Міністерство освіти і науки України

Волинське обласне територіальне відділення Малої академії наук

України

Секція географії

Національна специфіка ландшафтів Волинської

області

Робота учениці 10А класу

Луцької гімназії №21 імені М.

Кравчука

Кавари Дани

Науковий керівник

вчитель географії Луцької гімназії №21

імені Михайла Кравчука

Можар Тетяна Олександрівна

Луцьк, 2010

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………….3

1.Загальна характеристика національної специфіки ландшафтів……………...5

2. Національна специфіка ландшафтів Волинської області…………………..10

2.1 Загальна характеристика ландшафтів Волинської області………...10

2.2 Традиційні художні промисли Волинської області………………...12

2.2.1 Волинська вишиванка………………………………………..12

2.2.2 Волинське килимарство……………………………………..14

2.2.3 Волинське гончарство……………………………………….15

2.3 Творчість великих поетів і письменників і волинські

ландшафти...16

2.4 Побудова будинків на території Волинської

області………………18

3. Етимологія назв населених пунктів Волинської області та їх зв’язок з

ландшафтами…………………………………………………………………

…..19

4. Вплив ландшафтів на розвиток сільського господарства………………….20

Висновки…………………………………………………………………………22

Список джерел…………………………………………………………………...23

Додатки…………………………………………………………………………...24

2

ВСТУП

«Волинь моя, краса моя,

земля моя сонячна»

Кривенький Степан

Одним із найсвоєрідніших і найпопулярніших напрямів сучасної

західної географічної науки є «гуманістична географія», зокрема естетична.

Завданням естетичної географії є визначення естетичної цінності і

краси природи. Термін був уведений в обіг німецьким географом Альфредом

Геттером у 1927 р., хоча й раніше, і пізніше багато вчених вивчали це

питання. Веніамін Петрович Семенов-Тян-Шанський пропонував розглядати

такі напрями географічної науки, як географія барвистих тонів ландшафту,

географія запахів і звуків. «Природна симфонія кожного окремого

ландшафту, – писав він, – впливає якнайсильнішим чином на творчість

людини, хоча вона сама того якнайчастіше не помічає!»

Актуальність дослідження: Людська культура вписана в природу, від

неї залежить і з нею ж бореться за першість. З іншої сторони, культура є

об’єктом постійної рефлексії, і коли людина ставить питання про властивості

і сенси оточуючих її населеної території. В сучасному суспільстві проходить

відновлення давніх традицій як українського народу загалом, так і

волинського зокрема. Ландшафти, а саме їх національна специфіка

відіграють в цьому одну з ключових ролей. Ландшафт включає в себе такі

взаємопов’язані фактори, як рельєф, клімат, вода, ґрунти, рослинність і

тваринний світ, і національна культура формувалася під впливом природного

середовища, тому досить актуальним є в наш час вивчення ландшафтів

Волинської області.

Об’єктом дослідження є національна специфіка сучасних волинських

ландшафтів.

Предмет дослідження: форми і способи репрезентації ландшафту як

оберега національної культури.

3

Мета дослідження: дати теоретичну основу зв’язку ландшафту і

національної культури, обґрунтувати даний зв’язок конкретними

прикладами.

Інформаційна база та методи дослідження. Основу дослідження

складають літературні джерела бібліотек, фондові матеріали організацій

тощо.

В науковій роботі використані наступні методи: аналізу, літературний,

порівняльно-описовий, статистичний, картографічний тощо.

Досягнення мети передбачає розв’язання певних завдань:

• Представити концепцію ландшафту як оберега національної

культури.

• Розділити варіативні основи «ландшафту культури» за

кількісними і якісними критеріями його побудови і наповнення.

• Розкрити особливості сучасних волинських ландшафтів.

• Показати національні особливості даних ландшафтів.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше досліджено

зв’язок національних народних промислів з ландшафтами Волинської

області.

4

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА НАЦІОНАЛЬНОЇ

СПЕЦИФІКИ ЛАНДШАФТІВ

Ландшафт — складний природно-географічний комплекс, в якому всі

основні компоненти: рельєф, клімат, вода, ґрунти, рослинність і тваринний

світ знаходяться у складній взаємодії, утворюючи однорідну за умовами

розвитку нерозривну систему. [1]

Для правильного розуміння і розкриття суті питання дізнаємося,що

таке національна культура.

Національна культура – синтез культур різних класів, соціальних

верств і груп відповідного суспільства.[2]

В пасіонарній теорії етногенезу Лева Гумільова етнос – не стільки

результат історичного процесу розвитку людських спільнот, скільки

результат контактів, зв’язків цих спільнот з природою, довкіллям. Л.Гумільов

вважав, що, по-перше, "поведінка" є головною, визначальною прикметою

етносу і, по-друге, вона – поведінка етносу – детермінується ландшафтом –

місцем на планеті, де склався і самовизначився етнос. Рушійна сила

етногенезу, за Л.Гумільовим, не стільки суспільне виробництво, скільки

специфічний вид енергії. Її джерело – променеві флуктуації космічного

походження. Коли вони потрапляють в певні географічні зони, де мешкають

люди, то породжують ефект, так званого, "пасіонарного вибуху".[2]

Отже, на думку Л.Гумільова, етноси, як і популяції тварин, живуть за

рахунок енергетичного обміну з природою. Л.Гумільов вважає, що

пасіонарного імпульсу вистачає в середньому на 1200 - 1500 років. І,

відповідно, таким є період існування етносу. Протягом всього цього часу

поєднання з ландшафтом певного типу є суттєвою характеристикою етносу,

бо відчутна зміна ландшафту визначає кінець буття даного етносу.

Таким чином, на засадах природничонаукової етнології, етнос

визначається як категорія природи, а не історії чи культури. За визначенням

Л.Гумільова, етнос – колектив людей, що виник природним чином на ґрунті

оригінального стереотипу поведінки. Цей колектив існує як енергетична

5

система, котра протиставляє себе усім іншим таким же колективам, виходячи

із відчуття комплементарності. Термін "відчуття комплементарності" вказує

на характер зв’язків між членами етнічної спільноти. В його основі –

генетичний потяг між людьми, що мають спільний стереотип поведінки.

Симбіотичні зв’язки етносів, що проявляються як приязнь,

доброзичливість в контактах етносів, має як позитивну, так і негативну

комплементарність і проявляє себе в існуванні "етнічних химер".

Зрозуміло, зв’язок етносів з певним довкіллям, їх визначеність

особливостями ландшафтів є очевидним. І це обов’язково треба враховувати,

аналізуючи вихідні фази етногенезу. Але, як підкреслюють в роботі

«Національне буття серед екологічних реалій» М.Кисельов і Ф.Канак,

стосовно сучасних етносів "ландшафтна прикмета є здебільшого умовна і

ненадійна. Втім, існує принаймні один аспект детермінованості етносу

ландшафтом, який і сьогодні заслуговує на увагу дослідників. Йдеться про

множину первинних, традиційних, пов’язаних з географічними умовами

способів діяльності етносів у природі, які в сучасному існуванні нації

проявляються у трансформованому вигляді, але опосередковано зберігають

спорідненість з певними ландшафтами. В екологічному сенсі значимим є те,

що така спорідненість визначає певні етнокультурні способи.[2]

Оскільки ландшафт включає в себе такі взаємопов’язані чинники, як

рельєф, клімат, вода, ґрунти, рослинність і тваринний світ, і національна

культура формувалася під впливом природного середовища, то пропонуємо

розглянути приклади взаємодії цих чинників з національною культурою,

духовною і матеріальною окремо:

• ландшафт визначає умови життя населення, отже, формує

особливості побуту, сільського господарства.

• Клімат визначає форму будівель,їх дахів (у країнах з вологим

кліматом і частими дощами дахи гостроверхі, у жарких країнах дахи плоскі і

будівлі білого кольору).

6

• Ґрунти визначають спосіб обробітку землі, зайнятість населення

у сфері видобутку корисних копалин. Для обробітку землі використовуються

різноманітні плуги, мотики, коси.

• Води визначали місце розташування поселень. Споконвіків люди

селилися біля річок, озер, адже вони були багаті на різні породи риб і вода

завжди була поруч. Також виловлювалася риба, розвивалося судноплавство.

• Рослинний і тваринний світ визначають зайнятість населення у

сільському господарстві.

• Харчування населення залежить від того складу флори і фауни,як

характерні для певного типу ландшафту. Наприклад, у степових зонах

широко використовуються в їжу зернові культури, баштанні.

• Гірські ландшафти є особливим середовищем, де українська

культура вступила в симбіоз з іншими світовими культурами. Також для цих

ландшафтів характерні особливі побут, архітектура і господарство.

Наприклад, через гірський рельєф у Карпатах займалися вівчарством,

лісовим господарством, а зараз – зеленим туризмом і рекреаційним

господарством.

• Художники знаходили натхнення у спогляданні картин

ландшафтів. Це були пейзажисти, які працювали у напрямі експресіонізму,

імпресіонізму.

• У пісенній творчості використовувалися представники

рослинного і тваринного світу,характерного до ландшафту – місця створення

цих пісень: «Ой зацвіла калина у темному лузі», «Добривечір тобі, зелена

діброво», «Чорна хмара в полонині», «Ой з-за гори», «Ой у лісі при горісі,

при дубку».

Справедлива теза Л. С. Берга: «Географічний ландшафт впливає на

організми примусово, змушуючи всі особи варіювати в певному напрямку,

наскільки це допускає організація виду. Тундра, ліс, степ, пустеля, гори,

водне середовище, життя на островах і т. д. – все це накладає особливий

7

відбиток на організми. Ті види, які не в змозі пристосуватися, повинні

переселитися в інший географічний ландшафт або – вимерти ». Зокрема для

України характерні такі ландшафти, як мішано-лісові, широколисто-лісові,

лісостепові, степові ландшафти, окремі типи становлять ландшафти заплав

річок і Південного берега Криму.

Ландшафт освоюється певною культурною спільнотою, яка звичайно

займає певну територію. В нашому випадку це Волинська область. Ця

спільнота освоює її згідно зі своїми культурними особливостями

господарювання, морально-естетичними нормами, ставленням до природного

середовища тощо. В результаті територія набуває виразних культурно-

ландшафтних рис і розглядається як національний ландшафт. Важливо, що

національний ландшафт тлумачиться передовсім як специфічна територія.

Широко поширене таке розуміння у західноєвропейській географії, особливо

– у Великобританії.[2]

Кацуков вважає: «Національний ландшафт розуміється як природно-

господарсько-етнічна територіальна система. Межі національних ландшафтів

слід виділяти на базі етнічних карт».

Етнос, як група людей, які відрізняють себе від інших, існує на певній

території, представленій нічим іншим, як ландшафтом. Оскільки

«окультурення» ландшафту здійснювалося господарчими практиками, які є

етнічними за своїм походженням, то й ландшафт набуває етнічних рис, тобто

стає етнічним ландшафтом. Його етнічність проявляється не лише у набутті

характерного матеріального орнаменту (традиційних форм житла,

характерного плануванні та конфігурації угідь тощо), але й характерному для

даного етносу духовному для даного етносу духовному освоєнні ландшафту

– набутті певними його місцями різних символічних значень, закріпленні цих

значень назвами місць, породженні легенд, міфів тощо, які закріплюють

уявлення про «свій» ландшафт та його конфігурацію у членів етносу й

передаються від нащадків до нащадків.

8

Виходячи із цього, а також спираючись на загальне визначення

культурного ландшафту, національний ландшафт можна визначити так:

національний ландшафт – це образ простору, який етнос освоїв духовно

та матеріально, надавши його місцям та конфігураціям стійких

символічних значень.[3]

9

2. НАЦІОНАЛЬНА СПЕЦИФІКА ЛАНДШАФТІВ ВОЛИНСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

2.1 Загальна характеристика ландшафтів Волинської області

«А у Волині очі сині, білі крила лебедині,

веселкові ніжні шати, чепурні у квітах хати».

З народної пісні

Територія Волині характеризується складною просторовою

диференціацією фізико-географічних умов. Особливості рельєфу, геологічної

будови, клімату, поверхневих вод, ґрунтового i рослинного покриву,

тваринного світу визначають характерні риси ландшафтних природних

комплексів, які поширені на Волині. Усі компоненти природного

середовища, взаємодіючи між собою, утворюють різнорангові природні

територіальні комплекси. Їх своєрідність визначається поширенням не тільки

типових поліських ландшафтів, але й власне лісостепових.[4]

На території Волинської області поширені такі ландшафти, як лучно-

лісові, болотні, лісостепові височинні розчленовані, недреновані

перезволожені та заболочені, поліські моренно-зандрові та долинні, опільські

рівнинно-височинні ( в минулому широколисті) та лучно-степові височинні

розчленовані та терасні.

Особливо інтенсивні ландшафтні дослідження області набули

розвитку, починаючи з 50-х років. Результати проведених досліджень

опубліковані у монографіях: "Нариси про природу i сільське господарство

України", "Українське Полісся" О.М.Маринича, "Природно-географічний

поділ Львівського i Подільського економічних районів" К.I. Геренчука, П.М.

Цися i М.М.Койнова та iн. Підсумком комплексних ландшафтних досліджень

є монографія "Физико-географическое районирование Украинской ССР"

(1968р.), у якій вперше найповніше було подано характеристику всіх

регіональних одиниць України аж до фізико-географічних районів. В цей

період було розроблено принципи, методику та обґрунтовано систему

10

таксономічних одиниць фізико-географічного районування. У вивченні

ландшафтів Волині велике значення мають наукові доробки вчених

Львівського державного університету. Проблеми природного районування,

походження та розвиток природних комплексів, роль геолого-

геоморфологічних факторів у формуванні ландшафтів Волині висвітлені в

наукових працях К.I.Геренчука, П.В.Климовича, С.I.Кукурудзи, М.Д.Орла та

інших вчених. Сьогодні, до робіт по вивченню та раціональному

використанню ландшафтів Волині залучені й науковці Волинського

національного університету.

11

2.2 Традиційні художні промисли Волинської області

2.2.1 Волинська вишиванка

Ландшафти Волинської області мають прямий вплив на розвиток

національних і культурних особливостей даного регіону. Найбільший вплив

вони мають на традиційні художні промисли області, що і складають

національну специфіку волинських ландшафтів. Для її дослідження я обрала

килимарство, гончарство, кераміку, вишивку, а також особливості

національного одягу і побудови будинків.

Верхній одяг на Волині визначався особливою різноманітністю, що

зумовлене певною мірою її географічним розташуванням. З одного боку

Волинь прилягає до Поділля, а з другого — до Підляшшя й Полісся — саме

тих районів, де досить чітко виражені етнолокальні особливості вбрання. На

свитах та вишиванках досить часто зображувались рослинні орнаменти,

тісно пов’язані з рослинністю краю, яка переважно лісостепова та лісова.

Вишиванка – розмовна назва традиційної української вишитої сорочки.

Багато варіацій дизайну вишиванки було створено у XIX сторіччі. Зазвичай

їх виготовляли із саморобного полотна, яке ткалося на верстаті. Місцеві

особливості зазвичай знаходили відображення в орнаменті сорочки.

Від уставки типової волинської сорочки вертикальними рядами

тягнуться гілки листків, квітів, а також хмелю. З початком XX ст. на

Середній Наддніпрянщині, Волині, частково на Поділлі та Буковині почали

поширюватися натуралістичні зображення квітів, листя, пуп'янків, якими

декорували чоловічі та жіночі сорочки. Головними мотивами найчастіше

виступали рожа (сентифолія), а також гвоздика, дубове листя та листя

герані. Це пов’язано з тим, що на поліських ландшафтах поширена саме ця

рослинність.

На Волинському Поліссі вишиванка була чітка за композицією,

монохромною за гамою. Для декору використовувались геометричні,

геометрично - рослинні та рослинні орнаменти. На сірому, сіро - білому

лляному полотні вишивались «занизувались» або «затикались» узори

12

червоними (гориною), білими (біллю), чорними або синіми нитками. При

«занизувані» або «затикані» утворювались лінійно - смугасті орнаменти з

ниток густо - червоного, білого, чорного кольорів, зібраних у вузькі полоси.

Більш багатими по оздобі є сорочки, намітки, рушники, вишиті білим по

білому, де поєднувалась мережка (ризь, вирізування) і гладь (настил,

настилування). Складна мережка з настилом це орнаментовані стовпчики з

більш складним малюнком. Таке поєднання гладі з мережкою дає один з

найкращих типів народної вишивки, що відзначається досить високим

художнім смаком. [5]

13

2.2.2 Волинське килимарство

На Волинському Поліссі поширене килимарство. Килимарство —

традиційна, найбільш важлива і поширена в усіх місцевостях України галузь

народного ткацтва. З найдавніших часів килими служили людині для

утеплення і прикрашання житла (завішування стіни, покривання скрині,

стола, ліжка, підлоги, саней), виконували обрядові та естетичні функції

(використовувалися у святкових, урочистих, весільних і похоронних

обрядах). Килими були обов'язковою частиною віна (приданого жінки); ними

сплачували данину. У процесі історичного розвитку на Україні утворилися

окремі етногарфічні області з яскраво вираженими рисами художнього

стилю. У кожній з цих зон були визначені килимарські осередки, що мали

усталені типи килимів, традиційне колористичне забарвлення, улюблені

орнаментальні мотиви. Літописні джерела свідчать про розквіт килимарства в

Київській Русі в другій половині X—XII ст. У XV—XVII ст і особливо у

XVIII ст. килими вже виготовляли в багатьох поміщицьких майстернях,

килимарських цехах, мануфактурах і фабриках Волині. З покоління в

покоління передавалося мистецтво ткацтва. Завдяки цьому зберігалося

яскраве художнє обличчя кожного центру. Ось чому можна безпомилково

впізнати килими Волині. [6]

Для волинських та поліських килимів характерне розбиття (поділ) поля

килима на орнаментальні поля з геометричним або рослинним, але дуже

геометризованим орнаментом, та каймою з геометричним орнаментом. Дуже

складною є семантика мотивів орнаменту поліських килимів, помітний їх

зв'язок зі слов'янською (праслов'янською) світопоглядною системою.

Поясненням цьому є те, що квіткова рослинність не є досить поширена в

ландшафтах Волинської області, а для килимарства розмаїтість даних рослин

є принципово важливою. Тому такі орнаменти зустрічаються не дуже часто.

Рослинні орнаменти поширені лише в південній частині Волині, адже

там ландшафти переважно лісостепові.

14

2.2.3 Волинське гончарство

Гончарство — традиційне ремесло, в т.ч. і українське, виробництво

глиняного посуду, а також інших глиняних виробів (кахлів, іграшок,

скульптур). Відоме в Україні з кінця мезолітичної доби. Досягло високого

розвитку в добу трипільської культури.

Розквіту гончарства на Волині сприяла наявність в її надрах покладів високоякісних

червоних, червоно-бурих та світло-сірих глин. Це зумовило виникнення значних осередків керамічного

виробництва. Для Волині є характерною кераміка сірого, чорного, синьо-чорного кольорів — сиваки. Їхній декор

складався з різноманітних ліній, що утворювали своєрідні візерунки — сосонки, стовбики, ялинки, клітини.

Волинська кераміка відзначалася вогнево-червоним тлом та оригінальною орнаментикою — пишні квіти, гілки

з плодами, дубове листя, чорнобривці тощо. Типові для Південної України грона винограду не набули значного

поширення на території України, адже дана рослина не є типовою для волинських ландшафтів.

Мистецтво кераміки у Волинському регіоні поширилося завдяки

родовищам високоякісних глин. Недостатня вивченість даної теми пов’язана

з геополітичними та історичними причинами. В другій половині ХІХ століття

відбулося знищення феодальної системи, зміна суспільних і економічних

умов. [6]

15

2.3. Творчість великих поетів і письменників і волинські

ландшафти

Ландшафти Волині зчиняли вплив також і на творчість багатьох

письменників та поетів даного регіону. Наприклад, під впливом

волинських ландшафтів Леся Українка написала свою відому поему

«Лісова пісня».

В листі до матері від 20 грудня 1911 році Леся Українка писала:

«Мені здається, що я просто згадала наші ліси та затужила за ними. А то ще я

й здавна тую Мавку «в умі держала», ще аж із того часу, як ти в Жабокричі

мені щось про мавок розказувала, як ми йшли якимсь лісом з маленькими,

але дуже рясними деревами. Потім я в Колодяжному в місячну ніч бігала

самотою в ліс (ви того ніхто не знали) і там ждала, щоб мені привиділась

Мавка. І над Нечімним вона мені мріла, як ми там ночували – пам'ятаєш – у

дядька Лева Скулинського. Видно, вже треба було мені її колись написати, а

тепер чомусь прийшов «слушний час» – я й сама не збагну чому. Зачарував

мене сей образ на весь вік.» [7]

Сюжет твору відбувається на Волині, що ще раз підкреслює те, що

поштовхом до написання твору була національна специфіка ландшафтів

Волинської області.

Ще одним поетом, музою якого є волинські ландшафти та краєвиди, є

Василь Гей. «Природна краса Волині, її джерела напоїли снагою не один

літературоталант», – писав поет в передмові до однієї зі своїх збірок. Він

народився, виріс і зміцнів на Волині, наповнений її чудовою красою,

живодайними джерелами її озер, випещений у правічній колисці її лісів,

заворожений синявою льонів, щедрістю нив - чарами природи рідного краю.

Уся творчість Василя Гея пройнята безмежною любов’ю до отчого краю,

вірою в мудрість народу, у життєдайну силу рідного слова, народної пісні.

Тематика його поезій така багата і розмаїта, як саме життя: рідна домівка,

лагідні материнські руки, грізне минуле рідного краю; садиба Лесі Українки;

життя славних людей минулого; поле козацької слави під Берестечком;

16

замилування храмом природи Волині. Останній присвячена не одна збірка,

що свідчить про значний вплив ландшафтів на творчість поета. [8]

17

2.4. ПОБУДОВА БУДИНКІВ НА ТЕРИТОРІЇ ВОЛИНСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

Одним із факторів впливу ландшафтів на життя народу є

побудова будинків. На території Волинської області поширені дерев’яні

житла. На це вплинули декілька факторів:

• Особливість мішано лісових ландшафтів, що створюють

сировинну базу для таких побудов;

• Близькість регіону до Європейського Союзу. Дерев'яні

будинки вже дуже популярні в Європі, там кожен прагне до

життя в натуральному середовищі. Адже дерево - живий

матеріал, стіни з якого по теплоізоляційних властивостях

приблизно в п'ять разів перевищують цегляні тієї ж товщини.

В зв’язку з тим, що Волинська область – один з провідних центрів

лісозаготівельної промисловості, дерев’яні будинки тут набули великої

популярності. Окрім того, лісозаготівельні та деревообробні підприємства

області експортують деревину у всі куточки України, а також у країни

Європи. Таким чином, особливості ландшафтів України значною мірою

вплинули не лише на будівництво в даному регіоні, а й на розвиток

промисловості області. [9]

18

3. ЕТИМОЛОГІЯ НАЗВ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ НА ТЕРИОРІЇ

ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Ландшафти залишили свій вплив і на назвах населених пунктів

регіону. Вони тяжіють до особливостей рельєфу, рослинного та тваринного

світу тощо.

Назва "Волинь" походить від одного з міст, що знаходилось на її

території. Місто Волин або Велинь (літописна згадка, під 1018 роком), плем'я

волинян дають можливість стверджувати про давність назви. Однак

можливо, що назва краю означає його характеристику. Корінь (уеі) -

українське "воло" означає підвищення, пагорб. Отже, Волинь - країна

підвищень, як Поділля, що до XV ст. мало назву Пониззя – країна низовин та

долин. [10]

Лучеськ, Лоучеськ — милозвучні слова, що повертають нас у часи

сивої давнини — на острів, де зародилося мальовниче і водночас могутнє

місто. Місто, що протягом своєї багатовікової історії неодноразово було

ареною доленосних історичних подій. Однак розвиток стародавнього Луцька

був би неможливий без вигідного оборонного розташування — з півночі та

заходу межі міста визначалися вигином ріки Стир, на півдні протікав

Глушець, схід оточили непрохідні болота. Звідси і назва міста — Лучеськ —

від слова «лук», тобто «колін, вигин ріки». [11]

Дослідивши назви населених пунктів Волинської області, я дійшла

висновку, що багато із них тяжіють до ландшафтних особливостей краю.

Порівняльна таблиця даних населених пунктів представлена в додатках

роботи. Проаналізувавши дані, можна дійти висновку, що більшість назв

пов’язані із рослинністю краю, менше – з водними ресурсами.

19

Таблиця 3.1 Етимологія назв населених пунктів Волинської області

Чинник, до якого тяжіє

назва населеного

пункту

Приклади

Флора Бірці, Березичі, Деревок, Гуща, Закусниця,

Прилісне, Дубне, Поліське, Верба,

Дубище, Забороль, Яблунівка, Луків,

Лаврів, Підбереззя, Горохів, Велика

Осниця.Тваринний світ Оленівка, Муравище, Котів,Рельєф Долськ, Гірки, Гірники, Яревище, Рівне,

Верхи, Згорани,Водні ресурси Річиця, Заболоття, Забужжя, Заріччя,

Черемошне, Озерни, Озеро, Озеряни,

Світязь, Луцьк.

20

4. ВПЛИВ ВОЛИНСЬКИХ ЛАНДШАФТІВ НА РОЗВИТОК

СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

Волинська область за структурою економіки відноситься до групи

аграрних регіонів. Найбільшу питому вагу у структурі ВВП області займає

сільське господарство (31,9%). Аграрний сектор Волині сьогодні – це 63

приватно-орендних сільськогосподарських підприємства, 88 товариств, 205

виробничих кооперативів, 754 фермерських господарств, 50 тисяч сімейних

та 200 тисяч особистих селянських господарств.

Сільське господарство області спеціалізується на тваринництві

молочно-м’ясного напрямку та рослинництві (льон, картопля, зерно,

цукровий буряк). Через природні умови (заболоченість) в районі, як для

України загалом, є досить низькою частка площ, зайнятих в

сільськогосподарському виробництві – 66,3%. Відповідно, тут нижчою є

частка рілля (64%) ніж В Україні в цілому, але вищою є частка пасовищ на

сіножатей. У районі осушено до 700 тис. га перезволожених земель, особливо

в північній частині. Діють осушувальні системи Цирська, Стохідська,

Стублівська, тощо, що пов’язане зі значною заболоченістю ландшафтів, а це

несприятливо впливає на розвиток господарства.

В зв’язку з особливістю мішано лісових ландшафтів Волинської

області в рослинництві регіону розвинуте вирощування картоплі, цукрових

буряків, зернових культур, адже тут дані рослини вирощуються досить давно.

Ґрунти регіону створюють сприятливу базу для вирощування саме цих

рослин, які і визначають структуру рослинництва регіону. Область

вирізняється значними площами, зайнятими під технічні культури та

картоплю – 240 тис. га в 2009 р., що розосереджені по всій території

Волинської області (урожай в 2009 р. складав 1918 тис. т, що становить

понад 11% від його виробництва в країні). Посіви зернових культур

зосереджено в південній частині району, які в структурі посівних площ

займають все ж провідне місце (597 тис. га). В 2009 р. їх валовий збір в

21

районі складав 1149 тис. т, причому ця цифра тримається та приблизно

однаковому рівні з 1996р. Поширені також посіви хмелю, а також

овочівництво, садівництво та ягідництво. Всі вищевказані фактори пов’язані

з тим, що ландшафти Волинської області, а саме: ґрунти, клімат, рельєф тощо

створюють сприятливі умови для їх розвитку. Область забезпечена

продовольчим зерном власного виробництва та зернофуражем. [12]

22

ВИСНОВКИ

В результаті проведеної наукової роботи ми встановили, що

ландшафти Волинської області мають яскраво виражену національну

специфіку. Це проявляється у впливі природного середовища на діяльності ,

що поширена на території області, а також на різноманітних сферах життя,

які підпадають під цей вплив. Сюди належать такі традиційні промисли, як

вишивка, гончарство, килимарство тощо, а також сільське господарство.

Мною також досліджена етимологія назв населених пунктів

Волинської області та вплив ландшафтів на них. Також проведене

дослідження про те, як національна специфіка ландшафтів Волинської

області впливала на написання багатьох літературних творів і творчість

деяких поетів.

В своїй науковій роботі я дала теоретичну основу зв’язку ландшафту і

національної культури, обґрунтувати даний зв’язок конкретними

прикладами.

Я також спробувала надати форми і способи репрезентації ландшафту

як оберега національної культури і розкривала їх через різноманітні сфери

діяльності населення Волинської області.

Дана робота може використовуватись при поглибленому вивченні

географії, ландшафтознавства, історії, літератури та на уроках художньої

культури, при підготовці до Зовнішнього Незалежного Оцінювання з

географії, а також при навчанні у класах природничого та гуманітарного

профілів.

23

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Новий довідник з географії/ Л. Пасенко, М. сорока, Л.

Паламарчук, Н. Бєскова, С. Капіруліна – Київ: Казка, 2008.

2. Пізнання ландшафту: місце і простір, том І/ М. Д.

Гродзинський – Київ: Київський національний університет імені Тараса

Шевченка, 2005.

3. Пізнання ландшафту: місце і простір, том ІІ/ М. Д.

Гродзинський – Київ: Київський національний університет імені Тараса

Шевченка, 2005.

4. http://osvita.ua/vnz/reports/culture/11199.

5. http://style-ua.com/index.php?

do=static&page=harakternist_vishyvka.

6. Фізична географія та геоморфологія, випуск 55/ Шищенко

П. Г., Адаменко О. М. та інші – Київ: Київський національний університет

імені Тараса Шевченка.

7. «Лісова пісня»/ Леся Українка – Тернопіль, Богдан, 2009.

8. http://uk.wikipedia.org/wiki/

9. http://ebk.net.ua/Book/history/makarchuk_eu/part14/1405.h

tm

10. http://istvolyn.info/index.php

11. Конструктивне ландшафтознавство/ В. Петлін – Львів:

Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2006.

12. Синергетика ландшафту / В. Петлін – Львів: Видавничий

центр ЛНУ імені Івана Франка, 2005.

24

ДОДАТКИ

Мал.1. Типовий волинський ландшафт

Мал. 2. Волинський національний одяг

25

Мал. 3. Волинський національний одяг

Мал.4. Волинське килимарство

26

Мал.5. Традиційні гончарні вироби Волинської області

27

Нерідний він, хоч водяного роду.

Зрадлива і лукава в нього вдача.

Навесні він нуртує, грає, рве,

зриває з озера вінок розкішний,

що цілий рік викохують русалки,

лякає птицю мудру, сторожку,

вербі-вдовиці корінь підриває

і бідним сиротятам-потерчатам

каганчики водою заливає,

псує мої рівненькі береги

і старощам моїм спокій руйнує.

А влітку де він? Де тоді гасає,

коли жадібне сонце воду п'є

із келиха мого, мов гриф неситий,

коли від спраги никне очерет,

зоставшися на березі сухому,

коли, вмираючи, лілеї клонять

до теплої води голівки в'ялі?

Де він тоді?

Леся Українка, уривок з поеми «Лісова пісня»

28

Мал.6. Типовий будинок в поліських районах Волинської області.

Мал. 7. Карта Волинської області.

29