавальні завдання перетворюють красу природного довкілля на одне з найпривабливіших для молодших школярів явищ, активізують їхнє прагнення до пізнання нових об'єктів, їх суттєвих та естетичних властивостей.

Пошуково-дослідницька діяльність молодших школярів на уроках «Я досліджую світ» може бути дуже різноманітною. Найчастіше при її проведенні використовуються


95

інформаційно-комунікаційні технології. Це і пошук інформації за допомогою Інтернет-мережі, оформлення результатів роботи у вигляді мультимедійної презентації, малюнків, фотоальбомів, схем, моделей тощо.

Організація процесу формування пошуково-дослідницької компетентності молодших школярів у процесі вивчення курсу «Я досліджую світ» буде більш ефективним при дотриманні наступних педагогічних умов, а саме: врахування вікових особливостей, активізація пізнавальної діяльності учнів, цілеспрямоване і систематичне включення учнів у предметно-практичну діяльність, використання елементів проблемного навчання, залучення міжпредметних зв’язків, як основи формування природничої компетентності.

Таким чином, дослідницька діяльність в початкових класах як основа формування пошуково-дослідницької компетентності молодших школярів є довгим і трудоємним процесом. Разом з тим, для формування пошуково-дослідницької компетентності молодших школярів, необхідно знайти і реалізувати такі умови, які відповідають основним завданням сучасної природничої освіти.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА 1. Зимняя И.А. Ключевые компетенции – новая парадигма результата образования /

И.А.Зимняя // Высшее образование сегодня. – 2003. – № 5. – С. 34-42. 2. Летяк Н.С. Розвиток дослідницьких умінь учнів початкової школи засобами ІКТ-

технологій / Н.С. Летяк – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: conference.pu.if.ua/forum/files/22032017/5/Letjak.pdf

3. Рябова Л.Г. Исследовательская деятельность учащихся / Л.Г. Рябова // Педагогика. – 2013. – № 6. – С. 17-22.

4. Савенков А.И. Учебные исследования в начальной школе / А.И. Савенков // Начальная школа – 2003. – №12. – С. 101-108.

5. Савлучиньска Л.Г. Формування природознавчої компетентності учнів початкових класів на уроках природознавства / Л.Г. Савлучиньска. ‒ irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?

6. Шкільова Г.М. Організація дослідницької діяльності молодших школярів на уроках математики / Г.М. Шкільова – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?

УДК 421

Олена Власенко

(Володимир-Волинський, Україна)

ПІДГОТОВКА СТУДЕНТІВ ДО ВАЛЕОЛОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

З ДІТЬМИ В ЗАКЛАДІ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

У статті розглянуто проблему виховання здорової дитини та умови, які сприяють успішній підготовці майбутніх вихователів до валеологічної діяльності з дітьми шляхом засвоєння змісту навчальної дисципліни «Методика фізичного виховання».

Ключові слова: валеологічна освіта, валеологічна компетентність, здоров’я, здоровий спосіб життя, методика фізичного виховання.

The article deals with the problem of education of a healthy child and the conditions that contribute to the successful preparation of future educators for valeological activity with children by mastering the content of the discipline «Method of physical education».

Key words: valleological education, valeological competence, health, healthy lifestyle, physical education.


96

Проблема виховання здорової дитини на сьогоднішній день надзвичайно актуальна і

злободенна, так як статистика останніх років показує серйозні відхилення у здоров’ї дітей і,

зокрема, дошкільнят. Причини відхилення різні: біологічні, екологічні, соціальні та ін.

Навчити дитину змалечку берегти своє здоров’я – завдання батьків і педагогів. Дуже

важливо з раннього дитинства сформувати валеологічний світогляд, мотивацію вести

здоровий спосіб життя. Необхідно викликати у дітей прагнення зберігати і зміцнювати своє

здоров’я, переконати у тому, що здоров’я залежить від способу життя, допомогти дитині

усвідомити, що головна цінність життя – здоров’я, за яке перш за все відповідає вона сама, і

тому зобов’язана підтримувати постійний здоровий стан свого організму. Тому зараз як

ніколи раніше гостро відчувається потреба в докорінних змінах у вивченні проблем

виховання здорової дитини.

У процесі розвитку і становлення підростаючого покоління велика роль належить

працівникам дошкільних установ, а саме: вихователям. Саме стрімкі зміни, які переживає

сучасне суспільство, диктує потребу у працівниках нової якості, що володіють не тільки

знаннями, а й узагальненими вміннями, що проявляються в здатності вирішувати життєві і

професійні проблеми.

Вихователь у закладі дошкільної освіти постійно контактує з дітьми, тому саме він

повинен володіти значним багажем професійних фахових знань, умінь і навичок. У зв’язку з

цим, зміст професійної підготовки вихователів ЗДО повинен орієнтуватися на створення

умов для повноцінного, всебічного розвитку, формування і підвищення мотивації

збереження та покращення здоров’я дошкільників. Дошкільники ще з раннього віку

оволодівають певним обсягом стихійних знань про здоров’я, їх цікавить власний організм,

вони намагаються дослідити його на своєму рівні. А завдання вихователя – систематизувати

їх знання, правильно дібрати інформацію: щоб вона була науково обґрунтованою, доступною

для сприймання, зорієнтована на формування в дітей практичних навичок дбайливого

ставлення до свого здоров’я.

Проблемі професійної підготовки майбутніх працівників освіти присвячено багато

досліджень вітчизняних і зарубіжних авторів. Теоретичні та методичні основи даної

проблеми знайшли відображення у працях С. Ф. Русової, В. О. Сухомлинського,

К. Д. Ушинського. Велику увагу цьому питанню приділяли сучасні вчені-педагоги і

психологи, а саме: А. М. Алексюк, Л. В. Артемова, І. А. Зязюн, О. Я. Савченко та ін.

Проблема формування валеологічної компетентності знайшла своє відображення у працях

В. Бобрицької, Т. Бойченко, Т. Книш, В. Нестеренко та ін. [2]. Закон України «Про

дошкільну освіту» визначає збереження та зміцнення фізичного, психічного та духовного

здоров’я дитини як першочергове завдання розвитку, навчання і виховання наймолодших

громадян країни. Позитивні зміни в області валеологічної діяльності, внесли нові освітні

програми для ЗДО «Я у світі», «Дитина», «Українське дошкілля». У них вперше визначено

завдання формування у дітей свідомого ставлення до власного здоров’я. Зрозуміло, що

валеологічна освіта повинна починатися в дошкільних установах, тому важко переоцінити

роль вихователя у формуванні здорового способу життя у підростаючого покоління.

Природно, що без знань в області валеології, він не може відповідати сучасним вимогам, які

висуваються до фахівця дошкільної освіти.

Не зважаючи на значну кількість досліджень із даного питання, проблема валеологічної

підготовки майбутніх вихователів ЗДО до формування і збереження здоров’я дітей

знаходиться на достатньо низькому рівні. Тому, у зв’язку з наростаючим з року в рік

зниженням рівня здоров’я дітей, валеологічна компетентність, що означає наявність знань і

умінь в галузі управління здоров’ям, стає пріоритетною в структурі професійних

компетенцій майбутніх фахівців дошкільної освіти.

У процесі навчання у вищому навчальному закладі майбутньому вихователю необхідно

отримати певну підготовку до валеологічної діяльності з дітьми, яка передбачає як набуття


97

необхідних теоретичних знань, практичного досвіду, так і формування відповідного

ставлення до вирішення питань валеологічного виховання.

У переліку навчальних дисциплін для майбутніх вихователів відсутній спеціальний курс

на вивчення валеології. У ряді досліджень аналізується проблема підготовки педагогів до

валеологічної діяльності через призму розвитку культури здоров’я як базового компонента

загальної і професійної культури. Відповідно до цього процес формування валеологічної

компетентності студентів – майбутніх вихователів, здійснюється в курсі «Методика

фізичного виховання», але обов’язково з поєднанням фізичної культури, БЖД, анатомії та

фізіології, основ медичних знань та ін.

Тому з позиції діяльнісного підходу, структуру валеологічної компетентності студента

можна представити у вигляді наступних понять, які повинні бути сформовані у в процесі

навчальної діяльності при вивченні дисципліни «Методика фізичного виховання»:

валеософію (теоретична валеологія), валеометрію (оцінка компонентів здоров’я),

валеопрактику (оздоровлення організму).

Методами, прийомами і формами роботи в даному аспекті є практичне вирішення

поставлених завдань, які реалізуються через проблемні лекції, лекції-бесіди, різні

проблемно-практичні ситуації, де закріплюються вміння і навички, спостереження на

педагогічній практиці.

У темі курсу «Завдання, засоби та форми організації фізичного виховання в ЗДО» окрім

характеристики оздоровчих, освітніх та виховних завдань також аналізуємо валеологічну

спрямованість завдань з фізичного виховання. Де даємо визначення валеологічних понять:

‒ валеологічне навчання – процес формування знань про закономірності становлення,

збереження і розвитку здоров’я людини, оволодіння вміннями збереження і вдосконалення

особистого здоров’я, оцінювання чинників, які його формують; засвоєння знань про

здоровий спосіб життя і умінь його дотримуватися, а також оволодіння методами і засобами

ведення пропагандистської роботи зі здоров’я та здорового способу життя;

‒ валеологічне виховання – процес формування ціннісно-орієнтованих установок на

здоров’я і здоровий спосіб життя, які побудовані як невід’ємна частина життєвих цінностей і

загальнокультурного світогляду;

‒ валеологічні знання – сукупність науково обґрунтованих понять, ідей, чинників,

накопичених людством в галузі здоров’я, які представляють собою вихідну базу для

подальшого розвитку науки і самого валеологічного знання [1].

Студентам пропонується зробити висновки на основі даних визначень: що вони

розуміють під поняттям валеологічна освіта, та що є результатом валеологічної освіти. На

таких заняттях студенти вчаться аналізувати, доводити, узагальнювати, застосовувати

отримані знання з курсу педагогіки.

Цінним моментом для розвитку творчої думки студентів, для прояву активності,

самостійності мислення є лекція-диспут. У процесі засвоєння нового матеріалу

пропонуються студентам проблемні запитання:

‒ обґрунтувати вплив фізичних вправ на розвиток організму дошкільників;

‒ визначити роль загартування в профілактиці простудних захворювань;

‒ доведіть, що висловлювання «Людина сама кує своє здоров’я» є справедливим.

У темі «Забезпечення рухової активності в повсякденному житті дітей», характеризуючи

активні форми роботи з фізичного виховання, а саме: дитячий туризм (походи за межі

дошкільного закладу) та дні здоров’я, проводжу паралель між фізичним розвитком та

валеологічною діяльністю. На практичних заняттях, під час складання конспектів з даних

форм роботи, пропоную студентам теми занять, бесід валеологічного спрямування для

введення їх у конспект: «Знай своє тіло», «Для чого нам вуха (очі, ніс)», «Дотримуйся правил

гігієни», «Скажи «ні» шкідливим звичкам», «Вітамінний калейдоскоп», «Корисні продукти»

і т.д. Складаючи план-конспект пішохідних переходів, аналізуємо вміст аптечки та


98

повторюємо правила надання домедичної допомоги у разі травмування, втрати свідомості,

перегрівання та інших патологічних станах.

У темі «Загартування», студенти ознайомлюються із загартувальними та лікувально-

профілактичними процедурами, а використання їх на практиці – це широке «поле» для

формування мотивації і потреби в збереженні як власного здоров’я так і здоров’я підопічних.

Отже, майбутні вихователі закладів дошкільної освіти ще під час навчання у вузі

повинні усвідомити, що вирішення проблеми збереження і зміцнення здоров’я дошкільників

залежить від рівня валеологічної компетентності вихователя. Тому що між станом здоров’я

дітей і рівнем підготовленості працівників дошкільних установ в області валеології існує

досить чітка залежність, детермінована ступенем сформованості валеологічної культури

педагога. Тому тільки компетентний педагог, який на власному досвіді пізнав цінність

здорового способу життя, цілеспрямованої роботи над своїм здоров’ям, може повною мірою

передати валеологічні знання дітям і створити в ЗДО здорове середовище й умови навчання

[3]. А цьому значною мірою сприяє викладання у процесі фахової підготовки навчальної

дисципліни «Методика фізичного виховання» та застосування різних форм і методів

навчально-виховної роботи на педагогічній практиці.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА 1. Актуальні проблеми валеологічної освіти в навчальних закладах України в сучасних

умовах: Збірник наукових праць. – Кіровоград: КДПУ ім. В. Винниченка. – 2002. – 206 с.

2. Бондаренко О. М. Використання інтерактивних методів навчання при формуванні

валеологічної компетентності студентів педагогічних університетів. [електронний ресурс]

режим доступу: http://science.kpnu.edu.ua/wp-content/uploads/sites/13/2014/06/.

3. Максимова О. О. Особливості валеологічної освіти майбутніх педагогів /

О.О. Максимова // Забезпечення якісної підготовки майбутніх бакалаврів дошкільної освіти в

процесі використання сучасних технологій: збірник матеріалів Міжнародної (заочної)

науково-практичної конференції. – Хмельницький: ХГПА, 2015. – С 139-143.

УДК 378.058.261

Наталія Гаврилюк

(Вінниця, Україна)

ЕЛЕКТРОННЕ НАВЧАННЯ ЯК ФУНДАМЕНТАЛЬНА ТЕХНОЛОГІЯ

ОСВІТНЬОЇ СИСТЕМИ В США

У статті розкрито сутність поняття електронного навчання. Стверджується, що

електронне навчання є фундаментальною технологією освітньої системи в США.

Виокремлено основні чинники, врахування яких сприятиме вирішенню сучасних проблем в

системі вищої освіти України. Визначено поняття «електронна педагогіка». Розкрито

зміст принципів електронного навчання. Описано методи і форми у форматі електронного

навчання.

Ключові слова: електронне навчання, вища освіта США, принципи електронного

навчання.

The article describes the essence of e-learning concept. It is argued that e-learning is the

fundamental technology of the educational system in the United States. Main factors which will

contribute to the solution of modern problems in the higher education system of Ukraine are

singled out. The concept of "electronic pedagogy" is defined. Principles content of e-learning is

revealed. Methods and forms in the format of e-learning are described.

Key words: e-learning, US higher education, e-learning principles.


99

Так як сьогодні в усьому світі відбувається наповнення сучасної освіти електронними

технологіями, то актуальності набуває використання електронних носіїв інформації

електронних дидактичних засобів, зокрема. Завдяки їм з’являється можливість отримувати,

зберігати та розповсюджувати ефективно інформацію, що сприяє вирішенню педагогічних

завдань.

На нашу думку, так зване електронне навчання є зараз фундаментальною технологією

освітньої системи в США.

Науковці виокремлюють основні чинники, врахування яких сприятиме вирішенню

сучасних проблем в системі вищої освіти України:

1) інтеграційні процеси в освіті (інтеграція освітніх стандартів, змісту освіти, технологій, запровадження способів отримання освіти незалежно від соціального статусу студентів та

їхніх батьків, надання доступу до якісної освіти для населення незалежно від місця

проживання, забезпечення рівності дипломів, кредитів, наближених програм підготовки

тощо);

2) створення єдиного інформаційного простору (забезпечують вищі навчальні заклади

через методи і засоби електронного навчання, яке відповідає цілям і завданням формування

інформаційного суспільства). Люди з обмеженими можливостями здоров’я мають теж права

на освіту. Саме створення єдиного інформаційного простору розв’язує цю проблему.

Сучасні класичні форми навчання не завжди задовольняють сучасні вимоги до

здійснення освітнього процесу, так як деякі класичні елементи є вже застарілими, наприклад:

1) навчання у вищому навчальному закладі як засіб здобуття знань на все життя;

2) домінуюча позиція педагога в освітньому процесі;

3) подібна структура навчальних дисциплін та форм організації навчального процесу, акцентуючи на головну роль аудиторних занять;

4) книга – основний засіб отримання інформації.

Тому, на зміну класичної педагогіки приходить так звана електронна педагогіка – галузь

загально-педагогічних знань, сучасне та логічне доповнення класичної педагогіки.

Скористуємось визначенням Костікової С., що електронна педагогіка – це наукове вивчення,

опис і прогнозування процесів у будь-яких електронних освітніх середовищах [2, с. 9].

Електронна педагогіка та електронні дидактичні засоби розвиваються надто швидко, так

як існує високий попит на освітні послуги (особливо в онлайн режимі). Найбільше

електронних користувачів на теперішній час знаходиться в США. Останні наукові

дослідження вказують на те, що електронне навчання має яскраву тенденцію до збільшення

кількості студентів щороку. У США кожен третій студент реєструється хоча б в одному

онлайн-класі. Тому не викликає здивування вживання таких термінів як «електронний

підручник», «електронна освіта», «електронне навчання». Слово «електронний» у назвах

відображає приналежність до інформаційного суспільства [2, с. 11].

Поступово актуальності набувають нові дидактичні принципи електронної педагогіки:

інтерактивність, наявність дружнього середовища, адаптивність, особистісно-

опосередкована взаємодія, відкритість комунікативного простору тощо [2, с. 15]. Розкриємо

зміст деяких принципів електронного навчання в межах нашого дослідження. Принцип

інтерактивності або діалогової взаємодії. Принцип реалізується у режимі роботи «студент-

електронний засіб». В умовах електронного навчання активними є також електронні засоби,

не лише студенти. Електронні засоби і студенти є рівними партнерами у навчанні.

Інтерактивна взаємодія сприяє виникненню більшого інтересу студентів до навчання.

Традиційні технічні засоби навчання мають лише прямий зв'язок, а засоби електронного

навчання мають зворотній зв'язок. Саме цей принцип є головним показником дидактичної

ефективності електронної системи навчання.

Принцип створення дружнього середовища. Забезпечення можливості здійснення онлайн

навчання призводить до усунення психологічних бар’єрів (страх спілкування, страх перед

отриманням поразки, невдачі, страх перед відповідальністю. Тому, дружня атмосфера, як


100

ніщо інше, допомагає перебороти саме психологічні «ступори» між студентом і

комп’ютерними програмами, що заважають просуватися у навчанні та досягати успіху).

Дружній зовнішній вигляд навчальної програми сприяє:

1) варіюванню режиму роботи, темпів роботи;

2) надійності і простоти в роботі; 3) допомозі студентам у формі негайного зворотного зв’язку; 4) створенню позитивного настрою студентів;

5) забезпеченню комфортного спілкування з електронними засобами;

6) забезпеченню зручного користування довідками та додатковою інформацією [2, с. 17].

Принцип адаптивності є проявом диференційованого підходу до навчання. Йдеться про

індивідуальний спосіб передачі та темп засвоєння матеріалу, рівень складності тощо.

Адаптивність електронних засобів навчання можна представити початковим тестуванням,

поточним контролем результатів навчального процесу, урахуванням психолого-педагогічних

особливостей (тривалість, темп, рівень складності). Адаптивність електронних засобів

навчання в підготовці викладача до заняття проявляється в адаптації навчальних матеріалів

до різних вікових категорій та до різних рівнів знань студентів. Адаптивність дає можливість

змінювати бази даних навчальних програм, створювати власні навчальні програми

відповідно контингенту студентів.

Принцип особистісно-опосередкованої взаємодії. Переваги електронного навчання

найбільш ефективно відображаються у принципі особистісно-опосередкованої взаємодії.

Лише в спілкуванні можливо відслідковувати динаміку змін у процесі розвитку студентів,

здійснювати аналіз творчої діяльності студентів, спонукати до розвитку креативних

здібностей студентів тощо.

Принцип відкритості комунікативного простору. Створення навчального середовища за

допомогою інтерактивних занять сприяє відкритості комунікативного простору, що дає

можливість для зворотного зв’язку у формі рекомендацій щодо розвитку освітнього

продукту. Використання графіки, кольору, спецефектів дозволяє розвивати індивідуальний

творчий підхід до тих, хто залучений в процес навчання дистанційно [2, с. 18].

Традиційні методи і форми подачі інформації вже заздалегідь спрямованні на

передавання інформації. І завдання викладача в такій системі навчання полягає у відтворенні

матеріалу з метою пояснення нового матеріалу. Хоча, виходячи із власного досвіду

викладацької діяльності, доходимо висновку, лише та інформація, яка отримується в

результаті потрачених зусиль та часу, сприймається та закарбовується у пам’яті найкращим

чином.

Важливим питанням є проведення лекційних занять у форматі електронного навчання.

Середньовіччя заклало фундамент для традиційних форм і методів подачі інформації.

Існували «пасивні» лекції. Твердження, що проголошував учитель вважалися істинами, а

слова – непорушними законами (латина – verba magistri – слова вчителя; magister dixit –

вчитель сказав).

Для студентів середньовіччя було достатньо лише слухати і запам’ятовувати. Цілком

зрозуміло, що середньовічний підхід сьогодні застарів.

Зрозуміло, що конспектування лекцій – це пасивний процес, який вже віджив себе. В

електронній педагогіці актуальності набувають інтерактивні лекції, які передбачають

осмислене конспектування преш за все, йдеться мова про конспектування термінів та

позицій, за якими у будь-який час можна відтворити зміст лекції.

Важливим питанням є також проведення практичних та лабораторних занять у форматі

електронного навчання, особливо під час навчання з використанням дистанційного навчання.

При електронному навчанні є можливим застосування таких способів організації

практичних та лабораторних робіт з метою:

1) запровадити доступ для студентів до необхідного устаткування лабораторних робіт;


101

2) імітувати або моделювати процес на комп’ютерний моделі, створюючи віртуальні

лабораторії тощо.

Актуальності набувають словесні, наочні та практичні методи навчання в умовах

електронного навчання. До словесних методів відносимо – розповідь, пояснення, бесіди,

лекції, дискусії, консультації у вигляді блогів, форумів, чатів, відеоконференцій. Наочні

методи застосовуються у формі проведення відеолекцій, із застосуванням інтерактивних

карт, схем, діаграм, мультимедійної та інтерактивної дошки, графічного планшету [2, с. 36].

Практичні методи. До них віднесено виконання вправ, за допомогою інтерактивних карт,

діаграм, схем, інтерактивних тестів, комп’ютерних тренажерів, віртуальних стимуляторів

тощо.

У зарубіжній та вітчизняній методиках застосовуються різні терміни для визначення

одних і тих же понять, пов’язаних з електронним навчанням.

Поступово відбувається заміна одних термінів іншими. Раніше вживався термін

«обчислювальна машина» ‒ зараз «комп’ютер», колись «інформаційні технології» ‒ зараз –

інформаційно-телекомунікаційні технології». Отже, і термін «електронне навчання» заміщує

терміни «комп’ютерне навчання» і стає синонімом до термінів «віртуальне навчання» та

«дистанційне навчання». Таке засоби зв’язку як Інтернет, форуми, чати, веб-конференції

надають дистанційному навчанню комунікаційні можливості, що не є особливостями

електронного навчання, так як електронне навчання засновується більше на комп’ютерній

техніці [2, с. 42].

Висновки. Виникнення електронного навчання у формі дистанційної освіти сприяло:

1) виникненню нових засобів електронного навчання; 2) підвищенню творчого рівня;

3) активної професійної мобільності; 4) трансформаційним змінам у системі набуття

професійних вмінь та навичок.

Трансформаційні перетворення дозволили виявити переваги електронного навчання у

формі отримання освіти дистанційно, яка і стане подальшою перспективою нашого

дослідження.


1. Історія педагогіки: курс лекцій. Навчальний посібник. ‒ К., 2004. ‒ 171c.

2. Костікова І.І. Електронна педагогіка: монографія / І.І. Костікова. – Х.: «Смугаста

типографія», 2015. – 160с.

3. Кузьмінський А. І. Педагогіка вищої школи : навч. посіб. / А. І. Кузьмінський. –

К. : Знання, 2005. – 486 c.

УДК 331.526-055.52:316.614-053.2

Валентина Горленко

(Гомель, Беларусь)

НЕЗАНЯТОСТЬ РОДИТЕЛЕЙ НА РЫНКЕ ТРУДА

КАК ФАКТОР РИСКА СОЦИАЛИЗАЦИИ ДЕТЕЙ

В статье затрагивается проблема влияния на социализацию детей одного из социально-

экономических факторов риска – незанятости родителей в сфере производства.

Указывается на комплекс проблем, сопровождающих семью безработных родителей,

отмечается нарушение в данной ситуации экономической функции семьи и ее

несостоятельности в удовлетворении базовых потребностей детей.

Ключевые слова: социализация, семья, экономический фактор риска, рынок труда,

безработица, базовые потребности, экономическая функция семьи.


102

The article deals with the problem of the impact on socialization of children of one of the socio-

economic risk factors – the parents’ unemployment in the sphere of production. It points to a

complex of problems accompanying the family of unemployed parents; in this situation there is a

violation of the economic function of the family and its insolvency in meeting the basic needs of

children.

Keywords: socialization, family, economic risk factor, labor market, unemployment, basic

needs, economic function of the family.

Социализация человека протекает с раннего возраста под влиянием многочисленных

факторов. Одни из них играют позитивную роль, стимулируют процесс целесообразной и комфортной социализации. Другие, и они отличаются значительным многообразием, несут в себе опасности и оказывают негативное влияние на социальное развитие, социализацию детей, повышая тем самым риск ориентации на асоциальные образцы поведения. Исследователи в области социальной педагогики отмечают, что ребенок в своем социальном развитии, социализации очень уязвим. Л. В. Мардахаев в связи с этим подчеркивает, что дети могут находиться в ситуации десоциализации в дезадаптации в «зависимости от индивидуального своеобразия, воздействия факторов и условий среды жизнедеятельности, воспитания, а также личной самодеятельности (активности, ведущей к саморазрушению, негативной десоциализации)» [1, с. 176].

Цель статьи – обратить внимание на такой рискообразующий фактор социализации детей, как экономическая нестабильность семьи в связи с незанятостью родителей в сфере производственной деятельности. Этот фактор риска оценивается как наиболее опасный для жизнедеятельности ребенка, так как охватывает практически все стороны его развития и связан с невозможностью предоставить ему полноценные для социализации условия.

Производственная занятость понимается как деятельность граждан, связанная с удовлетворением личных и общественных потребностей и приносящая им, как правило, заработок, трудовой доход. Явление занятости неотъемлемо связано с рынком труда, под которым понимается динамическая система, включающая в себя комплекс социально-трудовых отношений по поводу условий найма и использования работников в общественном производстве, получения заработной платы на основе законов спроса и предложения, стоимость рабочей силы [2, c. 424].

Для конкретного человека незанятость на рыке труда влечет потерю регулярного дохода, необходимого для его жизнедеятельности и, как следствие, комплекс социальных проблем. Этот комплекс проблем усугубляется, если в семье имеются дети школьного возраста, которые требуют как прямых, так и дополнительных расходов на их содержание и воспитание. Родители тратят все больше средств для того, чтобы обеспечить детям удовлетворительный старт в конкурентной среде. Однако неработающие родители такого старта своим детям обеспечить не могут, что сопровождается негативными сценариями развития детско-родительских отношений.

Проблема незанятости родителей в сфере производства с неизбежностью затрагивает вопрос о безработице как сложном социально-экономическом явлении. Безработица рассматривается как потеря заработков из-за невозможности получить подходящую работу в отношении лица, способного и готового трудиться и действительно ищущего работу. По причинам возникновения выделяют фрикционную, структурную и циклическую безработицу. Родители детей школьного возраста могут оказаться в ситуации всех трех видов безработицы [3, c. 56].

Фрикционная безработица – это незанятость в период перехода отца или матери с одного места работы на другое, носящая временный характер. Чаще всего инициатива увольнения исходит от самого человека, то есть по существу фрикционная безработица является добровольной, а возникающая при этом незанятость родителей не вызывает особого психологического дискомфорта в семье. Однако экономический риск для семьи может


103

возникнуть при длительном переходном состоянии, а также отсутствии денежных средств на проживание в этот период.

Структурная безработица – это вид вынужденной безработицы, вызываемой структурной перестройкой экономики, ликвидацией устаревших отраслей и профессий, отсутствием или низким уровнем квалификации рабочей силы. Родители школьников, в основном подростков и старшеклассников, довольно часто оказываются в роли структурных безработных и вынуждены повышать свою квалификацию или вообще переучиваться. Однако и при таком подходе часть сотрудников может быть не востребована и, как следствие, попадает в разряд безработных. Семья в этой ситуации также может находиться в зоне повышенного социального риска.

Циклическая безработица характеризуется как отсутствие достаточного спроса на труд вообще. Она обусловлена спадом производства товаров и возникает в условиях экономического кризиса. При таком виде безработицы члены семьи могут длительное время оставаться без работы и стабильного заработка, что значительно повышает фактор социально-экономического риска.

Статистические данные о численности безработных охватывают лиц, зарегистрированных в службах занятости. Так, в статистическом сборнике «Семья в Республике Беларусь» представлены следующие данные о распределении занятого населения и безработных по брачному состоянию и полу в Республике Беларусь за 2016 год (в процентах). Занятое население в целом: состоящие в браке – 68,8, из них мужчины – 71,9, женщины – 65,6; никогда не состояли в браке – 16,8, из них мужчины – 20,1, женщины – 13,6; вдовцы, вдовы – 3,4, из них мужчины – 1,2, женщины – 5,6; разведены, разошлись – 11,0, из них мужчины – 6,8, женщины – 15,1. Безработное население: состоящие в браке – 48,9, из них мужчины – 45,1, женщины – 55,8; никогда не состояли в браке – 34,5, из них мужчины – 41,0, женщины – 22,8; вдовцы, вдовы – 3,2, из них мужчины – 1,0, женщины – 7,2; разведены, разошлись – 13,3, из них мужчины – 12,9, женщины – 14,1 [4, c. 63].

Незанятость родителей в сфере производства воздействует на все стороны жизни семьи, а не только на ее экономическое положение. Утрата работы и заработка ведет к глубоким психологическим изменениям личности, дефектам семейных связей, психосоматическим заболеваниям, изменению социально-ролевых позиций семьи, закреплению негативной нормативно-ценностной структуры и поведенческих нарушений членов семьи. Последствия незанятости в сфере труда проявляются как у самого безработного (отца или матери), так и у других членов семьи, в том числе у детей. Родители, потерявшие работу, зачастую находятся в депрессивном состоянии, не видят выхода из создавшейся ситуации, заняты своими переживаниями и поэтому практически не занимаются детьми, которые, в свою очередь, отчуждаются от семьи и могут попасть в разряд детей группы социального риска.

Характеристика данного типа семьи с неизбежностью затрагивает проблему реализации родителями экономической функции, которая связана с удовлетворением базовых потребностей детей (в пище, одежде, жилье, образовании, медицинской помощи и др.). В экономически несостоятельной семье эта функция нарушается, что приводит к пренебрежению нуждами и потребностями ребенка и рассматривается международной практикой как жестокое обращение с ребенком. В педагогической литературе используется даже специальный термин «пренебрежение нуждами ребенка», под которым понимается «неисполнение родителями обязанностей по защите и обеспечению основных потребностей ребенка, наносящее значительный вред его нормальному развитию или создающее серьезный риск этого» [5, c. 27]. При объяснении причин пренебрежительного отношения к ребенку чаще всего называются финансовые проблемы семьи, потеря работы, устойчивое состояние безработицы.

Социализация современных школьников сопровождается интенсивным развитием их «потребительской активности». Особая восприимчивость молодых людей к потребительской престижности получила широкое распространение под влиянием определенных социально-экономических факторов объективного и субъективного плана: стремление утвердиться в


104

среде сверстников с помощью материального достатка родителей, престижность обладания дорогостоящими предметами личного пользования (мобильный телефон, плеер, планшет), абсолютизация вещизма, влияние моды на приобретение соответствующей одежды, обуви, аксессуаров, украшений и др.

Отмеченная тенденция способствует распространению среди учащихся ориентации на отождествление желаний без учета реальных экономических возможностей семьи, сиюминутную реализацию завышенных потребительских притязаний, не соответствующих ни возрасту, ни собственному статусу. Причем, возможность для некоторых школьников получать и демонстрировать дополнительные блага и преимущества, пользуясь высокими доходами родителей, порождает чувство ущемленности у тех, кто таковыми не располагает по причине отсутствия у родителей стабильной работы и экономической несостоятельности семьи.

Для создания эффективных условий содействия занятости населения, решения проблем безработного и членов его семьи в Республике Беларусь принимаются меры на государственном и региональном уровнях по улучшению помощи и поддержки безработных граждан. Основой для реализации этих мер является Закон «О занятости населения Республики Беларусь». Безработным государство гарантирует: а) выплату пособия по безработице; б) бесплатные профессиональную ориентацию, психологическую поддержку, повышение квалификации; в) оказание содействия в переселении безработных и членов их семей в связи с переездом в другую местность; г) возможность участия в оплачиваемых общественных работах и др. Дополнительные гарантии в области содействия занятости населения государство обеспечивает: детям-сиротам, детям, оставшимся без попечения родителей; родителям в многодетных и неполных семьях; родителям, воспитывающим детей-инвалидов; впервые ищущим работу в возрасте до 21 года и др. [6].

Ведущее место среди специальных государственных структур, оказывающих помощь гражданам, незанятым в сфере производства, принадлежит государственной службе занятости населения. Порядок деятельности центров определен «Положением о государственной службе занятости населения», которая создана для реализации государственной политики в области содействия занятости населения и обеспечения гражданам соответствующих гарантий [7]. Основными задачами службы занятости являются: регистрация граждан безработными и осуществление социальных выплат; оказание услуг по трудоустройству незанятому на рынке труда населению; информирование населения о состоянии рынка труда; обеспечение возможности участия в оплачиваемых общественных работах и др. Особое внимание уделяется содействию занятости инвалидов с детьми, молодых семей с детьми, одиноких и многодетных родителей.

В целях активизации деятельности государственных органов по максимальному содействию гражданам в трудоустройстве, стимулированию занятости и самозанятости, проведению мероприятий, направленных на ресоциализацию лиц, ведущих асоциальный образ жизни, издан Декрет Президента Республики Беларусь от 25 января 2018 г. № 1 «О содействии занятости населения» [8]. Для реализации Закона предусматривается создание местными исполнительными и распорядительными органами постоянно действующих комиссий, которые обязаны проводить широкомасштабную работу по ориентации граждан на осуществление легальной трудовой деятельности, а также профилактическую работу, направленную на ресоциализацию лиц, ведущих асоциальный образ жизни. В первую очередь комиссии обязаны обращать внимание на трудоустройство родителей из семьи, находящейся в социально опасном положении, и на оказание такой семье социальной поддержки и материальной помощи.


1. Мардахаев, Л. В. Социальная педагогика. Полный курс : учебник / Л. В. Мардахаев. –

5-е изд., перераб. и доп. – М. ; Изд-во Юрайт, 2011. – 797 с.


105

2. Экономико-социологический словарь / сост. : Г. Н. Соколова, О. В. Кобяк ; науч. ред.

Г. Н. Соколова. – Минск : Беларус. навука, 2013. – 615 с.

3. Румянцева, Е. Е. Новая экономическая энциклопедия / Е. Е. Румянцева. – 4-е изд. –

М. : ИНФРА-М, 2011. – 882 с.

4. Семья в Республике Беларусь : статистический сборник / редкол. : И. В. Медведева

(председатель ред. коллегии) [и др.]. – Минск : Национальный статистический комитет

Республики Беларусь, 2017. – 114 с.

5. Защита детей от жестокого обращения / под ред. Е. Н. Волковой. – СПб. : Питер, 2007.

– 256 с.

6. О занятости населения Республики Беларусь: Закон Республики Беларусь от 15 июня

2006 г. № 125-З [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.mintrud.gov.by/ru/zacon.

– Дата доступа : 06.07.2018.

7. Положение о государственной службе занятости населения: постановление Совета

Министров Республики Беларусь от 22 октября 2016 г. № 856 // Национальный правовой

Интернет-портал Республики Беларусь, 02.11.2016, № 5/42835.

8. О содействии занятости населения : Декрет Президента Республики Беларусь от

25 января 2018 г. № 1 // Национальный правовой Интернет-портал Республики Беларусь,

26.01.2018, № 1/17499.

УДК 371.13:504(008)

Вікторія Дзямко, Лівіa Месарош

(Берегове, Україна)

МАТЕМАТИЧНІ ФУНКЦІЇ ТА ЇХ ВЛАСТИВОСТІ

В СИСТЕМІ МОДЕРНІЗАЦІЇ ОСВІТИ

У статті проаналізовано одне з важливих математичних понять «функція»,

обгрунтовано доцільність застосування цього поняття для фізико-математичних наук,

наведено задачі економічного, фізичного, хімічного змісту, на основі яких студенти мають

змогу краще зрозуміти поняття функції та її властивостей. Наводиться спроба показати

важливу роль даного поняття в системі модернізації освіти.

Ключові слова: функція, властивості, фізико-математичні науки, освіта, задача,

студенти нематематичних спеціальностей, модернізація освіти.

Іn the article one of the important mathematical concepts "function" is analyzed, the

expediency of the application of this concept for physics and mathematical sciences is

substantiated, the problems of economic, physical, chemical content, on the basis of which students

are able to better understand the concept of function and its properties. An attempt is made to

demonstrate the important role of this concept in the system of modernization of education.

Keywords: function, properties, physical and mathematical sciences, education, problem,

students of non-mathematical specialties, modernization of education.

Вступ. Модернізація вищої школи в Україні спрямована на створення у неперервної

освіти, що могла б забезпечити кожному громадянинові України право здобувати та

поповнювати свої знання впродовж життя сприяючи реалізації принципів демократизму та

відкритості. Реалізація загальноєвропейського принципу «освіта протягом життя» –

глобальна проблема не тільки України, а й багатьох країн світу. Одним із важливих чинників

неперервності освіти, її суттєвим складником є наступність. Нині реалізація наступності

навчання в загальноосвітніх і вищих навчальних закладах (ЗНЗ і ВНЗ), зокрема математики

та фізики, виходить на передній план наукових і практичних проблем [1].


106

Забезпечення належного рівня математичної освіти набуває на сучасному етапі розвитку

суспільства особливого значення. Математична освіта для фахівців різних напрямів

(математиків, фізиків, хіміків, економістів, інженерів, учителів та ін.) – основний інструмент

засвоєння фахових дисциплін і майбутньої професійної діяльності. У ході вивчення цієї

науки закладають не тільки методологічний, а й психофізіологічний фундамент системного,

логічного та критичного мислення, що є життєво необхідним [1]. Особливу роль у фізико-

математичній підготовці фахівців відіграє поняття функції однієї змінної та її застосування.

Виклад основного матеріалу. При вивченні ряду математичних понять і співвідношень

у студентів нематематичних спеціальностей вузів виникає ряд труднощів, пов’язаних із

розумінням тих чи інших фізико-математичних понять. Як свідчить наша практика, одним з

найбільш важливих і важкодоступних понять, є поняття функції однієї змінної, яке студенти

вивчали в загальноосвітній школі. Вважаємо, що труднощі розуміння закладені саме із

загальноосвітньої школи. Справді, не всі вчителі приділяють увагу складнощам у

формулюванні та змісту таких понять, як «аргумент», «функція», «взаємно-однозначна

відповідність» тощо. Крім того, випускники загальноосвітніх шкіл приходять у вузи з досить

слабим багажем знань, що стосується класифікації функцій і побудові графіків елементарних

функцій. Чи не найбільш проблемним для нинішніх студентів є питання, пов’язані з

тригонометричними і оберненими тригонометричними функціями.

Також і в шкільному курсі математики зустрічається багато логічних прогалин. Значна

кількість таких прогалин пов’язана з означенням основних елементарних функцій, бо жодна

з них не має у рамках шкільного курсу математики строгого означення. Інша група логічних

прогалин пов’язана з властивостями основних елементарних функцій, оскільки більшість з

них у шкільному курсі математики не доведено, а про деякі навіть не згадано [2, с. 73].

Внаслідок цього далеко не всі учні можуть досконало засвоїти поняття обмеженості,

монотонності, неперервності, опуклості функції і т. п.. В результаті колишні абітурієнти

одразу ж стикаються із труднощами в отримання негативної оцінки за цей курс при

несвоєчасній корекції знань студентів викладачем та недостатній насназі студентів в учінні.

Тому варто б було побудувати викладання матеріалу з даного курсу для студентів таким

чином, щоб зменшити складність матеріалу, що вивчається, і при цьому не зменшити ні

змісту програми, ні якості засвоєння матеріалу [3].

Система освіти на Україні дещо відстає від сучасних вимог і тому потребує модернізації.

Проводячи заняття у студентів нематематичних спеціальностей доцільно, на нашу думку,

підбираючи задачі, наголошувати на властивостях функцій, будувати їх графіки, аналізувати

властивості, тощо. Саме такі моменти дозволять викладачу доповнити ті прогалини в

знаннях, яких не вистачає в студентів. Разом з тим, такими діям, викладач може

забезпечувати міжпредметні зв’язки з різних дисциплін. Завдання модернізації являє собою

не тільки використання нових методів навчання, але і засвоєння та закріплення основних

знань з фізико-математичних наук.

Як приклад, наведемо деякі задачі фізико-математичного циклу з використанням

функцій. Підібрані завдання з теми «Функція, її властивості» для студентів фізиків,

математиків, економістів, хіміків, біологів, тощо. Тема «Синусоїдальний струм» наявна у

розділах Загальної фізики, що вивчається у вищезгаданих спеціальностях, в тому числі для

математиків [4].

Задача 1. Знайти період і частоту гармонічного струму і визначити моменти часу

початку додатньої і від`ємної півхвилі, якщо:

i =10 sin (1570t-π/4)A;

i =10 cos (1570t-π/4)A.

Рухи, які мають певну ступінь повторюваності в часі, називається коливанням.

Найпростішими є гармонічні коливання, які виникають в результаті дії пружних або

квазіпружних сил, тобто сил пропорційних зміщенню і напрямлених до положення

рівноваги. Гармонічні коливання здійснюються за законами синуса чи косинуса [5].


107

Задача 2. Матеріальна точка одночасно бере участь у двох взаємно перпендикулярних

коливаннях, які проходять за гармонічним законом x=cos (πt), y=Acos (πt/2), де A=2 м.

Написати рівняння траєкторії точки і описати її рух [5].

Розв`язання: щоб знайти рівняння траєкторії y =f(x), із заданих залежностей x(t) та y(t),

необхідно виключити час. Враховуючи відоме тригонометричне співвідношення

, вираз для координати у запишемо таким чином:

. Це ї є рівняння траєкторії – залежність між координатами матеріальної точки на

площині.

Одержана залежність між у та х – рівняння параболи, вісь якої збігається з віссю Ох.

Амплітуда коливань вздовж осі Ох А=1 м, а вздовж осі Оу А=2 м. Отже, абсциса змінюється

в межах від -1 до +1, ордината від -2 до +2.

Для студентів біологів в межах курсу фізика пропонується задача 3.

Задача 3. Звукова хвиля переходить із води у повітря. Довжина хвилі у воді дорівнює 1

м. Укажіть, які з цих тверджень правильні, а які неправильні:

А. Частота хвилі у воді менша ніж 1 кГц.

Б. Довжина хвилі при переході збільшується.

В. Частота хвилі у воді більша ніж 1 кГц.

Г. Довжина хвилі при переході зменшується.

Знання екпоненціального закону необхідне для студентів- хіміків.

Кількість активних ядер N у радіоактивній речовині зменшується, оскільки

розпадаються: N(t) спадаюча функція. Нехай (λ ∆t) ймовірність того, що одне ядро за час ∆t

розпадається. Тобто з N ядер N λ ∆t розпадається за час ∆t. Отже зменшення кількості числа

ядер: ∆N = −Nλ∆t;

=−λN(t); ∆t −→ 0 ;

=− −λN(t), розв´язком буде експоненціальний закон

розпаду: N(t) = N0 e(−λt)

.

Приклад використання цього закону висвітлює задача 4.

Задача 4. Середній час життя атомів деякої радіоактивної речовини τ = 1 с. Визначити

ймовірність w того, що ядро атома розпадється за час t = 1 с.

Розв’язання. За проміжок часу t розпадається кількість атомів:

ΔΝ=Ν0-N = Ν0 [1 exp(-λt)] = Ν0 [1 exp(-t/ τ)], де N - кількість атомів, які не розпалися за

час t ; N0 - кількість атомів, які не розпалися, в момент, взятий за початковий (при t = 0 ); λ -

стала радіоактивного розпаду. Ймовірність розпаду одного атома дорівнює w=∆N/N0 =1-

exp(-t/τ). Після підставлення числових значень у це співвідношення знайдемо w = 1- exp(-

1/1 ) = 0,63. Відповідь: w = 0,63 [6].

Задача 5 може бути запропонована студентам економічних спеціальностей. На основі

такого типу задач викладач дає поняття функції, що задається неоднозначно на різних

проміжках числової осі, з’ясовує поняття неперервності функції, а також таких функцій, що

мають розриви. Графік функції, який одержується при цьому, дає студентам краще зрозуміти

суть даної задачі.

Задача 5. Фірма платить продавцю за x одиниць проданого товару 2x+50 грн, якщо

продано товару менше, ніж 40 од., та доплачує 20 % комісійних, якщо кількість проданого

товару 40 од. і більше. Описати залежність між кількістю проданого товару та заробітною

платнею, отриманою продавцем, і побудувати графік функції.

Розв’язання. Залежно від інтервалу, в якому знаходиться кількість проданого товару,

функція буде мати різний вигляд, а саме:


108

Графіком функції на інтервалі 0 ≤ x< 40 буде частина прямої y =2x+50, а на півосі x ≥ 40

– промінь y=1,2=(2x+50). У точці x = 40 функція y не є неперервною і має розрив.

На основі вищесказаного студенти будують графік функції, на основі якого мають

можливість переконатись в тому, що отримана функція не є неперервною.

Задача 6 може бути запропонована студентам різних спеціальностей. Як свідчить наша

практика, її доцільно розглядати після вивчення всіх елементарних функцій, поняття

неперервності, точок розриву та елементарних перетворень функцій. Мета викладача: без

використання прийомів диференціального числення (знаходження першої, другої похідної,

проміжків монотонності, екстремумів, проміжків випуклості і точок перегину),

користуючись простими перетвореннями функцій, на основі вивчених властивостей

побудувати графіки функцій. На жаль, ця задача не завжди посильна для студентів, викликає

у них труднощі, пов’язані саме з прогалинами шкільного курсу математики.

Задача 6. З’ясувати, чи є функції парними чи непарними, періодичними, монотонними.

Побудувати схематичні графіки

А) , В) , С) .

Висновки. Аналізуючи поняття «функція», її властивості, нами запропоновано своє

бачення в системі реорганізації та модернізації системи освіти. Вивчаючи стан підготовки

учнів і студентів із даної важливої теми виявлено, що існує розрив в організації

та результатах навчання цієї теорії у двох ланках освіти. Порушення зв’язків наступності

негативно впливає на підготовку кваліфікованих фахівців у вищих навчальних закладах.

Отже, методика навчання теорії функцій та їх властивостей у вищій школі потребує

вдосконалення. Її необхідно спрямувати на забезпечення наступності у вивченні між

загальноосвітньою і вищою школою. Забезпечення наступності навчання в загальноосвітній і

вищій школах потребує врахування психологічних, дидактичних та організаційних факторів,

що впливають на наступність навчального процесу в обох ланках освіти в концептуальному,

змістовому й процесуальному аспектах.

Виявлено доцільність використання функцій та їх властивостей в процесі вивчення

нематематичних дисциплін в процесі засвоєння задач фізичного, хімічного, економічного

змісту.


1. Босовський М.В. Наступність у вивченні теорії границь у загальноосвітніх та вищих

навчальних закладах. Автореферат дисертації на здобуття ступеня кандидата педагогічних

наук. Черкаський національний університет ім. Богдана Хмельницького, 2010.

2. Професійна підготовка вчителя математики у процесі навчання математичного

аналізу. Г. О. Михалін. – Київ: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2003. – 320 с.

3. Сербенюк С. О. Методичний підхід до навчання студентів-математиків педагогічних

ВНЗ доведень тверджень розділу «вступ до аналізу функції однієї змінної», Інститут

педагогіки НАН України.

4. Задачник по теоретическим основам электротехники. Учебн. пособие для вузов. под.

ред. К.М. Поливанова. М.: Энергия, 1973. ‒ 303 с.

5. Жихарєв В.М., Ковач Є.Т., Різак В.М., Різак І.М. Механіка у прикладах і задачах. –

Ужгород: Мистецька лінія, 2004. – 267 с.

6. Методичні вказівки до виконання контрольних робіт з дисципліни «Фізична хімія»

для студентів заочної форми навчання / укл.: О.Є. Поляков, А.А. Кузнєцов. – Краматорськ,

2008. – 56 с.


109

УДК 372

Марія Кисса


ДИДАКТИЧНА ГРА ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ ПІЗНАЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ

МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ДО ВИВЧЕННЯ ПРИРОДИ

Нова концепція початкової освіти обумовлює потребу в розумінні її цілей. У зв’язку з

цим, першочергового значення набуває її розвиваюча функція, спрямована на становлення і

розвиток особистості молодшого школяра.

Перехід до компетентнісного підходу до навчання молодших школярів неможливий без

формування стійких пізнавальних мотивів набуття знань, постійного прагнення

заглиблюватися в процес пізнання навколишньої дійсності. Ефективним засобом розвитку

пізнавального інтересу до вивчення світу природи виступає дидактична гра, як природна

діяльність дітей молодшого шкільного віку.

Ключові слова: пізнавальний інтерес, дидактична гра, засіб вивчення природи,

мотивація.

The new concept of elementary education requires the understanding of its goals. In this

regard, its developmental function, aimed at the formation and development of the personality of

the junior pupil, becomes of paramount importance.

The transition to a competent approach to teaching younger students is impossible without the

formation of stable cognitive motivation for acquiring knowledge, the constant desire to delve into

the process of knowledge of the surrounding reality. An effective means of developing cognitive

interest in the study of the natural world is the didactic game, as the natural activity of children of

elementary school age.

Key words: cognitive interest, didactic game, means of studying nature, motivation.

Загальновідомо, саморозвиток особистості можливий лише в діяльності, яка включає в

себе як зовнішню активність дитини, так і внутрішню психологічну основу. Так, Концепція

Нової української школи спрямовує освітній процес початкової освіти на забезпечення

самовизначення особистості молодшого школяра, створення умов для його саморозвитку. У

зв’язку з цим, проблема розвитку пізнавального інтересу молодших школярів у процесі

формування природничо-наукової картини світу набуває важливого значення в педагогіці та

шкільній практиці.

Аналіз наукових джерел свідчить про актуальність означеної проблеми, яка відображає

дуже складні взаємодії психофізіологічних, біологічних і соціальних умов розвитку

молодшого школяра. Проблема розвитку пізнавального інтересу, засобам активізації

навчальної діяльності була предметом дослідження як вітчизняних так і зарубіжних

науковців, зокрема: Ш. Амонашвілі, Л. Бондар, Д. Годовикова, О. Грошовенко, М. Євтух,

І. Зязюн, В. Кравець, В. Кузь, Т. Кулікова, А. Мартусь, О. Проскура, О. Савченко,

О. Сухомлинська.

Психологічне підґрунтя прояву пізнавального інтересу молодших школярів

досліджували Л. Божович, Л. Виготський, В. Давидов, А. Леонтьєв, Л. Рубінштейн,

С. Якобсон та інші. Педагогічні умови формування пізнавальної активності молодших

школярів обґрунтували Б. Ананьєв, Ю. Бабанський, І. Бех, С. Гончаренко, А. Дусавицький,

Л. Занков, Ю. Мальований, В. Онищук, В. Паламарчук, І. Підласий, Г. Щукіна.

Особливості розвитку пізнавального інтересу в дітей дошкільного й молодшого

шкільного віку присвячені праці педагогів-класиків: Я. Каменського, І. Макаренка,

К. Ушинського, С. Русової. Різні аспекти підвищення ефективності природничої освіти


110

шляхом розвитку пізнавального інтересу молодших школярів відображені в наукових працях

Н. Байбари, Н. Бібік, О. Біди, А. Крамаренко, Н. Ничкало, Н. Яришева.

Незаперечним є те, що школа першого ступеня є важливим етапом у становленні й

розвитку особистості молодшого школяра. Саме на початковому етапі загальної освіти

закладаються основи навчальної діяльності, якість якої суттєво залежить від наявності

пізнавального інтересу в учнів. У той же час, шкільна практика свідчить, що пізнавальний

інтерес молодших школярів розвивається в процесі продуктивної діяльності, різновидом якої

є дидактична гра. Тому, використання дидактичної гри на уроках природознавства

початкової школи сприяє ефективності процесу пізнання дітьми світу природи, розвитку їх

пізнавального інтересу.

Мета статті – виявити значення дидактичної гри як засобу активізації пізнавального

інтересу молодших школярів на уроках природознавства.

Найважливіші завдання початкової освіти реалізуються в процесі вивчення основних

предметів. Однак кожен з них має свою специфіку. Опанування освітньої галузі

«Природознавство» в початковій школі має на меті формування наукового світогляду,

набуття досвіду спілкування дитини з суспільством і природою.

Сьогодні проблема розвитку пізнавального інтересу до навчання все ширше

досліджується в контексті різноманітної діяльності учнів початкової школи. Так, сучасна

дидактика розглядає пізнавальний інтерес як інтегральну властивість, основними

компонентами якої виступають розумові здібності й мотивація особистості [1, с. 155].

В українському педагогічному словнику С. Гончаренко поняття пізнавального інтересу

трактується як властивість особистості, яка проявляється в мобілізації морально-вольових

зусиль спрямованих на досягнення навчально-пізнавальної мети [6].

На думку Л. Височан, дидактична гра створює передумови індивідуалізації освітнього

процесу, сприяє розвитку навчальних здібностей молодших школярів [2, с. 49]. Тому

враховуючи психолого-педагогічні аспекти молодшого шкільного віку саме в ігровій

діяльності слід шукати приховані можливості дитини для успішного засвоєння природничих

понять, формування необхідних вмінь і навичок.

Окремі аспекти досліджуваної проблеми знайшли відображення у наукових працях, де

висвітлені питання використання дидактичних ігор у навчальному процесі (Є. Анікєєва,

М. Вашуленка, А. Капська, Л. Кондрашова, Н. Литвина, В. Семенова, Л. Терлецька,

Г. Яворська). Науковці єдині у визнанні, що використання ігор у навчальному процесі

допомагає активізувати діяльність учнів, розвиває їх пізнавальну активність,

спостережливість, увагу, пам'ять, образне мислення, знімає втому, сприяє прояву творчих

здібностей.

Вивчення фундаментальних напрацювань (М. Лейтеса, А. Маслоу) з окресленої

проблеми дозволяє стверджувати, що пізнавальний інтерес має складну структуру до складу

якого входять окремі психічні процеси (інтелектуальні, емоційні, регулятивні), які мають

об'єктивні та суб'єктивні зв'язки людини зі світом природи. Крім того, пізнавальний інтерес

являє собою мотив, який збагачує й активізує навчально-пізнавальну діяльність молодших

школярів. Тому в процесі ігрової діяльності учень не лише отримує нові природничі знання,

але й розвивається як особистість.

Як переконує практика, дидактична гра як засіб засвоєння природничих знань найбільш

доступний для молодших школярів вид навчальної діяльності. За характером педагогічного

процесу найчастіше на уроках природознавства використовують такі дидактичні ігри як:

пізнавальні, навчальні, тренувальні, виховні, творчі, діагностичні, контролюючі, які

спрямовані на розвиток уміння аналізувати, співвідносити різні властивості, узагальнювати,

організовувати практичні дії, що вимагає від молодших школярів складної аналітико-

синтетичної діяльності.

До того ж, на наше переконання, під час гри молодші школярі перебувають в уявній

ситуації, яка пронизує всю ігрову діяльність й стимулює процес мислення.


111

Сучасна педагогічна наука доводить, що дидактичні ігри в контексті природничої освіти

молодших школярів виконують важливі функції, зокрема:

‒ інтелектуальний та психічний розвиток;

‒ активізації розумової діяльності;

‒ підвищення ефективності формування природничих уявлень і понять;

‒ закріплення знань, умінь і навичок;

‒ організація колективної навчальної діяльності під керівництвом учителя.

Оскільки процес ознайомлення з природою тісно пов'язаний з практичною діяльністю, то

використання дидактичної гри як засобу розвитку пізнавального інтересу значно підвищить

ефективність уроків природознавства. До вищезазначеного слід додати, що результативність

дидактичних ігор залежить від методики їх організації та проведення. Позитивних

результатів у процесі вивчення природознавства з використанням ігрових засобів можна

досягти лише за умови спрямованості дидактичної гри на виконання програмних завдань

навчального предмету.

У сучасній початковій школі дидактична гра на уроках природознавства може

використовуватися в наступних випадках:

‒ як елемент технології засвоєння природничих уявлень і понять;

‒ як елемент уроку;

‒ як форма проведення позакласної роботи.

Отже, аналітична робота, проведена в контексті проблематики дозволяють нам зробити

висновок, що ігрова діяльність спонукає молодших школярів у процесі формування умінь і

навичок до пізнавальної активності, спрямованої на свідоме засвоєння природничих знань,

розвиток навчального інтересу до вивчення природознавства. Тому дидактична гра виступає

потужним засобом розвитку пізнавального інтересу молодших школярів на уроках

природознавства.


1. Богоявленская Д.Б. Умственные способности как компонент интеллектуальной

активности: в кн.: Психологические исследования интеллектуальной деятельности /

Д.Б. Богоявленская, И.А. Петухова. – М.: Просвещение, 1979. – С. 155-161.

2. Височан Л.М. Гра, як засіб вивчення освітньої галузі «Природознавство» в початковій

школі // М.Л. Височан. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.irbis-

nbuv.gov.ua/.../cgiirbis_64.exe

3. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. – К., 1997. – 375 с. –

[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://hum.edu-lib.com/.../goncharenko-s-u-

ukrayinskiy-pedagogichniy-slovnik-onla.

4. Грошовенко О.П. Активізація пізнавальної діяльності молодших школярів в процесі

вивчення курсу природознавства // Вісник науково-методичних досліджень Вінницького

гуманітарно-педагогічного коледжу / гол. ред. Заболотний В.Ф. – Вінниця 2012. – С. 13-19.

5. Мартусь А. В. Використання дидактичних ігор на уроках природознавства /

А. В. Мартусь // «Біологічні дослідження – 2014»: збірник наукових праць V Всеукраїнської

науково-практичної конференції молодих учених і студентів. – Житомир: Вид-во ЖДУ

ім. І. Франка, 2014. – С. 520-523.

6. Спицына Т.А., Чугунова М.В. Игра как способ развития познавательного интереса у

учащихся к экологической безопасности в курсе изучения ОБЖ // Молодой ученый. – 2014. ‒

№4. – С. 1108-1110.


112

УДК 371.134+613

Олеся Левченко

(Київ,Україна)

ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ

ДО ВИКОРИСТАННЯ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

У статті йдеться про важливість застосування здоров’язбережувальних технологій у

початковій школі та готовність педагогів до такої діяльності.

Ключові слова: готовність педагога, здоров’язбережувальні технології, формування

готовності.

The article is devoted to the problem of importance of usage health-saving technologies in

primary school and readiness of the teacher to provide such activity.

Key words: readiness of the teacher, health-saving technologies, modeling of the readiness.

Постановка проблеми. Особливістю сучасної освіти в початковій школі є

орієнтованість на збереження здоров’я дитини. Загострення цієї проблеми пов’язане із

різким зниженням рівня здоров’я дитини, що констатується в дослідженнях науковців різних

галузей (медицина, педагогіка, психологія) [7]. Відмічають офтальмологічні проблеми

(захворювання очей тощо), хвороби органів дихання, ускладнення ендокринною системи,

психічні та поведінкові розлади. Виникнення захворювань або загострення їх стану припадає

на початкову школу, що зумовлено надмірним психічним та фізичним навантаженням на

непристосований організм дитини [7]. Така тенденція призвела до потреби використання

здоров’язбережувальних технологій у навчально-виховному процесі і особливо у початковій

школі. Важливою проблемою сучасної педагогіки є питання готовності вчителя до

впровадження та активного застосування здоров’язбережувальних технологій у педагогічній

діяльності.

Аналіз останніх досліджень. Питанням підготовки педагогів займається ряд авторів

Бібік Н., Гончаренко С., Ковальчук М. та інші. Питання здоров’язбережувальної діяльності

вивчають Заредінова О., Осадченко Т., Хвостенко О. Тим не менш проблема готовності

педагога до застосування таких технологій та формування цієї готовності не достатня

розгорнута тема.

Мета стаття визначити особливості застосування здоров’язбережувальних технологій в

педагогіці та готовність педагога до такої діяльності.

Виклад основного матеріалу. Розглядаючи питання формування готовності до певної

діяльності, необхідно визначити поняття готовності. Розглядаючи поняття з позиції

функціонального підходу – це певний стан психічних функцій, що забезпечує високу

ефективність в процесі виконання певної активності. Тобто, психічні функції людини

спрямовані на активне виконання діяльності та досягнення результатів. Розглядаючи

проблеми з боку особистісного підходу, готовність – це рівень підготовки (мотиваційної,

інтелектуальної, когнітивної тощо) до виконання певної діяльності. Тобто, готовність – це

багаторівневе утворення особистості, яке забезпечує успішне виконання конкретної

діяльності [2]. Готовність до використання здоров’язбережувальних технологій у

педагогічній діяльності – це сукупність знань і вмінь з питання збереження здоров’я, стійка

мотивація до виконання цієї діяльності та мобілізація зусиль для подолання труднощів і

виконання будь-яких задач [2].

Для впровадження здоров’язбережувальних технологій у навчальний процес необхідно

забезпечити ряд умов і зокрема підготовку педагогів молодшої школи для використання

здоров’язбережувальних технологій у педагогічній діяльності [3].


113

Погіршення здоров’я учнів молодшої школи на думку фахівців спричинене надто

інтенсивним навчальним процесом (велика кількість уроків в школі, поза шкільні заняття,

гуртки тощо), а також невідповідність навчальних програм та методик до вікових та

психологічних особливостей дитини. Як наслідок можемо спостерігати надмірну

втомлюваність, погіршення загального стану здоров’я, емоційне перевантаження,

спостерігаються навіть гормональні порушення [4]. Але не менш важливою причиною

погіршення здоров’я можна вважати неосвіченість вчителів та учнів на предмет збереження

та зміцнення здоров’я, нехтування фізіологічними та гігієнічними вимогами до навчального

процесу, низька вмотивованість до здорового способу життя дітей, батьків та вчителів [6].

Визначення поняття «здоров’язбережувальний» криється на межі кількох дисциплін:

медицина, гігієна, валеологія. Ми використовуємо поняття здоров’язбереження –

збереження, зміцнення і формування здоров’я й здорового способу життя особистості. Тоді,

здоров’язбережувальне навчання – це комплекс дій та заходів педагога та учня спрямований

на збереження і зміцнення фізичного, духовного та соціального здоров’я учнів. Осолодкова

О. визначає здоровʼязбережувальне навчання як спрямованість педагога на поліпшення

здоров’я дітини, використовуючи різні засоби для формування мотивації у дитини бути

здоровою та підтримувати відповідний спосіб життя [5].

Здоров’язбережувальні технології – такі, що сприяють забезпеченню безпечних умов для

навчально-освітньої діяльності школяра, ґрунтуються на основі вікових особливостей,

санітарно-гігієнічних нормах та індивідуальних відмінностях [1]. Важливе завданням таких

технологій – формування та розвиток навиків ведення здорового способу життя учня, яке

досягається лише за умови системності виконання відповідної педагогічної роботи [1].

Заредінова О. та Хвостенко О. вивчаючи проблему здоров’язбережувальних технологій у

педагогіці пропонують таку класифікацію:

Інноваційна гімнастика: рухливі ігри (футбол, баскетбол тощо), художня гімнастика, з

елементами йоги (за принципом дихання), гідро аеробіка, драм-гімнастика (з елементами

театралізації, пантоміми тощо).

Профілактично-лікувальні технології: фітотерапія, ароматерапія (створення

конкретного аромату в навчальному класі), вітамінотерапія (пов’язана з особливостями

влаштування харчування школярів).

Технології терапевтичного спрямування: на основі естетотерапії та арт-терапії

(музикотерапія, тілесно орієнтована терапія, пісочна терапія або сендплей, релаксаційні

техніки) [1].

Важливими компонентами здоров’язбережувальних технік є: збільшення рухової

активності (руханки на уроці, організація перерви та дозвілля тощо), використання засобів

мистецтва (музика, казка, образотворче тощо), максимальний контакт з природою

(прогулянки, екскурсії, уроки на свіжому повітрі), пропаганда здорового способу життя

серед батьків, самоосвіта педагога в напрямку здоров’язбереження [1].

Готовність людини до певної діяльності розглядається в поєднанні з її установками, які в

сукупності формують чітку позицію особистості в конкретному питанні і проявляються як

мобілізація сил для досягнення поставлених цілей в конкретній діяльності [2]. Отже,

готовності вчителя до застосування здоров’язбережувальних технологій можлива за умови

формування чітких установок щодо захисту та збереження здоров’я учня.

Структура готовність до певної педагогічної діяльності включає в себе чотири

компоненти: мотиваційний, когнітивний, операційно-діяльнісний, рефлексивно-корекційний

[2]. Зміст компонентів та шляхи їх формування у педагога представлені в таблиці (табл. 1).


114

Таблиця 1.

Структурні компоненти готовності до застосування здоров’язберігаючих технологій

та шляхи їх формування

Структурний

компонент

Зміст Шляхи формування

Мотиваційний Рівень вмотивованості та

поінформованості педагога в

потребі застосування відповідних

технік; інтерес до вивчення

відповідних технік; усвідомлення

важливості їх використання.

Надання інформації про стан

здоров’я учнів, про санітарно-

гігієнічні норми;

Когнітивний Наявність специфічних знань:

-психолого-педагогічних;

- медичних;

- методичних.

Консультація спеціалістів

стосовно впливу різних технік на

організм учня; надання знань

стосовно вікових особливостей та

гендерних відмінностей

особистості учня.

Операційно-

діяльнісний

Наявність специфічних умінь:

- здатність продемонструвати

певні вправи і техніки;

- уміння організувати учнів для

виконання певної

здоров’язберігаючої діяльності.

Навіяння потреби у ведені

здорового способу життя,

підвищення культури здоров’я

педагога; креативні завдання на

предмет створення відповідних

технік.

Рефлексивно-

корекційний

Критична оцінка ефективності

використання

здоров’язбережувальних

технологій.

- Самоаналіз власних

здоров’язберігаючих технік;

- Формулювання послідовності

та поетапності використання

відповідних технологій;

- Контроль та подальша корекція

відповідних технологій.

Висновки. Отже, різке зниження фізичного та психічного здоров’я учнів початкової

школи призводить до потреби використання здоров’язбережувальних технологій у

педагогічно-навчальному процесі. Ефективність застосування таких технологій можлива

лише у випадку підвищення культури здоров’я педагога та готовності його до використання

цих технологій. Формування готовності педагога відбувається шляхом розвитку кожного

його компонента.

На нашу думку питання готовності педагога до застосування здоров’язбережувальних

технологій у педагогічній діяльності є вкрай важливим і потребує більш глибокого вивчення.


1. Заредінова О. Впровадження в роботу вчителя початкових класів

здоров’язбережувальних технологій / О. Заредінова, О. Хвостенко // Гірська школа

українських Карпат. – № 8-9. – 2013. – С. 54 – 58.

2. Ковальчук М. О. Формування готовності майбутніх учителів до застосування

мультимедійних навчальних систем у початковій школі: дис. кандидата пед. наук: 13.00.05 /

Ковальчук Майя Олегівна. – Житомир. – 2017. – 282 с.

3. Осадченко Т. Використання здоров’язбережувальних технологій як педагогічна умова

підготовки майбутнього вчителя початкової школи / Т. Осадченко // Витоки педагогічної

майстерності. – 2015. – Вип. 15. – С. 229 – 233.


115

4. Осадченко Т. М. Підготовка майбутнього вчителя до створення

здоров’язбережувального середовища початкової школи: дис. кандидата пед. наук: 13.00.04 /

Осадченко Тетяна Михайлівна. – Житомир. – 2017. – 251 с.

5. Осолодкова Е. В. Формирование готовности студентов педвузов к осуществлению

здоровьесберегающего обучения младших школьников : дис. ... кандидата пед. наук :

13.00.08 / Осолодкова Елена Владимировна. – Магнитогорск, 2003. – 171 с.

6. Сливка Л. Організація здоров’язберігаючого середовища молодшого школяра:

теоретичні й практичні аспекти / Лариса Сливка // Гірська школа українських Карпат. – 2014.

– № 11. – С. 44–47

7. Щорічна доповідь про стан здоров’я населення, санітарноепідеміологічну ситуацію та

результати діяльності системи охорони здоров’я України. 2014 рік / за ред. Квіташвілі О. ;

МОЗ України; ДУ «УІСД МОЗ України». – К., 2015. – 460 с.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент Ващенко О.М.

УДК 53:371.3

Aнвар Maхмудов, Абдулла Худайберганов

(Ташкент, Узбекистан)

THE METHOD OF FORMING THE CONCEPT OF "SPIN PARTICLE"

IN STUDENTS OF HIGHER EDUCATIONAL INSTITUTIONS

In this article, one of the methods of forming the widely used microworld of the concept of

"particle spin", among students of higher educational institutions, is presented.

Keywords: microcosm, quantum physics, wave function, Louis de Broglie, spin, J. Uhlenbeck,

S. Goudsmit, spin quantum number, magnetic spin quantum number.

When the section "Quantum Physics", that is, the beginning of the physics of the microcosm of

the general course of physics, students of higher educational institutions face new concepts such as

the "wave function of a particle" and the "spin of a particle". These concepts are inherent in the

microworld, whose physics differs sharply from the physics that these students have so far studied.

It is well known that the physics of the microworld differs much from classical physics, where the

laws of motion are dominated. And also it is known that in the physics of the microworld these laws

do not work. Therefore, when jumping from classical physics to quantum physics, students of

higher education establish an additional barrier that does not lead to the development of the above

concepts. In this article, the method of forming one of these concepts, that is, the concept of "spin of

a particle", is just given.

In order to give the concept and form the concept of "particle spin" in higher education

students, first they need to repeat the information about the wave function of a particle and its

meaning. It should be noted the following points. The state of any particle in the microworld is

described with the help of a wave function, which is the main parameter characterizing the particle

and depending on the coordinate of this particle, and also on time. For any particle, the wave

function formula can be written as follows: )()(

2

)(2),(rpEt

irpEt

h

i

rkti AeAeAetr

. Any

wave function has its complex conjugate function, the formula of which can be written as:

)()(2

)(2 ***),(*rpEt

irpEt

h

i

rkti eAeAeAtr

. The wave function and its complex

conjugate are simultaneously a solution of the Schrödinger equation: 0)(2

2 UE

m

.


116

From the above expressions for the wave functions it follows that .* This means that

any wave function of a particle is a sign ambiguous. Such an ambiguity is admissible in quantum

theory, since in it the sign of the wave function is not fixed: the wave functions and * are

physically equivalent. This equality is expressed in the fact that, as above, both these functions are a

solution of the same equation, that is, the Schrödinger equation. It follows from the probability-

statistical interpretation of the wave function that all quantum-mechanical probabilities depend on

products in which the wave function enters together with the complex conjugate of its magnitude.

Thus, the distribution of coordinates is also described by the same product.

After such an introduction, students of higher educational institutions can be informed about

the introduction of the concept of "spin of a particle" into the physics of the microworld. This

information can be stated as follows. The sign uncertainty of the particle wave function means that

any particles existing in nature have an additional degree of freedom, different from the

characterizing positions of the particles in space. The intrinsic moment associated with this

additional degree of freedom of the particle is called the spin of this particle. For the first time this

concept was introduced into physics in 1925 by J. Uhlenbeck and S. Gaudsmith.

After these explanations, one can dwell on the explanation of the term spin itself and its

meaning. It can be explained as follows. The term "spin" derives from the English word "spin",

meaning rotation around its own axis. For example, the Earth rotates around its own axis, so it has a

certain moment and, accordingly, it has a spin. In the microcosm, we should warn against a too

literal understanding of the term "own rotation". With this literal understanding it is necessary to

imagine that separate parts of elementary particles move with identical angular, but different linear

velocities. Moreover, the particles are so small, for example, because of the small size of the

electron (it has dimensions of less than 10-14

cm) it has so far been not experimentally detected, the

circumferential velocities that the outer parts of the particle should have exceeded the speed of light.

This means non-relativistic consideration of the spin is impossible and the particles do not rotate

around their own axis.

Spin is essentially a quantum quantity, directly related to the quantum-mechanical way of

specifying a state through the wave function. Therefore, spin has no classical analog. In particular, a

particle with spin is not at all a system similar to a spinning top in one place. Spin is the internal

properties of a quantum particle, which characterizes it equitably with such quantities as, for

example, the mass and charge of a particle. Spin particles can only be viewed from a relativistic

point of view. In the relativistic theory, the Schrodinger equation is replaced by the Dirac equation,

which contains four components and simultaneously describes both spin states of the particle. Spin

as the moment of a particle is denoted by a letter. Spin is a vector quantity, so the corresponding

components have coordinates on the coordinate axes. z component of the spin is expressed by the

formula:

sz ms .

Before analyzing this formula, the student must give an idea of the spin quantum number. This

can be done as follows. As a moment, the spin is given by one non-negative number, which is

called the spin quantum number, which is denoted by the letter. This number is a scalar, unlike a

spin. The number is an analog of the orbital quantum number l, but the difference from it takes not

only integer but also half-integral values: ,0s ,2

1 ,1 ,

2

3,2 ....... The spin quantum number is the

fourth quantum number characterizing any atomic system.

After this, you can analyze the above formula. The formula sz ms in quantum mechanics is

called the quantization rule z of the spin-forming particle. The term sm in this formula is usually

called the magnetic spin quantum number. It connects the z component of the spin of the particle

with the Planck constant and expresses the component of the spin of the particle. This quantum

number takes the value ,s ,1 s …., ,1s s . With that ,max

sms sms min

. Total takes 12 s


117

values. It should be noted that the magnetic spin quantum number takes positive and negative

values. For example, for an electron2

1sm .

After that, a professor or an assistant lecturer in general physics should give a rule for

quantizing the spin of a particle. In doing so, he must express the following thoughts. As the orbital

moment of a particle, the spin of a particle is also quantized. It is known that the orbital angular

momentum of any particle is quantized according to the following formula: )1(

lll .

Keeping the general form of the quantization rule, in the case of particle spin, this rule can be

written as follows:

)1(

sss .

With this writing, the last expression preserves the correspondence between the theories and

practice.

After these statements, one can dwell on what determines the spin quantum number. This is

explained as follows. Usually when called the spin of a particle, indicate a number s . This means

that the spin quantum number actually determines the spin of the particle. For example, if 2

1s ,

then say, this particle has a spin one second. One can give examples of the spins of some particles.

The spins of an electron, a proton and a neutron are the same and equal to ½. The photon has a

single spin. Pesony particles are peons.

After that, a professor or an assistant lecturer in general physics can give the fact that the spin

of a particle is different from the orbital angular momentum of this particle. This can be expressed

in the following thoughts. An important difference of the spin from the orbital angular momentum

of a particle is the conservation of the absolute value of the spin of the particle, since the spin is an

intrinsic property of the particle. It can only change its projection zs , that is, the spin of a particle

can be oriented in different ways in space. So the spin of any particle has two orientations in space.

For example, the spin of an electron has two orientations in space 2

zs and

2

zs . Opposite to

the orbital moment of a particle varies in absolute value. For example, it vanishes at 0l .

Finally, students of higher educational institutions should be informed of the dependence of the

wave function of a particle on its spin and the condition for the fulfillment of this condition. The

corresponding thoughts can be expressed as follows. The state of any quantum particle with a spin

degree of freedom is given by a wave function that depends not only on the time and coordinates of

the particle, but also on the z component of the spin of the particle. However, the spin dependence is

important only in the presence of an external magnetic field, since only in this case the energy of

interaction of a particle with this field in the Schrodinger equation depends on the spin of this

particle through its magnetic moment. In all other cases this dependence does not exist, so that the

quantum mechanics of a single particle with spin in nonmagnetic force fields does not differ from

the quantum mechanics of spinless particles. Thus, we can finish the presentation of the topic

"particle spin" for university students in the course of the general course of physics.

With this presentation of the topic "particle spin" for university students, they have interests in

the study of physics of the microworld and there are skills and skills about the notion of the

microworld of "particle spin". When presenting this material, the lecturer can use a computer,

slides, and also pedagogical technologies.

REFERENCES

1. А.М. Худайберганов, А.А. Махмудов. Атом физикаси, асосий тушунча, қонун,

тажриба ва формулалар. Тошкент. Наврўз. 2018.


118

2. Douglas C. Giancoli. Physics. Principles with applications. Published by Pearson Education.

Boston. USA. 2014.

3. R. F. Feynman. Quantum mechanics. Vol. 3. 1994.

4. P. Ewart. Atomic physics. Atomic physics lecture notes final. 1990.

5. Э.В. Шпольский. Атомная физика. Том 1-2. Москва. Атомиздат. 2008.

6. А.Н. Матвеев. Атомная физика. Москва. Лань. 2009.

7. А.М. Попов, О.В. Тихонова. Лекции по атомной физике. Москва. МГУ. 2007.

8. В.П. Милантьев. Атомная физика. Москва. Издательство Российского университета

дружбы народов. 1999.

9. А.В. Астахов, Ю.М. Широков. Курс физики III. Квантовая физика. Главная редакция

физико-математической литературы. Москва. 1983.

Ніна Недялкова


ОСОБЛИВОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЯ НА ІНТЕРАКТИВНОМУ УРОЦІ

У статті розглянуті особливості діяльності вчителя на інтерактивному уроці у

загальноосвітніх навчальних закладах. Висвітлені основні цілі і методи використання інтерактивних технологій та на уроках у початкових класах.

Ключові слова: урок, освіта, інтерактивні, вчитель, технології. Перед педагогічною наукою та шкільною освітою завжди ставилися завдання

вдосконалення процесу навчання. При цьому приділяється особлива увага питанням, пов'язаним з підвищенням рівня предметної підготовки учнів, формуванням у них практичних умінь і навичок, розвитком прийомів розумової діяльності, а також розвитком просторового мислення (процесу створення, оперування і перетворення просторових образів). Розвиток освіти багато в чому визначає стан майбутнього суспільства, культури та особистості “Освіта формує людину, озброює її знаннями, виховує громадські якості, вміння думати і працювати, спілкуватися і відпочивати , жити суспільним чином і водночас бути індивідуально неповторною особистістю” [3, с. 11].

Впровадження інтерактивних форм навчання – одне з найважливіших напрямків вдосконалення підготовки учнів. Основні методичні інновації пов'язані сьогодні із застосуванням саме інтерактивних методів навчання. При цьому термін «інтерактивне навчання» розуміється по-різному. Інтерактивне навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умов постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання в співпраці), де учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання [2, с. 137].

Сучасне суспільство, що динамічно розвивається, висуває нові вимоги до системи освіти. Нові державні освітні стандарти, відповідаючи вимогам часу, не тільки зміщують освітній акцент на формування у учня особистісних якостей, а й пропонують конкретні підходи, що забезпечують цей перехід. Прикладом одного з таких підходів є впровадження інноваційних методів в навчання.

Інновація ‒ це не будь-яке нововведення або нововведення, а тільки таке, яке серйозно підвищує ефективність діючої системи. Інноваційні методи включають в себе активні та інтерактивні методи. [1].

Цільовими орієнтаціями інтерактивного навчання є: ‒ активізація індивідуальних розумових процесів учнів; ‒ забезпечення розуміння інформації, що є предметом обміну; ‒ активізація індивідуальних розумових процесів учнів;


119

‒ індивідуалізація педагогічного взаємодії; ‒ висновок учня на позицію суб'єкта навчання; ‒ досягнення двостороннього зв'язку при обміні інформацією між учнями. Цілі використання інтерактивних технологій та методів навчання в початковій школі: • оволодіння практичними способами роботи з інформацією: пошук, аналіз,

перетворення, передача, зберігання інформації, її використання в навчальній діяльності та повсякденному житті;

• оволодіння вміннями використовувати комп'ютерну техніку для роботи з інформацією в навчальній діяльності та повсякденному житті;

• формування початкової комп'ютерної грамотності та елементів інформаційної культури; • виховання інтересу до інформаційної та комунікаційної діяльності, етичних норм

роботи з інформацією, дбайливого ставлення до технічних пристроїв. Використання інтерактивних технологій та методів навчання на різних уроках у

початковій школі дозволяє: • розвивати вміння учнів орієнтуватися в інформаційних потоках навколишнього світу; • опановувати практичними способами роботи з інформацією; • розвивати вміння, що дозволяють обмінюватися інформацією за допомогою сучасних

технічних засобів. Комп'ютер дозволяє вчителю значно розширити можливості представлення різного типу

інформації. При дидактично правильному підході комп'ютер активізує увагу учнів, підсилює їхню мотивацію, розвиває пізнавальні процеси, мислення, увагу, розвиває уяву і фантазію.

Інформаційні технології можуть зробити процес навчання більш цікавим, таким, що відповідає вимогам сьогоднішнього дня, надаючи потрібну інформацію в потрібний час. Реалізується діяльнісний підхід, пізнавальна діяльність дитини організовується в тій формі, при якій він сам відкриває для себе знання; який навчається стає суб'єктом діяльності вчення, так як програми вимагають від нього активного управління.

Перевага використання інтерактивних технологій та методів навчання на уроках: • в поєднанні текстової, аудіо- та відео-наочності; • в можливості використовувати презентацію як опорну підтримку всіх видів діяльності; • в можливості використовувати окремі слайди як роздатковий матеріал; • в здійсненні контролю за засвоєнням нових знань і систематизації вивченого матеріалу; • в розвитку креативних здібностей учнів в організації навчальної діяльності. Форми впровадження інтерактивних технологій та методів навчання в навчальну

діяльність: • створення презентацій до уроку; • робота з ресурсами інтернету; • використання готових навчальних програм і тренажерів; • використання інтерактивної дошки та ін. Зупинимося докладніше на двох формах:

використання готових тренажерів в навчальній діяльності, робота з ресурсами інтернету у позаурочній діяльності.

При традиційному навчанні вчитель виконує роль «фільтра», що пропускає через себе навчальну інформацію, при інтерактивному навчанні ‒ помічника в роботі, коригуючого напрямки потоків навчальної інформації.

Інтерактивна діяльність на уроках передбачає організацію і розвиток діалогового спілкування, що веде до взаєморозуміння, взаємодії, до спільного вирішення загальних, але значимих для кожного учасника завдань.

Інтерактивне навчання ‒ це специфічна форма організації пізнавальної діяльності, яка має передбачену мету ‒ створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність [4, с. 9]. Однією з форм особливої організації інтерактивної діяльності учнів є «інтерактивний урок».


120

Так, всі «інтерактивні уроки», наприклад, відкриття нового знання, за вказаними вище підручниками, будуються на основі ведення діалогу, при цьому структура кожного такого уроку співвіднесена з наступною схемою його побудови:

• етап актуалізації знань (з відповідною системою завдань); • етап формулювання теми і цілей уроку на підставі усвідомленого дітьми протиріччя (в

результаті створеної педагогом проблемної ситуації); • етап первинного закріплення нового і первинної рефлексії; • етап самостійної роботи і розгорнутої рефлексії, орієнтованої на усвідомлення

індивідуального рівня навчальних досягнень; • етап диференційованого розвитку навчальних умінь (з відповідною системою завдань

на трьох рівнях складності). Іншою особливою формою організації інтерактивної діяльності учнів на уроках є

лабораторна робота. Лабораторними роботами в методичній літературі називають проведення учнями за

завданням вчителя дослідів з використанням приладів, застосуванням інструментів та інших технічних пристосувань, тобто вивчення учнями будь-яких явищ за допомогою спеціального обладнання. Урок - лабораторну роботу можна вважати видом уроку вдосконалення знань, умінь, навичок, а також можна віднести до типу уроку контролю та корекції знань, умінь і навичок. Крім цього, лабораторні роботи вчитель може вводити в якості елемента уроку пояснення нового матеріалу (при введенні нового поняття, для ілюстрації будь-якого явища і т.ін.) і в уроки-семінари, де вони стають одним із джерел нових знань. Оперування наочними посібниками, інструментами і т.ін., як моделями реальних об'єктів, дозволяє учням формувати просторові образи.

Навчальний процес, що спирається на використання інтерактивних методів навчання, організовується з урахуванням включеності в процес пізнання всіх школярів без винятку. Спільна діяльність означає, що кожен вносить свій особливий індивідуальний внесок, в ході роботи йде обмін знаннями, ідеями, способами діяльності. Організовуються індивідуальна, парна і групова робота, використовується проектна робота, рольові ігри, здійснюється робота з документами та різними джерелами інформації. Інтерактивні методи засновані на принципах взаємодії, активності учнів, опорі на груповий досвід, обов'язкової зворотного зв'язку. Створюється середовище освітнього спілкування, яка характеризується відкритістю, взаємодією учасників, рівністю їх аргументів, накопиченням спільного знання, можливість взаємної оцінки і контролю.

Ведучий учитель разом з новими знаннями веде учасників навчання до самостійного пошуку. Активність учителя поступається місцем активності школярів, його завданням стає створення умов для їх ініціативи. Учитель відмовляється від ролі своєрідного фільтра, що пропускає через себе навчальну інформацію, і виконує функцію помічника в роботі, одного з джерел інформації.

Інтерактивні технології навчання – це такий процес навчання, в якому неможливо неучасть учня в колективному, взаємодоповнюючому, заснованому на взаємодії всіх його учасників процесу навчального пізнання.

У традиційному навчанні вчитель грає роль «фільтра», що пропускає через себе навчальну інформацію, в інтерактивному - роль помічника в роботі, активізує взаємоспрямованих потоки інформації.

Технології інтерактивного навчання існує величезна кількість. Кожен учитель може самостійно придумати нові форми роботи з класом. Завдання вчителя – створити умови для ініціативи учнів. Вони повинні виступати повноправними учасниками, їх досвід не менш важливий, ніж досвід учителя, який не так дає готові знання, скільки спонукає учнів до самостійного пошуку. В наш час, коли оновилася вся система освіти, вчителям потрібно адаптуватися до нових умов: коригувати зміст освіти, удосконалювати навчально-освітній процес.

Сучасний учитель школи повинен вирішувати такі завдання:


121

‒ формування готовності до інтерактивного навчання; ‒ розвиток навичок взаємодії в навчально-виховних ситуаціях; ‒ впровадження у викладання свого предмета таких інтерактивних методів навчання, які

формують і розвивають комунікативні здібності учнів. Школяр повинен вміти співпрацювати, працювати на рівних, в деяких ситуаціях

панувати і керувати, проявляти особисту ініціативу, відстоювати свої принципи, мати можливість самореалізуватися і т.ін.

Які технології інтерактивного навчання можна використовувати при навчанні в початковій школі? Це, перш за все, робота в парах, змінні трійки, карусель, робота в малих групах, акваріум, рольова (ділова) гра, мозковий штурм, дерево рішень, броунівський рух, уроки-семінари, використання засобів мультимедіа (комп'ютерні класи), творчі завдання, дискусія в стилі телевізійного ток-шоу і т. ін.

Отже, при інтерактивному навчанні виховується вільна особистість з активною життєвою позицією, що володіє почуттям відповідальності, досить високим рівнем знань, яка здатна застосувати їх в життя. Слід зазначити, що в цілісному процесі навчання вчителю необхідно застосовувати відразу декілька технологій, які обслуговують різні його сторони. Але в реальній практиці це положення не завжди реалізується. Справа в тому, що найчастіше вчитель прагне, перш за все, оволодіти і застосувати в практиці яку-небудь одну технологію або окремі зовні привабливі її елементи. У цьому випадку порушується принцип цілісності: процес навчання вимагає всебічного його забезпечення різними технологіями, самі ж технології дають педагогічний ефект тільки будучи цілісними. Кваліфікований вчитель знає, коли і як застосувати різні інструменти, щоб найбільш успішно впоратися з поставленим завданням.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА 1. Закон України “Про інноваційну діяльність” від 04.07.2007р. №40 (зі змінами і

доповненнями) [Електронний ресурс]. ‒ Режим доступу: www.rada.gov.ua 2. Інтерактивні технології навчання: теорія, досвід: метод. посіб. авт.-уклад.: О. Пометун,

Л. Пироженко. ‒ К.: А.П.Н.; 2002. ‒ 136 с. 3. Кремень В. Г. Освіта і наука України: шляхи модернізації (факти, роздуми,

перспективи). ‒ К.: Грамота, 2003. ‒ 216 с. 4. Пометун О. І., Пироженко Л. В. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. ‒ К.:

А. С. К., 2004. ‒ 192 с.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент Пенькова С.Д.

УДК 367.01

Мар’яна Омелько (Могилів-Подільський, Україна)

З ДОСВІДУ РОБОТИ КУРАТОРА ГРУПИ

ПО ФОРМУВАННЮ НАЦІОНАЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ

ЗАСОБАМИ РОДИННО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ У статті розглядаються сучасні форми та методи виховної роботи, які застосовують

викладачі коледжу в процесі підготовки студентів різних спеціальностей. Наведено приклади позааудиторних заходів, що спрямовані на формування особистості, зокрема із використанням засобів родинно-патріотичного виховання.

Ключові слова: виховна робота, національне виховання, навчально-виховний процес, навчальний заклад.

http://www.rada.gov.ua/


122

The article deals with modern forms and methods of educational work, which are used by college teachers in the process of preparing students of different specialties. Examples of extra-curricular activities aimed at forming a personality, in particular using the means of patriotic education are given.

Key words: educational work, national education, educational process, educational institution.

Національна свідомість студентів нашого коледжу формується у відповідності до Плану

національного виховання, а також планування виховної роботи в окремій навчальній групі.

Саме тому колектив коледжу працює в напрямку виконання завдань, що спрямовані на:

утвердження в свідомості й почуттях особистості патріотичних цінностей, переконань і

поваги до культурного та історичного минулого України; виховання поваги до Конституції

України, Законів України, державної символіки; культивування кращих рис української

ментальності – працелюбності, свободи, справедливості, доброти, чесності, бережливого

ставлення до природи; формування толерантного ставлення до інших народів, культур і

традицій; усвідомлення взаємозв’язку між індивідуальною свободою, правами людини та її

патріотичною відповідальністю; виховання поваги та любові до державної мови;

культивування ставлення до солдата як до захисника Вітчизни, героя тощо.

З цією метою впродовж навчального року в групі нового набору проведено годину

національного виховання «Жовто-блакитний колір нашої свободи», виховну годину «Немає

вищої святині, ніж чисте сяйво доброти», урок державності «Громадянська відповідальність

та обов’язок», годину спілкування на тему «Рідний край Подільський – вишнева гілка

України». В жовтні відвідали Вечір до Дня захисника Вітчизни «Я єсть народ, якого Правди

сила ніким звойована ще не була!» та ін. Проведено діалог на тему «Неприпустимість

расової та національної ворожнечі», де також звернуто увагу на іноземних студентів.

З метою розвитку волонтерського руху студентів постійно залучаю студентів до різних

акцій доброти, милосердя. Для ознайомлення з визначними історичними місцями проведено

екскурсію до пам’ятки української історії та культури «Буша».

Для здійснення родинного виховання в навчально-виховному процесі з групою як

куратор працюю для забезпечення гармонійного взаємовпливу на всебічний розвиток

студентів зі сторони сім’ї та викладачів коледжу. Тому моя діяльність та й викладачів, які

читають в групі, пов’язана з визначенням рівня виховної активності батьків, ступеня їх

впливу на формування особистості студентів. Адже знання сім’ї означає вміння оцінити

характер її впливу на особистість, виявити тенденції розвитку, які вона створює як

первинний соціум, знайти психологічні основи встановлення контактів із сім’єю.

Ще з початку навчання в коледжі провела анкетування серед студентів щодо вивчення

стосунків в сім’ї, а також серед батьків. За результатами анкетування склала соціальний

паспорт групи, в якому відображено: всього студентів, з них юнаків, дівчат; неповні сім’ї,

малозабезпечені сім’ї, багатодітні сім’ї тощо.

Психолого-педагогічна освіта в навчальному закладі спрямована забезпечити батьків

необхідними знаннями, основами педагогічної майстерності, ознайомити з актуальними

питаннями виховання з урахуванням вікових особливостей і вартісних інтересів, встановити

контакти батьків з викладачами у виховній роботі. Форми її проведення різноманітні. Так,

наприклад під час батьківських зборів обговорено питання, що стосуються ролі сім’ї в

вихованні студентської молоді, моральних цінностей сім’ї і студента, шкідливих звичок,

режиму дня і харчування тощо.

Досить цікава форма співпраці – це залучення батьків до проведення групових заходів,

наприклад, у травні разом із батьками і студентами коледжу взяли участь у родинному святі

до Дня Матері. Також залучала батьків до проведення конкурсу талантів та «Міс коледжу».

Зміцненню дружніх стосунків між студентами і батьками сприяють також індивідуальні

консультації, бесіди, які проводяться педагогічними працівниками коледжу. В ході їх


123

проведення батьки отримують реальне уявлення про студентські справи та поведінку, а

викладачі – необхідні відомості для більш глибокого розуміння кожного студента.

На завершення, слід відмітити, що співробітництво коледжу і батьків є процесом

цілеспрямованої співпраці, який починається з урочистої лінійки - посвяти в студенти і

закінчується святом вручення дипломів випускникам і спрямований на підвищення рівня

педагогічної культури батьків, на зміцнення взаємодії коледжу та сім’ї, на посилення її

виховного потенціалу, а також на залучення батьків до виховання у студентів любові до

обраної професії.


1. Кобильченко В.В. Формування особистості як психолого-педагогічна проблема // Нові

технології навчання. – 2001. – Вип.31.

2. Корольчук О., Поночовний М. Організаційно-виховна робота серед студентів //

Освіта. – 2004.

3. Омелько М. Адаптація студентської молоді - важливий фактор формування свідомого

ставлення до навчання, праці, громадських доручень / М. Омелько. –С .112-125 Виховна

робота в технікумах, коледжах [Текст] : з досвіду роботи ВНЗ 1-2 р.а. Вип. 3 / ред.

С. Ф. Світельська, Н. В. Цибенко, Н. М. Салмай. – К : НМЦ, 2005. – 374 с.

4. Осипова Т.Ю., Бартенєва І.О., Біла О.О. та ін. Виховна робота зі студентською

молоддю: Навч. посіб. / За заг. ред. Т.Ю.Осипової. – Одеса: Фенікс, 2006. – 288 с.

5. Романова С.В. Довідник-порадник куратора академічної групи: Навчальний посібник.

– Слов’янськ: Видавничий центр СДПУ, 2006. – 60 с.

6. Романова С.В. Реалізація куратором академічної групи завдань виховання у вищих

технічних закладах освіти // Рідна школа. – 2005.– № 6. – С. 36–39.

7. Романова С.В. Складові професіоналізму куратора академічної групи // Педагогічні

інновації: ідеї, реалії, перспективи. Вип. 9: Збірник наукових праць / Ред. кол. Н.Ф. Федорова

та ін. – К.: Інститут Реклами, 2005. – С. 27 – 32.

УДК 372.48

Марія Паладуца


ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЗАСОБАМИ

ПЕДАГОГІЧНОГО КРАЄЗНАВСТВА НА УРОКАХ ПРИРОДОЗНАВСТВА

На сучасному етапі трансформації змісту початкової освіти особливу роль відіграє

краєзнавчий аспект як складова частина загального виховного процесу. Педагогічне

краєзнавство – важливий засіб зв'язку школи з життям. Тому, особливе значення в процесі

виховання патріота і громадянина України має бути звернено на використання

краєзнавчого матеріалу.

Ключові слова: педагогічне краєзнавство, виховна система, патріотичне виховання,

початкова освіта.

At the present stage of the transformation of the content of elementary education a special role

is played by the linguistic aspect as an integral part of the general educational process.

Pedagogical regional studies is an important means of communication with the school of life.

Therefore, special importance in the process of educating the patriot and citizen of Ukraine should

be drawn to the use of ethnographic material.

Key words: pedagogical regional studies, educational system, patriotic education, elementary

education.


124

Актуальність проблеми краєзнавчого аспекту освіти і виховання молодших школярів

полягає в її зв'язку з вирішенням таких найважливіших питань педагогіки, як проблема

формування особистості, її моральних якостей. Відповідно до Концепції нової Української

школи одним із завдань сучасної початкової освіти є безперервний процес навчання,

виховання і розвиток особистості, спрямований на формування системи наукових і

практичних знань, ціннісних орієнтацій, поведінки й діяльності, що забезпечують

відповідальне ставлення людини до навколишнього соціального середовища.

Шкільне краєзнавство як важлива ланка навчально-виховної роботи освітньої установи

покликане забезпечити досягнення дидактичних цілей, спрямованих на розвиток соціально

активної особистості, яка спроможна проявити себе в інтересах Батьківщини. Тому, одним із

актуальних напрямків виховання молодших школярів, пов'язаних з вирішенням соціальних

проблем на сучасному етапі є патріотичне виховання підростаючого покоління.

Наукові основи використання елементів краєзнавчої роботи в системі виховання

молодших школярів досліджувалися в працях класиків педагогічної науки (Я. Коменський,

А. Макаренко, О. Огієнко, С. Русова, Г. Сковорода, В. Сухомлинський, К. Ушинський).

Методологічні та методичні основи виховання школярів засобами краєзнавства розкриті в

працях А. Захлєбного, І. Звєрєва, Б. Лихачова, І. Суравегіної та інших.

Реалізації патріотичного напрямку виховання в процесі краєзнавчої діяльності школярів

присвячені праці вітчизняних науковців, зокрема: І. Беха, Ю. Завалевського, С. Киричука,

В. Павленко, О. Сухомлинської, С. Рашидової, С. Тагліна, О. Хрущ. Окремі аспекти

краєзнавчої діяльності в освітньому середовищі початкової школи розкриті в працях

Л. Березівської, О. Бондаренко, С. Долецької, М. Ігнатенко, М. Левківський, В. Матіяш,

Р. Науменко, В. Обозний, І. Підласого, І. Прус, А. Сиротенко та ін.

Мета статті полягає в теоретичному вивченні педагогічного краєзнавства як засобу

патріотичного виховання молодших школярів на уроках природознавства.

Загальновідомо, що початкова школа є самоцінним, принципово новим етапом у житті

дитини, пов'язаним із набуттям нового соціального статусу. Саме в молодшому шкільному

віці відбувається становлення основ громадянської ідентичності та світогляду. У зв'язку з

цим, сьогодні актуалізується проблема переосмислення освітньо-виховного процесу в школі

першого ступеня, зокрема патріотичного виховання засобами краєзнавства.

Одним із напрямів реалізації краєзнавчого принципу виховання молодших школярів є

вивчення навчального предмету «Природознавство», який займає особливе місце в системі

початкової освіти. У змісті природничого курсу вдало синтезуються дисципліни різних

освітніх галузей, зокрема: суспільствознавства, географії, екології, історії.

Краєзнавча діяльність молодших школярів у процесі вивчення природи має на меті

формування ціннісних орієнтацій на основі уявлень про єдність людини з природою, а також

виховання поваги до культури та історії рідного краю.

Саме педагогічне краєзнавство має великий потенціал формування патріотичних

цінностей, поглядів і переконань молодших школярів, виховання поваги до культурного та

історичного минулого, до традицій рідного краю.

Традиційно, під педагогічним краєзнавством розуміють процес формування в учнів

знань, умінь і навичок дослідження рідного краю та використання набутого досвіду у

взаємодії з культурним і соціальним оточенням [4].

Впровадження краєзнавчого матеріалу до змісту природничої освіти молодших школярів

сприяє формуванню спостережливості до навколишніх явищ, вносить конкретність у

навчально-виховний процес. Крім того, краєзнавчий матеріал у навчальних цілях активізує

пізнавальний інтерес учнів до фактів і явищ дійсності, допомагає виробленню в них

самостійного творчого мислення, твердих переконань.

Краєзнавство як засіб є ефективним підгрунттям патріотичного виховання молодших

школярів. Патріотизм як одна з найбільш значущих особистісних цінностей, проявляється в


125

її діяльнісний самореалізації. Тому, природнича освіта молодших школярів не можлива без

використання краєзнавчого аспекту.

Вивчення краєзнавства передбачає, в першу чергу, любов до рідної землі та її

самобутньої культури, що є основою для морального розвитку людини, зокрема вихованню

почуття патріотизму [6].

Краєзнавча складова в змісті навчального матеріалу освітньої галузі «Природознавство»

сприяє набуттю молодшими школярами таких компетентностей:

‒ активне пізнання світу природи;

‒ проявляє інтерес до історичної спадщини рідного краю;

‒ володіє доступними способами пізнання культурних цінностей;

‒ виявляє повагу до культури й традицій рідного краю.

Головною формою патріотичного виховання молодших школярів є урок як домінуюча

частина навчально-виховного процесу. Використовуючи краєзнавчий засіб впливу на

свідомість молодших школярів, їх емоційно-вольову сферу відбувається виховання

природознавчої культури, розкривається індивідуальність дитини, формується особистість в

цілому. Зазначимо, що краєзнавчий матеріал не лише збагачує зміст уроку, а робить його

більш переконливим та сприяє підвищенню ефективності виховного впливу на особистість

дитини [2].

Чим змістовніше та яскравіше будуть знання учнів про рідний край, тим дієвішим буде

процес формування почуття поваги до традицій народу, обов'язку перед Батьківщиною.

Серед основних видів педагогічної діяльності на уроках природознавства щодо

патріотичного виховання молодших школярів засобами краєзнавства виділяють: залучення

учнів до вивчення культурної спадщини народу, знайомство зі святами, традиціями,

різновидами народно-прикладного мистецтва, усної народної творчості, музичного

фольклору, народних ігор, з рослинним і тваринним світом природи рідного краю,

видатними городянами, селянами минулого і теперішнього часу, пам'ятками природи,

проведення цільових спостережень за станом об'єктів в різні сезони року, організація

сезонної праці в природі, організація творчої продуктивної діяльності дітей, в якій учні

мають змогу проявити співчуття, турботу про людину, рослини, тварин в різні сезони року.

Таким чином, сам зміст природознавчої освіти молодших школярів сприяє реалізації

патріотичного напрямку виховання молодших школярів засобами педагогічного

краєзнавства.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА 1. Ігнатенко П.Р. Виховання громадянина: психолого-педагогічний і народознавчий

аспекти / П.Р. Ігнатенко, В.Л. Поплужний, Н.І. Косарева, Л.В. Крицька. – К.: Інститут змісту і

методів навчання, 1997. – 249 с.

2. Кашуба С.П., Сіметов Ю.А. Краєзнавчий матеріал в навчально-виховній роботі //

Початкова школа. – 2011. – №2. – С. 34-38.

3. Кліщук В.Я. Краєзнавство у школі // Початкова школа. – 2014. – №12. – С. 37-39.

4. Краєзнавство в Україні: сучасний стан і перспективи: Наук. збірник. – К.: Академія. –

2013. – 204 с.

5. Рашидов С.Ф. Виховання громадянськості та патріотизму як цінностей

громадянського суспільства / С.Ф. Рашидов // Духовність особистості. – 2011. – Вип. 3. –

С. 107-117.

6. Чорна К. Суть патріотизму і його виховання в сучасних умовах // Виховання в

сучасному освітньому просторі. – Київ-Умань, 1997. – С.74-78.


126

УДК 373.3:303.682 Ольга Потурнак


ФОРМУВАННЯ ПАРТНЕРСЬКИХ ВЗАЄМОВІДНОСИН

МІЖ УЧНЯМИ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ У статті розкриваються причини формування партнерських взаємовідносин між

дітьми молодшого шкільного віку. Подано деякі методи, за допомогою яких визначають наскільки сформовані партнерські взаємовідносини.

Ключові слова: партнерські взаємовідносини, учні, початкова школа, соціометрія. The article reveals the reasons for the formation of partnership relations between children of

junior school age. Some methods are provided, by which they determine how much the formed partnership relations are.

Key words: partnership relations, pupils, elementary school, sociometry. Українському суспільству ХХІ століття потрібні освічені, моральні люди, які можуть

самостійно приймати відповідальні рішення в ситуації вибору, прогнозуючи їх можливі наслідки, здатні до співпраці, що відрізняються мобільністю, динамізмом, конструктивністю і володіють почуттям відповідальності за долю країни.

Потенціал освіти повинен бути в повній мірі використаний для консолідації суспільства, збереження єдиного соціокультурного простору України, подолання етнонаціональної напруженості і соціальних конфліктів на засадах пріоритету прав особистості, рівноправності національних культур і різних конфесії, обмеження соціальної нерівності.

Саме тому основними напрямками вдосконалення роботи школи в ХХІ столітті є модернізація педагогічного процесу, розкріпачення умов життя дітей та створення для них емоційного благополуччя через побудову нового типу взаємин між усіма учасниками освітнього процесу.

Проблема формування взаємовідносин в дошкільній педагогіці не є новою, їй присвячені дослідження вітчизняних і зарубіжних вчених (Білорусії, Болгарії, Угорщини, Грузії, Франції, Чехії, України, Японії та ін.).

За даними досліджень більшість дітей 5-10 років мають такі якості, як егоїзм, недружелюбність, замкнутість, грубість, відсутність вміння працювати і спілкуватися у вільній діяльності «на рівних». Ці показники не можуть не викликати серйозного занепокоєння педагогів, і диктують необхідність вивчення причин даних проявів через організацію подальшого дослідження шляхом нормалізації педагогічного процесу. Такий процес може бути спрямований на побудову партнерських взаємовідносин та виключення авторитарної моделі взаємодії педагога з дитиною в дитячому саду і початковій школі (Р.С.Буре, В.В.Давидов, А.В.Запорожець, Г.Г.Кравцов, В.Я.Ликова, В.Г.Нечаева, Т.А.Репиной, А.П. Сманцер, Е.Е.Шулешко і ін.).

Разом з тим, сучасній школі знову пропонують пережити стан реформування, яке по суті зводиться до інтенсифікації навчання дітей з пропонованим його початком з 5 років.

Відносини, що складаються між учнями в класі, неоднорідні. Перш за все, це відносини, зумовлені організаційною структурою колективу, розподілом в ньому громадських обов'язків. Ці відносини А. С. Макаренка називав відносинами «відповідальної залежності». Крім того, між учнями існують зв'язку, що визначаються власне особистими відносинами. Вони знаходять своє вираження в симпатії дітей один до одного, тяжінні, прихильності, або, навпаки, антипатії неприязні і т д. Ці відносини, ділові та особисті, мабуть, знаходяться в тісній взаємодії один з одним.

Роботи по психології колективу стосуються в основному вивчення відповідальної залежності. Це, перш за все, дослідження. А.Л. Шнірмана і відповідні розділи в посібниках з


127

дитячої та педагогічної психології (Н. Левітова, В.А. Крутецкого і Н.С. Лукіна) Тут розглянуті проблеми формування дитячого колективу, зміст його діяльності на різних етапах, основні риси, що характеризують колектив, формування відносин до колективу і т.д. Що стосується особистих взаємин між школярами, то ця проблема ще не стала в радянській психології предметом різнобічних і спеціальних досліджень

Окремі аспекти особистих взаємин між школярами піддані вивченню в роботах І.В. Страхова і його співробітників про товаристві і дружбі. Однак, ці роботи не вичерпують всієї проблеми Дружба і товариство ‒ це вже, певною мірою, що склалися особисті взаємини, які можуть бути охарактеризовані як взаємні, тривалі і стійкі Але відносини школяра до однокласника можуть бути і не взаємними, і не стійкими Далі, в згаданих роботах в відповідності з поставленими завданнями зазвичай вивчалися пари і групи товаришують дітей певною мірою ізольовано від інших однокласників, або розглядалися відносини школярів, які навчаються в різних класах. Іншими словами, в пацях про дружбу і товаристві особисті взаємини в класі не розглядаються як особлива система.

У зарубіжній психології, особливо в США, особисті взаємини між учнями в класі вивчаються широко, але з неприйнятних для нас позицій: ці відносини розглядаються як результат дії спонтанних, вроджених сил, спочатку закладених в людини, потоку, нібито випромінюваного кожною людиною, емоціональних частинок «тілі» (Морено).

Є всі підстави припускати, що особисті взаємини між учнями в класі мають важливе значення в формуванні особистості учня і вихованні в класі згуртованого колективу. Учні по-різному ставляться до своїх однокласників. Це емоційне ставлення «проявляється в прихильності, любові, симпатії і їх протилежності - неприязні, ворожнечі, антипатії» [2].

Зазначені відносини, мабуть, у великій мірі визначають самопочуття учня в класі, яке пов'язане з наявністю у нього симпатій до однокласників і з взаємністю цих симпатій.

Взаємні симпатії, що виникають між учнями, можуть зумовити виникнення всередині класного колективу окремих ніде формально не зафіксованих угруповань. Не виключено, що саме таке угрупування суб'єктивно для школяра може виявитися більш значущою, ніж офіційні органи колективу і його організаційні одиниці ‒ зірочки, ланки і т. Д. В даному випадку виховання через колектив надзвичайно важко, оскільки вимоги колективу внутрішньо можуть не прийматися школярем. Це підводить до необхідності вивчення особистих взаємин між школярами як особливої психологічної реальності.

Проникнення в особисті взаємини між учнями в класі представляє великі труднощі методичного характеру Традиційні і поширені методи спостереження, бесіди та твори окремо не в змозі дати об'єктивні, досить глибокі і піддаються кількісній обробці даних про ці взаємини

Спостереження не може задовольнити, по-перше, тому, що особисті взаємини часто представляють собою зовні дуже мало вловимі явища, які майже неможливо зафіксувати, по-друге, спостереження-ня дає простір суб'єктивізму при тлумаченні результатів різні спостерігачі приходять до неузгодженим висновків, ґрунтуючись на одних і тих же даних спостереження, по-третє, результати спостережень дуже важко піддати кількісному аналізу [2].

Можливості бесіди і творів обмежені тим, що школярі не завжди в змозі правильно відповісти на поставлені запитання про свої особисті стосунки тому, що недостатньо чітко їх усвідомлюють; крім того, вони можуть не хотіти допустити сторонньої людини в світ своїх інтимних переживань. Використання творів обмежена ще й віком учнів. В тому числі, не можна застосувати твір в початковій школі. Твір неможливо в незмінному варіанті повторювати, що позбавляє дані якості порівнянності.

Це змусило нас шукати такого поєднання методів, при яких можна було б вивчати особисті взаємини об'єктивно з кількісною обробкою даних.

У зарубіжній психології, де, як уже вказувалося, дослідження особистих взаємин між школярами ведеться досить широко, значне застосування отримали соціометричні методи вивчення цих взаємин [3].


128

Соціометрія (веде свій початок з 1934 року, коли американський психолог Дж. Морено виступив з книгою «Хто виживе?». Автор відразу поставив знайдені ним експериментальні процедури, що допомагають виявляти психологічні аспекти людських взаємин, на службу утопічною, соціологічної теорії ‒ буржуазної мікросоціології. Прагнучи затушувати непримиренні класові суперечності капіталістичного суспільства, мікросоціологією неправомірно звужують соціологічні проблеми, підміняючи їх психологічними.

Однак соціометрична методика вже давно відірвалася від породила її теорії і стала досить поширеним засобом психологічного вивчення особистих взаємин. В даний час вона застосовується в багатьох країнах, в тому числі і в країнах народної демократії.

Сутність цієї методики полягає в тому, що в учнів запитують, з ким би вони хотіли разом брати участь в будь-якій діяльності. При цьому пропонується розташувати свої вибори за зменшенням ступеня бажаності. По тому, кого вибрав той чи інший учень, судять про його симпатіях, за кількістю отриманих виборів судять про стан учня в групі, де проводиться експеримент, по взаємності виборів судять про наявність замкнутих угруповань.

Таким чином, прямо не питаючи учнів про їхні взаємини, експериментатор отримує про них до-вільно велику інформацію, яка піддається надалі кількісної обробці.

Положення учня в системі особистих взаємин, яке багато в чому залежить від того, наскільки він симпатичний своїм однокласникам, має найсуттєвіше значення для формування його особистості. Якщо учневі симпатизують багато однокласників, охоче спілкуються з ним, із задоволенням приймають в гру і т д, то це створює передумови для формування у нього таких якостей особистості, як товариськість, доброта, дружелюбність і т. Д. Не може пройти безслідно для особистості учня і таке його положення в класі, коли йому ніхто або майже ніхто не симпатизує, коли він відчуває себе одиноким, непотрібним і т. д. На ґрунті таких взаємин у учня може виробитися замкнутість, похмурість, озлобленість і т д. звідси ясно , як важливо вчасно встановити фактичний стан учня в класі з боку його взаємин з однокласниками і в випадках несприятливого положення з'ясувати його причини і постаратися змінити.

Психологічне вивчення особистих взаємин учнів класу показує, що вони представляють собою певну систему зі своїм характером, динамікою і структурою. Цю систему необхідно вивчати об'єктивними методами, в тому числі і соціометричними. Соціометрична методика в змозі давати корисну інформацію про особисті стосунки між учнями в класі. Однак для проникнення в їх зміст потрібні інші методи, перш за все індивідуальне вивчення учнів.

Дані, отримані різними застосованими нами методами, які в своїй сукупності певною мірою дозволили проникнути в зміст особистих взаємовідносин учнів, дозволили розгорнути конкретно-психологічну критику ряду соціометричних положень.

Дані психологічного вивчення особистих взаємин мають істотне значення для практичної виховної роботи, оскільки вони показують їх фактичний стан, і відкривають шляхи для цілеспрямованої зміни на краще. Окремі прийоми такого вивчення можуть бути використані в повсякденній педагогічній роботі.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА 1. Букатов В.М. Карманная энциклопедия социо-игровых приемов обучения

дошкольников / В.М. Букатов. СПб.: Образовательные проекты. М. : НИИ школьных технологий, 2008.

2. Мясищев В.Н. Основные проблемы и современное состояние психологии Психологическая наука в СССР. М, 1960, Т II, С. 113.

3. Шулешко Е.Е.Понимание грамотности: о педагогическом решении проблем преемственности в начальном образовании детей от пяти до одиннадцати лет. Книга первая. Условия успеха / под ред. А.Русакова. СПб: Образовательные проекты, Участие, Агентство образовательного сотрудничества, 2011.


129

Лілія Ребуха

(Тернопіль, Україна)

ДИДАКТИЧНІ ЗАСОБИ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ

Розглянуто дидактичні засоби навчання, що слугують ефективним джерелом

отримання знань та формування професійних умінь майбутніми соціальними працівниками.

Встановлено, що у педагогічному процесі за фундаменталізації освіти засоби інноваційних

технологій представлені комплексно, із домінуванням тих чи інших функцій (дидактичної,

інформаційної, розвиваючої, раціональної, контролюючої).

Ключові слова: дидактичні засоби, соціальний працівник,інноваційні технології,

фундаменталізація професійної підготовки.

The didactic means of teaching, which serve as an effective source of getting knowledge and

formation of professional skills of future social workers, are considered. It is established that the

means of innovative technologies are presented in a complex manner, with the dominance of certain

functions (didactic, informational, developing, rational, controlling), in the pedagogical process of

fundamentalisation of education.

Key words: didactic means, social worker, innovative technologies, fundamentalization of

professional training.

Нині громадянському суспільству необхідні грамотні, компетентні,

конкурентоспроможні та творчі фахівці, здатні вільно орієнтуватися в інформаційно-

професійному потоці, самостійно приймати ефективні рішення в ситуаціях складного

фахового вибору, здійснювати самоосвіту впродовж усього життя й при необхідності швидко

адаптуватися до нових умов діяльності. Тому відстежується невідповідність рівня

освіченості випускників закладів вищої освіти постійно зростаючим потребам суспільства

щодо фахової підготовки. Відтак виникає необхідність у комплексному розв’язанні проблем

професійної підготовки майбутніх фахівців соціогуманітарної сфери, які залежать від

багатьох факторів: компетентного проектування змісту навчальних дисциплін викладачем,

умілого використання ним сучасних методів, дидактичних засобів та інноваційних

технологій, результативного удосконалення освітнього процесу, спрямованого на

організацію та активізацію самостійної роботи студентів та ін. [1, с. 2832; 4, с. 3536].

Окреслені за університетського навчання проблеми покликана розв’язати

фундаменталізація освіти, яка володіє комплексом дидактичних засобів, що збагачують

використані в аудиторії викладачем дидактичні методи та інноваційні технології навчання.

Дидактичні засоби навчання слугують джерелом отримання знань та формування

професійних умінь. За фундаменталізації освіти до них відносяться наочні та електронні

посібники та підручники, різних видів дидактичні матеріали, комп’ютерне обладнання,

мультимедійні-візуалізації, робочі зошити та ін. 3, с. 4749; 5, с. 3135. Однак в межах

освітнього процесу засоби виконують дидактичну, інформаційну, розвиваючу, раціональну

та контролюючі функції. У педагогічному процесі фундаменталізації професійної підготовки

майбутніх соціальних працівників функції засобів інноваційних технологій представлені

комплексно, оскільки в окремому дидактичному засобі може домінувати та чи інша функція.

Саме ці функції враховуються викладачем при проектуванні змістового наповнення

навчальних дисциплін.

Дидактичні засоби підвищують ступінь наочності та доступності навчального матеріалу;

сприяють розвитку пізнавальної діяльності та інтенсифікації діяльності студентів в

навчальній аудиторії; зменшують час на вивчення навчального матеріалу; слугують

джерелом фахово-зорієнтованої інформації; вивільняють час викладачу для розв’язання в


130

аудиторії творчих задач; впливають на управління пізнавальною діяльністю студентів з боку

викладача.

Фундаменталізація професійної підготовки майбутніх фахівців передбачає спроектоване

змістове наповнення освітнього процесу, який не може обійтися без ефективних

дидактичних засобів навчання, нових форм паритетної взаємодії, інноваційних технологій та

методів навчання. Врахувавши основні характеристики і компоненти освітнього процесу,

викладачу важливо ефективно здійснити комплексний підбір дидактичних засобів.

Правильно підібрані дидактичні засоби, методи і організаційні форми навчання

сприяють розвитку творчих здібностей майбутніх соціальних працівників, формують у них

професійні компетенції та дозволяють активізувати освітню і творчу діяльність студентів.

Отже, засоби навчання є основою, на якій реалізуються основні цілі та завдання

професійно-спрямованої освіти. Вони сприяють формуванню творчого підходу до

виконуваної роботи, розвитку творчого мислення, готовності до постійної самоосвіти,

саморозвитку та прийняття креативних рішень.

Дидактичні засоби, які використовуються викладачем для активізації освітнього

процесу, а саме для самостійної роботи студентів, направлені на:

створення мотивації до активної навчально-пізнавальної та самоосвітньої діяльності;

залучення студентів до виконання комплексних науково-дослідних робіт;

діяльне використання різних форм навчання та розробку інтегрованих методів

навчання на основі впроваджуваних інноваційних технологій, які б сприяли самоосвіті

майбутніх фахівців.

Дидактичні засоби інноваційних технологій створюють умови для більш повного

засвоєння нових понять і способів дій, формування умінь і навичок у студентів 2, с. 3536.

При цьому цілі навчального процесу не змінюються, а кінцевий результат при правильному

їх застосуванні викладачем скеровує освітній процес в сторону фундаменталізації освіти.

Отже, дидактичні засоби інноваційних технологій за фундаменталізації професійної

підготовки соціальних працівників створюють мотиваційні передумови і бажання вчитися,

формують цілісне уявлення про зміст навчального матеріалу та орієнтовні на майбутню

фахову діяльність. Вони свідомо використовуються викладачем для цілеспрямованої фахово-

зорієнтованої підготовки. Перспективним напрямком подальших наукових пошукувань є дослідження варіативної

інтеграції різних дидактичних засобів навчання не тільки під час аудиторного навчання, але

й у позаудиторну підготовку майбутніх соціальних працівників.


1. Бистрова Ю. В. Інноваційні методи навчання у вищій школі України / Ю. В. Бистрова

// Право та інноваційне суспільство − 2015. − № 1. − С. 2733.

2. Кошечко Н. Інноваційні освітні технології навчання та викладання у вищій школі /

Н. Кошечко // Педагогіка. – 2015. – №1(1). – С. 35–38.

3. Мартиненко О. В. Робочий зошит як дидактичний засіб формування математичної

компетентності студентів педагогічного університету / О. В. Мартиненко // Актуальні

питання природничо-математичної освіти. – 2016. – №. 78. – С. 4751.

4. Ребуха Л. З. Інноваційні процеси вищої школи : технологічний аспект / Л. З. Ребуха //

Теорія і практика розвитку наукових знань (частина ІІІ): матеріали ІІ Міжнародної науково-

практичної конференції м. Київ, 28-29 грудня 2017 року. – Київ. : МЦНД, 2017. – С. 35−36.

5. Ткаченко І. А. Упровадження мультимедійного навчання – запорука підвищення

ефективності реалізації навчальних завдань / І. А. Ткаченко, Ю. М. Краснобокий // Фізико-

математична освіта : науковий журнал. – Суми : Вид-во СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2015.

– № 1 (4). – С. 31–37.


131

УДК 372.881.1

Антоніна Сергієнко


ФОРМУВАННЯ ЦІННІСНОЇ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ТРАЄКТОРІЇ ШКОЛЯРІВ

НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

У статті обґрунтовується необхідність формування у школярів національних та

загальнолюдських цінностей, орієнтирів, суджень, переконань. Автор статті демонструє,

як за допомогою компетентнісного потенціалу навчального предмета «Українська

література» та шляхом використання інтерактивних методів і технологій забезпечити

сформованість в учнів соціальної компетентності.

Ключові слова: українська література, компетентнісний підхід, ціннісні орієнтири,

соціальна компетентність, життєва траєкторія, критичне мислення, інтерактивні

методи і технології.

The article substantiates the necessity of forming of universal values, human targets, judgments

and beliefs among schoolchildren. The author of the article demonstrates how to provide the

formation of schoolchidren’s social competency with the help of the competence potential of the

school subject “Ukrainian Literature” through the use of interactive methods and technologies.

Key words: Ukrainian literature, competence approach, value orientations, social competence,

life trajectory, critical thinking, interactive methods and technologies.

Ми, викладачі-філологи, розуміємо, що ті зміни, які відбуваються уже зараз у початковій

школі, не можуть не торкнутися основної та старшої школи. Тому уважно відслідковуємо

переваги Нової української школи і відзначаємо, що основою сучасних змін є

дитиноцентрична освіта. Тобто вчителеві необхідно навчитися створювати умови для

розвитку персонально кожної дитини. Як це робитиме конкретний учитель, залежить від

фахової майстерності, креативності, компетентності педагога. Ми ж хочемо наголосити на

важливості і необхідності формування в сучасних школярів національних та

загальнолюдських ціннісних орієнтирів.

Ми бачимо, що у новій школі суттєво змінюється роль педагога. У наш стрімкий мас-

медійний час, період глобалізації та інформатизації діти мають доступ до різних джерел

інформації, тому важлива роль учителя як партнера, який може оцінити прагнення і бажання

школярів, навчити їх критично мислити, прагнути до розвитку власних творчих здібностей,

вибудовувати життєву траєкторію, самореалізовуватися.

Розуміючи це, сучасний учитель не перевантажуватиме дитячий мозок знаннями, які

знаходяться у відкритому доступі, а прищеплюватиме їм навички, які будуть необхідні для

оволодіння професіями ХХІ століття: критичне мислення, креативність, ініціативність,

дослідницькі здібності, відповідальність, медіаграмотність, уміння спілкуватися, відкритість

тощо. І це не мрія про світле майбутнє школи, а її сьогодення.

Освіта не може відсторонитися від світових глобалізаційних процесів, а навпаки повинна

намагатися у чомусь їм протистояти. Так, глобальні зміни у розвитку науки, техніки,

інформаційних потоків, навіть мистецтва не варто заперечувати, адже це рух уперед.

Питанням глобалізації багато уваги відводиться у працях У. Бека, Е. Гідденса, Г. Герборна,

В. Іноземцева та ін. У той же час Л. Канаєв, О. Войналович, В. Делягін застерігають від

втрати особистісного, національного, специфічного, того, що ідентифікує нас як народ.

Особливо значимі сьогодні слова відомого українського педагога, вченого-методиста

Г. Токмань: «Конче потрібно надати особливої ваги українознавчим предметам, як-от

«Історія України», «Українська мова», «Українська література» (вони гоять рани і надають

стійкості – формують історичну пам'ять, мовну картину світу, передають в образах архетипи


132

і національні цінності)». І завдання вчителя української літератури, – наголошує Г. Токмань,

– зробити все для того, «аби простір України у художніх образах перейшов у серце дитини,

став їй рідним» [1, с. 2-3].

Тож наші вічні національні цінності – це мова, історія, культура, які треба не тільки

розвивати, примножувати, збагачувати, а й бережно охороняти та захищати. Сьогодні кожен

повинен задуматися, чи вповні він реалізує державний статус української мови, її суспільні

функції (комунікативні, пізнавальні, культуроносні, естетичні, ідентифікаційні), а також її

здатність здійснювати навчальний, розвивальний і виховний впливи на учнів, оскільки рідна

мова була і є важливою сферою формування національно свідомої особистості. Аби молодь

сприймала українську мову як сучасну, європейську, багату, розвинену, треба широко й

системно демонструвати повнокровність і спроможність нашої мови в усіх сферах життя. У

зв’язку з цим дуже важливою є реалізація соціокультурного принципу, тобто вивчення

української мови на основі створеної українським народом оригінальної культури,

відображеної в усній народній творчості, традиціях, звичаях, літературі, інших видах

мистецтва.

Ми повинні усвідомлювати, що вивчення предметів гуманітарного циклу має не тільки

загальнонавчальне, а й культурознавче, державотворче значення. Українська література має

вивчатися у загальному світовому контексті як свідчення високої духовної та цивілізаційної

розвиненості українського народу, як невід’ємна складова національної культури, своєрідний

генетичний код нації. Саме національна ідентифікація й усвідомлення себе українцем

відбувається під час вивчення творчості І. Котляревського, Т. Шевченка, Лесі Українки,

М. Хвильового, Олеся Гончара, В. Стуса, Ліни Костенко та інших письменників, твори яких

прищеплюють любов до рідної мови, історії, культури; вчать бути господарем на власній

землі, бути відповідальним за долю нації.

І особлива роль у становленні сучасної патріотичної особистості належить учителю

української мови і літератури, бо саме він є найбільш причетним до духовної спадщини

українського народу, базованої на загальнолюдській моралі та пріоритетах української

ментальності. Вивчення рідної мови і літератури у школі має неоціненні можливості

виховного плану; безпосередній зв'язок літературного матеріалу з історією рідного народу,

іншими видами мистецтва, насамперед музикою, кіно, театром, архітектурою, піснею,

особистістю письменника, його творами. Засобами рідної мови та літератури учитель формує

загальнолюдські, національні цінності у процесі становлення особистості, спонукає учнів

захоплюватися красою і багатством рідної землі, гордитися її славетним минулим, пишатися

великими, знатними земляками. Компетентнісний потенціал навчального предмета

«Українська література» здатен забезпечити формування у школярів ключових, життєво

необхідних компетентностей, зокрема світоглядних і загальнолюдських ціннісних

орієнтирів.

Існують різноманітні трактування дефініції «цінності». Якнайповніше визначення

цінності, що відображає синтетичний характер цього поняття, наводиться у філософському

енциклопедичному словнику: «Цінність – це те, що змушує людські почуття визнати вищим

над усе і до чого варто прагнути, ставитися з повагою, визнанням і поклонінням

(П. Менцер)» [2, с. 507]. Науковці, досліджуючи поняття цінностей та ціннісних орієнтацій,

дійшли висновку, що ціннісні орієнтації особистості формуються протягом усього її життя

під впливом різних чинників. Найефективніше формування цінностей здійснюється через

освіту, під час освітнього процесу. Саме через освіту йде цілеспрямований процес

соціалізації індивіда, його становлення як особистості та громадянина.

Однією зі змістових ліній літературного компонента є емоційно-ціннісна лінія. Саме

засобами мистецтва досягається формування в учнів загальнолюдських та національних

ціннісних орієнтирів, збагачується внутрішній світ молодої людини, її морально-етичний

потенціал. Дуже важливо, що в оновленій програмі чітко сформульовано вимоги до рівня

емоційно-ціннісного ставлення (особистісна складова), що дає змогу простежити й оцінити


133

хід формування. Наприклад, під час вивчення повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих

предків» відбувається усвідомлення учнями гуманізму як основи світоглядних переконань

розвиненої особистості, оптимізму і життєствердження як важливих духовних цінностей

буття людини [3, с. 18]. Компетентнісний підхід до навчання забезпечується використанням

в освітньому процесі різних методів, прийомів, технологій, зокрема інтерактивних методів,

групової роботи, проектних технологій тощо. Працюючи в парах, групах, ротаційних

трійках, школярі навчаються брати на себе відповідальність та добросовісно виконувати

доручену роль; ухвалювати спільні рішення, відчуваючи себе членом спільноти;

усвідомлювати важливість власної ініціативності, небайдужості, активності у визначенні

громадянської позиції.

У цьому ми переконуємося, знайомлячись із досвідом наших педагогів. Учитель

української мови і літератури Покровської гімназії Покровського району Дніпропетровської

області Буглак Людмила Вікторівна не просто провела урок позакласного читання, а

організувала проектну діяльність дітей над вибраним для прочитання художнім твором,

кінцевим результатом якої були не тільки презентації, ілюстрації, есе, а й створені анонси-

реклами про твори, що найбільше сподобалися, з метою розміщення їх на рекламних щитах

під назвою «Прочитай! Це цікаво!».

Учитель Павлоградської середньої загальноосвітньої школи №9 Полянська Анастасія

Сергіївна у викладанні літератури теж надає перевагу проектним технологіям. Саме проекти

допомагають вирішити низку важливих питань: підвищити читацьку активність учнів,

перетворити процес читання з обов'язку на частинку дозвілля, «осучаснити» літературний

твір, щоб учень побачив його актуальність, оспівування вічних цінностей і прилучився до

цих цінностей. Наприклад, обрана тема проекту «Життя Шевченка-борця крізь призму

сучасності», дуже зацікавила дев’ятикласників. Вона привернула увагу до проблеми

жертовності і відданості поета, спонукала до дослідження проблемного питання «Чи міг

Шевченко вибрати інший життєвий шлях?», привела до створення літературного альманаху

«Незбагненний Шевченко». Отже, необхідно цілісно реалізовувати потенціал навчального

предмета «Українська література», сприяти формуванню ціннісного ставлення до того, що

відбувається навколо, розуміти, що події важливо пропускати через себе, бо у пам’яті дитини

лишається те, що має емоційне позначення.

Особливу увагу маємо звернути на формування соціальної компетентності на уроках

української літератури, що передбачає становлення свідомого громадянина українського

суспільства, розуміння ним власної відповідальності перед народом, громадою,

суспільством, знання національних традицій та культури нашого народу. Засвоєння таких

знань найефективніше відбувається через практичний досвід: наведення прикладів з

художніх творів, де герої проявляють активну громадянську позицію; діалогічну взаємодію з

текстом, автором, героями; спілкування з ровесниками; здійснення пошуково-дослідницької

діяльності тощо. Наприклад, під час вивчення у 8 класі твору Володимира Дрозда «Білий

кінь Шептало», можна спрямувати дискусійне обговорення в русло «Усі різні – усі рівні».

Запропонувати учням продумати, в якому суспільстві вони хочуть жити і схарактеризувати

його найсуттєвіші позитивні риси, виокремити 2-3 ознаки негативні, що заважають створити

ідеальне суспільство, заважають людині бути вільною. Подискутувати, чи здатен ти

самостійно позбутися ланцюгів гніту, чи готовий допомогти іншому, наскільки складно тобі

робити власний вибір і чи готовий ти брати відповідальність на себе у складних ситуаціях?

Саме так ми формуємо у дітей ціннісні орієнтири, оцінювальні судження, позитивне

життєствердне ставлення до подій, фактів, людей.

Прагнучи на уроках до відкритості, відвертості, щирості, використовуючи прийоми

критичного мислення, слід не забувати про рефлексію, яка спонукає учнів до

самовизначення і самооцінювання. Таким цікавим рефлексивним прийомом (фідбеком) може

бути «Валіза», яким варто скористатися наприкінці уроку, семестру і навіть навчального

року. Школярам пропонується покласти до валізи відповіді на запитання: «Що ти забираєш


134

із собою з уроків української літератури?», «Що допомогла тобі зрозуміти про себе

література?». Для тих, хто невдовзі закінчує школу, запитання можна сформулювати так:

«Що ти забираєш із собою зі школи?», «За які власні достоїнства ти завдячуєш літературі?»

тощо.

Отже, ціннісні орієнтації особистості виконують ряд важливих функцій: 1) гармонізують

та інтегрують духовний світ індивіда, визначаючи його соціальну значущість;

2) забезпечують цілісність, унікальність і неповторність особистості; 3) регулюють поведінку

і діяльність людини в суспільстві, координуючи її дії та вчинки. Таким чином, ціннісні

орієнтації надають інтересам та прагненням особистості певної спрямованості, вибудовують

ієрархію індивідуального вибору в будь-якій сфері, систематизують інтереси й потреби,

визначаючи одні з них як більш важливі для індивіда, інші – як менш значущі. Від змісту

ціннісних орієнтацій індивіда залежить, як він сприймає ту чи іншу ситуацію, які завдання

ставить перед собою, яким шляхом їх вирішує, як вибудовує власну траєкторію життя. І

насамперед від учителя української мови та літератури залежить, чи відкриються учням

національні і загальнолюдські цінності, чи цінуватимуть вони надбання українського народу,

чи спроможні будуть жити з українськістю (Г. Токмань) в серці, реалізовувати демократичні,

соціальні, естетичні, правові цінності.


1. Токмань Г. Українська літературна освіта: з погляду вічності й у контексті сьогодення

/ Г. Токмань // Дивослово. – 2017. – № 3. – С. 2 – 6.

2. Философский энциклопедический словарь. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 576 с.

3. Українська література. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. 10 – 11

класи (рівень стандарту), затверджено наказом МОН України від 23.10.2017 № 1407. –

Режим доступу : https://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalna-serednya-osvita/navchalni-programi/

navchalni-programi-dlya-10-11-klasiv

УДК 372

Валентина Сидорук


ВИКОРИСТАННЯ НАРОДНИХ ТРАДИЦІЙ

У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ

ДО ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ

У статті розкрито важливість використання народних традицій у підготовці

майбутніх вихователів дошкільних закладів до екологічного виховання дітей. Розглянуто

шляхи реалізації етнопедагогічного підходу в рамках вивчення навчальної дисципліни

«Основи природознавства і методика ознайомлення дітей із природою».

Ключові слова: екологічна освіта, народні традиції, еколого-педагогічна діяльність,

етнопедагогічний підхід.

This article elaborates on the importance of the national traditions engagement during pre-

school institution mentors preparation for children ecological education. The ways of Ethno-

educational approach are considered within such academic discipline studying as «The

Environmental Studies Basics and The Methodics of Children Nature Education».

Key words: ecological education, national traditions, environmental educational activity,

ethno-educational approach.

https://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalna-serednya-osvita/navchalni-programi/%20navchalni-programi-dlya-10-11-klasiv

https://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalna-serednya-osvita/navchalni-programi/%20navchalni-programi-dlya-10-11-klasiv


135

В умовах становлення національнoї системи освіти, її модернізації згідно європейських вимог, велика увага приділяється екoлогічній освіті. Сьогодні все більше зростає потреба у відродженні екологічної культури молодого покоління як духовного джерела формування особистості, ефективного засoбу зміцнення національної свідомості, утвердження норм та цінностей української культури. Екологічне виховання мoлодого покоління – запорука безперeрвного гармонійного розвитку українського суспільства, становлення особистості на кожному життєвому етапі. Формування нoвого еколoгічного мислення, ставлення людства до природи, повинно мати за основу національні культурні традиції.

Шанобливе ставлення до прирoди, орієнтація на її збереження та примноження – характерна риса українськoго народу, що набула віддзeркалення в його звичаях і традиціях. Вихoвання дітей у природовідповідному дусі споконвічно було притаманно нашому народу. Оснoви екологічного виховання закладалися ще в ранньому віці, коли дитині в сім’ї, використoвуючи народні казки, легенди, прислів’я, приказки, загадки, розповідали про навколишній світ із позиції любові та дбайливого ставлення до природи. Обoжнюванням прирoди, співчуттям їй, як і почуттям прoвини перед природою, пронизаний практично весь український народний епос.

Історіoграфія наукових досліджень свідчить, що питання використання народних традицій в екологічному вихованні молодого покоління має давню традицію і знахoдить відображення у філософських та педагогічних концeпціях багатьох мислителів різних історичних епох і народів.

Високу оцінку традиціям народу стосoвно виховання підростаючого покоління давав ще в свій час Я. Комeнський. На його думку, дітям слід пропонувати вивчати звичаї народу, використовуючи розповіді на моральні теми, які можуть бути запoзичені з усної народної творчості.

Питання навчання та виховання з використанням нарoдних знань порушували в різний час філософ-просвітитель Г. Сковорода, вчений-педагог, письменник та історик О. Духнoвич. Вони справедливо вважали, що суть виховання закладeно в природі самого народу. Велику увагу вчені приділяли традиційним народним святам, звичаям, обрядам, прикметам.

Високо цінував народні виховні традиції К. Ушинський. Він писав: «Марно ми намагаємoся придумати виховання, виховання існує в народові стільки ж віків, скільки існує сам народ, – з ним виросло, відбило на собі його історію, всі його гірші й кращі якості. Цe ґрунт, на якому виростали нові покоління, замінюючи одне одного».

Проблeма народної педагогіки займала одне з цeнтральних місць у педагогічній діяльності В. Сухомлинського. Він наголoшував на необхідності зміцнювати в дітей сильне природне почуття належності до рідного краю, котре ніколи не дозволить їм зійти з тeрнистого життєвого шляху. Великий педагог наполягав на тому, щoб перші наукові істини діти засвоювали не за підручниками, а «із живодайних джерел рідного краю».

І в наш час багато науковців та педагогів-практиків присвятили свої досліджeння даній проблемі, серед них Н. Глухова, Н. Горопаха, Н. Лисенко, С. Ніколаєва, Н. Яришева. На їх думку, підвищенню ефективності екологічного виховання підрoстаючого покоління сприяє його тісний зв’язок із традиційним народним вихованням любові до природи. Спеціальні досліджeння Н. Лисенко, Н. Яришевої довoдять, що сучасна молодь виявляє особливо слабкі знання або повне незнання біології, місцевої фауни та флори. На їх думку, в підготовці працівників дошкільних установ це не припустимо, oскільки вся робота з ознайомлення дошкільників із прирoдою, перш за все, ґрунтується на вивченні найближчого прирoдного середовища, будується через безпосередній контакт дітей із природою.

Одним із важливих аспeктів підготовки майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти є їх готовність до рeалізації завдань екологічного виховання. Фахівець дoшкільної освіти як носій екологічнoї культури має бути обізнаним із сучасними екологічними проблемами та ерудoваним у галузі природознавства, мати розвинену мотиваційну сферу спілкування з природою рідного краю, сповідувати еколого-гуманістичну модель виховання, володіти методикою еколoгічного виховання дошкільників.

http://ua-referat.com/%D0%A0%D0%BE%D0%B7%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96


136

У сучасній науці наявні значні напрацювання з проблеми підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти до екoлого-педагогічної діяльності, проте різні її аспeкти наразі залишаються актуальними, адже аналіз стану сучасної практики екологічного виховання дітей свідчить, що пeдагог із нерозвиненою екологічною свідомістю, несфoрмованою системою екологічних цінностей та пріоритетів, недостатнім рівнем екологічної культури не може повноцінно розвивати нове екологічне мислення дітей, впливати на їхню поведінку. Це доводить необхідність корекції змісту й методики еколого-педагогічної підготовки фахівців. У наш час осoбливо актуальним є питання екологічного вихoвання засобами української етнопедагогіки. Вивчeння природи рідного краю є важливим для формування особистості вихователя, його самосвідомості.

Під час навчання в пeдагогічному коледжі потрібно приділяти особливу увагу на оволодіння майбутніми спеціалістами не лише нeобхідними теоретичними й мeтодичними знаннями, а також практичними вміннями й навичками робoти з дітьми-дошкільниками з екологічнoго виховання на засадах етнопедагогічного підходу, адже саме завдяки засобам народознавства дітям перeдаються в спадок емоційне, естетичне і мoральне багатство українського народу, неповторна краса природи рідного краю.

Така підготовка студентів здійснюється в рамках вивчення навчальної дисципліни «Основи природознавства і методика ознайомлення дітей із природою». У процесі викладання курсу реалізуються міжпредметні зв’язки з «Дошкільною педагогікою», «Дитячою психологією», «Літературою для дітей дошкільного віку», «Методикою розвитку мовлення», «Методикою музичного виховання», «Біологією», «Основами екології», що дає можливість надати майбутнім фахівцям цілісні уявлeння про проблеми екологічного виховання дошкільників, починаючи з витоків української нарoдної творчості, фольклору, традицій та обрядів прирoдничої тематики аж до сучасного етапу розвитку нашої держави. Поглиблення знань, удосконалення вмінь і навичок студентів із екологічного виховання дошкільників на засадах етнопeдагогічного підходу реалізуються під час організації різних форм роботи: лекцій, практичних та семінарських занять, диспутів, самостійної та пошуково-дослідницької діяльності, педагогічної практики.

Так, під час вивчення теми «Флора і фауна України» студенти ознайомлюються з різноманітністю рослинного й тваринного світу України, дізнаються про народні традиції шанування рослин і тварин, обереги-символи українського народу.

Опрацьовуючи тему «Методи та форми ознайомлення дітей із природою», майбутні вихователі знайомляться з народними казками екологічного змісту, легендами про рослин та тварин, народними іграми, забавлянками, оволодівають методикою їх використання в роботі з дітьми-дошкільниками.

Освітній процес у дошкільному закладі передбачає організацію спостережень дітей за різноманітними об’єктами та явищами природи, їх сезонними змінами відповідно до кожної пори року. Тому під час вивчення курсу «Основи природознавства і методика ознайомлення дітей із природою» студенти мають змогу більш детальніше дізнатися про виникнення народних прикмет та завбачень погоди, про використання рослин і тварин як своєрідних метеорологічних приладів. Доцільним є ознайомлення студентів із умовами використання народних прикмет та спостережень за тваринами й рослинами в процесі екологічного виховання дошкільників.

Поглибити знання про народний календар, сезонні обрядові традиції та свята українського народу, походження назв місяців року майбутні вихователі мають змогу, вивчаючи тему «Методика ознайомлення дітей із порами року».

У рамках вивчення навчальної дисципліни «Основи природознавства і методика ознайомлення дітей із природою» особливого значення має самостійна робота студентів. Під час підготовки до практичних, сeмінарських занять, написання курсових робіт вони опрацьовують наукову, енциклопедичну та методичну літературу, вивчають перспeктивний педагогічний досвід педагогів-новаторів, розробляють екологічні проекти, вирішують проблемні ситуації, готують презентації та цікаві повідомлення, підбирають практичний матеріал для роботи з дошкільниками.


137

Підсумовуючи сказанe, варто зазначити, що така підготовка майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти значно допоможе студентам оволодіти технологіями екoлогічної освіти, усвідомити суть національнoго екологічного світогляду та перевагу екологічного виховання дошкільників на засадах етнопeдагогічного підходу, що дoзволить їм у подальшому розвивати в дітей екологічне світoсприйняття чeрез національні звичаї, обряди, традиції, фольклор, вихoвувати повагу до Батьківщини, історії рідного краю, природи, бути гідними прeдставниками своєї держави.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА 1. Бєлєнька Г. В. Вихователь дітей дошкільного віку : становлення фахівця в умовах

навчання. Монографія. – К. : Світич, 2006. – 304 с. 2. Лисенко Н. В. Етнокультурна компетентність сучасного педагога : психолого-

педагогічний аспект її народознавча компетентність дітей і молоді : принципи та методи дослідження : Збірник наукових праць / За ред. проф. Н. Лисенко. – Івано-Франківськ, 2007. – С. 5–18.

3. Лисенко Н. В. Підготовка майбутніх педагогів до використання етнопедагогіки в сучасному інтеркультурному просторі / Н. Лисенко // Вісник Прикарпатського університету. Серія : Педагогіка, 2011. − Вип. ХХХVII. − С. 82–88.

4. Лисенко Н. В. Формування еколого-педагогічної культури у майбутніх вихователів дошкільних закладів / Н. В. Лисенко // Монографія. Наукова школа академіка А. Богуш / Упорядник і загальна ред. А. М. Богуш. – К. : Слово, 2009. – С. 36–47.

5. Трубник І. В. Розвиток екологічної свідомості майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів / Л. В. Крайнова, І. В. Трубник // Дошкільна освіта. – Запоріжжя. – 2004. – № 1. – С. 20–25.

6. Трубник І. В. Сучасні технології екологічної підготовки майбутніх вихователів / І. В. Трубник // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Сер. : Педагогіка і психологія. – Зб. статей: Вип. 12, Ч. 2. – Ялта : РВВ КГУ, 2006. – С. 55–59.

7. Ушинський К. Д. Про народність у громадському вихованні / К. Д. Ушинський // Вибр. пед. твори : У 2 т. – Т. 1. – С. 76.

УДК 47/3

Світлана Слюсарук-Літвін


КОМУНІКАТИВНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ЯК НЕОБХІДНА СКЛАДОВА

ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВИХОВАТЕЛЯ В ЗДО

У статті розглянуто поняття «компетентність», «професійна компетентність»,

«комунікативна компетентність», подано структуру комунікативної компетентності. Особливу увагу приділено мовленнєвій складовій комунікативної компетентності, комунікативним вмінням та якостям мовлення вихователя, що працює з дошкільниками в ЗДО.

Ключові слова: компетентність, професійна компетентність, комунікативна компетентність, компоненти комунікативної компетентності, комунікативні вміння, якості мовлення.

The concept of competence, professional competence and communicative competence is considered in the article. The structure of communicative competence is presented. Special attention is paid to the speech component, communicative competence, communicative skills and the quality of the tutor speaking who works with preschoolers in the kindergarten.

Key words: competence, professional competence, communicative competence, components of communicative competence, communicative skills, speech quality.


138

Зміни у системі освіти України спрямовані в цілому на побудову нового якісного процесу здобуття освіти. Якість такої освіти залежить від професійної компетентності вихователя, який активно здійснює фізичний, розумовий, моральний, психічний розвиток дитини, готує її до здобуття подальшої освіти, сприяє становленню дитини як повноцінної особистості.

Вивчення психолого-педагогічної літератури засвідчило, що у науці триває дискусія навколо визначення сутності поняття «компетентність». Існують різні тлумачення, які визначають і підкреслюють різні нюанси цього поняття. На думку академіка О. Савченко, компетентність – інтегрована здатність особистості, набута у процесі навчання, що охоплює знання, вміння, навички, досвід, цінності, які можуть цілісно реалізуватися на практиці [4, с. 158]. Професійна компетентність – це і характеристика професійної підготовки, і характеристика професійної освіченості людини [1, с. 42].

Професійна компетентність вихователя – це необхідна умова підвищення якості педагогічного процесу [5, с. 261]. Важливою складовою професійної компетентності вихователя є комунікативна компетентність – це володіння спільною (груповою, кооперативною) професійною діяльністю, співпрацею, а також прийнятими прийомами професійного спілкування (за А. Марковою) [2, с. 159].

Детально поняття «комунікативна компетентність» аналізується в роботах Ю. Ємельянова. Він пояснює її як засновану на знаннях та чуттєвому досвіді здатність особистості орієнтуватися в ситуаціях спілкування, наголошуючи на тому, що така здатність передбачає соціально-психологічне навчання, тобто подальшу можливість навчатися спілкуванню.

Комунікативна компетентність – одна з найважливіших компетентностей, якими має оволодіти вихователь, що працює з дітьми в ЗДО. Важливими передумовами формування комунікативної компетентності вихователя є комунікативні вміння:

– вміння враховувати під час спілкування вікові особливості дітей; – вміння враховувати індивідуальні особливості, зокрема вид репрезентативної системи

– основного каналу світосприймання дитини; – вміння помічати, правильно розуміти невербальні сигнали співрозмовника і самому

доречно користуватися ними; – уміння доцільно поєднувати вербальні та невербальні засоби спілкування,

дотримуючись їх конгруентності (співпадіння того, що розповідається людиною (вербально) з тим, про що «говорить» мова її тіла (невербальна), що має вагоме значення в роботі з дітьми передшкільного віку;

– уміння враховувати емоційний стан співрозмовника, обставини у яких відбувається спілкування;

– уміння встановлювати педагогічно доцільні взаємостосунки з дітьми, їх батьками і колегами;

– уміння знаходити контакт і правильний тон у спілкуванні з різними людьми в різноманітних обставинах;

– уміння володіти фасцинацією й атракцією (фасцинація – словесний вплив на людей, за якого досягається мінімізація втрати інформації; атракція – візуальне фіксоване емоційне ставлення людини до кого-небудь, або чого-небудь, як прояв до нього симпатії чи готовності спілкуватися) [3, с. 109].

Основними компонентами комунікативної компетентності є мовна, мовленнєва, дискурсивна, соціокультурна та соціолінгвістична, стратегічна компетенції.

Мовна компетенція – певна система знань і сформовані на цій основі мовні вміння, а саме: фонетичні, орфоепічні, морфемні, лексичні, синтаксичні. До її основних характеристик відносять знання мови, мовленнєві задатки, застосування мови у мовленні.

Мовленнєва компетенція включає знання про точність, адекватність, влучність, правильність використання мовних засобів, про особливості застосування мовних засобів залежно від стилю, типу мовлення, знання особливостей використання засобів мови, усного


139

й писемного мовлення, діалогічної та монологічної форми. Розвинені мовленнєві вміння є показником педагогічної майстерності і педагогічної культури фахівця.

Мовлення вихователя, що працює з дошкільниками в ЗДО повинно бути наділене такими якостями: правильність, виразність, ясність, точність, стислість, доцільність та пестливість.

Чітке визначення цих мовленнєвих якостей подає Г. М. Сагач: правильність – володіння нормами літературної мови (орфоепічними, орфографічними, граматичними, лексичними); виразність – така комунікативна якість, завдяки якій здійснюється плив на емоції, почуття аудиторії; ясність – така комунікативна якість, що забезпечує адекватне розуміння сказаного (без деформацій), не вимагаючи від співрозмовника особливих зусиль при сприйнятті; точність – комунікативна якість мовлення, що виявляється в використанні слів у повній відповідності до їх мовного значення; стислість – комунікативна якість мовлення, що виявляється у відборі мовних засобів для вираження головної думки, тобто стислість формує уміння говорити суттєво; доцільність – організація мовних засобів, що зумовлює відповідність мовлення цілям та умовам спілкування; пестливість, за визначенням І. О. Луценко, – це така комунікативна якість мовлення, що виявляється у використанні педагогом лагідних звертань до дитини, уживання слів з пестливо зменшуваними суфіксами [3, с. 74].

Соціолінгвістична компетенція включає знання та вміння, необхідні для соціального аспекту використання мови. Вона характеризує відносну традиційність, стабільність, посилює збереження культурологічної лінії у формуванні професійних мовленнєвих навичок.

Дискурсивна компетенція включає комунікативні вміння, пов’язані з умовами реалізації окремих мовленнєвих функцій із застосуванням відповідних адекватних мовних моделей –зразків. Це здатність управляти мовленням та структурувати його за допомогою зв’язності, логічної та тематичної організації, стилю, риторичної ефективності.

Стратегічна компетенція включає уміння доцільно обирати ефективні методи для розв’язання комунікативних завдань; здатність особистості до саморозвитку і самовдосконалення, вміння планувати навчальний процес, здатність до адекватної оцінки та самооцінки.

Велике значення для розвитку комунікативної компетенції має професійне самопізнання та професійне самовдосконалення. Вчені розробили програми з вивчення комунікативної компетентності вихователів та програми самовиховання та саморозвитку комунікативної компетентності [4, с. 161].

Комунікативна компетентність – складова професійної компетентності вихователя, яка є необхідною умовою підвищення якості педагогічного процесу в закладах дошкільної освіти, а отже, розвитку системи дошкільної освіти в цілому і кожного закладу дошкільної освіти зокрема.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА 1. Бутенко Н. Ю. Комунікативна майстернісль викладача: Навч. посібник /

Н. Ю .Бутенко. – К. : КНЕУ, 2005. – 336 с. 2. Дмитренко К. А. Сутність професійно-педагогічної комунікації у педагогічній освіті /

К. А. Дмитренко // Наукові записки Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя. Сер. Психолого-педагогічні науки. – Ніжин, 2012. ‒ № 7. – С. 158-164.

3. Загородня Л. П. Педагогічна майстерність вихователя дошкільного закладу: Навчальний посібник / Л. П. Загородня, С. А. Титаренко. – Суми: Університетська книга, 2016. – 319 с.

4. Зязюн І. А. Педагогічна майстерність: Підручник / І. Я. Зазюн, Л. В. Крамущенко, І. Ф. Кривоніс. – К.: Вища школа, 2004. – 422 с.

5. Рябченко Л. О. Формування професійної компетенції вихователя дошкільного навчального закладу / Л. О. Рябченко // Переяславская рада: еë историческое значение и перспективы развития восточнословянской цивилизации. – Харків: НТУ «ХПИ», 2011. – С. 261-264.


140

УДК 37.09

Вікторія Тихоступ, Юлія Чернушкіна,

Тетяна Літовка, Ніна Глебенко

(Кривий Ріг, Україна)

ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ ДО ВИКЛАДАННЯ ІНТЕГРОВАНИХ ДИСЦИПЛІН

ПРИРОДНИЧОГО ЦИКЛУ І-ІІ РІВНЯ АКРЕДИТАЦІЇ

У статті розглянуті інноваційні підходи до викладання інтегрованих дисциплін

природничого циклу. Наведені приклади стосовно викладання курсів дисциплін: «Хімія»,

«Біологія», «Основи екології» в вищих навчальних закладах І-ІІ рівня акредитації.

Ключові слова: інновація, інновацій підходи, інтегровані курси.

The article deals with innovative approaches to the teaching of integrated disciplines of the

natural cycle. Examples are given for the teaching of courses of disciplines: "Chemistry",

"Biology", "Fundamentals of Ecology" at higher education institutions of I-II levels accreditation.

Key words: innovation, Innovative Approaches, Integrated Courses.

Розвиток освіти і науки в Україні - це насамперед реформування вищої школи.

Створення реальної конкуренції серед навчальних закладів сприятиме розвитку української

вищої школи. Попри очевидний рух у потрібному напрямку, ми досі не спостерігаємо

якісних змін у реформуванні вищої школи. Однак, ці зміни, вкрай важливі, тому що маємо

справу з новим, демократичним поколінням студентів, які ще з раннього дитинства вправно

справляються з досягненнями сучасних технологій [1, с. 26]. Це нове покоління вимагає

інноваційних підходів до викладання дисциплін у вищій школі. Треба змінюватися і

педагогічному складу у виборі подачі інформації. Традиційна методика викладання вже не

цікавить сучасного студента [2, с. 8]. Сьогодні йде мова про впровадження нових

прогресивних підходів та методів у викладанні дисциплін. Реформована вища школа могла б

стати важливим показником істотного якісного зростання ВНЗ І-ІІ рівня акредитації.

Проблемам інтеграції циклу природничих дисциплін присвячені наукові праці багатьох

вчених та педагогів [4, с. 12]. Водночас ці наукові здобутки вимагають інтеграційного

мислення викладачів даного циклу. Специфікою побудови циклу природничих дисциплін є

міждисциплінарні зв’язки, і як наслідок, це поступове зменшення аудиторних навантажень

викладачів і студентів, зменшення кількості дисциплін з одночасним збільшенням їхніх

кредитів. Що стосується природничого циклу в нашому навчальному закладі І-ІІ рівня акредитації,

то треба зазначити, що інтегровані дисципліни викладаються вже певний проміжок часу

[3, с. 122]. Так, наприклад, дисципліна «Основи екології» вже давно поєднує знання

професійних дисциплін «Авіаційна акустика», «Транспортна географія» та дисциплін, які

вивчаються саме в нашому ландшафтно-зміненому місті «Ландшафтознавство», «Прикладна

екологія» та інші. Знання цих дисциплін дають можливість поглибленню екологічного

мислення студентів [7, с. 7]. Дисципліна «Хімія» поєднує такі дисципліни, як

«Електрорадіоматеріали», «Паливно-мастильні матеріали», «Технологія нафтопродуктів» та

інші, дуже близькими за змістом і структурою і є органічним продовженням природничих

дисциплін та дисциплін технічного та професійного циклу, які тісно пов’язані з основами

природничих наук [5, с. 11].

Інноваційні підходи до викладання інтегрованих курсів є передумовою для мотивації

якісного навчання студента. Пошуки інноваційних підходів викладачами спонукало до

розробки методик нестандартних практичних занять.

Проведена спортивно-інтелектуальна естафета «Екохім ‒ 2015», де ми прагнули

об’єднати природничий цикл разом з циклом фізичного виховання [6, с. 18]. За результатами


141

заходу створена методична розробка, яка була опублікована у збірнику матеріалів науково-

методичної конференції «ЕХО-2015», що кожного року проводиться серед викладачів

Дніпропетровської області.

Викладачами та студентами нашого закладу було підтримано екологічний проект

«Кожна краплина має значення», який проводився за підтримки ООН та з залученням

студентів геолого-екологічного факультету ДВНЗ «КНУ». Відеоролик буде представлений на

конкурсі «Єдність в розмаїтті» в наступному навчальному році.

Також планується проведення регіонального відкритого заходу серед навчальних

закладів І-ІІ рівня акредитації «Хто попереду?» з дисциплін – «Хімія» та «Біологія», де

будуть представлені інтегровані дисципліни в інших навчальних закладах. Сподіваємось, що

отриманий педагогічний досвід у проведенні подібних заходів буде ефективним у

підвищенні мотивації до вивчення цих дисциплін в природничому циклі. Найближчим часом

зможемо поділитися методичними рекомендаціями у друкованих виданнях.

Не менш важливим є і викладання лекційного матеріалу дисциплін природничого циклу.

Лекції проходять за допомогою методів презентацій та наукових документальних

відеофільмів і роликів для продуктивного навчального процесу та формуванню

інтегративного мислення студентів.

Вважаємо, що перелічені нами вище інноваційні підходи до викладання інтегрованих дисциплін природничого циклу І-ІІ рівня акредитації істотно розширюють горизонти

світогляду студентів та втілюють інноваційні технології в навчання. Отже, досягнення мети

високоякісної освіти забезпечить кожному студенту умови для самостійного досягнення тієї

чи іншої цілі, творчого самоствердження у різних соціальних сферах та інтелектуального

розвитку нашої молоді – майбутнього європейської держави.


1. Дольнікова Л. В. Інтегративно-диференційований підхід до структурування змісту

природничих дисциплін у медичних коледжах : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.

пед. наук : спец.13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / Л. В. Дольнікова. – Т.,

2001. ‒ 20 с.

2. Корсак К. Інтегрований курс «Основи сучасного природознавства» як засіб

формування синергетичного світобачення студентів / К. Корсак // Вища освіта України. –

2003. – № 2. – С. 94–99.

3. Косенко О. І. Роль інтегрованих природознавчих курсів в осучасненні змісту вищої

освіти / О. І. Косенко, Ж. П. Ольховська // Вища освіта України. – 2004. –№ 4(14) – Додаток.

Безперервна освіта: реалії та перспективи: Матеріали ІІ Всеукраїнської конференції. –

С. 119–123.

4. Костюченко М. П. Проектування інтегрованого змісту технічних дисциплін

модульного навчання у професійно-технічних навчальних закладах: автореф. дис. на

здобуття наукового ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.02 «Теорія і методика навчання» /

М. П. Костюченко. – Х., 2009. – 20 с.

5. Магура Н. Л. Формування екологічних знань учнів професійно-технічних закладів

освіти у процесі вивчення біології : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук:

спец. 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / Н. Л. Магура. – К., 2002. – 19 с.

6. Онопрієнко О.М. Рухливі ігри, естафети і спортивні свята у ВНЗ. – Черкаси,

2014 (електронна бібліотека)

7. Харченко Б.І., Харченко Н.Б., Харченко О.Б., Цимбалюк В.І. Екологія: Основи

екології. Навч. посібник. ‒ Львів: Новий світ-2000, 2017. ‒ 233 с.


142

Аліна Черняховська


ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ ЗАСТОСУВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

У ПОЧАТКОВІЙ МАЛОКОМПЛЕКТНІЙ ШКОЛІ

У статті розглянуто переваги і недоліки інноваційних технологій у початковій

малокомплектній школі. Зроблені у статті висновки можуть бути використані під час

практичного та теоретичного впровадження.

Ключові слова: інновація, інноваційні технології, вчитель, урок.

Статтю присвячено проблемі застосування інноваційних технологій на уроках у

початкових класах. Аналіз наукової літератури засвідчив, що проведення уроків в початковій

малокомплектній школі є неможливим без введення поняття,,інноваційнатехнологія”. У

роботі висвітлюються інтерактивні та ігрові технології навчання на уроках. Зроблені у статті

висновки можуть бути використані під час теоретичного та практичного обґрунтування.

Роль малокомплектних шкіл багато в чому визначається демографічними, економічними

і політичними умовами життя конкретної країни або її регіону. Одночасно з цим значний

вплив на малі школи надає істотно підвищений рівень розвитку освітніх методик, в тому

числі на основі нових інформаційно-комунікаційних розробок. Все це, очевидно, може

сприяти виявленню нової позитивної ролі малокомплектної школи в цілому і безсумнівно є

актуальним для вирішення проблем малокомплектних шкіл як окремих регіонів.

За визначенням малокомплектна школа - школа без паралельних класів, з малим

контингентом учнів, де, як правило, учні двох, трьох або чотирьох класів об'єднуються в

один клас-комплект. З класом-комплектом працює один учитель.

Таким чином, можна сказати, що з малокомплектних шкіл випускається практико-

орієнтована молодь, однак не завжди знаходить належне застосування своїм здібностям і

вмінням. Розглянемо проблеми і роль малокомплектних шкіл у сучасній освітній ситуації.

В даний час кожна п'ята школа в Україні є малокомплектна, в якій вчиться не більше 40-

50 чоловік. Узагальнена ініціатива освітньої та політичної громадськості України,

спрямована на збереження малокомплектних шкіл, вимагає пильної уваги і представляє

великий інтерес для нашого регіонального освіти Плюси і мінуси застосування інноваційні

технологій в малокомплектній школі:

Плюси для учня:

1. Доброзичлива атмосфера.

2. Підвищена увага вчителя:

3. Можливість співпраці з учителем

4. Неминучий контроль;

Плюси для вчителя:

1. Інтенсивне педагогічне спілкування.

2. Знання психології кожного учня.

3. Довірчі відносини з учнями.

4. Повнота навчального контролю.

5. Можливість діагностики причин труднощів у учнів і своїх помилок.

6. Індивідуалізація навчальної діяльності.

Мінуси для вчителя:

1. Необхідність щодня готуватися до уроків з різних предметів в різних класах.

2. Обмежена можливість використання фронтальних, групових і колективних форм

уроку.

3. Залежність від конкретних умов (не прийшов сильний учень - весь план роботи

потрібно міняти «на ходу»)


143

Мінуси для учня:

1. Необхідність бути в постійній готовності до відповідальності.

2. Обмеженість спілкування і не сформованість колективних відносин.

3. Чрезмерная відкритість навчальної роботи (немає можливості побути наодинці з

самим собою).

4. Неминучий контроль

Отже, малокомплектна початкова школа - це школа без паралельних класів, з невеликою

кількістю учнів. шкіл у нас обумовлено нерівномірністю розселення людей на території

країни. Ще не так давно на малокомплектну школу дивилися як на навчальний заклад

другого сорту, де важко досягти високих результатів навчання і виховання. Сьогодні багато

фахівців схиляються до висновку, що і тут є певні переваги. Головне - невелика кількість

учнів в школі, мала наповнюваність класів, що дає учителю чудову можливість організувати

особистісно-орієнтований навчально-виховний процес, дійти до кожного учня. Невеликий

різновікових колектив створює умови для виховання і навчання молодших старшими.

Складність роботи вчителя тут в тому, що йому щодня треба готуватися до 812 уроків,

розподіляти увагу між двома-трьома класами. Захоплення викликають вчителя, у яких діти

працюють в повну силу, а результати навчання і виховання не гірше тих, що досягаються в

значно кращих умовах. Ускладнює роботу і нерівномірна наповнюваність класів. У 1 класі,

наприклад, можуть навчатися 2-3 учня, у 2-му ‒ 6-7, в 3-му ‒ 11-12. На наступний рік

ситуація може змінитися: в 1 клас прийде 12-14 дітей, 2-й і 3-й залишаться без змін. Це тягне

за собою щорічне зміна планів навчально-виховної роботи.

Однак не пов'язаний роботою в паралельних класах і жорсткими термінами вчитель

початкової малокомплектної школи вільний у виборі темпу навчання. На першому плані у

нього ‒ якість навчання і виховання. Якщо дітям важко, він знижує темп, економить час при

виконанні більш легких завдань.

На якість навчання і виховання працюють сучасні методичні знахідки вчителів

початкової малокомплектної школи. Тут немає другорічників. Якщо учень навіть слабо

засвоїв програмний матеріал, його все одно переводять в наступний клас. Прогалини в

знаннях він ліквідує, коли цей же матеріал будуть проходити учні молодшого класу.

Багаторазове повторення знань, яке забезпечує малокомплектна школа, - важливий спосіб їх

зміцнення.

Сучасний учитель початкової школи повинен не тільки привести учня до джерела знань,

а й організувати роботу так, щоб учень захотів сам узяти ці знання. Тому на сьогоднішній

день актуальним є питанням сьогодення з використання інноваційних технологій на уроках

початкових класах, які допомагають зробити урок сучасним, діяльнісним та розвиваючим

[2, с. 216].

Вимоги до сучасної освіти спонукають вчителів до пошуку нових сучасних ефективних

технологій викладання, що дозволяють досягти більш високих результатів навчання і

виховання, впроваджувати нові освітні технології в навчальний процес. Однією з основних

завдань в навчальному процесі для мене є розвиток в учнів інтересу до навчання, творчості.

Дану задачу можна вирішити, застосовуючи на уроці сучасні навчальні технології в

навчальному процесі, що дозволяє урізноманітнити форми і засоби навчання, що підвищує

творчу активність учнів. Ці технології і навіть постійно використовувані їх елементи,

збудовані системно, допомагають раціонально організувати навчальний процес, застосувати

особистісно-орієнтований підхід, активно використовувати технічні засоби навчання (ТЗН) і

інформаційно-комп’ютерні технології (ІКТ), Інтернет-технології, створюють умови для

активної власної пізнавальної діяльності учнів, заохочують прагнення учня до пошуку своїх

траєкторій і способів вирішення, створюють "ситуації успіху", розвивають самоконтроль і

взаємоконтроль. Кожна конкретна технологія навчання має свої ознаки, визначення,

функцію, структуру, характерні тільки для неї. Досвід моєї роботи показує, що моделювання

уроків в різних технологіях ‒ справа не проста, але сьогодні це вимога часу. Учитель вже в


144

початковій школі повинен демонструвати на уроці різні стратегії навчання, щоб сформувати

здатність особистості вчитися все життя. У педагогічній діяльності з початкового навчання

можна практикувати особистісно-орієнтований підхід, який можна реалізувати через

впровадження здоров'язберігаючих підходу, компетентнісно-орієнтованого навчання,

інформаційно-комунікативних, ігрових технологій, педагогіку співробітництва,

розвиваючого навчання. Сучасне суспільство, що динамічно розвивається, висуває нові

вимоги до системи освіти. Нові державні освітні стандарти, відповідаючи вимогам часу, не

тільки зміщують освітній акцент на формування у учня особистісних якостей, а й

пропонують конкретні підходи, що забезпечують цей перехід. Прикладом одного з таких

підходів є впровадження інноваційних методів в навчання.

Інновація ‒ це не будь-яке нововведення або нововведення, а тільки таке, яке серйозно

підвищує ефективність діючої системи. Інноваційні методи включають в себе активні та

інтерактивні методи [4].

Таким чином, інноваційні технології як процес – це «цілеспрямоване, систематичне й

послідовне впровадження в практику оригінальних, новаторських способів, прийомів

педагогічних дій і засобів, що охоплюють цілісний навчальний процес від визначення його

мети до очікуваних результатів» (І. Дичківська) [3].

Здоров'язберігаючих технологій можуть застосовуватися як в урочної діяльності, так і в

позакласній роботі. На мій погляд, формування відповідального ставлення до свого здоров'я

‒ необхідна умова успішності сучасної людини. Здоров'я зберігаючий підхід необхідний на

всіх етапах уроку, оскільки передбачає чітке чергування видів діяльності.

В уроки, позакласні заходи по предмету можна включати гімнастику, гімнастику для

слуху, танцювально-ритмічні паузи (під музику), фізкультхвилинки, рухово-мовні вправи,

точковий масаж і самомасаж, оздоровчі ігри на перервах, вправи на релаксацію.

Фізкультхвилинки можна вибирати в залежності від переважної діяльності на уроці: Якщо

переважний вид діяльності лист, то використовую вправи для зняття загального або

локального стомлення, вправи для кистей рук; якщо читання ‒ гімнастику для очей;

слухання, говоріння ‒ гімнастику для слуху, дихальну гімнастику.

При технології особистісно-орієнтованої спрямованості можна використовувати такі

форми уроку і методи:

Методи: проблемний метод, індивідуальний і диференційований підхід в навчанні,

Робота в групах, парах, робота з портфоліо.

Форми: урок-дискусія, урок-гра, урок-КВК, урок-бесіда, урок-екскурсія, інтегрований

урок, урок-концерт, урок-спектакль, урок-роздум.

Проблемне навчання можна використовувати на етапах повідомлення теми і цілей уроку

і самостійної роботи учнів. Наприклад, створюю проблемну ситуацію на уроці ‒ здивування,

утруднення.

Щоб у школяра не пропав інтерес до навчання, дуже важливо організувати

індивідуальний підхід: вчити працювати самостійно, розвивати уяву, творче мислення,

вміння спостерігати, аналізувати, порівнювати, узагальнювати, проявляти ініціативу,

диференціювати свої інтереси, раціонально використовувати час. Перевага індивідуальної

форми навчання в тому, що є контакт з учнем і завжди можна виправити помилки і

відзначити успіхи. Індивідуальні можливості дозволяють глибше вивчити особливості

особистості учня і його пізнавальні інтереси.

Під індивідуальною самостійною роботою (с/р) слід розуміти таку, яка передбачає

виконання індивідуалізованих завдань і виключає співпрацю учнів. Кожен працює над своїм

завданням. Різні діти ‒ різні завдання, як правило, 2-3 рівня.

Використання технології «Портфоліо» дозволяє простежити індивідуальний прогрес

учня, допомагає йому усвідомити свої сильні і слабкі сторони, дозволяє судити не тільки про

навчальні, а й про творчі і комунікативних досягнення. Портфоліо моїх учнів складається з

двох обов'язкових частин, в яких фіксуються результати діяльності учня в різних областях.


145

Використання інформаційно-комунікативних технологій дає можливість

використовувати комп'ютерні презентації, інтерактивні дошки, особливо на тих уроках, які

вимагають наочного подання матеріалу ‒ навколишній світ, українську мову, «Склад слова»,

літературне читання. З огляду на, що основним видом діяльності дітей семи-дев'яти років є

гра, можна запропонувати вирішити приклади наступним чином ‒ відкриєш картинку,

вставиш правильно всі букви ‒ просунеш ближче до мети казкового героя. Таким чином, в

процесі гри у дитини виникає позитивна мотивація засвоєння знань.

Застосовуючи ігрові технології на уроках, ми сприяємо формі навчання природною і

гуманної для дитини. Навчаючи за допомогою гри, ми вчимо дітей не так, як нам, дорослим,

зручно дати навчальний матеріал, а як дітям зручно і природно його взяти.

Отже, використання сучасних навчальних інноваційних технологій може перетворити

викладання традиційних навчальних предметів,раціаналізіровав дитячу

працю,оптимізувавши процеси розуміння і запам,ятовування навчального матеріалу,а

головне,піднявши на незмінно вищий рівень інтерес дітей до навчання.


1. Компетентнісний підхід у сучасній освіті : світовий досвід та українські перспективи : Бібліотека з освітньої політики / під заг. ред. О. В. Овчарук. – К. : К.І.С., 2004. – 112 с.

2. Телячук В. П. Інноваційні технології в початковій школі : [посібник] / В. П.Телячук,

О.В.Лесіна. – 2-ге вид. – Харків : Основа, 2008. – 233 с. – (Педагогічні інновації. Майстерня).

3. Дубасенюк О. А. Інноваційні освітні технології та методики в системі професійно-

педагогічної підготовки / О. А. Дубасенюк // Професійно-педагогічна освіта : інноваційні

технології та методики : монографія / за ред. проф. О. А. Дубасенюк. – Житомир : Вид-во

ЖДУ ім. І. Франка, 2009. – 564 с.

4. Закон України "Про інноваційну діяльність" від 04.07.2007 р. № 40-IV (зі змінами і

доповненнями) [електронний ресурс]. – Режим доступу: www.rada.gov.ua

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент Пенькова С.Д.

УДК 378.147

Альона Шкодин

(Ніжин, Україна)

МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ

ДИСЦИПЛІНИ «ОХОРОНА ПРАЦІ» СТУДЕНТІВ АГРОТЕХНІЧНИХ КОЛЕДЖІВ

У статті представлено методику розвивального навчання дисципліни «Охорона праці»

студентів аграрних коледжів під час проведення аудиторних занять та самостійної

роботи.

Ключові слова: інноваційні технології, принципи навчання, розвивальне навчання,

навчально-методичний комплекс, навчально-пізнавальна діяльність.

The article presents the methodology of development of the discipline "Labor protection" of

students of agrarian colleges during the conduct of classroom lessons and independent work.

Key words: innovative technologies, principles of training, developmental training,

educational-methodical complex, educational and cognitive activity.

Однією із актуальних проблем сучасної аграрної вищої освіти є розробка методології для

інтеграції дисциплін фундаментального циклу із професійно-орієнтованими та спеціальними

дисциплінами. Тому, вирішення саме цього питання обрано одним із найважливіших при

http://www.rada.gov.ua/


146

визначенні методологічних орієнтирів поліпшення змісту та методики навчання дисципліни

«Охорона праці» в агротехнічному коледжі.

У період структурних перетворень, як у цілому в народному господарстві, так і в

сільському господарстві перед спеціалістами постають нові завдання і вимоги відносно їх

компетентності, вміння орієнтуватися в нових обставинах. Але, все-таки на перший план

сучасний роботодавець повинен висувати пріоритет життя і здоров’я працівників, що

базується на принципах:

‒ повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових

умов праці;

‒ підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного

контролю за станом виробництв, технологій;

‒ комплексного розв’язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної,

галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів

економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля;

‒ соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли

від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

‒ встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб’єктів

підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності;

‒ адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров’я

та психологічного стану.

Відповідальність роботодавця зрозуміла, але саме ставлення працівника до збереження

власного життя та здоров’я під час виконання трудових обов’язків формується ще під час

вивчення у коледжі професійно-орієнтованих та спеціальних дисциплін, до яких відносимо і

«Охорону праці».

Нині в аграрному секторі основними базовими складовими є механізація, хімізація та

електрифікація виробництва. Звідси випливає, що механік, енергетик, обліковець при

вирішенні тих чи інших задач загальногосподарського значення повинен володіти значною

мірою і знаннями з безпечної експлуатації різноманітних установок, обладнання, дотримання

техніки безпеки при роботі з паливно-мастильними матеріалами, мінеральними добривами та

ін. Особливо це стосується експлуатації агрегатів та механізмів в умовах агресивного

середовища (тваринницькі ферми, цехи по переробці сільськогосподарської продукції,

тощо), збереження техніки та захисту її від корозії, внесення органічних та неорганічних

добрив, їх зберігання та інше. Звідси і випливає мета вивчення курсу охорони праці для

агротехнічних спеціальностей: засвоєння знань, умінь та навичок студентами для здійснення

ефективної професійної діяльності шляхом забезпечення оптимального управління охороною

праці на підприємствах (об’єктах господарської, економічної та науково-освітньої

діяльності), формування у студентів відповідальності за особисту та колективну безпеку і

усвідомлення необхідності обов’язкового виконання в повному обсязі всіх заходів

гарантування безпеки праці на робочих місцях.

Курс охорони праці в агротехнічному навчальному закладі вищої освіти

І-ІІ р.а. передбачає здійснення таких завдань:

• забезпечення високого рівня вихідних знань, необхідних для успішного вивчення

спеціальних дисциплін;

• розкриття значення охорони праці у сільському господарстві (виробництві);

• сформування вмінь та навичок використовувати досягнення сучасної науки в

технологічних процесах і с/г виробництві.

Важливими факторами реалізації сучасних вимог до освіти студентів коледжів та

якісного засвоєння ними знань із охорони праці є оновлення її змісту і сучасна організація

навчального процесу. Раціональне вирішення цих вимог полягає не у збільшенні об’єму та

поглибленні змісту, а більш обґрунтованому відборі навчального матеріалу, покращенні його

організації та удосконаленні методики навчання у рамках зменшення кількості годин, не


147

подовженні терміну навчання, а в зміні методичних підходів до вивчення дисципліни,

активізації навчального процесу, пізнавальної діяльності та самостійності студентів. Перехід

на інтенсивно-фундаментальний характер навчання передбачає глибокі зміни у структурі

дисципліни «Охорона праці», доцільному відборі його змісту та структуруванні за

принципами мінімізації та ущільнення, а також максимальному використанні

поліфункціональності знань у навчальній та науково-дослідницькій діяльності студентів.

У результаті науково-методичного дослідження із урахуванням значимості дисципліни в

системі агротехнічної освіти запропоновано та запроваджено концепцію інтегративно-

модульного розвивального навчання студентів дисципліні «Охорона праці», розроблено

відповідні теоретико-методичні основи модернізації змісту, структури та методики навчання,

які реалізують системний, інтегративно-модульний, особистісно-орієнтований та діяльнісний

підходи, принципи розвивального навчання та продуктивного пізнання, їх професійну

орієнтацію.

Розроблена методика вивчення навчального матеріалу курсу дисципліни, відповідно до

навчальних цілей кожного з модулів, забезпечує їх комплексом методів та засобів, визначає

характер навчально-пізнавальної діяльності викладачів та студентів.

Відповідно до типової програми та навчальних планів розроблено навчально-

методичний комплекс (НМК), який поєднав навчально-методичні матеріали дисципліни

(навчальні підручники та методичні посібники, інструкційні картки до проведення

лабораторно-практичних робіт, наочні, мультимедійні матеріали та ін.), необхідні для

успішного засвоєння студентами навчального матеріалу з охорони праці під час навчального

процесу.

Методологічною основою для розробки навчально-методичного комплексу стали:

тенденції і концепції розвитку агротехнічної освіти в Україні та за кордоном;

нормативні документи (Державний освітній стандарт, типова програма з охорони

праці для аграрних закладів освіти І–ІІ рівнів);

системний, інтегративно-модульний, особистісно-орієнтований та діяльнісний

підходи;

принцип професійної орієнтації;

психолого-педагогічні та методичні основи освітнього процесу.

Визначені принципи та підходи спрямовані на реалізацію всебічного розвитку

особистості майбутнього фахівця під час вивчення професійно орієнтованої дисципліни

«Охорона праці».

До кожного модуля навчального курсу розроблено навчально-методичні посібники та

вказівки, інструкційні картки, які відповідають дидактичним вимогам до сучасних наукових

публікацій:

науковості – передбачає формування у студентів наукового світогляду на основі

уявлень про загальні та спеціальні методи наукового пізнання;

внутрішньопредметної та міждисциплінарної інтеграції знань, умінь та навичок, які є

фундаментом змістового та процесуального компонента фахової підготовки студентів;

фундаменталізації, методологізації та інформатизації освіти майбутніх аграрників, які

базуються на активному використанні студентами поліфункціональності фундаментальних

знань з БЖД та охорони праці під час вирішення різнорівневих завдань;

доступності – визначає ступінь теоретичної складності відповідно до вікових та

індивідуальних особливостей студентів;

наочності – передбачає чуттєве сприйняття об'єктів, їх макетів чи моделей, особисті

спостереження та дослідження студентів;

свідомості – передбачає забезпечення самостійних дій студентів під час засвоєння

навчальної інформації із розумінням кінцевих цілей навчальної діяльності;

цілісності навчального процесу – єдність навчальних, розвивальних та виховних

цілей.


148

У навчально-методичних посібниках розкрито цілі та завдання дисципліни, описано

практичне значення кожного модуля, подано основний теоретичний матеріал, тестові

завдання, наведено список основних та додаткових літературних джерел, Інтернет-ресурси.

Науковий аналіз проблеми застосування даної методики розвивального навчання в

аграрних навчальних закладах вищої освіти І-ІІ р.а. показав, що підготовка фахівців за цією

методикою є важливою складовою як фундаментальної, так і наступної їх професійної

підготовки, яка спрямована на реалізацію в спеціально створених умовах набутих

студентами знань, практичних умінь і навичок, а також засобом творчого розвитку та

саморозвитку майбутнього спеціаліста, формування у нього професійно значущих якостей,

мобільності, готовності навчатися впродовж життя.


149

ПСИХОЛОГІЯ / ПСИХОЛОГИЯ

УДК 159.953.5

Наталія Напримерова

(Острог, Україна)

МЕТАПІЗНАННЯ ЯК АСПЕКТ РОЗВИТКУ НАВЧАЛЬНОЇ АВТОНОМІЇ

У статті проаналізовано та описано наукову літературу, у якій розглядають проблему

формування навиків автономного навчання, місце даного феномену в психології. Окрім

цього,розповідається про роль метапізнання у процесі навчання та вплив педагога у його

розвитку.

Ключові слова: автономне навчання, самоспостереження, саморегуляція, метапізнання,

метакогнітивні стратегії.

The article describes the scientific literature, which highlights the problem of the formation of

the autonomous learning skills. In addition, the role of metacognition in learning and the teacher’s

influence on this process are described.

Keywords: autonomous learning, self-monitoring, self-regulation, metacognition,

metacognitive strategies.

Постановка проблеми З розвитком новітніх технологій з’явилася необхідність в зміні

методів навчання. Доступ до інформації, необхідної для вивчення певного матеріалу став

доступнішим. Відповідно, змінилася і роль вчителя в навчальному процесі, який вже не є

основним джерелом знань із певного предмету. Отже, сучасний педагогічний процес зазнає

разючих змін. Перехід до автономного навчання передбачає появу нових способів

опрацювання матеріалу. В тому числі за допомогою використання методів творчих проектів,

групових обговорень, дистанційного навчання і т. д. Проте вітчизняні вчені помічають

тенденцію, що далеко не завжди вони ефективні на вітчизняних тернах. Тому в статті

розглянуто внутрішні передумови формування навчальної автономії.

Аналіз останніх досліджень і публікацій Автономне навчання передбачає перехід до

більш самостійного вивчення матеріалу, зміну директивної позиції викладача в навчальному

процесі. Серед вітчизняних вчених автономне навчання в контексті методу вивчення

іноземної мови досліджували Герасимова О. І., Михайлова І., Cмольнікова О. Г.,

Хорошилова Н. В. [1;2;4;5;].

К.Вей, П. Аджіде, Н. Шакуорі-Мейзоле розглядали розвиток метапізнання в якості

передумови досягнення навчальної автономії [9;8;6].

Мета дослідження теоретично охарактеризувати метакогнітивні процеси як

особистісний аспект встановлення здатності до автономного навчання.

Виклад основного матеріалу. Взаємодія між педагогом та учнем в процесі автономного

навчання відбувається за принципом відносин «суб’єкт-суб’єкт». Тобто, викладач відіграє

роль модератора, який спостерігає за процесами в групі і лише час від часу корегує їх своїм

втручанням аби вони відповідали навчальним цілям. О.І. Герасимова виділяє три аспекти

прояву автономного навчання:

Орієнтація на особистість. Підхід базується на встановленні активної ролі учнів в

процесі навчання, їх спроможності самостійно обирати та використовувати вивчене для

адаптації до навчального процесу та взаємодіяти із іншими людьми.

Поява нових методів контролю знань. Тобто поява альтернативних методів вивчення

матеріалу, серед яких автор виділяє дистанційну форму.


150

Пропагування концепції навчання протягом життя. Тобто, формування розуміння що

для становлення в якості професіонала необхідно постійно вдосконалювати свої знання та

навички в обраній сфері.

Концепція орієнтації на особистість в навчальному процесі близька ідеям

В. С. Сухомлинського. А розуміння автономного навчання як «вдосконалення впродовж

життя», на мою думку, близьке до вітчизняної концепції «самоосвіти». Тому, можна

стверджувати, що хоча принцип автономного навчання більш активно пропагується за

кордоном, частково в Україні вже існували передумови для його становлення впродовж

тривалого часу. [1]

О. Г. Смольнікова описуючи термін автономного навчання наголошує на його

неоднозначній природі. Оскільки така форма засвоєння матеріалу передбачає прояв

незалежності та взаємозалежності. Інакше кажучи, учень може самостійно обирати методи

вивчення інформації, вчиться приймати самостійні рішення і діяти відповідно до навчальних

цілей без примусу. Однак в той же час викладач виступає посередником в навчальному

процесі, скеровує його, та формує свої заняття таким чином, аби відбувалася соціальна

адаптація учнів. Оскільки ці навички знадобляться в подальшому встановленні учнів в якості

професіоналів [4].

Н. В. Хоршилова вбачає декілька причин ефективності введення методу автономного

навчання в педагогічний процес. По перше, в ньому передбачено елемент самостійності

учня, що допомагає сформувати активну життєву позицію особистості. По друге, наявність

групових завдань розвиває навички соціалізації та відчуття відповідальності за свої дії. По

третє, використання технічних засобів сприяє саморозвитку особистості і розумінню того,

що необхідно постійно вдосконалюватися в обраній спеціальності. [5]

Методи автономного навчання повинні розвивати самостійність особистості. Однак

практичний досвід педагогів показує інший аспект. З введенням нової концепції навчання де

директивна роль вчителя змінюється на більш ліберальну, спровокувала появу відчуття

розгубленості учнів, неспроможності приймати рішення самостійно та брати на себе

відповідальність. Інакше кажучи, студенти потребують допомоги викладача, аби він

скеровував і координував їх дії. На мою думку, це зумовлено тим, що далеко не завжди

зовнішні зміни, такі як зміна форми викладу матеріалу, провокують внутрішньо особистісні,

такі як досягнення самостійності. [8] Саме тому в подальшому буде детальніше висвітлено

метапізнання як вищий прояв психічної діяльності що сприяє розвитку автономії в вивченні

матеріалу.

Недостатній рівень самостійності учнів – це не єдина перепона до встановлення системи

автономного навчання. Оскільки при наданні відносної автономності у виборі методів

обробки та засвоєння матеріалу виникає проблематика оцінювання. Стає очевидним, що

особистості необхідно не тільки структурувати своє навчання, а й вести самостійно звітність

згідно із виконаною роботою. Активність учня постає одним із ключових критеріїв оцінки. В

той же час оцінювання за іншими аспектами провокує виникнення складнощів у формуванні

об’єктивного оцінювання. [2]

В зв’язку із цим Бондар С. В. у своїй праці висвітлює потребу розробку таких методів

викладання, які дозволили б розвинути навички самостійності студентів. Вчена вбачає

перспективи в використанні інформаційних технологій та дистанційного навчання. [3]

Однак, мій погляд дещо відрізняється від її точки зору. На мою думку, якщо самостійність не

є базовою складовою особистості, то зміна форми взаємодії із матеріалом не достатня міра.

Необхідно взаємодіяти із учнем на міжособистісному рівні, аби впливати на його внутрішні

структури. Тобто, якщо надати інформацію про те, як саме аналізувати ефективність власних

когнітивних процесів, скеровувати їх, як самостійно планувати вивчення матеріалу, то учні

отримають універсальний інструмент засвоєння знань.

Наприклад, діагностика пам’яті допоможе з’ясувати який саме її вид переважає у

особистості та вирахувати час і зусилля, необхідні для запам’ятовування інформації. Знання


151

про мнемотехніки, алгоритми обробки та логічне пов’язування нового із вивченим – всі ці

методи сприятимуть розвитку метапізнання, а як наслідок – встановленню самостійності

особистості в навчанні. Подібної думки дотримується П. Аджіде. Вчений запевняє, що

інформація про метакогнітивні стратегії, тобто знання про те, як ми скеровуємо власні

когнітивні процеси, необхідно вводити в навчальну програму аби сприяти ефективності

переходу до автономного навчання. На думку автора, процес навчання повинен бути

сконцентрованим не на тому, що за матеріал вивчається, а на тому, як саме проходить

вивчення нового. Також викладачу слід приділити увагу мотиваційній складовій навчання.

Оскільки особистість спроможна виконувати завдання без зовнішнього контролю лише у разі

якщо це відповідає її потребам. [6] Таким чином автономне навчання можна розділити на три

основні підструктури: мотивацію, когнітивну та метакогнітивну (стосується знань про власні

когнітивні процеси, їх оцінку та регуляцію).

В сучасній педагогіці вже існують тенденції до розвитку метакопізнання, які позитивно

впливають на автономність учнів. Підсумовуючи результати напрацювань Е.Бейлмера та

співавторів, можна дійти висновку, що робота викладача повинна бути зосереджена на

декількох основних аспектах: а) формування завдань, які вимагали б навичок

самоорганізації, планування; б) пояснення стратегій вивчення матеріалу а також

метапізнаннєвих стратегій, що спрямовані на розуміння своїх процесів пізнання та вмілу їх

регуляцію; в) використання вправ для розвитку рефлексивного мислення, оцінки власної

психічної діяльності. Тобто, використання оцінювання як методу саморегуляції. [7]

К.Вей також вбачає перспективи розвитку досягнення навчальної автономії у розвитку

метапізнання під час взаємодії із вчителем. Тобто, учень переймає навички оцінювання

власних можливостей. Саморефлексія, в свою чергу, сприяє веденню активної ролі у

навчальному процесі, усвідомленню відповідальності за свої дії. Проводячи рефлексію в

кінці заняття учні мають можливість дізнатися більше про власні процеси пізнання, що в

майбутньому дасть змогу діяти більш самостійно. [9]

Висновки та перспективи подальших досліджень Навчальна автономія в науковій

літературі розглядається як спроможність особистості самостійно обирати стратегії

засвоєння інформації, мету її опрацювання, планувати навчання. Розвиток метапізнання, як

вищої форми психічної діяльності, відіграє у цьому процесі провідну роль. Здебільшого

напрацювання науковців щодо зв’язку метапізнання та автономного навчання присвячені

вивченню іноземних мов. Однак, на мою думку розвиток метакогнітивних процесів –

універсальний метод досягнення самостійності учнів, і може бути застосованим до будь-

якого предмету. Для цього педагогам необхідно зосередитися саме не на формах роботи

(дистанційна, метод проектів, групова робота, тощо), а на способах підвищення

усвідомлення пізнавальних процесів, що вплине на ефективність засвоєння матеріалу та

здобуття відчуття самостійності учнів.


1. Герасимова О. І. Експлікація поняття "автономність" у психолого-педагогічній

літературі / О. І. Герасимова // Український педагогічний журнал. – 2016. – С. 50–56.

2. Михайлова І. Сучасні методи автономного навчання німецької мови у вищій школі /

І. Михайлова // Іноземна філологія. – 2014. – №127. – С. 257–264

3. Проблеми автономного навчання іноземної мови у навчальному процесі вищої школи

[Електронний ресурс] // Науковий вісник Донбасу. – 2012. – Режим доступу до ресурсу:

http://nvd.luguniv.edu.ua/archiv/NN20/12bsvpvs.pdf.

4. Cмольнікова О. Г. Обгрунтування феномену автономного навчання іноземних мов /

О. Г. Смольнікова // Педагогічні науки. – 2014. – №119. – С. 186–192.

5. Хорошилова Н. В. Автономне та самостийно кероване іншомовне навчання у системі

освіти дорослих німеччини / Н. В. Хорошилова // Науковий вісник Національного

університету біоресурсів і природокористування України. Серія : Педагогіка, психологія,

http://nvd.luguniv.edu.ua/archiv/NN20/12bsvpvs.pdf

http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=JUU_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=IJ=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%9669836:%D0%9F%D0%B5%D0%B4.

http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=JUU_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=IJ=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%9669836:%D0%9F%D0%B5%D0%B4.


152

філософія. ‒ 2014. ‒ Вип. 199(2). ‒ С. 331-337. ‒ Режим доступу:http://nbuv.gov.ua/UJRN/

nvnau_ped_2014_199%282%29__50

6. Ajideh P.Autonomous Learning and Metacognitive Strategies Essentials in ESP Class //

English language teaching. – 2009. – С. 162–168.

7. Learner Autonomy and Metacognition [Електронний ресурс] // A Guide to Reflective

Practice for Core French Teachers. – 2015. – Режим доступу до ресурсу:

https://transformingfsl.ca/wp-content/uploads/2015/12/FSL-module-6.pdf.

8. Shakouri-Masouleh N., Bahraminezhad-Jooneghaniazieh R. (2012) Autonomous learning: A

teacher-less learning! Procedia - Social and Behavioral Sciences. Volume 55, 2012, P. 835-842.

9. Wei С. Developing learner autonomy through metacognitive awareness training in ELT /

С. Wei // CELEA Journal. – 2008. – С. 110–120.

http://nbuv.gov.ua/UJRN/%20nvnau_ped_2014_199%282%29__50

http://nbuv.gov.ua/UJRN/%20nvnau_ped_2014_199%282%29__50

https://transformingfsl.ca/wp-content/uploads/2015/12/FSL-module-6.pdf


153

ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ / ИНФОРМАЦИОННЫЕ ТЕХНОЛОГИИ

УДК 621.311.25:519.816

Павло Буданов, Костянтин Бровко, Артем Чернюк


ПІДВИЩЕННЯ НАДІЙНОСТІ ТА ДОСТОВІРНОСТІ

ПРИ ОБРОБЦІ ІНФОРМАЦІЇ НА ОСНОВІ УДОСКОНАЛЕННЯ

ПРОГРАМНОГО МОДУЛЯ ПТК АСУ ТП ЕЛЕКТРОСТАНЦІЇ

Для підвищення надійності функціонування інформаційно-керуючих систем програмно-

технічного комплексу автоматизованих систем управління технологічними процесами

електроенергетичних об'єктів, запропоновано, удосконалити програмно-апаратні і технічні

засоби мікропроцесорних сис-тем, у вигляді впровадження модуля виявлення аварійних ознак

у нештатних режимах функціонування електроенергетичного обладнання і розглянуті

режими функціонування мікропроцесорних систем: зчитування, запису, введення, виведення,

обміну даними, вибору команд в умовах відхилення величин характеристик технологічних

параметрів технологічного процесу на енергоблоках теплових і атомних електростанцій в

режимі реального часу.

Ключові слова: інформаційно-керуючі системи, програмно-технічний комплекс,

автоматизовані системи управління технологічними процесами, електроенергетичні

об'єкти.

To improve the reliability of the operation of information and control systems of the software

and hardware complex of au-tomated control systems for technological processes of electric power

facilities, it is proposed to improve the software and hardware of microprocessor systems, in the

form of introducing a module for detecting emergency characteristics in abnormal operating modes

of electric power equipment, and the operation modes of microprocessor Systems: reading, writing,

inputting, outputting, exchanging data, selecting commands in conditions of deviation of the values

of the technological parameters of the technological process on the power units of thermal and

nuclear power plants in real time.

Keywords: Information-control systems, software and hardware complex, automated control

systems for technological processes, electric power facilities.

Постановка проблеми та аналіз публікацій

Як відомо, підвищення надійності досягається, перш за все, за рахунок систематичного і

більш якісного оперативного контролю за станом енергоустаткування, що дозволяє значно

зменшити можливість його виходу з ладу або пошкодження при аварійних станах, а також

зменшення ймовірності помилкових дій персоналу, особливо при нестаціонарних режимах і

аварійних ситуаціях. Надійній роботі обладнання сприяє і поліпшення стабільності

протікання технологічних процесів [5-7]. Забезпечення високого рівня готовності апаратури

АСУ ТП виконувати свої функції (ймовірність відмови заявки на виконання функції захисту

- 10-7) є обов'язковим.

На рівні компонент: блоків, пристроїв надійність досягається високою якістю

комплектуючих і технологією їх виготовлення. На системному рівні – резервування є

основним прийомом забезпечення необхідної надійності. Загальноприйнято використання

голосування (мажорування) "2 з 4", "2 з 3", "2 з 2" і т.д., причому для цих структур в

відповідальних випадках застосовується вимога неприпустимості відмови з загальної

причини (відмова живлення, пожежа та інше). У цих випадках здійснюється системне

резервування на рівні комплексів. Однак важливою особливістю складних систем, є

несиметричність відмов, а голосуючі структури нечутливі до відмов різних типів. Тому


154

більш перспективним є застосування повністю контрольованих структур з функцією вибору

значення з урахуванням достовірності (результат контролю). У таких структурах корисно

використовувати результати, отримані в електроніці, застосовуючи в архітектурі

мікропроцесорних систем (МПС).

Застосування мікропроцесорних програмованих засобів у системах аварійного захисту

забезпечення реактора АЕС. До недавнього часу, високі вимоги з безпеки АЕС обмежували

застосування мікропроцесорних вільно програмованих засобів у системах аварійного захисту

і забезпечення безпеки АЕС і обумовлювали застосування засобів з жорсткою логікою. Для

подолання цього бар'єру знадобилися великі зусилля з вироблення нових принципів

конструювання апаратури аварійного захисту (A3), систем попереджувального захисту

(СПЗ) і керуючих систем безпеки (КСБ) на базі програмованих мікропроцесорних засобів

(програмованих контролерів - ПК), розробці методів контролю якості програмного

забезпечення і аналізу надійності.

Метою роботи є вирішення завдання підвищення надійності функціонування ПТК АСУ

ТП, на основі удосконалення режимів роботи мікропроцесорної системи програмно-

апаратних засобів ПТК АСУ ТП з використанням модуля виявлення аварійних ознак у

нештатних режимах функціонування електроенергетичного обладнання енергоблоків ТЕС і

АЕС.

Результати дослідження

Для вирішення завдання підвищення надійності функціонування ПТК АСУ ТП, на основі

вдосконалення режимів роботи мікропроцесорної системи програмно-апаратних засобів ПТК

АСУ ТП з використанням модуля виявлення аварійних ознак (МВАО) у нештатних режимах

функціонування електроенергетичного обладнання енергоблоків ТЕС і АЕС України, автором,

була запропонована структурно-функціональна схема мікропроцесорного модуля

інформаційно-керуючої системи ПТК АСУ ТП енергоблоку електростанції, яка показана на

рис. 1.

Розглянемо особливості режимів функціонування мікропроцесорної системи при обробці

інформації в разі відхилення величин технологічних параметрів технологічного процесу на

енергоблоках ТЕС і АЕС України.

Режим обміну даних: дані, оброблені в арифметично-логічному пристрої (АЛП),

передаються по внутрішній і зовнішній шині даних між всіма елементами мікропроцесора і

модулем МВАО.


155

Режим зчитування даних: дані про параметри технологічного процесу (ПТП) та програма

їх обробки, надходять в пристрій АЛП з пам'яті програм і пам'яті даних, а поточні значення

ПТП надходять в модуль МВАО для визначення швидкості зміни величин параметрів ПТП в

часі.

Режим запису даних: дані, оброблені в пристрої АЛП, передаються паралельно одним

потоком для запису інформації в пам'ять даних через акумулятор (спільні робочі регістри), а

другим потоком ‒ в модуль МВАО.

Режим вибору команд: для обробки даних в пристрої АЛП та модулі МВАО вибираються

команди, відповідно з пам'яті програм МПС і пам'яті програм модуля МВАО.

Рис. 1. Структурно-функціональна схема мікропроцесорної системи ПТК АСУ ТП

енергоблоку ТЕС з впровадженням модуля виявлення аварійних ознак

Буфер адреси

Лічильник

команд

Регістр

команд

АЛП

Акумулятор

Робочі регістри

Буфер данихПристрій

керування

Деш

иф

рат

ор

ком

анд

Вн

утр

ішня

шин

а д

ани

х

Адрес

а

ША

ШД

ШУ

Дан

і ЧтПМ, ЗпПм

Введення, виведення

МП

Дешифратор

адреси комірок



Пам'ять програм Пам'ять даних




Чи

танн

я пам

'яті

Дан

іД

ані

Адрес

а

Дан

і

Чи

танн

я пам

'яті

, за

пис

пам

'яті


ВВЕДЕННЯ

Порт введення

ВИВЕДЕННЯ

Порт виведення

Введ

ення

Дан

і

Дан

і

Ви

веден

ня

8 енергоблок Зміївської ТЕС потужністю 325 МВт

230

248,5

218,5

T C

T C

T C

Норма Аварія

АваріяНорма

Система захисту

та блокувань

Модуль виявлення аварінйих

ознак

Пристрій збереження даних

про поточні значення

технологічних параметрів

Пристрій збереження часових

ознак

Пристрій формування ознак

аварійності

Пристрій збереження

алгоритму обробки сигналу з

ознаками аварійності

Пристрій відображення

інформації

Програмно-технічний

комплекс автоматизованої

системи керування

технологічним процесом

енергоблоку Зміївської ТЕС

Датчики вимірювання температури (Rosemount 3051SFA, Метран-350, Метран-150RFA)

АЦП

Сигнал струму Iтемп (Вихідний сигнал: 4...20 mA)

Цифровой код

Температура живильної води

Передаварійна

ситуація

АРМо

Сигналне табло

Оператор

Пам'ять програм


156

Режим введення даних: дані з пристрою введення передаються паралельно для обробки в

пристрій АЛП і в модуль МВАО.

Режим виведення даних: оброблені дані з пристрою АЛП і модуля МВАО подаються на

табло автоматизованого робочого місця оператора (АРМо) у вигляді сигналів: норма,

передаварійна ситуація, аварія).

Як видно з рис. 1, збір інформації про характеристики технологічних параметрів

технологічного процесу енергооб'єкта здійснюється з датчиків контролю через пристрій

введення-виведення, а подальша її обробка, відбувається в арифметично-логічному пристрої

мікропроцесорної системи, де поточні дані про технологічні параметри технологічного

процесу енергооб'єкта порівнюються з даними, які заздалегідь встановлені граничними

уставками в пам'яті даних мікропроцесорної системи. У разі порівняння поточних показників

параметрів, які надійшли від датчиків контролю і даних, лічених з граничних уставок пам'яті

даних в арифметично-логічному пристрої мікропроцесорної системи, формуються нормовані

ознаки (сигнал норма на табло автоматизованого робочого місця оператора (АРМо)), і

керуючий сигнал не надходить через пристрій введення-виведення на виконавчі механізми, і

системи захистів і блокувань.

При настанні нештатних режимів функціонування електроенергетичного обладнання

енергоблоку електростанції відбуваються відхилення характеристик параметрів

технологічного процесу, які надходять з датчиків контролю через пристрій введення-

виведення в мікропроцесорну систему, де поточні дані про характеристики параметрів

технологічного процесу порівнюються з даними, які заздалегідь встановлені граничними

уставками в пам'яті даних мікропроцесорної системи. Результати порівняння даних з

мікропроцесорної системи надходять через пристрій введення-виведення на виконавчі

механізми, і систему захистів і блокувань та модуль виявлення аварійних ознак у нештатних

режимах функціонування енергооб'єкта [9, 10].

В модулі МВАО у нештатних режимах функціонування електроенергетичного

обладнання енергоблоку електростанції, паралельно мікропроцесорній системі,

обробляються результати порівняння поточних аварійних відхилень про електрофізичні

параметри технологічного процесу з даними, які заздалегідь встановлені граничними

уставками в пам'яті даних мікропроцесорної системи. Це робиться з метою виділення

аварійних ознак на основі отриманих змін просторово-часових характеристик кожного

окремого технологічного параметра в режимі реального часу. Ці розрахунки проводяться

методом фрактального виявлення, в основі якого лежить залежність зміни характеристик

електрофізичних параметрів технологічного процесу енергооб'єкта від геометричних та

інформаційних розмірностей тривимірного фазового об’єму інформаційного простору

технологічного процесу, яка формується в модулі виявлення аварійних ознак.

На основі отриманих результатів з виділення аварійних ознак у нештатних режимах

функціонування електроенергетичного обладнання енергоблоку електростанції, в модулі

МВАО виробляється сигнал (сигнал аварія на табло автоматизованого робочого місця

оператора), що містить аварійні ознаки, який надходить в мікропроцесорну систему, де

формується і виробляється керуючий сигнал. Цей сигнал через пристрій введення-виведення

надходить на системи блокувань і захистів з включення блокувань і захистів на енергооб'єкті

в режимі реального часу. Це дає можливість недопущення наслідків виникнення аварій і

катастроф та забезпечення штатного управління функціонування енергооб'єкта. Крім того,

при виникненні аварійної ситуації в модулі виявлення ознак аварійності формується

інформаційний сигнал оповіщення, який надходить на загальне сигнальне табло оператору

АСУ ТП. У випадку фіксації в модулі виявлення аварійних ситуації недостовірної

інформації, що може привести до збою або помилковому спрацьовуванню, виробляється

сигнал «передаварійна ситуація» на табло автоматизованого робочого місця оператора.


157

ВИСНОВКИ

1. Для підвищення надійності функціонування інформаційно-керуючих систем

програмно-технічного комплексу автоматизованих систем управління технологічними

процесами теплової електростанції, запропонована, вдосконалена структурно-функціональна

схема мікропроцесорної системи ПТК АСУ ТП енергоблоку ТЕС;

2. Розглянуто особливості режимів функціонування мікропроцесорних систем:

зчитування, запису, введення, виведення, обміну даними, вибору команд з впровадженням

модуля виявлення аварійних ознак при відхиленнях величин характеристик технологічних

параметрів технологічного процесу на енергоблоках теплових електростанцій в режимі

реального часу.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА 1. Бровко К. Ю. Підвищення надійності автоматизації управління енергооб'єктами у

нештатних режимах функціонування на основі використання мік-ропроцесорних модулів //

Наукові праці Вінницького національного технічного університету: електрон. наук. фахове

вид. Вінниця. 2017. №1. С. 1–6. URL: https://praci.vntu.edu.ua/index.php/praci/article/view/498

2. Govorov P. Identification Of Emergency Regimes Of Power Equipment Based On The

Application Of Dynamic Fractal-Cluster Model / P. Govorov, P. Budanov, K. Brovko //

International Scientific Conference UNITECH 2017 Gabrovo : Proceedings (17-18 november 2017,

Gabrovo). Gabrovo, 2017. V1. P. 57-58.

3. Budanov P. Improving The Reliability Of Information-Control systems At Power

Generation Facilities Based on The Fractal-Cluster Theоry / P.Budanov, K. Brovko, A. Cherniuk,

P. Vasyuchenko, V. Homenko // Eastern-Eruropian Journal of Enterprise Thechnologies. – 2/9(82).

– 2018. P. 4 – 12.

УДК 004.42

Максим Самойленко


РОЗРОБКА ОСВІТНЬОГО ПРИСТРОЮ ІНТЕРНЕТУ РЕЧЕЙ

У роботі проведено дослідження розробки пристрою Інтернету речей для тренування

навичок програмування. Змодельована базова концепція освітнього Інтернету речей та

принципи побудови освітніх пристроїв. Також розглянуто програмна архітектура,

взаємодія компонент.

Ключові слова: Інтернет речей, Scratch, візуальна мова програмування, архітектура

програмного забезпечення.

This paper investigates software engineering of educational Internet of Things device for

training programming skills. Basic concept of educational Internet of things and principles of

building learning devices were introduced. Also program architecture and components interaction

were investigated.

Key words: Internet of things, Scratch, Visual programming language, Software architecture.

Вступ Internet of Things (IoT) ‒ нова сучасна парадігма в розробці програмного забезпечення,

що дозволяє фізичним пристроям комунікувати один з одним [1].

В статті розглядається розробка програм навчання та тренування навичок програмування

за допомогою пристроїв IoT. Внаслідок цього навчання більше відповідає принципам

https://praci.vntu.edu.ua/index.php/praci/article/view/498


158

STEM[1]. Також розглядаються підходи створення IoT пристроїв та основні етапи створення

реального пристрою платформи.

Актуальність теми пояснюється необхідністю розвитку навичок програмування для

кінцевих користувачів.

Компонентна складова IoT моделей Моделі IоT для навчання складаються з наступних компонент:

Зручний користувацький інтерфейс для для програмування поведінки пристрою, що

має мінімальні вимоги до системних ресурсів та є простим для сприйняття.

Пристрій IoT з датчиками, сенсорами,моторами, які забезпечують візуальне,

аудіальне, кінестетичне або дігітальне сприйняття процесу та результату виконання

програми для кінцевого користувача.

Наявність базових завдань з змінюваними рівнями складності, що дозволяють

тренувати навички програмування для кінцевого користувача у комфортному темпі.

Наявність можливості взаємодії двох однакових пристроїв.

Пристрій IoT виглядає як колісна платформа, якою можна керувати за допомогою

мікроконтролера. Кермом колісної платформи є сервопривід, зі зміною куту обертання

сервоприводу змінюється напрямок руху колісної платформи. Для перевірки перешкод

використовуються дальноміри, що вимірюють відстань до перешкоди. Для руху платформи ‒

керований за швидкістюта напрямком обертання двигун. Для живлення всіх кінцевих

пристроїв та мікроконтролера використовується акумуляторна батарея. Також

використовуєтьсяможливість надбудови додаткових сенсорів, датчиків для платформи.

Прикладами реальних IoT пристроїв для тренування навичок програмування є

ScratchDuino[2], Lego Mindstorms[3], Робокот К1[4]. До кожного з цих пристроїв існує

відповідне програмне забезпечення, що дозволяє програмувати пристрій.

Програмна архітектура

Рис. 1. Приклад програмної архітектури IoT


159

Програмна архітектура IoT пристрою складається з наступних компонент : веб-сервер,

десктопний застосунок, пристрій з мікроконтролером та кінцеві пристрої (рис. 1).

Веб-сервер використовується для збереження даних про користувачів та для

користувацького інтерфейсу. Основною метою десктопного застосунку є забезпечення

комунікації серверної частини та кінцевого пристрою. Десктопний застосунок повинен мати

можливість комунікації з контролером. Мікроконтролер в залежності від отримуваної

інформації актуює кінцеві пристрої залежно від наданої інформації зі сторони десктопного

застосунку. В якості кінцевих пристроїв можуть бути сервоприводи, дальноміри, датчики

температури, вологості та звуку, дотику та детектор рухів.

У забезпеченні користувацького інтерфейсу для десктопного за стосунку близького до

Scratch [6] подібних мов. На рис. 2 наведений приклад команди обертання керма в заданому

напрямку на задану кількість градусів.

Рис. 2. Візуальна команда повертання керма

Концепція візуального блоку полегшує програмування та можна ототожнити поняття

візуального блоку з командою на мові програмування. Візуальний блок може складатися з

назви команди та аргументів для візуальної команди. Користувацький інтерфейс полягає у

складанні блоків та запуску програми, яка створена з цих блоків.

Програма що складається з блоків складених користувачем під час роботи відправляє

веб-серверу алгоритмічний код блоків, після чого веб-сервер за допомогою десктопного

застосунку та послідовного порту передає мікроконтролеру зміст цих блоків і

мікроконтролер відповідним чином дає команду кінцевим пристроям реагувати у

відповідності з отриманими даними.

Наприклад, коли кінцевий користувач запускає один візуальний блок з назвою

«Повернути кермо на 45 градусів ліворуч», веб-сервер отримує одну команду

«LEFT_ROTATE_45», і відправляє цю команду на послідовний порт мікроконтролера.

мікроконтролер, у свою чергу, взаємодіє на під’єднаний сервопривід, який повертається

ліворуч на 45 градусів. Таким чином був розглянутий порядок виконання одного візуального

блоку. Візуальні блоки можуть компонуватися, утворюючи цикли, функції, умови.

Відповідно роблячи завдання для програмування кінцевого пристрою, кінцевий

користувач отримує миттєву відповідь у вигляді зміни поведінки кінцевого пристрою.

Внаслідок миттєвої відповіді користувач може швидко змінити візуальні блоки та перевірити

виконання програми ще раз. Для кінцевого користувача оформлюються завдання, як

приклад, програмування руху пристрою за певною траєкторією. Також веб-сервер займається

складанням статистики для кінцевого користувача, який дозволяє підібрати більш

комфортний темп виконання завдання, і може точно перевірити, яким саме чином

користувач виконав завдання, оскільки веб-сервер зберігає всі запити до мікроконтролера. В

залежності від запитів можна коригувати завдання з програмування у порядку спрощення,

або ускладнення ‒ програмована траєкторія спрощується до квадрату, або до лабіринту.

Висновки Подібні пристрої користуються популярністю та дають можливість тренувати навички

програмування у цікавий для користувача спосіб. Розглянуто основні компоненти, що

приймають участь в створенні пристрою IoT, а саме веб-сервер, десктопний застосунок,

мікроконтролер, та їх взаємодію. Були розібрані основні підходи до створення IoT пристрою

для тренування навичок програмування.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА 1. Integrating Internet of Things (IoT) into STEM Undergraduate Education: Case Study of a

Modern Technology Infused Courseware for Embedded System Course/Jing (Selena) He, Dan

Chia-Tien Lo, Ying Xie, Jonathan Lartigue


160

2. Електронний ресурс. ‒ Режим доступу: http://robbo.ru/products/robotkit/

3. Електронний ресурс. ‒ Режим доступу: https://www.lego.com/en-us/mindstorms

4. Електронний ресурс. ‒ Режим доступу: https://mrobot.by/component/jshopping/

robocat/robocat

5. Електронний ресурс. ‒ Режим доступу: https://scratch.mit.edu/

6. Електронний ресурс. ‒ Режим доступу: https://developers.google.com/blockly/

УДК 004.42

Максим Самойленко


ВИКОРИСТАННЯ RDF ТА SPARQL ДЛЯ ОБРОБКИ

ІНФОРМАЦІЙНИХ РЕСУРСІВ

Розглянуто використання RDF для представлення даних в мережі інтернет.

функціональність SPARQL для запиту ресурсів на прикладі мережі даних DBpedia.

Ключові слова: RDF, SPARQL, Семантична павутина, W3C, DBpedia.

Using RDF for representing information about World Wide Web resources reviewed. SPARQL

functionality for querying resources via DBpedia semantic web explained.

Key words: RDF, SPARQL, Semantic Web, W3C, DBpedia.

Вступ RDF (Resource Description Framework, середовище опису ресурсів) ‒ стандартна модель

для представлення інформації про ресурси у мережі інтернет, що дозволяє мати спільну

структуру, синтаксис та метадані для обробки ресурсу [1]. Для запиту інформації в форматі

RDF використовується SPARQL [2]. Також буде розглянуто приклад використання SPARQL

для обробки даних з DBpedia [3].

RDF Технічно RDF складається з трійки даних (тріплет) суб’єкт, предикат, об’єкт [4].

Суб’єктом є сутність, до якого застосовується певна властивість чи дія (предикат), що має

результатом об’єкт. В якості прикладу створимо наступний тріплет: сервер(суб’єкт) обробляє

(предикат) реєстраційні дані користувачів (об’єкт).

RDF дані та зв’язки між даними можна представити у вигляді орієнтованого графу, де

вершинами будуть суб’єкти та об’єкти, а ребра будуть позначати предикати. Кожен об’єкт

RDF має URI (унікальний ідентифікатор ресурсу) [1].

Наприклад, http://example.org/Sky ‒ це позначення ресурсу небо, а

http://example.org/ColorBlue ‒ синій колір, http://example.org/has ‒ позначення

предикату наявності. Тоді тріплет : небо має синій колір буде виглядати так:

http://example.org/Sky http://example.org/has http://example.org/ColorBlue.

SPARQL Основною мовою для запиту RDF інформації є SPARQL, запит якого складається з трьох

частин:

WHERE ‒ вказує, яким саме чином обираються дані з RDF графу.

FROM ‒ які саме джерела даних необхідно використати( в разі відсутності беруться

дані з налаштованих джерел по замовчанню)

SELECT ‒ які саме дані будуть повернені кінцевому користувачу.

Нехай в нас є 2 тріплети : небо має синій колір та трава має зелений колір. Ці дані будуть

виглядати наступним чином:

http://example.org/Sky http://example.org/has http://example.org/ColorBlue,

http://robbo.ru/products/robotkit/

https://www.lego.com/en-us/mindstorms

https://mrobot.by/component/jshopping/%20robocat/robocat

https://mrobot.by/component/jshopping/%20robocat/robocat

https://scratch.mit.edu/

https://developers.google.com/blockly/

http://example.org/Sky

http://example.org/ColorBlue

http://example.org/has






161

http://example.org/Grass http://example.org/has http://example.org/ColorGreen.

Необхідно показати всі об’єкти та суб’єкти з предикатом належності

(http://example.org/has).

SELECT ?instance ?color

WHERE

{

?instance http://example.org/has ?color.

}

Відповідь буде наступною:

http://example.org/Sky http://example.org/ColorBlue

http://example.org/Grass http://example.org/ColorGreen

Таким самим чином працюють більш складні запити над тріплетами даних.

Приклади застосування SPARQL запитів Один з прикладів застосування SPARQL є DBpedia [3], що базується на даних з

Wikipedia. Використовуючи статті з Wikipedia, можна отримати відповіді на різні запити. Це

можна зробити за допомогою SPARQL Explorer for DBpedia [4].

Для виведення всіх людей, що народилися у місті Києві до 1900 року необхідний

наступний SPARQL запит:

SELECT ?name ?birth ?person (Показуємо у відповіді ім’я, дату народження та дані про

людину)

WHERE {

?person dbo:birthPlace :Kiev . (місце народження - Київ)

?person dbo:birthDate ?birth .

?person foaf:name ?name .

FILTER (?birth < "1900-01-01"^^xsd:date) .

} (фільтруємо ресурси з датою народження до 1900 року).

Запит, наведений вище, можна викликати за http:// адресою та отримати відповідь:

http://dbpedia.org/snorql/?query=SELECT+%3Fname+%3Fbirth+%3Fperson+WHERE+%7B

++++++%3Fperson+dbo%3AbirthPlace+%3AKiev+.++++++%3Fperson+dbo%3AbirthDate+%3F

birth+.++++++%3Fperson+foaf%3Aname+%3Fname+.++++++FILTER+%28%3Fbirth+%3C+%2

21900-01-01%22%5E%5Exsd%3Adate%29+.+%7D+ORDER+BY+%3Fname

Таким чином, використовуючи SPARQL запити для DBpedia, можна отримувати

структуровану взаємопов’язану інформацію.


1. Електронний ресурс. ‒ Режим доступу: https://www.w3.org/TR/rdf11-concepts/

2. Електронний ресурс. ‒ Режим доступу: https://www.w3.org/TR/sparql11-query/

3. Електронний ресурс. ‒ Режим доступу: https://wiki.dbpedia.org/

4. Електронний ресурс. ‒ Режим доступу: https://www.w3.org/TR/turtle/

5. Електронний ресурс. ‒ Режим доступу: http://dbpedia.org/snorql/

http://example.org/Grass

http://example.org/ColorGreen



http://example.org/Grass

http://example.org/ColorGreen

http://dbpedia.org/snorql/?query=SELECT+%3Fname+%3Fbirth+%3Fperson+WHERE+%7B++++++%3Fperson+dbo%3AbirthPlace+%3AKiev+.++++++%3Fperson+dbo%3AbirthDate+%3Fbirth+.++++++%3Fperson+foaf%3Aname+%3Fname+.++++++FILTER+%28%3Fbirth+%3C+%221900-01-01%22%5E%5Exsd%3Adate%29+.+%7D+ORDER+BY+%3Fname




https://www.w3.org/TR/sparql11-query/

https://wiki.dbpedia.org/

http://dbpedia.org/snorql/


162

ФІЗИКО-МАТЕМАТИЧНІ НАУКИ / ФИЗИКО-МАТЕМАТИЧЕСКИЕ НАУКИ

УДК 51(517)

Muhayyo Rasulova

(Namangan, Uzbekistan)

PERIODIC AND WEAKLY PERIODIC GROUND STATES

FOR THE HETEROGENEOUS ISING MODEL ON THE CAYLEY TREE

In this paper I consider the heterogeneous Ising model on the Cayley tree of order .

Assume that spin takes its values in the set . I calculate energy of all unit balls and

collections assume of minimum value energies of unit balls and I describe periodic and weakly

periodic ground states for the considered model.

Keywords: cayley tree, heterogeneous Ising model, configuration, periodic ground state,

weakly periodic ground state.

1. INTRODUCTION

Each Gibbs measure is associated with a single phase of a physical system. Existence of two or

more Gibbs measures means that phase transitions exist. One of fundamental problems is to

describe the extreme Gibbs measures corresponding to a given Hamiltonian.

As is known, the phase diagram of Gibbs measures for a Hamiltonian is close to the phase

diagram of isolated (stable) ground states of this Hamiltonian. At low temperatures, a periodic

ground state corresponds to a periodic Gibbs measure. The problem naturally arises on description

of periodic and weakly periodic ground states, see [1-13].

For the model on the Cayley tree of order two, periodic and weakly periodic ground states

were studied in [2]. For the model on the Cayley tree of order , periodic ground states

were studied in [13].

For the Ising model with competing interactions, weakly periodic ground states were described

in [8].

For the Potts model with competing interactions on the Cayley tree of order k with k ≥ 2,

periodic and weakly periodic ground states for normal subgroups of index 4 were studied in [12].

In this paper I consider periodic and weakly periodic ground states for the heterogeneous Ising

model on the Cayley tree of order .

The article is organized as follows. In Section 2, I recall the main definitions and known facts.

Section 3 is named as ground states. In Section 4, I study periodic and weakly periodic ground

states.

2. MAIN DEFINITIONS AND KNOWN FACTS

Let be a Cayley tree of order , i.e., an infinite tree such that exactly

edges are incident to each vertex. Here is the set of vertices and is the set of edges of Let

denote the free product of cyclic groups of order 2 with generators ,

i.e., let . There exists a one-to-one correspondence between the set of vertices of the

Cayley tree of order and the group , see [1].

For each let denote the set of all neighbors of , i.e.,

. The set is a singleton. Let denote the (unique)

element of this set.

2k

1},1{

3k

2k

1),,(= kLVk k 1k

V L .k

kG 1k iae, 121 ...,,, kaaa

eai 2 V

k kG

,kGx )(1 xS x

}>,:<{=)(1 LyxGyxS k )(\)(1 xSxS

x


163

Assume that spin takes its values in the set . By a configuration on we mean a

function taking . The set of all configurations coincides with the set .

Consider the quotient group , where is a normal subgroup of index

with .

Definition 2.1. A configuration is said to be periodic if for all

with . A periodic configuration is said to be translation invariant.

By period of a periodic configuration we mean the index of the corresponding normal

subgroup.

Definition 2.2. A configuration σ(x) is said to be weakly periodic if for all

with and .

The Hamiltonian of the heterogeneous Ising model has a form,

,

where .

3. GROUND STATES

Let be the set of unit balls with vertices in , i.e. . We call the

restriction of a configuration to the ball a bounded configuration .

Let’s take the value of in the following way

Let’s define energy of configuration in the following way

,

where .

It is not difficult to prove the following Lemma.

Lemma 3.1. For each configuration, we have the followings

where

Definition 3.1. A configuration is called a ground state for the Hamiltonian , if

for any .

We regard the set in which the energy becomes the lowest in each

as , that is to say

.

Then, we find each of them

1},1{= V

)(: xVx V =

},...,{=/ 1*

rkk HHGG *

kG r

1r

)(x *

kG ix )( kGx

iHx kG

*

kG ijx )(

kGx iHx jHx

Vyxyx

xy yxJH

,:,

)()(

RJ xy

M V VxxSxM ),(, 1

Mb b

xyJ

.)()(),(

,)()(,

122

1

yxifJJJ

yxifJJ xy

b

)()(,,:,

2

)()(,,:,

12

1

2

1

yxbyx

yx

yxbyx

yx

b yxJyxJU

221, RJJJ

b

221 ...,,, kb UUUU

.1,0,22

1211

kiJ

iJ

ikU i

H

221 ...,,,min kb UUUU

Mb

JU bm ,

2...,,2,1 km mA

)(,...),(),(min)(: 2212 JUJUJUJURJA kmm


164

From this, we will have the following theorem.

4.RESULT. PERIODIC AND WEAKLY PERIODIC GROUND STATES

Theorem 4.1. On all periodic and weakly periodic configurations are

periodic and weakly periodic ground states for heterogeneous Ising model on the Cayley tree of

order .

Proof. If we look at every periodic and weakly periodic configuration which is no tranlation

invariant on the Cayley tree, such ball is found so that .

From this, every periodic and weakly periodic configuration becomes periodic and weakly periodic

ground state on . Theorem is proven.

Obviously seen from the above mentioned proof of the theorem, not only periodic or weakly

periodic configuration, but also every configuration is ground state on .

CONCLUSION

In this paper I considered the heterogeneous Ising model on the Cayley tree of order .

Assumed that spin takes its values in the set . I calculated energy of all unit balls and

colletions assume of minimum value energies of unit balls and I described periodic and weakly

periodic ground states for the considered model.

ACKNOWLEDGMENT

The author wish to thank Doctor M.M.Rakhmatullaev for formulation of the problem.

REFERENCES

1. Rozikov U.A. Gibbs measures on Cayley trees / World scientific. 2013.

2. Mukhamedov F., Pah Ch., Rahmatullaev M., Jamil H. Periodic and weakly periodic ground

states for the model on Cayley tree / arXiv:1612.05940v1.2016.

3. Rozikov U. A. A contructite Description of Grond States and Gibbs Measures for Ising

Model with two step interations on Cayley tree / Journal of statistical Physics. Vol. 122. N2. 2006.

4. Rozikov U.A., Suhov Yu.M. Inf. Dim. Anal.Quant.Prob / 2006. RT, V.9, N3, p.471-488.

5. Baus M., Nejero C.F. Equilibrium Statistical Physics. 2008. – Springer. 364 p.

6. Botirov G.I., Rozikov U.A. On component models on Cayley tree: the general case /

Jour. Stat. Mech.: Theory and Exper. 2006. P10006, 8 pages.

7. Ganikhodjaev N.N., Rozikov U.A. On Potts model with countable set of spin values on

Cayley tree / Letters in Math. Phys. 2006. V.75, No. 1, p.99-109.

8. Rakhmatullaev M.M. Description of weakly periodic ground states of Ising model with

competing interactions on Cayley tree / Appl.Math. Inf. Sci. 2010. 4, 237.

9. Rozikov U.A., Suhov Yu.M. Gibbs measures for SOS model on a Cayley tree / Inf. Dim.

Anal. Quant. Prob. Rel. Fields. 2006. V.9, No.3, p.471-488.

10. Rozikov U.A. A contour method on Cayley trees / Jour. Stat. Phys. 2008. V.130, No.2,

p.801-813.

.0:

,1,2,0:

,0:

22

1

212

2

212

212

1

RAandJJRJA

kiJJRJA

JJRJA

k

m

mk

i

.0: 212

2

1

JJRJAk

m

m

021:2 JJRJ

2k

Mb 21, kUbUUbU

021:2 JJRJ

0: 212 JJRJ

2k

1},1{

q


165

11. Mukhamedov F., Pah Ch., Jamil H. On ground states and phase transitions of model on

the Cayley tree / arXiv:1610.07019v1[math-ph]. 2016.

12. Rakhmatullaev M.M., Rasulova M.A. Periodic and weakly periodic ground states for the

Potts model with competing interactions on the Cayley tree / ISSN 1055-1344, Siberian Advances

in Mathematics, 2016. Vol. 26, No. 3, pp. 215–229.

13. Rasulova M.A. Periodic ground states for the model on the Cayley tree of order /

Baziz scientific research journal. 2018, March.

Тетяна Чаушева


МАТЕМАТИЧНІ НЕСПОДІВАНКИ ТА КУРЙОЗИ

Копаючись у величезному масиві чисел, яких більше, ніж руди в землі, мною було

знайдено властивості цікаві і дивні, дивовижні та кумедні, несподівані й курйозні.

Розглядаються методи, прийоми, алгоритми розв’язування логіко-математичних задач,

названих у народі математичними фокусами та парадоксами.

Ключові слова: математичні ігри, парадокси, курйози, фокуси, лічба.

Digging in a huge quantity of figures, which are larger than the ore in the ground, we have

found the properties of interesting and amazing, strange and funny, unexpected and curious.

Methods, techniques, and algorithms for solving logical-mathematical problems is considered,

which was popularly called by people mathematical tricks and paradoxes.

Key words: math games, paradoxes, curiosities, tricks, account.

У предметах навколишнього середовища ми насамперед помічаємо їх властивості, якими

вони відрізняються один від одного. Через чисельність окремих, індивідуальних

властивостей випадають з уваги загальні, притаманні геть усім предметам, і тому виявити

такі властивості завжди буває важко.

Однією з найважливіших загальних властивостей усіх предметів є те, що їх можна лічити

та вимірювати. Ми відображаємо цю загальну властивість предметів у понятті числа.

Потреба лічити і порівнювати (вимірювати) предмети виникло в людей не відразу, а дуже

давно ‒ ще на ранньої стадії розвитку людини, виникла в процесі її трудової діяльності.

Опановували люди процес лічби, тобто поняття числа, дуже повільно, століттями, в тяжкій

боротьбі за своє існування.

Лічбі, за допомогою числа, тепер навчається кожна людина непомітно, ще в дитинстві,

майже водночас з тим, як починає говорити, але ця звичайна для нас лічба пройшла довгий

шлях розвитку і набирала різних форм. Вслід за виникненням і розвитком чисел з’явилась і

цікава наука про їх властивості та закони, які ними керують: «теорія чисел».

Оперуючи числами, тобто виконуючи різноманітні математичні дії, ми виявляємо не

тільки їх загальні властивості, які вивчає теорія чисел, а й особливі властивості, притаманні

іноді лише невеликим групам чисел або окремим числам. Ці особливі властивості можуть і

не мати великого теоретичного значення, але часто вони дуже цікаві.

Актуальність теми: незважаючи на численні публікації про захоплюючу математику та її

закономірності, ця тема є найбільш складною, цікавою та важкою для засвоєння. Відомо, що

для розв’язування багатьох прикладних логіко-математичних завдань потрібні міркування та

певний підхід, що розглядаються в роботі. Розв’язок цікавих математичних завдань

стимулює розвиток пам’яті, мислення та уваги.

Результати проведеної роботи: висвітлена більшість математичних фокусів та

парадоксів, досліджені їхні секрети, історія створення логіко-математичних головоломок та

3k


166

вплив їх на розвиток людства. Зокрема наведені задачі практичного застосування серед

публіки – цікаві та захоплюючі математичні ігри.

Власне спостереження.

Властивості чисел.

Майже в усьому світі користуються єдиною системою чисел: десятковою. У цій системі

вживається десять цифр: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 і 0, і цих цифр досить, щоб записати будь-яке

число.

Для прикладу, утворимо найбільше десятицифрове число з усіх десяти цифр,

застосовуючи звичайну, загальноприйняту форму записування числа. Ось воно: 9876543210.

Усяке переставлення цифр у цьому числі приведе безпосередньо до меншого числа.

Для подальших спостережень над курйозними властивостями чисел виберемо 2 числа:

а=123456789, та b=987654321 найменше й найбільше з дев’ятицифрових чисел без нуля,

в яких цифри не повторюються.

Різниця b-a складається з тих самих цифр:

987654321 – 123456789 = 864197532. Помічаємо, що цифри не повторюються.

Якщо а помножити на 8 і додати 9, то дістанемо b: 123456789х8+9=987654321.

Задумане число

З сірникової коробки приберіть частину сірників. Запропонуйте бажаючому з глядачів

задумати будь-яке число з другого десятка. Цифри цього числа нехай складе між собою.

Коли вам назвуть результат, таку кількість сірників поверніть назад у коробку. Якщо тепер

глядач перерахує в коробці все сірники, то їх кількість буде дорівнює задуманому числу.

Секрет фокусу: У коробці потрібно залишити дев'ять сірників. Яке б число не задумали

глядачі, сума його цифр (якщо до неї додати 9) дорівнюватиме задуманому числу.

Наприклад: задумали число 19 . 1 + 9 = 10 . Десять сірників поверніть назад у коробку. 9 + 10

= 19 .

Співпадаюче число

Передайте глядачеві папірець і скажіть, що на ньому ви написали число, воно не менше 1

і не більше 50. І нехай він на нього не дивиться. Коли глядач сховає папірець, нехай візьме

інший клаптик і напише на ньому будь-яке число від 50 до 99 так, щоб ви не бачили. Тепер

скажіть йому одне число (різницю між 99 та тим числом, що написано на аркуші), яке він

повинен додати до свого числа, закреслити першу цифру результату зліва і додати його до

того, що у нього вийде. Після цього запропонуйте йому відняти свій результат з того числа,

яке він задумав, і подивитися, що написано на вашому папірці. На ньому буде стояти те ж

саме число.

Секрет фокусу: На папірці, який глядач, не дивлячись, сховав у кишеню, ви написали,

наприклад, число 25. Коли глядач задумає число (від 50 до 99), яке ви не знаєте, назвіть йому

число 99-25=74 і нехай додасть його до свого числа. Число 74 ви взяли не навмання ‒ в

цьому вся хитрість.

Висновки. Світ чисел глибоко проникає у наше життя. Вони є скрізь: на предметах

побуту, у техніці, на робочому місці. Без них мало хто уявляє своє життя. Але ми часто не

помічаємо всіх тих властивостей, що можуть нам показати й навчити нас чогось нового.

Досліджуючи числа, науковці знаходять небачені раніше їхні властивості. Для людства

відкриваються нові нонсенси та парадокси. Деякі курйози, виявлені століття тому, й досі не

під силу розв’язати найкращим розумам планети, але вирішуючи ці проблеми, людина

рухається вперед до прогресу.

Уже зараз, завдяки диво-властивостям світу чисел, ми можемо демонструвати всю

хитрість та швидкість свого розуму. За словами французького фізика й математика Блеза

Паскаля: «Предмет математики настільки серйозний, що потрібно не втрачати нагоди

зробити його трішки захоплюючим».


167


1. Брукс А. Логіка фіксованих та зростаючих автоматів / Технічний Дослідницький

Інститут Університету Мічигану, 1961.

2. Кемені Дж. Д., Снел Дж., Томсон Дж. Л. Введення в кінцеву математику. – М.: ІЛ,

1963.

3. Лєбедєв Ю.А. Про деякі евретичні аспекти послідовності («3n+1» ‒ проблеми в теорії

чисел). ‒ М.: Мир, 1998.

4. С. Лойд (мол.), С. Лойд (ст.) Енциклопедія головоломок. – М.: Мир, 1970.

5. Лойд С. (ст.) Математична мозаїка. ‒ М.: Мир, 1980.

6. Хеєс Б. Зльоти та падіння чисел-градин // Scitntific American: №3 березень 1984.


168

ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА І СПОРТ / ФИЗИЧЕСКАЯ КУЛЬТУРА И СПОРТ

УДК 796.015.3

Володимир Сорока, Олена Сорока


СПЕЦІАЛЬНА ФІЗИЧНА ПІДГОТОВКА ГІМНАСТІВ

8-10 РОКІВ НА ЕТАПІ ПОПЕРЕДНЬОЇ БАЗОВОЇ ПІДГОТОВКИ

Розглянуто питання вдосконалення змісту і форм проведення спеціальної фізичної

підготовки гімнастів 8-10 років. Комплекси спеціальної фізичної підготовки складаються з

вправ, які охоплюють енергоутворюючі фази основної стадії дій змагальної вправи.

Диференційований підхід до змісту спеціальної фізичної підготовки показав певні переваги у

підготовці гімнастів на етапі попередньої базової підготовки.

Ключові слова: спортивна гімнастика, спеціальна фізична підготовка.

The question of improving the content and form of special physical preparation of gymnasts

8-10 years. Complex special physical training consisting of exercises that cover the main stage

energy-generating phase actions competitive practices. A differentiated approach to the content of

special physical training showed certain advantages in the training of gymnasts at the stage of

preliminary basic training.

Key words: sporty gymnastics, special physical training.

Постановка проблеми. Основними тенденціями розвитку спортивної гімнастики є

зростання складності змагальних програм на видах багатоборства, підвищення якості

виконавської майстерності. В спортивній гімнастиці все більше скорочується вікова межа

початку занять цим видом спорту і, як наслідок – перехід від попередньої до спеціалізованої

базової підготовки, коли значно збільшуються психологічні та фізичні вимоги. Перед

тренерами постають завдання швидкого, якісного та раціонального навчання базовим

гімнастичним вправам [3, с. 642].

Аналіз підготовки юних гімнастів свідчить про те, що тренери знаходяться в умовах

«гонки» за спортивними результатами і тому прискорено навчають вправам. Фактично,

тренер форсує перехід гімнаста на наступний етап підготовки. Для оволодіння вправами зі

складною координаційною структурою рухів, гімнасту необхідно багаторазово повторювати

вправи і виконувати їх інтенсивно. Часто це відбувається в умовах дефіциту фізичної і

функціональної підготовленості, почуття страху від майбутнього виконання складного

елементу. Це призводить до різних негативних наслідків в умовах навчально-тренувальних

занять і проведення змагань. Повноцінне рішення завдань, які поступово виникають при

навчанні гімнастичним вправам, можливе лише на основі взаємозв'язку всіх структурно-

логічних елементів навчальної роботи [1, с. 58; 2, с.68].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Велике значення на етапі попередньої базової

підготовки приділяється спеціальній фізичній підготовці: власне-силовій (статичній і

повільній силі), швидкісно-силовій, стрибковій (відштовхування ногами і руками),

обертальній (на опорі) і ін. [4, с. 102].

Одною з важливих особливостей підбору засобів спеціальної фізичної підготовки є

підбор вправ зі схожою за руховою структурою із змагальними вправами. Такий підхід до

організації спеціальної фізичної підготовки охоплює всі фази основної стадії дій, яка

пов’язана з забезпеченням енергонасиченості цілісної рухової дії [5, с. 295].

Одною з важливих особливостей підбору засобів спеціальної фізичної підготовки є

підбор вправ зі схожою за руховою структурою із змагальними вправами. Такий підхід до


169

організації спеціальної фізичної підготовки охоплює всі фази основної стадії дій, яка

пов’язана з забезпеченням енергонасиченості цілісної рухової дії [6, с.178].

Мета роботи – експериментально обґрунтувати методику розвитку спеціальної фізичної

підготовленості гімнастів на етапі попередньої базової підготовки.

Завдання дослідження: 1. Визначити рівень фізичної підготовленості і функціонального стану хлопчиків-

гімнастів 8-10 років на етапі попередньої базової підготовки.

2. Розробити та експериментально обґрунтувати комплекси вправ спеціальної фізичної

підготовки (СФП) з урахуванням рухової структури змагальних вправ.

Методика і організація досліджень. В роботі використовувались метод аналізу

літературних джерел, метод педагогічного спостереження, контрольних вправ та експертних

оцінок, медико-біологічний метод, метод математичної статистики.

Дослідження проводилися з січня 2017 по червень 2018 року з хлопчиками-гімнастами 8-

10 років, спортивна кваліфікація – 1 юнацький, 3 розряд. Під наглядом знаходились 2 групи

по 10 хлопчиків. Комплекси спеціальної фізичної підготовки складалась на підставі

Програми ДЮСШ зі спортивної гімнастики.

Результати дослідження. Рівень фізичної підготовленості гімнастів визначався за контрольними нормативами

Програми ДЮСШ для груп початкової підготовки 2 і 3 року навчання (табл. 1).

Таблиця 1

Вихідний рівень фізичної підготовленості спортсменів груп

попередньої базової підготовки

Показники

Контрольна вправа ЗФП

Біг

20м.,с.

Стрибок

у довжину

з місця,

см.

Підтягування

у висі,

раз.

Піднімання

ніг у вис, раз.

Згинання-

розгинання

рук на

брусах, раз.

Кут в

упорі,

с.

контрольна група (n=10)

3,85 161 12,4 16,5 15,8 21,9

±σ 0,12 4,49 1,62 1,62 2,59 3,24

±m 0,04 2,16 0,54 0,54 0,86 1,08

основна група (n=10)

3,83 162 12,6 17,1 15,6 22,1

±σ 0,12 4,42 1,29 0,97 3,24 3,24

±m 0,04 2,16 0,43 0,32 1,08 1,08

р >0,05 >0,05 >0,05 >0,05 >0,05 >0,05

Показники фізичної підготовленості в обох групах знаходяться на рівні «вище

середнього», що за бальною шкалою оцінювання складає від 8,5 балів («біг 20м.,с») до 10

балів («підтягування у висі/раз.», «згинання-розгинання рук в упорі на брусах/раз.»).

Результати в обох групах однорідні (р>0,05).

В педагогічному експерименті, для гімнастів експериментальної групи, в навчально-

тренувальний процес був впроваджений комплекс вправ спеціальної фізичної підготовки.

Комплекси СФП складались на підставі структурного аналізу вправ кваліфікаційної

Програми на видах гімнастичного багатоборства. Завдання охоплюють всі стадії цільової

вправи, а особливо енергоутворюючі фази основної стадії дій змагальної вправи.

Виконувались вправи у вигляді додаткових завдань під час роботи на виді багатоборства.

Зміст фізичної підготовки гімнастів контрольної групи складався з контрольних нормативів з

СФП і проводився наприкінці основної частини заняття.


170

Загальні вимоги до комплексів СФП:

завдання повинні охоплювати всі стадії цільової вправи, а особливо

енергоутворюючі фази основної стадії дій змагальної вправи;

виконуються вправи у вигляді додаткових завдань під час роботи на виді

багатоборства (на розвиток витривалості – після технічної частини роботи на снаряді);

виконуючи вправу спеціальної фізичної підготовки, гімнаст повинен дотримуватись:

ритмової структури, якості виконання (при порушенні якості робота припиняється і, як

додаткове завдання переноситься на кінець заняття;

дозування вправи обирається індивідуально, в залежності від завдань, які

вирішуються на занятті.

Рівень функціонального стану визначався за пробою Руф’є і визначенням життєвої

ємкості легень на початку і наприкінці дослідження (табл. 2).

Таблиця 2

Оцінка рівня функціонального стану гімнастів 8-10 років (n=20)

Вік Група m р m р

8-9

років

К 5,65±1,45 0,133 р1>0,05

2,44±0,08 0,03 р1≥0,05

Е 5,7±1,63 0,67 2,44±0,12 0,05

9-10

років

К 5,6±1,37 0,27 р2>0,05

2,45±0,08 0,03 р2≥0,05

Е 5,3±0,17 0,07 2,46±0,12 0,05

За отриманими результатами на початку і наприкінці дослідження медико-біологічні

показники у обох групах в межах норми, та суттєво не відрізняються один від одного і

помилка можлива максимум до 5%. Таким чином, експериментальна побудова навчального-

тренувального процесу не вплинула не вплинула на рівень функціонального стану. В обох

групах він змінився однаково (р2≥0,05).

Оцінка рівня СФП після експерименту визначалась за контрольними нормативами для

навчально-тренувальних груп (НТГ-1) (табл. 3).

Таблиця 3

Оцінка рівня спеціальної фізичної підготовленості гімнастів навчально-

тренувальних груп етапу попередньої базової підготовки

Показники

Контрольна вправа СФП

Біг

20м.,с.

Стрибок

у

довжину

з місця,

см

Лазіння

по

канату

4м.,с.

Підйом

силою

на

кільцях,

раз

Спичак на

брусах,

раз.

Горизонт.

вис

позаду, с.

Стійка

силою

на

брусах,

раз.

Високий

кут на

брусах, с.

контрольна група (n=10)

3,84 166 8,05 3,6 6,4 9,85 5,9 7

±σ 0,12 8,11 1,13 1,29 2,24 2,27 1,29 1,94

±m 0,04 2,70 0,37 0,43 0,75 0,75 0,43 0,64

основна група (n=10)

3,47 185 7,1 5,6 7,8 10,45 5,3 10

±σ 0,09 6,49 1,13 1,94 2,27 2,27 0,97 1,72

±m 0,03 2,16 0,37 0,64 0,75 0,75 0,32 0,59

р >0,05 <0,05 <0,05 <0,05 <0,05 >0,05 >0,05 <0,05

Рівень спеціальної фізичної підготовленості гімнастів експериментальної групи, майже

за всіма нормативами, перевищує рівень гімнастів контрольної групи (р<0,05). Виключення

складають нормативи: «біг 20м.,с.», «горизонтальний вис позаду, с.», «стійка силою на

брусах, раз.» (р>0,05).


171

Висновки 1. Впровадження експериментальних комплексів спеціальної фізичної підготовки не

мають суттєвого впливу на рівень функціонального стану гімнастів. Зрушення відбуваються

поступово і однаково в обох групах (р>0,05). Структура навчально-тренувальних занять в

експериментальній групі познала деяких змін, які не вплинули на загальну інтенсивність

заняття.

2. Комплекси вправ СФП, які охоплюють енергоутворюючі фази основної стадії дій

змагальної вправи, підвищили показники виконання нормативів спеціальної фізичної

підготовленості в експериментальній групі НТГ-1 (р<0,05).

Подальші дослідження будуть спрямовані на: визначення залежності рівня виконавчою

майстерності гімнастів від СФП; складання комплексів СФП для гімнастів старших розрядів.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА 1. Гавердовский Ю.К. Биомеханика гимнастики: скрытые возможности /

Ю.К. Гавердовский // Наука в олимп. спорте. – 2013. ‒ №2. – С. 57-64.

2. Потоп В. Биомеханические показатели узловых элементов спортивной техники

гимнастических упражнений / В. Потоп, Р. Град, В. Болобан // Педогогiка, психологiя та

медико-бiологiчнi проблеми фiзичного вихования i спорту. – 2013. – № 9. – С.59-72.

3. Сорока В.А. Інноваційні підходи до методики навчання вправам на видах

гімнастичного багатоборства / В.А.Сорока, Е.И. Сорока // Наука і вища освіта : тези

доповідей XXІІ Міжнар. наук. конф. / Класичний університет. – Запоріжжя : КПУ, 2014 –

С. 642-644.

4. Сорока В.А. Методика організації занять засобами акробатики з дітьми молодшого

віку в умовах позашкільної роботи. / В.А. Сорока, О.І. Сорока // Материалы

V Международной научно-практической конференции «Здоровье для всех», Ч 2. Полесский

государственный университет. – Полесье, 2013. ‒ С. 102-105.

5. Сорока В.А. Совершенствование методов отбора и оценки перспективности

гимнастов на этапе начальной базовой подготовки / В.А.Сорока, О.І. Сорока // Научное

обоснование физического воспитания, спортивной тренировки и подготовки кадров по

физической культуре, спорту и туризму : Белорус. гос. ун-т физ. культуры ; редкол. :

Т. Д. Полякова (гл. ред.) [и др.]. Ч.1. ‒ Минск : БГУФК, 2016. – С. 294-297.

6. Сорока В.А. Специально-техническая подготовка развития скоростно-силовых

качеств юных гимнасток / В.А. Сорока, О.І. Сорока // Матеріали ХІІІ Міжнародної науково-

практичної інтернет-конференції «Тенденції та перспективи розвитку науки і освіти в умовах

глобалізації»: Зб. наук. праць. – Переяслав-Хмельницький, 2016. – Вип. 13. – С. 177-179.

УДК 796.015

Олена Сорока, Володимир Сорока


ВПЛИВ РІЗНИХ МЕТОДИК ХОРЕОГРАФІЧНОГО ТРЕНУВАННЯ

НА ТЕХНІЧНУ ПІДГОТОВЛЕНІСТЬ ГІМНАСТІВ 9-10 РОКІВ

Робота присвячена створенню методики побудови навчально-тренувального процесу з

хлопчиками-гімнастами на етапі початкової спеціалізованої підготовки з використанням

хореографічного тренування, яке містить вправи подібні по руховый структурі з

змагальними. Запропонована методика дозволила підвищити рівень як фізичних якостей,

так і рівень виконавської майстерності юних гімнастів.

Ключові слова: хореографічне тренування, технічна підготовленість гімнастів.


172

Work is devoted to a methodology for constructing the training process with the boys-gymnasts

at the initial stage of specialized training with choreographed workout containing exercises similar

in structure to the motor competitively. The proposed method has improved the level of both

physical properties and the level of mastery of young gymnasts.

Key words: choreographic training, technical readiness gymnasts.

Постановка проблеми та її актуальність. В сучасній спортивній гімнастиці чітко

проявляються тенденції ускладнення гімнастичних вправ, зв’язок і комбінацій в цілому. При

інших рівних умовах, перевагу має той гімнаст, чиї вправо виконуються більш якісно,

виразно і віртуозно. Саме цьому хореографія є необхідною складовою технічної підготовки,

так як основна мета занять хореографією – більш ефектне виконання техніки гімнастичних

вправ [1, с. 199].

Крім того, на заняттях хореографією розвивається гнучкість, координація рухів,

зміцнюється опорно-руховий апарат, збільшується щільність тренувального заняття, що

позитивно впливає на серцево-судинну та дихальну систему, сприяє розвитку спеціальної

витривалості [4, с. 1783].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вплив хореографічного тренування на якість

виконання вправ визначалося у парній акробатиці, спортивній гімнастиці чоловіків та жінок

[2, с. 642]. Розглядаються фізіологічні зрушення пов’язані зі специфічними навантаженнями

під час тренувань пов’язаних з хореографічними вправами [3, с. 205]. Але, дослідженям, які

пов’язані з визначенням впливу занять хореографією на якість виконання змагальних вправ,

в спортивній гімнастиці не надається належної уваги.

Мета досліджень – визначити вплив різних методик хореографічної треніровки на

рівень виконавчої майстерності гімнастів – хлопчиків 9-10 років на різних видах

гімнастичного багатоборства.

Завдання досліджень:

1) визначити рівень спеціальної фізичної підготовленості, фізичного розвитку і

функціонального стану юних гімнастів;

2) розробити і експериментально обґрунтувати ефективність методики хореографічної треніровки в спортивній гімнастиці;

3) дослідити динаміку технічної підготовленості і якість змагальної діяльності юних

гімнастів.

Методика і організація досліджень

В роботі використані матеріали теоретичного аналізу і узагальнення науково-методичної

літератури, метод педагогічних спостережень і експерименту, метод тестів, медико-

біологічне дослідження і математична обробка.

Дослідження проводились на базі ДЮСШ зі спортивної гімнастики міста Дніпро. В

дослідженнях прийняли участь 24 гімнаста віком 9-10 років, які склали дві групи (К.гр –

n=12чол., Е.гр. – n=12чол.). Заняття з хореографічної підготовки проводились два рази на

тиждень по 45 хвилин на початку тренування. Зміст тренування в контрольній групі складала

класична хореографія біля станка і без опори, в експериментальній – вправи сидячи, лежачи,

лежачи на боку і грудах, стоячи (без опори) і стрибки.

Результати досліджень

На етапі попередніх досліджень був визначений вихідний рівень спеціальної фізичної

підготовленості, фізичного розвитку, функціонального стану і технічної підготовленості

гімнастів (табл.1).


173

Таблиця 1

Показники фізичного розвитку та функціонального стану,

фізичної та технічної підготовленості гімнастів 9-10 років

№ П о к а з н и к и Експериментальна група Контрольна група

До експ. Після Р До експ. Після Р

І РІВЕНЬ СПЕЦІАЛЬНОЇ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ

1 Біг 20 м. 3,4 4,35 >0,05 3,1 4,1 >0,05

2 Стрибок у довжину з

місця 7,55 8,25 >0,05 7,15 8,15 <0,1

3 Підтягування 9,7 9,85 >0,05 9,8 9,95 >0,05

4 Піднімання ні у висі 10,0 10,0 0 9,65 10,0 >0,05

5 Кут в упорі на брусах 10,0 10,0 0 10,0 10,0 0

6 Згинання-розгинання

рук в упорі на брусах 9,35 9,55 >0,05 9,4 9,6 <0,1

7 Гнучкість 8,16 9,38 <0,01 8,06 9,05 <0,05

8 Сума балів 58,16 61,38 <0,05 57,41 60,85 <0,05

ІІ РІВЕНЬ ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ

1 Зріст, см. 131,5 133,4 >0,05 132,5 134,4 >0,05

2 Вага, кг. 27,8 28,65 >0,05 29,05 31,05 >0,05

3 Індекс Кетле 211,14 238,27 <0,01 218,48 230,33 <0,05

4 ОГК, см. 62,8 63,6 >0,05 63,6 64,9 >0,05

5 ЖЕЛ, мл. 1610 1698 >0,05 1596 1715 <0,1

ІІІ РІВЕНЬ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ

1 Індекс Руф’є 11,9 10,56 <0,05 11,65 10,92 <0,1

ІV РІВЕНЬ ТЕХНІЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ

1 Вільні вправи 9,2 9,37 <0,1 8,887 8,94 >0,05

2 Перекладина 9,48 9,5 >0,05 9,38 9,17 >0,05

3 Бруси 9,21 9,43 <0,05 8,84 9,01 <0,1

4 Кільця 8,98 9,3 <0,05 9,33 9,31 >0,05

5 Опорний стрибок 9,3 9,53 <0,05 9,38 9,395 >0,05

6 Кінь - махи 9,12 9,475 <0,05 9,21 9,34 >0,05

7 Сума балів 55,4 56,43 <0,05 55,05 55,165 >0,05

Всього на цьому етапі проведено 560 проб. Рівень спеціальної фізичної підготовленості

визначався за контрольними нормативами ДЮСШ.

Контрольна група

Експериментальна група

Рис.1. Динаміка зміни якості виконання змагальних вправ

8,5

8,6

8,7

8,8

8,9

9

9,1

9,2

9,3

9,4

9,5

1 2 3 4 5 6

які

сть

вико

нання

види багатоборства

До експерименту

8,7

8,8

8,9

9

9,1

9,2

9,3

9,4

9,5

9,6

1 2 3 4 5 6

які

сть

вико

нання

види багатоборства

До експерименту


174

Результати інтегральних показників рівня фізичного розвитку в обох групах вище

середнього (за винятком індексу Кетле). Показники індексу Руф’є, який визначає рівень

функціонального стану, нижче середнього.

Рівень технічної підготовленості в обох групах по загальній сумі балів, практично

однаковий (Е.гр – 55,4б.; К.гр – 55,05б.).

Особливістю розробленої методики проведення хореографічної треніровки є те, що її

зміст складається із спеціальних вправ, які розділені на окремі блоки:

І блок – вправи у вихідному положенні (В.п.) сидячи, які спрямовані на збільшення

рухливості у гомілкостопному, стегновому суглобі, формуванню правильної постави і

приведенні м’язів ніг у тонус;

ІІ блок – вправи у В.п. сидячи, лежачи, лежачи на животі, які сприяють збільшенню

рухливості у тазостегнових суглобах, зміцненню м’язів ніг, черевного пресу, сідниць і м’язів

спини;

ІІІ блок – вправи, які сприяють розвитку сили м’язів ніг (активної гнучкості);

ІV блок – вправи у В.п. стоячи – махові рухи, стрибки які сприяють збільшенню активної

гнучкості, стрибкості та формуванню навиків стійкого приземлення.

Основні переваги цієї методики перед класичним заняттям хореографією полягає в тому,

що значно зменшуються навантаження на хребет і суглоби ніг.

Під час експерименту по показникам ЧСС і АТ досліджувалась реакція організму на

навантаження і адаптації до неї (табл.2).

Таблиця 2

Показники реакції серцево-судинної системи на навантаження

№

п/п Показники Група

До експерименту Після експерименту

±σ ±m ±σ ±m

Динам

іка часто

ти серцев

их

скорочен

ь

ЧСС до

тренування

Е.група 85 5,81 1,837 85 4,52 1,429

К.група 85 3,87 1,224 85 4,52 1,429

ЧСС через

10 хвилин

Е.група 98 5,16 1,632 97 4,19 1,325

К.група 101 5,81 1,837 99 4,52 1,429

ЧСС через

25 хвилин

Е.група 124 9,68 3,061 121 9,03 2,856

К.група 124 7,10 2,245 121 5,48 1,733

ЧСС через

45 хвилин

Е.група 150 10,97 3,469 145 9,03 2,856

К.група 140 8,39 2,653 140 7,42 2,346

Через

5 хвилин

відпочинку

Е.група 91 3,87 1,224 86 3,87 1,224

К.група 89 3,23 1,021 87 3,55 1,123

Динам

іка артеріального

тиск

у

АТ до

тренування

Е.група 96/56 6,45/4,84 2,04/1,59 95/55 3,23/3,23 1,02/1,02

К.група 95/55 3,23/3,23 1,02/1,02 95/54 3,23/3,23 1,02/1,02

АТ через

10 хвилин

Е.група 96/53 9,68/3,23 3,06/3,02 96/53 4,84/3,87 1,53/1,22

К.група 93/52 3,23/1,61 1,02/0,51 97/55 1,61/3,23 0,51/1,02

АТ через

25 хвилин

Е.група 103/59 1,61/3,23 0,51/1,02 100/55 4,84/1,61 0,55/0,51

К.група 102/58 1,61/1,61 0,51/0,51 100/56 3,23/3,23 2,02/1,02

АТ через

45 хвилин

Е.група 109/61 4,84/4,84 1,53/1,53 104/57 6,45/3,23 2,04/1,02

К.група 109/61 4,84/1,61 1,53/0,51 105/57 3,23/1,61 1,02/0,51

Через

5 хвилин

відпочинку

Е.група 97/53 3,23/3,23 1,02/1,02 97/53 4,84/3,23 1,53/1,02

К.група 96/54 3,23/3,23 1,02/1,02 97/55 3,23/3,23 1,02/1,02

Аналізуючи рівень адаптації організму юних гімнастів до різних методик проведення

хореографічної треніровки слід відзначити, що в контрольній групі спостерігаються невеликі

зрушення в показниках ЧСС і АТ, в експериментальній групі знизилась пульсова вартість


175

занять з хореографії, спостерігається повне відновлення показників до вихідного рівня,

збільшується різниця між максимальним і мінімальним АТ, що свідчить про позитивну

адаптацію до нової для них виду роботи.

Подальші дослідження будуть присвячені оптимізації змісту хореографічного

тренування, щоб наблизити хореографічні вправи до рухової структури змагальних впав.

Висновки:

1. Ювенільні показники спеціальної фізичної підготовленості юних гімнастів

знаходяться на рівні вище середнього, показники фізичного розвитку однакові в обох групах,

але нижче середнього для цієї вікової групи.

2. Виявлена адекватність реакції серцево-судинної системи на навантаження уроку

хореографії – до нової для гімнастів хореографічної треніровки.

3. Значно підвищився рівень виконання змагальних вправ на видах гімнастичного

багатоборства.


1. Сорока В.А. Особливості методики навчання вправам на видах гімнастичного

багатоборства / В.А. Сорока, О.І. Сорока // Фізична культура, спорт та здоров’я нації –

Вінниця: Т. 2, ВДПУ, 2014. ‒ №18. – С.198-205.

2. Сорока В.А. Інноваційні підходи до методики навчання вправам на видах

гімнастичного багатоборства / В.А. Сорока, О.І. Сорока // Наука і вища освіта : тези

доповідей XXІІ Міжнар. наук. конф. студентів і молодих учених / Класичний приватний

університет. – Запоріжжя : КПУ, 2014. – С. 642-644.

3. Сорока О.І. Вплив хореографічної треніровки на технічну підготовленість гімнастів

9-10 років / О.І. Сорока, В.А. Сорока // Актуальні питання медицини: Матеріали

міжрегіональної науково-методичної конференції / ДМедАУ. – Дніпропетровськ, 2015. –

С. 204-206.

4. Сорока В.А. Специально-техническая подготовка развития скоростно-силовых

качеств юных гимнасток / В.А. Сорока, О.І. Сорока // Тенденції та перспективи розвитку

науки і освіти в умовах глобалізації. ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ ім. Григорія

Сковороди», Вип. 3. – Переяслав-Хмельницький, 2016. – С. 177-179.


176

ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ / ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ

Дилноза Абдувахабова


БАДИИЙ ТАРЖИМА: МУАЛЛИФ-АСАР-МУТАРЖИМ МУНОСАБАТИ

Ушбу мақола таржима, хусусан бадиий таржима ҳақида бўлиб, бадиий таржиманинг

хусусиятлари, таржимонлик машаққатлари тўғрисида сўз юритилган. Шунингдек,

таржимачилик борасида қилинган ишлар ва уни ривожлантиришга ҳисса қўшган олимлар ва

уларнинг ишлари мисол тариқасида келтирилган.

Калит сўзлар: бадиий таржима, ижодий жараён, тил воситалари, аслият, таржимон,

қиёслаш.

This article focuses on translation, in particular, the artistic translation, the features of the

literary translation and the difficulties of interpreting. Moreover, this article focuses on the scientist

on translation, their contribution to the development of translation and of course their work.

Keywords: translation, creative process, language tools, origin, translator, compare.

Бадиий таржима ‒ инсон ижодий фаолиятининг мураккаб шакли бўлиб, бир тилда

яратилган бадиий асарни унинг шакл ва мазмун бирлигини, кўркамлигини таъминловчи

барча компонентларини сақлаган ҳолда иккинчи тил воситалари асосида қайта яратишдан

иборат мураккаб ижодий жараён.

Бадиий таржима миллий адабиётлар тараққиётига, халқлар ўртасидаги дўстлик ва

қардошлик маифаатларига, маданий ва адабий алоқаларнинг кенгайишига хизмат қилади.

Таъкидлаш жоизки, мазкур жараён самараси бўлмиш юзага келган асар ҳам «бадиий

таржима», «таржима» истилоҳлари орқали ифода этилади. Бунда аслиятнинг ўгирмаси

бўлмиш иккиламчи матн назарда тутилади.

Бадиий таржима – ниҳоятда машаққатли иш, дейди мутахассислар. Чунки бадиий асар

таржимаси шунчаки матнни бир тилдан иккинчи тилга ўгириш эмас, балки асар мазмуни,

ғоясини қандай бўлса шундайлигича, тўлиқ ва тушунарли, таъсирчан тарзда ўқувчига етказа

билишдир.

Мамлакатимизда тобора ривожланиб бораётган бадиий таржимачилик даврида вужудга

келган таржима намуналарини атрофлича таҳлил этиш борасида Ғ.Саломов, Н.Комилов,

Ж.Шарипов, Н.Владимирова, Н.Отажонов, Ҳ.Кароматов, М.Холбеков, Ҳ.Болтабоев,

Ғ.Хўжаев, Қ.Мусаев, Ҳ.Ҳамроев, Я.Эгамова, Э.Нормамедов, Н.Ғиёсов, М.Бақоева,

З.Исомиддинов, М.Собиров, С.Олимов, Р.Каримов, Р.Файзуллаева, М.Жавбўриев, Э.Очилов,

Н.Ўрмонова, Ш.Исақова, Н.Гальцова, С.Акобирова, Қ.Сидиқов, Ш.Иброҳимова каби

олимларнинг олиб борган тадқиқотлари эътиборга моликдир. Бугунги кун ўзбек адабиёти

таржимачилиги тарихида Абдулла Қодирий, Чўлпон, Ойбек, Ғафур Ғулом, Усмон Носир,

Иброҳим Ғафуров, Қодир Мирмуҳаммедов, Тўлқин Алимов, Ҳусан Рўзиматов, Хайриддин

Султонов, Абдулла Шер каби адабиёт намоёндаларининг залворли таржималари кейинги

авлод таржимачилигида катта мактаб вазифасини ўтади.

Унинг ривожланишида таржимашунос олимлардан Ғайбулло Саломов, Жуманиёз

Шарипов, Нажмиддин Комилов, Қудрат Мусаев каби кўплаб адабиётшуносларнингхизмати

ва ҳиссаси катта бўлди. Натижада, ўзбек таржима мактаби жаҳон таржимашунослик илмида

тан олинди. Мустақилликдан сўнг бадиий ижод йўналишининг барча соҳаларида, жумладан,

таржима амалиётида ҳам тубданўзгаришлар ва янгиланишлар рўй берди. Буни қанчадан-

қанча асарларимизнинг турли хориж тилларида таржима қилинаётгани, ўзбек адабиёти

асосчиларининг дунё миқёсида эътироф этилаётгани мисолида яққол кўриш мумкин.


177

Жумладан, ўтган йили наср рукнида қатор романлар таржимасини мисол қилишимиз

мумкин:

Туркманистон ёзувчиси Отажон Тоғоннинг “Бегона” (таржимонлар – М. Аҳмад ва

М.Сафаров), поляк ёзувчиси Болеслав Пруснинг “Фиръавн” (таржимон – А. Комил), инглиз

ёзувчиси Хаггарднинг “Клеопатра” (таржимон – А.Файзулло ва М.Маҳмудов), рус ёзувчиси

Виктор Астафьевнинг “Ғамгин саргузашт” (таржимон – Ж.Фозил), Ёвдат Илёсовнинг

“Олачипор ажал” (таржимон – Ш.Мансуров), америкалик ёзувчи Ирвинг Стоуннинг “Ҳаётга

ташналик” (таржимон – Р. Жабборов, М.Норова), итальян ёзувчиси Густав Эмернинг “Соҳиб

чангал” (таржимон – Э.Носиров), грециялик ёзувчи Яннис Мариснинг “Нафақадаги хусусий

изқувар” (таржимон – Қ.Мирмуҳаммедов) романлари ўқувчилар томонидан илиқ кутиб

олинди. Бир йилда ҳаммаси бўлиб 8 (!) та роман ўзбек тилига ўгирилган. “Шеърият

минтақалари” рукни ҳам ғоят ранг-баранглиги билан диққатни тортади. Кўплаб шеърий

асарлар бевосита аслиятдан ўгирилгани кишини қувонтирмай қолмайди. Турк, озарбайжон,

ҳинд, инглиз, немис, татар тилларидан қилинган таржималарда аслият тилининг жозибаси

яққол кўзга ташланади. Драматургия рукнида В.Шекспирнинг “Беҳуда шов-шув” (таржимон

– М.Исмоилий) ва озарбайжон драматурги Ҳусайн Жовиднинг “Шайх Санъон” (аслиятдан

У.Қўчқор таржимаси) асари маҳорат билан ўгирилган.

Умуман таржима ҳақида сўз юритар эканмиз, у инсоният фаолиятининг энг қадимий

турларидан бўлиб, у туфайли биз инсоният тараққиёти тарихини барча тафсилотлари билан

очиқ-ойдин тасаввур этамиз. Таржима турли халқлар адабиётларининг ўзаро алоқаси ва бир-

бирига таъсири жараёнини тезлаштиради. Таржима шундай ҳодисаки, бунда стандарт қолип,

ягона ўзгармас темир қонун бўлиши мумкин эмас. Давр хусусияти, халқнинг саводхонлик

даражаси, тилнинг қандай ривожланиш босқичида эканлиги – буларнинг ҳаммаси таржима

жараёнига муқаррар равишда таъсир қилади. [1, 34 б.]

Таржима қиёслаш мезонидир. У оригинал адабиёт билан таржима асарларини

чоғиштиришга хизмат қилади. Одатда ҳар бир сўз ўзининг асосий луғавий маъносидан

ташқари, бир қанча кўчма маъноларни ҳам англатадики, бу полисемия деб аталади.

Таржимон учун сўз танлашнинг машаққати яна ҳам кўпроқ. Чунки у асарни ўз тилига

ағдарар экан, унда тасвирланган нарсани ифодалаш учун бир қанча сўзлар орасидан ўзи

истаганларини ишлата олмайди. Масалан, таржима қилинаётган асар қаҳрамонининг бирор

бир ҳис туйғусини ифодалашда таржимон асар доирасидан четга чиқолмайди. Эҳтимол,

таржимон ёзувчи ишлатган сўзларга нисбатан бутунлай бошқача: аниқроқ, жонлироқ, ҳиссий

сўзлар воситаси билан қаҳрамон ҳис қилаётган кўнгил кечинмаларини тасвирлаб бериши

мумкиндир, аммо у бундай қила олмайди. Чунки таржимон фақат автор ифодалаган фикрни

ўз тилига ҳаққоний қайта тиклаш доирасида сўз танлаш эркинлигига эга. Агар танланган сўз

асл нусхадаги сўзга мувофиқ тушса, ўша сўзнинг мағзида яшириниб ётган маъно таржимага

ўгирилаётган тилда тирилади, аксинча, агар унга тўлиқ мувофиқ бўлмаса, фикрнинг ноаниқ

ва мужмал қилиб қўйиши мумкин.

Маълумки, ҳар қандай бадиий асар кенг китобхонлар оммаси учун мўлжалланган. Шунга

кўра, уни яратаётган муаллиф аслиятда луғат бойлиги имкониятларидан кенг фойдаланишга

ҳаракат қилади. Таржимон ҳам ўгираётган тилида имкон қадар ҳар бир бирликни

оригиналидек равон ва бежирим таржима қилиши зарур. Китобхонни асарнинг оригинал ёки

таржима эканлиги қизиқтирмайди, балки у қўлига олган асарга эстетик завқ ва озуқа бахш

этувчи, фикрнинг силлиқ, бадиий ва образли шаклда ифода этилишнинг ёрқин намунаси

сифатида қарайди. Шундай экан, асардаги (ҳоҳ оригиналда, ҳоҳ таржимада) ҳар қандай

ғализлик, ижодий жараён маҳсули бўлмаган ҳар бир тасодифий ифода китобхоннинг асар ва

асар муаллифи ҳақидаги тасаввурни хиралаштиради. [2, 102 б.] Шуни ҳисобга олган ҳолда,

муаллиф яратган аслиятдаги воқеликни тўлалигича идрок этиш учун таржимон кенг

мушоҳада қувватига эга бўлгани ҳолда, бадиий асар таркибидаги лисоний воситаларнинг

мазмуний ва услубий-эстетик жиҳатларини тўғри англаши, шу билан бирга муаллиф назарда

тутган бош ғояни, унинг ният ва мақсадларини, очиқ-ойдин кўзга ташланиб турган воқеа-


178

ҳодисалар тасвиридан ташқари яна матн ортида турган воқеликни, бир сўз билан айтганда

нафақат лисоний, балки ғайрилисоний омилларни ҳам тўла-тўкис тасаввур этиши лозим.

Токи натижа шундай бўлсинки, аслият ўз китобхонига қандай бадиий-эстетик завқ бахш

этса, унинг таржимаси ҳам худди шундай таассурот инъом этсин. [1, 157 б.]

Таржима назарияси, бошқача айтганда, таржимашунослик таржима жараёни, унинг

қонуниятлари, аслият ва таржима матнлари устида олиб борилаётган кузатишларни

умумийлаштириш, системалаштириш орқали икки тил орасидаги мувофиқликлар

даражасини, уларнинг ўзига хос хусусиятлари моҳиятини очиб беришга йўналтирилган

филология соҳасидир. Унинг вазифасига таржимоннинг миллий маданият ривожидаги

ўрнини белгилаш, амалий ва назарий жиҳатларини кўриб чиқиш ҳам киради.

Таржима назариясининг тадқиқ объекти таржима жараёни, таржима назариясини

ривожлантиришга асос бўлувчи турли асарлар ва уларнинг таржима матнларидир.

Таржима назариясини умумий, хусусий ва махсус назарияларга ажратиш

таржимашунослик соҳасида умумэътироф этган қоидалардан биридир. Таржиманинг умумий

назарияси таржима жараёнининг универсал қонуниятларини, жанрий талаблардан қатъи

назар, тиллараро, стилистик, вазифавий мувофиқликларнинг асосларини ўрганса, хусусий

назария конкрет бир тилдан иккинчи тилга таржима қилишнинг ўзига хос хусусиятларини

ўрганади. Махсус назария эса, таржиманинг жанрий-стилистик хусусиятларига кўра

бўлинган турларининг ўзига хос қонуниятларини ўрганади. Таржима ўзининг жанрий-

стилистик хусусиятига кўра икки турга бўлинади. Бири соҳавий (илмий, техник,

публицистик ва ҳоказо) таржима тури бўлса, иккинчиси бадиий (шеърий, насрий)

таржимадир. Бадиий таржиманинг бошқа таржима турларидан фарқи шундаки, унинг бош

вазифаларидан бири бадиий адабиёт намуналаридаги коммуникатив таъсирнинг ёрқин

кўринишларидан бири бўлган бадиий-эстетик завқни узатиш саналади.

Бадиий таржима назарияси таржимонга аниқ тамойиллар асосида ҳаракат қилиш, ўз

маҳоратини такомиллаштиришга ёрдам беради.

Таржимон маҳорати бадиий асарда ёритилган воқеликни кўра билиш ва чуқур ўрганиш,

тилнинг луғат таркибидаги турли қатлам ва ёзувчилик санъатининг қудратли унсури

ҳисобланган сўзнинг барча нозик маъно жилваларини аниқ, тўла-тўкис сеза олиш

қобилиятидир. Таржимонлик, тўғрироғи, ҳақиқий таржимонлик таржима қилинаётган асарни

ўшандай маҳорат билан қайта ёзишдир. Бир китобни таржима қилаётганда таржимон асар

муаллифининг ҳиссиётларини, нималарни ўйлаганини қайтадан ҳис қилади, англаб етади ва

уни таржима қилинаётган тилдаги инсонларга янги асардай қилиб етказиб беради.

Ўгирилаётган матннинг хусусияти бадиий адабиётнинг хусусиятини белгилайди. Асл

нусханинг шакл ва мазмун бирлигини, яхлитлигини бежирим ифода этиш учун таржима

тилида муқобил ифода воситаларини қидириб топиш зарурати туғилади. Бу жараён оригинал

асар мазмунини ўзга тилда ифода этишнинг қатор имкониятлари орасида энг мақбулини

танлаб олишни тақозо этади.

Амалий фаолиятнинг бу усули фақат оригинал ранг-баранглигини қайта тиклабгина

қолмай, балки таржима тили бойлигининг ошиши, фикр баён қилиш имкониятининг

кенгайиши йўлида ҳам муҳим аҳамият касб этади. Ҳар бир баён этилган фикрда сўзлар, сўз

бирикмалари ва жумлалар орасидаги ўзаро мазмуний боғланиш изчил, тушунарли,

ишонарли, безиддият бўлиши керакки, нутқнинг айни хусусияти уни тафаккур фаолияти

билан бирлаштиради.

Ваҳоланки, таржимон томонидан танланган барча лексик-фразеологик бирликлар,

услубий воситалар, грамматик шакллар, сўзлар орасидаги синтагматик муносабатлар тил

вакиллари тажрибаларида синалган, силлиқ, юқори савияли, адабий тил меъёр ва

қоидаларидан четга чиқмайдиган, такомиллашган бўлиши, аслиятдаги вазифаларга

вазифавий мос келиши зарур. [3, 45 б.] Таржима тилининг софлиги, унинг юқори маданияти

учун маъсулиятини яхши ҳис қиладиган таржимон таржима жараёнида муайян ифода

воситасидан фойдалана туриб ҳамма вақт ўзига шундай дейиш мумкинми ёки аслиятдаги


179

маъно ва услубий вазифани тўлароқ акс эттириш ҳамда табиий жарангдорлик ҳосил қилиш

учун фикрни ўзгачароқ ифода этиш лозимми, деган саволни бериши лозим.

Хулоса қилиб шуни айтиш лозимки, ўзбек таржимачилик мактаби ўзининг узоқ йиллик

анъаналари ва тажрибаларига эга. Хусусан бу соҳада жуда кўп тилшунос ва таржимашунос

олимлар фаолият олиб борганлар ва кейинги йилларда амалга оширилаётган ишлар ҳам

катта кўлам ва миқёсни ташкил қилмоқда. Бадиий таржимада сўз танлаш чуқур изланиш,

кучли ҳаракат ва катта маҳорат ва тажриба талаб қилар экан, шунинг учун ҳам шунинг учун

ҳам таржима - санъатдир. Бадиий асарни ўзга бир тилда қайта яратиш, уни мазмунли,

тушунарли ва таъсирчан қилиб ўгириш таржимоннинг қобилиятига кўпроқ боғлиқдир. Агар

таржимон ўз ишининг устаси бўлса, у хақиқий бенуқсон ва баъзи пайтларда асл нусхадан

яхшироқ асар яратиши мумкин ва аксинча, агар у ўз ишини унчалик билмаса, тажрибасиз ва

сўз бойлиги кам бўлса, нуқсонли таржима асари яратиб, асл нусханинг мазмунига ҳам путур

етказиши мумкин. Шунинг учун таржимонлик масъулиятли ва сермашаққат касбдир.

ФОЙДАЛАНИЛГАН АДАБИЁТЛАР РЎЙХАТИ

1. Мусаев Қ. Бадиий таржима ва нутқ маданияти. ‒ Тошкент, 1986. ‒ 159 б.

2. Саломов Ғ. Тил ва таржима. ‒ Тошкент, 1983. ‒ 383 б.

3. Комилов Н., Саломов Ғ., Салимова З. Таржимон маҳорати. ‒ Тошкент, 1979. ‒ 195 б.

УДК 894.375(092)

Озодахон Болтабоева

(Наманган, Узбекистан)

ХХ АСР БОШЛАРИ НАМАНГАН АДАБИЙ ҲАРАКАТЧИЛИК

НАМОЯНДАСИ ИСҲОҚХОН ТЎРА ИБРАТНИНГ ПЕДАГОГИК ФАОЛИЯТИ

Мазкур мақолада ХХ аср бошлари Наманган адабий ҳаракатчилиги намояндаси

Исҳоқхон тўра Ибратнинг илм-фан, маданият ва маориф соҳаси ривожидаги амалий

фаолияти ёритилган.

Калит сўзлар: педагогика, маориф, илм-фан, метод, усули жадид, ҳижо усули, усули

савтия.

In this article is depicted the development in the science, culture and education in the practical

activity of the literature ambassador Iskohkhon Tura Ibrat.

Key words: pedagogy, education, science, method, way jadidism, syllable, way savvy.

Исҳоқхон тўра Ибрат тараққийпарвар зиёли, атоқли маърифатпарвар шоир, хаттот,

жонкуяр муаллим, сайёҳ, тилшунос ва тарихшунос олим, ўзбек матбаачилигининг асосчиси,

ношир, публицист, бир сўз билан айтганда, серқирра фаолият эгасидир.

Ибратнинг ватанпарвар, фидоий инсон эканлигини ўзи туғилиб ўсган юртига бўлган

чексиз муҳаббати ҳамда ўз юртдошларини ўқитиб, илмли инсон бўлиши учун қилган хайрли

ишлари орқали ҳис қилиш мумкин. Исҳоқхон Ибрат 1886 йилда Қўқон мадрасасини тугатиб,

Тўрақўрғонга қайтади ва фаолиятини қишлоқда маърифат тарқатиш билан бошлайди: шу

йили ўз қишлоғида мактаб очади. Унинг мактаби ҳижо методига асосланган “усули қадим”

мактабларидан фарқ қилади. Исҳоқхон ўлкада рус ва маҳаллий миллат болалари учун очила

бошлаган рус-тузем мактабларидаги ўқитиш усулларининг маҳаллий мактабларда ҳукм

сураётган ҳижо ҳамда қуруқ ёдлаш усулидан афзаллигини Қўқонда ўқиб юрган вақтларидаёқ

тушуниб етган эди. Ўқитишнинг ҳижо усулидан фойдаланаётган мактабларда исломий

ғояларни, Қуръон илмини бузиб талқин қилувчи мутаассиблар ёшларни чуқур билим

олишларига тўсқинлик қиларди. Ўқитиш тизимини замонга мослаштириш Исҳоқхон тўра


180

Ибрат сингари фидойи педагогларнинг орзуси эди. Исҳоқхон тўра Ибрат ўз мактабига

нисбатан илғор бўлган, саводга ўргатишда анча енгиллик вужудга келтирувчи товуш

(савтия) усулини татбиқ қилди ва “усули савтияи тадрижия”ни “усули қадимия”

тарафдорларидан ҳимоя қилди [2, б. 47]. Усули савтия – товуш методи, товушларнинг

график белгилари, яъни ҳарфлар ёрдамида саводга ўргатиш бўйича ишлаб чиқилган ўқитиш

усули. Педагогика фанлари доктори, профессор Улуғбек Долимов бу метод ҳақида шундай

маълумот беради: “Бу ўқитиш усули дастлаб ҳанафия мазҳабининг асосчиси, фиқҳ олими

Имом Аъзам Абу Ҳанифа томонидан VIII асрда ишлаб чиқилган. Кейинчалик араб тарихчи

олими, мударрис ва хаттот Ибн Халдун Абдураҳмон (1332-1406) уни мукаммаллаштирган ва

ибтидоий мактабларда кенг қўллаган. Ушбу методни биринчи бор XVI асрда поляк педагоги

Валентин Экальзамен Европа мактаблари учун ишлаб чиқди, аммо католик мутаассиблари

уни қўллашга имкон бермади. XVI асрдан бошлаб усули савтия методи ўқитиш тизимидан

чиқариб ташланган, фақат қуруқ ёдлашга асосланган усули ҳижо асосий ўқитиш методи

сифатида қолган эди. Икки аср ўтгач, швейцариялик педагог Иоганн Генрих Песталоцци

товуш методини амалиётга татбиқ этди” [1, б. 34]. Туркистон мактабларига XIX асрнинг 80-

йилларидан бу метод қайтадан кириб келди. Усули савтия методида ўзбек тилида биринчи

яратилган асар Саидрасул Саидазизийнинг “Устоди аввал” алифбо дарслигидир. Муаллиф ўз

алифбосида ушбу методнинг баъзи бир хусусиятлари ҳақида маълумот беради: “Ҳарфларни

ўйлаб турилган овозда айтмоқ ҳарфларнинг асл савти ва номи ўлур. Агар (қоф) ҳарфини

кўрсатуб, (қоф) деб айтилса, гўдаклар гумон қилсалар бўлурки, уч ҳарф жамъ бўлганда номи

“қоф” бўлурмукин деб. Ваҳоланки, шундай эмас” [4, б. 7]. Тарихга назар ташласак, жадид

мактаблари ташкил этилган дастлабки кунлариданоқ катта қаршиликларга, тўсиқларга дуч

келган. Исҳоқхон тўра Ибрат ҳам бу мактабида узоқ вақт ишлай олмади. Баъзи бир жоҳил

мутаассиблар унинг мактабини “кофирлар мактаби” деб эълон қилдилар, халқ болаларини бу

мактабдан қайтаришга ҳаракат қилдилар ва генерал-губернаторлик амалдорлари ёрдамида

ёптирдилар.

Исҳоқхон тўра Ибрат педагог сифатида ёшларни илм-маърифатли қилиш учун бутун

маънавий ҳаётини, умрини бахшида этди. 1907 йилда у иккинчи марта ўз қишлоғида,

ўзининг ҳовлисида, қишлоқ болалари учун бепул янги “усули савтия” мактабини очиб, кенг

ва ёруғ хонани мактаб учун ажратади. У ерга ўз ҳисобидан янги ўқув қуроллари: парта, стол-

стул, янги китоблар, дарсликлар, дафтар, доска, глобус олиб келади. Ўқитиш ишларини ўзи

тузган дастур асосида олиб боради. Мактабда бир ҳафталик дарс жадвали асосидаги ўқитиш

жараёни зиёли педагоглар ёрдамида амалга оширилган. Унда Ибрат ўз фарзандлари, яъни

Аббосхон, Ваққосхон, Фаёзхон исмли ўғилларини ҳамда 25 нафар қишлоқ болаларини бепул

ўқитди. Янги усулдаги мактабларни ривожлантириш учун ҳар қандай муаммони ҳал қилиш

ҳаракатида бўлган Исҳоқхон тўра Ибрат Тошкент шаҳар Себзор даҳасидаги эски мактабдор

Мулла Ҳусанхўжа эшон ўғли билан мабуотда мунозарали мақолалари билан беллашади.

Мулла Ҳусанхўжа домла “Тошкент мусулмон мактаблари ҳақинда” [5, б. 3] мақоласида эски

мактабларни тарғиб этиб, янги усули савтия мактабларини танқид қилади. Шунингдек, у

эски мактабларни номига енгил-елпи ислоҳ қилиш, яъни ўқувчиларни калтак билан жазолаш

усулини бекор қилиш, уларни жамоа қилиб ўқитиш ва давоматни тартибга солишни афзал

деб билади. Аммо бундай эски усулдаги мактабларда ўқувчи тушуна олмайдиган диний

китобларни қуруқ ёд олдириш ўқитиш савиясини юқори даражага олиб чиқолмас эди. Бу

тартибдаги ўқитиш усули орқали фарзандларимиз умри бекорга сарф бўлаётганини кўрган

Исҳоқхон тўра Ибрат: “Муаллим бечора азиз фарзандларимизни калтак, қамчи йўқ баҳонаси-

ла беш-ўн саналар осмонга қаратиб, “алиф базавар, безавар” деб, шовқин қилдириб-

қилдириб, бир ҳарф ҳам ўқув-ёзув билдирмайинча....умрларини барбод қилиб ётмоқға

тақвиятгина бўладур. Болаларни эски мактаблар ила жамоаларға тақсим қилиб, келиш-

кетиш, калтак ила қамчи масалаларини ислоҳ қилмоқда албатта лозимдур. Лекин ўқилажак

китоблар – мазкур эски китоблар, ўқутажак домлалар эски домлалари, мактабларида эски

ҳашарот уялари бўлғондан бу масалалар минг мартабалар ислоҳ этилса-да, бекор,


181

беҳудадур”[6, б. 4] – дейди ва мақолада беш-ўн йил эски мактаб тупроғини ялаб, охир-оқибат

чаласавод бўлиб қолаётган халқимиз фарзандларига ачинади.

Исҳоқхон тўра Ибрат мактаб ўқувчисининг ёши ва савиясига асосланиб, олти тилли

луғат “Луғати ситта алсина”, савод чиқаришга ва ҳуснихат намуналарини ўрганишга

бағишланган “Санъати Ибрат, қалами Мирражаб Бандий” каби ўзи ёзган китоблардан ҳамда

Туркистонда рус-тузем мактабларининг асосчиси ва бундай мактаблар учун яратилган

дарсликларнинг биринчи муаллифи С.М. Граменицкийнинг уч қисмдан иборат “Книга для

чтения” (Ўқиш китоби), рус-тузем мактабларининг биринчи ўзбек ўқитувчиси ҳамда бу

мактаблар учун ўзбек тилида биринчи дарслик яратган Саидрасул Саидазизовнинг “Устози

аввал”, Мунавварқори Абдурашидхоновнинг “Адиби аввал”, Али Асқар ибн Байрамали

Калелиннинг “Муаллими-соний”, Наманган рус-тузем мактабининг ўқитувчиси

М.М. Орақуловнинг 1887 йилда нашр қилинган “Самоучитель русского языка для русско-

мусульманских школ” каби дарслик ва қўлланмалардан мактабдаги ўқитиш ишларида

унумли фойдаланган. Бу дарслик ва қўлланмалар “Кутубхонаи Исҳоқия”да бир неча нусхада

сақланган. Ибрат домла ўқитишда ўзи амалиётга жорий қилган янги методларнинг

афзалликлари ҳақида сўзлаб, шундай дейди: “Мен ўзум ҳам ўзумга қарашлик ўн-ўн бешта

болаларни эски мактабда ҳеч баҳра топмай, беҳуда юрдукларина жоним ачиб, Қозон

тарафиндан... бир муаллим жалб этуб, мактаб қилиб бердим. Мактабнинг кушодиға уч ой

бўлғони йўқ, йигирмадан зиёда кичик болалар, ўн бешта одамлар “алиф нима?” деган

саволина “калтак” деб жавоб берувчилар тамом саводи чиқиб, ҳар нарсани ёзадурган

бўлдилар. Тўрт-бешта, етти ва саккиз саналар Қўқонға юруб ҳеч нарса билмаган

муллабаччалар битамомиҳи арабий муколамаға қодир бўлуб, ҳар бир китобларни мутолаа

этадурган бўлдилар. Шул сабабдин биз кўзумиз ила тажриба қилиб, бул ўқитишга тамом

ихлос қилдик” [7, б. 3]. Исҳоқхон тўра Ибрат янги усулдаги мактабнинг афзаллик

томонларини қўрқмай айта оладиган жасоратли педагог эди. Мулла Ҳусанхўжанинг янги

усулдаги мактабларни “кофирлар мактаби” деб аташига жавобан, унга ўхшаш янгиликдан

чўчувчи домлаларни матбуот орқали шундай танқид қилади: “Биз усул мактабини

имтиҳонида уламо ва фузалолар ҳузурларида кўриб, сўнгра ёзганмиз. Сиз бу усулга карах

қилганингиз шунга ўхшайдурки, гугуртни усул, муни қўюб чақмоқ тош илан ўт қиламан

дегандек ёки фонар, ламфа, электрларни усули жадид, мунга сўфилик қилиб, қора чироғда

ўтираман дегандек, ёки поездга тушмакни янги иш, пияда борурман дегандек, бул салафи

солиҳинлариндин чиқмаймиз ва тарк қилмаймиз деган экансиз... ва ҳам Навоий, Фузулий,

Бедилни усули жадид шогирдлари билмайдурлар дегансиз. У айб усули жадид шогирдларида

эмас, балки домласида бўлса керакки, фақат Қуръонни хатига ошно қилиб, настаълиқ хатини

ўргатмагандур” [7, б. 5]. Усули савтия мактабларида Навоий, Фузулий, Бедил каби буюк

шоир ва мутафаккирлар асарларини олиб ташлаш шиорига қарши чиққан Исҳоқхон тўра

Ибрат бу алломалар ижодидан ўқитишда самарали фойдаланган. Исҳоқхон тўра Ибрат усули

савтия мактабларида рус тилини ўқитиш учун рус тилини мукаммал билган ўқитувчиларни

ишга олиш мақсадга мувофиқлигини айтиб ўтган: “Агар Русия илмларини билмоқ даркор

бўлган ҳолда, ўшал мактабларда Русия муаллимларидан сақлаб, бирор дарс Русия илм ва

забонидан таълим берилган ҳолда анча наф олур эдилар” [8, б. 2]. Ибрат амалиётда буни

жорий этиб, ўзи очган мактабга рус тилини мукаммал билган педагог, татар маорифчиси

Ҳусаин Макаевни таклиф қилди ва у билан биргаликда қишлоқ болаларини илм-маърифатли

этишда катта натижаларга эришди. Исҳоқхон тўра Ибрат 1907, 1911, 1913 ва 1914 йилларда

Тошкент шаҳрига бориб, шаҳарнинг энг кўркам боғларини, театр-киноларини ҳамда мактаб

ва мадрасаларини кўради. Жадидчилик ҳаракатининг улкан арбоблари ва

ташкилотчиларидан бири Мунавварқори Абдурашидхонов 1907 йилда Ибратга шундай

таклиф билан мурожаат қилади: “Ҳурматлу Исҳоқхонҳожи жанобларина! 1907 йил май

ойиндан эътиборан Тошкентда Тарновбоши маҳалласинда “Хония” мактабинда талабаларни

йиллик имтиҳонлари бошланур. Сиз ҳурматлудан рижо қилурмизки, тавобингизда бўлғон

усули жадидия мактаблари муридлари ила имтиҳон мажлисларина ташриф қилсангиз,


182

муаллим ва шогирдлар Сиздан мамнун бўлур эдилар” [3, б. 33]. Бу таклифга биноан Ибрат

1907 йилда ўз яқинлари Ҳусайн Макаев, мулла Искандар Абдуваҳоб ўғли билан Тошкентга

боради. Улар Тошкентда “усули савтия” мактабларида Мунавварқори жорий қилган имтиҳон

маросимларида иштирок этишади. “Усули жадид” мактаблари билан бирга Тошкентдаги

баъзи бир “Усули қадим” мактабларини ҳам бориб кўришади. Шунингдек, 1914 йил Ибрат

Тошкентга бориб, Ҳадрадаги икки синфли рус-тузем мактабида рус тилидан имтиҳон олиш

маросимида қатнашади. Исҳоқхон тўра Ибрат ўзбек болаларини рус тилида бемалол гаплаша

олганидан фахрланади: “Баногоҳ Тошкандни Ҳадра мавзуида бўладурган двухкласной

шкўлда имтиҳон вақти экан. Руфақо ва катталаримиз таклифлари мужибинча боруб, они

кўрдумки, имтиҳонда бизни мусулмония болалари ҳам яхши, дуруст, Русия забонини расо,

яхши сўзламоқға қодир бўлуб, улуғлар ҳузурида ҳикояларни икки бола бир-бировига

муқобил савол-жавоб қилишиб, яхши имтиҳон берганлари яна мени шодлантурди. На

учунки, бизни ислом болалари ҳукуматимиз лисонларига олим бўлмоқға ҳам ҳаракатлари

борлиги маълум ўлди... Яна бир неча йилларда ёзилмиш илм ва касби камолотлардин ҳам

ҳиссаларини олмоқға истеъдодлари бўлғудек экан” [9, б. 3]. Исҳоқхон тўра Ибрат жонкуяр

педагог сифатида 1914 йил Тўрақўрғонда биринчи бўлиб рус мактаби очди. Мактаб номини

“Учитель” деб атади. Мактабда 1916 йилгача ўттиз нафар ўқувчи таҳсил олган. Ибрат бу

мактабга рус ўқитувчиларини жалб қилди, ўзи ҳам ўқитувчилик қилди. Ушбу мактаб 1916

йилда генерал-губернаторлик маъмурияти рухсатисиз очилгани учун ёпилади. Исҳоқхон

тўра Ибрат бундай эзгу ишларни ҳукуматдан ва халқдан ҳеч нарса талаб қилмай, ўз маблағи

ҳисобидан амалга оширар эди. Халқимиз болаларини илмли бўлишидаги жонкуярлиги ХХ

аср бошларидаги илм-фан ва маориф, маданиятни ривожлантириш борасида олиб борган

эзгу ишлари ҳозирги давр педагоглари учун ҳам катта бир ибратдир. Эскилик ва янгилик

ўртасида тинимсиз олиб борилаётган низоларни бартараф этиш, халқ онгини янги давр

нуқтаи назаридан шакллантириш, саводсизликка барҳам бериш, инсонларни сиёсий онгини

ривожлантириш, халқимиз маданиятини ошириш, ўз Ватанимизни ривожланган давлатлар

қаторига олиб чиқиш каби муаммоларни ҳал этишга сидқидилдан бел боғлаган Исҳоқхон

тўра Ибрат ушбу муаммоларни ҳал этиш учун кучли илм даркор эканлигини қайта-қайта

уқтириб яшади. Тараққийпарвар алломанинг барча эзгу ҳаракатлари, тинимсиз ижод ва

меҳнатлари бугунги ёшлар тарбияси учун ҳам катта аҳамият касб этади.

ФОЙДАЛАНИЛГАН АДАБИЁТЛАР

1. Долимов У. Жадид мактаблари: уларда она тили ва адабиёт ўқитишнинг илмий-

назарий ҳамда амалий асослари / педагогика фанлари доктори илмий даражасини олиш учун

ёзилган дисертация автореферати. – Тошкент, 2008. ‒ 34 б.

2. Долимов У. Исҳоқхон Ибрат / Истиқлол фидойилари. – Тошкент: Шарқ, 1994. – Б.47.

3. Истиқлол қаҳрамонлари. Ибрат. Ажзий. Сўфизода / Танланган асарлар. – Тошкент:

Маънавият, 1999. – Б.33.

4. Саидрасул Саидазизов. Устоди аввал. 8-нашр. – Тошкент.: Ильин. 1910. – Б.7.

5. Туркистон вилоятининг газити, 1907 йил, 66-сон.






183

УДК 811.512.133

Нозима Казакова


ПРАГМАТИК МАЪНО ВА УНИНГ ИФОДАЛАНИШ УСУЛЛАРИ

Мазкур мақолада сўзнинг прагматик маъноси, прагматик маънонинг бадиий матндаги

аҳамияти, прагматик маъно ифодаловчи морфологик воситалар таҳлил қилинади.

Калит сўзлар: прагматик маъно, бадиий матн, морфологик восита, денотатив маъно,

коннотатив маъно, субъектив баҳо.

In this article,the pragmatic meaning of the word, the role of pragmatic meaning in the literary

texts and morphological means that describe the pragmatic meaning are analyzed.

Key words: pragmatic meaning, literary text, morphological tools, connotative meaning,

denotative meaning, subjective view.

Тилнинг функцияси фақат ахборот бериш ва фикр ифодалашдангина иборат эмаслиги,

ҳис-туйғу ва муносабатни акс эттириш ҳам унинг асосий вазифаларидан эканлиги қатор

адабиётларда таъкидланган. Нутқ жараёнида нутқий вазият ва шахслараро муносабат талаби

билан келиб чиқадиган асосий пропозицияга қўшимча равишда акс этадиган маънолар

орасида прагматик семанинг ўзига хос аҳамияти бор. Прагматик маъно бу сўз, жумла, матн

орқали ифодаланадиган муносабат, баҳо ва таъсир этувчи семадир.

Сўзнинг денотатив маъносига қўшимча равишда ифодаланувчи семалар тилшуносликда

турлича тадқиқ этилган. Жумладан, коннотатив сема сўзнинг қўшимча маъно (ёки ифода) си

бўлиб, асосий маънога бўйсунувчи, ёндош семантик ёки услубий оттенкалар экани ҳолда,

турли хил экспрессив − эмоционал – баҳоловчи тонларни ифодалаш учун хизмат қилади ва

тантанаворлик, ўйноқилик, бамайлихотирлик, бетакаллуфлик ва ҳоказо маъноларни

ифодалаб бера олади. [1. 67] Яъни денотатив маънодан ташқари барча қўшимча маъноларни

қамраб олади. Прагматик сема семеманинг фақат денотатга бўлган муносабатини

билдирувчи узвидир. Прагматик сема таркибида ҳам эмоционал, ҳам экспрессив семалар

бор. [1. 68]

Маълумки, лексема семантикаси мураккаб. Лексема семалари ичида ифода семаси айни

прагматика учун тадқиқот объекти бўлади. Сўз контекстда ўзининг функционал қўлланиш

ўрнини ўзгартириши билан аташ семаси ўрнида сўзловчининг коткрет муносабатини баён

қилувчи ифода маъноси биринчи даражали мавқени эгаллайди, натижада прагматик таҳлилга

эҳтиёж сезилади. [2. 40]. Масалан, қаттиқ сўзининг денотатив маъноси жисмларга нисбатан

одатдаги шароитда ўз шакли ва ҳажмини сақлайдиган”; “умуман шакл ўзгаришларига яхши

қаршилик кўрсатадиган, синдириш, ушатиш қийин бўлган; маҳкам; баданга, қўлга юмшоқ

уннамайдиган, салга эзилмайдиган, баланга ботадиган (қаттиқ ўрин) [3. 563] белгиларини

ифодалайди. Шу сўзнинг коннотатив маънолари кўп куч, ғайрат, меҳнат, билим ва шу

кабиларни талаб этадиган, оғир, машаққатли (қаттиқ меҳнат); қулоққа оғир ботадиган,

баралла эшитиладиган, кучли, баланд (қаттиқ овоз); шиддатли (қаттиқ шамол);

мустаҳкам, маҳкам, пишиқ (қаттиқ тугун); чекидан ортиқ, ҳаддан зиёда, кучли (қаттиқ

севги); юз−хотирлик, андиша ва шу кабилардан холи бўлган; жиддий, шафқатсиз (қаттиқ

танқид);бузиш ёки чекинишга йўл қўймайдиган, қатъий (қаттиқ интизом); матонатли,

чидамли, бардошли (жони қаттиқ одам); кишига оғир ботадиган, уни ранжитадиган, хафа

қиладиган (қаттиқ ҳақорат); ҳаёт учун хавфли, оғир, жиддий (қаттиқ касаллик);

сарқ−харажат, чиқим ва шу кабиларни ёқтирмайдиган, зиқна (қаттиқ одам) каби белги

хусусиятларни қамраб олади. Коннотатив маъноларининг аксариятида прагматик сема

мавжуд. “Менинг ўғригина болам” ҳикоясида қаттиқ лексемасининг яна бир коннотатив

маъноси реаллашади:“Қизлари қурғур қачон бир ерга элашиб кетади−ю. Ўзи ўраб, ўзи


184

чирмаб оладиган жой чиқмаса, прагматик маънони шакллантириш учун хизмат қилади.

Иккинчидан, сўзнинг денотатив маъноси буларга кимнинг ҳам кўзи учиб турибди дейсан.

Замон қаттиқ, ўғригина болам, замон қаттиқ!”. Лексемаларнинг прагматик маъноси сўз

семантик структурасида мавжуд бўлиши ёки нутқ вазияти ва контекст билан боғлиқ ҳолда

луғавий бирликлар таркибида прагматик маъно юзага келиши мумкин.

Сўзловчининг воқеликка муносабати ва баҳосини ифода этишда морфологик

воситаларнинг ҳам ўз ўрни бор. Баъзан тилдаги айрим аффткслар бутун бошли матн ёки

жумланинг маъносини ўзгартириб юборади. Масалан, ўғри сўзи мутлақо салбий маънога эга.

Бировнинг мол−мулкини ўзига билдирмасдан ноқонуний тарзда ўзлаштириб олувчи

шахсларга нисбатан қўлланади. Айнан шу маънода Абдулла Қаҳҳор ўтмиш ҳақидаги

ҳикояларидан бирига шундай ном қўйгани ва бу сўз орқали тасвирланган муҳит, салбий

персонажлар, юқори табақанинг қуйи табақага муносабати каби масалаларга нисбатан

ёзувчининг мутлақ салбий муносабатини ифодалагани ҳаммамизга яхши маълум. Ғафур

Ғуломнинг “Менинг ўғригина болам” ҳикоясида эса аксинча. Бу ҳикояда ҳам

тасвирланаётган муҳит оғир. Биринчи жаҳон уруши одамларни эзиб ташлаган. Бироқ

инсонларнинг ўз инсонийлигини йўқотмаганлиги, меҳр−оқибат, бир−бирининг тақдирига

қайғуриш ҳисси сақланиб қолаётганлиги ўғри сўзига –гина аффиксининг қўшиб қўлланиши

орқали ўз ифодасини топган. Айнан ўғригина сўзининг қўлланиши ёзувчининг ўз

персонажларига нисбатан ижобий муносабатини ҳам акс эттирган. Ҳикоя қаҳрамони кампир

уйига ўғриликка тушган шахсга ўғригина болам деб мурожаат қилади. Эгалик

қўшимчасининг қарашлилик маъноси эмас, яқин олиш, ҳайрихоҳлик каби прагматик

маънолари бу ўринда реаллашади:− Бу гапинг ҳам тўғри, ўғригина болам. Аммо, лекин

эҳтиёт бўл. Эл−юртнинг олдида тағин бадном бўлиб қолмагин, − деди бизнинг кампир

[4, 187].

Демак, прагматик сема бадиий матнда муҳим аҳамиятга эга бўлиб, нафақат

персонажларнинг, балки муаллифнинг тасвирланаётган воқеликка, персонажларга

муносабатини ифодалашга хизмат қилади.


1. Миртожиев М. Ўзбек тили семасиологияси. – Тошкент: Мумтоз сўз, 2010.

2. Ҳакимов М. Ўзбек прагмалингвистикаси асослари. ‒ Тошкент: Академнашр, 2013.

3. Ўзбек тилининг изоҳли луғати. 2-жилд. – Москва, 1981.

4. Ғафур Ғулом. Асарлар. 5-жилд. – Тошкент, 1967.

Vasila Mamadayupova

(Tashkent, Uzbekistan)

TECHNIQUES FOR TEACHING SPEAKING OF ESP CLASSES

The article deals with the problems of ways of teaching speaking in ESP classes. Instructions

for English teachers, examples of activities helping to develop students’ speaking skills are given as

well.

Key words: communication, input, output, student-centered, communicative purpose.

В статье рассматриваются проблемы способов обучения говорению на занятиях ESP.

Даны инструкции для преподавателей английского языка, примеры, способствующих

развитию разговорных навыков студентов.

Ключевые слова: общение, материал, результат, личностно-ориентированный,

коммуникативная цель.


185

As the English language has become a universal language in Uzbekistan as well as throughout

the world the educational system of Uzbekistan got the responsibility of enhancing the system of

teaching English as a foreign language in Uzbek schools and as a second language in Russian

schools.(further EFL and ESL).The Presidential decree №1875-“On measures of improvement of

learning foreign languages” makes contribution to a noteworthy development of teaching ESL and

EFL in the educational establishments of Uzbekistan.

The development of new information and communication effects on teaching speaking as

proper understanding of professional competence and quality in communication is very important

and up to date issue.

The goal of teaching speaking skills is communicative efficiency. Learners should be able to

make themselves understood, using their current proficiency to the fullest. They should try to avoid

confusion in the message due to faulty pronunciation, grammar, or vocabulary, and to observe the

social and cultural rules that apply in each communication situation.

To help students develop communicative efficiency in speaking, instructors can use a balanced

activities approach that combines language input, structured output, and communicative output.

Language input comes in the form of teacher talk, listening activities, reading passages, and the

language heard and read outside of class. It gives learners the material they need to begin producing

language themselves.

Content-oriented input focuses on information, whether it is a simple weather report or an

extended lecture on an academic topic.

Form-oriented input focuses on ways of using the language: guidance from the teacher or

another source on vocabulary, pronunciation, and grammar (linguistic competence); appropriate

things to say in specific contexts (discourse competence); expectations for rate of speech, pause

length, turn-taking, and other social aspects of language use (sociolinguistic competence).

In the presentation part of a lesson, an instructor combines content-oriented and form-oriented

input. The amount of input that is actually provided in the target language depends on students'

listening proficiency and also on the situation.

Structured output focuses on correct form. In structured output, students may have options for

responses, but all of the options require them to use the specific form or structure that the teacher

has just introduced.1

Structured output is designed to make learners comfortable producing specific language items

recently introduced, sometimes in combination with previously learned items.

In communicative output, the learners' main purpose is to complete a task, such as obtaining

information, developing a travel plan, or creating a video.

In everyday communication, spoken exchanges take place because there is some sort of

information gap between the participants. Communicative output activities involve a similar real

information gap. In order to complete the task, students must reduce or eliminate the information

gap. In these activities, language is a tool, not an end in itself.

Students often think that the ability to speak a language is the product of language learning, but

speaking is also a crucial part of the language learning process. These instructors help students learn

to speak so that the students can use speaking to learn.2

1. Using minimal responses

Language learners who lack confidence in their ability to participate successfully in oral

interaction often listen in silence while others do the talking. One way to encourage such learners to

begin to participate is to help them build up a stock of minimal responses that they can use in

different types of exchanges. Such responses can be especially useful for beginners.

1 http://www.nclrc.org/essentials/speaking/goalsspeak.htm

2 http://www.nclrc.org/essentials/speaking/stratspeak.htm


186

2. Recognizing scripts

Some communication situations are associated with a predictable set of spoken exchanges -- a

script. Greetings, apologies, compliments, invitations, and other functions that are influenced by

social and cultural norms often follow patterns or scripts. In these scripts, the relationship between a

speaker's turn and the one that follows it can often be anticipated.

3. Using language to talk about language

Language learners are often too embarrassed or shy to say anything when they do not

understand another speaker or when they realize that a conversation partner has not understood

them. Instructors can help students overcome this reticence by assuring them that misunderstanding

and the need for clarification can occur in any type of interaction. Learning is “student-centered”

because the students are given the freedom to study those topics that interest them the most and to

determine how they want to study them.

Students should identify their learning needs, help plan classes, lead class discussions, and

assess their own work and their classmates’ work. In addition to emphasizing learning by “doing”,

PBL requires students to be meta-cognitively aware.

Group work is also an essential aspect of PBL for several reasons. First, group work helps

develop learning communities in which students feel comfortable developing new ideas. In

addition, group work enhances communication skills and students’ ability to manage group

dynamics. Finally, group work is interesting and motivating for students because they become

actively involved in the work. For these reasons, group work can enhance student achievement.

Analyzing speaking we say that it is one of the four basic skills in learning foreign language

besides listening, reading, and writing. From these skills, we could make them grouped into two

categories; oral and written features. As what stated in Oxford Dictionary, orally means through

spoken word, of, by, or for the mouth. While written on other hand is the form of letters, symbols,

words or messages etc. especially on paper.

Among those language skills, speaking is unfortunately in many ways treated as an

undervalued skill. Maybe it is because we can almost all speak, so we take the skill too much for

granted.

According to the Oxford Advanced learner’s Dictionary, “speak” means to say words; to say or

to talk something about something, to have a conversation with somebody; to address somebody in

word etc. while speech means the power of action of speaking; a manner or way of speaking.3

People do communication for some reasons. Jeremy Harmer (2002:46) states the reasons as

follows:

(1) “They want to say something”. What is used here is general way to suggest that the

speakers make definite decisions to address other people.

(2) “They have some communicative purpose”. Speakers say things because they want

something to happen as a result of what they say.

(3) “They select from their language store”. Speakers have an infinite capacity to create new

sentences.

Of course, there will be a desire to communicate on the part of the students and they will also

have a communicative purpose. Where the students are involved in a drill or in repetition, they will

be motivated the need to reach the objective of accuracy. A teacher should be in creating procedures

of teaching in order that the objective is reached.

From the explanation above, it is clear that students should be careful in choosing words and

styles in communication. Somebody who wants to speak English well, she/he has to know the ways

of speaking English.

3 Oxford advanced learner’s dictionary. Oxford university press. 7

th edition. 2006. – P. 1467.


187

REFERENCES 1. Cohen, E. G. Designing group work: Strategies for heterogeneous classrooms. ‒ New York:

Teachers College Press, 1994. ‒ P.56.

2. Oxford advanced learner’s dictionary. Oxford university press. 7th

edition. 2006. – P. 1467.

INTERNET SOURCES

3. http://www.nclrc.org/essentials/speaking/goalsspeak.htm

4. http://www.nclrc.org/essentials/speaking/stratspeak.htm

Noila Mustafaeva


INTERLINGUAL AND INTERCULTURAL

COMMUNICATION IN THE MODERN WORLD

The article is devoted to the issues of intercultural communication and the role of English in

intercultural communication. The problems and types of intercultural communication, especially

the interaction of cultures, determined the relevance of the English language in intercultural

communication.

Keyword: intercultural communication, interaction of cultures, value of communication, norms

of linguo-cultural community.

Статья посвящена вопросам межкультурной коммуникации и роли английского языка в

межкультурной коммуникации. Проблемы и типы межкультурной коммуникации,

особенности взаимодействия культур, определили актуальность английского языка в

межкультурной коммуникации.

Ключевые слова: межкультурная коммуникация, взаимодействие культур, ценность

общения, нормы лингвокультурного сообщества.

Today, the processes of globalization and integration have brought intercultural communication

to a new level. Research in the field of intercultural communication, the acquisition and

improvement of intercultural communication skills between different cultures are becoming

increasingly important.

Studying the problems of intercultural communication, traditionally considered features of the

interaction of two cultures, with increased interest is their dissimilarity, as knowledge of the

differences of cultural systems help to overcome barriers to effective interaction of peoples.

As an example, a comparative analysis of Uzbek and American culture should be carried out.

There are a number of parameters by which similarities and differences of cultures are determined.

The first parameter by which cultures are considered is collectivism - individualism. Uzbek

culture is characterized by more collectivism. In the U.S., individualism is more valued.

Uzbek and American cultures are also different in that much more focused attention. In

Uzbekistan, the management of the company focused on the person, on the development of

relations between employees of the organization. In the US more attention is paid to the case itself.

The degree of power distance is another parameter to compare. In the US, there is a short

distance of power. For workers in the US, hierarchy is considered a necessity that helps to improve

the efficiency of management and work in General. In Uzbekistan, every organization has a strict

hierarchy. Each employee has strict and specific job responsibilities.

And of course, the knowledge of the language (in this case, English) is inextricably linked with

familiarity with the culture of the language being studied, as the language reflects only those

concepts that seem significant for the speakers of this culture and language.

http://www.nclrc.org/essentials/speaking/goalsspeak.htm


188

Researcher S. A. Karasev argues that in the 21st century, there may be a new linguistic

phenomenon-the international English language, which will embody the features of all national

variants of the English language, which contributes to the growing use of English in such areas, as

media, advertising, film, pop music, tourism, international business, international security,

education, communication [1].

Also, a special role in international conferences, symposia or meetings belongs to the English

language, which is the language of international communication, the universal lingua franca, the

intermediary language for communication of representatives of different language communities.

Considering the issue of cross-language and intercultural communication in today's world,

there are three main points: cross-language and intercultural communication, their specific

manifestations and problems in the modern world.

After analyzing the works of scientists, it is possible to draw the following conclusions. The

concept of "intercultural communication" is derived from the concept of the concepts of "culture

and communication". In modern science manifests itself in the fact that at a meeting of

representatives of different cultures each of them acts in accordance with their cultural principles

[1]. For the exact definition of E. M. Vereshchagin and V. G. Kostomarov "cross-cultural

communication is an adequate understanding two participants of the communicative act belonging

to different national cultures" [1].

Different sources contain a number of related names of the term intercultural in accordance

with the discipline it explores as well preferences and goals of the authors. Sometimes you can find

the designation cross-cultural communication by the term "cross-cultural". Nevertheless, it rather, it

indicates a lack of translation culture, which is already the evidence of the complexity of cross-

language and intercultural communication, since the cross-cultural approach is related to

comparative study of a certain phenomenon of culture on the basis of intercultural analysis.

We can often find the terms "inter-ethnic / interracial / cross-racial communication". They are

acceptable when considering relations between different ethnic groups and races within the same

state.

Most often, this takes into account the color of the skin and origin.

Forms of intercultural communication can be diverse: this and planned negotiations, for

example, between representatives of government agencies or business organizations countries with

different cultures; these are unscheduled meetings during travel, conferences or academic seminars

et al. [2].

Borders are blurred between countries and peoples thanks to modern processes of movement

and communication, the world becomes so close that the interaction of countries, peoples and

cultures is virtually inevitable. In the modern world all Nations and nationalities experience the

social and cultural influence of others peoples. Therefore, to save multi-level contacts and forms

communication requires not only knowledge of the appropriate language of communication, but

also the traditions of foreign culture, features of forms of communication and behavior, which in

turn will help to avoid erroneous decisions [3].

Lack of knowledge of culture by one of the communicants the other is considered as one of the

main causes of failures in intercultural communication tools. Without them, the effective

construction of the text and successful management dialogue seems difficult to implement.

Successful and attractive communication depends on the knowledge of culture and norms of linguo-

cultural community, in the language, which is the communication [1].

The Western tradition devotes the value of openness verbal communication, it is perceived

regardless of the context conversation, speaking and listening are considered as two equivalent

subjects, and their relations should be clear from oral statements regardless of their socio-cultural

characteristics [4].

In Eastern and Asian cultures is crucial socio-cultural context, regardless of the course of the

question associated with ethics, psychology, politics, tradition and social relations. The thus, the

process of intercultural communication is complicated by various understandings of verbal


189

statements, as in the Eastern and Asian cultures pay more attention to the manner and the ceremony

of pronunciation, and not directly to its construction and meaning. The most obvious clash of

cultures, conflict of cultures can be observe and in daily life. N. P. Carlin gives such an example:

the Spanish company has agreed with Mexico to sell a large batch champagne corks, but

inadvertently painted them Burgundy. the color, which in Mexican culture is the color of mourning-

in the end the deal fell through [5].

Life shows that the clash between cultures, their conflict it is also possible not only in the case

of a collision of the native and foreign cultures, but within their own native culture. This can occur

in when changes in the life of society reach such a level, that the next generations do not remember,

do not know and do not understand culture and the worldview of the previous generation.

As the English proverb says, the world is made up of different people. In recognition of this

fact, it is clear that there is a need to take into account the special the study of differences in people,

the study of other cultures, their characteristics, that contributes to the enrichment of man, changes

his attitude to the world and to other people and also makes intercultural and cross-language

communication is successful and adequate.

REFERENCES 1. Габуниа З.М., Улимбашева Э.Ю. Межкультурная коммуникация как миросозидающий

факт языка // З.М Габуниа., Э.Ю.Улимбашева [Электронный ресурс]. ‒ 2012. – Режим

доступа:http://nashaucheba.ru/v10848/габуниа_з.м.,_улимбашева_э.ю._межку

льтурная_коммуникация_как_миросозидающий_факт_языка. – Дата доступа : 08.01.2014

2. Садохин А.П. Межкультурная коммуникация // А.П Садохин [Электронный ресурс]. ‒

2013. – Режим доступа: http://www.bibliofond.ru/view.aspx?id=29953. – Дата доступа

04.01.2013

3. Цаликова М. А. Типы межкультурной коммуникации // М. А Цаликова [Электронный

ресурс]. ‒ 2012. – Режим доступа: http://rudocs.exdat.com/docs/index-73705.html?page=4. –

Дата доступа 03.01.2014

4. Карлина Н. П.О некоторых проблемах межкультурного общения и межкультурных

конфликтов // Н. П. Карлина [Электронный ресурс]. ‒ 2012. – Режим доступа:

http://www.pandia.ru/text/77/151/7279.php ‒ Дата доступа 09.01.2014

5. Карасёв С.А. Глобализация английского языка и новые задачи методики его

преподавания // Язык и межкультурная коммуникация. Материалы межвузовской научно-

практической конференции. ‒ Ростов-на-Дону: Изд-во ИУБиП, 2005. ‒ С. 80-81.

Elza Salakhova


WRITING SKILLS FOR NON-PHILOLOGICAL STUDENTS

The author in this paper is focusing on the process of teaching writing skills as a part of other

tasks in the English teaching process, e.g. solving case studies, which represent the simulation of

real life cases. Writing is a process of creating ideas, then organizing and writing them.

Keywords: Writing skill, teaching writing skills to non-philological students, lingua franca,

communicative needs.

As English became the dominant lingua franca of science, technology and business, the number

of learners with a clear goal of learning it grew significantly. However, these learners do not want

to learn English for the sake of it but as a means of achieving practical goals related to work or

study. Mastering a foreign language/foreign languages, which is becoming an inevitable condition


190

of the possibility to find a job in the labor market, is a part of the theoretical professional

knowledge.

Being able to speak at least one foreign language, but more often two foreign languages has

become a basic requirement for a university graduate to find a good job and to be successful in his

or her future professional career. The ability to speak English fluently is usually one of the most

common requirements in job advertising aimed at graduates of technical universities. Learning

English in technical universities is based on a close analysis of the learners’ communicative needs

for a specific occupation or activity. The part of foreign language knowledge that prospective

employers are interested in is the students’ ability to communicate with foreign companies in

English orally and in writing.

Writing skills, especially writing business letters and reports, are a basic condition for

communicating with foreign business partners. The need for better knowledge of English

correspondence has been reflected in the interest of English language teachers in teaching writing

skills to their students.

Teaching foreign languages has overcome many changes that caused the revolution in the

methodology of teaching foreign languages in Uzbekistan. It has opened to the world, to the world

economy and it means the revolution in teaching the English language, too. The process of change

started by leaving the grammar method of teaching English aside and English teachers turned to the

communicative method which dominated in that field of study in the late 20th century. The law “On

further improvement of teaching foreign languages” adopted in our country on December 10, 2012

changed and improved the English language teaching process and brought its results in increasing

the level of English. It has become possible for English teachers as well as for students of English

to enhance their opportunities to improve their knowledge of English, methods of teaching and

learning English.

Learning a new foreign language is a difficult task demanding a lot of time devoting to

studying. Learners have to develop all four language skills: reading skills, listening skills, speaking

skills, and writing skills at nearly the same level. Writing skills were not in the centre of interest

before. Nowadays in many philological universities of our country the situation has changed.

Students try to acquire academic writing skills. But in our technical university writing in English is

the least developed skill yet. The methodology of writing must become an integral part of teaching

English and all four skills should be practiced equally. It is desirable that our teachers should

motivate students to learn writing skills and teach them all four skills equally.

Graduates from universities try to get a good position in domestic and international companies.

They are expected to perform writing skills at high level to be involved in the working process as

soon as possible after graduating from the university. There is still place for improving and

extending writing skills. How to teach writing skills to non-philological students? I would like to

consider some tips of methodology of teaching writing skills to non-philological students. In this

article I focus special attention on teaching writing skills to undergraduates the methodology of

formal writing skills.

In the process of teaching English all four language skills (reading, listening, speaking, writing)

are from the pedagogical and methodological reasons perceived as independent units, but in the real

life we use all these skills together and in the communication between a speaker and a listener they

are interwoven: when one person is talking, the other one is listening to him or her, similarly when

someone is reading the text, there is a person who has written the text. This is indirect

communication. This kind of communication is not straightforward and direct, there are some

peculiarities. In human communication receptive language skills (reading and listening) alternate

with productive language skills (speaking, writing). This principle of human communication is

reflected in the teaching process as well. We cannot teach one skill without practicing the

complementary one. The communication process is a sequence of interpersonal dynamic language

inputs and outputs in the form of speech or a written text (Harmer, 2012).


191

Speaking and writing are productive skills, which in comparison with receptive language skills

are for students more difficult to learn because their output is an active language outcome – speech

or a text. The basic methodological model for teaching productive language skills consists of

several phases:

‒ introducing the topic and setting the task for students;

‒ working out an assignment;

‒ feedback from the teacher, in which he or she evaluates the assignment and gives advice to

students to finish their assignment successfully;

‒ the last phase, is evaluation of the accomplished task (Harmer, 2012). Depending on the

assignment individual phases can be enhanced and other phases can be reduced to pay attention to

the task that is most problematic and difficult.

Writing as a language skill in the era of globalization is becoming more important enabling fast

communication all over the world via electronic media such as the Internet or mobile phones. Their

advantage is shortening the time of communication, the respond to the text (an e-mail, a report) to

the minimum. It is true for private and business correspondence whose basic function is to

communicate a business matter in the short time to be as effective as it is possible.

Teaching writing skills is getting more priority. Writing as a language skill is specific because

the author of the text and the receiver of the text interact through the text. There is no direct

feedback between the participants of the communication therefore greater demands are imposed on

the written text. It has to be coherent and cohesive to be easily interpreted by the receiver.

According to Grice’s principle of communication both participants have to try to communicate

effectively: the writer has to write clearly and appropriately, the reader of the text has to try to

understand the author’s intention on the basis of the text (Celce-Murcia, 2014).

Teachers have to set the written task carefully making the objectives of writing clear. It

determines composing of the text, clarity of presentation, organization of the ideas, the choice of

language means and the content of the message.

There are two approaches to writing in teaching a foreign language: a cognitive one and as a

socio-cultural phenomenon. From the cognitive point of view the ability to write and the author’s

knowledge of a foreign language are the most important. It is a combination of knowledge and

writing skills in both languages: a native language and a foreign language. The author has to be

familiar with the principles of writing a text, know how to compose a text in both languages, and be

able to distinguish major similarities and differences between them. Writing as a socio-cultural

phenomenon is set in a real context (culture) and the author has to know the general cultural

background of the two language communities and specific knowledge of conventions, e.g. sector of

industry. Both two approaches provide a framework for teaching writing skills to students at the

university level.

When teaching business writing, teachers have to focus on developing students’ language

knowledge, their writing skills in both native language and a target language and their knowledge of

the target community (Celce-Murcia, 2014). The focus should be on developing various kinds of

business correspondence. Students should be taught formal correspondence, for example, writing

business correspondence, business letters, CVs and reports. Writing as a language skill differs from

speaking as a productive skill and from receptive skills; it has its own specific features on both

cognitive and socio-cultural levels, but in cooperation with other language skills it forms a union of

all language abilities for a successful communication.

The use of information and communication technologies has significantly changed the way of

written communication in business. The internet has revolutionized our society, economy and

technology. It enabled us to use electronic mail - email, which in most cases has replaced traditional

way of writing and delivering business letters.

Developing written communication skills with an emphasis on skills for coping with writing

emails is vital, since emails are becoming most widely used medium of communication in today’s

world. The use of information and communication technologies has significantly changed the way


192

of business correspondence. Emails have become an important part of our working life. They must

be brief, concise, and correct in terms of grammar and content, written in such a way that does not

require additional explanation. The content should be organized into concise and effective format to

highlight the key information. Learner-centered teaching enables students to become more active

and encourages them to gain more control over learning process. The use of the methodological

model of teaching productive language skills, attention to teacher’s feedback,

follow-up evaluation together with greater involvement of students in the teaching process is an

effective and motivating factor in developing their email writing skills.

LITERATURE

1. Celce-Murcia. Teaching English as a Second or Foreign Language. 4th ed. Boston: National

Geographic Learning, 2014. P. 706.

2. Emmerson, P. 2004. Email English. 1st ed. Macmillan Education. 2004. P 96.

3. Harmer, J. 2012. The Practice of English Language Teaching.4th ed. Harlow: Pearson

Education Limited, 2012. P 448.

4. Lancaster, N. 2011. Teaching Email Writing to Non-Native Speakers of English. In: Intesol

Journal, vol. 8, no. 1. Fall 2011. PP. 75- 84.

5. Robinson, Z., Pedley-Smith, S. 2010. A Student’s Guide to Writing Business Reports.

Kaplan Publishing UK, 2010. P 191.

6. Scrivener, J. 2011.Learning teaching. 3rd ed. Oxford: Macmillan Education, 2011. P.414.

7. Teaching English / Lesson plans. https://www.teachingenglish.org.uk

Галина Сулейманова


КОНЦЕПЦИЯ РАБОТЫ СО СПЕЦИАЛЬНОЙ ЛЕКСИКОЙ

В НЕЯЗЫКОВОМ ВУЗЕ

В статье рассматривается проблема обучения специальной лексике в методике

обучения иностранному языку. Даны рекомендации в подборке релевантного материала с

учетом предварительных знаний студентов по иностранному языку и специальности.

Ключевые слова: коммуникативность, семантика,дефиниция, контекстуальная

догадка, ассоциативность, мотивация, стратегии работы над языком.

The article deals with the problem of teaching special vocabulary in the methodology of foreign

language teaching. Recommendations are given in the selection of relevant material, taking into

account the preliminary knowledge of students on the foreign language and specialty.

Key words: communicativeness, semantics, definition, contextual guess, associative,

motivation, strategies of work on language.

В настоящее время проблеме преподавания английского языка уделяется большое

внимание, так как обучение языку является обязательным компонентом подготовки

специалистов. Чтобы добиться поставленной цели, т.е. научить студента говорить о

проблемах своей специальности и понимать речь носителей языка в этом плане –

необходимо делать решительный упор на принцип коммуникативности как в обучении, так и

в построении используемых учебных материалов. Обучение английскому языку в

неязыковом вузе должно строиться, исходя из конкретных условий, определяемых

характером учебных задач и особенностями учебных программ. Именно этим

обусловливается отбор, репрезентация и усвоение учебного материала, специфика развития

соответствующих умений и навыков. Особенности обучения характеризуются также

https://www.teachingenglish.org.uk/


193

предусмотренным программой соотношением видов речевой деятельности и

специфическими для неязыкового вуза целями практического приложения знаний, умений и

навыков.

Самый информативный аспект языка – лексика. Владение иностранным языком в сфере

профессиональной деятельности в значительной мере определяется уровнем лексических

знаний и навыков, так как требование программы по иностранным языкам в неязыковых

вузах – читать литературу по специальности с полным пониманием содержания в целях

получения информациию обучение лексике начинается с ее семантизациию раскрытие

лексического значения – процесс нетрудоемкий и не длительный, но имеет решающее

значение для последующей работы над словом. Семантика может осуществляться

различными способами, которые принято объединять в две группы: беспереводные и

переводные .

К беспереводным способам относятся:

‒ показ предметов, жестов, действий, картин, диапозитивов и др.;

‒ выявление значения слов на иностранном языке, для чего могут использоваться:

‒ дефиниция – описание значения слова, например: Loan – money that one party gives to

another to use temporarily;

‒ перечисление слов, например:Works of art, stamps, coins are collectibles;

‒ определение слова на основе контекстуальной догадки, значения фактов, например:

Modern banking depends on computers to perform complex operations;

‒ использование синонимов и антонимов для раскрытия значения слов : money – capital,

quick – slow;

К переводным способам семантики относятся:

‒ замена слова (оборота) соответствующим эквивалентом родного языка;

‒ толкование, при котором помимо эквивалента на родном языке студентам сообщаются

сведения о совпадении или расхождении в объеме значения. Например: big – большой

(величина, размер), great – большой (великий).

Вышеперечисленные способы семантики имеют свои достоинства и недостатки.

Беспереводные способы развивают догадку, увеличивают практику в языке, создают опоры

для запоминания, усиливают ассоциативные связи. Вместе с тем, беспереводные способы

требуют больше времени, чем переводные, и не всегда обеспечивают точность понимания.

Перевод экономичен в отношении времени, универсален в применении, но увеличивает

возможность межязыковой интерференции. Семантика иноязычного слова раскрывается

постепенно в процессе речевой практики. В результате выполнения «семантических

упражнений» у студентов должно сложиться достаточно четкое представление о семантике

вводимого слова, его формах и сочетаемости, а также выработаться первичные навыки его

употребления. Полное осмысленное значение приходит позднее, в результате попытки

студентов самостоятельно сформулировать соответствующие понятия. Для чтения текстов

по изучаемой студентами специальности необходим большой лексический запас и , поэтому

проблема обучения лексике была и остается одной из самых актуальных проблем методики

обучения иностранному языку, включающая решение следующих задач:

‒ выбор и составление эффективного словаря – минимума;

‒ формирование потенциального словаря;

‒ разработка методики обучения лексике.

Огромную роль в обучении специальной лексике в неязыковом вузе играет заучивание

наизусть – это одна из форм произвольного, т. е. направленного, запоминания, которое при

овладении иностранным языком взрослыми играет существенную роль, поскольку, как

отмечают психологи, занимавшиеся исследованием памяти, «у старших эффект

непроизвольного запоминания уменьшается». По сравнению с другими способами

произвольного запоминания заучивание наизусть обеспечивает большую полноту и точность

запечатления того или иного материала в памяти. Следует сразу оговориться, что заучивание


194

наизусть не является самоцелью, а подчинено главной задаче обучения студентов –

активному овладению иностранным языком как средством коммуникации.Успешное

овладение иностранным языком во многом зависит от количества материала, который

студент полно и точно запомнил. Безусловно, запоминание отдельных грамматических и

лексических явлений или даже текстов еще не есть владение иностранным языком:

требуются специальные упражнения для того,чтобы выученный материал «вывести в речь»,

т. е. обеспечить его воспроизведение (целиком или отдельные фрагменты) студентами в

определенный момент времени и в конкретной ситуации общения. Однако, наличие в памяти

студента определенного «набора» языковых единиц различного уровня является

необходимой предпосылкой для речевых упражнений. При составлении таких упражнений

необходимо учитывать действие факторов произвольного и непроизвольного внимания ,и

связанного с ним ,произвольного и непроизвольного запоминания. Известно, что некоторая

часть материала, если она многократно повторяется в различных контекстах и представляет

интерес для студентов, может усваиваться ими и без специального заучивания,

непроизвольно (например, лексика); другая же его часть может быть усвоена только при

направленном заучивании, т.е. путем произвольного запоминания.

При овладении иностранным языком многие элементы приходится заучивать

механически. Механически заучиваются списки предлогов, требующих употребления

определенного падежа, основные формы глаголов, некоторые категории слов. Для прочного

запоминания материала существенно действие всех анализаторов, поэтому необходимо в

процессе обучения использовать различные опоры и, соответственно, упражнения.

Даже при мысленном повторении заучиваемого материала большую роль играют

слухомоторные анализаторы; у взрослых больше развита зрительная память, поэтому при

заучивании желательно зрительная опора (печатный текст). Большую роль играет

многократное произнесение вслух заучиваемого материала, т.к. звукомоторные образы

порождают большое количество ассоциаций, которые облегчают запоминание языкового

материала и его быстрое спонтанное припоминание и воспроизведение в процессе речи.

Различные так называемые механические упражнения, в том числе, и подстановочные

таблицы, помогают запечатлеть заучиваемый материал, а творческие упражнения должны

развивать у студентов способность извлекать из долговременной памяти нужный ряд и

употребить тот элемент, который необходим для данного высказывания.

Таким образом, механическое заучивание, которым не следует пренебрегать при

изучении иностранного языка, должно опираться на все виды памяти, а учащемуся

подсказана или показана наиболее рациональная техника его осуществления в каждом

конкретном случае. Одной из характеристик произвольного заучивания наизусть является

точность. Требование точности запоминания может предъявляться как к содержанию

материала, так и к форме его выражения. С этой целью заучиванию текста, в том числе и

научного, должно предшествовать выделение и осмысление отдельных его частей, осознание

их логической связи, выделение смысловых опорных пунктов. У студентов при этом должна

быть четкая установка на точность запоминания: без направленности на точное запоминание

многое прочитывается поверхностно, даже если читается несколько раз. Такого рода работа

обязательно должна сопровождать заучивание наизусть любого материала, обладающего

смысловой структурой. Она не только облегчит и ускорит сам процесс выучивания, но

запоминание будет более прочным и продуктивным. Важно также помнить, что заучивание

наизусть эффективно лишь тогда, когда выученный языковой материал регулярно

повторяется через определенные интервалы во времени. Повторение может носить

различный характер: быть одним из компонентов домашнего задания или проводиться на

занятиях в аудитории, с «предварительным предупреждением». Необязательно повторять

выученный материал в том порядке, в каком он заучивался наизусть, наоборот,

целесообразно и полезно вводить его в новые комбинации, хотя время от времени

желательно повторять его в первоначально выученном виде. Как показывает практика,


195

следует начинать с простейших описаний и характеристик и монологической формы их

обработки на самом начальном этапе. Затем можно изучать и более сложные по структуре и

стилю тексты, но как можно раньше стараться выработать у студента алгоритм его

деятельности. Также следует отобрать профессионально релевантный материал, учитывать

предварительные знания обучаемого по языку и специальности, его возраст, цель

коммуникации, вид коммуникации, ступень обучения и др. Работая в неязыковом вузе,

преподаватель английского языка должен хорошо знать особенности научных и технических

текстов по изучаемой специальности, и по мере надобности знакомить с ними обучаемых. В

первую очередь это наличие специальной терминологии, особой общенаучной лексики и

специфической служебной лексики.

Таким образом, осмысленное заучивание наизусть (в том числе и механическое

заучивание) определенной части учебного материала в неязыковом вузе является

необходимым и полезным видом работы, так как оно стимулирует мыслительную

деятельность учащихся, развивает их память, способствует накоплению нужных образцов.

Однако заучивание наизусть должно рассматриваться только лишь как средство накопления

«языкового багажа», который студенты обязаны научиться употреблять при общении на

иностранном языке, и является одним из видов работы, предшествующих речевым

упражнениям.

Огромную роль в обучении специальной лексике играют ситуативные упражнения. Под

ситуацией в методике обучения иностранным языкам понимают комплекс определенных

обстоятельств, связанных с содержанием устной речи. Представляя “фрагмент

действительности”, ситуация дает возможность связывать речевые реакции студентов с

определенными жизненными обстоятельствами. Студенты, спровоцированные на

высказывание по поставленной проблеме, используют всю активную лексику, изученную

ранее и пассивный запас, приобретенный в результате работы со специальными текстами.

Важной чертой описываемого подхода является создание глубокой мотивированности

обучения, которая вытекает из непосредственной связи курса обучения иностранному языку

с будущей профессиональной деятельностью студентов. Также, учитывая современные

требования к английскому языку, необходимо акцентировать студентов на стратегии работы

над языком, способов усвоения иноязычных материалов, сознательность и ответственность

за результаты деятельности, формирование основных продуктивных и рецептивных умений

устной и письменной речи с возможностью их дальнейшего развития.


1. Рахманов И. В. Обучение устной речи на иностранном языке. М., 1980.

2. Смирнов А.А. Проблемы психологии памяти. М., 1966.

3. Андронкина Н. М. Проблемы обучения иноязычному общению в преподавании

иностранного языка как специальности // Обучение иностранным языкам в школе и вузе.

СПб., 2001. С. 150-160.


196

УДК 39(575.1)(09)

Шерали Тургунов


НАМАНГАН БОЛАЛАР ЎЙИНЛАРИНИНГ ИШТИРОКЧИЛАР ЖИНСИГА

КЎРА ТАСНИФИ ВА ЛОКАЛ ХУСУСИЯТЛАРИ Мазкур мақолада Наманган болалар ўйинларининг иштирокчиларнинг жинсига кўра

таснифи амалга оширилган ва локал хусусиятлари аниқлаштирилган. Тадқиқот жараёнида таснифнинг ҳар бир тури оригинал ўйин материаллари орқали тавсиф этилган ва ўйин қўшиқлари бадиияти таҳлил қилинган.

Калит сўзлар: ўғил болалар ўйинлари, қиз болалар ўйинлари, ўғил ва қиз болалар ўйинлари, ўйинларнинг локал хусусиятлари, синов мотиви, қуръа, ролли ўйинлар.

In this article, the children’s plays are classified according to their ages and defined their local peculiarities. In the research process every classification is determined by the original folklore materials and children’s songs is analyzed.

Keywords: boys’ games, girls’ game, boys and girls’ games, local pesularities of games, motivation test, draw, roller games.

Наманган болалар ўйинларини иштирокчиларнинг жинсига кўра қуйидаги сингари гуруҳлаб ўрганиш мақсадга мувофиқдир:

1) ўғил болалар ўйинлари; 2) қиз болалар ўйинлари; 3) ўғил ва қиз болалар биргаликда ўйнайдиган ўйинлар; Наманган болалар ўйинлари таркибига кирувчи “Қулоқчўзма”, “Оғиш”, “Камалдак

отиш”, “От-от”, “Мушт кетди”, “Кўз уриштириш”, “Сувда бекинамғоч”, “Лой поққилдоқ”, “Чап чўнтак”, “Пошшо-вазир”, “Кимнинг билаги зўр?”, “Бош ушлар”, “Пичоқ ўйин”, “Эшак минди”, “Тош минди”, “Кўсак улоқтириш”, “Ҳовчанак улоқтириш” сингари ўйинлар фақат ўғил болалар томонидан ўйналиши билан характерланади.

Ўғил болалар ўйинлари ҳаракатларнинг кескинлиги ва салгина қўполликнинг сезилиши, бир оз кўпроқ жисмоний қувват ва жанговарлик талаб этиши каби бир қатор ўзига хос жиҳатлари билан қизлар ўйинларидан фарқланади.

Масалан, пичоқ воситасида ўйналадиган ўйинларнинг фақатгина ўғил болаларгагина хослигини мазкур буюмнинг яқин ўтмишимизгача йигитлар доимо ёнида осиб юрганликлари билан ҳам изоҳлаш мумкин. Халқимизда бола улғайиб, йигит ёшига етгач, унинг белида белбоғи ва ёнида пичоғи бўлиши керак бўлган. Бу икки предмет эрлик рамзи ҳисобланиб, йигитларнинг доимий ҳамроҳи бўлган[1,б.154; 4,б.41-44]. Бундан ташқари пичоқ йигит кишининг ор-номусини ҳам ифода этган ва уни йўқотиб қўйиши мумкин бўлмаган.

Турли жисмларни улоқтириш билан боғлиқ Наманган болалар ўйинлари сирасига кирувчи “Ҳовчанак” ва “Кўсак улоқтириш” ўйинлари ҳам ўғил болалар ўйинлари сифатида эътиборга молик.

“Кўсак улоқтириш” ўйини пахта терими мавсумида ўғил болалар томонидан оммавий тарзда ўйналади. Улоқтиришга қулай бўлиши учун болалар кўсакнинг бандига ип боғлаб олишади. Турли жисмларни улоқтириш орқали бола билагининг кучлилиги, бақувватлиги сингари жисмоний хислатларни таркиб топтиришга қаратилган одатларни дунё халқларининг барчасида кузатиш мумкин. Қадимги Юнонистонда найза ва диск улоқтиришнинг олимпия ўйинлари сирасига киритилгани ҳам бу турдаги ўйинларнинг анчагина қадимий эканлигидан далолат беради.

“Кўсак улоқтириш” ўйинида ҳам синов мотиви устунлик қилади. Ўйинннинг асосини “Ким узоққа улоқтира олади?” саволи тарзидаги шарт ташкил этади. Бу эса ўйинннинг бошқа


197

кўплаб ўйинлар каби “ғолиб қаҳрамонни аниқлаш” [3, б. 16] га қаратилгани билан характерланади.

“Кўсак улоқтириш” ўйини ўйналиш тартиби ва мазмун-моҳияти нуқтаи назаридан Наманган болаларининг ёзги мавсум ўйинлари сирасига кирувчи “Ҳовчанак улоқтириш” ўйини билан бир хил.

Қиру адирларда ўсадиган, остида картошка каби илдиз меваси бор ўсимликнинг бир турини наманганлик болалар “ҳовчанак” деб юритадилар. Ёз ойларида мана ўсимликни қидириб топиб, остидан тугунагини ковлаб оладилар ва уни тешиб ип ўтказиб, ипидан ушлаб айлантириб осмонга отадилар. Улоқтирилганда “ҳоввв” деган товуш чиқади. Ўйин предметининг “ҳовчанак” дея номланиши шундан. –чанак шакли тилимиздаги –ак шакли каби товушга тақлидни ифодаловчи сўздан предмет отини ясашга хизмат қилган.

Демак, турли жисмларни улоқтириш билан боғлиқ ўйин турлари фасл тақозосига кўра улоқтирилувчи предметлар ўзгариши билан ёз ва куз ойларида кенг истеъмолда бўлади.

Ўғил болаларнинг “Эшак минди” ўйинига эътиборни қаратайлик. Бу ўйин юртимизнинг қишлоқ худудларида кенг тарқалган улов тури эшакка миниш ҳаракатига тақлидан пайдо бўлган ҳаракатли ўйинлар сирасига киради.

Болалар икки гуруҳга ажралиб, қуръа натижасига кўра гуруҳлардан бири “эшак”лар вазифасини ўтайдилар, яъни энгашган ҳолда қатор бўлиб тизилиб турадилар. Иккинчи гуруҳ иштирокчилари эса югуриб келиб, уларни миниб оладилар. Миниб ўтириш пайтида кимдир кулиб ёки гапириб юборса ё бўлмаса, оёғи ерга тегиб қолса, ўйин шу ерда тўхтатилади ва ўрин алмашилади. Бу каби ҳаракатлар ва талабларни фақат ўғил болаларгина бажара олишлари ўйиннинг уларгагина хосланганлигини кўрсатади.

“Арғамчи”, “Тўптош”, “Бештош”, “Рўмол ташлар”, “Хола-хола”, “Меҳмон-меҳмон”, “Читтигул”, “Чучвара қайнайди” каби ўйин турлари эса фақатгина қиз болалар томонидан ўйналади. Қиз болалар ўйинлари ортиқча жисмоний қувват талаб этилмаслиги ва назокатлилиги билан ажралиб туради.

“Хола-хола” ва “Меҳмон-меҳмон” ўйинларида қизалоқлар “актёр”лар сифатида намоён бўладилар. Ўйинларда “меҳмон”, “мезбон”, “она”, “қиз” сингари бир қатор ролларни ижро қиладилар. Мазкур ўйин учун кундалик ҳаётдаги оилавий муносабатлар, тартиб-қоидалар ва баъзан зиддиятлар “сценарий” вазифасини ўтайди. Ўйинларда турли хил буюмлар: тош, кесак, ёғоч парчаси, қум, тупроқ, бир марталик идишлар ва уларнинг қопқоғи кабилар рўзғор ашёлари сифатида ишлатилади. Ўйин жараёнида қизалоқлар ўз ролларини шу даражада маҳорат билан ижро қиладиларки, ҳатто ўзлари ҳам шу ўйинда яшайдилар, яъни ўйин ичида эканликларини унутадилар. “Хаёлга бой озуқа берувчи ролли ўйинлар болага шахснинг қимматли сифатларини чуқурлаштириш ва мустаҳкамлаш имконини беради (дадиллик, қатъийлик, уюшқоқлик, топқирлик ва шу кабилар)” [2, б. 393].

“Меҳмон-меҳмон” ўйинида болаларнинг меҳмонни кутиб олиш ва у билан саломлашиши билан боғлиқ бадиий айтимлари ҳам борки, қачонлардир катталар нутқида истеъмолда бўлган бу каби ритуал адабий парчалар бугунги кунда истеъмол эҳтиёжи бўлмагани туфайли фақатгина болалар ўйинлари таркибидагина сақланиб қолган.

“Мезбон” “меҳмон”га пешвоз чиқиб, у билан қучоқ очиб кўришади ва қуйидаги диалог орқали саломлашадилар:

- Келинг, меҳмон! Эсонмисиз? - Омонмисиз? Қопга тиққан сомонмисиз? - Орқа-бошингиз оловдай, Дамлаб қўйган паловдай. - дегач, ҳар иккала қизалоқ ҳам икки қўли билан ўзининг белини ушлаб, елкасини уёқ-бу

ёққа силкитиб: Вой белим, гупала-гуп! Вой белим, гупала-гуп!


198

- дея кўришиш саҳнасини тамомлайдилар.

Ўйиннинг саломлашиш саҳнасидаги оғзаки ижод намунаси ҳам ўзининг ўзгача бир

поэтик жозибаси билан эътиборга молик.

Меҳмонга мулозамат халқимизга хос бўлган энг гўзал одатлардан бири ҳисобланади.

Айниқса, Наманганча мулозамат юртимизда алоҳида эътироф этилади. Бу ўринда “Орқа-

бошингиз оловдай, Дамлаб қўйган паловдай” мисраларида бетакрор ташбеҳлар билан

меҳмонга самимий хушомад орқали мулозамат кўрсатилади. Тўқ қофиялардан (омонмисиз –

сомонмисиз, оловдай – паловдай) фойдаланилгани ҳам қўшиқ бадииятини бир қадар

кўркамлаштирган.

Қизалоқларнинг мазкур ўйинлари ўзида оғзаки драма элементларини сақлаши билан

алоҳидалик касб этади. Бу каби ўйин турларида она ва қиз, меҳмон ва мезбон

муносабатларини ифода этувчи диалогларнинг кенг қўлланилиши кўпинча уларда намоён

бўладиган воқеликларда маиший ҳаётнинг акс этишидан далолат беради. Шу билан бирга,

бундай ўйин турлари болалар учун “Оила психологияси”, “Оилавий муносабатлар этикаси”

каби сабоқлар вазифасини ўтайди.

Болалар ўйинлари таркибида шундай ўйин турлари ҳам борки, улар жинс танламайди.

Ўғил ва қиз болалар биргаликда ўйнайверадилар. Бундай ўйинларга “Оқ теракми? Кўк

терак?”, “Қувламғоч” ва шу типдаги “Ердан баланд”, “Қот! Юмша!”, “Жам бўл!”;

“Бекинамғоч”, “Чиккилдак” ҳамда копток воситасида ўйналадиган “Ўртага тушар”, “Тўп

талашар”, “Лапта” сингари бир қатор ўйинларни киритиш мумкин.

Кузатишларимиз жараёнида шу нарса маълум бўлдики, ўғил ва қиз болалар биргаликда

3-4 ёшдан то 7-8 ёшгача бирга ўйнайдилар, 9-10 ёшдан бошлаб эса улар деярли бирга

ўйнамайдилар ва шу ёшдан эътиборан қизларнинг ва ўғил болаларнинг ўзларигагина хос

бўлган ўйинлари репертуарларида фаоллашиб боради. Агар бирорта ўғил бола адашиб

қизлар ўйини орасига аралашиб қолса, қизлар бараварига мана бу махсус қўшиқларини

куйлаб болани уялтирадилар ва давраларидан чиқиб кетишга ундайдилар:

Самовор саккиз қайнайди,

Ичида булбул сайрайди,

Шунча қизнинг ичида

Битта бола ўйнайди!

Вилоятнинг бошқа бир ҳудудларида эса:

Қиз боланинг ачаси,

Хотинларнинг янгаси!

дея шовқин соладилар. Шу сабабли ҳам қизлар ўйин ўйнаётган вақтда ўғил болалар

уларга халақит қилмайдилар. Мана шу ёшдан бошлаб болалар ва қизалоқлар ўртасида “уят”,

“андиша” деб номланувчи масофани ифода этувчи парда пайдо бўлади. Бу эса болаларнинг

улғайиб бораётганларидан далолат беради.

ФОЙДАЛАНИЛГАН АДАБИЁТЛАР 1. Мусақулов А. Ўзбек халқ қўшиқларининг тарихий асослари. Тошкент, 1995.

2. Петровский А. В. ва муаллифлар жамоаси. (ўзбек тилига Юсупов Б. таржимаси).

Умумий психология. – Тошкент: “Ўқитувчи”, 1992.

3. Сафарова Н. Ўзбек болалар ўйин фольклори табиати. Тошкент: “Фан”, 2008.

4. Қуронбоева Н. “Белбоғ ечар” маросими фольклори. Ўзбек тили ва адабиёти. 1997, №5.


199

УДК 39(575.1)(09)



БОЛАЛАРНИНГ КАТТАЛАР ИШТИРОКИДАГИ ЎЙИНЛАРИНИНГ

НАМАНГАН ЛОКАЛ ВАРИАНТЛАРИ

Мазкур мақолада катталар иштирокидаги ўзбек болалар ўйинларининг Наманган локал

вариантлари хусусида сўз боради. Тадқиқот жараёнида Наманган болаларининг бундай ўйин

турлари оригинал ўйин материаллари орқали тавсиф этилган ва ўйин қўшиқлари бадиияти

таҳлил қилинган.

Калит сўзлар: болалар ўйинлари, катталар ва болалар ўйинлари, ўйин-қўшиқлари,

бармоқ санар ўйинлари (ҳавзак-ҳавзаклар), ўйин-овутмачоқлари, локал вариант.

The given article runs about the Namangan lokal variants of uzbek children’s games in the

presense of grown-ups. The artistry of analyzed games is studied.

Keywords: children’s games, grown-ups and adults games, game-songs, the songs about count

the fingers, soothe games, local variants.

Наманган болалар ўйинларини тўплаш ва уларни таснифлаш жараёнида катталарнинг

гўдак ёшидаги болалар билан ўйнайдиган бир қатор ўйинларига ҳам гувоҳ бўлдик. Бу каби

ўйин турларида катталар ташаббускорлигининг яққол кўзга чалиниши табиий ҳолат. Чунки

ўйин ўйналаётган, тўғрироғи, ўйнатилаётган боланинг ҳали нутқи ривожланмаган бўлиб, у

эндигина атрофдаги турли воқеа-ҳодисаларга реакция қила бошлаган ёшда. Бола ўзи учун

ижобий бўлган хатти-ҳаракатларга кулиб, аксинча эса йиғи орқалигина муносабат ифода

этади холос.

Масалан, ҳозирги вақтда ҳам кенг истеъмолда бўлган “Томда ким бор?” ўйинини

олайлик. Катта киши (акаси ёки дадаси) осмонга қараганча чалқанча ётиб, икки қўли билан

боланинг қўлтиғи остидан ушлаб, эҳтиётлаб юқорига кўтариб қуйидаги қўшиқни айтадилар:

- Томда ким бор?

- Нилуфархон бор.

- Нима қилутт?

- Олма узутти.

- Олмасидан би(т)та таш(л)асин.

- Ачаси сўкади.

- Ачаси ўлмасин,

Худойим сақласин.

Баландда, ҳавода, муаллақ турган мурғак тасаввурли бола ўзини томда тургандек,

томдан туриб олма тераётгандек ҳис қилади ва завқланиб қиқир-қиқир кулади.

Ўйин қўшиғини тинглар экансиз, қадимий ўзбек уйлари, уларнинг лойсувоқ томларига

шох ташлаб, қизариб пишган олма меваси бевосита кўз ўнгингизда жонланади. Ўйин

сюжетини белгиловчи мазкур воқелик бежизга танланмаган. Бу ерда “том” баландлик

белгиси. Айтувчи тўғридан-тўғри “Мен сени бошим узра кўтардим” деб қўя қолмасдан

маъновий алоқадорлик асосида “баланд” сўзи ўрнида “том” лексемасини қўллайдики, қўшиқ

бадииятини бир қадар чуқурлаштиради. Бундан ташқари “том” даги болакай айнан олма

теряпти. Бу ўриндаги “олма” детали том маънода озуқавийлик ва мазалилик семаларини

ўзида мужассам этса, мажозан эса у орқали амалга ошаётган ҳаракат, яъни олма узиш

бунёдкорлик, эзгулик каби ижобий жараёнларни ифодалайди.

Қўшиқ матнидаги ачасининг олма олишга қаршилиги “Чучвара қайнайди” [1, б. 107]

қўшиғидаги ачасининг чучвара бермаслигига, “Офтоб чиқди оламга” [1, б. 112] қўшиғида эса

кулчани ўз боласига кўпроқ бериши каби ўринлар акс этган мисраларга мазмунан ҳамоҳанг


200

бўлиб, мазкур қўшиқнинг яралишида ҳам тарихан ўгайлик мотиви устунлик қилганини

англаш қийин эмас. Лекин шундай бўлса-да, ачага ёмонлик кўзланмайди, аксинча қўшиқ дуо

характеридаги мисра (Ачаси ўлмасин, Худойим сақласин) билан якун топади.

Ғ. Жаҳонгиров бу ўйин-қўшиқнинг бошқа бир локал вариантини “Осмондаги ой” номи

билан бола термалари сифатида келтиради [2, б. 79-81]. Лекин биз юқорида

таъкидлаганимиздек мазкур қўшиқ матни болалар эмас, аксинча катталар томонидан

болаларни ўйнатиш жараёнида куйланади. Демак, мазкур ижод намунасига болалар

термалари эмас, болалар ўйинларининг ташкил этувчи узвларидан бири – ўйинни бошидан

охирига қадар бошқариб борувчи қўшиқ (сўз) сифатида қараш тўғри бўлади.

Катталарнинг болалар билан ўйнайдиган ўйинларидан яна бирида катта киши боланинг

кафтини чап қўлига олиб, ўзининг ўнг қўлининг кўрсаткич ва ўрта бармоғи билан юраётган

одамнинг оёқларига тақлидан бола кафтидан юқорига қараб қуйидаги диалог шаклидаги

айтимни айтиб ҳаракатланади:

- Хола, хола!

- Ҳа, ҳа.

- Қатиғингиз борми?

- Йўқ, йўқ.

- Қатиғингиз бўлмаса, қитиғингиз борми?

- дея қўлини боланинг қўлтиғи остига олиб бориб, қитиқлайди. Бола қиқир-қиқир

кулади. Катталар болаларни ўйнатишда уларни ортиқча гап-сўзларсиз ҳам аста қитиқлаш

орқали кулдиришлари мумкин. Аммо ундай қилмайдилар. Чунки бола тўғридан-тўғри

қитиқлашга изн бермаслиги мумкин. Шунинг учун болага ҳаётий бир воқеликни айтиб

бериш орқали гўё уни ғафлатда қолдирадилар ва диалогик нутқ сўнгидаги “қатиқ” сўзига

“қитиқ” сўзини қофиялаб, кутилмаганда болага “ҳужум қиладилар”.

Катталарнинг болалар билан ўйнайдиган яна бир ўйини борки, бу ўйин тури бевосита

боланинг бармоқларини санаш орқали воқеланади. Катта киши боланинг кафтини қўлига

унинг бармоқларини бирма-бир букиб, қуйидаги айтим ижроси орқали санайди:

Бошмолдоқ,

Борамалдоқ(баъзан қаромалдоқ),

Ўрта терак,

Ҳожи мирак,

Кичкина бўбак! –дея боланинг кафтини қитиқлаб қўяди, бола завқланиб кулади.

Ёки қуйидаги диалогик нутқ асосига қурилган воқеликни баён қилиш орқали болани

бармоқлари билан таништиради:

- Юр!

- Қайга?

- Ўғирликка.

- Худодан қўрқмайсанми?

- Оламиз-у қочамиз.

Агар эътибор қилсангиз, ўрта бармоқ “ўғирликка” чорлаяпти, тўртинчи бармоқ гуноҳ иш

қилмасликка ундаса, жимжилоқ бармоқ ўрта бармоқнинг таклифига хайрихоҳлик

билдиряпти. Шунинг учун ҳам халқ ичида ўрта бармоқни “ўғри бармоқ” деб аталади ва бу

бармоққа узук тақса, ёмон бўлар эмиш.

Бу ўйин турлари болаларда саноқ, яъни ҳисоб-китоб ҳақидаги дастлабки тасаввурларни

уйғотиши, шу билан бирга болаларни ҳали кичкиналигиданоқ яхшию ёмон, савобу гуноҳни

фарқлашга ўргатиши ва тўғриликка ундаши билан юксак тарбиявий аҳамиятга моликдир.

Болаларнинг бармоқлари воситасида ўйналадиган ўйин турларини О. Сафаров “Ҳавзак-

ҳавзак” ўйин-овутмачоқлари дея таърифлайди [3, б. 67-74]. Лекин мазкур жанрнинг

Наманган вариантлари зачин вазифасидаги “Ҳавзак-ҳавзак” бошламаси йўқлиги билан

характерланади.

Бу турдаги қўшиқларда диалоглар устунлик қилади. Лекин юқорида таҳлил этилган ўйин


201

қўшиқлари диалог асосига қурилган бўлса-да, икки киши томонидан эмас, якка шахс

томонидан (савол берувчи ҳам, жавоб берувчи ҳам бир киши) куйланади. Чунки

ўйнатилаётган боланинг нутқи ҳали мулоқот қилиш даражасида ривожланмаган, отаси ёки

акаси билан диалогик муносабатга кириша олмайди. Шунинг учун ҳам бундай вазиятда катта

кишининг суҳбат нутқида ҳам сўзловчи, ҳам тингловчи вазифасини ёлғиз ўзи бажаришини

меъёрий ҳолат деб қараш тўғри бўлади. Худди шу каби жараён катталарнинг болаларга

айтадиган бошқа жанр намуналарида, жумладан, эркалама ва овутмачоқдарда ҳам

кузатилади.

Болалар билан ўйналадиган ушбу ўйин тури ҳам жуда кенг оммалашган. Катта киши

кўрсаткич бармоғини боланинг пешонаси, ияги ва икки юзига теккизиб мана бу қўшиқни

куйлайди:

Болалар қочинглар!

Мошина келяпти!

- дея кўрсаткич бармоғи билан оҳиста бурнини эзиб, “дит, ди-и-ит” деб машина

сигналига тақлид қилади. Бу ҳаракатдан бола завқланиб кулади.

Кўринадики, ўйинлар орқали ҳам болаларга катталар томонидан ёшлигиданоқ ҳозирда

ҳаётий заруратга айланган кўча ҳаракати қоидалари сингдириб борилади.

Бу каби ўйин турларида катталар фаол, болалар эса пассив иштирокчи сифатида намоён

бўлсалар-да, ўйин болаларга бағишлангани, ўйиннинг мақсади бевосита уларга қаратилгани

ва мазкур ўйин турлари ҳеч қачон уларсиз воқеланмаслигини инобатга олган ҳолда болалар

ўйинлари сифатида талқин этиш тўғридир.


1. Бойчечак. Ўзбек халқ ижоди (кўп томлик). – Тошкент: Ғ. Ғулом номидаги нашриёт,

1984.

2. Жаҳонгиров Ғ. Ўзбек болалар фольклори. – Тошкент: “Ўқитувчи”, 1975.

3. Сафаров О. Болаларни эркаловчи ўзбек халқ қўшиқлари. – Тошкент: “Фан”, 1983.

Umida Khaydarova


PSYCHOLOGICAL BASES OF MODERN METHODS IN TRAINING ENGLISH

The article deals with the psychological basis of teaching English based on modern foreign

approaches on the examples of method of projects taking into account the type of personality of the

student.

Key words: differentiated education, psycholinguistics, motivation, intercultural

communication, psychological basis of learning, innovative approach to learning, intellectual

abilities, personality type.

В статье рассмотрены психологические основы обучения английскому языку на основе

современных зарубежных подходов, на примере метода проектов с учетом типа личности

студента.

Ключевые слова: дифференцированное образование, психолингвистика, мотивация,

межкультурная коммуникация, психологические основы обучения, инновационный подход к

обучению, интеллектуальные способности, тип личности.

The key point of the modern educational process is its innovation-readiness and ability of a

person to develop new ideas, new technologies and their implementation. Innovation provides the

development of scientific creativity in the process, the achievement of certain significant results.


202

The main component of the innovative approach to learning is the "activity-based approach in the

context of personality-oriented activity" [2].

Methodological research in the field of practical study of foreign language especially acutely

raise the question of specific communication techniques and psychology. By N.I.Rakhmanov, a

very important point, very closely connecting the methodology of teaching a foreign language with

psychology, is the position of the unity of speech and thinking [3].

The modern national technique traditionally relies on four General training approach (strategy).

1. Behavioral approach, based on the relationship of “stimulus” and "reaction". The main task

of training is to develop skills through intense training.

2. The inductive-conscious approach is based on intensive work on numerous examples, which

gradually leads to the mastery of language rules and speech actions.

3. The cognitive approach is implemented in the assimilation of the elements of the theory of

the studied language as a work on the study of the rules of phonetics, grammar, word usage.

4. The integrated approach is realized in the connection of conscious and subconscious

components of structure of the learning [1].

In recent decades, methodologists, psychologists and teachers of English-speaking countries are

increasingly talking about a differentiated approach to foreign education languages, which, in their

opinion, is due to the existence of different structures personality [1].

Psychological bases of modern methods of training... Indeed, it is no secret that the teacher of

foreign language in their work deals with students of different levels, different training, and within

the same group. Such groups are called multi-level or "mixed-ability classes". Some students are

characterized by auditory type of memory, absolute hearing, ability to simulate, for others ‒ visual

or motor memory type, no ear for music, special perceptual skills of logical plan.

When choosing a learning strategy and methodological principles, the structure of personality

that allows students to better assimilate the training material, master speech patterns and

grammatical forms should be considered.

In this regard, the comparison of the educational process (lesson) with the elevator by J. Rose

(Director of the Department for training teachers of English at the international school in London)

seems very successful. Namely: all you need to get to the Elevator. Someone of the students will be

able to enter it without a problem; someone will have to push through. Some will reach the top

floor, others will stop on the third, and someone will rise only to the second floor. But each one, so

or else, will go up. The main thing that the student should feel that his presence in the classroom is

not in vain that he has achieved some success. But it is often already at the initial stage, the teacher

"sticks" to the students such labels as "good", "medium" or "weak", and refers to them respectively

during the whole course. And not every student who received such label, tries to change its status in

the eyes of teacher [6].

There are a number of temporary and surmountable reasons that affect the success of learning.

The main are:

- Lack / availability of basic knowledge;

- Unsuccessful previous experience of learning a foreign language;

- Ability to learn a foreign language;

- learning style (each student is different);

- Attitude to learning;

- Motivation;

- "glued" label weak student (hence the lack of motivation);

- "glued" label strong student (overconfidence prevents improve);

- Physiological features (fatigue, short attention span);

- Lack of physiological maturity compared to others (deprives student confidence in their

abilities).

There is no doubt that the teacher can not ignore psychological, physiological, intellectual

characteristics of the student.


203

The following groups of trainees are distinguished by the form of information perception and

their inherent abilities.

Dominant activities according to the type of student's personality

Personality

type

Dominant types of activities

Verbial.Ling

uistic

Storytelling

Retelling

speaking debating

presenting

reading aloud

dramatizing

nonfiction reading

researching

listening

process writing

writing journals

Bodily-

Kinesthetic

hands on experimenting

physical education activities

crafts

dramatizing

using cooperative groups

dancing

Logical-

Mathematical

problem solving

measuring

coding

sequencing

critical thinking

predicting

playing logic games

collecting data

experimenting

solving puzzles

classifying

learning scientific model

using geometry

Visual-

Spatial

graphing

photographing

making visual metaphors

making visual analogues

mapping stories

making 3D projects

painting

illustrating

using charts

visualizing

sketching

patterning

visual puzzles

Intrapersonal personal response

individual study

personal goal setting

individual projects

journal log keeping

personal choice in projects

independent reading

Some of the activities proposed by the authors, at first glance seem unacceptable when working

with an adult audience, in particular, naturalistic type of personality offered such a ridiculous job,

how to work with a microscope, watching the clouds, going to the zoo.

However, in each group, there will always be one or even several students of naturalistic

warehouse, for whom will be difficult to work with tables, lists of thematic vocabulary.

Nevertheless, when properly selected task (visit a Museum, a park to collect the necessary material,

take photos, talk with visitors, and as a result - compose a story or write an essay on a given topic

followed by presentation) can give a positive result, one of the intermediate goals – increasing the

motivation will be achieved. In addition, if you integrate this student with others, for example,

physical-kinesthetic or visual-spatial type of individuals be sure that at the end of the semester you

will see a successful project or a bright and memorable presentation.

Considering the list of individual abilities given in the table to the perception of information,

the teacher should try to build a lesson in that way, not only to involve each student in the group,

but also to cause the motivation to obtain the reformulation and assimilation of information.

It is important for the teacher to remember that revealing and realizing the potential ability of a

student in the process of learning a foreign language requires psychological, physiological,

intellectual features' of the student. The lesson is creativity, and the preparation for it is always


204

brainstorming, "focused clearly on practical results, significant for each student who participates in

the development of the project" [2].

REFERENCES

1. Ляховицкий М.В. О некоторых базисных категориях методики обучения иностранным

языкам // Общая методика обучения иностранным языкам: Хрестоматия / Сост.

А.А. Леонтьев. ‒ М.: Русский язык, 1991. ‒ С. 28‒38.

2. Михеева Н.Ф. Методика преподавания иностранных языков: Учеб. пособие. ‒ 2-е изд.,

испр. и доп. ‒ М.: РУДН, 2010.

3. Рахманов И.В. Некоторые вопросы методики обучения иностранным языкам в

средней школе // Общая методика обучения иностранным языкам: Хрестоматия / Сост.

А.А. Леонтьев. ‒ М., 1991. ‒ C. 9‒20.

4. Яновская Л.В. Основы психологии. ‒ М.: ТД «Издательство Мир книги», 2007.

5. Электронный ресурс. ‒ Режим доступа: http://www.teachervision.fen.com

6. Электронный ресурс. ‒ Режим доступа: http://www.trudimsya.net/motiv

Mavjuda Shakhakimova


POWER POINT PRESENTATIONS IN ENHANCING LANGUAGE

LEARNING PROCESS

The article deals with benefits and impact of power point presentations on language learning

process. Steps of independent work conducted by the students of TUIT are shown as an example.

Key words: Power point presentation, language learning, computer-aided, draft version,

submission, group work, information technologies.

The use of computer and information technologies to develop and improve project work in the

English language learning programs is of great importance worldwide today. Computer-aided

project-based language learning has become a powerful tool for language tutors, because it

integrates the benefits of project work and new technologies. [1, p. 27]

This article aims to teach students to design and create Power Point presentations in learning

English language. It also focuses on the challenges and benefits of the teaching process. Power

Point presentations are used by students to create meaningful presentations through ICT means and

later to share ideas in small groups. Power Point presentations help students to feel more

responsibility and self-control in studying foreign languages, because they will have an opportunity

to choose, plan and create materials of their choice. Although the differences between Power Point-

funded projects and traditional technology-driven projects are insignificant, students have better

results when they participate, control their activities and monitor their work. Accordingly, if the

students are exposed to a specific project objectively, they have less motivation and do not take the

assigned task seriously. In order to carry out electronic learning purposefully and effectively they

should be learner-centered, authentic relationship-oriented and linked with high-end goals such as

providing some services for developing or organizing academic qualifications. [2, p. 67-69]

The lessons described in this article are for TUIT students. According to the curriculum of the

University, students have English lessons only 2 hours per week. Lessons designed to improve

students' linguistic skills at the University are focused on studying English on a specific basis, i.e.

English for specific purposes. Other guidelines also cover students’ independent works. In addition

to English lessons, students are encouraged to learn how to use information communication

technologies as well as they enhance their computer literacy. They master the basics of computer

work. They also practice diverse functions of different programs and applications such as Microsoft

http://www.teachervision.fen.com/

http://www.trudimsya.net/motiv


205

Word and Power Point. Most students and teachers have their own local network-connected

computers. Teachers are expected to integrate technology into all aspects of curricula. This course is

intended for 2 hours per week, with two basic components. First, it aims to teach students how to

create Power Point products that contain texts, images, photos and multimedia content. Secondly, it

allows the students to perform Power Point presentations as they like and demonstrate their

creativity. Power Point presentations should first of all serve to enhance students' practical language

skills and require from students some research to gather information. This course is designed for

undergraduate 1, 2, 3 course.

Program and activities. The program teaches students to basics of Web projects using the

Microsoft Front Page for the first 3 weeks, which consists of three main sections. From 4 weeks to 6

weeks, students gather and plan information for their projects. Then, within 3 weeks, students create

and analyze web pages and create their own web pages. Below is shown a weekly activity plan.

Course presentation and evaluation. The first lesson focuses on the presentation of various

Power Point presentations and their content analysis on organizational and project conditions. First

of all, the teacher presents his presentation, which consists of two functions: introducing the

teacher, as well as indicating the purpose of the course. In addition, the teacher also demonstrates a

presentation that students completed in their previous semester. The students will be asked to

answer the following questions while demonstrating two presentations:

1. What is the presentation about?

2. What information does the presentation contain?

3. What is the purpose of the presentation?

4. Who is the presentation intended for?

5. What is your opinion about the presentation?

Based on the above questions, students work in pairs during the second semester, and evaluate

presentations made by students in other groups. Briefly, the first thing students have to do is to

observe presentations and analyze their characteristic features. [3, p. 35]

The basis of Power Point presentation. The teacher focuses on creating and storing Power

Point slides, managing files, writing different types of texts: boldly writing, writing fonts, changing

the color of the slideshows, inserting pictures and graphics, and utilizing multimedia tools. These

classes begin with a process of identifying a particular process. For example, students can see the

teacher's creation of documents and create three simple slides for them. Later, students will be

trained to use tables for drawing slides and using them in image editing. In addition, the tutor shows

to link slides one to another, input materials from the Internet, and copy backgrounds from the

slides. This task involves connecting the three slides to each other and introducing them into their

presentations.

Task distribution and planning. Upon learning the basics of slides design, students will be

prepared to clarify the scope of their presentations. Students select a particular topic and group and

work on the purpose of their presentation. To accomplish this plan, they need to consider the

purpose of their presentations and clarify who the presentation is designed for, and how to organize

it. The purpose of the presentation is directed to help students to perform various tasks and to

identify the steps to be taken. For example, should they interview teachers for online research? At

the planning stage, students formulate their roles and completed action plans. They make up the list

of things to do, define the responsibility of the group members for tasks and set the time required

for each task.

Information collection and research. Many groups interview teachers and students or they

conduct short surveys. Others collect the necessary information from the internet and the libraries.

At this stage, the course will be fully student-oriented. Students will have their own action plan. So

they know exactly what to do in each lesson. The role of the teacher in the classroom becomes more

guiding or consulting.

Drafts. Students will work together to practice exercises for writing and designing slides before

preparing the draft of their presentations. In this process, each member of the group sets out


206

different tasks according to their skills and abilities. For example, if some groups give each member

of the group a separate slide, other teams will be able to decorate the slide and edit information

from the internet, and change tasks.

Submission. Finally, when the first draft of the presentation is ready, students bring it to the

teacher to submit, control and comment, teacher will give advice about content, decoration,

organization and novelty of the presentation. The last task is to re-evaluation of the work by

students again. The content of the work varies depending on the purpose, design and organization of

the presentation.

Power point presentations given as a project work in self-study of the students of TUIT

increase students’ knowledge not only on language skills, but also their knowledge on specialty and

create an opportunity to demonstrate individual abilities, creativity and interests, as well as they

promote fluency of students speeches.

Benefits. Authentic nature of projects, namely using life situations facilitates their language

learning in artificial media, moreover they increase students interests and eagerness. While

preparing presentations students learn both effective use of new ICT means and public speaking,

which is not of little importance in language learning.

USED LITERATURE

1. Karimov I.A. Barkamol avlod O’zbekiston taraqqiyotining poydevori. T., 1997. 27 б.

2. Farberman B.L. Ilg’or pedagogic texnologiyalar. Т.: “FAN”, 2000. 67-69 б.

3. Avliyaqulov N.H. Zamonaviy o’qitish texnologiyalari. T., 2001. 35 б.


207

ФІЛОСОФСЬКІ НАУКИ / ФИЛОСОФСКИЕ НАУКИ

УДК 1:740.36

Оксана Попова, Наталія Соколова


УКРАЇНСЬКА ЕЛІТА: ВИКЛИКИ ТА ЗАВДАННЯ

Підкреслюються проблеми викликів та завдань, що стоять перед сучасною українською

елітою. Тільки еліта, що усвідомлює відповідальність перед суспільством, здатна

врятувати та очолити народ України в умовах глобальних трансформацій.

Ключові слова: еліта, меритократія, аксіологічний вектор, відповідальність.

Are emphasized the problems of challenges and challenges facing the modern Ukrainian elite.

Only an elite that is aware of responsibility before the society is able to save and lead the people of

Ukraine in conditions of global transformations

Key words: еlіte, meritocracy, aksiology vector, responsibility.

Сьогодні перед політичною та культурною елітою України гостро постає питання: чи

здатна вона акумулювати контент розуміння того, що потрібно для щастя, гармонії та

розвитку власного народу.

Сучасне демократичні суспільні системи існують за умови структурної гармонії,

постійного пошуку компромісу та консенсусу. Г.Йонас зазначає, що «найчастіше ліберальні

системи сформовані на засадах компромісу (це зумовлено самою їхньою природою),

оскільки вони повинні балансувати між внутрішньою загрозою аномії та зовнішньою

небезпекою зарадити труднощам, вдаючись до насильства (егалітарного чи ні)» [3, с. 263].

Зобов’язанням політичної та культурно-ідеологічної еліти є досягнення та збереження

соціального компромісу.

Г.Йонас вважає, що у політичного лідера, а саме ця соціальна роль нас цікавить у першу

чергу, є особлива «дитяча» віра «в тому, що предмет спільного блага не просто «робляться

самі», «приходять самі по собі», а потребують компетентного керівництва і вирішень»

[3, с. 161]. Це на думку Г.Йонаса має як позитивні, так і негативні ознаки. Еліта має бути

зацікавленою у створенні людського суспільства, а не механістичної організації солідарності,

за виразом Е.Дюркгайма. Кращі мислителі просто зобов’язані системно бачити проблеми

суспільства, передбачати та попереджувати виникнення негативних проявів життя соціуму.

Вважається, що розвиток сучасного суспільства неможливий без декларування, захисту

та розвитку принципу свободи як у соціально-культурній, так і політико-економічній сферах

життя суспільства. Сто років тому російський філософ М.Бердяєв говорив про занепад у

суспільстві принципу свободи через занепад ідеалів демократії та лібералізму, компрометації

формальної парламентської демократії. Мислитель наполягав, що демократія неспроможна

реформувати суспільство: «Свобода у житті соціальному, політичному і навіть культурному

набридла, у неї перестають вірити… Свобода економічна – виявилась знущанням над

реальною свободою індивіда… Свобода забрехалась, перетворила на консервативний

принцип, який часто приховує поневолення індивіда» [1, с. 329-330].

Мораль та філософія сучасної еліти має бути не тією філософією та мораллю «переваги»,

що «виростає із торжествуючого самоствердження», про яку так талановито твердить

Ф.Ніцше. Це має бути мораль самозречення, мораль кращих, здатних на ефективну

інноваційну дію, що відкриває нові можливості для розвитку суспільства, а не створює нові

проблеми, які називаються реформами.

У вітчизняному політико-ідеологічному просторі загальновизнано, що державницька

політична еліта не може не бути по-справжньому національно-патріотичною. Ю.Габермас


208

впевнений, що «демократія може існувати лише у вигляді національної демократії, тому що

«самість» народного самоуправління вбачається як дієздатний макросуб’єкт, і етнічна нація

виявляється, очевидно, прийнятною величиною, щоб зайняти місце такого поняття: вона

підводиться під державну організацію в якості її нібито природного субстрату» [2, с. 196].

Але, на думку вченого, «як правило, національні держави не розвиваються мирним шляхом з

окремих, проживаючих ізольовано, етносів, але охоплюють і сусідні регіони, племена,

субкультури, мовні та релігійні спільноти», а «формування національної держави, що

проходило під знаком етнонаціоналізму, майже завжди супроводжувалось кривавими

ритуалами очищення і піддавало черговим репресіям усе нові меншини» [2, с. 249]. І тут

саме роль політичної верхівки-еліти і вбачається найбільш значущою, саме освічений

політичний клас має забезпечити ефективне та безперебійне функціонування державних

інституцій: «Адже формально коректні рішення більшості, в яких відбиваються лише

занепокоєння своїм статусом та рефлекси самоствердження середнього прошарку, що

відчуває загрозу падіння, підривають легітимність процедур та інститутів. На цьому шляху

втрачається справжнє на, дбання національної держави, яка змогла об’єднати своє населення

шляхом його залучення до демократичного процесу» [2, с. 223].

Сучасна політична еліта формується у комунікативному просторі демократичної

держави, серцевиною якого має бути позбавлення громадян примусу та насильства, сфера

громадянського суспільства, «яке структурується з допомогою принципу розумної розмови»,

це сфера «взаємодії рівних громадян, котрі, покладаючись на силу кращого,

переконливішого аргументу, комунікативно виробляють рішення щодо свого співжиття»

[2, с. 374-376].

Формування та функціонування еліти відбувається у тому комунікативному дискурсі, що

спрямований на максимальну ефективність, тобто реалізації консенсусу, «який досягається

публічно та спільно» [2, с. 129].

Звертаючись до особливостей епохи постмодерну, до її рефлексії у творчості Ж.Дерріди,

М.Фуко, Ж.-О.Ліотара та інших, дослідниця соціальної моралі М.Рогожа пише: «Лише

освічені кола, більше того, найосвіченіші представники освічених кіл (тобто інтелектуальна

еліта) можуть рухатися у ціннісному просторі постмодерну, здійснювати дрейф від тотальної

самотності до випадкової зустрічі з Іншим, впадати у відчай, іронізувати, «грати на ногах

випадковості» тощо. Опинилися вони у цьому просторі також випадково, чи то в силу

індивідуально отриманих знань, чи в силу специфіки професії, у відповідності з якою індивід

долучається до культури “пост-“» [5, с. 171].

Одна з чи не найбільш загальновизнаних, сумнозвісних та небезпечних вад української

політичної еліти – це відсутність єдності. Еліта має вирощувати в собі таку рису та людську

якість, про яку пише громадський діяч, політик та митець В.Винниченко 3 вересня 1932 р.:

«Відповідальність – один із найдужчих виявів соціального інстинкту. Люди на все своє

життя мають бути перед ким-небудь чи перед чим-небудь відповідальні: чи перед батьками,

чи перед громадянами, чи перед богом, чи перед батьківщиною, чи перед собою» [6, с. 174].

Вітчизняна еліта мала б зачитуватися такими творами як «Шлях смертохристів»

Ю.Щербака або підвищувати свій інтелектуально-просвітницький рівень за допомогою робіт

такого автора як Остап Кривдик, який, ще задовго до трагічних подій 2014 року, у статті

2007 року писав: «Я не вірю в те, що російська влада щиро й однозначно визнала Україну

незалежною, а її територію суверенною та неподільною. Вони 16 років не можуть

демаркувати державний кордон і раз за разом декларують Крим частиною Росії. Вони

шантажують нас газом, демонструючи новорічний закручений краник усьому світу. Вони не

терплять альтернативної української історії та її героїв, яких їм хочеться «узгодити» геть зі

шкільних програм. Вони втручаються в українське політичне життя – через проросійських

політиків і через агресивні коментарі у своїх медіа» [4, с. 125].

Вочевидь народу, що здатен вибороти власну незалежність, не потрібна еліта, що перша

за все опікується власними потребами, ніж загальносуспільними. Ті, хто за допомогою


209

корупції чи революційних подій «випхалися» нагору, осідлавши усілякі фонди,

використовуючи спекулятивні оборудки та зневажливо ставлячись до «пересічних людей»,

прагнуть оптимізувати державний бюджет за рахунок потреб народу – його медичного

забезпечення, якості освіти, вирішення нагальних проблем, вдаючись до обнуління

соціальних функцій держави. При цьому такі «політичні лідери» не забувають нарощувати

власні статки за рахунок бюджету, призначаючи собі неадекватні їхній ефективності

заробітну платню та виписуючи непомірні преміальні.

Сучасній українській інтелектуальній еліті не вистачає усвідомлення того, що ж

насправді є головним у процесі реформування вітчизняної соціально-економічної системи.

Говорячи про відмежування державного апарату від суспільства, Ю.Габермас зазначає: «Не

демократичне самовизначення ліберальних громадян становить центр тяжіння ліберальної

моделі, а здійснюване правовою державою нормування економічного співтовариства, яке

повинно задоволенням очікувань приватного успіху з боку зайнятих у виробництві громадян

забезпечувати неполітично збагнене спільне благо» [2, с. 349].

Постає питання, чи здатний освічений прошарок українського соціуму вивчити досвід

інших держав та народів задля ефективного використання та вітчизняних теренах. Сьогодні

українське суспільство особливо потребує формування ідеологем та парадигм успішності,

опертя на аксіологію гуманізму. В таких умовах політична еліта має почати нарешті

працювати на власну державу, використовувати власні можливості і ресурси задля спільного

блага.

Фінансово-політична еліта має перестати грати роль сірих кардиналів, висуваючи

поперед себе маріонеток для відволікання уваги. Саме еліта інтелекту, освіти може і повинна

допомоги суспільству звільнитися від фейкових та ворожих навіювань

Український народ – це народ, який здатен посилити власне єднання через силові

провокації ворожих сил (В.Портніков). Українська еліта пройшла важкий та

багатостраждальний, часом мученицький шлях у борні за національну державність.

Отже, слід було б виокремити принципово важливі та першочергові завдання для вищого

прошарку суспільства:

- перш за все, треба добре усвідомити, де той поріг зла та аморальності, за який не

можна переходити;

- базовим практичним вмінням має стати вміння запобігати загрозам руйнування

країни, адже суспільство, що не помічає власного поступу до прірви, приречене впасти в неї;

- справжня національно відповідальна еліта має забезпечити принадність країни для

інвестицій, перетворити її на «клондайк» економічного розвитку;

- слід повсякчас підтримувати прагнення досягти найвищих європейських рівнів

розвитку;

- важливо не загубити себе у сучасній невизначеності та розмитості аксіологічних

векторів та просторів;

- навчитись відділяти героїв від антигероїв;

- не допустити геноциду народу, вимивання кращих, найбільш креативних та

талановитих своїх членів з функціонального простору держави;

- одним з найперших пріоритетів має стати адаптація молоді до умов життя у

суспільстві;

- навчитися уникати радикальні сценарії;

- виховання у собі відсутності страху перед відповідальністю;

- усвідомити, що вирішення жодного з завдань неможливе без творення правових

механізмів та слідування цим принципам;

- Бути здатними до ефективної соціальної стратегії.

Тільки справжні меритократи, тобто, еліта заслуг, що готові до соціальної творчості та

продукування соціального оптимізму, здатні вивести Україну на широкий шлях прогресу.


210


1. Бердяев Н. Философия свободного духа / Бердяев Н. – М., 1994. – С.329.

2. Габермас Ю. «Залучення іншого» / Ю.Габермас; Пер. з нім. ‒ Львів: Астролябія, 2006.

– 416 с.

3. Йонас Г. Принцип відповідальності / Г.Йонас; Пер. з нім. ‒ Київ: Лібра. ‒ 400 с.

4. Кривник О. «Ужоси» українізації: Статті» / О.Кривник, К.: «Смолоскип», 2012. –

352 с.

5. Рогожа М.М. Соціальна мораль: колізії мінімалізму. Монографія / М.М.Рогожа. ‒ К.:

Вид. ПАРАПАН, 2009. – 216 с.

6. Сиваченко Г. Пророк не своєї вітчизни. Експатріанський «метароман» Володимира

Винниченка: текст і контекст / Г.Сиваченко. – К.: Альтернатива, 2003. – 280 с.


211

МЕДИЧНІ НАУКИ / МЕДИЦИНСКИЕ НАУКИ

УДК 616.314.17-008.1

Surayyo Abasniya

(Ургенч, Узбекистан)

DENTAL CARIES IN PATIENTS WITH SOMATIC DISEASES

The latest researches shows that ethiology of caries is complex of local and overall effects. The

reason of caries also may be dental plaque, permeability of enamel and carbohydrates in saliva.

And somatic diseases have influence on caries resistance of teeth.

Key words: dental caries, somatic diseases, index of caries intensity – DMFT (D - decayed, M -

missing, F - filled, T - teeth).

Последние исследования показали, что кариес зубов возникает под влиянием комплекса

как общих, так и местных воздействий. Доказано, что в возникновении кариеса, кроме

зубных бляшек, определенную роль играют проницаемость эмали и присутствие углеводов в

слюне. На устойчивость зуба к кариесу, безусловно, влияют перенесенные заболевания.

Ключевые слова: кариес зубов, соматические болезни, индекс КПУ.

Introduction. The DMF index is applied to the permanent dentition and is expressed as the

total number of teeth or surfaces that are decayed (D), missing (M), or filled (F) in an individual. If

the index is applied to teeth specifically, it is called the DMFT index, and scores per individual can

range from 0 to 28 or 32, depending on whether the third molars are included in the scoring. [4, 5]

The caries experience for a child is expressed as the total number of teeth or surfaces that are

decayed (d), missing (m), or filled (f). The dmft index expresses the number of affected teeth in the

primary dentition, with scores ranging from 0 to 20 for children.

Materials and methods.

This study is based on a comprehensive dental examination of patients in the index age group

32-52 years with different somatic diseases.

Oral examination conducted by a conventional set of dental instruments. Assessment of oral

health status was carried out by the standard index of caries intensity – DMFT. The teeth not

counted are unerupted teeth, congenitally missing teeth or supernumerary teeth, teeth removed for

reasons other than dental caries, and primary teeth retained in the permanent dentition. Counting the

third molars is optional. When a carious lesion or both carious lesion and a restoration are present,

the tooth is recorded as a D. When a tooth has been extracted due to caries, it is recorded as an

M. When a permanent or temporary filling is present, or when a filling is defective but not decayed,

this is counted as an F. Teeth restored for reasons other than caries are not counted as an F. [6,7]

Thus, caries examined the control group (without somatic disease) was 98,18 ± 1,80%; while

the prevalence of dental caries in patients with hypo-and hyperthyroidism all degrees of severity

was 100.0%. Thus, the average intensity of caries index in the age group of patients without

endocrine disease was 8,42 ± 0,40 The intensity of the DMFT in patients with hypothyroidism is

equal to 16,62 ± 0,81 tooth. In the total index of DMFT share of the element "D" was as follows: in

patients without endocrine diseases - 9,86 ± 4,02%; patients with hypothyroidism - 43,98 ± 4,88%

(P <0.05). From an analysis of the intensity of element "F" - filled teeth is seen that its absolute

value is significantly lower in patients with hypothyroidism patients - 4,80 ± 0,19 (P <0.01 vs. 5,42

± 0,22 (P <0.01 ) sealed tooth in the control group. The share element "F" in the structure of the

DMFT in the index in patients with hypothyroidism - 28,88 ± 4,56 (p <0.05), with the

corresponding value in the control group - 64,37 ± 6,42%. The absolute value of the element "M" -

was extracted teeth in patients with hypothyroidism - 4,51 ± 0,22 (p <0.05), with the corresponding

value in the control group - 2,17 ± 0,09%. There was no significant difference in the proportion of


212

the element "M": specific weight of the "M" was in patients with hypothyroidism - 27,14 ± 4,29%

(P <0.05) and in the control group - 25,77 ± 5, 9%. In patients with hypothyroidism noted the

intensity of caries on the severity of the underlying disease.

Results and discussion. Thus, in patients with hypothyroidism mild intensity index of the

DMFT of 13,4 ± 0,62 affected tooth, and hypothyroidism moderate - is 19,83 ± 0,95 (p <0.01) in

accordance with the dynamics of the index DMFT and changing values of parameters - "D" and

"M". Thus in patients with hypothyroidism the absolute value of the element "D" has increased

from 4,31 ± 0,15 affected tooth in mild to 10,35 ± 0,85 (p <0.01) in hypothyroidism moderate, the

corresponding growth for the item " M" made from 3,75 ± 0,15 to 5,27 ± 0,24 (p <0,01). It should

be noted that patients with hypothyroidism with increasing duration of endocrine pathology

increased the intensity of the caries process. Thus, in patients with hypothyroidism intensity of

caries (indexDMFT) at long background pathology to 5 years was 13,73 ± 0,62 affected tooth, with

a duration of 5-10 years - 16,74 ± 0,81.

The index of the DMFT is quite informative indicator, which gives an indication of the level of

intensity of caries. The intensity level of caries in the studied group of control equal to 8,42 ± 0,40

can be attributed to the average intensity of caries (index value of the DMFT from 6.3 to 12.7),

hypothyroid patients with a mean index of DMFT 16,62 ± 0,81 - to very high (DMFT index 16.3

and higher).

Accumulated over the last few years indicate the status information enamel resistance as one of

the leading factors that determine the origin, evolution and severity of caries.[8]

However, from the mineral density and resistance of enamel directly depends on the success of

treatment of caries. It can be assumed that the low value of a "F" in patients with hypothyroidism

are largely attributable to impaired mineral density of hard tissues.

LITERATURE

1. Lockhart P. B., Brennan M. T., Sasser H. C., Fox P. C., Paster B. J., Bahrani-Mougeot F. K.

Bacteremia associated with toothbrushing and dental extraction // Circulation. 2008; 117 (24):

3118–3125.

2. Ainamo J, Bay I. Problems and proposals for recording gingivitis and plaque. Int Dent J.

1975;25(4):29-35.

3. J. M. Moran, “Chemical plaque control-prevention for the masses,” Periodontology 2000,

vol. 15, no. 1, pp. 109–117, 1997. View at Scopus

4. Salivary and tissue enzymes of antioxidant system in patients with inflammation of tissues

of oral cavity / Petrovich I.A., Terekhina N.A., Podozoznaya R.P. et al. // International Congress on

Clinical Enzymology. Cambridge.-1996.-P.31.

5. Muscle mass and function in thyrotoxic patients before and during medical treatment. /

Nørrelund H, Hove KY, Brems-Dalgaard E, Jurik AG, Nielsen LP, Nielsen S, Jørgensen JO, Weeke

J, Møller N.// Clin Endocrinol (Oxf). 1999 Dec;51(6):693-9.

6. Петрович Ю.А., Терехина Н.А., Сумароков Д..Д., Козлова М.В. Роль нарушения

антиоксидантной защиты и терапии антиоксидантами при воспалении, денервации, травмах,

ишемии миокарда. «Биоантиоксидант»: Сборник научных трудов 6-й международной

конференции. М., 2002. С.458-459.

7. Леус П. А. Валеологические аспекты стоматологического здоровья / П. А. Леус.

Минск : БГМУ. 2004. 30 с.

8. Petersen, P. E. The World Oral Health Report 2003: continuous improvement of oral health

in the 21st century ‒ the approach of the WHO Global Oral Health Programme / P. E. Petersen //

Community Dentistry and Oral Epidemiology. 2003, Vol. 31. Supp 1. P. 3-24.


213

УДК 616.36-002

Шохиста Машарипова


АНТИОКСИДАНТНАЯ АКТИВНОСТЬ СЫВОРОТКИ КРОВИ И МАРКЕРЫ

СТАТУСА ЖЕЛЕЗИ У БОЛЬНЫХ ХРОНИЧЕСКИМ ВИРУСНЫМ ГЕПАТИТОМ С

Изучены информативные маркеры статуса железа в организме больных с ХВГС в

сравнительном аспекте со здоровыми лицами. Показано, что у данной категории больных

имеет место феномен перегрузки железом. Показатель антиоксидантной активности

сыворотки крови снижен у больных ХВГС в сравнительном аспекте со здоровыми лицами.

Ключевые слова: хронический вирусный гепатит С, маркеры, статус железа,

антиоксидантная активность, сыворотка крови.

This article gives results of study сlinical and epidemiological aspects on newborn on purulent

and inflammatory disease children health who live in Aral basin sea and enhancement prevention

against purulent diseases.

Key words: Chronic viral hepatitis C, markers, status of iron, antioxidant activity, serum of

blood.

Железо ‒ убиквитарный и необходимый всему живому элемент, является основным

компонентом синтеза гемоглобина и миоглобина, поддерживает прооксидантно-

антиоксидантный баланс, катализирует процессы транспорта электронов и др. [1,2].

В табл. 1 представлено распределение суммарного пула организменного железа у

взрослого мужчины весом 70 кг [3].

Таблица 1.

Распределение железа в организме взрослого мужчины весом 70 кг

Компонент мг %

Гемоглобин

Ферритин

Гемосидерин

Миоглобин

Цитохромы,каталаза

Трансферриновое железо

Всего

2300

500 – 550

500 – 550

230 – 280

100

3

3500 ‒ 4000

60 – 65

12 – 15

12 – 15

8 – 9

3 – 5

0.1 – 0.2

100

Как видно из представленной таблицы, наибольшее количество железа находится в

гемоглобине. Сам обмен железа в организме представляет собой совокупность

разнонаправленных процессов-абсорбции его в желудочно-кишечном тракте, его

поступление в кровоток, связывание его здесь специфическим белком трансферрином,

транспорт железа в составе комплекса трансферрин-железо в ткани-мишени, где оно

используется при синтезе многочисленных железосвязывающих белков, запасание железа во

внутриклеточном белке ферритине, а также в гемосидерине, реутилизация железа из депо,

повторное использование и экскреции железа. Главным регулятором обмена железа в

организме является железосвязывающий, железотранспортный белок-трансферрин, который

в норме насыщен железом примерно на 30%. Нарушения в обмене железа манифестируют

как правило его дефицитом, синдромом развития железодефицитных состояний, однако, не

менее важную проблему составляет и синдром перегрузки железом, причинами которого

могут быть наследственные формы гемохроматозов, наследственные гемолитические анемии

(талассемии), пищевая перегрузка железом, хронические заболевания печени (гепатит В и С,

алкогольная болезнь печени, неалкогольный стеатогепатит). Избыточное железо приводит к


214

значительному возрастанию содержания внутриклеточного и плазменного ферритина, а

также гемосидерина, избыток железа инициирует свободнорадикальные процессы, т.к.

железо является катализатором окислительных процессов на уровне важнейших биомолекул,

таких как ДНК, липиды, углеводы [2]. В то же время этиология нарушений в обмене железа,

которые отмечаются при ХВГС не совсем ясна, либо имеет место первичная гепатопатия,

вызванная вирусом и как следствие возрастание содержание железа во внутриклеточном

ферритине, либо имеет место первичное накопление железа в гепатоцитах, которое

усугубляет вторичное поражение печение, вызванное вирусом.

Цель работы ‒ изучить статус железа и антиоксидантную активность сыворотки крови у

больных хроническим вирусным гепатитом С (ХВГС) в сравнительном аспекте со

здоровыми лицами.

Материалы и методы исследований. Обследовано 30 больных ХВГС обоего пола в

возрасте от 24 до 50 лет (средний возраст-34.2 ± 2.2 л.). В исследование вовлекали в

контрольную группу также 30 условно здоровых лиц в возрасте от 22 до 42 лет (средний

возраст-31.2 л.). Диагноз ХВГС выставляли на основании клинического обследования и

результатов лабораторно-инструментальных исследований. Маркеры HCV в сыворотке

крови устанавливали иммуноферментным анализом. Из маркеров состояния статуса железа

определяли уровень сывороточного железа батофенантролиновым методом, содержание

сывороточного трансферрина анализировали иммунохимическим методом радиальной

диффузии по Манчини, уровень сывороточного ферритина анализировали методом

турбидиметрии на биохимическом анализаторе «HITACHI-902» (Япония) с использованием

коммерческих наборов «Ferritin» фирмы Roshe (Швейцария). Антиоксидантную активность

сыворотки определяли по скорости накопления малонового диальдегида в липидах под

действием окислителя Fe3+

.

Статистическую обработку полученных результатов проводили с использованием

программы «Microsoft Excel». Для определения статистической значимости различий в

зависимости от параметров распределения применяли непарный t-критерий Стьюдента.

Результаты и обсуждение. Обследованные пациенты жаловались на слабость, быструю

утомляемость, снижение работоспособности. При физикальном исследовании у всех

обследованных выявлена незначительная гепатомегалия. Активность трансаминаз у

большинства обследованных была в пределах физиологической нормы, у 9 больных этот

показатель был выше нормы. Показатели статуса железа в организме представлены в табл.2.

Таблица2

Показатели статуса железа в контрольной группе и в группе больных с ХВГС

Обследованные Железо сыв-ки

мкмоль/л

Трансферрин

сыв-ки, г/л

КНТ,% Ферритин сыв-

ки,

нг/мл

Контроль (n -30) 24.1 ± 1.6 3.10 ± 0.02 28.2 ± 0.78 104.3 ± 12.6

Больные ХВГС

(n-30)

38.2 ± 0.8 2.15 ± 0.03 69.4 ± 1.0 875.6 ± 22.4

р <0.001 <0.001 <0.001 <0.001

Как видно из табл.1, в контрольной группе (здоровые лица) уровень сывороточного

железа в среднем составлял 24.1 ± 1.6 мкмоль/л, средний уровень трансферрина, основного

переносчика этого железа в кровотоке составляет 3.10 ± 0.02 г/л. Расчеты показывают, что

при таких феррокинетических показателях насыщение общего пула трансферрина в среднем

составляет 28.2 ± 0.78%, что обеспечивает нормальный турновер (оборот) железа между

плазменным фондом железа и функциональным костномозговом фонде железа и,

следовательно, физиологический гемопоэз в костном мозге. Уровень ферритина в сыворотке


215

крови в среднем составляет у обследованных нами здоровых лиц с 104.3 ± 12.6 нг/мл.

Учитывая, что между уровнем сывороточного ферритина и общими запасами железа в

организме существует прямая количественная корреляция, выражающаяся в том, что

содержанию ферритина в сыворотке крови в 1 нг/мл количественно соответствует 10 мг

элементного железа, отметили, что в среднем запасы железа у обследованных составляют

1.043 г железа.

Изучение показателей статуса железа в группе больных ХВГС показало, что практически

у всех (89%) обследованных больных с ХВГС имеют характерные изменения в маркерах

статуса железа организма. Так, у обследованных с ХВГС имеет место феномен

гиперферремии, содержание сывороточного железа в среднем у таких больных составляет

38.2 ± 0.8 мкмоль/ л, что достоверно выше, чем в контрольной группе (р<0.001, в 1.6 раза

выше, чем в контрольной группе. Гиперферремия имеет место на фоне выраженной

гипотрансферринемии. Так, в среднем уровень трансферрина в сыворотке крови

обследованных больных составляет только 2.15 ± 0.03 г/л, что в 1.4 раза меньше

аналогичного показателя в контроле (р<0.001). На фоне выраженной гиперферремии и

гипотрансферринемии значительно возрастает насыщенность общего пула трансферрина

железом, в среднем коэффициент насыщения трансферрина железом составляет 69.4 ± 1.0%,

что в 2.5 раза выше, чем в контроле (р<0.001). На феномен перегрузки железом в организме

больных ХВГС указывает также и гиперферритинемия, в среднем уровень сывороточного

ферритина у больных ХВГС составляет 875.6 ± 22.4 нг/мл, что в 8.4 раза выше, чем в

контрольной группе (р<0.001). В количественном отношении, таким образом, общие запасы

железа в организме обследованных больных составляют 8.756 г элементного железа.

Анализ показателя антиоксидантной активности сыворотки крови больных ХВГС

показал, что имеет место феномен снижения данного показателя у них в сравнительном

аспекте с контрольной группой – 1.09 ± 0.15 усл.ед 1.89 ± 0.1 усл.ед. соответственно

(р<0.001). Прямых корреляционных взаимосвязей между показателями статуса железа

организме обследованных больных ХВГС и показателями антиоксидантной активности у

них не выявлено.

Выводы.

1. Выявлено, что у больных ХВГС статус железа в организме характеризуется

лабораторными признаками перегрузки железом-гиперферремией, гипотрансферринемий,

увеличением коэффициент насыщения железом и выраженной гиперферритинемией.

2. Антиоксидантная активность сыворотки крови у больных ХВГС снижена в сравнении

с нормой.


1. Булгаков А.В., Левина А.А.,Алексанян М.Ж.,Козинец Г.И. Современные аспекты

донорства и метаболизм железа//Вестник Службы крови России. ‒ Москва, 2013. ‒ №2. ‒

С.37-42.

2. Мирахмедов А.К., Бугланов А.А., Убайдуллаева З.И., Полянская В.П., Мангуш Х.А.,

Рузиев Ю.С., Мадалиева Ж.К., Наджимитдинова М.А., Очилов Ш.Д. Железо-

физиологические,диагностические и фармацевтические аспекты // Инфекция, Иммунитет и

Фармакология. ‒ 2013. ‒ №1-2. ‒ С.66-73.

3. Козинец Г.И., Левина А.А., Шмаров Д.А. Железодефицит-реальная опасность //

Русский медицинский журнал. ‒ Москва, 2003. ‒ Т.11. ‒ С.1-10.


216

УДК 577.161.2

Олена Радутна

(Запоріжжя, Україна)

СУЧАСНІ УЯВЛЕННЯ ПРО ВІТАМІН D

Завдяки стрімкому розвитку науки у 21 сторіччі відбулося фактичне переосмислення

властивостей та ролі вітаміну D. За даними сучасних досліджень стало відомо, що вітамін

D – це більше, ніж вітамін з функціями прогормону. Він є важливим фізіологічним

регулятором, який відповідає за різноманітні біологічні, імунологічні та метаболічні

процеси. Недостатня забезпеченість організму вітаміном D є причиною розвитку понад 150

захворювань.

Ключові слова: вітамін D, метаболізм, дефіцит вітаміну D, клінічні прояви,

лабораторна діагностика, профілактика.

Due to the rapid development of science in the 21st century, there was a real rethinking of the

properties and the role of vitamin D. According to modern research, it became known that vitamin

D is more than vitamin with the functions of prohormone. It is an important physiological regulator

responsible for a variety of biological, immunological and metabolic processes. The lack of vitamin

D in the body is the reason for development over 150 diseases.

Key words: vitamin D, metabolism, vitamin D deficiency, clinical manifestations, laboratory

diagnosis, prevention.

Вивчення ролі вітаміну D в організмі людини пов’язане з пошуком причин виникнення

та методів лікування рахіту. Якщо перше детальне медичне повідомлення про рахіт зроблене

англійськім анатомом і ортопедом F. Glisson у 1650 році, то вітамін D відкрив E. McCollum

тільки у 1913 році.

В останні два десятиліття з’явилася низка доказів того, що вітамін D відіграє надважливу

роль у багатьох метаболічних процесах, пов’язаних із загальним станом здоров’я людини.

Практично в усіх органах, тканинах та клітинах організму людини були виявлені рецептори,

що реагують на присутність вітаміну D. Дослідження останніх років довели його важливість

для профілактики та лікування сотень захворювань.

Проте, незважаючи на достатню кількість доказів про користь вітаміну D, визнано, що

дефіцит вітаміну D в організмі - це всесвітня медична проблема, що веде до негативних

наслідків для здоров’я дітей та дорослих. У світі приблизно 1 мільярд людей, незалежно від

віку, перебуває у вітамін D-дефіцитному стані. У країнах Західної Європи і США до 50%

населення мають недостатність цієї важливої речовини. Зростання її частоти є найвищим у

країнах Близького Сходу та Південній Азії. В нашій країні дефіцит вітаміну D

спостерігається у 95% українців. Сьогодні відомо, що кожна людина, незалежно від

соціального стану і віку, може мати дефіцит вітаміну D і страждати від його наслідків

[4, с. 20].

Вітамін D належить до групи жиророзчинних вітамінів. Поняття “вітамін D” об'єднує

кілька речовин з дуже схожою фармакологічною дією. Основними формами вітаміну D є

ергокальциферол (вітамін D2) і холекальциферол (вітамін D3). Ергокальциферол надходить в

організм тільки з їжею, він виробляється рослинами і грибами, міститься у дріжджах і хлібі.

Холекальциферол знаходиться у продуктах тваринного походження (вершкове масло, яйця,

молоко, печінка тріски, скумбрія тощо), а також синтезується під дією сонячного світла у

шкіри людини із провітаміну 7-дигідрохолестеролу. Кількість холекальциферолу, що

синтезується під впливом ультрафіолетових променів, залежить від довжини світлової хвилі,

віку (з віком знижується здатність шкіри синтезувати вітамін D), пігментації (чим менше

пігментована шкіра, тим більша кількість вітаміну D синтезується) [3, с. 29], [5, с. 28].


217

Для того, щоб стати біологічно активним, вітамін D (незалежно від шляху надходження

– з їжею або унаслідок ендогенного синтезу під дією сонячних променів), проходить два

етапи ферментативних перетворень у вигляді гідроксилювання. Перший етап відбувається в

печінці, перетворюючи вітамін D на 25(ОН)D, відомий як кальцидіол. Утворення 25(ОН)D у

печінці регулюється за механізмом зворотного зв’язку і підтримується на відносно сталому

рівні. Основною формою вітаміну D, що циркулює у крові є 25(ОН)D. Тому критерієм

забезпеченості організму вітаміном D може служити рівень цього метаболіту в крові. Другий

етап гідроксилювання відбувається у нирках (за участю ферменту 1α-гідроксилази CYP27B),

що перетворює 25(ОН)D у біологічно активний D-гормон (1,25(OH)2D). Саме 1,25(ОН)2D

разом з паратгормоном і кальцитоніном забезпечує регуляцію мінерального обміну, перш за

все, обміну кальцію і фосфору, створює необхідні їх концентрації в крові, регулює

надходження (всмоктування) з кишечника, виведення з сечею, визначає процеси росту

хрящової і кісткової тканин [3, с. 29], [2, с. 88].

Сучасні дослідження метаболізму вітаміну D показали, що крім ключової ролі вітаміну

D у мінеральному обміні, його активні метаболіти значно впливають на всі види обміну

речовин. Виявлення рецепторів вітаміну D (VDR) і ферменту 1α-гідроксилази не тільки в

ниркових канальцях, кишечнику, кістковій і хрящовій тканинах, але і в клітинах шкіри,

нервовій системі, плаценті, селезінці, лімфатичних вузлах, скелетних м'язах, легенях,

печінці, моноцитах, макрофагах, стовбурових клітинах передбачає більш широкий спектр

фізіологічного ефекту вітаміну D. Це пов’язано з двома механізмами дії вітаміну D3 на

фізіологічні процеси: на рівні геному і негеномні. На рівні геному метаболіти вітаміну D3

проявляють фізіологічний ефект подібно до дії стероїдних гормонів. Другий механізм дії

вітаміну D проявляється через мембрану [1, с. 74], [3, с. 29].

Було доведено, що вітамін D3 прямо або опосередковано регулює обмін речовин усіх

органів і систем: мінеральний обмін, синтез ліпідів, білків, ферментів, гормонів; регулює

енергетичний обмін; пригнічує клітинну проліферацію і виконує контроль за

диференціюванням клітин; інгібує ангіогенез; стимулює синтез інсуліну; пригнічує синтез

реніну; виконує контроль за функціями імунної, серцево-судинної, нервової, м'язової,

сечовивідної систем, шлунково-кишкового тракту, підшлункової залози, печінки тощо

[5, с. 31].

Встановлено, що наслідками дефіциту вітаміну D можуть бути такі захворювання: рахіт,

остеомаляція, м’язова дистрофія, остеопороз, дерматити, ожиріння, ослаблення імунітету,

затримка розумового розвитку, аутизм, шизофренія, інфекційні захворювання (ГРВІ,

пневмонії, туберкульоз, ВІЛ, гепатит С), хронічні запальні (хвороба Крону), алергічні

захворювання (бронхіальна астма, харчова алергія), автоімунні захворювання (ревматоїдний

артрит, розсіяний склероз, цукровий діабет), серцево-судинні (артеріальна гіпертензія,

серцева недостатність) і навіть онкологічні (рак) [1, с. 76].

Основними причинами дефіциту вітаміну D є:

‒ народження в осінньо-зимовий період;

‒ недоношеність, морфофункціональна незрілість;

‒ діти в двійні-трійні;

‒ велика маса тіла при народженні, інтенсивне набирання ваги протягом перших 3 міс.

життя;

‒ раннє штучне і змішане вигодовування, вигодовування неадаптованими молочними

сумішами;

‒ виключно грудне вигодовування;

‒ вагітність або лактація;

‒ зниження епідермального синтезу (використання сонцезахисних засобів, вік, сезон,

пігментація шкіри);

‒ зменшення споживання продуктів, що є джерелами вітаміну D, однак споживання

вітаміну D з їжею часто вкрай недостатньо;


218

‒ зниження доступності вітаміну D (синдромі мальабсорбції, ожиріння);

‒ збільшення катаболізму або його втрата (хвороби серцево-судинної системи або

нефротичний синдром);

‒ зниження синтезу 25(OH)D (при печінковій недостатності);

‒ зниження синтезу 1,25(OH)2D (при хронічній нирковій недостатності);

‒ вживання деяких лікарських засобів (протисудомні, глюкокортикоїди та ін.), які

впливають на метаболізм вітаміну D, та знижують вміст його активних форм;

‒ спадкові порушення метаболізму вітаміну D [2, с. 89], [3, с. 30].

Сьогодні, найкращим діагностичним показником вітаміну D в організмі людини є

визначення концентрації 25(ОН) D у сироватці крові. Цей показник відображає сумарну

кількість вітаміну D, виробленого в шкірі і отриманого з харчових продуктів та добавок і має

доволі тривалий період напіврозпаду в крові – близько 15 днів. Необхідно брати до уваги, що

рівень 25(OH)D в сироватці крові прямо не відображає запаси вітаміну D в тканинах

організму. Відповідно до сучасних рекомендацій, дефіцит вітаміну D визначається при

концентрації 25(OH)D менше 20 нг/мл (50 нмоль/л), недостатність вітаміну D ‒ при

концентрації 25(OH)D в межах 21-29 нг/мл (50,1-74,9 нмоль/л) в сироватці крові. Для

підтримки загального здоров’я необхідна концентрація 25(OH)D 30-50 нг/мл (75-125

нмоль/л). Надлишковій забезпеченості відповідає концентрації 25(OH)D вище за 100 нг/мл

(250 нмоль/л), що небезпечно для загального стану здоров'я і вимагає зниження або

припинення додаткового прийому вітаміну D, а вище за 150 нг/мл (375 нмоль/л), вважається

токсичною [1, с. 75], [3, с. 31].

Для підтримки бажаної концентрації вітаміну D (30-50 нг/мл), надходження його в

організм людини з природних джерел (харчування, сонячні промені) є недостатнім. Тому

потрібна медикаментозна корекція. Основними препаратами, що застосовуються для

профілактики та лікування дефіциту вітаміну D, є насамперед препарати холекальциферолу

(вітаміну D3). Препарати вітаміну D2 останнім часом в усьому світі майже не

використовуються. Це пов’язано з відносно низькою профілактичною та лікувальною

ефективністю вітаміну D2. Активність препаратів вітаміну D виражається в міжнародних

одиницях (1 мкг вітаміну D = 40 МО) [3, с. 31].

Доцільність профілактики та лікування дефіциту вітаміну D, необхідне дозування може

призначити тільки лікар з урахуванням віку, загального стану здоров’я, сезону тощо.

Таким чином, завдяки сучасним дослідженням, ідентифіковані активні метаболіти

вітаміну D, які мають гормоноподібну дію та беруть участь в усіх видах обміну речовин

людини. Практично всі органи, тканини та клітини організму людини мають рецептори, що

реагують на присутність вітаміну D. Недостатність вітаміну D на сьогодні є глобальною

проблемою, яка впливає на функціонування всіх органів і систем організму і може стати

причиною розвитку багатьох тяжких захворювань. Тому своєчасне визначення ступеня

забезпеченості організму вітаміном D і корекція його дефіциту має велике значення для

здоров’я людини.


1. Абатуров А.Е. Лечение и профилактика недостаточности и дефицита витамина D у

детей и подростков / А.Е. Абатуров, Т.П. Борисова, Е.Л. Кривуша // Здоровье ребёнка. –

2015. – № 3 (63). – С. 73 – 78.

2. Зафт В.Б. Дефіцит вітаміну D та його сучасна лабораторна діагностика / В.Б. Зафт,

А.А. Зафт, Ж.О. Клімова, В.В.Галицька, О.В. Рикова // Здоровье женщины. ‒ 2015. ‒ №3 (99).

‒ С. 88-90.

3. Квашніна Л.В. Вітамін D у різні періоди дитинства: що знаемо, що треба пам’ятати і

що забули / Л.В. Квашніна // Здоров'я України ХХІ сторіччя: медична газета. ‒ 2017. ‒

Тематич. № 4 грудень: Педіатрія. ‒ С. 29-31.


219

4. Поворознюк В.В. В центре внимания ‒ дефицит витамина D / В.В. Поворознюк,

М. Холік, П. Плудовскі, Т.Ф.Татарчук, В.І. Пірогова, Л.В. Квашніна // Здоров'я України ХХІ

сторіччя: медична газета. ‒ 2017. ‒ № 4. ‒ С. 20-22.

5. Чекман І.С. Фармакологія вітаміну D / І.С. Чекман, Н.О. Горчакова, В.В. Бережний,

А.В. Давидюк, М.Р. Романько // Современная педиатрия. ‒ 2017. ‒ № 2 (82). – С.28-36.

УДК 618.173:616-007.61

Nigina Todjiyeva, Dilafruz Kamalova, Zarina Bazarova

(Samarkand, Uzbekistan)

RISK FACTORS FOR THE DEVELOPMENT OF ENDOMETRIAL HYPERPLASTIC

PROCESSES IN PREMENOPAUSE

Endometrial hyperplasia is a vital, complex and multi-faceted problem of practical gynecology.

This is due to the fact that this pathology is related to the proliferative processes and without

treatment in prolonged duration, it can be a ground for the development of endometrial cancer.

Keywords: Endometrial hyperplasia, premenopause, hormonal therapy.

Endometrial hyperplasia (EHP) is the most common form of mucous membrane pathology of

the uterus and it is tracked as a non-physiological endometrial proliferation, accompanied by

restructuring of glandular and, to lesser degree stromal components of the tissue. Mechanisms of

endometrial hyperplastic processes are not well understood yet, which complicates development of

pathogenically substantiated treatment system for patients with this pathology [2, p. 1755;

7, p. 367].

In the structure of gynecological pathology EHP occur with a frequency of 15-40% [1, p. 936;

6, p. 199; 5, p. 305 ]. Most frequently EHP is detected in women between 45-55 years [3, p. 415;

4, p. 547].

For the purpose of determining risk factors for the development of endometrial hyperplastic

processes on the of gynecological department of Samarkand Regional Multiprofield Medical

Center, was been provided a complex clinical and laboratorial examination and treatment of 30

patients with hyperplastic processes of endometrium in premenopausal period. Criteria in research

selection are histological verification diagnosis of endometrial hyperplasia with no atypia. From the

research excepted patients with atypical hyperplasia, cancer of womb carcinoma; malignant of

intraepithelial carcinoma of uterine cervix; existing hysteromyoma with submucous position one or

more nodes, with centripetal growth, also myomatosis nodes, extending womb more to 10 week of

pregnancy; severe somatic pathology. The control group was consist of 30 women. Average age of

the main group patients’ is 45.5 ± 1.99, the control group is 46.8 ± 1.75, which is testify about

comparing examined women’s group by age qualify. By analysis heredity of diseases of vascular

system were found, that in 4(13.3%) patients of the main group family anamnesis were severe form

of hypernotic diseases, ischemic diseases, what is exactly did not have any differences from the date

of control group – 5(16.6 %).

Burdened anamnesis of heredity by endocrinal pathology in relatives of the I line relates of

examined group patients, more in diabetes, were relieved in 3 (10%), and 3 (10%) in main and

control group as well.

Analysis of oncological diseases in relatives of the I and II line of relates in examined with

endometrial hyperplastic processes showed, that in 11 (36.7%) examined is diagnosed existing

malignance in different localization. In the control group existing oncological diseases in relatives

was established in 7(23.3%) patients. Thus malignance of reproductive system observed in mothers

and girl patients with hyperlasia of endometry in 8 (26.7 %) cases, in control group only in 3 (10%).


220

Among benign gynecological diseases in patients’ relatives of main group is hysteromyoma

and hyperplastic processes of endometry is noted in 12 (40%) cases, in the control group this

showing is 4(13.3%).

During the study of extragenital pathology was revealed a high percentage of chronic

elementary tract diseases of different types: in 18 (60%) patients of the main and control groups in

10(30 %). Existing hepatitis A in the anamnesis was noted in 3 (10%) and 4 (13.3 %) observing of

both groups as well.

Chronic inflammatory diseases of upper and lower respiratory tract predominantly chronic

tonsillitis, chronic bronchitis, were revealed in 5 (16.6%) patients of the main group and in 5 (16.6

%) of observed control group. Statistically reliable differences were not revealed. With bronchial

asthma of mild stage was suffered 1 (3.3%) patient from the main group.

In the structure of urinary chanals diseases in women of the examined groups chronic cystitis,

pyelonephritis and urine stone diseases were revealed in 16.6% and 13.3% in main and control

groups as well. With diseases of cardio vascular system , more hypertonic disease and vegeto-

vascular distonia according to hypertonic type, suffered considerable part of patients with

hyperplastic endometrial process -15 (50%) women of the main group, which is reliable didn’t

increase at control group 12 (40%).

Varicous disease of low extremities was found in 7 (23.3%) cases in the main group and in 7

(23.3%) patients of control group. Anamnesis of thrombotic complications were burdened in 1 (3%)

patient of the main group, while in the control group patients thrombolytic complications were not

revealed.

Mayor attention should be given to the structure and frequency of gynecological diseases in

women with hyperplastic process of endometrium. All women of the main group and 83.3% of

control group were examined and treated by various gynecological diseases. Despite of different

number, more in all groups can be observed hystermyoma, endometriosis , ectopia of the uterus

neck, fibrous cystic-mastopathy and chronic inflammatory diseases of internal genitals, and less are

endometritis, barrenness and tumor of overies. Existing hyperplastic process of endometry of

hystermyoma in the patients anamnesis in more percent of cases in 22 ( 73.3%) women of the main

group, which for sure was different from the frequency spreading of given pathology in patients of

the control group are 9 (30%). the average duration of the disease was similar and consist of 6.3 ±

5.3 years in the main group and 6.3 ± 4.0 years in women without endometrial diseases. Existing an

endometriosis were revealed in the anamnesis of 4 (13.3%) and 2 (6.6%) patients of the main and

control group as well.

Ectopia of uterus neck were been in anamnesis in 20 (66.6%) patient of the main group. In 14

(46.7 %) and 2(6.7%) examined patients of the main group were carried out treatment with the

surgical diathermy and cryoablation as well. In the same time, ectopy of uterus neck met more less

in the anamnesis of the control group than in the main group in 20% cases.

Spreading rate of diffusive fibrous cystic-mastopathy were similar in the main groups in 42.4%

and 40.6% women of the I and II group as well. In control group this data were more lower and

consist of 16.7%.

Should be noted, that chronic inflammatory diseases of internal genitals were observed exactly

in the anamnesis more of the main group, than in control group. Also, the frequency of chronic

salpingooforitis among the patients of the main group was 40%, among the patients of the control

group was in 10%. Acute and chronic endometritis (by the results of clinic and lab and instrumental

examination) was noted in the anamnesis of 4 (13.3%) patients of the main group and in 3 (10%)

women of the control group.

Barrenness in the anamnesis was noted in 5 (16.7%) patients of the main group, and in 2 (6.7%)

of the control group. Ovaries cancer in the anmnesis was noted in 4 (13.3%) patients of the main

group, while in control group was only in 1 (3.3%) woman.

Should be noted, that in the anamnesis of 13 (43.3%) patients with endometrial hyperplastic

processes were done a surgical treatment on gynecological pathology of laporascopy and


221

laporoectomy accesses: reaction of ovary by serious cystoadenoma are in 7 (23.3%) cases,

tubectomy for exterauterine pregnancy, sacro and hydrosalpings are in 4 cases (13.3) concentrative

myoechtomia and removing paraovarial cysts in 1 case (3.3%) as well. Among surgical treatment,

which took place in the control group anamnesis, had an operation, data which were extrauterine

pregnancy in 3 (10%); besides, 2 (6.7%) patients were made conservative myoectomia and in

1(3.3%) were removed endometric cysts of both ovaries, coagulation of focal endometriosis.

Separate diagnostic scratching of cervical mucous canal and uteral cavity (SDS) were noted in

13 (43.3%) patients’ anamnesis with hyperplastic processes of endometrium, in control group in 4

(13.3%) women. 36.7% and 13.3% patients of the main and control accordingly SDS were carried

once; 2 (6.6%) women of the main group were carried the operation twice. In the anamnesis of

examined control group the repetition of SDS were not noted.

In the anamnesis of the main group patients’ the most frequent cystological diagnosis,

established in the result of pathomorphological research has gotten of scratching of cervical mucous

canal and uterine cavity, was glandular cystic of the endometrium (GCEH) in 56.7% patients from

the main group. Besides that, were noted polyp of cervical canal, endometrial polyp and their

comparisons, including with GCEH. In control group just in 2 (6.6%) cases were revealed polyp of

cervical canal and endometrial polyp as well.

Should be noted, that hormonal treatment in the anamnesis got 8 (26.7%) patients of the main

group and 3 (10%) women of control group. As hormonal therapy in group took norcolut in 4 cases,

dufastone and 17-OPC in 2 cases as well. Should be mentioned , that in all cases of hormonal

therapy were stopped by the patients because of bad tolerance of preparations and developing side

effects. In control group 2 women had dufastone , and 1 patient had Zhanine.

Were carefully been analyzed being and functioning of reproductive system of examined group

women. We can see, that in most patients (60% and 80% of the main and control group as well)

menarche comes on time, at the age of 12-14 years old. In examined once was 12.5 ± 1.70 years in

the main group and it differentiated from the average of menarche offensive age in women of

control group is 13.4 ± 1.22 years. More patients with endometrial hyperplastic in (90%) and 93.3

% women of control group menarche was established during a year.

Menstrual cycle in 96.7 % patients of the main group and in all women of control group the

menarche was regular. By the results of anamnesis was established, that in 3 (10%) patients of the

main group was observed episode of menstrual cycle disturbance on oligomenorrhea type and

opsomenorrhea; maybe it is connected with inflammatory processes of endometry and ovaries, and

also hormonal disturbances.

We have analyzed parity of examined women. In the anamnesis there were pregnancies in 28-

93.3% patients with endometrial hyperplastic processes and in 96.7% women of the control group.

Has established, that all patients of the main group were 240 pregnancy women. The average for

each woman are 8 pregnancies.

In examined control groups the parity made 3.3 pregnancies of 96 pregnant women in total.

Analysis of pregnancy results in patients with endometrial hyperplastic processes showed presents

of exact differences of timely deliveries frequencies and artificial abortion comparing with patients

of the control group. In the main group 36.2% pregnancies completed with urgent deliveries, in

control group is 46.9 %. Average of artificial abortions were 133 cases in the main group, among

the patients of control group were 44 cases.

In this way, been provided somatic analysis, gynecological disorders, reproductive functions of

examined women with endometrial hyperplastic processes showed, that in whole for patients with

endometrial hyperplastic processes is typically:

‒ hereditical burdened in huperplastic and malignant diseases of reproductive system;

‒ increased level of somatic pathology with obtained cardio-vascular diseases and diseases of

elementary tract;

‒ high infectious index;


222

‒ features of reproductive functions (more early age of menarche by comparing with control

group);

‒ high frequency of combination of EHP with hyperplastic processes of another reproductive

system organs.

SOURCES AND LITERATURE

1. American College of Obstetricians and Gynecologists. ACOG Practice Bulletin No.108.

Polycystic ovary syndrome. Obstet. Gynecol. 2009; 114: 936-949.

2. Banno K.,Kisu I., Yanokura M., Tsuji K., Masuda K. at al. Progestin therapy for

endometrial cancer: the potencial of fourth-generation progestin (review). Am.J.Oncol.2012; 40(6):

1755-1762

3. Endometrial polyps in pre- and postmenopausal women: Factors associated with malignancy

/ Antunes A Jr., Costa-Paiva L., Arthuso M., Costa M.J., Pinto-Neto A.M.// Maturitas.2010. Vol.57,

Issue 4.P.415-421

4. Gallos I.D., Shehmar M., Thangaratinam S., Papapostolou T.K., Coomarasamy A., Gupta

J.K. Oral progestogens vs levonorgestrel-realising intrauterine system for endometrial hyperplasia:

a systematic review and meta-analisis. Am.J. Obstet.Gynecol.2010; 203:547; e-1-10

5. Gallos I.D., Ofinran O., Shehmar M., Coomarasamy A., Gupta J.K. Current management of

endometrial hyperplasia – a survey of United Kindom consultant gynaecologists. Eur.J.

Obstet.Gynecol. 2011;158(2);305-307

6. Mills A.M., Longacre T.A. Endometrial hyperplasia.Semin.Diagn.Pathol.2010;27(4):199-

214

7. Steinbakk A., Gudlaugsson E., Aasprong O.G., Skaland I. at al. Molecular biomarkers in

endometrial hyperplasias predict cancer progression. Am. J. Obstet. Gynecol.2011; 204(4):357; e1-

12.

Зумрад Юсупова


СРАВНИТЕЛЬНЫЙ АНАЛИЗ МЕТОДИК АНЕСТЕЗИИ

У ПРОКТОЛОГИЧЕСКИХ БОЛЬНЫХ

Автор проводит анализ результатов проведенной сакральной анестезии различных

проктологических заболеваний у 60 больных с сопутствующими соматическими

заболеваниями. На основании результатов исследования установлено, что в большинстве

случаев применение модифицированной сакральной анестезии позволяющей снизить

количество технических трудностей и неудач при высоких уровнях анальгетического

эффекта и сенсорного блока.

Ключевые слова: сакральная анестезия, проктологические больные, каудальная блокада,

сенсор блок, геморрой, мозговая оболочка

The author analyzes the results of sacral anesthesia of various proctological diseases in 60

patients with concomitant somatic diseases. Based on the results of the study, it was found that in

most cases, the use of modified sacral anesthesia makes it possible to reduce the number of

technical difficulties and failures at high levels of analgesic effect and sensory block.

Key words: sacral anesthesia, proctologic patients, caudal anesthesia, sensory block,

hemorrhoids, cerebral casing.

Анестезия проводится по современным мировым стандартам с использованием самых

современных препаратов, опытными анестезиологами. Учитывая тенденцию


223

мультимодального подхода к проведению обезболивания, в последние годы все большее

распространение получают методы регионарной анестезии. Внушительный набор ее

положительных характеристик и преимущества перед общими методами обезболивания

способствуют активному внедрению регионарной анестезии практически во всех отраслях

хирургии [1].

В зависимости от возраста пациента, характера и продолжительности оперативного

вмешательства, наличия сопутствующих заболеваний (сахарный диабет, гипертоническая

болезнь, бронхиальная астма, состояние после инсульта и инфаркта миокарда) врач-

анестезиолог выбирает подходящий именно Вам метод анестезии и препараты для ее

проведения.

Большинство «малых», непродолжительных проктологических операций (по поводу

геморроя, трещин, свищей, копчикового хода и т.п.), проводится под эпидуральной

анестезией. На сегодняшний день широкий спектр проктологических операций требует

использования разнообразных методов анестезии.

Адекватная анестезия является непреложным условием для успешного выполнения

проктологических операций на промежности и анальной канале. В настоящее время есть

много видов обезболивания в проктологии: местная анестезия, параректальная,

пресакральная, но наиболее эффективна – каудальная (сакральная) анестезия. Производится

укол в месте соединения копчика и крестца с введением (в каудальное пространство)

анестетика. Эта анестезия позволят в комфортных условиях осмотреть пациента, особенно

при сильных болях, какие бывают, например, при анальной трещине, когда пациент не дает

даже притронуться к ней. В сложных случаях каудальная анестезия облегчает диагностику

заболеваний и снижает процент ошибочных диагнозов. [2,3]. В послеоперационном периоде

каудальная анестезия полностью снимает боли, недаром пациенты называют этот укол

волшебным. Но длительность обезболивания при этой анестезии всего лишь 1-2 часа при

анестезии лидокаином и 5-6 часов при введении наропина. Наиболее современный метод

продленного послеоперационного обезболивания при промежностных операциях и прежде

всего ‒ геморроя ‒ следующий. Во время операции в перидуральном пространстве

устанавливается специальный катетер, по которому в послеоперационном периоде вводятся

микродозы анестетика с помощью т. н. эластомерной помпы. Конструкция помпы позволяет

менять скорость введения обезболивающего препарата и установить необходимый режим

обезболивания, позволяющий без болей провести первые (самые некомфортные) сутки после

операции. Перидуральный катетер может безопасно находиться у человека до 3-х суток,

соответственно этому на протяжении 3-х суток пациент полностью избавляется от

послеоперационных болей.

Наш опыт показывает, что в большинстве случаев при операциях на геморрое

достаточно проведение анестезии в течение 1-2-х суток. Другие операции – операции по

поводу свищей прямой кишки, парапроктитов, анальной трещины, кондилом,

эпителиального копчикового хода, ректоцеле, как правило, не требуют продленного

послеоперационного обезболивания и относительно легко переносятся пациентами. Она

находит широкое применение при выполнении хирургических вмешательств у

проктологических пациентов, оперируемых на анально-ректальной зоне.

При правильном выполнении анестезии опасность повреждения спинного мозга и

твердой мозговой оболочки крайне мала. Методика используется для пери- и

послеоперационной анальгезии у взрослых и детей. Ее также можно применять как

самостоятельно, так и в комбинации с другими методами обезболивания [4, 5, 6, 7].

С каждым днем расширяется и спектр возможностей сакральной анестезии за счет

улучшения фармакологической оснащенности. Десятки лет назад для эпидурального

введения использовались растворы местных анестетиков с достаточно выраженным

токсическим влиянием на организм, что ограничивало применение методики, на

сегодняшний день это практически сведено к минимуму [8]. Для каудальной блокады


224

имеется достаточно широкий арсенал лекарственных препаратов ‒ местных анестетиков ‒

1% и 2% раствор лидокаина, 0,5% раствор бупивакаина, 0,75% и 1% раствор ропивакаина

[9,10,11].

Несмотря на то, что сакральная анестезия известна и достаточно широко используется

уже более века, интерес к ней со стороны анестезиологов не уменьшается, что выражается в

более углубленном изучении, совершенствовании и дальнейшем клиническом применении

методики анестезии. И хотя суть методики ‒ введение раствора местного анестетика в

каудальное пространство через крестцовую щель, остается незыблемой, имеется ряд спорных

вопросов относительно угла введения пункционной иглы [1, 12]), глубины продвижения

иглы в сакральном канале после прободения ею соединительно-тканной мембраны [1, 2, 13,

14] и объемом вводимого местного анестетика. Еще одним аспектом ограничивающим

применение сакрального блока являются анатомические особенности строения сакрального

канала у пациентов [15]. Известно, что соединительно-тканная мембрана может быть

оссифицирована у 3-5% пациентов [13]. Выраженное ожирение затрудняет идентификацию

крестцовой щели и, соответственно, крестцово-копчиковой связки. После травм копчика

(переломы, ушибы) происходит окостенение и заращение входа в сакральный канал и

невозможно осуществить пункцию и введение раствора местного анестетика в каудальное

пространство [16]. Все это и обуславливает встречающиеся неудачи при проведении

каудальной блокады по стандартной методике через hiatus sacralis.

Цель работы: разработка модифицированного способа сакральной анестезии и изучение

его эффективности при оперативных вмешательствах в проктологии.

Материалы и методы исследования. Исследование было выполнено у 60 пациентов,

находившихся на стационарном лечении в отделении гнойная хирургии ОМПНИЦ

г. Ургенча и которым под эпидурально-сакральной анестезией были выполнены плановые

оперативные вмешательства на анально ректальной зоне. Для сравнительного анализа

эффективности стандартной и модифицированной методики сакральной анестезии все

пациенты были разделены на 2 группы: 1-я клиническая группа - 30 пациентов, сакральная

анестезия выполнялась по стандартной методике и 2-я группа - 30 пациентов, сакральная

анестезия выполнялась по модифицированной методике. Пациенты обеих групп не имели

статистически значимых различий по возрасту, полу, имели класс тяжести по ASA I-II. В

качестве вводимого в эпидуральное пространство анестетика в обеих группах использовался

2% раствор лидокаина в объеме 20 мл.

Результаты исследования. При сравнении двух методик сакральной анестезии

(стандартной и модифицированной) нами в обеих клинических группах изучены следующие

показатели: частота успешных пункций сакрального канала ‒ «удачных» анестезий,

анальгетический эффект и уровень сенсорного блока.

При сравнении двух методик сакральной анестезии (стандартной и модифицированной)

была отмечена простота выполнения модифицированного метода каудальной анестезии.

Метод не потребовал дополнительного оснащения и не был более затратным по времени

выполнения. Полученные результаты по числу «удачных» пункций сакрального канала у

пациентов обеих клинических групп представлены на рис. 1.


225

80

82

84

86

88

90

92

94

96

98

стандартная модифицированная

86,7

96,7

Успешная пункция сакрального канала

Рис. 1.

Как видно из приведенного рисунка 1, успешная пункция сакрального канала

модифицированным способом была в 96,7% случаев, в отличие от стандартной методики

(86,7%).

Было проведено сравнение качества анальгезии при пункциях разными способами.

Субъективная оценка анальгетического эффекта проводилась по пятибалльной шкале: 0

баллов ‒ полная анестезия; 1 балл ‒ хорошо выраженный обезболивающий эффект,

сохранение только тактильных ощущений; 2 балла ‒ эффект удовлетворительный, умеренная

боль, дополнительное обезболивание не требуется; 3 балла ‒ эффект недостаточный, сильная

боль, необходимо дополнительное обезболивание; 4 балла ‒ нестерпимая боль.

При использовании модифицированной методики анальгетический эффект не уступал по

выраженности таковому при проведении анестезии по стандартной методике (рис. 2).

Рис. 2. Оценка анальгезирующего эффекта методик сакральной анестезии

стандартная модифицированная

12,3 14,5

45,8 40,8

41,9 44,7

Оценка анальгезирующего эффекта

0 балл 1 балл 2 балл


226

Оценивали уровень сенсорного блока по тесту pin prick каждые 5 минут после пункции:

0 баллов ‒ сохранение болевой чувствительности в ответ на раздражение иглой; 1 балл ‒

ощущение тупого прикосновения (анальгезия); 2 балла ‒ отсутствие ощущений (анестезия).

При использовании обеих методик не было зарегистрировано серьезных осложнений и

побочных эффектов каудального блока.

Выводы. Наш опыт показывает, что в большинстве случаев при операциях на геморрое

достаточно проведение анестезии в течение 1-2-х суток. Другие операции – операции по

поводу свищей прямой кишки, парапроктитов, анальной трещины, кондилом,

эпителиального копчикового хода, ректоцеле, как правило, не требуют продленного

послеоперационного обезболивания и относительно легко переносятся пациентами. С целью

минимизации неудачных пункций сакрального канала вследствие анатомических и

конституционных особенностей, а также травм копчика, целесообразно использование

модифицированной методики, дающей возможность проведения каудальной блокады при

отсутствии крестцовой щели либо трудности ее идентификации; простота в применении,

позволяющей снизить количество технических трудностей и неудач при высоких уровнях

анальгетического эффекта и сенсорного блока.

ИСТОЧНИКИ И ЛИТЕРАТУРА 1. Илюкевич Г.В., Олецкий В.Н. Регионарная анестезия. ‒ Мн.: Ковчег, 2006. ‒ 164 с.

2. Акунц К.Б. Регионарное обезболивание. ‒ М.: Триада-Х, 2003. ‒ 120 с.

3. Слаута В.Н., Бураков И.В., Кунцевич И.Л. Использование сакральной анестезии в

проктологии // Проблемы реабилитации проктологических больных: Материалы 3-й

международной конференции. ‒ Мн.: Белорусский центр научной медицинской информации

МЗ РБ, 1998. ‒ С. 27-28.

4. Вельц А.В. Комбинированная каудальная эпидуральная анестезия у детей: автореф.

дис. ... канд. мед. наук. ‒ Екатеринбург, 2002. ‒ 19 с.

5. Власов О.О. Оптимизация интра- и послеоперационного обезболивания с помощью

пролонгированной каудальной анестезии у новорожденных детей: автореф. дис. ... канд. мед.

наук. ‒ Днепропетровск, 2006. ‒ 19 с.

6. Ghai B, Makkar J.K., Behra B.K. Is a fall in baseline heart rate a reliable predictor of a

successful single shot caudal epidural in children? (Является ли падение базовой ЧСС

зависимым показателем успешности однократной попытки каудальной эпидуральной

анестезии у детей?) // Pediat Anaesthesia. ‒ 2007. ‒ Vol.17. ‒ P.552-556.

7. Kumagai M, Yamashita M. Sacral intervertebral approach for epidural anaesthesia in infants

and children: application of "drip and tube" method // Anaesth Intensive Care. ‒ 1995. ‒ Vol.23(4).

‒ P.469-471.

0 Томсон В.В., Волчков В.А., Бойкова Н.В. Оценка местной нейротоксичности

лидокаина при эпидуральном введении // Анестезиология и реаниматология. ‒ 2003. ‒ №4. ‒

С. 21-25.

8. Козлов С.П., Ващинская Т.В., Светлов В.А. Клинический опыт использования двух

форм бупивакаина гидрохлорида (анекаина и маркаина) для эпидуральной анестезии //

Анестезиология и реаниматология. ‒ 1999. ‒ №5. ‒ С. 69-71.

9. Мизиков В.М. Новый местный анестетик длительного действия ропивакаина

гидрохлорид (наропин) // Анестезиология и реаниматология. ‒ 2000. ‒ №4. ‒ С. 72-76.

10. Губаев С.З.. Буров Н.Е., Осипов С.А. Клинико-фармакологическая характеристика

ропивакаина при проведении сакральной анестезии // Анестезиология и реаниматология. ‒

2001. ‒ №3. ‒ С. 17-19.

11. Park JH, Koo BN, Kim JY, Cho JE, Kim WO, Kil HK. Determination of the optimal angle

for needle insertion during caudal block in children using ultrasound imaging. // Anaesthesia. ‒

2006. ‒ Vol. 61(10). ‒ P.946-949.

12. Емельянов С.И., Чукбар А.В., Панфилов С.А. Сакральная анестезия при оперативном


227

лечении новообразований мягких тканей нижних конечностей // Хирургия. Журнал им.

Н.И.Пирогова. ‒ 2005. ‒ №7. ‒ С. 24-27

13. Kaneko T, Iwama H. The association between injected volume of local anesthetic and spread

of epidural anesthesia: a hypothesis // Reg Anesth Pain Med. ‒ 1999. ‒ Vol.24(2). ‒ P.153-157.

14. Salenius P, Kettunen K. Failures of sacral epidural analgesia // Acta Chir Scand. ‒ 1964. ‒

Vol.128. ‒ P.20-24.

15. Ciocon JO, Galindo-Ciocon D, Amaranath L, Galindo D. Caudal epidural blocks for elderly

patients with lumbar canal stenosis // J Am Geriatr Soc. ‒ 1994. ‒ Vol.42(6). ‒ P.593-596.


228

СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО / СЕЛЬСКОЕ ХОЗЯЙСТВО

УДК 633.34.631.58(477.41/.42)

Ірина Глейзер, Олександр Сидорчук

(Житомир, Україна)

ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ СОЇ

В ПОЛІССІ УКРАЇНИ

Рослинний білок є найважливішою складовою харчових і кормових ресурсів використання

яких впливає на стан здоров’я людей, їх добробут, тривалість та рівень життя. Наприкінці

ХХ ст. частка рослинного білка становила 70%,на тваринний білок у загальному балансі

припадає лише 30%. Соя високотехнологічна культура, основне виробництво якої припадає

на «Соєвий пояс». На Поліську зону України припадає лише 10% від всіх посівних площ.

В результаті проведених досліджень з вивчення основних елементів сучасної

інтенсивної технології вирощування ультраранніх сортів сої установлено, що в умовах

Полісся Житомирщини програмований дійсно можливий урожай за вологозабезпеченості

становить 2,5-3,0 т/га за умов дотримання строків посіву, друга декада травня за

температури ґрунту 12˚С, норми висіву 700 тис. шт./га. За рахунок симбіозу кореневої

системи і бульбочкових бактерій соя за період вегетації накопичує в ґрунті біля 120 кг/га

біологічного азоту повітря і формує урожай 2,5-3,0 т/га.

Ключові слова: соя, фотосинтез, симбіоз, бульбочкові бактерії, продуктивність.

Vegetable protein is an essential component of food and feed resources that use affects the

health of people, their well-being, duration of life and standard of living. At the end of the twentieth

century the part of vegetable protein was 70%, animal protein in the overall balance is only 30%.

Soybean is a technological culture, the main production of which located in the “soy belt”. Only

10% of all sown areas belongs to Polissya, Ukraine.

As a result of research on the study of the main elements of modern intensive technology of

cultivating early soybeans, it has been established that under the conditions of the Polissya of

Zhytomyr region, a really possible crop yield (with water supply) is 2.5-3.0 t / ha, in case of

compliance with the terms of sowing, the second decade of May, with soils temperature of 12˚С,

sowing rates of 700 thousand pcs. / ha. Due to the symbiosis of the root system and bulbous

bacteria, soybeans accumulate in the soil about 120 kg / ha of biological nitrogen during the period

of vegetation and forms a crop of 2.5-3.0 t / ha.

Key words: soybean, photosynthesis, symbiosis, tuber bacteria, productivity.

Аналітичний огляд літературних джерел

Соя – високотехнологічна культура тому, для вивчення і пошуку шляхів отримання в

зоні Полісся України потенційної та дійсно можливої урожайності за вологозабезпеченості

та вимагає вдосконалення елементів сучасної інтенсивної технології вирощування [1, 2].

В результаті багаторічних досліджень установлено, що в зоні Лісостепу України за сівби

звичайним рядковим способом з нормою висіву 700-800 тис. шт./га отримано найвищу

урожайність [3]. Регулювання способів сівби і норми висіву сої залежить від ґрунтово-

кліматичних умов, сорту, площі живлення [4, 5].

У дослідах В. Петриченко, В. Дідори [6, 7] найвищу урожайність отримано за норми

висіву 800 тис. шт./га.

Проте в зоні Полісся України майже не зустрічаються наукові роботи щодо отримання

дійсно-можливого урожаю за вологозабезпеченості і впливу строків сівби і норми висіву

ультраранніх сортів сої.


229

Мета та методи досліджень

Мета досліджень: вивчення особливостей формування дійсно можливої урожайності

ультрараннього сорту Устя залежно віл строків сівби і норм висіву.

Об’єкт досліджень: процеси росту і розвитку сої залежно від елементів технології

вирощування.

Предмет досліджень: строки сівби, норми висіву, фотосинтетична та симбіотична

активність.

Польові досліди проводили на дослідному полі Житомирського національного

агроекологічного університету впродовж 2016-2017 рр.

Ґрунт ясно-сірий лісовий, легкосуглинковий, недостатньо забезпечений елементами

живлення, рН-5,7.

Методи: польовий – визначення росту і розвитку рослин сої;

фізіологічний – визначення фотосинтетичної діяльності посівів;

симбіотичну здатність сої визначати за методом Г.С. Посипанова [8].

Результати досліджень

Одним із 10 принципів програмування урожаю сформованих академіком І.С. Шатіловим

– це розрахунки дійсно можливого урожаю за вологозабезпеченості, ресурси якої

складаються з продуктивної вологи у метровому шарі ґрунту на період сівби і опадів за

період вегетації з врахування коефіцієнта їх засвоєння [1,2].

Багаторічними дослідженнями визначені і проведені розрахунки гідротермічних

коефіцієнтів (ГТК) Житомирського Полісся та надходження формування продуктивної

вологи за період вегетації (табл. 1).

Таблиця 1

Розрахунки продуктивної вологи за період вегетації ультраранніх сортів сої на

Житомирщині

Період вегетації ГТК

Травень 1,4

Червень 1,5

Липень 1,6

Серпень 1,3

Вересень 1,5

Вегетаційний період 1,55

Розрахунки дійсно можливого врожаю за вологозабезпеченості

Складові продуктивної вологи Волога,мм

Запаси продуктивної вологи в метровому шарі ґрунту,мм 180

Опади за період вегетації, мм 300

Продуктивна волога опадів, мм 245

Сума продуктивної вологи, мм 425

Дійсно можливий врожай, т/га 2,5-3,0

Доведено, що на ясно-сірих легкосуглинкових ґрунтах Полісся України за сумою

ефективних температур у період проростання насіння 180-280˚С, середньої температури

повітря у міжфазний період цвітіння – налив бобів 22-27˚С, суми активних температур за

період вегетації 1700-3200˚С та з урахуванням продуктивної вологи у метровому шарі ґрунту

перед сівбою, суми опадів за період вегетації з урахуванням засвоєння ґрунтом 75%,

урожайність ультраранніх сортів сої з вегетаційним періодом 75-85 днів, можна отримати

2,5-3,0 т/га.

Визначення потенційного врожаю сортів відповідно до умов регіону і технології

вирощування, формування оптимальної густоти стеблестою, площі листкової поверхні

вимагає формування на полі відповідного фотосинтетичного потенціалу (ФП), що

визначається як похідна площі листя рослин на тривалість їхньої продуктивної роботи на


230

одиницю площі. ФП тісно пов'язаний з чистою продуктивністю фотосинтезу (ЧПФ).

Розробка елементів сучасної системи технологій вирощування передбачає визначення

строків і норм висіву, системи удобрення, застосування біопрепаратів (азотофіксатори,

фосфоромобілізатори, тощо).

Результати проведених досліджень з вивчення температурно-календарних років сівб,

норм висіву на продуктивність ультраранніх сортів сої наведені у табл. 2.

Таблиця 2

Продуктивність ультраранніх сортів сої в умовах Полісся України

(середнє за 2016-2017 р.)

Стр

ок посіву, t˚

ґрунту

Норма висіву,

тис.шт./га

Густота стеблесто

ю,

тис.шт./га

Індек

с листкової

повер

хні

Фото

-синтети

чний

Потенціал, млн.м²,

днів/га

Чиста продукти

вність

фото

синтезу

, г/м²

Маса біологічно

фіксо

ван

ого

азо

ту

повітря, кг/га

Урожай

ність

т/га

10

600 529 3,66 0,85 0,84 71,1 2,74

700 630 3,74 0,87 0,87 88,6 288

800 720 3,81 0,85 0,86 92,2 2,96

12

600 530 3,95 0,98 0,97 72,3 2,76

700 649 4,46 1,27 1,33 91,3 3,55

800 693 4,30 1,20 1,21 91,2 3,10

14

600 519 3,52 0,79 0,78 70,8 2,35

700 622 3,94 0,89 0,93 73,4 2,99

800 594 3,77 0,84 0,91 77,3 2,44

НІР05: 2016 рік – 0,31; А – 0,19; В – 0,11.

2017 рік – 0,43; А – 0,27; В – 0,25.

З даних табл. 2 видно, що за сівби сої при температурі ґрунту 10-12˚С і норми висіву 600

тис. шт./га, польова схожість зменшується на 2 %. За норми висіву 700 тис. шт./га вона

коливається в межах 90-92,7% і за пізніх строків сівби і нормі висіву 800 тис. шт./га польова

схожість зменшується на 16 % .

Відомо, що площа асиміляційної поверхні відіграє провідну роль у процесі фотосинтезу,

використання фотосинтетичної активної радіації, вуглекислоти сприяє формуванню майже

90% органічної маси сої.

Висока площа листкової поверхні сої формується за проведення сівби при температурі

ґрунту 12˚С і норми висіву 700 тис. шт./га і становить 44,6 тис. м²/га, це забезпечує високий

фотосинтетичний потенціал (ФП), який досягає 1,27 млн. м² днів на 1 га, а звідси чиста

продуктивність фотосинтезу становить 1,33 м² на добу.

Соя, як і інші бобові культури, здатна за допомогою бульбочкових бактерій фіксувати

азот повітря, причому, вона фіксує його менше ніж багаторічні бобові трави.

Соєві бульбочкові бактерії, що живуть на кореневій системі відсутні у більшості типів

ґрунтів. За проведення інокуляції сої формуються бульбочкові бактерії, які після збирання

врожаю залишаються у ґрунті життєздатними протягом 3-5 років.

В рослині сої циклічно поєднуються два найважливіших фізіологічних процеси:

фотосинтез і біологічна фіксація азоту бульбочковими бактеріями, що в свою чергу є

фундаментом для синтезу білків, жиру, ферментів, амінокислот, вітамінів, вуглеводів та

інших сполук.

Схема біологічної фіксації азоту за А.А. Бабичем може бути представлена так: ґрунт →

насіння → інокуляція → проникнення бактерій через кореневі волоски в середину коріння →


231

поділення клітин і утворення бульбочок, фотосинтез в листках і забезпечення бактерій

органічними сполуками, активізація ферментної системи азоту і водню, органічних сполук у

реакції N=N→HN=H2N (або NH2OH) NH3 для синтезу білка, жиру, вуглеводів, ферментів та

інших сполук → перерозподіл їх між органами рослин → переміщення їх у насіння →

відмирання бульбочок → використання біологічного азоту наступними культурами після

переробки людиною і тваринами.

З даних таблиці 2 видно, що маса біологічно фіксованого азоту повітря за сівби при

температурі ґрунту 10-12˚С становить 84-85 кг/га, в перерахунку на еквівалент аміачної

селітри відповідно 258-260 кг/га, сівба за підвищеної температури ґрунту (14˚С) приводить

до зменшення кількості фіксованого азоту на 11,2 кг або на 24 кг в перерахунку на аміачну

селітру. За норми висіву 700-800 тис. шт. в ґрунті накопичується біологічно фіксовано азоту

повітря 85,2 кг, в перерахунку на еквівалент аміачної селітри -260 кг/га.

В нашому досліді бульбочки розташовані в основному на головному корені, а дрібні за

розмірами на бічній кореневій системі.

Таким чином проведення сівби за температури ґрунту 12˚С за норми висіву 700 тис. шт.,

перед збиранням формується 650 тис. шт. рослин на 1 га, з високою асиміляційною

поведінкою, активним розвитком бульбочкових бактерій, фіксацією азоту повітря, що

позитивно впливає на формування врожаю сої, який досягає розрахунком дійсно можливого

урожаю за вологозабезпеченості і становить 3,55 т/га.


1. Шатилов И.С. Принципы програмирования урожайности / И.С. Шатилов // Вестник

с.-х. науки. ‒ 1973. ‒ №3. ‒ С.8-12.

2. Філіп’єв І.А. Як програмувати врожай / І.Д. Філіп’єв, Є.К. Милєєв. ‒ Київ: «Урожай»,

1990. ‒ 91 с.

3. Стрихар А.Е. Насінна продуктивність сої залежно від технології вирощування в

Правобережному Лісостепу України: автореф. дис… канд. с.-г. наук: 06.01.09. ‒ К., 2009. ‒

21 с.

4. Бабич А. О. Соя / А.О. Бабич . – К.: «Урожай»,1977. – 104 с.

5. Бабич А. О. Соя / А.О. Бабич // Зернобобові культури. – К.:Урожай, 1984. – С.27-56.

6. Петриченко В.Ф. Формування продуктивності сої залежно від строку сівби, виду і

строків внесення десиконтів в умовах Лісостепу України: автореф. дис. на здобуття канд. с.-

г. наук, спец. 06.01.09 «Рослинництво». ‒ Кам’янець-Подільський, 1997. ‒ 19 с.

7. Дідора В.Г. Формування фотосинтетичного апарату сої залежно від норм і строків

посівів в умовах Полісся України // В.Г. Дідора, О. С. Ступніцька, А.І. Баранов // Вісн.

Сумського нац. університету. ‒ 2013. ‒ №3. ‒ С. 138-141.

8. Посыпанов Г.С. Методы изучения фиксации азота воздуха / Г.С. Посыпанов. ‒

Москва, 1991. ‒ 299 с.

Науковий керівник: доктор сільськогосподарських наук, професор Дідора В.Г.


232

УДК 636.4.053.087.72:612.015

Тетяна Токарчук, Любов Антонецька

(Кам’янець-Подільський, Україна)

ВИЗНАЧЕННЯ ЦЕРУЛОПЛАЗМІНУ В СИРОВАТЦІ КРОВІ ПОРОСЯТ

Період відлучення поросят від свиноматок є критичним етапом у технології

виробництва свинини у промислових умовах. Дія стрес-факторів та утворення вільних

радикалів у організмі тварин призводять до порушення обміну речовин та загибелі поросят

за умов їх раннього відлучення. Таке явище у свинарстві вимагає застосування

мінераловмістних та антиоксидантних препаратів для поросят.

Ключові слова: церулоплазмін, сільське господарство, раннє відлучення, поросята,

вітамін Е, Цинк, Ферум, Германій.

The period of weaning piglets from sows is a critical step in pork production technology in

industrial settings. The effect of stress factors and the formation of free radicals in the body of

animals leads to a disturbance of metabolism and death of piglets in the condition of their early

weaning. Such a phenomenon in pig breeding requires the use of mineral and antioxidant drugs for

piglets.

Key words: ceruloplasmin, agriculture, early weaning, iron, pigs, vitamin E, Zinc, Germanium,

Церулоплазмін (ЦП) – купрумвмісна феррооксидаза (КФ.1.16.3.1). Основним джерелом

синтезу ЦП в організмі є печінка, однак і деякі інші тканини також здатні його виробляти

[2, с. 17]. Процеси, в яких бере участь ЦП, мають як ферментативну, так і неферментативну

природу [3, с. 586]. Серед різноманітних функцій ЦП в даний час можна виділити такі

основні: транспорт і регулювання обміну Купруму в крові і органах; ферооксидазна дія і

іммобілізація сироваткового Феруму; антиоксидантна дія; участь у гострофазних реакціях та

регуляція рівня біогенних амінів в організмі [3, с. 587]. Задля забезпечення росту і розвитку

поросят, винятково в ранньому віці, важлива роль припадає забезпеченню потреб організму

мікроелементами, при відсутності яких або недостатній кількості стає нездійсненним

нормальне функціонування білоксинтезуючої системи [5, с. 8].

Експериментально було встановлено, що випоюючи поросятам-сисунам, за три доби до

відлучення від свиноматок, вітаміну Е (міцелярна форма) в дозі 4,5 мг на 1 кг маси тіла та

дворазове введення внутрішньом’язово цитратів мікроелементів у дозі 2,5 та 3,0 мл на 10 кг

маси тіла призводить до підвищення анаболічних процесів білкового обміну.

Визначення вмісту церулоплазміну проводили за методикою, яка основана на

спроможності останнього виявляти оксидазні властивості, каталізувати окиснення поліаміну

- n-фенілендіаміндигідрохлориду. За такої реакції утворюється сполука фіолетово-синього

забарвлення. Ступінь забарвлення (інтенсивність окиснення) пропорційна вмісту

церулоплазміну у сироватці крові. Методика передбачає зупинку реакції окиснення

інгібітором церулоплазміну - азидом натрію [4, с. 6]. Церулоплазмін (ЦП) - бере участь в

окисно-відновних реакціях, нейтралізуючи вільні радикали активує процеси окиснення

ліпопротеїдів низької щільності, що дозволяє його розцінювати як маркер ризику серцево-

судинних захворювань [1, с. 52].

У поросят із контрольної групи концентрація ЦП у сироватці крові була на рівні 783,3

мкг/мл. На 28 добу у тварин із І дослідної групи вміст ЦП у сироватці крові вірогідно не

різнився від показник контролю.

За ведення комплексу цитратів мікроелементів та випоювання препарату вітаміну Е

виявлено зниження вмісту ЦП у поросят із ІІІ та ІV дослідної групи на невірогідну величину.

На 35 добу життя у сироватці крові тварин із контрольної групи вміст ЦП був більшим

на 1,0 % відносно цього показника на 28 добу.


233

Застосування комплексу цитратів мікроелементів викликало тенденцію щодо зниження

ЦП у сироватці крові поросят ІІ, ІІІ та ІV дослідної групи.

Виявлено що, без застосування препаратів у період відлучення і в перші 7-8 діб після

відлучення (контрольна група) у тварин підвищується вміст ЦП у сироватці крові як реакція

відповідь на стреси і підвищення окисних процесів у організмі поросят.

Тенденція щодо зменшення вмісту ЦП у сироватці крові поросят із дослідних груп

відносно контролю є підтвердженням ефективної антиоксидантної дії препарату вітаміну Е

та комплексу цитратів Цинку, Феруму та Германію.

Введення поросятам 2,5 мл та 3,0 мл на 10 кг маси тіла комплексу цитратів

мікроелементів та препарату вітаміну Е сприяє зменшенню утворення супероксидних

радикалів на 28 та 35 добу життя тварин. Випоювання поросятам препарату вітаміну Е в дозі

4,5 мг на 10 кг маси тіла та дворазове внутрішньом’язове введення комплексу цитратів

мікроелементів Zn, Fe та Ge у дозі 2,5 та 3,0 мл на 10 кг маси тіла призводить до тенденції

зниження вмісту церулоплазміну у сироватці крові поросят із дослідних груп.


1. Hayes J. D. Glutathionetransferases / J. D. Hayes, J. U. Flanagan, I. R. Josef // Annu. Rev.

Pharmacology. Toxicology. – 2005. – Vol. 45. – P. 51–88.

2. Floris G., Medda R., Padiglia A., Musci G. The physiophatological significance of

ceruloplasmin. A possible therapeutic approach. // Biochem. Pharmacol. ‒ 2000. ‒ Vol. 60, N 12. ‒

P. 1735-1741.

3. Таирова А. Р. Ограничение свободнорадикального окисления в организме бычков при

транспортном стрессе препаратами на основе хитина /А. Р.Таирова, Е. В.Сенькевич,

Р. Р. Фаткуллин // Фундаментальные исследования. – 2012. – № 9-3. – С. 586-589.

4. Ponka P. Cellular Iron Metabolism / P. Ponka // Кidney International. – 1999. – Vol. 55,

Suppl.69. – Р.2–11.

5. Комплексний мінерально-вітамінний препарат для профілактики мікроелементозів

новонароджених поросят / Пат. 6101 А, 7 А 61КЗЗ/26. ІІА. В.Г. Герасименко,

В.С. Бітюцький, О.М. Мельниченко, М.О. Герасименко. – № 20040907693; заявл.

22.09.04; опубл. 15.04.05, Бюл. № 4.


234

ТЕХНІЧНІ НАУКИ. ТРАНСПОРТ /

ТЕХНИЧЕСКИЕ НАУКИ. ТРАНСПОРТ

УДК 621.311.1

Юлія Олійник


ПОЛІТИКА ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ

Приділено увагу актуальним проблемам енергозбереження у промисловому і побутовому секторі. Проаналізовано проблеми дефіциту паливно-енергетичних ресурсів в Україні. Проведено стислий порівняльний аналіз політики енергозбереження у країнах Європи і в Україні на основі аналізу наукових статей іноземних авторів.

Ключові слова: енергозбереження, паливно-енергетичні ресурси, економія електроенергії, відновлювальні джерела енергії, енергоефективність, енергетична політика, енергетична галузь.

The attention was paid to the actual problems of energy saving in the industrial and domestic sectors. Problems of fuel and energy resource deficit in Ukraine are analyzed. A concise comparative analysis of energy conservation policies in Europe and Ukraine was conducted on the basis of the analysis of scientific articles by foreign authors.

Key words: energy saving, fuel and energy resources, electricity saving, renewable energy sources, energy efficiency, energy policy, energy industry.

Масштаби інвестувань у сферу енергоефективності та енергозбереження наразі є досить значними. Енергетична ефективність має величезний потенціал, який повинен підтримуватися на належному рівні керівництвом різних рівнів держави. Необхідні чіткі та конкретні стандарти щодо енергоефективності у побутовому секторі. Можливі додаткові економічні заходи щодо поліпшення інноваційної політики та енергозберігаючих технологій [1].

Енергоємність виробництва характеризується кількістю електричної енергії, що було витрачено на виробництво одиниці конкретної продукції.

Світовий досвід свідчить, що енергозбереження стало вищим пріоритетом енергетичної стратегії розвинених країн. У більшості розвинених країн існують національні програми енергозбереження, спрямовані на раціональне використання ПЕР, що включають комплекс заходів щодо вдосконалювання структури споживання енергоносіїв, впровадження сучасних енергозберігаючих технологій, більш повного вилучення корисних компонентів, використання вторинних ресурсів, контролю енергоспоживання та інші. У цих країнах також реалізуються програми розвитку нетрадиційної та відновлювальної енергетики [3].

Загострення проблеми використання паливно-енергетичних ресурсів та їх недостатня кількість обумовлює прийняття активних та адекватних заходів щодо регулювання цього питання. Населення всього світу загалом та кожного міста та селища окремо замислюється над зменшенням впливу життєдіяльності людини на екологію планети та намагається знайти альтернативи щодо використання інших джерел живлення, ніж традиційні електростанції.

Необхідність зменшення впливу та запобігання втручання людей в екологічний розвиток планети є дуже важливою та необхідною умовою нормального функціонування кожної людини окремо та цілих країн взагалі. Глобальне потепління та інші негативні наслідки активного використання природних ресурсів призводять до катастрофічно швидкого погіршення екологічної ситуації [2, c. 12].

Отже, питання ефективного використання енергетичних ресурсів має загострену та болючу актуальність.

Норми витрат електричної та теплової енергії, а також палива повинні відповідати наступним умовам [6, с. 76]:


235

Розроблятися на всіх рівнях планування по номенклатурі продукції і видів робіт, що мають бути узгоджені з організацією, що здійснює контроль, на єдиній методичній основі;

Враховувати умови виробництва, досягнення науково-технічного прогресу, плани організаційно-технічних заходів, що передбачають раціональне та ефективне використання палива, а також електричної та теплової енергії;

Регулярно змінюватися відповідно технічного розвитку підприємства, що планується, та досягнення найбільше економічних показників використання ресурсів;

Здійснювати максимальну мобілізацію внутрішніх резервів економії палива, електричної та теплової енергії.

Аналіз та вивчення наукових матеріалів роботи [4] показав, що на прикладі транспортних засобів приділяється не аби яка увага економії електроенергії. Причому, автори в [4] вважають, що краще зберегти 1 кВт енергії, ніж виробляти його.

Що стосується процесу енергозбереження у цілому в країнах ЄС, процес енергозбереження повинен починатися з виробництва електроенергії та її розподілу, виробництв, що оброблюють продукцію, роботу електричних станцій та енергетичних систем, а також виробництво продуктів харчування та їх перевезення [4]. При цьому автори слідкують за змінами доступних відновлювальних джерел енергії, що в свою чергу мають місце у Європейському Союзі. Розглядаються приклади можливої економії електричної енергії у різних галузях країни: домашніх господарствах, промисловість, споруди та транспорт [4, с. 17].

Автори у статті [5] розглядають господарства у Великій Британії з точки зору енергозбереження та вивчають засоби, що мають вплив на підвищення енергоефективності. При цьому влада мотивує дотримання енергозберігаючих мотивів вкладанням інвестицій [5, с. 530]. У деяких випадках вони залежать від доходів громадян, їх віком та житловими умовами. Існує цілком справедливе твердження, що енергозбереження у побутовому секторі повинно бути щоденним та мати активний характер. Після дослідження чинників, що мають безпосередній вплив на процес енергозбереження, на їх основі розробляються стратегії, що сприяють зменшенню відходів та підтримання економії електричної енергії у повсякденному житті на постійному рівні або навіть його збільшення.

Процес енергозбереження наразі є досить актуальним у всіх країнах Європи. При цьому враховуються не лише промислові масштаби заощадження електричної енергії, але й ретельно підраховується економія енергетичних ресурсів та енергії у побуті. Культура збереження кожного кВт електричної енергії є досить розвинутою в Європі.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА 1. Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України. URL:

http://saee.gov.ua/uk/consumers/derzh-pidtrymka-energozabespechenya 2. Булгакова М., Приступа М. Енергозбереження в Україні: правові аспекти і практична

реалізація/ навчально-практичний посібник. Наукове видання. Рівне: Видавець О. Зень, 2011. 56 с.

3. Енергетика: історія, сучасність і майбутнє. Електроенергетика та охорона навколишнього середовища. Функціонування енергетики у сучасному світі / [упоряд. С.Г. Плачкова, І.В. Плачков та ін.]. К., 2013 [http://energetika.in.ua/ua/]

4. Erik Dahlquist, Iana Vassileva, Eva Thorin, Fredrik Wallin How to save energy to reach a balance between production and consumption of heat, electricity and fuels for vehicles Research article Energy ‒ Mälardalen University, Vasteras, Swedenт. Volume 46, Issue 1, October 2012. Pages 16-20.

5. Gianluca Trotta. Factors affecting energy-saving behaviours and energy efficiency investments in British households. Research article Energy Policy, Volume 114, March 2018, Pages 529-539.

6. Вагін Г.Я. Економія енергії в промисловості: [навч. посіб.] Г.Я. Вагін, А.Б. Лоскутов. Н. Новгород: Нижегород. держ. техн. ун-т, НІЦЕ 1998. 220 с.

http://saee.gov.ua/uk/consumers/derzh-pidtrymka-energozabespechenya

https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0360544212005609





236

АРХІТЕКТУРА І БУДІВНИЦТВО /

АРХИТЕКТУРА И СТРОИТЕЛЬСТВО

УДК 624.04.+01

Нодир Ибрагимов


ДИНАМИЧЕСКИЕ ХАРАКТЕРИСТИКИ МИНАРЕТОВ

В статье представлены динамические характеристики и расчетной схемы минаретов

на основе инженерных исследований, проведенных в естественных условиях мавзолеях Улугбека, Шердора, Биби-Ханым и Регистана в городе Самарканде.

Ключевые слово: динамические характеристики, расчетной схемы, менарет, архитектура, Улугбек, Шердор, Биби-Ханым, Регистан.

The article presents the dynamic characteristics and the design scheme of minarets on the basis

of engineering studies conducted in natural conditions in the mausoleums of Ulugbek, Sherdor, Bibi-Khanym and Registan in the city of Samarkand.

Keywords: dynamic characteristics, the design scheme, the minaret, architecture, Ulugbek, Sherdor, Bibi-Khanym, Registan.

Достоверность и точность результатов расчета на сейсмические воздействия в

существенной степени зависят от выбора расчетной схемы сооружения в соответствии с реальными условиями его работы.

В зависимости от конструктивных особенностей минарета их можно подразделить на гибкие и минареты с жесткой нижней частью.

В связи с этим динамические характеристики двух типов минаретов определяются двумя различными методами. Поперечные смещения отдельно стоящих минаретов при горизонтальных сейсмических воздействиях вызваны главным образом, действием изгибающих моментов .

При изучении сейсмических воздействий существенное значение имеют составляющие высшие формы колебаний, что составляет основную особенность башенных сооружений. Практически это приводит к тому, что в верхних сечениях влияние высших форм несколько больше, чем первой формы.

Геометрические свойства башенных сооружений конической формы приближенно характеризуется параметром α. Это даёт возможность для большого количества сооружений разработать расчетные формулы для определения частот и форм колебаний.

Проведено сравнение расчетных динамических характеристик экспериментальных исследований.

Выбор расчетной схемы минаретов. Сооружения типа дымовых труб, башен, минаретов, отдельно стоящих стоек, матч,

элеваторов и т.п. в основном относятся к разряду гибких. Эти сооружения характеризуются малыми размерами в плане, по сравнению с высотой, независимо от типа несущей конструкции. В зависимости от соотношения размеров в гибком сооружении существенное значение могут иметь сдвиговые формы деформации. Необходимое условие для отнесения сооружение к типу гибких заключается в том, что период основного тона колебаний, соответствующий изгибной формы деформации, должен быть больше периода сдвиговых колебаний. Этот признак является решающим, а по отношение высоты к наименьшему размеру в плане, которое иногда применяется в качестве критерия для отнесения сооружения к гибким. Гибкие сооружения, по сравнению с другими видами сооружений, имеют наиболее простую структуру, благодаря чему расчетные схемы получается с наименьшим количеством


237

упрощающих предпосылок. Это обстоятельство существенно упрощает некоторые аспекты теоретического изучения сейсмостойкости гибких сооружений, и получаемые выводы обладают высокой степенью достоверности.

По отношению к гибким сооружениям типа минаретов, считается установленным, что наиболее часто наблюдаемой формой разрушения при землетрясениях является излом по сечениям, расположенным в верхней половине сооружения.

Инженерной анализ последствий землетрясений последних лет позволил выявить и качественно другие форы разрушений, вызванные сложным характером колебаний минаретов.

Все геометрические характеристики минаретов конической формы можно определить с помощью «коэффициента конечности» α.

где

высота минарета

высота соответствующего полного конуса Для такого стержня момент инерции и площадь сечения выразится формах

соответственно полиномами четвертой и второй степени

=

где

и cоответственно площадь сочинение и момент инерции в основании сооружения. Толщина стенок минарета может или уменьшаться к верхнему концу или оставаться

постоянной по высоте. Если толщина стенок переменная, приближенно можно принять , что она изменяется пропорционально радиусу поперечного сечения.

Расчетная схема отдельно стоящего минарета применяется в виде стержня переменного сечения с непрерывно распределенной жесткостью, пропорциональной моменту инерции и малой, пропорциональной площади сечения F (ξ). В виду того, что сооружение заглублено в грунт на глубину порядка 0,6-0,7 Н его высоты /33/, основание в дальнейших расчетах принимается жестким.

Деформированное состояние системы в процессе колебаний определяется величиной амплитуды – φ (ξ, t).

Некоторые минареты, такие как медресе Улугбека в Самарканде, медресе Шердор и мечеть Биби-Ханым в нижней зоне соединяется с прилегающими частями сооружения, фактическая жесткость и опорная площадь которых существенно больше, чем собственно минарета. В вершинах внешних углов медресе Шердор первоначально возвышались четыре минарета, из которых до наших дней полностью сохранились только два, которые расположены по углам фасадной стены, выходящей на площадь Регистан.

Минарет имеет форму усеченного конуса, высота его от обреза фундамента составляет 30,2 м. Диаметр нижнего основания 4,5 м, верхнего 2,6 м. Вершина минарета увечена карнизом, высота которого 1,7 м, внешний диаметр 4,2 м.

Отдельно стоящие минареты имеют отношение диаметра нижнего основания к высоте не менее 1:5. Форма минарета характеризуется значительным сужением верху.

При этом соотношении размеров, минареты обладают по-видимому, достаточной степенью сейсмостойкости. Те минареты, которые построены на углах медресе, как например, медресе Шердор и Улугбек на площади Регистан в г. Самарканде, имеют отношение диаметра нижнего снования на уровне обреза фундамента к высоте порядка 1:8, и их форма характеризуется значительно меньшей степенью коничности. Интересно отметить, что если измерить высоту минарета от верха примыкающих массивных стен угловых помещений, то отношение диаметра нижнего основания, свободно стоящей части ствола


238

минарета к высоте этой части, равно приблизительно 1:5. Это обстоятельство подтверждает вывод о том, что отношение ширины основания к высоте равное 1:5, считалось, по-видимому, предельным для свободно стоящих сооружений.

Из перечисленных соображений расчетную схему минаретов, возведенных в углах медресе, принимаем в виде гибкого сооружения с жесткой нижней частью. Цент тяжести этих сооружений лежит , как правило, за пределами диаметра минарета.

При определении динамических характеристик минаретов с жесткой нижней частью, в настоящей работе пользуется метод пробных постановок.

При исследования сейсмостойкости сооружений со сдвиговым характером деформация будем принимать расчетную схему в виде консольного стержня с сосредоточенными массами.

ИСТОЧНИКИ И ЛИТЕРАТУРА 1. Абдурашидов К.С. и др. Анализ конструктивных решений и оценка технического

состояния дворца Оксарой в г. Шахрисабзе // Архитектура и строительство Узбекистана – 1996. ‒ № 2-3.

2. Абдурашидов К.С., Касимов Ш.А. Инженерное обследование техногенных воздействии и оценка технического состояния дворца Оксарой в г. Шахрисабзе // Архитектура и строительство Узбекистана. – 2000. ‒ № 2-3. ‒ С. 31-33.

3. Абдурашидов К.С. Ўзбекистондаги архитектура ёдгорликлари конструкцияларининг холати ва келажаги // Архитектура и строительство Узбекистана – 2001. ‒ №1. ‒ С. 16-17.

УДК 620.91:697.1

Olena Kuznetsova

(Kyiv, Ukraine)

REDUCTION OF THERMAL TRANSMITTANCE THROUGH LIGHT STEEL

FRAME WALLS

Metal stud wall systems for residential buildings are gaining in popularity. However, very

strong thermal bridges caused by highly conductive metal studs worsen the thermal performance of such walls. So, various wall configurations have been developed to improve their thermal performance. In this paper the comparison of thermal performance of conventional steel framed wall (so called “cold construction”) and the construction with thermal breaks installed between stud flanges and exterior sheathing has been made. The results of computer modeling indicate that installing thermal breaking systems is an effective way to improve the thermal performance of metal stud walls.

Key words: steel framed wall, thermal break, linear thermal transmittance, transmission heat losses.

Системи стін із металевим каркасом для житлових будинків дедалі набувають популярності. Проте значний вплив містків холоду, викликаний високотеплопровідними елементами металевого каркасу, знижує теплову ефективність таких стін. Через це різноманітні конфігурації для таких стін були розроблені для підвищення їх теплової ефективності. У даній роботі було зроблено порівняння теплових характеристик звичайної стіни зі сталевим металевим каркасом (так званої "холодної конструкції") та конструкції з термовкладишами, встановленими у місті контакту металевих конструкцій каркасу та зовнішньою обшивкою. Результати комп'ютерного моделювання вказують на те, що встановлення систем термічних розривів є ефективним способом підвищення теплової ефективності стін із металевими каркасами.

Ключові слова: стіна із металевим каркасом, тепловий розрив, лінійний коефіцієнт теплопередачі, втрати теплоти.

http://www.tandfonline.com/keyword/Thermal+Bridge

http://www.tandfonline.com/keyword/Linear+Thermal+Transmittance

http://www.tandfonline.com/keyword/Transmission+Heat+Loss

http://www.tandfonline.com/keyword/Transmission+Heat+Loss


239

1. Introduction The building sector is characterized by its high impact on energy consumption. To promote energy efficiency and sustainability in this sector, it is fundamental to reduce the

energy consumption of buildings, especially in their operational stage, since this represents 80%–85% [1] of total energy consumed during their life cycle. For this large percentage, the main contributions come from cooling and heating, 55% to 74%, depending on the climatic region [2] and hot water production. Therefore, it is imperative to develop and/or optimize constructive solutions and methods that offer clear advantages in reducing the energy costs of buildings during this stage of their life cycle.

Over the last few years, alternatives to the traditional constructive methods have emerged and proliferated. Given the advantages of metallic structures along the entire life cycle of buildings, the use of steel as a structural and non-structural construction element has intensely increased in the construction sector. The lightweight steel framing (LSF) system, characterized by using cold-formed steel profiles and pre-fabricated non-structural panels, is an example of this new and growing trend.

The use LSF as a structural element in buildings has increased in recent years. Its various advantages [3, 4, 5] include high mechanical strength and lightweight, easy and rapid prefabrication and high potential for recycling and reuse.

Unfortunately, because the metal components in the walls can create significant thermal bridges, such walls, if not suitably designed, could lead to excessive heat transfer for building walls. Given this, in the recent years, efforts and methodologies have been gathered to evaluate and to improve this type of structures thermal behavior, attenuating the effect of thermal bridging in the exterior envelope.

In this paper the comparison of thermal performance of conventional steel framed wall and the construction with thermal breaks installed between stud flanges and exterior sheathing has been made.

2. Materials and methods

2.1. Description of simulated walls Two configuration of steel framed walls are considered in this study: without and with thermal

breaks separated steel stud flanges from exterior sheathing. The model of the first case (without thermal breaks) is represented in Figure 1. The wall

comprises a steel structure containing galvanized cold-formed steel studs with a “U” cross-sectional shape (150 mmx43 mm, 2 mm thick). The spacing between studs is 600 mm.

Figure 1. The scheme of a fragment of the steel framed wall without thermal breaks.

Materials: 1 ‒ exterior plaster; 2 ‒ oriented strand board (OSB); 3 ‒ thermal insulation; 4 ‒ interior plaster board; 5 – steel stud.

The thermal characteristics of the façade wall materials are listed in Table 1.


240

Table 1. Thermal properties of wall materials

No Wall material Thickness,

mm

Thermal conductivity,

W/(m·K)

1 interior plaster board 10 0.25

2 OSB 15 (exterior),

10 (interior)

0.12

3 thermal insulation 150 0.035

4 steel stud 2 50

5 exterior plaster 5 0.45

To mitigate the influence of thermal bridges on thermal performance of the above wall

construction it is proposed to use thermal insulation strips attached to the flanges of studs from the

colder side. These strips (1 cm thick) separate metal studs from the exterior sheathing. The thermal

conductivity of such strips is 0.015 W/(m K). It was assumed in computer modeling that air spacers

were eliminated, as loose-filled insulation filled all cavities created by metal studs and thermal

insulation strips. In this case the dimension of galvanized cold-formed steel studs with a “U” cross-

sectional shape are 140 mmx43 mm, 2 mm thick.

The model of steel framed wall with thermal insulation strips is presented in Figure 2.

Figure 2. The scheme of a fragment of the steel framed wall with thermal breaks. Materials: 1

‒ exterior plaster; 2 ‒ oriented strand board (OSB); 3 ‒ thermal insulation; 4 ‒ interior plaster board;

5 – steel stud; 6 – thermal insulation strip

2.2. Boundary Conditions

The following boundary conditions were set for external and internal environment: an external

temperature equal to 0 oC and a convective surface heat transfer coefficient he =25 W/(m

2·K); the

internal temperature was defined at 20 oC and a convective surface heat transfer coefficient hi=7.69

W/(m2·K). These convective surface heat transfer coefficients were established according to EN

ISO 6946 [6] for a horizontal heat flow.

In order to calculate the U-value of the LSF facade walls, first it is necessary to identify a

representative wall section to model. For a wall with a single layer of vertical steel studs and a

frequency of 600 mm every two studs, standard ISO EN 10211 [7] suggest taking advantage of its

symmetry to position the adiabatic plans (zero heat flow). Therefore, a cross-section of the wall

measuring 600 mm, with a steel stud in the core, was considered as a geometric model.


241

2.3. Two-dimensional (2D) steady-state finite element heat-transfer simulation program

Thermal performance of steel framed walls was analyzed with heat-transfer simulation program

THERM 7.6 [8].

THERM is a state-of-the-art computer program developed at Lawrence Berkeley National

Laboratory (LBNL) for use by building component manufacturers, engineers, educators, students,

architects, and others interested in heat transfer.

THERM's two-dimensional conduction heat-transfer analysis is based on the finite-element

method, which can model the complicated geometries of building products.

3. Results and discussion

Temperature distribution maps obtained during computer modeling were used to estimate

average surface heat flux for considered walls. A knowledge of heat flux values allowed U-value

calculations.

Figure 3 shows temperature distribution through a steel framed wall without thermal breaks. It

is seen that the lowest inner surface temperature reaches about 16 oC. Such low temperature may

cause the phenomenon of surface condensation. The computed overall U-value of the construction

is 0.416 (W/m2·K).

Figure 3. Temperature distribution through steel framed wall without thermal breaks

The results of computer modeling for the wall with insulation strips located between flanges of

steel studs and exterior sheathing is presented in Figure 4. It can be seen that the lowest inner

surface temperature reaches about 17,5 oC. So, the risk of surface condensation is prevented. The

computed overall U-value of the construction is 0.316 (W/m2·K).

Figure 4. Temperature distribution through steel framed wall with insulation strips


242

Conclusions In this study, the thermal performance of two steel framed walls (with and without thermal

breaks) have been analyzed using computer modeling. Simulation results show that the steel studs create a significant thermal bridges effect unless

being mitigated. Thus, the lowest inner surface temperature for the wall without thermal breaks is only 16

oC,

and that may cause the phenomena of surface condensation. The overall U-value of the construction is 0.416 (W/m

2·K).

In the case of installation of insulation strips between flanges of steel studs and exterior sheathing the lowest inner surface temperature increases to 17,5

oC. The overall U-value of the

construction is lowed to 0.316 (W/m2·K). This indicates that installing a thermal breaking system is

an effective way to improve the thermal performance of metal stud walls.

REFERENCES 1. Sharma, A., Saxena, A., Sethi, M., & Shree, V. (2011). Life cycle assessment of buildings: a

review. Renewable and Sustainable Energy Reviews, 15(1), 871-875. 2. Santos, P., Gervásio, H., da Silva, L. S., & Lopes, A. G. (2011). Influence of climate change

on the energy efficiency of light-weight steel residential buildings. Civil Engineering and Environmental Systems, 28(4), 325-352.

3. Murtinho V, Ferreira H, Correia A, et al. (2010) Affordable houses: architectural concept of light steel residential house. In: ICSA2010 – International conference on structures and architecture, pp. 1291–1297.

4. Santos, P., da Silva, L. S., & Ungureanu, V. Energy Efficiency of Light-weight Steel-framed Buildings, European Convention for Constructional Steelwork (ECCS), Technical Committee 14–Sustainability and Eco-Efficiency of Steel Construction, N. 129, 2012. ISBN 978-92-9147-105-8.

5. Santos, P., Simões da Silva, L., Gervásio, H., & Gameiro Lopes, A. (2011). Parametric analysis of the thermal performance of light steel residential buildings in Csb climatic regions. Journal of Building Physics, 35(1), 7-53.

6. EN ISO 6946:2008. Building Components and Elements—Thermal Resistance and Thermal Transmittance – Calculation Method; International Organization for Standardization: Geneva, Switzerland, 2008.

7. EN ISO 10211: Thermal bridges in building construction – Heat flows and surface temperatures – detailed calculations (ISO 10211:2007), CEN, 2007.

8. URL: https://windows.lbl.gov/software/therm

УДК 624.04+01

Зухра Шадманова


МЕТОДИКА И РЕЗУЛЬТАТЫ ПОСЛЕДОВАТЕЛЬНЫХ НАТУРНЫХ

НАБЛЮДЕНИЙ И ОЦЕНКА ОСАДОК И КРЕНА КОНСТРУКЦИЙ ДВОРЦА

ОКСАРОЙ ВЫСОКОТОЧНЫМИ ГЕОДЕЗИЧЕСКИМИ МЕТОДАМИ

В данной статье приведены основные результаты обследований технического

состояния исторического дворца Оксарой в городе Шахрисабз. В конце статьи приведены и проанализированы динамические характеристики до и после усиления аварийного восточного пилона исторического дворца Оксарой на основе инструментальных исследований.

Ключевые слова: арка, портал, пилон, кыровый раствор, ганчевый раствор, деформативность, усиление, консервация, гидронивелир, микронивелир, сейсмограф, ВЭГИК, осциллограф.

https://windows.lbl.gov/software/therm


243

In this article was given the main results of the technical condition surveys of the historic

Palace of Oksaroy in Shakhrisabz. At the end of the article was given and analyzed the dynamic

characteristics before and after reinforcement of the emergency eastern pylon of the historic Palace

of Oksaroy on the basis of instrumental researches.

Keywords: arch, portal, pylon, gypsum solution, gypsum solution, deformability, strengthening,

conservation, hydraulic level, micro level, seismograph, VEGIK, oscillograph.

Целью исследований является выявление в процессе длительных наблюдений

геодезическими методами степени стабильности положения оснований сооружений и

установление величины деформаций строений.

Оценку состояния сооружений производят по величинам деформаций в точках

фиксированных в характерных местах. Виды процессов деформаций могут быть описаны

функцией изменения пространственного положения точек за выбранный интервал времени

относительно принятого начального положения, и начала отсчета времени.

Наблюдения за осадками сооружений выполняют способами геометрического и

тригонометрического нивелирования, гидронивелирования, микронивелирования, а также

стереофотограмметрическими способами.

Способ геометрического нивелирования наиболее широко распространен. Высокая

точность измерений при достаточной оперативности несложное и недорогое оборудование,

возможность выполнять измерения в сложных и стесненных условиях при широком

температурном диапазоне делают его практически универсальным.

Геодезические измерения позволяют определить величины измерений в положении

наблюдаемых точек сооружений не только относительно точек геодезической сети, но и во

взаимном расположении.

Высокоточное геометрическое нивелирование по определению деформаций

производилось по методике, разработанной в научно-исследовательском институте

«Гидропроект» им. С.Я.Жука.

Сущность данного метода заключается в создании плановой высотной опорной сети

закрепленной на местности специальными знаками. Эти пункты за нивелируются и за

координируются.

Высотная опорная сеть привязывается к реперу положенному за пределами зоны

влияния сооружений дворца Оксарой, в каждом цикле наблюдений от пунктов опорной сети

высота передаётся на стенные репера, расположенные по периметру сооружений.

Сопоставление высот реперов полученных в разных циклах наблюдений, позволит судить о

стабильности фундамента.

Привязка высотной опорной сети к реперу расположенному за пределами влияния

сооружений дворца периодически повторяется, что даёт возможность контролировать

высоту опорных пунктов.

Осадки основания и фундаментов определяются высокоточным нивелированием 2-го

класса – способом совмещения.

Нивелирования 2-го класса позволяют обеспечить среднюю квадратическую ошибку

нивелирования на 1 км. хода 1,0 мм, а на станции 0,3 мм, предельная ошибка для полигона

L , где L – количество километров в ходе или периметр полигона. [72 ]

Произведены проверки нивелира. Определен угол i по формуле:

p

d

ииvvi

2

2121

,

где, i – угол между визирной осью цилиндрического уровня, т.е. угол наклона;

21 vv - отчеты по ближним рейкам, и1 – и2 – по дальним рейкам.


244

d – расстояние между исследуемыми точками.

Перед выполнением каждого цикла определен угол i. Величина угла была всегда в

пределах нормы.

Осадки архитектурных сооружений измеряются определенной точностью. Для того,

чтобы обеспечить необходимую точность, производится предварительный расчет точности

выполнения геодезических измерений.

а) средняя квадратическая ошибка совмещения пузырька уровня определяется по

формуле:

S

dmm nn

3,"0 ,

где d – расстояние от нивелира до рейки;

б) средняя квадратическая ошибка биссектирования будет:

S

dmn

2,"0 ,

в) средняя квадратическая ошибка взятия отчета с барабана плоскопараллельной

пластины.

m6 = md n,

где m – цена деления барабана; n – количество делений.

Таким образом, средняя квадратическая ошибка взятия отчета по рейке будет:

222

0 бнn mmmm

Превышение определяется как разность двух отсчетов, взятых с задней и передней реек.

Поэтому,

20mmп

Предельная ошибка определяется по формуле:

прод = 3 mп

Если нивелирный ход состоит из n станций, то предельная ошибка в сумме «n»

превышений будет:

пп 13,0

Известно, что наиболее слабым местом уравненного нивелирного хода является его

средина. Марка, находящихся в середине этого хода, будет иметь ошибку:

2

13,0

2

пп

Примем мм, отсюда число допустимых станций будет:

2013,0

213,0

13,0

22

2

2

п

п

3,02

п


245


1. Абдурашидов К.С. Шадманова З.С. Анализ состояния конструкций архитектурных

памятников Узбекистана // Проблемы механики. 1998. №3. С. 42-45.

2. Шодмонова З.С. Оценка технического состояния и расчет архитектурных памятников

на сейсмические воздействия (на примере дворца Оксарой в г. Шахрисабзе). Сейсмостойкое

строительство. Безопасность сооружений. Москва, 2002. №2. С.17.

3. Нишанбаев Н.М. Амалий геодезия. Меъморчилик обидаларини таъмирлашга оид

геодезик ишлар. Т.: Ўқитувчи, 1992. 112 с.

4. Нишанбаев Н.М. Геодезическое обеспечение восстановительных и реставрационных

работ архитектурных памятников периода Темура и темуридов. Шаҳрисабз шаҳрининг

жаҳон тарихида тутган ўрни // Халқаро илмий конференция маърузалари тезислари.

Тошкент, Фан. 2002. С. 115.

5. Булатов М.С. Геометрическая гармонизация в архитектуре Средней Азии IX-XV в.

(историко-теоретическое исследование). М.: Наука, 1976. 380 с.


246

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРІВ / СВЕДЕНИЯ ОБ АВТОРАХ

Абасния Сурайё Расуловна – ассистент кафедры детской хирургии, анестезиологии и

реаниматологии Ургенческого филиала Ташкентской медицинской академии (Ургенч,

Узбекистан)

Абдувахабова Дилноза Нурмахаматовна ‒ старший преподаватель кафедры иностранных

языков Ташкентского университета информационных технологий имени Мухаммада

аль Хорезми (Ташкент, Узбекистан)

Алимова Мавлуда Шухратбековна – свободный соискатель кафедры теории и практики

построения демократического общества в Узбекистане Андижанского государственного

университета (Андижан, Узбекистан)

Алмашій Іван Іванович ‒ старший викладач кафедри психології Мукачівського державного

університету (Мукачево, Україна)

Амарфий-Райлян Нелли Валерьевна ‒ кандидат экономических наук, доцент кафедры

экономических наук Бельцкого государственного университета имени Алеку Руссо (Бельцы,

Молдова)

Антонецька Любов Василівна – викладач вищої категорії коледжу Подільського

державного аграрно-технічного університету (Кам’янець-Подільський, Україна)

Базарова Зарина Зафаровна ‒ резидент магистратуры III года обучения кафедры

акушерства и гинекологии Самаркандского государственного медицинского института

(Самарканд, Узбекистан)

Боднарчук Тетяна Леонідівна – кандидат економічних наук, старший викладач кафедри

економіки підприємства Камянець-Подільського національного університету імені Івана

Огієнка (Кам’янець-Подільський, Україна)

Боліла Світлана Юріївна – кандидат сільськогосподарських наук, доцент кафедри

менеджменту організацій Херсонського державного аграрного університету (Херсон,

Україна)

Болтабоева Озодахон Юлдашалиевна – докторант III года обучения кафедры узбекской

литературы Наманганского государственного университета (Наманган, Узбекистан)

Бондаренко Ольга Георгіївна – аспірант ІІ року навчання кафедри загальної педагогіки,

дошкільної, початкової та спеціальної освіти та кафедри управління підприємницькою та

туристичною діяльністю Ізмаїльського державного гуманітарного університету (Ізмаїл,

Україна)

Бошота Неля Василівна ‒ кандидат економічних наук, старший викладач кафедри фінансів

Мукачівського державного університету (Мукачево, Україна)

Бровко Костянтин Юрійович – кандидат технічних наук, доцент кафедри фізики,

електротехніки і електроенергетики Української інженерно-педагогічної академії (Харків,

Україна)

Буданов Павло Феофанович – кандидат технічних наук, доцент кафедри фізики,


Україна)

Бульвінська Оксана Іванівна ‒ кандидат педагогічних наук, старший науковий

співробітник НДЛ освітології Київського університету імені Бориса Грінченка (Київ,

Україна)

Вакуленко Валентина Миколаївна ‒ доктор педагогічних наук, професор кафедри

адміністрування та управління освітою Донецького обласного інституту післядипломної

педагогічної освіти (Краматорськ, Україна)

Вельчева Вікторія Валеріївна – студентка 6 курсу педагогічного факультету Ізмаїльського

державного гуманітарного університету (Ізмаїл, Україна)


247

Вербіцька Ірина Орестівна ‒ магістр, асистент кафедри образотворчого мистецтва, дизайну

та методики їх навчання Тернопільського національного педагогічного університету імені

Володимира Гнатюка (Тернопіль, Україна)

Власенко Олена Володимирівна – викладач циклової комісії дошкільної освіти

ВКНЗ «Володимир-Волинський педагогічний коледж імені А.Ю.Кримського» (Володимир-

Волинський, Україна)

Гаврилюк Наталія Михайлівна – кандидат педагогічних наук, доцент кафедри української

та іноземних мов Вінницького національного аграрного університету (Вінниця, Україна)

Глебенко Ніна Олексіївна ‒ студентка геолого-екологічного факультету

ДВНЗ «Криворізький національний університет» (Кривий Ріг, Україна)

Глейзер Ірина Євгенівна – магістрант агрономічного факультету Житомирського

національного агроекологічного університету (Житомир, Україна)

Горленко Валентина Парфёновна – кандидат педагогических наук, доцент кафедры

педагогики УО «Гомельский государственный университет имени Франциска Скорины»

(Гомель, Беларусь)

Дзямко Вікторія Йосипівна ‒ кандидат педагогічних наук, доцент кафедри математики та

інформатики Закарпатського угорського інституту імені Ференца Ракоці ІІ (Берегове,

Україна)

Ибрагимов Нодир Муротжонович – ассистент кафедры строительной механики и

сейсмостойкости сооружений Ташкентского архитектурно-строительного института


Іванов Євген Анатолійович – доктор географічних наук, завідувач кафедри конструктивної

географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка (Львів,

Україна)

Казакова Нозима Абдулбокиевна ‒ докторант кафедры узбекского языка и литературы

Наманганского государственного университета (Наманган, Узбекистан)

Камалова Дилафруз Данияровна ‒ ассистент кафедры акушерства и гинекологии

Самаркандского государственного медицинского института (Самарканд, Узбекистан)

Кауш Лидия Ивановна ‒ кандидат экономических наук, доцент кафедры бухгалтерского

учета и аудита Академии экономических знаний Молдовы (Кишинев, Молдова)

Кисса Марія Миколаївна – студентка 6 курсу педагогічного факультету Ізмаїльського


Клюйник Віталій Володимирович – здобувач кафедри конструктивної географії і

картографії Львівського національного університету імені Івана Франка (Львів, Україна)

Корінчак Любов Миколаївна ‒ кандидат біологічних наук, доцент кафедри медико-

біологічних основ фізичної культури Уманського державного педагогічного університету

імені Павла Тичини (Умань, Україна)

Кузнєцова Олена Олександрівна – кандидат технічних наук, доцент кафедри техногенної

безпеки та тепломасообмінних процесів Київського національного університету технологій

та дизайну (Київ, Україна)

Левченко Олеся Миколаївна ‒ студентка 6 курсу факультету початкової освіти

Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка (Київ, Україна)

Літовка Тетяна Володимирівна ‒ викладач ІІ категорії циклової комісії природничих

дисциплін Криворізького коледжу Національного авіаційного університету (Кривий Ріг,

Україна)

Лобозова Людмила Анатоліївна ‒ кандидат біологічних наук, викладач вищої категорії,

викладач-методист, викладач біології та екології предметної комісії природничо-

математичних дисциплін Дніпровського державного коледжу будівельно-монтажних

технологій та архітектури, голова міського методичного об’єднання викладачів біології

м. Дніпра (Дніпро, Україна)


248

Мамадаюпова Васила Шоназаровна ‒ старший преподаватель английского языка кафедры

языков Ташкентского государственного юридического университета (Ташкент, Узбекистан)

Махмудов Анвар Абдулла огли ‒ ассистент кафедры физики Ташкентского института

инженеров транспорта (Ташкент, Узбекистан)

Машарипова Шохиста Сабировна ‒ ассистент кафедры инфекционных болезней и

фтизиатрии Ургенческого филиала Ташкентской медицинской академии Республики

Узбекистан (Ургенч, Узбекистан)

Меcарош Лівіа Василівна ‒ кандидат фізико-математичних наук, доцент кафедри

математики та інформатики Закарпатського угорського інституту імені Ференца Ракоці ІІ

(Берегове, Україна)

Мустафаева Ноила Ишназаровна ‒ старший преподаватель английского языка кафедры

языков Ташкентского государственного юридического университета (Ташкент, Узбекистан)

Напримерова Наталія Юріївна ‒ студентка 5 курсу факультету політико-інформаційного

менеджменту Національного університету «Острозька академія» (Острог, Україна)

Недялкова Ніна Сергіївна ‒ студентка 6 курсу педагогічного факультету Ізмаїльського


Нікітіна Оксана Миколаївна ‒ викладач спеціальних дисциплін економічного напряму,

спеціаліст І категорії ДВНЗ «Маріупольський будівельний коледж» (Маріуполь, Україна)

Оболенцев Михайло Валерійович ‒ студент 2 курсу магістратури юридичного факультету

Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна (Харків, Україна)

Олейнюк Мария ‒ кандидат экономических наук, доцент кафедры экономических наук

Бельцкого государственного университета имени Алеку Руссо (Бельцы, Молдова)

Олійник Юлія Сергіївна ‒ кандидат педагогічних наук, доцент кафедри фізики,


Україна)

Омелько Мар’яна Анатоліївна – спеціаліст вищої категорії, викладач циклової комісії

обліково-економічних дисциплін Могилів-Подільського технолого-економічного коледжу

Вінницького національного аграрного університету (Могилів-Подільський, Україна)

Осадчук Ірина Віталіївна ‒ кандидат сільськогосподарських наук, доцент кафедри

менеджменту організацій Херсонського державного аграрного університету (Херсон,

Україна)

Паладуца Марія Михайлівна – студентка 6 курсу педагогічного факультету Ізмаїльського


Попова Оксана Борисівна – кандидат філософських наук, доцент кафедри соціально-

гуманітарних дисциплін Національного університету фізичного виховання і спорту України


Потіха Зінаїда Андріївна – аспірант II року навчання кафедри всесвітньої історії Київського

університету імені Бориса Грінченка (Київ, Україна)

Потурнак Ольга Володимирівна – студентка 6 курсу Педагогічного інституту Київського

університету імені Бориса Грінченка (Київ, Україна)

Радутна Олена Анатоліївна – кандидат медичних наук, асистент кафедри пропедевтики

дитячих хвороб Запорізького державного медичного університету (Запоріжжя, Україна)

Расулова Мухайё Акбаржон қизи – соискатель, старший преподаватель математики

кафедры точных наук Наманганского академического лицея при Министерстве внутренних

дел (Наманган, Узбекистан)

Ребуха Лілія Зіновіївна ‒ кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології та

соціальної роботи Тернопільського національного економічного університету (Тернопіль,

Україна)

Романюк Володимир Леонтійович ‒ кандидат біологічних наук, доцент кафедри загальної

психології та психодіагностики, завідувач лабораторії психофізіології та клінічної психології

Рівненського державного гуманітарного університету (Рівне, Україна)


249

Рябенька Марина Олександрівна – кандидат економічних наук, доцент кафедри туризму

та готельно-ресторанної справи Вінницького торговельно-економічного інституту

Київського національного торговельно-економічного університету (Вінниця, Україна)

Савін Руслан Сергійович ‒ аспірант кафедри міжнародних економічних відносин

Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна (Харків, Україна)

Салахова Эльза Загировна – старший преподаватель кафедры иностранных языков

Ташкентского университета информационных технологий имени Мухаммада аль Хорезми

(Ташкент,Узбекистан)

Самойленко Максим Юрійович ‒ аспірант ІI року навчання кафедри інформаційних

систем факультету кібернетики та комп’ютерних наук Київського національного

університету імені Тараса Шевченка (Київ, Україна)

Сафронова Анна Валеріївна ‒ студентка 2 курсу магістратури кафедри дизайну Київського

національного університету технологій та дизайну (Київ, Україна)

Сергієнко Антоніна Антонівна – кандидат педагогічних наук, доцент соціально-

гуманітарної кафедри Комунального закладу вищої освіти «Дніпровська академія

неперервної освіти» Дніпропетровської обласної ради (Дніпро, Україна)

Сидорук Валентина Миколаївна – викладач циклової (предметної) комісії дошкільної

освіти ВКНЗ «Володимир-Волинський педагогічний коледж імені А.Ю.Кримського»


Сидорчук Олександр Миколайович – магістрант агрономічного факультету

Житомирського національного агроекологічного університету (Житомир, Україна)

Слюсарук-Літвін Світлана Сергіївна – викладач відділу «Початкова та дошкільна освіта»

ВКНЗ «Володимир-Волинський педагогічний коледж імені А.Ю.Кримського» (Володимир-

Волинський, Україна)

Соколова Наталія Дмитрівна – кандидат історичних наук, доцент кафедри соціально-

гуманітарних дисциплін Національного університету фізичного виховання і спорту України


Сорока Володимир Андрійович ‒ старший викладач кафедри гімнастики Придніпровської

державної академії фізичної культури і спорту (Дніпро, Україна)

Сорока Олена Ігорівна ‒ старший викладач кафедри гімнастики Придніпровської

державної академії фізичної культури і спорту (Дніпро, Україна)

Сулейманова Галина Николаевна – старший преподаватель кафедры иностранных языков

Ташкентского университета информационных технологий имени Мухаммада аль Хорезми


Тихоступ Вікторія Володимирівна ‒ викладач вищої категорії циклової комісії

природничих дисциплін Криворізького коледжу Національного авіаційного університету

(Кривий Ріг, Україна)

Тоджиева Нигина Искандаровна ‒ ассистент кафедры акушерства и гинекологии

Самаркандского государственного медицинского института (Самарканд, Узбекистан)

Токарчук Тетяна Сергіївна – асистент кафедри мікробіології, фармакології та гігієни

тварин Подільського державного аграрно-технічного університету (Кам’янець-Подільський,

Україна)

Тургунов Шерали Долихонович ‒ преподаватель кафедры узбекской литературы

Андижанского государственного университета (Андижан, Узбекистан)

Тучак Тетяна Володимирівна – кандидат економічних наук, доцент кафедри митної справи

Університету Державної фіскальної служби України (Ірпінь, Україна)

Xайдарова Умида Пулатовна ‒ преподаватель английского языка кафедры языков

Ташкентского государственного юридического университета (Ташкент, Узбекистан)

Худайберганов Абдулла Махмудович ‒ кандидат педагогических наук, доцент кафедры

физики Ташкентского института инженеров транспорта (Ташкент, Узбекистан)


250

Чаушева Тетяна Дмитрівна ‒ викладач математики циклової комісії природничо-

математичних і комп’ютерних дисциплін ДВНЗ «Маріупольський будівельний коледж»


Чернушкіна Юлія Геннадіївна ‒ викладач ІІ категорії циклової комісії природничих

дисциплін Криворізького коледжу Національного авіаційного університету (Кривий Ріг,

Україна)

Чернюк Артем Михайлович – кандидат технічних наук, доцент, завідувач кафедри фізики,


Україна)

Черняховська Аліна ‒ студентка 6 курсу педагогічного факультету Ізмаїльського


Чіфліклій Оксана Семенівна ‒ студентка 6 курсу педагогічного факультету Ізмаїльского


Шадманова Зухра Салаховна – кандидат технических наук, доцент, заведующая кафедрой

строительной механики и сейсмостойкости сооружений Ташкентского архитектурно-

строительного института (Ташкент, Узбекистан)

Шахакимова Мавжуда Ташполатовна – старший преподаватель кафедры иностранных

языков Ташкентского университета информационных технологий имени Мухаммада

аль Хорезми (Ташкент, Узбекистан)

Шкодин Альона Василівна – кандидат педагогічних наук, викладач вищої категорії

циклової комісії технічного сервісу та експлуатації машин і обладнання ВП НУБіП України

«Ніжинський агротехнічний коледж» (Ніжин, Україна)

Юсупова Зумрад Кадамбоевна ‒ преподаватель Ургенческого филиала Ташкентской

медицинской академии Республики Узбекистан (Ургенч, Узбекистан)


251

ЗМІСТ / СОДЕРЖАНИЕ

БІОЛОГІЧНІ НАУКИ / БИОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ Любов Корінчак ВИХОВАННЯ В УЧНІВ ВІДПОВІДАЛЬНОГО СТАВЛЕННЯ ЯК ДО СВОГО ЗДОРОВ’Я ТАК І ЗДОРОВ’Я ІНШИХ 5

Людмила Лобозова ЗЧЕПЛЕНЕ ЗІ СТАТТЮ УСПАДКУВАННЯ. ХВОРОБА ГЕМОФІЛІЯ 8

Володимир Романюк ЗДОРОВ’Я ТА ФУНКЦІОНАЛЬНІ РЕЗЕРВИ ОРГАНІЗМУ ЛЮДИНИ 11

ГЕОГРАФІЯ І ГЕОЛОГІЯ / ГЕОГРАФИЯ И ГЕОЛОГИЯ

Євген Іванов, Віталій Клюйник

ЛАНДШАФТНА СТРУКТУРА КЛЮЧОВОЇ ДІЛЯНКИ

“ПОДОРОЖНЕНСЬКІ ВОДОЙМИ” 15

ТУРИЗМ І РЕКРЕАЦІЯ / ТУРИЗМ И РЕКРЕАЦИЯ

Неля Бошота

БІЗНЕС-МЕРЕЖІ У ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ТУРИСТИЧНОГО БІЗНЕСУ 20

Марина Рябенька

ПЕРСПЕКТИВИ ЗАЛУЧЕННЯ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ В ЕКСКУРСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ 22

ЕКОНОМІКА / ЭКОНОМИКА

Нелли Амарфий-Райлян

ASIGURAREA CREȘTERII ECONOMICE PRIN IMPLEMENTAREA INOVAȚIILOR

REVOLUȚIEI INDUSTRIALE 4.0 26

Тетяна Боднарчук THEORATICAL ASPECT OF UKRAINIAN FOREIGN TRADE HISTORY ANALYSIS 30

Lidia Cauş

CONTABILITATEA VENITURILOR ȘI CHELTUIELILOR

DIN ACTIVITATEA ECONOMICĂ ÎN ORGANIZAȚIILE NECOMERCIALE 32

Оксана Нікітіна

ІНТЕРАКТИВНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ ПРИ ВИКЛАДАННІ

ЕКОНОМІЧНИХ ДИСЦИПЛІН 37

Maria Oleiniuc

ECONOMIC SECURITY ‒ THE FUNDAMENTAL COMPONENT

OF NATIONAL SECURITY 40

Руслан Савін ФІНАНСОВІ ІНСТРУМЕНТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СУЧАСНИХ ТЕНДЕНЦІЙ КАПІТАЛІЗАЦІЇ МІЖНАРОДНИХ АГРОХОЛДИНГІВ НА ГЛОБАЛЬНОМУ РИНКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ 45

Тетяна Тучак НОРМАТИВНИЙ ТА ПОЗИТИВНИЙ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ОПОДАТКУВАННЯ 48

МЕНЕДЖМЕНТ І МАРКЕТИНГ / МЕНЕДЖМЕНТ И МАРКЕТИНГ Світлана Боліла, Ірина Осадчук МАРКЕТИНГОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ СПОЖИВЧИХ ЗАПИТІВ НА РИНКУ РОСЛИННОЇ ОЛІЇ МІСТА ХЕРСОНУ 51

Ольга Бондаренко ЗАРУБІЖНИЙ ТА ВІТЧИЗНЯНИЙ ДОСВІД ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙ В УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ 53


252

Ольга Бондаренко ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ ДО МОДЕЛЮВАННЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

56

ІСТОРИЧНІ НАУКИ / ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ

Зінаїда Потіха

МЕНТАЛЬНІСТЬ УКРАЇНЦІВ КАНАДИ:

ХАРАКТЕР ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ 58

ПОЛІТОЛОГІЯ / ПОЛИТОЛОГИЯ

Мавлуда Алимова

ДЕЦЕНТРАЛИЗАЦИЯ В СИСТЕМЕ ПРОКУРАТУРЫ:

ОБЩЕСТВЕННЫЙ КОНТРОЛЬ 62

ЮРИДИЧНІ НАУКИ / ЮРИДИЧЕСКИЕ НАУКИ

Михайло Оболенцев

ФОРМИ ЗВЕРНЕННЯ ДО КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ:

ДІЙСНІСТЬ І ПЕРСПЕКТИВИ 65

МИСТЕЦТВО / ИСКУССТВО Ірина Вербіцька МИСТЕЦТВО КНИЖКОВОЇ ГРАФІКИ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ХУДОЖНЬОГО ОБРАЗУ ВИДАННЯ 68

Анна Сафронова СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ ФОТОМОНТАЖУ В КОНТЕКСТІ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ У ДИЗАЙНІ 71

Оксана Чіфліклій

РОЛЬ ВЧИТЕЛЯ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА

В РОЗВИТКУ ХУДОЖНЬОЇ ТВОРЧОСТІ УЧНІВ 77

ПЕДАГОГІКА / ПЕДАГОГИКА Іван Алмашій ЕКОСОЦІАЛІЗАЦІЯ МОЛОДІ 81

Ольга Бондаренко ГРА ЯК ІНТЕРАКТИВНИЙ МЕТОД НАВЧАННЯ 82

Ольга Бондаренко МЕТОДИКА ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ 84

Оксана Бульвінська БЕЗПЕРЕРВНИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ РОЗВИТОК НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ: ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ 86

Валентина Вакуленко УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ РЕГІОНАЛЬНОГО ІНСТИТУТУ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ 88

Вікторія Вельчева

ФОРМУВАННЯ ДОСЛІДНИЦЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МОЛОДШИХ

ШКОЛЯРІВ НА УРОКАХ «Я ДОСЛІДЖУЮ СВІТ» 92

Олена Власенко

ПІДГОТОВКА СТУДЕНТІВ ДО ВАЛЕОЛОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

З ДІТЬМИ В ЗАКЛАДІ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ 95

Наталія Гаврилюк

ЕЛЕКТРОННЕ НАВЧАННЯ ЯК ФУНДАМЕНТАЛЬНА ТЕХНОЛОГІЯ

ОСВІТНЬОЇ СИСТЕМИ В США 98

Валентина Горленко

НЕЗАНЯТОСТЬ РОДИТЕЛЕЙ НА РЫНКЕ ТРУДА

КАК ФАКТОР РИСКА СОЦИАЛИЗАЦИИ ДЕТЕЙ 101

http://www.educationua.net/silovs-1161-1.html


253

Вікторія Дзямко, Лівіa Месарош

МАТЕМАТИЧНІ ФУНКЦІЇ ТА ЇХ ВЛАСТИВОСТІ

В СИСТЕМІ МОДЕРНІЗАЦІЇ ОСВІТИ

105

Марія Кисса

ДИДАКТИЧНА ГРА ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ ПІЗНАЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ

МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ДО ВИВЧЕННЯ ПРИРОДИ 109

Олеся Левченко

ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ

ДО ВИКОРИСТАННЯ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ 112

Aнвар Maхмудов, Абдулла Худайберганов THE METHOD OF FORMING THE CONCEPT OF "SPIN PARTICLE"

IN STUDENTS OF HIGHER EDUCATIONAL INSTITUTIONS 115

Ніна Недялкова

ОСОБЛИВОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЯ НА ІНТЕРАКТИВНОМУ УРОЦІ 118

Мар’яна Омелько З ДОСВІДУ РОБОТИ КУРАТОРА ГРУПИ ПО ФОРМУВАННЮ НАЦІОНАЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ ЗАСОБАМИ РОДИННО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ 121

Марія Паладуца

ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЗАСОБАМИ

ПЕДАГОГІЧНОГО КРАЄЗНАВСТВА НА УРОКАХ ПРИРОДОЗНАВСТВА 123

Ольга Потурнак ФОРМУВАННЯ ПАРТНЕРСЬКИХ ВЗАЄМОВІДНОСИН МІЖ УЧНЯМИ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ 126

Лілія Ребуха

ДИДАКТИЧНІ ЗАСОБИ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ 129

Антоніна Сергієнко

ФОРМУВАННЯ ЦІННІСНОЇ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ТРАЄКТОРІЇ ШКОЛЯРІВ

НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ 131

Валентина Сидорук

ВИКОРИСТАННЯ НАРОДНИХ ТРАДИЦІЙ У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ

ВИХОВАТЕЛІВ ДО ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ 134

Світлана Слюсарук-Літвін КОМУНІКАТИВНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ЯК НЕОБХІДНА СКЛАДОВА ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВИХОВАТЕЛЯ В ЗДО 137

Вікторія Тихоступ, Юлія Чернушкіна, Тетяна Літовка, Ніна Глебенко

ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ ДО ВИКЛАДАННЯ ІНТЕГРОВАНИХ ДИСЦИПЛІН

ПРИРОДНИЧОГО ЦИКЛУ І-ІІ РІВНЯ АКРЕДИТАЦІЇ 140

Аліна Черняховська

ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ ЗАСТОСУВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

У ПОЧАТКОВІЙ МАЛОКОМПЛЕКТНІЙ ШКОЛІ 142

Альона Шкодин

МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ

ДИСЦИПЛІНИ «ОХОРОНА ПРАЦІ» СТУДЕНТІВ АГРОТЕХНІЧНИХ КОЛЕДЖІВ 145

ПСИХОЛОГІЯ / ПСИХОЛОГИЯ

Наталія Напримерова

МЕТАПІЗНАННЯ ЯК АСПЕКТ РОЗВИТКУ НАВЧАЛЬНОЇ АВТОНОМІЇ 149


254

ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ / ИНФОРМАЦИОННЫЕ ТЕХНОЛОГИИ

Павло Буданов, Костянтин Бровко, Артем Чернюк

ПІДВИЩЕННЯ НАДІЙНОСТІ ТА ДОСТОВІРНОСТІ

ПРИ ОБРОБЦІ ІНФОРМАЦІЇ НА ОСНОВІ УДОСКОНАЛЕННЯ

ПРОГРАМНОГО МОДУЛЯ ПТК АСУ ТП ЕЛЕКТРОСТАНЦІЇ 153

Максим Самойленко РОЗРОБКА ОСВІТНЬОГО ПРИСТРОЮ ІНТЕРНЕТУ РЕЧЕЙ 157

Максим Самойленко ВИКОРИСТАННЯ RDF ТА SPARQL ДЛЯ ОБРОБКИ

ІНФОРМАЦІЙНИХ РЕСУРСІВ 160

ФІЗИКО-МАТЕМАТИЧНІ НАУКИ / ФИЗИКО-МАТЕМАТИЧЕСКИЕ НАУКИ Muhayyo Rasulova

PERIODIC AND WEAKLY PERIODIC GROUND STATES

FOR THE HETEROGENEOUS ISING MODEL ON THE CAYLEY TREE 162

Тетяна Чаушева

МАТЕМАТИЧНІ НЕСПОДІВАНКИ ТА КУРЙОЗИ 165

ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА І СПОРТ / ФИЗИЧЕСКАЯ КУЛЬТУРА И СПОРТ

Володимир Сорока, Олена Сорока СПЕЦІАЛЬНА ФІЗИЧНА ПІДГОТОВКА ГІМНАСТІВ

8-10 РОКІВ НА ЕТАПІ ПОПЕРЕДНЬОЇ БАЗОВОЇ ПІДГОТОВКИ 168

Олена Сорока, Володимир Сорока

ВПЛИВ РІЗНИХ МЕТОДИК ХОРЕОГРАФІЧНОГО ТРЕНУВАННЯ

НА ТЕХНІЧНУ ПІДГОТОВЛЕНІСТЬ ГІМНАСТІВ 9-10 РОКІВ 171

ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ / ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ Дилноза Абдувахабова

БАДИИЙ ТАРЖИМА: МУАЛЛИФ-АСАР-МУТАРЖИМ МУНОСАБАТИ 176

Озодахон Болтабоева

ХХ АСР БОШЛАРИ НАМАНГАН АДАБИЙ ҲАРАКАТЧИЛИК

НАМОЯНДАСИ ИСҲОҚХОН ТЎРА ИБРАТНИНГ ПЕДАГОГИК ФАОЛИЯТИ 179

Нозима Казакова

ПРАГМАТИК МАЪНО ВА УНИНГ ИФОДАЛАНИШ УСУЛЛАРИ 183

Vasila Mamadayupova

TECHNIQUES FOR TEACHING SPEAKING OF ESP CLASSES 184

Noila Mustafaeva

INTERLINGUAL AND INTERCULTURAL

COMMUNICATION IN THE MODERN WORLD 187

Elza Salakhova

WRITING SKILLS FOR NON-PHILOLOGICAL STUDENTS 189

Галина Сулейманова

КОНЦЕПЦИЯ РАБОТЫ СО СПЕЦИАЛЬНОЙ ЛЕКСИКОЙ

В НЕЯЗЫКОВОМ ВУЗЕ 192

Шерали Тургунов НАМАНГАН БОЛАЛАР ЎЙИНЛАРИНИНГ ИШТИРОКЧИЛАР ЖИНСИГА КЎРА ТАСНИФИ ВА ЛОКАЛ ХУСУСИЯТЛАРИ 196


БОЛАЛАРНИНГ КАТТАЛАР ИШТИРОКИДАГИ ЎЙИНЛАРИНИНГ НАМАНГАН

ЛОКАЛ ВАРИАНТЛАРИ 199

Umida Khaydarova

PSYCHOLOGICAL BASES OF MODERN METHODS IN TRAINING ENGLISH 201


255

Mavjuda Shakhakimova

POWER POINT PRESENTATIONS IN ENHANCING LANGUAGE

LEARNING PROCESS

204

ФІЛОСОФСЬКІ НАУКИ / ФИЛОСОФСКИЕ НАУКИ

Оксана Попова, Наталія Соколова

УКРАЇНСЬКА ЕЛІТА: ВИКЛИКИ ТА ЗАВДАННЯ 207

МЕДИЧНІ НАУКИ / МЕДИЦИНСКИЕ НАУКИ

Surayyo Abasniya

DENTAL CARIES IN PATIENTS WITH SOMATIC DISEASES 211

Шохиста Машарипова

АНТИОКСИДАНТНАЯ АКТИВНОСТЬ СЫВОРОТКИ КРОВИ И МАРКЕРЫ

СТАТУСА ЖЕЛЕЗИ У БОЛЬНЫХ ХРОНИЧЕСКИМ ВИРУСНЫМ ГЕПАТИТОМ С 213

Олена Радутна

СУЧАСНІ УЯВЛЕННЯ ПРО ВІТАМІН D 216

Nigina Todjiyeva, Dilafruz Kamalova, Zarina Bazarova

RISK FACTORS FOR THE DEVELOPMENT OF ENDOMETRIAL HYPERPLASTIC

PROCESSES IN PREMENOPAUSE 219

Зумрад Юсупова

СРАВНИТЕЛЬНЫЙ АНАЛИЗ МЕТОДИК АНЕСТЕЗИИ

У ПРОКТОЛОГИЧЕСКИХ БОЛЬНЫХ 222

СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО / СЕЛЬСКОЕ ХОЗЯЙСТВО

Ірина Глейзер, Олександр Сидорчук

ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ СОЇ

В ПОЛІССІ УКРАЇНИ 228

Тетяна Токарчук, Любов Антонецька

ВИЗНАЧЕННЯ ЦЕРУЛОПЛАЗМІНУ В СИРОВАТЦІ КРОВІ ПОРОСЯТ 232

ТЕХНІЧНІ НАУКИ. ТРАНСПОРТ / ТЕХНИЧЕСКИЕ НАУКИ. ТРАНСПОРТ Юлія Олійник ПОЛІТИКА ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ 234

АРХІТЕКТУРА І БУДІВНИЦТВО / АРХИТЕКТУРА И СТРОИТЕЛЬСТВО Нодир Ибрагимов ДИНАМИЧЕСКИЕ ХАРАКТЕРИСТИКИ МИНАРЕТОВ 236

Olena Kuznetsova REDUCTION OF THERMAL TRANSMITTANCE THROUGH LIGHT STEEL FRAME WALLS 238

Зухра Шадманова МЕТОДИКА И РЕЗУЛЬТАТЫ ПОСЛЕДОВАТЕЛЬНЫХ НАТУРНЫХ НАБЛЮДЕНИЙ И ОЦЕНКА ОСАДОК И КРЕНА КОНСТРУКЦИЙ ДВОРЦА ОКСАРОЙ ВЫСОКОТОЧНЫМИ ГЕОДЕЗИЧЕСКИМИ МЕТОДАМИ 242

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРІВ / СВЕДЕНИЯ ОБ АВТОРАХ 246


256

Матеріали ХХХVІІІ Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції

«Тенденції та перспективи розвитку науки і освіти в умовах глобалізації»:

Зб. наук. праць. ‒ Переяслав-Хмельницький, 2018. ‒ Вип. 38. ‒ 257 с.

Відповідальність за грамотність, автентичність цитат, достовірність

фактів і посилань несуть автори публікацій. Передрук і відтворення

опублікованих у збірнику матеріалів будь-яким способом дозволяється тільки

при посиланні на «Тенденції та перспективи розвитку науки і освіти в

умовах глобалізації».

Матеріали науково-практичної інтернет-конференції розміщені на сайті:

http://confscientific.webnode.com.ua

Укладачі: С.М.Кикоть, І.В.Гайдаєнко

Верстка та дизайн: І.В.Гайдаєнко

Адреса оргкомітету та редколегії:

вул. Сухомлинського, 30 (к. 100),

м. Переяслав-Хмельницький,

08401, Київська обл., Україна

тел. 0930569496,

сайт: confscientific.webnode.com.ua

http://confscientific.webnode.com.ua/


257

Материалы ХХХVІІІ Международной научно-практической интернет-

конференции «Тенденции и перспективы развития науки и образования в

условиях глобализации»: Сб. науч. трудов. ‒ Переяслав-Хмельницкий, 2018. ‒

Вып. 38. ‒ 257 с.

Ответственность за грамотность, аутентичность цитат, правильность

фактов и ссылок, достоверность материалов несут авторы публикаций.

Перепечатка и воспроизведение опубликованных в сборнике материалов любым

способом разрешается только при ссылке на «Тенденции и перспективы

развития науки и образования в условиях глобализации».

Материалы научно-практической интернет-конференции размещены на

сайте: http://confscientific.webnode.com.ua

Составители: С.Н.Кикоть, И.В.Гайдаенко

Верстка и дизайн: И.В.Гайдаенко

Адрес оргкомитета и редколлегии:

ул. Сухомлинского, 30 (к. 100),

г. Переяслав-Хмельницкий,

08401, Киевская обл., Украина

тел. 0930569496,

сайт: confscientific.webnode.com.ua

http://confscientific.webnode.com.ua/


258

Documents

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД 38 (2)-8.pdf©Совет молодых ученых университета ©ГВУЗ «Переяслав-Хмельницкий