ТемаТема

Християнський подвиг у пості . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2Смерть і ми . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3Про Сповідь . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4

Покоління

Біблійний ідеал сім’ї. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5Мистецтво карати і прощати . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7Проблема спілкування у взаємовідносинах людей . . . . . . . . . . . . 8Вітерець любові . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10

Віра і наука

Доктринальна актуальність [нового] КатехизмуКатолицької Церкви після 10 років з дня його публікації . . . 11Ісус Христос — історична особа . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15Бог є інший . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 17ППС — прояв контрацепції чи дару любові? . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18

Дороговказ святості

Шлях до щастя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20Матеріальне благословення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21Дивне людське життя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 22

Добрий пастир

Пасторальна служба серед молоді . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 23Суспільні, моральні та пасторальні проблеминової економічної еміґрації. Європейський досвід . . . . . . . . . . . 25

Літургіка

Богослов’я утрені . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 29

Богослов’я у фарбах

Колекціонування українського релігійногомистецтва у Львові: здобутки та історичний досвід . . . . . . . . . . . 30

Герої віри

Блаженна Олімпія Біда —свідок невинних страждань монашества . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 33

Поетична сторінка

Біблійне повчанняіз скарбниці мудрості стародавньої Греції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 35Видіння раю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 36

У цьому номері:

Видається за бВидається за бВидається за бВидається за бВидається за благословеннямлагословеннямлагословеннямлагословеннямлагословеннямректораректораректораректораректорату Львівської Духту Львівської Духту Львівської Духту Львівської Духту Львівської ДуховноїовноїовноїовноїовноїСемінарії Святого ДухаСемінарії Святого ДухаСемінарії Святого ДухаСемінарії Святого ДухаСемінарії Святого ДухаРеєстраційне свідоцтво№ 300 від 1996 р. Б.

Виходить з березня 1996 р. Б.

Головний редактор:о. Юрій Хо. Юрій Хо. Юрій Хо. Юрій Хо. Юрій Хамулякамулякамулякамулякамуляк

Заступник головного редактора:Роман ОстровськийРоман ОстровськийРоман ОстровськийРоман ОстровськийРоман Островський

Літературна редакція:Андрій СтадницькийАндрій СтадницькийАндрій СтадницькийАндрій СтадницькийАндрій СтадницькийВолодимир СтецьВолодимир СтецьВолодимир СтецьВолодимир СтецьВолодимир СтецьВасиль ГВасиль ГВасиль ГВасиль ГВасиль Гукукукукук

Дизайн і верстка:Юрій КрукевичЮрій КрукевичЮрій КрукевичЮрій КрукевичЮрій КрукевичВасиль КВасиль КВасиль КВасиль КВасиль Косівосівосівосівосів

Видавнича фірма “Малті!М”Видавнича фірма “Малті!М”Видавнича фірма “Малті!М”Видавнича фірма “Малті!М”Видавнича фірма “Малті!М”тел. (0322) 72D48D33eDmail: info@multi.lviv.ua

Адреса:Адреса:Адреса:Адреса:Адреса:Львівська Духовна Семінаріявул. Шевченка, 188,ЛьвівDРудно, Україна, 79493тел.: (0322) 72D07D34, 69D09D14,факс: 65D05D65eDmail: redakcia@lds.lviv.uawww.lds.lviv.ua

Р/р: 26001301410964 ЗКПО 13839856МФО 325633 ЛУБАИ ПІБ

Редакція має право редагуватита скорочувати подані матеріали.Рукописи не повертаються тане рецензуються.

При передруці посилання наПри передруці посилання наПри передруці посилання наПри передруці посилання наПри передруці посилання на«Пізнай Правду» обов’язкове«Пізнай Правду» обов’язкове«Пізнай Правду» обов’язкове«Пізнай Правду» обов’язкове«Пізнай Правду» обов’язкове

№2(59)березень−квітень 2003

Християнськийподвиг у пості

ропне”, бо часто люди, особливо не дуже близькі доЦеркви, вважають, що вона вчить про піст як просвоєрідну самоціль. А тоді виникає ситуація, коли“посник” просто знущається над собою, думаючи, щоцим догоджає Богові та виконує Церковні заповіді. Цеще і ще раз показує нам нерозуміння цього феномену.

А ось що пише про “золотий шлях” у пості на основіСвятих Отців Ігнатій Ставропольський: “ПостарайDмось мудро влаштувати стан нашого тіла, даючи йому

настільки багато їжі й сну, щоб вононадто не знемогло і залишалосяздатним до подвигів; але даючи їх,також, настільки мало, щоб вонопостійно носило в собі мертвість, неоживаючи для порухів гріховних”.Такий підхід до посту стає можливимдля нас лише після того, як мицілком приймаємо, що головним длянас у земному житті є прагнення доспасіння — небесного життя.

Потрібно сказати й те, що хоча піст імає беззаперечну медичну вартість,як “розвантаження” організму, але целише побічна дія дару Бога і Церкви.

Тому, зваживши всі сторони посту,зрозумівши його сутність, а, найосновDніше, проникнувшись прагненням

нашого спасіння, “радісно приймімо, вірні, богоDнатхненний завіт посту”, як співається у “ПоснійТріоді” (служба Сиропусного вівторка). І тоді матиDмемо велику радість із життя у Христі, тоді цейхристиянський подвиг Господь перемінить на повнусвітлої втіхи перемогу.

рясофор Миколай (ПИШКОВИЧ)рясофор Миколай (ПИШКОВИЧ)рясофор Миколай (ПИШКОВИЧ)рясофор Миколай (ПИШКОВИЧ)рясофор Миколай (ПИШКОВИЧ)

Д ля нас, людей ХХІ століття, часто є важким длярозуміння поняття “подвигу”, адже життянастільки стрімко мчить вперед, так багато

цікавих і принадних речей пропонується нашій увазі,що важко не забути: життя кожного християнина — цеподвиг. Християнство — не традиція чи веселі свята,це не лише одна із ділянок нашого життя. Цебезнастанне слідування за Христом, уподібнення доНього. Воно ніколи не буде зрозумілим для “світуцього”, завжди видаватиметься “скандалом”. І такеобличчя християнства може відлякувати нас, якщо мине збагнемо того, що мета життя кожної людини —досягти спасіння та реалізувати себе. А це можливелише у з’єднанні з Богом.

Щоб полегшити нам це завдання, Свята Церквареально допомагає вірним своїми Таїнствами, а такожподає різні середники для досягнення нашої мети.Одним із таких засобів є піст.

Що ж таке піст? Нерідко для нас він асоціюєтьсявиключно із часом жалоби та смутку, як це є у більDшості релігій. Піст стає для нас не зовсім зручноюнеобхідністю (“все ж таки, ми — християни”), від якоїне втечеш, але яку ми намагаємосяпри кожній можливості обмежитичи полегшити. Не менш рідкісним єйого трактування як утримання відпевних видів продуктів харчування.Так, обмеження у їжі входить допоняття “посту”, але це лише один ізйого фрагментів, адже ще у СтаромуЗавіті сказано, що піст це: “. . .з голодDним своїм хлібом поділитись, увестидо хати бідних, безпритульних, побаDчивши голого, вдягнути його, відбрата твого не ховатись” (Іс. 58, 7).Отжебачимо, що піст є нашою відDкритістю на Бога, Який перебуваєу кожному із наших ближніх.

Але ми, прочитавши ці слова, відразуноровимо попасти в іншу крайність,щоб протрактувати його суто “духовно”, підпираючице словами на кшталт цього: “краще їсти м’ясо, аніжближнього свого”. Такий підхід був би правильним,коли б людина була виключно нематеріальноюістотою. Проте значне місце у нас займає тіло, ізаперечити його роль — це все одно, що заперечитизакон тяжіння, підкинувши над своєю головоюкаменюку. Тому нам конче необхідне, за словамиОтців, “второпне стримання живота”, яке “є дверимадо всіх чеснот”. Хочеться наголосити на слові “втоD

“Постараймось мудровлаштувати станнашого тіла, даючийому настільки багатоїжі й сну, щоб вононадто не знемогло ізалишалося здатним доподвигів; але даючи їх,також, настільки мало,щоб воно постійноносило в собі мертвість,не оживаючи дляпорухів гріховних”.

т е м а

2

Холодна пелена огортає нас і несе в невідомемісце, звідки ще ніхто не повернувся і нічогоне розповів. Народи поDрізному називали це

місце Аїд, Шеол, Геєна, Ад — приблизні назви не дужеприємного місця, куди стародавні поміщали наші тіні(тобто душі). А що ми взнали про цю невідомупостать з косою за кілька століть нашого існування?Найбільше до цього спричинилось християнство.Воно цілковито перевернуло її розуміння. Те, що булопрокляттям, стало можливістю до переміни. Те, щобуло забуттям, стало преображенням.

У наш час смерть розглядається як щось суто фізичне,що є кінцем нашого земного життя. Але ми забуваємопро ту реальність, що є поза нею, яка є ще більш реальDніша, ніж та, у якій ми зараз живемо.

Ми, говорячи про смерть, часто визначаємо її, якщось, ніким непобориме, як тотальний закон, котроDму підлягають усі. Але при цьому забуваємо про Того,Хто “смертю смерть подолав”, — Христа. Саме тому,читаючи слова І Кор. 15, 54–55, ми бачимо, що вонане є настільки страшною і непереможною, хоча й уреальному житті зостається однаково немилоDсердною як до праведних, так і до грішників.Якщо ми спробуємо подивитися на смертьочима наших попередників і учителів хриDстиянства — Отців, тих, що розвивалихристиянську віру не лише словами, але йділами, то почуємо про смерть як проРЕАЛЬНІСТЬ ДУХОВНУ. Вона постане яквідділення від життя, яким є Бог, бо вінєдиний є справжнім Дателем життя, вічDним Життям, яке людина здатна відкинуDти: будучи живою тілесно — бути мертDвою духовно. Вона має владу відмовиDтися від вічного щастя — Бога. І навпаки,будучи тілесно неповносправною чиприниженою, тобто мертвою для світу,мати в собі життя вічне (Мудр. 4, 7; 10).

Подібно й слід розуміти таїнстводобровільної Христової смерті, Йогобажання вмерти за нас. Тоді в нас можез’явитися саркастичне запитання: якщоБог є життям і тим, що переміг смерть,тоді чому ми все ж таки вмираємо після

Смерть і мисмерті Христа? Відповідь проста: бо Він не збиравсязнищувати те, що було, адже разом зі смертю потрібнобуло б знищити й цілий світ. Ісус робить щось набагатобільше — Він преображує смерть, наповнює її іншимзмістом. Та, що була символом розлуки і відчуження,відходом від життя, перетворюється у світлий і повнийрадості Перехід, тобто Пасху (Фил. 1, 21). Для тих, хтовірує у Христа і живе в Ньому, — смерті більше немає:вона переможена (І Кор. 15, 54). У кожному гробілежить вже не смерть, а життя. Христос теж був мертвийдля цього світу і гріха, який в ньому панує. Ми не можеDмо знати Його, не бажаючи бути з Ним, тобто померDти, як і Він, для світу. І це наше бажання є виявом нашоївіри, бажанням померти для світу, щоб жити з Богом.

Ісус захотів цього страждання, але це не було виявомгріховності світу. Ми не можемо говорити про світ,який сотворив Бог, як про щось негативне. Так, він є угрісі, у темряві, але аж ніяк не є відкинутий Богом чипроклятий. Бог не творить чогось, щоб його покаратиі знищити. Христос має владу, щоб усе відновити.СВОЄЮ СМЕРТЮ на хресті Він усе приводить назаддо Отця, до того порядку, який був на початку. Тобто,ми вже є спасенні, нашим завдання є лише втриматисьу цьому спасінні, обожествити той образ, який вклаву нас Господь. Саме смертю Бог нас рятує, а не карає.Він відновляє і очищає таким чином наше єство.

“Бог у смерті переплавляє “посудину” нашого тіла”, —говорить Григорій Ніський. Таким чином, ми відновлюDємось і стаємо дітьми Божими, такими, якими створивнас Господь за Своїм предвічним задумом, якими ми булитам, у місці, названому Святим Письмом Раєм. І нехай нестрахає нас майбутня зустріч з Тим, Хто нас найбільшелюбить, бо Він ніколи не заподіє нам жодної шкоди.

Роман ОСТРОВСЬКИЙРоман ОСТРОВСЬКИЙРоман ОСТРОВСЬКИЙРоман ОСТРОВСЬКИЙРоман ОСТРОВСЬКИЙ

Смерть до нас приходить по!різному…До одного — швидко, до іншого — зістарістю. Ми відчуваємо її подих в себе заспиною, ми бачимо її холодний усміх. Часомчекаємо з радістю, часом — зі страхом, щонайчастіше. Але у деяких випадках смерть“падає” на нас зі швидкістю світла, безпопереджень, без “підготовки”.

т е м аПІЗНАЙ ПРАВДУ березень−квітень 2003

Хоч сповідуванню гріхів завжди муситьпередувати період уважного та сконцентроваDного приготування, наше щоденне життя

протікає у такому руслі та в такий спосіб, що багатьоміз нас видається цей процес доволі складним таобтяжуючим. Тому й причиною, а радше наслідкомтакого мислення і сприйняття є те, що для пересічниххристиян Свята Тайна Сповіді таПричастя є лише актуальними в часівеликих церковних свят, таких, наDприклад, як Різдво чи Пасха.

Відомо, що протягом встановленихЦерквою постів, коли покаяннийхарактер молитов, постійне зверненDня уваги на повздержність та помірDкованість щодо задоволень, про щоговорять у богослужбах тексти цьогочасу, людська душа звертається дозастанови над своїм життям та дозаближення з Богом. І все це, звісно,для блага і добра людини. Певним єй те, що приступання тієї чи іншоїособи до святої Тайни покаяння увеликій мірі залежить від намагань та зусильсвящеників чи окремих отцівDсповідників. СлугаБожий митрополит Андрей Шептицький у свій часнастановляв, що кожен християнин повинен із усієювідповідальністю та старанням в особливий спосіб

Про Сповідь

приготовляти себе щонайменше чотири рази(протягом встановлених Церквою визначенихчотирьох постів) до участі у Тайні Покаяння таприйняття Святого Причастя, а згодом поступово всечастіше брати в них участь: щомісяця, щотижня, анавіть, щоденно. Адже згадане повчання, згідно слівмитрополита, справді забезпечує поступ та постійний

зріст у духовному житті.

Дехто дійсно приступає у покорі доСвятої Тайни Покаяння, щировизнаєвласні провини, помилки, проDгрішення перед отцямиDсповідDниками. Проте багато людей стараDються опускати цю Святу Традицію,вважаючи: “Чому є необхіднимрозповідати ще комусь власні гріхи?А чи Господь не знає усе про нас тапро всі наші вчинки? І чи не може Вінпростити гріхів із особистого споDвідування, без визнання власнихгріхів перед кимось іншим?” Такізапитання є справді дуже частими таактуальними. Щоб добре збагнути

дану проблему, слід усвідомити, що визнання власнихгріхів та виголошення їх перед священиком є необDхідним не тому, що вони (ці гріхи) залишились биневідомими та незнаними Богові (Який є Всевідаючимта Всемогутнім), але тому, що такий акт покаяння є

“Час посту світло зачнімо. . . очистьмо душу, очистьмотіло, постім як у справах, так і в усяких пристрастях,щоб ми сподобились оглядати всечесну СтрастьХриста Бога і святу Пасху. . .”

(Стихира Вечірні Сиропусної Неділі)

Ось знову приходить до нас щорічнийсвятий гість: Великий Піст. СвятаЦерква закликає нас приступати донього з набожністю і з розумінням,що наш піст має бути не тількипостом тіла, відносно певних страв,але що це має бути і піст духа, тобтовідкинення всякої пристрасті і гріхачерез Святу Тайну Покаяння та єднанняз Богом у Святій Євхаристії, аби гіднозустріти великий світлий празникХристового Воскресіння.

Якщо хтось прагнеісповідувати свій гріх зметою звільнитися,зцілитися від нього,очевидно, щовважатиме тоді цейгріх як щось негативне,відразливе, якнепотрібний тагнітючий тягар, якогопотрібно позбутися.

т е м а

4

п о к о л і н н яПІЗНАЙ ПРАВДУ березень−квітень 2003

5

духовно корисний та помічний, а також необхіднийдля тієї особи, яка кається із власних гріхів.

Так щиросердечна сповідь перед священиком виявляє,перш за все, справжню повну готовність каянника(того, що кається) до власного осудження задлявчинених гріхів та його намір змінити своє життя. Боякщо хтось прагне ісповідувати свій гріх з метоюзвільнитися, зцілитися від нього, очевидно, щовважатиме тоді цей гріх як щось негативне, відразливе,як непотрібний та гнітючий тягар, якого потрібнопозбутися. Правильно визнаний гріх залишає людськудушу, відділяється, наче відщеплюється від неї, втрачаєсвою силу та владу над нами. Однак це не означає, щота особа, яка висповідалась, позбавляється нагоди тауникатиме спокус та атак тих же самих гріхів. Протепісля Сповіді, дана особа набуває сили й ласки від Богабути вільною від гріхів, відкидати будьDякі спокуси та,борячись із ними, перемагати їх з Божою допомогою.Також іншим важливим моментом є те, що відкритасповідь гріхів перед священиком упокорює людськугордість — основне джерело усіх людських гріхів, щоприменшує і перемагає її завдяки відвертому свідченDню особистих гріхів, виявленню тих людських немочей,слабкостей, які в особливий спосіб заторкують, подражDнюють гідність людської особи. Адже та сама гордістьчасто спонукає до твердження, що достатнім є внутDрішнє, особисте визнання власних гріхів перед Богом.Легшим і простішим також є, залишаючись у своїйгордості, упокорити, применшити та оскаржити себеперед Невидимим Богом, аніж у присутності священика.

У Святій Тайні Покаяння нам надається сила звільниDтися від гріхів. Виявляючи власні гріхи передсвящеником, та особа, котра сповідається, маєможливість отримати допомогу від духовного отця,переконатись у звільненні та цілковитому очищеннівід гріхів зі слівDповчань сповідника, а також отриDмати видимий знак та запевнення прощення відГосподнього Імені — з кінцевої священичої молитвирозгрішення (відпущення гріхів).

Користь та позитивний характер цієї Святої Тайниперед священиком є ще й у тому, що він, пізнаючивнутрішній стан та сумління того (чи тієї), хтоприступає до нього, дає корисну і потрібну порадущодо розв’язання його духовних проблем. А це завждисприяє направленню та полагодженню особистих,життєво важливих внутрішніх та зовнішніх норм,провадить до уникнення завжди переслідуючих наспадінь, повторень старих помилок, гріхів та будьDякихнепередбачених у майбутньому ситуацій чи випадків.І, звичайно, результатом Сповіді повинна бутипереміна свідомості та серця тієї особи, що кається, аце проявляється через повноту власної свободи,здатність і щире бажання миру та спокою як у собі,так і у ближніх.

Далі буде. . .

Переклад з англійської здійснив бр. Олег ЛУКПереклад з англійської здійснив бр. Олег ЛУКПереклад з англійської здійснив бр. Олег ЛУКПереклад з англійської здійснив бр. Олег ЛУКПереклад з англійської здійснив бр. Олег ЛУКААААА

Біблійний ідеалсім’ї (продовження)

Коли з’єднане серце подругів є завжди зверDненим молитовно до Христа, цілковито відданеЙому, коли Син Божий є осердям їхнього

спільного життя, тоді лагідне та любляче Серце АгнцяБожого допоможе подружжю перетворити будьDякунегоду на сяюче теплом сонце, а сірі будні – нанайбільше свято. Тоді їхнє життя наповнитьсягармонією веселки…

Це потрібно пам’ятати і прийняти до свого серця,оскільки суть як подружнього, так і всього людськогожиття — це постійний діалог з іншими людьми, апередусім — з Богом. І саме цим діалогом між людиDною та її Творцем є молитва. Якою вона повинна бути,вчить Сам Ісус Христос (Лк. 11, 4), підкреслюючи їїважливість словами: “Просіть, і вам дасться; шукайте,і знайдете; стукайте, і вам відчинять. Кожний бо, хтопросить, одержує; той, хто шукає, знаходить, і тому,хто стукає, відчиняють” (Лк. 11, 9–10). Молитва — ценепереможна сила, завдяки якій подружнє серце єзахищене Ісусом Христом від диявольських підступів.Те серце, яке промовляє: “Господи Ісусе Христе,дякуємо Тобі усім серцем за ласку, яку Ти нам уділив уТаїнстві Подружжя. Просимо Тебе, бережи нас і зміцнюйв тій ласці кожного дня. Допомагай нам, щоб ми жилив згоді і берегли вірність. Зміцнюй нашу любов, щоббула така терпелива і така незламна, щоб ми зуміливитримати усі клопоти й терпіння. Нехай нас завждиповчає, що є образом того союзу, який Ти, Спасителюсвіту, уклав з Твоєю улюбленицею, Святою Церквою, іякий Ти підкріпив своєю святою Кров’ю. Амінь”.

Продовжуючи свою науку про молитву, Ісус говорить,що виконає все, про що попросять в Ім’я Його (Ів. 16,23–24) з вірою (Мт. 17, 20). Та ще радить, щоб молитвабула наполегливою (Лк. 18, 1–8) і постійною (І Сол. 5,17). Виникає запитання: “Чи є можливою безперервнамолитва серед бурхливої течії спокус цього світу,серед постійних клопотів сірих буднів, а тим більше вподружжі, Таїнство якого зведене людьми до ненависDного витримування одне одного та місця зібраннянайбільшої кількості проблем?” Відповідь знаходитьсяв серці самої людини, оскільки кожна згадка, думка,пам’ять про Бога та переживання Його присутності вжеє молитвою. Важливим моментом є те, що підставоюдо розуміння безперервності молитви є сама молитва,а найкращою допомогою — Ісус Христос. Саме завдякиЙому подружжя досягає високого зросту у практикуванDні та вдосконаленні в молитві, стає на дорогу практиDкуючих християн, яка веде до праведності — до Бога.

Він подарував подругам неоціненний дар — бутиспівучасниками у Божому творенні. Задаймо собізапитання: “Чому Творець Всесвіту дарує своєму

створінню такий великий відповідальний дар і якайого суть? Пояснити це можна лише Його любов’ю донас, бо “Бог є любов” (І Ів. 4, 16) і Свою Любов намдарує (І Ів. 4 ,9). А співучасть подружжя у Божомутворенні полягає в можливості давати життя.

Своєю природною сутністю подружжя, подружнялюбов спрямовані на народження та вихованняпотомства. Саме в народженні дітей полягає таємниDчість співучасті подружжя в акті Божого творення.Народження дітей — це втілення подружньої любові,втілення всього того, що будувалося та було основоюподружнього серця, це те, що робить подружжя сім’єюабо, краще сказати, спільнотою, у якій присутній СамГосподь Бог. Зрештою, народження дітей є волеюТворця: “Будьте плідні й множтеся, і наповняйтеземлю” (Бут. 1, 28). І яка наноситься непоправнашкода, коли в наш час народження дітей зводиться домінімуму, а то й взагалі нівелюється. Подружжя вдаютьсядо сучасних методів запобігання вагітності (контрацепDції), народжують взаємну холодність і вбивають своюлюбов. Та найгіршим є те, що навіть аборти трактуDються подругами лише як “переривання” вагітності.

Таке ставлення пояснюється тим, що основою поDдружжя, яке не бажає мати дітей, є гордість та егоїзм,оскільки розвиток та зростання любові не може зупиDнитися тільки на подругах і перетворитися на повнийзастій. Справжнє покликання подружньої любові поDвинне знайти своє втілення, яким є діти. Дитина — ценовонароджений образ та подоба Божі, за якими булостворено перше подружжя (Бут. 1, 27) та передано черезнього наступним поколінням (Бут. 5). Тому аборт — цене “переривання” вагітності, це — навмисне вбивствов утробі матері, вбивство образу та подоби Божої, яккаже Василій Великий. А посередництво у здійсненніаборту — це посередництво у вбивстві, як говоритьІван Золотоустий. Жінка, яка робить аборт, подібна доІрода, який вбив 14 тисяч немовлят, щоб ніхто неперешкоджав йому жити. У свою чергу лікарі, застаранням яких робиться це страшне дійство, можутьсприйматися лише як Юда Іскаріот, що зрадив ІсусаХриста за 30 срібняків.

Подруги, стаючи батьками, отримують Боже благоDсловення (Бт. 1, 28) та приймають від Нього дар новоївідповідальності, оскільки батьківська

любов закликає їх стати для дітейвидимим знаком самої Любові

Бога, “від Якого бере ім’я всебатьківство на небі і на землі”(Еф. 3, 15). І ця, на перший

погляд, важка відповідальність стає зовсім легкою,коли подружжя живе в Бозі: “Господи Боже, Ти поклиDкав нас до подружжя. Ти збагатив наш зв’язок дітьми.Ти дозволяєш нам мати участь у Твоїй безмірнійтворчій силі. Доручаємо Тобі наших дітей. Віддаємо їхТвоїй Батьківській опіці, яка ніколи не розчаровує.Вчини, щоб вони постійно зростали у Твоєму святомустрасі. Дай, щоб вони вели досконале християнськежиття і були нашою радістю, а ще більше Твоєю,о Боже. А нам уділи справжньої любові до нашихдітей, щоб ми вели їх доброю дорогою. Вчини також,щоб наша любов була для них знаком Твоєї доброти”.

Вже з самого початку народження дитини батьки,з Божою допомогою, повинні підійти до вихованняцього маленького єства з усвідомленням важливостівиховного процесу та ясною метою — сформуватисправжню людину. А це означає не тільки розвиватирозум (давши освіту), але й вдосконалювати її серце,оскільки саме від батьків залежить те, чи буде дитячесерце наповнене Ісусом Христом (Гл. 4, 6), чиперетвориться на місце панування гріха (Мт. 16, 19).Виховання не повинно також зводитися дороздавання вказівок (в більшості випадків це набираєвигляду наказу) (Кол. 3, 21), але проходити у строгості(Сир. 30, 1–13) та послусі (Кол. 3, 20), в Господньомунапоумленні (Еф. 4, 6) і, передусім, у любові(І Ів. 6, 14), яка є ключем до виховання.

БатькиDхристияни повинні пам’ятати ще однуособливу умову: кінцевою метою виховання не є цейсвіт, а вічність, життя в Бозі. Вона досягається придопомозі Ісуса Христа, Який говорить: “Я є дорога,істина і життя” (Ів. 14, 6). Лише завдяки Йому дитинаприймає своїм серцем розуміння послуху, пошани таважливості четвертої заповіді (Сир. 3, 1–16), спрямоDвуючи себе в руки Сина Божого та переймаючисьсловами: “Всемилосердний Боже! Дякую Тобі за моїхбатьків та за всі ті добра, що Ти мені подав через них.Вони виховали мене, навчили любити Твої святізаповіді та бридитися гріхом. Я люблю їх і хочу їхзавжди шанувати й слухати. А Ти, Господи, поможимені Твоєю ласкою, щоб я цю постанову виконав(виконала). Благослови їх, Господи, всяким добром тадовгим і щасливим життям, хорони від злого, дай їмсилу перемогти всі труднощі. Дай, щоб вони настарості своїх літ діждалися потіхи від своїх дітей, апередусім від мене; а по смерті прийми їх і мене доНебесного Царства. Амінь”.

І на завершення залишається повторити слова пісні:

Де згода в сімействі, там мир і тишина,Щасливі там люди — блаженна сторона.Їх Бог благословляє, добро їм посилаєІ з ними вік живе.

І хочеться побажати всім молодим парам та сім’ям, якішукають свій ідеал, звернутися своїм серцем вмолитві до Ісуса Христа і знайти відповіді на своїзапитання…

Богдан БЛІХАРБогдан БЛІХАРБогдан БЛІХАРБогдан БЛІХАРБогдан БЛІХАР

п о к о л і н н я

п о к о л і н н я

Коли батьки караютьдитину через особистунетерпимість або жпоганий настрій, вонидещо покращують своєсамопочуття, розігрів!ши на комусь своїнерви, проте, з точкизору виховного процесу,така батьківськаповедінка не лишерозбігається зпоставленою ціллю, а йнаносить психологічнушкоду дітям.

МистецтвоМистецтвоМистецтвоМистецтвоМистецтвокккккарати іарати іарати іарати іарати іпрощатипрощатипрощатипрощатипрощати!

Розглянувши попередньозагальні особливостібатьківського вміннякарати та прощати, у ційстатті будемо говоритивже про конкретні цілі танаслідки такого “вміння” “Діти, будьте у всьому слухняні батькам, бо це Господеві приємне!”

(Кол. 3, 20)

(продовження)

ПІЗНАЙ ПРАВДУ березень−квітень 2003

7

справедливості це батьківське “напоумлення” незможе знайти ні пояснень, ні оправдань; вона вжодному випадку не відчуватиме за собою провини.При такій батьківській настанові не буде місця дляполегшення стану дитини і для уроку на майбутнє.

Чим же відрізняється батьківське заохочення відбатьківського покарання? Елементарно! Якщо покаDрання і зупиняє неправильні вчинки, то, скажімо,заохочення скеровує на правильні та закріплює їх.

Проте тут слід чітко визначити длясебе, що насправді містить в собізаохочення. Це аж ніяк не подарунDки, футбольний м’яч або ж поїздка вцирк як винагорода за шкільніуспіхи чи чемну поведінку під часпевного періоду. Згідно виховногодосвіду найкращою нагородою длядитини буде усвідомлення того, щовона принесла радість батькам, аподарунок лише символізує цюрадість, яку слід виявити і показатидітям в інший нематеріальнийспосіб! Про це свідчить й педагогічDна практика спілкування з батьками,яка говорить про те, що там, де цясимволічність стає першопричиною,де лише вона заставляє добре повоDдитись — у сім’ї не так вже й все добре.

Натомість, якщо дитина зазубрить те,що за неправильний вчинок її чекає

покарання, вона ніколи не навчитиься правильноповодитися. Те, що людина визубрює, не так вже йлегко замінити. Це в особливий спосіб стосуєтьсяправил поведінки. Ба більше — дитина не буде

З точки зору педагогіки, покарання носить в собіне одностороннє, а потрійне значення. ПоDперше, покарання містить в собі виключно

виправний характер. Наприклад, коли дитина післябатьківського напімнення неодмінно поприбираєрозкидані нею речі, зремонтує, поDможливості,зламану нею річ. ПоDдруге, покарання має сприятитому, щоб такі вчинки більше не повторювалися.Іншими словами, воно несе в собі погрожуючу ціль.Врешті, поDтретє, покарання містить в собі розуміннявчиненого дитиною, що проявляDється у виправленні провини. “ПроDвина” представляє собою свого родувідчуження, блокаду, невпевненість увзаємовідносинах з тим, перед кимпровинилися. Покарання маєзгладжувати цю провину. З любов’юпокаране дитя більше візьме дляжиття, ніж покаране з ненавистю таозлобленням.

Зрештою, коли батьки карають диDтину через особисту нетерпимістьабо ж поганий настрій, а такожчерез причину перебування в тойчас батьків під впливом озлоблення,вони дещо покращують своє самоDпочуття, розігрівши на комусь своїнерви. З точки зору виховного проDцесу, така батьківська поведінка нелише розбігається з поставленоюціллю, а й наносить психологічнушкоду дітям. Дітей більше роздратовує не саме покаDрання, а настрій, з яким батьки “пояснюють” їм їхніпрогріхи. Дитина буде хвилинку страждати, можливой ридати, просити прощення, проте в її розумінні

п о к о л і н н я

(продовження)

8

боятися вчинити щось неправильно, але того, хтобуде “виконувати” покарання. Вона прагнутиме йогообманути, лише б уникнути кари. Слід батькам самим“зазубрити” те, що жодні докори та покарання незроблять школу привабливішою для менш обдаDрованої дитини, але за кожний хоча б найменшийуспіх потрібно похвалити дитину, поборюючи цим їїзневіру в собі. Тільки так може з’явитися надія на те,що дитина сама буде прагнути покращити своїфізичні та розумові задатки.

Найголовніший елемент цього виправного характерувиховання полягає в наступному: і заохочення, іпокарання є головними виховними засобами. Це, всвою чергу, означає, що за їх допомогою ми доDсягаємо певної поставленої перед собою виховноїцілі. Мета покарання в жодному випадку не полягає втому, щоб втопити грішника і таким чином йоговтратити, але спасти й витягнути з безодні. Методомдля цього слугує заохочення. Це і є золотим правиломдля молодих сімей, що невдовзі прагнуть статибатьками!

Без сумніву, заохочення не є нагородою, а являєсобою, перш за все, звільнення від відчуття провиниабо очікування покарання. Це в якійсь мірі примиDрення, яке, як і будьDяке звільнення, породжує позиDтивні почуття до визволителя. Можна підкреслити, щолише в цьому випадку дитина буде любити караючихбатька чи матір й переживати свої нові провини ізнамаганням виправитись, примиритися і зновуповодитись гідно.

Суттєвим є й інший аспект виховання, хоча цестосується не лише його. Не слід батькам вдаватись докрайнощів. Що мається на увазі? Нічого й ніколи непрощати — це нечутливість, нелюдськість таантипедагогічність у поведінці батьків. Така поведінкалише поглибить та розширить провалля між батькаDмиDвихователями та їхніми дітьми. З іншої сторони,завжди все прощати — означає втратити вимогливийавторитет і можливість впливати на дитину. Іншимисловами, тут також необхідні розсудливість тарозуміння індивідуальних якостей дитини, які,зрештою, будуть слугувати батькам влучним орієнтиDром у вихованні.

Ціллю цих двох статтей автора, як і будьDяких іншихстосовно проблематики виховання молоді, — скеруDвати майбутніх батьків до усвідомлення золотоїістини батьківства, що головною передумовоюнародження дитини не є матеріальний бюджет молоDдят (хоч він і не є на останньому місці), а усвідомDлення своєї готовностіготовностіготовностіготовностіготовності до виховання, до жертовностіта відповідальності у цьому найскладнішому процесіформування маленької особистості.

Брат Кирил (В’ячеслав Бліхар)Брат Кирил (В’ячеслав Бліхар)Брат Кирил (В’ячеслав Бліхар)Брат Кирил (В’ячеслав Бліхар)Брат Кирил (В’ячеслав Бліхар)

Проблемаспілкування увзаємовідносинахлюдей

“Так і ви, коли мовою не подасте зрозумілого слова,як пізнати, що кажете? Ви говоритимете на вітер!”(І Кор. 14, 9)

Егоїзм людини нерідко призводив до нестерпDного болю, незагладних воєн, вчинків з крайньонегативними наслідками. Проте рідко хто

наважується боротися з ним, хоча тих, які оголоDшували війну егоїзму, — немала цифра з численниминуликами. Якщо читачі з належною увагою читалипопередні статті, то зможуть сказати, що причиноютаких особистісних чи суспільних “взаємовідносин”є егоїстичне спілкування.

Вказавши на перелік видів “гордісної” комунікації, уцій статті спробуємо теоретично розшифруватикожнен з них.

Отже, автократичний стиль спілкування. Під час йогопрояву позиція однієї людини не приховується, аспівбесідувач розглядається нею як всього лишпасивний об’єкт впливу. Ціллю такого спілкуваннявиступає примус партнера по розмові говорити тадумати так, як це вигідно для промовця. Останній, усвою чергу, прагне всю владу та перспективузосередити у своїх руках. Він не зважає на думки чипозиції своїх співрозмовників, здебільшого переDоцінює свої задатки та, водночас, недооцінює поглядиближніх. Представники цього стилю розмов —непривітні зовнішньо, вказівки подають коротко, увигляді невідкладного наказу, діють і спілкуються взалежності від настрою, найчастіше є нестерпнимигрубіянами. Такі люди не терплять сторонньоїкритики, не приймають заперечень, не зважають наінших, приймаючи, як правило, те, що покарання —найкращий метод впливу на дітей, школярів, студентівта ін. Згадуваний вже у попередніх статтях дослідникпедагогіки М. І. Станкін зазначає: “Нерідко автокраDтичність — результат недостатнього рівня моральноїзрілості, а деколи і некомпетентності, відсутностіорганізаторських здібностей. Особистість автократаздебільшого честолюбива, пихата, вперта і настирDлива у досягненні цілі”. Дивитись на людей з висоти,з погордою і для вигідного впливу — це приматавтократичного стилю спілкування. Проте Святе

Письмо засуджує подібне ставлення: “Перед загиDбеллю гордість буває, а перед упадком бундючість”(Прип. 16, 18). “І понизиться гордість людини, йобнижена буде високість людей, і буде високим Самтільки Господь того дня…” (Іс. 2, 17). Як на мене, слідпам’ятати старовинну народну мудрість: “Не викриDкуй, а говори так, щоб тебе почули та зрозуміли”.

Наступним стилем, зазначеним нами у попереднійстатті, є авторитарний стиль. Його девіз: “Роби так, якя кажу!” Представники цього напрямку, на відміну відпопереднього, зовнішньо привітні. Уважно вислухоDвують співбесідника, хоч в більшій мірі їм це невдається. Самі критикують й інших закликаютькритикувати як колег по роботі, так і керівників.Проте все це — зручно прихована маска формальDності. Тобто, роблячи привітний вигляд уважногослухача, авторитарна особа думає здебільшого просвоє: відмова у нього вже зазделегідь приготована. Цесвого роду лицемірство — слухаючи поради, вказівки,докори інших, все одно робити поDсвоєму. Такі особи,вважаючи, що вдало замасковані, чинять зворотнє,немов би ніхто цього не помічає. Проте це не так:“…бо все, що в світі: пожадливість тілесна, і пожадDливість очам, і пиха життєва — це не від Отця, а відсвіту” (І Ів. 2, 16). Ісус Христос застерігає: “…стереDжіться розчини фарисейської, що є лицемірство” (Лк.12, 1). Апостол Петро настирливо просить практикуDвати чесноти, а не лише їх знати теоретично: “Отож,відкладіть усяку злобу, і всякий підступ, і лицемірство,і заздрість, і всякі обмови…” (І Пт. 2, 1)

Третій стиль — ліберальний. Більш “толерантний”, ніждва попередні. Промовець, якому притаманний самецей вид спілкування, нерідко промовляє невпевнено,його поведінка несміла, а позиція взагалі цікава —стороннього спостерігача. Переважно ліберал не береживої участі у житті колективу, що пояснює дваможливі показники: а) або його це не цікавить; б) абож він боїться виявитись некомпетентним. Такий типлюдей здебільшого не годиться для керівних посад.

Вони звикають до підкорення наказам. Якщо така осоDба є серед викладачів, то, як правило, не є вимогливоюдо студентів через небажання втратити серед них свогоавторитету. Вона, однак завжди вислуховує людей іготова їм допомогти. Людина з таким стилем спілкуDвання володіє наступними якостями: нерішуча, доброDдушна, бажає жити тихо й мирно, не конфліктує.

Четвертий стиль — демократичний. Здебільшогопроявляється у прагненні переробити своїх підопічDних на свій зразок. Якщо це педагог, то з підозрою таупередженням ставиться до тих, які не можуть такпротанцювати танець чи заспівати пісню, як він.Представники цього стилю спілкування дотримуютьсянаступних принципів поведінки: зважати на загальнудумку колективу, проте не брати безпосередньоїучасті у формуванні цієї думки; пропагувати вимоглиDвість і в той же час добре ставитися до інших осіб, непрагнути виховувати взаємну повагу, високі вимогичленів колективу одних стосовно інших. ВчительDдемократ не цікавиться особистісними якостями учнів,скеровуючи їх увагу на себе та свій статус, ставлячисебе, таким чином, в епіцентрі подій. Як правило,такий тип людей вимагає належної поваги до своїхнадбань, розумових задатків та своєї, не завждиоправданої, постави. З роками демократичність такихпедагогів, та не лише педагогів, переростає у крайнійегоїзм. Святе Письмо говорить зворотнє: “Гординялюдини її понижує, а честі набуває покірливий духом”(Прип. 29, 23). “І що ж, як зрадливе вино, так гордалюдина спокою не знає: він роззявляє свою пащу, якШеол, і не насичується, як та смерть, і всіх людей віндо себе збирає, і всі народи до себе згромаджує”(Авак. 2, 5). Старий афоризмик радить: “Поводь себеякнайпростіше, і до тебе потягнуться люди”.

У цих декількох статтях ми прагнули представитипроблеми у спілкуванні. Здебільшого усі ці проблемивзаємонерозуміння та взаємовиключення прихоDвуються в егоїстичному ставленні не лише до своїхближніх, а й до всього навколишнього. Дуже частоспівбесідники не виявляють належного ставлення докомунікативного процесу, звужуючи його лише дозасобу передавання інформації. Проте це далеко нетак. “Слово — тінь діла”, — говорив Демокріт. Іншиймислитель виголошував: “Не від слів наші діла, а відділ — слова; бо заради слів здійснюються діла, азаради діл висловлюються слова” (Місон). Ще іншийфілософ сказав наступне: “Слово належить наполоDвину тому, хто говорить, і наполовину тому, хтослухає” (М. Монтень). Арабська поговірка влучнопідкреслює значимість слів: “Невисловлене слово —твій раб, висловлене — твій пан”.

Так чи інакше, вміють люди комунікувати чи ні, алебули, є і будуть конфлікти. Саме тому в наступнихдвох статтях буде розглянуто такі теми, як: конфлікт тавміння заглиблюватись у внутрішність співрозмовDника через спілкування.

брат Кирил (В’ячеслав Бліхар)брат Кирил (В’ячеслав Бліхар)брат Кирил (В’ячеслав Бліхар)брат Кирил (В’ячеслав Бліхар)брат Кирил (В’ячеслав Бліхар)

п о к о л і н н яПІЗНАЙ ПРАВДУ березень−квітень 2003

9

Вітерець любові

Господь Бог створив чудовий і гармонійний світ.Усе в ньому є настільки взаємопов’язаним, щоодне величне єство не може існувати без якогось

найменшого елементу. Сотворивши всесвіт — цейгігантський витвір мистецтва — Бог сотворив ілюдину та віддав цей шедевр їй у користування. Нашостий день творіння Бог сотворив чоловіка і подаDрував йому світ. Та побачив Бог, що сумно чоловіковісамому, і вирішив створити для нього жінку. Бог навівсон на Адама і з його ребра створив Єву. Так, вже відсамого початку виникає зв’язок, взаємопотреба міждвома особами протилежної статі, між особами, які єрізні та, водночас, доповнюють одна одну. Можнасказати, земна любов виникає як щось надзвичайночисте по своїй природі, бо дароване нам Творцем,Який є найдосконалішою, найчистішою та найбільDшою Любов’ю. Отже, вже з давніхDдавен у нашомусвіті запанував такий устрій, у якому ці дві половинкиперебувають у постійному взаємному пошуку. Вонишукають одна одну, щоб реалізувати Божий задум.

Хлопець зустрів дівчину, в якусь мить зіткнулися їхніпогляди і в серці запалилась іскорка симпатії, яказгодом може перерости у дружбу, кохання, або ж ненаDвисть. Щоб ця іскорка розгорілась, потрібен ніжнийподих вітерця кохання. Важливо при цьому те, щобтой вітерець був відповідної сили та щоб приніс ізсобою запах чистих, а не отруйних квітів; щоб бувчистим і невинним, а не “брудним” і розбещеним.

Що чекає їх на дорозі розквіту симпатій? До чогоприведуть їх їхні почуття?

У сьогоднішній час люди виховуються в різнихсередовищах, кожен є унікальним індивідуумом. Ічерез це для молодої, ще несформованої паривиникає велика проблема, бо в обох можуть існуватирізні уявлення про любов, про життєві цінності.

В добу світового прогресу (постмодернізму) поняттялюбові чи кохання трактуються у різноманітнихінтерпретаціях і в деяких молодих людей набуливикривлених, не властивих своїй природі значень.Такі цінності, як чистота, взаємопідтримка, взаємоDповага, дружба, стали чимось неймовірно смішнимі “немодним”. Стосунки виникають на базі корислиDвості. Звичайно, не можна узагальнювати, тож мовайде про окремі негативні випадки. Сьогодні коханнястає засобом задоволення людських інстинктів, якіпереростають у тваринні, бо стають неконтрольоваDними. Людина часто забуває користуватись серцем тарозумом, а керується лише нестримними похотями,приносячи при цьому особі, яка має інші уявленняпро любов, непоправної шкоди. “Кохана людина”перетворюється на об’єкт використання, на іграшку,з якою можна побавитись та викинути, колинабридне. На людську особистість, переживання прицьому ніхто не звертає уваги. І саме такі настрої може

принести із собою вітерець для роздмухування іскрилюбові у пари, що тільки починає формуватися.

Телебачення, радіо, преса сприяють поширеннютаких стереотипів. Засоби масової інформації, які єдоступні всім людям та всім віковим категоріям,пропагують нечистоту як щось природне, надзвичайнопрекрасне та екстрамодерне, при цьому досягаючизначних успіхів. Те, що є інтимним, тепер виноситьсянапоказ усьому світові, таїнство переростає у брудніпублікації, а огидне підіймається на п’єдестал краси.Секс став основною частиною життя молодих людей.Помітне місце у цьому відіграв вплив західної “культуDри”. Стала нормальною трансляція по телебаченнюсучасних дешевих серіалів, де “відвічною” проблеDмою молоді є секс. Наповненню полиць магазинівтеж сприяє “існування” та використання відповідної“цензури”. Заанґажовані такими “цінностями” деякі зпідлітків, чи вже й повнолітні особи, стараютьсякопіювати побачений стиль життя з далекого заруDбіжжя. Копіювати те, що до кінця не догледіли, бозакінчуються такі “пригоди” досить плачевно.

Деякі з юнаків чи мужчин перестали розуміти, якможна зустрічатись з дівчиною, не маючи з неюстатевих стосунків. На їхню думку, саме секс єнайбільшим доказом кохання. Такі речі, як даруванняквітів, невинна прогулянка, вважаються марноютратою часу або засобом для досягнення гріховноїмети. Романтичність стала минулим. Досягши мети,задовільнивши своє самолюбство, вони йдуть напошуки іншої жертви. Усе повторюється, і світ дедалібільше наповнюється розбитими тазневіреними серцями. Саме поняттягріха набуває міфічногозмісту, воно вважаєтьсявигадкою духівника,священика чи каDтехита. Церквавідкидається якн е п о т р і б н аінституція, що“пливе протитечії сучасноDго розвитку”.Церква стаєпотрібна тільDки для старDших людей чидля тієї молоді,що не є “модною”.

Затьмарені такиDми впливами, воничасто не помічають,до яких наслідківприводить аморальDна поведінка тарозбещеність. НеDповнолітні матері,страшна хворобаСНІД, невиправдані

п о к о л і н н я

10

в і ра і наукаПІЗНАЙ ПРАВДУ березень−квітень 2003

11

вбивства (аборти) та повна деморалізація суспільстDва — усе це плоди гріха. Згідно з останніми статисDтичними даними ООН із проблем СНІДу, близько 1%всього дорослого населення є носіями ВІЛ, а це 36мільйонів людей. З моменту виявлення СНІДу віднього вже загинуло понад 22 мільйони осіб. Щодоабортів, то в Україні число їх здійснення становитьмайже 0,5 млн., тобто у 32 із 1000 жінок фертильноговіку (дітородного віку). Аборт — це жахлива лікарськаманіпуляція, у якій з допомогою інструментів лікарвбиває дитину в лоні матері. При цьому важкозрозуміти дії людей, причетних до цього страшногогріха — “матір”, яка свідомо віддає на смерть своюдитину через нехіть чи боязнь відповідальності, талікаря, який вбиває, порушуючи при цьому клятвуГіпократа.

Церква не знаходить виправдання таким діям. ПапаІван Павло II в енцикліці “Євангелія Життя” висловDлює її позицію: “Деякі псалми містять сповненийшани подив перед діянням Бога, Котрий творитьжиття людини в лоні матері. Чи можна припустити,що хоча б мить цього чудового процесу народженняжиття не підлягала мудрому, сповненому любовідіянню Творця і була віддана на поталу людськоїсваволі?” Молодь чинить це все через незнанняправди, яку проповідує Церква. Ще стародавні філосоDфи вважали, що зло — це ніщо інше, як незнаннядобра. Саме знання повинні були б прищепити щезмалку дітям батьки, які в повній мірі несуть відповіDдальність за теперішні їхні вчинки. Виховані у дусіЦеркви та батьківської віри, вони знали б, щолюбов — це плід Святого Духа, і не спотворювали бобразу Отця своїми вчинками. Також, вони б озброїDлись знанням про досконалу та чисту любов, про якуговориться у Святому Письмі: “Любов довготерпеDлива, любов — лагідна, вона не заздрить, любов нечваниться, не шукає свого, не поривається до гніву, незадумує зла, не тішиться, коли хтось чинить кривду,радіє правдою, все зносить, в усе вірить, усьогонадіється, все перетерпить. Любов ніколи не переDминає” (І Кор. 13, 2–13). І коли саме такиминастроями буде наповнений отой, так потрібнийвітерець, тоді пара зможе насправді насолоджуватисьчистим та незаплямованим коханням і втілить ужиття задум досконало сотвореної Божої Любові. Тодімолоді люди зможуть побороти разом різноманітніпроблеми, що виникатимуть на їхньому шляху; вонивже не приноситимуть болю чи розчарування однеодному. Вони відчують насолоду від того, щопокохали душу партнера, а не лише тіло. Така любовбула б подібна до чистої гірської води, яка не тількивтамовує спрагу, але приносить задоволенняспраглому, що її нап’ється. Така любов не буде обтяжDливою чи гнітючою, але свобідною та досконалою.Боже благословення на ній спочиватиме!

Олег БАРБУОлег БАРБУОлег БАРБУОлег БАРБУОлег БАРБУЛЯКЛЯКЛЯКЛЯКЛЯК

Доктринальнаактуальність[нового] КатехизмуКатолицькоїЦеркви після10 років з дняйого публікації

Катехизм Католицької Церкви, який папа ІванПавло ІІ передав християнському світові 11 жовтня 1992 року своєю Апостольською

Конституцією “Fidei Depositum”, відповідав з одногобоку на живе очікування, що спостерігалося в усійЦеркві; однак з іншого боку — наштовхнувся на глухустіну скептицизму і, навіть, на відкинення зі сторонизахідного інтелектуального католицького світу. Післяепохальних перемін, які відбулися після ІІ ВатиканDського Собору, методи катехизації, які до цього часузастосовувались, виявилися незадовільними та невідDповідними тій свідомості віри, що була висловленаІІ Ватиканським Собором. Почалися різного роду ексDперименти, подібно, як це відбувалося і в практицілітургічній. Хоча було опубліковано багато ціннихпраць у цій царині, однак бракувало загального поDгляду та синтезу. Важко було зрозуміти, що залишиDлося дійсним та незмінним після цих великихперетворень. Таким чином, пастирі та вірні очікувалибазовий текст, який би міг бути своєрідним орієнтиDром для катехитичної діяльності та на основі якогоможна було б побачити загальний та унітарний синтезкатолицької доктрини в дусі Собору. Частина богослоDвів та спеціалістів з катехитики були проти такогосинтезу внаслідок зрозумілого інтелектуального прагDнення мати якомога більше свободи для своїх експеDриментів. Певність правд віри видавалася їм чимосьтаким, що обмежує свободу та відкритість у дослідженDнях, які постійно розвиваються. Однак віра не можебути матеріалом для інтелектуальних експериментів.Вона є непорушним фундаментом — іпостассю, яккаже лист до Євреїв (11, 1) — на якому можемо жити івмирати. Подібно, як наука не зв’язується доведенимиістинами, а навпаки, такі істини є необхідною умовоюпрогресу, так само й ті істини, які дарує нам віра, відкриDвають нові горизонти, а безконечні інтелектуальнімудрування та есперименти стають просто нудними.

У даній ситуації відчувалася, з одного боку, великавдячність за отриманий Катехизм, в підготовці якогобрав участь увесь організм Церкви — єпископи,

в і ра і наука

Катехизм не є підруч!ником з богослов’я, алекнигою віри, тобтовикладом правд віри.Ця фундаментальнарізниця часто є недо!статньо усвідомленоюсучасною богослов!ською наукою.Богослов’я не винахо!дить та не створюєпри допомозі інтелек!туального дослідженняте, в що необхідновірити чи не вірити —в такому випадкухристиянська віра булаб лише продуктомнашої власної думки інічим би не відрізняласявід філософії релігії.

12

священики та миряни; але з іншого — теж і вороже неDсприйняття, яке завжди знаходило нові мотивації.Критикувалися уявні централістичні тенденції йогопідготовки, що суперечить історичній правді. Самзміст таврувався як статичний, здогматизований та“дособоровий”. Катехизм наче б то не враховує розвитDку богослов’я, особливо розвитку екзегези Св. Письмаостаннього століття, не є ні екуменічним, ні відкриDтим до діалогу, але є стверджувальним та наказовим.

Вартості та межі Катехизму

Як сприймати подібні думки? Для того, щоб вірновисловити позиції та ввійти в діалог з їх авторами(при умові, що вони будуть відкриті до діалогу),необхідно, перш за все, застановитися над самоюприродою Катехизму та його літературним жанром.Катехизм не є підручником з богослов’я, але книгоювіри, тобто викладом правд віри. Ця фундаментальнарізниця часто є недостатньо усвідомленою сучасноюбогословською наукою. Богослов’я не винаходить тане створює при допомозі інтелектуального досліDдження те, в що необхідно вірити чи не вірити — втакому випадку християнська віра була б лишепродуктом нашої власної думки інічим би не відрізнялася від філоDсофії релігії. Богослов’я, якщо воноправильно усвідомлює свою суть тамету, є, перш за все, намаганнямзрозуміти дар правди віри. Правдивіри є первинними щодо богослов’я,яке в свою чергу намагається поглиDбити їх розуміння. Катехизм цитуєвідомий вислів Святого Августина,у якому в класичний спосіб висловDлена суть богословствування: “Вірюдля того, щоб розуміти, та розуміюдля того, щоб краще вірити” (158,sermo 43, 7, 9). (…) Метою Катехизмує, якраз, висвітлити те, що нам данояк правду віри, представити доктриDнальне окреслення віри, що зродиDлося у Церкві. Катехизм є проголоDшенням віри, а не богослов’ям, хочазвичайно правильне висвітленняправд віри включає в себе раціональDне їх осмислення і тим самим євідкритим до богослов’я. Однак такавідкритість та взаємний стосунок неприменшують засадничої різниці міжпроголошенням чи свідченням вірита богословським її осмисленням.

Таким чином, ми вже охарактеризували літературнийжанр Катехизму, який випливає з його прямогозавдання. Його основний спосіб висловлення не єдискусією “questio disputata”, як класичний засіббогословського дослідження. Його літературний жанрє, перш за все, свідоцтвом, проголошенням, що нароDджуються з внутрішньої певності в те, що віримо.

Однак і тут необхідно зробити деякі уточнення: навітьсвідоцтво є зверненим до когось іншого і тому зважаєна можливості зрозуміти й сприйняти його; навітьсвідоцтво включає в себе раціональне висвітленнясприйнятого слова, однак залишається відмінним відпростої мови розуму, який займається науковимпошуком. У випадку Катехизму Католицької Церквидодається ще один фактор: ті, до кого звернена цякнига і від кого залежить форма передачі цих правдвіри, є різноманітними та багаточисленими. Папа вчетвертому пункті вищезгаданої АпостольськоїКонституції вираховує адресатів, яким призначена цякнига: пастирі та вірні, які в особливий спосібвідчувають себе членами Церкви, що є задіяними вкатехизації. Також згадуються “всі вірні”, отже маєтьсяна увазі екуменічний вимір проголошення віри, і,накінець, — так каже папа, — ця книга “є дарованакожній людині, яка запитує нас про рації тої надії, щоє в нас (пор. І Пт. 3, 15), та хоче знати те, в що віритьКатолицька Церква”. Якщо візьмемо до уваги, щотаким чином Катехизм звертається не лише довірних, котрі мають дуже різну підготовку, стаєочевидним, що ця книга не може являти собоюостанній етап на шляху передачі та навчання правд

віри, але повинна бути наближеноюіншими засобами до найрізноманітDніших обставин життя Церкви. Якщоб він (Катехизм) був прив’язаний доякогось чітко визначеного середовиDща, наприклад, до західних інтелекDтуальних кіл, перейняв їхній стиль,тоді став би цілком недосяжним длявсіх інших. Ось чому сам стиль КатеDхизму ставить його понад окремимикультурними контекстами та намагаDється звернутись до всіх людей,залишаючи локальним Церквам завDдання пристосувати його до конDкретних обставин. Той факт, щоКатехизм був позитивно сприйняDтий в регіонах та суспільних середоDвищах, що є цілком відмінними міжсобою, свідчить про те, що зусиллязробити його зрозумілим незалежновід рівня підготовки та культуричитача виявились несподівано успішDними. Поза дискусією є той факт, щоцілком можливо є висловити у споDсіб спільний для всіх те, в що мивіримо, а значить і укласти подібнукнигу. Якщо це не є можливим, тоєдність Церкви, єдність віри, єдність

людства була б простою вигадкою.

Що ж можна сказати, не беручи до уваги формальнітрудності, про доктринальну актуальність Катехизму?Для того, щоб дати вичерпну відповідь на цезапитання, необхідно ще раз пройти крок за крокомокремі його частини. Тоді можна зробити величезнукількість дорогоцінних відкриттів та побачити,

в і ра і наука

Катехизм укладений на основі духу та документівІІ Ватиканського Собору. Стаття має на метіпідготувати читачів до прийняття цієї важливоїкниги віри, яка має знайти своє важливе місце вкожній християнській родині

ПІЗНАЙ ПРАВДУ березень−квітень 2003

13

наскільки глибоко Катехизм є змодельований інтуїDціями ІІ Ватиканського Собору, наскільки він сам пособі у своїй богословській свідомості подає новіможливості, навіть для богословської діяльності.Повчальним був би наскрізний аналіз різних тем, як,наприклад, проблема екуменізму, стосунок Ізраїль –Церква, відношення між вірою та іншими релігіями,віра та сотворення, знаки та символи і т. д. Все цезараз (у даній праці) є неможливим для здійснення.Хотів би обмежитись до деяких найбільш промоDвистих аспектів, що найбільше були заторкнутіу загальній дискусії.

Застосування Святого Письма в Катехизмі

Особливо сильними були напади на використання уКатехизмі Святого Письма: він (як вже було сказано)начебто не взяв до уваги розвиток екзегези, який мавмісце протягом цілого останнього століття, і тому є,наприклад, настільки примітивним, що для того, щобокреслити історичність особи Христа, цитує Євангелієвід Йоана, основується на буквальній вірі, яку можнаназвати фундаменталістичною та ін. З цього приводу

необхідно, у відповідності до вже накресленогозавдання Катехизму, розглянути у який спосіб вінвикористовує засоби історичноDкритичного методуекзегези. З огляду на те, що вищезгаданий текст(Катехизму) має представляти правди віри — не різнігіпотези — та протягом тривалого часу повинен бути“певною та автентичною основою для навчаннякатолицької доктрини” (так пише папа в АпостольDській Конституції н. 4), потрібно мати на увазі, щоекзегетичні гіпотези (гіпотези, що пояснюють СвятеПисьмо) швидко змінюються і є насправді великірозбіжності між позиціями сучасних дослідниківщодо багатьох положень. Тому Катехизм присвячуєокремий розділ (числа 101–141) питанню правильDного розуміння Святого Письма для висвітленняправд віри. Ця секція була оцінена провіднимиекзегетами як вдалий методологічний синтез, щорозкриває питання не лише історичної, але, властиво,богословської природи пояснення Святого Письма.

Перш за все, необхідно відповісти на питання: чим,властиво, є Святе Письмо? Що робить цю збірку літеDратури, до певної міри різнорідну збірку літератури,час формування якої простягається більш як натисячу років, єдиноюєдиноюєдиноюєдиноюєдиною книгою, єдиною святоюсвятоюсвятоюсвятоюсвятоюкнигою, котра пояснюється якраз саме виходячи зісвоєї внутрішньої єдності? Якщо поглиблюється цепитання, то тоді ясною стає вся унікальність христиDянської віри та її сприйняття Божого Одкровення.Специфічність християнської віри полягає, перш завсе, в тому, що вона стосується історичних подій,фактичного їх перебігу. У цьому сенсі центральним вданому питанні є те, що подія дійсно сталася,наголошується реальність та історичність подій, щодають простір для історичного методу дослідження.Однак ці події мають щось незвичайне якраз тому, щов них діяв Сам Бог, і таким чином вони несуть у собіщось таке, що виходить поза рамки лише простогоісторичного факту, щось таке, що походить “згори”.Основним дієвим чинником цих подій є Бог, Який вних Себе об’являє і надає їм значення, яке є важливимяк для всіх часів, так і для всіх людей. Це переверDшення фактів не можна від’єднати від них самих. Їхзміст не є ніби опісля ззовні накладений на подію, алеприсутній у самому історичному факті, хоча івиходить поза рамки його фактичності. Саме в цьомувнутрішньому змісті, що виходить за межі часу іпростору самої події, і полягає важливість усієїбіблійної історії. Ця особлива структура біблійноїісторії віддзеркалюється в біблійних книгах: вони, зодного боку, є виявом історичного досвіду ізраїльDського народу, але оскільки сама ця історія є чимосьбільшим, ніж діяння та страждання лише цьогонароду, то значить, що через ці книги промовляє нелише народ, але Бог, що діє в ньому та через нього.Особа “автора”, яка є так важливою для науковогоісторичного дослідження біблійного тексту, розглядаDється, виходячи з розрізнення трьох рівнів: [авторомє окрема особа, що починає творити текст; автором єтеж і ввесь старозавітній люд, що читає і розвиває цей

текст протягом своєї історії; найважливішим авторомє Дух Святий, який надихає священнописателів тачерез історичні події об’являє Самого Бога, присутDнього у них]. Безпосередній автор, який фактичнозаписав цей текст, є насправді оточений та підтриDманий всім народом назагал та висловлює спільнепережиття. Це виявляється, насамперед, у новихдодатках та змінах, які знаходимо у книгах; туткритика джерел (незважаючи на багаточисленніперебільшення та маловірогідні гіпотези) подаруваланам цінні відкриття. Накінець, не лише окремий авторє тим, хто говорить, оскільки тексти розвиваються влоні певного процесу усвідомлення, культури, новогорозуміння, які перевершують кожного поодинокогоавтора. Однак саме в такому процесі постійногоперевершення окремих авторів здійснюється явищеще глибшої трансценденції: в цьому процесі переDвершення, очищення та росту діє надихаючий Дух,Котрий через слово веде до фактів і подій та черезфакти і події знову спонукає до слова.

Хто роздумує над цією драматичною, тут лише дужесхематично згаданою дорогою, на якій біблійніПисання стають Святим Божим Словом, без зусильзауважує, що їх інтерпретація, незалежно від проблеDматики, яку ставить віра, повиннабути надзвичайно складною. Однак,хто живе у вірі того самого народу тазнаходиться в лоні того самогорелігійного досвіду, має зважати усвоїй інтерпретації також і на ОстанDню Інстанцію, яка діє в ньому(Св. Письмі). Тільки тоді можнаговорити про богословську інтерDпретацію, яка насправді не усуває цюісторичну, але поширює її та надає їйнового виміру. Відштовхуючись від таких засад,Катехизм описав подвійний вимір вірної біблійноїекзегези, до якої належать, з одного боку, елементи,що є властивими історичній інтерпретації, однакпотім — якщо береться до уваги, що перед нами єдинакнига, а ще більше єдина свята книга — необхіднододати наступні важливі елементи. У числах 109 та110 згадуються, згідно “Dei verbum” 12, основнівимоги історичної екзегези: зважати на наміринаміринаміринаміринаміриавторівавторівавторівавторівавторів у відповідності до їхнього часу та їхньоїкультури, а також мати на увазі способи розуміння,вислову та розповіді, властиві їхній епосі (110). Однакдо цього потрібно додати теж і ті елементи, яківипливають з усвідомлення Божого Слова як книгиєдиної, як основи життя Божого люду у Старому таНовому Заповітах. Вкрай необхідним є звертати увагуна єдність усього Святого Письма; читати його в лоніживої Традиції Церкви, бути уважним до аналогії віри(112–114). Хотів би, щонайменше, зацитувати чудовіслова, якими Катехизм представляє значення єдностіСвятого Письма й висловлює його фразою св. Томиз Аквіну: “Незважаючи на те, що різноманітнимиє книги, які його становлять, Святе Письмо є єдинимсилою єдності Божого Промислу, в якому Христос

є центром та серцем та був відкритий після СвоєїПасхи. Серце Христове описує Святе Письмо, яке,властиво, і об’являє серце Христа. Це серце булозакрите перед Страстями, оскільки Святе Письмо булонеясним. Однак Св. Письмо було відкрите післяСтрастей для того, щоб ті, що мають розум, сприймаDли та розуміли, як потрібно пояснювати пророцтва(Св. Тома Аквінський, Psalm 21, 11)” (112).

З цієї складної природи літературного жанру, щозветься “Біблія”, випливає трудність: неможливовстановити значення окремих текстів щодо історичDного наміру первинного автора (на що майжевиключно акцентують свою увагу біблісти), якийздебільшого є лише гіпотетичним. Усі тексти насправDді знаходяться в процесі постійного формування,в лоні якого їхній змістовий потенціал розкриваєтьсящораз то більше. Таким чином, жодний текст неналежить виключно до одного історичного автора.А оскільки сам по собі він перебуває у процесі істоDричного формування, то є неправомірним, навітьосновуючись на його літературному жанрі, привязуDвати біблійний текст до якогось одного визначеногоісторичного моменту і таким чином закривати йогов часових межах. У подібному випадку свята книга

була б закоріненою лише в минулоDму. Насправді читати Святе Письмояк Біблію означає, що в історичномуСлові знаходиться теж і сучасністьі що воно є відкрите до майбутнього.Доктрина про багатозначність СвяDтого Письма, сформульована наоснові усвідомлення цієї особливоїхарактеристики священного тексту,була розвинута Отцями Церкви тазнайшла своє систематичне оформD

лення в Середні віки. Сьогодні вона знову є визнаноюяк науково обгрунтована. Тому Катехизм короткоілюструє традиційне поняття про чотири значеннязмісту Святого Письма, краще кажучи, — чотиризмістових виміри тексту.

1) Перш за все, це так зване буквальне значення,тобто історичноDлітературне. 2) “Алегоричне” значенDня є, на жаль, окреслене цим дискредитованим терміDном, що заважає нам вловити те, про що тут насправдійдеться: слово, що було виголошене в далекому,історично обмеженому контексті, насправді відкриDває цілий шлях віри, який вводить цей текст в ціліснупанораму всієї Біблії далеко поза цей первіснийперіод його написання та орієнтує його в кожномучасі, виводячи його від Бога та ведучи його до Бога. 3)Існує так званий моральний вимір — Боже Словозавжди вказує на якийсь шлях. 4) І, нарешті, виміресхатологічний, тобто стремління та вхід в те, що єкінцевим та остаточним (традиція називає його“анагогічним змістом”).

Таке динамічне бачення Біблії у контексті живоїісторії Божого люду, що триває і далі, впроваджує насдо наступного важливого висновку щодо суті

в і ра і наука

Насправді читатиСвяте Письмо як Бібліюозначає, що в історич!ному Слові знаходитьсятеж і сучасність і щовоно є відкрите домайбутнього.

14

в і ра і наукаПІЗНАЙ ПРАВДУ березень−квітень 2003

15

християнства: “Християнство, однак, не є “релігієюкниги”, – рішучо стверджує Катехизм (108). Це тверDдження є надзвичайно важливим. Віра не стосуєтьсяпросто книги, що як така була б єдиною та останньоюінстанцією для віруючого. У центрі християнськоївіри не знаходиться книга, але Особа – Ісус Христос,що Сам є живим Божим Словом та дає Себе пізнатичерез слова Святого Письма, які, в свою чергу, можутьбути правильно сприйнятими лише у житті з Ним, уживому з Ним стосунку. Оскільки Христос є присутнійу Церкві та розвиває її як Божий люд, як Свій живийОрганізм, Своє Тіло, то для того, щоб перебувати устосунку з Христом, є суттєво необхідним належатидо цього подорожуючого люду. Цей люд є людськимавтором, якому є повірена Біблія наче його власнийскарб. Якщо живий Христос є справжньою нормоюінтерпретації Біблії, то ми правильно розуміємо цюкнигу лише у розумінні спільному, що приходить звіри та є синхронним та співзвучним з цілоюЦерквою. Поза цим життєвим середовищем Біблія єлише більш чи менш різношерстною літературноюзбіркою, сповнена внутрішніх протиріч та недоDстатком стрункої логіки, а не дороговказом длянашого життя. Святе Письмо та Церковна Традиція неможуть бути роз’єднаними між собою. Великийбогослов з Тубінгену Johann Adam Möhler у непереверDшений спосіб проілюстрував цей життєво необхіднийзв’язок у своєму класичному творі “Die Einheit in derKirche” (Єдність Церкви), необхідність читання якогоніколи не буде перебільшеною. Катихизм підкреслюєцей зв’язок, у якому полягає теж і авторитет та правоЦеркви пояснювати Св. Письмо, про що відкритосвідчить друге Соборне Послання ап. Петра: “А наDсамперед знайте, що ніяке в Письмі пророцтво неприпускає особистого тлумачення. . .” (1, 20)

Є відрадним, що Катехизм, представляючи такебачення, цілком узгіднюється з авторитетними наDпрямками сучасної біблійної науки. Канонічнаекзегеза підкреслює унітарність Біблії як засаду для їїінтерпретації; тлумачення синхронічне та діахроDнічне все більше визнаються у їх однаковій гідності.Суттєвий зв’язок між Святим Письмом та Переданнямсьогодні підкреслюється відомими екзегетами всіхконфесій. Стає очевидним, що тлумачення, яке євідірваним від життя Церкви та від її історичногодосвіду, не претендує на щось більше, ніж на категоDрію гіпотези, яка у будьDякий момент може бутиспростованою. Існують всі підстави для того, щобпереглянути передчасні висновки щодо біблійноїекзегези у Катехизмі та для того, щоб радітися тому,що він без будьDяких труднощів охоплює СвятеПисьмо як Боже Слово, присутнє в сьогоденні, танаповняє ним, наче життєдайним джерелом, всісвої розділи.

Далі буде…

Йосиф Кардинал РЙосиф Кардинал РЙосиф Кардинал РЙосиф Кардинал РЙосиф Кардинал Рацінгерацінгерацінгерацінгерацінгер

ІсторичністьХриста(продовження)

Коли видатного фізика ХХ століття АльбертаЕйнштейна запитали чи вірить він в історичну особу Ісуса Христа, він відповів: “Я вірю

в Бога, як в Особистість, і з чистою совістю можусказати, що жодної хвилини свого життя я не буватеїстом. Ще будучи молодим студентом я рішучевідкинув погляди Дарвіна, Геккеля, Гакслі як застаріліі безкорисні”.

І справді, проблема полягає саме у нашому підході доописаних в Біблії подій, а також в тому, що ми насправDді шукаємо. Можливо, для цього й існують такі відмінDності у Євангеліях. Професор Дідо вважає, що подіїНового Завіту не можна аналізувати тільки у якомусьокремому контексті, не враховуючи загальної картиDни. Ми не маємо права протиставляти Євангелії однеодному. Навпаки, вони взаємодоповнюють одна одну.Євангелії не написані як історичні книги. Що ж дотого, чому синоптики такі різні — пояснення є просDтим. Їх писали люди, які переживали свою “зустріч” ізХристом. Відповідно, це мало певний вплив на переDдачу у них цієї зустрічі. Окрім того, слід брати до увагий те, в якому середовищі і для кого вони писались.Саме тому їх зміст найперше мав промовляти так,щоб певні люди могли його зрозуміти і сказане моглоїх переконати. Відповідно, події описувались у відмінDний спосіб. Якщо б вони були ідентичними — тонавряд чи їх зрозуміли б у різних спільнотах. Протетільки сліпець не здатний помітити одного: хочаЄвангелії й розходяться у дрібницях, проте — схоDдяться за своєю суттю. А це є найважливішим.

Що ж до часу написання і авторства, то тут теж не слідсумніватись у автентичності. Писались вони значнопізніше життя Христа і з суто практичної сторони.Справа в тому, що у пам’яті людей досить довго жилиспогади про життя і діяльність Ісуса. Їм не потрібнібули будьDякі свідчення. Натомість з часом пам’ятьпослаблювалась, викликаючи потребу у даному свідDченні. Тому за роботу взялися саме ті, що моглиякнайкраще це зробити. Вони подали лише найнеDобхідніші факти із життя і діяльності Христа. МожлиDво, саме тому ми так мало знаємо про дитинство Ісуса.Хоча заповнити такі прогалини нам якраз і допомаDгають апокрифи, яких аж ніяк не відкидалось, аленавпаки — ретельно вивчалось, вибираючи дійсноправдиву інформацію. Авторами Євангелій справдіможуть бути інші люди, ніж зазначені у їх назві, аджемайже всі євангелисти, окрім апостола Павла, булинеосвіченими. Тому припускається, що Євангелія

3Dго року нашої ери. Окрім того,слід взяти до уваги і факт, що в тічаси не було ні телефонів, ні телеDграфів, а накази розповсюджуDвались дуже повільно, часто навітьіз запізненнями та втратою своєїактуальності. То чому ж ми повинDні вважати, що як тільки Августоголосив про перепис населення,то його одразу почали виконуватинавіть у найвіддаленіших куточDках імперії?! Це забирало багаточасу, а отже можна припустити, щочас народження міг би цілкомбути тим, який ми вважаємо засправжній. Підтвердженням цьогоможе стати також і наказ Іродапро вбивство немовлят віком до

двох років у місті Вифлеєм. Чому саме такий вік?Відповідь теж підтвердить вищесказане.

Про Христа згадує і такий авторитетний тогочаснийісторик, як Йосиф Флавій, у книжці “Юдейські староDвинності”: “А був у цім часі Ісус, чоловік мудрий, якщотреба його звати чоловіком, він бо чинив дивні діла ібув учителем людей, що з радістю приймають правду.І притягав до себе багато юдеїв і також багато греків.Він був Христос. І хоча Пилат через донос нашихзначніших людей покарав його смертю на хресті, незникли ті, що спочатку його любили. Він бо появивсяїм у третій день знову живим, бо Божі пророки вжебули сказали це і тисячі інших речей про нього. І щенині не зникло плем’я тих, що звуться християнами”(“Юдейські старовиності” XVIII, 63–64). Цей уривоквважається найбільш вагомим нехристиянськимдоказом історичності Ісуса Христа і не піддававсясумніву аж до XVI століття. А вже потім у його достоDвірності почали сумніватися якраз через те, що йогоавтор був фарисеєм і як такий ніби не міг такогонаписати. Вважали, навіть, що це дописав якийсьфанатикDхристиянин. Суперечки тривають досіі навряд чи скоро припиняться.

Взагалі, стосовно життя Ісуса Христа у наш час виниDкає більше запитань, аніж відповідей. Жодні докази неє здатні задовольнити “апетит” науковців щодо постаDті Ісуса. Їх завжди буде цікавити кожна найменшадеталь із Його життя. Та попри все, слід завжди пам’яDтати, що це не була проста особа, як якийсь імператорчи політик. Його слід сприймати як Особу Божу. Длясправді віруючих людей Він завжди був і залишатиDметься настільки реальним, наскільки реальними є мисамі. Для справжнього християнина відповідь напитання історичності Особи Христа, як і на питанняЙого Божества, повинна грунтуватися на вірі, а нелише на наукових доказах. “Блаженні ті, що небачили, але увірували” (Ів. 20, 29).

Ярослав МИКИТЧИН, Ігор ТЯрослав МИКИТЧИН, Ігор ТЯрослав МИКИТЧИН, Ігор ТЯрослав МИКИТЧИН, Ігор ТЯрослав МИКИТЧИН, Ігор ТАБАКАБАКАБАКАБАКАБАКААААА

Біблійне товариство “Еффата”Біблійне товариство “Еффата”Біблійне товариство “Еффата”Біблійне товариство “Еффата”Біблійне товариство “Еффата”

і деякі інші книги писались “під диктовку” самих жеапостолів. Підтвердженням цього є мова Євангелій тазбережений стиль у всіх книгах (особливо це стосуDється промов Ісуса). Це могли зробити тільки ті, щобули дуже добре обізнаними, принаймні, як не з Ісусом,то з Його вченням.

Дехто із вчених припускає, що значна частина книгНового Завіту могли бути сформовані з уривків різнихтекстів і документів, що стосувались життя Христа.

Так само можна пояснити найбільш разючі відмінDності між деякими Євангельськими подіями та істоDричними фактами, на які так часто звертають увагу.

Найперше, що кидається у вічі, це відмінності у поданDні родоводу Ісуса. Саме у розгляді цієї проблеми слідзвернутись до місця написання і до адресата. Лукаписав родовід від Йосифа, Ноя і аж до Самого Бога. Цевін робив з метою підтвердити божество Христа і те,що Він, як єврей, є законним спадкоємцем вибраногонароду. Таке підтвердження необхідно було у зв’язку зтим, що апостол писав для людей з діаспори і мав наметі переконати їх у правоті своїх слів. Матей жеповинен був довести корінним жителям Ізраїля, щоХристос теж належить до вибраного народу і аж ніякне виступає проти нього. Це він і зробив, виводячиродовід Ісуса від батька народів Авраама. Це такзваний “родовід поDприроді”. Два родоводи не супереDчать один одному, а тільки підтверджують правдивістьіснування Ісуса, адже інакше — для чого було бнаводити такі важливі аргументи?

Ще одним неузгодженим фактом є згадка про переDпис населення у апостола Луки. Стосовно нього івиникло найбільше суперечностей. За правлінняАвгуста було три переписи, хоча є і такі, які навіть цезаперечують. Підтвердженням достовірності такогоперепису є напис на віднайдених 1527 року поблизуЛіону двох бронзових табличках. Більше того, часпроведення майже збігається з часом народженняХриста. Зіставивши всі дані, можна припустити, щоперепис населення, як і народження Христа, відбуваDлись приблизно в період від 7Dго року до нашої ери до

в і ра і наука

16

Бог є іншийПотреба зцілення

Сьогодні дуже популярним стає лікування іззастосуванням методів психології, але доволічасто це лікування не приносить бажаного

результату. В людині залишається пустка, бо не віднайDденa правдивa причина хвороби. Це стан, коли людиDна страждає, бо відчуває брак Бога у своєму житті.Це також страждання через наявність у нашій свідоDмості неправдивого образу Бога. Найкраща тераDпевтична техніка не має достатньо сили і не можезамінити зустрічі з Богом. Можна припустити, що Богтеж страждає, коли людина віддаляється від Нього абозамінює Його ідолами, які приймає за правдивих богів.

Проблемою психіатричної практики сьогодні є те, щодуже часто з нашого поля зору зникає, а часто намивикидається вагомий чинник лікування – примиDрення в загальному комплексі: примирення з собою,з людьми і з Богом. Той, хто відкидає духовний вимір,ніколи не досягне правдивого і глибокого зцілення.Рано чи пізно у житті людина зустрінеться з релігійDними питаннями та пов’язаними з ними страхами.

У більшості випадків проблемою духовно хворихлюдей якраз і є їх сприйняття образу Бога. Через це йвиникає у людей почуття вини, бо наш образ мисленDня сприймає Бога не таким, яким Він є насправді. СьоDгодні багато людей ідуть до різних езотеричних групабо сект і, блукаючи від одної до другої, можуть втратиDти здатність сприймати Бога таким, яким Він є. Длятаких людей зцілення можливе лише тоді, коли вони заDглибляться у християнське розуміння потреби зцілення.

Проблема зцілення може полягаполягаполягаполягаполягати, з одного бокути, з одного бокути, з одного бокути, з одного бокути, з одного боку, у, у, у, у, утомутомутомутомутому, що лікаріDцілителі лікують тільки поверхнево,тобто не вкладаючи в лікування любові до ближнього,що означає доглядати за ним, бути з ним поруч і раDзом молитися. Дуже часто сам реDзультат аналізу цікавить лікарівбільше, ніж самопочуття хворого:так “цироз печінки в палаті № 10”важливіший від самого пацієнта.Тому багато людей поправляютьсяна короткий час, але сама хвороба єтільки залікованою і через якийсьчас почне знову прогресувати.

З другого бокуЗ другого бокуЗ другого бокуЗ другого бокуЗ другого боку,,,,, існує контингентлюдей, які самі не хочуть зцілення,бо при цьому потрібно змінитистарий спосіб життя. Тому для нихповерхневе лікування є достатнім.Хто не готовий працювати надсобою, той не зможе прийнятизцілення. Фізичне здоров’я не єнайбільшим досягненням на землі.Найбільше досягнення полягає удуховному зціленні. Людина може

не бути вилікувана фізично, але коли її скерувати управильне русло і вона примириться з Богом, товилікується духовно, чим приготує себе до прийняттятерпіння у своєму житті, а також зрозуміє великуістину: Христос страждав задля мене і переніс жахливімуки, щоб я повністю зцілився – Він дає мені сили всевитримати у житті.

Психоаналітики, щоб допомоги людям, викориDстовують різні методи, але рідко хто з них звертаєтьсяглибше до Святого Письма, яке є джерелом зцілень.Вся Біблія написана у такий спосіб, щоб у ній можнабуло побачити зв’язок Бога з людиною. ОсобливоНовий Завіт нам пропонує прийняти Ісуса Христа усвоє життя як Лікаря, Який зцілює.

Зцілення не завжди означає, що психічне здоров’язразу ж унормується, але воно в себе включає такожпізнання і прийняття страждання. Деколи людинабуде змушена дійти до межі, щоб тоді з глибин вилиDлося найтаїнственніше, те скрите, яке ми до цього всобі не добачали. Не є випадковим, що лікарні, які заоснову у лікуванні ставлять християнські цінності,досягають більшого успіху. Тільки християнська вірау “майбутнє” перетворює все на цьому світі.

ТТТТТерапія – далеко не все, що може вилікуваерапія – далеко не все, що може вилікуваерапія – далеко не все, що може вилікуваерапія – далеко не все, що може вилікуваерапія – далеко не все, що може вилікувати людиDти людиDти людиDти людиDти людиDнунунунуну. Ніяка техніка, жоден цілитель не є в силах зробитинаше життя благополучним. Але коли ми даємо змогуБогові допомогти нам, також виявляємо своє бажанDня, тоді дана терапія преобразить наше життя. Томуми є залежні від Божої благодаті, молитви, від усього,що стосується, перш за все, спасіння нашої душі й тіла.Ми залежні від Бога не тому, що Він є вищим за нас,але тому, що без нього наше життя зведеться до протиDприроднього. У такі моменти людина відчуватимесебе на місці блудного сина, який пішов від Батька і поDгибає, бо не хоче прийняти того, що він є потрібнийБатькові. І тільки Він, як Батько, знає все, чого кожна люDдина — Його дитина — потребує у своєму житті.

Далі буде. . .

Андрій КОВАЛЬАндрій КОВАЛЬАндрій КОВАЛЬАндрій КОВАЛЬАндрій КОВАЛЬ

в і ра і наукаПІЗНАЙ ПРАВДУ березень−квітень 2003

17

ППС — проявконтрацепціїчи дар любові?Щоб говорити про природнєпланування сім’ї (ППС)1 як про проявчогось, потрібно спочатку розглянутипроблеми, що торкають подружньогожиття. А запропоную такі: розуміннятілесності і духовності в особі,контрацепція.

Тільки подружжя, яке є вознесене Христом дотаїнства, має право до зачаття нового життя таперебувати у стосунку подружньої любові, яка

має властивості людськості: чуттєвість і духовність.Але не завжди в історії людства до подружжяставились з належною повагою. Не завжди правильнорозуміли тілесність і духовність в особі і з цьоговипливали відповідні наслідки.Наприклад, ще в III ст. через семітDських християн до християнстваувійшов маніхеїзм2 . Семітськехристиянство, під впливомманіхейства, трактувало матерію якзло само в собі і пропагувалоутримання від статевих стосунків,вважаючи це умовою повної принаDлежності до Церкви. Впливи маніDхеїзму на християнську культурубули значимі і залишили в нійтривалий слід у продовж століть. Інавіть зараз у постмодерному періDоді можна помітити вплив маніхеDїзму на формування розуміння тілесDності людини у своєрідному дуалізмі.Крім впливу маніхейства (якийвважав людське тіло злом), в сьогоDденні великий вплив на людину маємасмедіа, кіноіндустрія, яки, в більDшості, пропагують розуміння тілесDності в протележний від маніхействаспосіб. В особі людини тілесністьнастільки возвишується, що за нею існування душі івнутрішності стає не помітним.

Отже, впродовж історії до проблем, що стосуютьсяособи, підходили поDрізному. Одні, як ми бачили наприкладі маніхейців, розглядали тілесність в особі якзло. Інші, як ми бачимо в сьогоденні, розглядають особутільки як тілесну субстанцію з її психофізичними

властивостями. У цьому випадку не прослідковуєтьсяіснування душі в особі. Церква ж, на відміну від цихдвох розумінь особи, вчить, що особа є гармонійноюєдністю душі і тіла, що тіло не є об’єктом особи, аналежить до особи. І не можна вважати, що тілесністьперешкоджає у духовності. Але навпаки, потрібнозрозуміти, як духовне проявляється в тілесному.Влучним прикладом підтвердження цього єсамопожертва. У самопожертві людина діє як особа зтілом і душею. Бо розглядати особову самопожертвулюдини без тіла або без душі неможливо. Подивімось,наприклад, на найвищу самопожертву між людDськими особами, якою є подружня самопожертва.Святий Отець Іван Павло II каже, що вона може бутивповні виражена і приведена в дію лише тоді, количоловік і жінка в подружжі стають одним тілом. Цеозначає, що статевий потяг (який є проявом тілесDності) не лише має відношеня до особи як щось, щовона повинна опанувати. Його відношення є набагатоглибшим від цього. Для особи це є щось, що вонаповинна прийняти у своє життя, бо у шлюбі він надаєособі засобу для глибшого і досконалішого виконанDня акту, який виходить із її самішності, внутрішності.Цей потенціал чоловічості та жіночості людськоготіла, який служить найвищій самопожертві осіб, є тим,що Святий Отець називає “подружнім значеннямтіла”. Ця здатність тіла служити спілкуванню осіб і

робити можливою повнотуспілкування цілковито розкриваєгідність, шляхетність людського тілаі показує помилковість маніхейськоїненависті до тіла. Отже, тілесність неможе бути проігнорована, хіба щоособами, які із зневагою ставлятьсяодне до одного.

Проблемою в подружньому житті тау формуванні розуміння тілесності єконтрацепція. Етимологія слова“контрацепція”– “проти початку”,в даному випадку проти початкунового життя. Церква завждивважала, що контрацепція є злом.Перші вимоги вголос, щодо зміницього, що контрацепція є злом,з’явились в кінці 50Dх – на початку60Dх років XX ст., коли протизапліднітаблетки стали загально доступDними. В той час деякі католицькібогослови прихильно ставились довикористання таких таблеток. Томубуло потрібним негайне вирішення

цієї проблеми з моральної точки зору. У відповідь наце папа Іван XXIII створив комісію, яка могла бдослідити ці питання. Після смерті Івана XXIII, папаПавлоVI продовжив роботу цієї комісії. Результати їїпраці не планувалось розголошуквати, але внаслідокпевних обставин вони стали відомі широкому загалу.А в 1968 р. вийшла у світ енцикліка Humanae Vitae, яка

в і ра і наука

Церква вчить, щоособа є гармонійноюєдністю душі і тіла,що тіло не є об’єктомособи, а належитьдо особи. І не можнавважати, що тілес!ність перешкоджаєу духовності.Але навпаки потрібнозрозуміти як духовнепроявляється в тілес!ному. Влучнимприкладомпідтвердження цьогоє самопожертва.

18

в і ра і наукаПІЗНАЙ ПРАВДУ березень−квітень 2003

19

стала сенсацією. Це був поворотний момент в історіїЦеркви. Ця енцикліка висвітлила питання, щостосуються належного порядку передавання життя,деякі з них були засудженням контрацепції. ВHumanae Vitae сказано: “Церква, спонукаючи людей додотримання викладеного у її незмінному вченніприродного морального закону, навчає, що кожен“подружній акт” повинен зберігати своє внутрішнєпризначення до зачаття людського життя”. І далістверджується: “Це часто викладене УчительськимУрядом Церкви вчення базується на встановленомуБогом нерозривному зв’язку обидвох змістів –любовного поєднання та продовження людського роду– обидва є притаманні подружньому актові. Цейзв’язок людина не має права самостійно розривати”.

Та контрацепція є злом не лише тому, що вона поруDшує значення статевого акту, що стосується твореннянового життя, але й тому, що порушує його єднальнезначення. Чому чоловік і жінка не осягають справжDнього єднання в подружніх статевих стосунках, коликористуються контрацепцією, вияснює папа ІванПавло II. Він каже, що статевий акт є актом повноговзаємодарування, а коли чоловік і жінка не даютьодне одному своєї плідності, вони не вповні даруютьсебе одне одному. Лише статевий акт, відкритий допередавання життя, ідеально виражає той вид зв’язку,якому супруги посвятили себе. Контрацепція, такимчином, є злочином проти Бога, проти власного тіла,проти подружніх стосунків чоловіка і жінки.

Але чи повинне подружжя мати стільки дітей, скільки

це можливо з точки зору фізіології людини? Подібнадумка ніколи не була предметом вчення Церкви. Цевсе залишається на відповідальне ставлення чоловікаі жінки до батьківства. “Завдання відповідальногобатьківства вимагає від супругів, щоб вони визналисвої обов’язки перед Богом, самими собою, своєюсім’єю та людським суспільством, зберігаючи прицьому належний порядок добра та цінностей. …вони[супруги], сповняючи завдання передавання життя, немають права діяти свавільно, так, неначе визначенняморально допустимих шляхів залежало би від їхньоговласного довільного розсуду. Вони, радше, зобов’язанізорінтувати свою поведінку на Божий плантворення…”3 Коли такими засадами буде кориDстуватися подружжя при плануванні кількості дітей, тобуде чинити морально. Але потрібно врахувати, щобзасіб, який вибирає сім’я для обмеження чисельностідітей, був морально добрими. Природне плануваннясім’ї (ППС) є доволі ефективний і моральний метод.Використовуючи його, подружжя може бути завждивідкритим до передавання життя у статевому єднанні(акті). ППС дає можливість подружжю, на основіспостережень за змінами в організмі, визначитиплідні і неплідні дні у менструальному циклі жінки.І якщо подружня пара, з поважних підстав, бажаєуникнути вагітності, їй потрібно утриматись відстатевих стосунків протягом усього плідногоперіоду.4 І навпаки, коли подружжя бажає мати диDтину, метод ППС якнайкраще допоможе йомузреалізувати це. ППС дає можливість глибше пізнатирепродуктивні процеси, які проходять в організмілюдини. Пізнавши цей дар, який дав нам Господь, –нашу тілесність, плідність, потрібно з належноюповагою підійти до співпраці з Богом у твореннінового життя. І творити його з любові і в любові. Тодідитина буде мати можливість з лона матерірозвиватись в “обіймах” любові батьків. Дитя змоменту зачаття зможе відчути, що є бажаною і очікуваDною. І як наслідок такого зростання у любові, дитинісамій буде легше любити когось. Вона зможе бути нетільки носієм, але й джерелом любові. Тоді суспільствуможе бути запропонований інший шлях існування.Існування в любові, якої йому так зараз бракує.

Богдан ГрушевськийБогдан ГрушевськийБогдан ГрушевськийБогдан ГрушевськийБогдан Грушевський

1. Практичні аспекти ППС подані у посібнику «Природно інадійно», виданому у Львові в 1999р. видавничим відділом«Свічадо».

2. Маніхеїзм – синкретична система, яка об’єдює в собі крімхристиянських принципів, ще і елементи іранських релігійнихтрадицій, маздеїзму, буддизму та інші.

3. Humanae Vitae, розд.10.

4. В Humanae Vitae про це сказано так: “… супруги можутьутриматись від подружніх [[статевих]] стосунків впродовжплідного періоду, якщо народження дитини є небажаним. А внеплідні періоди вони вступають у подружні [[статеві]] стосункидля засвідчення взаємної любові та збереження обіцяноївзаємної вірності”.

Шлях до щастя“Бог, Творець людини, є правдивим життям. Тому,хто тратить Божу подобу, тратить тим самим ізв’язок із життям. Хто живе без Бога, не буде матищасливого життя…”

(Святий Василій Великий, А. Б. 4)

У нашій людській природі існує закон, якийпостійно тягне нас вниз, на тваринний рівень,осліплює розум, паралізує волю, і ми стаємо

жертвами наших же вчинків. Людина втрачає своєморальне, духовне відчуття Бога, тому що загубилаЙого. З цього часу вона не буде відчувати присутностіТворця, аж поки не знайде дороги до Нього. Але неможемо самі вигадати собі власного шляху до Бога.Протягом багатьох століть людина діяла, як наляканадитина, вона запевняла себе, що діє і йде правильноюдорогою і що цей шлях приведе її туди, куди воназадумала. Але кожного разу вона помилялась.

Один з перших шляхів до щастя, який ми часто вибиDраємо, називається “політичною свободою”. Ми булипереконані, що коли отримаємо право вибирати собіурядовців, президента і т. д., то наше життя буде щасDливіше. Ось ми досягнули політичної свободи, та світне став кращим. У ньому далі продовжують відбуваDтись жахливі речі: бідність, злидні, війни, відчай… Ащо діється у нас, на Україні? Багато наших рідних,знайомих та друзів мандрують світ за очі у пошукахкращого життя. Варто задуматись: чи не можемо мижити в достатку на своїй землі, чому завжди хтосьінший керує нашим життям? Де ж ця свобода? Газетищодня повідомляють про хабарі на “верхах”, пролицемірство, неправду. Однак найбільша наша біда,мабуть, в тому, що з усім цим ми ніби змирилися,опустили руки, хоча кожен з насможе змінити світ на краще. Осьтака вона, свобода…

Другим шляхом до щастя багатолюдей вважає шлях науки. Ми буDли впевнені, що політична свобоDда плюс наука — це правдиві ліки,які вилікують суспільство. Та хочанаші голови забиті пізнаннямзаконів, наші серця є спустошені.

Багато людей уявляє щастя поDсвоєму. Одні вбачають його уславі, інші — в насолоді чи владі…Кожен з цих шляхів веде у безодDню, з якої немає вороття. Ми заплуDталися у павутинні власних думокі в цьому — наша біда й недуга.

Якщо правдою є те, що протикожної недуги існують ліки, то миповинні якнайшвидше знайти їх.

Якщо шлях, котрий веде до світла, шлях духовногоздоров’я ще існує, тоді ми обов’язково повинні ступиDти на нього. Ми не можемо відчувати весь час страшнеспустошення у наших думках, не можемо більшедивитися на самітню дорогу відчаю, яка лежить переднами. Кожен втомився від ненависті, пожадливості істраждань. Ісус Христос говорив: “Написано, що несамим лише хлібом житиме людина” (Мт. 4, 4), та мине звертаємо належної уваги на ці слова Спасителя.Ми постійно догоджаємо собі усякого роду “хлібом”.

Інколи можна почути слова: “Щастя не існує”. Люди,котрі дотримуються таких переконань, дуже помиляDються. Кожен зуміє зауважити щось негативне чи то всуспільстві, чи в іншій людині, і на основі цього сформуDвати своє бачення суспільства та людини. Так, не всеє в порядку у нашій державі, багато чого ми хотіли бзмінити, щоб бути щасливими. Проте ми вже щасливі.Наше щастя — можливість жити, бачити, чути… Скількилюдей є позбавленими цього ще від народження? І якгадаєте, що б вигукнула людина, сліпа від народження,коли б змогла бачити? Не що інше, як: “Я найщасливішау світі!” Ми повинні навчитись цінувати те, що маємо.

Цінуймо і молімся за мир у нашій сім’ї, державі, світі.Не нарікаймо на своє життя, а радіймо ним. Ви й самізнаєте, що нема на світі людини, яку б не провідалощастя хоч раз у житті. Але коли воно бачить, щолюдина не готова його прийняти, то відходить відлюдини. Людське серце ніколи не знайде правдивогоспокою, якщо не відкине всього того, що не є Богом,щоб підготувати місце для Його святої любові й такуможливити посісти йому цілу свою душу.

Все змінюється, та не Христос. В океані людськихстраждань Він стоїть спокійно і твердо, готовийпригорнути всіх, хто бачить щастя у Ньому, всіх, хтозвертається до Нього. Шлях до щастя — шлях до Бога,до любові, благодаті й милостині.

Василь ПОПИКВасиль ПОПИКВасиль ПОПИКВасиль ПОПИКВасиль ПОПИК

д о р о г о в к а з с в я т о с т і

20

Матеріальнеблагословення“Все, що в молитві не попросите з вірою, одержите”

(Мт. 6, 19–21).

У Середньовіччі зовнішні вияви духовнихпереконань людей поставали у формі величниххрамів, численних монастирів, вражаючих

живописних полотен та поетичних композицій. Усучасній постмодерній добі вектор напрямку капітаDловкладень змінився у бік, протилежний до сакральDного. Тепер плоди основної маси інвестицій блищатьдзеркальними поверхнями склометалевих банків,хмарочосами фінансових та юридичних установ. Назміну полотнам у масивних рамах і застиглій граціїбарокових форм прийшла динаміка сучасності, втіленау численних велетенських рекламних щитах, підсвічеDних галогенними ліхтарями.

Гроші, фінанси чи матеріальні ресурси, як їх ще назиDвають, не несуть у собі ні добра, ні зла. Вони, як і вогонь,є засобом для досягнення певної мети. Вогонь, обігріDваючи людину в холодну пору, може врятувати їйжиття, проте, перерісши у пожежу, він несе вже зовсіміншу, деструктивну ідею.

Після того, як Господь вивів народ ізраїльський зєгипетського рабства та ввів до землі обіцяної, Вінблагословив своїх обранців матеріальним достатком.Та ізраїльтянам належало пам’ятати, Кому вонизавдячують своїм добробутом: “…і щоб ти не казав усвоєму серці: та це моя власна сила й моя міцна руказдобулася на ці блага. Пам’ятай про Господа Богатвого, бо то Він дає тобі силу на здобуття цих благ,щоб дотримати Свій союз, про який Він клявся твоїмбатькам, як воно сьогодні сталося” (Втор. 8, 17–18).

Ці слова не стосуються лише старозавітніх євреїв,синів Авраама. Апостол Павло ясно говорить, що даніобітниці про успадкування благословення скерованідо нас: “Бо ви всі сини Божі через віру в Ісуса Христа…А коли Ви Христові, то ви — Авраамове насіння іспадкоємці за обітницею” (Гал. 3, 26. 29).

Як ми вже сказали, за отримані дари людина завдячуєГосподеві. Нам слід сприймати матеріальний достатокяк Боже благословення для нас. Якщо ж ми являємосяспадкоємцями, отже нам належить успадкувати і тевелике благословення, яке Бог заповідав своємународові: “Як будеш уважно слухати голосу ГосподаБога твого, виконуючи старанно всі Його заповіді, щоїх заповідаю тобі сьогодні, то Господь Бог твійпоставить тебе високо над усіма народами землі. І всіці благословення зійдуть на тебе, здійсняться на тобі,якщо слухатимешся голосу Господа Бога Твого” (Втор.28). Протягом першої частини двадцять восьмогорозділу Второзаконня йде перелік благословень щодо

конкретних сфер життя: “Господь повелить благослоDвенню, щоб воно було з тобою у твоїх коморах і в усяDкім ділі рук твоїх… Господь дасть тобі вщерть плідтвого лона, твого скоту, плід твого поля… Господь вчиDнить для тебе свою благодатну скарбницю, щоб благоDсловити всяке діло рук твоїх, і ти позичатимеш багатьомнародам, сам же не позичатимеш ні в кого. Господьпоставить тебе на чолі, а не позаду, і будеш завжди йтилиш угору, не йтимеш вниз ніколи” (Втор. 28, 1–14).

Бог дарує людині достаток не для того, щоб вона утверDдила свій егоїзм, але щоб допомагала іншим. МатеріDальні засоби часто допомагають схиляти людські серDця до слухання і виконування Слова Божого. Біднийжебрак набагато охочіше сприйматиме слово проБожу Любов до людини, коли досвідчить її зі сторонитих ближніх, які її проповідують. Допомога з житлом,харчами, медикаментами, вирішення індивідуальнихпроблем — це фактори, котрі створюють благодатнийгрунт у серцях людей для проростання Божого Слова.Людина благословенна може ділитись своїм благоDсловенням, достатком, досвідом чи прикладом.

Ні Ісус, ні учні не вживали земних благ для власногозадоволення: вони давали їх вбогим і потребуючим.Так, коли Ісус перебував у Витанії в домі Симона, донього підійшла одна жінка і найдорожчим миромпомазала Йому голову. Першою реакцією учнів булообурення від марнотратства: “Можна було це миропродати більше, ніж за три сотні динаріїв, і вбогимроздати” (Мр. 14, 4–5).

Отже, ця практика була настільки звичайна для них,що першою метою застосування коштів вони бачилине купівлю хліба, одягу чи чогось для себе або свогоВчителя, але задоволення потреб нужденних.

Кожна людина може наслідувати цей приклад, просячиБога дати їй стільки, щоб зі своїх статків бути спроможDною допомагати потребуючим. Проте християни часто,дивлячись на світ, що їх оточує, на стан економіки,політики, на зовнішні обставини, задаються питанDням: звідки Бог візьме кошти, щоб мене забезпечитинастільки, аби я міг допомагати іншим? Відповідьпроста: ми, християни, хоч і живемо у світі, не належиDмо до нього і тих закономірностей, що побутують вньому, бо є “визволені від царства темряви і введені уЦарство улюбленого Сина”. Бог пообіцяв нам, що“сповнить наші нужди за своїм багатством у славіХристом Ісусом” (Фил. 4, 19). Не секрет, що так думатине легко, перебуваючи у цьому песимістичному світі.Приблизно таким настроєм був пройнятий і Мойсей,коли народ Ізраїля в неволі був гноблений Єгиптом,але Бог сказав: “Я буду з тобою” (Вих. 3, 12).

Таким чином, ми бачимо, що які б безнадійні обстаDвини нас не оточували, Бог хоче нас забезпечити. Намтреба зробити лише крок назустріч. “Приступім, отже,з довір’ям до престолу благодаті, щоб отриматимилість і знайти благодать на своєчасну поміч” (Євр.4, 16). І зразу ж маємо запевнення: “Все, що в молитвіне попросите з вірою, одержите” (Мт. 21, 22).

д о р о г о в к а з с в я т о с т іПІЗНАЙ ПРАВДУ березень−квітень 2003

21

,

Дивнелюдське життя

Сам автор пише, що ця справа є дуже складна,заплутана, і потребує свідомого підходу івивчення. А просте сприйняття любові приD

водить до “простого” завершення — смерті. Справжняж любов засновується на вірі. Основний її зміст поDлягає у визнанні за іншим безумовного значення, тобтоколи ми в іншому бачимо трансцендентне значення,коли наша любов піднімається до висот ПресвятоїТрійці, коли ми робимо все, щоб наслідувати її своємужитті. Мені навіть приходилося чути думку, що тойхто у своєму житті нікого поDсправжньому не кохав,не зможе повністю осягнути любов до Господа. Бо вінне буде мати того прикладу, з якого можна навчитися.

Завдання жінки автор бачить в повній реалізації їїжіночості і в з’єднанні з Богом. Але наші жінки затеперішньої ситуації помаленько втрачають своюжіночість, вони стають годівниками в сім’ях, на їхнітендітні плечі падає догляд за родиною, здобуваннягрошей і так далі. В той час багато мужчин лишебідкаються і не є в стані щось змінити або ж просто нехочуть. І якщо ми не візьмемося за справу, то в нашійкраїні реально може настати матріархат, що в принDципі дорівнює крайнім виявам фемінізму, а післяцього і всі випливаючі звідси наслідки. А часто жінкамлише бракує любові. В них склалося так життя, щоніхто їм її не подарував, або ж показав у викривDленому вигляді. А насправді, як говорить ХристосЯнарас у “Варіації на тему Пісні Пісень”, воно є зовсімінше і часто не має логіки. Просто не підлягає їй, аколи все ж таки підпадає, то гине, як пташка з полоDманими крилами. Прикладом цього є Євангельськаблудниця, яка без будь якої логіки купує дорогоціннемиро і виливає його на Ісуса, а логіка добропорядноїгромади говорить – краще було його продати, а грошіроздати бідним. А ця повія нічого не говорить, непросить, а лише приносить те, що має, і віддає все доостанньої краплі. Дуже часто нам бракує цієї простотиблудниці, її люDбові, бо самепро неї Ісус скаDже—”ПростилоDся її — багато бополюбила”. ПоDдивившись нацю жінку і насвою душу, —запитаймо себе,чи я колись буву своїй просьбітак низько, алеразом з тим такблизько до ГосDпода.

д о р о г о в к а з с в я т о с т і

22

Але навіть такі великі обітниці можуть не принестиплоду через неправильне розуміння. Бо людина частопо отриманні Божих дарів подібна до багача із притчі:“Душе, маєш багато добра, на багато років складеного.Спочивай, їж та пий і веселися” (Лк. 16, 21). Такий станможе стати причиною зупинки духовного життя, аджелюдина починає вважати себе самодостатньою, їй вженіби не треба нічого просити в Бога, вона перестаєпрагнути Його. Він може стати для неї непотрібним.Коли людина чогось потребує, вона частіше і палкішемолиться, аніж тоді, коли їй, нібиDто, нічого не бракує.

Як вже було сказано на початку, по своїй суті гроші є“ні холодні, ні гарячі”. Лише в тому випадку, колибазуємо на зароблених нами грошах запорукунашого здоров’я, родинного щастя та успіх в усіхсферах життя, тоді гроші перетворюються на божка,а ті, що заробляють їх, на творців цього божка іперших його служителів. А так, як “ніхто двом панамслужити не може…” (Мт. 6, 24), то тут людина постаєперед неабияким вибором. Бог хоче, щоб вонапокладалася не на гроші, а на Нього. Гроші не дадутьзцілення, не вбережуть від розпаду сім’ї, а Бог — єдиDний, Хто може принести правдиве, нескороминучепроцвітання у кожну сферу життя.

Наступний етап після того, як людина щось отримаєвід Бога, є давання: “Давайте, то і вам дасться: мірудобру, натоптану, потрясену, переповнену дадутьвам” (Лк. 6, 38). Іншими словами: запорука того, що вищось отримаєте, є у вашому даванні з вірою у Госпо!да, що має силу обдарувати. Мислячи категоріямистарозавітнього єврея, достаток пов’язаний із вро!жайним циклом, який залежав від погодніх умов,зокрема від сезону дощів: “Просіть у Господа дощувесною, Господа, що блискавиці творить. Він дастьсильну зливу і кожному траву на полі” (Зах. 10, 1). Зплодів своєї праці євреї давали десятину: “Як натретій рік, рік десятин, скінчиш відділяти всі деся!тини з твого врожаю, і даси їх левітові, приходневі,сироті та вдові” (Втор. 26, 12).

Бог не вимагає від нас надто великого дару, відданняякого принесло б жаль і біль у серце: “Нехай дає кожний,як дозволяє серце, не з жалю чи примусу: Бог любитьтого, хто дає радо. А Бог спроможний вас обсипатиусякою благодаттю, щоб ви у всьому мали завжди те, щовам потрібне, щоб вам ще й зосталось на всяке добреділо” (ІІ Кор. 9, 7–8), бо хто “сипле щедро, йому щеприбуває, а хто скупий надміру — убожіє” (Прип. 12, 24).

Христос досконало вирішив дискусію про матеріальніречі, немовби відвівши погляд людей від землі, кабалищоденної праці і поту на щось нове і незвідане: “Незбирайте собі скарбів на землі, де міль і хробацтво нівеDчать і де підкопують злодії і викрадають. Збирайтесобі скарби на небі, де ні міль ані хробацтво не ніDвечить і де злодії не пробивають стін і не викрадають.Бо де скарб твій, там і буде твоє серце” (Мт. 6, 19–21).

Олег КРАВЧУКОлег КРАВЧУКОлег КРАВЧУКОлег КРАВЧУКОлег КРАВЧУК

добрий пастирПІЗНАЙ ПРАВДУ березень−квітень 2003

23

Наступним кроком, а точніше логічним продовDженням є родина. Саме сім’я є тією найменшою, алеразом з тим найважливішою клітиною суспільногожиття. Але в нашому шаленому світі кохання з йогопристрастю, в хорошому значенні слова, губиться,воно стає буденністю. Ті, кому вчора весь світ усміDхався і заздрив — сьогодні похмурі, незадоволені, ієдине, що їх об’єднує, — це законні узи шлюбу.Небагато з тих, що одружилися, можуть сказати, щопрожили життя, повне любові. А де всі інші, ті, що таксамо обіцяли “любов, вірність”, бути один для одногопідтримкою, а не тягарем. Не відомо, що це є, чи караза гріх, чи наша власна недосконалість. Можливонаслідок зведення нашого життя до здобуваннятехнічних і нікому не потрібних височин власногоблагополуччя. А любов вона ж інша — в кожного своя.

Підвести підсумок, мабуть, буде найважче. Бо покилюдина cама не відчує на собі впливу цієї неземноїсили, поки не підпаде під її чари, доти не зможечогось стверджувати. Але у будьDякій справі найважDчим є починання, а щоб воно було добре, потрібновміти чути стукіт людського серця, його музику. А тимбільше, що в людській історії ніщо не приходиловідразу: ні досягнення наук, ні розвиток мистецтва.Всьому цьому людина вчилися, і тому можливо самезараз вона має можливість відкрити для себе новіобрії любові. Хоча любові не навчишся, її можналише відчути і пережити. Бо, як каже автор, завданнямлюбові є створити з двох обмежених істот — одну,абсолютну особу. І така особа повинна наповнитисяабсолютним значенням, а це можливо лише тоді,коли ми відкриємо в собі Царство Боже, коли станемойого носіями. Бо, як каже відомий письменникДостоєвський: ”Ад — это неспособность любить”. Іщоб наше життя не перетворилося в муку, а також нестало мукою для інших, потрібно плекати в своємусерці цю чесноту. Автор стверджує, що ідеальналюдина буде єдністю двох — чоловічого і жіночого.Хочеться згодитися з автором, бо сам Ісус казав, що вЦарстві Небесному не будуть ні одружуватися, ніженитися. Але поки що ми живемо на землі, і нашимзавданням є її і своє обожествлення. Адже саме влюбові ми повністю повертаємо собі обличчя синівБожих, ми стаємо такими, якими нас сотворивГосподь. Але лише істинна любов стверджує нашебезумовне значення в дійсності і справді рятує нас віднеминучості смерті і наповняє новим, абсолютнимзначенням наше життя. Завдяки любові ми торкаDємося до божественної природи, яка знаходиться віднас так далеко. А завдяки добрим книжкам про любов,можемо краєм ока глянути на те, чого ще самі непережили. А коли зможемо пережити, то щоб неробили помилок своїх попередників, бо мусить хочхтось вчитися на чужих помилках, адже ми вжестільки їх наробили, завдали стільки болю іншим.

І на завершення хочу зацитувати В. Соловйова:“Смерть и время царят на земле. Ты владыками их незови — все кружась исчезает во мгле. Неподвижнолишь — солнце любви”.

Роман ОСТРОВСЬКИЙРоман ОСТРОВСЬКИЙРоман ОСТРОВСЬКИЙРоман ОСТРОВСЬКИЙРоман ОСТРОВСЬКИЙ

Пасторальнаслужба середмолодіЯк відповідь на зверненняСвятішого Отця до молоді під часвізиту у Львові в червні 2001 р.

Питання взаємостосунків Церкви і молоді вУкраїні досліджене вкрай недостатньо.Застановляючись сьогодні над цією проблеD

матикою, належить зазначити, що майже відсутні іконкретні соціологічні дослідження, і, відповідно,теоретичні напрацювання з даної теми. І цей фактстосується не тільки останнього десятиріччя ХХ стоDліття, але й попередніх років, оскільки до результатівсоціологічних досліджень радянського періоду і украDїнські, і закордонні науковці ставляться з великоюнедовірою, беручи до уваги ідеологічну заангажоDваність радянської соціології1.

На основі соціологічного опитування, яке було проDведене між студентською молоддю вищих навчальнихзакладів міста Львова, і зверененні Святішого ОтцяІвана Павла ІІ до молоді під час його зустрічі у Львові,постараємось представити реальну картинусьогоднішньої релігійності молодого суспільства, якена жаль в Україні належить до найбільш вразливої інезахищеної його частини як з огляду матеріального,так і з огляду духовного. Постараємось діткнутипевних проблем, з якими зустрічається усьогоднішній час душпастир молоді, щоб спільнимизусиллями ми могли дати на них ту відповідь, якапокращить пасторальну послугу серед молоді і вукраїнському суспільстві загалом.

Після десяти років легального та вільного існуванняЦеркви в Україні можна, і навіть необхідно, задатисобі низку запитань щодо її ставлення і впливу намолоде покоління. Конкретніше ці запитання повинністосуватися впливу християнства на життя окремоїмолодої людини, християнізації сучасної українськоїкультури, освіти та політики, ЗМІ, впливів чужоріднихдуховних практик, нових релігійних рухів, “молодіжDних релігій”, сучасного вчення Католицької Церкви,ролі молодіжних релігійних організацій, пастирськоїдіяльності традиційних в Україні Церков.

У другій половині 90Dх років, коли бум ентузіазму ізацікавлення духовноDрелігійними питаннями середмолоді почав відчутно спадати, стало помітним певнерозчарування в Церкві і послаблення її виховноговпливу. Церква виявилася непідготованою до душDпастирства в нових, непідпільних умовах. Сьогоднітрадиційні українські Церкви, а зокрема УГКЦ, вже

почали робити перші кроки у напрямку активізаціїсвоєї присутності в українському суспільстві. РішенняПатріаршого Собору УГКЦ, діяльність навчальнихінституцій та програм для вишколу катехитів, пожвавDлення парафіяльного життя вказують на позитивнірезультати цих заходів2.

Бурхливе духовноDрелігійне відродження у посткомуDністичних країнах переконливо засвідчило, що реліDгія — це не лише суспільний, але й соціальноDбіолоDгічний феномен, органічно притаманний людськійприроді. Передбачення соціологамиDматеріалістамитого, що питання релігії є тимчасовим, що цей “проявлюдської свідомості” в ході історичного розвиткулюдства зникне сам по собі, не справдилися. Ані секуDляризм і споживацькі вартості капіталістичного світу,ані “червоний” тоталітаризм, який претендував самстати релігією, Церквою3 , не змогли замінити релігію.

Однак цю “перемогу” релігії можна розцінюватитакож як своєрідну “маятникову реакцію”. Наприклад,у філософії після “великого ідеаліста завжди прихоDдив великий матеріаліст”4 або навпаки. Тобто цейсучасний відрух маятника у бік релігії, духовності,ідеалізму зовсім не означає повного та глибокогоповернення основної маси населення до нематеріDальних, духовних цінностей, не кажучи вже про такіпоняття, як “воцерковлення”, “боголюдство”, свідомезвернення до БогаDОсоби, переміна у ставленні досебе та до оточуючих тощо. Справжнє навернення іпідпорядкування свого життя божественним принциDпам, свідоме дотримання заповідей, участь у церковDному житті — це завжди суто індивідуальний процес,особисте рішення, яке не залежить від того, в який біквідхилився маятник культури. Тому і потужнийрозвиток релігійних інституцій, і зміна ставленняполітичної еліти до цих інституцій та до релігіїзагалом зовсім не передбачають ані масового потягудо святості, ані збільшення кількості людей, якісвідомо вибирають релігійні принципи і вартості.

В Україні, як і в інших країнах Східної Європи, щовиникли після розпаду соціалістичного табору, зЦерквою пов’язували великі надії. Релігія тут доситьчітко стала засобом етнічної та політичної мобілізаціїнаселення. Віктор Єленський, наприклад, спостерігцікавий феномен, який виявило опитування громадDської думки наприкінці 80Dх: “…кількість переконаDних, що Церква здатна справити позитивний впливна всю країну, у декілька разів перевищувала кількістьтих, хто вважав, що вона може бути корисною дляїхніх родин і для них особисто”5 . Та й сама Церквапісля десятиліть мовчання та перебування на задвірDках суспільства спочатку не знала, “що робити з тоюрелігійною свободою”, і на тривалий час перетвоDрилася у засіб політичної боротьби або відстоюваннянаціональних інтересів. Релігійне відродження, якепроявляється у збільшенні чисельності людей у храDмах, кількості самих культових споруд, популярностірелігійної символіки й обрядів, — тобто засобами такзваної зовнішньої релігійності — у відсотковому відD

ношенні не дорівнює навіть половині від усіх людейрелігійності внутрішньої. Для останніх прикметнимиє: ставлення до релігії як до самостійної мети, духовDний пошук, постійне розважання над покликаннямсуспільства і особистого життя. Провідні й всесвітньовідомі соціологи стверджують, що зовнішня релігійDність, що її ми тут змалювали, в історії досить часто“корелювала із забобонами, етноцентризмом, автоDритарністю” тощо, внутрішня ж — ніколи6 .

Таким чином можна пояснити, чому після занепадукомуністичної ідеології з її системою цінностейсуспільство звернулося до правдивих релігійнихвартостей. Натомість, переважна більшість населенняз ентузіазмом прийняла прагматичні цінності таліберальну етику Заходу, які після зняття залізноїзавіси широко пропагувалися телебаченням таіншими ЗМІ. Оцінюючи подібну ситуацію в ріднійдержаві, польський культуролог Здзіслав КрасноDдембський дійшов до висновку, що християнствоопинилося у складній ситуації, бо “зустрілося знабагато сильнішим ворогом, ніж комунізм — тривіDальною масовою культурою, з культом ненаситногоспоживацтва”7 . Розвиток і тотальна пропаганда окреDмих вартостей, до яких можна включити і спожиDвацькі, може давати негативні і небезпечні у глобальDному вимірі наслідки. Так вартості споживацькогосуспільства у країнах третього світу, до яких можнавіднести й Україну, через елементарну неможливістьїхнього забезпечення нічого, окрім розчарування таозлобленості, їхнім громадянам не дають8. Тому вартонаголосити на тому, що “молодіжна субкультура маєколосальний резерв для виховання світу дорослих”9 .Молодь виявляє більшу шану і більший потяг дорелігії, ніж старші вікові групи. Вона також несприймає обрядовірчої моделі пізнання Бога, а шукаєЖивого Бога і Живу Істину. Реалізацію своїх прагнень(напр., повної самопожертви, служіння ближньому,життя у реальній спільноті однодумців тощо) молодьв Україні дуже часто знаходить у численних новихрелігіях і сектах із Заходу, й набагато рідше — у рухахв межах Церкви (оскільки дані рухи або взагалівідсутні, або тільки починають зароджуватись).

Проте папа Іван Павло ІІ стверджує, що молодь,“шукаючи сенсу життя, шукаючи остаточних відпо

добрий пастир

24

добрий пастирПІЗНАЙ ПРАВДУ березень−квітень 2003

25

відей, не може не зустрітися з Церквою, так як іЦерква не може не зустрітися з молодими”10 . Ці словазвучать одночасно і як заохочення, і як надія. Надія нате, що Церква свого не втратить, що попри все зможедонести свій голос до кожної людини, адже зЦерквою Христос “до кінця віку”. З іншого боку, молоDдіжні рухи й ініціативи в Церкві і поза нею маютьнагадати сучасному поколінню, що не можнаперебувати у цьому світі, не преображаючи його, щокожен член Христового Тіла — Церкви, є відповідальDний за здоров’я цілого організму, що вона не єпомісною чи національною інституцією, а ВселенDською, що “мури між християнами не сягають небес”11 ,що, зрештою, молоді повинні стати “першими ібезпосередніми апостолами молоді, . . . беручи до увагисоціальні обставини, серед яких вони проживають”12 .

Окрім того, аналізуючи ситуацію, в якій перебуваєукраїнська молодь, неминучим є розгляд низки пробDлем: поDперше, стосовно визначення регіону (схід —захід), поDдруге, з приводу достовірності та об’єктивDності інформації про те, що на цих територіяхреально відбувалося в час панування комуністичногорежиму. Впродовж значного відтинку своєї історіїтериторія України була поділена на частини, у кожнійз яких домінантними були різні культури та традиції,і, як наслідок, сучасна Україна об’єднала в своїх межахпредставників принаймні двох відмінних культур. Аленавіть цей чинник не може претендувати на рольвизначального при спробі охарактеризувати різницюміж поколіннями людей, що проживають в Україні.Радянський Союз, його розвиток, існування,занепад, — усе це поклало значний відбиток на всіхпоколіннях ХХ століття . Це впливає на них і сьогодні.

Далі буде…

о. Миколай ФРЕДИНАо. Миколай ФРЕДИНАо. Миколай ФРЕДИНАо. Миколай ФРЕДИНАо. Миколай ФРЕДИНА

о!дн. Ігор БОЙКОо!дн. Ігор БОЙКОо!дн. Ігор БОЙКОо!дн. Ігор БОЙКОо!дн. Ігор БОЙКО

1. оDдн. І.Бойко, Церква і молодь в Україні на зламіXXDXXI століть, дипломна робота.ЛьвівDРудно,2002,с.3.

2. Див.Там само, с.9.

3. Детальніше див.: В.Є. Єленський, В.П. Перебенесюк. Релігія.Церква. Молодь. — К., 1996. — С.5.

4. І.Рупнік. Духовне життя. — Рим, 1995. — С.24.

5. В.Є. Єленський, В.П Перебенесюк … — С.5.

6. Пор.: Там само. — С.56D57.

7. З. Краснодембський. На постмодерністських роздоріжжяхкультури. — К., 2000. — С. 160.

8. Див. оDдн. І.Бойко, Церква і молодь в Україні на зламі XX–XXIстоліть, дипломна робота, ЛьвівDРудно 2002, с.28

9. А.Г. Асмолов. Образование как механизм развития личности //Рождественские чтения. — М., 1996. — С. 160.

10. Іван Павло ІІ. Переступити поріг надії. — К., 1995. — С.104.

11. Совместная декларация РимскоDКатолической Церкви иКонстантинопольской Православной Церкви по случаю снятияанафем // Логос. — 1992. — № 47. — С. 170.

12. Декрет про апостолат мирян. – П. 12. // ДДВС. — Львів, 1996. —С. 351.

Суспільні,моральні тапасторальніпроблеми новоїекономічноїеміграціїЄвропейський досвід

1. Вступ

Сьогодні Україна та Українська Церква пережиDвають важливий момент у своїй історії. Мивчимося будувати нове демократичне суспільD

ство, яке виривається з багатолітньої ізоляції та вихоDдить на світову арену. Світ дедалі більше починає усвіDдомлювати, що ми є великим християнським народомз тисячолітньою історією. Та дійсність, яку ми сьогодніпереживаємо, є складною, багатогранною та, часом,протирічною. Всяка спроба об’єктивно проаналізуватиїї сьогодні буде відносною та неповною. Обставини тасередовище, у якому існують сьогодні українці, є різниDми як в окремих регіонах України, так і на поселеннях.Тому, очевидно, різними будуть виклики сьогоденнянашій Церкві, що покликана голосити Слово Божескрізь, особливо там, де б’ється українське серце.

Запрошую усіх Вас поглянути на суспільну проблемаDтику сьогодення через призму лише одного явища,яке сьогодні є актуальним та болючим для всьогоукраїнства як в Україні, так і поза її межами. Цимявищем є нова хвиля еміґрації, яка сьогодні виноситьмільйони українців поза межі Батьківщини. Сьогоднініхто не береться з точністю сказати, скільки громаDдян України після проголошення незалежності покиDнуло її. Українські засоби масової інформації говорятьпро 2,5 та більше мільйонів заробітчан, які заполоDнили, перш за все, країни Західної Європи та близькоDго Сходу, не говорячи вже про східних наших сусідівз країн колишнього Радянського Союзу. Складаєтьсявраження, що рідна держава ніби “витискає” своїхгромадян з країни, не даючи їм при цьому належноїопіки та захисту. Щоб хоча приблизно оцінитимасштаби цього явища, мабуть варто ще раз об’єкDтивно проаналізувати дані нового всеукраїнськогоперепису населення. Однак, всі ми сьогоднівідчуваємо цю велику болючу рану, яка знекровлюєнашу державу, вимиває з неї накращі сили, без якихважко говорити про її повноцінний розвиток. У своїйдинаміці це негативне явище віддзеркалює тісуспільні проблеми, на які ми сьогодні мусимовідповідно реагувати у наших церковних спільнотах.

добрий пастир

26

Про цю біду згадав навіть Святіший Отець під чассвоєї зустрічі з молоддю на Сихівському масиві уЛьвові 26 червня 2001 року, де у своїй промовізакликав не шукати примарливого щастя за кордоном.“Тут потрібно вас, молодих, – каже папа, – готовихвнести свій вклад для покращення суспільних, культурDних, економічних і політичних умов життя країни. Тутпотрібно талантів, якими ви багаті, потрібно длямайбутнього вашої землі, що має таке славне минуле”.

Про юридичні та економічні заходи, які необхіднопроводити, щоб загоїти цю рану, повинні говоритиекономісти, юристи та ті, хто має важелі безпосередDнього впливу на ці площини нашого життя. Тут я лишехотів би поділитися своїм досвідом душпастирюваннясеред наших нових заробітчан у Греції, Італії таІспанії, та висвітлити їх скорботи та надії.

2. Дійсність нової еміграції

Найперше необхідно зауважити, що ця хвиля новоїеміґрації є майже повністю нелегальноюеміґрації є майже повністю нелегальноюеміґрації є майже повністю нелегальноюеміґрації є майже повністю нелегальноюеміґрації є майже повністю нелегальною. ЗдебільDшого для того, щоб виїхати за кордон, люди звертаDються до найрізноманітніших туристичних агенств,де поруч із квитком в один напрямок можна за певнуоплату придбати і туристичну візу до вимріяноїкраїни. Часом люди платять в Україні навіть і за місцепраці за кордоном. Однак туристична віза швидкозакінчується, місце уявної праці виявляється мильноюбульбашкою і людина опиняється на вулиці в нелеDгальному становищі без будьDяких засобів для існуDвання. У такому стані вона легко стає здобиччюкримінального світу або нечесних співвітчизників, якіспішать заробити гроші на чужій біді. Для того, щобоплатити витрати на подорож та оформлення докуменDтів на виїзд з України, гроші, здебільшого, потрібно позиDчати, і тому людина вважає неможливим поверненняназад до тих пір, доки не зможе віддати борги. Саме вцьому періоді розчарована та зневірена особа вчужому середовищі переживає культуральний шок,потрапляє в тяжкі депресії, які часто закінчуютьсяпсихічним захворюванням або, навіть, самогубством.

Кожному, хто вперше потрапляє в європейські спільноDти наших заробітчан, відразу кидається у вічі те, що їхїхїхїхїхна 90 відсотків склана 90 відсотків склана 90 відсотків склана 90 відсотків склана 90 відсотків складають жінкидають жінкидають жінкидають жінкидають жінки. Це є щось загадкоDве та дивне в порівнянні з іншими народами. Чомусьсьогодні саме жінки та матері покидають домівки,полишаючи чоловікові чи батькам опіку та вихованнядітей. Існує декілька версій та відповідей на цю дилему:

• одні вважають, що жінці легше знайти працю якдомогосподині, і, тим самим, вона відразу отримує начужині помешкання, харчування та прямий захист відеміґраційних служб;

• інші переконані, що на жінку поліція менше звертаєувагу, ніж на нелегалаDмужчину, мабуть, не вважаючиїї прямим джерелом порушення порядку та закону;

• у дуже багатьох випадках виїзд за кордон є все жтаки новим засобом втечі від родинних проблем:насилля, пияцтво чоловіка тощо.

Однак, чому саме українські жінки сьогодні несутьтягар економічної та суспільної кризи родини у своїхмандрах за кордоном, все ще є незрозумілим.

Виїзд дружини та матері за кордон є важким випроDбовуваням для родини. Фактично, подруги живуть уподруги живуть уподруги живуть уподруги живуть уподруги живуть увимушеній сепараціївимушеній сепараціївимушеній сепараціївимушеній сепараціївимушеній сепарації. Таке розлучення через обстаDвини відчужує чоловіка від жінки. Навіть коли воничерез деякий час зустрічаються, все ж таки можнапочути, що жінка залишила вдома іншого чоловіка, атепер, після часу розлуки, його вже не впізнає.

Навіть тоді, коли жінці вдається все ж таки знайтипрацю на чужині, то й тоді благополуччя є ілюзорним.Вся родина з самого початку потрапляє в зачарованеколо, з якого самотужки важко вибратися. Жінказаробляє гроші та стає для сім’ї лише далеким джереDлом матеріального достатку. Діти стають напівсироDДіти стають напівсироDДіти стають напівсироDДіти стають напівсироDДіти стають напівсироDтами чи сиротами при живих батами чи сиротами при живих батами чи сиротами при живих батами чи сиротами при живих батами чи сиротами при живих батьках,тьках,тьках,тьках,тьках, вихованнямяких батьки не мають змоги повноцінно займатися.Не маючи можливості правильно виховувати дітей,мати лише підсилює їх штучні потреби, що швидкорозвиваються в умовах споживацького суспільства.Таким чином родина споживає кошти без відчуттяціни тих грошей, які заробляються важкою працею.Мами, яка була б вдома, але без грошей, тут вже ніхтоне потребує. Сама сім’я прирікає жінку бути вічнимзаробітчанином. Коло замикається і поворот додомустає для неї малоймовірним.

Будучи покинутими сам на сам з власною бідою тавідчуваючи, що стають інструментом для добробутусім’ї, жінки часто починають зловживати алкоголем,шукати підтримки та афективного задоволення учужих чоловіків. ТТТТТаким чином, вимушена сепараціяаким чином, вимушена сепараціяаким чином, вимушена сепараціяаким чином, вимушена сепараціяаким чином, вимушена сепараціяперетворюється в бажануперетворюється в бажануперетворюється в бажануперетворюється в бажануперетворюється в бажану, особливо коли чоловіквдома пропиває зароблені гроші. Подібні випробовуDвання витримують лише дуже здорові та сильніродини, хоча теж ціною великих криз та непорозуDмінь. Зрозуміло, що кількість сімей, що розпадаютьсяв таких обставинах, є дуже високою.

3. Етапи переосмислення

причини виїзду для праці за кордоном

Найбільш благополучні та сильні сім’ї відчуваютьнегативну сторону розлуки та з усіх сил намагаютьсязнайти можливість виїхати за кордон разом з дітьми.Їхнє усвідомлення свого нового статусу та відчуттямети свого побуту за кордоном починає еволюціонуDвати та переосмислюватись.

ааааа. Перебуваючи на чужині від 1 до 3 роківвід 1 до 3 роківвід 1 до 3 роківвід 1 до 3 роківвід 1 до 3 років, вонивважають, що працюють для того, щоб підтриматиекономічно сім’ю в Україні, ставлять перед собоюконкренті цілі (заробити певну суму грошей, щобкупити квартиру, збудувати дім, оплатити навчаннядля дітей і т. д.). Часто після цього терміну поверDтаються і подібні виїзди можуть повторюватися кількаразів з різними термінами. Таку категорію працівниDків не можна ще назвати властивими еміґрантами,оскільки вони не думають поривати зв’язки із своєю

добрий пастирПІЗНАЙ ПРАВДУ березень−квітень 2003

27

Батьківщиною та працюють для своєї родини вУкраїні. Здебільшого це заробітчани, що живуть закордоном без сім’ї, намагаючись заробити гроші тапередати їх додому.

ббббб. Коли хтось вже працює поза Україною від 3 до 10від 3 до 10від 3 до 10від 3 до 10від 3 до 10роківроківроківроківроків, то просто втомлюється без сім’ї та або намаDгається спровадити її до себе, або пориває з неюстосунки і починає створювати нову. Люди поступовоусвідомлюють, що їхні рідні в Україні не матимутьможливості досягнути в наближчому майбутньомутакого рівня життя, який вони вже мають за кордоDном, і тому починають виїжджати сім’ями. Цю категоDрію людей можна назвати властивими еміґрантами,оскільки вони не думають вертати додому та шукаютьможливостей віднайти себе в новому суспільстві.

ввввв. Коли родина нових еміґрантів проживе у країніЗахідної Європи більше як 8–10 роківбільше як 8–10 роківбільше як 8–10 роківбільше як 8–10 роківбільше як 8–10 років, то з болем удуші починає розуміти, що нове суспільство не дає їйможливостей повноцінної інтеграції. Їхні заробітки впорівнянні з українськими є високими, але відносномісцевих – є мізерними. Європейські національнідержави не можуть гарантувати їм фактичної рівностіз місцевими робітниками. Непевність у завтрашньомудні, бюрократичні труднощі з продовженням правана легальний побут і працю, постійне відчуття нижDчості та меншовартості стосовно до автохтонів штовDхають до наступного етапу еміґрації у так звані“країни еміґрантів”: Канада, Сполучені Штати, АвстраDлія, де можна, отримавши громадянство, нібиDто мати

однакові права з іншими громадянами даного суспільDства та заробити на певне майбутнє для своїх дітей.

4. Нові українські громади та їх особливості

Прямим наслідком такої стихійної економічноїеміґрації є створення нових українських громад,особливо в тих країнах, де їх перед тим, фактично, неіснувало. Хоча у пошуках праці люди швидко переDміщаються з одного місця на інше, однак все ж такипро створення певного відносно сталого кола осібможна сміливо говорити. Ці громади мають кількаособливих рис, що відрізняють їх від тих спільнот,котрі були сформовані на Заході серед українців, щоемігрували в часі ІІ Світової війни.

Першою ознакоюПершою ознакоюПершою ознакоюПершою ознакоюПершою ознакою новостворених спільнот є сильнатенденція до криміналізації їх громадських структур.Оскільки більшість заробітчан перебувають тапрацюють нелегально, то ставляться з великоюнедовірою та боязню до будьDяких легальних струкDтур. У такому оточенні справді чесні та потребуючілюди намагаються залишатися incognito, та навітьпро свої потреби чи наміри бояться з кимосьподілитись, а не те, щоб до когось зголошуватись таофіційно працювати для громади. Навіть ті, хто маєдозвіл на побут та працю, не завжди спішатьвіддаватись громадській діяльності, яка є дужевиснажливою, безкоштовною та часто невдячною.Серед такої громади нерідко до уряду рвуться люди знечистими руками, які на біді співвітчизників роблять

Окремої уваги заслуговує становище українськихстановище українськихстановище українськихстановище українськихстановище українськихдітейдітейдітейдітейдітей. Вони є може найбільш вразливою категорієюнової еміґрації. Коли за кордон виїжджає ціла родина,то разом з нею виїжджають і діти. Якщо батьки живутьнелегально, то дитина часто знаходиться під справжDнім “домашнім арештом“. Не маючи легальної змогивчити своїх дітей, батьки тримають їх вдома. Менідоводилось бачити українських дітей 8–10 років, якіне вміють ні читати, ні писати. Перші спонтанніспроби зарадити якось цим “арештантам“ частопризводять до організації українських шкіл, які, нажаль, не мають жодного юридичного статусу. Часто цеє справжні школиDгетто, де діти все ж таки є ізольоDвані від оточення, а сама школа не має відповідногостатусу та її навчання не визнається ні українською,ні, тим більше, місцевою владою. Ми всі несемовелику відповідальність за такі школи, які, безпереDчно, виконують унікальну та важливу роль, однакбажають собі набагато кращого.

Батьки, які перебувають у країні легально, здебільDшого віддають своїх дітей до загальноосвітніх чужиDнецьких шкіл, що юридично та академічно є моженайкращим виходом із становища, однак там дітинерідко переживають великі стреси та швидко втрачаDють рідну мову та культуру.

5. Два підходи в організації душпастирства серед5. Два підходи в організації душпастирства серед5. Два підходи в організації душпастирства серед5. Два підходи в організації душпастирства серед5. Два підходи в організації душпастирства середнових еміґрантівнових еміґрантівнових еміґрантівнових еміґрантівнових еміґрантів

Сьогодні серед нашого духовенства, яке опікуєтьсяукраїнськими заробітчанами за кордоном, можнаспостерегти два підходи, чи дві ідеї, два стилі пастоDральної праці, кожен з яких має свої рації та труднощі.

а. Першийа. Першийа. Першийа. Першийа. Перший: виходячи з того, що масова еміґраціязнекровлює нашу державу, намагається робити власніспроби, щоб цю еміґрацію зупинити. Прихильникитакого підходу вважають, що у нових громадах непотрібно творити ніяких нових чи навіть сталихструктур, оскільки це в свою чергу провокує виїзд новихлюдей, котрі відчувають певність, що на чужині їхготові прийняти, їм послужити та допомогти влаштуваDтись на роботу. Зміст пасторальної роботи зводитьсядо того, щоб мінімумом опіки спонукати людей якнайDшвидше повертатися додому, переконуючи їх впатріотичності такого вчинку та необхідності їх длярозвитку України. Однак стає очевидним, що простоювідмовою займатися новоприбулими процесеміґрації припинити неможливо. Крім цього, відсутDність певних засобів чи структур, які могли б зарадитиу скрутнішу хвилю, складає враження про те, щодуховенство не розуміє чи ігнорує людські потреби.

б.б.б.б.б. Другий Другий Другий Другий Другий підхід виходить з того, що необхіднобачити перед собою добро тих людей, які в силуобставин знайшлися на чужині. У даному випадкуопіка над ними має мати не лише духовний, але йправовий, соціальний та культурний харакер. Такийвигляд має перша пасторальна програма дляукраїнців, яку організувала іспанська єпископськаконференція у 2000 році під назвою “Marco Pastoral de

свій приватний бізнес та громадську діяльністьперетворюють на комерційну. У країнах зі староюеміґрацією такі тенденції серед новоприбулих приDзводять до непорозумінь між цими новоприбулими татими, хто вже давно тут проживає та має цілком іншуідею громадської діяльності. Громадські діячі старихгромад часто не можуть розрізнити між справдіпотребуючим новоприбулим та вмілим аферистом,який у меркантильний спосіб намагається викорисDтати всіх і вся та часто самовільно проголошує себепредставником нової громади. Якщо така новаспільнота не має відповідного кваліфікованого душDпастиря та духовного центру, то починає швидкодеградувати. Як правило, “новий українець” визискуєукраїнця. На мафіозних та кримінальних основахтворяться нові центри української культури. Часом водній країні може існувати кілька офіційно зареєстроDваних громад, кожна з яких має свої приватні цілі,свій центр, де діють бари, туристичні агенства, щочасто займаються торгівлею жінками, роботами,можливістю на житло чи то на якуDнебуть послугу,передачею вантажів та грошей на Україну. Рано чипізно сумнівна основа, на якій діє така “діаспора“,проявляється назовні, що нищить образ українцяу тій державі.

Другою сумною рисоюДругою сумною рисоюДругою сумною рисоюДругою сумною рисоюДругою сумною рисою нової хвилі еміґрації є відсутDність національної свідомості. Наші люди швидкоцураються своєї мови та залюбки переходять наіноземну, купують російськомовні газети та журнали;таким чином, підтримують чужі і часто ворожіукраїнській національній ідеї видання, занедбуючисвої. Яскравим прикладом цього є доля українськогожурналу “Вісник“ у Греції. Через те, що наші людимало його купляли, видавництво журналу тимчасовобуло призупинене. Натомість російськомовну газету“Афіни плюс“, яка чомусь активно цікавиться нашоюгромадою та публікує відомості про неї на чужій мові,розкуповують набагато краще. Коли українець хочтрохи обживеться на новому місці, то часто сороDмиться громадянства України, а з часом і самої приDчетності до української громади, яка, на його думку,хоче лише його використати. Цьому сприяють нашіпосольства та консульства, де урядовці є частонекомпетентні щодо виконання своїх обов’язків.Навіть за найменші довідки збирають великі побориі, що саме найганебніше, чомусь відмовляютьсяреєструвати українські подружжя, при тому, щомішані шлюби (напр. українки з греком) реєструюDться без будьDяких труднощів.

Такі відцентрові тенденції та відсутність адекватноїдушпастирської опіки призводять до нананананадзвичайнодзвичайнодзвичайнодзвичайнодзвичайношвидкої асиміляціїшвидкої асиміляціїшвидкої асиміляціїшвидкої асиміляціїшвидкої асиміляції навіть серед еміґрантів у ІDмупоколінні, не говорячи вже про їхніх дітей. УкраїнDцями грекоDкатоликами поповнюються списки латинDських чи то православних парафій, (до речі, востанніх наших людей часто перехрещують). Сотнітисяч родин кожного місяця пропадають дляукраїнської нації та своєї матеріDЦеркви.

добрий пастир

28

л і т у р г і к аПІЗНАЙ ПРАВДУ березень−квітень 2003

las Capellanas de Pastoral Imigrante”. Безпосереднійкерівник цієї програми, котрий при відсутностіукраїнського духовенства займався нашими людьмина території Іспанії, є о. Antonio Martínez Rodrigo1 ,який довгі роки працював серед іспанських заробітDчан у країнах північноDзахідної Європи та має ціннийдля нас досвід. У Мадриді він сьогодні виконує функціюєпископського делегата у справах іноземних еміґранDтів. Основною ідеєю такого капелантсва є переконанDня, що парохіяльні спільноти для новоприбупарохіяльні спільноти для новоприбупарохіяльні спільноти для новоприбупарохіяльні спільноти для новоприбупарохіяльні спільноти для новоприбулих нелих нелих нелих нелих немають права перетворитися на ностальгічні центDмають права перетворитися на ностальгічні центDмають права перетворитися на ностальгічні центDмають права перетворитися на ностальгічні центDмають права перетворитися на ностальгічні центDри чи кури чи кури чи кури чи кури чи кульльльльльтурні товариства. Вони мають бути живиDтурні товариства. Вони мають бути живиDтурні товариства. Вони мають бути живиDтурні товариства. Вони мають бути живиDтурні товариства. Вони мають бути живиDми сакраментальними християнськими спільнотаDми сакраментальними християнськими спільнотаDми сакраментальними християнськими спільнотаDми сакраментальними християнськими спільнотаDми сакраментальними християнськими спільнотаDми, які б допомогми, які б допомогми, які б допомогми, які б допомогми, які б допомогли своїм членам у світли своїм членам у світли своїм членам у світли своїм членам у світли своїм членам у світлі Євангеліялі Євангеліялі Євангеліялі Євангеліялі ЄвангеліяпоDновому оцінити та зрозуміти ті обставини, упоDновому оцінити та зрозуміти ті обставини, упоDновому оцінити та зрозуміти ті обставини, упоDновому оцінити та зрозуміти ті обставини, упоDновому оцінити та зрозуміти ті обставини, уяких знайшлися, та поDхристиянськи їх пережиDяких знайшлися, та поDхристиянськи їх пережиDяких знайшлися, та поDхристиянськи їх пережиDяких знайшлися, та поDхристиянськи їх пережиDяких знайшлися, та поDхристиянськи їх пережиDвававававатитититити. Тільки недільного чи принагідного душпасDтирства тут цілком не вистачає. Цю місію можнавиконати вповні лише тоді, коли будуть створеніповноцінні пасторальні центри, де людині можнабуде допомогти пережити культуральний шок, надатиюридичну та медичну опіку, організувати курсививчення мови. Такі центри дають змогу ухристиянському дусі всесторонньо охопити потребиособи, зберегти її для Церкви та нації, допомогтиповноцінною повернутися додому.

Як показує досвід, саме церковна спільнота є тоюєдиною підпорою, котра здатна закласти здоровіоснови нових громад, бути свідком християнськихвартостей, бути захистом від криміналізації таморальної деградації нових українських організацій.Саме парафії є тим ядром, яке єднає довкола себечесних та працьовитих людей, робить їх здатнимижертовно та безкорисливо працювати для нашихспільнот. Вони є сильною альтернативою кримінальDним структурам та своєрідними оазисами, де зранената зневірена особа віднаходить свою гідність. У такихцентрах, які може і повинна організовувати Церква,українець вчиться служити українцеві. Лікарі, адвокаDти, вчителі мають простір, вільний від кримінальнихелементів, для того, щоб кваліфіковано та безкоштовDно надавати допомогу своїм співвітчизникам і тимсамим сповняти місію священства мирян.

Далі буде…

о. д!р Святослав Шевчуко. д!р Святослав Шевчуко. д!р Святослав Шевчуко. д!р Святослав Шевчуко. д!р Святослав Шевчук

віце!ректор Львівської Духовної СемінаріїСвятого Духа

1. Адреса для контактів у Іспанії:Antonio Martínez Rodrigo,Delegado Episcopal de Migraciones,Cava Alta, 25, 3º, Izda, 28005,Madrid, España

У минулому випуску нашого часопису мирозпочали огляд символіки утрені. Ми читали,що утреня є давнім богослужінням, яке

представляє Новий Завіт, котрий, у свою чергу,об’являє нам таїнство Пресвятої Тройці. Ми дізнались,що на початку цієї молитви прославляємо Різдвонашого Господа і разом з ангелами співаємо: “Слававо вишніх Богу і на землі мир, в людях благовоління”,а в “Ангельському соборі” оспівуємо ХристовеВоскресіння. Тож продовжимо нашу подорож всимоліку цієї чудової молитви, яка наближає нас доГоспода.

Щоб зрозуміти Божі слова, записані у святомуЄвангелії, потрібно осягнути душевного спокою. Томусвященик виголошує: “Мир всім”. Якщо на СвятійЛітургії Євангеліє може читати диякон, то на утрені —лише священик, бо тут він представляє самого Христа –Господа, Який через Святе Письмо промовляє долюдей. Після прочитання Його кладуть на тетраподі,а вірні приступають і цілують на знак поваги талюбові до Ісуса Христа і Його Божої науки. УтреннєЄвангеліє в неділю розповідає нам про ХристовеВоскресіння. На верхній обкладинці Євангеліязображена ікона Воскресіння Спасителя. ХристовеВоскресіння було найбільшим чудом і доказом ЙогоБожества, тому після читання Єванеглія слідує молитDва: “Воскресіння Христове бачивши, поклонімосясвятому Господу Ісусові… славимо Воскресіння Його,бо розп’яття перетерпівши, Він смертю смертьпереміг”. Цією молитвою ми прославляємо воскреDсіння нашого божественного Вчителя, Який перемігпітьму гріха і відкрив длявсіх нас двері ЦарстваНебесного. Крім того,Христос, воскреснувши,розбив брами

Богослов’яутрені

Аду і визволив з нього наших прародичів Адама і Євута всіх праведників Старого Завіту.

Тому що наше життя не завжди узгоджується зєвангельською наукою, ми взиваємо до милосердногоБога у Псалмі 50. Та лише власними молитвами не всилі перепросити Бога за наші провини, тож молиDмося, щоб Господь простив нам задля молитов святихапостолів, а головно Пречистої Діви Марії. А опіслязнову оспівуємо Христове Воскресіння словами:“Воскрес Ісус Христос із гробу, як і провістив, подавнам життя вічне і велику милість”, в яких висловDлюємо надію на майбутнє воскресіння.

Для скріплення нашої надії у вислуханні всіх попеDредніх прохань, священик виголошує єктенію “СпасиБоже людей твоїх…”, у якій посилається на молитви ізаслуги багатьох святих, а вірні, зворушені цієюмолитвою, 12 разів співають “Господи помилуй”.Якщо ж наші гріхи такі великі, що молитви всіх святихне в силі стримати Божий гнів, то виголосом:“Благодаттю і щедротами, і чоловіколюб’ям єдиноDродного Сина Твого, з Яким Ти благословенний єси, зпресвятим і благим і животворним Твоїм Духом, ниніі повсякчас, і на віки вічні” священик благає Бога, щобзглянувся на нас і простив нам задля безмежної до наслюбові Його єдинородного Сина. Вірні відповідають:“Амінь”, (нехай так станеться).

Метою канону є возвеличення дня, який святкуємо, ав хвалитних псалмах закликаємо всі розумні і нероDзумні сотворіння прославляти Бога, який залишивпрестіл Своєї вічної слави, зійшов на землю і вчив нассловом і ділом, як ми повинні жити, щоб потрапити вряди небесних хорів та безустанно величати Його.

У великім славослов’ї дякуємо Богові за сонячнесвітло, яке зранку показалося зі Сходу, і за світлохристиянської віри, яке просвітило наші душі. Крімтого, величаємо Ісуса Христа, що як Агнець Божийвзяв на Себе гріхи цілого світу. Закінчуємо утренюсугубою та просительною єктеніями.

Як бачимо, утреня, так само, як і вечірня, наповненасимволічним змістом, який проводить нас через всюісторію спасіння людського роду. Тому, молячись цечудове богослужіння, нехай наше серце завждипам’ятає, для чого Господь так понизив Себе, щоприйняв людське тіло і став одним із нас.

Молімось богослужіннями, якими промовляє Церква(вечірня, повечер’я, полунощниця, утреня, часи,акафісти…), вони освячені віками, ними молилисьнаші предки, а головно — святі. Тоді Господь допоDможе нам ще краще зрозуміти і відкрити скарби тієїчи іншої молитви, яка лучить нас з Ним і допомагаєжити Царством Небесним вже тут, на землі.

Андрій КОРЧАГІНАндрій КОРЧАГІНАндрій КОРЧАГІНАндрій КОРЧАГІНАндрій КОРЧАГІН

Колекціонуванняукраїнськогорелігійногомистецтвау Львові:здобутки таісторичний досвід

Використано матеріали конференції “УВикористано матеріали конференції “УВикористано матеріали конференції “УВикористано матеріали конференції “УВикористано матеріали конференції “УкраїнськакраїнськакраїнськакраїнськакраїнськаГреко!Католицька Церква і релігійне мистецтвоГреко!Католицька Церква і релігійне мистецтвоГреко!Католицька Церква і релігійне мистецтвоГреко!Католицька Церква і релігійне мистецтвоГреко!Католицька Церква і релігійне мистецтво(історичний досвід та проблеми сучасності)”,(історичний досвід та проблеми сучасності)”,(історичний досвід та проблеми сучасності)”,(історичний досвід та проблеми сучасності)”,(історичний досвід та проблеми сучасності)”,що відбулась у Львівській Духовній Семінаріїщо відбулась у Львівській Духовній Семінаріїщо відбулась у Львівській Духовній Семінаріїщо відбулась у Львівській Духовній Семінаріїщо відбулась у Львівській Духовній СемінаріїСвятого Духа 30 листопада 2002 року.Святого Духа 30 листопада 2002 року.Святого Духа 30 листопада 2002 року.Святого Духа 30 листопада 2002 року.Святого Духа 30 листопада 2002 року.

богослов’я у фарбах

30

Музейне колекціонування пам’яток українсьDкого релігійного мистецтва у Львові має вжемало не півторавікову історію й демонструє

розвинуту традицію, з якою пов’язані важливі аспектияк національної культури, так і національного релігійDного й духовного життя останнього століття. Недивлячись на це, відповідний історичний досвідзалишається поза увагою як нечисленних дослідDників, так і широкої громадськості. Тому істотні позиDтивні здобудки даної праці, значення якої очевидновиходить далеко поза межі суто українського кола, незаймали належного місця у національній духовнійспадщині. Внаслідок цього справа та результатидіяльності декількох поколінь подвижників, середяких виділяються такі видатні постаті українськогожиття, як великий митрополит Андрей Шептицький,перший довголітній директор Національного музеюу Львові професор Іларіон Свєнціцький та найвизDначніший український історик мистецтва першоїполовини XX ст. у Західній Україні Михайло Драґан,все ще не виконує свого призначення у нашомусьогоденні. Зрозуміло, що так широке й розвинутеявище становить обширну тему, можливості описуякої неспіврозмірні із завданням короткого огляду уданій статті. Тому в нашому конкретному випадкумова може бути лише про перегляд тенденційвідповідного історичного явища.

Початки музейного колекціонування релігійногомистецтва у Львові належать до середини XIX ст. йвиводяться з притаманного цій епосі інтересу доісторії та її конкретних живих свідків — автентичнихпам’яток. Першою львівською музейною інституцією,

богослов’я у фарбахПІЗНАЙ ПРАВДУ березень−квітень 2003

31

яка переховувала взірці українського релігійногомистецтва, був Музей імені Любомирских при НаціоDнальному закладі імені Оссолінських. Покликанийутверджувати польську національну ідею, він, природDно, не мав нічого спільного з українським національDним та релігійним духом. Проте до збірок музею поDтрапили й окремі пам’ятки українського релігійногомистецтва, причому, починаючи від найдавніших.Перший друкований каталог колекції 1877 р. середвиставлених експонатів називає ряд бронзовихенколпіонів княжої доби зі Львова, підльвівськогоЗвенигорода та околиць Трускавця. З пізніших пам’яDток у збірці було декілька ікон з львівської Успенськоїцеркви, зокрема окреслений у каталозі візантійськийобраз благословляючого Христа на золотому тлі поDлотна. Проте найважливішою пам’яткою українськогорелігійного мистецтва у музеї, безперечно, були часDтини іконостасу Успенської церкви. У науковій літеDратурі даний іконостас мав різні назви, проте нині євсі підстави ідентифікувати його з важливим, хоча йзабутим, ансамблем львівського релігійного малярстDва XVII ст. — частинами іконостасу каплиці ТрьохСвятителів, який за контрактом з Успенським братствомвід 27 квітня 1697 р. виконав маляр Олександр ЛяницьDкий (Національний музей у Львові, далі — НМЛ).

Зразки українського релігійного мистецтва були і в

пізніших польських музейнихінституціях, які постали вже у XXст. — Національному музеї іменікороля Яна III та в наймолодшійзDпоміж них — Історичному музеїміста Львова. У першому українDським церковним пам’яткам буловідведено великий зал. Серед них,крім нечисленних іконок тахрестів княжої доби, однозначнодомінували пам’ятки XVII–XVIIIстоліть. Особливу увагу в ційколекції привертає датована 1691роком епітафія з авторським підпиDсом маляра Яцентія Липського(НМЛ). Як вдалося встановити, цебув маляр із Городка (йогопоходження фіксує вміщененаприкінці авторського підписускорочення “М[аляр] г[ородоцьDкий]”) поблизу Львова: 3 листоDпада 1685 р. в місцевому параDфіяльному костьолі охрещенойого сина Валентина. Чому синагородоцького українського малярахрещено у місцевому костьолі —залишається загадкою, проте 1квітня 1688 р. його доньку Аннуохрещено у Львівському катедральDному костьолі. Цей один з десятківтисяч збережених у Львові зразківдавнього церковного мистецтвадає яскравий приклад того, яке

важливе значення — й не лише для історії мистецDтва — може мати навіть єдина вціліла пам’ятка.

Зразки української церковної старовини, насампередз області декоративноDужиткового мистецтва, зокреDма — народного, увійшли до збірки заснованого зпочатком 1870Dих років міського Промисловогомузею (Музей Інституту народознавства НАН УкраDїни). У польському середовищі поставали й приватнізбірки українського релігійного мистецтва. НайбільDшою з них була колекція Гелени Домбчанської, роздіDлена нині між збірками Національних музеїв у Львовіта Кракові.

Першою українською музейною інституцією у містістав Музей Народного Дому, який активно поповнюDвався добровільними пожертвуваннями із українськоDго середовища, фіксованими на сторінках ВісникаНародного Дому. ЗDпоміж його колекцій найвідомішоює збірка ілюстрованих церковних рукописних книг.

Описані перші кроки колекціонування українськогорелігійного мистецтва на львівському ґрунті вказують,що у другій половині XIX ст. ця частина національноїдуховної спадщини поступово привертала до себе всебільшу увагу. Проте сьогодні з перспективи часуданий період сприймається як скромна передісторіяльвівського колекціонерства українського релігійного

мистецтва. Справжнім історичним рубежем у йогорозвитку судилося стати проведеній під керівництвомпрофесора Ісидора Шараневича АрхеологічноDбібліографічній виставці Ставропігійського інстутуту1888–1889 років. Її неординарну роль визначили,насамперед, широкі й виняткові для того часу органіDзаційні підходи, завдяки яким для показу вдалосязібрати величезний комплекс пам’яток із багатьохмісцевостей західноукраїнських земель. Саме цявиставка вперше так різнобічно й багатопланово наавтентичних пам’ятках задемонструвала спадщинузахідноукраїнського релігійного мистецтва у різнихйого ділянках. Наступним істотним моментом, якийвизначив особливе історичне місце виставки, стали їїґрунтовні друковані каталоги та виготовлений удекількох примірниках альбом фотографій найважDливіших пам’яток (нині вони зберігаються в НаціоDнальному музеї у Львові, Львівському історичномумузеї та Музеї народного будівництва у Сяноці).Виставка отримала своєрідне продовження, оскількиїї експонати стали основою Музею Ставропігійськогоінституту. Серед них залишилась також значна частиDна пам’яток, випозичених для виставки. Фактично, цебув перший у Львові музей українського релігійногомистецтва із збіркою пам’яток виняткової історичноївартості, зокрема — цінною колекцією ікон, починаDючи від зразків кінця XIV ст.

Заснування Музею Ставропігійського іституту заDпочаткувало появу у місті ряду українських музейнихінституцій, для яких збереження зразків українськогоцерковного мистецтва було одним із важливих чи,навіть, найголовнішим завданням. Першим із нихстав Музей Наукового товариства імені ТарасаШевченка з різнобічним складом колекції, у якійпам’ятки релігійного мистецтва мали загаломскромне місце. Не дивлячись на це, збірка включала йзразки, які посідають досить помітні позиції вукраїнській мистецькій спадщині. Серед таких сліднасамперед згадати класичний ансамбль іконпередвівтарної огорожі другої половини XV ст. ізцеркви Різдва Богородиці у Ванівці: “Моління”, “Спаснерукотворний” та храмовий образ.

Нового поштовху музейному колекціонуваннюпам’яток релігійного мистецтва у Львові надалостворення у 1905 р. з ініціативи й під патронатоммитрополита Андрея Шептицького Церковного музею.На керівника новоствореної установи він обравІларіона Свєнціцького, діяльність якого розпочаласяіз тривалої поїздки по селах Бойківщини та ЛемківDщини наприкінці літа 1905 р. Вона принесла ціннийфонд визначних пам’яток насамперед релігійногомалярства на чолі з усе ще належно не оціненимидвома шедеврами — іконами архангелів Михаїла таГавриїла. А з ними — унікальне для мистецької пракDтики східнохристиянського світу першої половиниXIV ст. півтораметрове цілофігурне “Моління”з церкви святої великомучениці Параскеви в Даляві.Під опікою митрополитаDосновника новопокликанаінституція досить скоро переросла первісно визнаD

чені їй рамки церковного музею і в 1913 р. булавідкрита для відвідувачів вже як Національний музей.Від самого початку свого існування його збірки музеюне обмежувалися лише пам’ятками українськогопоходження. Їх поповнили унікальна колекція рисунDків майстрів Венеції XVIII ст., окремі зразки ранньогоіталійського малярства (сієнської (XIV ст.) та римської(XV ст.) шкіл), грецькі ікони, білоруська колекціяпам’яток Генріха Татура, поодинокі цінні зразкизахідноєвропейського малярства. Вміле використанDня можливостей, визначених становищем основника,й свідома політика, спрямована на рятування спадDщини церковного мистецтва, привели до складенняфонду пам’яток, який став найважливішою збіркоюукраїнського релігійного мистецтва.

Як особливу заслугу музею та його директора слідтакож згадати розгортання дослідницької роботи йнаукове опрацювання колекції. Особистий досвідІ. Свєнціцького як автора наукових каталогів ужечерез три роки після заснування музею дав резульDтат — каталог стародруків музейної збірки. І. СвєнціцьDкий розпочав і наукове опрацювання музейної колекDції ікон, яке одночасно стало початком вивченнязахідноукраїнського середньовічного іконописузагалом. Цю традицію у 1920Dих роках розвинулодослідження західноукраїнської ілюстрованої рукописDної книги та початків західноукраїнського друкарствай книжкової гравюри. Дослідницькі наукові програмиНаціонального музею продовжили експедиціїМ. Драґана з метою вивчення дерев’яного церковногобудівництва, підсумком яких стала фундаментальнамонографія західно українських дерев’яних церков,опрацьовані матеріали до аналогічної студії продзвіниці (через передчасну смерть автор тексту ненаписав) та монографія царських врат. Не дивлячисьна різнопланові труднощі (завершена вже передкінцем 1933 р. монографія М. Драґана побачила світлише через чотири роки), музей і в цьому планізалишався на рівні передових позицій сучасноїсвітової науки, на що вказують як його широкі міжнаDродні контакти, так і немеркнуча вартість науковихдосягнень. Це була справжня широко розбудованаприродна історична традиція, яку з “визволенням” у1939 р. зліквідовано, як і ліквідовано сам музей (нові“господарі” спочатку навіть зробили його філіаломКартинної галереї). І цю традицію винищено настільDки ретельно, що про якесь її відновлення навітьсьогодні не може бути й мови (хоч тут уже на першийплан виходить не “більшовицький” фактор, а “більDшовизм” сучасних господарів музею).

При всій неординарності ролі Національного музеюу справі збереження пам’яток українського релігійDного мистецтва, він мав своїх продовжувачів, появуяких можна розглядати як початок нового, хоч і черезісторичні обставини нерозвинутого етапу колекціоDнерства.

Далі буде. . .

Володимир АЛЕКСАНДРОВИЧВолодимир АЛЕКСАНДРОВИЧВолодимир АЛЕКСАНДРОВИЧВолодимир АЛЕКСАНДРОВИЧВолодимир АЛЕКСАНДРОВИЧ

богослов’я у фарбах

32

БлаженнаОлімпія Біда —свідок невиннихстражданьмонашестваУкраїнська Греко!Католицька Церквамає численні свідоцтва всецілої посвятиХристові слуг Божих, які прикладомвласного життя, повного терпінь тапрощення, зуміли без власної корисли!вості чи ненависті до ворогів принестисвої серця на вівтар Божої Любові. Вонизаохочували інших наслідувати Христа,жити в єдності з Ним і прямуватидо Небесного Царства, яке приготувавІсус для кожної людини. Яскравимприкладом для наслідування є постатьмужньої черниці, жертвенноїнастоятельки сестер ЗгромадженняСв. Йосифа, блаженноїОлімпії (Ольги) Біди.

г е р о ї в і р иПІЗНАЙ ПРАВДУ березень−квітень 2003

33

Майбутня свята народилася у с. Цеблів наCокальщині у 1903 р. у сім’ї Олексія та Анни,де, крім Ольги, було ще троє інших дітей —

брат Володимир і сестри Наталя та Єва. У цьому селівона виросла, пізнала любов Христа, навчилась мамиDних молитов та закінчила чотири класи початковоїшколи. У цьому ж селі знаходився вже довший час перDший осідок Згромадження сестер Св. Йосифа.

Сестри Святого Йосифа є Згромадженням Східного обDряду, яке напевно найбільше з усіх монаших спільнотзазнало терпінь. Воно налічувало невелику кількістьмонахинь; почало щойно розвиватися, коли насталипереслідування Церкви. Усі доми були закриті, а найDболючішим стало те, що у 1947 р. закрито також і матірDний дім у с. Цеблів. Сестер повиганяли з монастирDських домів, а десять з них вивезли на Сибір зарелігійні переконання, троє з яких там і померло.

Ольга Біда, будучи ще досить юною, вступає до згроDмадження, де з перших днів старається наслідуватихаризми, котрі мав о. Кирило Селецький, засновникзгромадження, та виконує всіляку доручену їй працю.Під час новіціату сестра Олімпія, добре знаючи, що

основною рисою її монашої спільноти є праця узахоронках (дитячих садках), вчиться працювати здітьми, відчувати їхні потреби, бути їхньою потіхоюта духовною провідницею. Невдовзі сестру як добрувиховательку направляють у с. Жужеляни СокальсьDкого повіту для праці з молоддю. Сестри тут займаDлися духовним вихованням підлітків. Попередньовони ходили та розпитували батьків, чи можуть тідати на навчання та виховання свою дитину. На тойчас у монастирському домі знаходилось 12 дівчаті с. Олімпія була призначена їхньою вихователькою таопікункою. Праця с. Олімпії серед них принесла рясніплоди. Така постава і ревність у виконанні будьDякоїсправи після шести років праці з дівчатами приноDсить сестрі Олімпії нові обов’язки, а саме — бутинастоятелькою ще одного чернечого дому у м. Хирові,куди її переводять у 1938 р. Саме з цього міста почDнеться хресна дорога сестри на її “Сибірську” Голгофу.

“Сестра Олімпія була дуже добра, приємна на вигляді дуже жертвенна.. . середнього зросту, носила постійDно окуляри, завжди трохи усміхнена, скромна, тиха.Вона ніколи не вступала у які б то не було суперечки”,— так про неї говорять у своїх спогадах сестри, щомали можливість контактувати з нею.

Будучи настоятелькою, с. Олімпія старалася всеціловіддатися у руки Господні, щоб в той спосіб навчитиінших сестер доручати у такий несприятливий чассвої серця Всевишньому: “Віддаю себе за них в посвяDту, щоб і вони були освячені в правді” (Ів. 17,19).

У Хирові сестри були серцем майже цілого міста, доних горнулися діти, яких вони навчали Божого слова,готували до Св. Причастя. Старшим обручниці Христазавжди давали пораду в тих чи інших сімейнихобставинах, вчили любити дітей, віддаватися вповнідля них, а понад усе — покладати свою надію на Бога.

У 1944 р. пароха Хирова о. Тараса Бобковича енкавеDдисти забрали до тюрми, коли він повертався ізСв. Літургії. Одночасно вони почали регулярно навіD

фразу: “Не умееш — научим, не хочеш — заставим”,але сестри все стійко зносили.

У листі до провінційної настоятельки с. Неониліїс. Олімпія пише: “““““Божа Всемогучість, Боже ПроБожа Всемогучість, Боже ПроБожа Всемогучість, Боже ПроБожа Всемогучість, Боже ПроБожа Всемогучість, Боже ПроDDDDDвидіннявидіннявидіннявидіннявидіння не дасть своїм діткам пропаcти на чужині, не дасть своїм діткам пропаcти на чужині, не дасть своїм діткам пропаcти на чужині, не дасть своїм діткам пропаcти на чужині, не дасть своїм діткам пропаcти на чужині,бо Він є бо Він є бо Він є бо Він є бо Він є з нами і тут, хотя між тими лісами і водами,з нами і тут, хотя між тими лісами і водами,з нами і тут, хотя між тими лісами і водами,з нами і тут, хотя між тими лісами і водами,з нами і тут, хотя між тими лісами і водами,не забуне забуне забуне забуне забуває за нас.ває за нас.ває за нас.ває за нас.ває за нас. ..... . ми повинні ра. ми повинні ра. ми повинні ра. ми повинні ра. ми повинні радувадувадувадувадуватися і гордітитися і гордітитися і гордітитися і гордітитися і гордітитим, що ми удостоїлися такої ласки у Гтим, що ми удостоїлися такої ласки у Гтим, що ми удостоїлися такої ласки у Гтим, що ми удостоїлися такої ласки у Гтим, що ми удостоїлися такої ласки у Господа, бооспода, бооспода, бооспода, бооспода, боХристос сказав: Блаженні гонені і переслідувані заХристос сказав: Блаженні гонені і переслідувані заХристос сказав: Блаженні гонені і переслідувані заХристос сказав: Блаженні гонені і переслідувані заХристос сказав: Блаженні гонені і переслідувані заправдуправдуправдуправдуправду, бо таких є Царство Небесне, а нащо нам, бо таких є Царство Небесне, а нащо нам, бо таких є Царство Небесне, а нащо нам, бо таких є Царство Небесне, а нащо нам, бо таких є Царство Небесне, а нащо намчого більше. Тчого більше. Тчого більше. Тчого більше. Тчого більше. Та ми Христові, а Христос наш. Заа ми Христові, а Христос наш. Заа ми Христові, а Христос наш. Заа ми Христові, а Христос наш. Заа ми Христові, а Христос наш. Завірувірувірувірувіру, за справу Божу ми терпимо, а що може бути, за справу Божу ми терпимо, а що може бути, за справу Божу ми терпимо, а що може бути, за справу Божу ми терпимо, а що може бути, за справу Божу ми терпимо, а що може бутикраще за це… Ідім сміло Його слідами. І не тоді,краще за це… Ідім сміло Його слідами. І не тоді,краще за це… Ідім сміло Його слідами. І не тоді,краще за це… Ідім сміло Його слідами. І не тоді,краще за це… Ідім сміло Його слідами. І не тоді,коли нам добре, але тоді, коли гірко, скажімо: Богуколи нам добре, але тоді, коли гірко, скажімо: Богуколи нам добре, але тоді, коли гірко, скажімо: Богуколи нам добре, але тоді, коли гірко, скажімо: Богуколи нам добре, але тоді, коли гірко, скажімо: Богуслава за все”.слава за все”.слава за все”.слава за все”.слава за все”.

Перебуваючи на чужині, сестра Олімпія продовжуDвала підтримувати монашу спільноту, тому часточерниці молились вечірню та утреню, прикладомвласного життя потішали інших і додавали їм сил.“Коли вони не мали, де жити, їх прийняла сім’я росіяні примістила у кімнаті, де ніхто не хотів жити, тому щотам лежав хворий, паралізований чоловік, який цілиDми днями говорив нецензурні слова. Дуже терпілисестри, тому що приходили змучені з роботи, і тимсамим були позбавлені тишини, яка була потрібна длямолитви і відпочинку. Тоді сестра Олімпія запроDпонувала сестрам молитися і жертвувати свої терпінDня за навернення цього чоловіка. За короткий час хвоDрий перемінився, став спокійним і таким був до кінцясвоїх днів”. Життя сестри Олімпії на засланні було свідDченням великої покори, самовіддачі Богові і ближнім.

23 січня 1952 р. с. Олімпія, знесилена важкими терпінDнями та хворобою, віддала душу у руки свого ОбручDника, Якому обіцяла служити в убожестві, чистоті тапослусі до смерті, і виконала це, бо горіла великоюлюбов’ю до Христа розп’ятого, розп’явшись разомз ним на своїй Сибірській Голгофі.

Кожен, хто хоча б раз у житті відчув у своєму серці тойособливий поклик Христа: “Іди за мною”, зрозумів,що Бог вимагає від нього всецілої посвяти. Життя уХристі – це велика жертва, яка ні на що не звертаєуваги, йде на все, щоби тим досвідчити, що Божалюбов, Його благодать є набагато ціннішими навітьза життя. Все це зрозуміла с. Олімпія та подала прикDлад життя згідно цього розуміння.

Сьогодні можна з впевненістю сказати, що с. Олімпіяє прикладом мужності для усіх християн, прикладомдоброї матері, яка заради своїх дітей пожертвує усім.Наслідуючи життя блаженної с. Олімпії, ми повиннівідчути, що значить жити у Христі і вмирати з Ним, щобзрозуміти та переосмислити своє життя у світлі життяблаженної Олімпії, яка молиться, аби кожен із нас ішовдорогою Христа, Який перебуває у найважчі хвилинипоруч з нами, Який терпить разом з нами та за нас.

Ігор Микуш та Роман СиротичІгор Микуш та Роман СиротичІгор Микуш та Роман СиротичІгор Микуш та Роман СиротичІгор Микуш та Роман Сиротич

Братство “Введення в Храм Пресвятої Богородиці”

дуватись до монастиря, де насміхалися з сестер, поDгрожували, щоб ті відреклися від життя з Богом. Такпочалась нова доба у житті настоятельки домус. Олімпії, а також й інших монахинь. Усі розуміли, щонастає час, коли потрібно буде власним життямпотрібно буде власним життямпотрібно буде власним життямпотрібно буде власним життямпотрібно буде власним життямзасвідчити віру у Христазасвідчити віру у Христазасвідчити віру у Христазасвідчити віру у Христазасвідчити віру у Христа. Енкаведисти висліджувалисестер на кожному кроці, та ті, будучи сміливимиі рішучими у проповідуванні Євангелії, не перестаDвали заохочувати людей до молитви, а ще більше —збирали їх на спільні відправи, бо пароха вже не було.У 1950 р., коли сестри поверталися із костелу в ДоброDмилі, над’їхала машина (“чорний ворон”), в яку їхзаштовхали і повезли. Це було перше велике попеDредження для с. Олімпії та інших сестер. Їм наказалипоскидати чернечу одежу та припинити ту діяльність,якою займалися. Сестер привели до відома, що колине перейдуть на “правдиву віру”, то санкції щодо нихбудуть доволі жорстокішими. Після цього вони буливипущені на волю, але ще з більшою любов’ю стараDлися закликати людей до ревної молитви, збереженнясвоєї віри та плекання чеснот. Під час одного богоDслуження на цвинтарі у 1950 р. сестер забрали енкавеDдисти та повезли у Бориславську в’язницю, де вонипровели 6 тижнів у важких умовах. Спали на цементі,підстеливши якісь речі, а оскільки годувати сестервідмовились, то їли лише те, що взяли з собою.

Сестра Олімпія знала, що відтепер потрібно буденести важкий хрест, і то сміливо, щоб інші її духовнідочки брали приклад від неї та заради Христа булиготові терпіти найважчі муки. Згодом вона дісталавирок – довічне заслання за “антирадянську діяльDність” у с. Харськ Томської області. Сестра Олімпіявласноручно підписує документ, де погоджуєтьсяз вироком на довічне заслання. На засуджених чекавешалон, вагони якого були позначені буквами алфаDвіту. Людей розподіляли відповідно до того, з якоїбукви починались їх прізвища. Сестра Олімпія і тутпоступає, як добра мати: вона хоче подати владі заяву,щоб не вивозили на Сибір хвору на туберкульозсестру Лаврентію, однак недужа сама вирішує співDтерпіти з настоятелькою. Остання (Олімпія) добиDвається, щоби сестру Лаврентію, а також хворобливус. Глікерію помістили з нею в один вагон. У такийспосіб с. Олімпія прагне бодай якимсь чином допоDмогти хворим сестрам, співболівати разом з ними,підтримувати на дусі та далі творити ту спільноту, уякій вони були покликані жити. Хоч нераз під часдороги сестра Олімпія відчувала, що осьDось невитримає і передчасно помре, та завжди пробуджуваDлась якась сила, жива надія, що це ще не кінець,а лише початок хресної дороги. З Томської області,куди вони прибули після двох тижнів дороги, сестервідправили у спецпоселення, де вони вже самі мусілишукати собі житло. Праця була важкою: “зимоюрубали ліс, літком косили та заготовляли сіно”. Слабкездоров’я сестер не дозволяло їм працювати вповнісил. Сестру Олімпію часто боліла нога — відновилосязапалення ключового нерва. “Мали начальникаКисільова, який не дивився, чи хто хворий, чи здороDвий, всіх виганяв на роботу, любив повторювати

г е р о ї в і р и

34

Біблійне повчанняіз скарбницімудростістародавньої Греції

“Коли він (Христос) перестав говорити, сказав доСимона: “Відчали на глибінь та й закиньте ваші сітіна ловитву”. Озвався Симон і каже: “Наставнику,всю ніч трудились ми й нічого не піймали, але наТвоє слово закину сіті”. Так вони й зробили, і піймаливелику силу риби, і їхні сіті почали рватися”

(Лк. 5, 4–5).

Господар та його діти

Один чоловік, який мав велике господарство,перед своєю смертю захотів поділитисядосвідом зі своїми дітьми та дати їм останнє

батьківське повчання. Він запросив їх до себе тапромовив: “Любі діти, невдовзі я вже відійду із цьогосвіту. Але я дещо приховав для вас у своєму виноград!нику і вірю, що ви усе це зможете віднайти та скори!стати з цього”.

Діти ж, вважаючи, що їх батько закопав скарби у якоDмусь певному місці виноградника, після смерті батькаодразу ж взялися глибоко перекопувати в ньому усюземлю. Після кількаразового зрошення всього грунтувони з великим розчаруваням і смутком змушені буливизнати, що жодного скарбу там не було. Проте цейже виноградник під час наступного врожаю внаслідокчисельних грунтовних зрошень дав такий урожай, щоперевищував у багато разів попередні та й принісвеликий прибуток, радість та усвідомлення мудрогобатьківського повчання.(З книги “Aesop. The complete fables”. Penguin books. England. 1998).

Розважання:Розважання:Розважання:Розважання:Розважання:

У нашому щоденному житті, намагаючись виконуватизаповіді Божі, ми часто не розуміємо до кінця їхзначення. Іноді знеохочуємось, припиняємо свої зуDсилля наслідувати вказану поведінку, не сприймаючиїї у нашому людському світогляді. Та ті вказівки іповчання, які Богом були проголошені, залишаютьсяназавжди незмінним, відвічним, правдивим дорогоDвказом, що має на меті добро і благо кожної зосібналюдини. Тому важливим є довіритись словам Господаі впевнено, незважаючи ні на що, жити, гідно наслідуDючи Боже повчання.

Аж тут Петро озвавсь до Нього (Христа) й каже:“Господи, коли це Ти, повели мені підійти водою доТебе!” “Підійди!” — сказав Ісус. І вийшов Петро з човна,почав іти по воді і підійшов до Ісуса; але побачивши,що вітер сильний, злякався, почав потопати й крикнув:“Господи, рятуй мене!” Ісус же притьмом простягнувруку, вхопив його і мовив до нього: “Маловіре, чогозасумнівався?” І як увійшли до човна, вітер ущух

(Мт. 14, 28–32).

Лисиця і виноградне гроно

Одного разу лисиця, будучи дуже голодною, побачилав одному із виноградників привабливі спілі гронавинограду, які були досить високо та виблискували івражали своїм чарівним спокусливим виглядом. БажаDючи їх скуштувати, лисиця почала здійснювати численDні спроби, аби досягти звабливих спілих плодів. Та, напревеликий жаль, вона не могла ніяк їх зірвати. КількаDразові спроби не принесли бажаного результату.Після цього лисиця вирішила піти геть, кажучи собі:“Ці плоди ще не спілі, а от коли вони стануть добримидля вживання, я тоді неодмінно прийду сюди, щобпопоїсти”.(З книги “Aesop. The complete fables”. Penguin books. England. 1998).

Розважання:Розважання:Розважання:Розважання:Розважання:

Подібно багато людей, коли не в змозі дати собі радузі своїми особистими справами через невміння чинекомпетентність, звинувачують чи то обставини, чито когось іншого, бачачи в цьому причини неуспіху танездійснення бажаних задумів чи мрій. Проте проблеDмою часто залишається недостатній аналіз та оціненнявласних дій, власних можливостей та відповідальностіза кожний здійснений вчинок: чи то великий чи малий,більш важливий, чи менш, значний, чи маловартісний.

Олег ЛУКОлег ЛУКОлег ЛУКОлег ЛУКОлег ЛУКААААА

Братство “Введення в Храм Пресвятої Богородиці”

п о е т и ч н а с т о р і н к аПІЗНАЙ ПРАВДУ березень−квітень 2003

35

Видіння раю

Приходить час, коли життя!провалля,Несе нас в світ.Приходить мить, коли твоє дозвілляГнучке, як дріт.

Місяць, з зірками загрававши,Тьмяно горить.А сонце вранці промовляє:“Чарівна мить”.

Вода, із вітром поєднавшись,Дають життя.Ти, взявши торбу, помандруєшВ Нове Буття.

Тебе зустрівши, хтось промовить:“Ти не такий”.Твоє ім’я є “Божевільний”,Для них чужий!

Ти посміхаєшся до небаЙого Буття.Ти бачиш те, що не помітне,Всі почуття.

Ти промовляєш до птахів.Який дивак!Не маєш дому, ходиш босий,Як той жебрак.

Співаєш пісні і танцюєшВ Його хвалу.За брудним одягом ховаєшДуші красу.

Ти поєднався з своїм серцемУ щось одне.Ти бачиш все, що не реальне.Любов живе.

Видіння Раю! Ось, що бачитьОко твоє.Ангельський спів до стіп БлагогоТебе несе.

Нічого ти не потребуєшЗ дарів землі.Багатсво й слава вже не варті,Бо ти в сідлі.

Ти хочеш жити в Його Лоні,Як з Батьком Син,Щоб більше страху не відчути,Що ти один.

Із цими мріями про небоПо світі йдеш.Видіння Раю, що ти бачив,В собі несеш.

Олександр РойкоОлександр РойкоОлександр РойкоОлександр РойкоОлександр Ройко

п о е т и ч н а с т о р і н к а

Перша програмаПерша програмаПерша програмаПерша програмаПерша програмаУУУУУкраїнського радіокраїнського радіокраїнського радіокраїнського радіокраїнського радіо

Понеділок 21.30

Вівторок 21.30

Четвер 22.30

Львівська радіо!Львівська радіо!Львівська радіо!Львівська радіо!Львівська радіо!трансляційна мережатрансляційна мережатрансляційна мережатрансляційна мережатрансляційна мережа

Понеділок 10.00

Вівторок 18.40

Середа 18.40

Четвер 18.40

Субота 18.45

Репортажі та інтерв’ю про непересічніРепортажі та інтерв’ю про непересічніРепортажі та інтерв’ю про непересічніРепортажі та інтерв’ю про непересічніРепортажі та інтерв’ю про непересічніподії в Уподії в Уподії в Уподії в Уподії в Українських Церквах, ракраїнських Церквах, ракраїнських Церквах, ракраїнських Церквах, ракраїнських Церквах, радіоDдіоDдіоDдіоDдіоDпроповіді священників та зверненняпроповіді священників та зверненняпроповіді священників та зверненняпроповіді священників та зверненняпроповіді священників та зверненняєпископів різних конфесій, розповідієпископів різних конфесій, розповідієпископів різних конфесій, розповідієпископів різних конфесій, розповідієпископів різних конфесій, розповідіпро візантійський та лапро візантійський та лапро візантійський та лапро візантійський та лапро візантійський та латинськийтинськийтинськийтинськийтинськийцерковні обряди, рацерковні обряди, рацерковні обряди, рацерковні обряди, рацерковні обряди, радіоверсії сучаснихдіоверсії сучаснихдіоверсії сучаснихдіоверсії сучаснихдіоверсії сучаснихбогословських праць, знайомство збогословських праць, знайомство збогословських праць, знайомство збогословських праць, знайомство збогословських праць, знайомство злітургічним роком, розповіді пролітургічним роком, розповіді пролітургічним роком, розповіді пролітургічним роком, розповіді пролітургічним роком, розповіді промистецтво іконописумистецтво іконописумистецтво іконописумистецтво іконописумистецтво іконопису, сакральну архіD, сакральну архіD, сакральну архіD, сакральну архіD, сакральну архіDтектурутектурутектурутектурутектуру, церковний спів та музику, церковний спів та музику, церковний спів та музику, церковний спів та музику, церковний спів та музику

Мережа «Довіра FM»Мережа «Довіра FM»Мережа «Довіра FM»Мережа «Довіра FM»Мережа «Довіра FM»

щодня

23.00 (крім суботи)

22.00 (субота)

Слухайте нас в мережі InternetСлухайте нас в мережі InternetСлухайте нас в мережі InternetСлухайте нас в мережі InternetСлухайте нас в мережі Internet

http//www.rr.lviv.ua

Звукові файли оновлюються щоденно

Адреса: РАдреса: РАдреса: РАдреса: РАдреса: Радіо «Воскресіння»адіо «Воскресіння»адіо «Воскресіння»адіо «Воскресіння»адіо «Воскресіння»

вул. Є. Озаркевича, 4,м. Львів, 79016, Україна

тел. (0322) 74D23D03, факс 97D08D75

EDmail: rr@rr.lviv.ua

РРРРРадіо «Воскресіння»адіо «Воскресіння»адіо «Воскресіння»адіо «Воскресіння»адіо «Воскресіння» Слухайте Радіо «Воскресіння»

36