Миколаївська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 36

Пошукова робота

Виконавці:

учні 7 класу, ЗОШ № 36

Консультант:

Н.А. Караташ

вчитель української мови та літератури

ЗОШ № 36

Тарас Шевченко став співцем свободи

Українського народу. Усе життя він присвятив

реалізації своєї найбільшої мрії – пробудити

волелюбний дух українців, щоб побачити рідну

землю вільною.

За час, що минув, український народ переживав

періоди, коли свобода та незалежність ставали

майже реальністю, і такі, коли ця споконвічна

мрія здавалася нездійсненною. Було немало

трагічних сторінок, але було і те, що дозволило

сформуватися сучасній українській нації, здатній

відстоювати оспівані Т.Шевченком ідеали.

З 1991 року ми ведемо відлік існування нової

Незалежної України. Але, мабуть, лише у

минулому році світ ледь не вперше зрозумів

Україну та українців насправді. Це

багатомільйонна держава, яка поділяє зрозумілі

нам усім загальноєвропейські ідеали та цінності,

прагнення до свободи і демократії.

Останні події в Україні відкрили нові перспективи для нашої країни і

для розвитку її відносин з оточуючим світом. Сьогодні ми з повним

правом можемо говорити, що українці реалізували мрію великого

українського поета Т.Шевченка і створили не тільки незалежну, але і

вільну Україну. Вільну від страху, невпевненості у своїх силах і

своєму майбутньому. Вільну, бо здатну відстоювати своє право

обирати власну долю і захищати свій вибір.

Об’ єктом дослідження є життєвий і творчий шлях

Т.Г. Шевченка.

Предметом аналізу є поетична творчість Т.Г. Шевченка.

Мета роботи полягає у виявленні та характеристиці

особливостей поетичної творчості Т.Г. Шевченка та визначення її

актуальності в ХХІ ст.

Досягнення поставленої мети вимагає вирішення конкретних

завдань:

1) описати життєвий шлях великого кобзаря та виявити його

вплив на творчість видатного поета;

2) визначити особливості поетичного стилю Т.Г. Шевченка та його

вплив на сучасного читача;

3) дослідити роль творчості Т.Г. Шевченка у становленні

української культури та визначити її актуальність в ХХІ ст.

«Шевченко наш сучасник», – звикли казати ми, але небагато хто розуміє,

що власне значить цей вираз.

Сьогодні деякі люди ставляться до літератури скептично. Мовляв,

застаріли ці пристрасті, а час, про який йдеться в літературних творах, давно минув». Це помилка, думати

так, і дуже серйозна помилка! В українській літературі існує багато

чудових авторів, творами яких зачитується чимало людей. І, мабуть,

одним із перших тут треба назвати нашого Кобзаря.

В чому сучасність творчості Тараса Шевченка?!

Хтось із іноземних дослідників зауважував, що більше ніде йому не доводилося бачити такого ставлення до поета. Шевченко став пророком нашого поневоленого народу.

Кожен українець вірив у те, що Кобзар і після своєї смерті любить, жаліє і вчить його.

Саме завдяки своєму народному характеру твори Великого Кобзаря і сьогодні живуть

серед нас. І сьогодні є напрочуд актуальними. Думається, знайдуться люди, які посміхнуться після цих слів. Яка, мовляв, актуальність, якщо минуло 150 років, якщо кріпацтво давно скасовано, якщо Україна

вже більше десятиліття є вільною країною?! Але я твердо повторю: твори Тараса Шевченка є актуальними і сьогодні.

Музей заповіту Т.Г. ШевченкаГенії належать людству. Та все ж кожен із них насамперед є син свого

народу, син землі, яка його народила, дала крила й снагу для високого

польоту.

Благословен той день і час,

Коли прослалась килимами

Земля, яку сходив Тарас

Малими босими ногами,

Земля, яку скропив Тарас

Дрібними росами-сльозами.

М. Рильський

А, може, ще добро побачу,

А. може, лихо переплачу,

Води Дніпрової нап’юсь

На тебе друже подивлюсь.

А, може, в тихій твоїй хаті

Я буду знову розмовляти

З тобою, друже мій…

Т. Шевченко

МУЗЕЙ ЗАПОВІТУ Т.Г.ШЕВЧЕНКА

Карта м. Переяслава-Хмельницького

На одній з тихих вулиць Переяслава

бачимо будинок лікаря А.О. Козачковського.

Саме в цьому будинку в ніч з 24 на 25 грудня 1845 року Тарасом

Шевченком був написаний всесвітньовідомий «Заповіт». Сьогодні – це

Музей Заповіту Т. Г. Шевченка. Експозиція музею в хронологічній

послідовності розкриває історію нашого краю козацького періоду через

призму її розуміння Тарасом Шевченком, розповідає про перебування

письменника на Переяславщині.

Будинок лікаря

А.О. Козачковського

(Музей Заповіту

Т.Г. Шевченка)

Поїздка в Україну стали

новим поштовхом для його

творчості.

Лікар А.О. Козачковський

познайомив Тараса з

переяславськими буднями.

Шевченко часто бував на

Дніпрі, любив придніпровські

села. Разом з Козачковським

він виїздив до мальовничого

села Андруші.

Літературно-художній зал

«Т. Шевченко і Переяславщина»

З того часу до нас дійшли кілька малюнків – «Андруші»

та «Верби в Андрушах».

Біля будинку Козачковського ще й досі

росте акація, яку посадили А.

О. Козачковський зі своїм товаришем Т.

Г.Шевченком. В народі існує переказ, що

Шевченко разом з Козачковським на

ознаку дружби посадили в одну ямку дві

акації. Вони виросли, їхні стовбури

переплелися, і вони протягом багатьох

десятиріч надавали особливої

привабливості садибі Козачковського.

З часом акації почали чахнути, один

стовбур струх. Проте переяславці з

великою любов’ю зберігають дерева – цих

живих сучасників великого Кобзаря.

Акація, яку посадили

Т. Шевченко і

А. Козачковський

Залишаємо музей та йдемо до Вознесенського

собору та Михайлівської церкви, замальовку

яких зробив Шевченко у ХІХ столітті, і

які збереглися до наших часів. У нас є

унікальна можливість порівняти ці об’єкти,

побачити їх такими як бачив їх Тарас

Григорович, і як вони виглядають нині. Цікаво

відвідати місця, які надихали на творчість

великого Кобзаря.

Комплекс Михайлівського монастиря

ІХ століття

Малюнок Тараса Шевченка

Михайлівська церква

(Сучасний вигляд)

Комплекс Вознесенського

монастиря ХІХ століття

(Малюнок Тараса Шевченка)

Як умру, то поховайте

Мене на могилі,

Серед степу широкого,

На Вкраїні милій,

Щоб лани широкополі,

І Дніпро, і кручі

Було видно, було чути,

Як реве ревучий.

Т. Шевченко

Пам’ятник Кобзареві – Шевченківський національний заповідник

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ

ЗАПОВІДНИК

Шевченків край... Земля безсмертного Тараса... Так на Україні називають

сучасну Черкащину. Тут у селі Моринцях, в родині селянина-кріпака

народився великий український поет, художник, революціонер-демократ

Тарас Григорович Шевченко. Тут пройшли його дитячі роки. Сюди, у

рідний край, линув він думкою з чужини – із Вільно і Петербурга, з

далекої Орської фортеці, куди волею царя Миколи І його

«за сочинение возмутительных и

в высшей степени дерзких

стихотворений» заслано рядовим

солдатом на довгих десять років з

суворою забороною писати й

малювати.

Земля Черкащини, давши світові

генія, бережно прийняла його прах

у своє материнське лоно. Як і за-

повідав поет, його поховано над

Дніпром, на високій горі, яку в

народі називають Тарасовою.

Так заповідав поет. І заповіт його

виконано. 26 лютого (10 березня)

1861 року Тараса Григоровича не

стало. Він був похований на

Смоленському кладовищі в

Петербурзі.

Пам’ятаючи волю поета —

поховати його на рідній Україні,

родичі перевезли тіло до Києва.

Могила Т.Г. Шевченка

Чернеча гора, перейменована

на Тарасову, стала Святинею

для всіх поколінь українців,

одним із національних центрів

єднання українців навколо ідеї

створення Української

Соборної Держави.

Шевченківський національний заповідник у Каневі є найдавнішим

історико-культурним заповідником в Україні і першим із закладів

гуманітарної сфери, удостоєних статусу національного.

Шевченківський національний заповідник відіграє помітну роль у

культурному житті України, бере активну участь у наукових заходах

і мистецьких акціях, міжнародних фестивалях, організації пленерів,

виставок, конференцій.

Важливе місце у його діяльності

відведено охороні об’єктів культурної

спадщини, впровадженню нових

екскурсійно-туристичних маршрутів,

поповненню музейної колекції, яка

нараховує нині понад тридцять тисяч

унікальних пам’яток, окрасою яких є

меморіальні речі та офорти Тараса

Шевченка, рідкісні видання його

творів, високохудожні твори

українських та зарубіжних митців,

шедеври народної художньої творчості,

цінні архівні документи, фото- і

кіноматеріали, аудіо- та відеозаписи

знаменитих бандуристів і кобзарів.

Сучасники про Т.Г. Шевченка

Ніна Матвієнко, народна артистка

України:

«Він не такий простий, як ми думаємо.

Він з Богом, як казав Євген Сверстюк,

на «ти» говорив. Ми ще багато чого

сьогодні не розшифрували…»

Руслана Лижичко, народна артистка України:

«Тарас Шевченко – безперечно, символ нації! Для мене

Шевченко – не просто великий суспільний діяч, який

силою слова боровся за майбутнє нації, для мене він –

ще й мудрий філософ зі своїм неповторним та

глибоким баченням вічних і найсокровенніших почуттів

та істин. Я би хотіла, щоб якомога більше людей

відкрили для себе, можливо, менш відомого, але не

менш геніального Шевченка-романтика».

Віктор Павлік, заслужений артист України:

«Тарас Шевченко для мене – натхненник національних

ідей, проповідник добра, волі, та правди. Я часто

виконую пісню на слова Тараса Шевченка «На тополю

високую», і це є великою честю для мене. Мені дуже б

хотілося, щоб українська молодь знала свого генія,

переказувала його вірші з уст в уста. Сьогодні, коли

ми маємо найцінніше – свободу, за яку так боровся та

про яку мріяв Шевченко, нашим обов’язком є зберегти

українську спадщину та любити свою Батьківщину

так, як любив Шевченко».

Олег Тягнибок, політичний діяч:

«Поет Тарас Шевченко фактично був ідеологом

українського патріотизму, українського

націоналізму, і це є об’єднавчим стержнем

національної ідеї. Я маю відчуття, що прийде той

час, і він уже дуже близько, коли люди відчують,

що ми – одна держава, одна віра, одна традиція,

одна нація, одне майбутнє».

…в сім’ї великій у цвіту садів прекрасних буде жити він навіки, як безсмертний наш сучасник

М.Рильський

“Шевченко”