Попіл Чорнобиля

Нам поле люте миром перебути,Нам поховати зло в бетон і бронь.І – не забути! – Доки світ і люди,Синів землі, що відвели вогонь.

Ти повинен пам’ятати

Ти повинен пам’ятати

Берег Прип’яті. Мирна весняна українська ніч. 26 квітня 1986 року…

Ця дата назавжди залишиться у пам’яті людства.

Чорнобиль…Ти відомий сьогодні кожному –Не ім’ям своїм, а бідою.Тою вулицею порожньоюПонад прип’ятською водою…

Як гарно тут було… колись.

Як це було…

Не із сторінок стародавніх літописів і не

з легенд та переказів увірвалося у наше

життя це лячне і моторошне слово –

Чорнобиль. Слово це стало символом

горя і страждань, покинутих домівок,

розорених гнізд, здичавілих звірів.

Важким колесом “прокотилася”

Україною аварія на Чорнобильській

атомній станції.

Як це було…

Чорнобиль- невеличке українське

містечко, яких сотні в Україні. Весною

воно потопало у свіжій зелені,

вишневому та яблуневому цвіті. Влітку

тут полюбляли відпочивати кияни. Їхали

сюди відусюди, щоб набратися здоров’я,

подихати цілющим повітрям. Здавалося,

що красу цього куточка українського

Полісся ніщо й ніколи не затьмарить.

Попіл Чорнобиля

А думалось: впокорений, слухняний,

Гадалося, служитиме як слід.

Та вибухнув пекельно день весняний

Так, що здригнувсь тривожно світ.

Зів’яв пейзаж, зробивсь таким пасивним,

Вгорнулось місто в незвичайний дим.

І мирний атом, ставши агресивним,

Націливши на села і сади.

Як це було…

Ніщо не віщувало біди. Стояла тиха

весняна ніч. Квітень завершував свою

вахту в природі і мав передати її

травню. Саме в таку з ночей, 26 квітня

1986 року, на Чорнобильській атомній

станції сталася аварія – вибухнув один

з блоків.

Ніч з 25 на 26 квітня, 1 година 23

хвилини 43 секунди.

Як це було…

Героями не народжуються, ними стають. На п’яту годину ранку пожежу було ліквідовано. Станцію врятували. Всі 28 чоловік затулили її собою. Шестеро з них загинули. Скромні плити Митинського кладовища у підмосков’ї вічно будуть нести їх імена.

Але залишилась радіація… Вона нечутна, невидима, не має запаху і неприступна для наших органів чуття. Але людина беззахисна перед нею.

Саркофаг

Будемо пам’ятати…

Людина – частина природи і

постраждала вона так само, як луги,

ліси, звірі. Чорнобиль пред’явив нам

суворий рахунок.

Проходять роки після аварії, а біль не

вщухає, тривога не полишає людей.

Чи знаєш ти, світе,

Як сиво ридає полин?

Як тяжко, як тужно

Моєму народу болить!

* Забруднена територія площею 160 тисяч квадратних кілометрів. Більше всього постраждали північна частина України, захід Росії і Білорусь. Приблизно 400 тисяч людей евакуйовано із зони лиха. Території, які вони покинули, на багато десятків років залишаться пустелями, обнесеними колючим дротом.

Будемо пам’ятати!!!

Чорнобиль атомний, важкий, болючий.

Болить, не загоюється чорнобильська

рана. І не відшукати нам слова, що

вгамує її біль.

Хай стане міцнішим у сто крат,

Хай над землею чисте небо буде.

Чорнобиль – попередження, набат,

Його уроків людство не забуде!

Минають роки після аварії на Чорнобильській АЕС,та біль не вщухає, тривога не полишає людей, пов’язаних скорботним часом ядерного апокаліпсиса. Чорнобиль атомний -він, мабуть, зникне після того, як ми витравимо в собі Чорнобиль духовний. А поки що не заживає чорнобильська рана.